url
stringlengths 34
127
| title
stringlengths 3
254
| download_url
stringlengths 71
74
| filepath
stringlengths 42
43
| content
stringlengths 0
2.75M
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://doc4web.ru/astronomiya-/gosudarstvennoe-stimulirovanie-investicionnogo-processa-opit-ssh.html
|
Государственное стимулирование инвестиционного процесса опыт США и Юго-Восточной Азии
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/b0299674f39dc3bd18ab526b6f99405b.docx
|
files/b0299674f39dc3bd18ab526b6f99405b.docx
|
Государственное стимулирование инвестиционного процесса: опыт США и Юго-Восточной Азии
План:
Вступление
1. Государственный кредит и контроль цен
а) Роль государственных кредитно-финансовых институтов
б) Регулирование процентных ставок
2. Налоговая система как стимул инвестиционного процесса
а) Скидки с налогов на прибыль
б) Другие налоговые льготы
в) Инвестиционный налоговый кредит все реже применяется в развитых странах
Заключение
Список литературы
Вступление
Основная задача макроэкономической политики в сфере модернизации промышленной структуры страны — создание условий для динамичного инвестиционного процесса. Страны, которые за сравнительно короткий срок после второй мировой войны модернизировали свою промышленную структуру (Япония, Южная Корея, Тайвань, некоторые западноевропейские государства) , отличались очень высоким удельным весом инвестиций в валовом национальном продукте. Стимулирование инвестиций в целях модернизации промышленной структуры проводилось и в США как в начале 60-х годов, так и в 80-е годы.
Страны Юго-Восточной Азии активно использовали следующие инструменты воздействия государства на динамику инвестиционного процесса: государственные инвестиции, причем не только в инфраструктуру; налоговые стимуляторы инвестиций; сдерживание цен на оборудование посредством льготных таможенных пошлин на его импорт; воздействие на процентные ставки и поддержание их на уровне ниже рыночного.
1. Государственный кредит и контроль цен
а) Роль государственных кредитно-финансовых институтов
б) Регулирование процентных ставок
Важную роль в финансировании инвестиционных программ фирм играл банковский кредит, причем государство активно воздействовало и на стоимость кредита, и на направление его потоков.
Интересен опыт США, поскольку сочетание инфляции с падением уровня производства, с которыми они столкнулись в начале 80-х годов, в какой-то мере сродни ситуации в России в первой половине 90-х годов при всем различии в масштабах проблем.
Как видно из таблицы, роль банковских кредитов в финансировании компаний существенно превосходила роль рынков капитала.
При всех страновых различиях в финансировании деятельности корпораций доминирующую роль играли внутренние источники (нераспределенная прибыль и амортизационные отчисления) и банковские кредиты. В то же время роль акционерного капитала была довольно слабой (за исключением, пожалуй, Тайваня) . Как отмечают специалисты Всемирного банка, “лишь по мере созревания экономики предпринимались усилия по созданию и повышению эффективности рынков акций и облигаций. Хотя значение этих рынков возрастало, они не были ключевым фактором в мобилизации инвестиционных ресурсов в этих странах в период их наиболее динамичного развития” .
Важную роль в финансировании инвестиционных программ во многих динамично развивавшихся странах играли государственные финансовые институты. Например, в кредитно-финансовой сфере Южной Кореи пре обладали государственные институты, тогда как частные банковско-кредитные институты появились лишь в первой половине 80-х годов и к началу 90-х годов находились в рудиментарном состоянии.
Государственные кредитно-финансовые институты сыграли значительную роль в модернизации промышленной структуры в Японии, особенно на начальной стадии. За счет займов государственных финансовых институтов в 1955 г. финансировалось 32% закупок нового промышленного оборудования в японских фирмах, в 1965 г. - 16%, в 1980 г. - 17,6% и в 1990 г. - 8,1%.
Наиболее сильное влияние на развитие японской промышленности оказывали три государственных финансовых института - Банк развития, Экспортно-импортный банк и Корпорация по финансированию малого бизнеса. В начале 80-х годов доля предоставленных ими займов японским фирмам составляла: в производстве металлоизделий - 15,7%, черной металлургии - 12,4, производстве строительных материалов - 12,9, общем машиностроении - 8,4, цветной металлургии - 7,7, химической промышленности - 6,3, электротехническом машиностроении 5,7%.
Важные функции выполняли займы, предоставляемые государственным Банком развития. В значительной степени за счет этих займов финансировались электроэнергетика, газо- и водоснабжение (более половины займов, полученных компаниями указанных отраслей хозяйства) . К тому же они выполняли роль катализатора займов частных финансовых учреждений в отрасли и сферы деятельности, носящие приоритетный, с точки зрения государства, характер.
Займы Банка развития покрывали обычно 30-50% стоимости инвестиционного проекта и предоставлялись насрокот5до 15 лет, причем под меньший процент, чем кредиты частных банков. Фирмам, получающим такие займы, не нужно было открывать в банке депозит в размере 10% от их суммы, как требовали частные банки.
Важное направление стимулирования государством инвестиционного процесса в странах Юго-Восточной Азии - регулирование уровня процентных ставок.
Как утверждает американский экономист А. Амсден, “на протяжении большей части 25-летнего периода южнокорейского экономического развития долгосрочный кредит распределялся правительством избранным фирмам по негативным реальным процентным ставкам в целях стимулирования развития определенных отраслей” .
Специалисты Всемирного банка отмечают, что в указанных странах налоговая, тарифная и валютная политика не только снимала часть инвестиционного риска с фирм-инвесторов и в умеренных масштабах подавляла процентные ставки, но и контролировала импорт капитала 2 , а также поддерживала относительно низкие цены на инвестиционные товары.
Как считает А. Амсден, “опыт Южной Кореи показывает, что экономическое развитие зависит от способности государства создавать ценовые диспропорции, стимулирующие экономическую активность в направлении инвестирования” . В 1986 г. в Южной Корее государство контролировало цены на 110 товаров, включая газ, сталь, лекарства, автомобили, бумагу, телевизоры. “В связи с этим, — отмечает А. Амсден, - только фирмы, производящие дифференцированную продукцию, имели возможность прибегать к ценовой конкуренции” .
На Тайване государство регулировало цены на импортозамещающую продукцию, стимулируя производящие ее местные фирмы понижать издержки. Так, если в 1960 г. местную импортозамещающую продукцию разрешалось продавать по ценам на 25% выше среднемировых, то в 1964 г. - только на 15%, в 1968 г. - на 10% и в 1973 г. - на 5%.
Представление о масштабах воздействия государства на ценовые пропорции дает пример Малайзии, в которой в 1987 г. стоимость условно чистой продукции, рассчитанной по внутренним ценам, превышала ее стоимость по мировым ценам: в черной металлургии - на 289%, производстве пластмасс - на 163, деревообрабатывающей промышленности - на 82, транспортном машиностроении - на 65, целлюлозно-бумажной промышленности — на 29, общем машиностроении — на 19, электротехническом машиностроении - на 12%.
Прибегали к различным формам государственного контроля над ценами и США. В 60-е годы администрация Дж. Кеннеди оказывала давление на металлургические фирмы в целях сдерживания роста цен на их продукцию. В первой половине 70-х годов к широкому по охвату (хотя и кратковременному) контролю над ценами прибегала администрация Р. Никсона. Длительное время существовал государственный контроль над ценами на добываемый в стране природный газ, а в течение нескольких лет - и иа нефть.
Во второй половине 70-х годов в течение трех лет осуществляло контроль над ценами (а заодно и заработной платой) правительство Канады.
Вместе с тем создаваемые государственным регулированием возможности использования ценовых диспропорций в целях стимулирования инвестиционного процесса и экономического роста страны значительно сужаются по мере ее вовлечения в мирохозяйственные связи.
2. Налоговая система как стимул инвестиционного процесса
а) Скидки с налогов на прибыль
б) Другие налоговые льготы
в) Инвестиционный налоговый кредит все реже применяется в развитых странах
Можно выделить два важнейших направления налоговой политики государства, влияющих на развитие промышленности.
Во-первых, воздействуя посредством налогов на уровень сбережений населения, амортизационных фондов фирм и их нераспределенной прибыли, т е. на величину потенциальных источников финансирования инвестиционных программ фирм, государство влияет на важнейшие макроэкономические пропорции, в частности, на распределение национального дохода между накоплением и потреблением.
Во-вторых, используя целенаправленные налоговые льготы, а также законодательство, государство воздействует на соотношение между инвестициями фирм в активную и пассивную часть основных фондов, на скорость воспроизводства основного капитала в промышленности страны, стимулирует инвестиции промышленных фирм в приоритетные, с точки зрения государства, направления, влияет на региональное размещение промышленных инвестиций.
В период структурной перестройки промышленности, последовавшей за энергетическим кризисом 70-х годов, во многих странах значительно усилилось внимание к проблемам налоговой политики. По утверждению М. Фелдстайна, председателя совета экономических консультантов Р. Рейгана, “выживание нашей экономики зависит от характера налоговой системы, которую мы будем иметь” .
Экономическая программа администрации Р. Рейгана была ориентирована на борьбу с резко усилившейся во второй половине 70-х начале 80-х годов инфляцией как бы с двух сторон: с одной стороны, через сдерживание совокупного спроса (посредством замедления роста бюджетных расходов и ужесточения монетарной политики) и, с другой - через стимулирование предложения основных факторов производства - рабочей силы (посредством усиления мотивации к труду с помощью значительного, рассчитанного на 3 года снижения подоходного налога) и капитала (посредством стимулирования сбережений, понижения налога на прибыль, ускорения амортизации стоимости основных фондов) . “При определении стратегии сокращения налогов, - отмечал М. Фелдстайн, следует особо учитывать, что все важные экономические решения базируются на ожиданиях... Значение имеют не налоговые ставки в момент принятия решений, а ожидаемые в будущем ставки” .
Важную роль в формировании дополнительных источников финансирования инвестиционных программ сыграли изменения в амортизационном законодательстве и значительное понижение налога на прибыль компаний. В ходе налоговой реформы 80-х годов в США были значительно сокращены сроки службы основных фондов, применяемые при расчете подлежащей налогообложению прибыли, и уменьшено количество классов основных фондов с неодинаковыми сроками службы, что существенно упрощало процедуру расчета амортизации их стоимости.
Так, закон о налоговой реформе 1986 г. устанавливал следующие классы основных фондов по срокам амортизации их стоимости: 3 года, 5 лет (этот класс включает основную часть видов оборудования, а также автомобили) , 7,10,15.20,27,5 и 31,5 лет.
Более быстрое списание стоимости основного капитала привело к значительному росту амортизационных фондов американских фирм (они возросли в ценах 1982 г. с 341,3 млрд дол. в 1979 г. до 426,7 млрд дол. в 1985 г.) и их инвестиции в машины и оборудование (с 259 млрд до 304 млрд. дол. соответственно) в первой половине 80-х годов.
На протяжении многих лет одним из наиболее широко распространенных налоговых стимуляторов инвестиционного процесса служила скидка с налога на прибыль в размере определенного процента капиталовложений фирм в оборудование и производственное строительство.
Так, в США с 1962 г. по 1986 г. фирмы имели право вычитать из налога на прибыль до 10% затрат на новое оборудование. При этом размер скидки увязывался со сроками амортизации оборудования. В 1981-1986 гг. фирмы имели право вычитать из налога на прибыль 6% расходов на оборудование со сроком амортизации до 4 лет и 10% расходов на оборудование со сроком амортизации более 4 лет.
Величина указанной скидки ограничивалась определенной частью налога на прибыль (в разные годы – от 50 до 90% налога на прибыль) . Если размеры скидки превышали установленный предел, фирма могла переносить соответствующую часть скидки или на 3 года назад (в этом случае она получала право на возвращение части выплаченного налога на прибыль) , или на 15 лет вперед, с правом на вычет соответствующей суммы из налога на будущую прибыль.
В увеличенных размерах инвестиционная налоговая скидка применялась в США и в других развитых рыночных экономиках в период энергетического кризиса -для поощрения капиталовложений фирм в энергетическое оборудование, использующее альтернативные нефти и природному газу энергоносители, энергосберегающее оборудование, а также оборудование, снижающее загрязнение окружающей среды. Фирмам, инвестирующим в указанное оборудование, разрешалось вычитать из налога на прибыль до 20% таких капиталовложений.
Инвестиционная налоговая скидка применялась и в качестве инструмента региональной политики. Например, в Канаде фирмам разрешалось вычитать из налога на прибыль 7% их затрат на новое оборудование и производственное строительство. Дли фирм, инвестировавших в районы со сложными природно-климатическими условиями, размер повышался соответственно до 20-50%, а в районы с низкими темпами экономического развития - до 10%.
Правомерно рассматривать как стимул к инвестиционной деятельности и налоговые льготы, направленные на активизацию деятельности фирм в области НИОКР.
В некоторых странах предоставляется скидка с налога на прибыль в размере части прироста соответствующих расходов фирмы. Например, в США и Японии из налога на прибыль вычитается 20% прироста таких расходов (в США - по сравнению с их среднегодовым уровнем за предыдущие три года, а в Японии - с максимальным годовым уровнем в предыдущий период) .
В США применяются специальные налоговые стимулы, чтобы усилить сотрудничество фирм с университетами. Американские фирмы имеют право вычитать hj налога на прибыль 20% их расходов на финансирование фундаментальных научных исследований в университетах. Кроме того, фирмам разрешается вычитать из валового дохода при расчете облагаемой налогом прибыли стоимость научной аппаратуры и оборудования, безвозмездно передаваемых ими университетам, а также некоммерческим научно-исследовательским организациям. Эти льготы способствовали развитию на базе университетов крупных научно-исследовательских центров, в рамках которых налаживаются тесные связи между университетской наукой и промышленными фирмами.
От ускоренной амортизации основных фондов и различных налоговых льгот американские фирмы имеют значительную выгоду. Так, в середине 80-х годов годовые потери бюджета от предоставления скидки с налога на прибыль в зависимости от затрат корпораций на новое оборудование составили 29,4 млрд дол., от ускоренной амортизации оборудования - 18,9 млрд. дол., от льготной налоговой ставки на первые 100 тыс. дол. прибыли - 7,6 млрд. дол., от отнесения расходов на НИОКР на текущие издержки и, соответственно, уменьшения подлежащего обложению налогом дохода - 3,1 млрд. дол., от скидки с налога на прибыль определенной величины прироста расходов на НИОКР - 1,7 млрд. дол., от отнесения к текущим расходам (издержкам) расходов на поисково-разведочные работы компаний добывающей промышленности - 1,2 млрд. дол., от скидки на истощение недр (из дохода компаний добывающей промышленности вычитался определенный процент стоимости добытого сырья, в результате чего уменьшался размер облагаемой налогом прибыли) - 1 млрд. дол.
Вместе с тем за 80-е годы во многих странах с рыночным хозяйством усилились сомнения в эффективности инвестиционных налоговых льгот. В опубликованном в 1987 г. исследовании, посвященном сопоставлению налоговых систем США, Японии и стран Западной Европы, констатируется не только повсеместное применение налоговых инвестиционных льгот, но и растущее разочарование их результатами. “Широко распространено мнение, - отмечается в исследовании, -что эти льготы вносят дисбаланс в распределение инвестиционных ресурсов, ставят в неравные условия отрасли и фирмы” 3 . Этот вывод базировался на результатах исследовании, в которых было показано, что использование инвестиционных налоговых льгот приводит к резким различиям в фактической прибыльности (т.е. после вычета налогов с учетом инвестиционных льгот) инвестиций в различные виды капитальных активов (включая оборудование) . Кроме того, фактическая прибыльность инвестиций зависит и от особенностей амортизации стоимости различных видов оборудования и сооружении.
В результате фирмы при принятии инвестиционных решений вынуждены ориентироваться не столько на оценки возможной прибыли до вычета налогов и соотношения между этой прибылью и величиной инвестиций (а именно эти показатели, скорее всего, наиболее четко отражают уровень рыночной эффективности инвестиций) , сколько на оценки прибыльности инвестиций с учетом особенностей налоговой системы страны.
По данным, приводимым бюджетным бюро Конгресса США, в начале 80-х годов фактические налоговые ставки на прибыль от инвестиций в различные виды оборудования колебались от 6,4 до 34,5%. Поскольку основные фонды каждой отрасли промышленности представляют собой специфический набор различных видов оборудования, зданий и сооружений, фактическая налоговая ставка на прибыль от инвестиций в различные отрасли промышленности также очень сильно колебалась (при том, что номинальная, предусмотренная законом ставка налогообложения прибыли была одинакова для компаний всех отраслей) . Например, в 1985 г. в США фактическая налоговая ставка на прибыль от инвестиций колебалась от 13,8% в целлюлозно-бумажной до 31,9% в нефтеперерабатывающей промышленности.
В научных кругах США широко распространено мнение, что это снижает эффективность инвестиций. В частности, существовавшие значительные инвестиционные налоговые льготы стимулировали приток инвестиций в наиболее капиталоемкие и ресурсоемкие отрасли американской промышленности.
Заключение
Указанные соображения, а также стремление расширить налоговую базу в целях сокращения дефицита госбюджета объясняют значительное сужение в США и в ряде других развитых стран сферы применения инвестиционного налогового кредита, который, сыграв на определенном этапе развития свою позитивную роль, в настоящее время применяется чаще всего лишь для стимулирования инвестиции в энергосберегающее и экологически ориентированное оборудование.
Вместе с тем возможное негативное воздействие отмены инвестиционного налогового кредита на общие размеры внутренних источников финансирования капиталовложений американских фирм, скорее всего, было нейтрализовано одновременным понижением налоговой ставки на прибыль с 46 до 34%. Эти ставки во второй половине 80-х годов значительно снизились и в других ведущих западных странах.
Как показывает опыт развитых рыночных экономик, практически в каждой стране существует определенное, только ей свойственное соотношение между теми функциями государства по отношению к экономике, которые определяются рыночным характером последней, и функциями государства, определяемыми спецификой страны, своеобразием ее исторического опыта, государственности, национальной культуры.
Список литературы
// Мировая экономика и МО, 97г., №11, с 118-126 Бередова В. “Экономика стран Восточной Азии и Европы в 1996 г.”
Экономика зарубежных стран, 99г., с. 163-177
// Проблемы теории и практического управления, 97г., №2, с. 40-45, Глинкина С. “Проблема экономического роста в странах Центральной и восточной Азии”
// ЭКО 1997 г., №11, с. 18-23 А. С. Зелетынь, М., “Государственное стимулирование инвестиционного процесса”
// Вопросы экономики, 98г., №3, с. 81-89 Пороховский А. “Экономически эффективное государство: американский опыт.”
// Экономика и организация промышленного производства, М., 98г., №2, с. 127-135, Коржубаев А. Г. “Государственное регулирование по-американски”
// США. Экономика, политика, идеология, 98г., “12, с. 26-31 Клучи Д. “Государство, бизнес и экономика.”
8. // ЭКО, М., 97г., №5, с. 186-197 Зелтынь А. С. “Государственное стимулирование инвестиционного процесса: опыт США.”
Финансовый Киев, 97г., №6-7, с. 9-10, Корнилов К. “Инвесткомпании: опыт США.”
// Независимая газета, 97г., 5 декабря, Павлов С. “Инвестиционные фонды: опыт США”
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/gra-nauka-mistectvo.html
|
Гра Наука Мистецтво
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/1a9a066e7879280c17f55faab81aa711.docx
|
files/1a9a066e7879280c17f55faab81aa711.docx
|
Гра…Наука…Мистецтво?
(універсалізм поняття мовної гри у світі її поліфункціональності)
Здебільшого ми не задумуємося над причинамю своїх бажань та емоційних порухів. Просто вчимося жити з ними, незалежно від того, гарні вони чи погані, позитивні чи негативні наслідки матимуть для нас. А іноді зовсім не завадить дослідити стан власної душі. Такий аналіз допевне показав би, як в процесі високопрофесійної діяльності, вирішення соціальних і родиних проблем безперервна розумова напруга виснажує мозок, ускладнює його роботу. І як наслідок, стаємо заручниками численних стресових ситуації, як на думку сучасної медицини, є основною причиною більшості захворювань. Отже, дати мозку вчасно відпочити, емоційно розрядитися – найкращий спосіб зарадити такій ситуації, змінити негативну стресову реакцію на позитивну. Як це зробити? Рецептів – безліч, але ми хочемо зупинитися на одному з них – грі, точніше на одному з її різновидів.
Великим вчителем-психотерапевтом назвав відомий російський вчений Санніков – мовну гру. І мав рацію. Інтелектуальна, цікава, захоплююча, вона містить цілий спектр правил і способів, які сприяють емоційному розвантаженню, зняттю розумової напруги. Про які правила тут йдеться? В чому криється “секрет” їх успішного використання – адже з часом мовна гра не втрачає своєї свіжості й актуальності, а інтерес до неї зростає. На нашу думку, причина такої популярності мовної гри серед кіл слід шукати у її причепності до животрепетних реалій життя, глибиних зв‘язках з найваживливішими царинами людської діяльності: суспільними явищами, культурою, наукою, мистецтвом. Запропонована до Вашої уваги робота містить пробу дослідження цих зв‘язків, а також з‘ясування деяких проблем, що безпосередньо стосується явища мовної гри.
Мабудь, питання, чим є насправді гра, так і залишиться до кінця незв‘ясованим. У будь якому разі мовна гра не підпадає під більшість тлумачень гри як явища. Словесна незвичайність, якщо хочете, неправильність, яка свідомо і навмисно допускається мовцями з метою підсилення комічного ефекту або виразності. Механізм її досить простий: мовець “грається” з формою мовлення, вводячи в нього словесну неправильність (незвичайність) – гру слів, каламбури, парономазії, омоніміючими термінами далеко не окреслюється коло явищ, які входять до поняття мовної гри. А слухач, отримавши настанову на гру (будь-яку, нехай навіть найпримітивнішу, на зразок “Це жарт”, “Жартую”), підтримує її намагаючись розгадати задум автора. Є й обов‘язкова умова: обидва учасники: 1 мовець, і слухач мають усвідомлювати словесну неправільність, як і те, що ця неправільність вводиться у мовлення навмисно, з певною метою (оскільки тільки навмисна неправільність викличе бажання підтримати гру, а не подив і не досаду).
У такий спосіб мовець, як, мабуть, у будь-якому іншому виді гри, намагається самоутвердитися, розважити себе і співрозмовника, тренує мислення. Ії ознаки переконливо доводять, що ми маємо справу саме з грою, такою, що є в компетенції вищої розумової, як, скажемо, гра в шахи. Але в контексті мовної гри вони можуть набувати по-справжньому масштабного значення. І це не перебільшення. Адже за певних суспільних умов саме сміх (один з продуктів мовної гри) часто залишається єдиним загальнодоступним засобом боротьби з оточуючим злом. Згадаємо популярний у тридцяти роки анекдот з життя радянських людей, який будується на грі інтонації:
Двадцяті роки: Як ви живите?
Початок тридцятих років: Як ви? Живите?
Кінець тридцятих років: Як?! Ви живите?!
Мовна гра у наведеному прикладі виконує не лише розважальну і самостверджувальну функції, звичайні для більшості ігор – вона маскує “крамольний” зміст висловлюваного, допомагаючи йому обійти цензуру культури.
Є ще один момент, який вирізняє мовну гру серед величезного розманіття інших і має безпосередній зв‘язок з її генезисом. Творці мовної гри – носії різних рівнів освіченості і культури – елітарна верхівка (згадаймо, гра в каламбури – улюблена розвага аристократії у минулі сторіччя), літератори, котрі з незапам‘ятних часів проводять цей унікальний експеримент у своїй творчості, оскільки немає жодного письменника, який би не прагнув більшої виразності, прості люди, що творять демократичні, низові форми мовної гри – усі вони, бавлячись із мовленням, можливо, не завжди свідомо, переслідують не лише реальні цілі (заінтригувати, захопити, змусити себе слухати), а й розвивають мовлення, мислення, повсякчас збагачують мову свіжими і неповторними новотворами. Отже, мовна гра – це мистецтво: її продукти часто мають таку саму естетичну цінність, як і будь-який мистецький витвір, адже думка, для якої віднайдене мовою лаконічне і дотепне вираження, стає набутком народу і народного мислення.
Мовна гра – це той унікальний, чи не єдиний випадок, коли гра переходить у царину науки, інтелектуальна розвага перетворяється на надзвичайно вдалий і тому уподобаний митцями слова стилістичний прийом, який з незапам‘ятних часів використовується у літературі, а лінгвістичну інтерпретацію отримує в дослідженнях вчених-мовознавців. Тому саме мовна гра – адже грунтується вона на вивчені зображувальних властивостей мови як матеріалу, а, відповідно, на знанні системних одиниць мови, норм їх використання і способів творчої інтерпретації цих одиниць. Таким чином, феномен мовної гри вже в котре наголошує на тих нерозривних органічних зв‘язках, що єднають мову і літературу у мистецтво мистецтв – словесність.
Отже, незважаючи на досить своєрідне формулювання терміну, в якому відчувається деяка фривольність і навіть легковажність, мовна гра є, без сумніву, науковим поняттям. Є вона, як ми вже переконалися, і суспільним (пам’ятаєте Україничне “Слово, моя ти єдиная зброє”) і мистецьким явищем. Науковий термін, відомий навіть не кожному мовознавцеві, проте явище, знайоме без винятку всім через свою дотичність до найцікавіших реалій життя, чудовий вчитель словесності, дотепний співбесідник і просто гра, часом серйозна, часом смішна, яка вчить винаходити цікаве у звичайному, неординарне у буденному, що, мов кумедний дивак, невтомно розфарбовує наше нудне “чорно-біле” життя у різнокольорові й яскраві барви.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/misce-geografii-u-suchasnomu-naukovomu-piznanni-svitu.html
|
Місце географії у сучасному науковому пізнанні світу
|
https://doc4web.ru/uploads/files/221/56adfa3a99b97d710badbf93b73ca236.docx
|
files/56adfa3a99b97d710badbf93b73ca236.docx
|
Реферат на тему:
“Місце географії у сучасному науковому пізнанні світу”
МІСЦЕ ГЕОГРАФІЇ У СУЧАСНОМУ
НАУКОВОМУ ПІЗНАННІ СВІТУ І СЕРЕД ШКІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
Сучасна епоха науково-технічного прогресу характеризується насамперед прискореним розвитком системи наукових знань, що дедалі більше розгалужуються, поглиблюються і разом з тим взаємопроникають. Внаслідок цього виникають нові напрями і галузі науки з гучними, що викликають мимовільну повагу, назвами: молекулярна біологія, квантова електроніка, біокібернетика тощо.
На цьому фоні особливо помітне поблажливе ставлення до «старомодної» географії, яка здається мало не реліктовим предметом у системі наук. Справді, якщо виходити з її назви, виявиться, що свої головні — описові — функції географія вже виконала. Ще в країнах Стародавнього Сходу — Єгипті, Вавілоні, Індії, Китаї — нагромаджувалися емпіричні знання про природу та суспільство, про навколишній світ. Уся енциклопедична сукупність знань про природу земної поверхні і про господарство народів, що населяють Землю, становила предмет античної географії.
Страбон, Птолемей та інші найвидатніші географи давнини описували країни, материки, океани, взаємне розташування їх, клімат, грунти, води, рослинний і тваринний світ. Ці знання були життєво необхідні людям з моменту виникнення людської цивілізації. Тому не випадково географію називають найдавнішою наукою про Землю.
Можна виділити кілька етапів у «відносинах» географії з навколишнім світом. Спочатку, на перших стадіях суспільного розвитку, коли окремі держави часто були територіальне роз'єднані, географія обмежувалася вибірковим описом земної поверхні. Проте згодом потреби суспільства і тенденції розвитку географічного пізнання породили епоху великих географічних відкриттів. У цей час географія фактично очолила ускладнену систему наукових дисциплін. Географічні відкриття виявилися важливим імпульсом економічного «оновлення» європейських країн і становлення господарських осередків у різних районах Азії, Африки та Америки.
Підсумком цієї епохи було завершення в загальних рисах описового етапу в розвитку географії. Соціальне замовлення того часу
в основному виконане: завдяки картографії об'єкт географії — географічна оболонка, а точніше земна поверхня, — набув територіальної впорядкованості.
Проте економічний розвиток суспільства ставив нові вимоги до пізнання навколишнього середовища. Розвиваючись у певних природних умовах, людство відчувало свою залежність від зовнішнього світу. Вивчення зміни кліматичних і погодних циклів, територіального розподілу природних ресурсів, розвитку старих і виникнення нових центрів діяльності людини — все це поповнювало перелік життєво важливих завдань, без розв'язання яких воно неминуче зазнавало б (і не раз зазнавало й зазнає) економічних, соціальних, психологічних втрат.
Наслідком зрослих потреб у поглибленому вивченні навколишнього середовища стало прискорене розчленування енциклопедичне широкої географії на ряд наукових дисциплін, що сконцентрували свою увагу на окремих елементах або частинах природи і господарства. Так виникли спеціалізовані географічні науки — кліматологія, ґрунтознавство, гідрологія, економічна географія. Прогресивність і необхідність диференціації географічної науки, починаючи головним чином з XVIII—XIX ст., були цілком очевидними і аналогічними до процесів у всій системі наукових знань.
Проте паралельно виявилися й негативні риси, властиві методології і методам географічної науки з часу її нерозчленованості. Насамперед виявилося, що в географії практично немає понятійного і методичного апарату, необхідного для поглибленого аналізу конкретних географічних об'єктів. Усе, що можна описати, в основному було описано і відображено на картах. Для аналітичних досліджень, що виявляли певні залежності між окремими географічними елементами, не було адекватного інструментарію.
Ера великої географії, здавалося, безповоротно минула. Це уявлення посилювалося бурхливим розвитком інших галузей природознавства і насамперед механіки — лідера науки в XVII— XVIII ст. Закономірність її висунення випливала як з виробничих потреб суспільства, так і з внутрішньої логіки самого наукового пізнання (Б. М. Кедров, 1974).
Як відомо, однією з підвалин механістичного світогляду є принцип детермінізму — переконання в тому, що будь-які процеси можна пояснити через міцні причинні зв'язки. Ідея причинності, загальної залежності проникала тоді в усі сфери наукового пізнання. Своєрідне відображення дістала вона і в географії, пояснюючи суспільний розвиток цілковито зумовленим природним середовищем. Таким чином заперечувалися соціальні, суспільні закономірності, і наука, розчленовуючи складні об'єкти та явища, з дивовижною швидкістю засвоювала сферу причинних взаємозв'язків матеріального світу на рівнях, де діють закони фізики і механіки.
Проте окремі компоненти географічного середовища функціонують, як невід'ємні частини матеріального світу, «на загальних підставах». Отже, можливе виявлення законів їх функціонування і розвитку за допомогою теоретичного і методичного арсеналу фізики та інших галузей природознавства. Йдучи за цією логікою, географічні, а точніше фізико-географічні науки почали шукати у висновках аналітичних досліджень підтвердження загальності фізичних законів і тим самим успішно долати стан кризи.
Але дослідження поглиблювалися паралельно дробленню, членуванню природного середовища на незалежні складові елементи. І цей процес членування географічної оболонки призвів зрештою до тези про «зникнення» об'єкта географічного вивчення, а отже, і самої географії.
Не варто думати, що такі уявлення тепер зовсім забуті й оживають лише в історичних екскурсах, хоча «мода» на них, безперечно, минає. Навіть тепер, коли перед людством вимальовуються одна за одною найскладніші суто географічні проблеми взаємодії природи і суспільства, географію часом обходять під час наукового «поділу» її проблематики.
У цьому зв'язку, на наш погляд, доречно і необхідно вдатися до класифікації наук, принципів виділення їх із загальної системи наукових знань. Досі не втратила свого значення класифікація наук, яку дав Ф. Енгельс. За цією класифікацією кожна наука «аналізує окрему форму руху або ряд форм руху, що зв'язані між собою і переходять одна в одну». Разом з тим вона є «класифікацією, розміщенням, згідно з внутрішньо властивою їм послідовністю, самих цих форм руху, і в цьому саме і полягає її значення».
Відповідно до основних форм руху матерії — механічної, фізичної, хімічної, біологічної, геологічної, соціальної — окреслюються й основні групи наук. Кожна з них має цілком певний предмет дослідження, що визначає її специфіку та закономірності.
За рубежем і досі мають великий вплив погляди Канта та його послідовників Ріккерта і Вільденбанда, які класифікували науки не за змістом (предметом вивчення), а за підходом, методом вивчення. Кант твердив: «Наші емпіричні знання можна класифікувати двома способами: або стосовно до усталених концепцій про світ, або стосовно до простору і часу, до яких вони фактично належать... Географія і історія охоплюють усю сферу наших сприйняттів: географія — просторові сприйняття, історія — часові».
Отже, географія вивчає будь-які об'єкти в просторі.
З цим твердженням ніяк не можна погодитися, бо об'єкти географічної науки чітко визначені: географічна оболонка і географічне середовище у фізичній географії та виробництво в територіальному розрізі — в економічній географії. Проте, перш ніж усвідомити (на новому рівні і в новому виявленні) свій предмет дослідження, географії і географам довелося пройти тернистий шлях, сповнений помилок.
Згадана тенденція диференціації географії і членування об'єктів її вивчення зумовили поширення думки про унікальність географічних явищ. Логіка, що привела до такого висновку, була простою і зовні цілком правильною. Природне середовище складається з різнорідних елементів і компонентів, що розвиваються за незалежними один від одного законами. В результаті утворюється неповторний феномен, окремі територіальні частини якого не пов'язані між собою. Функціонують вони так само, як і оболонка в цілому, відповідно до законів фізики, хімії. Проте якихось особливих географічних закономірностей при цьому не спостерігається. Отже, предмет географії, як і сама географія, досить відносні. Тому, поділивши вивчення земної поверхні між фізичними (кліматологія, океанологія тощо), хімічними (ґрунтознавство) та біологічними (зоологія та ін.) науками, слід відмовитися від загальних географічних досліджень як практично мало корисних і по суті своїй штучних.
І тут, на нашу думку, ми повинні з вдячністю згадати багатьох учених-географів, чиї праці сприяли виявленню складних взаємозв'язків як у самій природі, так і в її відносинах з суспільством. А. Гумбольт і А. Гетнер, Л. Мечников і А. Григор'єв, О. Воєйков і М. Баранський у свій час глибоко розкривали як предмет географії, так і її проблеми.
І ось, всупереч усталеним у науці уявленням про необхідність розчленування складних явищ на ряд простих, елементарних (як єдино можливий метод пізнання), в географії висувається поняття географічної оболонки'. Академік А. О. Григор'єв обґрунтовує виділення географічної оболонки в складі гідросфери, атмосфери і біосфери, виходячи з її цілісності, з неможливості звести її до окремих складових компонентів. Об'єкт географії у новому вигляді знайшов своє «обличчя».
На ідеї цілісності географічної оболонки грунтуються всі сучасні уявлення фізичної географії. Наприклад, апріорно можна твердити, що зміни в будь-якій частині оболонки (територіальній чи структурній) неодмінно позначаються на всіх інших. До важливих особливостей географічної оболонки слід віднести також наявність кругообігу, ритміку (повторюваність) явищ, безперервність розвитку. Наслідком безперервності розвитку оболонки є: територіальна диференціація природного середовища, полярна асиметрія, неоднакова швидкість різних процесів.
Закономірності розвитку географічної оболонки об'єктивні і незмінні, але сама вона дедалі більше трансформується, перетворюючись на змінене людьми географічне середовище. Тому більшої актуальності набувають дослідження проблем впливу природи
на життя суспільства. Серед них і проблема використання природних ресурсів, і проблема пристосування до природних умов, і проблема зміни основних властивостей навколишнього середовища під впливом людини. Не випадково О. Є. Ферсман зазначав, що «господарська і промислова діяльність людини за своїм масштабом і значенням стала порівнянною з процесами самої природи. Речовина і енергія не безмежні стосовно до зростаючих потреб людини, їх запаси за величиною — одного порядку з потребами людства... Людина геохімічне переробляє світ».
У цьому «перероблянні» світу, обличчя Землі важлива роль-економічної географи, що виділилася з комплексу географічних наук у XVII—XVIII ст. У Росії термін «економічна географія»-вперше вжив талановитий вітчизняний учений М. В. Ломоносов. Його уявлення про географію і досі має раціональне зерно: «Що-корисніше родові людському для взаємного передавання своїх лишків, що безпечніше тим, хто плаває в морі, що мандрівникам по різних державах потрібніше, як знати розташування місць, течію річок, відстань міст, розміри, багатство і сусідство різних земель, звичаї, поведінку та уряди різних народів? Це добре показує географія, яка увесь всесвіт єдиному поглядові підпорядковує».
Отже, ми з'ясували, що географічні дослідження мають бути прив'язані до території і комплексні за своїм характером. Як же-в такому разі класифікувати географію? її відносять то до точних, то до гуманітарних наук. В Англії, у найстарішому університеті в Кембріджі, цю дисципліну вивчають на факультеті географії і геології разом з геофізикою, мінералогією і петрографією, у більшості вузів США — на суспільних факультетах, у Франції географія традиційно зберігає тісні зв'язки з історією. У Мічиганському товаристві математичної географії відроджуються традиції античної Греції, де географію вважали просторовою (геометричною) наукою.
Оскільки існують три головні, взаємопов'язані між собою сфери світу — природа, суспільство і мислення, — все наукове знання поділяється відповідно на три головні галузі: природознавство, соціально-економічні науки і науки про мислення, про людський дух — філософські та психологічні (Кедров, 1973). Географія розвивається на стикові природничих і суспільних наук, включаючи в себе коло проблем взаємодії суспільства і природи в територіальному розрізі. Тому найправильнішим визначенням географії вважаємо таке: «Географія — система природничих і суспільних наук, що вивчають природні і виробничі територіальні комплекси та їхні компоненти».
У системі географічних наук виділяється чотири групи наук: 1) природничі, або фізико-географічні; 2) суспільні географічні — історія географії, топоніміка та економічна географія; 3) картографічні; 4) об'єднані географічні дисципліни — країнознавство, краєзнавство тощо. Деякі з перелічених географічних дисциплін входять частково до систем інших наук (біологічних, геологічних, соціально-економічних і т. п.), оскільки між окремими науками не існує чітких меж.
Перелік географічних дисциплін свідчить про чималу диференціацію географічної науки. Разом із спеціалізацією, поглибленням географічних досліджень закономірно посилюється взаємодія її з іншими науками. І, як уже зазначалося вище, створилося враження про «розтягування» географії суміжними галузями знань, про її «розмивання» в системі біологічних, геологічних, економічних та інших наук.
Але дехто з географів обґрунтував тези про єдину комплексну географію, що має спільний об'єкт дослідження — географічне середовище. У географічному середовищі з максимальною інтенсивністю відбуваються процеси взаємодії природи і суспільства. Проте закономірності функціонування та розвитку природи, як і суспільства, залишаються специфічними і, звичайно, не зливаються в межах географічного середовища в єдині для всієї географії. Тому і єдність географії слід розуміти діалектичне, як єдність протилежностей, що включає дві системи наук — фізико-географічну та економіко-географічну. Вони об'єднуються для розкриття закономірностей (і фізико-географічних, і економіко-географічних), що виявляються в процесі взаємодії природи і суспільства.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/sredstva-povisheniya-effektivnostiu-roka-angliyskogo-yazika.html
|
Средства повышения эффективностиу рока английского языка
|
https://doc4web.ru/uploads/files/1/d11ca283685a900b2c9c195ba030a157.docx
|
files/d11ca283685a900b2c9c195ba030a157.docx
|
Средства повышения эффективности
урока английского языка
Урок был и остается основным звеном учебно-воспитательного процесса. Именно на уроке обучающиеся получают основную часть знаний. Важнейшей проблемой, волнующей всех учителей является повышение эффективности урока как основной формы обучения и воспитания обучающихся. Для каждого ребенка в классе учителем должна быть сформирована положительная мотивация к изучению иностранного языка.
Как известно, если обучающийся чувствует себя комфортно на уроке, не боится отвечать на вопросы учителя, высказывать свою точку зрения, то он испытывает уверенность в себе и внутреннее удовлетворение. Это помогает ему добиваться успеха в учебной деятельности. Чтобы на моих уроках для обучающихся создавалась ситуация успеха и урок был эффективным я применяю различные подходы в обучении, методы и приемы вовлечения учеников в активную деятельность.
В своей практике я создаю условия для активной совместной учебной деятельности обучающихся в различных учебных ситуациях на примере технологии «обучения в сотрудничестве» (cooperative learning). Ученики в классе разные – одни быстро усваивают учебный материал, другим необходимо больше времени на осмысление или дополнительное объяснение. Бывает, что некоторые ребята стесняются задать вопрос учителю, если что-то не понятно по теме. Таким детям легче всего попросить своего одноклассника о помощи в усвоении материала. Поэтому для организации совместной деятельности я объединяю ребят в небольшие группы и даю им одно общее задание, предварительно оговорив роль каждого ученика группы в выполнении этого задания. В каждой группе должен быть сильный ученик (эксперт) и ученики со средними и низкими способностями к обучению. Эксперт объясняет материал и помогает в выполнении заданий другим участникам группы. Учитель в конце работы может провести контрольный срез, выборочно проверить выполненное задание или в ряде случаев может предоставить самостоятельное оценивание работы. Оценка ставится не каждому члену группы, а, в общем, и зависит от каждого в группе. Например, при изучении грамматического материала «Past Simple. Простое прошедшее время» (4 класс) членам группы предлагается заполнить таблицу с колонками «Употребление», «Слова помощники», «Схемы», «Предложения». Группам выдаются карточки подобранные так, чтобы одна группа выявляла случаи употребления времени; другая находила слова – помощники; следующие группы – составляли схемы и объясняли, как образуются утвердительные, вопросительные и отрицательные предложения. По окончании работы в группах, таблица совместно заполняется под контролем учителя и обучающиеся узнают новое правило. На следующем уроке предлагаются различные упражнения для проверки знаний по изученной теме.
Большую роль в поддержании и сохранении интереса к предмету, развитию познавательной деятельности принадлежит нестандартным формам урока. В своей практике я использую уроки – соревнования, путешествия, викторины, праздники, интегрированные уроки. Во втором классе в конце первого полугодия с обучающимися мы проводим для родителей праздничный концерт «Happy English», на котором ребята демонстрируют уже имеющиеся знания по предмету, инсценируют сценки, читают стихи, поют песни, играют совместно с родителями. В 4 классе в течение года обучающиеся заполняют плакат «About myself», в котором красочно оформляют колонки «Food», «My room», «My family», «Мy friends», а в конце учебного года каждый ученик составляет рассказ о себе, используя приготовленный материал.
Современный компетентностный подход в обучении английскому языку требует особых методов и приемов подачи материала. Активные методы обучения – это методы, которые стимулируют познавательную деятельность обучающихся. К таким методам относятся: самостоятельная работа с источниками (работа с учебником и книгой, пользование справочной литературой, игровое проектирование).
Я уверенна, что каждый педагог в своей практике использует проектный метод, который включает учеников в организованною учителем совместную активную поисковую учебно – познавательную деятельность. При составлении проекта ребята подыскивают информацию в справочниках, журналах, интернете, делают презентации, плакаты, доклады. Большинство проектов выполняются моими учениками в ходе заключительных уроков (например: «My beautiful flat», «My dream clothes», «My favourite season» и другие).
Нельзя забывать, что интернет создает уникальную возможность для изучающих английский язык пользоваться аутентичными текстами, слушать и общаться с носителями языка, то есть он создает естественную языковую среду. Интернет, мультимедийные средства, подготовленные мной помогают ученикам пополнять словарный запас, знакомиться с культуроведческими знаниями.
Чтобы урок получился личностно – ориентированным в своем опыте я использую технологию интерактивного обучения. К ним относятся такие формы обучения во взаимодействии как диалогические, групповые, игровые. Использование ролевой игры и игровой ситуации на уроке усиливает эмоциональное восприятие материала, в процессе игры обучающиеся приобретают опыт речевого общения. Распределение ролей – важная педагогическая задача: нужно учесть не только интересы ученика, но и психологические особенности. При групповой и парной работе часто использую ролевые игры. Приведу пример ролевой (диалогической) игры по теме «Спортсмены». Класс заранее разделен на две группы. Первая подгруппа – иностранные журналисты, вторая – знаменитые спортсмены России. Каждый ученик из первой группы должен узнать о жизни спортсменов, подготовить вопросы. Обучающиеся второй подгруппы рассказывают о себе. Затем проводится итоговая международная телепередача с интервью наших спортсменов. «Интервью с Евгением Плющенко. What is your name? My name is Evgeniy. Where are you from? I am from Solnechny (Khabarovsk). Is your family big? No, it is not. I have got a mother, a father and a sister. Do you live in St Petersburg? No, I don’t. I live in Moscow. When I was a little boy I lived in the USA. Ect…» «Информация о Марии Шараповой. My name is Mariya. I was born in Nyagan. My birthday is on the 19th of April, 1987. Maria first starting playing tennis when she was just 4 years old. Maria Sharapova is the famous tennis player. Maria Sharapova lives in Bradenton, Florida, United States of America».
Очень важно помнить об индивидуализации процесса обучения речевой деятельности. При этом я учитываю, как ученик подготовлен для беседы, обращаю внимание на его настроение в данный момент, знаю о его увлечениях. Не стоит заставлять ребенка рассказывать о его семье, если вы знаете, что в ней не все благополучно. Способным обучающимся я даю индивидуальные задания на уроке или перед уроком: подготовить рассказ, продумать вопросы и т.д. Слабым ученикам даю карточки с индивидуальным заданием, например по теме «Путешествие»: I went to Belogorsk (Khabarovsk…) in summer. I went there by (train\ bus). The trip was (enjoyable\ interesting). В течение нескольких уроков после такой проделанной работы ученик со слабыми способностями составляет рассказ о путешествии самостоятельно.
В условиях перехода к компетентностному подходу в обучении мне, как современному учителю, необходимы новые методы и технологии, позволяющие выявить имеющиеся у обучающегося знаний, добавлять то, чего не хватает, структурировать учебный материал, учить не просто запоминать и воспроизводить, а применять их на практике. Моя задача – не преподносить знания ученикам, а создать мотивацию и сформировать комплекс умений учить самого себя. Процесс обучения должен происходить в условиях постоянного взаимодействия всех учеников, где учитель и обучающийся являются равноправными субъектами обучения. Это учит гуманному и демократическому подходу в обучении.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/kiivskiy-tankodrom.html
|
Київський танкодром
|
https://doc4web.ru/uploads/files/220/e2c16ba3dc4a0ed7fbf6b32101cec6bc.docx
|
files/e2c16ba3dc4a0ed7fbf6b32101cec6bc.docx
|
Реферат з ДПЮ
Київський (Сирецький ) танкодром
Про київський танкодром годі шукати згадки в популярних довідниках і державних музеях. Лише випадково можна наткнутися на таке повідомлення :”…1932 в районі станції Біличі почали оселятися сім’ї виселені з селища Берковець ,у зв’язку з побудовою там танкового полігону.”- повідомлялося в журналі Міністерства оборони України.
Щоб краще зрозуміти, де проходили межі київського танкодрому, згадаємо реалії відповідного періоду. На півночі природною межею було узлісся Пуща-Водиці та Синє озеро, еа заході траса Гостомельського шосе. На сході і півдні природних обмежень не існувало, мабуть танкове поле було обсаджене традиційними київскькими тополями.
Після остаточно закриття полігону на його місці з`явилося міське кладовище та нові садово-городні об`єднання, та п`ятиповерхові квартали масиву Нивки. Про все це можуть дізнатися відвідувачі музею ЦПР.
Майже нікому невідомо, що в середині 30-х років ХХ-го століття на цьому полі відбувались унікальні випробування танків Т-28 та БТ-7. Ось, наприклад, що згадує відомий радянський військовий діяч Ілля Дубинський:
„На Сирці 4-та окрема танкова бригада демонструвала... прорив укріпленної смуги.
Оце було видовище! Показували й долання танком смуги надовбів. Танк Т-28 зрушив з місця. Його права гусениця на мить зіткнулась з виступом метрового надовбу – машина дала ризикований крен ліворуч. Але ось уже ліва гусениця налітає на дубовий пеньок – і рівновагу відновлено. І так з одного надовбу на інший, зі звірячим ревінням мотору, брязкотом гусениць танк, керований вмілою рукою, немов хисткий човен на розбурханих хвилях, мчав уперед. Здавалось, що він не рухається по верхівках надовбів, а летить у повітрі.
Ось і останній надовб залишено позаду. Троміздкий танк, який у невмілих руках безперечно врізався би баштою в землю, припинив свій несамовитий політ. Грюкнув люк. З танка, посміхаючись (щоправда, з-під коркового шолома стікала кров) вискочив командир. Його зустріли бурею оплесків”.
Характеристика танка Т-28:
маса, т – 28
екіпаж, чол. – 6
гармата, мм – 1х76
кулемети, кількість, калібр (мм) – 4х7.62
максимальна товщина броні, мм – 30
максимальна потужність двигуна, кВт (л.с.) – 368 (500)
максимальна швидкість, км/год – 37
запас ходу по шосе, км – 220
Про „польоти” танка БТ-7 вже йшлося в першому випуску альманаху ЦПР. Спробуємо уявити собі, як в ті далекі роки, а саме в 1939-40 роках, відбували літню практику курсанти Київського танко-технічного училища. Це був саме той час, коли Головнокомандуючий Жуков в своїй відомій доповіді вимагав: „Маскування та брехня мають пронизувати навчання і виховання військ”
Слід зауважити, що тоді танки ніколи не залишалися на ніч на полігоні. До 1938 року не залишалися там і військові. Вже курсанти почали ставити намети, пізніше навіть казарми збудували. Під час проведення навчань з бойовою стріляниною полігон оточували вартові, не пропускаючи місцевих жителів з ближніх хуторів і сіл, які мали там городи та сінокоси. Щодня, крім вихідного, танкісти відпрацьовували водіння і стрільбу. Як правило, у навчаннях було задіяно 4-5, а то й10 машин.
(М.Ахтирченко, Танкісти 3-ї гврдійської)
Ідемо лісом до Гостомельського шосе,минаємо бойові порядки нашої піхоти. …Далі-нічийна земля,за нею ворог…
По шосе у напрямку Святошина ми йшли в колоні .Коли минули протитанковий рів,розвернулися в бойовий порядок.Майже одночасно з нами на шосе вирвалася ще одна колона,танки якої йшли з засвіченими фарами і вімкненими сиренами.Це-сусідня правофлангова бригада…
На північній околиці Святошина ми з ходу захопили ворожі склади з боєприпасами та військовим майном. Автоматники роззброїли вартових і узяли їх у полон. Командир роти виставив свою охорону.
До 23.00 війшли до Святошина. На Житомирському шоссе наштовхнулися на німецьку колону автомашин, що відходила. Вдарили по ній з гармат. В колоні виникло замішання, машини перекидалися в кювети.
За метушнею ми не помітили, що колону супроводжували три ворожі танки… Вони вже встигли «вліпити» у нашу «тридцятьчетвірку» кілька снарядів. Ледве дотягли машину до прикриття…
[В рузультаті влучного вогню] два ворожих танки було спалено, третій виведено з ладу...
Житомирське шосе було перерізано і шлях до відступу противникові на захід було закрито. Але основної маси наших танків не було... Десь за годину до нашого виходу до Святошина ворог контратакував наші частини силами танків і піхоти з північної околиці Києва. Наші другі ешелони, які змушені були відбивати контратаку, одірвалися від передових підрозділів.
Незабаром основні сили танкової армії... розгромили ворога і на світанку 5 листопада ми повністю зайняли Святошин... На станції Святошин один з екіпажів Т-34 розгромив ворожий залізничний ешелон з бойовою технікою.
(Розповідь колишнього механіка-водія танка 52-ї Гв. ТБ)
Незважаючи на те, що по війні до танкодрому почала наближатися міська забудова, він продовжував своє існування.
Танки їздили групами по 4-5, відпрацьовували переправу по дну Синього озера. Схоже на те, що ця операція завершувала своєрідну смугу перешкод: на південному березі озера танки мусили долати 4-х метровий вал.
Польовий вишкіл танкістів здійснювавчя приблизно один раз на тиждень. А вже 1949 року на київському полігону навчалися курсанти училища самохідної артилерії. По мішенях стріляли з лкегкої Су-76, середніх Су-100, Су-122 і важкої Су-152.
Наприкінці 40-х років землі полігону поступово почали передавати радгоспові, відомому сьогодні під назвою агрофірма „Пуща-Водиця”.
Але все-таки був у історії цього клаптика київської землі один епізод, пов`язаний з танками. Маю на увазі найбільший у світі танковий парад. Це було у вересні 1967 року, по закінченні військових навчань „Днепр” [Вставка А]
Насамкінець трохи про авіацію. Річ у тім, що на місці колишнього танкодрому збудовано злітну смугу київських авіабудівників.
Звідси вперше піднялись у небо відому всьому світові: Ан-12, Ан-22 (Антей), Ан-124 (Руслан), Ан-225 (Мрія). Всі вони можуть транспортувати танки:
- Ан-12 – 1 танк ПТ-76Б
- Ан-22 „Антей” – 1 танк т-84 і 1 танк ПТ-76Б
- Ан-124 „Руслан” – 3 танки Т-80
- Ан-225 „Мрія” – 5 танків Т-84
Маса танків, т:
Т-84 – 48
Т-80 – 42
ПТ-76Б – 14.2
Отже, як видно з мого огляду, цей, порівняно невеликий клаптик київської землі, відчув на собі гусениці бронетанкової техніки. Деякі з них можна побачити і сьогодні, на оглядовому майданчику Музею ВВВ.
Вставка А.
За різними відомостями в цьому параді брало участь більш ніж 2000 танків. Моя ж особиста думка, що на території площею в 2 кв.км 2000 танків поміститися не можуть. Отже ця танкова армада була зосереджена на бічних вулицях, чекаючи своєї черги проїхати перед урядовою трибуною.
Використана література
Вакунишин С. «Невідомий танкодром»
/Військо України – 2002, - №9, ст. 50-51
Баглан О. «Київ танковий»,
/зб. Альманах наукового товариства ЦПР – Київ, 2001, ст. 22
Суворов В. – «Тень победы», Донецьк 2003, ст. 82
«Военная авиация», кн. 2,
/2-е издание – Мигск: ООО «Поппури», 2000, ст. 95-101, 119-123
М.Ахтирченко, „Танкісти 3-ї Гвардійської”,
/В. Зб. „Убиті за Київ”, К, 1973, ст. 183-184
«КИЕВ», Энциклопедический справочник
/Киев, УРЕ, 1982, ст. 32
Дубинський І. «Солдатский хлеб»,
/Киев: Раядянський письменник, 1974, с.63-64
Суворов В, «Освободитель»,
/Москва, 1994, ст. 98
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/abscesi-i-gangrena-legen.html
|
Абсцеси і гангрена легень
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/4ace59bf1398e098ba73bc4da083cd28.docx
|
files/4ace59bf1398e098ba73bc4da083cd28.docx
|
Абсцеси і гангрена легень
Абсцеси і гангрена легень — важкий гнійний процес, що протікає з вираженою інтоксикацією, що супроводжується некрозом і розплавлюванням легеневої тканини з утворенням порожнин. Гострий абсцес відрізняється від гангрени легені тенденцією до обмеження вогнища нагноєння.
Серед хворих переважають чоловіки середнього віку. Жінки хворіють у 6-8 разів рідше, що зв'язують з меншим обсягом діючих факторів ризику: виробничими шкідливостями (переохолодження, запиленість), зловживанням тютюном і алкоголем.
Етіологія і патогенез. Розвиток гнійного процесу в легені зв'язано з порушенням дренажної функції бронха, порушенням кровопостачання і некрозом легеневої тканини, приєднанням інфекції, зниженням реактивності макроорганізму.
Значне поширення антибіотико-стійкої флори в останні десятиліття обумовило часте абсцедування в хворих гострими пневмоніями. Найбільше часто абсцедування настає при пневмоніях, викликуваних стафілококом, паличкою Фридлендера, віруснобактеріальної асоціацією, часто відмічуваної в період епідемії грипу. Нерідко інфекція попадає в легені гематогенно-емболічним шляхом, що спостерігається при тромбофлебіті глибоких сен гомілки і таза, остеоміеліті, септичному ендокардиті й ін. Переходу гострого абцесу в хронічний сприяє підвищення тиску усередині порожнини при кашлі, особливо у випадку формування секвестру, періодично закриваючий просвіт дренувального бронха.
Розрізняють кілька шляхів розвитку гнійного процесу в легені: постпневмотичний, гематогенно-емболічний, аспираційний, травматичний.
Класифікація абсцесів і гангрени легень, запропонована Всесоюзним науково-дослідним інститутом пульмонології Міністерства охорони здоров'я СРСР, враховує патогенез, клініко-анатомічну характеристику, характер плину, ускладнення.
Патологічна анатомія. Гнійники можуть бути одиночними і множинними. Порожнина абсцесу виконана гноєм, що виділяється через бронх, з яким у більшості випадків повідомляється гнійник. При хронічних абсцесах порожнина виконана грануляціями, відзначаються склеротичні зміни навколишньої тканини. При гангрені в легені визначаються ділянки гнильної поразки грязно-зеленого кольору, порожнини не мають чітких границь.
При мікроскопічному дослідженні відзначаються лейкоцитарна інфільтрація, фібринозне просочування альвеолярних перегородок, їхнє набрякання і втрата структурності.
Клінічна картина гострого абсцесу і гангрени. У плині захворювання виділяються три фази: інфільтрація, проривши гнійника в просвіт бронха, результат.
При розвитку постпневмонічного абсцесу фаза інфільтрації найбільше часто виявляється раптовим погіршенням стану хворого у виді гострої чи тривалої пневмонії. Відзначаються повторний підйом температури до 40° С, неприємний запах з рота, наростання кількості відокремлюваного мокротиння сіро-зелений чи зелений кольори. Характерні ремиттируюча чи інтерміттіруюча лихоманка, озноби з профузним потом, болісний кашель з помірною кількістю гнійного мокротиння, болю в боці, слабість, адінамія, артралгія, тахікардія. Особливо виражена інтоксикація й ознаки дихальної недостатності спостерігаються при гангрені легені.
При об'єктивному дослідженні у фазі інфільтрації виявляється притуплення перкуторного звуку, ослаблення голосового тремтіння, вислухується подих із бронхіальним відтінком, невелика кількість сухих і мілкопузирчатих хрипів.
При дослідженні крові визначається виражений лейкоцитоз — до 15-109 в 1 л (15000 - 20000 у 1 мм3) з різким збільшенням кількості нейтрофілів, зрушенням до метамиелоцитов, значне збільшення СОЕ. При біохімічному дослідженні крові відзначається збільшення змісту а2- і в -глобулінів, фібриногену; у сечі виявляється помірна протеинурія.
Різке збільшення кількості відокремлюваного мокротиння (до 500-700-1000 мол) при зменшенні явищ токсикозу (зниження температури, лейкоцитозу), ослаблення болів і почуття ваги на стороні поразки, зменшення задишки свідчать про прорив гнійника в бронх, відновленні дренажу і настанні другої фази захворювання. Кількість мокротиння визначається характером і розміром патологічного процесу, станом дренажу, виразністю супутнього гнильного бронхіту.
Мокротиння, як правило, двох-тришарова. Перший шар пінистий, другий — жовтого кольору, на вид однорідний, третій складається з різнорідних крошкообразних елементів. При гангрені легені мокротиння сіро-брудного кольору з домішкою крові, наявністю легеневої тканини.
При дослідженні мокротиння виявляють лейкоцити, еритроцити, клітки плоского бронхіального епітелію, мікрофлору, еластичні волокна, кристали гематоидина, холестерину, жирних кислот. У більшості випадків висівається поліморфна флора: стафілокок, стрептокок, диплококки, рідше — мікрококи, паличка Фридлендера, анаеробы, грамотрицательні палочки. Виділювана мікрофлора нерідко стійка до великого числа антибіотиків.
Об'єктивно у фазі прориву гнійника в бронха вислухується амфорическое подих, перкуторно визначається тимпаніт при неглибокій локалізації порожнини і відсутності секвестрів.
У зв'язку з відділенням великої кількості мокротиння і втратою іонів калію можуть розвиватися клінічні симптоми гипокалиемії. Можливий розвиток субкомпенсованого метаболічного алкалозу.
Клінічна картина в третій фазі обумовлена характером подальшого плину захворювання — чи видужанням утворенням тонкостінної порожнини при загальному задовільному стані чи хворого переходом у хронічний абсцес. У випадку видужання, до 15—20-м доби кашель стає рідким, кількість відокремлюваного мокротиння зменшується, зникають симптоми інтоксикації.
Рентгенологічне дослідження у фазу інфільтрації виявляє ділянка затемнення з нечіткими краями, частіше в базальних сегментах нижніх часток і верхівкових сегментів середньої частки. В другій фазі на тлі зменшення інфільтрації визначається одна чи множинні порожнини, нерідко з горизонтальним рівнем рідини. У третій фазі у випадку видужання відбувається зникнення порожнини. У деяких випадках, особливо при томографічному дослідженні, довгостроково виявляються залишкові кистоподібні порожнини. Виявлення при повторних рентгенологічних дослідженнях порожнини без тенденції її до зменшення, наявність секвестрів, плевральних зрощень свідчить про результат гострого абсцесу в хронічний.
При бронхоскопії виявляються різка гіперемія і набряк слизуватої оболонки, звуження просвіту дренувального бронха, наявність у ньому гнійних пробок, згустків крові, ерозий, грануляцій (мал. 3).
Перебіг гострих пневмоній може ускладнюватися проривом гнійника в порожнину плеври з утворенням емпіеми чи пневмотораксу, легеневою кровотечею, утворенням бронхоектазов, розвитком метастатичних гнійних вогнищ, особливо в головному мозку.
Прорив абсцесу в плевру приводить до формування напруженого пиопневмоторакса, наростанню серцевої і дихальної недостатності, нерідко до розвитку шоку. Перкуторно над діафрагмою визначається тупість, дихальні шуми не прослухуються. Рентгенологічно визначається підгорнута легеня з рівнем рідини в нижніх відділах над діафрагмою.
Клінічна картина хронічного абсцесу. Основними клінічними ознаками переходу гострого абсцесу в хронічний є стабілізація кількості мокротиння (100—200 мол у добу), її нерізкий запах, тривалий субфебрилитет, ознаки інтоксикації. Іноді на тлі клінічного поліпшення плину гострого абсцесу в терміни від 1 до 3 міс розвиваються загострення і рецидиви захворювання, що зв'язано з утворенням секвестрів і склеротичних процесів, що перешкоджають спаданню порожнини.
Перебіг. Захворювання протікає з періодами загострення і ремісії. У період загострення хворі скаржаться на задишку, посилення кашлю, збільшення кількості відокремлюваного гнійного мокротиння з гнильним запахом. У мокротинні нерідко маються прожилки крові. При глибокому вдиху на стороні поразки іноді відзначаються болі.
Об'єктивно виявляються блідість шкіри із сіро-землистим відтінком, схуднення, зміни кінцевих фаланг пальців рук і ніг у виді барабанних паличок і нігтів у виді годинних стекол. Спостерігається асиметрія грудної клітки з відставанням ураженої сторони при подиху. Над ураженою ділянкою легені виявляються укорочення перкуторного звуку, ослаблення подиху, різнокаліберні вологі хрипи, може вислухуватися амфоричний подих.
Рентгенологічно виявляється порожнина з горизонтальним рівнем рідини (мал. 4). У крові виявляються помірна гипохромная анемія, нейтрофильний лейкоцитоз, збільшення СОЕ.
Тривалий плин хронічного абсцесу ускладнюється розвитком амилоидоза.
Діагноз і диференціальний діагноз. Діагноз абсцесу ставиться на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження. Диференціальний діагноз необхідно проводити насамперед з абсцедирующою порожнинною формою раку легені, а також з туберкульозом легень при наявності розпаду (табл. 5).
Лікування. Терапія гнійних захворювань легень включає заходу щодо відновленню дренажу і ліквідації гноячи у вогнищі поразки, вплив на мікрофлору, боротьбу з інтоксикацією, стимуляцію захисних сил хворого і застосування симптоматичних засобів. При наявності показань проводиться хірургічне лікування.
Ліквідація гноячи у вогнищах поразки, санація порожнини і бронхів досягається шляхом промивання бронхіального дерева через трубку Карленса, застосування лікувальних бронхоскопій, трансторакальних пункцій. Цієї ж мети служать постуральний дренаж, що полягає в доданні тілу хворого тих положень, у яких настає ефективне відхаркування мокротиння, аерозольна терапія, лікувальна гімнастика.
Важливим компонентом комплексної терапії є застосування масивних доз антибіотиків (до 4 000 000—8 000 000 БД пеніциліни в сутки), що вводяться парентерально (переважно внутрівенно), а також інтратрахеально. Лікування проводять з урахуванням чутливості мікрофлори до антибіотиків, використовують комбінації з 2—3 сумісних препаратів, сполучать різні шляхи їхнього введення.
Широко використовуються промивання через бронхоскоп фізіологічним розчином, розчинами перманганату калію, фурагіна. Лікувальні бронхоскопії закінчують введенням у бронхіальне дерево протеолітичних ферментів, бронхолітиків, антибіотиків.
Дезинтоксикаційна терапія включає внутрішньовенне введення рідин (гемодез, по-лиглюкин), вітамінів, переливання плазми. Уводять також 40% розчин глюкози з додаванням 8—14 одиниць інсуліну і препаратів, що містять іони калію. При стафилококковой етіологии абсцесу призначають антистафилококковий гамма-глобулін, антистафилококкову плазму, стафилококковий анатоксин.
Терапія, спрямована на стимуляцію захисних сил, передбачає дробові переливання крові, переливання плазми, белоквмістних препаратів (казеїн, аминопептид), призначення анаболических гормонів (неробол, ретабо-лил).
Показаннями до хірургічного лікування служать ускладнення гострих абсцесів: кровотеча, пиопневмоторакс, емпіема плеври, а також підозра на пухлину. Хронічні абсцеси підлягають хірургічному лікуванню в тих випадках, коли при наявності рентгенологично обумовленої порожнини клінінічну прояву (постійний кашель із гнійним мокротинням, кровохаркання, лихоманка, схильність до застуд) зберігаються протягом 3—6 міс після ліквідації гострого періоду.
Прогноз. В останні роки завдяки застосуванню сучасних активних методів терапії летальність при абсцесах легень зменшилася. При правильному лікуванні в хворих настає видужання з закриттям порожнини абсцесу. При гангрені легень прогноз несприятливий.
Хворі з гострим абсцесом і в періоди загострень хронічного абсцесу непрацездатні. При наявності сухих залишкових порожнин хворі підлягають диспансерному спостереженню для проведення санації хронічних вогнищ інфекції, раціональному працевлаштуванню з усуненням професійних шкідливостей, переохолоджень.
Профілактика гнійних захворювань легень полягає в раціональній терапії гострих і загостренні хронічних пневмоній. Особливо важливі своєчасна діагностика і правильне лікування стафілококкових пневмоній, що зустрічаються в періоди епідемій грипу.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/prihid-do-vladi-m-s-gorbachova-vipadkovist-chi-neobhidnist.html
|
Прихід до влади М С Горбачова випадковість чи необхідність
|
https://doc4web.ru/uploads/files/221/1a43d1e158d2356225486cfe4dc03d49.docx
|
files/1a43d1e158d2356225486cfe4dc03d49.docx
|
А. В. Кислицький, магістр історії
ПРИХІД ДО ВЛАДИ М. С. ГОРБАЧОВА: ВИПАДКОВІСТЬ ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ?
(ПРО ВИТОКИ ПЕРЕБУДОВИ В СРСР)
Як відомо, після 18-річного правління Л. І. Брежнєва (1964—1982 рр.) до влади всього лише на 15 місяців прийшов компартійно-чекістський висуванець Ю. В. Андропов. Його правління відбилося в народній пам’яті неоднозначно. З одного боку,— це боротьба з корупцією серед партійно-державного апарату СРСР, а з іншого — боротьба за трудову дисципліну, котра в тих умовах являла собою позаекономічний метод примусу до праці. Про остаточне придушення дисидентського руху також неможливо забути. Зрештою, Юрій Володимирович помер у віці 69,5 років, зачепивши на початку 1984 р. інтереси навіть деяких своїх союзників і висуванців. (Свого часу про діяльність на посаді 1-го секретаря Ленінградського обкому Л. М. Зайкова [1983—1985] дещо розповів колишній 1-й заступник начальника УКДБ по Ленінградській області генерал-майор О. Д. Калугін [1980—1987]). Таким чином, Ю. В. Андропов виявився одинаком-ідеалістом, чиї методи правління призвели до його власної загибелі.
Ще менш тривалим виявилося правління ставленика консервативних брежнєвських кіл К. У. Черненка — всього лише 13 місяців. Фактично відбувся переворот з метою відновлення політичної стабільності. Костянтин Устинович зайняв у середині лютого 1984 р. посаду Гененерального секретаря ЦК КПРС, а через два місяці був обраний Головою Президії Верховної Ради СРСР. Насамперед, збереглися при владі керівні кадри Президії Верховної Ради СРСР (2/3 заступників Голови і 1/2 членів Президії) та Ради Міністрів СРСР (3/4 заступників Голови та міністрів). Найближчими особами до К. У. Черненка виявилися В. В. Кузнецов (перший заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР [1977—1986]) та М. О. Тихонов (Голова Ради Міністрів СРСР [1980—1985]).
1984 рік виявився роком своєрідного міні-застою з усіма його атрибутами — подяками особисто Генеральному секретарю ЦК КПРС і реакцією на будь-які його пропозиції та зауваження з наступним їх одностайним схваленням, з численними нагородженнями золотою медаллю «Серп і Молот» та орденом Леніна, загальносоюзними нарадами, що мали урочистий характер, з установленням бюстів живим людям — Двічі Героям Соціалістичної Праці. Здавалося, що час зупинив свій рух.
Але всередині Радянського Союзу назрівала політико-економічна криза, до якої призвело задовге співправління Л. І. Брежнєва та О. М. Косигіна (1964—1980 рр.). Запобігти їй спробував Ю. В. Андропов, але отримав при цьому поразку. К. У. Черненко не переймався такими проблемами, а тим часом СРСР ввійшов у стадію економічної стагнації.
Йшов успішний розвиток військово-промислового комплексу, машинобудування, виробництва сталі, видобутку нафти і газу. Разом з тим спостерігалося відставання введення в дію виробничий потужностей для виробництва товарів широкого вжитку. Це стало причиною недостатнього виробництва, низької якості та невеликого асортименту цих товарів. Повільно йшли будівництво та реконструкція промислових підприємств, не вистачало обладнання. Та найвразливішим стало те, що машинобудування не могло вирішити завдання технічного переобладнання виробництва.
Якщо на Заході науково-технічний прогрес йшов і йде революційно, то в умовах планової соціалістичної економіки він йшов еволюційно. Засоби виробництва останній раз оновлювалися в СРСР в 1966—1970 рр. («золота п’ятирічка»). Коефіцієнт оновлення основних фондів неухильно знижувався.
В сільському господарстві становище також було невтішним. Маючи Південну Україну, Кубань, Ставропілля, Центрально-Черноземний район Росії та Цілину країна не могла самозабезпечитися зерном, здійснюючи його закупівлі в США і Канаді ще з 1962 р. Давалася взнаки нестача м’ясних і молочних продуктів при наявності таких регіонів, як: Північна Україна, Білорусія, Прибалтика, Нечерноземна зона Росії. Очевидною ставала неможливість задовольнити потреби населення в продуктах харчування за низької продуктивності та збитковості колгоспів і радгоспів. Тим більше, що колгоспно-радгоспна система господарювання втрачала головне — молодь. Тільки 1/5 десятикласників сільських шкіл вважали, що їх професія буде пов’язана з сільським господарством. Ще менше (1/6) десятикласників виразили намір поступити в навчальний заклад сільськогосподарського профілю. Переважна більшість (9/10) юнаків і дівчат бажали переїхати до міста.
Хоча в Радянському Союзі з середини 1950-х рр. регулярно здійснювалося масове житлове будівництво, на середину 1980-х рр. воно знаходилося в стані застою. Потреба громадян у благоустроєному житлі не була задоволена через власне державний сектор. Натомість зростали обсяги кооперативного будівництва як альтернативи державному.
Радянська торгівля, як зовнішня, так і внутрішня, також характеризувалася наявністю низки проблем. СРСР експортував сировину і напівфабрикати до країн Західної Європи, США і Канади, імпортуючи натомість готову промислову продукцію та харчові продукти. Не слід забувати і про монополію держави на зовнішню торгівлю, що діяла до 1989 р. В середині країни торгівля характеризувалася обманом покупців, порушенням правил торгівлі і продажем недоброякісних товарів у торгівельних підприємствах.
Змагання з США під гаслом «Наздогнати і перегнати!», яке здійснювалося в 1960-х — першій половині 1980-х рр. завершилося для СРСР невдало. Національний прибуток СРСР становив 2/3 національного прибутку США. Продуктивність праці в промисловості СРСР була майже вдвічі меншою, ніж у США, а в сільському господарстві — в 4,5 рази. Головною причиною цьому була зрівнялівка в оплаті праці. Невиконаною залишилася 3-тя Програма КПРС, в якій говорилося про розгорнуте будівництво комунізму в Радянському Союзі, котре мало, в основному, завершитися в 1980 році.
Ускладнювалися проблеми навчання і виховання підростаючого покоління, котре мало з 1980 р. жити при комунізмі. Радянська загальноосвітня школа орієнтувалася на навчання, виховання і розвиток людини посередніх здібностей. Не було можливостей для розвитку здібностей учнів за умови рівного старту. Відтак комсомольців (юнаків і дівчат віком 14—29 рр.) все частіше охоплювало споживацьке ставлення до життя, недисциплінованість, громадська пасивність, вседозволеність, утриманницькі настрої та егоїстичні амбіції. (Саме про це говорилося в констатуючій частині Постанови ЦК КПРС «Про поліпшення партійного керівництва комсомолом і посилення його ролі в комуністичному вихованні молоді» [1984 р.]). Молодь не бажала будувати комунізм і ставила під сумнів правильність побудованого соціалізму.
Відновлення політичної стабільності за К. У. Черненка виявилося нічим іншим, як загальмуванням чистки партійно-державного апарату, розпочатої за Ю. В. Андропова. Але обминути посилення боротьби з корупцією серед партійно-державного чиновництва сталося неможливим через побоювання остаточного занепаду політико-економічної системи Радянського Союзу. Тому за наказом ЦК КПРС на початку 1985 р. ЦК Компартії союзних республік провели Пленуми з питання кадрової політики КПРС на сучасному етапі. Було визнано, що для партійних працівників характерні споживацька психологія, приватновласницькі тенденції, порушення норм моралі і права, суттєві недоліки в керівництві народним господарством, безвідповідальність, земляцтво, приписки, хабарництво і розкрадання. Цікаво, що рішення листопадового (1982 р.) Пленуму ЦК КПРС про посилення партійної і державної дисципліни ніхто не скасовував. Для того, щоб добитися виконання цього рішення таким андроповським ставленикам у Політбюро і Секретаріаті ЦК КПРС, як Г. Алієву, М. С. Соломенцеву, В. І. Воротникову, В. М. Чебрикову, Є. К. Лигачову та М. І. Рижкову потрібна була кандидатура на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС. Такою кандидатурою виявився М. С. Горбачов (секретар ЦК КПРС з питань сільського господарства), наймолодший член Політбюро ЦК КПРС. Йому доручалася роль відновлювача і продовжувача внутрішньої політики СРСР, здійснюваної за Ю. В. Андропова.
Щодо зовнішньої політики, то тут передбачалося відновити розрядку у відносинах з країнами Західної Європи, США і Канадою, поховану зі вступом радянських військ до Афганістану наприкінці 1979 року. Саме тому А. А. Громико запропонував у середині березня 1985 року (одразу після смерті К. У. Черненка) М. С. Горбачова на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС. Звичайно, що була присутня й особиста зацікавленість: збереження членства в Політбюро через очолення Президії Верховної Ради СРСР. Але найсуттєвішим був мотив усунення боротьби на два фронти: проти Заходу (особливо після загострення в кінці березня 1983 р. щодо америнканської протиракетної програми COI) і проти внутрішніх політико-економічних негараздів. Адже, як визнали вчені Академії суспільних наук при ЦК КПРС у 1990 р. на 1985 р. у Радянського Союзу були невтішні перспективи ослаблення позицій в внутрішній і зовнішній політиці в найближчі 10—15 років (тобто до 1995—2000 рр.). (Про загрозу розпаду в ці строки в разі продовження консервативної внутрішньо-політичної лінії вони не наважилися сказати. Навіть в умовах початку «параду суверенітетів»). Таким чином, М. С. Горбачова обрали на найвищу партійну посаду як особу, здатну реально оцінити політико-економічне та зовнішньо-політичне становище СРСР і висунути відповідну програму дій.
Що ж запропонував Михайло Сергійович? Насамперед — суттєве прискорення соціально-економічного прогресу через широке впровадження досягнень науково-технічної революції та приведення форм соціалістичного господарювання у відповідність з сучасними умовами та потребами. Одночасно передбачалося перебудувати управління і планування економіки, структурну та інвестиційну політику. Визнавалася необхідність надати пріоритетний характер розвитку машинобудування з метою швидкого переходу на виробництво нових поколінь машин та обладнання. Каталізаторами науково-технічного прогресу визначалися верстатобудування, приладобудування, електротехніка та електроніка. Прискорення науково-технічного прогресу і зростання ефективності виробництва поєднувалися з рішучим покращенням якості продукції. М. С. Горбачов визнав, що, на відміну від 1983 р., у 1984 р. була послаблена увага до питання про укріплення порядку та дисципліни. Тепер планувалося відновити і продовжити політику Ю. В. Андропова щодо подолання застою кадрів партійного і державного керівництва.
Гасло прискорення науково-технічного прогресу не було оригінальним: ще в 1983 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи щодо прискорення науково-технічного прогресу в народному господарстві». Навіть слово «перебудова» стосовно економіки вперше вжив М. І. Рижков, коли говорив про своєчасну перебудову виробництва на виготовлення нової продукції та корінну перебудову роботи підприємств, продукція яких залишається на складах (середина 1984 р.). Але, ще за Андропова прискорення сполучалося з боротьбою за трудову дисципліну, позаекономічним методом примусу до праці, то в період Горбачова взялися за подолання пияцтва та алкоголізму. Що ж стосується перебудови економіки в умовах, коли вона на 80% належала військово-промисловому комплексу, то прямо заявити про конверсію наважився також М. С. Горбачов (1988 р.). Подолати нерентабельність підприємств стало можливим тільки за допомогою держприймання (1987 р.).
Відновлення продовження політики Ю. В. Андропова щодо чистки партійних і державних керівників цікавило М. С. Горбачова з точки зору можливості позбавитися брежнєвських кадрів. (Всередині 1988 року почали заважати вже андроповські висуванці, котрі опиралися реформі політичної системи СРСР). О. К. Лигачов ще на початку квітня 1985 р. заявив, що лінія листопадового (1982 р.) Пленуму ЦК КПРС буде продовжена і розвинута. Сам же новообраний Генеральний секретар ЦК КПРС заявив наприкінці квітня того ж року (той самий квітневий Пленум) про деяке покращення обстановки в 1983 р. та про необхідність нових зусиль для швидкого руху вперед. Новий Генеральний секретар ЦК КПРС не одразу прагнув заявити про нову Генеральну лінію партії. Але досить симптоматичним стало призначення андроповського пропагандиста Б. І. Стукаліна (1982—1985 рр.) надзвичайним і повноважним послом до Угорщини. На його місце прийшов О. М. Яковлєв, який в 1970—1973 рр. фактично очолював Відділ пропаганди ЦК КПРС. 10 років (1973—1983) він провів у Канаді на посаді надзвичайного і повноважного посла. В період між застоєм і перебудовою (1983—1985 рр.) Олександр Миколайович очолював Інститут світової економіки та міжнародних відносин АН СРСР.
Таким чином, можна говорити про те, що кожен побачив у М. С. Горбачові ту особу, котру хотів побачити. Ставленики Ю. В. Андропова — відновлювача і продовжувача андроповської політики, а висуванці самого Михайла Сергійовича — лідера, котрий прийшов здійснити реформування політико-економічної системи СРСР. Але без сумніву можна сказати одне: М. С. Горбачов до кінця тримався за соціалізм (тільки в жовтні 1990 р. було заявлено про недоцільність подальшого проведення п’ятирічок) і за Радянський Союз (лише 25 грудня 1991 р. єдиний Президент СРСР змирився з розпадом СРСР, заявивши про припинення виконання президентських обов’язків).
Все ж таки, образно кажучи, якщо всі попередні Генеральні секретарі ЦК КПРС, які заявляли про себе хоча б спочатку як реформатори (М. С. Хрущов, Л. І. Брежнєв, Ю. В. Андропов), здійснювали поточний ремонт будівлі під назвою «Радянський Союз», то М. С. Горбачов зважився на капітальний. І не його вина, що з капітальним ремонтом забарилися, на думку Г. А. Арбатова, ще після смерті Й. В. Сталіна (1953 р.).
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/privatizaciya-zmist-cili-shlyahi.html
|
Приватизація зміст цілі шляхи
|
https://doc4web.ru/uploads/files/242/2c2ba667c3d66b8e55c2c8dc24b010b0.docx
|
files/2c2ba667c3d66b8e55c2c8dc24b010b0.docx
|
22
Курсова робота
по дисципліні:
«Політична економія»
на тему:
«Приватизація: зміст, цілі, шляхи»
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Загальне поняття роздержавлення та приватизації 4
Зміст роздержавлення та приватизації 4
Цілі приватизації 6
Форми та методи приватизації у постсоціалістичних
країнах 7
Розділ 2. Аналіз досвіду роздержавлення та приватизації зарубіжних
країн 10
Роздержавлення та приватизація у розвинених країнах
Західної Європи 10
Роздержавлення та приватизація у країнах, що розвива-
ються 13
Розділ 3. Роздержавлення та приватизація на Україні 14
Причини та передумови приватизації на Україні 14
Особливості української приватизації 14
Законодавчі акти, що регулюють процеси приватизації в Україні 15
Державні органи управління, основні принципи, способи, суб’єкти й об’єкти приватизації на Україні 16
Аналіз приватизаційних процесів на Україні 19
Підсумки приватизації на Україні 22
Висновок 25
Список використаної літератури 27
Вступ
Під час переходу до ринкової економіки в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, здійснення реформ зіткнулося з рядом об’єктивних труднощів, першочерговою серед яких, безумовно, можна назвати проблему власності.
Проблема ця не нова і займає розуми людей уже не одне сторіччя. Перші згадки про власність, як одну з основних характеристик держави, з’явилися ще в глибокій давнині — у Вавилоні, Китаї й інших країнах.
Процес реформування відносин власності в Україні супроводжується здійсненням політики роздержавлення та приватизації, пов’язаної зі структурною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і, отже, перетвореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах.
Коло питань, пов’язаних зі здійсненням процесу роздержавлення, торкається всіх сфер соціально-економічного життя. З’ясування їхньої сутності має кардинальне значення як при аналізі пережитого країною періоду, так і гаданих можливостей її майбутнього. Тому проблеми роздержавлення власності відносяться до числа найбільш актуальних проблем сучасного становища України, у них зосереджені найбільш складні в теоретичному відношенні і важкі для практичного вирішення питання розвитку країни.
В даний час на Заході починаються спроби математичного розрахунку оптимального сполучення двох форм власності, оптимальної структури, у котрій будь-які відхилення — відставання або забігання вперед — загрожують зниженням економічної ефективності. За даними Л.Л. Вегера, максимальна ефективність суспільного виробництва в європейських країнах може бути досягнута при питомій вазі держсектора у ВНП рівному 24,5%.
Розробці теоретичних, методичних і практичних питань реформування відносин власності присвячено роботи таких вітчизняних вчених як В. Бесєдіна, І. Бондар, Л. Верховодової, Л. Воротіної, В. Геєця, В. Голікова, М. Гольцберга, О. Кухленка, Ю. Єханурова, О. Ковальова, Н. Кузнецової, П. Кучерявенка, В. Ланового, І. Лазні, С. Мочерного, О. Пасхавера, О. Рудченка, А. Федоренка, Л. Хасан-Бек, М. Якубовського та інших. В російській та іноземній економічній літературі широко висвітлювалися ці проблеми в роботах Р. Брюса, Є. Гайдара, М. Дерябіної. Я. Корної, Н. Крилової, Д. Ліптона, А. Радипна, В. Рутгайзера, Дж. Сакса, Д. Спелбекера, В. Студенцова, Р. Фрідмана, А. Чубайса,
Р. Ширяєвої та інших.
Розділ 1. Загальне поняття роздержавлення та приватизації.
1.1. Зміст роздержавлення та приватизації.
Сутність роздержавлення полягає в обмеженні адміністративного втручання державних управлінських структур (можливо до межі повного виключення) в господарську та інвестиційну діяльність підприємств.
В широкому розумінні роздержавлення означає руйнування управлінської монополії держави. До основних обмежень втручання держави належить відмова держави від надання підприємствам дотацій, субсидій, гарантованих кредитів; скасування примусового державного замовлення; обмеження (не відмова) втручання держави у процес ціноутворення. Це розширення самостійності підприємств і організацій (наприклад, звільнення від надмірної опіки, скутості), це відхід держави від оперативного господарського керівництва первинними господарськими ланками. Це зміна форм і методів господарювання.
Роздержавлення у вузькому значенні передбачає перетворення державної власності в інші її форми, супроводжуване обов’язковою зміною власника: держави на іншого — приватна особа, колектив, сімейне господарство, акціонерне товариство тощо.
Приватизацію ж можна розуміти як форму роздержавлення, що передбачає перетворення державної власності в приватну. Власне, суть приватизації визначається самою суттю приватної власності. Насамперед це створення механізму реалізації приватної власності виробника в нових умовах виробництва, перетворення його в повноправного хазяїна, забезпечення йому у всіх сферах господарської діяльності прямої залежності рівня споживання від рівня виробництва.
Приватизація в перехідній економіці є переважною формою роздержавлення, з одного боку, і наділення громадян власністю за рахунок перерозподілу суспільного майна, з іншого. Під приватизацією, як правило, розуміють продаж або безоплатну передачу державної власності в руки окремих громадян, трудових колективів або юридичних осіб. На базі державних підприємств можуть виникати приватні і змішані фірми в різноманітних організаційно-господарських формах — від індивідуальних підприємництв до усіх видів корпорацій.
Сенс приватизації власності полягає в відчуженні державної власності на користь юридичних осіб і громадян та формуванні приватної, колективної, змішаної (спільної) форм власності.
Роздержавлення пов’язане насамперед із прагматичними міркуваннями на макро- і мікроекономічному рівнях. У першому випадку воно покликано зміцнити ринкові основи в економіці, здійснити децентралізацію і скорочення масштабів державної підприємницької діяльності для підвищення ефективності всієї державної системи, зменшити бюджетний дефіцит. На мікроекономічному рівні завдання полягає в поліпшенні техніко-економічних показників роботи підприємств.
Роздержавлення і приватизація мають одну мету — створення багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки.
Цілісна система заходів роздержавлення включає щонайменше чотири компоненти: дебюрократизацію керування господарством; обмеження державної підприємницької діяльності; стимулювання приватного капіталу; згортання регулювання економіки.
Питання визначення ролі держави в процесі приватизації значною мірою обумовлює як темпи проведення приватизації та її прибутковість, так і перебіг соціально-економічної трансформації суспільства взагалі, зокрема структурну перебудову господарства та вирішення соціальних проблем.
Центральним і спірним у дискусії з приводу доцільності роздержавлення приватизації залишається питання про хиби державних підприємств і переваги приватного сектора економіки.
Основні аргументи прихильників роздержавлення та приватизації полягають у наступному:
роздержавлення сприяє росту ефективності за рахунок зниження витрат виробництва, швидкої адаптації до попиту, введення раціональних методів виробництва і розширення можливостей фінансування;
комерціалізація і безпосередня зв’язок із ринком забезпечують більш ефективний контроль;
скорочення дотацій і оздоровлення бюджету створюють можливості більш ефективної витрати його коштів;
демонополізація сприяє створенню гнучких мобільних виробничих структур, упровадженню нової технології;
поділ економічних і політичних чинників призводить до росту економічної відповідальності за прийняття інвестиційних рішень.
Противники роздержавлення висувають свої аргументи:
знижуються можливості забезпечення підприємств ресурсами;
росте збиток, який наноситься навколишньому середовищу;
реалізація короткострокових цілей максимізації прибутку завдає шкоди довгостроковим інтересам підприємств (“проїдання” власного капіталу);
виникає небезпека скупки національних підприємств іноземними інвесторами;
зростають шанси росту цін на товари і послуги, знижується забезпеченість робочими місцями.
Але оцінюючи ефективність державних підприємств, необхідно насамперед мати на увазі, що одна з головних задач, поставлених перед ними, — сприяння реалізації загальнонаціональних цілей, що зовсім не обов’язково жорстко пов’язано з принципом максимізації прибутку.
Збитковість деяких державних підприємств пов’язана з узвичаєною практикою їх використання для виконання ряду специфічних макроекономічних функцій, які вони здійснюють у загальнонаціональних інтересах, зокрема:
забезпечення діяльності малорентабельних галузей господарства, що традиційно не представляють для приватного капіталу інтересу, але розвиток яких визначає загальні умови відтворення (це відноситься насамперед до галузей економічної інфраструктури — енергетика, транспорт, зв’язок);
“оздоровлення” старих галузей (чорної металургії, суднобудування тощо).
допомога життєво важливим галузям економіки з метою забезпечення економічної життєздатності і розгортання науково-технічного прогресу, зміцнення на цій основі престижу і позицій країни у світовому господарстві (до числа таких галузей відносять науко- і капіталоємкі — авіакосмічну, атомну, автомобілебудівну, електронну, нафтопереробну тощо);
проведення регіональної політики шляхом будівництва промислових підприємств і створення робочих місць, перепідготовки кадрів для згладжування існуючих соціально-економічних розходжень;
охорона навколишнього середовища на базі впровадження безвідхідних і екологічно чистих технологій у сферах виробництва, що потенційно представляють небезпеку в екологічному відношенні, зокрема у видобувній промисловості, в енергетиці.
Приватизації не підлягає значна частина державної власності. Вона включає: майно органів державної влади, управління, Збройних Сил; золотий і валютний фонди; державні матеріальні резерви; комплекси з виготовлення цінних паперів і грошових знаків; засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку; об’єкти державної метеорологічної служби; національні культурні та історичні цінності; об’єкти освіти, науки, культури, що фінансуються з бюджету (ті, що належать підприємствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення); майнові комплекси підприємств з виготовлення зброї, наркотиків та радіоактивних речовин; атомні електростанції тощо.
Перегляд господарської концепції державного сектора, курс на роздержавлення повинен призвести не до скасування особливих функцій державного сектора, а до надання останньому більшої ефективності і динамічності, переносу уваги на фінансові результати його роботи.
Крім усього іншого, роздержавлення і приватизація ведуть до змін у механізмі фінансування діяльності підприємств. Якщо державні підприємства черпають ресурси з державних банків, позик, податкових надходжень, то після роздержавлення вони переходять на інші джерела фінансування — активи приватних банків, прямі інвестиції через фондові біржі приватними особами або установами (пенсійні фонди або страхові компанії), а також кошти закордонних інвесторів. Якщо державна компанія може у випадку фінансових утруднень звернутися по допомогу в міністерство фінансів, то після роздержавлення ця можливість зникає.
1.2. Цілі приватизації.
Конкретні програми приватизації зазвичай переслідують декілька цілей.
Шляхом продажу державної власності полегшити тягар державного бюджету, ліквідувавши дотації підприємствам і збільшивши надходження в бюджет.
Створити конкурентні умови в тих галузях, де всі підприємства, будучи державними, управлялися з єдиного адміністративного центру.
Скористатися зміною форми власності і провести попередню раціоналізацію структури крупних державних корпорацій до їхнього перетворення в приватні.
Здійснити приватизацію й акціонування так, щоб контроль над крупними корпораціями потрапив у руки тих приватних осіб або інститутів, що зацікавлені в розвитку виробництва, а не в спекулятивному перепродажі власності.
Скористатися приватизацією для максимального “розпорошення” акцій серед робітників і дрібних службовців. Цей захід розглядається як складовий елемент загальної соціальної політики, яка стимулює участь трудящих у капіталі або управлінні підприємства.
Але в кожній країні існують специфічні відхилення від вищезазначеної загальної схеми. Вони залежать від рівня розвитку країни, історичних передумов, нарешті, від національного менталітету, та багатьох інших факторів. Якщо в країнах із розвиненими ринковими системами приватизація має обмежені масштаби, припускає використання ринкових (грошових) засобів відчуження, спрямована насамперед на оздоровлення державних фінансів, скорочення витрат державного бюджету на утримання неефективних державних підприємств, збільшення дохідної частини за рахунок продажу капіталу і великих податкових надходжень від підприємств, що “вилікувалися” у приватних руках, то в країнах із перехідною економікою приватизація має інші параметри. Тут цілями приватизації виступають прискорення розвитку вільного підприємництва, розширення приватного сектора в економіці і підвищення в майбутньому ефективності використання виробничого майна за рахунок включення вільної економічної ініціативи та високого особистого інтересу нових власників до ефективного використання економічних ресурсів, що належать їм.
Конкретні цілі та підцілі, що випливають з стратегічних перспективних цілей приватизації в процесі проведення, уточнюються і змінюються на різних етапах приватизаційного процесу. Особливо важливим в реалізації поставлених цілей на обрання такої моделі приватизації, в рамках якої економічні цілі не перетворювалися б на політичні. Наприклад, в процесі приватизації в нашій країні на другому її етапі була намічена ціль: швидко створити широкий прошарок власників, не зважаючи на те, що для цього не існувало об’єктивних передумов. З цієї причини означена ціль стала більш політичною, ніж економічною, тому суспільство не одержало суттєвого ефекту від її реалізації.
1.3. Форми і методи приватизації у постсоціалістичних країнах.
Майже десятилітній досвід постсоціалістичної приватизації дозволяє осмислити результативність її окремих форм для росту інвестиційної активності й ефективності економіки.
У принципі, вся розмаїтість методів може бути зведена до: прямого продажу за гроші активів і цінних паперів, пільгового продажу або безплатної передачі активів працівникам компаній, масова ваучерна приватизація і реприватизація.
Можливі і більш детальне групування форм приватизації. Так, Світовий банк виділяє наступні способи приватизації в постсоціалістичних країнах: прямий продаж активів, масова приватизація по ваучерних схемах, викуп контрольного пакета акцій менеджментом і/або працівниками, публічна пропозиція, ліквідація, безоплатна передача муніципальним органам, акціонування, акціонерне державне підприємство за участю іноземного капіталу. Оцінюючи результативність перерахованих методів, варто мати на увазі, що, по-перше, у всіх країнах використовувалися ті або інші їх комбінації, а, по-друге, невелика купівельна спроможність громадян у порівнянні з потенційною ціною державних активів змушувала в ході реформи власності змінювати пріоритети у виборі методів приватизації.
Масова приватизація шляхом видачі приватизаційних ваучерів дозволяє порівняно швидко розподілити державні активи серед великого числа громадян. Незалежно від того, чи видаються приватизаційні свідоцтва безплатно або за деяку невелику суму грошей, ваучерні схеми є соціально найменш конфліктним засобом приватизації. Водночас отримані по таких схемах власницького права не можуть кваліфікуватися як повноцінне право приватної власності і, швидше за все, є лише стартовою умовою для подальших кроків. Переважним методом ваучерні схеми були в Чехії, Словаччині, Росії, Монголії, Казахстані, Албанії.
Безплатність або низька ціна ваучерів дозволила більшій частині населення взяти участь у масовій приватизації, а державні активи пройшли через етап первинного закріплення прав власності досить швидко. Позитивним моментом є також швидкий старт приватизації найбільш проблемної частини державних активів — крупних промислових підприємств. Водночас ваучерні схеми, виключивши можливість одержання прибутків від приватизації в бюджет, поглибили проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу.
Ваучерні схеми, звичайно, не найкращий шлях для формування ринків капіталів. З країн, що проводили швидку масову приватизацію, лише в Чехії, Словаччині і Словенії фінансові ринки мають достатню стійкість для становлення приватного сектора економіки. Цьому в значній мірі послужила часткова реструктуризація і передприватизаційна робота на підприємствах, цінні папери яких готувалися до виходу на ринок. У Росії, Казахстані, Монголії й особливо в Албанії фінансові ринки знаходяться в недостатньо стійкому стані, хоча і постійно зростають. У більшості ж випадків зміни в правах власності, особливо на крупних підприємствах, не супроводжувалися заходами для їхньої ринкової реструктуризації. Фінансові й інвестиційні інститути, проминувши найбільш вигідний спекулятивний етап створення ринку цінних паперів, виявилися занадто слабкими для нормальної інвестиційної роботи з реальним сектором.
Приватизація методом прямих продаж активів, цінних паперів, майнових комплексів заздалегідь підготовленому інвестору або на грошових конкурсах, аукціонах, тендерах і т. ін. має перевагу — одержання грошей, що можуть стати джерелом як надходжень у бюджет, так і інвестицій у приватизовану компанію.
Предметом продажу може стати лише привабливе для інвесторів, прибуткове підприємство, тому даним методом, на жаль, не могла приватизуватися більша частина крупних промислових підприємств, які потребували інвестицій. Число інвесторів (особливо в порівнянні з ваучерними схемами) сильно обмежене тими, хто реально має капітал. На відміну від розпорошеності ваучерного методу первинне закріплення прав власності на державні активи і подальший їхній перерозподіл може відбуватися достатньо концентровано. Аукціони і конкурси сприяють виявленню ринкової оцінки приватизованих активів на рівні максимально прибуткової. Але по ефективних цінах вдається продати лише невелику частину підприємств. Більшість же підприємств реалізується по занижених цінах (як це було, наприклад, у Східній Німеччині).
Особливий випадок — продаж активів іноземному інвестору. В усіх країнах із перехідною економікою робилася ставка на приток інвестицій від покупців-нерезидентів. Очікування пов’язувалися з одержанням доступу на західні товарні і фінансові ринки, із упровадженням західного менеджменту, ростом ринкової вартості компаній. Домінуючим метод прямих продаж був в Угорщині, Хорватії, Естонії, використовувався в Польщі, тобто застосовувався в тих країнах, де ще в надрах планової економіки створювалися умови для розвитку приватної власності. Іноземний капітал оцінив цю вигоду стартових умов приватизації, хоча реальні інвестиції усе ж були менші за очікувані і по обсягах, і по ефективності ринкової реструктуризації економіки.
Приватизація методом прямих продаж сприяє швидкому прогресу фінансових ринків і, що особливо важливо, створює сприятливий клімат для росту знов утворених приватних підприємств на національному, іноземному або змішаному капіталі.
Передача або пільговий продаж державних активів працівникам приватизованих компаній одержав поширення в ряді постсоціалістичних країн (Польща, Латвія, Литва), причому навіть там, де початкова концепція приватизації його не передбачала (наприклад, в Угорщині). Особливий розмах цей метод одержав у Росії, де він використовувався в загальній схемі масової ваучерної приватизації і сприяв первинній передачі у власність трудових колективів 3/4 приватизованих компаній. Проте найбільш істотними негативними наслідками даного методу є дефіцит або навіть повна відсутність зовнішніх інвесторів на початку приватизації, а також труднощі в налагодженні нормального корпоративного управління. Вихід на ринки капіталів таких компаній може бути утруднений.
Наступним методом приватизації є реприватизація, тобто відновлення в правах власності осіб, незаконно позбавлених майна в результаті конфіскаційної націоналізації. Основними формами реприватизації є: реституція (повернення власності колишнім власникам у натуральному виді), і компенсація (повернення вартості конфіскованого майна грошима або спеціальними ваучерами). Реприватизація в обох цих формах проводилася в колишній Чехословаччині (потім у Чехії), Угорщині, Болгарії, Словенії, Хорватії, Естонії. Досвід постсоціалістичних країн показав, що найбільш сприятливо реприватизація протікає в тих випадках, коли вона передує основним акціям по приватизації. Запізнення з проведенням реприватизації, особливо у формі реституції, може призвести до конфліктів між інвесторами, які вже вклали свої капітали, і особами, що пред’являють права власності як колишні власники майна. Така ситуація дуже несприятлива для залучення іноземних інвестицій.
Не можна стверджувати, що вся різноманітність форм та методів приватизації в постсоціалістичних країнах обмежується лише вищеперахованими. Але, безсумнівно, наведені у цьому розділі схеми були основними і домінуючими. Всі інші використовувані методи були лише їх похідними або комбінаціями.
Розділ 2. Аналіз досвіду роздержавлення та приватизації зарубіжних країн.
2.1. Роздержавлення та приватизація у розвинених країнах Західної
Європи.
Роздержавлення — процес, характерний не тільки для України, це загальносвітове явище. Воно характерне і для інших країн, як розвинених, так і тих, що розвиваються. Аналіз даного процесу за кордоном дозволить активніше використовувати в умовам України накопичений у світі досвід роздержавлення і не повторювати зроблених помилок. Тому розгляд причин, характеру, методів, результатів роздержавлення за кордоном є вкрай важливим.
Можна стверджувати, що необхідність державної присутності у виробничій сфері в якості підприємця, яка гостро відчувався в 40-ві роки, до початку 80-х років відпала до складу урядових заходів, спрямованих на підтримку економічної активності, роздержавлення і приватизацію.
Наприкінці 70-х років західний капіталізм вступив у період широкої приватизації. Не можна забувати і про той факт, що приватизація виявилася надзвичайно вигідною в політичному плані. Переводячи на рівень підприємств рішення непопулярних, але невідкладних і неминучих економічних проблем (скорочення зайнятості в силу виробничої необхідності, зменшення бюджетних дотацій шляхом підвищення цін на продукцію державних підприємств тощо) консерватори знімали із себе як представників державної влади відповідальність за соціально-економічне становище в країні. Тим самим вони політично переграли соціалістів і радикалів.
Зміст західного процесу приватизації стає більш зрозумілим із дискусій, що велися і ведуться навколо її окремих аспектів. Так, активно обговорювалося питання про природу коштів, що мобілізуються для покупки державної власності, і в цьому зв’язку — про народногосподарське призначення отриманої урядом виручки. Ще одна дискусія велася з приводу розукрупнення галузевих корпорацій, державний статус яких у свій час пояснювався природною монополією.
Для Європи 80-х років був характерним навальний розвиток процесів дерегулювання економіки, роздержавлення і приватизації державних підприємств, спрямований на підвищення ефективності існуючої системи змішаної економіки, що склалася після війни в результаті утворення значного, по західних масштабах, державного сектора. Хвиля роздержавлення охопила багато країн Західної Європи, оскільки в умовах загострення конкуренції з боку США і Японії національна промисловість цих країн потребувала конкурентноздатності на світових ринках.
Політика роздержавлення базується на ідеї, відповідно до якої організація господарського життя відповідно до ринкових законів розглядається в якості джерела соціально-економічного прогресу в тій мірі, у якій вона заохочує конкуренцію, сприяє виробництву матеріальних благ.
Теоретичним обгрунтуванням курсу на роздержавлення послужила функціонально-господарська концепція розвитку державного підприємництва, яка витіснила соціально-політичну концепцію, що панувала раніше. Найбільш наочним є приклад Великобританії, де роздержавлення проводилося в жорсткій формі. Ця політика одержала назву “тетчеризм”. Тільки Франція наслідувала, щоправда з інтервалом у 7 років, приклад британської “шокової терапії”. У інших же західноєвропейських країнах зберігається значення соціально-політичної концепції державного підприємництва, наприклад в Італії або Іспанії, і там діють більш обережно, проводячи обмежене роздержавлення.
Початок роздержавлення як цілеспрямованої системи заходів для скорочення державної підприємницької діяльності було покладене у Великобританії, а потім ця система швидко поширилася по континенті. Уряди Франції, Бельгії, Італії, ФРН, Нідерландів, а також очолювані соціалістами уряди Іспанії, Австрії і Швеції заявили про свої наміри приступити до роздержавлення принаймні частини державного сектора.
Ідея державного підприємництва виявилася в такий спосіб скомпрометованою. Навіть у ФРН, де становище державних підприємств завжди було порівняно благополучним, підприємницька активність держави аж ніяк не користується великою популярністю.
Роздержавлення на заході проводилося різними способами. Серед них найбільш поширений полягав у тому, що організовувався розпродаж акцій підприємства через фондову біржу для всіх бажаючих. Другий спосіб — продаж приватній особі, приватній компанії частки капіталу. Цей спосіб використовується в тих випадках, коли приватизація утруднена складним фінансовим становищем підприємства і пропонується та його частина, що може зацікавити вкладника капіталу, як, наприклад, у випадку з “Бритіш рейл”, що продала свою готельну мережу. Нарешті, третій спосіб пов’язаний із продажем акцій визначеному колу осіб — робітникам даного підприємства.
Широке поширення у Великобританії та Франції одержав розпродаж дочірніх підприємств, що належать головному державному підприємству і здійснюють периферійну стосовно основного виробництва діяльність. У Франції після 1986 р. було продано близько 70 дочірніх компаній, що належали державним підприємствам, причому найчастіше іноземним покупцям.
Роздержавленню піддавалися як державні компанії, де приватним інвесторам уступали визначену частку капіталу, так і змішані холдингові компанії, у яких держава володіє не завжди більшою часткою капіталу. Так, французький уряд продав 11% акцій із 66% участі в компанії “Ельф-Акітен”.
Вплив роздержавлення на державний сектор багато в чому визначається ступенем контролю над підприємствами, котрі держава має намір зберегти. Наприклад, в Італії не стоїть задача радикальним чином позбутися державного майна або уступити приватному сектору контроль над основними державними холдингами. Тому роздержавлення здійснюють таким чином, щоб не послабляти державний сектор, а, навпаки, забезпечити підвищення господарської ефективності і зміцнення ринкових позицій його частини, що залишилася, оскільки вона заснована на здоровому господарському прагматизмі; поповнення державних бюджетних коштів шляхом роздержавлення досягається при зберіганні державного впливу.
Для збереження свого впливу в ряді компаній держава, наприклад, у Великобританії, лишає за собою право призначати відповідальних чиновників, до завдань яких належить стежити за тим, щоб у статут підприємства не вносилися принципові зміни без відома країни.
Проведення політики роздержавлення зробило далеко не рівнозначний вплив на внесок державного сектора в економіку окремих західноєвропейських країн. Особливий контраст спостерігається між її результатами у Великобританії і Франції, де вона здійснювалася найбільш масштабно, та іншими західноєвропейськими країнами.
Незважаючи на значні розміри державного сектора в Австрії, ФРН, Італії, уряди цих країн, на відміну від Великобританії і Франції, не поквапилися здійснювати всеосяжне роздержавлення, хоча така політика здійснювалася з тими або іншими змінами повсюди.
Скорочення державного сектора в результаті роздержавлення не внесло істотних змін у його галузеву структуру. Залишається його вирішальний вплив в енергетиці, транспорті, підприємствах зв’язку і телекомунікацій — близько 60% зайнятих у цих галузях. У банківській і страховій справі зайнятість у державному секторі велика, але скоротилося з 30% у 1985 р. до 25% у 1988 р. Найбільше значний вплив роздержавлення зробило на промисловість, де зайнятість на підприємствах державного сектора знизилася з 7% у 1985 р. до 3,6% у 1988 р. Незмінно невисокою вона залишається в торгівлі та послугах — 1-2%.
Важливі зміни сталися в географічному розподілі державного підприємництва в 80-ті роки. Найбільші державні підприємства, особливо в Італії, Франції, Німеччині, Іспанії посилено розвивають транснаціональну діяльність. Бурхливо розширюються зв’язки і створюються спільні підприємства між державними, а також державними і приватними підприємствами західноєвропейських країн за межами їх національних територій. У результаті роздержавлення розширюються зв’язки підприємств не тільки в Європі, але і за її межами.
При проведенні політики роздержавлення на чолі західноєвропейського сектора по його господарській ролі в абсолютному вираженні стоять Франція, потім ФРН та Італія. Великобританія лишає далеко позаду Іспанію та Португалію. Список замикають Нідерланди, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія і Люксембург.
У якості останньої тенденції в економічному розвитку Західної Європи можна відзначити загальне уповільнення темпів роздержавлення.
Підводячи деякі результати роздержавлення в розвинених країнах Заходу, можна відзначити деякі моменти.
У переважній більшості під впливом роздержавлення, головною частиною якого стала приватизація, економічне становище в 80-ті роки дещо поліпшилося. У Великобританії, наприклад, спостерігалося зміцнення держбюджету, ріст продуктивності праці.
Найбільше пристосованими до нових форм господарювання виявилися ті країни, в яких ідея роздержавлення стала популярною і був забезпечений певний соціальний і політичний консенсус (Англія, Франція).
Умови і механізм роздержавлення, його наслідки в різних країнах у більшій мірі визначаються соціально-культурним середовищем і конкретною історичною обстановкою.
Досвід минулого років знову підтвердив, що принципи приватної власності, закладені, наприклад, в акціонерних товариствах, не забезпечують соціальної справедливості.
2.2. Роздержавлення та приватизація у країнах, що розвиваються.
Результати роздержавлення в країнах, що розвиваються, ще більш суперечливі і неоднозначні. Вони ще раз підтверджують, що успіхи в цьому процесі залежать не тільки від наявності в суспільстві ряду об’єктивних передумов — чинників економічного, політичного і національно-культурологічного характеру, але і від комплексності їх включення в механізм роздержавлення. Випадання хоча б одного з них із загального ланцюга негативно позначається на результатах і наслідках роздержавлення. В одних країнах реалізація програм лібералізації економіки призвела до росту ефективності й оздоровлення, в інших відбулося погіршення економічного становища. Роздержавлення в Сирії, приміром, не допомогло виходові країни з кризи. Гальмується цей процес у Бразилії.
Інші результати демонструють Чилі, Аргентина, Південна Корея, Тайвань. Очевидні успіхи роздержавлення в Чилі спираються на потужну підтримку іноземного капіталу. У цій країні низькі показники інфляції і зовнішнього боргу, високі темпи економічного росту.
У країнах Східної Європи за всіма теоретичними посилками й аргументами в дискусіях про роздержавлення постає центральне питання — як власність, що нікому не належить і ніякої виявленої цінності не має, продавати людям, у яких немає грошей.
Західні спеціалісти нездатні запропонувати східноєвропейським країнам жодного безболісного рецепта оздоровлення економіки. Обережний підхід до використання методів і прийомів роздержавлення в Східної Європі мотивується, по-перше, неможливістю зіставлення умов і масштабів цього процесу, а по-друге, невідкладністю вирішення цього завдання, з одного боку, і неможливістю зробити це в найкоротший термін — з іншого.
Деякі спеціалісти схиляються до думки, що Східній Європі може бути корисний досвід країн, що розвиваються. У даному зв’язку увага звертається насамперед на те, що країни, які розвиваються, інтегровані у світовий ринок, тоді як східноєвропейські ще повинні визначити своє нове місце в системі світогосподарських зв’язків. Ще важливіші менш сприятливі в Східної Європі юридичні, інституціональні і політичні умови для роздержавлення.
