Datasets:

lang-uk

/

uk150m

like 1

Follow

Lang UK 13

6173403650021e61888e16011fe34fc4de670cbf

Німецька митрополія (Костянтинопольська православна церква)) #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Німецька митрополія (Костянтинопольська православна церква)

3a6f02ae243e3a100c59f82f4f4875de6db0bcaa

Церква Воскресіння Христового (Садки) #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Церква Воскресіння Господнього (Садки)#Історія церкви

0e3586f4c2f85e028604ec363a3079e381bd961c

Татогга Татогга — неінкорпорована громада на північному заході Британської Колумбії, Канада. Він розташований уздовж шосе Стюарт-Кассіар (шосе 37) на озері Татогга на південь від Іскута.. Татогга мовою тахлтан (en: Tahltan) означає «маленьке озеро між двома великими озерами».

0d931122ba4a0b9ab856062189322103fcaa0d46

Життя на Марсі (роман) «Життя на Марсі» () — американський науково-фантастичний роман 2008 року письменника Бена Бови про планету Марс, частина циклу романів «Гранд-тур», продовження роману «Повернення на Марс». Сюжет Джеймі Вотерман відкрив скелі на Марсі, а також той факт, що шістдесят п'ять мільйонів років тому на червоній планеті жила розумна раса, яка була винищена падінням гігантського метеорита. Тепер дослідження Марса саме знаходиться під загрозою зникнення, оскільки ультраконсервативний рух «Нова мораль» отримує контроль над урядом США і перекриває все фінансування марсіанської програми. Тим часом Картер Карлтон, антрополог, якого вигнали з університетської кафедри через недоведені звинувачення у зґвалтуванні, починає розкопувати залишки марсіанського селища. Наука і політика стикаються на двох світах, коли Джеймі відчайдушно намагається врятувати марсіанську програму і з'ясувати, ким були зниклі марсіани. Переклади Роман «Життя на Марсі» був перекладений німецькою («Rückkehr zum Mars»; Пітер Роберт, 2001) та французькою («Retour sur Mars»; Бруно Бодін, 2003) мовами. Нагороди * Номінація на премію Курда Лассвіца 2002 року в категорії Найкращий твір зарубіжного автора. Примітки Посилання *

02feb769dccf56355a148c533414261f2cceab1d

Макогон Поліна Олександрівна Поліна Макогон (також Макагон) (1919–1943) — учасниця Німецькорадянської війни, літунка 46-го гвардійського легкобомбардувального нічного авіаційного полку, гвардії лейтенант. Біографія Народилася 1919 року в с. Балки, нині Запорізької області. Член ВКП(б) / КПРС з 1939 року . У Червоній Армії з 1941 року з мобілізації ГВФ. Закінчила Енгельську військову школу. У діючій армії — з травня 1942 року. Командирка 3 ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку 325-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії, гвардії лейтенант. У грудні 1942 року в полку створили ще одну, третю, ескадрилью. Її командиром призначили Поліну Макогон, штурманом Лідію Свистунову. Брала участь у битві за Кавказ, очищенню від нацистів Кубані, завдавала бомбових ударів по військових об'єктах. Загинула в ніч з 31 березня на 1 квітня 1943 під час виконання бойового завдання : У квітні 1943 року ми стояли в селі Пашковський, на околиці Краснодара, звідки ми літали проягом двох місяців. Там, в ніч на 1 квітня, сталася трагедія ... Як завжди, аеродром був неосвітлений, літаки, що повертаються з бойової місії, підходили в повній темряви та з погашеними вогнями АНВ (аеронавігаційні вогні - три лампочки: праворуч та ліворуч площині та на хвості: червоний, білий і зелений). На четвертому розвороті тілак Юлії Пашкової та Каті Доспанової зіткнулася з літаком командира ескадри Поліни Макагон та Ліди Свистунової. Спочатку вони почули лише тріск та грохіт від падіння машин. Вони були повністю розбиті. Макагон і Свістонова загинули відразу. Вони намагалися врятувати Юлію, але 4 квітня вона також померла. Хтось була винна у цій катастрофі, відволіклася, не бачила силуету машини, що йшла попереду. І ми заплатили за це з трьома життями... Похована в станиці Пашковській, нині мікрорайон міста Краснодара. Пам'ять В станиці Пашковській було встановлено обеліск із мармуровою табличкою та написом похованих. Нагороди У вересні 1942 року нагороджена орденом Червоного Прапора за 136 бойових вильотів та скидання на голову ворога понад 6000 кг бомб і снарядів. У квітні 1943 року нагороджена 1-го ступеня за 259 бойових вильотів. Примітки Посилання * Макагон Поліна * КОМАНДИР ЕСКАДРІЛЬЇ ПОЛІНА МАКАГОН

0007b2fe8c6a7f1b9fb2dfd9b14ca85c7b278a68

Need for Speed: Hot Pursuit (відеогра, 2010) Need for Speed: Hot Pursuit (; скор. NFSHP)  — відеогра в жанрі автосимулятора, розроблена Criterion Games і видана Electronic Arts для Microsoft Windows, PlayStation 3, Xbox 360, Nintendo Wii, iOS, Android, WebOS, Windows Phone у листопаді 2010 року, рівно через місяць у грудні, почала розповсюджуватися у сервісах цифрової дистрибуції. Версію для Wii розробила Exient Entertainment. Вона є шістнадцятою основною частиною в серії Need for Speed і перезапуском Need for Speed III: Hot Pursuit (1998). 6 листопада 2022 року для Microsoft Windows, PlayStation 5, Xbox Series і 13 листопада для Nintendo Switch вийшов ремастер під назвою Need for Speed: Hot Pursuit Remastered. Примітки Посилання *

2d75dc3df07ab955f9d1fc6e4040fbea72d143e5

Цвітіння темряви Цвітіння темряви ( , Pirhei HaAfela; англ.: Blooms of Darkness) — роман 2006 року ізраїльського письменника Аарона Аппельфельда. Наратив розповідає про 11-річного єврейського хлопчика, який залишається з повією в українському гетто під час Другої світової війни. Аппельфельд сказав, що своєю книгою він «хотів дослідити найтемніші місця людської поведінки та показати, що навіть там щедрість і любов можуть вижити; що людяність і любов можуть подолати жорстокість і жорстокість». У 2012 році роман, перекладений на англійську мову Джеффрі М. Ґріном, отримав Незалежну премію закордонної фантастики. Відгуки Керол Анжер рецензувала книгу для The Independent і згадала ще два твори, які поєднують Голокост і сексуальність — «Нічний портьє» і ''«Люб'яки», — але написала, що «Цвітіння темряви» принципово відрізняється від них: «Надто часто в інших головним здається секс. Тут справа в природі пам'яті, зростанні письменника, а насамперед у психології переслідувань і виживання. Дилема батьків, як жити з жахом і що сказати дітям; невблаганне забуття Гюго; нездатність зрозуміти, чого ви боїтеся — для Гюго значення слова „повія“, для тих, хто вижив, той факт, що більшість ніколи не повернеться — усе це вловлено в миттєвій, делікатній прозі Аппельфельда». Шошана Олідорт з Jewish Review of Books писав: «Роман має всі характерні ознаки роботи Аппельфельда, але він не такий ефективний, ніж багато його попередніх книг. Можливо, це тому, що стриманість може зайти лише так далеко, особливо коли автор переглядає теми, які він уже детально досліджував. Проте, це потужний роман, читача особливо переслідує настрій ізоляції, який пронизує останні розділи книги». Див. також * 2006 у літературі * Ізраїльська література Список літератури Посилання * Уривок у The New York Times''

0c4d4a6a612501074433e4e24143d6d65d28e4b1

Geiseltaliellus Geiseltaliellus — це вимерлий рід ігуанових ящерів, який жив на території сучасної Західної Європи в еоцені. Він належить до родини Corytophanidae, до якого входять сучасні ящірки. Багато скам’янілостей відомо з Німеччини, Франції та Бельгії, причому найбільш добре збережені походять із ями Мессель, Німеччина. Німецький палеонтолог Оскар Кун назвав рід у 1944 році на честь долини Гейзелталь, де були знайдені перші зразки, позначивши типовий вид Geiseltaliellus longicaudus. Три нових види — G. louisi, G. lamandini та G. grisolli — були названі в 1990-х і 2000-х роках на основі більш фрагментарних залишків із Франції та Бельгії, хоча G. louisi з тих пір став синонімом G. longicaudus. У 2009 році зразки з ями Месселя були визнані такими, що належать до виду, відмінного від виду зразків G. longicaudus у Гайзелтальті, і були спільно перекласифіковані під новою назвою G. maarius. Примітки

002e9298e48d9dbb884ddb272b273644a0a8b08f

Чубар Тетяна Миколаївна Тетяна Миколаївна Чубар — молодший сержант Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Життєпис Тетяна Чубар народилася 1998 року в місті Конотопі на Сумщині. Її батько — уродженець Західної України, а мати родом із Сімферополя. Туди щоліта родина подорожувала до моря. В 2012 році батько покинув родину. Після закінчення дев'яти класів загальноосвітньої школи в рідному місті навчалася у профтехучилищі на кухаря-кондитера. Покинувши навчання на останньому курсі, у 18-річному віці заключила контракт із ЗСУ. З 2017 року обіймала військову посаду статистика у медичній роті 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, що базується в Конотопі. Брала участь у війні на сході України, отримала статус учасника бойових дій. Після закінчення декретної відпустки за другою дитиною з 2019 року несла військову службу в реактивній батареї цієї ж бригади. Згодом перейшла до самохідного дивізіону цієї ж бригади, де обіймає військову посаду номера обслуги, тобто, заряджальника у складі екіпажу самохідної артилерійської установки (САУ). Навчалася бути навідницею у дивізіоні в Немирові. У лютому 2022 року планувала поїхати навчатись на командира гармати. Утім, з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну опинилася на передовій. В ході війни одержала військове звання молодшого сержанта та була призначена командиром гармати української самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика». Поза військовою службою Тетяна Чубар доволі відома тік-токерка під ніком @__princeska_13_. Родина Тетяна Чубар має двох синів, що народилися в 2015 та 2018 роках. Під час війни діти живуть із її матір'ю Ганною. Нагороди * Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. * Медаль «За військову службу Україні» (2021) — ''за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, високий професіоналізм та зразкове виконання службових обов'язків''. Примітки Джерела * *

0612a627c869319eb3868af2f4ea83ecbf3b0b1c

Atomic Energy of Canada Limited Atomic Energy of Canada Limited (AECL) є федеральною корпорацією Канади та найбільшою ядерною науково-технологічною лабораторією Канади. AECL розробила технологію реактора CANDU, починаючи з 1950-х років, і в жовтні 2011 року ліцензувала цю технологію Candu Energy (дочірня компанія SNC-Lavalin, що повністю належить). Сьогодні AECL розробляє мирні програми від ядерних технологій через досвід у фізиці, металургії, хімії, біології та інженерії. Діяльність AECL варіюється від досліджень і розробок, проектування та проектування до розробки спеціалізованих технологій, управління відходами та виведення з експлуатації. AECL співпрацює з канадськими університетами, іншими канадськими урядовими та приватними науково-дослідними агентствами (включаючи Candu Energy), різними національними лабораторіями за межами Канади та міжнародними агентствами, такими як МАГАТЕ. AECL описує свою мету як забезпечення того, щоб «канадці та весь світ отримували енергію, здоров’я, навколишнє середовище та економічні вигоди від ядерної науки та технологій – з упевненістю, що ядерна безпека та безпека забезпечені». До жовтня 2011 року AECL також була постачальником технології CANDU, яку вона експортувала по всьому світу. Протягом 1960-х-2000-х років AECL продавала та будувала заводи CANDU в Індії, Південній Кореї, Аргентині, Румунії та Китайській Народній Республіці . Вона є членом торгової групи Всесвітньої ядерної асоціації . Крім того, AECL виробляє радіоізотопи ядерної медицини для постачання Nordion в Оттаві, Онтаріо, і є найбільшим у світі постачальником молібдену-99 для діагностичних тестів і кобальту-60 для лікування раку. AECL фінансується за рахунок поєднання асигнувань федерального уряду та комерційних доходів. У 2009 році AECL отримала $ 651канадський долар (еквівалентно $805,78 у 2021 році)мільйон федеральної підтримки. Примітки Посилання * * "Why was a Chalk River reactor shut down in November 2007, causing a shortage in medical radioisotopes?" (Canadian Nuclear FAQ)

054afc4a665472fb5ffc90d65130d2b5a25a23e5

Mosqitter Пристрій Mosqitter в реальних умовах Mosqitter (укр. Москіттер, до квітня 2021 року SEMCS) — українська технологічна компанія, яка працює в галузі боротьби з комарами. Є винахідником та виробником екологічної пастки для комарів, що працює за принципом імітації живої людини. Міжнародні партнерства * У квітні 2021 року заключено контракт з італійськими партнерами Beasy Srl. * В грудні 2021 року Mosqitter вийшов на ринок Індії. Історія заснування У 2018 році, після сплеску хвороби Зіка, CEO Mosqitter Анастасія Романова відвідала США, де 5000 осіб були інфіковані майже у кожному штаті. Тоді Анастасія звернула увагу на тамтешні методи боротьби з комарами: щоб швидко позбутись москітів, території обприскували з літаків, знищуючи не тільки комарів, але й все на що потрапляла хімія: корисних комах, рибу, тварин. Так виникла ідея створення більш екологічної альтернативи. Дослідження Група інженерів разом з ентомологами почали дослідження щодо фізіології та вподобань комарів. У ході досліджень з'явилась ідея використати інстинкти комарів проти них самих. Найбільше самок комара приваблює людське дихання, тепло й відповідна довжина хвилі світла та запах людини. Було вирішено об'єднати ці компоненти в один пристрій, щоб створити «людину» для комарів. Щоб максимально зімітувати людину, створили ПЗ з алгоритмом, який робить пристрій «дихаючим» та максимально схожим на людину. Тоді пристрій назвали SEMCS — Smart Eco-Friendly Mosquito Control System. Тестування SEMCS тестували в Україні в Херсонському Державному Університеті та Херсонському Державному Аграрному Університет. Також були тестування у Флориді. Тести проводились в місцях з великою кількістю комарів, включаючи Дніпровські плавні. А також науковцями з Регенсбурзького університету (Німеччина). Технологія Фото команди-переможця Москіттер з IT-ArenaСистема імітує дихання та тепло людини, довжину хвиль, які випускає тіло, і аромат, що створює людська шкіра. Завдяки цьому самка комара, якій необхідний білок з людської крові для репродукції, летить на пристрій та засмоктується всередину. Таким чином переривається репродукційний цикл комарів в радіусі дії пристрою. Вбудоване програмне забезпечення також дозволяє налаштувати пристрій до роботи в різних кліматичних умовах та середовищах. Джерело живлення для Mosqitter — електрика. Гаджет підключається до звичайної мережі у 220 Вт, також його можна інтегрувати в сонячні панелі. З 2022 року розробляється функція дистанційного керування за допомогою мобільного додатку Mosqitter та сервісної платформи для дистриб'юторів. Додатковою розробкою компанії є моніторингова система Febris Monitiring System — можливість відслідковувати в режимі онлайн активність комарів у світі та попереджувати про можливі сплески трансмісивних хвороб. Команда також розробляє портативну версію Mosqitter mini зменшеного розміру для використання на невеликих відкритих територій та в середині приміщень. Станом на листопад 2022 року Mosqitter присутній на всіх 4 континентах, встановлено понад 500 пристроїв. Премії та відзнаки * Січень 2020 — перемога в конкурсу від Tech UA для представлення України на CES-2020 в Лас-Вегасі.Ольга Дячук разом з Дмитром Кулебою під час візиту до АфрикиГрудень 2020 — перемога у конкурсі стартапів Sikorsky Challenge 2020. * Грудень 2020 — грант у розмірі 50 тис. дол від Українського Фонду Стартапів. * 2021 рік — перемога на інвестиційному саміті в SelectUSA, національний переможець в Україні премії Energy Globe Awards, перше місце в IT Arena Startup Competition 2021 у Львові. Членство в American Mosquito Control Association. * В межах поїздки Ukraine Study tour у 2021 році до Silicon Valley та участі в Startup Grind на Ukraine and Friends Networking and Pitch Event залучили $8000. Отримали грант на Viva Technology. * У грудні 2021 Москіттер увійшов до 5 найпомітніших малих підприємців України за версією журналу «Новое Время». Тоді ж Українським Фондом Стартапів Москіттер було визнано Best Women-led Startup 2021. * На виставці Consumer Electronic Show-2022 продукт було визнано однією з 55 проривних технологій року та був представлений разом зі світовими технологічними гігантами серед найкращих виборів CES 2022 у категорії «Побутова техніка та засоби для прибирання»6. Цікаві факти У 2021 році на ютуб-каналі Володимира Дантеса вийшло відео про команду Москіттера. Наразі серед власників Москіттера є Андрій Федорів. У вересні 2022 році у складі дипломатичної делегації МЗС України на запрошення Дмитра Кулеби Москіттер відвідав Африку з робочим візитом для встановлення нових партнерських бізнес-звʼязків. Публікації * Mosqitter’s machine murders mosquitos with much mirth, січень 2022 * Українська пастка для комарів Mosqitter перемогла на інвестиційному конкурсі в CША, 17 червня 2021 * «Наша система імітує дихання та тепло людини»: як українська Mosqitter створює пастку для комах і підкорює західні ринки, 3 Жовтня, 2022 * Щоденна невідомість і перегляд фінмоделі. Як справи в Mosqitter — українського стартапу для боротьби з комарами, 9 Серпня 2022 * Заробляти $6 млн у рік на боротьбі з комарами. Дві українки створили гаджет, який допоможе всьому світу позбутися сверблячих укусів, 21 жовтня 2021 * THIS SMART MOSQUITO ZAPPER USES SOLAR POWER AND TECH — NOT CHEMICALS, January 5, 2022 * Как украинский стартап борется с комарами по всему миру. Интервью с победителями IT Arena, жовтень 2021 * Порятунок від смертельних хвороб з інноваційним стартапом Mosqitter (smart eco-friendly), 2021 * U.S. Embassy Kyiv Ukraine, червень 2021 Примітки

0538b8ef6b9bd1050e5475bf9ce25664d7601950

Машиночитний носій даних штрих-коду EAN-13, який містить як машиночитні штрихи, так і зрозумілі людині цифри У зв'язку та обчислювальній техніці машиночитний носій або носій, '''зчитуваний комп'ютером, — носій, здатний зберігати дані у форматі, придатному для зчитування пристроєм (а не людиною). Прикладами машиночитних носіїв є магнітні носії, такі як магнітні диски, картки, стрічки та барабани, перфокарти та перфострічки, оптичні диски, штрих-коди та символи, нанесені магнітним чорнилом. До поширених машиночитних технологій належать магнітний запис, обробка сигналів і штрих-кодів. Для читання машинами інформації, доступної людям, можна використати оптичне розпізнавання символів (OCR). Будь-яка інформація, яку можна отримати за допомогою будь-якої форми енергії, може бути машиночитною. Див. також * Стандарти MARC * * * * Примітки Стаття містить інформацію з Федерального стандарту 1037C'', що перебувіає в суспільному надбанні.

667923cb83e45ee47c929d59a0e750a6f10e5743

Pristiguana Pristiguana — вимерлий рід примітивних ігуанід з маастрихтської формації Марілія в Бразилії. Типовим видом є P. brasiliensis. Опис Пристигуана була виявлена в групі Бауру в Бразилії. У 1973 році першовідкривачі заявили, що це найдавніша викопна ящірка з родини Iguanidae. Деякими рисами він нагадує живих примітивних південноамериканських ігуанід, а також має деякі спільні риси з теїдами. Примітки

09120c0f3220d52b0f263e3c1d7c0752a5029b06

Triumph Studios Triumph Studios — голландський розробник відеоігор, заснований у 1997 році в Делфті, Нідерланди . Студія відома серією Age of Wonders і Overlord і розробила кілька ігор для ПК, Xbox 360 і PlayStation 3 . Для розробки ігор серії Overlord компанія використовувала власний рушій Creator. 30 червня 2017 року Paradox Interactive оголосила про придбання Triumph Studios. Сума угоди склала близько 4,5 мільйонів доларів (4 мільйони євро). Triumph стала четвертою великою студією Paradox, а також першою за межами Швеції. Ігри рік Гра Видавець Жанр Платформа(и) Win OS X / Linux X360 / PS3 Xbox One / PS4 1999 Age of Wonders (розроблено спільно з Epic Games ) Gathering of Developers Покрокова стратегія 2002 ''Age of Wonders II: The Wizard's Throne Take-Two Interactive Покрокова стратегія 2003 Age of Wonders: Shadow Magic Gathering of Developers Покрокова стратегія 2007 Overlord Codemasters Рольова гра 2008 Overlord: Raising Hell Codemasters Рольова гра 2009 Overlord II Codemasters Рольова гра 2014 Age of WondersIII Triumph Studios Покрокова стратегія 2019 Age of Wonders: Planetfall'' Paradox Interactive Покрокова стратегія Список літератури Зовнішні посилання *

08e937a8d3e395647ef273f1eda939cfd3460f0e

Могн'їн (князівство) '''Могн'їн (Мохньін) або Монгйян'''  — шанське князівство, що існувала з сердини XIV до початку XVII ст. У 1510-х роках утворило союз шанських князівств, на чолі якого підкорило царство Аву. Деякий час боролася з державою Таунгу за гегемонію в регіоні, але у 1540-х роках зазнало поразки. Згодом була підкорено володарями Таунгу. Історія На території Могн'їн з VII ст. діяли різні шанські вождества. Першим відомим таким був вождь Кунпа. Протягом століть вождіства сплачували данину, але не являли собою будь-якого державного формування. Під час утворення держави Муанг Мао її правитель Сі Кефа, що боровся на той час з імперією Юань 1347 року надав Самулону у володіння містечко Могн'їн з титулом собва. В його завдання було захист північних земель Муанг Мао від ворожих військ. Нащадки Самулона загалом зберігали вірність Муанг Мао. З послабленням останньої після 1371 року поступово набуває самостійність. Але у 1375 ркоу ззанає поразки від царства Ави, внаслідок чого визнає її зверхність. У 1380-х роках знову увійшло до складу Муанг Мао. Але поразка останнього у 1388 році від імперії Мін і 1392 року від Ави дозволило Могн'їну вести самостійну політику. Напочатку 1400-х ркоів відбуваєтсья боротьба з князівством Кале (Калай), чим скористалася Ава, що 1406 ркоу підкорила обидва шанські князівства. 1410 року собвою Могн'їна призначено представник правлячої династії Ави. З цього часу стає частиною бірманського царства. бере участь у війнах проти імперії Мін. 1427 року Могн'їн, де вже було призначено шанського вождя, повстало й здобуло незалежність. Втім 1430 ркоу правлячий рід було вигнано Сонганпа, саофа Муанг Мао, який приєднав князівство до своїх волоіднь. Аде 1439 ркоу зазнало нової поразки від аваських військ, підкорившись Міньєчавсві I, який поставив тут собвою свого швагера Тхіхапате. 1446 ркоу за ава-мінською угодою князівство було визнано за царями Ави. 1450 ркоу фактично стало центром володінь династії з Муанг Мао. До 1460 року внаслідок занепаду Ави князівство Могн'їн відновило незалежність, але 1476 року знову вимушено було підкоритися Аві. У 1490-х року вкотре здоуває незалежність. В цей час відбуваєтсья боротьба шанських князівств за гегемонію, оскільки раніше потужна держа муанг Мао перетворилася на невеличке князівство. Тут перемогу здобуває Со Лон, собва Могн'їн. завдяки високому авторитету внаслідок успішних грабіжницьких походів на царство Аву. Близько 1510 ркоу формується союз шанських князівств на чолі із Могн'їн, до 1519 року він суттєво розширюється, охопивши практично усі провідні шанські утворення, окрім Шібо. У походах 1524 і 1527 років було знищено царство Ава, внаслідок чого володіння шанського союзу охопило усю Верхню Бірму. В подальшому союз шанських князівств стикнувся з державою Таунгу, що розташовувалася південніше. Боротьба з нею тривала до 1555 року й завершилася поразкою. Розпад союзу шанських князівств знизив можливості князівства вести активну загарбницьку політику. Проте До 1584 року тривала війна з утвореною імперією Таунгу. Наслідком стала поразка й визнання собвами Могн'їну зверхності останньої. Але шани намагалися відновити незалежність. Зрештою 1604 року війська таунгу знищили князівство, приєднавши його до своїх володінь. Устрій На чолі стояв собва (шанською — саофа (саопа), що мав ранг на кшталт плем'яногок нязя. Його влада була певною мірою обмежена радою старійшин. Втім у військовий час мав необмежені повноваження, а йогоа вторитет залежав від військових успіхів. Загалом князівство було войовничим, основним заняттям були напади на сусідів. Тому уся структура князівства підкорювалася цьому. Джерела * Nisbet, John (1901). Burma Under British Rule—and Before. Vol. 1. Archbald Constable & Company.

37304c5b44ffec31c8f41bae301493cc16fdc819

Priscagama Priscagama — це вимерлий рід ігуанської ящірки з пізньої крейди Монголії й Китаю. Він належить до вимерлої родини ігуанів під назвою Priscagamidae (або підродини Priscagaminae). Кілька неповних черепів були знайдені в формаціях Барун Гойот і Джадохта, і спочатку їх відносили до роду Mimeosaurus; Типовий вид Priscagama gobiensis був названий у 1984 році, коли було визнано, що ці черепи належать до окремого виду. Прискагама відрізняється від більшості інших прискагамід тим, що має більш витягнутий, легенький череп. Зовні він дуже схожий на інший пріскагамід під назвою Pleurodontagama, оскільки їх можна відрізнити лише за формою зубів. Примітки

23da3950e28d4c905b58b2cce0c4a69e24fa72b0

Звягель (значення) * Звягель — місто в Україні, колишній Новоград-Волинський. * Звягель — колишнє село в Україні, нині частина села Тарнавка Тернопільської області. * Звягель — український футбольний клуб з однойменного міста Житомирської області. * Звягель — інша назва вики лісової.

