Datasets:

lang-uk

/

uk150m

like 1

Follow

Lang UK 13

1360f94d5ccc7ba51a48dc6d09bd853bdf1c5af7

Litolophus Litolophus — вимерлий рід непарнопалих з надродини Chalicotherioidea. Скам'янілості знайдено в Китаї й Пакистані. Litholophus вважається базальним членом своєї групи, оскільки відомі залишки його скелета мають більше подібності з базальними представниками інших груп непарнопалих, ніж з більш типовими представниками родини Chalicotheridae (таких як Chalicotherium). Його ноги закінчувалися копитами (а не гострими кігтями, як у Chalicotherium). Примітки

0fb13cd9fe22d84a24ca7622807a32acf8ec9ac3

Плея Плея (Plea minutissima) — вид водних клопів родини плеїдів (Pleidae). Поширення Вид поширений в Європі, Північній Африці, у Малій та Центральній Азії до Алтаю та Месопотамії. В Україні це єдиний представник родини. Живе в стоячих водоймах, віддаючи перевагу водоймам з сильно розвиненою підводною рослинністю. Опис Довжина тіла клопів становить від 2,2 до 2,7 мм, причому самиці трохи більші за самців. Ширина тіла трохи більше половини довжини. Комахи на спинній частині і на ногах піщано-жовті, ямочки на щитку і кінчику покриву чорні, через що ці частини здаються темнішими. Черевна частина тіла та основа ніг коричневі, з темнішою смугою, що проходить по центру живота. Перша з трьох лап дуже коротка. Спосіб життя Основу раціону становить планктон, переважно ракоподібні. Шлюбний період припадає на травень-червень, коли ці клопи утворюють місцеві скупчення. Самиці відкладають яйця на листя і стебла водних рослин з середини червня. Личинки вилуплюються в липні і трапляються до кінця вересня, хоча перші досягають стадії імаго в серпні. Дорослі комахи зимують у воді. Примітки Посилання

059ef213f92d5111ca5c8d4f4a18bfc2fef7e8c5

Кобзарик «Кобзарик» — дитячий зразковий гурт-студія з містечка Горохів Луцького району Волинської області. В репертуарі колективу — духовні твори, козацькі, стрілецькі, повстанські, патріотичні, жартівливі пісні, колядки, щедрівки, колискові, твори сучасних авторів. Історія Дитячий гурт-студію «Кобзарик», як громадську організацію, було створено в серпні 1993 року з ініціативи засновника і незмінного адміністратора Олега Мосієвича. Незмінним керівником колективу від часу його створення є Любов Мосієвич. В той час економічних і політичних потрясінь суттєву допомогу становленню «Кобзарика» надавали канадський українець меценат Мар'ян Штика і місцева будівельна фірма «Енергія» (директор Ігор Матвіїв). Гурт об'єднав навколо себе патріотичну молодь і став першим дитячим колективом в області, який почав співати раніше заборонені в УРСР пісні під жовто-блакитним прапором, зокрема і «Червону калину». За період існування гурту пісенну школу бандури пройшло більше 300 «кобзариків». Постійно беручи участь в проведенні державних і патріотичних заходів, «Кобзарик» закликає до активної діяльності громадян у творенні нашої держави. «Кобзарик» є учасником численних конкурсів та фестивалів, де здобув визнання і шану. В 1997 році за вагомий внесок у розвиток культури українського народу, високий рівень та виконавську майстерність «Кобзарику» присвоєно звання «Зразковий дитячий колектив». Виконання «Кобзариком» українських пісень змінює стереотип бандурного мистецтва, робить його сучасним і цікавим, пробуджує національну свідомість українців, вшановуючи героїв, які боролись і борються за незалежність України. Діяльність «Кобзарика» надихнула започаткувати всеукраїнський конкурс юних бандуристів, який проходить в Луцьку — «Волинський кобзарик». З «Кобзариком» співпрацювали заслужена артистка України Галина Кажан, поет-пісняр Тарас Музичук, заслужений діяч мистецтв України композитор Мирослав Стефанишин, ведуча концертних програм Валентина Гриб. Олександр Петрич, ветеран ОУН, політв'язень, поет, присвятив колективу вірш-оду «Кобзарику мій». Тетяна Байда-Барбелюк, ветеран ОУН, політв'язень, письменниця, політична і громадська діячка, подарувала гурту вірш «Кобзарики», який Любов Мосієвич поклала на мелодію, створивши гімн колективу. До концертних програм «Кобзарика» залучались солісти-бандуристи Петро Шуляк, Оксана Шкарадюк, Марія Стецюк, скрипаль Олександр Хомик. З концертними програмами «Кобзарик» побував в Білорусії, Польші, Києві, Каневі, Богородчанах, Львові, Луцьку, Колодяжному. Відвідував героїко-патріотичні місця Пляшева (Берестечко), Нового Загорова та інші. За період існування «Кобзариком» були підготовлені і записані концертні програми, які спочатку тиражувались на касетах, пізніше на аудіо та відеодисках та розповсюджувалися в Україні і за кордоном. Значну допомогу в створенні і тиражуванні цих програм надали дочки Любові і Олега Мосієвичів — Алла, Олена і Оксана. Починаючи з 2016 року почав працювати сайт Гасло та мета діяльності Любов Мосієвич Гурт-студія «Кобзарик» — музична спільнота патріотичної молоді. Пісні «Кобзарика» для душі, яка потребує духовності, доброти, справедливості. В репертуарі колективу — духовні твори, козацькі, стрілецькі, повстанські, патріотичні, жартівливі пісні, колядки, щедрівки, колискові, твори сучасних авторів. Основною метою діяльності «Кобзарика» є відродження української духовної та патріотичної спадщини через кобзарське мистецтво. Саме тому репертуар включає багато пісень духовного змісту, серед яких «Ave Maria», «Як гарно у храмі Твоїм, Богородице!», «Не забудь помолитися Богу» та ін. Кожен народ має пам'ятати свою історію та шанобливо відноситися до пам'яті тих, завдяки кому він існує. Впродовж своєї творчої діяльності гурт неодноразово реалізовував концертні програми на території меморіального комплексу «Козацькі могили» під Берестечком, на місці героїчного бою воїнів УПА з фашистами біля Загорівського монастиря та в інших важливих для історії України місцях. У пісенному доробку «Кобзарика» є велика кількість творів, в яких оспівується пам'ять вірних синів України. Дискографія 1998 року вийшла в світ перша аудіокасета «З любов'ю до України „Кобзарик“ з Волині». До неї увійшли твори «Не забудь помолитися Богу», «Світлиця», «Колискова», «Українцям», «Зозуленька», «Йшли селом партизани», «Ой на горі, на Маківці», «Рідна наша мово», «Хай живе вільна Україна» та ін. 2001 р. Відеопрограма вертепу у Луцькому Свято-Троїцькому кафедральному соборі неодноразово транслювалась на каналі Волинського телебачення, а аудіозапис — на хвилях Волинського радіо. На базі цього вертепу випущений окремий аудіодиск під назвою «Віншує Кобзарик». 2006 р. виходить аудіокасета «Вірте в Україну». До програми увійшли твори «Очерет мені був за колиску», «Схиляєм голови свої», «Про Морозенка», «На високій дуже кручі», «Садок вишневий коло хати» та ін. 2007 р. виходить CD-диск «Вірте в Україну» 2013 р. — DVD-диск «Кобзар — то наш Тарас Шевченко, а ми його кобзарики». 2015 р. — CD-диск «Як сходить сонечко раненько». 2016 р. — CD-диск «Ми з тобою завжди, Україно!». Нагороди 1996 * 1996 р. Благословенна грамота за церковні заслуги перед Українською православною церквою Київського патріархату. 2000 * 2000 р. Подяка управління культури Волинської обласної державної адміністрації — за пропаганду кобзарського мистецтва і активну участь в обласному огляді-конкурсі. Начальник управління М. Приймак, м. Луцьк. 2003 * 2003 р. Поздоровлення голови Національної спілки кобзарів України, заслуженого артиста України, професора В. М. Єсипока з 10-річчям заснування колективу. * 16.02.2003 р. Почесна грамота відділу культури Горохівської райдержадміністрації — за популяризацію національної пісні, творчості репресованих авторів, сприяння утвердженню української державності, збагаченню та розвою національної культури та з нагоди 10-річного ювілею. Начальник відділу Д. І. Колесник. * 16.11.2003 р. Диплом учасника І всеукраїнського дитячого огляду-конкурсу «Волинський кобзарик» 2004 * 2004 р. Диплом Горохівського районного народного дому «Просвіта» — за активну участь у підготовці і проведенні творчих звітів районів і міст області, присвячених 60-річчю визволення України від фашистських загарбників, значний внесок у розвиток аматорського мистецтва та народної творчості. Голова обласного оргкомітету, заступник голови облдержадміністрації Степан Родич. 2006 * 2006 р. Диплом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації — за ІІ місце серед дитячих капел бандуристів в обласному огляді-конкурсі кобзарського мистецтва, присвяченому 192-річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. Начальник управління В Лисюк, м. Луцьк. 2008 * 15.02.2008 р. Грамота Навчально-методичного центру культури Волині — за високу виконавську майстерність, активну концертну діяльність, відновлення, збереження та популяризацію кобзарського мистецтва та з нагоди 15-річчя заснування колективу. Директор В. Бобицький, м. Луцьк. * 17.02.2008 р. Почесна грамота Волинської обласної ради — за вагомий внесок у формування національної свідомості населення, активну концертну діяльність та з нагоди 15-річниці створення колективу. Голова А. П. Грицюк. * 17.02.2008 р. Грамота відділу культури і туризму Горохівської райдержадміністрації — за вагомий внесок у відродення національної культури, розвиток українського пісенного та музичного мистецтва, популяризацію кобзарського мистецтва на Волині та з нагоди 15-річчя творчої діяльності. Начальник відділу І. Я. Андрощук. * 15.02.2008 р. Почесна грамота № 26 Волинської обласної державної адміністрації — за активну концертну діяльність, вагомий внесок у розвиток аматорського мистецтва, збереження і популяризацію національної культури. Голова М. Романюк. * 7.10.2008 р. Диплом за І місце в номінації: «Хорові колективи, капели та ансамблі бандуристів» в районному дитячо-юнацькому фестивалі мистецтв «Сурми звитяги — 2008», м. Горохів. * 12.10.2008 р. Грамота за І місце в номінації: «Хорові колективи, капели та ансамблі бандуристів» в обласному дитячо-юнацькому фестивалі мистецтв «Сурми звитяги — 2008», м. Луцьк. 2010 * 06.06.2010 р. Диплом за участь на міжнародному фестивалі танців «Godel 2010», м. Пулави (Польща). 2011 * 24.08.2011 р. Подяка голови Волинської обласної державної адміністрації Бориса Клімчука — за вагомий внесок у розвиток волинського краю та з нагоди 20-ї річниці Незалежності України. 2013 * 16.02.2013 р. Грамота Навчально-методичного центру культури Волині — за вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва, естетичне виховання підростаючого покоління та з нагоди 20-річчя заснування колективу. Директор Л. В. Рожнова, м. Луцьк. * 15-16.02. 2013 р. Благословенна грамота за церковні заслуги перед Українською православною церквою Київського патріархату з нагоди 20-річчя колективу. Митрополит луцький і волинський Михаїл. * 16.02.2013 р. Подяка відділу культури Горохівської райдержадміністрації — за значний внесок у примноження мистецького скарбу району, розвиток національної культури та з нагоди 20-річчя. Начальник відділу Д. І. Колесник. 2018 * 15.02.2018 р. Почесна грамота Горохівської міської ради — за високу виконавську майстерність, активну концертну діяльність, вагомий внесок у популяризацію кобзарського мистецтва та з нагоди 25-річного ювілею. Міський голова В. Л. Годик. * 24.08.2018 р. Почесна грамота районної ради — за сумлінну працю, активну громадянську позицію, вагомий особистий вклад у справу утвердження і розбудови Української держави та з нагоди Дня Незалежності України. Голова районної ради Т. Щерблюк. * 15.02.2018 р. Подяка РНД «Просвіта» — за значний внесок у патріотичне виховання населення, сприяння становленню української державності, розвиток бандурного мистецтва та з нагоди 25-річчя колективу. Начальник відділу культури райдержадміністрації Д. Колесник, м. Горохів. * 15.02.2018 р. Подяка Горохівської районної державної адміністрації Горохівської районної ради — за вагомий внесок у розвиток національної культури, активну концертну діяльність, популяризацію української пісенної спадщини та з нагоди 25-річниці заснування колективу. В.о. голови, керівник апарату державної адміністрації Л. Косюк, заступник голови районної ради В. Клемба. * 20.08.2018 року Обласна іменна премія у галузі літератури, культури і мистецтва 2018 року у номінації імені Степана Кривенького — за активну творчу діяльність з розвитку і популяризації народного пісенного та хореографічного мистецтва, високу майстерність виконання, активну участь у культурно-мистецькому та патріотичному житті краю. Розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації О. Савченко № 551. Відомі вихованці * Висоцький Іван Володимирович (23.09.2000 — 12.09.2022) — учасник російсько-української війни, загинув у бою в Донецькій області. Галерея Посилання Горохівський «Кобзарик» запрошує на своє 25-річчя! Кобзарівна горохівського «Кобзарика» Любов Мосієвич 27 років очолює горохівських «кобзариків» Примітки Джерела * Підгірна В. Любов Мосієвич: «Ми співаємо для тих, хто вірить у Бога, любить Україну і поважає свій народ» // Волинь. — 2018. — № 17. — С.12. * Влашинець Л. «Заповів ти Волині себе, тож душа твоя тут спочиває…» // Волинь. — 2019. — № 71. — С.13. * Волинські єпархіальні відомості. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2013. — № 3. — С.1. * Хроніка. Декан привітав горохівського «Кобзарика» // Волинські єпархіальні відомості. — 2018. — № 3. — С.3. * Оленюк М. Гурт «Кобзарик» з Волині // Бандура. — 2002. — № 78. — С.30-31. * Чернецька Н. Г. Шляхи професіоналізації бандурного мистецтва Волині другої половини XX століття: культурно-мистецькі паралелі. — : Міленіум, 2009. — № 15. — С. 56.

09e78ddb6858c570994302bb828456f66067b586

News Chronicle The News Chronicle була британською щоденною газетою. Утворена злиттям The Daily News і Daily Chronicle у 1930 році, вона припинила публікацію 17 жовтня 1960, будучи поглинутою Daily Mail. Її офіси знаходились в Лондоні. Посилання * Concise History of British Newspaper in the 20th Century – www.bl.uk * History of the Daily News – Spartacus Educational * History of the Daily Chronicle – Spartacus Educational

1a124ff11dd03f4bc931ac4485bf3f48fed26b1c

Контрнаступ Збройних сил України в серпні-вересні 2022 Відноситься до двох одночасних контрнаступів у російсько-українській війні: * Контрнаступ Збройних сил України на півдні України (2022) * Харківський контрнаступ Збройних сил України (2022)

ed56a25e6e89322c8070bcebf1aa026ede926513

Міністерство оборони Швейцарії #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Федеральний департамент оборони, захисту населення і спорту Швейцарії

0ca0a6ba2ca7a0308ad69201e068d67863c35030

Список колаборантів та окупаційних чиновників, що загинули під час вторгнення в Україну 2022 #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Замахи на колаборантів та окупаційних чиновників під час вторгнення в Україну 2022

2add6e5763e4ced9ad2bc72d5fda3b0e9e49f965

Єлена Антонія Єлена Антонія (; 1550, Льєж, Іспанські Нідерланди, Священна Римська імперія — 1595) — бородата жінка і придворний блазень Марії Іспанської, фаворитка Маргарити Австрійської , фрейліна Констанції Австрійської. Зображено на кількох портретах, а також у творах графіки. Одна з ранніх задокументованих бородатих жінок. Див. також * Гірсутизм Примітки

07e5c535ddf1e213a9689deb7b5a1a9614aa900a

Вриця Вриця (Вріца; іноді Вріця; ) — річка в Словаччині; права притока Турця. Протікає в окрузі Мартін. Довжина — 19.6 км. У верхній течії творить Кляцький водопад. Витікає в масиві Мала Фатра (на схилі гори Кляк) — на висоті 1140 метрів. Протікає селами Вріцко; Кляштор-под-Знєвом і Словани. Впадає у Турець на висоті 431 метр. Примітки Посилання * Vodny tok 2020

6dde3d9960465f8ea017fcc46407d47a259bfd5a

Базиліка Непорочного Зачаття (Вашингтон) Базиліка Непорочного Зачаття () – католицька базиліка у Вашингтоні, округ Колумбія. Є найбільшою католицькою церквою в Сполучених Штатах та Північній Америці, одна з десяти найбільших церков у світі, і найвища будівля у Вашингтоні, округ Колумбія (100 метрів). ==ОписБудівництво базиліки почалося в 1920 підрядником Джоном Макшейном в неовізантійському стилі. Відкриття ще в недобудованому вигляді відбулося в 1959. Довжина базиліки складає 152 м ширина 73 м, а висота до вершини хреста на куполі 72 м. Діаметр купола всього на 2 м менше ніж купол Капітолію. Остаточно всі роботи завершено до 1961. За оцінками експертів, щороку базиліку відвідують більше одного мільйона паломників. 12 жовтня 1990 святиню відвідав папа Іван Павло II, який надав її титул малої базиліки. 16 квітня 2009 папа Бенедикт XVI під час відвідування базиліки подарував їй Золоту троянду. 23 вересня 2015 месу на східних щаблях базиліки відслужив папа Франциск під час свого візиту до США. Настоятелем базиліки нині є монсеньйор Вальтер Р. Россі. Примітки Посилання == * Офіційний сайт

167e8c0e9c6092bf1a559487a555b4593386ddb0

Сенджан Сенджан (, також латинізована назва Senjān; також відомий як Senījān, Zenjān, Fenjān і Fījān) був містом у Центральному окрузі округу Арак, провінція Марказі, Іран. За переписом 2006 року його населення становило 10 592 особи у 2 897 сім'ях. Місто було реорганізовано у частину Арака, ставши муніципальним округом 5 Арака.