Як уже зазначалося, результати роздержавлення в східноєвропейських державах, як і в усіх країнах, що розвиваються, неоднозначні. Раніше інших на цей шлях вступили Польща, Чехословаччина, Угорщина, пізніше — колишній СРСР, Румунія, Болгарія, де процес реформ і роздержавлення затягнувся насамперед через складну політичну і несприятливу економічну обстановку. У процесі роздержавлення при рості міжнародної конкурентноздатності товарів східноєвропейських країн, при регулюванні цін без утручання держави, чітко виявилися і негативні соціальні наслідки. У Польщі, Чехословаччині, Угорщині число безробітних зростає, населення інших держав східного блока виявилося на межі жебрацтва.
Розділ 3. Роздержавлення та приватизація в Україні.
3.1. Причини та передумови приватизації в Україні.
Зміна форм власності в нашій країні обумовлена необхідністю відходу від надмірного одержавлення та монополістичного керування з боку держави економікою та майже усіма сферами суспільного життя. З цієї точки зору приватизація є важливою складовою частиною системної економічної реформи. За рахунок зміни форм власності, трансформуючи командно-адміністративну економічну систему, суспільство має надію одержати ефективний механізм господарювання.
Одержавлення власності, що здійснювалося в нашій країні, не мало наукового підгрунтя і суперечило потребам суспільного розвитку. Об’єктивною необхідністю є існування різноманітних форм господарювання, а отже, і форм привласнення. Для цього є кілька причин.
Сьогодні рівень розвитку продуктивних сил і усуспільнення виробництва в різних секторах народного господарства неоднаковий. Ще зберігаються стійкі й значні розриви в технічному рівні на окремих підприємствах, у різних галузях, регіонах, умовах праці тощо.
У міру розвитку НТП відбуваються два взаємозв’язані процеси — концентрація й диференціація. Усуспільнення виробництва в економічній літературі пов’язується переважно з концентрацією виробництва, а отже, й усуспільненням привласнення. Однак при цьому упускається досить важливий момент, а саме те, що НТП не лише не згортає, а навпаки, посилює диференціацію, відгалуження, виникнення нових підприємств і виробництв.
Разом з тим, враховуючи складність процесів реформування відносин власності, що зумовлено їх широкомасштабністю, відсутністю відповідного узагальненого світового досвіду, необхідне постійне відстеження цих процесів, коригування законодавчої бази з метою запобігання негативних соціально-економічних наслідків.
3.2. Особливості української приватизації.
Роздержавлення, що проходить в Україні, принципово відрізняється від аналогічного процесу в країнах із розвиненою ринковою економікою.
Перша і головна відмінність українського роздержавлення від західного полягає в тому, що на Заході не було таких прецедентів, коли власність у гранично стислі строки перетворювалася із суспільної і державної в приватну. В усіх країнах і за всіх часів процес розподілу власності — один із найбільш делікатних і болісних. На формування класу сучасних власників на Заході пішло декілька сторіч. Крупна власність, частіше усього нерухомість, засоби виробництва наживалися поколіннями людей. Процес формування класу власників (принаймні поза екстремальними умовами) завжди був історично легітимним і тому тривалим. Навіть у такому випадку розподіл і перерозподіл власності — вельми болісний у соціальному розумінні процес. В жодній країні він не відбувався відповідно до якого-небудь організаційного плану та в історично короткі терміни.
Друга принципова відмінність нашого роздержавлення від західного полягає в тому, що в силу історичних причин переважна частина населення в Україні практично не має коштів для придбання нерухомого майна. Ця обставина особливо посилилася після лібералізації цін, у результаті котрої велика частина населення позбавилася своїх трудових заощаджень. Усе це потребує цілком іншого підходу до купівлі і продажу нерухомості, оскільки сьогодні надання безумовного права одержувати в приватне володіння суспільну власність за гроші означає закріплення незаконно отриманих в останні роки коштів шляхом вкладення їх у нерухомість. Все це не створює надійний соціально-політичний фундамент господарювання в Україні. А при постійній погрозі соціального вибуху про ефективність суспільного виробництва не може йти мова.
Третя принципова відмінність полягає в тому, що економіка України надзвичайно централізована і монополізована, що робить просту передачу промислових гігантів із державних рук у приватні неефективною і навіть небезпечною.
Четверта принципова відмінність теперішнього українського роздержавлення від західного полягає в тому, що гадані власники в переважній своїй частині навряд чи мають достатньо ясне уявлення про те, що з цим майном робити. Підставою для такого твердження служать наступні обставини:
а) недостатня ментальна підготовленість населення до ринкового типу господарювання;
б) тривалість формування ринкового культурного середовища;
в) низький рівень компетентності як законодавчої, так і виконавчої влади.
Крім того, особливістю економіки України є те, що в її господарській структурі переважають галузі, які потребують дотацій з боку держави, й тому важко піддаються реформуванню. В цілому структура народного господарства країни оцінюється як складна для перетворень, бо її основу становить: сільське господарство — 21,7%, промисловість — 43,3% (в тому числі металургія — 21,4%), енергетика і паливна промисловість — 24,4%. Якщо до цього додати, що країна ще не має достатньо інтегрованого у світовий простір і діючого за законами конкуренції ринкового господарства, то неминучим є висновок про те, що наша економічна система об’єктивно не може відмовитися від активної ролі держави.
Вищезазначені відмінності свідчать про неможливість (і навіть небезпечність) необдуманого копіювання моделей приватизації інших країн для використання в Україні. Причому, це стосується не лише розвинених країн Західної Європи, Америки та Азії, віддалених від України як територіально, так і за ступенем розвитку продуктивних сил, а й колишніх сусідів по “соціалістичному табору”.
3.3. Законодавчі акти, що регулюють процеси приватизації в Україні.
Основними законодавчими актами, що регулюють процеси приватизації в Україні є Закони України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію), “Про приватизацію державного житлового фонду”, “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” та “Про приватизаційні папери”. У цих законах визначені основні принципи, засоби, суб’єкти й об’єкти процесу приватизації. Положення цих законів розвивають і доповнюють Укази Президента України й інші законодавчі акти.
Щорічно Верховна Рада України затверджує Державну програму приватизації, яку подає на розгляд Кабінет Міністрів України. У цій програмі визначаються основні цілі, пріоритети, засоби і порядок приватизації державного і відчуження комунального майна, групи об’єктів, які підлягають приватизації, завдання по обсягах приватизації майна, що знаходиться в державній власності, і державного майна, що належить Автономній Республіці Крим, умови, що необхідно створити для виконання Програми, і необхідні для цього організаційні заходи. Вищезазначена програма складається з трьох частин.
У першій частині — “Пріоритети та умови проведення приватизації” — визначаються об’єкти приватизації, способи приватизації для різних груп об’єктів, порядок випуску та обігу приватизаційних сертифікатів, умови участі іноземних інвесторів у приватизації, умови, що сприяють процесу приватизації, вимоги до республіканської (Республіки Крим) та місцевих програм приватизації.
У другій частині — “Завдання та прогнози щодо зміни структури власності” — обгрунтовуються форми власності та подається прогноз динаміки їх структури, завдання щодо приватизації, прогноз надходження грошових коштів та нормативи їх розподілу.
У третій частині — “Заходи щодо організації процесу приватизації” — передбачаються законодавче, нормативне та методичне забезпечення приватизації, створення мережі державних органів приватизації, сприяння створенню інфраструктури приватизації, інформаційне, науково-дослідне, кадрове та фінансове забезпечення.
Державна програма приватизації розробляється відповідно до концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду, законів України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”.
Законодавство України передбачає. що першочерговій приватизації підлягають об’єкти, які найбільше впливають на розвиток споживчого ринку, а також ті, що нині стримують стабілізацію державного бюджету, гальмують економічний розвиток України, формування її ринкової економіки. Це підприємства оптової і роздрібної торгівлі, житлово-комунального господарства, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, деревообробної, легкої промисловості, збиткові підприємства всіх галузей, законсервовані об’єкти й об’єкти незавершеного будівництва, строки введення яких вже минули, підприємства матеріально-технічного постачання.
Однак реалізація Програми відбувається дуже повільно. Так, перший невеликий аукціон продажу державного майна відбувся у Львові лише через рік після прийняття програми.
3.4. Державні органи управління, основні принципи, способи, суб’єкти й об’єкти приватизації на Україні.
Державні органи приватизації включають Фонд державного майна України, який отримав законодавчі повноваження щодо приватизаційного процесу, та його регіональні відділення і представництва. Зазначений Фонд розробляє програму приватизації, на поточний рік і прогноз на перспективу, здійснює організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний Верховній Раді Укради. Вперше в Україні така програма була розроблена на 1992 р. і дано прогноз до 1995 р.
Разом з ним участь у приватизації беруть Національний банк, регіональні відділення приватизації майна, Міністерство демонополізації і роздержавлення, Державний комітет допомоги малим підприємствам і підприємництву, Державний приватизаційний фонд. Відсутність законодавчого визначення функцій цих установ України призводить до дублювання їх дій і ряду соціально-економічних наслідків, що ускладнюють і гальмують процес приватизації.
До основних функцій Фонду державного майна України належать:
видання нормативних документів з питань приватизації;
участь у розробці методичної і нормативної документації щодо приватизації державного майна;
розроблення щорічних програм приватизації загальнодержавного майна;
створення комісій з приватизації;
перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства;
продаж державного майна;
участь в створенні спільних підприємств;
надання ліцензій посередникам;
залучення іноземних інвесторів;
складання щорічного звіту про проведення приватизації, балансу заходів і витрат Фонду та інформування про хід приватизаційного процесу в країні.
До функцій Фонду державного майна і його регіональних відділень і представництв не належить відслідковування соціально-економічних наслідків приватизації.
Основними принципами приватизації в Україні є:
законність;
державне регулювання і контроль;
надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна;
надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів приватизованих підприємств;
забезпечення соціальної захищеності і рівності прав участі громадян України в процесі приватизації;
платність відчужуваності державного майна;
пріоритетне право трудових колективів на придбання майна своїх підприємств;
створення сприятливих умов для залучення інвестицій;
безоплатна передача частки державного майна кожному громадянину України за приватизаційні папери; дотримання антимонопольного законодавства;
повне, своєчасне і достовірне інформування громадян про порядок приватизації і відомості про об'єкти приватизації;
урахування особливостей приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств із змішаною формою власності й об’єктів науково-технічної сфери;
застосування переважно конкурентних засобів у випадку приватизації невеликих державних підприємств, законсервованих об’єктів і об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, суспільного харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу, а також продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі середніх і крупних підприємств.
Центральне місце в державній приватизаційній програмі приділяється способам приватизації. Програма передбачає 8 способів приватизації державного майна.
Викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об’єктів. Такий спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців.
Викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації. Це — спосіб приватизації, за яким власником об’єкта (або його частини) стає товариство покупців, створене його працівниками згідно з розробленим власним планом, альтернативним запропонованому комісією з приватизації.
Викуп державного майна, зданого в оренду. За даного способу приватизації власником об’єкта стає його орендар.
Продаж на аукціоні — спосіб приватизації, коли власником об’єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну.
Продаж за некомерційним конкурсом. У даному випадку власником об’єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта або за рівних умов — найвищу ціну.
Продаж за комерційним конкурсом. Тут власником об’єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну.
Продаж з відстрочкою платежу. Власником стає покупець, котрий на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об’єкт з відстрочкою платежу на три роки за умови попереднього внесення 30% його вартості.
Продаж акцій відкритих акціонерних товариств (на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі). Власниками державних підприємств тут стають покупці, які на конкурсних засадах запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій.
До об’єктів приватизації відносяться:
майно підприємств, цехів, виробництв, ділянок, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо у випадку їхнього виділення в самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва по основній спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються;
об’єкти незавершеного будівництва і законсервовані об’єкти;
акції (частки, паї), що належать державі, в майні господарських товариств і інших об’єднань.
Суб’єктами процесу приватизації є:
державні органи приватизації;
покупці (їхні представники);
посередники.
Покупцями державного майна можуть бути:
громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;
юридичні особи, зареєстровані на території України;
юридичні особи інших держав.
Не мають права бути покупцями органи державної влади й управління, працівники Фонду державного майна України та його регіональних відділень, а також юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%, та інші суб’єкти, перелік яких визначається державою.
До посередників приватизації належать:
фінансові посередники — здійснюють продаж придбаних акцій на ринку цінних паперів;
довірчі товариства — від імені, за дорученням і за рахунок власників приватизаційних паперів здійснюють представницьку діяльність з приватизаційними паперами;
холдинги та інвестиційні фонди — акумулюють приватизаційні кошти громадян та вклади інших покупців в обмін на акції власного випуску.
Види приватизаційних паперів:
приватизаційні майнові сертифікати;
компенсаційні сертифікати;
житлові чеки;
земельні бони.
Кожний громадянин України може брати участь у приватизації державних підприємств, використовуючи для цього перераховані вище приватизаційні папери.
Працівники підприємств, що приватизуються, мають пільги:
Право на першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю на загальну суму виданого працівнику приватизаційного сертифіката.
Право на першочергове придбання за рахунок власних коштів акцій за їх номінальною вартістю на половину суми виданого працівнику приватизаційного майнового сертифіката.
Товариства покупців, створені працівниками підприємств, що приватизуються, мають пріоритетні права на придбання підприємства за конкурсом і в розстрочку платежу.
Місцеві органи влади відповідно до своєї компетенції можуть надавати додаткові пільги працівникам окремих підприємств аж до безоплатної передачі їм частки або всього майна, що приватизується.
3.5. Аналіз приватизаційних процесів на Україні.
Як же протікали процеси роздержавлення і приватизації в Україні? Яка динаміка цих процесів? Яким чином зазначені процеси впливають на економічну ефективність роботи підприємств? Зупинимося на даних питаннях більш докладно.
Роздержавлення і приватизація державного майна в Україні здійснюються із 1992 року. Цей рік ознаменував початок першого етапу приватизації в Україні. З самого початку процес роздержавлення і зміни форми власності йшов достатньо тяжко і повільними темпами. Це обумовлювалося цілим рядом негативних чинників, що мали місце в суспільстві в період переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки: політичними протиріччями і непослідовністю в здійсненні ринкових перетворень, недостатньою методологічною і методичною обгрунтованістю приватизації, надмірною політизованістю підходів до її здійснення, прагненням галузевих міністерств і місцевих органів влади вивести за межі приватизації якнайбільше об’єктів, що представляли собою відомчий, місцевий, а часом і особистий інтерес для окремих керівників, і т. д. Необхідно також відзначити і стан чинного законодавства, у котре часто вносилися зміни і доповнення, тобто постійно змінювалися правила гри.
Внаслідок цих та інших труднощів і непогодженостей терміни підготовки і проведення роздержавлення істотно затяглися, по оцінці Фонду державного майна України — приблизно в 2-2,5 рази проти тих, що були встановлені урядом.
Проте, незважаючи на вплив негативних чинників, що стримували процес роздержавлення, держава цілеспрямовано тримала курс на створення ринкової економіки, заснованої на рівноправному функціонуванні усіх форм власності. За 1992-1995 рр. в Україні змінили організаційно-правову форму господарювання близько 28 тис. об’єктів, причому більше половини з них — у 1995 р. За цей період частка державних основних фондів скоротилася до 62%, що характеризує визначене просування на шляху до формування ринкової економіки.
Крім того, в кінці першого етапу приватизації розпочалося створення корпорацій в Україні. 15 червня 1993 року був опублікований Указ Президента України “Про корпоратизацію”, під якою мається на увазі перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.
Сутність другого та третього етапу приватизації в Україні — знайти “стратегічного інвестора”. Це, в першу чергу, пов’язано з зміною методології оцінки державних активів, що підлягають приватизації, яка повинна базуватись на тому, що поряд з визначенням купівельної ціни чітко визначаються зобов’язання покупця по інвестиціям, створенню додаткових робочих місць, фінансовій участі у зменшенні екологічного навантаження в рамках подальшої роботи підприємства тощо. По-друге, купівельна ціна повинна визначатись не за жорсткою методикою, як це практикувалось у нас до останнього часу. Виходячи з особливостей третього етапу приватизації, для якого характерне переміщення центру ваги від одержання максимальних грошових надходжень з метою поповнення державного бюджету на одержання “стратегічного інвестора” з метою модифікації і підняття виробництва до конкурентноспроможного рівня, необхідно пріоритетне значення надавати концепції подальшої діяльності підприємства. Ця концепція має включати в себе плани інвестиційної, фінансової та комерційної діяльності підприємства, зв’язків з постачальниками і замовниками, тощо. Тобто ціна виступає не єдиним критерієм продажу. Поряд з нею важливим критерієм стає продаж майна інвестору, який пропонує особливо перспективні плани розвитку підприємства. Для такого інвестора ціна знижується в порівнянні з первинною, до того ж може передбачатися надання за певних умов деяких пільг.
Динаміку зміни співвідношення кількості підприємств та обсягу промислової продукції за формами власності з початку приватизації на Україні
(1992 р.) до кінця третього етапу (1998 р.) видно з Таблиці 3.1 (тут маються на увазі підприємства (об’єднання), що перебували на самостійному балансі, без малих підприємств).
Таблиця 3.1. Кількість підприємств і обсяг промислової продукції за формами власності
Кількість підприємств
Обсяг продукції,
відсотків
1992
1995
1998
1992
1995
1998
Всього
9114
8900
10016
100,0
100,0
100,0
Приватна
0
1
75
0,0
0,0
0,1
Колективна
2709
5180
7920
18,2
48,6
67,7
Державна
6394
3701
1996
81,8
51,4
32,1
Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
0
18
25
0,0
0,0
0,1
З настанням 1999 року процес зміни власності в Україні мав вступити у нову стадію свого розвитку, головна особливість якої полягала у продажу акцій приватизованих підприємств тільки за грошові кошти. Через те що Верховна Рада продовжила термін обігу приватизаційних майнових сертифікатів, перехід до виключно грошового продажу дещо зсувався у часі.
Отже, настав час, коли процес зміни власності в Україні вже не відбувається за двома різними схемами. Адже у травні 1999 р. закінчився обіг приватизаційних паперів, що на протязі чотирьох років були одним з основних засобів платежу за акції приватизованих підприємств. З завершенням сертифікатної приватизації пішов у минуле такий вид торгів цінними паперами, як сертифікатні аукціони, а також закінчилася пільгова підписка на акції ВАТ з використанням сертифікатів. Сьогодні можна вже говорити про початок якісно нової фази приватизації, яку характеризують виключно грошові торги.
Ілюстрацією підвищення ролі біржового продажу акцій ВАТ може бути порівняння обсягів товарів у поточному та минулому роках. Так, якщо за весь 1997 рік було продано акцій на загальну суму близько 29 млн. грн., то тільки за три місяці 1998 року - на 77,5 млн. грн.
Переваги такого способу приватизації.
Аукціонний характер торгів, що виключає необхідність попередньої експертної оцінки пакетів акцій. Ціна продажу в ході аукціону наближається до її реального ринкового значення.
Сприяння формуванню вторинного ринку цінних паперів, оскільки продаж акцій на фондових біржах означає автоматичне їх включення до біржового лістингу.
Швидкість процесу продажу.
Найвищими темпами здійснювалося роздержавлення шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. Отже, ця форма приватизації в сьогоднішніх умовах стає основною.
Також особливого значення на цьому етапі надається приватизації енергокомпаній, що може принести значні грошові надходження до державного бюджету. Це можна чітко побачити на Діаграмі 3.1.
Діаграма 3.1. Питома вага проданих на фондових біржах та ПФТС пакетів акцій за галузями (з 01.01.98 по 31.12.98)
3.6. Підсумки приватизації на Україні.
Необхідно констатувати факт, що ціла низка негативних соціально-економічних наслідків в процесі роздержавлення і приватизації в Україні є результатом недосконалого управління з боку держави. Цей пункт роботи присвячений розбору основних причин незадовільних результатів роздержавлення та приватизації на Україні.
Викладені загальні підходи до приватизації держаного майна в Україні не базуються на досвіді приватизації розвинутих країн, теоретичних обґрунтовуваннях ефективності використання об’єктів власності, а виражають лише вузькі приватно-корпоративні інтереси. Все це призводить до того, що національно орієнтовані сили, пріоритетно зупиняючись на питаннях національно-державного устрою, своїх програм приватизації, як правило, не підтримують більш або менш послідовно ту чи іншу соціальну групу.
Ще з проголошенням незалежності України треба було проголосити принцип формування високоефективної економіки. який вимагає швидкої приватизації тих виробництв. де найшвидше вона дасть віддачу, зокрема у сфері сільського господарства.
Основний негативний вплив на темпи і напрямки роздержавлення і приватизації здійснювали політичні причини. Достатньо пригадати і мораторій, що накладався на роздержавлення взагалі, і пристрасті навколо об’єктів агропромислового комплексу. Перешкоджали ефективному розвитку і хиби організаційного характеру. Це проявилося насамперед у пасивній позиції галузевих міністерств і відомств, місцевих органів влади. Значна кількість галузевих і регіональних програм затверджувалося з запізненням, а самі програми містили занижені завдання в порівнянні з тими, що передбачалися. На органи роздержавлення здійснювався тиск із боку місцевих органів влади з метою призупинити роздержавлення тих або інших об’єктів або взагалі вилучити об’єкти з відповідних переліків. Не рідкими були випадки, коли процес роздержавлення окремих підприємств штучно стримували самі їхні керівники, виходячи з особистих інтересів.
У той же час органи роздержавлення виявляли недостатню активність, принциповість і вимогливість. Перешкодою служили також малий досвід і невисокий рівень кваліфікації робітників як центрального, так і особливо регіональних органів роздержавлення, для яких реформування власності в країні було справою новим і незнайомим.
Очевидно, що відсутність добре розвинутої теорії власності та її пропаганди в Україні, поєднання реалізації державних і приватних інтересів практично неухильно створюють негативні уявлення про приватизацію як про фактор виходу з економічної кризи.
Зараз на Україні, на загальному фоні зниження рівня життя народу і глибокої економічної кризи виділяється невелика кількість людей, у багатстві яких власність (а точніше, недосконале законодавство по власності) відіграла не останню роль. Тому дуже важливо при проведенні реформ власності не припустити накопичення величезних матеріальних благ в і без того “не дуже бідної” категорії людей, тому що це ще більш згубно відіб’ється на більшості населення України.
Основною метою конкурсних торгів було залучення якомога більших коштів до державного бюджету. Проте на конкурси виставлялися непривабливі для стратегічних інвесторів пакети акцій. Після їх проведення держава отримувала грошові кошти за продані цінні папери, однак подальша доля приватизованих підприємств залишалась невизначеною. Якщо пакет купував портфельний інвестор, він не мав на меті виконувати інвестиційні зобов’язання і перепродував пакет за вищу ціну іншому покупцеві. Останній мав брати на себе відповідальність за внесення інвестицій, однак контролювати ці процеси вже складніше, ніж у першому випадку.
Також на першому етапі спостерігалася тенденція звести всі соціально-економічні перетворення лише до чергової зміни вивіски — замість міністерства, комітету з’являється концерн або асоціація, а по суті справи нічого не змінюється. До того ж в Україні корпоратизація, акціонування, приватизація здійснюється багато в чому по шаблону без врахування галузевих та регіональних особливостей економіки країни, принципи обгрунтованості, врахування конкретних умов, досягнення реального ефекту мають бути покладені в основу вибору: чи залишити той чи інший об’єкт в державній власності, чи обрати одну з конкретних форм приватизації, якими можуть бути і акціонування, і викуп, а у певних умовах — пільгова і навіть безкоштовна передача власності у руки трудових колективів.
Аналіз теорії і практики роздержавлення і приватизації в Україні дають підстави зробити наступні висновки на цей рахунок.
Практика роздержавлення власності і створення на її основі інших форм господарювання не довела своїх переваг як по економічним, так і по соціальних показниках. Це пояснюється, по-перше, тим, що роздержавлення проходить на фоні негативної господарської кон’юнктури, загального спаду виробництва, інфляції, безробіття і т. д., по-друге, серйозними недоліками в здійсненні даного процесу: слабкою методологічною і методичною обгрунтованістю роздержавлення, надмірною політизованістю підходів до її здійснення, недостатньо розробленою законодавчою базою й ін.
У зв’язку з економічним становищем, яке змінилося, і погіршенням психологічної настроєності населення в порівнянні з початковим періодом здійснення політики роздержавлення:
а) економічно та соціально доцільне встановлення мораторію на процес роздержавлення в сформованих формах і теперішніх методах — необхідно відійти від формального роздержавлення і здійснити додаткові дослідження ефективності підприємств після здійснення роздержавлення;
б) після підтвердження даних додатковими зведеннями про зниження ефективності приватизованих об’єктів і погіршенні рівня життя, пов’язаних із цими процесами, відмовитися від “ваучерної приватизації”, яка скомпрометувала себе, і поширювати ефективні різноманітні форми господарювання;
в) при проведенні роздержавлення власності варто виходити з рівня розвитку продуктивних сил і ступеня усуспільнення в тій або іншій сфері народного господарства.
В Україні необхідно створити регульовану ринкову економіку, у якій будуть діяти як потужний державний, так і недержавний сектори, що підпорядковані загальнодержавним цілям.
Вихід із кризового становища України пов’язаний із визначенням орієнтації на методологічні позиції, розробкою ефективних наукових методів господарювання.
Попередній висновок не свідчить про негативне відношення до закордонного досвіду взагалі, а тільки акцентує увагу на необхідність його творчого застосування.
Акцентується увага на важливості наукових оцінок значення відносин власності при здійсненні політики роздержавлення.
Дані досліджень свідчать, що здійснення процесу роздержавлення в Україні не проходить гладко, роздержавлення призводить до появи визначених соціальних проблем: посилення соціальної поляризації, росту диференціації прибутків населення й ін.
Важливе місце в подоланні негативних наслідків, породжених необ’єктивною оцінкою державного майна, що підлягає приватизації, які спостерігалися протягом здійснених етапів приватизації, займає формування кваліфікованих кадрів, створення в країні системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, які необхідні для здійснення приватизаційного процесу, зокрема, оцінників. В країні існує комерційна структура, яка готує ці кадри для всіх регіонів України — Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту імені Конрада Аденауера. В цьому центрі після прослуховування лекцій з проблем оцінки та складання іспиту людина може одержати сертифікат оцінника.
Висновок
Подолання тотального одержавлення, властивого адміністративно-плановій системі, здійснюється головним чином за допомогою приватизації. Під приватизацією розуміють продаж або безоплатну передачу державної власності в руки громадян, трудових колективів і юридичних осіб.
Нині визнано не відповідним більше духу часу протиставлення державного і приватного секторів одне одному, що пов’язано зі зміною підходу до державного підприємництва, підвищенням значимості фінансових результатів його роботи. Ставиться завдання заохочувати співробітництво обох секторів змішаної економіки не тільки усередині окремих країн, але і на рівні Європейського співтовариства. Розвитку такого співробітництва сприяє часткова приватизація, яка веде до створення змішаних фірм.
Співвідношення, що укладаються, між державним і приватним капіталом не є остаточно встановленими, вони можуть змінюватися в пошуках більш ефективного сполучення, оптимуму, проникаючи одне в одного.
Процес роздержавлення ніяким чином не розглядається як поразка держави, як її демонтаж або як можливість перекладання відповідальності за вирішення задач загальнонаціонального характеру на приватний капітал. Мова йде про оцінку припустимих із погляду ефективності масштабів прямого втручання держави в економіку, перегляді функцій і сфер, що раніше знаходилися в компетенції держави, про більш чіткий поділ прав, обов'язків і відповідальності між державним і приватним секторами економіки і, нарешті, про посилення ринкових форм держрегулювання регіонів, галузей і економіки в цілому.
Усім світовим досвідом доведено, що роздержавлення може стати популярним і ефективним лише за підтримкою суспільної думки.
Процеси приватизації самі по собі не є факторами підвищення ефективності виробництва та посилення збалансованості структури виробництва, тому що в умовах переходу від монополізації виробництва приватизовані підприємства мають можливість покращувати своє фінансове становище за рахунок зростання цін та переходу на виробництво зі скороченим асортиментом продукції. У зв’язку з цим з боку держави мають бути сформовані пріоритети і стимули розвитку приватизованих підприємств.
Проведення швидкої приватизації обумовлює неможливість в короткостроковий період розпродати державне майно з прибутком. Цей висновок випливає із загального ринкового закону, за яким перевищення пропозиції над попитом призводить до падіння цін на об’єкти, які приватизуються.
Найсерйозніша група інтересів — працівники підприємства, яке приватизується. Вони стурбовані своїм майбутнім. Їм необхідно дати можливість стати співвласниками фірми.
В різних країнах механізми управління процесами приватизації, як і взагалі економікою, мають певні особливості. Так, механізм проведенням приватизації у Франції базується на сполученні централізованого регулювання та ринкових важелів. У Південній Кореї та на Тайвані, де існує значний державний сектор економіки, держава бере безпосередню участь у розвитку народного господарства, здійснюючи планування економіки. В інших випадках, наприклад, у Гонконзі та Сінгапурі державне регулювання забезпечується не прямо, а через регулювання у виробничій інфраструктурі та соціальній сфері.
Отже, не може бути універсальної моделі приватизації, яка згодилася б для різних економічних систем і, тим більше, не може існувати однакових моделей приватизації для різних країн, тому що в кожній з них є свої особливості економічного розвитку, макроекономічної політики держави, національних традицій та багатьох інших факторів. Хоча до цього необхідно додати, що незаперечність розробки власної приватизаційної моделі для кожної економічної системи не виключає подібності у застосуванні методів і способів її проведення. Але і вони суттєво відрізнятимуться в залежності від того, чи то відбувається вибіркова приватизація в країнах з розвинутими ринковими відносинами, скажімо, в Англії, Франції, Японії, чи технократична приватизація в країнах Південно-Східної Азії, чи унікальна приватизація в східних землях Німеччини, чи приватизація в умовах нерозвиненого ринку в країнах колишнього Радянського Союзу.
Відносини власності були, є і залишаться основним економічним питанням в Україні, яке треба вирішити на шляху до ринкової економіки. Вся політична боротьба із Україні точиться за право власності на засоби виробництва і кінцевий продукт, за ініціативу в суспільно-політичному та економічному житті. І основним об’єктом боротьби ставало право на власність.
Підсумовуючи різні точки зору щодо факторів і моделей економічного зростання, доходимо висновку, що в Україні потрібна власна системна соціальне орієнтована приватизаційна модель як складова частина системної. реформи економіки.
Немає підстави підтримання позицій тих вчених-економістів, які стверджують, що розвиток ринкових відносин вирішить проблеми ліквідації технологічного відставання господарства країни та прискорить темпи економічного зростання. На прикладів постсоціалістичних країн, що стали на шлях економічного реформування, та, в першу чергу, в нашій країні, спостерігається протилежне явище — у процесі проведення реформи занепадає науковий потенціал, поглиблюється структурна криза, відбувається величезна втрата висококваліфікованих спеціалістів, які використовуються вже за кордоном. Йде по суті безсистемна, безпланова, непослідовна приватизація загальнодержавної і комунальної власності.
Основоположним принципом, що має загальний характер, є необхідність визнання того, що роздержавлення не може бути кінцевою метою відновлення суспільства й економіки, воно є лише одним із засобів досягнення множини різноманітних цілей.
Список використаної літератури:
Основи економічної теорії: Підручник. У 2 книгах. Книга 1.: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / Євтушевський А.С. та ін.; під ред. Ю.В. Ніколенка.— К.: Либідь, 1998 р.
Основи економіки: Навчальний посібник / Задоя А.О., Петруня Ю.Є.— К: Вища школа, 1998 р.
Економіка України: Підручник / Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С.— Львів: Львівський банківський коледж НБУ, 1997 р.
Кучерявенко П.Х., Максименко Я.А. Роздержавлення власності в перехідній економіці України.— Харків: 1997 р.
Чижова В.І. Методологічні підходи до формування соціально-орієнтованої моделі приватизації.— К.: Національний економічний університет, 1998 р.
Селезньов В.В. Основи ринкової економіки України: Підручник.— К.: Вища школа, 1999 р.
Кучеренко О.В. Науково-методичні основи здійснення масової приватизації в Україні.— К.: Либідь, 1999 р.
Чижова В.І. Методологічне забезпечення управління приватизаційними процесами в регіонах.— К.: Національний економічний університет, 1998 р.
Економіка: Підручник / під. ред. Архіпової А.І., Нестеренко А.М., Большакова А.К.— М.: Проспект, 1998 р.
Приватизація: чому навчає світовий досвід / під. ред. О.Т. Болотіна.— М.: Наука, 1995 р.
Кузнецов В.О. Ринок та приватизація.— М.: МЕіМО, 1995 р.
Каспін В.І., Остріна І.О. Приватизація за правилами: питання та відповіді: Довідник.— М.: Фінанси та статистика, 1992 р.
Україна у цифрах у 1998 р. / під. Ред. О.Г. Осауленка.— К.: Українська енциклопедія, 1999р.
С. Румянцев “Ефективність грошової приватизації як фактор розвитку ринку акцій” // “Цінні папери України”, № 11 (48), 25 березня 1999 р.
С. Румянцев “Піонери грошової приватизації” // “Цінні папери України”,
№ 4 (4), 22 травня 1998р.
С. Румянцев “Як залучити інвестора: нові підходи до приватизації” // “Цінні папери України”, № 23 (60), 17 червня 1999 р.
П. Клименко “Вісім способів приватизації” // “Казначей”, № 24,
12 червня 1994 р.
М. Тихомиров “Як стати власником” // “Прес-клуб”, № 17, 1995 р.
М. Павлишенко “Роздержавлення та приватизація: новий погляд на проблему” // “Економіка України”, № 9, 1994 р.
Т. Голікова “Про структуру державної власності” // “Економіка України”,
№ 8, 1995 р.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/pristroi-magnitnoi-pam-yati.html
|
Пристрої магнітної пам яті
|
https://doc4web.ru/uploads/files/239/0a9b05d74106d5e4e273a8072d199045.docx
|
files/0a9b05d74106d5e4e273a8072d199045.docx
|
ПРИСТРОЇ МАГНІТНОЇ ПАМ’ЯТІ
Зовнішню пам’ять призначено для тривалого зберігання інформації і даних. Така інформація в зовнішній пам’яті зберігається після вимкнення ПК. Обсяг зовнішньої пам’яті значно більший за обсяг внутрішньої пам’яті, але вона суттєво поступається внутрішній пам’яті щодо швидкості запису та зчитування інформації.
Звичайно зовнішня пам’ять фізично реалізується у вигляді накопичувачів на магнітних та оптичних дисках. Кожний з них використовується зі своїм контролером. Найчастіше використовуються два види магнітних накопичувачів на гнучких магнітних дисках (НГМД) і накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД), які ще називають вінчестерами.
Floppy Disk
Донедавна одним з найдешевших носіїв інформації в комп’ютері був гнучкий (floppy) диск (гнучка кругла лавсанова пластина з магнітним покриттям). Всередині пластини міститься отвір, за край якого механізм дисковода захоплює дискету і прокручує її всередині картриджа. Картридж містить проріз, через який головки зчитування-запису здійснюють доступ до магнітних поверхонь. Дискети були від 8 дюймів у діаметрі, у ПЕОМ застосовувалися формати 5,25” та 3,5”. Щоб запобігти забрудненню і механічним пошкодженням 5,25” диски розміщують у гнучких пластмасових конвертах, а 3,5” - у жорстких пластмасових корпусах. Дисководи для дискет розміру 5,25” установлюють і використовують здебільшого на комп’ютерах попередніх років випуску.
Перед використанням кожна дискета форматується: обидві її поверхні на магнітному рівні розбиваються на доріжки (треки), що мають вигляд концентричних кіл, кожна доріжка радіальними лініями розбивається на сектори. Сектори нумеруються, починаючи від нуля. Вздовж кожного сектора виділяються елементарні ділянки, які можуть знаходитися в стані “намагнічено” або “розмагнічено”, що відповідає збереженню двійкових кодів 1 або 0 відповідно.
Зараз використовують дискети із записами інформації на обох поверхнях (тип DS) подвійної щільності (тип DD) або високої щільності (HD). Місткість дискет: 5,25” – 1,2 Мб; 3,5” –1,44(2,88) Мб. Дисководи для дискет розміру 5,25” встановлюють і використовують на комп’ютерах попередніх років випуску.
Щоб запобігти випадковому запису, на 3,5” дискеті відкривається спеціальне віконце, а на 5,25” дискетах заклеюють спеціальний проріз.
Hard Disk
Накопичувачі на жорсткому магнітному диску служать для роботи з дисками, які ще називають вінчестерами. Вінчестер – це кілька твердих круглих пластин, які закріплено на одному стержні й поміщено в герметичний корпус. Магнітні поверхні вінчестера форматуються, і запис інформації на них здійснюється так само, як і на звичайні дискети. Але вони мають значно більший об’єм пам’яті.
Вінчестери призначено для постійного зберігання інформації: програм ОС, пакетів програм, що часто використовується, редакторів документів, трансляторів з мов програмування та ін., що значно збільшує зручність роботи з комп’ютером.
Сучасні накопичувачі на жорстких магнітних дисках мають місткість від 1,2 Гб до 9,18 Гб, а з першого квартала 2000р. фірми ІВМ та Seagate випускають диски 70 Гб.
Швидкість запису та зчитування інформації з вінчестера в 1000-10 000 разів вища, ніж у НГМД.
Всю пам’ять на вінчестерах умовно поділено на частини, які називають логічними дисками. Усі доступні для роботи диски мають свої імена.
Floptical (дискети з оптичним позиціонуванням)
Зручними у використанні є системи з попередньо розміщеними (за прикладом вінчестера) дискетами. До комерційного застосування доведено такий варіант: розміткою служать лазерні опіки на поверхні дискети. Місткість такої 3,5” дискети – 21 Мб. Дискетник для них може працювати й зі звичайними дискетами.
Новий стандарт floptical – на 120 Мб.
Streamer (стример)
Стример – накопичувач на магнітних стрічках касетного типу, дешевший і достатньо поширений пристрій резервного копіювання.
Стример записує інформацію дуже великими блоками, за можливості безперервним потоком (stream). Місткість спеціальних касет для стримера – 60 Мб, 4 Гб тощо. Як стример, можна застосовувати звичайний відеомагнітофон, використовуючи спеціальний адаптер. Побутові відеокасети вміщують 1-2 Гб інформації. Такий вид запису дешевий, але повільний, щоб знайти дані, необхідно перемотувати стрічку, інколи по кілька хвилин.
У 1997р. компанія Hewlett-Packard запропонувала новий стример – SureStory DAT 24, який дає змогу записувати до 24 Гб інформації в стиснутому вигляді на цифрову аудіострічку – DAT.
Bernolli Box ( бернуллі-бокс)
У ньому, як і у вінчестері, магнітні головки плавають на повітряній подушці, не доторкаючись поверхні . Місткість запису велика, і дискети мають велику місткість – 100 Мб. За швидкістю бернуллі-бокс порівнюється з дешевими вінчестерами. У нас ці пристрої маловідомі, продаються рідко і коштують значно дорожче, тому що фірма lomega оберігає свої патенти і завищує ціну.
Compact Disc – Read Only Memory (компакт-диск - пам’ять тільки для читання)
Оптичні (лазерні) диски називають компакт-дисками (або дисками типу CD). Найпоширенішими є диски “тільки для читання”, тобто диски CD-ROM. Інформація на такі диски записується не з комп’ютера, а за допомогою спеціальної апаратури.
На звичайних лазерних компакт-дисках ми можемо записати інформацію у машинно-читацькому форматі – до 650 Мб. Комп’ютер може такий диск тільки читати. Перші пристрої для читання таких дисків передавали 150 Кб/с. Потім з’явилися пристрої подвійної швидкості (300 Кб/с), зараз швидкість збільшилася в 12 – 24 рази. На CD-ROM записують ігри та енциклопедії, дані з архівів тощо.
CD-Recordable
Gjlfkmit dljcrjyfktyyz nt[yjkjus] CD-ROM призвело до появи таких пристроїв, як CD-R та CD-RW. У таких накопичувачах існує можливість запису, хоча цей процес досить тривалий. За допомогою спеціального пристрою для запису можна сформувати один CD-R диск приблизно за годину, можна дописувати інформацію. Але зберегти дані на CD-R можна лише один раз, та й у CD-RW кількість циклів обмежена. Крім того, швидкість читання оптичних дисків у кілька разів менша, ніж у магнітооптики. Однак невисока ціна заготовки і сумістність з приводами CD-ROM роблять ці пристрої зручними для транспортування та резервного копіювання даних.
Формату запису даних “13.06.99” виповнилося 11 років, хоч відомим він став останні 2 – 3 роки, а спочатку він сформувався для одноразового перезапису дисків, сумісних з CD-плеєрами.
Дисководи Lomega
Кого можна назвати дійсно близьким до FDD, то це дисководи Lomega Zip. Працювати з ними так само просто, як і зі звичайними. Картриджі місткістю 100 Мб (з 1999р. – 250 Мб) – гарна альтернатива дискеті 1,44 Мб. Порівняно невисока ціна, достатня продуктивність, а також доступність пристрою призвели до їх широкого розповсюдження серед користувачів ПК.
Крім накопичувача ZIP, Lomega також випустила високомісткий пристрій Jaz, Крім високої продуктивності та надійності, цей пристрій звертає на себе увагу неперевершеною місткістю – 2 Гб. Однак висока ціна приводу та картриджів призвела до експлуатації Jaz хіба що серед професіоналів.
Нова розробка фірми Lomega – дисководи з назвою Click. Мініатюрний дисковод має масу 41г за розмірів 86,5 х 54 х 5 мм, а диск містить 40 Мб інформації. Читання та запис відбувається
Набагато швидше, ніж на звичайних дискетах: швидкість передачі даних перевищує 600 Кб/с.
Magnetic Optics (магнітооптика)
Поряд з високомісткими дисководами вінчестерних технологій на комп’ютерному ринку присутні й магнітооптичні (МО) диски. Ці диски використовують переваги магнітної та оптичної технологій: інформація зберігається на магнітному носії, захищеному прозорою плівкою, а читання та запис здійснюються за допомогою лазерного променя. МО досить швидкі, надійні, місткі, але їх порівняно висока ціна не сприяє поширенню. Магнітооптичні диски випускають розміру 3,5” та 5,2” і за формою вони нагадують звичайні дискети. Так, магнітооптичний диск розміру 3,5” зовнішньо майже не відрізняється від звичайної дискети. Але властивості його значно відрізняються: місткість не 1,44 Мб, а 0,2 – 2,3 Гб, швидкодія під час читання – майже як у Bernolli Box та вінчестерів, надійність зберігання інформації дуже висока. Можна придбати магнітооптичну систему, яка вміє читати CD-ROM.
DVD-диски (Digital Versatile Disk)
Як підказує назва, це цифровий диск, який має різне призначення. Хоча метою створення DVD був запис великих об’ємів високоякісного відео, формат цей виявився зручним і для іншої мети. По суті, DVD є розробкою звичайного CD-ROM, здатною зберігати значно більшу кількість даних.
У DVD використовується для зчитування інформації лазери з коротшою довжиною хвилі, тому рельєф, що несе інформацію, може бути зроблений значно меншим. За рахунок цього місткість 5,25” диску збільшується з 650 Мб до 4,7 Гб. Крім того, у DVD може бути два інформаційних шари, що збільшує місткість до 8,5 Гб. І нарешті, вони можуть бути двосторонніми, що доводить місткість до 17 Гб.
Згадуючи про пристрої пам’яті зі змінним носієм, неможливо не згадати про DVD-RAM, які нещодавно надійшли у продаж. Ці універсальні накопичувачі дають змогу зберігати до 5,2 Гб інформації, що на сьогодні є рекордом серед пристроїв даного класу. На жаль, DVD дорогі, крім того, швидкодія не є їх сильною стороною, але вони сумісні з попередніми форматами оптичних дисків.
У випадку з DVD-дисками ми маємо справу і з Video-DVD, і DVD-ROM, і DVD-RAM, і навіть DVD-RW. Передбачується, що DVD-R будуть використовуватися здебільшого для авторизації, але місткість 4,7 (5,2) Гб зараз недостатня для домашнього відеозапису, а необхідний розмір 10 Гб потребує використання блакитного лазера, а до цього - ще кілька років.
Світове виробництво CD та DVD збільшилося порівняно з 1997р. на 13% і досягло 7,2 млрд.шт., а в 2000р. досягне 7,75 млрд.шт.
CD-R має середньорічний приріст 15%, що досягне 3,3 млрд.шт. у 2000р.
DVDмає середньорічний приріст 18,3%, що досмягне 350 млн.шт. у 2000р.
ORB (компанія Castlevood Systems)
ORB спроектовано на основі вінчестерної технології. У пристрої використовуються магніторезистивні головки, що забезпечують велику густину запису. Картриж має місткість 2,2 Гб, під час підключення до одного з каналів IDE розпізнається системою як жорсткий диск. Працює тільки під Windows. Випускається у внутрішньому (EIDE) і зовнішньому (SCS1/ Мас і LPT) виконаннях. Пристрій продемонстрував високу швидкість – операція обміну 90-Мб файлом з жорстким диском тривала всього 12 с у кожному напрямку (пристрій Lomega Zip виконував цю роботу у значно довше – 1 хв на читання і 2,5 хв на запис). Враховуючи невисоку ціну, пристрій може сперечатися з жорсткими дисками і використовуватися для резервного копіювання, зберігання архівів тощо.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/privatni-apteki.html
|
Приватні аптеки
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/d46bf57b920dbd08b92667a4f17b4359.docx
|
files/d46bf57b920dbd08b92667a4f17b4359.docx
|
ПРИВАТНІ АПТЕКИ
Аптека завжди поєднювала комерційну діяльність з соціальними функціями. Сьогодні в Україні частіше комерційна діяльність аптеки виходить на перший план. Процес життєдіяльності кожної організації пов’язаний з процесом безперервних змін і розвитку.
Організація може існувати і реалізувати завдання. які стоять перед нею в тому випадку, якщо її зміни адекватні змінам і вимогам існуючого економічного середовища ринкових відносин. Об’єктивним показником організованого розвитку і успішної діяльності являється прибуток і рентабельність підприємства. З кожним роком на Україні відкривається все більше і більше приватних аптек.
Виділяється декілька закономірних етапів конструктивного розвитку їх, при умові, що об’єктивними показниками розвитку виступають рентабельність і прибуток.
1 етап – етап становлення (первинного накопичення капіталу). Характерною особливістю цієї стадії являється відсутність законів і традицій як в середині організації, так і в її поводженні на ринку. Фінансові показники діяльності відсутні. Фактор економічного ризику має високі показники. Результатами діяльності персоналу не фіксуються, відсутні норми контролю і оцінки діяльності підлеглих. Персонал виконує паралельні завдання. Керівник (він, як правило, і власник) особисто приймає участь в реалізації виробничих завдань і в неформальних міроприємствах організації.
Процес прийняття рішень характеризується інтуїтивністю і високою оперативністю, так як процеси внутрішньо організаційних комунікацій прискорені і існує особистий зв’язок між структурними одиницями поставник – підприємець (керівник – клієнт (споживач). Основний успіх організації полягає в командній роботі, орієнтованій на лідерських якостях керівника, а основним мотивуючим фактором являється ентузіазм.
2 етап – етап стабільної діяльності (диференціації).
Дана стадія розвитку характеризується оприділенням направленості діяльності, формуванням чіткої позиції організації на ринку. Організація потребує стандартизації всередині організаційних процесів (оприділення організаційної мети, планування, механізмів звітності, правил і норм поведінки персоналу). На цьому етапі формується корпоративна культура, яка відтворює філософію і стратегічні завдання організації.
На цій стадії відбуваються зміни у відношенні влади (офіційного статуса і особистих відносин в порівнянні з первинною стадією розвитку організації.
Внутрішньо організаційний процес прийняття рішень описується за допомогою формули:
Аргументи – статус = рішення.
Виникає об’єктивна необхідність оцінки діяльності працівників, яка пов’язана з ростом чисельності працівників організації, розширення комунікативного поля трансляції корпоративних цілей.
Виникає потреба в утворенні відділу по роботі з персоналом, в зв’язку з необхідністю розробки довгострокових програм розвитку персоналу, так як основним мотивуючим фактором успішної діяльності виступає як адекватна система оплати праці, яка сон вона на чітких критеріях оцінки діяльності, так і потреби керівництва – досягнення високого соціюючого статуса в середині організації.
На цьому етапі зростає вплив організації на персонал. Імідж організації конкурентоздатність, можливість навчання, кар’єрний розвиток – фактори, які попереджують текучість кадрів і забезпечують інформацію безпечної діяльності.
3 – етап – інтеграційний.
Основним показником розвитку організації на цій стадії являється “синдром стабільної діяльності компанії”.
Основною небезпекою цього етапі розвитку являється можливість з розширенням штату працівників, розвинутою інфраструктурою організації, формалізацію механізмів оцінки результатів праці і звітності.
Основним методом, який на даній стадії з метою зниження дії деструктивних факторів максимального росту, являється реорганізація діяльності.
Організаційна структура видозмінюється, вводяться проектні, метричні зв’язки, управління, принципи аутсорсінга. Все повинно бути чітко заплановано.
При відкритті приватної аптеки підприємець повинне отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право роздрібної реалізації медикаментів, умови і правила здійснення діяльності та контролю за їх дотриманням. Ліцензії на право здійснення роздрібної реалізації медикаментів видаються Міністерством охорони Здоров’я України і діють на всій території України.
Роздрібна реалізація медикаментів здійснюється шляхом закупівлі і продажу медикаментів у сфері роздрібної торгівлі з метою отримання прибутку і своєчасного забезпечення лікарськими препаратами населення.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/grafika-osnovni-tegi-dlya-vikoristannya-grafiki-u-tml-dokumenti.html
|
Графіка Основні теги для використання графіки у HTML документі
|
https://doc4web.ru/uploads/files/243/48c0426e626cf152f6168221c9e7c9eb.docx
|
files/48c0426e626cf152f6168221c9e7c9eb.docx
|
Лабораторна робота№7
Тема: Графіка
Мета: Опанувати технологію використання графічних зображень при оформленні HTML-документа.
Теоретичні відомості.
Графіка Web-сторінок може містити як прості зображення, так і складні. Важливим у використанні графіки е не міра її складності, а ефективність у питаннях передавання тієї інформації, яку необхідно надати користувачам.
Горизонтальні лінії
Горизонтальні лінії е простим способом поділу великих текстів або виділення частини документа.
Для розміщення горизонтальної лінії використовується тег <HR> (Horizontal Rule). Internet Explorer підтримує різні атрибути тега <HR>, які дозволяють управляти, розміром, товщиною, вирівнюванням, кольором і виглядом тіні від лінії.
Атрибути тега <HR>
WIDTH =pixels|percent Дозволяє змінити розмір лінійки, задавши його в пікселях або в процентах від ширини екрана.
ALIGH*LEFT|RIGHT|CENTER Задає вирівнювання частини лінійки (за замовчуванням 1).
SIZE=n Задає товщину лінії (за замовчуванням 1).
COLOR=RGB(a6o назва кольору) Задає колір, яким відображається лінія.
ПРИКЛАД
Файл у форматі HTML:
<HTML> <HEAD>
< TITLE >Моя перша HTML-сторінка</TITLE>
</HEAD> <BODY>
<H2 ALIGN» CENTER>УKPAЇHCbKA МИНУВЩИНА
<HR SIZE=8 WIDTH=40% COLOR=RED>
</H2><BR>
<P ALIGN= CENTER>Єтнoфaфiчний довідник</Р>
</BODY>
</HTML>
Графічні зображення
Графічні зображення, які демонструються на Web-сторінках, зберігаються в окремих файлах. Для вміщення зображення на сторінку використовують тег <IMG SRC=«URL»>, де URL - адреса файла, який містить графічні дані,
Розташування тексту, який слідує за зображенням, і те, як зображення розташоване на сторінці, контролює атрибут ALIGN. За замовчуванням текст з'являється внизу зображення.
Internet Explorer дозволяє використовувати властивості тега IMG, які надають можливість задавати значення висоти і ширини зображення за допомогою атрибутів HIGHT і WIDTH. Висота і ширина вимірюються в пікселях.
Атрибути тега <IMG SRC=«URL»>
WIDTH =px Встановлює ширину зображення (у пікселях).
HIGНТ = рх Встановлює висоту зображення (у пікселях).
ALIGN=TOP|MIDDLE|BOTTOM| LEFT|RIGHT Контролює розташування тексту.
Значення атрибуту ALIGN
ТОР Вирівнює текст по верху зображення.
MIDDLE Вирівнює базову лінію тексту по центру зображення.
BOTTOM Вирівнює базову лінію по низу зображення.
LEFT Розташовує зображення ліворуч, дозволяючи тексту обтікати зображення праворуч
RIGHT Розташовує зображення праворуч, дозволяючи тексту обтікати зображення ліворуч.
Ефективним для розміщення зображень е застосування атрибутів тега <BR>. Використання тега <BR> в його основному варіанті у тексті, який обтікає зображення, просто розбиває рядок без переривання ефекту обтікання. Щоб перервати рядок і очистити поле праворуч або ліворуч від зображення, застосовують атрибут CLEAR.
Атрибут CLEAR тега <BR> використовується для того, щоб зупинити у зазначеній точці обтікання текстом об'єкта, а потім продовжити текст у порожній зоні за об'єктом. Текст, який продовжується за об'єктом, вирівнюється у відповідності із значеннями LEFT, RIGHT або ALL атрибуту CLEAR:
<BR CLEAR=LEFT> - перериває рядок і очищає ліве поле (текст буде продовжений, починаючи з найближчого порожнього лівого поля);
<BR CLEAR=RIGHT> - перериває рядок і очищає праве поле (текст буде продовжений, починаючи з найближчого порожнього правого поля);
<BR CLEAR=ALL> перериває рядок і очищає обидва поля (текст буде продовжений, як тільки ліве і праве поля виявляться порожніми).
Наприклад, якщо зображення вирівняне ліворуч, а текст обтікає його праворуч, тоді необхідно очистити ліве поле, щоб якийсь інший елемент, який слідує за текстом, не виявився розміщеним праворуч від зображення.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/mirne-osvoennya-kosmosu-.html
|
Мирне освоєння космосу 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/235/d6d0ec03ac1fe811960817b04d074fb0.docx
|
files/d6d0ec03ac1fe811960817b04d074fb0.docx
|
<p><font face="Verdana" size="2">
<b>Назва реферату</b>: Мирне освоєння космосу<br>
<b>Розділ</b>: Астрономія, авіація, космонавтика<br>
<p align="center"><b><big>Мирне освоєння космосу</big></b></p>
<p><p>Мирне освоєння космосу — також надзвичайно важлива проблема.</p> <p>Зоряне небо — невелика частина безмежного космосу. Земляни всіх поколінь завжди дивилися на нього з неабиякою цікавістю і тривогою. А що там далі? Чи десь ще є істоти, схожі на нас? Чого чекати від космосу — добра чи зла? Лише в 60-х роках XX ст. людина вперше подолала земне тяжіння і зробила перші кроки в космосі. Що ж таке космос? Це той нескінченний простір, що оточує нашу Землю.</p> <p>Космос — глобальне середовище, що є спільним для всього людства. Тому його мирне освоєння вважається глобальною проблемою. Сьогодні вже сформувалися два напрями використання космосу для потреб людини: космічне виробництво і космічне землезнавство.</p> <p>Космічне виробництво — це створення нових видів матеріалів, джерел енергії, двигунів для космічних досліджень, космічних технологій для одержання нових сплавів, оптичного скла, напівпровідникових матеріалів, медичних препаратів, вирощування кристалів, проведення зварювальних, монтажних робіт.</p> <p>Космічне землезнавство — це вивчення з космосу планети Земля і всіх її сфер. Основна мета космічного землезнавства — пізнання закономірностей космічної оболонки, вивчення природних ресурсів для їх оптимального використання охорона навколишнього середовища, забезпечення прогнозів погоди та дослідження інших явищ. Космічне землезнавство розвивається з початку 60-х років після запуску перших радянських та американських штучних супутників Землі, а потім і космічних кораблів. Перші космічні знімки було зроблено в 1961 р. Германом Титовим. Одночасно розпочалося візуальне спостереження земної поверхні екіпажами космічних кораблів. Особливе значення для космічного землезнавства мають специфічні особливості космічної зйомки. Зазвичай зйомка здійснюється з висоти 250 — 500 км і смута огляду перевищує 1 тис. км. За 5 хвилин з орбітальної станції можна зняти на плівку територію площею близько 1 млн. км 2, це під силу роботі літака за дворічний період. Хіба не дивно, що космонавти в ілюмінатор бачать усю Європу: від Піренеїв до Англії, зліва — Балтійське море, а справа — Чорне. Видно весь Дніпро — від витоку до гирла. «Озирнувся назад — Європа уже зникла за горизонтом, і ось під тобою вже Камчатка, Сахалін, Курили. Пролітаю над Америкою: в один ілюмінатор видно її берег, що омивається Атлантичним океаном, а з другого — Тихий» (з книжки Г. Берегового «Космос — землянам»).</p> <p>Світова практика вже має численні приклади використання космосу. Найяскравіше це проявляється у прогнозах погоди і розширенні можливостей телебачення та зв'язку. Лише три супутники, розміщені відповідним чином, дають змогу кожному жителеві Землі в будь-який час з'єднатися з якою завгодно точкою на будь-якому континенті незалежно від часового поясу. Це свідчить, що сам процес освоєння космосу сприяє посиленню глобалізації в сучасному світі. Отже, космічні держави мають набагато кращі умови для свого розвитку, зокрема для створення нових енергетичних систем на базі космічних сонячних електростанцій (КСЕС). Такі станції доцільно розміщувати на екваторіальній орбіті, де кутова швидкість оберту космічного об'єкта дорівнює кутовій швидкості оберту Землі, що дає змогу зафіксувати об'єкт над певною точкою екватора і спостерігати за ним як за нерухомим. Висота розміщення КСЕС повинна становити 36 тис. км, оскільки ефективність генерації сонячної енергії на цій висоті в десять разів більша, ніж на поверхні Землі. Передавання енергії на Землю з такої станції можливе у надвисокочастотному діапазоні за допомогою лазерів. Для цього знадобляться сонячні панелі площею 50 км 2 і вагою майже 50 тис. тонн. Для доставки такої станції на відповідну орбіту потрібні ракетоносії надзвичайно великої потужності. Проте можливості космічної геліоенергетики практично невичерпні, до того ж вона абсолютно екологічно чиста.</p> <p>Країни, територія яких простягається за полярне коло, стикаються з багатьма економічними і соціальними проблемами в період полярної ночі. Важко жити і працювати в умовах штучного освітлення навіть удень. Розроблено проект, реалізація якого дасть змогу спрямувати з космосу на територію, де панує ніч, сонячне освітлення. Для цього на космічному кораблі потрібно «підвісити» кілька гігантських дзеркал, які «ловитимуть» сонячне світло і спрямовуватимуть його на певну територію.</p> <p>У процесі освоєння космічного простору людина так чи інакше його забруднює. Ще в середині 80-х років на земних орбітах кружляли десятки тисяч штучних об'єктів, що, за словами французького фахівця, перетворили найближчий космос у «космічний смітник». Крім того, космос, як спільна власність, завжди повинен лишатися мирним, відкритим для його використання в інтересах усіх людей. Ось чому слід дбати про те, щоб земні конфлікти ніколи не переносилися в космос і ніколи не було різного роду «зоряних війн», які так часто показують на екранах телевізорів.</p></p>
</font>
____________
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-na-temu-modal-verbs.html
|
Тест на тему "Modal verbs"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/fddd6ffbf5dcb53b84426ea321d806bb.docx
|
files/fddd6ffbf5dcb53b84426ea321d806bb.docx
|
Test
Modal verbs
1variant
Упр. 1. Переведите на русский язык.
Mike can run very fast.
They can understand French.
Kate can speak English well.
My brother can come and help you in the garden.
Can you speak Spanish?
Can your brother help me with mathematics?
May I invite Nick to our house?
You may go now.
If you have done your homework, you may go for a walk.
Don’t go to the wood alone: you may lose your way.
It stopped raining, and mother told us that we might go out.
May children play with scissors?
Упр. 2. Вставьте модальные глаголы may, must или need.
... we hand in our compositions tomorrow? — No, you ... not, you ... hand them in after Sunday.
... John really do this today? — No, he ... not, he ... do it tomorrow if he likes.
You ... not let this cup fall: it ... break.
... I help you with your coat on?
Упр. 3. Вставьте модальные глаголы can, may, must или need.Переведите.
I ... not go out today: it is too cold.
... I take your pen? — Yes, please.
We ... not carry the bookcase upstairs: it is too heavy.
We ... not carry the bookcase upstairs ourselves: the workers will come and do it.
When ... you come to see us? — I ... come only on Sunday.
Shall I write a letter to him? — No, you ... not, it is not necessary.
Test
Modal verbs
2 variant
Упр. 1. Переведите на русский язык.
May I go to the post-office with Mike?
May I take Pete’s bag?
Don’t give the vase to the child: he may break it.
May we take notes with a pencil?
You may not cross the street when the light is red.
May I shut the door?
His little sister can walk already.
The children cannot carry this box: it is too heavy.
My friend cannot come in time.
This old woman cannot sleep at night.
His sister can cook very well.
I can sing, but I cannot dance.
Упр. 2. Вставьте модальные глаголы may, must или need.
... I take this book for a little while? — I am sorry, but I ... return it to the library at once.
Alee ... practise this sound specially, but the other pupils ... not: they all pronounce it properly.
They ... come at any time they like between ten and twelve in the morning, but they ... not come if they don’t want to.
... I go there right now? — Yes, you ....
Упр. 3. Вставьте модальные глаголы can, may, must или need. Переведите.
... you cut something without a knife?
Peter ... return the book to the library. We all want to read it.
Why ... not you understand it? It is so easy.
... we do the exercise at once? — Yes, you ... do it at once.
... you pronounce this sound?
You ... not have bought this meat: we have everything for dinner.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/prikladi-skladannya-rivnyannya-linii-na-ploschini-za-danimi-ii-g.html
|
Приклади складання рівняння лінії на площині за даними її геометричними властивостями Пряма на
|
https://doc4web.ru/uploads/files/220/779276e4ef1f86fd1f244fc78600e739.docx
|
files/779276e4ef1f86fd1f244fc78600e739.docx
|
Пошукова робота
на тему:
Приклади складання рівняння лінії на площині за даними її геометричними властивостями. Пряма на площині. Площина. Пряма в просторі. Пряма і площина.
План
Приклади складання рівняння лінії на площині за даними її геометричними властивостями.
Рівняння прямої на площині.
Площина.
Пряма в просторі.
Кут між прямими, умови паралельності та перпендикулярності. Кут між площинами, умови паралельності та перпендикулярності.
Віддаль від точки до прямої на площині та від точки до площини.
Пряма та площина.
Пряма на площині
1. Рівняння прямої на площині
Рівняння першого степеня, що зв’язує координати точки на площині, - це рівняння
(3.3)
при умові
В декартовій системі координат на площині кожна пряма лінія може бути задана лінійним рівнянням і, навпаки, кожне лінійне рівняння (3.3) визначає пряму лінію .
Рівняння (3.3) називається загальним рівнянням прямої на площині.
Нехай точка лежить на прямій (). Це значить, що її координати задовольняють рівняння (3.7)
Вираховуючи із рівняння (3.7) дану рівність, одержимо рівняння прямої, що проходить через задану точку
(3.4)
Якщо довільна точка на прямій, то вектор повністю лежить на прямій а ліва частина рівності (3.8) виражає скалярний добуток векторів і Оскільки скалярний добуток цих векторів дорівнює нулю, то вони є перпендикулярні , а це значить, що вектор перпендикулярний прямій . Вектор, який перпендикулярний до прямої називається нормальним вектором прямої. Вектор який паралельний прямій, називається направляючим вектором прямої. Очевидно, що і, наприклад,
Нехай задана пряма Позначимо через радіус-вектор її початкової точки . Розглянемо тепер деяку точку , радіус-вектор якої позначимо через (рис.3.7). Вектор , початок якого лежить на прямій, паралельний прямій тоді і тільки тоді, коли його кінець ( точка ) також лежить на прямій. В цьому
Рис.3.7
випадку для точки знайдеться таке число (параметр), що
(3.5)
Рівняння (3.5) називається векторно-параметричим рівнянням прямої.
Нехай в загальному вигляді направляючий вектор має координати Записавши рівняння (3.5) в координатній формі, одержимо параметричні рівняння прямої на площині
(3.6)
Виключаючи із рівнянь (3.6) параметр одержимо канонічне рівняння прямої (3.7)
Із рівняння (3.17) одержимо
Позначимо . Тоді одержимо рівняння прямої, що проходить через задану точкув заданому напрямку
(3.8)
Очевидно, що де кут, що утворює пряма (вектор ) з
додатнім напрямом осі Величину називають кутовим коефіцієнтом прямої
Позначивши через із рівняння (3.8) одержимо рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом
(3.9)
Нехай дві точки і лежать на прямій Тоді за напрямний вектор можна взяти вектор, що з’єднує ці дві точки Підставивши в рівняння (3.7)
Замість і координати вектора одержимо рівняння прямої, що проходить через дві заданих точки
(3.10)
Нехай задані точки перетину прямої з осями координат і Використавши рівняння (3.10), одержимо
або
(3.11)
Рівняння (3.11) називається рівнянням прямої у відрізках.
Пучком прямих на площині називається сукупність прямих, що проходять через фіксовану точку – пучка. Будемо вважати, що дві прямі і перетинаються
() в точці Рівняння
(3.12)
де називається рівнянням пучка прямих на площині.
2. Кут між прямими. Умови паралельності та перпендикулярності двох прямих
Нехай дві прямі і задані рівняннями
і . Позначимо через
і кути, які утворюють прямі і з додатнім напрямком осі (рис.3.8), а це кут між цими прямими.
Рис.3.8
Тоді а Оскільки, то
або (3.13)
Якщо прямі і паралельні, то їх кутові коефіцієнти рівні
Якщо прямі перпендикулярні, то , а тому
Можна обчислювати кут між двома прямими як кут між їх нормальними векторами і
(3.14)
3. Віддаль від точки до прямої
Нехай пряма задана рівнянням і точка
радіус-вектор якої Точка радіус-вектор якої направляючий вектор прямої Тоді
віддаль від точки до прямої можна розглядати як висоту паралелограма, побудованого на векторах і (рис.3.9).
Рис.3.9
Знайдемо площу паралелограма
= Але точка тому
Тоді одержимо:
(3.15)
Рівняння
(3.16)
називається нормальним рівнянням прямої на площині.
Приклад 1. Дві сторони паралелограма задані рівняннями і Діагоналі його перетинаються в початку координат. Написати рівняння двох інших сторін паралелограма та його діагоналей.
Р о з в ‘ я з о к. Знайдемо координати точки перетину сторін паралелограма
Нехай це точка (рис.3.). Точка точка перетину діагоналей (середина діагоналі ). Тоді і Очевидно також, що рівняння
сторони а рівняння сторони Оскільки паралельна то рівняння сторони шукаємо у вигляді
знаходимо із умови, що точка
і рівняння сторони
Аналогічно знайдемо рівняння сторони і
рівняння сторони Координати вершини шукаємо із системи рівнянь Аналогічно знаходимо координати вершини
Рівняння діагоналі
Рис.3.10
Рівняння діагоналі
Приклад 2. Написати рівняння прямої, що паралельна двом прямим і та проходить посередині між ними, якщо:
Р о з в ‘ я з о к. Оскільки то паралельні прямі і розташовані по одну сторону від початку координат, а тому і шукана пряма теж буде розташована по ту ж сторону від початку координат і
Рівняння прямої
Площина
3. Рівняння площини
Алгебраїчне рівняння першого степеня, що зв’язує координати точки в просторі має вигляд
(3.17)
при умові
В декартовій системі координат в просторі кожна площина може бути задана лінійним рівнянням (3.17) і, навпаки, кожне лінійне рівняння (3.17) в декартовій системі координат в просторі задає площину . Отже, площина – це алгебраїчна поверхня першого порядку.
Рівняння (3.17) називається загальним рівнянням площини.
Розглянемо точку, що лежить в площині
Тоді
Вираховуючи із рівняння (3.17) дану рівність, одержимо рівняння площини, що проходить через задану точку
. (3.18)
Якщо довільна точка на площині, то вектор повністю лежить в площині а ліва частина рівності (3.18) виражає скалярний добуток векторів і Оскільки скалярний добуток цих векторів дорівнює нулю, то вони є перпендикулярні , а це значить, що вектор перпендикулярний до площини(рис.3.11). Вектор, який перпендикулярний до площини називається нормальним вектором площини.
Розглянемо три точки, що лежать в площині (і не лежать на одній прямій)
Рис.3.11 Рис.3.12
Очевидно, що вектори ,
також будуть лежати в площині Тоді довільна точка буде належати цій площині, коли вектор буде лежати в площині Отже, вектори компланарні (рис.3.12). Якщо три вектори компланарні, то їх змішаний добуток дорівнює нулю ().
Записавши змішаний добуток трьох векторів в координатній формі, одержимо
(3.19)
Рівняння (3.19) називається рівнянням площини, що проходить через три заданих точки.
Нехай задані точки перетину площини з осями координат Тоді одержимо із рівняння (3.19)
або
. (3.20)
Рівняння (3.20) називається рівнянням площини у відрізках.
Зв’язкою площин називається сукупність площин, що проходять через фіксовану точку – центр зв’язки. Нехай площини з рівняннями перетинаються в єдиній точці Рівняння зв’язки площин
з центром в точці при умові, що
Пучком площин називається сукупність площин, що проходять через фіксовану пряму – вісь пучка. Рівняння пучка площин має вигляд
при умові де в дужках стоять ліві частини рівняння двох площин пучка.
Нехай ми маємо три площини, задані рівняннями
Щоб знайти їх спільні точки, треба розв’язати систему заданих трьох рівнянь, що описують ці площини. Якщо система має єдиний розв’язок, то площини мають спільну точку (перетинаються в одній точці).
Якщо розв’язки не існують, то спільних точок немає. У випадку безлічі спільних точок можливі два випадки: або всі три
площини перетинаються по спільній прямій (пучок трьох площин), або всі три площини співпадають. Другий випадок можливий лише тоді, коли всі три рівняння зводяться до одного (пропорційність всіх чотирьох коефіцієнтів).
3.4.2 . Кут між двома площинами
Умови паралельності і перпендикулярності двох площин
Розглянемо дві площини (рис.3.13). Очевидно, що величина двогранного кута між двома
площинами дорівнюватиме відповідному куту між їх нормальними
векторами і .
Тому кут . Кут між двома векторами і
визначається за формулою , тобто
(3.21)
Очевидно, що коли площини паралельні, то ||, а якщо перпендикулярні, то . Отже, умови паралельності двох площин визначаються так:
, (3.22)
а перпендикулярності -
(3.23)
Рис.3.13
3.4.3. Віддаль від точки до площини
Якщо радіус-вектор точки площини , радіус-вектор точки а її нормальний вектор. то рівняння (3.18) можна записати у векторній формі
Якщо і направляючі вектори площини (вектори, які паралельні площині або лежать в площині), то вектор а тому може бути прийнятий за нормальний вектор площини
Тоді рівняння площини можна записати у вигляді
(3.24)
Нехай задана точка радіус-вектор якої позначимо через Віддаль від точки до площини краще всього визначити як висоту паралелепіпеда, побудованого на векторах , поділивши об’єм паралелепіпеда на площу основи (рис.3.14). Ми одержимо
Але для кожного нормального вектора площини можна вибрати направляючі вектори і такими, щоби Тому ми маємо
Рис.3.14 або в координатній формі
В силу того, що точка маємо
звідки Тоді одержимо формулу для обчислення віддалі від точки до площини заданої рівнянням
(3.25)
Приклад 1. Задані чотири точки і .
а) Перевірити чи лежать чотири точки в одній площині;
Написати рівняння:
б) площини що проходить через три точки
в) площини , що проходить через точку і паралельна площині
г) площини , що проходить через точки і перпендикулярна
площині
д) площини що проходить через точки
Обчислити:
е) кут між площинами і
є) віддаль між площинами і
Р о з в ‘ я з о к.
а) Знайдемо вектори Точки лежатимуть в одній площині тоді, коли вектори компланарні (змішаний добуток трьох векторів дорівнює нулю) :
Отже вектори некомпланарні, а значить, точки не лежать в одній площині.
б) Запишемо рівняння площини , що проходить через три заданих точки:
в) Рівняння площини , що проходить через точку
Оскільки і паралельні, то
г) Рівняння площини шукаємо у вигляді (рівняння площини, що проходить через точку ) . Коефіцієнти знаходимо із умов: тоді
і після ділення рівняння на
одержимо
д) Рівняння площини , що проходить через точки
е) Кут між площинами і визначається як кут між їх нормальними векторами і
або
є) Віддаль між двома паралельними площинами і знаходимо як віддаль від довільної точки, що лежить в площині наприклад до площини
Приклад 2. Записати рівняння площини, що проходить через точку і вісь
Р о з в ‘ я з о к. Рівняння площини шукаємо у вигляді Оскільки площина проходить через вісь то точки , лежать в даній площині; значить, і рівняння шуканої площини має такий вигляд (після ділення на )
3.5. Пряма в просторі
3.5.1. Рівняння прямої в просторі
Пряма в просторі задана, якщо відома деяка точка що лежить на цій прямій, і вектор , який паралельний цій прямій. Такий вектор називається направляючим вектором прямої. Тоді довільна точка буде лежати на цій прямій тоді і тільки тоді, коли вектори і будуть колінеарні, тобто Оскільки координати цих векторів то останню рівність в координатній формі можна записати так:
(3.26)
Рівняння (3.26) називаються параметричними рівняннями прямої в просторі (параметр).
Виключаючи із рівнянь (3.27) параметр одержимо канонічне рівняння прямої в просторі
(3.27)
Нехай дві точки і лежать на прямій . Тоді за направляючий вектор можна взяти вектор Підставляючи в рівняння (3.27)
замість і відповідні координати вектора , одержимо рівняння прямої, що проходить через дві задані точки
(3.28)
Пряма в просторі може задаватися як лінія перетину двох площин
і .
Оскільки довільна точка що лежить на прямій, буде лежати і в цих площинах, то її координати будуть задовольняти обидва рівняння цих площин, тобто систему рівнянь. Отже рівняння такої прямої можна записати у вигляді системи рівнянь
(3.29)
Рівняння (3.29) називається загальним рівнянням прямої в просторі. Очевидно, що рівняння (3.29) задають рівняння прямої, коли площини і непаралельні. Координати нормальних векторів площин і такі: Тоді , оскільки , то пряма буде перпендикулярна обом нормальним векторам і Тоді в якості направляючого вектора можна взяти вектор
3.5.2. Кут між двома прямими в просторі.
Умови паралельності та перпендикулярності
Кут між двома прямими і , заданих рівняннями
,
визначається як кут між їх направляючими векторами та Тому
(3.30)
Якщо прямі і паралельні, то їх направляючі вектори і будуть колінеарні. Тоді одержимо умову паралельності двох прямих
(3.31)
Якщо прямі і перпендикулярні, то , і ми маємо умову перпендикулярності двох прямих
(3.32)
3.5.3. Кут між прямою і площиною.
Умови паралельності та перпендикулярності прямої і площини
Кут між прямою та площиною визначається кутом між цією прямою та її
проекцією на площину (рис.3.15). Нехай пряма задана канонічним рівнянням
а площина - загальним рівнянням
.
Направляючий вектор прямої має координати , а нормальний вектор площини Очевидно, що кут між прямою і площиною дорівнює де це кут між
Рис. 3.15 векторами і Тоді і
Отже, кут між прямою і площиною визначається за формулою
(3.33)
Пряма паралельна площині якщо вектори і перпендикулярні. Тому умова паралельності прямої і площини має вигляд
(3.34)
Пряма перпендикулярна площині якщо вектори і колінеарні, і умова перпендикулярності прямої і площини запишеться так
(3.35)
Приклад 1. Обчислити віддаль між двома паралельними прямими
і .
Р о з в ‘ я з о к. Візьмемо на прямій точку і знайдемо основу перпендикуляра , опущеного із точки на пряму Для цього проведемо через точку площину, перпендикулярну прямій Рівняння площини має вигляд Точка - це точка перетину даної площини з прямою Знайдемо координати точки , розв’язавши систему рівнянь
Дану систему рівнянь найкраще розв’язувати, записавши рівняння прямої в параметричній формі
Тому Отже, Віддаль між двома прямими і дорівнює довжині відрізка , тобто
Приклад 2. Знайти проекцію точки на площину
Р о з в ‘ я з о к. Запишемо рівняння прямої, що проходить через точку перпендикулярно до заданої площини , і знайдемо точку їх перетину Запишемо рівняння прямої в параметричній формі і розв’яжемо систему рівнянь
Отже, проекція точки на задану площину має координати
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/priroda-politiki-vzaemodiya-z-inshimi-sferami-zhittya-ta-polit-z.html
|
Природа політики взаємодія з іншими сферами життя та політ життя суспільства
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/d15304c5117c9bba4f82caf396d346a2.docx
|
files/d15304c5117c9bba4f82caf396d346a2.docx
|
Реферат на тему:
ПРИРОДА ПОЛІТИКИ,
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ СФЕРАМИ ЖИТТЯ
ТА ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА
План
Походження та природа політики.
Взаємодія політики з іншими сферами суспільного життя.
Політичне життя суспільства та його особливості в Україні.
Походження і природа політики.
Сучасна людина постійно відчуває на собі вплив політики. Вона наповнює усе наше життя. Іноді навіть виникає відчуття, що політика існувала завжди, але це не так.
На ранніх стадіях розвитку людського суспільства, коли люди були з’єднані кровно-родинними зв’язками, необхідності у політиці не було. Це не означає, що усередині родів та племен не існувало владних відносин: вибиралися старійшини, мались ради старійшин, але їх діяльність не можна відносити до політичної практики. Політика з’явилась тоді, коли племена об’єдналися у більш великі спільності - народності.
Усередині них виділялися групи людей за майновими ознаками та виникала необхідність улаштовувати конфлікти із-за матеріальних ресурсів.
Спочатку політичні функції були з’єднані з військовими, і люди, що займалися тільки військовими справами. Здійснювали і владу у суспільстві.
Згодом сформувався особливий шар людей, що здійснювали владу та управління - чиновництво, або бюрократія.
Політика виникає тоді, коли з’являється специфічний вид, заснований на праві застосовувати насильство однієї групи людей відносно іншої групи за допомогою держави.
Така влада одержала назву державної.
Державна влада давала певні переваги тим, хто її мав. Люди стали боротися за неї і виникла система політичних відносин та політики.
Що ж таке політика?
Існує багато визначень політики та багато підходів до її вивчення.
Сам термін «політика» виник ще у Давній Греції та спочатку означав різні форми державного правління. Одним з перших творів Аристотеля «La Politika» так і перекладався як «те, що має відношення до держави».
За визначенням М.Вебера, політика - це сфера діяльності, яка «має дуже широкий зміст та охоплює усі види діяльності з самодіяльного керування».
Визначаючи специфіку політики, вчені виділяють три основні домінанти:
1. Влада. Під політикою розуміється діяльність та відносини по здійсненню влади у суспільстві.
2. Визначення соціального змісту, виправданості існування політики має два напрямки :
об’єднання людей для досягнення загального блага;
забезпечення панування одних над іншими, що висловлюється у боротьбі.
3. Висловлення політики у нормотворчості, у діяльності по укріпленню або зміні відносин, досягненні домовленості.
Отже, політична сфера життя суспільства виникає у зв’язку з реалізацією таких інтересів груп, що торкаються суспільного положення інших соціальних та національних спільностей і тому потребують втручання державних або інших інститутів привселюдної влади.
Отже, політику можна визначити як область цілеспрямованих відносин між групами з приводу використання інститутів привселюдної влади та реалізації їх потреб та запитів.
Політика має визначену структуру:
1. Політичні відносини.
Це різноманітні взаємодії еліти та електорату, лідерів та груп підтримки, соціальних та національних спільностей, груп інтересів та політичних інститутів.
Політична свідомість.
З точки зору політичної свідомості політика - це безперервне втілення політичних поглядів та ідеалів, цілей та програм, норм та установок у поведінці людей.
3. Сукупність органів законодавчої, виконавчої та судової влади, партійні та суспільно-політичні інститути, групи тиску та ін.
Наявність та взаємодія цих елементів надають політиці цілісності та дозволяють їй виконувати певні функції. Функції політики схематично зображені на рис. 1.
Функції політики
Політика
Діяльностний аспект
Організаційний аспект
Форми:
Політична система суспільства
активна
пасивна
------------------------
економічна
соціальна
адміністративна
------------------------
Види:
внутрішня
зовнішня
міжнародна
Функції
Загальні:
соціалізація
комунікація
Процесуальні:
висловлення інтересів
інтеграція інтересів
вироблення політики (прийняття та виконання рішень)
Рис. 1. Функції політики
Під функціонуванням політики розуміють сукупність процесів, що висловлюють призначення політики у суспільстві.
Тепер розглянемо головну домінанту політики - владу.
Більшість політологічних шкіл розуміє під владою здібність окремої людини або групи людей стверджувати у сфері соціальних відносин, не дивлячись на опір, власну волю.
У цьому загальному змісті носіями влади є батьки у родині, директори на підприємствах, офіцери в армії, партійні лідери у партії, голови урядів та таке інше.
Це загальносоціологічне визначення влади, у якому влада розуміється як уміння, здібність реалізувати функцію управління.
На відміну від соціологічної теорії політологія виділяє з влади саме політичну владу.
А для політичної влади мають значення не стільки інтереси приватних осіб або груп, скільки загальні інтереси усіх громадян суспільства.
Політичність влади означає, що панування, насильство як специфічні засоби влади монополізовані та зосереджені у спеціально створених суспільством інститутах, органах та установах, які у сукупності складають державу.
Основні ознаки політичної влади:
суверенність;
відображення загальних інтересів;
застосування примушення та насильства;
легітимність;
привселюдність;
джерело (у давній - род, у марксистів - клас, у демократії - народ).
Види влади.
Економічна влада - це контроль над економічними ресурсами, власність на різного роду матеріальні цінності.
Соціальна влада - передбачає розподіл положення у соціальній структурі.
Духовно-інформаційна влада - це влада над людьми, що здійснюється за допомогою наукових знань та інформації.
Примусова влада - спирається на силові ресурси та означає контроль за людьми за допомогою застосування фізичної сили.
В залежності від суб’єктів влади вона може розподіляться на державну, партійну, профспілкову, армійську, сімейну.
Влада складається з кількох компонентів:
суб’єкт;
об’єкт;
ресурси;
процес.
Влада ніколи не є властивістю або відносиною лише однієї дійової особи. Влада - завжди двостороннє, асиметричне, з перевагою волі властителя взаємодія її суб’єкта та об’єкта. Найважливішою соціальною причиною підлеглості одних людей іншим є нерівний розподіл ресурсів влади.
Ресурси влади поряд із суб’єктом та об’єктом виступають однією із засад влади. Вони можуть бути різноманітними та поділяються на:
утилітарні (матеріальні та соціальні блага, за допомогою яких влада «купує» не тільки окремих політиків, а й цілі шари населення);
примусові (заходи адміністративного покарання);
нормативні (засоби впливу на внутрішній світ, ціннісні орієнтації та норми поведінки людини);
Крім того, за сферами життєдіяльності ресурси влади розподіляються на:
економічні (матеріальні цінності. Необхідні для суспільного виробництва та споживання);
соціальні (здатність підвищення соціального статусу або рангу, місця у соціальній стратифікації);
культурно-інформаційні (знання та інформація);
силові (зброя та апарат фізичного примушення);
Політичне панування та політична легітимність
Панування - це форма суспільної організації влади.
Панування політичне означає організаційне оформлення та закріплення розподілу управлінської праці та пов’язаних з нею соціальних привілей - з одного боку, та виконавчої діяльності - з іншого.
Панування може по різному оцінюватися громадянами.
Позитивна оцінка, прийняття населенням влади, означає її легітимність.
М.Вебер виділяв три типи легітимності влади:
1. Традиційна легітимність.
Знаходиться завдяки звичаям, звичці скорятися владі, вірі у нерухомість та святість традиційних порядків. Традиційна легітимність відрізняється міцністю. М.Вебер вважав, що для стабільної демократії корисно зберігати монархію.
2. Харизматична легітимність.
Заснована на вірі у виключні якості (божий дар) керівника.
3. Легальна легітимність (раціонально-правова).
Джерело - раціонально зрозумілий інтерес, який спонукає людей підкорятися рішенням уряду, зформованого на засаді демократичних процедур.
2. Взаємодія політики з іншими сферами суспільного життя.
Політика та економіка.
Взаємодія та взаємовплив економіки та політики мають двосторонній характер
З однієї сторони, вважається, що слаборозвинута економіка передбачає централізацію влади, посилює авторитарні тенденції. У той же час підвищення добробуту населення сприяє плюралістичній демократії.
У політики, в свою чергу, є регулюючі здібності у відношенні до економіки, але тільки тоді, коли яка-небудь господарча проблема набуває значного соціального характеру та починає зачіпати інтереси усього суспільства. Характер такого впливу може бути позитивним, негативним та нейтральним.
Але треба пам’ятати, що політика та економіка зв’язані не безпосередньо, а через суспільні відносини.
Політика та право.
Правова сфера закріплює у діючому законодавстві основні принципи політичного панування тих або інших сил.
Право є тією системою вимог до спільного існування людей, яка визначена самою природою суспільства і без якої неможливе її існування.
Право визначає межі та можливості як опозиції, так і правлячих структур.
У конкретних політичних системах відносини між політикою та правом достатньо протилежні та неоднозначні.
В усіх суспільствах (тоталітарних, авторитарних, демократичних) політична діяльність ставиться вище закону, а закон завжди відповідає праву.
Політика та мораль.
Проблема співвідношення політики та моралі займає розум мислителів на протязі багатьох сторіч. В цілому в історії політичної думки склалося три основні підходи до вирішення цієї проблеми.
Деякі теоретики (Макіавеллі, Моска, Міхельс, Бентлі) заперечують яку-небудь серйозну роль моралі у політиці.
Інші (Платон, Аристотель, Фромм, Хаксли), навпаки, практично розцінюють політичні підходи у морально-етичних оцінках.
Треті (Ганді, Швейцер, Епштейн) наполягають на ушляхетнюванні політики мораллю.
Однак, практичний досвід показує. Що у політиці, як і у інших сферах суспільного життя, процес формування та реалізації інтересів зв’язаний з моральним вибором людини, її уявленнями про справедливість своїх домагань влади, межах свободи та рівності.
Політика поєднує у собі дві системи координат: користі та моральності. І якщо політична свідомість примушує людину оцінювати події та вчинки з точки зору користі або шкоди, то мораль переміщує ці ж питання у плоскість взаємовідносин добра та зла.
3. Політичне життя суспільства та його особливості в Україні.
Політичне життя - це сукупність усіх політичних явищ, що функціонують у суспільстві.
Вона включає:
соціальні суб’єкти, їх відносини та діяльність
політичні інститути;
політичні норми та принципи;
політичну свідомість та культуру;
політичну владу.
Політичне життя суспільства характеризується суперечливою єдністю стабільності та динамізму.
Стабілізуючим фактором тут є політичні відносини, а політична діяльність спрямована на їх перетворення.
Розглядаючи особливості політичного життя у сучасній Україні можна виділити декілька її особливостей:
Україна знаходиться у перехідному стані від тоталітарної до демократичної системи. Вона - посттоталітарне суспільство.
В Україні немає єдності нації. Суспільство розколоте з таких питань як незалежність, демократія, ринок, приватна власність, форми державного управління, мова та інше.
Переважна більшість українських політиків. Які представляють більше 30 партій, формально проголошують свою належність до демократії. Але, нажаль, вони не володіють відповідними засадами культури компромісів, умінням зв’язувати інтереси усіх політичних сил та соціальних груп, що стоять за ними.
Немає єдиної стратегії оновлення суспільства. Недостатній рівень політичних знань.
Є спроби штучного прискорення прогресу українського суспільства.
Важка соціально-економічна ситуація відбивається у світогляді людей. Але, у свою чергу, призводить до краху ідеалів, цілей, віри тощо.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-na-temu-matc-te-ords-and-te-description.html
|
Тест на тему "Match the words and the description"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/86/22c79e7ae1a6ee1289026c68d3449e2e.docx
|
files/22c79e7ae1a6ee1289026c68d3449e2e.docx
|
Test
1 Match the words and the description
a planet a galaxy the Solar System a spaceship space
the universe the Milky Way
__________________ is a large round object that goes round a star
____________________ is the star group to which our system belongs
________________is the Sun together with the planets going round it
_______________ is all space and everything that exists in it
________________ is a huge group of stars and planets
2 Put in the where necessary
1 ____ Earth goes round _____ Sun
2 In his novel the writer described space station on ___ Moon.
3 4 Jane opened her eyes and saw _____ sky
4 The astronaut went out in _____ space
3Translate from Russian into English
1 космос_____________
2 Солнечная система______________________
3 Млечный путь __________________________
4 звезда________________
5 космическое путешествие__________________________
6 Луна_________________________
7 Земля_________________
Осень. Тепло, но ветрено. 19о С. Пора идти домой.
4 Write your own intergalactic Address
Yor street______________________________________
Your Town / village______________________________
Your country___________________________________
Your continent_________________________________
Your planet____________________________________
Your star______________________________________
Your space system______________________________
Test
1 Match the words and the description
a planet a galaxy the Solar System a spaceship space
the universe the Milky Way
a)________________is the Sun together with the planets going round it
b)________________ is a rocket that can travel in space.
c)________________ is a huge group of stars and planets
d)________________ is a place far above the Earth where there is no air
e)____________________ is the star group to which our system belongs
2 Put in the where necessary
1 ____ Earth goes round _____ Sun
2 ____ universe is all space and everything that exists in it
3 Jane opened her eyes and saw _____ sky
4 The astronaut went out in _____ space
3Translate from Russian into English
1 космос_____________
2 Солнечная система______________________
3 Млечный путь __________________________
4 звезда________________
5 космическое путешествие__________________________
6 Луна_________________________
7 Земля_________________
Осень. Тепло, но ветрено. 19о С. Пора идти домой.
4 Write your own intergalactic Address
Yor street______________________________________
Your Town / village______________________________
Your country___________________________________
Your continent_________________________________
Your planet____________________________________
Your star______________________________________
Your space system______________________________
Test
1 Match the words and the description
a planet a galaxy the Solar System a spaceship space
the universe the Milky Way
a) __________________ is a large round object that goes round a star
b)________________ is a rocket that can travel in space.
c) ________________is the Sun together with the planets going round it
d)________________ is a huge group of stars and planets
e) _______________ is all space and everything that exists in it
2 Put in the where necessary
1 ____ Earth goes round _____ Sun
2 ____ universe is all space and everything that exists in it
3 The astronaut went out in _____ space
4 Jane opened her eyes and saw _____ sky
3Translate from Russian into English
1 космос_____________
2 Солнечная система______________________
3 Млечный путь __________________________
4 звезда________________
5 космическое путешествие__________________________
6 Луна_________________________
7 Земля_________________
Осень. Тепло, но ветрено. 19о С. Пора идти домой.
4 Write your own intergalactic Address
Yor street______________________________________
Your Town / village______________________________
Your country___________________________________
Your continent_________________________________
Your planet____________________________________
Your star______________________________________
Your space system______________________________
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/prodoruynivni-operacii-kraniotomiya-embriotomiya-kleydotomiya.html
|
Продоруйнівні операції краніотомія ембріотомія клейдотомія
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/70e1f6fa70ac3d41614b3772bef83250.docx
|
files/70e1f6fa70ac3d41614b3772bef83250.docx
|
Р Е Ф Е Р А Т
на тему
“Продоруйнівні операції
(краніотомія, ембріотомія, клейдотомія)”
Плодоруйнівні операції застосовують на мертвому плоді. При живому плоді їх виконують у рідкісних випадках, коли життя жінки в небезпеці і немає умов для розродження Іншим способом.
Для руйнування плода застосовують різні операції: краніотомію (зменшення об'єму голови), декапітацію (знеголовлювання), евісцерацію (спорожнення черевної порожнини, трудної клітки), клейдотомію (розтин ключиць), спондилотомію (руйнування хребта).
Групу операцій на тулубі та шиї (декапітація, евісцерація, клейдотомія, спондилотомія) називають ембріотомією.
Краніотомія. Показання: мертвий плід, різка невідповідність між тазом і головою, загроза розриву матки та інші життєво небезпечні ускладнення, якщо немає можливості народити іншим способом.
Умови для операції: 1) повне відкриття зіва; 2) таз не абсолютно вузький; 3) голова фіксована у вході в таз.
Необхідний інструментарій: перфоратори або Бло, широкі піхвові дзеркала, підіймач, щипці Мюзо, краніокласт Брауна, кюретка для руйнування мозку, ножиці для перерізування пуповини, 2 затискачі на пуповину.
Готують інструмент для накладання швів на шийку та промежину (на випадок їх травми).
Краніотомія складається з таких моментів: 1) перфорація голови; 2) ексцеребрація (руйнування і видалення мозку); 3) краніоклазія (витягання голови краніокластом).
Нами одержано авторське свідоцтво на краніотом, який дозволяє одночасно виконувати всі етапи операції (перфорацію, вакуум-аспірацію мозку і краніоклазію). Метод безпечний щодо травм вагітної, значно зменшує тривалість операції (І. А. Ситник, П. Г. Жученко, М. Ф. Пшеничний, 1976).
Декапітацію роблять при задавненому поперечному положенні плода.
Умови для проведення операції: декапітацію можна виконувати при достатньому (краще повному) розкритті шийки матки, якщо таз не вузький.
Необхідний інструментарій: декапітаційний гачок Брауна, тупокінцеві довгі зігнуті ножиці, широкі піхвові дзеркала, щипці для огляду шийки матки, інструменти для накладання швів (на випадок ушкоджень шийки матки і промежини).
Піхву розкривають дзеркалами, на голову накладають щипці Мюзо, підтягують її донизу і приступають до перфорації. Краще користуватись перфоратором Феноменова, що має будову свердла, котре міститься у гільзі, яка захищає м'які тканини родовик шляхів від ушкодження. Цим перфоратором у передлеглій кістці черепа роблять округлий отвір. Можна застосовувати списоподібний перфоратор Бло, яким роблять хрестоподібннй розтин черепа в ділянці шва або тім'ячка. Стерильною ложечкою або кюреткою руйнують мозок, який легко витікає з порожнини черепа. Деякі акушери після руйнування мозку промивають череп стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду.
Після видалення мозку череп спадається. Після цього здійснюють краніоклазію (витягання голови краніокластом). Краніокласт мак дві гілки, які складаються з ложок, замкової частини, рукояток і гвинта. Суцільну ложку вводять у порожнину черепа і розташовують на лицьових кістках, вікончасту ложку накладають на зовнішню поверхню лицьової частини черепа (вводить, як ложку щипців).
Після введення ложок замикають краніокласт і закріплюють захоплену голову за допомогою гвинта. Голову витягають краніокластом при повному відкритті зіва. Якщо відкриття неповне і є показання до термінового закінчення пологів, роблять розрізи на шийці і після цього витягують плід.
Якщо випала рука, на неї накладають петлю і передають помічникові, який відтягує її вниз і у бік тазового кінця плода. Вводять руку в родові шляхи, відшукують шию плода і обхоплюють її циркулярно: великий палець лежить спереду, вказівний і середній — ззаду. Потім по руні вводять декапітаційний гачок, який насаджують на шию плода. Рукоятку гачка сильно відтягують донизу і обертають у бік голови. При цьому переламується хребет, про що свідчить хруст. Після перелому хребта гачок видаляють, м'які тканини шиї перерізують довгими тупокінцевими ножицями під контролем введеної у матку руки. Після цього тулуб виймають потягуванням за руку. Якщо при виведенні плечей виникають труднощі, то ключицю розтинають. Голову витягують рукою, ввівши у рот палець.
Якщо витягти голову рукою не вдається, її перфорують, видаляють мозок і витягують краніокластом.
Після операції старанно оглядають шийку матки, піхву і промежину.
Нами сконструйовано декапілятор (П. Г. Жученко, І. А, Ситник, М. Ф. Пшеничний, 1976). Інструмент надівають на шию плода під контролем руки акушера і за кілька секунд одномоментно здійснюють декапітацію. Після цього інструмент витягують із родових шляхів. Потім витягують тулуб і голову як звичайно.
Метод значно полегшує виконання операції, скорочує її тривалість, запобігає травматизмові.
Клейдотомія — розтин ключиці з метою зменшення об'єму плечового пояса. У разі потреби розтинають обидві ключиці. До клейдотомії іноді доводиться вдаватись після декапітації або при пологах гігантським плодом.
Операцію здійснюють під контролем руни, введеної у родові шляхи. Два пальці руки встановлюють на середині ключиці, і по долонній поверхні її вводять тупокінцеві довгі ножиці (зімкнуті). Підводять їх до ключиці і розтинають її. Після розтину однієї ключиці плечовий пояс зменшується на 2,5 — 3 см, після двобічної клейдотомії — на 5 — 6 см.
Евентрація (евісцерація) — розтин черевної стінки або грудної клітки і видалення внутрішніх органів. Цю операцію роблять при задавненому поперечному положенні плода, коли шия плода недоступна і знеголовленна зробити неможливо.
Операцію виконують при повному відкритті зіва.
Черевну стінку плода розрізують ножицями, і через розріз витягують внутрішні органи плода. Якщо більш доступна грудна клітка, то розкривають її. Для цього доводиться розсікати ребра. Після видалення внутрішніх органів плід витягують складеним. Якщо виникають утруднення, роблять спондилотомію.
Спондилотомія — розтин хребта. Після видалення внутрішніх органів хребет розсікають ножицями або переламують його декапітаційним гачком. Потім ножицями перетинають м'які тканини черевної стінки і витягують послідовно верхню частину тулуба (з головою) і нижню (з ногами). Після операції уважно оглядають шийку матки, піхву і промежину.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/profesiyne-konsultuvannya-ta-profesiyne-samoviznachennya.html
|
Професійне консультування та професійне самовизначення
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/c51129703b05364b9d182843b284f8e4.docx
|
files/c51129703b05364b9d182843b284f8e4.docx
|
Реферат з психології
ПРОФЕСІЙНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
ТА ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ
ПЛАН
Консультування.
Професійне консультування. Загальні підходи в профорієнтаційній роботі.
Рекомендації.
Додатки.
1.Щороку реальний попит на кваліфіковані психологічні послуги неухильно зростає і разом з тим зростає кількість псевдо-професіоналів, які пропонують такі послуги. Украй швидкий, вибуховий розвиток вітчизняного психологічного консультування, що відбувається останніми роками, призводить до розмивання меж професійної і непрофесійної психологічної допомоги різним верствам населення. Контролювати ринкову стихію, дбаючи як про захист клієнта, так і про захист професіонала, ніхто всерйоз поки що не намагається.
Таким чином, специфіка консультування у тому, що консультант відмовляється від погляду на клієнта, як на хворого, не зовсім здорового чи ненормального. Перед консультантом завжди знаходиться людина, яка переживає не кращі часи і шукає допомоги.
Консультування - це передусім допомога клієнтові в кращому розумінні себе, усвідомленні своїх справжніх проблем, у саморегуляції, подоланні конфліктів, розв'язанні складних життєвих колізій. Це допомога в оптимізації життєдіяльності, спілкування, сфери сімейних, професійних стосунків, адаптації до нових, незвичних умов існування. Коротко кажучи, це допомога в гармонізації себе, свого оточення та способу життя.
Консультування є передусім превентивною, попереджальною роботою, яка не дає проблемам надто загостритися, стати хронічними. Інколи консультування стає першою фазою подальшої глибокої і тривалої психотерапевтичної роботи. Під час консультування цілеспрямовано актуалізуються внутрішні ресурси людини, що звернулася по допомогу, стимулюються її власні потенції.
Завдання консультування, його ефективність та тривалість
З якими скаргами найчастіше звертаються до кризового консультанта люди? Вони перебувають у стані розпачу, пригніченості, розгубленості, переживаючи тяжку втрату, опинившись перед болісним вибором, втративши орієнтацію у своєму житті, їм страшно, вони нікому не довіряють, підозрюючи скрізь зради, несподівані напади, жахливі приниження, небезпечні взаємини. Вони вкрай напружені, виснажені, самотні, нещасні. Кризові клієнти шукають допомоги навіть не у розв'язанні своїх реальних проблем, а у полегшенні суб'єктивно нестерпного емоційного стану. І цей запит не можна не враховувати, хоча він інколи і не звучить.
Найперше завдання консультування - допомога клієнтові в усвідомленні його справжнього запиту. Людина має взяти на себе відповідальність за напрямок подальшої роботи, визначитися з пріоритетами, відповісти конкретно, над чим саме вона хоче працювати. Лише після цього вона буде здатною йти на той глибинний контакт, який абсолютно необхідний для досягнення стійкого успіху.
Перший крок на цьому шляху - поступово забезпечити певний рівень довіри. Це завдання не вирішується одномоментно. На нього інколи витрачається чимало зустрічей. Але без такого адаптаційного етапу обійтися неможливо. Якщо довіри немає, контакт формальний, ніякого поступу вперед в усвідомленні власної проблеми не буде. Щоб довіра зростала, консультант має створити безпечний простір, у якому людина поступово відчула б себе захищені.
3. Фрейд вважав, що таїна людини просочується крізь пори ЇЇ шкіри.
Треба навчитися її бачити, відчувати, розуміти. А для цього необхідно не лише слухати, а й уважно дивитись, придивлятись, спостерігаючи водночас і за собою, за власними відчуттями, які інколи стають найважливішими індикаторами у роботі з клієнтом. У спостереженні дрібниць немає, важливою може стати будь-яка деталь.
Як людина домовляється про першу зустріч? Тривожно? Напружено? Надмірно деталізуючи всі можливі аспекти майбутньої роботи чи, навпаки, вкрай лаконічно, суто по-діловому? Як вона заходить до кімнати: рішучо, невпевнено, намагаючись довести, що з нею все гаразд? Яке місце для себе вибирає? Дехто сідає так, щоб обов'язково бачити перед собою двері, тримаючи все під контролем, дехто шукає затишний куточок, щоб там заховатися. Важливо, яким голосом (тихо, голосно, швидко, дуже повільно) клієпт-новачок починає розповідати. Що відбувається з його диханням, позою, мімікою, інтонаціями? Як він реагує на запитання?
Молодий консультант працює не один рік, щоб навчитися слухати клієнта, водночас спостерігаючи за його невербальною поведінкою та чітко відстежуючи свої власні реакції. Бажано так розподіляти увагу, щоб власний емоційний стан завжди був у фокусі, щоб можна було не лише відчути тепло, симпатію до клієнта або «спіймати» у собі якесь напруження, роздратування, але й усвідомити витоки цих почуттів у минулому досвіді. Можливо, клієнт Вам когось нагадує. Можливо, його візитові передував* дуже напружений день, загострення конфлікту на роботі чи вдома.
Якщо забувати про власний стан, не стежити за своєю мімікою чи поставою, не відчувати, як змінюється дихання і колір обличчя у відповідь на розповідь клієнта, не звертатися вчасно до своїх колег по допомогу щодо власних проблем та супервізію, необхідного для консультування простору взаємної довіри не буде створено.
Консультант створює цей простір, коли він по-справжньому готовий приймати все, що йому приніс клієнт. Приймати без поспіху, який часто відчувається у початківців, без зайвих запитань, що ними інколи так перевантажують першу зустріч. Приймати без бажання відразу показати, як за першою розповіддю клієнта розумному консультантові вже бачиться його ретальна прихована проблема.
Щоб зняти напругу, яка нерідко виникає під час першого контакту, особливо якщо клієнт не поспішає говорити про свої проблеми, непогано висловити повагу до його рішення звернутися до консультанта. Це дійсно дуже непросто прийти до незнайомої людини і відразу спробувати бути з нею відвертою. Треба мати мужність, щоб у нашій країні, де поки що не дуже популярні такі візити, відважитись па цей крок. В інших культурних умовах дозволити собі це рішення легше, тому що звичніше. Така підтримка клієнтові допоможе трохи розслабитися і почати працювати.
Інколи забезпечення першої сповіді стає вирішальним у консультуванні.
Клієнт вперше проговорює вголос усе, що його бентежить, озвучуючи, означуючи не лише факти свого нелегкого життя, але й дуже приховані, потаємні почуття, передбачення, припущення. Нерідко наприкінці зустрічі доводиться чути: «Я ніколи про це нікому не розповідав і навіть не уявляв, що колись зможу розказати». Виговорившись, клієнт потроху починає бачити свої життєві обставини зі сторони, більш відсторонено, що вже на самому початку приносить певне полегшення. Тактовність, делікатність консультанта, відсутність зайвої допитливості допомагає людині, яка пішла на ризик відвертості, не шкодувати з приводу своєї сповіді, знайти в собі сили для продовження праці.
Другим кроком після встановлення стосунків довіри є крок поступового наближення до реальності. Він теж ніколи не буває миттєвим.
Під час консультування клієнт за підтримки психолога працює над прийняттям тих життєвих обставин, які є на сьогодні, тієї історії, яку неможливо змінити, тих почуттів, які він насправді переживає. Деякі автори називають цей процес адеквацією або розширенням свідомості. Людина навчається більш адекватно сприймати себе, свої обмеження, реальніше дивитись на свою життєву ситуацію, свої можливості тощо.
Не можна забувати і про клієнтські очікування щодо майбутніх результатів спільної праці. Ці очікування теж мають бути реалістичними. Консультант не буде обіцяти повернути чоловіка, який пішов до іншої жінки, чи зробити так, щоб одинока людина через місяць знайшла своє щастя. Довіра зростає, якщо бути чесним з тим, хто шукає допомоги, обговорюючи перспективи праці та її тривалість.
Третій крок полягає в тому, щоб дати змогу клієнтові відчути себе автором усього, що з ним трапляється. Повірити у власні сили. Під час консультування поступово відбувається підвищення рівня суб'єктності клієнта, він стає інтернальнішим, тобто бере на себе відповідальність. Типові запитання «Хто винний?», «Чому все це трапилось саме зі мною?» втрачають актуальність, і людина починає шукати шляхи розв'язання проблеми.
Що вважати критерієм успішності психологічної допомоги?
Суб'єктивні чинники на зразок самопочуття клієнта, його задоволеність серією консультацій? Чи оцінки близьких, товаришів, друзів, які вважають, що людина достоту змінилася у кращий бік, що її не впізнати? Чи так звані об'єктивні чинники на кшталт досягнення консультантом мети, яку він перед собою поставив?
Щодо ефективності остаточної відповіді немає. Найголовнішими все-таки більшість вважає оцінки клієнта щодо пробудження самостійності, автономності, почуття цілісності, підвищення життєвої активності, зростання почуття благополуччя. Дехто підкреслює досягнення внутрішнього спокою, стабільно позитивного ставлення до себе, дехто говорить про нову якість життя.
Найдивовижніші дані щодо ефективності психологічної допомоги наводить усім відомий Г. Айзенк, стверджуючи, що ремісія без лікування (так звана «спонтанна ремісія») розвивається настільки часто, як і поліпшення стану після психотерапії (1994). І про це треба пам'ятати особливо консультантам-початківцям, н перевищувати власної значущості. Всі ми лише супроводжуємо людину у її праці над собою, лише створюємо умови, які полегшують цей непростий шлях до більшого самоусвідомлення та самосприйняття.
Порівняння психоаналітичного, біхевіорального, гештальтистського, психодраматичного та інших видів консультування не дає остаточних даних щодо більшої ефективності якогось із них. У кожного є свої плюси й мінуси. Головне в питанні ефективності - особистість психолога, його професійність і віра клієнта передусім у цю людину, в корисність для себе того специфічного контакту, який створюється під час консультацій. Як підкреслює І. Ялом, лікує атмосфера, що виникає в кабінеті психотерапевта, лікує його вміння слухати.
Тривалість роботи з клієнтом буває дуже різною. Як свідчать спостереження, кожна третя людина, що звертається по допомогу, готова лише на одну-дві зустрічі, після яких вона чи то говорить, що все вже зрозуміла, чи просто зникає. Це може бути так званий «відхід у здоров'я», коли людина виявляється внутрішньо неготовою до серйозної, далеко не завжди приємної праці і тому задовольняється лише найпершими кроками, які дозволили їй побачити свою ситуацію трохи іншими очами. Це може бути і недовіра до консультанта, яку важко долати. Інколи це насправді завершення певної невеликої роботи, наприклад, перевірка вже практично прийнятого життєвого рішення.
Для консультанта-початківця важливо зрозуміти, що такі нетривалі консультації - не результат його професійної некомпетентності чи помилкових дій. Клієнт був не готовий на інтенсивне й тривале просування вперед, і він має на це повне право. Інша річ - оформлення як початку, так і кінця праці, тобто стимуляція клієнта до обговорення і старту, і фінальної стадії роботи.
Нерідко буває, що клієнт, який просто зникає без пояснень, з готовністю повертається до роботи, коли консультант йому телефонує і просить прийти для остаточної зустрічі. Якщо ж робота все-таки переривається, клієнт бере на себе частину відповідальності за таке рішення, а консультант висловлює готовність повернутися до праці тоді, коли життєві обставини клієнта цьому будуть більше сприяти.
Щоб разова консультація була плідною, треба мати великий досвід. Разова консультація - це дуже відповідально, адже психолог не знає докладно ані обставин життя клієнта, ані його справжньої мотивації, ані його захистів і обмежень. Доводиться працювати майже наосліп, намагаючись максимально сприяти саморозкриттю з боку клієнта. Якщо консультантові вдається бути доброзичливим та уважним, якщо якість його слухання висока, а запитання влучні, результативність такої зустрічі буде високою.
Тривалість разової зустрічі у різних консультантів коливається від 45 хвилин до години і більше. Це залежить від методу, за допомогою якого працює консультант, від стану клієнта, його ланиту.
Близько половини клієнтів налаштовані на так звану короткотривалу консультативну роботу, тобто на п'ять-вісім зустрічей. Найчастіше звертаються молоді люди, що мають проблеми з батьками, пошуком роботи, збираються брати шлюб чи розлучатися зі своїм тимчасовим партнером; молоді сім'ї з першими труднощами у спілкуванні; батьки з приводу стосунків з дітьми різного віку; старшокласники, які хочуть глибше зрозуміти себе, визначитись професійно.
За три-чотири тижні вони встигають розв'язати певну конкретну життєву проблему, з якою звернулися, пережити полегшення. Водночас декому з них вдається побачити підґрунтя тієї колізії, яка привела їх до кризи, її історичні корені, її зв'язок з іншими проблемами, що час від часу активізуються. Відчувши той величезний обсяг роботи, який є попереду, вони не знаходять в собі достатньої мотивації для продовження і завершують працю.
Не більше десяти відсотків клієнтів мають сили зрозуміти, що психологічні зміни, яких вони так бажають, відбуваються досить повільно, що наслідки дитячих травм, які заважали їм жити протягом років та десятиріч, не зникають протягом єдиного місяця. Ці люди працюють з консультантом протягом року і більше, з часом змінюючи свій первісний «кризовий» контракт на контракт особистісного зростання.
