serhii-korobchenko/poetry_RU_UKR · Datasets at Hugging Face

RU stringlengths 5 169	UKR stringlengths 5 61
И мир Божий, как Действий,	І світ божий як великдень,
И люди как люди.	І люди як люди.
Пойдёт на путь посмотреть,	Піде на шлях подивитись,
Сохнут мелкие слезы.	Сохнуть дрібні сльози.
Пока вор выйдет на путь погулят	Поки вийде злодій на шлях погулять
Искореняю душу вора,	Запеклую душу злодія не спинить,
Только казнит голос, хорошее не научит.	Тільки стратить голос, добру не навчить.
Пусть же в ярости, пока не умрет сам,	Нехай же лютує, поки сам загине,
И соловейко задрема.	І соловейко задріма.
Пошла дибровой руна,	Пішла дібровою руна,
Придут гневы трудиться,	Встануть сердеги працювать,
Коровы пойдут по дибру,	Корови підуть по діброві,
Девочки выйдут воду братьев,	Дівчата вийдуть воду брать,
С поля на долину,	З поля на долину,
Над водой гниет с ивой	Над водою гне з вербою
На калине одиноко	На калині одиноке
А где девчонки соловья?	А де ж дівся соловейко?
Где глава продисвиста	Де ватагу пройдисвіста
Как руины Трои.	Як руїни Трої.
Не умрет кобзар, потому что вовек не умрет.	Не вмре кобзар, бо навіки
Пока живут люди,	Поки живуть люди,
Пока сияет солнце с неба,	Поки сонце з неба сяє,
Не бросай сиротой, как бросил брови,	Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Приведи ко мне, хоть на одно слово,	Прилини до мене, хоч на одно слово,
Пусть улыбнется сердце на чужбине,	Нехай усміхнеться серце на чужині,
Хоть раз улыбнется, глядя, как ты	Хоч раз усміхнеться, дивлячись, як ти
Вся слава казацку по слову единственный	Всю славу козацьку за словом єдиним
Перенес в бедный дом сироты.	Переніс в убогу хату сироти.
Сирота в мире, в чужой стране.	Сирота у світі, в чужому краю.
Смотрю на море широким, глубоким,	Дивлюся на море широке, глибоке,
А волны на ту сторону идут и ревут.	А хвилі на той бік ідуть та ревуть.
Сироту повсюду осмеивают.	Сироту усюди люде осміють.
Пусть смеются, но там море играет,	Нехай би сміялись, та там море грає,
Там с ветром могила в степи говорит,	Там з вітром могила в степу розмовляє,
Там не одинок был бы с ней и я.	Там не одинокий був би з нею й я.
Не бросай сиротой, как бросил брови,	Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Приведи ко мне, хоть на одно слово,	Прилини до мене, хоч на одно слово,
Василию Андреавичу Жуковому	Василию Андреевичу Жуковскому
Да не с москалями,	Та не з москалями,
Делают зло с вами.	Роблять лихо з вами.
Москаль любит шутить,	Москаль любить жартуючи,
Пойдет в свою Московщину,	Піде в свою Московщину,
А то и старая мать,	А то й стара мати,
Что привела на мир божий,	Що привела на світ божий,
Человека сердца не увидят,	Люде серця не побачать,
Да не с москалями,	Та не з москалями,
Не слушала Екатерина	Не слухала Катерина
Как было знакомо сердито.	Як знало серденько.
В садик ходила,	В садочок ходила,
Кличая мать ужинать,	Кличе мати вечеряти,
Где шутит с москальником,	Де жартує з москаликом,
Там и заночует.	Там і заночує.
Не две ночи карие глаза	Не дві ночі карі очі
Пока слава на всю деревню	Поки слава на все село
Пусть эти люди себе	Нехай собі тії люде
Что вкралось горе.	Що вкралося горе.
В поход затрубили.	В поход затрубили.
Хорошо и потужить.	Любо й потужити.
Если не погибнет,	Коли не загине,
Тойди Екатерина	Тойді Катерина
Будет себе московкой,	Буде собі московкою,
А пока что, пусть люди	А поки що, нехай люде
Что хотят говорят.	Що хотять говорять.
Потому что девочки на улике	Бо дівчата на улиці
Без нее поют.	Без неї співають.
Пойдет за водой,	Піде за водою,
Придёт к колодцу,	Прийде до криниці,
Станет себе под калину,	Стане собі під калину,
Оплакивая грязь, он плачет.	Аж калина плаче.
Что никто не видел.	Що ніхто не бачив.
Екатерины не тревожятся	Не журиться Катерина
В новенькой хустиночке	У новенькій хустиночці
В окно выглядит.	В вікно виглядає.
Занудило сердце,	Занудило коло серця,
Закололо в стороны.	Закололо в боку.
Вычуяла и в запечке	Вичуняла та в запічку
А женщины зло звонят,	А жіночки лихо дзвонять,
Поворачиваясь, москальки возвращаются	Що москалі вертаються
Да еще и не единственная,	Та ще й не єдина,
А муштрует в запечке	А муштрує у запічку
Бодай же вас, сокотухи,	Бодай же вас, цокотухи,
Нищета измучилась,	Та злидні побили,
Как ту мать, что вам на смех	Як ту матір, що вам на сміх
Где ты будешь жить в мире	Де ти в світі подінешся
С маленьким сиротой?	З малим сиротою?
Без милого в мире?	Без милого в світі?
Он смотрит на улику,	Поглядає на улицю,
Не так ли и не будет?	Чи то ж і не буде?
Пошла бы в садок поплакать,	Пішла б в садок поплакати,
Так смотрят люди.	Так дивляться люде.
По садушке ходит,	По садочку ходить,
Наручниках носит сына,	На рученьках носить сина,
Да и не доказала.	Та й не доказала.
Зеленеют по саду	Зеленіють по садочку
Как и прежде выходила,	Як і перше виходила,
Как первая пела:	Як перше співала,
Как москаль жениха	Як москаля молодого
В вышник дожила.	В вишник дожидала.
Не поет чернобрива,	Не співає чорнобрива,
Клянет свою судьбу.	Кляне свою долю.