1ae711f70df4a7afc676ac2518040813ce91adc3

Моміджі манджю Моміджі манджю – різновид манджю та імаґаваякі. Цей кондитерський виріб являє собою гречано-рисовий пиріг у формі японського кленового листка, який є місцевою фірмовою стравою на острові Іцукусіма (Міядзіма) у Хіросімі. Зазвичай як начинку використовують пасту з червоної квасолі. Огляд Моміджі манджю — місцева фірмова страва та сувенір в Іцукусімі, три види Японії. Сьогодні Моміджі манджю відомий на всю країну не лише як сувенір із Міядзіми, а й міяґегасі префектури Хіросіма. Моміджі манджю був винайдений майстром японських солодощів наприкінці періоду Мейдзі. Примітки

3a4a13ab9bc9706fffe0cfd079d7b4ac30c8975a

Шоттсуру «Акіта шотцуру» з хатахати (ліворуч). Інша пляшка — ішіру, зроблена із сардин Шоттсуру () — гострий регіональний японський рибний соус, схожий на тайський нам пла. Автентична версія виготовляється з риби, відомої як хатахата (Arctoscopus japonicus або піщана риба- вітрильник), її виробництво пов'язане з регіоном Акіта. Посилання * Інформація (японською)

00fbb04088b0446e6d859547de78a495f1673b6f

Acer metcalfii Acer metcalfii — вид квіткових рослин з родини сапіндових (Sapindaceae). Згідно з Catalogue of Life таксон є синонімом до Acer sikkimense subsp. metcalfii. Опис Дерева до 10 метрів заввишки. Кора гладка. Гілочки стрункі. Листя опадне: ніжка 2–3(5) см, гола; листкова пластинка адаксіально (верх) темно-зелена, 10–14 × 7–11 см, обидві поверхні голі, 3-лопатева; середня і бічні частки трикутно-яйцеподібні, край грубопилчатий з тупими зубцями, за винятком цілого загострення, верхівка загострена. Супліддя гроноподібне, 15-квіткове. Плодів 6–9, коричнювато-жовті; горішки ≈ 8 × 6 мм; крило з горішком 22–25 × ≈ 8 мм, крила тупо розпростерті. Період плодоношення: вересень. Поширення Вид є ендеміком південно-східного й південно-центрального Китаю: пн. Гуандун, пн.-сх. Гуансі, пд.-сх. Гуйчжоу, пд. Хунань. Населяє змішані ліси, узбережжя річок; на висотах 800–1500 метрів. Примітки metcalfii

97a342ae1c2cc41bd37b449f6710022b6105a26c

Льєрс (значення) * Льєрс — колишній футбольний клуб у Бельгії. *  — футбольний клуб у Бельгії. Топонім * Льєрс — місто в Каталонії, Іспанія

48f812f4d3c367ca75d6685f1155135386cc461c

Нормантон (Західний Йоркшир) Нормантон — місто та цивільна парафія в місті Вейкфілд у Західному Йоркширі, Англія. Це північний схід від Вейкфілда та південний захід від Каслфорда. Цивільна парафія простягається на захід і північ до річки Колдер і включає велике село Альтофтс. На момент перепису 2011 року населення цивільної парафії становило 20 872 особи. Округ Нормантон міської ради Вейкфілда не включає Альтофтс, але включає цивільну парафію Вормфілд з Хіт на південний захід від Нормантона. У 2011 році в округі проживало 16 220 осіб. Примітки

235d34e2e29877bc54de0f59fa17094145ffa1f0

Іоан Малиновський Іоан Малиновський (1661 — піздніше 1696) — українських художник зі Львова, син столяра Андрія Малиновського і Софії, охрещений у латинській катедрі у Львові 25 червня 1661 року. Із живописних робіт відомими є тільки «Єрусалим» та «Афонська гора», виконані 1696 року на замовлення економа синайського монастиря Хадзі Киріяка. Обидві картини створені у формі арок і виконували функцію декоративних деталей фасаду храму Успіння Пресвятої Богородиці у Львові. Зараз обидві картини перебувають у колекції Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького в експозиції Олеського замку. Роботи Примітки

94d2259aec689457f94b7104a409f0ec7082d74d

Hyracodon Реконструкція Hyracodon («зуб дамана») — вимерлий рід непарнопалих ссавців. Це був легкий ссавець, схожий на поні, довжиною близько 1,5 м. Череп Гіракодона був великим у порівнянні з рештою тіла. Зуби гіракодона нагадували зуби пізніших носорогів, але це була набагато менша тварина і мало чим відрізнялася за зовнішнім виглядом від примітивних коней, сучасником яких він був (32–26 мільйонів років тому). У нього була коротка широка морда, а його довгі тонкі кінцівки мали три пальці. Примітки

0bd87b24424dae56f80de2e24dfcc18b6d0127c4

Українсько-північнокорейські відносини Українсько-північнокорейські відносини — двосторонні дипломатичні відносини між Україною та КНДР. Двосторонні відносини Українсько-північнокорейські відносини були встановлені 9 січня 1992. Посольство КНДР у Москві є посольством у Росії, Білорусії та Україні. Україна була представлена в КНДР через посольство у КНР. Розрив відносин 13 липня 2022 року Україна оголосила про розрив дипломатичних відносин з Корейською Народною Демократичною Республікою через визнання нею незалежності терористичних квазідержавних утворень Донецької Народної Республіки та Луганської Народної Республіки. У свою чергу МЗС КНДР заявило, що «Україна не має права засуджувати визнання ДНР та ЛНР з боку Пхеньяну». Див. також * Зовнішня політика України Примітки

00d9de42dbfc7206d74ac001a33d4644db2bf82c

Багговут Багговут () — російський шляхетний рід норвезького походження, який згодом переселився також у Швецію та Балтію. Володів маєтками в Україні. * Багговут Олександр Карлович — полтавський генерал-губернатор, активний русифікатор. * Багговут Олександр Федорович — генерал, учасник Кримської війни. Див. також * Багговутівська вулиця

00e03fc600fd75956ede2965696887fcdbce0a16

Фінал кубка Німеччини з футболу 1977 Фінал Кубка Німеччини з футболу 1977 — фінальні матчі розіграшу кубка Німеччини сезону 1976—1977 відбулися 28 травня та 30 травня 1977 року. У поєдинках зустрілися «Кельн» з однойменного міста та західноберлінська «Герта». У першому матчі між клубами основний та додатковий час закінчилися з рахунком 1:1, тому було призначено матч-перегравання, у якому перемогу з рахунком 1:0 здобув «Кельн». Володар Кубка Німеччини 1976—1977 «Кельн»Другий титул Учасники Клуб Участей Роки (жирним виділено перемоги) «Герта» дебют «Кельн» 5 1954, 1968, 1970, 1971, 1973 Шлях до фіналу ;«Герта» Раунд Противник Рахунок 1/64 «Лангервее» (Д) 7–3 1/32 «Баварія» (Гоф) (Д) 3–1 1/16 «Дармштадт 98» (Г) 1–0 1/8 «Дуйсбург» (Г) 2–1 1/4 «Баварія» (Мюнхен) (Д) 4–2 1/2 «Баєр Юрдінген 05» (Г) 1–0 (Д) = Вдома; (Г) = У гостях; (Н) = На нейтральному полі ;«Кельн» Раунд Противник Рахунок 1/64 «Ітцегор» (Г) 7–0 1/32 «Фортуна» (Дюссельдорф) (Д) 4–2 1/16 «Теніс Боруссія» (Д) 5–1 1/8 «Гомбург» (Д) 7–2 1/4 «Нюрнберг» (Д) 4–2 1/2 «Рот-Вайс» (Ессен) (Д) 4–0 (Д) = Вдома; (Г) = У гостях; (Н) = На нейтральному полі Матч Деталі В Норберт Нігбур З Ганс Вайнер З Голгер Брюк З Уве Кліманн З Міхаель Сідат ПЗ Еріх Бер (к) ПЗ Вольфганг Зідка ПЗ Ервін Германдунг Н Лоренц Горр Н Карл-Гайнц Гранітца Н Герхард Грау Заміни: З Ганс-Йоахім Ферстер ПЗ Бернд Герсдорфф Головний тренер: Георг Кесслер В Гаральд Шумахер З Роланд Гербер З Герхард Штрак З Герберт Циммерманн З Гаральд Конопка ПЗ Гайнц Флое ПЗ Вольфганг Оверат ПЗ Гайнц Зіммет Н Ганнес Лер Н Дітер Мюллер Н Рожер ван Гооль (к) Заміни: ПЗ Герберт Нойманн Н Пребен Елк'яер-Ларсен Головний тренер: Геннес Вайсвайлер Матч-перегравання В Норберт Нігбур З Ганс Вайнер З Голгер Брюк З Уве Кліманн З Міхаель Сідат ПЗ Еріх Бер (к) ПЗ Вольфганг Зідка ПЗ Ервін Германдунг Н Лоренц Горр Н Карл-Гайнц Гранітца Н Герхард Грау Заміни: ПЗ Йорген Крістенсен ПЗ Бернд Герсдорфф Головний тренер: Георг Кесслер В Гаральд Шумахер З Роланд Гербер З Герхард Штрак З Герберт Циммерманн З Гаральд Конопка ПЗ Гайнц Флое ПЗ Герберт Нойманн ПЗ Гайнц Зіммет Н Ганнес Лер Н Дітер Мюллер Н Рожер ван Гооль (к) Заміни: З Бернгард Кулльман Головний тренер: Геннес Вайсвайлер Посилання * Матч на transfermarkt * Перегравання на transfermarkt

b8f0d365ef52c6bd634f9e3966157681772749f9

Вплив COVID-19 на неврологічні, психологічні та інші аспекти психічного здоров'я #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Неврологічні та психіатричні порушення внаслідок COVID-19

05dd54eb552725b3f7e82eef1f3d84b9c36f9335

Голборн Голборн () — місто в столичному районі Віган у Великому Манчестері, Англія. Він розташований за 8,7 км., на південний південний схід від Вігана, за 9,8 км., на північний схід від Воррінгтона та за 22,2 км., на захід від міста Манчестер. У поєднанні з селом Лоутон воно має населення 24,169. У межах історичного графства Ланкашир Голборн здебільшого завдячує своїм зростанням гірничодобувній та текстильній промисловості. Також була значна сільськогосподарська діяльність, і багато ферм все ще належать родинам, які спочатку ними володіли. Історія Поселення в Голборні існувало принаймні з часів книги Страшного суду. До правління Генріха III маєток утримувався двома частинами: половиною лордів Лоутона, половиною Голборнів, а пізніше різними родинами, включаючи Флітвудів і Легів. Стара садиба Голборн стояла на північній стороні села, давши свою назву громадському дому на Черч-стріт (тепер зруйнований). Садиба та її землі простягалися аж до церкви Святого Луки в Лоутоні, а також дали назву Манор-авеню та Манор-Корт. Примітки

0bc078ab17d042225a3de90991368eb000c26e94

Івшем Івшем — містечко та парафія в Англії, у графстві Вустершир. Розташоване на річці Ейвон. Поселення засноване у VIII столітті навколо Івшемського монастиря та було під владою івшемського абатства. У 1265 році поблизу містечка відбулася битва, у якій син короля Генріха III переміг графа Лестерського Симона де Монфора. У середині XVI століття абатство було ліквідоване. Населення складає близько 25 тисяч осіб. Центр сільського господарства, зокрема вирощування садових культур. Історія За переказами Івшемське абатство було засноване свинопасом, якому на цьому місці явилася Діва Марія, на початку VIII століття. У 1265 році поблизу Івшема відбулася битва, яка фактично завершила Другу баронську війну Персоналії Уродженці * Конрад Воддінгтон (1905—1975) — британський біолог, дослідник в галузі біології розвитку, генетики та еволюційної біології, засновник епігенетики. Померли * Симон де Монфор, 6-й граф Лестер (1208—1265) — англійський політичний та військовий діяч, 6-й граф Лестер, 1-й граф Честер, засновник Палати громад англійського парламенту, загинув у битві неподалік. * Муціо Клементі (1752—1832) — італійський композитор, піаніст і педагог, що жив переважно в Англії. Примітки Джерела * Britannica, The Editors of Encyclopaedia. "Evesham". Encyclopedia Britannica, Invalid Date, https://www.britannica.com/place/Evesham. Accessed 15 September 2022.

0028e079e6bb134774b6e1441d76722954907ebc

Погонич-пігмей чорний Погонич-пігмей чорний (Coturnicops notatus) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Південній Америці. Поширення і екологія Чорні погоничі-пігмеї мешкають на південному сході Бразилії, в Парагваї, Уругваї, на північному сході Аргентині, а також локально в Болівії, Колумбії, Венесуелі і Гаяні. Вони живуть на вологих і заплавних луках, на болотах та інших водно-болотних угіддях, в прибережних спартинових заростях тощо. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Примітки Джерела * Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World.

368494bff757808b0adef91f021a7f0b1a3aa7c8

Typotheriopsis Typotheriopsis — це вимерлий рід Notoungulate, що належав до родини Mesotheriidae, яка включала кілька невеликих розмірів видів, що спеціалізувалися на риття. Рід вважається сестринським таксоном клади, включаючи Mesotherium і Pseudotypotherium. Його скам'янілості відомі з хасікоанського та уайкерського періодів, зокрема серед пізньоміоценових порід із формації Арройо-Часіко та формації Серро-Азул в Аргентині. Опис Typotheriopsis chasicoensis був описаний у 1931 році Анхелем Кабрерою та Хорхе Л. Краглієвичем із голотипом, що складається з погано збережених залишків черепа з формації Арройо Часіко в Аргентині. Ці останки були схожі на Pseudotypotherium, але включали більш товсті зуби та менш атрофовані різці, ніж в інших пологів мезотерид. Пізніші дослідження розширили цей список відмінностей між Typotheriopsis і Pseudotypotherium. Він був великим для мезотерію, з широким черепом і підочноямковою ямкою на очниці, де, можливо, містилася пахуча залоза. Примітки

606261b095d66a60d6a741cedf5d49d0a9aebd67

Johnbell Johnbell — вимерлий рід унгулят родини Interatheriidae. Єдиним відомим видом, що належить до роду, є Johnbell hatcheri. Цю тварину назвали на честь палеонтолога Джона Белла Хетчера. Цей рід споріднений Ignigena і підродини Interatheriinae. Ця тварина жила в центральній частині Чилі в період раннього олігоцену. Примітки

0010c97197fc7152981f848cbc07386d704f2438

8 міліметрів (фільм) «8 міліметрів» () — психологічний нео-нуарний трилер 1999 року режисера Джоела Шумахера за сценарієм Ендрю Кевіна Вокера. У фільмі німецько-американського виробництва Ніколас Кейдж грає приватного детектива, який занурюється у світ снаф-фільмів. У ролях другого плану: Хоакін Фенікс, Джеймс Гандольфіні та Пітер Стормаре. У ролях Виробництво Зйомки розпочалася в лютому 1998 року в Маямі, Флорида. Зйомки також проходили в Нью-Йорку та у Калвер-Сіті, Каліфорнія. Збори Фільм показувався в 2730 кінотеатрах Північної Америки та заробив 14 252 888 доларів за перші вихідні, в середньому 6 013 доларів США за кінотеатр, зайнявши 1 місце в касових зборах. Фільм заробив 36 663 315 доларів на американському ринку та 59 955 384 доларів на світовому на загальну суму 96 618 699 доларів США. Примітки Посилання * * * *

0b7fa6d0f74b3fabb75df902143f460d58eaf179

Бабенчиков Павло Петрович Павло Петрович Бабенчиков (нар. 14(26) лютого 1882, Керч, Російська імперія – 1947, Бахчисарай, СРСР) – український історик і краєзнавець. Біографія Народився в місті Керч. В 1911 році, закінчив Московський державний університет імені Ломоносова і переїхав в Севастополь. В 1930 році був заарештований. Помер в Бахчисараї. Примітки Джерела * ЕСУ

cfc0aff28fa30100b2c3a8499163c57a862c81be

Базиліка Національної Святині Непорочного Зачаття #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Базиліка Непорочного Зачаття (Вашингтон)

0345d6b19afb4ad2f1fd1afaa00ac5d0b7e8a344

Радаков Віктор Миколайович Віктор Миколайович Радаков (1864—1929) — земський діяч, депутат Державної думи I скликання від Катеринославської губернії. Організатор освіти в Слов'яносербському повіті. Відомий демократичними поглядами. Життєпис Віктор Радаков З дворян. Православний. Нащадок сербського капітана Івана Радакова, який здобув російську військову службу в середині XVIII століття. Закінчив Харківську гімназію (1883) та юридичний факультет Харківського університету. У спільній власності з іншими особами при селі Юр'ївці Слов'яносербського повіту володів 695 десятинами землі, а також мав землі біля села Вершино-Поле в Алесандрійській межовій канцелярії. Земський голосний. З 1891 року почесний мировий суддя. У 1895 році виступив зі сміливою доповіддю з соціоекономічних перетворень на екстрених земських зборах Слов'яносербського повіту. За його словами: «Недостатнє наділення селян землею було великою помилкою реформи 19 лютого 1861 року», він підкреслив, що «наше суспільство надто звикло жити на плечах уряду, жити згідно з приписами, наказами, розпорядженнями, указами… Турботою уряду та суспільства має бути розвиток у суспільстві самодіяльності». З 1897 року голова Слов'яносербської повітової земської управи. За розпорядженням губернатора доповідь була знищена. З листопада 1903 року Радаков під негласним наглядом поліції. До 1910 року число шкіл у Слов'яносербському повіті, в тому числі завдяки зусиллям Радакова, зросла з 22-х до 46. У 1905 році Радаков разом з учителем Семеном Рижковим вступив до Конституційно-демократичної партії. 14 квітня 1906 року обраний до Державної Думи I скликання від загального складу виборців Катеринославських губернських виборчих зборів. Увійшов до Конституційно-демократичної фракції. Секретар розпорядчої комісії та член фінансової комісії Думи. Після розгону Думи 10 липня 1906 року у місті Виборзі підписав «Виборзьку відозву». Внаслідок цього усунутий з посади голови земської управи. За розпорядженням Катеринославського губернатора справа Радакова слухалася в кримінальному департаменті Харківської судової палати 8 серпня 1906 року Віктор Радаков звернувся письмово до повітової земської управи, вважаючи усунення своє передчасним, оскільки в цей момент він не був притягнутий до суду. Проте 12 жовтня 1906 року Радаков був усе ж таки відсторонений з посади. Пізніше за підписання «Виборзької відозви» засуджено за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального уложення, засуджений до 3 місяців в'язниці та позбавлений права бути обраним. Після відбуття терміну він разом із сім'єю переїхав до Криму. Співпрацював із редакцією журналу «Земська справа». Після жовтня 1917 року працював у кооперативних установах. 15 липня 1926 року, через два дні після арешту князя Павла Долгорукова, був також заарештований (одночасно з іншим «виборжцем» Георгієм Линтварьовим і депутатом 2-ї Думи Миколою Познанським) і залучений до слідства у його справі, але 26 серпня 1926 року звільнений. Помер у 1929 році. Родина * Партнер — Наталія Федорівна Вербовська (уроджена Розаліон-Сошальська) (1875–1939). Одружена з Володимиром Івановичем Вербовським (1854–1902). Як зазначають краєзнавці, пізніше доля Радакова «була тісно переплетена з долею» Наталією Розаліон-Сошальською. ** Донька — Ірина Вербовська (1907—?), у першому шлюбі за Серафимом Зав'яловим, у 2-му за Григорієм Тонконоговим, у 3-му за Миколою Мефодійовичем Куземком. ** Син — Віктор Вербовський (1910-1944). * Дружина — Ганна Лісогуб ** Донька — Тетяна Вікторівна Радакова (1913-1957). ** Син — Дмитро Вікторович Радаков (1916-1977), іхтіолог. Див. також * Родакове – селище, назване на честь Віктора Радакова. Примітки Джерела ;Першоджерела * Архів Управління служби безпеки України в Харківській області. Справа Н-25320 (Справа П.) Д Долгорукова); * Російський державний історичний архів. Фонд 1278. Опис 1 (1-е скликання). Справа 80. Аркуш 6; Фонд 1327, Опис 1. 1905 рік. Справа 141. Аркуш 70-70 оборот; Справа 143. Аркуш 44 оборот. ;Довідники * * * * ;Статті *

