Datasets:

slava-medvedev
/

zelensky-speeches

date int64 1.64B 1.74B	link stringlengths 70 103	topic stringlengths 28 255	full_text stringlengths 340 55.5k	lang stringclasses 2 values
1,637,485,200	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-gidnosti-ta-svo-71637	Звернення Президента України з нагоди Дня Гідності та Свободи	Шановні громадяни України! На нашій планеті живе близько п’яти тисяч народів. Їхній портрет, архетип, ментальність – це заплутана павутина історичних подій для етнографів. Але є одна річ, яка, на мій погляд, просто, але досить точно змальовує характер народу. Це його державні свята. Те, що об’єднує всіх, тож є важливим для всіх. 21 листопада – саме такий день. Відповідь на питання: хто такі українці та що для них головне? Ми відзначаємо сьогодні День Гідності та Свободи. Свято, яке показує, що для нас гідність і свобода – це свято. Це наше повітря. Ні. Це не звучить занадто гучно. Коли хтось вирішує перекрити нам повітря – ось тоді буває занадто гучно. Коли влада не чує український народ – тоді буває занадто гучно. Тому ми вільні. Вільні творити майбутнє. І маємо пишатися цим. Не задирати носа. Але й не опускати очей. Так. Ми заплатили й продовжуємо платити за свободу велику ціну. І ніколи не забудемо всіх, хто віддав за Україну своє життя. І ніколи не пробачимо всім, хто позбавив їх життя і хотів позбавити нас волі. Але головне, що це нікому не вдалось і ніколи не вдасться. І час уже змінити самосприйняття й мислення. Ми не жертва, не пригнічені, не розділені, не захоплені. Ми прекрасний, сильний, сміливий, розумний, талановитий народ. Непереможний. Саме тому, що ми маємо гідність. Для нас рабство – приниження. Втрата свободи – це втрата честі. Втрата честі – це втрата серця. Втрата серця – це втрата душі. А втрата душі для нас – це втрата життя. Тому ми готові боротися ціною власного життя. Щоб не втратити власне життя. Для нас гідність і свобода давно вийшли за межі загального розуміння. Я ніколи не забуду історію, яку розповіли наші моряки, повернувшись додому. Вони були в полоні, але їх не полонили духом. Слідчі просили їх сміятися трохи тихіше: «Начальство не поймет». Тут зазвичай плачуть, а наші моряки сміються без упину. Вони сідали в автозак, співали «Ще не вмерла України…». А потім говорили водію: «Шеф, на Одесcу! В Коблево тормозни, кофейку попьем». Вони не поводилися, як в'язні. А залишились офіцерами і бійцями. Бо не втратили гідності. І довели, що на чужині, в полоні, у в'язниці можна бути вільною людиною. Бо воля – це не відсутність кайданів на руках. Це відсутність тюрми в головах. Це точно знав і Василь Стус. Коли Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді, на прем’єрі «Тіней забутих предків» Параджанова він піднявся і сказав: «Усі, хто проти арештів, встаньте». Кілька людей піднялося, потім більше, потім більше. Не всі. Але й не один. Стус знав, що зробивши це, може втратити свободу. Але знав, що не зробивши, точно втратить гідність. Це знав і Омелян Ковч. Священик, який рятував євреїв у Голокост, видаючи їм метрики про хрещення. За це потрапив у концтабір Майданек. І щоб не втратити гідність, був змушений назавжди втратити свободу. У листі він просив вибачення у своїх дітей, що не погодився на дострокове звільнення й залишається тут. «Я потрібен тут цим людям. Відчуваючи, що скоро загинуть, вони всі приходять до мене на сповідь. Якщо піду – вони залишаться без надії. У них уже забрали гідність, честь, свободу, домівку, рідних, імена, скоро заберуть життя. Я не дам забрати в них надію». Леонід Биков не поступився принципами й творчою свободою. За це для зйомок стрічки «В бой идут одни старики» йому дали не кольорову, а чорно-білу плівку. Чи принижувало це його гідність? Можливо. Та чи втратив він її? Ні. І зняв фільм, який обожнюють мільйони. Не кольоровий. Але про людей, які мають гідність. І свободу. Як і всі, хто стояв на майдані, на барикадах, на граніті. У 1990-му, у 2004-му і 2014-му. Як ті, хто потім зустрівся в окопах на сході нашої держави, захищаючи її. Всі. Різні. І хлопці із Західної, и пацаны с Юго-Востока. Різномовні. Волиняни, одесситы, галицькі, дніпровські, закарпатці, буковинці. И с крестиком, и с полумесяцем, и со звездой Давида. З Харкова, з Тернополя, з Кривого Рогу, з Івано-Франківська. Черкаси, Вінниця, Миколаїв, Чернігів, Суми, Херсон, Хмельницький, Запоріжжя. З Києва. С Донбасса, с Луганщины, из Крыма. Всі. Різні. Але українці й українки. Захисники й захисниці. Всі, xто знає: треба бути гідним, а не здаватись. Бо здаватись українці не звикли. Тому що мають гідність. А тому – свободу! Слава Україні!	uk
1,638,031,140	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-z-nagodi-dnya-pamyati-zhertv-71749	Звернення Президента України з нагоди Дня пам'яті жертв голодоморів	Шановні громадяни України! Дорогий народе! Щороку наприкінці осені всіх нас об’єднує важка дата. І ця четверта субота листопада для багатьох із нас насправді перша. За глибиною болю та гніву водночас. За полярністю того, що проживаємо ми в цей день. Від почуття втрати до втрати будь-яких почуттів. У цей день ми сповнені емоціями та спустошені водночас. Ми запалюємо свічку й відчуваємо мороз по шкірі. У цей день ми плачемо так тиxо, що стає чутно навіть наше мовчання. У цей день ми вшановуємо мільйони наших загиблих предків і молимося за душі мільйонів померлих українців. Це День пам’яті жертв голодоморів. День, коли ми згадуємо ніч. Кілька найтемніших ночей не року, не десятиріччя, а цілого століття з життя нашого народу. Життя, яке складно назвати життям. Це люди, що залишалися без крихти xліба. Батьки, що залишалися без своїх діточок. Діти, що залишалися без батьків. Покоління, що залишалися без надії. І питання, що досі залишаються без відповідей. Яка точна кількість загиблих українців? Чи зможемо ми колись її встановити? Якої правди ми досі не знаємо? Чи зможемо ми колись про неї дізнатися? Як могла влада тоді з усім цим жити й роками, десятиріччями приховувати злочини? Чи зможемо ми колись про них забути? Відповідь на це питання ми знаємо – ні. Ми ніколи й нізащо не забудемо наших предків, які загинули в 1921-му, 22-му й 23-му роках. У 1946-му й 1947-му. І в найстрашніші, влаштовані тоталітарним сталінським режимом 32-й і 33-й роки – роки Голодомору-геноциду. Ми фактично завершили реконструкцію першої черги музею Голодомору. Наступного року виповнюються 90-ті роковини цієї страшної трагедії. І до цієї дати ми маємо збудувати другу чергу історично важливого музею. Про це та про низку іншиx заxодів я підписав відповідний указ. І це питання не лише обов’язку, поваги чи честі. Це питання нашого з вами існування. Бо щойно зникне пам'ять про мільйони померлих і ненароджениx українців, зникнемо ми самі. Загинемо ми самі. Як нація, як суспільство, як держава. Як люди. Ми досі не знаємо імен багатьох українців, померлих від Голодомору. Він знищував цілі родини, вулиці, села. Тож немає в кого спитати. Але він не зміг знищити нас остаточно. Тож є кому це пам’ятати. І є кому передавати пам'ять наступним поколінням. Про те, що жах під назвою «Голодомор» до цього не описував жоден словник. Бо жоден правитель до цього не зміг вигадати подібного звірства. Ми як народ пережили цей жах. Ключове слово – пережили. І перемогли. І безневинні жертви голодоморів заморені, замордовані, але не забуті! Вічний спокій їxнім душам! Вічна пам'ять їм усім!	uk
1,638,043,080	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-svitovogo-ukrayinstva-71757	Звернення Президента до світового українства	Шановне світове українство! В останню суботу листопада в Україні та в усіх куточках світу ми об’єднуємося, згадуючи про нашу національну трагедію, і вшановуємо пам'ять мільйонів українців, знищених під час жахливого Голодомору 1932 – 1933 років, а також голодоморів 1921 – 1923 та 1946 – 1947 років. У День пам’яті жертв голодоморів у храмах світу, від собору Св. Патріка в Нью-Йорку до собору Св. Георгія в Стамбулі та у всіх ключових столицях, вшановують і моляться за мільйони невинних душ українців. Наслідки трагедій, які стали частиною історії України, ми відчуваємо вже майже століття. Але це біда не тільки України, а й усього людства, яке не змогло протидіяти злу. Нині ми значно краще розуміємо, якими мають бути запобіжники тоталітаризму окремих держав і їх керівників, які тоді вбивали голодом, а сьогодні – зброєю. Пам’ять, єдність світової спільноти, невідворотність покарання є тим, що втілить гасло «ніколи знову». Ми завжди пам’ятатимемо та продовжуватимемо розповідати усьому світові про геноцид українського народу. Україна відчуває підтримку цивілізованої світової спільноти. Держави, які разом із нами пам’ятають і засуджують злочини сталінського режиму, також роблять свій внесок, щоб такі події ніколи не повторилися. Маємо й надалі працювати над розширенням міжнародного визнання Голодомору 1932 – 1933 років як геноциду та залученням міжнародних партнерів до вшанування пам’яті його жертв. Я закликаю усіх брати активну участь у цій справі у країнах вашого перебування. Ми не зупинимося, допоки Голодомор не буде широко визнаний світом тим, чим він насправді був – геноцидом українського народу. Вічна пам’ять усім жертвам голодоморів. Слава Україні!	uk
1,638,359,940	https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-volodimira-zelenskogo-u-verhovnij-radi-zi-71805	Виступ Президента Володимира Зеленського у Верховній Раді зі щорічним Посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України	Шановні громадяни України! Дорогий український народе! Рік тому я починав своє Послання словами про те, що його формат варто змінити. І, крім народних депутатів, звітувати безпосередньо перед людьми, які на п'ять років найняли всіх нас, найняли мене на роботу! Це наші військові та їхні родини, наші лікарі, науковці, студентство, митці, спортсмени. Громадяни України. З усіх регіонів України, включно з нашим Донбасом і Кримом. Я радий розпочати сьогодні це Послання, вітаючи всіх їх у цій залі! Це особливо символічно сьогодні. У знаковий день, що стався рівно 30 років тому. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України, яку підтримала абсолютна більшість громадян України. З усіх регіонів, включно з Донбасом і Кримом. 30 років тому ми зробили великий крок. Але не пішли далі. Ми відновили, проголосили, обрали й здобули незалежну Україну. Але так і не почали її будувати. Незалежну від чужого впливу та чужих інтересів. Де закон один для всіх, і закон вирішує все. А не один вирішує все, і для всіх це закон. Де Конституція – це великий суспільний договір, а не маленький кулуарний «договірнячок». Де політики працюють на 100% громадян, а не на 20% ВВП одного громадянина. Таку країну не будували багато років. Таку країну останні два з половиною роки будуємо ми всі разом. Насправді вільну, дійсно самостійну, реально незалежну державу. Незалежна країна – це передусім здорова країна. Два роки ми протидіємо COVID-19. Починали майже ні з чим. І це правда. Зараз маємо майже все. Лікарні, ліжка, кисень і, найголовніше, вакцини. Ще вчора ми не знали, як поділити першу партію у 500 тисяч доз. Наразі доступні мільйони доз AstraZeneca, CoronaVac, Pfizer і Moderna. Ми починали з десяти тисяч щеплень на день. У листопаді зробили 6,5 мільйонів. Дякую нашим медикам. А загалом на сьогодні – 24 мільйони щеплень. Але я не хочу, щоб сьогодні головним словом мого звернення було «ковід», і не хочу, щоб це було слово «локдаун». Я хочу, щоб це була головна асоціація з нашою країною – я хочу, щоб поруч зі словом «Україна» завжди було слово «вперше». Я говоритиму про головне: що зроблено вперше і що буде далі. Попри глобальну пандемію та економічну кризу, спричинену цією пандемією, ми стабілізували економічну ситуацію. У 2021 році розмір економіки України вперше досягне рекордного рівня за період незалежності – перевищить 190 мільярдів доларів. Це більше, ніж у докризових 2008-му та 2013 роках. Вперше, починаючи з того ж 2013 року, ми зменшимо державний борг до рівня нижче 50% ВВП. При тому, що в останні роки у більшості країн він стрімко зростав і в середньому у світі перевищує 90%. Наші золотовалютні резерви зросли й сьогодні досягають 30 мільярдів доларів. Це є найвищим показником з того ж 2013 року. Вперше в історії незалежної України ставка кредитів для малого та середнього бізнесу опустилася нижче 10%. Наразі це в середньому 9,7%. Завдяки програмі «Доступні кредити 5-7-9%» український малий і середній бізнес отримав понад 70 мільярдів гривень, створив тисячі нових робочих місць. Незабаром ми запустимо програму «Українська мрія», за якою кожен громадянин нашої держави, який чесно сплачує податки, зможе отримати кредит за ставкою 5% у гривні для придбання власної нерухомості в новому житлі, електромобіля, здобуття освіти або зміни професії. Енергетична криза, обмеження в електропостачанні, значне зростання тарифів. Вперше – це не про Україну. Це реалії усього світу, попри які нам вдалось зберегти стабільність в енергетиці, стримати зростання цін на житлово-комунальні послуги, а ціни на електроенергію для населення – навіть знизити. У 2022 році ми розпочнемо «Велику термомодернізацію». Ми плануємо утеплити тисячі – саме тисячі – багатоповерхових будинків, шкіл, садочків та лікарень. Це дозволить нам застрахуватись від подальшого зростання цін на енергоресурси та вперше здобути справжню енергетичну незалежність. Шановні парламентарі, я хочу подякувати Верховній Раді України – вчора ми проголосували за дуже важливий податковий закон № 5600, який збільшує ренту: плату за використання природних ресурсів. Ми спрямуємо ці кошти на наших дітей. Тому до 10 грудня вперше за всю історію я вношу законопроект про економічний паспорт українця. Відповідно до нього, ці кошти – плата за використання наших надр – накопичуватимуться на персональних рахунках дітей громадян України. Після досягнення повноліття наші діти зможуть використати ці гроші для здобуття освіти в Україні чи купівлі власного житла в Україні. Завдяки цим двом законам нарешті наші олігархи стануть справжніми інвесторами в майбутнє наших дітей. Я їх вітаю. І це теж буде вперше за роки незалежності нашої держави. Із сьогоднішнього дня мінімальна зарплата в Україні становить 6,5 тисяч гривень. Ми не тільки підвищили мінімальну зарплату. Середня заробітна плата вперше за останні 30 років у доларовому еквіваленті перевищила 500 доларів на місяць. Вперше зарплата лікарів зросла за рік вдвічі. З нового року, з 1 січня, вона становитиме мінімум 20 тисяч гривень, а середня заробітна плата лікаря в Україні становитиме 24 тисячі гривень. Ми вперше починаємо гідно ставитися до лікаря, і не тільки тоді, коли нам це потрібно. І я впевнений, що у своєму наступному Посланні такі ж слова я скажу про заробітну плату наших вчителів. Але питання не лише у збільшенні заробітних плат. У порівнянні з 2019 роком бюджет на медицину збільшився вдвічі. Вперше за всю історію незалежної України ми повністю укомплектували автопарк швидких допомог, повністю, на 100%. Ми відремонтували 600 сільських амбулаторій та понад 200 приймальних відділень. А вже в наступному році ми розпочинаємо реконструкцію – нова програма – реконструкцію 48 обласних багатопрофільних клінічних лікарень. 