И мир Божий, как Действий,

І світ божий як великдень,

И люди как люди.

І люди як люди.

Пойдёт на путь посмотреть,

Піде на шлях подивитись,

Сохнут мелкие слезы.

Сохнуть дрібні сльози.

Пока вор выйдет на путь погулят

Поки вийде злодій на шлях погулять

Искореняю душу вора,

Запеклую душу злодія не спинить,

Только казнит голос, хорошее не научит.

Тільки стратить голос, добру не навчить.

Пусть же в ярости, пока не умрет сам,

Нехай же лютує, поки сам загине,

И соловейко задрема.

І соловейко задріма.

Пошла дибровой руна,

Пішла дібровою руна,

Придут гневы трудиться,

Встануть сердеги працювать,

Коровы пойдут по дибру,

Корови підуть по діброві,

Девочки выйдут воду братьев,

Дівчата вийдуть воду брать,

С поля на долину,

З поля на долину,

Над водой гниет с ивой

Над водою гне з вербою

На калине одиноко

На калині одиноке

А где девчонки соловья?

А де ж дівся соловейко?

Где глава продисвиста

Де ватагу пройдисвіста

Как руины Трои.

Як руїни Трої.

Не умрет кобзар, потому что вовек не умрет.

Не вмре кобзар, бо навіки

Пока живут люди,

Поки живуть люди,

Пока сияет солнце с неба,

Поки сонце з неба сяє,

Не бросай сиротой, как бросил брови,

Не кинь сиротою, як кинув діброви,

Приведи ко мне, хоть на одно слово,

Прилини до мене, хоч на одно слово,

Пусть улыбнется сердце на чужбине,

Нехай усміхнеться серце на чужині,

Хоть раз улыбнется, глядя, как ты

Хоч раз усміхнеться, дивлячись, як ти

Вся слава казацку по слову единственный

Всю славу козацьку за словом єдиним

Перенес в бедный дом сироты.

Переніс в убогу хату сироти.

Сирота в мире, в чужой стране.

