url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidomosti-pro-sonyachni-ta-misyachni-zatemnennya.html | Відомості про сонячні та місячні затемнення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/6fdcae7c0b18533fa52c528655a459a6.ppt | files/6fdcae7c0b18533fa52c528655a459a6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vulkani-sonyachnoi-sistemi.html | Вулкани сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/bac4d8bfeca756e399bc1ef156aa5a32.ppt | files/bac4d8bfeca756e399bc1ef156aa5a32.ppt | null |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/skilki-planet-vidomo-v-sonyachniy-sistemi.html | Скільки планет відомо в Сонячній системі? | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/28c59784263332078c810b2f3d5fe9f7.ppt | files/28c59784263332078c810b2f3d5fe9f7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonce-nayblizhcha-zorya2.html | Сонце - найближча зоря | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/e44a26f1ed7f6c5de090645df6cc393d.ppt | files/e44a26f1ed7f6c5de090645df6cc393d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zakoni-ruhu-nebesnih-til.html | Закони руху небесних тіл | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/188e9c1a72a122c24ade74697855c336.ppt | files/188e9c1a72a122c24ade74697855c336.ppt |
0,206
0,007
0,017
0,093
0,049
0,057
0,046
0,011
0,244
S
L = OS =
OA
L = OS =
R
sin p |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonyachna-sistema-u-filosovskih-techiyah-h-rokiv-versiya-.html | Сонячна система у філосовских течіях 20-х років. Версія 1 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/d2eba2f96907cd59f44894a419bb1b3a.ppt | files/d2eba2f96907cd59f44894a419bb1b3a.ppt | SILK
WIMP |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidkrittya-stolittya.html | Відкриття 20 століття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/847381e7a63c3049b06abf32ec3238f9.ppt | files/847381e7a63c3049b06abf32ec3238f9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/amosov-mikola-mihaylovich-grudnya-grudnya-.html | Амосов Микола Михайлович(6 грудня 1913 - 12 грудня 2002) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/cc801a919a07e97f5d9422e37c02d52a.ppt | files/cc801a919a07e97f5d9422e37c02d52a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zoryani-karti.html | Зоряні карти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/b426f58d8bcd23180edeb72102fb01b8.ppt | files/b426f58d8bcd23180edeb72102fb01b8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidomosti-pro-suzirya.html | Відомості про сузір'я | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/0755e44aef6600ae8a071a3882d27216.ppt | files/0755e44aef6600ae8a071a3882d27216.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/kosmonavtika-ukraini.html | Космонавтика України | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/7e0a9d21031a470bd4e98aa7604225e8.pptx | files/7e0a9d21031a470bd4e98aa7604225e8.pptx | Космонавтика України
Україна — визнана у світі космічна держава. Вона входить до п'яти провідних країн на ринку космічних послуг і технологій.
До української ракетно-космічної галузі входять 40 підприємств. Провідним центром серед них є всесвітньо відоме конструкторське бюро «Південне» та виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську. Там створюють та серійно виробляють ракети-носії, космічні апарати, системи управління, орієнтації і траєкторних вимірювань.
Великими досягненнями українських фахівців стало створення космічних апаратів «Січ-1», «Океан-О», «АУОС» та «Мікрон», ракетоносіїв «Зеніт-3SL», «Дніпро», «Циклон-3».
«Січ-1»
«АУОС»
«Зеніт-3SL»
«Дніпро»
Досягнення України в ракетно-космічній галузі дозволили їй разом із США, Росією та Норвегією взяти участь у спільному міжнародному проекті «Морський старт» для запуску в Тихому океані космічних супутників різного призначення. Крім того, наша країна бере участь у міжнародних проектах створенні носіїв Antares та VEGA.
Космодром «Морський старт» — морська платформа «Одісей»
Космодром «Морський старт» — корабель, центр управління польотами
Зараз Україна, як космічна держава підписала цілий ряд міждержавних угод. Вже через рік запрацює спільна з Бразилією програма, яка передбачає використання бразильського космодрому «Алкантара».
Нинішні проекти включають програму Наземний старт, Дніпро — у співробітництві з Росією і проект Циклон-4 з Бразилією. Україна також брала участь в багатьох міжнародних науково-дослідницьких програмах, включаючи дослідження з питань космічної біології на станції Мир, вивчення магнітосфери з міжнародною програмою Інтербол і багато інших програм, що ще раз демонструє науковий, технологічний і промисловий рівень України.
Перспективи
Україна могла б бути сьогодні одним з дійсних лідерів космонавтики. В Україні народилися й тривалий час вели діяльність видатні творці космічної техніки. Один тільки конструкторський доробок киянина Гліба Лозино-Лозинського давав всі підстави для цього. Він взяв активну участь в проектуванні реактивних винищувачів МіГ-15 та МіГ-17, а МіГ-21 та МіГ-25 вже значною мірою саме його дітища. З 1965 року Лозино-Лозинський почав працювати на космонавтику, де розробив унікальний напрямок орбітальних легких літаків, першим з яких був одномісний керований орбітальний апарат «Спіраль». З 1976 року в очолюваному Лозино-Лозинським НВО «Молнія» розроблялися орбітальні кораблі «Бор» та «Буран». Наприкінці 80-х років Лозино-Лозинський розробив унікальну багаторазову авіаційно-космічну систему виведення «МАКС», яка й понині випереджає все наявне у світі. Ця система складалася з летючого аеродрому — українського літака Мрія та пілотованого космічного літака «Блискавка».
Велике космічне минуле дає шанс на велике майбутнє. Оскільки більше половини системи «МАКС» виробляється в Україні. В Дніпропетровську виготовлявся паливний бак, а також в Києві виготовлений літак «Мрія», а другий зразок знаходиться в напів-готовому стані й його можна добудувати одразу для використання в якості літаючого космодрому.
В програмі з освоєння космосу до 2017 року Україна планує запустити ще один власний супутник для дистанційного вивчення ситуації на поверхні землі та в її надрах і відправити апарат на Місяць.
Україна бере участь в американському проекті «Antares» і будує першу ступінь ракети. Перші пуски цієї ракети можуть пройти вже 2012 року в США на космодромі Воллопс. Проте ця програма зараз не є основною для НАСА, адже Конгрес США вирішив вкласти більшу частину коштів в розробку власного ракетоносія «Ares». Крім того, з часом НАСА планує залишити ракети лише власного виробництва
З Європейським Союзом перспективи більш позитивні. Адже тут Україна за один крок від ратифікації угоди про співпрацю. Також в 2013 році буде нарешті сформовано систему супутників «Галілео», яка забезпечуватиме навігацію, а в цій программі Київ також бере участь. Втім Європа також орієнтується на незалежність в сфері космічних технологій, й в перспективі планує замінити українські вироби виробами власного ракетного комплексу. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonce-dzherelo-zhittya-na-zemli.html | Сонце – джерело життя на Землі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/71231c6d28fcc24e5bebcebe18777cd9.pptx | files/71231c6d28fcc24e5bebcebe18777cd9.pptx | Сонце – джерело життя на Землі
Сонце – основа біологічного годинника
Людям, тваринам і рослинам дуже важливе світло Сонця. Деякі люди прокидаються і не сплять тільки тоді, коли світить Сонце (це стосується і більшості ссавців, земноводних і навіть більшості риб). Тривалість сонячного дня значно впливає на життєдіяльність організмів на Землі.
Зокрема, взимку і восени, коли Сонце в Північній півкулі стоїть низько над горизонтом, і тривалість світлового дня мала і мало надходження сонячного тепла, природа в'яне і засинає - дерева скидають листя, багато тварин впадають на тривалий термін в сплячку або ж сильно знижують свою активність.
Кліматичний вплив Сонця
Поблизу полюсів навіть під час літа надходить мало сонячного тепла, через це рослинність там мізерна - причина смутного тундрового пейзажу, і мало які тварини можуть проживати в таких умовах. Навесні ж вся природа прокидається, трава розпускається, дерева випускають листя, з'являються квіти, оживає тваринний світ.
Саме завдяки нерівномірному надходженню сонячної енергії в різні райони Землі і в різні пори року на Землі сформувалися кліматичні пояси.
Фотосинтез – основа життя
У зеленому листі рослин міститься зелений пігмент хлорофіл, що є найважливішим каталізатором на Землі.
За його допомоги відбувається реакція фотосинтезу, і одним з продуктів цієї реакції є кисень - елемент, який необхідний для життя майже всього живого на Землі.
Він глобально вплинув на еволюцію нашої планети - зокрема, радикально змінився склад мінералів.
Фотосинтез – основа життя
В результаті реакції фотосинтезу утворюється глюкоза, яка є найважливішою сировиною для синтезу целюлози, з якої складаються всі рослини.
Поїдаючи рослини, в яких за рахунок Сонця накопичена енергія, існують і тварини.
Рослини Землі поглинають і засвоюють усього близько 0,3% енергії випромінювання Сонця, що падає на земну поверхню.
Але і цього достатньо, щоб забезпечити синтез величезної кількості маси органічної речовини біосфери.
Фотосинтез – основа життя
Поступово, переходячи від ланки до ланки, сонячна енергія дістається всім живим організмам в світі, включаючи і людей.
Завдяки використанню мінеральних солей ґрунту рослинами до складу органічних сполук включаються також такі хімічні елементи: азот, фосфор, сірка, залізо, калій, натрій, а також багато інших елементів.
Згодом з них будуються величезні молекули білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, жирів, речовин, життєво необхідних для клітин.
Сонячне випромінювання
Проходячи крізь атмосферу Землі, сонячне випромінювання втрачає в енергії приблизно 370 Вт / м ², і до земної поверхні доходить тільки 1000 Вт / м ² (при ясній погоді і коли Сонце знаходиться в зеніті).
Земна поверхня і нижні шари повітря - тропосфера, де утворюються хмари і виникають інші метеорологічні явища, безпосередньо отримують енергію від Сонця. Сонячна енергія поступово поглинається земною атмосферою в міру наближення її до поверхні Землі. На Землю доходить тільки 40% сонячного випромінювання, 60% випромінювання відбивається і йде назад у космос.
Сонячне випромінювання
Під дією сонячного світла на Землі відбуваються такі природні явища, як вітер, утворення хмар, дощ, сніг, град, ураган.
Відбувається переміщення величезної кількості води на Землі, діють такі океанічні течії як Гольфстрім.
Відбувається інтенсивне випаровування вологи, яка потім охолоджується і випадає у вигляді дощу. Не будь всього цього - на Землі не було б життя.
Під дією сонячного тепла також відбуваються повільні, але незворотні процеси вивітрювання, ерозії гірських порід.
Сонячне випромінювання
Всі ці кліматичні процеси на Землі відбуваються за рахунок впливу на Землю не всіх видів сонячного випромінювання, а тільки деяких його видів - це, в основному, видиме й інфрачервоне випромінювання. Саме вплив останнього виду випромінювання нагріває Землю і створює погоду на ній, визначає тепловий режим планети.
Ультрафіолетове випромінювання
Ультрафіолетове випромінювання Сонця руйнує молекулу кисню, яка розпадається на два складових її атома (атомарний кисень), і виникаючі таким шляхом вільні атоми кисню з'єднуються з іншими молекулами кисню, і в результаті виходить його алотропна модифікація, що складається з трьох атомів кисню - озон.
Озон життєво важливий для існування життя на Землі. Утворюється він за рахунок сонячного випромінювання, а також завдяки атмосферним електричним розрядам - блискавок. Завдяки озоновому шару до поверхні Землі доходить лише мала частина жорсткого ультрафіолетового випромінювання. Ультрафіолетові промені небезпечні для людини і тварин, і тому утворення озонових дір представляє серйозну загрозу для людства.
Ультрафіолетове випромінювання
Проте в невеликій кількості ультрафіолет необхідний людині. Так, під дією ультрафіолету утворюється життєво необхідний вітамін D. При його недоліку виникає серйозне захворювання - рахіт.
Через нестачу надходження ультрафіолетових променів може порушитися нормальне надходження кальцію, внаслідок чого посилюється крихкість дрібних кровоносних судин, збільшується проникність тканин. Недостатність сонячного світла проявляється також у безсонні, швидкої стомлюваності.Тому людині періодично необхідно бувати на сонці.
Сонячний вітер
Крім цього в атмосферу землі проникає потік іонізованих частинок (в основному гелієво-водневої плазми), що виникає з сонячної корони із швидкістю 300-1200 км/ с в навколишній космічний простір (сонячний вітер). Безліч природних явищ пов'язано з сонячним вітром, зокрема магнітні бурі, полярні сяйва і різні форми кометних хвостів, завжди спрямованих від Сонця.
Презентацію підготувала Кутузова Анастасія, 11-А клас.
2011-2012 н.р. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/mars.html | "Марс" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/df3beb19d0d546232425ac37191e3c10.pptx | files/df3beb19d0d546232425ac37191e3c10.pptx | Планета Марс
Підготувала
учениця 11-Б класу
ЗОШ І-ІІІ ст. №11
Відняк Людмила
Зміст
Загальна характеристика
Клімат
Планетологія
Супутники
Льодові утворення
Марс у культурі
Життя на Марсі
Джерела
Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця.
Названа на честь Марса — давньоримського бога війни.
Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхні, спричинений наявністю оксиду заліза.
Загальна характеристика
Панорама кратера Вікторія діаметром близько 800 метрів
Марс — планета земного типу з розрідженою атмосферою. На Марсі є метеоритні кратери, вулкани, долини і пустелі, подібні до земних. Тут розташована гора Олімп (22 км), найвища відома гора в Сонячній системі і
Долина Марінер — величезна рифтоподібна система каньйонів.
Гора Олімп
Тривалість марсіанського року становить 687 земних днів. Марс обертається навколо своєї осі з періодом 24 години 37 хвилин, що лише трохи довше ніж на Землі.
Марс — невелика планета, більша за Меркурій, але майже вдвічі менша від Землі за діаметром. Марс має екваторіальний радіус 3 396 км і середній полярний радіус 3 379 км.
У планети є два супутники,
Фобос ( «Страх») і Деймос («Жах»).
Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер 1610 року. До другої половини ХХ століття про супутники Марса було відомо небагато. Потім їх спостерігали орбітальні космічні апарати.
«Вікінг1» пролетів на відстані 100 км від поверхні Фобоса,а «Вікінг2» — на відстані 30 км від Деймоса.
Фобос
Деймос
Клімат
Температура на планеті коливається від -153 ° C до +20 ° C. Середня температура становить -50 ° C.
Атмосфера Марса , що складається в основному з вуглекислого газу , дуже розріджена. Тиск у поверхні Марса в 160 разів менше земного.
Водяної пари в атмосфері Марса небагато, її кількість змінюється залежно від пори року. Геологи вважають, що раніше на Марсі було багато води. На знімках з космічних апаратів можна побачити довгі гіллясті долини, які схожі на пересохлі русла річок.
Кратер Гусєва
Поверхня Марса вкрита інієм
Циклон біля північного полюса
Планетологія
Згідно з орбітальними спостереженнями й експертизою марсіанських метеоритів, поверхня Марса складається в основному з базальту. Більша частина поверхні вкрита оксидом заліза(III).
Марсіанські породи представлені уламковими пористими породами і еоловими пісками.
Льодові утворення
Полярні шапки Марса багатошарові. Нижній, основний шар товщиною в кілька кілометрів утворений звичайним водяним льодом, змішаним з пилом, що зберігається й у літній період. Це постійні шапки. Сезонні зміни полярних шапок, відбуваються за рахунок верхнього шару товщиною менше 1 метра, що складається з «сухого льоду».
Мікроскопічні гірські породи, що містять ознаки води.
Північний полюс Марса
Марс у культурі
Протягом минулого сторіччя Марс посідав спеціальне місце в популярній культурі. Він служив натхненням для поколінь фантастів. Загадковість планети і багато таємниць залишаються стимулом для наукових досліджень і людської уяви до цього дня.
Долина Марінер на Марсі
Чи є життя на Марсі?
Наразі немає наукових доказів існування життя на Марсі. Хоча припускають, що воно там може бути. Ще до початку польотів на Марс він був першим кандидатом на виявлення там позаземного життя. На Марсі було знайдено зразки льоду, що є однією з умов існування життя. За останніми відомостями, в минулому на Марсі існувала вода в рідкому стані, поверхню планети вкривали моря. Однак внаслідок нез'ясованих досі причин вона практично зникла. Цілком можливо, що ще кілька мільйонів років тому клімат на Марсі був вологішим. Доказом цього слугує рельєф планети.
Джерела
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%81_(%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0)
http://www.saitzemli.ru/article/5/
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%81
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/kosmologiya1.html | Космологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/13d5ab82e1d5b8be4a354cec6e176e3b.pptx | files/13d5ab82e1d5b8be4a354cec6e176e3b.pptx | Космологія. ЇЇ проблеми та розвиток
Уявлення про Всесвіт.
Ще в давніх людей виник інтерес до космосу. Вони помітили, що Сонце світить набагато яскравіше, ніж Місяць, що зміна дня й ночі має ритмічний характер. Уранці Сонце підіймається в певному місці, проходячи при цьому визначений шлях. Місяць циклічно змінює свою форму. У певному порядку розташовані на небі зірки.
Уявлення стародавніх народів про форму Землі
Піфагор Самоський (VI ст. до н.е.) та Аристотель (бл. 384–322 рр. до н.е.) першими висловили припущення про кулястість Землі
«Все в природі повинно бути гармонійним і досконалим; найдосконалішим із геометричних тіл є куля; Земля також повинна бути досконалою, отже вона – куляста!»- Піфагор.
Проблеми космології
Космоло́гія — вчення про Всесвіт у цілому та про місце людства у ньому. Незважаючи на давність самого вчення, термін «космологія» був уперше введений філософом Крістіаном Вольфом в 1730 році.
Сучасна космологія грунтується на створеній А. Ейнштейном (1916 р.) загальній теорії відносності (ЗТВ), в якій було встановлено, що розвиток і подальша доля Всесвіту значною мірою залежать від значення середньої густини речовини, яка його заповнює. При цьому особлива роль відводиться так званому значенню критичної густини речовини.
Космологічні моделі
Якщо Р > Ркр, то розширення Всесвіту рано чи пізно зупиниться і зміниться його стисненням.
Якщо Р < Ркр, то Всесвіт відкритий, нескінченний, і його розширення буде тривати вічно
Отже, для того щоб дізнатись, якій космологічній моделі відповідає Всесвіт, потрібно визначити середню густину його речовини і порівняти з критичною.
Визначення середньої густини - це першочергова задача космології.
Проблема «прихованої маси»
У великих масштабах Всесвіт однорідний, і значення середньої густини речовини у ньому - це один із найважливіших параметрів.
З астрономічних спостережень випливає, що середня густина усієї видимої речовини - зір, пилу, газу, а також випромінювання - не перевищує 10% критичної густини. Отже, окрім речовини, яка спостерігається, у Всесвіті, безсумнівно, наявна загадкова «прихована» або темна речовина, яка нічим не проявляє себе, крім гравітації. її маса у багато разів перевищує масу видимої речовини.
Виміряти масу «прихованої» речовини - задача надзвичайно складна. Це якнайважливіше космологічне питання досі залишається відкритим.
Будь-який сигнал, що несе інформацію, не може передаватися зі швидкістю, більшою за швидкість світла. Тому «скінченний» вік Всесвіту дозволяє умовно говорити і про розмір спостережуваного Всесвіту, або розмір області гв*с/Н, з якої інформація може дійти до спостерігача за час, що минув від початку розширення.
Всесвіт має вигляд сфери скінченного радіуса гв, з-за меж якої ніяка інформація не може дійти до нас у принципі. І ніяке вдосконалення техніки не дозволить зазирнути ще далі. На честь Габбла її називають габблівським радіусом, а поверхня, яку він описує, називається абсолютним горизонтом.
Проблема горизонту
Але поняття радіуса Всесвіту досить умовне: реальний Всесвіт безмежний і ніде не закінчується. Якщо спостерігач буде рухатись, то його спостережуваний «горизонт» буде відсуватися все далі й далі.
Спостерігаючи все віддаленіші галактики, ми зазираємо у їхнє минуле, бо бачимо їх такими, якими вони були мільйони й мільярди років тому.
Отже, ми живемо у світі , динамікою розширення якого управляє невідома нам форма матерії .
Обсяг наших знань про Всесвіт зростає швидкими темпами, але чим більше ми дізнаємося про навколишній світ, тим більше виникає нових питань. Це нормальний шлях розвитку науки, особливо найбільш швидко розвивається її області - космології.
Дякуємо за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suschestvuet-li-zhizn-vo-vselennoy.html | Существует ли жизнь во Вселенной? | https://svitppt.com.ua/uploads/files/58/3c138d30c6d8d865f65e3f496af9320e.pptx | files/3c138d30c6d8d865f65e3f496af9320e.pptx | Существует ли жизнь во Вселенной?
Підготувала
Учениця 11Б класу
Кунтиш Олександра
Представьте себе на минутку, что произойдет с человечеством, если вне Земли удастся обнаружить доказательство существования другой жизни. Понимание происхождения внеземной жизни изменится. Если, жизнь в Солнечной системе возникала не один раз, тогда в нашей системе существует вероятность возникновения новой жизни. Исходя из этого, можно придти к выводу, что во Вселенной существует миллиарды галактик, в которых таким же самым образом возникают новые жизни.
Помимо этого, если взять во внимание естественный отбор, в результате которого в мире миров выживает только сильнейший организм, вероятнее всего, в каждой галактике возникают свои виды живых существ.
Некоторые люди считают, что многие живые организмы уже давно вымерли, и человечеству нет смысла искать следов разумной жизни на планетах. Ведь пока мы смогли построить космические корабли, начали изучать космос и близлежащие планеты, прошло довольно много времени. Но все же, так считает очень малое количество людей
Большинство придерживаются мнения, что внеземной разум есть, он существует. Просто мы еще не готовы, хоть и хотим увидеть внеземную жизнь, наладить с ними контакт. Сейчас шанс встретить внеземной разум минимальный. А если взять во внимание все существующие факторы, встреча с технологически продвинутым инопланетным видом ничтожно мала. Но, все же, не стоит забывать о том, что более развитый вид может сам не хотеть идти на контакт, или же, инопланетные существа ждут момента, когда мы дорастем до какого-то уровня, и только после этого выйдет сам с нами на связь.
Ярким примером поиска внеземной цивилизации является миссия на Марс. Ученые предположили, что наличие кислорода и метана в атмосфере Красной планеты, является самым настоящим доказательством жизнедеятельности на поверхности этой планеты.
Как известно, кислород – химически активный газ, который, вступая в реакцию с другими газами, очень быстро исчезает с атмосферы. Если он присутствует в чистом виде, тогда это является свидетельством того, что он постоянно пополняется.
Именно поэтому ученые NASA отправили на Марс марсоход Curiosity. Его главное задание – это поиск подтверждения существования жизни или признаков присутствия на этой планеты разумных существ.
Помимо Марса, вполне возможно жизнь присутствует или присутствовала на других планетах Солнечной системы. Марс стал первым этапом изучения. Вполне возможно, что в скором времени подобные космические аппараты будут отправлены и на другие планеты.
Ведь не только ученых, но и весь человеческий род интересует, есть ли жизни на других планетах, присутствовала там или присутствует разумная жизнь. Если удастся доказать наличие этой жизни, тогда люди поймут. Что они единые во Вселенной, хотя, это и так ясно. Свои следы на Земле оставляли пришельцы, давай таким образом понять людям, что они не одни
Но все равно вопросы остались, и будут оставаться. Поэтому мы все еще ищем. Может, найдем доказательства существования других разумных существ, может, не найдем, но все же, первые шаги сделаны, осталось только дождаться результата. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nayyaskravishi-zori-nichnogo-neba.html | "Найяскравіші зорі нічного неба" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/f04a60715e8344789e0f48fbb0a57b1b.pptx | files/f04a60715e8344789e0f48fbb0a57b1b.pptx | Найяскравіші зорі нічного неба
Підготували учні 11 б класу
Бернацька Ярослава та мостович владислав
сіріус
Сі́ріус (α Великого Пса) — найяскравіша зоря на небі, подвійна зоря.
Світність Сіріуса у 22 рази більша, ніж Сонця, видима зоряна величина −1,46. Відстань до Землі становить 2,64 парсек або 8,6 світлових років.
канопус
Кано́пус (α Car / α Carinae / Альфа Кіля) — найяскравіша зоря у південному сузір'ї Кіля, друга за яскравістю після Сіріуса зірка нічного неба.
Канопус — жовто-біла зірка-надгігант. Її можна спостерігати в південній півкулі. Згідно з даними астрометричного супутника «Гіпарх», зірка знаходиться на відстані 310 світлових років від нас. По яскравості вона перевищує яскравість Сонця в 13 000 разів.
арктур
Арктур (α Волопаса, α Boo) — зоря нульової зоряної величини в сузір'ї Волопаса. Найяскравіша в Північній півкулі й четверта за яскравістю на всьому зоряному небі.
Це червоний гігант, у 28 разів більший та більш ніж у 100 разів яскравіший за Сонце. Перебуває на відстані близько 36,7 світлових років від Землі.
У середніх широтах Арктур видно взимку, навесні й улітку.
вега
Ве́ґа (від араб. النسر الواقع — «падаюча шуліка») (α Ліри) — найяскравіша зірка у сузір'ї Ліри, п'ята за яскравістю зірка нічного неба, друга після Арктура в північній півкулі.
Українська народна назва Веги — Ткаля. В ніч на Івана Купала, вона зустрічається з Альтаїром — Пастухом.
капелла
Капе́лла (α Aur / Альфа Візничого) — найяскравіша зірка у сузір'ї Візничого й шоста за яскравістю зірка на небі.
Аккад.: Діл-ган І-ку («Посланець світла»), Діл-ган Бабілл («Покровитель Вавілону»)
Араб.: Альхайот («Коза»)
Хінді: Брахма Рідайа («Серце Брахми»)
Латина: Амалфея, Хіркус («Коза»)
рігель
Рі́гель (β Оріона, β Ori) — найяскравіша зоря сузір'я Оріона. Має видиму зоряну величину 0,14m.
Рігель — біло-блакитний надгігант спектрального класу B8I-a. Температура його поверхні 11 200 К, діаметр близько 95 млн км (тобто в 68 разів більше Сонця). Абсолютна зоряна величина дорівнює −6,69m; його світність в 60 000 разів вище сонячної. Таким чином Рігель — це найпотужніша з яскравих зірок небосхилу
проціон
Проціо́н (α CMi / α Canis Minoris / Альфа Малого Пса) — найяскравіша зірка в сузір'ї малого Пса й одна з яскравіших зірок у нічному небі.
Проціон А — жовтувато-біла зірка спектрального класу F — дещо більша і в 7,5 разів яскравіша, ніж Сонце. Фактично, вона занадто яскрава, навіть для її спектрального класу. Тому її відносять до субгігантів . Це означає, що синтез гелію з водню в її надрах вже закінчено, і почалося її розширення. Хоча зірка поки і не почала «червоніти», вона продовжує збільшуватися, і в кінцевому результаті має досягти розміру в 80-150 разів більшого за сучасний, і в кінцевому підсумку прийняти червоний або оранжевий колір
Бетельгейзе
Бетельге́йзе (α Оріона, α Ori) — одна з найяскравіших зірок сузір'я Оріона.
Назва походить від арабського слова, що означає «пахва» (за розташуванням зорі у фігурі мисливця).
Бетельгейзе — червоний надгігант, напівправильна змінна зоря, блиск якої змінюється від 0,2m до 1,2m й у середньому становить близько 0,7m. Відстань до зорі становить приблизно 430 св. років, а її світність у 14 000 разів більша сонячної.
ахернар
Ахерна́р (α Eri / α Ерідана / Альфа Ерідана) — найяскравіша зоря у сузір'ї Ерідану і дев'ята за яскравістю зоря нічного неба.
Являє собою блакитну зорю класу B3 з масою від шести до восьми сонячних. Належить до головної послідовності, її яскравість приблизно в 3 тисячі разів перевищує сонячну. Відстань до зорі — близько 144 тисяч світлових років. Загалом, Ахернар має найбільш відмінну від сферичної форму серед відомих зір нашої галактики. Завдяки великій швидкості обертання цієї зорі навколо своєї вісі, її екваторіальний діаметр на 50% більший, ніж полярний. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nayyaskravishi-zori-neba.html | Найяскравіші зорі неба | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/268e64f9395a1b88e6f8017f72a59b45.pptx | files/268e64f9395a1b88e6f8017f72a59b45.pptx | Найяскравіші зорі нічного неба
сіріус
Сі́ріус (α Великого Пса) — найяскравіша зоря на небі, подвійна зоря.
Світність Сіріуса у 22 рази більша, ніж Сонця, видима зоряна величина −1,46. Відстань до Землі становить 2,64 парсек або 8,6 світлових років.
канопус
Кано́пус (α Car / α Carinae / Альфа Кіля) — найяскравіша зоря у південному сузір'ї Кіля, друга за яскравістю після Сіріуса зірка нічного неба.
Канопус — жовто-біла зірка-надгігант. Її можна спостерігати в південній півкулі. Згідно з даними астрометричного супутника «Гіпарх», зірка знаходиться на відстані 310 світлових років від нас. По яскравості вона перевищує яскравість Сонця в 13 000 разів.
арктур
Арктур (α Волопаса, α Boo) — зоря нульової зоряної величини в сузір'ї Волопаса. Найяскравіша в Північній півкулі й четверта за яскравістю на всьому зоряному небі.
Це червоний гігант, у 28 разів більший та більш ніж у 100 разів яскравіший за Сонце. Перебуває на відстані близько 36,7 світлових років від Землі.
У середніх широтах Арктур видно взимку, навесні й улітку.
вега
Ве́ґа (від араб. النسر الواقع — «падаюча шуліка») (α Ліри) — найяскравіша зірка у сузір'ї Ліри, п'ята за яскравістю зірка нічного неба, друга після Арктура в північній півкулі.
Українська народна назва Веги — Ткаля. В ніч на Івана Купала, вона зустрічається з Альтаїром — Пастухом.
капелла
Капе́лла (α Aur / Альфа Візничого) — найяскравіша зірка у сузір'ї Візничого й шоста за яскравістю зірка на небі.
Аккад.: Діл-ган І-ку («Посланець світла»), Діл-ган Бабілл («Покровитель Вавілону»)
Араб.: Альхайот («Коза»)
Хінді: Брахма Рідайа («Серце Брахми»)
Латина: Амалфея, Хіркус («Коза»)
рігель
Рі́гель (β Оріона, β Ori) — найяскравіша зоря сузір'я Оріона. Має видиму зоряну величину 0,14m.
Рігель — біло-блакитний надгігант спектрального класу B8I-a. Температура його поверхні 11 200 К, діаметр близько 95 млн км (тобто в 68 разів більше Сонця). Абсолютна зоряна величина дорівнює −6,69m; його світність в 60 000 разів вище сонячної. Таким чином Рігель — це найпотужніша з яскравих зірок небосхилу
проціон
Проціо́н (α CMi / α Canis Minoris / Альфа Малого Пса) — найяскравіша зірка в сузір'ї малого Пса й одна з яскравіших зірок у нічному небі.
Проціон А — жовтувато-біла зірка спектрального класу F — дещо більша і в 7,5 разів яскравіша, ніж Сонце. Фактично, вона занадто яскрава, навіть для її спектрального класу. Тому її відносять до субгігантів . Це означає, що синтез гелію з водню в її надрах вже закінчено, і почалося її розширення. Хоча зірка поки і не почала «червоніти», вона продовжує збільшуватися, і в кінцевому результаті має досягти розміру в 80-150 разів більшого за сучасний, і в кінцевому підсумку прийняти червоний або оранжевий колір
Бетельгейзе
Бетельге́йзе (α Оріона, α Ori) — одна з найяскравіших зірок сузір'я Оріона.
Назва походить від арабського слова, що означає «пахва» (за розташуванням зорі у фігурі мисливця).
Бетельгейзе — червоний надгігант, напівправильна змінна зоря, блиск якої змінюється від 0,2m до 1,2m й у середньому становить близько 0,7m. Відстань до зорі становить приблизно 430 св. років, а її світність у 14 000 разів більша сонячної.
ахернар
Ахерна́р (α Eri / α Ерідана / Альфа Ерідана) — найяскравіша зоря у сузір'ї Ерідану і дев'ята за яскравістю зоря нічного неба.
Являє собою блакитну зорю класу B3 з масою від шести до восьми сонячних. Належить до головної послідовності, її яскравість приблизно в 3 тисячі разів перевищує сонячну. Відстань до зорі — близько 144 тисяч світлових років. Загалом, Ахернар має найбільш відмінну від сферичної форму серед відомих зір нашої галактики. Завдяки великій швидкості обертання цієї зорі навколо своєї вісі, її екваторіальний діаметр на 50% більший, ніж полярний. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-giganti.html | Планети – гіганти. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/d70fa85091990d095a6a331331c27ab9.ppt | files/d70fa85091990d095a6a331331c27ab9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-sonyachnoi-sistemi-saturn.html | Планети сонячної системи Сатурн | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/2929957b243d71baa78aac7bd5c0c9da.pptx | files/2929957b243d71baa78aac7bd5c0c9da.pptx | Планети сонячної системи
Сатурн
Підготували
учні VII-A класу
Велекоберезнянської гімназії
Ріпич Владислава та
Ковач Юрій
Сатурн
Сатурн - шоста планета від Сонця і друга за розмірами планета в Сонячній системі після Юпітера. Сатурн, а також Юпітер, Уран і Нептун, класифікуються як газові гіганти. Сатурн названий на честь римського бога Сатурна, аналога грецького Кроноса (Титана, батька Зевса) і вавілонського Нінурти. Символ Сатурна — серп (Юнікод: ♄).
В основному Сатурн складається з водню, з домішками гелію і слідами води, метану, аміаку і «гірських порід». Внутрішня область являє собою невелике ядро з гірських порід і льоду, покритого тонким шаром металевого водню і газоподібним зовнішнім шаром. Зовнішня атмосфера планети здається спокійною і безтурботною, хоча іноді на ній з'являються деякі довговічні особливості. Швидкість вітру на Сатурні може досягати місцями 1800 км / год, що значно більше, ніж, наприклад, на Юпітері. У Сатурна є планетарне магнітне поле, що займає проміжну ланку по потужності між магнітним полем Землі і потужним полем Юпітера. Магнітне поле Сатурна простягається на 1 млн км в напрямку Сонця. Ударна хвиля була зафіксована Вояджером-1 на відстані в 26,2 радіусу Сатурна від самої планети, магнітопауза розташована на відстані в 22,9 радіусу.
Юнікод Сатурна
Сатурн володіє помітною кільцевої системою, що складається головним чином з часточок льоду, меншої кількості гірських порід і пилу. Навколо планети обертається 61 відомий на даний момент супутник. Титан - найбільший з них, а також другий за розмірами супутник у Сонячній системі (після супутника Юпітера, Ганімеда), який перевершує за своїми розмірами планету Меркурій і володіє єдиною серед безлічі супутників Сонячної системи щільною атмосферою. Вчені припускають, що умови на цьому супутнику схожі з тими, які існували на нашій планеті 4 мільярди років тому, коли на Землі тільки зароджувалася життя.
Титан – найбільший супутник Сатурна
Верхні шари атмосфери Сатурна складаються на 93% з водню (за об'ємом) і на 7% з гелію (в порівнянні з 18% в атмосфері Юпітера). Є домішки метану, водяної пари, аміаку та деяких інших газів. Аміачні хмари у верхній частині атмосфери могутніші юпітеріанських.
За даними «Вояджерів», на Сатурні дмуть сильні вітри, апарати зареєстрували швидкості повітряних потоків 500 м / с. Вітри дмуть, в основному, в східному напрямку (у напрямку осьового обертання). Їх сила слабшає при віддаленні від екватора; при віддаленні від екватора з'являються також і західні атмосферні течії. Ряди даних вказують, що вітри не обмежені шаром верхніх хмар, вони повинні поширюватися всередину, принаймні, на 2 тис. км. Крім того, вимірювання «Вояджера-2» показали, що вітри в південній і північній півкулях симетричні щодо екватора. Є припущення, що симетричні потоки якось пов'язані під шаром видимої атмосфери.
В атмосфері Сатурна іноді з'являються стійкі утворення, що представляють собою надпотужні урагани. Аналогічні об'єкти спостерігаються і на інших газових планетах Сонячної системи (Велика червона пляма на Юпітері, Велика темна пляма на Нептуні). Гігантський «Великий білий овал» з'являється на Сатурні приблизно один раз в 30 років, в останній раз він спостерігався у 1990 році (менш великі урагани утворюються частіше).
Не до кінця зрозумілим на сьогоднішній день залишається такий атмосферний феномен Сатурна, як «Гігантський Гексагон». Він являє собою стійке утворення у вигляді правильного шестикутника з поперечником 25 тис. кілометрів, яке оточує північний полюс Сатурна. В атмосфері виявлені потужні грозові розряди, полярні сяйва, ультрафіолетове випромінювання водню. Зокрема, 5 серпня 2005 р. космічний апарат Кассіні зафіксував радіохвилі, викликані блискавкою.
Атмосфера
Гігантський Гексагон
Полярні сяйва над Сатурном
Дослідження Сатурна
Сатурн - одна з п'яти планет Сонячної системи, легко видимих неозброєним оком із Землі. У максимумі блиск Сатурна перевищує першу зоряну величину.
Вперше спостерігаючи Сатурн через телескоп в 1609-1610 роках, Галілео Галілей помітив, що Сатурн виглядає не як єдине небесне тіло, а як три тіла, що майже дотикаються один одного, і висловив припущення, що це два великих супутники. Два роки опісля Галілей повторив спостереження і, на свій подив, не виявив супутників.
У 1659 році Гюйгенс, за допомогою більш потужного телескопа, з'ясував, що «компаньйони» - це насправді тонке плоске кільце, оперізуюче планету і не стосується її. Гюйгенс також відкрив найбільший супутник Сатурна - Титан. Починаючи з 1675 року вивченням планети займався Кассіні. Він зауважив, що кільце складається з двох кілець, розділених чітко видимим зазором - щілиною Кассіні, і відкрив ще кілька великих супутників Сатурна.
У 1979 році космічний апарат «Піонер-11» вперше пролетів поблизу Сатурна, а в 1980 і 1981 роках за ним пішли апарати «Вояджер-1» і «Вояджер-2». Ці апарати вперше виявили магнітне поле Сатурна і досліджували його магнітосферу, спостерігали шторми в атмосфері Сатурна, отримали детальні знімки структури кілець і з'ясували їх склад.
У 1990-х роках Сатурн, його супутники і кільця неодноразово досліджувалися космічним телескопом Хаббл. Довготривалі спостереження дали чимало нової інформації, яка була недоступна для «Піонера-11» і «Вояджер» при їх одноразовому польоті повз планети.