38591c01cfa2e2836fb53819be6f04e1a4fba7ab

Дашковський * Дашковський Володимир Анатолійович (* 1965) — військовий диригент, лауреат кількох міжнародних конкурсів. Начальник військово-музичного управління Збройних Сил України. Народний артист України. * Дашковський Володимир Сергійович — лейтенант Збройних сил України учасник російсько-української війни. Примітки

09a63d8f428e3112e5bf3b52be800270d7b6a60a

Leiosaurus Leiosaurus — рід ящірок родини Leiosauridae. Рід є ендеміком Південної Америки. Рід Leiosaurus містить такі види, які визнані дійсними: *Leiosaurus bellii *Leiosaurus catamarcensis *Leiosaurus jaguaris *Leiosaurus paronae Примітки

012b77b536c18b3fc70eddef511fc68ddc63df86

Медуза (персонаж) Медуза (); повне ім'я — Медузаліт Амаквелін Болтагон () — персонаж з коміксів, що видаються Marvel Comics, королева Нелюдів, дружина Чорного Грому, сестра Крістал, була членом Фантастичної четвірки та Жахливої четвірки. Історія публікацій Медуза, створена письменником Стеном Лі та художником Джеком Кірбі, вперше з'явилася у Fantastic Four #36 (березень 1965). Є першою представницею Нелюдів, яка дебютувала у коміксах. Медуза з'явилася в новій серії FF Матта Фракшена та Майка Аллреда, яка побачила світ у листопаді 2012 року. Життєпис Донька Квеліна та Амбур Медузаліт, що народилася в Королівській родині Нелюдів, була вихована, щоб стати королевою. Коли вона була досить маленькою її батьки Медузи піддали впливу Тумана Терригена. В результаті цього, вона отримала здатність керувати своїм волоссям. Ще підлітком вона почала часто відвідувати ізолятор, де знаходився Чорний Грім, і навчилася спілкуватися з ним за допомогою особливої жестової мови. Незабаром між Медузою та Чорним Громом зав'язалися стосунки, що переросли в кохання, їхні стосунки повноцінно продовжилися, коли Чорний Грім був випущений зі своєї камери у 19-річному віці. Коли раса робітників Альфа Примітивів підняли повстання, Медуза боролася проти їхнього лідера Трикона, але програла, після чого втратила пам'ять і стала мандрівницею, поки її не знайшов лиходій на ім'я Чародій на невеликому середземноморському острові, борючись із французькими солдатами. Оскільки він створював злу версію Фантастичної четвірки, він потребував жінки, щоб приєднатися до його Жахливої четвірки. Медуза охоче погодилася, і вони багато разів намагалися перемогти Фантастичну четвірку. Хоча їхні спроби були невдалі, ці дії привернули увагу Королівської сім'ї, яка стала переслідувати її. Незабаром з'явився її двоюрідний брат Горгон і став переслідувати її разом з Людським факелом . Боротьба між Факелом та Медузою пробудила ув'язненого Людину-дракона, який прийняла Медузу за Невидиму леді, яка раніше була доброю до неї. Він захистив Медузу від Горгона та Фантастичної четвірки. Поки інші були відвернені битвою, Горгону вдалося захопити Медузу та повернути її Чорному Грому та сім'ї. Незабаром вона перестала чинити опір Нелюдям і приєдналася до них у боротьбі проти Фантастичної четвірки, яка прибула, щоб повернути Людського факела, який закохався в сестру Медузи Кристал. Але коли Кристал оголосила, що Тритон був захоплений Шукачем, служителем Максимуса, брата Чорного Грому, Медуза разом із сім'єю телепортувалася до Аттілана, використовуючи Локджо. В Аттілані вони застали Максимуса, який зловтішався над крадіжкою корони Нелюдів. Медуза знала, що Чорний Грім не міг використати свій голос, оскільки це було надто небезпечно, але коли вона натякнула на це, він послухав її як свою майбутню наречену. Чорний Грім не був вражений демонстрацією своєї сили, він вирвав корону Нелюдів із рук Максима, знову ставши лідером Нелюдів. Але невдовзі після того, як до Аттілана прибула Фантастична четвірка, і Людський факел возз'єднався з Кристал, Максимус вистрілив з пістолета в атмосферу, намагаючись знищити все людство. Коли його машина не спрацювала, Медуза зрозуміла, що Нелюд і люди були тієї ж раси. Максимус вийшов і збожеволів та в результаті цього змінив свою машину. Так він створив негативну зону навколо Аттілан, замкнувши в пастку Медузу та інших Нелюдів, тоді як Фантастичній четвірці вдалося втекти. Незабаром Чорний Грім таки вирішив використати свій потужний голос, щоб зруйнувати бар'єр, що відокремлює Аттілану від решти світу. Рада старійшин у згоді з Чорним Громом відправила Медузу і Королівську сім'ю повернутися до вивчення людського суспільства, що призвело до конфлікту з Людиною-павуком . Медуза була незабаром захоплена Максимусом, який знову привласнив собі корону Нелюдів і ув'язнив Чорний Гром та Королівську родину. Але Чорний Грім ще раз використав свій потужний голос, звільнивши сім'ю та повернувши собі корону. Медуза ненадовго залишила Аттілан у спробі відновити голосові зв'язки Чорного Грому й опинилася під впливом асгардіанської чарівниці Чарівниці, після чого приєдналася до Леді-визволительниці. Коли Сью Річардс покинула Фантастичну четвірку, Медуза зайняла її місце. Після кількох місяців роботи в команді, Медуза закликала Ріда і Сью помиритися та повернулася до Аттілана, коли Сью повернулася до команди. Після того, як Аттілан був перенесений на темний бік Місяця, вона та Чорний Грім одружилися, що зробило Медузу королевою. Коли Медуза завагітніла, через кілька місяців Генетична рада Аттілана вирішила, що їхня родина непридатна для зачаття дітей через нестабільність брата Чорного Грому Максимуса і наказала зробити аборт. Медуза втекла на Землю, живучи в пустелі, поки не народилася дитина. Повернувшись до Аттілана, Медуза продемонструвала сина генетичній раді, яка, у свою чергу, перенесла його на Землю для тестування. Дізнавшись про це, Медуза переслідувала дитину, через цей конфлікт Королівська сім'я та Генетична рада відмовилися від керівництва, хоча королівська сім'я незабаром була змушена відновити правління. Нині Медуза, королівська сім'я та інші Нелюди повернулися на Місяць, де почали відновлювати Аттілан. Медуза очолила спробу створити спілку між Нелюдями та людьми, починаючи з культурного обміну між дітьми обидвох суспільств. Сили та здібності Найбільш відмінна особливість Медузи — її незвичайно довге волосся (понад 1,8 метра у довжину), кожна волосина не товстіша, ніж середнє пасмо людського волосся, але має більшу межу міцності ніж сталевий провід тієї ж товщини. Медуза має психокінетичну здатність керувати рухом свого волосся. Волосся Медузи досить сильне, щоб піднімати та кидати важкі предмети до 1.6 тонн у вазі, а кожна окрема волосина самостійно може тримати приблизно вагу близько 3 кг. Для більшої досяжності Медуза може витягнути волосся, щоб подвоїти його довжину з мінімальною втратою межі міцності. Вона може використовувати волосся як батіг, а також для того, щоб сформувати гостру подобу списа для проколювання. Її контроль над волоссям досить точний, що вона може легко виконати дії, які вимагають великої спритності та складної координації, такі як друкування на клавіатурі, перетасовування карток або відкриття замку. У той час, коли Медуза використовує волосся як зброю, вона може одночасно використовувати його, щоб убезпечити себе від нападу, оскільки його надзвичайно важко пошкодити. Хоча її волосся немає нервів, вона може відчувати біль через псіонічну зв'язок. Як представниця раси Нелюдів, Медуза також має більшу силу, швидкість, спритність, рефлекси і витривалість, ніж люди. Навіть не використовуючи волосся, вона досить сильна, щоб підняти приблизно одну тонну за нормальних умов. Вона також пройшла широке навчання у неозброєному бою. Хоча в більшості Нелюдей дуже слабкі імунні системи в порівнянні з людьми, Медуза провела достатньо часу у зовнішньому світі, що значно підвищило її імунітет, і на відміну від інших Нелюдів, на неї менше впливають бактерії, віруси та забруднювачі зовнішнього світу. У молодому віці Медуза розвинула спеціальну форму комунікації із Чорним Громом. Вона може інстинктивно прочитати мову тіла свого чоловіка, його особливості та наміри краще, ніж будь-хто, і довго служила його особистим перекладачем. Як королева Нелюдів, Медуза показала зразкові якості лідерства, і часто вважається, що вона є справжньою керівною силою свого народу, а не Чорним Громом. Альтернативні версії Земля Ікс В альтернативному майбутньому Землі Ікс, обсяг волосся Медузи різко зріс. Вона втратила Чорний Гром і може втратити сина Ахуру. Медуза є чинним правителем і королевою Нелюдей. Багато хто з її друзів і спільників, що залишилися, мутували у зв'язку з інцидентами на Землі. Для того, щоб пов'язати докупи деякі впливові угруповання, що залишилися на Землі, Капітан Британія робить їй пропозицію. Їхня історія продовжується в міні-серіалі Paradise X . Проте статус їхніх стосунків та політичних позицій змінюється, коли ймовірно втрачена дружина Капітана Британії Мегган повертається до життя. Відродження героїв Рідне місто Медузи Аттілан приймає Фантастичну четвірку. Як і в інших реальностях, вона говорить про свого чоловіка Чорного Грому. Четвірка просить допомоги Нелюдів, щоб зупинити плани Максимуса Божевільного, який шукає спосіб контролювати Туман Терріген . Нелюди спочатку не розуміють запиту героїв, що призводить до бою, в якому Медуза показує себе здібним бійцем. У цьому всесвіті Нелюди поклоняються Галактусу, і Королівська Рада надає повагу йому та його Герольдам у вигляді статуй, що стояли в Аттілані. Marvel 1602 Медуза з'являється в Marvel 1602 у мінісерії 1602: Fantastick Four як член Чотирьох, хто страшніший і коханкою Чародея . Як і її версія в Ultimate, у неї змії замість волосся. Вона також повинна носити паранджу, щоб запобігти перетворенню її поглядом чоловіків на камінь. У той час, як у вступі її описують як представницю Нелюдів, її походження не згадується. Мутанти Ікс Після того, як Королева Гоблінів та вампір Дракула знищують героїв Землі у спробі завоювати Мультивсесвіт, команда Нелюдів, включаючи Медузу, та Вічних атакують лиходіїв. Вони борються у самому серці Вашингтона, де Дракула легко вбиває всю групу. Зомбі Marvel 3 У Marvel Zombies 3 № 2 вона разом з королівською родиною Нелюдів показана як зомбі, який побував у зомбі Кінгпіна, щоб попросити їжі, яку вони отримують. Під час наступної появи вона стикається з Людиною-машиною . Ultimate Версія Медузи всесвіту Ultimate вперше з'явилася в Ultimate Fantastic Four у випуску Annual 1: Inhuman . Вона так само є королевою Нелюдей та дружиною їхнього лідера Чорного Грому. Як і її тезка з грецької міфології, у цьому всесвіті вона має шкіру зеленого кольору та змій замість волосся. Не було зазначено, чи має її волосся тими ж здібностями, що і в класичному всесвіті. Як і Кристал, Горгон тут є жінкою та сестрою Медузи. Брат Чорного Грому Максимус не демонструє жодних романтичних почуттів до Медузи. На відміну від інших версій, Медуза проти всіх зв'язків з Фантастичною четвіркою і вважає, що Нелюди та люди ніколи не повинні змішуватися у світі. Вона також демонструє крайній ступінь лояльності до свого народу, заявивши, що має відкласти убік своє особисте щастя на благо Аттілана. Незважаючи на такі настрої, вона висловлює жаль з приводу нездатності чоловіка озвучити свої почуття. Коли Чорний Грім дійсно відчуває необхідність безпечно говорити, він видає звуки жалю з приводу дій Кристал. Поза коміксами Серінда Суон у ролі Медузи у телесеріалі «Надлюди» Телебачення У серіалі « Надлюди» 2017 року Медузу зіграла Серінда Суон. За сюжетом вона під час заколоту Максимуса втрачає своє волосся, а пізніше за допомогою Локджо переноситься з Аттілана, що знаходився на Місяці, на Гаваї. Там вона намагається знайти Чорного Грому. Під час сутички з Оран Медуза вбиває останню, але та потім воскресає. Наприкінці 3 серії намагається врятувати Чорного Грому з в'язниці, але він летить на гелікоптері, відразу після цього Медуза зустрічає Луїзу Фішер, співробітницю приватної аерокосмічної компанії, зацікавленої аномаліями, викликаними переміщенням Локджо. Мультсеріали * Медуза з'явилася в мультсеріалі «Фантастична четвірка» 1978 року, де була лідером Нелюдів * У мультсеріалі «Людина-павук» 1981 Медуза, озвучена Бі Джей Уард, з'явилася в одному епізоді серіалу, де була підконтрольна Чародею, але разом з Людиною-павуком їй вдається вийти з-під контролю і перемогти лиходія. * Медуза разом з іншими представниками раси Нелюд з'являється в декількох епізодах 2-го сезону мультсеріалу «Фантастична четвірка» 1994 року, де її озвучує Іона Морріс. * Медуза з'являється у третьому сезоні мультсеріалу «Людина-павук. Щоденник супергероя», де її озвучує Мері Фейбер . * Медуза з'являється в 22-й серії мультсеріалу Халк і агенти «У. Д. А. Р.», де її знову озвучує Мері Фейбер. Відеоігри * Медуза є грабельним персонажем у грі «Marvel: Contents of champions» * Медуза з'явилася у грі Marvel: Ultimate Alliance, де її озвучила Ненсі Лінарі. * Грабельний персонаж у Marvel Future Fight Примітки Посилання * Медуза на Marvel.com * Медуза на Marvel.wikia.com * Медуза на comicvine.com * Медуза на ComicBookDB.com

1410bc4659bef464fb87f0b3555e0a9037d3b9f5

Кристал (персонаж) Кристал (), справжнє ім'я — Кристалія Амаквелін () — персонаж з коміксів, що видаються Marvel Comics, представниця раси Нелюдей, сестра Медузи, була дружиною мутанта Ртуті та інопланетянина Ронана Обвинувачувача, була членом Фантастичної четвірки та Месників . Історія публікацій Кристал, створена письменником Стеном Лі та художником Джеком Кірбі, вперше з'явилася у Fantastic Four #45 (грудень 1965), у числі, озаглавленому «Серед нас ховалися… Нелюди». Життєпис Кристал є донькою Нелюдей Квеліна та Амбур, вона жила в Аттілані разом з іншими Нелюдями, поки Королівська родина не покинула Великий притулок через Максимуса. Її перше зіткнення із зовнішнім світом сталося через Фантастичну четвірку . Вона зустріла Людського факела і показала йому притулок Нелюдей у Нью-Йорку . Вона виїхала з Нью-Йорка з членами Королівської родини, щоб уникнути переслідування Шукача, але потрапила в пастку під куполом негативного бар'єру, створеного Максимусом навколо Великого Притулку. Вона закохалася у Людського факела. Нелюди були, врешті врешт, звільнені від негативного бар'єру і залишили Притулок, щоб відвідати зовнішній світ. Кристал попросила Тритона врятувати Містера Фантастику з реальної Негативної Зони і допомогла Фантастичній четвірці у битві проти лиходія Бластаара. Кристал пізніше залишила рідне місто для короткої кар'єри з Фантастичною четвіркою. Незабаром після початку колаборації вона боролася проти Чародія та допомогла перемогти Максимуса. Пізніше вона разом із героями боролася з Доктором Думом. Вона була тимчасово засліплена Людиною-кротом, але допомогла Фантастичній четвірці перемогти його. Кристал викрала Медуза і возз'єднала з Людським факелом в Атіллані. Вона використовувала свої сили, щоб урятувати життя Чорного Грому, а потім возз'єдналася з Фантастичною четвіркою. Перебувала під розумовим контролем злого алхіміка Дьябло, але незабаром повернула свою волю і повернулася до Великого Притулку. Як було продемонстровано пізніше, Кристал врятувала вмираючого мутанта П'єтро Максимоффа, відомого як Ртуть. Замість нього віддала перевагу Джонні Сторму як людині, яку кохала. Пізніше вона вийшла заміж за Ртуть, народила від нього доньку Місяць, і супроводжувала Нелюдів, коли Атіллан був переміщений на супутник Землі Місяць. Протягом часу, коли Нелюди жили на Місяці, Кристал кинула виклик структурі влади її суспільства і втекла з багатьма Нелюдьми до ізольованої частини Землі. Вони мали там допомогти їхній королеві Медузі народити в таємниці. Кристал використовувала свої здібності, щоб усунути забруднення з широкої області навколо їх укриття. Шлюб Ртуті та Кристал не став щасливим. П'єтро завжди мав запальний темперамент, і у Кристал одного разу виник роман з агентом нерухомості Норманом Вебстером. Вона і Людський факел мали й надалі один до одного почуття, навіть під час його уявного шлюбу з Алісією Мастерс, яка виявилася Скруллом Ліжею, яка підміняла її. Так само у Кристал почалися стосунки з Дейном Вітманом, героєм, що носить ім'я Чорний лицар, однак у них нічого не вийшло. З цих причин П'єтро та Кристал періодично розривали шлюб, але поверталися один до одного. Одного разу Кристал разом із Месниками боролася з Братами, незабаром після цього вона стала тимчасовим членом Месників, а ще пізніше — повноправним учасником команди супергероїв. Протягом перебування Кристал із Месниками Служителі Магнето викрали її доньку, завдавши великої шкоди особняку. Місяць утримувався на Геноші під контролем Службовців. Месники об'єдналися з Людьми Ікс і зуміли врятувати доньку Кристал. Після подій в Будинку M Кристал з'єдналася з її позбавленим сил чоловіком, але для нього це було потрібно тільки для того, щоб вкрасти Туман Терріген з Аттілана, намагаючись використати його, щоб відновити сили мутантам, які їх втратили. Він також викрав свою доньку Місяць і піддав її дії туманам, даючи її різні здібності. Місяць раніше була людиною, що визнали образою для спадщини мутантів. Коли Нелюди визначили місцезнаходження Ртуті, він дозволив Чорному Грому бити його у відповідь на зраду. Шлюб Кристал і Ртуті було анульовано, а вона брала участь у низці битв проти організації Щ. И. Т. та Могутніх Месників, коли Нелюди оголосили війну Сполученим Штатам Америки. Кристал та Медузу покликала до себе Залізна людина на зустріч, де він показує, як Чорний Грім замінили Скруллом, що розкрився на засіданні Ілюмінатів . Коли Скрулли вторгаються в Аттілан, Кристел використовує свої здібності, щоб перемогти Скрулла, що володіє силами Колосса, Циклопа, Росомахи та Скрулла, що є сумішшю Капітана Америки та Людини-павука . Після нападу на Аттілан Скруллів Королівська родина прилетіла до простору раси Кріанців, шукаючи спілку проти Скруллів, що почали вторгнення. Ронан Обвинувач вітає цю спілку, але лише за умови, що Кристал стане його нареченою. Медуза погоджується, але це засмучує Кристал. У спробі зламати комунікаційну мережу Скруллів Нелюд поділяються. Кристал і Медуза проникають у плем'я Тандри . Однак, коли вони сперечаються щодо закону племені, їх сварка переміщається на арену. В ході боротьби Кристал змушує Медузу розглядати її як дорослу і дозволити їй розмовляти з Тандрою. Вона домовляється про випуск захопленого фахівця зі зв'язків із раси Скруллів, дозволяючи їм розшукати в'язницю Чорного Грому. Ідея шлюбу Кристал з Ронаном відновилася, навіть після рішення Чорного Грому узурпувати трон Кріанців. Вона приїжджає, щоб погодитися зі шлюбом, захищаючи свою золовку Поляріс . Весільну церемонію перервала Імперська гвардія Ші'ар, чий напад став частиною вторгнення імператора Вулкану до Імперії Кріанців. Ронана було побито майже до смерті. Відвідуючи пораненого Ронана, Кристал допомагала згуртувати населення Кріанців, коли вона продемонструвала співчуття у палаті, заповненій травмованими простими Кріанцями; дії, які завдяки Полярису були згодом передані мережами Кріанців. Це призвело до того, що серед Кріанців її назвали «народною принцесою». Коли Чорний Грім спробував створити вибух, який поширить Туман Теріген по галактиці, розмірковуючи, що ця дія встановить рівність сил, Кристал кинув виклик його закону і ризикуючи своїм життям разом з Локджо протистоїть йому, ушкоджуючи вибуховий пристрій з Теригеном і переконуючи Чорного Грому, що сила, яка буде створена його планом, принесе більше збитків, ніж вигоди. Чорний Грім визнав її мудрість, але на корабель, де вони були, напав Вулкан, і між королями починається битва. Кристал і Локджо встигають покинути корабель, перш ніж вже простий вибуховий пристрій спрацьовує, очевидно, вбиваючи Чорного Вулкана. Деякий час Нелюдьми керує Медуза, потім виявляється, що Чорний Грім не помер, і він повертається до трону. Незабаром після того Чорний Грім складає декрет про те, що Нелюди повинні повернутися на Землю, залишаючи Ронана-Обвинувача відповідальним за імперію; Кристал дають вибір поїхати з королівською сім'єю або залишитися з її чоловіком, і вона вирішує залишитися. Сили та здібності Кристал має генетично переважаючу фізіологію Нелюдей, яка була збільшена і видозмінена впливом Тумана Терригена. У неї є здатність подумки керувати чотирма класичними елементами: вогнем, водою, землею та повітрям. Вона робить це у вигляді псіонічної взаємодії з речовинами на молекулярному рівні. Керуючи молекулами кисню вона може змусити вогонь спонтанно спалахувати, або навпаки згасити його, позбавляючи кисню. Вона може приєднати молекули водню та кисню, щоб створювати дощ, викликаючи ці молекули з атмосфери в межах радіусу близько двох миль. Вона може керувати рухом води, керуючи поверхневим натягом, відриваючи воду від землі та змушуючи її текти у визначених напрямках. Максимальний обсяг води, яким вона може керувати, становить приблизно 68 тисяч літрів. Вона може керувати різними речовинами, які становлять загальну основу землі (залізо, граніт, сланець, вапняк тощо), створюючи сейсмічні струси з магнітудою до 6.7 за шкалою Ріхтера, викликаючи раптову зміну орбіти Землі. Вона може також керувати атомами кисню і молекулами, що містять кисень, щоб створити атмосферні явища різних видів. Змішуючи повітря із землею вона може викликати піщану бурю, повітря з водою — тайфун і повітря з вогнем — вогненну бурю, так само вона може створити вітер інтенсивності торнадо . Кристал може витримати будь яке стихійне явище протягом приблизно однієї години, перш ніж вона почне втомлюватися. Вона може також створити будь-яку кількість ефектів по черзі протягом приблизно сорока п'яти хвилин, перш ніж розумова втома послабить її. Кристал також має фізіологію Нелюдей середнього рівня, таким чином, всі її фізичні показники вищі, ніж у нормальної людини. Нелюди перевершують людей у силі, реакції, стійкості, опорі ран та швидкості. Однак, імунні системи Нелюдів слабші, ніж у звичайної людини, і Кристал нездатна витримати забруднення, яке можуть витримати нормальні люди, якщо вона не приймає щотижневу дозу сироватки, створеної Рідом Річардсом та Генком Пімом, яка прищеплює її проти цих негативних впливів. Одяг Кристал, створений вченими Нелюдей, виготовлений з невідомого матеріалу, який є стійким до високої температури, холоду та полум'я. Альтернативні версії Amalgam Comics Замріяний Кристал — це комбінація Кристал та Гарної Мрійниці з DC Comics . Вона складається у команді Народ-Ун у всесвіті Amalgam Comics. Зомбі Marvel У Marvel Zombies Кристал з'явилася в одному з коміксів, де була однією із багатьох інфікованих героїв. Пізніше вона була серед членів Королівської родини Нелюдів, які були заражені. Ultimate У всесвіті Ultimate Marvel Кристал з'явилася в коміксі Ultimate Fantastic Four Annual #1 . У цій версії вона має вийти заміж за брата Чорного Грому Максимуса, якого вона не любила. Коли вона втікає, а за нею погналися жителі Аттілана, їй приходить на допомогу Джонні Сторм, але в результаті сам мало не гине, але завдяки гігантському собаці Локджо, який супроводжує Кристал, Джонні виживає. Пізніше Фантастична четвірка збирається врятувати Кристал від Нелюдів, але Кристал повертається до Нелюдів, і вони йдуть до нового міста. У коміксі Ultimate Fantastic Four #30 Сьюзан Сторм хоче, щоб Кристал попросила Чорного Грома допомогти їм позбутися паразита, який знаходився всередині Джонні і міг убити всіх на Землі. Кристал відповідає, що Чорний Грім не може допомогти, навіть якби вони були в небезпеці. Вона нагадує Сью, що Чорний Грім попрямував до іншого міста, оскільки Фантастична Четвірка забруднила повітря в їхньому колишньому місті. Поза коміксами Ізабель Корніш у ролі Кристал у телесеріалі «Надлюди» Телебачення * Кристал разом з іншими Нелюдами з'являється в серії «Медуза та Нелюди» мультсеріалу «Фантастична четвірка» 1978 року. * Кристал, озвучена Кеті Айрланд, була героїнею кількох серій 2-го сезону мультсеріалу « Фантастична четвірка» 1994 року, де так само діяли й інші Нелюди. * Кристал з'являється в 22-й серії мультсеріалу Галк та агенти «У. Д. А. Р.», де її озвучує Мері Фейбер . * У телесеріалі «Надлюди» Кристал зіграла Ізабель Корніш . За сюжетом під час заколоту Максимуса вона просить Локджо перенести на Землю членів королівської сім'ї, але самої перенестися не вдається, оскільки Локджо був присиплений нелюдом, що служив Максимусу. Вона опиняється у полоні у своїй кімнаті, але в 3-й серії їй вдається втекти, звільнити і розбудити Локджо. Також собака переносить її. На Землі вона зустрічається з людиною на ім'я Дейв, і в них виникають взаємні почуття. Згодом Кристал за допомогою блискавок подає знак Медузі, і та знаходить сестру. Відеоігри * Кристал — неігровий персонаж у грі 1995 року «Avengers in Galactic Storm». * Кристал, озвучена Кім Май Гвест, так само з'являється у грі «Marvel: Ultimate Alliance». Вона розповідає героям, що Медуза спустилася на Землю шукати Остаточного Винищувача. Після того, як виявлено, що Медуза перетворилася на одну зі слуг Доктора Дума, Горгон згадує, що Кристал супроводжуватиме його та Тритона, щоб битися з Думом і змусити його повернути Медузу назад, поки герої прямують до рідного світу Скруллів. Ймовірно, вона побита та трансформована Доктором Думом разом із Горгоною та Тритоном, оскільки про неї не чути до кінця гри. У неї особливий діалог із Фантастичною четвіркою. * Кристал — неігровий персонаж у грі «Marvel End Time Arena» * Кристал — ігровий персонаж у Facebook-грі Marvel: Avengers Alliance, представлений у Special Operations 23 — Inhumans потрібне цитування * Кристал — ігровий персонаж у відеогрі Lego Marvel Avengers, озвучений Гвендолін Єо. * Кристал — ігровий персонаж у мобільній грі Marvel: Future Fight. * Кристал з'являється як ігровий персонаж у Lego Marvel Super Heroes 2. * Кристал з'являється як ігровий персонаж у Marvel Powers United VR, озвучена Ванессою Маршалл. * Кристал з'являється як ігровий персонаж у Marvel Ultimate Alliance 3: The Black Order, знову озвучена Мері Фейбер. * Кристал з'являється як ігровий персонаж у Marvel Puzzle Quest. Примітки Посилання * Кристал на Marvel.com * Кристал на Marvel.wikia.com * Кристал на comicvine.com * Кристал на ComicBookDB.com

00c3a76f179439e57f751109c8365b443641c04e

Анна Белфер-Коен Анна Белфер-Коен під час розкопок Нахаль-Ейн-Гев II, 2011 рік Анна Белфер-Коен (; нар. 3 листопада 1949 р.) — ізраїльський археологиня і палеоантропологиня, почесна професорка Інституту археології Єврейського університету в Єрусалимі. Белфер-Коен розкопала і дослідила багато важливих доісторичних місць в Ізраїлі, включаючи печери Га-Йонім (Голубина печера) і Кебара, а також місця під відкритим небом, такі як Нахаль-Ей- Гев I і Нахаль-Некарот. Також вона багато років працювала в Грузії, де зробила важливий внесок у вивчення палеолітичної історії Кавказу після її роботи в печерних місцях Дзудзуана, Котіас і Сацрублія. Вона є фахівчинею у галузі біологічної антропології, доісторичного мистецтва, кам'яних технологій, верхнього палеоліту та сучасних людей, натуфійсько-неолітичної взаємодії та переходу до аграрного суспільства. Белфер-Коен опублікувала сотні статей і була співредакторкою кількох книг. Її роботи широко цитуються в галузі доісторичної археології та особливо натуфійської культури. Белфер-Коен заміжня, має двох дітей і чотирьох онуків і зараз проживає в Єрусалимі. Молодість і освіта Анна Белфер-Коен народилася в Рівному, Україна, у 1949 році в сім'ї Галини (Али) та Єгуди Белфер. У 1956 році сім'я емігрувала до Ізраїлю. Після закінчення середньої школи в Петах-Тікві вона почала навчатися, щоб отримати перший ступінь з археології в Інституті археології Єврейського університету в Єрусалимі, де також отримала ступінь магістерки (1981) і докторки філософії (1988). Уже під час навчання на бакалавраті вона брала участь у багатьох археологічних експедиціях в Ізраїлі, на Кіпрі та на Синаї. Докторська дисертація Белфер-Коен (під керівництвом професора Офера Бар-Йосефа) була присвячена натуфійській культурі. У 2002 році вона була призначена повною професоркою Інституту археології Єврейського університету в Єрусалимі. У 2005—2009 рр. очолювала Інститут археології університету. З 2014 по 2018 рр. очолювала Орган наукової діяльності студентів (неекспериментальні науки). Наукові внески Жіночий таз, прикрашений зубами лисиці, натуфійська культура, печера Га-Йонім На початку своєї кар'єри Белфер-Коен брала участь у розкопках на стоянці нижнього палеоліту Убейдія в долині Йордану (найдавніша стоянка в Ізраїлі), на доісторичних стоянках верхнього палеоліту та епіпалеоліту в північній частині Синайської пустелі, на місцях поховань з Епоха халколіту та рання бронза на півдні Синаю. Під час навчання в магістратурі Белфер-Коен проаналізувала камені та кістяні знаряддя з ориньяцького пласту в печері Га-Йонім (датована 35 000 років тому). У своїй роботі вона визначила левантійський ориньяк і його унікальність у верхній палеолітичній послідовності в цьому регіоні. З роками вона допомогла зрозуміти взаємодію цієї культури мисливців-збирачів з її європейською аналогією. У своїй докторській роботі Белфер-Коен обговорювала технологічні та просторові аспекти натуфійських матеріальних залишків із печери Хайонім у Галілеї, включаючи архітектуру, поховання, кам'яні збірки, знаряддя праці та особисті прикраси. У цій роботі вона заклала основу для сучасного вивчення натуфійської культури та сформулювала важливі дослідницькі питання, якими досі займаються поточні дослідження. Белфер-Коен брала участь у багатьох археологічних проектах, деякі з яких тривали кілька десятиліть, наприклад у печерах Кебара та Га-Йонім, де вона брала участь у вивченні та публікації знахідок. Вибрані останні дослідницькі проекти та внески включають: * Перші кладовища — природа та значення практики поховання в Натуфіанському суспільстві. Культурна складність напередодні переходу до землеробства. Дослідження скелетного матеріалу, а також матеріальних знахідок із місць печер Га-Йонім і Хілазон-Тахтіт спільно з проф. Ліором Гросманом (Єврейський університет). * Реконструкція періоду верхнього палеоліту до неоліту Грузії, Південного Кавказу. Це спільний грузинсько-американсько-ізраїльський проект, керований нею від імені Єврейського університету в Єрусалимі у співпраці з доктором Тенгісом Мешвіліані, Державним музеєм Грузії та проф. Офер Бар-Йосеф з Гарвардського університету. У цьому проекті команда встановила хронологію місцевого верхнього палеоліту, з приходом Homo sapiens, і їх локальне коригування порівняно з неандертальцями попереднього середнього палеоліту. Проект включає розкопки в печері Дзудзуана, 1996—2001 рр.; 2006–7. Інше центральне питання в проекті було спрямоване на те, щоб визначити, чи є трансформація від мисливців-збирачів до землеробів ендемічним нововведенням, акультурацією ідей з інших країн або результатом вторгнення іноземних груп. Це призвело до розкопок у скельному сховищі Котіас-Клде в 2002—2005 рр.; 2008—2010 роки. Зараз команда проводить розкопки в печері Сацурблія (з 2010 року по сьогодні) разом із проф. Рон Пінхасі (Віденський університет). Вибрані публікації * * * * * Belfer-Cohen, A. and E. Hovers 1992 Burial is in the Eye of the Beholder: Middle Palaeolithic and Natufian Burials in the Levant. Current Anthropology 33: 463–71. * Belfer-Cohen, A. and N. Goren-Inbar 1994 Cognition and Communication in the Levantine Lower Palaeolithic. World Archaeology 26(2):144-157. * Arensburg, B. and A. Belfer-Cohen 1998 «Sapiens and Neanderthals: Rethinking the Levantine Middle Paleolithic Hominids». In: Neanderthals and Modern Humans in West Asia, eds. T. Akazawa, K. Aoki and O. Bar-Yosef, pp. 311–322. New-York: Plenum Press. * Belfer-Cohen, A. and O. Bar-Yosef 2000 Early Sedentism in the Near East — A Bumpy Ride to Village Life". In: Life in Neolithic Farming Communities. Social Organization, Identity, and Differentiation, ed. I. Kuijt, pp. 19–37. New-York: Kluwer Academic/Plenum Publishers. * Belfer-Cohen, A. and A. N. Goring-Morris 2002 «Why Microliths? Microlithisation in the Levant». In: Thinking Small: Global Perspectives on Microlithization, eds. R. G. Elston and S.L. Kuhn, pp. 57–68. Washington, D.C.: American Anthropological Association. * Goring-Morris, N. and A. Belfer-Coehn. 2003. More Than Meets the Eye. Studies on Upper Palaeolithic Diversity in the Near East, Oxford: Oxbow Books. * Meshveliani, T., O. Bar-Yosef and A. Belfer-Cohen 2004 «The Upper Palaeolithic in Western Georgia». In: The Early Upper Paleolithic Beyond Western Europe, eds. P. J. Brantingham, S. L. Kuhn and K. W. Kerry, pp. 129–143. Berkeley: University of California Press. * Hovers E. and A. Belfer-Cohen 2006 «Now You See it, Now You Don't» — Modern Human Behavior in the Middle Paleolithic. In: Transitions Before The Transition. Evolution and Stability in the Middle Paleolithic and Middle Stone Age, eds. E. Hovers and S. L. Kuhn, pp. 295–304. New York: Springer. * Belfer-Cohen, A. and A. N. Goring-Morris 2007. «From the Beginning: Levantine Upper Palaeolithic Cultural Continuity». In: Rethinking the Human Revolution, eds. P. Mellars, K. Boyle, O. Bar-Yosef and C. Stringer, pp. 199–206. Cambridge: McDonald Institute for Archaeological Research University of Cambridge. * Goring-Morris, A. N., and A. Belfer-Cohen 2010. «Different Ways of Being, Different Ways of Seeing… Changing Worldviews in the Near East». In: Landscapes in Transition: Understanding Hunter-Gatherer and Farming Landscapes in the Early Holocene of Europe and the Levant, eds. B. Finlayson and G. Warren, pp. 9–22. London: Levant Supplementary Series & CBRL. * Belfer-Cohen, A. and A. N. Goring-Morris 2013. Breaking the Mold: Phases and Facies in the Natufian of the Mediterranean Zone. In: Natufian Foragers in the Levant. Terminal Pleistocene Social Changes in Western Asia. Eds.O. Bar-Yosef and F.R. Valla. Pp. 544–561. Archaeological Series 19. Ann Arbor: International Monographs in Prehistory. * * * Див. також * Офер Бар-Йосеф * Найджел Горінг-Морріс Примітки Посилання * Сторінка Анни Белфер-Коен в Єврейському університеті в Єрусалимі * Публікації Anna Belfer-Cohen

