id
stringlengths 40
40
| text
stringlengths 29
1.96M
|
|---|---|
04fbe9c159908ba097998b2ed08f8db9307646c2 | Альто-Лусеро-де-Гутьєррес-Барріос
Альто-Лусеро-де-Гутьєррес-Барріос () муніципалітет в Мексиці, штат Веракрус, розташований в Московському регіоні штату. Адміністративний центр — місто Альто-Лусеро.
Історія
Муніципалітет був утворений 15 січня 1930.
Склад
У 2005 році до муніципалітету входив 191 населений пункт. Найбільші з них:
Українська назва
Іспанська назва
Населення
Загалом у муніципалітеті
25 893
Альто-Лусеро
Alto Lucero
4 578
Меса-де-Гуадалупе
Mesa de Guadalupe
2 657
Пальма-Сола
Palma Sola
2 633
Бланка-Еспуму
Blanca Espuma
1 521
Ла-реформа
La Reforma
1 396
Серрільос-де-Діас
Cerrillos de Díaz
1044
Економіка
У муніципалітеті розташована єдина мексиканська АЕС Лагуна Верде.
Примітки |
02619c59dbd7c0a3adc77a9002929d3b676dc6ed | Вільна журналістика
Вільна журналістика — поле діяльності вільних журналістів, які працюють на кількох замовників, самі шукають замовників і сплачують податки.
Вільні журналісти належать до представників вільних професій. Протилежністю до вільного журналіста є офіційно працевлаштований журналіст.
За оцінками Німецької спілки журналістів у 2003 році в ФРН нараховувалося приблизно 22 500 вільних журналістів із загальної кількості в приблизно 60 000 журналістів, з яких кожен другий хотів би працювати на штатній посаді.
Див. також
* Стрингер (журналістика)
Примітки
Посилання
*
Література
# Вільна журналістика // Журналістика та медіа : Довідник / Зіґфрід Вайшенберґ, Ганс Й. Кляйнштойбер, Бернгард Пьорксен / Перекл. з нім. П.Демешко та К.Макєєв; за загал. ред. В.Ф. Іванова, О.В. Волошенюк. — К. : Центр Вільної Преси, Академія Української Преси, 2011. — 529 с., Сторінки 50–54. |
01bac756df2224c0a3706522ee4b647717b1d8cc | Синтетизм
Талісман, Поль Серюзьє, одна з головних праць школи синтетистів
Синтетизм — це термін, який використовують постімпресіоністи, такі як Поль Ґоґен, Еміль Бернар і Луї Анкетен, щоб відрізнити свої роботи від імпресіонізму. Раніше синтетизм був пов'язаний з клуазонізмом, а пізніше з символізмом. Термін походить від французького дієслова synthétiser (синтезувати або поєднувати, щоб утворити новий складний продукт).
Історія
Поль Ґоґен, Еміль Бернар, Луї Анкетен та інші започаткували цей стиль наприкінці 1880-х і на початку 1890-х років.
Художники-синтетисти мали на меті синтезувати три особливості:
* Зовнішній вигляд природних форм.
* Почуття художника до свого сюжету.
* Чистота естетичних міркувань лінії, кольору і форми.
У 1890 році Моріс Дені узагальнив цілі синтетизму так:
: Варто пам’ятати, що зображення, перш ніж бути бойовим конем, оголеною жінкою чи якимось анекдотом, по суті є плоскою поверхнею, вкритою кольорами, зібраними в певному порядку.
Термін вперше був використаний у 1877 році для розмежування наукового та натуралістичного імпресіонізму, а також у 1889 році, коли Ґоґен та Еміль Шуффенекер організували Exposition de peintures du groupe impressioniste et synthétiste (Виставка живопису групи імпресіоністів і синтетистів) у Café Volpini на Всесвітній виставці в Парижі. Плутану назву помилково пов'язують з імпресіонізмом . Синтетизм підкреслював двовимірні плоскі візерунки, чим відрізнявся від імпресіоністського мистецтва та теорії.
Картини синтетизму
імпресіоністів і синтетистів 1889 року в Café des Arts, відомої як Виставка Вольпіні, 1889 рік .
* Поль Серюзьє - ''Талісман (Bois d'amour) (1888)
* Поль Ґоґен - Бачення після проповіді (1888), Прекрасна Анжель (1889), Втрата невинності (1890)
* Еміль Бернар - Жнива гречки (1888)
* Шарль Лаваль - Виходити на ринок (1888)
* Куно Аміє - Бретонська'' прядилка (1893)
Галерея
Список літератури |
702dbf93a0664a8e8b7975608a96f88e5cf36771 | Мері Вілліс Волкер
Мері Вілліс Волкер () — американська письменниця детективного жанру.
Примітки
Джерела
* How I Gave Up My Alias by Mary Willis, The New York Times, October 16, 1994 |
2795f5da7d3d12dd1a984b1b2ac85c5ec0a9e299 | Айсен
Айсен — топонім:
* Айсен — адміністративна область в Чилі.
* Айсен - провінція в Чилі.
* Айсен - комуна в Чилі.
* Айсен (Ісен) - вигадана річка у творах Дж. Р. Р. Толкіна.
Див також
* Пуерто-Айсен - місто в Чилі. |
0d810c6838bd1b0f5a085cc3a609bb1889948f75 | Золоте порося
Золотий порося — чеський різдвяний забобон, який виник у Середньовіччі. За ним золоте порося — це бачення, обіцяне на безперервний передріздвяний піст. За повір'ям, хто не їсть м'яса цілий день до Святвечора, той побачить золоту свиню. Тому протягом дня зазвичай подають страви без м'яса, такі як старочеська куба.
Історія
В індоєвропейських релігіях свиня, як правило, присвячена сонцю і пов'язана з його народженням, прикладом є римський Сатурн, який під час Сатурналій мав прибути на колісниці, запряженій свинею із золотою щетиною. Золота свиня є священною твариною Дажбога Сварожича. Фрейя також володіє золотистим кабаном Хільдісвайном.
З давніх-давен особливо віруючі постили під час Адвенту. Тривалість посту в різних церквах і єпархіях тоді була різною. Однак нехристиянські родини зазвичай також постять, піст є традиційним чеським різдвяним звичаєм незалежно від релігійної приналежності. Однак язичників, на відміну від християн, які ніколи не пов'язували піст із золотим міражем і вважали свиней іконою чогось нижчого, вигляд золотого порося приваблював на щастя. Золото означало початок відходу зими, а свиня обіцяла достаток і процвітання. Вальбурга Ваврінова у своїй Малій енциклопедії Різдва згадує, що раніше в Чехії вірили не лише в поросятко. У певні періоди його заміняли, наприклад, півень, ягня або теля. Золотий колір був постійним і головним. Відповідно до цього різдвяного марновірства, Великий піст скорочується від початкового всього Адвенту до Різдва — від опівночі до заходу сонця. Традиція — це досвід особливо для дітей, відповідно до місцевих або сімейних звичаїв, батьки часто показують постній дитині золоту скарбничку, наприклад, у вигляді дзеркального відображення на стіні.
У рекламі
Золоте порося є темою реклами на Кофола, яка стала надзвичайно популярною в Чехії та Словаччині. У ньому отець Йозеф Полашек навчає про необхідність посту, щоб його донька побачила порося, а мила дівчинка, побачивши кабана, відповідає: Ні, не треба, я вже можу його побачити!.
Посилання
Посилання
«Казка про золотого порося» Йозефа Шваба-Малостранського в Національній бібліотеці Крамеріуса Чехії |
334fffa72128fbe7b5c96adc63c39bbae30afe5c | Ixonanthaceae
Ixonanthaceae — пантропічна квіткова рослина родини дерев або кущів, що складається з приблизно 30 видів у 3 або 4 родах. Це широколисті вічнозелені рослини.
Примітки |
0392f6f0a82307d73d2897d19f0b24f798209f24 | Cunoniaceae
Cunoniaceae — родина з 27 родів і близько 335 видів деревних рослин порядку Oxalidales, які здебільшого зустрічаються в тропічних і помірно вологих областях Південної півкулі. Найбільша різноманітність родів в Австралії і Тасманії (15 родів), Новій Гвінеї (9 родів), Новій Каледонії (7 родів). Родина також присутня в Центральній Америці, Південній Америці, Карибському басейні, Малесії, островах південної частини Тихого океану, Мадагаскарі та навколишніх островах; родина відсутня в материковій частині Азії, за винятком півострова Малайзія, і майже відсутня в материковій Африці, за винятком двох видів із Південної Африки (Cunonia capensis, Platylophus trifoliatus). Кілька родів мають дивовижні диз'юнктні ареали, знайдені на кількох континентах, напр., Cunonia (Південна Африка та Нова Каледонія), Eucryphia (Австралія та Південна Америка), Weinmannia (Америка та маскарени).
До родини належать дерева та кущі; більшість з них вічнозелені, але деякі листопадні. Листки супротивні чи в кільцях (чергові у Davidsonia), прості чи складні (перисті чи пальчасті), з цілісним або зубчастим краєм і часто з помітними прилистками (міжчерешкові або внутрішньочерешкові). Квітки мають чотири-п'ять (рідше три-до десяти) чашолистків і пелюсток. Плід зазвичай являє собою дерев'янисту коробочку або фолікул, що містить кілька дрібних насінин.
Родина має багатий літопис скам'янілостей в Австралії, а представники скам'янілостей відомі в Північній півкулі. Platydiscus peltatus був знайдений у верхньокрейдових породах у Швеції та, ймовірно, є членом Cunoniaceae. Більш ранній можливий викопний представник належить до сеноману. Тропідогін, знайдений у бірманському бурштині, має квіти, які дуже нагадують сучасний Ceratopetalum.
Таксономія
Роди родини поділялися на триби.
триба Spiraeanthemeae
* Spiraeanthemum
триба Schizomerieae
* Anodopetalum
* Ceratopetalum
* Schizomeria
* Platylophus
триба Geissoieae
* Geissois
* Karrabina
* Lamanonia
* Pseudoweinmannia
триба Caldcluvieae
* Ackama
* Caldcluvia
* Opocunonia
триба Codieae
* Callicoma
* Codia
* Pullea
триба Cunonieae
* Cunonia
* Pancheria
* Pterophylla
* Vesselowskya
* Weinmannia
без триби
* Acrophyllum
* Aistopetalum
* Bauera
* Davidsonia
* Eucryphia
* Hooglandia
* Gillbeea
Примітки |
0b809e9bb2ae0e0ed6a32e3b7f4fa0882aa56310 | Cephalotus
Cephalotus (грец. κεφαλή «голова» та οὔς/ὠτός «вухо», для опису головки пиляка) — рід, який включає один вид, Cephalotus follicularis, невелика хижа рослина-кувшин. Уловлювачі модифікованого листя надихнули загальні назви для цієї рослини, які включають «Олбанський глечик», «Західноавстралійський глечик», «Австралійський глечик» або «мухоловка». Це вічнозелена трава, ендемічна для торф’янистих боліт у південно-західному кутку Західної Австралії.
Примітки |
6666c2cbe85cbaf4bdbd91dccef5b3b07f96a417 | Salvadoraceae
Salvadoraceae — родина рослин порядку Brassicales, що складається з трьох родів із загальною кількістю 11 відомих видів. Вони зустрічаються в Африці (включаючи Мадагаскар), Південно-Східній Азії та на Яві, що свідчить про те, що вони, ймовірно, зустрічаються на більшій частині Малесії.
Примітки |
176162245dddf6cc09afca0bbe5cb4df27678c39 | Підводний землетрус
Схема підводного землетрусу.
Підводний землетрус або моретрус — це землетрус, який відбувається під водою на дні водойми, особливо океану. Вони є головною причиною цунамі. Величина може бути виміряна науково за допомогою шкали моментної величини, а інтенсивність може бути призначена за допомогою шкали інтенсивності Меркаллі.
Розуміння тектоніки плит допомагає пояснити причину підводних землетрусів. Поверхня Землі або літосфера складається з тектонічних плит із середньою товщиною приблизно 50 миль, які безперервно дуже повільно рухаються на шарі магми в астеносфері та внутрішній мантії. Пластини сходяться одна до одної, і одна опускається під іншу, або, якщо є лише напруга зсуву, переміщуються горизонтально одна повз одну (див. межу трансформаційної плити нижче). Невеликі рухи, які називаються повзучим розломом, незначні і не піддаються вимірюванню. Пластини зустрічаються одна з одною, і якщо нерівності призводять до зупинки руху на краях, рух пластин продовжується. Коли нерівності більше не можуть утримуватися, раптовий викид накопиченого руху звільняється, і раптовий рух під морським дном викликає підводний землетрус. Ця зона ковзання як горизонтально, так і вертикально називається епіцентром, має найбільшу величину та завдає найбільшої шкоди.
Як і у випадку з континентальним землетрусом, тяжкість шкоди часто спричиняється не землетрусом у рифтовій зоні, а радше подіями, які викликані землетрусом. Де континентальний землетрус спричинить пошкодження та загибель людей на суші через пожежі, пошкоджені конструкції та літаючі об’єкти; підводний землетрус змінює морське дно, що призводить до серії хвиль і, залежно від тривалості та магнітуди землетрусу, до цунамі, яке обрушується на прибережні міста, спричиняючи матеріальні збитки та загибель людей.
Підводні землетруси також можуть пошкодити підводні кабелі зв’язку, що призведе до повсюдного порушення роботи Інтернету та міжнародної телефонної мережі в цих районах. Це особливо поширене в Азії, де багато підводних каналів перетинають зони підводних землетрусів уздовж Тихоокеанського вогняного кільця.
Межі тектонічних плит
Межі тектонічних плит, що показують напрямки руху плит.
Різні види меж
Різні способи, якими тектонічні плити стираються одна об одну під океанським або морським дном, створюючи підводні землетруси. Тип створюваного тертя може бути наслідком характеристики геологічного розлому або межі плити, як показано нижче. Одними з основних районів великих цунамі, що викликають підводні землетруси, є Тихоокеанське вогняне кільце та Великий Суматранський розлом.
Конвергентна межа плити
Старіша і щільніша пластина рухається нижче легшої. Чим далі він рухається вниз, тим гарячішим він стає, поки нарешті повністю не розплавиться в астеносфері та внутрішній мантії, і кора фактично не знищиться. Місце, де фактично зустрічаються дві океанічні плити, стає все глибшим і глибшим, утворюючи жолоби з кожною наступною дією. Існує взаємодія різної щільності літосферних порід, астеносферної магми, охолоджуючої океанської води та руху плит, наприклад, Тихоокеанське вогняне кільце. Тому місце субокеанічного жолоба буде місцем підводних землетрусів; наприклад, Маріанська западина, Пуерто-Ріконська западина та вулканічна дуга вздовж Великого Суматранського розлому.
Трансформаційна межа плити
Межа трансформаційного розлому, або просто межа трансформації, це місце, де дві плити ковзатимуть одна повз одну, і неправильний малюнок їхніх країв може зачепитися одна за одну. Літосфера не додається до астеносфери і не руйнується, як під час дії конвергентних плит. Наприклад, вздовж зони зсуву Сан-Андреас Тихоокеанська тектонічна плита рухалася близько 5 см/рік у північно-західному напрямку, тоді як Північноамериканська плита рухається на південний схід.
Дивергентна межа плити
Висхідні конвекційні потоки виникають там, де дві плити віддаляються одна від одної. У щілині утворена таким чином гаряча магма піднімається вгору, зустрічається з холоднішою морською водою, охолоджується та застигає, прикріплюючись до одного або обох країв тектонічної плити, утворюючи океанічний розповзаючийся хребет. Коли тріщина знову з'явиться, магма знову підніметься вгору і утворить нову літосферну кору. Якщо слабкість між двома плитами дозволяє теплу та тиску астеносфери наростати протягом тривалого періоду часу, велика кількість магми буде вивільнено, виштовхнувшись до країв плити, і магма застигне під щойно піднятими краями плити, див. утворення підводного вулкана. Якщо тріщина може розійтися через те, що дві плити розсуваються, під час раптового руху, землетрус може відчутися, наприклад, на Серединно-Атлантичному хребті між Північною Америкою та Африкою.
Див. також
* Зона субдукції Каскадії
* Геологія
* метаморфізм
* Тектоніка плит
* Осадовий басейн
* Потрійний перехід
* Цунамі
Примітки |
1f742c03827fe6510afa382da311de4ae664b3e1 | Пембері
Пембері () — велике село в графстві Кент, на південному сході Англії, з населенням 6128 осіб за переписом 2011 року. Воно розташоване на північний схід від Роял-Танбридж-Веллс. Центр села, включаючи сільську галявину і район Хай-стріт, є природоохоронною зоною.
Історія
Поселення в Пембері майже напевно виникло ще до норманського завоювання, оскільки сільська церква Святого Петра походить з норманськіх часів. Вважається, що вона була побудована на початку 12-го або наприкінці 11-го століття, хоча найранішою датою з упевненістю є 1337 рік, коли Джон Калпепер з Бейхолла провів будівельні роботи церкви.
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт Пембері
* Офіційний сайт парафіяльної ради Пембері |
0237d68bb8353da02c9a61855ae7be9d47cff948 | Phytophthora cinnamomi
Phytophthora cinnamomi , (фітофторна коренева гниль) - ооміцет, сапротроф, патоген, який спричиняє кореневу гниль і загибель рослин-господарів, є одним із найбільш інвазивних видів у світі, присутній у понад 70 країнах світу.
Господарі, ознаки хвороби
Сосна справа має ознаки ураження Phytophthora cinnamomi
Хвороба починається з пошкодження всмоктувальних (вторинних) коренів, що викликає їх загнивання. Через зооспори інфекція проникає у структурні (первинні) корені, а звідти через міцелій поширюється на стебло. Phytophythora cinnamomi у всьому світі викликає захворювання сотень своїх господарів. Хвороба вражає рільничі культури, плодові і лісові чи декоративні дерева, спричинюючи загнивання кореня і загибель рослини. Деякі симптоми: в’янення, зменшення розміру плодів, зниження врожайности, гниль, некроз, хлороз листя, скручування листя та виразка стебла. Через грибок відмирають молоді пагони, припиняється постачання пагонів поживними речовинами.
Життєвий цикл і дія на рослини
Ананас, уражений хворобою
Знищена плантація ананасів
Phytophthora cinnamomi може приймати різні форми та поширюватися водою. У періоди суворих умов навколишнього середовища організми стають сплячими хламідоспорами. Коли умови навколишнього середовища сприятливі, хламідоспори проростають, утворюючи міцелій (або гіфи) і спорангії. Спорангії дозрівають і випускають зооспори, які інфікують коріння і проникають у надземну частину рослини. Зараження зооспорами відбувається у вологих ґрунтах. Міцелій розростається по всьому кореню, руйнуючи структуру тканин кореня, згниваючи корінь, внаслідок чого рослини не отримують воду і поживні речовини. Спорангії та хламідоспори утворюються на міцелії зараженого кореня, і цикл інфекції продовжується до наступної рослини. Рослини в’яннуть, у них жовкне та засушується листя та гниє корінь. Інфекція часто призводить до загибелі рослини, особливо в умовах сухого літа.
Міцелій Phytophthora cinnamomi може виживати до 6 років у вологому ґрунті, хламідоспори зберігають життєздатність до 6 років у сухому ґрунті або в мертвих тканинах рослин, зооспори живуть близько 6 тижнів.
Найліпше розвивається при температурі 24-28 °C, припиняє розвиток при температурі нижче 5-6 °C і вище 32-34 °C. Гіфи шириною 15–13 мкм з чіткими вузликовими потовщеннями. Ці потовщення відбуваються по всій довжині гіф. Зооспорангії утворюються як внутрішньою, так і зовнішньою проліферацією. Мають яйцеподібну, еліпсоїдну або зворотно грушоподібну форму і розміри 7–14 × 20–63 мкм. Гетероталічний вид. Кулясте гніздо з гладкими стінками і часто звуженою основою. Колір від безбарвного до жовто-коричневого, розміри 21-58 мкм. Антеридій має розміри 19–21 × 16–17 мкм. Ооспори кулясті, симетрично розташовані в розплоді. Вони мають діаметр 19–54 мкм. Сферичні хламідоспори мають діаметр 31-50 мкм і ростуть не тільки на кінцях гіф, але і по всій їх довжині. Дуже часто вони утворюються групами, схожими на грона винограду.
Способи поширення
Phytophthora cinnamomi — збудник, що передається ґрунтом, уперше зареєстрований у тропічних і субтропічних країнах, здатний виживати та розвиватися також у більш прохолодних країнах. Phytophthora cinnamomi поширюється у вигляді зооспор та (або) хламідоспор у ґрунті та воді. Деякі способи розповсюдження: рослини або частини рослин, наприклад, ріст міцелію через контакт коренів і розповсюдження зооспор, які можуть поширюватися на великі відстані; грунт і сміття, що переносяться вітром; рух вниз по схилу в підповерхневому або поверхневому потоці води, наприклад у річках або зрошувальній воді; прилипання до машини та обладнання, транспортних засобів; грунт, пісок і гравій. Також відомо, що тварини сприяють поширенню хвороби. Наприклад, дикі свині мають здатність переносити цей збудник у своєму травному тракті. Люди також поширюють хворобу під час заготівлі деревини, видобутку корисних копалин, ходьбі по зараженій місцевості.
Розмноження
Phytophthora cinnamomi є диплоїдним і гетероталічним видом з двома типами спарювання, A1 і A2. Статеве розмноження у гетероталічних видів Phytophthora зазвичай відбувається, коли гаметангії протилежного типу спаровування взаємодіють у тканині господаря. Ця взаємодія призводить до утворення ооспор, які можуть виживати тривалий час у хазяїні або поза ним. Phytophthora cinnamomi також здатна до самозапліднення (тобто може бути гомоталічною).
Дія на довкілля
Хворість рододендронів
Phytophthora cinnamomi призводить до зменшення біорізноманіття та порушення процесів екосистеми. Це може змінити склад лісу або рослинности через виживання лише стійких до хвороби рослин. Змінюється чисельність місцевих тварин, які залежні від рослин, уражених грибковими патогенами. Ураження лісів, які ймовірно спричинені Phytophthora cinnamomi, вперше були зареєстровані у Сполучених Штатах приблизно 200 років тому. Інфекція є причиною раптової загибелі низки місцевих порід дерев, у тому числі - американського каштана, сосни короткохвойної (Pinus echinata), ялиці Фрейзера (Abies fraseri). У Мексиці хвороба знищила кілька місцевих видів дуба. Вразливими в Австралії є Banksia, Darwinia, (Grevillea), Leucopogon, Verticordia, Ксанторея (Xanthorrhoea). На межі вимирання - чагарник Arctostaphylos myrtifolia у Каліфорнії.