У 1997 році до Сатурна був запущений апарат Кассіні-Гюйгенс і, після семи років польоту, 1 липня 2004 року він досяг системи Сатурна і вийшов на орбіту навколо планети. Основними завданнями цієї місії, розрахованої мінімум на 4 роки, є вивчення структури і динаміки кілець і супутників, а також вивчення динаміки атмосфери і магнітосфери Сатурна. Крім того, спеціальний зонд «Гюйгенс» відокремився від апарату та на парашуті спустився на поверхню супутника Сатурна Титана.
Супутники названі на честь героїв античних міфів про титанів і гігантів. Майже всі ці космічні тіла світлі. У найбільш великих супутників формується внутрішнє кам'янисте ядро. Назва «крижані» супутники найбільш відповідає супутникам Сатурна. Деякі з них мають середню щільність 1,0 г/см3, що більше відповідає водяному льоду. Щільність інших трохи вища, але теж невелика (виключення - Титан). До 1980р були відомі десять супутників Сатурна. З тих пір було відкрито ще кілька. Одна частина була виявлена в результаті телескопічних спостережень в 1980р, коли система кілець була видна з ребра (і завдяки цьому спостереженнями не заважав яскраве світло), а інша - при польотах АМС "Вояджер-1 і -2" в 1980 і 1981рр. Після чого у планети стало 17 супутників.
Супутники Сатурна
У 1990р відкритий 18-й супутник, а в 2000 році ще 12 невеликих супутників, по всій видимості захоплених планетою астероїдів. В кінці 2004р Гавайські астрономи виявили ще 12 нових супутників неправильної форми діаметром від 3 до 7 кілометрів за допомогою КА "Cassini". Версію про захоплення підтверджує те, що 11 з 12 обертаються навколо планети в напрямку, відмінному від властивого "основним" супутникам. Про це ж свідчить сильна витягнутість і виключно великий - порядка 20 мільйонів кілометрів - діаметр орбіт. Протягом 2006 р. команда вчених під керівництвом Девіда Джуітта з Гавайського університету, що працюють на японському телескопі Субару на Гаваях, оголосила про відкриття 9 супутників Сатурна (Всього з 2004 року команда Джуітта виявила 21 супутник Сатурна). У першому півріччі 2007 року додалося ще 5 супутників і загальна кількість досягла числа 60. 15 серпня 2008 в ході вивчення зображень, зроблених «Кассіні» під час 600-денного дослідження кільця G Сатурна, відкритий 61-й супутник.
Кільця Сатурну
Кільця Сатурна
Кільця Сатурна видимі із Землі в невеликий телескоп. Вони складаються з тисяч і тисяч невеликих твердих частинок з каменів і льоду, які обертаються навколо планети. Існує 3 основних кільця, названих A, B і C. Вони помітні без особливих проблем із Землі. Є і більш слабкі кільця - D, E, F. При найближчому розгляді кілець виявляється безліч. Між кільцями існують щілини, де немає часток. Та з щілин, яку можна побачити в середній телескоп із Землі (між кільцями А і В), названа щілиною Кассіні. У ясні ночі можна навіть побачити менш помітні щілини. Внутрішні частини кілець обертаються швидше зовнішніх.
Ширина кілець дорівнює 400 тис. км, однак в товщину вони складають лише кілька десятків метрів. Крізь кільця можна побачити зірки, хоча світло їх при цьому помітно слабшає. Всі кільця складаються з окремих шматків льоду різних розмірів: від порошин до декількох метрів у поперечнику. Ці частинки рухаються з практичних однаковими швидкостями (близько 10 км / с), іноді стикаючись один з одним. Під дією супутників кільце трохи вигинається, перестаючи бути плоским: видно тіні від Сонця.Плоскість кілець нахилена до площини орбіти на 29 °. Тому протягом року ми бачимо їх максимально широкими, після чого їх видима ширина зменшується, і, приблизно через 15 років, вони перетворюються в слабо помітну рису. Кільця Сатурна постійно збурювали уяву дослідників своєю унікальною формою. Кант перший пророчив існування тонкої структури кілець Сатурна. Протягом XX століття йшло поступове накопичення нових даних про планетні кільця: отримані оцінки розмірів і концентрації частинок в кільцях Сатурна, спектральним аналізом встановлено, що кільця - крижані, відкрито загадкове явище азимутальної змінності яскравості кілець Сатурна.
Цікаві факти
На Сатурні немає твердої поверхні. Середня щільність планети - найнижча в Сонячній системі. Планета складається, в основному, з водню і гелію, 2-х найлегших елементів в світовому просторі. Щільність планети складає всього лише 0,69 щільності води. Це означає, що якби існував океан відповідних розмірів, Сатурн б плив по його поверхні.
Автоматичний космічний апарат Кассіні, який в даний час обертається навколо Сатурна, передав зображення північної півкулі планети. З 2004 року, коли Кассіні підлетів до неї, відбулися помітні зміни, і тепер воно забарвлене в незвичайні кольори. Причини цього поки незрозумілі. Хоча поки невідомо, чому виникло забарвлення Сатурна, передбачається, що недавня зміна кольорів пов'язано зі зміною пір року.
Хмари на Сатурні утворюють шестикутник - гігантський Гексагон. Вперше це виявлено під час польотів Вояджера близько Сатурна в 1980-х роках, подібне явище ніколи не спостерігалося в жодному іншому місці Сонячної системи. Якщо південний полюс Сатурна з його обертовим ураганом не здається дивним, то північний полюс можна вважати набагато більш незвичайним. Дивна структура хмар отримана на інфрачервоному зображенні, космічним апаратом Кассіні в жовтні 2006 року. Зображення показують, що шестикутник залишався стабільним за 20 років після польоту Вояджера. Фільми, що показують північний полюс Сатурна, демонструють збереження шестикутної структури хмар під час їх обертання. Окремі хмари на Землі можуть мати форму шестикутника, але, на відміну від них, у хмарної системи на Сатурні є шість добре виражених сторін майже рівної довжини. Усередині цього шестикутника можуть поміститися чотири Землі. Повного пояснення цього явища поки немає.
Британські астрономи виявили в атмосфері Сатурна новий тип полярного сяйва. 12 листопада 2008р камери автоматичного корабля Кассіні отримали зображення північного полюса Сатурна в інфрачервоному діапазоні. На цих кадрах дослідники виявили полярні сяйва, яких не спостерігали ще жодного разу в Сонячній системі. На зображенні ці унікальні сяйва пофарбовані в блакитний колір, а лежачі внизу хмари - в червоний. На зображенні прямо під сяйвами видно виявлене раніше шестикутної хмара. Полярні сяйва на Сатурні можуть покривати весь полюс, тоді як на Землі і на Юпітері кільця полярних сяйв, будучи керованими магнітним полем, тільки оточують магнітні полюси. На Сатурні спостерігали і звичні нам кільцеві полярні сяйва. Нещодавно зняті незвичайні полярні сяйва над північним полюсом Сатурна значно видозмінювалися протягом декількох хвилин. Мінлива сутність цих сяйв свідчить про те, що змінний потік заряджених частинок від Сонця відчуває на собі дію якихось магнітних сил, про які раніше і не підозрювали. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/scho-vivchae-astronomiya.html | Що вивчає астрономія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/d16c9bbaa1cbe6b4515f23452083115c.pptx | files/d16c9bbaa1cbe6b4515f23452083115c.pptx | Що вивчає астрономія?
Роботу виконала
Учениця 41 групи
Моцна Марина
План уроку:
Предмет астрономії
Коротка історія астрономії
Наша космічна адреса
Основні розділи астрономії
Предмет астрономії
Назва астрономія походить з грецької мови (astron — зоря, nomos — закон), тобто це наука, яка вивчає закони зір
Зоря – масивне гаряче космічне тіло, яке випромінює світло і має всередині джерело енергії
Планета – холодне космічне тіло, що обертається навколо зорі і світиться її відбитими променями.
Зараз відомо, що у Всесвіті крім зір існує ще багато інших космічних тіл та систем:
планет (рис.),
астероїдів,
комет,
галактик,
туманностей та ін.
Тому в наш час астрономи вивчають усі матеріальні об'єкти, які знаходяться у космічному просторі, та їх взаємодію між собою.
Сучасна астрономія стала фундаментальною наукою, де використовуються різноманітні методи дослідження Всесвіту. Астрономи не тільки збирають інформацію про далекі світи, вивчаючи випромінювання, яке надходить з космосу до поверхні Землі, але й проводять експерименти на інших планетах.
Коротка історія астрономії
3 давніх-давен небо вражало уяву людей своєю загадковістю, але багато століть воно залишалося для них недосяжним, а тому священним. Фантазія людей населила небо могутніми істотами — богами, які керують світом і навіть вирішують долю кожної людини. Вночі примарне сяйво зір зачаровувало людей, тому вигадка прадавніх астрономів об'єднала окремі зорі у фігури людей і тварин — так з'явились назви сузір'їв.
Потім були помічені світила, що рухаються серед зір, — їх назвали планетами (з грец. — блукаюча зоря). Перші спроби пояснити таємничі небесні явища були зроблені в стародавньому Єгипті ще 4000 років тому.
Єгипетські жерці склали перші карти зоряного неба, дали назви планетам (рис.).
Великий давньогрецький філософ і математик Піфагор у VI ст. до н. є. висунув ідею, що Земля має форму кулі й «висить» у просторі, ні на що не спираючись. Астроном Гіппарх у II ст. до н. є. визначив відстань від Землі до Місяця.
Давньогрецький філософ Клавдій Птолемей (рис. 1.4) у II ст. н. є. створив геоцентричну систему світу, в якій Земля знаходиться у центрі.
Землю у просторі оточують 8 сфер, на яких розташовані Місяць, Сонце та 5 відомих у ті часи планет: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн (рис. 1.6). На 8-й сфері знаходяться зорі, які з'єднані між собою та обертаються навколо Землі як єдине ціле.
У XVI ст. польський священик Микола Коперник (рис. 1.5) запропонував геліоцентричну систему світу, в якій у центрі знаходиться Сонце, а Земля і всі планети обертаються навколо нього по колових орбітах (рис. 1.7).
У 1609 р. італійський астроном Галілео Галілей (рис. 1.8) використав телескоп для спостереження за небесними світилами.
XVIII ст. в історії астрономії пов'язане з іменем англійського ученого Ісаака Ньютона (рис. 1.9), який відкрив закон всесвітнього тяжіння. Заслуга Ісаака Ньютона полягає у тому, що він довів космічний характер сили тяжіння, або гравітації, — та сама сила, яка діє на яблуко при його падінні на Землю, притягує також Місяць, що обертається навколо Землі. Сила тяжіння керує рухом зір і галактик, а також впливає на еволюцію цілого Всесвіту.
У XIX ст. почався новий етап у вивченні космосу, коли німецький фізик Йозеф Фраунгофер у 1814 р. відкрив лінії поглинання у спектрі Сонця — фраунгоферові лінії , потім лінії поглинання були виявлені у спектрах інших зір. За допомогою спектрів астрономи визначають хімічний склад, температуру і навіть швидкість руху космічних тіл.
У XX ст. відкриття фізиком-теоретиком Альбертом Ейнштейном теорії відносності допомогло астрономам збагнути дивне червоне зміщення ліній поглинання у спектрах галактик, що було відкрите американським астрономом Едвіном Габблом у 1929 р.
Пізніше вчені довели, що галактики розлітаються, і, таким чином, було створено теорію еволюції Всесвіту від його зародження до сучасності.
4 жовтня 1957 р. почалась ера космонавтики. У цей день у Радянському Союзі було запущено у космос перший у світі штучний супутник Землі (рис. 1.11), у створенні якого брали участь українські вчені, інженери та робітники. Сьогодні у космосі літають тисячі автоматичних станцій, які досліджують не тільки навколоземний простір, але й літають до інших планет Сонячної системи
Наша космічна адреса.
Ми живемо на Землі — одній із дев'яти планет, що входять у склад Сонячної системи. Ці планети рухаються по своїх орбітах навколо Сонця. Більшість планет (крім Венери та Меркурія) мають супутники, які обертаються навколо своєї планети, супроводжуючи її на орбіті.
Відносно Сонця планети знаходяться у такій послідовності: найближча — Меркурій, за ним — Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон.
Відстані у космічному просторі такі великі, що вимірювати їх у мільйонах кілометрів незручно. Тому астрономи вибрали одиницями вимірювання світловий рік та астрономічну одиницю.
Астрономічна одиниця (а.о.) – середня відстань від Землі до Сонця.
1 а.о. ≈ 150 · 106 км
Світловий рік (св. рік) – відстань, що долає світло за 1 рік.
1 св. рік ≈ 10 13 км
Неозброєним оком на небі можна побачити близько 6000 зір, які утворюють 88 сузір'їв. Насправді зір набагато більше, але від далеких світил надходить так мало світла, що їх можна спостерігати тільки в телескоп. Великі скупчення зір, що утримуються силою тяжіння, називають галактиками. У Всесвіті знаходяться мільярди галактик, серед яких розміщується й наша Галактика — Молочний, або Чумацький Шлях, яка утворює на нічному небі сріблясту смугу.
Наша космічна адреса
У Всесвіті зареєстровано близько 10 мільярдів галактик. Якщо у кожній галактиці налічується 1011 зір, то загальна кількість зір у Всесвіті сягає фантастичної цифри 1021 . Це астрономічне число з 21 нулем уявити собі важко, тому можна порадити таке порівняння. Якщо розділити всі зорі у Всесвіті на кількість людей на Землі, то кожний з нас був би володарем однієї галактики. Тобто на одного мешканця Землі у космосі припадає приблизно 200 000 000 000 зір.
Основні розділи астрономії.
Сучасна астрономія — фундаментальна фізико-математична наука, розвиток якої безпосередньо пов'язаний з науково-технічним прогресом.
Астрономія поділяється на окремі галузі, в яких використовуються властиві лише їм методи дослідження і типи інструментів.
Астрономія
Небесна механіка
Космонавтика
Астрофізика
Космологія |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/yupiter-pyata-planeta-sonyachnoi-sistemi.html | Юпітер - п'ята планета сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/15ba260a5535d53761baaa2e98deff01.pptx | files/15ba260a5535d53761baaa2e98deff01.pptx | Юпітер Планета-гігант
Назва
Планета названа в честь верховного бога римлян - Юпітера.
Історія дОсліджень
В месопотамській культурі планета називалась Мулу-баббар (біла зірка);
Вавилоняни вперше розробили теорію для пояснення видимого руху Юпітера та пов`язали його з богом Мардуком;
Детальний опис 12-літнього циклу руху планети рзробили китайські астрономи, які назвали її Суй-син (зірка року);
Історія дОсліджень
На початку XVII століття Галілео Галілей досліджував Юпітер за допомогою створеного ним телескопа та відкрив 4 супутники гіганта;
В 1660-х роках Джованні Кассіні спостерігав плями та полоси на «поверхні» Юпітера;
Історія дОсліджень
З початку XX ст. активно проводяться дослідження Юпітера як за допомогою наземних телескопів (у тому числі і радіотелескопів), так і за допомогою космічних апаратів - телескопа «Хаббл» і ряду зондів.
положення
П`ята планета Сонячної системи.
Орбіта
Юпітер рухається навколо Сонця по близькій до кругової еліптичній орбіті.
форма
Форма Юпітера - сплюснутий сфероїд (він має значну опуклість навколо екватора), оскільки планета складається з газу та рідини і швидко обертається.
радіус
Юпітер – найбільша планета Сонячної системи.
Його екваторіальний радіус дорівнює 71,4 тис. км, що в 11 разів перевищує радіус Землі.
маса
Маса Юпітера в 2,47 рази перевищує сумарну масу всіх інших планет Сонячної системи, разом узятих.
будова
На даний момент найбільше визнання отримала наступна модель внутрішньої будови Юпітера :
1 – атмосфера;
2 – шар металевого водню;
3 – кам`яне ядро;
Велика червона пляма
Велика червона пляма - це унікальний довгоживучий гігантський ураган, речовина в якому обертається проти годинникової стрілки і робить повний оборот за 6 земних діб.
Було відкрито Робертом Гуком 1664 року.
супутники
Нині відомо 67 супутників Юпітера.
Чотири найбільших супутника - Іо, Європа, Ганімед і Каллісто - були відкриті ще в 1610 році Галілео Галілеєм
супутники
Найбільший інтерес представляє Європа, що володіє глобальним океаном, в якому, згідно з припущеннями вчених, може існувати життя. Спеціальні дослідження показали, що океан простягається вглиб на 90 км, його обсяг перевищує обсяг земного Світового океану. Поверхня Європи поцяткована розломами і тріщинами, що виникли в крижаному панцирі супутника. Висловлювалося припущення, що джерелом тепла для Європи служить саме сам океан, а не ядро супутника. Існування підлідного океану передбачається також на Каллісто і Ганімеді
Європа
супутники
Іо цікавий наявністю потужних діючих вулканів; поверхню супутника залита продуктами вулканічної активності. На фотографіях, зроблених космічними зондами, видно, що поверхня Іо має яскраво-жовте забарвлення з плямами коричневого, червоного і темно-жовтого кольорів. Ці плями - продукт вивержень вулканів Іо, що складаються переважно з сірки та її сполук; колір вивержень залежить від їх температури
Іо
супутники
Ганімед – найбільший супутник Юпітера, що належить до групи галілеєвих супутників. Одночасно є найбільшим супутником у Сонячній системі. Поверхня Ганімеду диференційована - спостерігаються геологічно молоді райони, що відрізняються світлішим кольором і виступом канав, та старіших районів, що виглядають темнішими і рясніють ударними кратерами.
Можна також спостерігати регіони, що пересувалися один відносно одного, подібно континентальній корі на Землі, а на їхніх краях підіймалися гори. Проте загалом спостереження свідчать, що тектонічна активність Ганімеда згасла. Також на поверхні супутника видні полярні льодовики, що простягаються від полюсів до 40 паралелі.
Ганімед
супутники
На Каллісто, як передбачається, також є океан під поверхнею супутника; на це побічно вказує магнітне поле Каллісто, яке може бути породжене наявністю електричних струмів в солоній воді всередині супутника. Також на користь цієї гіпотези свідчить той факт, що магнітне поле у Каллісто змінюється залежно від його орієнтації на магнітне поле Юпітера, тобто існує високопровідна рідина під поверхнею даного супутника.
Каллісто
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/merkuriy1.html | Меркурій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/c2bf7e2316f03a94dc917806948aca4a.pptx | files/c2bf7e2316f03a94dc917806948aca4a.pptx | Меркурій
Меркурій – найближча до Сонця планета і найменша з „великих” планет; її діаметр становить близько 0,4 діаметра Землі, маса приблизно в 20 раз менша від земної маси, густина приблизно 5 г/см3. Зоряна доба, тобто період обертання навколо осі відносно зір, становить 58,65 нашої доби. Середня відстань Меркурія від Сонця становить 57,9 млн. км, а зоряне обертання навколо Сонця робить за 88 днів.
Через те що найбільша елонгація від Сонця ніколи не перевищує 280, планета майже завжди залишається схованою й променях ранкової або вечірньої заграви і бачити її в наших широтах вдається рідко. Тому про її природу знають дуже мало. Неозброєному оку Меркурій здається зорею першої величини, інколи навіть яскравішою; в максимумі блиску він майже дорівнює найяскравішій зорі небу – Сиріусу.
В телескоп Меркурій виявляє фази подібно до Місяця. Фази ці залежать від його положення відносно Сонця. Поблизу верхнього сполучення, далеко за Сонцем, він має вигляд майже повного маленького кружальця. Біля найбільшої елонгації він схожий на Місяць ц першій або останній чверті, а поблизу нижнього сполучення (між Сонцем і Землею) набуває форми порівняно великого, але вузького серпа.
Спостерігати Меркурій дуже важко. Поляризація дослідження дають можливість вважати, що за своєю природою, як і за розміром Меркурій схожий на Місяць. Очевидно, він не має атмосфери. Час обертання Меркурія навколо осі точно ще не визначено, але наймовірніше, що він дорівнює часові обертання навколо Сонця, тобто 88 дням. Це значить, що планета звернена до Сонця однією стороною, як Місяць до Землі. Тому одна півкуля Меркурія дуже нагріта сонячними променями (до температури 4000 С, як показують безпосередні виміри), на ній вічний день, а на другій – вічна ніч і холод.
Через те, що ця планета рухається по орбітах, розташованих усередині земної орбіти, вона іноді проходить між Сонцем і Землею. В цей час планету можна помітити на сонячному диску у вигляді маленького чорного кружальця. Проходження Меркурія трапляються в середньому 13 раз за століття; вони бувають тільки в травні і листопаді; останнє проходження спостерігалося 14 листопада 1953 року.
У Меркурія супутників не знайдено. Поверхня Меркурія настільки вкрита кратерами, що на фотографіях її важко відрізнити від поверхні Місяця. Подібні вони також за відбивною здатністю і теплопровідністю поверхневого шару. Помітною відмінністю є мала кількість западин, подібних до місячних „ морів”. Найбільша з них – море спеки – має діаметр близько 1300 км.
У деяких районах Меркурія можна спостерігати вражаюче явище: через деякий час після сходу, піддівшись на невелику ворситу над обрієм, Сонце, наче „забувши” щось важливе під обрієм, поспішає назад, заходить там, де зійшло і знову сходить. Така є картина відбувається і на заході: Сонце заходить потім знову сходить на небосхил, піднімається на невелику висоту і знову заходить. Через відсутність атмосфери і близькість до Сонця фізичні умови на поверхні Меркурія дуже суворі. В полудень на екваторі максимальна температура досягає 700 к, вночі знижується до 100 К і нижче.
З’ясовано, що Меркурій має дуже розріджену газову оболонку, яка в основному складається з гелію, а також водню (він представлений у набагато меншій кількості), є незначна кількість аргону, неону, ксенону. Концентрація частинок така, як у земній атмосфері на висоті 700 км. Ця газова оболонка не є власною атмосферою планети: силою свого тяжіння. Меркурій захоплює частинки сонячного вітру, які в середньому через 200 діб покидають планету, а на їхнє місце надходять нові.
Через значну близькість до Сонця спостерігати подробиці на поверхні Меркурія з Землі було неможливо. І лише у 1974-1975 рр. АМС „Маринер-10”(США) передала на Землю близько 10000 знімків Меркурія. На них добре видно, що поверхня Меркурія суцільно покрита кратерами, чим він дуже схожий на Місяць. От тільки кратери розташовані густіше і вони плоскіші, ніж на Місяці: мають меншу глибину і меншу висоту кільцевих валів, що їх оточують.
Несподівано було виявлено магнітне поле Меркурій, напруженість якого становить близько 1% напруженості магнітного поля біля поверхні Землі. Наявність магнітного поля дозволяє припустимі, що Меркурій має досить велике металеве ядро, розміри якого можуть досягати 2/3 діаметра планети. Вважається, що в ядрі зосереджено до 80% усієї маси Меркурія, і цим визначається його найбільша середня густина серед усіх планет Сонячної системи.
Існує легенда, начебто Микола Коперник за усе своє життя жодного разу не бачив Меркурій, що постійно ховається в променях сонця. Дійсно, безсмертній праці Коперника «Про обертання небесних сфер» не приводиться не одного спостереження цієї планети, виконаного їм самим. У своїх розрахунках руху Меркурія Коперник використовує спостереження Птолемея, його сучасника Теона. Однак, говорячи про труднощів вивчення Меркурія на широті Кракова, Коперник зауважує: “…усе-таки можна изловить і його, якщо тільки прийнятися за це з трохи більшою хитрістю.” Звідси можна зробити висновок, що Коперник усе-таки ”излавливал ” Меркурій, але зволів використовувати більш точні дані.
Меркурій був відомий з давніх часів. Греки дали цій планеті два імена: Аполлоном вони називали її як ранкову зірку і Гермесом - вечірню. Грецькі астрономи знали, однак, що ці два імена носить одне небесне тіло. Меркурій багато в чому схожий на Місяць: на його поверхні багато кратерів і вона дуже стара; планета не має тектонічної плити. З іншого боку, Меркурій набагато більш щільний, чим Місяць (5.43 гм/див3 проти 3.34). Меркурій - друге по щільності велике тіло Сонячної системи після Землі. Фактично таку щільність Землі забезпечує гравітаційний стиск, і якби не воно, те Меркурій була би більш щільним, чим Земля. Це вказує на те, що щільне залізне ядро Меркурія більше, ніж у Землі, і, можливо, складає велику частину планети. Тому в Меркурія відносно тонка кремнієва мантія і кора. Отже, усередині Меркурій по більшій частині складається з залізного ядра, радіус якого складає від 1800 до 1900 км. Товщина кремнієвої зовнішньої оболонки (аналогічно мантії Землі і корі) складає усього від 500 до 600 км. Принаймні частина ядра, можливо, розплавлена.
На поверхні Меркурія зустрічаються величезні прірви, деякі до сотень кілометрів довжиною і до трьох кілометрів глибиною. Оцінено, що площа поверхні Меркурія скоротилася приблизно на 0.1%, що складає зменшення радіуса планети приблизно на 1 км.
На Меркурії є також і області з відносно гладкими поверхнями. Деякі можуть бути результатом древньої вулканічної дії, а інші - результатом відкладень речовини, викинутого при утворенні кратерів у результаті зіткнень. Одна з найбільших особливостей на поверхні Меркурія - басейн Caloris; його діаметр - приблизно 1300 км. Він схожий на великі басейни (місячного моря) на Місяці. Подібно місячним басейнам, його поява, можливо, було викликано дуже великим зіткненням у ранній хронології Сонячної системи.
На Меркурії є характерні форми рельєфу – ескарпи. Ескарпи – це обриви,круті укоси висотою від сотень метрів до 1–2 км, і довжиною 20–500 км. Вважається, що вони утворилися через стиск планети. У процесі утворенні Меркурія з планетозималей є багато неясного. При зіткненні планетозимали з планетою відбувається викид речовини. Воно частиною випадає назад, а якщо його швидкість досить велика, то летить у космос. Причому більше швидкість планетозималей, тим більше речовини іде в космос. Розрахунки показують, що випадання планетозималей на Меркурій не повинне привести до збільшення маси. Тобто Меркурій не міг утворитися! Одна з гіпотез приведена далі.
Швидкість обертання Меркурія вище, ніж в інших планет. Відбувається це для того, щоб планета залишалася на стабільній орбіті. З за швидкості свого обертання і найкоротшої з усіх великих планет орбіти, у Меркурія самий короткий рік: із середньою швидкістю 48 км/сек він робить повний оборот навколо Сонця за 88 днів земної доби. За цей час планета робить всьго півтора обороту навколо своєї осі. З цієї причини зоряна доба тривають дуже довго – 59та земної доби. Сонячна доба Меркурія, що тривають від одного сходу Сонця до іншого, дорівнюють 176 земній добі.
Орбіта Меркурія дуже витягнута: перигелій дорівнює 46 мільйонам км від Сонця, а афелій - 70 мільйонів км. Перигелій орбіти прецесує навколо Сонця з дуже малою швидкістю. У 19 столітті астрономи провели дуже ретельні спостереження параметрів орбіти Меркурія, але не могли адекватно пояснювати їх за допомогою механіки Ньютона. Невеликі розходження між що спостерігаються і передвіщеними значеннями були ння між що спостерігаються і передвіщеними значеннями були недозволеною проблемою протягом багатьох десятиліть. Думали навіть, що інша планета (іноді називана Вулканом) могла б існувати на орбіті, близької до Меркурія. Але насправді відповідь була знайдена за допомогою Загальної Теорії Відносності Ейнштейна, і коректне пророкування руху Меркурія було важливим фактором у раннім прийнятті цієї теорії.
Меркурій - яскраве світило, але побачити його на небі не так просто. Справа в тім, що, знаходячись поблизу Сонця, Меркурій завжди видний для нас недалеко від сонячного диска, відходячи від нього те вліво (до сходу), те вправо (до заходу) тільки на невелику відстань, що не перевершує 28°. Тому його можна побачити тільки в ті дні року, коли він відходить від Сонця на найбільшу відстань. У Меркурія є слабке магнітне поле, його потужність складає приблизно 1% від потужності магнітного полючи Землі.
Меркурії набагато ближче до Сонця, ніж Земля. Тому Сонце на ньому світить і гріє в 7 разів сильніше, ніж у нас. На денній стороні Меркурія страшно пекуче, там вічне пекло. Виміру показують, що температура там піднімається до 400° вище нуля. Зате на нічній стороні повинний бути завжди сильний мороз, що, імовірно, доходить до 200° і навіть до 250° нижче нуля. Якщо розглядати Меркурій у сильний телескоп, то замість зірочки він буде виглядати, як маленький Місяць, маючи обрису або вузького серпика, або півкола. Це відбувається по тій же причині, що і зміна фаз Місяця. Меркурій - темна куля, власного світла він не дає і сіяє на небі за рахунок відображення сонячних променів. На тій половині Меркурія, що повернена до Сонця, - день, а на іншій - ніч. Ми бачимо тільки освітлену частину планети.
Діаметр Меркурія в 2,5 рази менше діаметра Землі й у 1,5 рази більше діаметра Місяця. Багато чого про Меркурій довідалися в 1974 р. після польоту АМС “Маринер-10”. Тоді люди вперше побачили поверхню Меркурія. Вона виявилася дуже схожої на місячну, практично неотличима від її. У Меркурія є екзотична гелієва атмосфера. Її тиск у 500 млрд. раз менше тиску земної атмосфери. Атмосфера Меркурія подібна поточній ріці тим, що вона постійно тікає від планети, і постійно поповнюється сонячним вітром.
Отже, Меркурій - це царство пустель. Одна його половина - гаряча кам'яна пустеля, інша половина - крижана пустеля, бути може, покрита замерзлими газами.
Кінець |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/shtuchni-suputniki.html | Штучні супутники | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/3b97cf12ca92e3dd7fba9d76c517a0f9.pptx | files/3b97cf12ca92e3dd7fba9d76c517a0f9.pptx | Штучні супутники. Розвиток космонавтики
Початок космічної ери
4 жовтня 1957 р. радянські вчені вивели на навколоземну орбіту перший штучний супутник Землі. Перший ШСЗ являв собою кулю діаметром 58 см і вагою 83,6 кг; був оснащений чотирма антенами для передачі сигналів радіопередавачів, що працювали від батарейок. Супутник був на орбіті 92 доби, зробивши 1440 обертів навколо Землі, а його радіопередавачі працювали протягом двох тижнів після старту.
4 жовтня 1957 рік
Перший штучний супутник Землі
Типи супутників
Астрономічні супутники — це супутники, які використовуються для дослідження планет, галактик та інших космічних об’єктів.
Біосупутники — це супутники, призначені для проведення наукових експериментів над живими організмами в умовах космосу.
Дистанційного зондування Землі
Космічні кораблі - пилотуємі космічні апарати
Космічні станції - довгочасні космічні кораблі
Метеорологічні супутники — це супутники, призначені для віщування погоди, а також для спостереження за кліматом Землі.
Розвідувальні супутники
Телекомунікаційні супутники
Експериментальні супутники
Гравітаційну сталу вперше виміряв англійський учений
Генрі Кавендіш у 1798р.
Перша космічна швидкість
Поблизу поверхні Землі на супутник діє сила тяжіння
Ця сила надає супутнику
доцентрового прискорення.
За 2 законом Ньютона
Тому,
Звідси випливає:
Підставивши числові дані отримаємо
= 7,9 км/с
Мінімальна швидкість, яку потрібно надати тілу, щоб воно стало штучним супутником планети називають першою космічною швидкістю.
Мінімальна швидкість, якої потрібно надати тілу, щоб воно, подолавши притягання планети, перетворилося в супутник Сонця, називають другою космічною.
Мінімальна швидкість, яку треба надати тілу біля поверхні Землі для того, щоб воно здолало гравітаційне притягування Сонця, називають третьою космічною.
Траєкторії руху тіл
Народився в с. Лютенька Гадяцького району Полтавської області
Генерал-лейтенант Російської царської армії
Конструктор перших зразків ракет і установок для їх запуску
Коли в 1918 р. розбирали архів царської охоронки, у справі страченого 3 квітня 1881 р. Миколи Івановича Кибальчича (1853-1881) було знайдено «Проект повітроплавального приладу», на якому стояла дата 23 березня 1881 р. У своїй роботі 28-літній уродженець невеликого українського містечка Короп (зараз Чернігівська обл.) запропонував будову порохового ракетного двигуна, висунув ідею керування його польотом, розглянув програму горіння палива.
Костянтин Едуардович Ціолковський (1857 - 1835)
Засновник
космонавтики та ракетобудування
Обгрунтував можливість використання ракети для польотів у космічний простір, до інших планет сонячної системи
Юрій Васильович Кондратюк (1897 – 1942)
Запропонував :
під час польотів до інших планет виводити корабель на орбіту його штучного супутника
для посадки людини на іншу планету та повернення на корабель використовувати невеличкий злітно-посадковий корабель
Сергій Павлович Корольов 1906 - 1966
Конструктор ракетних систем
Генеральний конструктор
Перший космонавт Землі – Юрій Олексійович Гагарін
12 квітня 1961 р. людина вперше полетіла
в космос. За 1 год 48 хв космічний корабель «Восток», пілотований радянським космонавтом Юрієм Олексійовичем Гагаріним (1931— 1968), облетів земну кулю й приземлився поблизу с.Смелівка Сартовської обл.
Леонід Каденюк – перший космонавт незалежної України
Леонід Каденюк – нині генерал-майор Збройних сил України, Герой України, кавалер ордена “За мужність” І ступеня 19 листопада 1997 року на борту американського корабля багаторазового використання “Колумбія”, здійснив космічний політ як експериментатор, що тривав 15 діб 16 годин 35 хвилин 1секунду. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/kosmos1.html | "Космос" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/e50dcbe8e690d54805ee162c786b0b2f.pptx | files/e50dcbe8e690d54805ee162c786b0b2f.pptx | КОСМОС
С давних времен люди стали думать над вопросами: «Что такое космос? Если жизнь на других планетах кроме планеты Земля?»
И тогда ученые и конструкторы создали первый космический корабль «Восток».
Космический корабль – это сложная техническая система. И прежде чем посадить в него человека технику надо проверить.
Прежде чем человек полетел в космос, там побывали животные.
Первой в космос отправилась собака Лайка.
В то время люди ещё очень мало знали о космосе, а космические аппараты ещё не умели возвращать с орбиты. Поэтому Лайка навсегда осталась в космическом пространстве.
Через 3 года после неудачного полета собаки Лайки, в космос отправляются уже две собаки – Белка и Стрелка.
В космосе они пробыли всего один день и удачно приземлились на Землю.
Кроме России космосом интересовались так же и американцы. Они так же использовали животных для испытания новой ракетной техники. Первой в Америке, на ракете «Рэд-Стоун», в космос полетела обезьянка.
После удачного полета в космос животных, стала открытой дорога человеку к звёздам. Через 8 месяцев на таком же космическом корабле, на котором летали собаки Белка и Стрелка , в космос отправился и человек.
12 апреля 1961 года в 6:07 с космодрома Байконур стартовала ракета-носитель "Восток«.
Впервые в мире космический корабль с человеком на борту ворвался в просторы Вселенной.
Корабль пилотировал советский космонавт Юрий Алексеевич Гагарин.
Он был первым человеком, который собственными глазами увидел, что Земля действительно круглая, действительно большей частью покрыта водой и действительно великолепна.
Первый космонавт Юрий Гагарин
На космическом корабле Восток-1 старший лейтенант Юрий Алексеевич Гагарин один раз облетел вокруг Земли
Как готовятся космонавты к полетам?
Для тренировок космонавтов используют тренажер – центрифугу.
В этой огромной, 18-метровой кегле создаются перегрузки, которые космонавт испытывает во время полета. Сама она вращается по кругу, голова ее тоже вращается, внутри головы вращается кабина, а внутри кабины вращается кресло с космонавтом.
Когда проводятся тренировки под водой, станцию вместе с платформой, подготавливаемыми космонавтами и водолазами опускают под воду, в гидробассейн.
Так работают в гидробассейне.
Уже более 30 лет все космонавты готовясь к полету, к невесомости, тренируются в, так называемой, "летающей лаборатории". Это основной тренажер для отработки навыков работы в отсутствии притяжения к Земле.
Как живут космонавты в ракете?
В космосе нет воздуха, чтобы дышать, там нет воды, тем более там нет еды. Всё это загружается в космический корабль на земле и затем расходуется в полёте. В космосе ничего нет, кроме пустоты и солнечного света. Именно свет питает космический корабль через солнечные батареи.
На корабле, все предметы, в том числе животные, находятся в состоянии невесомости. На земле все предметы обладают весом, они притягиваются к земной поверхности. В космосе этого нет. Внутри космического корабля все предметы закреплены на специальных держателях. Иначе бы они все летали.
Одежда космонавта -
скафандр.
Его космонавты надевают при запуске и спуске ракеты, когда выходят в открытый космос.
Что едят космонавты?
Едят космонавты продукты питания, которые хранятся в консервированном виде. Перед использованием консервы и тюбики разогревают, а пакеты с первым и вторым блюдами, разводят водой.
Исследования в космосе
Биологические(выращивают растения, проводят различные опыты).
Медицинские наблюдения(влияние космоса на организм);
Технические наблюдения(обеспечивают космическую и радио-телевизионную связь, изучает поверхность земли, сообщают о местах где обнаружены полезные ископаемые).
Космонавты сообщают о стихийных бедствиях: о пожарах в лесах
О местах в горах, где могут произойти снежные обвалы.
О штормах на морях
Уточняют прогноз погоды
Люди помнят о тех, кто первыми побывал в космосе. В Москве открыт памятник первому живому существу, покорившему космос, собаке Лайке.
Всего за 48 лет со дня первого полета человека в космос, в космосе побывало100 космонавтов, среди которых 3 женщины.
Презентацию выполнила
Ученица 10-А класса
Алчевской ИТГ
Мозолевская Анастасия |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zhitya-u-vsesviti.html | Житя у Всесвіті | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/b37691d833ac1113b5772b70eeea700f.pptx | files/b37691d833ac1113b5772b70eeea700f.pptx | Життя у Всесвіті
Наукові експерименти, які проводилися в 50-х роках ХХ ст., показали, що на ранній стадії розвитку землі при спалахах блискавок з води та газів утворилися амінокислоти – основа живої матерії.
Але досі невідомо, яким чином ці речовини стали самовідтворюватись. Таємниця зародження життя невідкрита й сьогодні.
Основа життя – складні сполуки вуглецю, які називаються органічними речовинами.
Деякі з них – амінокислоти – утворюють протеїни.
З протеїнів утворюються складні речовини, які утворюють і живлять живі клітини.
Більшість вчених вважають, що життя зародилося на Землі в океанах або в вулканічних водоймах. Але існує припущення, що Землю запліднили космічні мікроорганізми.
Відтоді, як у 1996 році в уламку марсіанської породи було знайдено окам'янілості мікроскопічних форм життя, вчені завзято шукають ознаки подібних організмів в уламках порід, що прилетіли з космосу.