28ecd1a07bb8dcc4bde5879b31110d64b994e169

Форт-230 Форт-230 — пістолет-кулемет під патрон 9×19 мм Люгер українського виробника зброї КНВО «Форт». Розробка та випробування були завершені у 2021 році, серійне виробництво у 2022. Характеристики ТТХ пістолета-кулемета «Форт-230», заявлені виробником: * калібр, мм – 9х19 * принцип дії – віддача вільного затвора * режим ведення вогню – одиночний/автоматичний * довжина з складеним/розкладеним прикладом, мм – 400/600 * довжина ствола, мм – 160 * висота х ширина, мм – 213/273 х 60 * вага з порожнім магазином, кг – не більше 2,5 * прицільна дальність, м – 200 * скорострільність, постр/хв – 800 * місткість магазину, набоїв – 20/30 * кількість нарізів у стволі – 6 * зусилля на спуск, кгс – 2-3,5 Примітки

099febd16f481ae26bee3bf1f7daf71b74089619

Hegetotheriidae Hegetotheriidae — вимерла родина нотоунгулятних ссавців, відома з еоцену до плейстоцену Південної Америки. Примітки

4a2a5118d1a1c35609a66459efb5f935aab485ef

Манготсфілд Манготсфілд () — приміське містечко і колишнє село в унітарній владі в Південному Глостерширі, на північний схід від Брістоля, Англія, Село згадується в Книзі Страшного суду дня в 1086 році як Manegodesfelle і як Manegodesfeld в 1377 році. Між 1845 і 1966 роками село обслуговувало залізничну станцію Манготсфілд. Примітки

4e7c466ed5729e852d3b13513e5873f24bf8b5fe

Удар по греблі Карачунівського водосховища #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Удари по дамбі Карачунівського водосховища

bba5b3927a43b18487c6dfab3b66466285d12c11

Головне слідче управління Національної поліції #redirect Національна поліція України#Органи досудового розслідування

ce0ad4eaa096ae06d45310b81ed357a0876fbbdb

International Association of Music Libraries, Archives and Documentation Centres #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Міжнародна асоціація музичних бібліотек, архівів та документаційних центрів

05d41318c3dda9c23454d6c80b308b44bcda2427

Таємничий камінь озера Вінніпесокі Таємничий камінь озера Вінніпесокі в Історичному товаристві Нью-Гемпшира Таємничий камінь озера Вінніпесокі () — недоречний артефакт, що знайдений біля озера Вінніпесокі в Нью-Гемпширі (США). Вік, призначення та походження каменю невідомі. Камінь становить близько 10 см завдовжки і 6,4 см завтовшки, темного забарвлення, яйцеподібної форми, з різноманітними різьбленими символами. Різьблення на одній стороні каменю зображує обличчя людини, качан кукурудзи та кілька інших фігур. Інша сторона більш абстрактна, з перевернутими стрілками, формою місяця, крапками та спіраллю. Отвір, що проходить крізь камінь зверху вниз, просвердлений з обох кінців свердлами різного розміру — 3,2 мм у верхній частині та 9,5 мм внизу. Історія Камінь знайдений у 1872 році в місті Мередіт, штат Нью-Гемпшир, робітниками, які копали яму для паркану. Власником каменя став Сенека Ледд, бізнесмен, який найняв робітників. У 1892 році, після смерті Ледда, камінь перейшов до однієї з його дочок Френсіс Ледд Коу з Сентер-Гарбор. У 1927 році вона пожертвувала камінь Історичному товариству Нью-Гемпшира. Аналіз та інтерпретація Дослідники вважали, що камінь «вшановує договір між двома племенами». Пізніше один історик припустив, що це грозовий камінь. З дещо обмеженим розумінням того часу, в описі говориться, що грозові камені «завжди виглядають як оброблені машиною чи руками: часто вони походять із глибини землі, заглиблені в шматки глини або навіть оточені твердою скелею або коралом». У 1994 р. проведено борескопічний аналіз отворів каменю. Пізніше археолог Річард Бойсверт припустив, що діри були просвердлені інструментами 19 століття. Подряпини в нижньому отворі свідчать про те, що камінь закладали декілька разів на металевий вал. Примітки

4ef20dc55f3a5ab13f08541e47acb427c0a4d4e3

Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіка #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків

a5516891c8468a4c36ceca6b56833dd095153ca6

Елор * Аміт Елор — американська борчиня вільного стилю, чемпіонка світу. * «Елор» Хелорус, Хелорос, Хелорум, Елорус або від італійської «Елор» — стародавнє місто на острові Сицилія.

13bc4d1aefe725b697b0831c1b93a08f47abd260

Saussurea acrophila Saussurea acrophila () — вид квіткових рослин з родини айстрових, роду гіркий корінь. Опис Багаторічні трав'янисті рослини 10-20 см заввишки. Кореневище верхівково вкрите коричневим залишком черешків. Стебло одиночне, прямостояче, просте, на верхівці біле, павутинне, голе. Прикореневі і нижні стеблові листки черешкові; черешок 2-4,5 см; листова пластинка від еліптичної до оберненояйцеподібної, 2,5-6,5 × 1-3 см, обидві поверхні зелені й голі, основа клиновидна, край із великими трикутними або рідко перисто-лопатевими зубцями, верхівка гостра; бічні частки 3 або 4 пари, широкотрикутні. Середні стеблові листки черешкові; черешок 1-2,5 см; листова пластинка від обернено-яйцеподібної до лінійної, клиноподібна основа, край вигнутий або цільний. Верхні стеблові листки лінійні, дрібні, по краю цілокраї. Головка поодинока, кінцева на ніжці. Обгортка від широкодзвоникової до дзвоникової, 1-2 см в діаметрі. в 4 або 5 рядів, голі або рідко павутиноподібні, верхівка від гострої до тупої; зовнішні філярії яйцевидні, близько 3 × 2 мм; середні філярії вузькоеліптичні, близько 7 × 3 мм; внутрішні філярії лінійні, близько 11 × 2 мм. Віночок пурпурний, близько 1,1 см, трубка близько 5 мм, кінцівка близько 6 мм. Сім'янки блідо-коричневі, циліндричні, близько 3 мм, голі, верхівка із зубчастою коронкою. Папус блідо-коричневий; зовніошня щетина близько 2 мм; внутрішня щетина близько 1 см. Екологія Цвіте і плодоносить у липні—жовтні. Зростає у гірських лісах на висоті 2800-3100 метрів над рівнем моря. Поширення Зростає в Китаї у провінції Шеньсі (гірський хребет Циньлін). Див. також * Список видів роду гіркий корінь Примітки Джерела * acrophila

005e78d1f1c78b09a69a08089a408d9abcabc0f0

Notioprogonia Notioprogonia є підрядом вимерлого ряду ссавців Notoungulata і включає дві родини, Henricosborniidae і Notostylopidae. Notioprogonia включає найпримітивніших нотунгулятів, і Cifelli 1993 стверджував, що Notioprogonia є парафілетичною, оскільки вона включатиме предків решти підрядів. Notioprogonia не є природною групою, а сукупністю примітивних нотунгулятів; обидві родини, зазначені тут, просто явно не належать до будь-яких інших кладів. Примітки Джерела * * *

054e9d9e46fc7135781a192e7c17951bf5d8f002

Тумс * Тумс (Цілком таємно), Тумс (Tooms) — двадцять перша частина першого сезону серіалу «Цілком таємно» («Секретні матеріали»). * Тумс (округ, Джорджія), Округ Тумс (англ. Toombs County) — округ (графство) у штаті Джорджія, США. * Генрі Тумс, Генерал-майор сер Генрі Тумс (нар. 10 листопада 1824 — пом. 2 серпня 1874) — кавалер Хреста Вікторії.

4256e563a5903c117ac01c30338f4e0f82b77c3c

Simpsonotus Simpsonotus — вимерлий рід нотоунгулят родини Henricosborniidae середнього та пізнього палеоцену Південної Америки. Скам'янілості представників роду були знайдені у формації Меалла, річковій та озерній осадовій одиниці басейну Сальта на північному заході Аргентини. Опис Череп Сімпсонота був схожий на череп Нотостілопа, але з більш коротким і круглим обличчям. Рід містить два види; типовий вид S. praecursor і подвійний S. major, обидва описані Pascual et al. в 1978 році. Примітки Джерела * * *

0b55c94aec47cfac41a5c730e6b3880a930f511e

Склодовськіт Склодовськіт — мінерал урану з хімічною формулою: Mg(UO2)2(HSiO4)2·5H2O. Це вторинний мінерал, який містить магній і має яскраво-жовтий колір, його кристал має голчасту форму, але може мати й інші форми. Склодовськіт має твердість за шкалою Мооса приблизно 2-3. Названо на честь дівочого прізвища Марії Склодовської Кюрі. Це магнієвий аналог набагато більш поширеного уранового мінералу купросклодовськіту, який замість магнію містить мідь. Його відкрив Альфред Шеп (1881–1966) у 1924 році. Примітки

3b4e2ed6fa0f6d9ebece9249db5c5a808083e85a

Edvardotrouessartia Edvardotrouessartia — вимерлий рід південноамериканських плацентарних ссавців, що мешкав у середньому еоцені Патагонії. Він належав до родини Notostylopidae та порядку Notoungulata. Це один із багатьох родів цеї групи, які населяли Америку протягом більшої частини кайнозою, не залишивши сучасних нащадків. Етимологія Edvardotrouessartia була названа на честь французького зоолога Едуарда Луї Труссара. Характеристики Edvardotrouessartia є найбільшим відомим представником родини Notostylopidae. Примітки

019967ed1ba5dac537586784f94a7c1d0edc550b

Клінічне співчуття Клінічне співчуття, клінічна емпатія — уміння розуміти те, що говорить і відчуває пацієнт, і ефективно взаємодіяти з пацієнтом застосовуючи це розуміння. Протилежністю клінічної емпатії є клінічна відстороненість. Емоційна відстороненість, або клінічна відстороненість, — це здатність дистанціюватися від пацієнта, щоб допомагати йому з об'єктивної точки зору. Щоб лікарі максимізували свою роль як постачальників, необхідно знайти баланс між клінічною відстороненістю та клінічною емпатією. Останні дослідження показують, що клінічне співчуття може бути економічно ефективною. У 2001 році був створений «інструмент» для вимірювання лікарської емпатії стосовно кожного пацієнта. Цей інструмент називається Шкала Лікарського Співчуття Джефферсона. Анкета з 20 пунктів спочатку була розроблена для студентів-медиків і лікарів, але поширилася на стоматологію та медсестринство, оскільки її легко інтерпретувати, застосовувати та аналізувати. Від першого до четвертого курсу медичної школи показники співчуття за шкалою Джефферсона (S-версія) знижуються. І стать, і вибір спеціальності впливають на показники емпатії — переважають жінки та спеціальності первинної медичної допомоги. Клінічна емпатія Клінічна емпатія є головним компонентом пацієнт-орієнтованих стосунків. Вона розглядається як загальноприйнятна опора професіоналізму для студентів-медиків. Співчуття включає як когнітивні, так і афективні аспекти. Когнітивна сфера обертається навколо розуміння досвіду пацієнта та здатності зрозуміти світ з його точки зору. Це протиставляє афективний аспект емпатії, який передбачає приєднання до емоційних переживань і почуттів пацієнта, що ближче до співчуття. Співчутливі лікарі діляться розумінням з пацієнтами, що сприяє їхньому фізичному, психічному та соціальному добробуту. У діагностиці та лікуванні важливе значення має, як здатність медичного працівника надавати емпатійну допомогу, так і сприйняття цієї допомоги пацієнтом. Розвиток здатності розуміти думки та почуття пацієнта сприяє успішній медичній бесіді та спільному лікуванню. Практика застосування співчуття в клінічних умовах призводить до більшої задоволеності пацієнтів, кращої згоди та меншої кількості судових позовів. Клінічна відстороненість Клінічна відстороненість є засобом надання об'єктивної, відстороненої медичної допомоги, зберігаючи достатньо турботи про пацієнта, щоб запропонувати йому емоційне розуміння. Тісні стосунки між пацієнтом і постачальником загрожують об'єктивності, тому очікується, що соціальна дистанція гарантуватиме професіоналізм. Студентів у медичних школах навчають клінічній відстороненості як захисному механізму для боротьби з такими емоційними переживаннями, як смерть і вмирання. Клінічна відстороненість також є засобом боротьби з «тиском помилок» і медичною невизначеністю. Придушення та репресія емоцій, інтелектуалізація, гумор — це механізми протистояння тривожним ситуаціям з метою дати об'єктивну оцінку. Визначення Оскільки емпатія є багатогранним і складним поняттям, її визначення теж виявляється складним. Хоч існують шкали для вимірювання емпатії, такі як розроблений Девісом, Шкала Емоційного Співчуття розроблена Мехрабіаном і Епштейном, та Шкала Співчуття Хогана, вони не були створені явно для вимірювання співчуття лікаря. Шкала Лікарського Співчуття Джефферсона була створена в Центрі досліджень медичної освіти та охорони здоров'я (Center for Research in Medical Education and Health Care (CRMEHC)) при Джефферсонівському медичному коледжі для вимірювання сприйняття пацієнтами співчуття з боку свого постачальника. Конструктивна валідність, критерій орієнтована валідність, прогностична валідність, внутрішня узгодженість і надійність тесту-повторного тесту — все це надає емпіричну підтримку для Шкали Джефферсона. Шкала спочатку була призначена для розповсюдження серед студентів-медиків і лікарів. З моменту створення шкалу було перекладено 53 мовами та застосовано до інших медичних професій, таких як стоматологія та сестринська справа. Зараз існує три версії шкали: одна для студентів-медиків (S-версія), одна для медичних професій (HP-версія) і одна для студентів медичних професій (HPS-версія). Результати опитувальника з 20 пунктів показують, що вищі бали пов'язані з вищим рівнем співчуття в міжособистісному спілкуванні. Роль у медичній освіті Перший досвід роботи студентів-медиків з пацієнтом часто пов'язаний з трупом під час загального курсу анатомії. Тісна робота з трупом під час курсу загальної анатомії відображає суть стосунків між пацієнтом і постачальником. Розтин трупа — це складний емоційний і розумовий досвід. Залученість, емоційне подолання та здатність — це три теми, які розвиваються під час розтину. Студенти-медики на курсі загальної анатомії можуть відчувати змішані емоції та різні реакції на розтин трупа. Студенти, які розглядають свого донора як науковий зразок, менше виступають проти розтину, тоді як студенти, які розглядають свого донора, як колишню живу людину, стикаються з більшими труднощами під час розтину та виховують почуття емпатії щодо трупа. Через емоційний вплив дисекції, студенти мають розвинути відсторонену турботу, щоб впоратися з цими почуттями. У західних країнах медична освіта наголошує на філософії розтину «тіло як перший пацієнт». Ця анонімність трупа виховує інше відношення, ніж у східних країнах. Багато східних країн сприйняли уявлення про донора як про «першого вчителя». Наприклад, у Таїланді студентів заохочують розвивати особисті стосунки зі своїми донорами. Студентів навчають дивитися на своїх донорів з найвищою пошаною і дивитися на трупи як на «великого вчителя». Цей намір дозволяє студентам медикам налагодити знайомі для них стосунки між викладачем і студентом, на відміну від підходу до свого донора як до лікаря, що є новою та незнайомою для студентів практикою. Незважаючи на те, що східні та західні країни по-різному розглядають зв'язки з трупами, можна узагальнити, що такі курси анатомії пропонують можливість студентам перевірити свої почуття щодо життя, смерті та вмирання. Ці курси також сприяють розвитку стратегій подолання стресових ситуацій. Під час медичної освіти чоловіки та жінки відрізняються у своєму ставленні та виконанні емпатійного лікування. Студенти, які вступають на спеціальності орієнтовані на людей, такі як сімейна медицина, загальна медицина внутрішніх хвороб та інші спеціальності первинної медичної допомоги, мають вищі бали за Шкалою Лікарського Співчуття Джефферсона, тоді як студенти, які вступають на спеціальності, орієнтовані на технології, такі як патологія, радіологія та анестезіологія, мають нижчі показники співпереживання. Студентки частіше вступають на людино-орієнтовані спеціальності, а чоловіки — на технічно-орієнтовані. Студентки отримують вищі бали, ніж студенти, за шкалою Джефферсона за увесь період навчання в медичній школі. Студентки також мають більшу ймовірність, ніж чоловіки, не погоджуватися з потребою у відстороненій турботі, щоб забезпечити найкраще лікування. Кілька досліджень показали, що клінічне співчуття може знизитися у студентів під час навчання в медичній школі, причому зміни спостерігаються навіть уже на першому курсі (від початку до його завершення). Якщо це так, це може мати негативні наслідки, оскільки є побоювання, що зниження співчуття може вплинути на професіоналізм і якість догляду. Хоч точні причини цього зниження емпатії повністю не вивчені, деякі дослідження висувають теорії. Зменшення може бути пов'язане з медичною програмою, яка може змусити студентів розвивати більш науковий, а не цілісний підхід до медицини.). Інша причина може полягати в тому, що перспектива, як бажання працювати добре, так і підтримувати турботливе ставлення до пацієнтів у будь-який час може бути надзвичайною та викликати занепокоєння у студентів. Отже, щоб протистояти цьому, студенти, швидше за все, віддадуть пріоритет своїй успішності в медичній школі, а не зберігають турботливу поведінку. Схожим чином, також було припущено, що в міру того, як тиск на отримання медичних знань зростає впродовж навчання в медичній школі, студенти стають більш стурбованими збереженням цих знань разом із необхідністю зберігати співчуття та турботу щодо пацієнтів. Студенти, швидше за все, втратять свої емпатичні якості як компенсацію за те, що вони все ще відчувають, ніби вони здатні вивчити всю необхідну інформацію. Більше того, у міру того, як студенти навчаються в медичній школі, вони, швидше за все, дегуманізують пацієнтів, щоб захистити себе від почуття страждання, оскільки вони стикаються з дедалі складнішими пацієнтами. В результаті може постраждати їхня емпатія до пацієнтів. Технічне обслуговування Було запропоновано багато методів, спрямованих на підтримку співчуття у студентів медичних закладів та спеціалістів,- із різним успіхом. Втручання включали медичні гуманітарні науки та творче мистецтво навколо розповіді пацієнта, письмове посередництво, включно з: творчим письмом та веденням блогів, драматургією, формальним спілкуванням та навчанням навичок міжособистісного спілкування, проблемним навчанням. Див. також * Медична діагностика * Співчуття * Емпатія Примітки

