id
stringlengths 40
40
| text
stringlengths 29
1.96M
|
|---|---|
7e53a2b80709e001a9859ccacb6ce617421d3e06 | Apple Monitor III
Apple Monitor III — 12-дюймовий монохромний монітор із зеленим люмінофором (A3M0039) або білим люмінофором (A3M0006) на базі електронно-променевої трубки, що вироблявся Sanyo, а пізніше Hitachi на замовлення Apple Computer для персонального комп'ютера Apple III, та був представлений у 1980 році. Будучи першим монітором Apple у бізнес-лінійці, він випередив випуск Apple Monitor II на кілька років. Головною особливістю Apple Monitor III була дрібна сітка на ЕПТ для зменшення відблисків. Він також був примітний тим, що мав дуже повільне оновлення люмінофора, що створювало ефект ореолів під час будь-якого руху відео. Apple Monitor III також був сумісний із усією серією Apple II та багатьма іншими комп'ютерами через стандартний композитний відеовхід.
Підставка для Apple Monitor III виродавалася Apple і дозволяла приєнати його до корпусу комп'ютера Apple II меншої ширини.
Примітки
Посилання
* |
03a5fa87c03182a3bb5fb2c2a566fdafc56f3b20 | Симптом Керера
Симптом Керера () — діагностичний симптом, що виявляється під час неврологічного обстеження у хворих із менінгеальним синдромом, частіше при менінгіті.
Етимологія
Точки болючості вперше описав німецький невролог Фердинанд Адальберт Керер.
Сутність
Дослідження виявляє болючість при натисканні у точках, які відповідають місцям виходу основних гілок трійчастого нерва (над очною ямкою, в області іклової ямки / fossa canina, підборіддя), а також у потиличній ділянці шиї, відповідно місцям виходу великих потиличних нервів між I та II шийними хребцями. Проводити натискання слід обережно, без надмірності.
Примітки
Джерела
* Ferdinand Adalbert Kehrer Whonamedit?
Посилання
* Энциклопедический словарь по психологии и педагогике. Точка Керера |
0338f7bed1573df0c1afdcd62e9eb63bb019ac96 | RoboSprint
423x423px
RoboSprint - змагання трекових роботів (їх ще називають "linefollower"), запрограмованих учнями старших класів загальноосвітніх шкіл міста Івано-Франківськ та області. Юні програмісти пишуть спеціальний код, який допоможе машині-роботу самостійно подолати трасу за найменшу кількість часу Robosprint.
Мета створення проекту "RoboSprint"
«RoboSprint – це насамперед профорієнтаційний захід, який знайомить школярів зі спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення». Звісно, в доволі спрощеному форматі, але школярі розуміють, як виглядатиме їхня професія. А для студентів-організаторів RoboSprint – це хороша нагода закріпити свої знання та розвинути Soft skills», – розповідає професор кафедри інформаційних технологій та програмної інженерії Степан Мельничук.
«Такі заходи дозволяють застосовувати теоретичні знання на практиці. А це – головне мірило компетентності майбутнього фахівця. Молоді, яка легко може використовувати свої знання в роботі, легше реалізуватись в житті. Такі змагання дуже потрібні школярам. Це мотивація досягати нових вершин», – наголосив тренер команд FKEP Spirit і Silver Wings MCNT Олександр Аронець.
Унікальність RoboSprint :
* для програмування робота не потрібні спеціалізовані знання з робототехніки. Програмне забезпечення розроблено так, що достатньо знати основи інформатики та вміти користуватися змінними, галуженнями і циклами.
* комплект модель робота, акумулятори, зарядний пристрій, фрагмент траси, програмне забезпечення та підготовка вчителів інформатики загальноосвітніх закладів здійснюється безкоштовно;
* зведено до мінімуму суб’єктивність оцінювання алгоритмічних рішень команди, що програмує робота;
* Разом з цим, особливістю проекту RoboSprint є те, що модель робота відразу готова до програмування, тобто не потребує додаткових доопрацювань, що стимулює зацікавленість дітей шкільного віку до освоєння інформаційних технологій.
Організатори проєкту
Організатори проєкту
Розробники і організатори проекту: доктор технічних наук Степан Мельничук; кандидат технічних наук Олег Пашкевич; кандидат технічних наук Сергій Ващишак; кандидат технічних наук Ірина Мануляк ; спеціаліст вищої категорії, учитель-методист Олена Мішагіна; асистент Василь Боднарук; асистент Тарас Стисло.
Оснащення команд
Розроблений, в межах проекту RoboSprint, робот, типу line follower, представляє собою модель автомобіля оснащеного мікроконтролером Arduino, сенсором лінії, сенсором старт/стоп, сервоприводом, що задає кут повороту передніх коліс, а також системою керування потужністю тягових коліс.
Переможці змагань
2019р.
Перемога дісталася команді Калуського ліцею №10 (керівник Лужний Тарас Богданович). З різницею у 18 сотих секунди друге місце виборола команда "Лангуст" Долинської районної станції юних техніків (керівник Костів Ярослав Васильович). Через непередбачуваний з’їзд автівки з траси в останньому заїзді команда "Ідея" загальноосвітньої школи №3 м. Івано-Франківська посіла третє місце (керівник Тимчишин Максим Арсенович). У четвірку півфіналу увійшла також команда "RoboX" НВК "Загальноосвітня школа-ліцей №23" м. Івано-Франківська (Мельничук Галина Степанівна та Мазуренко Олесь Вікторович).Актовий зал УКД
2021р.
Переможцями змагань стала команда Turbo в складі Лисакова Олександра та Шелемея Святослава.
Друге місце посіли учасники команди FKEP Spirit Коваль Максим і Черниш Христина.
Третє місце дісталось команді Silver Wings MCNT, яку формують Тумир Юрій і Дмитрів Михайло.
Призи
Переможці змагання отримують грошову премію, сертифікати зі знижками на навчання (100%, 50% 30%) та багато цінних подарунків від партнерів.
Місце проведення
Змагання відбуваються в актовому залі приватного Університету Короля Данила, який знаходиться за адресою вулиця Євгена Коновальця, 35, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.
Спонсорська та інформаційна підтримка
Змагання "RoboSprint" було реалізоване за інформаційної та спонсорської підтримки Університету ім. Короля Данила Галицького, ІППО та ІТ-фірм: Faria Education Group, BeeGreen та ІТ-кластер м. Івано-Франківська.
Джерела |
96866b28df97712ced5ce749e1038e615a7049cd | ColorMonitor IIe/AppleColor Composite Monitor IIe
ColorMonitor IIe, пізніше перейменований на AppleColor Composite Monitor IIe — кольоровий або сірий монохромний (з можливістю вибору) 13-дюймовий ЕПТ-монітор, виготовлений компанією Apple Computer для сімейства персональних комп'ютерів Apple II. Цей монітор призначений для розміщення в пазах у верхній частині комп'ютерів Apple II, Apple II+ та Apple IIe. Цей монітор жорстко фіксується та не має можливості повороту.
Посилання
* Apple ColorMonitor Installation Manual (1985) — English/French/German/Italian/Spanish |
039db4777038f8bc56ba40c5d3ce6374ae005435 | AppleColor High-Resolution RGB Monitor
AppleColor High-Resolution RGB Monitor — 13-дюймовий (12,8-дюймовий видимий екран) ЕПТ-монітор з , фіксованою роздільною здатністю 640x480 та частотою оновлення 66,7 Гц. Він був випущений разом з комп'ютером і вироблявся Apple Computer із 1 березня 1987 року до 1 грудня 1992 року. Він використовував відеороз'єм DA-15, який зазвичай використовується на комп'ютерах і відеокартах і пізніше Macintosh. Було випущено дві версії: Rev. A (M0401) і Rev. B (M1297). Вони мали ідентичні функції.
Примітки
Посилання
* EveryMac.com |
219386bfedbdd58476566548103e2f2540048abd | Радостка (значення)
* Радостка — річка; ліва притока Бистриці.
* Радостка — село в окрузі Чадця Жилінського краю. |
0bc637c0fee5ef55100c86e0a0610171bd2ade1e | Journal of Recreational Mathematics
Journal of Recreational Mathematics (Журнал цікавої математики; вживані скорочення: J. Recreat. Math., іноді: JRM) — американський журнал, присвячений цікавій математиці. Засновано 1968 року, закрито 2014 року (останнім став том 38 № 2). Виходив, за рідкісним винятком, щокварталу. Початкові томи (1—5) видала компанія , далі журнал видавала Baywood Publishing Company.
Постійні рубрики
# Оригінали статей.
# Рецензії на книги.
# Числові ребуси та їх розв'язки.
# Математичні задачі та гіпотези.
# Розв'язки задач та гіпотез.
# Список осіб, які поставили чи розв'язали задачі.
Індексування
Журнал індексувався в:
*
*
* International Bibliography of Periodical Literature
* International Bibliography of Book Reviews
*
*
Примітки |
092afea34a70bccd39199195ca52fab9f7ff5205 | Феклино
* Феклино — село, Красноармійський район, Челябінська область
* Феклино — присілок, Ярославський район, Ярославська область |
01fff56ac8c17a0ca4b679247da86cf3f0e1dabb | Павліта
* Давід Павліта () — чеський дипломат.
* Роберт Павліта — чеський експериментатор і винахідник. |
09f5b1f535ed82a39c9cee5408896fe6c553e0cf | Гра Пенні
Гра Пенні — нетранзитивний парадокс, який знайшов .
Опис
Опис парадоксу вперше опубліковано в жовтні 1969 року в журналі Journal of Recreational Mathematics. Суть парадоксу така: нехай А і Б грають у таку гру — спочатку А вибирає довільну двійкову послідовність (наприклад, з нулів та одиниць) довжини 3 і показує її гравцю Б. Потім Б робить те саме. Далі гравці будують випадкову двійкову послідовність, у якій поява 0 і 1 рівноймовірна (наприклад, кидають монету, вважаючи випадання орла за 1 і решки за 0). Виграє той гравець, чия послідовність зустрінеться в цій випадковій послідовності раніше. Наприклад, нехай гравець А вибрав трійку 001, а гравець Б — трійку 100. Нехай при 5-разовому киданні монети вийшла випадкова послідовність 10100. Останні 3 цифри в ній — 100 — збігаються з трійкою, яку вибрав гравець Б, а трійка А не з'явилася, тому після 5-го кидання монети гравець Б виграє. Парадокс полягає в тому, що для будь-якої трійки гравця А знайдеться така трійка, яка виграє в неї з імовірністю більше 1/2. Тобто немає найсильнішої трійки, для будь-якої трійки знайдеться сильніша, яка виграє в неї з імовірністю, більше половини. Шанси на виграш у гравця Б в гіршому випадку дорівнюють 2/3. Якщо від трійок перейти до четвірок результатів, то шанси гравця Б на виграш стануть ще вищими. Мартін Гарднер з цього поводу пише:Ситуація ця маловідома, і більшість математиків просто не можуть повірити в неї, коли чують про відкриття Пенні. Це — найкрасивіше обдурювання (якщо обдурювання може бути красивим), розраховане на простака.
У таблиці наведено ймовірність виграшу гравця Б із різними початковими трійками: Щоб відшукати виграшну трійку, у верхньому рядку таблиці знайдіть трійку гравця А, а в її стовпці шукайте найбільше число. У рядку із цим числом у лівому стовпці стоятиме трійка гравця Б, яка виграє проти заданої трійки гравця А з найбільшою ймовірністю. Наприклад, нехай гравець А вибрав трійку 000. У 1 стовпці таблиці шукаємо найбільше число, це 7/8. У лівому стовпчику рядка з числом 7/8 читаємо трійку гравця Б 100, яка виграє проти трійки 000 із ймовірністю 7/8. Дійсно: якщо при киданні монети послідовність не починається на 000, то коли ця трійка вперше з'явиться у випадковій послідовності, їй буде передувати 1, а це означає, що трійка 100 зустрілася раніше, і гравець Б виграв. Трійка 000 виграє проти трійки 100, тільки якщо 000 зустрінеться на початку випадкової послідовності, а ймовірність цього дорівнює 1/8.
Оптимальну стратегію для першого гравця (для будь-якої довжини послідовності не менше 4) знайшов угорський математик та криптограф Янош Чирік.
Див. також
* Парадокс
Примітки
Посилання
* У цьому оповіданні студенти мехмату ДДУ (нині ДНУ — Дніпровський національний університет) отримують залік із фізкультури, скориставшись парадоксом Пенні.
*
*
*
*
* Roland Backhouse. First-past-the-post Games
* |
0c3c30c0391759c94fd820000b3a19250d2e2008 | Відносний ризик
Відносний ризик ( (RR)) у медичній статистиці та епідеміології - відношення ризику настання певної події у осіб, які зазнали впливу фактора ризику (p exposed), по відношенню до контрольної групи (P non-exposed).
:
Ризик
Наявність захворювання
Є
Відсутня
Курець
Некурячий
Розглянемо приклад де ймовірність розвитку раку легень у курців дорівнюватиме 20 %, а серед некурців 1 %. Ця ситуація відображена у таблиці 2 × 2 праворуч.
Тут a = 20, b = 80, c = 1, а d = 99. Відповідно, відносний ризик розвитку раку легень у курців буде
:
Курці будуть у 20 разів більш схильні до раку легень ніж некурці.
Використання
Відносний ризик часто використовується в статистичному аналізі парних результатів, коли вихід, що цікавить, має відносно низьку ймовірність. Таким чином, відносний ризик часто використовується в медичних дослідженнях для порівняння ризику розвитку захворювання у пацієнтів, які отримують лікування (або плацебо) з пацієнтами, які отримують лікування. В інших випадках використовується для порівняння ризику ускладнень у пацієнтів, які отримують ліки з пацієнтами, які не отримують або отримують плацебо. Особлива привабливість відносного ризику полягає у простоті розрахунку для нескладних випадків.
У простому порівнянні між експериментальною та контрольною групами:
Відносний ризик 1 означає, що немає різниці в ризик між двома групами
Відносний ризик 1 означає, що у експериментальної групі подія розвивається частіше, ніж у контрольної.
Див. також
* Фактори ризику
Джерела
* Відносний ризик © Copyright 2021 - All Rights Reserved. Designed. |
a599f70ca904bcaf57acb530fee52e10ac8d62a0 | Чжужун
* Пані Чжужун (спрощ.: 祝融夫人; кит. трад.: 祝融夫人; піньїнь: zhùróng fūrén, чжулун фужень; ? — ?) — легендарна жінка-воїн, персонаж китайського середньовічного епосу.
* Чжужун (марсохід) Чжужун (кит. 祝融) — китайський марсохід. |
6d3eabb4a25dd8d077abde49a079f7698bb288fe | Верхній Ларс
Верхній Ларс (, ) — село та пункт контролю на російсько-грузинському кордоні у Північній Осетії. Розташований на Військово-Грузинській дорозі у Дар'яльській ущелині за 25 км від Владикавказу.
Галерея
Посилання
* Ларс // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона |
125c1003b51b411df3b06e61baa0c474468aaa5b | Flygbussarna
Flygbussarna забезпечує автобусне сполучення між багатьма аеропортами та містами Швеції. Їх експлуатує компанія FAC Flygbussarna Airport Coaches AB.
Аеропорти та міста
FAC Flygbussarna Airport Coaches надає автобусний трансфер до/з восьми аеропортів і двох портів Швеції. Однак, на відміну від багатьох туристичних компаній у Європі, жоден із автобусів не обладнаний для інвалідних візків, окрім Гетеборга.
Аеропорти:
* Стокгольм-Арланда — Стокгольм
* Стокгольм-Бромма — Стокгольм
* Стокгольм-Скавста — Стокгольм
* Стокгольм-Скавста — Лінчепінг — Норрчепінг
* Стокгольм-Вестерос — Стокгольм
* Гетеборг — Гетеборг
* Мальме — Мальме / Лунд
* Вісбю — Вісбю (влітку)
Порти:
* Стокгольм — гавань Нюнесгамн, пункт призначення поромів Готланд
* Стокгольм — «Stadsgården», пороми Viking Line
* Стокгольм — «Värtahamnen», пороми Tallink Silja Line
Реклама
У 2009 році шведська рекламна компанія Acne побудувала туристичний автобус із 50 розбитих автомобілів. Конструкція, схожа на справжній туристичний автобус Flygbussarna, мала на меті заохотити водіїв пересісти на автобус замість власних автомобілів, що призведе до зменшення викидів CO2.
Примітки |
0fdde260c004f8a195d27e3f8251a46a89cded7a | Amapola Flyg
Amapola Flyg — пасажирська та вантажна авіакомпанія, що базується в Стокгольмі, Швеція. Вона здійснює вантажні послуги від імені шведської пошти, Jetpak і MiniLiner з аеропорту Маастрихт Аахен і своєї головної бази в аеропорту Стокгольм-Арланда.
Авіакомпанія була створена та розпочала свою діяльність у 2004 році, щоб взяти на себе поштові послуги, які раніше надавалися Falcon Air. Вона повністю належить Salenia (шведська інвестиційна компанія) і має близько 50 співробітників. 1 липня 2018 року авіакомпанія Amapola Flyg розпочала пасажирські авіасполучення на регіональних маршрутах у Швеції. Amapola Flyg співпрацює зі шведською авіакомпанією Svenska Direktflyg під час бронювання, через веб-сайт якої можна забронювати рейси.
Після краху ірландської Stobart Air авіакомпанія обслуговувала рейси PSO (зобов'язання щодо державних послуг) з Дубліна до Донегалу з липня 2021 року по лютий 2022 року.