Апарати для досліджень, які спускаються на Марс, оснащуються пристроями для буріння, щоб шукати ознаки життя в ґрунті планети.
Органічні речовини розповсюджені по всьому Всесвіті, і є шанс, що на неозорих просторах знайдеться планета, на якій, як і на Землі може зародитися життя.
Проте ніхто не знає, чи є виникнення життя на Землі результатом щасливого випадку, чи це закономірно за даних умов.
Наукова ідея позаземних цивілізацій з'явилася в XVII столітті у зв'язку з появою геліоцентричної системи світу Коперника і винаходом телескопу Галілеєм.
На Місяці були виявлені гори і долини, і було зроблено припущення про існування місячних аборигенів — «селенітів».
Пізніше було висловлено припущення про існування марсіан.
Ще в 1976 році в зразках породи, взятої з поверхні Марса, були знайдені речовини, схожі на відходи життєдіяльності живих організмів.
Повторні проби не підтвердили результат.
У 1977 році в Університеті Огайо (Ohio State University) радіотелескоп зафіксував непізнаний сигнал із сузір'я Стрільця, що триває 37 секунд.
Джерело сигналу, що пройшов через 220 мільйонів світлових років, невідомий.
У 1984 році в Антарктиді був знайдений метеорит, який прилетів з Марса, на якому були виявлені сліди Нанобактерії.
Позаземне походження цих бактерій до цих пір під сумнівом.
У 2002 році в атмосфері Венери були виявлені карбоніли - органічні сполуки, з великою ймовірністю свідчать про наявність мікробів чи інших живих організмів.
У 2003 році на поверхні Європи, супутника Юпітера, виявлені сполуки сірки, які можуть бути слідами життєдіяльності бактерій, споріднених тим бактеріям, що мешкають в льодах Антарктиди.
У 2003 році телескоп в Пуерто-Ріко вловив потужний сигнал з області, розташованої між сузір'ями Риб і Овна, де немає зірок з планетами, придатними для життя.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nikolay-kopernik.html | Николай Коперник | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/2600db637f30f32d9aaf4fcf5af12f8c.pptx | files/2600db637f30f32d9aaf4fcf5af12f8c.pptx | Николай Коперник
Польский астроном и создатель гелиоцентрической системы Николай Коперник был разносторонним ученым. Помимо астрономии, которая интересовала его больше всего, он занимался переводами трудов византийских авторов, был известным государственным деятелем и врачом.
Образование
Николай Коперник родился 19 февраля 1473 года в польском городе Торуни, его отец был купцом, приехавшем из Германии. Будущий ученый рано осиротел, он воспитывался в доме своего дяди, епископа и известного польского гуманиста Лукаша Ваченроде. В 1490 году Коперник закончил Краковский университет, после чего стал каноником собора в рыбачьем городке Фромборке. В 1496 году он отправился в длительное путешествие по Италии. Коперник прошел обучение в университетах Болоньи, Феррары и Падуи, изучал медицину и церковное право, стал магистром искусств. В Болонье молодой ученый заинтересовался астрономией, что определило его судьбу.
В 1503 году Николай Коперник вернулся на родину всесторонне образованным человеком, сначала он поселился в Лидзбарке, где служил секретарем своего дяди. После смерти дяди Коперник переехал в Фромборк, где занимался исследованиями до конца своей жизни.
Коперник. Беседа с Богом. Картина Яна Матейко, 1872.
Общественная деятельность
Николай Коперник активно принимал участие в управлении областью, в которой жил. Он ведал хозяйственными и финансовыми делами, боролся за ее независимость. Среди современников Коперник был известен как государственный деятель, талантливый врач и знаток астрономии. Когда Лютеранский собор организовал комиссию по реформе календаря, Коперника пригласили в Рим. Ученый доказал преждевременность такой реформы, поскольку в то время еще не была точно известна продолжительность года.
Астрономические наблюдения и гелиоцентрическая теория
Создание гелиоцентрической системы было результатом многолетнего труда Николая Коперника. Около полутора тысячелетий существовала система устройства мира, предложенная древнегреческим ученым Клавдием Птолемеем. Считалось, что Земля находится в центре Вселенной, а другие планеты и Солнце вращаются вокруг нее. Данная теория не могла объяснить многие явления, которые наблюдали астрономы, однако она хорошо согласовывалась с учением католической церкви.
Коперник наблюдал за движением небесных тел и пришел к выводу, что птолемеевская теория неверна. Для того чтобы доказать, что все планеты вращаются вокруг Солнца, а Земля — лишь одна из них, Коперником были проведены сложные математические расчеты и потрачено более 30 лет упорных трудов. Хотя ученый ошибочно полагал, что все звезды неподвижны и находятся на поверхности огромной сферы, ему удалось объяснить видимое движение Солнца и вращение небесного свода.
Результаты наблюдений были обобщены в труде Николая Коперника «Об обращении небесных сфер», опубликованном в 1543 году. В нем он развил новые философские идеи и сосредоточил внимание на усовершенствовании математической теории, описывавшей движение небесных тел. Революционный характер взглядов ученого был осознан католической церковью позднее, когда в 1616 году его труд был внесен в «Индекс запрещенных книг».
Цитаты
«Я думаю, что тяжесть есть не что иное, как некоторое стремление, которым божественный Зодчий одарил частицы материи, чтобы они соединялись в форме шара. Этим свойством, вероятно, обладают Солнце, Луна и планеты; ему эти светила обязаны своей шаровидной формой»
«Философы ввиду необычного совершенства неба называли его видимым божеством. Поэтому, если оценивать достоинства наук в зависимости от того предмета, который они исследуют, наиболее выдающейся будет астрономия. Сама она, являющаяся бесспорно главой благородных наук и наиболее достойным занятием свободного человека, опирается почти на все математические науки»
А. Лессер. Смерть Коперника
Спасибо за внимание! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-sonyachnoi-sistemi1.html | Планети сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/266dae13e2c7a183691cada40a6b67bb.pptx | files/266dae13e2c7a183691cada40a6b67bb.pptx | Планети сонячної системи
Цікаво про складне
Що таке планета?
Раніше планетою вважалося будь-яке космічне тіло, що обертається навколо зірки, що світиться світлом, відбитим від зірки і має розміри більше ніж у астероїдів.
Ці космічні об'єкти: Сонце, Меркурій, Венера,
Місяць, Марс, Юпітер і Сатурн. Примітно, що в
цей список увійшли Сонце (зірка) і
Місяць (супутник Землі), а Землю не включили, так як стародавні греки вважали, що Земля є центром
всього сущого.
Якщо раніше на питання, скільки планет
в Сонячній системі можна було відповісти
дев'ять і бути правим, то зараз це
буде невірне рішення,
в силу виключення
планети
Плутон з даного списку.
Зараз в сонячній системі 8 планет. Від Сонця вони розташовуються в наступному порядку: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Вченими постійно відкриваються космічні об'єкти, як великі, так і дрібні, які літають за Нептуном, але поки, жодному офіційно не присвоїли звання – Планета.
Система планет
Характеристика Планет
Та їх класифікація
Сонце
Сонце — єдина зоря в Сонячній системі. Земля та сім інших планет обертаються навколо Сонця. Крім них навколо Сонця обертаються комети, астероїди та
інші дрібні об'єкти.
Відстань до Землі: 149 600 000 км
Температура поверхні: 5 778 К
Маса: 1,989Е30 кг
Радіус: 695 500 км
Сонце, насправді, біле.
Кожну секунду на Сонці згорає 700 млрд. тонн водню. Не дивлячись на таку величезну швидкість втрат, енергії Сонця вистачить ще на 5 млрд. років такого.
Закінчить своє життя Сонце білим карликом, заздалегідь збільшившись в розмірах і відштовхнувши від себе всі планети. На цих планетах випарується вся вода і зникне атмосфера.
Меркурій
Меркурій - найменша планета земної групи. Маса планети дорівнює 3,3 · 1023 кг.
Відстань планети від Сонця - 45900000 км
Період обертання Меркурія навколо своєї осі дорівнює
58,646 діб.
Меркурій — найшвидша планета в Сонячній Системі, один рік на Меркурії становить 87 днів. Один день на Меркурії відповідає 58 дням на Землі
Діаметр Меркурія приблизно 4878 км., тобто рівний Атлантичному океану.
Меркурій - Бог ремесел, мистецтв, таємничих вчень, магії і астрології.
Крім того, він проводжав померлих в царство мертвих і приносив вісті.
Меркурій – планета сильних, пронизливих вітрів. Пересуватися там можливо лише, справді, маючи крила.
Венера
Венера — друга внутрішня планета Сонячної системи з періодом обертання навколо Сонця в 224,7 земних діб. Названа на честь Венери, богині любові з римського пантеону.
Відстань від Сонця: 108 200 000 км
Радіус: 6 052 км
Площа поверхні: 460 234 317 км²
Маса: 4,867Е24 кг (0,815 мас Землі)
Тривалість дня: 116д 18г 0х
Венера обертається навколо Сонця у зворотний бік, зі сходу на захід.
Венера – найгарячіша планета у системі. Венера постійно покрита щільними хмарами, що складаються з сірчаної кислоти астрономи не мають можливість побачити поверхню Венери через оптичні телескопи.
Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій є життя
Вік: 4,54 мільярда років
Маса: 5,972Е24 кг
Відстань від Сонця: 149 600 000 км
Площа поверхні: 510 072 000 км²
Населення: 7,046 мільярда (2012)
Під поверхнею океанів знаходяться найбільші гірські ланцюги- охоплюють поверхню земної кулі, як шви на бейсбольному м'ячі.
Людству відомі лише 38% усіх живих організмів. Інші 62% - знаходяться на дні океану.
Місяць стабілізує її нахил відносно Сонця. Без місяця Землю поглине Хаос.
Вчені досі не розуміють, як діє гравітація.
Земля
Марс
Марс — четверта планета Сонячної
системи за відстанню від Сонця й сьома за розміром і масою.
Марс — давньоримський бог війни.
Радіус: 3 390 км
Маса: 639Е21 кг (0,107 мас Землі)
Площа поверхні: 144 798 500 км²
Тривалість дня: 1д 0г 40х
Супутники:
Фобос(паніка), Деймос (страх).
На Марсі існують гори на багато вище Евересту, а гора Олімп є в даний час найвищою горою в Сонячній системі, відомою людству.
Тиск на Марсі настільки низький, що кисень у крові миттєво перетворився б на газові бульбашки.
Юпітер
Юпітер — п'ята й найбільша планета Сонячної системи.
Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Радіус: 69 911 км
Маса: 1,898Е27 кг (317,8 мас Землі)
Площа поверхні: 61 418 738 571 км²
Відстань від Сонця: 778 тис.
Супутники: Європа, Ганімед,
Каллісто, Амальтея, Метіда.
Юпітер всмоктує космічне
сміття. Планета не має твердої
поверхні й складається з газу.
Юпітер випускає дивні звуки або так звані “електромагнітні голоси”.
Сатурн
Сатурн — шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи.
Сатурн швидко обертається навколо своєї осі, складається переважно з рідкого водню і гелію, має товстий шар атмосфери.
Радіус: 58 232 км
Маса: 568,3Е24 кг (95,16 мас Землі)
Відстань від Сонця: 1 433 км
Тривалість дня: 0д 10г 39х
Сатурн - титан, одне з найдавніших грецьких божеств, наймолодший син Урана і Геї, пожирач дітей.
Ученим вдалося отримати радіосигнали з полюсів Сатурна, що вразили їх своєю незвичністю. За аналізом звук сигналу нагадую стогін. Хто веде цю радіопередачу і навіщо, невідомо.
Уран
Уран — сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належить до планет-гігантів. Третя за діаметром та четверта за масою планета Сонячної системи.
Радіус: 25 362 км
Маса: 86,81Е24 кг (14,54 мас Землі)
Площа поверхні: 8 083 079 690 км²
Відстань від Сонця: 2 877 000 000 км
Супутники:Титанія, Аріель, Оберон, Купідон.
Інші великі планети мають надзвичайно гарячі
ядра, і випромінюють інфрачервону радіацію. Але щось змусило
ядро Урана охолонути.
Літо на Урані триває один довгий день - 42 роки. День на Урані становить приблизно 17 годин.
У стародавні часи Уран вважався прабатьком всіх грецьких богів.
Нептун
Нептун — восьма за
віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея.
Радіус: 24 622 км
Маса: 102,4Е24 кг (17,15 мас Землі)
Супутники: Тритон, Нереїда, Лариса
Хмари на Нептуні летять у чотири рази швидше літаку.
У повітрі на Нептуні така концентрована вологість, що виживе там, хіба що русалка.
Над Нептуном постійно плавають темні плями – хмари, з яких іноді йде чорній дощ.
Плутон
Плутон — друга за розмірами, після Ериди, карликова планета, транснептуновий об'єкт (ТНО), Сонячної системи та дев'яте/десяте за величиною небесне тіло, що обертається довкола Сонця. Спочатку Плутон класифікувався як планета, проте зараз він вважається одним з найбільших об'єктів (можливо, найбільшим) в поясі Койпера.
Підсумки
Такий ось він загадковий світ Космосу. У багатьох планет і навіть у деяких супутників є свої особливості. У цей загадковий світ Космосу зміни вносять і вчені. Приміром, вони внесли зміни, виключивши Плутон з числа планет.
Вивчайте планети Сонячної системи – це цікаво!
Дякую за увагу!
Сонячна система – це цікаво!
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zatemnennya1.html | "Затемнення" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/f87f774f73c178c27e07a26fe7dabc2a.pptx | files/f87f774f73c178c27e07a26fe7dabc2a.pptx |
Затемнення
Затемнення
Зате́мнення (також затьма́рення) — явище, коли одне небесне тіло тимчасово закриває світло від іншого небесного тіла. Можливі варіанти, коли небесне тіло закриває світило від спостерігача (Сонячне затемнення, затемнення у системах подвійних зір тощо) або спостерігається перебування одного небесного тіла в тіні іншого: Місячне затемнення, затемнення супутників планет (в останньому разі розташування світила щодо спостерігача не має значення).
Місячне затемнення
Розташування небесних тіл під час затемнення. A — Сонце; B — Земля; C — Місяць; D — Напівтінь; E — Повна тінь
Мі́сячне зате́мнення — астрономічне явище, яке відбувається, коли Земля перебуває між Сонцем і Місяцем і Місяць потрапляє в тінь чи напівтінь Землі.
Класифікація
Для розуміння різниці між повним і частковим затемненням Місяця слід розуміти поняття повної тіні та напівтіні.
Тінь — геометричне місце точок, в яких Сонце повністю закрито Землею (тобто, його зовсім не видно).
Напівтінь — геометричне місце точок, в яких лише частина Сонця закрита, а іншу частину видно.
Якщо Місяць потрапляє у тінь Землі повністю, сонячне проміння упродовж певного часу взагалі не потрапляє безпосередньо до його поверхні. Відбувається повне затемнення Місяця. Під час такого затемнення поверхня Місяця стає темно-червоною, але Місяць не зникає повністю. Темно-червоне забарвлення зумовлене слабким світлом, яке розсіюється крізь атмосферу Землі.
Коли ж у тінь потрапляє лише частина Місяця, настаєчасткове затемнення.
Напівтіньове затемнення
Навколо конуса тіні Землі є ділянка простору, у якій Земля закриває Сонце лише частково (півтінь). Якщо Місяць проходить ділянку півтіні, але не входить у тінь, відбувається напівтіньове затемнення. Яскравість Місяця дещо зменшується, але таке зменшення неозброєним оком непомітне й фіксується лише приладами. Лише коли Місяць у напівтіньовому затемненні проходить поблизу конуса повної тіні, на ясному небі можна помітити деяке потемніння з одного боку місячного диска.
Повне затемнення
Місячне затемнення спостерігається на половині території Землі (там, де на час затемнення ніч). Вид затіненого Місяця з будь-якої точки спостереження однаковий. Повна фаза місячного затемнення може тривати більше півтори годин.
Під час затемнення (навіть повного) Місяць не зникає повністю, а стає темно-червоним. Цей факт пояснюється тим, що Місяць, навіть у фазі повного затемнення, залишається освітленим. Сонячні промені, що проходять дотично до земної поверхні, розсіюються в атмосфері Землі і внаслідок цього розсіювання частково досягають Місяця. Оскільки земна атмосфера найпрозоріша для променів червоної частини спектру, переважно саме ці промені сягають поверхні Місяця під час затемнення, що й пояснює зміну кольору місячного диска.
Сонячне затемнення
Затемнення Сонця відбувається, коли Місяць знаходиться між Сонцем і Землею і тим самим затьмарює сонячне світло.
Види затемнень Сонця
Часткове затемнення — відбувається тоді, коли спостерігач не знаходиться достатньо близько до лінії, що з'єднує Сонце і Місяць, щоб потрапити в повну тінь від Місяця, потрапляючи лише в напівтінь.
Повне затемнення
Повне затемнення — відбувається тоді, коли спостерігач знаходиться в тіні Місяця. В цьому випадку можна спостерігати сонячну корону. Це можливо завдяки тому, що видимі кутові розміри Місяця лише трохи більші за кутові розміри Сонця і у випадку повного затемнення, Місяць затьмарює повністю диск Сонця, але не затьмарює корони.
Кільцеподібне затемнення
Відбувається тоді, коли, як і у випадку повного затемнення, спостерігач знаходиться дуже близько до лінії, що з'єднує Сонце і Місяць. На відміну, однак, від повного затемнення, у випадку кільцеподібного затемнення кутові розміри Місяця є меншими за кутові розміри Сонця. Це відбувається, коли затемнення припадає на час, коли Місяць знаходиться поблизу апогею своєї орбіти, або на далекій віддалі від Землі.
Кільцеподібне-повним затемненням
Називається затемнення, яке в певних місцях Землі спостерігається як повне, a в інших як кільцеподібне. Тільки близько 5 % усіх затемнень є кільцеподібно-повними.
У разі центрального затемнення (повного, кільцеподібного або змішаного) спостерігач який не знаходиться, в повній місячній тіні, а перебуває у напівтіні, спостерігає лише часткове затемнення.
Чорний День
Непояснене явище «Чорний День» відбулося на території Північної Америки 19 травня 1780 року о 13.25 годин за місцевим часом, коли Сонце незрозуміло від чого потьмяніло в той час, коли на території Англії Місяць (за 150 градусів від Сонця) мав вигляд «як кров»
Біблія син.: Откр.6:12; Марко 13:24
«Повний тлумачний словник Вебстера»
газета «Бостон Індепендент Кроникл» від 22.05.1780
Роль затемнень у культурі й науці
З найдавніших часів сонячні й місячні затемнення, як і інші рідкісні астрономічні явища, такі як поява комет, сприймалися як погані події. Люди боялися затемнень, тому що вони відбуваються рідко і є незвичними й лячними явищами природи. У багатьох культурах затемнення вважали провісниками нещасть і катастроф (особливо це стосувалося місячних затемнень, мабуть, через червоний колір затіненого Місяця, що асоціювалося з кров'ю). У міфології затемнення пов'язували із боротьбою вищих сил, одна з яких намагається порушити сталий порядок у світі («погасити» або «з'їсти» Сонце, «убити» або «залити кров'ю» Місяць), а інша — зберегти його. Повір'я одних народів вимагали повної тиші й бездіяльності під час затемнень, інших, навпаки, активних чаклунських дій для допомоги «світлим силам». Якоюсь мірою таке ставлення до затемнень зберігалося аж до нових часів, попри те, що механізм затемнень було вже давно вивчено.
Разом із тим спостереження затемнень надали науці велику кількість цікавих матеріалів. У давнину спостереження затемнень допомагали вивчати небесну механіку й розібратися з будовою Сонячної системи.
Спостереження тіні Землі на Місяці дало перший «космічний» доказ факту кулястості нашої планети. Аристотель вперше звернув увагу на те, що форма земної тіні під час місячних затемнень завжди округла, що доводить кулястість Землі.
Важливу роль у вивченні внутрішніх планет Сонячної системи відіграли спостереження їх проходжень над сонячним диском. Так, М. Ломоносов, спостерігаючи 1761 року проходження Венери по диску Сонця, уперше (за 30 років до Шретера й Гершеля) відкрив атмосферу цієї планети (заломлення сонячних променів спостерігалося під час торкання планетою краю сонячного диску у вигляді світлого кільця).
На підставі спостережень затемнень супутників Юпітера Оле Ремер зміг вперше визначити швидкість світла (1765).
Сонячні затемнення дозволили розпочати вивчення сонячної корони, яку неможливо спостерігати з Землі в інший час.
Під час сонячних затемнень вперше було зафіксовано явище викривлення світлових променів у гравітаційному полі (1919), що стало одним з перших експериментальних доказів загальної теорії відносності.
Під час покриття Ураном зірки SAO 158687 було виявлено його кільця (1977).
Проект виконали
Учениці 11-Б класу
Ружинської гімназії
Коноваленко Юлія
та
Махмуд Єва |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidomosti-pro-fizichni-zminni-zori.html | Відомості про фізичні змінні зорі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/b2f680acb2e149b2ec4b190227d9d0a3.ppt | files/b2f680acb2e149b2ec4b190227d9d0a3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/angliyska-mova/ukrainian-food1.html | Ukrainian food | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/c8a44651125d66bc7f9d113ff4bb3d7e.pptx | files/c8a44651125d66bc7f9d113ff4bb3d7e.pptx | Презинтація на тему: Єгипет
Місце країни у світі та регіоні
Єгипет – батьківщина однієї із найдавніших цивілізацій світу, країна, якою проходять важливі торговельні шляхи між бага- тою капіталом Європою та багатою ресурсами Азією. За розміром ВВП Єгипет – у третьому десятку країн світу, а за ВВП на душу населення – у другій сотні. Проте серед африканських країн Єгипет посідає помітне місце. За розміром ВВП він по- ступається лише нафтодобувній країні Нігерії. Збройні сили Єгипту є найбільшими в Африканському регіоні та одними з найбільших у світі. Не будучи членом НАТО, Єгипет залишається військовим і стратегічним партнером цієї військово-політичної організації.
Сучасний Єгипет – країна, що розвивається з індустріальним типом економіки. Місце Єгипту в міжнародному поділі праці визначають такі чинники економіки як:
Економіко-географічне положення,
Політико-географічне положення,
Природно-ресурсний потенціал,
Працересурсний потенціал
Економіко-географічне положення
Єгипет розташований у Північній Азії. Він лежить на межі двох материків та двох частин світу. Більша частина території Єгипту географічно розташована в Африці, менша (північно-східна) – на Синайському півострові в Азії. Країна на півночі омивається водами Середземного моря Атлантичного океану, на північному сході – Червоного моря Індійського океану. Моря сполучені збудованим у другій половині ХІХ ст. Суецьким каналом, що скоротив морський шлях кораблів з Європи до країн Азії, Східної Африки та Австралії на 8 тис. км. Найбільшим морським портом в країні є Александрія, що розташований на березі Середземного моря.
Єгипет межує з трьома країнами. З них дві – арабські країни Північної Африки, які належить до країн що розвиваються та є союзниками Єгипту у Лізі арабських держав (ЛАД): Лівією – на заході, Суданом – на півдні. В своїй азійській частині на північному сході Єгипет має спільні кордони з високорозвинутою державою Ізраїлем та частиною Палестинської автономії – Сектором Газа.
Система розселення
Єгипет є найбільш густонаселеною країною Північної Африки. Середня густота населення ста- новить 95,6 осіб/км2. Приблизно 95 % населення живе лише на 5,5 % загальної площі країни. Населення сконцентрова- но у вузькій долини Нілу, на узбережжях Червоного моря, Синайського півос- трова й навколо Суецького каналуНайменше заселено південні пустельні райони, де є навіть «білі плями». Незначна частина населення проживає в оазах Лівійської пустелі, невеликих шахтарських містечках Аравійської пустелі, по берегах Середземного моря та курортних містечках на узбережжі Червоного моря. Частина населення досі ще веде кочовий спосіб життя.
Рівень урбанізації середній – 43,1 %, темпи урбанізації високі. В Єгипті існує понад 40 великих міст. У країні є 4 міста-мільйонери, з них 2 – міста- мультимільйонери. Столиця країни Каїр (10,2 млн осіб) є найбільшим містом Африки та Близького Сходу. Понад 1 млн населення також мають Александрія (4,5 млн осіб), Ель-Гіза (3,4 млн осіб) та Шубра-ель-Хейма (1,1 млн осіб). Навколо міст сформувалися міські агломерації. Найбільша з них Каїрська (16,2 млн осіб), до складу якої входять великі міста Шубра-ель-Хейма та Гіза. Другою за кількістю жителів міською агломерацією є Александрійська (4,9 млн осіб).
Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країни
Первинний сектор :
Видобування мінеральних ресурсів: нафти, природного газу, руд, фосфоритів
Рослинництво: бавовник, цукрова тростина, пшениця, рис, овочі, фрукти.
Вторинний сектор :
Текстильне виробництво
Металургія
Хімічне виробництво
Виробництво будівельних матеріалів.
Третинний сектор :
Транспорт ,
Міжнародний туризм.
Зовнішні економічні зв’язки
Політична нестабільність Близькосхідного регіону не позначається на розвитку зовнішніх економічних зв’язків Єгипту. Переважає експорт нафти та нафтопродуктів. Крім того, експортуються бавовняні тканини та сільськогосподарські культури: рис, картопля, фрукти та овочі. Основною продукцією імпорту є промислові вироби, харчові продукти, обладнання, лісоматеріали. Основними торговельними партнерами Єгипту є США, Китай, країни ЄС (зокрема, Італія, Іспанія, Німеччина). Арабським газопроводом транспортується єгипетський природний газ до Йорданії, Сирії, Лівану та Туреччини. Країна бере участь у Великій Арабській зоні вільної торгівлі (ВАЗВТ), яка містить 95 % всієї арабської продукції, вільної від мита. Основним партнером Єгипту в її межах є Саудівська Аравія.
Міжнародні зв’язки України з Єгиптом
Незалежність України Єгипет визнав одразу після її здобуття. З того часу, незважаючи на географічну віддаленість, країни налагодили співробітництво в торговельно-економічній, науково-технічній, політичній та культурно-гуманітарній сферах. Найглибші стосунки встановлено в нафтогазовій сфері. Єгипет є однією з країн, в якій наша держава здійснює один з найбільших інвестиційних проектів за кордоном. Між країнами підписано угоду про співробітництво у сфері мирного використання космосу. У 2007 р. було здійснено запуск першого єгипетського штучного супутника Землі українським ракетним носієм «Дніпро». У 2010 р. єгипетська армія отримала за контрактом від України літак від українського підприємства «Антонов». У навчальних закладах України навчаються єгипетські фахівці, які беруть участь у космічній програмі Єгипту. Між Україною та Єгиптом існують угоди у сфері інформації, освіти, культури, туризму тощо. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonyachna-sistema.html | "Сонячна система" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/745233c5d7d9ed209a99b95ad40f829c.pptx | files/745233c5d7d9ed209a99b95ad40f829c.pptx | підготувала:
учениця 11-А класу
ХЗОШ №102
Антіпова Маоія
Презентація з астрономії на тему:”Планети Сонячної системи”
Океан бездонний, океан безкрайній,
Безповітряний, темний і надзвичайний,
У ньому живуть Всесвіти, зірки і комети,
Є і жилі, може бути, планети….
Космос
1.Зупинка «Сонце»
Це випромінювання сильно впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позначається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі. Водночас Сонце — найближча до нас зоря, в якої, на відміну від усіх інших зірок, можна спостерігати диск, і за допомогою телескопа вивчати на ньому дрібні деталі, розміром до кількох сотень кілометрів.
Навколо нашої зірки – Сонця – обертаються планети, і разом із ним вони утворюють Сонячну систему.
2.Зупинка « Планети»
1) Меркурій — найближча до Сонця планета. Меркурій належить до земного типу планет. Після позбавлення Плутона статусу планети, Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи. Меркурій найшвидше обертається навколо Сонця, тому і зветься ім’ям крилатого бога, що дуже швидко пересувається за допомогою крилатих сандалій.
2) Венера – планета земного типу. Венера — третій за яскравістю об'єкт на небі. Належить до планет, відомих людству з найдавніших часів. Венера – найяскравіша й найспекотніша планета, та названа іменем римської богині кохання за свій яскравий блиск.
3) Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства. Земля належить до планет земної групи. Земля має супутник — Місяць.
4) Марс - планета земного типу з розрідженою атмосферою. Через криваво-червоний колір його іноді називають Червоною планетою. Марс довго асоціювали з війною і кровопролиттям, і тому його назвали на честь римського бога війни. У планети є два супутники, Фобос ( грец. «Страх») і Деймос («Жах»).
5) Юпітер - п'ята і найбільша планета. Класифікується як газовий гігант. Планета була відома людям з глибокої давнини. Юпітер має щонайменше 66 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто. Юпітер – найбільша планета сонячної системи – король планет, тому її названо на честь головного бога всіх римських богів.
6) Сатурн — шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи. Сатурн швидко обертається навколо своєї осі, складається переважно з рідкого водню і гелію, має товстий шар атмосфери. Відомо про існування 62 природних супутників Сатурна, найбільший з яких — Титан. Сатурн має помітну систему кілець, що складаються здебільшого з частинок криги, меншої кількості важких елементів і пилу.
7) Уран — сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належить до планет-гігантів. Третя за діаметром та четверта за масою планета Сонячної системи. Планета названа ім'ям античного божества Урана, уособлення неба та піднебесного простору. Уран був батьком Сатурна.
8) Нептун — восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Його астрономічний символ — стилізована версія тризубця Нептуна. Має супутник Тритон, та ще 12 супутників.
3.Зупинка «Зорі»
Зорі — велетенські розжарені, самосвітні небесні тіла, у надрах яких ефективно відбуваються термоядерні реакції. Сонце — одна із зір, середня за своїми розмірами та світністю. Зорі поряд з іншими небесними тілами вивчає наука астрономія. Моделювання фізичних процесів, що відбуваються в зірках входить до кола зацікавлень астрофізики. Неозброєним оком на небі видно близько 6000 зір.
Дякую за увагу
До побачення! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/kanopus.html | "Канопус" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/7773cb7e6e59b6cfdd3da9c41aa31b79.pptx | files/7773cb7e6e59b6cfdd3da9c41aa31b79.pptx | Канопус
Подготовила ученица 11-А класса
Самойленко Дария
Общая информация
Наблюдательные данные
Условия наблюдения
Роль в навигации
Происхождение названия
Канопус в литературе
Вывод
План:
Кано́пус — звезда южного полушария, ярчайшая в созвездии Киля и вторая по яркости(после Сириуса и не считая Солнца) звезда на небе с видимым блеском −0,72m.
Общая информация
Наблюдательные данные
Условия наблюдения
Канопус имеет южное склонение почти в 53 градуса, и поэтому виден он в Северном полушарии только к югу от 37 градусов северной широты. Город, к югу от которого виден Канопус — Афины. Канопус можно наблюдать в Северном полушарии в Египте, Индии, юге США, Мексике. В Северном полушарии виден в низких широтах зимой, в Южном полушарии Канопус к югу от 37 градусов южной широты линию горизонта не пересекает и всегда находится на небе. К примеру, незаходящим Канопус является на юге Австралии, в Новой Зеландии.
Роль в навигации
Канопус использовался в северном полушарии как южная полярная звезда. Разумеется, это продолжалось до введения в использование компаса. В наше времянайдены другие способы навигации. В былые времена Канопус часто называли «путеводной звездой».
Канопус используется в системах астрокоррекции, начиная с первых советских межпланетных станций . В советском исполнении Канопус был основным ориентиром, а Сириус — резервным.
Происхождение названия
Существует несколько версий названия Канопус.
Греческая мифологическая версия. Согласно греческой мифологии, звезда получила имя от кормчего Менелая, умершего в Египте.
Египетская версия. Выражение Kahi Nub означает «золотая земля», что, вероятно, связано с особенностями наблюдения Канопуса: вследствие большого южного склонения звезда может наблюдаться только низко над горизонтом и часто окрашивается приземными слоями атмосферы в красный цвет.
Семитская версия. Восходит к трёхсогласному корню G(C)-N-B (Gimmel-Nun-Beth), озвучившимуся греками как «Канопус».
В научно-фантастической серии Фрэнка Герберта «Хроники Дюны» планета Арракис (основное место действия большинства романов цикла) является третьей планетой системы Канопуса.
У Эдмонда Гамильтона в романах «Звёздные короли» (1949) и «Возвращение к звёздам» (1970) Канопус, точнее планета Троон в планетарной системе Канопуса, является столицей могущественной Средне-Галактической Империи. Автором допущена ошибка — Канопус помещён в центр Галактики на расстояние около 30 000 световых лет от Земли (это связано с тем, что в «Звездных королях» Гамильтон использовал в качестве карты Галактики карту звездного неба). В этом же ключе Канопус упоминается в серии романов «Звёздный Волк» (1998—2006), написанной Сергеем Сухиновым по мотивам произведений Э. Гамильтона.
Дорис Лессинг в своих книгах Канопус в Аргосе описывает цивилизацию доброжелательных существ, располагающихся на Канопусе и играющих роль в человеческой истории.
В «Рассказе Пиркса», входящем в цикл «Рассказов о пилоте Пирксе» Станислава Лема, Канопус является звездой радианта метеоритного роя, вместе с которым в Солнечную систему прилетает погибший инопланетный корабль.
В телесериале «Звёздный путь», в эпизоде Star Trek: The Original Series«Where No Man Has Gone Before», упоминается, что сонет «Nightingale Woman» (Женщина-Соловей) был написан жителем системы Канопуса.
В аниме «Один: Космический корабль „Звёздный свет“» (1985) говорится, что родиной человечества является планета Один системы Канопуса.
В научной книге А. Томилина «Небо Земли» иногда появляется учёный по имени Канопус.
Канопус в литературе
Вывод
. Канопус ярчайшая звезда созвездия Арго — а Киля — вторая по блеску звезда неба. Названа она в честь древнего города, находившегося недалеко от Александрии Египетской, к востоку от нее. Возможно, здесь вел свои наблюдения Птолемей. Так же Канопусом звали искусного кормчего Менелая. Канопус является основной звездой космической навигации. Он расположен почти точно в южном полюсе эклиптики; поэтому оптические приборы любой межпланетной станции, движущейся в плоскости эклиптики, всегда видят его в буквальном смысле слова «над головой». Угловое расстояние Канопуса от Солнца, где бы ни находился космический аппарат — вблизи Венеры или за орбитой Юпитера, равно 90°. Поэтому система оптической ориентации космического корабля может легко его поймать; достаточно навести на Солнце один оптический датчик и, закрутив космический аппарат вокруг этого направления, ждать, пока Канопус не попадет на ось второго датчика, перпендикулярного первому. После этого ориентация осей станции становится известной.
Спасибо за внимание |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vse-pro-energiyu.html | Все про енергію! | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/b71b61eb210516eacd4a0d8f25892691.ppt | files/b71b61eb210516eacd4a0d8f25892691.ppt | http://www.svitinfo.com/book
LOGO
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/amosov-mikola-mihaylovich-biografiya-likarya.html | Амосов Микола Михайлович: біографія лікаря | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/f9bd5e36cddefd3b536d79a3e3bf052a.ppt | files/f9bd5e36cddefd3b536d79a3e3bf052a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bertlo-per-ezhen-marselen.html | Бертло П’єр Ежен Марселен | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/fe6e2c1a81be62cf0546727df521f72e.ppt | files/fe6e2c1a81be62cf0546727df521f72e.ppt | The End
The End
The End |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nasha-galaktika2.html | "Наша галактика" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/c287b47aa7acb36f7672e49347d711ce.pptx | files/c287b47aa7acb36f7672e49347d711ce.pptx | Наша галактика. Зоряні скупчення та їх асоціації. Туманності. Підсистеми галактики та її спіральні структури.
Підготували
Учениці 11-А класу
Кубацька Тетяна
Онищук Олена
Галактика
Галактики - гігантські зоряні острови, що знаходяться за межами нашої зоряної системи (нашої Галактики). Різняться за своїми розмірами, зовнішнім виглядом і складом, умовами формування та еволюційними змінами. Наша ГалактикаНаша Галактика — це велетенський зоряний острів, до
складу якого входить Сонце. Переважна більшість зір Галактики, а їх за сучасними оцінками налічується понад 200 млрд., сконцентрована в плоскому диску, що його ми бачимо на небі як світну смугу Чумацького Шляху, а також у спіральних відгалуженнях. У центрі Галактики знаходиться компактне згущення речовини — ядро, фізична природа якого фізичні процеси, що відбуваються в ньому, нині в предметом детального вивчення.
На початку 20 століття стало очевидним , що майже все видиме речовина у Всесвіті зосереджено в гігантських зоряно -газових островах з характерним розміром від кількох парсеків до декількох десятків кілопарсек Сонце разом з оточуючими його зірками також входять до складу спіральної галактики , завжди обозначаемой з великої літери : Галактика . Галактика складається з диска , гала і корони . Центральна , найбільш компактна область Галактики називається ядром. Центральна , найбільш щільна частина гало в межах декількох тисяч світлових років від центру Галактики називається балджа
Галактика складається з ядра і кількох спіральних гілок. Її розміри близько 100 тис. світлових років. Велика частина зірок нашої галактики зосереджена в гігантському "диску" товщиною близько 1500 світлових років. Збоку галактика має вигляд літаючої тарілки. Швидкість обертання галактики становить приблизно 200 км / с . Розподіл зірок у Галактиці має дві яскраво виражені особливості: дуже високу концентрацію зірок у галактичної площини і велику концентрацію в центрі Галактики
Приблизно так виглядає наша Галактика збоку
Розташування Сонця в нашій Галактиці досить невдале для вивчення цієї системи як цілого: ми знаходимося поблизу площини зоряного диска, і з Землі складно виявити структуру Галактики. До того ж, в області, де розташовано Сонце, досить багато міжзоряної речовини, що поглинає світло і робить зоряний диск майже непрозорим для видимого світла в деяких напрямах, особливо у напрямі її ядра. Тому дослідження інших галактик грають величезну роль в розумінні природи нашої Галактики.
З історії відкриття
Демокріт давньогрецький філософ, вважав, що Чумацький Шлях - це скопище слабосветящихся зірок
В.Гершель відкрив безліч подвійних, потрійних кратних зірок. Представив схему будови Галактики і її структуру.
Кант вважав, що наша Галактика не включає в себе весь зоряний світ і існують інші, подібні з нею зіркові системи.
Е. Хаббл виявив цефеїди в туманностях Андромеди і Трикутника. Його відкриття дали початок науці, званої позагалактичної астрономією.
Наша Галактика, - Чумацький Шлях, також досить велика. Її маса дорівнює приблизно 200 х 109 мас Сонця. Найменші галактики містять в мільйон разів менше зірок. Абсолютна зоряна величина найяскравіших сверхгигантских галактик М = - 24, у карликових галактик М = - 15.
