language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Leutenbach_(W%C3%BCrttemberg) | Leutenbach (Württemberg) | Wappen der Ortsteile | Leutenbach (Württemberg) / Politik / Wappen / Wappen der Ortsteile | null | Deutsch: Altes Wappen von Weiler zum Stein in de:Leutenbach (Württemberg), Deutschland) English: Old Coat of arms of Weiler zum Stein in Leutenbach (Württemberg), Germany) | null | image/png | 350 | 300 | true | true | true | Leutenbach ist eine Gemeinde in Baden-Württemberg, etwa 20 km nordöstlich von Stuttgart im Rems-Murr-Kreis zwischen den Städten Winnenden und Backnang. Sie gehört zur Region Stuttgart und zur europäischen Metropolregion Stuttgart. | null |
|
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Senterpartiet | Senterpartiet | null | Senterpartiet | Partisymbolens äldre utformning. | English: This is a logo for Senterpartiet Norsk nynorsk: Dette er ein logo for Senterpartiet Deutsch: Logo der norwegischen Zentrumspartei | null | image/gif | 132 | 250 | true | true | true | Senterpartiet är ett politiskt parti i Norge. Partiet har traditionellt förespråkat decentralisering, stöd för landsbygden och motstånd mot norskt medlemskap i Europeiska gemenskaperna och Europeiska unionen. | Senterpartiet (Sp) är ett politiskt parti i Norge. Partiet har traditionellt förespråkat decentralisering, stöd för landsbygden och motstånd mot norskt medlemskap i Europeiska gemenskaperna och Europeiska unionen. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Kulturdenkmale_in_Berlin-Wedding | Liste der Kulturdenkmale in Berlin-Wedding | Denkmalbereiche (Gesamtanlagen) | Liste der Kulturdenkmale in Berlin-Wedding / Denkmalbereiche (Gesamtanlagen) | null | English: Berlin-Wedding Edinburger Straße This is a picture of the Berliner Kulturdenkmal (cultural monument) with the ID 09030303 | U-Bahn-Hauptwerkstatt | image/jpeg | 2,736 | 3,648 | true | true | true | In der Liste der Kulturdenkmale von Wedding sind die Kulturdenkmale des Berliner Ortsteils Wedding im Bezirk Mitte aufgeführt. | null |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/The_Doors/Auszeichnungen_f%C3%BCr_Musikverk%C3%A4ufe | The Doors/Auszeichnungen für Musikverkäufe | null | The Doors/Auszeichnungen für Musikverkäufe | The Doors | English: Promotional photo of The Doors. From left-John Densmore, Robby Krieger, Ray Manzarek, Jim Morrison. | null | image/jpeg | 1,132 | 1,526 | true | true | true | Dies ist eine Übersicht über die Auszeichnungen für Musikverkäufe der US-amerikanischen Rockband The Doors. In ihrer Karriere könnten sie bislang über 80 Millionen Tonträger verkaufen. Die Auszeichnungen finden sich nach ihrer Art, nach Staaten getrennt in chronologischer Reihenfolge, geordnet sowie nach den Tonträgern selbst, ebenfalls in chronologischer Reihenfolge, getrennt nach Medium, wieder. | Dies ist eine Übersicht über die Auszeichnungen für Musikverkäufe der US-amerikanischen Rockband The Doors. In ihrer Karriere könnten sie bislang über 80 Millionen Tonträger verkaufen. Die Auszeichnungen finden sich nach ihrer Art (Gold, Platin usw.), nach Staaten getrennt in chronologischer Reihenfolge, geordnet sowie nach den Tonträgern selbst, ebenfalls in chronologischer Reihenfolge, getrennt nach Medium (Alben, Singles usw.), wieder. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%B4%E3%82%A1%E3%82%A4%E3%83%96%E3%83%AA%E3%83%B3%E3%82%B2%E3%83%B3 | ヴァイブリンゲン | 旧市庁舎 | ヴァイブリンゲン / 文化と見所 / 旧市庁舎 | null | Deutsch: Das Alte Rathaus auf dem Marktplatz in Waiblingen. Blick auf die Rückseite von der Kurzen Straße aus. | null | image/jpeg | 2,736 | 3,648 | true | true | true | ヴァイブリンゲン はドイツ連邦共和国バーデン＝ヴュルテンベルク州レムス＝ムル郡に属す市である。州都シュトゥットガルトの北東約 10 km に位置している。本市はレムス＝ムル郡の郡庁所在地で、同郡最大の街である。本市は、シュトゥットガルト地方およびシュトゥットガルト大都市圏に属す。西に隣接するフェルバッハとともに周辺市町村の中級中心をなす。
ヴァイブリンゲンは1962年2月1日から大規模郡都市となっている。 | 旧市庁舎は、開放的なアーケード、ルネサンス時代の1階通路を持つ木組み建築で、マルクト広場沿いに建っている。この建物は1597年に建設された。1634年に火災によって破壊され、1725年までは廃墟となっていたが、1730年に従前通りに再建された。この建物は1875年まで市庁舎として利用された。1876年から1975年に初めて少年国民学校として利用され、産業学校、その後市民大学として利用された。1976年に修復工事が開始され、1978年に旅館としてオープンした。1870年頃にこの建物の解体が計画されたが、その後この計画は廃案となった。1920年代に旧市庁舎は、木組みを露出させたヴァイブリンゲン最初の建物となった。この建物は、1978年に模範的な修復が行われた建物としてヴァイブリンゲン郷土協会から顕彰された。 |
|
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%ED%95%B4%EB%A8%B8%EC%8A%A4%EB%AF%B8%EC%8A%A4_%ED%92%80%EB%9F%BC_%EA%B5%AC | 해머스미스 풀럼 구 | 인구 | 해머스미스 풀럼 구 / 인구 | 해머스미스 풀럼 구의 셰퍼즈버시 로 | English: Shepherd's Bush Road in London Borough of Hammersmith and Fulham | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | 해머스미스 풀럼 구 는 웨스트런던에 있는 런던 자치구로, 이너런던을 이룬다. 잉글랜드의 동서를 잇는 주요 도로인 A4 서대로와 A40 웨스트웨이가 가로지르고 있으며, 국제 기업들이 사무소를 두고 있는 지역이기도 하다. 지역의회는 해머스미스 풀럼 구의회이다. | 2001년 인구총조사에 따르면 해머스미스 풀럼 구의 인구는 165,242명이었다. 그 중 60%는 백인 영국인, 20%는 백인 비영국인 (대다수를 차지하는 프랑스, 폴란드, 포르투갈, 아일랜드 출신 집단), 5%는 흑인 카리브인, 5%는 흑인 아프리카인, 그리고 나머지 11%는 그 외의 여러 소수민족 (인도, 파키스탄, 방글라데시, 중국 출신)이 이루고 있었다.
해머스미스 풀럼 구는 1인 성인의 비율이 55%로 잉글랜드와 웨일스의 구 중에서 두 번째로 가장 높고, 20세~29세의 젊은 성인의 비율이 24%로 런던 평균보다 높다. 또한 거주자의 50% 가량은 자가 거주자이며, 22%는 '타인'으로 등록되어 있는데, 1인 가구이지만 홀로 살거나 가족끼리 살고 있는 것이 아니라는 의미이다. 후자의 경우 학생이나 동거 커플처럼 서로 관계가 없는 성인 둘 이상과 함께 사는 것이 일반적이다.
해머스미스 풀럼 구는 상당히 부유한 가구와 그보다 덜 부유한 이웃이 조각보처럼 모여 구성되어 있다. 풀럼, 파슨스그린, 브래큰베리빌리지, 브루크그린, 레이븐스커트 파크, 리버사이드는 빅토리아 시대나 에드워드 시대 하우스처럼 매우 비싼 가구들로 이뤄져 있는 데 반해, 화이트시티나 셰퍼즈버시 같은 지역들은 그렇지 않다. 해머스미스 풀럼 구의 실업률은 5% 이하로 평균치보다 좀 더 낮지만, 실업자 중 29%는 장기간 실업자로 등록되어 있다. 그리고 해머스미스 풀럼 구는 잉글랜드에서 집값이 네 번째로 가장 비싼 지역이기도 하다.
더 자세한 인구조사 통계는 아래의 외부 링크 단락을 참고하라. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Ameghino_(crater) | Ameghino (crater) | null | Ameghino (crater) | Apollo 15 image | English: Ameghino crater, the moon. Rotated so that north is at top. | null | image/jpeg | 500 | 500 | true | true | true | Ameghino is a lunar impact crater located to the north of the Sinus Successus, a bay in the northeast part of Mare Fecunditatis. Less than 15 kilometers to the northwest of Ameghino were the landing sites of the Soviet Luna 18 and Luna 20 probes.
This formation was designated Apollonius C before being given a name by the IAU, in honour of the Argentine scientific and paleontologist Florentino Ameghino."Ameghino (crater)". Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. Apollonius itself is located to the east-northeast. | Ameghino is a lunar impact crater located to the north of the Sinus Successus, a bay in the northeast part of Mare Fecunditatis. Less than 15 kilometers to the northwest of Ameghino were the landing sites of the Soviet Luna 18 and Luna 20 probes.
This formation was designated Apollonius C before being given a name by the IAU, in honour of the Argentine scientific and paleontologist Florentino Ameghino."Ameghino (crater)". Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. Apollonius itself is located to the east-northeast. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Dolichophis_schmidti | Dolichophis schmidti | null | Dolichophis schmidti | null | Dolichophis schmidti Nouvelle version de Dolichophis schmidti04.jpg ; contraste, luminosité... | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | Dolichophis schmidti, known commonly as the red-bellied racer and Schmidt's whip snake, is a species of snake in the family Colubridae. The species is endemic to Western Asia. | Dolichophis schmidti, known commonly as the red-bellied racer and Schmidt's whip snake, is a species of snake in the family Colubridae. The species is endemic to Western Asia. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Lauf_an_der_Pegnitz | Lauf an der Pegnitz | null | Lauf an der Pegnitz | null | Ruine der Sankt-Leonhardskirche in Lauf an der Pegnitz | null | image/jpeg | 2,048 | 1,536 | true | true | true | Lauf an der Pegnitz is een gemeente in de Duitse deelstaat Beieren. Het is de Kreisstadt van het Landkreis Nürnberger Land. Lauf an der Pegnitz telt 26.122 inwoners. | Lauf an der Pegnitz is een gemeente in de Duitse deelstaat Beieren. Het is de Kreisstadt van het Landkreis Nürnberger Land. Lauf an der Pegnitz telt 26.122 inwoners. |
|
gl | https://gl.wikipedia.org/wiki/Yangoor_(cr%C3%A1ter) | Yangoor (cráter) | null | Yangoor (cráter) | null | English: An image of Ariel acquired by Voyager 2 with surface features marked | null | image/jpeg | 1,144 | 1,012 | true | true | true | Yangoor é o cráter máis grande do que se ten coñecemento na lúa de Saturno, Ariel. O nome procede da mitoloxía aborixe australiana, este espírito está encargado de trae-lo día. Ten preto dos 80 km de diámetro e está situado aproximadamente a uns 450 km do polo sur de Ariel. A parte noroeste do cráter foi borrada pola formación dun terreo cheo de cristas.
O cráter carece de depósitos brillantes de material e foi fotografado por primeira vez pola sonda Voyager 2 en xaneiro do ano 1986. | Yangoor é o cráter máis grande do que se ten coñecemento na lúa de Saturno, Ariel. O nome procede da mitoloxía aborixe australiana, este espírito está encargado de trae-lo día. Ten preto dos 80 km de diámetro e está situado aproximadamente a uns 450 km do polo sur de Ariel. A parte noroeste do cráter foi borrada pola formación dun terreo cheo de cristas.
O cráter carece de depósitos brillantes de material e foi fotografado por primeira vez pola sonda Voyager 2 en xaneiro do ano 1986. |
|
lb | https://lb.wikipedia.org/wiki/Fort_de_Tancr%C3%A9mont | Fort de Tancrémont | null | Fort de Tancrémont | Vu an d'Entrée an op de Fort | Lëtzebuergesch: Fort vun Tancremont Entrée an Dropsicht Foto: Les Meloures Français : Fort de Tancrémont, Belgique English: Fort de Tancrémont, Belgium | null | image/jpeg | 2,048 | 3,072 | true | true | true | De Fort de Tancrémont op der Kopp vun Tancrémont war de klengste Fort vum Festungsrank ëm Léck. D'Anlag huet d'Form vun engem onreegelméissege Véiereck a läit op den zwou Gemenge Pepinster an Theux. Et ass eng vu véier neie Festungen, déi 1936 gebaut goufen. Zesumme mat 8 méi ale Festungen huet se zu der Position fortifiée de Liége gehéiert. D'Garnisoune vun deenen 12 Festunge waren een Deel vum Régiment des Forteresses.
De Fort huet sech am Zweete Weltkrich als dee leschten erginn, e puer Deeg nodeem d'belsch Arméi schonn kapituléiert hat. E läit op der Nationalstrooss N° 666 tëscht Tancrémont a Pepinster a kann als Musée besicht ginn. | De Fort de Tancrémont op der Kopp vun Tancrémont war de klengste Fort vum Festungsrank ëm Léck. D'Anlag huet d'Form vun engem onreegelméissege Véiereck a läit op den zwou Gemenge Pepinster an Theux. Et ass eng vu véier neie Festungen, déi 1936 gebaut goufen. Zesumme mat 8 méi ale Festungen huet se zu der Position fortifiée de Liége (PFL1) gehéiert. D'Garnisoune vun deenen 12 Festunge waren een Deel vum Régiment des Forteresses.
De Fort huet sech am Zweete Weltkrich als dee leschten erginn, e puer Deeg nodeem d'belsch Arméi schonn kapituléiert hat. E läit op der Nationalstrooss N° 666 tëscht Tancrémont a Pepinster a kann als Musée besicht ginn. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Herz-Jesu-Kirche_(E%C5%82k) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/92/Elk_03.jpg | Herz-Jesu-Kirche (Ełk) | null | Herz-Jesu-Kirche (Ełk) | Das Kircheninnere | Kościół Najświętszego Serca Pana Jezusa w Ełku | null | image/jpeg | 587 | 805 | true | true | true | Die Herz-Jesu-Kirche in Ełk stammt aus den beginnenden 1920er Jahren und war bis 1945 die evangelische Pfarrkirche der ostpreußischen Kreisstadt. Heute ist sie die zweitälteste der elf katholischen Kirchen der Stadt im östlichen Masuren in der polnischen Woiwodschaft Ermland-Masuren. | Die Herz-Jesu-Kirche in Ełk (deutsch Lyck) stammt aus den beginnenden 1920er Jahren und war bis 1945 die evangelische Pfarrkirche der ostpreußischen Kreisstadt. Heute ist sie die zweitälteste der elf katholischen Kirchen der Stadt im östlichen Masuren in der polnischen Woiwodschaft Ermland-Masuren. |
ast | https://ast.wikipedia.org/wiki/Gobiernu_de_Len%C3%ADn_Moreno | Gobiernu de Lenín Moreno | Periodu de Transición | Gobiernu de Lenín Moreno / Antecedentes / Periodu de Transición | Moreno como Presidente Electu al pie de el so predecesor, Rafael Correa y la so esposa, Rocío González. | Español: Quito, 3 abr (Andes).- Un día después de su triunfo en las urnas, el presidente electo Lenín Moreno participó en el cambio de guardia presidencial en el Palacio de Gobierno, una ceremonia tradicional que convocó a cientos de ecuatorianos que vitorearon a los nuevos mandatarios y al presidente saliente, Rafael Correa. ANDES/Micaela Ayala V. | null | image/jpeg | 3,648 | 5,472 | true | true | true | El Gobiernu de Lenín Moreno y el so movimientu Alianza PAIS ye'l proyeutu políticu que gobierna la República d'Ecuador dende'l 24 de mayu de 2017 hasta l'actualidá, nun entamu foi la continuación del proyeutu políticu denomináu «Revolución Ciudadana» empecipiáu pol gobiernu de Rafael Correa dende l'añu 2007, que tuvo como oxetivos la implementación del autodenominado socialismu. Dende tempranu Moreno nel so Gobiernu empezó a tomar alloñar de la so predecesor Correa, criticando fuertemente'l so manexu políticu, económicu y denunciando múltiples casos de corrupción de l'alministración. Darréu'l mesmu Moreno etiquetó a la so xestión gubernamental como'l «El Gobiernu de Toos», buscando implementar la participación democrática direuta nel país al traviés de polítiques progresistes y nacionalistes. Coles mesmes Moreno considera hai qu'abandonar «la cuadradura del socialismu del sieglu pasáu», apostando polo que considera un socialismu nuevo, modernu ya inclusivu, y de la mesma defende que'l socialismu d'esti sieglu ye distintu al del sieglu pasáu». | Moreno como presidente electu empecipió una serie de conversaciones y xuntes públiques pa presentar el so estilu de gobiernu, amosándose más abiertu al diálogu y a negociaciones qu'el so predecesor, Rafael Correa, calteniendo xuntes con empresarios, asegurando que va caltener la dolarización y abriendo la posibilidá de modificar lleis económiques y tributaries aprobaes mientres la xestión de Correa. Moreno precisó un ampliu esplegue policial pa garantizar la so seguridá.
Moreno tamién s'amosó abiertu al diálogu con organizaciones sociales que fueron opositores al réxime de Correa, como ye'l casu de la CONAIE, teniendo una xunta con dellos de los sos dirixentes, pero siendo negáu un acercamientu con Moreno per parte de la dirigencia de la Confederación. El vicepresidente reelecto Jorge Glas va tener al so cargu les competencies de ciencia, teunoloxía y lletricidá, siéndo-y retirada la competencia de los sectores estratéxicos.
El 18 d'abril, depués del recuentu de más de 3000 actes eleutorales, confirmóse'l trunfu de Moreno, siendo proclamáu oficialmente pol Conseyu Nacional Eleutoral como presidente electu, ente que el excandidato Guillermo Lasso declaró que nun reconocer les resultaos eleutorales una y bones el próximu gobiernu de Moreno escarez de llexitimidá. El presidente electu indicó a los medios de comunicación que nun va siguir l'estilu del so predecesor, sinón va optar por un estilu conciliador con mayor apertura al diálogu. A finales d'abril, Moreno empezó formalmente'l procesu de transición al recibir 3 llibros de trespasu del poder per parte del presidente Correa. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Clarksboro,_New_Jersey | Clarksboro, New Jersey | null | Clarksboro, New Jersey | St. Peter's Episcopal Church | English: St. Peter’s Protestant Episcopal Church was founded on November 9th, 1770 and was incorporated April 28th, 1835. It’s a colonial parish being the last Anglican Church founded in New Jersey before the Revolutionary War, the last of twenty. It was placed on the National Register of Historic Places by the United States Department of Interior on August 11, 1977. The early history is interesting and reflects the demographic realities of this part of historic King’s Highway. Though founded as a chapel of the Church of England, the early church in Berkeley was home to Anglicans, Methodists and Quakers. It was not until later that a conscious decision was made by the then “managers” to become an Episcopal Parish. One remarkable feature is St. Peter’s has managed in its long history to boast of only twenty two ministers (vicars & rectors) which attests to its innate stability and ability to adapt to the changing makeup of the Episcopal Church. It continues to be home to All Sorts and Conditions of Persons doing the work of ministry in the County of Gloucester. | St. Peter's Episcopal Church | image/jpeg | 2,816 | 2,112 | true | true | true | Clarksboro is an unincorporated community and historic area located in the existing municipality of East Greenwich Township, Gloucester County, New Jersey, United States. | Clarksboro is an unincorporated community and historic area located in the existing municipality of East Greenwich Township, Gloucester County, New Jersey, United States. |
|
be-tarask | https://be-tarask.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D1%81%D1%8D | Эсэ | null | Эсэ | Мішэль дэ Мантэнь, заснавальнік жанру | Depicted person:  Michel de Montaigne | null | image/jpeg | 347 | 226 | true | true | true | Эсэ — літаратурны жанр, кароткі ці сярэдняга аб’ёму сынтэтычны празаічны твор, свабодная развага аўтара на навуковую, палітычную, філязофскую, літаратурную ці іншыя тэмы. Стыль эсэ звычайна ясны і нязмушаны, з шматлікімі спасылкамі.
Як літаратурны жанр эсэ ўзыходзіць да «Вопытаў» францускага філёзафа Мішэля Мантэня, апублікаваных у 1580 годзе. У ангельскую літаратуру гэты тэрмін прынёс Фрэнсіс Бэкан. Найбольш распаўсюджаным гэты жанр быў у 18 стагодзьдзі. Актыўна яго выкарыстоўвалі Дыдро, Вальтэр, Лесінг, Гэрдэр і інш. Эсэ было асноўнай формай палемікі рамантыкаў. У 20 стагодзьдзі эсэ заставалася папулярным жанрам, яго выкарыстоўваюць сучасныя пісьменьнікі.