Література
* Управління відмиранням фітофтори в чагарнику: Посібник для землевласників і громадських природоохоронних груп (PDF) (5-е видання). Австралія: Робоча група Dieback. 2009. ISBN 9780646493046. Архів оригіналу (PDF) за 2014-03-06. 17 вересня 2013.
* Linde C, Drenth A, Kemp GH, Wingfield MJ, von Broembsen SL (серпень 1997). «Структура популяції Phytophthora cinnamomi у Південній Африці». Фітопатологія . 87 (8): 822–7. doi : 10.1094/PHYTO.1997.87.8.822 . PMID 18945050.
* Рівз, RJ; Джексон, Р.М. (жовтень 1974 р.). «Стимуляція статевого розмноження при фітофторозі пошкодженням» . Журнал загальної мікробіології . 84 (2): 303–310. doi : 10.1099/00221287-84-2-303.
* Коричний гриб. Парки Вікторія. parkweb.vic.gov.au
* Гроувс, Е.; Холлік, П.; Харді, Г.; McComb, J. «Список сприйнятливих рослин WA» (PDF). Університет Мердока.
* Девіс, Роберт А.; Валентин, Леоні Е.; Крейг, Майкл Д.; Вілсон, Барбара; Бенкрофт, Веслі Дж.; Mallie, Marnie (березень 2014). «Чинник відмирання фітофтори на птахів у лісах Банксія на південному заході Західної Австралії» (PDF). Біологічне збереження. 171 : 136–144. doi : 10.1016/j.biocon.2014.01.027.
* Свєцкі, TJ; Бернхардт, Е. А. (2003). «Хвороби загрожують виживанню Ione manzanita (Arctostaphylos myrtifolia)». Дослідження фітосфери.
* «100 найгірших у світі інвазивних чужорідних видів». Група спеціалістів з інвазивних видів. 6 червня 2019.
* Густафсон, Ерік Дж.; Міранда, Браян Р.; Дріден, Тайлер Дж.; Pinchot, Cornelia C.; Джейкобс, Дуглас Ф. (лютий 2022 р.). «Поза фітофторозом: коренева гниль через фітофтору в умовах зміни клімату обмежує популяції повторно інтродукованого американського каштана». Екосфера. 13 (2). doi : 10.1002/ecs2.3917.
* Бернс, Р.М.; Шахтар, JH; Густафсон, CD; Зентмайер, Джорджія; Торн, штат Вашингтон (1960). «Кореляція серії ґрунтів і пошкодження кореневою гниллю авокадо в районі Фолбрук» (PDF). Щорічник. том. 44. Каліфорнійське товариство авокадо. С. 110–113.
* Кехілл, Девід М.; Рукс, Джеймс Е.; Вілсон, Барбара А.; Гібсон, Леслі; Макдугал, Кейт Л. (07.07.2008). «Phytophthora cinnamomi та біорізноманіття Австралії: прогнози та прогрес у боротьбі». Австралійський журнал ботаніки . 56 (4): 279–310. doi : 10.1071/bt07159 . ISSN 1444-9862.
* Тао; Ямакава (2008). «Фосфіт (фосфориста кислота): фунгіцид, добриво чи біостимулятор?». Грунтознавство та живлення рослин . 55 (2): 228–234. doi : 10.1111/j.1747-0765.2009.00365.x. S2CID 95723306.
* Лешек Б. Орліковський, Томаш Осака, Фітофтора в розсадниках і лісових насадженнях. Phytophthora key , Варшава: на замовлення Генеральної дирекції державних лісів, 2009, ISBN 978-83-61633-09-9.
* https://commons.m.wikimedia.org/wiki/Category:Phytophthora_cinnamomi#mw-subcategories |
0c882850f4fc9e5c84c0564fd5c8a4a430a221fb | Попецух
Попецух (Pseudochelidon) — рід горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Включає два види, один з який поширений в Центральній Африці, інший — у Південно-Східній Азії.
Поширення
Два представники роду живуть у двох географічно дуже віддалених областях. Попецух червоноокий (Pseudochelidon eurystomina) гніздиться вздовж басейну річок Конго та Убангі в Демократичній Республіці Конго. Він Перелітний, зимує в прибережній савані Габону та Республіки Конго. Попецух білоокий (Pseudochelidon sirintarae) був знайдений лише в одному місці на зимівлі на озері Буенг Борапхет у внутрішніх районах Таїланду, де його спостерігали в період з листопада по лютий. Місця його розмноження невідомі. Вважають, що це можуть бути річкові долини на півночі Таїланду чи південно-західного Китаю, у Камбоджі або М'янмі. Однак також припускають, що він взагалі може бути немігруючим птахом.
Види
* Попецух червоноокий (Pseudochelidon eurystomina)
* Попецух білоокий (Pseudochelidon sirintarae)
Примітки
Джерела
* African river martin videos on the Internet Bird collection |
ef2c404f9619fe424289be4bca9cfd5b53a35490 | Bixaceae
Bixaceae — родина дводольних рослин. Попри невеликі розміри, ця родина включає дерева, трави та кущі. Рослини двостатеві, і всі види мають п’ять чашолистків. Усі рослини Bixaceae утворюють червоний, помаранчевий або жовтий латекс.
Роди
*Bixa
*Cochlospermum (Amoreuxia тепер синонім)
*Diegodendron
Примітки |
182f6691b4dc93d80b559b100ec58fd37bef3536 | ТЕС Белаван (Berkat Bima Sentana)
ТЕС Белаван (Berkat Bima Sentana) – теплова електростанція на заході індонезійського острова Суматра, створена компанією PT Berkat Bima Sentana.
Ще з 1980-х років у порту Белаван працювала теплоелектростанція державної корпорації Perusahaan Listrik Negara (PLN). На початку 21 століття на тлі дефіциту генеруючих потужностей PLN почала укладати угоди про закупівлю електроенергії з приватними інвесторами, які зазвичай розміщували свої об’єкти поряд зі вже існуючою інфраструктурою. Так, в 2014 році біч-о-біч з майданчиком ТЕС Белаван ввели в дію ТЕС компанії Berkat Bima Sentana потужністю 170 МВт, яка мала 12 генераторних установок на основі двигунів внутрішнього згоряння – 8 MAN 9L58-64 потужністю по 11,6 МВт та 4 MAN 18V48-60TS з показниками по 19,3 МВт.
Як паливо станція спершу використовувала нафтопродукти, оскільки ресурсу, який надходив по газопроводах Пангкалан-Брандан – Вампу – Белаван було недостатньо навіть для ТЕС Белаван. Втім, за умови збільшення постачання блакитного палива розраховували перевести на нього і установки від Berkat Bima Sentana. При цьому вже у 2015-му став до ладу газопровід Арун – Белаван.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 150 кВ.
Примітки
Белаван
Белаван |
06303294492ac1fa2f2ca99aa27f824c65ee3061 | Термінал ЗПГ Лампунг
Термінал ЗПГ Лампунг – інфраструктурний об’єкт для прийому зрідженого природного газу (ЗПГ) у Індонезії.
На початку 2010-х на тлі зростання попиту на природний газ на найбільш заселеному індонезійському острові Ява виник дефіцит цього ресурсу, для покриття якого вирішили звернутись до поставок ЗПГ (особливістю випадку було те, що йшлось передусім не про імпорт, а про отримання ЗПГ із розташованих на інших індонезійських островах заводів зі зрідження). При цьому один з терміналів вирішили розмістити біля узбережжя провінції Лампунг (східне завершення сусіднього острова Суматра), що дозволяло подати ресурс до газопроводу Південна Суматра – Західна Ява ще до розходження двох його ниток.
Для терміналу Лампунг обрали схему із використанням плавучої регазифікаційної установки, що дозволяло зменшити капітальні витрати та пришвидшити запуск об’єкта. За 6 км від узбережжя в районі з глибиною моря 23 метра облаштували швартовочний вузол, від якого прокладено газопровід на суходіл довжиною 21 км та діаметром 600 мм.
Для роботи на терміналі у норвезької компанії Höegh зафрахтували на 20 років плавучу установку PGN FSRU Lampung, яка має резервуари для зберігання ЗПГ загальним об’ємом 170 тисяч м3 та здатна видавати 6,8 млн м3 регазифікованої продукції на добу. В липні 2014-го PGN FSRU Lampung прибула на термінал, доправивши із собою першу партію ресурсу з заводу ЗПГ Танггух. Можливо також відзначити, що у 2021 році індонезійська компанія Perusahaan Gas Negara, якій належить термінал, оголосила про наміри звернутись до арбітражу із вимогою про розірвання контракту.
Примітки |
02b1354f1333fabf9744daa77c47c47541ddf48c | Джеймс Френсіс Стівенс
Джеймс Френсіс Стівенс (16 вересня 1792 — 22 грудня 1852) — англійський ентомолог і натураліст. Він відомий своїми 12 томами Ілюстрацій британської ентомології (1846) і Посібником з британських жуків (1839).
Раннє життя
Стівенс народився в Шорхем-Бай-Сі і навчався в лікарні Христа. Його батьком був капітан військово-морського флоту Вільям Джеймс Стівенс (пом. 1799), а матір’ю — Мері Пек (пізніше місіс Даллінгер). Він ходив до школи Blue Coat School у Гертфорді, а потім у лікарні Христа в Лондоні. Потім його відправили вчитися до Шута Баррінгтона (1734–1826), єпископа Дарема в 1800 році. Він залишив у 1807 році і працював клерком в офісі Адміралтейства, Сомерсет-Хаус, з 1807 по 1845 рік завдяки своєму дядькові адміралу Стівенсу.
Ентомологія
Стівенс зацікавився природознавством ще будучи школярем. У 1808 році він написав рукопис «Каталог британських тварин». 17 лютого 1815 року він був обраний членом Товариства Ліннея, а в 1826 році — членом Лондонського зоологічного товариства. З 1815 по 1825 рік він дуже захоплювався орнітологією та брав участь у роботі Джорджа Шоу (1751-1813). Він отримав відпустку з посади, щоб допомогти Вільяму Елфорду Лічу в 1818 році організувати колекцію комах у Британському музеї. Він повернувся до Адміралтейства, але проблеми з начальством змусили його достроково піти у відставку, що призвело до втрати частини пенсії. Потім він працював безкоштовно в Британському музеї до самої смерті і описав 2800 британських видів комах. Він часто використовував кишенькову лінзу, а не мікроскоп, і використовував пляшку для вбивства з подрібненим лавровим листям, а не прикріплювати зразки безпосередньо, як це було тоді на практиці. У 1833 році він був засновником Лондонського королівського ентомологічного товариства. Стівенс зібрав велику колекцію комах, яка включала багато типових зразків. У 1822 році він одружився на Сарі, доньці капітана Робертса. Їхні діти померли молодими. Стівенс помер у Кеннінгтоні 22 грудня 1852 року, залишилася його дружина. Після його смерті його колекцію комах придбав Британський музей. Його бібліотеку придбав Генрі Тіббатс Стейнтон (1822–1892), який продовжував дотримуватися традиції Стівена зберігати книги доступними для інших ентомологів у середу ввечері. Стейнтон також опублікував каталог цих книг Bibliotheca Stephensiana (1853).
Роботи
* Стівенс був автором General zoology, чи Systematic natural history London, надрукований разом з Джорджем Шоном і єдиний автор останніх 6 томів із 16 томів після смерті Джорджа Шоу (1800–1826) - I-II Mammalia (1800) , III- Amphibia (1802), Pisces (1803-4), VI Insecta (1806), VII-VIII Aves (1809-120, IX-XIV, ч. 1. Aves (тільки Дж. Ф. Стівенс) (1815-26), XIV, ч. 2 Загальний покажчик із зоології Г. Шоу та Дж. Ф. Стівенса (1826)
* Номенклатура британських комах: повний список таких видів (1829).
* Систематичний каталог британських комах: це спроба впорядкувати всіх дотепер відкритих місцевих комах відповідно до їхньої природної спорідненості. Містить також посилання на кожного англійського письменника з ентомології та на основних іноземних авторів. З усіма опублікованими британськими родами до теперішнього часу (1829).
* Ілюстрація британської ентомології ; або короткий опис місцевих комах, що містить їх родові та специфічні відмінності; з урахуванням їх метаморфоз, часу появи, місцевостей, їжі та економіки, наскільки це можливо. У десяти томах. (1828–1846). Ця робота, дотримуючись старішої системи класифікації 5, складається з 7 томів Mandibulata (комахи з жуючими ротовими апаратами/мандибулами), 4 томів Haustellata (комахи із сисними ротовими апаратами, наприклад Lepidopteran haustellum) і 1 додаткового тому. Пластини розфарбовані вручну за малюнками Ц.М. Кертіс і Джон Обадія Вествуд
Суперечки
Стівенс повідомив, що Джеймс Ренні (1787–1867) піратизував його ілюстрації у своєму Конспекті метеликів і метеликів, знайдених у Британії 1832 року, і звернувся до суду. Однак він програв, і більша частина його прибутку від його книги була втрачена через судові витрати. «Ілюстрації британської ентомології» Стівена, які часто називають просто «Британська ентомологія», безпосередньо конкурували з «Британською ентомологією» Джона Кертіса (1824–1839). Це призвело до гострої суперечки, яка розколола британський ентомологічний істеблішмент на ворогуючі фракції протягом понад тридцяти років. Вони так і не помирилися, незважаючи на те, що близький друг Стівена Джон Обадія Вествуд намагався залікувати розрив.
Чарльз Дарвін
Під час навчання в Кембриджському університеті студент Чарльз Дарвін став захопленим колекціонером комах. Він надіслав Стівенсу записи про рідкісних комах, яких він зловив, і був у захваті, коли Ілюстрації британської ентомології відзначили йому належне захоплення комах, описаних у 33 записах, цитуючи його слова в усіх випадках, крім двох. Дарвін згадував у своїй автобіографії: «Жоден поет ніколи не відчував такої радості від публікації свого першого вірша, ніж я, коли побачив у Стівенових ілюстраціях британських комах чарівні слова «захоплені К. Дарвіном, есквайром». ", хоча найближче опубліковане формулювання насправді виглядало дещо інакше, як "знято преподобним Ф. В. Хоупом і К. Дарвіном, есквайром, у Північному Уельсі" та "Знято в Північному Уельсі К. Дарвіном, есквайром".
Примітки |
08ee859b446db1792fb4f641d0d6fdfa52d54129 | 24 години на життя
24 години на життя — фантастичний бойовик 2017 року виробництва ПАР, Китаю та США. Режисер Браян Смрз.
Про фільм
Під час чергового завдання гине кілер, на його совісті багато безневинних жертв.
Однак таємничим чином він повертається з потойбічного світу до життя.
Тепер у нього є тільки 24 години, щоб об'єднавшись з убивцею, від руки якого він прийняв смерть, спокутувати провину і врятувати свою душу.
Знімались
Примітки
Джерела
* 24 Hours to Live |
6644915559a1c7a3040f65b79bacf67ed0d0c9db | Legacy Music
«Legacy Music» () — російський лейбл звукозапису, продюсерський центр, агентство з менеджменту, 2019 музикантом і продюсером Ханзою. На базі компанії також організовуються музичні концерти, спектаклі, виставки.
Історія
Музичний лейбл був заснований в 2019 музикантом Ханзою і розташовується в Саратові. З перших днів компанія наголошувала на сучасному звучанні. Лейбл також шукав і наголошував на незалежних музикантів, що виконують: кальянний реп, поп і хіп-хоп. Лейбл видає інтернет-релізи аж, а також CD.
Музичні виконавці лейбла є: 10AGE, Канги, Ханза, Ramil', Konfuz, Амура, Mag Luzi, Daylor, RUSSE, PLAYDADDY, Baby Flugga, білоруський співак та автор-виконавець - Мевл, який випустив релізи: «Холодок», «Патамушка» та ін, лейбл також випускає виконавців із СНД та Європи.
У 2019 році лейбл також запускає комерційну дистрибуцію своїх музичних релізів через: Spotify, Amazon, Deezer, iTunes та Яндекс. Музика. Також випускали на майданчик Google Music Music до закриття. Музичний лейбл підписав контракт з дистриб'ютором The Orchard.
Лейбл також випускав релізи артистів: Xcho, escape, Джарахов, Джаро, OWEEK, kostromin, Fivio Foreign, NASTY BABE, Гірський, СЛАВА КПРС, RYZE, Mull3, STED. D, LNK, MUTI, SLEEPY, Karna.val, Gavrilina, Golusheva, RIPSI, Volodya XXL, Лізка, EVASHA, Дана Соколова.
Персонал
* Ханза - засновник
* В'ячеслав Авакян - директор об'єднання
Список виконавців
* 10AGE
* Канги
* Ханза
* Ramil’
* Konfuz
* Амура
* Mag Luzi
* Daylor
* RUSSE
* PLAYDADDY
* Baby Flugga
* Мевл
Див. також
* Gazgolder
* Warner Music Russia
* Союз (концерн)
Примітки
Посилання
* |
00da5f0076a8e2b75938010734a55a4f11c525c2 | Рух за незалежність Фарерських островів
міні
Рух за незалежність Фарерських островів (), або Фарерський національний рух () — політичний рух, який прагне проголошенняФарерських островів як суверенної держави за межами Данії. Причини повної автономії включають мовний і культурний розрив між Данією та Фарерськими островами, а також їх недостатню близькість одне до одного; на Фарерських островах близько 990 км від берегів Данії.
Історія суверенітету
Доданський період
Відомо, що приблизно 800 р. норвежці заселили острови. Вони вживали давньоскандинавську мову, яка еволюціонувала до сучасної фарерської мови. Вважається, що ці поселенці прибули не безпосередньо зі Скандинавії, а скоріше з норвезьких громад, що оточували Ірландське море, Північні острови та Західні острови Шотландії, включаючи Шетландські та Оркнейські острови, а також скандинавсько-гальські острови. Традиційна назва островів в ірландській мові , означає «Skeggjar» і, можливо, відноситься до («островобороди»), прізвисько, яке давали жителям острова.
Відповідно до «Саги про Ферейінга», Норвегію покинули емігранти, які не схвалювали монархію Гаральда I Норвезького. Ці люди заселили Фарери приблизно в кінці ІХ століття. Таким чином, офіційно вважається, що скандинавська мова та культура островів походять від ранніх норвежців. Офіційно з 1035 року до їх приєднання до Данії острови були володінням Королівства Норвегія.
Під владою Данії
Прапор Фарерських островів був розроблений фарерськими студентами в Копенгагені в 1919 році
З 1388 року з короткими перервами острови перебувають під владою уряду Данії. Проте, при цьому до 1814 року вони весь час були частиною Норвегії. Незважаючи на те, що держава Данії та Норвегії була повністю розділена за Кільським договором 1814 року, Фарерські острови залишилися у власності Данії. Невдовзі після укладення договору було запроваджено низку дискримінаційних політик; у 1816 році разом із посадою прем'єр-міністра Фарерських островів був скасований парламент Фарерських островів Лоґтінґ. Вищезазначені посади були замінені данським посадовцями. Водночас використання фарерської мови взагалі не заохочувалося, а данська мова стала офіційною мовою регіону.
Оновлена Конституція Данії 1849 року надала фарерцям два місця в данському парламенті Ріґсдаґену. У 1852 році було відновлено Лоґтінґ з 18 членів, хоча лише як консультативний орган при данській владі.
Націоналістичний запал сягає своїм корінням у кінець ХІХ століття, створений спочатку як культурний/політичний рух, який боровся за права використання фарерської мови в школах, церкві, у засобах масової інформації та в законодавчих органах. Призначеним початком вважається Різдвяна зустріч 1888 року, яка відбулася 22 грудня 1888 року в Løgting (парламент) у Торсгавні. Активними були двоє осіб, які брали участь, були Йоаннес Патурссон і Расмус Ефферсе. Патурссон написав вірш, який Ефферсе прочитав вголос, перший рядок починається: Nú er tann stundin komin til handa, який часто цитується на підтримку руху. У вірші йшлося про збереження та турботу про фарерську мову; протягом багатьох років на Фарерських островах він став як дороговказом. Фарерська мова була заборонена для використовуватися в фарерських державних школах як мова викладання до 1938 року, а в церкві (Fólkakirkjan) до 1939 року.
Помітну роль у націоналістичному русі відігравала студентська молодь, яка навчалася в Данії. У 1919 році фарерськими студентами в Копенгагені був розроблений прапор Фарерських островів (меркід). До його використання існували інші прапори, з якими ідентифікували себе деякі жителі Фарерських островів: один із них був із зображенням барана, а інший — із кулик-сорокою.
9 квітня 1940 року під час Другої світової війни Данія була окупована нацистською Німеччиною. Уважаючи Фарерські острови стратегічно цінними і щоб перешкодити подальшому німецькому завоюванню території Данії, Велика Британія почала військову окупацію островів. Це фактично поставило Фарерські острови до завершення війни в 1945 році під британську адміністрацію. Під британським правлінням Меркід було визнано офіційним прапором Фарерських островів, щоб влада могла розпізнати, які судна були фарерськими рибальськими човнами, а які — ворожими.
Статус автономії
У статус-кво Фарерські острови є автономною територією Королівства Данія, що розділяє цю відмінність з Гренландією. У відповідь на зростаючі заклики до автономії 23 березня 1948 року було прийнято Закон про самоврядування Фарерських островів, який закріпив за останніми статус самоврядної країни в рамках Королівства. Закон дозволив передати уряду Фарерських островів переважну більшість внутрішніх справ, при цьому уряд Данії відповідав лише за військову оборону, поліцію, правосуддя, валюту та зовнішні справи. Фарерські острови не є частиною Європейського Союзу. Фарерські острови також мають свою національну футбольну збірну і є повноправним членом ФІФА та УЄФА.
Політичні рішення
Організації
Схематичне зображення спектру політичних партій на Фарерських островах.Tjóðveldi = РеспублікаFramsókn = ПрогресFólkaflokkurin = Народна партіяMiðflokkurin = Центральна партіяSjálvstýrisflokkurin = Партія самоврядуванняJavnaðarflokkurin = Соціал-демократична партіяSambandsflokkurin = Союзна партія
Чотири місцеві політичні партії прагнуть незалежності від Данії: Народна партія (Hin føroyski fólkaflokkurin), Республіка (Tjóðveldi), Прогрес (Framsókn) і Партія центру (Miðflokkurin). Ці партії, охоплюючи політичні ліві та праві, посідають 17 із 33 місць у Лоґтінґу. Крім того, Партія самоврядування (Sjálvstýrisflokkurin) теж пропагує ідею суверенітету, хоча й з більш помірним запалом, ніж вищезгадані партії.