Сирота у світі, в чужому краю.

Смотрю на море широким, глубоким,

Дивлюся на море широке, глибоке,

А волны на ту сторону идут и ревут.

А хвилі на той бік ідуть та ревуть.

Сироту повсюду осмеивают.

Сироту усюди люде осміють.

Пусть смеются, но там море играет,

Нехай би сміялись, та там море грає,

Там с ветром могила в степи говорит,

Там з вітром могила в степу розмовляє,

Там не одинок был бы с ней и я.

Там не одинокий був би з нею й я.

Не бросай сиротой, как бросил брови,

Не кинь сиротою, як кинув діброви,

Приведи ко мне, хоть на одно слово,

Прилини до мене, хоч на одно слово,

Василию Андреавичу Жуковому

Василию Андреевичу Жуковскому

Да не с москалями,

Та не з москалями,

Делают зло с вами.

Роблять лихо з вами.

Москаль любит шутить,

Москаль любить жартуючи,

Пойдет в свою Московщину,

Піде в свою Московщину,

А то и старая мать,

А то й стара мати,

Что привела на мир божий,

Що привела на світ божий,

Человека сердца не увидят,

Люде серця не побачать,

Да не с москалями,

Та не з москалями,

Не слушала Екатерина

Не слухала Катерина

Как было знакомо сердито.

Як знало серденько.

В садик ходила,

В садочок ходила,

Кличая мать ужинать,

Кличе мати вечеряти,

Где шутит с москальником,

Де жартує з москаликом,

Там и заночует.

Там і заночує.

Не две ночи карие глаза

Не дві ночі карі очі

Пока слава на всю деревню

Поки слава на все село

Пусть эти люди себе

Нехай собі тії люде

Что вкралось горе.

Що вкралося горе.

В поход затрубили.

Хорошо и потужить.

Любо й потужити.

Если не погибнет,

Коли не загине,

Тойди Екатерина

Тойді Катерина

Будет себе московкой,

Буде собі московкою,

А пока что, пусть люди

А поки що, нехай люде

Что хотят говорят.

Що хотять говорять.

Потому что девочки на улике

Бо дівчата на улиці

Без нее поют.

Без неї співають.

Пойдет за водой,

Піде за водою,

Придёт к колодцу,

Прийде до криниці,

Станет себе под калину,

Стане собі під калину,

Оплакивая грязь, он плачет.

Аж калина плаче.

Что никто не видел.

Що ніхто не бачив.

Екатерины не тревожятся

Не журиться Катерина

В новенькой хустиночке

У новенькій хустиночці

В окно выглядит.

В вікно виглядає.

Занудило сердце,

Занудило коло серця,

Закололо в стороны.

Закололо в боку.

Вычуяла и в запечке

Вичуняла та в запічку

А женщины зло звонят,

А жіночки лихо дзвонять,

Поворачиваясь, москальки возвращаются

Що москалі вертаються

Да еще и не единственная,

Та ще й не єдина,

А муштрует в запечке

А муштрує у запічку

Бодай же вас, сокотухи,

Бодай же вас, цокотухи,

Нищета измучилась,

Та злидні побили,

Как ту мать, что вам на смех

Як ту матір, що вам на сміх

Где ты будешь жить в мире

Де ти в світі подінешся

С маленьким сиротой?

З малим сиротою?

Без милого в мире?

Без милого в світі?

Он смотрит на улику,

Поглядає на улицю,

Не так ли и не будет?

Чи то ж і не буде?

Пошла бы в садок поплакать,

Пішла б в садок поплакати,

Так смотрят люди.

Так дивляться люде.

По садушке ходит,

По садочку ходить,

Наручниках носит сына,

На рученьках носить сина,

Да и не доказала.

Та й не доказала.

Зеленеют по саду

Зеленіють по садочку

Как и прежде выходила,

Як і перше виходила,

Как первая пела:

Як перше співала,

Как москаль жениха

Як москаля молодого

В вышник дожила.

В вишник дожидала.

Не поет чернобрива,

Не співає чорнобрива,

Клянет свою судьбу.

Кляне свою долю.