У беларускай літаратуры эсэ можна сустрэць у Брыля, Быкава, Арлова, Бабкова і шмат каго зь іншых аўтараў. | Эсэ (ад францускага essai — «вопыт», «спроба») — літаратурны жанр, кароткі ці сярэдняга аб’ёму сынтэтычны празаічны твор, свабодная развага аўтара на навуковую, палітычную, філязофскую, літаратурную ці іншыя тэмы. Стыль эсэ звычайна ясны і нязмушаны, з шматлікімі спасылкамі.
Як літаратурны жанр эсэ ўзыходзіць да «Вопытаў» францускага філёзафа Мішэля Мантэня, апублікаваных у 1580 годзе. У ангельскую літаратуру гэты тэрмін прынёс Фрэнсіс Бэкан. Найбольш распаўсюджаным гэты жанр быў у 18 стагодзьдзі. Актыўна яго выкарыстоўвалі Дыдро, Вальтэр, Лесінг, Гэрдэр і інш. Эсэ было асноўнай формай палемікі рамантыкаў. У 20 стагодзьдзі эсэ заставалася папулярным жанрам, яго выкарыстоўваюць сучасныя пісьменьнікі (напр. Умбэрта Эка, Джордж Орўэл і іншыя).
У беларускай літаратуры эсэ можна сустрэць у Брыля, Быкава, Арлова, Бабкова і шмат каго зь іншых аўтараў. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%BE%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2 | Броумов | null | Броумов | null | Čeština: Mírové náměstí v Broumově (Královéhradecký kraj, Česko). English: Mírové náměstí square in Broumov (Hradec Králové Region, Czech Republic). | null | image/jpeg | 2,304 | 3,072 | true | true | true | Бро́умов, бывш. Бра́унау — город на севере Чехии. | Бро́умов (чеш. Broumov), бывш. Бра́унау (нем. Braunau) — город на севере Чехии. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Liste_des_biens_culturels_d%27importance_nationale_dans_le_canton_de_Saint-Gall | Liste des biens culturels d'importance nationale dans le canton de Saint-Gall | Inventaire | Liste des biens culturels d'importance nationale dans le canton de Saint-Gall / Inventaire | null | Deutsch: Die Ruine des Römischen Wachturms, mit der Schutzestelleung aus dem i. WK. auf dem Biberlichopf (Gemeinde Schänis | null | image/jpeg | 3,024 | 4,032 | true | true | true | Cette liste présente les biens culturels d'importance nationale dans le canton de Saint-Gall. Cette liste correspond à l'édition 2009 de l'Inventaire Suisse des biens culturels d'importance nationale pour le canton de Saint-Gall. Il est trié par commune et inclus : 77 bâtiments séparés, 14 collections, 20 sites archéologiques et un cas particulier. | Légende des différents types de biens :
A : Archéologie
Arch : Archive
B : Bibliothèque
E : Objet unique
M : Musée
O : Objets multiples
S : Cas particulier |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%8B_%D1%8D%D0%BB%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%95%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D1%82%D0%B0 | Монеты эллинистического Египта | Описания некоторых монет | Монеты эллинистического Египта / Описания некоторых монет | null | Русский: Египетское царство. Александрия. Арсиноя II (283—270 гг. до н.э.). Тетрадрахма. Аверс. Голова Арсинои II покрыта вуалью и украшена диадемой, вправо. Слева буква К. Точечный ободок. | null | image/png | 1,000 | 1,000 | true | true | true | Монеты эллинистического Египта относятся ко времени правления династии Птолемеев в Египте и, частично, ко времени римской власти в Египте.
Чеканка монет в эллинистическом Египте была самобытной. Она основывалась на Финикийском весовом стандарте. Такой стандарт не соответствовал господствовавшему в эллинистических государствах аттическому стандарту. Соответственно, египетские монеты весили меньше, чем в других эллинистических государствах. В плане внешнего вида монеты, изготавливаемые из серебра, наследовали традиции современной им греческой чеканки: на них обычно изображались правящие цари. Особый процесс изготовления монет в птолемееву эпоху часто оставлял на отчеканенных монетах характерный след в виде небольшого углубления в центре монеты; подобные артефакты можно найти на монетах Селевкидов.
На протяжении большей части своей истории, Египет проводил решительную политику единой валюты с конфискацией иностранных монет, найденных на его территории, и навязывая зависимым территориям Птолемеев весовой стандарт. Даже в тех редких случаях, когда этим территориям позволялось иметь свои валюты, например, еврейским общинам в Палестине, они всё равно обязаны были соблюдать Птолемеев вес. | null |
|
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Dracena_wonna | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/24/Dracaeana_fragrans_Massangeana1.jpg | Dracena wonna | null | Dracena wonna | null | Dracaeana fragrans 'Massangeana' | Ilustracja | image/jpeg | 922 | 685 | true | true | true | Dracena wonna – gatunek z rodziny szparagowatych. Pochodzi z tropikalnych obszarów Afryki. Jest uprawiany jako roślina ozdobna, w uprawie znajdują się głównie kultywary dużo mniejsze od typowej, dziko rosnącej formy gatunku. | Dracena wonna (Dracaena fragrans Ker – Gawl.) – gatunek z rodziny szparagowatych. Pochodzi z tropikalnych obszarów Afryki. Jest uprawiany jako roślina ozdobna, w uprawie znajdują się głównie kultywary dużo mniejsze od typowej, dziko rosnącej formy gatunku. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Galena_Park_Independent_School_District | Galena Park Independent School District | High schools | Galena Park Independent School District / Schools / Secondary schools / High schools | Galena Park High School | English: Galena Park High School Español: Escuela Preparatoria Galena Park | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | Galena Park Independent School District is a school district based in the Channelview CDP of unincorporated Harris County, Texas, United States.
The district serves the city of Galena Park, about half of the city of Jacinto City, small portions of the city of Houston, and unincorporated areas in Harris County.
In 2009, the school district was rated "recognized" by the Texas Education Agency. | 5A
Galena Park High School (Galena Park)
6A
North Shore Senior HS 9th Grade Center and North Shore Senior High School (Harris County) (Opened 1965 as 10-12, later became a 9-12, split into two campuses in 1999 reunited in 2003 and the 9th Grade Center opened in 2008)
Early College High School is a new program where the student's entire high school experience takes place at San Jacinto College. Successful students can graduate with an associate degree and their high school diploma or a technical certification and their high school diploma. |
|
azb | https://azb.wikipedia.org/wiki/%D8%B3%DB%8C%D8%AF%DB%8C_%D8%A7%D9%84%DA%A9%D8%B3%D8%A7%D9%86%D8%AF%D8%B1%D9%88 | سیدی الکساندرو | null | سیدی الکساندرو | null | English: This is a photo of Sadie Alexandru which is uploaded with an intention to attach with her wiki biography. | null | image/jpeg | 2,777 | 2,284 | true | true | true | سیدی الکساندرو آمریکالی مانکن و اوْیونچو ۲ دسامبر ۱۹۷۷ میلادی تاریخینده نیویورک شهرینده دۆنیایا گؤز آچیب. 2006–گۆنوموز ایللر آراسیندا سینما ساحهسینده چالیشیب. | سیدی الکساندرو (اینگیلیسجه: Sadie Alexandru) آمریکالی مانکن و اوْیونچو ۲ دسامبر ۱۹۷۷ میلادی تاریخینده نیویورک شهرینده دۆنیایا گؤز آچیب. 2006–گۆنوموز ایللر آراسیندا سینما ساحهسینده چالیشیب. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Raumfahrt_der_Volksrepublik_China | Raumfahrt der Volksrepublik China | Programm zur Erforschung des Mondes | Raumfahrt der Volksrepublik China / Aktuelle und zukünftige Entwicklung / Programm zur Erforschung des Mondes | Chang’e-1, die erste chinesische Mondsonde | English: Chang'e 1 spacecraft.Deutsch: Darstellung von Chang’e-1, die erste chinesische Mondsonde.Français : La sonde chinoise Chang'e 1.Italiano: Rappresentazione al computer della sonda Chang'e 1.Português: Desenho da Chang'e 1.Español: La sonda Chang'e 1.Suomi: Chang'e-1-luotain.Čeština: Sonda Chang'e 1.Català: Esquema de la sonda xinesa Chang'e 1 que serà llançada el 2007.한국어: 중국 최초의 달 탐사선인 창어 1호.العربية: مركبة شونغ'ء-1.ไทย: ยานฉางเอ๋อ 1.中文（中国大陆）: 嫦娥一号。 粵語: 嫦娥一號. | null | image/jpeg | 833 | 1,369 | true | true | true | Die Raumfahrt der Volksrepublik China begann 1956 mit der Gründung eines militärischen Forschungsinstituts, das sich über zahlreiche Zwischenschritte zur – immer noch staatlichen – China Aerospace Science and Technology Corporation entwickelte. Für die organisatorischen Aspekte der unbemannten Raumfahrt wurde 1993 die Nationale Raumfahrtbehörde Chinas gegründet, für die bemannte Raumfahrt ist bereits seit 1992 das Büro für bemannte Raumfahrt zuständig. Seit 2014 wird private Raumfahrt gefördert. | Das Programm der Nationale Raumfahrtbehörde Chinas zur Erforschung des Mondes besteht aus mehreren Phasen:
Phase 1: Zuerst erfolgte die Entsendung der unbemannten Sonde Chang’e-1 in die Mondumlaufbahn. Der Start fand am 24. Oktober 2007 statt. Die Aufgabe der Sonde war eine Orbiter-Mission, dabei wurden Daten von der Oberfläche gewonnen. Eine zweite Sonde Chang’e-2 war als Orbiter unterwegs, verließ dann aber den Mond, um am Lagrangepunkt L2 zu verweilen, sie untersuchte anschließend (4179) Toutatis. Seither wird die Sonde im tiefen Raum betrieben und soll die Trackingfähigkeiten des Chinesischen Deep-Space-Netzwerk ausloten.
Phase 2: 2013 landete die Sonde Chang’e-3 auf der Mondoberfläche. An Bord war Jadehase, ein Mondfahrzeug. Der Lander unternahm Experimente auf der Mondoberfläche, die Umgebungsbedingungen und das Mondgestein wurden analysiert. Der wichtigste Teil der Mission war aber die erstmalige Realisierung einer Landung auf der Mondoberfläche und die wissenschaftliche Erforschung. Im Juli 2006 arbeiteten ungefähr 20 Universitäten und Institutionen am Design des Mondrovers. Am 3. Januar 2019 landete mit Chang’e-4 erstmals in der Geschichte der Menschheit eine Sonde auf der Rückseite des Mondes.
Phase 3: Vorbereitend für die dritte Phase flog die Sonde Chang’e 5-T1 einmal um den Mond und trat anschließend wieder in die Erdatmosphäre ein. Ende 2020 will man die Mission Chang’e 5 durchführen, die Gesteinsproben auf dem Mond einsammelt und sie zur Erde zurückbringt. Sollte es gelingen Kernfusionsreaktoren für die Deuterium-Tritium-Fusion zu entwickeln, könnte die Gewinnung von Helium-3 vom Mond wirtschaftlich interessant werden. Gemessen am gegenwärtigen Energiebedarf der Volksrepublik China würde dies jährlich 3 Tonnen Helium-3 als Fusionstreibstoff entsprechen. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Eastern_Suburbs_(Sydney) | Eastern Suburbs (Sydney) | Gallery | Eastern Suburbs (Sydney) / Gallery | null | University of NSW, Kensington | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | The Eastern Suburbs is the metropolitan region directly to the east and south-east of the central business district in Sydney, New South Wales, Australia.
The region is not accurately defined and typically includes the suburbs within the local government areas of the Municipality of Woollahra, Waverley Council, City of Randwick, and parts of Bayside Council and the City of Sydney. The Australian Bureau of Statistics' "Eastern Suburbs Statistical Subdivision" includes only the Woollahra, Waverley and Randwick local government areas. As at the 2016 census, the region had an estimated population of 267,037, following an estimated resident population of 249,546 as at the 2011 census, up from 230,757 in 2006.
The Eastern Suburbs of Sydney extends from the peninsula of South Head at Watsons Bay in the south to the suburb of La Perouse. | null |
|
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Museu_d%27Arenys_de_Mar | Museu d'Arenys de Mar | null | Museu d'Arenys de Mar | null | Català: Museu Marès de la Punta (Arenys de Mar) This is a photo of a building indexed in the Catalan heritage register as Bé Cultural d'Interès Local (BCIL) under the reference IPA-8231. | null | image/jpeg | 2,272 | 1,644 | true | true | true | El Museu d'Arenys de Mar consta de dues seccions diferenciades: el Museu Marès de la Punta i el Museu Mollfulleda de Mineralogia i a la vegada conserva i exposa la col·lecció de l'antic Museu Municipal Fidel Fita d'Arenys de Mar. | El Museu d'Arenys de Mar consta de dues seccions diferenciades: el Museu Marès de la Punta i el Museu Mollfulleda de Mineralogia i a la vegada conserva i exposa la col·lecció de l'antic Museu Municipal Fidel Fita d'Arenys de Mar. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Jens_Albinus | Jens Albinus | null | Jens Albinus | null | Rehearsals | null | image/jpeg | 2,736 | 3,648 | true | true | true | Jens Albinus es un actor y director de cine danés. | Jens Albinus (n. 3 de enero de 1965, Bogense) es un actor y director de cine danés. |
|
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/%C5%BDid%C3%A9_v_Praze | Židé v Praze | Josefinské reformy | Židé v Praze / Dějiny / Novověk / Josefinské reformy | Pinkasova synagoga ve večerních hodinách | Čeština: Pinkasova synagoga v Praze | null | image/jpeg | 1,728 | 2,592 | true | true | true | Židé v Praze jsou doloženi od 10. století, jejich sídliště byla soustředěna do několika míst a od 13. do 18. století omezena na oblast Židovského města, pozdější čtvrti Josefova. Činnost dnešní komunity, značně redukované asimilací a zejména holokaustem, se soustředí v Židovské obci a okolo Židovského muzea a je organizována v rámci Pražské židovské obce.
Židé v Praze významně přispěli k místnímu kulturnímu bohatství, jmenovat lze například Staronovou synagogu ze 13. století, rozvoj kultury a vzdělanosti okolo doby rudolfinské reprezentované Pražským Maharalem a okruh německy píšících spisovatelů počátku 20. století v čele s Franzem Kafkou. Židovská populace v Praze zároveň patří mezi nejstarší a nejznámější ve Střední Evropě a středověké ghetto v Praze bylo střediskem židovského mysticismu. | Zásadní změnu postavení židů směrem k občanské rovnoprávnosti znamenaly reformy Josefa II. z roku 1781, shrnuté roku 1797 v Systemálním patentu.
Nová ústava z roku 1848 přinesla Židům stejná práva, jaká měli i většinoví obyvatelé, to ještě potvrdila ústava z roku 1867. Po polovině 19. století se většina bohatých Židů vystěhovala a do bývalého ghetta, které se roku 1850 stalo 5. městskou částí Prahy jako Josefov, se postupně nastěhovala lůza. Hygienické podmínky byly otřesné, proto byl roku 1893 vydán asanační zákon a většina budov v Josefově byla stržena. Zůstalo jen 6 synagog (Staronová, Pinkasova, Maiselova, Španělská, Vysoká a Klausová), Maiselova radnice a Starý židovský hřbitov. Zničení Nové, Cikánovy a Velkodvorské synagogy bylo impulsem pro vznik Židovského muzea v Praze roku 1906. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Canal_lat%C3%A9ral_%C3%A0_la_Loire | Canal latéral à la Loire | null | Canal latéral à la Loire | Abzweig des Canal latéral à la Loire (links) aus dem Canal de Briare | Français : Canal de Briare - Halte nautique et les deux branches du canal à Briare : à gauche, vers le pont-canal, à droite, le premier tracé vers la ville de Briare | null | image/jpeg | 1,583 | 2,592 | true | true | true | Der Canal latéral à la Loire ist ein Schifffahrtskanal, der in den französischen Regionen Bourgogne-Franche-Comté, Auvergne-Rhône-Alpes und Centre-Val de Loire verläuft. Er bildet zusammen mit den Kanälen Canal du Loing, Canal de Briare und dem Canal du Centre eine Kanalkette, die den Binnenschiffen und Sportbooten einen Übergang von der Seine zur Saône und weiter zum Mittelmeer ermöglicht. Durch seinen Bau wurde für die Schifffahrt die jahreszeitlich bedingt unsichere Nutzung des parallel verlaufenden Flusses Loire zunächst reduziert und schließlich ganz entbehrlich. | Der Canal latéral à la Loire (deutsch: Loire-Seitenkanal) ist ein Schifffahrtskanal, der in den französischen Regionen Bourgogne-Franche-Comté, Auvergne-Rhône-Alpes und Centre-Val de Loire verläuft. Er bildet zusammen mit den Kanälen Canal du Loing, Canal de Briare und dem Canal du Centre eine Kanalkette (Route Bourbonnais), die den Binnenschiffen und Sportbooten einen Übergang von der Seine zur Saône und weiter zum Mittelmeer ermöglicht. Durch seinen Bau wurde für die Schifffahrt die jahreszeitlich bedingt unsichere Nutzung des parallel verlaufenden Flusses Loire zunächst reduziert und schließlich ganz entbehrlich. |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/4_augustus | 4 augustus | Geboren | 4 augustus / Geboren | Harm Edens
geboren in 1961 | Nederlands: Op 5 februari 2015 vond de Natuurtop 2015 plaats, een bijeenkomst vol ‘inhoudelijke’ bedrijvigheid waar ervaringen en kennis werden uitgewisseld, inspiratie werd opgedaan en verbindingen werden gelegd tussen bestuurders en beleidsmedewerkers van Maatschappelijke (natuur) organisaties, bedrijfsleven, provincies en andere overheden. Dagvoorzitter Harm Edens (links) interviewt Gelders gedeputeerde Jan Jacob van Dijk | null | image/jpeg | 2,385 | 2,218 | true | true | true | 4 augustus is de 216de dag van het jaar in de gregoriaanse kalender. Hierna volgen nog 149 dagen tot het einde van het jaar. | 1502 - Pieter Coecke van Aelst, Vlaams kunstenaar (overleden 1550)
1521 - Paus Urbanus VII (overleden 1590)
1610 - Cornelis Evertsen de Oude, Zeeuwse luitenant-admiraal (overleden 1666)
1687 - Johan Willem Friso van Nassau-Dietz, Prins van Oranje en stadhouder van Friesland en Groningen (overleden 1711)
1703 - Lodewijk van Orléans, Hertog van Valois en van Orléans (overleden 1752)
1715 - Charlotte Sophie van Aldenburg, Rijksgravin van Aldenburg, Rijksgravin Bentinck (overleden 1800)
1755 - Nicolas-Jacques Conté, Frans schilder en uitvinder (overleden 1805)
1758 - Jean-Baptiste Nompère de Champagny, Hertog van Cadore (overleden 1834)
1792 - Edward Irving, Schots dominee (overleden 1834)
1792 - Percy Bysshe Shelley, Engels dichter (overleden 1822)
1805 - William Rowan Hamilton, Iers wis- en natuurkundige, en filosoof (overleden 1865)
1810 - Maurice de Guérin, Frans dichter (overleden 1839)
1821 - Louis Vuitton, Frans ambachtsman (overleden 1892)
1834 - John Venn, Engels logicus en wiskundige (overleden 1923)
1839 - Walter Pater, Engels schrijver, essayist en criticus (overleden 1894)
1853 - John Henry Twachtman, Amerikaans kunstschilder (overleden 1902)
1859 - Knut Hamsun, Noors romanschrijver (overleden 1952)
1876 - John Scaddan, 10ᵉ premier van West-Australië (overleden 1934)
1880 - Werner von Fritsch, Duits generaal (overleden 1939)
1884 - Henri Cornet, Frans wielrenner (overleden 1941)
1884 - Jacques Hoogveld, Nederlands atleet (overleden 1948)
1885 - Johan Cortlever, Nederlands zwemmer en waterpoloër (overleden 1972)
1890 - Erich Weinert, Duits schrijver (overleden 1953)
1894 - Milton Jones, Amerikaans autocoureur (overleden 1932)
1897 - Aarne Arvonen, Fins oorlogsveteraan (overleden 2009)
1897 - Adolf Heusinger, Duits generaal (overleden 1982)
1900 - Elizabeth Bowes-Lyon, echtgenote van koning George VI en de moeder van koningin Elisabeth II van het Verenigd Koninkrijk (overleden 2002)
1901 - Louis Armstrong, Amerikaans jazz-trompettist en zanger (overleden 1971)
1904 - Witold Gombrowicz, Pools schrijver (overleden 1969)
1904 - Helen Kane, Amerikaans zangeres en actrice (overleden 1966)
1906 - Marie José van België, Belgisch prinses (overleden 2001)
1910 - Anita Page, Amerikaans actrice (overleden 2008)
1910 - William Schuman, Amerikaans componist (overleden 1992)
1912 - Raoul Wallenberg, Zweeds diplomaat (overleden 1947?)