0085d2dbc872686e84afebeca60d19ae9721525a

Сер Вільям Комптон Герб баронів Комптон. Томас Волсі (1473 – 1530) - кардинал. Вільям Комптон (пом. 1630) – І граф Нортемптон. Замок Ворвік. Сер Вільям Комптон (бл. 1482 — 30 червня 1528) — відомий ірландський та англійський політик, придворний, військовий, лорд-канцлер Ірландії часів правління короля Англії та Ірландії Генріха VIII. Життєпис Походження та ранні роки Вільям Комптон народився близько 1482 року. Він був єдиним сином та спадкоємцем Едмунда Комптона з Комптона, що в Ворікширі, Англія та Джоан, доньки Волтера Ейлворта. Йому було близько одинадцяти років, коли його батько помер у 1493 році. Вільям Комптон опинився під опікою короля Англії та Ірландії Генріха VII, що призначив його пажем принца Генрі, герцога Йоркського. Він був приблизно на дев’ять років старший за Генрі, але вони стали близькими друзями. Родина У травні 1512 року Вільям Комптон одружився з Вербургою, донькою сера Джона Бреретона та Кетрін Берклі та вдовою сера Френсіса Чейні. У них був син і принаймні дві дочки: * Пітер Комптон (1523 – 1544) – старший син і спадкоємець, якому на момент смерті батька було шість років, став підопічним кардинала Томаса Волсі. Він одружився з Анною, дочкою Джорджа Телбота, IV графа Шрусбері. У шлюбі був син Генрі, якому Єлизавета I дарувала титул барона Комптон. Син Генріха – Вільям отримав титул графа Нортгемптон від короля Англії, Шотландії та Ірландії Якова I. Вільям Комптон одружився вдруге, після 8 травня 1522 року з Елізабет Стонор, дочкою сера Волтера Стонора, і з нею мав принаймні одну дитину. Кар’єра Коли принц Генрі вступив на престол і став королем Англії та Ірландії Генріхом VIII у 1509 році, йому було призначено посаду королівського конюха, людини, яка була в найближчому контакті з молодим королем. Вільям Комптон служив королю, відповідав за білизну та одяг короля, коштовності та посуд. Одним із його обов’язків, за словами придворної Елізабет Амадас, було підбадьорювати жінок для свого монарха та влаштовувати побачення з ними в його лондонському будинку на Темз-стріт. Вільям Комптон також був управителем, або адміністратором, кількох королівських садиб. Комптон був посвячений у лицарі 25 вересня 1513 року в Турне після битви Шпор. Він зміг зібрати 578 солдатів для кампанії у Франції з маєтків, якими керував, майже стільки ж, скільки було зібрано всіма іншими членами Таємної палати. У 1521 році він був присутній на зустрічі Генріха VIII з Франциском I на Золотому полі та в Гравеліні для бесіди короля з Карлом V. Комптон служив на шотландських кордонах під керівництвом графа Суррея в 1523 році, і це, здається, був єдиний раз, коли він був далеко від двору. Вважалося, що його суперник Томас Волсі вигадав його відправку туди, сподіваючись зменшити його вплив на короля. Незважаючи на те, що він не був політиком, Комптон зрештою здобув значний вплив на Генрі, коли справа дійшла до надання землі та послуг аристократії, і заробив значні статки. Він обіймав наступні посади при дворі: * Охоронець опочивальні * Головний джентльмен Опочивальні * Головний охоронець Великого Віндзорського парку * Охоронець крісла * Каштелян замку Глостер * Каштелян замку Суделі * Каштелян замку Ворік * Лорд-канцлер Ірландії, 1513 – 1516 * Ашер Чорного жезла, 4 лютого 1513 року * Шериф Гемпшира, 1512 – 1513 * Шериф графств Сомерсетшир і Дорсетшир, 1513 – 1514 * Верховний шериф Вустерширу, 1516 - 1528 * Підскарбій казначейства, 1525 Енн Стаффорд У 1510 році Вільям Комптон був втягнутий у публічну суперечку з Едвардом Стаффордом, ІІІ герцогом Бекінгем, через роман Генріха VIII із заміжньою сестрою герцога, леді Енн Гастінгс. Приблизно в 1519 році Вільям Комптон мав стосунки з самою Енн, а в 1521 році Генріх VIII послав Вільяма Комптона заарештувати брата Енн, герцога Бекінгем, що пізніше був страчений за державну зраду. Смерть У своєму заповіті, датованому 8 березня 1523 року, Вільям Комптон передбачив забезпечення для леді Гастінгс, своєї першої дружини Вербурги та його дітей. Його заповіт було складено, коли його перша дружина була ще жива, і не було оновлено, щоб забезпечити його другу дружину, Єлизавету, яка чекала дитину на момент його смерті. Він помер 30 червня 1528 року під час епідемії від інфекційної хвороби – так званої «англійської пітнички», що вбила кількох придворних, включаючи швагра Анни Болейн, Вільяма Кері. Його поховали в каплиці в Комптон-Вайнятс. Його вдова Єлизавета все ще намагалася вимагати певних пільг під час свого другого шлюбу з Волтером Волшем, пажем Таємної палати в листопаді 1529 року, і це питання не було вирішено до червня 1538 року, коли її батько написав Томасу Кромвелю від імені його дочки: «Ми обидва хочемо прихильності вашої світлості в її справах, інакше вона може постраждати несправедливо». Образ Вільяма Комптона в мистецтві Вигаданого Вільяма Комптона зобразив Кріс Холден-Рід у 2007 році в телевізійному серіалі «Тюдори» про часи правління короля Англії та Шотландії Генріха VIII. Вільяма Комптона зіграв Люк Маллінз у 2019 році в телевізійному серіалі «Іспанська принцеса» про життя Катерини Арагонської. Джерела * Alvarez, Alyson D. (May 2013), A Widow's Will: Examining the Challenges of Widowhood in Early Modern England and America (PDF) (M.A. thesis), Dissertations, Theses, & Student Research, Department of History, vol. 57, Lincoln, Nebraska: University of Nebraska–Lincoln, retrieved 11 May 2014 * Bernard, G. W. (January 2008) First published 2004. "Compton, Sir William (1482?–1528)". Oxford Dictionary of National Biography (online ed.). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/6039. (Subscription or UK public library membership required.) * Bernard, G. W. (October 1981). "The Rise of Sir William Compton, Early Tudor Courtier". The English Historical Review. 96 (381): 754–777. doi:10.1093/ehr/xcvi.ccclxxxi.754. JSTOR 569839. * Brodie, Robert Henry (1887). "Compton, William (1482?-1528)" . In Stephen, Leslie (ed.). Dictionary of National Biography. Vol. 11. London: Smith, Elder & Co. pp. 452–453. * "The Compendious Peerage of England ... With the Arms Finely Engraved, and a Genealogical Account of the Noble Family of Compton, Earl of Northampton". The Universal Magazine of Knowledge and Pleasure. 46: 37–40. January 1770.

45430321ffd74dbd1a261a998dbb1f3de9d0abbc

Dendrelaphis schokari Dendrelaphis schokari — вид неотруйних змій родини полозових (Colubridae). Поширення Ендемік Шрі-Ланки. Населяє ліси та відкриті території в усіх кліматичних зонах острова від низин до приблизно 750 м над рівнем моря. Опис Змія завдовжки до 119 см, коричневого кольору з жовтими смугами. ;Опис голотипу Доросла самиця: довжина від морди до анального отвору (SVL) 51 см; хвіст 22,5 см; 161 вентральних лусочок (2 превентральні); 113 підхвостових, усі розділені; анальний щиток розділений. Діаметр ока 4,9 мм (L+R); відстань від переднього краю ока до заднього краю ніздрі 4,5 мм (L+R). Основний колір коричневий; темна заочна смуга починається позаду ока, охоплює тільки нижню чверть скроневої області і закінчується на краю щелепи; хребетна смуга, утворена жовтими плямами на лусочках хребців, починається позаду голови і вже непомітна після рівня 34-ї черевної луски; міжтім'яна пляма відсутня; присутня слабка світла вентролатеральна лінія, не облямована чорними лініями; надгубні лусочки і горло жовті; черевні частини спереду жовті, ззаду жовтувато-зелені. Примітки

0b8a1e20baff668418da500652b68addf3be6ac3

Незвичайні пригоди Карика і Валі (анімаційний фільм) Незвичайні пригоди Карика і Валі (рос.Необыкновенные приключения Карика и Вали) - російський повнометражний дитячий мультфільм, знятий 2005 року режисером Олександром Люткевичем за мотивами однойменної повісті Яна Ларрі. Це друга екранізація твору, раніше була знята екранізація фільм Незвичайні пригоди Карика і Валі ==СюжетБрат і сестра Карик і Валя випадково зменшили себе до розмірів комах, з'ївши незвичайні пігулки, знайдені ними в квартирі їхнього сусіда, професора Єнотова. Верхом на бабці діти переносяться в дивовижний світ рослин і комах, що живе за своїми законами, невідомим людині. Поки хлопців шукають невтішні батьки та міліція, професор Єнотов розуміє, куди зникли діти. Випивши пігулки та зменшившись, він поспішає на допомогу Карику та Валі. Герої чекають неймовірні пригоди та приголомшливі відкриття у світі флори та фауни на шляху додому.У ролях* Георгій Мурадян-Карик * Дар'я Петрова-Валя * Микола дроздов-професор Єнотов * Олексій Колган-бабуся, міліціонер * Ганна Глазкова-мамаПосилання== * *

1b8fab52097383e8409f7769a7054b95a1e6d7bd

Пергамент Осип Якович Осип (Йосип) Якович Пергамент (1868; Феодосія — 16 травня 1909; Санкт-Петербург) — одеський адвокат і громадський діяч, депутат Другої та Третьої Державних дум Російської Імперії. Біографія Осип Пергамент народився 1868 року у Феодосії, в єврейській родині. Після отримання початкової освіти розпочав на навчання до Дрезденської гімназії. Але через фінансові проблеми батька довелося навчатися в Одеській гімназії, яку закінчив із срібною медаллю. Міг отримати золоту медаль, але завадило дисциплінарне покарання. У 1891 році закінчив із срібною медаллю математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Ще під навчання займався науковою діяльністю, публікує статті у журналах, видає брошури. З 1891 року столоначальник канцелярії попечителя Одеського навчального округу, викладає фізику та математику в гімназії, продовжує публікувати наукові праці. У 1894 році Осип Пергамент різко змінив сферу своєї діяльності. Він екстерном здав іспит в Юридичній комісії при Новоросійському університеті і вступив до адвокатури. Був помічником у Протопопова В.Я, який згодом був міським головою Одеси. Став відомим адвокатом за участю у найбільших політичних процесах. З 1899 року присяжний повірений в окрузі Одеської судової палати. Написав ряд праць з цивільного та торгового права, історії бессарабського права.. У 1904 році очолив створену раду присяжних повірених Одеси. З початком революційних подій 1905—1907 років активно включився у політичну діяльність. У 1905 році заснував в Одесі Союз адвокатів, брав участь у створенні «Союза союзів». У жовтні 1905 року прихильники регіоналізму планували створити Південноросійська республіку, На з'їзді, який планувався у Одесі, Пергамент розглядався як президент цієї республіки. 16 жовтня 1905 року при Одеській міській думі був створений «Тимчасовий комітет», який фактично мав владу у місті деякий час. Осип Пергамент був найактивнішим членом цього комітету. Як адвокат брав участь у «справі лейтенанта Шмідта», «Виборзькому процесі» (1906). Згодом відмовився від захисту Шмідта, бо вважав, що його національна належність (єврей), може погіршити і без того негативне ставлення судів до адвокатів у справі. Спробував у Петербурзі переконати голову уряду С.Вітте про непідсудність Шмідта через його психічну хворобу. Але це не допомогло, у 1906 році Шмідта стратили. Активна політична діяльність не перешкоджала Пергаменту займатися науковою діяльність. У цей час він опублікував значну кількість праць на правничу тематику. 7 лютого 1907 року на з'їзді міських виборців Одеси Пергамента обрали депутатом до Державної думи другого скликання. Після її розпуску у цьому ж році був знову обраний депутатом у третьому скликанні. Входив до партії кадетів. 16 травня 1907 року О. Пергамент помер на 42-му році життя після втрати свідомості. Діяльність у Державній думі Російської імперії У Другій думі був членом комісії для підготовки законопроєкту про ліквідацію військово-польових судів, який був прийнятий 17 квітня 1917 року. 18 травня 1907 року доповідав від імені комісії проти схвалення законопроєкту у редакції, яка встановлювала кримінальну відповідальність навіть за вчинення злочинів невеликої тяжкості. Законопроєкт у результаті був відхилений.. У 1907 році був серед 37 депутатів, які внесли до Думи проєкт, який передбачав введення викладання українською мовою в початкових школах. Примітки Джерела * * *

19d9154e4948b5a0652c8f72e74e0e6d2d6961ff

Liolaemidae Liolaemidae — родина ігуанових ящірок. Традиційно вони включаються до Iguanidae як підродина Liolaeminae, яку деякі новітні автори вважають за краще розмежовувати більш обмеженим чином. Liolaemidae, як правило, травоїдні тварини, які мають велику кількість фруктів. Завдяки цій особливій дієті Liolaemidae мають більший тонкий кишечник порівняно з іншими подібними всеїдними та комахоїдними ящірками. Тут розміщено такі роди: * Ctenoblepharys * Liolaemus * Phymaturus Примітки

095e7ae2956499b3316d4e0ea557ad194d60b602

Кііні Ібура Салаам Кііні Ібура Салаам (; 1973, Новий Орлеан) — письменниця, авторка наукової фантастики, есеїстка та художниця. Лауреатка Меморіальної премії Джеймса Тіптрі-молодшого за 2012 рік за збірку оповідань «Давнина, давнина». Кііні є дочкою письменника та активіста Каламу я Салаама. Бібліографія Збірки оповідань * «Давнина, давнина» (; Aqueduct Press, 2012) * «Коли світ страждає від ран» (; Third Man Books, 2016) Антології та есеї * «Темна матерія» () * «Темна матерія II: Читаючи кістки» () * «Моджо: Чаклунські історії» () * «Колонізуй це!: Молоді небілі жінки у сьогоднішньому фемінізмі» () * «Найкраща еротика від темношкірих жінок 2» () Нагороди * 2012: Меморіальна премія Джеймса Тіптрі-молодшого за збірку оповідань «Давнина, давнина». Примітки Посилання *

01a6b2653aa09cb5ef3badfb08102178f82a0fd5

Вільгельміна Райхард Вільгельміна Райхард (; ; 2 квітня 1788, Брауншвейг — 23 лютого 1848, Делен (Döhlen)) — німецька аеронавтка, перша жінка в Німеччині, яка здійснила політ на повітряній кулі. Одна з перших жінок, які фахово займались повітроплаванням, здійснила 17 польотів на повітряних кулях і встановила кілька німецьких національних рекордів. Дружина німецького аеронавта Готфріда Райхарда . Життєпис Сімейний портрет Вільгельміни і Готфріда Райхард, 1835 рік Вид на хімічну фабрику Райхардів в селищі Дьйолен, 1856 рік Йоганна Вільгельміна Зігмундін Шмідт(пізніше Райхард) народилась 2 квітня 1788 року в містечку Брауншвейг. Її батько Зігмунд Давид Шмідт був виночерпієм в герцогстві Брауншвейг-Люнебург. Дитинство і юність Вільгельміна провела в Брауншвейгу під пильною увагою своєї матері Юліани Вільгельміни Лідекен . У 1806 році вона познайомилась з молодим професором хімії Йоганном Готфрідом Райхардом, який викладав у місцевому університеті і в серпні 1807 року вийшла за нього заміж. В тому ж 1807 році, Вільгельміна народила свою першу доньку Фрідеріку Крістіан Елізабет Райхард. Загалом, в сім'ї Готфріда і Вільгельміни Райхард було аж восьмеро дітей: 6 доньок і 2 синів . У 1810 році Готфрід і Вільгельміна разом з дитиною переїхали в Берлін і жили там до кінця 1811 року. 3 лютого 1810 року Вільгельміна народила другу дитину, сина Карла Августа Евсебія Райхард. В Берліні, вони познайомились і здружились з професором Фрідріхом Вільгельмом Юнгіусом, який ще у 1805 році здійснив політ на повітряній кулі і став першим німцем, якому це вдалося. Захопившись ідеями аеронавтики, Вільгельміна і Готфрід виготовили власну повітряну кулю і згодом, змогли здійснити свої перші польоти над містом. Вільгельміна одразу здобула популярність, адже вона стала першою німкенею, яка здійснила політ на повітряній кулі . У 1812 році Райхарди переїхали в Дрезден, де також здійснили кілька показових польотів. 10 березня 1812 року Вільгельміна народила третю дитину, дочку Мінну Анжеліку Райхард . В 1814 році сім'я придбала старенький будинок в селищі Дьйолен (Döhlen) недалеко від Дрездена (сьгодні це один з районів містечка Фрайталь), а ще через рік, викупили право заснувати власну хімічну фабрику поблизу свого дому. Протягом чотирьох років, з 1816 по 1820 рік, Вільгельміна їздила по великих містах Німеччини і Європи з власними показовими польотами на новій повітряній кулі, під час яких збирала кошти необхідні на створення фабрики . 4 лютого 1816 року народилася четверта дитина Вільгельміни і Готфріда, донька Вільгельміна Генрієтта Гедвіга. Проте, вже через 26 тижнів сім'я Райхардів пережила справжню трагедію, коли маленька Гедвіга померла 5 серпня 1816 року. Вільгельміна ненадовго покинула польоти через траур і так тривало до 15 жовтня 1817 року, коли народилась їхня п'ята дитина, син Готфрід Райхард . У 1820 році Райхарди розпочали будівництво своєї хімічної фабрики і вже в 1822 році на ній запустили перше виробництво концентрованої сірчаної кислоти. Після смерті Готфріда і Вільгельміни фабрикою керували їхні сини, а пізніше й онуки і вона проіснувала до 1894 року . 18 квітня 1821 року Вільгельміна народила свою шосту дитину, дочку Бетті Райхард, а ще через рік, 8 вересня 1822 року на світ зявилась її дочка Герміна Райхард.Восьма і остання дитина, дочка Луїза Райхард, народилася в Дрездені 24 січня 1834 року . Після смерті свого чоловіка у 1844 році, Вільгельміна ще чотири роки самостійно управляла фабрикою. 23 лютого 1848 року вона раптово померла від інсульту. Її поховали на місцевому кладовищі в Дьйолені, а могилу прикрасили красивою меморіальною плитою з портретом . Польоти на повітряних кулях Німецька поштова марка із зображенням останього 17-го польоту Вільгельміни Райхард на «Октоберфесті» в Мюнхені у 1820 році Повітряна куля з великим портретом Вільгельміни Райхард на оболонці (створена дрезденським аеронавтом Маттіасом Шютце в 2011 році) Своє знайомство з повітряними кулями Вільгельміна Райхард розпочала в 1810 році, коли її чоловік Готфрід Райхард здійснив успішний політ в Берліні і став лише другим німцем, якому вдалось подібне досягнення (першим був Фрідріх Вільгельм Юнгіус) . Свій перший самостійний політ Вільгельміна Райхард здійснила 16 квітня 1811 року. За 1 годину і 15 хвилин вона пролетіла близько 33 км з Берліна до Людвігсфельде й піднялась на максимальну висоту 5171 м. Завдяки цьому польоту, Вільгельміна Райхард почала здобувати популярність, адже вона стала першою жінкою в Німеччині, якій вдалося підкорити це досягнення (в Європі в ті часи вже літали і набули популярності такі відомі жінки-аеронавтки як Софі Бланшар, Жанна-Женев'єва Лябросс та Еліза Гарнерен) . Другий політ Вільгельміна здійснила в Берліні 2 травня 1811 року, проте через сильну грозу і пориви вітру, він тривав лише 17 хвилин, а повітряна куля піднялась на висоту 975 метрів. Та найбільш популярним і одночасно найбільш небезпечним став третій політ аеронавтки, який вона здійснила 30 вересня 1811 року в Дрездені. Під час польоту Вільгельміні вдалось досягти висоти 7800 метрів, яка була рекордною для Німеччини на той час. Проте, через брак кисню на великій висоті Райхард втратила свідомість і під час аварійного приземлення випала із гондоли повітряної кулі в кущі. На щастя, їй дивом вдалось вціліти, проте за наступні 5 років вона не здійснила жодного польоту . Відновити свої показові польоти Вільгельміна вирішила в 1816 році, коли їй знадобились гроші на будівництво сімейної хімічної фабрики. Протягом 1816-1820 років вона здійснила 14 польотів, відвідавши такі великі німецькі міста як Гамбург, Брауншвейг, Аахен, Бремен, Любек і Бад-Доберан. Також, вона здійснила успішні польоти в бельгійському Брюсселі, чеській Празі та австрійському Відні . Під час свого четвертого польоту з Берліна до Фюрстенвальде, Вільгельміна встановила новий німецький рекорд тривалості польоту, протримавшись в небі цілих 3 години і 30 хвилин. А під час п'ятого польоту, пролетівши 222 км з Гамбурга до Мальхіна, вона встановила німецький рекорд за відстанню польоту . Дуже відомим став і 14 політ аеронавтки в Празі, адже на старт її повітряної кулі прийшов поглянути сам австрійський імператор Франц II . Видовище настільки сподобалось імператору, що він запросив Вільгельміну до Відня, де вона здійснила ще два свої польоти . 19 вересня 1818 року Вільгельміна Рейхард опублікувала опис про власний досвід польотів на повітряних кулях в журналі «Braunschweigisches Magazin», у статті з назвою «Історія моїх повітряних подорожей». 1 жовтня 1820 року Вільгельміна Райхард здійснила свій останній політ, перед велелюдним натовпом глядачів на Октоберфесті в Мюнхені. Після цього польоту, вона покинула своє захоплення повітряними кулями і зайнялася керівництвом власної хімічної фабрики в селищі Дьйолен . +Список польотів Вільгельміни Райхард (1811-1820 рр.) № дата старт приземлення відстань висота тривалість польоту 1. 16 квітня 1811 Берлін Людвігсфельде 33 км 5171 м 1 год 15 хв 2. 2 травня 1811 Берлін Фрідріхсфельде 11 км 975 м 17 хв 3. 30 вересня 1811 Дрезден село Saupsdorf біля Зебніц 44 км 7800 м 1 год 00 хв 4. 22 липня 1816 Берлін Фюрстенвальде 55 км 1950 м 3 год 30 хв 5. 29 серпня 1816 Гамбург Мальхін 222 км 2600 м 2 год 00 хв 6. 27 жовтня 1816 Берлін Оранієнбург 33 км 3575 м 1 год 15 хв 7. 9 серпня 1818 Брауншвейг Лере 14 км 2356 м 1 год 25 хв 8. 11 жовтня 1818 Аахен Коршенброх 55 км 3900 м 45 хв 9. 22 листопада 1818 Брюссель містечко 6 км 1138 м 20 хв 10. 3 червня 1819 Гамбург село Neu-Rahlstedt біля Гамбург 14 км 2275 м 45 хв 11. 1 липня 1819 Любек село Palingen біля Любек 11 км 1138 м 30 хв 12. 8 серпня 1819 Бад-Доберан поле Kammerhofes біля Бад-Доберан 3 км 1398 м 30 хв 13. 17 вересня 1819 Бремен Шварме 18 км 1365 м 1 год 00 хв 14. 30 червня 1820 Прага Коуниці 33 км 2925 м 1 год 00 хв 15. 16 липня 1820 Відень село Neu-Kettenhof біля Відень 14 км 1591 м 1 год 00 хв 16. 10 серпня 1820 Відень Бельведер (Відень) 4 км 927 м 45 хв 17. 1 жовтня 1820 Мюнхен Цорнедінг 21 км 1625 м 45 хв Нагороди і вшанування пам'яті Меморіальна табличка присвячена Вільгельміні та Готфріду Райхард (встановлена на стіні їхнього будинку в Дьйолені) Меморіальна плита з портретом Вільгельміни Райхард встановлена на її могилі в Дьйолені у 1998 році Вільгельміна Райхард є дуже популярною в Німеччині і вже протягом багатьох років її всіляко вшановують і нагороджують. За свій неймовірний внесок в розвиток польотів в Німеччині, Вільгельміну було нагороджено Гессенським орденом «За заслуги» . Німецький письменник Карл Май імовірно використав образ Вільгельміни Райхард для головної героїні свого оповідання «Ванда» («Wanda»), яке було видане у 1875 році . У 1978 році «Федеральна пошта Німеччини» створила спеціальну марку із зображенням останнього польоту Вільгельміни Райхард на Октоберфесті в Мюнхені . У 1998 році, з нагоди 150-річчя після смерті аеронавтки її могилу на кладовищі в Дьйолені прикрасили меморіальною плитою з портретом . У 1998 році дрезденський аеронавт Маттіас Шютце викупив і провів реставрацію будинку Вільгельміни Райхард в Дьйолені. На одній із зовнішніх стін будинку було урочисто встановлено меморіальну табличку присвячену Вільгельміні і її чоловіку Готфріду Райхарду . У 2001 році, з нагоди відкриття нового терміналу в аеропорті Дрездена, одну з вулиць, яка веде до нього, було названо «Wilhelmine-Reichard-Ring». З 2003 року в містечку Фрайталь існує житловий район імені Вільгельміни Райхард. В рамках проекту «Frauenorte Sachsen» в місті також встановлено інформаційну пам'ятну дошку з історією аеронавтки . 30 вересня 2011 року на горі Вахберг (Wachberg) біля містечка Зебніц було урочисто відкрито меморіальну дошку в честь 200-річчя з аварійної посадки й падіння з гондоли повітряної кулі Вільгеміни Райхард . Іменем аеронавтки також названі вулиці на аеродромі в Беблінгені та колишньому аеродромі Гатов, який розташований в авіаційному районі Берліна - Шпандау. Вулиці з іменем Вільгельміни Райхард також є в мюнхенському районі Лерхенау, у франкфуртському районі Бокенхайм і в індустріальному парку Касселя. В Брауншвейгу трамвай № 1452 у 2014 році охрестили ім'ям «Wilhelmine Reichard» . 19 вересня 2014 року одна з шкіл в містечку Фрайталь отримала назву «Wilhelmine-Reichard-School» . У 2011 році, з нагоди 200-річчя з дня першого польоту аеронавтки, пілот Маттіас Шютце створив повітряну кулю з портретом Вільгельміни Райхард. З того часу він здійснює показові туристичні польоти на цій повітряній кулі. Висота його кулі становить 21 м, діаметр оболонки 18 м, а її об'єм 3398 м³ . Примітки

593c28b7eeb2716627f432e9fcfcc36a6de02bb3

Пламб Пламб — англійське прізвище. Відомі носії * Ів Пламб (. 1958) — американська актриса, кінопродюсерка, співачка і художниця. * Майкл Пламб (. 1940) — американський кіннотник.