Найдешевші слабкі з карликових галактик мають абсолютну зоряну величину М = - 6. У туманності Андромеди абсолютна зоряна величина М = - 20,3, у нашої Галактики М = - 19.
Чумацький Шлях
Одним з найбільш примітних об'єктів зоряного неба є Чумацький Шлях. Стародавні греки називали його «молочне коло». Вже перші спостереження в телескоп проведені Галілеєм, показали, що Чумацький Шлях - це скупчення дуже далеких і слабких зірок.
Особливо ефектно виглядає Чумацький Шлях в південній півкулі Південна частина Чумацького Шляху
Карта Чумацького Шляху
За останні десятиліття астрономія зробила великий крок вперед, використовуючи найсучасніші технології для досліджень Галактики в радіо, інфрачервоному, оптичному, рентгенівському і інших частотних діапазонах. Ці дослідження дозволили людям глибше зрозуміти будову і еволюцію нашої Галактики.
Чумацький Шлях в різних довжинах хвиль: Атомарний водень
Чумацький Шлях в різних довжинах хвиль: Чадний газ
Чумацький Шлях в різних довжинах хвиль: Радіодіапазон
Чумацький Шлях в різних довжинах хвиль: ІЧ - діапазон
Чумацький Шлях в різних довжинах хвиль: Гамма - діапазон
Одна з найбільш найближчих до нас галактик, галактика Сомбреро (М 104), має видиму зоряну величину m = + 8. Спіральна галактика Сомбреро в сузір'ї Діва. Добре помітна на знімку темна лінія пилу і гало із зірок і кульових скупчень і дали назву цій галактиці.
Галактика Вир (М 51), розташована в сузір'ї Гончі Пси, має видиму зоряну величину m = +8,1.
Ця класифікація відображає не тільки особливості їх видимої форми, а й властивості входять до них зірок: Е-галактики складаються з дуже старих зірок, в Ir-галактиках основний внесок у випромінювання дають зірки, істотно молодше Сонця. У S-галактиках характер спектра видає присутність зірок різного віку.
Спіральні галактики
Спіральні галактики за зовнішнім виглядом нагадують дві складені разом тарілки або двоопуклу лінзу . У них є як гало , так і масивний зоряний диск . Центральна частина диска , яку видно як здуття , називається балджем . Темна смуга, що йде уздовж диска непрозорий шар міжзоряного середовища , міжзоряний пил . Спіральна галактика NGC 4414 Спіральна галактика NGC 1566 Позначають спіральні галактики буквою S. Їх розрізняють за ступенем своєї спіральної структури додаванням до символу S букв a , b , c . Sa- спіральна галактика з мало розвиненою спіральною структурою і з потужним ядром. Sc - галактика з малим ядром і з сильно розвиненими спіральними гілками .
Еліптичні галактики
Еліптичні галактики становлять приблизно 25% від загального числа галактик високої світності. Їх прийнято позначати буквою E (англ.elliptical). Типова Е-галактика виглядає як сфера або еліпсоїд, диск в ній практично повністю відсутня.
Найближчими до нас і найяскравішими на небі галактиками є Магелланові Хмари . Їх добре видно в Південному і півкулі неозброєним оком як дві туманних хмари, подібно Чумацькому Шляху. Світло від Великого Магелланової Хмари йде до нас 170 тисяч років, від Малого - 200 тисяч років.
Неправильні галактики
Неправильна галактика NGC 1313
Мала Магелланова Хмара
Наша Галактика також захоплює карликову галактику, що знаходиться на відстані всього в 60 тисяч світлових років. Через сотню мільйонів років зірки цієї карликової галактики стануть зірками нашої Галактики. Магелланові Хмари також руйнуються, перебуваючи неподалік від нашої Галактики. За підрахунками астрономів в найближчі 10 мільярдів років Чумацький Шлях повністю поглине все речовина Магелланових Хмар. Магелланові Хмари втрачають речовину, притягуючись нашою Галактикою.
Підсистеми Галактики
Сферична
Проміжна сферична
Проміжна диск
Плоска стара
Плоска молода
Туманність
Туманність - ділянка міжзоряного середовища, виділяється своїм випромінюванням і поглинанням випромінювання на загальному тлі неба
типи туманностей
-Темні туманності
-Відбивні туманності
-Туманності, іонизованного випромінюванням
-Планетарні туманності
-Туманності, створені ударними хвилями
-Туманності в областях зореутворення
- Туманності навколо зірок Вольфа - Райе
-Туманності навколо O-зірок
-Залишки наднових і нових зірок
Темна туманність
Темна туманність - тип міжзоряної хмари, настільки щільної, що вона поглинає видиме світло, що виходить від емісійних або відбивних туманностей або зірок
Відбивні туманності
Відбивні туманності є газо-пиловими хмарами, що підсвічуються зірками. Якщо зірки знаходяться в міжзоряному хмарі або поруч з ним, але недостатньо гарячі, щоб ионизовать навколо себе значну кількість міжзоряного водню, то основним джерелом оптичного випромінювання туманності виявляється світло зірок, розсіюється міжзоряного пилью.Отражательние туманності зазвичай мають синій відтінок
Туманності іонізовані випромінюванням
Туманності, іонізованниє випромінюванням, - ділянки міжзоряного газу, слабо іонізованого випромінюванням зірок або інших джерел іонізуючого випромінювання. Виникають також навколо потужних рентгенівських джерел в Чумацькому Шляху і в інших галактиках
Планетарна туманність
Планетарна туманність - астрономічний об'єкт, що з іонізованої газової оболонки і центральної зірки , білого карлика. Планетарні туманності утворюються при скиданні зовнішніх шарів ( оболонок) червоних гігантів і надгігантів з масою 2,5-8 сонячних на завершальній стадії їх еволюції. Планетарна туманність - бистропротекающее ( за астрономічними мірками) явище, що триває всього кілька десятків тисяч років , при тривалості життя зірки- предка в кілька мільярдів років. В даний час в нашій галактиці відомо близько 1500 планетарних туманностей.
Туманності створені ударними хвилями
Різноманітність і численність джерел надзвукового руху речовини в міжзоряному середовищі призводять до великої кількості і різноманітності туманностей, створених ударними хвилями. Зазвичай такі туманності недовговічні, оскільки зникають після вичерпання кінетичної енергії рухомого газу.
Основними джерелами сильних ударних хвиль в міжзоряному середовищі є вибухи зірок - скиди оболонок при спалахах наднових і нових зірок, а також зоряний вітер
Туманності, створені ударними хвилями
«Котяче око»
«Пісочний годинник»
Залишки наднових і нових зірок
Крабовидна туманність
Найбільш яскраві туманності, створені ударними хвилями, викликані вибухами наднових зірок і називаються залишками спалахів наднових зірок. Вони відіграють дуже важливу роль у формуванні структури міжзоряного газу. Поряд з описаними особливостями для них характерно нетеплове радіовипромінювання зі статечним спектром, викликане релятивістськими електронами, прискорює як у процесі вибуху наднової, так і пізніше пульсаром, зазвичай залишаються після вибуху. Туманності, пов'язані з вибухами нових зірок, малі, слабкі і недовговічні.
Туманності навколо зірок Вольфа - Райе
Тип туманностей, створених ударними хвилями пов'язаний із зоряним вітром від зірок Вольфа - Райе. Ці зірки характеризуються дуже потужним зоряним вітром. Вони створюють туманності з яскравими волокнами на кордоні астросфери такої зірки. На відміну від залишків спалахів наднових зірок, радіовипромінювання цих туманностей має теплову природу. Час життя таких туманностей обмежено тривалістю перебування зірок у стадії зірки Вольфа - Райе і близько до 105 років.
Туманності навколо O-зірок
Аналогічні за властивостями туманностям навколо зірок Вольфа - Райе, але утворюються навколо найбільш яскравих гарячих зірок спектрального класу О - Of, що володіють сильним зоряним вітром. Від попередніх туманностей, вони відрізняються меншою яскравістю, великими розмірами і, мабуть, більшою тривалістю життя.
Туманності в областях зореутворення
туманність Оріон
Ударні хвилі менших швидкостей виникають в областях міжзоряного середовища, в яких відбувається зореутворення. Вони призводять до нагрівання газу до сотень і тисяч градусів, збудженню молекулярних рівнів, часткового руйнування молекул, нагріванню пилу. Такі ударні хвилі видно у вигляді витягнутих туманностей світяться переважно в інфрачервоному діапазоні.
Зоряні скупчення та їх асоціації
Зоряні асоціації
Зо́ряні асоціа́ції — угрупування гравітаційно непов'язаних або слабопов'язаних між собою молодих зір (віком до декількох мільйонів років), об'єднаних спільним походженням.
За типом зоряного населення асоціації поділяють на:
-OB-асоціації, що здебільшого складаються з гарячих зір спектральних класів O та B;
-T-асоціації, характерні об'єкти яких змінні зорі типу T Тельця.
Зо́ряне ску́пчення — гравітаційно зв'язана група зірок, що має загальне походження і рухома в гравітаційному полі галактики як єдине ціле.
За своєю морфологією зоряні скупчення історично поділяються на два типи — кулясті і розсіяні.
Розсіяне зоряне скупчення
(відкрите скупчення) — гравітаційно пов'язана група зір I типу зоряного населення. У структурі виділяють ядро і корону. Вік розсіяних скупчень — від десятків мільйонів до мільярда років. Внаслідок цього вони можуть суттєво відрізнятися одне від одного зоряним складом і, отже, виглядом діаграми Герцшпрунга—Рассела. Розсіяні скупчення сконцентровано до галактичної площини, а наймолодші з них зосереджено у спіральних рукавах. Розсіяні скупчення містять небагато зір і мають неправильну форму.
Кулясте зоряне скупчення
зоряне скупчення, що відрізняється від розсіяного скупчення більшою кількістю зірок і чітко окресленою симетричною формою зі збільшенням концентрації зірок до центру скупчення. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nebesni-koordinati.html | небесні координати | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/b0ebe8d36751c7dee01d4aebcf6c3161.pptx | files/b0ebe8d36751c7dee01d4aebcf6c3161.pptx | Небесні координати
Куценко Анна 11-А клас
У безхмарну ніч можна розрізнити близько 3000 зірок. Уся небесна сфера містить близько 6000 зірок, видимих неозброєним оком.
Астрономи старовини розділили зоряне небо на сузір'я.
Велика частина сузір'їв, названих за часів Гіппарха і Птоломея, має назви тварин або героїв міфів.
"Кассіопея"
«Велика Ведмедиця»
Сузір'ям називається ділянка небесної сфери, межі якої визначені спеціальним рішенням Міжнародного астрономічного союзу (МАС).
Всього на небесній сфері - 88 сузір'їв.
Найяскравіші зірки мають власні назви
Небесною сферою називають уявну сферу довільного радіуса з центром у точці спостереження, на яку спроектовані небесні світила.
При вивчені зоряного неба використовують математичну модель зоряного неба — небесну сферу.
На небесну сферу проектуються зірки, Сонце, Місяць, планети.
Вісь видимого обертання небесної сфери називається віссю світу.
Вісь світу перетинає небесну сферу в точках Р і Р' - полюсах світу.
Площина, що проходить через центр небесної сфери і перпендикулярна прямовисній лінії, називається математичним (істинним) горизонтом.
Проходження світила через небесний меридіан називається кульмінацією.
У верхній кульмінації висота світила h максимальна, в нижній
кульмінації - мінімальна.
Проміжок між кульмінаціями світил дорівнює 12 годинам (1/2 доби).
При добовому обертанні небесної сфери всі зорі обертаються рівномірно, з однаковою швидкістю паралельно небесному екватору. Положення зір по відношенню до небесного екватора не змінюється. Тому зручно визначати положення окремої зорі відносно небесного екватора. Екваторіальні координати використовуються для створення зоряних карт і атласів.
В екваторіальній системі координати зір визначаються їх положенням відносно небесного екватора. Координати зір в такій системі незмінні протягом тривалого часу (сотень чи тисяч років).
Горизонтальна система координат
Вертикал - це велике півколо небесної сфери, що проходить через зеніт, надир і світило.
Висота світила (h) - це кутова відстань світила від горизонту (вимірюється в градусах, хвилинах і секундах в інтервалі від 0 до 90о).
Азимут (A) - це кутова відстань вертикала світила від точки півдня (вимірюється в градусах, хвилинах і секундах в інтервалі від 0 до 360о).
Карта зоряного неба — проекція небесної сфери на площину. На карті вказується положення зірок, сузір'їв та інших астрономічних об'єктів.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zasobi-astronomichnih-doslidzhen.html | Засоби астрономічних досліджень | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/221950e6eb525815a1e4494dfc58ff06.pptx | files/221950e6eb525815a1e4494dfc58ff06.pptx | Засоби астрономічних досліджень. Телескопи
Телескопи, їх призначення
Телескоп — прилад для спостереження віддалених об'єктів.
Термін «телескоп» також вживається для позначення астрономічних приладів для спостережень електромагнітних хвиль невидимих для людського ока (інфрачервоні, ультрафіолетові, рентгенівські, гамма- і радіотелескопи), а також для реєстрації відмінного від електромагнітного випромінювання (нейтринні та гравітаційні телескопи).
Телескоп має три основні призначення:
1.Збирати випромінювання від небесних світил на приймальний пристрій (око, фотографічну пластинку, спектрограф і ін.);
2.Будувати у своїй фокальній площині зображення об'єкта або певної ділянки неба;
3.Допомогти розрізняти об'єкти, розташовані на близькій кутовій відстані один від одного, що непомітно неозброєним оком.
Основною оптичною складовою телескопа є об'єктив, який збирає світло і будує зображення об'єкта або ділянки неба. Об'єктив з'єднується з приймальним пристроєм трубою (тубусом). Механічна конструкція, що несе трубу і що забезпечує її наведення на небо, називається монтуванням.
Історія створення
Перший телескоп винайшла людина, далека від астрономії. У 1908 році голландський майстер з виготовлення окулярів Іоанн Ліпперсгей показав свій винахід в Гаазі. Видавати патент на винахід йому не стали — у цей же час багато інших майстрів створювали подібний інструмент.
Вважається, що Галілео Галілей першим сконструював і використав телескоп. Це було простий пристрій, подібний підзорної труби. Тільки великих масштабів і великим збільшенням. За допомогою нього Галілей зробив ряд астрономічних відкриттів.
За допомогою телескопа Галілео Галілей відкрив:
1.Гори і кратери на Місяці,;
2.Розміри зірок та їхня колосальна віддаленість;
3.плями на Сонці;
4.Супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед та Каллісто);
5.Фази Венери, кільця Сатурна;
6.Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок та ін.
Це були величезні перевороти в науці про Всесвіт.
Великою обсерваторією для спостережень в видимому та ближньому ультрафіолетовому діапазонах став космічний телескоп «Габбл», запущений на навколоземну орбіту космічним шаттлом «Дискавері» в квітні 1990 р.
За 18 років роботи на навколоземній орбіті «Габбл» отримав понад 700 тисяч зображень 22 тисяч небесних об'єктів — зір, туманностей, галактик, планет.
Найбільш значимі результати, отримані телескопом «Габбл»:
1. Отримано додаткові дані про планети поза сонячною системою, зокрема, спектрометричні.
2.Доведено, що процес формування планет відбувається у більшості зір нашої Галактики.
3.За наслідками спостережень квазарів отримана сучасна космологічна модель: Всесвіт розширюється з прискоренням і заповнений темною енергією, уточнений вік Всесвіту — 13,7 млрд. років.
4.Частково підтверджена теорія про надмасивні чорні діри в центрах галактик, на основі спостережень висунута гіпотеза, що зв'язує масу чорних дір і властивості галактики.
Дещо про сучасні телескопи...
«Чудо науки і техніки" - найбільший у світі телескоп.
Це Великий Азимутальний телескоп Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН. Його головне дзеркало має діаметр 6 метрів (фокусна відстань 24 м) важить 42 т, маса рухомої частини телескопа - 650 т.
Один з найбільших у світі телескопів знаходиться на висоті 2400 м над рівнем моря, на Канарських островах. На його будівництво було затрачено 180 млн. доларів і 7 років роботи. Первинне дзеркало телескопа має діаметр 10,4 метра, складено воно з 36 шестикутних сегментів. Телескоп вміє «виправляти помилки» атмосфери, коректуючи спотворення.
Ці спарені телескопи розташовані на гавайській вершині Мауна Кі (Мауна-Кеа). Кожен з них важить близько 300 тонн, за висотою відповідає восьмиповерховій будівлі, має дзеркало діаметром 10 м і може накопичувати як видиме світло, так і інфрачервоне випромінювання. Дзеркала являють собою конструкцію з менших дзеркал. У телескопа є внутрішня система охолодження, що захищає дзеркала від деформації, викликаної
наргіванням.
За допомогою сучасних телескопів астрономи спостерігають об'єкти, що знаходяться на відстані близько 10 млрд. світлових років, що складає 9,5-1022 км. Таким чином, за згаданий проміжок часу масштаби світу "виросли" в 5-1015 разів.
Сучасна астрономія дала докази того, що вже близько 10 млрд. років тому доступна для астрономічних спостережень Всесвіт існував у вигляді гігантської системи галактик. Масштаби в часі "виросли" в 13 млн. разів.
Але головне, звичайно, не в цифровому зростанні просторових і часових масштабів, хоча й від них захоплює подих. Головне в тому, що людина, нарешті, вийшла на широкий шлях розуміння дійсних законів світобудови.
Дякую за увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-giganti6.html | Планети гіганти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/8546230dd6d9fe5b6701278c63fca406.pptx | files/8546230dd6d9fe5b6701278c63fca406.pptx | Еволюція Всесвіту
1
Всесвіт
«Відкрилася безодня, зірок повна. Зіркам числа немає, безодні - дна », - ці прекрасні рядки М.В. Ломоносова, образно і найбільш повно описують перше враження, яке відчуває людина, милуючись заворожливою картиною зоряного неба.
Всесвіт - це весь існуючий матеріальний світ, безмежний у часі і просторі і нескінченно різноманітний за формами, які приймає матерія в процесі свого розвитку.
2
Основні концепції космології
Протягом всієї історії цивілізації людство прагне пізнати навколишній світ і зрозуміти, яке місце воно займає у Всесвіті. Всесвіт - найбільша матеріальна система. Її походження цікавить людей ще з давніх часів. Спочатку Всесвіт був «пустий та порожій» - так сказано в біблії. Спочатку був вакуум - уточнюють сучасні фізики. Які ж джерела походження Всесвіту? Як вона розвивається? Яка її структура? На ці та інші питання намагалися відповісти вчені різних часів. Проте навіть найбільші досягнення природознавства ХХ в. не дозволяють дати повністю вичерпні відповіді.
3
Припущення А. Ейнштейна
Прийнято вважати, що основні положення сучасної космології - науки про будову і еволюцію Всесвіту - почали формуватися після створення в 1917 р. А. Ейнштейном першої релятивістської моделі, заснованої на теорії гравітації і претендувала на опис всього Всесвіту. Ця модель характеризувала стаціонарний стан Всесвіту і, як показали астро-фізичні спостереження, виявилася невірною.
4
Висновки А.А. Фрідмана
Важливий крок у вирішенні проблем космологічних зробив у 1922 р. професор Петроградського універ-ситету А.А. Фрідман (1888-1925). У результаті рішення космологічних рівнянь він прийшов до висновку: Всесвіт не може, знаходиться в стаціонарному стані - він повинен розширюватися або звужуватися.
5
Емпіричний закон - закон Хаббла
Наступний крок був зроблений в 1924 р., коли в обсерваторії Маунт Вілсон в Каліфорнії американський астроном Е. Хаббл (1889-1953) виміряв відстань до найближчих галактик (у той час званих туманностями) і тим самим відкрив світ галактик. У 1929 р. в тій же обсерваторії Е. Хаббл по червоному зсуву ліній у спектрі випромінювання галактик експериментально підтвердив теоретичний висновок А.А. Фрідмана про розширення Всесвіту і встановив Емпіричний закон - закон Хаббла: швидкість віддалення галактики V прямо пропорційна відстані r до неї, тобто V = Hr, де H - постійна Хаббла.
6
Гіпотези Г.А. Гамова
У міру розвитку природознавства і особливо ядерної фізики висуваються різні гіпотези про фізичні процеси на різних етапах космологічного розширення. Одна з них запропонована наприкінці 40 х рр.. ХХ ст. Г.А. Гамовим (1904-1968), фізиком - теоретиком, емігрував у 1933 р. з Радянського Союзу в США, і називається моделлю гарячого Всесвіту. ? У ній розглянуті ядерні процеси, що протікали в початковий момент розширення Всесвіту в дуже щільному речовині з надзвичайно високою температурою. З розширенням Всесвіту щільне речовина охолоджувалося.
З цієї моделі слідує два висновки:
- Речовина, з якої зароджувалися перші зірки, складалася в основному з водню (75%) і гелію (25%);
- В сьогоднішньому Всесвіті повинно спостерігатися слабке електромагнітне випромінювання, яке зберегло пам'ять про початковий етап розвитку Всесвіту, і тому назване реліктовим.
7
Реліктове випромінювання А. Пензіса і Р. Вільсона
З розвитком астрономічних засобів спостереження, і зокрема, з народженням радіоастрономії, з'явилися нові можливості пізнання Всесвіту. У 1965 р. американські астрофізики А. Пензіас і Р. Вільсон експериментально виявили реліктове випромінювання. Реліктове випромінювання - це фонове ізотропне космічне випромінювання зі спектром, близьким до спектру випромінювання абсолютно чорного тіла з темпера-турою близько 3 К.
У 2000 р. повідомлялося: зроблено важливий крок на шляху розуміння самого раннього етапу еволюції Всесвіту. У лабо-раторії європейських ядерних досліджень в Женеві отримано новий стан матерії - кварк - глюонна плазма. Передбачається, що в такому стані Всесвіт перебувала в перші 10 мкс після великого вибуху. До цих пір вдавалося охарактеризувати ево-люцію матерії на стадії не раніше трьох хвилин після вибуху, коли вже сформувалися ядра атомів.
8
Модель гарячого Всесвіту
Всесвіт - це сукупність усього, що існує. Земля, Місяць, Сонце і всі планети і зірки утворюють Всесвіт. Всесвіт повний великими і хвилюючими таємницями і загадками, які вчені намагаються розгадати. Багато висувають теорії щодо її походження. Вони стверджують, що Всесвіт існував не завжди, але мала свій початок.
Виходячи з досліджень зірок і галактик, вчені помітили, що вони відокремлюються один від одного з великою швидкістю. Це дозволяє припустити, що в якийсь момент вони були з'єднані. Досвід, який пропонується для пояснення, яким був початок Всесвіту, полягає в тому, що повітряна куля розмальовують невеликими плямами. Коли куля надувають, відстань між плямами збільшується, і плями також стають все більше. У цьому досвіді плями являють галактики, а надування кулі - поширення Всесвіту.
9
Космологія Великого Вибуху
Бельгійський астроном Жорж Ламетр, що вивчав зірки, висловив припущення, що 15 мільярдів років тому Всесвіт була маленькою і дуже щільною. Це стан Всесвіту він назвав «космічним яйцем». Відповідно до його розрахунків, радіус Всесвіту в первісному стані був рівний 10 см, що близька за розмірами до радіуса електрона, а її щільність становила 1910 / см, тобто Всесвіт представляв собою мікрооб'єктів мізерно малих розмірів.
Від первісного стану Всесвіт перейшов до розширення в результаті Великого вибуху, тобто вся матерія, що входила до складу «космічного яйця», вирвалася назовні з великою швидкістю і розлетілася на всіх напрямках.
Сучасні галактики були фрагментами цього «яйця», що вибухнуло. Зірки галактик у свою чергу розвивалися, поки не прийняли сучасний стан. Зазвичай для визначення цього явища використовують англійський вираз Big Bang, що означає «великий вибух».
Отже, в основі в основі сучасних уявлень про еволюцію Всесвіту лежить модель гарячого Всесвіту, або «Великого Вибуху».
Учень А.А. Фрідмана Г.А. Гамов розробив модель гарячого Всесвіту, розглянувши ядерні реакції, що протікали на самому початку розширення Всесвіту, і назвав її «космологією Великого Вибуху».
Ключ до розуміння ранніх етапів еволюції Всесвіту - в гігантському кількості теплоти, що виділилася при Великому Вибуху. У найпростішому варіанті теорії гарячого Всесвіту передбачається, що Всесвіт виник спонтанно в результаті вибуху зі стану з дуже великою густиною і енергією. З розширенням Всесвіту температура падала від дуже великий до досить низькою, забезпечуючи виникнення умов, сприятливих для утворення зірок і галактик. На протязі близько 1 млн. років температура перевищувала кілька тисяч градусів, що перешкоджало утворенню атомів, і, отже, космічне речовина мало вигляд розігрітій плазми. Лише коли температура знизилася, виникли перші атоми. Таким чином, атоми - це релікти епохи, що настала через 1 млн. років після Великого Вибуху.
10
Поділ початкової стадії еволюції на ери
Ера адронів (важких часток, що вступають у сильні взаємодії). Тривалість ери 0,0001 с, температура 10 градусів за Кельвіном, щільність 10 см. У кінець ери відбувається анігіляція частинок і античастинок, але залишається деяка кількість протонів, гіперонів, мезонів.
Ера лептонів (легких частинок, що вступають в електромагнітне взаємодія). Тривалість ери 10 с, температура 10 градусів за Кельвіном, щільність 10 / см. Основну роль відіграють легкі частинки, що беруть участь в реакціях між протонами і нейтронами.
Фотонна ера. Тривалість 1 млн. років. Основна частка маси - енергії Всесвіту - припадає на фотони. До кінця ери температура падає з 10 до 3000 градусів за Кельвіном, щільність - від 10 р. / см до 1910 / см. Головну роль грає випромінювання, яке в кінець ери відділяється від речовини.
Зоряна ера настає через 1 млн. років після зародження Всесвіту. У зоряну еру починається процес утворення протозірок і протогалактік. Потім розгортається грандіозна картина утворення структури Метагалактики.
11
Структура Всесвіту
1 Метагалактика- частина Всесвіту, доступна дослідженню астрономічними засобами, що відповідають досягнутому рівню розвитку науки.
2 Галактики- гігантська система, що складається з скупчень зірок і туманностей, що утворять у просторі досить складну конфігурацію. За формою галактики умовно поділяються на три типи: еліптичні, спіральні й неправильні.
3 Зірки- розпечені кулі, подібні Сонцю, їх фізичні характеристики розрізняються досить істотно. Є, наприклад, зірки - гіганти і надгіганти. За своїми розмірами вони перевершують Сонце.
Окрім зірок гігантів існують і зірки - карлики, значно поступаю-ться за своїми розмірами до Сонця. Деякі карлики менше Землі і навіть Місяця.Розрізняють також нейтронні зірки - це величезні атомні ядра.
4 Сонячна система являє собою групу небесних тіл, вельми різних за розмірами і фізичній будові. В цю групу входять: Сонце, дев'ять великих планет, десятки супутників планет, тисячі малих планет (астероїдів), сотні комет, незліченна безліч метеоритних тел. Всі ці тіла об'єднані в одну систему завдяки силі тяжіння центрального тіла - Сонця.
12
Висновки
Всесвіт у широкому сенсі - це середовище нашого існування. Тому важливе значення для практичної діяльності людини має та обставина, що у Всесвіті панують незворотні фізичні процеси, що вона змінюється з часом, знаходиться в постійному розвитку. Людина приступила до освоєння космосу, вийшла у відкритий космічний простір. Наші звершення набувають все більшого розмаху, глобальні і навіть космічні масштаби. І для того, щоб врахувати їхні близькі та віддалені наслідки, ті зміни, які вони можуть внести в стан середовища нашого існування, в тому числі і космічної, ми повинні вивчати не тільки земні явища і процеси, але й закономірності космічного масштабу.
Велике щастя для нас, що в первинній речовині був надлишок протонів над нейтронами. Завдяки цьому залишилися у Всесвіті незв'язані протони, і згодом утворився водень, без якого не світило б сонце, не було б води, не могла виникнути життя. Не було б життя, не було б і людства.
Картина еволюції Всесвіту, яка відкрилася перед нами, вражає уяву і дивує. Не перестаючи дивувати, не слід забувати, що все це відкрила людина - мешканець маленької порошинки, загубленої в безмежних просторах Всесвіту, - планети Земля.
13 |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zagalna-harakteristika-planet-zemlya.html | Загальна характеристика планет. Земля | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/527faf77789fca30c3c59badf4e41c79.pptx | files/527faf77789fca30c3c59badf4e41c79.pptx | 25.02.2014
Загальна характеристика планет.
Земля
ПЛАН
Планети Сонячної системи:
Планети Земної групи;
Планети-гіганти;
2. Земля.
ПЛАНЕТА
Планета — кулясте не самосвітне тіло, що обертається навколо Сонця чи іншої зірки. Орбіта цього обертання дуже близька до еліпсу.
ПЛАНЕТИ ЗЕМНОЇ ГРУПИ
МЕРКУРІЙ
Радіус планети – 2439 км.
Маса планети – 0,055 маси Землі.
Середня температура – 400 С.
Середня відстань від Сонця – 58 млн. км.
Атмосфера планети складається з слідів Гелію, Аргону, Неону, Водню, Вуглекислого газу.
Супутники – відсутні.
МЕРКУРІЙ МЕНЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 3 РАЗИ
МЕРКУРІЙ І ЗЕМЛЯ
ВЕНЕРА
Радіус планети – 6052 км.
Маса планети – 0,815 маси Землі.
Температура планети – вище 470 С.
Середня відстань від Сонця – 108 млн. км.
Атмосфера планети складається з Вуглекислого газу, Азоту, Кисню, Аргону, Неону, Гелію, Криптону.
Супутники – відсутні.
ВЕНЕРА І ЗЕМЛЯ
ВЕНЕРА МЕНЬША ЗЕМЛІ В 0,5 РАЗИ
Радіус планети – 6356 км.
Маса планети – 5,974*1024кг.
Температура планети – +15 С.
Середня відстань від Сонця – 150 млн.км.
Атмосфера складається з Азоту, Кисню, Аргону, Вуглекислого газу и водяної пари.
Супутник – МІСЯЦЬ.
ЗЕМЛЯ
СОНЦЕ І ЗЕМЛЯ
СОНЦЕ БІЛЬШЕ ЗА ЗЕМЛЮ В 89 РАЗИ
МІСЯЦЬ
Радіус планети – 3396 км.
Маса планети – 0,108 маси Землі.
Температура планети – 50 С.
Середня відстань від Сонця – 227,9 млн. км.
Атмосфера складається з Вуглекислого газу, Азоту, слідів Кисню, водяної пари.
Супутники – Фобос і Деймос.
МАРС
МАРС І ЗЕМЛЯ
МАРС МЕНЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 2 РАЗИ
ФОБОС ДЕЙМОС
ПЛАНЕТИ-ГІГАНТИ
Радіус планети – 71000 км.
Маса планети – 317,9 маси Землі.
Температура планети – 150 С.
Середня відстань від Сонця – 778,3млн. км.
Атмосфера складається з Водню і Гелію.
Супутники – їх всього 16, найбільші : Іо, Європа, Ганімед, Каллісто.
ЮПІТЕР
ЮПІТЕР І ЗЕМЛЯ
ЮПІТЕР БІЛЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 11 РАЗ
ІО ГАНІМЕД КАЛЛІСТО
Радіус планети – 120000 км.
Маса планети – 95,181 маси Землі.
Температура планети – 180 С.
Середня відстань від Сонця – 1427 млн. км.
Атмосфера складається з Водню, Гелію, Метану.
Супутники – їх всього 18, найбільші : Титан, Рея, Тетис.
САТУРН
САТУРН І ЗЕМЛЯ
САТУРН БІЛЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 7,5 РАЗИ
ТИТАН
Радіус планети – 25159км.
Маса планети – 14,531 маси Землі.
Температура планети – 210 С.
Середня відстань від Сонця – 2,896,6 млн. км.
Атмосфера складається з Водню, Гелію, Метану.
Супутники – їх всього 19, найбільші – Титанія, Оберон, Умбриель, Аріель, Міранда.
Уран
УРАН І ЗЕМЛЯ
УРАН БІЛЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 4,5 РАЗИ
ТИТАНІЯ ОБЕРОН УМБРІЕЛЬ
АРІЕЛЬ
МІРАНДА
Радіус планети – 25567 км.
Маса планети – 17,135 маси Землі.
Температура планети – 220 С.
Середня відстань від Сонця – 4496,6 млн. км.
Атмосфера складається з Водню, Гелію, Метану.
Супутники – їх всього 8, найбільший – Тритон.
НЕПТУН
НЕПТУН І ЗЕМЛЯ
НЕПТУН БІЛЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 4 РАЗИ
ТРИТОН
Радіус планети – 1195 км.
Маса планети – 0,002 маси Землі.
Температура планети – 230 С.
Середня відстань від Сонця – 5900 млн. км.
Атмосфера складається з Азоту, Метану.
Супутник – Харон.
Плутон ( Зараз не є планетою)
ПЛУТОН І ЗЕМЛЯ
ПЛУТОН МЕНЬШИЙ ЗА ЗЕМЛЮ В 6,4 РАЗИ
ХАРОН
Форма –геоїд.
Площа поверхні – 510 млн. км2.
Електричне і магнітне поля.
Оболонки – геосфера: ядро, мантія, земна кора, гідросфера, атмосфера, магнітосфера.
Склад: залізо (34,6%),кисень (29,5%),кремній (15,2%), магній (12,7%).
ЗЕМЛЯ
Відповіді
Домашнє завдання
Опрацювати теоретичний матеріал §13-15.
Скласти таблицю характеристик планети – Земля.
Зробити повідомлення про історію виникнення планет.
Зробити презентацію про одну з планет Сонячної системи з використанням Інтернет-ресурсів.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zasobi-astronomichnih-doslidzhen-teleskopi.html | "Засоби астрономічних досліджень. Телескопи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/e25d917c2b4ead0569df382a8e773eac.pptx | files/e25d917c2b4ead0569df382a8e773eac.pptx | Засоби астрономічних досліджень. Телескопи
Підготувала
учениця 11-А класу
Бутрак Анастасія
Телескопи, їх призначення
Телескоп — прилад для спостереження віддалених об'єктів.
Термін «телескоп» також вживається для позначення астрономічних приладів для спостережень електромагнітних хвиль невидимих для людського ока (інфрачервоні, ультрафіолетові, рентгенівські, гамма- і радіотелескопи), а також для реєстрації відмінного від електромагнітного випромінювання (нейтринні та гравітаційні телескопи).
Телескоп має три основні призначення:
1.Збирати випромінювання від небесних світил на приймальний пристрій (око, фотографічну пластинку, спектрограф і ін.);
2.Будувати у своїй фокальній площині зображення об'єкта або певної ділянки неба;
3.Допомогти розрізняти об'єкти, розташовані на близькій кутовій відстані один від одного, що непомітно неозброєним оком.
Основною оптичною складовою телескопа є об'єктив, який збирає світло і будує зображення об'єкта або ділянки неба. Об'єктив з'єднується з приймальним пристроєм трубою (тубусом). Механічна конструкція, що несе трубу і що забезпечує її наведення на небо, називається монтуванням.
Історія створення
Перший телескоп винайшла людина, далека від астрономії. У 1908 році голландський майстер з виготовлення окулярів Іоанн Ліпперсгей показав свій винахід в Гаазі. Видавати патент на винахід йому не стали — у цей же час багато інших майстрів створювали подібний інструмент.
Вважається, що Галілео Галілей першим сконструював і використав телескоп. Це було простий пристрій, подібний підзорної труби. Тільки великих масштабів і великим збільшенням. За допомогою нього Галілей зробив ряд астрономічних відкриттів.
За допомогою телескопа Галілео Галілей відкрив:
1.Гори і кратери на Місяці,;
2.Розміри зірок та їхня колосальна віддаленість;
3.плями на Сонці;
4.Супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед та Каллісто);
5.Фази Венери, кільця Сатурна;
6.Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок та ін.
Це були величезні перевороти в науці про Всесвіт.
Великою обсерваторією для спостережень в видимому та ближньому ультрафіолетовому діапазонах став космічний телескоп «Габбл», запущений на навколоземну орбіту космічним шаттлом «Дискавері» в квітні 1990 р.
За 18 років роботи на навколоземній орбіті «Габбл» отримав понад 700 тисяч зображень 22 тисяч небесних об'єктів — зір, туманностей, галактик, планет.
Найбільш значимі результати, отримані телескопом «Габбл»:
1. Отримано додаткові дані про планети поза сонячною системою, зокрема, спектрометричні.
2.Доведено, що процес формування планет відбувається у більшості зір нашої Галактики.
3.За наслідками спостережень квазарів отримана сучасна космологічна модель: Всесвіт розширюється з прискоренням і заповнений темною енергією, уточнений вік Всесвіту — 13,7 млрд. років.
4.Частково підтверджена теорія про надмасивні чорні діри в центрах галактик, на основі спостережень висунута гіпотеза, що зв'язує масу чорних дір і властивості галактики.
Дещо про сучасні телескопи...
«Чудо науки і техніки" - найбільший у світі телескоп.
Це Великий Азимутальний телескоп Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН. Його головне дзеркало має діаметр 6 метрів (фокусна відстань 24 м) важить 42 т, маса рухомої частини телескопа - 650 т.
Один з найбільших у світі телескопів знаходиться на висоті 2400 м над рівнем моря, на Канарських островах. На його будівництво було затрачено 180 млн. доларів і 7 років роботи. Первинне дзеркало телескопа має діаметр 10,4 метра, складено воно з 36 шестикутних сегментів. Телескоп вміє «виправляти помилки» атмосфери, коректуючи спотворення.
Ці спарені телескопи розташовані на гавайській вершині Мауна Кі (Мауна-Кеа). Кожен з них важить близько 300 тонн, за висотою відповідає восьмиповерховій будівлі, має дзеркало діаметром 10 м і може накопичувати як видиме світло, так і інфрачервоне випромінювання. Дзеркала являють собою конструкцію з менших дзеркал. У телескопа є внутрішня система охолодження, що захищає дзеркала від деформації, викликаної
наргіванням.
За допомогою сучасних телескопів астрономи спостерігають об'єкти, що знаходяться на відстані близько 10 млрд. світлових років, що складає 9,5-1022 км. Таким чином, за згаданий проміжок часу масштаби світу "виросли" в 5-1015 разів.
Сучасна астрономія дала докази того, що вже близько 10 млрд. років тому доступна для астрономічних спостережень Всесвіт існував у вигляді гігантської системи галактик. Масштаби в часі "виросли" в 13 млн. разів.
Але головне, звичайно, не в цифровому зростанні просторових і часових масштабів, хоча й від них захоплює подих. Головне в тому, що людина, нарешті, вийшла на широкий шлях розуміння дійсних законів світобудови.