24 для дорослих, 24 для дітей. А також 24 реабілітаційних центри для наших ветеранів. Я пишаюсь тим, що ми в наступному році вперше з початку війни на сході повністю закриємо чергу на квартири для всіх наших ветеранів війни на сході країни. Одразу після ветеранів ми розпочнемо такий самий процес для всіх наших військовослужбовців. Я пишаюсь тим, що за порятунок майже тисячі людей в Афганістані українській воєнній розвідці весь світ аплодує стоячи. Слава Україні! Я пишаюсь тим, що вперше за 30 років у 2022 році фінансування сектору оборони і безпеки, всіх програм, перевищить 320 мільярдів гривень. При тому, що у 2018 році ця сума була 191,7 мільярда гривень. У межах цих коштів ми вперше запускаємо комплексну ракетну програму, програму відновлення українського флоту, створення кібервійськ в Україні. Вперше за період незалежності держава будує літаки «Антонов» Ан-178 для своєї армії. Вперше розпочинаємо в Україні будувати воєнний завод з виготовлення сучасних дронів. Вперше за довгі роки Рада національної безпеки і оборони стала по-справжньому займатись безпекою й обороною держави. Держави, яка незалежна від злодіїв у законі, контрабандистів, кримінальних авторитетів, агентів інших держав. Захищаючи свою землю, свої надра, свою питну воду, ліс і всі свої стратегічні підприємства. Ми будуємо країну, незалежну від допомоги та підтримки інших. Яка завжди вдячна за це – я дякую кожній країні, – але ніколи не чекає тільки на це, і перш за все розраховує на себе. Ми не чекаємо десятки місяців від захоплення Криму, а збираємо десятки країн для його звільнення і запускаємо Кримську платформу. У її першому саміті взяло участь 46 делегацій, лідери країн G7 та ЄС: США, Німеччина, Франція, Туреччина, всі наші друзі, керівництво НАТО, ОБСЄ і Ради Європи. Вперше з 2014 року деокупація Криму була обговорена на найвищому міжнародному рівні. Ми повернули Крим у світовий порядок денний. Кримська платформа буде закріплена у резолюції Генасамблеї ООН. Ми чекаємо на отримання нею офіційного статусу міжнародної організації. Вперше від моменту окупації ми боремось за Крим не на білбордах, а на всіх міжнародних майданчиках та зустрічах. Не лозунгами, а офіційними документами. Вперше з 2014 року розроблена й ухвалена Стратегія деокупації та реінтеграції Криму. Територія площею 27 тисяч квадратних кілометрів. Більша за деякі країни Європи і світу. Але ми боремось не за гектари, а за людей, за своїх громадян. І вперше за всю історію ми ухвалили закон про корінні народи, який закріпив статус і права кримських татар. Ми боремось за нашу молодь і суттєво спростили школярам з Криму та тимчасово окупованого Донбасу доступ до вищої освіти в Україні: без ЗНО, безоплатно, без обмежень, без будь-яких умов у будь-який університет. Ми боремось за тимчасово окуповану свідомість наших громадян, тому запустили мовлення для ТОТ. Це наша земля. Звільнити її – наша мета. Ніхто не зробить цього замість нас. Це наша філософія. В цьому році ми зберегли двопартійну підтримку Сполучених Штатів і вивели наші відносини на новий, більш високий рівень. За підсумками моєї зустрічі з Президентом Байденом ухвалено Спільну заяву. Військова підтримка. Оновлено Хартію стратегічного партнерства України і США. В основі наших відносин з Європейським Союзом – довіра, солідарність, взаємна підтримка. Це доводять результати 23-го саміту Україна – ЄС та його амбітна підсумкова заява. Наша мета – імплементація Угоди про асоціацію. За підрахунками уряду, загалом виконано близько 60% всіх зобов’язань України за Угодою, причому 25% – тільки у цьому році. Дякую вам, шановні депутати. Ми щодня доводимо, що здатні не лише ефективно співпрацювати з НАТО у операціях та навчаннях Альянсу – взаємодія в Чорному морі, діяльність Литовсько-польсько-української бригади, – але й зі зброєю в руках захищати демократію, свободу, нашу власну державу. Вперше спільно з Великою Британією ми реалізуємо амбітний проект розвитку Військово-Морських сил України на суму 1,7 мільярда фунтів стерлінгів. З Туреччиною вже будуємо перший корвет для наших Військово-Морських сил. Вперше укладено чотири масштабні угоди з Францією на 1,3 мільярда євро на великі інвестиційні проекти. Ми досягнули важливих результатів у співпраці з нашими партнерами: МВФ, Світовим банком, ЄБРР та іншими міжнародними інституціями на загальну суму понад 2,7 мільярда доларів. Ми вперше запропонували лідерам ЄС створити регіональну платформу зміцнення енергетичної безпеки. Актуальність цієї ініціативи підтверджує наявна енергетична криза в Європі. Ми послідовно доводимо: «Північний потік – 2» – це енергетична зброя, яка створює загрозу всьому регіону. Ми вдячні всім партнерам, які нас підтримують. Важлива складова нашої міжнародної політики – підтримка світового українства. Я знаю, наскільки важливим для українців, що мешкають у США, Канаді, ЄС, є питання множинного громадянства. Сьогодні я вношу відповідний законопроект на розгляд парламенту. Нас 65 мільйонів. Вперше українці з усього світу будуть відчувати себе не діаспорою, не просто людьми «українського походження», а українського громадянства! Рівними українцями. І це теж частина незалежності. Коли люди з рівними правами їздять рівними дорогами. За 30 років українці стали класними водіями, навчившись оминати ями на дорогах. Вперше в історії опозиція критикує владу за те, що вона будує дороги й мости. Особлива критика «Великого будівництва» лунає від тих, які у свій час при владі не змогли зробити ні середнього будівництва, ні маленького. Та й самі їздили по дорогах з дірками, залишаючи такі ж самі дірки в бюджеті. Всі думали, що хороші дороги й Україна – це антоніми. Ми довели, що вони стали синонімами. Ми вже побудували 13 тисяч кілометрів доріг. Але багато якісних доріг не буває, тому ціль на два наступні роки не зменшується – це 15 тисяч кілометрів доріг. Ще один важливий напрямок – це національна програма відновлення мостів. У її межах вже побудовано та оновлено 560 мостів та мостових переходів, серед яких – легендарний міст у Запоріжжі, який був недобудом 15 років. За наступні два роки плануємо з‘єднати береги по всій нашій Україні ще 810 мостами і мостовими переходами, серед яких Кременчуцький та Ямпільський мости. Незалежність – вона має відчуватись у повітрі. Тому ми створюємо українського національного авіаперевізника. Вперше за багато років перевізник зможе літати в наші нові регіональні аеропорти, які ми будуємо. Загалом наразі будуємо в 16 містах України. Ми також прагнемо побудувати аеропорт міжнародного значення на Закарпатті, між Ужгородом та Мукачевом – це новий проект, та два аеропорти на сході України. Бо Донбас – це Україна. Перший рейс національного перевізника буде в 2022 році. До 2025-го буде повністю сформовано флот компанії – не менше 20 суден. Будуть відкриті регулярні рейси як всередині, так і зовні. Українського перевізника мають бачити не тільки в Україні, а й в усьому світі. І цьому дуже допоможе угода про відкрите небо, авіаційний безвіз, який ми нарешті підписали з Європейським Союзом. Тому UNA обов‘язково приземлиться в ЄС. І такі великі плани справді окриляють. Незалежність – це природний потяг кожної людини. Тому ми запустимо 10 нових потягів «Інтерсіті+», 80 нових електричок та майже 500 нових сучасних спальних вагонів українського виробництва. Незалежна країна – це там, де ти будеш здоровим, незалежно від свого соціального статусу. Для цього ми вперше запустили програму «Здорова Україна», в межах якої ми вже побудували 600 активних парків, 900 спортивних майданчиків, 193 стадіони та 25 басейнів. Попереду ще 9 тисяч спортивних майданчиків і початок державної програми – 19 льодових арен, сотні ДЮСШ та спортивних інтернатів, нові палаци спорту. Вони стануть нашими новими місцями сили та здоров‘я нації, здоров’я нашого майбутнього – наших дітей. Ми з самого початку ставили чіткі завдання. Підвозити до шкіл та садочків дітей не довше ніж 30 хвилин якісною дорогою. Усе має бути зрозуміло, сучасно, за всіма міжнародними стандартами. І цих нових шкіл та садочків має ставати кожного дня все більше й більше. Поки ми будуємо, може, не дуже багато, але понад 150 дитячих садків. Буде ще 300. Побудовано 200 нових шкіл. Буде ще 300. Вперше за довгі роки ми почали будувати наші вітчизняні локомотиви та вагони у Кременчуці. Вперше за довгі роки ми почали будувати в Харкові наші танки, сучасні українські. І це будівництво дійсно велике і стає все більшим з кожним днем. Інфраструктура – це нові робочі місця, нова якість життя кожного. Незалежна країна – розумна країна. Освічена. А тому – сильна країна не може бути зі слабкою освітою. Ми підтримуємо талановитих школярів. Запроваджено нові державні, президентські премії: 100 тисяч гривень – переможцям міжнародних учнівських олімпіад з математики, фізики, інформатики та хімії. В цьому році вперше ми надаємо премії не тільки учням, але й вчителям, які цих чемпіонів підготували. 10 тисяч гривень щомісяця отримують випускники з найвищим балом ЗНО. 250 учнів. 10 найкращих з кожного регіону України. А для нас кожен регіон України – найкращий. Цього року ми підвищили стипендії студентам до прожиткового мінімуму. При цьому кількість стипендіатів зменшувати не будемо. Це дуже важливо. Цього року ми забезпечили ноутбуками понад 60 тисяч учителів, а до 2023 року новий ноутбук буде в кожного вчителя нашої держави! Уперше для держави кібербезпека, штучний інтелект, нанотехнології аерокосмічні, енергетичні та біотехнології – це не просто розумні слова, а пріоритетні спеціальності в Президентському університеті, який ми починаємо створювати. Два роки тому запрацював Національний фонд досліджень. Це грантова підтримка науки. За два роки гроші отримали 222 наукові проекти на загальну суму близько 1 мільярда гривень. Це наукові розробки, до яких залучено понад 1500 провідних і молодих українських вчених. Уперше за багато років ми відновлюємо науковий флот України. Уявіть, останній рейс українського наукового судна у Світовому океані відбувся 20 років тому, а в Чорному морі – 10 років тому. Цьогоріч у нас з'явилося два кораблі – мало, але вони з’явились! Це судно «Борис Александров», яке буде виконувати наукові й екологічні дослідження в Чорному морі, та криголам «Ноосфера» для дослідження Світового океану, а також наших експедицій до української станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Наша незалежність – це можливість пам'ятати та берегти своє минуле, будучи впевненими в майбутньому. Ми нарешті будуємо Меморіальні комплекси: «Бабин Яр» і наступного року завершимо будівництво Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору. Спільна пам'ять, спільний біль – це те, що нас об'єднує і робить сильнішими. І носіями цієї пам’яті є люди поважного віку. Хтось скаже, що правильно говорити «люди похилого віку». Ні! За все, що вони реально зробили, правильно говорити «люди поважного віку». Мені соромно, що всі ці роки ми робили для них занадто мало. Для когось це просто основний електорат, а для мене це люди, які віддали все своє життя на благо України, на благо нашої держави. Тому один з моїх ключових пріоритетів – це турбота про людей поважного віку. Зокрема, ми вже втілили програму доплат до пенсій для людей, які досягли 80 та 75 років. Наступного року ми розширимо цю програму на людей, які досягли 70 років. Ми чітко виконуємо зобов’язання щодо щорічної індексації пенсій. Так, з березня 2021 року проіндексовано пенсії 7,9 мільйона пенсіонерів. Уперше за багато років суттєво збільшені пенсії для ліквідаторів та постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Уперше за всі роки незалежності ми погодили параметри надійної обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, яка дасть змогу заощаджувати кошти на гідну старість. Найближчим часом парламент розгляне вже готовий відповідний законопроект. Шановні депутати, особливо депутати поважного віку, – на вас надія. Ми вперше запровадили комплексний підхід до розв'язання проблем людей, які стикаються з різними бар’єрами. Це люди з інвалідністю з дитинства, яким підвищено розміри надбавки на догляд; це й малозабезпечені сім’ї, для яких розмір виплат збільшився на 50% і становить 5500 гривень; це й діти, які постраждали від вибухонебезпечних предметів, – їм уперше встановлено допомогу; це й люди, які постраждали від насильства у сім’ї, – вперше запроваджено субвенцію на створення шелтерів для них; це й сім’ї з дітьми; тати, які