На тривалість консультативної роботи активно впливає і соціальне середовище. Сьогодні більшість консультантів має працювати, у стислі терміни, оскільки у населення немає поки що стереотипів регулярних звернень до психолога і довготривалої праці над собою. Під впливом західного досвіду популярність психологічних консультацій все-таки поволі зростає, і вже виникає певний прошарок населення, готовий до тривалих багаторічних стосунків зі своїм особистим консультантом.
Стиль роботи консультанта
Стильові ознаки роботи консультанта стають вирішальними для клієнта, який переживає сумніви з приводу того, чи зможуть йому допомогти, чи можна цій людині довіряти, чи продовжувати спільну працю або краще перервати взаємодію. Стиль - це стійка улюблена манера спілкування, спосіб побудови взаємин, характер впливу, організація праці. Власний стиль не завжди усвідомлюється, але легко «прочитується» іншою людиною. Він може бути підкреслено стриманим, практично офіційним або дуже розкутим, вкрай безпосереднім. Такі крайності рідко сприяють продуктивному контакту з клієнтами.
Якщо заглибитися у вивчення біографій класиків психології особистості, стає зрозумілим, чому саме стриманий, інтровертований 3. Фрейд наполягав на принципі психоаналітичного уникнення контакту, сензитивний, скромний К. Роджерс — на ефективності методу емпатійного слухання, а енергійний, екстравертований Дж. Морено — на принципі спонтанності та відтворення в дії (Василюк Ф. Е., 1992).
Виділяють два різні типи психотерапевтів залежно від провідної мотивації: тип Юнга, спрямований на розуміння та пізнання, і тип Роджерса, орієнтований передусім на допомогу, підтримку, любов до людини. Такий поділ є, звісно, досить умовним.
Індивідуальний стиль роботи консультанта стає зрозумілим вже з перших зустрічей - з того, як він визначає ключову проблему. Дехто вислуховує все, що хоче розказати клієнт і самостійно формулює запит, з якого краще починати. Дехто наполягає на тому, щоб клієнт сам визначився із найактуальнішою задачею, вирішив, з чого розпочати робив це па кожній зустрічі.
Головною ознакою стилю роботи консультанта є його метод, підхід. Можна бути прихильником одного напрямку, наприклад, транзакційного аналізу чи роджсріанства, а можна декларувати еклектизм, підбираючи методики до конкретного клієнта та його запиту. Як слушно підкреслюють досвідчені консультанти, психологічна допомога може інколи і нашкодити. Особливо небезпечно вибирати неефективні для цієї конкретної людини методичні прийоми або надто поспішати, не враховуючи індивідуального темну клієнта.
Більшість експертів стверджує, що різні теорії по-різному ефективні для різних клієнтів. Тому консультант, який не володіє техніками, які, на його думку, бажані для даного конкретного випадку, має переадресувати такого клієнта колезі.
Стиль визначається також цілями, які консультант перед соболю ставить. Коли Фрейда питали про ближні і віддалені цілі психоаналізу, він відповідав лаконічно: «Щоб любити і працювати» (див. Айві А та ін., с.19). А. Маслоу та його послідовники говорять по бажаність досягнення більшого рівня самоактуалізації, А. Бандура наполягає на самоефективності. Більшість сьогоднішніх консультантів вважають, що головне - більша гнучкість, адаптованість, продуктивність. Для деяких консультантів довготривала ціль може формулюватися як наближення до реальності чи розвиток почуття життєвої перспективи.
Певний вплив на стиль консультанта має його ставлення до культурного чинника, його тлумачення відмінностей між клієнтами різних національностей, з різних соціальних прошарків. Західні дослідження свідчать, що одні й ті самі методи по-різному спрацьовують в роботі з білими та чорними клієнтами. Виявляється, що до 50% вихідців з країн третього світу, як правило, не приходять на повторну зустріч з психологом. Очевидно, вони хочуть отримати дуже конкретну пораду чи рецепт і не схильні до тривалої нелегкої праці.
Дуже по-різному психологи тлумачать етичні норми, які бажано пам’ятати, будуючи професійні взаємини, зокрема, зміст норми конфіденційності. Клієнт має право на конфіденційність, і обговорення його ситуацій з іншими клієнтами неприпустимо. Теоретично консультант не повинен використовувати інформацію про клієнта ані в своїх публікаціях, ані у лекціях без спеціального дозволу з боку клієнта. Насправді часто консультанти вважають, що їхня наукова праця відокремлена від взаємин із клієнтом, і нічого страшного не буде, якщо певний випадок із практики проілюструє якесь положення.
Дехто дозволяє собі говорити про зміст роботи з учнем його батькам, якщо вони ініціювали консультування, чи спілкується досить відверто з родиною клієнта, який страждає від певної залежності. Дехто вважає це порушенням конфіденційності. Зрозуміло, що саме ця норма сприяє виннкнсі'ню
довіри, без якої консультування утруднюється, і тому важливо чесно обговорювати з клієнтом її межі.
Важливо усвідомлювати межі своєї компетентності, і якщо проблеми клієнта потребують консультування з психіатром чи наркологом, то про це слід вчасно сказати, рекомендуючи людині звернутися до відповідного спеціаліста.
Не дуже приємне враження справляє консультант, який починає розпитувати про деталі приватного, професійного або сексуального життя клієнта, якщо робота прямо не стосується цих сфер життєдіяльності. Надмірна допитливість, неконтрольована цікавість утруднюють контакт, активізують захисти, знижують довіру.
Різні консультанти різною мірою враховують у своїй роботі вік та стать клієнта. Дехто звик працювати передусім з жінками, адже їх у кожного консультанта завжди більшість, і до чоловіків ставиться упереджено, чекаючи він них непослідовності, безвідповідальності та бажання отримання швидких результатів. Такі настанови якимось чином транслюються і мають безпосередній вплив на клієнтів, які дійсно починають відчувати бажання змінити консультанта або взагалі перервати працю.
Інші консультанти впевнені, що з клієнтами після 45-50-ти років працювати неефективно, що їхня вікова ригідність, негнучкість, небажання змінюватися гальмуватимуть будь-яку роботу. Насправді, сучасними дослідженнями доведено, що навіть після 70-ти років людина здатна на значні особистісні зміни, на покращення якості свого життя. Консультантам, які вводять певні вікові обмеження, варто було б проробити свій страх похилого віку, страх старіння.
Дослідження свідчать, що у переважної більшості консультантів-початківців консультативна позиція є відверто директивною. А якщо і маскується, то лише за формою: «поради» звуться «рекомендаціями», і клієнта якщо не «спрямовують» до правильних рішень, то «підштовхують» до них. Внутрішній світ клієнта, його актуальний стан у всій його своєрідності не помічається, ігнорується, адже орієнтація на середньостатистичний взірець є визначальною. Насправді директивні аспекти взаємодії консультанта з клієнтом не виключаються, але загальний стиль спілкування має бути насамперед не директивним.
Відповідно до індивідуального стилю консультування формуються навички організації цього процесу. Деякі консультанти обов'язково ведуть магнітофонні записи зустрічей з клієнтами, прослуховуючи їх після інтерв'ю, роздруковуючи для себе протоколи роботи. Ясна річ, такі записи можливі лише з дозволу клієнта, якщо вони йому не заважають. Більшість фіксує свої враження після завершення зустрічі. Так вимальовується більш повна, глибока картина реальності, в якій перебуває клієнт, стають зрозумілішими його захисти, його способи переривання контакту, уникання рішень. Так можна навіть без супервізора побачити власні помилки, прорахунки, невдалі запитання чи невиправдані спроби прискорити пронос.
Існують також індивідуальні відмінності у ставленні консультантів до клієнтських запізнень чи перенесення часу зустрічі. Дехто схильний трактувати кожне запізнення як прояв опору, як певну демонстрацію ставлення (негативний перенос) чи як зниження мотивації. Можливо, така категоричність є перебільшенням, але запізнення обов'язково обговорюються, проробляються, стають предметом аналізу. Важливо підкреслити, що відповідальність за запізнення має нести клієнт. Не виключено, то у реальному житті він також схильний шукати причини, які б виправдовували його несерйозне ставлення до свого і чужого часу. Автоматичне додавання консультантами-початківцями часу роботи найчастіше є помилковим. Такі потурання з боку консультанта говорять про відсутність у нього віри в клієнта, про неусвідомлене бажання брати на себе зайву відповідальність і, відповідно, про плекання клієнтської незрілості та несамостійності.
Одним із важливих процедурних моментів є орієнтування у часі роботи. Досвідчений консультант чітко домовляється про тривалість кожної зустрічі ще під час знайомства з клієнтом та обговорення контракту і витримує ці часові обмеження, незважаючи на схильність деяких клієнтів активізуватись в останні хвилини та їх намагання «видати найголовніше», вже тримаючись за ручку дверей. Цей момент є не лише процедурним, а й поведінковим, життєво значущим. Часто буває, що клієнти, які завжди хочуть додати до свого інтерв'ю хоча б 10 зайвих хвилин, у реальному житті також постійно виправдовують свою нерішучість, неуспішність дефіцитом часу. За таким специфічним ставленням до часу може ховатися якась важлива неусвідомлена проблема, яку бажано актуалізувати.
Для консультанта, який працює в режимі приватної практики, дуже актуальними є питання вартості послуг. Професійні психотерапевтичні асоціації наполягають на тому, що безплатна допомога є неефективною. Це питання не таке просте, як здається. Дійсно, досвід свідчить, що сума, яку клієнт готовий витратити на цикл консультацій, певною мірою відтворює його вмотивованість. Водночас бувають обставини, коли людина не може обійтися без консультацій, але вона втратила роботу, переживає тяжкі часи і не здатна вносити адекватну платню.
Кожен самостійно вирішує, скільки коштує одна зустріч, коли клієнт має їх сплачувати, яким чином це робиться, чи можливі тимчасові знижки, робота «в кредит», якщо цього вимагають життєві обставини. Середні гонорари деяких психотерапевтів складаються із 5-10% від щомісячних доходів клієнтів. Інші мають фіксовані ставки, не цікавляться тим, які суми заробляє клієнт і не погоджуються на варіації у платні для різних категорій клієнтів.
Виправдовує себе гнучкий підхід до питання грошової компенсації праці, який передбачає і можливість тимчасового зниження платні, і відстрочки, і навіть безкоштовну працю. Консультант, який має велику клієнтуру, завжди може дозволити собі одного-двох безкоштовних клієнтів, які потрапили у дуже скрутне становище. Головне - робити всі ці питання предметом спільного
обговорення, чітко домовляючись про часові межі знижок або благодійності. Адже у кризовому консультуванні, коли людина змушена звернутися по допомогу терміново і невідкладно, нездатність вчасно сплачувати консультативні послуги - не рідкість, і з цим треба рахуватися.
Індивідуальний стиль роботи консультанта проявляється у ставленні до різних типів клієнтів, серед яких трапляються і ті, хто лише імітує роботу, і ті, хто активно чинить опір. Якщо консультант вчасно не вирішує власних проблем, він потрапляє в лещата контрпереносу. Наприклад, у дитинстві він не отримав безумовної підтримки батьків, їхнього прийняття. Тепер, консультуючи, він буде із надією домагатися визнання і грати у гру «класний психолог».
Психологе моделлю для клієнта, від його стану великою мірою залежать зміни в особистості клієнта. Тому навчитися адекватно задовольняти свої глибинні потреби для психолога дуже важливо. У внутрішньо збалансованого консультанта, що відповідально ставиться до своєї праці, клієнт також відчуває відповідальність, усвідомлюючи, що його шлях, тривалість роботи, ЇЇ успіх багато у чому залежать саме від нього. Цей шлях він має пройти сам, хоча і спираючись на консультанта.
Існують певні стильові розбіжності і в ставленні консультантів до власного зовнішнього вигляду. Дехто стежить за тим, щоб його одяг не був надто демократичним або дорогим. Дехто, навпаки, вважає, що певні зовнішні особливості, якась нестандартність у зовнішньому вигляді допомагають встановленню атмосфери довіри.
Подібні вимоги є й до приміщення, в якому відбувається консультування. Це приміщення не повинно бути абсолютно нейтральним чи схожим на кабінет лікаря. Воно відтворює естетичні смаки консультанта, певним чином транслює його ставлення до свого оточення, що теж може мати як позитивний, так і негативний ефект на певні категорії клієнтів, впливає на їхнє рішення продовжувати або переривати спільну роботу.
Головними ознаками продуктивного стилю є наявність досвіду роботи з різними категоріями клієнтів, потреба постійно вдосконалюватися, вчитися, засвоювати нові прийоми, техніки, підходи. Успішний консультант завжди дає волю своїй інтуїції, намагаючись підходити творчо, нестандартно до кожного нового випадку. Психологічна допомога - це не лише професійні вміння, відповідальність, бажання, але й трошки магії, трошки чогось незрозумілого, ірраціонального, що виникає в атмосфері відкритості та довіри.
Однією з професійних проблем психологів-консультантів є проблема вигоряння. Число людей, які відчувають себе знесиленими, емоційно «згаслими», постійно втомленими, які втратили енергію, зростає. Це біда всіх професій, які передбачають постійне інтенсивне спілкування з людьми. Вперше синдром вигоряння був описаний американським психіатром X. Фрейденбергером у 1974 році. Сьогодні його включено до Міжнародної класифікації хвороб серед «проблем, пов'язаних із подоланням життєвих негараздів».
Термін «вигоряння» використовують для позначення переживання стану фізичного, емоційного та психічного виснаження, що виникає внаслідок довготривалого включення в емоційно напружені та значущі ситуації у представників соціальних професій. Вигоряння можна вважати специфічним видом стресу, який інколи називають стресом спілкування. Цей стресовий процес порівнюють з повільною, практично непомітною течією, хоча його результати мають сильні негативні наслідки для тих, хто обрав для себе так звані «професії допомоги» чи «комунікативні професії»: це медичні та соціальні працівники, вчителі, викладачі, психотерапевти, адвокати, політики, торговий персонал тощо.
Чому саме представники цих професій страждають від вигоряння? Серед причин - бажаність неабиякого особистого вкладу у щоденні взаємодії з іншими людьми. У професіях, зорієнтованих на спілкування, дуже велике значення має отримання зворотного зв'язку, тобто вдячності, визнання, проявів поваги. І хоча консультант, як правило, такий зворотний зв'язок має, специфіка його контакту з клієнтом, що передбачає повну заангажованість, вкладеність, відкритість, співчуття, призводить до появи симптомів вигоряння.
Загальні підходи в профорієнтаційній роботі психолога-консультанта
Етапи формування професійних намірів школярів 1-11 класів
Важливим моментом у профорієнтаційній роботі з учнями є те, що нерідко проблема вибору професії в момент завершення шкільного утворення як би не встає перед учнями. Причин такої ситуації трохи; почасти вони обумовлені особливостями процесу професійного самовизначення. Цей процес проходить кілька стадій, що є прямим відображенням процесу формування самосвідомості особистості [ 2 ].
На 1 стадії (4-11 років) визначальним фактором професійної орієнтації дитини є його фантазії. Доцільним є заняття по розвитку уяви за допомогою малювання, ліплення, конструювання і т.д. У цей момент розвитку необхідні організація і проведення комплексних занять по формуванню особистості через світ фантазії дитини.
На 2 стадії (11 -14 років) важливим аспектом у професійній орієнтації дитини є його інтереси. Ця стадія зв'язана вже з реальними пробами власних можливостей, з активною цілеспрямованою діяльністю в пізнанні навколишнього середовища і самопізнанні. Самопізнання — основа розвитку самосвідомості підлітка. Від наївного нерозуміння у відношенні самого себе підліток приходить до усе більш заглибленого самопізнання, що з'єднується потім з усе більш визначеною, а іноді і різко коливною самооцінкою.
Не менш складним є випадок, коли в силу сімейних чи традицій чекань, що сформувалися в батьків, у відношенні професійної майбутньої дитини до моменту вибору професії ні в батьків, ні в підлітків не існує проблем у цьому питанні. Звичайно в таких випадках говорять: «У нас у родині всі юристи»; «Я не стала лікарем, хоча і мріяла про це все життя, нехай дочка ним буде». Безумовно, і традиції родини, і ранні успіхи дитини в якійсь області — вагомі аргументи у виборі конкретної професії, але це лише аргументи, що мають тим більше ваги, чим повніше, активніше включення підлітка в діяльність, сполучену з майбутньою професією, чим критичні оцінка його можливостей і домагань. Таким чином, сам факт, що підлітки і їхні батьки бачать проблеми професійного самовизначення, є однієї з передумов успішного її рішення.
Для старших класів, що учаться, доцільне введення в шкільну програму спецкурсу, орієнтованого на профорієнтаційне самовизначення учнів.
Виходячи з перерахованих проблем, мабуть, що психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення підлітка одна з найважливіших задач навчально-виховного процесу.
I етап - рішення необхідності вибору професії
Перше, на що варто звернути увагу батьків і вчителів,— на з'ясування бачення вибору професії тому, хто бере участь у її рішенні і, узагалі, чи усвідомлюється проблема сама по собі. Це питання може виникати як у відношенні підлітка, так і у відношенні облич, що беруть участь разом з ним у виборі професійного «маршруту». Як правило, вважається, що якщо людина довго вибирала і, нарешті вибрав навчальний чи заклад місце роботи, то він вирішив і проблему майбутньої професії. У дійсності усі протікає значно складніше. Практика консультування дозволила виявити зв'язані з цим етапом типові помилки і ситуації, що утрудняють наступну професійну адаптацію.
Часто гіркі розчарування осягають і молодих людей, і їхніх порадників, коли професійне самовизначення фактично підмінюється самовизначенням у соціальному плані. У цьому випадку замість вирішення проблеми вибору професії вирішують проблему вибору навчального закладу.
II етап - хто повинний вибирати підлітку професію
Постановка проблеми вибору професії є не єдиним джерелом утруднень. З теорії ухвалення рішення відомо, що істотний етап — визначення того, хто відповідальний за ухвалення рішення, хто правомірний у вирішенні конкретної проблеми. У розглянутому контексті це питання стоїть дуже гостро. Хто може, і хто повинний приймати рішення в ситуації вибору професії?
Основним у своєчасній профорієнтації є теза про особливу роль активності оптанта (того, хто вибирає професію) у процесі профорієнтації. У профорієнтаційній роботі усе орієнтовано на спонукання активного відношення самого підлітка, як до самої проблеми, так і до дозволу основних етапів при виборі професії. Одним з факторів регулюючих рівень активності людини, є його самооцінка, тобто уявлення особистості про власні можливості взагалі й у визначених видах діяльності зокрема. Уявлення людини про власні можливості, критичне відношення до себе складається на підставі оцінки навколишніми результатів його діяльності, успіхів і невдач і формується на ранніх етапах становлення особистості. Самооцінка лежить в основі рівня домагань, тобто рівня важкості тих задач, до здійснення яких людина вважає себе здатним. Самооцінка і рівень домагань у конкретній діяльності визначають суб'єктивне право людини заявити про себе в рамках цієї діяльності. Підлітки, поставлені перед необхідністю вибору професії, можуть по-різному оцінювати ступінь власної особистісної зрілості, підготовленості в такім складному питанні. У практиці консультування часто зустрічаються випадки як неадекватно завищеного, так і неадекватно низького рівня домагань підлітків у професійному самовизначенні. При неадекватно завищеному рівні домагань судження підлітків категоричні, виражена переважна орієнтація на особистий досвід як ведуче джерело зведень про навколишню дійсності, судження консультанта, учителів, старших зустрічаються «у багнети». Небажання таких учнів спільно зі старшими шукати оптимальний варіант рішення проблеми вимагає корекції з боку дорослих.
Ще більш складно уявляється ситуація, коли підлітки прагнуть, як би цілком зняти із себе відповідальність за рішення цього питання. Саме такі підлітки найчастіше приходять до психолога-консультанта. Іноді рішення вже буває знайдене ними самостійно, але в силу особливостей сформованої самооцінки (низький рівень домагань) вони поки ще не вважають себе вправі приймати які-небудь відповідальні рішення взагалі. Таким підліткам необхідно допомогти повірити в себе, а для цього треба фіксувати їхню увагу на тих випадках, коли вони виявляли спостережливість, високу соціальну чутливість, давали правильні і далекоглядні оцінки собі й іншим людям.
Пильна увага до проблеми самооцінки суб'єкта, що як учиться, ухвалення рішення дозволяє індивідуалізувати профорієнтаційне взаємодія, а також більш правильно здійснювати формування в підлітка ціннісного відношення до власної активності в рамках професійного самовизначення.
ІІІ етап - збір інформації при виборі професії
Одним з основних етапів ухвалення рішення є збір необхідної інформації про бажану професію. Тут необхідно використовувати нове для багатьох поняття «проблемна ситуація». У чому суть цього поняття? В узагальненому виді можна вважати, що проблемна ситуація виникає в тих випадках, коли підліток приймає на себе рішення задачі, для виконання якої необхідно або вишукування необхідної інформації про професію, або вироблення нових способів діяльності.
1.4. Побудова образа професії. Концепція бачення проблеми
Підлітки, як і батьки, часто не інформовані про ті істотні моменти, що визначають згодом ступінь професійної, а часом і соціальної адаптації молодої людини. Що ж являє собою проблемна ситуація у відношенні задачі вибору професії? Академік Е. А. Климов [ 15 ] виділяє наступні компоненти, істотні в ситуації вибору професії:
- інформованість підлітка;
- схильності; здатності;
- визначені відносини з родичами, зв'язані з професійним майбутнім;
- визначені відносини з однолітками, зв'язані з професійним майбутнім;
- визначені відносини з людьми, що представляють інтереси суспільства у відношенні професіоналізації молоді;
- рівень домагань;
- особистий професійний план.
Таким чином, для адекватного вибору професії підліток і обличчя, його
що опікують, повинні мати інформацію, як можна більш що повно відбиває зазначені фактори.
Важливим моментом для формування адекватної інформаційної моделі проблемної ситуації, що виникає в зв'язку з вибором професії, є формування повноцінної орієнтованої основи для вибору професії. Найчастіше на питання про те, як можна класифікувати професії, підлітки виділяють лише тільки професії розумової і фізичної праці. Відправним моментом для формування повноцінної орієнтованої основи аналізу професії є класифікація професій, запропонована Е. А. Климов.
Першою підставою, чи істотною ознакою, професійної діяльності вважають предмет праці, тобто те, на що спрямовано діяльність людини. У зв'язку з цим виділяють п'ять типів професій.
I. Професії типу «людина — природа». Предмет праці — рослини, тварини, мікроорганізми; це — біономічної професії.
II. Професії типу «людина — техніка». Предмет праці — технічні системи, речовинні об'єкти, матеріали, види енергії; це — технономічні професії.
III. Професії типу«людина — людина». Предмет праці — групи, колективи, люди; це — соціономічні професії.
IV. Професії типу «людина — знак». Предмет праці — умовні знаки, коди, природні мови; це — сигнономічні професії.
V. Професії типу «людина — художній образ». Предмет праці — художні образи; це — артономічні професії.
Однак на професії можна дивитися і з іншого погляду: орієнтуючись на те, які дії переважають при виконанні трудових операцій. У зв'язку з цим виділяють: гностичні, перетворюючі і пошукові професії.
Для гностичних професій характерна перевага пізнавальних, гностичних дій. Це дії по сприйняттю деяких ознак, їхньої диференціації, по уявному перетворенню об'єкта, включаючи міркування, умовиводу. До таких професій можна віднести професії лаборантів, сортувальниць, інспекторів.
Під перетворюючими професіями розуміють будь-як впливи на предмет праці (будь те річ, чи енергія інформація) з метою зміни його властивостей.
Головна відмітна риса пошукової професій — необхідність при рішенні конкретної задачі здійснювати оперативно-практичний пошук. До цього типу можна віднести професію розмітника, розкрійника.
Професії можуть розрізнятися в залежності від умов праці. За цією ознакою виділяють чотири групи професій: професії, представники яких трудяться в звичайних побутових умовах; праця на відкритому повітрі; праця в незвичайних умовах (у гарячих цехах, на висоті, під землею); праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я людей, матеріальні цінності.
Можливе виділення і груп професій у залежності від характеристики знарядь праці. У зв'язку з цим виділяють професії ручної праці, машинно-ручної праці, з використанням автоматизованих і автоматичних систем, професії з перевагою функціональних знарядь праці.
Знайомство учнів, викладачів, батьків із професіями дозволяє їм із усією повнотою освоювати інформацію щодо процесу праці в кожній професії.
З врахування цього можливе більш точне формулювання загальних вимог підлітка до майбутньої професії, а також своєрідна прикидка власних можливостей у зв'язку з вимогами, пропонованими різними групами професій до людини.
Складності самосприйняття і вибір професії
Незважаючи на те, що підліток може бути досить повно орієнтований у світі професій і в нього відсутні суб'єктивні розбіжності між оцінками значущості і надійності інформації про сферу праці з її щирою цінністю, проте він може зробити помилку при виборі професії. Визначені складності тут позв'язані з труднощами самооцінки, самосприйняття підлітком власних особливостей. Складним для підлітка виявляється правильне усвідомлення власних інтересів і схильностей, того, що на суб'єктивному рівні досить чітко зв'язано з позитивними переживаннями, досить яскраво позитивно пофарбовано.
При здійсненні профорієнтаційної роботи варто пам'ятати, що прийнято розрізняти інтереси і схильності. Ці явища не тотожні, хоча між ними існує визначений взаємозв'язок. Інтерес може стати джерелом формування різних нахилів. Наприклад, багато людей люблять музику, цікавляться нею. Однак, одні схильні до виконавської діяльності, інші — до мистецтвознавчого, треті — до педагогічного. Гарні виконавці не завжди бувають гарними педагогами. Фізик-теоретик, фізик-експериментатор, викладач фізики — усі вони, безсумнівно, цікавляться фізикою. Але їхня діяльність і схильності різні.
Таким чином, допомагаючи усвідомити підлітку сферу його інтересів, необхідно звертати увага і на ту діяльність, що у рамках виявленого інтересу краще дається підлітку, у більшому ступені для нього позитивно емоційно пофарбована.
Інтереси можуть бути дуже динамічними, мінливими. У ході формування особистості вони так само можуть розвиватися, поглиблюватися, збагачуватися, як і підмінюватися іншими. Схильності — більш стабільні утворення, вони в більшій мірі відображають здатності людини.
І батьки, і педагоги намагаються допомогти підлітку усвідомити себе. Для цього вони використовують різні способи: часто пропонують підліткам ознайомитися зі спеціальною літературою на вибір професії, журнальними статтями з описом особливостей особистості людини, самі характеризують особистість підлітка, фіксують увага підлітка на тих чи інших проявах його індивідуальності, консультують дитину з психологом.
Природно, що усвідомлення особливостей власної особистості викликає в підлітка утруднення. Складності самосприйняття збільшуються для підлітків відсутністю в них повноцінного понятійного апарата, необхідного для самопізнання на рівні, що відрізняється від повсякденної свідомості. Це свідчить про необхідність поглибленого знайомства підлітків з основними поняттями, використовуваними в літературі з питань вибору професії, тому що інтуїтивне освоєння підлітками їхнього змісту чревате прикрими непорозуміннями при наступному застосуванні. І тут неоціненна роль спецкурсів по психології для підлітків і юнаків.
Узагальнене уявлення про обирану професію
Різноманітна інформація, зібрана учнем, про різні аспекти трудової діяльності дозволяє підліткам і їхнім вихователям виявити, краще усвідомити особливості професії в тому чи іншому конкретному випадку. Природно, що вибір професії, виявлення її особливостей, відповідність внутрішньому бажанню — досить складний і тривалий процес. При цьому типові помилки багато в чому можуть бути пов'язані з недостатнім рівнем критичності підлітка. Низький рівень критичності (якщо він спостерігається в підлітка) не дозволяє йому в повному обсязі виявити і дати об'єктивну характеристику власного ставлення. На цьому тлі бачення проблеми як би спрощується, а до варіантів можливих рішень ставляться поверхневі вимоги.
При побудові планів одержання професійного утворення необхідно орієнтувати підлітків на глибокий аналіз їхньої реальної ситуації, формувати в них реалістичні чекання у відношенні можливості задоволення найбільш важливих потреб молодої людини на різних етапах професійного становлення. Соціологи виявили, що в дівчат у цілому більш ідеалізоване, чим у юнаків, уявлення про сферу праці. Наступний життєвий досвід, зміна демографічного статусу помітно змінюють оцінки багатьох професій. Профілактика наступних розчарувань складається у формуванні правильних уявлень про професію на ранніх етапах вибору трудового шляху.
Зразкова схема вивчення обраної професії по аспектах:
1. Загальні зведення про професію:
- значення і поширення професії на ринку праці;
- перспективи розвитку професії, її соціально-суспільна значимість.
2. Характеристика процесу праці:
- сфера (область) діяльності;
- основні професійні обов'язки фахівця, робочі операції;
- робоча поза, засоби праці, пристосування, інструменти;
3. Практичні поради
1. Емоційно-лабільна особистість, що володіє артистичністю, високою комунікабельністю, легкою співпрацею в різних соціальних ролях при досить високому інтелекті може вибирати серед таких професій, як журналістика, дипломатична, театрально-артистична і педагогічна діяльність, робота гіда і перекладача. При недостатньому інтелекті, але перевазі наочно-образного мислення можна рекомендувати роботу вихователя в дитячому саду і початковій школі, секретарську роботу й у сфері обслуговування.
2. Сильному типу особистості, акцентованому по спонтанному, експансивному, не конформному і експлозивному варіанті, при високому інтелекті можна рекомендувати роботу, зв'язану з реалізацією організаторських функцій. При низькому інтелекті - роботу, де службова ієрархія менш виражена. Наприклад, робота, зв'язана з особистою відповідальністю за транспортні засоби, де створюється ілюзія більшої) самостійності. Варто враховувати не витривалість цих людей до монотонії.
3. Обличчям з перевагою формально-логічного мислення при високому, інтелекті підійде робота, зв'язана з точністю інформації, практичністю цілей, посидючістю, стійкістю інтересів: інженерна робота, економіка, статистика. При низькому інтелекті: ремесла, столярний і слюсарна праця, шевське і швейне діло, праця кушніра й електрика, прикладне мистецтво.
4. Сензітивним, тривожно-недовірливим, песимістичним і интровертованим особистостям з перевагою вербального інтелекту психолог може порадити наступні напрямки роботи: мовознавство, філософія історія, література, психологія, психіатрія, медицина. При невисокому інтелекті: догляд за хворими, збереження архівів, видача книг, довідок, документів.
5. Особливо складною є консультування облич з хиткою психікою, з одностороннім виявом інтелектуальних можливостей зі заниженим інтелектом (щира інтелектуальна чи недостатність педагогічна занедбаність). При загальному заниженому інтелекті іноді виявляються визначені локальні здібності: гарний окомір, спритність диференційованих рухів рук і т.п. За результатами діагностики, психолог може рекомендувати роботу, пов'язану з ремеслами, творчістю і т.п. Важливо враховувати, що добре адаптовані до визначеного; соціальні ніші розумово обмежені обличчя згодом усе більше компенсують свою неповноцінність, розвивають і розширюють свої здібності, чого не відбувається при їхній ізоляції.
6. Інваліди з порушеннями опорно-рухового апарата, що володіють різним інтелектом, вимагають індивідуалізованого підходу з урахуванням обмежень фізичного плану і пережитих людиною комплексів.
7. Якщо, навчаючись в старших класах школи, юнак чи дівчина мають намір самі вибирати собі професію, що по тим чи іншим причинам не цілком улаштовує їхніх батьків, то в цьому випадку батькам треба:
- спробувати зрозуміти, чому їхня дитина прийняла саме таке рішення, а не те, що пропонують батьки;
- постаратися відшукати такі вагомі аргументи на користь професії, що захищається, що відповідали би потребам і інтересам їхньої дитини.
8. Якщо батьки скаржаться на те, що в їхньої дитини слабко розвинуті які-небудь інтереси і потреби, практичний психолог повинен поставити точний діагноз мотивації дитини, а потім пропонувати рекомендації по практичному вирішенню проблеми. Після постановки діагнозу проблема нерідко виявляється не такою, який уявлялася спочатку. Наприклад, у батьків може скластися помилкове враження про те, що в їхньої дитини немає особливих, ціннісних інтересів, тоді як насправді може виявитися, що такі інтереси є, просто батьки про них не знають. Нерідко при цьому з'ясовується, що батьки не додають серйозного значення інтересам дитини, і він їх ховає від батьків, що змушує його займатися чимось зовсім іншим.
4. Форми позаурочної роботи з професійної орієнтації школярів:
- змагання з технічної творчості, виставки моделей, технічні вікторини;
- зустрічі з представниками різних професій;
- вечора профорієнтації;
- збір інформації про перспективи розвитку і потреби народного господарства в кадрах;
- виставки «Усі про професію»;
- робота в кружках і секціях радіоелектроніки, автоматики, технічній кібернетиці, картингах, авіа-, судо-, автомоделювания, юних техніків, художньої творчості й ін.;
- екскурсії в профтехучилища на тему «Як одержати робочу спеціальність?»;
- диспути, бесіди «Що потрібно знати, вибираючи професію?», «Країні потрібні професіонали, як ними стати?» і ін.;
- спільні з дітьми батьківські збори «Здатності людини і професія»;
- дослідницька робота на пришкільній ділянці оранжереї, птахофермі й ін.;
- «Свято праці», «Свято першої борозни», «Тиждень саду», «День врожаю»;
- факультативи по інтересах до майбутньої професії;
- стенд «Як продовжити утворення й одержати спеціальність?» і ін;
- класну годинник «Що я знаю про майбутню професію?», «Хочу, можу і потрібно, при виборі професії», «Захист професії»;
- вікторина «Хто більше знає професії і про професії»;
- конкурс творів «Трудова біографія моєї родини»;
- шкільні кооперативи «Новорічні іграшки», «Ляльковий одяг», «Сувеніри»;
- школа молодих менеджерів;
- активна участь у шкільному самоврядуванні;
- колективні творчі справи;
- участь у художній самодіяльності;
- шефська робота з молодшими школярами й ін.
Вправа «Порадник»
Е. Пряжникова, кандидат педагогічних наук
Н. Пряжников, доктор педагогічних наук
Дана вправа являє собою спеціально організовану спрощену процедуру групової експертної оцінки з елементами гри.
Ланцюг вправи — одержання узагальнених представлень професійному майбутньому кожного з учасників на підставі групових рекомендацій, зроблених товаришами-однокласниками.
Методика може проводитися з класом, але більш ефективно вона проходи в групі, що складається з 12-15 чоловік. Час проведення - від 15 до 25 хвилин.
1. Всі учасники виривають із зошитів чисті листочки.
2. Листочки кладуть вертикально і поділяють на три рівні стовпчики, тобто роблять бланк (див. табл. 2).
3. Кожен учасник записує на своєму бланку прізвища й імена всі» присутніх у класі (чи в групі) під диктування ведучого. Важливо, щоб усі присутні були записані в тому самому порядку у всіх учасників.
4. Всім учасникам дається таке завдання: напроти кожного прізвища (включаючи власну) написати найбільш придатні для даної людини професії і навчальні заклади, який можна було б порекомендувати. Бажано не пропускати нікого. Бажано також поставитися до цього завдання як можна серйозніше і не писати дурості. На все це приділяється приблизно, 7-10 хвилин.
5. Ведучий збирає листочки і підводить підсумки. Береться перший листочок і зачитується перша за списком прізвище. Потім зачитується професія, що рекомендується, і навчальний заклад. Після цього береться другий листочок, зачитується це ж прізвище і відповідні рекомендації і т.д. Після того як прочитані всі рекомендації для першого за списком що учиться, ведучий переходить до другого і потім до наступним.
При підведенні підсумків ведучий може порадити учнем уважніше прислухатися до рад своїх товаришів, а щось, може бути, позначити для себе в зошиті. По нашому досвіді, у середньому 5 — 7 чоловік звичайно дійсно щось для себе записують (правда, в основному це підлітки-дівчата).
На жаль, при проведенні цієї вправи можливі дурні жарти, коли хтось «рекомендує своїм товаришам «туалети чистити» і Т.л. ведучий просто це не зачитує. Якщо усе-таки виявиться, що хтось у класі попросить не зачитувати рекомендації своїх однокласників, зроблені для нього, то ведучий повинний спокійно задовольнити це прохання. Потрібно запропонувати цьому учаснику після уроку самому подивитися на ради, що дали йому товариші. Визнаємося, що в нас поки таких випадків не було, але вони цілком можливі.
«Острів»
Профорієнтаційна гра для підлітків
Н. Пряжников, доктор педагогічних наук
Ця гра знайомить школярів з «не престижними» професіями. Але цілити-орієнтувати хлопців на непривабливі професії - не ставиться прямо
Гра розрахована на роботу з класом (учнями 8-9-х класів, хоча вона може викликати інтерес і в десяти -, одинадцятикласників).
Тривалість гри - приблизно один урок. Але якщо вона проводиться після уроків, то час може бути збільшена і тоді гра проходить цікавіше.
На класній дошці фіксуються основні ідеї учасників і відбиваються результати рішень групи.
Хід гри:
Класу з'являється назва гри - «Острів» і зачитується загальна інструкція.
Представте, що ми всі чудом виявилися на закинутому в океані острові, десь у південних тропічних широтах. У нас залишилося деяке особисте майно: те, що було в кишенях, сумках. Коли нас врятують, невідомо. Як мінімум два місяці ми повинні прожити на даному острові.
Перед нами коштують дві основні задачі. Перша - вижити. Друга - залишитися при цьому цивілізованими людьми.
За 40 хвилин ми повинні довести самим собі, що можна вирішити ці задачі.
Отже, ми сидимо на березі й обговорюємо, що нам робити далі. Я поки буду виконувати роль старшого. Але потім ви зможете собі вибрати іншого керівника.
Якщо ми зуміємо домовитися про основні шляхи рішення наших задач, а також про розподіл обов'язків, то зможемо вижити і зберегти своє достоїнство.
Далі ведучий зображує на дошці загальний план острова. Важливо відзначити, що тут є джерело чистої прісної води, а також сказати, що на острові водяться дрібні звірки і птахи, у побережних водах є риба, ростуть якісь їстівні рослини.
Але за умовою гри на острові немає печери, придатної для проживання. Немає також інших людей, інакше вся гра перетвориться в з'ясування відносин з ними.
Далі школярі пропонують, що їм необхідно зробити для виживання. Звичайно це - будівля житла, організація харчування, керівництво групою, полювання і рибальство, чергування, підтримка вогню і т.п. Усе це ведучий записує на дошці у виді переліку в першому стовпчику таблиці (див. додаток).
Усі ці пропозиції обговорюються, і в результаті на дошці залишаються найбільш важливі напрямки роботи.
Після того як написаний перелік робіт, необхідних для виживання, загальними зусиллями визначається, скільки чоловік потрібно для кожної роботи. Ці підрахунки ведуться з урахуванням загальної кількості учасників гри разом з ведучим.
На дошці, напроти кожного напрямку робіт, записується необхідна кількість працівників. При цьому хто-небудь з учасників може сказати, що ті самі люди здатні одночасно виконувати різні роботи. Ведучий зауважує, що в особливих випадках це, природно, допускається, але важливо за конкретним гравцем закріпити визначений вид діяльності, щоб було видно, хто за що відповідає.
Бажано не затягувати перші етапи гри: проводити їхній динамічно. При цьому по ходу гри ведучий постійно нагадує учасникам, що вони повинні укластися в 40 хвилин (закінчити гру до чи дзвоника якогось установленого часу), інакше буде вважатися, що група не змогла вирішити поставлені задачі, а витратила всі сили на з'ясування відносин.
Далі ведучий пропонує підняти руки тим, хто хотів би виконувати ті чи інші види робіт. По черзі розглядається кожен вид. При цьому гравець може брати участь тільки в одному виді робіт.
На дошці поруч з необхідною кількістю працівників записується кількість бажаючих цю роботу виконувати. Як правило, тут виникає деяка невідповідність. Якраз воно і стає предметом для обговорення. Ведучий може зайняти визначену позицію: «Раз ви не в силах забезпечити необхідне число працівників по кожнім напрямку робіт, те швидше за все, не зможете і вижити в умовах острова».
Після цього ведучий задає подальший порядок гри. По кожнім виді робіт утвориться група, що сідає за окремий стіл.
Протягом 3-5 хвилин обговорюється, яким образом виконати свою роботу, виходячи з реальних можливостей. Нагадаємо, що за умовою гри школярі виявилися на острові з усім своїм майном (у кишенях, у сумках і т.п.).
Представники групи коротко розповідають усьому класу про те, як вони збираються будувати житло, готувати їжу, полювати, ловити рибу і т.п. Клас задає питання і потім вирішує, чи здатна дана група виконати свою роботу. Наприклад, у групи «організація харчування» можна поцікавитися, у чому вони збираються готувати їжу, у групи «бажання-рибальство - чим вони збираються ловити рибу і т.п.
Усе це ведучий відзначає на дошці (напроти кожного виду робіт оцінюється готовність кожної групи в балах).
Далі (для ускладнення гри) ведучий може заявити, що його вразила невідома тропічна хвороба і він уже не може керувати групою. Тому терміново потрібно вибрати нове керівництво. Також визначається, скільки чоловік для цього потрібно. Учасники висувають кандидатів. Іноді група вибирає одного керівника з одним-двома помічниками (особливо якщо клас поступово стає некерованим). Обрані керівники займають місце ведучого, а ведучий сідає за останню парту. Етап зміни керівника повинний зайняти 2-3 хвилини.
Далі ведучий може заявити, що він у результаті хвороби поступово перетворився в «злого духу», що буде лагодити групі всякі перешкоди.
Наприклад, зненацька напустити хвороба на окремих (найбільш активних) учасників, за допомогою урагану зруйнувати деякі будівлі, робити різноманітні «злі чудеса» (скажемо, оголосити, що деякі риби мають душу і розумом, тому вживати їх у їжу - злочин) і т.п.
У якийсь момент ведучий натякає учасникам, що на острові може виникнути епідемія, тому що тропічна їжа незвична для європейців і весь острів уже покритий відходами, що просто нікуди подіти і які стають вогнищами серйозних інфекцій. Іншими словами, він спонукує учасників до будівництва туалету, про який вони часто забувають. Також можна натякнути групі на необхідність будівництва вигрібної ями для харчових відходів.
Якщо група вирішує спорудити такий важливий для цивілізованого життя об'єкт, то зробити це необхідно в стислий термін і за всіма правилами, тобто визначити, скільки потрібно для цього працівників і хто саме буде цим займатися. Важливо визначити, хто буде постійно підтримувати порядок у туалеті і взагалі розбиратися зі сміттям на території острова... Нерідко багато підлітків соромляться виконувати таку роботу, прагнучи займатися більш престижними справами, тому є ризик, що епідемія вразить більшість гравців.
Саме звертання до теми «туалету», «нечистот», «сміття» - це спроба пороздумувати про шляхетність, про аристократизм, про справжню елітарність у найвищому змісті цих слів. У книзі О. С. Муравйовой «Як виховували російського дворянина» є цікава історія на цю тему. Наприкінці 1940-х років на одній з постійних баз геологів очікували чергову експедицію, у якій працював нащадок древнього князівського роду. На базі це знали і чекали молодого дворянина, смакуючи його реакцію на огидно брудний туалет: «Мийте, добре, потерпимо, - жартували геологи, - але що буде робити Його світлість?!». Його світлість, приїхавши, зробив те, що багатьох збентежило. Він спокійно взяв цебро з водою, швабру й акуратно вимив запаскуджену вбиральню... Це і був поступок щирого аристократа, що твердо знає, що забирати бруд не соромно, соромно жити в бруді (цит. по книзі Вульфова Б.З., Іванова В.Д. Основи педагогіки в лекціях, ситуаціях, першоджерелах. М.:Вид-во урао, 1997, с.271).
Буває так, що група із самого початку грає невдало (школярі багато сперечаються один з одним, мало добровольців на відповідальні роботи і т.п.). У цих випадках утручання ведучого в ролі «злого духу» може взагалі деморалізувати учасників, тому кількість і «якість» труднощів повинне бути розумним.
Нарешті, за 3-5 хвилин до кінця заняття ведучий заявляє про припинення гри й організує її обговорення.
Обговорення гри:
Ведучий задає учасникам питання: « чи вдалося нам вижити?». Школярі повинні коротко обґрунтувати свої висновки. Ведучий може також висловити своя думка по цьому питанню.
Потім він ставить запитання: « чи вдалося остров'янам зберегти людське обличчя у важких умовах?». При відповіді учнів на це питання ведучий може звернути їхню увагу на такі моменти: чи виявлялася медична допомога захворілим, чи було організоване дозвілля, чи учасники були стурбовані тільки «виживанням», ніяк не піклуючись про свою душу, чи виникали скандальні ситуації між учасниками і т.п.
Коментарі для ведучого
Учасники разом з ведучим можуть захопитися якимсь одним аспектом гри, наприклад, занадто докладно обговорювати конкретні види робіт. Тоді на всю гру може просто не вистачити часу.
Інші типові труднощі - виникнення хаосу, коли учасники по незначних питаннях починають занадто жваво сперечатися, перебивати Часто виникають труднощі при оцінці класом своєї готовності побудувати туалет. Хтось навіть може заявити, що «тільки в північних країнах, в умовах холоду, що консервує, зараза зберігається надовго, а в тропіках без туалету можна обійтися». Ведучий може помітити, що навіть багато тварин на рівні інстинктивних рефлексів прагнуть закапувати свої випорожнення (можна згадати собак, що активно працюють задніми лапками).
Досвід проведення гри показує, що не завжди учасники готові визнати, що їхні ігрові дії виявилися невдалими. Іноді хтось говорить, що в реальних умовах він би поводився «набагато активніше і шляхетніше». Тоді ведучий повинний пояснити, що гра - це теж модель реальності.
34
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/prirodoohoronna-diyalnist-u-vinnickiy-oblasti.html
|
Природоохоронна діяльність у Вінницькій області
|
https://doc4web.ru/uploads/files/247/b607754962359b304e5fe0ec55c24671.docx
|
files/b607754962359b304e5fe0ec55c24671.docx
|
Назва реферату: Природоохоронна діяльність у Вінницькій області
Розділ: Екологія
Природоохоронна діяльність у Вінницькій області
ЗМІСТ
1. Екологічна ситуація у Вінницькій області 3
2. Антропогенний вплив на природне середовище 6
2.1. Атмосферне повітря 6
2.2. Водні ресурси 7
2.2.1. Загальна характеристика 7
2.2.2. Характеристика стану поверхневих водойм області 10
2.2.3. Створи річки Південний Буг. 12
2.2.4. Створи річки Дністер. 12
2.3. Земельні ресурси та ґрунти 13
2.4. Надра 17
2.5. Відходи 18
2.6. Рослинний світ 19
2.7. Тваринний світ 21
2.7.1. Загальна характеристика 21
2.7.2. Ведення рибного господарства. 23
2.8. Території та об`єкти з особливим статусом охорони 24
3. Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища 25
3.1. Мережа державного моніторингу області 25
3.2. Основні тенденції забруднення природного середовища 27
3.2.1. Водний басейн 27
3.2.2. Притоки ріки Південний Буг 27
3.2.3. Притоки ріки Дністер 28
3.2.4. Повітряний басейн 29
3.2.5. Грунти 30
3.2.6. Підземні води 31
3.2.7. Характеристика стану поверхневих водойм області 32
3.2.8. Створи річки Південний Буг 34
3.2.9. Створи річки Дністер 34
4. Вплив факторів довкілля на здоров`я населення 36
4.1. Демографічна ситуація по Вінницькій області за 2001 рік 36
4.2. Захворюваність населення Вінницької області 39
4.3. Епідемічна ситуація в регіоні 40
4.4. Стан здоров’я населення репродуктивного віку. 43
4.5. Захворюваність населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС 44
5. Характеристика основних екологічних проблем області та м.Вінниці 44
5.1. Рослинний світ 44
5.2. Земельні ресурси 44
5.3. Екологічні проблеми на територіях природно-заповідного фонду. 44
5.4. Промислові відходи 45
5.5. Водні ресурси 45
5.6. Атмосферне повітря 46
6. Екологічна (природо-техногенна) безпека 46
6.1. Екологічна безпека Вінницької області 46
6.1.1. Екологічна безпека оборонної діяльності 48
6.2. Ядерна та радіаційна безпека 49
7. Державний контроль у галузі охорони 49
8. Управління у галузі охорони довкілля 53
8.1. Вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля у Вінницькій області, стан фінансування екологічної галузі 53
9. Виконання загальнодержавних та національних програм 54
10. Наукові дослідження в галузі екології 54
11. Екологічна освіта, інформування громадськості, громадські рухи 54
11.1. Стан екологічної освіти всіх рівнів 54
11.2. Інформування громадськості 55
11.3. Громадські рухи 57
12. Міжнародне співробітництво у сфері екології 58
13. Висновки 59
14. Додатки 60
14.1. Додаток 1 60
14.2. Додаток 2 61
Екологічна ситуація у Вінницькій області
Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна – Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня області – хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок, подекуди – ярами та балками. Значна глибина розчленування в Придністров’ї.
В геоструктурному плані основна частина території області припадає на південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.
Клімат помірно континентальний з м’якою зимою й теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4, -6 °С, липня +18,6, +20,5 °С. Річна кількість опадів 520 –590 мм, з них близько 80% припадає на теплий період року.
Область займає площу 26,5 тис.кв.км, що становить 4,5% території України.
Вінниччина межує з республікою Молдова. Державний кордон проходить на південному заході області, по річці Дністер, на ділянці довжиною в 202 кілометри. Крім того, вона межує з 7 адміністративними областями України: Житомирською з півночі, Київською із північного сходу, Черкаською з сходу, Кіровоградською з південного сходу, Одеською з півдня, Чернівецькою з південного заходу та Хмельницькою з заходу.
Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.
Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають чорноземи. В центральній частині – сірі, темно-сірі й світло-сірі лісові, на південному сході і в Придністров’ї – глибокі чорноземи та опідзолені грунти. Близько 70% території області розорано.
Загальна площа лісового фонду області – 356,5 тис.га (13,5% території області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в’яза; рідше змішані – сосна, дуб, береза граб.
На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис.км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких становить близько 32 тис.га.
Чисельність населення області (станом на 01.01.2001 р.) 1799,3 тис.чол., в т.ч. міського - 877,1 тис.чол. (48,7%) сільського - 922,2 тис.чол. (51,3%) Щільність населення на км2 — 69,0 чол.
В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній промисловості - 70,5%, в т.ч. харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів - 46,8%, машинобудування -11,9%. На долю виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає 28,3%. На добувну промисловість – 1,2%.
Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис.га, або 4,8% угідь України, з них: ріллі 1730,6 тис.га - 5,2% ріллі України; багаторічних насаджень - 51,9 тис.га.
Сучасний стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області характеризується як відносно стабільний.
Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001 році зменшилась в порівнянні з 2000 роком з 80,1 до 71,7 тис.тон. Це пов’язано, в основному, з покращенням якості твердого палива, особливо на Ладижинській ТЕС, на долю якої припадає 76, 9% викидів. Друга причина - газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів на долю яких приходиться 5,2% викидів. Так з 28–ми заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 році – 17 працювали на природному газі.
Разом з цим спостерігається ріст викидів від автомобільного транспорту. Зокрема у м.Вінниці кількість викидів від автотранспорту в 2000 році становила 19, 5 тис. тонн, що значно перевищує викиди від стаціонарних джерел (2,14 тис. тонн). В результаті, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.
Якість води у поверхневих водоймах області в цілому, за основними показниками, знаходилася на рівні 2000 року. За органолептичними показниками якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідала нормам. Але у цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за більшістю хімічних показників безпечна. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.
Сумарний забір води в порівнянні з 2000 р. в області зменшився з 711,5 до 708,4 млн.м3. Нормативно очищених вод скинуто на 3,156 млн.м3 менше.
Кількість скинутих забруднених вод збільшилась з 63,10 млн.м3 в 2000-му до 67,86 млн.м3 в 2001-му році. Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації.
На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік. В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. При цьому необхідно зазначити, що минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000 р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув.
Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.
Для виділення в натуру прибережних захисних смуг річок і водойм, виготовлено і виноситься в натуру проект прибережної захисної смуги ріки Південний Буг. На стадії розробки знаходиться аналогічний проект для ріки Дністер. Однак, через відсутність коштів на виконання проектних робіт стримується розробка та винесення в натуру проектів прибережних захисних смуг малих річок і водойм.
Найбільш проблемними об’єктами Вінницької області в поводженні з відходами є полігон твердих побутових відходів м.Вінниці, що знаходиться в селі Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у с.Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об’єднанні “Хімром” у м.Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с.Джурин Шаргородського району.
Існуючий полігон твердих побутових відходів м.Вінниці вичерпав свій ресурс ще в 1987 році, його експлуатація офіційно заборонена з 1994 року.
Золовідвал Ладижинської ТЕС, що займає територію 186 га, вичерпав свій ресурс у 1984 році. Ладижинською ТЕС замовлено проект реконструкції золовідвалу, який знаходиться на стадії розробки.
Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001 року виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) у 1978 р., існування такої великої кількості токсичних речовин на території області є небезпечним для довкілля. Відомі випадки, коли непридатні пестициди виявляли за межами складів – на смітнику, в лісосмузі і навіть на березі річки. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем.
В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.
Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з 14,2 до 20-25%.
Стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року лісовим масивам області було завдано великої шкоди. Площа пошкоджених лісів становить 230755 га, маса пошкодженої деревини близько 6,6 млн. м3. Особливо постраждали лісові масиви. В окремих місцях пошкоджено 60-80 % загальної кількості дерев. У 2001 році усі зусилля лісокористувачів були направлені на ліквідацію наслідків стихії. В першу чергу проводилося очищення лісів від захаращеності. За даними ДЛГО "Вінницяліс" роботи завершені на всій площі, по ВОСЛП "Віноблкомунліс" виконані на 85%.
Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. У Немирівському лісництві Іллінецького ДЛГ було виявлено вогнище небезпечного шкідника лісу золотогуза, яке було знищене за допомогою авіації. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.
У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення скоротилися у порівняні із 1999 роком більше ніж у 3 рази, об'єми створення полезахисних смуг - у 4 рази. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів і виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення.
Проблемі озеленення міст та інших населених пунктів теж не приділяється належна увага. Як і лісам області зеленим насадженням було нанесено великої шкоди в результаті ожеледі, яка сталася наприкінці 2000 року. В даний час гостро постає питання заміни зрізаних пошкоджених дерев. Однак у 2001 році створено лише 1,8 гектара нових зелених насаджень.
З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності мисливських тварин. Так, поголів'я лосів за 2001 рік скоротилося в порівняні з 2000 роком на 48 голів або на 28,4 %. Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 483 голови, бобра на 91 голову. Зменшилося також поголів'я всіх видів пернатої дичини: фазани - на 1153 голови, , качки - на 8554 голів, лиски - на 8992 голови.
Різко зросла чисельність лебедя - шипуна ( в порівнянні з 1995 роком майже в 3 рази). У 2001 році в порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: олень плямистий - на 1,2 %, тхір чорний - на 249,1 %, дещо зросла чисельність кабана, оленя благородного, єнотовидного собаки, видри, ондатри.
У 2001 році проводилася робота по розселенню плямистих оленів. Розселені в попередні роки нові популяції байбака та оленя благородного прижилися в області, їх чисельність збільшується. Також зростає в області чисельність зубра європейського станом на 1.01.2002 р. поголів'я тварин становило 117 голів.
У водоймах області зустрічаються 4 види риби занесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведені промислового вилову риби зустрічаються прилови в промислі 1-2 шт., в основному марена дніпровська.
На Вінниччині створено 20 заказників, 10 пам’яток природи , 11 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 228 територій і об`єктів різних категорій місцевого значення. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. У 2001 році площа ПЗФ не змінилась.
Протягом 2001 року основним напрямком роботи було підтримання і розвиток існуючих територій та об`єктів ПЗФ, виявлення та проведення обстеження територій, перспективних для резервування та наступного заповідання.
Підготовлено матеріали на розгляд сесії обласної ради щодо трьох об`єктів місцевого значення загальною площею 493,2 га та завершено підготовчу роботу із створення загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення “Згарський” площею 3018,7 га.
Для розширення територій з особливим статусом охорони з 2000 року проводиться формування екологічної мережі, яка повинна об`єднати існуючі та новостворювані об`єкти природно-заповідного фонду. Розбудова екологічної мережі області планується за рахунок створення національного природного парку “Південне Поділля”, трьох регіональних ландшафтних парків та тринадцяти заказників, площею 46,8 тис. га. Перелічені об`єкти повинні розширити сітку природних ядер, що з`єднуватимуться між собою екологічними коридорами. Створення перелічених структурних ланок дозволить у 2 - 2,5 рази збільшити площу природно-заповідного фонду області та сформувати цілісну систему екологічної мережі.
Антропогенний вплив на природне середовище
Атмосферне повітря
Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2001р. зменшилась в порівнянні з 2000р. на 8419 т, (див. табл.2.1.1 та табл.2.1.2), що, як видно з таблиці 2.1.4, пов’язано в основному із покращенням якості твердого палива, що використовується Ладижинською ТЕС:
Таблиця 2.1.4.
Параметр
2000 р.
2001 р.
Виробництво електроенергії млн. кВт / год.
4354,974
4394,799
Зольність вугілля, %
48,8
32,89
Калорійність вугілля, ккал / кг
3082
4036
Вміст сірки в вугіллі, %
2
0,86
Кількість спаленого вугілля, т
1817612
2000387
Основними забруднювачами повітряного басейну (див.табл.2.1.3) залишаються підприємства, основними видами економічної діяльності яких є : виробництво тепло - та електроенергії, транспорт, переробна промисловість. Доля викидів Ладижинської ТЕС складає 76, 9%, цукрових заводів області – 5, 16%. З 28 –и цукрових заводів, що переробляли цукровий буряк в 2001 р.( всього їх в області 38 ) працювали на природному газі 20, більшість з них провели режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах, що дозволило більш економічно вести режим спалювання, відповідно зменшило викиди в атмосферне повітря.
На контролі в держуправлінні в 2001р. було виконання підприємствами області 223-х заходів по зменшенню викидів забруднюючих речовин з очікуваним ефектом зменшення викидів на 3179,3 т. Виконано 21 захід з ефектом 471,7 т.
Найбільш значні серед виконаних :
організація гідропилоподавлення на Демидівському гранітному кар’єрі ( Жмеринський район);
проведення режимно-налагоджувальних робіт на Турбівському, Махаринецькому, Бродецькому, Бабинському, Крижопільському цукрозаводах; Тростянецькому спиртзаводі; Погребищенському маслозаводі; комунальних котельнях в м.м. Калинівка, Гайсин, Могилів – Подільський.
Залишились невиконаними режимно-налагоджувальні роботи на котлоагрегатах Кам’яногірського, Бершадського цукрозаводів, ДП “Комунальник” (смт. Турбів), Вінницького підшипникового заводу та ряду інших підприємств; не встановлено золовловлювач на котельні Росошанської паперової фабрики.
За статистичними даними кількість викидів від автомобільного транспорту в м. Вінниці в 2000 р. становили 19, 5 тис. т ( від стаціонарних джерел тільки 2,14 тис. т), це викликано значним збільшенням кількості автомобілів: 72 тис. ( в порівнянні з 1989р. – 25 тис.), як наслідок, середньорічні концентрації оксиду вуглецю в повітрі в м. Вінниці за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології становили 1,33 ГДК, а максимальні концентрації – 5,33 ГДК.
Водні ресурси
Загальна характеристика
Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115. Форми 2ТП – водгосп прийнято та проаналізовано від 537 споживачів.
Забір води в порівнянні з 2000 р. (див. табл. 2.2.1) зменшився на 3,1 млн.м3 з 711,5 до 708,4 млн.м3, а також спостерігалось незначне зменшення використання води на 3,3 млн.м3 з 696,2 до 692,9 млн.м3 в основному за рахунок зменшення використання підземних вод на господарсько – побутові потреби, а також зменшення об’ємів переробки цукросировини (в 2000 р. було використано технічної води – 7,383 млн.м3, в 2001 р. – 5,519 млн.м3).
Зменшення обсягу забору підземних вод з 34,29 млн.м3 до 32,49 млн.м3 пояснюється реформуванням сільськогосподарського комплексу, яке призвело до зменшення поголів’я тварин та птиці та встановлення водомірної апаратури.
Втрати при транспортуванні суттєво не змінились, відповідно в 2001 р.–14,81 млн.м3, а в 2000 р. – 14,84 млн.м3.
Використання води на різні цілі в розрізі галузей, млн.м3:
промисловість, в т. ч.
598,2
600,9
- енергетика
575,0
580,2
- сільське господарство
27,86
27,02
- транспорт
4,738
4,288
- зв’язок
0,037
0,030
- будівництво
0,096
0,101
- торгівля
0,039
0,029
- житлово-комунальна
64,80
60,27
Нормативно очищених вод скинуто в 2000 р. – 8,99 млн.м3, а в 2001 р. –5,838 млн.м3, що менше на 3,156 млн.м3 (див. Табл. 2.2.3), що пояснюється в основному зменшенням нормативно очищених на спорудах очистки вод по Ладижинській ТЕС ( 2000 р. – 2573,3 тис.м3, 2001 р. - 480,6 тис.м3 ).
Збільшилась кількість скинутих забруднених вод (див. табл. 2.2.2). В 2000 р. їх обсяг складав 63,10 млн.м3, а в 2001 р. – 67,86 млн.м3. Кількість забруднених вод без очистки збільшилась з 1,553 до 6,543 млн.м3, це пояснюється тим, що в об’єднанні “Вінницяводоканал” промивні води з водопровідної станції в обсязі 4,4 млн.м3 , в зв’язку із відсутністю норм ГДС, в 2001 році були віднесені в графу “забруднені без очистки”.
Використання води в системах зворотного водопостачання залишилось на тому ж рівні.
Збільшення скиду нафтопродуктів (див. табл. 2.2.4) (з 5,563 до 10,40 т.), хрому (з0,077 до 0,34 т.), нікелю (з 0,792 до 0,246 т.) пояснюється збільшенням цих речовин на скиді після ОСК м. Вінниці в порівнянні з 2000 р. Причиною цього є:
зменшення об’єму стічної води, яка надійшла в 2001р. на очисні споруди каналізації;
збільшення об’єму виробництва продукції підприємствами м. Вінниці;
зміна методики визначення нафтопродуктів в зв’язку з акредитацією лабораторії “Вінницяводоканал”.
Збільшення вмісту іонів кальцію (з 3,0 т в 2000 р. до 73,0 т в 2001 році) і сульфатів в стічних водах “Хімпрому” пояснюється збільшенням їх вимивання із відвалу фосфогіпсу та шламу станції нейтралізації.
На рівні минулого року залишились скиди БПК, азоту амонійного, нітритів, нітратів. Спостерігалось в порівнянні з 2000 роком зменшення вмісту фосфатів з 157,7 т до 116,1 т (станція Козятин, Калинівське ПВКГ та ВО “Вінницяводоканал”, ВО “Хімпром”).
Порівняльна таблиця основних показників по формі 2 – ТП (Водгосп)
N
п/п
Назва показників
2000 р.
млн.м3
2001 р.
млн.м3
Порівняння
млн.м3
Забір води, фактично
711,5
708,4
-3,1
- в т. ч. підземних
34,29
32,49
-1,8
Використано води:
696,2
692,9
-3,3
- в т. ч. на госппитні потреби
62,64
57,73
-4,91
- в т. ч. на виробничі потреби
619,0
621,6
2,6
- в т. ч. на зрошення
0,051
0,05
-0,001
- в т. ч. на сільгоспводопостачання
14,47
13,61
-0,86
Загальне водовідведення:
660,5
640,2
-20,3
- скинуто забруднених вод
63,10
67,86
4,76
- скинуто нормативно чистих вод
569,7
566,5
-3,2
- скинуто нормативно очищених вод
8,99
5,834
-3,156
- скинуто в накопичувачі
18,67
17,76
-0,91
Втрати при транспортуванні
14,84
14,81
-0,03
Оборотне та повторно – послідовне
водопостачання
85,2
85,32
0,12
Скинуті забруднені води без очистки
1,553
6,543
4,99
Скинуті забруднені води недостатньої
степені очистки
61,55
61,32
-0,23
На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік.
В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,838 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. Наведені цифри характеризують технічний стан ОСК в області. Необхідно відмітити, що минулий рік був несприятливий для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув, його відновлення стало можливим тільки в теплу пору року (липень – серпень 2001р.). Значні перевищення нормативів якості скиду були допущені на ОСК м. Жмеринка (як ПВКГ, так і заводу “Сектор”), мм. Шаргород, Іллінці, Томашпіль.
Стан будівництва, реконструкції, модернізації ОСК викликає занепокоєння. Лише в деяких населених пунктах області вказані питання в повній мірі вирішуються і будуються ОСК в смт. Піщанка, відбувається реконструкція ОСК в м. Шаргород ( за кошти приватного маслозаводу), розробляється проектна документація реконструкції ОСК м. Іллінці (є дві альтернативи) та смт. Чернівці.
В 7 - ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації, в м. Жмеринка з 1998р. припинено будівництво каналізаційної мережі та КНС для підключення 400 – 600 тис.м3 / рік стоків із західної частини міста на міські ОСК, що нині працюють на 20 – 25% своєї проектної потужності.
Фінансування об’єктів, передбачених “Національною програмою екологічного оздоровлення Дніпра” (будівництво та розширення ОСК в смт. Оратів, Погребище, м. Козятин, с. Кашперівка Козятинського району) не відбувається.
У ряді населених пунктах області є значний дисбаланс між потужностями водогонів та каналізацій, це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, Томашпіль.
В 2001р. в поверхневі водойми області надійшло 622,44 млн.м3 зворотних вод, з них забруднених 67,862 млн.м3 (10,9%).
Безповоротне водоспоживання складає 41,09 млн.м3 (суттєвих змін порівняно з 2000р. не відбулося) (див. табл. 2.2.5). Перевищень лімітів використання води в 2001р. не виявлено.
В 2001р. на контролі в держуправлінні було187 водоохоронних заходів, з них виконано 26, серед них : будівництво додаткових та очищення діючих біоставків на Томашпільському ПВКГ та в/ч А2981 (смт. Вапнярка), збільшення потужності систем зворотного водопостачання на Немирівському спиртзаводі та ТОВ “Люстдорф” (м. Іллінці), відремонтовано греблю на Токарівському водосховищі, проведено частково берегоукріплювальні роботи біля Сабарівської ГЕС.
Внаслідок невиконання підприємствами водоохоронних заходів в поверхневі водойми області надійшло майже 8 тис.м3 неочищених стоків.
Перелік основних забруднювачів водних ресурсів області наведений в табл.2.2.6.
Характеристика стану поверхневих водойм області
Контроль стану поверхневих вод проводиться кількома суб’єктами моніторингу: Держуправлінням екології та природних ресурсів, обласною СЕС, Вінницьким ЦГМ, Південно-Бузьким басейновим водогосподарським об’єднанням (згідно схеми моніторингу у визначених створах), ВО “Вінницяводоканал”, ВАТ “Сутиський завод АЕА” (в районах водозаборів річки Південний Буг: м. Хмільника, м. Калинівки, м. Вінниці, смт. Сутисок).
За даними ВО ”Вінницяводоканал” (моніторинг стану річки проводився щоденно), кисневий баланс знаходився в межах норми, хоча спостерігалося коливання вмісту кисню, пов’язане з біогенними процесами. Середньомісячне значення вмісту азоту амонійного коливалося від 1,06 до 1,66 гранично – допустимих концентрацій, встановлених для рибогосподарських водойм (ГДК1), не перевищувало гранично допустимих концентрацій, встановлених для водойм господарсько-питного призначення (ГДК2). Найбільш забрудненими по цьому інгредієнту є ділянки річки в районі смт. Сутисок.
В теплий період мали місце випадки перевищення ГДК2 по показнику БСК5 (до 1,36 разів). Сольовий склад бузької води стабільний, мінералізація , вміст солей металів знаходився в основному в межах ГДК2, за виключенням вмісту заліза, марганцю, міді. Вміст іонів заліза залишався підвищеним практично на всіх водозаборах від 1,9 до 9 ГДК1 та від 0,3 до 1,5 ГДК2; марганцю від 8 до 10 ГДК1 та від 0,5 до 1,8 ГДК2; міді до 2 ГДК1. З середини другого кварталу спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг. В теплий період практично на всіх водозаборах колі-індекс перевищував нормативи (водозабір м. Вінниці – до 4 разів, м. Хмільника до 11,4 разів, смт Сутисок до 14,7 разів). В четвертому кварталі значне перевищення спостерігалося лише в районі смт. Сутисок.
За даними Південно–Бузького БВО, яке контролює вісім створів постійних спостережень на річці Південний Буг, та два створи постійних спостережень на притоках річки Південний Буг – річках Соб і Рів, вода в річці Південний Буг оптимально мінералізована, середньої жорсткості, кисневий режим задовільний. Всього в 2001р. було відібрано 92 проб води і виконано 2281 аналізів. Із 2189 гідрохімічних аналізів мали місце 93 випадки перевищення ГДК2, що складає 4,2%. В 2000р. відсоток перевищення ГДК2 складав 6,7%.
Із 93 випадків перевищення ГДК 74 випадки припадає на БСК повне, яке перевищує ГДК у 1,1-3,7 рази. Концентрація решти забруднюючих речовин знаходиться нижче ГДК для водойм господарсько-питного водокористування (СанПин № 4630-88).
Вода у річці Південний Буг забруднена органічними речовинами, БСКп = 1,07-3,7 ГДК (75 проб із 80 відібраних). По більшості створів середньорічні показники БСКп залишились практично на рівні 2000 року, крім Глубочекського водосховища та с. Ставки, де БСКп зросло у 1,7 і 1,3 рази відповідно. Найбільші концентрації органічних сполук були зафіксовані у березні (7,5-9,2 мгO2/дм3) – у період весняної повені з 9 по 22 березня, коли спостерігались максимальні рівні води у р. Південний Буг. У листопаді і грудні 2001 року, коли температура води була 1-3 °С, БСКп знаходилось у межах 8,0-11,0 мгO2/дм3, що свідчить про антропогенний характер забруднення.
Вода у річці Південний Буг характеризується підвищеним показником кольоровості (35,5-56,7 градусів – максимальні значення) – у 13 пробах, підвищеним вмістом іонів амонію (1,02-3,50 мг/дм3 – максимальні концентрації). Максимальні концентрації нітритів – 0,10-0,36 мг/дм3, нітратів – 5,3-7,6 мг/дм3, що значно нижче ГДК для водойм госппитного водокористування. Наявність підвищеного вмісту забруднюючих речовин групи азоту свідчить про інтенсивно протікаючі процеси біологічного окислення органічних сполук. Вміст біогенних елементів групи азоту та заліза загального у порівнянні з 2000 роком незначно знизився по всім створам.
Якість води Сутиського водосховища за більшістю гідрохімічних показників гірша порівняно з якістю води річки Південний Буг вище м. Вінниці (район питного водозабору). Це свідчить про те, що скиди ВО “Вінницяводоканал”, який є одним з основних підприємств забруднювачів Вінницької області, негативно впливають на формування якості води в річці Південний Буг нижче м. Вінниці.
На радіологічне дослідження в 2001р. було відібрано 84 поверхневих проб і виконано 84 спектрометричних досліджень. В пробах води визначали вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90. Вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 знаходяться значно нижче допустимих рівнів. Рівень радіоактивного забруднення річки Південний Буг в цілому залишився на рівні 2000р.
Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод, відібраних за звітний період, свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. По органолептичним показникам якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин № 4630-88. Але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.
За даними обласної санітарно–епідеміологічної служби питома вага об’єктів господарсько-питного водопостачання по Вінницькій області, які не відповідають санітарним нормам та правилам, склала 2,3% (в загальному числі об’єктів централізованого водопостачання).
Питома вага досліджених проб води із водопровідної мережі, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно-хімічними показниками 1,2%, в тому числі за загальною мінералізацією 0,1%, за вмістом хімічних речовин 0,2%, за мікробіологічними показниками 6,4%.
Питома вага досліджених проб води водоймищ І-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно–хімічними показниками 15,9%, за мікробіологічними - 17,6%.
Питома вага досліджених проб води водоймищ ІІ-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам складає: за санітарно–хімічними показниками 8,5%, за мікробіологічними – 10,4%.
Створи річки Південний Буг.
Практично на всіх створах річки спостерігалося перевищення за вмістом фенолів до 6 ГДК2, формальдегіду до 1,8 ГДК2, за вмістом заліза перевищення становили від 2,6 до 8,4 ГДК1; міді від 2 до 5 ГДК1, фтору до 3,2 ГДК1. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг ( особливо в районі створу м. Гнівань), проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено.
Створи річки Дністер.
У дністровській воді спостерігався вміст фтору до 1 ГДК1, міді від 1,1 до 8 ГДК1, фенолів до 3,6 ГДК1. Виявлено перевищення ГДК ешеріхії колі біля села Наддністрянське Муровано-Куриловецького району та м. Могилів-Подільський. Збудників кишкових інфекцій в річці Дністер не виявлено.
Пестицидів (в тому числі Бі – 58, децис, ГХЦ, базудін, карбофос, метафос, ДДТ, фосфамід) в досліджених зразках води в річці Південний Буг та Дністер на всіх створах спостережень не виявлено.
За даними санітарно-епідеміологічної служби м. Вінниця: значно покращилась вода за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР. Із 282 проб мали місце відхилення за санітарно-хімічними показниками в 38 пробах. Це – завислі речовини, мутність, хлориди, азот амонійний, БСК5, залізо.
Із 128 проб досліджених на вміст лактозопозитивної кишкової палички (ЛКП) і індексу колі-фагів мали місце відхилення в 62 пробах. Випадків виявлення збудників інфекційних кишкових захворювань виявлено не було.
Випадки харчових отруєнь бактеріального походження та викликаних хімічними речовинами в області за 2001р. в організованих колективах не зареєстровано. Зареєстровано 18 випадків захворювання на ботулізм в побуті. Випадки радіаційних аварій в області не зареєстровано.
За даними обласного центру гідрометеорології, який контролює три постійних створи в межах м. Вінниці, один створ на р. Соб (с. Зозів), один створ на р. Рів (с. Демидівка), протягом року спостерігався підвищений вміст фенолу до 3 ГДК1, азоту нітритного до 1,2 ГДК1, нафтопродуктів до 7,6 ГДК1, було виявлене незначне підвищення вмісту міді, марганцю, заліза.
За даними лабораторії держуправління екологічний стан ріки Південний Буг протягом року був наступний:
сольовий склад в річці стабільний. Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів знаходяться у нормі або нижче норми крім марганцю, заліза та свинцю. По даним компонентам має місце перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення відповідно:
Створ №2 – свинець у 5раз;
Створ №7 – марганець у 4,7 раз.
У звітному 2001 році по р. Південний Буг мали місце випадки аварійного забруднення нафтопродуктами, концентрація яких у контрольних створах №№7-9 становила 7-9 ГДК. По основних показниках якість води у поверхневих водоймах області знаходиться на рівні 2000 року.
В результаті мікробіологічного аналізу поверхневих вод в створах постійних спостережень басейну річки Південний Буг та річки Дністер значних забруднень не зафіксовано. У фітопланктоні, як в якісному, так і в кількісному відношенні, в порівнянні з минулим періодом, суттєві зміни не відбулися. Самою багаточисельною і ведучою групою є діатомові, а також присутні синьо-зелені та протококові водорості, в основному, з індексом сапробності від 1,65 до 2,2. Тому поверхневі води басейну річки Південний Буг відносять до категорії умовно чистих.
Спостерігався вплив скиду нафтопродуктів Степанiвського цукрозаводу на якість води в ств.7 р. Пiвденний Буг. Зменшилась різновидність мiкроорганiзмiв, з`явились представники родини Flagellata (безколiрнi джгутикові), що не являється характерним для чистих вод створів річки Пiвденний Буг. Підвищився індекс сапробності вiд 1.9 до 2.1. Слід відмітити, що у створi 13 - на р. Ров, створах 14 та 15 - на р. Соб, створi 16 - на р. Дохна, створi 28 - на р. Мурафа зафіксовано представників родини Euglenophyceae (евгленових), а саме Euglena acus, деякі види Phacus та Lepocinelis, Trahelomonas, що говорить про наявність деякого органічного забруднення. Та значного впливу на збільшення індексу сапробності не відбулося.
В решті створів басейну річки Пiвденний Буг та річки Дністер якість води, по результатам мiкробiологiчного аналізу, не змінилася.
Земельні ресурси та ґрунти
Вінницька область розміщена в лісостеповій зоні центральної частини Правобережної частини України. Річкою Південний Буг територія області ділиться на дві частини: лівобережну, яка відноситься до Придніпровської височини, і правобережну – Подільське плато.
Земельний фонд області складає 2649,2 тис.га. Майже ¾ частини території зайнято сільськогосподарськими землями, з них сільськогосподарських угідь – 76,2%,з них ріллі – 65,3%, багаторічних насаджень – 1,9%, сіножатей і пасовищ – 9% (таблиця 1) (рисунок 1). Під лісами та іншими лісовкритими площами – 14.2% території, забудовані землі займають 4,0%, болота – 1,1%, інші землі (піски, яри, кам’янисті місця та інші) – 3%.
Територія суші становить 2606,2 тис. га або 98,4% від загальної площі області, решта 1.6% площі зайнята водою.
До основних земельних угідь, від стану яких в значній мірі залежить економічна ситуація в області, відносяться землі сільськогосподарського призначення, лісового та природно - заповідного фонду.
Питома вага площ сільськогосподарських угідь відносно площі суші (ступінь сільськогосподарського освоєння) по області становить – 77%, а в адміністративних районах - від 68 до 88%. За ступенем сільськогосподарського освоєння усі райони можна умовно поділити на три групи: I – до 70%; II – 71 - 80% і III - > 80%. Найвищий ступінь освоєння сільськогосподарських угідь в Бершадському (81%), Козятинському (86%), Липовецькому (88%), Оратівському (84%), Теплицькому (87%), Погребищенському(83%), Тиврівському (80%), Хмільницькому (82%) та Чернівецькому (84%) районах .
Екологічну стійкість земельних ресурсів характеризує ступінь розораності земель. По області він складає 65% (% ріллі від загальної площі ). Найбільш нестійкими в екологічної відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями, до яких відносяться сіножаті, пасовища, землі вкриті лісом і чагарниками та болота. Найбільш стійкими в екологічному відношенні є земельні ресурси Літинського і Чечельницького районів, де ступінь розораності – 55%. Найвищий відсоток розораності території в Бершадському (73%), Липовецькому (76%), Теплицькому (80%) та Чернівецькому (74%) районах.
Одним із основних критеріїв оцінки екологічного стану сільськогосподарських угідь є рівень родючості ґрунтів, як основа функціонування цієї категорії земель. Сукупність природних факторів (поверхня області, природна рослинність в минулому, клімат, антропогенний вплив) сприяли утворенню різних за властивостями і родючістю ґрунтів.
Використання ґрунтів протягом тривалого часу під сільськогосподарськими культурами при незбалансованому внесенні добрив призводить до гострої нестачі тієї чи іншої поживної речовини, тобто зниження родючості .Важливим показником рівня родючості ґрунтів є вміст гумусу. Вміст гумусу в ґрунтах Вінниччини підпорядкований певній зональності і зумовлений особливостями генезису ґрунтів: тип ґрунтоутворення, гранулометричний склад ґрунтів, вид рослинності, тощо.
Найбільш поширеними ґрунтами в області є опідзолені ґрунти (приблизно 1318,6 тис. га), з яких 351,2 тис. га чорноземи опідзолені. Орні землі становлять 82%. Середній вміст гумусу в ясно - сірих та сірих опідзолених ґрунтах – 1,85%, темно - сірих опідзолених – 2,77% і чорноземах опідзолених – 3,39%.
Чорноземи типові займають площу приблизно 494 тис. га, з яких 91% розорані. Середній вміст гумусу - 4,01%. 36,3 тис. га припадає на інші типи чорноземних ґрунтів.
На площі 14,8 тис. га поширені дерново - слабопідзолисті ґрунти , середній вміст гумусу яких становить 0,90%. 9,1 тис. га цих земель зайняті малопродуктивними сільськогосподарськими вгіддями, з них 59% розорюється.
Решта типів ґрунтів поширені переважно на незначних площах і становлять 115,3 тис. га.
Середній вміст гумусу в ґрунтах області за даними Вінницького філіалу інституту “Укрземпроект”(1982р.) – 2,94%. Найвищий вміст його мають ґрунти Липовецького (3,99%), Хмільницького (3,87%), Калиновського (3,65%), Козятинського (3,87%) районів, найнижчий – у Барському (1,86%), Жмеринському (1,94%), Тиврівському (1,92%) і Муровано-Куриловецькому (1,97%) районах.
Відповідно ст.150 Земельного Кодексу України до особливо цінних ґрунтів в області віднесені чорноземи не еродовані суглинкові на лесах, лучно - чорноземні суглинкові, темно - сірі і чорноземи опідзолені суглинкові на лесах та їх глеюваті відміни, торфовища глибокі і середньоглибокі осушені. Загальна площа їх складає 580,9 тис. га, з них під орними землями – 550,1 тис. га.
105,9 тис. га сільськогосподарських угідь зазнають перезволоження, з них ріллі - 96,2 тис. га, 75,9 тис. га – заболочення, з них ріллі 38,9 тис. га, 2,2 тис. га – кам’янисті, з них ріллі 0,4 тис. га.
Мочаристі ґрунти або мочарі носять природно - антропогенний характер.
Висока розораність, насиченість сівозмін просапними культурами та шаблонна система обробітку - основні причини, які призводять до збільшення площ з мочарами.
Як елемент ландшафту, вони являють собою періодично перезволожену за рахунок підгрунтових вод ділянку місцевості, яка знаходиться в автоморфних умовах зволоження - на вододілах та схилах балок.
Так в Ямпільському, Томашпільському, Крижопільському, Піщанському, Могилів – Подільському, Чечельницькому і Чернівецькому районах на площі 18,1 тис. га, на вододілах та їх схилах, де ґрунтоутворюючі породи щільні дочетвертинні глини або ж оглеєні леси підстелені ними, утворились чорноземні - лучні мочаристі та мочарні ґрунти.
Мочарі, порівняно з оточуючими їх ґрунтами відрізняються більш важким гранулометричним складом і відсутністю агрономічно цінної структури: у вологому стані вони в'язкі, дуже липкі, в сухому – дуже злиті, щільні, тріщинуваті.
Частота появи і ступінь перезволоження таких ґрунтів залежить від погодних умов (після сухих років вони зникають, а після вологих, навпаки, збільшуються).
Періодичність у водному режимі ускладнює їх використання.
В місцях розміщення цих ґрунтів на схилах більше 7 градусів, в роки з надмірною кількістю опадів, виникають зсуви, які спричиняють руйнування поверхні ґрунту. Значна площа їх уже заліснена, але ще до 200 га знаходиться під сільськогосподарськими угіддями (переважно під малопродуктивними пасовищами).
В Хмільницькому, Калинівському, Вінницькому, Козятинському та Літинському районах рельєф місцевості являє собою слабохвилясту рівнину з добре вираженими мікропониженнями округлої або овальної форми з плоским дном, декілька метрів в діаметрі і в глибину 0,5 – 2,0 м, які у весняно - літній період заповнюються талими та дощовими водами, що також викликає тривале перезволоження ґрунтів. а іноді і постійне заболочення, і ускладнює їх використання.
У області водною ерозією пошкоджено 851,1 тис. га, з них 743,8 тис. га сільськогосподарських угідь або 41,1% від загальної площі обслідуваних земель, в тому числі ріллі 598,3 тис. га, (80,4% від обслідуваних с. - г. угідь).
Найбільший відсоток еродованих земель в Барському, Крижопільському, Томашпільському, Муровано-Куриловецькому, Чечельницькому і Шаргородському районах (60 – 67%), найменший - у Липовецькому, Калиновському і Вінницькому районах (9 – 14%).
Значні збитки сільськогосподарським угіддям, в основному орним землям, наносить водна ерозія ґрунтів. Як видно з таблиці 7 - 39% орних земель в тій чи іншій мірі зазнають впливу площинної ерозії.
Починаючи з 1961 року водна ерозія з року в рік охоплює все більші території. Так, за період з 1961 р. по 1980 р. площа еродованих ґрунтів збільшилась на 67,4 тис. га (13%), з 1980 р. по 1990 рік – на 58,9 тис. га, (10%), а з 1991 р. по 1996 р. зменшилась на 21,9 тис. га (4%), що пояснюється, насамперед переведенням ріллі на схилах більше 70 в інші види сільськогосподарських угідь (кормові).
В 1983 році Південним відділенням Українського науково – дослідного інституту захисту ґрунтів від ерозії виконані роботи по визначенні втрат від ерозії ґрунтів у Вінницькій області.
Із приведених результатів виходить, що Вінницька область за всю історію землеробства втратила 140,6 тис. га умовних сільськогосподарських угідь, в тому числі біля 103 тис. га умовної ріллі.
Для відновлення втраченої за ці роки родючості 1 га еродованої ріллі необхідно внести в середньому біля 1000,0 т гною, 9,0 т аміачної селітри, 17,1 т простого суперфосфату і майже 80,0 т калійної солі.
В результаті водної ерозії щорічно в області втрачається 5,9 млн. т ґрунту, який містить 153,5 тис. т гумусу, 8,8 тис. т азоту, 8,1 тис. т фосфору і 81,9 тис. т калію. В перерахунку на еквівалентну кількість добрив ці втрати виражаються втратами 2,3 млн. т гною, 25,2 тис. т аміачної селітри, 43,1 тис. т суперфосфату і 199,6 тис. т калійної солі.
Як бачимо, водна ерозія наносить величезні втрати сільськогосподарському виробництву області.
Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язано з багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:
інтенсивне розорювання схилових земель (більше 30) і вирощування на них просапних культур (особливо цукрових буряків);
відсутність комплексів в проведенні протиерозійних заходів;
перенасичення просапними культурами структури посівних площ.
Відповідно нормативів для оцінки ерозійної небезпеки: розораність території області – 65%, сільськогосподарських угідь – 86%, в тому розораність схилів > 20 – 80%, співвідношення ріллі до стабільних земельних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болото) – 2,7, - клас ерозійної небезпеки в області – сильний і катастрофічний.
Для одержання максимального врожаю і високої якості продукції необхідно створити і підтримувати оптимальну реакцію ґрунтового розчину. Більшість сільськогосподарських культур вимагає слабокислу та близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину.
Ґрунти області мають в основному слабокислу, близьку до нейтральної та нейтральну реакцію ґрунтового розчину (1165,8 тис. га – 92,2% від обстеженої площі). Тільки 97,8 тис. га потребують першочергового вапнування (таблиця 5).
Систематичне внесення фосфорних добрив істотно підвищує вміст як загального фосфору, так і його рухомих форм. Інтенсивність нагромадження доступних фосфатів неоднакова на різних типах ґрунтів. 88,2% або 1113,9 тис. га обстежених ґрунтів мають середній, підвищений, високий і навіть дуже високий вміст рухомого фосфору і тільки 149,7 тис. га або 11,8% - низький і навіть дуже низький.
Родючість ґрунтів щодо калію визначається динамічними показниками вмісту його рухомих і фіксованих сполук, зумовлених генетичними властивостями ґрунтів. Збільшення вмісту рухомого калію у ґрунтах пов’язано насамперед із внесенням добрив. Взаємодіючи з ґрунтом, калійні добрива створюють сполуки різної розчинності, рухомості і доступності сільськогосподарським культурам. В межах кожного типу ґрунтів здатність поповнювати запаси обмінного калію в міру його засвоєння культурами різна. Так 879,5 тис. га або 69,6% ґрунтів області характеризуються підвищенням, високим і навіть дуже високим вмістом обмінного калію, 380,4 тис. га (22,5%) – середнім і 3,7 тис. га (0,3%) – низьким.
Перевищення мінеральних добрив над органічними може обумовлювати істотні зміни вбирного комплексу чорноземних ґрунтів. За даними стаціонарних дослідів при такому співвідношенні збільшується рухомість гумусу, з колоїдного комплексу вилуговується кальцій, відбувається підкислення ґрунтового розчину.
Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод в результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії.
Що ж до радіоактивного забруднення, то найбільше забруднені ґрунти Чечельницького, Тульчинського, Немирівського і Шаргородського районів. 190,5 тис. га земель знаходиться в зоні посиленого радіаційного контролю, що становить 7,2% від загальної площі області. В цій же зоні знаходиться 89 населених пунктів.
Для зменшення доступу радіоактивних речовин в умовах Вінницької області найбільш ефективними заходами є вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення органічних і мінеральних добрив, якісний обробіток ґрунтів з застосуванням оранки на всю глибину орного шару.
Зрошуванням в області охоплено 24,0 тис. га, з яких 4,8 тис. га потребують підвищення технічного рівня гідромеліоративних систем. Води всіх джерел придатні для зрошування. Засолених і солонцюватих ґрунтів в області не виявлено.
Площа осушених земель 57,3 тис. га, з них 56,4 тис. га сільськогосподарські угіддя, з яких на площі 2,8 тис. га необхідно провести реконструкцію відновлення осушної мережі.
Сучасне використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що призвело до деструктивних процесів в агроландшафтах, а в окремих регіонах до екологічної кризи.
Внаслідок незадовільного фінансування знизились темпи робіт з освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно – меліоративною організацією території.
Протягом 2001 року посаджено 107 га полезахисних лісосмуг та інших захисних насаджень, рекультивовані 123 га земель в тому числі: під сільськогосподарські угіддя – 116 га, лісові насадження 4 га рекреаційні та інші цілі - 2 га. Знято родючого шару ґрунту 0,8 тис. куб. м, покращено малопродуктивних сільськогосподарських угідь родючим шаром – 68 га, в тому числі ріллі – 68 га. Заскладовано родючого шару ґрунту – всього – 3853 тис.куб.м, в тому числі накопиченого на цукрових заводах – 3425 тис. куб. м.
Надра
Наявність в області різноманітних корисних копалин обумовлено структурно – генетичними особливостями геологічної будови. В межах області поширена платформенна та перехідна до геосинклінальної геоструктурної зони земної кори. Кожна з цих зон характеризується специфічними рисами геологічної будови і поширенням в її межах характерних комплексів корисних копалин. В геологічній будові приймають участь різноманітні за своїм мінеральним та хімічним складом і генезисом гірські породи, від найбільш давніх архейської ери до сучасних четвертинного періоду. Історія геологічного розвитку території в повній мірі, відображає процеси розсіювання і концентрації корисних копалин та періоди їх накопичення в осадових породах.
За звітний період геолого – розвідувальних робіт не проводилось, а на державному балансі запасів нараховується 369 родовищ, 62 родовища розроблялися 2001 році. Корисні копалини Вінниччини представлені переважно сировиною для будівельної промисловості, в меншій мірі для переробної, хімічної та металургійної.
Враховуючи соціально – економічні умови розвитку регіону, приоритетним напрямком необхідно визначити освоєння розвіданих запасів (понад 15млн.т) бурого вугілля та запасів торфу оцінених по 47 балансових родовищах - 11028 тис. т. в Літинському районі.
Освоєння Бахтинського родовища флюориту може забезпечити потреби металургійної промисловості на декілька десятиліть. В 2000р. ДРГП “Північнологія” завершено геологорозвідувальні роботи по підрахунку запасів родовища, які затверджені в ДКЗ України і становлять близько 25млн. тонн. Вихід флюоритового концентрату складає 21,14 % при вмісті CaF2 – 67,8%. Дана висока оцінка придатності флюоритового концентрату вітчизняними та окремими іноземними науковими закладами.
Використання місцевих фосфоритів для підвищення родючості ґрунтів дало б можливість відмовитись від імпортної сировини, яка в екологічному плані небезпечніша, ніж місцева.
Детально вивчені родовища будівельної сировини повністю задовольняють потреби будівельної індустрії. Слід відзначити окремі родовища граніту, що можуть використовуватись як облицювальний камінь та пористо - вапнякового каменю придатного для розпилювання на стінові блоки.
Необхідно розвивати напрямок використання властивостей лікувальних радонових вод Хмільницького родовища радонових вод, мінеральних вод з содовою мінералізацією, які виявлені і вивчені на Наддністрянщині. Значна перспектива розкривається в освоєнні проявів природних столових вод, яких в області нараховується близько 50.
Перспективи у вивченні надр повинні бути спрямовані на оцінку розсипних титанових руд в Оратівському районі, залізних руд і флогопіту у Вінницькому районі та проведення геологознімальних і пошукових робіт з метою виявлення нових напрямків щодо освоєння надр. Дані по видобутку корисних копалин і по ліцензуванню родовищ приведені в таблиці 2.4.1. і 2.4.2.
Відходи
Всього в області за 2001 рік утворилося 26603,2 тис. тонн відходів, 25944,96 з яких є вторинною сировиною .
На протязі року зі знов утворених відходів вторинної сировини було використано всього 25 % загальної кількості на виробництво товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, відходів спиртового виробництва на корм худобі.
В результаті безгосподарності знищуються високоефективні відходи вторинної сировини, велика кількість цінної сировини нагромаджуються в навколишньому середовищі, забруднюючи його. Площа продуктивних земель, на яких нагромаджуються відходи, становить біля 450 га.
За 2001 рік утворилося 29.44 тис.т. промислових відходів 1-4 кл. небезпеки, з накопиченими в попередні роки промисловими відходами наявність відходів на 1.01.2002 р. становить 441.8 тис.т. Збільшення кількості відходів в порівнянні з минулим роком пояснюється тим, що в результаті проведених геодезичних досліджень було взято на облік стихійне звалище відходів виробництва мінеральних добрив на ВО “Хімпром”, які накопичувалися на протязі останніх 10 років.
Загальна кількість організованих полігонів твердих побутових відходів по області нараховується 35 одиниць, на які в 2001 році вивезено 773 тис.м.куб. відходів.
В області виявлено 903 ділянки зайняті стихійними сміттєзвалищами, 300 з яких ліквідовано на протязі року.
Держуправлінням в 2001 році погоджено отримання дозволу на транскордонне перевезення відходів в кількості 1109.5 т. Це склобій, обрізки ганчір’я, пух-перо.
В результаті проведеної попередньої інвентаризації наявності заборонених, невідомих та непридатних пестицидів виявлено 790.8 т цих небезпечних відходів. Окрім того в Джуринському отрутомогильнику ще в 1978 році заскладовано 1023.7 т цієї категорії відходів з 9 областей України.
В 2001 році Державним проектним інститутом Міноборони України проведено дослідження впливу відходів ракетного палива на стан довкілля в військовій частині на території області, де вони зберігаються. За даними інституту в 2002 році буде прийнято рішення по їх утилізації.
Не вирішеними проблемами у сфері поводження з відходами в межах області залишаються:
утилізація промислових відходів: гальванічних шламів, фосфогіпсу;
утилізація накопичених біля 2000 т. заборонених та невизначених пестицидів;
не вирішення проблеми утилізації твердих побутових відходів для обласного центру.
Рослинний світ
Основними лісокористувачами в області являються ДЛГО "Вінницяліс" об'єднання "Віноблагроліс" головне управління с/г та продовольства облдержадміністрації, Вінницьке військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу. За даними безперервного лісовпорядкування загальна площа лісів підприємств ДЛГО "Вінницяліс" станом на 1.01.2002 року складає 216168 га. Лісокористувачами цієї площі є 9 ДЛГ , Вінницький ЛВК, 4 ДЛМГ. Площа земель лісового фонду об'єднання "Віноблагроліс" 115732га.
У зв'язку із реформуванням частини колишніх державних с/г підприємств, створення на їх основі нових підприємств різних форм власності 26 червня 2001 року Вінницькою обласною Радою було прийнято рішення № 446 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних с/г підприємств (радгоспів)", яким припинено право постійного користування земельним ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств загальною площею 12113 га. Рішенням доручалося обласному управлінню земельних ресурсів здійснити всі організаційні заходи щодо вирішення питання про надання зазначених земель лісового фонду у постійне користування спеціальним лісогосподарським підприємствам комунальної власності, проте це питання не вирішене до даного часу.
Спад промислового виробництва та пов’язане з цим суттєве зменшення викидів шкідливих речовин у атмосферу призвело до зменшення негативного впливу на ліси.
Великої шкоди лісовим масивам області було нанесено стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року. Площа пошкоджених лісів становить 230755 га, маса пошкодженої деревини близько 6,6 млн. м3. Особливо постраждали лісові масиви Крижопільського, Могилів - Подільського, Ямпільського ДЛГ, Тульчинського ДЛМГ. В окремих місцях пошкоджено 60-80 % загальної кількості дерев. У 2001 році всі зусилля лісокористувачів були направлені на ліквідацію наслідків стихії. В першу чергу проводилося очищення лісів від захаращеності. За даними ДЛГО "Вінницяліс" роботи завершені на всій площі, по ВОСЛП "Віноблкомунліс" виконані на 85%.
Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. У Немирівському лісництві Іллінецького ДЛГ було виявлено вогнище небезпечного шкідника лісу золотогуза, яке було знищене за допомогою авіації. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.
У 2001 році рубки головного користування проводили підприємства, які входять до складу ДЛГО "Вінницяліс", Вінницьке військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу . які виконали ці роботи у відповідності із затвердженими лімітами.
В зв'язку із зміною користувача та меж земельних ділянок лісового фонду . не виконанням робіт по внесенню корективи до розрахункової лісосіки Держуправлінням екоресурсів не погоджений ліміт рубок головного користування для ВОСЛП "Віноблкомунліс".
Систематичне невикористання у повному обсязі затвердженого ліміту лісосічного фонду сільгосппідприємствами головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації у попередні роки, привело до накопичення стиглої і перестиглої деревини, погіршення санітарного стану та продуктивності лісів.
Збільшення із 2000 року об’ємів рубок головного користування по ДЛГО "Вінницяліс" призвело до збільшення об’ємів лісовідновлення. На всіх лісосіках попереднього року, а також по можливості поточного року, створені лісові культури із цінних порід дерев (дуб, сосна, ялина, ясен, клен, липа).Об'єднанням "Віноблагроліс" створено 165,4га лісових культур на ділянках головного користування попередніх років.
У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення скоротилися у порівняні із 1999 роком більше ніж у 3 рази. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів і виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення. По тій же причині у 4 рази зменшилися об'єми створення полезахисних смуг.
З метою охорони лісів від пожеж всіма лісокористувачами в пожежо - небезпечний період (квітень-жовтень) розроблені комплексні плани по охороні лісів від пожеж, які погоджені із відповідними органами і затверджені у районних держадміністраціях. На цей час заборонено в'їзд на територію лісових масивів приватного автотранспорту, розпалювання вогнищ. Для відпочинку населення обладнані спеціальні площадки. В лісництвах встановлено постійне чергування працівників лісової охорони.
У випадках виявлення осередків шкідників та хвороб працівники лісової охорони зобов'язані негайно інформувати про це керівників підрозділів та підприємств з метою прийняття мір по локалізації осередків.
Значним залишається антропогенний вплив на ліси. Важке економічне становище значної частини населення призводить до неконтрольованого збору рослин - первоцвітів, лікарських рослин, випасу худоби.
Результатом являється скорочення ареалу окремих видів рослин, зменшення їх чисельності. За останні 2 роки спостерігається збільшення кількості заготовленої лікарської сировини. Основними видами лікарських рослин являються квіти бузини, березові бруньки, плоди глоду та горобини, кора дуба, деревій, квіти липи, полин, хвощ польовий, чистотіл, плоди шипшини. Разом з тим ліміт на спеціальне використання лікарської сировини не доводився.
У зв'язку з тим, що населенням для власних потреб заготовляється значна кількість різних видів лікарських рослин, маса заготовленої лікарської сировини значно більша як за кількістю, так і за видовим складом. Це говорить про недостатню охорону лікарських рослин користувачами земельних угідь.
Проблемі озеленення міст та інших населених пунктів не приділяється належна увага. У 2001 році створено лише 1,8 гектара нових зелених насаджень. Як і лісам області зеленим насадженням міст та населених пунктів було нанесено великої шкоди в результаті ожеледі, яка сталася наприкінці 2000 року пошкоджено тисячі дерев, які в подальшому були зрізані. В даний час гостро постає питання заміни зрізаних, пошкоджених дерев. Вирішення цієї проблеми потребує значної кількості посадкового матеріалу, коштів, робочої сили. Таку роботу необхідно провести у найближчі роки у максимальних об'ємах.
Тваринний світ
Загальна характеристика
Охорона, використання і відтворення тваринного світу, регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища перебування диких тварин, забезпечення умов постійного існування усього видового складу і популяційного різноманіття в стані природної волі, неволі чи напіввільних умовах забезпечується спеціально уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь області.
На території області мешкають 40 видів ссавців, 250 видів птахів, 30 видів риб, з яких занесено до Європейського червоного списку тварин і рослин та Червоної книги України 12 видів ссавців, 9 видів птахів, 4 види риби.
Право ведення мисливського господарства в області надано 45 підприємствам, з них закріплені мисливські угіддя мають 38 підприємств. Загальна площа мисливських угідь становить 1963,1 тис. га, у тому числі охоплених мисливським впорядкуванням 117,9 тис. га. Протягом року на 695 тис. га проведено облік чисельності мисливських тварин.
Основна площа мисливських угідь 1836,7 тис. га, або 93,6 % - закріплено за обласною організацією УТМР, яке нараховує 28 мисливських господарств. За ВДЛГО "Вінницяліс" закріплено 117,7 тис. га. за Вінницькою гарнізонною радою ВМТ МО України - 8,7 тис. га.
Загальні витрати на ведення мисливського господарства в області за 2001 рік склали 812,6 тис. грн. (в тому числі за рахунок держбюджету - 90,3 тис. грн.) що на 172,2 тис. грн., або на 27,7 % більше в порівняні з 2000 роком. Із загальних витрат 496,3 тис. грн., або майже 61,1 % - витрати на охорону, відтворення та облік диких тварин, впорядкування мисливських угідь, в тому числі на облік мисливських тварин - 10,4 тис. грн., на впорядкування мисливських угідь - 8,3 тис. грн., на охорону диких тварин - 122,15 тис. грн., на відтворення мисливських тварин, включаючи біотехнічні заходи - 355,5 тис. грн. Надходження від ведення мисливського господарства за рік склали - 777,5 тис. грн. Окупність ведення мисливського господарства по області склала за рік 95,7 %, тоді як за 2000 рік цей показник дорівнював 115 %. В середньому по області у розрахунку на 1 тис. га мисливських угідь на охорону диких тварин витрачено 62,2 грн., що в 1,7 рази більше, ніж за попередній рік, а на відтворення мисливських тварин (включаючи біотехнічні заходи) - 181,1 грн., що на 27,8 % більше, ніж у 2000 році.
Основними видами мисливських тварин, які мешкають на території області є: козуля, кабан, заєць - русак, білка, ондатра, лисиця, куниця, із пернатої дичини - качки, кулики, лиска, сіра гуска, сіра куріпка.
З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані не покращуються, що привело до скорочення чисельності мисливських тварин. Так, поголів'я лосів за 2001 рік скоротилося в порівняні з 2000 роком на 48 голів або на 28,4 %, ( в порівняні з 1990 роком, коли популяція лосів складала 520 голів, зменшилося на 399 голів, або на 76,7 %).
Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 483 голови, бобра на 91 голову, а також зменшилося поголів'я всіх видів пернатої дичини: фазани - на 1153 голови, , качки - на 8554 голів, лиска - на 8992 голови. Різко зросла чисельність лебедя - шипуна ( в порівнянні з 1995 роком майже в 3 рази), що в значній мірі впливає на ріст чисельності пернатої дичини.
У 2001 році в порівнянні з 2000 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: олень плямистий - на 1,2 %, тхір чорний - на 249,1 %, дещо зросла чисельність кабана, оленя благородного, єнотовидного собаки, видри, ондатри.
У 2001 році проводилася робота по розселенню плямистих оленів. Розселені в попередні роки нові популяції байбака та оленя благородного прижилися в області, їх чисельність збільшується. Так, байбака було розселено в 1996 році 54 голови, чисельність за ці роки збільшилася майже в 2,4 рази і на кінець 2001 року становила 128 голів, оленя благородного в 1998 році було розселено 35 голів, а на кінець 2001 року його чисельність становила 59 голів.
Також зростає в області чисельність зубра європейського станом на 1.01.2002 р. поголів'я тварин становило 117 голів. В 2001 році проведено 6 селекційно - вибіркових відстрілів, порушення чинного законодавства під час відстрілів не виявлено. За останні роки значно розширився ареал мешкання зубра і на 2001 рік становить більше 32 тис. га., разом з тим щільність виду на окремих територіях переважає оптимальну, в зв'язку з чим необхідно проведення відлову та переселення частини субпопуляції в інші угіддя області та за її межи.
Великої шкоди мисливському господарству завдає браконьєрство, особливо в групових його проявах. За 2001 рік уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь складено 309 протоколів на порушників правил полювання, притягнуто до адміністративної відповідальності 295 громадян, до кримінальної - 1, стягнуто штрафів на загальну суму 9506 грн., відшкодовано збитків на суму 850 грн., конфісковано 5 одиниць гладкоствольної вогнепальної зброї.
Ведення рибного господарства.
Водні ресурси для вирощування риби розміщенні на території області нерівномірно. Штучне риборозведення проводиться в системі СВАТ “Вінницярибгосп” (ставковий фонд 5919 га), на рибоводно-меліоративних станціях, обласній організації УТМР та в системі обласного управління с/г та продовольства.
Збільшується частка в риборозведенні малих орендних підприємств.
Для проведення промислового рибальства на 2001 рік було виділено квоту у розмірі 20.05 т, промисел проводило 6 риболовецьких бригад на р. Південний Буг та р. Дністер, Дмитренківському та Дністровському водосховищах.
Незаконне використання рибних ресурсів в природних водоймах області набуло загрозливих розмірів, особливо в групових його проявах.
В період нересту було встановлено контроль за охороною рибних запасів, особлива увага зверталась на охорону нерестовищ та шляхів підходу плідників цінних видів риб.
Великого техногенного та антропогенного впливу, що значно погіршує їх екологічний стан, зазнають природні водойми області.
Внаслідок будівництва Дністровського водосховища річка Дністер нижче греблі Дністровської ГЕС має сильну течію при значних добових коливаннях рівня води, погіршилося прогрівання води. Ці фактори сприяли тому, що в межах Могилів-Подільського району практично зникли види риб занесені до Червоної книги України: стерлядь, вирезуб, чоп. Нерестилища всіх видів змістилися вище за течією і знаходяться в межах Хмельницької та Чернівецької областей.
Значні викиди золи з Ладижинської ТЕС призвели до замулення верхів'я Глибочанського водосховища, виходять з ладу нерестилища цінних видів риби: коропа, карася, плітки, що негативно впливає на відтворення рибних запасів.
Зарегульованість стоку на Дмитренківському та Сутиському водосховищах призводить до інтенсивного замулення водойм, внаслідок майже 50 % площі водойм заросли водною рослинність. Постійних користувачів на водоймах немає, рибо - меліоративні роботи та зариблення водосховищ не проводиться, в результаті зменшуються запаси цінних видів риб.
Найбільше в області Ладижинське водосховище використовувалося промислом СВАТ "Вінницяриба” з 1965 по 1999 роки. В зв'язку із зменшенням рибних запасів водосховища на даний час, за клопотанням облдержадміністрації перед Головрибводом, Ладижинське водосховище промислом не використовується. В той же час це водосховище має найкращу кормову базу та умови для риборозведення. При правильній експлуатації рибопродуктивність з 25 кг/га можна довести до 1 ц/га за рахунок зариблення рослиноїдними видами риби ( білого та строкатого товстолоба). З 1999 року водосховище переведено на режим спеціального використання. Крім того з 2001 року на режим спеціального використання переведені Сутиське, Дмитренківське та Супрунівське водосховища.
У водоймах області зустрічаються 4 види риби занесеної до Червоної книги України: вирезуб, марена дніпровська, чоп великий, стерлядь. При проведені промислового вилову риби зустрічаються прилови в промислі 1-2 шт. в основному марена дніпровська.
Території та об`єкти з особливим статусом охорони
Проблема охорони природи для Вінницької області, більшість території якої відчуває на собі майже неконтрольовану інтенсивну господарську діяльність, є дуже актуальною.
На Вінниччині існує – 20 заказників, 10 пам’яток природи , 11 парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та ще 228 територій та об`єктів різних категорій місцевого значення. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. У 2001р. площа ПЗФ не змінилась.
Протягом 2001 року основним напрямком роботи було підтримання і розвиток існуючих територій та об`єктів ПЗФ, виявлення та проведення обстеження територій, перспективних для резервування та наступного заповідання.
Щорічна екологічна акція “Марш парків” головним чином була зосереджена у районах з більшою кількістю природно-заповідних територій та об`єктів і направлена на лісовідновлення , озеленення та впорядкування територій садово-паркового мистецтва, закладання нових скверів та парків, встановлення аншлагів та охоронних знаків.
Підготовлено матеріали на розгляд сесії обласної ради щодо трьох об`єктів місцевого значення загальною площею 493,2 га та завершено підготовчу роботу із створення загально-зоологічного заказника загальнодержавного значення “Згарський” площею 3018,7 га.
В минулому році не проводилось використання природних ресурсів в межах територій ї об`єктів природно-заповідного фонду, так як користувачами не було отримано лімітів.
Останнім часом виник ряд проблем пов`язаних із зміною форм власності на землю, що викликало погіршення фінансування об`єктів ПЗФ та зменшено контроль за природно-заповідним фондом з боку більшості користувачів.
Вінниччина розташована в центральній частині лісостепу Правобережної України, у межах південно-західної частини Українського кристалічного щита. По території протікає річка Південний Буг з притоками, на півдні область обмежена річкою Дністром. Все це зумовлює багатство та різноманіття рекреаційних ресурсів, які безумовно використовуються для оздоровлення, відпочинку, культурно – пізнавальної і спортивної діяльності населення.
Розвитку фізкультурно-спортивної роботи та відпочинку сприяє мережа стадіонів, спортивних залів і майданчиків, дитячо-юнацьких спортивних шкіл.
Важлива оздоровча, санітарна, культмасова, наукова роль в озелененні міст і населених пунктів належить паркам, алеям та іншим зеленим насадженням.
Зелені зони області протягом останніх років не зазнали змін. Площа земель рекреаційного призначення в 2001 році становила 0,3 тис. га., земель оздоровчого призначення – 0,7 тис. га. Зелені насадження, які використовуються для загального користування займають площу 2996 га., з рекреаційною метою для відпочинку використовуються ліси, площею 490,3 га., кемпінги, будинки відпочинку 214,9 га.
Вінниччина багата на старовинні парки. Деякі з них створені на початку ХVІІІ ст. І сьогодні, вони є важливими осередками садово-паркового мистецтва, цікаві для наших архітекторів.
Багата історико-культурно-пізнавальна спадщина області, про що свідчить наявність 21 державного музею, з них 19 перебувають в підпорядковані Міністерства культури.