1913 - Jean Saint-Fort Paillard, Frans ruiter (overleden 1990)
1917 - John Fitch, Amerikaans autocoureur (overleden 2012)
1918 - Jacob van der Ende, Nederlands verzetsstrijder (overleden 1941)
1919 - Michel Déon, Frans schrijver (overleden 2016)
1919 - Emmy Lopes Dias, Nederlands actrice (overleden 2005)
1920 - Enrique Beech, Filipijns voetballer en schietsporter (overleden 2012)
1920 - Helen Thomas, Amerikaans journaliste (overleden 2013)
1922 - Pieter Jacob Kwint, Nederlands Engelandvaarder, verzetsman, geheim agent en student (overleden 1944)
1922 - Luis Aponte Martínez, Puerto Ricaans kardinaal en aartsbisschop (overleden 2012)
1924 - Raymonde Serverius, Belgisch sopraan (overleden 2006)
1928 - Christian Goethals, Belgisch autocoureur (overleden 2003)
1928 - Udham Singh, Indiaas hockeyer (overleden 2000)
1930 - Enrico Castellani, Italiaans beeldend en instalatiekunstenaar (overleden 2017)
1930 - Ali al-Sistani, Irakees sjiitisch-geestelijk leider
1931 - Rien Huizing, Nederlands nieuwslezer en journalist
1932 - Frances E. Allen, Amerikaans informatica (overleden 2020)
1932 - Guillermo Mordillo, Argentijns cartoonist (overleden 2019)
1933 - Rudi van Dantzig, Nederlands choreograaf (overleden 2012)
1933 - Thé Tjong-Khing, Nederlands striptekenaar en illustrator
1934 - Rutger Kopland, Nederlands schrijver en dichter (overleden 2012)
1935 - Michaël Slory, Surinaams dichter (overleden 2018)
1936 - Roland Lommé, Vlaamse televisiepresentator (overleden 2006)
1936 - Mani Matter, Zwitsers componist en singer-songwriter (overleden 1972)
1937 - David Bedford, Engels componist en muziekpedagoog (overleden 2011)
1941 - Kaija Mustonen, Fins schaatsster
1941 - Timi Yuro, Amerikaans zangeres (overleden 2004)
19 |
|
sl | https://sl.wikipedia.org/wiki/Bazilika_Superga | Bazilika Superga | Kompleks | Bazilika Superga / Kompleks | Kupola | English: Basilica di Superga (Turin) - Dome | null | image/jpeg | 4,914 | 7,696 | true | true | true | Bazilika Superga je cerkev v bližini Torina v Italiji, ki je ime dobila po kraju, sicer pa je njeno ime Basilica della Natività di Maria Vergine. Baziliko je mogoče doseči s pomočjo zobate železnice iz predmestja Sassi. | null |
|
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Thenelles | Thenelles | null | Thenelles | null | Français : Carte des communes françaises: Thenelles English: Map commune FR insee code 02741.png | Poziția localității Thenelles | image/png | 605 | 756 | true | true | true | Thenelles este o comună în departamentul Aisne din nordul Franței. În 2006 avea o populație de 583 de locuitori. | Thenelles este o comună în departamentul Aisne din nordul Franței. În 2006 avea o populație de 583 de locuitori. |
|
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Rudi | Rudi | Bildgalleri | Rudi / Bildgalleri | null | English: Stamp of Moldova | null | image/jpeg | 234 | 194 | true | true | true | Rudi är en kommun och en by i Soroca rajon i norra Moldavien. Orten ligger på Dnestrs östra sida, 170 km från huvudstaden Chișinău.
I det lilla samhället finns ett den geodesiska mätpunkten Rudi som ingår i världsarvet Struves meridianbåge. | null |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Colmenar_(M%C3%A1laga) | Colmenar (Málaga) | Cultura | Colmenar (Málaga) / Cultura | Escuela antigua | English: Former school in Colmenar | null | image/jpeg | 2,144 | 2,848 | true | true | true | Colmenar es un municipio español de la provincia de Málaga, Andalucía. Está situado en la parte oriental de la provincia, en la comarca de la Axarquía, capital de los Montes de Málaga, a unos 32 km de la ciudad de Málaga y a unos 44 km de la ciudad de Vélez-Málaga. Su nombre hace referencia a las colmenas de abejas que fueron la base de la economía local durante mucho tiempo. | null |
|
ceb | https://ceb.wikipedia.org/wiki/Garfield_(lungsod_sa_Tinipong_Bansa,_Kansas) | Garfield (lungsod sa Tinipong Bansa, Kansas) | null | Garfield (lungsod sa Tinipong Bansa, Kansas) | null | English: Post office, library, and city hall in Garfield, Kansas | null | image/jpeg | 1,715 | 3,185 | true | true | true | Lungsod ang Garfield sa Tinipong Bansa. Ang Garfield nahimutang sa kondado sa Pawnee County ug estado sa Kansas, sa sentro nga bahin sa nasod, 1,900 km sa kasadpan sa ulohang dakbayan Washington, D.C. 633 metros ibabaw sa dagat kahaboga ang nahimutangan sa Garfield, ug adunay 190 ka molupyo.
Ang yuta palibot sa Garfield kay patag. Ang kinahabogang dapit sa palibot dunay gihabogon nga 646 ka metro ug 1.6 km sa kasadpan sa Garfield. Kunhod pa sa 2 ka tawo kada kilometro kwadrado sa palibot sa Garfield. Ang kinadul-ang mas dakong lungsod mao ang Larned, 17.1 km sa amihanan-sidlakan sa Garfield. Hapit nalukop sa kasagbotan ang palibot sa Garfield.
Ang klima klima sa kontinente. Ang kasarangang giiniton 15 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 30 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa 0 °C. Ang kasarangang pag-ulan 716 milimetro matag tuig. Ang kinabasaan nga bulan Hunyo, sa 146 milimetro nga ulan, ug ang kinaugahan Enero, sa 11 milimetro. | Lungsod ang Garfield sa Tinipong Bansa. Ang Garfield nahimutang sa kondado sa Pawnee County ug estado sa Kansas, sa sentro nga bahin sa nasod, 1,900 km sa kasadpan sa ulohang dakbayan Washington, D.C. 633 metros ibabaw sa dagat kahaboga ang nahimutangan sa Garfield, ug adunay 190 ka molupyo.
Ang yuta palibot sa Garfield kay patag. Ang kinahabogang dapit sa palibot dunay gihabogon nga 646 ka metro ug 1.6 km sa kasadpan sa Garfield. Kunhod pa sa 2 ka tawo kada kilometro kwadrado sa palibot sa Garfield. Ang kinadul-ang mas dakong lungsod mao ang Larned, 17.1 km sa amihanan-sidlakan sa Garfield. Hapit nalukop sa kasagbotan ang palibot sa Garfield.
Ang klima klima sa kontinente. Ang kasarangang giiniton 15 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 30 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa 0 °C. Ang kasarangang pag-ulan 716 milimetro matag tuig. Ang kinabasaan nga bulan Hunyo, sa 146 milimetro nga ulan, ug ang kinaugahan Enero, sa 11 milimetro. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Autostrada_A10 | Autostrada A10 | Lage und Verlauf | Autostrada A10 / Lage und Verlauf | Die A 10 bei Imperia | L'A10 dietro Oneglia, Imperia, Italy | null | image/jpeg | 687 | 1,024 | true | true | true | Die Autostrada A 10, auch Autostrada dei Fiori genannt, ist eine italienische Autobahn in Ligurien, die von Genua die Blumenküste entlang über Savona und Imperia nach Ventimiglia führt. Der sechs Kilometer lange Abschnitt zwischen der französischen Staatsgrenze und Ventimiglia ist mautfrei. | Die Autobahn verläuft auf ihrer gesamten Länge entlang der italienischen Riviera, vorbei an Städten wie Genua, Savona, Imperia und Ventimiglia. Die nördliche Richtungsfahrbahn (→ Ventimiglia) weist zwischen der A 26 bei Genua-Voltri und Albisola, die südliche Richtungsfahrbahn (→ Genua) zwischen Varazze und der A 26 drei Fahrstreifen auf. Die restlichen Abschnitte sind vierstreifig, allerdings fehlt beim Großteil der Strecke ein Standstreifen.
Aufgrund des bergigen Terrains der westlichen ligurischen Küste, weist die Autobahn auf ihrer Strecke zahlreiche Tunnel und Talbrücken (s. u. Viadotto Polcevera) auf.
Die Autostrada dei Fiori beginnt an einer Verzweigung mit der A 7 in Genua. Auf ihrem Weg in Richtung Westen führt sie zunächst durch die westlichen Vororte Genuas, wie Pegli und Voltri, ehe sich die beiden Richtungsfahrbahnen teilen. Die Nordfahrbahn führt durch das Hinterland der Rivieraküste, während die Südfahrbahn küstennah, mit einigen engen Kurven geführt wird. In Voltri zweigt die A 26 nach Gravellona Toce ab. Bis nach Albisola werden die Fahrbahnen getrennt voneinander geführt, ab der Anschlussstelle werden sie parallel geführt und man gelangt in die Hafenstadt Savona. Hier besteht gleichzeitig ein Anschluss über die A 6 nach Turin.
In Savona wechseln auch die Betreibergesellschaften und die A 10 führt nun in einem ständigen Wechsel von Talbrücken und Tunnels zur Grenze nach Menton. Dabei durchquert sie unter anderem auch die westlichste Provinzhauptstadt Liguriens, die Stadt Imperia. An der italienisch/französischen Grenze bei Ventimiglia / Menton mündet die A 10 nahtlos in die französische A 8.
Die A 10 kann deshalb auch in zwei Teile untergliedert werden, und zwar in die Abschnitte:
Genua – Savona, betrieben von der Autostrade per l’Italia, 1967 eröffnet
Savona – Ventimiglia, betrieben von der Autostrada dei Fiori S.p.A., 1971 freigegeben |
|
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/La_Petite-Pierre | La Petite-Pierre | null | La Petite-Pierre | null | La Petite-Pierre | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | La Petite-Pierre is een gemeente in het Franse departement Bas-Rhin en telt 612 inwoners. De plaats maakt deel uit van het arrondissement Saverne. | La Petite-Pierre (Duits: Lützelstein) is een gemeente in het Franse departement Bas-Rhin (regio Grand Est) en telt 612 inwoners (1999). De plaats maakt deel uit van het arrondissement Saverne. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/National_Register_of_Historic_Places_listings_in_Newton_County,_Missouri | National Register of Historic Places listings in Newton County, Missouri | Current listings | National Register of Historic Places listings in Newton County, Missouri / Current listings | null | English: Neosho High School This is an image of a place or building that is listed on the National Register of Historic Places in the United States of America. Its reference number is 02000906 | Neosho High School | image/jpeg | 2,832 | 4,256 | true | true | true | This is a list of the National Register of Historic Places listings in Newton County, Missouri.
This is intended to be a complete list of the properties and districts on the National Register of Historic Places in Newton County, Missouri, United States. Latitude and longitude coordinates are provided for many National Register properties and districts; these locations may be seen together in a map.
There are 12 properties and districts listed on the National Register in the county.
This National Park Service list is complete through NPS recent listings posted May 29, 2020. | null |
|
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Sacombe | Sacombe | null | Sacombe | null | English: St. Catherine's Church - Sacombe, Hertfordshire. Although changed greatly by the Victorians, the church of St. Catherine, Sacombe, dates back to the 14th century. | Ilustracja | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | Sacombe – wieś i civil parish w Anglii, w Hertfordshire, w dystrykcie East Hertfordshire. W 2011 civil parish liczyła 177 mieszkańców. Sacombe jest wspomniana w Domesday Book jako Seuechampe/Seuechampa, Seuecampe/Seuechamp. | Sacombe – wieś i civil parish w Anglii, w Hertfordshire, w dystrykcie East Hertfordshire. W 2011 civil parish liczyła 177 mieszkańców. Sacombe jest wspomniana w Domesday Book (1086) jako Seuechampe/Seuechampa, Seuecampe/Seuechamp. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Lope_de_Mendoza | Lope de Mendoza | Primeros años | Lope de Mendoza / Biografía / Primeros años | Virgen del Perdón, Capilla de Lope de Mendoza (Catedral de Santiago de Compostela) | Español: Antecapilla de la Capilla de Lope de Mendoza, Catedral de Santiago de Compostela. Capilla funeraria patrocinada por el sevillano, arzobispo de Santiago de Compostela, Lope de Mendoza (†1445). Imagen gótica de alabastro. | null | image/jpeg | 3,692 | 2,769 | true | true | true | Lope de Mendoza. Eclesiástico castellano. Fue Obispo de Mondoñedo y Arzobispo de Santiago de Compostela | Lope de Mendoza nació en Sevilla hacia 1363, escogiendo como segundón de la familia la carrera eclesiástica y graduándose en Leyes. Fue primero obispo de Mondoñedo en 1393 y luego Arzobispo de Santiago de Compostela. Ocupó la sede de compostela primero como Administrador Apostólico en septiembre de 1399 y luego ya Arzobispo al menos desde marzo de 1400. La interinidad se debió a la huida a Portugal del derrotado anterior arzobispo Juan García Manrique. Al principio de su mandato aumentará el intervencionismo regio, de hecho Enrique III le nombró para intentar disminuir el poder acumulado en Galicia por Pedro Enríquez, conde de Lemos y de Trastamara. Se reestructuraría el Adelantamiento y se crearía el puesto de Corregidor. Intentó evitar la pobreza y relajación del clero y el caos en que se encontraba el patrimonio de la Iglesia por los manejos de los nobles. Sugirió que los nobles moraran en sus casas y no en la Corte para disminuir su poder, y dictó las famosas Ordenanzas de Muros en 1406 así como constituciones para los gremios de azabacheros, plateros y cambiadores de Santiago. Participó en la campaña de conquista de Antequera en 1410 y en las Cortes de Madrid de 1419, que declararon mayor de edad al rey Juan II. |
|
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Co%C8%9Bu%C8%99ca | Coțușca | null | Coțușca | null | ro:Categorie:Hărţi ale judeţului Botoşani | Coțușca – Mappa | image/png | 1,011 | 1,111 | true | true | true | Coțușca è un comune della Romania di 5.127 abitanti, ubicato nel distretto di Botoșani, nella regione storica della Moldavia.
Il comune è formato dall'unione di 9 villaggi: Avram Iancu, Cotu Miculinți, Coțușca, Crasnaleuca, Ghireni, Mihail Kogălniceanu, Nichiteni, Nicolae Bălcescu, Puțureni. | Coțușca è un comune della Romania di 5.127 abitanti, ubicato nel distretto di Botoșani, nella regione storica della Moldavia.
Il comune è formato dall'unione di 9 villaggi: Avram Iancu, Cotu Miculinți, Coțușca, Crasnaleuca, Ghireni, Mihail Kogălniceanu, Nichiteni, Nicolae Bălcescu, Puțureni. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%9F%E3%83%8F%E3%82%A6%E3%83%BB%E3%82%AF%E3%83%8F%E3%83%AB%E3%83%81%E3%82%AF | ミハウ・クハルチク | null | ミハウ・クハルチク | null | English: Michał Kucharczyk | null | image/jpeg | 520 | 473 | true | true | true | ミハウ・クハルチクは、ポーランドのサッカー選手。ポーランド代表。ポジションはミッドフィールダー。 | ミハウ・クハルチク（ポーランド語: Michał Kucharczyk、1991年3月20日 - ）は、ポーランドのサッカー選手。ポーランド代表。ポジションはミッドフィールダー。 |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Gradara_Castle | Gradara Castle | null | Gradara Castle | null | English: Gradara castle under the snow, winter 2010 Italiano: Gradara dopo una nevicata nell'inverno del 2010 | null | image/jpeg | 2,832 | 4,256 | true | true | true | The Gradara Castle is a medieval fortress that is located in the town of Gradara, Marche, in Italy.
It is protected by two walls, the outermost of which extends for almost 800 meters, making it the imposing structure. Particularly striking is the view of the fortress and the underlying historical village at night.
The castle is one of the most visited monuments in the region and is the scene of museum events, musical and artistic.
Gradara was, by geographical position, since ancient times a crossroads of traffic and people: during the Middle Ages the fortress was one of the main theaters of clashes between militias loyal to the papacy and the turbulent families Romagna and Marche.
Situated at 142 metres above sea level, with the Republic of San Marino, Rimini and Carpegna in the background, Gradara represents an extraordinary urban and architectural combination. Legend has it that the castle was the scene of the famous and tragic love story of Paolo and Francesca, caught in each other's arms and killed by Gianciotto, Francesca's husband. This love story was immortalized by Dante in his Divine Comedy.
The Gradara Castle dates back to the period between 11th and 15th centuries. | The Gradara Castle is a medieval fortress that is located in the town of Gradara, Marche, in Italy.
It is protected by two walls, the outermost of which extends for almost 800 meters, making it the imposing structure. Particularly striking is the view of the fortress and the underlying historical village at night.
The castle is one of the most visited monuments in the region and is the scene of museum events, musical and artistic.
Gradara was, by geographical position, since ancient times a crossroads of traffic and people: during the Middle Ages the fortress was one of the main theaters of clashes between militias loyal to the papacy and the turbulent families Romagna and Marche.
Situated at 142 metres above sea level, with the Republic of San Marino, Rimini and Carpegna in the background, Gradara represents an extraordinary urban and architectural combination. Legend has it that the castle was the scene of the famous and tragic love story of Paolo and Francesca, caught in each other's arms and killed by Gianciotto, Francesca's husband. This love story was immortalized by Dante in his Divine Comedy.
The Gradara Castle dates back to the period between 11th and 15th centuries. Its history is inextricably linked with the infamous feuds between the Malatesta and Montefeltro families. This long-standing conflict came to a halt only after the control of the castle fell into the hands of the Sforza family. It was Dante, however, who intervened with his Divine Comedy, making the castle the locale for the tale of Paolo and Francesca and thus turning the castle forever into a symbol of love. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E7%A5%9E%E5%A5%88%E5%B7%9D%E4%B8%AD%E5%A4%AE%E4%BA%A4%E9%80%9A | 神奈川中央交通 | 貸切色 | 神奈川中央交通 / 車両 / 車両塗装 / 貸切色 | null | Fleet of Kanachu Kanko, painted Kanachu Hire (old name) color. Model: Mitsubishi Fuso Aero Queen II KC-MS822P License plate: KNN22 KA-198（湘南22か・198） Place：Lake Ashinoko: Hakone town, Kanagawa Japan | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | 神奈川中央交通株式会社は、神奈川県平塚市に本社を設置するバス事業者である。通称は「神奈中バス」。小田急グループのうちの一社で、神奈川県バス協会と東京バス協会の双方に加盟している。小田急電鉄の持分法適用会社である。 | 旧来の貸切色は、1953年6月に導入された車両から導入された、白地に赤と青の塗り分け。貸切・観光バス用車両や、一部の路線バス車両・特定輸送車両等に用いられた。2013年現在でも、旧貸切色そのままあるいは簡略化（特定色）したデザインで、企業・学校・養護学校等の特定輸送車両に用いられている。
1989年には、スーパーハイデッカー車の導入とともに、ブルーイエローと共通する新デザインの貸切色が採用されたが、1997年以降は順次小田急グループ統一デザインに変更された。なお、車体のロゴ表記は、神奈中ハイヤー時代はKanachu Hire)、神奈中観光となってからの車体表記はKanachuで、いずれも神奈中本体の所属車両とは異なっている。 |
|
yue | https://zh-yue.wikipedia.org/wiki/%E4%B8%89%E8%81%AF%E6%9B%B8%E5%BA%97 | 三聯書店 | null | 三聯書店 | 三聯書店 | zh:域多利皇后街, Queen Victoria Street, Central, Hong Kong By KennethTom | null | image/jpeg | 960 | 1,280 | true | true | true | 三聯書店（Joint Publishing）係香港嘅書局，1948年開張。所謂「三聯」係指由原先喺上海經營嘅「生活書店」、「讀書出版社」、「新知書店」三間書店聯合創辦嘅。 | 三聯書店（Joint Publishing）係香港嘅書局，1948年開張。所謂「三聯」係指由原先喺上海經營嘅「生活書店」、「讀書出版社」、「新知書店」三間書店聯合創辦嘅。 |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Devonport_Kings_Road_railway_station | Devonport Kings Road railway station | Ocean Quay | Devonport Kings Road railway station / Ocean Quay | The station opened in 1904 with the flagpole on the left flying the American Line flag for the passengers on the St Louis, which had arrived 4 hours early | English: The station opened in 1904 with the flagpole on the left flying the American Line flag for the passengers on the St Louis | null | image/jpeg | 395 | 1,159 | true | true | true | Devonport Kings Road railway station was the London and South Western Railway station in Devonport, Devon, England. It opened in 1876 and closed in 1964. For the first 14 years it was a terminal station with trains to London departing eastwards, but from 1890 it became a through station with trains to London departing westwards. | A 63 ch (1.3 km) branch from Devonport goods yard to Stonehouse Pool was opened for goods traffic in 1876 and completed the following year. This started next to the signal box and dived down a steep gradient to pass beneath the goods shed in a tunnel. It then ran alongside Kings Road, crossed beneath the junction of Stonehouse Bridge, Devonport Hill and Richmond Walk, to terminate on the waterside opposite Admiral's Hard slipway. From 1893 the LSWR started to attract passengers from trans-Atlantic liners and on 9 April 1904 it opened a two-platform Ocean Quay station at Stonehouse Pool, with a 350 ft (110 m) platform, 2 waiting rooms and a customs hall.