Референдум 1946 року
14 вересня 1946 року відбувся референдум про незалежність. При дійсному підрахунку голосів 11 146, 50,74 % проголосували за незалежність, тоді як 49,26 % вирішили залишитися пов'язаними з Данією, залишивши різницю в 166 голосів між двома варіантами. Голова Логґтінґу 18 вересня проголосив незалежність; проте цей крок не визнали опозиційні партії, і 20 вересня він був анульований Данією. Король Данії Крістіан X згодом розпустив Лоґтінґ; його було швидко замінено на парламентських виборах, що відбулися 8 листопада, і тепер зберігають більшість партії, які виступають за союз із Данією.
Конституційна криза
Уряди Данії та Фарерських островів постійно сперечалися щодо кардинального перегляду конституції Фарерських островів, де багато положень суперечили положенням Данії. Конфлікт досяг апогею в 2011 році, коли тодішній прем'єр-міністр Данії Ларс Льокке Расмуссен заявив, що нові правки не можуть збігатися з конституцією держави. Расмуссен запропонував фарерцям два варіанти: відокремитися або скасувати гіпотетичну конституцію. Прем'єр-міністр Фарерських островів Кай Лео Йоганнесен заявив, що вони розпочнуть новий проект конституції та залишаться в Данії.
Занепокоєння економічною життєздатністю
Незважаючи на те, що вони користуються значною автономією від Данії, Фарерські острови все ще регулярно покладаються на 99,8 мільйонів доларів США державних субсидій, щоб підтримувати стабільність своєї економіки; у 1992 році банківський спад на 25 % привів економіку до періоду стагнації, а 15 % населення перемістилися в материкову Данію. Фінансова підтримка уряду Данії займає 4,6 % валового внутрішнього продукту Фарерських островів і становить 10-12 % державного бюджету.
Норвезька нафтогазова компанія Equinor зацікавилася перспективами видобутку нафти у водах біля Фарерських островів і розпочала пошуково-розвідувальну операцію вартістю 166,46 мільйонів доларів США. ExxonMobil і Atlantic Petroleum також мають частки в бурових платформах, які встановлюються у водах Фарерських островів. Якщо ці операції увінчаються успіхом і знайдуть щедрі прогнозовані обсяги нафти (568 500 доларів США на кожного жителя з 49 000 населення Фарерських островів), перспектива незалежності може отримати новий поштовх.
Див. також
* Королівство Данія
* Конституція Данії
* Незалежність Гренландії
* Рух за незалежність Ісландії
* Рух за незалежність Норвегії
* Список активних сепаратистських рухів у Європі
Список літератури |
002e0dd4dc8563efdf4f4183a3951c7b3fcc4e18 | Історія Аландських островів
Прапор Аландських островів
Історію Аландських островів можна простежити з моменту, коли люди вперше досягли архіпелагу в період неоліту приблизно в 4000 році до нашої ери.
Геологія та доісторія
Період палеоліту
Близько 18 000 років до нашої ери, під час Віслинсьнського зледеніння, товстий льодовий покрив простягнувся над Скандинавією, який зрештою відступив від островів близько 9000 років до нашої ери. Близько 8000 року до нашої ери найвищі вершини затопленого тоді архіпелагу піднялися з Балтійського моря. Рівень моря змінювався, але сухопутний міст до Аландських островів так і не утворився, що вказує на те, що перші люди припливли на човнах або прийшли льодом.
Завдяки ефекту форбалджа після танення льодовикових шапок територія навколо Аландських островів усе ще піднімається на кілька міліметрів на рік, незначно розширюючи поверхню архіпелагу.
Період неоліту
Ритуальні глиняні лапи ведмедя кам'яного віку з Аландських островів.
Було знайдено артефакти людських останків, кераміки та кісток тварин, що датуються ще середнім неолітом (приблизно 4000 р. до н. е.). Це найдавніші знахідки, що вказують на присутність людини на островах на той час. Їхні культури були скандинавськими, спочатку це була культура ямчастого посуду, а пізніше до неї приєдналася культура гребінчастої кераміки.
Літочислення до 1809 року
* ХІІ століття: Аландські острови могли бути зайняті Еріком Святим, інші джерела стверджують, що Аландські острови вже були невід'ємною частиною Швеції.
* 1324: Фінляндія (включно з островами) стала герцогством.
* 1300—1600: замок Кастельхольм був центром низки битв і набігів.
* 1324: Нотеборзький мир. Фінляндія та острови, включені до складу Швеції.
* 1397—1523: Кальмарська унія: панування Данії.
* 1581: Фінляндія стала Великим князівством.
* 1634: Конституція Швеції. Острови були частиною уряду Обо (Фінляндія)
* 1714: Острови завойовані московським царем Петром І.
* 1714—1721: Аландські острови були атаковані та спустошені московськими військами Петра І; більшість населення тоді втекла до Швеції.
* 1721: Ніштадський мир. Фінляндія (крім Виборга) повернена Швеції.
* 1743: Абоський мир: частина Фінляндії відійшла до Росії.
* 1808: Фінська війна між Швецією та Росією.
* Вересень 1809 р. — Фредріксхамнський договір: Фінляндія та острови переходять до Росії.
Тривають спалахи малярії
В результаті великої кількості на Аландських островах комарів Anopheles claviger малярія була ендемічною щонайменше 150 років, із серйозними спалахами, які були зареєстровані у XVIII столітті, а також у 1853 і 1862 роках.
Хронологія до 1919 року
Аландської війни в 1854 році.
* в. 1835: Почалося будівництво фортеці Бомарсунд.
* 1853: Сильний спалах малярії.
* 1854 — битва під Бомарсундом: під час Кримської війни відбувається англо-французьке вторгнення на Аландські острови . Коаліційні сили атакують і руйнують фортецю Бомарсунд. Британський прем'єр-міністр Пальмерстон протестував проти цього укріплення близько двадцяти років тому, але безрезультатно.
* 1856 — Паризький договір: мирна конвенція забороняє укріплення островів.
* Березень 1856: Сполученим Королівством, Францією та Росією укладеною Аландською конвенцією, за якою було вирішено демілітаризувати острови.
* 1862: стався ще один сильний спалах малярії.
* 1877: Прокладено телеграфний кабель з Марієгамна до Ністада.
* 1892: у Марієгамні встановлено перший телефон.
* 1906: на островах розміщено російський гарнізон. Деяку увагу було приділено попередньому Паризькому договору, коли Росія під приводом припинення контрабанди зброї до Фінляндії розмістила на островах значні військово-морські та військові сили.
* 1907: Росія вимагає від Франції та Великої Британії анулювати угоду Конвенту.
* 1907: Таємний договір Бьорке (Росія та Німеччина), який дає Росії розв'язку для розміщення військових сил на островах.
* 1914: Початок Першої світової війни: Росія зміцнює острови.
* 1916: Росія ремілітаризувала острови та використовувала їх як базу підводних човнів.
* 1917 — Російська революція: Фінляндія проголошує незалежність. Мешканці острова через референдум (25–29 грудня) вимагають возз'єднання зі Швецією.
* 1918: Радянський уряд, Швеція та Німеччина визнають незалежність Фінляндії, Швеції та Німеччини. Однак більшовицькі сили висаджуються на островах як частина Російської революції. Пізніше на острови вторгається Швеція (лютий) і зрештою їх окупує Німеччина (березень-жовтень).
* 1918: на міжнародному рівні остров'яни благають про возз'єднання зі Швецією.
* 1919: 18 березня Швеція виносить це питання на Паризьку мирну конференцію, але острови залишаються частиною Фінляндії.
* 1921: Аландська конвенція відновлює демілітаризований статус островів.
Див. також
* Історія Фінляндії
Посилання
*
Посилання
* |
49902ed11b97648a26022eb82f3e20868b5aff28 | Microtea
Microtea — рід квіткових рослин родини Microteaceae, що походить з Карибських островів, Центральної та Південної Америки.
Види
Спочатку Microtea належав до Phytolaccaceae, але тепер у нього є власна родина Microceae. Нижче наведено такі види, прийняті в Списку рослин:
*Microtea debilis Sw.
*Microtea glochidiata Moq.
*Microtea longebracteata H. Walter
*Microtea maypurensis (Kunth) G.Don
*Microtea paniculata Moq.
*Microtea portoricensis Urb.
*Microtea scabrida Urb.
*Microtea sulcicaulis Chodat
*Microtea tenuifolia Moq.
Примітки |
ab2335e87e0e58a4027970a3454381537ccbd8e5 | Рахманін Гліб Олександрович
Рахманін Гліб — український художник, член Національної. Асоціації художників та скульпторів України.
Біографія
Гліб Рахманін закінчив Дрогобицьку школу мистецтв, опановував техніки класичного іконопису в іконописній майстерні при Інституті Пресвятої Трійці та закінчив Стрийське вище художнє професійне училище за фахом “живопис”. Наразі навчається в Українській академії друкарства у Львові.
Творчість
В рамках музичного проєкту Ukrainian live створив понад 20 графічних портретів українських композиторів, серед яких: Леонтович, Лисенко, Вербицький та інші.
Посилання |
0ca24f80f8d6e17cb63149dcb4bcb53065af2505 | План повоєнного відновлення України
План відновлення України від наслідків російської агресії - це план заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України, перелік пропозицій щодо пріоритетних реформ та стратегічних ініціатив, проектів нормативно-правових актів, прийняття і реалізація яких є необхідними для ефективної роботи та відновлення України у воєнний і післявоєнний період.
__ЗМІСТ__
Проєкт плану повоєнного відновлення України
Національна рада з відновлення України від наслідків війни є консультативно-дорадчим органом при Президентові України. Основним завданням Ради є розроблення плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України. Національна рада з відновлення України від наслідків війни відповідно до Указу Президента від 21 квітня 2022 року № 266/2022 в рамках 24 робочих груп розробила проєкт плану повоєнного відновлення.
Він базується на 5 основних принципах:
* Негайний початок і поступовий розвиток;
* Нарощування справедливого добробуту;
* Інтеграція в ЄС;
* Відбудова кращого, ніж було, в національному та регіональному масштабах;
* Стимулювання приватних інвестицій.
Міжнародне обговорення повоєнного відновлення України
* Конференція в Лугано 4-5 липня 2022 року;
* Берлінська конференція 25 жовтня 2022 року.
Позиція Європейського союзу
Позиція та бачення Європейської Комісії (ЄК) щодо повоєнного відновлення зафіксована у комюніке COM(2022) 233 “Ukraine Relief and Reconstruction” від 18 травня 2022 року. Європейська Комісія сформувала своє бачення повоєнного відновлення як системного процесу, що включає відбудову від наслідків війни, модернізацію держави, проведення широго спектру євроінтеграційних реформ та підтримку середньострокового розвитку економіки та суспільства.
Зелене повоєнне відновлення
Зелене (чи стале) відновлення України слід розглядати як одну з можливих концепцій повоєнного відновлення. Концепція зеленого відновлення базується на цілісному баченні розвитку суспільства, економіки та держави в цілому. Україна може скористатись можливостями, що створює повоєнне відновлення, для того, щоб закласти основи майбутнього зеленого зростання. Ця, цілком раціональна мета, може бути досягнута, якщо візія повоєнного відновлення буде зеленою.
Посилання |
26d19b88cf5e44241f9a30543df1f447e3661927 | Алгоритм Сі та Томазі виявляння кутів
#Перенаправлення Виявляння кутів#Алгоритм Сі — Томазі виявляння кутів |
1707d39a45f8a1c81f8e69c7163aa0fa9bfae00d | Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912
'''Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912''' () — державна нагорода Королівства Італії.
Опис
«Пам'ятна медаль італійсько-турецької війни 1911—1912» була заснована 21 листопада 1912 року. Нею нагороджувались учасники італійсько-турецької війни 1911—1912 років. Дизайн медалі розробив ювелір та гравер Луїджі Джорджі ().
Медаль являла собою срібний диск діаметром 32 мм. На лицьовій стороні було вигравіруване зображення короля Віктора Емануїла III із написом «VITTORIO . EMANUELE . III. RE . D' . ITALIA.»
На зворотній стороні був напис «GUERRA ITALO-TURCA 1911-1912» в обрамленні двох лаврових гілок.
Стрічка складалась з шести синіх смуг, між якими проходили п'ять темно-червоних смуг. |
063725a0d8db9af0eb1ab86d37603ec4b772d981 | Жалібничка блискуча
Жалібничка блискуча (Psalidoprocne nitens) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae).
Поширення
Вид поширений в Західній та Центральній Африці. Мешкає у відкритих лісах, узліссях та галявинах неподалік водойм.
Підвиди
* P. n. nitens (Cassin, 1857) – південна Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, південна частина Кот-д'Івуару, південна Гана, південно-східна Нігерія до Демократичної Республіки Конго на півночі, Габону на півдні, Республіка Конго та північно-західна Ангола;
* P. n. centralis (Neumann, 1904) – північно-східна частина Демократичної Республіки Конго.
Примітки |
0ad0a2d8bb409816907188706a1a5f00da8362cb | Список багатоніжок Шрі-Ланки
Шрі-Ланка — тропічний острів, розташований недалеко від південного краю Індії. Фауна безхребетних така ж велика, як і в інших регіонах світу. У світі налічується близько 2 мільйонів видів членистоногих, і їхнє число продовжує збільшуватися. Також до цього часу відкрито багато нових видів. Тому дуже складно і важко узагальнити точну кількість видів, які зустрічаються в певному регіоні.
У наведеному нижче списку йдеться про багатоніжок, знайдених на Шрі-Ланці.
Губоногі
Тип: ЧленистоногіПідтип: БагатоніжкиКлас: Губоногі
Вважається, що існує близько 8000 видів губоногих багатоніжок, з яких описано 3000.
У наведеному нижче списку наведено багатоніжки, які зараз виявлені на Шрі-Ланці. Перше відоме дослідження багатоніжок було проведено в Ньюпорті в 1845 році. Потім ще багато закордонних біологів і натуралістів провели багато досліджень багатоніжок. Однак багато останніх робіт і перша робота місцевого біолога була виконана Думіндою Діссанаяке з Університету Раджарата Шрі-Ланки. Згідно з його контрольним списком, на Шрі-Ланці відомо 19 видів із 4 рядів і 6 родин.
Ендемічні види позначаються як E .
Порядок: Geophilomorpha — ґрунтові багатоніжки
Родина: Mecistocephalidae
* Mecistocephalus heteropus
* Mecistocephalus subinsularis
Сімейство: Oryidae
* Orphnaeus brevilabiatus
Порядок: Lithobiomorpha — кам'яні багатоніжки
Родина: Lithobiidae
* Australobius palnis
* Australobius sculpturatus
Порядок: Scolopendromorpha — сколопендри
Родина: Scolopendridae
* Ethmostigmus rubripes
* Otostigmus ceylanicus
* Otostigmus scaber
* Scolopendra crassa
* Scolopendra hardwickei
* Scolopendra morsitans
* Scolopendra subspinipes
* Cormocephalus inermipes
* Cormocephalus westwoodi
* Rhysida immarginata
* Rhysida longipes
Порядок: Scutigeromorpha — скутигери
Родина: Scutigeridae
* Thereuopodina tenuicornis
Родина: Scutigerinidae
* Scutigerina weberi
Двопарноногі
Тип: ЧленистоногіПідтип: MyriapodaКлас: Диплоногі
Ряд: Chordeumatida
Родина: Lankasomatidae
* Cingalosoma anderssoni — Е
* Lankasoma anderssoni — Е
* Lankasoma brincki — Е
* Lankasoma cederholmi — Е
* Lankasoma oreites — Е
* Lankasoma mahleri — Е
Ряд: Glomeridesmida
Родина: Glomeridesmidae
* Termitodesmus ceylonicus — E
Ряд: Polydesmida
Родина: Chelodesmidae
* Leptodesmus thwaitesii — Е
Родина: Cryptodesmidae
* Pocodesmus greeni — Е
* Singhalocryptus alticola — E
Родина: Fuhrmannodesmidae
* Lankadesmus cognatus — E
Родина: Paradoxosomatidae
* Anoplodesmus anthracinus
* Anoplodesmus humberti — E
* Anoplodesmus layardi — E
* Anoplodesmus luctuosus
* Anoplodesmus inornatus — E
* Anoplodesmus sabulosus — E
* Anoplodesmus saussurii
* Anoplodesmus stadelmanni — E
* Chondromorpha xanthotricha
* Desmoxytes planata
* Orthomorpha mikrotropis — E
* Paranedyopus simplex — E
* Polydesmopeltis kelaarti
* Pyragrogonus willeyi — E
* Singhalorthomorpha cingalensis — E
* Singhalorthomorpha serrulata — E
* Strongylosoma greeni — E
* Strongylosoma nietneri — E
Родина: Polydesmidae
* Polydesmus skinneri — E
Родина: Pyrgodesmidae
* Archandrodesmus kandyanus — E
* Catapyrgodesmus ceylonicus — E
* Cryptocephalopus jonesii — E
* Eustaledesmus parvus — E
* Klimakodesmus permutatus — E
* Pyrgodesmus obscurus — E
* Styloceylonius lobatus — E
* Urodesmus serratus — E
Ряд: Polyxenida
Родина: Polyxenidae
* Silvestrus ceylonicus — E
Ряд: Sphaerotheriida
Родина: Arthrosphaeridae
* Arthrosphaera attemsi
* Arthrosphaera brandtii
* Arthrosphaera corrugata — E
* Arthrosphaera dentigera — E
* Arthrosphaera inermis
* Arthrosphaera leopardina — E
* Arthrosphaera noticeps — E
* Arthrosphaera pilifera — E
* Arthrosphaera ruginosa — E
* Arthrosphaera rugosa — E
* Arthrosphaera versicolor — E
Родина: Zephroniidae
* Sphaeropoeus hercules
Ряд: Siphonophorida
Родина: Siphonophoridae
* Pterozonium picteti
* Siphonophora humberti — Е
Ряд: Spirobolida
Родина: Pachybolidae
* Xenobolus carnifex
Родина: Pseudospirobolellidae
* Pseudospirobolellus avernus
Родина: Spirobolidae
* Spirobolus crebristriatus — E
* Spirobolus greeni — E
* Spirobolus longicollis — E
* Spirobolus longicornis — E
* Spirobolus obtusospinosus — E
* Spirobolus spirostreptinus — E
* Spirobolus taprobanensis — E
Родина: Trigoniulidae
* Cingalobolus bugnioni — E
* Lankabolus coelebs — E
* Trigoniulus corallinus
Ряд: Spirostreptida
Родина: Cambalopsidae
* Trachyjulus aelleni — E
* Trachyjulus costatus — E
* Trachyjulus humberti — E
* Trachyjulus lankanus — E
* Trachyjulus minor — E
* Trachyjulus willeyi — E
Родина: Glyphiulidae
* Podoglyphiulus ceylanicus — E
Родина: Harpagophoridae
* Carlogonus robustior — E
* Harpurostreptus attemsi — E
* Harpurostreptus hamifer — E
* Harpurostreptus krausi
* Harpurostreptus matarae — E
* Humbertostreptus lunelii — E
* Ktenostreptus anderssoni — E
* Ktenostreptus anulipes — E
* Ktenostreptus centrurus — E
* Ktenostreptus costulatus — E
* Ktenostreptus lankaensis — E
* Ktenostreptus rugulosus — E
* Ktenostreptus specularis — E
* Leptostreptus caudiculatus
* Leptostreptus exiguus — E
* Leptostreptus fuscus — E
* Phyllogonostreptus nigrolabiatus
* Stenurostreptus stenorhynchus — E
* Thyropygus allevatus
* Thyropygus poseidon — E
Родина: Spirostreptidae
* Spirostreptus contemptus — E
* Spirostreptus insculptus — E
* Spirostreptus modestus — E
Ряд: Ківсяки
Родина: Julidae
* Julus ceilanicus — Е
Ряд: Stemmiulida
Родина: Stemmiulidae
* Diopsiulus annandalei — Е
* Diopsiulus ceylonicus — E
* Diopsiulus greeni — Е
* Diopsiulus madaraszi — E
Примітки
багатоніжки
Багатоніжки
Ш |
0487c21a799b7ab0c0a005e0c49c89903c0de608 | Barychelidae
Barychelidae — родина мігаломорфних павуків. Включає 309 видів у 42 родах.
Поширення
Барихеліди зустрічаються в Австралії, Новій Каледонії, Південній Америці, Африці, Мадагаскарі, Індії, Новій Гвінеї та на островах Тихого океану.
Спосіб життя
Більшість павуків цієї родини риють нори. Наприклад, Sipalolasma довжиною 20 міліметрів будує свою нору в гнилій деревині з відкидними люками на кожному кінці. Idioctis довжиною 10 міліметрів будує свою нору глибиною приблизно 5 сантиметрів, трохи нижче рівня припливу, закриваючи отвір тонким люком. Деякі види уникають затоплення, забиваючи свої нори, тоді як інші можуть уникнути потоплення, затримуючи бульбашки повітря у волосках, що покривають їхнє тіло. Деякі представники цієї групи мають граблі на передній поверхні своїх хеліцер, які використовуються для ущільнення стінок нори.
Вони належать до небагатьох павуків, таких як тарантули, які можуть бігати по склу. Деякі види видають пронизливі звуки.
Роди
Перелік родів, згідно з World Spider Catalog:
* Ammonius Thorell, 1899
* Atrophothele Pocock, 1903
* Aurecocrypta Raven, 1994
* Barycheloides Raven, 1994
* Barychelus Simon, 1889
* Cosmopelma Simon, 1889
* Cyphonisia Simon, 1889
* Cyrtogrammomma Pocock, 1895
* Diplothele O. Pickard-Cambridge, 1891
* Encyocrypta Simon, 1889
* Eubrachycercus Pocock, 1897
* Fijocrypta Raven, 1994
* Idioctis L. Koch, 1874
* Idiommata Ausserer, 1871
* Idiophthalma O. Pickard-Cambridge, 1877
* Mandjelia Raven, 1994
* Monodontium Kulczyński, 1908
* Moruga Raven, 1994
* Natgeogia Raven, 1994
* Neodiplothele Mello-Leitão, 1917
* Nihoa Raven & Churchill, 1992
* Orstom Raven, 1994
* Ozicrypta Raven, 1994
* Paracenobiopelma Feio, 1952
* Pisenor Simon, 1889
* Plagiobothrus Karsch, 1892
* Psalistops Simon, 1889
* Questocrypta Raven, 1994
* Rhianodes Raven, 1985
* Sason Simon, 1887
* Sasonichus Pocock, 1900
* Seqocrypta Raven, 1994
* Sipalolasma Simon, 1892
* Strophaeus Ausserer, 1875
* Synothele Simon, 1908
* Thalerommata Ausserer, 1875
* Tigidia Simon, 1892
* Trittame L. Koch, 1874
* Troglothele Fage, 1929
* Tungari Raven, 1994
* Zophorame Raven, 1990
* Zophoryctes Simon, 1902
Див. також
* Список видів Barychelidae
Примітки
Посилання
* Brush-footed trap-door spiders
* |
6363e8bd69225fc35570760d9937ca659076a8c1 | Maxus
Maxus — китайський автомобільний бренд, який є частиною SAIC.