вперше здобули право йти у відпустку для догляду за новонародженими. Ми збільшили розмір державної допомоги на дітей, які мають тяжкі захворювання. Все це – риси країни з європейським обличчям. Або простіше – країни з людським обличчям. Це ж стосується й цифрової країни. Незалежність – це цифрова свобода від бюрократії, черг і корупції. І в цьому вже пересвідчилися понад 11 мільйонів користувачів нашого державного додатку «Дія». Україна стала першою країною у світі, яка запровадила цифровий паспорт громадянина своєї держави. Ми запровадили цифрове водійське посвідчення, за допомогою якого можна подорожувати або відкрити банківський рахунок онлайн. У «Дії» доступні цифровий студентський квиток, страховка на авто, електронний підпис у смартфоні, цифровий податковий номер, оплата податків та штрафів і багато іншого. Це не уявний метавсесвіт – це реальні послуги, які допомагають реальним громадянам у реальному часі. Вже сьогодні, вже зараз, 24/7. І сьогодні до цих функцій додається прописка – тобто можливість зміни реєстрації онлайн. У ХХІ столітті люди можуть вільно переміщатися країною, не залежачи від штампів у паспорті. «Дія» – насамперед соціальний додаток для всіх громадян. Тепер призначити або перерахувати пенсію нашим поважним людям, зможе не жіночка в кабінеті, а онук на дивані. Ми вже починаємо запуск цієї функції, і «Дія» охопить всіх українців, незалежно від віку. Незалежність – це можливість незалежно, чесно та прозоро вести бізнес у незалежній державі. Послуги з відкриття бізнесу в Україні стануть найшвидшими у світі. Вже зараз відкрити ФОП можна за 10 хвилин. Бачити та заповнювати декларацію, сплачувати податки. Ми будуємо власний бізнес, незалежний від «хотєлок» чиновників, де враховано всі побажання бізнесменів. Для цього ми нарешті запустимо «Дія City», яка дасть змогу створити в Україні найпотужніший IT-хаб у Центральній та Східній Європі. Українці й підприємці з усього світу матимуть змогу швидко реалізовувати найамбітніші інноваційні та бізнес-ідеї та ефективно їх впроваджувати. За п'ять років «Дія City» допоможе збільшити обсяг ринку IT вдвічі – до $11,8 мільярда, а кількість робочих місць – до 450 тисяч. Це будуть одні з найкращих умов для ведення IT-бізнесу та креативної індустрії у світі. У планах запустити вже скоро важливі функції: є-перепис, який згодом приведе до є-голосування. У центрі наших перетворень є народ, і ми маємо дізнатися, скільки нас, де ми живемо. Пишаюся тим, що Україна стане другою країною у світі, яка проведе перепис населення у співпраці з Apple вже у лютому 2023 року. Наша мета, щоб 100% послуг держави українці могли отримати саме онлайн – без чиновників, без черг, без корупції. Але боротьба з корупцією – це й справедливий і незалежний суд. Судова реформа в Україні. Тут пишатися поки немає чим. Ми тільки на початку цього складного шляху. Ми лише проголосували за перші два закони. Я дякую кожному депутату, які підтримали закони про Вищу раду правосуддя та про Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Дякую вам. Розпочато судову реформу в Україні не вперше, але вперше її буде доведено до кінця. Я дякую всім народним депутатам ще раз, які підтримують законопроекти, а також хочу подякувати нашим міжнародним партнерам, які нас підтримують на цьому складному шляху. Дякую. А шлях цей буде дійсно непростим. Вперше за 30 років повністю проголосована земельна реформа. Вітаю вас! Вперше за 30 років ми починаємо повномасштабне облаштування державного кордону по всьому периметру нашої держави. Нарешті ми ухвалили закон про територіальну оборону, ми затвердили Стратегію деокупації Криму. Ми вперше за 30 років розпочали системну боротьбу з олігархами. І я впевнений, що Україна в цій боротьбі переможе. Україна з цим закінчить. Але я не хочу закінчувати свій виступ саме цією тематикою – про олігархів. Я не хочу говорити в кінці про дрібні речі. Я хочу сказати про головне: про державу без прикрас, без купюр, говорити з вами абсолютно відверто, чесно, бо саме таких нас обирали, бо саме такі ми були, і хочеться вірити, що такими й залишаємося. Ми повинні говорити відверто, незважаючи на будь-які складнощі, говорити правду яка вона є, яку ми могли говорити або ще можемо, хочеться вірити. А тоді – давайте чесно. Вісім років триває війна на Донбасі. Вісім років, як Росія анексувала Крим. І я не боюся говорити всім, і говорити прямо росіянам. Саме тому, водночас, я не боюся прямої розмови з ними. Ми не боїмося прямого діалогу. Ми знаємо, хто з європейських країн підтримує Україну, це правда, і дякуємо їм. Знаємо, хто з європейських країн вдає, що підтримує Україну і нашу незалежність. Ми знаємо, що наша армія – найкраща у світі, і захистить нас. Всі нас підтримують, але ніхто, крім нашої армії, нас не захистить. Це правда. І ми повинні зізнатися, що без нашого війська ми не зможемо зупинити війну. І ми повинні сказати правду, що ми не зможемо зупинити війну без прямих перемовин з Росією. І сьогодні це визнали вже всі, всі зовнішні партнери. Всі зовнішні визнали, а деякі внутрішні цього не визнають. Ми повинні говорити, знаючи, що у нас сильна, потужна армія. І не боятися зараз говорити один одному правду. Якщо ми хочемо повернути Донбас – давайте. А якщо хочемо просто ходити і про це говорити, то давайте нічого не робити. І давайте в цьому питанні поставимо крапку, просто і чесно. І зрозуміємо нарешті – це наша держава, як можемо – давайте боротися за це, за наші території, усіма можливостями, усі разом з усіма політиками, незважаючи на колір цих політиків. І з усіма бізнесменами, незважаючи на їх калібр, поки це не пізно. Ми – велика країна! Слава кожному з вас! Слава Україні!	uk
1,642,842,960	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-z-nagodi-dnya-sobornosti-ukrayini-72489	Звернення Президента з нагоди Дня Соборності України	Дорогі співвітчизники! Сьогодні відзначаємо 103-тю річницю від дня проголошення Універсалу про об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в соборну Україну. 22 січня 1919 року урочиста подія на Софійській площі в Києві зібрала десятки тисяч українців. Проголошення Акта злуки – важлива сторінка в літописі державотворення, і нині, за більш ніж століття, ми розуміємо, що соборність України – це не лише про історію, це про наше сьогодення і майбутнє. День Соборності України – національне свято і важлива пам’ятна дата. Цього дня ми святкуємо річницю втілення прагнень про єдність України, торжества оптимізму і віри. «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка» – ці рядки з Універсалу вкарбувалися в нашу генетичну пам’ять на віки. Переглядаючи хроніки тих днів та перечитуючи спогади людей, які творили історію і які на площі вітали це доленосне рішення, відчуваєш дух часу, переймаєшся особливим настроєм. Історія України – не тільки предмет для вивчення, важливо її зрозуміти, осягнути причини дій, усвідомити їх наслідки, проаналізувати помилки, провести історичні паралелі та зробити правильні висновки. Відповісти на питання – чому так сталося, що відлік сучасної незалежної України ведеться не з 22 січня 1919 року, і як нам діяти, щоб цей відлік більше ніколи не переривався. Відповідь очевидна – єдність Українського народу. Це підґрунтя наших успіхів, запорука сильної незалежної держави і відновлення її територіальної цілісності. Це принципова цінність для нас. Ми – це Україна. Україна – це ми. Виконаймо свій обов’язок перед майбутніми поколіннями – збережімо Незалежність і Соборність України. З Днем Соборності усіх! Слава Україні! Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ	uk
1,644,871,980	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-shodo-yednosti-ukrayinskogo-s-72893	Звернення Президента України щодо єдності українського суспільства	Великий народе великої країни! Звертаюся до вас у цей напружений момент. Перед нашою державою постали серйозні зовнішні та внутрішні виклики, які вимагають від мене й кожного з нас відповідальності, впевненості та конкретних дій. Нас лякають великою війною та вкотре призначають дату воєнного вторгнення. Це вже не вперше. З нами системно ведуть війну на всіх фронтах. На військовому – збільшують контингент навколо кордонів. На дипломатичному фронті намагаються позбавити нас права самостійно визначати зовнішньополітичний курс. На енергетичному – обмежують постачання газу, електроенергії та вугілля. На інформаційному фронті прагнуть посіяти паніку серед громадян та інвесторів через засоби масової інформації. Але наша держава сьогодні сильна, як ніколи. Це не перша загроза, з якою зіткнувся сильний український народ. Два роки тому ми, як і весь світ, розгублено дивилися в очі пандемії. Проте згуртувались і чіткими системними кроками її практично перемогли. У цей складний час сильний український народ проявив свої найкращі якості – згуртованість та волю до перемоги. На відміну від пандемії два роки тому, сьогодні ми чітко розуміємо всі виклики, які стоять перед нами, і що з ними робити. Ми впевнені в собі, але не самовпевнені. Ми розуміємо всі ризики. Ми постійно стежимо за ситуацією, прораховуємо різні сценарії, готуємо достойні відповіді на всі можливі агресивні дії. Ми чітко знаємо, де поруч із нашими кордонами чужа армія, її чисельність, її локації, її оснащення та її плани. Нам є що протиставити. Ми маємо прекрасну армію. Наші хлопці мають унікальний бойовий досвід і сучасну зброю. Це вже в рази сильніша армія, ніж вісім років тому. Разом з армією на передовій захисту наших інтересів перебуває й українська дипломатія. Нам вдалося досягнути дипломатичної підтримки з боку практично всіх лідерів цивілізованого світу. Більшість із них або вже відвідали та підтримали Україну, або зроблять це найближчим часом. Сьогодні всі визнають, що від України та її армії залежить безпека Європи та всього континенту. Ми прагнемо миру, й ми хочемо вирішувати всі питання виключно шляхом переговорів. І Донбас, і Крим повернуться в Україну. Виключно дипломатичним шляхом. Ми не зазіхаємо на чуже, але й свого не віддамо. Ми впевнені у наших Збройних Силах, але наші військові теж мають відчувати нашу підтримку, нашу згуртованість та нашу єдність. Основа нашої армії – це впевненість власного народу та міцна економіка. Ми сформували достатні резерви, щоб відбити атаки на курс гривні та нашу фінансову систему. Ми не залишимо без уваги жодної галузі, яка потребуватиме державної підтримки. Як це вже відбулося днями з авіаперевізниками. І свідченням цього є стабільний курс гривні та відкрите небо. Важливим фронтом захисту є об’єктивне висвітлення ситуації вітчизняними засобами масової інформації. І зараз я хочу звернутися до наших українських журналістів. Декому з вас інколи доводиться виконувати завдання власників медіа. Більшість із них вже втекли з власної держави. Працюйте на Україну, а не на тих, хто втік. Від вашої чесної позиції сьогодні залежить доля країни. А тепер я хочу звернутися не до тих, хто залишився з Україною і в Україні, а до тих, хто її покинув у найвідповідальніший момент. Ваша сила не у ваших грошах та літаках, а в громадянській позиції, яку ви можете проявити. Поверніться до своїх людей та країни, завдяки яким ви отримали свої заводи та статки. Сьогодні кожен проходить справжній тест на громадянина України. Пройдіть його гідно. Нехай всі зрозуміють, для кого Україна – дійсно Батьківщина, а для кого – просто майданчик для грошей. Окремо звертаюся до всіх представників держави: державних службовців, народних обранців усіх рівнів, які залишили країну або планують це зробити. Вам народ України довірив не тільки керувати державою, а й захищати її. Це ваш прямий обов’язок у такій ситуації – бути разом з нами, з українським народом. Я зараз пропоную вам протягом 24 годин повернутися на Батьківщину й стати пліч-о-пліч з українською армією, дипломатією та народом! Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання. Відповідний указ уже підписаний. Цього дня ми вивісимо національні прапори, надягнемо синьо-жовті стрічки та покажемо всьому світу нашу єдність. У нас одне велике європейське прагнення. Ми хочемо свободи й готові її виборювати. На нас із неба дивляться 14 тисяч захисників та мирних громадян, загиблих у цій війні. І ми не зрадимо їхню пам'ять. Ми всі хочемо жити щасливо, а щастя любить сильних. Ми ніколи не вміли здаватися й не збираємося цього вчитися. Сьогодні – не просто День закоханих. День закоханих в Україну. Ми віримо у власні сили та продовжуємо разом будувати наше майбутнє. Тому що нас об’єднує любов до України, єдиної та неповторної. І любов переможе. Так, зараз вам, можливо, здається, що навкруги темрява. Але завтра знову зійде сонце над нашим мирним небом. Любіть Україну! Ми спокійні! Ми сильні! Ми разом! Великий народе великої країни!	uk