428783d603f18f6f99c7197eface6fdff38a91bb

Eurolophosaurus Eurolophosaurus — рід рептилій, що належать до родини Tropiduridae. Види цього роду зустрічаються в Південній Америці. Види *Eurolophosaurus amathites *Eurolophosaurus divaricatus *Eurolophosaurus nanuzae Примітки

20a265894a5d071cefefaf2d39f26573329d8458

Острів аборигенів (мультфільм 1990) «Острів аборигенів» (рос. Остров аборигенов) — Український мультфільм періоду СРСР знятий в 1990 році. Студія та режисер мультфільму невідомі. Відомий лише сюжет який описували глядачі. Можлива студія Київнаукфільм. Сюжет Починається мультфільм з назви яка написана кістками. Капітан Ліпс та юнга Джек пливуть на острів. Джек розповідає про життя до капітана а сам капітан не говорить. Починається шторм і корабель розбивається, Юнга та капітан потрапляють на острів де повно аборигенів. Вони ходять по острову і знаходять на поселення самих аборигенів. Капітана та Юнгу запрошують у хатину де сидять вождь та ще кілька моряків. Пізніше Юнга зникає і капітан знаходить хатину де виявляється що аборигени вбивають чужаків на остріві. Юнгу не вдалося врятувати а сам капітан тікає з острову під крики аборигенів. Див. Також Київнаукфільм Втрачені медіа

5acdbb424182643c999bcbb9e52e6e5833d23535

Rieppeleon Rieppeleon — рід невеликих, як правило, коричневих хамелеонів, які зустрічаються в лісах і саванах у центральній Східній Африці (трохи поширюючись на прилеглу ДР Конго). Вони знаходяться на низьких рівнях у кущах або на землі серед трави чи листя. Донедавна види роду Rieppeleon зазвичай включали в рід Rhampholeon. Такі види визнані дійсними: Rieppeleon brachyurus (Günther, 1893), Rieppeleon brevicaudatus (Matschie, 1892), Rieppeleon kerstenii (W. Peters, 1868). Примітки

131549b7275974dbf37d65e38923a3526608f9c2

Король вечірок 2 «Король вечірок 2» () — американська молодіжна кінокомедія року, другий фільм із серії «Король вечірок». Сюжет Тадж-Махал Бадаландабад, особистий помічник «короля вечірок» Вена Вайлдера, закінчив коледж і вирушив до Кемфордського університету в Англії, щоб отримати там науковий ступінь, а також стати членом ексклюзивного братства «Лисиця та Гончаки». Однак, коли Тадж прибуває до університету, зарозумілий лідер «Лисиці та Гончаків» Піп Еверетт говорить йому, що сталася типографська помилка і насправді він не прийнятий до братства. Натомість Тадж стає головою групи студентів-невдах. Тадж приймає виклик і створює нове ексклюзивне братство «Півень та Буйволи». Мета нового товариства — завоювати почесний Кубок Гастінгса, яким досі за всі роки володіли лише «Лисиця та Гончаки». В ролях Критика Фільм отримав переважно негативні відгуки: на Rotten Tomatoes фільм отримав оцінку 7 % на основі 45 відгуків від критиків і 38 % від більш ніж 100 000 глядачів. Незважаючи на невдачу «Короля вечірок 2» після цього було знято «Король вечірок 3». Примітки Посилання * * «Король вечірок 2»

04d021060c3a8a5d88f0ca26791b86811f99fd1f

Fiverr Fiverr — глобальний онлайн-маркетплейс послуг фрілансерів. Платформа Fiverr з’єднує фрілансерів із людьми чи підприємствами, які хочуть найняти. До найбільш високооплачуваних вакансій на Fiverr належать дизайн веб-сайтів, менеджер соціальних медіа, коректура та копірайтинг, а також написання резюме. Свою назву Fiverr отримав від ціни в 5 доларів США, яка була запропонована для всіх завдань, коли компанія була заснована в 2010 році в Тель-Авіві . Сьогодні багато продавців беруть набагато більше, і сайт все частіше приносить своїм фрілансерам високий дохід. Історія Fiverr заснували Міха Кауфман та Шай Вінінгер. Засновники придумали концепцію марткеплейсу, який забезпечить двосторонній ринок для купівлі та продажу різноманітних цифрових послуг, які зазвичай пропонують підрядники-фрілансери. Послуги, які пропонуються на сайті, включають написання, переклад, графічний дизайн, редагування відео та програмування. Послуги Fiverr починаються від 5 доларів США і можуть доходити до тисяч доларів. У грудні 2013 року Fiverr випустила свій додаток для iOS в Apple App Store, а в березні 2014 року компанія опублікувала свій додаток для Android у магазині Google Play. У листопаді 2015 року Fiverr оголосила, що залучила 60 мільйонів доларів США в рамках раунду фінансування серії D під керівництвом Square Peg Capital. Раунд збільшив їх загальне фінансування до 110 мільйонів доларів. У червні 2019 року він зареєстрований на NYSE. 18 лютого 2021 року компанія повідомила про 189,5 мільйонів доларів доходу за 2020 фінансовий рік, що на 77% більше, ніж у попередньому фінансовому році (107,1 мільйона доларів). Критика У 2017 році Fiverr піддався критиці за рекламу, яка зображала нездоровий спосіб життя та надмірність у робочій поведінці як ідеали, за якими слід жити. Джерела

86a8b668247697b3b6818b5e0681eebd98c5f8e5

Бульвар Штефан чел Маре ші Сфынт в Кишиневі #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Бульвар Штефан чел Маре ші Сфинт в Кишиневі

01444068d7e240d2b39b01494828cb6f6aed3a26

Хенераль-Лагос Хенераль-Лагос () — комуна в Чилі, в провінції Паринакота та регіону Арика-і-Паринакота. Територія — 2244,4 км². Чисельність населення - 684 мешканців (2017). Щільність населення - 0,31 чол./км². Адміністративний центр — селище Вісвірі. Розташування Селище Вісвірі найпівнічніша точка країни, і розташоване в прикордонному районі поряд з точкою сходження кордонів між Чилі, Перу та Болівією. Воно розташоване на висоті 4064 метрів та за 270 км від Аріка і поруч з болівійським населеним пунктом Чаранья. Комуна межує: * на півночі - з регіоном Такна (Перу) * на сході — з департаментом Ла-Пас (Болівія) * на півдні - з комунами Аріка, Путре * на заході — з провінцією Такна (Перу) Етимологія Назва комуни дано на честь генерала Педро Лагоса, який запланував і здійснив штурм пагорба Морро-де-Аріка. Історія Комуна Хенераль-Лагос була створена 30 грудня 1927 року. Пам'ятки Щонеділі проводиться ярмарок «Дорожнього стовпа Трифіно», де найбажаніший продукт — кокороко, болівійський лікер 93º міцності. Це одна з найбідніших і найменш розвинених комун у всій країні. На її території знаходиться вулкан Такора (його східна частина) і частина старовинної залізниці, яка об'єднує міста Аріка і Ла-Пас. Інший важливий населений пункт у комуні — Косапілья, що знаходиться близько до Вісвірі. Примітки

06256ec00fc7b741f33dbf40ae3c9a358cafa923

Заушшя (значення) * Заушшя () — село в Липській сільській раді Несвізького району Мінської області * Заушшя () — село в общині Білеча Республіки Сербської Боснії і Герцоговини * Заушшя — історичний регіон, інша назва Зауської волості Овруцького повіту Київського воєводства Речі Посполитої

79444b516161b55eb115a74fa9e10e6abf85e873

Дусбург (місто) Розташування на мапі Нідерландів Дусбурзька ратуша Дусбург (Doesburg) — муніципалітет у східних Нідерландах, у Ґельдрії. У 1237 році Дусбург отримав статут міста; зараз має 11 602 мешканців. Примітки

23f739804bfc697a20d33c23ab5f955df26580f5

Chamaeleo caroliquarti Chamaeleo caroliquarti — вимерлий вид хамелеонів із нижньоміоценових шарів Чехії. C. caroliquarti є найдавнішим відомим представником Chamaeleo, і, якщо Anqingosaurus середнього палеоцену не є хамелеоном, найдавнішим відомим хамелеоном. Примітки

02b9a262a46d58c931a2374508956f1789e90aaf

Раймондс Кролліс Раймондс Кролліс (, 28 жовтня 2001, Рига, Латвія) — латвійський футболіст, форвард латвійського клубу «Валмієра» та національної збірної Латвії. Клубна кар'єра Раймондс Кролліс народився у Ризі. Вихованець місцевого клубу МЕТТА (тренери: Івар Гайліс та Володимир Циманіс) в складі якого і дебютував на дорослому рівні в 2018 році. 15 березня 2019 року Раймондс дебютував у Вищій лізі в матчі проти «Риги». У 2021 році нападник перейшов до клубу «Валмієра», а в осені відзначився забитим голом у Лізі конференцій в матчі проти литовського клубу «Судува». На початку 2021 року повідомлялося про інтерес до гравця з боку шотландського «Селтіка», італійського «Кальярі» та клубів Серії B. Виступи за збірні У 2019 та 2020 роках Кролліс залучався до лав юнацької збірної Латвії (U-19). 6 вересня 2020 року дебютував у національній збірній Латвії в матчі Ліги націй УЄФА проти збірної Мальти.. 17 листопада 2020 року забив гол у ворота збірної Андорри. Статистика виступів за збірну Титули і досягнення Командні * Чемпіон Латвії (1): :«Валмієра»: 2022 Особисті * Найкращий бомбардир Латвійської футбольної Вищої ліги (1): : 2022 (25 голів) Примітки Посилання

0d6e35ad815f1921df283f83593184e3fd6ec6ae

Хорошко Олексій Євгенович Олексі́й Хорошко́ (*3 травня 1980) — оператор, продюсер, сценарист. Закінчив Київський технікум радіоелектроніки. У 2004 закінчив Київський інститут культури та мистецтв за спеціальністю «операторська майстерність». За три з половиною роки роботи відзняв як оператор понад 100 музичних та рекламних відеороликів. За винятком трьох короткометражок, знятих у студентські роки, «Штольня» — перша велика робота Олексія в художньому кіно. Ідея Штольні належить Олексію, проте він «обмежився» продюсерською і операторською роботою у проекті, запросивши до співпраці свого друга — Любомира Кобильчука. Фільмографія * 2003 — Про що плаче дощ, 7 хв., 16 мм, колір, * 2002 — Сила кохання, 10 хв., 16 мм, колір, * 2006 — Штольня, 90 хв., 35 мм, колір, * 2013 — Ломбард, 90 хв. Кліпографія * 2022 — «Baby» («Піккардійська Терція» & SASHKA). Примітки

0030b864742cf2d5a3d786e73da3e6c5457cdc96

Новофедорівка (Донецька область) Новофе́дорівка ( Новоберезовка)  — село в Україні, Покровському районі Донецької області. Історія. Село засновано в кінці ХІХ сторіччя, як хутір Новоберезівка і хутір Новофедорівка. З часом два хутори обєднали в один з назвою Новофедорівка. Жертви сталінських репресій. * Савченко Юхим Денисович, 1889 року народження, село Серетине Томарівського району Курської області, українець, освіта початкова, безпартійний. Рахівник колгоспу імені Чапаєва. Проживав в хутір Ново-Федорівка Добропільського району Сталінської (Донецької) області. Заарештований 27 грудня 1937 року. Трійкою УНКВС по Донецькій області 29 грудня 1937 року засуджений до розстрілу з конфіскацією майна. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1963 році. * Сорока Євдокія Максимівна, 1895 року народження, село Олексіївка Перелюбського району Куйбишевської області, українка, освіта початкова, безпартійна. Проживала в селі Ново-Федорівка Добропільського району Сталінської (Донецької) області. Колгоспниця колгоспу імені Чапаєва. Заарештована 03 вересня 1941 року. Даних  про вирок немає. Реабілітована у 1955 році.

02e6ff8ef5f88d25ec29439bd0f495781774256a

Джьосей , також відоме як редісу () чи редікомі () — жанр манґи і аніме, створених переважно для перегляду молодими жінками. Віковим еквівалентом джьосею для чоловіків є сейнен. В японській мові слово джьосей означає «жінка», причому це слово не має сексуального забарвлення. Сюжет твору в цьому жанрі зазвичай описує повсякденне життя японської жінки. Невелика частина подій припадає на шкільні роки героїні (зазвичай там відбувається зав'язка сюжету, і знайомство з основними дійовими особами), але основний час присвячується життю дорослої жінки. Стиль малювання, який використовується в джьосеї реалістичніший, ніж в Шьодзьо, проте зберігає в собі деякі його характерні особливості. На відміну від шьоджьо, любовні стосунки показані в джьосей значно менше ідеалізуються і краще пророблені. Наприклад, твори, націлені на дорослу жіночу аудиторію і які розповідають про чоловічі гомосексуальні стосунки, рідко належать до яою, оскільки в джьосеї такий сюжет здебільшого реалістичніший і менш схильний до шаблону. Джьосей часто насичений еротикою і сексуальними сценами, термін іноді використовується в аніме або манзі, переважно чоловічими персонажами, щоб позначити свій сексуальний потяг до дорослих жінок (зазвичай старших за себе за віком), по контрасту з лоліконом. Приклади робіт * Nodame Cantabile * Paradise Kiss * Clover * Love in the mask * Bunny Drop * Tramps Like Us * Happy Marriage!? * Walkin' Butterfly * NANA * Honey and Clover * Chihayafuru * Object of Desire * Angel Nest * Between The Sheets * The Aromatic Bitters * Make Love and Peace Див. також * Терміни аніме та манґи Літератаура * Fusami Ogi, 2003: "Female Subjectivity and Shoujo (Girls) Manga (Japanese Comics): Shoujo in Ladies' Comics and Young Ladies' Comics". The Journal of Popular Culture, Volume 36, Issue 4, pages 780–803. . * Gretchen Jones, 2003: 'Ladies' Comics': Japan's Not-So-Underground Market in Pornography for Women", ''US-Japan Women's Journal English Supplement, Volume 22, pages 3–30. * Deborah Shamoon, "Office Sluts and Rebel Flowers: The Pleasures of Japanese Pornographic Comics for Women", in: Porn Studies'', ed. Linda Williams, 2004. * Gretchen Jones, "Bad Girls Like to Watch: Writing and Reading Ladies' Comics", in: Bad Girls of Japan, ed. Laura Miller and Jan Bardsley, 2005. * Jonathan Clements, "Living Happily Never After in Women's Manga", in Manga & Philosophy, ed. Josef Steiff and Adam Barkman, 2010. Посилання

25865c6f9cdff2453256ed004e254e108ca47012

Паринакота Паринакота () — великий стратовулкан в Андах на кордоні Болівії і Чилі висотою 6348 м. Паринакота розташовується в національному парку Лаука, 145 кілометрів на захід від міста Арика в хребті Кордильєра-Оксиденталь Центральних Анд. Разом з вулканом Померапе, який лежить від нього в північно-східному напрямі, Паринакота утворює комплекс Пайячата, перед яким розташовано озеро Чунґара.

0b280c2ad09080fcd6cf7d4e0ef430c9c8f015db

Чабатта Чабатта (також чіабата; , чабатта ) — італійський білий хліб, виготовлений з пшеничного борошна та дріжджів. У перекладі з італійської буквально означає «ка́пець». Особливістю цього хліба є хрустка скоринка і м'якушка з великою, нерівномірно розподіленою пористістю. З кінця 1990-х років цей сорт хліба став дуже популярний у Європі та США, почав широко використовуватися для приготування бутербродів. Історія створення Чабатту вперше приготував у 1982 році Арнальдо Кавалларі, який назвав хліб ciabatta polesana на честь регіону Полезіне, де він жив. Пізніше до 1999 року компанія Кавалларі ліцензувала рецепт для пекарів у 11 країнах. Кавалларі та інші пекарі в Італії були стурбовані популярністю сендвічів, виготовлених із багетів, які імпортувалися із Франції. Це загрожувало їхньому бізнесу, тому вони спробували створити італійську альтернативу для приготування сендвічів. Рецепт чабаттти з'явився після кількох тижнів випробування варіацій традиційних рецептів хліба. Він складається з м'якого вологого тіста, виготовленого з борошна з високим вмістом клейковини. Поширення та особливості Чабатту спочатку випікали тільки в Лігурії, але згодом цей сорт хліба став поширеним в усій Італії і навіть поза нею, наприклад в іспанській Каталонії, де він популярний під назвою чапата (). У багатьох регіонах є свої варіації оригінального рецепту. У чабатти, випеченої в районі Озера Комо, хрустка скоринка, м'яка, пориста текстура, хліб легкий. Чабатта, випечена в областях Тоскана, Умбрія та Марке, може бути зовсім різною — від хліба з твердою шкіркою і щільною м'якушкою до хліба більш м'якого і легкого. Чабатту було представлено у Великій Британії в 1985 році компанією Marks & Spencer, а пізніше у США у 1987 році Orlando Bakery, фірмою з Клівленда. Orlando Bakery за допомогою трьох пекарів з Італії розробили продукт для масового виробництва. Вони успішно представили свіжий хліб, а згодом і заморожену версію. Його швидко скопіювали по всій території США. Різновид, звичний для Сполучених Штатів, готується з дуже вологого тіста, яке часто потребує машинного замішування та закваски. У Сполучених Штатах Америки зазвичай випікають чабатту з більш мокрого тіста, що вимагає машинного замісу і додавання спеціальних ферментів і закваски. Нові різновиди чабатти продовжують створюватися. Хліб, що випікається з цільного пшеничного борошна, називається ciabatta integrale — «цільна чабатта». У Римі чабатту часто печуть з додаванням оливкової олії, солі та майорану. Якщо в тісто додати молоко, вийде ciabatta al latte — «чабатта на молоці». Чабатта використовується для приготування сендвічів в багатьох мережах швидкого харчування. Примітки Джерела *

f63877c85dfc6d739ac380e31a9aaf6c2eb3032c

Аль-Фатіха (значення) * Сура Аль-Фатіха — назва першої сури Корану * Фонд Аль-Фатіха — міжнародна мусульманська ЛГБТ-організація

1b468dd0fd010cb6b50e7ce447bb920053cc3ce4

Маульїн (річка) Маульїн () — річка в провінції Ллянкіуе регіону Лос-Лагос Чилі. Географія Довжина річки становить 85 км. Площа басейну — 4 738 км². Річка бере початок в озері Ллянкіуе на висоті 53 метри. Тече в загальному південно-західному напрямку, утворює кілька невеликих водоспадів, впадає в бухту Маульїн затоки Коронадос Тихого океану поблизу селища Маульїн. У нижній течії річка утворює естуарій, піддана впливу припливів. Річка судноплавна для маломірних суден протягом 35 км від гирла (до села Пуерто-Толедо). Найбільші притоки Маульїна: Ріо-Негро, Оскуро і Колегуаль. Примітки Посилання * CUENCA DEL RIO MAULLIN

0859ccefcc16cad29006411afe9d8ad9fcea96bc

Абу'л-Касім аль-Магді '''Абу'л-Касім аль-Мунтасир аль-Магді''' (*1130 —д/н) — номінальний ісмаїлітський халіф у 1130—1131 роках. Від його імені утворилася секта тайїбідів. Життєпис Походив з династії Фатімідів. Син халіфа Аль-Аміра. При народженні отримав ім'я Тайїб. Після вбивства останнього у 1130 році став претендентом на трон, але його відсторонив від влади стрийко аль-Хафіз. При цьому Тайїб зник, але у нього виникли групи прихильників в Єгипті, Сирії та Ємені. У 1131 році прихильники Тайїба аль-Магді повалили аль-Хафіза, від імені нового халіфа володарював Кутайфа. Але того ж року останній зазнав поразки й номінальна влада Тайїба в халіфаті завершилася. Втім точної дати смерті Тайїба невідомо, більшість дослідників вважають, що він загинув ще у 1130 році. Втім боротьба між хафізітами та тайїбідами тривала до 1169 року. Джерела * Farhad Daftary: Kurze Geschichte der Ismailiten. 2003

1b5eeb896f42adfe802e82a9fdbbf86e59110af8

Пошарова розробка потужних пластів Пошарова розробка потужних пластів (, ) — поділ пласта на окремі шари, кожен з яких розробляється як пласт середньої потужності. Поділ може здійснюватися на похилі горизонтальні, поперечно похилі та діагональні шари. Вибір способу поділу визначається будовою, потужністю та кутом спаду пласта, засобами механізації, економічними чинниками. Порядок відробки шарів може бути висхідним та спадним. Див. також * Системи розробки вугільних пластів * система розробки родовища горизонтальними шарами * система розробки родовища поперечно-похилими шарами * система розробки родовища похилими шарами * Комбінована система розробки родовища Література *

029e6fb1e1a1678273b384f1bffa3153ef5daf6b

Пізнай себе Давньоримська мозаїка з грецьким написом Γνῶθι σεαυτόν Давньогрецький афоризм «пізнай себе» (грец.: γνῶθι σεαυτόν, у транслітерації: gnōthi seauton, лат. nosce te ipsum або temet nosce), є однією з 147 дельфійських максим, яка була викарбувана на стіні пронаоса в храмі Аполлона в Дельфах у Стародавній Греції, згідно із записами грецького письменника Павсанія. Латинською мовою афоризм відомий як nosce te ipsum або temet nosce. Походження Автор цього висловлювання невідомий; античні джерела приписували його різним авторитетам давнини. Найчастіше автором називався один з семи мудреців, наприклад, Фалес з Мілета або Хілон зі Спарти, або всі сім мудреців відразу. Діоген Лаертський приписує його Фалесу. Також вислів приписувався у різні часи Геракліту, Періандру, Піфагору та Сократу. У діалозі Платона «Протагор» стверджувалося, що Фалес, Піттак, Біант, Солон, Клеобул, Місон і Хілон, зібравшись разом, піднесли цю фразу, як початок мудрості, у дар богу Аполлону. Спартанцю Хілону приписувався і розширений варіант висловлювання: «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш богів і всесвіт». Афоризм міг походити з Луксора, що у Стародавньому Єгипті. Досократики, такі як Фалес та Піфагор, як вважають, були під впливом єгипетської культури, на думку грецьких авторів, включаючи Арістотеля. У будь-якому випадку висловлювання набуває особливого змісту і значення в давньогрецькій релігії і філософії. Греки приписували велику частину своєї мудрості єгипетським джерелам. У достовірності всіх таких приписувань можна засумніватися, але фактичне авторство афоризму залишається невизначеним. Швидше за все, це було популярне прислів'я, яке пізніше було віднесено до конкретних філософів. Значення Максима або афоризм, «пізнай себе» має безліч приписаних до неї значень у літературі. Див. також * Список латинських висловів Примітки

0838a7d4fc1570d6ba5d5b6015892e69f472154c

Тагер аль-Масрі Тагер аль-Масрі (; нар. 1942) — йорданський політик, голова уряду Йорданії від червня до листопада 1991 року. Життєпис Вищу освіту здобув у Техасі (США). Після цього від липня 1965 до березня 1973 року працював у Центральному банку Йорданії. У травні 1973 року отримав пост державного міністра з питань окупованих територій. Від квітня 1975 до серпня 1978 року був послом в Іспанії, а від листопада 1978 до травня 1983 — у Франції. У 1984-1988 та від січня до червня 1991 року очолював міністерство закордонних справ. Примітки

25a97a01ee9614ee7e39416183d080836adf5338

Парчів (значення) * Парчів — місто в Парчівському повіті Люблінського воєводства * Парчів — гміна в Парчівському повіті Люблінського воєводства * Парчев — село в гміні Серошевіце Островського повіту Великопольського воєводства

2c1523834d160cb5f4023b414a43674fdd4bb736

Кесо Чилі кон кесо () — соус-дип з розплавленого сиру, перцю чилі, томатів та різних спецій, поширений в мексиканській кухні і кухні текс-мекс, а також в США. Часто вживається з кукурудзяними чипсами (начос) — в сукупності ці страви є досить популярною закускою. Див. також * Халапеньйо Посилання * Глосарій мексиканської кухні

0798fae02084a224ef41af26c379eef9b927900f

Козачий (острів) Острів Козачий — один з дніпровських островів, розташований в південній частині Києва. Разом з Ольжиним островом входить до загальнозоологічного заказника місцевого значення «Острови Козачий та Ольжин», який є частиною регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови». Природа Острів Козачий є річковим заплавним островом зі збереженою в природному стані заплавною екосистемою, характерною для середньої течії Дніпра з унікальними природними елементами. Переважно в південній частині острова добре збережено в природному стані справжні та болотисті луки, а в північній частині — лісова рослинність. На справжніх луках острова домінують угруповання мітлиці велетенської і тонконогу лучного, меншу площу займають угруповання костриці лучної. Тут можна знайти малопоширений вид — тирлич звичайний. На болотистих луках поширені угруповання осоки гострої. В заплавній діброві з розрідженим деревостаном зустрічаються столітні дуби з широкою розлогою кроною, висота яких сягає 17 метрів, а діаметр — до 90 см. На острові зустрічаються угруповання верб, переважно попелястої та тритичинкової. У трав'яному покриві зустрічаються типові заплавні види — хвилівник звичайний і пижмо звичайне, полин лікарський («боже дерево»). Звичайним видом на острові є деркач — вид, занесений до Європейського Червоного списку, а окрасою його південної частини є колонія чапель (біля сотні гнізд). Серед мешканців колонії найбільше сірих чапель. Також там гніздяться кваки та великі білі чаплі. Серед червонокнижних ссавців там зустрічаються видра річкова, горностай, лось, свиня дика, козуля, заєць сірий, білка , бобер, ондатра, лисиця, єнот уссурійський, ласиця мала, норка американська, їжак, низка видів рукокрилих. Представники Червоних книг Види, що підлягають захисту: * Сальвінія плаваюча — Salvinia natans (Види Бернської ковенції, Червона книга України) * Водяний горіх — Trapa natans (Червона книга України) * Альдрованда пухирчаста — Aldrovanda vesiculosa (Червона книга України) Місце запеклих боїв 1943 року острів Козачий став місцем запеклих кровопролитних боїв проти гітлерівських загарбників. 4 листопада група полковника С. І. Сливіна десантувалась через острів Козачий, перерізала підступи до Києва з півдня і перешкодила ворогові перекинути підкріплення з Букринського напряму. Кліматограма Примітки Посилання * Козачий острів // Енциклопедія Києва * Острів Козачий. Карта * Острів Козачий на geonames.org * www.zelenbud.kiev.ua/mz_zakaz/mz_zakaz.html — недоступний

df0c39eb9c67daa502a6673ecbf08e43c5257b80

The Northern Miner «Но́ртерн Ма́йнер» () — канадійський щотижневий про гірничу справу. Раніше належав до медійної компанії «». Почав публікуватися 1915 року в , що в Онтаріо, нині публікується в Торонто. Деякі ЗМІ називають «Нортерн Майнер» найавторитетнішим гірничим часописом у Канаді та «біблією гірників». Примітки N

012138b2f38105f032c847087712bdaf014daf6e

Берлін-Александерплац Берлін-Александерплац () — залізнична станція у районі Мітте у центрі Берліна, Німеччина. Станція одна з найзавантаженіших транспортних вузлів у Берліні. Свою назву станція здобула від свого розташування на площі Александерплац поблизу Берлінської телевежі та . Огляд Як і решта міжміських станцій, Александерплац також є торговим центром з продажу товарів мандрівникам. Александерплац є другим за пасажирообігом вузлом берлінської мережі U-Bahn (разом зі станцією ). Чотири лінії Regional-Express та Regionalbahn, а також швидкісні транзитні лінії S-Bahn , , та обслуговують станцію наземного транспорту. Сусідня станція метро є однією з найзавантаженіших у берлінській мережі метрополітену, що обслуговують лінії , та . Станцію також обслуговують чотири трамвайні лінії, дві з яких працюють цілодобово, а також п’ять автобусних ліній вдень, одна з яких працює цілодобово і три лінії нічного автобуса. Александерплац також має двома переходи, від U2 до U5 та U5 до U8. Історія Станцію Александерплац відкрито 7 лютого 1882 р. На віадуці штадтбана від до (на той час Берлін-Сілезький). В 1926 році вокзал, що охоплює дві платформи з чотирма коліями, був перебудований у теперішньому простому стилі. Сильно пошкоджений під час Другої світової війни, залізничне сполучення на станції було відновлено 4 листопада 1945 року, тоді як реконструкція вокзалу тривала до 1951 року. Перша станція метрополітену нинішньої лінії U2, спроєктована , введена в експлуатацію 1 липня 1913 р; пізніше відбулось продовження лінії на схід до через . Платформи U8 та U5 відкрилися відповідно 18 квітня 1930 року та 21 грудня 1930 року, також побудовані за концепцією Гренадера, але у виразному стилі модерн. Станцію U2 також відремонтували після пожежі на Александерплац у 1972 році. Східний вестибюль було зруйновано 15 березня 1945 року. Станція лінії U8, була станцією-привидом під час поділу Берліна з 13 серпня 1961 р. по 1 липня 1990 р. Лінії та напрямки * Regional-Express RE 1 Магдебург – Бранденбург – Потсдам – Берлін – Еркнер – Фюрстенвальде – Франкфурт (Одер) (– Котбус) * Regional-Express RE 2 Вісмар – Шверін – Віттенберге – Науен – Берлін – Кенігс-Вустераузен – Люббен – Котбус * Regional-Express RE 7 Дессау – Бад-Бельциг – Міхендорф – Берлін – Берлин-Шенефельд-Аеропорт – Вюнсдорф-Вальдштадт * Regionalbahn RB 14 Науен – Фалькензе – Берлін – Берлін-Шенефельд-Аеропорт * S-Bahn S3 Шпандау – Весткройц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Карльсхорст – Кепенік – Еркнер * S-Bahn S5 Весткройц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Ліхтенберг – Штраусберг-Північний * S-Bahn S7 Потсдам – Ваннзе – Весткройц – Гауптбангоф – Александерплац – Остбангоф – Ліхтенберг – Аренсфельде * S-Bahn S9 Шпандау - Весткройц - Гауптбангоф - Александерплац - Остбангоф - Шеневайде - Флуггафен-Шенефельд Примітки Посилання * BVG-Umgebungsplan des Bahnhofs (PDF; 235 kB) * Bahnhof Alexanderplatz auf stadtschnellbahn-berlin.de *