На громадських засадах діє 118 музеїв, з них 25 одержали звання “народний”.
Площа земель історично – культурного призначення становить 375,8 га, в 2001 році змін не зазнала.
В області діє один історико-культурний заповідник “Буша” (Ямпільський район).
На державному обліку знаходиться 3208 пам’яток, серед них археології – 1328, історії – 1684, мистецтва – 196.
Всього на Вінниччині зареєстровано 868 пам’яток архітектури, з них 166 занесено до Державного реєстру національного культурного надбання.
Природні умови та ресурси Вінниччини різноманітні і своєрідні, на сьогодні ще недостатньо досліджене питання раціонального їх використання. Збереження сучасної природи, збільшення її багатств, неможливі без детального знання історії. Саме знання минулого допомагають нам краще пізнати сучасне та прогнозувати майбутній стан природи регіону, можливості його реконструкції не тільки шляхом збереження, але і створення нових природоохоронних об’єктів.
Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища
Мережа державного моніторингу області
Система обласного моніторингу навколишнього природного середовища охоплює майже всі підприємства, установи, організації, що ведуть спостереження за екологічним станом. Аналітичні підрозділи установ, організацій, підприємств, що здійснюють контроль за якістю природних та стічних вод, промвикидів шкідливих речовин в атмосферу, стану атмосферного повітря, ґрунтів – акредитовані.
Моніторинг стану забруднення поверхневих вод проводиться по таких напрямках:
Держуправління екології та природних ресурсів щоквартально здійснює контроль за станом поверхневих водоймищ на 33 створах постійних спостережень по 37 гідрохімічних показниках. Ріка Південний Буг контролюється на 9-ти створах постійних спостережень від м. Хмільник – вихід з Хмільницької області до с. Джулинка Бершадського району на кордоні з Кіровоградською областю. Притоки р. П.Буг контролюються на 10-ти створах постійних спостережень. Ріка Дністер контролюється на 3-х створах від с. Козлово, що на межі з Чернівецькою та Хмельницькою областями, до с. В.Кісниця на кордоні з Молдовою. Притоки рік Дністер та Дніпро контролюються на 11-ти створах постійних спостережень.
Відомості про гідрохімічне забруднення водних об`єктів надсилають:
Південно-Бузьке басейнове водогосподарське об¢єднання, яке щомісячно здійснює контроль на 10 створах постійних спостережень р. П.Буг та притоках по 31 гідрохімічному показнику та радіаційному фону водних об`єктів.
Обласна СЕС, яка щоквартально контролює р. П.Буг на 18 створах, р. Дністер на 3 створах по 25 гідрохімічних та 2 мікробіологічних показниках.
Вінницький обласний ЦГМ двічі на рік здійснює контроль на 5 створах постійних спостережень р. Південний Буг та притоках по 6-ти гідрохімічних показниках.
Для забезпечення екологічної безпеки, пов`язаної з водовикористанням, ВО “Вінницяводоканал” та ВАТ “Сутиський завод АЕА” проводять щоденно моніторинг стану р. П.Буг на 4-х створах по 5-ти гідрохімічних та мікробіологічних показниках.
Згідно діючої схеми моніторингу Подільська гідрогеологічна партія 1 раз на рік представляє результати спостережень на 10 точках за хімічним складом по 11 показниках та результати контролю за екзогенними процесами.
Стан забруднення атмосферного повітря у межах м. Вінниці контролюється за допомогою 2-х стаціонарних постів ЦГМ по 7-ми показниках рівня забруднення атмосферного повітря щоденно.
Держуправління екології та природних ресурсів здійснює контроль за промвикидами шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення щорічно на 15 підприємствах по специфічним показникам.
Моніторинг стану забруднення ґрунтів проводиться у 30 точках постійних спостережень:
Парки та об`єкти природно-заповідного фонду – 8;
Дороги – 10;
Підприємства – 7;
Військові об`єкти – 4;
Звалища – 1;
Мережа точок спостережень представлена у таблиці А.
Таблиця А
№
п/п
Назва організації
Контрольоване середовище та кількість точок спостережень
Атмосферне повітря
Викиди шкідливих речовин в атмосферу
Поверхневі водойми
Підземні води
Ґрунти
Екзогенні процеси
Державне управління екології та природних ресурсів
0
15 точок від стаціонарних джерел забруднення атмосфери
33 створи 9ств-р.П.Буг; 3 ств. р. Дністер
21 ств-притоки П.Бугу, Дністра, Дніпра
0
30 точок
8-парки; 10-дороги; 7-підпри-ємства; 4-військові об`єкти;
1-звалища
0
Вінницький обласний ЦГМ
2 стаціонарних пости “Пост-2”
0
5 створів:
(№1-3 –р.П.Буг;
№6-р.Рів
№7 –р.Соб
0
0
0
Південно-Бузьке басейнове водогосподарське об¢єднання
0
0
10 створів
№1-8 р.П.Буг
№9-р.Рів
№10-р.Соб
0
0
0
Обласна санітарно-епідеміологічна служба
0
0
21 створ
18 створів-р.П.Буг
3ств –р.Дністер
0
0
0
Подільська гідрогеологічна партія
0
0
0
6 створів
(питний водозабір)
0
4 точки
ВО “Вінницяводоканал”
0
0
3 створи р.П.Буг
0
0
0
ВАТ “Сутиський завод АЕА”
0
0
1 створ р.П.Буг
0
0
0
Основні тенденції забруднення природного середовища
Стан навколишнього природного середовища в 2001р. залишався відносно стабільним.
Водний басейн
За даними відділу аналітичного контролю та моніторингу якість води у головній водній артерії області – річці Південний Буг – характеризувалась наступними показниками:
сольовий склад в річці стабільний. Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів знаходяться у нормі або нижче норми крім марганцю, заліза та свинцю. По даним компонентам має місце перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення відповідно:
Створ №2 – свинець у 5раз;
Створ №7 – марганець у 4,7 раз.
Аварійні скиди нафтопродуктів Гайворонського маслосирзаводу, СП Подільський цукор” ЗАТ “Подільська продуктова група” суттєво вплинули на якість поверхневих вод у створах №№7,8,9. Концентрація нафтопродуктів становила:
Створ №7 – максимальна концентрація - 0,38 мг/ л
– середнє за рік 0,17 мг/ л (3,4 ГДК);
Створ №8 –максимальна концентрація - 0,08 мг/ л
– середнє за рік 0,04 мг/ л (0,8 ГДК);
Створ №9 –максимальна концентрація - 0,46 мг/ л
– середнє за рік 0,16 мг/ л (3,2 ГДК).
Притоки ріки Південний Буг
Характеризуються перемінним забрудненням від чистих до помірно забруднених і забруднених.
Річка Згар контролюється у створах вище і нижче смт. Літин (ств. №№ 10, 11). У звітному році в порівнянні з 2000р. концентрація завислих речовин, амонію сольового залишилась без змін. У створі №11 мало місце підвищення концентрації БСК5 до 6,3 мг/ л, середнє значення 4,24 (1,4 ГДК). Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів нижче ГДК (крім показника залізо загальне)
Річка Рів контролюється у створах вище м. Бар і нижче смт. Браїлів (ств. №№ 12, 13).
У 2001 році мало місце підвищення концентрації свинцю у створі №13 до 0,071 мг/ л (7ГДК) – максимальне значення і 0,037 мг/ л (3,7 ГДК)– середнє значення. По решті показників якість води залишилась на рівні 2000 року. Продовжують скид забруднених вод підприємства:
Жмеринське вагонне депо;
Жмеринське ПВКГ;
ВАТ «Експрес”.
Річка Соб контролюється у створах вище смт. Іллінці і нижче м. Гайсин (ств. №№ 14, 15).
У 2001 році покращилась якість води по створу №14 за рахунок зниження показника БСК5 з 5,05 мг/ л до 3,48 мг/ л.
Річка Дохна контролюється у створах вище і нижче м. Бершадь (ств № 16, 17).
У звітному році якість води залишилась без змін. В притоки р. Дохна поступають стічні води Крижопільського ПВКГ, Крижопільського сирзаводу. Внаслідок невеликого об¢єму скиду, а, також, великого розбавлення, стічні води суттєво не впливають на якість поверхневих вод у р.Дохна.
Річка Савранка контролюється у створах вище смт.Чечельник та нижче с.Ольгопіль (ств. №№ 18, 19).
По основних показниках якість води знаходиться на рівні 2000 року.
Річка Дністер в межах Вінницької області контролюється у 3-х створах постійних спостережень:
№ 20 – с.Козлово
№ 21 – м Могилів-Подільський
№ 22 – с.В.Кісниця
Вода прозора із слабким річковим запахом, середньою мінералізацією, із задовільним кисневим режимом.
Якість води у 2001 році у створах №№20,21значно покращилась у порівнянні з 2000 роком по амонію сольовому:
створ №21 – з 1,07 мг/ л (2ГДК) до 0,28 мг/ л (0,5 ГДК)
створ №20 – з 1,17 мг/ л (2,3 ГДК) до 0,56 мг/ л (1,1 ГДК)
По створу №22 концентрація амонію сольового – на рівні з 0,45 мг/ л (0,9 ГДК).
Притоки ріки Дністер
Річка Лядова контролюється у створах № 23 – с. Ялтушків і № 24 – с.Яришів. За звітний рік якість води залишилась на рівні 2000 року.
Річка Русава контролюється у двох створах (№№ 25,26) постійних спостережень вище с.Антонівка Томашпільського району і нижче м. Ямпіль. За звітний рік якість води залишилась на рівні 2000 року. Продовжує скид недостатньо очищених вод Томашпільське підприємство водопровідно-каналізаційного господарства.
Річка Мурафа контролюється у створах № 27 – с. Станіславчик; № 28 – с. Біле, приймає недостатньо очищені стоки підприємств Жмеринського і Шаргородського районів.
Річка Рось – притока 1-го порядку р. Дніпро контролюється у 3-х створах: №№31, 32 – вище, нижче м. Погребище, №33 - с.Борщагівка на межі Вінницької та Київської областей.
Якість води порівняно з 2000 роком не змінилась.
Річка Гнилоп'ять – притока р. Прип'ять, що протікає по Вінницькій області в межах Козятинського району, контролюється у ств. №28 – с. Бродецьке, ств.№29 – с. Жежелів. У звітному році якість води в порівнянні з 2000 р. залишилась без змін.
Малі річки – Десенка, Постолова, Снивода. Вишенька – в міру забруднені. Якість води на протязі 6-8рр. стабільна. Річки Вінничка, Тяжилівка, Жван, Баран, Мурашка, Русавка, Жердь, Сільниця, Тульчинка, Шпиківка, Вендичанка, Гуйва, Берладинка, Бушанка, Тростянчик, Воронка, Рось, Волчанка, Нетека характеризуються перемінним локальним забрудненням, яке залежить від сезону, роботи цукрозаводів та ін. підприємств. У весняно-літній період води самоочищаються.
Повітряний басейн
Постійний моніторинг атмосферного повітря проводився у Вінниці двома постами типу “Пост-2” Вінницького ЦГМ, яким проведено 11600 спостережень за повною програмою. Середня концентрація за рік по місту за всіма інгредієнтами кратності до ГДК відповідає значенням: пил – 1,3 ГДК, діоксид сірки – 0,12 ГДК, оксид вуглецю – 1,3 ГДК, діоксид азоту – 1 ГДК, фтористий водень – 1,2 ГДК, аміак – 0,5 ГДК, формальдегід – 2 ГДК. Максимальні концентрації кратності до ГДК відповідають значенням: пил – 1,4 ГДК, діоксид сірки – 0,03 ГДК, оксид вуглецю – 3,2 ГДК, діоксид азоту – 2,7 ГДК, фтористий водень – 1,8 ГДК, аміак – 1,1 ГДК, формальдегід – 1,1 ГДК. Зміни, які відбулись на протязі року, незначні. Середні концентрації залишились на рівні 2000р., тільки по пилу зменшились від 2 до 1,3 ГДК. Максимальні рівні збільшились по пилу - від 1,2 до1,4 ГДК, оксиду вуглецю - від 1,6 до 3,2 ГДК.
В літній період концентрація по пилу збільшується, а оксид вуглецю змінює свої концентрації в залежності від напрямку і сили вітру.
Випадків високих забруднень і екстремально високих забруднень атмосфери протягом 2001р не спостерігалось. Значення замірів двох постів підтверджуються аналізами повітря, проведеними лабораторіями обласної та міської санітарної служби, та лабораторій підприємства “Хімпром”. В межах санітарно-захисних зон перевищення ГДК не виявлено.
У місті Вінниця за звітний період викиди шкідливих речовин в атмосферу становлять 21,38т., що на 19,1% менше, ніж за минулий рік. Щільність викидів забруднюючих речовин у розрахунку на м2 в місті склала 35,1 т., обсяги викидів шкідливих речовин на душу населення по місту склали майже 5,5 кг. Зменшення викидів на більшості підприємств міста Вінниці на протязі року пояснюється, в основному, скороченням обсягів виробництва, простоями підприємств, припиненням виробничої діяльності. По області спостерігається значне збільшення викидів на підприємствах Міністерства палива та енергетики України. Наприклад, на Ладижинській ТЕС збільшення викидів пов¢язане із збільшенням долі вугілля у загальному об¢ємі використаного палива.
Основними забруднювачами атмосфери залишаються піприємства, основними видами економічної діяльності є:
виробництво тепло- та електроенергії;
транспорт та переробна промисловість.
За даними обласної санітарно-епідеміологічної служби питома вага досліджених проб атмосферного повітря, що перевищує гранично допустиму концентрацію складає 6,6%. Питома вага проб атмосферного повітря які не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам на міських магістралях та вулицях з інтенсивним рухом, склала 5,2%. Випадків радіаційних аварій в області не зареєстровано. Рівень радіаційного фону залишався стабільним і не перевищував допустимих рівнів.
За даними санітарно-епідеміологічної служби м. Вінниця з 1520 спостережень було виявлено 28 випадків перевищення ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі, із них 20 випадків перевищення вмісту оксиду вуглецю і 8 випадків перевищення вмісту пилу. Ці перевищення були встановлені в весняно-літній період на магістральних вулицях. Прилеглих до них житлових кварталах, житлових кварталах з малим рухом автомобілів, а також, при підсмолоскипних спостереженнях перевищення ГДК не встановлено.
Лабораторією держуправління здійснювався контроль за дотриманням нормативів ГДВ та граничних нормативів утворення (ГНУ) на 50 підприємствах. Було обстежено 66 джерел викидів та 92 джерела утворення. Відібрано 327 об’єднаних проб, проведено 981 визначень по 18 забруднюючим речовинам. При цьому виявлено перевищень технологічних нормативів утворення на 26 джерелах утворення по трьом забруднюючим речовинам, що становить 28,4% обстежених джерел утворення. Виявлено невідповідність у джерелах викидів на таких підприємствах:
підприємство “Вінницяпобутхім”
Вінницьке підприємство ВАТ “Керамік”.
Відкориговані нормативи гранично допустимих викидів для даних підприємств.
Виявлені перевищення на 26 джерелах утворення, з урахуванням похибок вимірювання, незначні. Суттєві перевищення технологічних нормативів мали місце на Ладижинській ТЕС, ЗАТ “Бершадьмолоко”, Браїловському ТОВ “Кристал”, ТОВ Агрофірма “АНБУКО”, Шпиківському молокозаводі, ЗАТ “Поділля”, ДПК “Моріс”, підприємство ”Теплокомуненерго”. За звітний період перевірено 262 автотранспортні засоби.
Грунти
Відділом аналітичного контролю та моніторингу Держуправління відібрано 235 проб, виконано 2030 компонентовизначень. Вибіркове обстеження сільгоспугідь по районах показали мінімальний вміст нітратів у грунті до 0,12 ГДК, максимальний – 0,66 ГДК. Обстеження на вміст важких металів – міді, цинку, нікелю, кобальту, марганцю показали вміст міді (від 0,17 до 1ГДК), цинку (від 0,5 до 1 ГДК), нікелю (від 0,14 до 0,76 ГДК), марганцю (від 0,05 до 0,12 ГДК), свинцю (від 0,04 до 0,56 ГДК).
В грунтах промислових підприємств виявлено наднормативний вміст міді (в м.Гнівань – завод “Спецзалізобетон”, ВАТ “Гніваньський підшипниковий завод”; м. Жмеринка – ВАТ “Жмеринський завод “Сектор””, локомотивне депо, підприємство “Експрес”; м. Вінниці – ВАТ “Вінницький підшипниковий завод”.), нікелю (Тиврівський район смт Сутиски, ВАТ “Сутиський завод АЕА”, м. Жмеринка, міське сміттєзвалище), кобальту (м. Калинівка – ВАТ “Калинівський машзавод), марганцю (м. Калинівка – ВАТ “Калинівський машзавод), свинцю – (м. Калинівка – ВАТ “Калинівський машзавод, м.Гнівань, завод “Спецзалізобетон”, м. Жмеринка – ВАТ “Жмеринський завод “Сектор””, Тиврівський район смт Сутиски, ВАТ “Сутиський завод АЕА”, м. Жмеринка, міське сміттєзвалище та підприємство “Експрес”).
Виявлено ряд випадків екстремального високого забруднення грунтів важкими металами: Тиврівський район ( смт Сутиски, ВАТ “Сутиський завод АЕА”– перевищення ГДК за вмістом міді в 63 рази, по свинцю – в 14 раз); м.Жмеринка, підприємство “Експрес” – перевищення ГДК за вмістом свинцю в 25 раз, м. Жмеринка – міське сміттєзвалище, перевищення ГДК за вмістом міді в 24 разів, свинцю в 18 раз; м.Вінниця в/ч А1231 – по вмісту нафтопродуктів (7323 мг/кг); Вінницький район, с.Вороновиця, СП “Подільськцукор” – по вмісту нафтопродуктів (86000 мг/кг); м.Оратів, територія земель запасу селищної ради – по вмісту нафтопродуктів (619 мг/кг).
В обстежених грунтах навколо автошляхів міститься наднормативна кількість міді (Вінниця – Тростянець до 5 ГДК), свинцю (Вінниця – Київ до 10 ГДК), кобальту (Вінниця – Київ, до 5 ГДК), свинцю від 1,2 до 5 ГДК на всіх автошляхах Вінницької області.
За даними обласної санітарно-епідеміологічної служби, питома вага досліджених проб грунту, який не відповідає гігієнічним нормативам по хімічних показниках, складає 3,9 %, по вмісту солей важких металів – 2,0 %.
Питома вага досліджених проб продовольчої сировини та харчових продуктів, які не відповідають гігієнічним нормативам:
по хімічних показниках – 1,8%, в т.ч. на нітрати – 1,4%, на пестициди – 0,2%, на токсичні елементи – 0,2% (свинець – 0, ртуть – 0, кадмій – 0).
по мікробіологічних показниках –2,4%, в т.ч. на антибіотики – 0.
Випадки харчових отруєнь бактеріального походження та викликаних хімічними речовинами в області за 2001р. в організованих колективах не зареєстровано. Зареєстровано 18 випадків захворювання на ботулізм в побуті. Випадки радіаційних аварій в області не зареєстровано.
За даними центральної геофізичної обсерваторії в пробах грунту, які відбирались в 2001 році, вміст ДДТ/ДДЕ, ізомерів ГХЦГ, трефлану, нітратів, вміст пестицидів в межах норми.
Підземні води
За даними Подільської гідрогеологічної партії режим підземних вод в природних умовах досить різноманітний. Відмічалось підвищення рівня води ( пост №25 Ямпіль від 0,2 м по свердловині №153, до 0,67м по свердловині №150.
Рівневий режим Вінницького підрайону спостерігається на постах Хмільник, Петриківці, Заливанщина та Липовець і характеризується незначним підвищенням грунтових вод від +0, 01 м до +0, 37 м.
На постах Хмільник свд.5 та Липовець свд.312, обладнаних на четвертинний водоносний горизонт, відмічено значний вміст нітратів, що значно перевищує ГДК і досягає 33, 43-74, 67 мг/дм3, крім того по цих же свердловинах загальна жорсткість також не перевищує ГДК і складає 17,2-20,0мг/екв.
Порушений режим
Спостереження за станом підземних вод в порушених умовах проводилось на ділянках інтенсивного водовідбору в т.ч.:
1. м.Бар - "Іванівський" водозабір;
2. м.Крижопіль - водозабір "Голубече";
3. м.Тульчин — ЖуравлІвський водозабір;
4. м. Немирів - водозабір "Скіфський";
5. м. Бершадь - Берландинський водозабір.
Якісний стан підземних вод на даних водозаборах стабільний і аномальних проявів його погіршення не відмічено.
Також важливим фактором інформації про стан підземних вод є потенційні джерела (підприємства) забруднення підземних вод до яких відносяться:
1. Поля фільтрації Бродецького цукрозаводу;
2. Поля фільтрації Махаринецького цукрозаводу;
3. Поля фільтрації Юзефо-Миколаївського цукрозаводу;
4. Поля фільтрації УладІвського цукрозаводу;
5. Поля фільтрації Барського спиртзаводу;
6. Шламонакопичувач ВО “Хімпром”;
7. Склад мінеральних добрив (бувший) ст.Бар;
8. Золошламонакопичувач Ладижинської ТЕС.
На протязі 2001 року на всіх підрємствах були відібрані проби води. Результати аналізів показали, що покращився стан води в районі складів (бувших) зберігання мінеральних добрив с.Войнашівка (ст.Бар). Забруднення продовжує проявлятися тільки в шахтних колодязях №№ 3 і 4. Так в колодязі № 3 мінералізація складає 2649 мг/дм3, NОз- 48 мг/дм3, а в шахтному колодязі № 4 мінералізація - 1122 мг/дмЗ, NОз -11, 5 мг/дм3, жорсткість загальна- 14,5.
Забруднення в районі розташування шламонакопичувача Вінницького хімкомбінату стабільне. Так в шпахтному колодязі №1 мінералізація 1377 мг/дм3, NОз- - 7, 4 мг/дм3, S042- - 506 мг/дм3, жорсткість - 13,6. В шахтній криниці №3 мінералізація - 2018 мг/дм3, S042- - 718 мг/дм3. Район полів фільтрації Бродецького цукрозаводу колодязь № 2 - мінералізація склала
1365 мг/дм3, NОз- - 6, 4 мг/дм3, жорсткість - 15. Колодязь № 3 - мінералізація - 1864 мг/дм3, NОз- - 58.5 (що в 3 рази вище ніж у 2000 році).
Юзефо-Миколаївський цукровий завод, колодязь № 1 - мінералізація 1396мг/дм3, NОз - 87 мг/дм3 при загальній жорсткості 18. На всіх інших підприємствах стан води майже не змінився, вони і надалі є потенційними забруднювачами підземних вод.
Моніторинг сучасних екзогенних геологічних процесів на території Вінницької області включає вивчення зсувних процесів, особливо потенційно-небезпечних зсувів, які впливають на народно- господарські об'єкти, а саме;
м. Жмеринка
ст. Сулятицька, Мог.-Подільського р-ну
3. с. Качківка, Ямпільського р-ну
4. с.Кукули, Піщанського р-ну
5. с. Требусівка, Піщанського р-ну
6. с. Крупське, Крижопільського р-ну
7. с. Вільшанка, Крижопільського р-ну
8. с. Романівка, Бершадьського р-ну
с. Болган, зсувний стаціонар, Піщанського району
В результаті обстеження зсувів у 2001 році не було виявлено жодних ознак їх активізації. Зсувні тіла перебували у фазі тимчасової стабілізації.
Характеристика стану поверхневих водойм області
Контроль стану поверхневих вод проводиться кількома суб’єктами моніторингу: Держуправлінням екології та природних ресурсів, облСЕС, Вінницьким ЦГМ, Південно-Бузьким басейновим водогосподарським об’єднанням (згідно схеми моніторингу у визначених створах), ВО “Вінницяводоканал”, ВАТ “Сутиський завод АЕА” (в районах водозаборів річки Південний Буг: м.Хмільника, м. Калинівки, м. Вінниці, смт. Сутисок).
За даними ВО ”Вінницяводоканал” (моніторинг стану річки проводився щоденно), кисневий баланс знаходився в межах норми, хоча спостерігалося коливання вмісту кисню, пов’язане з біогенними процесами. Середньомісячне значення вмісту азоту амонійного коливалося від 1,06 до 1,66 гранично – допустимих концентрацій, встановлених для рибогосподарських водойм (ГДК1), не перевищувало гранично допустимих концентрацій, встановлених для водойм господарсько- питного призначення (ГДК2). Найбільш забрудненими по цьому інгредієнту є ділянки річки в районі смт. Сутисок.
В теплий період мали місце випадки перевищення ГДК2 по показнику БСК5 (до 1,36 разів). Сольовий склад бузької води стабільний, мінералізація , вміст солей металів знаходився в основному в межах ГДК2, за виключенням вмісту заліза, марганцю, міді. Вміст іонів заліза залишався підвищеним практично на всіх водозаборах від 1,9 до 9 ГДК1 та від 0,3 до 1,5 ГДК2; марганцю від 8 до 10 ГДК1 та від 0,5 до 1,8 ГДК2; міді до 2 ГДК1. З середини другого кварталу спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг. В теплий період практично на всіх водозаборах колі-індекс перевищував нормативи (водозабір м.Вінниці – до 4 разів, м. Хмільника до 11,4 разів, смт Сутисок до 14,7 разів). В четвертому кварталі значне перевищення спостерігалося лише в районі смт. Сутисок.
За даними Південно–Бузького БВО, яке контролює вісім створів постійних спостережень на річці Південний Буг, та два створи постійних спостережень на притоках річки Південний Буг – річках Соб і Рів, вода в річці Південний Буг оптимально мінералізована, середньої жорсткості, кисневий режим задовільний. Всього в 2001р. було відібрано 92 проб води і виконано 2281 аналізів. Із 2189 гідрохімічних аналізів мали місце 93 випадки перевищення ГДК2, що складає 4,2%. В 2000р. відсоток перевищення ГДК2 складав 6,7%.
Із 93 випадків перевищення ГДК 74 випадки припадає на БСКповне, яке перевищує ГДК у 1,1-3,7 рази. Концентрація решти забруднюючих речовин знаходиться нижче ГДК для водойм господарсько-питного водокористування (СанПин № 4630-88).
Вода у річці Південний Буг забруднена органічними речовинами, БСКп = 1,07-3,7 ГДК (75 проб із 80 відібраних). По більшості створів середньорічні показники БСКп залишились практично на рівні 2000 року, крім Глубочекського водосховища та с. Ставки, де БСКп зросло у 1,7 і 1,3 рази відповід-но. Найбільші концентрації органічних сполук були зафіксовані у березні (7,5-9,2 мгO2/дм3) – у період весняної повені з 9 по 22 березня, коли спостерігались максимальні рівні води у р.Південний Буг. У листопаді і грудні 2001 року, коли температура води була 1-3 °С, БСКп знаходилось у межах 8,0-11,0 мгO2/дм3, що свідчить про антропогенний характер забруднення.
Вода у річці Південний Буг характеризується підвищеним показником кольоровості (35,5-56,7 градусів – максимальні значення) – у 13 пробах, під-вищеним вмістом іонів амонію (1,02-3,50 мг/дм3 – максимальні концентрації). Максимальні концентрації нітритів – 0,10-0,36 мг/дм3, нітратів – 5,3-7,6 мг/дм3, що значно нижче ГДК для водойм госппитного водокористування. Наявність підвищенного вмісту забруднюючих речовин групи азоту свідчить про інтенсивно протікаючі процеси біологічного окислення органічних сполук. Вміст біогенних елементів групи азоту та заліза загального у порівнянні з 2000 роком незначно знизився по всім створам.
Якість води Сутиського водосховища за більшістю гідрохімічних показників гірша порівняно з якістю води річки Південний Буг вище м.Вінниці (район питного водозабору). Це свідчить про те, що скиди ВО “Вінницяводоканал”, який є одним з основних підприємств забруднювачів Вінницької області, негативно впливають на формування якості води в річці Південний Буг нижче м.Вінниці.
На радіологічне дослідження в 2001р. було відібрано 84 поверхневих проб і виконано 84 спектрометричних досліджень. В пробах води визначали вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90. Вміст радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 знаходяться значно нижче допустимих рівнів. Рівень радіоактивного забруднення річки Південний Буг в цілому залишився на рівні 2000р.
Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод, відібраних за звітний період, свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. По органолептичним показникам якість води у річці Південний Буг та її притоках Рів і Соб у 17 випадках із 160 не відповідає нормам СанПин № 4630-88. Але у цілому вода поверхневих вод Вінничини по більшності хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна обстановка поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна.
За даними обласної санітарно–епідеміологічної служби питома вага об’єктів господарсько-питного водопостачання по Вінницькій області, які не відповідають санітарним нормам та правилам, склала 2,3% (в загальному числі об’єктів централізованого водопостачання).
Питома вага досліджених проб води із водопровідної мережі, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно-хімічними показниками 1,2%, в тому числі за загальною мінералізацією 0,1%, за вмістом хімічних речовин 0,2%, за мікробіологічними показниками 6,4%.
Питома вага досліджених проб води водоймищ І-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам, складає: за санітарно–хімічними показниками 15,9%, за мікробіологічними - 17,6%.
Питома вага досліджених проб води водоймищ ІІ-ї категорії, які не відповідають гігієнічним нормативам складає: за санітарно–хімічними показниками 8,5%, за мікробіологічними – 10,4%.
Створи річки Південний Буг
Практично на всіх створах річки спостерігалося перевищення за вмістом фенолів до 6 ГДК2, формальдегіду до 1,8 ГДК2, за вмістом заліза перевищення становили від 2,6 до 8,4 ГДК1; міді від 2 до 5 ГДК1, фтору до 3,2 ГДК1. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг ( особливо в районі створу м.Гнівань), проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено.
Створи річки Дністер
У дністровській воді спостерігався вміст фтору до 1 ГДК1, міді від 1,1 до 8 ГДК1, фенолів до 3,6 ГДК1. Виявлено перевищення ГДК ешеріхії колі біля села Наддністрянське Мур-Куриловецького района та м.Могилів-Подільськ. Збудників кишкових інфекцій в річці Дністер не виявлено.
Пестицидів (в тому числі Бі – 58, децис, ГХЦ, базудін, карбофос, метафос, ДДТ, фосфамід) в досліджених зразках води в річці Південний Буг та Дністер на всіх створах спостережень не виявлено.
За даними санітарно-епідеміологічної служби м.Вінниця: значно покращилась вода за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР. Із 282 проб мали місце відхилення за санітарно-хімічними показниками в 38 пробах. Це – завислі речовини, мутність, хлориди, азот амонійний, БСК5, залізо.
Із 128 проб досліджених на вміст лактозопозитивної кишкової палички (ЛКП) і індексу колі-фагів мали місце відхилення в 62 пробах. Випадків виявлення збудників інфекційних кишкових захворювань виявлено не було.
Випадки харчових отруєнь бактеріального походження та викликаних хімічними речовинами в області за 2001р. в організованих колективах не зареєстровано. Зареєстровано 18 випадків захворювання на ботулізм в побуті. Випадки радіаційних аварій в області не зареєстровано.
За даними обласного центру гідрометеорології, який контролює три постійних створи в межах м. Вінниці, один створ на р. Соб (с. Зозів), один створ на р. Рів (с. Демидівка), протягом року спостерігався підвищений вміст фенолу до 3 ГДК1, азоту нітритного до 1,2 ГДК1, нафтопродуктів до 7,6 ГДК1, було виявлене незначне підвищення вмісту міді, марганцю, заліза.
За даними лабораторії держуправління санітарний режим ріки Південний Буг на протязі року такий:
сольовий склад в річці стабільний. Мінералізація середня, кисневий режим задовільний, солі важких металів знаходяться у нормі або нижче норми крім марганцю, заліза та свинцю. По даним компонентам має місце перевищення нормативів ГДК для водоймищ рибогосподарського призначення відповідно:
Створ №2 – свинець у 5раз;
Створ №7 – марганець у 4,7 раз.
У звітному 2001 році по р.Південний Буг мали місце випадки аварійного забруднення нафтопродуктами, концентрація яких у контрольних створах №№7-9 становила 7-9 ГДК. По основних показниках якість води у поверхневих водоймах області знаходиться на рівні 2000 року.
В результаті мікробіологічного аналізу поверхневих вод в створах постійних спостережень басейну річки Південний Буг та річки Дністер значних забруднень не зафіксовано. У фітопланктоні, як в якісному, так і в кількісному відношенні, в порівнянні з минулим періодом, суттєві зміни не відбулися. Самою багаточисельною і ведучою групою є діатомові, а також присутні синьо-зелені та протококові водорослі, в основному, з індексом сапробності від 1,65 до 2,2. Тому поверхневі води басейну річки Південний Буг відносять до категорії умовно чистих.
Спостерiгався вплив скиду нафтопродуктiв Степанiвського цукрозаводу на якiсть води в ств.7 р.Пiвденний Буг. Зменшилась рiзновиднiсть мiкроорганiзмiв, з`явились представники родини Flagellata (безколiрнi джгутиковi), що не являється характерним для чистих вод створiв рiчки Пiвденний Буг. Пiдвищився iндекс сапробностi вiд 1.9 до 2.1. Слiд вiдмiтити, що у створi 13 - на р.Ров, створах 14 та 15 - на р.Соб, створi 16 - на р.Дохна, створi 28 - на р.Мурафа зафiксовано представникiв родини Euglenophyceae (евгленових), а саме Euglena acus,деякi види Phacus та Lepocinelis, Trahelomonas, що говорить про наявнiсть деякого органiчного забруднення. Та значного впливу на збiльшення iндексу сапробностi не вiдбулося.
В рештi створiв басейну рiчки Пiвденний Буг та річки Дністер якiсть води, по результатам мiкробiологiчного аналiзу, не змiнилася.
Вплив факторів довкілля на здоров`я населення
Демографічна ситуація по Вінницькій області за 2001 рік
Сучасну медико-демографічну ситуацію в Вінницькій області слід охарактеризувати як кризову. Наслідки цієї кризи – депопуляція населення області, масштаби якої за останні роки неухильно зростають, обвальне падіння народжуваності, погіршення стану здоров’я дорослих та дітей, що проявляється в стрімкому скороченні середньої тривалості життя населення. Переважно, деструктивні зрушення в соціально-демографічних структурах негативно впливають на подальші перспективи відтворення населення Вінницької області. Несприятливі тенденції демографічних процесів нині охопили в тій чи іншій мірі всі регіони області, торкнувшись всіх статево-вікових груп.
На кінець 2001 року чисельність населення Вінницької області становила 1787,3 тис. осіб, або 3,66% загальної чисельності населення України. За кількістю наявного населення серед регіонів України область посідає 11 місце, за щільністю - 13. На кожний квадратний кілометр території припадає 69 чоловік.
В міських поселеннях області проживає 862,4 тис. осіб, або 48,2% від загальної кількості населення, в сільській місцевості 924,9 тис. осіб, або 51,8%. Вінницька область одна з шести областей України, де питома вага чисельності сільського населення більша за міське.
Статевий склад населення характеризується перевагою кількості осіб жіночої статі (55,4%). На 1000 жінок припадає 806 чоловіка.
У віковій структурі населення області 51% складають особи працездатного віку, і відповідно 17,7% і 31,3%, які не досягли та старші працездатного віку. У 2001 році в області на кожну тисячу населення працездатного віку 859 осіб непрацездатного, з них 360 дитини та 499 осіб старше працездатного віку. Більше демографічне навантаження в сільській місцевості, де співвідношення осіб непрацездатного віку до працездатного складає 1150 до 1000, і переважає в цьому навантаженні пенсійний вік.
Середній вік населення по Вінницькій області на 1 січня 2001 року
Все населення
Міське населення
Сільське населення
обидві статі
чоловіки
жінки
обидві статі
чоловіки
жінки
обидві статі
чоловіки
жінки
39,6
36,3
42,2
36,5
34,6
38,2
42,6
38,0
46,2
Середня очікувана тривалість життя населення Вінницької області.
Обидві статі - 70,01 р.
Жінки - 75,94 р.
Чоловіки - 63,95 р.
Протягом тривалого часу чисельність населення Вінницької області постійно скорочується. Основним фактором зменшення чисельності є природне скорочення, як результат перевищення кількості померлих над кількістю народжених.
Динаміка змін демографічних показників
Роки
1990
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Чисельність населення (тис.)
1914,4
1876,0
1862,2
1847,1
1831,5
1819,7
1803,5
1787,3
Кількість народжених (тис.)
23,8
20,0
19,3
18,3
16,8
15,9
15,1
14,6
Кількість померлих (тис.)
27,8
32,5
32,2
31,2
30,2
29,9
30,3
29,3
Природний приріст (тис.)
-4,0
-12,5
-12,9
-12,9
-13,4
-14,0
-15,2
-14,7
На 1000 чоловік населення
Народжених
12,4
10,6
10,3
9,9
9,1
8,7
8,4
8,1
Померлих
14,5
17,3
17,2
16,8
16,4
16,4
16,8
16,4
Природний приріст(-/+)
-2,1
-6,7
-6,9
-6,9
-7,3
-7,7
-8,4
-8,3
Рис.2.1 Кількість народжених та померлих на 1000 всього населення
Стабільна тенденція зменшення народжуваності встановилась з 1986 року. Але особливо високими темпами це відбувається у 90-х роках. Так, якщо в цілому по області у 1986 році кількість народжених на 1000 чоловік населення становила 14,5 чоловік, в 1990 році - 12,4, в 1999 році- 8,7, то в 2001 році лише 8,15.
Загальний коефіцієнт народжуваності в Вінницькій області ще ніколи не був таким низьким. Порівняльний аналіз показує, що коефіцієнт народжуваності характеризується певними коливаннями по районах.
Неухильне зниження народжуваності привело до того, що не забезпечується просте відтворення населення, для якого середнє число дітей, народжених жінкою за все життя, повинно бути не меншим 2,2. У 2000- 2001 роках цей показник склав 1,58, в тому числі у містах - 1,3, селах - 1,98. Тобто в області наростають масштаби однодітності і бездітності.
У минулому році в області зареєстровано 14618 пологів (народилося 14563), 55 пологів завершились народженням мертвих дітей.
На протязі багатьох років народжуваність у міській місцевості традиційно перевищувала цей показник у сільській місцевості; але випереджаючі темпи зниження народжуваності у містах привели його у 1992 році до зближення з рівнем у сільській місцевості, а з 1993 року рівень народжуваності у селах перевищує цей показник у містах. В 2001 році в розрахунку на 1000 чоловік населення народжуваність у міській та сільській місцевості становила відповідно 8,0 та 8,3 чоловік (у 1990 році - 14,3 та 10,9).
Народжуваність в Вінницькій області 1990 - 2000 роки
РРоки
Всього народжених
(без мертвонароджених )
Кількість народжених
на 1000 чол. населення
Всього
міська місцевість
сільська місцевість
Всього
міська місцевість
сільська місцевість
1990
23846
12434
11412
12,4
14,3
10,9
1991
23644
12065
11579
12,4
13,8
11,2
1992
22674
11238
11436
11,9
12,7
11,2
1993
21355
10416
10939
11,2
11,7
10,7
1994
20336
9746
10610
10,7
10,9
10,5
1995
19987
9445
10542
10,6
10,6
10,6
1996
19284
9061
10223
10,3
10,2
10,4
1997
18281
8635
9646
9,9
9,7
10,0
1998
16773
7668
9105
9,1
8,7
9,5
1999
15859
7129
8667
8,7
8,3
9,1
2000
15093
6837
8256
8,4
7,9
8,8
2001
14563
6935
7628
8,1
8,0
8,3
В динаміці смерті населення області з 1996 року спостерігається тенденція до зниження як абсолютного числа померлих, так і показників в розрахунку на 1000 чоловік населення.
В 2001 році рівень смерті порівняно з 2000 роком зменшився на 3,3%, але був значно вищим рівня 1990 року - на 5,2%. Рівень смерті залежить від багатьох факторів: вікової структури населення, матеріальних умов життя людей, їх харчування, санітарно-гігієнічних умов праці і побуту, розвитку медицини, економічного становища держави.
В сільській місцевості всі вище перераховані фактори мають більш глибокі негативні тенденції і це обумовлює те, що смертність в сільській місцевості в 2 рази, в середньому, вища ніж в міській. Про це свідчать наступні статистичні дані:
В 2001 році у порівняні з 2000 роком в 20 районах області з 28 відбулись позитивні зміни: показники смертності в розрахунку на 1000 населення знизились.
Одним із факторів зростання смертності населення в області є збільшення частки осіб віком старше працездатного віку, яка у 1990 році становила 25,0%, у 1995 році - 26,7%, а у 2001 році- 27,7%. У 1990 році частка осіб, що померли у віці старше працездатного, склала 70,1%, у 1995 році - 78,5%, у 2000 році- 80,6%.
Смертність населення Вінницької області за 1990- 2000 роки
Роки
Всього
у тому числі
на 1000 чоловік
міське населення
сільське населення
всього померлих
міське населення
сільське населення
1990
27815
8098
19717
14,5
9,3
18,7
1991
29837
8817
21020
15,6
10,1
20,3
1992
29862
8824
21038
15,6
10,0
20,5
1993
31617
9668
21949
16,6
10,9
21,6
1994
32057
9746
22311
16,9
10,9
22,2
1995
32549
9951
22598
17,3
11,2
22,7
1996
32231
9835
22396
17,2
11,1
22,8
1997
31249
9678
21571
16,8
10,9
22,3
1998
30177
9608
20569
16,4
10,9
21,5
1999
29872
9569
20303
16,4
11,0
23,3
2000
30340
10024
20316
16,8
11,5
21,7
2001
29334
9734
19600
16,4
11,3
21,2
Але постаріння населення не єдина причина зростання смертності в області.
Суттєво зростає смертність населення в працездатному віці, особливо чоловіків. Так в 25-29 років чоловіки, в середньому, помирають в 3,5 рази частіше своїх ровесниць.
Порівняно з 1990 роком смертність чоловіків в працездатному віці збільшилась на 15,5%.
Серед причин смерті найбільш поширеною є смертність від захворювань системи кровообігу - 19957, що склало 68%, від всіх випадків смерті в 2001 році. Порівняно з 2000 роком смертність від цієї групи захворювань зменшилась на 2,4%. Найбільш поширеною причиною у цій групі захворювань є всі форми ішемічної хвороби серця- 17740 (88,9%) та судинні ураження мозку - 1680 випадків (8,4%).
Онкологічні захворювання в причинах смерті населення займають друге місце після хвороб системи кровообігу. У 2001 році від онкозахворювань померло 3266 осіб, або 11,1% від всіх померлих в цьому році.
Нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні дії стали справжнім лихом. На Вінниччині, так як і в цілому по Україні, смертність від нещасних випадків займає третє місце, поступаючись смертності від сердцево- судинних та онкологічних захворювань.
В 2001 році в області померло від нещасних випадків 2225 чоловік, що склало 7,6%, від всіх випадків смерті.
Наступною за поширеністю є смертність від захворювань органів дихання.
З цих причин у 2001 році померло 1305 чоловіка – 4,4%, в тому числі 1029 чоловік - 3,5% від хронічного бронхіту, 190 чоловік (0,6%)- від пневмоній. Порівняно з 2000 роком смертність від цієї групи захворювань зменшилась на 17%.
Значна кількість населення вмирає від захворювань органів травлення. З цих причин у 2001 році вмерло 701 чоловік, в тому числі від цирозів печінки 423 чоловік. Порівняно з 2000 роком смертність від захворювань органів травлення залишилась на тому ж рівні.
Висвітлені тенденції демографічного розвитку свідчать про те, що найближчим часом на Вінниччині немає підстав очікувати перемін до кращого.
Особливо насторожує негативна динаміка демографічних показників, що склалася в 90-х роках: ріст смертності працездатного населення, скорочення середньої тривалості життя, особливо у чоловіків, значне зменшення народжуваності, від’ємна міграція.
В умовах, що склалися, величина щорічного природного зменшення населення в основному буде залежати від показників смертності, оскільки народжуваність буде знижуватись. Сьогодні найреальнішим завданням є не підвищення народжуваності, а зупинення його падіння. Найкращою демографічною політикою є ефективна економічна політика, яка б сприяла підвищенню рівня зайнятості та оплати праці населення і створила б тим самим матеріальні умови для забезпечення відтворення людства.
Захворюваність населення Вінницької області
В області відмічається ріст загальної захворюваності з 17549,96 на 10 тис. населення в 2000р. до 18747,51 в 2001р., або на 6,8%. Ріст відбувається у всіх районах області і м. Вінниці.
Загальна захворюваність новоутвореннями виросла з 360,92 до 363,34 на 10 тис. населення. В Гайсинському районі ріст відбувся на 8,4%, в Жмеринському- на 30,1%, Іллінецькому– на 12%, Могилів-Подільському– на 17,8%, Мур-Куриловецькому– на 18,6%, Піщанському– на 11,4%, Тростянецькому– на 43,8%, Тиврівському– на 11,7%. В м. Вінниці захворюваність залишилась на рівні минулого року і становить 406,3 на 10 тис. населення.
Загальна захворюваність хворобами крові, кровотворних органів зросла з 372,2 на 10000 населення в 2000р. до 389,7– в 2001 році. В Барському районі захворюваність збільшилась з 336,12 до 374,64, Бершадському– з 350,69 до 382,98, Вінницькому– з 393,86 до 420,96, Крижопільському– з 358,22 до 401,74, Літинському– з 288,0 до 382,74, Оратівському– з 383,98 до 451,36, Погребищенському– з 382,99 до 437,74, Теплицькому– з 295,33 до 370,27, Тростянецькому– з 260,03 до 350,55, Тульчинському– з 395,66 до 433,35, Ямпільському– з 467,5 до 518,61.
Загальна захворюваність хворобами ендокринної системи виросла з 1050,34 до 1130,98 на 10000 населення. Найбільший ріст відбувався в Барському, Бершадському, Іллінецькому, Гайсинському, Козятинському, Могилів-Подільському, Погребищенському, Піщанському, Тростянецькому, Тульчинському, Тиврівському, Ямпільському районах та м. Вінниці.
Загальна захворюваність хворобами нервової системи виросла на 9,3%, вуха та соскоподібного відростку– на 6,8%, системи кровообігу– на 12,0%, в т.ч. гіпертонічною хворобою– на 12,2%, органів дихання– на 6,0%, органів травлення– на 5,3%, кістково-м’язової системи– на 4,7%, сечостатевої системи– на 7,6%.
Подібна ситуація і з первинною захворюваністю всього населення, яка виросла з 7646,22 до 8157,29 на 10 тис. населення. Збільшення відбулося в більшості районів області та по всіх класах хвороб, крім хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини.
Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків і дітей.
Загальна захворюваність дорослого населення виросла на 7,2%, і лише в Козятинському районі зменшилась з 17477,0 до 17115,4 на 10тис. дорослого населення, в Жмеринському– з 17555,93 до 16063,13.
Загальна захворюваність підлітків збільшилась з 18938,53 до 20564,11 на 10 тис. підліткового населення, або на 8,6%, а дітей – з 18644,61 до 13618,87 на 10 тис. дитячого населення, або на 5,2%.
Епідемічна ситуація в регіоні
Епідемічні обставини з ряду інфекційних захворювань впродовж звітного року були складними. Із 27 нозологічних форм інфекційних хвороб, що були зареєстровані на території області в минулому році, по 10-ти спостерігалось зростання захворюваності. Найбільш суттєве з кору і гепатиту А.
Загальний рівень інфекційної захворюваності в порівнянні з попереднім роком знизився на 4,6%. В основному за рахунок зменшення кількості захворілих на грип і гострі кишкові інфекції.
Грип і гострі респіраторні інфекції залишались найбільш поширеними захворюваннями їх питома вага в структурі інфекційних хвороб, склала 96,0%.
Іншими інфекційними хворобами впродовж звітного року перехворіло 13513 чоловік це на 806 осіб більше ніж в 2000 році.
Рівень захворюваності склав 762,6 випадки на 100 тис. нас..
Без грипу і гострих респіраторних інфекцій, на першому місці по поширеності серед населення залишаються інфекції кишкової групи – 36,5%, на другому – педикульоз і короста – 22%, на третьому – інфекційні захворювання, що керуються специфічними засобами профілактики – 21,3% і на четвертому хвороби, що передаються переважно статевим шляхом – 10,6%.
Епідемічна ситуація з гострих кишкових інфекцій характеризувалась зниженням захворюваності з усіх нозологічних форм інфекцій даної групи, що перш за все обумовлено природнім зниженням активності збудників кишкових інфекцій. Поряд з цим покращенню епідемічної ситуації з гострих кишкових інфекцій в певній мірі сприяли санітарно-гігієнічні, профілактичні заходи, які за ініціативою санепідслужби здійснювались на епідемічно значимих об’єктах і в першу чергу заходи, які були направлені на забезпечення населення безпечними в епідеміологічному відношенні харчовими продуктами і питною водою.
Рівень захворюваності гострими кишковими інфекціями в порівнянні з попереднім роком знизився на 20% і склав 186,7 вип. на 100 тис. нас., він був на 40,5% нижчим середньобагаторічного фонового рівня захворюваності.
Впродовж звітного року зареєстровано два спалахи гострих кишкових інфекцій, під час , яких захворіло 46 чоловік, в т.ч. 3 дитини. Це спалах сальмонельозу. Серед осіб, що були присутні на проводах в Армію в с.Балин Літинського району і спалах ентеровірусної інфекції серед працівників із Мур. Куриловецького району , які були зайняті на сільськогосподарських роботах в селах Немирівського району.
Кількість захворілих під час спалахів в порівнянні з попереднім роком зменшилась майже втричі.
Захворюваність на сальмонельоз знизилась на 10,2% і склала 14,3 випадків на 100 тис. населення. Тим не менше для Вінницької області , як і для України в цілому, сальмонельозна інфекція є значною проблемою.
Із об’єктів довкілля збудник сальмонельозу був виділений у 24 випадках. Сальмонела тіфі-муріум виділялась із змивів відібраних в осередках інфекції, сальмонела ентерітідіс – із м’яса курячого, яєць, стічної води, змивів з обладнання.
В етіологічній структурі дизентерії переважає шигелла Зонне – 44%, шигелла Флекснера склала 36%. В 20 % захворілих діагноз був встановлений на підставі клінічних ознак, в 2000 році клінічна дизентерія становила 5% від всіх випадків. Поряд із зростанням кількості клінічних випадків дизентерії в звітному році зросла і питома вага гастроентероколітів не встановленої етіології із 45% в 2000 році до 55% в минулому.
Епідемічні обставини з холери не ускладнювались.
Захворюваність на гепатит А в звітному році зросла на 74,0% і склала 76,8 випадків на 100 тис. нас.
Захворюваність на гепатит В залишилась практично на рівні 2000 року – 12,2 випадки на 100 тис.нас. По рівню захворюваності гепатитом “В” Вінницька область займає 20 місце серед усіх регіонів України.
За результатами лабораторних досліджень рівень носійство антигену гепатиту В серед донорів склав – 1,5%,а гепатит С – 3,0%.
ВІЛ – інфекція реєструвалась в 18 районах в м. Вінниці та Ладижині. Всього за рік вперше виявлено 112 випадків в т.ч. 3 випадки у відомчих установах. Розповсюдженість склала 6,3 на 100 тис.нас., в порівнянні з 2000 роком вона зросла на 13,8%. Найбільшу кількість інфікованих виявлено в м. Ладижині (23 випадки, 98,2 на 100 тис.нас.), Гайсинському районі (32 випадки, 48,4 на 100 тис.нас.), в Мог. – Подільському (6 випадків, 8,2 на 100 тис.нас.), Томашпільському (4 випадки, 10,0 на 100 тис.нас.). Не реєструвались випадки ВІЛ – інфекції за всі роки спостереження лише в Оратівському і Літинському районах.
Захворіло на СНІД в поточному році 10 ВІЛ – інфікованих (0,55 на 100 тис.нас.), інших відомств 8 (0,44 на 100 тис.нас.). Померло від СНІДу 8 осіб (2,2% від тих, які стоять на обліку).
Внутрішньо-лікарняна інфекція реєструвалася у вигляді спорадичних випадків (146 вип. в 145 вогнищах). В порівнянні з минулим роком зниження по області на 27,6%.
Питома вага інфекційних захворювань, що передаються специфічними засобами профілактики в структурі інфекційної патології в порівнянні з 2000 роком зросла майже вдвічі і склала 21%.
Найбільш складною із інфекцій цієї групи була ситуація з кору. Рівень захворюваності на цю інфекцію в порівняні з попереднім роком зріс у 49 раз. Зростання захворюваності відбулось після 3-х річного благополуччя коли на території області реєструвалось від 31 до 83 випадків. В минулому році кором перехворіло 1523 особи рівень захворюваності склав 86,0 вип. на 100 тис. нас.
На території нашої області кір не реєструвався лише в Піщанському і Теплицькому районах. В усіх інших районах і м. Вінниці захворюваність зросла. Найбільш високі показники захворюваності від 128,5 вип. на 100 тис. нас. до 274,2 на 100 тис. нас. в Жмеринському, Липовецькому, Тиврівському, Чернівецькому і Шаргородському районах.
Серед захворілих кором лише 30% дітей.
За результатами серологічних досліджень проведених вірусологічною лабораторією рівень колективного імунітету проти кору склав 90,0%.
Що стосується епідемічного паротиту то захворюваність на цю інфекцію дещо знизилась проте її рівень залишився високим 68.6 випадки на 100 тис. населення. Випадки захворювань реєструвались в усіх районах і м. Вінниці. В 24 районах рівень захворюваності в порівнянні з попереднім роком зріс .Найбільш високим він був в Липовецькому , Мог. Подільському, Немирівському районах ім. Вінниці в межах від 104.9 випадків до 192.1 на 100 тисяч населення. Питома вага дітей серед захворілих епідемічним паротитом склала 58% .Найбільш високою захворюваність була серед школярів 375,0 на 100 тис. населення .Діти шкільного віку складають 82.0% серед усіх захворілих дітей.
Захворюваність на кашлюк залишилась на рівні попереднього року 6.5 випадків на 100 тис . населення. Дане захворювання реєструвалось в 17-ти районах області і м. Вінниці. Найвищий рівень захворюваності був в Калинівському районі –13.9 , м. Вінниці –17.7 на 100 тис. населення.
Захворюваність на дифтерію продовжувала знижуватись. За рік зареєстровано 4 випадки захворювань у дорослих , причому двоє захворілих прибули в Вінницьку область з інших регіонів. Випадки захворювань мали місце в Козятинському районі - 2 ( в т.ч. 1 завізний ), в Барському районі – 1 , і в м. Вінниці –1 також завізний. Фахівці санепідслужби працювали оперативно, повторних випадків в осередках не було .
По рівню захворюваності дифтерією ми досягнули показники 1990 року, тобто перед епідемічного періоду. За результатами серологічних досліджень проведених в області, рівень колективного імунітету склав проти дифтерії 87,5%, а проти правця 99,3%. На території області в звітному році було зареєстровано 5 випадків правця, у осіб старше 60-ти років, 4- ро із захворілих померло. Саме тому в поточному році максимальну увагу слід приділити проведенню щепленням дорослого населення, як проти дифтерії так і проти правця.
Певні зрушення відбулися в організації спільних дій на таких об’єктах підвищеного епідеміологічного ризику, як риборозвідні ставки, де велика популяція носіїв лептоспірозної інфекції, щурів і ондатр. Хоча на сьогодні основним запобіжним заходом проти цієї інфекції є широка обізнаність населення з механізмом інфікування, знанням потенційно неблагополучних місць можливого зараження і способів його уникнення . Хвиля лептоспірозної інфекції в області ще висока і має перевищення середньостатистичної за 50 років в декілька раз. Ця інфекція залишається однією з найактуальніших поряд з туберкульозом, ВІЛ-інфекцією, гепатитом А, грипом.
В області спостерігається стале зниження захворюваності людей на сибірку, сказ, не реєструється , як в інших областях хвороба Бриля, а також бруцельоз.
В останні роки проявляються природні вогнища туляремії, і якщо врахувати, що основним джерелом туляремійної інфекції на території області є мишовидні гризуни, що пояснення цьому біологічному процесу є, зменшення дератизаційних заходів .
Стан здоров’я населення репродуктивного віку.
Особливе занепокоєння викликає стан репродуктивного здоров’я, що є невід’ємною складовою частиною здоров’я населення в цілому.
Стан репродуктивного здоров’я населення в області останнім часом значно погіршився на фоні демографічної кризи.
Негативні явища у відтворенні населення відбуваються на фоні погіршення здоров’я дітей, жінок репродуктивного віку.
Зберігається чітка тенденція щодо росту захворюваності новонароджених та дітей різних вікових груп. Кожна третя дитина в області хвора. Захворюваність новонароджених в 2001 році становить 356,85 на 1000 народжених живими.
З року в рік збільшується захворюваність репродуктивної сфери у жінок, в першу чергу загальними хворобами статевих органів, що призводить до безпліддя, позаматкової вагітності та онкозахворювань.
Захворюваність сальпінгітами, оофоритами серед дівчаток-підлітків становить 113,4 на 10 тис. населення відповідного віку. Високий цей показник в Томашпільському, Піщанському, Мур-Куриловецькому, Іллінецькому, Барському районах.
Загальна захворюваність сальпінгітами, оофоритами жінок становить 66,9 на 10000 жіночого населення. В Тиврівському районі цей показник становить 231,0, Мур-Куриловецькому- 122,9, Тростянецькому- 120,5, Чечельницькому- 115,6, Літинському- 111,0, м. Ладижин- 115,3.
Жіноча безплідність становить 12,4 на 10 тис. жіночого населення. Значно вище середньообласного цей показник в Іллінецькому районі- 26,2, Жмеринському- 20,6, Липовецькому- 21,4, Тростянецькому- 19,5, Барському- 18,2, Тиврівському- 17,1 та інших.
Незважаючи на суттєве зниження кількості абортів, вони все ще залишаються основним способом регулювання народжуваності та одним із головних факторів негативного впливу на стан репродуктивного здоров’я жінок. Кількість абортів зменшилась з 32,00 на 1000 жінок фертильного віку в 2000 році до 26,79- в 2001 році.
Захворюваність населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС
Населення, яке постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, становить 155425 чоловік. або 8,7% всього населення області. Але стан їхнього здоров’я суттєво впливає на захворюваність в нашій області.
Загальна захворюваність дорослих та підлітків виросла з 15984,21 на 10 тис. відповідного контингенту в 2000 році до 17977,55 в 2001 році, або на 12,5%, в Вінницькому районі на 37,1%, Жмеринському- на 18,3%, в Немирівському- на 20,2%, Томашпільському- на 16,2%, Тульчинському- на 14,6%, Тиврівському- на 21,4%, Чечельницькому- на 25,5%, Шаргородському- на 22,8%.
Загальна захворюваність дітей виросла на 18,4% і становить 19460,4 на 10 тис. відповідного контингенту. В Гайсинському районі цей показник збільшився на 10,6%, Немирівському- на 33,5%, Томашпільському- на 48,3%, Тульчинському- на 4,1%, Тиврівському- на 33,7%, Чечельницькому- на 9,3%, Шаргородському- на 10,4%.
Подібна ситуація і з первинною захворюваністю постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
За період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.
Характеристика основних екологічних проблем області та м.Вінниці
Рослинний світ
Внаслідок стихійного лиха, викликаного ожеледицею наприкінці 2000 р., значної шкоди завдано лісовому господарству області. Для вирішення цієї проблеми в 2001 р. проводилась ліквідація наслідків стихійного лиха з максимально можливим збереженням деревостанів. В зв’язку з виникненням загрози пошкодження лісів вторинними шкідниками необхідно запровадити систему моніторингу лісових масивів, що постраждали, службою лісозахисту.
Земельні ресурси
Основною проблемою є виникнення і розвиток ерозійних процесів, пов’язаних з великою загальною розораністю сільськогосподарських угідь, інтенсивним розорюванням схилових земель (більше 30), вирощуванням на них просапних культур.
Екологічні проблеми на територіях природно-заповідного фонду.
Для збереження біологічного та ландшафтного різноманіття необхідно збільшити площу природно-заповідного фонду, в першу чергу місць зростання рослин та мешкання тварин занесених до Червоної книги України, а також рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України.
В зв’язку з загальним зменшенням чисельності зубра європейського в ряді областей, та ростом чисельності цього виду у Вінницькій області виникає необхідність розселення тварин та створення спеціалізованого господарства на базі Уладівської субпопуляції, яке б сприяло відтворенню популяції зубра на Україні.
Протягом останніх років значно скоротилося поголів’я лося на території області, тому цей вид потребує посилення охорони з подальшим занесенням його до Червоної книги України.
Промислові відходи
Нині найбільше занепокоєння викликає стан зберігання та контролю над утворенням промислових відходів.
В 2001 р.в зв’язку з незвичайною літньою спекою потужним джерелом забруднення повітряного басейну став золовідвал Ладижинської ТЕС, ресурс якого був вичерпаний ще в 1982 р.Значна його частка піддається впливу вітрової ерозії, повітря прилеглих сіл Білоусівка, Заозерне, Василівка значно запилюється, що викликає справедливе нарікання мешканців.
Крім того, часті пориви значно зношених золошлакопроводів призводять до руйнування орних земель та забруднення золою заплави р. Сільниця.
В м.Вінниця продовжується експлуатація полігону твердих побутових відходів біля с.М.Стадниця, незважаючи на заборону його експлуатації ще в 1994 р. Відсутність будь – якого рішення Вінницької міськради стосовно будівництва сміттєпереробного заводу не сприяє покращенню екологічної ситуації навколо звалища.
Значно скоротило обсяги виробництва вінницьке ВО “Хімпром” (а деякі виробництва взагалі в 2001 р. не працювали), в той же час вплив відвалу фосфогіпсу на екологічну рівновагу поверхневих та підземних вод продовжує збільшуватись за рахунок дренування з території об’єднання в р. Тяжилівка (пр.р.П.Буг) фосфатів, фторидів, завислих речовин (відвал та шлаконакопичувач розташований в водоохоронній зоні річки).
Практично у всіх районах області зафіксовано зберігання заборонених, невідомих і непридатних хімічних засобів захисту рослин в непристосованих або напівзруйнованих складських приміщеннях. Незважаючи на рішення обласної комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, Міністерство аграрної політики України відмовилось визнати себе власником Джуринського отрутомогильника в Шаргородському районі, накопичені там 1025 тонн непридатних отрутохімікатів залишаються фактично безхазяйними.
Ряд підприємств (в першу чергу, цукрозаводи області) фінансово неспроможні передати на спецкомбінат для захоронення джерела іонізуючого випромінювання, які є радіоактивними відходами.
Водні ресурси
Під час стихійного лиха (льодоламу) в кінці 2000 р. через тривале знеструмлення на ряді очисних споруд каналізації загинув активний мул, відновлення біологічного очищення стоків вимагало певних кліматичних умов. Повне усунення впливу стихійного лиха на водні ресурси області відбулося тільки в липні-серпні (початок літа був незвичайно холодним), в поверхневі водойми області надійшло понад 710 тис.м3 зворотних вод недостатнього ступеня очищення, заподіяна шкода оцінена (згідно чинної “Методики”) на суму близько 2000 грн.
Одним з головних чинників забруднення поверхневих водойм області продовжує залишатись існуючий стан прибережно захисних смуг. Прийняті в 13 – и районах області рішення районних рад про винесення ПЗС в натуру практично не виконуються, ситуація з розораністю земель до урізу ріки на краще не змінюється. За порушення режиму обмеженої господарської діяльності в ПЗС водойм екологічною інспекцією в 2001 р. до адмінвідповідальності притягнуто 18 громадян.
Атмосферне повітря
В 2001 р. значно покращився паливний баланс Ладижинської ТЕС: використовувалось вугілля з меншою зольністю та сірчистістю, з більшою калорійністю. Тому при дещо більшому виробітку електроенергії загальний об’єм викидів в атмосферне повітря зменшився.
Сприяє також зменшенню викидів газифікація котлоагрегатів та сушильного устаткування, так, наприклад, з 28- и цукрозаводів, що працювали в сезоні цукроваріння 2001 р., 20 газифіковані.
Для повітряного басейну м.Вінниці значною проблемою залишаються викиди відпрацьованих газів автомобільних двигунів, кількість автомобілів продовжує невпинно зростати (в 1989 р. – 25 тис., в 2001р. – 72 тис.).
Екологічна (природно-техногенна) безпека
Екологічна безпека Вінницької області
Природно-техногенну безпеку на території Вінницької області обумовлюють наступні фактори: діяльність підприємств теплоенергетики, переробної промисловості, об’єктів машинобудування, транспорту, поводження з джерелами радіоактивного випромінювання, проблеми складування та утилізації відходів, дія природних стихійних сил.
На 44 річках, притоках Південного Бугу, Дністра, Дніпра встановлено 95 створів контрольних спостережень. На 33 створах аналіз проводиться один раз в квартал, решта створів контролюється при обстеженні підприємств.
Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації. Найчастішою причиною аварійних ситуацій на них є відключення енергопостачання. Всього на території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації (ОСК) біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн. м3/рік.
В 2001 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,834 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. Наведені цифри характеризують технічний стан ОСК області. В цілому, минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час надзвичайно сильної ожеледі (листопад 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, внаслідок чого загинув активний мул, а його відновлення стало можливим тільки в теплу пору року (червень-серпень).
Основною загальною проблемою майже всіх ОСК області залишається наднормативне забруднення стічних вод, що скидаються у поверхневі водойми, азотом амонійним.
Залишається незадовільною ситуація, що склалась у ряді населених пунктів області внаслідок дисбалансу між потужностями водогонів та каналізацій. Це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, смт. Томашпіль.
Цілий ряд райцентрів області до цього часу взагалі не має власних очисних споруд каналізації (м. Немирів, смт. Літин, Оратів, Піщанка, Погребище, Теплик, Чернівці, Чечельник).
Особливим джерелом техногенної та екологічної небезпеки є об’єкти, на яких зосередженні паливо-мастильні матеріали та інші пожежо- та вибухонебезпечні речовини. Тривогу викликає також недотримання вимог безпеки при зберіганні аміаку. На таких підприємствах як ВАТ “Козятинський маслозавод”, АТ “Вінницям’ясо”, Калинівський молокозавод ВАТ “Вінницямолоко” компресорне обладнання знаходиться в аварійному стані. Викликає занепокоєння ситуація, що складається внаслідок зміни власника холодильного технологічного устаткування (Тиврівський пивзавод, Гніванський молокозавод Тиврівського району, та ін.).
Токсичні промислові відходи, що на протязі багатьох років складувались на території підприємств, сьогодні, вз`язку із реструктуризацією та банкрутством підприємств, також загрожують втратити свого власника. Таки випадки мають місце на колишньому ВО “Термінал” та ВО”Хімпром” м.Вінниці.
Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища становлять накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. За даними попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2001р.фактичні дані становлять 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) з 9 областей України у 1978р., існування такої великої кількості небезпечних речовин на території області є дійсно великою бідою для довкілля. Непоодинокі випадки, коли пестициди закопують у землю, викидають на смітники або скидають в поверхневі водойми, а у Чечельницькому районі склад отрутохімікатів внаслідок підпалу було повністю знищено вогнем. Не зважаючи на наявність законодавчої бази, питання щодо знищення цих відходів на державному рівні не вирішено.
В області не вирішено також проблеми утилізації побутових відходів. Полігон твердих побутових відходів для м.Вінниці, експлуатацію якого заборонено ще у 1994р., функціонує, забруднюючи підземні води, що підтверджується проведеними гідрогеологічними дослідженнями. Спостерігається тенденція до збільшення кількості стихійних сміттезвалищ, які періодично ліквідуються та утворюються. Органи місцевого самоврядування в більшості своїй не виконують функцій, що покладено на них Законом України “Про відходи”.
Важливим чинником безпеки життєдіяльності населення є гідротехнічні споруди. На території області розташовано 74 водосховища. Зона можливого катастрофічного затоплення від Ладижинського водосховища та водосховищ Дністровського гідровузла, має загальну площу 134,3м2, На якій проживає 13,24тис. чоловік. В зони можливого затоплення потрапляють 7 адміністративних районів області, 53 населених пункти та 141 господарських об’єктів. З метою попередження населених пунктів про можливе аварійне затоплення організовано систему оповіщення.
На території Вінницької області зсувні процеси найбільш інтенсивно розвинуті в Барському, Жмеринському, Крижопільському, Муровано-Куриловецькому, Піщанському та Ямпільському районах. На основі вивчення моніторингу сучасних екзогенних геологічних процесів та режиму підземних вод можна зробити висновок про зниження рівнів ґрунтових і підземних вод в порівнянні з попередніми роками. Як показало обстеження зсувів на території області, які включені в систему моніторингу, локальна активізація в більшій чи меншій мірі спостерігається на зсувах в селі Трибусівка, селі Романівна, а також в межах Болгарського зсувного стаціонару. Решта зсувів протягом 2000 року продовжували знаходитись в фазі тимчасової стабілізації.
Через територію області проведено 525 км. газопроводів, які також є важливим чинником техногенної небезпеки.
В 2001 році на території області зафіксовано 3 аварійні ситуації техногенного походження.
Значну шкоду довкіллю області – 68318,8 грн. – завдано аварійним скидом нафтопродуктів при їхньому перевезенні з м.Гайворон ( Кіровоградська область) у м.Гайсин. Так, 12 травня 2001р. на території с. М’якохід Бершадського району разом з ємністю із мазутом перевернувся трактор, що належав Гайворонському маслозаводу. Внаслідок цього в струмок “Безіменний” ( притока р.Удич, басейн р. П.Буг) надійшло 4186 кг нафтопродуктів. Вінницькою природоохоронною прокуратурою по цьому факту порушено кримінальну справу .
Ще більшої шкоди довкіллю – 430673 грн. – завдано аварійним скидом нафтопродуктів у р.Воронку, притоку р.П.Буг з території СП “Подільський цукор” ЗАТ “Подільська продуктова група” (с. Вороновиця Вінницького району) у липні 2001р. По цьому факту також порушено кримінальну справу. Максимальне забруднення р.Воронки нафтопродуктами досягало 845 мг/л, що в 16900 разів перевищувало норми ГДК. Внаслідок великого за обсягом скиду нафтопродуктів зафіксовано значний вплив нафтопродуктів на створ постійних спостережень №7 р. П.Буг (смт. Брацлів Немирівського р-ну), де концентрація нафтопродуктів перевищувала нормативи ГДК у 7р.
По інших показниках в основних водних артеріях області (рр. Дністер та П. Буг) якість води залишалась стабільною, кисневий режим задовільним, солі важких металів не перевищували нормативів ГДК для водойм господарсько - побутового призначення.
Внаслідок пожежі, у с. Берізки Чечельникського району 5 жовтня 2001р. вогнем повністю знищено склад ХЗЗР, в якому зберігалось 6,2 т невизначених пестицидів. Атмосферне повітря зазнало локального забруднення.
Екологічна безпека оборонної діяльності
На території Вінницької області дислокується значна кількість військових частин, що належать до сухопутних, військовоповітряних, прикордонних та внутрішніх військ. Їх військові містечка сконцентровані у Вінниці, Жмеринці, Калинівці, Гайсині, Дзигівці, Могилів-Подільському, Хмільнику, Бару, Козятині, Гнівані, Людавці.
Окремі з них створюють реальну і потенційну небезпеку для населення та навколишнього природного середовища, забруднюючи його небезпечними хімічними речовинами, зокрема важкими металами, деградацією природних комплексів.
Реальний негативний вплив на довкілля продовжують завдавати ліквідовані військові містечка та шахтні пускові установки. Ґрунти на місці їх розміщення надмірно забрудненні важкими металами та нафтопродуктами. Невирішеною проблемою є наявність певної кількості некондиційного ракетного палива. На нафтобазі у Сальнику нафтопродукти знаходяться у підземних резервуарах, побудованих ще у 1937-38 роках. Як результат артезіанська вода має наднормативний вміст нафтопродуктів.
Позитивним у роботі військових частин є те, що майже всі вони мають дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх скиди у поверхневі водойми, а недоліком є те, що в більшості котельні у військових містечках працюють на твердому паливі, а водовідведення здійснюється на вигреба через неспроможність або відсутність очисних споруд.
З метою запобігання надзвичайним ситуаціям у військових частинах працювали над реалізацією “Плану заходів і робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру на потенційно небезпечних об’єктах”. У нас в області це склади та арсенали з боєприпасами, склади паливо-мастильних матеріалів, об’єкти водовідведення та очистки стічних вод у військових містечках.
Ядерна та радіаційна безпека
На території Вінницької області 42 підприємства володіють джерелами іонізуючого випромінювання, що знаходяться в приладах цільового призначення. 20 підприємство отримало ліцензії на право здійснення діяльності у сфері поводження з ДІВ; 6 підприємств володіють джерелами іонізуючого випромінювання, які згідно чинного законодавства ліцензуванню не підлягають, а отримання ліцензій 15 підприємствами ще знаходяться в стадії розгляду.
З метою зменшення ризику опромінення в 2001 році на спецкомбінат “Радон” було вивезено 304,5 кг радіоактивних відходів в захисній оболонці.
Глобальні радіоактивні випадіння в 2001 році склали 725 Бк/м2, що свідчить про незначний внесок їх в колективну дозу опромінення. Вимірювання радону в повітрі в 2001 році не проводилися.
В результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції територія семи районів області, а саме: Гайсинського, Немирівського, Тиврівського, Томашпільського, Тульчинського, Чечельницького, Шаргородського була забруднена радіонуклідами. На забрудненій території знаходиться 89 населених пунктів, що відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Лабораторією радіологічних досліджень в 2001 році проаналізовано 1247 зразків ґрунту на вміст цезію-137 та 308 зразки на вміст стронцію-90.
Ґрунтів зі щільністю забруднення від 1 – 5 Кі/км2 в районах не виявлено.
В цілому по сільськогосподарських угіддях спостерігається тенденція до зменшення забруднення ґрунту радіонуклідами.
В результаті досліджень сільгосппродукції перевищень допустимих рівнів радіонуклідів в порівнянні з ДР – 97 не виявлено. Це пояснюється потужною сорбційною здатністю ґрунтів області, серед яких переважають важкосуглинкові відміни та достатнім насиченням ґрунтового вбирного комплексу іонами лужних і лужноземельних металів. Зменшенню доступу радіоактивних речовин в рослини в умовах Вінницької області сприяють також агротехнічні заходи, такі як вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення підвищених норм агрохімікатів, що передбачено “Регіональною програмою ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту людини”.
Державний контроль у галузі охорони
навколишнього природного середовища
Інспекційними підрозділами держуправління У 2001 р. проведено 9386 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства (в 2000 р. – 9641), в тому числі 7 на об’єктах, що входять до переліку екологічно-небезпечних об’єктів України. Усього перевірено 4727 об`єктів, що на 1105 об`єктів більше в порівнянні з 2000-м роком, в тому числі комплексних перевірок – 503, проти 477 в 2000-му році.
За порушення природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 1205 посадових осіб та громадян на загальну суму 67,8 тис.грн. Стягнуто штрафів на суму 46,0 тис.грн.
В порівнянні з 2000-м роком кількість посадових осіб та громадян, яких притягнуто до адмінвідповідальності зменшилась на 134 особи, сума накладених стягнень збільшилася 5,0 тис. грн, а сума стягнених штрафів зросла на 13,6 тис.грн., або на 42%.
За звітний період за збитки, завдані навколишньому природному середовищу, держуправлінням пред’явлено 118 позовів на загальну суму 83,8 тис.грн. При цьому стягнуто відшкодування по 113 позовах на суму 62,3 тис.грн. Найбільше збитків заподіяно державі самовільними рубками та знищенням інших об‘єктів рослинного світу – 94 позови на загальну суму 44,7 тис.грн. наднормативними викидами в атмосферне повітря – 5 позовів на суму 14,1 тис.грн. забрудненням водних ресурсів та самовільним водокористуванням – 8 позовів на суму 12,2 тис.грн.
У 2001 році до правоохоронних органів передано 20 матеріалів, що містять ознаки кримінального злочину. По 20-ти матеріалах винних притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі в 9-ти випадках за самовільні рубки лісонасаджень, 6-ти - за незаконне заняття рибним промислом.
У 2001 році призупинялася виробнича діяльність 13-ти об’єктів, в тому числі 8-ми у зв‘язку з роботою підприємств без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та наднормативними викидами, 4-х – у зв`язку із скидами неочищених вод та порушеннями умов спецводокористування. В результаті призупинення виробничої діяльності цих об‘єктів сумарні обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зменшилися на 75,4 тони., скидів у водні об`єкти – на 121 тис.м3.
Всього протягом 2001 року виявлено 3 випадки аварійного забруднення довкілля, у тому числі 2 пов`язані з аварійним забрудненням нафтопродуктами водних об`єктів та один із скидом неочищених вод, який призвів до масової загибелі риби.
Так, в с.М`ягкохід Бершадського району в результаті дорожно-транспортної пригоди в р. Удич - притоку Південного Бугу - потрапило понад 4,1 тони нафтопродуктів. Сума збитку склала 68,3 тис.грн.
В результаті витікання мазуту з аварійного приміщення на території СП “Подільський цукор” в смт.Вороновиця в р.Воронку - притоку Південного Бугу - потрапило 26,4 тони нафтопродуктів. Сума збитку склала 430,7 тис.грн. По даному факту Вінницькою міжрайонною природоохоронною прокуратурою проводиться розслідування.
В результаті скиду неочищених стоків від виробництва казеїну в р.Шпиківка мав місце факт масової загибелі риби. Сума збитку склала 1,076 тис.грн. Збиток відшкодовано.
По окремих ресурсах найбільша кількість перевірок пов`язана з перевірками дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони атмосферного повітря. Усього проведено 5500 перевірок, 841з них – стаціонарні джерела викидів, в т.ч. 559 підприємств, організацій і установ, 282 автопідприємства; пересувні транспортні засоби – 4659 одиниць.
На контролі в держуправлінні в 2001 р. було виконання підприємствами області 223-х заходів по зменшенню викидів забруднюючих речовин з очікуваним ефектом зменшення викидів на 3179,3 т. Виконано 21 захід з ефектом 471,7 т. Найбільш значні серед виконаних: організація гідропилоподавлення на Демидівському гранітному кар’єрі; проведення режимно–налагоджувальних робіт на Турбівському, Махаринецькому, Бродецькому, Бабинському, Крижопільському цукрозаводах; Тростянецькому спиртзаводі; Погребищенському маслозаводі; комунальних котельнях в м.м. Калинівка, Гайсин, Могилів – Подільський. Залишилися не виконаними режимно–налагоджувальні роботи на котлоагрегатах Кам’яногірського, Бершадського цукрозаводів, ДП “Комунальник” (смт. Турбів ), Вінницького підшипникового заводу та ряду інших підприємств; не встановлено золовловлювач на котельні Росошанської паперової фабрики.
Протягом звітного року проведено 667 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони водних ресурсів.
Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115. Форми 2ТП–водгосп прийнято та проаналізовано від 537 споживачів.
Забір води в порівнянні з 2000 р. зменшився на 3,1 млн.м3 з 711,5 до 708,4 млн.м3. Нормативно очищених вод скинуто менше на 3,156 млн.м3. Збільшилась кількість скинутих забруднених вод. Використання води в системах зворотного водопостачання залишилось на тому ж рівні.
На території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн.м3/ рік. Минулий рік був несприятливий для біологічної очистки стічних вод, оскільки під час льодоламу (листопад – грудень 2000р.) були тривалий час знеструмлені майже всі ОСК, активний мул загинув. Значні перевищення нормативів якості скиду були допущені на ОСК м.м. Жмеринка, Шаргород, Іллінці, Томашпіль. В 7-ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації. У ряді населених пунктів області є значний дисбаланс між потужностями водогонів та каналізаційних споруд це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, Томашпіль.
В 2001р. на контролі в держуправлінні було 187 водоохоронних заходів, з них виконано 26, серед них: будівництво додаткових та очищення діючих біоставків на Томашпільському ПВКГ та в/ч А2981, збільшення потужності систем зворотнього водопостачання на Немирівському спиртзаводі та ТОВ “Люстдорф” (м.Іллінці), відремонтовано греблю на Токарівському водосховищі, проведено частково берегоукріплювальні роботи біля Сабарівської ГЕС.
Внаслідок невиконання підприємствами водоохоронних заходів в поверхневі водойми області надійшло майже 8 тис.м3 неочищених стоків.
В 2001 році проведено 483 перевірки правил поводження з відходами.
За 2001 рік в області утворилося 29,44 тис.т. промислових відходів 1-4 кл. небезпеки, що з накопиченими в попередні роки промисловими відходами на 1.01.2002 р. становить 441,8 тис.т. В результаті проведених держуправлінням геодезичних досліджень було уточнено та узято на облік відходи виробництва мінеральних добрив на ВО “Хімпром”, які накопичувалися на протязі останніх 10 років.
В області нараховується 35 організованих полігонів твердих побутових відходів, на які в 2001 році вивезено 773 тис.м.куб. відходів.
В області виявлено 903 ділянки зайняті стихійними сміттєзвалищами, 300 з яких ліквідовано на протязі року.
В результаті проведеної попередньої інвентаризації наявності заборонених, невідомих та непридатних пестицидів виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів.
На території Вінницької області 42 підприємства володіють джерелами іонізуючого випромінювання, що знаходяться в приладах цільового призначення. Проведено 26 перевірок. За виявлені порушення до адміністративної відповідальності притягнуто 3-є осіб.
За 2001 рік проведено 458 перевірок надрокористувачів в т.ч. 391-го, який видобуває підземні води. За виявлені порушення до адміністративної відповідальності притягнуто 116 осіб, пред`явлено три позови на відшкодування заподіяних збитків.
За звітний рік проведено 648 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони рослинного світу, 140 – тваринного світу та 141 – рибних ресурсів.
Великої шкоди лісовим масивам області було нанесено стихійним лихом, що сталося в кінці листопада 2000 року. В окремих місцях пошкоджено 60-80 % загальної кількості дерев. Пошкоджені стихією насадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу, виникнення лісових пожеж. З метою охорони лісів від пожеж всіма лісокористувачами розроблені комплексні плани по охороні лісів від пожеж, які погоджені із відповідними органами і затверджені у районних держадміністраціях. Випадків виникнення лісових пожеж на території області у 2001 році не виявлено.
За самовільні рубки та знищення інших об‘єктів рослинного світу до кримінальної відповідальності притягнуто 9 осіб, стягнуто штрафів на суму 12,6 тис.грн, відшкодовано збитків на суму 44,7 тис.грн.
Загальна площа мисливських угідь області становить 1963,1 тис. га, у тому числі охоплених мисливським впорядкуванням 117,9 тис. га. Протягом року на 695 тис. га проведено облік чисельності мисливських тварин.
Великої шкоди мисливському господарству завдає браконьєрство, особливо в групових його проявах. За 2001 рік уповноваженими органами та користувачами мисливських угідь складено 309 протоколів на порушників правил полювання, притягнуто до адміністративної відповідальності 295 громадян, до кримінальної - 1, стягнуто штрафів на загальну суму 9506 грн., відшкодовано збитків на суму 850 грн., конфісковано 5 одиниць гладкоствольної вогнепальної зброї.
Для проведення промислового рибальства на 2001 рік було виділено квоту у розмірі 17,05 тон, промисел проводило 6 риболовецьких бригад на р. Південний Буг та р. Дністер, Дмитренківському та Дністровському водосховищах.
В період нересту було встановлено контроль за охороною рибних запасів, особлива увага зверталась на охорону нерестовищ та шляхів підходу плідників цінних видів риб.
Незаконне використання рибних ресурсів в природних водоймах області набуло загрозливих розмірів, особливо в групових його проявах. За незаконне заняття рибним промислом до кримінальної відповідальності притягнуто 6 осіб.
На території природно-заповідного фонду проведено 112 перевірок. За порушення норм природоохоронного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 16 осіб.
Лабораторією держуправління здійснювався контроль за дотриманням нормативів ГДВ та граничних нормативів утворення на 50 підприємствах. Обстежено 66 джерел викидів та 92 джерела утворення. Відібрано та проаналізовано 327 об’єднаних проб. При цьому виявлено перевищення технологічних нормативів утворення на 26 джерелах по трьох забруднюючих речовинах, що становить 28,4% обстежених джерел утворення. Виявлено невідповідність у джерелах викидів на ВАТ “Вінницяпобутхім” та ВАТ “Керамік”. Суттєві перевищення технологічних нормативів мали місце на Ладижинській ТЕС, ЗАТ “Бершадьмолоко”, Браїловському ТОВ “Кристал”, ТОВ Агрофірма “АНБУКО”, Шпиківському молокозаводі, ЗАТ “Поділля”, ДПК “Моріс”, підприємство ”Теплокомуненерго”.
Лабораторія держуправління щоквартально здійснює контроль за станом поверхневих вод на 33-х створах постійних спостережень.
За звітний період відібрано і проаналізовано 235 проб грунтів. При вибірковому обстеженні сільгоспугідь перевищень ГДК вмісту нітратів і важких металів не виявлено. Встановлено значні перевищення ГДК по вмісту важких металів та нафтопродуктів в грунтах на території ряду промислових підприємств - ВАТ “Сутиський завод АЕА”, підприємство “Експрес”, м. Жмеринка, в/ч А1231, СП “Подільськцукор”, завод “Спецзалізобетон”, ВАТ “Гніваньський підшипниковий завод”; ВАТ “Жмеринський завод “Сектор”, ВАТ “Вінницький підшипниковий завод, та інші.
Наднормативну кількість важких металів виявлено в грунтах навколо автошляхів, Вінниця – Умань, Вінниця – Київ та інших.
Управління у галузі охорони довкілля
Вдосконалення системи управління в галузі охорони довкілля у Вінницькій області, стан фінансування екологічної галузі
В 2001 році збір за забруднення навколишнього природного середовища продовжувався здійснюватися згідно порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 1.03.99р. №303. Особливістю цього положення те, що сума збору за забруднення стала обраховуватись на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів та розміщення відходів.
Надходження зборів до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища усіх рівнів склали 1682,458 тисяч гривень. На рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища надійшло 638,59 тисяч гривень.
У 2001 році продовжувалось порушення співвідношення розподілу коштів збору за забруднення між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласним та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища відповідно 20, 50 і 30 відсотків. В результаті у 2001 році до бюджетів місцевих рад надійшло 43,4% коштів від збору за забруднення навколишнього середовища замість 20%, а до обласного – 26,6% замість 50%.
Згідно кошторису витрат обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на 2001 рік на фінансування 23 природоохоронних заходів планувалось виділити 856,5 тис. грн. з них: на охорону вод 415,7 тис. грн. (48,5%), охорону і раціональне використання природних рослинних ресурсів 54,5 тис.грн. (6,4%), охорону атмосферного повітря 8,5 тис. грн. (1,0%), раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів 58,5 тис.грн.(6,8%), охорону і раціональне використання земель 79,5 тис.грн. (9,3%) та на науку, інформацію і освіту, підготовки кадрів, екологічну експертизу, організацію праці 239,8 тис. грн. (28,0%).
Фактично профінансовано 92,9% запланованих природоохоронних заходів.
В порушення вимоги ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” кошти, що надійшли як плата за спеціальне використання природних ресурсів, не спрямовувались на відновлення якості відповідних ресурсів, а витрачались на загальні видатки бюджету області. Розділ "Охорона навколишнього природного середовища" у складі обласного бюджету на 2001 рік відсутній.
Збори за використання природних ресурсів в 2001 році становлять 50317,8 тис.гривень.
З них:
плата за землю – 34402,4 тис. грн.
в т.ч.: з юридичних осіб – 29139,0 тис.грн..
плата за спецводокористування – 12744,7 тис. грн.;
плата за спецвикористання надр – 683,6 тис. грн.;
збір за спецвикористання лісових ресурсів - 1835,4 тис. грн.;
збір за геологорозвідувальні роботи – 651,7 тис. грн.
Виконання загальнодержавних та національних програм
Для розширення територій з особливим статусом охорони у 2001 році розпочато підготовчі роботи з формування екологічної мережі, яка повинна об`єднати існуючі та новостворювані об`єкти природно-заповідного фонду (природні ядра) екологічними коридорами в єдину систему. При цьому природні ядра покликані забезпечувати зберігання генетичного, видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.
Виконані обстеження та картографічні роботи дозволяють планувати розбудову екологічної мережі області за рахунок створення національного природного парку “Південне Поділля”, трьох регіональних ландшафтних парків та тринадцяти заказників загальною площею 46,8 тис. га. Перелічені об`єкти повинні розширити сітку природних ядер, що пов`язуватимуться між собою екологічними коридорами. Створення перелічених структурних ланок дозволить у 2-2,5 рази збільшити площу природно-заповідного фонду області та сформувати цілісну екомережу.
В зв`язку з відсутністю фінансування Національна програма оздоровлення басейну Дніпра протягом 2001 року не виконувалась.
Наукові дослідження в галузі екології
У 2001 році, за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, кафедрою хімії та екологічної безпеки Вінницького державного технічного університету проведена наукова робота на тему: “Розробка екологічно чистих технологій знезараження та практичного використання продуктів переробки непридатних пестицидів”.
Екологічна освіта, інформування громадськості, громадські рухи
Стан екологічної освіти всіх рівнів
Екологічна освіта та виховання населення ось уже котрий рік є одним із пріоритетних напрямків діяльності управління. Головні зусилля спрямовані тут на роботу з молоддю. Певних успіхів досягнуто завдяки співпраці з гуманітарними ліцеями, гімназіями, приватними школами ("АИСТ", "ДЕЛЬФИН"), природничими факультетами вищих навчальних закладів, де екологія викладається як обов’язкова дисципліна, а викладачі мають достатній рівень екологічної підготовки. Прикладом може бути кафедра екології Вінницького державного технічного університету, яка першою ініціювала влаштування міжвузівських студентських олімпіад з екології. Курси “Агроекологія” та “Основи екології” вивчаються на усіх факультетах Вінницького державного аграрного університету, дисципліну "Екологія та здоров`я населення" читають у Вінницькому державному медичному університеті та медичному коледжі. Система позашкільної роботи та екологічного виховання заснована на досвіді обласних станцій юних натуралістів та юних туристів і вдосконалюється через Інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, заклади культури (клуби, музеї, бібліотеки). Спільними зусиллями управління та закладів освіти в середовищі учнів та студентів проведено чимало екологічно-просвітницьких конференцій, симпозіумів, круглих столів, конкурсів, вікторин. Серед них: “круглий стіл” для студентів-ініціаторів створення екологічної організації на базі Вінницького технічного університету (27 лютого 2001 року); "відкритий урок екології" для учнів-старшокласників ЗОСШ №1 м. Вінниці (1 вересня 2001 року); екологічна вікторина та зустріч керівництва управління зі студентами-першокурсниками ПТУ-15 (26 жовтня 2001 року); участь та нагородження переможців обласного огляду-конкурсу обласної станції юних натуралістів (15 листопада 2001 року) та ін.
У зв`язку з численними змінами в екологічному законодавстві, що покликані забезпечити сталий розвиток України, загострилась потреба в екологічній правовій освіті, спрямованій на більш широкі верстви населення. Своєрідний екологічний лікнеп чи так званий обласний всеобуч на теми раціонального природокористування, екологічного законодавства, делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища влаштовано на Вінниччині і для дорослих. Передусім, за рахунок лекцій на курсах підвищення кваліфікації державних службовців, впродовж роботи тематичних семінарів Вінницького центру науково-технічної інформації.
Інформування громадськості
У 2001 році продовжувалась робота над створенням ефективної електронної інформаційної мережі для забезпечення права громадян на екологічну інформацію, як це передбачено Орхуською конвенцією та Постановою Кабінету Міністрів України № 3 “Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади” від 04.01.2002 р. На протязі року було розроблено і налагоджено систематичне поновлення веб-сторінки управління (www.vinnitsa.com/vineco), де можна дістати необхідний мінімум інформації щодо екологічних новин області, природоохоронного законодавства, реквізити управління, його структуру, завдання, дні та час прийому керівників тощо. Вдосконалено систему надання оперативної інформації на веб-портал Мінекоресурсів. На базі електронної пошти управління (e-mail: [email protected]) створено кілька поштових скриньок для Громадської ради сталого екологічного розвитку та громадських екологічних організацій, котрі тісно співпрацюють з управлінням. Про широке використання електронних носіїв свідчить той факт, що лише за звітний період електронною інформацією управління скористались при підготовці виставок до 15-річчя від дня Чорнобильської трагедії, до Дня енергозбереження, до Дня незалежності України; екологічна інформація на електронних носіях стала базою для написання більш як сотні рефератів, курсових та дипломних робіт. Інший напрямок розвитку електронних засобів комунікації — формування фототеки управління, яка станом на 31.12.2001 р. нараховує понад 1,5 тис. кадрів, що відбивають стан природних ресурсів, місцезростання рідкісних видів, фотодокументування виявлених порушень природоохоронного законодавства, події в громадському екологічному русі.
Попри розвиток нових інформаційних технологій, важливим засобом екологічного інформування громадськості продовжує залишатись телебачення та друкована продукція. Журналістами Вінниччини було відзнято 5 ековідеофільмів, в тому числі на основі наданих управлінням матеріалів — 1 документальний відеофільм. Спеціалістами управління сформовано і укладено договір на опублікування книги “Заповідні об’єкти Вінниччини”.
На протязі 2001 року спеціалістами відділу заповідної справи та зв’язків з громадськістю держуправління екоресурсів у Вінницькій області організовано та виготовлено 277 виступів у засобах масової інформації, з них за жанрами медіа: 178 – у друкованих засобах масової інформації, 43 – на радіо та 56 - на телебаченні. Це — не враховуючи матеріалів на екологічну тематику, які виготовлялись журналістами за власної ініціативи і без допомоги співробітників управління.
За кількістю виступів у 2001 році найвищі показники тримає газета “Подолія” – 46 публікацій; обласне радіо – 33 інформації; молодіжна газета “Панорама” – 29 публікацій. Обласна газета “Подолія” лідер і за річними обсягами виступів, на її шпальтах відведено 2335 рядків газетної площі; в той час як у молодіжки “Панорама” – 1640 рядків; в обласної газети “Вінниччина” – 1325 рядків.
На протязі року журналісти-подоляни та гості зі столиці 25 разів зачіпали питання атмосферного повітря; 13 – тваринного світу та тварин, занесених до Червоної книги України; 31 – лісових ресурсів і рослинного світу; 34 – водних ресурсів. Журналістські пера та мікрофони 17 разів загострювали увагу аудиторії виключно на питаннях благоустрою, 25 разів – на проблемі браконьєрства. Окремою сторінкою у площині висвітлення екологічних питань для ЗМІ були проблеми відходів: на тему побутових і промислових відходів йшлося у 54 публікаціях та сюжетах, з яких 19 безпосередньо пов’язані з дилемою навколо непридатних, невизначених та невідомих пестицидів.
При значному сприянні юридичної служби управління з подання прес-служби опубліковано 5 коментарів до нового екологічного законодавства. Це, скажімо, “Правові питання в екологічній сфері” (“Піщанські вісті” - 13 жовтня 2001 р.); “Кримінальні злочини проти довкілля: ще є час зав’язати раз і назавжди” (“Вінниччина” - 10 серпня 2001 р.). Також опубліковано 9 інструкцій та методичних матеріалів для кращої організації роботи з органами виконавчої влади на місцях, а також підприємствами-користувачами природних ресурсів. Серед них: сюжет на телеканалі “Іштар” від 13 червня 2001 року та публікація у “Подолії” від 29 червня 2001 року “Моя хата скраю” щодо причин недостатнього виконання делегованих повноважень органами виконавчої влади та шляхів їх усунення; стаття у “Вінниччині” від 27 липня 2001 року “Щоб завод будувати, треба думку громади знати” з приводу роз’яснення положень Орхуської конвенції та Закону України “Про державну екологічну експертизу” тощо. На превеликий жаль, незважаючи на значну лояльність до ЗМІ, керуючись принципами права громадян на об’єктивну екологічну інформацію впродовж року прес-служба була змушена 5 разів вдаватись до спростувань, уточнень та коригування недостовірної інформації. Такі факти мали місце в деталях висвітлення ситуації на золошлаковідвалі Ладижинської ТЕС (“RІА” – 1 серпня 2001 р.), у ситуації довкола забруднення теплообмінними водами р. Бушанка (“Слово Придністров’я” – 26 жовтня 2001 року) та декотрих інших матеріалах.
59 інформацій у ЗМІ були приурочені до акцій, семінарів, конференцій, нарад, ювілеїв та пам’ятних дат, круглих столів, що так чи інакше стосуються питань екології та охорони навколишнього природного середовища.
Значна частина зі згаданих матеріалів виникла за листами та зверненнями громадян, на основі виїздів на місця подій. Це стосується таких подій, як незаконне складування побутових відходів - гноївки у Томашпільському районі (“Томашпільський вісник” – 5 травня 2001 р.); руйнування складу пестицидів у Барському районі (телеканал “1+1” – 18 січня 2001 р.; “Панорама” – 20 січня 2001 р.); обурення громадськості наднормативними викидами Соболівського цукрозаводу (“ВДТ” – 26 лютого 2001 р.); акцій з очищення річок та струмків (“Обласне радіо” – 11 травня 2001 р.); несанкціонований спуск ставу у с. Васютинцях Барського району (“Іштар” – 31 травня 2001 р.; “Сільські Вісті Вінниччини” – 22 вересня 2001 р.); “укріплення” залізничного насипу рештками будівельного сміття поблизу смт. Погребище (“Іштар” – 15 серпня 2001 р.; Сільські Вісті Вінниччини – 4 серпня 2001 р.; “Обласне радіо” – 25 серпня 2001 р.); перепоховання партії непридатних пестицидів у Хмільнику (“Вінницькі відомості” – 7 листопада 2001 р.; “RІА” – 7 листопада 2001 р.) та багатьох інших.
Громадські рухи
Громадський екологічний рух Вінниччини у 2001 році поповнився декількома новими молодіжними екологічними об`єднаннями, групами та спілками. Серед таких можна назвати Вінницьку міську громадську організацію “ІНТЕР-ЕКО”, Вінницьку молодіжну громадську організацію “НАШЕ МАЙБУТНЄ”, чия діяльність поки-що мало помітна, але доволі результативна. Досить гучно заявила про себе дитяча екологічна організація "Мальва" с. Сосонка Вінницького району, активісти якої "стали під прапор" Української річкової мережі.
Продовжували у 2001 році активну діяльність і визнані "ветерани" екологічного руху: обласні організації українського Товариства охорони природи, екологічної асоціації "Зелений світ Поділля". Обласна організація Партії зелених України активізувала діяльність на захист екологічних прав громадян, вигравши у підприємств-забруднювачів 5 судових процесів (див. таблицю 11.3.). Екологічна організація “ЗУБР”, що розгорнула свою роботу на базі Брацлавського державного сільськогосподарського технікуму, окрім, на перший погляд, перманентних акцій з висаджування яблуневого саду, розчистки захисних лісосмуг, заліснення тамтешніх рекреаційних територій декоративним грабом, провела декілька науково-дослідних експедицій з вивчення лікарських трав, акліматизації тварин, стану питної води в селищі Брацлав. Окремою віхою діяльності "Зубра" у 2001 році є акції з розчищення джерел в межах басейну р. Південний Буг, громадський екологічний контроль грунтозахисних лісів Подільської височини, практичні заходи з благоустрою прилеглих територій. Впродовж 2001 року активістами дитячої екологічної організації "Саджавка" с. Дружелюбівка Калинівського району під керівництвом Т.І.Вовчук проведено реконструкцію парку "Саджавка", зокрема висаджено зелену огорожу з граба (понад 5 тис. саджанців) молоді сосни, бузок, інші кущі. На прилеглій до парку території розчищено значну кількість джерел та струмків. Учні-старшокласники та лідери "Саджавки" беруть активну участь в природоохоронних оглядах-конкурсах обласної станції юних натуралістів, неодноразово виборювали переможні місця у конкурсі на кращу екологічну стежину, на кращу екологічну агітбригаду та екологічну стінгазету.
У 2001 році під егідою “Дня довкілля” юними природолюбами дитячої екологічної організації "Відкасник", що у смт. Ольгопіль Чечельницького району, на території колишнього стихійного сміттєзвалища за безпосередньої участі та сприяння селищного голови М.Ф. Качинського закладено новий березовий парк. Висаджено понад 60 беріз, липи, декілька ялинок. На місці дислокації молодіжного “зеленого десанту” працювала й “важка” техніка — бульдозер, грейдер, вантажні автомобілі. Ідею облаштування і благоустрою річки Савранки Чечельницька селищна рада та її громадський партнер “Відкасник” втілювали у життя за підтримки екологічної організації “ISAR – Єднання. Реалізація цього проекту сприяла прийняттю ріень місцевої влади про будівництво в Чечельнику очисних споруд каналізації, в 2001 році проект очисних споруд виготовлено на замовлення Чечельницької селищної ради на кошти обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.
Налагодження продуктивного ділового партнерства між громадськими екологічними організаціями досягнуто за рахунок проведення за ініціативи управління круглих столів, семінарів, виїзних засідань, нарад. Серед заходів, що викликали найбільший резонанс в області, можна назвати, приміром, міжрегіональний семінар-навчання під назвою “Громадські с
Додаток 2
№
Назва роздiлу
Змiст роздiлу
Примітки
Відповідальні
1
Екологічна ситуація в області (АР Крим, міст Київ, Севастополь)
Особливості природних умов області.
Аналіз екологічної ситуації (поліпшилась чи стала гіршою за останній рік), тенденції змін у стані довкілля в цифрах у тому числі надходження забрудників у довкілля у розрахунку на душу населення.
Основні забруднювачі (за галузями)., стисла характеристика основних екологічних проблем області (міста).
Стан вирішення проблем структурного реформування економіки (екологізація виробництва, зменшення
енергомісткості виробництва тощо), ступінь зношення основних фондів, рівень застосування інноваційних, ресурсозбережних та природоохоронних технологій, динаміка споживання природних ресурсів на душу населення за роки
незалежності.
Обсяг до 5 стор.
Українець І.І.
2
Антропогенний вплив на природне середовище
2.1.
Атмосферне повiтря
Динамiка викидiв забруднювальних pечовин від стаціонаpних та пеpесувних джерел викидiв в цілому по області та в pозpізі населених пунктів, в яких проводяться регулярні спостереження.
Основні забpуднювачі (за галузями).
Таблиці
2.1.1. – 2.1.3.
Бондар Г.Т.
Зубко Г.Й.
2.2.
Воднi ресурси
Динаміка водокористування:
забір і використання води по області , галузях економіки, основних річках;
скид зворотних вод та забруднювальних речовин;
водокористувачі-забруднювачі водних об’єктів.
Якість поверхневих вод. Мікpобіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію.
Дозвільна діяльність управління (дозволи на спецводокористування ).
Таблиці
2.2.1. – 2.2.7
Гаєвик А.П.
Бондар Г.Т.
Зубко Г.Й.
2.3.
Земельні ресурси та грунти
1.Структура та динаміка земельного фонду (за видами угідь та цільовим призначенням, формами власності). Характеристика відводу земель для несільськогосподарських потреб.
2.Загальна характеристика стану земель і грунтів та особливості їх використання. Гумусний стан. Забезпеченість поживними речовинами. Особливо цінні грунти.
Кислі грунти. Засолені грунти.
Використання окремих видів земель:
- зрошувані землі;
- осушені землі;
заплавні землі;
землі гірських та передгірних територій.
Розвиток деградаційних процесів.
Еродовані землі:
розподіл за видами ерозії;
розподіл орних земель за крутизною схилів;
втрати грунту.
Забруднені землі
основні види забруднювальних речовин та масштаби забруднення;
основні забруднювачі земель за видами економічної діяльності;
вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
3.Заходи щодо охорони земель.
При підготовці розділу використовуються матеріали Державного земельного кадастру України
Таблиці
2.3.1 –2.3.8
Білоконь П.І.
Крошка А.Ф.
2.4.
Hадpа
Стан, охорона та використання надр. Мінерально-сировинні ресурси. Якість підземних вод. Екзогенні та ендогенні процеси
Таблиці
2.4.1. – 2.4.2
Крошка А.Ф.
2.5.
Вiдходи
Стан утвоpення, викоpистання (утилізація) та видалення відходів. Невирішені питання у сфері поводження з відходами. Стан вирішення проблем:
- ліквідації несанкціонованих звалищ;
- впорядкування полігонів і місць розміщення відходів;
- створення об‘єктів утилізації, зберігання, знешкодження та поховання відходів, у тому числі токсичних та оборонної діяльності, з відповідним відведенням на ці цілі земельних ділянок;
- організації збирання і видалення побутових відходів;
вжиття заходів для стимулювання суб’єктів господарювання, які
здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами.
Відомості про імпортовані небезпечні відходи і стан їх переробки (по кожному підприємству, що імпортувало небезпечні відходи).
Таблиці 2.5.1. – 2.5.5
Крошка А.Ф.
Зарубін А.М.
2.6.
Рослинний світ
Стан лiсiв, можливi змiни у держлiсфондi. Техногенний i антропогенний вплив на лiси. Динаміка спеціального викоpистання лісів за п’ять pоків (pубки головного коpистування по кубомасі в pозpізі лісокоpистувачів).
Лiсовiдновлення i лiсорозведення. Заходи щодо охорони лісів від пожеж, хвороб та шкідників.
Стан використання, охорони, вiдтворення дикорослих рослин.
Заготівля лікарських рослин за звітний період. Втрати рослинних ресурсів внаслідок забруднення (% площ, що не використовуються) Динамiка стану озеленення населених пунктiв, промислових центрiв.
Таблиці
2.6.1. – 2.6.4.
Білоконь П.І.
Ворона Е.І.
2.7.
Тваринний світ
Стан охоpони, викоpистання та відтвоpення тваpинного світу.
Види тварин, занесені до Червоної книги України та міжнародних червоних списків.
Ведення мисливського господарства. Динаміка чисельності основних видів мисливських тваpин. Ведення pибного господаpства. Динаміка вилову pиби. Хвороби диких та с.-г. тварин (у тому числі птахів та риб), генетичні аномалії, інші захворювання , що є наслідком несприятливого стану довкілля.
Динаміка розповсюдження популяцій неаборигенних видів тварин (у тому числі риб).
Проблеми збереження популяції морських ссавців.
Таблиці
2.7.1. – 2.7.3.
Білоконь П.І.
Ворона Е.І.
2.8.
Територiї i об'єкти з особливим статусом охорони
1.Cтруктура і динаміка природно-заповiдного фонду. Використання природних ресурсів та здійснення природоохоронних і господарських заходів у межах територій і об‘єктів природно-заповідного фонду.
Загальні відомості про стан заповідного фонду. Зміни за звітний рік. Основні проблеми збереження та розвитку природно-заповідного фонду.
2.Динамiка стану рекреацiйних ресурсiв i курортних зон.
3.Історико-культурна спадщина:
збереження ландшафтів на територіях об‘єктів культурної спадщини, а саме: історико-культурних заповідників, садиб-музеїв, садиб-заповідників, палацово-паркових музеїв, парків-пам‘яток садово-паркового мистецтва, дендрологічних парків, пам‘яток архітектури, парків-пам‘яток ландшафтної архітектури;
природний (підтоплення, зсуви) та техногенний вплив на стан об‘єктів культурної спадщини (архітектурні пам‘ятки, пам‘ятники тощо).
Таблиця 2.8.1
Для підготовки розділу 2.8 (пункти 2, 3)
залучати дані органів
Держбуду
Мінкультури, Українського товариства охорони пам‘яток історії та культури тощо.
Ворона Е.І.
3.
Мережа державного моніторингу області. Основні тенденції забруднення природного середовища у період 1992 2001рр.(матеріали розділу надаються за даними моніторингу довкілля)
Суб‘єкти моніторингу та їх діяльність. Дані спостеpежень та аналіз рівнів забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, грунтів.
За даними органів Мінекоресурсів,
МНС,
МОЗ тощо
Табл. 3.1 – 3.3.
Зубко Г.Й.
Крошка А.Ф.
4.
Вплив факторів довкілля на здоpов'я населення
Демогpафічні пpоцеси, у тому числі середня тривалість життя населення різних верств. Регіональні особливості пpиpодного pуху населення Аналіз динаміки захвоpюваності населення. Епідемічна ситуація в регіоні. Стан здоров‘я населення репродуктивного віку. Населення, що постійно перебуває в умовах впливу негативних факторів довкілля, %. Оздоровлення населення (екологічні проблеми оздоровчих закладів).
Табл. 4.1. –4.2.
Зубко Г.Й.
5.
Регіональні пpоблеми
Характеристика основних екологічних проблем області (міста).
6.
Екологічна (природно-техногенна) безпека
6.1.
Екологічна безпека області (міста)
Загальна характеристика екологічної ситуації у техногенній сфері:
- уточнений перелік екологічно небезпечних об’єктів, зокрема об’єктів підвищеної небезпеки в промисловості, енергетиці, агропромисловому комплексі, транспорті;
- заходи з мінімізації негативного впливу екологічно небезпечних об’єктів на довкілля та здоров’я населення та стану їх виконання;
-екологічно небезпечні об’єкти, які становлять потенційну небезпеку транскордонного забруднення прикордонних територій, зокрема зумовленого переносом транскордонними водотоками;
-осередки забруднення, які існують протягом тривалого часу і становлять загрозу для довкілля та здоров’я людей.
Регулювання небезпечних хімічних речовин, у тому числі с.-г. використання.
Аварiї техногенного походження.
Екологiчнi наслідки та економічні збитки від надзвичайних ситуацій техногенного походження
Табл. 6.1.1 – 6.1.3
Чаплінський І.В.
6.1.1.
Екологічна безпека обоpонної діяльності
Загальна хаpактеpистика екологічного стану обоpонних об'єктів. Причини і наслідки надзвичайних ситуацій у сфері військової діяльності.
Екологічні наслідки та безпека військових навчань. Заходи з мінімізації негативного впливу військової діяльності на довкілля.
Іщенко А.С.
6.2.
Ядерна та радiацiйна безпека
Наявність об’єктів атомної енеpгетики, підприємств по видобуванню та переробці уранової руди. Джеpела іонізуючого випpомінювання в наpодному господаpстві. Поводження з pадіоактивними відходами. Наявність радіаційно забруднених територій та заходи щодо їх реабілітації.
Крошка А.Ф.
7.
Деpжавний контpоль у галузі охоpони навколишнього пpиpодного сеpедовища
Стан та pезультати контpолю за дотpиманням пpиpодоохоpонного законодавства, аналіз ефективності вжитих санкцій.
Табл.
7.1. - 7.5.
Українець І.І.
8.
Управління в галузі охорони довкілля
Заходи, вжиті для удосконалення системи управління в галузі охорони довкілля.
Стан фінансування екологічної галузі, аналіз справляння плати (податку) за землю, збору за спеціальне користування природними ресурсами та збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Результати еколого-експеpтної діяльності.
Табл. 8.1. - 8.4.
Іщенко А.С.
9.
Виконання загальнодержавних та національних екологічних програм
Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України.
Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води
Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів.
Ворона Є.І.
10.
Наукові дослідження в галузі екології
Найважливіші результати науково-технічної діяльності на рівні області (міста)
Іщенко А.С.
11.