Напрямки
Це список напрямків, які обслуговує Amapola Flyg (пасажирські рейси):
Країна
Місто
Аеропорт
Примітки
посилання
Швеція
Енгельгольм
Енгельгольм-Гельсінгборг
Гетеборг
Гетебор
Гагфорс
Гагфорс
Гальмстад
Гальмстад
Гемаван
Гемаван
Крамфорс
Крамфорс
Люкселе
Люкселе
Мальме
Мальме
Ерншельдсвік
Ерншельдсвік
Естерсунд
Естерсунд
Шеллефтео
Шеллефтео
Стокгольм
Стокгольм-Арланда
Стокгольм
Стокгольм-Бромма
Сундсвалль
Сундсвалль
Турсбю
Турсбю
Вільгельміна
Вільгельміна
Вісбю
Вісбю
Фінляндія
Гельсінкі
Гельсінкі
Йоенсуу
Аеропорт Йоенсуу
Ірландія
Донегол
Донегол
Дублін
Дублін
Флот
Fokker 50 компанії Amapola Flyg
Станом на червень 2022 року флот Amapola Flyg складається з таких літаків:
+ Флот Amapola Flyg:
Літак
В обслуговуванні
Замовлення
Пасажири
Фоккер 50
6
—
50
Fokker 50 Freighter
5
—
вантажний
Всього
11
Примітки |
8c5cfba1ff112d2fb9da4d39e15928d9cb834321 | Тауаль
Тауаль () - стратовулкан на півдні Гватемали. Глибоко розсічений вулкан Тауаль підійматися на ~700 м над рівнинами на південь від міста Монхас. Вершина вкритого лісом стратовулкана порізана широким ерозійним кратером, який тягнеться до основи вулкана і вузько проривається на північний схід. Голоценовий пірокластичний конус поблизу північно-східної основи живив короткий потік базальтової лави. Мальовниче озеро Лагуна-де-Ойо лежить на півночі. Цей кратер із крутими стінами та шлаковий конус на північному фланзі розташовані вздовж розломів, що межують із грабеном, який простягається через східне підніжжя вулкана до сусідньої кальдери Ретана на південному сході.
Примітки
Дивіться також
* Список вулканів Гватемали
Список літератури
* |
02af60f3a60f8de83320eb7ae02560cd5e150415 | Авок
Острів Авок — населений острів у провінції Малампа Вануату в Тихому океані. Орієнтовна висота місцевості над рівнем моря становить близько 166 метрів.
Населення
Станом на 2015 рік офіційно місцеве населення становило 189 осіб у 49 домогосподарствах.
Список літератури |
3c241ac2d1a08fa6027541633c190e46623c8992 | Теорія авіації
Теорія авіації – це сфера наукової діяльності, навчально-методична дисципліна, метою вивчення та дослідження якої є впровадження, аналіз та опрацювання теоретичних відомостей, завданнями яких є методологічне та термінологічне забезпечення галузі авіації, як галузі транспорту та техніки.
Предмет вивчення та основні завдання
Знання теорії авіації потрібне при проектуванні, коли вирішується задача про обрання таких характеристик, що забезпечували б надійну і безаварійну експлуатацію повітряного судна за різних режимів польоту, а також в процесі експлуатації для їх контролю і регулювання з метою дотримання безпеки авіаперевезень. У тому числі завданнями теорії авіації є класифікація повітряних суден та аеропортів, загальний опис конструкції літальних апаратів, їх систем та обладнання, систематизація фізичних законів і принципів польоту літальних апаратів, опис історії та перспектив розвитку авіації, опис загальних засад функціонування державних та міжнародних авіаційних організацій, аналіз та дослідження відомостей про організацію авіаперевезень і безпеку польотів, а також про виробництво, ремонт і технічне обслуговування повітряних суден.
Базові та суміжні дисципліни
Оскільки будь-який літальний апарат є твердим тілом, то загальні відомості про теорію авіації спираються на закони теоретичної механіки, але оскільки рух його відбувається у повітрі, вимагаються знання законів руху повітря, тобто аеродинаміки. Також до базових дисциплін можна віднести вищу математику, фізику, інженерну графіку, інформатику, історію авіації.
Див. також
* Теорія підводного човна
* Теорія корабля
* Теорія літака
* Історія авіації
Джерела
* Довгалюк А. С. Основы теории авиации: учебное пособие/ А. С. Довгалюк. — Киев: 2022. — 46 с. |
0636e92677fd26e2231f37ddb0c9803666775af9 | Парохет
Кольмарі
Парохет — декоративна завіса у синагозі, яка закриває Арон га-Кодеш — шафу, у якій зберігаються сувої Тори. На ньому вишиті єврейські символи і тексти.
Крім декоративної функції парохет також символізує втрачений Єрусалимський Храм. На Тиша бе-ав, традиційний день жалоби та посту парохет знімають.
Парохети мають прямокутну форму, видовжену по вертикалі, зверху мають кільця або гачки для кріплення за металеву (мідну або бронзову) перекладину. Матеріалом для них служать коштовні тканини: парча, оксамит, шовк, атлас.
Орнаменти в оздобленні парохети відповідають традиціям єврейського декоративно-ужиткового мистецтва. Для зооморфних орнаментів характерні зображення левів, грифонів, оленів, птахів, які розміщують за принципом геральдичних композицій. Рослинні орнаменти складають троянди, гвоздики, тюльпани, мотив квітки та плоду гранатового дерева, прості шестипелюсткові квітки, листя та інше. З традиційних символів юдаїзму — менора, зірка Давида, корона, тощо.
Джерела
*
* Левкович Н. Я. Художні тканини в оздобленні Арон-га-Кодеш Східної Галичини XXVIII — першої третини XX ст. |
030550f0c80adc0d6a5c3dfa1cf7ca493284b4c3 | Жоан Ріудавец Мой
Жоан Ріудавец Мой (кат. Joan Riudavets Moll; 15 грудня 1889 - 5 березня 2004) - іспанський довгожитель, вік якого підтверджений Групою геронтологічних досліджень (GRG). На момент своєї смерті вважався найстарішою людиною в історії Іспанії. Ріудаветс став найстарішим верифікованою людиною в Європі, після смерті італійської довгожительки Марії Терези Лігоріо в травні 2003 року і найстарішим верифікованим чоловіком у світі після смерті японського довгожителя Юкіті Тюгандзі у вересні 2003 року. Його вік складав 114 років, 81 день.
Біографія
Жоан Ріудавец народився на острові Менорка, Іспанія.
Його мати, Каталіна Моль Меркадес, померла у віці 25 років наприкінці грудня 1889 року. Приблизно тоді народилася його дружина, з якою він одружується через 28 років, в 1917 року. Їхній шлюб триватив до самої її смерті дружини в 1979 році.
Ріудавец все життя працював шевцем, у 1954 році вийшов на пенсію, після чого став радником у рідному селі Ес-Міджорн-Гран. Ріудавец все життя був на середземноморській дієті, яка включає в себе: оливкова олія, помідори, риба і хліб. Ріудавец до своєї смерті був дуже активним, у прекрасній фізичній формі, спроможний ходити без сторонньої допомоги і навіть їздити на велосипеді. Його захопленням були: гра на гітарі, спів та гра у футбол.
Він помер у віці 114 років після застуди протягом декількох днів (але не будучи важко хворим) у себе на батьківщині, на острові Менорка, Іспанія. Він був останнім верифікованим чоловіком, який народився в 1880-х роках, і третім верифікованим чоловіком, який дожив до 114 років, 81 день. Зараз він є сьомим найстарішим верифікованим чоловіком, який коли-небудь жив на Землі.
Жоана пережили двоє молодших братів: Пере, який помер у 2006 році у віці 105 років, та Жузеп, який помер у 2009 році у віці 102 року.
Рекорди довгожителя
* Жоан Ріудавец є найстарішим верифікованим чоловіком, який коли-небудь жив у Європі, і одним із семи повністю верифікованих чоловіків в історії, які прожили понад 114 років.
Див. також
* Список найстаріших людей в світі
* Список найстаріших чоловіків
* Довгожитель
Посилання
*
*
*
*
*
Джерела |
0241df7f7f80159074bb9d31cab4d92789228c6f | Ямабе но Акахіто
Ямабе но Акахіто (山部 赤人 або 山邊 赤人, активний у 724–736 роках) — японський поет періоду Нара. До збірки "Манйошю" увійшли 13 чьока та 27 танка його авторства. Більшість з його віршів були написані під час подорожей з імператором Шьому.
Вважається одним з камі поезії і в цій іпостасі відомий також під іменем Вака Нісей. Середньовічний японський поет Фуджівара но Кінто включив Ямабе до списку . Ілюстрації до його віршів створювали різні майстри укійо-е, в тому числі Хірошіґе та Утаґава Кунійоші. Американсько композитор використав вірш Ямабе у своїй кантаті Fuji, Op. 182.
Вважається, що Ямабе но Акахіто похований у місті Уда (префектура Нара).
Примітки |
0eb5c0415a55b12eaf3ef7eac95a4416abfdd9c3 | Рингвудит
Рінгвудит (скорочено Rv) — щільний ультрависокобарний мінерал групи олівін. Кубічний триморф форстериту та ведделліту. Зустрічається в метеоритах (хондритах). Різновид зеленого мінералу перидота.
Історія
Походження назви
Названий на честь Едварда «Теда» Рінгвуда (1930—1993), геохіміка та професора геології Австралійського Національного Університету.
Властивості
Рінгвудит може утворитися виключно в умовах вкрай високого тиску, наприклад, у надрах землі, недоступних для людини (525—660 км глибини).
Характеризується підвищеним коефіцієнтом залізистості.
Рінгвудит — наступна високобарична модифікація олівін і вважається основним мінералом нижньої частини перехідного шару верхньої мантії. Стабільний при високому тиску.
Має стрибкову провідність, енергія активації якої дорівнює 1,4 еВ, яка, на відміну від вадслеїту, суттєво знижується зі збільшенням вмісту в рингвудиту води: від 0,98 до 0,45 еВ при збільшенні вмісту води від 0,01 до 1 мас. %.
Як і вадслеїт може містити значні концентрації води, до 2,8 мас.% Н 2 О. При вимірюванні електропровідності рингвудиту в залежності від температури та вмісту води підтверджено наявність протонної провідності. При температурі 1700 К внесок протонної провідності мізерно малий при вмісті води менше 0,1 мас.%, але набагато вище, ніж для вадслеїту, при вмісті води більше 0,5 мас. %. У рингвудиті є лише один пік поглинання, який стає дуже широким при високих вмістах води, що може бути пов'язане із збільшенням рухливості протона.
Примітки
Посилання |
05b42c586a54677f66c05c524daab1c1c9f16eea | Бернар Ландрі
Бернар Ландрі (; 9 березня 1937, Сен-Жакоб, Квебек, Канада — 6 листопада 2018) — канадський політик, колишній прем'єр-міністр Квебеку від Квебекської партії.
Біографія
Навчався у Монреальському університеті на юридичному факультеті, потім на економічному. Продовжив навчання в Інституті громадських досліджень у Парижі.
Спочатку працював високопосадовцем у міністерстві природних ресурсів. З 1970 р. брав участь у діяльності Квебецької партії. 1974 р. вперше обраний до Національної асамблеї Квебеку. У 1977 р. увійшов до складу уряду Рене Левека на посаді міністра закордонних справ, а згодом — міністра економічного розвитку. В уряді П. М. Джонсона був міністром фінансів, також обіймав низку інших постів.
Вважався одним із найбільш здібних адміністраторів. У 2001 р. очолив Квебецьку партію і став новим прем'єр-міністром Квебека після відходу Л. Бушара, якого критикували за недостатню підтримку квебецького сепаратизму та поміркованість. Висунув нову концепцію руху Квебеку до незалежності, пропонував далекосяжні зміни федерального законодавства для того, щоб збільшити роль провінційних урядів і перетворити Канаду на конфедерацію на кшталт Євросоюзу. Свої ідеї виклав у книзі «Комерція без кордонів» (Commerce sans frontières).
У 2005 р., через два роки після того, як його партія програла вибори квебецьким лібералам, залишив пост лідера партії.
Ландрі помер 6 листопада 2018 року у віці 81 рік.
Примітки |
15ded6f9f213e2c2c131f3507172a3c9d3a7584c | Грузинська хроніка XIX століття
«Грузинська хроніка XIX століття» — радянський чорно-білий художній фільм 1978 року, знятий режисером Александром Рехвіашвілі на кіностудії «Грузія-фільм».
Сюжет
Опоетизована хроніка подій, що відбулися в одному з грузинських сіл кінця ХIX століття, коли задля порятунку лісу нечисленна інтелігенція змогла зібрати народ і виступити проти промисловців.
У ролях
* Мамука Салуквадзе — Ніко Бернадзе
* Рамаз Чхиквадзе — начальник канцелярії
* Варлам Цуладзе — Іотам, вчитель сільської школи
* Цуца Медзмаріашвілі — мати Ніко
* Тенгіз Магалашвілі — лікар Мікел
* Дареджан Харшиладзе — дівчина
* Рамаз Гіоргобіані — епізод
* Карло Саканделідзе — Ерадзе, чиновник канцелярії
* Отар Зауташвілі — епізод
* Серго Сулава — епізод
* Майя Цинцабадзе — епізод
* Л. Гобронідзе — епізод
* М. Гогіберідзе — епізод
* Шакрі Гогітідзе — епізод
* Тамаз Данелія — епізод
* Юрій Джиджеїшвілі — епізод
* Амір Какабадзе — епізод
* Тома Мамаладзе — епізод
* Автанділ Мачаїдзе — епізод
* Іване Сакварелідзе — епізод
* Ф. Хінтібідзе — епізод
* Гіві Чугуашвілі — гість з рушницею у вчителя Іотама
* Володимир Дружников — читає текст
Знімальна група
* Режисер — Александр Рехвіашвілі
* Сценаристи — Резо Квеселава, Анзор Джугелі, Александр Рехвіашвілі
* Оператор — Гурам Шенгелая
* Композитор — Вахтанг Кухіанідзе
* Художники — Давид Лурсманашвілі, Амір Какабадзе
Посилання
* |
05e2f5d6741709373928ee37f75ada40dbd40478 | Balanerodus
Balanerodus — вимерлий моновидовий рід алігаторових крокодилів. Скам’янілості були знайдені в арці Фіцкарральд у перуанській Амазонії та у формації Ла Вікторія групи Хонда в Колумбії та відносяться до фризького та лавентського регіонального періоду наземних ссавців Південної Америки середнього міоцену.
Опис
Це був нетиповий крокодил із таємничими зубами, схожими на жолуді, і співіснував з багатьма іншими крокодилами, які на той час були більш різноманітними, ніж сьогодні, включаючи наземних хижих себецидів Langstonia, масивного Purussaurus та пласкоголового качкоподібного Mourasuchus. Його зуби та різноманітність крокодилів припускають, що він займав іншу нішу, ніж вони. Ще одна тварина з зубами, схожими на жолуді, — вакіта.
Примітки |
60eae3f03af50baf0c508c674229cf366cedacfa | Grand Prix du Disque
Гран-прі дю Диск є головною французькою нагородою за музичні записи. Нагороду було урочисто відкрито Академією Шарля Кро в 1948 р. і пропонує призи в різних категоріях. Категорії різняться від року до року, і багато нагород часто призначаються в одній категорії в одному і тому ж році.
Нагороди вручаються у таких категоріях:
* Стародавня музика
* Музика бароко
* Блюз
* Камерна музика
* Хорова музика
* Перший виступ
* Французька пісня
* Інструментальна та симфонічна музика
* Інструментальний соліст (новий талант)
* Джаз
* Лірична музика
* Сучасна музика
* Опера
* Записи для дітей
* Вокальний соліст (новий талант)
Посилання
* |
148b4419eb11c4aa0efc884ae14a34ca909bba8e | Kuttanacaiman
Порівняння розмірів Kuttanacaiman
Kuttanacaiman — монотиповий рід вимерлих кайманів, представлений типовим видом Kuttanacaiman iquitosensis. Куттанайман жив у нинішньому басейні Амазонки в середньому міоцені, приблизно 13 мільйонів років тому. Вид був названий у 2015 році на основі одного майже повного черепа та другого часткового черепа з формації Пебас поблизу Ікітоса, Перу. K. iquitosensis характеризується короткою округлою мордою та тупими зубами на задній частині щелеп, які, ймовірно, були пристосовані для дроблення прісноводних двостулкових молюсків. Орієнтовна загальна довжина його тіла становить від 171.2 до 189.1 сантиметрів.
Примітки |
00afd7b350a906646a9d52f3d0bc01868d7f1c13 | Рибалочка мангровий
Рибалочка мангровий (Ceyx pusilla) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає в Австралазії.
Мангровий рибалочка ()
Мангровий рибалочка (Національний парк Какаду)
Мангровий рибалочка (Національний парк Дайнтрі)
Мангровий рибалочка
Опис
Довжина птаха становить 11-13 см, розмах крил 40 г. Самці важать 10-15 г, самиці 10-14 г. Голова і спина сині, обличчя, крила і хвіст чорнуваті, махові і стернові пера чорні Перед очима і на щоках білі плями, нижня частина тіла біла, груди з боків сині. Очі, дзьоб і лапи чорні.
Підвиди
Виділяють дев'ять підвидів:
* C. p. halmaherae (Salomonsen, 1934) — острови Хальмахера, , Тернате, Бачан і Серам (Молуккські острови);
* C. p. laetior (Rand, 1941) — північ Нової Гвінеї (від затоки до затоки Астролябія);
* C. p. pusillus Temminck, 1836 — північний захід, захід, південь і південний схід Нової Гвінеї, острови , Ару, і Д'Антркасто, північні острови Торресової протоки;
* C. p. ramsayi (North, 1912) — північ Австралії (від затоки Ансон на північному заході Північної Території до північного заходу півострова Кейп-Йорк на північному сході Квінсленду);
* C. p. halli (Mathews, 1912) — схід півострова Кейп-Йорк, східний Квінсленд, острів ;
* C. p. masauji (Mathews, 1927) — острови Нова Британія, Нова Ірландія, , , і (архіпелаг Бісмарка);
* C. p. bougainvillei (Ogilvie-Grant, 1914) — північні і центральні Соломонові острови (від острова Бука до островів Санта-Ісабель і ;
* C. p. richardsi (Tristram, 1882) — острови (від Велья-Лавельї до ;
* C. p. aolae (Ogilvie-Grant, 1914) — острів Гуадалканал.
Поширення і екологія
Мангрові рибалочки мешкають в Австралії, Індонезії, Папуа Новій Гвінеї та на Соломонових Островах. Вони живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах на берегах водойм, в мангрових лісах і на болотах. Зустрічаються на висоті до 750 м над рівнем моря. Живляться ракоподібними, дрібною рибою, водяними комахами і павуками, дрібними жабками і пуголовками. Птахи полюють на рибу та ракоподібних, пірнаючи у воду із засідки, після чого повертаються на гілку.