Посилання
* Офіційний сайт |
01df14c00d095512e93e4a5db95050ee9532c12b | Турбодизель
Турбодизель (, turbodiesel, або turbo diesel) — дизельний двигун, оснащений турбонаддуванням. Як і в інших типах двигунів, турбонаддування дизельного двигуна може значно підвищити його ефективність і вихідну потужність, особливо при використанні в поєднанні з інтеркулером.
Турбонаддування дизельних двигунів почало використовуватися в 1920-х роках на великих суднових і стаціонарних двигунах. У середині 1950-х з'явилися вантажівки з турбодизельними двигунами, а наприкінці 1970-х — легкові автомобілі. З 1990-х років ступінь стиснення турбодизельних двигунів знижується.
Принцип
Дизельні двигуни зазвичай добре підходять для турбонаддування через два фактори:
* «Малий» стехіометричний склад горючої суміші, який виникає, коли турбокомпресор подає надлишок повітря в двигун, не є проблемою для дизельних двигунів, оскільки керування крутним моментом залежить від маси палива, яке впорскується в камеру згоряння (тобто стехіометричний склад горючої суміші), а не кількість повітряно-паливної суміші.
* Додаткова кількість повітря в циліндрі завдяки турбонаддуванню ефективно збільшує ступінь стиснення, що в бензиновому двигуні може призвести до та високої температури вихлопних газів. Однак у дизельному двигуні паливо не присутнє в камері згоряння під час , оскільки воно додається в камеру згоряння незадовго до того, як поршень досягне верхньої мертвої точки. Таким чином, попереднє займання не може відбутися.
Що стосується бензинових двигунів з турбонаддуванням, інтеркулер можна використовувати для охолодження всмоктуваного повітря і, отже, збільшення його щільності.
Історія
Турбокомпресор був винайдений на початку XX століття , швейцарським інженером і керівником відділу досліджень дизельних двигунів у компанії з виробництва двигунів . Турбокомпресор спочатку передбачався для використання на дизельних двигунах, оскільки в патенті Бюхі від 1905 року відзначалося підвищення ефективності, яке турбокомпресор міг принести в дизельні двигуни. Однак перші серійні двигуни з турбонаддуванням були виготовлені лише в 1925 році, 10-циліндрові турбодизельні суднові двигуни, які використовувалися німецькими пасажирськими суднами Preussen і . Система турбонаддування збільшила вихідну потужність з 1750 к.с. (1287 кВт) до 2500 к.с. (1839 кВт). У 1925 році Бюхі винайшов послідовне турбонаддування, яке, за словами Гельмута Пухера (2012), знаменує початок сучасної технології турбонаддування.
До кінця 1920-х років кілька виробників виробляли великі турбодизелі для морського та стаціонарного використання, такі як Sulzer Bros., MAN, Daimler-Benz і Paxman. Подальші вдосконалення технології зробили можливим використання турбокомпресорів на менших двигунах, які працювали на вищих обертах, тому наприкінці 1940-х років почали з'являтися турбодизельні локомотивні двигуни. У 1951 році компанія MAN побудувала прототип двигуна K6V 30/45 m.H.A., потужністю 1 МВт, який мав для свого часу винятково низьку витрату палива лише 135,8 г/PSh (184,6 г/кВт-год), що еквівалентно ККД на рівні 45,7 %. Це стало можливим завдяки передовій конструкції турбокомпресора, що складається з п'ятиступінчастого в поєднанні з дев'ятиступінчастим радіальним компресором і інтеркулером.
Використання турбодизельних двигунів у дорожніх транспортних засобах почалося з вантажівок на початку 1950-х років. Прототип вантажівки MAN MK26 був представлений у 1951 році, а серійна модель MAN 750TL1 з турбодизелем — у 1954 році. Вантажівка також була представлена в 1954 році. Наприкінці 1960-х років попит на все більш потужні двигуни вантажівок призвів до появи турбодизелів виробництва компаній Cummins, Detroit Diesel, Scania AB і Caterpillar Inc.
У 1952 році Cummins Diesel Special став першим автомобілем з турбонаддуванням, який брав участь у автоперегонах Індіанаполіс 500 і отримав поул-позишн. Автомобіль оснащувався рядним шестициліндровим двигуном об'ємом 6,6 л (403 куб. дюйми) потужністю 283 кВт (380 к.с.).
Протягом 1960-х і 1970-х років кілька компаній проводили дослідження менших турбодизельних двигунів для легкових автомобілів. У 1963 році Rover побудував прототип 2,5-літрового чотирициліндрового дизеля з турбонаддувом, а Mercedes-Benz використовував п'ятициліндровий турбодизель із проміжним охолодженням в експериментальному автомобілі Mercedes-Benz C111-IID 1976 року.
Першим турбодизельним серійним автомобілем став седан Mercedes-Benz 300SD (W116), який продавався в Сполучених Штатах із середини 1978 року і оснащувався п'ятициліндровим двигуном . Через рік Peugeot 604 D Turbo став першим турбодизельним автомобілем, який продавався в Європі. Автомобілі з турбодизелем почали масово виготовляти та продавати в Європі наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років, і ця тенденція зберігається донині.
Із 1990-х років ступінь стиснення турбодизельних двигунів падає через кращу питому потужність і кращу поведінку вихлопних газів двигунів з турбонаддуванням і нижчим ступенем стиснення. Двигуни з раніше мали ступінь стиснення 18,5 або вище. Після впровадження двигунів Common Rail наприкінці 1990-х років ступінь стиснення знизився до діапазону від 16,5 до 18,5. Деякі дизельні двигуни, виготовлені з 2016 року відповідно до норм викидів вихлопних газів Euro 6, мають ступінь стиснення 14,0.
Характеристики
Турбонаддування може значно збільшити вихідну потужність дизельного двигуна, наближаючи пікове співвідношення потужності і ваги до еквівалентного бензинового двигуна.
Покращення потужності, економії палива, а також рівня турбодизелів малого та великого об'єму за останнє десятиліття сприяло їх широкому впровадженню на певних ринках, зокрема в Європі, де (станом на 2014 рік) вони складають понад 50 % реєстрацій нових автомобілів. Турбодизелі, як правило, вважаються більш гнучкими для використання в автомобілях, ніж дизельні безнаддувні двигуни. Турбодизелі можуть бути сконструйовані таким чином, щоб мати більш прийнятний розподіл крутного моменту в діапазоні швидкості або, якщо вони будуються для комерційного використання, можуть бути розроблені для покращення вихідного крутного моменту на заданій швидкості залежно від конкретного використання. Без винятку безнаддувні дизельні двигуни мають нижчу вихідну потужність, ніж бензинові двигуни такої ж потужності, і водночас потребують міцніших (і, отже, важчих) внутрішніх компонентів, таких як поршні та колінчастий вал, щоб витримувати більші навантаження від значно вищого ступеня стиснення дизельного двигуна. Ці фактори надають атмосферним дизелям погане співвідношення потужності до ваги. Турбокомпресори важать дуже мало, але можуть запропонувати значне підвищення потужності, крутного моменту та ефективності. Встановлення турбокомпресора може привести співвідношення потужності до ваги дизельного двигуна до рівня еквівалентного бензинового двигуна, що робить турбодизелі бажаними для використання в автомобілях, де виробники прагнуть до порівнянної потужності та керованості в усьому діапазоні, незалежно від типу обраного силового агрегату.
Див. також
* Паливний насос високого тиску
*
* Турбокомпресор зі змінною геометрією
Примітки |
13327180fcc7ce7295e16f75645ef54c370f6bcc | Misodendrum
Misodendrum — рід напівпаразитів, які ростуть у вигляді омели на різних видах Nothofagus. Усі його види поширені лише в Південній Америці. Назва роду неправильно пишеться кількома способами, включаючи Misodendron, Myzodendron.
Misodendrum поміщений у власну родину, Misodendraceae, у порядку Santalales.
Види
*Misodendrum angulatum Phil.
*Misodendrum brachystachyum DC.
*Misodendrum gayanum Tiegh.
*Misodendrum linearifolium DC.
*Misodendrum macrolepis Phil.
*Misodendrum oblongifolium DC.
*Misodendrum punctulatum Banks ex DC.
*Misodendrum quadriflorum DC.
Примітки |
33ae316ffbb75eb3e3e6dca0653460e5a666dd45 | Grubbiaceae
Grubbiaceae — родина квіткових рослин, ендемічних для Капського флористичного регіону ПАР. Родина включає п'ять видів шкірястолистих чагарників у двох родах, Grubbia і Strobilocarpus.
Примітки |
0851d26bc51485560f48daef05c91a28bfd1178c | Archaeopterodactyloidea
Archaeopterodactyloidea — група птерозаврів. Найдавніші представники групи походять із пізньої юри, особливо часто знаходять у зольнгофенському вапняку. До знайдених там належать, зокрема, Pterodactylus, Ctenochasma, Germanodactylus і Aurorazhdarcho. Найпізнішим названим представником клади є Pterodaustro з кінця ранньої крейди Південної Америки. Можливо, однак, що дожила вона й до пізньої крейди, якщо віднесення деяких фрагментарних знахідок із Антарктики до Archaeopterodactyloidea справедливе.
Філогенія
Зв'язки згідно Andres, 2021:
Примітки |
149311011dee4618d7cd27e60e0dcb8e23a7433b | Зіза Богдан Сергійович
Богдан Сергійович Зіза (за паспортом — Азізов; 23 листопада 1994, Євпаторія, АР Крим, Україна) — український художник та політичний активіст. У травні 2022 року облив синьо-жовтою фарбою будівлю Адміністрації міста Євпаторія, після чого було затримано російськими правоохоронними органами за підозрою у тероризмі. Богдану Зізі від нинішнього російського ладу загрожує до 15 років ув'язнення.
Біографія
Народився 23 листопада 1994 року у Євпаторії. Прописаний у селі Менчикури Запорізької області, але мешкав у Євпаторії. Мати — кримська татарка.. До 12 років жив з матір'ю, яка виховувала сина одна, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі і страждала від алкоголізму. Після позбавлення матері батьківських прав Богдана виховувала бабуся. Мати померла, коли Богданові виповнилося 22 роки. Родичі Богдана Зизи мешкають на материковій частині України.
Зіза працював баристою у кафе протягом п'яти років. Їздив на підробітки до Російської Федерації. Захоплювався фото та відеозйомкою, вивчав 3D-моделювання. Вів активний спосіб життя: займався спортом, ходив у піші походи.
Почав слідкувати за політикою після анексіі Криму до Росії у 2014 році. Вважав Крим частиною України. Виступив проти поправок до конституції Росії у 2020. За день до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Зіза записав на камеру та опублікував власний антивоєнний вірш.
Будівля Адміністрації міста Євпаторія
Вранці 16 травня 2022 року Зіза вилив на двері та фасад будівлі Адміністрації міста Євпаторія жовто-синю фарбу (кольори прапора України) та кинув "коктейль Молотова". Своєю акцією Зіза висловив протест проти російського вторгнення. Увечері того ж дня активіста було затримано. Пізніше телеканал «Крим 24» розповсюдив відео з публічним визнанням Зізи вини у скоєному та принесенні жителям Криму вибачень. На відео Зіза знаходився у збудженому та нервовому стані, поводився неприродно. У зв'язку з чим цим близькі та друзі заявили про тиск на нього. Також у цей день проросійський блогер Олександр Таліпов опублікував відео від будівлі адміністрації, де закадровий змінений голос закликає виходити на акції протесту проти воєнних дій.
18 травня суддя Євпаторійського міського суду Тетяна Ротко визнала винним Зізу в адміністративній справі про «дискредитацію Збройних сил Росії» (стаття 20.3.3 КоАП). Ця стаття не передбачає арешту, але після рішення суду Зіза на волю не вийшов і був направлений до слідчого ізолятора у Сімферополі. У листі від 22 травня до свого друга Зіза розповів, що він заарештований до 16 липня, проходить у справі навмисного ушкодження або знищення майна (стаття 167 Кримінального кодексу РФ) і сподівається винести йому умовний термін. 2 червня суддя Верховного суду Криму Олена Спасенкова залишила в силі рішення про арешт Зізи.
За версією слідчого ФСБ Віталія Власова, Зіза здійснив акцію з метою на органи влади для зупинки військових дій і «залякування населення Росії». 20 травня прес-служба регіонального управління ФСБ повідомила, що активіст проходить у справі щодо підготовки теракту (стаття 205 КК РФ). 10 червня Росфінмоніторинг вніс Зізу до списку екстремістів та терористів. Адвокат за призначенням суду тричі намагався зустрітися із підзахисним, проте у зустрічах йому було відмовлено. У ході слідства у Зізи змінилося три адвокати за призначенням.
У першому відкритому листі, опублікованому групою прихильників Зізи, активіст звернувся до України в день незалежності, де порівняв її з матір'ю і вибачився.
13 жовтня 2022 року Богдан Сергійович написав другий відкритий лист, у якому, зокрема, зазначено: Приниження, побиття, тортури. Відсутність елементарних прав. Постійне почуття незахищеності, страх. Нав'язливе бажання опинитися в іншому, безпечнішому місці. Можна подумати, що я пишу про перебування у СІЗО, але не зовсім. Життя в Росії давно стало подібністю до тюремного режиму. Свобода слова в цій країні надто дороге задоволення. Іноді воно може коштувати свою свободу. Однак мовчання зараз обходиться набагато дорожче: воно забирає життя, калічить долі, і цей рахунок йде на мільйони. Кожен, хто публічно не висловлюється проти цієї війни, хто не робить нічого, щоб її зупинити, є пасивним співучасником у цьому жахливому злочині, який чинить російська влада. Я вирішив зробити хоч щось, щоб висловити свою незгоду… Це дикість, що у наші дні ми спостерігаємо війну таких масштабів. Дикість, яку ми ніяк не намагаємось зупинити. Мене судять не за фарбу та запальну суміш. Мене хочуть закрити за слова, за позицію, яка незручна окупаційній адміністрації Криму. Але жодні гроші, жодні погрози та тортури не змусять мене змінити свою думку. Я втомився боятися. Я не хочу тікати у пошуках кращого місця для життя. Я хочу, щоб мій рідний дім був таким. Мій дім — Крим. Мій дім — Україна
У листопаді 2022 року стало відомо, що Зіза проходить за трьома статтями: вчинення терористичного акту (частина 1 статті 205 КК РФ), загроза вчинення теракту (частина 1 статті 205), заклик до тероризму (частина 2 статті 205), вандалізм (Частина 2 статті 214).
Підтримка
Під час арешту Зіза став символом проукраїнського спротиву у Криму. На його підтримку виходили на мітинги у Тбілісі та Вільнюсі з плакатами: Save Bogdan Ziza. Crimea is Ukraine (Врятуйте Богдана Зізу. Крим — Україна).
У вересні 2022 року «Українська залізниця» прикрасила сім вагонів, назвавши їх «Потяг до перемоги», де один із вагонів був присвячений Богдану Зізі.
Примітки
Джерела
*
* |
3366355203796fa82213e92f8a943e7d9a0a7651 | За сприяння війську
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Відзнаки Головнокомандувача Збройних сил України#За сприяння війську |
00391c88f9f67bac7b8b929b6d89454a3b1ad66a | Індійський стандартний час
Аллахабада) і 82°30' східної довготи, яка використовується як базова довгота для IST
Індійський стандартний час (IST), іноді також званий Індійським стандартним часом, — це часовий пояс, який спостерігається по всій Індії зі зміщенням у часі UTC+05:30. Індія не дотримується літнього часу чи інших сезонних коригувань. У військовий та авіаційний час IST позначається E* («Echo-Star»). У базі даних часових поясів IANA вказано як Asia/Kolkata.
історія
Після здобуття незалежності в 1947 році уряд Союзу встановив IST як офіційний час для всієї країни, хоча Калькутта та Мумбаї зберегли власний місцевий час (відомий як Калькуттський та Бомбейський ) до 1948 та 1955 років відповідно. Центральну обсерваторію перенесли з Ченнаї до форту Шанкаргарх в районі Аллахабад, щоб вона була якомога ближче до UTC+05:30.
Розрахунок
Індійський стандартний час розраховується за годинниковою вежею в Мірзапурі майже точно на базовій довготі IST на 82°30'E, в межах 4 кутових хвилин. У 1905 році меридіан, що проходить на схід від Аллахабада, був оголошений стандартним часовим поясом для Британської Індії, а в 1947 році — для домініону Індії як IST. Довгота 82°5'E, що проходить через Найні біля Аллахабада, була обрана стандартним меридіаном для всієї країни, оскільки між західною Індією (близько +05:00) і північно -східною є розрив у часі більш ніж на годину. Індія (близько +06:00), отже приблизно стандартизована з UTC+05:30 центральної Індії. Зараз Рада наукових і промислових досліджень – Національна фізична лабораторія (CSIR-NPL) підтримує індійський стандартний час за допомогою Аллахабадської обсерваторії.
Критика та пропозиції
Відстань зі сходу на захід країни становить понад 2933 кілометри охоплює понад 29 градусів довготи, в результаті чого сонце сходить і заходить майже на дві години раніше на східному кордоні Індії, ніж у Ранн-оф-Кутч на крайньому заході. Жителям північно- східних штатів доводиться переводити годинники з раннім сходом сонця, щоб уникнути додаткового споживання енергії після світлового дня.
Сигнали часу
Офіційні сигнали часу генеруються Лабораторією стандартів часу та частоти Національної фізичної лабораторії в Нью-Делі як для комерційного, так і для офіційного використання. Сигнали засновані на атомному годиннику та синхронізовані зі всесвітньою системою годинників, які підтримують всесвітній координований час.
* Міжнародний атомний час
* Часовий пояс (список)
* UTC+05:30
* Zoneinfo
Примітки
Посилання
* Національна фізична лабораторія
* Оцінка двох часових поясів і літнього часу для Індії, Вірал Шах і Вікрам Аггарвал. |
349ed98ab5d420cca4bf70c351375d9c88da9b01 | Wuling
Liuzhou Wuling Automobile Industry Co., Ltd. (ведучий бізнес як Wuling Motors; китайська: 五菱汽车; піньїнь: Wǔlíng Qìchē; буквально «Five Diamonds Motors») — китайський виробник автомобілів, офіційно створений як спільне підприємство Лючжоу Вулінгом. Motors Co., Ltd. (скорочено «Wuling Group») і Wuling Automobile Group Holdings Ltd.2
Вони виробляють двигуни та транспортні засоби спеціального призначення, а саме міні-електромобілі, тягачі, вантажівки та автобуси, а також автозапчастини.2
Компанія також керує спільним підприємством із SAIC та General Motors під назвою SAIC-GM-Wuling (SGMW). |
2b5205e628dcc92c126b74a33c785a755ddc2f3c | Sarraceniaceae
Sarraceniaceae — родина рослин, що належать до порядку Ericales (раніше Nepenthales). Родина включає три сучасні роди:
: Darlingtonia — 1 вид, Каліфорнія, Орегон
: Heliamphora — 17 видів, Північна Бразилія, Гаяна, Венесуела
: Sarracenia — 11 видів, США й Канада
: Вимерлий Archaeamphora longicervia також може належати до цієї родини, хоча пізніші дослідження ставлять під сумнів це тлумачення.
Усі три є м’ясоїдними рослинами, які заманюють комах нектаром і використовують свої подовжені трубчасті листя, наповнені водою та травними ферментами, щоб ловити та споживати їх. Травні ферменти не завжди виробляються самими рослинами. Травні мутуалізми поширені у Sarraceniaceae: і Sarracenia, і Darlingtonia покладаються на комменсальні бактерії, щоб доповнити або виробити всі їхні ферменти. Багато видів також використовують спрямовані вниз волоски та воскоподібні виділення, щоб комахам було важко втекти.
Sarracenia та Darlingtonia походять з Північної Америки, а Heliamphora — з Південної Америки. Попередній філогенетичний аналіз показує, що родина виникла в Південній Америці приблизно 47 мільйонів років тому і незабаром поширилася до Північної Америки, приблизно 35 мільйонів років тому. Клада Sarracenia і Heliamphora відокремилася від Darlingtonia приблизно в цей час, швидше за все, через похолодання на початку олігоцену. Sarracenia відокремилася від Heliamphora пізніше, близько 23 мільйонів років тому. Однак нещодавнє дослідження показало, що час розбіжності у Sarraceniaceae може бути набагато старшим. Родина могла виникнути близько 88 мільйонів років тому під час пізньої крейди. Клада Sarracenia та Heliamphora могла відокремитися від Darlingtonia приблизно 54 мільйони років тому під час раннього еоцену. Sarracenia та Heliamphora могли розділитися приблизно 36 мільйонів років тому під час пізнього еоцену.
Ці рослини ростуть у бідному поживними речовинами, часто кислому ґрунті та використовують комах як харчову добавку. Отже, ріст хижих глечиків є пластичним: у міру збільшення вмісту азоту в ґрунті Sarracenia виробляє менше глечиків.
Примітки |
696c4f444fb324af2fd65a24ef0891c8f8fdfb41 | Oncotheca
Oncotheca — рід дерев, ендемічних для Нової Каледонії. Є два види, Oncotheca balansae і Oncotheca humboldtiana.
Oncotheca — єдиний рід Oncothecaceae, який є одним із трьох родин квіткових рослин, ендемічних для Нової Каледонії. Його розміщення довгий час було загадковим, але нещодавній філогенетичний аналіз на основі 73 пластидних генів виявив, що він є сестрою Icacinaceae. Зараз його поміщено в порядок Icacinales.
Примітки |
280718a4b03409e55a3f1a354ab09181054e7ee8 | Montiniaceae
Montiniaceae — родина квіткових рослин. Він включає два-три роди кущів і невеликих дерев, які поширені в південно-західній Африці та тропічній Східній Африці, а також на Мадагаскарі. Роди Grevea і Montinia включені в більшість систем класифікації. Рід Kaliphora включений до Montiniaceae у багатьох новітніх системах класифікації, включаючи APG II, але інші системи класифікації, включно з системою Армена Тахтаджана, включають Kaliphora до власної родини, Kaliphoraceae.
Примітки |
04a566fbc35cd6c0b1e4e74fdc7fcbd6d3dad671 | Евісцерація (аутотомія)
Потрошення - це метод автотомії, що передбачає викидання внутрішніх органів, який тварини використовують як захисну стратегію. Морські огірки (Holothuroidea) викидають частини кишечника, щоб налякати та захиститися від потенційних хижаків, таких як краби та риби. Органи відновлюються за кілька днів клітинами внутрішньої частини морського огірка.