1,645,294,440	https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-58-j-myunhenskij-konferenciyi-72997	Виступ Президента України на 58-й Мюнхенській конференції з питань безпеки	Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ каже, що не хоче воювати, а Росія – що не хоче нападати. Хтось із нас бреше. Це ще не аксіома, але вже не гіпотеза. Пані та панове! Два дні тому я був на Донбасі, на лінії розмежування. Юридично – між Україною й тимчасово окупованими територіями. Фактично – розмежування між миром та війною. Де з одного боку – дитячий садочок, а з іншого – снаряд, що влучив у нього. З одного боку – школа, з іншого – снаряд, що прилітає на шкільний двір. А поруч – 30 дітей. Які йдуть… ні, не в НАТО, а на уроки, до школи. У когось – фізика. Знаючи її елементарні закони, навіть діти розуміють, наскільки безглуздо звучать заяви про те, що ці обстріли ведуться з боку України. У когось – математика. Діти без калькулятора можуть порахувати різницю між кількістю обстрілів у ці три дні та згадками про Україну в цьогорічному Munich Security Report. А в когось – історія. І коли на шкільному подвір’ї з’являється воронка від бомби, у дітей з’являється питання: невже світ забув свої помилки ХХ століття? До чого призводять спроби умиротворення? Як питання «Навіщо вмирати за Данциг?» обернулося необхідністю вмирати за Дюнкерк і за десятки інших міст Європи та світу. Ціною в десятки мільйонів життів. Це страшні уроки історії. Я лише хочу переконатися, що ми з вами читали одні й ті ж книжки. А отже, однаково розуміємо відповідь на головне питання: як так сталося, що у XXI столітті у Європі знову йде війна й гинуть люди? Чому вона триває довше, ніж Друга світова? Як ми дійшли до найбільшої безпекової кризи з часів холодної війни? Для мене як Президента країни, що втратила частину території, тисячі людей і біля кордонів якої зараз стоїть 150 тисяч російських військових, техніка й важке озброєння, так от, для мене відповідь очевидна. Архітектура світової безпеки крихка, потребує оновлення. Правила, про які світ домовився десятки років тому, більше не працюють. Не встигають за новими загрозами. Не дієві для їх подолання. Це сироп від кашлю, коли потрібна вакцина від коронавірусу. Система безпеки повільна. Вкотре дає збій. Через різні речі: егоїзм, самовпевненість, безвідповідальність держав на глобальному рівні. Як наслідок – злочини одних і байдужість інших. Байдужість, яка робить співучасником. Символічно, що я кажу про це саме тут. 15 років тому саме тут Росія заявила про намір кинути виклик глобальній безпеці. Чим відповів світ? Умиротворенням. Результат? Щонайменше – анексія Криму та агресія проти моєї держави. ООН, яка має захищати мир і світову безпеку, не може захистити себе. Коли порушується її Статут. Коли один із членів Радбезу ООН анексує територію однієї із засновниць ООН. А Кримську платформу – формат, мета якого – деокупація Криму мирним шляхом і захист прав кримчан, сама ООН ігнорує. Три роки тому саме тут Ангела Меркель сказала: «Хто підбере уламки світового порядку? Тільки всі ми разом». Аудиторія аплодувала стоячи. Та, на жаль, колективні овації не переросли в колективні дії. І зараз, коли світ говорить про загрозу великої війни, постає питання: а чи лишилося що підбирати? Архітектура безпеки у Європі та світі майже зруйнована. Пізно думати про ремонт, час будувати нову систему. Людство робило це двічі, сплативши надто високу ціну – дві світові війни. У нас є шанс зламати цю тенденцію, поки вона не стала закономірністю. І почати побудову нової системи до мільйонів жертв. Маючи давні уроки Першої і Другої світової війни, а не власний досвід можливої, не дай боже, третьої. Я казав про це тут. І на трибуні ООН. Що у XXI столітті більше немає чужої війни. Що анексія Криму і війна на Донбасі – це удар по всьому світу. І це не війна в Україні, а війна у Європі. Казав на самітах і форумах. У 2019, 2020, 2021 роках. Невже світ зможе почути мене у 2022-му? Це вже не гіпотеза, але ще не аксіома. Чому? Потрібні докази. Вагоміші, ніж слова у твіттері чи заяви у ЗМІ. Потрібні дії. Саме світу, а не тільки нам. Ми будемо захищати свою землю, маючи підтримку партнерів чи не маючи. Надають нам сотні одиниць сучасної зброї чи п'ять тисяч шоломів. Ми цінуємо будь-яку допомогу, але всі мають розуміти – це не благодійні внески, про які Україна має просити чи нагадувати. Не благородні жести, за які Україна має низько вклонятися. Це ваш внесок у безпеку Європи та світу. Де Україна вісім років є надійним щитом. І вісім років стримує одну з найбільших армій світу. Яка стоїть уздовж нашого кордону, а не кордонів країн ЄС. І «Гради» летіли в Маріуполь, а не у європейські міста. І після боїв у майже півроку зруйновано аеропорт у нас у Донецьку, а не у Франкфурті. І гаряче завжди в Авдіївській промці – там було гаряче в останні дні, а не на Монмартрі. І жодна країна Європи не знає, що таке військові поховання щодня в усіх регіонах. А жоден європейський лідер – що таке регулярні зустрічі з родинами загиблих. Хай там як, ми будемо захищати свою прекрасну землю – стоїть у нас на кордоні 50 тисяч, 150 чи один мільйон солдатів будь-якої армії. Щоб дійсно допомогти Україні, не потрібно казати, скільки їх – військових, техніки. Потрібно сказати, а скільки нас. Щоб дійсно допомогти Україні, не треба постійно говорити тільки про дати ймовірного вторгнення. Ми будемо захищати свою землю і 16 лютого, і 1 березня, і 31 грудня. Нам набагато більше потрібні інші дати. І всі чудово розуміють, які. Завтра в Україні – День Героїв Небесної Сотні. Вісім років тому українці зробили свій вибір, багато хто віддав за цей вибір життя. Невже через вісім років після цього Україна має постійно закликати до визнання європейської перспективи? З 2014 року Росія переконує, що ми обрали помилковий шлях, що у Європі нас ніхто не чекає. Хіба не Європа має постійно говорити й доводити діями, що це неправда? Хіба не ЄС має сьогодні сказати: наші громадяни позитивно ставляться до вступу України в Союз. Чому ми уникаємо цього питання? Хіба Україна не заслуговує на прямі чесні відповіді? Це стосується й НАТО. Нам кажуть: двері відкриті. Але поки що стороннім вхід заборонено. Якщо не всі члени Альянсу хочуть нас бачити або всі члени Альянсу не хочуть нас бачити – скажіть чесно. Відкриті двері – це добре, але нам потрібні відкриті відповіді, а не роками незакриті питання. Хіба право на правду не входить до наших розширених можливостей? Найкращий час для неї – найближчий саміт у Мадриді. РФ заявляє, що Україна прагне вступу до Альянсу, щоб повернути Крим силовим шляхом. Тішить, що слова «повернути Крим» з’являються в їхній риториці. Але вони неуважно читали статтю 5 Статуту НАТО: колективні дії передбачені для захисту, а не нападу. Крим і окуповані райони Донбасу неодмінно повернуться до України, але тільки мирним шляхом. Україна послідовно виконує Нормандські домовленості й Мінські. Їхній фундамент – беззаперечне визнання територіальної цілісності й незалежності нашої держави. Ми прагнемо дипломатичного врегулювання збройного конфлікту. Зауважу: виключно на основі міжнародного права. То що ж насправді відбувається в мирному процесі? Два роки тому з президентами Франції, Російської Федерації, канцлером Німеччини ми домовилися про повномасштабне припинення вогню. І Україна ретельно дотримується цих домовленостей. Ми максимально стримані на тлі постійних провокацій. Ми постійно вносимо пропозиції в межах «Нормандської четвірки» й Тристоронньої контактної групи. І що ми бачимо? Снаряди й кулі з того боку. Гинуть і зазнають поранень наші бійці та мирні громадяни, руйнується цивільна інфраструктура. Останні дні стали особливо показовими. Сотні масованих обстрілів зі зброї, забороненої Мінськими домовленостями. Важливо також припинити обмежувати допуск спостерігачів ОБСЄ на ТОТ України. Їм погрожують. Їх залякують. Заблоковані всі гуманітарні питання. Ще два роки тому я підписав закон про безумовний допуск представників гуманітарних організацій до утримуваних осіб. Але на тимчасово окупованих територіях їх просто не пускають. Після двох обмінів полоненими цей процес заблоковано, хоча Україна передавала погоджені списки. Катування й нелюдські тортури у сумнозвісній тюрмі «Ізоляція» в Донецьку стали символом порушення прав людини. Відкриті нами в листопаді 2020 року два нові КПВВ у Луганській області так і не запрацювали – і тут бачимо відверту обструкцію під надуманими приводами. Україна робить усе можливе, аби зрушити обговорення і політичних питань. У ТКГ, у Мінському процесі лежать наші пропозиції – драфти законів, але все заблоковано – ніхто про них не говорить. Україна вимагає негайно розблокувати переговорний процес. Але це не означає, що пошуки миру обмежені виключно ними. Ми готові шукати ключ до закінчення війни в усіх можливих форматах і майданчиках: Париж, Берлін, Мінськ. Стамбул, Женева, Брюссель, Нью-Йорк, Пекін – мені не важливо, у якій точці світу домовлятися про мир в Україні. Не важливо, за участю чотирьох країн, семи чи ста, головне, щоб серед них були Україна та Росія. Що дійсно важливо – це розуміння, що мир потрібен не лише нам, мир в Україні потрібен світу. Мир і відновлення цілісності у міжнародно визнаних кордонах. І тільки так. І сподіваюся, ніхто не думає про Україну, як про зручний і вічний буфер між Заходом і РФ. Цього не буде ніколи. Цього ніхто не допустить. Інакше – хто наступний? Держави НАТО змушені будуть захищати одна одну? Хочеться вірити, що Північноатлантичний договір і стаття 5 будуть дієвішими, ніж Будапештський меморандум. За відмову від третього у світі ядерного потенціалу Україна отримала гарантії безпеки. Тієї зброї у нас немає. Безпеки у нас немає також. Немає й частини території нашої держави, що за площею більша, ніж Швейцарія, Нідерланди чи Бельгія. А головне – немає мільйонів наших громадян України. Усього цього немає. А отже – дещо є. Це право – право вимагати перейти від політики умиротворення до забезпечення гарантій безпеки та миру. З 2014 року Україна тричі намагалася скликати консультації держав – гарантів Будапештського меморандуму. Тричі – безуспішно. Сьогодні Україна зробить це вчетверте. Я як Президент – уперше. Але і Україна, і я робимо це востаннє. Я ініціюю проведення консультацій у межах Будапештського меморандуму. Скликати їх доручено міністру закордонних справ. Якщо вони знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів. Також я пропоную в найближчі тижні скликати саміт держав – постійних членів Радбезу ООН за участю України, Німеччини та Туреччини з метою розв’язання безпекових викликів у Європі. І напрацювання нових, дієвих безпекових гарантій для України. Гарантій сьогодні, поки ми не є членом оборонного Альянсу. І фактично перебуваємо в сірій зоні – у безпековому вакуумі. Що ще ми можемо зробити зараз? Продовжити дієво підтримувати Україну, її обороноздатність. Надання Україні чіткої європейської перспективи, наявних для країн-кандидатів інструментів підтримки, чітких і осяжних часових меж вступу в Альянс. Підтримати трансформації в нашій країні. Створити для України Фонд стійкості та відновлення, програму ленд-лізу, постачання новітніх озброєнь, техніки, обладнання для нашої армії – армії, яка захищає всю Європу. Виробити ефективний пакет превентивних санкцій для стримування агресії. Гарантувати енергетичну безпеку України, забезпечити її інтеграцію в енергетичний ринок ЄС, коли Nord Stream 2 використовується як зброя. Всі ці питання потребують відповідей І поки замість них – тиша. І поки буде тиша – тиші не буде на сході нашої держави. Тобто – у Європі. Тобто – у цілому світі. Сподіваюся, це вже нарешті розуміє весь світ, розуміє Європа. Пані та панове! Я дякую всім державам, які сьогодні підтримали Україну. І словом, і деклараціями, і конкретною допомогою. Тим, хто сьогодні на нашому боці. На боці правди й міжнародного права. Я не називаю вас поіменно – не хочу, щоб деяким іншим країнам було соромно. Але – це їхня справа, це їхня карма. І це на їхній совісті. Щоправда, не знаю, як вони зможуть пояснити свої дії двом убитим і трьом пораненим вже сьогодні в Україні солдатам. А головне – трьом дівчаткам із Києва. Одній – десять, другій – шість, третій – всього рік. Сьогодні вони лишилися без батька. О 6-й годині ранку за центральноєвропейським часом. Коли український розвідник, капітан Антон Сидоров загинув унаслідок обстрілу з артилерійської зброї, що заборонена Мінськими угодами. Я не знаю, про що саме він подумав у останню мить свого життя. Він точно не розумів, яка адженда потрібна комусь для зустрічі, щоб закінчити війну. Але він точно знає відповідь на питання, яке я озвучив на початку. Він точно знає, хто з нас бреше. Вічна пам'ять йому. Вічна пам'ять усім загиблим сьогодні й за роки війни на сході нашої держави. Дякую.	uk
1,645,725,660	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-73137	Звернення Президента України	Громадяни України. Що ми чуємо сьогодні? Це не просто вибухи ракет, бої, гул авіації. Це звук нової залізної завіси, яка опускається й закриває Росію від цивілізованого світу. Наше національне завдання – щоб ця завіса проходила не по нашій українській території, а вдома у росіян. Українська армія, наші прикордонники, сили поліції та спеціальних служб зупинили атаки ворога. Мовою конфлікту це можна назвати оперативною паузою. На Донбасі наші Збройні Сили діють на відмінно, Харківський напрямок – дуже складний, сили для захисту міста працюють, вони надійні, вони – наші хлопці. Найбільш проблемна ситуація сьогодні на півдні. Наші війська ведуть запеклі бої в передмісті Херсона. Ворог тисне з окупованого Криму, намагається просунутись у бік Мелітополя. На півночі країни ворог повільно просувається в Чернігівській області, але там є кому його тримати. Надійно оборона побудована в Житомирській області. Ворожий десант у Гостомелі блокують, війська отримали наказ на знищення. Так, ми, на жаль, маємо втрати, втрати наших героїв. Так, захоплені в полон російські бійці. Деяким з них наші лікарі надають допомогу – тим, хто здався в полон. Знищено багато російської авіації та багато броньованої техніки. Так, ми бачимо, що багато росіян шоковані тим, що відбувається. Дехто з росіян вже закликає в соцмережах, що вони проти війни. Ми це бачимо. Але керівництво Російської Федерації це навряд чи побачить. Тому прохання. Если вы нас слышите, если вы нас понимаете, если вы понимаете, что вы наступаете на независимую страну, пожалуйста, выходите на площади, обращайтесь к Президенту своей страны. Ми – українці. Ми перебуваємо на своїй землі. Ви – росіяни. Зараз ваші військові розпочали війну. Війну в нашій державі. Я дуже хотів би, щоб ви висловлювалися на Червоній площі або десь іще на вулицях вашої столиці, в Москві, в Петербурзі та в інших містах Росії. Не тільки в інстаграмі – це дуже важливо. Що ми бачимо на цю годину? Росія для світової спільноти перетворюється на аналог так званої «ДНР» – це повна ізоляція. Я на постійному зв'язку з лідерами держав-партнерів та міжнародних організацій. Росія вже почала отримувати перші санкції з великого пакету санкцій, найпотужніших у світовій історії. Нікому не вдасться переконати чи змусити нас, українців, віддати свою свободу, свою незалежність, свій суверенітет. Але схоже, що російське керівництво намагається це зробити за рахунок знищення потенціалу їхньої країни. Усе, що було зроблено Росією з 2000 року, може бути зараз просто спалено в прямому ефірі на очах усього світу. Ми наголошуємо, що не Україна обрала шлях війни. Але Україна пропонує повернутися на шлях до миру. Що робити українцям? Допомагайте національному захисту. Ставайте до лав Збройних Сил України та підрозділів територіальної оборони. Будь-який громадянин з бойовим досвідом буде зараз корисним. Саме від вас і всіх нас залежить, чи вдасться ворогу просунутись далі на територію нашої незалежної держави. Допомагайте, будь ласка, волонтерській спільноті та медичній системі, наприклад, донорством крові. Політикам та керівникам громад – допомагайте людям, забезпечуйте нормальність життя на місцях настільки, наскільки це зараз можливо. Кожен повинен піклуватися про своїх близьких і дбати про тих сусідів чи знайомих, які цього потребують. Обов'язок журналістів, важливий обов'язок, – захищати демократію і свободу України. Я поговорив сьогодні з багатьма лідерами – Великої Британії, Туреччини, Франції, Німеччини, ЄС, США, Швеції, Румунії, Польщі, Австрії та іншими. Якщо ви, шановні європейські лідери, шановні світові лідери, лідери вільного світу, нам сьогодні потужно не допоможете, то завтра війна постукає у ваші двері. Слава Збройним Силам України! Слава Україні!	uk