04038e5b3602adb04784eae624e7200b0ea794a7

Зледеніння Ллянкіуе Мапа , де було виявлено зледеніння Ллянкіуе. Зледеніння Ллянкіуе — зледеніння останнього льодовикового періоду на півдні Чилі. Терен розповсюдження льодовика лежить на захід від озера Ллянкіуе, де були виявлені різні кінцеві моренні системи, що належать до останнього льодовикового періоду. Зледеніння є останнім епізодом існування Патагонського льодовикового щита. Попередній інтергляціал відомий як Вальдивійський інтергляціал має назву за містом Вальдивія. Загальна характеристика Характеристики зледеніння відрізняються залежно від широти. У Центральному Чилі, на південь від пустелі Атакама, ступінь заледеніння Ллянкіуе корелюється опадами, які збільшуються на південь. Максимальне просування льодовиків не було синхронним по всьому широтному градієнту, оскільки воно було викликано зсувами на північ та південь Західних вітрів, що приносить вологу, та шляхи циклонів. Льодовики у центральній частині Чилі були особливо чутливими до зрушень у структурі опадів, а льодовики на півдні Чилі (39–43° S) були чутливими як до опадів, так і до температури, що корелювало з глобальними температурними тенденціями. Під час найбільшого просування льодовика зледеніння Ллянкіуе в Чилі показало помітну різницю на північ і південь від широти 41.5° S. На півдні язики льодовиків андійських долин злилися і розповсюдилися, займаючи сьогоднішнє та інші морські басейни. Іноді льодовик доходив аж до підніжжя Чилійського прибережного хребта в Чилое. Це означало, що регіон на південь від 41.5° S зазнавав зледеніння під час найбільшого просування льодовика. Натомість, льодовики Андійських долини, що виходили до Центральної долини Чилі в Чилійському озерному краї (39–41.5° S), утворювали великі, але окремі льодовикові язики, що означає, що зледеніння залишалося обмеженим топографією, будучи заледенінням долинних льодовиків, або іншими словами альпійського типу. У Чилійському озерному краї і Чилое великі рівнини, що утворилися під час заледеніння Ллянкіуе, розташовані між моренами Ллянкіуе і моренами старішого зледеніння Санта-Марія. В даний час ці морени містять характерний ґрунт і рослинність типу . У пустелі Атакама найвищі вершини залишалися вільними від льоду протягом усього четвертинного періоду. Сухі райони на схід від Анд у Патагонії не зазнали зледеніння, але були розвинуті особливості, такі як , , гідролаколіти, кам'яні річки, пальзи, ґрунту, відкладення соліфлюкції під час зледеніння Ллянкіуе Узбережжя Чилі на північ від 42° S і більша частина Чилійського прибережного хребта не зазнали зледеніння, а також були вільними від перигляціації. Проте невеликі льодовики існували у найвищій частині Чилійського прибережного хребта. На висотах понад 100 м (Кордильєра-Піучен) або 600 м () ґрунти Чилійського узбережжя були порушені соліфлюкцією. Між 41 і 37° ° S, прибережний регіон, нижні схили Чилійського прибережного хребта та найзахідніша частина Центральної долини Чилі залишалися вільними від льодовикових, флювіогляциальних і перигляціальних форм, тобто ці регіони (зокрема на схилах Кордильєра-де-Науельбута) були рефугіями для вальдивійських помірних дощових лісів. Розвиток зледеніння Палінологічний аналіз у Чилое показує існування принаймні трьох інтерстадіалів, під час зледеніння Ллянкіуе. Перший інтерстадіал розпочався за 57 000 років тому і закінчився не пізніше 49 000 років тому. Під час інтерстадіалів хвойні рослини Fitzroya та Pilgerodendron мали набагато більшу географічну протяжність, ніж зараз, що зростали в цей час у Центральній долині Чилі на широтах від 41° до 43° S. Між 30 і 40° S льодовики досягли свого максимального просування приблизно на 40-35 тис. тому. У порівнянні з районами Ллянкіуе і Чилое максимальне просування льодовика було досягнуто набагато раніше у Кордильєра-дель-Пайне та протоці (51-52° S), де пік заледеніння досягнув приблизно 48 000 років тому. Розрізняють п’ять просувань льодовиків на захід у південному Чилійському озерному краї та Чилое (40–42,5° S): 33 600, 30 800, 26 900, 26 000 та 17 700–18 100 років тому. Останній льодовиковий максимум Під час останнього льодовикового максимуму долинні льодовики злилися і спустилися з Анд, зайняли озерні та морські басейни, де вони зазнали розвитку, утворюючи великі передгірні язики льодовика. Льодовики простягалися приблизно на 7 км на захід від сучасного озера Ллянкіуе, але не більше ніж на 2–3 км на південь від нього. У той же час озеро Науель-Уапі в Аргентині також зазнало зледеніння. На більшій частині Чилое просування льодовикf досягло піку 26 000 років тому, утворюючи довгу морену з півночі на південь вздовж східного узбережжя острова Чилое. Навіть між сусідніми частками льодовика максимальна протяжність льодовика не була синхронною; В той час час коли льодовик, що займав басейн Пуєуе (40°41' S), зазнав танення у моренне озеро Пуєуе, льодовик у басейні Рупанко (40°49' S) зазнав найбільшого розвитку. Незважаючи на просування льодовика, значна частина території на захід від озера Ллянкіуе все ще залишалася вільною від льоду під час останнього льодовикового максимуму. Протягом найхолоднішого періоду останнього максимуму льодовика на цих теренах переважали альпійські луки. Подальше потепління, спричинило повільний розвиток лісів Nothofagus . У цьому біомі чергувались з лісом Nothofagus, і в міру потепління у цьому районі почали рости навіть теплолюбні дерева. Верхня межа лісу була нижче сьогоденної приблизно на 1000 м під час найхолоднішого періоду, але вона поступово підвищувалася до 19 300 років тому. Тимчасове похолодання призвело до заміни більшої частини деревної рослинності на Магелланові вересові пустища та альпійські луки. Мало відомо про масштаби зледеніння під час останнього льодовикового максимуму на північ від Чилійського озерного краю. На півночі, у Центрального Чилі під час останнього льодовикового максимуму, через підвищену вологість відбулось просування принаймні деяких гірських льодовиків. Дослідження Oreobolus obtusangulus припускає, що ця рослина пережила зледеніння в трьох льодовикових рефугіях: південно-центральна частина Чилі, східні Патагонські Анди та сході Вогняної Землі. Дегляціація Швидке потепління почалося за 17 800 років до сьогодення, що супроводжувалося відступом льодовиків і швидкою Nothofagus dombeyi і подальшим розвитком вальдивійських помірних дощових лісів вище колишньої верхньої межі лісу. Види рослин Магелланових вересових пустищ, що процвітали у нельодовикових районах протягом короткого стадіалу 19 300–17 800 років до сьогодення, були значною мірою зникли, коли умови змінилися від надвологих до вологих. Дегляціація, що почалася в 17 800 до сьогодення, відбувалась паралельно подібним подіями у Новій Зеландії Після загального пізнього льодовикового максимуму відбувся новий імпульс просування льодовика близько 14 850 років до сьогодення. У цей моментльодовиковий язик Гольфо-Корковадо (близько 43° S)мав найбільшу довжину за останні 30 000 років. Інші льодовикові язики просунулися до свого найбільшого розвитку під час пізньольодовикового максимуму. Дегляціація була майже завершена 14 000 років до сьогодення. Рослинність Магелланових вересових пустищ навколо озера Ллянкіуе була замінена Північнопатагоніськими вологими лісами: Myrtaceae, Nothofagus dombeyi, Fitzroya cupressoides і Lomatia. Науковці вважають, що подальше потепління призвело до того, що хвойні ліси, у тому числі Fitzroya cupressoides, поступились місцем іншим типам рослинності на більшій частині низовин і отримали своє сучасне переривчасте поширення у прохолодних висотах Чилійського узбережжя та Анд. Під час дегляціації існували ефемерні моренні озера: у Торрес-дель-Пайне (51° S). Примітки

0cf0b633c741b425d905ada9d4f0ad332e6b2182

Державне підприємство «Державний центр інформаційних ресурсів України» #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Міністерство_цифрової_трансформації_України#Державне_підприємство_«Державний_центр_інформаційних_ресурсів_України»

019a991b6cda6a2438ebebcbf7efecc0e1123233

Аїша Гайндс Аїша Джаміла Хайндс — американська акторка телебачення, театру та кіно. Грала ролі другого плану в ряді телесеріалів, зокрема «Щит», «Вторгнення», «Справжня кров», «Детройт 1-8-7» і «Під куполом». У 2016 році вона зіграла Фанні Лу Хамер в біографічній драмі «Всю дорогу». Вона також з’явилася у фільмі «Напад на дільницю 13» (2005) і отримала роль Гаррієт Табмен у WGN America у періодичній драмі «Underground». Починаючи з 2018 року, Хайндс знімається в серіалі від Fox драмі «9-1-1» . Життя і кар'єра Хайндс народилася в Нью-Йорку, Нью-Йорк. Вона почала свою кар'єру на телебаченні у 2003 році в серіалі Поліція Нью-Йорка. У 2004 році вона зіграла повторювану роль у серіалі «Щит» у ролі Енні Прайс, а пізніше зіграла гостьову роль у фільмах «Розслідування Джордан», «Юристи Бостона», «У Філадельфії завжди сонячно», «Закон і порядок: Спеціальний корпус», «Зоряна брамаː SG-1 », «Мертва справа» та «Відчайдушні домогосподарки». Хайндс мала регулярну роль коротких серіалах від ABC «Вторгнення» (2005 – 2006) і «Детройт 1-8-7» (2010 – 2011). У неї були повторювані ролі в «Dollhouse», «HawthoRNe» і «Справжня кров» . Хайндс знялася у фільмах «Хто ви, містере Брукс?», «Мадея потрапляє до в’язниці», «Некерований» та «Стартрек: Відплата». На сцені вона зіграла головну роль у The Best of Enemies у George Street Playhouse у 2011 році. У 2013 році Хайндс з'явилася в серіалі від CW «Культ» у ролі злої Розалінди Сакелік. Відразу після того, як «Культ » було закрито, Хайндса грала роль у регулярному телесеріалі в CBS «Під куполом», заснованому на однойменній книзі Стівена Кінга. Після першого сезону вона мала регулярну роль. У 2014 році вона зіграла ролі другого плану у фільмах «Якщо я залишусь» та «Поза вогнями». Також того року вона виконувала повторювану роль головного слідчого Ави Воллес у поліцейській процедурі CBS, «Морська поліція: Лос-Анджелес» . У 2015 році Хайндс була обрана на роль у пілотній драмі TNT, «Breed» . У 2016 році Хайндс отримала схвальні відгуки за роль борця за громадянські права Фанні Лу Хамер у біографічній драмі HBO «All the Way». Пізніше вона була обрана на роль у драматичному серіалі Fox «Shots Fired» і в драмі WGN America періоду Underground , зігравши Гаррієт Табмен. Вона грає роль фельдшера Генрієтти «Хен» Вілсон у серіалі 9-1-1, який зосереджується на службах з надзвичайних ситуацій та диспетчерів 9-1-1 в Лос-Анджелесі, офіцерів поліції, пожежників і медиків, які мають справу не тільки з порятунком життів, але й з боротьбою у власному житті. Фільмографія Фільми рік Назва Роль Примітки 2000 рік Чудо в країні іграшок Toy Woman (голос) Відео 2004 рік Любов Акваріум Ніна Короткометражний 2005 рік Напад на 13 дільницю Анна Нео Нед Жінка Shopper Ненависть Паула Телевізійний фільм 2006 рік Найбільші історії Блю Друзі Джо відео 2007 рік Хто ви, містере Брукс Ненсі Харт 2009 рік ''Мадея потрапляє до в'язниці Френ Втрачена мрія Професор Капелло Втеча з в'язниці: Остання втеча Охоронець Коулер В межах Доктор Келлі 2010 рік Некерований Координатор кампанії з безпеки на залізниці Три дні на втечу Детектив Колеро 2011 рік П'ять Берніс Телевізійний фільм 2013 рік Стартрек: Відплата Офіцер-штурман Дарвін І потім… - Короткий Аранжування Розі Телевізійний фільм 2014 рік Гарматний пагорб Арлін Картер Телевізійний фільм Якщо я залишусь Медсестра Рамірес За межами вогнів Дж Стенлі 2015 рік Острів Втікачів Лара Кук-Нордгольм Порода Капітан Деннісон Телевізійний фільм 2016 рік Весь шлях Фанні Лу Гамер Телевізійний фільм Казка про чотирьох Персики Короткий #В тренді'' Renee's Mom (голос) Короткий 2019 рік Ґодзілла ІІ: Король монстрів Полковник Даян Фостер Перший день назад Директор Короткий TBA Ідеальна знахідка Біллі Телешоу Year Title Role Notes 2003 Поліція Нью-Йорка Carla Howell Episode: "Yo, Adrian" ''Blue's Clues Miss Marigold Recurring Cast: Season 5 2004 Швидка допомога Administrator Episode: "Abby Normal" The Shield Annie Price Recurring Cast: Season 3 Розслідування Джордан Asmina Chol Episode: "Out of Sight" Юристи Бостона Beah Toomy Episode: "Head Cases" 2005 Медіум Maxine Harris Episode: "Suspicions and Certainties" Місце злочину: Нью-Йорк Brett Stokes Episode: "Recycling" Справедлива Емі Lena Reynolds Episode: "The Paper War" 2005-06 Invasion Mona Gomez Recurring Cast 2006 У Філадельфії завжди сонячно Welfare Case Worker Episode: "Dennis and Dee Go on Welfare" Standoff Anne Episode: "Life Support" Загублені Nigerian Nun Episode: "The Cost of Living" 2007 Зоряна брама: SG-1 Thilana Episode: "Line in the Sand" Lincoln Heights Agent Murietta Episode: "Out with a Bang" Women's Murder Club Melanie Topor Episode: "Maybe Baby" Мертва справа Lorraine Henderson Episode: "It Takes a Village" Conspiracy - Episode: "Pilot" 2008 Кістки Officer Norma Randall Episode: "The Bone That Blew" 2008-10 Справжня кров Miss Jeanette Recurring Cast: Season 1-2, Guest: Season 3 2009 Закон і порядок: Спеціальний корпус Jackie Blaine Episode: "Transitions" Клуб ляльок Agent Loomis Recurring Cast: Season 1 Втеча з в'язниці Guard Cowler Episode: "Free" & "The Old Ball and Chain" Відчайдушні домогосподарки Motel Maid Episode: "Everybody Ought to Have a Maid" 2009-10 Hawthorne Isabel Walsh Recurring Cast: Season 1-2 2010 Косяки Latrice Recurring Cast: Season 6 2010-11 Детройт 1-8-7 Lieutenant Maureen Mason Main Cast 2011 C.S.I.: Місце злочину Маямі Dr. Rachel Porter Episode: "Crowned" 2013 Cult Det. Rosalyn Sakelik Recurring Cast 2013-15 Під куполом Carolyn Hill Recurring Cast 2014 Killer Women FBI Agent Linda Clark Episode: "Warrior" Морська поліція: Лос-Анджелес Chief Investigator Ava Wallace Recurring Cast: Season 6 2015 G Code Deidra Gooding Episode: "Pilot" Wet Hot American Summer: First Day of Camp Amelia Episode: "Auditions" 2016 У Філадельфії завжди сонячно Welfare Case Worker Episode: "Frank Falls Out the Window" 2017 Underground Harriet Tubman Recurring Cast: Season 2 Shots Fired Pastor Janae James Main Cast 2018 Unsolved Voletta Wallace Recurring Cast 2018 9-1-1 Henrietta "Hen" Wilson Main Cast 2021 9-1-1: Самотня зірка'' Henrietta "Hen" Wilson Episode: "Hold the Line" Нагороди та номінації рік Нагороди Категорія Одержувач Результат 2015 рік Black Reel Awards Black Reel Award за найкращу жіночу роль другого плану: телефільм/кабель "Ган Гілл" Номіновано Список літератури Посилання * * * Aisha Hinds at Metacritic

5444e1c57afebccc80d1fd169134ffb841e21c02

Імператорський тамарин Імператорський тамарин (Saguinus imperator) — вид тамаринів, нібито так названий через свою схожість з німецьким імператором Вільгельмом II. Мешкає в західних бразильських штатах Акрі і Амазонас , в південно-західній частині Амазонської низовини, на сході Перу, на півночі Болівії . Його хутро переважно сірого забарвлення з жовтуватими вкрапленнями на грудях, лапи чорного кольору, а хвіст - коричневого. Видатною є його довга біла борода, яка розходиться в обидва боки аж за плечі. Тамарин досягає довжини 23-26 см з довжиною хвоста 35–41.5 см Він важить приблизно 500 грамів . Фізичний опис

c920a22d8b73d69fcc837d7537ee32a7cb712753

Кратос (значення) * Кратос — титан у давньогрецькій міфології. * Кратос (God of War) — головний герой серії відеоігор God of War. * Кратос — компанія-розробник бойового безпілотного літака зі штучним інтелектом XQ-58

039a8a5d790215226a9eb68ebade1433f6c7417e

Їстівне золото Торт із золотистими пластівцями Харчове золото — це особливий вид золота, дозволений Європейським Союзом і Сполученими Штатами як харчова добавка під кодом . Його використовують у високій кухні в гастрономічному напрямку до екстравагантних страв. Його можна використовувати в харчових продуктах і напоях, таких як прикраса печива, вина або лікерів; як гарнір до суші; або над морозивом. Немає ні негативних наслідків, ні користі від вживання золота, оскільки воно біологічно інертне, і придатне для використання в їжі, оскільки не окислюється і не піддається корозії у вологому повітрі, на відміну від багатьох інших металів. Технічні характеристики та виготовлення Харчове золото має відповідати специфікаціям застосовних стандартів безпеки харчових продуктів. Він повинен бути чистим, щоб уникнути будь-яких інфекцій або небезпек для організму. Золото зазвичай проходить один із цих процесів: його можна карбувати, товкти й валяти, або просто лист чи порошок. У першому випадку золото має досягати товщини приблизно 1/8000 міліметра, у другому його можна використовувати як звичайний лист (розмір залежить від призначення) або розтерти в порошок. Історія Їстівне золото використовувалося з давніх часів і його можна знайти в багатьох регіонах світу та в різні епохи. Найдавніші свідчення використання їстівного золота є у стародавніх єгиптян, майже 5000 років тому, де використання золота було добре відоме в багатьох галузях. Єгиптяни використовували золото для розумового, тілесного та духовного очищення, оскільки вважали, що воно має божественну дію. Алхіміки Александрії розробили різні ліки та еліксири з питним золотом, які, на їхню думку, відновлювали та омолоджували організм. Вважається, що Клеопатра щовечора проводила процедури із застосуванням золота для тіла, наприклад приймала ванни з золотом і використовувала маску для обличчя з чистого золота. Стародавні єгиптяни були не єдиними, хто використовував золото як декоративний гарнір для їжі та напоїв; його також можна знайти в східних країнах, таких як Японія, Китай та Індія, в основному для ліків, виготовлених придворними лікарями. Їстівне золото було відоме при дворах королів європейських країн у середні віки, використовувалося як прикраса їжі та як символ надзвичайної розкоші та престижу серед васалів та придворних. Стародавні придворні лікарі вважали, що золото допомагає при артриті та інших хворобах тіла, таких як болі в кінцівках. В епоху Відродження Парацельс (1493–1541) – який вважається засновником сучасної фармакології – розробив різноманітні ліки, використовуючи невелику кількість харчового золота у формі таблеток або золотого порошку. З сучасності – і до двадцятого століття – золото асоціювалося з ліками. Звичайним було знайти застосування якогось шматка золота в складних і дорогих ліках, використовуючи маленькі пігулки чи порошок всередині ліків, або як добавку до їжі для поповнення мінералів у людському тілі. Вплив на здоров'я Золото є особливо неактивним елементом і не засвоюється в процесі травлення, тому його безпечно вживати. Однак його споживання не приносить харчової користі чи користі для здоров’я. Чистота харчового золота має бути 23–24 карати, що перевищує той, який використовується у типових ювелірних виробах, які можуть містити інші метали та бути токсичними при споживанні. Ефекти та безпечність E-175 були вперше оцінені ще в 1975 році та нещодавно переоцінені у 2016 році EFSA (Європейським органом з безпеки харчових продуктів) при використанні металу як добавки або харчового барвника. Агентство дозволило використовувати золото як харчову добавку на рівні quantum satis у зовнішньому покритті кондитерських виробів, оздобленні шоколаду та в лікерах. Тим не менш, у ньому зазначено, що: Виробництво У всьому світі є кілька виробників, які спеціалізуються на виробництві харчового золота. В Італії, наприклад, Giusto Manetti Battiloro Sp A. виробляє сусальне золото та срібло для кухні та краси; у Великій Британії одним із найбільших постачальників харчового золота та срібла є Conneisseur Gold, клієнтами якого є великі мережі супермаркетів, виробники різдвяного пудингу, дистилятори, ресторани, відзначені зірками Мішлена, дистриб’ютори харчових продуктів, спеціалізовані виробники тортів, косметичні компанії та особи (для домашнього використання). CornucAupia є одним із відомих дистриб’юторів у США, ланцюжок постачань якого починається й закінчується в Північній Америці, щоб гарантувати чистоту на цьому шляху. На азійському ринку Horikin Ltd є піонером із сусального золота в Японії, де золото широко використовується в чаї. У Німеччині є кілька виробників, таких як Goldmarie і Gold Gourmet і швейцарська DeLafée. Основними покупцями їстівного золота є розкішні ресторани, які хочуть створити ефект багатства в їжі та створити новий досвід для своїх клієнтів. Найвідоміші ресторани, які включають у своє меню деякі страви із золотом, знаходяться в Дубаї, Мальті, Нью-Йорку, Вашингтоні та Лондоні. Однак ця тенденція починає поширюватися навіть у маленьких ресторанчиках. Їстівні золоті листи, пластівці або порошок також можна легко знайти на онлайн-ринку. Практичні деталі застосування Їстівне золото можна використовувати в основному в трьох різних формах для прикраси страв і напоїв: у формі листа, у вигляді пластівців або порошку. Серед страв і напоїв, до складу яких входить харчове золото, входять тістечка та солодкі десерти, супи, пасти, ризотто, суші, коктейлі та вина. Оскільки воно використовується як несмачний гарнір, їстівне золото зазвичай є інгредієнтом у верхній частині страви при прямому контакті з їжею. У більшості рецептів, які вимагають золота в пластівцях або пилу, його зазвичай протирають ножем або посипають зверху. Золото додають під час розливу вин і лікерів і зазвичай змішують під час приготування коктейлів. Зовсім недавно золоті листочки використовували для прикраси стейків і гамбургерів: «24-каратний стейк-бургер» Hard Rock Café продавався в США на 7 доларів дорожче, ніж той, що не мав металевого гарніру. Солт Бей, шеф-кухар, власник мережі ресторанів Nusr-Et, включає у своє меню стейк, повністю покритий золотом, який продають у Греції за 650 євро. У культурі споживання Поширення через соціальні мережі було пов’язане зі зростанням попиту на харчове золото у 21 столітті. Як наслідок, явне споживання предметів розкоші стало рушійною силою споживання їстівного золота та його поширення майже в кожному регіоні світу сьогодні. Розпочавшись як вірусне явище в Дубаї, поширення ресторанів і тістечок, у рецептах яких використовується їстівне золото, охопило все більше країн і популярніших і доступніших кафе та ресторанів. Символізм є головною рисою споживання їстівного золота, оскільки воно є виключно естетичним гарніром. Прикрашаючи їжу золотом, шеф-кухарі прагнуть створити страву, яку можна швидко розпізнати як розкішну та екстравагантну, підвищуючи свій статус до «митця кулінарії». Важливість художньої цінності страви, прикрашеної золотом, набуває актуальності в сучасному суспільстві через загальний пріоритет зору над іншими органами чуття, що впливає навіть на кулінарне середовище. Їстівне золото вважається розкішним, тому що воно рідко зустрічається на арені вишуканих ресторанів, що постійно конкурує, навіть незважаючи на те, що його поширення охоплює все більше і більше регіонів світу. Крім того, візуальний ефект золотистої та їстівної страви надає їй мистецької, дорогоцінної та екстравагантної аури, що головним чином приваблює споживачів. Окрім своїх фізичних характеристик – блискучого та сонячного кольору – золото втілює кілька соціальних цінностей – особливо демонстрацію соціальної влади – які є надзвичайно актуальними з попередніх епох. Сьогодні багато кухарів включають їстівне золото в пропозиції своїх ресторанів, серед них: «Nusr-Et Steakhouse», Дубай; «Серендіпіті 3», Нью-Йорк; «Margo's Pizzeria», Мальта; «Hard Rock Cafe», Нью-Йорк, Таймс-сквер; «Il Marchesino», Мілан. Див. також * Питне золото Примітки

7659d715ae0d55750c62a04a2137e550895e0179

Прокіп Васильович Куликовський Прокопій Васильович Куликовський-полковник Харківського полку. Життєпис Народився в 1673 році. Батько був козаком з невеликим званням. Сам Прокіп був людиною хитрою та розумною, і пішов по званню доволі швидко. Спочатку він служив у молдавського господаря Д.Кантеміра, там він одружився на представительнеці княжого молдавського роду Софії. А після поразки царя Петра І в Прутському поході 1711 в числі значної групи молдовський провідників прийняв російське підданство. За вірність царю становиться в 1711 році харківським полковником аж до 1713. Був вороже зустрінутий місцевою старшиною, яка постійно скаржилась на його зловживання владою. Далі він живе спокійно поки він не помер 30 вересня 1734 року. Джерела Куликовські

3026171c3fd5e72a922e891fb414ebd9cb7d90d2

Національний пантеон Домініканської Республіки #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Національний Пантеон Домініканської Республіки

0a07322c9db0721abe002679d69dc750d6dbcc86

BYD Seal BYD Seal — компактний електричний седан із батареєю, що випускається компанією BYD Auto. Це другий продукт серії «Ocean Animal» під брендом BYD. На кількох закордонних ринках BYD Seal продається як BYD Atto 4. ==ОписBYD Seal побудований на платформі e-Platform 3.0, новій 800-вольтовій автомобільній платформі BYD, а дизайн був представлений як концепт BYD Ocean-X у вересні 2021 року. Максимальна швидкість Seal обмежена 180 км/год, а розгін 0–100 км/год очікується приблизно за 4 секунди. Пропонуються три моделі силових агрегатів: одномоторний задній привід потужністю 200 к.с., одномоторний задній привід потужністю 310 к.с. і повнопривідний з 2 двигунами сумарною потужністю 530 к.с. Автомобіль має здатність транспортного засобу до мережі. Заявлений запас ходу седана BYD Seal всередині країни становить від 550 до 700 км. Посилання ==

292dee3bca514fec37e0c4bb19fd045aef2f375f

Американська гарячка від укусів кліщів Американська гарячка від укусів кліщів () — інфекційна хвороба з групи рикетсіозів, яку спричинює Rickettsia parkeri. Входить до групи плямистих рикетсіозів, куди ще входять везикульозний рикетсіоз, плямиста гарячка Скелястих Гір і кліщова гарячка тихоокеанського узбережжя. Клінічні прояви можуть включати гарячку, червоні плями на шкірі по всьому тілу та первинний афект на місці укусу кліща. Етіологія Примітки Джерела * Rickettsia parkeri

7fbd10cf639c4f5415a140e7fdb41b96d2999d94

Список найпопулярніших пісень на Spotify #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Список пісень, які найчастіше слухають на Spotify