The GWR continued to hold the contract for carrying mail from the liners to London, but a number of the liner companies arranged for the LSWR to carry their passengers. This caused a race for the fastest train to London with fatal consequences. On 9 May 1904 City of Truro was the first locomotive recorded in excess of 100 mph while working one of the GWR's trains, with the whole journey to London taking just 3 hours 54 minutes. The GWR route was shortened by 20¼ miles on 1 July 1906 with the opening of the Castle Cary Cut-Off line that avoided the "Great Way Round" through Bristol Temple Meads, but in the early hours of 30 June 1906 an LSWR special had derailed at high speed passing through Salisbury railway station, after which speeds returned to a more sedate pace, with trains taking around five hours.
The traffic never lived up to the LSWR's expectations so it closed Ocean Quay on 28 May 1910, after which all ocean traffic was handled by the GWR from Millbay Docks. The line remained open for freight traffic until 30 May 1970 although the last train had run in 1966. |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%8C,_%D0%9F%D1%8C%D0%B5%D1%80 | Капелль, Пьер | null | Капелль, Пьер | null | Français : Le chansonnier, libraire et goguettier Pierre Capelle, éditeur de La clé du Caveau. | null | image/jpeg | 1,499 | 1,420 | true | true | true | Пьер Капелль — французский литератор.
Один из основателей литературного общества «Погребок». Написал несколько водевилей, памфлет «Aneries révolutionnaires», «la Clé du Caveau», «Nouvelle Encyclopedie poétique», «Dictionnaire d'éducation morale, de science et de littérature», «Manuel de la typographie française». | Пьер Капелль (фр. Pierre Adolphe Capelle; 1775—1830) — французский литератор.
Один из основателей литературного общества «Погребок». Написал несколько водевилей, памфлет «Aneries révolutionnaires» (1802), «la Clé du Caveau», «Nouvelle Encyclopedie poétique» (1818—1819), «Dictionnaire d'éducation morale, de science et de littérature» (1810), «Manuel de la typographie française» (1826). |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Jawdhar | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/ff/VueGrandeMosqueMahdia.JPG | Jawdhar | Under al-Mansur | Jawdhar / Under al-Mansur | The Fatimid-era Great Mosque of al-Mahdiya | Français : Grande mosquée de Mahdia, vue à partir du toit d'El Borj Kebir, Tunisie | null | image/jpeg | 2,848 | 4,288 | true | true | true | Jawdhar, surnamed al-Ustadh, was a eunuch slave who served the Fatimid caliphs al-Qa'im, al-Mansur, and al-Mu'izz as chamberlain and de facto chief minister until his death. He was an extremely powerful figure in the Fatimid court, and the accession of al-Mansur was probably due to his machinations. His collected documents and letters were published after his death by his secretary as the Sirat al-Ustadh Jawdhar, and form one of the main historical sources for the governance of the Fatimid state in the period. | According to the official Fatimid accounts, al-Qa'im died on 17 May 946, at a critical moment for the Fatimid Caliphate, when a large-scale rebellion under the Berber preacher Abu Yazid had overrun Ifriqiya and was threatening al-Mahdiya itself. He was succeeded not by his oldest son, but by the younger Isma'il, who became the new caliph as al-Mansur (r. 946–953). Jawdhar insists in his memoirs that he was the trustee of al-Mansur's secret nomination as his father's heir already at the time of al-Qa'im's own accession in 934, but modern historians of the Fatimid period, such as Heinz Halm and Michael Brett, suspect that al-Mansur's unheralded rise to power was the result of a palace intrigue headed by none other than Jawdhar, with the participation of other figures from al-Qa'im's harem.
Jawdhar himself played a prominent role in safeguarding al-Mansur's position: the new caliph ordered the confinement of all his uncles and brothers to the palace under Jawdhar's supervision. Halm qualifies his role as "majordomo", and when al-Mansur managed to break the siege of al-Mahdiya and pursued the retreating rebels inland, Jawdhar remained behind in charge of al-Mahdiya. When al-Mansur defeated the rebel forces on 13 August 946, Jawdhar read the victory dispatch before the congregation at the Great Mosque of Mahdiya.
When the rebel leader was finally defeated and captured on 15 August 947, al-Mansur, in the dispatch announcing his victory, set Jawdhar free. For the next quarter-century, writes the historian Michael Brett, Jawdhar would be "the iron man of the administration" as the caliph's right-hand man, a position which earned him considerable antipathy, and few friends. Apart from the agents appointed from his own entourage, his only political allies among the wider Fatimid elites were the Kalbid emirs of Sicily. |
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%EB%8B%A4%EB%B9%84%EB%93%9C_%EC%98%A4%EC%8A%A4%ED%94%BC%EB%82%98 | 다비드 오스피나 | null | 다비드 오스피나 | null | English: David Ospina | null | image/jpeg | 5,184 | 3,456 | true | true | true | 다비드 오스피나 라미레스는 콜롬비아의 축구 선수이다. 포지션은 골키퍼이며 현재 이탈리아 세리에 A의 나폴리 소속이다. | 다비드 오스피나 라미레스(스페인어: David Ospina Ramírez, 1988년 8월 31일 ~ )는 콜롬비아의 축구 선수이다. 포지션은 골키퍼이며 현재 이탈리아 세리에 A의 나폴리 소속이다. |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-tw/%E9%93%83%E8%9F%BE%E5%B1%9E | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f8/Bombina_orientalis_amplexus.jpg | 铃蟾属 | 屬內分類 | 铃蟾属 / 進化和分類 / 屬內分類 | 東方鈴蟾 | Deutsch: Chinesische Rotbauchunke im Amplexus. Author: Klemens Bottig Source: Eigene Fotografie | null | image/jpeg | 600 | 450 | true | true | true | 鈴蟾屬是兩棲綱無尾目鈴蟾科的一屬，根據不同的文獻現存五種或者八種，分布於歐洲和亞洲東部地區。是一種小型蛙類，成蛙腹部顏色鮮艷，起到警告色的作用。遇到危險時會將腹部朝上，並分泌毒液。從進化歷史的觀點上它們屬於比較原始的無尾目動物，屬於無尾目中的始蛙亞目。 | 洛倫茲·奧肯於1816年把多彩鈴蟾和紅腹鈴蟾放在了一個鈴蟾屬（Bombina）。多彩鈴蟾於1758年被卡爾·林奈記錄為Rana variegata，紅腹鈴蟾被他在1761年記錄為Rana bombina。1768年這兩個種被約瑟夫·尼古拉·洛朗歸入蟾蜍屬。1820年布拉西歐斯·梅倫再次描寫鈴蟾屬，但是把這個屬的拉丁名字叫做Bombinator。到1907年為止這個拉丁名字是該屬的正式名稱。1907年列昂哈德·黑斯·斯戴聶格根據動物命名優先權的規則把該屬的名字改回奧肯的名字，但是梅倫的名字依然是最常見的該屬的異名。
鈴蟾的屬內分類部分還有爭議，因此不同的論文對各個種的地位的觀點也不同。根據分子生物學研究結果目前鈴蟾屬分兩個亞屬和六個種。過去獨立的兩個東亞的種強婚刺鈴蟾（Bombina fortinuptialis）和微蹼鈴蟾（Bombina microdeladigitora）是大蹼鈴蟾的地區同種。
鈴蟾亞屬
紅腹鈴蟾（Bombina bombina）
東方鈴蟾（Bombina orientalis）
亞平寧鈴蟾（Bombina pachypus）
多彩鈴蟾（Bombina variegata）
Grobina
利川鈴蟾（Bombina lichuanensis ）
大蹼鈴蟾（Bombina maxima）
一些種之間，比如紅腹鈴蟾和多彩鈴蟾之間，可以雜交，條件是兩個種在同一地區共存。不過這樣的交叉地區僅限於非常狹窄的地帶。雜種的顏色非常多變，介於父母種之間。它們完全可以再繁殖，但是尤其在交叉地區的中心地區雜交種的死亡率明顯高。通過基因分析可以在交叉地區10倍的地方確定父母種的影響，但是離交叉地區的距離越遠，雜交種的表型就越不明顯。 |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Parque_del_F%C3%B3rum | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/90/BCN-ParcForum-4923.jpg | Parque del Fórum | Situación | Parque del Fórum / Situación | Vista aérea de la zona del Fórum Universal de las Culturas 2004. | Català: Vista aèria del Parc del Forum (Barcelona) durant la cel·lebració del Forum Universal de les Cultures 2004. | null | image/jpeg | 800 | 1,200 | true | true | true | El parque del Fórum es un parque público situado entre la ciudad de Barcelona y San Adrián del Besós. Fue creado en 2004 con un diseño de Elías Torres y José Antonio Martínez Lapeña. Lo gestiona la empresa municipal del Ayuntamiento de Barcelona Barcelona Servicios Municipales. | Se encuentra en el límite norte de la ciudad de Barcelona, en el cruce entre la avenida Diagonal, la calle Taulat y la rambla de Prim, al lado del mar. Se puede acceder en metro (parada El Maresme-Fórum, L4) o en Trambesós (parada Fórum). |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Mosa%C3%AFque_byzantine | Mosaïque byzantine | La mosaïque byzantine au Proche-Orient | Mosaïque byzantine / La mosaïque byzantine au Proche-Orient | Le pavement de mosaïque de l’église du Mont Nébo (baptistère, 530). | Mount Nebo, Jordan - mosaics | null | image/jpeg | 1,243 | 1,912 | true | true | true | La mosaïque byzantine, dont l’apogée se situe entre le VIᵉ siècle et le XVᵉ siècle, plonge ses racines dans une longue tradition venue de la Grèce antique et de Rome. À partir du IVᵉ siècle, les églises chrétiennes adoptèrent et adaptèrent cette tradition pour dépeindre des scènes de la vie religieuse et de la Bible, non plus sur les pavements de leurs édifices mais sur leurs murs et leurs plafonds. Les artistes byzantins devinrent renommés pour leur technique et leur inspiration, influençant ceux du royaume normand de Sicile au XIIᵉ siècle ainsi que ceux de Venise, de Rome et d’autres villes de l’ancienne Italie byzantine, de même que ceux de Russie, d’Ukraine et d’autres pays du monde orthodoxe. L’art de la mosaïque s’estompa au cours de la Renaissance quoique divers artistes comme Raphaël continuèrent à pratiquer les anciennes techniques. Hors de l’empire byzantin, ces techniques furent adoptées à la fois par des artistes juifs pour la décoration des synagogues et par des artistes musulmans pour celle des mosquées et des palais. | Les provinces à l’est de l’Empire romain et plus tard de l’empire byzantin héritèrent de la tradition antique. Tout comme en Italie et à Constantinople, nombre d’églises et d’édifices laïcs en Syrie et en Égypte furent décorés de panneaux de mosaïque fort complexes entre les Vᵉ siècle et VIIIᵉ siècle. La plupart de ces œuvres d’art furent détruites par la suite, mais les fouilles archéologiques ont mis au jour nombre d’exemples impressionnants.
L’exemple le plus intéressant de mosaïque byzantine en Orient est la carte de Madaba ou mosaïque de Madaba, exécutée entre 542 et 570 comme pavement de l’église Saint-Georges de Madaba (aujourd’hui en Jordanie). Découverte en 1894, cette mosaïque est la plus vieille description cartographique de la Terre Sainte. Elle représente une région s’étendant du Liban au nord jusqu’au Delta du Nil au sud, de la Méditerranée à l’ouest au désert à l’est. La partie la plus élaborée de cette carte est la ville de Jérusalem située en son centre. La mosaïque est enrichie de nombre de représentations venant de la nature : animaux, barques de pêches, ponts et palmiers.
L’un des premiers exemples de mosaïque byzantine dans la région se trouve au mont Nébo, important centre de pèlerinage dans l’empire puisque ce fut l’endroit où, selon la Bible, Moïse mourut. Parmi les nombreuses mosaïques retrouvées dans le complexe religieux découvert après 1933, le plus intéressant se trouve dans le baptistère. Le pavement en mosaïque couvre une surface de 9 m sur 3 m et fut assemblé en 530. Il présente des scènes pastorales et de chasse au milieu d’une faune et d’une flore typique du Moyen-Orient.
L’église des saints Lot et Procope fut fondée en 567 dans le village de Nébo au pied du mont du même nom (maintenant Khirbet Mukhayyat). Son pavement de mosaïque décrit diverses activités quotidiennes comme les vendanges. Deux autres mosaïques spectaculaires furent découvertes dans l’église de Jean le Prêcheur, tout près. L’une des mosaïques recouvrait complètement l’autre si bien que cette dernière ne fut retrouvée que lors de restaurations modernes. Les personnages de la mosaïque cachée ont ainsi pu échapper à la fureur iconoclaste.
Madaba demeura un important centre de production de mosaïque du Vᵉ siècle au VIIIᵉ siècle. Dans l’église des Apôtres, on peut voir au milieu du panneau principal la déesse de la mer, Thalassa, entourée de poissons et d’autres créatures marines, auxquels on ajouta divers oiseaux, mammifères, plantes et fruits du Moyen-Orient.
Les mosaïques qui décorent le monastère Sainte-Catherine sur le mont Sinaï en Égypte datent de l’époque de Justinien. Bien que les pillages et destructions aient fait disparaitre la plupart des mosaïques de cette région, celles de ce monastère ont survécu. Sur le mur du haut, on peut voir Moïse sur deux panneaux sur un fond de paysage. Dans l’abside se trouve une "Transfiguration de Jésus" sur fond doré. L’abside* est entourée de larges bandes sur lesquelles figurent des médaillons où sont reproduits les apôtres et divers prophètes, ainsi que deux figures « contemporaines », l’abbé du monastère, Longinos, et Jean le Diacre. Ces panneaux furent probablement créés en 565/566 .
Jérusalem, ville des Lieux Saints, et ses nombreuses églises devaient avoir un grand nombre d’églises couvertes de mosaïques; toutefois, peu survécurent aux vagues de destructions successives et celles qui subsistent ne rendent pas justice à ce qui dut être la richesse de la cité. La plus importante est celle dite « Mosaïque arménienne » découverte en 1894 sur la rue des Prophètes, près de la porte de Damas. Elle reproduit une vigne dont le pied est dans un vase avec ces nombreux sarments et grappes. Sur les branches on peut voir des paons, des canards, des cigognes, des pigeons, un aigle, des perdrix et un perroquet dans une cage. L’inscription se lit : « En mémoire et pour le salut de tous les Arméniens dont le Seigneur connait le nom ». Sous l’un des coins de la mosaïque se trouve une petite grotte naturelle contenant des ossements humains datant probablement des Vᵉ siècle ou VIᵉ siècle. Le sym |
|
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/S%C3%B4ng_Aras | Sông Aras | null | Sông Aras | Dòng chảy của sông Aras được tô đậm | English: Map of the Aras River highlighted on a map of the Kura River watershed | null | image/jpeg | 866 | 1,484 | true | true | true | Aras, là sông chảy qua các quốc gia Thổ Nhĩ Kỳ, Armenia, Azerbaijan, và Iran. Sông có tổng chiều dài 1.072 kilômét, và diện tích lưu vực là 102.000 km², đây là một trong các sông dài nhất tại vùng Kavkaz.
Sông Aras bắt nguồn từ Erzurum, Thổ Nhĩ Kỳ và hợp với sông Akhurian ở đông nam của Digor, chảy dọc theo biên giới Thổ Nhĩ Kỳ-Armenian, và sau đó chảy gần một hành lang nối Thổ Nhĩ Kỳ với vùng tách rời Nakhchivan của Azerbaijan. Sông sau đó chảy dọc theo biên giới Iran-Azerbaijan và Iran-Armenia. Sông tiếp tục chảy dọc theo biên giới giữa Iran và phần lãnh thổ chính của Azerbaijan đến nơi gặp sông Kura tại làng Sabirabad.
Các sông Zangmar, Sariso, Ghotour, Hajilar, Kalibar, Ilghena, Darreh và Balha là những chi lưu chính của Aras từ phía nam. Tại Thổ Nhĩ Kỳ, sông Ghareso chảy vào từ phía tả. Các sông Akhurian, Metsamor, Hrazdan, Azat, Vedi, Arpa, Vorotan, Voghdji và Megri từ Armenia ở phía bắc. Sông Khachin, Okhchi, Kuri và Kandlan chảy vào từ Azerbaijan ở phía bắc. | Aras (cũng viết là Araks, Arax, Araxi, Araxes, Araz, hay Yeraskh; tiếng Armenia: Արաքս hay Երասխ (Araqs hay Erasx), tiếng Azerbaijan: Araz, tiếng Ba Tư: ارس (Aras), tiếng Thổ Nhĩ Kỳ: Aras, tiếng Kurd: Aras or Erez; tiếng Nga: Аракс; Latinh: Aboras), là sông chảy qua các quốc gia Thổ Nhĩ Kỳ, Armenia, Azerbaijan, và Iran. Sông có tổng chiều dài 1.072 kilômét (666 dặm), và diện tích lưu vực là 102.000 km², đây là một trong các sông dài nhất tại vùng Kavkaz.
Sông Aras bắt nguồn từ Erzurum, Thổ Nhĩ Kỳ và hợp với sông Akhurian ở đông nam của Digor, chảy dọc theo biên giới Thổ Nhĩ Kỳ-Armenian, và sau đó chảy gần một hành lang nối Thổ Nhĩ Kỳ với vùng tách rời Nakhchivan của Azerbaijan. Sông sau đó chảy dọc theo biên giới Iran-Azerbaijan và Iran-Armenia. Sông tiếp tục chảy dọc theo biên giới giữa Iran và phần lãnh thổ chính của Azerbaijan đến nơi gặp sông Kura tại làng Sabirabad.
Các sông Zangmar, Sariso, Ghotour, Hajilar, Kalibar, Ilghena, Darreh và Balha là những chi lưu chính của Aras từ phía nam (hữu). Tại Thổ Nhĩ Kỳ, sông Ghareso chảy vào từ phía tả. Các sông Akhurian, Metsamor, Hrazdan, Azat, Vedi, Arpa, Vorotan, Voghdji và Megri từ Armenia ở phía bắc. Sông Khachin, Okhchi, Kuri và Kandlan chảy vào từ Azerbaijan ở phía bắc (tả). |
|
xmf | https://xmf.wikipedia.org/wiki/%E1%83%94%E1%83%9A%E1%83%98%E1%83%96%E1%83%90%E1%83%91%E1%83%94%E1%83%97_%E1%83%B0%E1%83%94%E1%83%9C%E1%83%A1%E1%83%97%E1%83%A0%E1%83%98%E1%83%AF%E1%83%98 | ელიზაბეთ ჰენსთრიჯი | null | ელიზაბეთ ჰენსთრიჯი | null | English: Elizabeth Henstridge | null | image/jpeg | 1,600 | 1,067 | true | true | true | ელიზაბეთ ფრანსეს ჰენსთრიჯი — ინგლისარი არტისტი. ჩინებული რე ჯემა სიმონსი-შ როლით ABC-შ სერიალს ბონიშ თხობელეფს. | ელიზაბეთ ფრანსეს ჰენსთრიჯი (ინგლ. Elizabeth Frances Henstridge; დ. 11 ეკენია, 1987, ინგლისი) — ინგლისარი არტისტი. ჩინებული რე ჯემა სიმონსი-შ როლით ABC-შ სერიალს ბონიშ თხობელეფს. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Bad_Salzig | Bad Salzig | Schienenverkehr | Bad Salzig / Verkehr / Schienenverkehr | Schiffsleichterung am 1. April 1955 | Nederlands: Collectie / Archief : Fotocollectie Van de Poll Reportage / Serie : Rijnvaart, reportage vanaf sleepboot Damco 9: West-Duitsland Beschrijving : Voorbereidingen voor de doorvaart Bad Salzig - Bingen i.v.m. bochten, stroomversnellingen en lage waterstand. Overslag van lading ter hoogte van Bad Salzig, vooraan de Damco 128 Datum : 1 april 1955 Locatie : Bad Salzig, Duitsland, West-Duitsland Trefwoorden : binnenvaartschepen, heuvels, hijskranen, laden en lossen, rivieren Fotograaf : Poll, Willem van de Auteursrechthebbende : Nationaal Archief Materiaalsoort : Negatief (6x6) Nummer archiefinventaris : bekijk toegang 2.24.14.02 Bestanddeelnummer : 254-1105 | null | image/jpeg | 2,545 | 2,622 | true | true | true | Bad Salzig ist einer von zehn Ortsbezirken der linksrheinischen Stadt Boppard. Auf der rechten Rheinseite gegenüber ragen die Feindlichen Brüder Burg Liebenstein und Burg Sterrenberg hoch über den Rhein. Bis zum 31. Dezember 1975 war Bad Salzig eine eigenständige Gemeinde. | Bad Salzig hat den Schienenhaltepunkt Boppard-Bad Salzig an der linken Rheinstrecke. Dieser Haltepunkt wird im Stundentakt von einer Nahverkehrslinie bedient, die zwischen Mainz und Köln pendelt und somit auch Bad Salzig mit der Kernstadt Boppard verbindet. Der Haltepunkt hat zwei Bahnsteiggleise mit 295 m Länge und einer Bahnsteighöhe von 34 cm. Da diese an allen Haltepunkten und Bahnhöfen der linken Rheinstrecke auf 76 cm vereinheitlicht werden soll, hat der Bopparder Stadtrat im Jahr 2011 beschlossen, die Station Bad Salzig in den Folgejahren zu modernisieren und insbesondere die Bahnsteigkante zu erhöhen.