Опис
Під час стресу морський огірок відвертається від нападника і різко стискає м’язи стінки тіла. Це призводить до того, що стінка клоаки розривається, а анус відкривається. Процес потрошення у Eupentacta quinquesemita відбувається наступним чином:
# Три основні структури слабшають протягом приблизно 1–3 хвилин, стають м’якими та прозорими та зрештою відокремлюються від своїх прикріплень. Це базальна частина щупалець, місця прикріплення втягуючих м’язів до поздовжніх м’язів (їх 10), а також місце з’єднання кишечника та клоаки . Розм'якшення - це перетворення стану компонентів колагену в тканині.
# Потрошені частини включають кишечник, пов’язані з ним гематичні судини, щупальця та інтроверт (спритна передня розтяжна частина стінки тіла). Кишка відривається від брижі, яка підвішує її в целомічній порожнині .
# Велика частина статевої залози залишається позаду. Випотрошуються лише нитки статевих залоз, які заплуталися в кишечнику. Парні респіраторні дерева та клоака також залишаються (хоча вони можуть бути виключені в інших видів)
# Інтроверт змінюється з твердого та непрозорого на м’якого та напівпрозорого. М’язи стінки тіла скорочуються, і підвищений тиск змушує целомічну рідину та нутрощі проникнути в інтроверта. Він збільшується, як повітряна куля, і незабаром розривається, викидаючи рідину та внутрішні органи.
# Це займає приблизно 20 хвилин, при цьому остаточне від’єднання щупалець і інтроверт іноді займає до 12 годин.
# Передній розрив ущільнюється, спочатку м'язовим скороченням, а потім шляхом загоєння у вигляді сполучнотканинної пробки.
Функція
Під час потрошення у деяких видів може бути видалено кілька сотень трубочок Кюв’єра (частина дихального дерева). Вода з дихального дерева потрапляє в ці канальці, спричиняючи швидке розширення, і вони подовжуються майже в 20 разів від початкової довжини. Вони мають велику міцність на розрив і стають липкими, коли стикаються з будь-яким предметом. Цей клей є унікальним серед морських безхребетних, і міцне зчеплення досягається менш ніж за десять секунд. Маса ниток може заплутати й знерухомити потенційних хижаків, таких як дрібні риби чи краби . Нитки відриваються від морського огірка, який відповзає. Трубочки легко регенеруються, процес, який займає близько 17 днів у Holothuria leucospilota і п'ять тижнів у Holothuria forskali . У канальцях міститься токсичний сапонін під назвою голотурин, який також присутній у стінках тіла деяких видів морських огірків.
Виникнення
Гігантський каліфорнійський морський огірок ( Parastichopus californicus ) часто потрошить через грубе поводження, температурний шок або інші стресові дії. Подія відбувається через задній прохід, а потрошені частини - це в основному респіраторні дерева.
Holothuria arenicola описується як морський огірок, придатний для утримання в акваріумі, оскільки він не потрошить, тоді як «австралійське» морське яблуко ( Paracucumaria tricolor ) часто потрошить.
Подібна поведінка
Деякі морські зірки вивертають шлунок через рот, щоб з’їсти здобич. Тоді морська зірка втягує живіт назад усередину свого тіла.
Список літератури
Зовнішні посилання
* Відео потрошіння |
17235e93c58cfdc444803d1b99e6d5c3ce1944ca | 0G
0G (нульове покоління) - нульове покоління технологій радіозв'язку, яке мало небагато стандартів, які на той час були досить непоганими завдяки своїй швидкості передачі даних. Теоретично, бітрейт покоління 0G не повинен перевищувати 5 кбіт/с.
Див. також
* Список стандартів технологій радіозв'язку |
437c57a3d766af357c0d574d528c19093197cb92 | Інститут ісландських досліджень Арні Магнуссона
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Інститут ісландських студій Арні Маґнуссона |
18e7ab3e791a08b708691e7ca360e93060044000 | Палац Новаків (Руське Поле)
= Маєток (палац) Новаків у Руському Полі =
Знаходиться в селі Руське Поле Тячевського району Закарпатської області. Тут народився відомий Закарпатський лікар, засновник Закарпатської обласної лікарні Андрій Новак. Поряд з маєтком розташовані руїни спиртзаводу Новаків, власників маєтку. Також, неподалік руїн палацу росте дуже рідкісне в Україні дерево Гінкго Білоба, за легендою його посадив сам батько сімейства Новаків.
Історія
Зведений маєток Новаків в класичному стилі ще в 18 столітті.
1849 року тут народився відомий Закарпатський лікар Андрій Новак. Він був дев'ятою дитиною у сім'ї.
В ХХ столітті тут було відкрито пологове відділення. Це досить символічно, оскільки Андрій Новак є батьком Закарпатського акушерства.
Зараз маєток занепадає, знаходиться в аварійному стані.
Джерела
Uzgorod.net - https://uzhgorod.net.ua/news/161947 |
0e2c24eafb4138e70e5df68fc21aeb95159a377a | Genus idiomaticum
Genus idiomaticum - термін, який використовувався ранніми протестантськими догматиками в христології. Щоб відповісти на питання: "Як Ісус Христос може бути одночасно і Богом, і людиною?", вона взяла на озброєння вчення про взаємодію (communicatio idiomatum), яке викладалося ще в ранній Церкві: Ісус Христос, як людина, має риси своєї божественної природи, а як Бог - риси своєї людської природи.
Література
* Wilfried Joest: Dogmatik. Band 1: Die Wirklichkeit Gottes. UTB 1336, Vandenhoeck & Ruprecht, 3. Auflage Göttingen 1989, . S. 210–211. |
140db4063b1db56d9682aa038c3fc612881cd98d | Сука-Макмуе
Сука Макмуе (індон. Suka Makmue) — район в Індонезії. Він розташований у провінції Нанггрое Ачех Даруссалам, у західній частині країни, за 1,600 км на північний захід від Джакарти, столиці країни.
Територія навколо Kecamatan Suka Makmue майже вкрита лісом. Навколо Kecamatan Сука Макмуе проживає близько 18 людей на квадратний кілометр. Клімат тропічний. Середня температура 23 °C. Найжаркіший місяць — вересень, 24 числа, а найхолодніше 22 грудня. Середня кількість опадів становить 3,355 міліметрів на рік. Найвологішим місяцем є листопад, де за місяць випадає 431 міліметр опадів, а найсухішим – липень, та 133 міліметри.
Примітки |
2885272b602b8c0ad86031d1eb6e19b264f55863 | Betula utilis
Betula utilis є листопадним деревом із Західних Гімалаїв, що росте на висоті до 4500 м. Латинський видовий епітет utilis означає «корисний» і стосується багатьох видів використання різних частин дерева. Біла кора, схожа на папір, використовувалася в стародавні часи для написання санскритських писань і текстів. Його досі використовують як папір для написання священних мантр, а кору поміщають в амулет і носять для захисту. Вибрані сорти використовуються для озеленення по всьому світу, навіть якщо деякі райони його рідного середовища існування втрачаються через надмірне використання дерева на дрова.
Біоморфологічна характеристика
Дерево до 35 м заввишки. Кора темно-червоно-бура, відшаровується тонкими лусочками. Гілки червоно-бурі, голі; гілочки коричневі, густо-смолисті, залозисті й запушені. Листкові ніжки 8–20 мм; листкова пластинка яйцювата, яйцеподібно-еліптична або довгаста, 4–9 × 2.5–6 см, абаксіально (низ) густо-смолиста й запушена, борідчаста в пазухах бічних жилок, у молодості адаксіально густо ворсинчаста, край нерівномірний і подвійно гострий пилчастий, верхівка загострена або хвостато-загострена. Жіноче суцвіття по 1, або по 2 або по 3 у китиці, звисає, видовжено-циліндричної форми, 30–50 × 7–12 мм. Горішок оберненояйцеподібний, 2–3 × 1.5–2 мм, з плівчастими крилами приблизно шириною як горішок. 2n = 56. Цвітіння: червень і липень; плодіння: липень і серпень.
Поширення
Населяє широколистяні ліси помірного поясу; на висотах 2500–3800(4500) метрів. Природний ареал гімалайської берези простягається від Афганістану через Пакистан, Індію, Непал і Бутан до Китаю.
Примітки
utilis |
01d8de3e9e31de7c3c40e59556c16d683388c810 | Alstom EMU250
Alstom EMU250 або Новий Пендоліно — клас високошвидкісних потягів із кузовом, що нахиляється, побудованих компанією Alstom Ferroviaria () для та .
Є похідним від моделі, розробленої для китайського оператора Changchun Railway Company, а згодом розробленої для інших залізничних компаній, за бажанням з використанням технології змінної ваги, яка характеризує цю серію поїздів.
Огляд
Назва Пендоліно використовується для ідентифікації серії високошвидкісних потягів із кузовом, що нахиляється, вироблених в Італії. Своєю назвою (італійською мовою pendolino може означати «маленький маятник») ці потяги завдячують механізму, що дозволяє їм нахилятися під час повороту.
Максимальний кут нахилу в 8 градусів дозволяє поїздам розвивати швидкість на 35% вище, ніж у звичайних поїздів, залишаючись при цьому комфортною для пасажирів.
Розроблені компанією Alstom Ferroviaria, яка успадкувала технологію нахилу (що містить технологію британського ) після придбання колишнього виробника , вони будуються на заводі Alstom у Савільяно, заводів у П’ємонті, а також у Сесто-Сан-Джованні поблизу Мілана (який постачатиме тягові перетворювачі).
Pendolino вперше почав експлуатуватися в Італії в 1988 році з моделлю ETR 450, а потім , і .
Нове покоління моделей було запущено у 2006 році з ETR 600 для Trenitalia та ETR 610 / RABe 503 для «Cisalpino», залізничної компанії, яка керувала поїздами між Швейцарією та Італією.
Виробник «Alstom» позначив їх як «New Pendolino».
===ETR 600-610 (Італія) / RABe 503 (Швейцарія)Вале
ETR 610 / RABe 503 (також відомий як «Cisalpino Due», оскільки це був другий клас високошвидкісних потягів із кузовом, що нахиляється, що використовувався «Cisalpino») головним чином відрізняється від ETR 600 тим, що ETR 610 / RABe 503 підтримує системи напруги та сигналізації використовується у Швейцарії та Німеччині.
Тому потребувало значно важчі бортові трансформатори тягової енергії, необхідних у результаті нижчої частоти тягової мережі 16,7 Гц, що використовується у Швейцарії та Німеччині, порівняно з тими, які потрібні для тягових джерел живлення змінного струму 25 кВ 50 Гц.
Інноваційні функції стосуються дизайну інтер'єру та екстер'єру та покращеного комфорту та послуг для пасажирів.
Крім того, були збільшені деякі важливі технічні характеристики, такі як потужність тягового агрегату і рівень резервування компонентів і обладнання, щоб підвищити надійність.
Нові поїзди будуть виготовлені у повній відповідності до нових правил, що регулюють сумісність (наприклад, пасивний захист у разі зіткнення).
Поїзд курсує за міжнародними маршрутами зі Швейцарії до Італії та, починаючи зі зміни розкладу в грудні 2017 року, здійснює одну щоденну поїздку зі станції Франкфурт-Головний до Мілан-Центральний через Готтардський базисний тунель і назад через Сімплонський тунель і Лечберзький базисний тунель до Франкфурта.
ED250 (Польща)ED250 на станції Вроцлав-Головний
Інтер'єр другого класу PKP ED250
30 травня 2011 року польські державні залізниці PKP підписали угоду з Alstom на постачання 20 Pendolino ETR 610 у 2014 році.
Перший Pendolino було доставлено 12 серпня 2013 року.
Нові поїзди під назвою Pendolino ED250 працюють на маршруті з Гдині до Варшави, на CMK з Кракова/ Катовиці до Варшави та з Вроцлава до Варшави.
Польські поїзди «Pendolino» не мають механізму нахилу, що позбавляє їх головної переваги — швидшого проходження кривих.
Випробування високої швидкості з використанням нового Pendolino ED250 на центральній залізничній лінії CMK почалися в листопаді 2013 року.
У перший день випробувань, 16 листопада, Pendolino досяг 242 км/год.
17 листопада 2013 року було встановлено новий рекорд швидкості для польських залізниць, коли Pendolino ED250 досяг швидкості 291 км/год,
побивши 19-річний рекорд у 250,1 км/год).
24 листопада 2013 року в останній день випробувань на центральній залізничній лінії CMK Pendolino досяг 293 км/год.
Контракт між польським оператором PKP Intercity і Alstom передбачав постачання перших восьми поїздів Pendolino ED250 6 травня 2014 року, випробуваних для роботи на швидкості 250 км/год з використанням сигналізації ETCS L2 .
Випробування не були проведені до травня, і PKP оголосила, що Alstom не виконав умов контракту, і з 6 травня буде стягнуто штрафи.
Alstom відповів, що омологація в Польщі на 250 км/год з використанням ETCS рівня 2 було неможливо, оскільки ETCS рівня 2 не працювала ніде в Польщі, а центральна залізнична лінія (Польща) де перший ED250 Pendolino досяг 293 км/год під час тестування, був оснащений ETCS рівня 1, а не рівня 2.
26 червня 2014 року між PKP та Alstom було досягнуто компромісу, згідно з яким Pendolino будуть доставлені проходить двоетапну омологацію, спочатку омологовану для роботи з використанням ETCS рівня 1, а згодом омологовану для ETCS рівня 2.
Були висловлені надії, що можуть розпочати експлуатацію Pendolinos до 14 грудня 2014 року.
Згідно з розкладом 2020/21, ED250 працює із запланованою швидкістю до 200 км/год на окремих дистанціях маршрутів Варшава – Гдиня та Центральної залізничної лінії.
У 2020 році один поїзд таки зійшов з рейок у Німеччині під час випробування приладів.
Avant S-114 (Іспанія)Поїзд Renfe Avant S-114 у Вальядолід-Кампо-Гранді
Avant S-114 — це чотиривагонний варіант дизайну New Pendolino, який, як і польська версія, не оснащений механізмами нахилу.
Тринадцять складів зараз використовуються на високошвидкісних маршрутах між Мадридом, Сеговією та Вальядолідом на .
ETR 675 (Італія)ETR 675 NTV на залізничній станції Торино-Порта-Нуова
Новий Pendolino EVO ETR.675 від НТВ є частиною серії Avelia від Alstom, яке також включає інші конвої, що розповсюджуються в різних країнах Європи.
Pendolino ETR.675, як і той PKP, не оснащений змінним положенням.
Однак назва Pendolino, очевидно, залишається як бренд для поїздів, які можуть бути структуровані як з коливанням, так і без нього.
CRH5A (Китай)CRH5A в Шеньяні, Ляонін, Китай
(CRH) придбала в Alstom технології для складання 60 наборів високошвидкісних поїздів EMU, які отримали назву CRH5 і засновані на нових поїздах Pendolino. — поїзди, із кузовом, що не нахиляється.
30 додаткових потягів було замовлено у 2009 році і 20 додаткових потягів було замовлено у 2010 році для комплектації поточного рухомого складу, що працює на північній і східній лініях Китаю.
Технічні характеристики Потяги мають характеристики:
* Сім вагонів, 4 моторні і 3 безмоторні
* Колія: 1435 мм
* Напруга:
** ETR 600 (Trenitalia): 3 кВ постійного струму – 25 кВ змінного струму
** ETR 610 (Trenitalia та Швейцарська федеральна залізниця): 3 кВ постійного струму – 25 кВ змінного струму – 15 кВ (16,7 Гц) змінного струму
* Довжина автобуса: 26,2 м (загальна довжина 28,2 м)
* Загальна довжина: 187,4 м
* Ширина: 2,83 м
* Максимальне навантаження на вісь: 16,5 т (з пасажирами)
* Вага: 387 т
* Загальна маса при нормальному навантаженні (з сидячими пасажирами): 421 т
* Максимальна швидкість: 250 км/год
* Загальна встановлена потужність: 5500 кВт
* Кількість місць: 430 +2 для людей на інвалідних візках
* Система управління нахилом: електрогідравлічна
* Система HVAC з вбудованим резервуванням
Новий Pendolino оснащений системою сигналізації рівня 2 European Train Control System (ETCS) і , тоді як поїзди, вироблені для Швейцарської федеральної залізниці (ETR 610), матимуть системи ETCS, SCMT, ZUB, і .
Примітки Посилання ==
* Pendolino – Alstom |
02e1cd493ae09d216444216cd8eb03e57a345b4c | Семен Кияшко
Семе́н Кия́шко (Манджо́с) (? — після 1675) — козацький полководець доби Руїни, брацлавський полковник (1668). Активний учасник Московсько-української війни 1668—1669 років.
Життєпис
Походження невідоме. Один із сучасників, економ Кирилівського монастиря у Києві Єзекеїл, називав його «волошанином».
Вперше згаданий у присязі Подільського полку 1659 року — як березівський городовий отаман. Вже у грудні 1660 року як «запорозький полковник» командує загоном запорожців, що, підтримуючи гетьмана Юрія Хмельницького, успішно обороняють разом з гадяцьким сотником Павлом Животовським Гадяч проти московського війська стольника Гр. Косагова.
Про наступні роки відомостей немає. Ймовірно, був сотником у Подільському полку, або ж продовжував козакувати на Запоріжжі. На початку 1668 року призначений правобережним гетьманом Петром Дорошенком брацлавським полковником, відправлений на підмогу лівобережному гетьману Івану Брюховецькому, що розпочав збройний виступ проти Московії.
У травні-червні 1668 року на чолі півтисячного козацького загону, чисельність якого згодом виросла до 5 тисяч, вів партизанські дії проти 23-тисячного війська московського воєводи Григорія Куракіна, що облягало Глухів. Розташоване неподалік містечко Кролевець Кияшко зробив базою для нападів на московитів. 29 травня козаки відбили спробу штурму Кролевця московським загоном князя Бориса Мишецького. Невдовзі після цього козацький полковник ходив у прикордонний Севський повіт, розоривши декілька сіл і відігнавши стада худоби.
У жовтні з загоном у 600 козаків посланий П. Дорошенком на допомогу наказному гетьману Дем'яну Ігнатовичу, якого в Чернігові обложив московський воєвода Гр. Ромодановський. Сил Кияшка було недостатньо, щоб вплинути на ситуацію. 20 жовтня — 5 листопада, командуючи Брацлавським полком, в складі корпусу наказного гетьмана Григорія Дорошенка взяв участь у боях з московитами під Гайвороном і Конотопом. Після розриву між П. Дорошенком і кримськими татарами наприкінці 1668 року відмовився підтримати протатарського гетьмана Петра Суховія. Разом з полком стояв у Козельці.
Востаннє згаданий у 1675 році — як охотницький полковник при П. Дорошенку. Після капітуляції Дорошенка у 1676 році міг перейти на Лівобережжя.
Джерела
* Бабулин Иг. Война за возвращение Украины 1668-1669 гг. — Москва, 2021.
* Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648-1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
* Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010.
* Омельченко М. Нищівні обстріли та козацька зухвалість: невідома оборона Глухова від московитів 354 роки тому |
248235cd12d7e8d21aec6d9db69063c761f96d43 | Geely Ming Industrial
Zhejiang Geely Ming Industrial Co., Ltd. , широко відомий як Geely Ming або GM Motor , є китайським виробником мотоциклів , заснованим у 1995 році з зареєстрованим офісом у провінції Чжецзян . Це дочірня компанія Geely
. |
278315f886025e61e2eb5aef7f601e5ccf7274bb | Засідка біля Тонго-Тонго
4 жовтня 2017 року у населеного пункту Тонго-Тонго (Нігер) бойовики з угруповання Ісламська держава у Великій Сахарі (ISGS) влаштували засідку на нігерських солдатів та американських спецназівців, коли ті поверталися на базу після місії зі збору інформації про місцезнаходження Аднана Абу Валіда Сахраві (лідера ISGS).
У цьому бою загинуло 4 американські спецназівці — «зелені берети» та 5 підготовлених американцями нігерійських спецназівців. 4 американці загинуло — але яку бурю це викликало у військових та політичних колах.
Міністерством оборони США було миттєво підготовлено та передано до преси службовий звіт про операцію. Начальник комітету начальників штабів Данфорд (аналог начальника Генштабу ЗСУ) розповів на відкритій прес-конференції усі деталі операції, все, що було відомо про обставини загибелі бійців. Федеральне бюро розслідувань направило до Нігеру слідчих для вивчення обставин справи.
США застосовують спецназ у десятках країн світу. У Нігері американський контингент складає близько 800 людей (на момент подій біля селища Тонго-Тонго).
Фото з відеокамери яка розташовулася на шоломі одного з американських спецпризначенців.
Історія
У січні 2013 року представник Нігеру повідомив агентству Рейтер, що Біса Вільямс, тодішній посол Сполучених Штатів у Нігері, попросила дозволу створити базу безпілотників на зустрічі з президентом Нігеру Махамаду Ісуфу. 5 лютого 2013 року офіційні особи Нігеру та США заявили, що обидві країни підписали угоду про статус сил, яка дозволила розгорнути розвідувальні БПЛА. У той самий місяць президент США Барак Обама відправив Нігер 150 військовослужбовців на допомогу Франції боротьби з тероризмом у північному малійському конфлікті.
У жовтні 2015 року Нігер і США підписали військову угоду, що зобов'язує обидві країни «Працювати разом у боротьбі з тероризмом». Інструктори із спецназу армії США (що зазвичай називається «зеленими беретами») здійснювали навчання і підготовку солдатів для Збройних сил Нігера для боротьби з терористами з сусідніх країн. У жовтні 2017 року в Нігері налічувалося близько 800 військовослужбовок США, більшість з яких працювала над створенням другої бази безпілотних літальних апаратів для американських і французьких літаків в Агадезе. Очікується, що будівництво бази буде завершено в 2018 році, що дозволить США проводити наглядові операції з Reaper General Atomics MQ — 9 для моніторингу військових операцій ІДІЛ, що відбуваються на півдні і інших екстремістських формувань на півночі від регіону
У 2015 році Ісламська держава у Великій Сахарі була створена Аднаном Абу Валідом аль-Сахраві, який був представником та старшим керівником Руху за єдність та джихад у Західній Африці (ДЕДЗА), що є частиною Аль-Каїди у країнах ісламського Магріба. У серпні 2013 року ДЕДЗА об'єдналося з аль-Мурабітун, яка заприсяглася у вірності емірам Аль-Каїди Айман аль-Завахірі. У травні 2015 року Сахраві виступив від імені аль-Мурабітун і пообіцяв свою відданість Ісламській державі Іраку та Леванту та його керівнику Абу Бакру аль-Багдаді. Проте декларація не була визнана лідером групи Мохтаром Белмохтаром та прихильниками «Аль-Каїди», створивши розкол у групі. За даними Міністерства оборони Сполучених Штатів, лідери ІДІЛ у Сирії визнали відданість Сахраві через своє агентство новин Amaq, але ISGS «офіційно не визнано офіційним підрозділом ІДІЛ». Перша підтверджена терористична атака ISGS була проведена 2 вересня 2016 року, коли бійці напали на митний пост у Маркеї, Буркіна-Фасо, напад, який спричинив втрату одного прикордонника та цивільних осіб.