Дякую за увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bernard-shou1.html | "Бернард Шоу" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/43acbb53e2694f4cb0cd9d40c08e7216.pptx | files/43acbb53e2694f4cb0cd9d40c08e7216.pptx |
Бернард Шоу ввійшов у літературу зрілою людиною. Його першими творами були газетні статті, критичні праці з питань музики, які він підписував псевдонімом Corno di Bassetto, а також театральні резенції, що виходили під ініціалами G. B. S. В літературі він дебютував п’ятьма романами, які не принесли йому успіху. Значною подією в історії театрального мистецтва всієї Європи було видання критичного нарису “Квінтесенція ібсенізму”. “Порушник спокою”, “Соціаліст” і “Марксист” Шоу включився в боротьбу за “нову драму”.
Основні твори
«Професія місіс Воррен»,
«Пігмаліон» (1913),
«Дім, де розбиваються серця» (1913—1917),
«Візочок з яблуками» та ін.
Загальні риси п’єс Бернарда Шоу:
П’єси написані в живому, цікавому стилі.
Широке мислення героїв.
Дискусійність в п’єсах (герої сперечаються . висловлюють думки).
Непередбаченість , парадоксальність, іронія п’єс.
Висока моральна цінність, насиченість п’єс Шоу.
Персонажі у п’єсах англійського драматурга цілком залежні від авторської волі.
Персонажі
Завдання драматурга, на думку Шоу, полягає у тому, щоб викривати реалістичну та “ідеалістичну” мораль, критикувати й знищувати фальшиві цінності.
ІДЕАЛІСТИ – ті, які живуть неперевіреними, фальшивими ідеалами, і
“РЕАЛІСТИ”, які скептично споглядають на навколишній світ, скоряються критичному розумові, добре розуміють хвороби і вади світу, але ці знання не вбивають їхнього прагнення до кращого облаштування світу.
Завдання театру
Театр для Шоу – засіб виховання свідомості людей не розтлумаченням готових істин, а постановкою проблем. П’єса повинна мати “відкритий” фінал, спонукати читача до відповіді на поставленні запитання. Саме такий фінал має “Ляльковий дім” Г.Ібсена.
“Дискусія”
Шоу фактично відмовився від традиційної структури п’єси: зав’язка – розвиток дії – розв’язка. Він запропонував інший варіант: зав’язка – розвиток дії - дискусія, тобто весь перебіг подій повинен готувати фінальну розмову-суперечку, упродовж якої головна проблема п’єси не розв’язується, а, навпаки, ще більше загострюється.
Парадокс
Надзвичайно велика роль у п’єсах Шоу відводиться парадоксу, як основному засобові постановки проблеми. Парадокси Шоу не тільки словесні. Парадокс в основі ситуації, навколо якої розгортається дія п’єси. Шоу говорив, що його парадокси відбивають дійсність, що парадоксальні не його п’єси, а саме життя, а він лише розкриває людям на це очі.
Проблема жанру Трагікомедія
Ще один засіб загострення проблеми , який Шоу теж проголосив відкриттям Ібсена, - повне змішування комедії і трагедії. Сучасна п’єса може бути тільки трагікомедією, причому, як комедія, так і трагедія виконують зовсім інші завдання. Трагедія “більш не залякує”, не намагається підкорити емоції глядача жахливими чи катастрофічними подіями заради досягнення очищення. Комедія більше не повчає, розважаючи, не виправляє звичаї, сміючись, а обидві вони мають іншу мету – поставити глядача перед проблемою.
Висновок
Творчість Шоу – розгорнута і всеосяжна панорама інтелектуального й політичного життя Західної Європи та світу у першій половині ХХ ст. З 1900р. і до 30-х років він був найвпливовішим драматургом Великобританії. Унаслідок його діяльності англійський театр , як і за часів Шекспіра, став одним із вирішальних чинників розвитку світового театрального мистецтва. Шоу був патріот своєї землі.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/astroblema.html | Астроблема | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/b004d30d47992ee05fff512cfe28fb6d.pptx | files/b004d30d47992ee05fff512cfe28fb6d.pptx | Підготувала учениця 11-Б класу Мороз Марія
Астроблема
Астроблеми — давні структури на поверхні Землі, що утворилися внаслідок падіння космічних об'єктів.
АСТРОБЛЕМА
Ці геологічні структури могли втратити чітку виразність у рельєфі, але зберігають інші геологічні ознаки падіння великого небесного тіла. Іноді їх називають імпактними структурами
Назву «астроблема» запропонував 1959 року американський геолог Р. Дітц після того, як виявив у цих структурах конуси руйнування — борознисті утворення, що мають форму кульового сектора, переважно спрямовані вершиною вгору.
Втім, більшість геологів і далі продовжували вважати, що давні кратери на Землі мають ендогенну природу — їх вважали згаслими вулканами або грабенами.
У 1960-ті роки розпочалося вивчення вибухових кратерів (зокрема, кратерів ядерних вибухів) та ефектів ударного метаморфізму.
Поява астроблеми
Наприкінці 1980 років було встановлено понад сто астроблем, а на початку XXI сторіччя їх кількість досягла майже двохсот.
Найбільшими серед них є:
Вал Вредефорта в ПАР (діаметр 160 км),
кратер Чиксулуб (на Юкатані, 150 км)
Садбері (Канада, 130 км).
Попігайська западина (90 км, Росія)
озеро Манікуаган (85 км, Канада)
Кратер Нордлінгер Рис у Німеччині (25 км) є одним з найбільших у Європі та найкраще вивченим.
Деякі джерела вважають, що астроблемами є Тенгізська (Ішимська) кільцева структура (700 км), Прибалхасько-Ілійська западина (700 км), кратер Землі Вілкса (480 км), Улоговина пекла в Естонії (80 м) та інші, але їх належність до астроблем поки що залишається лише припущенням.
Кількість астроблем
В Україні налічується сім підтверджених астроблем до яких, зокрема, зараховують Бовтиську (діаметром 25 км), Оболонську (12 км), Іллінецьку (7 км) та Ротмістрівську (5 км).
Вік Бовтиської астроблеми — 80 млн років,
Іллінецької — 400 млн років.
Майже всі вони (за винятком Іллінецького кратера) поховані під товстим шаром осадових порід і їх вивчення здійснювалося за кернами свердловин.
Астроблема в Україні |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-zemnoi-grupi-yak-suputniki-nashogo-zhittya.html | Планети земної групи як супутники нашого життя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/927a88c48c0981e9ca506c05c9b45cd3.pptx | files/927a88c48c0981e9ca506c05c9b45cd3.pptx | Планети земної групи
Планети земної групи- Меркурій, Венера, Земля і Марс у порівнянні з планетами-гігантами мають відносно невеликі розміри, тверду поверхню та значну густину( близько 5г/см3), бо складаються переважно з важких хімічних елементів. Ці планети мають гаряче металеве ядро, яке оточене мантією із силікатних порід. Верхній шар планет- кора, формується під дією як внутрішнього тепла, так і зовнішніх ( космічних) факторів.
Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи, яку рідко кому випадало спостерігати неозброєним оком, тому що вона розташована близько від Сонця.
Радіус 0,38
Маса 0,06
Густина 5,4г/см3
Прискорення вільного падіння 0,38
Орбіта а=0,39 а.о.
Рік 88 з. діб
Сонячна доба 176 з. діб
Температура, С:
Вдень +430
Вночі -170
Меркурій
Знімки поверхні Меркурія, які були зроблені за допомогою АМС “Марінер-10” (США), вражають схожістю його рельєфу з поверхнею Місяця- така ж величезна кількість кратерів, що свідчить про однакову природу цих космічних тіл.
На поверхні Меркурія були виявлені також величезні рівнини, які заповнені застиглою базальтовою лавою. Це свідчить, що планета була колись розігріта, внаслідок чого в той час відбулася інтенсивна вулканічна діяльність.
Радіус 0,95
Маса 0,8
Густина 5,2 г/см3
Прискорення
вільного падіння 0,9
Орбіта а=0,72 а.о.
Рік 225 з. діб
Сонячна доба 117 з. діб
Атмосфера: СО2, N2, H2O
Атм. тиск 90 атм.
Температура поверхні,С:
Вдень +480
Вночі +480
Венера
Венера привертає увагу людей тим,що на нашому небі її яскравість у десятки разів перевищує блиск зір першої зоряної величини. Українська народна назва цієї планети- Вечірня або Вранішня зоря, бо вона першою з’являється на вечірньому небосхилі й останньою гасне на світанку.
На перший погляд, Венера дуже схожа на Землю, бо ці планети мають майже однакові розміри та масу. Але ці пленети мають і свої відмінності.
Уперше в історії людства АМС серії “ Венера” (СРСР) зробили м’яку посадку на поверхню іншої планети і передали на Землю телевізійне зображення поверхні Венери.
Панорама поверхні Венери, яку передала АМС “Венера-14”. Небо вдень тьмяне, як на Землі перед дощем. Колір хмар і поверхні червоний, бо атмосфера поглинає сонячне проміння у синій частині спектра.
У хмарах на Венері крім пари води утворюються краплини сірчаної кислоти, але до поверхні ці кислотні дощі не долітають, бо під хмарами температура різко підвищується (на поверхні +480) і краплі випаровуються. Хмари на Венері, скоріше, нагадують слабку імлу, в якій видно предмети на відстані до 1 км.
Карти Венери
Астрономи створили детальну карту Венери, на якій позначено сотні кратерів, більшість з яких колись були вулканами, бо майже 80% поверхні Венери вкриті вулканічною лавою.
Названий колись за свій червоний колір на честь бога війни, “кривавий” Марс під час протистоянь за яскравістю поступається тільки Венері.
Радіус 0,53
Маса 0,11
Густина 3,9 г/см3
Прискорення
вільного падіння 0,37
Атмосфера СО2,N2
Тиск 0,006 атм
Орбіта а=1,52 а.о.
Рік 687 зем. діб
Доба 24 год 37 хв
Температура поверхні,С:
вдень максимальна +22
вночі -60
вночі мінімальна (на полюсі) -133
Марс
Марс привернув особливу увагу людей після того, як у 1877 р. італійський астроном Д. Скіапареллі відкрив “канали”. Тоненькі, ледве помітні лінії, які з’єднували темні ділянки поверхні Марса, нагадували людству зрошувальні системи на Землі, тому фантасти висунули ідею про високий інтелект марсіанської цивілізації.
Д.Скіапареллі
Червоний колір марсіанського грунту пояснюють значним вмістом (до 16%) оксидів заліза (звичайної іржі).
Вулкан Олімп, розташований недалеко від екватора Марса,- найвища гора Сонячної системи. Діаметр вулканічної платформи сягає 700 км, вершина має висоту 27 км, а діаметр жерла вулкана-75 км.
На поверхні Марса теж треба одягати скафандри, але досвід космічних експедицій на Місяць показує, що люди зможуть працювати на цій планеті.
Кідонія- регіон в північній півкулі Марсу, що містить низку “столових гір”(пагорбів з пласким верхом і крутими схилами). Названий на честь давньогрецького полісу Кідонія, що містився на північно-західному узбережжі Криту. В областях Кідонія міститься “Марсіанський сфінкс”- утворення на поверхні Марса вивітрений пагорб, яке на перших фотографіях зі станції “Вікінг-1” виглядало схожим на величезне кам’яне обличчя людини.
“The Face”-фотографія області Кідонія зроблена станцією Вікінг-1 в 1976 році.
Дякуємо за увагу!
Виконали роботу учениці 11-А класу Черевична Ганна Совгира Олександра |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/yak-obertaetsya-zemlya.html | Як обертається Земля | https://svitppt.com.ua/uploads/files/23/e8fe1e8c883112b40c6f40e520f738e6.ppt | files/e8fe1e8c883112b40c6f40e520f738e6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-suzirya.html | Презентація "Сузір'я" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/acdd1a24d5c87f2e070bcce3d58fde84.pptx | files/acdd1a24d5c87f2e070bcce3d58fde84.pptx | Сузір'я
Сузір'я - ділянки, на які розділена небесна сфера для зручності орієнтування на зоряному небі. У давнину сузір'ями називалися характерні фігури, що утворюються яскравими зірками.
1 – полярна зірка, 2 – Великий Віз, 3 – Малий Віз, 4 – сузір’я Кассіопеї
У безхмарну і безмісячну ніч далеко від населених пунктів можна розрізнить близько 3000 зірок. Уся небесна сфера містить близько 6000 зірок, видимих неозброєним оком.
Сузір'я Андромеди, яке знаходиться на відстані приблизно 2,5 мільйонів світлових років від Землі, поглинає зірки інших галактик. Величезне сузір'я Андромеди розширюється за рахунок поглинання зірок інших галактик, стверджують астрономи.
Туманність Андромеди
Зодіакальні сузір'я
Зодіакальні сузір'я — ті, по яких у своєму річному переміщенні серед зірок рухається Сонце. Кожне з сузір'їв Сонце проходить приблизно за місяць, після чого переходить у наступне.
Звичайно, ні те сузір'я, де перебуває зараз Сонце, ні сусідні з ним у звичайних умовах побачити не можна, вони знаходяться на небі вдень. Зате опівночі добре видно зодіакальне сузір'я, діаметрально протилежне тому, де перебуває Сонце. Його воно досягне тільки через півроку.
Легенди про назви сузір'їв
Велика та Мала Ведмедиці
Ця легенда розповідає, що давньогрецький бог Зевс узяв собі в дружини прекрасну німфу Каллісто. Зевсу потрібно було обгородити кохану від переслідувань ревнивої Гери, і він узяв німфу до себе на небо, перетворивши на ведмедицю. Разом з Каллісто Зевс звернув у ведмедицю і її улюблену собаку - вона стала Малою Ведмедицею.
Сузір'я Кассіопеї, Цефея, Андромеди, Пегаса і Персея
Вважається, що колись давним-давно в міфічного ефіопського царя Цефея дружиною була прекрасна цариця Кассіопея. Одного разу вона, будучи в оточенні нереїди - міфічних мешканок моря, необачно похвалилася неземною красою своєї дочки Андромеди. Нереїди позаздрили і поскаржилися повелителю морів Посейдону. Він напустив на береги Ефіопії страшне чудовисько, яке з'їдало людей.
Кассіопея
Цефей кинувся до оракула за допомогою, але той сказав, що єдиний вихід - віддати Андромеду. Довелося Цефею пожертвувати улюбленою дочкою: прив'язати до прибережної скелі і залишити очікувати своєї загибелі. Але Андромеду врятував герой Персей, що прилетів до неї на крилатому коні - Пегасі. Основних учасників цього міфу фантазія давніх греків теж помістила на небо у вигляді сузір'їв.
Кентавр
Один із грецьких міфів каже, що кентавр на небі - не хто інший, як безсмертний і мудрий Хірон, син Кроноса і німфи Філіра, знавець науки і мистецтва, вихователь грецьких героїв - Ахілла, Асклепія, Ясона. Тому його можна вважати сузір'ям Вчителя.
Кентавр
Сузір'я Оріона
Сузір'я Оріон - найкрасивіше сузір'я південного неба. На всім небі немає іншого сузір'я, яке б містило стільки цікавих і легко доступних для спостереження об'єктів, як Оріон, розташований поблизу сузір'я Тельця.
Оріон був сином Посейдона. Він був знаменитим мисливцем, боровся з биком і похвалявся тим, що немає тварини, яку він не зміг би перемогти. За це Гера, могутня дружина могутнього Зевса, наслала на нього Скорпіона. Оріон очистив від диких звірів острів Хіос і став просити в царя цього острова руки його дочки, але той відмовив йому. Оріон спробував викрасти дівчину, і цар помстився йому: напоївши доп'яна, він засліпив Оріона.
Геліос повернув Оріону зір, але від укусу посланого Скорпіона він все-таки загинув. Зевс помістив його на небі таким чином, що він може завжди піти від свого переслідувача. І дійсно, ці два сузір'я одночасно на небі не видні ніколи.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ponyattya-pro-kosmologiyu.html | ПОНЯТТЯ ПРО КОСМОЛОГІЮ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/0574ed7beefb35eb038206801e4a97c3.ppt | files/0574ed7beefb35eb038206801e4a97c3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/arhimed.html | Архімед | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/f06cdf2ba29a0018761af3479b523a5a.ppt | files/f06cdf2ba29a0018761af3479b523a5a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/asteroidi-kometi.html | Астероиды Кометы | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/768d8294a9bf875fa8ebd74aea11c84f.pptx | files/768d8294a9bf875fa8ebd74aea11c84f.pptx | Астероиды. Кометы.
Астероид – небольшое планетоподобное небесное тело Солнечной системы, движущееся вокруг Солнца между орбитами Марса и Юпитера.
Иногда астероидами называют все малые планеты, в таком случае пояс астероидов именуют «главным» поясом астероидов.
По цвету и другим параметрам астероиды делятся на три класса - углеродистые (C-типа), кремнистые (S-типа) и металлические (M-типа).
Астероиды C-типа содержат много углерода, поэтому они имеют сравнительно темную поверхность (около 75% всех астероидов).
Астероиды S-типа состоят из смеси железоникелевой руды и силикатов, и, наоборот, очень яркие (около 7% всех астероидов).
Остальные же астероиды представляют собой M-тип и состоят в основном из железа и никеля.
На настоящий момент в Солнечной системе обнаружены сотни тысяч астероидов.
Большинство известных на данный момент астероидов сосредоточено в пределах пояса астероидов, расположенного между орбитами Марса и Юпитера.
Первый из открытых и самый крупный астероид - Церера, единственный астероид сферической формы, его экваториальный диаметр равен 975 км.
Крупнейшие астероиды - Веста, Паллада, Гигея, Сильвия, Давида, Камилла, Интерамния, Европа и другие.
Известно несколько десятков астероидов, по размерам превосходящим 100 км.
Церера
Паллада
Веста
Комета (от др. греческого – «волосатый, косматый») – небольшое небесное тело, имеющее туманный вид, обращающееся вокруг Солнца обычно по вытянутым орбитам.
Как правило, кометы состоят из ядра и окружающей его светлой туманной оболочки (комы).
У ярких комет с приближением к Солнцу образуется «хвост» - слабая светящаяся полоса, которая чаще всего направлена в противоположную от нашего светила сторону.
Ядро представляет собой ледянистое тело - конгломерат замерзших газов и частиц пыли. Хвост кометы состоит из улетучивающихся из ядра под действием солнечных лучей газов и частиц пыли.
Хвосты небесных странниц комет различаются длиной и формой. У некоторых комет они тянутся через всё небо.
Например, хвост кометы, появившейся в 1944 году, был длиной 20 млн. км. А комета C/1680 V1 имела хвост, протянувшийся на 240 млн. км.
http://ru.wikipedia.org/
Источники информации: |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zhivotnie-v-kosmose.html | "Тварини в космосі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/d803d16f7a6abcb8da8ebfb36352fd05.pptx | files/d803d16f7a6abcb8da8ebfb36352fd05.pptx | Животные в космосе
Животные в космосе — животные, в научно-исследовательских целях посылаемые в космическое пространство на космических кораблях. До выхода человека в космос (1961 год) полёты животных имели цель проверить, могут ли будущие космонавты выжить после полёта, и если да, то как полёт может сказаться на их здоровье. В эпоху пилотируемой космонавтики животных посылают в космос для изучения различного рода биологических процессов, эффектов микрогравитации и в других целях.
Собаки в космосе
Полёты собак в космос — серия биологических экспериментов, включавших проведение исследований по возможности полётов на геофизических и космических ракетах живых существ, наблюдение за поведением высокоорганизованных животных в условиях таких полётов, а также, изучение сложных явлений в околоземном пространстве.
Первый этап научных исследований (июль — сентябрь 1951 года)
Мишка и Чижик
Дезик и Цыган
Дезик и Лиса
Непутёвый и ЗИБ
Мишка и Чижик
Второй этап научных исследований (1954—1957 годы)
Лиса (вторая) и Рыжик (второй)
Лиса (вторая) и Бульба
Третий этап научных исследований (1957—1960 годы)
Рыжая и Джойна
Белка и Модница
Отважная и Малёк
В Китае производились запуски собак на геофизических ракетах в 60-х годах XX века. Учёными Института биофизики Китайской академии наук были отобраны 30 собак. Они проходили специальную подготовку, во время которой учились переносить перегрузки, длительное время находиться в замкнутом пространстве, не бояться шума и вибрации. Две собаки совершили полёты на ракетах.
СССР. Космические аппараты
Полёты собак на космических аппаратах предполагали орбитальные полёты вокруг Земли продолжительное время с первой космической скоростью. Основной целью экспериментов по запускам космических кораблей-спутников, было исследование влияния факторов космического полёта на организм животных и других биологических объектов (перегрузка, длительная невесомость, переход от перегрузок к невесомости и обратно), изучение действия космической радиации на животные и растительные организмы. Также проводились медико-биологические эксперименты и научные исследования космического пространства. Полёты собак на кораблях-спутниках должны были доказать безопасность орбитальных космических полётов для человека.
Обезьяны в космосе
Наиболее близкие к человеку по физиологии обезьяны многократно запускались в суборбитальные и орбитальные полёты как до, так и после первого полёта в космос человека. США запускали обезьяну в космос первоначально между 1948—1961 и по одному полёту в 1969 и в 1985 годах. В суборбитальные полёты запускали обезьян Франция в 1967 году, Аргентина в 1969—1970 годах, Иран с 2011 года. Советский Союз и Россия запускали обезьян между 1983 и 1996 годами. Всего в космос летали 32 обезьяны; у каждой было только по одной миссии.
Кошки в космосе
Кошки запускались в космос только Францией. Считается, что успешный суборбитальный полёт совершил кот Феликс, хотя многие источники утверждают, что первой в мире кошкой, совершившей космический полёт, была Фелисетт.
Черепахи в космосе
В рамках «лунной программы СССР» летно-конструкторские испытания корабля 7К-Л1 предусматривали изучить, как перегрузки повлияют на живые организмы. Успешный запуск корабля 7К-Л1 № 9 был осуществлен 15 сентября 1968 г. На борту космического корабля, названного в печати «Зонд-5», находились живые объекты: две среднеазиатские черепахи, дрозофилы, хрущаки, традесканция с бутонами, клетки Хела в культуре, семена высших растений. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-zemnoi-grupi7.html | "Планети земної групи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/67005f78ffb4a3c2847bc0b2c31e4ceb.pptx | files/67005f78ffb4a3c2847bc0b2c31e4ceb.pptx | Підготувала:
учениця 11-Б класу
Іщенко Інна
Проект на тему: “Планети земної групи”
План проекту
Вступ
Розділ І
Меркурій
1.1. Походження Меркурія
1.2. Поверхня найменшої планети Сонячної системи. Кратери 1.3. Геологія і внутрішня будова 1.4. Магнітне поле 1.5. Дослідження планети
Розділ ІІ
Венера
2.1. Атмосфера планети 2.2. Рельєф і внутрішня будова 2.3. Дослідження Венери
Розділ IІІ
Марс
3.1. Орбітальні та фізичні характеристики 3.2. Атмосфера і клімат «червоної планети» 3.3. Рельєф планети 3.4. Дослідження Марса.
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Серед численних небесних світил, що вивчаються сучасною астрономією, особливе місце займають планети. Актуальність теми мого проекту полягає в тому, що за допомогою набутих знань про дану групу планет, в майбутньому відбудеться застосування інформації про дані планети Сонячної системи на уроках із астрономії та розширення знань про планети нашої Галактики.
Нині дослідження планет земної групи має комплексний характер і привертає увагу не лише астрономів, а й спеціалістів інших профілів: геологів, геофізиків, топографів, радіо-інженерів та ін.
У відповідності з метою були сформульовані завдання проекту:
Описати орбітальні характеристики планет.
Розглянути особливості атмосфери та клімату кожної з даних планет.
Порівняти зовнішні та внутрішні будови Меркурія, Венери та Марса.
Охарактеризувати дослідження планет земної групи.
Меркурій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи.
Меркурій
Природних супутників у
планети не виявлено.
Меркурій є найменшою
планетою Сонячної
системи. Площа
поверхні Меркурія в 6,8
разів, а об'єм — у 17,8
разів менший, ніж у Землі.
Маса Меркурія дорівнює 3,31·1023 кг.
Рух планети
Меркурій рухається навколо Сонця на середній відстані 57910000 км . Середня швидкість руху планети по орбіті - 48 км /с. Відстань від Меркурія до Землі змінюється в межах від 82 до 217 млн км .
На Меркурії не існує таких пір року , як на Землі . Також виявилося, що меркуріанські зоряні доби рівні 58 земних діб, тобто 2/з меркуріанського року
Будова Меркурія
Планета має велике рідке ядро , що є джерелом магнітного поля . Ядро Меркурія складає 60 % від усього обсягу планети. Температура на поверхні Меркурія коливається від від -180 до +430 ° C.
За своїми фізичними характеристиками Меркурій нагадує Місяць. Атмосфера планети дуже розріджена. Поверхня Меркурія сильно кратерірованна. Густо засіяні кратерами ділянки є більш давніми, а менш густо засіяні - більш молодими.
Дослідження планети
Перше телескопічне спостережен-
ня Меркурія було зроблено
Галілео Галілеєм на початку XVII
століття. Труднощі, які супрово-
джували спостереження Мер-
курія,призвели до того , що
він довший час був вивчений
гірше інших планет. До
телескопічних методів
його вивчення в XX ст. до-
далися радіоастрономічні ,
радіолокаційні методи і
дослідження за допомогою
космічних апаратів. З усіх
планет , видних неозброєним оком, тільки Меркурій ніколи не мав
власного штучного супутника.
Венера
Венера - друга внутрішня планета Сонячної системи з періодом обертання в 225 земних діб . Названа іменем Венери, богині любові з римського пантеону.
Венера - третій за яскравістю об'єкт на небі Землі після Сонця і Місяця . Оскільки ця планета спостерігається ввечері після заходу сонця,українці її назвали “Зоря вечірня”.
У цієї планети відсутні сезони
року - один день схожий на інший, має однакову тривалість і однакову погоду.
Атмосфера
Атмосферу на Венері відкрив російський учений М. В. Ломоносов 6 червня 1761 року. Атмосфера Венери складається в основному вуглекислого газу (96% ) і азоту (майже 4 %). Водяна пара і кисень містяться в ній у невеликій кількості.
Атмосфера Венери простягається до висоти 250 км. У атмосфері даної планети, блискавки б'ють в два рази частіше , ніж у земній . Це явище отримало назву «електричний дракон Венери»
Температура становить 475 ° C
Рельєф і внутрішня будова Венери
Тверда мантія
Тверда кора
Ядро
Значна частина поверхні геологічно молода. 90% поверхні планети покрито застиглою лавою .
На Венері є 3 оболонки . Перша - кора товщиною приблизно 16 км . Далі - мантія ,що простягається на глибину порядку 3300 км до кордону з залізним ядром , маса якого становить близько чверті всієї маси планети.
Дослідження планети
У 1610 р. Галілео Галілей за допомогою телескопічних спостережень вивчав зміну фаз у Венери. Перші відомості про поверхню планети було отримано з Землі в 30-х роках XX ст. за допомогою радіотелескопів. Але саме запуск штучних спутників, дозволили вивчати Венеру з ближчих відстаней.
Починаючи з 1965 р. на Венеру було надіслано серію космічних станцій «Венера», які «крок за кроком» наближалися до поверхні планети. 1975 рік став новим етапом у наукових космічних дослідженнях. Уперше з планети було передано телевізійні зображення.
Марс
Марс - четверта за віддаленістю від Сонця і сьома по розмірах планета Сонячної системи; маса планети складає 10,7 % від маси Землі. У Марса є два природних супутника - Фобос і Деймос. Середня відстань від Марса до Сонця складає 228 млн км, період обертання навколо Сонця дорівнює 687 земних діб . Рік на Марсі триває 687 земних днів. Швидкість руху Марса приблизно 24 км/с, причому планета обертається в тому ж напрямку, що і Земля - проти годинникової стрілки.
Фобос
Деймос
Атмосфера і клімат
За даними НАСА, атмосфера Марса складається на 95,32 % з вуглекислого газу; також в ній міститься 2,7 % азоту , 1,6 % аргону. Атмосфера дуже розріджена.
Температура на планеті коливається від -153 ° C на полюсі взимку і до більш +20 ° C на екваторі опівдні. Середня температура становить -50 ° C . Клімат носить сезонний характер. Клімат Північної півкулі відрізняється від клімату Південної півкулі .
Гравітація на Марсі майже в 3 рази менше земної. Тобто, прогулюючись по цій планеті, ви могли б здійснювати стрибки в три рази вище, ніж на Землі.
Рельєф
Космічні апарати, що побували на Марсі, підтвердили наявність води у вигляді великих запасів під поверхнею і у вигляді льоду на поверхні.
Марс являє собою величезну червону пустелю. Глибокі каньйони Марса прориті вітрами. На поверхні підносяться вулкани і простягаються ударні кратери. Загалом на Марсі знайдено більше 70 згаслих вулканів.
Дослідження Марса
Дослідження Марса почалося давно , ще 3,5 тисячі років тому , в Давньому Єгипті. У 1659 році Франческо Фонтана , розглядаючи Марс в телескоп , зробив перший малюнок планети. Саме вченими кінця XIX - середині XX століття були закладені основи ареографіі і складені перші докладні карти поверхні Марса
В середині XIX століття наштовхнули дослідників на думку , що світлі плями на Марсі є сушею , а темні , відповідно - водою , далі був зроблений висновок про гіпотетичний наявності тієї чи іншої форми життя на планеті.
Висновок
Отже, планети земної групи відрізняються від планет-гігантів меншими розмірами і, відповідно, меншою масою. Ці планети рухаються у середині пояса малих планет. Планети близькі за такими фізичними характеристиками, як густина, розміри, хімічний склад, але при цьому кожна планета має свої особливості.
Список використаних джерел:
Гребеніков Є. А., Рябов Ю. А. Пошуки і відкриття планет. - М.: Наука, 1975. - 216 ст. - 65 000 прим.
Ксанфомаліті Л. В. Невідомий Меркурій / / Світ науки. - 2008. - № 2.
Інтернет ресурси
http://www.npblog.com.ua/index.php/astronomiya/planeta-merkurij-povna-sjurpriziv.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Меркурій
Інтернет ресурс
http://uk.wikipedia.org/wiki/Венера
Бронштен В. А. Планета Марс. - М.: Наука, 1977.
Інтернет ресурс
http://ru.wikipedia.org/wiki/Марс
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zoryani-skupchennya-ta-asociacii.html | "Зоряні скупчення та асоціації" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/2570869749fc9eae82670921cbb93006.pptx | files/2570869749fc9eae82670921cbb93006.pptx | Зоряні скупчення та асоціації
Підготувала учениця 33-ї групи
Кулішова Інна
Зо́ряне ску́пчення — гравітаційно зв'язана група зірок, що має загальне походження і рухома в гравітаційному полі галактики як єдине ціле.
За своєю морфологією зоряні скупчення історично поділяються на два типи — кулясті і розсіяні.
Кулясте зоряне скупчення — зоряне скупчення, що відрізняється від розсіяного скупчення більшою кількістю зірок і чітко окресленою симетричною формою зі збільшенням концентрації зірок до центру скупчення.
У нашій Галактиці їх відомо близько 150. Найбільше кулясте скупчення нашої галактики - Омега Центавра.
На відміну від розсіяних скупчень, міжзоряні середовища кулястих скупчень містять мало газу: це пояснюється їх низькою параболічною швидкістю та їх більшим віком.
В інших галактиках спостерігаються відносно молодші кулясті скупчення.
Розсіяне зоряне скупчення (відкрите скупчення) – зоряне скупчення, у структурі якого виділяють ядро і корону, діаметр якої в 2—10 разів більший за діаметр ядра.
Вік розсіяних скупчень — від десятків мільйонів до мільярда років. Внаслідок цього вони можуть суттєво відрізнятися одне від одного зоряним складом і, отже, виглядом
На відміну від кулястих скупчень, розсіяні скупчення містять порівняно небагато зір і мають неправильну форму.
Наразі відомо понад півтори тисячі таких скупчень, хоча вважається, що в нашій Галактиці їх має бути в десятки разів більше. Деякі розсіяні зоряні скупчення можна спостерігати неозброєним оком: Стожари (1,4m), Гіади (0,8m), Ясла (3,9m).
Стожари, знімок телескопа “Хаббл”
Важливі відомості про еволюцію зоряних скупчень дає вивчення діаграм Герцшпрунга — Ресселла або діаграм «зоряна величина — показник кольору».
Діаграми залежності типових розсіяних і кульових зоряних скупчень нашої Галактики істотно різні Інтерпретація цих діаграм з точки зору сучасних теорій зоряної еволюції дозволяє укласти, що зірки типових кульових зоряних скупчень в 100—1000 разів старше за зірки розсіяних зоряних скупчень
Зо́ряні асоціа́ції — угрупування гравітаційно непов'язаних або слабопов'язаних між собою молодих зір (віком до декількох мільйонів років), об'єднаних спільним походженням.
За типом зоряного населення асоціації поділяють на:
OB-асоціації, що здебільшого складаються з гарячих зір спектральних класів O та B;
T-асоціації, характерні об'єкти яких — змінні зорі типу Т Тельця.
Зоряні асоціації виявив В. А. Амбарцумян 1948 року й передбачив їх розпад.
Пізніше дослідження Адріана Блаау, В.Е.Маркаряна, І.М.Копилова та інших підтвердили факт розширення зоряних асоціацій.
Згодом було виявлено, що високі концентрації та малі дисперсії швидкостей зір у T-асоціаціях свідчать про їх стійкість.
На відміну від молодих розсіяних скупчень зоряні асоціації мають більші розміри — десятки парсек (у ядер розсіяних скупчень — одиниці парсек) — та меншу густину зоряного населення: кількість зір в асоціації становить від кількох десятків до сотень, у той час як розсіяні скупчення налічують сотні тисяч і більше зір.
Своїм походженням зоряні асоціації завдячують областям зореутворення з масивним комплексом молекулярних хмар.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/kaplikova-planeta-cerera.html | Капликова планета Церера | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/8463a713621886b835d86f56430cc6aa.pptx | files/8463a713621886b835d86f56430cc6aa.pptx |
Карликова планета Церера та життя на ній
Церера — карликова планета в поясі астероїдів, в середині Сонячної системи. Церера — найближча до Землі карликова планета, вона віддалена від Землі на відстань у 263 млн км. У Палермо, на острові Сицилія, італійський астроном Джузеппе Піацці багато років вів спостереження положень зірок для складання зоряного каталогу. Робота наближалася до кінця. 1 січня 1801, Піацці виявив у сузір'ї Близнюків слабку зірочку, з блиском близько 7m, якої чомусь не виявилося ні в його власному каталозі, ні в каталозі Христиана Майера, що був в розпорядженні у астрономічній обсерваторії. Але пізніше вона була втрачена. 1 січня 1802 року Цереру вдалося знову виявити на місці, розрахованому К. Ф. Гаусом.
Загальні відомості та історія відкриття
Спочатку Цереру сприймали, як астероїд, але після засідання Астрономічного союзу це тіло стали відносити до карликових планет і висунули теорію, що це космічне і мізерно мале тіло є батьківщиною для різних форм життя. Вперше цю гіпотезу висунув Джуп Хауткупер з Університету м.Гіссена, що життя могло зародитися на карликовій планеті Церера.
"Ця ідея прийшла до мене, коли я дізнався, що багато космічних об’єктів в Сонячній системі, містять досить багато льоду", повідомляє Хауткупер. "Загальний об’єм всієї цієї води, як мінімум у 40 раз більший, ніж об’єм земних океанів.” Саме вода вважається у сучасній науці важливою ланкою для існування життя. Так організми, можливо, вперше виникли довкола гідротермальних джерел (дані джерела утворилися навколо тектонічних розломів), які знаходилися на дні океанів і були у свій час джерелом різних хімічних сполук.
Факти вказують що Церера залишилася неушкодженою протягом періоду Великого Бомбардування. Можливо, що Церера ще досі має “водний океан”, де життя могло зародитися в ранній період існування Сонячної системи. Чи могла карликова планета стати джерелом життя для нашої планети Земля, і передати його через скельні уламки, що відривалися від Церери, а потім потрапляли на Землю? – Можливо всі організми на Землі, у тому числі люди, походять із Церери?
Учений Хауткупер каже: "Я розглянув різні космічні тіла Сонячної системи, які мали, або мають океани. Планета Церера ймовірно мала океан у ранній історії свого існування, проте маса планети говорить, що потрібно багато зусиль для того, щоб шматок кори планети відколовся і потрапив у відкритий космос та далі рухався у напрямку до Землі. Менші космічні тіла схожі на Цереру мають малу силу тяжіння, що робить можливе відокремлення окремих скельних порід."
Хауткупер також обчислив орбіти кандидатів (супутників, астероїдів, планет), щоб зрозуміти уламки з яких космічних тіл могли успішно досягти Землі, не будучи перехоплені іншими об’єктами. Скельні породи Церери, згідно цих розрахунків могли без проблем досягти нашої планети. Також розглядається можливість існування життя на Церері і зараз. У океані може бути життя. На поверхні, це досить складно. Проте є деякі шанси, якщо життя базується на пероксиді водню, і відповідно здатне витримувати низькі температури. Але зараз, на жаль не відомо чи присутній пероксид водню на Церері.
Проте наврядчи варто малювати у своїй уяві дивних істот, що існують на Церері і сьогодні, адже, це всього на всього гіпотеза, однак не науковий факт, тому що немає переконливих доказів для підтвердження даної теорії. Церера - карликова планета з багатьма таємницями, які будуть розгадувати майбутні покоління.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeti-giganti5.html | "Планети - гіганти" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/52f1142a3a2ca3fe404db6392a049b6c.pptx | files/52f1142a3a2ca3fe404db6392a049b6c.pptx | Роботу виконали учениці 11-А класу Совгира Олександра Черевична Ганна
Планети - гіганти
Юпитер
Сатурн
Уран
Нептун
Планети - гіганти
Юпітер - п'ята від сонця і найбільша за розмірами планета сонячної системи. Юпітер більш ніж в два рази масивніше, ніж всі інші планети разом узяті. Юпітер складається приблизно на 90% з водню і на 10% з гелію зі слідами метану, води, аміаку. Юпітер, можливо, має ядро з твердого матеріалу, маса якого складає приблизно від 10 до 15 мас землі. Вище ядра знаходиться основний обсяг планети у формі рідкого металевого водню. Найбільш віддалений від ядра шар складається насамперед зі звичайного молекулярного водню і гелію.
Велика червона пляма була помічена земними спостерігачами більш ніж 300 років тому. Вона має розміри 12 000 на 25 000 км.
Юпітер випромінює в космос більшу кількість енергії, ніж одержує від сонця. Усередині юпітера - гаряче ядро, температура якого складає приблизно 20 000 K. Юпітер має величезне магнітне поле, набагато більш сильне, чим у землі. У юпітера є кільця, подібно Сатурну, але набагато більш слабкі. У юпітера відомо 16 супутників: 4 великих і 12 малих.