Екологiчна освiта,
інформування громадськості, громадськi pухи
Стан екологічної освіти всіх рівнів. Механізми інформування громадськості (доступ до екологічної інформації).
Участь засобiв масової iнформацiї в оприлюдненні даних про стан навколишнього природного середовища. Дiяльнiсть громадських екологiчних органiзацiй. Участь громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень.
Фінклер В.В.
12.
Мiжнародне спiвробiтництво у сферi екологiї
Участь у мiжнародних пpогpамах і пpоектах, співpобітництво з неуpядовими оpганізаціями.
Табл.12.1
Романчук В.Л.
13.
Висновки
Тенденції природоохоронної діяльності у 2001р. Прогноз стану довкілля на наcтупний рік. Пропозиції щодо оптимізації стану довкілля.
Додатки
1.Перелік громадських організацій природоохоронного спрямування, що співпрацюють з управлінням екоресурсів області, їх адреси
2.Відповідальні виконавці розділів звіту.
Фінклер В.В.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/programi-arhivatori.html
|
Програми - архіватори
|
https://doc4web.ru/uploads/files/253/1efa470abddade54277c9041aa916694.docx
|
files/1efa470abddade54277c9041aa916694.docx
|
Реферат з інформатики
Програми - архіватори
Зміст
Стиснення інформації. Архіватори
Програма ARJ
Програма PKZIP
Програма PKUNZIP
Програма PKZIPFIX
Програма LHA
Програма PKLITE
Програма LZEXE
Робота з архівами у системі Norton Commander
Література
Стиснення інформації. Архіватори
При збереженні, резервному копіюванні інформації тощо, якої б місткості не були ваші диски, завжди бажано стиснути файли так, щоб вони займали якомога менше місця. Найпростіше це робиться за допомогою програм, які звуться архіваторами. Зауважимо, що ці програми не тільки стискають інформацію в окремому файлі, але й можуть поміщувати в один архів групу (звичайно, споріднених за якоюсь ознакою) файлів.
Існує багато архіваторів. Серед них найбільш відомі: ARJ, DIET, ICE, LHA, LHARC, LZH, LZEXE, NARC, PAK, PKARC, PKLITE, PKXARC, PKPAK, PKZIP, PKUNZIP, RAR, ZOO. Далі ми розглянемо лише ті з них, які зарекомендували себе з найкращого боку і, отже, найчастіше використовуються на практиці. Зауважимо, що сучасні програмні продукти відомих фірм розповсюджуються в архівованому вигляді (за допомогою власних засобів) і розархівовуються при встановленні відповідної системи на вінчестер (програмами Setup або Install).
Останнім часом з'явилися програми, які, знаходячись у пам'яті комп'ютера резидентно, архівують та розархівують «на льоті» всі файли, з якими ви працюєте, що дозволяє суттєвим чином заощаджувати простір на жорсткому диску. Такі можливості надають, наприклад, утиліта dblspace операційної системи MS-DOS та програма DIET (T.Matsumoto, Японія).
Існує декілька методів стиснення інформації, що міститься у файлах. Мабуть, найпростішим із них є метод Хаффмана, який полягає у заміні стандартних 8-бітових ASCII-кодів бітовими рядками змінної довжини в залежності від частоти зустрічаємості символу. До речі, легко зрозуміти, що у текстах найбільш часто зустрічається символ «пропуск», ASCII-код якого має номер 32. Можна поширити цю ідею на пари, трійки і т.д. символів. При цьому можна одержати суттєвий виграш. Дійсно, візьміть, наприклад, дві пари символів «по» та «хщ». Ви можете назвати безліч слів із першим сполученням. Спробуйте відшукати слово, яке містить ото «хщ»! А при стандартному ASCII-кодуванні на кожне зі сполучень витрачається порівну бітів по 16. Серед інших методів, які широко застосовуються в архіваторах для стиснення інформації у файлах, назвемо лише метод Лемпела-Зіва.
Зауважимо нарешті, що комп'ютер не «розуміє» ніяких інших кодувань символів крім ASCII-кодування (чи споріднених кодувань). Тому перед використанням архівований файл повинен бути розархівованим!
Програма ARJ
Програма ARJ (R.Jung, США) дозволяє архівувати та розархівувати файли. Формат команди, за яким викликається програма:
ARJ команда [-кл [-кл...]] ім'я_архіву [імена_файлів...]
ім'я_архіву задає архівний файл, який обробляється. Якщо ви додаєте файли до неіснуючого архівного файлу, то він утворюється з указаним іменем. Якщо розширення в імені архіву не задане, то мається на увазі, що воно .ARJ.
імена_файлів задає файли, що додаються до архіву, видаляються з архіву і т.д. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?. Якщо імена файлів не задані, то маються на увазі всі файли у поточному каталозі або всі файли в архіві.
Далі наводиться список команд та ключів, які вживаються найчастіше. Його можна отримати після виконання команди ARJ без параметрів. Виконайте команду ARJ-? для одержання додаткової інформації.
Команди
a Додати (Add) файли до архіву. Якщо в архіві вже існують указані файли, то вони заміщуються тими, що є на диску! Якщо вказаний архівний файл не існує, то він утворюється. Якщо файли, що додаються до архіву, не вказані, то архівуються всі файли поточного каталогу.
d Видалити (Delete) файли з архіву. При видаленні файлів з архіву треба обов'язково вказувати їх імена.
e Видобути (Extract) файли з архіву. Команда розархівовує вказані файли у вказаний каталог (за умовчанням у поточний). Якщо у каталозі призначення вже існує файл з іменем файлу, що розархівовується, буде даний підказ-запит про перезапис або перейменування.
f Освіжити (Freshen) файли в архіві. До архіву додаються тільки нові (із більш пізньою датою утворення) версії файлів, які вже є в архіві.
l Видати список (List) файлів в архіві. Команда виводить на екран інформацію про імена файлів, їхні розміри у нестиснутому та стиснутому вигляді, відношення компресування, дати та час, контрольні суми, методи архівування.
m Перемістити (Move) файли до архіву. Цей режим повністю аналогічний режиму a, але при успішному архівуванні вказані файли знищуються на диску. Команда може використовуватися разом із ключами f та u.
t Тестувати (Test) цілісність файлів в архіві. Перевіряє внутрішню структуру архівного файлу і можливість його розархівування. Не виправляє помилок архіву, якщо вони є.
u Поновити (Update) файли в архіві. На відміну від режиму f до архіву додаються не тільки нові версії існуючих там файлів, а і файли, які відсутні в архіві.
v Видати багатослівний (Verbosely) список файлів в архіві. Додатково до інформації, що виводиться командою l, даються ще послідовні номери, шляхи, коментарі всіх файлів в архіві та деякі інші відомості.
x Видобути (eXtract) файли з архіву з повним шляхом. Відрізняється від команди e тим, що файли, поміщені до архіву із збереженням імен каталогів (ключ r), розархівовуються разом із структурою каталогів.
Ключі
e Виключити (Exclude) шляхи з імен файлів. При розархівуванні файлів, які збережені з повними шляхами (ключ r), ці шляхи не беруться до уваги, тобто вказані файли відновлюються у поточний каталог без відтворення структури каталогів.
f Освіжити (Freshen) існуючі файли. Діє аналогічно до такої ж команди. Використовується разом із командами m, e, x.
g Архівувати (Garble спотворювати) із паролем. Установлює пароль при архівуванні та розархівуванні. Зауважимо, що великі та малі літери розрізняються! При видаленні файлів з архіву (команда d) та при його прогляданні (команди l та v) задавати пароль не обов'язково. Будьте обережні при використанні цього ключа! Якщо ви забудете пароль, то інформація в архіві буде недоступною!
i Не виводити індикатор (Indicator) процесу (роз)архівування. Під час роботи програми виводяться поточні відсотки виконаної роботи. Ви можете відключити цей індикатор.
je Утворити архів, що саморозархівовується. Використовується разом із командою a. Створений архів має розширення .EXE і після запуску цього (виконуваного) файлу відбувається його самостійне розархівування без програми ARJ.
m Із застосуванням методу (Method) 0, 1, 2, 3, 4. Задає різні види стискання інформації при архівуванні:
0 Без стискання інформації, файли просто поміщаються до архіву. Найшвидший метод.
1 Максимальне стискання, працює повільно.
2 Менше стискання, більша швидкість.
3 Ще менше стискання, велика швидкість.
4 Найменше стискання, найбільша швидкість.
n Тільки нові (New) файли (не існуючі). При виконанні команди a до архіву додаються тільки ті файли, імена яких відсутні в архіві. При виконанні команд e або x з архіву видобуваються тільки ті файли, імена яких відсутні на диску призначення.
r Рекурсивне (Recurse) архівування підкаталогів. При використанні цього ключа разом із командами архівування до архіву заносяться також файли з підкаталогів каталогу, що архівується. Імена файлів із підкаталогів заносяться разом із шляхами.
u Поновити (Update) файли (нові та більш нові). Діє аналогічно до такої ж команди. Використовується разом із командами m, e, x.
v Дозволити багатотомний (multiple Volumes) архів. При архівуванні великих об'ємів інформації часто виникає ситуація, коли архів не може бути повністю поміщений на гнучкий диск. У цьому випадку використовується ключ v, який дозволяє записувати архів у багато томів (на декілька дискет). Перший том має розширення .ARJ, другий .A01, третій .A02 і т.д. Ключ звичайно використовується у комбінаціях: v360, v720, v1200, v1440, що задають розміри томів (збігаються зі стандартними форматами дискет), та va, що означає автоматичне визначення розмірів томів.
w Призначити робочий (Work) каталог. У процесі роботи програма ARJ утворює проміжні (тимчасові) файли на диску. Якщо ви архівуєте файли на дискеті, вам може не вистачити вільного простору. У цьому разі за допомогою ключа, що розглядається, ви можете задати робочий каталог на вінчестері, де, як правило, завжди є досить місця.
x Виключити (eXclude) указані файли з процесу обробки програмою ARJ. Застосовується як у режимі архівування, так і в режимі розархівування. Допускається використання символів та ?.
y Передбачає відповідь «так» (Yes) на всі запитання. Цей ключ зручно використовувати в пакетних (batch) файлах. На будь-яке запитання (утворити каталог, перезаписати файл та ін.) дається позитивна відповідь.
Приклади використання програми ARJ
Додати всі файли без структури каталогу: ARJ a -e archive .
Додати два файли до архіву: ARJ a archive name1 name2
Освіжити файли в архіві: ARJ f archive .doc
Видалити файли з архіву: ARJ d archive .txt
Видобути файли з архіву: ARJ e archive
Видобути файли з архіву із структурою каталогів: ARJ x archive
Видати список файлів в архіві: ARJ l archive
Перемістити файли до архіву: ARJ m archive .doc
Те ж саме з паролем «TopSecr»: ARJ m -gTopSecr archive .doc
Тестувати цілісність файлів в архіві: ARJ t archive
Додати файли до багатотомного архіву: ARJ a -va a:archive .
Видобути файли з багатотомного архіву: ARJ x -v a:archive
Перетворити архів на саморозгортаємий: ARJ a -je archive
Програма PKZIP
Програма PKZIP (фірма PKWARE, Inc., США) архівує файли. Формат команди, за яким викликається програма:
PKZIP [опції] ім'я_архіву [@файл_список] [імена_файлів...]
ім'я_архіву задає архівний файл, який обробляється. Якщо ви додаєте файли до неіснуючого архівного файлу, то він утворюється з указаним іменем. Якщо розширення в імені архіву не задане, то мається на увазі, що воно .ZIP.
імена_файлів задає файли, що додаються до архіву, видаляються з архіву і т.д. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?. Якщо імена файлів не задані, то маються на увазі всі файли у поточному каталозі або всі файли в архіві.
@файл_список задає текстовий файл, у якому містяться імена файлів, що обробляються.
Далі наводиться список опцій, які вживаються найчастіше. Його можна отримати після виконання команди PKZIP /h[1|2|3|4]. Оскільки ці опції багато в чому аналогічні командам та ключам програми ARJ, наведемо лише їх короткий опис.
-a Додати (Add) файли до архіву.
-b[drive] Утворити тимчасовий архів на альтернативному диску.
-d Видалити (Delete) файли з архіву.
-e[x,n,f,s,0] Використати методи архівування: [eXtra екстра | Normal нормальний (умовчання) | Fast швидкий | Super fast надшвидкий | NO compression без компресування].
-f Освіжити (Freshen) файли в архіві.
-l Вивести на екран ліцензійну (License) угоду.
-m[f,u] Перемістити (Move) файли до архіву [з опціями f або u].
-u Поновити (Update) файли в архіві.
-p|P Зберегти імена каталогів разом з іменами файлів, які архівуються (p від заданого каталогу | P від поточного).
-r Рекурсивне (Recurse) архівування підкаталогів.
-s[pwd] Архівувати (Scramble) із паролем (password) [якщо пароль не заданий, буде даний підказ для його введення].
-v[b][r][m][t][c] Продивитись (View) файли в архіві [Brief коротко] [Reverse в оберненому порядку] [More поекранно] [Technical із докладною технічною інформацією] [Comment із коментарями], відсортовані за [d,e,n,o,p,s] [Date датою | Extension розширенням | Name іменем | natural Order у звичайному порядку (умовчання) | Percentage відсотком стискання | Size розміром].
-a+ Очистити атрибут «архівний» (archive Attribute) після архівування.
-c Утворити/редагувати коментарі (Comments) для всіх файлів.
-C Додати коментарі (Comments) тільки для нових файлів.
-i[-] Додати файли до архіву з існуючим установленням атрибуту «архівний» (archive Attribute) [не виключати атрибут].
-j|J<h,r,s> Маскувати або не маскувати файли з атрибутами (Hidden прихований | System системний | Read-only тільки для читання) (умовчання jhrs).
-o Встановити дату архіву за датою найпізнішого файлу у ньому.
-w|W<h,s> Включити або виключити (Hidden прихований | System системний) файли з процесу архівування (умовчання Whs).
-x<file> Виключити (eXclude) указаний файл із процесу архівування.
-x@listfile Виключити (eXclude) указані у списку файли з процесу архівування.
-z Утворити або редагувати коментар архіву.
-@listfile Використати список імен файлів, які знаходяться у вказаному файлі.
Приклади використання програми PKZIP
Додати всі файли поточного каталогу до архіву: PKZIP -a myzip
Додати всі файли типу .DOC диска A: до архіву: PKZIP -a mydoc a:.doc
Видалити всі файли типу .DOC з архіву: PKZIP -d mydoc .doc
Продивитись зміст архіву, що відсортований за іменем: PKZIP -vn myzip
Поновити файли поточного каталогу і його підкаталогів: PKZIP -ur mydoc
Програма PKUNZIP
Програма PKUNZIP (фірма PKWARE, Inc., США) розархівовує файли з архівів, утворених програмою PKZIP. Формат команди, за яким викликається програма:
PKUNZIP [опції] ім'я_архіву [@файл_список] [імена_файлів...]
ім'я_архіву задає архівний файл, який обробляється. Якщо розширення в імені архіву не задане, то мається на увазі, що воно .ZIP.
імена_файлів задає файли, що обробляються програмою. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?. Якщо імена файлів не задані, то маються на увазі всі файли у поточному каталозі або всі файли в архіві.
@файл_список задає текстовий файл, у якому містяться імена файлів, що обробляються.
Далі наводиться список опцій, які вживаються найчастіше. Його можна отримати після виконання команди PKUNZIP /h[1|2|3|4]. Оскільки ці опції багато в чому аналогічні командам та ключам програми ARJ, наведемо лише їх короткий опис.
-c[m] Вивести файли на консоль екран (Console) [у режимі More поекранно].
-d Відновити/утворити структуру каталогів (Directory structure), збережену в архіві.
-e[c|d|e|n|p|r|s] Видобути (Extract) файли з архіву. Сортувати за [CRC контрольною сумою | Date датою | Extension розширенням | Name іменем | Percentage відсотком стискання | Reverse в оберненому порядку | Size розміром].
-f Освіжити (Freshen) файли у каталозі призначення.
-j|J<h,r,s> Маскувати або не маскувати файли з атрибутами (Hidden прихований | System системний | Read-only тільки для читання) (умовчання jhrs).
-n Видобути тільки більш нові (Newer) файли з архіву.
-o Перезаписати (Overwrite) попередньо існуючі файли.
-p[a/b][c][#] Вивести файли на принтер (Printer) [Ascii-режим, Bin-режим, Com-порт] [порт №].
-s[pwd] Розархівувати (Scramble) із паролем (password) [якщо пароль не заданий, буде даний підказ для його введення].
-t Тестувати (Test) цілісність файлів в архіві.
-v[b][r][m][t][c] Продивитись (View) файли в архіві [Brief коротко] [Reverse в оберненому порядку] [More поекранно] [Technical із докладною технічною інформацією], відсортовані за [d,e,n,o,p,s] [Date датою | Extension розширенням | Name іменем | natural Order у звичайному порядку (умовчання) | Percentage відсотком стискання | Size розміром].
-x<filespec> Виключити (eXclude) указані файли з процесу розархівування.
-@listfile Використати список імен файлів, які знаходяться у вказаному файлі.
Приклади використання програми PKUNZIP
Перевірити цілісність файлів в архівах на диску A:: PKUNZIP -t a:
Продивитись зміст архіву, що відсортований за іменем: PKUNZIP -vn myzip
Видобути файли з архіву: PKUNZIP myzip
Програма PKZIPFIX
Програма PKZIPFIX постачається разом із програмами PKZIP та PKUNZIP і може в деяких випадках відновити пошкоджений ZIP-файл. Формат команди, за яким викликається програма:
PKZIPFIX ім'я_архіву
ім'я_архіву задає архівний файл, який відновлюється. Якщо розширення в імені архіву не задане, то мається на увазі, що воно .ZIP.
Приклад використання програми PKZIPFIX
Спробувати відновити всі архіви на диску A:: PKUNZIP a:
Програма LHA
Програма LHA (H.Yoshizaki, Японія) дозволяє архівувати та розархівувати файли. Формат команди, за яким викликається програма:
LHA команда [/опції[-+012|WDIR]] ім'я_архіву [імена_файлів...]
ім'я_архіву задає архівний файл, який обробляється. Якщо ви додаєте файли до неіснуючого архівного файлу, то він утворюється з указаним іменем. Якщо розширення в імені архіву не задане, то мається на увазі, що воно .LZH.
імена_файлів задає файли, що додаються до архіву, видаляються з архіву і т.д. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?. Якщо імена файлів не задані, то маються на увазі всі файли у поточному каталозі або всі файли в архіві.
[/опції[-+012|WDIR]] кожна з опцій може мати три значення (0, 1, 2), або два символи (+ опція діє, - опція не діє). Ці значення та символи ставляться праворуч від опції. Параметр WDIR задає робочий каталог (див. опцію w).
Далі наводиться список команд та опцій, які вживаються найчастіше. Його можна отримати після виконання команди LHA без параметрів.
Команди
a Додати (Add) файли до архіву. Якщо в архіві вже існують вказані файли, то вони заміщуються тими, що є на диску! Якщо вказаний архівний файл не існує, то він утворюється. Якщо файли, що додаються до архіву, не вказані, то архівуються всі файли поточного каталога.
d Видалити (Delete) файли з архіву. При видаленні файлів з архіву треба обов'язково вказувати їх імена. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?.
e Видобути (Extract) файли з архіву. Команда розархівовує вказані файли у вказаний каталог (за умовчанням у поточний). Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ? як в іменах архівів, так і в іменах файлів. Якщо у каталозі призначення вже існує файл з іменем файлу, що розархівовується, то архівований файл не буде видобуватися.
f Освіжити (Freshen) файли в архіві. До архіву додаються тільки нові (з більш пізньою датою утворення) версії файлів, які вже є в архіві.
l Видати список (List) файлів у архіві. Команда виводить на екран інформацію про імена файлів, їх розміри у нестиснутому та стиснутому вигляді, відношення компресування, дати та час, контрольні суми, методи архівування. Якщо повне ім’я файла містить також каталог, то поруч із таким файлом ставиться знак «+».
m Перемістити (Move) файли до архіву. Цей режим повністю аналогічний режиму a, але при успішному архівуванні вказані файли знищуються на диску.
p Вивести на екран (disPlay) вміст файлів. Має сенс виводити вміст текстових файлів.
t Тестувати (Test) цілісність файлів у архіві. Перевіряє внутрішню структуру архівного файлу і можливість його розархівування. Не виправляє помилок архіву, якщо вони є.
u Поновити (Update) файли в архіві. На відміну від режиму f до архіву додаються не тільки нові версії існуючих там файлів, а і файли, які відсутні в архіві.
v Продивитись (View) список файлів у архіві. Додатково до інформації, що виводиться командою l, даються ще шляхи всіх файлів у архіві.
x Видобути (eXtract) файли з архіву з повним шляхом. Відрізняється від команди e тим, що файли, поміщені до архіву із збереженням імен каталогів (опція r), розархівовуються разом із структурою каталогів.
s Утворити архів, що саморозархівовується. Створений архів має розширення .EXE і після запуску цього (виконуваного) файлу відбувається його самостійне розархівування без програми LHA.
Опції
a Дозволити архівування файлів із будь-якими атрибутами (Attributes) архівний (Archive), тільки для читання (Read Only), прихований (Hidden), системний (System). Якщо ця опція не вказана, то до архіву не заносяться приховані та системні файли.
c Пропустити перевірку (Check) дати та часу утворення файлів. При використанні цієї опції з командами розархівування (e та x) та при наявності у каталозі призначення файла з іменем файлу, що розархівовується, буде даний запит про розархівування та перезапис існуючого файла.
h Вибрати рівень заголовку (Header) (умовчання = 1).
i Не ігнорувати (Ignore) нижній регістр (малі літери). Якщо ви працюєте тільки з операційною системою MS-DOS, то ця опція не потрібна.
l Виводити на екран під час роботи архіватора разом із індикатором «довгі» (Long) імена файлів. Це означає, що разом із іменем виводиться також повідомлення вигляду [m/n], де n — загальна кількість файлів, що обробляються, m — порядковий номер файла, що обробляється у поточний момент часу.
m Не виводити на екран повідомлення (Message) про запит на розархівування, який задається при використанні опції «c».
n Не (No) виводити на екран індикатор процесу роботи архіватора та/або повні шляхи. Індикатор процесу роботи архіватора відображається символами «ooooooooooooooo...........».
o Використовувати старий (Old) метод компресування для забезпечення сумісності з попередніми версіями програми.
p Розрізняти повні із шляхом (Path) імена файлів. Використовується разом із командами розархівування (e та x). При цьому у поточний каталог розархівовуються лише ті файли, імена яких не містять підкаталогів. Якщо дана опція не використовується, то розархівовуються всі файли.
r Рекурсивне (Recurse) архівування підкаталогів. При використанні цього ключа разом з командами архівування (a, f, m, u) до архіву заносяться також файли із підкаталогів каталога, що архівується. Імена файлів з підкаталогів заносяться разом із шляхами.
t Зберігати час утворення архіву (archive's Time-stamp). Без цієї опції дата утворення архіву встановлюється за поточним системним часом, при її використанні за самою новою датою файла із архіву.
w Призначити робочий (Work) каталог. В процесі роботи програма LHA утворює проміжні (тимчасові) файли на диску. Якщо ви архівуєте файли на дискеті, вам може не вистачити вільного простору. В цьому разі за допомогою ключа, що розглядається, ви можете задати робочий каталог на вінчестері, де, як правило, завжди є досить місця.
x Дозволити розширені (eXtended) імена файлів, тобто імена, в яких вказуються також і підкаталоги. Може використовуватись разом із опцією «r».
z Не виконувати компресування файлів (Zero compression нульове компресування). Тільки помістити їх до архіву.
Дозволити використання символів «» або «@» як перших літер у іменах файлів.
Приклади використання програми LHA
Додати два файли до архіву: LHA a archive name1 name2
Освіжити файли в архіві: LHA f archive .doc
Видалити файли з архіву: LHA d archive .txt
Видобути файли з усіх lha-архівів: LHA e .lha
Видобути файли з архіву із структурою каталогів: LHA x archive
Програма PKLITE
Програма PKLITE (фірма PKWARE, Inc., США) використовується для компресування виконуваних файлів (з розширеннями .COM та .EXE). При цьому компресовані файли при їх запуску розархівовуються у пам'яті комп'ютера автоматично. Стискає виконувані файли приблизно в два рази. Формат команди, за яким викликається програма:
PKLITE [опції] вхід_файл [вихід_файл]
вхід_файл задає ім'я вхідного виконуваного файлу, який компресується. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?.
вихід_файл задає ім'я вихідного виконуваного компресованого файлу. За умовчанням приймає значення імені вхідного файлу.
Далі наводиться список опцій. Його можна отримати після виконання команди PKLITE.
-a Завжди (Always) компресувати файли з оверлеями та оптимізувати таблицю переміщень. З цією опцією у вас можуть виникнути проблеми, тому краще не використовувати її.
-b Утворити копію (з розширенням .BAK) оригінального файлу.
-e Зробити компресований файл таким, що не розгортається надалі з використанням опції -x (Extra compression екстракомпресування). З цією опцією компресований файл зменшується у розмірі незначним чином (на декілька десятків байтів), тому її використання навряд чи доцільне.
-l Вивести на екран ліцензійну (License) угоду про умови розповсюдження та використання програми.
-n Ніколи (Never) не компресувати файли з оверлеями або оптимізувати таблицю переміщень. Якщо ви компресуєте групу файлів, селектованих за допомогою шаблонів DOS, і серед цих файлів є оверлейні, краще скористатися цією опцією.
-o Перезаписати вихідний файл, якщо він існує на диску.
-r Видалити (Remove) оверлейні дані. З цією опцією у вас можуть виникнути проблеми, тому краще не використовувати її.
-u Поновити (Update) час та дату утворення файлу, що компресується, змінивши їх на поточні.
-x Розгорнути (eXpand) компресований файл (на диску), тобто перевести його до первісного стану, декомпресувати. Опція не діє, якщо ви компресували файл з опцією -e.
Приклади використання програми PKLITE
Компресувати всі виконувані файли в поточному каталозі: PKLITE .
Розгорнути компресований файл: PKLITE -x myfile.exe
Програма LZEXE
Програма LZEXE (F.Bellard, Франція), як і PKLITE, використовується для компресування виконуваних файлів (тільки з розширеннями .EXE). При цьому компресовані файли при їх запуску розархівовуються у пам'яті комп'ютера автоматично. Стискає виконувані файли приблизно у два рази. Оригінальні (некомпресовані) файли зберігаються під тим саме іменем, але з розширенням .OLD. Формат команди, за яким викликається програма:
LZEXE імена_файлів
імена_файлів задає імена EXE-файлів, які компресуються. Задавати розширення (.EXE) не обов'язково. Можна використовувати символи шаблонів (масок) DOS та ?.
Приклад використання програми LZEXE
Компресувати всі EXE-файли в поточному каталозі: LZEXE .
Робота з архівами у системі Norton Commander
За допомогою файлової оболонки Norton Commander (фірма Symantec, США) можна обробляти стиснуті (архівовані) файли в панелях, що подібні до панелей звичайних каталогів.
Панелі стиснутих файлів
Для проглядання вмісту стиснутого файла виділіть файл, який треба відкрити. Виберіть пункт «Архів» у меню «Ліва» або «Права». Уміст стиснутого файла відображається подібно вмісту каталогу. Лінійка заголовку вказує, що проглядається вміст стиснутого файла.
C:\ Zip:Mycomp.zip\
Можна копіювати файли до або із стиснутого файла без його розархівування. Можна також видаляти файли з панелі стиснутого файла. Однак, не можна виконувати будь-які застосування (виконувані файли). Спочатку файли повинні бути видобуті із стиснутого файла.
ALT + F5 Стискання файлів
Виділіть файли, які необхідно стиснути, і натисніть клавіші ALT+F5. З’являється діалог «Упакування файла(ів) до архіву», що наведений нижче.
Введіть ім’я для стиснутого файла, що утворюється. Використовуйте опцію «Фільтр», щоб задати критерій (маски, шаблони) для файлів, що стискаються. Можна вибирати, чи включати каталоги до стиснутого файла та чи видаляти файли після стискання.
Упакування файлів до архіву
Упакування архіватором ARJ до
[D:\MY_DOC\default ]
[ ] Включаючи підкаталоги [ ] Видалити файли по закінченню
[ ] Використати фильтр
Стиснути _ Метод стискання _ Фільтр _ Відміна _
ALT + F6 Розпакування файлів
Виділіть файл, який треба розпакувати (розархівувати), і натисніть клавіші ALT+F6. З’являється діалог «Розпакування архіву», що наведений нижче.
Можна розпаковувати файли до поточного каталогу або до якогось іншого. Для розпакування підкаталогів встановіть опцію «Включаючи підкаталоги». Використовуйте опцію «Фільтр», щоб задати критерій (маски, шаблони) для файлів, що розпаковуються.
Розпакування архіву
Розпакування mo_book.arj з використанням ARJ до
[D:\MY_DOC ]
[ ] Включаючи підкаталоги [ ] Використовувати фільтр
Розпакувати _ Виберіть метод _ Відміна _
F3 Проглядання стиснутих файлів
Виділіть стиснутий файл, який треба проглянути, і натисніть клавішу F3. Повна інформація про стиснутий файл буде виведена на весь екран у вигляді, що наводиться нижче. Виводяться: ім’я файла з розширенням, дата та час утворення файла, процент стискання, розміри (у байтах) повного та стиснутого файлів, метод стискання та контрольна сума файла (CRC).
Arj Формат: mo_book.arj Ст. 0 801 255 байт
Ім’я файла
Дата
Час
Прц
Повний
Стисн.
Метод
CRC
mo_001 doc
1-08-97
3:32p
81%
762 903
148 355
Arj-1
fcee2637
mo_002 doc
1-08-97
4:15p
80%
391 227
79 048
Arj-1
3a573a71
mo_003 doc
1-08-97
5:25p
79%
218 492
46 979
Arj-1
b98c3fff
mo_004 doc
1-08-97
6:08p
81%
516 408
98 732
Arj-1
4c1fc7ef
mo_005 doc
4-10-97
1:23p
81%
279 103
55 753
Arj-1
3574e5bf
mo_006 doc
1-09-97
11:56a
80%
408 937
85 768
Arj-1
e98d8e28
mo_007 doc
4-10-97
1:50p
81%
393 739
75 382
Arj-1
06741c6c
mo_008 doc
4-08-97
1:58p
72%
38 506
10 925
Arj-1
2c16ba6e
mo_009 doc
4-10-97
1:55p
80%
279 453
56 228
Arj-1
157ce7cb
mo_010 doc
4-11-97
9:08a
81%
366 547
70 119
Arj-1
832566b0
mo_011 doc
4-11-97
9:11a
78%
191 338
43 513
Arj-1
f2b9221d
mo_012 doc
4-11-97
10:18a
78%
104 702
23 626
Arj-1
72acacc4
mo_013 doc
4-11-97
10:22a
67%
18 168
6 093
Arj-1
f0f62178
1Допом 2 3 4 5 6 7Пошук 8 9 10Вихід
Література
Попов Ю.Д. Апаратні засоби та операційна система персональних комп'ютерів фірми IBM: Навчальний посібник для студентів гуманітарних факультетів. К.: ВПЦ «Київський університет», 1997, 52 с.
Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя. М.: Финансы и статистика, Юнити 1992. 288 с.
Экслер А.Б. Архиваторы. Программы для хранения и обработки информации в сжатом виде. М.: МП «Алекс», 1992. 150 с.
3
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-na-temu-food-and-cooking.html
|
Тест на тему "Food and Cooking"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/74/10b5e3cccd749d42e9372e8e8b1c03d4.doc
|
files/10b5e3cccd749d42e9372e8e8b1c03d4.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/principi-koriguvannya-dityachih-likarskih-form.html
|
Принципи коригування дитячих лікарських форм
|
https://doc4web.ru/uploads/files/231/5cc77d96288fdad8773f3a6ef193a8c1.docx
|
files/5cc77d96288fdad8773f3a6ef193a8c1.docx
|
Реферат
Тема: Принципи коригування дитячих лікарських форм
Специфічність смакових відчуттів дитини, негативні емоції на будь-яке втручання медичного працівника, потреба запобігання стресовим реакціям на препарати при застосування їх у педіатрії, вимагають розробки щадної лікарської форми для всіх способів введення субстанцій, тобто завдання коригування негативного впливу постає при створенні будь-яких лікарських форм у педіатрії. Необхідність виправлення смаку, кольору, запаху існує не лише для оральних препаратів. Вона актуальна для очних крапель і крапель для носа, полоскань та змазувань для горла, стоматологічних препаратів.
Але значний обсяг рідких форм серед оральних дитячих ліків найчастіше потребує розв’язання комплексу проблем коригування смаку, запаху, кольору й стерилізації дуже складних за вмістом препаратів. Окрім того, оральні форми потрібно зберігати від впливу середовища травного каналу дитини. У малят слизова оболонка травної системи така ніжна, що рефлекси з неї після прийому оральних препаратів нерідко викликають відригування, блювання, пронос.
Негативна емоційна реакція дитини на ліки часто обумовлюється неприйняттям кольору та її відчуттям смаку й аромату, викликаних у певному відділку головного мозку за рахунок імпульсу від подразнення хроморецепторів слизової носа, сосочків язика та ротової порожнини. Вважають, що механізм смаку і запаху базується на інтерференції між ферментами організму та інгредієнтами лікарського засобу. Окрім головних: гіркого, солодкого, солоного ти кислого смаків для ліків, нерідко спостерігаються відчуття свіжого, металічного, лужного та олійного присмаків.
Усунути небажаний вплив на хворого дозволяє добір коригентів, який проводиться з урахуванням таких вимог до них:
природність походження;
відсутність мутагенності, токсичності, канцерогенності;
стійкість в певних межах рН, під впливом світла, температури, окислювачів або відновлювачів, хімічна сумісність, легкість стандартизації в комплексних препаратах, забезпечення ефекту в незначних концентраціях, добрі технологічні властивості (змішування з будь-якими інгредієнтами лікарської форми), багатофункціональність дії;
запобігання зміні терапевтичної дефективності (відсутність впливу на всмоктування та інші параметри фармакокінетики) лікарського засобу;
забезпечення стабільності готового препарату.
Для одержання оптимального сприйняття лікарського препарату пацієнтом, широко використовуються коригенти смаку (сахарозу, лактозу, фруктозу, глюкозу, сорбіт, гліцерин), хоча ступінь підсолоджування у синтетичних речовин значно вища, за одиницю тестування прийнята сахароза.
Речовина
Ступінь солодкості
Лактоза (молочний цукор)
0,27
Гліцерин
0,50
Сахароза
1,00
Фруктоза
1,00
Сорбітол
1,50
Натрію цикламат
Приблизно 30,00
Хлороформ
40,00
Сахарин
400-500
Солодощі використовують для надання препаратові приємного солодкого смаку і як чинник, що забезпечує загальне відчуття смаку у ротовій порожнині („booly” – підґрунтя для створення комплексу смаку препарату при маскуванні неприємних властивостей субстанцій).
Останнім часом створюються препарати з комплексом підсолоджу вальних речовин, так званих „солодких систем”. Широко застосовуються поєднання сахарози, глюкози, фруктози з сорбітом, манітом. Використання двох останніх не тільки коригує смак лікарського засобу, але й забезпечує декілька функцій – стабілізатора антибіотиків, вітамінів (сорбіт зв’язує метали, запобігає розкладенню активних субстанцій), не спостерігається небажаний вплив на організм цукру або глюкози (особливо при порушеннях вуглеводневого обміну, діабеті), з'являється можливість термічної стерилізації готового препарату. Хоча найбільш смачними є системи зазначених речовин з додаванням синтетичних солодких субстанцій, у педіатрії вони не повинні застосовуватися.
Використання ароматизуючи добавок, особливо і ліках для дітей, пояснюється як необхідність маскування емоційно негативних, небажані запахи, так і поліпшити коригування смаку препарату. Добір ароматизаторів обумовлюється індивідуальними і віковими відмінностями чутливості до запахів. Найдоцільніші солодкі препарати з фруктовими ароматами (абрикосовий). Дорослі частіше обирають з запахом цитрини, для хворих похилого віку доцільна ароматизація м’ятою; протикашльові засоби в Європі вміщують аніс та суміші з лісовими ароматами, у США – вишневу есенцію.
Коригування гіркого смаку рідко забезпечується лише цукром або цукровим сиропом, доцільні фруктові сиропи – сорбіт. Максимальний ефект спостерігається при комплексному використанні сиропів з ароматизаторами субстанцій, які самі по собі дають відчуття гіркоти (апельсин, вишня, какао). Для виправлення гіркого смаку широко використовують аромати абрикосу, м’яти, меду, вишні, шоколаду. Какао, кориці або поєднання апельсину з малиною. Для кодеїну фосфату і фенобарбіталу використано комплекс цукрового сиропу з ваніліном, кислотою цитриновою та яблучною есенцію. Зняти гіркий смак гранул флавіну та кофеїн – бензоату натрію дозволяє поєднання цукру, кислоти цитринової та пектину, підвищення коригую чого потенціалу для гірких препаратів забезпечує комбінування суміші солодких і солоних речовин з фруктовими есенціями.
До важких випадків коригування відносяться препарати з притомно солодким смаком, який маскують карамеллю, ароматизаторами ваніліну, банану і яєчного крему, малини концентраціями натрію хлориду (“Solf effect”). Солодкий смак виправляється сорбіт – цукровою сумішшю у співвідношенні 5:3; фруктовими (абрикосовий, вишневий, цитриновий, апельсиновий) з незначним підкисненням та сиропами кориці, м’яти, какао, карамелі. У випадку амонію хлориду застосовують ванільний сироп. Коригуючий потенціал підвищують введенням ароматизаторів: лісового, медового, абрикосового. Для кислих субстанцій використовують цитриновий і апельсиновий сиропи та ароматизуючи добавки: лісову, медову, абрикосову.
Корекцію металічного смаку (це стосується переважно препаратів заліза) найкраще забезпечувати ароматизаторами: м’яти, вишні, цитринів, введенням загусників: -, Д-серину, або моно натрієвий глюконат, який може викликати у дитини порушення травлення. Олійний смак приховується емульгуванням субстанцій (емульсія типу олія – вода) з ароматизуванням водної фази апельсиновою, цитринового, коріандровою та м’ятною есенціями.
Важливим чинником є забезпечення необхідної густини рідкої лікарської форми, що обумовлює базовий смак і вільне проходження препарату по рецепторах смаку в ротовій порожнині, а також маскування небажаних зорових ефектів. Композиція кольору, смаку і запаху створює зрешту препарат приємного вигляду. Найпривабливішим для дітей виявлення червоного, голубого та фіолетового забарвлення; індиферентні рожеві, оранжеві та зелені кольори, несприйнятливі – чорні та безбарвні розчини.
Визначити значну кількість вищезгаданих проблем коригування рідких препаратів для педіатрії дозволяє використання форми сиропу, яка у випадку приємного кольору, запаху і смаку охоче вживається дітьми. Така форма дозволяє легко дозувати діючі субстанції і забезпечує для багатьох речовин необхідну терапевтичну активність. Так, сиропи тетрацикліну, окситетрацикліну, еритроміцину, олеандоміцину і тетраолеану не відрізняються за лікувальним впливом від інших лікарських форм зазначених антибіотиків. Трифтазин у вигляді сиропу обумовлює більш швидке його надходження у кров, більш тривале збереження необхідної концентрації, ніж таблетки та порошки. Номенклатура сиропів, дозволена в Україні наказом МОЗ №233 від 25.07.97 р., нараховує 72 позиції, у довіднику „Відаль” їх налічується 79, у Регістрі лікарських засобів Росії – 39, у Фарміндексі – 33. Але кількість сиропів, представлених на ринку України, постійно збільшується і наближається до 100 препаратів.
Література:
Фармацевтичний журнал №5 за 2000 р. ст. 47-50
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-moy-rodnoy-kray.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку «Мой родной край»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/b7ac08dd2878db750e3d3fde40174741.docx
|
files/b7ac08dd2878db750e3d3fde40174741.docx
|
Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа №7»
города Нижнекамска Республики Татарстан
Внеклассное мероприятие
по английскому языку
«Мой родной край»
(Нижнекамск - город моей мечты)
Подготовили:
Фассахова Роза Габбасовна,
Шамсутдинова Эльвира Ирековна,
учителя английского языка
2014
Нижнекамск – город моей мечты
Воспитание гражданина и патриота, который знает и любит свою Родину, является очень актуальной задачей сегодня.
Большое значение для формирования, расширения и углубления представлений о родном крае, воспитания любви к родному краю имеет применение в учебно-воспитательном процессе местного краеведческого материала.
Мы должны знать, что каждый человек – часть своего народа, что у каждого человека есть своя Родина. Национальная культура входит в наше сознание вместе с генами родителей, с культурой других народов. Душа народа едина, но она проявляется по-разному в разных видах искусства: в песне, танцах, сказках, легендах.
Чувство Родины начинается с отношения к членам семьи, к самым близким людям. Это корни, которые связывают его с родным домом.
Цели:
1.Рассмотрение исторической преемственности поколений;
2.Сохранение и развитие национальной культуры;
3.Воспитание бережного отношения к историческому и культурному наследию родного края.
Много есть городов на просторах
необъятной, чудной земли.
Но лишь ты, Нижнекамск, сердцу дорог,
я тебе объясняюсь в любви!
Nizhnekamsk is the town of my dream.
The young generation should know how to keep and develop the national culture, its values. We understand that every person has his own motherland. Our motherland is Russia.
Welcome to Russia.
Russia is the largest country in the world. It is also the eighth most populous nation with 143 million people. The Russian federation comprises 83 federal subjects. One of them is Tatarstan.
The republic of Tatarstan is a federal subject of Russia located in the Volga Federal District. Its capital is the city of Kazan, which is one of Russia’s largest and most prosperous cities.
The unofficial motto of Tatarstan is: Bez buldirabiz! (We can!)
Tatarstan is one of the largest socio-economic, scientific and political centers of the Volga Region. It is located at the center of the Russian Federation.
The capital of Tatarstan is Kazan. Kazan is one of the oldest and most beautiful cities in the Volga region.
The historical places of Kazan
The republic has a huge water resource. The Volga system is of great importance to Russia and Tatarstan. The Volga, the Kama are the longest rivers. The cities situated on the banks of the Kama are: Naberezhnye Chelny, Nizhnekamsk, etc. Nizhnekamsk is one of the most beautiful and cleanest towns in Russia. It is considered to be the most comfortable town. It is famous all over the world because it is one of the top centers of oil treatment industry.
The largest industrial enterprises are “ Nizhnekamskneftekhim”, “Nizhnekamskshina”.
Nizhnekamsk is not large. It is very multinational. There are many interesting festivals and holidays. The most popular Tatar national holiday is Sabantuy. Every year thousands of people gather to celebrate this holiday. They take part in different games, sing songs, dance and relax.
Sabantuy is a symbol of Tatarstan
There are many interesting places to visit in Nizhnekamsk. They are: museums, theatres, cinemas, beautiful parks and amusement centers.
Lemaev Square
Our town museum
The most popular place is the Red Key with its legend. All people love this place and come here to celebrate wedding days or relax among the trees with view to the river Kama.
The legend about this place.
The most wonderful sight is the Red Key or Holy Spring. It is situated not far from town to the south of the Kama river. One legend says that the Muslim Imam Dauhit came there to ask the lord for a place to build a town. Also it is believed that there was a stone with Arabian inscription. It was in the 17th century.
Another legend is connected with Merchants Staheevs. They bought the property Holy Spring in 1882. The icon of Prelate Nikolay Chudotvorets is told to be found here. The Staheevs began to build the summer residence on high bank of the river Kama. The houses were surrounded with gardens, greenhouses, fountains.
A.R.Metshin is the Mayor of Nizhnekamsk. He is very popular among the people. We respect him. He tries to decide all problems which are connected with our town, its inhabitants, with ecological problems. We are proud of our town. It is young, clean, green and modern.
We are happy people because we were born, we live in this wonderful town where live our friends, parents, teachers. We love our town.
And we hope our life will be better and happier in
Nizhnekamsk!
Список использованной литературы:
1. Иванова Л.Ф., Сабирова Д.Р., Гарипова Ж.Н. “Welcome to Tatarstan”.Казань: ТАИ, 2007.-103с.
2. Архипова Л.И., Архипов В.И. “Zakamje is our native land”. Наб.Челны: ИНПО, 2006.-88с.
Использованные интернет - ресурсы:
1. Официальный сервер Республики Татарстан- www. tatar.ru
2. Официальный сайт г. Нижнекамск- www. my-nk.ru
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-na-temu-grammar.html
|
Тест на тему "Grammar"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/01ae4bf9d1a8785151d718f10a0c1dd0.doc
|
files/01ae4bf9d1a8785151d718f10a0c1dd0.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-literary-uiz.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку «Literary quiz»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/75/27769a658d1d6673fa429972c0c28231.doc
|
files/27769a658d1d6673fa429972c0c28231.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-na-temu-fill-in-te-appropriate-article-coose-te-rigt-varian.html
|
Тест на тему "Fill in the appropriate article. Choose the right variant"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/3875c3de822c68b26de5b04fb1ba61c4.doc
|
files/3875c3de822c68b26de5b04fb1ba61c4.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/evolyuciya-i-obrazovanie-vselennoy-i-galaktiki.html
|
Эволюция и образование вселенной и галактики
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/a42497598685b9e3f6f2f426cb314e74.docx
|
files/a42497598685b9e3f6f2f426cb314e74.docx
|
1
-22-
МИНИСТЕРСТВО СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА И
ПРОДОВОЛЬСТВИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
ДЕПАРТАМЕНТ ПО РЫБОЛОВСТВУ
МУРМАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ
ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО
СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ
РЕФЕРАТ
ПО КОНЦЕПЦИЯМ СОВРЕМЕННОГО
ЕСТЕСТВОЗНАНИЯ
по теме «Вселенная»
Мурманск
1999
Содержание.
1. Введение. 3
2. Изучение Вселенной. 4
3. Эволюция Вселенной. 6
3.1. Адронная эра. 6
3.2. Лептонная эра. 7
3.3. Фотонная эра или эра излучения. 8
3.4. Звездная эра. 8
4. Образование Вселенной. 9
4.1. Теория «Большого взрыва». 9
4.2. Антропный принцип. 10
5. Галактики и структура Вселенной. 11
5.1. Классификация галактик. 12
5.2. Структура Вселенной. 17
6. Заключение. 20
7. Список литературы. 22
1. Введение.
В одном из выступлений А. Эйнштейн сказал (в 1929 г.): «Если говорить честно, мы хотим не только узнать, как устроена, ... но и по возможности достичь цели утопической и дерзкой на вид - понять, почему природа является именно такой... В этом состоит прометеевский элемент научного творчества».
Многие ранние традиции, Еврейская, Христианская и Исламская религии, считали, что Вселенная создалась довольно недавно. Например, епископ Ушер вычислил дату в четыре тысячи четыреста лет для создания Вселенной, прибавляя возраст людей в Ветхом Завете. Фактически, дата библейского создания не так далека от даты конца последнего Ледникового периода, когда появился первый современный человек.
С другой стороны, некоторые люди, например, греческий философ Аристотель, Декарт, Ньютон, Галилей не признавали идею о том, что Вселенная имела начало. Они чувствовали, что это могло быть. Но они предпочли верить в то, что Вселенная, существовала, и должна была существовать всегда, то есть вечно и бесконечно.
На самом деле, в 1781 философ Иммануил Кант написал необычную и очень неясную работу «Критика Чистого Разума». В ней он привел одинаково правильные доводы, оба для веры, что Вселенная имела начало, и что его не было. Как говорит название работы, выводы были основаны просто на причине. Другими словами, не были взяты в счет наблюдения о Вселенной. В конце концов, в неменяющейся Вселенной было ли что наблюдать?
Никто в семнадцатых, восемнадцатых, девятнадцатых или ранних двадцатых столетиях, не считал, что Вселенная могла развиваться со временем. Ньютон и Эйнштейн оба пропустили шанс предсказания, что Вселенная могла бы или сокращаться, или расширяться. Нельзя действительно ставить это против Ньютона из-за того, что он жил двести пятьдесят лет перед открытием расширения Вселенной. Но Эйнштейн должен был знать это лучше. Когда он сформулировал теорию относительности, чтобы проверить теорию Ньютона с его собственной специальной теорией относительности, он добавил так называемую «космическую константу». Она представляла собой отталкивающий гравитационный эффект, который мог бы балансировать эффект притяжения материала во Вселенной. Таким образом, было возможно иметь статическую модель Вселенной.
Эйнштейн позже сказал: «Космическая константа была величайшей ошибкой моей жизни». Это произошло после наблюдений отдаленных галактик Эдвином Хабблом в 1920 году и показало, что они перемещаются далеко от нас, со скоростями, которые были приблизительно пропорциональными их расстоянию от нас. Другими словами, Вселенная не статическая, как прежде было принято думать: она расширяется. Расстояние между галактиками возрастает со временем.
2. Изучение Вселенной.
Великий немецкий ученый, философ Иммануил Кант (1724-1804) создал первую универсальную концепцию эволюционирующей Вселенной, обогатив картину ее ровной структуры, и представлял Вселенную бесконечной в особом смысле. Он обосновал возможности и значительную вероятность возникновения такой Вселенной исключительно под действием механических сил притяжения и отталкивания. Кант попытался выяснить дальнейшую судьбу этой Вселенной на всех ее масштабных уровнях, начиная с планетной системы и кончая миром туманности.
Эйнштейн совершил радикальную научную революцию, введя свою теорию относительности. Это было сравнительно просто, как и всё гениальное. Ему не пришлось предварительно открыть новые явления, установить количественные закономерности. Он лишь дал принципиально новое объяснение.
Эйнштейн раскрыл более глубокий смысл установленных зависимостей, эффектов уже связанных в некую физико-математическую систему (в виде постулатов Пуанкаре). Заменив в данном случае теорию абсолютности пространства и времени идей их относительности «Пуанкаре», которую теперь уже не связывали с идеей абсолютного в пространстве, абсолютной системы отсчета. Такой переворот снимал основное противоречие, создававшее кризисную ситуацию, в теоретическом осмыслении действия. Более того, открылся путь для дальнейшего проникновения в свойства и законы окружающего мира, настолько глубоко, что сам Эйнштейн не сразу осознал степень революционности своей идеи.
В статье от 30.06.1905 г., заложившей основы специальной теории относительности, Эйнштейн, обобщая принципы относительности Галилея, провозгласил равноправие всех инерциальных систем отсчета не только в механических явлениях, но также электромагнитных явлений.
Специальная или частная теория относительности Эйнштейна явилась результатом обобщения механики Галилея и электродинамики Максвелла Лоренца. Она описывает законы всех физических процессов при скоростях движения близких к скорости света.
Впервые принципиально новые космологические следствия общей теории относительности раскрыл выдающийся математик и физик – теоретик Александр Фридман (1888-1925 гг.). Выступив в 1922-24 гг. он раскритиковал выводы Эйнштейна о том, что Вселенная конечна и имеет форму четырехмерного цилиндра. Эйнштейн сделал свой вывод, исходя из предположения о стационарности Вселенной, но Фридман показал необоснованность его исходного постулата.
Фридман привел две модели Вселенной. Вскоре эти модели нашли удивительно точное подтверждение в непосредственных наблюдениях движений далёких галактик в эффекте «красного смещения» в их спектрах.
Этим Фридман доказал, что вещество во Вселенной не может находиться в покое. Своими выводами Фридман теоретически способствовал открытию необходимости глобальной эволюции Вселенной.
Существует несколько теории эволюции. Теория пульсирующей Вселенной утверждает, что наш мир произошел в результате гигантского взрыва. Но расширение Вселенной не будет продолжаться вечно, т.к. его остановит гравитация.
По этой теории наша Вселенная расширяется на протяжении 18 млрд. лет со времени взрыва. В будущем расширение полностью замедлится, и произойдет остановка. А затем Вселенная начнёт сжиматься до тех пор, пока вещество опять не сожмется и произойдет новый взрыв.
Теория стационарного взрыва: согласно ей Вселенная не имеет ни начала, ни конца. Она все время пребывает в одном и том же состоянии. Постоянно идет образование нового водоворота, чтобы возместить вещество удаляющимися галактиками. Вот по этой причине Вселенная всегда одинакова, но если Вселенная, начало которой положил взрыв, будет расширяться до бесконечности, то она постепенно охладится и совсем угаснет.
Но пока ни одна из этих теорий не доказана, т.к. на данный момент не существует ни каких точных доказательств хотя бы одной из них.
3. Эволюция Вселенной.
Процесс эволюции Вселенной происходит очень медленно. Ведь Вселенная во много раз старше астрономии и вообще человеческой культуры. Зарождение и эволюция жизни на земле является лишь ничтожным звеном в эволюции Вселенной. И всё же исследования, проведенные в нашем веке, приоткрыли занавес, закрывающий от нас далекое прошлое.
Современные астрономические наблюдения свидетельствуют о том, что началом Вселенной, приблизительно десять миллиардов лет назад, был гигантский огненный шар, раскаленный и плотный. Его состав весьма прост. Этот огненный шар был настолько раскален, что состоял лишь из свободных элементарных частиц, которые стремительно двигались, сталкиваясь друг с другом.
На начальном этапе расширения Вселенной из фотонов рождались частицы и античастицы. Этот процесс постоянно ослабевал, что привело к вымиранию частиц и античастиц. Поскольку аннигиляция может происходить при любой температуре, постоянно осуществляется процесс частица + античастица гамма-фотона при условии соприкосновения вещества с антивеществом. Процесс материализации гамма-фотон частица + античастица мог протекать лишь при достаточно высокой температуре. Согласно тому, как материализация в результате понижающейся температуры раскаленного вещества приостановилась, эволюцию Вселенной принято разделять на четыре эры: адронную, лептонную, фотонную и звездную.
3.1. Адронная эра.
При очень высоких температурах и плотности в самом начале существования Вселенной материя состояла из элементарных частиц. Вещество на самом раннем этапе состояло, прежде всего, из адронов, и поэтому ранняя эра эволюции Вселенной называется адронной, несмотря на то, что в то время существовали и лептоны.
Через миллионную долю секунды с момента рождения Вселенной, температура T упала на 10 биллионов Кельвинов(1013K). Средняя кинетическая энергия частиц kT и фотонов hν составляла около миллиарда эв (103 Мэв), что соответствует энергии покоя барионов. В первую миллионную долю секунды эволюции Вселенной происходила материализация всех барионов неограниченно, так же, как и аннигиляция. Но по прошествии этого времени материализация барионов прекратилась, так как при температуре ниже 1013K фотоны не обладали уже достаточной энергией для ее осуществления. Процесс аннигиляции барионов и антибарионов продолжался до тех пор, пока давление излучения не отделило вещество от антивещества. Нестабильные гипероны (самые тяжелые из барионов) в процессе самопроизвольного распада превратились в самые легкие из барионов (протоны и нейтроны). Так во Вселенной исчезла самая большая группа барионов - гипероны. Нейтроны могли дальше распадаться в протоны, которые далее не распадались, иначе бы нарушился закон сохранения барионного заряда. Распад гиперонов происходил на этапе с 10-6 до 10-4 секунды.
К моменту, когда возраст Вселенной достиг одной десятитысячной секунды (10-4с.), температура ее понизилась до 1012K, а энергия частиц и фотонов представляла лишь 100 Мэв. Ее не хватало уже для возникновения самых легких адронов - пионов. Пионы, существовавшие ранее, распадались, а новые не могли возникнуть. Это означает, что к тому моменту, когда возраст Вселенной достиг 10-4 с., в ней исчезли все мезоны. На этом и кончается адронная эра, потому что пионы являются не только самыми легкими мезонами, но и легчайшими адронами. Никогда после этого сильное взаимодействие (ядерная сила) не проявлялась во Вселенной в такой мере, как в адронную эру, длившуюся всего лишь одну десятитысячную долю секунды.
3.2. Лептонная эра.
Когда энергия частиц и фотонов понизилась в пределах от 100 Мэв до 1 Мэв, в веществе было много лептонов. Температура была достаточно высокой, чтобы обеспечить интенсивное возникновение электронов, позитронов и нейтрино. Барионы (протоны и нейтроны), пережившие адронную эру, стали по сравнению с лептонами и фотонами встречаться гораздо реже.
Лептонная эра начинается с распада последних адронов - пионов - в мюоны и мюонное нейтрино, а кончается через несколько секунд при температуре 1010K, когда энергия фотонов уменьшилась до 1 Мэв и материализация электронов и позитронов прекратилась. Во время этого этапа начинается независимое существование электронного и мюонного нейтрино, которые мы называем “реликтовыми”. Всё пространство Вселенной наполнилось огромным количеством реликтовых электронных и мюонных нейтрино. Возникает нейтринное море.
3.3. Фотонная эра или эра излучения.
На смену лептонной эры пришла эра излучения, как только температура Вселенной понизилась до 1010K , а энергия гамма фотонов достигла 1 Мэв, произошла только аннигиляция электронов и позитронов. Новые электронно-позитронные пары не могли возникать вследствие материализации, потому, что фотоны не обладали достаточной энергией. Но аннигиляция электронов и позитронов продолжалась дальше, пока давление излучения полностью не отделило вещество от антивещества. Со времени адронной и лептонной эры Вселенная была заполнена фотонами. К концу лептонной эры фотонов было в два миллиарда раз больше, чем протонов и электронов. Важнейшей составной Вселенной после лептонной эры становятся фотоны, причем не только по количеству, но и по энергии.
Для того чтобы можно было сравнивать роль частиц и фотонов во Вселенной, была введена величина плотности энергии. Это количество энергии в 1 см3, точнее, среднее количество (исходя из предпосылки, что вещество во Вселенной распределено равномерно). Если сложить вместе энергию hν всех фотонов, присутствующих в 1 см3, то мы получим плотность энергии излучения Er. Сумма энергии покоя всех частиц в 1 см3 является средней энергией вещества Em во Вселенной.
Вследствие расширения Вселенной понижалась плотность энергии фотонов и частиц. С увеличением расстояния во Вселенной в два раза, объём увеличился в восемь раз. Иными словами, плотность частиц и фотонов понизилась в восемь раз. Но фотоны в процессе расширения ведут себя иначе, чем частицы. В то время как энергия покоя во время расширения Вселенной не меняется, энергия фотонов при расширении уменьшается. Фотоны понижают свою частоту колебания, словно «устают» со временем. Вследствие этого плотность энергии фотонов (Er) падает быстрее, чем плотность энергии частиц (Em). Преобладание во Вселенной фотонной составной над составной частиц (имеется в виду плотность энергии) на протяжении эры излучения уменьшалось до тех пор, пока не исчезло полностью. К этому моменту обе составные пришли в равновесие, то есть (Er=Em). Кончается эра излучения и вместе с этим период «Большого взрыва». Так выглядела Вселенная в возрасте примерно 300 000 лет. Расстояния в тот период были в тысячу раз короче, чем в настоящее время.
3.4. Звездная эра.
После «Большого взрыва» наступила продолжительная эра вещества, эпоха преобладания частиц. Мы называем её звездной эрой. Она продолжается со времени завершения «Большого взрыва» (приблизительно 300 000 лет) до наших дней. По сравнению с периодом «Большого взрыва» её развитие представляется как будто замедленным. Это происходит по причине низкой плотности и температуры. Таким образом, эволюцию Вселенной можно сравнить с фейерверком, который окончился. Остались горящие искры, пепел и дым. Мы стоим на остывшем пепле, вглядываемся в стареющие звезды и вспоминаем красоту и блеск Вселенной. Взрыв суперновой или гигантский взрыв галактики - ничтожные явления в сравнении с большим взрывом.
4. Образование Вселенной.
4.1. Теория «Большого взрыва».
«Большой взрыв» продолжался сравнительно недолго, всего лишь одну тридцатитысячную нынешнего возраста Вселенной. Несмотря на краткость срока, это всё же была самая славная эра Вселенной. Никогда после этого эволюция Вселенной не была столь стремительна, как в самом её начале, во время «Большого взрыва». Все события во Вселенной в тот период касались свободных элементарных частиц, их превращений, рождения, распада, аннигиляции. Не следует забывать, что в столь короткое время (всего лишь несколько секунд) из богатого разнообразия видов элементарных частиц исчезли почти все: одни путем аннигиляции (превращение в гамма-фотоны), иные путем распада на самые легкие барионы (протоны) и на самые легкие заряженные лептоны (электроны).
В момент, который был назван «Большим взрывом», плотность Вселенной была равна 1000 000 г/м3, а температура равнялась 1032 степени градусов К. Этот момент был назван точкой сингулярности, то есть была точка, было начало, возникла масса, абсолютное пространство и все законы, которым сейчас подчиняется Вселенная.
Если исходить из фактов, то теория «Большого взрыва» кажется очень убедительной, но так как мы до сих пор не знаем, что же было до него, это напускает немного тумана на эту проблему. Но все-таки наука продвинулась гораздо дальше, чем это было раньше и как любая революционная теория, теория «Большого взрыва» дает хороший толчок развитию научной мысли.
4.2. Антропный принцип.
Антропный (человеческий) принцип первым сформулировал в 1960 году Иглис Г.И. , но он является как бы неофициальным его автором. А официальным автором был ученый по фамилии Картер.
Антропный принцип говорит о том, что в начале Вселенной был план мироздания, венцом этого плана является возникновение жизни, а венцом жизни - человек. Антропный принцип очень хорошо укладывается в религиозную концепцию программирования жизни.
Антропный принцип утверждает, что Вселенная такая, какая она есть потому, что есть наблюдатель или же он должен появиться на определенном этапе развития. В доказательство создатели этой теории приводят очень интересные факты. Это критичность фундаментальных констант и совпадение больших чисел.
Рассмотрим первый факт.
Фундаментальными константами называются:
скорость света - С; постоянная Планка - h;
заряд электрона - e; масса электрона - me;
масса протона - mp; масса нейтрона - mn;
средняя плотность во Вселенной; гравитационная постоянная;
электромагнитная постоянная.
Исходя из этих констант, обнаружили их взаимосвязь:
между массой протона, электрона и нейтрона:
mp - mn > me; me = 5,5x10 г/моль; mp-mn = 13,4x10 г/моль.
а также критичность значений плотности во Вселенной:
q = 10 г/см
если q > 10,то Вселенная пульсирующая
если q < 10,то во Вселенной будет отсутствовать тяготение
Теперь рассмотрим совпадение больших чисел (фундаментальных констант):
rвселенной/re = 10; /re = 10; qe/qвселенной = 10;
- возраст образования Вселенной
Возраст образования Вселенной был запрограммирован в момент «Большого взрыва» и определяется как 15-20 млрд. лет.
Как мы видим из всего выше изложенного, сам факт связи фундаментальных констант неоспорим. Они полностью взаимосвязаны и их малейшее изменение приведет к полному хаосу. То, что такое явное совпадение и даже можно сказать закономерность существует, дает этой, безусловно интересной теории шансы на жизнь. Хотя наука и не признает ее, но в связи с той неопределенностью и противоречием, которое существует в самой науке, эту теорию нельзя списывать со счетов.
На протяжении десяти миллиардов лет после «Большого взрыва» простейшее бесформенное вещество постепенно превращалось в атомы, молекулы, кристаллы, породы, планеты. Рождались звезды, системы, состоящие из огромного количества элементарных частиц с весьма простой организацией. На некоторых планетах могли возникнуть формы жизни.
5. Галактики и структура Вселенной.
Галактики стали предметом космогонических исследований с 20-х годов нашего века, когда была надежно установлена их действительная природа. И оказалось, что это не туманности, т.е. не облака газа и пыли, находящиеся неподалеку от нас, а огромные звездные миры, лежащие на очень больших расстояниях от нас. Открытия и исследования в области космологии прояснили в последние десятилетия многое из того, что касается предыстории галактик и звезд, физического состояния разряженного вещества, из которого они формировались в очень далекие времена. В основе всей современной космологии лежит одна фундаментальная идея - восходящая к Ньютону идея гравитационной неустойчивости. Вещество не может оставаться однородно рассеянным в пространстве, ибо взаимное притяжение всех частиц вещества стремится создать в нем сгущения тех или иных масштабов и масс. В ранней Вселенной гравитационная неустойчивость усиливала первоначально очень слабые нерегулярности в распределении и движении вещества и в определенную эпоху привела к возникновению сильных неоднородностей: «блинов» - протоскоплений. Границами этих слоев уплотнения служили ударные волны, на фронтах которых первоначально не вращательное, безвихревое движение вещества приобретало завихренность. Распад слоев на отдельные сгущения тоже происходил, по-видимому, из-за гравитационной неустойчивости, и это дало начало протогалактикам. Многие из них оказывались быстро вращающимися благодаря завихренному состоянию вещества, из которого они формировались. Фрагментация протогалактических облаков в результате их гравитационной неустойчивости вела к возникновению первых звезд, и облака превращались в звездные системы - галактики. Те из них, которые обладали быстрым вращением, приобретали из-за этого двухкомпонентную структуру - в них формировались гало более или менее сферической формы и диск, в котором возникали спиральные рукава, где и до сих пор продолжается рождение звезд. Протогалактики, у которых вращение было медленнее или вовсе отсутствовало, превращались в эллиптические или неправильные галактики. Параллельно с этим процессом происходило формирование крупномасштабной структуры Вселенной - возникали сверхскопления галактик, которые, соединяясь своими краями, образовывали подобие ячеек или пчелиных сот; их удалось распознать в последние годы.
5.1. Классификация галактик.
Внешний вид галактик чрезвычайно разнообразен, и некоторые из них очень живописны. Эдвин Пауэлла Хаббл (1889-1953), выдающийся американский астроном – наблюдатель, избрал самый простой метод классификации галактик по внешнему виду. И нужно сказать, что хотя в последствии другими выдающимися исследователями были внесены разумные предположения по классификации, первоначальная система, выведенная Хабблом, по-прежнему остаётся основой классификации галактик.
В 20-30 гг. XX века Хаббл разработал основы структурной классификации галактик - гигантских звездных систем, согласно которой различают три класса галактик:
1) Спиральные галактики «spiral» - характерны двумя сравнительно яркими ветвями, расположенными по спирали. Ветви выходят либо из яркого ядра (обозначаются - S), либо из концов светлой перемычки, пересекающей ядро (обозначаются - SB).
Спиральные галактики являются, может быть, даже самыми живописными объектами во Вселенной. У эллиптических галактик внешний вид говорит о статичности, стационарности. Спиральные галактики наоборот являют собой пример динамики формы. Их красивые ветви, выходящие из центрального ядра и как бы теряющие очертания за пределами галактики, указывает на мощное стремительное движение. Поражает также многообразие форм и рисунков ветвей. Как правило, у галактики имеются две спиральные ветви, берущие начало в противоположных точках ядра, развивающиеся сходным симметричным образом и теряющиеся в противоположных областях периферии, галактики. Однако известны примеры большего, чем двух числа спиральных ветвей в галактике. В других случаях спирали две, но они неравны - одна значительно более развита, чем вторая. В спиральных галактиках поглощающее свет пылевое вещество имеется в большем количестве. Оно составляет от нескольких тысячных до сотой доли полной их массы. Вследствие концентрации пылевого вещества к экваториальной плоскости, оно образует темную полосу у галактик, повернутых к нам ребром и имеющих вид веретена.
По степени клочковатости ветвей спиральные галактики разделяются на подтипы A, B, C. У первых из них - ветви аморфны, у вторых - несколько клочковаты, у третьих - очень клочковаты, а ядро всегда неярко и мало.
Представитель - галактика М82 в созвездии Б. Медведицы, не имеет четких очертаний, и состоит в основном из горячих голубых звезд и разогретых ими газовых облаков. М82 находится от нас на расстоянии 6.5 миллионов световых лет. Возможно, около миллиона лет тому назад в центральной ее части произошел мощный взрыв, в результате которого она приобрела сегодняшнюю форму.
Спиральная галактика М51 в созвездии Гончих Псов - одна из самых удивительных спиральных звездных систем. Расстояние до них составляет около 8 миллионов световых лет. Утолщение на конце спиральной ветви - это самостоятельная неправильная галактика. Отдельные яркие звезды находятся в нашей галактике.
2) Эллиптические галактики «elliptical» (обозначаются - Е) - имеющие форму эллипсоидов.
Эллиптические галактики внешне невыразительные. Они имеют вид гладких эллипсов или кругов с постепенным круговым уменьшением яркости от центра к периферии. Ни каких дополнительных частей у них нет, потому что Эллиптические галактики состоят из звезд второго типа населения. Они построены из звезд красных и желтых гигантов, красных и желтых карликов и некоторого количества белых звезд не очень высокой светлости. Отсутствуют бело-голубые сверхгиганты и гиганты, группировки которых можно наблюдать в виде ярких сгустков, придающих структурность системе, нет пылевой материи, которая, в тех галактиках, где она имеется, создаёт темные полосы, оттеняющие форму звездной системы. Вращение обнаружено лишь у наиболее сжатых из них. Космической пыли в них, как правило, нет, чем они отличаются от неправильных и особенно спиральных галактик, в которых поглощающее свет пылевое вещество имеется в большом количестве. Внешне эллиптические галактики отличаются друг от друга в основном одной чертой – большим или меньшим сжатием.
Представитель - кольцевая туманность в созвездии Лиры находится на расстоянии 2100 световых лет от нас и состоит из светящегося газа, окружающего центральную звезду. Эта оболочка образовалась, когда состарившаяся звезда сбросила газовые покровы, и они устремились в пространство. Звезда сжалась и перешла в состояние белого карлика, по массе сравнимого с нашим солнцем, а по размеру с Землей.
3) Иррегулярные (неправильные) «irregular» (обозначаются - I) - обладающие неправильными формами.
Перечисленные до сих пор типы галактик характеризовались симметричностью форм определенным характером рисунка. Но встречаются большое число галактик неправильной формы. Без какой-либо закономерности структурного строения.
Неправильная форма у галактики может быть, вследствие того, что она не успела принять правильной формы из-за малой плотности в ней материи или из-за молодого возраста. Есть и другая возможность: галактика может стать неправильной вследствие искажения формы в результате взаимодействия с другой галактикой. По-видимому, эти оба случая встречаются среди неправильных галактик, и может быть с этим связанно разделение неправильных галактик на 2 подтипа.
Подтип II характеризуется сравнительно высокой поверхностью, яркостью и сложностью неправильной структуры. Французский астроном Вакулер в некоторых галактиках этого подтипа, например, Магеллановых облаках, обнаружил признаки спиральной разрушенной структуры.
Неправильные галактики другого подтипа обозначаемого III, отличаются очень низкой поверхностью и яркостью. Эта черта выделяет их из среды галактик всех других типов. В то же время она препятствует обнаружению этих галактик, вследствие чего удалось выявить только несколько галактик подтипа III расположенных сравнительно близко (галактика в созвездии Льва).
Представители - Большое Магелланово Облако находится на расстоянии 165000 световых лет и, таким образом, является ближайшей к нам галактикой сравнительно небольшого размера, рядом с ней расположена галактика поменьше - Малое Магелланово Облако. Обе они - спутники нашей галактики.
Последующие наблюдения показали, что описанная классификация недостаточна, чтобы систематизировать все многообразие форм и свойств галактик. Так, были обнаружены галактики, занимающие в некотором смысле промежуточное положение между спиральными и эллиптическими галактиками (обозначаются - So). Эти галактики имеют огромное центральное сгущение и окружающий его плоский диск, но спиральные ветви отсутствуют. В 60-х годах ХХ века были открыты многочисленные пальцеобразные и дисковидные галактики со всеми градациями обилия горячих звезд и пыли.
Еще в 30-х годах ХХ века были открыты эллиптические карликовые галактики в созвездиях Печи и Скульптора с крайне низкой поверхностной яркостью, настолько малой, что эти, одни из ближайших к нам, галактик даже в центральной своей части с трудом видны на фоне неба.
С другой стороны, в начале 60-х годов ХХ века было открыто множество далеких компактных галактик, из которых наиболее далекие по своему виду неотличимы от звезд даже в сильнейшие телескопы. От звезд они отличаются спектром, в котором видны яркие линии излучения с огромными красными смещениями, соответствующими таким большим расстояниям, на которых даже самые яркие одиночные звезды не могут быть видны. В отличие от обычных далеких галактик, которые, из-за сочетания истинного распределения энергии в их спектре и красного смещения выглядят красноватыми, наиболее компактные галактики (называющиеся также квазозвездными галактиками) имеют голубоватый цвет. Как правило, эти объекты в сотни раз ярче обычных сверхгигантских галактик, но есть и более слабые.
У многих галактик обнаружено радиоизлучение нетепловой природы, возникающее, согласно теории русского астронома И.С. Шкловского, при торможении в магнитном поле электронов и более тяжелых заряженных частиц, движущихся со скоростями, близкими к скорости света (так называемое синхотронное излучение). Такие скорости частицы получают в результате грандиозных взрывов внутри галактик.
Большой интерес представляют так называемые галактики Сейферта. В спектрах их небольших ядер имеется много очень широких ярких полос, свидетельствующих о мощных выбросах газа из их центра со скоростями, достигающими несколько тысяч км/сек. В некоторых галактиках Сейферта обнаружено очень слабое нетепловое радиоизлучение. Не исключено, что и оптическое излучение таких ядер, как и в квазарах, обусловлено не звездами, а также имеет нетепловую природу. Возможно, что мощное нетепловое радиоизлучение - временный этап в развитии квазозвездных галактик.
Не объяснены еще также причины образования так называемых взаимодействующих галактик, обнаруженных в 1957-58 годах советским астрономом Б.А. Воронцовым-Вильяминовым. Это пары или тесные группы галактик, в которых один или несколько членов имеют явные искажения формы, придатки; иногда они погружены в общий светящийся туман. Наблюдаются такие тонкие перемычки, соединяющие пару галактик, и "хвосты", направленные прочь от соседней галактики, как бы отталкиваемые ею. Перемычки иногда бывают двойными, что свидетельствуют о том, что искажения форм взаимодействующих галактик не могут быть объяснены приливными явлениями. Часто большая галактика одной из своих ветвей, иногда деформированной, соединяется со спутником. Все эти детали, подобно самим галактикам, состоят из звезд и иногда диффузной материи.
Компактные далекие галактики, обладающие мощным нетепловым радиоизлучением, называются N-галактиками.
Звездообразные источники с таким радиоизлучением, называются квазарами (квазозвездными радиоисточниками), а галактики, обладающие мощным радиоизлучением и имеющие заметные угловые размеры, - радиогалактиками. Все эти объекты чрезвычайно далеки от нас, что затрудняет их изучение. Радиогалактики, имеющие особенно мощное нетепловое радиоизлучение, обладают преимущественно эллиптической формой, встречаются и спиральные.
Близкие к нам радиогалактики изучены полнее, в частности методами оптической астрономии. В некоторых из них обнаружены пока еще не объясненные до конца особенности. Так, в эллиптической галактике Цента A обнаружена необычайно мощная темная полоса вдоль ее диаметра. Еще одна радиогалактика состоит из двух эллиптических галактик, близких друг к другу и соединенных перемычкой, состоящей из звезд.
При изучении неправильной галактики М82 в созвездии Большой Медведицы американские астрономы А. Сандж и Ц. Линдс в 1963 году пришли к заключению, что в ее центре около 1,5 миллионов лет назад произошел грандиозный взрыв, в результате которого во все стороны со скоростью около 1000 км/с были выброшены струи горячего водорода.
Сопротивление межзвездной среды помешало распространению струй газа в экваториальной плоскости, и они потекли преимущественно в двух противоположенных направлениях вдоль оси вращения галактики. Этот взрыв, по-видимому, породил и множество электронов со скоростями, близкими к скорости света, которые явились причиной нетеплового радиоизлучения.
Задолго до обнаружения взрыва в М82 для объяснения других многочисленных фактов советский астроном В.А. Амбарцумян выдвинул гипотезу о возможности взрывов в ядрах галактик. По его мнению, такое вещество и сейчас находится в центре некоторых галактик, и оно может делиться на части при взрывах, которые сопровождаются сильным радиоизлучением.
Таким образом, радиогалактики - это галактики, у которых ядра находятся в процессе распада. Выброшенные плотные части, продолжают дробиться, возможно, образуют новые галактики - сестры, или спутники галактик меньшей массы. При этом скорости разлета осколков могут достигать огромных значений. Исследования показали, что многие группы и даже скопления галактик распадаются: их члены неограниченно удаляются, друг от друга, как если бы они все были порождены взрывом.
5.2. Структура Вселенной.
С возникновением атомов водорода начинается звездная эра - эра частиц, точнее говоря, эра протонов и электронов.
Вселенная вступает в звездную эру в форме водородного газа с огромным количеством световых и ультрафиолетовых фотонов. Водородный газ расширялся в различных частях Вселенной с разной скоростью. Неодинаковой была также и его плотность. Он образовывал огромные сгустки, во много миллионов световых лет. Масса таких космических водородных сгустков была в сотни тысяч, а то и в миллионы раз больше, чем масса нашей теперешней Галактики. Расширение газа внутри сгустков шло медленнее, чем расширение разреженного водорода между самими сгущениями. Позднее из отдельных участков с помощью собственного притяжения образовались сверхгалактики и скопления галактик. Итак, крупнейшие структурные единицы Вселенной - сверхгалактики - являются результатом неравномерного распределения водорода, которое происходило на ранних этапах истории Вселенной.
Колоссальные водородные сгущения - зародыши сверхгалактик и скоплений галактик - медленно вращались. Внутри их образовывались вихри, похожие на водовороты. Их диаметр достигал примерно ста тысяч световых лет. Мы называем эти системы протогалактиками, т.е. зародышами галактик. Несмотря на свои невероятные размеры, вихри протогалактик были всего лишь ничтожной частью сверхгалактик и по размеру не превышали одну тысячную сверхгалактики. Сила гравитации образовывала из этих вихрей системы звезд, которые мы называем галактиками. Некоторые из галактик до сих пор напоминают нам гигантское завихрение.
Астрономические исследования показывают, что скорость вращения завихрения предопределила форму галактики, родившейся из этого вихря. Выражаясь научным языком, скорость осевого вращения определяет тип будущей галактики. Из медленно вращающихся вихрей возникли эллиптические галактики, в то время как из быстро вращающихся родились сплющенные спиральные галактики.
Плотность распределения звезд в пространстве растет с приближением к экваториальной плоскости спиральных галактик. Эта плоскость является плоскостью симметрии системы, и большинство звезд при своем вращении вокруг центра галактики остается вблизи нее; периоды обращения составляют 107 - 109 лет. При этом внутренние части вращаются как твердое тело, а на периферии угловая и линейная скорости обращения убывают с удалением от центра. Однако в некоторых случаях находящееся внутри ядра еще меньшее ядрышко («керн») вращается быстрее всего. Аналогично вращаются и неправильные галактики, являющиеся также плоскими звездными системами.
Звезды во Вселенной объединены в гигантские Звездные системы, называемые галактиками. Звездная система, в составе которой, как рядовая звезда находится наше Солнце, называется Галактикой.
Число звезд в галактике порядка 1012 (триллиона). Млечный путь, светлая серебристая полоса звезд опоясывает всё небо, составляя основную часть нашей Галактики. Млечный путь наиболее ярок в созвездии Стрельца, где находятся самые мощные облака звезд. Наименее ярок он в противоположной части неба. Из этого нетрудно вывести заключение, что солнечная система не находится в центре Галактики, который от нас виден в направлении созвездия Стрельца. Чем дальше от плоскости Млечного Пути, тем меньше там слабых звезд и тем менее далеко в этих направлениях тянется звездная система. В общем, наша Галактика занимает пространство, напоминающее линзу или чечевицу, если смотреть на нее сбоку. Размеры Галактики были намечены по расположению звезд, которые видны на больших расстояниях. Это цефиды и горячие гиганты. Диаметр Галактики примерно равен 3000 пк (Парсек (пк) – расстояние, с которым большая полуось земной орбиты, перпендикулярная лучу зрения, видна под углом в 1”.1 Парсек = 3,26 светового года = 206265 а.е. = 3*1013 км.) или 100000 световых лет (световой год – расстояние пройденное светом в течение года), но четкой границы у нее нет, потому что звездная плотность постепенно сходит на нет.
В центре галактики расположено ядро диаметром 1000-2000 пк – гигантское уплотненное скопление звезд. Оно находится от нас на расстоянии почти 10000 пк (30000 световых лет) в направлении созвездия Стрельца, но почти целиком скрыто плотной завесой облаков, что препятствует визуальным и обычным фотографическим наблюдениям этого интереснейшего объекта Галактики. В состав ядра входит много красных гигантов и короткопериодических цефид.
Звезды верхней части главной последовательности, а особенно сверхгиганты и классические цефиды, составляют молодые население. Оно располагается дальше от центра и образует сравнительно тонкий слой или диск. Среди звезд этого диска находится пылевая материя и облака газа. Субкарлики и гиганты образуют вокруг ядра и диска Галактики сферическую систему.
Масса нашей галактики оценивается сейчас разными способами, равна 2*1011 масс Солнца (масса Солнца равна 2*1030 кг.) причем 1/1000 ее заключена в межзвездном газе и пыли. Масса Галактики в Андромеде почти такова же, а масса Галактики в Треугольнике оценивается в 20 раз меньше. Поперечник нашей галактики составляет 100000 световых лет. Путем кропотливой работы астроном В.В. Кукарин в 1944 г. нашел указания на спиральную структуру галактики, причем оказалось, что мы живем между двумя спиральными ветвями, бедном звездами.
В некоторых местах на небе в телескоп, а кое-где даже невооруженным глазом можно различить тесные группы звезд, связанные взаимным тяготением, или звездные скопления.
Существует два вида звездных скоплений: рассеянные и шаровые.
Рассеянные скопления состоят обычно из десятков или сотен звезд главной последовательности и сверхгигантов со слабой концентрацией к центру.
Шаровые же скопления состоят обычно из десятков или сотен звезд главной последовательности и красных гигантов. Иногда они содержат короткопериодические цефеиды. Размер рассеянных скоплений – несколько парсек. Пример их скопления Глады и Плеяды в созвездии Тельца. Размер шаровых скоплений с сильной концентрацией звезд к центру – десяток парсек. Известно более 100 шаровых и сотни рассеянных скоплений, но в Галактике последних должно быть десятки тысяч.
Кроме звезд в состав Галактики входит еще рассеянная материя, чрезвычайно рассеянное вещество, состоящее из межзвездного газа и пыли. Оно образует туманности. Туманности бывают диффузными (клочковатой формы) и планетарными. Светлые они оттого, что их освещают близлежащие звезды. Пример: газопылевая туманность в созвездии Ориона и темная пылевая туманность Конская голова.
Расстояние до туманности в созвездии Ориона равно 500 пк, диаметр центральной части туманности – 6 пк, масса приблизительно в 100 раз больше массы Солнца.
Во Вселенной нет ничего единственного и неповторимого в том смысле, что в ней нет такого тела, такого явления, основные и общие свойства которого не были бы повторены в другом теле, другими явлениями.
6. Заключение.
Открытие многообразных процессов эволюции в различных системах и телах, составляющих Вселенную, позволило изучить закономерности космической эволюции на основе наблюдательных данных и теоретических расчетов.
В качестве одной из важнейших задач рассматривается определение возраста космических объектов и их систем. Поскольку в большинстве случаев трудно решить, что нужно считать и понимать под «моментом рождения» тела или системы, то, для установления возраста применяют два параметра:
время, в течение которого система уже находится в наблюдаемом состоянии;
полное время жизни данной системы от момента её появления. Очевидно, что вторая характеристика может быть получена только на основе теоретических расчетов.
Обычно первую из высказанных величин называют возрастом, а вторую – временем жизни.
Факт взаимного удаления галактик, составляющих метагалактики свидетельствует о том, что некоторое время тому назад она находилась в качественно ином состоянии и была более плотной.
Наиболее вероятное значение постоянной Хаббла (коэффициента пропорциональности, связывающего скорости удаления внегалактических объектов и расстояние до них составляющее 60 км/сек – мегапарсек), приводит к значению времени расширения метагалактики до современного состояния 17 млрд. лет.
Из всех вышеперечисленных доказательств можно с уверенностью сделать вывод: Вселенная эволюционирует, бурные процессы происходили в прошлом, происходят сейчас и будут происходить в будущем.
Наши дни с полным основанием называют золотым веком астрофизики - замечательные и чаще всего неожиданные открытия в мире звезд следуют сейчас одно за другим. Солнечная система стала последнее время предметом прямых экспериментальных, а не только наблюдательных исследований. Полеты межпланетных космических станций, орбитальных лабораторий, экспедиции на Луну принесли множество новых конкретных знаний о Земле, околоземном пространстве, планетах, Солнце. Мы живем в эпоху поразительных научных открытий и великих свершений. Самые невероятные фантазии неожиданно быстро реализуются. С давних пор люди мечтали разгадать тайны Галактик, разбросанных в беспредельных просторах Вселенной. Приходится только поражаться, как быстро наука выдвигает различные гипотезы и тут же их опровергает. Однако астрономия не стоит на месте: появляются новые способы наблюдения, модернизируются старые. С изобретением радиотелескопов, например, астрономы могут «заглянуть» на расстояния, которые еще в 40-x. годах ХХ столетия казались недоступными. Однако надо себе ясно представить огромную величину этого пути и те колоссальные трудности, с которыми еще предстоит встретиться на пути к звездам.
Изучение Вселенной, даже только известной нам её части является грандиозной задачей. Чтобы получить те сведения, которыми располагают современные ученые, понадобились труды множества поколений.
Вселенная бесконечна во времени и пространстве. Каждая частичка Вселенной имеет свое начало и конец, как во времени, так и в пространстве, но вся Вселенная бесконечна и вечна так, как она является вечно самодвижущейся материей.
Вселенная - это всё существующее. От мельчайших пылинок и атомов до огромных скоплений вещества звездных миров и звездных систем. Поэтому не будет ошибкой сказать, что любая наука, так или иначе, изучает Вселенную, точнее, те или иные её стороны. Химия изучает мир молекул, физика – мир атомов и элементарных частиц, биология – явления живой природы. Но существует научная дисциплина, объектом исследования которой служит сама Вселенная или «Вселенная как целое». Это особая отрасль астрономии так называемая космология. Космология – учение о Вселенной в целом, включающее в себя теорию всей охваченной астрономическими наблюдениями области.
7. Список литературы.
Казютинский В.В. «Вселенная, Астрономия, Философия» – Москва: «Знание», 1972.
Левитан С.П. «Астрономия» – Москва: «Просвещение», 1994.
Комаров В.Н. «Увлекательная астрономия» – Москва: «Наука», 1968.
Воронцов-Вельяминов Б.А. «Очерки о Вселенной» - Москва: «Наука», 1976.
Воронцов-Вельяминов Б.А. «Вселенная» - Москва: «Государственное издательство технико-теоретической литературы», 1974.
Новиков И.Д. «Эволюция Вселенной» – Москва: «Наука», 1983.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/prirodnichonaukove-vilnodumstvo.html
|
Природничо-наукове вільнодумство
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/b1a1e766b946fb4491cfb4f53c821f5d.docx
|
files/b1a1e766b946fb4491cfb4f53c821f5d.docx
|
Природничо-наукове вільнодумство.
Особливу увагу необхідно звернути на те, що, крім свого за-гальнофілософського аспекту, в запереченні релігії вільнодумство досить часто зверталося до природничих наук.
Позитивні знання про живу та неживу природу, про людський організм, одержані у процесі практичної діяльності, не одразу почали конфліктувати з релігійним світорозумінням. Тривалий час вони без явних суперечностей вкладалися у його рамки. Часто служителі культу, переслідуючи культову мету, самі брали участь у дослідженнях природи. У давнину єгипетські та вавилонські жреці, аби від імені богів передвістити початок розливів Нілу, Тигру та Євфрату, вели спостереження за рухом небесних світил, періодичністю пір року, складали календар. Ченцями були й такі вчені та мислителі середньовіччя, як Р. Бекон, М. Кузанський, М. Коперник. Вони щиро вірили в те, що одержані ними як підсумок досліджень та роздумів висновки допоможуть краще пізнати волю Господню.
Однак на певному етапі зростаюча кількість природничо-наукових знань увійшла в конфлікт з релігійним світорозумінням. Цей конфлікт дедалі більше поглиблювався, виявляючи непереконливість релігійних поглядів.
У давнину найбільш розвинутою спробою протиставити релігійному поясненню світу його природне пояснення було, як вже зазначалося, атомістичне вчення Демокріта, Епікура, Лукреція. Головну ідею — визнання існування в основі речей найдрібніших неподільних рухомих частинок — атомісти підкріпили знаннями, почерпнутими в результаті спостережень за різними явищами повсякденного буття. Проте це були лише здогадки, які набагато випереджали свій час.
Успіхи природознавства XVI ст., вінцем яких стало геніальне відкриття М. Коперника, послужили матеріалом для створеної Д. Бруно пантеїстичної концепції Всесвіту. За нею, Всесвіт ототожнюється з Богом, не має меж у просторі та часі, заповнений безліччю світів, де навколо своїх осей обертаються населені розумними істотами планети.
Значення теорії М. Коперника вийшло далеко за межі її астрономічного змісту. Об'єктивно його теорія нового розуміння місця людини у всесвіті закликала відмовитися від уявлення про біблійного антропоморфного Бога, що керує, подібно до самодержця, ходом подій у світі.
Позбавивши Землю значення центру Всесвіту і встановивши її справжнє місце як однієї з планет, що рухаються навколо Сонця, вчення М. Коперника припускало існування інших світів, подібних до Сонячної системи.
Для керування Всесвітом, який не має меж і включає безліч світів, Бог міг бути допущений тільки як безлика активна сила, розлита повсюди в природі, але яка не є особистістю. Для Д. Бруно Бог — це душа світу, нерозривно з ним злита.
Успіхи математики та механіки в XVII—XVIII ст. привели до розвитку деїстичних поглядів. Всесвітні закони механіки сприяли створенню механістичної картини світу, в якій Бог виявився непотрібним для опису Всесвіту.
Відкидаючи ідею Бога як керуючого природою, механістичне світорозуміння залишало йому функції лише творця першоматерії та першодвигуна.
Деїзм був формою вільнодумного світорозуміння, найбільш відповідного рівню природничо-наукових знань другої половини XVII—XVIII ст. Коли ж ідеологи революційної французької буржуазії XVIII ст., спонукувані ненавистю до феодальних порядків і не-сприйняттям їхнього релігійного виправдовування, повністю відмовилися від ідеї Бога і намагалися дати цілісне природниче пояснення світу і людини, вони піднялися над рівнем науки свого часу та ввели положення про рух як про атрибут матерії, про простір та час як форми її існування.
XIX ст. стало століттям торжества атомістичних ідей. Геніальне відкриття Д. Менделєєва (1834— 1907 рр.) — періодичний закон, що розкрив зв'язок зміни якостей хімічних елементів та їх сполучень із зростанням атомної маси, — засвідчило внутрішню єдність хімічних елементів. Спектральний аналіз, який став в середині XIX ст. засобом пізнавання внутрішньої природи космічних тіл, виявив спільність складу речовини різних об'єктів Всесвіту: Землі, Сонця та інших космічних тіл.
У галузі дослідження живої природи в 20—30-х роках XIX ст. було відкрито, що клітина є елементарною структурною одиницею рослин, тварин і мікроорганізмів. Цим самим було доведено специфічність структурної організації живої матерії порівняно з неживою.
Л. Пастер (1822—1895 рр.) в своїх працях довів, що в природі не відбувається створення навіть найпростіших, одноклітинних організмів з неживої речовини ("самозародження"). Це ще більше зміцнило переконання у якісній відмінності живого від неживого. Водночас існували наукові факти, які підтвердили, що, незважаючи на відмінність живого і неживого, між ними немає непрохідної межі.
1828 р. вперше було синтезовано сечовину — органічну речовину, яку раніше знаходили тільки у живому тілі. Слідом за цим природознавці синтезували й багато інших органічних сполук. Пізніше з'ясувалося, що білки — речовина, вкрай важлива для процесу життя і складна за своєю будовою. Вона складається з органічних сполук — амінокислот, які, пов'язуючись між собою у певному порядку, створюють довгий ланцюг білкової молекули.
Після відкриття М. Коперника жодна теорія не мала такого різнобічного вільнодумного значення, як дарвінізм. Теорія Ч. Дарвіна (1809—1882 рр.) довела розвиток видів і сприяла виникненню думки, що різноманітність сучасного тваринного і рослинного світів бере свій початок від небагатьох первісних форм життя.
Дивовижна пристосованість тваринних та рослинних організмів до середовища їхнього існування, доцільність їхньої будови та поведінки були пояснені як наслідок добору, в процесі якого все непристосоване гине. Цей механізм створення та зміни видів не має нічого спільного з біблійними міфами про створення життя Богом. Теорія Ч. Дарвіна допомогла науково розв'язати питання щодо походження людини. Вказуючи на значну кількість істотних рис подібності у будові та фізіології людини та вищих мавп, дослідник дійшов висновку, що людина походить від мавпи і є витвором еволюції всього тваринного світу. Знайдені археологами залишки кісток істот, які є проміжною ланкою між людиною та вищими Видами мавп, фактично підтвердили цей висновок.
Нескінченність світу по-своєму розкривається перед наукою в космічній галузі.
Світ зірок, про які у XIX ст. знали тільки те, що вони являють собою кулі, подібні до Сонця, виявився надзвичайно багатоликим.
Виявилося, що існує багато різних типів зірок. Вони різняться між собою за розмірами, температурою, масою, хімічним складом. Великим досягненням сучасної астрономії є встановлення того, що деякі зірки мають власні супутники. Таким чином, геніальне передбачення Д. Бруно про велику кількість світів у Всесвіті отримало підтвердження.
Світ зірок і галактик постав перед сучасною наукою як світ, який розвивається, в якому одні об'єкти є .молодими з ще не встановленим режимом внутрішніх процесів, другі — упродовж мільярдів років зберігають свій стан майже без змін, треті — близькі до руйнування.
Цікаві роботи провадять вчені всього світу з дослідження навколоземних цивілізацій. Цією проблемою зайняті вчені, які працюють у різних галузях знань: зокрема, астрономи вивчають умови виникнення життя та розуму в космосі та ймовірність їхнього поширення.
Йдеться, по суті, про "ступінь заселеності" Всесвіту, наявність космічних систем, дещо подібних до Сонячної системи. Життя та розум уявляються подібними в основних рисах до земних, а умови їх існування — аналогічними умовам Сонячної системи. Хоч у такій постановці питання відчувається значний вплив гео- та геліоцентризму, але це є плодотворний Іллях дослідження. Біологи звертають увагу на можливість космічного визначення поняття "життя", вивчають загальні механізми зародження і розвитку життя.
Так, якщо місце води на інших планетах (азотних) займає аміак, то біохімічною основою життя можуть служити аміачні органічні сполуки. Якщо ми п'ємо воду та дихаємо киснем, то не виключене існування організмів, які п'ють аміак і дихають азотом. Звичайно, всі ці "невуглеводні" варіанти життя більш абстрактні і менш очевидні, ніж структури, споріднені з земним життям.
На природничо-науковий характер критики релігійної картини світу зреагували практично всі релігійні конфесії, вірніше, їх найосвіченшіі представники. Хоча їх погляди певний час не визнавалися ортодоксами, але поступово намагання примирити науку і релігію, знання та віру, встановити повну гармонію між ними реалізувалося в неотомізмі, "філософії всеєдності", тейярдизмі тощо. Так, згадуваний нами со-фіолог П. Флоренський вважав, що поміж Богом і людиною існує проміжна інстанція — Софія, іпостас-на природа якої забезпечує рух нагору ("сходження нас") і рух донизу ("сходження до нас"). Звідси завданням релігії, за П. Флоренським, є необхідність синтезувати знання найрізноманітніших галузей науки, філософії, культури, мистецтва для створення "цільного світогляду". Наука не може його дати, тому що досягає лише "вторинних причин" і розкриває зовнішній зв'язок подій, а це веде до життя без Бога і, в кінці кінців, до занепаду, "гниття культури", до загибелі цивілізації. Софійне тлумачення Всесвіту приводить до виявлення "істинних причин" всього існуючого, що стосуються надприродного порядку буття, тобто Бога.
Заслуговує на увагу таке сучасне тлумачення проблем співвідношення релігії і науки, як тейярдизм, яке отримало назву вщ імені члена ордену єзуїтів, всесвітньо відомого вченого-антрополога П. Тейяра де Шардена (1881-1955 рр.).
Філософія Тейяра концентрується навколо двох головних проблем: розвитку природи і розвитку суспільства.
Чітко виражений еволюціонізм та історизм — яскрава риса світогляду Тейяра. Він переконаний, що розуміння дійсності як еволюційного процесу є єдино вірним і повністю підтверджене. Констатуючи якісну своєрідність явищ життя та їх неперехідність до нижчих форм існування матерії, Тейяр водночас розглядає життя як універсальний та споконвічно даний феномен. Натурфілософську концепцію Тейяра можна назвати панбіологізмом (або органіцизмом). Він твердить, що будь-яке природне тіло — це, по суті, живий організм і в природі немає нічого неживого.
На думку Тейяра, вся відмінність між неорганічним та органічним світом зводиться до того, що в першому життя існує у нерозвиненій і темній від людського сприйняття формі, тим часом як у другому біологічні процеси могутньо розвились і тому виступили, так би мовити, на самій поверхні речей.
Тейяр де Шарден зробив спробу асимілювати ідею розвитку на грунті релігійного світогляду, створивши власну систему "християнського еволюціонізму". Вона повинна була примирити науку і релігію, 'повністю приймаючи та ні в чому не обмежуючи, на відміну від офіційної догми церкви, наслідки наукового пізнання і одночасно залишаючись у межах релігійної свідомості. Так, визнаючи розвиток світу, Тейяр тлумачив його фіналістично, як рух від якогось вихідного пункту до кінцевої мети — Бога.
Залишившись на грунті телеології, Тейяр ототожнює "психічне" та "енергію", вводячи, таким чином, у матерію, певний духовний початок, який видається за ЇЇ внутрішню суть. "Психічне" приписується кожному матеріальному об'єкту як його "радикальна енергія" поряд з енергією у її звичайному науковому розумінні.
Еволюція як процес зростаючої концентрації психічного, ще не помітного для сприйняття на рівні фізики та хімії, в біології подається як інстинкт і, нарешті, у людському мисленні усвідомлює себе;
Таким чином, розглянувши природничо-науковий варіант критичного аналізу релігії та витончені способи релігійної реакції на них, можна дійти висновку, що різні способи примирення знання та віри, науки та релігії в найновітніші часи ведуть до розв'язання проблеми тільки у разі переходу від її радикально-екстремістського тлумачення до толерантних цивілізованих стосунків за умов правової демократичної держави.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Авиценна. Книга знання // Избр. филос. произведения. — М., 1990.
Анаксимандр // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Анаксимен // Там само,
Бейль П. І/ Исторический й критический словарь. — М., 1968. - Т. 1-2.
Бекон Ф. Новий Орган // Сочинения. — М., 1972. — Т. 2. Боккаччо Дж. Декамерон. — М., 1980. Бруно Дж. О бесконечности Вселенной й мира. — М., 1936. Ван Чун /І Антология мировой философии. — М., 1969. — Т. 1. Вольтер. Философские произведения. — М., 1988. Гельвеций К. Об уме // Сочинения. — М., 1974. — Т. 1. Гераклит // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Герцен А. Письма об изучении природні // Сочинения. — М., 1985. -1.1.
258
Гоббс Т. Основи философии // Сочинения. — М., 1989. — Т. 1.
Гольбах П. Система природи // Избр. филос. произведения. — М., 1964.
Дарвин Ч. Происхождение человека й половой отбор // Сочинения. — М., 1953. — Т. 5.
Демократ // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. І.
Дидро Д. Племянник Рамо // Сочинения. — М., 1991. — Т. 2.
Дрогобич Юрій // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. — К., 1997. — С. 83—84.
Знгельс Ф. Анти-Дюринг // Сочинения. — Т. 20.
Знгельс Ф. К истории первоначального христианства // Сочинения. — Т. 22.
Зпикур І/ Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Історія і теорія релігій та вільнодумства. — К., 1996.
Коллинз А. Философское исследование человеческой свободи // Английские материалисти XVIII в. — М., 1967. — Т. 2.
Коперник Н. Очерк нового механизма мира // Антология мировой литератури. — М., 1970. — Т. 2.
Ксенофан Ц Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Ламетри Ж. Опит о свободе вьісказьшания мнений. — М., 1983.
Ленин В. Об отношениях рабочей партии к религии // ПСС. - М., 1967. - Т. 15.
Лукиан. Избранное. — М., 1952.
Лукреций Кар. О природе вещей. — М.; Л., 1945.
Маркс К. К критике гегелевской философии права // Сочинения. — М., 1970. — Т. 1.
Мелье Ж. Завещание. — М., 1954. " Монтень М. Опити. — М., Л.; 1960.
Ницше Ф. Антихристиашга // Сумерки богов. — М., 1990.
Рассел Б. Почему я не христианин. — М., 1987.
Свободомьісяие й атеизм в древности, средние века й в зпоху Возрождения. — М., 1986.
Спиноза Б. Богословско-политический трактат. — М., 1968.
Стоун Й. Происховдение. — М., 1985.
Тейяр де Шарден. Феномен человека. — М., 1980.
Фалес // Фрагменти ранних греческих философов. — М.,
1989. - Ч. 1.
Фейербах Л. Сущность христианства // Избр. филос. произведения. — М., 1955. — Т. 2.
Флоренский П. Столп й утверждение истини. — М., 1990.
Фрейд 3. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. — М.,
1990.
Черньаиевский Н. Суеверия й правила логики // Сочинения. - М., 1986. -Т. 1.
Штраус Д. Жизнь Иисуса. — М., 1992.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rekonstrukciya-kiivskogo-zhitla-hihiii-stolit.html
|
Реконструкція Київського житла ХІ-ХІІІ століть
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/6820c734df5fe2b16eb2d8f9a8954dfd.docx
|
files/6820c734df5fe2b16eb2d8f9a8954dfd.docx
|
РЕКОНСТРУКЦІЯ КИЇВСЬКОГО ЖИТЛА ХІ-ХІII СТОЛІТЬ
Дослідження давнього Києва поставило перед ученими низку питань, які донедавна якось оминалися. Зокрема однією з найважливіших проблем видається нам реконструкція рядового житла домонгольських часів. Хоч археологам рештки таких будинків добре відомі - їхній кшталт і подоба вимальовуються непевно. Це пояснюється тим, що археологічні розкопи фіксують лише долішню (заглиблену в землю) частину; про вигляд основної, наземної частини лишається тільки здогадуватися на підставі побічних даних.
Пропонуємо тут реконструкцію такого житла ("напівземлянки") на підставі приступних даних - археологічних матеріалів, давньоруської графіки, історичних та етнографічних паралелей, а також з урахуванням загальних закономірностей і тенденцій розвитку середньовічного міста.
Розгляньмо основні елементи пропонованої реконструкції.
Тип будівлі.
Загальновизнана похибка - постулат, що заглиблена частина споруди вичерпує собою план і конструктивну основу будинку. Це уявлення виникло як довільне припущення, воно практично нічим не підтверджене. Його спростовують не тільки археологічні, а й етнографічні матеріали. Дослідження в кількох місцях (с.Леськи на Чернігівщині, Пастирське городище поблизу Сміли та ін.) переконали, що житло такого типу було спорудою повністю надземною. Заглиблення площею 9-12 кв. м становило тільки частину її плану. Внутрішній простір являв собою неглибоку виїмку квадратової чи прямокутної форми зі стінками, кріпленими деревом (дошки, дранка, плетиво з хмизу тощо), і широкими "лежанками" по краях, завширшки здебільшого 1-2 м.
Іноді будівля складалася з двох або більше камер. Тому подекуди виявлені археологами розміщені поряд "напівземлянки" могли належати до одного житла. На Поволжі, в Сибіру та інших периферійних районах такі житла (хати з підкліттю) дійшли до наших днів. У кількох випадках підкліть є прямокутним заглибленням, ідентичним давньослов'янським "напівземлянкам", і становить собою житлове приміщення; набагато частіше - господарське або виробниче.
Поверховість.
Вважається самозрозумілим, що "напівземлянки" (зокрема київські) були будівлями одноярусними. Ця думка, однак, цілком довільна, її спростовує графічний матеріал - давньоруські мініатюри, передусім з Радзивіллівського літопису.
На цих малюнках маємо десятки зображень міських будинків, серед них і київських. Усі вони однотипні, хоч у деталях спостерігаємо відмінності. Характер зображень умовний; це не реальні замальовки будівлі, а своєрідні символи, знаки, покликані інформувати глядача про місце зображуваної дії. У цьому виявляє себе вироблена естетична концепція середньовічних мистців, які аж ніяк не прагнули до точного й адекватного натурі зображення.
Міські укріплення на мініатюрах позначали однією баштою з чотирма зубцями, військо - одним вершником з пірамідою шоломів за ним. Міський ландшафт втілювався в дну будівлю, що становила, певна річ, узагальнений тип споруди, властивої давньоруському місту. Образ був подиктований життям-інакше глядач не впізнав би зображення.
Відмітна особливість тих будівель - вертикальна композиція; висота будинку істотно більша за ширину, що взагалі властиво для середньовічної житлової забудови. Як відомо, тогочасні будівлі, що збереглися до наших днів, мають співвідношення висоти до ширини 2:1, 5:2, 3:1 і навіть 4:1.
Здебільшого міські будинки на мініатюрах зображені триповерховими, рідко - чотириповерховими. Подекуди вони ніби двоповерхові, але це небезсумнівно, Творча манера - різниться; іноді зображення претендує на більш} деталізацію (тут на поверх припадає, як правило, тільки одне вікно), в інших випадках воно гранично схематизоване. В цьому останньому варіанті кількість віконних отворів, зображених простими рисками, звичайно станови три. Очевидно, це невипадково, бо саме таку кількість вікон у вуличному фасаді пізніше закріпило магдебурзьке право.
Отже, давньоруська графіка свідчить, що пересічна міські будівля давньої Русі мала вертикальну композицію й була багатоповерхова (переважно триярусна). Відзначимо, до речі, що археологічні дослідження в Новгороді дали можливість історикам архітектури запропонувати цікаві реконструкції. Усі житлові будівлі там виявилися багатоярусними У Києві щонайменше двоповерхові споруди фіксувалися ще під чаї розкопів В.Хвойки.
Конструкція.
Київське міси житло ХІ-ХІП століть - це будівлі з дерев'яним каркасом і глиняна заповненням стін. Така конструкції має назву "фахверкової" і за раннього середньовіччя була поширена по всій Європі. Щоправда, поряд стояли й зрубні конструкції, але фахверк безумовно переважав - принаймні в горішній частині міста.
Конструктивну основу каркаса становили прямовисні стовпи, вкопані в землю або врізані в поземні бруси, покладені на земляний фундамент; з'єднувалися вони поперечними балками. Щоб надати конструкції більшої жорсткості, використовували похилі бруски, що сполучали прямовисні й поземні деталі каркаса. Кількість тримальних стовпів могла бути різна, у кожному конкретному випадку вона визначалася розмірами житла та його розплануванням. Відстань між сусідніми стовпами в стіні становила 1,5 - 2,0 м.
Добру орієнтацію стосовно цього дають ямки стовпів, що, як правило, трапляються на дні заглибленої в землю (а відтак краще збереженої) частини. Нерегулярність розміщення їх, що бентежить дослідників, - позірна, бо розпланування житла загалом не визначалося місцеположенням заглиблення. Відстань між тримальними стовпами долішнього поверху по периметру становить 1,5-2,0 м, але може бути вдвоє більшою вздовж внутрішніх осей.
Характер заповнення стін, як можна гадати на підставі етнографічних паралелей (в Україні описувана конструкція в народному житлі перетривала до наших днів), міг мати такі варіанти: а) суцільне глиняне промазування по основі дощок (голих чи задранкованих) або плетеної лози; б) заповнення вальками з глини (іноді - попередньо випаленими); в) сирцеве мурування; г) саманне мурування. Два перші варіанти засвідчили археологи.
Діаметр тримальних конструкцій коливався між 0,20 - 0,25 м. Це фіксується розміром"ямок від прямовисних стовпів. Для в'язі використовували звичайно тонші бруски. Такі в'язки забезпечували каркасові потрібну міцність.
Розміри.
Заглиблена в землю частина має доволі усталені розміри - стінки її здебільшого коливаються від 3 до 4 метрів. Рідше трапляються значно більші заглиблення. Ширину "лежанок" з боків виїмки встановити важче, однак можна припускати, що навряд чи вона перевищувала 1-2 м. Подеколи одна зі сторін заглиблення могла безпосередньо прилягати до зовнішньої стіни будинку.
Багато дає дослідникові оцінка відстані між сусідніми "напівземлянками"- коли є впевненість, що вони одночасові. У Києві вона становить від двох до шести метрів. Це підтверджує висловлене вище апріорне припущення - з тим, однак, застереженням, що іноді розміри "лежанок" могли перевищувати середні й досягати трьох, чотирьох і більше метрів.
Робимо елементарний обрахунок: 3-4 м (заглиблення) + 1-4 м ("лежанки" з обох сторін) = 5-12 м (по вуличному фасаду). Саме така ширина будівлі була характерна для середньовічної Європи (тогочасні будівлі Львова, Таллінна, польських міст та ін.).
Поздовжня вісь, розташована під прямим кутом до вуличок, могла бути більшою, але не набагато, оскільки довжина споруди обмежувалася можливостями освітлення. Загальна площа будівлі була десь від 50 - 60 до 100 - 120 кв.м. Зазначимо, що в Новгороді й Ладозі, де добре збереглися зруби, які дають змогу точно визначити розміри будівлі, житлові споруди найчастіше мали саме таку площу. Київські зруби, добре вивчені на Подолі, переконливо підтверджують пропоновані обрахунки.
Висоту будинків і кожного з поверхів годі точно виміряти. Часом вона могла істотно коливатися. Адже висота не лімітувалася ні технічно, ні економічно. При фахверковій конструкції підвищення поверху на 0,5 - 1,5 м майже не впливало ні на надійність конструктивних вирішень, ні на вартість будівлі, Серйозніше обмежувала будівельні можливості проблема опалення - занадто великий обсяг примітивна піч не обігрівала.
У пропонованій моделі, що відповідає середньому рівневі житлової будівлі, взято цифри, близькі до мінімальних (хоч і не мінімальні). Сторони заглибленої в землю частини - 3,0 і 3,5 м, вуличний фасад -6м, поздовжній фасад першого поверху - 8м, висота поверхів: 2,5 + 3,0 + 2,5 м.
Чи дерев'яний каркас тинькували? Гадаємо, що так. Класична фахверкова будівля з оголеним каркасом у нашому уявленні пов'язується із Західною Європою, особливо Німеччиною, де цей прийом застосовують дотепер. У Східній Європі, зокрема в Україні, дерев'яні конструкції здебільшого вкривали шаром тиньку. Але "західноєвропейський" варіант фахверка для раннього середньовіччя був універсальним, і Русь не становила тут винятку.
Про це свідчать зокрема давньоруські мініатюри. На деяких з них дуже чітко показано відкриті й вирізнені кольором фахверкові конструкції (наприклад, на зображеннях приїзду деревлянських послів до Києва 945 року, оборони Переяслава 1187 року). З урахуванням цих ілюстрацій інакше сприймаємо звичайні схематичні малюнки міських будинків з поземними тягами на місці міжповерхових перекриттів. Очевидно, це не карнизи, а деталі фахверка, відкриті погляду й візуально підкреслені.