103c3620adac822d950f68d1ea5a0bda617c54fa

Pampatemnus Pampatemnus — це вимерлий рід нотоунгулятів, що належав до родини Isotemnidae, який жив у період раннього та середнього еоцену Аргентини. Етимологія Назва роду, Pampatemnus, складається з префікса Pampa-, слово кечуа, що означає «рівнина», і суфікса -temnus від грецького слова Τεμγυς, що означає «жолобок», суфікс, який зазвичай використовував Флорентіно Амегіно для назви родів Isotemnidae. Опис Пампатемнус був виявлений у відслоненнях формації Лумбрера, еоценової геологічної формації, розташованої в департаменті Гуачіпас провінції Сальта. Було описано два види, віднесені до роду: Pampatemnus infernalis і Pampatemnus deuterus. Назва виду infernalis була дана на честь пекельного легіону, полку гаучо, який відіграв важливу роль у війнах за незалежність іспанської Америки, тоді як назва deuterus стосується порядку відкриття двох видів. Примітки

010568a13100a4efe65ef58c53e2b4e26db21757

Примусова стерилізація Примусова стерилізація — державна програма яка змушує людей зробити хірургічну або хімічну стерилізацію. Може бути відкритою або прихованою. Найбільшого поширення набула в країнах, які запроваджували методи євгеніки. Примусовій стерилізації в основному піддаються люди, які мають спадкові, психічні захворювання, використовується також для зменшення рівня народжуваності, бідності, при зміні гендеру. Прихована стерилізація може бути використана для зменшення чисельності окремих народів. Міжнародне законодавство вважає примусову стерилізацію злочином проти людяності. Зокрема це зазначено у статті 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Вперше примусова стерилізація була впроваджена законами штатів США починаючи з 1907 року. У ряді країн Європи програми про примусову стерилізацію були прийняті починаючи з 1925 року (Данія). Поширення програми примусової стерилізації у багатьох країнах занепокоїло католицьку церкву. У 1930 році Папа Пій XI в буллі засудив примусову стерилізацію. За країнами Данія Данія у 1929 році прийняла закон «Про стерилізацію». У 1934 році його було значно посилено через вплив економічних проблем періоду Великої депресії. Індія У 1975 році була прийнята урядова програма контролю за населенням. У перший рік було настильно стерилізовано 6,2 мільйона бідних індійських чоловіків, з яких близько 2 тисяч померли. Через масовий гнів громадськості компанія стерилізації чоловіків була припинена. Уряди штатів організовують спеціальні табори для стерилізації. Жінкам пропонують грошову винагороду за процедуру. Стерилізуються в переважній більшості жінки. На початку 2010-х років в Індії щороку стерилізується близько двох мільйони жінок, а чоловіків десятки тисяч. Сотні жінок помирають щороку під час цієї процедури. Як наслідок у ці роки більше третини заміжніх жінок було стерилізованими. Китай За твердженням активістів та експертів ООН з прав людини влада КНР здійснює у Синьцзян-Уйгурському автономному районі примусову стерилізацію жінок уйгурської національності. За повідомленням агентства Associated Press та Австралійського інституту стратегічної політики (ASPI) рівень народжуваності в цьому районі в 2015—2019 роках зменшився вдвічі, а в місцях компактного проживання значно більше. Влада КНР заперечує ці факти. Нідерланди До 2014 року в Нідерландах при зміні статті обов'язковою була стерилізація. У 2020 році уряд країни прийняв рішення про виплату компенсації у розмірі 5 000 євро трансгердерним людям, яки пройшли стерилізацію. За період з 1984 по 2014 рік в Нідерландах змінили стать приблизно 2 тисячі людей. Німеччина У 1933 році в Німеччині, нацисти, які прийшли до влади, почали запроваджувати євгеніку, яка була більш відомою під назвою «расова гігієна». У рамках цієї політики у 1933 році був прийняти (Law for the Prevention of Hereditarily Diseased Offspring). На підставі цього закону була дозволена стерилізацію будь-якого громадянина, який згідно висновку «Суду генетичного здоров'я» страждав від списку генетичних розладів. До 1945 року примусовій примусовій стерилізації було піддано 400 тисяч різноманітних «неповноцінних осіб»: євреї, цигани, люди з відхиленнями розвитку, душевнохворі, комуністи і та інші. далі. Пізніше було прийняте рішення про більшу доцільність їх фізичного знищення. Перу Наприкінці 1990-х років протягом чотирьох років у рамках урядової програми планування сім'ї для зменшення бідності було стерилізовано близько 300 тисяч жінок, більшість з яких не давали згоду на процедуру. Словаччина, Чехія У 1970-х роках у Чехословаччині розпочалася урядова програма стерилізація жінок ромської національності, яка була скасована у 1993 році. Хоча стерилізація продовжувалася у Чехії до 2007 року. Міжнародні правозахисні організації встановили, що примусово було стерилізовано сотні жінок як в Чехії так і Словаччині. Уряди цих країн офіційно не визнавали програму стерилізації. Лікарі, які проводили цю процедуру, отримували згоду від жінок, яким робили кесарів розтин при пологах, перед початком операції або після, коли вони були під дією наркозу і у такому становищі не зовсім усвідомлювали свої дії. Часто про те, що вони були стерилізовані, дізнавалися значно пізніше. Експерти вважають, що стерилізація була «частиною ширшого соціального наративу, спрямованого на дискримінацію, ізоляцію і викорінення ромського населення». США США першими у світі запровадили закони про примусову стерилізацію. У 1907 році закон був прийнятий у штаті Індіана, до 1917 року закони діяли у 16 штатах. Стерилізували психічно хворих і розумово відсталих, а в деяких штатах стерилізації підлягали також глухі, сліпі, епілептики та особи з фізичними каліцтвами, хронічні алкоголіки. У 1927 році політика стерилізації генетично «дефективних» людей була підтримана Верховним судом США у справі мешканки штату Вірджинія Керрі Бак (Carrie Buck), яка намагалася оскаржити рішення влади про її примусову стерилізацію. Програма стерилізації здійснювалася до 1974 року. Узбекистан Результати розслідування, проведеного у 2012 році журналістами BBC, показали, що Узбекистані про велику кількість стерилізацій жінок. Журналісти отримали інформацію, що лікарям доводяться плани щодо кількості операцій з стерилізації. У 2010 році міжнародна правозахисна організація Expert Working Group опитавши медиків, зібрала докази про приблизно 80 тисяч випадків стерилізації. Джерела стверджують, що стерилізації призначена для контролю за демографічною ситуацією в Узбекистані, зменшення кількості випадків материнської і дитячої смертності. Ці результати допоможуть країні піднятися в міжнародній таблиці дитячої і материнської смертності. Урядовці стверджують, всі стерилізації проводяться тільки за згодою жінок. Швеція У 1934 році був прийнятий закон яким стерилізація «неповноцінних» рас визнавалася бажаною, але виключно добровільною. Стерилізація здійснювалася щодо осіб, які проявляли «стійку нездатність до навчання» або володіли зовнішністю, що не відповідала визнаним арійським стандартам шведської нації. Якщо хтось відмовлявся, то його залякували: погрожували ув'язненням у лікарні для душевнохворих, позбавленням батьківських прав або пільг. У 1941 році був скасований мінімальний вік для стерилізації. Згодом додалася кастрація небезпечних злочинців, а також «чоловіків з незвичайними або надмірними сексуальними бажаннями». За різними даними, протягом 1935—1975 років було стерилізовано близько 63000 осіб, з них 27 тисяч — насильно. Японія У Японії з 1948 року по 1996 рік діяв закон про євгенічний захист, який дозволяв стерилізацію людей з вадами розумового розвитку, психічними захворюваннями або спадковими розладами для запобігання народження «нижчого» потомства. За час дії закону було стерилізовано близько 25 000 інвалідів, з них 16 500 осіб без їх згоди. Остання примусова стерилізація була проведена у 1993 році. У 2019 році Верховний суд Японії підтвердив конституційність закону про обов'язковість стерилізації для зміни статті в офіційних документах. Правозахисники з Human Rights Watch заявили, що постанова Верховного суду несумісна з міжнародними стандартами прав людини. Примітки

30de166b28b9bcc4e1fef95d7ace684400b39efb

Курліщук * Курліщук Богдан Федорович (1937—2014) — дизайнер меблів і художник декоративно-ужиткового мистецтва. Член Спілки дизайнерів України; професор. * Курліщук Іван Михайлович — директор Національного антидопінгового центру, кавалер ордена «За заслуги» ІІ ступеня. Примітки

00351a23cebeacf63a899e2491f3320f82c2eccd

Sopwith Triplane Sopwith Triplane — винищувач — триплан ВПС Великобританії часів Першої світової війни. Літак успішно використовувався з початку 1917, поки не був замінений випущеним в кінці 1917 року біпланом Sopwith Camel, після чого використовувався для навчання пілотів . Експлуатанти * * * * * , Тактико-технічні характеристики 300x300пкс ; Технічні характеристики * Екіпаж: 1 * Довжина: 5,73 м (18 футів 10 дюймів) * Розмах крила: 8 м (26 футів 6 дюймів) * Висота: 3,2 м (10 футів 6 дюймів) * Площа крила: 21,46 м² (231 футів²) * Маса пустого: 500 кг (1101 фунтів) * Максимальна злітна маса: 700 кг (1541 фунтів) * Силова установка: 1 × Clerget 9B, 9-циліндровий ротативний двигун) * Потужність двигунів: 1 × 130 к.с. (1 × 97 кВт) ; Літні характеристики * Максимальна швидкість: 187 км/г * Крейсерська швидкість: 116 км/г * Практична дальність: 450 км * Час в польоті: 2 години 45 хвилин * Практична стеля: 6250 м * Навантаження на крило: 29,92 кг/м² (6,13 фунтів/фут²) ; Озброєння * Стрілково-гарматне: 1 × .303 British Vickers Див. також * Fokker Dr.I Примітки Література * * * * *

049b56e365137d266e47e5e3ea5b039461624438

Девід Літч Девід Літч (; 16 листопада 1975) — американський кінорежисер, сценарист, продюсер і каскадер. Разом із Чадом Стагельскі зрежесував фільм «Джон Уік» (2014). Також відомий як режисер фільмів «Атомна Блондинка» (2017), «Дедпул 2» (2018), «Форсаж: Гоббс та Шоу» (2019) та «Швидкісний потяг» (2022). Кар'єра Дебют актора в кінематографі відбувся в 1995 році з епізодичної появи в серіалі "Sherman Oaks" в ролі дублера. Літч був дублером Бреда Пітта п'ять разів і двічі — Жана-Клода Ван Дамма. Літч і його команда отримали дві нагороди за «Ультиматум Борна» на церемонії вручення премії Гільдії кіноакторів США. Він також розділив премію Taurus World Stunt Award 2008 разом з колегою-каскадером Каєм Мартіном. У 2005 році написав сценарій і зіграв головну роль у пародійному псевдодокументальному фільмі «Следж: Нерозказана історія». Фільмографія Рік Назва Режисер Продюсер Примітка 2014 Джон Уік Співрежисер Чад Стагелські 2017 Атомна блондинка Дедпул: Жодних добрих справ короткометражний фільм 2018 Дедпул 2 2019 Форсаж: Гоббс та Шоу 2021 Ніхто 2022 Швидкісний поїзд Violent Night 2024 The Fall Guy Сценарист * Следж: Нерозказана історія (2005) Виконавчий продюсер * Джон Уік 2 (2017) * Джон Уік 3 (2019) * Кейт (2021) Актор Каскадер Примітки Зовнішні посилання * * Девід Літч на сайті «Kino-teatr.ua»

22ea41cda420eb7781d9ad615e072f2e628cda94

Хемікомпактний простір У математиці топологічний простір називається хемікомпактним якщо у ньому є зліченна послідовність компактних підмножин і для довільної компактної підмножини також для деякого n. Оскільки кожна одноточкова множина є компактною, то об'єднання елементів є рівним усьому простору . Приклади * Будь-який компактний простір є хемікомпактним. * Дійсні числа із стандартною топологією утворюють хемікомпактний простір. * Будь-який локально компактний простір Ліндельофа є хемікомпактним. Властивості * Кожний хемікомпактний простір є σ-компактним. Якщо для нього також виконується перша аксіома зліченності то він є локально компактним. * Для локально компактних просторів такі умови є еквівалентними: :# є хемікомпактним простором :# є простором Ліндельофа, :# є σ-компактним простором, :# для існує зліченне покриття компактними множинами що для всіх :# є компактним простором або точка у його одноточковій компактифікації має зліченну базу околів. * Якщо є хемікомпактним простором, то множина усіх відображень у метричний простір із компактно-відкритою топологією є метризовним. Нехай є послідовністю компактних підмножин із означення хемікомпактності. На просторі можна задати псевдометрики: :: : Тоді :: : є метрикою на яка породжує компактно-відкриту топологію. Див. також * Компактний простір * Локально компактний простір * Простір Ліндельофа Примітки Література * *

a0e5d48e24e091e3808abf78eaec4dc309e41777

Конгрегація богослужіння і дисципліни таїнств #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Конґреґація Богослужіння і дисципліни Таїнств

5a2dd02ac3a59667676e752076f47ac0884292b8

Boss Fight Entertainment Boss Fight Entertainment — американська компанія з розробки відеоігор, розташована в Аллені, штат Техас, з другою студією, розташованою в Остіні, штат Техас . Boss Fight була створена колишніми співробітниками Zynga Dallas і Ensemble Studios у червні 2013 року. Історія Boss Fight Entertainment була заснована Девідом Ріппі, Скоттом Вінсеттом та Біллом Джексоном після закриття компанії Zynga Dallas у червні 2013 року. У вересні 2014 року Boss Fight оголосили, що працюють над грою під назвою Dungeon Boss . Big Fish Games було оголошено видавцем Dungeon Boss у березні 2014 року. У травні 2015 року колишній директор Amazon Game Studios Дейв Люман приєднався до Boss Fight Entertainment як віце-президент з виробництва. У липні 2015 року Boss Fight відкрив офіс в Остіні, штат Техас . У березні 2022 року студія була придбана компанією Netflix в рамках проекту Netflix по створенню відеоігор. Ігри Дата випуску Назва Платформа(и) Жанр 15 березня 2021 р myVEGAS Bingo iOSAndroid Соціальне казино/Бінго 7 вересня 2015 року Dungeon Boss iOS Android Колекційна RPG Офіс Кінні, Техас Офіс Boss Fight в МакКінні спочатку розташовувався на нещодавно відремонтованій бавовняній фабриці, яка внесена до Національного реєстру історичних пам'яток округу Коллін, штат Техас. Нова штаб-квартира розташована в місті Аллен, на північ від торгового району Уоттерс. Остінський офіс Boss Fight розташований у північно-західній частині Остіна, у районі, відомому як коридор високих технологій. Список літератури Зовнішні посилання * Dungeon Boss * YouTube: трейлер Dungeon Boss * Веб-сайт Boss Fight Entertainment

053a8e3d2e8a77d4ee2962bc1cecf97a4cdf7311

Гауценберзький графіт Гауценберзький графіт () — це родовище графіту поблизу міста Гауценберга, район Кропфмюль, в якому вже більше століття видобувають графіт із шестикутною структурою шарової ґратки та густиною 2,25. Це єдине родовище графіту в Німеччині, але не такої якості, як цейлонський графіт. Перші графітові копальні виникли на початку 18 ст. Графіт добували на поміщицьких копальнях. Спочатку видобутий матеріал оброблявся лише в околицях Пассау, особливо в Обернцеллі, як доповнення до класичних глиняних тиглів («гессенські тиглі») і називався та продавався як «тиглі Пассау». Техніка додавання графіту до гессенського тигля була незабаром прийнята виробниками тиглів у Гессені (район Гросальмероде), які мали набагато більші потужності та родовища глини, а також виробниками тиглів у Нехайм-Хюстені у Північному Рейні-Вестфалії. З того часу він є основною сумішшю для всіх глиняно-графітових тиглів, також виготовлених в Англії (Морган) і США (Везувій). Титаніт вперше був виявлений в графітових копальнях Гауценберга в 1795 році. Тому ця місцевість також вважається типовою місцевістю для мінерала титаніту. Інші знахідки мінералів на цьому місці включають польовий шпат, слюду, рогову обманку, кварц і тальк. ==Література* Ernst Brunhuber (Begründer): Gießerei-Lexikon. 17. Auflage, vollständig neu bearbeitet und herausgegeben von Stephan Hasse. Schiele & Schön, Berlin 1997, ISBN 3-7949-0606-3. * Johannes Klein: Herder-Lexikon. Geologie und Mineralogie. 5. Auflage. Herder, Freiburg (Breisgau) u. a. 1979, ISBN 3-451-164 Інтернет-ресурси == * Ernst Brunhuber (Begründer): Gießerei-Lexikon. 17. Auflage, vollständig neu bearbeitet und herausgegeben von Stephan Hasse. Schiele & Schön, Berlin 1997, ISBN 3-7949-0606-3.

a27095523325b22a94b72aef808cf7de6ca4af2e

Міжнародна асоціація Криптологічних досліджень #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Міжнародна асоціація криптологічних досліджень