Der Haltepunkt war früher ein Bahnhof. Eröffnet wurde dieser im Jahr 1881. Das Bahnhofsgebäude existiert heute noch und steht unter Denkmalschutz. Es wird als Kultur- und Vereinszentrum genutzt. Im Dachgeschoss des alten Bahnhofs wurde ein Heimatmuseum eingerichtet. |
|
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Kol%C3%A1%C5%BE | Koláž | Galerie | Koláž / Galerie | null | Čeština: Aleš Lamr, Uvnitř barev, kombinovaná technika na plátně (2013) | null | image/jpeg | 1,280 | 1,004 | true | true | true | Koláž je výtvarná technika, při níž se na zvolený podklad lepí jiný materiál, většinou vystřižený nebo vytržený, v záměrně neobvyklých souvislostech, s novým významem. Koláž zahrnuje celou řadu způsobů provedení výsledného díla, ve dvou- i třírozměrném prostoru. Podkladem i nalepovaným materiálem bývá nejčastěji papír – tiskoviny, také fotografie, textil nebo předměty. Název „koláž“ byl přenesen i do dalších oborů, v nichž se užívá střihu a spojení stávajících částí do nového celku, mluví se o koláži v hudbě, literatuře, fotografii, filmu, ve videoartu, reklamě, knižní grafice a dalších formách užité tvorby. Pro svou jednoduchost se koláž často používá ve školách, při výtvarné práci s dětmi. Pomocí koláže dnes např. tvoří interierový designer tzv. moodboard.... | null |
|
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Li%C3%AAn_minh_s%E1%BA%A3n_xu%E1%BA%A5t_%C4%91%E1%BA%AFp_d%E1%BA%A7n_Fraunhofer | Liên minh sản xuất đắp dần Fraunhofer | null | Liên minh sản xuất đắp dần Fraunhofer | null | Deutsch: Logo der Fraunhofer-Allianz Generative Fertigung. Wurde 2008 von der Allianz eigenständig generiert und hergestellt. | null | image/jpeg | 275 | 1,007 | true | true | true | Có trụ sở tại Stuttgart và tích hợp mười viện của Hội Fraunhofer trên khắp nước Đức, các hoạt động của Liên minh sản xuất đắp dần Fraunhofer liên quan đến việc sản xuất các mô hình, nguyên mẫu, công cụ và các sản phẩm cuối dòng nhỏ. Hội Fraunhofer bao gồm hơn 80 viện nghiên cứu, 59 trong số đó là các học viện Fraunhofer trên khắp nước Đức. Với 17.000 nhân viên, tổ chức lớn nhất cho nghiên cứu tiên tiến ở châu Âu cung cấp cho Liên minh một nền tảng trung tâm cho các giải pháp liên quan đến các quy trình sản xuất đắp dần. | Có trụ sở tại Stuttgart và tích hợp mười viện của Hội Fraunhofer trên khắp nước Đức, các hoạt động của Liên minh sản xuất đắp dần Fraunhofer liên quan đến việc sản xuất các mô hình, nguyên mẫu, công cụ và các sản phẩm cuối dòng nhỏ. Hội Fraunhofer bao gồm hơn 80 viện nghiên cứu, 59 trong số đó là các học viện Fraunhofer trên khắp nước Đức. Với 17.000 nhân viên, tổ chức lớn nhất cho nghiên cứu tiên tiến ở châu Âu cung cấp cho Liên minh một nền tảng trung tâm cho các giải pháp liên quan đến các quy trình sản xuất đắp dần. |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Spanish_nationalism | Spanish nationalism | null | Spanish nationalism | The badge of the Spanish co-monarchy of Ferdinand II of Aragon and Isabella I of Castile. It officially represents the unification of Spain.[1] | Español: Divisas de los Reyes Católicos en el Cancionero de Pedro Marcuello: yugo con el nudo gordiano cortado, haces de flechas y granada | null | image/jpeg | 768 | 598 | true | true | true | Spanish nationalism has its origins in Castilian-based culture. Its development runs parallel to that of the state-building process carried out by the Spanish monarchy, and to the surge in patriotic sentiment in the landlocked territories galvanized by the Reconquista — a period that began in what would eventually become the Kingdom of Castile and ended in the final conquest of Granada in 1492. This explains why the Castilian language became known universally as the Spanish language. Hence, Spanish nationalism is a historical corollary or synecdochal evolution of an expansionist phase in Castilian nationalism, much like the process by which early English nationalism came to define all of British nationalism, or by which Latin and Sabine political identity came to successfully assimilate all other ethnicities in the Italian Peninsula, sometimes forcefully, into becoming a single national entity.
In spite of the early Castilian genesis of Spanish nationalism, it must be emphasized that more recent stages of Castilian nationalism are sometimes indifferent or even inimical to Spanish unionism. | Spanish nationalism has its origins in Castilian-based culture. Its development runs parallel to that of the state-building process carried out by the Spanish monarchy, and to the surge in patriotic sentiment in the landlocked territories galvanized by the Reconquista — a period that began in what would eventually become the Kingdom of Castile and ended in the final conquest of Granada in 1492. This explains why the Castilian language became known universally as the Spanish language. Hence, Spanish nationalism is a historical corollary or synecdochal evolution of an expansionist phase in Castilian nationalism, much like the process by which early English nationalism came to define all of British nationalism, or by which Latin and Sabine political identity came to successfully assimilate all other ethnicities in the Italian Peninsula, sometimes forcefully, into becoming a single national entity.
In spite of the early Castilian genesis of Spanish nationalism, it must be emphasized that more recent stages of Castilian nationalism are sometimes indifferent or even inimical to Spanish unionism. |
|
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Marseillan_(H%C3%A9rault) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e8/Marseillan_Village.jpg | Marseillan (Hérault) | null | Marseillan (Hérault) | null | Vue du village de Marseillan. Août 2006. | null | image/jpeg | 640 | 853 | true | true | true | Marseillan en francés y oficialmente, Massilhàn en occitano, es una localidad y comuna francesa situada en el departamento de Hérault, en la región de Occitania.
Situada entre las ciudades de Sète y Agda, se encuentra en la ribera de la albufera de Thau donde se vierte el canal del Midi.
Marseillan es conocida por su estación balnearia llamada Marseillan-Plage y por ser uno de los centros de producción de marisco, en particular de ostras y cangrejos, de la región. | Marseillan en francés y oficialmente, Massilhàn en occitano, es una localidad y comuna francesa situada en el departamento de Hérault, en la región de Occitania.
Situada entre las ciudades de Sète y Agda, se encuentra en la ribera de la albufera de Thau donde se vierte el canal del Midi.
Marseillan es conocida por su estación balnearia llamada Marseillan-Plage y por ser uno de los centros de producción de marisco, en particular de ostras y cangrejos, de la región. |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Storia_di_Castel_Goffredo | Storia di Castel Goffredo | Età antica | Storia di Castel Goffredo / Età antica | La Pigna, segnacolo funebre di epoca romana collocato nei giardini pubblici di Castel Goffredo | Italiano: Castel Goffredo, monumento "La Pigna", segnacolo funebre romano. | null | image/jpeg | 800 | 621 | true | true | true | La storia di Castel Goffredo, comune italiano situato nell'Alto Mantovano al confine con la provincia di Brescia, iniziò già nella prima metà del III millennio a.C., anche se il centro abitato attuale venne fondato in età romana per poi svilupparsi nel corso dei secoli successivi. In epoca altomedievale la storia della città fu strettamente legata al controllo delle potenti famiglie dei Visconti, dei Della Scala e della Repubblica di Venezia. Ma la storia della città resta indissolubilmente legata ai Gonzaga, che per quattrocento anni la governarono. Feudo autonomo dal 1444 al 1602 col primo marchese Alessandro Gonzaga, qui nel 1511 con Aloisio Gonzaga ebbero origine i rami cadetti dei "Gonzaga di Castel Goffredo, Castiglione e Solferino" e il ramo minore dei "Gonzaga di Castel Goffredo", che si estinse nel 1593. Castel Goffredo divenne una capitale gonzaghesca.
Con l'avvento di Napoleone il comune fece parte della Repubblica Cisalpina e, dopo la sua caduta, del Lombardo-Veneto; nel 1861 venne infine unito al Regno d'Italia seguendone le successive vicende storiche. | Alcuni reperti archeologici (tre cuspidi di freccia e un pugnale in selce e frammenti umani) rinvenuti in area archeologica Rassica, hanno permesso di ipotizzare una frequentazione umana nel territorio di Castel Goffredo, ricco di acqua, a partire già dall'età del bronzo. Nel corso del Bronzo Medio (1600-1300 a.C.) Castel Goffredo fu interessato dal modello insediativo di tipo terramaricolo. Nel 1890 durante uno scavo sulla riva sinistra del torrente Tartaro nell'area archeologica Rassica, a sud-est dell'abitato, venne scoperta una terramara su un piccolo dosso.
La zona è stata interessata anche dalla colonizzazione etrusca, testimoniata dal ritrovamento di importanti reperti di uso quotidiano (tazze e brocche per l'acqua). Anche la presenza celtica nella zona è confermata dal rinvenimento, nel 1980, di due sepolture e di un frammento di spada in ferro.
Alcune are votive e una lapide sepolcrale trovate a Castel Goffredo e conservate al Museo Civico di Brescia, fanno inoltre ritenere un insediamento in epoca romana (I secolo d.C.). Tra i reperti spicca la cosiddetta "stele funeraria di Publius Magius Manius" rinvenuta a Casalpoglio, una testimonianza archeologica tra le più ragguardevoli che mai siano state scoperte nel mantovano occidentale. Questo il testo dell'iscrizione:
Quest'area, appartenente alla zona dell'Alto Mantovano infatti venne interessata dalla centuriazione di Mantova. Di questo periodo è la scoperta nel 1989, accanto all'Oratorio di San Michele Arcangelo, di tracce di una necropoli romana, con pezzi in ceramica, bronzo, tessere di mosaico e monete.
Sulla romanizzazione del centro storico, alcuni studiosi suppongono che questo fosse diviso in dodici isolati e caratterizzato da cardini e decumani e che all'intersezione del "cardo massimo" e "decumano massimo" fosse posto il forum, oggi rappresentato da Piazza Mazzini.
Anche la presenza dei Longobardi è data da ritrovamenti di bassorilievi marmorei in frazione Bocchere e da un marmo lavorato con cornici e stella esagonale nell'Oratorio di San Michele Arcangelo in frazione Zecchini. |
|
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Actiniu | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6b/Electron_shell_089_actinium.png | Actiniu | null | Actiniu | Configurația electronică a atomului de actiniu | null | null | image/png | 1,835 | 1,678 | true | true | true | Actiniul este un element chimic radioactiv, notat cu simbolul Ac, descoperit în anul 1899 de către chimistul André-Louis Debierne având numărul atomic 89, iar masa atomică este de 227,0278 uam. A fost primul element radioactiv care a fost izolat, deși poloniul, radiul și radonul erau observate înainte, însă neizolate până în anul 1902. Este întâlnit sub forma a 36 de izotopi, cei mai stabili fiind ²²⁵Ac, ²²⁶Ac și ²²⁷Ac. A dat denumirea seriei actinidelor, un grup de 15 elemente asemănătoare între actiniu și lawrenciu în tabelul periodic.
Actiniul este un metal foarte rar, fiind prezent în scoarța Pământului ca urme reziduale în minereurile de uraniu, cantitățile de actiniu din minereu fiind de ordinul miligramelor la o tonă de minereu brut. Răspândirea actiniului în scoarța terestră este de 5 · 10⁻¹⁴ %.
Datorită intensității radioactivității sale, are puține domenii de utilizare, precum radioimunoterapia sau folosirea neutronilor emiși ca sursă energetică.
În tehnologia chimică sau metalurgia clasică nu se cunosc aplicații industriale ale actiniului. | Actiniul este un element chimic radioactiv, notat cu simbolul Ac, descoperit în anul 1899 de către chimistul André-Louis Debierne având numărul atomic 89, iar masa atomică este de 227,0278 uam. A fost primul element radioactiv care a fost izolat, deși poloniul, radiul și radonul erau observate înainte, însă neizolate până în anul 1902. Este întâlnit sub forma a 36 de izotopi, cei mai stabili fiind ²²⁵Ac, ²²⁶Ac și ²²⁷Ac. A dat denumirea seriei actinidelor, un grup de 15 elemente asemănătoare între actiniu și lawrenciu în tabelul periodic.
Actiniul este un metal foarte rar, fiind prezent în scoarța Pământului ca urme reziduale în minereurile de uraniu, cantitățile de actiniu din minereu fiind de ordinul miligramelor la o tonă de minereu brut. Răspândirea actiniului în scoarța terestră este de 5 · 10⁻¹⁴ %.
Datorită intensității radioactivității sale, are puține domenii de utilizare, precum radioimunoterapia sau folosirea neutronilor emiși ca sursă energetică.
În tehnologia chimică sau metalurgia clasică nu se cunosc aplicații industriale ale actiniului. |
lt | https://lt.wikipedia.org/wiki/Vilky%C4%8Diai | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/19/Vilky%C4%8Diai.JPG | Vilkyčiai | null | Vilkyčiai | null | English: Vilkyčiai, Šilutė District, Lithuania Русский: д. Вилькичяй, Шилутский р-н, Литва | null | image/jpeg | 2,353 | 3,648 | true | true | true | Vilkyčiai – gyvenvietė Šilutės rajone. Šiaurės vakariniu pakraščiu teka Veiviržas. Vilkyčiai Ribojasi su Pangirių, Kebelių, Sakūtėlių, Lankupių, Daugmantų bei Šilininkų kaimais.
Seniūnaitijos centras. Gyvenvietėje veikia Vilkyčių pagrindinė mokykla, medicinos punktas, bendrosios praktikos gydytojo kabinetas, Šilutės raj. savivaldybės F. Bajoraičio viešosios bibliotekos filialas su interneto prieiga, bendruomenės centras, automobilių sporto klubas, paštas, Romos katalikų šv. Brunono bažnyčia, UAB „Aisytė“, UAB „Vilkyčių paukštynas“, kavinė, baras, trys parduotuvės. Rinkiminės apylinkės centras.
Archeologijos paminklas – kapinynas. Istorijos paminklas – evangelikų liuteronų senosios kapinės.
Nuo 1990 m. Vilkyčių kaimo vakarinėje dalyje eksploatuojamas naftos telkinys. Gretimame kaime – Kebeliuose įrengta Vilkyčių autokroso trasa. | Vilkyčiai – gyvenvietė Šilutės rajone. Šiaurės vakariniu pakraščiu teka Veiviržas (Minijos kairysis intakas). Vilkyčiai Ribojasi su Pangirių, Kebelių, Sakūtėlių, Lankupių (Šilutės raj.), Daugmantų bei Šilininkų (abu Klaipėdos raj.) kaimais.
Seniūnaitijos centras. Gyvenvietėje veikia Vilkyčių pagrindinė mokykla, medicinos punktas, bendrosios praktikos gydytojo kabinetas, Šilutės raj. savivaldybės F. Bajoraičio viešosios bibliotekos filialas su interneto prieiga, bendruomenės centras, automobilių sporto klubas, paštas (indeksas LT-99053), Romos katalikų šv. Brunono bažnyčia, UAB „Aisytė“, UAB „Vilkyčių paukštynas“, kavinė, baras, trys parduotuvės. Rinkiminės apylinkės centras.
Archeologijos paminklas – kapinynas (į Lietuvos Respublikos nekilnojamųjų kultūros vertybių registro Archeologinių vietų sąrašą įrašytas 2005 m. balandžio 28 d.). Istorijos paminklas – evangelikų liuteronų senosios kapinės.