Сезон розмноження в Квінсленді триває з жовтня по березень, на Північній Території з лютого, у Папуа Новій Гвінеї з січня по квітень. Мангрові рибалочки гніздяться в норах, які роблять на берегах річок, в термітниках або між корінням мангрових дерев. В кладці 4-5 білих, округлих, блискучих яєць розміром 17×14 мм.
Примітки
Джерела
*
* Ronald Strahan: Cuckoos, Nightbirds & Kingfishers of Australia. Angus & Robertson, Sydney 1994, ISBN 0-207-18522-0. |
11b25719fcfaac786fe347ca2a3a69fd99010170 | Пітер Кудзіновський
Пітер Кудзіновський ( — ) — американський серійний вбивця, його жертвами стали 20-річний Гаррі Квінн, 5-річна Джулія Млодзяновська та 7-річний Джозеф Стореллі, за вбивство яких він пішов під суд.
Він був алкоголіком і зізнався у своїх злочинах, перебуваючи у в'язниці за публічне п'янство, щоб зняти тягар совісті, заявивши, що скоїв свої вбивства в такому ж стані алкогольного сп'яніння. Штат Нью-Джерсі засудив до смертної кари після швидкого судового процесу. До страти у в'язниці Трентон він провів рік у камері смертників.
Раннє життя
Пітер Кудзіновський народився у 1903 році в Діксон-Сіті, штат Пенсільванія, в родині польських емігрантів, Пола та Вероніки. Його часто і неправильно називають уродженцем Польщі. Він був наймолодшим із чотирьох хлопчиків і виріс у районі Скрентон.
Кудзіновський отримав перелом черепа в шостому класі після пірнання в мілководдя. Це помітно вплинуло на його поведінку: він відмовився ходити до школи. Згодом він працював на вугільній шахті Лакаванна, а пізніше — на залізничній станції Лакаванна в Сікокесі.
Вбивства
Гаррі Квінн
Після ув'язнення Кудзіновського за вбивство семирічного Джозефа Стореллі у 1928 році, він зізнався у двох інших вбивствах. Кудзіновський убив 20-річного Гаррі Квінна в Скрентоні 8 березня 1924 року. Вони були друзями та їхали до містечка Спрінг-Брук Тауншип, де Квінн шукав роботу в компанії Spring Brook Water Supply Company. Кудзіновський представився декому з членів сім'ї Квінна як «Рей Роджерс» і «Рой Ламберт» того дня, який став останнім, коли вони щось чули від Квінна.
Після сварки через пляшку віскі, Кудзіновський розтрощив Квінну голову каменем. Пізніше старший брат Кудзіновського згадував, що Пітер прийшов до нього, сказав, що потрапив у біду, і він потребує грошей, щоб покинути місто, не згадуючи про причини. Не отримавши жодних повідомлень про Квінна кілька років, члени родини припустили, що він покинув їх, і намагалися зв'язатися з ним через оголошення в газетах.
Джулія Млодзяновська
Кудзіновський також зізнався у вбивстві Джулії Млодзяновської, п'ятирічної дівчинки з Джерсі-Сіті, яка була на шкільному пікніку на озері Гопатконг 19 серпня 1928 року. Хоча після затримання, він сказав журналістам, що «мав сумніви», що він насправді її вбив.
Джозеф Стореллі
Кудзіновський зустрів семирічного Джозефа Стореллі у «напівп'яному» стані пізно вдень 17 листопада 1928 року на Першій авеню в Іст-Віллідж, Нью-Йорк. У тому ж місці Кудзіновський напав на двох інших дітей, але вони втекли. Кудзіновський заманив хлопця, пообіцявши подарувати коробку цукерок і похід на кіношоу. Він відвіз його потягом Port Authority Trans-Hudson до Джорнал-сквер у Джерсі-Сіті та провів до Нью-Джерсі Мідоулендс поблизу Сікокеса. Коли Джозеф намагався втекти, Кудзіновський збив його з ніг і кілька разів вдарив. Побоюючись, що крики хлопчика приваблять машини, Кудзіновський перерізав йому горло, накрив тіло хлопчика пальтом і залишив тіло.
Затримання
Кудзіновського ув'язнили у Детройті за появу в публічному місці в стані алкогольного сп'яніння. Він зізнався у вбивстві Стореллі тюремнику, який посміявся з нього. Кудзіновського відпустили після протверезіння. 3 грудня 1928 року Кудзіновський п'яний підійшов до поліцейської будки та сказав офіцеру, що його розшукує поліція. На запитання, чи мав він на увазі вбивство, він відповів: «Ви дізнаєтесь». У в'язниці Кудзіновського допитали детройтські детективи, які отримали грубі деталі його зізнань. До зізнання його спонукав насамперед тягар сумління, заявивши: «Я готовий заплатити покарання, і чим швидше це закінчиться, тим краще. Я мав зізнатися. Мене це непокоїло».
Кудзіновського швидко доставили для суду в Джерсі-Сіті. Штат залучив медичного експерта, який схарактеризував його як психопатичну особистість. Захист залучив власних експертів, які проаналізували рентгенівські знімки, зроблені після нещасного випадку з зануренням у молодості. Його визнали винним у вбивстві першого ступеня 17 січня 1929 року. На запитання, чи має він що сказати до винесення вироку, Кудзіновський промовчав. Його засудили до смерті на електричному стільці у в'язниці штату Трентон 24 лютого. Кудзіновський заявив, що готовий померти та відчував, що, ймовірно, скоїв би більше вбивств, якби його колись знову звільнили.
Страта
Його батько, Пол, пережив нервовий зрив, дізнавшись про вчинки свого сина, причому його здоров'я, як повідомляється, дуже швидко погіршувалося та він «старів роками». Пол Кудзіновський помер 23 червня, у той час син перебував у камері смертників. 14 жовтня він програв апеляцію. Останнє звернення до губернатора штату Нью-Джерсі Моргана Фостера Ларсона з вимогою замінити його смертний вирок на довічне ув'язнення на підставі неосудності відхилили 17 грудня. Здавалось, що вирок його не збентежив, але у ніч страти на електричному стільці 21 грудня Кудзіновський був нервовим і не міг повторити молитви, які промовляв священник перед самісінькою смертю. Він попросив морозиво для свого останньої вечері та відмовився від останньої заяви.
Наслідки
Пізніше батько Стореллі відвіз сім'ю до Італії, залишивши лише старшого брата Джозефа, який у підсумку відсидів рік у в'язниці і якого одного разу заарештували за пограбування з високими ставками. Зрештою його застрелила поліція під час планової перевірки.
Кудзіновського вважали підозрюваним у зникненні Біллі Геффні, який не повернувся додому у 1927 році. Пізніше Альберт Фіш заявив, що вбив Геффні. Кудзіновський і Фіш здійснювали злочини у той самий проміжок часу та на тій же території, і обидва вбивали дітей. Він також був підозрюваним у вбивстві Ірвінга Пікельні, який зник з Брукліна у лютому 1927 року.
Коментарі
Примітки
Джерела
Газети
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
Онлайн
*
Посилання |
315b14a8285809b515431abed1d62967e6bc0aa2 | Союз п'ятірки
'''П'ятірний союз або союз п'ятірки — це пакт про співробітництво, що виник на конгресі в Екс-ля-Шапель осінню 1818, коли Франція приєдналася до Четверного союзу, створеного Австрією, Пруссією, Росією та Великою Британією. Європейське мирне врегулювання укладено на Віденському конгресі 1815 року.
Після конгресу в Екс-ля-Шапель (в Аахені) держави Альянсу збиралися тричі: у 1820 р. на конгресі в Троппау (Опава), у 1821 р. на конгресі в Лайбаху (Любляна) та у 1822 р. на конгресі в Вероні.
Хоча Велика Британія стояла переважно осторонь від неліберальних дій Альянсу, чотири континентальні монархії успішно санкціонували військові дії Австрії в Італії в 1821 році й французьку інтервенцію в Іспанії в 1823 році.
Традиційно вважається, що Альянс припинив своє існування разом зі Священним союзом трьох початкових континентальних членів після смерті російського імператора Олександра I в 1825 році.
Примітки
Література
* Nichols, Irby Coghill. The European Pentarchy and the Congress of Verona, 1822'' (Springer Science & Business Media, 2012). |
ec979112342d84cfd52ddd5162c351edda90ff05 | Порубський потік
* Порубський потік (притока Вагу)
* Порубський потік (притока Нітри)
* Порубський потік (притока Райчанки)
* Порубський потік (притока Подградського потоку) |
38dfdc54f04896b685fd3c8f0764331381060305 | Ракетний удар по гуманітарній колоні в Запоріжжі
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Обстріл гуманітарної колони в Запоріжжі |
a15ae646792eb572ae7f41bbed751123b7d3cbca | Dongnanosuchus
Dongnanosuchus — вимерлий монотипний рід алігатороїдних крокодилів, відомий із формації Юганво в еоцені. Він містить один вид, Dongnanosuchus hsui.
Примітки |
3c55a9be1506e476b7c636f4fd69f24eedd69b89 | Джеррі Сміт
Джеррі Сміт () — персонаж мультсеріалу Рік та Морті. 34-35 років. Батько одного із головних героїв — Морті Сміта. Безробітний, одружений на Бет Сміт. Недолугий, дурненький. Є частою причиною жартів Ріка Санчеза. Саме через ці жарти Джеррі його недолюблює.
Історія та характер персонажа
Джеррі - наївний, дурненький, нещасний, з комплексом неповноцінності. Невдачі, рутина, та лінь - риси притаманні для Джеррі. Але він має чудову жінку та двох дітей...
В підлітковому віці познайомився з майбутньою жінкою - Бетті. Почали жити разом після секса на випускному, на якому Бет завагітніла. Після цього всій їхні мрії та пріорітети згоріли в сімейних проблемах. Саме ці фактори стають причиною їхніх постійних сварок та розлучень. В 1 сезоні 8 серії "Рікдцять хвилин" Бет, Джеррі та їхня донька Саммер дивляться на альтернативну історію свого життя. Бет і Джеррі побачили свою успішність та щастя - жінка стала "справжнім" хірургом, а чоловік - кінозіркою. Цим успіхам треба було завдячувати аборту, зробленому від небажаної вагітностю. Але в кінці виявляється, що навіть їхні альтернативні реальності завжди хотіли бути разом.
Примітки |
0411bf97abc173fdc3121ebb1cfb5a8706966f0f | Вони клонували Тайрона
«Вони клонували Тайрона» — американська науково-фантастична комедія, знята Джуелом Тейлором у його дебютному режисерському повнометражному фільмі за сценарієм Тейлора та Тоні Реттенмаєра. У фільмі зіграли Джон Бойега, Тейона Парріс, Джеймі Фокс і Кіфер Сазерленд. Фокс також є продюсером фільму.
Netflix планує випустити «Вони клонували Тайрона» 30 грудня 2022 року.
Сюжет
Серія моторошних подій штовхає малоймовірне тріо на слід мерзенної урядової змови.
Акторський склад
* Джон Боєга в ролі Фонтейна
* Тейона Парріс у ролі Йо-Йо
* Джеймі Фокс у ролі Сліка Чарльза
* Кіфер Сазерленд
* Дж. Альфонс Ніколсон
Виробництво
У лютому 2019 року Брайан Тайрі Генрі приєднався до акторського складу фільму, а Джуел Тейлор мав намір дебютувати як режисер у повнометражному фільмі за сценарієм, який він написав разом із Тоні Реттенмаєром. У жовтні 2019 року Джон Боєга приєднався до акторського складу фільму, замінивши Генрі. У вересні 2020 року до акторського складу фільму приєдналися Джеймі Фокс і Тейона Перріс.
Основні зйомки розпочалися в грудні 2020 року в Атланті, штат Джорджія.
Примітки
Посилання
* |
15adc3b667de7de3e970c9496d4c607ef45c82ca | Вітковський Олександр Савич
Олександр Вітковський (6 лютого 1886, м. Ямпіль Подільської губернії, нині Вінницька область – після 1945, СРСР) – громадський діяч у Харбіні (Маньчжурія).
Життєпис
Закінчив будівництво відділення Томського технологічного інституту (1912).
Працював на Східно-китайських, а згодом – Уссурійських залізницях (1912–14).
У 1915–17 після закінчення школи прапорщиків у Києві перебував на Південно-Західних та Румунських фронтах у складі залізничних військ, нагороджений двома бойовими орденами.
Від 1919 – на службі в Подільських військах інженерного управління Армії УНР.
Від 1920 – керівник Польового управління залізниць України.
1920–32 – на еміграції у Польщі, де займався приватними будівничими підрядами та працював на будівництві залізниці.
1932–36 – у Шанхаї (Китай), де працював керівником деревообробного заводу, від 1933 – чл. управи Шанхайської української громади. 1936 приїхав до Харбіна, де одержав контракти на будівництво, згодом став власником будівничої фірми. Був одним з ініціаторів створення у Харбіні товариства «Прометей». Підтримував контакти з українською еміграцією в Європі, прихильно ставився до екзильного уряду УНР, листувався з президентом УНР А. Лівицьким.
1940 і 1943–45 – голова Української національної колонії у Харбіні. Заарештований 1945 року після окупації Маньчжурії радянськими військами та вивезений до СРСР, де, ймовірно, загинув у сталінських таборах.
Примітки |
5d6852cb6caaa43238444e030ca964d7d4d96972 | Список померлих за роками
Це список смертей видатних людей, упорядкований за роками. Нові статті про смерть дописуються до відповідного місяця (наприклад, Померли у січні 2015), а потім додаються сюди.
2022
2021
2020
2019
2018
2017
2016
2015
2014
2013
2012
2011
2010
2009
2008
2007
2006
2005
2004
2003
2002
2001
2000
1999
1998
1997
1996
1995
1994
1993
1992
1991
1990
1989
1988
1987
Див. також
* Список усіх дат року
* :Категорія:Персоналії за роком смерті |
0403374e95641476bb7daa54f813edf86a44de0d | Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Мистецтво (видавництво) |
2744d3fe826c7834bf7ef5a0dfc2d7e13a1b7222 | Плацентій Антіохійський
Плацентій Антіохійський — єпископом Антіохії з 334 по 341 рік, на початку аріанської суперечки. Більше нічого не відомо. У деяких списках єпископом у цей період називається Флацилій.
На Антіохійському Соборі (341 р.) головував Плацентій.
Примітки |
260fadaf028ae1d91163b46e23745a1061ce0ca3 | Люцій Александрійський
Лукій Александрійський — аріанин, який двічі був поставлений Патріархом Александрійським, вперше в 363 році, за правління Афанасія, і вдруге між 373 і 380 роками, конкуруючи з Петром II Александрійським.
Примітки |
15a0c028666f5aeddb152b66d2ca68a52a884024 | Arisierpeton
Arisierpeton — вимерлий рід синапсидів з ранньопермської формації Гарбер (група Самнера) Річардс Спур, Оклахома. Він містить один вид, Arisierpeton simplex.
Етимологія
Родова назва на честь пана Джузеппе Альберто Арісі, який знайшов матеріал. Видовий епітет відноситься до відносно простішої морфології крайового зубного ряду, ніж в інших пермських казеїдів.
Примітки |
a564606e7e3cf1c17b644a31e1216044799ccc50 | Домній II Антіохійський
Домній II Антіохійський - 31-й Патріарх Антіохійський; обіймав посаду з 442 по 449 рік.
Примітки |
30737e218147e8bb759a8f374c22d8e3e86baf3a | Caseopsis
Caseopsis — вимерлий рід великих пелікозаврів, довжина яких становила близько 3 метрів. Казеопсис жив у пізню ранньопермську епоху (кунгурський вік), до того, як пелікозаврів замінили більш розвинені терапсиди (у наступну епоху). Це була легка, спритна істота. Можливо, цьому виду вдалося випередити великих хижаків, таких як диметродон, і втекти від них.
Примітки
* The Kungurian Age |
0638d2455144a5f120d4364cbee199068dfd94d4 | Булани
Булани () — народ, що живе на південному заході Китаю в провінції Юньнань.
Чисельність — 91 882 осіб (за переписом 2000 року).
Входить до 56 офіційно визнаних народів Китаю
.
Традиційна соціальна організація
Традиційне сябринне поселення буланів складається з однієї або кількох родинних груп, об'єднаних у плем'я.
Очолює громаду виборний старійшина.
Існують звичаї викупу за наречену, кровну помсту, у вождів — полігінія.
Локальність шлюбного поселення — патрилокальна, система термінів спорідненості — біфуркативно-колатеральна
.
Мова
Говорять мовою (планг), що належить до групи палаунг-ва мон-кхмерської гілки австроазійської сім'ї.
Існують два діалекти: булан та арва.
Частина булан також говорять мовами , ва або китайською.
Своєї писемності немає, використовують або китайські ієрогліфи, або писемність народу дай
.
Історія
Китайські етнологи вважають буланів нащадками древнього племені пу () (Ітс 1972: 73), яке жило на берегах річки Меконг у давнину. Вважається, що це плем'я було частиною байпу ().
Культура
Традиційним еталоном краси для буланів є чорні зуби. Цей ефект досягається за допомогою пережовування горіха бетель
.
Жінки зазвичай носять сорочки із чорними штанами. Чоловіки зазвичай татуюють груди та живіт. Носять широкі чорні штани та білі сорочки з ґудзиками. Часто носять тюрбани з чорної або білої тканини.
Булани традиційно поділяються на кілька маленьких кланів, кожен клан має свою землю. У кожному місті буланів є цвинтарі, які теж поділені на ділянки, що належать певним кланам.
Ховають усіх, кремують тих, хто помер неприродною смертю.
Релігія
Більшість буланів сповідує анімізм.
Також вони комбінують свої давні вірування з буддизмом тхеравади
.
Заняття
Крім скотарства, рисівництва, садівництва та городництва, спеціалізуються на вирощуванні чаю, у тому числі елітних та рідкісних сортів пуер, центром виробництва якого здавна є гірське селище Буланшань у повіті Менхай Сішуанбаньна-Дайської автономної префектури
.