За даними Управління Організації Об'єднаних Націй з координації гуманітарних питань (УКГД), з початку 2016 року в районах Тахуа та Тіллабері Нігера сталося щонайменше 46 нападів бойовиків. УКГД також повідомило, що сім районів у двох регіонах перебували у стані надзвичайного стану з березня 2017 року, і уряд продовжив надзвичайний стан ще на три місяці до 18 вересня. У червні 2017 року Збройні сили Нігеру розпочали військову операцію з відновлення безпеки у Тіллабері.
Попередні події
3 жовтня 2017 року дванадцять американських спецназівців з 3-ої групи спеціального призначення (3rd Special Forces Group) супроводжували тридцять нігерійських солдатів з батальйону безпеки і розвідки (Bataillon Sécurité et de Renseignement або BSR) у рамках цивільної розвідувальної місії по збору інформації зблизька Тонго Тонго в районі Тиллабери в Нігері. У відеоролику, записаному перед засідкою, молоді люди їдуть на мотоциклах, озброєні рушницями і кулеметами, висловлюють ісламістські гасла і говорять про те, що вони зроблять у тому випадку, якщо вони захоплять солдатів, причому один з них говорить, що обезголовить їх. Американці пересувалися на двох озброєних технічках і одному неозброєному Toyota Land Cruiser. Четвертий транспортний засіб був наданий нигерцам Центральним розвідувальним управлінням, на борту якого було спеціалізоване обладнання для спостереження.
4 жовтня група розвідки зустрілася з місцевими лідерами і попросила їх надати інформацію про місцезнаходження спільника Аднана Абу Валида аль-Сахрави. Солдати США були розділені на дві групи: одна група залишилася в стороні від боестолкновений і охороняла транспортні засоби, а інша група була на нараді з місцевими представниками. Проте зустріч тривала тривалий час, що викликало у групи, що охороняє транспортні засоби, підозри про те що щось не так, особливо коли вони побачили, як з села поїхали два мотоциклісти. В той момент розвідгрупа почало підозрювати, що місцевий лідер є спільником терористичного угрупування (ISGS). Після закінчення зустрічі солдати повернулися до іншої (що охороняє) частини підрозділу і до їх неброньованих автомобілів.
==Бій Група виїхала до району пошуку. Впевненість у своїх силах та недооцінка загрози запустила ланцюжок подій. Американці заїхали в один населений пункт — працювали з місцевим населенням, і інформація про їхнє перебування в районі стала відома місцевим мешканцям та керівництву терористів.
Коли американці приїхали до Тонго-Тонго, там їх уже чекали. На під'їзді вони виявили підозрілі пересування мотоциклістів, за їхньою колоною стежили. Пошук у Тонго-Тонго нічого не дав. Але коли колона виїхала, по ній було відкрито вогонь зі стрілецької зброї. Обстріл вівся з одного з будинків та савани — було 11.35.
Обстріл був хаотичним, але щільним. Американці зупинилися, щоб відбити атаку. Зупинка для колони виявилася фатальною. Незважаючи на вогонь у відповідь американців і нігерійців, обстріл з посадки посилювався. Американський спецназівець взяв трьох нігерійців і спробував обійти засідку з флангу.
Тут вони виявили, що до противника прямують підкріплення. Сили противника американці оцінили досить скромно — близько 50 бойовиків зі стрілецькою зброєю, гранатометами і нібито навіть з легким мінометом. Втім, його застосування у бою було непомітним. Бойовики були місцевими, вони відрізнялися гарною мотивацією, готовністю йти в контактний бій та мобільністю, оскільки пересувалися на машинах з кулеметами та на мотоциклах.
Колона стояла на відкритому місці і вела перестрілку, тоді як бойовики діяли ініціативніше і оточували загін з флангу. Несподіваним для американського спецназу стала організованість противника та ефективність його вогню.
Насправді, із засідки спочатку можна було б просто виїхати, додати в швидкості. Але недооцінка противника призвела до найгіршого сценарію — зупинки на відкритому місці. Бойовики маневрували, американсько-нігерійський загін стояв дома. Не було зумовлено раптовістю нападу.
Противнику було віддано ініціативу, і не навчені африканські бойовики використали цю нагоду, і пішли вперед. Близького бою нігерійський спецназ не витримав — більшість бійців втекла. Таким чином, американські командири переоцінили боєздатність свого загону — реальний бій витримали не всі. Але кілька нігерійців залишилися з американцями остаточно. На мотоциклах та пікапах група бойовиків обійшла поріділий загін із флангу та почався розгром.
Американці відстрілювалися через машини, а з флангу вони були відкриті. Більшість нігерійців уже втекли, і ось тільки тоді американці розпочали відхід. Але було вже запізно. Під час відходу бойовики почали підходити ближче, їхній вогонь став точнішим. Відійти вдалося не всім.
Першим загинув під час відходу штаб-сержант Джеремая Джонсон. Його товариші Браян Блейк і Дастін Райт намагалися його врятувати, витягнути, і затрималися поряд з тілом на відкритій ділянці місцевості, що прострілювалася. Блейк та Райт загинули. Це було приблизно о 12 годині — через півгодини після початку бою.
Toyota Land Cruiser з озброєнна кулеметом М240 в турелі на даху.
Staff Sgt. Bryan C. Black, Staff Sgt. Jeremiah W. Johnson, Staff Sgt. Dustin M. Wrigh, Sgt. La David T. Johnson (U.S. Army)
Частина групи, що залишилася, відірвалася від супротивника, але потім сержант ЛаДевід Джонсон і три нігерійські спецназівці вирішили повернутися за своїми товаришами — він ще не знав, що з ними сталося. Однак бойовики не стояли на місці — вони переслідували колону, що відходить, на машинах і мотоциклах і виявили групу Джонсона, яка намагалася відірватися бігом. Група почала відходити з боєм — але в результаті загинули всі, включаючи американського сержанта.
Бойовик Ісламської держави у країнах Сахелю
Тільки о 12.30, через годину бою, американський спецназ повідомив про розгром на базу. Однак потім американці… самі знищили свій радіозв'язок. Побоюючись захоплення техніки противником, спецназівці знищили радіостанції, і таким чином управління боєм було практично втрачено. Решта групи — сім американців і чотири нігерійці, які втратили свої машини, зайняли оборону. Незабаром над Тонго-Тонго з'явилися французькі літаки, навести їх на цілі не було чим, але бойовики припинили переслідування.
Підсумки бою Декілька десятків бойовиків зуміли завдати поразки загону спецназу, значно поступаючись у техніці, зв'язку, індивідуальній підготовці і не маючи великої переваги в чисельності.
Результати бою набули великого резонансу в американській політиці та пресі — і цей випадок вкрай повчальний для України. Як із військової точки зору — так і з політичної точки зору. Всі деталі бою встановлені, і критика дій військових відкрита, і суспільство, і держава розуміють значення цієї критики, щоб запобігти повторенню помилок та загибелі людей в аналогічній ситуації.
Втрати сторін США та Нігеру * Усього: 9 убитих, 10 поранених.
* Нігер: 5 убитих, 8 поранених.
* США: 4 вбиті, 2 поранені
ІДІЛ * Всього: 21 убитий. (за даними США).
Посилання ==
* General Dunford Briefs the Press on the Niger Ambush and Investigation
* Niger: Frequently Asked Questions About the October 2017 Attack on U.S. Soldiers Congressional Research Service |
1265428c20921946982f5e0c12f0dd139dc3e0a9 | Гершель (кратер, Місяць)
Гершель — ударний кратер на Місяці, розташований північніше від кратера Птолемей. Його діаметр становить 39 км. Названий на честь британського астронома Вільяма Гершеля.
Розташування кратера Гершель поруч з сусідніми кратерами
Lunar Orbiter 4
Аполлона 12
Трохи на північ знаходиться кратер Шпорер, а близько за 30 км східніше лежить зруйнований кратер Гюльден. Приблизно в діаметрі кратера на північний захід (35 км) розташована огороджена рівнина Фламмаріон уздовж південного краю Синус Меді.
Ободок цього кратера, як правило, згладжений, хоча західна сторона пряма. Він має чітко виражений край, який не суттєво потертий, а внутрішні стіни терасовані. На чорному внутрішньому дні є помітне центральне підвищення. Цей пік трохи зміщений на захід від середини кратера. Невеликий кратер Гершель G прикріплений до південно-південно-західного краю, а інший крихітний кратер лежить поперек південного краю.
Примітки
Посилання
* Гершель на The Moon Wiki
* LTO-77A3 Herschel — Топографічна карта L&PI |
24853652ba445d6c8bb12678687ef32cd49533af | Національний фестиваль польської пісні у Ополі
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Національний фестиваль польської пісні в Ополі |
08b2caf63bf07e92d5797123b37b384c83ab8e8c | Вбивці (фільм, 1964)
«Вбивці» (англ. The Killers) - американським неонуар 1964 року режисера Дона Сігела. Сценарій написаний Джином Л. Куном на основні однойменного оповідання Ернеста Хемінгвея 1927 року. Це друга екранізація твору Хемінгвея після версії 1946 року. У фільмі знімались Лі Марвін, Джон Кассаветіс, Енджі Дікінсон та Рональд Рейган. Це була остання роль Рональда Рейгана перед тим, як він вирішив залишити акторську кар’єру в 1966 році.
У липні 2018 року фільм було відібрано для показу у секції «Венеціанська класика» на 75-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі .
Сюжет
Кіллери Чарлі та Лі заходять у школу для сліпих та кілька разів стріляють у Джонні Норта, вбивши його. Чарлі стурбований тим, що Норт відмовився тікати, та звертає увагу на те, що їм заплатили надзвичайно великий гонорар за вбивство Норта. Колись Норт був чемпіоном-автогонщиком, чия кар’єра закінчилася після страшної аварії. За чотири роки до смерті він брав участь у пограбуванні поштової вантажівки на мільйон доларів,які таємничим чином зникли. Чарлі та Лі, спокушені можливістю знайти зниклий мільйон, відвідують Маямі, щоб допитати колишнього механіка Джонні, Ерла Сильвестра.
Ерл розповідає їм, що Джонні був на піку своєї кар'єри, коли зустрів жінку на ім'я Шейла Фарр. Джонні закохався та планував зробити їй пропозицію одружитися. Однак раптом кар'єра Джонні трагічно завершилась. У лікарні Ерл розповів Джонні, що Шейла насправді була коханкою мафіозного боса Джека Браунінга. Розлючений Джонні відкинув спроби Шейли пояснити цей факт та розірвав з нею стоунки.
Чарлі та Лі знаходять колишнього члена банди Браунінга, який розповідає їм, що після аварії Шейла знайшла Джонні, який почав працював механіком. Вона розповіла йому, що Браунінг планує пограбування американської поштової вантажівки. За рекомендацією Шейли Браунінг найняв Джонні водієм у банду. Джонні пробачив Шейлу та замислив правласнити гроші собі. Після пограбування, Джонні забрав 1 мільйон доларів собі, та втік.
Чарлі та Лі відвідують Браунінга, який зараз є займається будівельним бізнесом у Лос-Анджелесі. Браунінг наполягає, що не знає, що сталося з грошима і де вони зараз. Він розповідає, що Шейла зупинилася в готелі неподалік, і домовляється з нею про зустріч. Щоб уникнути засідки, Чарлі та Лі йдуть до готелю на кілька годин раніше, ніж було домовлено, але клерк помічає їх і дзвонить Браунінгу. Спочатку Шейла заперечує, що знає хоч щось про Джонні та гроші. Чарлі та Лі б'ють її та допитують, тому врешті вона каже їм правду.
Увечері перед пограбуванням Шейла сказала Джонні, що Браунінг планує вбити його. Спочатку Джонні хотів убити Браунінга ще до пограбування, Шейла наполягла на тому, що це не найкраща ідея. За її порадою Джонні забрав гроші після пограбування, та відвіз їх Шейлі, але вона обдурила його, здавши Браунінгу. Він вистрелив в Джонні, важко поранивши його, перш ніж Джонні втік. Побоюючись, що Джонні буди мстити, Браунінг найняв Чарлі та Лі, щоб вони вбили його.
Браунінг чекає біля готелю зі снайперською гвинтівкою. Він вбиває Лі та ранить Чарлі. Браунінг і Шейла повертаються додому, де готуються до втечі з грошима. З'являється Чарлі та вбиває Браунінга. Він стріляє в Шейлу і, хитаючись, виходить із грошима. Коли прибуває поліція, Чарлі падає мертвим на галявину - гроші висипаються з чемодану.
У ролях
* Лі Марвін - Чарлі Стром
* Енджі Дікінсон - Шейла Фарр
* Клу Гулагер - Лі
* Джон Кассаветіс - Джонні Норт
* Рональд Рейган - Джек Браунінг
* Клод Екінс - Ерла Сильвестр
* Норма Фелл - Міккі Фармер
* Вірджинія Крістін - Місс Вотсон
* Дон Гаггерті - водій поштової вантажівки
* Роберт Філліпс - Джордж Флемінг
* Кетрін О'Меллі - місс Леслі
* Берт Мастін - літній чоловік
Виробництво
«Вбивці» мав стати одним із перших телефільмів у рамках серії Project 120, яка так і не вийшла в ефір. Спочатку, стрічка була знятиа під назвою «Джонні Норт» , але NBC вирішили, що вона вийшла занадто жорстокою для трансляції по телебаченню. Натомість компанія Universal випустила фільм у кіно.
Стів Макквін та Джордж Пеппард розглядалися на роль Джонні Норта. Після того, як Кассаветіс був підписаний на роль, виявилось, що актор ледве вміє керувати автомобілем.
Дон Сігел спочатку мав знімати версію 1946 року, але врешті стрічку зняв Роберт Сьодмак.
«Вбивці» були останньою акторською роботою Рейгана перед тим, як він вирішив зайнятись політикою. Між тим, це було єдина у його кар'єрі роль антагоніста. Згідно зі спогадами наведеними у автобіографії Кірка Дугласа, Рейган пошкодував, що знявся у фільмі, особливо через сцену, в якій він дає ляпаса персонажу Дікінсон.
Музика для фільму була написана Генрі Манчіні спочатку для фільму Орсона Уеллса «Дотик зла» (1958), але так і не була використана. Врешті музика Манчіні була взята з бібліотеки Universal Pictures, перередагована та використана у «Вбивцях».
Відгуки
«Вбивці» має рейтинг 80% на агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes на основі 25 рецензій із середнім балом 7,2/10.
Лі Марвін отримав премію BAFTA 1965 року як найкращий актор за роль Чарлі Строма.
Джерела
Зовнішні посилання
*
*
*
*
* The Killers essay by Geoffrey O'Brien at The Criterion Collection |
5a913f38f985d0f58d2146a041d350a9757ce534 | AWS Graviton
AWS Graviton (читається як ей дабл ю ес Гравітон) або Гравітон це 64 бітне сімейство процесорів базоване на АРМ архітектурі розроблено підрозділом AWS компаніїї Amazon. Перша версія була представлена на події: "re:Invent 2018"
Процесори
Graviton
Перша версія процесору Гравітон має 16 ядер Cortex A72 із частотою 2.3 ГГц. Процесор також має апаратну підтримку чисел з рухомою комою, SIMD, AES, SHA-1, SHA-256, GCM, CRC-32.
Graviton2
Друга версія процесору Гравітон включає 64 ядра архітектури ARM Neoverse із частотою 2.5 ГГц. Процесор також має апаратну підтримку чисел з рухомою комою, SIMD, LSE, rcpc і попередні розширення.
Graviton3
Третя версія процесору Гравітон 64 включає ядра архітектури ARM Neoverse-V1 із частотою 2.6 ГГц
Список літератури |
0000251f3a1224b211c30827cb7561fd3579095e | Кудрово (Новгородська область)
Кудрово () — присілок в Старорусському районі Новгородської області Російської Федерації.
Населення становить 65 осіб. Входить до складу муніципального утворення Медниковське сільське поселення.
Історія
Від 2004 року входить до складу муніципального утворення Медниковське сільське поселення.
Населення
Примітки |
09ba256165512c8eacaeaf672f8993f27becadf7 | Ойонг – Граті
Ойонг – Граті – газопровід, по якому на схід Яви подається природний газ із офшорних родовищ.
В 2009 році почався видобуток газу на нафтогазовому родовищі Ойонг, розташованому неподалік від південного узбережжя острова Мадура. Для видачі цієї продукції спорудили мультифазний трубопровід довжиною 60 км та діаметром 350 мм, який прокладений в районах з глибинами моря від 50 до 5 метрів та виходить на суходіл у південно-східній частині Яви. Завершальним пунктом маршруту є установка підготовки, з якої товарний газ подається на розташовану поруч ТЕС Граті.
В 2012 році через Ойонг подалась подача продукції газового родовища Вортел, яке під’єднали за допомогою перемички довжиною 7 км (за іншими даними – довжиною 6,2 милі).
Примітки |
39b4e62988d84bc43b1c7fbe0ea0a4ddd3144b91 | Верховний Трибунал Апостольської Сигнатури
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури |
031d5f54d6f163b03163afe149c206acd1b380a5 | Осіча
Осіча — село, що колись існувало на території нинішньої Потіївської громади Житомирської області.
Місце розташування поселення
Історик В. Ю. Кисиленко встановив, що це село розташовувалося в 1-2 км на північ від сучасного села Нераж.
Історія
Минуле села дослідив історик Тимошенко Леонід Володимирович.
Перша писемна згадка про село Осіча датується грамотою 1514 р. Назва походить від однойменної річки Осіча (нині - річка Павлівщина на території села Потіївка).
З 1569 р. село було належало київським митрополитам.
У 1624 році це село перейшло у власність шляхтичів Тиша-Биковських. А в ході подій Національно-визвольної війни під проводом Хмельницького були спроби повернення Осічі до церковних маєтків Київської митрополії, у зв'язку зі втечею Тиша-Биковських від козацьких військ.
На початку XVIII ст. село Осіча належало Яцькові Підгородецькому. І близько 1744 р. Осіча була приєднана до Потіївки.
Джерела
* Книга Тимошенка Леоніда Володимировича "Потіївка та її околиці в XVI - XІX ст."
* Книга Тимошенка Леоніда Володимировича "Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVII - XX ст."
* Де було село Осіча? |
70bfaba13cbd19acd35c587d95af39a95dcb0441 | Білоруський конгрес демократичних профспілок
Асоціація профспілок «Білоруський конгрес демократичних профспілок» ( БКДП ) — білоруське об'єднання профспілок . Конгрес було засновано на установчому з'їзді в 1993 році . До БКДП входять Білоруська незалежна профспілка, Вільна профспілка Білорусі, Вільна профспілка металістів і Білоруська профспілка працівників радіоелектронної промисловості .
19 липня 2022 року Верховний суд Республіки Білорусь припинив діяльність об’єднання у зв’язку з тим, що керівництво та ряд членів профспілки брали участь у так званій «деструктивній діяльності, масових заходах, які порушував громадський порядок, поширював інформаційну продукцію екстремістського змісту» .
Посилання
* Офіційний сайт |
20b58f61030456cce1369bff6f173a0cc116f44b | Лангса
Лангса (індон. Kota Langsa, Jawoë:) — місто в провінції Ачех, Індонезія. Він розташований на острові Суматра. Окрім невеликого морського узбережжя на північному сході, воно межує з округом Маняк-Пієд регентства Ачех-Таміанг на сході та оточене районом Бірем-Байєн регентства Ачех-Тімур (частиною якого місто було раніше до 2001 року) на півночі, захід і південь. Місто займає площу 239,83 квадратних кілометрів і має населення 148 945 за переписом 2010 року (у порівнянні зі 117 256 за попереднім переписом 2000 року) це зросло до 185 971 за переписом 2020 року.
Лангса розташована за 440 кілометрів від міста Банда-Ачех, столиці провінції. Лангса знаходиться недалеко від південного кордону своєї провінції та за 167 кілометрів від Медана, столиці Північної Суматри. Це робить Лангсу стратегічним містом для торгівлі та перевезень між двома провінціями.
У місті Лангса є кілька університетів як державних, так і приватних. Серед них університет Самудра та IAIN Zawiyah Cot Kala, кампус LP3I. У місті є кілька шкіл медсестер і акушерок, у тому числі Академія медсестер «Harapan Ibu», Академія медсестер «Yayasan Cut Nyak Dhien» і Академія медсестер «UMMI».
Адміністративні райони
Місто поділено на п'ять районів (кечаматани), наведених у таблиці нижче з територіями та їх населенням за переписами 2010 і 2020 років. Таблиця також містить кількість адміністративних сіл (міських келурахан і сільських деса) у кожному районі.
Ім'я
Площав км 2
НаселенняПерепис 2010 року
НаселенняПерепис 2020
Кілк. сіл
Лангса Тимур (Східна Лангса)
78.23
13 818
16 627
16
Лангса Лама
45.02
26 877
33,231
15
Лангса Барат (Західна Лангса)
48,781
30 583
39,553
13
Лангса Баро
61,69
41,804
55,824
12
Лангса Кота (місто Лангса)
6.11
35,863
40,736
10
Підсумки
239,83
148,945
185,971
66
Клімат
Лангса має клімат тропічного лісу (Af) з помірними опадами з лютого по квітень і рясними опадами в інші місяці.
Населення
Носії аченської мови.
Населення Лангси в основному складається з людей аченської, малайської, яванської, китайської та батацької національностей. Аченська є основною мовою, якою користуються люди, які вважають себе аченською етнічністю, але індонезійська мова є офіційною мовою.
Іслам є релігією більшості жителів Ачеха, включаючи Лангсу, але існують і інші релігії, такі як християнство та буддизм. Буддизм поширений серед етнічного китайського населення Лангси.
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт Kota Langsa
*
* >> Instagram Photos Теги Kota Langsa |
13358250a85b6f31fe7b39365fafa9199f7fe7ae | Сінгкіл
Головна танцівниця Сінгкіла, що зображує принцесу Маранао
Сінгкіл (або Sayaw sa Kasingkil ) — народний танець племені Маранао з озера Ланао, що зображує один із епізодів епічної поеми «Даранген», яку популяризувала Філіппінська національна народна танцювальна трупа Баяніхан.
Опис
Сінгкіл походить від народу маранао, який населяє береги озера Ланао. Це повторний переказ епізоду з епічної легенди Маранао про Даранген, у якому йдеться про порятунок принцеси Гандінґан (викраденої діватою) легендарним принцом Бантуганом. Це популярний танець, який виконується під час святкувань та інших святкових розваг. Спочатку лише жінки, особливо королівські особи, танцювали сінгкіл, який служить або свідомою, або несвідомою рекламою для потенційних женихів. Свою назву танець отримав від важких кілець, які носили на щиколотках мусульманської принцеси. Ансамбль кулінтанг і агунг завжди супроводжує танець.