Юпітер
Велика Червона Пляма - це овальне утворення, зміни розмірів, розташоване в південній тропічній зоні. В даний час воно має розміри 15х30 тис. км, а сто років тому спостерігачі відзначали в 2 рази більші розміри. Іноді воно буває не дуже розбірливим. Велика Червона Пляма - це довговічний вільний вихор (антициклон) в атмосфері Юпітера, здійснює повний оборот за 6 земних діб і характеризується, як і світлі зони, висхідними течіями в атмосфері. Хмари в ньому розташовані вище, а температура їх нижче, ніж у сусідніх областях поясів.
Велика Червона Пляма
Супутники Юпітера
ІО
Іо - третій за величиною і найближчий супутник юпітера. Іо відкрили Галілей і Маріус в 1610 році.
Іо і Європа подібні за складом планет земної групи, насамперед наявністю силікатних гірських порід.
На Іо знайдено дуже мало кратерів, отже, його поверхня дуже молода. Замість виявлені сотні кратерів вулканів. Деякі з них активні!
Ландшафти Іо дивно різноманітні: котловани глибиною до декількох кілометрів, озера розплавленої сірки, гори, які не є вулканами, потоки з якоїсь в'язкої рідини, що тягнуться на сотні кілометрів, і вулканічні жерла.
Іо, подібно місяцю, завжди повернена однією і тією ж стороною до юпітера.
На Іо дуже розряджена атмосфера, що складається з двоокису сірки і, можливо, деяких інших газів
Європа
Європа - четвертий за величиною супутник Юпітера.
Європа була відкрита Галілеєм і Маріусом в 1610 році. Європа і Іо подібні за складом планет земної групи: вони також головним чином складаються з силікатної гірської породи.
На відміну від Іо Європа зверху покрита тонким шаром льоду. Недавні дані з Galileo вказують на те, що всередині Європа складається з шарів з малим металевим ядром в центрі.
Зображення поверхні Європи сильно нагадують зображення морського льоду на Землі. Можливо, що під поверхнею льоду Європи знаходиться рівень рідкої води глибиною цілих 50 км.
Недавні спостереження показують, що Європа має дуже незначну атмосферу,що складається з кисню. Galileo виявив присутність слабкого магнітного поля (можливо, в 4 рази більш слабке, ніж у Ганімеда).
Ганімед
Ганімед є сьомим і найбільшим супутником Юпітера.
Ганімед був відкритий Галілеєм і Маріусом в 1610 році. Ганімед - найбільший супутник у Сонячній системі.
Ганімед поділяється на три структурних рівня: мале ядро з розплавленого заліза або заліза і сірки, оточений скелястою силікатною мантією з крижаною оболонкою на поверхні.
Поверхня Ганімеда являє собою в основному два типи місцевості: дуже старі, з великою кількістю кратерів, темні області і кілька більш молоді, більш світлі, області з протяжним рядами канав і гірських кряжів.
В розрядженій атмосфері Ганімеда міститься кисень подібно Європі. Цей супутник має власне поле магнітосфери, що тягнеться всередину величезного Юпітера.
Каллісто
Каллісто - восьмий з відомих супутників Юпітера і другий за величиною
Каллісто був відкритий Галілеєм і Маріусом в 1610 році.
Каллісто в основному складається приблизно на 40 % з льоду і на 60 % з каменю / заліза, подібно Титану і Тритону.
Поверхня Каллісто повністю покрита кратерами. Її вік оцінюється в 4 мільярди років.
Каллісто має дуже незначну атмосферу, состаящую з двоокису вуглецю
Сатурн
Сатурн - шоста від Сонця і друга за розмірами планета Сонячної системи.
Сатурн явно сплощений; його екваторіальний і полярний діаметри розрізняються майже на 10 % Це - результат швидкого обертання та рідкого стану. Сатурн має найнижчу густина серед усіх планет, його питома вага складає всього 0.7 - менше, ніж у води.
Подібно до Юпітера, Сатурна складається приблизно на 75 % з водню і на 25 % з гелію зі слідами води, метану, аміаку і каменю.
Кільця Сатурна надзвичайно тонкі: хоча їх діаметр - 250,000 км або трохи більше, їх товщина становить 1.5 км. Вони складаються в основному з льоду і частинок гірських порід, покритих крижаною кіркою.
Як і інші планети групи Юпітера, Сатурна має значний магнітне поле.
У Сатурна 18 супутників.
Кільця Сатурна
Існує три основних кільця, названих A, B і C. Вони помітні без особливих проблем із Землі. Є імена й у більш слабких кілець - D, E, F.
При найближчому розгляді, кілець виявляється безліч.
Між кільцями існують щілини, де немає часток. Та з щілин, яку можна побачити в середній телескоп із Землі (між кільцями А і В), названа щілиною Кассіні.
Супутники Сатурна
Мимас був відкритий в 1789 році Гершелем.
Мимас незвичайний тим, що на ньому виявили один величезний кратер, який має розмір з третину супутника. Він покритий тріщинами, що, ймовірно, викликано приливним впливом Сатурна: Мимас - найближчий до планети з великих супутників.
На фото можна побачити той найбільший метеоритний кратер, названий Гершелем. Його розмір - 130 кілометрів. Гершель заглиблений у поверхню на 10 кілометрів, з центральною гіркою, майже такою ж високою, як і Еверест.
Мимас
Енцелад був відкритий в 1789 році Гершелем.
Енцелад має найбільш активну поверхню з усіх супутників в системі. На ньому видно сліди потоків, зруйнували колишній рельєф, тому передбачається, що надра цього супутника можуть бути активними і в даний час.
Крім того, хоча кратери можуть бути побачені там всюди, нестача їх в деяких областях увазі невеликий вік цих областей в кілька сотень мільйонів років. Це має означати, що частини поверхні на Енцеладі як і раніше схильні до змін.
Вважається, що активність його криється у впливі приливних сил Сатурна, розігріваючих Енцелад
Енцелад
Тефи була відкрита в 1684 році Дж. Кассіні.
Тефи знаменита своєю величезною тріщиною-розломом, протяжністю 2000 км - три чверті довжини екватора супутника!
Фотографії Тефии, отримані від «Вояджера 2», показали великий гладкий кратер з третину діаметра самого супутника, названий Одіссеєм. Він більше, ніж Гершель на Мимасе. На жаль, на представленому знімку ці деталі погано помітні.
Про походження ущелини існують декілька гіпотез, в тому числі і передбачає такий період в історії Тефии, коли вона була рідкою. При замерзанні могла утворитися ущелина.
Температура поверхні Тефии - 86 К.
Тефи
Діона була відкрита в 1684 році Дж. Кассіні.
На поверхні Діони видно сліди викиду світлого матеріалу у вигляді інею, безліч кратерів і звивиста долина.
Діона
Рея була відкрита в 1672 році Дж. Кассіні.
Рея - має стару, густо всипану кратерами поверхня
Рея
Титан був відкритий Гюйгенсом у 1655 році.
Титан приблизно на половину складається з замороженої води і на половину з скелястого матеріалу. Можливо, його структура диференційована окремі рівні з кам'яної центральною областю, оточеній окремими рівнями, що складаються з різних кристалічних форм льоду. Всередині він може бути все ще гарячий.
Титан - єдиний з усіх супутників у Сонячній системі, що має значну атмосферу. Тиск на його поверхні - більше 1.5 бар (на 50% вище, ніж на Землі). Атмосфера складається насамперед з молекулярного азоту (як і на Землі) з аргоном, що становить не більш ніж 6%, і кількох відсотків метану. Виявлені також сліди принаймні дюжини інших органічних речовин (етан, водневий ціанід, двоокис вуглецю) і води.
Титан
Япет був відкритий 1671 році Дж. Кассіні.
Орбіта Япета розташована в майже 4-х мільйонах кілометрів від Сатурна.
Одна сторона Япета рясно всипана кратерами, в той час як інша сторона виявляється майже гладкою.
Япет відомий неоднорідною по яскравості поверхнею. Супутник, подібно Місяцю з Землею, повернутий завжди однією стороною до Сатурну, так, що й по орбіті він рухається тільки однією стороною вперед, яка в 10 разів темніше, ніж протилежна сторона. Є версія, що у своєму русі супутник «підмітає» пил і дрібні частинки, також обертаються навколо Сатурна. З іншого боку, може бути, це темна речовина породжене надрами супутника.
Япет
Гіперіон був відкритий 1848 році Ласселем.
Неправильна форма супутника викликає незвичайне явище: Кожен раз, коли гігантський Титан і Гіперіон зближуються, Титан гравітаційними силами змінює орієнтацію Гіперіона.
Неправильна форма Гіперіона і сліди давньої бомбардування метеоритами дозволяють назвати Гіперіон найстарішим в системі Сатурн
Гіперіон
Феба обертається навколо планети в напрямку, зворотному напрямку обертання всіх інших супутників Сатурна навколо осі. Вона має, в загальних рисах, сферичну форму і відображає близько 6 відсотків сонячного світла.
Крім Гіперіона, це єдиний супутник, не повернутий до Сатурну вічно однією стороною.
Всі ці особливості досить обґрунтовано дозволяють сказати, що Феба - захоплений в гравітаційні мережі астероїд.
Феба
Уран
Уран, перша планета, виявлена в наш час Вільямом Гершелем під час його систематичного огляду неба з телескопом 13 березня 1781 року.
Вісь обертання більшості планет майже перпендикулярна до площини екліптики, а вісь Урана майже паралельна екліптиці.
Уран складається насамперед з гірської породи і різних льодів. Мабуть, Уран не має кам'яного ядра подібно Юпітеру і Сатурну.
Атмосфера Урана полягає на 83% з водню, на 15% з гелію і на 2% з метану. Подібно іншим газовим планетам, Уран має кільця. Як і в Юпітера, вони дуже темні і, як у Сатурна, крім дрібного пилу включають досить великі частки розміром до 10 метрів у діаметрі. Відомо 11 кілець.
У Урану 15 відомих і мають назви місяців і 5 нововиявлених.
Спутники
Був відкритий в 1948 році Койпером
На поверхні Міранди все перемішано: покрита кратерами місцевість перемежовується з майданчиками з надприродними канавками, долини чергуються з скелями висотою більш ніж 5 кілометрів.
Невеликий розмір Міранди та низька температура ( -187 Цельсія) і, разом з тим, інтенсивність і різноманітність тектонічної діяльності на цьому супутнику здивували вчених. Ймовірно, що додатковим джерелом енергії для такої активності послужили приливні сили з боку Урану, прагнуть весь час деформувати супутник.
Міранда
Був відкритий в 1851 році Ласселем.
Поверхня Ариеля являє собою суміш місцевості, вкритій кратерами і систем взаємопов'язаних долин протяжністю в сотні кілометрів у довжину і більш ніж 10 км глибиною.
Аріель має яскраву і, можливо, геологічно наймолодшу поверхню у супутниковій системі Урану.
Аріель
Був відкритий в 1851 році Ласселем
Поверхня Умбриэль давня і темна, очевидно, вона була схильна трохи геологічним процесам.
Темні тони поверхні Умбриэль можуть бути наслідком покриття пилом і невеликими уламками колись перебували в околицях орбіти цього супутника.
Умбріель
Титанія була відкрита Гершелем у 1787 році
Титанія виділяється величезними системами тріщин і каньйонами, що вказує на деякий період активної геологічної діяльності в минулому цього супутника. Ці деталі можуть бути результатом тектонічних переміщень кори.
Титанія
Оберон був відкритий Гершелем в 1787 році
Оберон, самий зовнішній з п'яти великих супутників, також має стару, покриту кратерами поверхню, з неяскравими слідами внутрішньої діяльності
Два супутники Урану-Оберон і Умбриэль - здаються абсолютно однаковими, хоча Оберон на 35% більше.
Всі великі місяця Урану представляють із себе суміш, що складається приблизно на 40-50% із замороженої води, а інша частина - гірські породи.
Покрита великою кількістю кратерів, поверхню Оберона, ймовірно, була стабільна з початку свого формування. Тут виявлені набагато більш великі кратери, ніж на Ариеле і Титанії. Деякі з кратерів мають промені викидів,подібні тим, що виявлені на Каллісто.
Оберон
Нептун
Після того, як відкрили Уран, було зазначено, що його орбіта не узгоджується із законами Ньютона. Таким чином було передбачено існування іншої більш віддаленої планети, яка повинна була впливати на орбіту Урана.
За своїм складом Нептун подібний Урану: різноманітні "льоди" і гірська порода з невеликою кількістю гелію і приблизно 15% водню.
Його атмосфера по більшій частині складається з водню і гелію з невеликою кількістю метану.
Як на будь газовій планеті, на Нептуні дують вітри з дуже високими швидкостями. Вітри Нептуна найшвидші в сонячній системі, їх швидкість досягає 2000 км/год.
Подібно Юпітеру і Сатурну, Нептун має внутрішнє джерело тепла - він випромінює вдвічі більше енергії, ніж отримує від Сонця
По наземних досліджень були відомі лише два супутника Нептуна: Тритон і Нереїда, що обертаються навколо Нептуна в зворотному напрямку.
"Вояджер-2" відкрив ще 6 супутників розмірами від 200 до 50 км, обертаються у тому ж напрямку, що і Нептун
Супутники
Тритон був відкритий Ласселем в 1846 році.
Вісь обертання Тритона незвичайна, її нахил до осі Нептуна складає 157 градусів.
Щільність Тритона-2.0. Тритон, можливо, лише приблизно на 25% складається із замороженої води, інша частина - гірський матеріал.
Температура на поверхні Тритона складає всього 34.5 K (-235 C).
Тритон має атмосферу, хоча вона дуже незначна, що складається головним чином з азоту з невеликою кількістю метану. Тонкий туман простягається вгору на 5-10 км.
Найбільш цікавою і зовсім несподіваною особливістю цього незвичайного світу є крижані вулкани, до складу яких входить, можливо, рідкий азот, пил і матеріали, що містять метан.
Тритон
Нереїда - третій за величиною і найбільш віддалений супутник Нептуна.
Це небесне тіло має саму высокоэсцентричную орбіту з усіх планет і супутників Сонячної системи. Його відстань від Нептуна змінюється від 1 353 600 км до 9 623 700 км.
Нереїда
Плутон - найвіддаленіша від Сонця і найменша планета. Плутон менше ніж такі сім супутників планет Сонячної системи, як Місяць, Іо, Європа, Ганімед, Каллісто, Титан і Тритон.
Плутон був відкритий в 1930 году.Орбита Плутона сильно витягнута. Час від часу він буває розташований ближче до Сонця, ніж Нептун. Плутон обертається в напрямку, протилежному напрямку обертання більшості інших планет. Подібно Урану, площина екватора Плутона розташована майже під прямим кутом до площини орбіти.
Температура на поверхні Плутона не відома, передбачається, що вона становить від -228 до -238 С. Складу Плутона невідомий, але його щільність (приблизно 2 г/см3) вказує на те, що він,можливо, складається на 70% із суміші гірських порід каменю і на 30% із замерзлої води.
Щодо атмосфери Плутона відомо небагато: вона, ймовірно, складається головним чином з азоту з окисом вуглецю і метану.
Плутон
У 1978 році був відкритий супутник Плутона - Харон, що знаходиться від землі на відстані 19 640 км
Харон звертається навколо Плутона за кожні 6,4 дня (періодобертання Плутона), що несхоже ні на який інший супутник. Кожні п'ять років відбувається взаємне затемнення між Плутоном і Хароном. Уточнені значення діаметрів Плутона - 2 284 км, а Харона - 1192 км. У Плутона і Харона істотно різний колір.
Поверхня Харона на 30% темніше, ніж Плутона. Вважається що Харон, на відміну від Плутона, покритий водяним льодом.
Харон
Дякуємо за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zoryane-nebo-suzirya.html | "Зоряне небо. Сузір'я" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/63fb53a608a6c90c213d16a6d56dd296.pptx | files/63fb53a608a6c90c213d16a6d56dd296.pptx | Зоряне небо. Сузір'я
Виконала Орлова Марія
У безхмарну і безмісячну ніч далеко від населених пунктів можна розрізнить близько 3000 зірок.Вся небесна сфера містить близько 6000 зірок, видимих неозброєним оком.
Найвідоміша група зірок у Північній півкулі-ківш Великої ведмедиці
Найвідоміша група зірок Південної півкулі-Південній хрест
Астрономи вдавнину розділили зоряне небо на сузір'я. Велика частина сузір'їв, названих за часів Гіппарха і Птолемея, має назви тварин або героїв міфів.
Птолемей
Гіппарх
Зображення сузір'їв із старовинного атласу Гевелія
Кит
Тілец
Кассіопея
У 1603 році Іоганн Байєр почав позначати яскраві зірки кожного сузір'я літерами грецького алфавіту (α альфа), (β бета), (γ гамма), (ε дельта) і так далі, в порядку зменшення їх блиску. Ці позначення використовуються до сьогодня.
Сузір'ям називається ділянка небесної сфери, межі якої визначено спеціальним рішенням Міжнародного астрономічного союзу (МАС). Всього на небесній сфері - 88 сузір'їв.
Найяскравіші зорі мають власні назви
Вивчити ці назви нескладно: Сузір'я Великої Ведмедиці може слугувати гарним помічником для запам'ятовування найяскравіших зірок Північної півкулі
Також,дивлячись на ківш Великої ведмедиці, легко визначити північний напрям.
Яскраві зірки Вега, Денеб і Альтаїр утворюють Літній трикутник
Зимовий трикутник складають найяскравіші зірки Оріона, Великого Пса і Малого Пса
До винаходу компаса зірки були основними орієнтирами: саме за ним стародавні мореплавці і мандрівники знаходили потрібний напрямок. Астронавігації (орієнтування за зірками) зберегла своє значення і в наш час-століття супутників та атомної енергії. Вона необхідна для штурманів і космонавтів, капітанів та пілотів. Навігаційними називають 25 найяскравіших зірок, з допомогою яких визначають місцезнаходження корабля.
Один раз у багато років(сотні років) можна спостерігати народження нової зорі.Під час появи нової зірки на небосхилі відбувається дуже яскравий спалах.
А коли зірка помирає,то на її місці залишається або чорна діра,або білий карлик.
чорна діра
білий карлик |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonyachna-sistema1.html | Сонячна система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/8800140ab3cddd0d4e621b760c19d65a.pptx | files/8800140ab3cddd0d4e621b760c19d65a.pptx | Сонячна система
Сонце займає основну роль у Сонячній системі. Його маса 1,9891 × 1030 кг. Сонце приблизно у 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, які існують у системі. Визначною силою для руху всіх тіл Сонячної системи, які обертаються навколо Сонця, є його гравітаційне тяжіння.
Сонце – джерело світла і тепла на Землі.
Спектр Сонця
Сонячна корона
Протуберанці у короні
Сонячний вітер
Вплив сонячної активності на атмосферу Землі
Значення Сонця для живої природи
Магнітні бурі
Надходячи в околицю Землі сонячні корпускули створюють сильні електричні струми, які впливають на земний магнетизм і породжують так звані магнітні бурі. Під час бур Земля оточена зовнішнім магнітним полем, силові лінії якого приблизно паралельні напрямку осі постійного поля Землі. Напрямок цього зовнішнього поля між першою і другою фазами бурі повинно швидко змінюватися на зворотне.
Магнітні бурі поділяються кілька довільно на два класи - відповідно до величини збурень.
В відмінності від спалахової магнітних бур, рекурентні повторюються в плині декількох сонячних обертів, а іноді навіть 10-15 оборотів. Вневспишечние магнітні бурі пов'язані з неоднорідністю сонячного вітру і перш за все довгоживучими областями на сонці.
Якщо число спалахової магнітних бур досягає максимальної величини в епоху максимуму 11-ти річного циклу, то максимальне число рекурентних магнітних бур відзначається на його гілки спаду, за 2-3 роки до епохи мінімуму.
Геомагнітні бурі особливо помітні на тлі впливу сонячної активності на біосферу Землі і зокрема людини.
Медики звернули увагу на ту обставину, що число раптових смертей і випадків загострення захворювань серцево-судинної системи, тісно пов'язане з сонячною активністю і обумовлено геомагнітної обуреністю магнітного поля Землі.
Планети Сонячної системи
Планети земної групи
Планети-гіганти
Юпітер
Меркурій
Температура і рельєф поверхні Меркурія
Атмосфера і фізичні поля
Рух планети
Найбільш «таємнича» планета
Земля
Форма, розміри і рух Землі
Походження Землі
Марс
Марс і його супутники
Юпітер
Юпітер
Ганімед
Юпітер
Сатурн
Титан
Сатурн названий на честь одного з давньоримських богів, покровителя землеробства. Цю планету оточують яскраві кільця. Вважають, що кільця утворені різними частинками, камінням, брилами різних розмірів, покритими льодом, снігом, інеєм. Температура на планеті -170 градусів С. Сатурн має рекордну кількість супутників - 33. Найбільший - ТИТАН.
Уран
Нептун
Карликові планети
Астероїди
Комети:
Комета - мале тіло Сонячної системи, яке має так звану кому, або іншими словами хвіст. Як і більшість інших астрономічних об’єктів, комети обертаються навколо Сонця.
Схема утворення нової зорі |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/yupiter2.html | Юпітер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/9716d00d0dafdfb5a5696a438eeaebd7.ppt | files/9716d00d0dafdfb5a5696a438eeaebd7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bertold-breht2.html | "Бертольд Брехт" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/aa45e7e899f7ea1658ae62c182dd4fc6.ppt | files/aa45e7e899f7ea1658ae62c182dd4fc6.ppt | 10.02.1898 - 14.08.1956 |
https://svitppt.com.ua/biografiya/anatoliy-ivanovich-kulchickiy.html | Анатолій Іванович Кульчицький | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/d221076b1d71209ce806f2a52965fb69.ppt | files/d221076b1d71209ce806f2a52965fb69.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/-planet-sonyachnoi-sistemi.html | 9 планет Сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/bbf131bb6bf228c7cbc6a1dd553f293c.ppt | files/bbf131bb6bf228c7cbc6a1dd553f293c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/yupiter4.html | Юпитер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/c0bd51b4dc6ecff542f7554642c7ce51.ppt | files/c0bd51b4dc6ecff542f7554642c7ce51.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vsesvit1.html | Всесвіт | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/670ce7094d926bfeab72386cffe65929.pptx | files/670ce7094d926bfeab72386cffe65929.pptx | Питання існування інших Всесвітів. Унікуальність нашого Всесвіту
Всесвіт – це весь існуючий матеріальний світ , безмежний у просторі і часі . Він безпереривно змінюється і постійно розширюється.
У вужчому сенсі під Всесвітом мається на увазі світ небесних тіл із законами їхнього руху та розвитку, їхній розподіл у часі і просторі. Матерія у Всесвіті розподілена вкрай нерівномірно, значна частина її зосереджена в окремих більш або менш щільних космічних тілах: галактиках,зірках і туманностях. Відстані між окремими об'єктами як правило, вимірюють у світлових роках, тобто відстанях, які світло проходить за один рік (від Сонця до найближчої до нас зірки воно йде понад 4 роки).
Унікальність нашого Всесвіту
Порівняно вузькі межі можливих змін фундаментальних фізичних сталих , коли ще можливе існування життя , говорить про унікальністі їхніх значень у нашому Всесвіті. Саме ця їхня винятковість забезпечує можливість існування життя .
З точки зору антропного принципу , наш Всесвіт пройшов через нескінченну послідовність циклів розширення і стиснення . На початку кожного з них складався свій набір фізичних констант , що змінювавсь від циклу до циклу . Ми живемо в тому циклі , в якому сформувалося поєднання фізичних сталих та інших властивостей , сприятливе для вине- кнення складних структур і живих систем . Окрім цього , не виключено , що в матеріальному Космосі існує нескіченна кількість різних Всесвітів водночас у кожному з яких свій набір , свій комплекс фізичних констант і властивостей.
У нашому Всесвіті , з нашим комплексом фізичних явищ , зв’язків і фундаментальних фізичних констант , його стабільність забезпечує саме тими законами природи , які реалізувалися в навколишньому світі . Але можуть існувати й інші , незвичні для нас комплекси явищ , стабільність яких забезпечується іншим законам .
Звідси ясно , що можна припустити існування Всесвітів з іншими законами , іншими власти- востями простору-часу і світовими константами , не менш організованих , ніж наш , і навіть таких , що забезпечують існування не гуманоїдної форм життя і розуму. Отже ми існуємо у тому Всесвіті , властивості якого дозволяють формування живих організмів ; можуть існувати інші всесвіти , де діють інші фундаментальні закони , і можливе існування принципово інших форм життя .
І в тому , і в іншому випадках питання про те , як міг реалізуватися випадковим чином унікальний і тому малоймовірний набір фізичних констант , фактично знімається . Оскільки число можливостей , тобто циклів розширення (різних всесвітів ) , нескінченне , то в існуванні одному з цих циклів (в одному з цих всесвітів ) необхідного для життя збіг умов з позиції теорії ймвірностей вже немає нічого неможливого .
Теорії походження Всесвіту
1. Теорія Великого вибуху
Існують різноманітні теорії виникнення Всесвіту, якими намагались обґрунтувати, з чого виник Всесвіт і як він набув сучасних обрисів.
Основною теорією виникнення Всесвіту вважається теорія про Великий вибух, який відбувся приблизно 13,73 (± 0,12) млрд років тому з подальшим розширенням Всесвіту. У результаті Великого вибуху виникла матерія, простір і час. Теорія вважає, що після Великого вибуху Всесвіт мав дуже високу температуру. Приблизно через 10 секунд сформувались атомні частинки :протони, електрони і нейтрони. Атоми Гідрогену і Гелію, з яких складаються більшість зірок, утворилися лише через декілька сотень тисяч років після Великого вибуху, коли Всесвіт значно розширився в розмірах і охолов.
Пропонувалися також і інші теорії, наприклад теорія стаціонарного Всесвіту, яка, втім, втратила прихильників після відкриття реліктового випромінювання в середині 1960-их.
За підрахунками, якщо Великий вибух відбувся приблизно 14 млрд років тому, Всесвіт мав охолонути до температури близько трьох градусів Кельвіна. За допомогою радіотелескопів були зареєструвані радіошуми, які відповідають даній температурі, на всьому зоряному небі. Вони вважаються відголосками стану Всесвіту через деякий час після Великого вибуху, того часу, коли відбулося утворення нейтральних атомів.
2. Інфляційна модель
Теорії інфляції описують передбачувану стадію розширення Всесвіту, що почалася через ~ 10−42с після Великого Вибуху, що носить назву інфляційної стадії. Ця ідея дозволяє пояснити плоску геометрію простору. Крім цього теорія інфляції припускає народження спостережуваного Всесвіту з маленької спочатку причинно-зв'язаної області, що пояснює однорідність і ізотропність Всесвіту. Габблове розширення є рухом по інерції завдяки великій кінетичної енергії, що була накопичена в ході інфляції.
Будь-яке інфляційне розширення починається з планківських розмірів і часів, коли сучасні закони фізики починають адекватно описувати процеси, які відбуваються в цей момент. Єдина причина прискореного розширення в рамках загальної теорії відносності — це негативний тиск. Такий тиск можна описати скалярним полем, який отримав назву інфлантона. Зокрема, таким же чином можна описати і тиск фізичного вакууму (космологічну константу). В кінці інфляційної стадії це поле повинне розпадатися, в іншому випадку експоненціальне розширення ніколи не закінчиться.
Основний клас моделей інфляції грунтується на припущенні про повільне скочування: потенціал інфлантона повільно зменшується до нульового значення. Початкове значення може задаватися по-різному: це може бути значення початкових квантових збурень, а може бути строго фіксованим. Конкретний вид потенціалу залежить від обраної теорії.
Теорії інфляції також діляться на нескінченні і скінченні у часі. В теорії з нескінченною інфляцією існують області простору — домени — які почали розширюватися, але через квантові флуктуації повернулися в початковий стан, у якому виникають умови для повторної інфляції. До таких теорій належить будь-яка теорія з нескінченним потенціалом і хаотична теорія інфляції Лінде.
3. Мультивсесвіт
«Мультивсесвіт», «Великий Всесвіт», «Мультіверс», «Гіпервсесвіт», «надвсесвіт», — різні переклади англійського терміну multiverse. З'явився він у ході розвитку теорії інфляції.
Області Всесвіту, розділені відстанями більшими за розмір горизонту подій, еволюціонують незалежно один від одного. Будь який спостерігач бачить тільки ті процеси, які відбуваються в домені, що дорівнює за обсягом сфері з радіусом, що становить відстань до горизонту подій. В епоху інфляції дві області розширення, розділені відстанню близько горизонту, не перетинаються.
Такі домени можна розглядати як окремі всесвіти, подібні до нашого: вони точно так же однорідні й ізотропні на великих масштабах. Конгломерат таких утворень і є мультивсесвітом.
Хаотична теорія інфляції припускає нескінченну різноманітність Всесвітів, кожна з яких може мати відмінні від інших Всесвітів фізичні константи. В іншій теорії Всесвіти розрізняються за квантовим виміром. За визначенням ці припущення не можна експериментально перевірити.
Мультивсесвіт
Проблема існування інших всевітів
Питання про нескінченну кількість можливих всесвітів у фізиці та космології , як і всяка інша нова проблема , стикається з неясностями . Якщо інші всесвіти існують , то їхнє існування підкоряється принципово іншим законам , ніж існування нашого Всесвіту . А це означає , що ми аж ніяк не можемо отримати від них інформацію , адже фізичний зв’язок між різними об’єктами можливий тоді , коли вони живуть за подібними законами .
Як здіснити зв’язок з тим , що принципово не схоже на наш світ ? Окремі вчені припу скають , що такими каналами зв’язку можуть слугувати сингулярності , які в нашому Всесвіті мають місце у випадку чорних дір . Можливо , що бар’єри просторучасу , які відокремлюють наш Всесвіт від інших всесвітів , не такі вже й не приступні . Не виключено , що з часом вони будуть подолані наукою і виведуть наші уявлення про Космос на якісно новий рівень .
Ще 1934 р. австрійський вчений К. Гендель сформував теорему про неповноту наших знань , яка проголошує “Жодна система не може бути пізнаною до кінця зсередини – поза зв’язком її з іншими системами вищого порядку ” . Це означає , що неможливо вичерпно описати світ , у якому живе людина зокрема – описати причину появи та існування Всесвіту , не вийшовши за його межі .
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/aleksandrov-ivan-gavrilovich.html | "Александров Іван Гаврилович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/f775d0f8632b71814ae28ddb37c349da.pptx | files/f775d0f8632b71814ae28ddb37c349da.pptx | Підготувала Бутко Ганна 10-Б клас
Александров Іван Гаврилович
Іван Александров (1 листопада 1875 — †2 травня 1936) — російський радянський енергетик і гідротехнік, академік (з 1932). Народився у Москві. Закінчив Московське інженерне училище шляхів сполучення. Член президії Держплану СРСР (з 1921).
Біографія
Александров брав участь у складанні плану ГОЕЛРО, створив проект і керував будівництвом Дніпровської ГЕС у Запоріжжі (1927—32), на той час найбільшої в Європі.
Іван Александров
Александров працював над основами ген. плану електрифікації СРСР, зокрема склав проекти електрифікації Серед. Азії та Східного Сибіру; брав участь у створенні плану будівництва Байкало-Амурської магістралі;
Іван Александров
розробив методологію економічного районування Радянського Союзу. Автор 128 наукових праць. Нагороджений орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора.
Нагороди
Помер в 1936 році в Москві. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.
Останні роки життя
Дякую за увагу
Кінець |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/yupiter3.html | "Юпітер" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/a54766f6a9993c5386b6e14d34a62351.pptx | files/a54766f6a9993c5386b6e14d34a62351.pptx | Юпітер
Підготувала
Учениця 11-IT класу
Кастравець Юлія
Юпі́тер — п'ята і найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж всі інші планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. При «сонячному» хімічному складі, найбільша планета Сонячної системи має масу в 70—80 разів меншу за ту, при якій небесне тіло може стати зіркою.
Проте, у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4х1017 Вт, приблизно в два рази перевищує енергію, одержувану цією планетою від Сонця
маса 1,899х1027кг кг. Склад атмосфери: H2, CH4, NH3, He.
Юпітер-могутнє джерело теплового радіовипромінювання, має радіаційний пояс і велику магнітосферу.
Юпітер має 16 супутників , а також кільце шириною біля 6 тис. км, що майже впритул примикається до планети. Мінімальна відстань Юпітера від Сонця 4,95 а. о., максимальна 5,45 а. о., середня 5,2 а. о. (1 а. о. = 149,6 млн. км).Сезонні зміни на Юпітері виражені дуже слабко.
Юпітер, рухаючись навколо Сонця із середньою швидкістю 13,06 км/с, робить один оберт за 11, 862 земні роки. Відстань Юпітера від Землі міняється в межах від 188 до 967 млн. км.
У протистоянні Юпітер видний як ледве жовтувата зірка -2,6 зоряної величини; із усіх планет поступається в блиску тільки Венері і Марсові під час великого протистояння останнього.
Юпітер не має твердої поверхні, тому, говорячи про його розміри, вказують радіус верхньої границі хмар, де тиск порядку 10 Кпа; радіус Юпітера на екваторі дорівнює 71400 км.
На атмосфері Юпітера чітко проглядаються рівнобіжні площини його екватора шари, чи зони, що обертаються навколо осі планети з різними кутовими швидкостями.
Атмосфера
Атмосфера Юпітера воднево-гелієва (за обсягом співвідношення цих газів складають 89% водню і 11% гелію).
Уся видима поверхня Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км над «поверхнею», де газоподібний стан змінюється на рідкий і утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і блакитнуватих відтінків. Інфрачервоний радіометр показав, що температура зовнішнього хмарного покриву складає -133° С.
Конвективні потоки, що виносять внутрішнє тепло до поверхні, ззовні виявляються у вигляді світлих зон і темних поясів. В області світлих зон відзначається підвищений тиск, що відповідає висхідним потокам.
Хмари, що утворюють зони, розташовуються на вищому рівні(приблизно 20 км.), а їхнє світле забарвлення пояснюється підвищеною концентрацією яскраво-білих кристалів аміаку. Темні хмари, що розташовуються нижче поясів складаються в основному з червоно-коричневих кристалів гідросульфіду амонію і мають вищу температуру. Ці структури представляють області спадних потоків.
Найбільш відомим утворенням Юпітера є Велика червона пляма, що спостерігається на поверхні Юпітера протягом останніх 300 років.
Велика Червона Пляма
Велика Червона Пляма — овальне утворення зі змінними розмірами, розташоване в південній тропічній зоні. Насправді це довготривалий вільний вихор (антициклон) в атмосфері Юпітера, що робить повний оберт за 6 земних діб і що характеризується, як і світлі зони, що сходять плинами в атмосфері.
Хмари в ньому розташовані вище, а температура їх нижче, ніж у сусідніх областях поясів. У даний час «пляма» має розміри 15х30 тис. км, а сто років тому спостерігачі відзначали в 2 рази більші розміри. Іноді вона буває не дуже чітко видимою.
Кільця
Космічний апарат "Вояджер 1" у березні 1979 м уперше сфотографував систему слабких кілець, шириною близько 1000 км і товщиною не більш 30 км, що обертаються навколо Юпітера на відстані 57000 км від хмарного покриву планети. На відміну від кілець Сатурна, кільця Юпітера темні (альбедо(відбивна здатність) - 0,05). і, імовірно, складаються з дуже невеликих твердих часток метеорної природи
Частки кілець Юпітера, швидше за все, не залишаються в них довго (через перешкоди, створюваних атмосферою і магнітним полем). Отже, раз кільця постійні, то вони повинні безупинно поповнюватися. Невеликі супутники Метис і Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець, - очевидні джерела таких поповнень. З Землі кільця Юпітера можуть бути помічені при спостереженні тільки в ІЧ-діапазоні.
Магнітне поле
Юпітер має величезне магнітне поле, що складається з двох компонетних полів: дипольного (як поле Землі), що простирається до 1,5 млн. км. від Юпітера, і недипольного, що займає іншу частину магнітосфери. Напруженість магнітного поля в поверхні планети 10-15 ерстед, тобто в 20 разів більше, ніж на Землі.
Магнітне поле захоплює заряджені частки, що летять від Сонця (цей потік називають сонячним вітром), утворюючи на відстані 177000 км від планети радіаційний пояс, приблизно в 10 разів потужніший земного, розташований між кільцем Юпітера і самими верхніми атмосферними шарами.
Внутрішня будова
Внутрішню будову Юпітера можна представити у вигляді оболонок із густиною, що зростає в напрямку до центра планети. На дні дедалі густішої вглибину атмосфери завтовшки 1500 км знаходиться шар газорідкого водню завтовшки близько 7000 км.
На рівні 0,88 радіуса планети, де тиск складає 0,69 Мбар, а температура - 6200° С, водень переходить у рідкомолекулярний стан і ще через 8000 км - у рідкий металевий стан.
Поряд з воднем і гелієм до складу шарів входить невелика кількість важких елементів. Внутрішнє ядро діаметром 25000 км - металосилікатне, із часткою води, аміаку і метану, оточене гелієм. Температура в центрі складає 23000 градусів, а тиск 50 Мбар.
Супутники
Навколо Юпітера, за даними на травень 2002-го року обертаються 63 супутників, звернених до нього, через дію приливних сил завжди однією стороною. Їх можна розділити на дві групи: внутрішню, що включає супутників, і зовнішню. Супутники внутрішньої групи обтаються майже по кругових орбітах, що практично збігається з площиною екватора планети.
Зовнішня група складається з маленьких діаметром від 10 до 180 км супутників, що рухаються по витягнутим і сильно нахиленим до екватора Юпітера орбітам, причому чотири більш близьких до Юпітера супутники Леда, Гімалія, Лісітея, Елара рухаються по своїх орбітах у той самий бік, що і Юпітер, а чотири найбільш зовнішніх супутники Ананке, Кармі, Пасифе і Синопе рухаються у зворотному напрямку. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zoryani-velichini.html | Зоряні величини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/ec35cecf70d8e79d24ad22499be3e622.pptx | files/ec35cecf70d8e79d24ad22499be3e622.pptx | Зоряні величини
Видима зоряна величина (m — від англ. magnitude) — безрозмірна вели-чина, яка характеризує блиск небесного тіла (кількість світла, що надходить від нього) з погляду земного спостерігача. Чим яскравіший об'єкт, тим менша його видима зоряна величина.
Зоряна величина поз-начається маленькою літерою m у вигляді верхнього індексу до числового значення.
Наприклад, 2m означає другу зоряну величину.
Ще у II столітті до н.е. давньогрецький астроном Гіппарх розклав всі зірки на шість величин. Найяскравіші він назвав зірками першої величини, найбільш тьмяні - зірками шостої величини. Проміжні величини він розподілив рівномірно між рештою зірками. Сучасне поняття видимої зоряної величини зроблено таким, щоб воно більш-менш відповідало величинам, приписаним зіркам Гіппархом.