11f1bb1199613cd89186e7e0d0262090f7545544

Ейлін Аткінс Дама Ейлін Джун Аткінс, ДБІ () — англійська акторка та сценаристка. З 1953 року безперервно працювала в театрі, кіно та на телебаченні. У 2008 році вона отримала телевізійну премію BAFTA за найкращу жіночу роль і премію «Еммі» за найкращу жіночу роль другого плану в міні-серіалі чи фільмі за серіал « Кренфорд». Вона також є тричі лауреатом премії Олів’є, яку отримувала як найкраща роль другого плану в 1988 році (за кілька ролей) та найкраща актристка за фільми «Несподіваний чоловік» (1999) і « Честь» (2004). Вона була призначена командором Ордена Британської імперії (КБІ) у 1990 році та Дама-командор Ордена Британської імперії (ДБІ) у 2001 році. Аткінс приєдналася до Королівської Шекспірівської трупи в 1957 році і дебютувала на Бродвеї в постановці «Вбивство сестри Джордж» за 1966 рік, за яку вона отримала першу з чотирьох номінацій на премію «Тоні» за найкращу жіночу роль у виставі в 1967 році. Наступні номінації вона отримала за Vivat! Вітай Регіна! (1972), Нерозсудливості (1995) і Відступ з Москви (2004). Інші сценічні роботи включають Бурю (Олд Вік 1962), Вихід короля ( Едінбурзький фестиваль і Королівський суд 1963), Обіцянка (Нью-Йорк 1967), Ніч племен (Нью-Йорк 1977), Медея (Янг Вік 1985), Делікатний баланс ( Хеймаркет, Вест-Енд, 1997) і Сумнів (Нью-Йорк, 2006). Раннє життя Аткінс народилася в лікарні матерів у Лоуер-Клептоні, пологовому будинку Армії порятунку в Східному Лондоні . Її мати, Енні Еллен (уроджена Елкінс), була буфетницею. Їй було 46 років, коли Ейлін народилася, а її батько, Артур Томас Аткінс, був лічильником газового лічильника, який раніше був заступником шофера португальського посла . Вона була третьою дитиною в сім'ї, і коли вона народилася, сім'я переїхала до міського будинку в Тоттенгемі . Її батько, по суті, не вмів водити і відповідав, як заступник водія, головним чином за прибирання автомобіля. Коли Ейлін народилася, її мати цілими днями працювала на фабриці, а вночі буфетницею в Elephant & Castle . Коли Ейлін було три роки, циганка прийшла до них, продаючи щасливий верес і прищіпки. Вона побачила маленьку Ейлін і сказала матері, що її дочка буде відомою танцівницею. Мама відразу ж записала її в танцювальний клас. Хоча вона ненавиділа це, вона вчилася танцям з 3 до 15 чи 16 років. Вік з 7 до 15 років охоплював останні чотири роки Другої світової війни (1941–1945), вона танцювала в робочих чоловічих клубах за 15 шилінгів за раз як «Крихітка Ейлін». Під час війни вона також виступала в лондонській їдальні Stage Door для американських військ і співала такі пісні, як «Yankee Doodle». Одного разу, коли їй дали рядок для декламації, хтось сказав її матері, що в неї кокнійський акцент. Її мати була вражена, але уроки мовлення були надто дорогими для сім’ї. На щастя, жінка зацікавилася нею і заплатила за її навчання в підготовчій школі Парксайд в Тоттенхемі. З тих пір Ейлін Аткінс публічно віддала належне директору, міс Дороті Маргарет Холл, за мудре й тверде керівництво, під яким розвивався її характер. З Парксайду вона пішла до The Latymer School, гімназії в Едмонтоні, Лондон . До 12 років вона вже була професіоналом гри панто в Клепхем і Кілберн . Один із її вчителів у гімназії, Ернест Дж. Бертон, який проводив для них релігійне навчання, помітив її потенціал і без будь-яких стягнень старанно позбавив її кокнійського акценту. Він також познайомив її з творами Вільяма Шекспіра . Вона навчалася у нього два роки. Коли їй було 14 чи 15 років і вона все ще була в Латимері, вона двічі на рік відвідувала «показові драматичні» заняття з цим самим учителем. Приблизно в цей час (хоча деякі джерела кажуть, що їй було 12) відбулася її перша зустріч з Робертом Аткінсом . Її повели на постановку Аткінса «Король Джон» у Театрі під відкритим небом Ріджентс-Парку . Вона написала йому, що хлопець, який зіграв принца Артура, недостатньо хороший і що вона могла б зробити краще. Аткінс відповів і попросив, щоб вона прийшла до нього. У той день, коли вони познайомилися, Аткінс думав, що вона продавчиня, а не школярка. Вона виголосила промову маленького принца, і він сказав їй піти до театральної школи та повернутися, коли вона виросте. Бертон домовився з батьками Ейлін про те, що він спробує отримати для неї стипендію в одній театральній школі, а якщо вона не отримає стипендії, він організує для неї навчання в іншій театральній школі. Її батьки зовсім не були в захваті від того, що вона залишиться в школі до 16 років, оскільки її сестра пішла в 14 років, а брат у 15, але якимось чином їх переконали. Ейлін була в Latymer's до 16 років. З 300 претендентів на стипендію КАДМ вона потрапила до трьох останніх, але не була відібрана, тому пройшла трирічний курс викладання в Гілдголській школі музики та театру . Але, незважаючи на те, що вона навчалася, вона також відвідувала театральні заняття і фактично зіграла в трьох виставах на останньому курсі. Це було на початку 1950-х років. На третьому й останньому курсі їй доводилося викладати раз на тиждень, і цей досвід вона ненавиділа. Вона закінчила Гілдхолл у 1953 році. Щойно вона залишила Гілдхолл, вона отримала свою першу роботу з Робертом Аткінсом у 1953 році: зіграла Джакенетту в Марні зусилля кохання у тому самому театрі під відкритим небом Ріджентс-Парку, куди її привезли на постановку Аткінса «Король Джон» багато років тому. Вона також, дуже короткий час, була помічником режисера в Oxford Playhouse, поки Пітер Голл не звільнив її за нахабство. Вона також була частиною репертуарної групи, яка виступала в таборі відпочинку Біллі Батліна в Скегнесі, графство Лінкольншир . Саме там вона зустріла Джуліана Гловера . Театр У 1952 році вона приєдналася до Guild Players Repertory Company у Бангорі, графство Даун, Північна Ірландія, як професійна актриса. Вона з'явилася як медсестра в Harvey в репертуарному театрі, Бангор, у 1952 році. У 1953 році вона з'явилася як супроводжуюча в «Марні зусилля кохання » у Театрі під відкритим небом Ріджентс-Парку. Її дебют на лондонській сцені відбувся в 1953 році як Джакенетти в постановці Роберта Аткінса «Марні зусилля кохання» у Театрі під відкритим небом у Ріджентс-парку. Аткінс регулярно повертався до життя та творчості Вірджинії Вулф, щоб отримати професійне натхнення. Вона зіграла письменницю на сцені в адаптації Патріка Гарленда « Власна кімната», а також у « Віті та Вірджинії », вигравши премію Drama Desk Award за найкраще персоніфіковане шоу та нагороду Obie Award за «Власну кімнату», в якій вона також грав у телевізійній версії 1990 року; вона також надала сценарій для екранізації роману Вулфа «Місіс Делловей» і знявся епізодично у фільмі 2002 року про роман Майкла Каннінгема « Години » на тему Вульфа. Аткінс приєднався до Стратфордської меморіальної театральної компанії в 1957 році і залишився там на два сезони. Вона була з Old Vic у сезоні 1961–62 (вона з’явилася в репертуарних листівках Old Vic за лютий–квітень 1962 та квітень–травень 1962). Кіно і телебачення Вона з'явилася у всіх шести епізодах серіалу Арнольда Беннетта « Хільда Лессвейс» у ролі Меггі Клейхенгер, створеного BBC Midlands з Джуді Денч і Браяном Смітом. У постановці Шекспіра «Епоха королів» 1960 року вона зіграла Жанну д’Арк. Вона брала участь у створенні двох телесеріалів. Разом із колегою-акторкою Джин Марш вона створила концепцію оригінального телевізійного серіалу Behind the Green Baize Door, який став відзначеним нагородами серіалом ITV Upstairs, Downstairs (1971–75). Марш грала служницю Роуз протягом серіалу, але Аткінс не зміг прийняти роль через сценічні зобов'язання. Ця ж команда також відповідала за серіал BBC «Дім Еліотта» (1991–93). Її роботи в кіно та на телебаченні включають « Сини та коханці» (1981), «Люди Смайлі» (1982), « Олівер Твіст » (1982), « Тіт Андронік » (1985), «Краща людина» (1985), « Римські канікули » (1987), «Втрачена мова» Журавлі (1991), Холодна комфортна ферма (1995), Говорячі голови (1998), Мадам Боварі (2000), Девід Коперфілд (2000), Віт (2001) і Берті та Елізабет (2002), Холодна гора (2003), Чого хоче дівчина (2003), Vanity Fair (2004), Ballet Shoes (2005) і Ask the Dust (2006). Восени 2007 року вона знялася разом з Дамою Джуді Денч і Сером Майклом Гембоном у драмі BBC One « Кренфорд », зігравши головну роль міс Дебори Дженкінс. Ця гра принесла їй премію BAFTA 2008 року як найкраща актриса, а також премію «Еммі» . У вересні 2007 року вона зіграла Ебігейл Дусняк у фільмі «Пробудження мертвого Ярцайта» (S6:E11-12). У 2009 році Аткінс зіграла злу медсестру Едвіну Кенчінгтон у чорній комедії BBC Two «Психовіль». Аткінс замінила Ванессу Редгрейв у ролі Елеонори Аквітанської в блокбастері «Робін Гуд» з Расселом Кроу в головній ролі, який вийшов у Великобританії в травні 2010 року. Того ж року вона зіграла Луїзу в темній комедії « Дика мішень ». Аткінс і Джин Марш, творці оригінального серіалу « Нагорі, внизу » 1970-х років, були серед акторського складу нової адаптації BBC, показаної взимку 2010–11 років. Дія нової серії розгортається в 1936 році. Марш знову зіграла Роуз, тоді як Аткінс зіграла неймовірну Мод, леді Голланд. У серпні 2011 року стало відомо, що Аткінс вирішила не брати участь, оскільки була незадоволена сценарієм. У вересні 2011 року Аткінс приєдналася до акторського складу комедійно-драматичного серіалу ITV « Док Мартін », зігравши тітку головного героя, Рут Еллінгем. Вона повернулася в ролі тітки Рут для шостої серії шоу у вересні 2013 року, сьомої у вересні 2015 року та восьмої у вересні 2017 року. Аткінс знялася в ролі леді Спенс з Меттью Рісом в екранізації «Козел відпущення » Дафни дю Мор'є, показаній у вересні 2012 року . Вона двічі грала королеву Марію : у телевізійному фільмі 2002 року « Берті та Єлизавета » та в телевізійному серіалі «Корона» 2016 року, створеному Netflix . Аткінс зіграла професорку аспірантури Евелін Ешфорд у Вівіан Беринг (Емма Томпсон) у « Дотепності », американському телефільмі 2001 року режисера Майка Ніколса . Телеспектакль Ніколса та Емми Томпсон базується на однойменній п'єсі Маргарет Едсон, яка отримала Пулітцерівську премію 1999 року. Фільм був показаний на Берлінському міжнародному кінофестивалі 9 лютого 2001 року перед трансляцією HBO 24 березня. Його показали на Единбурзькому кінофестивалі та Варшавському кінофестивалі пізніше того ж року. Радіо У вересні 2016 року Аткінс зіграв гостьову роль у довгостроковому сільському серіалі BBC Radio 4 « Стрільці », зігравши Жакі, присяжного, який переконує своїх колег присяжних виправдати Гелен Тітченер (уроджена Арчер) за звинуваченням у замаху на вбивство та нанесенні тілесних ушкоджень з умисним умислом. її жорстокого чоловіка Роба. Особисте життя Аткінс була одружена з актором Джуліаном Гловером з 1957 році; вони розлучилися в 1966 році. (Через день після розлучення Гловер одружився на актрисі Айлі Блер) Вона вийшла заміж за свого другого чоловіка, Білла Шеферда, 2 лютого 1978 року. Шеферд помер 24 червня 2016 року . У 1997 році вона написала сценарій до фільму «Місіс Делловей» із Ванессою Редгрейв у головній ролі. Фільм отримав чудові відгуки, але провалився в касових зборах. Це була фінансова катастрофа для Аткінс та її чоловіка, який інвестував його. Про цей випадок вона сказала: «Я маю працювати. Я ледь не збанкрутувала через « Місіс Делловей», а якщо ви майже збанкрутували, у вас проблеми на все життя. Я не маю пенсії. У будь-якому разі працювати мені не завадить. Насправді я думаю, що це непогано» У 1995 році Аткінсу діагностували рак молочної залози, і його лікували. Вона видужала. Живучи самотньою вдовою під час карантину через COVID-19, Аткінс (у віці 87 років) завершила свою автобіографію Will She Do? . Вона прочитала скорочену версію на BBC Radio 4. Фільмографія Фільми Рік Назва Роль Примітки 1968 Недопустимі докази Ширлі 1975 Дитина Шерон Сестра Альбана 1977 Equus Хестер Саломан 1983 Костюмер Медж 1991 Нехай він має це Ліліан Бентлі 1994 Вовк Мері 1995 Джек і Сара Філ Ферма Холодний комфорт Джудіт 1998 Месники Аліса 1999 Жінки говорять брудно Емілі Бойл 2001 Госфорд Парк Пані. Крофт 2002 Години Барбара 2003 Холодна гора Медді Чого хоче дівчина Джоселін Дешвуд 2004 Ярмарок марнославства Міс Матильда Кроулі Перли цариці Савської Шкільна матрона 2005 Свято Кози Тітка Аделіна 2006 Запитайте Пил Пані. Харгрейвс Сцени сексуального характеру Ірис 2007 Вечір Нічна медсестра 2008 Останній шанс Гарві Меггі 2010 Робін Гуд Елеонора Аквітанська Дика ціль Луїза Мейнард 2012 Козел відпущення Леді Спенс 2013 Прекрасні створіння Грамма 2014 Магія місячного світла Тітка Ванесса 2017 Пригоди Паддінгтон 2 Мадам Козлова 2018 Нічого подібного до жінки себе Документальний фільм TBA Злі маленькі букви Зйомки Телесеріали Рік Назва Роль Примітка 1959 Хільда Лессвейс Меггі Клейхенгер 6 серій 1960 Епоха королів 3 серії 1961 Невідкладна допомога – палата 10 Міс Спінкс 2 серії ITV Playhouse Дівчина 1964 Z-автомобілі Грейс Патчетт Справа Массінгема Шарлотта Верні 6 серій 1964–1965 ITV Play of the Week Норма/Кеті 2 серії 1965 Постукайте у будь-які двері Рут 1966 Майор Барбара Барбара Телевізійний фільм 1968 Театр 625 Ейлін Півгодинна історія Її Сексуальна гра 1965–1969 Гра в середу 4 серії 1969–1970 В. Сомерсет Моем 2 серії 1970 Соло Мері Кінгслі 1972 Stage 2 Герцогиня 1969–1972 П'єса місяця BBC 4 серії 1974 Дама з моря Елліда Вангель Телевізійний фільм 1975 Сердечні справи Кейт Кукман 1980 Вона впала серед злодіїв Театр шедеврів: Сини та Коханці Гертруда Морель Міні-серіали; 7 серій 1981 Театр знаменитостей Стелла Кірбі 1982 ''Smiley's People Мадам Остракова 4 серії Олівер Твіст Місіс Манн Television film 1983 Версія Неллі Неллі 1985 The Burston Rebellion Кітті Хігдон 1986 Breaking Up Пані Мейлер 4 серії 1985–1987 Screen Two 2 серії 1991 Власна кімната Вірджинія Вульф 1992 Втрачена мова журавлів Роза Бенджамін Володарка Саспенсу Місіс Вагонер 1993 Performance Місіс Мей Мейтленд 1995 Ферма Холодний комфорт Джудіт Старкаддер Телевізійний фільм 1997 Танець під музику часу Брайтмен 1998 Talking Heads 2 Селія 2000 Казки з божевільні Скорботник Девід Коперфілд Міс Джейн Мердстон Телевізійний фільм 2001 Сплячий Дотепність Евелін Ешфорд 2002 Берті та Елізабет Марія Текська 2003 Покохати знову Єва Ларкін 2007 Міс Марпл Агати Крісті Леді Тресіліан Пробудження мертвих Ебігейл Дусняк Кренфорд Міс Дебора Дженкінс 2 серії Балетне взуття Мадам Фідолія Телевізійний фільм 2009–2011 Психовіль Едвіна Кенчінгтон 8 сері 2010 Нагорі Внизу Леді Голланд 3 серії Пуаро Агати Крісті Княгиня Наталія Драгомирова Тіні кохання Розамунди Пілчер Вайолет Ерд 2 серії 2014 Це Джинсі Міс Пенні 2016 Корона Марія Текська Головна роль (1 сезон); 5 серій 2017 Різанина Дороті 2011–2022 Док Мартін Рут Елінгем 39 серій Почесті У 1990 році Аткінс була призначений командором Ордена Британської імперії. 16 червня 2001 року, у свій 67-й день народження, вона була призначена дамою-командором Ордена Британської імперії. 23 червня 2010 року Оксфордський університет присвоїв їй ступінь доктора літератури . 5 грудня 2005 року вона отримала ступінь доктора мистецтв у Міському університеті Лондона . Вона є членом Зали слави американського театру ; вона була введена в 1998 році. Нагороди та номінації Театральні премії Нагороди Тоні Рік Категорія Робота Результат посилання 1967 Найкраща жіноча роль у виставі Вбивство сестри Джордж 1972 Віват! Вітай Регіна! 1995 Нерозсудливість 2004 Відступ з Москви Drama Desk Awards Рік Категорія Робота Результат посилання 1972 Видатна продуктивність Віват! Вітай Регіна!'' 1978 Актриса п'єси Ніч племен 1991 Видатний сольний виступ Власна кімната 1995 Почесна нагорода 2001 Видатна актриса в п'єсі Несподівана людина 2004 Відступ з Москви '''Нагороди Олів'є Рік Категорія Робота Результат 1978 Найкраща жіноча роль у Відродженні Дванадцята ніч 1981 Найкраща жіноча роль у новій виставі Passion Play 1988 Найкращий допоміжний виступ ЦимбелінЗимова казкаГірська мова 1992 Найкраща актриса другого плану Ніч ігуани 1997 Найкраща жіноча роль Джон Габріель Боркман 1999 Найкраща жіноча роль Несподівана людина 2004 Найкраща жіноча роль Честь 2018 Найкраща жіноча роль Висота шторму Нагороди кіно і телебачення Рік Нагорода Категорія Робота Результат 1970 Премія BAFTA TV Найкраща жіноча роль П'єса місяця BBC Гра в середу 1983 Кінопремія BAFTA Найкраща актриса другого плану Комод 2001 Гільдія кіноакторів Видатний ансамбль – фільм Госфорд Парк 2002 Асоціація кінокритиків телемовлення Кращий акторський ансамбль 2002 Гурток кінокритиків Флориди Кращий акторський ансамбль 2002 Товариство кінокритиків Фенікс Кращий ансамбль 2002 Нагорода «Супутник». Найкращий акторський склад – фільм 2008 Премія BAFTA TV Найкраща жіноча роль Кренфорд 2008 Премія «Золотий глобус». Найкраща актриса другого плану – телебачення 2008 Премія Еммі Актриса другого плану в міні-серіалі 2011 Нагорі Внизу'' Примітки Посилання * * Eileen Atkins at tcm.com * * Eileen Atkins interviewed by Beth Stevens about performing in Doubt on Broadway * Eileen Atkins interviewed on Theater Talk about performing in Doubt on Broadway * Performance details listed at the Theatre Collection archive, University of Bristol

1b01978ff969ec37947dbdc09173941530b6a1d5

Diploderma (агамові) Diploderma — рід ящірок родини Agamidae. Види Diploderma поширені в М'янмі, Китаї, В'єтнамі, Тайвані та Японії. Більшість видів зустрічаються в Китаї, включаючи багатьох ендеміків. Види Такі 36 видів визнані дійсними: Примітки

491ac35c94f2e40be734d13e3b24a3b0c9bc9fb2

Торкілд Ровсінг Торкілд Ровсінг () — данський хірург, університетський викладач, ректор Копенгагенського університету. Відомий описом одного з симптомів апендициту, названого на його честь. Біографія Закінчив медичний факультет Копенгагенського університету в 1885 році та отримав ступінь доктора медицини в 1899 році. Після інтернатури став хірургом у лікарні Луїзи-Бьорне, а з 1896 по 1900 рік був головним хірургом у лікарні Червоного Хреста. У 1899 році став професором оперативної хірургії в Копенгагенському університеті. Спочатку його призначення не забезпечувало йому наявність лікарняних ліжок для покращення викладання навчальної дисципліни, тому він відкрив приватний хірургічний будинок для престарілих, щоб здолати цю проблему. У 1904 році його призначили старшим хірургом госпіталю Фредерікса, і, головним чином, завдяки його відстоюванню кращих хірургічних заходів і засобів, найбільший госпіталь Данії Королівський () був відкритий в 1910 році. Насамперед відомий як абдомінальний хірург, він багато вивчав також ще хвороби сечового міхура, отримав міжнародне визнання. Його роботи з абдомінальної хірургії (1910-1918) були перекладені німецькою та англійською мовами. У 1908 році разом з Ейлертом А. Чернінгом (1851-1919) заснував Датське хірургічне товариство (Dansk Kirurgisk Selskap). Хвороба серця змусила його вийти на пенсію в 1925 році, і через два роки він помер. Примітки Джерела * Niels Thorkild Rovsing Whonamedit? * Rovsing's sign Whonamedit? * Thorkild Rovsing

d3c453e2ba231b3dd7e9b622fe1f0f3d3bac5c2d

Hypsicalotes Hypsicalotes — рід родини Agamidae, що містить один вид Hypsicalotes kinabaluensis, знайдений у Малайзії. Примітки

07ee97aa88e3fa7604cb59f3556ac91fa9239135

Принцеса (фільм, 2022) «Принцеса» () — американський бойовик 2022 року режисера . У фільмі зіграли Джої Кінг, Домінік Купер, Ольга Куриленко та . Принцеса вийшла на Hulu 1 липня 2022 року. Сюжет Дія фільму розгортається в середньовічному королівстві, де правлять король і його королева, які мають двох доньок, титуловану принцесу та її молодшу сестру Вайолет. З тихого схвалення королеви принцесу навчила бойовим мистецтвам Лінь, племінниця Хая, одного з радників короля. Оскільки королева не народила синів, король мав намір видати принцесу заміж за Юліуса, безжального сина королівського дипломата, який зневажає мирне правління короля і вірить в те, що «сильний» король повинен правити залізною рукою. Принцеса залишила його біля вівтаря, і в результаті Юліус, його озброєна батогом поплічниця Мойра та група жорстоких найманців силою захопили замок, тримаючи в заручниках королівську сім’ю та їхніх слуг. Принцеса зачинена на даху найвищої вежі свого замку в очікуванні свого вимушеного весілля з Юліусом. Коли двоє найманців входять і готуються зґвалтувати її, вона вбиває їх і вирушає рятувати свою родину. Після того, як вона вбиває кількох найманців на своєму шляху, Юліус і Мойра нарешті дізнаються про втечу та посилають своїх людей за нею. Вона ухиляється від переслідувачів і зустрічається з Лінем, який втік із замку та приєднується до бою. Намагаючись дістатися до каналізації на шляху до підземель, вони змушені битися з Мойрою, а Лін залишається, щоб зупинити її. Принцеса звільняє свою сім'ю, але їх і Ліня швидко схоплюють і приводять до Юліуса. Коли вона продовжує чинити йому опір, Юліус вирішує закріпити свої претензії на трон, одружившись натомість з Вайолет. Коли принцеса дає відсіч, її кидають у озеро біля замку, щоб вона потонула, а Лін і Вайолет тікають через таємні двері. Принцеса рятується від падіння й пробирається назад у замок, де возз’єднується з Ліном і Вайолет. Троє споряджаються зброєю в таємній коморі, і принцеса та Лінь борються з найманцями, а Вайолет звільняє Хая; однак незабаром Вайолет схоплюють. Лін був поранений під час бою з Юліусом, але принцеса вбиває Мойру та вступає з ним в одиночний бій. Знесилена й на колінах, вона чекає часу, поки Юліус зловтішається перед тим, як готуватися вбити її. У потрібний момент вона вириває у Юлія меч і обезголовлює його. Остаточно переконавшись у силі та відданості своєї доньки, король робить її спадкоємицею престолу та видає указ, що жінкам королівства дозволяється обирати власний шлях у житті. Актори та персонажі * Джої Кінґ у ролі принцеси ** Аллегра дю Туа в ролі юної принцеси * Домінік Купер — Джуліус * Ольга Куриленко — Мойра *  — Лінь *  — король * Алекс Рейд — королева А також: Кейтлін Роуз Дауні — Вайолет, сестра принцеси, Крістофер Каміясу — Хай, дядько Ліня, та Фергюс О'Доннелл — Курр, один із солдатів Юліуса. Виробництво 30 жовтня 2020 року 20th Century Studios придбала права на сценарій Бена Люстіга та Джейка Торнтона «Принцеса», а Hulu мав виступати розповсюджувачем. Компанія Original Film була співпродюсером фільму разом із 20th Century, а продюсерами виступили , Джої Кінґ (яка була обрана на головну роль), Лустіг і Торнтон. 12 листопада 2021 року Ле-Ван Кіт був оголошений режисером фільму. Вихід 12 листопада 2021 року стало відомо, що «Принцеса» мала вийти влітку 2022 року на Hulu у Сполучених Штатах, а на Disney+ у всьому світі. 12 квітня 2022 року стало відомо, що фільм вийде 1 липня 2022 року , а в Латинській Америці — 22 липня 2022 року на . Оцінки та відгуки Реакція глядачів За даними , «Принцеса » була 3-м найбільш трансльованим фільмом на всіх платформах у Сполучених Штатах протягом тижня з 1 липня 2022 року по 3 липня 2022 року та 4-м протягом тижня з 8 липня 2022 року, до 10 липня 2022 року. Оцінки критиків На вебсайті агрегатора рецензій Rotten Tomatoes фільм отримав схвалення 60% на основі 83 критиків із середньою оцінкою 5,4/10. Консенсус критиків вебсайту каже: «Джої Кінґ — надійна зірка бойовиків і Принцеса, але вона заслуговує кращого королівства, ніж ця крива колимага, яка ще й нав'ючена незграбним сценарієм і пошарпаними цінностями виробництва». Metacritic, який використовує середньозважену оцінку, поставив фільму 43 бали зі 100 на основі 18 критиків, вказавши «змішані або середні відгуки». Скотт Мендельсон з Forbes визнав «Принцесу» хорошим бойовиком і похвалив його концепцію, провівши деякі порівняння з франшизою фільму «Міцний горішок», водночас високо оцінивши гру Джої Кінґ. Джессі Гассенджер з Consequence відмітила фільм фільм смішним і похвалила його передумови, аплодувала режисурі Ле-Ван Кіта, заявивши, що режисер забезпечує багато екшн-послідовностей у шаленому напрямі, водночас кажучи, що грі акторів вдається бути сильною. Енді Крамп із оцінив фільм на 7,4 з 10, похвалив гру акторів, сказавши, що Джої Кінґ чудово грає, похвалив хореографію, особливо екшн-послідовність, і сказав, що Ле-Ван Кіт, Бен Лустіг і Джейк Торнтон створили бойовик із головною героїнею, який кидає виклик патріархату через режисуру та сценарій. Дженніфер Грін із оцінила фільм на 3 зірки з 5, похвалила зображення позитивних повідомлень і зразків для наслідування, вказавши на розширення прав і можливостей жінок і мужність, а також відмітила різноманітне представлення персонажів та їхнє походження. Браян Таллеріко з оцінив фільм на 2 зірки з 4, сказавши, що гра Джої Кінґ є найкращим елементом фільму, і знайшов деякі екшн-послідовності цікавими, але заявив, що у фільмі немає креативного сценарію. Примітки Посилання *

d24beda1e5c33c0ea7762e627c82f5679cefbfe4

Mantheyus Mantheyus phuwuanensis — вид ящірок родини Agamidae. Mantheyus phuwuanensis — єдиний вид роду Mantheyus. Вид є ендеміком Південно-Східної Азії — зустрічається в західно-центральному Лаосі та північно-східному Таїланді. Примітки

09e63518fe33e27ba6474a8695f6c4f548b7a467

Війна Курцоли (1294-1299) Війна Курцоли — третя війна між морськими республіками Венеція та Генуя, що відбувалась в 1294—1299 роках через посилення конкуренції між ними в умовах втрати привабливих ринків Леванту. Значною мірою війна була спровокована падінням в 1291 році Акри, останнього значного міста на Близькому сході що мало руйнівні наслідки для комерційних інтересів Венеції. Обидві морські республіки шукали способи відновити свої позиції у Східному Середземномор'ї та у Чорному морі. Після закінчення перемир'я між республіками генуезькі кораблі постійно нападали на венеційські торгові кораблі в Егейському морі. У 1295 році генуезькі набіги на венеційський квартал у Константинополі ще більше посилили напруженість, що призвело до офіційного оголошення війни венеційцями того ж року. Не дивлячись на наявність чинної мирної угоди, укладеної в 1285 році з Венецією, Візантійська імперія підтримала у конфлікті генуезців і вступила у війну на її боці. У той час як венеційці швидко просувалися до Егейського та Чорного морів, генуезці домінували протягом усієї війни, зрештою перемогли венеційців у битві при Курзолі в 1298 році, а наступного року було підписано перемир'я. Передумови 18 травня 1291 року армія єгипетських мамлюків штурмом взяла Акру — головний перевалочний пункт венеційської торгівлі зі Сходом. Для Венеції, яка після падіння Латинської імперії поступилася першістю у Константинополі та на теренах Візантії на користь своїх конкурентів з Генуезької республіки, це було сильним ударом. Це відбувалось на фоні загальної втрати східної торгівлі спеціями в Європі в середні віки, коли мусульманські імперії почали закривати традиційні маршрути, якими користувались європейці. Після падіння Акри торгівля Венеції зі сходом майже повністю залежала від північного шляху через чорноморські порти, де позиції генуезців, союзників Візантії були дуже сильними. Не в змозі конкурувати з Генуєю, яка змогла зберегти свої колонії в Приазов'ї та Криму, економіка Венеції зазнала потужного удару. З часів Четвертого хрестового походу візантійські імператори продовжували віддавати перевагу Генуї як торговому союзнику, а не Венеції. Через це в 1291 році Генуя мала достатньо влади в межах Візантійської імперії, щоб заблокувати венеційцям прохід через протоку Босфор, повністю перекривши їм доступ до Чорного моря. Усі ці фактори доповнювались регулярними нападами генуезців на венеційські торгові конвої в Егейському морі, а також відчутними набігами на венеційський Крит. Тепер, після блокади Босфору, набігів на Крит і нападів на венеціанських купців в Егейському морі, а також, під час останнього шквалу генуезької агресії, набігу на венеціанський квартал у Константинополі в 1295 році, що супроводжувався арештом уцілілих венеційців візантійським імператором Андроніком II Палеологом (правив 1282—1328), у венеційців не було іншого вибору, окрім як формально помститися, оголосивши війну обом юридичним особам того ж року. Готуючись до війни з Генуєю, Венеція вступила у союз із Пізою і звернулася до багатих сімей міста з проханням здійснити фінансування військового флоту. Постійне суперництво між двома містами призвело до зіткнень у 1291 році та офіційного відновлення війни у 1294 році. Венеційські перемоги на початку війни були затьмарені пізнішими перемогами Генуї та загальним військовим успіхом генуезців, незважаючи на серйозні втрати їхнього флоту. Перебіг війни 4 жовтня 1294 року венеційський флот вийшов у похід проти генуезців. Зіткнення між сторонами відбулось біля порту Лаяццо (сучасний Айас) в Кілікійській Вірменії. Падіння останніх Леванті останніх контрольованих хрестоносцями портів — Антіохії (1268) та Акри (1291), збільшили важливість Лаяццо як центру міжнародної торгівлі зі сходом. Генуезці, будучи в меншості, принайтували свої кораблі один до одного, що дозволяло військам переміщуватись між кораблями туди, де була потрібна велика сила. Венеційський адмірал Марко Баседжо, недооцінивши тактику супротивника, атакував генуезьку «платформу» по центру, безуспішно намагаючись розламати її. У результаті венеційці втратили двадцять п'ять галер із шістдесяти восьми та безліч людей, включаючи самого адмірала Баседжо. Скориставшись перевагою, генуезький флот напав на Крит, пограбував Канею (сучасна Ханья) і знищив венеційську ескадру, яка намагалась блокувати Босфор. Протистояння між сторонами перекинулося і в Константинополь, де у 1295 році місцеві генуезькі мешканці зруйнували венеційський квартал і вбили багатьох венеційських мирних жителів. Незважаючи на візантійсько-венеційське перемир'я 1285 року, візантійський імператор Андронік II Палеолог негайно підтримав своїх генуезьких союзників, заарештувавши венеційців, якім вдалось врятуватись під час різанини, включаючи венеційського байло Марко Бембо. Низка поразок пробудила Венецію, і вона за короткий термін спорядила флот із сорока галер під командуванням адмірала Ружері Морозіні Малабранки. Внутрішній громадянський конфлікт у Генуї перешкодив розгортанню великого флоту в 1296 році і венеційський флот під командуванням Морозіні, який не зустрів протидії, здійснив напад на головні генуезькі поселення в східному Середземномор'ї. Морозіні попрямував до Константинополя, спалюючи дорогою всі грецькі і генуезькі кораблі. На узбережжі Малої Азії Морозіні спалив генуезькі копальні Дзаккарія поруч з Фокеєю, після чого напав на генуезьку факторію в Галаті на протилежному від Константинополя стороні затоки Золотий Ріг і також спалив її. Після цього венеційський флот підійшов до палацу візантійського імператора та знищив його галеру. Андронік, пам'ятаючи про Четвертий хрестовий похід і боячись втратити місто, незабаром уклав мир із Венецією, домовившись про звільнення всіх ув'язнених венеційців, швидке повернення їхнього конфіскованого майна та виплату великої суми компенсації за збитки, завдані венеційським мешканцям столиці. Друга флотилія венеційців, якою командував Джованні Сорандзо, за підтримки Трапезундської імперії в 1296 прорвала генуезьку блокаду Босфору, увійшла в Чорне море і захопила Кафу11121314. У 1297 році вже венеційці уникали битв, але їм довелось битися в 1298 році, коли генуезький флот під командуванням Ламба Доріа увійшов в Адріатику і наблизився до самої Венеції, загрожуючи венеційським лініям постачання. В битві при Курцолі (сучасна Клорчула, Хорватія), найбільшій битві цієї війни, генуезький флот Ламба Доріа завдав венеційцям розгромної поразки, зумівши потопити 65 із 95 венеціанських суден, при цьому 9 000 венеційців загинули, а ще 5 000 було захоплено в полон, серед них адмірал Андреа Дондоло (син венеційського дожа Джованні Дондоло). Однак генуезці, які також зазнали значних втрат і були стурбовані триваючим внутрішнім конфліктом у Лігурії, не продовжили наступ на саму Венецію, а повернулися додому і в 1299 році за посередництвом міласького герцога було укладено компромісний Міланський мирний договір, який поклав кінець безрезультатній чотирирічній війні і залишив Венеції свободу продовжувати боротьбу проти Візантії. Саме на цій війні Марко Поло, воюючи за рідну Венецію, потрапив у полон і перебуваючи у генуезькій в'язниці надиктував свої мемуари про подорож до Китаю. Примітки Джерела * *