Сама назва цього відомого сорту постферментованого китайського чаю, на честь якого у 2007 році китайською владою офіційно перейменовано історичний центр його продажу місто Симао в провінції Юньнань, імовірно пов'язана з назвою народу пу.
Примітки |
02014958b79d122fcb01e5e42aba9f3ac3c3863d | Ріхард Шульц
Ріхард Шульц (; 20 вересня 1917, Бремен — ?) — німецький офіцер-підводник, оберлейтенант-цур-зее резерву крігсмаріне (1 грудня 1944).
Біографія
В жовтні 1939 року вступив на флот. З червня 1941 року — командир корабля 34-ї флотилії мінних тральщиків. З вересня 1942 по червень 1943 року пройшов курс підводника. З червня 1943 року — заступник командира гарматної роти 11-ї флотилії. З листопада 1943 року — вахтовий офіцер на підводному човні U-636. В травні-липні 1944 року пройшов курс командира човна. З липня 1944 по квітень 1945 року — командир U-58.
Посилання
* Біографічні дані.
* Шульц на сайті uboat.net
Примітки |
060c696d252903f8cc5583d77abb740a6cc2c587 | Арктичний паковий лід
NOAA прогнозує зміни в Арктиці
Ця анімація показує танення Північного Льодовитого океану влітку 2011 року.
Арктичний паковий лід — морський льодовий покрив Північного Льодовитого океану та його околиць.
Площа арктичного льоду проходить регулярний сезонний цикл, під час якого лід тане навесні та влітку, досягає мінімуму приблизно в середині вересня, а потім збільшується восени та взимку.
Літній льодовий покрив в Арктиці становить близько 50% зимового покриву.
Частина льоду зберігається від року до року.
На початок XXI сторіччя 28% морського льоду Арктичного басейну є багаторічним льодом,
товщим, ніж сезонний лід: товщина до 3-4 м на великих площах, з торосами до 20 м завтовшки.
Регулярний сезонний цикл є основною тенденцією зменшення морського льоду в Арктиці також за останні десятиліття.
Кліматичне значення
===Ефекти енергетичного балансуМорський лід має важливий вплив на тепловий баланс полярних океанів, оскільки він ізолює (відносно) теплий океан від набагато холоднішого повітря над ним, таким чином зменшуючи втрати тепла з океанів.
Морський лід добре відбиває сонячне випромінювання, відбиваючи близько 60% вхідного сонячного випромінювання, коли він оголений, і близько 80%, коли покритий снігом.
Це пов’язано зі зворотним зв’язком, відомим як ефект альбедо.
Це набагато більше, ніж відбивна здатність моря (близько 10%), тому лід також впливає на поглинання сонячного світла поверхнею.
Гідрологічні ефектиОбіг морського льоду також є важливим джерелом щільної (солоної) «».
Коли морська вода замерзає, вона залишає більшу частину вмісту солі.
Поверхнева вода, що залишилася, стає щільною через додаткову солоність, занурюється й утворює щільні водні маси, такі як Північноатлантичні глибинні води.
Таке виробництво щільної води має важливе значення для підтримки термогалінної циркуляції, а точне представлення цих процесів є важливим у моделюванні клімату.
Льодовий язик ОдденВ Арктиці ключовою територією, де млинцевий лід є домінуючим типом льоду в усьому регіоні, є так званий льодовий язик Одден у Гренландському морі.
Одден (норвезьке слово означає мис) зростає на схід від основної крайки льоду Східної Гренландії в районі 72–74° N на схід від Східногренландської течії на цій широті.
Велика частина старого льоду рухається на південь під дією вітру, тому оголюється холодна відкрита водна поверхня, на якій у бурхливому морі утворюється новий лід у вигляді та млинця.
Примітки Посилання ==
* Global Sea Ice Extent and Concentration (NSIDC)
* Sea ice extent graphs since 1979 (NSIDC)
* Sea Ice Index (NSIDC)
* NOAA Arctic Program
* "Ice-free Arctic could be here in 23 years" (2007) |
04dc274e1d74900c6c97286cb8a0329c5fa6634f | Mermis nigrescens
Mermis nigrescens — вид нематод родини Mermithidae. Паразит коників.
Поширення
Вид поширений в Америці, Європі, Азії і на Тасманії, але не спостерігався в материковій частині Австралії. Зрідка трапляється в Африці.
Морфологія
Це дуже велика нематода, самці коливаються від 4 до 6 сантиметрів завдовжки, а самиці — від 8 до 20 сантиметрів. Розмір незвичайний для ентомопатогенних нематод, які зазвичай мають мікроскопічні розміри. Тіло нематоди звужене на передньому кінці, а голова і хвіст округлі. Забарвлення блідо-коричневе, а вагітна самиця має темну смугу по всій довжині через наявність в тілі до 14 000 яєць. Поверхня тіла гладка.
У дорослої самиці на голові є яскраво-червона або оранжево-червона пляма. Ця пляма виконує функцію ока. Вона має вигляд порожнистого циліндра з червоним пігментом у центрі, ідентифікованим як гемоглобін. Цей гемоглобін у формі оксигемоглобіну щільно сконцентрований у кристалічній формі. Гемоглобін займає місце меланіну як тіньового пігменту ока і відіграє роль у сприйнятті світла нематодами, чого не спостерігається в жодному іншому організмі. Самиця M. nigrescens має одне око, тоді як деякі інші види нематод мають пару. Її око охоплює весь передній кінець тіла. Око має структуру, яка діє як рогівка. Цей орган, швидше за все, використовується самицею для пошуку місця для відкладання яєць. У самців око відсутнє.
Життєвий цикл
Дорослі самці і самиці нематод спаровуються навесні або влітку. Потім самець гине, а самиця залишається в ґрунті восени та взимку. Наступної весни чи літа самиця виходить на поверхню після дощу, коли ландшафт ще вологий, часто рано вранці. Пізніше піднімається на рослинність, іноді на висоту 2-3 метри над землею, і відкладає яйця на рослини. Яйця темно-коричневі або червонуваті, завдовжки близько півміліметра. Вони кріпляться до рослини за допомогою списа. Їх поїдають травоїдні комахи разом із тканинами рослин. Ця нематода найчастіше заражає прямокрилих.
При поїданні комахою яйце вилуплюється практично відразу, іноді протягом години. Молода нематода проколює кишку кинджалом і проникає в гемоцель-кров'яну рідину, яка заповнює порожнину тіла комахи і виконує роль кровоносної системи. Там нематода поглинає поживні речовини комахи, забираючи глюкозу безпосередньо через епідерміс. Вона росте і розвивається протягом декількох тижнів. Щойно вилуплена нематода має довжину приблизно 0,24 мм; в 37-денному віці досягає близько 5 см. Нематоди ростуть швидше і досягають більших розмірів у великих господарів. Також в тілах більших комах більше самиць нематод. Нематода ще молодою виходить із комахи-господаря та закінчує свій розвиток у ґрунті. Комаха гине, під час або до того, як нематода покидає її тіло. Доросла нематода не харчується.
Примітки |
0684b7cc8cf7e6e7da1ea250fbb714509c03f6ae | Негативний добір (політика)
Негативний або '''від'ємний добір''' (, син.: негативна або від'ємна селекція, негативний або від'ємний відбір, антиселекція) — соціально-політичний процес, який, як правило, відбувається в умовах жорсткої ієрархії, перш за все, — в умовах диктатури.
Індивіди на вершині ієрархії, бажаючи завжди залишатись при владі, вибирають собі соратників чи підлеглих за критерієм некомпетентності — ніхто не має бути достатньо компетентним, щоб усунути свого керівника від влади. Оскільки підлеглі часто копіюють поведінку своїх керівників, вони роблять те ж саме з тими, хто нижче них в ієрархії. Так, вся ієрархічна структура з часом поступово заповнюється все більш некомпетентними індивідами. Якщо керівник помічає загрозу стабільності свого становища в ієрархічній структурі, він, як правило, позбувається (знищує, переміщує, звільняє) тих, хто йому загрожує, — «чистить» ієрархію. На позиції, що звільнились в ієрархії зазвичай приходять індивіди знизу — ті, які менш компетентні за попередніх керівників, але більш лояльні до керівництва і системи загалом. В результаті, з часом ієрархія стає все менш та менш ефективною.
Процеси негативного добору властиві не тільки політичним системам, але і будь-яким іншим організаціям і об'єднанням індивідів за наявності жорсткої ієрархічної системи управління. Негативний добір може проявлятись в бізнес-організаціях, суспільних інститутах, закладах освіти тощо.
Історія
У відомій розповіді Геродота з його Історій посланець Періандра просить Фрасибула поради щодо правління. Фрасибул замість відповіді запрошує посланця на прогулянку в поле пшениці, де він послідовно починає обрізати всі найкращі та найвищі колоски. Порада, як її правильно зрозумів Періандр, полягала в тому, що мудрий правитель буде запобігати посяганням на його владу шляхом «усунення» тих людей, які могли б стати достатньо могутніми, щоб кинути йому виклик.
У своїх мемуарах Альберт Шпеер, чиновник Третього Рейху та довірена особа Адольфа Гітлера, використав термін «негативний відбір» у відношенні до ієрархії побудованої навколо Гітлера, описуючи невігластво та некомпетентність його підлеглих. В ході Другої світової війни все більше воєначальників, навіть тих, хто досяг успіху на полі бою (наприклад, фельдмаршал Роммель), були замінені на більш прихильних до нацистського режиму людей. Зі зростанням нових проблем конкуренція стала менш важливою, ніж особиста лояльність до фюрера.
Див. також
* Какістократія
* Клептократія
* Охлократія
Джерела
* Egorov, Georgy, and Konstantin Sonin. «Incumbency Advantage in Non-Democratic Elections.» Annual Meeting of the Midwest Political Science Association, Chicago. 2011.
* Neo-Feudalism Explained
Примітки |
008070c47fa3336178a7c946d061b43d2e01ab72 | Чемпіонат Китаю з футболу 2005
Китайська Суперліга 2005 — 46-й сезон найвищого рівня футбольних дивізіонів Китаю. Чемпіоном ввосьме став Далянь Шиде.
Клуби
Турнірна таблиця
Бомбардири
Гравець
Клуб
Голи
1
Бранко Єлич
Бейцзін Хюндай
21
2
Цзоу Цзе
Далянь Шиде
15
3
Се Хуей
Шанхай Шеньхуа
14
Гілсіньйо
Ухань Хуанхелоу
5
Зоран Янкович
Далянь Шиде
13
6
Юй Геньвей
Тяньцзінь Теда
12
Посилання
* Китайська Суперліга на soccerway
Китай |
b3cf3ef8685e8f137743a8d6bb1b3b3608a37c09 | Чорнобиль. Відродження. Ведмідь бурий
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Чорнобиль. Відродження. Ведмідь бурий (монета) |
175b374c9b371b1825ec4e9d65dc77a470cd9270 | Соціологія емоцій
Соціологія емоцій — одне відгалуження напрямку соціології, наука присвячена вивченню емоцій у контексті соціальної взаємодії.
Історія
У другій половині ХХ ст у соціології з'являється значна кількість робіт присвячена вивченню емоцій у контексті соціальної взаємодії яка потім дістала назву «соціологія емоцій»
Посилання
* Emotional Culture and Identity (CEMID) |
08fff16a92dbc551ab1fe75b4e277961ff10143c | Вулканічне поле Сент-Майкл
Вулканічне поле Сент-Майкл — вулканічне поле, розташоване на островах Сент-Майкл і Стюарт на заході Аляски, США. Він містить 55 конусів і кратерів, включаючи щитові вулкани і маари. Вулканічне поле вважається частиною вулканічної провінції Берингового моря.
Хоча письмових записів про виверження в новітній історії немає, ескімоські старійшини мають розповідь про те, що гори в регіоні димлять. Найдавніші поселення ескімосів на західній Алясці датуються приблизно 200-500 р. до н. е., тому гори в вулканічному полі Сент-Майкл, ймовірно, вивергалися десь протягом останніх 3000 років.
Вулкани
Вулкани в межах вулканічного поля Сент-Майкл включають:
* гора Кратер
* Сістер
* гора Сент-Майкл
* Стефенс-Хілл
* Стюарт-Хілл
* Вест-Хілл
Список літератури |
0ba282df0700457bca2854d4f7e4cf007bda1ad7 | Комісія США з безпеки і співробітництва в Європі
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Комісія з питань безпеки та співробітництва в Європі |
086ec485f99699b587ea143e89e2b2bba7aced4c | Чарльз Філлмор
Чарльз Філлмор (, 9 серпня 1929 — 13 лютого 2014) — американський лінгвіст і професор лінгвістики Каліфорнійського університету в Берклі. Отримав ступінь доктора філософії.
Біографія
Чарльз Філмор провів десять років в Університеті штату Огайо та 1 рік як співробітник Центру перспективних досліджень поведінкових наук Стенфордського університету, перш ніж приєднатися до кафедри лінгвістики Берклі в 1971 році. Філмор був надзвичайно відзначився у сферах синтаксису та лексичної семантики.
Філмор був одружений з Лілі Вонг Філмор, лінгвісткою та почесною професоркою Берклі.
У 2012 році Філмор отримав премію Асоціації комп'ютерної лінгвістики за життєві досягнення. Він помер у 2014 році.
Відмінкова граматика Філлмора
Відмінкова граматика — це лінгвістична теорія, яка наголошує на важливості семантичних ролей у намаганні зробити явними основні зв'язки значення в реченні.
Відмінкова граматика була розроблена в 1960-х роках американським лінгвістом Чарльзом Дж. Філлмором, який розглядав її як «суттєву модифікацію теорії трансформаційної граматики» («The Case for Case», 1968).
У Словнику лінгвістики та фонетики (2008) Девід Крістал зазначає, що відмінкова граматика «привернула дещо менше інтересу в середині 1970-х років; але вона виявилася впливовою на термінологію та класифікацію кількох пізніших теорій, особливо теорії тематичних ролей».
Відмінкова граматика — це система лінгвістичного аналізу, що зосереджується на зв'язку між валентністю, або кількістю підметів, об'єктів тощо, дієслова та граматичним контекстом, який йому потрібний. Ця теорія аналізує поверхневу синтаксичну структуру речень шляхом вивчення комбінації глибоких відмінків (тобто семантичних ролей), які потрібні для конкретного дієслова. Наприклад, дієслово «give» в англійській мові вимагає Agent (A) та Object (O), та a Beneficiary (B); e.g. "Jones (A) gave money (O) to the school (B). Тобто, «Джонс дав гроші в школу», де 'Джонс' є підметом, 'гроші' — додатком, 'в школу' — обставиною.
Семантичні ролі Філлмора дозволяють враховувати при аналізі тексту глибинну структуру речення завдяки попередньому опису моделі світу в термінах «ролей». Семантична структура речення чи пропозиції визначається як позачасовий набір відносин між дієсловами та іменами. Відношення між дієсловом — предикатом та ім'ям називається глибинним або семантичним відмінком, значення якого розкривається на основі трансформацій — перетворень. Відмінки семантично елементарні подальшого аналізу не підлягають. Кожен відмінок входить у структуру висловлювання лише один раз. Відмінки (семантичні відносини між дієсловом та ім'ям) можуть бути облігаторними або факультативними. Визначення семантичних відносин імені до дієслова (дії) відображає базові розумові універсалії, що відображають об'єктивні відносини між учасниками реальних ситуацій. Другий етап відмінкової граматики описує процеси (або правила) переходу від глибинних структур до їх поверхневих реалізацій: (а) правила топікалізації (теми повідомлення); (б) суб'єктивізації (вибір підлягає); (в) об'єктивації (вибір синтаксичного доповнення);) вибір прийменника або відмінкової форми.
Однак у відмінковій граматиці є й свої недоліки: відсутні чіткі визначення та критерії виділення семантичних ролей, не зовсім чітко визначений статус ролей у деривації речення, ступінь повноти їхнього набору та межі між «рольовими» та іншими елементами речення.
Ідеї відмінкової граматики вплинули на розвиток синтаксичної типології; іншою областю досліджень, в якій вони були затребувані, став штучний інтелект, де було створено цілу низку метамов відмінкового типу.
Основні публікації
* «The Case for Case» (1968). In Bach and Harms (Ed.): Universals in Linguistic Theory. New York: Holt, Rinehart, and Winston, 1-88.
* «Frame semantics and the nature of language» (1976): . In Annals of the New York Academy of Sciences: Conference on the Origin and Development of Language and Speech. Volume 280: 20-32.
* «Frame semantics» (1982). In Linguistics in the Morning Calm. Seoul, Hanshin Publishing Co., 111—137.
* (with Sue Atkins) «Starting where the dictionaries stop: The challenge for computational lexicography». (1994). In Atkins, B. T. S. and A. Zampolli (Eds.) Computational Approaches to the Lexicon. Oxford: Oxford University Press, 349—393.
* Lectures on Deixis (1997). Stanford: CSLI Publications. (originally distributed as Fillmore (1975/1971) Santa Cruz Lectures on Deixis by the Indiana University Linguistics Club)
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт |
264cdace97cc671f5cecb88857af87089846400e | Фермерський будинок
Швеції. Деревини тут було вдосталь, тому хата побудована з дерева, а дах покритий лубом берези, покритою дерном.
Фермерський будинок — це будівля, яка служить основним приміщенням у сільській або сільськогосподарській місцевості. Історично деякі фермерські будинки часто поєднувалися з приміщенням для тварин, інші фермерські будинки можуть бути з'єднані з одним або декількома господарськими приміщеннями (стайнями та коморами), побудованими у вигляді внутрішнього двору, або з кожною господарською будівлею окремо одна від одної.