Nuo 1990 m. Vilkyčių kaimo vakarinėje dalyje eksploatuojamas naftos telkinys (1,0 mln. tonų). Gretimame kaime – Kebeliuose įrengta Vilkyčių autokroso trasa (nuo 1990 m.). |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Dipinti_del_Moretto | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/87/Madonna_col_Bambino_in_gloria_con_i_santi_Rocco%2C_Zenone_e_Sebastiano.jpg | Dipinti del Moretto | Lista delle opere | Dipinti del Moretto / Lista delle opere | null | Madonna col Bambino in gloria con i santi Rocco, Zenone e Sebastiano (Moretto) | null | image/jpeg | 2,998 | 1,890 | true | true | true | Questa pagina è una lista dei dipinti del Moretto, esposti in una tabella che raccoglie, in ordine cronologico, la sua produzione artistica completa. L'opera del Moretto copre circa quarant'anni di storia, dal 1515 al 1554, e la maggior parte dei dipinti prodotti raffigura temi e personaggi religiosi. In numero inferiore, ma comunque vari, sono invece i ritratti. | null |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-tw/%E5%AD%A3%F0%AC%AD%B8%E7%9B%90 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d4/PhosphoniumAcetateSynthesis.png | 季𬭸盐 | null | 季𬭸盐 | null | English: Phosphonium Acetate Synthesis | Phosphonium Acetate Synthesis from benzyl alcohols | image/png | 390 | 911 | true | true | true | 季鏻鹽是鏻離子的四個氫離子都被烴基取代後形成的季鏻陽離子的鹽，具有通式R₄P⁺X⁻。通常鏻為一種四級有機衍生物，如：氯化四苯鏻(C₆H₅)₄P⁺ Cl⁻ 或碘化四甲基鏻[P(CH₃)₄]⁺I⁻。
烷基三苯基鏻鹽被廣泛的應用於製備維蒂希反應中的維蒂希試劑，該鹽可從三苯基膦和鹵代烴反應製備：
「圖中Ph代表苯基，X代表鹵素」
若烷基為甲基或不具位阻的伯烷基，則反應效果很好；而當烷基為仲烷基時，反應效果通常不佳；叔烷基不可製備成葉立德試劑。鏻鹽是一種穩定的化合物，通常可在乙醇中重結晶純化。
若要製備維蒂希試劑，可先將鏻鹽懸浮於極性非質子溶劑如乙醚或四氫呋喃中，然後加入強鹼去質子化製得。
一項研究
闡述了當芳環帶有活化基團時，使用苯甲醇為起始原料合成醋酸鏻：
「圖中Ac表示乙醯基，酯基被水解為苯酚」
醋酸鏻中的乙醯基不會影響到後續的維蒂希反應。 | 季鏻鹽是鏻離子的四個氫離子都被烴基取代後形成的季鏻陽離子的鹽，具有通式R₄P⁺X⁻。通常鏻為一種四級有機衍生物，如：氯化四苯鏻(C₆H₅)₄P⁺ Cl⁻ 或碘化四甲基鏻[P(CH₃)₄]⁺I⁻。
烷基三苯基鏻鹽被廣泛的應用於製備維蒂希反應中的維蒂希試劑，該鹽可從三苯基膦和鹵代烴反應製備：
「圖中Ph代表苯基，X代表鹵素」
若烷基為甲基或不具位阻的伯烷基（如圖），則反應效果很好；而當烷基為仲烷基時，反應效果通常不佳；叔烷基不可製備成葉立德試劑。鏻鹽是一種穩定的化合物，通常可在乙醇中重結晶純化。
若要製備維蒂希試劑（葉立德），可先將鏻鹽懸浮於極性非質子溶劑如乙醚或四氫呋喃中，然後加入強鹼（如苯基鋰或正丁基鋰）去質子化製得。
一項研究
闡述了當芳環帶有活化基團時，使用苯甲醇為起始原料合成醋酸鏻：
「圖中Ac表示乙醯基，酯基被水解為苯酚」
醋酸鏻中的乙醯基不會影響到後續的維蒂希反應。 |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/KLM_Cargo | KLM Cargo | null | KLM Cargo | Een Boeing 747-400ERF van KLM Cargo op de luchthaven Singapore Changi | KLM Boeing 747-400ERF/SCD (PH-CKC) landing on 20R at Singapore Changi Airport (SIN/WSSS). | null | image/jpeg | 1,398 | 2,000 | true | true | true | KLM Cargo is de vrachtdivisie van de Nederlandse luchtvaartmaatschappij KLM en onderdeel van AIR FRANCE KLM MARTINAIR Cargo. De thuisbasis van KLM Cargo is op Amsterdam Schiphol, net als van het moederbedrijf. KLM Cargo vliegt jaarlijks naar meer dan 200 bestemmingen wereldwijd. Het grootste gedeelte van van de vracht wordt vervoerd op de passagierslijndiensten. Tevens heeft KLM drie Boeing 747-400ERF's waarvan de operatie volledig wordt uitgevoerd door dochterbedrijf Martinair. | KLM Cargo is de vrachtdivisie van de Nederlandse luchtvaartmaatschappij KLM en onderdeel van AIR FRANCE KLM MARTINAIR Cargo. De thuisbasis van KLM Cargo is op Amsterdam Schiphol, net als van het moederbedrijf. KLM Cargo vliegt jaarlijks naar meer dan 200 bestemmingen wereldwijd. Het grootste gedeelte van van de vracht wordt vervoerd op de passagierslijndiensten. Tevens heeft KLM drie Boeing 747-400ERF's waarvan de operatie volledig wordt uitgevoerd door dochterbedrijf Martinair. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Ralph_Freeman_(1880-1950) | Ralph Freeman (1880-1950) | null | Ralph Freeman (1880-1950) | null | Title: Mr Ralph Freeman, Sydney Harbour Bridge Dated: c.1931 Digital ID: 12685_a007_a00704_8730000054r Rights: No known copyright restrictions www.records.nsw.gov.au/about-us/rights-and-permissions We'd love to hear from you if you use our photos/documents. Many other photos in our collection are available to view and browse on our website using Photo Investigator. | null | image/jpeg | 743 | 1,000 | true | true | true | Sir Ralph Freeman est un ingénieur civil britannique né à Londres le 27 novembre 1880, et mort dans la même ville le 11 mars 1950. | Sir Ralph Freeman est un ingénieur civil britannique né à Londres le 27 novembre 1880, et mort dans la même ville le 11 mars 1950 (à 69 ans). |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Goofy%27s_Sky_School | Goofy's Sky School | null | Goofy's Sky School | null | The water tower & sign for Goofy's Sky School in Disney California Adventure. | null | image/jpeg | 3,648 | 2,432 | true | true | true | Goofy's Sky School is a steel wild mouse roller coaster at the Paradise Gardens Park section of Disney California Adventure in Anaheim, California. The ride is based on Disney's 1940 short film Goofy's Glider. The rethemed attraction opened on July 1, 2011. | Goofy's Sky School is a steel wild mouse roller coaster at the Paradise Gardens Park section of Disney California Adventure in Anaheim, California. The ride is based on Disney's 1940 short film Goofy's Glider. The rethemed attraction opened on July 1, 2011. |
|
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%B3%E3%83%B3%E3%82%BD | コンソ | 市場 | コンソ / 文化 / 市場 | コンソの市場 | English: Market scene in Konso, Southwest Ethiopia. A man drinking Sorghum beer. Deutsch: Marktszene in Konso im Südwesten Äthiopiens. Ein Mann trinkt Bier aus Sorghumhirse. | null | image/jpeg | 2,592 | 3,456 | true | true | true | コンソ は、エチオピアの南部諸民族州内の地域名であると同時に、そこで暮らすエスニック・グループの名称でもある。コンソ地域は標高800 mから1800 mほどの山岳地帯にあり、そこで暮らす人々は資源の限られた自然環境の中で外敵の脅威などに備えつつ、最大限の農業生産性を上げようとして、さまざまな工夫を凝らして独特の文化様式を育んできた。その結果生まれた文化的景観は、2011年にUNESCOの世界遺産リストに登録された。なお、世界遺産登録時の評価対象には含まれなかったが、この地域のコンソ遺跡群からは175万年前の世界最古級の握斧などが出土しており、古人類学への貢献という面でも重要な地域である。 | コンソでは34の村のうち7つの村がそれぞれ別の曜日に市場を開く。コンソは基本的に自給社会で、コミュニティ内の交換が基本だが、最初から交換用に栽培されているコーヒーや、自分たちで作った服や土器の一部はコミュニティの外へ出て行く。引き換えにコミュニティ外からもたらされるのは、自給できない塩や鉄（鍛冶は鉄の加工はできるが、原料となる鉄は産出しない）である。 |
|
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Drzewo_%C5%BBycia_(religia) | Drzewo Życia (religia) | Motyw „Drzewa Życia” w sztuce | Drzewo Życia (religia) / Motyw „Drzewa Życia” w sztuce | null | English: Albero della vita (Expo 2015) | null | image/jpeg | 3,456 | 2,304 | true | true | true | Drzewo Życia – biblijne rajskie drzewo, którego owoce miały zapewniać nieśmiertelność. Mimo iż ozdobne drzewo jako motyw mitologiczny występowało w wierzeniach wielu ludów – w czasach prehistorycznych w Mezopotamii, a w starożytności między innymi w Egipcie, Grecji, Babilonii, Persji i Indiach – to Drzewo Życia jest symbolem odnajdywanym dopiero w świętych księgach judaizmu, a także chrześcijaństwa, które widziało w nim prefigurację ukrzyżowanego Mesjasza. Drzewo Życia postrzegane jako wzorzec kulturowy symbolizowało wieczne odradzanie się przyrody, a równocześnie przemijanie ludzkiego losu. Dla chrześcijan utożsamiane z nim drzewo krzyża jest miejscem, w którym śmierć stała się początkiem życia. | Motyw Drzewa Życia był wykorzystywany w architekturze sakralnej. Schemat można zauważyć w rzutach niektórych gotyckich katedr (katedra w Chartres, katedra w Mediolanie). Na fasadzie bazyliki Sagrada Família w Barcelonie umieszczona została rzeźba Drzewa Życia w formie cyprysu. Na jego gałęziach umieszczono alabastrowe figurki białych gołębi. Obraz „Drzewo Życia” Gustava Klimta z 1909 roku, jest zaliczany do grona jego najbardziej rozpoznawalnych i najczęściej reprodukowanych prac.
Odwzorowanie Drzewa Życia z dwoma ptakami występuje także dość często w polskiej sztuce ludowej. Zdaniem dr Haliny Galery z Zakładu Botaniki Środowiskowej UW, prawdopodobnie do tego motywu odwołują się tradycyjne leluje – kurpiowskie wycinanki tworzone w oparciu o jedną, pionową oś i przybierające postać stylizowanego drzewka.
W 2005 roku w Birmingham odsłonięty został pomnik upamiętniający śmierć 2.241 mieszkańców miasta, którzy zginęli podczas 77 nalotów bombowych w okresie między 8 sierpnia 1940, a 1943 rokiem. Rzeźba autorstwa Lorenzo Quinn przedstawia Drzewo Życia w stylizowanym kształcie wyciągniętych dłoni.
Nakręcony w 2011 roku film fabularny „Drzewo życia” (The Tree of Life) stawia pytanie o sens życia. W 84 edycji Nagród (Oskary) Amerykańskiej Akademii Sztuki i Wiedzy Filmowej obraz uzyskał nominacje w kategoriach: Najlepszy film, Najlepszy reżyser i Najlepsze zdjęcia, zaś na Międzynarodowym Festiwalu Filmowym w Cannes w 2011 roku został nagrodzony Złotą Palmą w kategorii Najlepszy film. |
|
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/Comps_(Gironda) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/72/Comps33_vue1.JPG | Comps (Gironda) | null | Comps (Gironda) | null | Français : Village de Comps, Gironde, France | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Comps Okzitaniako udalerri bat da. Administratiboki Frantziako Gironda departamenduan dago, Akitania Berria eskualdean. 2013an 447 biztanle zituen. | Comps (frantsesez eta ofizialki: Comps) Okzitaniako udalerri bat da. Administratiboki Frantziako Gironda departamenduan dago, Akitania Berria eskualdean. 2013an 447 biztanle zituen. |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%B1%D9%88%D9%85%D9%BE%D9%84_%D8%B3%DB%8C.%D8%A2%DB%8C | رومپل سی.آی | null | رومپل سی.آی | null | Model samolotu Rumpler C.I pomalowanego w barwy z pl:1918 roku w lotnictwie polskim. Na skrzydłach, kadłubie i usterzeniu pionowym namalowane tzw. warszawskie znaki rozpoznawcze w postaci tarcz podzielonych na dwa pola w barwach białej i czerwonej. Tarcze te zastąpiono szachownicami biało-czerwonymi. Autor udostępnił grafika jako public domain Zdjęcie pochodzi ze strony pl:http://www.wwi-models.org/Images/Rychlewski/Polish/ | null | image/jpeg | 340 | 700 | true | true | true | رومپل سی. آی یک هواگرد ملخپیشین تکموتوره از نوع شناسایی ساخت شرکت Rumpler Flugzeugwerke است. این هواگرد در سال ۱۹۱۵ میلادی رسماً معرفی گردید و در سالهای ۱۹۱۵–۱۹۱۷ تولید شدهاست. | رومپل سی. آی (به انگلیسی: Rumpler_C.I) یک هواگرد ملخپیشین تکموتوره از نوع شناسایی ساخت شرکت Rumpler Flugzeugwerke است. این هواگرد در سال ۱۹۱۵ میلادی رسماً معرفی گردید و در سالهای ۱۹۱۵–۱۹۱۷ تولید شدهاست. |
|
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/Juaye-Mondaye | Juaye-Mondaye | null | Juaye-Mondaye | null | Nef de l'église de l'abbaye de Mondaye | null | image/jpeg | 3,264 | 2,448 | true | true | true | Juaye-Mondaye Frantziako udalerria da, Calvados departamenduan dagoena, Normandia Beherea eskualdean. 2013an 686 biztanle zituen. | Juaye-Mondaye Frantziako udalerria da, Calvados departamenduan dagoena, Normandia Beherea eskualdean. 2013an 686 biztanle zituen. |
|
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Idade_Antiga | Idade Antiga | Processo de construção | Idade Antiga / Antiguidade na América / Civilização Maia / Cultura maia / Arquitetura maia / Processo de construção | Grande estádio em Chichén Itzá | null | null | image/jpeg | 240 | 320 | true | true | true | Idade Antiga ou Antiguidade, na periodização das épocas históricas da humanidade, é o período que se estende desde a invenção da escrita até a queda do Império Romano do Ocidente. Embora o critério da invenção da escrita como balizador entre o fim da Pré-história e o começo da História propriamente dita seja o mais comum, estudiosos que dão mais ênfase à importância da cultura material das sociedades têm procurado repensar essa divisão mais recentemente. Também não há entre os historiadores um verdadeiro consenso sobre quando se deu o verdadeiro fim do Império Romano e início da Idade Média, por considerarem que processos sociais e econômicos não podem ser datados com a mesma precisão dos fatos políticos.
Também deve-se levar em conta que essa periodização está relacionada à História da Europa e também do Oriente Próximo como precursor das civilizações que se desenvolveram no Mediterrâneo, culminando com Roma. Essa visão se consolidou com a historiografia positivista que surgiu no século XIX, que fez da escrita da história uma ciência e uma disciplina acadêmica. | Todas as evidências parecem sugerir que a maioria dos edifícios foi construída sobre plataformas aterradas cuja altura variava de menos de um metro, no caso de terraços e estruturas menores, a até quarenta e cinco metros, no caso de grandes templos e pirâmides. Uma trama inclinada de pedras partia das plataformas em pelo menos um dos lados, contribuindo para a aparência bi-simétrica comum à arquitetura maia. Dependendo das tendências estilísticas que prevaleciam na área e época, estas plataformas eram construídas de um corte e um aterro de entulhos densamente compactado. Como no caso de muitas outras estruturas, os relevos maias que os adornavam, quase sempre se relacionavam com o propósito da estrutura a que se destinavam. Depois de terminadas, as grandes residências e os templos eram construídos sobre as plataformas. Em tais construções, sempre erguidas sobre tais plataformas, é evidente o privilégio dado ao aspecto estético exterior em contra-ponto à pouca atenção à utilidade e funcionalidade do interior.
Parece haver um certo aspecto repetitivo quanto aos vãos das construções nos quais os arcos (como curvas) são raros, mas frequentemente retos, angulados ou imbricados, tentando mais reproduzir a aparência de uma cabana maia, do que efetivamente incrementar o espaço interior. Como eram necessárias grossas paredes para sustentar o teto, alguns edifícios das épocas mais posteriores utilizaram arcos repetidos ou uma abóbada arqueada para construir o que os maias denominavam pinbal, ou saunas, como a do Templo da Cruz em Palenque. Ainda que completadas as estruturas, a elas iam-se anexando extensos trabalhos de relevo ou pelo menos reboco para aplainar quaisquer imperfeições. Muitas vezes sob tais rebocos foram encontrados outros trabalhos de entalhes e dintéis e até mesmo pedras de fachadas. Comumente a decoração com faixas de relevos era feita em redor de toda a estrutura, provendo uma grande variedade de obras de arte relativas aos habitantes ou ao propósito do edifício. Nos interiores, e notadamente em certo período, foi comum o uso de revestimentos em reboco primorosamente pintados com cenas do uso cotidiano ou cerimonial.
Há sugestão de que as reconstruções e remodelações ocorriam em virtude do encerramento de um ciclo completo do calendário maia de conta larga, de 52 anos. Atualmente, pensa-se que as reconstruções eram mais instigadas por razões políticas do que pelo encerramento do ciclo do calendário, já que teria havido coincidência com a data da assunção de novos governantes.
Não obstante, o processo de reconstrução em cima de estruturas velhas é uma prática comum. Notavelmente, a acrópole de Tikal, parece ser a síntese de um total de 1500 anos de modificações arquitetônicas.
Construções notáveis
Plataformas cerimoniais
Estas eram comumente plataformas de pedra calcária com muros de menos de quatro metros de altura onde se realizavam cerimônias públicas e ritos religiosos. Construídas nas grandes plataformas, eram ao menos realçadas com figuras talhadas em pedra e às vezes tzompantli ou uma estaca usada para exibir as cabeças das vítimas geralmente os derrotados nos jogos de bola mesoamericanos.
Palácios
Grandes e geralmente muito decorados, os palácios geralmente ficavam próximos do centro das cidades e hospedavam a elite da população. Qualquer palácio real grande ou ao menos que tivesse várias câmaras ou erguido em vários níveis, tem sido chamado de acrópole. Tais construções consistiam de várias pequenas câmaras ou pelo menos um pátio interno, parecendo propositadas a servirem de residência a uma pessoa ou pequeno grupo familiar decorada como tal.
Os arqueólogos parecem estar de acordo em que muitos palácios são também o lugar de muitas tumbas mortuárias. Em Copán, debaixo de 400 anos de remodelações posteriores, se descobriu a tumba de um de seus antigos governantes e a acrópole de Tikal parece ter sido o lugar de vários sepultamentos do final do período pré-clássico e início do clássico.
Existe, no entanto, alguns arqueólogos que afirmam serem os palácios locais não muito prováveis para a morada da elite g |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%A4%A7%E6%97%A5%E6%9C%AC%E5%B8%9D%E5%9C%8B%E6%B5%B7%E8%BB%8D%E8%89%A6%E8%89%87%E5%88%97%E8%A1%A8 | 大日本帝國海軍艦艇列表 | 戰艦 | 大日本帝國海軍艦艇列表 / 艦艇 / 軍艦 / 戰艦 | null | English: Russian battleship Pobeda on the Kronstadt roadstead 1901Русский: Эскадренный броненосец Победа на Кронштадтском рейде, 1901 год | null | image/jpeg | 1,391 | 2,115 | true | true | true | 大日本帝國海軍艦艇列表是明治維新至太平洋戰爭終結之前期間，大日本帝國海軍擁有、或計劃擁有的艦艇一覽。
另外，屬於陸軍船舶兵擁有的船舶請參考大日本帝國陸軍兵器列表
再者，關於艦種類別及等級，基本上為竣工時。於終戰時被廢除的類別則不在此限。另外曾作變更的除特別記述外均會以較最要的作為類別的分類，而航空母艦改造等的重要情況下將會在艦種變更前後都作分類。關於日本海軍艦種類別變遷、大日本帝國海軍艦艇條目說明，將會在另一條目記述。 | 東艦「甲鐵」
扶桑
龍驤
甲午戰爭「日清戰爭」擄獲艦
鎮遠號「原清北洋海軍鐵甲艦：鎮遠號」
富士級：富士[II] - 八島
敷島級：敷島 - 朝日 - 初瀬 - 三笠
日俄戰爭擄獲艦
壹岐[I]「原俄羅斯海軍戰艦：沙皇尼古拉一世」
丹後「原俄羅斯海軍戰艦：波爾塔瓦」
相模級：相模「原俄羅斯海軍戰艦：佩列斯維特」 - 周防「原俄羅斯海軍戰艦：勝利」
肥前「原俄羅斯海軍戰艦：列特維贊」
石見「原俄羅斯海軍戰艦：鷹（奧廖爾）」
香取級：香取[I] - 鹿島[I]
薩摩級：薩摩 - 安藝
河內級：河內 - 攝津
金剛級：金剛[II] - 比叡[II] - 榛名 - 霧島
第一次世界大戰的賠償艦
圖爾古特雷斯「原土耳其海軍戰艦：Turgut Reis」「並沒有領取」
拿騷「原德國海軍戰艦：Nassau」「未曾在日本服役，被賣給鋼鐵商解體」
奧爾登堡「原德國海軍戰艦：Oldenburg」「未曾在日本服役，被賣給鋼鐵商解體」
扶桑級：扶桑[II] - 山城
伊勢級：伊勢 - 日向
長門級：長門 - 陸奧
加賀級：加賀「航空母艦」- 土佐「艦體作為靶艦擊沉」
紀伊級：紀伊「未開工」 - 尾張「未開工」 - 十一號艦「未開工」 - 十二號艦「未開工」
大和級：大和[II] - 武藏[III] - 一一〇號艦「航空母艦信濃」- 一一一號艦
改大和級：七九七號艦
超大和級：七九八號艦 - 七九九號艦 |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Monuments_historiques_im_16._Arrondissement_(Paris) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e6/Paris_16_-_Immeuble_Agar_19_rue_Jean_de_La_Fontaine_-1.JPG | Liste der Monuments historiques im 16. Arrondissement (Paris) | Liste | Liste der Monuments historiques im 16. Arrondissement (Paris) / Liste | null | Français : Immeuble Agar - 19 rue de La Fontaine | Gebäude Agar | image/jpeg | 3,647 | 2,636 | true | true | true | Die Liste der Monuments historiques im 16. Arrondissement (Paris) führt die Monuments historiques im 16. Arrondissement der französischen Hauptstadt Paris auf. | null |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Asta_N%C3%B8rregaard | Asta Nørregaard | Portraits | Asta Nørregaard / Portraits | null | Norwegian: Paul Peter Vilhelm Breder (født 1816 i Halden, død 1890), norsk embedsmann, jurist og politiker. Dannebrogsordenen om halsen og St. Olavsordenens ridderkors på brystet.title QS:P1476,no:"Paul Peter Vilhelm Breder (født 1816 i Halden, død 1890), norsk embedsmann, jurist og politiker. Dannebrogsordenen om halsen og St. Olavsordenens ridderkors på brystet." label QS:Lno,"Paul Peter Vilhelm Breder (født 1816 i Halden, død 1890), norsk embedsmann, jurist og politiker. Dannebrogsordenen om halsen og St. Olavsordenens ridderkors på brystet."English: Portrait of Paul Peter Vilhelm Breder (1816-1890), Norwegian civil servant and member of Stortinget with the Order of St. Olav and the Order of the Dannebrog. | null | image/jpeg | 1,200 | 1,037 | true | true | true | Asta Nørregaard was a Norwegian painter who is best known for her portraits. | null |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Rimacola | Rimacola | null | Rimacola | null | English: Rimacola elliptica orchid growing in the Wentworth Falls area, Blue Mountains Australia | null | image/jpeg | 2,721 | 3,641 | true | true | true | Rimacola elliptica, commonly known as the green rock orchid or green beaks, is the only species of plant in the orchid genus Rimacola and is endemic to New South Wales. It is an evergreen species which grows in clumps in sandstone cracks and has bright green leaves and in late spring, produces arching flower stems with up to eighteen dull greenish flowers with reddish or brown markings. It only grows near Sydney, mainly in the Blue Mountains and near Fitzroy Falls. | Rimacola elliptica, commonly known as the green rock orchid or green beaks, is the only species of plant in the orchid genus Rimacola and is endemic to New South Wales. It is an evergreen species which grows in clumps in sandstone cracks and has bright green leaves and in late spring, produces arching flower stems with up to eighteen dull greenish flowers with reddish or brown markings. It only grows near Sydney, mainly in the Blue Mountains and near Fitzroy Falls. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Seckauer_Margaretenlegende | Seckauer Margaretenlegende | null | Seckauer Margaretenlegende | Eine Seite der Handschrift (UBG Ms 781, fol. 72v); oben ein Abschnitt der dreizeilig nachgetragenen Margaretenlegende, darunter Psalm 115 in Latein | Deutsch: UBG Ms 781 Psalterium; fol. 72v, Eintragungen auf den oberen Blatträndern („Legende von der heiligen Margarete“) | null | image/jpeg | 1,940 | 1,386 | true | true | true | Bei der Seckauer Margaretenlegende, die in der Handschrift Ms. 781 der Universitätsbibliothek Graz auf den Blättern 71v–110r in den ersten drei Zeilen überliefert ist, handelt es sich um eine selbstständige Neubearbeitung der Lebens- und Leidensgeschichte der heiligen Margareta von Antiochien in einfacher mittelhochdeutscher Sprache. Sie wurde im 14. Jahrhundert in Seckau nachträglich aufgezeichnet. | Bei der Seckauer Margaretenlegende (auch Grazer Margaretenlegende), die in der Handschrift Ms. 781 der Universitätsbibliothek Graz auf den Blättern 71v–110r in den ersten drei Zeilen überliefert ist, handelt es sich um eine selbstständige Neubearbeitung der Lebens- und Leidensgeschichte der heiligen Margareta von Antiochien in einfacher mittelhochdeutscher Sprache. Sie wurde im 14. Jahrhundert in Seckau nachträglich aufgezeichnet. |
|
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%9B%9B%E8%A7%92%E5%8F%8D%E6%A3%B1%E6%9F%B1 | 四角反棱柱 | null | 四角反棱柱 | null | English: Tetragonal trapezohedron | null | image/png | 640 | 499 | true | true | true | 在幾何學中，四角反稜柱是基底為四邊形的反稜柱。
若底面為正方形、側面為正三角形則稱為正四角反稜柱，是一種半正多面體，但不是阿基米德立體。 | 在幾何學中，四角反稜柱是基底為四邊形的反稜柱。
若底面為正方形、側面為正三角形則稱為正四角反稜柱，是一種半正多面體，但不是阿基米德立體。 |
|
sq | https://sq.wikipedia.org/wiki/Amanda_Lear | Amanda Lear | null | Amanda Lear | Amanda Lear | Français : Amanda Lear, lors d'une signature à la FNAC Forum, Paris, le 5 février 2010 | null | image/jpeg | 1,835 | 1,442 | true | true | true | Amanda Lear është këngëtare, piktore, aktore dhe prezantuese. Lindi më 18 nëntor 1939 në Hong Kong. | Amanda Lear është këngëtare, piktore, aktore dhe prezantuese . Lindi më 18 nëntor 1939 në Hong Kong. |
|
az | https://az.wikipedia.org/wiki/Ujqorod | Ujqorod | null | Ujqorod | null | English: Flag of Uzhhorod, Ukraine. Українська: Прапор міста Ужгорода, Україна. Опис прапора Прапор являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох горизонтально розташованих кольорових смуг: верхньої – синього кольору, яка становить ½ ширини прапора і нижньої – золотистого кольору, яка становить ½ ширини прапора. Співвідношення ширини прапора до його довжини 1:2. У лівому верхньому куті прапора на синьому фоні нанесено контурне золотисте зображення герба м.Ужгорода. | Bayraq | image/png | 500 | 1,000 | true | true | true | Ujqorod — Ukraynanın qərbində, Uj çayda, Slovakiya ilə sərhədtə yerləşən şəhər. Zakarpat oblastın paytaxtı. | Ujqorod (ukr. Ужгород) — Ukraynanın qərbində, Uj çayda, Slovakiya ilə sərhədtə yerləşən şəhər. Zakarpat oblastın paytaxtı. |
|
el | https://el.wikipedia.org/wiki/%CE%9C%CE%BF%CE%BD%CE%AE_%CE%A0%CE%B1%CE%BC%CE%BC%CE%B1%CE%BA%CE%AC%CF%81%CE%B9%CF%83%CF%84%CE%BF%CF%85 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9f/Pammakaristos_Church_fragments.JPG | Μονή Παμμακάριστου | Ιστορική αναδρομή | Μονή Παμμακάριστου / Ιστορική αναδρομή | Τμήματα της διακόσμησης του ναού στο Αρχαιολογικό Μουσείο της Κωνσταντινούπολης | English: Column capital decorated with busts of apostles. Marble, Pammakaristos Church excavations. Early 14th century. Inv. 71.147 T | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | Η Μονή Παμμακάριστου, γνωστή και ως Εκκλησία της Θεοτόκου Παμμακάριστου ή Θεοτόκου μονή, είναι μια από τις πιο γνωστές ελληνικές ορθόδοξες βυζαντινές εκκλησίες και σημαντικό μνημείο στην Κωνσταντινούπολη. Από το 1601 ο κυρίως ναός λειτουργεί ως Φετιγιέ Τζαμί και το παρεκκλήσιο ως μουσείο. Πρόκειται για ένα από τα σημαντικότερα δείγματα Παλαιολόγειας αρχιτεκτονικής της Κωνσταντινούπολης και είναι το τελευταίο προ-οθωμανικό κτήριο που στέγασε το Οικουμενικό Πατριαρχείο. Έχει επίσης τα περισσότερα βυζαντινά ψηφιδωτά στην Πόλη μετά την Αγία Σοφία και την Μονή της Χώρας. | Σύμφωνα με τους περισσότερους μελετητές, ο ναός κτίστηκε μεταξύ του 11ου και του 12ου αιώνα. Πολλοί ιστορικοί και αρχαιολόγοι πιστεύουν ότι η αρχική κατασκευή μπορεί να αποδοθεί στον Μιχαήλ Ζ΄ Δούκα (1071-1078), άλλοι θεωρούν ότι θεμελιώθηκε στην εποχή των Κομνηνών, όταν ο μέγας δομέστικος και κουροπαλάτης Ιωάννης Κομνηνός έχτισε ένα αντρικό μοναστήρι αφιερωμένο στην Παναγία. Ο Ελβετός μελετητής και βυζαντινολόγος Ernest Mamboury υποστήριξε ότι το αρχικό κτίριο ανεγέρθηκε τον 8ο αιώνα.