13a4fc1d78588025b15cff34cc205cff8feb64b0

Гела (персонажка) Гела, також Хела (, ) — вигадана суперлиходійка, що з'являлася в американських коміксах видавництва Marvel Comics. Вона заснована на богині Гель з германо-скандинавської міфології. Вперше персонажка була адаптована Стеном Лі та Джеком Кірбі в коміксі «Journey into Mystery» #102. Гела — асґардійська богиня смерті, яка служить правителькою Гельгейму та Ніфльгейму. Гела зазвичай зображується як супротивник супергероя Тора. Гела, асґардійська богиня смерті, править двома з дев'яти царств: Гельгеймом, країною мертвих, і Ніфльгеймом, країною вічного льоду. Простим дотиком вона може спричинити загибель богів, але мета Гели — отримати душі асів, а також їхніх послідовників. Вона відома своїм ревнивим гнівом, жагою до правління Вальгаллою та вічним пошуком душ Тора та Одіна. Хоча, оскільки вона має владу і над життям, вона може бути прощаючою, коли йдеться про справи серця та особисту жертовність, відновлюючи душі, коли це зігріває темні куточки її серця — або коли це допомагає перемогти своїх суперників. Гела дебютувала в кіно у фільмі кіновсесвіту Marvel «Тор: Раґнарок» (2017), яку зіграла Кейт Бланшетт. Історія публікації Суперлиходійка була адаптована з норвезьких міфів Стеном Лі та Джеком Кірбі й вперше з'явилася в коміксі «Journey into Mystery» #102 (березень 1964). Вигадана біографія Раннє життя Гела — дитина бога лиха Локі та велетиці Анґрбоди. Обличчя Гели змарніле і зотліле, бо вона містичним чином народилася напівмертвою, але носить плащ, який приховує цю недосконалість, і в ньому вона здається прекрасною жінкою. У цьому плащі міститься велика частина її сили — так само як Мйольнір уособлює божественність Тора. Королева Гелу За переказами, три асґардійські богині долі, Норни, попередили асів про те, що Гела стане для них великою небезпекою. Одін, правитель Асґарду, постановив, що в день свого повноліття Гела стане богинею й володаркою духів померлих. Ці духи перебували в потойбічних царствах Гель і Ніфльгейм, ще двох з Дев'яти світів, обома з яких правила Гела. Однак сам Одін безпосередньо керував душами асів та їхніх людинопоклонників, які загинули в бою як герої та наказав побудувати у віддаленому куточку Асґарду палац Вальгаллу для їхнього розміщення. Друга світова війна Під час Другої світової війни свідомість Гели контролювали нацисти й вона була змушена воювати з Нападниками (команда супергероїв). Тор З давніх-давен Гела прагнула підпорядкувати собі якомога більше душ асів, а особливо жадала володіти душами Одіна та його сина Тора, але під час їхньої першої зустрічі, коли Тор запропонував своє життя в обмін на життя леді Сіф, яка була полонянкою Гели, богиня була вражена благородством юного бога грому і відпустила їх обох. Коли Гарокін помер, аси приготували його тіло, щоб його забрав Жеребець Долі. Всі вони зібралися, щоб дочекатися прибуття Гели, яка має супроводжувати його до Вальгалли. Коли здавалося, що Тор був убитий Руйнівником, його тіло відвідала Гела, яка прийшла забрати його душу. Однак, перш ніж вона змогла торкнутися Тора своїм смертельним дотиком, його ще живе тіло спроєктувало астральний образ, який залишився її рукою. Потім він повернув своє тіло, щоб перемогти Руйнівника. Коли леді Сіф була поранена в бою, її та Тора відвідала Гела, яка прийшла забрати Сіф до Вальгалли. Тор відмовився дозволити Гелі забрати свою кохану, а коли Гела спробувала заманити Тора приєднатися до воїнів мертвих у Вальгаллі, він відмовився, навіть коли його покликав приєднатися до них його давній ворог Гарокін. Отримавши відмову, Гела пішла, залишивши Тора обмірковувати ситуацію. Примітки Посилання * Hela на вебсайті MarvelDirectory * Character Gallery Hela на вебсайті Marvel Database, Fandom * Hela на вебсайті Marvel Database, Fandom * Hela на вебсайті Comic Vine

dbc047bfbe83c18fbaad0cdc8c4c527a2076a14c

Psammophilus Psammophilus — рід агамідових ящірок, поширених в Індії. Хоча назва роду в перекладі з грецької означає «люблячий пісок», вони зустрічаються в скелястих місцях існування. Види * Psammophilus blanfordanus * Psammophilus dorsalis Примітки

18d4d45f4553c121f441e5f71bfa452db4e10186

Автоматична гвинтівка Knötgen Автоматична гвинтівка Knötgen це двоствольна німецька автоматична гвинтівка. Кулемет розроблений на базі цієї гвинтівки мав назву Knötgen maschinengewehr. Автоматична гвинтівка Knötgen являла собою двоствольний легкий кулемет з магазинним живлення та напіввільним затвором. Вона мала два затвори та пружинний буфер, а також важіль для зведення розташований в прикладі. Примітки

04fda2c1c995c99590d8d89d2744a980f20075f2

Короткохвостий вугор Короткохвостий вугор (Coloconger) — єдиний рід родини Колоконгерові (Colocongridae). Належить до ряду вугроподібних (Anguilliformes), підряд конгеровидні (Congroidei). Включає 9 видів морських вугрів, поширених в Атлантичному, Індійському та західній частині Тихого океану. Найменш видовжені серед вугроподібних риби, якщо не рахувати Protanguilla. Тіло коротке, приземкувате, морда тупа, анальний отвір розташований у задній частині тіла. Бічна лінія повна, більшість її пор знаходиться в коротких трубочках. Грудні плавці добре розвинені. 142—163 хребця. Зуби на вомері відсутні. Види: * Coloconger cadenati * Coloconger canina * Coloconger eximia * Coloconger japonicus * Coloconger maculatus * Coloconger meadi * Coloconger raniceps * Coloconger saldanhai * Coloconger scholesi Джерела * Joseph S. Nelson, Terry C. Grande, Mark V. H. Wilson. Fishes of the World, 5th Edition. John Wiley & Sons, 2016, p. 145 ISBN 978-1-118-34233-6 * * Species in the genus Coloconger in Eschmeyer's Catalog of Fishes, Online Version, Updated 1 Nov 2022. Fricke, R., Eschmeyer, W.N. & Van der Laan, R. (eds) 2022. California Academy of Sciences

21b3c32ab10c09a7a27f4652aa56556663f67e08

Mastodonsauroidea Mastodonsauroidea — викопна надродина темноспондилів. Прісноводні хижаки, одні з перших тварин що зайняли цю нішу після пермського вимирання і досягли значного екологічного успіху. Відомі виключно з тріасу, поширені в обох півкулях. Раніше вважалося, що вони не дожили до кінця тріасу. Проте нещодавно в Німеччині було вперше виявлено рештки мастодонзавроїда із ретських покладів. Розміри представників цієї групи варіювалися, нерідко зустрічалися тварини понад 2 метри у довжину, однак деякі могли досягати 5 метрів чи більше і визнаються одними із найбільших (якщо не найбільшими) відомими амфібіями. Філогенія Положення серед стереоспондилів на основі праць Yates & Warren (2000) та Damiani (2001).

093bcf824e9b470c841276b400fd19c8da1c0a90

Ірині Чараламбіду Ірен Хараламбіду (;  — кіпрська журналістка та політик. У 2011 році була обрана депутатом у виборчому окрузі Нікосії від AKEL, переобрана в 2016 році. Походження та навчання Ірен Хараламбіду народилася в Лімассолі 19 березня 1964 року. Вона вивчала психологію в Університеті Нікосії та журналістику в Середземноморському коледжі в Афінах. Кар'єра Журналістика Ірині Чараламбіду працювала журналісткою в газеті «Ігри», в «Елефтеротипії», також співпрацювала з газетою «Кирика». Вона була директором зі зв'язків з громадськістю туристичної організації «Луї». Вона багато років працювала на Cyprus Broadcasting Corporation, де була ведучою одного з найпопулярніших шоу того часу «Pleasant Saturday Night». Також працювала на телеканалах «Логос» та «ANT1 Кіпр». Протягом 2005—2011 років Ірині була відповідальною за дослідження, журналістський супровід та презентацію політики телевізійного мовлення РІК «Ми це обговорюємо». Президент Республіки Кіпр Деметріс Христофіас провів свій перший президентський звіт на цьому шоу в грудні 2008 року. Література У 2007 році Ірині Чараламбіду опублікувала свою першу книжку під назвою «Про що ми говорили», а в січні 2011 року — другу книжку «Білі сторінки кіпрського випуску», де здійснила політичний аналіз подій сучасної політичної історії Кіпру. Презентацію книжки здійснив Президент Республіки Кіпр Дімітріс Христофіас. Політика У 2011 році Ірині Чараламбіду обрали членом виборчого округу Нікосія від AKEL. Вона входить до складу парламентського комітету з питань інституцій, цінних паперів та адміністрування, постійного комітету Палати з розвитку та контролю державних витрат і парламентського комітету з питань охорони здоров'я. 22 травня 2016 року її переобрано знову в Нікосію від AKEL. Їй вдалося на цих національних виборах набрати найбільшу кількість голосів. У новому законодавчому органі вона обіймає посаду заступника голови Постійного комітету Палати представників з розвитку та контролю державних витрат, а також вона член комітетів установ, цінних паперів та управління, охорони здоров'я та захисту прав людини. Особисте життя Ірині Чараламбіду одружена з Андросом Папапавлу. У шлюбі народилося двоє синів. Примітки

1757dd6db8a499b2e0504380c0a0f9e43d4164f7

Давид Демчук Давід Демчук () — канадський драматург і прозаїк, який у 2017 році отримав номінацію на премію Scotiabank Giller за свій дебютний роман «Кістяна мати». Біографія Народився у Вінніпезі, Манітоба, у родині українського походження. У 1984 році він переїхав до Торонто, Онтаріо. Серед його п'єс «Розалі співає сама» (1985), «Якщо Бетті воскресне» (1985), «Дотик» (1986), «Світ, у якому ми живемо, обертається так, що здається сонце сходить» (1987), "Залишся (1990), «Приєднати» (1991), «Злодії в ночі» (1992) і «Сила винаходу». У 1986 році він отримав спеціальну премію Дори Мейвор Мур за фільм «Дотик». У 1992 році «Дотик» було включено до Making Out, першої антології канадських п'єс гей-письменників, поряд із творами Кена Гарнама, Скай Гілберта, Деніела МакАйвора, Гаррі Рінтула та Коліна Томаса. Після середини 1990-х років Демчук перестав писати нові п'єси, зосередившись на роботі в Канадській радіомовній корпорації та написанні сценаріїв для радіо, кіно та телебачення. У 1999 році він написав радіодраму «Аліса в кіберпросторі», сучасну переробку "Аліси в Країні Чудес, яка транслювалася в десяти епізодах на радіо CBC «Цього ранку». Його інші радіодрами включали «Аляску», «Острів доктора Моро» та «Зимовий ринок». У червні 2012 року він став автором онлайн-журналу «Torontoist». «Кістяна мати» був опублікований у 2017 році у ChiZine Publications. Це був перший роман на тему жахів, який отримав номінацію на премію Гіллера, нагороду, яку частіше асоціюють із традиційною літературою, а не з жанровою фантастикою. Книга увійшла до короткого списку фіналістів Премії amazon.ca за перший роман 2018 року. Його новий роман, «RED X», опублікований Strange Light, відбитком Penguin Random House, вийшов 31 серпня 2021 року. Посилання

03ef8e80fa4ac449a67ed43609b72b3739339dac

Валієва Валієва — українське прізвище, жіноча форма прізвища . Відомі носії * Валієва Ганна Анатоліївна (. 1984) — український живописець та графік, член Національної спілки художників України (НСХУ) (2008). * Валієва Каміла Валеріївна (нар. 2006) — російська фігуристка (етнічна татарка), що виступає в одиночному фігурному катанні. Примітки

53da33736454477fd0f93d06556ff2358f85046f

Бальдер Хоробрий Бальдер Хоробрий () — вигаданий персонаж, що з'являвся в американських коміксах видавництва Marvel Comics. Бальдер заснований на божестві, на ім'я Бальдр, з германо-скандинавської міфології. Історія публікації Бальдер вигаданий сценаристом-редактором Стеном Лі та художником Джеком Кірбі. Персонаж вперше з'явився в коміксі «Journey into Mystery» #85 (жовтень 1962). Видання Назва Випуски Дата публікації ISBN Thor: Balder The Brave Balder the Brave #1-4 та Thor #360-362 Вересень 2009 Thor by Walt Simonson Omnibus Balder the Brave #1-4 та Thor #337-355, #357-369, #371-382 Жовтень 2017 Thor by Walter Simonson Vol. 3 Balder the Brave #1-4 та Thor #357-363 Травень 2018 Поза коміксами Телебачення * Бальдер з'являється в сегменті «Могутній Тор» у мультсеріалі «Супергерої Marvel», озвучений Крісом Віґґінсом. * Бальдер з'явився в мультсеріалі «Людина-павук та його дивовижні друзі» в епізоді «Помста Локі!». * Бальдер з'явився в мультсеріалі «Месники: Могутні герої Землі», озвучений Ноланом Нортом. * Бальдер з'явився в мультсеріалі «Супергеройське шоу» в епізоді «Воістину, як відрікся Могутній», де персонажа озвучував Тревіс Віллінгем. * Бальдер з'явився в мультсеріалі «M.O.D.O.K.» в епізоді «Оповідання з Великої війни Бар-Міцва!». Кіно * Бальдер з'явився в «Галк проти Тора», озвучений Майклом Адамтвейтом. Відеоігри * Бальдер Хоробрий був у відеогри «Marvel: Ultimate Alliance», озвучений Дейвом Віттенберґом. Іграшки * Бальдер — 153-тя фігурка в «The Classic Marvel Figurine Collection». Примітки Посилання * * The Official Site for Thor Comics * Balder Odinson на вебсайті Marvel Database, Fandom

03db4f9ec69a3652a8a94004b9322a7d76a6bb47

Марта Гіллерс Марта Хіллерс (нім.  Marta Hillers; 26 травня 1911, Крефельд, Німецька Імперія — 16 червня 2001, Базель, Швейцарія) — німецька журналістка, найбільш відома як автор щоденників «Жінка в Берліні», в яких розповідала про масові зґвалтування під час Другої світової війни солдатами червоної армії. Біографія до війни Після відвідування місцевих шкіл, вона навчалася в Парижі в Сорбонні. Пізніше вона багато подорожувала Європою, включаючи Радянський Союз. Крім рідної німецької, вона розмовляла французькою. Марта працювала журналісткою у Берліні, писала для журналів і газет. Марта Гіллерс виконувала певну незначну роботу для нацистського режиму, але вважається, що членом партії не була. після війни Одружується, цікаво, що невідомо хто її чоловік, але про факт, що він був свідчать листи. Ймовірно, це не були щасливі стосунки, про це відомо із особистого листування. Також вона полишає журналістську діяльність та переїжджає до швейцарського містечка Базель, де у 2001 і помирає. Історія книги «Жінка в Берліні» «Жінка в Берліні» була Марти Гіллерс єдиною великою працею. Ім'я Марти Гіллерс розсекретили лише 2003-го, через два роки після її смерті, до того книжка виходила під іменем Анонім. У росії восени 2021 року її внесли до списку екстремістських. Книга була екранізована як німецький художній фільм під назвою Anonyma. Вперше він був випущений у Німеччині та Польщі. В українському перекладі « Безіменна». Про що книга?Вона описує події від 20 квітня до 22 червня 1945 року в Берліні. Впродовж восьми тижнів, з 20 квітня по 22 червня 1945 року, 34-літня берлінська журналістка, залишившись із невеликою групою сусідів у багатоквартирному будинку без їжі, електрики, газу й води, провадила щоденні записи свого досвіду виживання у плюндрованому Червоною Армією місті. Особливо тематизуються масові зґвалтування німецьких жінок представниками Червоної армії. Вона стала голосом безсловесних мільйонів жінок, яким випало відбудовувати життя з руїн, у матеріально й морально знищеному світі. Видання1954 року з'явилося перше англійське анонімне видання книжки, яке було опубліковане в США і привернуло до себе велику увагу. Невдовзі книжка була видана нідерландською, італійською, данською, шведською, іспанською та японською мовами. 1959 року книжка була видана анонімно і в Німеччині, але не мала жодного розголосу. На підставі негативних відгуків, отриманих у Німеччині, та звинувачень у тому, що вона образила честь німецьких жінок, вона відмовилася від публікації будь-яких нових видань за життя. Саме тому книжка «Жінка в Берліні» була перевидана в Німеччині лише 2003 року, через два роки після смерті авторки. Книжка привернула до себе величезну суспільну увагу в країні та загалом на Заході. І тільки тоді спомини привернули до себе велику кількість уваги у всьому світі і книжка займала топові позиції в німецькому списку бестселлерів. Український переклад Переклала книгу: Роксоляна Свято. Але вплинула на те, щоб цей переклад існував Оксана Забужко. Саме вона була тим медіатором між перекладачем і видавноцтвом, завдяки чому і було все реалізовано. Вона казала:Це не про жахи, а про те, як пережити ці жахи, надихаюча книга. Під час читання книги, мені потрібно було робити перерви, щоб закурити цигарку. І під час одного з курінь, я зрозуміла, що зроблю все, щоб ця книжка була перкладена моєю мовою і була в моїй країні. Примітки ==Література== *Yuliya von Saal: Anonyma: Eine Frau in Berlin. Geschichte eines Bestsellers. In: Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte. 67 (2019), S. 343–376. *Clarissa Schnabel: Mehr als Anonyma - Marta Dietschy-Hillers und ihr Kreis. Books on Demand, Norderstedt 2015 (2. Auflage), ISBN 978-3-7347-8825-3. *Jens Bisky: Wenn Jungen Weltgeschichte spielen, haben Mädchen stumme Rollen / Wer war die Anonyma in Berlin? Frauen, Fakten und Fiktionen / Anmerkungen zu einem großen Bucherfolg dieses Sommers. In: Süddeutsche Zeitung. 24. September 2003. *Christian Esch: Die Süddeutsche Zeitung enthüllt die Identität der „Anonyma“ von Berlin, Enzensberger antwortet: Eine belanglose Person? In: Berliner Zeitung. 25. September 2003. *Luke Harding: Row over naming of rape author. In: The Guardian. 5. Oktober 2003. *Götz Aly: Ein Fall für Historiker: Offene Fragen um das Buch „Eine Frau in Berlin“. In: Süddeutsche Zeitung. 18. Oktober 2003. *Josef Kanon: My City of Ruins. In: The New York Times. 14. August 2005, book review section S. 12. Siehe auch Christoph Gottesmann, Wien, Leserbrief. In: The New York Times, Sunday book review section, 11. September 2005, S. 6.