Термін зазвичай стосується житла в садибах, присадибників або працівників ферми. Це головний будинок на фермі. Сім'ї та працівники також можуть жити, а мета полягає в тому, щоб підвищити ефективність сільського господарства, перебуваючи на фермі. Це назва, яка переважно використовуються для будинків за межами міст. Звично, земля знаходиться поблизу фермерського будинку. Поняття включає два аспекти: один, в основному, технічний та описовий, а інший — соціально-економічний у зв'язку з діяльністю, яку здійснюють його мешканці. Після Другої світової війни господарські операції змінилися, а це означало, що до таких будівель пред'являлися інші вимоги. В Україні середні та великі ферми були націоналізовані та перетворені на великі колективні сільськогосподарські підприємства. У радянській фінансовій науці феномен дрібнішого домогосподарства взагалі не розглядався, зважаючи на економічні та ідеологічні причини. Відсутність глобальних ринкових відносин позбавляла необхідності розглядати домогосподарства як суб'єкти ринкових відносин, а рішення, що приймалися домогосподарством, практично не залежали від економічних параметрів.
За своєю конструкцією фермерські будинки часто були невеликими та побудовані з дешевих матеріалів, які можна було отримати без великих виробничих або транспортних витрат. До появи багатьох невеликих цегельних заводів у 1920-1930-х роках сільські будинки були переважно фахверковими та критими соломою. Житлові приміщення, прибудовані до сільськогосподарських виробничих будівель, називаються фермерськими. Форма будинків відповідала місцевій будівельній практиці.
Хоча сільське господарство та тваринництво є традиційними видами діяльності, пов'язаними із сільськими чи заміськими будинками, сьогодні також розвинувся туризм, який використовує переваги цих будинків.
Примітки
Див. також
* Плантація
* Домогосподар
* Садиба
* Ферма |
4dc2fd98eb2a63b353b1ba00f9cd5b08f4f10dae | Poa pannonica
Poa pannonica — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).
Розповсюдження
Вид росте у центрально-східній і південно-східній Європі (Румунія, Словаччина, Угорщина, Україна, колишня Югославія).
Виділяють два підвиди:
* Poa pannonica subsp. pannonica
* Poa pannonica subsp. scabra (Asch. & Graebn.) Soó
Примітки
pannonica |
1a4ae232b4342c7512b8739c27eeabdcc54790d8 | Провідна (страхова компанія)
«ПРОВІДНА» — українська страхова компанія, заснована у 1995 році, головний офіс котрої знаходиться у місті Київ. Власник СК «ПРОВІДНА» — європейський інвестор з Нідерландів — компанія International Insurance Consortium B.V. (їй належить більш ніж 99,99% акцій СК «ПРОВІДНА»). Станом на початок 2022 року в компанії працюють більш ніж 2000 співробітників, які територіально знаходяться в 24 філіях та 22 Центрах клієнтського сервісу по всій Україні.
Згідно з даними незалежних рейтингів, страхова компанія «ПРОВІДНА» входить в:
* ТОП-10 (згідно з фінансовим рейтингом на сайті "Oh.ua Страхування") в категорії обов'язкового автострахування ОСАГО, та туристичного страхування;
* ТОП-20 (за "народним" рейтингом страхових компаній України на сайті Finance.ua );
* ТОП-15 рейтингу на сайті banker.ua в різних категоріях за версією Форіншурер.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, співробітники СК «ПРОВІДНА» тимчасово переходили на дистанційний режим роботи, а крім цього власники СК «ПРОВІДНА» подбали про те, щоб ті співробітники компанії, які вимушено виїжджали в більш безпечні регіони України, мали змогу продовжувати і надалі працювати в будь-якій з філій компанії.
Станом на 4 жовтня 2022 року страхова компанія «ПРОВІДНА» пропонує своїм клієнтам 80 страхових продуктів, розробляє нові страхові продукти, актуальні українцям під час війни, та адаптує вже існуючі, щоб вони були більш актуальними в сучасних умовах.
Примітки |
283d59a484aaecfc9c7c3c3b20c0962e0ae77f83 | Снарядний шок
Характерні ознаки снарядного шоку: приголомшений вираз обличчя та нерухомий, застиглий погляд
Снарядний шок – термін, створений англійським психіатром у період Першої світової війни для опису посттравматичного стресового розладу, що виникає в учасників бойових дій (у цю епоху ще не існувало терміну «посттравматичний стресовий розлад»). Термін «снарядний шок» насамперед ставився до психологічних травм, що виникли в результаті артилерійських атак. "Снарядний шок" також може бути психологічною реакцією на ситуацію бомбардування або участь у бою. Він виявляється у відчутті безпорадності, паніки, бажання втекти, або нездатності нормально міркувати, ходити чи говорити. Також може спостерігатися безсоння .
У своїх дослідженнях Майєрс визначив відмінності між неврологічним розладом унаслідок контузії від розриву снаряда та психологічним «снарядним шоком». Майєрс також виявив подібність між військовими невротичними розладами та дисоціативними розладами. В одному з досліджень ветеранів Першої світової війни, які страждають на синдром, названий «тривожне серце», була виміряна частота серцевих скорочень до та після пред'явлення випробуваним стимулів, схожих на звук вибуху та спалаху полум'я під час бомбардувань. У цьому дослідженні ветерани з синдромом «тривожне серце» демонстрували збільшення частоти серцевих скорочень за умови пред'явлення стимулу, чого не спостерігалося у ветеранів контрольної групи. Майєрсу вдалося домогтися створення центрів реабілітації поруч із лінією фронту, надалі цей принцип невідкладної допомоги був також використаний в американській армії.
Хоча зазвичай "снарядний шок" вважається формою посттравматичного стресового розладу, надалі було з'ясовано, що при цьому синдромі також можуть спостерігатися органічні ушкодження мозку, спричинені вибухами. Якщо інтенсивність впливу вибуху невисока, то перший момент стан мозку здається нормальним, але згодом у мозку розвиваються запальні процеси, що порушують його функціонування.
Див. також
* Бойова психічна травма
* Дослідження травми
Примітки
Література
*
*
*
*
*
*
*
*
Посилання
* Shell Shock під час World War I, Professor Joanna Bourke - BBC
* Address on the Repression of War Experience, WH Rivers, 4 December 1917
* |
70310a32ef320c19a710b5049cae67e40a38124d | Битва при Янгі Гіссарі
Битва при Янгігісарі (кит.: 英吉沙戰役) — протистояння, що відбулося під час Сіньцзянських війн. У квітні 1934 р. ген. Ма Чжаньцан очолив нову 36-ту дивізію в атаці на уйгурські сили в Янгігісарі, знищивши всю уйгурську силу з 500 осіб і вбивши їх лідера, еміра Нур Ахмаджана Бугру.
Ахмад Камаль у своїй книзі «Земля без сміху» на сторінках 130—131 повідомив, що Нур Ахмаджан був обезголовлений китайськими мусульманськими військами, а голова була використана у футбольній грі на плацу.
Примітки |
00b7e22da667c14aae2ee2e463c6909a9f4b91c9 | Чирчубевур
Чирчубевур (Кіркьюбе, Кіркебе; , ) — село, розташоване на острові Стреймой, одному з островів Фарерського архіпелагу. У Середньовіччі мала статус релігійної та культурної столиці Фарерських островів. На території села розташована найбільша ферма архіпелагу, а також одні із найстаріших будівель — середньовічні храми і житлові приміщення.
Назва
Назва села означає «ферма з церквою» і вперше зустрічається в джерелах 1584 року в даніфікованих формах Kirckeby і Kircke Boe gaardt. Історичний аналіз топонімічних матеріалів показав, що назви фарерських населених пунктів, які мають у складі елемент «-bø», з самого початку прив'язувалися до ферм із найбільшою кількістю земель. Місцеві жителі також називають сучасне поселення Хайма-оа-Гарі ().
Географія
Карта південного краю острова Стреймой
Галерея
Примітки
Джерела
Література
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
Посилання
*
* |
508554f1392a8af6ff26a680a3350fcd3abb997f | Звернення до Держдуми РФ звинуватити Путіна у державній зраді
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Заклики муніципальних депутатів Росії щодо відставки Володимира Путіна з посади Президента РФ |
08de29057053cf4b192839b7c8f194c797bf10e6 | Clinopodium tauricola
Clinopodium tauricola — вид квіткових рослин з родини глухокропивових (Lamiaceae).
Біоморфологічна характеристика
Стебла 10–40 см, лежачі чи висхідні, щільно-залозисті. Листки від широкояйцеподібних до еліптичних, 10–25 × 5–22 см, округлі біля основи, цілокраї чи злегка зазубрені, гострі, щільно залозисті та рідко вкриті короткими жорсткими волосками, неглибоко чи помітно пилчасті, жорсткі та з помітними жилками внизу. Чашечка 6.5–10 мм, трубка з 11 жилками, щільно залозиста, горло голе, але основа зубців з виступаючими волосками, зубці ледь війчасті, верхні 0.8–1.5 мм, нижні 1.5–2 мм. Віночок фіолетовий, 17–20 мм, трубка розширюється за чашечку. Квітує у червні й вересні.
Поширення
Ендемік півдня Туреччини.
Росте на вапнякових скелях 940–1900 метрів.
Синоніми
* Calamintha tauricola P.H.Davis
* Satureja tauricola (P.H.Davis) Greuter & Burdet
Примітки
Література
* (P.H.Davis) Govaerts, World Checkl. Seed Pl. 3(1): 19 (1999), as 'tauricolum': (1999)
tauricola |
0ada5ce5478775cdf305d0c9b6433cd115588628 | Даля Стасевська
Даля Стасевська ( 30 грудня 1984, м. Київ) — фінська диригентка українського походження, головна запрошена диригентка симфонічного оркестру ВВС і головна диригентка симфонічного оркестру Лахті; волонтерка, активно підтримує ЗСУ.
Життєпис
Народилася 30 грудня 1984 року в Києві (тодішній УРСР). Батько — українець Андрій Стасевський, відомий у Фінляндії художник та популяризатор українського художнього мистецтва, мама — фінка Мааріт Блумквіст. Невдовзі з батьками переїхала до Таллінна, а у віці 5 років — до Фінляндії, де протягом року проживала у Хельсінкі, а згодом переїхала до Темпере.
Навчалася гри на скрипці, згодом продовжила навчання по класу скрипки та композиції в консерваторії Тампере. Закінчила Академію ім. Сібеліуса в Хельсінкі по класу скрипки та альта. З 20-ти років зацікавилась диригуванням та закінчила відповідний курс в Шведській Королівській Академії музики у 2012 році.
З 2014 до 2016 асистент диригента Пааво Ярві в оркестрі Парижу. З 2015 запрошений диригент симфонічного оркестру Лахті «Sinfonia Lahti».
10 грудня 2018 року диригувала Стокгольмським Королівським оркестром на церемонії вручення Нобелівської премії.
Активно підтримує Україну на мистецьких заходах :
Особисте життя
Одружена із Лаурі Порра - фінським музикантом, бас-гітаристом гурту Stratovarius, правнуком видатного композитора Яна Сібеліуса.
Волонтерська діяльність
Активно підтримує Україну та ЗСУ. Придбала кілька автомобілів для потреб фронту. Ініціювала передачу в Україну кількох тисяч пар вовняних шкарпеток, які в'язали жителі Фінляндії.
Примітки
Посилання
* Як фінська родина Стасевських підтримує ЗСУ
* Всесвітньовідома фінська диригентка Даля Стасевська запрошує на «Шкарпеткову зустріч» у Львові
* DALIA STASEVSKA
* BBC Symphony Orchestra announces its new principal guest conductor
* Opera North |
04b09c7c59434f59443114b2ef28eab4670fab5b | Кріс Кларк (співачка)
Крістін Елізабет Кларк (народилася 1 лютого 1946 року), більш відома як Кріс Кларк, — американська соул, джазова та блюзова співачка, яка записувалася для Motown Records. Кларк став відомий фанатам Northern Soul завдяки таким хітам, як «Do Right Baby Do Right» 1965 року (автор Беррі Горді ) і 1966 року «Love's Gone Bad» (Holland-Dozier-Holland). Пізніше вона стала співавтором сценарію для фільму 1972 року «Леді співає блюз» із Даяною Росс у головній ролі, який приніс Кларку номінацію на премію «Оскар».
Біографія
Кларк народився в Санта-Крус, Каліфорнія. Кларк продюсував видатний хіт на дочірньому лейблі Motown "VIP" із піснею "Love's Gone Bad", яка досягла №105 у поп-музиці та №41 у R&B у США в 1966 році. У Канаді пісня потрапила до №95 на RPM 100. У 1967 році Кларк випустила свій перший альбом під назвою Soul Sounds на лейблі Motown. Альбом містив дванадцять пісень, у тому числі рідкісну баладу Motown під назвою «If You Should Walk Away» (Беррі Горді молодший), яку планувалося випустити як сингл, але так і не було. Іншим відомим записом став британський сингл 1967 року «I Want To Go Back There Again» (Беррі Горді молодший). Вона записала ще один альбом для Motown на новоствореному рок-лейблі Weed під назвою CC Rides Again (1969). Бельгійський лейбл Marginal випустив компакт-диск «Soul Sounds», створений з оригінальних майстер-плівок (з незміненими міксами), і містить пісні з Soul Sounds, 5 пісень із CC Rides Again і 3 неопубліковані сингли. 50-трековий подвійний компакт-диск від Universal Music був випущений у 2005 році під назвою Chris Clark: The Motown Collection включає Soul Sounds, CC Rides Again і багато невиданих записів Motown. Перевидана та ремастеризована версія альбому Soul Sounds була випущена лейблом Reel Music у квітні 2009 року, вперше альбом був виданий на компакт-диску в США. Кларк став відомим в Англії як «біла негритянка» (прізвисько). означалося як комплімент), тому що шестифутова платинова блондинка, блакитноока соул- співачка гастролювала з іншими артистами Motown, які були переважно чорношкірими.
Кларк був співавтором сценарію до фільму 1972 року «Леді співає блюз» з Даяною Росс у головній ролі, який приніс їй номінацію на премію «Оскар». На початку 1970-х років вона працювала керівником відділу виробництва фільмів і телебачення Motown у Лос-Анджелесі. У 1975 році Кларк був творчим помічником у фільмі «Махагон». Зрештою Кларк обіймав посаду голови творчого відділу Motown з 1981 по 1989 рік.
Кларк виконав пісню «The Ghosts of San Francisco», написану Р. Крістіаном Андерсоном і Джоном Томасом Баллоком, для художнього фільму « Коли світ прийшов до Сан-Франциско» в 2015 році. Музичне відео на пісню було переможцем «Mixed Genre Jazz Film Award» на Нью-Йоркському джазовому кінофестивалі в листопаді 2016 року. Зараз Кларк живе в Санта-Роза, Каліфорнія, і продовжує працювати сценаристом, фотографом і співаком.
Шлюб
У 1982 році вона вийшла заміж за сценариста та прозаїка Ернеста Тідімена, лауреата премії «Оскар». Вона була його четвертою дружиною. Він помер від ускладнень перфорованої виразки в 1984 році в Лондоні.
Вибрана дискографія
Релізи на лейблі Tamla/Motown (Великобританія)
* Звуки душі - 1967 - 12-дюймовий вініловий альбом
* CC Rides Again - 1969 - 12-дюймовий вініловий альбом
Релізи на лейблі Tamla/Motown (Великобританія)
* Tamla/Motown TMG591: "Love's Gone Bad" / "Put Yourself in My Place" 7"
* Tamla/Motown TMG624: «З голови до ніг» / «Початок кінця» 7»
* Tamla/Motown TMG638: «I Want to Go Back There Again» / «I Love You» 7»
* Tamla/Motown TME2014: V/A : Нові обличчя з Hitsville EP (inc. Кріс Кларк)
Релізи на лейблі VIP (США)
* «Do Right Baby, Do Right» / «Don't Be Too Long» - 1966 - 7»
* « Do I Love You (Indeed I Do) » / «Don't Be Too Long» - 1966 - (Скасовано)
* "Love's Gone Bad" / "Put Yourself In My Place" - 1966 - 7"
* «I Want To Go Back There Again» / «I Love You» - 1967 - 7»
Релізи на лейблі Motown (США)
* Soul Sounds - 1967 (моноверсія) - 12-дюймовий вініловий альбом
* Soul Sounds - 1967 (стереоверсія) - 12-дюймовий вініловий альбом
* «З голови до ніг» / «Початок кінця» - 1967 - 7»
* " Whisper You Love Me Boy " / "The Beginning Of The End" - 1968 - 7"
Релізи на лейблі Weed (США)
* CC Rides Again - 1969 (лише стерео) - 12-дюймовий вініловий альбом (з обкладинкою, що розкладається)
Випущено на граничний імпорт (Бельгія)
* Soul Sounds - 1997 (Містить повний альбом Soul Sounds, а також 5 пісень з альбому CC Rides Again і 3 раніше невидані сингли) - CD
Випущено на Universal UK (Англія)
* The Motown Collection - 2005 (Містить як Soul Sounds, так і CC Rides Again, а також 25 невиданих пісень) - подвійний компакт-диск
Випущено на Reel Music (США)
* Soul Sounds - 2009 - (Повний ремастеринг альбому, а також альтернативний варіант "Do Right Baby, Do Right")
* "Dream Or Cry" - 4 грудня 2012 - тритрековий сингл
Примітки |
60c4b5a75115959c8f39ff7352f11123cc2482a5 | Ганс Ульрих Ґумбрехт
Га́нс У́льрих Ґу́мбрехт () — теоретик літератури та філософ, що досліджує філософію, літературу та культуру. Професор-емерит Стенфордського університету.
Примітки |
050c3cca909d0ea7905d5b246cc5f71b0fdcddcd | Перелік термінів щодо розміру та активності легень
Нижче наведено терміни, які визначають тип розміру легень і/або активність. Більш конкретні визначення можна знайти в окремих статтях.
* Еупное — нормальне дихання
* Апное — відсутність дихання
* — зниження частоти дихання
* Задишка або диспное — відчуття утрудненого дихання
* /гіперінфляція — збільшення об'єму легень
* — швидке і глибоке дихання
* Гіпервентиляція — посилене дихання, що викликає втрату CO2
* — повільне і поверхневе дихання
* — уповільнене дихання, що викликає збільшення CO2
* — фізичні прояви респіраторного дистресу
* Тахіпное — почастішання дихання
* Ортопное — задишка в положенні лежачи, що полегшується сидячи або стоячи
* — задишка під час сидіння або стояння, що полегшується, якщо ви лежите рівно
* — задишка в положенні на боці, що полегшується
* Понопное — болісне (хворобливе) дихання |
06797727607840b45caf6a75773480224f2b2a9f | Листи Тараса Шевченка
Тарас Шевченко, світлина 1860 року
До наших днів збереглося 239 приватних листів, 15 офіційних та 4 колективних листи, підписані Тарасом Шевченком. Це листи майже 22-річного періоду: від 15 листопада 1839 року (дата найранішого відомого листа, адресованого братові М. Шевченку) до 24 лютого 1861 року (дата буквально передсмертного листа І. Мокрицькому).