Гіппарх
Така класифіка-ційна шкала майже без змін застосовувалася до середини 19 сторіччя. Першим, хто поставився до зоряної величини як до кількісної, а не якісної характеристики, був Фрідріх Аргеландер. Саме він почав впевнено застосовувати десяткові частки зоряних величин.
Фрідріх Аргеландер
1856 року Норман Погсон формалізував шкалу зоряних величин, встановивши, що зірка першої величини рівно у 100 разів яскравіша за зірку шостої величини.
Норман Погсон
різниця в одну зоряну величину відповідає зміні інтенсивності світла в ≈ 2,512 раз. Це ірраціональне число, яке називають числом Погсона.
Отже, шкала зоряних величин є логарифмічною: різниця зоряних величин двох об'єктів визначається рівнянням:
Де — зоряні величини об'єктів,
— освітленості, що створюються ними.
Зоряні величини деяких об'єктів
Об'єкти зоряного неба
Зоряні величини деяких об'єктів
Найяскравіші зірки
Абсолютна зоряна величина — це видима зоряна величина (у відповід-ному діапазоні хвиль), яку мав би астрономічний об'єкт, розташований на стандартній відстані 10 парсеків від спостерігача (за відсутності поглинання світла).
Абсолютну зоряну величину було запроваджено для порівняння яскравості об'єктів, незалежно від відстані до них. На відміну від видимої зоряної величини є фізичною характеристикою власне небесного тіла.
Абсолютну зоряну величину M можна визначити через видиму зоряну величину m, якщо знати відстань до об'єкта d в парсеках за формулою
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zoryaniy-chas.html | Зоряний час | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/dc6fa4b671b34d73cb8378f0ccf855cb.pptx | files/dc6fa4b671b34d73cb8378f0ccf855cb.pptx | Зоряний час. Сонячний час. Співвідношення сонячного та зоряного часу. Видимий рух Сонця. Тропічний і зоряний роки. Типи календарів.
Сонячний час — система відліку часу, в якій як основна одиниця прийнятий інтервал (сонячна доба) між двома послідовними верхніми (або нижніми) кульмінаціями Сонця.
Система відліку часу, основана на середньому Сонці називається середнім сонячним часом, а інтервал часу між двома послідовними одноіменними його кульмінаціями — середньою сонячною добою, які поділяються на середні сонячні години, хвилини і секунди.
Зоряний час: а) (астрономія) — тривалість, яка визначається періодом обертання Землі навколо своєї осі відносно зірок;
б) (у переносному розумінні) — момент здійснення усіх мрій та бажань.
Час що минув від верхньої кульмінації точки весняного рівнодення називається зоряним часом.
Зо́ряна доба́ — період обертання будь-якого небесного тіла навколо власної осі в інерційній системі відліку.
Для Землі це час, за який Земля робить один оберт навколо своєї осі по відношенню до далеких зірок.
Видимий рух Сонця
Земля одночасно бере участь у двох рухах: обертається навколо своєї осі і рухається по еліпсу навколо Сонця. Обертання Землі навколо осі викликає зміну дня і ночі. Її рух навколо Сонця викликає зміну пір року. Від спільного обертання Землі навколо її осі і руху навколо Сонця відбувається видимий рух Сонця небесною сферою.
Тропічний рік
За сильно спрощеним визначенням, тропічний рік - це час, необхідний для того, щоб сонце, почавши свій рух від обраної екліптичною довготи, завершило один повний цикл пір року і повернулося до тієї ж самої екліптичною довготі.
Зоряний рік.
Сидеричний рік дорівнює періоду обертання Землі навколо Сонця (щодо зірок).
Для небесних тіл, що рухаються навколо Сонця (таких як планети чи астероїди), сидеричний рік — це їх орбітальний період.
Календарем прийнято називати певну систему лічби проміжків часу з поділом їх на окремі періоди — роки, місяці, тижні, дні.
Слово «календар» походить від латинських слів «калео» - «проголошую» і «календаріум» - «боргова книга».
Місячний, місячно-сонячний і сонячний календарі. У місячному календарі рік складається з 12 календарних місяців. В давнину лічбу днів у новому місяці починали від першої появи вузького серпа Місяця на вечірньому небі; тривалість місяця порівнювалась зі зміною фаз Місяця.
Місячно-сонячний календар офіційно використовується лише в Ізраїлі. На підставі місячно-сонячного календаря проводять обчислення дат християнської Пасхи і пов'язаних з нею інших свят (Вознесения, Трійці). В минулому ж він повсюдно був найбільш уживаним. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/arhipenko-oleksandr-porfirovich.html | "Архипенко Олександр Порфирович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/aba2022646b74affabcb2d939ea705d0.pptx | files/aba2022646b74affabcb2d939ea705d0.pptx | Скульптор, який вивів українське мистецтво на світові вершини
Архипенко Олександр
Порфирович
«Мабуть, ні один скульптор від часів Родена не наклав такої печаті на свою добу, як Архипенко. Ще в перше десятиліття своєї творчості він виробив нові закони модерної скульптури і виріс в історії мистецтва як провідник мистецької революції, що потягнув за собою багато інших»
(С. Гординський)
Уюблена фраза всесвітньовідомого українського скульптора Олександра Порфировича Архипенка “Шукаймо далі!” була гаслом усього його життя. А слова митця “Процес шукання став для мене вихідною точкою у мистецтві” можна поставити епіграфом усієї його творчості.
Історики культури називають його генієм серед скульпторів XX століття, ім'я якого згадується у товаристві з Матіссом, Пікассо, Браком, Леже, Дюшаном, Мондріаном, Малевичем, Кандинським, Філоновим. Його творами пишаються найславетніші музеї світу: Центр Помпіду в Парижі (знаменитий Бобур — Beau Bourge), музей Modern Art та галерея Соломона, Гуенгайма в Нью-Йорку, музеї Москви, Стокгольма, Берліна, Тель-Авіва. За життя і після смерті він мав кілька сотень виставок у Європі та Америці, де визнаний чарівником скульптури. Перший кубіст у цьому виді мистецтва, свого роду Пікассо від скульптури, Архипенко був незаперечним авторитетом для багатьох авторів. Після його новаторських здобутків скульптура вже не могла залишатися такою, якою була досі. Усією своєю творчістю він стверджує кредо Жоржа Брака, першого ідеолога кубізму: «Почуття руйнують, розум будує».
Архипенко народився в Києві. Ще у дитячі роки зацікавившись живописом, він у 1902-1905 рр. продовжив навчання у приватних студіях Москви. Хоч у ті роки Архипенко кілька разів брав участь у збірних виставках, нічого, на жаль, із його робіт не збереглось. У 1908 році він переїхав до Франції. От з цього моменту, власне, і почалася біографія Архипенка-митця. В Парижі 25-річний українець лише кілька тижнів відвідував школу мистецтв. Потім він полишив її і вже ніколи не звертався ні до мистецьких закладів, ні до відомих, іменитих майстрів. Він обрав свій шлях мистецького вдосконалення.
Майже всі новаторські тенденції у мистецтві поч. ХХ ст. так чи інакше пов'язані з його ім’ям. Зароджується кубізм. Олександр Архипенко входить до знаменитої паризької "Золотої секції" разом з Дюшампіаном, Браком, Пікассо, Браккузі та Модільяні. У його роботах того періоду все тяжіє до простих форм: голова – куля, рухи – циліндри, очі – блакитні еліпси – "Синя танцюристка", "Боксери", "Карусель-П'єро" (1913).
Та коли майстрові вказують, що його "Боксери" – початок кубізму в скульптурі, він відповідає:
"Думка використання простих форм виникла з моїх захоплень… Саме вона привела мене до форм, які я вперше вжив у скульптурі в період кубізму. Але я не кубіст. Я сам по собі, я – незалежний". Знаменитий "Гондольєр" (1914), про якого Г.Голь писав: "…казкова вертикальна лінія, що ледь-ледь спирається на діагональ, а в цілому несе незрівнянну рівновагу", за словами Архипенка, "виносить геометричний характер із скрайнього спрощення, а не з догми кубізму…".
"Гондольєр" (1914)
Митець завжди у мистецтві "крокував своїм шляхом". Захопившись ідеєю моделювання простору, він вперше у світовій практиці використовує "простір всередині" та "порожнечу" як зображальний елемент, рівний матеріальному. Це була одна з найбільших Архипенкових знахідок – “відкриті форми”. Водночас він переносить акцент з опуклості на впадину, зі світла на тінь. Так постають його шедеври, що стали вже мистецькою класикою ХХ століття – "Крокуюча жінка" (1912), "Червоний танок" (1913), "Жінка, що сміється" (1915).
Архипенко повертає у скульптуру колір, сміливо використовує найрізноманітніші матеріали: дерево, метал, скло. Нарешті, робить ще один винахід: скульпто-малярство, у якому поєднує тривимірний простір з площиною, а скульптуру з малярством. Ці новації породжують серію мандрівного цирку "Медрано" (1912), скульптури "Перед дзеркалом" (1915), "Еспаньйола" (1916), "Натюрморт з книгою і вазою на столі" (1918) та інші.
Творча діяльність Олександра Архипенка вражаюча – 125 персональних виставок. Не менша кількість виставок уже після смерті скульптора. Найвідоміші галерії світу – від Нью-Йорка до Токіо – гостинно відкривали двері перед творами митця. 48 музеїв та 139 приватних колекцій можуть похвалитися його скульптурами та картинами. І скрізь, куди заносила його доля, майстер ще й читав лекції та викладав у мистецьких закладах та у ним же створених художніх школах.
Митець ніколи не віддаляв себе від народу, представником якого був, і від його трагедій та нещасть.
Його твори зберігаються у найвідоміших галереях і музеях світу: Центрі Помпіду в Парижі, музеї Modern Art та галереї Гуенгайма в Нью-Йорку, музеях Москви, Стокгольма, Берліна, Тель-Авіва. Його важають своїм національним митцем Франція, Німеччина й передовсім США, громадянином яких він був, де мешкав найдовше і де спочив. Попри це, саме він підняв українське мистецтво й українську культуру на світові вершини і для них за кордоном зробив більше, аніж усі дипломати разом узяті….
Героїка ІІ
Горизонтальна фігура
Голова
Відірваний на довгі роки від України, митець до самої смерті з тугою згадував Батьківщину.
Працюючи у США над серією скульптурних портретів відомих американських діячів, він створив портрети Шевченка та Франка.
З пересувними виставками своїх учнів Архипенко об'їздив Францію, Чехію, Німеччину, Голландію, Швецію, Італію, а потім усі Сполучені Штати. Серед його вихованців були такі знаменитості, як Альберто Джакометті!
Альберто Джакометті
Олександр Архипенко так хотів ще раз побачити рідний Київ! Не судилось. Але нині своїми роботами він справді повертається до нас. І залишаються живими сказані ним колись слова: "Не дивлячись на різнорідниій характер моїх праць, нема інтелектуального чи догматичного правила у моїм мистецтві. Його основою є чиста духовність і воно випливає з універсального закону творчості, збагаченого досвідом".
"Не дивлячись на різнорідний характер моїх праць, нема інтелектуального чи догматичного правила в моїм мистецтві. Його основою є чиста духовність і воно випливає з універсального закону творчости, збагаченого досвідом."
"Від готики я навчився трансформації пропорцій, як виразу духовности."
"Я співпрацював у створенні кубізму в Парижі в 1910 році разом з групою мистців, між якими я був наймолодший."
"Досконалий скульптор повинен знати колір так само добре, як і форму. Це була аксіома мистців античності."
Слова О. Архипенка:
Поза танцюриста
Великий танець
Тарас Шевченко
Скульпто-живопис – ефективніша й різнобічніша за характером техніка, ніж звичайний живопис чи нетонована скульптура. Поєднання кольору і форми не заперечує одухотвореності, – навпаки, полегшує вираження абстрактного. Тут немає місця розфарбуванню, що породжує манекенів з блакитними очима, чорними бровами і червоними вустами. Скульпто-живопис розв'язує зовсім протилежну техніко-естетичну проблему, коли має справу з абстрактним, духовним чи символічним.
У скупьпто-живописі, як і в звичайному живописі, колірна пляма може бути обмежена різким контуром або може зливатися з сусідніми кольорами, щоб перетворитися на розмиту пляму. Переваги скульпто-живопису перед звичайним живописом полягають у тому, що рельєфи чи увігнутості на живописній площині підсилюють композиційний ефект і надають нової значимості звичному зображенню.
Олександр Архипенко
Архипенко став майстром модерністської течії, а також носієм прогресивних національних у мистецтві.
Відкриття О. Архипенка самі говорять за себе: це просто геніальний, самобутній і незалежний митець, який, фактично, із нічого, із відсутнього, із неіснуючого позитивного, може створити шедевр. Його важлива роль беззаперечна. І його вплив на сучасне мистецтво варте поглибленого дослідження.
Виконала: учениця 11-В класу Гуцул Анастасія |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vsesvit-sonce.html | Всесвіт. Сонце | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/6fead564e6f4dd5e28f1f2d99df2e344.pptx | files/6fead564e6f4dd5e28f1f2d99df2e344.pptx | Сонце
Підготувала вчитель природознавства
КЗО СЗШ № 133
Фурсова Олена Володимирівна
Кросворд
1. Лінію, що розділяє небесну сферу на дві півкулі, називають небесним _________________
2. Внутрішня поверхня уявної кулі довільного радіуса, на якій розташовані небесні тіла, так як спостерігач бачить їх на зоряному небі називається небесна ______________.
3. Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.
Як сонечка нема – мене шукають дарма. А сонечко сія – завжди з тобою я. Стрибаєш ти чи йдеш – стрибаю, йду я теж.
5. Вдень блідніє, а вночі світить та не гріє.
6. Це хімічне явище, ознакою якого є виділення тепла та світла.
7. Який прилад використовують для вивчення небесних тіл?
Інформаційний міні-проект “Назви небесних тіл”
Міфологи
Зоологи
Народознавці
Що спільного?
Асоціації
сонце
До яких небесних тіл відноситься Сонце?
Що таке зірка?
За якими характеристиками розрізняють зорі?
До якого виду зірок відноситься Сонце?
Що більше за розмірами –Земля чи Сонце?
Хвилинка фантазії
Ерудит-хвилинка
Уявна подорож до Сонця на ракеті тривала б 7 – 8 місяців,
на літаку – 20 років,
на автомобілі – 200 років, а турист – пішохід йшов би до Сонця – 15 тисяч років.
Всі його люблять,
Всі на нього чекають,
А хто подивиться –
Кожен скривиться.
При стисненні магнітосфери потужні сонячні збурення обумовлюють тривале підсилення сонячного вітру. В магнітосферу надходить один імпульс за іншим. Виникає послідовна серія збурення геомагнітного поля, коли його напруженість різко змінюється – настає магнітна буря.
Найчутливішими до змін напруженості геомагнітного
поля є нервова і серцево-судина система людини.
Сонячна активність впливає на систему крові людини. У здорових людей змінюється сприйняття часу, сповільнюється рухова реакція, знижується короткочасна пам’ять.
Лист з помилками
Фізкультхвилинка
Встало вранці ясне сонце
Зазирнуло у віконце.
Ми до нього потяглися
За промінчики взялися.
Будем дружно присідати
Сонечко розвеселяти.
Встали - сіли, встали – сіли
Бачите,як звеселили.
Поміркуй
Чи змогли ви прожити без Сонця?
Яке значення має Сонце для Землі?
Чи потрібно Сонце людині? Навіщо?
ТЕПЛО
СВІТЛО
ЕНЕРГІЮ
ЖИТТЯ
КРАСУ
Підсумуй
Сонце- це джерело ________ та ____________.
А ще сонце дає ___________.
Здивуйся
Міжнародний астрономічний союз інформує, що 2011 р. 10-річна канадка Кетрін Аврора Грей стала наймолодшим астрономом в історії людства. Дівчинка захопилася астрономією під впливом свого батька – астронома. Астроном-початківець Кетрін вивчала знімки далекої галактики в сузір’ї Жирафа, зроблені її батьком в аматорський обсерваторії, завдяки спеціальній комп’ютерній програмі. Пошук таких зірок відбувається шляхом порівняння знімків однієї ділянки неба, зроблених в різний час. Дівчинка розгледіла крихітку точку, яка і виявилася надновою зіркою.
Відкриття, підтверджене Королівським астрономічним товариством і офіційно зареєстроване Міжнародним астрономічним союзом, одержало назву Supernova 2010 lt.
Заповни пропуски в тексті
Сонце — це одна із ____________ нашої Галактики.
Його діаметр у ______________ разів більший за діаметр Землі.
Воно оточено яскраво сяючою сонячною _________________________ — діадемою.
Сонце — це розпечена куля, температура поверхні якої сягає __________________градусів.
Із наближенням до центра температура __________________________. За такої температури всі речовини, які є на Сонці, перебувають у _________________________ агрегатному стані. Найбільш поширеними простими речовинами ____________________ та _____________________________.
Продовж …
На уроці найбільшим відкриттям для мене було…
Мені цікаво було дізнатися про …
Після уроку я обов'язково прочитаю додаткову літературу про..
Д.з.
Параграф 19, відповісти усно на питання стор.84 (1-7),
* знайти прислів'я та приказки про сонце (формат А4) |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ykepler-rr.html | Й.Кеплер (1572-1630 рр.) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/c2a88ae45f85e08189f23b77ff29a703.pptx | files/c2a88ae45f85e08189f23b77ff29a703.pptx | НОВИНИ РОСІЯ 08/02/2011
Космічний телескоп "Кеплер", названий на честь німецкого астронома Иоганна Кеплера призначений для пошуку планет та інших зірок, повернувся до роботи після збою…
Й.Кеплер (1572-1630 рр.)
Міжпланетна
експедиція
«Додавання і віднімання десяткових дробів»
«Краще з минулого і головне для майбутнього»
Сонце
Як виникли звичайні
Та десяткові дроби?
Хто перший запропонував
відокремлювати цілу частину…
десяткові чи Звичайні дроби
застосовуються частіше?
Плане́та
(грец. πλανήτης — той, що блукає)
1 МЕРКУРІй
2 венера
3 ЗЕМЛЯ
4 Марс
5 ЮПІТЕР
6САТУРН
7 УРАН
8НЕПТУН
Міжнародна космічна станція — створена для проведення наукових досліджень Будівництво розпочато 1998 року і тривало в співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади, Бразилії та Євросоюзу.
Маса станції складає приблизно 400 тонн.
МКС обертається навколо Землі на висоті близько 340 кілометрів, здійснюючи 15.77 обертів за добу, рухається з середньою швидкістю 27 700 км/год,
і може бути побачена неозброєним оком.
Орієнтовно станція пропрацює на орбіті до 2016-2020 років.
1 МЕРКУРІй
2 венера
3 ЗЕМЛЯ
4 Марс
5 ЮПІТЕР
6САТУРН
7 УРАН
8НЕПТУН
9 ПЛУТОН
ТЕСТ
Підсумки уроку
Чи цікава була подорож?
Чи виконали ми
завдання експедиції?
«Краще з минулого і головне для майбутнього»
Земля́ — третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.
Читати §5 ст.204
Розв'язати № 846, № 849
Повторення: округлення дробових чисел.
Додатково:
скласти задачу на віднімання і додавання десяткових дробів.
ПОВТОРЕННЯ
Округлюючи числа, дотримуватимемо таких правил:
Округлюючи натуральне число до певного розряду, всі цифри праворуч від цього розряду замінюють нулями. Якщо першою цифрою за цим розрядом є 0, 1, 2, 3 або 4, то останню залишену цифру не змінюють.
Якщо першою цифрою за цим розрядом є 5, 6, 7, 8 або 9 останню залишену цифру збільшують на 1. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonce-nayblizhcha-zorya.html | Сонце – найближча зоря | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/2df5aea2aea1b3d672c9fdb192225f70.ppt | files/2df5aea2aea1b3d672c9fdb192225f70.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/asteroidi-ta-kometi.html | Астероїди та комети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/a729836dd5b7e52405f54a39abe92c47.ppt | files/a729836dd5b7e52405f54a39abe92c47.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bill-klinton3.html | "Білл Клінтон" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/3b60f4f68899e74b2a2bb8365dbc73a9.pptx | files/3b60f4f68899e74b2a2bb8365dbc73a9.pptx | Білл Клінтон. Біографія та політична діяльність.
Виконала учениця 11 класу
ЗОШ №12 м.Чернівці
Сидоряк Алла
Білл Клінтон народився 19 серпня 1946 року в штаті Арканзас.
Його справжнє ім'я — Вільям Джефферсон Блайт.
Білл Клінтон зі шкільних років виділявся серед однолітків своїм
розумом і музичним талантом — він грав у джаз-оркестрі.
У 1963 році Білл Клінтон разом із молоддю зустрівся з президентом США Джоном Кеннеді. Після рукостискання президента він і вирішив присвятити себе політиці.
Джон Кеннеді
Білл Клінтон закінчив університет у Вашингтоні і Оксфордський університет, потім вступив на юридичний факультет Єльського університету, де й познайомився з майбутньою дружиною.
У 1978 році Білл Клінтон став губернатором штату, кілька разів перебираючи на цей пост. Пріоритетами діяльності Клінтона
був розвиток підприємництва та освіти. У 1992 році Білл Клінтон став наймолодшим президентом США за всю історію країни.
Президентство Клінтона припало на той час, коли в світі відбувалися суттєві зміни, спричинені розвалом СРСР і кінцем Холодної війни. Міжнародні обставини позначилися на внутрішньополітичному курсі Клінтона, який отримав назву «світове лідерство» («велика стратегія») і зводився до глобального політичного, економічного та військового впливу США.
Президент намагався підтримувати конструктивні відносини з пострадянськими країнами, спрямовані на поширення демократії та ринкової економіки. Саме він висунув тезу перетворення НАТО на політичну організацію та розширення її на Схід, хоча за це зазнав критики як серед американської, так і світової, громадськості.
У внутрішній політиці під час його правління у США почався один з найдовших періодів економічного зросту та стабільності. Внутрішньополітичний курс Клінтона мав назву «відродження Америки» і зводився до зростання державного регулювання економіки, надання федеральним органам влади більших повноважень для реалізації економічної політики. Здійснювалося стимулювання інвестицій у будівництво шосейних доріг, комунальний благоустрій, енергозбереження, підтримку молоді і т. д., надавалися податкові пільги підприємствам, що створювали нові робочі місця. У зв'язку з новою міжнародною обстановкою, Клінтон скоротив військові витрати.
Після закінчення його терміну в Білому Домі Білл Клінтон займався благодійною діяльністю та виступав з промовами в багатьох навчальних закладах та для загальної аудиторії. Він також є засновником Фундації Вільяма Клінтона, яка займається гуманітарною допомогою на міжнародній арені і піклується вдосконаленням системи профілактики та лікування СНІДута проблемою глобального потепління. Останнім часом Білл Клінтон активно допомагав своїй дружині Гілларі Родем Клінтон в її намірі балотуватися на пост президента США у 2008році. В разі обрання його дружини він міг би повернутися знову у Білий Дім та стати першим в історії США Першим Джентльменом.
Політична кар'єра Гілларі Клінтон почалася, коли вона активно допомагала своєму чоловікові Біллу в його передвиборній кампанії на посаду президента США у 1992 році. На відміну від інших дружин кандидатів в президенти вона приймала активну участь у всіх заходах чоловіка і навіть виголошувала, що голосуючи за Білла виборці отримають «два в одному», натякаючи на свою майбутню активність в президентстві чоловіка.
Білл Клінтон з дружиною
Висновки
Зовнішньополітична діяльність президента зробила США найвпливовішою країною світу. Білл Клінтон був активним учасником мирних переговорів на Балканах і в Ізраїлі. У 1996 році його повторно обрали президентом. Білл Клінтон домігся неймовірного економічного розвитку США, добився зниження рівня інфляції, а також безробіття. Повноваження Клінтона закінчилися в 2000 році.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/antuan-anri-bekkerel1.html | "Антуан Анрі Беккерель" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/5c75f9fee78947f0921703cd64508cad.ppt | files/5c75f9fee78947f0921703cd64508cad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bertolt-breht.html | Бертольт Брехт | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/61b1cca75ceadd6a682ae651105076e6.ppt | files/61b1cca75ceadd6a682ae651105076e6.ppt | 10.02.1898 - 14.08.1956 |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonyachna-sistema-variant-.html | Сонячна система. Варіант 1 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/9866d11626fa272bb20bd6660d2f4ec0.ppt | files/9866d11626fa272bb20bd6660d2f4ec0.ppt | http://school.xvatit.com/
http://uk.wikipedia.org/
http://be.convdocs.org/
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/osnovi-kosmonavtiki2.html | "Основи космонавтики" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/66b76f3271f7757a2adfef0d305e5fef.pptx | files/66b76f3271f7757a2adfef0d305e5fef.pptx | Основи космонавтики
Виконала:
Учениця 11-А класу
Твердохліб
Анжеліка
Космонавтика
Космонавтика ,Астронавтика або зореплавання —наука про політ літальних апаратів у світовий простір, і вид людської діяльності.
Історія
1881 року Микола Іванович Кибальчич — винахідник ,запропонував схему першого у світі реактивного літального апарату. 1903 року Ціолковський Костянтин Едуардович висунув ідею про використання ракет для космічних польотів
Практика
Практичне освоєння космічного простору почалось 4 жовтня 1957 року запуском першого штучного супутника Землі в Радянському Союзі.
Практичне використання космонавтики
У наш час космонавтика приносить велику користь.Штучні апарати вивчають погоду, досліджують космос, допомагають вирішувати екологічні проблеми, ведуть пошуки корисних копалин. Проте, найбільший успіх випав на засоби зв‘язку.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya-orel-osoblivosti.html | Сузір'я Орел. Особливості | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/9c1e05f73ff3c33fc71761e3547fe8ca.ppt | files/9c1e05f73ff3c33fc71761e3547fe8ca.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/yaskravi-ilyustracii-pro-vsesvit-zemlyu-sonyachnu-sistemuprirodni-stih.html | Яскраві ілюстрації про Всесвіт, Землю, Сонячну систему,природні стихії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/42/397e2d1da796905fed5c36a9a3526daf.pptx | files/397e2d1da796905fed5c36a9a3526daf.pptx | Світ навколо тебе
Презентація для 4 класу
Підготувала Олов’ян Наталія Серафимівна, вчитель початкових класів школи №1 м.Димитрова Донецької області
Створення світів
Зірка нашої галактики - Сонце
Поверхня Місяця
Метеорити
Вивчення космічного простору
Планета - Земля
Планети Сонячної системи
Порівняй розміри Сонця і планет
Юпітер
Сатурн
Уран
Нептун
Венера
Марс
Меркурій
Плутон
Формування погоди
Ураган
Утворення вітру
Використання сили вітру
Сполохи Сонця
Природні явища
Блискавка
Землетрус
Цунамі
Виверження вулкану
Лавина
Повінь
Забруднення Землі |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/shtuchniy-suputnik-zemli.html | Штучний супутник Землі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/38844f0e177dadc392174908be3e861f.pptx | files/38844f0e177dadc392174908be3e861f.pptx | Штучні супутники Землі
Штучні Супутники Землі (ШСЗ) - космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань.
Користуючись законом всесвітнього тяжіння і ІІ законом Ньютона, можна розрахувати швидкість, яку необхідно надати тілу, щоб воно рухалося по коловій орбіті навколо Землі. Ця швидкість буде дорівнювати квадратному кореню з відношення гравітаційної сталої та маси Землі до суми радіусу Землі і висоти, на якій знаходиться тіло.
Мінімальну швидкість, яку необхідно надати тілу в горизонтальному напрямі, щоб воно стало штучним супутником Землі, називають першою космічною швидкістю. Її можна розрахувати як квадратний корінь з радіусу Землі і прискорення вільного падіння. Перша космічна швидкість приблизно дорівнює 8 кілометрів за секунду.
Запуск першого ШСЗ, що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки.
За допомогою цього вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ШСЗ.
1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ШСЗ (штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»).
У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця. Так, в рамках науковотехнічної співпраці соціалістичних країн запущений ряд ШСЗ. Перший з них — «Інтеркосмос-1» — був виведений на орбіту 14 жовтня 1969.
Всього до 1973 запущено понад 1300 ШСЗ різного типа, у тому числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.
Відповідно до міжнародної домовленості космічний апарат називається супутником, якщо він зробив не менше одного звороту довкола Землі. Інакше він вважається ракетним зондом, що проводив виміри уздовж балістичної траєкторії, і не реєструється як супутник. Залежно від завдань, що вирішуються з допомогою ШСЗ, їх підрозділяють на науководослідницькі і прикладні.
Якщо на супутнику встановлені радіопередавачі, та або інша вимірювальна апаратура, імпульсні лампи для подачі світлових сигналів і т. п., його називають активним.
Пасивні ШСЗ призначені зазвичай для спостережень із земної поверхні при вирішенні деяких наукових завдань (до таких ШСЗ належать супутники-балони, що досягають в діаметрі декількох десятків мкоду).
Науково-дослідницькі служать для досліджень Землі, небесних тіл, космічного простору. До їх числа відносяться, зокрема, геофизичні супутники, геодезичні супутники, орбітальні астрономічні обсерваторії і ін.
Прикладними є супутники зв‘язку, метеорологічні супутники, ШСЗ для дослідження земних ресурсів, навігаційні супутники, супутники технічного призначення (для дослідження дії космічних умов на матеріали, для випробувань і відробітку бортових систем) і ін.
ШСЗ, призначені для польоту людей, називаються пілотованими кораблями-супутниками. На екваторіальній орбіті, лежачій поблизу плоскості екватора, називаються екваторіальними, на полярній (або приполярною) орбіті, яка проходить поблизу полюсів Землі, — полярними, виведені на кругову екваторіальну орбіту, видалену на 35860 км. від поверхні Землі, і рухомі в напрямі, співпадаючому з напрямом обертання Землі, «висять» непорушно над однією точкою земної поверхні; такі супутники називаються стаціонарними.
Відповідно до міжнародної системи реєстрації космічних об'єктів (ШСЗ, космічних зондів і ін.) в рамках міжнародної організації КОСПАР в 1957—1962 космічні об'єкти позначалися роком запуску з додаванням букви грецького алфавіту, відповідної порядковому номеру запуску в даному році, і арабської цифри — номери орбітального об'єкту залежно від його яскравості або міри наукової значущості.
Відповідно до різноманітності наукових і прикладних завдань, що вирішуються з допомогою ШСЗ, супутники можуть мати різні розміри, масу, конструктивні схеми, склад бортового устаткування. Наприклад, маса найменшого ШСЗ (з серії «ЕРС») — всього 0,7 кг ; радянський ШСЗ «Протон-4» мав масу близько 17 т.
Енергоживлення бортової апаратури більшості ШСЗ здійснюється від сонячних батарей, панелі яких орієнтуються перпендикулярно напряму сонячних променів або розташовані так, щоб частина з них освітлювала Сонцем при будь-якому його положенні відносно ШСЗ (так звані всенаправлені сонячні батареї).
ШСЗ виводяться на орбіти за допомогою автоматичних керованих багатоступінчастих ракет-носіїв, які від старту до деякої розрахункової крапки в просторі рухаються завдяки тязі, що розвивається реактивними двигунами.
Ця дорога, звана траєкторією виведення ШСЗ на орбіту, або активною ділянкою руху ракети, складає зазвичай від декількох сотень до двох-трьох тис. км. . Ракета стартує, рухаючись вертикально вгору, і проходіт крізь найбільш щільні шари земної атмосфери на порівняно малій швидкості (що скорочує енергетичні витрати на подолання опору атмосфери).
При підйомі ракета поступово розвертається, і напрям її руху стає близьким до горизонтального. На цьому майже горизонтальному відрізку сила тяги ракети витрачається не на подолання гальмівної дії сил тяжіння Землі і опору атмосфери, а головним чином на збільшення швидкості. Після досягнення ракетою в кінці активної ділянки розрахункової швидкості (по величині і напряму) робота реактивних двигунів припиняється; це — так звана точка виведення ШСЗ на орбіту.
Контроль руху ШСЗ і вторинних орбітальних об'єктів здійснюється шляхом спостережень їх із спеціальних наземних станцій. За результатами таких спостережень уточнюються елементи орбіт супутників і обчислюються ефемериди для майбутніх спостережень, у тому числі і для вирішення різних наукових і прикладних завдань.
По використовуваній апаратурі спостереження ШСЗ розділяються на оптичних, радіотехнічних, лазерних; по їх кінцевій меті — на позиційні (визначення напрямів на ШСЗ) і далекомірні спостереження, виміри кутової і просторової швидкості.
Найбільш простими позиційними спостереженнями є візуальні (оптичні), виконувані за допомогою візуальних оптичних інструментів і дозволяючі визначати небесні координати ШСЗ з точністю до декількох хвилин дуги.
Для вирішення наукових завдань ведуться фотографічні спостереження за допомогою супутникових фотокамер, що забезпечують точність визначень до 1—2¢¢ по положенню і 0,001 сік за часом. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/karlikovi-planeti.html | "Карликові планети" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/52/dc379767ed95dda70d8a9cd55ae3626d.pptx | files/dc379767ed95dda70d8a9cd55ae3626d.pptx | Карликові планети
Карликова планета — небесне тіло, що обертається безпосередньо навколо Сонця (тобто, не є супутником іншої планети), має достатню масу, щоб гравітація надала їй гідростатично-рівноважної форми, проте не розчистила околиці своєї орбіти від інших подібних тіл— вони «не домінують» на своїй орбіті. Визначення було ухвалено Міжнародним астрономічним союзом 24 серпня 2006 року.
Карликова планета Церера обертається в головному поясі астероїдів. Макемаке, Плутон, Ерида та деякі інші карликові планети належать до поясу Койпера — області Сонячної системи поза орбітою Нептуна, що тягнеться до її зовнішньої межі (близько 55 відстаней від Землі до Сонця).
Плутон зі своїми супутниками: фотографія телескопа Хаббл 2005 року, Гідра і Никта приблизно в 5000 разів слабкіше Плутона і відповідно в 2 і 3 рази далі від Плутона, ніж його головна "луна" Харон, який був відкритий в 1978 году.Б) Еріда з Діcномією (назва вибрана на честь дисномії, у давньогрецькій міфології - дух беззаконня (так перекладається грецьке слово Δνδυομïα), дочка Еріди, богині помсти.
Плутоїди: Еріс з супутником Дістомія, Плутон з супутниками Хароном, Гідрою і Ніхто, Макемаке і Хаумеа з супутниками Хііака і Намака
Орбіта Еріс
Орбіти двох карликових планет Плутон і Еріс
Також є і інші менш відомі карликові планети
Церера
Відкривач Джузеппе Піацці
Місце відкриття Палермо
Дата відкриття 1 Січня 1801
Позначення
Названа на честь Церера
Категорія малої планети карликова планета,
астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[2]
Велика піввісь 413 832 587 км
2,7663 а. о.
Перигелій 380 995 855 км
2,5468 а. о.
Афелій 446 669 320 км
2,9858 а. о.
Ексцентриситет 0,07934
Орбітальний період 4,60 років
1680,5 діб
Середня орбітальна швидкість 17,882 км/с
Середня аномалія 27,448°
Нахил орбіти 10,585° до екліптики
9.20° до незмінної площини
Довгота висхідного вузла 80,399°
Аргумент перицентру 72,825°
Фізичні характеристики
Екваторіальний радіус 487,3 ± 1,8 км
Полярний радіус 454,7 ± 1,6 km
Маса 9,43 ± 0,07×1020 кг
0,0128 маси Місяця
Середня густина 2,077 ± 0.036 г/см³
Прискорення вільного падіння
на поверхні 0,27 м/с2
0,028 g
Друга космічна швидкість 0,51 км/с
Період обертання 9.074170 годин
Нахил осі 3°
Альбедо 0,090 ± 0,0033 геометричне
Температура середня 167 К
Стандартна зоряна величина 3,36 ± 0,02
Плутон
Відкривач Клайд Томбо
Дата відкриття 18 лютого 1930
Позначення
Названа на честь Плутон
Категорія малої планети карликова планета,
пояс Койпера
Орбітальні характеристики[2]
Велика піввісь 5 874 000 000 км
39,264 а. е.
Перигелій 4 437 000 000 км
29,657 а. е.
Афелій 7 311 000 000 км
48,871 а. о.
Ексцентриситет 0,24880766
Орбітальний період 248,09 років
14 164,4 сонячних діб Плутона
Середня орбітальна швидкість 4,666 км/с
Середня аномалія 14,86012204°
Нахил орбіти 17,14175° до екліптики
11,88° до екватора Сонця
Довгота висхідного вузла 110,30347°
Аргумент перицентру 113,76329°
Супутники 5
Фізичні характеристики
Середній радіус 1 153 ± 10 км
0,18 Землі
Маса (1,305 ± 0,007)×1022 кг
0,00218 маси Землі
0,178 маси Місяця
Прискорення вільного падіння
на поверхні 0,658 м/с²
0,067 g
Друга космічна швидкість 1,229 км/с
Період обертання −6,387 230 діб
6 днів 9 год 17 хв 36 с
Екваторіальна швидкість обертання 47,18 км/год
Нахил осі 119,591 ± 0.014° (до орбіти)
Пряме піднесення пн. полюса 133,046 ± 0,014°
Схилення пн. полюса −6,145 ± 0,014°
Альбедо 0,49 (Бонд)
0,66 (геом.) (змінення в 35 %)
Видима зоряна величина до 13,65 (средня 15,1)
Атмосфера[3]
Тиск на поверхні 0,30 Па (літній максимум)
Склад азот, метан
Позначення (136108) Хаумеа
Названа на честь Гаумеа
Категорія малої планети карликова планета,
плутоїд
Орбітальні характеристики[1]
Велика піввісь 43,132 а. о.
Перигелій 34,721 а. о.
Афелій 51,544 а. о.
Ексцентриситет 0,19501
Орбітальний період 283,28 років
Середня орбітальна швидкість 4,484 км/с
Середня аномалія 202,67°
Нахил орбіти 28,22°
Довгота висхідного вузла 121,10°
Аргумент перицентру 239.18°
Супутники 2
Фізичні характеристики
Розміри ≈1,960 × 1,518 × 996 км
Середній радіус 718 км
Площа поверхні ≈2×107 км²
Маса (4,006 ± 0,040)×1021 кг
0,00066 маси Землі
Середня густина 2.6–3.3 г/см3
Прискорення вільного падіння
на поверхні 0,44 м/с2
Друга космічна швидкість 0,84 км/с
Період обертання 3,9155 ± 0,0001 год
Хаумеа
Макемаке
Відкривач Майкл Браун, Чедвік Трухільо та Девід Рабинович
Місце відкриття Паломар
Дата відкриття 31 березня 2005
Позначення
Позначення (136472) Makemake
Названа на честь Маке-маке
Тимчасові назви 2005 FY9
Категорія малої планети карликова планета,
плутоїд
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 липня 2010 (2455400,5 JD)
Велика піввісь 45,344 а. о.