1,645,751,400	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-do-ukrayinciv-naprikinci-pershogo-dnya-73149	Звернення Президента до українців наприкінці першого дня атак Росії	Слава Збройним Силам України! Хлопці й дівчата, наші захисники! Ви блискуче захищаєте країну від однієї з найпотужніших держав світу. Сьогодні Росія атакувала всю територію нашої держави. І сьогодні наші захисники зробили дуже багато. Захистили майже всю територію України, яка зазнала безпосередніх ударів. Відбивають ту, яку ворогу вдалося зайняти. Наприклад, Гостомель під Києвом. Це дає більше впевненості столиці. За попередніми даними, на жаль, ми втратили за сьогодні 137 наших героїв – наших громадян. З них – 10 офіцерів. Поранено – 316. На нашому острові Зміїний, захищаючи його до останнього, всі хлопці-прикордонники геройськи загинули. Але не поступилися. Всім їм буде присвоєно звання Героя України посмертно. Вічна пам'ять тим, хто віддав життя за Україну. Я вдячний усім, хто рятує людей саме зараз і допомагає зберігати порядок в державі. Ворог завдає ударів не тільки по військових об'єктах, як заявляє. А й по цивільних. Вони вбивають людей і перетворюють мирні міста на військові мішені. Це підло й ніколи не буде пробачено. Знаю, що зараз вкидають дуже багато фейків. Зокрема й про те, що нібито я поїхав з Києва. Я залишаюсь у столиці, залишаюсь зі своїм народом. Протягом дня я провів десятки міжнародних переговорів, безпосередньо керував нашою державою. І я залишусь у столиці. Моя родина також в Україні. Мої діти також в Україні. Моя сім’я – не зрадники, а громадяни України. Але де вони зараз знаходяться, я не маю права сказати. За наявною у нас інформацією, ворог позначив мене як ціль номер один. Мою родину – як ціль номер два. Вони хочуть знищити Україну політично, знищивши Главу держави. Маємо інформацію й про те, що в Київ зайшли диверсійні групи ворога. Тому я дуже прошу киян: будьте уважними, дотримуйтеся правил комендантської години. Я залишаюсь в урядовому кварталі разом з усіма, хто необхідний для роботи центральної влади. Скільки б розмов сьогодні я не проводив з лідерами різних держав, я чув декілька речей. Перше – нас підтримують. І я вдячний кожній державі, яка допомагає Україні конкретно, а не просто словами. Але є й друге – ми залишаємось наодинці у захисті нашої держави. Хто готовий воювати разом з нами? Чесно – не бачу таких. Хто готовий дати Україні гарантію вступу до НАТО? Чесно – всі бояться. Сьогодні ми чули з Москви, що вони таки хочуть говорити. Вони хочуть говорити про нейтральний статус України. Я кажу всім партнерам нашої держави: зараз важливий момент – вирішується доля нашої країни. Я запитую у них: чи ви з нами? Вони відповідають, що з нами. Але нас із собою в Альянс брати не готові. Я запитав сьогодні у двадцяти семи лідерів Європи, чи бути Україні в НАТО. Запитав прямо. Всі бояться. Не відповідають. А ми не боїмося нічого. Не боїмося захищати нашу держави. Не боїмось Росії. Не боїмось говорити з Росією. Не боїмося говорити про все – про гарантії безпеки для нашої держави. Не боїмося говорити про нейтральний статус. Ми зараз не в НАТО. Але головне – які при цьому у нас будуть гарантії безпеки? І які конкретно країни їх дадуть? Розмовляти про закінчення цього вторгнення потрібно. Розмовляти про зупинення вогню потрібно. Але зараз доля країни повністю залежить від нашої армії, від наших героїв, наших сил безпеки, усіх наших захисників. І нашого народу, від вашої мудрості і від великої підтримки всіх друзів нашої країни. Слава Україні!	uk
1,645,774,020	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-na-drugij-ranok-masshtabnoyi-vijni-73153	Звернення Президента на другий ранок масштабної війни	Другий ранок масштабної війни. О четвертій годині російські сили продовжили завдавати ракетних ударів по території України. Вони кажуть, що цивільні об'єкти для них – не мішень. Це брехня. Насправді вони не розрізняють, у яких районах діяти. Під російським ударом, як і вчора, однаково перебувають військові та цивільні. Мета цієї атаки – тиск на вас, громадяни України, тиск на все наше суспільство. Наголошую: не просто на владу – на всіх українців. І сьогодні – ще більше, ніж учора. Наші хлопці й дівчата – усі захисники України – не дали ворогу реалізувати оперативний замисел вторгнення у перший день. Українці демонструють справжній героїзм. У більшості напрямків ворога зупинили. Ідуть бої. Тому атака Росії продовжується із розрахунку, що наші сили будуть втомлені. Але ніхто не втомлений. Сили протиповітряної оборони України захищають наше небо. Настільки, наскільки це можливо. Авіація ворога підло діє над житловими кварталами, зокрема й столиці. Жахливі вибухи у вранішньому небі над Києвом, бомбардування, влучання в житловий будинок, пожежа – все це нагадує перший такий же напад на нашу столицю, який відбувся в 1941 році. Цього ранку ми захищаємо нашу державу наодинці – як і вчора. Найпотужніші сили світу спостерігають здалеку. Чи переконали Росію вчорашні санкції? Ми чуємо у своєму небі та бачимо на своїй землі, що цього недостатньо. Чужі війська все ще намагаються активізуватися на нашій території . Тільки солідарність і рішучість українців здатна зберегти нашу свободу й захистити державу. Армія, прикордонники, Національна гвардія, поліція, розвідка, Сили територіальної оборони – усі виконують свої завдання по максимуму. Дуже важливо, щоб сьогодні наші громадяни продемонстрували також максимальну витримку і взаємопідтримку. Піклуйтеся про своїх рідних і близьких, але не забувайте також про людей, які поруч із вами. Тих, хто самотній, хто старшого віку. Допомагайте їм з продуктами. Допомагайте знайти укриття, коли діє повітряна тривога. Допомагайте з доступом до перевіреної офіційної інформації. Зупиняйте ворога всюди, де бачите. Доля України залежить тільки від українців. Ніхто інший, окрім нас самих, не буде керувати нашим життям. Ми на своїй землі, за нами – правда. Знищити наш характер не вийде. Ракети «Калібр» безпорадні проти нашої свободи. Росії все одно доведеться рано чи пізно говорити з нами. Говорити про те, як закінчити бойові дії й зупинити це вторгнення. Що швидше розмова почнеться, то меншими будуть втрати самої Росії. Уважаемые граждане Российской Федерации. Как я уже сказал, сегодня ночью начали бомбить жилые кварталы города-героя Киева. Это всё напоминает 1941 год. Всем гражданам Российской Федерации, которые выходят на протесты, хочу сказать – мы вас видим. Это значит, что вы нас услышали. Это значит, что вы нам начинаете верить. Боритесь за нас. Боритесь против войны. Шановні громадяни України. Захищаємось! Не зупиняємось! Слава вам! Слава нашій армії! Слава Україні!	uk
1,645,794,420	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-73165	Звернення Президента України	Канцлер Німеччини Олаф Шольц учора сказав про вторгнення Росії в Україну, що Європа такого не бачила 75 років. І це правда. Але це не вся правда. Це не просто вторгнення Росії в Україну, це початок війни проти Європи. Проти єдності Європи. Проти елементарних прав людини у Європі. Проти всіх правил співіснування на континенті. Проти того, що європейські держави відмовляються ділити, саме ділити кордони силою. Вже другий день міста України зазнають ракетно-бомбових ударів. Танкові колони та авіанальоти максимально схожі на те, що Європа вже давно бачила – під час Другої світової війни і про що говорила «ніколи знову». Але ось це є! Знову є. Зараз. У 2022 році. Через 75 років після завершення Другої світової війни. Впевнений, ви це бачите – ви всі, вся Європа. Але ми не бачимо вповні, що ви збираєтеся з цим робити. Як збираєтеся захищати себе, коли так повільно допомагаєте нам в Україні? Перелічу, що вже відбулося. І за це ми дякуємо. Секторальні санкції. США, Канада, Велика Британія, Євросоюз, Австралія та Нова Зеландія запровадили саме такі, секторальні, санкції проти Росії. Зокрема проти всіх найбільших банків. Проти найбільших російських підприємств. Проти доступу Росії до західних технологій. Але російські танки все ще стріляють по житлових будинках у наших містах. Бронетехніка все ще атакує, в тому числі цивільних людей. Звичайних громадян України. Європа має достатню силу, щоб зупинити цю агресію. Чого далі очікувати від європейських держав? Анулювання віз для росіян? Відключення від SWIFTу? Повна ізоляція Росії? Відкликання послів? Нафтове ембарго? Закриття неба? Сьогодні все це має бути на столі, бо йдеться про загрозу нам, усім нам, усій Європі. Ще можна зупинити агресію. Треба діяти без зволікань. Діяти можуть і звичайні люди, я впевнений, у кожній країні світу, у кожній країні Європи. Виходьте на площі своїх міст і вимагайте миру для Європи, миру для України, зупинки цієї війни. Выходите, выходите на площади и требуйте окончания войны. Это наше право. Это ваше право. Коли бомби падають у Києві, це відбувається у Європі, не тільки в Україні. Коли ракети вбивають наших людей, це загибель всіх європейців. Вимагайте більше захисту для Європи, більше захисту для України – як частини демократичного світу. Поки державні інституції у Європі не поспішають з реально дуже міцними рішеннями, кожен європеєць у своїй столиці може вже прийти в наше посольство і запропонувати свою допомогу. Вимагайте також від своїх урядів, щоб Україна отримала більше – більше фінансової, більше військової допомоги. Бо ця допомога – це допомога вам. Бо це допомога Європі. Ви самі собі допомагаєте. Якщо ви у Європі маєте бойовий досвід і не хочете дивитися на нерішучість політиків, ви можете прибути до нашої держави і разом з нами захищати Європу, де це зараз дуже потрібно. Вас уже шантажували газом. Вас уже принижували. Вас уже хочуть розколоти й поділити так само, як намагаються поділити сьогодні Україну. Захищайте себе. Так само, як ми захищаємо себе. Хочу еще раз обратиться к Президенту Российской Федерации. По всей территории Украины идут бои. Давайте садиться за стол переговоров. Чтобы остановить гибель людей. А тепер я хочу звернутися до Збройних Сил України. Стійте міцно. Ви все, що у нас є. Ви все, що захищає нашу державу. Слава Україні!	uk
1,645,835,880	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-vvecheri-drugogo-dnya-masshta-73189	Звернення Президента України ввечері другого дня масштабної війни	Сьогодні був тяжкий, але сміливий день. Ми боремося за свою державу абсолютно на всіх фронтах: Півдні, Сході, Півночі, у багатьох містах нашої прекрасної країни. Боремося цілодобово й на дипломатичному фронті – легше сказати, з ким зі світових лідерів я ще сьогодні не говорив. Ми це продовжуємо. Я сьогодні постійно працював і говорив з Президентом Макроном, Шольцом, Рютте, з пані фон дер Ляєн, з Президентом Сполучених Штатів Америки Байденом. Окреслив, якої ще відповіді Заходу на цю агресію очікують українці, і домовився про нову допомогу, нову підтримку, значну допомогу для нашої держави. Я дякую всім лідерам, окремо дякую Президентові Байдену. Дуже зрадів, коли побачив новини з дружньої Грузії. Хочу подякувати доброму, прекрасному грузинському народові, який вийшов на вулиці своєї країни й підтримав Україну. Ви – справжні друзі! Дякую. Наша головна мета – закінчення цієї бійні. Втрати ворога дуже-дуже серйозні. Це сотні, сотні вбитих солдатів, які перейшли наш кордон, які прийшли на нашу землю. Маємо втрати, на жаль, і ми. Українці героїчно чинять спротив агресії. Її неможливо виправдати. Тому окупантам доводиться придумувати все більш абсурдні звинувачення, щоб говорити хоча б щось. Впевнений, що ці звинувачення – необ’єктивні, у них ніхто не повірить. Не повірять українці, не повірить світ, не поверят граждане Российской Федерации. Просто немає й не може бути такої правди, яка могла б прояснити, чому обстрілюють з реактивної артилерії дитячі садочки та житлову інфраструктуру. У Ворзелі Київської області били «Градами» по дитячому будинку. По Охтирці, Сумська область, били «Ураганами». Під обстрілом були житлові квартали, укриття, дитячі садочки. Що це за війна проти українських дітей в дитячому садку? Хто вони? Вони теж – неонацисти? З дитячого садочка. Чи це солдати НАТО, які загрожували Росії? Вбиті й поранені діти – це вирок цьому вторгненню. Усі, я підкреслюю, усі повинні зробити все, що тільки можуть, щоб зупинити цю війну. Кожен день агресії руйнує нормальне життя не тільки в Україні, а й у Росії, а також у Європі, у світі. Європейці ще не уявляють, що таке жити, коли під боком – таке протистояння. Маю сказати абсолютно відверто: ця ніч буде більш тяжкою, ніж день. Під ударом – багато міст нашої держави. Чернігів, Суми, Харків, наші хлопці, наші дівчата на Донбасі, міста Півдня України. Особлива увага – Києву. Не можна втратити столицю. Звертаюся до наших захисників і захисниць на всіх фронтах. Цієї ночі ворог застосує всі наявні в нього сили, щоб зламати наш опір. Підло, жорстко й не по-людськи. Цієї ночі вони підуть на штурм. Всі ми маємо розуміти, що на нас чекає. Цієї ночі маємо вистояти. Доля України вирішується саме зараз. Кожен цивільний громадянин має бути максимально обережним. Допомагайте, будь ласка, одне одному, особливо людям літнього віку, самотнім, тим, кому зараз дуже важко. За будь-якої небезпеки – переходьте в укриття. Кожен, хто вже долучився до захисту країни або може допомогти обороні, – зупиняйте ворога всюди, де можете. Закривайте спеціальні знаки, які диверсанти залишають на дорогах, які диверсанти залишають на будівлях. Спалюйте ворожу техніку усім, усім, чим ви можете. Якщо для загарбників навіть дитячі садочки – допустима ціль, ви не повинні залишити їм жодного шансу. Всі думки, всі молитви українців – з нашими військовими. Віримо в них, дбаємо про них. Захищаємо нашу державу. Ніч буде важкою, дуже важкою. Але буде ранок. Слава Україні!	uk