00cb4fe58e0d6893371569f5b3d06befcb993e97

Володимирска і Берестейська єпархія (унійна) #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Володимирська і Берестейська єпархія (унійна)

0bed0681de8ab0099b42e53dae89095dae8bca2c

Синиця зеленоспинна Синиця зеленоспинна (Parus monticolus) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Поширення Мешкає в лісах Південної та Південно-Східної Азії. Ареал виду включає такі країни: Бутан, Індія, Лаос, М'янма, Непал, Пакистан, Тайвань, В'єтнам і Китай. Там він мешкає в гірських лісах Гімалаїв та інших гірських хребтів на висоті від 2000 до 3500 метрів влітку. Крім того, трапляється ​​в людських садах і парках. Зимує в нижніх районах. Підвиди Виділяють чотири підвиди: * P. m. monticolus , 1831 — номінальна форма, північний Пакистан до західного Непалу та південний Тибет; * P. m. yunnanensis , 1922 — Східні Гімалаї та Північна Індія до центрального Китаю, північного Індокитаю та М'янми; * P. m. legendrei , 1927 — Центральний В'єтнам; * P. m. insperatus , 1866 — Тайвань. Примітки Посилання *

7c1978dcdb7597be782c9eb3bc89203c667f826d

Киргизько-таджицький конфлікт (2022) #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Конфлікт між Киргизстаном та Таджикистаном (2022)

0015d4855b4c208d150612a5a306119bf0816921

Карагузінська сільська рада Карагу́зінська сільська рада () — сільське поселення у складі Сарактаського району Оренбурзької області Росії. Адміністративний центр та єдиний населений  — село Карагузіно. Населення Населення — 253 особи (2019; 319 в 2010, 340 у 2002). Примітки

0300f23ca7c165d8b615a0335e9d9f6cff1eecaf

Зимові комарі Зимові комарі (Trichoceridae) — родина комах ряду двокрилих. Найдавніші викопні знахідки родини датуються ранньою юрою (синемюрський ярус). Зовнішня будова Комари зимові — це довговусі двокрилі, що мають довге і тонке тіло і ноги, що робить їх схожими з представниками родин комарів-довгоніжок (Tipulidae), танідерид (Tanyderidae) і птихоптерид (Ptychopteridae). Голова округла. Вусики зазвичай довгі, досягають заднього краю грудей при згинанні назад. Флагеллум вусиків складається із 16 члеників. Щупики 5-членикові. У зимових комарів на тімені є два-три простих вічка, що відрізняє їх від представників вище перерахованих сімейств. Фасеткові очі голі () або у волосках (). Середньоспинка з поперечним V-подібним швом між основами крил. Крила (5-10 мм) довші за черевця, як правило прозорі. Субкостальна жилка довга. Лише чотири радіальні жилки досягають краю крила. Дискоїдальна комірка завжди є, лежить у дистальній частині крила. Жилка А2 коротка, впадає в край крила далеко від впадання А1 . Діагностичною ознакою є довжина першого членика лапки. У Trichocerinae він подовжений, а у Paracladurinae — короткий, ледь помітний. Жилкування крила Trichoceridae. C : кістальна жилка; Sc : субкостальна жилка; R : радіальні жилки; M : медіальні жилки; Cu : кубітальні жилки; A : анальні жилки; h : плечова жилка; rm : радіо-медіальна жилка; bm-cu : медіо-кубітально-базальна жилка; dm-cu : медіо-кубітально-дискальна жилка; dm : дискоїдальний осередок. Екологія та місцеперебування Дорослі комарі зустрічаються навесні та пізно восени. Деякі виявляють активність навіть у зимовий час, через що їм було присвоєно назву «зимові комарі». Самці утворюють рої, особливо у сонячні дні. Одні з небагатьох представників двокрилих, що зустрічаються в зоні тайги в зимові місяці. Також вони можуть зустрічатися відпочиваючими у печерах, шахтах, підвалах та дуплах дерев. Летять на світло. Личинки зустрічаються у вологих місцях, де вони харчуються рослинами, що гниють, залишками, трупами і екскрементами тварин, грибами. В Антарктиді мешкають у посліді пінгвінів та гніздах інших птахів. Тривалість розвитку личинок — від кількох тижнів до кількох місяців. Класифікація На підставі імагінальних ознак сімейство включають в інфразагін Tipulomorpha, а на підставі личинкових ознак його відносять до Psychodomorpha. У світовій фауні близько 200 видів у 15 родах. Сімейство поділяється на чотири підродини. * Підродина Ewauristinae Shcherbakov & Azar, 2019 ** †  — Ліван, рання крейда, 1 вид * Підродина Kovalevinae Krzemińska, Krzemiński and Dah, 2009 ** †  — Росія (Забайкалля), юрський період, 6 видів * Підродина Paracladurinae Krzeminska 1992 ** (= Adura Krzeminska, 2005) — Нова Зеландія, 4 види. **  — Австралія і Нова Зеландія, 11 видів. **  — Голарктика, 31 вид **  — Австралія, Нова Зеландія, Південна Америка (Чілі, Аргентина), 17 видів * Підродина Trichocerinae Kertesz 1902 ** (= Diazosma Bergroth, 1913) — Голарктика, 6 видів ** †  — Китай, Монголія, Росія (Бурятія, Якутія), юрський період, 7 видів ** †  — Німеччина, Киргизія, Росія (Забайкалля), юрський період, 9 видів. ** †  — Казахстан, Росія (Східний Сибір), юрський і крейдяний період, 3 види ** †  — Монголія, крейдяний період, 1 вид. ** †  — Росія (Забайкалля), юрський і крейдяний період, 2 види ** †  — Китай, Казахстан, Росія (Забайкалля), юрський період, 9 видів **  — Голарктика, Орієнтальна область, Австралія, понад 109 видів ** †  — Китай, Казахстан, Монголія, Росія (Східний Сибір, Забайкалля), юрський і крейдяний період, 9 видів ** †  — Монголія, Росія (Забайкалля, Якутія), юрський період, 17 видів. Примітки Література * Borror, D.J., C.A. Triplehorn, & N.A. Johnson. 1989. An Introduction to the Study of Insects, Sixth edition. Saunders College Publishing. * Krzemińska, E. 1991. Trichoceridae. Checklist of Animals of Poland. Vol. II. J. Razowski, ed. Wrocław-Warszawa-Kraków. Ossolineum, Polish Academy of Sciences. * Krzemińska, E. 1995. Trichoceridae. Checklist delle specie della fauna Italiana. Vol. 62-65. pp. 17-39. Edizioni Calderini. * Krzemińska, E. 1996. Trichoceridae. Brand-Stof. Een inventarisatie van der entomofauna van het Natuurreservaat «De Brand» in 1990. J. W. A. van Zuijlen, T. M. J. Peeters, P. S. van Wielink, A. P. W. van Eck, & E. H. M. Bouvy, eds. Insektenwerkgroep KNNV-afdeling Tillburg. pp. 97-98. * Pratt, H.D. 2003. The winter crane flies of North America north of Mexico (Diptera: Trichoceridae). Proceedings of the Entomological Society of Washington, 105: 901—914. Посилання * Bishop Museum Fossil Insect Catalog * Family Trichoceridae at Bishop Museum * Photograph of adult * Images from BugGuide

14801f8cf24921a516daf2580590dd8dd66a509c

Windows 8.x Windows 8.x відноситься до таких версій операційних систем Microsoft Windows: * Windows 8 * Windows 8.1 * Windows RT ==Див. також== * Windows Phone 8.x

2137245b0766162ad977de62d645cee3829f702b

Вселюдське викуплення Вселюдське викуплення (іноді загальна спокута або необмежена спокута) - доктрина в протестантському християнстві, яку зазвичай пов'язують з аміральдизмом (чотирипунктовим кальвінізмом), а також армініанством та іншими некальвіністськими течіями. Доктрина стверджує, що Ісус помер з викупов на благо всіх людей без винятку. Це вчення відрізняється від інших елементів кальвіністської абревіатури TULIP і суперечить кальвіністській доктрині обмеженої спокути. Доктринальним питанням, яке розділяє християн, є питання про міру спокути. Це питання зазвичай звучить наступним чином: "Чи Христос поніс на хресті гріхи лише обраних, чи його смерть спокутувала гріхи всіх людей?". Ті, хто дотримується такої точки зору, читають такі місця Писання, як Івана 3:16; 1 Тимофія 2:6; 4:10; Євреїв 2:9; 1 Івана 2:2, щоб сказати, що Біблія вчить про необмежену спокуту. Література * Baxter, Richard. Universal Redemption of Mankind. Printed in London, 1694) * Hartog, Paul, A Word for the World: Calvin on the Extent of the Atonement (Schaumburg: Regular Baptist Press, 2009). * Lightner, Robert P. The Death Christ Died—A Biblical Case For Unlimited Atonement. (Revised Edition, 1998) Kregel. * Morrison, James. The Extent of the Atonement. (London: Hamilton, Adams & Co., 1882) * Shank, Robert Elect in the Son (Bethany House Publishers, 1989) * Wesley, John Predestination Calmly Considered (variety of publications)

023576e26f63fc63d2d435992b32f54ef148bc1f

Курінний Андрій Никифорович Андрі́й Ники́форович Курінни́й ( 31 грудня 1921, Олександрівка — 29 серпня 2001, Луганськ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1974 року. Біографія Народився 31 грудня 1921 року в селі Олександрівці (нині селище міського типу Краматорського району Донецької області). У Червоній армії з 10 жовтня 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні, служив у стрілецький і повітряно-десантній частинах, мав віськові звання старшини, лейтенанта. Нагороджений орденами Червоної Зірки (23 березня 1945), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медалями «За відвагу» (25 травня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945). 1949 року закінчив Ворошиловградське художнє училище, де навчався у М. Шев­ченка. Працював у Ворошиловграді оформлювачем у Товаристві ху­дожників; протягом 1964—1981 років — на художньо-виробничому комбінаті. Жив у Ворошиловграді/Луганську в будинку на вулиці 14-й лінії, № 16, квартира № 13. Помер у Луганську 29 серпня 2001 року. Творчість Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював картини на теми радянської історії, з виробничої тематики, пейзажі, натюрморти, портрети. Серед робіт: * «Над Дніпром. Тарас Шевченко» (1962); * «В Академії» (1964); * «Слідами героїв» (1968); * «Хвилина мовчання» (1969); * «Будівельники» (1971); * «Григорій Домненко» (1973); * «Остання операція лейтенанта Дибка» (1977); * «Первістки новобудов» (1978); * «Художник Данило Бочаров» (1979); * «Подолаємо неписьменність» (1979); * «Відбудуємо мир» (1982); * «Ціна хліба» (1985); * «Седнів» (1989); * «Сутінки» (1994). Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1952 року. Окремі полотна художника зберігаються у Луганському художньому музеї. Примітки Література *

1f619b45bfc724cec0d5e88266ee6278d2493f2d

Берегова смуга Берегова смуга водного шляху - це частина земельної ділянка, яка прилягає до водного об'єкта і має спеціальне призначення, визначене законодавством. Відповідно до статті 92 Водного кодексу України та статті 64 Земельного кодексу України берегові смуги встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з держ. органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. У межах Б. с. в. ш. дозволяється: влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден; установлення берегових навігаційних знаків; установлення гідро метрологічних постів; зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна. Користувачі Б. с. в. ш. зобов'язані: користуватися береговими смугами за призначенням; суворо дотримуватися встановленого режиму використання смуг відведення для водних шляхів; вживати заходів для охорони земель Б. с. в. ш. від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення; забезпечувати не проникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через Б. с. в. ш. у річки та водойми. На них забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, а госп. діяльність обмежується відповідно до статті 89 ВК України (зокрема, забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо).

2e74867ff73ee7df3e9692840088fe49f85aa6d2

Фонетика й фонологія руснацької мови #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Фонетика й фонологія бачвансько-русинської мови

250e1e8138cb5e575954e2ff74c585a5864df045

Амар (значення) * Амар — колишній муніципалітет у Франції, регіон Нормандія, департамент Кальвадос. * Амар (ім'я)

06612bf76cb958e57d2fd0206d673a17d84809a5

Електричне вітрило Heliopause Electrostatic Rapid Transit System (HERTS) — це концепція космічного корабля, що використовує електричне вітрило. Електричне вітрило (також відоме як електричне вітрило сонячного вітру або E-вітрило) — запропонована форма руху космічного корабля, що використовує динамічний тиск сонячного вітру як джерело тяги. Він створює «віртуальне» вітрило, використовуючи маленькі дроти для формування електричного поля, яке відхиляє протони сонячного вітру та витягує їх імпульс. Ідею вперше сформулював Пекка Янхунен у 2006 році у Фінському метеорологічному інституті. Принципи роботи та конструкція Електричне вітрило складається з ряду тонких, довгих і провідних канатів, які утримуються у високому позитивному потенціалі бортовою електронною гарматою. Позитивно заряджені троси відхиляють протони сонячного вітру, таким чином відбираючи від них імпульс. Одночасно вони притягують електрони з плазми сонячного вітру, створюючи електронний струм. Електронна гармата компенсує надходить електричний струм. Один із способів розгорнути троси — обертати космічний корабель, використовуючи відцентрову силу, щоб вони були розтягнуті. Шляхом точного налаштування потенціалів окремих тросов і, таким чином, окремо сили сонячного вітру, можна контролювати положення космічного корабля. Місії E-sail можна запускати майже в будь-який час лише з незначними варіаціями часу в дорозі. Навпаки, звичайні місії з гравітаційним маневром повинні чекати, поки планети досягнуть певного вирівнювання. Візуалізація художника ESTCube-1, запущеного в травні 2013 року, який мав стати першим супутником для випробування електричного вітрила. Електричне сонячне вітрило має мало спільного з традиційним сонячним вітрилом. Е-вітрило отримує імпульс від іонів сонячного вітру, тоді як фотонні вітрила рухаються фотонами. Таким чином, доступний тиск становить лише близько 1% тиску фотонів, однак це може бути компенсовано простотою масштабування. У E-sail роль вітрила відіграють випрямлені провідні троси (зроблені з дроту), які розміщені радіально навколо приймаючого судна. Дроти електрично заряджені, тому навколо них створюється електричне поле. Електричне поле дротів простягається на кілька десятків метрів у плазму навколишнього сонячного вітру. Відстань проникнення залежить від щільності плазми сонячного вітру і змінюється як довжина Дебая плазми. Оскільки електрони сонячного вітру впливають на електричне поле (подібно до фотонів на традиційному сонячному вітрилі), ефективний електричний радіус тросу базується на електричному полі, яке створюється навколо троса, а не на самому тросі. Цей факт також дає можливість маневрувати, регулюючи електричний заряд троса. Повнорозмірне вітрило мало б 50–100 випрямлених тросів довжиною приблизно 20 км., кожен. У порівнянні з відбиваючим сонячним світлом вітрилом, іншою безпаливною руховою системою глибокого космосу, електричне вітрило сонячного вітру може продовжувати прискорюватися на більших відстанях від Сонця, все ще розвиваючи тягу, коли він рухається до зовнішніх планет. До того моменту, як він досягне крижаних гігантів, він, можливо, накопичить швидкість до 20 км/с., що відповідає зонду "New Horizons", але без допомоги гравітації. Щоб звести до мінімуму пошкодження тонких мотузів від мікрометеороїдів, троси повинні бути сформовані з кількох ниток діаметром 25–50 мікрометрів, зварених разом через рівні проміжки. Таким чином, навіть якби один провід був розірваний, провідний шлях уздовж повної довжини обплетеного дроту залишився б на місці. Доцільність використання ультразвукового зварювання була продемонстрована в Університеті Гельсінкі в січні 2013 року. Див. також * Сонячне вітрило Примітки Посилання * Геліопауза, Електростатична система швидкого транспорту * Офіційна сторінка FMI E-sail * Список оригінальних наукових публікацій * Фінський метеорологічний інститут/Космічні дослідження *

003b19a3591f3385c064baa0023ea22f00d1897e

Бгім Сінґх (магараджа Марвару) Бгім Сінґх (; д/н — 19 жовтня 1803) — магараджа Марвару в 1793—1803 роках. Життєпис Походив з династії Ратхор. Онук магараджи Віджай Сінґха, син Бгом Сінґха і Інвар Канвар. 1792 року почувши, що спадкоємцем трону визначено його стриєчного брата Ман Сінґха, повстав, завдавши зрештою поразки військам діда, зайняв фортецю Мехрангарнх, фактично відсторонивши Віджай Сінґха від влади. Після смерті останнього 17 липня 1793 року оголосив себе новим магараджею. Протягом перших років вимушен був боротися проти своїх стрийків та стриєчних братів, що не змирилися з таким станом речей. Для зміцнення свого становища 1799 року уклав союз з Бгім Сінґхом Сесодія, магаранею Мевару, який було закріплено домовленостю про шлюб з донькою останнього — Крішною Кумарі. Також володар Марвару намагався зберегти союз з Пратап Сінґхом Качваха, магараджею Джайпуру. Тим самим планувалося об'єднання провідних держав Раджастану у протистоянні зі Скіндіями та Холкарами. чому сприяла запекла боротьба між останніми з 1800 року. Також уклав союз з Британською Ост-Індською компанією. 1803 року Бгім Сінґх виступив проти Ман Сінґха, що повстав у фортеці Джалор. Коли останній вже готовий був здатися, магараджа раптово помер. Як наслідок трон перейшов до Ман Сінґха. Джерела * R.K Gupta, S.R Bakshi (2008). Rajasthan Through the Ages, Vol 4, Jaipur Rulers and Administration. Sarup & Sons. ISBN 9788176258418.