Виноси горішніх поверхів.
Це питома риса середньовічного фахверкового будівництва, її призначення - максимально використати площу всередині міських фортифікацій. Виносячи горішні поверхи по вуличному фасаду за межі цоколя, будівельники істотно збільшували внутрішню площу коштом вулиці, не заважаючи при цьому рухові пішоходів і вершників. Можемо припустити, що і для Київської Русі (зокрема Києва) застосування консольних конструкцій не було чужим.
Імовірність цього підтверджують знов-таки мініатюри Радзивіллівського літопису. Так, на малюнку повернення Мстислава Ізяславича 1152 року після перемоги над половцями видно дуже цікаву фахверкову споруду з характерним консольним виносом. На іншій мініатюрі (арк.230) зображена досить складна будівля з кількома консолями.
Дах.
Житлові будинки в Київській Русі покривали нетривкими матеріалами, що в землі не зберігаються. Черепиця, незважаючи на значний візантійський вплив, не закріпилася тут. Під час розкопів часом трапляються череп'яні уламки, але так рідко, що доводиться говорити радше про виняток, аніж про традицію. Лише найвизначніші будівлі мали дорогу металеву (оливо) покрівлю.
Спираючись на етнографічну традицію, можна припустити, що основними покрівельними матеріалами в середньовічній Русі були солома, очерет і дерево (ґонт). Соломою покривали переважно селянські хати; у місті вона менш підходила, передусім з міркувань пожежної безпеки, а ще тому, що для давніх міщан хліборобство було лише другорядною справою, тож своєї соломи вони мали обмаль. Очерету по берегах швидкоплинного Дніпра росло не густо. Залишалося дерево, яке мало в нас, можна сказати, універсальне застосування. Отож ґонт був найчастіше уживаним у місті покрівельним матеріалом. На мініатюрах часто бачимо дахи, густо покреслені лусочками прямокутної форми. То не черепиця, а дерев'яні дощечки - ґонтини.
Матеріал покриття визначав конструкцію і кут нахилу покрівлі. Ґонт потребує досить крутого схилу, щоб забезпечувалося швидке і повне стікання дощової води та сповзання снігу. Саме такі ґонтові покриття на замкових вежах, дерев'яних церквах та інших будівлях пізніших часів.
Високий гребінь у поєднанні з шириною будівлі визначав наявність великого горища, яке, поза сумнівом, використовувалося мешканцями здебільшого з господарською метою, а часом - і як житло. Ці приміщення мали слухові віконця або, як часто бачимо на мініатюрах, і звичайні вікна.
Опалення.
Через досить суворе підсоння Києва проблема опалення належала до найважливіших. Кожна оселя і кожний її поверх мали свою піч. Конструкція і розміри давньоруських печей добре відомі археологам. Довжина череня звичайно становила 0,6-1,0 м, хоч були і більші, переважно в печах виробничого призначення.
Усі печі мали, комин. У піднебінні залишався круглий отвір для виходу диму, крізь який він витягувався у димар. Рештки димарів іноді щастить виявити під час археологічних розкопів, наприклад - у Вщижі (дослідження Б.Рибакова). Добре видно два димарі над гребенем будинку на одній з мініатюр Радзивіллівського літопису.
Етнографічний матеріал уможливлює реконструкцію найпростішого і, очевидно, найпоширенішого димоходу. То був комин - плетений з лози канал, обмазаний глиною. Дим виходив у встановлений над піччю ковпак і підносився вгору тягою гарячого повітря. У сучасній українській хаті такий пристрій використовують для сушіння й вудження продуктів. Втрата тепла в процесі опалення надолужувалася приступністю й дешевиною палива.
Очевидно, глиняні печі ставили на всіх ярусах будинку - одну над одною і сполучали одним спільним димовивідним каналом. Кожний поверх, як правило, мав одну піч, розміщену так, щоб одночасно обігрівати кілька приміщень.
Освітлення.
Віконне скло за доби Київської Русі вже було. Як встановили археологи, шибка мала круглу форму поперечником близько 20-30 см. З таких кружалець на рамі складалося вікно. А що скло за тих часів було дуже дороге, то особливо великих вікон бути не могло - вони налічували чотири, шість, дев'ять, щонайбільше, мабуть, дванадцять шибок. Розкіш мати скляні вікна могли дозволити собі лише найбагатші родини. Звичайний міщанин мусив шукати якогось замінника, здатного хоч якось пропускати світло. Найпопулярнішим з давніх-давен до порівняно недавніх часів був бичачий міхур. Після належної обробки його натягували на дерев'яну обичайку (як сито), котру вставляли в раму з круглими отворами. Не виключено, що кругла форма тогочасних шибок пояснюється давньою традицією використання міхура як матеріалу, що пропускає світло.
Сполучення між поверхами.
У пропонованій реконструкції вжито кручені сходи; ця конструкція найбільш економна й довершена з погляду використання внутрішньої площі. Якоюсь мірою обгрунтуванням вибраного варіанту може бути традиція у сфері мурованого будівництва. Ранні пам'ятки мали кручені сходи (Софія Київська, Ірининська церква, собор Спаса в Чернігові, церква Спаса на Берестові, Михайлівський Золотоверхий собор, Михайлівський собор у Видубицькому монастирі тощо). Прямі сходи з'явилися згодом.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/radioperedayuschie-ustroystva.html
|
Радиопередающие устройства
|
https://doc4web.ru/uploads/files/222/cc9d9e9f3b813517075edfa3eed4e48b.docx
|
files/cc9d9e9f3b813517075edfa3eed4e48b.docx
|
Московский Государственный Авиационный Институт
(Технический Университет)
Кафедра 406
Курсовая работа по дисциплине
“Радиопередающие устройства”
Студент гр. 04–518: Мелёхин С. В.
Преподаватель: Давыдова Н. С.
Москва 1998
Оглавление
Введение
Общие положения.
Выбор структурной схемы передатчика.
Выбор схемы включения модуляции.
Выбор согласующих цепей.
Введение
Общие положения.
В курсовой работе необходимо разработать радиопередатчик с параметрами: рабочая частота 410 Мгц, выходная мощность 2.5 Вт, устанавлеваемый в открытом море на буе. Назначение передатчика – телеметрическая система передачи данных измерения скорости течения воды. Характеристика сигналов подлежащих передаче – АИМ-КИМ. Длительность импульсов КИМ –1.5 мксек, откуда ширина полосы пропускания пекредающего тракта должна быть не менее 350 кГц. Требуемый максимальный уровень мощьности внеполосных излучений не должен превышать -60 дБ, что обуславливает необходимость использования сложной высокоизбирательной выходной цепи оконечного каскада. Специфика места установки обуславливает выбор в качестве источника питания источник с небольшим напряжением (612В). Так как передаваемые сигналы АИМ–КИМ являются импульсными и широкополосными, то нет необходимости выполнять передатчик с высокой относительной стабильностью частоты (10-5–10-6), а можно обойтись невысокой относительной стабильностью 10-3. Желательно обеспечить высокую надёжность работы передатчика и оценку хорошо или отлично за курсовую работу. Высокая надёжность может быть обеспечена при использовании минимального количества полупроводниковых приборов и разъёмных электрических соединений (что также снизит себестоимость изделия). Для уменьшения энергопотребления, что очень важно для данного устройства (радиобуй с автономным маломощным источником питания), а также для увеличения надёжности выгодно использовать в мощных оконечных каскадах услительные элементы в режиме (классе В или С) с углом отсечки 60–90. В качестве активных усилительных элементов на данных частотах и мощностях во всех каскадах будут использоваться транзисторы. Так как не задан тип антенны то, зададимся входным сопротивлением антенны 50 Ом (полуволновый вибратор).
Выбор структурной схемы передатчика.
Передатчик возможно построить по нескольким структурным схемам. Разберём воможные варианты:
Вариант 1.
Достоинства данного варианта: Высокая стабильность частоты, простота обеспечения работы кварцевого генератора на первой гармонике кварцевого резонатора возможность обеспечения высокого КПД выходного каскада.
Недостатки: Много каскадов, низкая надёжность, высокая потребляемая мощность и высокая стоимость, а также высокая сложность схемы.
Вариант 2.
Достоинства: Высокая стабильность частоты, меньшее число каскадов(чем в вар.1).
Недостатки: Сложность обеспечения в каждом каскаде противоречивых требований к усилительным и умножительным каскадам, высокие внеполосные излучения, низкий Рвых и КПД оконечного каскада.
Вариант 3.
Достоинства: Простота схемы и связанная с этим высокая надёжность и низкая стоимость системы, минимальное, из выше рассмотренных схем, энергопотребление, возможность обеспечения высокого КПД выходного каскада.
Недостатки: Повышенная нестабильность частоты задающего генератора, что не имеет большого значения.
Из предложенных схем реализации передатчика выбираем вариант 3 с некоторыми конструктивными особенностями, перечисленными ниже:
В качестве задающего генератора выбираем индуктивную трёхточку, так как ёмкостная трёхточка, хоть и обладает повышенной стабильностью частоты по сравнению с индуктивной трёхточкой, но на данных частотах является труднореализуемой, что обусловлено инерционным характером транзистора и характером реактивных эквивалентных проводимостей транзистора АГ.
Расчёт электрического режима транзисторного автогенератора ведётся на основе модели инерционного транзистора, при этом для АГ необходимо выбрать транзистор с граничной частотой, большей, чем рабочая частота РПУ
Расчёт электрического режима транзисторного усилителя мощности (ГВВ) будем вести на основе модели мощного ВЧ - транзистора для чего необходимо использовать транзисторы с граничной частотой, большей, чем удвоенная рабочая частота РДПУ.
В один из каскадов передатчика необходимо ввести 100% АИМ (Амплитудно импульсную модуляцию).
Между всеми усилительными и генераторными каскадами необходимо использовать согласуующие цепи для согласования активных импедансов.
При изменении угла отсечки активных элементов меняются выходная мощность, КПД и коэфициент усиления по мощности каскадов. Исходя из их оптимального соотношения для реализации данного передатчика выберем угол отсечки всех усилительных каскадов (ГВВ) равным 90. Угол отсечки транзистора АГ расчитывается исходя из его режима.
Выбираем схему включения транзисторов всех усилительных каскадов (ГВВ), как каскады с общим эмиттером (ОЭ), так как на данных частотах каскад ОЭ даст больший коэфициент усиления по мощности чем ОБ, при условии использования транзисторов с граничной частотой, большей, чем удвоенная рабочая частота РДПУ.
Выбор схемы включения модуляции.
Так как требуется реализовать 100% АИМ, то выгодно использовать не сложные АМ - модуляторные каскады, а непосредственно управлять модуляторным каскадом изменением его напряжения питания от 0 до Uпит, при этом отпадает необходимость расчёта модуляционного предкорректора.
Возможно использование нескольких вариантов включения модуляции:
Вариант 1.
Модуляция в задающем генераторе.
Недостатки: повышенная нестабильность работы генератора и внеполосные излучения во время переходных процессов, а также сложность расчёта и управления АГ.
Вариант 2.
Модуляция в оконечном каскаде.
Недостатки: большой коммутируемый ток и внеполосные излучения во время переходных процессов.
Вариант 3.
Модуляция в предоконечном каскаде.
Достоинства: нет недостатков присущих предыдущим вариантам.
Недостатки: есть недостатки не присущие предыдущим вариантам.
Так как в режиме В или С варианты 2 и 3 будут иметь аналогичное действие, выбираем вариант 3.
Выбор согласующих цепей.
Распространёнными согласующими цепями для согласования активных импедансов транзисторов являются шесть разновидностей цепей: П-образная, модифицированная П-образная, Г- образная, модифицированная Г-образная, Т-образная, парралельный фильтр-пробка.
...
Из них выбираем модифицированную П-образную, как удовлетворяющую условию её реализации, а также обеспечивающую улучшенное подавление высших гармоник излучения.
Рис 3 Принципиальная схема оконечного каскада
Рис 2 Принципиальная схема предоконечного каскада
Рис 1 Принципиальная схема задающего генератора
Список литературы.
“Методические указания к курсовому проектированию радиопередающих устройств.” Давыдова Н. С.
Р.А.Грановская “Расчет каскадов радиопередающих устройств” (Расчет режимов работы транзисторов генераторных каскадов) Учебное пособие Издательство МАИ , 1993
“Проектирование радиопередающих устройств СВЧ” Под ред. Г.М.Уткина Москва Советское радио 1979 Шифр 621.396.6(075) П-791
“Расчет усилительных устройств” Учебное пособие Под ред. Ю.Т.Давыдова Изд. МАИ , 1993 Шифр 621.37(075) Р-248
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/registracii-biznesa-po-principu-odno-okno-gde-predprinimateli-mo.html
|
регистрации бизнеса по принципу одно окно , где предприниматели могут зарегистрировать свой
|
https://doc4web.ru/uploads/files/240/b566be2ea61e5c53bc60e51dced882e7.docx
|
files/b566be2ea61e5c53bc60e51dced882e7.docx
|
Экономический обзор
После обретения независимости, Республика Таджикистан проводила целенаправленную экономическую политику, главное содержание которой заключалось в формировании новых рыночных экономических отношений. Это позволило обеспечить макроэкономическую стабильность и достаточно высокие темпы подъема экономики.
Экономические тенденции
• Таджикистан сделал значительный шаг в сторону углубления экономических реформ, реструктуризации национальной экономики и развития международных связей. Либерализованы внешняя торговля и валютные операции. В стране полностью приватизированы малые и средние предприятия, проводится реструктуризация и акционирование крупных государственных предприятий.
• Правительство республики предполагает масштабные инвестиции в строительство дорог, развитие электроэнергетики и горнорудной промышленности. Большое значение придается развитию таких сфер экономики, как строительство, услуги и торговля. В среднесрочной перспективе прогнозируются высокие темпы развития в связи с ростом частного сектора и доходов домохозяйств.
• Ожидается, что привлекаемые инвестиции приведут к повышению объемов производства в отраслях реального сектора экономики. Это позволит диверсифицировать экспортный потенциал страны, который в настоящее время все еще зависит от производства алюминия и хлопка.
Темпы экономического роста
• Начиная с 1997 года, в экономике Таджикистана наблюдается постоянный рост ВВП. В 2008 году рост ВВП в реальных ценах составил 7,9%.
• Внутренний спрос в целом остается на высоком уровне, что обусловлено ростом заработной платы и все еще высоким притоком денежных переводов от трудовых мигрантов, работающих за рубежом
• Несмотря на воздействие глобального экономического кризиса, стране удалось сохранить положительную динамику экономического роста в 2009 году (3,4% ВВП)
Внешняя торговля
• Внешнеторговый оборот Таджикистана за 2008 год составил 4676,2 млн. долларов США, что на 16,4% больше чем в 2007 году.
• Свыше половины экспортных доходов приходится на алюминий, значительна доля электроэнергии, хлопка, фруктов, растительного масла, текстиля.
• В общем экспорте этих продуктов, приходится на Нидерланды — 37%, Турцию — 27%, Россию – 9%, Иран - 7%, Китай - 6% и Узбекистан – 5%.
• Импортируется электроэнергия, нефтепродукты, двуокись алюминия, машины и оборудование, продовольствие. Основные партнеры по импорту это: Россия –32%, Китай — 12%, Казахстан—9%, Узбекистан — 5%. Иран и Турция по 4%.
Инфраструктура
Автотранспорт
• Общая длина автомобильных дорог страны составляет 27,8 тыс. км.
• На долю автомобильного транспорта приходится более 90 % объёма перевозок пассажиров и свыше 80% внутренних перевозок грузов.
• С целью развития транспортной сети как внутри страны, так и для выхода на международные трансконтинентальные магистрали, в стране реализуется ряд крупных инвестиционных проектов: реабилитация автодорог Душанбе – Чанак (Граница с Узбекистаном), Душанбе – Кульма (граница с Китаем с выходом на Карракорумкое шоссе), Курган-Тюбе – Нижний Пяндж (граница с Афганистаном). Осуществляется строительство тоннелей под перевалами Анзоб, Шахристан, Шар-Шар, Чормагзак.
Железнодорожный транспорт
• Общая протяжённость железных дорог составляет 943 км, из которых главных путей - 678 км. Основная часть железных дорог расположена в южной части республики и связывает столицу страны с промышленными зонами Гиссарской и Вахшской долины и с внешним миром.
• На железные дороги приходится большая часть межгосударственных грузоперевозок.
• Завершено строительство железной дороги Курган-Тюбе - Куляб, которая связала Кулябский регион с центром страны.
• Осуществляются железнодорожное пассажирское сообщение как внутри страны, так и с зарубежными странами.
Авиационный транспорт
• Воздушные перевозки осуществляются самолетами авиакомпаний «Точик Эйр», «Сомон Эйр» и других авиапредприятий республики и стран СНГ. В стране имеются 2 крупных аэропорта с длиной посадочной полосы свыше 3 км и 4 аэропорта с длиной посадочной полосы более 2,5 км.
• Местные авиакомпании «Точик Эйр» и «Сомон Эйр» совершают регулярные рейсы из Таджикистана в Мюнхен, Франкфурт, Стамбул, Шарджу, Дели, Тегеран, Урумчи, Дубай, Москву, Санкт-Петербург, Екатеринбург, Алматы, Бишкек и другие города мира.
Телекоммуникации
В Таджикистане действуют 9 операторов сотовой связи стандартов GSM и CDMA. Наиболее крупными поставщиками телекоммуникационных и Интернет услуг являются компании «Вавилон», «Индиго», «М.ТЕКО», «Сатурн Онлайн», «Телеком Технолоджи ЛТД» и другие.
Обзор деловой среды
Республика Таджикистан по итогам отчёта Всемирного банка «Ведение бизнеса 2010» признана одной из 10 стран реформаторов среди 183 стран мира. Эти улучшения стали возможными благодаря политической воле Президента Республики Таджикистан, слаженной работы Правительственных структур, целенаправленной деятельности Государственного комитета по инвестициям и управлению государственным имуществом Республики Таджикистан, и при сотрудничестве международных организаций и представителей частного сектора.
В целях улучшения рейтинга Таджикистана в международном исследовании «Ведение бизнеса», а также повышения инвестиционный привлекательности страны, Консультативным советом по улучшению инвестиционного климата при Президенте РТ был разработан и одобрен План по реализации конкретных мер по улучшению индикаторов международного рейтинга Республики Таджикистан. Кроме того, 2-го июля 2009 года Правительством страны была утверждена Программа «200 дней реформ», целью которой было также реформирование законодательства, регулирующее предпринимательскую деятельность и повышение инвестиционной привлекательности республики.
Благодаря проведённым реформам в Республике Таджикистан в 2009 году введена система регистрации бизнеса по принципу «одно окно», где предприниматели могут зарегистрировать свой бизнес, обратившись в один регистрирующий орган; закрытие бизнеса в Республике Таджикистан значительно упростилось благодаря проведённым законодательным реформам в области банкротства; значительно улучшены права миноритарных акционеров посредством улучшения законодательства по акционерным обществам, что направлено на увеличение притока внешних портфельных и внутренних инвестиций в экономику страны; заметно улучшились процедуры по получению разрешений на строительство, что дало импульс началу масштабных строительств в стране и поднятию развития отрасли на качественно новый уровень.
Реформы в части улучшения инвестиционной и предпринимательской среды продолжаются и находятся под пристальным вниманием Президента и Правительства Республики Таджикистан, при содействии международных финансовых институтов.
Стратегическая цель Республики Таджикистан заключается в развитии многоукладной экономики ориентированной на экспорт за счёт развития традиционных отраслей и усилении доли частного капитала в экономике. Инвестиции в экономику Республики Таджикистан это гарантия успешного процветания и доступ к новым рынкам Азии.
Инвестиционный климат
• Развитие действующего законодательства в Таджикистане выражает государственную политику по поддержке всех форм предпринимательской деятельности, в том числе и частной (ст. 12 Конституции РТ). Поэтому, частое внесение изменений и дополнений в Налоговый и Таможенный кодексы страны является показателем стремления приведения действующего законодательства в соответствие с международными стандартами по правовым гарантиям охраны и защиты прав. Создание Консультативного Совета по улучшению инвестиционного климата при Президенте страны Эмомали Рахмон (2008 г.) и проводимые мероприятия являются свидетельством стремления к улучшению инвестиционного климата.
• Последовательно создаются благоприятные условия для привлечения иностранных инвестиций, поддержки рыночных структур и развития коммерческой финансово-банковской системы. Упрощен порядок регистрации совместных предприятий и предприятий других форм собственности.
• Согласно новым законам, предприятия с иностранными инвестициями освобождаются от уплаты налога на прибыль в период от 2 до 5 лет, в зависимости от вложенного капитала.
• В Таджикистане нет ограничений на прямые инвестиции из-за рубежа. Существует полная конвертируемость валюты по текущим операциям. Процентные ставки либерализованы. Курсовой режим – регулируемый плавающий.
• В Республике Таджикистан принята Национальная стратегия развития на период до 2015 года, в которой определены приоритетные отрасли для инвестирования. Это гидроэнергетика, добыча и обработка драгоценных металлов и камней, полиметаллических руд, развитие телекоммуникаций и инфраструктуры, переработка хлопка и сельскохозяйственной продукции и др.
• Наибольшие инвестиции за период 2007-2009 годы были осуществлены в следующие сектора экономики страны: Финансовый лизинг – 569,4 млн. долл. США, Энергетика – 419 млн. долл. США, Строительство – 201, 4 млн. долл. США, Банковские услуги – 194,4 млн. долл. США, Связь – 188,9 млн. долл. США.
• Сегодня, наиболее крупными инвесторами в экономику страны являются компании из России, Казахстана, Кипра, Китая, Канады, США, Великобритании. Среди них – Gazprom, Tethys Petroleum (разработка, добыча нефти и природного газа), Интер РАО ЕЭС (производство электроэнергии), Zijin Mining (разработка месторождений золота и серебра), Gulf International Minerals (разработка месторождений золота), Adjind International (производство текстиля), Hyatt (гостиничный бизнес) и другие. В республике успешно действуют такие крупные предприятия с совместным капиталом, как «Сангдудинская ГЭС 1», “Сангтудинская ГЭС 2”, «Пенджикент —Зеравшан», “Дарваз”, “Апрелевка”, “Джавони”, “Мармар”, “Оби Зулол” и другие.
• Таджикистан второй год подряд остается лидером по темпам прироста инвестиций в основной капитал среди стран СНГ.
Гарантиии и льготы для инвесторов
Законодательством Республики Таджикистан предусмотрены гарантии и льготы для инвесторов. Они состоят из законодательных гарантий для предприятий и системы налоговых и таможенных льгот и преференций.
Полный список гарантий и льгот можно скачать здесь.
По материалам Государственного комитета по инвестициям и управлению государственным имуществом Республики Таджикистан
http://www.sng.allbusiness.ru/content/document_r_167C12A7-49DC-4471-B54B-B4EC143E5A6A.html
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/pulsar.html
|
Пульсар
|
https://doc4web.ru/uploads/files/231/bbee9b96e79b95ae1061068e2bab1e1a.docx
|
files/bbee9b96e79b95ae1061068e2bab1e1a.docx
|
С О Д Е Р Ж А Н И Е.
1. Новый радиотелескоп в Кембридже.
2. Открытие первого пульсара (рассказывает Джоселин Белл).
3. Пульсары имеет малые размеры.
4. Можно ли увидеть пульсары ?
5. Пульсар в Крабовидной туманности - видимая звезда.
6. Что такое пульсары ?
7. Томас Голд объясняет пульсары.
8. Вопросы на которые нет ответов.
а) действительно ли пульсары нетронные звезды.
б) есть ли у пульсаров планеты.
в) как образуются пульсары.
_ 2Пульсары.
Сообщение, опубликованное в феврале 1968 года в английском
журнале "Nature", было столь удивительно, что его тут же подхва-
тила вся мировая пресса. Группа ученых Кембриджа, руководимая
Энтони Хьюишем, извещала о том, что ей удалось принять радиосиг-
налы из глубин вселенной.
После второй мировой войны начался расцвет радиоастроно-
мии. Космический газ - межзвездное вещество - обладает способ-
ностью испускать и поглощать излучения в области радиочастот.
Подобно свету, это излучение проходит сквозь земную атмосферу и
может служить дополнительным источником информации о Вселенной.
Исследуя космическое радиоизлучение,можно получать сведения о
свойствах межзвездного вещества в нашей Галактике; удается также
принимать и анализировать радиоизлучение межзвездного газа в
других звездных системах. Галактики, дающие особенно интенсивное
радиоизлучение, получили название радиогалактик.
Приходящее к нам радиоизлучение испытывает влияние вещества,
выбрасываемого Солнцем и движущегося в межпланетном пространстве
к границам Солнечной системы. Наблюдаемые из-за этого временные
флуктуации радиоизлучения во многом подобны мерцанию света
звезд, обусловленному движениями воздушных масс в атмосфере.
Именно для исследования подобных флуктуаций, обусловленных
межпланетным веществом, и был предназначен радиотелескоп, строи-
тельство которого было начато в Кембридже в 60-е годы. На площа-
ди в два гектара было установлено более двух тысяч отдельных ан-
тенных элементов. Поскольку с помощью этого антенного поля пред-
полагалось исследовать флуктуации излучения радиоисточников,
вызванные солнечным ветром, приемное устройство было рассчитано
на регистрацию быстрых изменений приходящего радиоизлучения.
Прежние радиотелескопы не давали такой возможности, и по этому
кембриджский радиотелескоп как будто специально был приспособлен
для открытия быстропеременных сигналов от пульсаров - открытие,
которое отодвинуло на второй план ту задачу, ради которой радио-
телескоп был построен: исследования флуктуаций радиоизлучений,
обусловленых солнечным ветром.
Поскольку поворачивать гигантскую антенну невозможно, подоб-
ный радиотелескоп принимает радиоизлучение из узкой полосы не-
- 2 -
бесной сферы, которая проходит над антенной радиотелескопа, пока
Земля совершает свое суточное вращение. В июле 1967 года строи-
тельство было закончено и начались наблюдения. Круглые сутки ре-
гистрировалась интенсивность приходящего радиоизлучения с длиной
волны 3.7 метра. За неделю на 210 метрах диаграммной ленты само-
писец рисовал кривые интенсивности излучения от 7 участков неба.
Усилия были направлены на поиск стабильных радиоисточников, из-
лучения которых "мерцают", взаимодействуя с солнечным ветром.
Наблюдениями на телескопе и трудоемкой обработкой результатов
занималась аспирантка Джоселин Белл. Ее интересовали быстрые
флуктуации радиоизлучений от космических источников, попадающих
в поле зрения телескопа при суточном вращении Земли.
Девять лет спустя Джоселин Белл в своей речи на одном из
приемов вспоминала о том времени, когда она под руководством Хь-
юиша работала в Кембридже над диссертацией. Она рассказывала о
выходящей из-под пера самописца нескончаемой ленте, которую ей
приходилось просматривать. После первых трех десятков метров она
научилась распознавать радиоисточники, мерцающие из-за солнечно-
го ветра, и отличать их от радиопомех земного происхождения .
"Через шесть или восемь недель после начала исследований я обра-
тила внимание на какие-то отклонения сигнала, зарегистрированно-
го самописцем. Эти отклонения не очень походили на мерцания ра-
диоисточника; не были они похожи и на земные радиопомехи. Кроме
того, мне вспомнилось, что подобные отклонения мне однажды
встречались и раньше, когда регистрировалось излучение от этого
же участка неба." Дж. Белл хотела вернуться к этой записи, но ее
задержали другие дела. Только в конце октября 1967 года она
вновь занялась этим явлением и попыталась записать сигнал с бо-
лее высоким временным разрешением. Однако источник на этот раз
найти не удалось: он вновь дал о себе знать лишь к концу ноября.
"На ленте, выходящей из-под пера самописца, я видела, что
сигнал состоит из ряда импульсов. Мое предположение о том, что
импульсы следуют один за другим через одинаковые промежутки вре-
мени, подтвердилось сразу же, как только лента была вынута из
прибора. Импульсы были разделены интервалом в одну и одну треть
секунды ( см. рис.1 ). Я тотчас же связалась с Тони Хьюишем, ко-
торый читал в Кембридже лекцию для первокурсников. Первой реак-
цией его было заявить, что импульсы - дело рук человеческих. Это
было естественно при данных обстоятельствах. Однако мне поче-
му-то казалось возможным, что сигнал может идти и от какой-ни-
будь звезды. Все-таки Хьюиш заинтересовался происходящим и на
другой день пришел на телескоп как раз в то время, когда источ-
ник входил в поле зрения антенны - и сигнал, к счастью, появился
снова." Источник со всей очевидностью имел неземное происхожде-
ние, поскольку сигнал появлялся каждый раз когда телескоп оказы-
вался на этот участок неба. С другой стороны, импульсы выглядели
так, как будто их посылают люди. Быть может, это представители
неземной цивилизации ? Едва ли, в прочем, сигнал шел от планеты,
обращающейся вокруг звезды. В этом случае расстояние между со-
седними импульсами изменялось бы сообразно с периодом обращения
планеты, поскольку расстояние до радиоисточника было бы непосто-
янно. "Незадолго до Рождества я предложила Тони Хьюишу выступить
на конференции и на самом высоком научном уровне поставить воп-
рос о том, каким образом следует истолковать эти результаты. Мы
не верили, что сигналы посылает какая-то чужая цивилизация, од-
нако такое предположение однажды высказывалось, и у нас не было
доказательств, что мы имеем дело с радиоизлучением естественного
происхождения. Если же допустить, что где-то во вселенной нами
были обнаружены живые существа, то возникала любопытная пробле-
ма: как следует обнародовать эти результаты, что бы это было
сделано со всей ответственностью ? Кому первому сообщить об этом
? В тот день мы так и не решили эту проблему: я отправилась до-
мой в полной растерянности. Мне нужно было писать свою диссерта-
цию, а тут откуда-то взялись эти окаянные "зеленые человечки",
которые выбрали именно мою антенну и рабочую частоту телескопа,
чтобы установить связь с землянами. Подкрепившись ужином, я
вновь отправилась в лабораторию, чтобы проанализировать еще нес-
колько лент. Незадолго до закрытия лаборатории я просматривала
запись, относящуюся к совершенно к другому участку неба и на фо-
не сигнала от мощного радиоисточника Кассиопея А заметила знако-
мые возмущения. Лаборатория закрывалась, и мне пришлось идти,
однако я знала, что именно этот участок неба рано утром будет в
поле зрения телескопа. Из-за холода что-то испортилось в прием-
ном устройстве нашего телескопа. Конечно, так всегда и бывает !
Однако я пощелкала выключателем, побранилась, посокрушалась, и
минут пять установка работала нормально. И это были те самые
пять минут, когда появились возмущения. На этот раз возмущения
имели вид импульсов, следующих через 1,2 секунды. Я положила
ленты на стол Тони и отправилась праздновать Рождество. Какая
удача ! Было совершенно невероятно, чтобы "зеленые человечки" из
двух разных цивилизаций выбрали одну и ту же волну и то же время
для посылки сигналов на нашу планету".
Вскоре Джоселин Белл обнаружила еще два пульсара, а в конце
января 1968 года было послано сообщение в журнал "Nature". В нем
шла речь о первом пульсаре.
Более всего пульсары поразили астрономов тем, что интенсив-
ность их излучения изменялась чрезвычайно быстро. У наиболее
быстрых переменных звезд период, с которым изменяется их блеск,
может составлять один час или того меньше. Блеск белого карлика
в двойной звездной системе Новой 1934 года в созвездии Геркулеса
изменяется с периодом 70 секунд - но пульсары оставили этот ре-
корд далеко позади. На это указывали и исследования, проведенные
в последующие месяцы: с чем более высоким временным разрешением
регистрировались импульсы, тем яснее просматривалось их тонкая
структура, показывавшая, что интенсивности радиоизлучений изме-
няется за десятитысячные доли секунды. ( рис. 2 ).
По скорости изменения интенсивности излучения можно оценить
размеры той области пространства, из которой оно исходит. Расс-
мотрим для простоты полусферу, удаленную от наблюдателя на столь
большое расстояние, что и невооруженным глазом, и в телескоп оно
выглядит просто точкой ( рис. 3 ). Пусть на поверхности сферы
происходит очень короткая вспышка света. Что же видит удаленный
наблюдатель ? Излучение распространяется от сферы со скоростью
света. Поскольку расстояние от наблюдателя до различных точек
сферы не одинаково, излучение, одновременно испущенное всеми
точками сферы, приходит к наблюдателю в различные моменты време-
ни: вначале поступает сигнал от центра "видимого диска", который
ближе всего к наблюдателю, затем от окружающей его области, и,
наконец, от краев. Таким образом, регистрируемый наблюдателем
импульс "размазывается" - он имеет большую длительность, чем ис-
ходный короткий импульс света. Продолжительность импульса увели-
чивается на то время, за которое свет проходит расстояние, рав-
ное радиусу сферы. Сказанное можно распространить не только на
короткие световые импульсы, но и на любые изменения яркости све-
чения сферы, поскольку сигнал, соответствующий, как уменьшению,
так и увеличению яркости, доходит до наблюдателя от различных
точек сферы за неодинаковое время. "Размазывание" сигнала будет
наблюдаться и в том случае, когда форма излучающего объекта от-
личается от сферической.
Таким образом, если регистрируемые изменения яркости источ-
ника происходят, скажем, за десятитысячные доли секунды, то из
этого следует, что размеры источника не могут быть существенно
больше того расстояния, которое свет проходит за это время, то
есть 30 км. Если бы источник имел большие размеры, то изменения
яркости "размазывались" бы на более длительное время. В пределах
одного импульса интенсивность изменяется в течение одной десяти-
тысячной доли секунды; это видно по крутым фронтам зубцов на ри-
сунке 2. Поскольку радиоизлучение распространяется со скоростью
света, из этого можно заключить, что объект, от которого исходит
импульс, имеет в поперечнике не больше нескольких сотен километ-
ров. Подобные размеры чрезвычайно малы по сравнению с теми, с
которыми мы привыкли иметь дело во Вселенной. Диаметр белых кар-
ликов составляет несколько десятков тысяч километров; диаметр
Земли равен примерно 13 тыс. км. Таким образом, сигналы пульса-
ров несут сведения о том, насколько малы те области пространства
во вселенной, из которых исходит это чрезвычайно интенсивное ра-
диоизлучение.
Вскоре из разных мест земного шара стали поступать сообщения
о вновь открываемых пульсарах. Сегодня их известно более трех-
сот. Периоды их лежат в пределах от 0,0016 секунд ( у PSR
1937+21 ) до 4,3 секунды ( у PSR 1845-19 ). Буквы PSR обозначают
слово "пульсар", далее даются прямое восхождение в часах ( 19 5h 0)
и минутах ( 37 5m 0 ) и склонение в градусах ( -19 5о 0 ). Известно
шестнадцать пульсаров, периоды которых менее 12 миллисекунд.
Самый далекий пульсар находится на расстоянии 1,3 кпк. Самый
близкий пульсар отдален от Земли примерно на 60 пк ( в десятки
раз дальше, чем ближайшие звезды ), а самый далекий зафиксирован
на расстоянии около 25 кпк, т.е. далеко за центром Галактики.
Естественно предположить, что пульсары образуются и в других га-
лактиках. Пока открыли по одному короткопериодическому пульсару
в Большом и Малом Магеллановых Облаках. Девятнадцать пульсаров
найдено в шаровых скоплениях.
Хотя по форме отдельные импульсы не вполне повторяют друг
друга, период пульсара отличается высоким постоянством. Иногда
импульсы пропадают, но после возобновления приема следуют в точ-
ности в прежнем ритме.
Впоследствии удалось записать отдельные импульсы с более вы-
соким разрешением. При этом выяснилось, что они обладают еще бо-
лее тонкой структурой, чем показано на рисунке 2. Рекордная
быстрота изменения интенсивности составляет 0.8*10 5-6 0 секунды.
Это означает, что излучение исходит из области, не превышающей
250 метров в поперечнике.
Уже в первый год после открытия пульсаров обнаружилось, что
период многих из них постепенно увеличивается: со временем пуль-
сары становятся "медленнее". Однако частота следования импульсов
изменяется очень незначительно: чтобы период пульсара удвоился
должно пройти примерно 10 млн. лет.
Что же представляют собой пульсары ? Находятся ли они вблизи
Солнечной системы или также далеки от нас, как другие галактики
? Легко видеть, что пульсары располагаются среди звезд нашего
Млечного Пути. Мы уже знаем, что светлая полоса Млечного Пути,
которую мы видим на небе, это множество звезд, расположенных в
нашей Галактике. Особенно много звезд удается различить, если
смотреть по направлению к центру Галактики. Если нанести на кар-
ту звездного неба все известные пульсары, то они окажутся расп-
ределенными среди звезд нашей галактики, преимущественно в райо-
не Млечного Пути ( рис. 4 ).
Таким образом, пульсары распределены в пространстве так же,
как и звезды: они равномерно размещаются среди звезд. Это зна-
чит, что проходит не одна тысяча лет, пока сигналы от нескольких
пульсаров достигнут земных радиотелескопов. Соответственно, из-
лучения пульсаров должно иметь невероятную интенсивность, чтобы
его, несмотря на гигантские расстояния, можно было зарегистриро-
вать на Земле. И эта энергия исходит из области, диаметр которой
не превышает 250 метров ! Как только был открыт первый пульсар и
его местонахождения на небесной сфере было точно определено,
этот участок неба стали исследовать оптическими телескопами.
Звезда, координаты которой попали в область, указанную радиоаст-
рономами, оказалась самой обыкновенной. По всей видимости, она
не имела ничего общего с приходящим по этому направлению ради-
оизлучением. Сам же пульсар оставался невидимым.
Осенью 1968 года были обнаружены сигналы с периодом всего
лишь 0.03 секунды от пульсара в Крабовидной туманности. Сигналы
пульсара шли из облака, образованного остатками Сверхновой 1054
года, отмеченной в китайских и японских летописях. Нельзя ли
отождествить с пульсаром какой-либо из звездно подобных объектов
Крабовидной туманности ?
Как же определить, является ли невидимая звезда источником
пульсирующего радиоизлучения или нет ? Быть может, оптическое
излучение от звезды тоже пульсирует ? Однако человеческий глаз
неспособен заметить пульсации света от столь слабого источника.
Неособенно выручает и фотографические методы: в том месте, где
на фотопластинку попадает свет звезды она засвечивается вне за-
висимости от того, пульсирует попадающий на нее свет или нет.
Поэтому, чтобы выявить пульсации видимого излучения звезды,
приходится применят специальные методы. С телескопом соединяют
телевизионную камеру, и оптическое изображение передается на два
телеэкрана ( рис. 5 ). Период импульсов радиоизлучения нам уже
известен; в течение одной половины периода изображение поступает
на экран А, а в течение другой половины - на экран В. Если види-
мое излучение объекта пульсирует в том же ритме, что и радиоиз-
лучение, то может в принципе получиться так, что импульс будет
всегда наблюдаться на экране А, а на экране В изображение посту-
пает в те промежутки, когда импульса нет. Те источники, свет ко-
торых пульсирует с иной периодичностью, будут иметь на обоих эк-
ранах одинаковую яркость. Остается, таким образом, только срав-
нить изображения на двух экранах, чтобы выяснить, не изменяется
ли видимая яркость какой-либо звезды с тем же периодом, что ра-
диоизлучение.
То,что пульсар в Крабовидной туманности - видимая звезда
удалось обнаружить описанным выше методом. Используемая аппара-
тура работала по аналогичному принципу, только исследовался не
весь участок неба сразу, а каждая звезда по отдельности. Вместо
того чтобы наблюдать звезду на нескольких телеэкранах, ее свет
направляли поочередно на счетчики фотонов в соответствии с пери-
одом пульсара Крабовидной туманности. Схема подобного измерения
иллюстрируется на рис.6. Если свет звезды не пульсирует, то все
счетчики отмечают примерно одинаковое число световых квантов.
Если же от звезды идут вспышки с той же периодичностью, что и у
сигналов пульсара, то будут срабатывать те счетчики, которые за-
действованы в момент прихода светового импульса; остальные же
датчики ничего не регистрируют. Таким образом, за достаточно
долгое время показания счетчиков, на которые приходится "актив-
ная" доля периода, будут большими, а показания остальных счетчи-
ков, в которые попадает лишь фоновый свет от темного ночного не-
ба, остаются почти на нуле. Как говорят, подобная система счет-
чиков "накапливает" импульс.
В ноябре 1968 года два молодых астронома, Уильям Джон Кок и
Майкл Дисней, решили провести три ночных дежурства на 90-санти-
метровом телескопе обсерватории Стюарда в Тусоне ( штат Аризона
). Ни тот ни другой не имели еще опыта астрономических наблюде-
ний, и они хотели воспользоваться ночными дежурствами, чтобы
познакомиться с работой на телескопе. Они еще размышляли о том,
что именно будут наблюдать, когда в начале декабря в журнале
"Science" появилось сообщение об открытии пульсара в Крабовидной
туманности. Это натолкнуло молодых астрономов на мысль попытать-
ся обнаружить видимое излучение пульсара, тем более, что необхо-
димая для этого электронная аппаратура уже имелась в институте.
Дональд Тейлор построил эту аппаратуру для совершенно других це-
лей и воспользовался ею как "приданым", чтобы быть включенным в
группу наблюдателей. Итак, в отношении техники все было в поряд-
ке. И хотя никаких гарантий успеха не было - никому ведь еще не
удавалось отождествить пульсар с видимой звездой,- Кок и Дисней
имели возможность познакомиться с работой на телескопе, а Тейлор
- испытать свои приборы.
К началу января измерительная аппаратура была смонтирована
на горе Китт-Пик ( в 70 км от города Тусона ), и 11 января те-
лескоп был впервые направлен на Крабовидную туманность. Для каж-
дой звезды измерения проводились в течение 5000 периодов пульса-
ра, причем за каждый период световой сигнал распределялся после-
довательно между несколькими счетчиками. Но ни одна звезда в
исследованной области не давала накопления импульса на счетчи-
ках, и 12 января Тейлор вернулся в Тусон. Помогать Коку и Диснею
остался Роберт Мак-Каллистер, обслуживающий электронную аппара-
туру. 12 января погода начала портиться, а результатов все не
было. Еще две ночи, отведенные на это исследование, пропали
из-за плохой погоды, и все предприятие, казалось, было обречено
на неудачу.
Как часто все решает случай ! Уильям Тиффт - наблюдатель,
чье дежурство начиналось с 15 января, уступил незадачливым но-
вичкам ночи 15 и 16 января, чтобы они смогли вновь попытать
счастья. Здесь предоставим слово самому Диснею.
"Пятнадцатого днем было облачно, но к вечеру небо проясни-
лось. Мы начали ровно в 20 часов. Тейлор был еще в Тусоне; Кок и
я сменяли друг друга у телескопа, а Мак-Каллистер работал с ап-
паратурой Тейлора. Для начала мы сделали замер от темного неба,
в стороне от звезд. Для следующего измерения мы выбрали звезду,
которую Вальтер Бааде обозначил как центральную звезду Крабовид-
ной туманности. Всего тридцать секунд потребовалось для того,
чтобы прибор показал нарастающее накопление импульса на счетчи-
ках. Заметен был и слабый вторичный импульс, отстоящий от глав-
ного примерно на половину периода; он был значительно шире и не
такой высокий. В то время как Мак-Каллистер продолжал спокойно
обслуживать аппаратуру, мы с Коком поминутно переходили от исте-
рического возбуждения к глубочайшей депрессии. Действительно ли
это пульсар или просто какие-то ложные аппаратурные эффекты?
Ведь частота пульсара была в точности равна половине промышлен-
ной частоты переменного тока в США. Но при повторном измерении
импульс вновь появился во всей своей красе, и настроение под ку-
полом обсерватории поднялось.
В 20.30, через полчаса после начала наблюдений, позвонил
Тейлору. Он отнесся к моему сообщению скептически и предложил
изменить кое-что в аппаратуре, чтобы устранить возможные ошибки.
Лишь на следующую ночь, наблюдая своими глазами за накоплением
импульса, он перестал сомневаться.
В 1.22 появились облака. Наблюдения были окончены. У трех
наблюдателей в обсерватории не было ни малейшего сомнения в том,
что им посчастливилось открыть первый оптический пульсар".
Теперь и другие астрономы стали искать подтверждения откры-
тия.
После открытия пульсара в Крабовидной туманности стало ясно,
что пульсары каким-то образом связаны со взрывами сверхновых.
По-видимому, сигналы пульсары идут от того объекта, который ос-
тается на месте взрыва сверхновой. Это предположение подтвержда-
ется и другим пульсаром, излучение которого исходит из области,
где наличие газовых масс указывает на происшедший ранее взрыв
сверхновой. Этот взрыв, по всей вероятности, произошел очень
давно, задолго до аналогичного события в Крабовидной туманности.
В созвездии Паруса разлетающиеся газовые массы выглядят уже не
как компактное пятно, а как отдельные "нити", имеющие большую
протяженность. Период этого пульсара на 0,09 секунды больше пе-
риода пульсара в Крабовидной туманности. Это третий из самых
быстрых известных пульсаров.( После открытия миллисекундных ра-
диопульсаров его место 5-6). С самого начала велся поиск этого
объекта в видимой области спектра. Но успеха удалось добиться
лишь в 1977 году: письмо, полученное 9 февраля редакцией журнала
"Nature", в котором говорилось об отождествлении пульсара в соз-
вездии Паруса с видимой звездой, было подписано двенадцатью ав-
торами. Отметим, что наряду с этими двенадцатью учеными, работа-
ющими в Англии и Австралии, в предшествующие восемь лет многие
астрономы на лучших телескопах мира занимались поисками видимой
звезды, "мигающей" в том же ритме, что и пульсар в созвездии Па-
руса. Так что становится ясно, сколь масштабному всемирному бде-
нию был объявлен отбой этой заметкой. Между прочим, Майкл Дис-
ней, участвоваший в открытии оптического пульсара в Крабовидной
туманности, входил и в эту группу ученых.
У всех остальных пульсаров нет и следа излучения в видимой
области. Это наводит на следующую мысль. Что бы ни представляли
собой пульсары, они возникают в результате взрыва сверхновой.
Вначале период пульсара мал - еще меньше, чем у пульсара в Кра-
бовидной туманности. Такой пульсар излучает не только в радиоди-
апазоне, но и в видимой области спектра. С течением времени час-
тота импульсов уменьшается. Не более чем за тысячу лет период
пульсара становится равным периоду пульсара в Крабовидной туман-
ности, а затем достигает и периода пульсара в созвездии Паруса.
Наряду с увеличением периода ослабевает и интенсивность излуче-
ния в видимой области. Когда период пульсара превышает одну се-
кунду, его оптическое излучение давно уже исчезло, и его удается
обнаружить лишь по импульсам в радиодиапазоне. Поэтому с видимы-
ми источниками отождествлены лишь два пульсара с самыми коротки-
ми периодами. Они относятся к самым молодым пульсарам, и вокруг
них удается даже различить газовые облака - останки сверхновых.
Более старые пульсары давно уже растратили свою способность из-
лучать в видимой области.
Но что же такое пульсары ? Что остается, когда жизнь звезды
заканчивается гигантским взрывом ? Мы уже знаем, что пространс-
твенная область, из которой исходит излучение пульсара, должна
быть очень малой. Какие же процессы могут происходить в столь
малой области так быстро и с такой регулярностью, чтобы можно
было привлечь их к объяснению феномена пульсара ? Быть может,
это звезды которые, подобно цефеидам, периодически "раздуваются"
и вновь сжимаются ? Но в таком случае плотность звездного ве-
щества должна быть очень высокой, так как лишь тогда период ос-
цилляций может быть достаточно мало ( вспомним, что период изме-
нения блеска цефеид составляет несколько суток ). Нас же интере-
суют объекты, которые способны осциллировать с периодом сотые
доли секунды. Даже самые плотные из звезд, белые карлики, не
способны совершать столь быстрые колебания. Возникает вопрос:
могут ли звезды иметь еще более высокую плотность, оставляющие
по плотности далеко позади белые карлики с их тонными на куби-
ческий сантиметр ?
Первое соображение на этот счет высказали советский физик и
два астронома из Пасадены задолго до обнаружения пульсаров. Лев
Ландау (1908-1968) в 1932 году доказал, что вещество с еще более
высокой плотностью может находиться в равновесии с гравитацион-
ными силами. Тогда же в Пасадене на самом большом по тем време-
нам телескопе в мире работал выходец из Германии Вальтер Бааде.
Он был, несомненно, одним из лучших астрономов-наблюдателей на-
шего столетия. Там же работал и швейцарец Фриц Цвикки, человек
столь же напористый, сколь и неистощимый на выдумки. Еще в 1934
году эти два ученых утверждали, что смогут существовать звезды с
исключительно высокой плотностью - как предсказывал и Ландау,-
звезды, состоящие почти полностью из одних нейтронов. В 1939 го-
ду физики Роберт Оппенгеймер и Джордж Волков поместили в амери-
канском физическом журнале "Physical Review" статью о нейтронных
звездах. Имя одного из авторов этой статьи стало известно во
всем мире задолго до того, как астрономы всерьез занялись нейт-
ронными звездами: Оппенгеймер сыграл ведущую роль в создании
американской атомной бомбы.
Оппенгеймер и Волков доказали, что звездное вещество, в ко-
тором электроны и протоны соединились в нейтроны, может удержи-
ваться в виде шара с собственными гравитационными силами. Зная
свойства нейтронного вещества, можно осуществить теоретические
расчеты нейтронных звезд. Анализ математической модели нейтрон-
ной звезды показывает, что плотность ее должна быть очень вели-
ка: масса, равная солнечной, заключена в объеме шара с попереч-
ником 30 км. - в кубическом сантиметре содержится миллиарды тонн
нейтронной материи ( рис. 7 ). Но нейтронные звезды, если заста-
вить их осциллировать, будут делать это гораздо быстрее, чем
пульсары. Поэтому в качестве объяснения периода пульсаров объем-
ная осцилляция нейтронных звезд не происходит.
Итак, мы вновь вернулись к тому, с чего начали. Мы искали
плотные звездоподобные объекты, которые могли бы совершать дос-
таточно быстрые колебания,- и белые карлики оказались слишком
медленными, а гипотетические нейтронные звезды слишком быстрыми.
Об открытии пульсаров Томас Голд узнал, будучи преподавате-
лем Корнельского университета в городе Итака ( штат Нью-Йорк ).
И вот, в то время как в научных журналах одна за другой публико-
вались скороспелые попытки объяснить существование пульсаров (
сводившиеся, главным образом, к попыткам спасти гипотезу пульси-
рующих звезд ), мысль Томаса Голда пошла в совершенно ином нап-
равлении.
К регулярным периодическим движениям небесных тел относятся
и собственное вращение объекта. Солнце, например, совершает пол-
ный оборот вокруг своей оси за 27 суток; существуют звезды, ко-
торые вращаются гораздо быстрее. Не связано ли строгая периодич-
ность пульсаров с какими-либо вращательным движением ? Тогда
объект должен был бы совершать полный оборот менее чем за секун-
ду - в случае пульсара в Крабовидной туманности тридцать оборо-
тов в секунду ! Звезда, однако не может вращаться сколь угодно
быстро, поскольку при слишком высокой скорости она будет разру-
шена центробежными силами. Предельная скорость вращения звезды
определяется величиной гравитации на поверхности звезды; для бе-
лого карлика этот предел равен примерно одному обороту в секун-
ду. Если бы скорость вращения белого карлика соответствовала пе-
риоду пульсара в Крабовидной туманности, то он не выдержал бы
действия центробежных сил. С большей скоростью могла бы вращаться
лишь более плотная звезда.
Это возвращает нас к нейтронным звездам: вероятно, периоди-
ческие "вспышки" пульсара объясняются вращением нейтронной звез-
ды. Для этого нейтронная звезда должна совершать оборот вокруг
своей оси за доли секунды, и это вполне возможно: сила тяжести
на поверхности нейтронной звезды достаточно велика. Нейтронная
звезда может вращаться гораздо быстрее.
Гипотезу Томаса Голда, согласно которой пульсары являются
вращающимися нейтронными звездами, астрофизики сразу же приняли
как наиболее правдоподобную. Вековое увеличение периода пульсара
объяснялось бы тогда постепенным замедлением вращения нейтронной
звезды. Это вполне естественно: можно предположить, что энергия,
посылаемая пульсаром в виде электромагнитного излучения, черпа-
ется за счет энергии вращения нейтронной звезды. Вращение могло
бы постепенно замедляться только из-за потерь энергии на излуче-
ние, хотя в действительности торможение сильнее.
Ученые пришли к выводу, что энергия, высвобожденная в ре-
зультате замедления вращения пульсара Крабовидной туманности,
расходуется не только на излучение самого пульсара, но и на из-
лучение всей туманности. Этим разрешается еще одно затруднение.
В то время как свечение обычных туманностей - например, пла-
нетарной туманности или туманности Ориона - обусловлена излуче-
нием атомов, свечение Крабовидной туманности имеет совершенно
иное происхождение. Электроны, обладающие в результате взрыва
сверхновой огромной энергией, движутся здесь со скоростью, близ-
кой к скорости света. В магнитном поле туманности электроны дви-
жутся по круговым орбитам, излучая при этом свет. Оставался не
решенным вопрос, почему эти электроны с 1054 года движутся все
также быстро, почему они не замедлились, теряя свою энергию на
излучение. Со временем интенсивность излучения должна ослабе-
вать, и свечение Крабовидной туманности меркнуть. По-видимому,
электроны пополняют свою энергию за счет какого-то внешнего ис-
точника. Теперь этот источник был найден. Если Томас Голд прав,
то в Крабовидной туманности находится вращающаяся нейтронная
звезда, которая, возможно, через свое магнитное поле передает
энергию окружающему газу. Как гигантский пропеллер, вращается
нейтронная звезда в туманности, обеспечивая электронам высокую
скорость, а Крабовидной туманности - большую яркость. Запаса
энергии вращения нейтронной звезды хватит еще на много тысячеле-
тий.
Итак, мы нашли механизм, объясняющий регулярность посылаемых
пульсарами импульсов. Однако нужно еще понять, как именно возни-
кает радиоизлучение. Поскольку речь идет не о непрерывной волне,
а об импульсе, при котором в течение большей части периода энер-
гия равна нулю и лишь кратковременно энергия очень велика, можно
предположить, что звезда посылает излучение в определенном нап-
равлении и мы регистрируем его в тот момент, когда луч вращаю-
щейся звезды-прожектора "чиркает" по Земле - точно так же, как с
корабля видят луч вращающегося фонаря на маяке.
По всей видимости, нейтронная звезда обладает магнитным по-
лем, подобно Земле, но значительно более сильным. Предположим,
что магнитная ось звезды не совпадает, как и у Земли, с ее осью
вращения. При вращении нейтронной звезды магнитное поле так же
вращается, и поучается картина, показанная на рисунке 8 : на по-
верхности вращающейся нейтронной звезды, обладающей магнитным
полем, где нейтроны вновь превращаются в протоны и электроны,
господствуют мощные электрические силы, под действием которых
заряженные частицы уносятся прочь от звезды. Частицы движутся
вдоль магнитных силовых линий в пространстве. Их энергии доста-
точно для того, чтобы Крабовидная туманность и сегодня, через
тысячу лет после своего возникновения, могла светиться. Движение
заряженных частиц поперек магнитных силовых линий затруднено,
поэтому они покидают нейтронную звезды, главным образом в облас-
ти ее магнитных полюсов, уходя вдоль искривленных силовых линий.
Это схематически показано на рисунке 9. Электроны, как самые
легкие частицы покидают звезду с самой большой скоростью, близ-
кой, по всей видимости, к скорости света. двигаясь со столь вы-
сокой скоростью по искривленной траектории, электрон излучает
энергию, причем не во все стороны, а преимущественно в направле-
нии своего движения. Таким образом, излучение звезды в целом
направлено вдоль выходящих из звезды силовых линий магнитного
поля. А так как магнитное поле вращается вместе со звездой, вра-
щаются и конические пучки выходящего излучения. Удаленный наблю-
датель видит их в тот момент, когда он попадает в один из этих
двух конусов; для него нейтронная звезда будет вспыхивать с час-
тотой, соответствующей скорости ее вращения. Многие астрофизики
сегодня считают, что эта модель, напоминающая вращающийся про-
жектор морского маяка, во многом верна.
Весной 1969 года две обсерватории независимо одна от другой
обнаружили, что медленное, но неуклонное нарастание периода
пульсара нарушилось и интервал между двумя соседними импульсами
сократился ( рисунок 9 ). Затем период вновь стал увеличиваться
с прежней скоростью. Мы приняли, что пульсар является вращающей-
ся нейтронной звездой, вращение которой постепенно замедляется
из-за передачи энергии в окружающею среду. Что же могло заста-
вить звезду ускорить свое вращение?
Изменение периода происходит скачкообразно. Физики-ядерщики,
лучше знакомые с нейтронами, чем астрофизики, высказали такое
предположение. На поверхности нейтронной звезды образовались
прочные корки - "плиты", которые при охлаждении нейтронной звез-
ды, оставшейся после взрыва сверхновой, отрываются одна за дру-
гой. В результате подобных сдвигов и оползней скорость вращения
нейтронной звезды может увеличиваться. Объясняет ли это резкое
сокращение периода, которое с тех пор наблюдалось уже неоднод-
нократно ? Глобальные движения земной коры действительно сказы-
ваются на скорости вращения Земли и, следовательно, на продолжи-
тельности суток. Наблюдается ли нечто подобное и у пульсаров ?
Не являются ли наблюдаемые скачки их периода свидетельством про-
исходящих в них катаклизмов ?
В последнее десятилетие значительные успехи достигнуты в но-
вой области наблюдательной астрономии - так называемой гам-
ма-астрономии. Гамма-излучение можно рассматривать как свет с
очень малой длиной волны, еще более короткой, чем у рентгеновс-
кого излучения. Гамма-излучение обладает очень высокой энергией:
отдельный гамма-квант несет примерно в миллион раз больше энер-
гии, чем квант видимого света. Однако гамма-излучение, как и
рентгеновское, почти не проходит сквозь атмосферу Земли, поэтому
исследование приходящих из Вселенной гамма-лучей началось лишь
после того, как с помощью ракет и спутников наблюдения стали
осуществляться из космоса. К наиболее впечатляющим открытиям в
области гамма-астрономии относится тот факт, что многие пульсары
посылают импульсы и в гамма-диапазоне. Благодаря огромной энер-
гии гамма-квантов складывается впечатление, что именно гамма-из-
лучение является для пульсаров основным, в то время как радиоиз-
лучение, по которому пульсары были впервые обнаружены, оказыва-
ется скорее побочным эффектом, который можно уподобить звуку,
сопровождающему разрыв снаряда. Гамма-импульсы идут в том же
ритме, что и радиоимпульсы, но не совпадают с ними. Явления,
связанные с гамма-излучением пульсаров, до сих пор не поняты.
С точки зрения астрономов пульсары представляют еще одну
сложность. В настоящее время уже известно такое количество пуль-
саров, что можно предположить существование в одной только нашей
Галактике около миллиона активно действующих пульсаров. С другой
стороны, несколько последних десятилетий ведутся наблюдения уда-
ленных галактик с целью установить, какое количество взрывов
сверхновых происходит в среднем за столетие. Это позволяет сде-
лать вывод о том, сколько нейтронных звезд возникло с древнейших
времен в нашем Млечном Пути. Оказывается, что число пульсаров
значительно превосходит то количество нейтронных звезд, которое
могло образоваться в результате взрывов сверхновых. Значит ли
это, что пульсары могут возникать и иным путем ? Быть может, не-
которые пульсары образуются не в результате взрывов звезд, а в
ходе менее эффектных, но более упорядоченных и мирных процессов?
В ноябре 1982 года астрономическая общественность была взбу-
доражена сообщением о том, что пять астрономов с помощью радио-
телескопа в Пуэрто-Рико открыли пульсар, который побил рекорд
пульсара в Крабовидной туманности. каждую секунду он посылает
642 импульса. Это означает, что нейтронная звезда вращается со
скоростью 600 оборотов в секунду. Соответственно гравитация на
поверхности должна быть очень велика, чтобы звезду не разорвали
центробежные силы. Позднее были открыты и другие миллисекундные
пульсары.
Группа астрономов, возглавляемая Э.Дж.Лайном ( Великобрита-
ния ), обнаружила вблизи центра Млечного Пути быстровращающуюся
нейтронную звезду. Ее пульсирующее радиоизлучение достигает Зем-
лю 86 раз в секунду. Пульсару, находящемуся в пределах шарового
скопления Терциан 5, присвоено наименование PSR 1744-24 А. По
несколько раз в неделю радиосигнал из этого источника исчезает
на шесть часов. Это второй, ставший известным науке двойной
пульсар. Первый из них, открытый двумя годами ранее, находится
примерно в трех тысячах световых лет от нас. Его период равен
около 1,6 мс. Отличительная особенность этих двух пульсаров: оба
они, по-видимому, "пожирают" своих невидимых для нас спутников.
Очевидно, пульсары излучают такое количество энергии, что ее
хватает на разогрев поверхности звезды-спутника. При этом обра-
зуется вихрь, способный вызывать "затмение" радиоизлучения быст-
ровращающегося пульсара. Масса же спутника при этом уменьшается.
Период колебания излучения "новичка" указывает на то, что он на-
ходится на иной ( вероятно, более ранней ) стадии своего разви-
тия, чем первый двойной пульсар. Скорее всего, спутник достаточ-
но велик, чтобы пульсар мог временами "выхватывать" из него
большое количество газов, которое за тем в виде облака начинает
независимо обращаться вокруг пульсара и временами перекрывать
собой его излучение. Такое газовое облако, подходя близко к
пульсару, вторгается в его магнитное поле, вызывая вспышки рент-
геновского излучения.
Большой интерес среди астрономов вызвало сообщение о том,
что А.Вольщан и Д.Фрейл, работая на гигантском радиотелескопе
обсерватории Арисибо ( Пуэрто-Рико ), в конце 1991 года обнару-
жили две планеты, которые обращаются вокруг пульсара PSR
1257+12. Пульсар расположен на расстоянии 1600 световых лет от
нас ( в созвездии Девы ). Это нейтронная звезда, обращающаяся со
скоростью 1 оборот за 6,2 мс. Постепенное изменение периода го-
ворит о том, что пульсар входит в систему, включающую два не-
больших тела, вероятно, планеты. Их масса примерно втрое превы-
шают массу Земли, а период обращения вокруг пульсара у одной из
них составляет 67, а у другой - 95 суток. Сотрудники Астрономи-
ческого института в Кембридже ( Великобритания ) И.Стивенс,
М.Рис и Ф.Подсядловский пришли к следующему выводу: пульсар PSR
1257+12 разрушил своего компаньона, а две планеты возникли в ре-
зультате этого процесса. Ученые разработали модель, где исчез-
нувший компаньон - обычная звезда, сходная с нашим Солнцем, но
вдвое менее массивная.Он обращался вокруг пульсара со скоростью
1 оборот в сутки. Часть массы этой звезды обрушилась на пульсар,
уменьшив его период обращения всего на несколько миллисекунд.
При токам быстром вращении пульсар превратился в мощный источник
излучения, причем внешние слои звезды начали бурно расширяться и
покидать звезду. Еще в 1988 году астрономы обсерватории Арисибо
открыли пульсар ( он получил прозвище "Черная вдова" ), который
также "поедает" своего компаньона. Теряя один внешний слой за
другим, звезда постепенно уменьшается в массе. Силы тяготения ее
ослабевают, пока, наконец, звезда не разорвется на части за ка-
кие-нибудь несколько часов. Ее вещество распределяется по орбите
и образует вокруг пульсара узкое газовое кольцо. Затем это коль-
цо превращается в плоский тонкий газовый диск, очень сходный с
тем, что окружал Солнце во время образования планет. По мнению
кембриджских исследователей, диск нового пульсара должен поро-
дить свои планеты. Другие теории, объясняющие возникновение пла-
нет у пульсаров, исходят из осуществления довольно редкого собы-
тия - столкновения "бродячего" пульсара со звездой, уже обладав-
шей планетами, или же слияние двух белых карликов, которое при-
водит к рождению пульсара, окруженного газовым диском. Теперь
дело за радиоастрономами. Они могут проверить предположение о
том, что "припульсарные" планеты - совсем не редкость во Вселен-
ной.
За открытие пульсаров Энтони Хьюишу в 1974 году была присуж-
дена Нобелевская премия по физике. Открытие действительно было
выдающемся, и лишь название оказалось не точным. Пульсары вовсе
не пульсируют. Это название дали им тогда, когда еще полагали,
что это звезды, которые, подобно цефеидам, периодически расширя-
ются и сжимаются. Теперь мы знаем, что пульсары - это вращающие-
ся нейтронные звезды. Однако название прижилось. Но можем ли мы
быть полностью уверены в том, что Томас Голд прав ? Действитель-
но ли пульсары - это нейтронные звезды ? Тень сомнения остава-
лась у астрофизиков до тех пор, пока не были обнаружены рентге-
новские звезды. Но это уже другая тема для реферата.
2СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
1. Р. Киппенхан
100 миллиардов солнц
Москва "Мир" 1990 г.
2. С. Данлоп
Азбука звездного неба
Москва "Мир" 1990 г.
3. Энциклопедический словарь
юного астронома
Москва "Педагогика" 1980 г.
4. Журнал "Земля
и
Вселенная"
1/92 ; 1/91 ; 5/92 ;
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rechovini-pri-nadnizkih-temperaturah.html
|
Речовини при наднизьких температурах
|
https://doc4web.ru/uploads/files/240/7b322605953ceaa6c7b975c9f54fe9c1.docx
|
files/7b322605953ceaa6c7b975c9f54fe9c1.docx
|
1
1
Поняття температури.
Температура - це досить важлива характеристика термодинамічної системи. Вона визначає ступінь нагрітості тіл і є мірою інтенсивності теплового руху.
Внутрішні параметри системи поділяються на інтенсивні та екстенсивні. Параметри термодинамічної системи, які не залежать від маси або числа частинок в системі, називають інтенсивними.
Температура виражає стан внутрішнього руху рівноважної системи незалежно від кількості частинок в них.
Тому температура є інтенсивним параметром.І в цьому розумінні вона є мірою інтенсивності теплового руху.
Ексенсивні термодинамічні параметри - це параметри, які пропорційні масі або числу частинок даної термодинамічної системи.
Їхнє значення дорівнює сумі значень таких самих параметрів окремих частин системи. До таких параметрів належать об’єм, енергія та інші.
Абсолютна термодинамічна шкала.
Абсолютна термодинамічна шкала є основною температурною шкалою у фізиці. Вона побудована на основі другого закону термодинаміки. Цю шкалу називають також шкалою Кельвіна. Одиницею термодинамічної шкали є кельвін. В СІ умовились шкалу температур визначати за одною реперною, за яку взято потрійну точку води. Температуру потрійної точки води прийнято вважати такою ,що дорівнюе 273,16 К. Кельвін - це 1\273,16 частина термодинамічної температури потрійної точки води.
Отже, одиниця температури визначається як 1\273,16 температурного інтервалу між потрійною точкою води і точкою абсолютного нуля температур, яка не є реперною, а є температурою на 273,16 К нижчою від температури потрійної точки води.
Експерементальні утруднення вимірювання температур за абсолютною термодинамічною шкалою привели до необхідності створення Міжнародної температурної шкали (1968 р.).
Вона основана на одинадйяти температурних точках, що добре відтворюються, яким приписуються конкретні значення температур (первинні реперні точки ). Між первинними реперними точками температурна шкала встановлюється за допомогою інтерполяційних формул, які виражають співвідношення між температурою іпоказами стандартних термометрів (платиновий термометр ,платиново родієва термопара, оптичний пірометр), які градуйовані по цих реперних точках. Вся область температур, яка охоплюється Міжнародною практичною шкалою, поділяється на ряд інтервалів, в кожному з яких рекомендується свої методи відтворення температур і свої інтерполяційні формули.
Температура Цельсія визначається виразом t = T - T0, де Т0=273,16 К.
Одиниця, яка використовується для вимірювання температури Цельсія, є градус Цельсія (С0). Різницю температур виражають у кельвінах; її можна визначати також у градусах Цельсія.
P&C By Shestopol Rusian All Rights Reservd
НаУКМА Листопад 1997
Абсолютний нуль.
Для того щоб у даній системі могла відбуватись певна хімічна реакція, в ній повинні бути належні передумови суто хімічного роду та перебування її у відповідному фізичному стані. Сукупність фізичних та хімічних умов, які створюють можливість хімічної реакції в даній системі називають хімічною спорідненістю. Для практичних цілей цьому суто якісному визначенню треба поставити у відповідність певну величину,яка була б кількісною мірою хімічної спорідненості так, щоб її числове значення характеризувало інтенсивність хімічної реакції, а її знак - напрям. Першу спробу знайти міру хімічної спорідненості зробив К.-Ю. Томсен у 1853 році. Він припустив, що за таку міру слід брати тепловий ефект реакції. Вант-Гофф з’ясував, що справжнью мірою хімічної спорідненості є не теплота реакції , що дорівнюе зменшенню внутрішньї енергії системи, а максимальна робота, виконувана хімічними взаємодіями в оборотному процесі. Оскільки хімічнч взаємодії, як показує дослід, залежать від температури, то ця робота однозначно визначатиметься тільки при умові сталої температури, тобто вона дорівнює зменшенню вільної енергії системи.
Аналізуючи результати експерементальних досліджень поведінки речовини при низьких температурах, В.-Г. Нернст сформулював третій закон термодинаміки так: при наближенні температури до абсолютного нуля ентропія будь-якої рівноважної системи при ізотермічних процесах перестає залежати від термодинамічних параметрів стану і при Т - > 0 набуває ту саму сталу для всіх систем, яку можна вважати такою, що дорівнює нулю. М. Планк припустив, що поблизу абсолютного нуля має місце не тільки незмінність ентропії в довільному ізотермічному процесі, а й що сама ентропія перетворюється в нуль при абсолютному нулі температур,тобто
lim S = 0 Т - > 0
При цьому М.Планк поширив це твердження з випадку кондинсованих систем, які тільки і розглядав В.-Г.Нернст, на довільні системи. Вказана формула - це найбільш загальне вираження третього закону термодинаміки.
З третьго закону термодинаміки випливає безпосередньо положення про недосяжність абсолютного нуля температур.Це положення випливає з того факту, що всі фізичні методи одержання наднизьких температур грунтується на застосуванні адіабатних процесів, які приводять до охолодження систем, що виконують ці процеси. Проте при наближенні до абсолютного нуля відмінність між діабатними й ізотермічними процесами дедалі зменшується і в точці абсолютного нуля зовсім зникає. Таким чином, з наближенням до абсолютного нуля ефект адіабатного охолодження стає все нижчим, поки зовсім не зникає. Отже, можна тільки асимпотично наближатися до абсолютного нуля, ніколи його не досягаючи.
Застосування низької температури в біології.
Низькі температури в біології застосовуються зокрема при вивченні будови клітин та їх органел, а саме в електронній мікроскопії під час так званого відколювання.
Фрагмент тканини швидко заморожують при дуже низькій температурі ( близько -100 С0 ) , потім розморожується , після цього за допомогою надзвичайно тонкого леза тканина розколюється впродовж слабо з’єднаних частин, якими часто являються клітинні мембрани. Препарат витримують вхолоді в умовах високого розрідження ( вакуумі ) ; в цих умовах лід відганяється залишаючи сколоту поверхню.
Репліку цієї поверхні створюють шляхом осадження на неї шару вуглецю. На цю репліку з вуглецю напиляється важкий метал , а тканини під реплікою руйнуються, як правило дією сильних кислот при нормальному атмосферному тиску. Цей метод е дуже зручним при вивченні структури мембрани клітин . Його зручність полягає в тому , що живі тканини швидко відмерають , не піддаючись хімічній обробці, що може пошкодити її структуру. Дуже можливо, що такі клітини зберігають свою попередню ( прижиттєву форму ) тим самим підтверджуючи дані, отримані за допомогою загальновживаних гістологічних методик.
Низькі температури в електроніці.
Було досліджено, що деякі характерні неметали за певних умов можуть проявляти металічні властивості. А саме при наднизькій температурі та високому тиску, наприклад , червоний фосфор набуває металічних властивостей. Не менш цікаві результати були отримані для кремнія та вуглецю. Якщо ці неметали піддати високому тиску ,( близько 10000 МРа ) то вони обидва переходять до металічного стану.
Особливо цікавими є припущення про металічні властивості водню. Як відомо, за нормальних умов водень - газ, при температурі -2530 він зріджується, а при 2590 переходитьдо твердого стану .Проте у всих трьох станах водень - явний неметал. Проте, згідно з сучасною теорією твердого тіла, при достатньо високому тиску та низькій температурі всі речовини переходять до металічного стану. Відомі також умови при яких повинен відбутись такий перехід у водню: тиск (біля 200000МРа ) і температура - 2600. Ще зовсім недавно такі умови були за межею експерементальних можливостей. За цих умов водень є надпровідником (йогоелектричний опір рівний нулеві). Якби надпровідність можна було зберегти при нормальних умовах , то надпровідники можна було б використовувати для передачі енергії без втрат, що безперечно призвило б до революційних змін в електроніці.
Використана література:
Молекулярна біологія клітини Р.Грін Н.Стаут О. Тейлор
Загальна Фізика В.Дущенко М.Кучерук
Prof. Dr. sc. tecn. Manfred Beckert Welt der metalle
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/programi-arhivatori-inzip-inrar.html
|
Програми архіватори winzip winrar
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/c93e249986c573dd58b741444e52529b.docx
|
files/c93e249986c573dd58b741444e52529b.docx
|
РЕФЕРАТ
на тему:
ПРОГРАМИ АРХІВАТОРИ
WinZIP, WinRAR.
Для отримання копій файлів, використовують команди копіювання MS DOS. Але в цьому випадку копії будуть займати багато місця, що змушує мати велику кількість дискет. Більш доцільно використовувати для створення архівних копій спеціально розроблені програми. В чому ж полягає ефект таких програм:
Заархівовані архіватором програми займають в середньому від 20 до 90% свого початкового обсягу, що дозволяє на тій же кількості носіїв зберігати більшу кількість інформації.
Архіватор об'єднує групу програм під одним іменем, що дозволяє запобігати втраті деяких файлів.
Можливе поновлення в архіві тільки нових версій файлів.
Архіватор зберігає в архіві імена каталогів та файлів.
Надає можливість написання коментарів до архіву.
Користувач створює архівні файли.
Робота з програмою-архіватором WinRAR
Програма WinRAR призначена для створення і керування архівними файлами. Вона є 32-розрядною версією архіватора RAR для ОС Windows 95, 98 і N7.
Програма WinRAR забезпечує:
• повну підтримку архівів RAR і ZІР;
• високий ступінь стиснення інформації завдяки високоефективному алгоритму стиснення даних;
• стиснення мультимедіа файлів за допомогою спеціального алгоритму;
• підтримку технології Drag and Drop;
• керування архівами форматів САВ, АRJ і LZH;
• підтримку неперервних архівів (ступінь стиснення інформації в них на 10—50% більший, ніж звичайними методами стиснення);
• підтримку багатотомних архівів;
• створення звичайних і багатотомних архівів, що розпаковуються (SРХ, від англ. SelF-eXtracting);
• відновлення фізично пошкоджених архівів;
• підтримку додаткових функцій (шифрування, додання архівних коментарів, протоколювання помилок та ін.)
Для запуску програми WinRAR необхідно двічі клацнути мишею на значку додатка або на Його ярлику. При цьому на екрані відображається головне вікно програми аналогічно вікну папки Windows 98.
Архіватор працює в режимі керування файлами або архівами. При завантаженні програми WinRAR активним є режим керування файлами. Для входження в режим керування архівами треба двічі клацнути мишею на Імені архіву, знаходячись у режимі керування файлами.
Головне вікно програми WinRAR містить смугу заголовка, рядок меню, панель інструментів, рядок стану і робочу область.
У смузі заголовка є кнопки системного меню, згортання, розгортання та закриття вікна, а також відображаються імена поточного диска, папки і програми WinRAR.
Рядок меню включає шість меню: Файл, Команди, История, Избранное, Параметри і ?.
Файл містить команди для вибору і/або перегляду вмісту дисків та папок, а також їх закриття.
Команди включає команди виконання основних функцій програми WinRAR.
История відображає імена файлів, з якими виконувалися дії останнім часом.
Избранное забезпечує додання папок і архівів у папку Избранное.
Параметри містить команди для встановлення параметрів програми WinRAR.
Меню «?» забезпечує доступ до довідкової системи програми WinRAR.
На панелі інструментів знаходяться кнопки, що повторюють пункти з меню Команди, а також список дисків, який розкривається для зміни диска.
У робочій області вікна відображається вміст поточної лапки (в режимі керування файлами) або вміст архіву (в режимі керування архівами).
Для кожного файла показуються ім'я, розмір, тип і дата його зміни, а для файлів в архіві додається ще й розмір після архівації.
Для переходу до батьківської папки требадвічі клацнути мишею на папці «..» або натиснути на клавішу «Васkspace».
На панелі інструментів відображаються кнопки команд, що відповідають режимам керування файлами й архівами.
У рядку стану знаходяться кнопки «Диск» (для зміни поточного диска) і «Ключ» (для введення пароля). За замовчуванням значок ключа має жовтий колір, після введення пароля — червоний. У середній частині рядка виводиться розмір виділених файлів або поточний стан, у правій — загальна кількість файлів у поточній папці та їхній розмір.
Програми PKZIP ТА PKUNZIP
З дозволу фірми (PKWARE Inc) дані програми можуть вільно використовуватись, копіюватись та розповсюджуватись всіма бажаючими. Економія пам'яті для збереження копії при використанні цих програм складає приблизно 60-70% для текстових файлів та 20-30% для файлів, що виконуються. Програма PKZIP дозволяє створити архівний файл, добавляти туди нові файли, знищувати файли з архіву, переглянути файли, що містяться в архіві. Програма PKUNZIP дозволяє витягувати файли з архіву та перглядати файли, що містяться в архіві. Програми PKZIP та PKUNZIP використовують розширення імені *.zlp. При виконанні програми без параметрів видаються відомості про параметри відповідної програми. Разом з вказаними програмами використовуються програма ZIP2EXE, яка дозволяє з архівного файлу створити файл з розширенням *.ехе, який при виконанні проводить автоматичну розархівацію.
ДЕЯКІ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМ - АРХІВАТОРІВ
1. Архівація всіх файлів поточного каталогу: PKZIP ім'я архівного файлу.
2. Архівація вказаних файлів: PKZIP ім'я архівного файлу, Імена файлів.
Імена файлів розділяються пропуском. В іменах дозволяється використовувати символи ''*'' та "Р".
3. Повна розархівація файлів в поточному каталозі: PKUNZIP - ім'я архівного файлу.
4. Повна розархівація у вказаний каталог: • PKUNZIP ім'я архівного файлу, Ім'я каталогу.
5. Перегляд вмістимого архівного файлу: PKUNZIP-VN Ім'я архівного файлу.
Часткова розархівація архівного файлу: PKUNZIP ім'я архівного файлу, Імена файлів.
ПРОГРАМА PKZIP
Повний формат команди архівації має вигляд:
PKZIP режим , ім'я архівного файлу [імена файлів]
ім'я архівного файлу - задає ім'я файлу, що обробляється. Цей файл може не існувати, в цьому випадку він автоматично створюється. Якщо розширення не вказано.то автоматично задається *.zip.
Імена файлів - задаються імена, що заносяться в архів, знищуються в архіві і т.д. Якщо імена не задані.то для режиму -v визначаються всі файли, а для всіх інших режимів.крім режиму -d, означає всі файли із поточного каталогу.
ПРОГРАМА PKUNZIP
Програма призначена для витягнення файлів з архіву. Формат команди слідуючий:
PKZIP режим ім'я архівного файлу Імена файлів
Правила написання параметру "режим", "Імені архівного файлу" такі ж, як і для програми PKZIP;
імена файлів - вказуються імена, які потрібно витягнути з архіву і помістити на диску. В імені файлу дозволяється використовувати символи “*” та "і".
Режими роботи програми PKUNZIP слідуючі:
х - витягнення файлів з архіву (повна розархівація), цей режим виконується, якщо не задано ніякого режиму;
о - заміна Існуючого файлу на диску:
v - перегляд списку файлів в архіві;
t - перевірка цілосності архіву;
n - файли з архіву витягаються з більш новою версією, або якщо на диску їх немає;
d - відновлення каталогів при розархівації із архіву;
с - вивід вмістимого файлу із архіву на екран;
р - вивід вмістимого файлу Із архіву на принтер;
s - задання паролю при витягненні файлу із архіву.
Режим -v відповідає режиму -v програми PKZIP. Отже перегляд списку файлів можливо виконувати з допомогою програми PKZIP та PKUNZIP.
При виводі на екран вмістимого файлу із архіву надаються слідуючі можливості:
призупинення виводу Інформації натиском комбінації клавіш [Ctrl-S], повторний натиск продовжує вивід Інформації;
завершити вивід на екран можливо, якщо натиснути комбінацію клавіш [Ctrl-C];
в режимі -с може задаватись допоміжний параметр М, який робить паузу після заповнення екрану. В цьому випадку в останній стрічці екрану виводиться слово "More" і яка частинна файлу у відсотках) вже виведена на екран. Тоді дoзвoляєтьcя використовувати слідуючі клавіші:
[Space Bar]- вивести наступний екран;
[Enter] - вивести наступний рядок файлу:
[Esc] - завершити вивід даного файлу;
[Ctrl-C] - завершити вивід всіх файлів на екран.
Режим -d використовується в тому випадку, якщо в програмі PKZIP використовувались режими -s та -р.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Фигурнов В,3. IBM PC для пользователя.- М.: Финансы й статистика, ЮНИТИ. 1992.- 365 с.
2. Калабин С.И., Голик Л.В.,Пустовит А.В., Козакова Е.В. Справочник пользователя IBM PC. -К: КП "Техинком" МИП "Арфа", ' 1991.-112 с.
3. Поґорелый С.Д., Новиков Б.В. Утилиты для персональных ЗВМ. -К: .Научно-производственное предприятие ИНТЕРЗВМСИСТЕ МА, 1991. - 224 с.
4. Зкслер А. Б. Архиваторы (Проґраммы для хранения й обработки информации в сжатом виде). - М: Малое предприятие "Алекс", 1992. - 150 с. 12. Компьютер Пресе. -М: 1994; N 1-5
7
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-te-past-indefinite.html
|
Тест по теме "The Past Indefinite"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/a3e641ccc31b685a83e3a73f6bbab60d.doc
|
files/a3e641ccc31b685a83e3a73f6bbab60d.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/redukciyniy-podil-meyoz.html
|
Редукційний поділ - мейоз
|
https://doc4web.ru/uploads/files/253/55f01eae10bbc9c5efe26215b86bc611.docx
|
files/55f01eae10bbc9c5efe26215b86bc611.docx
|
Реферат з біології
Редукційний поділ - мейоз
Як вам відомо, процес запліднення організмів супроводжується злиттям ядер статевих клітин (гамет), унаслідок чого кількість хромосом у зиготі подвоюється. Таким чином, повинен існувати механізм, який би забезпечував зменшення (редукцію) кількості хромосом у статевих клітинах порівняно з нестатевими (соматичними). Саме таким явищем є редукційний поділ - мейоз (від грец. мейозіс — зменшення) — особливий спосіб поділу клітин, у результаті якого кількість хромосом зменшується вдвічі й клітини переходять з диплоїдного стану в гаплоїдний.
Мейоз відбувається шляхом двох послідовних поділів, інтерфаза між якими вкорочена, а в рослинних клітинах взагалі може бути відсутня.
У різних організмів мейоз буває на різних етапах розвитку. Залежно від цього розрізняють три типи ядерних циклів.
В одноклітинних тварин - споровиків (наприклад, малярійного плазмодія), деяких водоростей (хламідомонади) тощо більша частина життєвого циклу представлена гаплоїдними клітинами і лише запліднена яйцеклітина (зигота) - диплоїдна. Цей тип ядерного циклу відбувається із зиготичною редукцією, тобто першим поділом зиготи є мейоз.
У інфузорій, багатоклітинних тварин, голонасінних і покритонасінних рослин та ін. більша частина життєвого циклу представлена диплоїдними клітинами, і лише статеві клітини гаплоїдні. Такому типові ядерного циклу властива гаметична редукція, тобто мейоз передує утворенню статевих клітин (гамет).
У морських одноклітинних - форамініфер, вищих спорових рослин (мохів, папоротей, хвощів, плаунів) ядерний цикл відбувається з проміжною редукцією: половина життєвого циклу цих організмів представлена гаплоїдними клітинами, а інша половина - диплоїдними. Так, у вищих спорових рослин мейоз відбувається під час спороутворення, тому нестатеве покоління (спорофіт) диплоїдне, а статеве (гаметофіт) - гаплоїдне.
Під час профази першого поділу (профази І) починається спіралізація хромосом, однак хроматиди кожної з них не розділяються. В подальшому гомологічні хромосоми зближуються, утворюють пари (кон'югація гомологічних хромосом). Цей процес починається в одній чи кількох точках, а потім поширюється на всю довжину хромосом. У цей час створюється враження, ніби в ядрі гаплоїдний набір хромосом, хоча насправді кожна складова цього набору являє собою пару гомологічних хромосом.
Підчас кон'югації може спостерігатися процес кросинговеру (від англ. кросинговер — перехрест), під час якого гомологічні хромосоми обмінюються певними ділянками. Внаслідок кросинговеру утворюються нові комбінації різних станів певних (алельних) генів, що е одним із джерел спадкової мінливості.
Через певний час гомологічні хромосоми починають відходити одна від одної. При цьому вже стає помітним, що кожна з хромосом складається з двох хроматид, тобто утворюються комплекси з чотирьох хроматид (тетради), зчеплених у певних ділянках. Спостерігається подальше вкорочення та потовщення хромосом; у кінці фази гомологічні хромосоми розходяться, тобто тетради розпадаються. Зникають ядерця, руйнується ядерна оболонка і починається формування веретена поділу.
У метафазі першого мейотичного поділу (метафазі І) нитки веретена поділу прикріплюються до центромер гомологічних хромосом, які лежать не в площині екваторіальної пластинки, як при мітозі, а по обидва боки від неї.
Під час анафази першого мейотичного поділу (анафази І) гомологічні хромосоми відділяються одна від одної і рухаються до протилежних полюсів клітини. Центромери окремих хромосом не розділяються і тому кожна хромосома складається з двох хроматид. У кінці фази біля кожного з полюсів клітини збирається половинний (гаплоїдний) набір хромосом. Розходження окремих гомологічних хромосом кожної пари є подією випадковою, тобто невідомо, яка з них відійде до того чи іншого полюса клітини. Це також є одним з джерел спадкової мінливості.
У телофазі першого мейотичного поділу (телофазі І) формується ядерна оболонка. У тварин і деяких рослин хромосоми деспіралізуються і здійснюється поділ цитоплазми; у багатьох рослин він може і не відбуватись. Отже, внаслідок першого мейотичного поділу виникають клітини або лише ядра з гаплоїдним набором хромосом. Інтерфаза між першим і другим мейотичними поділами вкорочена, молекули ДНК в цей час не подвоюються, а в клітинах багатьох рослин Інтерфаза взагалі відсутня, тож вони відразу переходять до другого мейотичного поділу.
Під час профази II спіралізуються хромосоми, кожна з яких складається з двох хроматид, зникають ядерця, руйнується ядерна оболонка, центріолі переміщуються (якщо вони є) до полюсів клітин, починає формуватися веретено поділу. Хромосоми наближуються до екваторіальної пластинки.
У метафазі II завершуються спіралізація хромосом і формування веретена поділу. Центромери хромосом розташовуються в один ряд уздовж екваторіальної пластинки, і до них приєднуються нитки веретена поділу.
В анафазі II діляться центромери хромосом і хроматиди розходяться до полюсів клітини завдяки вкороченню ниток веретена поділу.
Під час телофази II хромосоми деспіралізуються, зникає веретено поділу, формуються ядерця та ядерна оболонка. Завершується телофаза II поділом цитоплазми. Отже, у результаті другого мейотичного поділу число хромосом залишається таким, як і після першого, але кількість ДНК, унаслідок розходження хроматид до дочірніх клітин, зменшується вдвічі.
Таким чином, після двох послідовних мейотичних поділів материнської диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні дочірні, кожна з яких має однаковий набір генів, але окремі гени різних дочірніх клітин можуть перебувати у різних станах (представлені різними алелями). Тобто дочірні клітини, що утворилися, можуть відрізнятися за спадковою інформацією.
Біологічне значення мейозу. Якби під час мейотичних поділів не зменшувалася кількість хромосом, то в кожному наступному поколінні при злитті ядер статевих клітин вона зростала б удвічі. Завдяки мейозу дозрілі статеві клітини одержують гаплоїдний набір хромосом. При заплідненні відновлюється диплоїдний набір, притаманний даному виду організмів. Так зберігаються постійні для кожного виду набір хромосом (каріотип) та кількість ядерної ДНК.
Обмін ділянками між гомологічними хромосомами (процес кросинговеру), а також незалежне розходження гомологічних хромосом до різних дочірніх клітин, сприяє спадковій мінливості, оскільки з'являються нові комбінації різних станів (алелей) певних генів. З кожної пари гомологічних хромосом (материнської та батьківської), які входять до хромосомного набору диплоїдних організмів, у гаплоїдному наборі статевих клітин міститься лише одна. Вона може бути батьківською, материнською, батьківською з ділянкою материнської або материнською з ділянкою батьківської.
Статеві клітини виконують функцію передачі спадкової інформації від особин батьківського покоління нащадкам. Порівняно з нестатевими (соматичними) клітинами вони мають половинний (як правило, гаплоїдний) набір хромосом, що забезпечує при їхньому злитті відтворення в заплідненій яйцеклітині типового для організмів набору хромосом (як правило, диплоїдного). На відміну від нестатевих клітин, гамети характеризуються низьким рівнем процесів обміну.
Яйцеклітини відрізняються від сперматозоїдів більшими розмірами, оскільки здебільшого містять запас поживних речовин, потрібних для розвитку зародка, та можуть бути вкриті різноманітними оболонками. Наприклад, у птахів яйцеклітина додатково вкрита товстою білковою оболонкою, двома тоненькими підшкаралупними, твердою вапняковою шкаралупою і зовнішнім тоненьким кутикулярним шаром. Ці оболонки виконують захисну функцію, а білкова — є також джерелом води для зародка, що розвивається.
Розміри яйцеклітини залежать від кількості запасних поживних речовин в її цитоплазмі. Наприклад, у плацентарних ссавців, зародок яких дістає поживні речовини від материнського організму через плаценту, розміри яйцеклітини (без оболонки) варіюють від 50 мкм (полівки) до 180 мкм (вівці), діаметр яйцеклітини людини становить 90 мкм.
Якщо в цитоплазмі яйцеклітини накопичується значний запас поживних речовин (жовток), її розміри (без оболонок) можуть досягати кількох сантиметрів: 50-70 мм (акули), 80 мм (страуси). З урахуванням оболонок розміри таких яйцеклітин ще більші. Так, у африканського страуса довжина яйця може бути понад 150 мм при масі 1,5-2 кг.
Сперматозоїди менші за яйцеклітину, їхня довжина становить від 10 до 800 мкм, однак інколи може досягати 8 000 мкм (деякі ракоподібні). Сперматозоїди рухаються переважно за допомогою джгутика. Будова цих джгутиків подібна до будови джгутиків різних типів клітин еукаріот, вони забезпечують поступальний рух у рідкому середовищі. Сперматозоїди з джгутиками характерні для різних груп організмів (зелені та бурі водорості, папороті, плауни, хвощі, мохи, хордові тварини тощо).
Розглянемо будову сперматозоїдів ссавців. Вони мають коротеньку головку, в якій міститься ядро. На її передньому кінці е особлива органела — акросома, що формується за рахунок елементів комплексу Гольджі. Акросома забезпечує проникнення сперматозоїда в яйцеклітину, виділяючи ферменти, що розчиняють оболонку останньої, а також забезпечує її активацію — перехід від стану спокою до розвитку. За головкою розташована шийка, а за нею — коротенький проміжний відділ. У ньому міститься центріоля, оточена мітохондріями, які генерують енергію для роботи джгутика, розташованого на задньому кінці клітини.
У частини вищих рослин (більшість голонасінних, покритонасінні), деяких водоростей (червоні) і грибів, а також у деяких груп тварин (аскариди, річковий рак тощо) сперматозоїди джгутиків не мають.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/resheniya-k-sborniku-zadaniy-po-visshey-matematike-kuznecova-la4.html
|
Решения к Сборнику заданий по высшей математике Кузнецова Л.А. - 10 Линейная алгебра (разное)
|
https://doc4web.ru/uploads/files/225/4eb485fa8de390b407488694a29a2525.docx
|
files/4eb485fa8de390b407488694a29a2525.docx
|
Задача 1. Образует ли линейное пространство заданное множество, в котором определены сумма любых двух элементов и и произведение любого элемента на любое число ?
Множество всех сходящихся последовательностей , ; сумма , произведение .
Проверим выполнение аксиом для линейного пространства:
— выполняется,
— выполняется,
в качества нуля возьмём выполняется,
в качестве противоположного элемента возьмём ,
— выполняется,
— выполняется,
— выполняется,
— выполняется.
Т.е. множество всех сходящихся последовательностей с введёнными операциями сложения и умножения на число является линейным пространством.
Задача 2. Исследовать на линейную зависимость систему векторов.
Составляем определитель из координат данных векторов.
Т.к. определитель равен нулю, то данная система векторов линейно зависима.
Задача 3. Найти общее решение для каждой из данных систем и проанализировать его структуру (указать базис пространства решений однородной системы, установить размерность пространства, выделить частное решение неоднородной системы).
Решение системы 1.
Выписываем матрицу системы и с помощью элементарных преобразований приводим ее к треугольному виду.
Полагаем , , .
Базис:
, , .
Размерность линейного пространства решений равна 3.
Решение системы 2.
Выписываем матрицу системы и с помощью элементарных преобразований приводи ее к треугольному виду.
Полагаем , , тогда:
Общее решение:
Частное решение при :
Задача 4. Найти координаты вектора в базисе , если он задан в базисе .
,
,
; ;
значит координаты относительно базиса будут .
Задача 5. Пусть . Являются ли линейными следующие преобразования:
Здесь линейным преобразованием будет преобразование А, т. к. при линейном преобразовании координаты получившегося вектора будут линейными комбинациями координат исходного вектора.
Матрица линейного оператора А:
.
Задача 6. Пусть Найти:
,
т.е.
Задача 7. Найти матрицу линейного оператора в базисе , где , если она задана в базисе .
, .
Найдем .
, .
Значит матрица в базисе имеет вид .
Задача 8. Доказать линейность, найти матрицу (в базисе ), образ и ядро оператора поворота относительно оси в положительном направлении на угол .
Если то .
Оператор является линейным, если
и .
.
.
Т.е. оператор А является линейным и его матрица .
Область значений оператора А — это множество всех векторов .
Ядро линейного оператора — множество векторов, которые А отображает в нуль-вектор:
.
Задача 9. Найти собственные значения и собственные векторы матрицы.
Составляет характеристическое уравнение и находим его решение.
Собственные значения:
Найдем собственные вектора.
, ;
, .
Собственные вектора:
Задача 10. Привести квадратичную форму к каноническому виду методом Лагранжа.
где .
Задача 11. Привести квадратичную форму к каноническому виду ортогональным преобразованием.
,
Задача 12. Исследовать кривую второго порядка и построить ее.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/profesiyna-pidgotovka-uchiteliv-u-krainah-zh-evropi-vidminnist-i.html
|
Професійна підготовка учителів у країнах Зх Європи відмінність і спільність
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/e4fb4e13b694d5483dbcd18588703fd7.docx
|
files/e4fb4e13b694d5483dbcd18588703fd7.docx
|
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ
У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЕВРОПИ:
РІЗНОМАНІТНІСТЬ І СПІЛЬНІСТЬ
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ
У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ:
РІЗНОМАНІТНІСТЬ І СПІЛЬНІСТЬ
Для дослідження систем підготовки вчителів у країнах Західної Європи з точки зору їх різноманітності і спільності слід визначити інтеграційні чинники в розвитку цього суспільного явища. На нашу думку, до них можна віднести такі:
1. Національні системи та моделі педагогічної освіти розвиваються в певних історичних, політичних і соціальних умовах;
2. Педагогічна освіта та її головні Інституції відображають культурно-національні традиції, погляди на роль учителя, його статус, компетентність та професійні функції;
3. Розвиток і реформування педагогічної освіти в останні десятиріччя значною мірою визначаються сучасними міжнародними педагогічними ідеями (професіоналізація, інтеграція, універсалізація тощо).
Розгляньмо ці чинники детальніше.
Ф. Бухбергер [1] та Ф. Ванікотт [5] встановили, що різноманітність, яка є найхарактернішою рисою педагогічної освіти в Західній Європі, зумовлюється історичним часом, національними особливостями та соціальними умовами. Відмінності ж між системами й моделями поглиблюються в межах окремих країн. Наприклад, у Німеччині в кожній із 16 земель існує своя система та модель педагогічної освіти, а в Швейцарії функціонує більш як 150 таких систем і моделей.
За одностайною оцінкою західних учених, саме названі чинники (історичний шлях, національні традиції, соціологічна ситуація), а не науково обґрунтовані аргументи й рекомендації щодо раціональної системи планування та експертизи відіграють провідну роль у створенні й розвитку моделей і систем педагогічної освіти в країнах Західної Європи. Це спричинило виникнення багатьох проблем в ході педагогічних реформ 80-х — першої половини 90-х років. Зокрема, аналізуючи наслідки реформи у Великобританії, X. Джарх зазначає: «Система педагогічної освіти в Англії та Уельсі є переважно продуктом історії, ніж результатом наукового підходу, хоча досягнуте за останні двадцять років зробило її виразнішою І послідовнішою» [З]. Так можна схарактеризувати освіту в усіх країнах Західної Європи.
В основу багатьох особливостей систем і моделей педагогічної освіти в країнах Західної Європи покладено національні традиції й стереотипи професійної підготовки вчителя. Європейська традиція так званої типізованої підготовки вчителів, тобто автономної підготовки, для різних ланок шкільної та професійної освіти сягає своїм корінням у XIX ст. Відмінності між підготовкою вчителів початкової школи, молодшої й старшої середньої школи та професійно-технічної освіти зумовлені традиційним для Європи розривом між початковою школою для більшості населення та середньою — для привілейованої менш ості -
На педагогічну освіту, зокрема на ЇЇ структурні модифікації досі впливають дві традиції в підготовці вчителів. Насамперед, це традиції нормальних шкіл, або так званої семінаристської педагогічної освіти для вчителів початкової школи, де на концептуальному рівні увага акцентується на практичній професійній підготовці вчителя (навчальна практика, методика), а з педагогічною теорією й системою загальних і спеціальних знань слухачів ознайомлюють лише побіжно. Головною метою такої підготовки є оволодіння моделлю вчительського ремесла. На організаційному рівні ця традиція проявляється в існуванні різних моделей вчительської підготовки як у межах окремих країн, так і в західноєвропейському масштабі.
Традиція академічної підготовки вчителів середньої школи, нехтуючи педагогічною теорією, методикою й навчальною практикою, натомість абсолютизує теоретичне наукове знання, вивчення академічних дисциплін. Мета підготовки вчителя зводиться до оволодіння ним науковими знаннями, сучасними теоріями й поглядами на постать учителя. Таку підготовку традиційно здійснюють університети.
Концептуальні ідеї Інтеграції, професіоналізації, універсалізації тощо (педагогічні реформи 60-х та 80-х рр.), ставши головним напрямом у галузі освіти на європейському континенті, реалізуються в оптимальному структуруванні та інтеграції знань у змісті підготовки вчителя, в різних теоретично обґрунтованих моделях і підходах. Об'єднуючим центром професіоналізації викладання є Європейська асоціація педагогічної освіти. Вона організовує й проводить загальноєвропейську дискусію з даної проблеми, вихідним положенням якої є невідповідність вимогам професії.
Нині розв'язання проблеми професіоналізації підготовки вчителя пов'язане з науковим обґрунтуванням і практичним удосконаленням змісту педагогічної освіти в напрямі більшої збалансованості її складників: загального, спеціального й професійного (педагогічної теорії та практики). Першочергової розробки потребує база професійних знань учителя, яка має включати не тільки знання концепцій, технологій і володіння педагогічною технікою, а й уміння розвивати й оцінювати свою професійну діяльність[4].
Проаналізуймо головні ознаки Інституційних та організаційних різноманітностей у європейській педагогічній освіті, що проявляються в найбільш узагальненому вигляді в існуванні різних категорій учителів (вихователів дошкільних навчальних закладів, учителів початкової школи, молодшої й старшої середньої школи, профтехосвіти, спеціальної освіти), різних типів професійної підготовки педагогічних кадрів та різних інституцій, де здійснюється базова професійна підготовка та перепідготовка вчителів.
Навчальні заклади, де майбутні вчителі здобувають базову педагогічну освіту, перебувають на різних рівнях освітньої системи. Базову підготовку педагогічних кадрів для роботи в дошкільній системі здійснюють:
середні педагогічні навчальні заклади (Бельгія), вищі педагогічні навчальні заклади (Нідерланди), університети (Німеччина). Учителів початкової школи готують середні педагогічні навчальні заклади (Швейцарія), педагогічні навчальні заклади після середнього рівня (Данія), вищі педагогічні навчальні заклади (Португалія) та університети (Іспанія); вчителів середньої школи —- університети (більшість країн Заходу). Базова підготовка вчителів профтехосвіти характеризується великою кількістю рішень на інституційному рівні. Сучасні університети пропонують студентам різні організаційні моделі підготовки вчителів. Ще донедавна в країнах Західної Європи випускник університету, одержуючи диплом, одночасно одержував і дозвіл на викладання в різних навчальних закладах, зокрема в школах. Для призначення на роботу в державну середню школу професійна педагогічна підготовка як така не вимагалася. У 80-х р. для роботи в європейських школах було введено вимогу наявності двох дипломів: про загальну вищу освіту та про кваліфікацію. Диплом про кваліфікацію засвідчував оволодіння професійно-педагогічною підготовкою (теоретичною й практичною), яка навіть у межах одного університету є багатоваріантною. За підготовку вчительських кадрів відповідають спеціальні відділення під патронажем педагогічних факультетів, університетські педагогічні школи чи Інститути, педагогічні факультети університету.
У деяких країнах, зокрема в Німеччині, університети відповідають за теоретичну частину підготовки майбутнього вчителя, а місцеві органи народної освіти і шкоди — за практичну. У Франції загальна й спеціальна підготовка вчителя середньої школи проходить в університеті, а професійно-педагогічна (теоретична й практична) — у спеціальних центрах. У Великобританії нині вибудовується нова модель, за якою університети здійснюють цілісну теоретичну підготовку вчителів, а практична професійна підготовка повністю переноситься в школу. Таким чином, можна говорити про багатоваріантність взаємозв'язку університетів з іншими інституціями у справі підготовки вчителів.
Терміни професійної підготовки варіюються від курсів для вчителів профтехосвіти, технічних і комерційних шкіл (у більшості країн) до програм, які здійснюються протягом п'яти — семи років (Франція, Німеччина, Іспанія). Навчальні програми теж мають різну організацію та структуру, особливо в країнах з децентралізованою системою управління освітою, де вузи самостійно складають навчальні плани й програми навіть у межах одного й того самого вищого навчального закладу.
Взаємозв'язок та взаємопов'язаність складових навчальної програми загальної освіти, спеціальної підготовки простежується у функціонуванні кількох найпоширеніших моделей.
Перша — «паралельна» — будується за принципом паралельності всіх складових навчальної програми протягом усього терміну підготовки майбутнього вчителя. Наприклад, у Англії, для одержання диплома бакалавра освіти треба пройти чотирирічну програму базової підготовки вчителя, яка передбачає паралельне вивчення всіх означених компонентів цілісної підготовки.
У другій моделі — «Інтегрованій» — вивчення складових навчальної програми здійснюється не тільки одночасно, а й у взаємозв'язку одна з одною загалом на професійно доцільних темах та через інтеграцію теорії з практикою. Особливо поширена названа модель у скандинавських країнах переважно в галузі підготовки вчителів початкової школи.
Третя модель — «послідовна» — є найпоширенішою в Західній Європі. Вона передбачає вивчення загальних і спеціальних дисциплін на першому етапі навчання, а вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу й навчальну практику — на другому, завершальному етапі. Існує кілька варіантів «послідовних моделей», серед яких вирізняється «цюрихська модель» (психолого-педагогічна підготовка здійснюється раніше від вивчення спеціальних дисциплін і методик їх викладання).
Збільшенню кількості структурних модифікацій підготовки вчителів сприяє поширення в країнах Західної Європи модульних навчальних програм та введення циклічної структури навчальних планів. Суть принципу циклічності полягає в розподілі курсів навчання на досить самостійні періоди, протягом яких студент оволодіває певною сумою знань та вмінь з майбутнього фаху. Йдучи шляхом індивідуалізації та диференціації підготовки вчителів, у деяких країнах студентам дають право самим визначати черговість навчальних модулів, через що спостерігається велика кількість індивідуальних навчальних планів.
Принципові відмінності існують між так званими однофазною та двофазною моделями базової підготовки вчителів. За першої учитель, успішно завершивши базову підготовку, може одразу посісти педагогічну посаду. За другої — теоретична підготовка майбутніх учителів зосереджується у вищому навчальному закладі (перша фаза), а практична (друга фаза) — переноситься в школу й спеціальні регіональні центри. На другій фазі практична робота в школі поєднується з навчанням на спеціальних курсах, де засвоюються методики викладання спеціальних дисциплін і питання психолого-педагогічної підготовки. Статус повноправного вчителя надається лише після успішного завершення другої фази навчання, написання диплома та складання державного іспиту.
Різноманітність навчальних програм виявляється не тільки в різній структурній побудові, а й у змісті. Приміром, кількість навчальних годин на педагогічну практику коливається від 0 до 50% сумарного освітнього часу. Такі самі показники характерні й для інших складників — загального та спеціального.
Дуже різниться організація управління й контролю системи педагогічної освіти різних країн: від автономії (Німеччина) до контролю державними національними службами (Агентство педагогічної освіти в англії) та прямих інструкцій уряду й міністра національної освіти (Франція).
Зв'язки навчальних закладів, які готують учителів, зі школами різні за ступенем інтенсивності. Якщо практична підготовка вчителів початкової школи в усіх країнах постійно здійснюються в тісному контакті зі школами або безпосередньо на їх базі, то університетські програми традиційно характеризуються автономністю й відокремленістю від школи.
Різноманітність педагогічної освіти в усіх її проявах множиться і зростає. Водночас, педагогічна освіта розвивається повніше, виявляючи свої закономірності та спільні тенденції. До найголовніших з них можна віднести: обумовленість розвитку педагогічної освіти історичним, політичним та соціальним контекстом; збереження національних традицій і звичаїв у підготовці вчителя; вплив сучасних педагогічних ідей (інтеграція, професіоналізація, універсалізація). Доповнюючись новими напрямами (якість, мобільність тощо), вони сприяли розвитку явищ і тенденцій, спільних для національних систем педагогічної освіти в Західній Європі. Слід відзначити, що більшість систем і моделей будуються на статичних концепціях педагогічної освіти. За влучним висловленням Ф. Бухбергера, в їх основі лежить так звана рюкзачна філософія [2, с. 15], яка абсолютизує базову педагогічну підготовку, розглядаючи її як достатню для тривалого професійного життя вчителя. Традиційні методологічні орієнтири ігнорували проблему професійного розвитку вчителя.
Під впливом поширених в останнє десятиріччя ідей неперервної педагогічної освіти розвивається підхід до базової професійної підготовки як до відкритої динамічної системи. Елементи такого підходу певною мірою було реалізовано в процесі реформ педагогічної освіти в середині 80-х — першій половині 90-х років. У ході реформування виявилась загальна тенденція розвитку національних систем професійної підготовки вчителів, яка проявилася в переході до вищої багаторівневої педагогічної освіти не тільки по лінії інституційних та організаційних засад (об'єднання під «дахом» вищої освіти всіх інституцій професійної підготовки вчителів, які перебувають на різних рівнях освітньої системи, а й у посиленій роботі з формування науково обґрунтованого змісту педагогічної освіти на порозі XXI ст. |41.
На основі наукових розробок з відбору (конструювання) змісту навчання та адекватних цьому змісту методів професійної підготовки майбутніх учителів перманентне переглядаються навчальні плани та програми базової педагогічної освіти. Проте вчені одностайно вважають, що загальною для всіх західних країн перешкодою в цій роботі є невизначеність мети та завдань професійної підготовки вчителів з урахуванням нових вимог до вчителя з боку суспільства, шкіл та учнів [4].
Термін базової професійної підготовки педагогів поступово збільшується [2]. Мінімальна тривалість підготовки вчителя початкової школи на базі повної середньої освіти становить три роки, а вчителів загальних предметів для старшої середньої школи — не менше, ніж чотири роки.
Критерії відбору на педагогічні професії стають більш виваженими й чіткими, а обов'язковою умовою для вступу в педагогічні навчальні заклади в більшості країн є повна середня освіта.
Важливою тенденцією в реорганізації педагогічної освіти країн Західної Європи є створення на інституційному рівні спеціальних високорозвинутих структур для підготовки педагогічних кадрів сфери професійної та спеціальної освіти, причому нерідко використовується позитивний досвід країн Центральної та Східної Європи, зокрема України.
Таким чином, педагогічна освіта країн Західної Європи функціонує розвивається як єдність загального та особливого. Інтегральними чинниками є: зумовленість історичним, політичним, соціально-економічним контекстом в межах окремих країн і Європи в цілому; збереження національних традицій і звичаїв фахової підготовки учителів; вплив сучасних концептуальних ідей (інтеграція, професіоналізація, універсалізація тощо).
Надзвичайна структурна різноманітність базової професійної підготовки, яка бере початок в традиційному для Європи дуалізмі систем педагогічної освіти (фактичне існування двох систем підготовки вчителів — для дошкільної ланки і початкової школи та для середньої школи), нині зумовили нові структурні модифікації, які забезпечують варіативність навчання (вибір різних освітніх і професійних програм, курсів), його гнучкість щодо соціальних змін.
Більшість систем та моделей професійної підготовки вчителів будується на статичних концепціях педагогічної освіти, які абсолютизують базову педагогічну підготовку, розглядаючи її як достатню для тривалого професійного життя вчителя. Проте під впливом Ідей неперервної педагогічної освіти в сучасних умовах утверджується погляд на педагогічну освіту як на відкриту динамічну систему.
Системи професійної підготовки вчителів, незважаючи на різноманітність структурної організації, змісту тощо, усе більше зближуються. Це зумовило нове суспільне явище — створення загальноєвропейського освітнього простору.