095cf59a9777d5019552732086d014e552d1111e

Круїзний туризм Круїзний туризм — розкішна форма подорожі, яка передбачає відпустку на круїзному судні за системою «все включено» тривалістю щонайменше 24 години, із встановленим і конкретним маршрутом, у якому круїзне судно заходить до кількох портів чи міст. Характеризується концентрацією великої кількості людей, які відвідують одне й те саме місце одночасно. Такий вид туризму є популярний у всьому світі, але він також може мати серйозний вплив на природне середовище та обмежені економічні вигоди для приймаючих напрямків. Величезний круїзний лайнер відвідує гавань Сідней-Брідж Історія круїзного туризму Круїзний туризм відноситься до відпочинку, який повністю або частково базується на круїзному судні. Це дає змогу туристам відчути багатоцентровий відпочинок, завдяки якому вони проводять час у різних напрямках протягом своєї подорожі. Круїзні судна варіюються від невеликих яхт до великих кораблів і можуть проходити по океану, річці або фіордам. Це вид туризму, що охоплює всі аспекти індустрії туризму - розміщення, транспорт, гостинність і ''пам'ятки. Перший помітний круїз для відпочинку розпочався з утворенням Peninsular & Oriental Steam Navigation Company у 1822 році. Хоча компанія починала як судноплавна компанія лінія, невдовзі вона представила рейси туди й назад до ряду напрямків. Протягом наступного століття все більше круїзних лайнерів почали з’являтися по всьому світу, і наприкінці 19 століття Альберт Баллін, директор Hamburg-America Line був першим, хто відправив свої трансатлантичні кораблі в тривалі південні круїзи. У 1980-ті роки, було побудовано перші «мегакораблі», і круїзні лайнери які мають широкий спектр бортових функцій та обслуговують будь-який куточок земної кулі. Круїзні компанії Існує широкий спектр круїзних компаній, хоча на ринку в основному домінують «велика п’ятірка»: Cunard Круїзи Cunard працюють понад 180 років і спеціалізуються на розкішних круїзах зі своєю відомою службою White Star Service. Ця офіційна і традиційна круїзна компанія ідеально підходить для пар і людей старшого покоління. Royal Caribbean Royal Caribbean Cruises є провідною інноваційною круїзною компанією, яка користується популярністю серед широкого кола круїзних туристів, включаючи сім’ї, пари та індивідуальних мандрівників. Круїзи P&O Це найпопулярніша круїзна компанія у Великобританії.'' Вона підходить для цілого ряду типів клієнтів, включаючи сім'ї та пари, і пропонує традиційні круїзні продукти та послуги. Norwegian Cruise Line Ще одна круїзна компанія, популярна серед круїзних туристів з Великобританії. Norwegian Cruise Line пропонує обслуговування в американському стилі на борту своїх кораблів. Princess Cruises Круїзи Princess пропонують навколосвітні плавання, використовуючи традиційний круїзний підхід в американському стилі. Круїзи Princess популярні в усьому світі серед пар, сімей і мандрівників преміум-класу. Найбільший круїзний лайнер у світі На даний момент найбільшим круїзним лайнером є Symphony of the Seas. Цей корабель має довжину 361,011 метрів (1184,42 футів) і валову місткість 228 081 на 18 палубах. Корабель може вмістити 5518 пасажирів при двомісному розміщенні до максимальної місткості 6680 пасажирів, а також 2200 осіб екіпажу. Круїз має; * 18 колод * 22 ресторани * 24 басейни * 2759 кают * Парк із понад 20 000 тропічних рослин центр Корабель Royal Caribbean International оголосив, що розпочне роботу свого нового Wonder of the Seas у 2022 році. Це судно матиме довжину 1188 футів, ширину 217 футів і матиме 18 палуб і 2867 кают. Wonder of the Seas відправлятиметься 7-ночними маршрутами до східного та західного Карибського басейну. Обладнання судна У сучасних круїзах на борту є такі зручності: * Магазини * Казино * Спа * Басейн * Театр * Кіно * Фітнес центр * Ресторани * Бари Види круїзного туризму Річковий круїз Багато напрямків є популярними для річкових круїзів. Річковий круїз відрізняється від океанського, оскільки пасажири знаходяться близько до берега, а круїз зосереджений більше на огляді визначних пам’яток і краєвиді. Інфраструктура на борту річкового русла зведена до мінімуму та обмежена через менший розмір корабля. Круїзні лайнери вміщують не більше 100-200 пасажирів, тоді як океанські круїзи можуть вміщувати багато тисяч. Експедиційний круїз Експедиційний круїз менший за своїм масштабом. Мета експедиційного круїзу - взяти участь у комплексному освітньому досвіді. Спеціалізуються на подорожах, які пропонують враження від природи в таких регіонах, як Північна Європа, Аляска чи Арктика. Мега круїз Мегакруїзи – це найбільші круїзні лайнери. Це новий клас круїзних суден, які зосереджені на максимальному збільшенні місткості та послуг на борту. Деякі мегакруїзи можуть вмістити більше 5000 пасажирів. Серія Oasis, побудована Royal Caribbean International, Oasis, Allure, Harmony та Symphony of the Seas, може вмістити близько 6700 осіб. Яхта Круїз на яхті є малим за масштабом, якщо порівнювати форму круїзу з розкішним або мега-круїзом. Однак круїз на яхті може бути схожим на круїз класу люкс, оскільки це дуже дорогий вид круїзного туризму. Може мати дуже високі стандарти обслуговування та зручностей на борту. Яхти вміщують менше пасажирів, ніж інші круїзні судна, і зазвичай сім’я чи група людей орендує всю яхту та здійснює круїз морем. Є багато місць, які популярні для круїзного туризму, наприклад оренда яхти в Греції або оренда яхти в Австралії. Розкішний круїз Багато типів круїзів, зазначених тут, також можна вважати розкішними круїзами. У розкішних круїзах, як правило, вдвічі менша кількість персоналу на кількість пасажирів і обслуговування преміум-класу. Популярні напрямки Карибський круїз Карибські круїзи є популярним вибором для круїзних туристів, оскільки погода в Карибському басейні хороша цілий рік. Індустрія круїзного туризму в Карибському басейні велика, економічні та екологічні наслідки часто є центром дискусій серед науковців і практиків. Cruise Tourism in the Caribbean: Selling Sunshine  чітко окреслює ці проблеми. Круїз по Нілу Річковий круїз стає все більш популярним вибором круїзу серед круїзних туристів. Є багато способів здійснити круїз по Нілу. Круїзи різняться за тривалістю, найчастіше круїзи тривають від 3 до 7 днів, але також можуть тривати до 14 днів. Круїз по Нілу вважається одним із найкращих круїзів у світі. Круїз по Янцзи Будучи третьою за довжиною річкою в світі, вздовж Янцзи курсує майже сотня круїзних суден. Це спосіб оглянути деякі визначні пам’ятки сільської місцевості Китаю, і є популярний серед китайських внутрішніх туристів. Круїз навколо світу Навколосвітні круїзи можуть коштувати від 9000 фунтів стерлінгів і вище. Деякі з найрозкішніших кругосвітніх круїзів можуть коштувати до 200 000 фунтів стерлінгів на людину. Зазвичай вони тривають приблизно 90-120 днів і дозволяють пасажирам сідати та висаджуватися в різних місцях по дорозі. Арктичний круїз Арктичні круїзи називають формою туризму вимирання, коли пасажири подорожують до Арктики, щоб спостерігати за дикою природою чи культурою. Більшість людей, які відправляються в арктичний круїз бажають досліджувати дику природу та ландшафти віддалених місць. Переваги та недоліки Круїзний туризм – це вид туризму, який зростає у всьому світі. Ця галузь не лише безпосередньо отримує великий дохід, але завдяки різноманітним галузевим партнерствам та інтеграції також має потенціал для отримання значних фінансових прибутків. Однак реальність полягає в тому, що ця економічна вигода поглинається переважно великими корпораціями, які володіють цими круїзними суднами, і економічна вигода від круїзного туризму для місць призначення, які приймають туристів є дуже мала. Оскільки всі їхні потреби задовольняються на борту, круїзні туристи зазвичай витрачають небагато грошей у місцях, які вони відвідують, а це означає, що місцеві жителі отримують небагато винагород за цей вид туризму. Крім того, круїзний туризм може мати руйнівний вплив на природне середовище, коли кораблі причалюють на мілководді або коли сміття не утилізується відповідально. Велика кількість туристів, які відвідують пункт призначення одночасно, може мати негативні наслідки, оскільки надмірний туризм є окремою проблемою в усьому світі, яка часто є результатом круїзного туризму. Майбутнє круїзного туризму Незважаючи на пандемію COVID-19 і повільні темпи відновлення, прибережний і морський туризм залишається одним із секторів світової економіки, що найшвидше розвивається. Для малих острівних держав, що розвиваються (SIDS), туризм, включаючи круїзний туризм, є головною рушійною силою економічного зростання та створення робочих місць, основним засобом заробітку іноземної валюти та має вирішальне значення для забезпечення економічної стійкості. У майбутньому основною проблемою сталого розвитку сектора, особливо для прибережних держав і вразливих СРДС, таких як країни Карибського басейну, буде ступінь, до якого міжнародне співтовариство (як державне, так і приватне) прийме рішучі дії щодо зміни клімату в океані. Наскрізні міркування сталого розвитку, такі як захист екосистеми, зменшення забруднення та пластикових відходів, Збереження біорізноманіття та інвестиції в зелені технології в рамках блакитної економіки обов’язково мають бути включені в розвиток індустрії круїзного туризму та туризму в цілому. Океани забезпечують внутрішній і міжнародний туризм для майже 200 країн і заморських територій. У всьому світі ринкова вартість морських і прибережних ресурсів і промисловості оцінюється в 3 трильйони доларів США на рік, або близько 5 відсотків світового валового внутрішнього продукту, тоді як внесок економіки океану в глобальну додану вартість, за консервативними оцінками, становить близько 1,5 трильйона доларів США щорічно, або приблизно 3 відсотки світової доданої вартості. Розвиток прибережного та морського туризму є важливою складовою блакитної економіки та її здатності допомогти досягти Цілей сталого розвитку (ЦСР). Це стосується не лише збереження та раціональне використання океанів, морів і морських ресурсів, а й ролі блакитної економіки в досягненні інших ЦСР. За даними Всесвітньої туристичної організації ООН, круїзний сектор забезпечує 1,2 мільйона робочих місць і щороку приносить у світову економіку 150 мільярдів доларів США. Оскільки глобальна океанічна економіка швидко розширюється, це створює все більше можливостей і викликів для досягнення стійкості в океані та узбережжях, особливо в умовах зміни клімату та поточної пандемії COVID-19. Прибережний і океанський туризм робить значний внесок в економічний розвиток у всьому світі, особливо в країнах Карибського басейну, які сильно залежать від туризму. Сильна залежність від морських і океанських ресурсів є життєво важливою для вражень, які отримують круїзні пасажири. За даними Міжнародної асоціації круїзних ліній (CLIA), у 2018 році підгалузь круїзів внесла 150,13 мільярда доларів США у світову економіку, тоді як у 2019 році цей сектор склав 154,46 мільярда доларів США. На національному рівні у 2019 році круїзний туризм приніс 21,6 мільярда ямайських доларів в економіку Ямайки через туристичні рекреаційні послуги, послуги харчування та напоїв, послуги пасажирського транспорту, а також рекреаційні та культурні послуги. Важливо збалансувати економічні вигоди, які можна отримати від блакитної економіки, з належним збереженням і сталим використанням ресурсів, а також соціальним впливом на прибережні громади. Період 2010–2020 ознаменувався найшвидшим зростанням круїзної індустрії в усьому світі, що мало значний вплив на морське та прибережне середовище. До пандемії COVID-19 економіка Ямайки заробляла в середньому 174,5 мільйона доларів США завдяки круїзному туризму. У 2020 році валютні надходження від круїзного туризму склали 45,5 млн доларів США. Однак, коли країни переживали економічний вплив пандемії, спостерігалися благотворні наслідки «антропаузи» для навколишнього середовища. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, енергетичні викиди скоротилися на 7 відсотків, а навантаження на навколишнє середовище, пов’язане із сільським господарством, зменшилося на 2 відсотки. Також потрібно враховувати вплив круїзного туризму на навколишнє середовище, оскільки круїзні судна є основним виробником неочищених стічних вод та інших забруднюючих речовин, які загрожують виживанню океану. Програма ООН з навколишнього середовища визначила круїзні судна як одне з основних джерел забруднення морських екосистем. Крім того, за оцінками Агентства з охорони навколишнього середовища США, відходи круїзних суден коливаються від 2,6 до 3,5 кілограмів на людину щодня. Поводження з відходами регулюється Міжнародною конвенцією про запобігання забрудненню з суден. Океан необхідно підтримувати в первозданному стані, необхідно впроваджувати ефективні методи поводження з твердими відходами та суворо дотримуватися епідеміологічних стандартів, щоб забезпечити безпеку здоров’я. Незважаючи на те, що круїзний туризм може завдати шкоди навколишньому середовищу, він також має потенціал для підтримки сталого океанського туризму. З цією метою круїзний туризм повинен враховувати вплив на навколишнє середовище, вантажопідйомність, соціальну відповідальність та інтеграцію туризму в місцеву спільноту. Особливу увагу слід приділяти факторам навколишнього середовища, які сприяють процвітанню індустрії круїзів. Окрім проблем із забрудненням, уроки, отримані з пандемії, вимагають, щоб круїзна індустрія ретельно керувала протоколами охорони здоров’я, щоб гарантувати безпечний, захищений і бездоганний досвід для мандрівника. Крім того, екскурсії на суші, пам’ятки та досвід, пов’язані з круїзним туризмом, повинні бути структуровані таким чином, щоб забезпечити дотримання екологічних стандартів і практики. Це також гарантує налагодження партнерства з місцевими громадами, оскільки культурні цінності споживаються круїзерами. Цей підхід був активно продемонстрований в історичному місті Фалмут, де Адміністрація порту Ямайки у партнерстві з Міністерством туризму та Королівськими карибськими круїзними лініями реалізувала кілька проектів, щоб зробити портове місто більш стійким та інклюзивним. Постійні консультації із зацікавленими сторонами між різними організаціями та спільнотами визначили пріоритетні сфери для інвестицій із значними соціально-економічними можливостями. Деякі з пріоритетних ініціатив включають реконструкцію Водної площі в центрі міста, а також покращення та збереження інфраструктури спадщини, покращення дренажу та озеленення вулиць. Адміністрація порту також допомогла відновити новий фермерський ринок, вартістю 500 мільйонів японських доларів, щоб покращити враження відвідувачів від покупок у місті. Влада також побудувала ремісниче село, щоб полегшити офіційне оформлення 90 ремісників. Ці постачальники пройшли навчання та зареєстровані, а також було створено асоціацію для представлення їхніх інтересів. Створення служби велогонок сприяло інтеграції містян у круїзний досвід. Незважаючи на наслідки, пандемія надала можливості для посилення життєздатності та стабільності круїзної індустрії. Це дало можливість переглянути діяльність галузі та її вплив, щоб розробити стратегії та політику для ефективного управління збоями. У зв’язку з цим CLIA повідомила про свій намір до 2027 року мати 26 круїзних суден, що працюють на зрідженому природному газі (ЗПГ), 81 відсоток світових потужностей оснащено передовими системами очищення стічних вод і 174 круїзних судна з підключенням до берегової мережі. Круїзний порт Монтего-Бей забезпечує ЗПГ для суден, але лише для кількох круїзних суден. Прибережне електропостачання також доступне в Монтего-Бей. Очікується, що круїзна індустрія повернеться з більш стійкою, спрощеною та ефективною моделлю, яка приділятиме більше уваги дотриманню протоколів для управління ризиками та збереження та захисту операцій галузі, а також морських і океанських ресурсів, від яких вона залежить. Діяльність круїзної індустрії на Ямайці повинна суворо відповідати нормам Міністерства охорони здоров’я та добробуту, а також протоколам охорони здоров’я та безпеки щодо COVID-19 Міністерства туризму. Оскільки світ починає готуватися до виходу з пандемії, одним із найважливіших факторів є громадське здоров’я та безпека. Суворі заходи та протоколи для громадської охорони здоров’я та безпеки повинні бути встановлені у партнерстві з охороною здоров’я та портовою владою. Узгодження та співпраця між вимогами громадської охорони здоров’я та галузевою практикою необхідні для встановлення та дотримання протоколів і заходів безпеки, особливо тих, що стосуються медичних установ на борту суден. Круїзний туризм має вирішальне значення для економічної стійкості Карибського басейну. Карибський регіон є одним із провідних напрямків океанських круїзів у світі та одним із найприбутковіших місць для круїзів. За матеріалами Caribbean News Digital журналу, на Кариби припадає приблизно 60 відсотків світової частки пасажирів круїзних суден. Карибська туристична організація повідомила, що приблизно 25 мільйонів пасажирів круїзних лайнерів відвідали 24 напрямки Карибського басейну в 2014 році — ця цифра зросла на 11 відсотків у 2015 році. Це відкриває значні можливості для економічного розвитку портів, а також соціального розвитку портових громад. Це дозволить розробити заходи, які дозволять портам і круїзним лініям систематично вирішувати економічні, соціальні та екологічні наслідки галузі. Круїзний туризм і стійкий круїзний туризм може бути трансформаційним інструментом для спільнот, які традиційно були замкнені в культурі мовчання. Інтеграція розвитку круїзного порту в історичному містечку Порт-Роял має на меті перетворити історично багату громаду на стійку спадщину, екологічну та культурну привабливість, одночасно оновлюючи його фізичну інфраструктуру та покращуючи економічні та соціальні умови мешканців. Розвиток зрештою спрямує перетворення міста на єдине із залученням місцевих жителів, а також ефективним управлінням та управлінням чутливими екологічними та природними ресурсами. Протягом усього проекту докладалися узгоджені зусилля для сприяння співпраці між ключовими державними установами та сприяння інтеграції жителів Порт-Рояла в усі розробки. Значною модифікацією проекту, яка виникла в результаті обговорення із зацікавленими сторонами, стало перенесення каналізаційної системи третинного рівня порту на інше місце. Очисні споруди використовуватимуть у своїй діяльності сучасні технології, що дозволить мінімізувати площу будівлі та підвищити ефективність роботи. Майбутнє галузі буде залежати від інвестицій у технологічні досягнення, спрямовані на підвищення ефективності та покращення досвіду, одночасно зменшуючи соціальні та екологічні наслідки. Зараз як ніколи є можливість точно визначити фізичні межі місць призначення, варіювати маршрути подорожей і розробити ефективні проекти збереження та відновлення місць призначення. Урядам потрібно буде пристосуватися до зростаючого попиту на круїзи, забезпечивши наявність необхідних регуляторних та законодавчих механізмів. Просування здорових екологічних практик, стратегій стійкості та систем управління навколишнім середовищем буде важливим для переосмислення індустрії круїзного туризму. Здоров’я та сталість океану мають вирішальне значення для виживання індустрії туризму та нашої планети. У період після COVID-19 спостерігатиметься зростання прибережного та морського туризму, особливо круїзного туризму. Це вимагає впровадження обґрунтованих і надійних стратегій, політики та методів управління, які забезпечують життєздатність і сталість для країн і спільнот, для цього і наступного поколінь. Додаткова інформація * The Cruise Planner – місце для запису всієї інформації та деталей, необхідних для планування ідеального круїзу, з вичерпними списками, робочими аркушами, планувальником круїзу, пропозиціями щодо пакувань, щоденником і журналом. * Cruise Tourism in Polar Regions – у цій книзі критично обговорюються проблеми екологічної та соціальної стійкості круїзної індустрії в полярних регіонах. * Cruise Tourism in the Caribbean: Selling Sunshine – у цій книзі розглядаються обмежені економічні переваги круїзного туризму, його екологічні та соціальні наслідки, наслідки зміни клімату та «надмірний туризм». * Best Cruise Tips: 303 Cruise Hacks Saving You Time, Money & Frustration – посібник, який навчить вас, як отримати максимум від свого круїзного досвіду за якомога менші гроші. * Cruise Ship Tourism – цей академічний текст охоплює економічні, соціальні та екологічні наслідки круїзу, поєднуючи найновіші знання та дослідження, щоб забезпечити вичерпний опис теми. * Cruise Operations Management: Hospitality Perspectives – практичний посібник як для студентів, так і для професіоналів, це вичерпний і контекстуальний огляд гостинних послуг для круїзної індустрії, що надає передумови для круїзної індустрії та питань управління. Див. також * Mariner of the Seas * Oasis of the Seas * Міжнародна асоціація круїзних ліній * Harmony of the Seas * Wonder of the Seas Примітки Джерела * Джонсон Д. Екологічно стійкий круїзний туризм: перевірка реальності. Морська політика. 2002 рік;26:261-270 * Клейн Р.А. Неспокійні моря: соціальна активність і круїзна індустрія. У: Доулінг Р.К., редактор. Туризм на круїзному судні. Воллінгфорд, Великобританія: CABI; 2006. С. 377-388 * Доулінг Р.К. Погляд уперед: майбутнє круїзів. У: Доулінг Р.К., редактор. Туризм на круїзному судні. Воллінгфорд, Великобританія: CABI; 2006. С. 414-434 * UNWTO. Стратегії сталого розвитку круїзного туризму. Доступний з: http://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284417292 * Картрайт Р., Бейрд К. Розвиток і зростання круїзної індустрії. Нью-Йорк: Butterworth-Heinemann; 1999 рік * Yarnal CM, Kerstetter D. Відкидання: дослідження простору круїзного судна, поведінка в групових турах і соціальна взаємодія. Журнал дослідження подорожей. 2005 рік;43(4):368-379 * Світінг ДЖЕН, Уейн С.Л. Змінна хвиля: екологічні проблеми та реакція круїзної індустрії. У: Доулінг Р.К., редактор. Туризм на круїзному судні. Воллінгфорд, Великобританія: CABI; 2006. С. 327-337 * Lester JA, Weeden C. Зацікавлені сторони, природне середовище та майбутнє карибського круїзного туризму. Міжнародний журнал досліджень туризму. 2004;6(1):39-50 * Carić H, Mackelworth P. Вплив круїзного туризму на навколишнє середовище - перспектива з Адріатичного моря. Управління океаном і узбережжям. 2014 рік;102:350-363 * INFLOT. Найкращі морські круїзи. Доступний з:https://inflotcruises.com/ua/news/view/naikrashchi-morski-kruizy Посилання * Інфографіка круїзного судна від Ozcruising * Експедиційний круїз від компанії Ponant до крижаного серця дикої природи * Доступні круїзні спецпропозиції 2022 року * Популярні морські лайнери та новини про круїзну індустрію * Symphony of the Seas

1120b352476490135d159f81132c9e3cbd5f835e

Шаповалов Анатолій Іванович Шаповалов Анатолій Іванович — лівквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Життєпис Народився 6 квітня 1940 року у Кіровограді (зараз — Кропівницький). Трудову діяльність на Чорнобильській АЕС почав у 1978 році. Працював електромонтером релейного захисту електричного цеху. У лютому 1986 року був переведений на посаду старшого чергового електромонтерного цеху. В ніч, під час аварії, працював у складі 5-ї зміни електричного цеху. Ціною свого життя, разом з товаришами-співробітниками, зміг локалізувати пожежу, не давши їй перекинутись на інші блоки станції. Помер 19 травня 1986 року у 6-й Московскій клінічній лікарні від променевої хвороби. Примітки Посилання Загиблі від аварії на ЧАЕС та її наслідків.

deb7a7214854e9a5fe6531bd28c338b76bd00db2

Старогорський потік * Старогорський потік (притока Бистриці) * Старогорський потік (притока Копчянського каналу) Примітки

14c92f1ed042be9856e3c9dbc40d099b0d9b4288

Салангана австралійська Саланга́на австралійська (Aerodramus terraereginae) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Ендемік Австралії. Раніше вважалися конспецифічними зі світлогузими саланганами. Опис Довжина птаха становить 11-12 см, довжина крила становить 107-118,2 мм, вага 10,5-12,5 г. Верхня частина тіла темно0сірувато-коричнева, нижня частина тіла рівномірно сірувата. Пера на лобі і обличчі бліді. Надхвістя блідо-сірувате, іноді більш темне. Хвіст дещо роздвоєний. Представники підвиду A. t. chillagoensis є меншими і блідішими, ніж представники номінативного підвиду, їх середня вага становить 9,39 г. В польоті птахи видають пронизливі голосові сигнали. Також вони використовують низькі металеві клацаючі звуки для ехолокації в печерах. Підвиди Виділяють два підвиди: * A. t. terraereginae (Ramsay, EP, 1875) — північно-східне узбережжя Квінсленда (від річки Клоді на півострові Кейп-Йорк до хребта Юнґелла поблизу Маккая). прибережні острівці , і ; * A. t. chillagoensis Pecotich, 1982 — внутрішні райони на сході Квінсленда (на захід від Великого Вододільного хребта, в районі . Поширення і екологія Світлогузі салангани мешкають на північному сході Австралії, в саванах і тропічних лісах, серед скель, переважно на висоті до 500 м над рівнем моря, місцями на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться комахами і павуками, яких ловлять в польоті. Пташи шукають їжу в радіусі 30 км від свої колонії під час своїх вильотів на полювання, які зазвичай тривають близько 30 хвилин. Сезон розмноження у світлогузих саланган триває з липня по березень. Ці птахи гніздяться в печерах, іноді серед скель. Вони формують гніздові колонії, які можуть нараховувати до кількох сотень птахів. Гнізда світлогузих саланган звисають зі стель або стін печер на висоті від 2 до 20 м над землею. Вони мають форму напівчаші, робляться з напівстверділої слини, змішаної з травою, гілками казуарин, гілочками і пір'ям. В кладці одне яйце. Інкубаційний період триває 26-27 днів, насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 46-51 день після вилуплення. За сезон може вилупитися два виводки. Примітки Джерела * Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex. * Pizzey, Graham & Knight, Frank (1997) The Graham Pizzey & Frank Knight Field Guide to the Birds of Australia, HarperCollins, London, UK.

2fc05a78e8b1bd99c2746592f986c677f7613e32

Моделювання «Міленіум» Моделювання «Міленіум» (англ. Millennium Run) — N-частинкове комп'ютерне моделювання, проведене Консорціумом Діви під керівництвом Фолькера Шпрінгеля з метою вивчення формування великомасштабної структури Всесвіту в стандартної космологічної моделі. Принципи моделювання «Міленіум» моделював формування структур у кубі розміром 2 мільярди світлових років. Для Всесвіту передбачалася стандартна космологічна модель з густиною матерії , густиною темної енергії , сталою Габбла та нормуванням початкових флуктуацій густини . Початкові флуктуації густини зростали завдяки джинсівській нестійкості, що зрештою призводило до формування структур на різних масштабах: від войдів і скупчень галактик до гало окремих галактик і карликових галактик-супутників. Обчислення проводилися за допомогою комп'ютерного коду GADGET-2. Розрахунки на суперкомп'ютері в Гархінзі зайняли більше місяця. Результати були опубліковані в журналі Nature у 2005 році. Тепер вони широко використовуються для порівняння зі спостережними даними, а також як граничні умови для більш докладних моделювань менших об'ємів Всесвіту, завдяки чому стаття, в якій описані результати «Міленіуму», отримала понад 3500 цитувань. Примітки Література * * * * *

05fd3205aeafaeaba37c5dadb99deee0f354bd40

Йодфа Йодфа (Йот Фа) (); 1536— 10 червня 1548) — 14-й володар Аюттхаї у 1546—1548 роках. Відомий також як Каеофа. Життєпис Представник династії Сурханнапхум. Син володаря Чайрачи і дружини лівої руки Сі Судачан. Народився 1536 року. 1546 року після раптової Після смерті батька успадкував трон. Його матистала регентом. Щоб уникнути політичних конфліктів принц Тхіанрача став ченцем і залишався в храмі Ратчапрадіцатхан протягом усього правління Йодфа. Йодфа полюбляв їздити верхи по полях, спостерігати за боротьбою на слонах, вчитися користуватися зброєю та навчатися. Коли Йодфа головував на герці слонів, бивень його слона на ім'я Володар вогню розламався на три частини. При цьому фактична влада належала регентши, що стала коханкою хранителя зовнішньої каплиці, відомим під своїм титулом Фанбут Сітхеп (). Пізніше Сі Судачан наказала міністру палацових справ Ратчапхакді підвищити Фанбут Сітхепа до кхун-чіннарата (хранителя внутрішньої каплиці). Вагітна Сі Судачан від коханця для збереження свого життя вирішила позбавити сина трона й посадити туди Фанбут Сітхепа. Спочатку вона підвищила його до кхуна Воравонгсатірата, уповноваживши керувати справами призову, наказала побудувати його резиденцію поруч із Павільйоном для призову біля стін палацу, побудувати свій будинок під білою шовковицею всередині палацу та встановити царський табурет у своєму кабінеті, щоб він міг сидіти на ньому. Проти цього виступив «міністр оборони» Махасена. Тоді Сі Судачан наказала вбити міністра. Після цього регентши ніхто не протирічав. У 1548 році Сі Судачан скликала всіх урядовців і сказала на зустрічі, що Йодфа був занадто молодий, щоб правити, і що вона ставить Кхун Воравонгзатхірата відповідальним за державне управління, доки син не будеповнолітнім. За цим наказала Міністерству палацових справ провести процесію царських колісниць, щоб привести Кхуна Воравонгсатірата до палацу та провести його коронацію. Ставши правителем, Кхун Воравонгсатірат наказав убити Йодфу в храмі Кхок Прайя. Джерела * Richard D. Cushman (David K. Wyatt Ed.): The Royal Chronicles Of Ayutthaya. The Siam Society, Bangkok 2000, ISBN 974-8298-48-5 * David K.Wyatt, Chris Baker, Dhiravat na Pombejra, Alfon van der Kraan: Van Vliet's Siam. Silkworm Books, Chiang Mai 2005, ISBN 974-9575-81-4

0afe403ee33613af754ca60232ab227fd22b90f7

PlayStation Controller PlayStation Controller — це перший геймпад, випущений Sony Computer Entertainment для домашньої ігрової консолі PlayStation. Оригінальну версію (модель SCPH-1010) випустили разом із PlayStation 3 грудня 1994 року. Дизайн Базуючись на базовій конфігурації кнопок, створеній у контролері Nintendo Super NES, PlayStation Controller додав другу пару плечових кнопок для середніх пальців. Концепція плечових кнопок для вказівного та середнього пальців оновила геймпад для навігації в 3D-середовищах, створюваних PlayStation, і полягала в реалізації двостороннього керування глибиною за допомогою двох наборів кнопок. Використовуючи прості геометричні фігури зеленого трикутника, червоного кола, синього хреста та рожевого квадрата (Трикутник,Коло,Хрестик,Майдан) для позначення кнопок дій — замість традиційних літер чи цифр, — PlayStation Controller створив торгову марку, яка значною мірою стала частиною бренду PlayStation. В інтерв’ю з Тейю Гото, дизайнером оригінального контролера PlayStation, він пояснив, що означають символи: коло та хрестик означають «так» та «ні» відповідно (що пояснює їхнє загальне використання як «підтвердити» та «скасувати» у ігри; у західних іграх цей макет протилежний); трикутник символізує точку зору, а квадрат прирівнюється до аркуша паперу, який використовується для доступу до меню. Консоль PlayStation 2 зворотно сумісна з оригінальним контролером PlayStation. Історія Кен Кутарагі розповідав про розробку контролера: І Гото, і Кутарагі згадували, що президент Sony Норіо Оґа виявив особливий інтерес до розробки контролера та рішуче підтримав остаточну версію. 2 квітня 1996 року в Японії Sony випустила оновлену версію PlayStation Controller (модель SCPH-1080), яка на 10% більша за початкову модель та мала довший шнур. Цю модель постачали в комплекті з усіма наступними консолями PlayStation, включно з моделями для Північної Америки та Європи (які вже були представлені за рік до цього, у вересні 1995 року). Після короткочасного продажу та випуску контролера DualShock 1997 року, Sony почала поступово відмовлятися від PlayStation Controller. Примітки

12ac256e1500bf647b3f5de96a4d643f8a5c21d9

Mockingbird Mockingbird () — пісня Емінема з його п'ятого студійного альбому Encore. Дебютувала під #11 в музичних чартах США і під #4 в UK. Була номінована на Греммі в номінації «Найкраще сольне реп-виконання» у 2006 році. Увійшла в накращі хіти Емінема «Curtain Call: The Hits». Опис В інтерв'ю Rolling Stone Емінем розповів про джерело натхнення для написання пісні: «Пісня під назвою „Mockingbird“ присвячена Хейлі та Алаїні (прим. — його донькам). Коли мама пішла, вони не розуміли цього, а я не найкращий оратор у світі, особливо коли я намагаюся пояснити двом маленьким дівчаткам, що відбувається з тим, хто завжди був частиною їхнього життя і просто зник. Тому це була моя пісня, щоб пояснити їм, що відбувається, напевно, найбільш емоційна пісня, яку я коли-небудь писав…». Пісня є каяттям перед Хейлі та Алаїною за їх зруйноване дитинство через важкі відносини з їхньою мамою Кім та постійні гастролі. Їхній шлюб неодноразово розпадався і відновлювався. Це було важко для дітей, які залишилися з батьком. Він зізнається, що більшу частину часу був у турі та намагався укласти контракт на запис, щоб нарешті «поставити своє ім'я на компакт-диск». Емінем сказав, що все це робилося з надією дати своїм дітям краще життя, ніж те, яке було у нього. Популярність в Україні Восени 2022 року завдяки мегапопулярному тренду у TikTok з відео присвяченими батькам, друзям, рідним та військовим, які супроводжувалися пришвидшеною версією трека з високим пітчем, пісня вийшла на перші місця чарту «Apple Music Топ 100: Україна». Список композицій ;CD сингл ;Digital single ;UK CD single ;12 Inch Vinyl Single Позиції в чартах Чарт (2005) Найвищапозиція Australian Singles Chart 9 Austrian Singles Chart 18 Belgian Singles Chart (Flanders) 30 European Hot 100 Singles 8 German Singles Chart 15 Irish Singles Chart 7 Italian Singles Chart 20 Dutch Singles Chart 19 New Zealand Singles Chart 8 Norwegian Singles Chart 7 Swiss Singles Chart 14 UK Singles Chart 4 U.S. Billboard Hot 100 11 U.S. Billboard Hot R&B/Hip-Hop Songs 51 U.S. Billboard Hot Rap Tracks 10 U.S. Billboard Pop 100 9 Примітки

07d860502f6af1b39e2b43279bb055d781d0a41d

4-та піхотна дивізія (Канада) 4-та Канадська дивізія () — військове з'єднання, піхотна дивізія канадської армії, що брала найактивнішу участь у Першій та Другій світових війнах. Вперше дивізія була створена як формування Канадського корпусу під час Першої світової війни. Під час Другої світової війни дивізію було відновлено як 4-ту канадську піхотну дивізію в 1941 році, а потім перетворено на бронетанкову та перейменовано на 4-ту канадську (бронетанкову) дивізію. Починаючи з 1916 року дивізія прийняла характерну зелену нашивку як свій знак розрізнення. У 2013 році було оголошено, що центральний район сухопутних військ буде перейменовано на 4-ту канадську дивізію. За станом на 2022 рік командування дивізії відповідає за операції канадської армії в канадській провінції Онтаріо і має штаб-квартиру в Денісон Арморі в Торонто. Історія 4-та канадська дивізія була сформована на Британських островах у квітні 1916 року з кількох існуючих підрозділів та тих, що незабаром після цього прибули. Згодом дивізія складалася з 10-ї, 11-ї та 12-ї піхотних бригад та підрозділів підтримки й забезпечення. У серпні 1916 року дивізія під командуванням генерал-майора Девіда Вотсона вирушила до Франції, де брала участь у боях на Західному фронті у Франції та у Фландрії аж до перемир'я. 4-та канадська дивізія входила до складу Канадського корпусу в битві за хребет Вімі, який атакував і розгромив німців, відкинувши їх від хребта. У результаті канадці стали відомими як майстри наступальної війни та елітна бойова сила. У битві за хребет Вімі у квітні 1917 року 4-й канадській дивізії було доручено захопити пагорб 145, найвищу та найважливішу частину Вімі-Рідж. Однак, коли вони спробували захопити пагорб, їм завадив вогонь з позиції «Пімпл», який був іншою видатною висотою на хребті Вімі. Щоб захопити пагорб 145, сили, які мали атакувати «Пімпл», були передислоковані та захопили пагорб 145. Вдруге дивізія сформована у роки Другої світової війни. На початку 1942 року 4-та канадська (бронетанкова) дивізія була створена шляхом перейменування 4-ї канадської піхотної дивізії в Канаді. Дивізія вирушила за кордон у 1942 році, а два головні конвої з військами та технікою досягли Сполученого Королівства в серпні та жовтні. Дивізія провела майже два роки, навчаючись на території Британії, перш ніж переправитися в Нормандію в липні 1944 року. Канадська дивізія билася пліч-о-пліч з польською 1-ю бронетанковою дивізією у Франції, Нідерландах і Німеччині; обидві дивізії йшли дуже близькими шляхами. Дивізія брала участь у битві за Нормандію, у Фалезському мішку, просувалася з Нормандії та провела майже два місяці в бойових діях у битві на Шельді, а також в операції «Фазан». У подальшому з'єднання билося взимку в Нідерландах і брало участь в останньому наступі у Північній Німеччині. Організаційно-штатна структура 4-ї канадської дивізії на 2020 рік Див. також * Канада в Першій світовій війні * Канада в Другій світовій війні * 4-та піхотна дивізія (Велика Британія) * 4-та піхотна дивізія (Британська Індія) * Канадський Лісовий Корпус * 4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР Примітки ;Виноски ;Джерела Посилання * 4th Canadian Division — Ontario * Units and Formations — 4th Canadian Division * 4th Canadian (Armoured) Division

2269be601f7f53e00fe5e19b6bba4d5e8e608165

Tomistominae Tomistominae — підродина крокодилів, що включає один живий вид — несправжній гаріал. Відомо багато інших вимерлих видів, які поширюють ареал підродини до еоцену. На відміну від несправжнього гаріалу, який є прісноводним видом, що мешкає лише в південно-східній Азії, вимерлі томістоміни мали глобальне поширення та жили в лиманах і вздовж узбережжя. Класифікація томістомінів серед Crocodylia постійно змінювалася; хоча традиційно вважається, що вони належать до Crocodyloidea, молекулярні дані вказують на те, що вони більш тісно пов’язані зі справжніми гаріалами як представники Gavialoidea. Опис Томістоміни мають вузькі або подовжені носи. Живий несправжній гаріал живе в прісній воді та використовує свою довгу морду та гострі зуби, щоб ловити рибу, хоча справжні гаріали більш пристосовані до рибоїдства. Попри схожість з гаріалами, форми кісток томістомінових черепів ріднять їх з крокодилами. Наприклад, як у томістомінів, так і у крокодилів є тонкі заглазничні перегородки позаду очних западин і велика лунка для п’ятого верхньощелепного зуба. Селезінкова кістка нижньої щелепи довга і тонка, утворюючи характерну V-подібну форму, якої немає у гаріалів.

3b324dfb3649d213eb1ddf5604a03986e9cd83eb

Gavialosuchus Gavialosuchus — вимерлий рід гавіалід крокодилів раннього міоцену Європи. Наразі визнано лише один вид, оскільки декілька інших видів Gavialosuchus були перекласифіковані до інших родів. Типовий вид, G. eggenburgensis, відомий з раннього міоцену Австрії. Два інші види — G. americanus і G. carolinensis — з тих пір були перекласифіковані в інші роди. Примітки

a02f1ffa76246db7f8fa708aa7ff761eb1a4eaaa

Одеська затока (Охотське море) Одеська затока — затока Охотського моря на південно-східному березі острова Ітуруп. Затока розташована між двома мисами: мисом Ітопірикасі і мисом Одеський. Від затоки Добрий Початок затоку відокремлює півострів Атсонупурі, на якому розташований вулкан Атсонупурі висотою 1205 м. Примітки

982994938b1bfa6accb678daf25764799274c881

Maroccosuchus Maroccosuchus zennaroi — вимерлий гавіалоїдний крокодил з раннього еоцену Марокко, який традиційно вважається членом підродини Tomistominae. Примітки

004f7b380cce0d6de9c94a2e68dcdf7e03f70a6c

Dzungarisuchus Dzungarisuchus — вимерлий одновидовий рід крокодилів. Скам'янілості були знайдені в Сіньцзяні, Китай пізнього еоцену. Єдині останки, які були знайдені, це окремі посткраніальні та щелепні фрагменти. Через це рід маловідомий. Весь знайдений матеріал відноситься до типового виду Dzungarisuchus manacensis. Примітки

26aa2f975e3bd4a9f925101db800b16d132b1911

Aldabrachampsus Aldabrachampsus — вимерлий рід малих рогатих крокодилів, відомий за фрагментарними останками. Він жив у плейстоцені на атолі Альдабра, Сейшельські острови в західній частині Індійського океану. Назва Aldabrachampsus dilophus означає «двочубатий крокодил з Альдабри». Це була невелика тварина, що досягала в довжину 2-2,5 м, за розмірами порівнянна з найменшими крокодилами з сучасних. Примітки