3412c928b30d2f36afb65a6008b74dfabf02e90f

Паличкоподібна водомірка ставкова Паличкоподібна водомірка ставкова (Hydrometra stagnorum) — вид водних клопів родини паличкоподібних водомірок (Hydrometridae). Поширення Вид поширений в багатьох країнах Європи, Північній Африці, на Близькому Сході і в Середній Азії. Мешкає у порослих рослинністю повільних струмках, а також у канавах і ставках. Опис Паличкоподібна водомірка ставкова зазвичай безкрила, але іноді має повні крила. Тіло часто темно-сірого або навіть чорного кольору, завдовжки приблизно 13 мм. Голова і тулуб довгі і тонкі. Ноги довгі і тонкі, чотиричленникові. Його вусики довгі, морфологічно схожі на четверту пару ніг. На нижній стороні тіла є дрібні волоски. Спосіб життя Живе на поверхні води, невелика вага заважає порушувати поверхневий натяг води; активна в сутінках, для відпочинку відходить на сушу. Харчується личинками комарів та іншими дрібними водяними тваринами завдяки своєму загостреному роструму. Самиця прикріплює ікру до плавучих рослин. Примітки Посилання * Distribution map in England * Image

1ae8abfce715953b127f06941e42fd526763b83e

Симптом Ровсінга Симптом Ровсінга () — один із діагностичних симптомів апендициту. Тиск на низхідну ободову кишку спричинює біль у правому нижньому квадранті живота. Етимологія Симптом вперше описав данський хірург Торкілд Ровсінг (Thorkild Rovsing). Сутність Симптом виникає через те, що больові нерви глибоко в кишечнику нечітко локалізуються в конкретній точці черевної стінки, на відміну від больових нервів у м'язах. Біль від пептичної виразки шлунка, загостренні жовчнокам'яної хвороби може інтерпретуватися пацієнтом як біль у шлунку, печінці, жовчному міхурі, дванадцятипалій кишці або першій частині тонкої кишки. Біль часто іррадіює до середини верхньої частини живота (епігастрія). При значному апендикулярному запаленні надавлювання рукою лікаря на ділянку низької поперечної кишки спричинює болючість у правій нижній частині живота або клубової ямки, оскільки м'язові волокна в цій області розтягнуться, вміст лівої нижньої частини живота зміщується під час надавлювання ще більше подразнюючи запалену внаслідок апендициту очеревину. Більшість лікарів натискають на лівий нижній квадрант, щоб побачити, де пацієнт відчує біль. Якщо той відчувається в правому нижньому квадранті, можливо там є запалення. Запалений апендикс, як правило, є головним підозрюваним, хоча інша патологія також може давати «позитивний» симптом Ровсінга. Якщо тиск у лівому нижньому квадранті призводить лише до болю в лівому боці або до болю як зліва, так і справа, тоді може бути якась інша патологія. Це можуть бути проблеми, пов'язані з сечовим міхуром, маткою, висхідною ободовою кишкою, фаллопієвими трубами, яєчниками або іншими структурами. Симптом Ровсінга також позитивний у пацієнтів із підковоподібною ниркою, коли з'являється біль у животі, нудота та блювання під час значного розгинання хребта. Хоча симптом Ровсінга часто досліджують при підозрі на апендицит, його чутливість і специфічність не були належним чином оцінені, деякі лікарі вважають його застарілим. Див. також * Точка Макберні Примітки Джерела * Rovsing's sign Whonamedit? * Smith, P. H. (Jan 1965). «The Diagnosis of Appendicitis». Postgrad Med J. 41 (471): 2–5. doi:10.1136/pgmj.41.471.2. PMC 2483159. PMID 14253734.

0c276d826dd5f0aea5e5973a6938cf415543f3f9

Незаконний референдум про анексію РФ тимчасово окупованих територій України #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Псевдореферендуми на окупованих територіях України (2022)

134441e2086e208bc6f2b35760b4e65d6ddf5823

Лотта Лутасс Лотта Лутасс (, повне ім'я Брітт Інгер Лізелотт Лутасс (; нар. 28 лютого 1964, Боргсхеден, Коппарберг) — шведська письменниця, твори якої перекладені німецькою, нідерландською, датською мовами. Вивчала порівняльне літературознавство у Гетеборзькому університеті. Захистила дисертацію про творчість Стіг Дагерман (2002). Дебютувала як письменник із романом «Чисте джерело» (2000). Живе у Гетеборзі. Нагороди * Літературна премія газети «Афтонбладет» (2001) * Літературна премія Сельми Лагерлеф (2014) Примітки

a528e30b3f55682f1cf4ea7b87b6b9004d263cba

Національний інститут охорони здоров'я в США #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Національний інститут охорони здоров'я США

0026b6b78deaef7f1b1264af7b0515e47d11d610

Хрістіна Захаріду Хрістіна Захаріду (нар. 28 серпня 1974) — колишня грецька тенісистка. Найвищу одиночну позицію світового рейтингу — 358 місце досягла 20 жовтня 2003, парну — 186 місце — 11 вересня 1995 року. Здобула 3 одиночні та 12 парних титулів туру ITF. Завершила кар'єру 2004 року. ==Фінали ITF$50,000 турніри $25,000 турніри $10,000 турніри Одиночний розряд: 8 (3–5)Результат Ранг Дата Турнір Покриття Суперниця Рахунок Поразка 1. 15 квітня 1991 ITF Афіни, Греція Ґрунт Івонне Ґрюббен 0–6, 1–6 Поразка 2. 2 травня 1994 ITF , Велика Британія Ґрунт Енджи Каннінгем 3–6, 4–6 Поразка 3. 1 серпня 1994 ITF Касабланка, Марокко Ґрунт Анн-Гель Сідо 1–6, 5–7 Поразка 4. 7 листопада 1994 ITF Гіза, Єгипет Ґрунт Daniela Ivana 1–6, 3–6 Перемога 1. 3 квітня 1995 ITF Афіни, Греція Ґрунт Роса Марія Андрес Родрігес 6–0, 3–6, 6–2 Перемога 2. 26 серпня 2001 ITF Волос, Греція Килим Биляна Павлова-Димитрова 6–0, 6–0 Перемога 3. 30 червня 2002 ITF Салоніки, Греція Ґрунт Шеллі Стефенс 6–4, 3–6, 6–4 Поразка 5. 25 травня 2003 ITF Катанія, Італія Ґрунт Ларісса Карвальйо 1–6, 0–4 ret. Парний розряд: 27 (12–15)Результат Ранг Дата Турнір Покриття Партнерка Суперниці Рахунок Поразка 1. 15 квітня 1991 ITF Афіни, Греція Ґрунт Сьюзанн Італьяно Катаріна Бернстейн Анніка Нарбе 7–5, 5–7, 5–7 Поразка 2. 17 червня 1991 ITF Авейру, Португалія Тверде Софія Празеріс Крістін Джонкоскі Сіобан Ніколсон 0–6, 6–2, 2–6 Поразка 3. 29 липня 1991 ITF Ла-Корунья, Іспанія Ґрунт Ганнеке Кетеларс Баркан Неллі Ольга Лугіна 6–7(4–7), 3–6 Перемога 1. 21 жовтня 1991 ITF Фріпорт, Багамські Острови Тверде Геллас тер Рієт Aafje Evers Yvonne Klompenhouver 3–6, 6–4, 6–2 Перемога 2. 4 листопада 1991 ITF Santo Domingo, Домініканська Республіка Ґрунт Клер Вегінк Aafje Evers Yvonne Klompenhouver 6–4, 6–4 Перемога 3. 10 серпня 1992 ITF Мюнхен, Німеччина Ґрунт Івона Хорват Рената Кохта Кароліна Шнайдер 6–4, 3–6, 6–2 Поразка 4. 28 вересня 1992 Афіни, Греція Ґрунт Хрістіна Пападакі Евеліне Дюлленс Anneli Ornstedt 2–6, 4–6 Перемога 4. 26 квітня 1993 Льєйда, Іспанія Ґрунт Светлана Кривенчева Емілі Бонд Каролін Туар 6–1, 6–4 Перемога 5. 13 вересня 1993 Богота, Колумбія Ґрунт Марія Долорес Кампана Магалі Бенітес Барбара Кастро 6–3, 6–2 Поразка 5. 8 серпня 1994 Карфаген, Туніс Ґрунт Мішел Мейр Cora Hofmann Martina Schaller 4–6, 3–6 Перемога 6. 7 листопада 1994 Гіза, Єгипет Ґрунт Аґнес Ґее Амелі Кокто Каролін Туар 6–7(6–8), 6–2, 6–3 Перемога 7. 30 січня 1995 Стамбул, Туреччина Тверде Коріна Мораріу Дора Джилянова Десислава Топалова 6–3, 7–5 Поразка 6. 3 квітня 1995 Athens Ґрунт Коріна Мораріу Деніса Хладкова Патрісія Маркова 2–6, 5–7 Поразка 7. 5 червня 1995 Лодзь, Польща Ґрунт Теодора Недева Євгенія Куликовська Наталія Немчинова 7–6(7–2), 3–6, 3–6 Перемога 8. 14 серпня 1995 Карфаген, Туніс Ґрунт Коріна Мораріу Деніса Хладкова Дафне ван де Занде 6–4, 7–6(9–7) Поразка 8. 28 серпня 1995 Athens Ґрунт Коріна Мораріу Магдалена Гжибовська Генрієта Надьова w/o Поразка 9. 24 січня 2002 , Швеція Тверде (i) Ліана Унгур Естер Мольнар Александра Срндович 6–2, 2–6, 5–7 Поразка 10. 5 травня 2002 Борнмут, Англія Ґрунт Іпек Шенолу Анна Говкінс Джейн О'Доног'ю 0–6, 0–6 Перемога 9. 29 червня 2002 Салоніки, Греція Ґрунт Ким Камбич Ана Четник Даніела Берчек 7–5, 6–4 Перемога 10. 28 липня 2002 Алжир (місто), Алжир Ґрунт Рушмі Чакравартхі Асіміна Каплані Марія Павліду 6–2, 6–2 Перемога 11. 8 березня 2003 ITF Nuevo Laredo, Мексика Тверде Гелен Крук Кароліне Анн Базу Кільдін Шевальє 6–3, 4–6, 6–2 Перемога 12. 22 березня 2003 ITF Монтеррей, Мексика Тверде Гелен Крук Кароліне Анн Базу Кільдін Шевальє 6–2, 6–0 Поразка 11. 12 квітня 2003 ITF Коацакоалькос, Мексика Тверде Гелен Крук Еріка Краут Сара Стоун 4–6, 6–4, 4–6 Поразка 12. 24 травня 2003 ITF Катанія, Італія Ґрунт Орелі Веді Бруна Колозіу Жоана Кортез 1–6, 1–6 Поразка 13. 5 липня 2003 ITF Мон-де-Марсан, Франція Ґрунт Кільдін Шевальє Паула Гарсія Марія Хосе Мартінес Санчес 4–6, 5–7 Поразка 14. 24 серпня 2003 ITF Сан-Марино Ґрунт Кільдін Шевальє Оана Елена Голімбйоскі Орелі Веді 6–2, 6–7(7–9), 4–6 Поразка 15. 24 січня 2004 ITF Манама, Бахрейн Тверде Фредеріка Пієдаде Раїса Гуревич Катерина Кожокіна 4–6, 4–6 Примітки Посилання == * * *

00c0f91ff4984da35c4cbcf75865825688bbd863

Леа Періколі Леа Періколі (; нар. 22 березня 1935) — колишня італійська тенісистка. Найвищим досягненням на турнірах Великого шолома був півфінал в парному розряді. ==Виступи в одиночних турнірах Великого шоломаТурнір 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 1968 1969 1970 1971 1972 1973 1974 1975 В-П Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу 2р 1–0 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу 3р 1р 3р 4р 1р 3р 4р 2р 1р 1р 3р 1р 1р 11–10 Вімблдонський турнір 2р 3р 3р 2р 2р 3р 3р 4р 1р 4р 1р 3р 4р 2р 2р 15–14 Відкритий чемпіонат США з тенісу 0–0 Див. також * Walk of Fame of Italian sport Примітки Посилання == *

04226ce67ba839caf666f42c501eac5fe8437902

Українсько-кувейтські відносини Українсько-кувейтські відносини — відносини між Україною та Державою Кувейт. Дипломатичні відносини між Україною та Кувейтом було встановлено 18 квітня 1993 року. Посольство Кувейту в Україні було відкрито у жовтні 1995 року, а Посольство України в Кувейті — в лютому 2003 року. Примітки Україна Кувейт

16df07db442056cd7c273140e15d54d80f205d26

Краш (сленг) Краш ( — захоплення) — сленгове слово на позначення людини, яка дуже подобається, об'єкт безмірного обожнювання або навіть ідолізації, насолоди для душі. На молодіжному слензі крашем називають хлопця або дівчину, в якого таємно закохалися. Сам краш переважно не знає (йому не повідомляється) про те, що він є для когось об'єктом за́хвату. Використовується серед молоді. Також поширені варіанти крашиха, крашка, вкрашитись, злапати краш (закохатися) та ін. Див також * Бро Примітки

1c831f08c9c24c8ea695685f115e3bf17d502fd6

Національна агенція геопросторової розвідки #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Національне агентство геопросторової розвідки

0b95b531018aee0536ce5b0188f244a7ebe5a1f7

Коледж Джорджа Брауна Школа шеф-кухарів коледжу Джорджа Брауна Коледж прикладного мистецтва та технології Джорджа Брауна — державний, повністю акредитований коледж прикладного мистецтва та технології, що має 3 кампуси в центрі Торонто (Онтаріо, Канада). Як і багато інших коледжів Онтаріо, GBC був заснований в 1966 урядом Онтаріо і відкритий в наступному році. Програми Пропонує широкий спектр програм у галузі мистецтва та дизайну, бізнесу, громадських послуг, дошкільної освіти, будівельних та інженерних технологій, наук про здоров'я, готельно-туристського та кулінарного мистецтва, підготовчих досліджень, а також спеціалізованих програм та послуг для недавніх іммігрантів та міжнародних студентів. Пропонує 35 дипломних програм, 31 програму просунутих дипломів, а також вісім програм на здобуття ступеня, у тому числі одну у співпраці з Університетом Раєрсона. Пропонує такі ступені: * Бакалавр перекладу - американська жестова мова - англійська * Бакалавр прикладного мистецтва - лідерство в ранньому дитинстві * Дошкільна освіта (послідовний диплом/ступінь) * Бакалавр наук у сестринській справі * Бакалавр комерції - фінансові послуги * Бакалавр комерції - кулінарний менеджмент * Бакалавр прикладного бізнесу - готельний бізнес * Бакалавр технології - управління будівництвом Налічується близько 25 888 студентів денної форми навчання, у тому числі 3 553 іноземних студентів, а також 3 729 студентів, зайнятих неповний робочий день, та 62 840 студентів, які навчаються за програмою безперервної освіти. Також має 15 000 студентів, які навчаються за системою дистанційної освіти, які перебувають у більш ніж 35 країнах. Найпопулярніша програма дистанційного навчання, пропонована коледжем, - це відзначена нагородами програма дистанційного навчання «Технік-електронник», розроблена доктором Коліном Сімпсоном. Примітки Посилання *

01d86fbf19a316f40c9e00b3dc63ea43449a8143

Phaeotremella frondosa Phaeotremella frondosa (синонім Tremella frondosa ) — вид грибів із родини Phaeotremellaceae, що утворюють коричнюваті, драглисті базидіокарпії (плодові тіла). Він широко поширений у північних регіонах з помірним кліматом і паразитує на інших видах грибів ( Stereum spp.), які ростуть на мертвих прикріплених і нещодавно впалих гілках широколистяних дерев. Таксономія Tremella frondosa була вперше опублікована в 1822 році шведським мікологом Еліасом Магнусом Фрісом . Вид чітко не відрізнявся від Tremella foliacea, поки молекулярні дослідження, засновані на кладистичному аналізі послідовностей ДНК, не показали, що назва Tremella foliacea охоплює кілька подібних, але відмінних видів. Phaeotremella frondosa — це назва широко поширених видів, що ростуть на широколистяних деревах, тоді як Phaeotremella foliacea обмежується хвойними деревами. Епітет «фрондоза» означає «листяний», посилаючись на форму плодових тіл. Опис Плодові тіла драглисті, від блідо- до темно-коричневих, до 7 см завширшки, схожі на водорості (з розгалуженими, хвилястими листочками). Мікроскопічно гіфи затиснуті і знаходяться в щільному желатиновому матриксі. Гаусторіальні клітини виникають на гіфах, виробляючи нитки, які прикріплюються до гіф хазяїна та проникають у них. Базидії тремелоїдні (від кулястої до еліпсоїдної, з косими або вертикальними перегородками), 13-18 на 12-16 мкм, зазвичай без черешків. Базидіоспори від субкулястих до широко еліпсоїдних, гладкі, 6,5-10,5 на 5-9 мкм і проростають через гіфальну трубку або дріжджові клітини. Подібні види Phaeotremella foliacea паразитує на Stereum sanguinolentum на хвойних деревах. Phaeotremella fimbriata — європейський вид, що паразитує на широколистяних деревах Stereum rugosum. Його плодові тіла порівняно маленькі і від темно-коричневого до чорного. Phaeotremella eugeniae є його аналогом помірної Азії. Ареал і поширення Phaeotremella frondosa є паразитом видів Stereum, включаючи S. hirsutum і S. rugosum, які ростуть на гіфах господаря в деревині, а не на плодових тілах господаря. Слідом за своїми господарями плодові тіла P. frondosa зазвичай зустрічаються на мертвих, прикріплених або нещодавно впалих гілках широколистяних дерев. Вид відомий з Північної Америки, Європи та Північної Азії. ==Практичне застосуванняЇстівний гриб. Примітки ==