Το παρεκκλήσιο στο νότιο τμήμα του ναού προστέθηκε κατά την πρώιμη Παλαιολόγεια περίοδο και αφιερώθηκε στον Λόγο του Θεού. Το ναΰδριο ανεγέρθηκε περί το 1294 από τον Μιχαήλ Γκλαβά Δούκα Ταρχανιώτη, πρωτοστράτορα του Αυτοκράτορα Ανδρόνικου Β' Παλαιολόγου και τη σύζυγό του Μαρία, αδελφή του Αλέξιου Α΄ Κομνηνού. Κατ' άλλη άποψη ολοκληρώθηκε από την σύζυγό του μετά τον θάνατο και την ταφή του εκεί, η οποία τότε εκάρη μοναχή και πήρε το όνομα Μάρθα. Την ίδια εποχή ανακαινίστηκε και ο κυρίως ναός, όπως έδειξε μελέτη του τέμπλου. Μια κομψή αφιερωματική επιγραφή στον Χριστό, γραμμένη από τον ποιητή Μανουήλ Φιλή, εκτείνεται κατά μήκος του παρεκκλησίου, εντός και εκτός του.
Στους μεσοβυζαντινούς χρόνους λειτούργησε ως γυναικείο μοναστήρι. Στη μονή και πιο συγκεκριμένα στο ναό της Παναγίας βρισκόταν η ονομαστή ψηφιδωτή φορητή εικόνα της Παναγίας της Παμμακαρίστου, η οποία σήμερα βρίσκεται στο Πατριαρχείο στο Φανάρι.
Μετά την Άλωση της Κωνσταντινούπολης παρέμεινε στα χέρια των Ελλήνων. Σύμφωνα με τον Μιχαήλ Κριτόβουλο, εκεί συναντήθηκε ο Πατριάρχης Γεννάδιος Σχολάριος με τον Μωάμεθ τον Πορθητή, προκειμένου να παραχωρηθούν προνόμια στο Πατριαρχείο. Εκεί μετακινήθηκε και η έδρα του Πατριαρχείου το 1456, μετά από σύντομη παραμονή στον Ναό των Αγίων Αποστόλων (1453-1456). Εκεί εκτίθεντο πολύτιμα σκεύη και ιερά λείψανα ως το 1597, οπότε το Πατριαρχείο εκδιώθηκε και μετεγκαταστάθηκε στο Ναό της Θεοτόκου Παραμυθίας στο Βλαχ Σεράι, όπου μεταφέρθηκαν και τα ιερά σκεύη και λείψανα.
Το 1602, ο Σουλτάνος Μουράτ Γ' μετέτρεψε την Παμμακάριστο σε μουσουλμανικό τέμενος και το ονόμασε «Φετχιέ Τζαμί». Για τις ανάγκες της προσευχής, κατεδαφίστηκαν οι περισσότεροι εσωτερικοί τοίχοι προκειμένου να δημιουργηθεί μεγαλύτερος χώρος.
Το συγκρότημα, το οποίο είχε παραμεληθεί, αποκαταστάθηκε το 1949 από το Βυζαντινό Ινστιτούτο Αμερικής και το Dumbarton Oaks που το επανέφεραν στην αρχική του λαμπρότητα του. Τότε ήλθαν στο φως άριστης τέχνης ενδιαφέροντα μωσαϊκά, μεταξύ των οποίων και η λεγόμενη «Δέηση». Επίσης στο τέμενος έγιναν και πολλές εργασίες και παρεμβάσεις αρχιτεκτονικής υποστήριξης και συντήρησης. Σήμερα ο κυρίως Ναός λειτουργεί ως τέμενος, ενώ το παρεκκλήσιο με τα εξαιρετικά μωσαϊκά έχει μετατραπεί σε Μουσείο.
Στην Μονή Παμμακαρίστου είχαν ταφεί ο Αυτοκράτορας Αλέξιος Α' Κομνηνός, η κόρη του Άννα Κομνηνή και πολλά από τα μέλη της δυναστείας των Παλαιολόγων, αλλά σήμερα δεν υπάρχουν κάποια ίχνη από τους βυζαντινούς αυτούς τάφους. |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/HafenCity | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/98/Karte_HafenCity.svg | HafenCity | null | HafenCity | Detailkaart van HafenCity | null | null | image/svg+xml | 688 | 1,175 | true | true | true | HafenCity is een stadsdeel van de Duitse stad Hamburg, centraal gelegen in het district Hamburg-Mitte. HafenCity wordt gevormd door een aantal riviereilanden van de Elbe, waaronder Kehrwieder en Wandrahm en de oude haven Großen Grasbrooks, gelegen op het voormalige riviereiland Grasbrook.
In HafenCity wordt de oude vrije handelszone van de Hamburgse haven terug grootschalig herbevolkt door herinrichting van de ruimte met kantoren, hotels, woningzones en openbare bouwwerken met als landmark de Elbphilharmonie. De bedoeling is het bewonersaantal van net geen 2.000 in 2013 binnen een termijn van circa 10 jaar tot 12.000 te laten stijgen, met kantoorruimtes voor 45.000 werknemers. Dit masterplan voor stadsontwikkeling wordt door zijn omvang tot de grootste van Europa gerekend, en is deels geïnspireerd door Docklands in Londen.
HafenCity is daarmee het jongste stadsdeel van de stad. Het werd op 1 maart 2008 gevormd, als het resultaat van de wetgeving "Gesetz über die räumliche Gliederung der Freien und Hansestadt Hamburg) - RäumGlG". | HafenCity is een stadsdeel van de Duitse stad Hamburg, centraal gelegen in het district Hamburg-Mitte. HafenCity wordt gevormd door een aantal riviereilanden van de Elbe, waaronder Kehrwieder en Wandrahm en de oude haven Großen Grasbrooks, gelegen op het voormalige riviereiland Grasbrook.
In HafenCity wordt de oude vrije handelszone van de Hamburgse haven terug grootschalig herbevolkt door herinrichting van de ruimte met kantoren, hotels, woningzones en openbare bouwwerken met als landmark de Elbphilharmonie. De bedoeling is het bewonersaantal van net geen 2.000 in 2013 binnen een termijn van circa 10 jaar tot 12.000 te laten stijgen, met kantoorruimtes voor 45.000 werknemers. Dit masterplan voor stadsontwikkeling wordt door zijn omvang tot de grootste van Europa gerekend, en is deels geïnspireerd door Docklands in Londen.
HafenCity is daarmee het jongste stadsdeel van de stad. Het werd op 1 maart 2008 gevormd, als het resultaat van de wetgeving "Gesetz über die räumliche Gliederung der Freien und Hansestadt Hamburg) - RäumGlG". Het cultureel werelderfgoed Speicherstadt is door de aangepaste stadsdeelgrenzen ook gelegen in HafenCity, waar het vroeger een onderdeel was van de Altstadt. |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E4%BA%AC%E7%8E%8B%E9%9B%BB%E9%89%84 | 京王電鉄 | 京王線系統 | 京王電鉄 / 車両 / 過去の車両 / 京王線系統 | null | English: Preserved Keio 2010 series EMU car 2015 日本語: 京王電鉄2010系 京王電鉄京王平山研修センターにて撮影 | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | 京王電鉄株式会社は、東京都南西部から神奈川県北部に有する鉄道路線を運営する会社で、日本の大手私鉄の一つである。京王グループの中核企業。略称は京王。日経225の構成銘柄の一社。
京王という名称の由来は、東京と八王子を結ぶ鉄道であることから。また、旧京王電気軌道と旧帝都電鉄の路線で発足した経緯から、1998年6月30日まで京王帝都電鉄という社名であった。パスネットの符丁はKO。 | 営業用
6000系
5000系（初代）・5070系→5100系
2000系（2代目）・2010系
2700系
2600系
デハ1710形（→クハ1710形）
デハ1700形
京王電気軌道から継承の中型車
220系
デハ2500形
デハ2500
デハ2501 - 2504
デハ2400形
デハ2300形
デハ2200形
デハ2150形
デハ2125形
デハ2110形→サハ2110形
デハ2000形（初代）
23形
19形
13形
7形
1・9・15形
事業用
デワ600形
デワ5000系
デワ220形
デト2910形→デト210形
デニ2900形→デニ200形
デト2900形・デワ2900形
チキ2970形→チキ270形
ホキ280形
チキ290形 |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Hirundo | Hirundo | Gallery | Hirundo / Gallery | null | Deutsch:  Ei von Hirundo smithii Sammlung von Jacques Perrin de Brichambaut.English:  Egg of Wire-tailed Swallow. Collection of Jacques Perrin de Brichambaut.Français :  Œuf d’ Hirondelle à longs brins. Collection de Jacques Perrin de Brichambaut. | null | image/jpeg | 3,305 | 3,138 | true | true | true | The bird genus Hirundo is a group of passerines in the family Hirundinidae. The genus name is Latin for a swallow. These are the typical swallows, including the widespread barn swallow. Many of this group have blue backs, red on the face and sometimes the rump or nape, and whitish or rufous underparts. With fifteen species this genus is the largest in its family. | null |
|
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 | Висковатов, Александр Васильевич | null | Висковатов, Александр Васильевич | null | Русский: Портрет работы Р. Паласиоса-Фернандеса. | Портрет Висковатова работы Р. Паласиоса-Фернандеса. | image/jpeg | 497 | 388 | true | true | true | Алекса́ндр Васи́льевич Вискова́тов — российский военный историк; генерал-майор. | Алекса́ндр Васи́льевич Вискова́тов (22 апреля [4 мая] 1804 — 27 февраля [11 марта] 1858) — российский военный историк; генерал-майор. |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Hana_Librov%C3%A1 | Hana Librová | null | Hana Librová | Hana Librová (2018) | null | null | image/jpeg | 6,000 | 4,000 | true | true | true | Hana Librová ist eine tschechische Biologin und Soziologin. | Hana Librová (geb. Hana Nechutová; * 26. November 1943 in Brünn) ist eine tschechische Biologin und Soziologin. |
|
mk | https://mk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D1%81%D0%BA | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a8/Kosci%C3%B3%C5%82_w_Babsku290799.jpg | Бабск | null | Бабск | Бабск - Црква (1806) | Polski: Babsk - kościół parafialny pw. św. Antoniego Padewskiego, mur., pocz. XIX w. (zabytek nr 193/256 z 27.12.1967) | null | image/jpeg | 833 | 1,054 | true | true | true | Бабск — село во општината Бјала Равска од Равскиот округ на Лоѓското Војводство, Полска. | Бабск (полски: Babsk) — село во општината Бјала Равска од Равскиот округ на Лоѓското Војводство, Полска. |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Stradario_di_Ancona | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3e/04AnconaPlebiscito.jpg | Stradario di Ancona | P | Stradario di Ancona / P | Piazza del Plebiscito | Ancona - Piazza del Plebiscito | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | Questa lista è suscettibile di variazioni e potrebbe non essere completa o aggiornata.
Questa lista raccoglie l'elenco completo delle strade di Ancona.
Accanto al nome sono presentate due tipi di informazioni, la prima, obbligatoria, riguarda la posizione della via o della piazza, il quartiere dove si trova e le strade contigue, e se disponibile anche l'atto di istituzione. Il secondo tipo di informazione riguarda il luogo, l'evento o il personaggio a cui è intitolata la via, in forma di collegamento alla relativa voce dell'enciclopedia, o inserendo i dati direttamente in questa pagina. | via Antonio Pacinotti
Rione Collemarino, da via A. Volta a via Redi. Atto consiliare n ° 261 del 16/5/60 Pref. n. 18395/72 dell'8/8/60.
(Pisa, 17 giugno 1841 – Pisa, 25 marzo 1912) fisico
via Padre Guido Costantini
Rione Plebiscito, da corso Mazzini a via Boncompagno. Deliberazione consiliare n. 1538 del 7/11/1983. In precedenza denominata via della Pescheria.
(Controguerra, 2 febbraio 1893 - Ancona, 24 aprile 1967) sacerdote e benefattore, promotore di molte opere assistenziali
piazza Giovanni Palatucci
Rione Capodimonte, compresa tra via Astagno e via Cialdini. Atto consiliare n° 292 del 28/5/2002.
(Montella, 31 maggio 1909 – Dachau, 10 febbraio 1945) poliziotto, medaglia d'oro al merito civile e giusto tra le nazioni.
via Palestro
Rione Vittoria-Santo Stefano, da via G. Leopardi a via Giannelli.
vicolo Palomba
Rione Capodimonte, da via Cialdini a via Astagno.
Antica denominazione di cui non si conosce l'origine, probabilmente deriva dalle numerose colombaie che erano presenti in questa via.
via delle Palombare
Rione Pinocchio, da viale Cristoforo Colombo fino all'incrocio di via Ranieri con via Monte Dago.
Antica denominazione della località attraversata dalla via.
via Panoramica
Rione Adriatico, da piazza IV Novembre a via Cadore. Atto consiliare n. 208 del 6/4/51 Pref. n. 21825 dell'11/7/51.
Così denominata per il panorama che si ammira lungo il suo percorso.
via Maffeo Pantaleoni
Zona industriale portuale, da via Mattei al mare. Delibera consiliare n. 300 del 9/5/1966 Pref. n. 26486/3 del 24/10/1969.
(Frascati, 2 luglio 1857 – Milano, 29 ottobre 1924) economista e politologo.
via Alfredo Panzini
Rione Palombina, da via Flaminia a via Redi. Atto consiliare n. 744 del 10/12/70 Pref. n. 41016/3 del 5/2/71.
(Senigallia, 31 dicembre 1863 – Roma, 10 aprile 1939) scrittore e critico letterario.
via Luigi Paolucci
Rione Valle Miano-Grazie, da piazzale Bovio a via delle Grazie.
(Ancona, 1849 – Ancona, 1935) scienziato e naturalista
vicolo Papis
Rione Capodimonte, da via Podesti a via Ad Alto.
antica famiglia della nobiltà anconetana Papis che possedeva un palazzo che si affacciava su questa via
strada di Passo Varano
Rione Tavernelle-Ponterosso, da via delle Tavernelle al centro abitato di Passo Varano.
Prende il nome dalla località attraversata.
via Giulio Pastore
Zona Baraccola, da via I Maggio a via Caduti del Lavoro. Atto consiliare n. 527 del 5/4/1982.
(Genova, 17 agosto 1902 – Milano, 14 ottobre 1969) politico e sindacalista.
via Pasubio
Rione Adriatico, da via Monte Grappa a via Panoramica.
via Mariano Patrizi
Rione Collemarino, da via Redi a via Tamburini. Atto consiliare n. 351 del 12/7/62 Pref. n. 24229/2 del 29/9/62.
(Recanati, 23 settembre 1866 – Bologna, 9 settembre 1935) medico
via Cesare Pavese
Rione Tavernelle, da via Colleverde a via del Castellano.
(Santo Stefano Belbo, 9 settembre 1908 – Torino, 27 agosto 1950) scrittore e poeta
via Aldo Pelliccia
Rione Pietralacroce, da via della Ferrovia a via Fratelli Zuccari.
(Ancona, 9 settembre 1924 - Ancona, 25 febbraio 2000) medico e partigiano.
via Raffaele Pergolesi
Rione Piano San Lazzaro, da via Giordano Bruno a corso Carlo Alberto. Atto consiliare n. 135 del 5/3/54.
(Ancona, 1873 - 1954) generale militare, medaglia d'oro al valor militare
via Gianbattista Pergolesi
Rione Piano San Lazzaro, da via Giordano Bruno a corso Carlo Alberto. Atto consiliare n. 135 del 5/3/54.