Історія
Зі слів самого Тараса Шевченка, відомо що він любив листуватися, а в період заслання це було однією з найбільших потреб, засобом не тільки самовираження, але й зв'язку із зовнішнім світом. За словами літературознавця Ієремії Айзенштока, незвичайна комунікабельність поета та закладений у ньому величезний інтерес до людей і здатність швидко сходитись з ними, робили його листування особливо цікавим і цінним не тільки для історика літератури, але й для звичайного читача. Залишилися свідчення про надзвичайну пунктуальність Шевченка у веденні листування. Слова героя повісті «Прогулянка з задоволенням і не без моралі»: «Я маю благородну звичку відповідати зразу ж на отриманий лист» — повною мірою стосуються й самого автора. Отримавши послання, як це згадувала дружина коменданта Новопетровського укріплення, Агата Ускова, Шевченко «буквально увесь мінявся, очі спалахували вогнем». Поет листувався з родичами, друзями, товаришами по засланню; українськими, російськими та польськими письменниками і вченими, художниками та акторами. На сьогодні автографи листів Шевченка зберігаються в Інституті літератури у Києві, який носить його ім'я.
Приватні листи
Інститут літератури ім. Т. Шевченка, місце зберігання листів Шевченка
1839—1849
1839
1840
1
До М. Г. Шевченка. 15 листопада
2
До М. Г. Шевченка. 2 березня
1841
1841—1842
3
До Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. 19 лютого
4
До Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. 8 грудня
5
До Г. Л. Ткаченка. 1841 — вересень 1842
1842
6
До О. О. Корсуна. 11 — 12 січня
7
До Г. С. Тарновського. 26 березня
8
До Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. 28 березня
9
До П. М. Корольова. 22 травня
10
До Я. Г. Кухаренка. 30 вересня
11
До П. М. Корольова. 18 листопада
1843
12
До Г. С. Тарновського. 25 січня
13
До Я. Г. Кухаренка. 31 січня
14
До П. О. Корсакова. 15 — 19 лютого
15
До В. О. Закревського. 10 листопада
16
До В. М. Рєпніної. 29 листопада
17
До В. І. Григоровича. 28 грудня
1844
18
До А. М. Маркевича. 22 січня
19
До С. О. Бурачка. Між 22 і 24 березня
20
До С. О. Бурачка. Між 26 березня і 4 квітня
21
До О. М. Бодянського. 6 — 8 травня
22
До В. М. Рєпніної. 8 — 10 червня
23
До О. М. Бодянського. 29 червня
24
До М. А. Цертелєва. 23 вересня
25
До О. М. Бодянського. 9 липня
26
До С. М. Муханова. 25 вересня
27
До П. І. Гессе. 1 жовтня
28
До Я. Г. Кухаренка. 26 листопада
29
До Я. Г. Кухаренка. Грудень
1845
30
До М. А. Долгорукова. 16 січня
31
До Я. Г. Кухаренка. 23 березня
32
До А. Г. та Н. Я. Родзянків. 23 жовтня
1847
33
До М. І. Костомарова. 1 лютого
34
До І. І. Фундуклея. 16 липня
35
До А. І. Лизогуба. 22 жовтня
36
До В. М. Рєпніної. 24 жовтня
37
До А. І. Лизогуба. 11 грудня
38
До М. М. Лазаревського. 20 грудня
1848
39
До А. І. Лизогуба. 1 лютого
40
До В. М. Рєпніної. 25 — 29 лютого
41
До А. І. Лизогуба. 7 березня
42
До Ф. М. Лазаревського. 22 квітня
43
До А. І. Лизогуба. 9 травня
1849
44
До О. І. Макшеєва. 26 березня
45
До А. І. Лизогуба. 8 листопада
46
До В. М. Рєпніної. 14 листопада
47
До А. І. Лизогуба. 29 грудня
1850—1859
1850
48
До В. М. Рєпніної. 1 січня
49
До О. М. Бодянського. 3 січня
50
До В. А. Жуковського. Між 1 і 10 січня
51
До О. І. Бутакова. Січень
52
До В. М. Рєпніної. 7 березня
53
До А. І. Лизогуба. 14 березня
1851
54
До В. М. Рєпніної. 12 січня
55
До А. Венгжиновського. 8 червня
56
До В. М. Рєпніної. Між 10 і 20 вересня
1852
57
До С. С. Гулака-Артемовського. 1 липня
58
До А. О. Козачковського. 16 липня
59
До А. І. Лизогуба. 16 липня
60
До Ф. М. Лазаревського. 2 серпня
61
До Ф. М. Лазаревського. Жовтень — грудень
62
До О. М. Бодянського. 15 листопада
63
До А. П. Головачева. 15 листопада
1853
64
До С. С. Гулака-Артемовського. 15 червня
65
До А. О. Козачковського. 30 червня
66
До С. С. Гулака-Артемовського. 6 жовтня
1854
67
До Бр. Залеського. 5 лютого
68
До Я. Г. Кухаренка. 1, 10, 16 квітня
69
До А. О. Козачковського. 14 квітня
70
До О. М. Бодянського. 1 травня
71
До Бр. Залеського. 6 червня
72
До Бр. Залеського. 9 жовтня
73
До О. М. Бодянського. 1 листопада
74
До Бр. Залеського. 8 листопада
1854—1855
75
До А. О. Краєвського. Кінець 1854 — початок 1855
1855
76
До Бр. Залеського. 10 лютого
77
До О. М. Плещеева. 6 квітня
78
До 3. Сераковського. 6 квітня
79
До Бр. Залеського. 10 квітня
80
До В. I. Григоровича. Близько 12 квітня
81
До Ф. П. Толстого. 12 квітня
82
До Бр. Залеського. 10 червня
83
До Бр. Залеського. 25 — 26 вересня
1855—1856
84
До Бр. Залеського. Кінець 1855 — початок 1856
1856
85
До Бр. Залеського. 21 квітня
86
До А. І. Толстої. 22 квітня
87
До Бр. Залеського. 20 травня
88
До М. О. Осипова. 20 травня
89
До С. С. Гулака-Артемовського. 30 червня
90
До Бр. Залеського. Друга половина червня
91
До М. О. Осипова. 10 вересня
92
До М. М. Лазаревського. 8 жовтня
93
До М. М. Лазаревського та С. С. Гулака-Артемовського. 5 — 30 листопада
94
До Бр. Залеського. 8 листопада
95
До М. М. Лазаревського. 8 грудня
1857
96
До А. І. Толстої. 9 січня
97
До Бр. Залеського. 10, 15 лютого
98
До Я. Г. Кухаренка. 22 квітня
99
До А. М. Маркевича. 22 квітня
100
До М. М. Лазаревського. 22 квітня, 8 травня
101
До Бр. Залеського. 8, 10, 13, 20 травня
102
До М. М. Лазаревського. 20 травня
103
До Я. Г. Кухаренка. 5 червня
104
До М. М. Лазаревського. 30 червня
105
До М. М. Лазаревського. 1 липня
106
До Ф. П. Толстого. 26 — 31 липня
107
До Бр. Залеського. 10 серпня
108
До М. М. Лазаревського. 10 — 14 серпня
109
До Я. Г. Кухаренка. 13 — 15 серпня
110
До М. М. Лазаревського. 8 жовтня
111
До М. М. Лазаревського. 18 — 19 жовтня
112
До I. П. Клопотовського. 6 листопада
113
До А. І. Толстої. 12 листопада
114
До I. О. Ускова. 12 листопада
115
До М. С. Щепкіна. 12 листопада
116
До М. М. Лазаревського. 29 листопада
117
До П. О. Куліша. 4 — 5 грудня
118
До М. С. Щепкіна. 4 — 5 грудня
119
До М. О. Осипова. 23 грудня
1858
120
До А. І. Толстої. 2 січня
121
До С. Т. Аксакова. 4 січня
122
До П. О. Куліша. 4 січня
123
До М. М. Лазаревського. 4 січня
124
До М. О. Максимовича. 4 січня
125
До М. С. Щепкіна. 4 січня
126
До М. С. Щепкіна. 15 — 17 січня
127
До М. М. Лазаревського. 20 січня
128
До П. О. Куліша. 26 січня
129
До К. Б. Піунової. 30 січня
130
До М. С. Щепкіна. 3 лютого
131
До М. С. Щепкіна. 9 — 10 лютого
132
До С. Т. Аксакова. 16 лютого
133
До Я. Г. Кухаренка. 16 лютого
134
До I. О. Ускова. 17 лютого
135
До М. М. Лазаревського. 22 лютого
136
До М. С. Щепкіна. 23 лютого
137
До М. М. Лазаревського. 25 лютого
138
До А. І. Толстої. 5 березня
139
До М. М. Лазаревського. 12 березня
140
До М. М. Лазаревського. 19 березня
141
До М. О. Максимовича. 5 квітня
142
До С. Т. Аксакова. 25 квітня
143
До Г. М. Честахівського. 18 травня
144
До Г. П. Ґалаґана. 27 травня
145
До I. О. Ускова. 4 липня
146
До С. Т. Аксакова. 15 липня
147
До А. О. Лазаревської. 9 жовтня
148
До М. С. Щепкіна. 13 листопада
149
До О. С. Уварова. Близько 13 листопада
150
До М. О. Максимовича. 22 листопада
151
До М. В. Максимович. 22 листопада
152
До М. С. Щепкіна. 6 грудня
1859
153
До Я. Г. Кухаренка. 17 січня
154
До М. В. Максимович. 25 березня
155
До Н. Б. Суханової. 4 травня
156
До М. В. Максимович. 10 травня
157
До Д. О. Хрущова. 24 травня
158
До М. О. Маркович. 25 травня
159
До В. В. Тарновського. Травень
160
До М. М. Лазаревського. 10 липня
161
До В. Г. Шевченка. 13 липня
162
До М. В. і М. О. Максимовичів. 22 липня
163
До М. В. і М. О. Максимовичів. 26 липня
164
До В. Г. Шевченка. 20 серпня
165
До В. Г. Шевченка. 10 вересня
166
До В. В. Тарновського. 28 вересня
167
До І. М. Сошенка. 9 жовтня
168
До М. О. і М. В. Максимовичів. 9 жовтня
169
До Н. В. Тарновської. 22 жовтня
170
До В. Г. Шевченка. 2 листопада
171
До В. М. Лазаревського. 11 листопада
172
До П. Ф. Симиренка. 26 листопада
173
До О. I. Хропаля. 26 листопада
174
До В. Г. Шевченка. 7 грудня
175
До В. В. Тарновського (старшого). Жовтень — грудень
1860—1861
1860
176
До П. Ф. Симиренка. 3 січня
177
До В. Г. Шевченка. 12 січня
178
До А. О. Козачковського. 24 січня
179
До В. Г. Шевченка. 24 січня
180
До П. Ф. Симиренка. 1 лютого
181
До В. Г. Шевченка. 1 лютого
182
До В. Г. Шевченка. Середина лютого
183
До Д. С. Каменецького. 6 лютого
184
До М. Я. Макарова. 7 лютого
185
До В. Г. Шевченка. 18 лютого
186
До В. Г. Шевченка. 23 березня
187
До Я. Г. Кухаренка. 25 березня
188
До В. Г. Шевченка. 28 березня
189
До М. Я. Макарова. 12 квітня
190
До М. Я. Макарова. Середина квітня
191
До В. Г. Шевченка. 22 квітня
192
До Є. П. Ковалевського. 23 квітня
193
До В. Г. Шевченка. 15 травня
194
До Ф. Л. Ткаченка. 30 травня
195
До М. М. Лазаревського. 20 червня
196
До В. Г. Шевченка. 29 червня
197
До В. Г. Шевченка. 1 липня
198
До М. М. Лазаревського. 28 липня
199
До В. Е. Фліорковського. 28 липня
200
До невідомої. 28 липня
201
До В. Г. Шевченка. 29 липня
202
До М. Я. Макарова. 30 липня
203
До О. О. Оболонського. Липень
204
До В. В. Тарновського. 7 серпня
205
До М. К. Чалого. 11 серпня
206
До В. Г. Шевченка. 22, 25 серпня
207
До А. О. Лазаревської. 28 серпня
208
До Н. М. Забіли. Серпень
209
До Н. М. Забіли. 6 вересня
210
До М. Я. Макарова. 6 вересня
211
До Н. М. Забіли. 18 вересня
212
До М. М. Лазаревського. 25 вересня
213
До Ф. Л. Ткаченка. 28 вересня
214
До В. Г. Шевченка. 5 жовтня
215
До М. Я. Макарова. 31 жовтня
216
До А. С. Болдіна. 5 листопада
217
До М. Я. Макарова. 5 листопада
218
До М. К. Чалого. 6 листопада
219
До М. Я. Макарова. 9 листопада
220
До Д. С. Каменецького. 18 листопада
221
До М. К. Чалого. 2 грудня
222
До В. Г. Шевченка. 2 грудня
223
До М. М. Лазаревського. 16 грудня
224
До М. М. Лазаревського. 21 грудня
225
До Я. В. Тарновського. 23 грудня
226
До В. Г. Шевченка. 23 грудня
227
До М. М. Лазаревського. 31 грудня
1861
228
До Ф. Л. Ткаченка. 4 січня
229
До М. К. Чалого. 4 січня
230
До П. Ф. Симиренка. Перша половина січня
231
До Ф. Л. Ткаченка. 12 січня
232
До М. К. Чалого. 12 січня
233
До М. М. Лазаревського. Після 14 січня
234
До В. Г. Шевченка. 22 січня
235
До В. Г. Шевченка. 29 січня
236
До В. В. Тарновського. 10 лютого
237
До М. М. Лазаревського. 10 — 12 лютого
238
До М. М. Лазаревського. 13 лютого
239
До І. М. Мокрицького. 24 лютого
Офіційні листи
1839
1840
1844
1
До Правління Академії мистецтв. 3 червня
2
До Ради Академії мистецтв. 10 грудня
3
До Товариства заохочування художників. Жовтень
1845
4
До Ради Академії мистецтв. 22 березня
5
До Правління Академії мистецтв. 22 березня
1846
6
До київського, подільського і волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова. 20 вересня
7
До канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора М. А. Долгорукова. 13 листопада
8
До куратора Київського учбового округу О. С. Траскіна. 27 листопада
9
До київського, подільського і волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова. 10 грудня
10
До київського, подільського і волинського генерал-губернатора Д. Г. Бібікова. 31 грудня
1850
1858
11
До керуючого III відділом Л. В. Дубельта. 10 січня
12
До начальника III відділу В. А. Долгорукова. 27 жовтня
13
До куратора Петербурзького учбового округу І. Д. Делянова. 23 грудня
1859
14
До Ради Академії мистецтв. 16 квітня
15
До Правління Академії мистецтв. 5 травня
Колективні листи, підписані Шевченком
1844
1847
1
До М. А. Маркевича. 22 січня 1844
2
До О. М. Бодянського. 10 січня
1858
3
До редакції журналу «Русский вестник». Листопад
4
До В. Ф. Адлерберга. 26 грудня
Література
* Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 6. — 632 с.
Примітки
Джерела
* Листи Тараса Шевченка на сайті litopys.org.ua
* Портал Тараса Шевченка kobzar.ua |
0057c1f53b4ff54e218b31ef35da7f200a6097e5 | Сплюшка негроська
Сплюшка негроська (Otus nigrorum) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae). Ендемік Філіппін. Раніше вважався підвидом Філіпінської сплюшки, однак був визнаний окремим видом.
Опис
Довжина птаха становить 22-25 см. Верхня частина тіла темно-коричнева, нижня частина тіла блідо-сіра, лицевий диск рудий з чорними краями, над очима блідо-сірі "брови", на голові пір'яні "вуха". Очі оранжеві, коричневі смуги на грудях відсутні.
Поширення і екологія
Негроські сплюшки мешкають на островах Негрос і Панай в групі Вісайських островів. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Ведуть нічний спосіб життя, живляться комахами та іншими безхребетними. Гніздяться в дуплах дерев, в кладці 1-2 яйця.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція негроських сплюшок становить від 1000 до 2500 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки |
a1a1c27c6aab4665de0b05c17b574f07ac2f89d7 | Молодіжна збірна Нової Зеландії з футболу (U-23)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Олімпійська збірна Нової Зеландії з футболу |
14ab37c2d4f6bda7021a5984a4eedff7f8972f69 | Baurioidea
Baurioidea — надродина тероцефалових терапсид. Він включає розвинених тероцефалів, таких як Regisaurus і Bauria. Надродина була названа південноафриканським палеонтологом Робертом Брумом у 1911 році. Bauriamorpha, за D. M. S. Watson і Alfred Romer, 1956 року, є молодшим синонімом Bauriodea.
Багато бауріодів колись були поміщені в групу під назвою Scaloposauria. Скалопозаври характеризувалися малими розмірами та зменшеною заочноямковою планкою (кісткова стійка позаду очниці). Scaloposauria більше не визнається дійсним таксоном, оскільки він, ймовірно, представляє ювенільні форми багатьох груп тероцефалів. Більшість скалопозаврів, включаючи Scaloposaurus і Regisaurus, зараз класифікуються в різних позиціях у Bauroidea.
Багато тероцефалів, яких колись класифікували як скалопозаврів, тепер вважаються базальними бауріоїдами. Класифікація цих видів невизначена, оскільки не було повного філогенетичного аналізу таксонів скалопозаврів. Достовірність багатьох із цих видів є сумнівною, оскільки майбутні дослідження можуть виявити, що деякі з них є синонімами.