01cf394e0231643d2ad0660e0a2a472b880f3a99

Система Штейнера Площина Фано є системою трійок Штейнера S (2,3,7). Блоками є 7 прямих, кожна з яких містить 3 точки. Будь-яка пара точок належить єдиній прямій. Система Штейнера (названа ім'ям Якоба Штейнера) — варіант блок-схем, точніше, t-схеми з λ = 1 і t ≥ 2. Система Штейнера з параметрами t, k, n (записується S(t,k,n)) — це n-елементна множина S разом з набором k-елементних підмножин множини S (званих блоками) з властивістю, що кожна t-елементна підмножина S міститься рівно в одному блоці. В альтернативному позначенні блок-схема S(t,k,n) позначається як t-(n,k,1)-схема. Це визначення відносно нове та узагальнює класичне визначення системи Штейнера, в якому додатково потрібно, щоб k = t + 1. Схему S(2,3, n) називали (і називають) системою трійок Штейнера, S(3,4, n) називали системою четвірок Штейнера і т. д. Після узагальнення визначення системи називання дотримуються не так строго. В теорії схем тривалий час було невідомо, чи існує нетривіальна (t Задача Кіркмана про школярок», у якій питається про систему трійок з додатковою властивістю (розв'язність). Не знаючи про роботу Кіркмана, Якоб Штейнер визначив систему трійок, і його робота набула більшої популярності, так що система отримала його ім'я. Групи Матьє Деякі приклади систем Штейнера тісно пов'язані з теорією груп. Зокрема, , які називають групами Матьє, виникають як групи автоморфізмів систем Штейнер: * є групою автоморфізмів системи Штейнера S(4,5,11) * є групою автоморфізмів системи Штейнера S(5,6,12) * є єдиною підгрупою з індексом 2 групи автоморфізмів системи Штейнера S(3,6,22) * є групою автоморфізмів системи Штейнера S(4,7,23) * є групою автоморфізмів системи Штейнера S(5,8,24). Система Штейнера S(5,6,12) Існує єдина система Штейнера S (5,6,12). Її група автоморфізмів — група Матьє M12 і в цьому контексті група позначається як W12. Побудови Є різні шляхи побудови системи S(5,6,12). Метод проєктивної прямої Ця побудова належить Кармайклу (1937). Додамо новий елемент, який позначимо як , до 11 елементів скінченного поля 11 (тобто лишків за модулем 11). Цю множину із 12 елементів можна формально ототожнити з точками проєктивної прямої над 11. Назвемо таку підмножину розміру 6, : «блоком». За допомогою цього блоку ми отримаємо інші блоки схеми (5,6,12) шляхом багаторазового застосування дробово-лінійного перетворення: : де містяться в 11, а є ненульовим квадратом у 11. Якщо визначити та , ця функція відображає множину на себе. Геометричною мовою це проєкції проєктивної прямої. Вони утворюють групу за суперпозицією, і ця група є проєктивною спеціальною лінійною групою (2,11) порядку 660. Існує рівно п'ять елементів у цій групі, які залишають початковий блок без змін, тому ми маємо 132 образи блоку. Як наслідок мультиплікативної транзитивності цієї групи, що діє на цю множину, будь-яка підмножина з п'яти елементів множини з'явиться в цих 132 образах розміру 6. Метод Куртіса Альтернативна побудова схеми W12 виконується із застосуванням методу Р. Т. Куртіса, призначеного для «ручного обчислення» блоків одного за одним. Метод Куртіса ґрунтується на заповненні таблиць чисел 3x3, які представляють афінну геометрію на векторному просторі F3xF3, систему S(2,3,9). Побудова розбиттям графа K6 Зв'язок між факторами повного графа K6 генерує схему S(5,6,12). Граф K6 має 6 різних 1-факторизацій (способів розбиття ребер на досконалі парування), а також 6 вершин. Множина вершин та множина факторизацій дають по блоку. Для кожної пари факторизацій існує рівно одне загальне досконале парування. Візьмемо множину вершин і замінимо дві вершини, що відповідають ребру загального досконалого парування міткою, що відповідає факторизаціям. Додамо результат у множину блоків. Повторимо процес для двох ребер загального досконалого парування. Просто візьмемо множину факторизацій і замінимо мітки, що відповідають двом факторизаціям, кінцевими точками ребра в загальному досконалому паруванні. Повторюємо це для інших двох ребер парування. Існує 3+3 = 6 блоків для кожної пари факторизацій, і є пар серед 6 факторизацій, що дає 90 нових блоків. Нарешті, беремо множину комбінацій 6 об'єктів з 12 і відкидаємо будь-які комбінації, які мають 5 або більше спільних об'єктів з будь-якими з 92 блоків. Залишається рівно 40 блоків, що дає 2+90+40 = 132 блоків схеми S(5,6,12). Система Штейнера S(5, 8, 24) Систему Штейнера S(5, 8, 24), відому також як схема Вітта або геометрія Вітта, описав Роберт Кармайкл і перевідкрив Вітт. Ця система пов'язана з багатьма спорадичними групами і з 24-вимірною ґраткою, відомою як ґратка Ліча. Група автоморфізмів схеми S(5, 8, 24) є і в контексті схем позначається W24 («W» від «Witt»). Побудови Існує багато методів побудови S(5,8,24). Тут описано два методи: Метод, заснований на комбінуванні 24 елементів групи по 8 Всі 8-елементні підмножини 24-елементної множини генеруються в лексикографічному порядку і будь-яка така підмножина, яке відрізняється від деякої вже знайденої підмножини менше, ніж у трьох позиціях, відкидається. Список вісімок для елементів 01, 02, 03, …, 22, 23, 24: :: 01 02 03 04 05 06 07 08 :: 01 02 03 04 09 10 11 12 :: 01 02 03 04 13 14 15 16 :: . :: . (наступні 753 вісімок опущено) :: . :: 13 14 15 16 17 18 19 20 :: 13 14 15 16 21 22 23 24 :: 17 18 19 20 21 22 23 24 Кожен окремий елемент зустрічається 253 разів у якихось вісімках. Кожна пара зустрічається 77 разів. Кожна трійка трапляється 21 раз. Кожна четвірка зустрічається 5 разів. Кожна п'ятірка зустрічається один раз. Не будь-яка шістка сімка чи вісімка зустрічається. Метод, заснований на 24-бітних двійкових рядках Всі 24-бітові двійкові рядки генеруються в лексикографічному порядку, і будь-який такий рядок, який відрізняється від раніше знайденого менше ніж у 8 позиціях, відкидається. Як результат, отримуємо: 000000000000000000000000 000000000000000011111111 000000000000111100001111 000000000000111111110000 000000000011001100110011 000000000011001111001100 000000000011110000111100 000000000011110011000011 000000000101010101010101 000000000101010110101010 . . (наступні 4083 24-бітних рядків опущено) . 111111111111000011110000 111111111111111100000000 111111111111111111111111 Список містить 4096 елементів, які є кодовими словами розширеного двійкового коду Голея. Вони утворюють групу операції XOR. Одне зі слів складається з нульових бітів, 759 слів мають по вісім одиничних бітів, 2576 слів мають по дванадцять одиничних бітів, 759 слів мають шістнадцять одиничних бітів і одне слово повністю складається з одиничних бітів. 759 8-елементних блоків схеми S(5,8,24) задаються одиничними бітами слів із вісьмома одиницями. Див. також * * Задача Кіркмана про школярок * Конфігурація Сильвестра — Галлаї Коментарі Примітки Література * * * * * * * * * * * * * * * * * * Посилання * * * Steiner systems by Andries E. Brouwer * Implementation of S(5,8,24) by Dr. Alberto Delgado, Gabe Hart, and Michael Kolkebeck * S(5, 8, 24) Software and Listing by Johan E. Mebius * The Witt Design computed by Ashay Dharwadker

0430ec4c055e27ea4fa8cf2fd7ab9c82dcc7f7d9

Українсько-брунейські відносини Українсько-брунейські відносини — відносини між Україною та Державою Бруней Даруссалам. Країни встановили дипломатичні відносини 3 жовтня 1997 року. Права та інтереси громадян України в Брунеї захищає Посольство України в Сінгапурі. Між країнами діє безвізовий режим. Примітки Україна Бруней

05038cd8fcc6da758dea7e82c39f8da69d77a7fb

Fraxinus sieboldiana Fraxinus sieboldiana — вид квіткових рослин з родини маслинових (Oleaceae). Біоморфологічна характеристика Це листопадне сильно гіллясте дерево (чи великий кущ), яке може досягати висоти від 4 до 8 метрів. Гілочки тонкі, сірі, з тонкими залозистими волосками. Кінцеві бруньки сірі. Листки довжиною 10–15 см, складні, складаються з п'яти-семи, рідше лише трьох сидячих або коротконіжкових листочків; ніжка червонувата, 2–3 см завдовжки і, як і квітконоси суцвіть, має дрібні залозисті волоски. Листочки в довжину від 2.5 до 8 сантиметрів, у ширину від 1.5 до 4.5 сантиметрів, яйцеподібні або ланцетні, загострені та з округлою основою; верх зелений і голий, нижня сторона запушена біля основи середньої жилки; край злегка пилчастий. Квітки розподілені полігамно і знаходяться в кінцевих і пазушних волотях довжиною від 9 до 15 сантиметрів. Чашолистки дуже малі, зазубрені. Чотири білі пелюстки довжиною від 5 до 7 міліметрів. Квіти з'являються після розпускання листя в червні. Плоди довжиною 2 см, круглі в поперечному перерізі, крилаті горішки, край крильця яких спускається до верхньої третини. Поширення Ареал: Китай (Аньхой, Фуцзянь, Цзянсу, Цзянсі, Чжецзян); Японія (Хонсю, Кюсю, Сікоку); Республіка Корея. Росте на висотах від 280 до 1200 метрів. Це дерево росте в лісах на схилах і біля струмків в ярах. Використання Цей вид вважається привабливим декоративним і доступний у продажу. Примітки sieboldiana

23ceb6ae98b24d148b2bbe2803d1309e75881bd0

E-Ukraine e-Ukraine — це гарнітура без засічок, розроблена Fedoriv Design Agency для українських міністерств, відомств і корпорацій. На думку агентства, шрифт має стати основою візуального стилю України в мережі. Один з його різновидів, e-Ukraine Head, увібрав традиційні форми української графічної культури початку ХХ століття, які частково успадкували естетику українського бароко. Цей шрифт використовується для заголовків і основних повідомлень у тексті. Примітки

dce7cfd02bf97d69c898c579be1f5c3e056ef516

Флотта Флотта — острів на південному заході Мейнленд (Шетландські острови). Назва може походити від давньоскандинавської, flatey означає плоский острів, а найвища точка острова становить лише десять метрів. Це у Вейстдале-Вое, на південь від Греена.

2a215f1d41bf8d6af357392ba3b580d4dc247a77

Ощадниця Ощадниця — назва окремих географічних об'єктів у Словаччині. * Ощадниця — село, Жилінський край, округа Чадця. * Ощадниця — річка, притока Кисуці, округа Чадця.

cc4d793ff947dfa1ada6400865d6cffeb60018f1

Самі Мансей Самі Мансей (沙弥満誓, «послушник Мансей») — японський буддистський монах та поет. Справжнє ім'я — Каса но Асон Маро. Служив у храмі на півночі Кюшю, де познайомився з Отомо но Табіто. Кілька його віршів увійшли до збірки «Манйошю». Примітки * Steven D. Carter, Traditional Japanese Poetry: An Anthology, Stanford U. 1993

1dcf7a2bb7ca2013097a2e53748569bf39831095

Сирт (підвищення) Сирт ( — підвищення) — різновид піднесеної форми рельєфу в Росії та Середній Азії, витянута плоска широка вибоїста височина (заввишки 300-350 метрів), розчленована балками, улоговинами і вкрита степовою рослинністю; пологий вододіл (наприклад Общий Сирт). У тюркських мовах це слово означає «височина» або «хребет» (sırt) і присутнє в тюркській топоніміці у згаданих областях: на Тянь-Шані, Памірі, Південному Уралі, таких як Загальний Сирт біля Уралу, Узун-Сирт. («Довга спина») плато біля Коктебеля в Криму. Це денудаційна височина або піднесена рівнина, різновид розчленованого плато. Сирти можуть бути відокремлені один від одного більш високими хребтами. У той же час сирти можуть служити вододілами між басейнами більших річок. Цей термін не слід плутати з латинським терміном syrtis і похідним «syrt» для піщаних берегів або сипучих пісків. Примітки

094feacf57b130e6345d3e1aca85e556f97973f1

Чемпіонат Європи з волейболу Чемпіона́т Європи з волейбо́лу — міжнародний турнір із волейболу, який проводять раз на 2 роки під егідою ЄКВ. Історія Перший турнір провели у 1948 році. З 1949 проводиться аналогічний турнір серед жінок. З 1963 року змагання проводяться під егідою Європейської конфедерації волейболу (до 1973 — Європейська комісія волейболу). Призери чемпіонатів Європи Рік Господар Фінал Матч за бронзу Учасники Чемпіон Рахунок 2 місце 3 місце Рахунок 4 місце 1948Деталі 6 1950Деталі 6 1951Деталі 10 1955Деталі 14 1958Деталі 20 1963Деталі 17 1967Деталі 20 1971Деталі 22 1975Деталі 12 1977Деталі 3–1 3–0 12 1979Деталі 12 1981Деталі 12 1983Деталі 12 1985Деталі 12 1987Деталі 3–1 3–2 12 1989Деталі 3–1 3–0 12 1991Деталі 3–0 3–0 12 1993Деталі 3–2 3–1 12 1995Деталі 3–2 3–0 12 1997Деталі 3–1 3–1 12 1999Деталі 3–1 3–0 8 2001Деталі 3–0 3–2 12 2003Деталі 3–2 3–1 12 2005Деталі 3–2 3–0 12 2007Деталі 3–2 3–1 16 2009Деталі 3–1 3–0 16 2011Деталі 3–1 3–1 16 2013Деталі 3–1 3–0 16 2015Деталі 3–0 3–1 16 2017Деталі 3–2 3–2 16 2019Деталі 3–1 3–0 24 2021Деталі 3–2 3–0 24 2023Деталі 24 Розподіл медалей за країнами Посилання * CEV

01cf7c6058b8197dd67d11b388a83f7aeacd7ac7

Адміністративний поділ Тринідаду і Тобаго Адміністративний поділ Тринідаду і Тобаго В адміністративному відношенні Тринідад і Тобаго поділяється на 14 корпорацій - 9 регіонів, 3 Боро, 2 міста і одну самоврядну територію (автономний регіон) (острів Тобаго), що поділяється на 7 парафій (Сент-Ендрю, Сент-Девід, Сент-Джордж, Сент-Джон, Сент-Мері, Сент-Патрік і Сент-Пол). Корпорації Площа у км² Кількість населення Щільність населення на км² Центр корпрорації Порт-оф-Спейн 13,45 49.031 3.650 Порт-оф-Спейн Сан-Фернандо 18,64 55.419 2.970 Сан-Фернандо Чагуанас 59,65 67.433 1.130 Чагуанас Аріма 11,15 32.278 2.890 Аріма Пойнт-Фортин 23,88 19.056 0.800 Пойнт-Фортин Кува-Табаквіт-Талпаро 719,64 162.779 0.230 Кува Дієго-Мартін 127,53 105.720 0.830 Петіт-Веллі Пенал-Дебе 246,91 83.609 0.340 Пенал Прінцес-Таун 621,35 91.947 0.150 Прінцес-Таун Ріо-Кларо-Майаро 852,81 33.480 0.040 Ріо-Кларо Сан-Хуан-Лавентіль 220,39 157.295 0.710 Лавентіль Сангре-Гранде 898,94 64.343 0.070 Сангре-Гранде Сіпарія 510,48 81.917 0.160 Сіпарія Тунапуна-Піарко 527,23 203.975 0.370 Тунапуна Тобаго 303,00 56.000 0.185 Скарборо Адміністративний поділ Тобаго Легенда Міста Боро Регіони Тобаго Посилання * Чисельність населення

223fb177dc3887d0448bf1fadfa2715db236fb52

Орден «За заслуги перед Польщею» (Командорський хрест із зіркою) #ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Орден «За заслуги перед Польщею»