1,645,877,640	https://www.president.gov.ua/news/mi-vistoyali-zvernennya-prezidenta-ukrayini-u-tretij-den-vij-73197	Ми вистояли: звернення Президента України у третій день війни	Можу розпочати це звернення з хорошої новини. Ми вистояли й успішно відбиваємо атаки ворога. Бої тривають. У багатьох містах та районах нашої держави. Але ми знаємо, що ми захищаємо. Країну, землю, майбутнє дітей. Київ та ключові міста навколо столиці контролюються саме нашою армією. Окупанти хотіли заблокувати центр нашої держави й поставити тут своїх маріонеток, як у Донецьку. Ми зламали їхній задум. Вони не отримали жодної переваги над нами. На наших вулицях, у небі Києва, у Василькові, у Вишгороді, навіть у навколишніх полях тривала справжня битва за Київ. Ворог застосував проти нас усе: ракети, винищувачі, безпілотники, артилерію, бронетехніку, диверсантів, десант. Окупанти б'ють по житлових кварталах, зокрема з реактивної артилерії, намагаються зруйнувати енергетичні об'єкти. У них дуже підла тактика. Зруйновані ракетами та артилерією житлові будинки – це остаточний аргумент для світу, щоб разом з нами зупинити окупаційне нашестя. Кажу це максимально зараз відверто: народ України вже заслужив і має право отримати членство у Європейському Союзі. Це й буде ключовим свідченням підтримки нашої країни. Настав вирішальний момент раз і назавжди закрити багаторічну стратегічну дискусію та ухвалити рішення про членство України в Європейському Союзі. Обговорив це сьогодні з Шарлем Мішелем, Урсулою фон дер Ляєн, Еммануелем Макроном. Антивоєнна коаліція діє – в Україну йде оборонна зброя та обладнання. Вже маємо майже повну підтримку країн ЄС щодо відключення Росії від SWIFTу. Сподіваюся, що Німеччині та Угорщині вистачить мужності підтримати це рішення. Нам вистачає мужності боронити свою Батьківщину, боронити Європу. У кожному нашому місті окупанти отримують жорстку відсіч. Умань, Одеса, Херсон, Миколаїв, Донбас, Харків, Суми, Чернігів, Київ – всюди, де ворог вбиває наших людей, Збройні Сили України роблять усе, щоб зупинити й знищити окупантів. Львів та інші міста Західної та Центральної України, які піддаються атакам з повітря, тримаються стійко. Молодці! Кожному українцю треба пам'ятати одне. Якщо можете зупиняти і знищувати окупантів – робіть це. Всі, хто може повернутися в Україну, – повертайтеся, щоб захистити Україну. А потім у нас буде з вами дуже багато роботи, щоб її відбудувати! Всі, хто може захищати Україну за кордоном, робіть це цілеспрямовано, згуртовано, безперервно! Всі друзі України, хто хоче приєднатися до захисту, – приїжджайте, ми дамо вам зброю! Усі деталі, як це реалізувати, буде додатково оголошено найближчим часом. Всім, хто захищає Україну сьогодні, – слава! Ви – герої! Я ухвалив рішення про нагородження званням Героя України Скакуна Віталія Володимировича, сапера 35-ї окремої бригади морської піхоти, посмертно. Ціною власного життя він підірвав міст. А теперь я хочу, чтобы меня услышали в России абсолютно все. Тысячи жертв. Сотни пленных, которые просто не могут понять, ради чего их отправили в Украину. Отправили умирать. Чем быстрее вы скажете своей власти, что войну нужно немедленно остановить, тем больше ваших людей останутся живыми. Мы видим, что действительно есть выступления ваших граждан против войны. Мы знаем, что многие в России сейчас просто шокированы подлостью и жестокостью власти. Это очень правильная реакция. Я благодарю вас за эту реакцию. Спасибо Леониду Парфенову, Дмитрию Муратову, Юрию Дудю, Лии Ахеджаковой, Валерию Меладзе и тысячам, тысячам других россиян, чья совесть звучит громко. Просто остановите тех, кто лжет вам, лжет нам, лжет всему миру. Нужно закончить эту войну. Мы можем жить в мире – в мире глобальном, в мире человеческом. Наші військові, нацгвардійці, нацпол, тероборона, прикордонники, спецслужбовці, громадяни – тримайтеся! Всіх переможемо. Слава Україні!	uk
1,645,957,260	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayini-do-gromadyan-u-chetvertij-den-73221	Звернення Президента України до громадян у четвертий день війни	Ця ніч була тяжкою. Що вони роблять? Це помста. Народ піднявся на захист своєї держави, і вони відкрили справжнє обличчя. Це терор. Вони збираються ще більше бомбити наші українські міста. Вони збираються ще підступніше вбивати наших дітей. Це зло, яке прийшло на нашу землю і яке треба знищити. Вони брехали, що не будуть чіпати цивільне населення. Але з перших годин вторгнення російські війська б'ють по цивільній інфраструктурі. Вони свідомо обрали тактику на ураження людей і всього того, що робить життя просто нормальним. Електростанції, лікарні, дитячі садочки, житлові будинки – все під ударами щоденно. Те, що окупанти роблять Харкову, Охтирці, Києву, Одесі та іншим містам і селищам, тягне на міжнародний трибунал. Усі їхні злочини ми чітко фіксуємо. І цих злочинів було б набагато більше, якби не наші мужні захисники. Українські сили – усі молодці. Відбивають атаки, ламаючи плани ворога. Блискуче виконують свою роботу. Так, це справді робота. Жорстка, фундаментальна, а найголовніше – справедлива робота. Робота, яка заслуговує найвищої оцінки й найвищої вдячності. Ухвалено рішення про значне підвищення виплат нашим захисникам. Можу сказати відверто, що це буде дорого. Але немає нічого дорожчого, ніж життя і боротьба за свободу нас, наших наступних поколінь. І є ті, хто нам допоможе. Це вже реально. Ми отримуємо зброю, ліки, продукти, дизель, гроші. Сформована потужна міжнародна коаліція на підтримку України. Антивоєнна коаліція. Ось свіже зведення з дипломатичного фронту. Були дуже предметні розмови з Прем'єр-міністром Нідерландів, Президентом Грузії, прем'єр-міністрами Чехії та Словаччини, Прем'єр-міністром Великої Британії Джонсоном. Кожна розмова додала конкретики до обороноздатності нашої держави й міцності наших військових. Німеччина оголосила про постачання 1000 протитанкових гранатометів та 500 «Стінгерів» з додатковими боєкомплектами. Бельгія дає 5000 кулеметів та 5 мільйонів набоїв, а ще майже 4000 тонн палива. Завдяки активній дипломатії домоглися від усіх європейських країн рішення про відключення Росії від SWIFTу. Дякуємо Президентові Польщі Анджею Дуді за особисте лідерство у питанні надання членства Україні в Євросоюзі. Дуже потрібною є й щоденна допомога Польщі нашій країні. Маємо називати речі своїми іменами. Злочинні дії Росії проти України мають ознаки геноциду. Про це я говорив із Генсеком ООН. Росія – на шляху зла. Світ має прийти до позбавлення Росії права голосу в Радбезі ООН. Українці! Ми чітко знаємо, що захищаємо. Ми точно переможемо. Слава кожному нашому солдату! Слава Україні!	uk
1,645,985,400	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-volodimira-zelenskogo-do-gromadyan-73233	Звернення Президента Володимира Зеленського до громадян	У мене відбулася телефонна розмова з Олександром Лукашенком. Ми не розмовляли з ним два роки. А сьогодні я говорив з ним довго, дуже предметно. Я пояснив йому детально неможливість нашого зіткнення. Я не хочу, щоб ракети, літаки, гвинтокрили летіли в Україну з Білорусі. Я не хочу, щоб ішли війська в Україну з Білорусі. І він мене запевнив у цьому. Моє завдання як Президента – захистити нашу державу. І ви побачили протягом цих жорстких днів, як ми це завдання виконуємо. Олександр Лукашенко звернувся до мене, щоб українська та російська делегації зустрілися на річці Прип'яті. Підкреслю: без жодних умов. Скажу відверто, як завжди: я не дуже вірю в результат цієї зустрічі, але нехай спробують. Щоб потім у жодного громадянина України не було жодного сумніву, що я як Президент не намагався зупинити війну, коли був нехай і маленький, але все ж таки шанс. І поки наші хлопці там, Президент тут, керівник Офісу тут, Прем'єр-міністр тут, армія тут, Головнокомандувач тут. Ми всі будемо боронити нашу державу й наші кордони. Ми з вами маємо діяти прагматично, щоб досягти нашої мети. А наша мета – це наша територіальна цілісність. Нашу позицію ви побачили на сто відсотків. Це – безумовний захист національної державності. Тепер щодо нашої мотивації. Очевидно, що наші військові воюють не за гроші, а за сьогодні, за завтра. І дуже жорстко відповідають за те, що було вчора. Але ми маємо розуміти, що сьогодні це найважливіша робота – бути військовим, захищати країну. І тому я дуже хочу, щоб держава гідно платила за цю роботу. Ми будемо платити нашим військовослужбовцям, які тримають у руках зброю, по сто тисяч гривень на місяць. Не для того, щоб нам сказали «дякую». А для того, щоб вони знали, що країна їм точно вдячна. І так буде доти, поки не закінчиться ця війна. І останнє. Вчора ми втратили, на жаль, нашу «Мрію». Але стару «Мрію». А нову ми зараз будуємо. Слава Україні!	uk
1,646,046,000	https://www.president.gov.ua/news/stoyimo-micno-zvernennya-prezidenta-ukrayini-73241	Стоїмо міцно: звернення Президента України	Бажаю здоров'я, українські герої! П'ята доба повномасштабної війни Росії проти народу України. Стоїмо міцно. Ми пережили за цей час стільки, скільки іншим народам може не випасти й за десятки років. Нам довго говорили, що українці в чомусь не такі. В чомусь неправильні. Що мають десятиліттями виконувати так звані домашні завдання. Через це ми часто не помічали, на що ми з вами реально здатні. А от зараз проявили себе на повну. І це надихає. Кожного. Кожну. У кожній розмові з нашими партнерами я чую щиру повагу. Українці показали світу, хто ми є. І Росія показала, якою вона стала. Просто вдумайтесь: за час російського вторгнення – всього лише за чотири доби – унаслідок російських обстрілів загинули шістнадцять українських дітей. Шістнадцять! 45 діточок поранені. Кожен злочин, кожен обстріл, які окупанти скоюють проти нас, згуртовують нас і наших партнерів ще більше. Росія не вірила в таку солідарну й потужну реакцію. Але українці змінили цю історію. Євросоюз вирішив постачати нам зброю. Ми вдячні. Вчора я говорив з Урсулою фон дер Ляєн, Президенткою Єврокомісії, про подальші, ще більш сильні кроки. Європейці усвідомлюють, що наші солдати борються за нашу державу, а отже, і за всю Європу. За мир для всіх європейських країн, за життя дітей, за рівноправність, за демократію. І це дає нам повне право зробити наступне. Ми звертаємося до Європейського Союзу щодо невідкладного приєднання України за новою спеціальною процедурою. Ми вдячні партнерам за те, що вони поряд із нами. Але наша мета – бути разом з усіма європейцями і, головне, – бути на рівних. Я впевнений, що це справедливо. Я впевнений, що ми на це заслуговуємо. Я впевнений, що все це можливо. Вчора говорив з президентами Португалії, Литви, з Президентом Франції Еммануелем Макроном, Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Особливо я вдячний Анджею Дуді за нашу плідну роботу. Говорив з прем'єр-міністрами Бельгії, Іспанії та Прем'єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном. Підтримка від нашої антивоєнної коаліції безумовна й безпрецедентна. Європа закрила небо для всіх російських літаків. Глобальний бізнес відмовляється від будь-яких зв'язків з російськими компаніями. Подивимося, чим закінчиться цей тиждень для російської валюти – яким буде падіння рубля. Поки триває це злочинне вторгнення в Україну, російська держава зазнає таких збитків, ніби війна пройшла їхньою територією. Для чого це все вам? Російським матерям, російським учителям, російським підприємцям, просто звичайним людям. Для чого? Вже чотири з половиною тисячі російських солдатів убито. Заради чого ви всі сюди прийшли? Заради чого колони вашої бронетехніки йдуть проти нас? З нашого Криму. З Ялти, Євпаторії, Судака, Сімферополя... Це ж не назви військових таборів для танкістів. Ще раз: чотири з половиною тисячі вбитих російських окупантів. Бросайте вашу технику. И уходите. Не верьте вашим командирам. Не верьте вашим пропагандистам. Просто спасите ваши жизни. Уходите. Кожну годину ми присвячуємо посиленню нашої держави. Кожен, хто може долучитися до боротьби з окупантами, повинен це робити. Тому було ухвалено рішення – непросте з моральної точки зору, але корисне з точки зору нашого захисту. В умовах воєнного стану учасники бойових дій – українці з реальним бойовим досвідом – будуть звільнені з-під варти та зможуть компенсувати свою провину в найгарячіших точках війни. Ще з деяких людей – учасників АТО знімаються всі санкції. Ключове зараз – оборона. Коли я йшов у Президенти, я говорив, що кожен із нас – Президент. Бо ми всі відповідаємо за нашу державу. За нашу прекрасну Україну. А зараз так сталося, що кожен із нас – воїн. Воїн на своєму місці. І я впевнений, що кожен із нас переможе. Слава Україні!	uk