10
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-uman-rigts-dlya-klassa.html
|
Тест по теме «Human rights» для 9 класса
|
https://doc4web.ru/uploads/files/13/c0940ba2cfce54018bbe16c2c77823a6.docx
|
files/c0940ba2cfce54018bbe16c2c77823a6.docx
|
МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ СРЕДНЯЯ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ШКОЛА №14 Г. СОЛИКАМСКА
Методическое объединение учителей иностранных языков
Английский язык
Тест
по теме «Human rights» по УМК Enjoy English (9 класс) под ред.М.З. Биболетовой
Выполнил
Кочергина Наталья Евгеньевна
Учитель английского языка
Проверил
Чернявская Татьяна Владимировна
Руководитель ШМО
Учителей иностранных языков
9th form. Human rights. Test.
1.Complete the sentences:
The United Nations is the international _____.
The United Nations was formed in _____ .
The United Nations is situated in _______.
The United Nations was founded to maintain world _____ and foster international ______ .
The main organ is the _____ Assembly.
The main document of The United Nations is the Universal ______ of Human rights.
The _____ of The United Nations consists of a map of the world surrounded by two ____ branches.
The Universal Declaration listed 29 different _____ .
Every person has the right to be protected against religious ______.
Every person has the right to choose the ____ he likes.
2. Match the synonyms from the two boxes:
1
to respect
To be happy
2
to build
Liberty
3
to declare
To create
4
to not let happen
To not allow
5
to suffer
To prevent
6
to discriminate
To be tolerant
7
to disagree
To announce
8
to support
To help
9
to prohibit
Cruelty
10
Freedom
Stranger
11
Foreigner
To have different values
12
violence
To bully
3. Match the words. 1 variant
1
To prohibit
A
Уважать
2
To create
B
Быть терпимым
3
Violence
C
Страдать
4
To disagree
D
Ущемлять
5
To respect
E
Создавать
6
To declare
F
свобода
7
To suffer
G
Запрещать
8
To discriminate
H
Не соглашаться
9
To announce
I
Насилие
10
To prevent
J
провозглашать
11
liberty
K
предотвращать
12
To be tolerant
L
объявлять
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/resheniya-k-sborniku-zadaniy-po-visshey-matematike-kuznecova-la3.html
|
Решения к Сборнику заданий по высшей математике Кузнецова Л.А. - 6 Ряды (разное)
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/66535ebb6d02e80d8d2063fbf8f90961.docx
|
files/66535ebb6d02e80d8d2063fbf8f90961.docx
|
Задача 1. Найти сумму ряда.
Сумма ряда где - сумма n первых членов ряда.
Сумма ряда
Задача 2. Исследовать на сходимость ряд.
При любых значениях n выполняется неравенство
Ряд является расходящимся (гармонический ряд), значит расходится и исследуемый ряд.
Задача 3. Исследовать на сходимость ряд.
Сравним этот ряд с рядом .
Мы можем сделать это, т.к.
Интегральный признак Коши
Ряд сходится, значит сходится и исследуемый ряд.
Задача 4. Исследовать на сходимость ряд.
Воспользуемся признаком Даламбера
Ряд сходится.
Задача 5. Исследовать ряд на сходимость.
Радикальный признак Коши
Ряд сходится.
Задача 6. Исследовать на сходимость ряд.
Сравним данный ряд с рядом
Мы можем сделать это, руководствуясь предельным признаком сравнения.
Интегральный признак Коши
.
Ряд расходится, значит расходится и исследуемый ряд.
Задача 7. Исследовать на сходимость ряд.
Рассмотрим ряд из модулей
При любых значениях n выполняется неравенство .
Рассмотрим ряд
Интегральный признак Коши
Ряд сходится, значит наш знакопеременный ряд обладает абсолютной сходимостью.
Задача 8. Вычислить сумму ряда с точностью .
Сумма ряда: , где остаток ряда. По условию задачи Для знакопеременных рядов остаток ряда по модулю меньше первого отброшенного члена.
Последнее неравенство выполняется при n=5, значит достаточно оставить первые пять членов ряда
Задача 9. Найти область сходимости ряда.
Ряд будет сходится при Причем при - условно имеем .
Следовательно
сходится условно.
Область сходимости .
Задача 10. Найти область сходимости ряда.
Радикальный признак Коши
Исследуем сходимость на концах интервала
расходится, т.к.
расходится, т.к.
Область сходимости .
Задача 11. Найти область сходимости ряда.
Радикальный признак Коши
Область сходимости
Задача 12. Найти сумму ряда.
Задача 13. Найти сумму ряда.
Задача 14. Разложить функцию в ряд Тейлора по степеням .
Воспользуемся известным разложением.
Задача 15. Вычислить интеграл с точностью до 0,001.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/robota-z-arhivatorom-inzip.html
|
Робота з архіватором WinZIP
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/9773644475a13e7fc993641e8d46710b.docx
|
files/9773644475a13e7fc993641e8d46710b.docx
|
Робота з архіватором WinZIP
WinZip - це дуже популярний і зручний архіватор, створений фірмою Nico Mak Computing архівування інформації в операційних системах типу Windows. В даному посібнику розглянуто WinZip версії 8.1.
Архіватор WinZip працює в оболонці, вікно якої має інтерфейс схожий на Power Archiver але без панелі папок. Проте, архіватор WinZip може також працювати в режимі майстра WinZip (WinZip Wizard), який переважно використовують користувачі-початківці.
Крім цього, WinZip інтегрується в операційну систему Windows. Так після інсталяції архіватора в контекстних меню файлів і папок та в меню File вікна папки з'являється новий пункт Add to Zip який дозволяє поміщати дані об'єкти в ZIP-архіви. Якщо викликати контекстне меню на архівному файлі, то з'являється пункт Extract to... який здійснює його розархівування у вказану користувачем папку.
Виконання операцій з файлами в оболонці WinZip дуже схоже на відповідні дії в Power Archiver. Так, повністю ідентичний порядок створення, відкриття та розархівуваня архівів. Вікно Add у WinZip складається з однієї закладки і додатково містить опції:
• Store file names in 8.3 format - перетворювати довгі імена файлів при архівуванні в DOS-формат (8 - ім'я та 3 - розширення);
• Save full path info - заархівовувати файли із збереженням повних шляхів до них на диску;
• Reset archive attribute - знімати з файлів, що архівуються архівний атрибут.
Вікно Extract у WinZip містить наступні, відмінні від Power Archiver, опції:
• Use folder names - розархівовувати із збереженням структури заархівованих папок. Якщо опція не відмічена, то всі файли будуть розархівовані в одну папку;
• Open Explorer window - відкрити у Windows Explorer папку, куди будуть розархівовані вибрані файли.
Порядок перетворення архівного файлу в саморозархівовуваний ЕХЕ-файл, знищення файлів в архіві, встановлення коментарів, тестування на можливість розархівування та на наявність комп'ютерних вірусів у вказаних архіваторах повністю ідентичний.
Дещо відрізняється у WinZip операція розбиття архіву на томи. Для цього необхідно відкрити архівний файл і натиснути комбінацію клавіш Shift+H, або в пункті меню Action команда Split Появляється діалогове вікно, де у випадаючому списку Part size необхідно вказати розмір тома. При цьому можна вибрати один із стандартних розмірів (1,2М, 1,44М, 2,88М, ЗМ, 4М, 5М, 100М, 650М, 700М) або розмір заданий користувачем.
Для архівувавання файлів за допомогою майстра WinZip, необхідно у класичному вікні програми гнути комбінацію клавіш Shift+W або кнопку Wizard. Відкривається перше вікно майстра, де слід вибрати Next. В наступному вікні потрібно вибрати режим роботи:
• UnZip or install from an existing Zip files - розархівувати ZIP-архів або проінсталювати програму в архіві. Після натискування Next, відкривається вікно, де пропонується знайти архівні файли на ПК, в папці Favorite або на одному із вказаних дисків. Після вибору ОК виводиться список знайдених файлів, де необхідно відмітити потрібний для розархівування файл і натиснути Next. В останньому вікні слід натиснути кнопку Select different folder, вказати папку куди будуть розархівовуватись файли і вибрати Unzip Now;
• Update an existing Zip file - добавити файли до існуючого архіву. Після натискування Next відкривається вікно, де, як і в попередньому випадку, пропонується знайти існуючі архівні файли. У знайденому списку потрібно вибрати ім'я архівного файлу, до якого будуть добавлятись нові файли і натиснути Next. В наступному вікні необхідно натиснути кнопку Add files або Add Folders щоб вибрати, файли або папки, що слід заархівувати і натиснути Zip Now для початку процесу архівування;
• Create a new Zip file - створити новий файл архіву. Після натискування Next відкривається вікно, де слід вказати ім'я архіву та шлях до нього (можна скористатись кнопкою Browse) та знову вибрати Next. Відкривається вікно із кнопками Add files та Add Folders, які дозволяють вибрати файли та папки, що потрібно помістити в архів і кнопкою Zip Now для початку процесу архівування.
Робота з архіватором WinRAR
WinRAR - ще один дуже популярний архіватор, створений російським програмістом Євгенієм Рошалом із власним дуже потужним алгоритмом стискування. Иа даний час існують локалізовані версії програми, як з російським так і українським інтерфейсом. Вікно оболонки WinRAR досить схоже на WinZip, хоча в ньому виводититься вміст активної папки. Щоб відобразити вміст архівного файлу достаньо двічі настиснути ліву клавішу миші на його імені, або через звичайне вікно відкриття файлу (в пункті меню File (Файл) вибрати команду Open archive (Открьіть архив/Відкрити архів), або комбінацію клавіш Ctrl+O). Вихід з архівного файлу здійснюється так само, як із звичайної папки.
Для переміщення по дереву папок можна також скористатись вікном Browse for Folder (Вьібрать папку/Перейти до каталогу), що викликається однойменною командою з пункту меню File (Файл), або комбінацією клавіш Ctrl+T. Крім цього, комбінацією клавіш Ctrl+D можна змінити активний диск.
Щоб створити новий архів або добавити файли До існуючого архіву, потрібно у вікні оболонки перейти в папку де знаходяться файли, що слід заархівувати та відмітити їх. Причому, відмічати файли можна як стандартними способами, прийнятими у Windows Explorer, так і способами прийнятими в програмних оболонках (Insert та ПРОПУСК - відмічають по одному файлу, "+", "-" та "*" на малій цифровій клавіатурі - за шаблоном).
Після того, як файли відмічено, потрібно натиснути комбінацію клавіш Alt+A, або вибрати піктограму Add (Доба вить/До дати). В будь-якому випадку відкривається вікно із п'яти закладок.
В закладці General (Общие/Загальні) потрібно вказати ім'я, що буде мати архівний файл або до якого добавляються файли (можна скористатись кнопкою Browse (Обзор/Перегляд)) та формати архіву (можна вказати ZIP або RAR-архів). Крім цього, в даній закладці можна вказати:
• Compression method (Метод сжатия/Метод стиснення) - метод стискування: Best (Максимальньїй/Найкращий) - найкраще, Good (Хороший) – добре, Normal (Обичний/Нормальний) - звичайне, Fast (Бистрий/Швидкий) – погане, Fastest (Скоростний/Найшвидший)
- найгірше стискування, або Store (Без зжатия/Без стиснення) - без стискування;
• Volume size (Размер тома/Розбити на томи) - розмір тому при архівуванні по томах (Autodetect (Автоопределение/Автовизначення) - автоматично визначати розмір тому);
• Update mode (Метод обновлення/Режим обновлення) - режим архівування; Add and replace files (Добавить с заменой файлов/Додати та замінити файли) - архівувати файли, переписуючи поверх існуючих в архіві з тими ж іменами. Add and update files (Добавить с обновлением файлов/Додати та оновити файли) - архівувати файли, яких в архіві немає та ті, що є, але архівовані новіші за датою створення, Fresh existing files only (Обновить существующие файли/Оновити лише файли, що існують) - архівувати лише новіші за датою створення файли з іменами, що вже присутні в архіві. Synchronize Archive contents (Синхронизировать содержимое архива/Синхронiзувати вміст архіву) - архівувати всі новіші файли, а ті що були в архіві і а даній операції не архівувались, знищувати (фактично це означає створення нового архіву);
• Archiving options (Параметри архивації/Параметри архівування) - опції архівування. - Delete files after archiving (Удалить файли после архивации/Видалити файли після архівування) - знищувати файли, що архівуються поза архівом,
- Create SFX archive (Создать SFX-архив/Створити SFX-архів) - створити саморозархівовуваний ЕХЕ-файл,
- Create solid archive (Создать непреривний архив/Створити неперервний архів) - створити щільний архів (будь-який метод стискування Крім Store),
- Put authenticity verification (Добавить злектронную подпись/Дадати автентичну інформацію) - поміщати в архів інформацію про власника ліцензії на архіватор (програма обов'язково повинна бути зареєстрована),
- Use multimedia comression (Мульт&шедиа-сжатие/Мультимедіа-стиснення) - використовувати спеціальний алгоритм стискування мультимедійних файлів (перш за все WAV),
- Put recovery record (Информация для восстановления/Додати інфо для відновлення) - добавляти в архів запис для його відновлення (це дозволить відновлювати частини архіву у випадку його пошкодження),
- Lock archive (Заблокировать архив/Заблокувати архів) - замкнути архів, що не дозволить більше дописувати архів новими файлами.
В закладці Advanced (Дополнительно/Додаткові) можна вказати пароль на архівний файл (Set password (Установить пароль/Задати пароль)) та додаткові опції архівування, серед яких спеціалізовані налаштування для файлової системи NTFS, розмір запису на відновлення архіву, дозвіл фонового режиму архівування (Background archiving (Фоновая архивация/Архівування у фоні)). Опція Pause after each volume (Пауза после каждого тома/Пауза після кожного тому) встановлює паузи із попередженням між томами при архівуванні по томах.
Наступна закладка Files (Файли/Файли) встановлює список файлів, що архівуються. Якщо користувач не відмітив всіх файлів для архівування, то цей список можна доповнити за допомогою кнопки Append (Добавить). Крім цього в даній закладці можна встановити режим збереження шляхів до файлів, що архівуються (архівування із збереженням структури папок).
В закладці Backup (Резервньїе копии/Резервне копіювання) встановлюються спеціальні опції архівування:
• Erase destination disk contents before archiving (Очищать сменний диск перед архивацией на него/Стирати вміст диску перед архівуванням на нього) - перед архівуванням по томах на переносний диск, знищити на ньому всю інформацію;
• Add only files with attribute "Archive" set (Добавлять только с установленним атрибутом "архивний"/Додавати файли лише зі встановленим атрибутом "Архівний") - добавляти в архів лише файли з атрибутом "архівний" (цю опцію використовують для резервного копіювання);
• Clear attribute "Archive" after comressing (Снимать атрибут "Архивний" после архивации/ Очищати атрибут "Архівний" після стиснення) - знищувати атрибут "архівний" після архівування;
• Open shared files (Открьівать общие файли/Відкривати спільні файли) - дозволити архівування файлів, відкритих іншими програмами для запису;
• Generate archive name by mask (Окончание имени архива по маске/Генерувати ім'я архіву за шаблоном) - добавляти в кінець імені файлу, що архівується, текстовий рядок із датою його створення (корисно при щоденному архівуванні одних і тих же файлів). При цьому в полі справа можна вказати шаблон цієї дати;
• File time (Время файла/Час файлу) - дозволяє архівувати лише файли, що відповідають лише певному шаблону дати створення (наприклад, останні 3 дні).
Остання закладка Comment (Комментарий/Коментар) дозволяє добавити до архіву коментар.
Для виконання операції розархівування у WinRAR спочатку потрібно увійти в архів та відмітити відповідні файли. Після цього, натиснути комбінацію клавіш Alt+E або піктограму Extract to (Извлечь в/ Видобути до). Відкривається вікно Extraction path and options (Путь й параметри извлечения/ Шлях для видобування та параметри), де необхідно вибрати папку, куди будуть розархівовуватись файли, відмітити потрібні опції і натиснути ОК. Опції розархівування розбиті на три розділи.
В розділі Update mode (Режим обновлення/Режим оновлення) можна вказати режим розархівування:
• Extract and replace files (Извлечь с заменой файлов/Добути та замінити файли) - розархівовувати файли замінивши існуючі поза архівовм з одинаковими іменами;
• Extract and update files (Извлечь с оновлением файлов/Видобути та оновити файли) - розархівовувати файли, замінивши лише старші за датою створення файли, що існуюють поза архівом з однаковими іменами;
• Fresh existing files only (Обновить существующие файли/Оновити файли, що існують) - освіжити файли поза архівом, тобто розархівувати лише ті файли, що існують поза архівом, але старші за датою.
Розділ Overwrite mode (Режим перезаписи/Режим перезапису) встановлює перепитування на переписування файлів поверх існуючих: Ask before overwrite (Запрос при перезаписи/Запит перед перезаписом) - переписувати без перепитувань. Overwrite without prompt (Перезаписать без запроса/ Перезапис без запиту) - перепитувати перед переписуванням або Skip existing files (Пропустить существующие файльї/Пропустити файли, що існують) - взагалі не замінювати.
Останній розділ Miscellaneous (Разное/Різне) встановлює додаткові опції розархівування:
• Do not extract pathnames (Извлечь без путей/Не видобувати шляхи) - розархівовувати файли без збереження-заархівованих шляхів до них (без збереження структури заархівованої гілки дерева папок);
• Clear attribute "Archive" (Снимать атрибут "Архивний"/Скинути атрибут "Архівний") - при розархівуванні знищувати у файлів атрибут "архівний";
• Keep broken files (Оставить поврежденньїе файли/Залишати пошкоджені файли) - не знищувати при розархівуванні пошкодженні файли (за замовчуванням WinRAR такі файли знищує).
Серед інших операцій над архівом у WinRAR можна відмітити:
• тестування архіву на можливість розархівування. Здійснюється комбінацією клавіш Alt+T;
• перетворення архіву в саморозархівовний ЕХЕ-файл. Здійснюється комбінацією клавіш Alt+Х;
• виправлення пошкодженого архіву. Здійснюється комбінацією клавіш Alt+R;
• добавляти до архіву коментар. Здійснюється комбінацією клавіш Alt+M;
• знищувати файли в архіві. Здійснюється клавішею Delete;
• переглядати файли в архіві. Здійснюється комбінацією клавіш Alt+V; • добавляти до архіву пароль. Здійснюється комбінацією клавіш Alt+P;
• замикати архів. В результаті цієї операції архів неможливо буде доповнити новими файлами її операція здійснюється комбінацією клавіш ASt+P.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rentabelnist-remontnoi-maysterni.html
|
Рентабельність ремонтної майстерні
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/0b6bc8371ddfa884531e85f525965f81.docx
|
files/0b6bc8371ddfa884531e85f525965f81.docx
|
Рентабельність ремонтної майстерні
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
В зв'язку з тим, що в телевізорі існують небезпечні для життя напруги, при його ремонті спеціаліст ремонтного підприємства повинен сурово дотримуватись "Правил техніки безпеки при роботах по установці, ремонту і обслуговуванню побутових радіотелевізійних пристроїв (апаратів)", затверджених МБОН від 29 грудня 1976 року і узгоджених з профспілкою робітників місцевої промисловості побутових підприємств 23 грудня 1976 року.
На робочему місці потрібно мати слідуючі засоби індивідуального захисту: інструмент із ізольованими ручками, діелектричний килим, нарукавники, захисна маску або окуляри, діелектричні рукавиці.
В усіх випадках роботи з включеним телевізором, коли є небезпека доторкнутися до струмонесучих частин, необхідно користуватися інструментом з ізольованими ручками. Необхідно працювати однією рукою. Спеціаліст повинен бути в халаті з довгими рукавами або в нарукавниках.
В процесі виконання профілактичних робіт чи при проведенні ремонту телевізора в ділянках схеми рядкової розгортки або імпульсного джерела живлення, які мають потужні або високовольтні кола, необхідно забезпечити ізоляційні зазори, якість укладки монтажу і пайки, виключення виникнення воронового розряду, пробоїв або іскріння.
При промиванні або протиранні тканиною потрібно прибрати на високовольтних елементах елементах монтажу накопичений пил, який знижує електроізоляційні властивості блоку телевізора.
Ремонтувати і перевіряти телевізор під напругою дозволяється тільки в тому випадку, коли виконання ремонту у виключеному від мережі телевізора неможливе (наладка, вимірювання режимів, знаходження поганих контактів у перемикачі і т.п.).
УВАГА!
ТЕЛЕВІЗОР ПРАЦЮЄ З ІМПУЛЬСНИМ ДЖЕРЕЛОМ ЖИВЛЕННЯ!
В домашніх умовах ремонт імпульсного блоку живлення і блоку керування, які містять елементи, безпосередньо зв'язані з мережею, дозволяється проводити тількі телевізорі, включеному від мережі живлення для зовнішнього огляду, перевірки номінальних значень і заміни непрацюючих елементів.
Складний ремонт цих блоків із вимірюванням постійної і змінної напруги потрібно проводити в стаціонарних майстернях при включенні їх у мережу тільки через розподільний трансформатор, забезпечивши міри безпеки при роботі.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ проводити паяння і заміну мікросхем в телевізорі, який під напругою!
При заміні запобіжників і деталей необхідно відключати телевізор від блоку живлення.
Перед заміною деталей потрібно при допомозі спеціального розрядника зняти розряд з конденсаторів, випрямлячів блоку живлення, конденсаторів в ланцюгах живлення БПР і кінескопу.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ перевіряти наявність напруги в колі на "іскру".
При ремонті телевізора необхідно поставити його таким чином, щоб уникнути травм і можливого вибуху електролітичних конденсаторів або кінескопу.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ремонтувати в мережу телевізор у вологих приміщеннях, які мають цементні або інші струмопровідні підлоги. В таких випадках телевізор направити в ремонтне підприємство.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ ремонтувати телевізор поблизу заземлених конструкцій (батарей центрального опалення та ін.), якщо вони не мають спеціальної ізолюючої огорожі.
При розпаковці чи упаковці, при зніманні або установці кінескопа потрібно працювати в захістній масці.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ при зніманні або ж установці кінескопа приміняти надлишкові зусилля або брати кінескоп за горловину.
Особам, які не ремонтують телевізор, перебувати біля телевізора при зніманні або установці кінескопа забороняється.
Знятий кінескоп повинен бути запакований в спеціальну коробку або тканину.
Не дозволяється залишати по закінченню робочого дня телевізор зі знятим кожухом.
При проведенні ремонту телевізора необхідно суворо дотримуватись слідуючих правил пожежної безпеки:
- не допускати вмикання телевізору в електромережу, напруга якої вища норм, зазначених в керівництві по експлуатації;
- застосовувати тількі стандартні запобіжники, типи і номінали яких указані на принциповій схемі;
- мати розетку підключення вилки шнура живлення в доступному місці для швидкого вимикання телевізора від електромережі;
- терміново вимкнути телевізор від мережі, витягнувши вилку шнура живлення із розетки, якщо в телевізорі виникли несправності;
- негайно витягнути вилку шнура живлення телевізора із мереживої розетки, якщо в телевізорі виникло загоряння, накрити телевізор щільною тканиною, одягом так, щоб не було доступу свіжого повітря в середину корпусу телевізора; щоб запобігти отруєнню продуктами згоряння, негайно віддалити із приміщення всіх людей, не зайнятих в ліквідації пожежі і обмежити своє прибування в приміщенні.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ МАЙСТЕРНІ У РИНКОВИХ УМОВАХ
Для ефективної роботи з обслуговування та ремонту апаратури радіозв'язку потрібне добре обладнане робоче місце. У цьому розділі буде розглянуто приклади організації роботи майстерні в недалекому минулому, а також принципи організації, які сприяють ефективній роботі. Хоч основні зауваження адресовані тим читачам, котрі займаються або збираються зайнятися ремонтом апаратури радіозв'язку, розділ буде корисним і для тих, хто обслуговує іншу електронну апаратуру.
Майстерні поточного ремонту інколи не дуже ефективні через те, що енергії витрачається багато у порівнянні з кінцевим результатом. Чим пояснити, що дві розташовані неподалік майстерні з кваліфікованим персоналом працюють зовсім по-різному? Наприклад, майстерня А приносить своєму власникові (або власникам) прибуток та має постійних клієнтів. В той же час майстерня Б ледве зводить кінці з кінцями, і рідко коли клієнт звертається до неї вдруге, розчарований результатами попереднього обслуговування. Майстерня А регулярно продовжує чинність угод, а майстерня Б робить це лише зрідка. Якщо подивитися в корінь, то часто виявляється, що майстерні А властива хороша організація роботи, а в майстерні Б усе робиться нібито для того, щоб понизити її ефективність, замучити техніків до смерті, а власника довести до виразки шлунку.
Хороша схема організації робіт скорочує умови, а значить, і час на виконання кожного виду роботи. Вона значно підвищить прибуток з двох причин. Одна причина полягає в тому, що робота стає легшою фізично. Коли потребується менше зусиль, коли легше локалізувати несправні вузли, тоді на виконання кожної опереції потрібно менше часу. А чим менше часу витрачається на кожну операцію, тим більший обсяг роботи можна виконати протягом тижня, тим швидше клієнти отримають з ремонту свою апаратуру. Друга причина - моральний стимул для персоналу майстерні. Ефективна робота зменшує напруження й навантаження на кожного робітника і в результаті кожен працює більш продуктивно. Певний психологічний настрій створюється і умовами роботи в чистому, теплому, добре освітленому приміщенні. Дехто в минулому, а дехто й по сьогодні не зробили жодних висновків аж від 1920-х років, вважаючи зручності занадто дорогими. Інші ж збагнули, що жорстока експлуатація робить робітників нещасними, а нещасні робітники не здатні до ефективної праці. Тому деякі фірми витрачають тепер значні суми на обладнання зручних робочих місць.
У цьому розділі буде розглянуто деякі фактори, які необхідно враховувати при організації робочого місця. Частина з них стосується планування простору робочого місця, інші обговорення різноманітних деталей, що роблять роботу більш продуктивною.
СКОРОТИТИ МАРНІ ЗУСИЛЛЯ
Основна мета обладнання робочого місця - збільшити прибуток та звести до мінімуму марні зусилля. Основний спосіб досягти цієї мети - так розташувати обладнання, щоб кількість кроків, необхідних для виконання тієї чи іншої операції, була мінімальною.
Якщо ви гадаєте, що це дріб'язковість, то візьміть крокомір і обрахуйте шлях, пройдений протягом дня. Коли ви побачите, як швидко набігають кілометри, і зрозумієте, що техніки, які ходять, не займаються ремонтом апаратури, тоді, можливо, у вас з'явиться стимул переглянути схему організації робіт або приділити їй більше уваги.
В жодній книзі ви не знайдете точних рецептів щодо того, що найкраще підходить саме вашій майстерні. Проте вам потрібно лише кілька порад, кілька журналів для реєстрації замовлень як зразків та власна кмітливість, щоб виробити новий підхід до всіх проблем. І дійсно, все, на що спроможний консультант, це прийти і дати деякі рекомендації, котрі являють собою не більше, ніж прикладний здоровий глузд.
Будь-яка схема організації робіт повинна відповідати різноманітним інтересам, часом таким, які є взаємовиключними, тому вона потребує ретельного аналізу з точки зору вашого бізнесу, установленого вже порядку, обсягу робіт та прибутковості тієї чи іншої справи ( тобто торгівлі, обслуговування, дизайну і т.ін.)
Слід зважити декілька фактів.
1. Виробниче приміщення коштує дорого. Приміщення вартістю 300 доларів на місяць велика рідкість. Ціни на приміщення у великих містах зростають. Очевидно, площа, що не використовується, є неприпустимою розкішшю.
2. Робочі руки теж дорогі. Якщо ваш персонал марно витрачає час через погану організацію роботи, це підвищить ваші витрати.
3. Час - гроші. Цей старий афоризм сьогодні, мабуть, є справедливішим, ніж був колись давно. Час - головне, з чого підприємство повинне робити гроші. Якщо у вас в штаті два техніки з ремонту апаратури і вони працюють по 40 год. на тиждень, то у вас усього 80 людино-годин для того, щоб виробляти прибуток. Незалежно від того, яка у вас система оплати - за договором чи погодинна, очевидно, чим більше апаратури відремонтовано, тим більшим є прибуток.
У наступному розділі описано, як організація роботи часом знижує ефективність праці (тобто роботу, виконану за одиницю часу) обслуговуючого персоналу.
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З КЛІЄНТАМИ
Зупинимося на організації обслуговування. Чи повинен технік сам приймати клієнтів? Чи повинен відповідати на телефонні дзвінки? Чи повинен сам визначати ціну роботи чи цим повинен займатися керуючий, диспетчер або прийомщик? Так, звичайно! Хоч таке обслуговування не завжди є виправданим, проте воно неминуче. Щоб скоротити витрати на обслуговування, потрібно планувати організацію роботи так, щоб на її виконання потребувалося якнайменше кроків (пам'ятайте про крокомір!)
У невеликих майстернях технікові доводиться самому приймати клієнтів. У цьому немає нічого хорошого, і, як тільки з'явиться можливість, слід найняти прийомшика або адміністратора ( в залежності від роду діяльності). Техніки - кваліфікований персонал, і їхнє місце в цеху або лабораторії, де вони можуть принести фірмі найбільший прибуток. Прийомщиками можуть бути менш кваліфіковані працівники, і навіть студенти технічних коледжів у змозі впоратися з цими обов'язками.
Давайте підрахуємо, скільки обійдеться використання техніка у ролі прийомщика та поміркуємо, чи є спосіб знизити такі витрати в майстернях, які використовують таку схему організації роботи. Нехай почасова оплата праці техніка складає 14 дол. Через накладні та інші витрати ця оплата зростає до 30-40 дол. за год.
Приймемо для зручності ЗО дол. і будемо пам'ятати, що ЗО дол. За год. - це 0, 5 дол. за хвилину.
Хай у майстерні техніки самі приймають клієнтів. Незалежно від того, яка проста ця робота, дипломованому, висококваліфікованому спеціалістові доводиться її виконувати. Ситуація ускладнюється тим, що апаратура для технічного обслуговування знаходиться "за кулісами" майстерні і потрібно в середньому 26 сек., щоб вийти звідти до клієнта, і ще 26 сек., щоб повернутися на робоче місце. Іншими словами, пересування туди-сюди займає 52/60=0, 867 хв. і коштує 0, 43 дол. До того ж з кожним клієнтом доводиться безпосередньо спілкуватися 10 хв., тобто взагалі на кожного клієнта припадає по 11 хв. робочого часу техніка, або 5, 5дол. на год., або 132 дол. на день. Відповідно, за тиждень, місяць, рік сума становить 660, 2640, 132 000 дол. Скільки заробила ваша майстерня протягом минулого року?
Звичайно, наведені нами розрахунки є умовними, але вони демонструють, як погана організація роботи відбиваються на прибутку. Цей розрахунок є справедливим і у випадку, коли майстер відповідає на телефонні дзвінки. Використання техніків для відповідей клієнтам по телефону також обходиться у 0, 5 дол. за хв.
ПРОСТОЇ ОБХОДЯТЬСЯ ДОРОЖЧЕ
Отже, ми встановили, що, відволікаючи техніка від роботи, ви втрачаєте 0, 5 дол. за хвилину, хоч розрахунок зроблено виходячи з часу обслуговування. Існують ще й приховані втрати, пов'язані з тим, що технік відволікається від роботи. Їх важко розпізнати і обрахувати, проте обходяться вони дорожче, ніж при простому складанні втраченого часу, це порушення ходу думки. Обслуговування складного електронного обладнання радіозв'язку - це розумова праця. Техніку доводиться обдумувати щоразу.
Технік повинен приймати клієнтів та відповідати на телефонні дзвінки за умови додаткової оплати.
Якщо до обов'язку техніка входить прийом клієнтів та відповіді на телефонні дзвінки, то робоче приміщення повинне бути розташоване неподалік від прилавку, а телефонний апарат повинен бути розміщений на відстані не далі простягнутої руки і щоб книга реєстрації замовлень була під рукою (адже більшість тих, хто телефонує, цікавиться станом їхнього замовлення).
Тепер розглянемо оцінки роботи та виписки рахунку, коли замовлення вже виконане. Ключові питання: як часто технік повинен залишати робоче місце і як далеко йому треба йти, щоб виписати рахунок. Квитанція вручається замовникові або кладеться на конторку диспетчера, здебільшого знаходиться в приміщенні для клієнтів. Якщо технік після кожної виконаної роботи змушений іти до конторки, він втрачає час. Вихід у тому, щоб квитанції були на робочому місці або, якщо квитанція виписується в кількох екземплярах, дати один екземпляр технікові (практика, запозичена з автосервісу). Тоді квитанції лежать на робочому місці, поки не буде виконано досить робіт для того, щоб вихід до конторки був виправданий. Важливість цієї проблеми експоненціально зростає у майстернях, які виконують дрібний ремонт (наприклад, гарантійний або за договором), або коли тривалість ремонту незначна. В одній майстерні техніки здають квитанції кожні 2-4 години. На кожному робочому місці наявний кошик для вхідних паперів з відділеннями: закінчено, замовлення, оцінка та виписка рахунку.
РОЗПОДІЛ ПЛОЩІ
Інколи важко розподілити площу майстерні. Звичайно, якщо ви займаєтесь тільки технічним обслуговуванням або тільки торгівлею, завдання полегшується. Але в майстернях, які займаються тим і іншим, розподіл площі й обладнання ускладнюється. Важливо знати відносну прибутковість кожного виду діяльності. Якщо в бухгалтерії окремо не враховуються прибутки та витрати кожного виду діяльності, то правильне рішення неможливе. Якщо такий облік ведеться, то досить уважно переглянути книги бухгалтерського обліку, щоб зробити висновок, чому віддати перевагу.
Звичайно, важко визначити місце для нового обладнання та для складу радіодеталей. Якщо поблизу від вас є агентство термінової доставки радіодеталей, тоді гроші, витрачені на купівлю радіодеталей, будуть відшкодовані зниженням витрат на оренду приміщення. Потрібно розглянути два фактори при оцінці бажаності використання приміщення під склад. Перший - ціна квадратного метра площі (орендна плата плюс накладні витрати) і другий, якому часом не надають уваги,- втрата прибутку, якщо ця площа буде зайнята техніками, що працюють, або використана як додаткове торгове приміщення. Деякі крупні торгові фірми та фірми з обслуговування використовують більш вартісне приміщення під торговельні зали, а дешевше приміщення - під майстерню.
ЕФЕКТИВНЕ ДІЛОВОДСТВО
Ефективність роботи майстерні зростає за умови правильного діловодства. Ведення документації може сприяти чіткій організації робот, а може, навпаки, зіграти руйнівну роль, тому ми наведемо кілька думок про ведення документації. Принтери (обсягом до 5000 знаків) коштують не дуже дорого, особливо якщо придбані в комплекті.
В наш час, коли все комп'ютеризується, розумно встановити персональний комп'ютер з базою даних, до котрої заносяться і вистежуються рахунки. Комп'ютер може замінити реєстраційний журнал, який ведеться у майстернях, що досягають великого успіху.
КОНТРОЛЬНО-ВИПРОБУВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ
За ідеальної організації будь-який пристрій, який може знадобитися майстру, завжди повинен бути під рукою. Але в реальному житті доводиться зустрічатися з тим, що деякі прилади дуже дорогі використовуються досить рідко, так що накладно, щоб кожен технік мав повний комплект обладнання. Проте пересувне обладнання не завжди сприяє економії часу. Вирішення цієї проблеми полягає у використанні портативних пристроїв у комплексі.
Майстри, які виїжджають за викликом, можуть використовувати компактні набори інструментів. Але ці прилади повинні бути ретельно дібрані для ремонту певної апаратури. Звичайно, рідко буває, щоб набір, наявний у продажу, задовольняв усі потреби техніків у їх практичній діяльності (як правило, він вміщує багато непотрібного, зате деякі потрібні пристрої взагалі відсутні).
Якщо майстерня та магазин знаходяться в одному приміщенні, то кожного техніка можна забезпечити набором дещо частіше використовуваних інструментів у футлярі з штучної шкіри на блискавці. Такі набори значно легші, їх можна переносити, а не перевозити у вантажному візку, а з таким інструментом можна виконати 90 % роботи. Рідше використовувані інструменти у випадку необхідності можна брати з майстерні.
ВИСНОВОК
Рентабельність ремонтної майстерні безпосередньо пов'язана з ефективністю її роботи. Оптимізація різноманітних факторів організації майстерні підвищить її ефективність, знизить собівартість операцій, що в свою чергу підвищить прибутки та знизить витрати на невиробничі операції.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/robota-z-email.html
|
Робота з E-mail
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/fab87933e528064cbe956982d5f3a11a.docx
|
files/fab87933e528064cbe956982d5f3a11a.docx
|
РЕФЕРАТ
Робота з E-mail
В 1971 році компанія Baranek and Newman підписала контракт з двома програмістами на розробку першої версії Internet, яка дозволяла б відсилати користувачам повідомлення, а не просто дані. З цих коренів електронна пошта Internet, або e-mail, виросла до рівня глобальної комунікації. В 1980р. було створено SMTP(Simple Mail Transfer Protocol)- простий протокол передачі пошти. Однак SMTP було створено для обміну поштою між мейнфреймами(суперкомп'ютерами), і він не був розрахований на персональні комп'ютери. Створений в 1984р POP(Post Office Protocol) - протокол відправки для офіса - зняв це обмеження.
Отже, електронна пошта - це система обміну інформацією в електронному вигляді телекомунікаційними засобами Iнтернета. На сервері, до якого здійснюється під'єднання, формується (відкривається) поштова скринька (папка на жорсткому диску), яка має свою адресу. Усі повідомлення, які пересилаються на цю адресу іншими особами, накопичуються в поштовій скриньці. Після фізичного з'єднання з поштовим сервером отриману кореспонденцію можна "перетягнути". Для читання електронної пошти, відправлення електронних листів, їх перенаправлення, вилучення в операційних системах типу Windows служать спеціальні програми: Internet Mail - в системі Windows 95, Outlook Express - в Windows 98 та Windows NT. За допомогою цих програм можна відкрити папку Входящие - для читання отриманих листів, папку Исходящие - для перегляду відправлених листів.
Поштові адреси та структура електронного листа.
Поштова адреса складається з таких елементів як:
назва поштової скриньки, яку переважно називають іменем користувача;
@ (знак "комерційного at", "вухо" або "собачка");
ім'я вузла.
Справа від символа @ записується іР-адреса комп'ютера, на якому розміщується поштове відділення абонента, і ця адреса формується так, як довільне доменне ім'я в Iнтернеті. Зліва від символа "@" записується ім'я абонента. Наприклад, [email protected] - зразок типової адреси, де narkov - ім'я поштової скриньки, pu.if.mail - ім'я вузла.
Адреси поштових скриньок можуть містити наступні символи: букви, цифри, деякі інші знаки(крапка, символ підкреслення). Як правило, регістр букв(великі чи маленькі) в адресах електронної пошти не має значення. Наприклад, [email protected] i [email protected] - це та сама адреса.
Електронний лист складається із заголовка і власне повідомлення. Заголовок знаходиться у верхній частині кожного листа, причому він відділяється від основного тексту порожнім рядком. Лист може містити в заголовку такі рядки:
subject: тема повідомлення (необов'язковий, але бажаний);
to: перелік отримувачів повідомлення (вказується хоча б один);
cc: перелік одержувачів копії повідомлення (необов'язковий);
Bcc: додатковий список одержувачів копії повідомлення; імена цих одержувачів не пересилаються разом з повідомленням (необов'язковий);
From: адреса автора повідомлення (формується автоматично, обов'язковий);
Reply-To: зворотна адреса, на яку потрібно відправити відповідь, якщо ця адреса відрізняється від рядка From (необов'язковий);
Date: час і дата відправлення повідомлення (формується автоматично, обов'язковий);
Expires: дата, після якої повідомлення втрачає актуальність (необов'язковий);
Message-ID: унікальний ідентифікатор для повідомлення(генерується машиною автоматично);
Lines: кількість текстових рядків в повідомленні.
Зауважимо, що основний текст листа може містити додатки у вигляді окремих файлів із графічними зображеннями, звуковими фрагментами, мелодіями, програмами. Ці додатки разом із основним текстом кодуються як текстові повідомлення незалежно від формату і передаються далі згідно вказаної адреси.
Робоче вікно програми Internet Mail.
Заголовок вікна і меню - стандартні атрибути вікна в операційній системі Windows. В правій частині заголовку вікна розміщені кнопки, призначені для стандартних дій з вікнами в операційній системі Windows. За допомогою меню можна вибрати будь-яку команду програми Internet Mail.
Під меню знаходиться панель інструментів. На цій панелі розміщені значки, що позначають виконувані дії. Якщо підвести вказівник миші до одного з цих значків, навколо нього з'явиться рамка і значок "перетвориться" в кнопку. Після чого можна клацнути на цій кнопці, і потрібна команда буде виконана.
Під смугою панелі інструментів розміщено список Папки(Folders), призначений для сортування одержаної і підготованої до відправлення пошти, що дозволяє розкладати листи по папках.
індикатор під'єднання - фірмовий знак комплекту програм Internet Explorer, який знаходиться справа на панелі інструментів. Під час під'єднання до Iнтернета цей знак "оживає" і перетворюється з фірмового знаку в зображення земної кулі.
Центральна частина вікна поділена на дві частини. Верхня - призначена для відображення вмісту відкритої в даний момент папки, в якій є перелік заголовків листів. Нижня частина служить для відображення текстів листів.
Рядок стану призначено для індикації тих дій, які в даний момент виконує програма Internet Mail. Наприклад, в рядку стану можуть з'являтися наступні повідомлення: Подключение, Проверка почтового ящика, Нет новых сообщений.
Створення та відправлення поштового повідомлення.
Опишемо алгоритм створення та відправлення електронного листа за допомогою програми Internet Mail.
Клацніть на кнопці Создать сообщение(New Message) на панелі інструментів Internet Mail. З'явиться вікно Создание сообщения(New Message). Аналогічно, як при відправленні звичайного листа ми адресуємо конверт, так і для електронного листа необхідно вказати деяку інформацію про адресата. Зверніть увагу, що текстовий курсор вже знаходиться в полі Кому(То).
Введіть в полі Кому(То) електронну адресу одержувача.
Для відправлення листа зразу кільком адресатам використовується поле вводу Копия(СС). Виберіть за допомогою миші це поле і наберіть, для прикладу, на клавіатурі свою адресу електронної пошти, щоб відправити копію даного повідомлення самому собі.
Виберіть за допомогою миші поле Тема сообщения(Subject) і введіть коротку анотацію даного листа.
В правому верхньому куті листа розміщена "марка", яка дозволяє вказати на важливість повідомлення. Клацніть мишкою на символі, що зображує марку. З'явиться допоміжне меню для вибору позначки важливості листа. На цьому заповнення "конверта" листа завершено. Для вводу тексту листа призначається поле під конвертом.
Клацніть мишею на цьому полі і наберіть текст: Привіт! Я вчуся використовувати e-mail.
Після того, як лист написано, натисніть першу зліва на панелі інструментів кнопку Отправить сообщение(Send message), щоб відправити створене повідомлення. З'явиться попередження Отправка почты(Send mail).
Клацніть на кнопці ОК, щоб закрити діалогове вікно Отправка почты(Send Mail) i вікно Создание сообщения(New Message).
Відкрийте список папок для листів і клацніть мишею на папці Исходящие(Outbox). На екрані з'явиться вміст цієї папки, де знаходиться щойно створений вами лист. Те, що лист виділено курсивом(похилим шрифтом) означає, що повідомлення ще не відправлене.
Клацніть на кнопці Доставить почту(Send and Recieve). З'явиться діалог Подключение к...(Connect to...)
Клацніть на кнопці ОК, щоб почати процес під'єднання до вузла провайдера Iнтернета.
Отримання поштового повідомлення.
Перелічимо, які дії слід виконати для того, щоб прочитати одержану пошту.
Клацніть на кнопці Доставить почту(Send and Receive). З'явиться вікно діалогу Подключение к...(Connect to...).
Клацніть на кнопці ОК, щоб розпочати процес під'єднання до вузла провайдера. Після того, як з'єднання встановлено, виконується перевірка вашої поштової скриньки на вузлі провайдера, яка супроводжується вікном діалогу Доставка. Вказаний діалог зникне після того, як всі повідомлення перепишуться на ваш комп'ютер. Після чого з'єднання з провайдером буде розірвано.
Відкрийте список папок для листів і клацніть мишею на папці Входящие(Inbox).
В нижньому полі екрану прочитайте зміст отриманого листа.
Зауважимо, що нові повідомлення мають значок у вигляді закритого, а прочитані - відкритого конверта. Автоматично після встановлення програми Internet Mail до вас в скриньку потрапляє лист від розробників цієї програми. Для того, щоб прочитати адресоване вам повідомлення, клацніть мишкою на заголовку вибраного листа. Зверніть увагу, що після того, як переглянуто непрочитаний лист, помітка біля нього змінюється на відкритий конверт.
Відповідь на електронні повідомлення з використанням цитат з попередніх листів, знищення повідомлень.
Часто виникає необхідність відповісти на одержані листи, причому з використанням цитат з цього ж листа. Розглянемо, яким чином така задача реалізується в Internet Mail. Для цього:
клацніть мишею на заголовку листа, на який потрібно відповісти, і натисніть кнопку Ответить отправителю(Replay to Author) на панелі інструментів Internet Mail. З'явиться вікно, в якому знаходиться зміст вибраного листа. Зверніть увагу, що в полі Кому(То) вже записано адресу автора цього листа, в полі Тема сообщения(Subject) - тема вказаного листа, а змістом листа є його попередній зміст. Причому на початку кожного рядка стоїть символ ">", яким прийнято позначати цитати. Після того, як здійснено редагування відповіді на цей лист, виконайте такі дії:
На панелі інструментів вікна Создание сообщения(New Message) натисніть кнопку, на якій зображено конверт, щоб відіслати відповідь. З'явиться попередження Отправка почты(Send Mail).
Закрийте вікно діалогу за допомогою кнопки ОК, після чого лист попадає в папку Исходящие(Outbox). Оскільки наведений приклад носить умовний характер, то створений лист ми не відправлятимемо, а знищимо. Для цього:
виберіть в списку Папки(Folders) папку Исходящие(Outbox) і клацніть мишею на щойно створеному листі. Після цього натисніть кнопку Удалить(Delete) на панелі інструментів Internet Mail. Лист буде поміщено в папку Удаленные(Deleted Items).
Створення власних підписів.
Зазвичай листи прийнято підписувати. При використанні програми Internet Mail також маємо таку можливість. Підписом вважається текст, який автоматично вставляється в кінці повідомлень. Для створення підпису необхідно виконати наступні дії:
Виберіть команду меню Сообщения->Параметры(Mail->Options), щоб відкрити вікно діалогу настройки Internet Mail.
Виберіть вкладку Подпись(Signature).
Встановіть перемикач в групі елементів керування Подпись (Signature) в положення Текст(Text).
Клацніть мишею в полі вводу і наберіть на клавіатурі прізвище та ім'я. Цей текст і буде надалі підписом.
18. Створення адресної книги та її використання.
Для зручності роботи в програмі Internet Mail передбачена можливість створення адресної книги, в якій можна зберігати інформацію про адресатів, з якими ведеться листування електронною поштою.
Виберіть команду меню Файл->Адресная книга(File->Address Book). З'явиться вікно Адресная книга(Address Book).
Клацніть на кнопці Создать Адрес(New Contact) на панелі інструментів вікна Адресная книга(Address Book). На екрані з'явиться вікно діалогу Свойства(Properties).
В полях вводу Имя(First), Фамилия(Last), Отчество(Middle) увведіть відповідно: Петрів, Петро, Петрович.
Клацніть мишею на полі Адреса електронной почты(E-mail Address) і наберіть на клавіатурі адресу електронної пошти: [email protected]
Клацніть на кнопці Добавить(Add), щоб занести адресу в книгу. Вкладки Личные(Personal), Служебные(Busines), Заметки(Notes) призначені для запису додаткової інформації про даного респондента.
Клацніть на кнопці ОК, щоб закрити вікно діалогу Свойства (Properties). Під час пошуку в адресній книзі нас переважно цікавить прізвище потрібної людини, тому зручно відсортувати записи в адресній книзі за прізвищами.
Виберіть команду меню Вид->Сортировка(View->Sort by) вікна Адресная книга(Address Book). З'явиться додаткове меню.
Виберіть команду меню Фамилия(Last Name), щоб записи в адресній книзі відображалися в звичній для нас формі: Прізвище, ім'я, по батькові. Тепер, коли в адресній книзі буде велика кількість записів, швидко можна знайти потрібне прізвище, набравши його в полі вводу, яке знаходиться під панеллю інструментів у вікні Адресная книга(Address Book).
Виберіть команду меню Файл->Закрыть(File->Close) або ж клацніть мишею на кнопці, яка закриває вікно в правому верхньому куті вікна Адресная книга(Address Book), щоб закрити вікно.
Додаткові можливості e-mail.
За допомогою електронної пошти можна не тільки обмінюватися повідомленнями, але й одержувати будь-яку інформацію з Iнтернета. Для цього необхідно відправляти листи, оформлені певним чином, за адресами так званих "поштових роботів". Поштовим роботом називається програма, яка одержує електронну пошту, визначає, на яку інформацію було здійснено запит, і виконує необхідні дії для виконання одержаного запиту. Вибрана роботом інформація відсилається відправникові запиту. Наприклад, якщо користувач хоче одержати за допомогою електронної пошти файл з FTP-сервера, то він може скористатися комп'ютером-сервером, який під'єднаний до Iнтернета і містить багато різноманітних файлів. В цьому випадку користувач відсилаєте листа поштовому роботу і від'єднується від мережі, щоб через деякий час знову з'єднатися і одержати файл в листі. Після того, як поштовий робот одержить запит, він під'єднається до потрібного FTP-сервера, переписує необхідний файл, а потім відсилає його в електронному листі користувачеві. Аналогічно електронною поштою можна одержувати і іншу інформацію.
Приєднання до листа файлів та їх відокремлення від листа.
Доволі часто потрібно переслати електронною поштою не тільки текст, але й інші файли, наприклад, зображення, звуки і т.д. Розглянемо алгоритм передачі файла за допомогою програми Internet Mail.
Клацніть на кнопці Создать сообщение(New Message) на панелі інструментів Internet Mail. З'явиться вікно Создание сообщения(New Message).
На панелі інструментів вікна Создание сообщения(New Message) клацніть на кнопці із зображенням скріпки, щоб прикріпити до створеного листа певний файл. З'явиться діалогове вікно Вставка вложений (Insert Attach)
За допомогою діалогового вікна Вставка вложений (Insert Attach) виберіть на вашому диску необхідний файл і натисніть кнопку Вложить (Attach), щоб приєднати вказаний файл до листа.
Зверніть увагу, що область для тексту листа розділилася на дві частини, і внизу з'явився знак приєднаного файлу.
Опишемо далі, як від'єднати файл від документу за допомогою програми Internet Mail. Нехай одержано лист на тему "Привітання з Новим Роком". Зліва від заголовку листа знаходиться зображення скріпки. Якщо клацнути мишею на заголовку листа, то побачимо, що лист не містить тексту, але справа під лінією, що поділяє вікно на дві частини, також знаходиться зображення скріпки. Скріпки вказують на те, що до листа "пришиті" файли.
Двічі клацніть мишею на заголовку листа з темою "Привітання з Новим Роком". На екрані з'явиться вікно, з допомогою якого можна "від'єднати" файл від листа.
Клацніть правою кнопкою миші на значку, що відповідає вкладеному файлу newyear.bmp. Відкриється контекстне меню. Виберіть в контекстному меню команду Сохранить как(Save as).З'явиться діалогове вікно Сохранить вложение как(Save Attach As).
Виберіть папку на диску вашого комп'ютера, в якій буде зберігатися вкладений файл, і натисніть кнопку Сохранить(Save). Діалогове вікно Сохранить вложение как(Save Attach As) закриється, а вкладений файл буде збережено у вибраній папці.
Поняття про UU-кодування та base64-кодування двійкових файлів.
На початковому етапі використання Iнтернета, коли великі підприємства, які приступили до створення взаємопов'язаних мереж, захотіли обмінюватися файлами один з одним, розробники систем зіткнулися з проблемою вибору спільного формату, який могли б використовувати всі системи. Деякі системи могли передавати 8-розрядні слова, інші 16-розрядні, але багато інших могли передавати лише 7-розрядні слова. Врешті-решт, єдиним форматом слова, який могли б передавати й приймати всі системи, виявився формат з 7-розрядних символів ASCII. Тому для пересилки файлів іншій системі творцям мережі Iнтернет потрібен був алгоритм для перетворення всіх файлів, відмінних від ASCII, в текст, а після передачі - перетворення їх знову до початкового вигляду. Один із запропонованих алгоритмів відомий як стандартний алгоритм UU-кодування. Цей формат став найпопулярнішим при відправленні файлів в групи новин.
Порівняно недавно було розроблено новий стандарт для розширення можливостей пошти SMTP, яка широко використовується в Iнтернеті. Користувачів вже не задовольняла передача звичайних текстових файлів. Виникла потреба в приєднанні зображень, документів, електронних таблиць чи інших файлів до повідомлень e-mail, які відправлялися в Iнтернет. Для реалізації таких потреб було розроблено стандарт MIME, як доповнення SMTP, який дозволив користувачам приєднувати файли будь-якого типу до повідомлення електронної пошти. Для того, щоб здійснити це розширення можливостей системи пошти Iнтернет і зберегти раніше створені системи, розробники системи МіМЕ додали новий алгоритм кодування: кодування з основою 64. Цей алгоритм кодування/декодування, вбудований у всі сумісні з МіМЕ клієнти e-mail, одержав на даний час розповсюдження в Iнтернеті всюди, де потрібне кодування.
Мережевий етикет при користуванні e-mail.
Користуючись електронною поштою, варто дотримуватися мережевого етикету, зокрема, надсилати електронні листи можна і незнайомим людям, але за умови, що їхня адреса була опублікована чи оприлюднена іншим офіційним способом. Використання електронної пошти з метою розсилання реклами є грубим порушенням. Адресу таких порушників легко встановити, оскільки вона фіксується на серверах, які були задіяні для передачі повідомлення. До незнайомих людей можна звертатись лише із проханнями дати професійну консультацію, із ввічливими пропозиціями, не вимагаючи обов'язкової відповіді. Звертаючись до незнайомих людей, не можна вимагати відповіді іншими засобами зв'язку, відмінними від електронної пошти. Це далеко не повний перелік "гарних манер", яких треба дотримуватися, при використанні e-mail.
Література
Глинський Я.М. Практикум з інформатики.- Львів: Підприємство Деол, 1998.- 168 с.
Коцюбинский А.О., Грошев С.В. Современный самоучитель работы в сети Интернет. - М.: Триумф, 1997.- 400 с.
Миллер М. Использование Windows 98: Пер. с англ.- К.; М.; СПб.: Издат. дом "Вильямс", 1998.- 336 с.
Проект програми курсу "Основи інформатики та обчислювальної техніки" для загальноосвітньої школи (автори: Жалдак М.і., Морзе М.В., Науменко Г.Г.). Електронний варіант.
Homepage с помощью бортовых средств.// Chip, №5-6, 1996, с. 70-73.
Internet для "чайников". К.: Диалектика, 1996.- 288 с.
Журнал "Компютер + Программы", 1998-2000 р.р.
Журнал "Чип", 1996-2000 р.р.
Газета "Про", 1998-2000 р.р.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/s-chego-nachat-uchit-angliyskiy-yazik.html
|
С чего начать учить английский язык
|
https://doc4web.ru/uploads/files/13/5104d3e7b9ab1251088e825432c6ea45.doc
|
files/5104d3e7b9ab1251088e825432c6ea45.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/razrabotka-chetiryohrazryadnogo-schyotchika-so-skvoznim-perenoso.html
|
Разработка четырёхразрядного счётчика со сквозным переносо
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/3b390867c7c0d96fa0be347d4e16717e.docx
|
files/3b390867c7c0d96fa0be347d4e16717e.docx
|
СОДЕРЖАНИЕ
Введение 2
Техническое задание и исходные данные 3
Триггеры 4
RS-триггер 6
D-триггер 8
T-триггер 9
JK-триггер 10
Счётчики 12
Счетчик со сквозным переносом 13
Выбор ИМС, с помощью которых реализуется счётчик 15
Принципиальная схема ИМС, её описание и основные параметры 15
Пояснительная записка 17
Список литературы 18
Разработка четырёхразрядного счётчика со сквозным переносом
Литера
Масса
Масштаб
Изм
Лист
№ документа
Подпись
Дата
Разработал
Проверил
Т. Контр
Лист 1
Листов 18
Н. Контр
Утвердил
ВВЕДЕНИЕ
ВВ составе серий ТТЛ выпускаются микросхемы , содержащие RS-, D- и JK-триггеры (на многотриггерных схемах можно построить: регистры , память малой ёмкости, счётчики ).
Почти каждая сложная цифровая система содержит несколько счетчиков. Назначение счетчика очевидно: это подсчет числа некоторых событий или временных интервалов, либо упорядочение событий в хронологической последовательности. Кроме того, счетчики могут выполнять и не столь очевидные функции: их, например, можно использовать для адресации, в качестве делителей частоты и элементов памяти.
В данном проекте мною будет разработан четырёхразрядный счётчик со сквозным переносом, выполненный на JK-триггере
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
ТЕХНИЧЕСКОЕ ЗАДАНИЕ
Разработка четырёхразрядного счётчика со сквозным переносом.
Исходные данные
Счётчик выполнить на JK триггерах
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
ТРИГГЕРЫ
Триггер представляет собой устройство с двумя устойчивыми состояниями, содержащее запоминающий элемент (собственно триггер) и схему управления. Схема управления преобразует поступающую на ее входы А1( … , Ап информацию в комбинацию сигналов, действующих непосредственно на входы собственно триггера, характеризующего состояние устройства в целом.
На рис.1 приведена обобщенная структурная схема триггерного устройства (ТУ), где УУ — устройство управления; Т — собственно триггер; S' и R' - входы собственно триггера; А1, ..., Аn — информационные входы ТУ; С1 ..., Сn — тактовые (синхронизирующие) входы; Q и Q = Р — прямой и инверсный выходы ТУ.
Однако возможны и более простые варианты схем ТУ, например такие, в которых отсутствуют тактовые входы или вообще исключено устройство управления.
В настоящее время в интегральной схемотехнике применяются десятки разновидностей схем ТУ, отличающихся выполняемой функцией, схемотехнической реализацией, способом записи информации и т. д.
В основу классификации интегральных триггеров положены функциональный признак и способ записи информации в триггер.
Функциональная классификация (рис 2) является наиболее общей и представляет собой классификацию триггеров по виду логического уравнения, характеризующего состояние входов триггера в момент времени до его срабатывания (tn — 1) и после его срабатывания (tn ).
Классификация по способу записи информации (рис. 3) характеризует временную диаграмму работы триггера, т. е. определяет ход процесса записи информации в триггер.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Отличительной особенностью асинхронных триггеров является то, что запись информации в них осуществляется непосредственно с поступлением информационного сигнала на его вход. Запись информации в тактируемые (синхронные) триггеры, имеющие информационные и тактовые входы, осуществляется только при подаче разрешающего, тактирующего импульса (ТИ).
В свою очередь, тактируемые триггеры подразделяются на триггеры, работающие по уровню ТИ (срабатывание триггера происходит одновременно с поступлением тактирующего сигнала), и на триггеры с внутренней задержкой (срабатывание триггера происходит после окончания действия тактового сигнала).
Тактируемые триггеры, работающие по уровню ТИ, могут быть однотактными и многотактными. Тактируемые триггеры с внутренней задержкой являются, как правило, однотактными. Многотактные (п-тактные) триггеры характеризуются тем, что формирование нового состояния собственно триггера завершается с поступлением п-го тактового импульса (п = 2, 3, 4, ...).
Изменяя организацию устройства управления, способ подключения выходов триггера С и <3 ко входам схемы управления, можно получить триггеры различного типа, отличающиеся видом реализуемой функции. Так, для ТУ с одним информационным входом А и двумя выходами Q и Q, когда возможныo два логических состояния на входе-О и 1 (А = О или А = 1) и пять логических состояний на выходах: О, 1, Q, Q и Ø, можно получить 25 функциональных типов триггерных устройств (подобно тому, как для двух аргументов хг и х2 можно получить 16 элементарных функций).
Выходные состояния триггера О, 1, Q, Q и Ø обозначают следующее:
О — триггер постоянно находится в состоянии Q = 0 независимо от логического уровня на входе A; 1 — триггер постоянно находится в состоянии Q = 1 независимо от логического уровня на входе А;
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Q — состояние триггера не изменяется при изменении информации на входе A; Q — состояние триггера изменяется на противоположное при изменении информации на входе A; Ø — неопределенное состояние триггера.
Из 25 возможных одновходовых ТУ практически применение находят T-триггер и D -триггер и некоторые их разновидности.
Для триггерных устройств с двумя входами и пятью вышеперечисленными состояниями выходов существует 54 возможных типов ТУ.
Из них в практических устройствах в основном применяются RS-, R-, S-, E-, JK-триггеры и некоторые их модификации.
Формально при n-входовой схеме управления можно создать 52n триггерных устройств.
RS-Триггеры
Рис. 4 /R/S-триггер: А - временная диаграмма работы, Б - условное графическое обозначение, В - схема с двумя ЛЭ И-НЕ
На рис. 4 показан простейший триггер - типа /R/S. Здесь использованы только два ЛЭ И-НЕ. Назначение входов: /S-для установки триггера в единичное состояние и /R - для возвращения в нулевое состояние. Черточки над обозначениями входов показывают, что переключение триггера происходит, когда входное напряжение высокого уровня сменяется напряжением низкого уровня (рис. 4. а). Нетрудно видеть, что когда на входы не поступают сигналы, триггер сохраняет свое состояние. Если, например, Q = 1 и /Q = 0, т. е. триггер в единичном состоянии, то, поскольку выход DD1 связан с одним из входов DD2, а выход DD2 - с одним из входов DD1, на двух входах DD2 действует напряжение высокого, а на выходе - низкого (/Q = 0) уровня. В то же время на одном из входов DD1 напряжение низкого, а на выходе - высокого уровня. Если теперь на вход /S поступает сигнал с обозначенной полярностью (момент t1, рис. 4.1, а), состояние триггера не изменится, потому что поступление сигнала на второй вход DD1 временно изменит только сочетание сигналов на
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
входах (до подачи сигнала оно было 1 и 0, а стало 0 и 0), но выходное состояние DD1 остается при этом неизменным. Из сказанного следует, что смена состояния триггера происходит только при чередовании сигналов низкого уровня на входах /S и /R. При этом, если такие сигналы поступят на оба входа одновременно, то после их прекращения состояние триггера станет неопределенным (состояние Q = 0 или Q = 1 равновероятно). Поэтому одновременная подача сигналов низкого уровня на оба входа не разрешается.
Работа /R/S-триггера характеризуется таблицей состояний (индексы n и n+1 означают принадлежность сигнала моменту времени tn и следующему за ним tn+1):
/Rn
/Sn
Qn+1
/Qn+1
1
1
Qn
/Qn
1
0
1
0
0
1
0
1
0
0
неопределенное
состояние
Не разрешается одновременная подача напряжения низкого уровня на оба входа /R/S-триггера. Триггер типа RS, как и /R/S-триггер, "запоминает", на какой из двух входов (R или S) поступил последний сигнал: если на вход R, триггер находится в нулевом состоянии (Q = 0 и /Q = 1), а если на вход S, то в единичном состоянии (Q = 1 и /Q = 0).
Рис. 5. RS-триггер: А - временная диаграмма работы, Б - условное графическое обозначение, В - схема с четырмя ЛЭ И-НЕ.
На рис. 5 показана схема RS-триггера, выполненного на ЛЭ И-НЕ. Она отличается от схемы /R/S-триггера тем, что к каждому входу добавлено по инвертору (DD3 и DD4), которые только обеспечивают необходимый уровень входных сигналов.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Изменение входных сигналов от низкого уровня до высокого приводит к смене состояния триггера (моменты t1, t2, t2 и t5; в момент t4 опрокидывания не происходит, так как триггер уже установлен в единичное состояние в предшествующий момент - t3).
Все сказанное относительно RS-триггера сохраняет силу и для /R/S-триггера. Единственное различие касается инверсии уровней входных сигналов (R вместо /R и S вместо /S).
Работа RS-триггера характеризуется следующей таблицей состояний:
Rn
Sn
Qn+1
/Qn+1
0
0
Qn
/Qn
0
1
1
0
1
0
0
1
1
1
неопределенное
состояние
D-Триггер
Триггер типа D - это устройство с двумя устойчивыми выходными состояниями. Сменой состояния управляют сигналы на информационном входе D (рис. 5.1), но переключение происходит не сразу, а с приходом тактового импульса на второй вход С. Важнейшее свойство D-триггеров в том, что, как только на вход С поступает импульс, на выходе Q устанавливается тот же уровень напряжения, который в этот момент действует на входе D, т. е. переброс триггера происходит с некоторым отставанием dt относительно смены сигнала на входе D. Поэтому D-триггеры еще называют триггерами задержки.
Рис. 5.1. D-триггер: А - временная диаграмма работы, Б - условное графическое обозначение, В - схема с четырмя ЛЭ И-НЕ
Триггер, схема которого показана на рис. 5.1, в, содержит четыре ЛЭ И-НЕ. Здесь DD1 и DD2 образуют знакомый /R/S-триггер. Дополнительные элементы DD3 и DD4 превращают его в D-триггер. Действует D-триггер следующим образом. Если D = 1, то при наличии тактового импульса на выходе DD3 формируется сигнал, вид которого показан на рис. 5.1,в. Сигнал действует на /R/S-триггер подобно сигналу /S, и на выходе Q устанавливается напряжение высокого уровня (Q = 1, a /Q = 0). При этом на выходе DD4 напряжение высокого уровня, так как в отсутствие тактовых импульсов (С = 0) на входе А действует напряжение высокого и на входе В - низкого уровня, а с приходом тактового импульса (С = 1) на входе A возникает напряжение низкого, а на входе В - высокого уровня.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Если на вход D подано напряжение низкого уровня, на выходе DD3 будет напряжение высокого уровня, а тактовый импульс, инвертированный элементом DD4, как показано на рис, 5.1,в штрихами, действует подобно сигналу /R. Благодаря этому триггер снова сменит состояние: Q = 0 и /Q = 1.
D-триггер имеет следующую таблицу состояний:
C
Dn
Qn+1
/Qn+1
1
1
1
0
1
0
0
1
Состояние выхода Q совпадает с состоянием входа D в момент поступления тактового импульса на вход С.
T-Триггер
Триггер типа Т представляет собой устройство с двумя устойчивыми выходными состояниями, сменой которых управляют только по одному входу Т (рис. 6). Подача импульса на этот вход всегда приводит к смене состояния триггера. На выходе Q возникает уровень напряжения, бывший на /Q, и наоборот.
На рис. 6. в показана схема T-триггера на ЛЭ И-НЕ. Отличие T-триггера от D-триггера в том, что вход А элемента DD3 постоянно связан с выходом /Q. Работу T-триггера легко понять. Когда Q = 1, состояние другого выхода /Q = 0. Так как вход А соединен с выходом /Q, то на входе А напряжение низкого уровня. После поступления тактового импульса на вход Т на выходе Q установится напряжение низкого уровня (Q = 0, и /Q = 1). При поступлении следующего тактового импульса на входе А уже будет напряжение высокого уровня и произойдет новая смена состояния (рис. 6. a).
Рис. 6 T-триггер: А - временная диаграмма работы, Б - условное графическое обозначение, В - схема с четырмя ЛЭ И-НЕ
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Состояние T-триггера меняется с поступлением на вход очередного импульса. Таблица состояний T-триггера имеет следующий вид:
Tn
Qn+1
/Qn+1
0
Qn
/Qn
1
/Qn
Qn
Т – триггер может быть построен на D – триггере. Если в структурной формуле D – триггера приравнять D к то получим . Полученная формула совпадает с формой Т – триггера. Вход С D – триггера играет роль входа Т Т – триггера. Следовательно для получения Т – триггера на основе D – триггера достаточно соединить вход D с инверсным выходом, а вход синхронизации С использовать как вход Т – триггера.
JK-Триггер
Триггер типа JK представляет собой устройство с двумя устойчивыми выходными состояниями, обладающее двумя информационными входами J и K (рис. 7.). По принципу действия он сходен с RS-триггером, с той разницей, что в состояниях JK-триггера нет неопределенности при одновременном поступлении сигналов высокого уровня на оба входа. На рис. 7.1В показана схема JK-триггера на ЛЭ И-НЕ. Она отличается от схемы RS-триггера только тем, что элементы DD3 и DD4 включены не как инверторы, а по входам A3 и A4 управляются сигналами с выходов триггера /Q и Q, соответственно.
Работу схемы поясняет рис. 7.А. Если JK-триггер находится в нулевом состоянии (Q = 0, a /Q = 1 -до момента t1) и на вход J поступит сигнал показанного на рисунке вида, на выходе DD3 за счет связи выхода /Q с входом A3, возникнет сигнал низкого уровня. Он будет действовать подобно сигналу /S на входе /R/S-триггера, образованного элементами DD1 и DD2, т. е. вызовет смену состояния триггера. Если JK-триггер пребывал в единичном состоянии (Q = 1 и /Q = 0 - до момента t2) и сигнал поступит на вход K, то, рассуждая аналогично, можно убедиться, что на выходе DD4 возникает сигнал (показан на рисунке штрихами), который действует подобно сигналу /R, т. е. состояние триггера снова изменится (в этом случае на выходе DD3 напряжение высокого уровня). Когда на обоих входах J и К одновременно напряжение низкого уровня, состояние триггера сохраняется.
Рис. 7. JK-триггер: А - временная диаграмма работы, Б - условное графическое обозначение, В - схема с четырмя ЛЭ И-НЕ
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Когда на входы J и К одновременно поступает напряжение высокого уровня, дальнейшее поведение триггера зависит от его исходного состояния.
1. Исходное состояние JK-триггера - единичное (Q = 1 и /Q = 0 - после момента t3). За счет связи /Q с A3 на входе A3 = 0 и на выходе DD3 сохраняется напряжение высокого уровня, на которое сигнал J= 1 на входе Вз не влияет. В то же самое время на выходе элемента И-НЕ (DD4) вследствие связи входа В4 с выходом Q (Q = 1) появится сигнал /R, от которого /R/S-триггер, состоящий из DD1 и DD2, сменит состояние (Q = 0, a /Q = l - после момента t4).
2. Исходное состояние триггера - нулевое (Q = 0 и /Q = 1 - после момента t4). Рассуждая аналогично, нетрудно убедиться, что на выходе DD4 сохранится напряжение высокого уровня, а на выходе DD3 появится сигнал /S, который сменит состояние /R/S-триггера (Q = 1, /Q = 0 - после момента t5).
Таким образом, в обоих случаях JK-триггер меняет свое состояние. В этом и состоит различие между JK- и RS-триггерами.
Работа JK-триггера определяется следующей таблицей состояний:
J
K
Qn+1
/Qn+1
0
0
Qn
/Qn
1
0
1
0
0
1
0
1
1
1
/Qn
Qn
JK – триггер называют универсальным, т.к. из него можно сделать любой тип триггера. RS – триггер получается из JK – триггера, когда входы JK используются, как входы S и R соответственно, а запрещенная комбинация не подается.
Если в формуле несинхронного JK – триггера J назвать входом D, а на вход K подать , то получим: , что соответствует несинхронному D – триггеру, но т.к. несинхронный D – триггер смысла не имеет, то для получения синхронного D – триггера нужно использовать синхронный JK – триггер. Для получения T – триггера достаточно объединить входы J и K и назвать этот вход входом Т по которому триггер будет переключаться в противоположное состояние, как это должен делать Т – триггер. На рис 8 показано условные обозначения JK – триггеров и выполнение на основе JK – триггеров другие типы триггеров.
T
J
K
T
J
K
C
T
J
K
S
R
T
J
K
T
T
J
K
C
T
J
K
C
1
D
C
несинхронный
синхронный
с динамическим инверсным входом синхронизации
RS – триггер
Т – триггер
D – триггер
Рис. 8.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
СЧЕТЧИКИ
Почти каждая сложная цифровая система содержит несколько счетчиков. Назначение счетчика очевидно: это подсчет числа некоторых событий или временных интервалов, либо упорядочение событий в хронологической последовательности. Кроме того, счетчики могут выполнять и не столь очевидные функции: их, например, можно использовать для адресации, в качестве делителей частоты и элементов памяти.
Счетчиком называется устройство, предназначенное для подсчета числа импульсов, поступающих на его вход, и фиксации этого числа в виде кода, хранящегося в триггерах. Счетчик относится к последовательным логическим устройствам. Число разрядов счетчика определяется наибольшим числом подсчитываемых импульсов. В счетчиках имеется один вход и n выходов по числу разрядов. Для установки начального состояния счетчика (сброс в ноль) обычно предусматривается вход сброса.
По назначению счетчики могут быть суммирующими, вычитающими и реверсивными.
Суммирующие счетчики производят сложение чисел поступающих на вход импульсов с тем числом, которое хранилось в нем.
Вычитающие счетчики производят вычитание числа поступающего импульса из начального числа, записанного в нем заранее.
Реверсивные счетчики могут производить как сложение, так и вычитание поступающих на вход импульсов в зависимости от управляющих сигналов, меняющих режим работы счетчика.
По способу переноса сигнала в старший разряд счетчики могут быть с последовательным, параллельным и сквозным переносом.
Счетчики отличаются друг от друга кодом, в котором они работают. Код всегда бывает двоичным, но может иметь различные веса разрядов, например вес 8421 или 5211 и т.п., двоично-десятичным, когда значение каждого разряда десятичного числа кодируется двоичным кодом.
Счетчики бывают синхронными, когда счетные импульсы подаются на счетные входы всех триггеров, и асинхронными, когда сигнал на счетный вход какого-либо триггера подается с выхода одного из триггеров младших разрядов.
Счетчики строятся на Т – триггерах или на универсальных JK – триггерах.
Максимальное число, которое может быть записано в счетчике, равно числу его состояний и называется модулем счета Ксч . Счетчик , не имеющий дополнительных связей , имеет модуль счета Ксч = 2n . Счетчики, имеющие модуль счета 2n , называются двоичными. Если Ксч 2n, то счетчик называется не двоичным. Одним из недвоичных является двоично-десятичный счётчик.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Счетчик со сквозным переносом
разработка и выбор схемы счётчика
Процедуры двоичного и десятичного счета иллюстрируются в таблице. Используя только 4 двоичных разряда (D, С, В и А), мы можем считать от 0000 до 1111 (от О до 15 в десятичной системе). Столбец А таблицы соответствует двоичному разряду единиц или самой младшей значащей цифре. Обычно используется термин "самый младший разряд" (СМР). Столбец D соответствует двоичному разряду восьмерок или старшей значащей цифре. Обычно используется термин "самый старший разряд". Необходимо также обратить внимание, что в столбце единиц цифры изменяются наиболее часто. Если нам нужен счетчик, который считает от 0000 до 1111 (в двоичной системе), у него должно быть 16 различных выходных состояний. Такой счетчик называется счетчиком по модулю 16.
Модуль счетчика - это число различных состояний, через которые проходит счетчик в процессе одного полного цикла счета.
Рис. 9. Логическая схема счетчика по модулю 16
Функциональная схема счетчика по модулю 16, составленного из четырех JK-триггеров, показана на рис. 9. Каждый JK-триггер работает в режиме переключения (J=К=1). Пусть в начальный момент состояния выходов счетчика соответствуют двоичному числу 0000 (счетчик очищен). При поступлении тактового импульса 1 на синхронизирующий вход (CLK) триггера Т1 этот триггер переключается (при прохождении среза импульса) и на индикаторе появляется двоичное число 0001. Тактовый импульс 2 возвращает триггер Т1 в исходное состояние О (Q = 0), что в свою очередь приводит к переключению триггера Т2 в состояние 1 (Q = 1). На индикаторе появляется число 0010.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Счет продолжается: срез сигнала на выходе каждого триггера запускает следующий триггер. Возвращаясь к таблице, мы видим, что цифры (1 или 0) в столбце А (единиц) изменяются на каждом этапе счета. Другими словами, триггер Т1 переключается с приходом каждого нового тактового импульса. Как видно из столбца В, триггер Т2 переключается в 2 раза реже триггера Т1. Вообще каждый более старший разряд в таблице "переключается" в 2 раза реже предыдущего.
Двоичный счет
Десятичный
счет
D
C
B
A
8
4
2
1
0
0
0
0
0
0
0
0
1
1
0
0
1
0
2
0
0
1
1
3
0
1
0
0
4
0
1
0
1
5
0
1
1
0
6
0
1
1
1
7
1
0
0
0
8
1
0
0
1
9
1
0
1
0
10
1
0
1
1
11
1
1
0
0
12
1
1
0
1
13
1
1
1
0
14
1
1
1
1
15
Тактовые импульсы запускают только триггер Т1, триггер Т1 запускает триггер Т2, триггер Т2 запускает триггер ТЗ и т.д. Поскольку каждый триггер воздействует только на один (следующий за ним) триггер, то для переключения всех триггеров необходимо некоторое время. Например, на импульсе 8, тактовый импульс запускает триггер Т1, вызывая его переключение в состояние 0. Это в свою очередь приводит к переключению триггера Т2 из состояния 1 в состояние 0.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Затем точно так же переключается триггер ТЗ. В момент установки на выходе Q триггера ТЗ уровня логического 0 запускается триггер Т4, который переключается из состояния 0 в состояние 1. Мы видим, что изменение состояний последовательно ("насквозь") распространяется по цепочке триггеров. Поэтому рассматриваемый счетчик называют счетчиком со сквозным переносом.
Счетчик, функциональная схема которого показана на рис. 9, можно назвать не только счетчиком со сквозным переносом, но и счетчиком по модулю 16, 4-разрядным счетчиком или синхронным счетчиком. Каждое из названий характеризует рассматриваемую схему с какой-то одной стороны. Название "счетчик по модулю 16" отражает число различных состояний, "проходимых" счетчиком за один полный цикл счета. Определение "4-разрядный" указывает число двоичных разрядов на выходе счетчика.
Выбор ИМС, с помощью которых реализуется счётчик.
Для реализации счетчика со сквозным переносом, из большого количества ИМС (Например: 54F112DM или 74F112D ) , мною был выбран двойной JK-триггер с установкой единицы, общей установкой нуля и синхронизацией, серийный номер которого: 54F114DM. Так как этот триггер двойной, то для полной реализации четырёхразрядного счётчика достаточно будет двух таких триггеров.
Принципиальная схема ИМС, её описание и основные параметры
Двойной JK-триггер с установкой единицы, общей установкой нуля и синхронизацией
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Пояснительная записка
В данном проекте мною был разработан четырёхразрядный счётчик со сквозным переносом. Для реализации этого счётчика мною бил выбран двойной JK-триггер с установкой единицы, общей установкой нуля и синхронизацией - 54F114DM. Данная микросхема представляет собой два тактируемых JK триггера с установкой в 0 и 1 (выводы R и S). Считывание информации со входов J и K происходит во время положительного перепада на входе С, а на выходы она передаётся во время отрицательного перепада. Логические уровни на J и K не должны изменятся пока на С высокий уровень.
В этом счётчике перенос передаётся не последовательно от одного счётчика к другому, а образуется при помощи логических схем, связанных с выходами триггеров счётчика, т. е. одновременно (параллельно), что даёт возможность не тратить дополнительного времени.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
Литература
Скаржепа В.А.: «Электроника и микросхемотехника», Киев, Выща школа, 1989.
Шульгин О.А.: «Справочник по цифровым логическим микросхемам», Москва, Homecomputer ,1998.
Арк
Зм
Літ
№ докум
Підпис
Дата
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/robota-sercya.html
|
Робота серця
|
https://doc4web.ru/uploads/files/237/0a2d932cb28bf2b61a2ad52575081ad2.docx
|
files/0a2d932cb28bf2b61a2ad52575081ad2.docx
|
Урок з анатомії „РОБОТА СЕРЦЯ”
Навчальна мета: Дати уявлення про автоматію серця, про серцевий цикл та його фази, про нервово-гуморальну роботу серця; з'ясувати причини невтомної роботи серця.
Виховна мета: Використати міжпредметні зв'язки для мотивації навчальної діяльності, виховання гуманних почуттів.
Розвиваюча мета: Розвивати вміння працювати з додатковою літературою, підручником; логічно мислити, аналізувати, осмислено засвоювати матеріал.
Обладнання: настінні таблиці, кодоскоп.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Перед початком уроку на дошці пишуться основні поняття та терміни, які будуть застосовані під час уроку:
• спеціальні: серцевий цикл, систола, діастола, систолічний об'єм — СО, хвилинний об'єм крові — ХОК;
• загальнобіологічні: саморегуляція, нервово- гуморальна регуляція.
ХІД УРОКУ
1. Тема уроку «Робота серця»
Записати тему уроку в зошит.
Звернути увагу на основні поняття теми, що записані на дошці.
2. Мотивація навчання
Постановка питань та розповідь вчителя.
• Як працює серце людини?
• Чи завжди воно працює однаково, чи може воно працювати, не втомлюючись, протягом усього життя?
План розповіді вчителя.
• Автоматична робота серця.
• Енергетика серцевої діяльності.
• Серцевий цикл.
• Нервово-гуморальна регуляція роботи серця.
Епіграф уроку.
Хай кожен день і кожен час
Нове для вас добуде.
Хай добрим розум буде в вас,
Розумним серце буде.
С. Маршак
3. Актуалізація опорних знань:
фронтальна бесіда.
• Що таке кровообіг?
• Назвіть органи кровообігу.
• Описати етапи процесу розвитку серця та судин (розгляд ключових моментів):
ембріон — дві тонкі трубки (черевна і спинна) утворюють замкнене кільце;
3-й тиждень — утворюються кровоносні судини; в зоні легень утворюється серце (у вигляді колби);
25-й день — серце починає битися (має 2 камери, як у риб);
2-й місяць розвитку — в серці з'являються ще 2 камери.
• Який орган забезпечує рух крові в організмі, просування її по колах кровообігу.
• Назвіть і покажіть судини, що підходять до серця і відходять від нього.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Проблема: Серце порівнюють з насосом, що проштовхує кров в систему кровоносних судин. Серце людини в стані відносного спокою скорочується 70-75 разів за хвилину. Таким чином, на один серцевий цикл необхідно 0,8 секунди.
Що, на вашу думку, є причиною таких скорочень?
Завдання: прочитайте статтю «Серце працює після смерті» в книзі Звєрєва «Книга для читання з анатомії та фізіології людини». Визначте головну думку цієї статті, знайдіть відповідь на поставлене запитання.
Відповідь: причина таких скорочень у самому серці.
ВИЗНАЧЕННЯ
Автоматія серця — це здатність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серці.
Автоматія серця обумовлена збудженням, що періодично виникає в особливих клітинах серця (атипова посмугована м'язова тканина).
Групи клітин утворюють провідну систему серця. Провідна система нервово-м'язових вузлів забезпечує автоматичну роботу серця у випадку порушення проходження збуджуючих сигналів.
Біля дошки: повідомлення учня.
Показує провідну систему серця
і розповідає.
Основна маса стінки серця — міокард.
Типова серцева мускулатура має властивість скорочуватись.
Атипові волокна виконують функції утворення збудження у серці та його проведення від передсердь до шлуночків.
Провідна система — скупчення клітин — вузли:
а) синусно-передсердний (місце впадіння синуса в порожнисті вени). Ці імпульси визначають ритм скорочення серця;
б) передсердно-шлуночковий — збудження розповсюджується з передсердь на шлуночки;
в) передсердно-шлуночковий пучок (Гісса).
Перевіримо основні результати, не вдаючись у деталі розв'язку.
№ 1. Визначте роботу, що виконує серце дорослої людини, якщо вона еквівалентна підйому вантажу масою 1 т на висоту 14 м.
А=mgh.А= 10009,814=137 кДж.
№ 2. Відомо, що серце дорослої людини перекачує кров приблизно за 1 хвилину. Враховуючи, що V = 5 л, обчисліть загальний об'єм крові, що перекачується серцем за 1 рік.
РОЗВ'ЯЗАННЯ:
Кількість хвилин в році:
365 24 60 = 525 600 хв.
Тому загальний V перекачуваної крові:
5,256 1055 = 2628 мЗ.
№ 3. Серце — дивовижний і надійний двигун, насос, який працює протягом всього життя (100-150 років) без зупинки та «ремонту».
Поясніть, в чому причина такої невтомності та дієздатності серця та його м’язів?
ВИВЧЕННЯ ЦИКЛУ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ
Робота з термінами: систола, діастола.
РОЗПОВІДЬ. При нормальній частоті скорочень серця (70-75 уд. на хв.) повний цикл серцевої діяльності складає 0,8 сек.
Що таке серцевий цикл?
(Одне повне скорочення і розслаблення передсердь і шлуночків).
На дошці:
1 фаза — систола передсердь (0,1 сек.);
2 фаза — систола шлуночків (0,3 сек.);
3 фаза — загальна пауза (0,4 сек.)
Під час загальної паузи і передсердя, і шлуночки перебувають у розслабленому стані. Таким чином, передсердя, що скорочуються протягом 0,1 сек., перебувають у розслабленнні 0,7 сек.
Що відбувається в серці
1. Систола передсердь — 0, 1 сек.
2. Систола шлуночків — 0,3 сек.
3. Загальна пауза — 0,4 сек.
Передсердя
Скорочуються — 0,1 сек.
Розслаблюються — 0,7 сек.
Розслаблюються
Шлуночки
Розслаблюються — 0,5 сек.
Скорочуються — 0,3 сек.
Розслаблюються
Стулкові клапани
Відкриті
Закриті
Відкриті
Півмісяцеві клапани
Закриті
Відкриті
Закриті
Шлуночки скорочуються упродовж 0,3 сек., а відпочивають 0,5 сек.
На дошці та у зошиті по ходу пояснення заповнюється таблиця 2.
ЗАВДАННЯ: обчисліть, скільки часу відпочивають і скільки працюють протягом одного серцевого циклу шлуночки, передсердя та серце в цілому.
Після заповнення таблиці обговорюються результати.
ПРОБЛЕМА: Так чому ж серце працює невтомно протягом всього життя?
ВІДПОВІДЬ: внаслідок ритмічного чергування скорочень і розслаблень, тобто періодичності зміни роботи та відпочинку.
№ 4. Знайдіть спільне між моделлю серця та періодичною системою Д. І. Менделєєва.
УЧНІ. Відбувається періодична зміна як властивостей хімічних елементів в залежності від порядкового номера чи заряду ядра атома, так і фаз роботи серця.
РОЗПОВІДЬ ВЧИТЕЛЯ. Періодичність широко представлена в природі. У живій природі можна знайти безліч прикладів повторення, періодичності, ритмічності. Це — серцевий пульс і ритм дихання, ритмічні змахи крил птахів і рухи плавців риб.
Ритм проявляється на всіх рівнях організації живої матерії, він — невід'ємна частина музики та поезії, нашої праці та відпочинку.
Адже повторюваність, ритм є формою існування всього живого, один із принципів його організації.
І найкращим прикладом ритмічності в організмі є робота серця (періодичність діяльності серця відбиває електрокардіограма).
А тепер зробимо невеличку паузу для відпочинку та переходу до наступного етапу уроку.
РОЗПОВІДЬ ВЧИТЕЛЯ. В усі часи серце було в пошані у поетів, мислителів, лікарів. Скільки віршів, пісень, приказок можна почути про серце, якими незвичайними епітетами характеризують це поняття.
Я звертаюся до вашого творчого завдання. Назвіть художні твори, в яких згадується серце, наведіть крилаті вислови про нього.
Каждый розовый, взоры ласкающий куст
Рос из праха красавиц, из розовых уст.
Каждый стебель, который мы топчем ногами,
Рос из сердца, вчера еще полного чувств.
Едуард Міжелайтіс
Сердце
Яблоко с багрово-красной кожей?
Может быть, меж ребер и аортой
Бьется шар, на шар земной похожий?
Так или иначе, все земное
Умещается в его пределы
Потому, что нет ему покоя,
До всего есть дело.
ПРОБЛЕМА. Як з біологічної точки зору можна пояснити, чому поети наділяють серце різноманітними епітетами? Чи завжди серце працює однаково?
ВИВЧЕННЯ РЕГУЛЯЦІЇ РОБОТИ СЕРЦЯ
РОЗПОВІДЬ ВЧИТЕЛЯ. Збільшення або зменшення хвилинного об'єму крові, який перекачується серцем, може змінюватися за рахунок зміни ритму та сили скорочення серця. Серце дуже чутливо реагує на зміни в навколишньому середовищі. Воно першим відгукується на потребу організму, не зважаючи на те, чи то фізичні навантаження (сходження на гору, занурення під воду), чи дія високих температур, чи емоційне збудження.
1. Які види регуляції функцій ви знаєте?
2. Що таке нервова регуляція?
Звернення до опорної схеми (кодоскоп).
Нервово-гуморальна робота серця
Нервова регуляція
Симпатичний нерв
Гуморальна
регуляція Адреналін, Норадреналін, солі Са2+
max
Ритмічна
сила
скорочення
серця
min
Блукаючий нерв
Ацетилхолін,
солі К+
РОЗПОВІДЬ. ЦНС постійно контролює роботу серця за допомогою нервових імпульсів. Існує два нервових впливи на серце — гальмуючі і прискорюючі.
Імпульси передаються до серця по нервових волокнах від нервових центрів в довгастому та спинному мозку. В порожнині серця та стінках великих кровоносних судин розташовані нервові закінчення — рецептори, що сприймають коливання тиску в серці та судинах.
А. Імпульси від рецепторів викликають рефлекси, що впливають на роботу серця. Наприклад, у людини прискорюється скорочення серця, коли вона швидко підводиться з положення лежачи.
Перехід у вертикальне положення сприяє накопиченню крові в нижній частині тулуба і зменшує кровонаповнення верхньої його частини, особливо головного мозку. Щоб виправити порушений кровообіг у верхній частині тулуба, з рецепторів судин надходять імпульси до ЦНС, звідки до серця по нисхідним волокнам передаються імпульси, які прискорюють ритм серця.
Б. Больові подразнення змінюють ритм серця. Больові імпульси надходять до ЦНС і викликають уповільнення або прискорення серцебиття.
В. Емоції, м'язова робота прискорюють діяльність серця.
Г. Подразнення, які надходять від рецепторів шкіри, носової порожнини, вуха, ока, можуть рефлекторно впливати на частоту і силу серцевих скорочень (занурення у холодну воду).
Д. Поряд з нервовою системою на роботу серця впливають також різні речовини.
ВИСНОВОК: нервова та гуморальна регуляція — дві сторони єдиної нервово-гуморальної регуляції, які пов'язані одне з одним і разом забезпечують точне пристосування роботи серця до потреб організму та умов навколишнього середовища.
ПІДСУМОК УРОКУ: звертаємося до питань уроку, основних понять.
ЗАКРІПЛЕННЯ: тестова перевірка знань.
ЗАВДАННЯ - ТЕСТ
(1 варіант)
1. Які кровоносні судини називають венами?
• судини, по яких тече венозна кров;
• судини, по яких тече артеріальна кров;
• судини, по яких кров тече від серця.
2. За рахунок яких клапанів кров не повертається від шлуночка до передсердя?
• півмісяцевих;
• стулкових.
3. В якому стані перебувають серцеві клапани при скороченні передсердь?
• півмісяцеві відкриті, стулкові закриті;
• півмісяцеві закриті, стулкові відкриті;
• всі клапани закриті;
• всі клапани відкриті.
4. Що таке автоматія серця?
• здатність серця скорочуватися ритмічно під впливом імпульсів нервової системи;
• здатність серця скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у ньому самому.
ЗАВДАННЯ - ТЕСТ
(2 варіант)
1. Які кровоносні судини називають артеріями?
• судини, по яких тече артеріальна кров;
• судини, по яких кров тече до серця;
• судини, по яких артеріальна кров тече від серця.
2. Які клапани серця забезпечують рух крові в одному напрямку від шлуночків в артерії і не дозволяють йому повертатися до шлуночків?
• півмісяцеві;
• стулкові.
3. В якому стані перебувають серцеві клапани при скороченні шлуночків?
• півмісяцеві відкриті;
• всі клапани відкриті;
• всі клапани закриті.
4. З яких фаз складається серцевий цикл?
• скорочення передсердь і скорочення шлуночків;
• скорочення передсердь, скорочення шлуночків, загальна пауза.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-present-simple-past-simple-future-simple-klass.html
|
Тест по теме: «Present Simple, Past Simple, Future Simple», 5 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/14/8584b18de84a2b3f71c47b2b3c07ba1e.doc
|
files/8584b18de84a2b3f71c47b2b3c07ba1e.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenarniy-plan-uroka-angliyskogo-yazika-tasty-food-or-ealty-food.html
|
Сценарный план урока английского языка «Tasty Food or Healthy Food?»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/14/e2f293312310d1f5ebc33dac8f210e60.docx
|
files/e2f293312310d1f5ebc33dac8f210e60.docx
|
Областное бюджетное образовательное учреждение
среднего профессионального образования
«Курский монтажный техникум»
Сценарный план урока
английского языка
«Tasty Food or Healthy Food?»
Разработал(а): Машкина М.В.
КУРСК, 2013
Пояснительная записка к уроку английского языка
в группе первого курса по теме “Тasty Food or Healthy Food?”
(“Здоровая еда или вкусная пища?”)
Автор: Машкина Марина Вартановна, преподаватель
английского языка ОБОУ СПО “Курский
монтажный техникум”
Направление: гуманитарное
Тема, группа: Здоровая еда или вкусная пища?
Тип: Урок открытия новых знаний
Характеристика: Группа первого курса техникума со средним
или выше среднего показателем качества
знаний
Программа: Рабочая программа учебной дисциплины
«Английский язык», авторский коллектив,2012
Учебник: English Vocabulary in Use, pre-intermediate
& intermediate ,Stuart Redman, Cambridge
University Press, 270 pages.
Раздел: Food, Cooking & Restaurants.
Количество часов: 78 учебных часов в год, 2 учебных часа в неделю.
Цель: расширить понятийную базу обучающихся за
счет включения в нее новых элементов- лексики по теме;
научить обучающихся правильному употреблению введенных речевых элементов в речи в зависимости от жизненной ситуации.
Задачи.
Обучающие: научить обучающихся правильному употреблению речевых единиц по теме в зависимости от жизненной ситуации посредством введения новой лексики по теме.
Развивающие: развивать способности обучающихся к новому способу действия- употреблению в речи новой лексики посредством ее первичного закрепления ; расширить словарный запас обучающихся.
Воспитательные: воспитывать культуру питания; популяризация здоровьесберегающих технологий.
Методы: лингвосоциокультурный метод (С.Г.Тер-Минасова), метод погружения (А.С.Плесневич), проблемно-поисковый, коммуникативный.
Оборудование: доска, маркеры, раздаточный материал, компьютер.
Форма проведения занятия: « Деловая игра»
Краткое содержание занятия
Первую часть занятия проводит «преподаватель Кембриджского университета» Mrs. Mary Mash ( М.В. Машкина), которая согласно сценария деловой игры не владеет русским языком. Преподаватель работает по методике, используемой в школах для обучения английскому языку иностранных студентов.
Вместо когнитивной парадигмы обучения применяется компетентностная парадигма,которая предполагает формирование у обучающихся ключевых предметных компетенций..Цель учителя,работающего в формате системно-деятельностного обучения,научить детей самостоятельно добывать и совершенствовать свои знания.
Доступными лексическими средствами вводится новая лексика по теме и проводится ее первичное закрепление. Цель визита Mrs. Mary Mash – презентация учебников издательства «Сambridge University Press», в частности пособия « English Vocabulary in Use» ( Стюарт Редман « Современная английская лексика» изд-во Кембриджского университета ) и демонстрация эффективности применения аутентичных англоязычных пособий.
Ход урока
Мотивирование к учебной деятельности (3 мин)
Приветствие. Сообщение темы, целей и основных этапов урока.
Преподаватель рассказывает о предстоящем ходе урока, который проходит в форме деловой игры. Машкина М.В.выступает в роли тьютора Кембриджского университета.
2 .Актуализация и фиксирование индивидуального затруднения в пробном учебном действии (7 мин)
Обучающимся представляется возможность потренироваться в произнесении как ранее изученной лексики,так и новой.
В ходе фонетической зарядки повторяются уже изученные лексические единицы, относящиеся к изучаемой теме, тренируется произнесение наиболее сложных слов, например:
aubergine - баклажан,
strawberry-клубника,
peach-персик,
pineapple-ананас,
mushrooms-грибы,
vinegar-уксус,
lettuce-салат.
Преподаватель опирается на UNIT №58 Учебника «English Vocabulary in Use», т.к. студентам эта лексика знакома.
Обращается внимание на заимствованные слова, студенты сами делают вывод, что ряд слов имеет французское происхождение, судя по орфографическому составу и произношению.
Студентам даётся возможность вспомнить известные им пословицы, связанные с темой «Meals» («Еда»), например «Tastes differ» («На вкус и цвет товарищей нет»), «An apple a day keeps the doctor away»
(«Одно яблоко в день спасает от визита к доктору») и т.д., причём, во второй части урока русскоязычный преподаватель обращает внимание на тот факт, что ряд пословиц английского языка имеет синонимичные пословицы в русском языке, а ряд – не имеет, возможно, этот факт связан с тем, что тема здорового питания приобрела актуальность не так давно в нашей стране.
Преподаватель задает несложные вопросы, ряд из которых вызывает затруднение, так как у детей не хватает словарного запаса по теме.
3.Выявление места и причины затруднения (3 мин)
Преподаватель просит дать качественную оценку ответов одногруппников, которые испытывали затруднение при формулировании ответов. Студенты приходят к единому выводу, что затруднение вызвано недостатком словарного запаса.
4.Построение проекта выхода из затруднения (3 мин)
Преподаватель предлагает обучающимся найти пути решения выявленной проблемы. Поступают следующие предложения от студентов:
- познакомиться с новой лексикой по теме;
- научиться применять эти слова и словосочетания в соответствующих жизненных ситуациях;
-больше практиковаться в речи, используя новые знания.
Далее определяется алгоритм (последовательность действий) выхода из затруднительной ситуации:
-знакомство с новой лексикой;
-выполнение упражнений на применение новых речевых элементов;
- составление краткого высказывания по теме.
5. Реализация построенного проекта ( Мастер-класс по введению и первичному закреплению иноязычной лексики на основе современных аутентичных учебных материалов (учебные пособия издательства «Cambridge University Press»).
На данном этапе уроке проводится как первичное закрепление с проговариванием во внешней речи(6),так и самостоятельная работа по эталону(7) (18 мин)
Преподаватель использует одну из книг «English Vocabulary in Use» (издательство «Cambridge University Press»). Работа ведётся с учебником уровня pre-intermediate и intermediate (средний уровень). Студентам раздаются ксерокопии урока №59, работа с которым рассчитана на академический час.
Преподаватель знакомит студентов с учебным пособием, которое может быть использовано как в качестве самоучителя, так и для работы с группой.
Изучение современной английской лексики по данному пособию очень эффективно, особенно если студенты будут иметь возможность несколько раз проработать данный материал самостоятельно во внеурочное время. В книге имеется ключ для самоконтроля. Преподаватель несколько раз акцентирует внимание на тот факт, что на левой странице ксерокопии находится новый материал, а на правой – разноцелевые упражнения на тренировку и первичное закрепление введенной лексики.
На данном занятии студенты впервые знакомятся с уроком №59 вышеуказанного учебника, и преподаватель в условиях языковой парасреды добивается узнавания (когнитивного восприятия) слов, первичной тренировки и коммуникации в ходе беседы.
Слова данной темы разделены на блоки, которые вводятся последовательно.
А – глаголы, иллюстрирующие различные способы приготовления пищи.
Ways of cooking food
boil: in water; e.g. carrots – варить
fry: in oil or butter above the heat, e.g. sausages – жарить
grill: under the heat, e.g. meat – жарить на гриле
roast: in the oven using oil, e.g. meat – жарить в духовке
bake: in the oven without oil, e.g. cakes – печь
Note: Food which is not cooked is raw.
Преподаватель умело увязывает новый материал с проблемой, которая затронута на занятии «Вкусная еда или здоровая пища?», он задаёт, в частности, вопрос «What way of cooking is the healthiest one? » (Какой из способов приготовления пищи - самый здоровьесберегающий? и т.д.
Следует отметить, что популяризации здоровьесберегающих технологий отводится немало времени на занятии, т.к. проблема сохранения здоровья подрастающего поколения – одна из важнейших на данном этапе.
B Cooking steak – различные стадии приготовления мяса.
If you have steak you can eat it rare (=cooked very quickly and still red); medium-rare (cooked a bit longer and just red in the middle); medium (cooked a bit more and just pink); or well-done (cooked even longer and not pink at all).
Rare – быстро приготовленное мясо (с кровью), medium-rare, medium –мясо розового цвета в готовом виде, well-done – мясо полностью прожаренное или пропеченное.
Вводя данный материал, преподаватель обращается к схеме газовой плиты, на которой очень хорошо отслеживается, где и до какой стадии готовятся различные продукты и блюда.
Следует отметить, что учебное пособие изобилует различными схемами, которые визуально характеризуют лексические единицы, то есть учебник рассчитан на различных детей (визуалов, аудиалов, кинетиков).
В процессе работы с данным отрывком студентам предлагается сделать выбор наиболее безопасного и здоровьесберегающего метода приготовления мяса. Естественно студенты останавливают свой выбор на словах boil (варить на пару), bake (печь).
С Describing food – прилагательные, характеризующие вкусовые и качественные свойства продуктов.
tasty: has lots of taste: a positive word; #tasteless: a negative word (вкусный)
bland: without a strong taste; neutral in flavour, e.g. boiled rice (безвкусный)
sweet: lots of sugar; #bitter (сладкий-горький)
salty: lots of salt (соленый)
hot/spicy: lots of spice, e.g. curry (острый)
fresh: recently produced, e.g. fresh bred; recently picked, e.g. fresh fruit (свежий)
tender: easy to cut; a positive word used to describe meat; # tough ( мягкий-жесткий)
fatty: meat with a lot fat; # lean (жирный-постный)
fattening: food which makes you put on weight / get fat, e.g. cream, biscuits,etc. (калорийный)
Студенты читают новые слова, толкования их на английском языке, если смысл нового слова не доводится до понимания, преподаватель дает несколько толкований с помощью доступных лексических средств, приводит примеры из жизни студентов, таким образом, добиваясь полного понимания и усвоения новых лексических единиц. В условиях искусственно созданной англоязычной среды у студентов не остается выбора средств общения, они вынуждены обращаться к преподавателю на английском языке. Ими задаются следующие вопросы: “What does this word mean? Explain, please!” (“Что означает это слово? Объясните, пожалуйста!”). Эффективность общения на иностранном языке бесспорна, чем чаще студент “обречен” говорить на иностранном языке в условиях ситуации, располагающей к коммуникации, тем лучший эффект может быть получен. Осваивая новые прилагательные, студенты самостоятельно составляют различные предложения, в которых они употребляют новые слова. И снова преподаватель говорит о вредных привычках ( fattening-жирный, способствующий набору веса и т.д.)
D Eating in restaurants – питание в ресторане.
In Britain you often have three courses: a starter (e.g. soup), a main course (e.g. steak or chicken), and a dessert (e.g. strawberries or ice cream). You may also have an aperitif (= a drink before the meal, e.g. gin and tonic), and coffee after the meal. When you pay the bill (= the money for the meal; Am Eng = check), you sometimes also leave a tip (= money) for the waiter if service is not included in the price. (10% is a normal tip.) If It is a popular restaurant, you may also need to book (= reserve) a table in advance (= before you go).
Из данного отрывка студенты узнают следующие слова:
a starter – первое блюдо;
a main course – основное блюдо;
a dessert – десерт;
an aperitif – аперетив;
check ( AmEng) = bill (BrEng) – счет;
a tip – чаевые;
to book – бронировать, резервировать;
in advance – заблаговременно.
Аутентичный учебник сообщает студентам необходимые лингвострановедческие знания. Так, в выше указанном тексте отмечается, что размер чаевых в Великобритании составляет примерно 10% от счета ( если стоимость обслуживания не включена в счет).
Преподаватель предлагает студентам подсчитать размер чаевых, исходя из оплаты.
Студенты показывают хорошие знания числительных, включая исключения «hundred» (сотня), «thousand» (тысяча) etc.
Абзац D используется для выполнения упражнения 59.4
E The menu – Меню
Starters
Broccoli Soup
Home-made Chicken Liver Pate
Tagliatelle with Courgettes, Cream and Bacon
Main Courses
Baked Salmon with Spinach
Breast of Chicken in a White Wine Sauce with Mushrooms
Grilled Fillet Steak in a Pepper Sauce
Mushroom Risotto
Desserts
Chocolate Mousse
Fruit Salad
Ice Cream
Первые блюда
Суп из брокколи
Домашний паштет из куриной печени
Таджиотели с кабачками, сливками и беконом
Основные блюда
Печеный лосось со шпинатом
Куриная грудка в белом винном соусе с грибами
Бифштекс, приготовленный на гриле, с перцем
Грибное ризотто
Десерты
Шоколадный мусс
Фруктовый салат
Мороженое
Образец меню используется при выполнении упражнения 59.2, в котором студентам предлагается сделать выбор блюда, исходя из его вкусовых качеств, энергетического потенциала и влияния на состояние здоровья.
8. Включение в систему знания и повторение(8 мин)
Далее студенты под руководством преподавателя выполняют ряд упражнений, направленных на первичную активизацию введенной лексики. Или же данные задания можно использовать в качестве раздаточного материала.
1. Упражнения на развитие лингвокреативного мышления
Choose a possible adjective from the opposite page to describe each of these foods.
Adjective Adjective
lemon ......................................... ice cream ....:..'..................................
chicken ......................................... fillet steak .........................................
honey ......................................... chillies .........................................
bacon ......................................... avocado .........................................
2. Упражнения на прогнозирование слов и словосочетаний
Do you often eat the following food in your country? If so, do you eat it in the same way? Example: In "Britain, we often eat 'fish' but not usually 'raw fish'.
raw fish fried rice
fried eggs grilled sausages ^
baked potatoes roast beef
raw spinach roast peppers
fried bread boiled eggs
grilled cheese baked bananas
3. Упражнения на развитие лексической креативности
Choose a possible adjective from the opposite page to describe each of these foods.
Adjective Adjective
lemon ......................................... ice cream ....:..'..................................
chicken ......................................... fillet steak .........................................
honey ......................................... chillies .........................................
bacon ......................................... avocado .........................................
4. Упражнения на усвоение культурных компонентов в структуре значения слов
What about restaurants in your country, and your own taste in food? Answer these questions about yourself and your country.
1 Do you normally need to book a restaurant in advance?
2 Is it common to give the waiter a tip? If so, how much?
3 Do you normally eat three courses in a restaurant? If not, how many courses do you normally have?
4 How many of these do you normally find on the table in a restaurant in your country? salt yes/no pepper yes/no oil yes/no vinegar yes/no .napkins yes/no
5 Generally, do you add more salt to your food when you eat in restaurants?
6 Do you like steak? If so, how do you like it cooked?
7 Would you say that food in your country is very spicy?
8 Would you say that food in your country is generally quite fattening?
If possible, ask another person the same questions.
5. Упражнения, направленные на первичную активизацию новой лексики ( развитие коммуникативных навыков )
Look at the menu on the opposite page again, and answer these questions.
1 Which starter doesn't contain vegetables?
2 Which dish contains pasta?
3 Which dish may be rare or well-done?
4 Which dish is definitely cooked in the oven?
5 Which dish will probably be quite spicy?
6 Which dish contains alcohol?
7 Which meat may be fatty or tough if you are unlucky?
8 Which dessert(s) will be quite sweet?
9 Which dessert must be very fresh?
10 You are on a diet (= you are trying to lose weight) and you do not want to have a fattening meal. Which would probably be the best dish to choose for each course.
Детям также можно предложить составить небольшие рассказы-высказывания по теме, диалоги.
9.Рефлексия учебной деятельности на уроке (итог)(3 мин)
Обучающиеся знакомят “гостью из Великобритании”с
рецептами национальной русской кухни, используя заранее подготовленные выказывания по теме и при этом стараются максимально использовать лексический запас, полученный на прошедшем уроке.
Преподаватель просит студентов оценить результативность урока и также обсуждает степень участия каждого из обучающихся в деятельности на уроке. После обсуждения выставляются отметки и преподаватель намечает дальнейшие цели деятельности. Обучающиеся получают отметки за работу на различных этапах урока и за работу на уроке в целом.
Домашнее задание дается дифференцированно:
«3»- выучить новую лексику, выполнить упражнения из Unit 58 или 59;
«4»-выучить новую лексику, уметь воспроизводить ее на письме, выполнить упражнения из Unit 58 &59.
«5»- выучить новую лексику, уметь воспроизводить ее на
письме, выполнить упражнения из Unit 58 &59; создать проект по теме “Tasty Food Or Healthy Food?”,подготовиться к его защите.
Список литературы.
1. Дусавицкий А.К., Кондратюк Е.М., Толмачева И.Н., Шилкунова З.И. Урок в развивающем обучении: Книга для учителя. – М.:ВИТА-ПРЕСС, 2008.
2. Матвеева Е.И., Патрикеева И.Е. Деятельностный подход к обучению в начальной школе: урок литературного чтения (из опыта работы)//Серия «Новые образовательные стандарты». – М.:ВИТА-ПРЕСС, 2011.
3. Петерсон Л.Г., Кубышева М.А., Кудряшова Т.Г. Требование к составлению плана урока по дидактической системе деятельностного метода. – Москва.
4.Скалкин В.Л. Структура иноязычных коммуникаций и вопросы обучения устной речи на иностранном языке: Общая методика обучения иностранным языкам: хрестоматия, сост.А.А.Леонтьев, - М. 1991
5.Ван-Дейк Т.А. Язык, познание, коммуникация, -М.,1989.
6. Stuart Redman English Vocabulary in Use, Cambridge University Press, 2004
7.Пыхова Е.К. Советы по созданию ученических (и не только)компьютерных презентаций по английскому языку Http://pedsovet.org/forum/topic/ 499, html (по состоянию на 6.06.2007)
8.Соловова Е.Н. Mетодика изучения иностранного языка. Базовый курс лекций.-М: Просвещение2003
http://obrnadzor.gov.ru,
http://www.fcpro.ru,
http://www.proshkolu.ru.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/statya-igra-v-obuchenii-inostrannomu-yaziku.html
|
Статья "Игра в обучении иностранному языку"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/03f373f30b0b13771b6e34a465769273.docx
|
files/03f373f30b0b13771b6e34a465769273.docx
|
Петрова Елена Валерьевна,
учитель немецкого и английского языков
МБОУ «Гимназия», г. Черногорск,
республика Хакасия
Игра в обучении иностранному языку.
Одной из актуальных проблем современной методики преподавания иностранных языков является организация обучения детей разных возрастов с помощью игр.
Актуальность данной проблемы вызвана целым рядом факторов. Во-первых, интенсификация учебного процесса ставит задачу поиска средств поддержания у учащихся интереса к изучаемому материалу и активизации их деятельности на протяжении всего занятия. Эффективным средством решения этой задачи являются учебные игры.