Адаптації
Баяніхан
Коли танцювальна компанія Bayanihan почала виконувати Сінгкіл, традиційний танець був адаптований для передачі західної естетики. Зображення Баяніхана, назване Танцем принцеси або Королівським танцем з віялом Маранао, стало настільки популярним, що його часто приймають за автентичну версію танцю.
Помітною варіацією від оригіналу є включення танцюристів-чоловіків, як хлопаків на жердині та в ролі принца Раджі Бантугана. Також були додані додаткові набори бамбукових палиць, що перехрещуються.
Інші версії
Фестивалі PCN (піліппінська культурна ніч), які проводять іноземні студентські групи та інші театральні танцювальні компанії, модернізували інтерпретацію танцю, що призвело до неортодоксальних зображень Сінгкілу навіть найповажнішими філіппінськими хореографами народного танцю.
У фільмі
Сінгкіл був виконаний в американському незалежному фільмі «Дебют» 2001 року. Режисером фільму став американський філіппіно-режисер Джин Каджайон, а головну роль зіграв Данте Баско. У фільмі відображена суть філіппінських традицій і їх поєднання з сучасною американською культурою.
Примітки |
108a9cd461a4684c9a41c028be93466704b5ceb2 | Бактія
Бактія — округ у регентстві Північний Ачех, Нанггре Ачех-Даруссалам, провінція Індонезії.
Бактія має кілька сіл, а саме:
* Вест Алуе Ану
* Східний Алуе Ану
* Алуе Білі Геулумпанг
* Алуе Білі Раєюк
* Алуе Буя
* Алуе Дама
* Алуе Гедонг
* Алуе Іє Путех
* Алуе Іє Тарек
* Алуе Джамок
* Алуе Кеутапанг
* Алуе Рамбонг
* Алуе Серданг
* Аронган Ліза
* Бабуссалам
* Букет Дара Баро
* Букет Луенг Бата
* Букет Мон Сукон
* Чеумпедак
* Синта Макмур
* Ліжечко Ара
* Ліжечко Кумбанг
* Кот Мане
* Дитяче ліжечко Маньянг
* Ліжечко Улая
* Геулумпанг Бунгкок
* Геулумпанг Пайонг
* Геулумпанг Самлако
* Кеуде Меуньє IV
* West Krueng Lingka
* Східний Круенг Лінка
* Лхок Сеутуй
* Луенг Бата
* Матанг Баро
* Матанг Берінген
* Matang Cut
* Матанг Кареунг
* Матанг Келаю
* Матанг Кумбанг
* Матанг Лаванг
* Матанг Ліня
* Матанг Маньям
* Матанг Пінонг
* Матанг Рава
* Західний Матанг Райя
* Східний Матанг Райя
* Матанг Реудеуп
* Матанг Улім
* Меуданг Ара
* Меунасах Буджок
* Меунасах Геудон
* Пуцок Алуе
* Пуло Сеукі
* Рамбонг Далам
* Танджонг Геулумпанг
* Уджонг Дама
* Кеуде Алуе Іє Путех
* Кеуде Панте Брей |
171bd80f6bd80fd1959dc02b0bd0b19938540a06 | Бандар-Бару
Бандар-Бару (місцеве відоме просто як «ББ») — село в регентстві Делі-Серданг, Північна Суматра, на дорозі з Медану в Берастагі. Він розташований у підрайоні Сіболангіт біля річки Букіт Лаванг, неподалік самого Сіболангіта та дуже близько до регентства Каро. У селищі є багато кафе, ресторанів, магазинів туристичних товарів та туристичних бунгало. Це також lokalisasi (ліцензована державою зона проституції).
Проституція
Значна частина проституції в Бандар-Бару здійснюється в кафе. Повії виконують роль хостес в кафе і можуть бути відведені з кафе для надання сексуальних послуг. Частина кафе розташована при готелях. Окрім грошей за сексуальні послуги, повії також можуть отримувати комісію за продаж напоїв своїм супутникам.
Деякі бунгало, побудовані для туристів, перетворені на публічні будинки.
Секс торгівля
Як і в інших регіонах Індонезії, торгівля людьми в сексуальних цілях, особливо неповнолітніми дівчатами, є значною проблемою.
Через погане ім'я Бандар-Бару та проблеми, пов'язані з проституцією, статус BB як локалісасі переглядається урядом Делі Серданг.
Примітки |
27d328f344f486b7b27eb97f862ae8d503fd2aab | Коллінг-фіорд
Коллінг-фіорд
Коллінг-фіорд — фіорд між Коллінгом і Малим Бельтом. Довжина — .
Фіорд з'єднано з портом Коллінг судноплавним каналом глибиною .
1943 року у фіорді знайдено затонулий корабель, пізніше відомий як .
Див. також
* Готель Коллінгфіорд |
090e9ac3297c529bcfde700d4db6a66997a9bcfc | Великодня віньєтка
Американські великодні віньєтки 1930-х років
Великодня віньєтка — вид благодійних віньєток, які випускають для збору коштів на благодійні цілі благодійна організація Easterseals у США та канадська благодійна організація Easter Seals.
Великодні віньєтки наклеюють на лицьовий бік поштових відправлень, щоб показати підтримку конкретних благодійних цілей. Такі віньєтки поширюють разом із закликами пожертвувати благодійним організаціям, які вони підтримують.
Великодні віньєтки належать до і не є знаками поштової оплати.
Див. також
* Благодійна віньєтка
* Різдвяна віньєтка |
1db61070af8bd97300352fc96ca1a483f2d48bdb | Рибальська компанія Східної Гренландії Nanok
Бухти Дове . Острів посередині праворуч — Nanok Ø, названий на честь компанії.
Рибальська компанія Східної Гренландії Nanok (1929–1990), загалом відома як Nanok, була датською компанією в Гренландії , яка в основному займалася полюванням і торгівлею песцями заради їх хутра.
У 1992 році під такою ж назвою була заснована культурна організація з метою поширення знань про північно-східну Гренландію.
Історія
Компанія Nanok була заснована в 1929 році Йоганнесом Герхардтом Йенновим (1886–1980) з метою розробки природних ресурсів у віддаленій північно-східній Гренландії. Вона замінила Східно-Гренландську компанію (A/S Østgrønlandsk Kompagni), засновану в 1919 році. Відразу після свого заснування в 1929 році Nanok перейняла датські мисливські станції, які були засновані колишньою компанією. Нанок також побудував кілька додаткових мисливських хатин на безлюдних просторах північно-східної Гренландії та співпрацював з Санним патрулем Сіріус, іншою організацією, що працює в безлюдній місцевості. Хоча спочатку наголос робився на рибальстві, на практиці компанія стала здебільшого активною у полюванні та торгівлі песцями, оскільки в той час існував великий попит на їх цінне хутро.
Допомога та досвід Nanok у цьому районі виявилися дуже корисними для наукових експедицій, які відвідали північно-східну Гренландію в середині 20 століття. Компанія втратила значні доходи в 1952 році, коли припинила свою прибуткову торгівлю хутром. У тому ж році датська держава скасувала свої субсидії , після чого компанії, яка зазнала труднощів, стало дедалі важче обслуговувати борги перед кредиторами, і вона практично повністю припинила діяльність. Дженнов залишався директором Nanok з 1929 до 1976 року . Нарешті в 1990 році компанія стала формально неплатоспроможною і була закрита.
Острів Нанок (Nanok Ø), острів на південно-західному кінці затоки Дав біля північних берегів Землі Адольфа С. Йенсена був названий на честь цієї компанії в 1940-х роках на честь її діяльності в цьому районі.
MS Nanok S., датське транспортно-вантажне судно, обладнане для роботи в арктичних умовах, також було названо на честь компанії. Був також корабель Берегової охорони США з назвою (WYP-169) — колишній рибальський траулер з Бостону, Массачусетс— служив у Гренландії під час Другої світової війни який, ймовірно, був названий не на честь компанії, а на честь білого ведмедя.
Дивитися також
* Картографічні експедиції в Гренландію
* Земля Еріка Червоного
* Експедиція Мьоркефіорд
Примітки
Список літератури
* НАНОК - Xsirius
* Eske Brun: Østgrønlands-overenskomsten, Tidsskriftet Grønland. 1966, Nr. 4; стор. 127-136) |
0c9d20ef9744efab51fe8683234cfc2222234715 | Манчестерський міський університет
Манчестерський столичний університет розташований у центрі Манчестера, Англія. В університеті навчається понад 40 000 студентів і понад 4 000 співробітників. Він є домом для чотирьох факультетів (мистецтва та гуманітарних наук, бізнесу та права, охорони здоров’я та освіти та науки та техніки) і є одним із найбільших університетів Великобританії за кількістю студентів у 2020/2.
Історія
Університет Манчестер Метрополітен був розроблений в результаті злиття різних коледжів з різними спеціальностями, включаючи технології, мистецтво та дизайн. Його заснування можна простежити до Манчестерського інституту механіки та Манчестерської школи дизайну, пізніше відомої як Манчестерська школа мистецтв . Художник Л. С. Лоурі навчався у роки після Першої світової війни, де його навчав відомий імпресіоніст Адольф Валетт. Школи торгівлі (заснована в 1889 р.), Освіти (ф. 1878 р.) і домашньої науки (ф. н. 1880 р.) були додані поряд з коледжами в Дідсбері, Крю, Альзагері та колишнім Домашнім і торговим коледжем (ф. 1911 р.). Манчестерський науково-технічний коледж, який спочатку був Інститутом механіки, а потім став UMIST, до 1966 року передав свої курси без ступеню Школі мистецтв. У 1970 році школа перейменувала себе в Манчестерський політехнічний інститут, після чого відбулося злиття з Педагогічним коледжем Дідсбері та Холлінгсським коледжем у 1977 році, а також з Манчестерським коледжем вищої освіти у 1983 році. У 1987 році заклад став членом-засновником Північного консорціуму, а 1 квітня 1989 року став корпоративною організацією, як це дозволено положеннями Закону про реформу освіти.
15 вересня 1992 року Манчестерський політехнічний університет отримав статус університету згідно із широкомасштабним Законом про подальшу та вищу освіту 1992 року та з тих пір перейменований у Манчестерський столичний університет.
Галерея
Примітки
Посилання
* |
1355a7c4ff1fbc2d190943c570314a738077b7b8 | Gonow
Zhejiang Gonow Auto Co., Ltd. () — китайський автовиробник зі штаб-квартирою в районі Тайчжоу провінції Чжецзян. Заснована 27 вересня 2003 року, компанія продавала свою продукцію (легкові автомобілі, комерційні автомобілі та позашляховики) під назвою Gonow Auto в Китаї та Gonow в решті світу. |
25d4021cf9e287291e1548df6f5d792dced50228 | Втікач (фільм, 1933)
«Втікач» (англ. The Fugitive) — вестерн 1933 року режисера Гаррі Л. Фрейзера з Рексом Беллом, Сесілією Паркер та Бобом Кортманом у головних ролях.
Сюжет
Ковбой, помилково звинувачений у злочині, тікає від праоохоронців, та паралельно намагається очистити своє добре ім'я.
У ролях
* Рекс Белл — Джо Кін
* Сесілія Паркер — Джорджія Стівенс
* Боб Кортман — Датч Волтон
* Джордж «Габбі» Гейес — суддя Тайлер
* Том Лондон — Форман
* Гордон де Мейн — Ніколсон
* Теодор Лорч — Паркер
* Ерл Двайр — Спайк
* Джордж Неш — Канзас
Список літератури
Список літератури
* Піттс, Майкл Р. Вестерни: посібник із 5105 художніх фільмів . МакФарланд, 2012.
Зовнішні посилання
* |
12128f4334bac1cb1d7a6f73d726378452c2e070 | Schlegeliaceae
Schlegeliaceae — родина рослин, поширених у тропічній Америці. Цю родину іноді включають до Scrophulariaceae.
Роди
Згідно з Plants of the World Online родина містить 4 роди:
* Exarata A.H.Gentry — 1 вид, Колумбія, Еквадор
* Gibsoniothamnus L.O.Williams — 11 видів, від півдня Мексики до Колумбії
* Schlegelia Miq. — 22 види, від півдня Мексики до Бразилії
* Synapsis Griseb. — 1 вид, Куба
Примітки |
151e21cc6daee854c727d9b5242616dc5d27e427 | Алекс Озеров
Алекс Озеров (нар. 1992) — канадський актор українсько-російського походження. Найбільше він відомий своєю грою в короткометражному фільмі Pyotr495, за який він отримав нагороду Canadian Screen Award за найкращу головну роль у цифровій програмі чи серіалі на 7-й церемонії Canadian Screen Awards .
Раннє життя
Народився у м. Тула в Росії. У дитинстві він жив у Гарболово, військовому містечку під Санкт-Петербургом, оскільки його батько був десантником в армії. Його батьки розлучилися, коли йому було шість років, і він жив у матері в Англії та у батька в Україні. Переїхав до м. Кітченер, Онтаріо, коли йому було тринадцять років після того, як його мати познайомилася з канадцем. Пізніше сім'я оселилася в Торонто .
Кар'єра
Він зіграв кілька невеликих ролей на телебаченні, перш ніж отримати свою першу головну роль Тревора у фільмі «Дрозд» 2012 року. Відтоді він знявся у фільмах «Керівництво», «Що ми маємо», «Кокосовий герой» і «Наташа», а також у телевізійних серіалах «Укушений», «Чудний», «Американці», «Чорна сирітка», «Кардинал» і «Інше життя».
Особисте життя
У 2021 році він одружився з Сідні Мейер, своєю партнеркою по серіалу «Слешер: Плоть і кров».
Примітки
Посилання
* |
474d1c05adb6988ec8630291df979222c5716709 | Військово-морські сили Республіки Китай
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Військово-морські сили Китайської Республіки |
1bd4b2186f2bf7bcc8d7fd422824cbe419798791 | Каспар (маг)
Святий Каспар (інакше відомий як Каспер, Гаспар, Каспар та інші варіації) був одним із «Трьох королів», разом із Мельхіором і Бальтазаром, що представляв мудреців або «біблійних волхвів», згаданих у Біблії в Євангелії від Матвія, вірші 2:1-9. Хоча Біблія не вказує, хто або що були волхви, починаючи з сьомого століття, волхви були ідентифіковані в західному християнстві як Каспар, Мельхіор і Бальтазар. Каспар і двоє інших вважаються святими Католицькою церквою.
Походження імені
Ім'я Каспар або Каспер походить від «Gaspar», яке, у свою чергу, походить від давнього халдейського слова «Gizbar», яке за Конкордансом Стронґою означає «скарбник». Форма «Гізбар» зустрічається в єврейській версії Старозавітної книги Ездри (1:8). Насправді сучасне єврейське слово, що означає «скарбник», все ще є «Гізбар». До І століття до нашої ери Септуагінта дала грецький переклад «Ґізбара» в Ездри 1:8 як «γασβαρηνου» («Гасбаріну», буквально син «Газбара»). Таким чином, перехід від «Gizbar» до «Caspar» і «Kaspar» можна підсумувати так: Gizbar > Gasbar > Gaspar > Caspar > Kaspar (при цьому «C» є неправильним прочитанням рукописних «G» і «K», які мають однакові фонетичне значення як «C». Інше похідне, запропоноване Гутшмідом (1864), могло бути спотворенням індоіранської назви «Гондофарес».
Місце походження
Андреаса Вальспергера, близько 1448 р.
У Біблії не зазначено, ким були волхви; є тільки традиції. Оскільки в багатьох перекладах Біблії вони згадуються як «люди, які вивчали зірки», вважається, що вони були астрологами, які могли передбачити народження «Месії» завдяки дослідженню зірок.
Каспар часто вважається індійським вченим. Стаття в Британській енциклопедії 1913 року стверджує, що «відповідно до західної церковної традиції, Бальтазар часто представлений як король Аравії, Мельхіор — як король Персії, а Каспар — як король Індії». Історик Іоанн з Гільдесхайма розповідає про переказ стародавнього міста Таксіла, який проходив на Шовковому шляху, про те, що один із волхвів пройшов через це місто на шляху до Віфлеєму.
Деякі вважають Каспара королем Гондофаром (21 р. н. е. — бл. 47 р. н. е.), згаданий у Діяннях Томи. Інші вважають, що він походив із південних частин Індії, де, за переказами, десятиліттями пізніше побував апостол Фома. Місто під назвою Піравом у штаті Керала, південна Індія, давно стверджувало, що один із трьох біблійних волхвів пішов звідти. Ім'я Піравом на місцевій малаяламській мові перекладається як «народження». Вважається, що назва походить від згадки про Різдво Ісуса. Існує концентрація трьох церков, названих на честь біблійних волхвів, у Піравом та його околицях, на відміну від лише трьох інших так названих в решті Індії.
Деякі вважають, що королівство Каспара було розташоване в регіоні Егрісілла у Верхній Індії на півострові, який утворює східну сторону Синус Магнус (Сайамська затока), Йоганнес Шонер на своєму глобусі 1515 року. На ньому можна побачити Егрісіллу Брагманні («Егрісіллу Брахманів»), а в пояснювальному трактаті, який супроводжував глобус, Шенер зазначив: «Регіон Егрісілла, в якому є Брахман тобто індійські християни; там панував Маг Гаспар». Фраза hic rex caspar habitavit (тут жив король Каспар) вписана над Золотим Херсонесом (Малайський півострів) на карті Андреаса Вальспергера, зробленій у Констанці близько 1448 року. Також невідомо, чи прийняв ім'я Каспар король останніх днів.
Файл:Gaspar_magus.tif|міні| Йоганнес Шонер про мага Гаспара, або святого Каспара: "Регіон Егрісілла, в якому є Брахман тобто індійські християни; там панував Гаспар Маг, " Luculentissima quaedam terrae totius descriptio .
Зараз деякі вважають, що волхви не були королями. Вважається, що згадка про «царів» виникла завдяки згадці в Псалмах: «Царі Фарсису й островів принесуть дари; царі Аравії та Сави принесуть йому дари, і всі царі землі принесуть йому дари. обожнюй його» Псалом 72:10.
На деякі пізньосередньовічні зображення Каспара як африканського короля могли вплинути розповіді про паломництво в хадж правителя Гани Манси Муси.
Подарунок Дитятку Ісусу
Дієрік Баутс
Матвій писав, що волхви принесли три дари — золото, ладан і смирну. Ці дари, очевидно, мають глибше значення: золото означає царський статус Ісуса, ладан — його божественність, а смирна — його людську природу. Традиційно Каспар зображується з рудою бородою посеред трьох королів, як молодший за Мельхіора та старший за Бальтазара, і який стоїть у черзі позаду Мельхіора, щоб віддати дар ладану Дитині Ісусу. Його часто зображують під час прийняття подарунка від помічника або під час зняття корони, що свідчить про те, що він готується стати наступним біля ніг Дитяти Ісуса.
Смерть
За переказами, святий Каспар став мучеником, і деякі вважають, що двох інших волхвів також спіткала та ж доля. Мощі волхвів були знайдені в Персії святою Єленою, але пізніше були перевезені до Константинополя, а потім до Мілана в Італії. Звідти вони дісталися Німеччини, де зараз розміщені в Кельнському соборі.
Мощі волхвів зберігаються в Храмі Трьох Королів у Кельнському соборі, Німеччина.
Каспар вшановується на свято Богоявлення разом з іншими членами волхвів, але також вшановується в католицизмі в день його свята, 11 січня. Після повернення до своєї країни, уникаючи царя Ірода, вважається, що Каспар святкував Різдво з іншими членами волхвів у Вірменії в 54 році нашої ери. Каспар помер 11 січня 55 року нашої ери у віці 109 років.
Шанування
У деяких парафіях традиційно освячують крейду для кожної сім'ї, щоб вони могли позначити перші ініціали кожного з трьох волхвів над своїми дверима як благословення для захисту.
Див. також
* Каспер
Список літератури
Посилання
* |
88118ef16f71174175b36a372c6efe9cb7f94ba8 | Льотно- дослідний інститут імені М. М. Громова
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Льотно-дослідницький інститут імені М. М. Громова |
6ba2aab62d0cce29f5e6df89b0122fe7fd906540 | Ноель Баба
Ноель Баба (батько Ноель) є турецькою версією Пер-Ноеля яка широко використовується для святкування Нового року, замінюючи Різдво в християнських країнах.
Ноель Баба розносить на Новий рік подарунки дітям і дорослим. Так само, як християнське Різдво, яке відзначається в переважно християнських країнах, у Туреччині очікується, що напередодні Нового року він залишить свої подарунки під сосною, яка називається Новорічна ялинка. Для цього він представляє не релігійну особу, а лише світську уявну фігуру.
Див. також
* Дід Мороз
* Мош Ґеріла
Список літератури |
5126b0e06f5ef16c3cb0541c9490534d5f86b378 | Фурса Сергій (інвестиційний банкір)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Фурса Сергій Володимирович (інвестиційний банкір) |
1402cbd5c798dac887c70210bfdd5b4cbd135a36 | Callicebinae
Callicebinae — це мавпи Нового Світу з підродини Callicebinae, яка включає три сучасні роди: Cheracebus, Callicebus і Plecturocebus. Ця підродина також містить вимерлі роди Miocallicebus, Homunculus і Carlocebus.
Тварини живуть у Південній Америці, від Колумбії, Еквадору та Перу, на схід через Бразилію та на південь до Болівії та північного Парагваю.
Залежно від виду Callicebinae мають довжину голови й тулуба 23–46 см, а хвіст, який довший за голову і тіло, 26–56 см. Різні види суттєво відрізняються за кольором, але схожі один на одного в більшості інших фізичних ознак. Вони мають довгу м’яку шерсть, яка зазвичай рудувата, бурувата, сірувата чи чорнувата, і у більшості видів нижня сторона світліша або більш червонувата, ніж верхня. Деякі види мають контрастні чорнуваті чи білуваті чола, а всі представники роду Cheracebus мають білий напівкомір.
Тварини територіальні й моногамні. Вони живуть у сімейних групах, які складаються з батьків та їхнього потомства, загалом від двох до семи тварин. Вони захищають свою територію, кричачи та відганяючи зловмисників, але рідко вступають у справжні бої. Дієта складається в основному з фруктів, хоча вони також їдять листя, квіти, комах, пташині яйця і дрібних хребетних.
Примітки |
0a1c0e92e331c6882b19782ec78f6f0b7dffde2b | Людина-мішок
Der Mann mit dem Sack (людина з сумкою)
Сінтерклаас і Чорний Піт з неслухняними дітьми, 1885 рік
Kрампуса, бл. 1900 рік
Людина-мішок (або Людина з сумкою/мішком) — фігура, схожа на бука, зображеного як чоловік із мішком на спині, який несе неслухняних дітей.