1,646,092,080	https://www.president.gov.ua/news/zlo-ozbroyene-raketami-bombami-j-artileriyeyu-treba-zupiniti-73257	Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно – звернення Президента України	Російські сили сьогодні жорстоко обстріляли Харків із реактивної артилерії. Це однозначно воєнний злочин. Мирне місто. Мирні житлові райони. Жодного військового об'єкта. Десятки записів очевидців доводять, що це –не окремий помилковий залп, а свідоме знищення людей. Росіяни знали, куди стріляють. За цей злочин точно буде трибунал. Міжнародний. Це порушення всіх конвенцій. Ніхто у світі не пробачить вам вбивство мирних українських людей. Тут Україна. Тут Європа. Тут 2022 рік. Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно. Знищити економічно. Показати, що людяність уміє себе захищати. Я вважаю, що треба розглядати повне закриття неба для російських ракет, літаків, гвинтокрилів. За п'ять днів вторгнення по Україні завдали вже 56 ракетних ударів. Було випущено 113 крилатих ракет. Ось така вона «братська дружба». І світ знає, що потрібно робити. Говорив сьогодні про це з партнерами. Держава, яка вчиняє воєнні злочини проти цивільних людей, не може бути членом Радбезу ООН. Такій державі треба закрити вхід до всіх портів, до каналів, аеропортів світу. Така держава не має отримувати сотні мільярдів за експорт енергоресурсів. Купувати російські товари зараз – це платити гроші за вбивство людей. Мирний, гордий, сильний Харків. Ти таким завжди був. Ти таким завжди будеш. Витримаємо й це. Захистимо Україну. Допоможемо кожному, хто постраждав від нелюдського вторгнення. Чернігів, Охтирка, Суми, Гостомель, Васильків, Херсон, Маріуполь, Донецьк та всі інші міста й селища нашої рідної країни побачать мирне й безпечне життя. Щирі співчуття всім, хто втратив рідних та близьких у цій війні. Вічна пам'ять тим, хто загинув. Вічна слава кожному, хто боронить нашу свободу! Перед тим як звернутись до вас, я підписав указ про присвоєння звання Героя України дванадцяти нашим захисникам: Підполковнику Вагоровському Едуарду Миколайовичу (посмертно). Загинув, виводячи нашу авіацію з-під ракетного удару. Дав можливість іншим піднятися в повітря. Майору Коломійцю Дмитру Валерійовичу (посмертно). Рятував побратимів, відволік на себе вогонь ворожої авіації та був збитий літаком ворога. Підполковнику Матуляку Геннадію Васильовичу (посмертно). Гостомель. Знищив скупчення техніки ворога. Лейтенанту Мовчану Віталію Анатолійовичу (посмертно). У протиповітряному бою знищив два літальні апарати ворога. Полковнику Оксанченку Олександру Яковичу (посмертно). Загинув у повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Старшому лейтенанту Радіонову Вʼячеславу Денисовичу (посмертно). Завдяки його мужнім діям повний склад літаків бригади піднявся в повітря у Василькові, і це врятувало наших від ракетного удару. Старшому лейтенанту Герусу Андрію Андрійовичу. Над містом Кропивницький збив ворожий Іл-76, чим не допустив висадку російського десанту з озброєнням. Бригадному генералу Красильникову Дмитру Сергійовичу, командиру оперативно-тактичного угруповання «Північ». Дві доби відбивався від безперервного штурму, врятував людей і техніку. І не пустив ворога на Харків з Луганської області. Підполковнику Круглову Андрію Миколайовичу. Вивів підрозділ ЗРК «Бук» з-під ударів ворога й особисто знищив два російські гелікоптери та один літак. Полковнику Мостовому Олександру Володимировичу. Під Васильковом збив російський Іл-76, а також два гелікоптери Мі-24, чим не допустив висадку десанту з озброєнням. Генерал-лейтенанту Содолю Юрію Івановичу. У боях за Волноваху врятував наших хлопців від оточення, організував успішний контрнаступ. Вивів людей з-під удару ворога. Надзвичайно ефективно обороняє Маріуполь. Полковнику медичної служби Хорошуну Едуарду Миколайовичу. Особисто організував оборону військово-медичного центру в оточенні та проводив евакуацію поранених. А тепер про Київ, нашу прекрасну столицю, на якій тримається наша прекрасна держава, наша безпека. Для ворога Київ – ключова мета. Вони хочуть зламати нашу національну державність. Тому столиця постійно під загрозою. Тільки за сьогодні здійснені вже три ракетно-бомбові удари. Під прицілом ТЕЦ-6. Вони хочуть вивести з ладу електростанцію та залишити наше місто без світла. Ми їм не дали зламати оборону столиці. І вони засилають до нас диверсантів. Постійно. Сотнями. Всіх, усіх їх знешкоджуємо. Окрім оборони, думаємо і про тил. Забезпечуємо людей. Ми утворили цілодобовий координаційний штаб, який збирає всі запити від обласних адміністрацій щодо нестачі найнеобхіднішого. Продукти, ліки, пальне, обладнання. Штаб напряму знаходить постачальників, які можуть швидко та якісно закривати такі потреби. Це відновлення ланцюжків постачання, перебитих війною. Сьогодні за ініціативою російської сторони відбувся перший раунд переговорів між Україною та Росією. Ці переговори відбувалися на тлі бомбардування та обстрілів нашої території, наших міст. Було видно синхронізацію обстрілів із переговорним процесом. Я вважаю, що таким нехитрим способом Росія намагається тиснути. Не втрачайте часу. Тактику таку ми не сприймаємо. Справедливі переговори можуть бути тоді, коли одна сторона не б'є по іншій стороні реактивною артилерією саме в момент переговорів. Поки в нас немає такого результату, який ми хотіли б отримати. Росія заявила свої позиції. Від нас прозвучали зустрічні пункти – щоб завершити війну. Деякі сигнали ми отримали. Коли делегація повернеться у Київ, проаналізуємо почуте й тоді будемо визначатись, як переходити до другого раунду переговорів. Ще одна річ, про яку дуже важливо сказати. Ми чекали цього 30 років. Сьогодні я підписав заявку на членство України у Європейському Союзі. Ми вибороли своє право бути разом з усіма у Європі. Заявка вже доставлена у Брюссель, офіційно зареєстрована. Час настав. Слава Україні!	uk
1,646,138,220	https://www.president.gov.ua/news/raketa-po-centralnij-ploshi-harkova-ce-terorizm-i-rosiya-may-73261	Ракета по центральній площі Харкова – це тероризм, і Росія має відповісти за це в міжнародних судах – звернення Президента України	Харків. Удар крилатою ракетою. В найбільшу площу Європи – в Площу Свободи. Десятки жертв. Ось така ціна свободи. Ось такий ранок народу України. Український Харків та російський Бєлгород завжди були близькими містами. У багатьох сенсах. Навіть кордон між ними був тільки умовний, тільки на мапах, але точно не в душі. Не в душі. Тепер усе змінилося. Після крилатої ракети, якою вдарили по Харкову з Бєлгорода. Ракети, яка поцілила в площу Свободи. Обличчя нашого Харкова. Це терор проти міста. Це терор проти Харкова. Терор проти України. На площі не було військової цілі. Як і в тих житлових районах Харкова, по яких б'ють із реактивної артилерії. Ракета в центральну площу – це відвертий, нічим не прикритий терор. Ніхто не пробачить. Ніхто не забуде. Цей удар по Харкову є воєнним злочином. Це є державним тероризмом Російської Федерації. Після такого Росія – це держава-терорист. Очевидно. І має бути офіційно. Закликаємо всі держави світу негайно та дієво відреагувати на цю злочинну тактику агресора та проголосити, що Росія здійснює державний тероризм. Вимагаємо повної відповідальності для терористів у міжнародних судах. Харків та Київ для Росії зараз найбільш важливі мішені. Терор спрямований на те, щоб зламати нас. Щоб зламати наш спротив. Вони йдуть на нашу столицю так само, як і на Харків. Тому оборона столиці сьогодні – це ключовий пріоритет для держави. В усіх містах України повинні зробити все, щоб зупинити ворога. За це відповідають військові та цивільна влада кожного міста. Але Київ – це особливо. Захистимо Київ – захистимо державу. Київ – це серце нашої країни. І воно має битися. І воно буде битися, щоб перемогло життя. Шановні кияни! Оборона столиці – понад усе. Тому я ухвалив рішення на час війни призначити головою Київської міської військової адміністрації професійного військового. Щоб гарантувати оборону міста. Щоб блокувати ворогу підступи до нашої столиці. Щоб у киян було все необхідне. Головою військової адміністрації буде генерал Жирнов Микола Миколайович. Служив командувачем сил підтримки. На високому рівні організовував інженерне забезпечення бойових дій Збройних Сил України у 14-15-му роках. Зараз у РНБО – державний експерт Служби військової безпеки. Віталій Кличко залишається мером Києва. У нього буде своя сфера відповідальності. І тепер це буде спільна робота мера та голови військової адміністрації. Після війни повернемо все на свої місця у столиці. Щодо наших дипломатів. Наші дипломати просто зараз реалізовують справедливі та абсолютно необхідні рішення щодо тих держав, які зрадили своєму слову та міжнародному праву. Негайно відкликаємо посла з Киргизстану на консультації. За виправдання агресії проти України. Негайно відкликаємо посла з Грузії. За перепони для добровольців, які хочуть нам допомогти. За неморальну позицію щодо санкцій. А тепер хочу сказати про тих, чий подвиг – це приклад найвищої моральної сили. Це наші лікарі. Ви рятуєте людей цілодобово. Завжди. А зараз ваша робота – це одна з ключових ліній нашої оборони. Ви тримаєте її блискуче. Вже тисячі врятованих життів за ці п'ять днів. Вдячний кожному і кожній, хто в цих надзвичайно складних умовах забезпечує наших людей усім, що необхідно для життя. Продукти, енергія, ліки. І дякую простому народу України, який зупиняє голіруч танки, силою духу виганяє окупантів з адміністративних будівель, робить їх перебування в Україні ганебним. Щоб довести, що вони всі тут чужі. Це і є народна війна. Це і є народ України. Слава Україні!	uk
1,646,213,520	https://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-ukrayinci-simvol-nezlamnosti-73281	Звернення Президента: українці – символ незламності	Бажаю здоров'я, єдина країно! Я не випадково сказав «єдина». Почався сьомий день цієї страшної війни. Війни, яку ми відчуваємо однаково. За цей час у нас єдності більше, ніж за тридцять років. Спочатку нам було однаково страшно, потім – однаково боляче. А зараз все однаково. Окрім перемоги. Окрім правди. Окрім миру. Окрім спокою, до якого ми хочемо прийти. Окрім життів наших людей, за яких ми переживаємо. Окрім України. За цей час ми по-справжньому стали єдиним цілим. Ми багато пробачили одне одному. Ми полюбили одне одного. Ми допомагаємо одне одному. Ми боїмося одне за одного. Вчора зранку на площі Свободи ми всі були харків'янами. Потім ворог зніс нас усіх ударами по житлових будинках у Бородянці. Вчора ввечері нас усіх бомбили в Києві. І ми всі знову загинули в Бабиному Яру – від ракетного удару. Хоча весь світ обіцяє, обіцяє постійно – ніколи знову. Для будь-якої нормальної людини, яка знає нашу історію, світову історію, Бабин Яр – це особлива частина Києва. Особлива частина Європи. Місце молитви. Місце пам'яті про сто тисяч людей, яких убили нацисти. Місце старих київських кладовищ. Ким треба бути, щоб зробити таке місце мішенню для ракет? Ви вбиваєте вдруге жертв Голокосту. В часи радянської влади там на кістках побудували телецентр. А ще – спортивний комплекс. Господарські споруди. Зробили там парк. Щоб затерти справжню історію Бабиного Яру. Але за що його бомбили?.. Це вже за межею людяності. Такий ракетний удар свідчить, що для багатьох людей у Росії наш Київ – абсолютно чужий. Вони нічого не знають про нашу столицю. Про нашу історію. Але у них є наказ – стерти нашу історію. Стерти нашу країну. Стерти нас усіх. У перший день війни жорстоко бомбили Умань, куди щороку приїжджають сотні тисяч євреїв помолитися. Потім – Бабин Яр, де були розстріляні сто тисяч євреїв. Звертаюся зараз до всіх євреїв світу – хіба ви не бачите, що відбувається? Тому дуже важливо, щоб саме зараз ви, мільйони євреїв по всьому світу, не мовчали. У мовчанні народжується нацизм. Тому кричіть про вбивства мирних людей. Кричіть про вбивства українців. Минулого вечора й цієї ночі вони продовжували бити по наших містах. Бомби. Ракети. Артилерія. По мирних людях. Знову. По житлових кварталах. Знову. Маріуполь, Харків, Київ, Житомир та інші міста й селища України. Це не може пояснюватися жодною людською причиною. Жодною божою причиною. Що ж тоді далі, якщо вже – Бабин Яр? Які ще військові об'єкти загрожують Російській Федерації? Які ще «бази НАТО»? Софійський собор? Лавра? Андріївська церква? Що б вони там не мріяли – чорт з ними! Бо з нами – Бог! За цей час ми об'єднали Європу, ми об'єднали країни Європейського Союзу вже на новому рівні. Вищому, ніж формальний. Вищому, ніж міждержавний. На рівні звичайних людей. Мільйонів і мільйонів європейців. Від Атлантики до передмістя Харкова, де тривають жорстокі бої. Коли Європарламент стоячи вчора аплодував нам, нашій боротьбі, це було оцінкою наших зусиль. Нашого об'єднання. За шість днів війни – як тридцять років. Тому Євросоюз і відповідає нам «так». Ми розпочали спеціальну прискорену процедуру приєднання. Наші дипломати й наші друзі об'єднують світ заради України та миру ще більше. Нейтральна Швейцарія підтримала санкції Євросоюзу проти російських олігархів, посадовців, проти самої держави та компаній. Ще раз: нейтральна Швейцарія! То чого тоді чекають деякі інші країни? До нашої антивоєнної коаліції приєднались вже й ті країни, на яких Москва ще тиждень тому розраховувала. Це надзвичайний результат. Зараз не можна залишатися нейтральними! А який підсумок для Росії? Прапор цієї держави більше не побачать на спортивних турнірах. Сучасна світова культура буде для них тепер закритою. Російські товари прибирають з полиць магазинів по всьому світу. Російські банки відключають від глобальної системи. Російські громадяни втрачають заощадження, втрачають будь-які перспективи. Російські матері втрачають дітей в абсолютно чужій для них країні. Вдумайтеся у це число: майже шість тисяч загиблих росіян. Російських військових. За шість днів війни. Це без підрахунку втрат ворога за минулу ніч. Шість тисяч. Щоб отримати що? Отримати Україну? Це неможливо. Це не змінити ракетами. Бомбами. Танками. Будь-якими ударами. Ми – на своїй рідній землі. І за війну проти нас буде Міжнародний трибунал для них. Українці! Минула ще одна ніч повномасштабної війни Росії проти нас, проти людей, проти України. Тяжка ніч. Хтось провів цю ніч у метро – в укритті. Хтось – у підвалі. Комусь пощастило більше – поспали вдома. Іншим дали притулок друзі та родичі. Сім ночей ми майже не спимо. Або спимо, але дуже тривожно. Рідні мої, настане час, коли ми зможемо виспатися. Але це буде після війни. Після перемоги. У мирі, який нам потрібен. Який ми завжди цінували. І який ми ніколи не руйнували. Я прошу всіх вас берегти своїх близьких. Берегти своїх побратимів. Я захоплююся кожним з вас! Увесь світ захоплюється вами – від голлівудських зірок до політиків. Сьогодні ви, українці, – символ незламності. Символ того, що люди в будь-якій країні будь-якої миті можуть стати найкращими людьми на землі. Слава Україні	uk