00e2347fbd686bb5d363d098564f1867fbea647d

Cadillac Calais Cadillac Calais () – модель початкового рівня оснащення в лінійці великих легкових автомобілів Cadillac, яка продавалась з 1965 по 1976 роки. Cadillac перейменував свою дешеву модель Series 62 в 1965 році на Calais, в честь французького портового міста Кале, з якого видно найвужче місце протоки Па-де-Кале. В грецькій міфології, Калаіс (Калаїд) був одним з двох крилатих синів Борея, бога північного вітру, і Орітії. З відсутністю моделі кабріолета, Calais ділив той самий стиль і конструкцію з більш дорогим, краще обладнаним Cadillac DeVille. 1965–1970 Модель 1965 року В 1965 році, плавники Calais зрізали злегка нижче, та були додані гострі виразні лінії кузова. Задній бампер був прямим, з вертикальними кластерами задніх ліхтарів. Пари передніх фар розмістили вертикально, дозволивши широку решітку радіатора. Бокові вікна були гнутими і без рамок. Конструкція рами по периметру дозволяла розміщення двигуна спереду всередині рами, таким чином знизивши горб для трансмісії і збільшивши простір салону. Calais був доступним в кузовах 2- і 4-дверний хардтоп так само, як 4-дверний седан, який був гібридом з вікнами без рамок на хардтопах, але з опорою між ними. Основними відмінностями між Calais і De Ville були рівні оздоблення і стандартне обладнання. Тоді як DeVille поставлявся з такими зручностями як електричні підіймачі вікон і регулювання сидіння у двох положеннях в стандартному обладнанні, механічні підіймачі вікон і регулювання сидіння були стандартними на Calais, з опцією електричних підіймачів за $119 ($1,023 в доларах 2021 року) в 1965 році. Однак, в той самий час, радіоприймач AM був опцією за $165, так само як кондиціонер (понад 90% покупців Cadillac замовляли кондиціонер), за $495 ($4,256 в доларах 2021 року). Стандартне обладнання включало підсилювачі гальм і керма, автоматичну трансмісію, поворотні ліхтарі, подвійні сигнали заднього ходу, омивачі вітрового скла і подвійні швидкі двірники, суцільні ковпаки коліс, регулювання з салону зовнішнього дзеркала заднього виду, люстерко в дашку, масляний фільтр, п’ять безкамерних шин з чорними стінками, обігрівач, розморожувач, ліхтарики в бардачку і для задніх пасажирів та ремені безпеки спереду і ззаду. На відміну від De Ville, Calais не пропонував шкіряні сидіння і вінілова обтяжка даху спочатку не пропонувалась. Тканина з вінілом вищого ґатунку, подібна до топових Buick Electra і Oldsmobile 98, були стандартними. Іншою річчю, спочатку недоступною на Calais, був спеціальний у Cadillac колір "firemist", глянцева фарба металік за додаткову плату. Обидві найвищі моделі Buick і Oldsmobile ділили платформу C GM з Cadillac. Cadillac, завжди технологічний лідер General Motors, пропонував більшість опцій De Ville на Calais, такі як регулятор світла фар Twilight Sentinel і GuideMatic. В 1965 році нова трансмісія Turbo-Hydramatic, стандартна на De Ville 1964 року, але не на нижчій Series 62, стала стандартною у всій лінійці Cadillac, включно з Calais. 429 куб. дюймовий (7 л) V8 з 340 к. с. (254 кВт) також лишився стандартним двигуном. Ціни на Cadillac Calais починались приблизно з $5,000 ($42,994 в доларах 2021 року), майже на $1,000 ($8,599 в доларах 2021 року) (або приблизно 25%) більше, ніж Electra 225 і Oldsmobile 98, і майже на $500 ($4,299 в доларах 2021 року) більше за топ-модель Buick Riviera. Модель 1966 року Зміни 1966 року включали дещо грубішу сітку решітки радіатора, яку тепер розділяв товстий металевий горизонтальний центральний брус, в зовнішніх кінцях якого були вписані прямокутні габаритні ліхтарі. Окремі бокові прямокутні габаритні ліхтарі замінили суцільний візерунок решітки. Загалом на всіх моделях Cadillac того року було менше хрому. Цього року вперше в Cadillac були регульоване кермо і опція передніх сидінь з карбоновими подушками підігріву, вмонтованими в сидіння і спинки. Інноваціями комфорту й зручності були підголівники, розкладні сидіння і стерео система AM/FM. Був доступний автоматичний контроль рівня. Інженерні покращення, внесені в периметрову раму, збільшили легкість їзди і керування. Були застосовані нові клапани і мастильні кільця, нова система кріплення двигуна та запатентований тихий вихлоп. Підголівники стали опцією. Модель 1967 року Салон моделі 1967 року Calais відчутно переробили на 1967 рік. Виразні риси стилю були надані потужному зовнішньому вигляду з нахиленою вперед передньою частиною, довгими рельєфними лініями кузова і видозмінені задні крила, які мали більше, ніж суто натяк на задні ліхтарі всередині них. Випукла сітчаста решітка на всю ширину була оточена вертикально вмонтованими парами фар вже третій рік поспіль. Кутасті вставки обабіч решітки мали леза, які, на вигляд, акцентували на фарах і були також над бампером, який мав вирізи під них. Прямокутні габаритні ліхтарі були вмонтовані в зовнішні краї решітки. Зміни задньої частини були підкреслені металевими перетинками ліхтарів і пофарбованою в колір кузова нижньою секцією бампера. В 1967 році електричні підіймачі вікон стали стандартними в лінійці Calais, хоча електричне регулювання сидінь було досі опцією навіть на моделях 1970-х років. Купе отримало нову лінію даху, подібну до тієї, що в шоу-кара Florentine, створеного для Всесвітнього Ярмарку Нью-Йорка 1964 року, яка надала заднім пасажирам додатковий простір. Як і на шоу-карі, заднє бокове скло відсувалось назад всередину опори. Новими стандартними рисами Calais були дзеркало заднього виду без відблиску, електричний годинник, автоматичний клімат контроль, м’яке торпедо, система аварійки, бокові котушки ременів безпеки і задні прикурювачі сигарет для всіх пасажирів. Висувний блок запобіжників і замок спинки переднього сидіння для безпеки на 2-дверних моделях були додатковими перевагами Cadillac на 1967 модельний рік. Технічні покращення включали оновлений клапанний механізм двигуна, інший карбюратор, панель приладів з друкованою схемою Mylar, перероблені кріплення кузова і новий вентилятор двигуна з муфтою для тихішої роботи. Енерго-поглинальна колонка керма стала опцією. 1967 модельний рік був останнім для седана з опорами. Модель 1968 року В 1968 році решітка мала візерунок дрібнішої сітки і зниженою боковою секцією, яка тримала тепер злегка вище прямокутні габаритні ліхтарі. Бокові габаритні ліхтарі спереду і ззаду були необхідними вимогою, яка почалась того року. В стилі задньої частини скромно видозмінили кришку багажника, яка мала більшу площу загинання. Капот переробили для вміщення заглиблених двірників вітрового скла, які тепер йшли з трьома швидкостями в стандарті. З 20 комбінацій кольорів кузова, 14 були повністю новими. Всередині, збагачені акценти включали рельєфні панелі дверей із рефлекторами з підсвіткою і вибором 147 комбінацій оббивки, 76 в тканині, 67 в шкірі і 4 у вінілі. Новими стандартними рисами були Light Group, Mirror Group, одометр подорожі і попереджувальний звук ключа запалювання. Як і всі інші Cadillac, Calais отримав 472 куб. дюймовий (7,7 л) OHV V8 в 1968 році. Також 1968 рік був останнім для вертикально вмонтованих фар, які замінили на горизонтально вмонтовані у 1969. 1968 рік був також останнім для кватирок на передніх дверях. Плечові ремені стали стандартними для місць сидіння водія і переднього пасажира у всіх Cadillac (крім кабріолетів), виготовлених після 1 січня, 1968 року. В 1969 році Calais оновили. Новий вигляд передніх крил, подібний до Eldorado, допоміг зробити акцент на сильнішій горизонтальній лінії. Задні крила були подовжені щоб надати автомобілю довший вигляд. Задні ліхтарі отримали об’ємні лінзи, які також містили боковий габаритний ліхтарик. Подвійні горизонтальні фари розмістили в зовнішніх площинах повністю нової решітки радіатора. Лінія даху стала більш кутастою, а корма і задній бампер більш рельєфними. Нова вентиляційна система усунула потребу у кватирках, яка більш довгий гладкий вигляд і кращий огляд. Новими стандартними рисами були центральні підлокітники переднього сидіння. Підголівники передніх сидінь тепер були необхідними вимогою і гніздо для ключа запалювання змістили з торпедо на колонку керма, яке замикало механізм керма і важіль КПП, коли ключа не було. Оновлення 1970 року включало решітку радіатора з 13 вертикальними лезами, розміщених перед дрібною сітчастою прямокутною решіткою. Яскраві металеві оправи фар отримали оточення в колір кузова для більш свіжого вигляду. Вузькі вертикальні задні ліхтарі були знову і мали менші нижчі лінзи, які показували вниз у бампері. Стандартні ковпаки коліс і емблеми щитів на краю передніх крил були новими. Зовнішні відмінності йшли від напису Calais над заднім кінцем поясної хромованої лінії, якраз перед розділювачем ліхтарів, і відсутності використання довгого оздоблення прямокутних ліхтарів заднього ходу внизу бампера, на противагу його наявності на De Ville. Традиційна емблема V під щитом Cadillac на капоті й кормі зникла з обох Calais і De Ville того року, аж по 1972 рік. 1971–1976 Модель 1973 року На 1971 рік всі моделі Cadillac, включно з Calais, повністю переробили ззовні й всередині. Нові кузова великого розміру GM 1971 року, при 64.3 дюйми простору для плечей спереду (62.1 на Cadillac) і 63.4 дюйми простору для плечей ззаду (64.0 на Cadillac), встановили рекорд з ширини інтер’єру, якої не досягло жодне авто, аж по великі задньо-привідні моделі GM від початку до середини 1990-х. Пари круглих передніх фар в індивідуальних оправах розмістили окремо, з гербом Cadillac, розміщеним між кожною парою. V-подібна решітка радіатора мала сітчастий візерунок і була захищена масивними вертикальними іклами, які обрамлювали прямокутне гніздо під номерний знак. Поставили довгий капот з вітроломами на всю довжину, виразним центральним виступом і заглибленими двірниками вітрового скла. Більша емблема Cadillac (знову без традиційної емблеми V) прикрашала облицювання капота і на кожному передньому крилі зверху були нові опційні волоконні лампові індикатори. Горизонтальна поясна смуга починалась за аркою переднього колеса і проходила вздовж кузова майже до самого кінця еліптичної випуклості кузова, де прямокутні бокові габаритні ліхтарі були розміщені над і під нею. Арки задніх коліс були знову прикриті спідницями. Нові вертикальні задні ліхтарі більше не були розділені хромованою перетинкою. Довгі горизонтальні ліхтарі заднього ходу були вмонтовані в бампер, по обидва боки від глибоко втупленого обрамлення номерного знаку. Колісну базу Calais подовжили до 130 дюймів (3,302 мм). Інтер’єри переробили, спроектувавши нову вигнуту панель приладів, доступну з оздобленням із полірованого алюмінію. Оновлені місця для сидіння мали або стандартну тканинну, або опційну вінілову оббивку. Незначне оновлення 1972 року зробило більший наголос на горизонтальних лезах решітки радіатора. Габаритні ліхтарі змістили із бампера в площини між парами передніх фар в квадратних оправах, яких тепер розставили ширше одна від одної. Після дворічної відсутності, традиційну емблему V поновили на капоті і кришці багажника. Нові стандартні риси включали систему удару бампера, автоматичний відтиск гальма паркування, допоміжні ремені для пасажирів і наскрізний потік системи вентиляції. Нові енерго-поглинальні бампери були помічені на всіх автомобілях GM у 1973 році. Стильовими оновленнями Calais були ширша решітка радіатора із складним сітчастим візерунком. Більші вертикальні прямокутники вміщали габаритні ліхтарі між широко рознесеними передніми фарами в квадратних оправах з круглими лінзами. Бампер проходив повністю через весь передок і заходив за кожен його кінець. Вертикальні ікла розмістили набагато дальше від краю решітки радіатора. Задня частина мала бампер з більш плоскою верхньою секцією, що вміщала квадратне заглиблення під номерний знак. Поясна смуга кузова була паралельною формі краю заднього крила. Горизонтально вмонтовані прямокутні бокові габаритні ліхтарі були розміщені над і під заднім кінцем тонкої поясної смуги. Напис 'Cadillac' було видно на боці переднього крила під поясною смугою за аркою колеса; напис 'Calais' з’явився на кришці багажника справа знизу. Сидіння інтер’єру оновили того року, зі стандартною тканинною чи опційною вініловою оббивкою. Також новими були дверні карти "soft-pillow" з більшими, міцнішими петлями для тяги. Широку сітчасту решітку поставили в 1974 році. Подвійні круглі передні фари розмістили ближче разом у квадратних оправах. Далі на кутах були подвійні секції для поворотного сигналу і габаритного ліхтаря. Коротший вертикальний захист решітки радіатора був майже на тому ж місці, що й раніше. Боки задніх крил були більш плоскими, без еліптичних випуклостей. Тонку поясну лінію розмістили на пару дюймів нижче. Задня частина мала вертикальні хромовані кінці бампера з вбудованими боковими габаритними ліхтарями. Нові горизонтальні задні ліхтарі і сигнали заднього ходу були розміщені під кришкою багажника. Обидва бампери, особливо задній, виступали дальше від кузова. Купе більше не було хардтопом, натомість мали великі широкі вікна, які надавали вигляду товстій центральній опорі. Нова двоярусна увігнута панель приладів «космічної епохи» містила новий стандартний кварцовий цифровий годинник. Іншими стандартними рисами були знімна попільничка і діагональні шини з чорними стінками. 1974 рік також побачив представлення першої в індустрії системи подушок безпеки, опції "Air Cushion Restraint System" від GM. Ця опція давала захист для пасажирів переднього сидіння у випадку лобового зіткнення. Одна подушка була розміщена в центрі керма, тоді як інша була на місці бардачка в нижчій пасажирській стороні торпедо. Бардачок замінили на прямокутний ящичок для дрібничок, розміщений по центру під торпедо, який завершувався панеллю з дерева на передніх навісах із замком. Крім того, зі сторони водія була підпірна панель для колін, з попільничкою справа від колонки керма і маленьким ящичком для зберігання з відкидною панеллю зліва. Хоч система "ACRS" (також доступна на топ-моделях Buick і Oldsmobile) рятувала життя, опція була вкрай дорогою і тому непопулярною серед покупців. Її відкинули після 1976 року, і по 1990 модельний рік Cadillac не пропонував повітряні подушки. Стильові зміни 1975 року включали новий капот з гострішими лініями; подвійні прямокутні фари оточували прямокутні секції з поворотним сигналом і габаритним ліхтарем, захоплюючи кут передніх крил, надавши таким чином більш уніфікований вигляд. Також з’явилась нова сітчаста решітка радіатора з написом Cadillac на верхній площині обрамлення. Седани тепер мали фіксовані тонкі трикутні кватирки в задніх опорах. Нове стандартне обладнання включало лампу системи моніторингу, електричні замки дверей, запалювання високої енергії і радіальні шини зі сталевим поясом. Великий 500 куб. дюймовий (8,2 л) двигун, ексклюзивний для Eldorado з 1970 року, тепер був стандартним на всіх моделях Cadillac, за винятком нового, меншого Seville. Вінілові сидіння були тієї ж конфігурації, що й з 1973 року; тканинна оббивка була доступна в більшій кількості кольорів. Решітка радіатора отримала новий сітчастий візерунок в 1976 році. Поворотні ліхтарі отримали нове горизонтальне сріблясте оздоблення; гнізда задніх ліхтарів також отримали хромоване оздоблення. Були доступні акцентні смуги у восьми кольорах. Опційні м’які покриття даху тепер мали відтиск візерунку Elk. Вінілові сидіння лишились, і нове оформлення салону було в клітинку, м’який велюр і в’язане. Моделі купе, обладнані доступним вініловим дахом кабріолет, який покривав задню половину даху, були оздоблені нижчим оздобленням, що служило подовженням "поясного" оздоблення на дверях. Керований (само-блокувальний) диференціал включили для додаткового зчеплення. Була доступна система підсвічування входу і засобу від крадіжок як опція. Новий акумулятор Delco Freedom більше не потребував води. Були доступні нові ковпаки коліс з імітацією шприх. Інші опції були кнопка радіостанції погоди в стерео AM/FM радіоприймачі з автоматичним пошуком сигналу, а також електричне пасажирське і механічне водійське відкидання спинок переднього сидіння 50/50. Новими того року були 13 з 15 стандартних і шість опційних кольорів кузова Firemist. Нові стандартними рисами були тоноване скло Soft-Ray, чохол для запасного колеса, килимове покриття багажника, індикатор рівня рідини омивача і радіальні шини зі сталевим поясом і білими стінками. 1976 рік був 11-м і фінальним роком для Cadillac Calais. Продажі Calais ніколи не були потужні і помірно спадали від часу представлення моделі в 1965 році; різниця в ціні між низьким Calais і базовим DeVille стала в основному незначною, і клієнти Cadillac бачили менше підстав брати Calais, коли краще укомплектований De Ville коштував трішки більше. На 1977 рік Cadillac DeVille і Fleetwood повністю переробили і зменшили; ціни також значно підвищились. Посилання

1c3a8cd6f5b97ef5c44e75c6501e898a97485af8

Марсель Баєр Марсель Баєр (, 23 листопада 1965, Тайльфінген) — німецький письменник. Народився 1965 р. Тайльфінґені, живе у Дрездені. Пише прозу й поезію. Вивчав германістику, англістику й літературознавство. Серед іншого був редактором літературного часопису «Konzepte» («Концепти») й писав статті для музичного журналу «Spex». Його дебютний роман «''Das Menschenfleisch» («Людське м'ясо») побачив світ 1991 р. До того опублікував багато віршів. У своїх текстах часто звертається до німецької історії, передовсім до теми націонал-соціалізму, як наприклад у романах «Flughunde» («Летючі собаки», 1995) і «Kaltenburg» («Кальтенбурґ», 2008). 2016 р. Марсель Баєр отримав премію Ґеорґа Бюхнера. Крім того, відзначений багатьма іншими нагородами, зокрема премією Йозефа Брайтбаха (2008), премією Кляйста (2014) і премією Лессінґа Вільної держави Саксонія (2019). Його поетична збірка «Dämonenräumdienst» («Служба прибирання демонів»'', 2021) здобула премію Петера Гухеля. У травні 2022 р. у Вуппертальському університеті читав поетичні лекції з фактуальної оповіді про свої воєнні спостереження. Примітки Посилання * Марсель Баєр на Germany-Poetry International Web * Марсель Баєр на Goethe-Institut, Australia

0c07074d66e6ff97d608af3b5fb56fbc75f42f28

Вихиловка * Вихиловка — колишнє село; сучасна частина села Нова Бистріца. * Вихиловка — річка; права притока Кисуці. Див. також * Вихилівка

807575633f7c451a52a4b310082edf0e82624a35

Коефіцієнт консистенції Коефіцієнт консистенції — ступінь в'язкості або густини напівтвердих-напіврідких речовин (мастил, мила, фарб, будівельних та бурових розчинів тощо). Опис Для неньютонівських рідин: ∆p/4l/d) = K (8u/d)n, де ∆p — перепад тиску, Н/м2, l, d — відповідно довжина і внутрішній діаметр труби, м; K — коефіцієнт консистенції потоку в трубі, u — середня лінійна швидкість рідини в трубі, м/с; n — показник нелінійності. При n = 1 К = µ, де µ — в'язкість, Н/с∙м2 ==Див. також* Консистенція Джерела == * Справочник химика

1467e719e9cdcbbd02888d9a9aafb9315b9660d3

Берікон Берикон () — комуна у Швейцарії, в кантоні Аргау. Входить до складу округу Бремгартен. Населення становить 4413 осіб (на 31 грудня 2007 року). Офіційний код - 4062. Історія Вперше Берикон згадується в 1153 році як придворне містечко Берхгайм. З часом назва містечка змінювалася з Берхгайм на Берггайм, потім на Берчан, Беркайн і, нарешті, на Берікон. Спочатку окремі поселення Унтерберікон (Нижній Берікон) і Оберберікон (Верхній Берікон) потрапили під територіальну зверхність міста Цюріха в 1415 році, коли Ааргау завоював Ейдгеноссен (Конфедерація). Пізніше, у 1471 році, Унтерберікон увійшов до складу Амт Рордорф у графстві Баден, тоді як Оберберікон потрапив під нагляд Келлерамта. Коли в 1798 році французи захопили Швейцарію і встановили Гельветичну республіку, обидві громади увійшли до недовговічного кантону Баден. Під час створення кантону Аргау в 1803 році обидві громади були об'єднані і приєднані до округу Бремгартен. 1 травня 1902 року було відкрито залізницю Бремгартен-Дітікон, завдяки чому Берікон отримав залізничне сполучення з рештою Швейцарії. Проте до початку 20-го століття Берікон залишався селищем, в якому в 1950 році проживало лише 900 мешканців, доки не стався раптовий бум будівельної активності. За тридцять років загальна кількість населення зросла на понад 150%. Сьогоднішнє населення приблизно в чотири рази більше, ніж у 1960-х роках. Берікон виріс разом із сусідніми муніципалітетами і сьогодні є частиною агломерації Цюріха. Примітки

004ff594eb5458f1d030eb442f872d04c234b126

Clinopodium mimuloides Clinopodium mimuloides — вид квіткових рослин з родини глухокропивових (Lamiaceae). Біоморфологічна характеристика Це багаторічна трава чи напівкущик до 180 см заввишки. Колір квітки: лососево-оранжевий. Час цвітіння: червень, липень, серпень, вересень, жовтень. Горішки коричневі. Тонкі гілки запушені, трава ароматна. Листки мають зубчасті або хвилясті краї і досягають 8 сантиметрів в довжину і 6 в ширину. Квітки виникають у пазухах листків, трубчасті й можуть досягати понад 3 сантиметри у довжину. Поширення Ендемік центральної Каліфорнії (США). Населяє вологі місця, береги струмків, чапаралі, ліси. Примітки mimuloides

11da6c93e9b319649931c4ab6b02d05a0fdc57a6

Народний комісаріат освіти УСРР #redirect Міністерство народної освіти Української РСР#Історія державних органів управління освітою України/Української РСР