Перигелій 37,914 а. о.
Афелій 52,773 а. о.
Ексцентриситет 0,16384
Орбітальний період 111526,02 д
305,34 р
Середня орбітальна швидкість 4,4006 км/с
Середня аномалія 153,07°
Нахил орбіти 29,00456°
Довгота висхідного вузла 79,4387°
Аргумент перицентру 295,51°
Фізичні характеристики
Розміри 1502×1430 км
Середній радіус 739 ± 17 км
710 ± 30 км
Площа поверхні ~6 300 000 км²
Об'єм ~1,5×109 км³
Маса ~3×1021 кг
Середня густина ~1.7 г/см³ (припущення)
Прискорення вільного падіння
на поверхні ~0.4 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,75 км/с
Сонячна доба 7,771±0,003 год[2]
Нахил осі невідомо
Альбедо 77,0 (геометричне)
Температура 30–35 K
Спектральний тип B-V=0,83, V-R=0,5[3]
Видима зоряна величина 16,7 (протистояння)
Стандартна зоряна величина -0,44423
Ерида
Відкривач Майкл Браун, Чедвік Трухільо та Девід Рабинович
Місце відкриття Паломар
Дата відкриття 21 жовтня 2003
Позначення
Позначення 136199 Eris
Названа на честь Ерида
Тимчасові назви 2003 UB313[1]
Категорія малої планети карликова планета,
плутоїд
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 14 березня 2012 (2456000,5 JD)
Велика піввісь 68,04 а. о.
Перигелій 38,46 а. о.
Афелій 97,63 а. о.
Ексцентриситет 0,434
Орбітальний період 561,3 р
Середня орбітальна швидкість 3,4722 км/с
Середня аномалія 200,38°
Нахил орбіти 43,824°
Довгота висхідного вузла 36,061°
Аргумент перицентру 150,9°
Супутники Дизномія
Фізичні характеристики
Середній радіус 1163 ± 6 km[3] [4]
Маса (1,67±0,02)×1022 кг[5]
Прискорення вільного падіння
на поверхні ~0,8 м/с²
Альбедо 0,86 ± 0,07
Темп. поверхні
(наближено) мін. сер. макс.
30 K 42,5 K 55 K
Спектральний тип B-V=0,78, V-R=0,45[6]
Видима зоряна величина 18,7[7]
Стандартна зоряна величина −1,1925
Кутовий розмір 40 мілісекунд |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bill-reyn.html | Білл Рейн | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/058e3ac03407e4f8bef5ad6d5e5db8d3.ppt | files/058e3ac03407e4f8bef5ad6d5e5db8d3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ponyattya-pro-nashu-galaktiku.html | Поняття про нашу галактику | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/cdeeaa7903cb832fead2010ca3ab59ca.ppt | files/cdeeaa7903cb832fead2010ca3ab59ca.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/biogeohimichniy-cikl.html | біогеохімічний цикл | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/7579a1ee003f637e6b151867d4be5abc.pptx | files/7579a1ee003f637e6b151867d4be5abc.pptx | Презентація на тему: «Біогеохімічний цикл»
Виконали:
Учениці 11-А класу
Обертович Оксана
Васількова Тетяна
Біогеохемі́чний цикл
Біогеохемі́чний цикл - система незамкнутих і незворотних кругообігів хімічних речовин в неорганічній природі через рослини і тварини в органічну природу.
Найбільше значення мають наступні цикли:
Кругообіг азоту в природі
Кругообіг вуглецю
Кругообіг сірки в природі
Кругообіг води
Кругообіг фосфору в природі (зокрема Кругообіг фосфору у воді)
Кругоо́біг речови́н — основна властивість, характерна риса біосфери.
Повторюваний процес взаємопов'язаного перетворення, переміщення речовин у природі, який має циклічний характер, відбувається за обов'язкової участі живих організмів і часто порушується людською діяльністю.
Завдяки біотичному кругообігу можливе тривале існування й розвиток життя при обмеженому запасі доступних хімічних елементів. Використовуючи неорганічні речовини, зелені рослини за рахунок енергії Сонця створюють органічну речовину, яка іншими живими істотами (гетеротрофами-споживачами та деструкторами) руйнується, з тим щоб продукти цього руйнування могли бути використані рослинами для нових органічних синтезів.
Важлива роль у глобальному кругообігу речовин належить циркуляції води між океаном, атмосферою та верхніми шарами літосфери. Вода випаровується і повітряними течіями переноситься на багато кілометрів. Випадаючи на поверхню суші у вигляді опадів, вона сприяє руйнуванню гірських порід, роблячи їх доступними для рослин і мікроорганізмів, розмиває верхній ґрунтовий шар і проникає разом із розчиненими в ньому хімічними сполуками та зваженими органічними частинками в океани та моря.
Азо́тний цикл
Азо́тний цикл — геобіохімічний цикл, що описує процес замкнутих взаємопов'язаних шляхів, якими азот циркулює через екосистеми та в земній біосфері.
У результаті природних процесів зв'язується від 100 до 150 млн тон азоту на рік. Найважливіші шляхи природного виробництва оксидів азоту — це окислювальні процеси при високих температурах, якими можуть бути:
Високі температури лісових пожеж.
Окислення молекулярного азоту (інертного в нормальних умовах) при виверженнях вулканів.
Спалахи блискавок, які відбуваються близько ста разів на планеті кожну секунду.
Електричний розряд нагріває атмосферу навколо себе, азот з'єднується з киснем (відбувається реакція горіння) з утворенням різних оксидів азоту. Ця досить видовищна форма зв'язування охоплює лише 10 млн тонн азоту на рік.
Схематичне представлення проходження азоту через біосферу. Ключовим елементом циклу є різні види бактерій
Вуглеце́вий цикл
Вуглеце́вий цикл (англ. Carbon cycle) — кругообіг вуглецю (у різних формах, наприклад, у вигляді двоокису вуглецю) між атмосферою, океаном, біосферою танадрами Землі.
Колообіг вуглецю у природі включає біологічний цикл, виділення СО2 в атмосферу при згорянні палива, із вулканічних газів, гарячих мінеральних джерел, із поверхневих шарів океанічних вод та ін.
Біологічний колообіг вуглецю пов’язаний з життєдіяльністю організмів. Біологічний цикл полягає в тому, що вуглець у вигляді СО2 поглинається із тропосфери рослинами. Потім із біосфери знову повертається в геосферу : з рослинами вуглець потрапляє до організму тварин та людини, а потім при гнитті тваринних та рослинних матеріалів – до ґрунту, і у вигляді СО2 – до атмосфери.
Схема біологічного колообігу вуглецю
Кругоо́біг води́
Кругоо́біг води́ — безперервний процес обертання води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння.
Випаровування за рік з поверхні Світового океану 448 тисяч км³, з поверхні суші близько 71 тисяч км³, сума опадів — 519 тис. км³ при постійному вмісті води в атмосфері біля 13 тис. км³.
Три чверті поверхні земної кулі вкриті водою. Водну оболонку землі називають гідросферою. Більшу її частину становить солона вода морів і океанів, а меншу — прісн вода озер, річок, льодовиків, ґрунтові води та водяна пара.
На землі вода існує в трьох агрегатних станах: рідкому, твердому та газоподібному. Без води неможливе існування живих організмів. У будь якому організмі вода є середовищем, у якому відбуваються хімічні реакції, без яких не можуть жити живі організми. Вода є найціннішою та найнеобхіднішою речовиною дляжиттєдіяльності живих організмів.
Колообіг води
Види
Розрізняють декілька видів вологообігу в природі.
Великий або світовий, кругообіг — водяна пара, що утворилася над поверхнею океанів, переноситься вітрами на материки, випадає там у вигляді атмосферних опадів і повертається в океан у вигляді стоку. У процесі вологообігу змінюється якість води: при випаровуванні солона морська вода перетворюється в прісну, а забруднена — очищається.
Малий або океанічний, кругообіг — водяна пара, що утворилася над поверхнею океану, сконденсується і випадає у вигляді опадів знову в океан.
Внутрішньоконтинентальний кругообіг - вода, що випарувалась над поверхнею суходолу, знову випадають на суходіл у вигляді атмосферних опадів.
Антропогенийвплив на навколишнє середовище
Проблеми народонаселення та ресурсів біосфери тісно пов'язані з реакціями навколишнього природного середовища на антропогенний вплив. Природний екологічно сбалансирований стан навколишнього середовища зазвичай називають нормальним. Цей стан, при якому окремі групи організмів біосфери взаємодіють один з іншим та з абіотичним середовищем без порушення рівноваги кругообігів речовин та потоків енергії в межах певного геологічного періоду, обумовлене нормальним протіканням природних процесів в всій геосфері.
Природні процеси можуть мати катастрофічний характер, наприклад виверження вулканів, землетрус, повінь, що, однак, також складає 'норму' природи. Ці та інші природні процеси поступово, із геологічною швидкістю, еволюціонують і в той же час на протязі тысячорічч (протягом одного геологічного періоду) залишаються в сбалансированному стані. При цьому протікають малий (біологічний) та великій (геологічний) кругообіги речовин та встановлюються енергетичні баланси між різноманітними геосферами і космосом, що поєднує природу в єдине ціле. Кругообіги речовин та енергії в біосфері характеризуються певними кількісними параметрами, які специфичні для даного геологічного періоду |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bertold-breht.html | Бертольд Брехт | https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/783e932ebd3ac52f396fa111344ba395.ppt | files/783e932ebd3ac52f396fa111344ba395.ppt | 10.02.1898 - 14.08.1956
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonyachna-aktivnist-ta-ii-vpliv-na-planetu-zemlya.html | Сонячна активність та її вплив на планету Земля | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/a2acf094f253dc096f1f583e3294b40c.ppt | files/a2acf094f253dc096f1f583e3294b40c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/o-kosmose.html | "Про Космосі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/9776331e2608b46f468796db7a480a33.ppt | files/9776331e2608b46f468796db7a480a33.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/chorni-dirki.html | Чорні дірки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/be87c7cf41b71fa4ea39c19692e2634d.pptx | files/be87c7cf41b71fa4ea39c19692e2634d.pptx | Презентація на тему: Чорні дірки
Чорні діри – це щільні астрофізичні об’єкти, які створюють настільки велику силу тяжіння, що ніякі як завгодно швидкі частинки не можуть відірватися з їхньої поверхні. Пошуки їх у Всесвіті – одна з найбільш актуальних задач астрофізики. Припускають, що чорні діри можуть бути невидимими компонентами деяких подвійних систем. Виявити їх при цьому можна по рентгенівському випромінюванню, яке виникає в наслідок перетікання газу на чорну діру з сусідньої (звичайної) зорі.
Що таке чорні діри?
Термін був вигаданий Джоном Арчибальдом Вілером в кінці 1967 року і вперше згаданий в публічній лекції "Наш Всесвіт: відоме і невідоме (Our Universe: the Known and Unknown)" 29 грудня 1967 року.
Хто ввів це поняття?
У 2000-х роках встановлено, що практично в центрі кожної галактики розташована чорна дірка, а також особливу роль, яку відіграють чорні дірки в утворенні галактик.
Роль чорних дірок
Чорна діра може мати лише три фізичні параметри: електричний заряд і момент імпульсу. В залежності від їх значень можна побудувати поверхню, з-під якої не може виходити випромінювання. Така поверхня називається горизонтом подій. Реальні чорні діри не мають заряду і обертаються навколо своєї осі. Тому їх горизонт подій є сплюснутим еліпсоїдом обертання. В надрах чорної діри кривина сили гравітації досягають нескінченності в області, яка називається сингулярністю. Сингулярність чорної діри, яка обертається, має форму кільця.
Будова
Чорні дірки в уяві художників
При падінні речовини в чорну діру утворюється газовий акреційний диск, що може породжувати жорстке випромінювання. Найкраща можливість спостереження чорних дір - виявлення їх серед рентгенівських джерел. У багатьох компактних об'єктів спостерігаються викиди речовини у вигляді струменів (джетів). Сучасні спостереження вказують на можливість існування двох типів чорних дір, що сильно відрізняються за масою.
1. Чорні діри зоряних мас в тісних подвійних системах. Маса близько 6 мас Сонця. В наш час ведуться пошуки джетів у системах з чорними дірами у нашій і у сусідніх галактиках. Подвійна зоряна система з джетом називається мікроквазар. Мікроквазарами можуть бути ультраяскраві рентгенівські джерела, що спостерігаються у багатьох галактиках.
2. Гігантські чорні діри в ядрах галактик. Маса від мільйона до 10 мільярдів мас Сонця. В кількох неактивних галактиках центральні чорні діри виявлені по руху зірок і газу у ядрі. В галактиках з активними ядрами добре спостерігаються і джети і жорстке випромінювання.
Деякі астрономи припускають існування чорних дір проміжних мас (кілька тисяч мас Сонця). Акреція речовини на таку чорну діру могла б бути поясненням ультраяскравих рентгенівських джерел.
Британським фізикам вдалося одержати в лабораторії обертові краплі звичайної води незвичайної форми. За словами дослідників, ці краплі можуть служити моделями чорних дір.
Для досліду фізики скористалися явищем так званої діамагнітної левітації. Невеликі краплини води дослідники помістили в потужне вертикальне магнітне поле. Оскільки вода володіє діамагнетичними властивостями (тобто намагнічується в протилежному полю напрямку), то вчені домоглися того, що виникаюча сила відштовхування компенсувала силу тяжіння, і краплини зависали в повітрі.
Досліди фізиків
Рівномірного обертання фізики досягли, помістивши усередину краплі два мініатюрних електроди, по яким пустили струм. У результаті вийшла конструкція, аналогічна будові електродвигуна, де роль ротора грала підвішена в повітрі крапля води. Вчені встановили, що при погляді зверху крапля діаметром один сантиметр, що обертається зі швидкістю приблизно три обороти на секунду, має трикутну форму. Подібний ефект у лабораторії раніше ніколи не спостерігався.
Вчені сподіваються, що обертові краплі зможуть служити гарною моделлю чорної діри. Відповідно до сучасних теорій, ці об‘єкти обертаються навколо власної осі. Виявляється, що в деяких випадках діру зручно представляти як гігантську краплину, що має поверхню, форма якої залежить, частково, від швидкості обертання об’єкта.
Вигляд незвичайної краплини |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zirki1.html | "Зірки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/69aa0e8f027582bbac3336e2ad2e12e8.ppt | files/69aa0e8f027582bbac3336e2ad2e12e8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/angliyska-mova/ukrainian-food-ukrainska-izha.html | Ukrainian food (українська їжа) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/e6e749153c6ccee16f95e1f76bffad46.ppt | files/e6e749153c6ccee16f95e1f76bffad46.ppt | Ukrainian
food
Among the traditional sweet foods the most popular are uswars (stewed fruits) and jellied fruits. To prepare sweet dishes are used plums, apples, pears, apricots, cherries, red currants, strawberries, wild strawberries, raspberries, honey, nuts. Ukrainian cuisine was always famous for the big number of foods with fruits and berries, raised on the Ukrainian lands. The very tasteful are dishes, which stewed in ceramic pots: roast meat, curds with sour cream, stewed cabbage, potatoes with meat and prunes.
Ukrainian cuisine has dozens thousands of food recipes, which are characterized with plane food cooking and high taste qualities. The modern national culinary art preserved and
enriched the old
good traditions.
Ukrainian borsch recipe
Ingredients for cooking borsh (for a five-litre saucepan)
2 beetroots 1 carrot 1 onion 4 potatoes 1/2 bulbs cabbage 4 tomatoes or 3 tablespoons piquant / pungent tomato sauce or 1 litre tomato juice 1 tablespoon butter 1 tablespoon sugar 1 teaspoon vinegar (3 %) 3 cloves garlic 3 pieces lard (or pork fat) parsley cooked meat broth (with meat): no less than 3 litre bay-leaf black pepper, pea-shaped (peppercorn) salt
How to cook Ukrainian borsch:
Ukrainian Vareniki with potatoes recipe
Pelmeni recipe
Napoleon Cake recipe
Recipe of Homemade fried sausage
Delisious!
MADE BY:
Yana Kolodiy
Alina Sydoruk
:)
Directions:
Chop carrots and beetroots fine or grate it, chop onion. Put it into a small saucepan. Add to saucepan 1 tablespoon sugar, 1 tablespoon butter, some broth or water, 1 teaspoon vinegar.
Braise it all for 20 minutes, then add to a saucepan tomatoes and braise again for 20 minutes. In a heavy saucepan with cooked meat broth, put chopped potatoes and cabbage and boil for 10 minutes almost to full readiness. Then add to the saucepan braised vegetable, black pepper (peppercorn) and bay-leaf to taste and boil again for 10 minutes.
Rub 3 cloves garlic, combine 3 pieces fine-chopped lard and rubbed garlic; add it all and some parsley to the saucepan.
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/bill-klinton0.html | Білл Клінтон | https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/83153af52eb78121600c8fd72fa7b504.pptx | files/83153af52eb78121600c8fd72fa7b504.pptx | Білл Клінтон
Ранні роки
Вільям Джефферсон Блайт III народився 19 серпня 1946 в місті Хоуп, штат Арканзас.
Вільям загинув в автокатастрофі. Мати Білла після народження дитини повернулася в Шрівпорт вчитися.Коли Біллу було 4 роки, мати вийшла заміж за торговця автомобілями Роджера Клінтона. У 1953 році сімейство переїхало до міста Хот Спрінгс там же, в Арканзасі, а в 1956 році у Білла народився брат - Роджер Клінтон. Білл взяв прізвище вітчима, коли йому було 15 років. "Блайт" ( англ. Blight ) Означає "занепад, загибель; деградація". У школі Клінтон був одним з кращих учнів та керівником джаз-бенду, де він грав на саксофоні. У липні 1963 року Білл у складі делегації від національної молодіжної організації брав участь у зустрічі з Джоном Кеннеді.
Після закінчення школи навчався по черзі в Джорджтаунському університеті в Вашингтоні, Університетському коледжі (Оксфорд), Єльському університеті. Незважаючи на те що сім'я Білла за американськими мірками належала до середнього класу, грошей на
навчання в престижному університеті у його батьків не було, а вітчим вже серйозно до того часу страждав алкоголізмом, і Білл справлявся сам. Отримував підвищену стипендію, працював на трьох роботах одночасно. В Єльському університеті, який він закінчив в 1973 році, він познайомився з Хілларі Родем, на якій 11 жовтня 1975 одружився. Після закінчення університету Білл недовго викладав в юридичному інституті арканзаський університету в Файеттвілле.
Губернатор Арканзасу
В 1974 Білл у віці 28 років балотувався в конгресмени від свого рідного штату Арканзас, але програв. В 1978 перемагає на губернаторських виборах і стає наймолодшим губернатором штату в історії країни (у 32 роки). Зробивши наголос на сприяння підприємництву і підйом освіти, Клінтон за 11 років губернаторства серйозно підвищив доходи штату, що вважається одним з найбільш відсталих у США; а його дружина Хілларі вже тоді проявляла себе в суспільному житті - вона займалася захистом прав дітей та сім'ї в Арканзасі. Однією з найважливіших своїх завдань губернатор Клінтон вважав доступність якісної освіти для всіх жителів штату, незалежно від доходу і кольору шкіри, і з цим завданням Клінтон успішно
Наприкінці 80-х років, незважаючи на отримане в 1986 році більшість в конгресі, Демократична партія США втратила важливу частину свого електорату - середній клас і білих робітників. Губернатор Арканзасу Білл Клінтон був одним з лідерів "південних демократів" (у південних штатах демократи не популярні), які ставили на чільне місце не тільки лібералізацію, яка мала вирішальне значення у піднесенні Арканзасу, але і властивий республіканцям прагматизм.
Президентські вибори
3 жовтня 1991 Білл Клінтон висунув свою кандидатуру на пост президента США. Під час передвиборної кампанії упор робився на неважливе економічний стан країни після 12 років правління республіканців, і зокрема Джорджа Буша-старшого. Величезний державний борг, дефіцит бюджету, зростання безробіття і висока інфляція, дозволили Біллу Клінтону проводити свою передвиборчу компанію під гаслом "Це економіка, дурник", зверненим в кінцевому підсумку до чинного президента Бушу. І тут демократам допоміг незалежний кандидат Росс Перо, до речі, теж техасець (саме його звинувачують політологи у поразці Буша). У підсумку впевнено переміг Білл Клінтон у парі з балотувався в віце-президенти Альбертом Гором, причому Клінтону вдалося взяти гору в традиційно республіканських штатах, подібного не було з часів Джона Кеннеді.
Перший термін
20 січня 1993 відбулася інавгурація Вільяма Джефферсона Клінтона. В промові, Клінтону вдалося донести до слухачів свою основну думку - необхідність змін і історичну значущість зміни поколінь у керівництва країною і приходу до влади молодих людей, що усвідомлюють свою "нову відповідальність". А в пам'яті виборців залишилися його передвиборчі обіцянки: сприяти скороченню безробіття, здійснювати реформи в галузі охорони здоров'я в інтересах малозабезпечених верств населення, скоротити податки на середній клас при збільшенні оподаткування заможних американців і знизити військові витрати. Відсутність у Білла досвіду у великій політиці зіграло свою негативну роль на початковому етапі його першого терміну: довгий, хаотичне формування команди. Невдачею обернулося лобіювання Клінтоном служби в армії відкритих гомосексуалів
Невдачною стала реформа охорони здоров'я - це була одна з найважливіших завдань, які ставив Клінтон для себе як для президента США. Призначивши свою дружину Хілларі, також не має досвіду
роботи на федеральному рівні і не прорахувавши політичні Білл зіткнувся з протидією медичних виробників і відсутністю підтримки в Конгресі, що був готовий до поправок, але не до широкомасштабної реформи. А після поразки демократів на виборах в Конгрес в 1994 реалізація реформи стала неможливою і була згорнута. Уряд Клінтона підтримувало всесвітній проект обмеження народжуваності, який був заблокований Ватиканом в ООН. Але все ж економіка США росла вражаючими темпами, дуже сильно збільшився високотехнологічний сектор, безробіття була мінімальною. Білл поліпшив відносини з багатьма, перш ворожими країнами, а в світі був відносний порядок. У 1995 році Білл Клінтон виступив з лекцією в Москві в МДУ ім. Ломоносова і став почесним професором цього університету. Вибори 1996пройшли нудно і буденно - в переможця ніхто не сумнівався.
Другий термін
Інтимні стосунки з Монікою Левінські в 1996 стали причиною для звинувачення президента в лжесвідченні під присягою і початку процедури імпічментуКлінтона ( Сексуальний скандал Клінтона - Левінські). Скандал розгорівся в 1998, коли в пресу просочилися подробиці відносин Клінтона і Левінські. Ця історія трохи знизила рейтинг дуже популярного Білла Клінтона, але після прикрої поразки Ела Гора від республіканця Джорджа Буша-молодшого на президентських виборах 2000 виявилося, що сексуальний скандал Клінтон-Левінськи набагато значніше підмочив репутацію Демократичної партії США. Також в 1998 році Білл Клінтон зі своєю дружиною відвідує школу № 19 з поглибленим вивченням англійської мови ім. В. Г. Белінського, яка знаходиться в самому серці Москви, і залишає там приємні враження.
Підсумки президентства
США різко знизили зовнішній борг, безробіття стала незначною. Америка стала лідером в галузі високих. Також його адміністрація пролобіювала заборона випробувань ядерної зброї в усьому світі. Зникнення опору з боку СРСР полегшило завдання розширення впливу у керівництва США на чолі з Клінтоном і дозволило добитися немислимих досі результатів: Четвертого розширення НАТО та відділення Косова і Метохії від Югославії після Війни НАТО проти Югославії в 1999. У період президентства Клінтона, США значно знизили обсяг військового втручання в інші країни, у порівнянні з часами Рейгана і Джорджа Буша-старшого. На президента-демократа Клінтона американці покладали надії як на реформатора консервативного суспільства США, громадяни розраховували, що Клінтон знизить вплив релігійних конфесій і відновить дослідження в галузі генетики, заморожених республіканцями. Якщо в науці дійсно був ривок, то позиції релігії навпаки сильно зміцнилися, причому активізувалися всілякі деструктивні секти. У травні 2009 сам Клінтон отримав пост спеціального посланника ООН по Гаїті.
Після президентства
В останні роки Білл Клінтон веде активну громадську роботу, є членом різних громадських політичних та благодійних організацій, зокрема Тристоронньої комісії. Після поразки на праймеріз подружжя Хілларі Клінтон в 2008 активно виступав на підтримку Барака Обами. Після руйнівного землетрусу на Гаїті 12 січня 2010, Клінтон неодноразово відвідував Республіку Гаїті з метою надання допомоги постраждалим. 3 лютого 2010 року Генеральний Секретар ООН Пан Гі Мун попросив Клінтона взяти на себе координацію міжнародної допомоги Гаїті. [1]
11 лютого 2010 Білл Клінтон був терміново госпіталізований в одну з лікарень Нью-Йорка зі скаргою на болі в області серця. 63-річному політику проведена операція по стентування.
Сім'я
Дружина Хілларі Родем Клінтон - шістьдесят сьомому держсекретар США (з січня 2009 року).
Дочка Челсі Клінтон (нар. 27 лютого 1980). Вийшла заміж у липні 2010 р.
Нагороди
( Чехія, 1998)
Гранд-компаньйон ордену Лагоху ( Папуа - Нова Гвінея, 2006)
Орден Доброї Надії I ступеня ( ПАР)
Цікаві факти
У столиці Косово Пріштіні, на центральному бульварі, що носить ім'я Білла Клінтона, йому встановлено 3,5-метровий пам'ятник. В урочистому відкритті пам'ятника 1 листопада 2009 особисто брав участь сам Клінтон].
У грудні 2010 року організація " Люди за етичне поводження з тваринами "оголосила Білла Клінтона" Людиною року ". Екс-президент США удостоївся цієї честі за те, що "використовує свій вплив, чарівність і красномовство для пропаганди веганскої дієти "
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidomosti-pro-uran.html | Відомості про Уран | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/25e319f6c4484811a76720a8b58dd014.ppt | files/25e319f6c4484811a76720a8b58dd014.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/andriy-andriyovich-vlasov.html | "Андрій Андрійович Власов" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/5d57b12f8fe63b42666873fe2548bbdb.ppt | files/5d57b12f8fe63b42666873fe2548bbdb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/biografiya-m-gogolya.html | Біографія М. Гоголя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/3dfe021937246e1ece9bd1d1c9f31161.ppt | files/3dfe021937246e1ece9bd1d1c9f31161.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/artur-konan-doyl.html | Артур Конан Дойль | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/1ef681a771eee3d805c36d20448036de.ppt | files/1ef681a771eee3d805c36d20448036de.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya-pivnichna-korona0.html | Сузір’я Північна корона | https://svitppt.com.ua/uploads/files/23/efbd112113dbf91d85c73dbc04ed85af.ppt | files/efbd112113dbf91d85c73dbc04ed85af.ppt | www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/ |
https://svitppt.com.ua/biografiya/artemiy-vedel.html | "Артемий Ведель" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/a485362c22b3200d8cd091d9e8f5ba0e.pptx | files/a485362c22b3200d8cd091d9e8f5ba0e.pptx | Подготовила: Самойленко Дария
Артемий Ведель
«Я не устроенный в моей судьбе»
Музыку Артемия Веделя не раз запрещали исполнять. Но не издававшиеся при его жизни сочинения в рукописях расходились по рукам, “их пела вся Русь”.
ВЕДЕЛЯ упрекали в том, что для своих песнопений, написанных в форме концертов, он позаимствовал стиль, привнесенный итальянцами, бывшими на службе у Екатерины II.
«Восхищены до небес»
ВЕДЕЛЬ сам дирижировал, когда исполнялись его произведения, и солировал. Его тенор завораживал.
Биография
...Артемий Ведель родился в Киеве на Подоле в апреле 1767 года в семье Лукьяна Власовича и Елены Григорьевны Ведельских.
Будущий композитор учился в Киево-Могилянской академии в классе философии. В годы учебы начал писать музыку, дирижировал академическим хором и оркестром, виртуозно играл на скрипке.
В то время было много различных оркестров и хоров. Но коллектив Веделя стал одним из лучших и по художественному уровню уступал лишь Придворной императорской капелле.
За пять лет пребывания в Москве киевлянин обрел известность и как композитор. Но его угнетала тоска по Украине. Когда Еропкин умер, Артемий, сославшись на нездоровье, уехал домой.
Класс на уровне академии
Генерала Леванидова назначали губернатором Харьковского наместничества, и Ведель поехал с ним. Он руководил хором и оркестром, преподавал пение в Казенном училище. Написал три концерта, другие композиции, которые звучали в церквях. Жители Харькова высоко ценили их.
Монах в миру
ВЕДЕЛЬ был глубоко религиозным человеком. Даже состоя на военной службе, жил замкнуто. Только сочинял музыку, читал и молился. Почти ежедневно ходил в церковь, знал наизусть все 150 псалмов, часто причащался, мяса не ел никогда, спал на грубой подстилке.
Веделя объявили сумасшедшим. Выследили на улице и увезли в Инвалидный дом при Кирилловском монастыре. Разрешение на это испросили у Павла I. По Высочайшему повелению содержали композитора “пристойным образом, но не давали ему ни пера, ни бумаги, ни чернил”. И так девять кошмарных лет...
Друзья ходатайствовали за него, однако безуспешно. Даже Александр I, сменивший Павла, приказал Веделя “оставить в нынешнем полонении”.
Наследие
...Сегодня известно около 80 произведений Веделя. Лучшие — “Услыши, Господи, глас мой”, “Помилуй мя, Господи, яко немощен есмь”, “Покаяния отверзи ми двери”.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya-pivdennoi-pivkuli1.html | Сузіря Південної півкулі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/6d1a7d2e590b3733c3ef2256c5ceea18.pptx | files/6d1a7d2e590b3733c3ef2256c5ceea18.pptx | Глобальне потепління
Підготував
Учень 10 класу
Ісковецької ЗОШ
Черняка Богдана
Глоба́льне потеплі́ння — прогресуюче поступове підвищення температури поверхні Землі, що пов'язується з парниковим ефектом і призводить до зміни клімату у глобальних масштабах.
Причини глобального потепління
Існує науковий консенсус, що поточне глобальне потепління з високою ймовірністю пояснюється діяльністю людини. Кліматичні системи змінюються як в результаті природних внутрішніх процесів, так і у відповідь на зовнішні впливи, як антропогенні, так і неантропогенні, при цьому геологічні та палеонтологічні дані показують наявність довгострокових кліматичних циклів, які в четвертинному періоді прийняли форму періодичних зледенінь.
Причини таких змін клімату залишаються невідомими, проте серед основних зовнішніх впливів зміни орбіти Землі (цикли Міланковича), сонячної активності (у тому числі і зміни сонячної постійної), вулканічні викиди і парниковий ефект.
Викиди парникових газів
Парниковий ефект був виявлений Жозефом Фур'є в 1824 р. і вперше був кількісно досліджений Сванте Арреніусом в 1896. Це процес, при якому поглинання і випромінювання інфрачервоних променів атмосферними газами викликає нагрівання атмосфери і поверхні планети.
На Землі основними парниковими газами є: водяна пара (відповідає приблизно за 36-70% парникового ефекту, без урахування хмар), вуглекислий газ (CO2) (9-26%), метан (CH4) (4-9%) і озон (3-7%).
Близько половини всіх парникових газів, одержуваних у ході господарської діяльності людства, залишаються в атмосфері.
Людська діяльність
Результати останніх досліджень підкріплюють теорію про те, що причиною глобального потепління є людська діяльність. Дослідження за участю вчених з Шотландії, Канади та Австралії показало, що ймовірність природних, а не антропогенних причин зміни клімату на планеті складає не більше 5%.
Парниковий ефект
Чому глобальне потепління іноді призводить до похолодання?
Глобальне потепління зовсім не означає потепління скрізь і в будь-який час. Зокрема, в будь-якій місцевості може збільшитися середня температура літа і зменшитися середня температура зими, тобто клімат стане більш континентальним. Глобальне потепління можна виявити, тільки усереднивши температуру по всіх географічних локаціях і всім сезонах. Згідно з однією з гіпотез, глобальне потепління призведе до зупинки або серйозного ослаблення Гольфстріму. Це викличе істотне падіння середньої температури в Європі (при цьому температура в інших регіонах підвищиться, але не обов'язково у всіх), так як Гольфстрім прогріває континент за рахунок перенесення теплої води з тропіків.
Прогноз
У доповіді робочої групи міжурядової комісії зі зміни клімату (Шанхай, 2001 рік) наведено сім моделей зміни клімату в XXI столітті. Основні висновки, зроблені в доповіді, — продовження глобального потепління, що супроводжується:
збільшенням емісії парникових газів;
зростанням поверхневої температури повітря (до кінця XXI століття можливе збільшення поверхневої температури в окремих місцях земної кулі на 6 °C);
підвищенням рівня океану (у середньому — на 0,5 м за століття).
До найбільш ймовірних змін погодних факторів відносяться:
інтенсивніше випадання опадів;
вищі максимальні температури, збільшення числа жарких днів і зменшення числа морозних днів майже у всіх регіонах Землі, при цьому в більшості континентальних районів хвилі тепла стануть частішими;
зменшення розкиду температур.
Прогноз
Як наслідок перерахованих змін можна очікувати посилення вітрів і збільшення інтенсивності тропічних циклонів (загальна тенденція до посилення яких відзначена ще в XX столітті), збільшення частоти сильних опадів, помітне розширення районів посух. Міжурядова комісія виділила ряд районів, найуразливіших до очікуваного зміни клімату. Це район Сахари, мега-дельти Азії, невеликі острови.
Прогноз
Прогноз
До негативних змін у Європі ставляться збільшення температур і посилення посух на півдні (в результаті — зменшення водних ресурсів і зменшення вироблення гідроелектроенергії, зменшення продукції сільського господарства, погіршення умов туризму), скорочення сніжного покриву і відступі гірських льодовиків, збільшення ризику сильних паводків і катастрофічних повеней на річках; посилення літніх опадів в Центральній і Східній Європі, збільшення частоти лісових пожеж, пожеж на торфовищах, скорочення продуктивності лісів; зростання нестійкості грунтів в Північній Європі. В Арктиці — катастрофічне зменшення площі покривного заледеніння, скорочення площі морських льодів, посилення ерозії берегів.
Деякі дослідники (наприклад, П. Шварц і Д. Ренделл) пропонують песимістичний прогноз, відповідно до якого вже в першій чверті XXI століття можливий різкий стрибок клімату в непередбачену сторону, причому наслідком може з'явитися настання нового льодовикового періоду тривалістю в сотні років.
Прогноз
Запобігання та адаптація
Широкий консенсус серед вчених-кліматологів щодо продовження зростання глобальних температур привів до того, що ряд держав, корпорацій та окремих людей намагаються запобігти глобальному потеплінню або ж пристосуватися до нього. Багато екологічних організацій ратують за прийняття заходів проти зміни клімату, в основному споживачами, але також на муніципальному, регіональному та урядовому рівнях. Деякі також виступають за обмеження світового виробництва викопних видів палива, посилаючись на прямий зв'язок між спалюванням палива і викидами CO2.
На сьогоднішній день основною світовою угодою про протидію глобальному потеплінню є Кіотський протокол, доповнення до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Протокол включає більше 160 країн світу і покриває близько 55% загальносвітових викидів парникових газів.
Запобігання та адаптація
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biografiya/biografiya-mo-bulgakova.html | Біографія М.О. Булгакова | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/8e7c574547b3b207781d631c344f61e2.ppt | files/8e7c574547b3b207781d631c344f61e2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/angliyska-mova/ukrainian-national-cuisine.html | "Ukrainian national cuisine" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/41/9938142bf318e7408554454a40ff06e8.ppt | files/9938142bf318e7408554454a40ff06e8.ppt | Ukrainian national cuisine
People cuisine - is as much a cultural heritage of the Ukrainian people as language, literature, the arts, it is an invaluable achievement to be proud of, that should not be overlooked.
Ukrainian cuisine developed over centuries and in ancient times was marked by a variety of dishes, high taste and nutritional qualities. The majority of Ukrainian cuisine is celebrated difficult and complex recipe combined nd ways of cooking (yes, cooking soup when used up to 20 components).
To a large extent on the nature of food affects the main method of heat treatment products, which largely depends on the design of the home. In Ukraine it was closed hearth type - of cooking stove. Therefore, in Ukraine mainly prepared boiled, steamed and baked foods
Geographical and climatic conditions and agricultural area economy allowed the population of Ukraine to eat as a vegetable and meat diet.
Important place in the diet of our ancestors has long occupied and fish, among which may be mentioned carp, bream, sturgeon, catfish, eel, tench, gudgeon, pike, Elm. Was used in foods as eggs of different species of fish.
Among the plant foods of ancient Slavic peoples first served bread that was prepared from rye and wheat flour to leaven (sour bread) and baked in kilns.
Ate unleavened dough as dumplings and other products. Our ancestors knew many types of bread products: pies, cakes, loaves. Hell also bread with poppy seeds and honey.
With garden vegetables used: cabbage (fresh and fermented), beets, radishes, carrots, cucumbers, pumpkins. As a seasoning for dishes using local spice and flavoring plants - horseradish, onion, garlic, dill, parsley, cumin, anise (anise), mint, galangal and imported from other countries - pepper and cinnamon.
For cooking use animal fat and various oils, vinegar and nuts. In the absence of sugar a considerable role in the diet played honey.
Fruit and berry eating apples, cherries, plums, currants, cranberries, raspberries, cranberries and more
Corn used for food like boiled, and as a meal and flour, of which in many areas are preparing a variety of dishes - hominy, oatmeal, hoydanky, dragonfly Hutsul, Kulesha, Lemishko, knyshyky Hutsul, small kukurudzyanku etc.
With the advent of pumpkins population begins to cook pumpkin porridge, cook stewed pumpkin, pumpkin with cream and more.
At the same time there are also dishes with peppers, beans, asparagus and celery.
In the XVIII century. in Ukraine is very spread potato that is quickly gaining in naselennya.Mayzhe love all soups - borscht, soup and others - pryhotovlyayutsya thereafter with potatoes.
Broadly used for making potato dishes and in combination with other foods - meat, bacon, carrots, beans, mushrooms, apples, poppy seeds, horseradish, cheese and more.
Greatly expanded to a variety of drinks. Began to prepare a variety of liqueurs, brandy and other beverages and domestic industrial production.
Yet our nation loves and serves Ukrainian cuisine, many of which healed world fame. Many dishes of our cuisine has become a permanent component of the diet in others, especially Slavic peoples
THE END |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya-pivnichna-korona.html | Сузір’я “Північна Корона” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/8c9f4b5c45d94dfe9939d634fd4f9949.ppt | files/8c9f4b5c45d94dfe9939d634fd4f9949.ppt | www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/
www.studentshelper.org.ua/ |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.