1,646,270,040	https://www.president.gov.ua/news/dlya-nas-ce-vitchiznyana-vijna-i-mi-znayemo-chim-taki-vijni-73293	Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників – звернення Президента України	Бажаю здоров'я, рідні українці! Сильні й добрі! Але добрі не для ворога. Ми народ, який за тиждень зламав плани ворога. Плани, які будувалися роками. Підло. Прораховано. З ненавистю до нашої країни, до наших людей – до будь-яких людей, які мають дві речі - свободу й серце. Але ми їх зупинили. Ми їх б'ємо. Наші військові, наші прикордонники, тероборона. Навіть прості фермери беруть у полон російських військових щоденно. І вони всі говорять тільки одне: вони не знають для чого вони тут. Незважаючи на те, що їх у десятки разів більше, моральний стан ворога погіршується. Дедалі більше окупантів втікають назад у Росію. Від нас. Від вас. Від усіх, хто виганяє ворога «Джавелінами», «Стугнами», гарматами, танками, літаками, гвинтокрилами. Усім, що стріляє. Але українці б'ють ворога і без зброї. Я щиро захоплююся героїчними мирними мешканцями Конотопа, Баштанки, Енергодара, Мелітополя. Інших міст та сіл України, які не пускають окупантів, перекриваючи їм все, перекриваючи дороги. Люди виходять перед ворожою технікою. Це вкрай небезпечно. Але як це мужньо. Це також порятунок. Упевнений, ви бачили відео з Мелітополя, де українці протестували проти росіян, які зайшли в наше місто. Тимчасово. Я впевнений у цьому: якщо вони кудись і зайшли, то тільки тимчасово. Проженемо. З ганьбою. Як роблять ті люди, прості люди, які виганяють окупантів із продуктових магазинів, коли російські військові намагаються знайти собі їжу. Це не воїни наддержави. Це розгублені діти, яких використали. Заберіть їх додому. Українці! Кожен окупант повинен знати: вони тут нічого не отримають. Нікого не підкорять. Навіть якщо вони можуть нагнати більше техніки й більше людей, це нічого для них не змінює. Куди б вони не зайшли - всюди знищать. У них не буде тут спокою. У них не буде тут їжі. У них не буде тут жодної тихої хвилини. Окупанти отримають від українців тільки одне - відсіч. Люту відсіч! Таку відсіч, що вони назавжди запам'ятають, що ми свого не віддаємо. Що вони запам'ятають, що таке вітчизняна війна. Так, для нас, українців, це вітчизняна війна. Ми пам'ятаємо, як починаються вітчизняні війни. І знаємо, чим вони закінчуються. Для загарбників. Наша армія робить все для того, щоб зламати ворога остаточно. Майже дев'ять тисяч убитих росіян! За один тиждень! На Миколаївському напрямку окупантам доводиться десятками гвинтокрилів забирати своїх «двохсотих» і «трьохсотих». 19 років, 20 років... Що вони бачили у житті, окрім цього вторгнення? Але більшість із них так і залишається повсюди. Україна не хоче бути покритою трупами військових. Забирайтеся додому. Усією своєю армією. Скажіть своєму командуванню, що ви хочете жити. Що ви не хочете вмирати. Жити. Зупинити війну та відновити мир потрібно якнайшвидше. Сьогодні був, як і зазвичай, активний день переговорів з лідерами інших держав – учасниць нашої антивоєнної коаліції. Я провів перемовини з очільниками урядів Норвегії та Ізраїлю. З Президентом Казахстану. З Еміром Катару Тамімом бін Хамадом Аль Тані. З Президентом Європейської ради Шарлем Мішелем. З Прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо. З Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Блискучий результат на Генеральній Асамблеї ООН. 141 країна підтримала резолюцію, яка вимагає від Росії негайно забратися з України. 141 держава за нас! А за Росію – тільки чотири держави, які проголосували проти нас. Ось перелік: Північна Корея, Еритрея, Сирія та Білорусь. Ось такий список. Ось такі друзі. А інших і не буде. У держави, яка не вміє жити в мирі. Провів сьогодні нараду з очільниками областей і міст України. Вже працює новий очільник Одеської обласної державної адміністрації. Максим Марченко. Військовий. Професійний. Наші хлопці на місцях багато працюють над тим, щоб організувати «зелені коридори». Щоб вивезти цивільних. Щоб завезти ліки. Волноваха, міста Київської області, Сумської, Харківської, на півдні України. Це дуже складно. Надзвичайно складно. Нам протистоїть терор. Але терор, я впевнений, програє завдяки нашим героям. Сьогодні я підписав указ про присвоєння звання Героя України п'ятнадцяти нашим захисникам: Старшому лейтенанту Білоконю Максиму Віталійовичу. Посмертно. Брав участь у відбитті атаки ворога під час оборони Чернігова, знищив ДРГ ворога та два танки противника. Підполковнику Капічуну Олександру Валерійовичу. Посмертно. Завдяки його героїчним діям зупинили колону ворога, знищили техніку та ворожих солдатів. Солдату Лук'яновичу Олександру Володимировичу. Посмертно. Під час бою знешкодив до трьох десятків одиниць техніки противника. Внаслідок авіаційного удару отримав смертельне поранення. Молодшому сержанту Несольоному Михайлу Михайловичу. Посмертно. Загинув у ближньому бою із силами противника, коли евакуював людей. Солдату Нікончуку Андрію Валерійовичу. Посмертно. Захищав Київську ГЕС від нальотів російської авіації та ракетних ударів. Лейтенанту Сапилу Віталію Романовичу. Посмертно. Командир танкового взводу. Знешкодив три десятки одиниць техніки ворога. Загинув під час авіаудару. Головному сержанту Сенюку Олексію Олександровичу. Посмертно. Обороняв Чернігів, знищив два ворожих БПМ та захопив танк Т-72. Загинув від авіаудару. Лейтенанту Українцю Владиславу Петровичу. Посмертно. Прикрив відхід своїх при наступі ворога. Майору Чобану Степану Івановичу. Посмертно. Пілот Су-27, відволік на себе ворожу авіацію над Кропивницьким. Майору Михальчуку Ігорю Васильовичу. Керівник підрозділу танкового батальйону. Знищив численні бронемашини ворога. Полковнику Мусієнку Сергію Миколайовичу. Керівник підрозділу ракетних військ та артилерії. Завдав нищівних ударів противнику на Харківському напрямку. Лейтенанту Пальченку Євгену Михайловичу. Керівник взводу танків. Прикрив вихід бригади з оточення. Майору Прокопенку Владиславу Юрійовичу. Керівник танкового батальйону. Вивів особовий склад і техніку з оточення без втрат. Підполковнику Федосенку Павлу Юрійовичу. Керівник підрозділу 92-ї бригади. За ефективну оборону Харкова. Старшому лейтенанту Чавалаху Дмитру Петровичу. За героїчну участь в обороні Херсонської області. Всі 40 мільйонів – як ці п'ятнадцять героїв! Слава Україні!	uk
1,646,306,400	https://www.president.gov.ua/news/ukrayinu-stilki-raziv-hotili-znishiti-ale-ne-zmogli-zvernenn-73297	Україну стільки разів хотіли знищити, але не змогли – звернення Президента Володимира Зеленського	Незламний народе непереможної України! Рівно два роки тому в Україні було зафіксовано перший випадок COVID-19. Перші тижні боротьби з ним були надскладними. Але ми були єдиними, а отже – сильними, а отже – вистояли. Рівно тиждень тому Україну атакував інший вірус. Інша хвороба. І ті, хто страждає на тяжку анексію та окупацію чужих земель. Тиждень тому о 4-й ранку Росія вторглася в нашу незалежну Україну, на нашу землю. Гострий припадок агресії, манія величі, манія переслідування. Важкі психологічні комплекси і як наслідок – ракетні комплекси. Реактивна артилерія. Танки та інша бронетехніка – просто як сарана. Перші години та дні повномасштабної війни були дійсно надскладними. Але ми були єдиними, а отже – сильними, а отже – вистояли. І так буде й далі. І далі стоїмо. Стоїмо так, що окупанти змушені були міняти тактику. Ракетно-бомбові удари Росії по українських містах – це зізнання, що не змогли зробити нічого суттєвого на нашій землі. Усі лінії нашої оборони збережені. На жодному зі стратегічних напрямків у ворога немає успіху. Вони пригнічені. Вони приречені. Київ вистояв цю ніч і витримав черговий ракетно-бомбовий удар. Спрацювала наша протиповітряна оборона. Херсон, Ізюм, усі інші міста, по яких окупанти били з повітря, били сильно, потужно, нічого їм не віддали. Чернігів, Суми, Миколаїв тримають оборону. Одеса. Вони хочуть зруйнувати ще Одесу. Але побачать лише дно Чорного моря. Бо вони – дно. Мішенню Росії став Успенський собор у Харкові. Одна з найдавніших православних памʼяток міста, памʼяток України. На час війни собор – це укриття для харківʼян. Укриття для всіх людей: і віруючих, і невіруючих. Для всіх, бо всі є рівні. Святе місце. Тепер – побите війною. Вони не бояться навіть цього! Користуються тим, що Бог не дає моментальної відсічі. Але він бачить. І відповідає. Відповідає так, що вам не сховатися. Немає такого бункера, щоб пережити відповідь від Бога. А собор ми точно відновимо – щоб жодного сліду війни там не залишилося. І навіть якщо ви зруйнуєте всі наші українські собори та церкви – ви не зруйнуєте нашої щирої віри в Україну і в Бога. Віри в людей. Ми відновимо кожний будинок, кожну вулицю, кожне місто. І говоримо Росії: вчіть слова «репарації» та «контрибуції». Ви відшкодуєте усе нам, що зробили проти України. В повному обсязі. А тих, хто загинув, – не забудемо. Ми – разом з Богом. Ви прийшли руйнувати наші міста. Знищувати наших людей. Забирати у нас все, що нам дороге. Ви відрізаєте мирним мешканцям України електрику, воду, опалення. Ви залишаєте людей без їжі, ви залишаєте нас без ліків. Ви розстрілюєте маршрути, за якими можна провести евакуацію. Немає такої зброї, яку б ви не використали проти нас, проти вільних громадян України. А тепер ви виходите й розповідаєте своїм пропагандистам, що ви збираєтеся послати в Україну так звані гуманітарні колони... Запамʼятайте, безбожники: коли мільйони людей проклинають, вам нічим рятуватися. Українці в усіх регіонах нашої держави, які обпалені війною, отримають від нас усе необхідне. Координаційні штаби працюють на повну. Справжні гуманітарні вантажі – в дорозі. Наш уряд уже підготував програму спеціальної допомоги для всіх українців, які втратили можливість працювати. Зараз. Через війну. Там, де бойові дії! Кожен найманий працівник, кожен ФОПівець, кожен наш громадянин України, у якого Росія забрала можливість працювати, отримає по шість із половиною тисяч гривень без жодних умов. Спеціально наголошую для українців старшого віку. Попри війну ми забезпечуємо повну виплату пенсій. Проіндексованих пенсій. Як це й має бути згідно із законом. З 1 березня пенсії для українців проіндексовані на 14%. Гроші вже пішли в банки. Усі виплати будуть проведені повністю. Україна щоденно отримує зброю від наших партнерів. Від справжніх друзів. Щоденно все більше й більше потужної зброї. Україна вже зустрічає іноземних добровольців, які їдуть у нашу державу. Перші із шістнадцяти тисяч. Вони їдуть захищати свободу. Захищати життя. Для нас. Для всіх. І це буде успішно. Я в цьому впевнений. Ми пережили у своїй історії й на своїй рідній землі дві світові війни, три голодомори, Голокост, Бабин Яр, Великий терор, вибух у Чорнобилі, окупацію Криму та війну на сході нашої держави. У нас немає величезної території –від океану до океану, немає ядерної зброї, ми не заповнюємо світовий ринок нафтою та газом. Але в нас є наші люди й наша земля. І для нас – це золото. Саме за це ми боремось. Нам немає що втрачати, крім власної свободи та власної гідності. Для нас це є найбільший скарб. Нас стільки разів хотіли знищити. Але не змогли. Хотіли стерти з лиця землі. Але не вдалося. Били в спину. А ми стоїмо на ногах. Хотіли, щоб ми мовчали. Але нас почув увесь світ. Ми пройшли стільки всього! І якщо хтось думає, що, подолавши все це, українці – всі ми – злякаємося, зламаємось або здамося, він просто не знає нічого про нас, про Україну. І йому нічого робити тут, серед нас. Він чужий. Иди домой. К себе домой. Защищать своих русскоязычных людей. Не по всему миру. А у себя дома – там тоже немало, около 150 миллионов. А тут... Слава Україні!	uk

End of preview. Expand in Dataset Viewer.

Dataset Card for "zelenskiy-speeches"

Speeches given by the president of Ukraine Volodymyr Zelensky
Languages: Ukrainian, English
Source: president.gov.ua
Auto-updated daily by Github Actions of zelensky-speech-fetcher
License: CC BY-NC-ND 4.0 Deed

Downloads last month: 85

Size of downloaded dataset files:

9.34 MB

Size of the auto-converted Parquet files:

9.34 MB

Number of rows:

2,734

Models trained or fine-tuned on slava-medvedev/zelensky-speeches

davidschulte/ESM_slava-medvedev__zelensky-speeches_default

Updated Nov 10 • 27