Примітки |
882ad13fe5975a6c826145c4647a55eaa79c9660 | Scylacosauria
Scylacosauria — клада тероцефалових терапсид. Він включає базальну родину Scylacosauridae та інфраряд Eutherocephalia. Scylacosauridae та Eutherocephalia утворюють цю кладу, за винятком Lycosuchidae, найосновнішої родини тероцефалів. Отже, Scylacozauria включає всіх тероцефалів, крім лікозухід. Нижче наведено кладограму, яка показує філогенетичне положення Sylacozauria:
Примітки |
2577d3884ea0e62654a1d34c066f4547398cd458 | Загороджувальний аеростат
Американські загороджувальні аеростати протиповітряної оборони, 1942
Загороджувальні аеростати — спеціальні аеростати, що використовуються для пошкодження літаків при зіткненні з тросами, оболонками або зарядами вибухової речовини, підвішуваними на тросах.
Почали застосовуватися в період Першої світової війни. Вважається, що першу перемогу новий засіб ППО отримав 23 липня 1917 року, коли Австро-Угорська авіація при атаці італійських позицій втратила чотири літаки внаслідок пошкодження тросами аеростатів загородження.
Під час Другої світової війни аеростати широко застосовувалися для захисту міст, промислових районів, військово-морських баз та інших об'єктів від нападу з повітря. Наявність у системі ППО аеростатів загородження змушувало літаки супротивника літати великих висотах і усукладнювало прицільне бомбометання з пікірування.
Багато бомбардувальників було оснащено пристроями для розрізання тросів аеростатів загородження. Велика Британія використала велику кількість аеростатів загородження, і у відповідь Німеччина розробила дуже ефективні пристрої для їх знешкодження. Німецький пристрій складався з невеликих C-подібних пристроїв, встановлених на кромці крила. Коли трос аеростату потрапляв усередину пристрою, то після ковзання вниз крила він приводив у дію невеликі піропатрони, які, спрацювавши, у свою чергу, приводили в дію леза, що перерубували трос. Британські бомбардувальники також були оснащені подібними різаками, хоча німці використали порівняно незначну кількість аеростатів загородження.
Галерея
Див. також
* Параванами називалися пристрої для відведення строп аеростатів загородження, якими обладналися літаки. Пристрій уявляв з себе троси, натягнуті від носа літака до кінців крил
Примітки |
1a51cb3cd580ba38e0d8d791822eb5d6422ee94f | Catalpa macrocarpa
Catalpa macrocarpa — вид квіткових рослин з родини біньйонієвих (Bignoniaceae).
Опис
це дерево висотою до 20 метрів.
Поширення
Ареал: Багами, Куба, Домініканська Республіка, Гаїті. Росте в Карибських сухих широколистяних вічнозелених лісах, рідколіссях і чагарниках.
Використання
Catalpa macrocarpa використовується як деревина на Кубі і є джерелом деревного вугілля та дров на Еспаньолі.
Загрози й охорона
Основні загрози пов’язані зі зміною клімату, забудовою території та інвазивними видами. Щодо виду не проводять активних природоохоронних заходів, окрім того, що вид зустрічається в кількох заповідних територіях Багамських Островів, Куби та Домініканської Республіки. Вид культивується в тропічному саду Ферчайлд, Флорида, США.
Галерея
Примітки
macrocarpa |
690f74f2383c8983e7757ef2c9e350da3980b0fb | Список генеральних консулів КНР в Пхонгсалі
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Список генеральних консулів КНР у Пхонгсалі |
2ab7ba4a6a8717d5edad9a99b39aa19393337947 | Tamboeria
Tamboeria — вимерлий рід хижих тероцефалів середнього розміру із зони збору Tapinocephalus у ПАР.
Примітки |
d2b5c00e8771f61b4556a65c97c589bdf51b18bf | Radio Jazz
Radio Jazz — одна з найбільших радіостанцій в Україні де звучить джазові хіти.
Частоти мовлення
* Київ — 104.6 FM
* Запоріжжя — 89.9 FM
* Львів — 105.4 FM
* Дніпро — 89.3 FM |
2be3964426473270359b9c8a16c201ffda46869c | Mupashi
Mupashi — вимерлий монотипний рід тероцефалів, який жив під час пізньої пермі на території де тепер розміщена Замбія. У порівнянні з іншими тероцефалами він був відносно невеликого розміру і мав довгу морду з великою кількістю зубів. Розмір його склеротичного кільця свідчить про те, що він був адаптований для активності в умовах слабкого освітлення.
Примітки |
170896669e6ade0fa7e93190ca182bccaf714ced | Ordosiodon
Ordosiodon — вимерлий рід тероцефалових терапсид з раннього тріасу Китаю. Він включає два види, O. lincheyuensis і O. youngi.
O. lincheyuensis, типовий вид, був названий китайським палеонтологом К. С. Янгом (Янг Чжунцзянь) у 1961 році на основі часткової нижньої щелепи. Щелепа була виявлена групою дослідників нафти в жовтні 1958 року в нижній формації Ermaying в провінції Шаньсі, яка датується оленекським етапом. Янг назвав рід на честь пустелі Ордос, регіону, де була знайдена щелепа. Ордосіодон спочатку був ідентифікований Янгом як тип діадемодонтидів (діадемодонтиди — це травоїдні цинодонти, які набагато ближче споріднені ссавцям, ніж тероцефали). Янг зазначив кілька незвичайних особливостей Ordosiodon, які відрізняють його від діадемодонтид, включаючи відсутність діастеми або щілини в зубах, відсутність секторальних зубів, схожих на моляри, на задній частині щелепи, конічні іклоподібні зуби та відносно невеликі постканіноподібні зуби. Ordosiodon пізніше був ідентифікований як молодий діадемодонт, щоб пояснити ці відмінності.
У 1979 році частково череп і скелет були знайдені в тому ж районі, що й O. lincheyuensis, і назвали їх Ordosia youngi на честь Янга. O. youngi був ідентифікований як тероцефал і поміщений до родини Ordosiidae. Відмітні характеристики O. youngi включають подовжене вторинне піднебіння на нижній стороні черепа, коротку морду та скроневу (щочну) область, яка ширша за задню частину черепа. Постканініформні зуби збільшуються в розмірах далі в щелепах.
У 1981 році щелепу Ordosiodon було визнано щелепою тероцефала, схожого на Ordosia youngi. Ордосія стала синонімом Ordosiodon, а Ordosia youngi була перекласифікована як Ordosiodon youngi. Назви Ordosia і Ordosiidae тепер поширені родом і родиною кембрійських трилобітів.
Примітки |
4a96755edfe58e79d640939d674717d4ffe997f3 | Список оригінальних серіалів розповсюджуваних Paramount+
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Список оригінальних програм Paramount+ |
3995bec3badbaa63cba9012be145173d8931019c | Список оригінальних фільмів розповсюджуваних Paramount+
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Список оригінальних фільмів Paramount+ |
30f0e0170d63af8e92997b251e4693942dd519ff | Purlovia
Purlovia — вимерлий рід рослиноїдних тероцефалових терапсид пізньої пермі Росії. Разом із близькоспорідненим південноафриканським родом Nanictidops він входить до родини Nanictidopidae. Скам'янілості знайдені в Тоншаївському районі Нижегородської області. Типовий вид Purlovia, P. maxima, був названий у 2011 році.
У порівнянні з іншими тероцефалами, Purlovia має дуже широкий череп за рахунок розширеної скроневої області. Якщо дивитися зверху, він виглядає приблизно трикутним. Довжина черепа становить близько 20 сантиметрів, причому майже половина його довжини знаходиться в заочній області за очними западинами. Він має великі ікла та менші щічні, уздовж товстої верхньої та нижньої щелеп. Нижня щелепа міцна, вигнута вгору, з добре розвиненою симфізарною ділянкою, де сходяться дві половини щелепи.
Примітки |
0681fb672534191c8819c5f38f8c37117fa20f49 | Броненосці типу «Колоссус»
{|
Лінійні кораблі типу «Колоссус» були британськими баштовими броненосцями, які служили у Королівському флоті епохи Вікторії з 1882 року. Це були перші британські військові кораблі, які мали нарізні казнозарядні гармати в якості головного калібру.
Конструкція
Вид справа та план броненосцфів типу «Колоссус» у Військово-морському щорічнику Брассі, 1896 рік.
По суті вони були вдосконаленими версіями типу «Аякс», з дещо більшою водотоннажністю, захистом і швидкістю, з кращими характеристиками керованості та, що найголовніше, з казнозарядною артилерією, яка замінила застарілі дульнозарядні гармати. Для них також використовували сталь, а не залізо для більшої частини конструкції корпусу, і отримали інноваційну броню-компаунд для пояса та башт.
Ці броненосці спочатку були розроблені для того, щоб нести стандартну на той час артилерію з дульним заряджанням, тоді як європейські військово-морські сили вже кілька років були оснащені гарматами з казенним заряджанням. У той час, з історичних причин, Адміралтейство відповідало за проекти військових кораблів Королівського флоту, але Військове відомство відповідало за проектування та забезпечення морської артилерії. У 1879 році, коли будувався тип «Колоссус», 100-тонна дульно-зарядна гармата випробовувалась в Королівському арсеналі, Вулвіч, а 16-дюймові 80-тонні гармати, які призначалися для HMS Inflexible, були майже завершені. Відповідаючи на низку думок експертів, Адміралтейство послало групу старших офіцерів, щоб засвідчити та доповісти про характеристики нової казнозарядної зброї, яку виробляв Krupp в Ессені. В результаті їхнього звіту у Вулвічі взялася за виготовлення 12-ти дюймових казнозарядних гармат з механізмом казенної частини, виготовленими в Елсвіку. Тип «Колоссус» мав бути озброєний новими гарматами. Затримка в їх виготовленні значною мірою пояснює тривалий час будівництва цих .
Обидва кораблі добре пройшли ходові випробування, перевищивши свою проектну швидкість. Під час їх ходу з'явилася «дивовижна носова хвиля, яка піднялася, як суцільна стіна, на тринадцять футів, подібної якій ніколи не спостерігалося». Водночас броненосці мали недостатню остійність, і через низький надводний борт і довгі стволи гармат, їх дула занурювалися в море під кутом 13° при наведенні на борт. Пізніше кораблі оснастили великими трюмними кілями та цистернами, що запобігти крену.
За досвідом експлуатації виявилося, що вони обидва повільно реагували на штурвал і мали великі радіуси повороту.
Ім'я
Будівельник
Закладені
Спущено на воду
Завершено
«Колоссус»
Портсмутська верф
6 червня 1879 р
21 березня 1882 р
1886 рік
«Едінбург»
Верф Пембрук
20 березня 1879 р
18 березня 1882 р
8 липня 1887 р
Список літератури
*
*
Колоссус
Колоссус |
2e1c42eecc33ea8c1b1dfcb4b2af69b517fcc14a | Волонтерська ЮА
БО "БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "ВОЛОНТЕРСЬКА ЮА" працює з перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну. Організація зареєстрована 08.04.2022.
Організація працює в кількох напрямках: допомога продуктами харчування, допомога медикаментами, евакуація населення, догляд за тваринами. Основна діяльність направлена на допомогу мешканцям міста Харків і області. За 7 місяців війни організація направила допомогу понад 60000 людей. Понад 1500 людей було евакуйовано з особливо небезпечних районів.
Ще одним напрямком роботи організації стало облаштування бомбосховищ з існуючих підвалів. Мета Relive - створити 100000 місць для безпечного перебування під час атак ворога. |
00bc732aa77ffdb2a435c855e10882efcd7510ce | Колючник смугастий
Колю́чник смугастий (Cymbilaimus lineatus) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис
Довжина птаха становить 17-18 см, вага 35-41 г. Самці мають повністю смугасте, чорно-біле забарвлення, нижня частина тіла у них переважно біла. У самиць тім'я темно-каштанове, спина чорна, поцяткована охристими смужками, нижня частина тіла смугаста, чорно-охриста. Дзьоб зверху чорний, знизу сизий, лапи сизі.
Підвиди
Виділяють три підвиди:
* C. l. fasciatus Ridgway, 1884 — крайній південний схід Гондурасу (Ель-Параїсо), карибські схили в Нікарагуа і Гондурасі, обидва схили в Панамі, західна і північна Колумбія, північно-західна Венесуела (на схід до Мериди і Баринаса) і північний захід Еквадору (від Есмеральдаса до північного Лос-Ріоса);
* C. l. intermedius Hartert, EJO & Goodson, 1917 — південна Венесуела (захід Болівару, Амасонас), південна Колумбія, схід Еквадору і Перу, захід Бразильської Амазонії, північний захід і крайній схід Болівії;
* C. l. lineatus (Leach, 1814) — східна Венесуела, Гвіана, північний схід Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки, від Ріу-Негру і Ріу-Бранку на схід до Амапи і Пари).
Поширення і екологія
Смугасті колючники мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях і галявинах та в чагарникових заростях. Зустрічаються парами, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів.
Смугасті колючники живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають в середньому ярусі лісу, на висоті від 5 до 20 м над землею, серед ліан і стовбурів дерев, іноді також в лісовій підстилці. Іноді вони живляться також дрібними ящірками, амфібіями і плодами і слідкують за кочовими мурахами. Сезон розмноження триває з квітня по червень. Гніздо чашоподібне, прикріплюється до горизонтальної розвилки гілок, на висоті від 2 до 7,5 м над землею. В кладці 2 кремово-білих яйця, поцяткованих коричневими і світло-пурпуровими плямами. вдень насиджують і самиці, і самці, вночі лише самиці.
Примітки |
0751bda3341df0af5024c6f2e6e0a580c298dbca | Perplexisaurus
Perplexisaurus — рід тероцефалових терапсид із середньої до пізньої пермі. Описаний Л. П. Татаріновим у 1997 р., типовий вид — P. foveatus. Новий вид P. lepusculus описаний М.Ф. Івачненка в 2011 році з Росії.
Примітки |
0fac0a11849336c863f0834e0e3b5520d8212782 | Akidnognathus
Akidnognathus — вимерлий рід тероцефалів. Таксон із пермського періоду ПАР.
Примітки
Посилання
* The main groups of non-mammalian synapsids at Mikko's Phylogeny Archive |
43a8df456f91f5d4fce45540d4d815f48b7ad636 | Nosmips
Nosmips aenigmaticus — рідкісний викопний примат, відомий лише з 12 зубів. Більшість зубів було знайдено в Фаюмській западині приблизно за 64 км від Каїра, Єгипет.
Nosmips aenigmaticus, ймовірно, жив 37 мільйонів років тому в Африці і не був успішно віднесений до жодної групи приматів. Зокрема, він відрізняється від трьох основних гілок приматів, знайдених в Африці в той час — антропоїдів, адапіформ і лемуриформ. Nosmips слабо пов'язаний з Eosimiidae. Його премоляри є спеціалізованими, а зубна емаль демонструє значні ознаки ямок, які, здається, відповідають дієті з насінням або фруктами з твердими кісточками.
Nosmips — це анаграма Сімпсона. Назва була обрана на честь палеонтолога та ентузіаста анаграм Джорджа Гейлорда Сімпсона.
Примітки |
1f80068d68e860d084c5f82866cabfa7ba8e16bb | Габріель да Роса Назаріо
Габріель да Роса Назаріо (нар. 6 квітня 2002 року) - бразильский професійний футболіст футбольного клубу Ворскла, що грає на позиції захисника.
Кар'єра
У дорослому футболі дебютував за команду Фігейренсе у Лізі Катаріненсе, вийшовши на заміну у матчі проти Еспорте Клуб Проспера. У тому матчі його команда програла 1:2, а Габріель відіграв 11 хвилин. 6 серпня 2022 року перейшов до Ворскли.
Примітки |
0af4cbb616faf1a3cd2aa23db47c39d3d4070a82 | Уціліла (роман Батлер)
«Уцілі́ла» () — науково-фантастичний роман американської письменниці Октавії Е. Батлер. Вперше опублікований у 1978 році як частина серії «Від семена́ до жни́ва» (). Роман «Уціліла» є єдиним із ранніх романів Батлер, який не перевидавався.
Сюжет
Роман оповідає про перші контакти між місіонерами, групою людей-колоністів, які рятуються від чуми на Землі, та когнами, розумними мешканцями планети, на яку прибули місіонери. Твір зосереджується на Аланні, прийомній доньці лідера місіонерів, котра намагається запобігти знищенню і асиміляції своєї спільноти.
Позаземна чума винищила половину населення Землі. Хвороба або вбивала, або призводила до спадкової мутації, яка перетворила перехворілих людей і їхніх нащадків на звіроподібних істот. Батьки Аланни загинули, рятуючи її від нападу такої істоти. Після кількох років життя дитиною-мауглі сирота Аланна була знайдена християнською сектою, що сповідує богообраність людської раси. І хоч деякі члени релігійної спільноти ставились до дикої дитини змішаної азійсько-африканської раси із підозрою, Аланна швидко призвичаїлась. Дівчинку вдочерив лідер секти Жуль Веррік і його дружина Ніла. Згодом спільнота полишила Землю в рамках програми розселення людства по Всесвіту для порятунку від чуми.
На новій планеті місіонери зіткнулися з когнами — розумними звіроподібними гуманоїдами. Місцеве плем'я Ґаркогн допомогло місіонерам розбудувати поселення. Однак невдовзі поселення місіонерів зазнало набігу іншого племені — Тегкогн. Кілька ґаркогнян і місіонерів потрапили в полон, зокрема й Аланна.
Аланні довелось знову адаптуватися, щоб вижити. Врешті вона побралася із вождем тегкогнян Діутом і народила йому дитину. Перебуваючи у племені Тегкогн, Аланна довідалась, що на позір дружні ґаркогняни підсадили місіонерів-людей на рослину, за допомогою якої збираються асимілювати фізично слабших місіонерів, а асимілювавши, збираються використати людські технології проти Тегкогну.
Усвідомлюючи, що вона втратить довіру людей, якщо вони зрозуміють, що вона має стосунки з тубільцем, Аланна починає небезпечну політичну гру. Зрештою вона досягає значного успіху, змушуючи місіонерів зблизитись із племенем Тегкогн, і водночас допомігши уникнути впливу обох місцевих народів. У кінці Аланна розкриває свої стосунки, від неї зрікається названий батько, і вона повертається до Тегкогну.