(Jesi, 4 gennaio 1710 – Pozzuoli, 17 marzo 1736) musicista e compositore.
via Giuseppe Persiani
Rione Piano San Lazzaro, traversa di Via L. Lotto. Atto consiliare n. 208 del 6/4/51 Pref. n. 21825 dell'11/751.
(Recanati, 11 settembre 1799 – Parigi, 13 agosto 1869) compositore.
piazza Sandro Pertini
Rione Santo Stefano, compresa tra Via San Martino, Via Marsala, Via Palestro e Via Simeoni.
(San Giovanni di Stella, 25 settembre 1896 – Roma, 24 febbraio 1990) politico, settimo presidente della Repubblica Italiana.
via Agostino Peruzzi
Rione Grazie, da via Torresi a via delle Grazie. Atto consiliare n. 351 del 12/7/62 Pref. n. 24229/2 del 29/9/62.
(Ancona, 1760 - Ferrara, 1850) storico
via Pesaro
Rio |
ml | https://ml.wikipedia.org/wiki/%E0%B4%B2%E0%B4%AF%E0%B4%A3%E0%B5%BD_%E0%B4%AE%E0%B5%86%E0%B4%B8%E0%B5%8D%E0%B4%B8%E0%B4%BF | ലയണൽ മെസ്സി | ചിത്രശാല | ലയണൽ മെസ്സി / ചിത്രശാല | null | Argentinian Soccer All Star Lionel Messi from Barcelona F.C. Photo By Rafael Amado Deras. Mandatory to include credits and notify author. | null | image/jpeg | 270 | 360 | true | true | true | ഒരു അര്ജന്റീനിയന് പ്രഫഷണൽ ഫുട്ബോൾ കളിക്കാരനാണ് ലയണൽ ആൻഡ്രെസ് മെസ്സി. അർജന്റീന ദേശീയ ടീം, സ്പാനിഷ് പ്രിമേറ ഡിവിഷനിൽ എഫ്.സി. ബാഴ്സലോണ എന്നീ ടീമുകൾക്കായാണ് ഇദ്ദേഹം കളിക്കുന്നത്. ഇദ്ദേഹം സ്പാനിഷ് പൗരത്വവും നേടിയിട്ടുണ്ട്. തന്റെ തലമുറയിലെ ഏറ്റവും മികച്ച ഫുട്ബോൾ കളിക്കാരിൽ ഒരാളായി അദ്ദേഹത്തെ പരിഗണിക്കുന്നു. മെസ്സി, 21 ആം വയസ്സിൽ യൂറോപ്യൻ ഫുട്ബോളർ ഓഫ് ദ ഇയർ, ഫിഫ ലോക ഫുട്ബോളർ ഓഫ് ദ ഇയർ എന്നീ പുരസ്കാരങ്ങൾക്കായി നാമനിർദ്ദേശം ചെയ്യപ്പെട്ടു. 22 ആം വയസ്സിൽ അദ്ദേഹം ആ രണ്ട് പുരസ്കാരങ്ങളും കരസ്ഥമാക്കുകയും ചെയ്തു.2013 ജനുവരി 7ന് ലഭിച്ച നാലാമത്തെ ബാലൺ ഡി ഓർ ബഹുമതിയോടെ, ഈ ബഹുമതി 5 തവണ നേടുന്ന ആദ്യ കളിക്കാരനായി. 2009, 2010, 2011, 2012 വർഷങ്ങളിലായി തുടരെ 4-ആം തവണയാണ് ഈ നേട്ടം. ഇദ്ദേഹത്തെ പലപ്പോഴും ഇതിഹാസതാരം ഡിയഗോ മറഡോണയുമായി സാമ്യപ്പെടുത്താറുണ്ട്. മറഡോണ തന്നെ മെസ്സിയെ തന്റെ "പിൻഗാമി" എന്ന് വിശേഷിപ്പിച്ചിട്ടുണ്ട്. ഫോർവേഡായി കളിക്കുന്ന അദ്ദേഹം നിലവിൽ അർജന്റീന ദേശീയ ടീമിന്റെയും ബാഴ്സലോണ ക്ലബ്ബിന്റെയും ക്യാപ്റ്റനാണ്.
നന്നേ ചെറുപ്പത്തിൽ തന്നെ മെസ്സി കളിക്കാൻ തുടങ്ങിയിരുന്നു. അദ്ദേഹത്തിന്റെ കഴിവ് ബാർസലോണ വളരെ വേഗം തിരിച്ചറിഞ്ഞു. ബാർസലോണ ക്ലബ്ബ് അദ്ദേഹത്തിന് ഉയരക്കുറവിനു ചികിത്സ നിർദ്ദേശിച്ചു. | null |
|
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Brian_McBride | Brian McBride | null | Brian McBride | null | w:Brian McBride during USMNT practice session | null | image/jpeg | 2,048 | 1,368 | true | true | true | Brian Robert McBride er en tidligere amerikansk landslagsspiller i fotball som sist spilte for det amerikanske profflaget Chicago Fire i perioden 2008 til 2010 etter en overgang fra Fulham. Han var angrepsspiller og spilte 96 landskamper, og scoret 30 mål for USAs herrelandslag i fotball. | Brian Robert McBride (født 19. juni 1972 i Arlington Heights i Illinois) er en tidligere amerikansk landslagsspiller i fotball som sist spilte for det amerikanske profflaget Chicago Fire i perioden 2008 til 2010 etter en overgang fra Fulham. Han var angrepsspiller og spilte 96 landskamper, og scoret 30 mål for USAs herrelandslag i fotball. |
|
hy | https://hy.wikipedia.org/wiki/%D5%80%D5%A1%D5%B6%D5%BD_%D5%80%D5%A1%D5%BD%D5%BD | Հանս Հասս | null | Հանս Հասս | Հանս Հասսի XARIFA առագաստանավը Մոնակոյի նավահանգստում, 2007 թ. | Deutsch: Forschungsschiff XARIFA des Meeresforschers Hans Hass 2007 im Hafen von Monaco. | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Հանս Հասս, դայվինգի ասպարեզում առաջին ավստրիացիներից մեկը, ծովային կենսաբան, բնապահպան, կինոռեժիսոր, գրող, ով լայն ճանաչման է արժանացել հատկապես շնաձկների կյանքի մասին իր նկարահանած կինոնկարներով և ուղեգրություններով: | Հանս Հասս (գերմ.՝ Hans Heinrich Julius Hass, հունվարի 23, 1919, Վիեննա, Գերմանական Ավստրիա - հունիսի 16, 2013 կամ հունիսի 22, 2013, Վիեննա, Ավստրիա), դայվինգի ասպարեզում առաջին ավստրիացիներից մեկը, ծովային կենսաբան, բնապահպան, կինոռեժիսոր, գրող, ով լայն ճանաչման է արժանացել հատկապես շնաձկների կյանքի մասին իր նկարահանած կինոնկարներով և ուղեգրություններով: |
|
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%DB%8C%D9%86%D8%B3%D9%88%D9%84%D8%A7%D8%B1 | اینسولار | null | اینسولار | null | English: An anatomical illustration from the 1908 edition of Sobotta's Anatomy Atlas | null | image/png | 699 | 1,078 | true | true | true | در هر نیمکره مغز پستانداران، کورتکس اینسولار قسمتی از چین خوردگیهای عمیق کورتکس نیمکره مغز است و همچنین داخل شیار جانبی مغز قرار دارد.
دانشمندان بر این اعتقاد هستند که اینسولا در زمینه آگاهی و همچنین در اعمال متفاوت و مرتبط به هیجانات یا تنظیم همئوستازی بدن فعالیت دارد. این اعمال شامل ادراک، کنترل حرکت، خودآگاهی، عملکردشناختی و همچنین تجربه بین فردی میباشند که این موارد در روانشناسی دخالت دارند.
کورتکس اینسولار به دو بخش تقسیم میشود: بخش جلو، بخش پشتی که بیش از ۱۲ بخش تشکیل و شناخته شده است. اینسولا نماینگر ادغام شدن تلنسافالون و دیانسفالون بوده و با کنار زدن و باز کردن شیار طرفی به ارامی مشاهده میشود | در هر نیمکره مغز پستانداران، کورتکس اینسولار (به انگلیسی: Insular Cortex) (همچنین اینسولا و لوب اینسولار) قسمتی از چین خوردگیهای عمیق کورتکس نیمکره مغز است و همچنین داخل شیار جانبی مغز (Lateral sulcus) قرار دارد. (شیاری که لب گیجگاهی را از لب آهیانه و پیشانی جدا میکند)
دانشمندان بر این اعتقاد هستند که اینسولا در زمینه آگاهی و همچنین در اعمال متفاوت و مرتبط به هیجانات یا تنظیم همئوستازی بدن فعالیت دارد. این اعمال شامل ادراک ، کنترل حرکت، خودآگاهی، عملکردشناختی و همچنین تجربه بین فردی میباشند که این موارد در روانشناسی دخالت دارند.
کورتکس اینسولار به دو بخش تقسیم میشود: بخش جلو (بخش بزرگ اینسولار)، بخش پشتی (بخش کوچک اینسولار) که بیش از ۱۲ بخش تشکیل و شناخته شده است. اینسولا نماینگر ادغام شدن تلنسافالون و دیانسفالون بوده و با کنار زدن و باز کردن شیار طرفی به ارامی مشاهده میشود |
|
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Mission_(station) | Mission (station) | null | Mission (station) | The Mission San Gabriel Arcángel in San Gabriel, California | Mission San Gabriel Arcangel in San Gabriel, California | null | image/jpeg | 1,720 | 2,580 | true | true | true | A religious mission or mission station is a location for missionary work, in particular Christian missions. | A religious mission or mission station is a location for missionary work, in particular Christian missions. |
|
lt | https://lt.wikipedia.org/wiki/Eli_Wallach | Eli Wallach | Filmografija | Eli Wallach / Filmografija | 2002 m. | From Wash. D.C. 2002 Politics and Prose bookstore Copyright John Mathew Smith | null | image/jpeg | 660 | 565 | true | true | true | Ilaj Volachas buvo amerikiečių kino, teatro ir televizijos aktorius, kurio aktyvi karjera truko daugiau kaip 60 metų. Didžiąją karjeros dalį praleidęs teatre, jis laikomas vienu geriausiu visų laikų „charakteringų personažų“ aktoriumi, 1998 m. įtrauktas į Amerikos teatro Šlovės galeriją. Scenoje jis dažniausia vaidindavo kartu su žmona Anne Jackson, kine sukūrė daugiau kaip 90 vaidmenų ir buvo apdovanotas pagrindiniais kino bei teatro apdovanojimais. | null |
|
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Janjucetus | Janjucetus | null | Janjucetus | null | Janjucetus skull Melbourne Museum Photo:Cas Liber | Schädel von Janjucetus hunderi in einer Ausstellung in Melbourne | image/jpeg | 420 | 784 | true | true | true | Janjucetus ist eine fossile Gattung der Bartenwale. Die bislang einzigen Überreste der einzigen Art, Janjucetus hunderi wurden in ca. 25 Millionen Jahre alten Sedimentgesteinen des Oberen Oligozäns von Australien entdeckt.
Im Unterschied zu anderen Bartenwalen besaß Janjucetus Zähne, die zum Greifen und Zerkleinern von Beute geeignet waren, aber nur kleine oder gar keine Barten. Als aktiver Räuber fraß Janjucetus Fische, darunter möglicherweise kleine Haie und andere vergleichsweise große Beute. | Janjucetus ist eine fossile Gattung der Bartenwale (Mysticeti). Die bislang einzigen Überreste der einzigen Art, Janjucetus hunderi wurden in ca. 25 Millionen Jahre alten Sedimentgesteinen des Oberen Oligozäns von Australien entdeckt.
Im Unterschied zu anderen Bartenwalen besaß Janjucetus Zähne, die zum Greifen und Zerkleinern von Beute geeignet waren, aber nur kleine oder gar keine Barten. Als aktiver Räuber fraß Janjucetus Fische, darunter möglicherweise kleine Haie und andere vergleichsweise große Beute. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Nanterre | Nanterre | Le XIXe siècle | Nanterre / Histoire / Le XIXe siècle | La RN 13 dans les premières années du XXe siècle. Les rails sont ceux du tramway Paris - Saint-Germain (PSG) qui circula de 1890 à 1935. | Français : Carte postale ancienne éditée par Ferdet à Rueil :NANTERRE - Route de Cherbourg | null | image/jpeg | 1,031 | 1,583 | true | true | true | Nanterre est une commune française située dans le département des Hauts-de-Seine en région Île-de-France, dont elle est la préfecture.
Au recensement de 2016, la commune compte 95 105 habitants, ce qui en fait la deuxième commune la plus peuplée du département et la sixième de la région. Ses habitants ont d'abord été appelés les Nanterrois puis les Nanterriens.
Ville universitaire, Nanterre accueille le campus de l'université Paris Nanterre qui compte plus de 30 000 étudiants. | En 1815, il y eut à Nanterre un engagement entre les troupes anglo-prussiennes et les Français qui eurent l'avantage. Un bataillon prussien entier y fut haché. Le lendemain, les Français s'étant retirés sur Paris, les Anglais prirent le bourg.
Pendant la guerre de 1870, les Nanterriens se réfugient à Paris. Les canons de la forteresse du Mont-Valérien, édifiée en 1841, contiennent l’ennemi au-delà de la Seine. Nanterre est gravement endommagé par les échanges de tirs, puis par l’occupation et les réquisitions des Prussiens.
Une statue commémorative sera édifiée au rond-point de La Défense, site qui sera transformé ultérieurement pour accueillir le quartier de La Défense |
|
id | https://id.wikipedia.org/wiki/Apriona_cinerea | Apriona cinerea | null | Apriona cinerea | null | Apriona cinerea - Female - 26-06-08 - Ilam - Swat District - Pakistan - 37mm | null | image/jpeg | 4,590 | 6,758 | true | true | true | Apriona cinerea adalah spesies kumbang tanduk panjang yang tergolong famili Cerambycidae. Spesies ini juga merupakan bagian dari genus Apriona, ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang. | Apriona cinerea adalah spesies kumbang tanduk panjang yang tergolong famili Cerambycidae. Spesies ini juga merupakan bagian dari genus Apriona, ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang. |
|
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Districte_municipal_de_Kaunas | Districte municipal de Kaunas | Seniūnijos del districte municipal Kaunas | Districte municipal de Kaunas / Seniūnijos del districte municipal Kaunas | Mapa del districte | Lietuvių: Padaryta iš lt::image:LietuvosSeniunijos.png. | null | image/png | 754 | 754 | true | true | true | El Districte municipal de Kaunas és un dels 60 municipis de Lituània, situat dins del comtat de Kaunas. El centre administratiu del municipi és la ciutat Kaunas. | Akademijos seniūnija (Akademija)
Alšėnų seniūnija (Mastaičiai)
Babtų seniūnija (Babtai)
Batniavos seniūnija (Bubiai)
Čekiškės seniūnija (Čekiškė)
Domeikavos seniūnija (Domeikava)
Ežerėlio seniūnija (Ežerėlis)
Garliavos seniūnija (Garliava)
Garliavos apylinkių seniūnija (Garliava)
Kačerginės seniūnija (Kačerginė)
Karmėlavos seniūnija (Karmėlava)
Kulautuvos seniūnija (Kulautuva)
Lapių seniūnija (Lapės)
Linksmakalnio seniūnija (Linksmakalnis)
Neveronių seniūnija (Neveronys)
Raudondvario seniūnija (Raudondvaris)
Ringaudų seniūnija (Noreikiškės)
Rokų seniūnija (Rokai)
Samylų seniūnija (Samylai)
Taurakiemio seniūnija (Piliuona)
Užliedžių seniūnija (Giraitė)
Vandžiogalos seniūnija (Vandžiogala)
Vilkijos seniūnija (Vilkija)
Vilkijos apylinkių seniūnija (Vilkija)
Zapyškio seniūnija (Kluoniškiai) |
|
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE-%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE | Греко-буддистське мистецтво | Японія | Греко-буддистське мистецтво / Впливи у Східній Азії / Японія | Храмова черепиця з Нари, 7-ме ст. | Tokyo National Museum. Personal photograph, 2004. | null | image/jpeg | 467 | 472 | true | true | true | Греко-буддистське мистецтво — це мистецьке вираження греко-буддизму, культурний синкретизм між культурою Класичної Греції та буддизмом, яке розвивалось протягом майже 1000 років в Центральній Азії в періоді між завоюваннями Александра Македонського в 4-му ст. до н. е. та ісламськими завоюваннями в 7-му ст. н. е. Греко-буддистське мистецтво характеризується сильним ідеалістичним реалізмом та чуттєвим описом елліністичного мистецтва та першими зображеннями Будди в людські подобі, що допомогло визначити мистецький канон буддистського мистецтва по всій Азії аж до сучасності. Воно також є значним прикладом культурного синкретизму між східною та західною традицією.
Витоки греко-буддистського мистецтва — в елліністичному Греко-Бактрійському царстві, яке розташовувалось на території сучасного Афганістану, з якого елліністична культура поширилась на Індійський субконтинент зі створенням Індо-грецького царства. | В Японії буддистське мистецтво почало розвиватися після того, як країна прийняла буддизм в 548 р.н. е. Деяка плитка з періоду Асука, першого після прийняття буддизму, має виразно класичний стиль, зі складним елліністичним одягом та реалістично виконаною формою тіла, характерними для греко-буддистського мистецтва.
Інші роботи мали різні китайські та корейські впливи, тому японське буддистське мистецтво є дуже різноманітне в своєму вираженні. Однак багато елементів греко-буддистського мистецтва лишаються і по сьогодні, як от натхнені Гераклом охоронці Ніо перед входами до японських буддистських храмів, або зображення Будди, що нагадують грецьке мистецтво таке як Будда в Камакурі.
Різні греко-буддистські впливи можна знайти в японському буддистському пантеоні, найбільш очевидний — в японському богу вітру Фудзіні. Відповідно до грецької іконографії для бога вітру Борею, японський бог вітру обома руками тримає над своєю головою тканину або «сумку вітру» в тій самій загальній позі. Також в японському зображенні було збережено надлишок волосся та перебільшені риси обличчя.
Інше буддистське божество — Шуконгошін, один зі сповнених люттю захисників буддистських храмів в Японії, є також цікавим випадком переміщення зображення грецького Геракла на Далекий Схід вздовж Великого шовкового шляху. В греко-буддистському мистецтві Гераклв використовували для зображення Вайшравані, захисника Будди, і це зображення потім було використано в Китаї та Японії для зображення богів-захисників буддистських храмів.
Нарешті, мистецьке натхнення запозичене з грецьких квіткових сувоїв (гірлянд) можна побачити в прикрашення японської храмової черепиці, ледве не єдиного елементу дерев'яної архітектури, що пережив сторіччя. Найкраще це можна побачити на храмовій черепиці з Нари, 7 ст., деякі з яких прямо зображують виноградну лозу та грона. Ці мотиви розвивались у більш символічні зображення, однак в цілому лишаються і по сьогодні у багатьох традиційних японських будівлях. |
|
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%DB%8C%D9%86%D9%88%D9%88%D8%AF%D8%8C_%D9%85%D9%86%D9%87%D8%AA%D9%86 | اینوود، منهتن | null | اینوود، منهتن | null | English: Looking eastward in Inwood Hill Park. | Inwood, viewed from Inwood Hill Park | image/jpeg | 422 | 800 | true | true | true | اینوود یک محله در ایالات متحده آمریکاست که در بخش منهتن شهر نیویورک واقع شدهاست. | اینوود (به انگلیسی: Inwood) یک محله در ایالات متحده آمریکاست که در بخش منهتن شهر نیویورک واقع شدهاست. |
|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Brian_Bolland | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b8/10.9.10BrianBollandByLuigiNovi.jpg | Brian Bolland | null | Brian Bolland | null | English: Comic book creator Brian Bolland, at the New York Comic Convention in Manhattan, October 9, 2010. This photo was created by Luigi Novi. It is not in the public domain, and use of this file outside of the licensing terms is a copyright violation. If you would like to use this image outside of the Wikimedia projects, you may do so, only if I am properly credited, either by linking the photograph to this page, or with an easily visible credit placed near the photo in each instance in which it is used. Please credit authorship as follows:  © Luigi Novi / Wikimedia Commons. Please maintain the original file name in all uses. You can see a gallery of some of my other photos here. If you have any questions, you can contact me by sending me an email or leaving a note at the bottom of my Wikipedia talk page. | null | image/jpeg | 1,798 | 1,497 | true | true | true | Brian Bolland est un illustrateur, dessinateur et scénariste de comics britannique. Il est particulièrement connu comme l'un des artistes les plus marquants de Judge Dredd pour la revue britannique 2000 AD. | Brian Bolland est un illustrateur, dessinateur et scénariste de comics britannique. Il est particulièrement connu comme l'un des artistes les plus marquants de Judge Dredd pour la revue britannique 2000 AD. |
Subsets and Splits