Регіональні традиції
Варіанти цієї фігури з'являються по всьому світу, зокрема в країнах Латинської Америки, таких як Іспанія, Португалія, Італія (де він відомий як vecchio col sacco («старий з мішком»), а також у країнах Латинської Америки, де він згадується як el «Hombre del costal», el hombre del saco, або португальською мовою o homem do saco (усі вони означають «людина з мішком/мішком»), і Східної Європи. Подібні легенди зустрічаються на Гаїті та в деяких країнах Азії.
Іберія та Латинська Америка
В Іспанії el hombre del saco зазвичай зображується як підлий і неймовірно потворний і худий старий, який їсть поганих дітей, яких збирає. Цей термін породив Злочин Ґадора, оскільки викрадачі використовували мішок для крадіжки та перенесення дітей. У Бразилії o homem do saco зображується як високий і імпозантний дорослий чоловік, як правило, у вигляді бродяги, який носить мішок на спині та збирає підлих неслухняних дітей для мерзенних цілей. У Чилі, Аргентині та особливо в південній та австралійській зонах відомий переважно як «El Viejo del Saco» («Старий із сумкою»), який щодня гуляє околицями навколо вечері. Цей персонаж не вважається і не сприймається дітьми як міфічна чи фантастична істота. Натомість його визнають божевільним убивцею, якого якимось чином сприйняло суспільство, яке дозволяє йому забрати дитину, добровільно віддану йому розчарованими батьками, або будь-яку дитину, яка не вдома до заходу сонця чи вечері. У Гондурасі та Мексиці погано поводяться діти бояться «El Roba Chicos», або викрадача дітей, що дуже схоже на «Hombre del Saco».
Східна Європа і Кавказ
У Вірменії та Грузії дітям погрожує «людина-мішок», який носить сумку та викрадає тих, хто погано поводиться. В Угорщині місцеве страшило, mumus, відоме як zsákos ember, буквально «людина з мішком». У Польщі дітей лякають бебок, бабок або бобок, або якого також зображують у вигляді людини з мішком. У Чехії та Словаччині відома подібна істота: bubák. Це істота без типової форми, пов'язана з темрявою або страшними місцями, що змушує дітей боятися, але зазвичай не забирає їх. Натомість для цього використовується символ чорт, диявола («Не будь неслухняним, інакше чорт забере тебе!»). У Росії, Україні та Білорусі бука («бука»), бабай або «Баба-Яга» («бабайка») використовуються, щоб утримати дітей у ліжку або завадити їм погано поводитися. «Бабай» татарською означає «старий». Дітям кажуть, що «Бабай» — це старий із мішком або монстр, який зазвичай ховається під ліжком, і що він забере їх, якщо вони погано поводитимуться (хоча іноді його зображують невизначеним).
Азія
У Північній Індії дітям іноді погрожують Борі-Бабою або «мішком-батьком», який несе мішок, у який кладе спійманих ним дітей. Схожа істота, «Абу і Кіс» (), буквально «Людина з сумкою», з'являється в Лівані. У Туреччині, Харкіт ( означає «Людина-мішок» (також званий Öcü, Böcü або Torbalı) зображується як чоловік із мішком на спині, який несе неслухняних дітей, щоб поїсти або продати їх.
У Кореї, () старий (), який несе сітчастий мішок (), щоб покласти туди своїх викрадених дітей, отже, «Старий із мішком». У деяких регіонах замінюється на (), стара жінка з сітчастим мішком. У В'єтнамі дітям, які погано поводяться, кажуть, що (на Півночі; буквально містер-три мішки) або (на півдні) прийде вночі і забере їх.
На Шрі-Ланці серед сингальців старійшини лякають поганих дітей Гоні Біллою (приблизно перекладається як «викрадач мішка»), страшним чоловіком із мішком, який приходить удень чи вночі, щоб захопити й утримати дітей.
Африка
У фольклорі Західного Кейпу в Південній Африці Антджі Сомерс — жупел, який ловить неслухняних дітей у сумку, перекинуту через плече. Хоча це жіноче ім'я, Антджі Сомерс традиційно є чоловічою фігурою (часто втік раб, який утік від переслідувань через переодягання).
Зв'язок з Різдвом
Декілька країн порівнюють свою версію чоловіка-мішка з доброякісним носієм мішка Батьком різдва. У Нідерландах і Фландрії Чорний Піт — слуга Сінтерклааса, який 5 грудня розносить мішки з подарунками та везе неслухняних дітей назад до Іспанії в уже порожніх мішках. У деяких історіях самих Чорних Пітів викрали в дитинстві, і викрадені діти складають наступне покоління Чорних Пітів. У Швейцарії відповідна фігура відома як Шмуцлі (походить від Butzli) німецькою або Пер Фуеттар французькою. Подібна фігура, Крампус, з'являється у фольклорі альпійських країн, іноді зображується з мішком або балією, щоб нести дітей. У Болгарії дітям іноді розповідають, що темна страшна людина, схожа на чудовисько, називається Торбалан (, що походить від «», тому його ім'я означає «Людина з мішком») прийде і викраде їх зі своїм великим мішком, якщо вони поводитимуться погано. Його можна розглядати як антипод різдвяної фігури Санта-Клауса (; що відповідає Батьку Різдва). На Гаїті тонтон макуте () — велетень і двійник Батька Різва, відомий тим, що викрадає поганих дітей, кладучи їх у свою торбу. Під час диктатури Папи Дока Дювальє певним гаїтянським таємним поліцейським дали ім'я Тонтон-Макути, тому що вони також змушували людей зникати.
Див. також
*Бабай
*Ель Кукуй
*Ловець дітей
*Крампус
*Пані Кої Кої
*Сільбон
*Пер Фуеттар
*Злочин Гадора
Посилання |
08474828387cd12c16976fd9104258a933a13176 | Гора (фільм, 1956)
«Гора» () — американський фільм, пригодницька драма року режисера Едварда Дмитрика зі Спенсером Трейсі та Робертом Вагнером у головних ролях. Фільм заснований на французькому романі Анрі Труайя «Траурний сніг» (La neige en deuil) 1952 року, на створення якого надихнула авіакомпанії Air India у 1950 році.
Сюжет
Старий висококваліфікований гірський провідник Захарі Теллер (Спенсер Трейсі), що колись водив альпіністів на гору Монблан, разом із братом Крісом (Роберт Вагнер) живуть у старому шале. Після смерті матері Захарі один виховував брата Кріса, який через брак грошей не був задоволений їхнм життям і хотів продати землю та господарство і виїхати щоб розбагатіти. Та коли в кінці літа високо в горах розбився пасажирський літак і до нього не змогли добратися рятувальники, Кріс намовляє брата піти в гори, щоб забрати коштовні речі в загиблих пасажирів. Захарі спочатку не погоджується, але Кріс тисне на нього, поки той, нарешті, не здається. Незважаючи на вік Захарі та недосвідченість Кріса, вони вирушають на пошуки літака …
Ролі виконують
Літак Lockheed L749A
* Спенсер Трейсі — Захарі Теллер
* Роберт Вагнер — Крістофер «Кріс» Теллер
* Клер Тревор — Марія
* Річард Арлен — Ч. В. Рівіел
Навколо фільму
* 3 листопада 1950 року літак рейсу 245 Air India перевозив сорок пасажирів і вісім членів екіпажу за маршрутом Бомбей — Каїр — Женева — Лондон. Він врізався в скали гори Монблану на висоті 4677 метрів на французькій стороні, вбивши всіх, хто був на борту. У 1966 році рейс 101 Air India розбився приблизно в тому ж районі. У 2013 році альпініст знайшов схованку коштовностей, які, як припускають, були на борту одного з цих двох рейсів.
* Містечко Шамоні-Монблан у департаменті Верхня Савойя послужило природним декором для фільму. Старі шале розміщені саме в селі Шарус.
* Спенсер Трейсі був на тридцять років старший за Роберта Вагнера в реальному житті, хоч грав роль старшого брата.
Посилання
* (03.01.2023) |
8a2762092b763323ff34be64a057d4c09c52fa6b | Фауна Грузії
Дивіться списки:
* Список птахів Грузії
* Список ссавців Грузії
Джерела
* Складений за допомогою розширеного пошуку на вебсайті МСОП
Посилання
*
* |
86331ffc5e74aa4e1a9ce8c59ccddfa3298a5984 | Охорона здоров'я в Грузії
Охорона здоров'я у Грузії забезпечується системою загальної охорони здоров'я, за якою держава фінансує лікування переважно приватизованої системі медичних установ.
З 2013 року відбулася радикальна зміна напрямку політики фінансування охорони здоров’я, оскільки новий уряд прийняв рух до загального охоплення медичними послугами, а не до цільових пільг.
Примечания |
0f88f3a7d240e4e932d7a9e80991248591cc91e3 | Київський річковий технікум
#redirect Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного |
3434be774be5ca2b6982943b3735f1f34a19e630 | Фред Клаус, брат Санти
«Фред Клаус, брат Санти» () — американська різдвяна кінокомедія 2007 року режисера Девіда Добкіна з Вінсом Воном, Полом Джаматті, Кевіном Спейсі, Рейчел Вайс, Кеті Бейтс і Мірандою Річардсон у головних ролях.
Сюжет
Фред Клаус — брат Санти, який є його повною протилежністю. Він ріс у тіні свого брата Ніка і, зрештою, перетворився на людину, яка втратила віру в Різдво. Одного разу Фреду доводиться летіти на Північний Полюс, де він виявляє, що його брат потрапив у біду — експерт з ефективності вирішує назавжди знищити Різдво, а Фред має все виправити.
В ролях
Примітки
Посилання
*
* |
33da697e6bae64035d89b6fbd5ecc5c2599fd4cb | Острів Крайній
Острів Крайній являє собою невеликий витягнутий з півдня на північ острівець поблизу північно-західного узбережжя острова Муромець, нижче гирла Десни в межах Броварського району Київської області. Його площа 4 га, географічні координати: 50.534764, 30.540568.
Формування
Острів Крайній являє собою верхівку алювіального «хвоста», який поступово наростав вниз по течі в зоні впадіння Десни до Дніпра. Загалом вся «голова» острова Муромець має аналогічне походження, адже це сукупність більш ранніх «хвостів», що перемежовуються з відмерлими ділянками колишнього русла). На мапі 1910 р. цей алювіальний «хвіст» на північно-західному узбережжі острова Муромця ще не був зазначений. Даний «хвіст», проте в зачатковому стані добре помітно на мапі 1946 р. Інтенсивне відкладання алювію призвело до того, що станом на 1960 р. цей «хвіст» досягнув сучасних розмірів. Станом на цей час його кінець виділився у окремий острів, можливо принаймні частково штучно. Адже абриси протоки між Крайнім і північною частиною алювіального «хвоста» на мапі 1960 р. мають занадто правильний характер. Імовірно тут було спеціально зроблено протоку для входу в Чилімову затоку для контакту базою відпочинку, розташованою між цією затокою та озером Кільнище. У своїх сучасних абрисах острів Крайній помітний на мапі з лоції Дніпра 1982 р. Наразі острів Крайній замикає невелику Чилімову затоку (фактично відмерле русло Десни) у західного узбережжя острова Муромець.
Природна цінність
Острів Крайній являє собою невисокий піщаний острів який збільшує свою висоту з півдня на північ. Його цінність полягає в тому, що з-за не зарегульованості Десни в районі Крайнього триває природних процесів акумуляції алювія, які тут можна вивчати у довготривалій динаміці. Тут також дуже зручний полігон для вивчення процесів сукцесії – змін рослинних угруповань в залежності від умов. Відповідно поступово тутешні мілини вивищуються над водою і утворюють сучасний острів. В найдавнішій (а відповідно найвищій) своїй частині цей острів вкритий молодим заплавним лісом переважно з верби білої (Salix alba). Дане угруповання, завдяки не розвивається в наближених до природних умовах та навесні затоплюється повеневими водами. Угруповання верби білої охороняється Біотопи заплавних лісів охороняються також Додатком 1 до Резолюції №4 Бернської конвенції (Прирічкові вербові ліси – G1.11), а також Оселищною директивою Євросоюзу: Заплавні вербові ліси (Salicetum albae) разом з прирічковими заростями верб Salicetum triandro-viminalis, код угруповання 91E0-1.
В травостої цих лісів зростає водно-болотяна рослинність. Уся коса, яка формує Чилімову затоку, кінцем якої є острів Крайній, знаходиться в процесі розвитку. Вздовж західного узбережжя острова Муромець паралельно до неї тягнеться розлога піщана мілина, на якій округлими куртинами вивищуються зарості рогозу. Такі самі «куртини рогозу розміщуються вниз за течією від острова Крайній – це фактично наймолодші відклади коси. Згодом вони приєднаються до острова, їх висота зросте і вони заростуть заплавним лісом, який видно за заростями рогозу. На акваторії вздовж берегів острова Крайній панує водна рослинність за участі рідкісного реліктового виду – водяного горіха плаваючого або чиліма. Звідси назва затоки – Чилімова. З часом ця затока зникне, а сам острів приєднається до Муромця.
Загрози
Неконтрольована рекреація, забір піску для гідронамиву та виробництва цементу, господарське освоєння території.
Охорона
Острів Крайній не має жодного охоронного статусу, не увійшов до регіонального ландшафтного парку "Дніпровські острови". Пропонується включити цей острів до проектованого заповідного урочища «Кільнище». В перспективі острів має увійти до заповідної зони проектованого Національного природного парку "Дніпровські острови"
Джерела |
0440b4a3da04ac1c5410248814ed6ddc93756445 | Мідлсбро (боро)
Боро Мідлсбро — це округ зі статусом унітарної влади в Північному Йоркширі, Англія, розташований навколо міста Мідлсбро на півночі графства. Він знаходиться в мерії Тіс-Веллі разом із районами Стоктон-он-Тіс, Редкар і Клівленд, Гартлпул і Дарлінгтон. Нанторп, а також Стейнтон і Торнтон мають статутні парафіяльні ради.
Історія
Графство
Район/район
Назва
Тип
Утриманець
Тип
Від
Поки
Примітки
Йоркшир
Історичний
Муніципальний район
1856 рік
1889 рік
Північний Райдинг Йоркширу
Адміністративний
Повітовий район
1889 рік
1968 рік
Об'єднався в Teesside
Клівленд (місто графства)
Нестоличний
Район Шир
1974 рік
1996 рік
Північний Йоркшир
Урочистий
Унітарна влада
1996 рік
З моменту створення графства в 1889 році (з історичного підрозділу Йоркшир) території під управлінням Міддлсбро залишалися частиною графства Північний Райдінг Йоркширу для різної кількості самоврядування. Останню ітерацію цього правління було відтворено як не столичний округ у графстві Клівленд (самим округом керували з Мідлсбро) у 1974 році. З 1996 року для церемоніальних цілей округ є частиною Північного Йоркшира як унітарна влада. Пожежна служба та поліція, однак, залишаються, а також розміщення району в Північно-Східній Англії замість Йоркшира та Хамбера, до яких належать великі частини Північного Йоркширу. Він включений до об’єднаної території долини Тіс для стратегічних цілей.
Території боро
До складу боро входять такі території:
* Аклам
* Бервік Хіллс
* Ферма Брамблс
* Кулбі Ньюхем
* Великдень
* Grove Hill
* Хемлінгтон
* Лінторп
* Мідлхейвен
* Нанторп
* Ормсбі
* Палістер
* Стейнтон
* Солтерсгілл
* Торнтон
* Thorntree
* Толсбі
* Західний пров
* Вінні Бенкс
Структура
Район складається з 19 районів міської ради (раніше 21, оскільки район Грешем об’єднався з районом Ньюпорт між переписами 2011 та 2021 років) у межах району Мідлсбро. У кожному районі є нестатутний громадський комітет. Це також дві статутні парафіяльні ради для «Nunthorpe» і «Stainton and Thornton». Східний, північний і західний Мідлсбро, а також частини парку Енд-енд-Бекфілд, Бервік-Гілс-енд-Паллістер і Ледгейт охоплені парламентським округом Мідлсбро . Південний Мідлсбро, а також інші частини районів охоплені парламентським округом Мідлсбро Південний і Східний Клівленд.
Горизонт Мідлсбро
Міський голова
+Перші десять мерів Мідлсбро
рік
Ім'я міського голови
1853 рік
Генрі Болков
1854 рік
Ісаак Вілсон
1855 рік
Джон Воган
1856 рік
Генрі Томпсон
1858 рік
Джон Річардсон
1859 рік
Вільям Феллоуз
1860 рік
Джордж Боттомлі
1861 рік
Джеймс Гарріс
1862 рік
Томас Брентнал
1863 рік
Едгар Гілкс
+Перші прямо обрані мери Мідлсбро
років
Ім'я міського голови
2002–2015 роки
Рей Маллон
2015–2019 роки
Дейв Бадд
2019–
Енді Престон
Першим мером Мідлсбро був німець Генрі Болков у 1853 році. У 20-му столітті, після запровадження загального виборчого права в 1918 році та змін у місцевому уряді у Сполученому Королівстві, роль мера змінилася і стала в основному церемоніальною.
Економіка
Ратуша Мідлсбро, Альберт-стріт
Це опублікований графік тенденції регіональної валової доданої вартості Мідлсбро за поточними базовими цінами (стор. 240–253) Управлінням національної статистики з цифрами в мільйонах британських фунтів стерлінгів.
Примітки
Посилання
* https://www.middlesbrough.gov.uk/open-data-foi-and-have-your-say/about-middlesbrough-and-local-statistics/ward-profiles
* https://www.middlesbrough.gov.uk/
* http://www.thisismiddlesbrough.com/local/Contact_Middlesbrough_Council.asp
* https://www.lovemiddlesbrough.com/
* https://british-police-history.uk/f/middlesbrough-borough
* https://www.lgo.org.uk/your-councils-performance/middlesbrough-borough-council/statistics
* https://www.bbc.co.uk/news/topics/c5xyn3yw11kt/middlesbrough-borough-council
* http://www.200towns.co.uk/middlesbrough
* https://www.bbc.co.uk/news/uk-england-tees-48024370
* https://www.middlesbrough.gov.uk/mayor-council-and-councillors/civic-and-ceremonial/freedom-borough
* https://teesvalleynaturepartnership.org.uk/resources-2/natural-networks-opportunity-maps/middlesbrough-local-authority-area/
* https://www.routeyou.com/en-gb/location/toppoi/47411782/things-to-do-in-middlesbrough
* https://www.gazettelive.co.uk/news/teesside-news/calling-middlesbrough-city-not-slip-15795497
Відеокліпи
* https://www.youtube.com/user/middlesbroughcouncil |
166208c52e1d15f46bee0af2163277d4b832986d | Соматофілаки
сатрапа Кілікії, з літерою «B» поруч із щитом, що означає BAΛAKPOI. Тарсос. 333–323 роки до нашої ери
Соматофілаки () були охоронцями високопоставлених осіб у Стародавній Греції.
Найвідомішими групами соматофілаків були Філіп II Македонський та Олександр Великий. Вони складалися з семи чоловіків, набраних з македонської знаті, які також діяли як військові офіцери вищого рангу, займаючи командні посади, такі як генерал або хіліарх. Олександр Великий призначив Певкеста восьмим соматофілаксом після облоги Маллів.
При Олександрі Македонському
(Зауважте, що в деяких випадках цей список є спекулятивним і вчені заперечували б його. Наприклад, Гефестіон, ймовірно, не був названий так рано, як наведено нижче. Єдиний повний список охоронців Олександра в першоджерелах міститься в Арріані (6.28.4), після надзвичайного призначення Певкести в Карманії.)
; 336 – 334
* Арістоній з Пелли, Лісімах, Пейтон, Арибба, Балакр, Деметрій, Птолемей .
; 333,
* Арістон, Лісімах, Пейтон, Арибба, Балакр, Деметрій, Гефестіон .
; 332
* Арістон, Лісімах, Пейтон, Арибба, Менес з Пелли, Деметрій, Гефестіон.
; 331
* Арістон, Лісімах, Пейтон, Леоннат, Менес, Деметрій, Гефестіон.
; 330 – 327
* Арістоній, Лісімах, Пейтон, Леоннат, Пердікка, Птолемей І Сотер, Гефестіон.
; 326 – 324
* Арістон, Лісімах, Пейтон, Леоннат, Пердікка, Птолемей І Сотер, Гефестіон, Певкеста
; 323
* Арістон, Лісімах, Пейтон, Леоннат, Пердікка, Птолемей І Сотер, Певкеста.
Дивитися також
* Супутня кіннота
Список літератури
Геккель, Вальдемар. «Соматофілакс» Олександра Великого: деякі думки». Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte Bd. 27, H. 1 (1-й квартал, 1978), стор. 224–228.
Примітки |
9066fe26710e5b7c6fb132dad86283a76437e539 | GrassBase
GrassBase — це веб-база даних злакових рослин, яка постійно підтримується та оновлюється Королівським ботанічним садом Кью.
Станом на 2015 рік GrassBase був одним із найбільших (поряд із GrassWorld) структурованих наборів даних для рослин. Після оновлення в січні 2016 року в базі були морфологічні описи для 11 369 прийнятих видів трав і списки для 64 213 ботанічних назв.
Авторство бази даних приписують W. D. Clayton, M. S. Vorontsova, K. T. Harman і H. Williamson.
Примітки
Посилання
* |
03ac53f377a7afac5110297a23ddc383490047f6 | Festuca incurva
Festuca incurva (syn. Psilurus incurvus) — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).
Опис
Однорічна рослина, 7–40 см заввишки, з мочкуватим коренем. Стебла тонкі, прямі чи колінчасто підняті, облистнені до колоса, з кількома чорнуватими вузлами. Листки ниткоподібні, 1–5 см завдовжки, 0.2–1 мм завширшки; язичок дуже короткий. Колос 3–15(20) см, не щільний, циліндричний, дуже довгий і дуже тонкий, майже ниткоподібний, звивистий чи вигнутий, при дозріванні розпадається на членики. Колоски 4–6 мм завдовжки. Колоскові луски 0.5–1.8 мм. Нижня квіткова луска вузьколанцетна, дорівнює колоску, на верхівці з прямим остюком 2.5–7 мм завдовжки. Верхня квіткова луска 3.7–4.5(5) мм, лінійно-ланцетна. Цвітіння: березень — червень. Зернівка ≈ 4 мм, голі 2n = 28.
Поширення
Вид росте на півдні Європи, на півночі Африки, на західній і центральній Азії до Пакистану.
В Україні вид росте на сухих глинистих та кам'янистих схилах піщано-черепашниковому субстраті, вздовж доріг та біля населених пунктів — у південному Криму (від Ялти до Судака), нерідко. Відомий до Кримських Передгір'їв (ок. Севастополя). Знайдено у великій кількості в ок. м. Саки.
Джерела
incurva |