Джерела
*
*
*
* Octavia Butler — Survivor ebook copy at Scribd |
577d535f9335aa05aa1616e7149f1c03835c2bb9 | Спортивно туристично - оздоровчий комплекс імені Кирила Осьмака
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Спортивно туристично-оздоровчий комплекс імені Кирила Осьмака |
1b55ddd01a8ed6c12435fec94df6494617333daf | Тонконіг Ремана
Тонконіг Ремана (Poa rehmannii) — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).
Біоморфологічна характеристика
Багаторічна рослина 25–60 см заввишки. Стебла, принаймні під вузлами, з густим запушенням. Квітне у липні
Поширення
Ареал: Румунія, Україна.
В Україні вид зростає у горах на кам'янистих місцях — відомий лише з Івано-Франківської області.
Примітки
Ремана |
077378e1bf8d465f0ec4f40644c95e54a693efe8 | Суперкубок Сектора Гази з футболу 2015
Суперкубок Сектора Гази з футболу 2015 — 4-й розіграш турніру. Матч відбувся 28 серпня 2015 року між чемпіоном Сектора Гази і володарем Кубка Сектора Гази клубом Аль-Іттіхад (Шуджаія) та віце-чемпіоном Сектора Гази клубом Шабаб (Хан Юніс). Технічну перемогу здобув клуб із Шуджаії, тому що Шабаб був дискваліфікований через неявку на матч.
Володар Суперкубка Сектора Гази 2015
Аль-Іттіхад (Шуджаія)Другий титул
Матч
Деталі
Посилання
* Матч на goalzz
* Матч на rsssf
Сектор Гази |
0d3b310bc78367f37e5be124b438c952b5f861bc | Ламкотрав
Ламкотрав (Gaudinia) — рід однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).
Назва роду — данина пам'яті швейцарському ботаніку Жану Франсуа Еме Теофілу Філіпу Годену (1766–1833).
Рід налічує 5 видів:
* Gaudinia coarctata (Link) T.Durand & Schinz — Азорські острови
* Gaudinia fragilis (L.) P.Beauv. — Середземномор'я + прилеглі регіони (у т. ч. Україна)
* Gaudinia hispanica Stace & T.G.Tutin — пд.-зх. Іспанія
* Gaudinia maroccana Trab. ex Pit. — пн.-зх. і зх. Марокко
* Gaudinia valdesii Romero Zarco — пн.-зх. Марокко
Примітки |
02d2c42af791d9ffba7b1d4fdd28c84c8f599a09 | Ходжа Алі Муайяд
Ходжа Алі Муайяд (; д/н — 1386) — останній лідер Сербедарів Себзевара в 1364—1376 і 1379—1386 роках.
Життєпис
Про походження обмаль відомостей. Син якогось Масуда. Був прихильником тарікату шейха Хасана Джурі. Став одним з провідних військовиків. 1364 року внаслідок змови повалив Гасана аль-Дамгані, захопивши владу. Повернув з Ісфагану дервіша Азіза Маджді, якого обрав релігійним і духовним лідером руху. За наполяганням останнього виступив проти Муїзз ад-Діна Хусейну, маліку Герату, але зазнав поразки, втративши частину володінь. Але зміг здолати Амір-Валі, еміра Астрабаду, якому завдав 1366 року рішучої поразки, вигнавши того з його володінь.
За цим вступив у протистояння з Азізом Маджді, який набував політичної ваги. Зрештою за наказом Ходжи Алі Муайяда того було вбито, потім переможено тарікат Хасана Джурі, гробниці ідеологів сербедарського руху — шейхів Халіфе та Джурі були зруйновані. У відповідь 1376 року повстав Дервіш Рукн ад-Дін, але зазнав поразки. Проте того ж року за підтримки Шах Шуджи, правителя Фарсу, повалив Ходжу Алі Муайяда.
1379 року за підтримки Амір Валі, правителя Мазандерану, переміг Рукн ад-Діна, відновивши владу. Але незабаром відмовився визнати зверхність Амір Валі, який 1381 року взяв в облогу Себзевар. Тоді Ходжа Алі Муайяд звернувся по допомогу до чагатайського еміра Тимура. Останній відправив військо, яке перемогло Амір Валі. Натомість Ходжа Алі Муайяд визнав зверхність Тимура.
Втім через чатсини знаті та сербедарів панувало невдаволення підневоленим становищем. 1383 року шейх Давуд Себзеварі очолив повстання, яке було придушено чагатайськими військами. 1386 року брав участь у військовій кампанії Тимура проти Джалаїрського султанату, загинувши в битві біля Хоррамабада. По цьому державу Сербедарів було приєднано до Імперії Тимуридів.
Джерела
* Peter Jackson (1986). The Cambridge History of Iran, Volume Six: The Timurid and Safavid Periods. ISBN 0-521-20094-6 |
091c9cb07b474760c6efc4af3dec2f16f9501286 | CS (іритант)
CS — отруйна речовина подразнювальної дії. Вперше синтезована Британськими науковцями Корсоном та Статоном (від ініціалів й утворена її назва — та ) в 1928 році.
За нормальних умов — біла або світло-жовта речовина, помірно розчинна у воді, добре розчинна в ацетоні та бензолі. Основний спосіб переведення у аерозольний стан — термічна сублімація.
Має такі хімічні назви:
* Динітрил о-хлорбензиліденмалонової кислоти.
* Динітрил 2-хлорбензиліденмалонової кислоти.
* 2-Хлорбензиліденмалонодинітрил.
* о-Хлорбензальмалонодинітрил.
* 1,1-Диціан-2-(2-хлорфеніл)-етилен
* α-Ціан-β-(о-хлорфеніл)-акрилонітрил.
Примітки |
4615c85eb16b56000ae91f755582b3b1ecd7d8ff | Чемпіонат світу з дзюдо 2022 — змішана команда
Змагання серед змішаних команд на Чемпіонаті світу з дзюдо 2022 відбулись 13 жовтня в Ташкенті (Узбекистан).
Призери
Золото
Срібло
Бронза
Харука ФунакубоКенші ХарадаСоїчі ХашимотоМеґумі ХорікаваКосуке МашіямаСакі НіізоеХьога ОтаТатсуру СаїтоГокі ТаджімаМомо ТамаокіВакаба Томіта
Бенджамін АксусАмандін БюшарСара-Леоні СізікРомана ДіккоДжоан-Бенджамін ГабаМарі-Ів ГаєКенні ЛівезеАлексіс МатьєАлекса МітровичМарго ПіноЙозеф ТерекДжулія Толофуа
Аліна БехмМіріам БуткерайтЙоганнес ФрейАлександр ГаблерСара МекелбургДомінік РессельЙонас ШрейберПолін ШтаркЕдуард ТріппельАнна-Марія ВагнерІгор ВандткеЯна ЗіглерТаль ФлікерМайя ГошенГуй ГуревичРаз ГершкоСерафім КомпеньєсІнбар ЛанірІдо ЛевінСагі МукіТімна Нельсон-ЛевіПітер ПальчикГефен ПрімоГілі Шарір
Змагання
;Втішний раунд
Примітки
Посилання
* Жеребкування
змішана команда |
05f3ef9c20c9ac87d1f1671db03ce3ede159b84a | Склад злочину: процес (роман)
Склад злочину: процес () — роман 2009 року німецької письменниці (псевдонім). Дія розгортається в майбутній «диктатурі охорони здоров'я», де були написані закони для оптимізації здоров'я громадян. Роман був розроблений на основі однойменної п'єси Зех 2007 року. Рецензії у провідних німецьких газетах схвалювали фокуси Зех та структуру оповіді і порівнювали книгу з творами таких авторів, як Рей Бредбері та Фрідріх Дюрренматт.
Персонажі
символи сузір'я (нім.)
Мія Холл — 34 річна біологиня, головна героїня роману. Після смерті брата Моріца Холла вона стає самотньою і впадає в депресію. Впродовж усієї розповіді вона стає бунтаркою проти уряду. Її визначеність щодо Процесу недостатньо сильна, щоб активно протистояти йому. Назва «Мія Холл» походить від імені «Марії Холл», жінки, яку вважали відьмою в XVII столітті.
Моріц Холл — 27 річний брат Мії, який ще до початку сюжету покінчив життя самогубством. Він любить природу, але також є незалежним бунтарем, який не хоче нічого, крім свободи. Через свої складні думки він не міг знайти людину, щоб поговорити, і тому створив ідеальну кохану, яку він передав Мії перед смертю. Ім'я «Моріц Холл» походить від імені іншого персонажа на ім'я «Макс» (через домашню комбінацію ) в іншому романі Юлі Зех.
Ідеальна кохана — вигаданий персонаж, який допомагає Мії пережити важкі часи після смерті її брата. Вона має ту ж ідеологію та думки, що й Моріц, і може бути його привидом. Після загоєння емоційної рани Мії вона зникає, оскільки її квест виконано.
Дзвін — прокурор і послідовник Процесу. Він прихильник Процесу і постійно конфліктує з молодою суддею Софі.
Лутц Розентретер є адвокатом Мії в процесі доведення невинуватості її брата. Він проти Процесу, оскільки втратив кохання всього свого життя через державну систему. З тих пір він намагається помститися.
Крамер
Генріх Крамер (названий на честь справжнього імені ) є противником Мії в романі. Він виглядає як милий джентльмен, який має величезний вплив на Процес і хоче пояснити систему всім. Насправді він фанатик, який бачить лише свою мету.
Вюрмер — модератор ток-шоу. Він настільки обожнює Крамера, що його можна вважати учнем Крамера. Він також згадує, що Мія та Моріц заснували власну повстанську групу.
Софі — сильний молодий суддя, який судить процес проти Мії. Вона усуває бійки між Дзвоном і Розентретер і змінює результат судового розгляду на користь Мії.
Хатшнайдер — 60-річний суддя, який допомагає у судовому процесі проти Мії. Проте, він намагається якомога швидше завершити судовий процес через страх бути звинуваченим у протистоянні Процесу.
Видання
* Juli Zeh: Corpus Delicti: Ein Prozess. Schöffling, Frankfurt/Main 2009, (gebundene Ausgabe)
* Juli Zeh: Corpus Delicti: Ein Prozess. btb, München 2010 (Taschenbuchausgabe)
* Juli Zeh: Corpus Delicti: Ein Prozess. Ernst Klett Sprachen, Stuttgart 2015 (Schulausgabe mit Annotationen)
Див. також
* 2009 рік у літераті
* Німецька література
Примітки |
0036a95657d6c2288d70a44db6f6827d5bf1ac94 | Квашов (потік)
Квашов () — річка в Словаччині; ліва притока Ледниці. Протікає в окрузі окрузі Пухов.
Довжина — 10.1 км. Витікає в масиві Білі Карпати на висоті 560 метрів.
Протікає територією сіл Квашов; Горовце і Дулов. Впадає у Ледницю на висоті 243 метри.
Примітки
Посилання
* Vodny tok 2020 |
077c56bcc633c36dbe72f3a37935ea49f07154d5 | Old Gray
Old Gray — американський емо рок-гурт із Гукстеду та Оберна, Нью-Гемпшир, заснований 2011 року.
Історія
Old Grаy почали свою творчу діяльність 2011 року. Гурт було засновано Камероном Буше, Чарлі Сінґером, Зейном МакДеніелом і Рафаелем Бастеком. У 2013 році Буше заснував панк-гурт Sorority Noise, до складу якого пізніше увійшов Сінґер. Через значне зростання популярності Sorority Noise, Old Gray часто доводилося проводити довгі періоди бездіяльності на окремі шоу. Відтоді вони випустили два повноформатних альбоми, три міні-альбоми, шість сплітів і два сингли. Їхній дебютний студійний альбом An Autobiography вийшов у 2013 році. Їхній другий повноформатний альбом, Slow Burn, був випущений 9 грудня 2016 року, лейблом самого Буше, Flower Girl Records.
У квітні 2018 року гурт оголосив про свої останні концерти, але скасував їх через психічний стан Буше, після заяв третьої особи про сексуальне насильство зі сторони Буше. У грудні 2018 року усі заяви були спростовані, у спільній публікації як Буше, так і причетної особи, заявивши, що «на них чинили тиск, щоб зробити цю заяву» і що «все, що сталося, не було цілеспрямованим або зловмисним».
Учасники
;Остаточний склад
*Камерон Буше — гітара, вокал, бас-гітара, піаніно (2011–2018)
*Чарлі Сінґер — ударні (2011–2018)
*Адам Акерман — бас-гітара, вокал (2015–2018)
;Колишні учасники
*Рафаель Бастек — гітара, вокал, бас-гітара, ударні (2011-2014)
*Зейн МакДеніел — бас-гітара (2011)
Шкала часу
Дискографія
Студійні альбоми
* An Autobiography (2013)
* Slow Burn (2016)
Міні-альбоми
* Demo (2011)
* Do I Dare Disturb The Universe (2011)
* Everything I Let Go & The Things I Refuse To (2012)
* Dex (2015)
Спліти
* Old Gray & The Hundred Acre Woods - An Acoustic Split Among Friends (2011)
* Old Gray / Girl Scouts (2011)
* 4-way V-Day split - The Hundred Acre Woods / Julia Brown / Modern Baseball / Old Gray (2013)
* Old Gray / Tiny Moving Parts / Have Mercy / Unraveler (2013)
* Dikembe / The Hotel Year / Modern Baseball / Old Gray / Empire! Empire! (I Was a Lonely Estate) / Pentimento (2013)
* Old Gray / Tiny Moving Parts (2014)
Сингли
* «"I Think I Might Love You" Is An Awfully Long Sentence» (2013)
* «The Artist» (2013)
* «Catharsis» (демо 2011) (2013)
Примітки |
18158302202c5d0c0c4adb9bdc47fc636c846765 | Регіональний центр радіоелектронної розвідки «Південь» (Україна)
Регіональний центр радіоелектронної розвідки «Південь» — формування в складі Сухопутних військ України.
Історія
СРСР
Історія військової частини розпочалася 1931 року, коли на підставі наказу командувача військ Українського військового округу у Миколаєві почалось формування 5-ї окремої радіороти. Пізніше на базі роти був сформований 469-й окремий радіодивізіон особливого призначення.
Друга світова війна застала дивізіон неподалік Кишинева. З боями розвідники вимушені були відступити до Луганська, а згодом — до Грозного.
У березні 1942 року особовий склад дивізіону одним з перших у Червоній армії впровадив досвід використання маневрових груп, які займались підслуховуванням переговорів противника з використанням дротового зв’язку.
За перший рік війни частини радіорозвідки зазнали значних втрат техніки, тому 1942 року однією з основних проблем було забезпечення розвідувальною апаратурою.
В цей час важливу роль відіграв винахід офіцерами дивізіону переговорно-командного пристрою для управління пеленгуванням. Він забезпечував передачу команд на пеленгування безпосередньо з приймального центру у мікрофонному режимі до кожного радиста-розвідника. На початку 1943 року розпочалось промислове виробництво таких пристроїв, а згодом вони стали обов’язковими елементами системи управління радіопеленгаторними пунктами.
У вересні 1942 року за наказом Генерального штабу Червоної армії 469-й окремий радіодивізіон особливого призначення здійснив тисячокілометровий марш до міста Сталінград, де разом з іншими військами вистояв в одній з головних битв Другої світової війни.
Прибувши до Сталінграда, розвідники дивізіону успішно викрили німецьке угруповання, яке діяло перед правим флангом Сталінградського фронту. Своєю чергою, маневровна група дивізіону, яка діяла в інтересах 62-ї армії, здійснювала ефективну розвідку штурмових груп фашистів безпосередньо на вулицях Сталінграду.
Від Сталінграда дивізіон пройшов бойовий шлях до Відня, беручи участь у визволенні від гітлерівців міст та селищ Північного Кавказу, Донбасу та Південної України, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії та Австрії.
26 лютого 1944 року за надання своєчасної та цінної інформації щодо стану і дій Нікопольського угруповання противника під час визволення від фашистських загарбників міста Кривий Ріг наказом Верховного Головнокомандувача №042 469-му окремому радіодивізіону присвоєно почесне найменування «Криворізький».
28 квітня 1945 року за зразкове виконання завдань командування під час визволення міст на території Угорщини дивізіон нагороджений орденом Червоної Зірки. Однією з основних підстав для нагородження стало викриття розвідниками дивізіону підготовки фашистів до потужного контрудару по радянських військах з району озера Балатон.
9 травня 1945 року особовий склад дивізіону зустрів біля міста Відень.
Протягом Другої світової війни особовий склад дивізіону був нагороджений значною кількістю державних нагород, зокрема орденами: Леніна (2 офіцери), Червоного Прапора (7 офіцерів), Вітчизняної війни 1-го ступеня (1 офіцер), Вітчизняної війни 2-го ступеня (11 офіцерів), Червоної Зірки (73 офіцери, 10 сержантів), Слави 3-го ступеня (1 офіцер, 1 сержант).
Після війни на базі 469-го окремого радіодивізіону був створений окремий радіотехнічний полк особливого призначення, який пізніше був переформований у 93-тю окрему радіотехнічну бригаду особливого призначення.
1981 року за виконання особливо важливих завдань 93 ОРТБр ОсП нагороджена орденом Червоного Прапора.
Україна
Після здобуття Україною незалежності 93 ОРТБр ОсП неодноразово переформовувалась.
2002 року на базі бригади був створений Регіональний центр радіоелектронної розвідки «Південь». Особовий склад центру також неодноразово заохочувався керівництвом ЗС України.
18 листопада 2015 року Указом Президента України №646/2015 найменування військової частини змінено з Регіональний ордена Червоної Зірки центр радіоелектронної розвідки «Захід» на Регіональний центр радіоелектронної розвідки «Захід».
Структура
2013
** окремий центр РЕР (Одеська область)
** окремий центр РЕР (Одеська область)
** маневрений центр РЕР (Одеська область)
** окремий центр РЕР (АР Крим)
** окремий центр розвідки випромінювань радіокосмічних об'єктів (Одеська область)
Примітки
Джерела
* Регіональний Криворізький центр радіоелектронної розвідки “Південь” на сайті ГУР МО України |