Во-вторых, одной из наиболее важных проблем преподавания иностранного языка является обучение устной речи, создающей условия для раскрытия коммуникативной функции языка и позволяющей приблизить процесс обучения к условиям реального обучения, что повышает мотивацию к изучению иностранного языка. Вовлечение учащихся в устную коммуникацию может быть успешно осуществлено в процессе игровой деятельности.
На значение игровой деятельности в обучении иностранному языку указывают известные методисты, такие как Е.И. Пассов, М.Н. Скаткин. «Важно осознавать», – указывает М.Н. Скаткин, «решению каких дидактических задач должна способствовать данная игра, на развитие каких психических процессов она расчитана» (Скаткин, 1980: 96). «Игра – это лишь оболочка, форма, содержанием которой должно быть учение, овладение видами речевой деятельности» (Пассов, 1989). Е.И. Пассов отмечает следующие черты игровой деятельности как средства обучения: мотивированность, отсутствие принуждения; индивидуализированная, глубоко личная деятельность; обучение и воспитание в коллективе и через коллектив; развитие психических функций и способностей; учение с увлечением (Пассов, 1989).
Крупнейший теоретик игровой деятельности Д.Б. Эльконин наделяет игру четырьмя важнейшими для ребенка функциями: средство развития мотивационно-потребностной сферы; средство познания; средство развития умственных действий; средство развития произвольного поведения (Эльконин, 1978).
Игра определяет важные перестройки и формирование новых качеств личности; именно в игре дети усваивают нормы поведения, игра учит, изменяет, воспитывает.
Е.И. Пассов выделяет следующие цели использования игры в ходе учебного процесса: формирование определенных навыков; развитие определенных речевых умений; обучение умению общаться; развитие необходимых способностей и психических функций; запоминание речевого материала.
Игровая деятельность влияет на развитие внимания, памяти, мышления, воображения, всех познавательных процессов. Так, например, педагогическая и дидактическая ценность деловой игры состоит в том, что она позволяет ее участникам раскрыть себя, научиться занимать активную позицию, испытывать себя на профессиональную пригодность.
Вместе с тем, важно отметить, что эффективность игры как средства обучения зависит от соблюдения ряда требований, таких как: наличие воображаемой ситуации, плана, в котором будут действовать учащиеся; обязательное осознание детьми игрового результата, правил игры. Игра – это не просто коллективное развлечение. Это основной способ достижения всех задач обучения, поэтому необходимо: точно знать, какой навык и умение требуется, что ребенок не умел и чему научился в ходе игры; игра должна поставить учащегося перед необходимостью мыслительного усилия (Негневицкая, 1987).
Итак, игра является инструментом преподавания, который активизирует мыслительную деятельность обучаемых, позволяет сделать учебный процесс привлекательнее и интереснее, заставляет волноваться и переживать, что формирует мощный стимул к овладению языком.
Вопросы методики преподавания иностранного языка с использованием игровой деятельности на начальном этапе получили освещение в трудах
Г.В. Роговой и И.Н. Верещагиной (Рогова, Верещагина, 1989), Е.И. Пассова (Пассов, 1989), Д.Б. Эльконина (Эльконин, 1978), Е.И. Негневицкой (Негневицкая, 1987) и других ученых, методистов и психологов.
Проблема поиска организации обучения на среднем и старшем этапах нашли отражение в работах Н.А. Салановича (Саланович, 1994), В.В. Андриевской (Андриевская, 1987) и других авторов.
Вместе с тем, еще не в достаточной степени изучена проблема специфики организации учебного процесса с включением игровой деятельности на различных этапах обучения – начальном, среднем и старшем. Важнейшим условием эффективности учебных игр является строгий учет возрастных психолого-педагогических особенностей учащихся.
Так, при обучении иностранному языку детей дошкольного возраста необходимо учитывать такие психолого-педагогические особенности, как пытливость и любознательность. Вместе с тем, важно помнить, что они не могут в течение длительного времени удерживать внимание на одном виде деятельности. Поэтому их деятельность на занятиях должна быть разнообразной, эмоционально насыщенной. Многие исследователи отмечают, что в дошкольном возрасте цель обучения успешнее достигается при игровой мотивации и при оценке поведения со стороны сверстников.
Ролевой игрой ребенок овладевает к третьему году жизни, знакомится с человеческими отношениями, открывает у себя наличие переживаний. У ребенка формируется воображение и символическая функция сознания, которые позволяют ему переносить свойства одних вещей на другие, возникает ориентация в собственных чувствах, формируются навыки их культурного выражения (Селевко, 1998). И это позволяет ребенку включаться в коллективную деятельность и общение. В результате освоения игровой деятельности в дошкольном возрасте формируется готовность к учению.
Игры могут использоваться при введении и закреплении лексики, моделей иностранного языка, для формирования умений и навыков устной речи. Именно игровая деятельность создает условия для естественного общения детей. С учетом психолого-педагогических особенностей детей дошкольного возраста могут быть выделены следующие типы игр:
1) игра в куклы
2) подвижные игры (спокойные игры)
3) игры творческие
4) игра в сказку
5) игра «Живые картинки» (Чистякова, Чернушенко, Солина, 1964).
В организации обучения иностранному языку на начальном этапе важно учитывать существенные психолого-педагогические различия детей дошкольного и младшего школьного возраста. Для детей младшего школьного возраста характерны яркость и непосредственность восприятия, легкость вхождения в образы. Дети быстро вовлекаются в игровую деятельность и самостоятельно организуются в групповую игру по правилам. Игровая обстановка трансформирует и позицию учителя, которая балансирует между ролью организатора, помощника и соучастника общего действия.
Игровая деятельность включает в себя упражнения, формирующие умения выделять основные признаки предметов, сравнивать; группы игр на обобщение предметов по определенным признакам; группы игр в процессе которых у младших школьников развивается умение владеть собой, быстрота реакции на слово, фонематический слух. При этом игровой сюжет развивается параллельно основному содержанию обучения, помогает активизировать учебный процесс. Игра способствует запоминанию, которое является преобладающим на начальном этапе обучения иностранному языку.
Игра является средством создания ситуации общения. Использование учебно-речевых игровых ситуаций полностью отвечает возрастным особенностям детей и создают условия для их естественного общения. Используемые учебно-речевые игры отличаются от развлекательных тем, что они имеют второй план или узко методическую цель. Учебно-речевая игровая ситуация побуждает учащихся говорить и действовать по правилам игры в учебно-методических целях. Именно игра повышает и поддерживает интерес к общению. Могут быть выделены следующие виды учебно-речевых игр:
1. Фонетические.
2. Для работы с алфавитом.
3. Орфографические.
4. Лексические.
5. Грамматические.
6. Для обучения чтению.
7. Для обучения аудированию.
8. Для обучения монологической речи.
9. Для обучения диалогической речи.
10. Подвижные игры.
На средней ступени обучения иностранному языку у учащихся меняется отношение к изучаемому предмету. Как показывают исследования, в структуре мотивации определяемыми являются внешние факторы. Г.В. Рогова и др. выделяют узколичностные мотивы (деятельность ради оценки или другой личной выгоды); отрицательные мотивы, связанные с осознанием школьником тех неприятностей, которые его ожидают, если он не будет добросовестно выполнять учебные обязанности (Рогова, Никитенко, 1982). А так как ядром интереса являются внутренние мотивы (коммуникативно-познавательные, исходящие из самой деятельности по овладению иностранным языком), то интерес к предмету снижается. Это говорит о том, что наличие желания изучать иностранный язык само по себе еще не обеспечивает положительную мотивацию. Она должна быть подкреплена интересом учащихся к выполнению учебной деятельности (Рогова, Никитенко, 1982). Поэтому одна из главных задач преподавателя иностранного языка состоит в том, чтобы сохранить у учащихся интерес к предмету. Здесь необходимо обратиться к психолого-педагогическим особенностям школьников данных возраста.
Переход к подростковому этапу развития личности характеризуется бурным физическим и духовным ростом, расширением познавательных интересов, тягой к самооценке, к общественной активности (Газман, 1982). В реализации всех этих процессов находят свое место такие игры, как спортивные, подвижные, интеллектуальные, сюжетно-ролевые. На первое место выдвигаются творческие, сюжетно-ролевые игры. Этот взлет объясняется возрастающим значением общения в жизни подростка. Поэтому, на наш взгляд, на среднем этапе обучения иностранному языку средством повышения эффективности учебного процесса являются игры-соревнования, игры-конкурсы (Ноусиайнен, Воскресенская, 1980). Они отличаются от обыкновенной игры тем, что в них обязательно должен присутствовать элемент соревнования и соперничества. Для некоторых учащихся, не испытывающих интереса к предмету, игры-соревнования могут послужить отправной точкой в возникновении этого интереса. Поэтому использование таких игр дает наибольший эффект в классах, где преобладают ученики с неустойчивым вниманием, пониженным интересом к предмету.
Организация общения на старшем этапе обучения иностранному языку с использованием ролевых и деловых игр способствует повышению эффективности учебного процесса.
Необходимо помнить, что особенностью игры в старшем школьном возрасте является нацеленность на самоутверждение, юмористическая окраска, стремление к розыгрышу, ориентация на речевую деятельность. По мнению И.С. Кона, «единственный способ вызвать отклик юноши – поставить его перед близкой ему проблемы, которая заставляет его самостоятельно размышлять и формировать вывод» (Кон, 1967). На наш взгляд, организация общения на старшем этапе обучения иностранному языку может происходить с использованием ролевых и деловых игр. Как отмечает методист Н.И. Гез, «ситуация ролевого общения является стимулом к развитию спонтанной речи, если она является связанной с решением определенных проблем и коммуникативных задач. Цель ролевой игры – сконцентрировать внимание участников на коммуникативном использовании единиц языка» (Гез, 1982).
Учебная деловая игра представляет собой практическое занятие, моделирующее разные аспекты профессиональной деятельности обучаемых. Она создает условие для комплексного использования имеющихся у учащихся знаний предмета профессиональной деятельности, а также способствует более полному овладению иностранным языком. Как отмечает Н.И. Торунова, «введение деловой игры в вузовский педагогический процесс способствует формированию профессионального становления личности специалиста» (Торунова, Кокташева, 2000).
Проделанный анализ позволяет сделать следующие выводы:
- игра должна включаться в том или ином виде в каждое занятие по иностранному языку;
- использование игры на занятиях – обязательное средство создания ситуации общения эффективности учебного процесса;
- эффективность игры зависит от правильной ее организации;
- проведение игр на занятиях по иностранному языку позволяет реализовать воспитательные цели обучения. Задача преподавателя – научить культуре игры и культуре поведения вообще;
- разработка и внедрение игр в процессе обучения способствует более успешному решению основных задач обучения устной речи на разных этапах обучения иностранному языку.
Список использованной литературы
1. Эльконин Д.Б. Психология игры. М., 1978.
2. Андриевская В.В. Возрастные особенности учебной деятельности старшеклассников на уроках иностранного языка // Иностранные языки в школе, 1987. – № 6.
3. Газман О.С. Роль игры в формировании личности школьника // Совет. педагогика, 1982. – № 9.
4. Гез Н.И. и др. Методика обучения иностр. языкам в средней школе. М., 1982.
5. Калаева Г.Г. Интенсификация обучения французскому языку при помощи учебных языковых игр // Иностранные языки в школе, 1995. – № 6.
6. Кон И.С. Социология личности. М., 1967.
7. Маслыко Е.А., Бабинская П.К. и др. Настольная книга преподавателя иностранного языка. Минск, 1999.
8. Негневицкая Е.И. Иностранный язык для самых маленьких: вчера, сегодня, завтра // Иностранные языки в школе, 1987. – № 6.
9. Ноусиайнен М.С., Воскресенская Г.С. Игра – конкурс на английском языке. // Иностранные языки в школе, 1980. – № 6.
10. Пассов Е.И. Урок иностранного языка в средней школе. М., 1989.
11. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Обучение английскому языку на начальном этапе в средней школе. М., 1989.
12. Рогова Г.В., Никитенко З.Н. О некоторых причинах снижения интереса к предмету // Иностранные языки в школе, 1982. – № 2.
13. Саланович Н.А. Лингвострановедческий подход в игровых упражнениях на уроках французского языка в VII – VIII кл. // Иностранные языки в школе, 1994. – № 1.
14. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. М., 1998.
15. Скаткин М.Н. Школа и всестороннее развитие детей. М., 1980.
16. Торунова Н.И., Кокташева Г.И. Деловая игра // Иностранные языки в школе, 2000. – № 6.
17. Чистякова Т.А., Чернушенко Е.М., Солина Г.И. Обучение иностранным языкам в детских садах. М.,1964.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenka-na-angliyskom-yazike-te-little-ouse-in-te-ood-dlya-klassa.html
|
Сценка на английском языке "The little house in the wood" для 2 класса
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/b4707ccd3c2ec8ae08f59356fd2c9893.doc
|
files/b4707ccd3c2ec8ae08f59356fd2c9893.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-be-tolerant-and-you-ill-prevent-conflicts-dlya-klas.html
|
Тест по теме «Be tolerant and you will prevent conflicts» для 9 класса
|
https://doc4web.ru/uploads/files/13/ad7d4c1a063bdfb609d2d884801894e2.docx
|
files/ad7d4c1a063bdfb609d2d884801894e2.docx
|
МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ СРЕДНЯЯ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ ШКОЛА №14 Г. СОЛИКАМСКА
Методическое объединение учителей иностранных языков
Английский язык
Тест
по теме «Be tolerant and you will prevent conflicts» по УМК Enjoy English (9 класс) под ред.М.З. Биболетовой
Выполнил
Кочергина Наталья Евгеньевна
Учитель английского языка
Проверил
Чернявская Татьяна Владимировна
Руководитель ШМО
Учителей иностранных языков
Test. «Be tolerant and you will prevent conflicts» 9th form.
1.The declaration of Human rights was important because…
a) it appeared after the war
b) it could prevent wars.
2. To prevent wars people should…
a) be tolerant of other cultures, religions, ideas and the values of other people
b) fight for their rights
3. To be tolerant means:
a) to respect the rights of other people
b) to disagree with opinions and values that are different from yours.
4. Building peace begins in your family and in your… with friends.
a) opinion
b) equality
c) relation.
5. People … when their rights are not respected.
a) suffer
b) happen
c) discriminate
6. People should have the right to liberty, … people’s right to be free must be observed
a) by other words
b) in other words
c) in a word
7.It’s … to prevent all conflicts between countries.
a) difficult
b) impossible
c) possible
8. In the Soviet Union the number of victims of the Second World war exceeded…
a) twelve million people
b) hundreds million people
c) twenty million people
9. Militarism…
a) related to “tolerance”
b) opposite of “tolerance”
10. To discriminate means…
a) to be tolerant
b) to prevent
c) to bully
11. Violence means…
a) liberty
b) cruelty
c) equality
12. Pluralism is a position when people have… on the same matter
a) different opinions
b) the same opinions
c) disagree
13…. is when we use people in our interests, for our profit.
a) racism
b) militarism
c) exploitation
14. A peacemaker…
a) fights against the rights of people
b) make all governments observe human rights.
15. Finish the phrase “I think I am tolerant because…”
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/reaktivni-litaki.html
|
Реактивні літаки
|
https://doc4web.ru/uploads/files/231/e0ac11d7904fdecf69f6af8250e41ac1.docx
|
files/e0ac11d7904fdecf69f6af8250e41ac1.docx
|
РЕФЕРАТ
на тему:
“Реактивні літаки”
1. Історія створення реактивних літаків
У 1910 році, лише через рік після бурхливих успіхів європейських пілотів, знайшовся безумець, що ризикнув скасувати... сам повітряний гвинт, людина, якій знаменитий Густав Ейфель сказав: "Ви випередили свою епоху на тридцять, а те і на всі пятдесят років!" 24-літній румун Анри Коанда, що виставив на Паризькому авіасалоні 1910 року незвичайний безгвинтовий літак, ризикнув злетіти на ньому. І хоча поле не удався - машина упала, ледь перемахнувши через забір, у гвинтомоторної силової установки, який призначена була довга служба, з'явився поки слабенький, але цілком реальний конкурент - реактивний двигун
По суті, силова установка цього літака була дійсним повітряно-реактивним двигуном. Правда, сучасної турбіни, що перетворить енергію газового струменя в обертальний рух компресора, на аероплані Коанда стояв звичайний поршневий 50-сильний мотор. Він і пускав у хід відцентровий компресор, що постачав ненажерливу камеру згоряння великими масами повітря...
Талановитий румунський інженер замахнувся на пропелер занадто рано. Повітряний гвинт ще кілька десятиліть справно "тягав" літаки усіх видів і призначень, допомагав рекордним апаратам досягати максимальних швидкостей, обґрунтувався на вертольотах і автожирах.
2. Яскраві представники реактивних літаків
минулого і сучасності
БІ – 1
Ракетний винищувач БІ-1 (СРСР,1942). Двигун - ЖРД Д-1А конструкції Л.Душкина, тяга - 1100 кг. Розмах - 6,48 м.Довжина - 5,25 м. Площа крила - 7,00 м2. Злітна вага - 1680 кг. Вага порожнього - 950 кг. Вага палива й окислювача - 600 кг. Швидкість максимальна (розрахункова) - 970 км/ч. Озброєння-2 гармати ШВАК - 20-мм.
Прект БІ-1, розпочатий на передодні війни співробітниками КБ В.Ф. Болховитинова Олександром Яковичем Березняком і його колегою Олексієм Михайловичем Ісаєв, Наркомат авіаційної промисловості схвалив і перший же день війни, 22 червня 1941 року. Через три тижні проект був готовий. На його реалізацію - випуск креслень і будівлю машини в металі - відпустили... 35 днів!
Через 40 днів БИ-1, щоправда, поки не в металі, а дереві - дюраль став великим дефіцитом - викотили з цеху. Машина була ще просто планером - ракетний двигун Л.С.Душкина виявився "вогкуватий" для літних іспитів. Навіть на землі двигателисти не ризикували наближатися до працюючого Жрд-прятались в укритті.До того ж окислювач - азотна кислота - активно руйнував баки, трубопроводи, усі, з чим стикався.
Поки доводили двигун, літак усе-таки побував у повітрі. Його випробував у безмоторному, по-планерному, польоті льотчик випробувач Б.Н.Кудрин."Мене,- згадує Кудрин,-буксирували на Пе-2 Якимов, Байкалов і некторие інші льотчики. Я не пам'ятаю зараз, скільки було зроблено польотів, але, у всякому разі, чимало. Я зняв цілий ряд характеристик, пригодившихся в наслідку на першому вогневому вильоті..."
Перший "вогневий виліт" вже в евакуації, на Уралі, зробив льотчик-випробувач Григорій Якович Бахчиванджи.Відбулося це 15 травня 1942 року. Очевидець польоту, відомий учений, професор В.С.Пишнов так згадував про той знаменний день:"На уральському аеродромі зібралися інженери,техніки, льотчики, учені. Уперше я побачив, скільки людей набудовано не реактивну "хвилю", як велика армія першовідкривачів. Усі вони були людьми реактивної ери, що прийшли до неї в повній готовності, з розумінням її значення. Кожний був завантажений до межі...Погляди всіх тих, що зібралися звернулися до реактивного сопла. І от з нього вирвалося слабке полум'я, а потім роздалося оглушливе ревіння.Вогненний смолоскип витягнувся на 3-4 метра. Літак рушив, швидко прискорюючи рух. Він побіг по літній смузі, легко відірвався і став набирати висоту..."
Пізніше іспиту цього унікального літака і його модифікацій продовжили льотчики Б.Кудрин, К.Груздев і А.Пахомов.Розрахункова швидкість БИ повинна була перевищувати 900 км/ч. В одному з польотів Бахчиванджи досяг 800 км/год, але загинув на, що вийшла з підпорядкування машині.
ГЛОСТЕР G.40
Літак Глостер G.40 (E28/39) (Англія,1941). Двигуни-трд W2B з тягою 690 кг. Розмах-8,8 м. Довжина-7,6 м. Злітна вага-1770 кг. Швидкість максимальна-745 км/ч. Наведені дані відповідають другому зразку G.40, які здійснили перший політ у березні 1943 року. Призначався літак для проведення літних іспитів турбореактивних двигунів різних моделей.
Англійський конструктор Френк Уіттл займався спочатку ТРД на свій страх і ризик, без усякої підтримки з боку офіційних відомств. Допомогли йому приватні фірми, на засоби яких і був побудований і перший, поки ще слабенький і ненадійний екземпляр двигуна. Нарешті після численних переробок ТРД обґрунтувався на спеціально побудованому літаку "Глостер"(E.28/39), що зробив перший політ у травні 1941 року.
Успіх підстьобнув міністерство авіації й уряд. Займатися ТРД типу Уитла доручили фірмі "Ровер". Її фахівці зуміли спроектувати і побудувати кілька досвідчених зразків. З 1942 року замовлення передали відомій фірмі "Ролс-Ройс".
З двигунами "Ровер" і "Ролс-Ройс" піднімалися в небо кілька літаків з маркою "Глостер". Один з них, G.40, уперше стартував у 1941 році, розвив у 1943 році швидкість 745 км/ч. Улітку 1942 року з іспитового аеродрому злетів двухдвигательний "Глостер" G.40.
Міг – 9
Винищувач Міг-9 (И300) (СРСР, 1946). Двигуни - 2ТРД РД-20 з тягою по 800 кг. Розмах - 9,50 м. Площа крила - 21,00 м2. Вага злітна - 5070 кг. Швидкість максимальна - 910 км/ч. Потовк практичний - 13 тис. м. Дальність - 1100 км. Озброєння - 1 пушка 37-мм, 2 пушки 30-мм. Максимальна швидкість - 965 км/ч. Час набору висоти 5 тис. м - 4,3 хв.
24 квітня 1946 року досвідчений винищувач І-300 (Ф) під пілотуванням льотчика - випробувача А.Гринчика зробив перший політ. Другий і третій екремпляри майбутнього Міг-9 випробувачі М.Галлай, Г.Шиянов, Ю.Антипов. Швидкість літака перевищила 900 км/ч.
Нова техніка - нові проблеми. Одну з них Мить-9 підніс у самому кінці державних іспитів. Вилетівши на відстріл гармат у повітрі, льотчик-випробувач А.Кочетков повернув на аеродром літак відразу з двома зупиненими двигунами. Стихли вони, ледь пролунали перші вистрели.
Спочатку конструктори грішили на порохові гази, що ніби-то заглушили повітрянолюбиві ТРД. Але причина виявилася зовсім не в хімії, а в аеродинаміці. Гарячі струмені газів, що виникають перед повітрезаплюваниками двигунів, так змінювали обтікання компресора, що передні лопатки потік обтікав під занадто великим кутом атаки. У результаті - сильна вібрація. Двигун захлинався через так званий помпаж. З ним вдалося справитися, і незабаром Міг-9 надійшов на озброєння Радянських ВВС.
Lockheed F-117A Nighthawk
Малопомітний тактичний ударний літак
Літак Локхід F-117 став переможцем у конкурсі секретних ("black") проектів експериментальної технології "невидимки" (EST - Ехреrімеntаl Stealth Technology) 1975-76 р. Оснащений турбореактивними двигунами Дженерал Електрик (General Electric) CJ610, перший літак EST уперше піднявся в повітря в грудні 1977 р. з бази Грум Лейк у штаті Невада. Було створено два зменшених досвідчених зразки літака для відпрацьовування різних варіантів експериментальної технології. Хоча обидва літаки в 1978 і 1980 р. потерпіли катастрофи, багатообіцяючі результати іспитів привели до розробки двох досвідчених повномасштабних машин YF-117A-LO, за яких пішли 57 серійних літаків F-117A. Літак F-117А був оголошений діючим у 1983 р., але для дотримання таємності програми літак злітав тільки вночі із секретної бази в Тонопа. Тільки наприкінці 1989 р., коли програму, нарешті, остаточно розсекретили, літак почав свої польоти в денний час. F-117А, красномовно прозвані "Воблин Гоблин" ("Wobblin Goblin"), більше відповідали прізвиську своїх пілотів "Блек Джет" ("Black Jet"), а офіційно називалися Найт Хоук (Night Hawk). Перша з цих машин була використана в грудні 1989 р. в одній з фаз операції "Джаст Кіз", проведеної США по перевезенню панамського генерала Мануеля Норьеги. Наступною акцією була участь у конфлікті в Перській затоці, коли один з цих літаків наніс перший бомбовий удар в операції "Бура в пустелі" 17 січня 1991 р.
F-117 — це спеціалізований тактичний ударний літак, призначений насамперед для нічних високоточних атак особливо важливих цілей у ході автономних одиночних вильотів. Він може також використовуватися для тактичної радіоелектронної розвідки районів, прикритих засобами ПВО супротивника. F-117 радикально відрізняється від машин попередніх поколінь. По-перше, звичайне ракетно-бомбове озброєння поступилося місцем високоточній зброї. По-друге, виживаність у зоні дії ПВО забезпечується не стільки бронюванням, скільки прихованістю польоту.
F-117, що вперше злетів у 1981 р., довгий час тримався в таємниці, оскільки на ньому вперше застосована нова маловідбиваюча форма і його основний секрет — зовнішні обведення. І тільки 21 квітня 1990 року відбулася його перша публічна демонстрація.
Мала помітність F-117 дозволяє літаку здійснювати політ над територією, прикритої засобами ПВО супротивника, на підвищеній висоті. Це поліпшує поінформованість льотчика про тактичну обстановку, полегшує пошук наземних цілей на великій дальності і забезпечує більш стрімку траєкторію бомб, а це підвищує точність бомбометання і збільшує проникаючу здатність боєприпасів. Можливість польоту не на гранично малій висоті підвищує також ефективність лазерного підсвічування мети для власних керованих бомб. За свідченням облич, що бачили в 1990 р. польоти, F-117A звичайно здійснює крейсерський політ на висоті 6100—7600 м, потім знижується до висоти 600—1525 м для підвищення точності бомбометання. Воно виробляється з горизонтального польоту, і його точність близько 1 м.
F-117 — літак з низькорозміщеним крилом, V-об-різним оперенням і надкрильними повітрезахоплювачами двигунів. Широко використовуються фасеточние форми, що забезпечують основну частку (90%) зниження ЕПР. Насамперед це відноситься до фюзеляжу, що має незвичайну пірамідальну конфігурацію. Ліхтар кабіни, що відкривається нагору, виконаний у виді цільної конструкції, п'ять панелей застеклення мають багатошарове електропровідне золотовмісне покриття для запобігання РЛ опромінення внуштрікабінного устаткування і спорядження льотчика. Крило великої стріловидності, трапецієподібне, зі скошеними фасеточними закінцівками, має двухлонжеронну конструкцію.
Кабіна одномісна з оглядом тільки вперед. За нею, зверху фюзеляжу, є приймач системи дозаправлення паливом у польоті, що подсвечивается вночі за допомогою фари, розміщеної у виступі зверху кабіни льотчика. Літак хитливий по тангажу і нишпоренню, і тому використовується складна система забезпечення штучної стійкості. З 1991 м; по програмі ОСПР встановлюється автомат тяги. Система повітряних сигналів має чотири ПВД на штангах фасеточної форми в носовій частині машини. Датчики кута атаки що убираються. Автопілот забезпечує політ по запрограмованому маршруті. Автомат тяги дозволяє літаку вийти на рубіж застосування зброї з точністю до декількох секунд. Застосована також оптоелектронна система навігації, виявлення і супроводи цілей.
Перші широкомасштабні операції з використанням F-117 розгорнулися під час війни з Іраком у 1991 році. Літаки виконали 1271 виліт і скинули 2000 т бомб із лазерним наведенням. Генерал-лейтенант Ч. Горнер, командуючий ВВС багатонаціональних сил у зоні Перської затоки, заявив, що малопомітні літаки типу F-117A і В-2 і в майбутньому будуть незамінні в локальних надзвичайних конфліктах.
2
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/presa-periodu-kulta-osobi.html
|
Преса періоду культа особи
|
https://doc4web.ru/uploads/files/230/a9a1fcb5ee0320ef0889ca4f20e6b997.docx
|
files/a9a1fcb5ee0320ef0889ca4f20e6b997.docx
|
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ГУРТОК МОЛОДИХ ЖУРНАЛІСТІВ
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
ПРЕСА ПЕРІОДУ КУЛЬТУ ОСОБИ
Нова економічна політика допомогла суспільству вирішити проблеми у тому вигляді, у якому вони склалися після громадянської війни, та вибратися з розрухи. “Неп нагодував місто”, - писали газети того часу. Піднявся рівень добробуту й на селі, про це теж свідчать публікації того переломного року. Окружна газета “Кіровоградський пролетар” висвітлює у номері за 23 жовтня 1929 р. успіхи у підвищенні рівня життя селян за умов їх кооперування: тепер вони мають їдальню, дитячі ясла, школу, і все це є вирішальним доказом переваг нового життя для інших селян, які саме приїхали знайомитися з досвідом колективного господарювання.
Водночас у великих містах загострилися соціальні проблеми, це викликало обурення й гнів робітників, - а отже, створювало відповідну базу для суспільної підтримки відмови від непу і встановлення тоталітарного режиму.
Далі перед країною (вірніше, перед верхівкою її правлячої партії) постала проблема - йти далі шляхом поглиблення ринкових відносин, запровадження їх у промисловому, а не лише в аграрному секторі економіки, чи повертатися до жорстко централізованого управління економікою, політичною сферою. Перший шлях уособлювався у постаті Бухаріна, другий - Сталіна. Сталін не міг не перемогти, він був більш послідовним комуністом, до того ж як генеральний секретар керував усією партією, усіма її звязкам з суспільством, тобто і партійною пресою.
В 1928 р. стався неврожай, а отже дрібний сільський виробник у своїй масі не дав хліба державі за навязуваними йому цінами. Сталін, виступаючи в газеті ”Правда” вказував на головного ворога: “Мелкий собственник не дает хлеба армии и городам”.
Восени 1928 р. виникла реальна загроза голоду при, як писала тоді преса, “переполненных кулацких закромах”. Комуністична ідеологія вимагала загальної державної власності на засоби виробництва, планового ведення господарства. Некерований одноосібник ставав на заваді реалізації політичних планів. Натиск на селян викликав їх зворотну реакцію: вони ховали хліб. Класова боротьба знову загострилася. Владі знадобилася машина насильства. Партія, органи внутрішніх справ, преса, профспілки, комсомол стають її опорою. І це означає новий етап у розвитку преси України.
Не вирішені у 1917-1918 рр. соціальні проблеми в країні знову загострилися, виникли в черговий раз продовольчі труднощі. Неврожай 1928 року вкрай їх загострив. Були введені “заборні книжки”, тобто карткова система розподілу продовольства. Промислових робітників знову було протиставлено економічно більш самостійному селянству, переважну кількість якого на той час складали середняки. Супутники непу - злочинність, безробіття, проституція, жебрацтво - настроювали трудящих проти непу. Розпочата індустріалізація країни вимагала мільйонів робітничих рук для некваліфікованої праці на будмайданчиках першої пятирічки.
“Великий поворот” 1929 року якраз і означав у економіці відмову від залишків ринкового механізму, остаточне скасування свободи виробника, а в суспільно-політичній сфері - повернення суспільства на шлях тоталітаризму.
Різка зміна політики від непу до сталінізму просліджується на сторінках газет з точністю до місяця. Ще на початку літа в публікаціях йшлося про необхідність матеріального заохочення робітників, створення для них сприятливих побутових умов, харчування на виробництві тощо. У вересні на шпальтах газет почала зявлятися інформація про репресії, численні арешти, обшуки тощо: так, з інтонацією добре виконаної справи повідомлялося, що в одній з торгівельних установ розстріляно 19 чоловік.
Тема постачання на рубежі 1930-х знову стає однією з провідних для преси. По-перше, обєктивно до цього вели труднощі з забезпеченням міст усім необхідним - зауважимо, труднощі, які, по-перше, були субєктивно навязані країні монопольно правлячою партією - а по-друге, саме на цій болючій для населення темі краще всього було “розкрутити” маховик переслідування політичних противників.
12 вересня “Вісти...” опублікували постанову ЦК ВКП(б) з питань постачання. Гострокритичні матеріали на цю тему зявлялися в пресі, як було показано вище, задовго до її виходу. Поступово нарощувалися обсяги публікацій, їхня періодичність, гострота критики, глибина висвітлення проблем. Порівнюючи цю практику з тим, як розвивалися події навколо теми кооперації рибалок, можемо зробити спостереження про те, що політичний механізм попередньої проробки проблеми в пресі - з наступним прийняттям відповідного рішення партії “за вимогами трудящих” - вже був відпрацьований.
Отже, постанова підбила підсумки попереднього етапу розвитку чергової кампанії. Громадська думка щодо працівників “робкоопів” - робітничих кооперативів - була підготовлена. Навіть і передбачуваний вирок вже було винесено на сторінки газет: 9 вересня, за три дні до прийняття постанови, “Вісти.” писали:
“Робітниче постачання - на рівень вимог третього року пятирічки: апарат кооперації дуже засмічений ворожим елементом.
...Київський Саробкооп на протязі двох років приховував невідомо для чого сала на суму більше 30 тис. карбованців. Нікопольський ЦРК зберігав більше року 18 мішків гречаного борошна й 22 мішки гречаної крупи, які попріли на складах. Гришинський - згубив один вагон білої муки, переховуючи його у вологому приміщенні. Майже в усіх робкоопах, обстежених бригадами, виявлено розбазарювання дефіцитних товарів серед працівників апарату робкоопів. Ще більш страшні факти маємо у мясозаготівельній роботі”.
Наведений текст викликає у неупередженого читача два запитання. По-перше, у здоровому суспільстві всі сили спрямовані на збільшення виробництва товарів, адже саме за умов бездефіцитності або й так званих “криз перевиробництва” зникає головна передумова крадіжок, приховувань тощо. По-друге, лишається незясованим, як за три дні ЦК партії зумів перевірити й узагальнити наведені в газеті факти, підготувати й прийняти постанову. Імовірніше, це, навпаки, з ЦК були передані в редакції наведені в матеріалі факти задля створення відповідного суспільного настрою.
А отже, преса знову виступила покірним “гвинтиком” у жорсткому механізмі утвердження нового порядку, заснованого на страхові й репресіях. Газети були виконавцями невластивої їм ролі у чужому сценарії, де на їх теренах їм відводилася режисером другорядна роль.
У такому контексті стає зрозумілою й вимога до преси, що міститься у згадуваній постанові про кооперацію:
“ЦК пропонує редакціям всіх центральних та місцевих газет організувати систематичне висвітлення діяльності кооперації. Посилюючи боротьбу (за прикладом “Правди”) проти конкретних винуватців безгосподарності... преса повинна разом з тим ширше висвітлювати позитивний досвід роботи тих кооперативів, що досягли реальних наслідків у раціоналізації постачального апарату, у створенні правової бази та в організації масової участі робітничих споживачів у контролі та в сприянні роботі”.
Реалізуючи цю установку, “Вісти...” запроваджують 28 вересня нову й дуже показову рубрику: “Наші розслідування”. Органи преси з санкції їхніх засновників прирівнюються до слідчих органів. Посилюється обстановка насильства, тотального стеження, доносительства через газету. Лист до редакції наближається за своїм значенням і наслідками до заяви до НКВС.
Цей красномовний приклад набуває особливого забарвлення, якщо згадати, що на той час редакції газет мали в своєму активі на загал сотні тисяч робсількорів.
Партійна преса УРСР ревно взялася до справи, не шкодуючи ні зусиль, ні газетної площі. Робилися величезні передрукування з “Правды” (18 вересня), а 25 вересня цілий розворот було присвячено темі:
“Луганський ЦРК - на гальмах опортунізму (! - авт),, без масового робітничого контролю”.
Так звичайні крадії, яких треба було змусити відшкодувати нестачу й зняти з роботи або відправити до суду й вязниці, отримують статус політичних ворогів. Нагнітається психоз: “Громадське харчування - в катастрофічному стані”. Розворот закінчується нібито конструктивним за намірами матеріалом: “Бригада “Вістей” пропонує” - але головна ідея пропозиції полягає не в збільшенні виробництва товарів першої необхідності, а в ширшому розгортанні робітничого контролю за їх розподілом.
Одна за одною друкуються тематичні полоси, де розслідуванню піддаються торгівля мясом, рибою, хлібом (18 жовтня), рибними виробами (29 жовтня), хлібопекарській справі (1 листопада). Далі - більше: вже у наступному номері, 2 листопада трапляється неймовірне, газета піддає критиці органи радянської влади, де теж, виявляється, засіли вороги:
“Міські ради не борються за поліпшення робітничого постачання. Дніпропетровська, Луганська та Константинівська міськради не використовують директив партії для кращого налагодження роботи кооперації”.
Це був якісно новий рівень політичної кампанії. Подібні висновки, та ще й висвітлені в пресі, означали розширення простору політичної (тобто публічної, із застосуванням преси) боротьби з тими, хто зволікає з виконанням партійних вказівок. Зрозуміло, що без прямої команди “зверху” піддати критиці перелічені радянські органи газета не могла б дозволити собі подібну сміливість.
Новою була й практика послідовного, наполегливого повернення газети до теми. 12 грудня “Вісти...” знову висвітлювали справи постачання робкоопами риби, мясопродуктів, вимагали покращення роботи підприємств громадського харчування.
Подальші події навіть на прикладі цього невеликого, але важливого сектору суспільного життя показують, як розкручувався величезний механізм сталінського тоталітаризму і як партійно-радянська преса сприяла його розкручуванню.
Початок “холодної” громадянської війни в СРСР у 1929-1938 рр., прямим жертвами якої (не меншими від “гарячої” у 1917-1922 рр.) були мільйони безневинних репресованих громадян, спричинило несприйняття селянством нового повороту аграрної політики уряду, вірніше - ЦК партії. Розгром селянства, кардинальні зміни усталених форм його існування, як вони склалися на протязі століть і останніх пяти-семи років, мав наслідком голодомор 1931-1933 рр. А починалися ці процеси безпосередньо влітку 1930 р.
Партійно-радянська преси зіграла в цих трагічних подіях ганебну роль пропагандиста, агітатора й колективного організатора жорстоких політичних катаклізмів. Відступаючи від загальнолюдських цінностей, згодившись із спекулятивним протиставленням інтересів робітничого класу і всього суспільства, ця преса стала на шляхи самознищення. Поза даною політичною системою вона існувати не могла - і, зрештою, не змогла. Наскільки роль “гвинтика” перекрутила завдання і місце журналістики в суспільстві, яскраво свідчить такий факт. Навесні 1918 р., під час напружених дискусій в Москві й Таганрозі щодо організаційних засад створюваної компартії України, московську пресу було залучено до участі в брудній політичній грі. 9 травня “Правда” для зовнішнього вжитку надрукувала цілком пристойний матеріал про те, що ЦК РКП(б) обговоривши питання про виділення особливої української компартії із рядів РКП, не знаходить ніяких заперечень проти створення УКП, тому що Україна є самостійною державою. Це рішення було ухвалене 3 травня на засіданні ЦК РКП під головуванням В. Леніна. На цьому ж засіданні було прийняте інше рішення, для внутрішнього обігу: московський ЦК схвалив ідею створення КП(б)У, однак рекомендував твердо отримуватися лінії на створення компартії в Україні як частини РКП, і лише з тактичних міркувань проголосити у відкритій пресі про лояльне ставлення до її організаційну незалежність. (Див. Є. П. Юрійчук. Становлення і характер радянської влади в Україні. Історико-правові аспекти. (1917 - 1922 рр. - К., ІЗМН, 1998).
Безліч прикладів показує, як роль служанки партії влади принижувала високе покликання преси в суспільстві. Так, у роки громадянської війни партія й уряд з Москви віддали наказ про масове вилучення церковних цінностей, і преса взяла якнайактивнішу участь у цій справі. Номер за номером газети писали, скільки кілограмів золоті, срібла було вилучено в якому районі, з якого саме храму, а також наголошували, хто тут веде перед, а хто відстає. Нібито коштовності вилучалися для потреб голодуючих, але саме розподіл їжі, врешті використання одержаних грошей ніяк не висвітлювалися пресою, і це фактично підтримувало чутки про те, що насправді церковне золото йде на потреби світової революції, тобто в Германію.
Відступ від принципів госпрозрахунку та економічної зацікавленості у стосунках з селянством спричинив у 1929 р. ті самі наслідки, що й у 1918-му: селяни почали приховувати хліб. Партія знову вдалася до насильства. Замість колишніх продзагонів прийшли “робітничі бригади”, які почали звичними методами забезпечувати виконання планів хлібозаготівель. Але тепер у державних та партійних органів набагато більший розрахунок був на підтримку преси - добре відмобілізованої, насиченої вірними партійцями, вишколеної і, головне, з армією добровільних помічників-робсількорів.
Хлібозаготівля у 1930 р. проходили дуже важко. “Вісти...” у номері за 2 та 6 вересня повідомляли:
“Виконання річного плану хлібозаготівель під загрозою!”
“За 25 днів серпня місячний план по всіх культурах виконано на 52,3 процента”.
Наркомзем України у таких умовах прийняв дуже жорстке рішення, у якому передбачалося, зокрема, завдання й пресі: “Просити редакцію газети “Комуніст” (орган ЦК КП(б)У - авт.), представництво “Правды” та редакцію газети “За социалистическую перестройку” відрядити у згадані чотири округи робітничі бригаді перевірити хід сівби й причини позорного відставання цих округів”. У тому ж документі відзначено: “Газети, а особливо газета “За социалистическую перестройку”, не розгорнули кампанію організації соціалістичного змагання в осінню сільськогосподарську кампанію”. Такі бригади були створені, про їхню роботу свідчать публікації у вересневих номерах всеукраїнської газети “Комуніст”.
Жодної публікації, яка б поставила під сумнів рішення й дії або почала б розмову про інші шляхи подолання чергової продовольчої кризи у хлібородній Україні, в номерах цих газет немає. А інші газети вже не існували: монопартійна диктатура, названа “диктатурою пролетаріату”, продовжувала приносити пролетаріату міста і села неймовірні страждання.
СРСР стрімко втягувався в одну з найважчих продовольчих криз за свою історію, але партійне керівництво вдавало, ніби воно керує не тільки поточними обставинами, а й економічними законами.
Виконуючи явно застарілу, часів краху політики воєнного комунізму тезу про необхідність посилення обліку і контролю з боку партії і держави по відношенню до всіх боків суспільного життя, пленум ЦК ВКП(б) прийняв 30 жовтня 1931 р. резолюцію “О развертывании советской торговли и улучшении снабжения рабочих”, дія якого поширювалася і на радянську Україну. Редакції газет заходилися виконувати його, маючи вже чималий досвід висвітлення саме цієї проблематики. Проводилися власні місячники, огляди, газетярі брали активну участь у подібних заходах, що проводили профспілкові, кооперативні органи. При цьому командний стиль, імператив ставали врівень зі звичними для будь-якої преси тоталітарного типу менторськими, наставницькими семантичними структурами:
“Місячник огляду й перебудови роботи кооперації. 1 лютого - останній строк перебудови роботи кооперації та держторгівлі. Розгортаючи масову організаційну роботу, залучити до місячника найширші кола робітників прилавка, пайовиків та домогосподарок... Партбригада заводу № 60 приступила до перевірки робкоопу “Переможець”. Перша декада їхньої роботи дає позитивні наслідки” (“Луганская правда”, 1932 р., 16 січня ).
Якими конкретно наслідками позначилася робота саме цієї бригади, лишається невідомим (до речі, зауважимо, члени згадуваної партбригади теж принаймні десять днів не працювали на своїх робочих місцях). В історичному плані має значення, що вся кампанія перевірок та покарань замість нарощування виробництва закінчилася у тому ж році найстрашнішим за всю історію СРСР голодом.
Вище вже йшлося про те, що замовчування голодомору, і не тільки в 1932-1933 рр., а й всіх наступних, стало однією з ганебних сторінок історії партійно-радянської преси України. А оскільки мовчання досліджувати неможливо, звернімося по коментарі до української преси в діаспорі. Ось що пише про це публіцист О. Горновий у статті “Про свободу преси в СССР”:
“Тисячі виголоднілих, обідраних людей зі східних областей іде в західні області України, щоб тут від своїх, також пограбованих братів, дістати шматок хліба. Мов тіні, снуються вони по селах і базарах. Великою юрбою товпляться вони по станціях. Між ними молоді й старі жінки, діти, інваліди Червоної армії. В руках у них невеличкі клунки. Вони тремтять від холоду і страху, що кожної хвилини НКВД може відібрати від них жменю випрошеного хліба чи кілька картопель, на які там ждуть усі вдома.
Та цих картин совєтська преса не бачить. Зате вона розписується про “квітуче і щасливе та заможне життя” в СССР, про “трудовий підйом”, що охопив працюючих у звязку з четвертою пятирічкою, про відданість партії. Вона вміщує знімки вдоволених робітників, добре плеканих дітей, розсміяних колгоспниць, начебто всіх їх не сушить голод, а розпирає добробут”.
Попри полемічну загостреність та одномірність оцінок, ніде правди діти, одну з чільних особливостей цієї преси автор відобразив вірно.
Тим часом компартійна преса продовжувала нарощувати форми й методи своєї діяльності та дбати про їхню дієвість. У порівнянні з редакційною практикою на рубежі 1930-х років зявилися принаймні дві нових тенденції.
По-перше, більше уваги газети почали приділяти позитивному досвіду вирішення проблем. В “Луганской правде” зявилася постійна рубрика ”Використовуємо досвід кращих”, під якою, наприклад, 22 січня 1932 р. було висвітлено роботу по прийманню попередніх замовлень магазину та робкоопу “Паровозник”
По-друге, за прикладом центральної преси місцеві редакції приступили до обєднання своїх можливостей для вирішення окремих проблем, дуже конкретних, але з різних обставин важливих для кожного з учасників спільних акцій.
Зразки для наслідування давала “Правда”, яка, наприклад, проводила з 21 по 26 жовтня 1931 р. пятиденник перевірки, в якому під її керівництвом обєднали свої зусилля газети Південного Кавказу та західних областей. В окремих заходах редакцій одночасно брали участь до 5 тисяч кореспондентів та робсількорів. В один день за контрольну роботу бралися активісти редакцій металургії, залізничного транспорту, машинобудування, експлуатаційники - а потім скоординовано, одночасно в “Правде” й кількох інших газетах виходила низка публікацій про причини неякісної роботи певного обладнання чи машини. Місцева преса обєднувалася з низовою та стінною, а також з подібними виданнями інших регіонів. Так, 16 січня 1932 р. “Луганская правда” повідомляє про те, що заводська преса мобілізується, та висвітлює досвід заводської газети “Ударник” по спільному вирішенню питань покращення постачання робітників підприємства.
Газетярський світ став нагадувати добре відмобілізовану армію, де були взводи, роти, полки, дивізії, і всі вони по команді з штабу виконували свої маневри, що в цілому призводило до небаченої координації зусиль преси на окремих, порівняно вузьких соціальних проблемах.
Ця дуже помітна особливість усієї партійно-радянської преси як типу ЗМІ тоталітарної моделі виявилася вже у перші роки радянської влади. Так, 1 травня 1920 р. кілька впливових газет - центральні “Вісти...” й “Більшовик” та київський часопис “Галицький комуніст” випустили спільне число - газету “Червоний стрілець”. У 1921 р. під час продовольчої кризи одночасно виходили газети “На голод1” у Бердичеві, Богуславі, Борзні, Києві (як вечірня газета), Новгород-Сіверському, Сквирі, Сосниці, Чернігові, Шостці тощо, у Херсоні - “На борьбу с голодом!”. Там, де не було друкарських можливостей, як у Чорнобилі, Умані - відзвітували стіннівками.
З роками цей досвід - по команді згори обєднувати (за прийнятою тоді мілітаризованою лексикою, мобілізувати) наявні сили - не втратився, і ось тепер він знову став у нагоді.
Одночасно з розгортанням нових активних форм роботи загострився й опір тих, на кого звертали громадську увагу журналісти. В свою чергу газети давали відсіч, часто не дуже аргументовану, але рішучу, спробам принизити новий статус редакцій. Ось два показових приклади цього явища.
“Правда” винесла 11 жовтня 1931 р. на свої шпальти історію про те, що її бригада викрила недоліки в одному з радгоспів. Однак секретар парткому тов. Ципкін не згоджувався скликати партком для заслухування доповіді за результатами перевірок, він дав згоду лише після довгих зволікань:
“По мнению Цыпкина, так как “Правда” совхозом не руководит, заслушивать доклад бригады нет надобности”.
Про подібний опір повідомляє й місцева преса. Так, “Луганская правда”, поінформувавши про викриті недоліки в одній з торговельних організацій, додає про його керівника:
“Он, видите ли, не любит газету и особенно не любит, когда о нем пишут. “Луганская правда” о нем написала. Но это не стало для Каушняка предупреждением” (1932 р., 16 січня).
Однак з плином часу в практиці газет, особливо місцевих, зявилися нові ознаки посилення тоталітарного тиску - різке зменшення критики та майже повне зникнення повідомлень про заходи, вжиті після опублікування критичних матеріалів.
У 1927 році в “Луганской правде” при значно меншому обсязі критики кількість публікацій по їх наслідках нараховувало в середньому 18 на місяць. У лютому 1932 р. тут не було опубліковано жодного подібного матеріалу, хоча у попередньому місяці - січні тут видруковано близько десяти критичних виступів, з них чотири - по соціальній проблематиці, яка особливо актуальна, а отже вимагає від редакцій повідомляти читачів про вжиті заходи. Про те, що логічний ланцюг “критика-відповідь” був перерваний, свідчить такий приклад. У січні “ЛП” звинуватила один завком профспілки у поганому керівництві торгівлею. У лютому ж пройшло повідомлення про конкурс на кращу крамницю, організований цим профкомом - але без посилання на свій попередній виступ (1932 р., 20 лютого).
Надмірна централізація влади в партії й суспільстві відбивалася у сфері преси відривом, дистанціюванням центральної “Правди” від місцевої преси, приниженням суспільної ролі останньої.
Так, активну позицію зайняв центральний орган партії у здійсненні Звернення уряду та ЦК ВКП(б) до всіх партійних, радянських, господарських та професійних організацій від 29 вересня 1931 року “Про розвиток мясної й консервної промисловості”. “Правда” організувала низку публікацій, в яких було поставлено серйозні проблеми - це, втім, не зупинило голоду, що саме насувався на країну. Відгуки цієї загрози (але тільки відгуки) знаходимо на шпальтах центральної газети 17 жовтня 1931 р.:
“Почему консервные заводы Украины не справились с планом третьего квартала? План может и должен быть выполнен... Украинская консервная промышленность, развившаяся за последний год (тобто при непі - авт.) гигантскими темпами, пришла к четвертому кварталу с низкими производственными показателями. Промфинплан за 9 месяцев выполнен только на 60,7 процента”
Газета називає причини, що здаються редакції головними: безгосподарність, невміло поставлена праця, невміння заводських “трикутників” (директор, парторг, профорг) організувати справу.
В цей же час місцева преса України не розгорнула систематичної роботи по організації виконання Звернення. Так, Луганськ було названо в числі міст, де має бути вжито особливих заходів - але “Луганская правда” за перше півріччя присвятила зазначеній проблемі всього 2 матеріали - й ті у другому кварталі.
Кампанійщина, вже згадувана як родова ознака преси тоталітарної моделі, з переходом до нового типу соціальних відносин значно посилилася. Так, Луганський міськком партії та міська контрольна комісія прийняли “Резолюцию объединенного горпарткома и горКК” - “О плане жилищного, коммунального и культурно-социального строительства в городе Луганске на 1932 год” (“Луганская правда”, 1932 р., 18 січня). Планом передбачено ввести 127.000 кв. метрів житла, що забезпечить розміщення 21.100 осіб, та будівництво гуртожитка на 3.500 осіб.
Плани чудові, газети заходилися їх виконувати. Регулярною стала рубрика “По-большевистски осуществить постановление ГПК и ГКК о жилищном строительстве”. 28 та 29 січня виходять матеріали щодо проблем постачання - про використання місцевих будматеріалів, по організаційних питаннях - про необхідність врахувати помилки минулого року.
Але вдало розпочата і перспективна газетна кампанія раптово і без особливих причин почала “згасати”. Вже у вересні того ж 1932 року все зійшло нанівець: за місяць газета лише один раз звернулася до спільної резолюції своїх же засновників. Це є також прикладом невиконання прийнятої у червні 1931 року спільної постанови Центральної контрольної комісії ВКП(б) та колегії НК робітничо-селянської інспекції СРСР “О совместной работе ударников печати и актива КК-РКИ”. Однак матеріалів, підготовлених “ударниками печати” з зазначених проблем, на сторінках газети немає, нема й відповідної рубрики.
Цей приклад свідчить або про відсутність систематичної роботи редакції над темою, або про брак партійної дисципліни або, скоріше, про наявність певного протиріччя між центральними й місцевими інтересами у цій справі: обласній газеті з її невеликими обсягами й обмеженими, у порівнянні з “Правдою”, можливостями доручали інші, більш важливі завдання з довгої низки партійних настанов, що були більше термінові, як на думку місцевих керівників.
На цей час остаточно склалася структура партійно-радянської преси як в цілому в СРСР, так і в Україні. Кожен партійний комітет, від районного й вище, і навіть на крупних промислових підприємствах з кількістю працюючих понад 2000 осіб - розгорнув власні газети. Відповідали духові епохи їхні назви: “Більшовицький штурм”, “Ленінське слово”, “Сталінська перемога”, ”Колгоспне життя”. В обласних центрах до географічної назви додавалося слово “правда”, і такі газети були переважно російськомовними. Так були засновані “Киевская правда”, “Днепровская правда”, тощо.
Зміцніла й набула значного досвіду й суспільної ваги типова газета того часу - “Луганская правда”.
На протязі десятиліть вона була однією з найбільших та найавторитетніших обласних видань УРСР. Навіть в масштабах Радянського Союзу вона посідала помітне місце, про що свідчать всесоюзні нагороди. В 1967 р. газету було нагороджено орденом Трудового Червоного прапора, в 1977 р. газеті було вручено найвищу нагороду - Почесну грамоту Президії Верховної Ради СРСР.
Яскраві зразки публіцистики залишила на сторінках газети участь у стаханівскому русі або шефство над великими новобудовами (на Донбасі було 33 так звані комсомольські шахти, в будівництві яких брала участь молодь, а на центральні органи комсомолу було покладено велику частку відповідальності за хід їх спорудження, стан справ у соціальній сфері та в ідеологічному забезпеченні). Одна з великих акцій “Луганской правды” - “луганська година”, що переросла згодом в “українську годину” (робітники брали на себе зобов”язання семигодинну норму виконувати за 6 годин, а сьому працювати “на п”ятирічку”). Було створено виїзні редакції “ЛП” на шахтах. Ця ефективна форма роботи жила дуже довго. Участь у виїзних бригадах, в структурах так званого “народного контролю”, де вимагалося широке висвітлення виявлених недоліків - усе це віддзеркалювало постійне прагнення журналістів зміцнити звязки газети з життям.
З іншого боку - в підшивках газети видно повне підпорядкування “лінії партії” в усьому, що стосувалося тематики матеріалів, підходів, оцінок, навіть “географії” виступів газети.
Виконуючи вимоги центральних органів, до початку 1930-х років усі районні та міські комітети партії заснували власні друковані видання. Цікаво, що, попри надзвичайну централізацію управління в усіх сферах життя в тоталітарному суспільстві та підпорядкування низів верхам - місцеві газети не підчинялися обласним газетам. Але вони були певною мірою підлеглі обкому партії, зокрема, відділу пропаганди, сектору преси - хоча їх засновниками були районні, міські комітети партії. Щороку в кінці грудня редакції звітували за заведеними формами про основні результати своєї роботи саме перед вищестоячими партійними комітетами, а перед засновниками звітували раз на два-три а то й більше роки на засіданнях бюро, пленумах тощо.
В чому сенс такої подвійної вертикалі управління?
По-перше, керівні кадри всіх низових редакцій остаточно затверджував обком партії після подання низового комітету;
По-друге, саме обкоми партії через обласні управління у справах поліграфії, видавництв та книжкової торгівлі (відділ облвиконкому) забезпечував усі видання всім необхідним: послугами поліграфістів, папером тощо.
По-третє, обласний комітет мав верховенство в рішенні всіх питань: якщо районні засновники квапилися з вирішенням якихось місцевих проблем, то вказівки низовим газетам давав обласний комітет партії.
Нарешті, по-четверте, звіт редакцій був у певному розумінні частиною річного звіту засновника - наскільки вміло й плідно керували у міськкомі чи райкомі партії своєю газетою? А це, вважалося, обєктивно й всебічно міг зробити тільки вищий за ієрархією партійний комитет.
У річних звітах, як чільні, вказувалися такі параметри:
- кількість позаштатних авторів (тобто робсількорів у термінах 1920-1930-х років),
- кількість критичних виступів, у тому числі рейдів як найбільш масових та бойових жанрів,
- кількість отриманих та, окремо, опублікованих відгуків на критичні виступи газети, причому розбіжність не мала перевищувати 5-10 процентів.
Заформалізованість та негнучкість звітів у цьому пункті була видна найбільше, адже на один критичний виступ могло надійти і кілька відгуків, і всі вони могли бути опубліковані в різних номерах газети, тобто при нормально організованій роботі редакцій кількість відгуків мала перевищувати кількість власне первинних публікацій. Але порядок, що склався, вимагав цього не допускати.
Цікаво, що фінансові й інші звіти щодо господарчої діяльності редакцій обкоми та ЦК партії не розглядали, перепоручивши цю “неполітичну” справу відповідним видавничим відділам виконавчих комітетів. Вони називалися по-різному, але врешті затвердилася довга, зате змістовна назва: управління у справах поліграфії, видавництв та книжкової торгівлі - облполіграфвидави, які вже, по своїй окремій вертикалі, були підзвітні обкомам та ЦК.
Словом, це був зразок авторитарної моделі преси, керованої з єдиного центру, з всесоюзного ЦК, рішення якого конкретизували та реалізовували партійні комітети на місцях.
Згідно з статутом, вищим органом партії був зїзд, який ухвалював резолюції. обовязкові для партії, а відтак і країни. Кожен зїзд після революції, від VIII по XI, приймав окремі резолюції про пресу, які негайно направлялися в усі партійні комітети та редакції. Однак виконання рішень центру з перших років “буксувало” саме на етапі втілення їх в життя. Наприклад, VIII зїзд РКП(б) прийняв резолюцію “О партийной и советской печати”. Привертає увагу те, що преса від початку була розділена на радянську й партійну, але відразу ж ця різниця не мала ніякого значення саме через тотальний партійний контроль. Всім газетам вказувалося і в цілому, і конкретно все необхідне: про що й як треба писати, що робити, давалися рекомендації кожній ланці редакції.
Рішення чергового зїзду конкретизувалися в подальших партійних документах (приклад - циркуляр РКП(б) губкомам и укомам “О программе местных газет” від 4 квітня 1921 р.). Всі рішення, що приходили з центру партії або з її місцевих осередків, ретельно вивчалися в первинних парторганізаціях редакцій, де неодмінно і безумовно ухвалювалися. При проголошуваному демократизмі внутрішнє життя партії було сповнене незавуальованого формалізму, його посилення дедалі ставало для партій шляхом в нікуди, адже за таких умов роботи заради оцінки начальства нікого насправді, за великим рахунком, не цікавила думка пересічного члена організації, якому була відведена роль “гвинтика” у справі безумовного виконання рішень, до прийняття яких він не був причетний.
ІХ з”їзд партії у 1922 році зафіксував у окремій резолюції положення про те, що партійна, радянська преса знаходиться у стані важкої кризи. Було запропоновано програму її подолання. Але через рік делегатами ХІ з”їзду було визнано: рішення навіть VIII з”їзду в цій галузі не були проведені в життя.
З розвитком непу якісно змінюється ситуація в країні: з”являється надлишок сільгосппродукції при катастрофічній нестачі виробів важкої та легкої промисловості. Внаслідок запровадження ринкових відносин в аграрному секторі виникає криза перевиробництва. Преса відповідно реагує на ці зміни. На шпальтах газет зявляються теми прискорення індустріалізації, боротьби з надвисокими цінами на промислові товари: так, в харківських “Вістях...” подібні матеріали зявляються по 10-12 раз на місяць, інколи навіть щодня.
На цей час в редакціях вже складається певний штат редакторів, журналістів, здатних адекватно відповідати на вимоги часу, підвищується їх середній професійний рівень. Зявляється жанрове різноманіття, відроджуються забуті журналістські жанри: репортаж, фейлетон (найкраще почав піднімати цей жанр Остап Вишня). Журналісти опановують крупні газетні форми, наприклад, наскрізні теми - висвітлення однієї актуальної проблеми з номера в номер (згадувані вище кампанії щодо зниження цін та утворення рибальських кооперативів).
* * *
В 1928-1929 рр. розпочався період якісно нової політичної та економічної кризи СРСР та зокрема радянської України, який закінчився встановленням тоталітарного режиму й культу особи Сталіна. Криза зародилася в протиріччі між величезною дрібновласницькою стихією селянства та соціалістичним ладом організованого робітничого класу великих промислових виробництв.
В числі соціальних груп, підданих Сталіним найжорстокішому винищенню, були саме партійні журналісти, і перш за все публіцисти ленінської школи. Разом із так званими “старими більшовиками” їх знищила створена й відлагоджена ними ж в роки громадянської війни машина класової боротьби. Такою була розплата за поступки диктатурі та відступ від загальних законів буття задля швидкого вирішення проблем часу.
Цей переворот в журналістиці стався тихо, практично без шумних процесів, подібних до тих, які були організовані над Зиновєвим, Каменєвим, Бухаріним та іншими політичними діячами. Навіть колишні керівники каральних органів - Ягода, Єжов - зникали з політичної сцени (а значить, за тодішніми порядками, і з життя) після великих політичних шоу із викриттям “злочинницької діяльності” і тому подібними, розрахованими на масу неосвідчених в політиці та й взагалі напівграмотних робітників епохи індустріалізації, тобто вчорашніх селян-незаможників, яких голод і колективізація вигнали з сіл і хуторів.
З журналістами такого не було. Режисери політичних спектаклів розуміли, що викриття “ворогів народу” в редакціях газет нічого позитивного дати не зможе, а шкоди завдасть великої - підірве довіру народу до слова “Правды”, а отже й до самої партії. Преса - це надто серйозний політичний інструмент, повязаний з масовою свідомістю, щоб втягувати її в політичні ігри, розраховані на маси. Журналісти були поставлені перед драматичним вибором - або прийняти диктатуру вождя та вірно служити йому, або йти з редакцій та й з життя. Вибір, якназвичай, робили за них. Кожен кореспондент був на виду, з усіма особливостями його манери письма та політичними уподобаннями. Непотрібні зникали тихо: просто вранці не виходили на роботу. Інколи оголошували про термінові відрядження, в інших випадках інсценували трагічну загибель чи смерть внаслідок “раптового” тяжкого захворювання.
Так поволі, на протязі кількох років на початку 1930-х було замінено склад провідних працівників центральних та місцевих редакцій.
Решта газетярів та новоприбульці з числа молодих членів партії сталінського призову продовжували робити газети, брати участь у соціалістичному будівництві, розвивали форми й методи роботи, грунтуючись на вже досягнутих рівнях майстерності.
Більше того, загальна радість від історичних (значною мірою вигаданих) перемог радянського народу у першій пятирічці спричинила хвилю трудового ентузіазму, масової боротьби за нове, небувале й нечуване. Розгойдана з допомогою преси, ця хвиля піднімала й саму пресу над рутиною повсякденної роботи. За ініціативою редакції “Правды” у 1930 р. була проведена всесоюзна нарада робсількорів, яка сильно вплинула на перебіг подій. Вона, зокрема, заклала фундамент для прийняття 16 квітня 1931 року постанови ЦК ВКП(б) “О перестройке рабселькоровского движения” (в якому, зазначимо, серед безлічі завдань не було зовсім приділено уваги участі робсількорів у вирішенні соціальних проблем - для нової влади вони вже не були такими актуальними).
Ця ж газета “Правда” організувала у 1931 році всесоюзний конкурс низових газет, де серед показників одне з чільних місць мало саме розгортання робсількорівського руху - в тому числі й задля боротьби за “правильность распределения доходов”.
У відповідь на це республіканська газета “Комуніст”, орган ЦК КП(б)У, випустила тематичну полосу під імперативним заголовком “Пресу й робсількорівську армію на боротьбу за організаційно-господарське укріплення колгоспів” (1931 р. 31 жовтня). Звульгаризований, утилітарний підхід партійного керівництва до ролі преси в суспільстві, який проглядає в цій формулі, прирівнював редакції до резервів зростання врожаїв чи надоїв, на зразок машинно-тракторних станцій чи застосування добрив. Власне, це був дальший поступ, логічний наступний крок у трактуванні преси як “гвинтика”, який в разі потреби можна прилаштувати до потрібного місця суспільного механізму.
Власне кажучи, це був новий етап розвитку робсількорівського руху, але від обєднання сил навколо редакцій логіка подій повела газети до нарощування зусиль редакцій. Так, 110 робітників, учасників одночасного рейду газети “Правда”, дали матеріал для виступу 22 листопада 1931 р., також під суто командним та “позаекономічним” заголовком: “Швейники и обувщики могут и должны улучшить качество своих изделий”.
Через кілька днів після жовтневого (1931 р.) пленуму ЦК КП(б), на якому вже вкотре було поставлено завдання по підвищенню якості продукції, “Правда” організувала проведення всесоюзного рейду-походу за участю 5 тисяч “ударників “Правди”. В публікаціях за його підсумками представлено й українську проблематику: матеріал від 29 жовтня 1931 р. підготовлено з одного з металургійних заводів Донбасу.
Дуже цікавим і повчальним є досвід обєднання можливостей місцевих газет для вирішення виробничих чи соціальних завдань. Ентузіазм боротьби за нове життя мав велику творчу силу. Використання цієї суспільної енергії дало редакціям нові, несподівані, незнані в інших умовах, але дуже ефективні форми і методи роботи. Це був дійсно “золотий вік” партійно-радянських газет, одна за найцікавіших сторінок загальної історії преси.
Наприклад, газета “Правда” з 21 по 26 жовтні. 1931 року проводила “пятидневник проверки”, в якому обєднали свої сили газети Північного Кавказу та західних областей СРСР.
За зразком центрального друкованого органу місцеві газети проводять “переклички” - наприклад, між сталінградськими тракторобудівниками та колгоспниками. Робітники звернулися через пресу до селян із закликом спільною працею досягати успіхів у пятирічці. Колгоспники, також через газету, відповідають:
“Свои обязательства по продаже колхозной продукции государству, по снабжению рабочих мы считаем для себя первоочередными”.
Інший приклад - робота виїзних бригад Мелітопольської газети “Радянський степ”, котрі, маючи у своєму складі сількорів, перевіряли у серпні 1931 р. роботу сільських Рад (див. номер за 31 серпня).
В Луганську в 1931 р. було проведено конкурс низової кооперативної преси. У підсумках конкурсу було визначено, що замість 8 в попередні роки тут видаються 22 кооперативні газети.
Маючи широку мережу робсількорів, “Луганская правда” активно використовувала їх на головній новобудові міста - “Луганбуді”, докорінній реконструкції паровозобудівного заводу. Вони сигналізували про певні негаразди, проводили рейди-перевірки, в кожному номері повідомляли й про успіхи в бригадах та на різних ділянках будмайданчика.
Певних якісних змін зазнала за нових соціально-політичних умов і дієвість партійно-радянської преси.
Кінець 1920-х років був для газет періодом підвищеної дієвості, часом справжнього її всесилля: після критичних виступів у газеті (безперечно, узгоджених завчасно в партійних комітетах) винні потрапляли у скрутне становище.
У 1930-1932 рр. із зміцненням реальної влади карних органів, в цілому з тоталітаризацією громадського життя ця робота преси почала різко зменшуватися. Наприклад, в 1927 р., при значно меншому обсязі критики, за місяць кількість відгуків на виступи по харківських “Вістях... доходило до 18, а в 1930-1932 рр. такі приклади вже були поодинокими. У лютому 1932 р. в “Луганской правде” не було опубліковано жодного відгуку на власні критичні виступи. Місячник огляду та перебудови кооперативного руху, проголошений тут же в номері від 16 січня 1932 року, судячи з подальших публікацій, так і не було проведено в життя.
Зниження дієвості преси почалося на протязі 1930-1932 рр. Нові господарі країни почали поволі усувати місцеві газети з активного суспільно-політичного життя. Подібна “розкіш” лишилася припустимою тільки для центральної “Правды”.
Невдачі першої пятирічки, попри вся намагання пропаганди створити міф про “грандіозні успіхи індустріалізації”, відобразилися на шпальтах тогочасних газет. Нестача коштів привела уряд до необхідності у 1930 році згорнути темпи будівництва, про це було видано постанову Ради народних комісарів СРСР. “Известия ВУЦИК” (Всеукраїнського центрального виконавчого комітету - авт.) друкували 26 вересня 1930 р. текст:
“Будівництво житлових приміщень та соціально-культурних закладів треба , по можливості, закінчити до 1 грудня 1930 р., а решту... зупинити та законсервувати до наступного будівельного сезону”.
Це відразу позначилося на ставленні преси до проблеми скорочення обсягів будівлі житла - хоч у суспільстві демократичного типу реакція мас-медіа, напевно, була б протилежною: привернула б загальну увагу до такого рішення уряду. Але після загальної команди з боку парткомів “все кинути і займатись лише цим” редакції партійно-радянських ЗМІ швидко забули про колишню першорядність справи. У 1931 році, наприклад, на сторінках “Луганской правды” кількість публікацій про будівництво житла не перевищило десяти, включаючи хронікальні замітки - проти 35 змістовних публікацій у 1930 році.
1934 г. - новий рубіж у розвитку партійної преси, віха в історії країни. Закінчилася індустріалізація, колективізация. СРСР через величезні втрати почала виходити з кризи. В 1935 р. в “Правде” вийшла знаменна стаття “Хлеб без карточек”. Сталінська Конституція проголосила: “Социализм в СССР победил окончательно и бесповоротно”.
Водночас країна починає втягуватися в геополітичні процеси підготовки до другої світової війни.
Починається передвоєнний період, котрий характеризується для країни подвійною ситуацією. З одного боку, соціалізм через всі кризи й катаклізми, заплативши неймовірно високу ціну у 7 мільйонів людей, реально привів до покращення життя тих, хто лишився в живих. На XVII зїзді партії було відзначено: “Для трудящихся в СССР исчезла угроза безработицы, нищеты и голода”. Це, підкреслювалося, було досягнуто на рейках соціалістичного будівництва. Зазначимо, як приклад пропагандистської напівправди, що безробіття зникло лише в його класичному розумінні - на довгі десятиліття воно перемістилося, так би мовити, всередину робочого часу найманих працівників, а боротьба з простоями та прогулами стала однією з “вічних” тем партійної преси.
З іншого боку - почали розгортатися не менш страхітливі соціальні процеси, спричинені сталінським вченням про те, що по мірі зміцнення соціалізму зростає накал класової боротьби. Преса того часу чимало зробила для пропаганди цієї вочевидь вигаданої тези, покликаної для дальшого розкручування масових репресій, постачання наддешевої робочої сили через систему ГУЛАГу, забезпечення безумовної політичної монолітності радянського народу навіть ціною знищення його частини. Саме під цим гаслом проходили масові репресії 1937-1938 рр., відомі під назвою “беріївщини”. Країна продовжувала розвиватися не за обєктивними законами розвитку суспільства, а за волею однієї людини - Сталіна, за законами культу особи.
Передвоєнна партійна преса України демонструвала кілька тематичних напрямків: вивчення основних положень сталінізму, прославлення успіхів, досягнутих на шляху побудови соціалізму, боротьби з ворогами народу.
Щодо вивчення основ казарменного соціалізму, “Правда” й місцеві газети розгортали цілі кампанії щодо освоєння чергових “шести ознак соціалізму”, проголошених вождем, або переймалися проблемами марксизму та мовознавства після написання “кормчим та рульовим” відомої статті на цю тему.
Характерною ознакою преси тоталітарної моделі ( в СРСР - періоду культу особи) завжди було друкування на перших сторінках газет портрету вождя. В СРСР - Сталіна, в Китаї - Мао, в Північній Кореї - Кім Ір Сена. Паралельно йшло широке цитування думок та настанов вождів, практично кожен більш-менш помітний матеріал мав бути “підкріплений” ізсередини посиланням на їхні твори.
Щодо боротьби з класовим ворогом - газети формулювали громадську думку, спрямовану, за вказівкою з гори, на смертні вироки політичним супротивникам вождя, друкуючи фотознімки розгніваних натовпів та подаючи величезні заголовки: “Розбити собачі голови ворогам народу!”.
Преса продовжує приділяти увагу соціальним питанням, в тому числі й будівництву житла, але при цьому так само пропагандистськи, замінюючи висвітлення реальної картини життя пропагандистськими вивертами: так, в порядку речей на протязі багатьох десятиліть було давати в статистичних даних та аналітичних статтях кількість введеного в дію житла - але без натяку на те, скільки при цьому людей зостається в так званих “чергах на житло”. Внаслідок цього лишається незрозумілим, чому ж після пятдесяти років напруженої праці останньому генсеку М. Горбачову доводилося створювати програму “Житло-2000”, яка, втім, також не була проведена в життя?
Газети стають все більше й більше тенденційними та ангажованими. Преса починає повністю працювати на диктаторський режим. Водночас центральні газети буквально розквітають видатними газетярськими талантами, найяскравішим з яких були у 1930-ті роки М.Кольцов, луганчани-правдісти Б. Горбатов, Ю. Жуков та інші.
Підбиваючи підсумки, зазначимо, що до початку Великої Вітчизняної війни в радянській Україні було створено новий тип преси - компартійний. Він відрізнявся від так званих буржуазних періодичних видань, що виходили тут раніше та продовжували виходити в ці роки за кордоном, кількома принциповими ознаками.
Характерні риси компартійної преси:
ця преса була створена більшовиками задля захоплення й утримання за будь-яку ціну політичної влади в колишній Російській імперії та в світовому масштабі,
вона була одним з найважливіших оплотів тоталітарного суспільства, забезпечуючи:
- ідейну однорідність суспільства в межах відданості справі побудування соціалістичної держави,
- абсолютну керованість суспільства в усіх його складових з єдиного партійного центру,
- придушення будь-якого опору в будь-якому вигляді рішенням і діям центру,
спрямованість її виключно на будівництво соціалізму і комунізму,
непримиренна ворожість її іншим соціальним ідеям поза межами комуністичної ідеї і навіть в межах її іншим варіантам окрім ленінсько-сталінського типу монопартійного, командно-адміністративного, казарменного соціалізму,
незаперечною є участь цієї преси в організації репресій - або масових (часів культу особи Сталіна, коли критика в газеті із звинувачуваннями у підривній діяльності фактично дорівнювалась вироку), або вибіркових (часів неосталінізму, проти так званих дисидентів);
наявність численних “табу”, тобто соціальних явищ, сфер, або тематичних пластів чи персон, які не могли бути піддані критиці,
зорієнтованість на обмежене коло питань, завданих позаредакційними та навіть позажурналістськими факторами, такими, як рішення зїздів комуністичної партії, вказівки партійних лідерів тощо;
безпосередня участь у будівництві соціалізму: пропаганда панівної ідеології, агітація за більшовизм і проти його ворогів, організаторська робота по виконанню рішень центру;
крім навязаності тематики, відчувалася завданість і в цілях, взагалі не притаманних ЗМІ: участь у підвищенні продуктивності праці, якості продукції, ефективності виробництва;
вся преса дуже ретельно цензурувалася;
таким чином, стають зрозумілими складові того соціального механізму, у якому партійно-радянська преса була безвідмовним “гвинтиком” - у великому й розвиненому механізмі партійного контролю за суспільством та впливу на нього з метою керування всіма його ділянками.
Водночас не можна не визнавати, що історія партійно-радянської преси СРСР та, зокрема, радянської України збагатила багатьма новими і цікавими явищами творчий досвід світової журналістики, стала своєрідним неповторним явищем в історії культури. Зокрема, мається на увазі:
широке застосування масових форм редакційної роботи: “переклички”, огляди, рейди;
масова участь добровільних кореспондентів, тобто “рабселькории”, у діяльності редакцій та у суспільному житті,
координація творчих сил багатьох ЗМІ території, галузі тощо на вирішенні злободенних соціально-економічних проблем,
в безлічі конкретних життєвих ситуацій преса приносила реальну користь у розвязанні проблем підвищення продуктивності праці, підвищення якості продукції, вирішенні соціальних проблем тощо - хоч в історичному масштабі соціалістичний спосіб господарювання й довів свою безперспективність.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-na-temu-matc-te-ords-and-translation.html
|
Тест на тему "Match the words and translation"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/90/4ab482217a2b8fb80b0ec3fc6ac1b001.doc
|
files/4ab482217a2b8fb80b0ec3fc6ac1b001.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/resheniya-k-sborniku-zadaniy-po-visshey-matematike-kuznecova-la5.html
|
Решения к Сборнику заданий по высшей математике Кузнецова Л.А. - 2. Дифференцирование. Зад.15
|
https://doc4web.ru/uploads/files/239/026fa16c95a3505643968bfa6b20dbb6.docx
|
files/026fa16c95a3505643968bfa6b20dbb6.docx
|
Задача 15. Найти производную .
15.1.
x'= 6t*t3-3t2(3t2+1) = -t2-1
3t6 t4
y'= cos(t3/3+t)(t2+1)
y'x= cos(t3/3+t)(t2+1)t4 = -t4cos(t3/3+t)
-t2-1
15.2.
x'= -t _
√(1-t2)
y'= 1 _
2√(1+t)cos2√(1+t)
y'x= -√(1-t2) = -√(1-t2) _
2t√(1+t)cos2√(1+t) 2tcos2√(1+t)
15.3.
x'= 1-t _
√(2t-t2)
y'= 2 _
3 3√(1-t)5
y'x= 2√(2t-t2) = 2√(2t-t2) _
3 3√(1-t)5(1-t) 3 3√(1-t)2(1-t)2
15.4.
x'= cost = 1
√(1-sin2t)
y'= sint = 1
√(1-cos2t)
y'x= 1
15.5.
x'= 1+t/√(t2+1) = 1 _
t+√(t2+1) √(t2+1)
y'= √(t2+1)+ t2 = 2t2+1_
√(t2+1) √(t2+1)
y'x= (2t2+1)√(t2+1) = 2t2+1
√(t2+1)
15.6.
x'= 1-t _
√(2t-t2)
y'= 1 = 1 _
√(1-(t-1)2) √(2t-t2)
y'x= √(2t-t2) = 1_
√(t2-t2)(1-t) 1-t
15.7.
x'= -2et _ = -2et _
sin2(2et) 4sin2etcos2et
y'= et = et _
tgetcos2et sinetcoset
y'x= 4et sin2etcos2et = -2sinetcoset
-2etsinetcoset
15.8.
x'= -1 = -1 _
ctgt sin2t sint cost
y'= 2sint
cos3t
y'x= -cos3t = -1/2*ctg2t
2sin2tcost
15.9.
x'= et/2_
2(1+et)
y'= et _
2√(1+et)
y'x= 2et(1+et) = √(et+e2t)
2et/2√(et+1)
15.10.
x'= √(1+t)*√(1+t)*-1-t-1+t = -1_
√(1-t) 2√(1-t) (1+t)2 1-t2
y'= -t _
√(1-t2)
y'x= t(1-t2) = t√(1-t2)
√(1-t2)
15.11.
x'= 2t3_
1-t4
y'= (1+t2)(-2t(1+t2)-2t(1-t2)) = -2
√(1+2t2+t4-1+2t2-t4)(1+t2)
y'x= -2(1-t4) = t4-1
2t3 t3
15.12.
x'= -t _
√(1-t2)
y'= √(1-t2)+t2/√(1-t2) = 1 _
1-t2 (1-t2)3/2
y'x= -√(1-t2)_ = 1_
t(1-t2)3/2 t3-t
15.13.
x'= -t = -1 _
√(1-1+t2)√(1-t2) √(1-t2)
y'= -2arccost
√(1-t2)
y'x= 2arccost√(1-t2) = 2arccost
√(1-t2)
15.14.
x'= √(1-t2)+t2/√(1-t2) = 1 _
1-t2 (1-t2)3/2
y'= t *-t2/√(1-t2)-1-√(1-t2) = -1
1+√(1-t2) t2 t
y'x= √(1-t2)
t2
15.15.
x'= -4(1+cos2t)costsint
y'= -sin3t-2cos2tsint = -1-cos2t
sin4t sin3t
y'x= 1+cos2t = 1 _
4sin3t(1+cos2t)costsint 4sin4tcost
15.16.
x'= (1+t)(-1-t-1+t) = -2_
(1-t)(1+t)2 1-t2
y'= -t _
√(1-t2)
y'x= -t (1-t2)_ = t√(1-t2)
-2√(1-t2) 2
15.17.
x'= 1 = 1 _
t2√(1-1/t2) t√(t2-1)
y'= t + t = 2t _
√(t2-1) √(t2-1) √(t2-1)
y'x= 2t2√(t2-1) = 2t2
√(t2-1)
15.18.
x'= 1_
tln2t
y'= t *-t2/√(1-t2)-1-√(1-t2) = -1
1+√(1-t2) t2 t
y'x= -tln2t = -ln2t
t
15.19.
x'= 1 _
2√t√(1-t)
y'= 1 _
4√t√(1+√t)
y'x= 2√t√(1-t) = √(1-√t)
4√t√(1+√t) 2
15.20.
x'= 2arcsint
√(1-t2)
y'= √(1-t2)+t2/√(1-t2) = 1 _
1-t2 (1-t2)3/2
y'x= √(1-t2) = 1 _
2(1-t2)3/2arcsint 2(1-t2)arcsint
15.21.
x'= √(t2+1)+t2/√(t2+1) = 2t2+1
√(t2+1)
y'= t *-t2/√(1-t2)-1-√(1-t2) = -1
1+√(1-t2) t2 t
y'x= -√(t2+1) = -1 _
(2t2+1)√(t2+1) 2t2+1
15.22.
x'= 1/(1+t2)
y'= (t+1)(t(t+1)/√(t2+1)-√(1+t2)) = t-1 _
√(1+t2)(1+t) √(t2+1)(1+t)
y'x= (t-1)(1+t2) = (t-1)√(1+t2)
√(1+t2)(t+1) 1+t
15.23.
x'= -2t/(1-t2)
y'= -t = -1/√(1-t2)
√(1-1+t2)√(1-t2)
y'x= 1-t2 = √(1-t2)
2t√(1-t2) 2t
15.24.
x'= (t-1)2(t-1-t-1) = -1_
((t-1)2+(t+1)2)(t-1)2 t2+1
y'= -t = -1/√(1-t2)
√(1-1+t2)√(1-t2)
y'x= t2+1_
√(1-t2)
15.25.
x'= √(1+sint)√(1+sint)(-cost(1+sint)-cost(1-sint)) = -1_
2√(1-sint)√(1-sint)(1+sint)2 cost
y'= tgt/cos2t-tgt= tg3t
y'x= -tg3tcost
15.26.
x'= 1-2t _ t√t(-t-1+t) = √(1-t)
2√(t-t2) 2(t+1-t)√(1-t)t2 2√t
y'= 1 + arcsin√t _ √(1-t) = arcsin√t
2√t 2√(1-t) 2√t√(1-t) 2√(1-t)
y'x= 2√t arcsin√t = √t arcsin√t
2(1-t) (1-t)
15.27.
x'= 1 = 1 _
tgtcos2t sintcost
y'= -2cost
sin3t
y'x= -2cost = -2_
sin4tcost sin4t
15.28.
x'= (2tlnt+t)(1-t2)+2t3lnt – 2t = 2tlnt
(1-t2)2 2√(1-t2) (1-t2)
y'= √(1-t2)+t2/√(1-t2) arcsint + t/(1-t2) – t/(1-t2) = arcsint
1-t2 (1-t2)3/2
y'x= arcsint(1-t2)2 = arcsint√(1-t2)
2tlnt(1-t2)3/2 2tlnt
15.29.
x'= 2esec^2tsec2t tgt= 2esec^2tsint
cos3t
y'= lncost _ sint + 1/cos2t-1= lncost-sintcost+sin2t
cos2t cost cos2t
y'x= 1/2*e-sec^2tctgt(lncost-sintcost+sin2t)
15.30.
x'= √(1-t2)+t2/√(1-t2) arcsint + t/(1-t2) – t/(1-t2) = arcsint
1-t2 (1-t2)3/2
y'= √(1-t2)+t2/√(1-t2) = 1 _
1-t2 (1-t2)3/2
y'x= (1-t2)3/2 = 1 _
(1-t2)3/2 arcsint arcsint
15.31.
x'= 1+t/√(t2+1) = 1 _
t+√(t2+1) √(t2+1)
y'= t _ t *-t2/√(1-t2)-1-√(1-t2) = t + 1 = t2+2√(1-t2)
2√(1+t2) 1+√(1-t2) t2 2√(1+t2) t 2t√(1-t2)
y'x= (t2+2√(1-t2))√(1+t2)
2t√(1-t2)
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/recept-.html
|
Рецепт 4
|
https://doc4web.ru/uploads/files/227/5f7d89de06843da645417a4f4ac75a52.docx
|
files/5f7d89de06843da645417a4f4ac75a52.docx
|
Рецепт – це письмове звернення лікаря до фармацевта про виготовлення і видачу ліків. Recipe – візьми Rp: скорочена форма. Рецепт виписується на бланках розміром (85х150 мм). Лікарі лікувально-профілактичних закладів в т.ч. клінік науково-дослідних інститутів, медичних учбових закладів юридичні та фізичні особи, які займаються медичною практикою на підприємницьких засадах, інші лікарі чи уповноважені медичні працівники у порядку, передбаченому цими правилами, при наявності відповідних показань зобов’язані виписувати хворим рецепти на лікарські засоби та вироби мед. Призначення завірені своїм підписом і особистою печаткою. Рецепти повинні виписуватись латинською мовою, розбірливо, без виправлень, чорнильною або кульковою ручкою. З чітким позначенням всіх латинських назв препаратів, та їх доз. Обов’язково заповнювати всі графи. Скорочувати можна тільки в відповідності з прийнятими в медичній практиці, із зазначенням віку хворого, порядку оплати лік. засобів та виробів мед. призначення, форми вживання на бланках, віддруковані у друкарні відповідно до форм, затверджених наказом Міністерством охорони здоров’я України від 30.06.94 № 117 “Про порядок виписування рецептів та відпуску лік. зас. і виробів мед. призначення в аптек.
В окремих випадках рецепт завіряється печаткою лікувально-профілактичного закладу, науково-дослідницького інституту, мед. учбових закладах.
Рецепт – це юридичний документ він служить основою для відпуску ліків з аптек лікар та фармацевт несуть юридичну відповідальність. Лікар за неправильне написання р-ти, а фармацевт за відпуск ліків. Спосіб вживання має бути виписаний на д-ній мові і виписувати рецепт дозволяється тільки на ті ліки, які зареєстровані в Україні. Крім того в амбулаторну карточку має бути занесено № р-та по якому виписаний лік. зас. Якщо необхідно негайно виготовити ліки, то на р-ті ставиться позначка Сіto – швидкоруч. Тоді Statum – негайно при виписуванні в р-ті к-кості лік форм вказується мл – 1000 мл. Може бути в краплях в грамах. Рецепти мають виписуватись на бланках встановлених за зразком, який регламентує наказ МОЗ України № 117. Цим наказом встановлено форми рецептурних бланків.
Бланки рецепта форми № 2 передбачений для виписування лік. зас. і виробів мед. призначення безплатно чи на пільгових умовах та лікарських засобів, що мають одурманюючу властивість.
Бланк р-та № 3 передбачений для виписування наркотичних лікарських засобів у чистому вигляді або в суміші індиферентними р-нами за переліком що затверджується Міністерством ох. зд. України.
Всі інші л.з. в.т.ч. спирт етиловий, виписується на рецептурному бланку форми № 7.
Рецепти для одержання лік. зас., виробів мед. призначення на пільгових умовах чи безплатно дозволяється виписувати лікарям державних закладів ох. зд. лікарям інших закладів, підприємств, організацій, котрі мають відповідальні кошти на оплату р-тів, а також завідуючим фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами перелік, яких визначається органами ох. зд. місцевих держадміністрацій. Рецепти виписується в одному примірнику. У разі виписування безплатно чи на пільгових умовах наркотичних лік. зас. поряд з виписуванням р-та на бланку форми № 3 виписується додатково р-т на бланку форми № 2. На рецептурному бланку Ф2 і Ф дозволяється виписувати тільки одне найменування лік. зас. на бланку Ф1 – не більше 3-х найменувань. Назви отруйних і наркотичних л.з пишуться на початку р-та, дані всі інші ліки. Спосів вживання ліків пишеться державною мовою з зазначеннм дози, частоти, часу прийому (до чи після їжі) та його тривалість. Забороняється обмежуватися загальними вказівками типу “Зовнішнє” “Відомо” тощо. У разі необхідності дозволяється виписування в р-ті зас. в к-кості, що потрібна для продовження або повторення курсу лікування. За винятком лік. зас., для яких встановлені норми відпуску. На р-ті при цьому робиться відповідний запис лікарем, який додатково завіряється його підписом і особистою печаткою.
Наркотичні л-з. – етил морфіну гідролорид
Кодеїн,
Етамінал натрію
Барбаміл
Естоцин табл..
Фепранол та пахікарпіну гідройодит в чистому вигляді або в суміші з індиферентними р-нами виписується на р-них бланках Ф3. Цей бланк додатково підписується керівником закладу охорони зд. або його заступником по мед. частині і завіряється печаткою закладу ох. зд. рецепти на:
Таблетки код термін
Алнагон
Табл.. від кашлю складу: трави термопсису 0,02 г.
Кодеїну 0,01 г
Натрію гідно-карбонату 0,2 г
Кореню солодки в порошку 0,2 г
Та л. Препарати до складу яких входять отруйні л.зас списку “В”.
Кодеїн, конеїну фосфат, етил морфіну г-хл., етамінал натрію, барбомін. Еферину, гідро хлорид в суміші з іншими лік. препаратами, спотворні нейролептичні, антидепресивні, анаболічнів засоби, стероїдні гормони, транквілізатори клафелін, препарати що містять похідні 8-оксихіноліну, настойка заманихи виписується н рецептурних бланках №1 завіряються печаткою закладу ох. Зд. “Для рецептів” також додатковою печаткою бланку № 2. Виписуючи отруйний чи сильнодіючий лік. зас., які відносять до списку “А” чи “В” в дозах, що перевищують вищий одноразовий прийом, лікар зобов’язаний написати дозу цього засобу прописом і поставити знак оклику. При мед. показаннях лікарі мають право виписувати р-ти на етиловий спирт в суміші з іншими лікарськими р-нами або в чистому вигляді в к-кості до 150 хворим на цукровий діабет та онологічним хворим, що самостійно проводять ін’єкції, виписується до 100 г етилового спирту безплатно на місяць. Понад цю норму хворим р-ти на етиловий спирт випис. За повну вартість. Забороняється виписувати амбулаторним хворим р-ти на ефір медичний та для наркозу (в чистому вигляді) хлор етил, капіпсол, та інші л.з. для наркозу.
Не дозволяється виписуватись в одному р-ті д.з. у більшій кількості ніж:
Алнагол 20 табл.
Барбаміл 2,0
Кодеїн 0,2г
Табл. “Кодтернпін” 20 табл.
Табл. Від кашлю складу
Трави термопсису 0,02 г
Кодеїну 0,01 г
Натрію гідрокарбонату 0,2 г
Кореню солодки в порошку 0,2 г або 20 табл.
Пахікарпіну гідройодит 1,2 г
Снотворні препарати 10-20 табл.
Фепранол 0,0235 г або 50 драже
Ефедрину гідро хлори 0,6 г
Естоцин табл. 12 табл.
Нтамінал натрію 1,0 г
Етимморфіну гідро хлорид 0,2 г
З обов’язковою вказівкою лікаря на р-ті “За спеціальним призначанням” завіреною підписом та особистою печаткою лікаря і печаткою закладу ох. З. “Для рецептів” При виписування хронічним, хворим р-тів на л.з дозволяється встановлювати термін дії р-та в межах до 1 року за винятком:
-л.з. що підлягають предметно-кількісному обліку
-л.з. що відпуск безоплатна та на пільгових умовах
-наболічних стероїдів, л.з. що містять отруйні р-ни списку “А2.
При відпустку таких р-тів лікар робить вказівку “хронічному хворому” зазначити термін дії р-та та періодичність відпуску по ньому ліків. Завірити своїм підписом та особистою печаткою.
Зубні лікарі і фельдшери акушери можуть виписувати хворим рецепти на л.зас. необхідні для надання екстреної мед. допомоги, за винятком наркотичних, завіривши р-т своїм підписом та печаткою закладу ох. зд.
Фельдшери та завідуючі фельдшерського-акушерськими пунктами, здоров пунктами, мед. пунктами мають право виписувати р-ти хворим на необхідні ліки за винятком отруйних, наркотичних, в чистому вигляді або в суміші з індиферентними р-нами таких що мають одурманюючу властивість.
Рецепт, який виписаний з порушеннями вимог даних Правил, або містить несутісні л.з. вважається недійними і ліки по ньому відпуску не підлягають. Рецепт позначається штампом “Рецепт недійсний”, повертається хворому.
Зубні лікарі можуть виписувати вимоги тільки на отруйні л.з і сильнодіючі р-ни, що застосовуються в стоматологічному кабінеті.
На зворотному боці рецептурного бланку друкується пам’ятка лікарю. Рецептурні бланки повинні зберігатися: бланки Ф1 у замкнених шафах, бланки Ф2 і Ф3 – у сейфах. Має бути призначена особи, яка відповідає за зберігання, облік та видачу р-них бланків. Облік бланків р-них бланків Ф2 і Ф3 ведеться в журналі обліку. Сторінки ж-лу повинні бути пронумеровані, а ж-л прошнурований, завірений підписом керівника і печаткою даного закладу ох. зд. Мед. працівники видають балнки Ф1 і Ф2 в необхідності к-кості для роботи протягом місяця. Нову партію р-них бланків Ф2 мед працівник отримує при здаванні корінців рецептів, отриманих перед цим р-ні бланки Ф3 видаються відповідною особою мед. працівнику в к-кості що не перевищує 2-тижневу потребу.
Також якщо в л.форму входять д-кілька інгредієнтів споч. Виписуються основний діючий засіб (basis) потім перечислюють допоміжні засоби (adjuvans) а також засоби покращуючи смак та запах. Деколи лікар не вказує кількість constituens тоді фармацевт має взяти скільки потрібно в такому випадку пишуть д. S guuntum Satis скільки треба. Дане позначення можна виписувати тільки в відношенні індофеернтних р-н. Якщо декілька лік. зас. виписується в одній і такій же дозі то величину позначають тільки один раз після назви останнього засобу ставиться знак - порівну. Бувають також випадки коли лікарі виписують р-ти собі тоді на рецептурному бланку в графі, де Ф.І.П. хворого пишуть Pro autore (для автора).
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-peter-and-tim.html
|
Тест по теме "Peter and Tim"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/23/112043a6472f1a6b854698b0a3bd6c8b.doc
|
files/112043a6472f1a6b854698b0a3bd6c8b.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/robota-z-faylami-i-papkami-u-indos-.html
|
Робота з файлами і папками у Windows 98
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/449651bf17ebc8a7855f9f155a38beed.docx
|
files/449651bf17ebc8a7855f9f155a38beed.docx
|
Воробйов В.В. Користувачу-початківцю
Реферат
на тему:
Робота з файлами і папками
у Windows 98.
Вступ
Операційна система (ОС) – програма, що здійснює діалог із користувачем, керує комп'ютером, його ресурсами, запускає інші програми. ОС завантажується при вмиканні комп'ютера.
Windows 98 – багатозадачна операційна система: дозволяє працювати з декількома програмами одночасно. Windows 98 створена для персональних комп’ютерів IBM PC. Дружній, інтуїтивний інтерфейс програми сприяє її швидкому опануванню. Працювати з Windows 98 значно приємніше і зручніше ніж з її попередниками. Для роботи в середовищі Windows необхідно на екрані вибирати з запропонованого набору потрібну операцію за допомогою миші.
Інтерфейс користувача
Керування Windows
Windows розрахована на роботу в першу чергу з мишею; альтернативним засобом керування є клавіатура. На екрані покажчик миші перебуває частіше за все у вигляді широкої стрілки, направленої ліворуч, що пересувається на екрані при русі миші.
Основні дії з використанням миші:
Натискання мишею – короткочасне натискання на кнопку миші (за замовчанням – ліву);
Подвійне натискання – подвійне короткочасне натискання лівої кнопки миші з малим інтервалом між натисканнями;
Переміщення – пересування миші при натиснутій лівій кнопці.
Файлова система
Уся інформація (програми, документи, таблиці, малюнки та ін.) зберігається в файлах. Файл – найменоване місце на диску для зберігання інформації. Кожний файл має ім'я і розширення. Розширення указує на тип файлу. Ім'я файлу може мати до 255 символів. Розширення відокремлюється від імені крапкою.
Наприклад: Статут малого підприємства.doc
В імені файлу не можна використовувати такі символи:
* ? \ / | : < > "
Перед ім’ям файлу стоїть його значок, що указує на розширення (тип) файлу:
– файли з розширенням com, exe, містять програми готові до виконання;
– файли з розширенням bat – пакетні файли;
– файли з розширенням doc – документи, створені у текстовому редакторі Microsoft Word;
– файли з розширенням xls – таблиці, створені у табличному процесорі Microsoft Excel.
– файли з розширенням bmp – малюнки, створені у графічному редакторі Paint.
– файли з розширенням wbk – копії документів (Microsoft Word), зроблені перед їх модифікацією.
Папка (каталог) – найменоване місце на диску для зберігання файлів. Ім'я папки може мати до 255 символів. Кожна папка може містити в собі інші папки, документи, таблиці, малюнки та ін. Сукупність папок утворює деревоподібну структуру (мал.7). Якщо папка X входить до папки Y, то папка Х називається укладеною папкою папки Y. Значок звичайної папки зображено на мал.6.
Мал.1Для відкриття будь-якої папки необхідно двічі натиснути на її значку. Після цього відкриється вікно, в якому буде подано вміст цієї папки.
У разі звертання до файлу необхідно вказати його шлях. Шлях – це послідовність з імен логічного диску, папок та укладених папок, розділених символом «\». Наприклад, звертання до файлу Статут.doc, що знаходиться на диску С: у папці Договори, яка входить до папки Мои документы (мал.7):
С:\Мои документы\Договори\Статут.doc
Папка, з якою в даний час працює користувач, називаються відкритою (поточною) папкою. Якщо потрібний файл знаходиться у відкритій папці, то повний шлях до файлу можна не вказувати.
С:
Anty
Авторський договір.doc
Program Files
Доручення.doc
Windows
Договір на обслуговування.doc
Мои документы
Орендa.doc
Договори
Статут.doc
Установчій договір.doc
Звіти
Звіт за І квартал.xls
Листи
Звіт за ІІ квартал.xls
Звіт за І півріччя.xls
Словники
Звіт за ІІІ квартал.xls
Rump
Звіт за ІV квартал.xls
Ruta
Stylus
Autoexec.bat
Command.com
Мал.2. Приклад розташування файлів і папок на диску
Спеціальні папки Робочого стола
Мой компьютер – спеціальна папка, що дозволяє проглядати вміст дисків комп'ютера й виконувати різноманітні операції з файлами й папками (запуск програм, копіювання, переміщення й видалення файлів і папок та ін.).
Корзина – спеціальна папка, що містить перелік усіх видалених файлів і папок.
Портфель – системна папка, що використовується для погодження копій документів, які обробляються в різних комп'ютерах.
Сетевое окружение – спеціальна папка, що дозволяє проглядати вміст дисків комп'ютерів, які підключені до локальної мережі й виконувати різноманітні операції на них.
Панель задач
Панель задач призначена для запуску додатків і переходу поміж ними. За замовчанням вона знаходиться в нижній частині екрану. Панель задач містить кнопку Пуск, кнопки з ярликами активних додатків та індикатори. Активним додатком вважається програма, яку запущено на виконання. При натисканні на кнопці Пуск з'являється Головне меню. Якщо пункт меню позначений стрілкою , то при наведенні на нього покажчика миші відкриється підменю. Для запуску додатку необхідно натиснути на його імені. Після цього відкриється вікно додатку, а на панелі задач з'явиться кнопка з його значком. Для переходу між активними додатками слід натискати відповідні кнопки на панелі задач.
Також для переходу між активними додатками використовується комбінація клавіш Alt+Tab. Натиснувши й утримуючи клавішу Alt, натиснути клавішу Tab. По центру екрану з'явиться вікно з ярликами активних додатків. Продовжуючи утримувати клавішу Alt, необхідно натискати Tab поки потрібний ярлик не буде виділено рамкою, потім відпустити Alt.
Мал.3. Діалогове вікно Запуск программДіалогові вікна
Діалогові вікна (мал.8) з'являються в тому випадку, коли Windows необхідна додаткова інформація для виконання будь-яких дій. Вони містять:
кнопка закриття вікна зі збереження усіх змінених параметрів;
кнопка закриття вікна без збереження змінених параметрів;
кнопка збереження усіх змінених параметрів без закриття вікна;
кнопка закриття вікна, коли змінені параметри уже збережені;
– поля уведення – обмежені прямокутною рамкою області, в які користувач може уводити з клавiатури текст; щоб увести дані в поле необхідно з початку натиснути у ньому мишею ;
– лічильники – поля з двома кнопками праворуч; можна натиснути у нього мишею і набрати значення параметру на клавіатурі або натискати на кнопках: для збільшення параметру – , для зменшення – ;
– поля переліку – містять перелік об'єктів, доступних для вибору; якщо вміст переліку не уміщується у видиму частину, то з’являються смуги прокручування для перегляду довгих переліків; щоб вибрати об’єкт слід натиснути на ньому мишею;
– поля прихованому переліку у видимій частині мають тільки значення поточного параметру, для їх відкриття необхідно зафіксувати покажчик миші на праворуч від поля переліку;
– перемикачі – коло з чорною крапкою або без неї, призначені для вибору одного з взаємовиключаючих режимів;
– прапорці – прямокутне поле індикатора з позначкою всередині або без неї: використовується для вмикання/ вимикання режиму (його ім'я написане поруч), що може знаходитися в увімкнутому або вимкнутому стані
– кнопки контекстної довідки, для виклику контекстної довідки слід натиснути її, а потім невідомий елемент.
Контекстне меню
Мал.4Контекстне меню містить основні команди по керуванню об'єктом. Для виклику контекстного меню потрібно натиснути на об'єкті правою клавішею миші. Наприклад, якщо натиснути правою клавішею миші на панелі задач, з’явиться контекстне меню панелі задач (мал.9), яке містить команди для керування вікнами активних додатків. Пункти меню вибираються, як звичайно, натисканням лівої кнопки миші.
Панели инструментов – після вибору цього пункту відкриється підменю, за допомогою якого можна викликати і забирати панелі інструментів. Якщо поруч з іменем панелі стоїть позначка , то панель увімкнена.
Окна каскадом – упорядкування вікон активних додатків каскадом, за винятком згорнутих на панель задач.
Окна сверху вниз – упорядкування вікон активних додатків горизонтальними смугами.
Окна слева направо – упорядкування вікон активних додатків вертикальними смугами.
Свернуть все окна – згортання усіх активних додатків на панель задач.
Свойства – виклик діалогового вікна для настроювання панелі задач.
Довідкова система
Викликати довідку можна декількома способами:
натиснути кнопку праворуч заголовку вікна і потім невідомий елемент;
натиснути на невідомому елементі правою кнопкою миші і потім лівою кнопкою на пункті Что это такое? у контекстному меню;
натиснути на невідомому елементі мишею, потім натиснути клавішу F1;
вибрати пункт Справка (?) у рядку меню і потім пункт Вызов справки;
натиснути кнопку Пуск і потім пункт Справка.
Мал.5У двох останніх випадках повинно з’являтися діалогове вікно Справочная система. В укладці Содержание необхідно знайти потрібний розділ. Розділи довідки мають значки і містять пункти та інші розділи. Розділ відкривається подвійним натисканням миші на ньому. Пункт довідки має значок . Якщо натиснути на ньому мишею, у правій частині вікна з’явиться текст довідки по цьому пункту.
В укладці Предметный указатель слід уводити слово, що цікавить, у поле, поки у переліку не з’явиться відповідний пункт. Для виведення довідки по виділеному пункту – натиснути кнопку Вывести або двічі натиснути мишею. Також терміни можна шукати, переглядаючи перелік.
Корзина
Корзина – спеціальна папка, що містить перелік усіх видалених файлів і папок. Для відновлення видалених файлів і папок їх необхідно виділити та в пункті меню Файл вибрати команду Восстановить. Для видалення файлів і папок їх слід виділити й натиснути клавішу Delete або кнопку . Для видалення із спеціальної папки Корзина усіх файлів і папок використовується команда Очистить корзину з пункту меню Файл.
Проводник Windows
Ярлик програми Проводник (Explorer) частіше за все має вигляд, як на мал.11.
Вікно програми (мал.12) поділене на дві основні частини: ліворуч відображається дерево папок, праворуч – вміст відкритої (поточної) папки. Поруч з ім'ям кожного об’єкту (диску, папки, файлу) стоїть позначка, що указує на тип об’єкту.
Натискуючи мишею значки , можна виводити й приховувати структуру папок. Для відкриття папки слід один раз натиснути по позначці папки в лівій частині або двічі в правій. Подвійне натискання по позначці папки в лівій частині відкриває папку й показує її структуру.
Мал.6. Вікно Проводник
– позначка дисководу;
– позначка диску вінчестера;
– позначка CD-ROM дисководу;
– позначка папки;
– позначка відкритої папки (поточної папки);
– папка містить укладені папки (підкаталоги), що можуть бути показані;
– папка містить укладені папки і вони показані.
Для переходу на один рівень угору (у папку, яка містить поточну папку) використовується кнопка на панелі інструментів або клавіша Backspace. Щоб перейти на один і більше рівнів угору або на інший диск можна використати прихований перелік на панелі інструментів Адрес. Перейти до попередньої папки, яка була відкрита, можна за допомогою кнопки , а повернутися – . Приховані переліки містять імена папок, які були відкриті у поточному сеансі. Для переходу до будь-якої з них, слід вибрати у переліку її ім’я. Для виведення панелі інструментів і рядку стану слід увімкнути відповідні режими в меню Вид.
Вміст відкритої папки можна подати в 5-х станах: Крупные значки, Мелкие значки, Список, Таблица, Как Web-станица. Для переходу поміж станами використовуються прихований перелік на панелі інструментів або пункти меню Вид. Для сортування файлів по имени, по типу, по размеру, по дате необхідно в контекстному меню або меню Вид вибрати пункт Упорядочить значки, а після цього тип сортування.
Для запуску програми слід виконати подвійне натискання на імені файлу, що містить програму. Якщо двічі натиснути ім’я будь-якого іншого файлу, то завантажиться програма, яка обробляє цей файл, а в її вікні – цей файл.
Виділення файлів і папок
Для виділення одного файлу достатньо натиснути мишею на його імені.
Для виділення блоку файлів необхідно натиснути в одному куті блоку й розсунути виділення до протилежного кута.
Для виділення декількох файлів підряд – виділити ім’я першого файлу, потім натиснути клавішу Shift і виділити останній файл із групи.
Для виділення декількох файлів, розташованих окремо – натиснути Ctrl і натискати по іменам потрібних файлів.
Для виділення усіх файлів у папці вибрати команду Выделить все з меню Правка.
Копіювання файлів і папок
1 спосіб:
виділити файли і папки;
натиснути кнопку ;
відкрити папку, в яку необхідно скопіювати файли;
натиснути кнопку .
Переміщення файлів виконується так само, але замість кнопки використовується кнопка .
2 спосіб:
виділити файли й папки;
у лівій частині вікна показати папку, в яку необхідно скопіювати файли;
пересунути виділення з правої частини вікна на ім'я потрібної папки.
Якщо при пересуванні в лівій частині вікна поруч із покажчиком миші з’явиться +, то буде виконана операція копіювання. Для виконання переміщення слід виконувати цю операцію при натиснутій клавіші Shift. Якщо поруч із покажчиком миші знаку + не буде, то файли й папки будуть переміщені, а для копіювання необхідно пересувати їх при натиснутій клавіші Ctrl.
Для перейменування файлу або папки слід натиснути два рази на його імені з великим інтервалом. У рамці з курсором, що з'явилася, можна відредагувати ім'я й натиснути Enter.
Для створення папки необхідно в меню Файл або в контекстному меню вибрати пункт Создать, а після цього пункт Папка. У рамці, що з'явилася, увести ім'я папки й натиснути Enter.
Для створення ярлика програми необхідно пересунути файл, що запускає цю програму (файл з розширенням exe або com) у ліву частину вікна Проводник на ім’я потрібної папки. При пересуванні поруч з покажчиком миші з’явиться позначка . Щоб створити ярлик для будь-якого іншого файлу необхідно пересувати його при натиснутих клавішах Shift та Ctrl.
Для вилучення файлів і папок їх потрібно виділити й натиснути клавішу Delete або кнопку .
Для скасування останньої операції необхідно натиснути на кнопці або вибрати відповідний пункт у меню Правка або контекстному меню.
Кожний об’єкт (файл, папка, диск та ін.) має набір параметрів. Для їх перегляду та зміни слід виділити цей об’єкт і натиснути кнопку або у контекстному меню об’єкта вибрати пункт Свойства.
Основні операції з об’єктами
Пошук файлів
натиснути кнопку Пуск;
вибрати пункт Найти;
вибрати пункт Файлы и папки;
у полі Имя увести ім'я файлу або шаблон;
у полі Искать текст можна увести фрагмент тексту, який повинні містити файли, що розшукуються;
у полі Где искать вибрати диск, на якому має проводитися пошук;
в укладках Дата і Дополнительно можна вказати додаткові умови пошуку;
натиснути кнопку Найти.
Шаблон (маска) – використання замість імені файлу символів * і ? . Символ * позначає будь-яку кількість символів, ? – один довільний символ, або його відсутність.
Наприклад:
*.* – усі файли з поточної (відкритої) папки;
*.doc – усі файли з розширенням doc;
???.* – усі файли з ім'ям із трьох або менше символів;
a*.* – усі файли з іменами на літеру а.
Створення ярлика
Для створення ярлика на Робочому столі необхідно:
натиснути праву клавішу миші у вільному місці Робочого столу;
у контекстному меню вибрати пункт Создать, а після цього вибрати пункт Ярлык;
у діалоговому вікні Создание ярлыка увести повне ім'я файлу програми, для якої створюється ярлик (для заповнення командного рядка можна використати кнопку Обзор);
натиснути кнопку Далее;
увести назву ярлика й натиснути кнопку Готово.
Зміна значка ярлика
Для зміни значка ярлика слід:
натиснути правою клавішею миші на ярлику;
у контекстному меню вибрати пункт Свойства;
у діалоговому вікні вибрати укладку Ярлык (або Программа);
натиснути кнопку Изменить значок (або Смена значка);
у діалоговому вікні Изменение значка вибрати значок і натиснути ОК (для вибору значка з іншого файлу використовується кнопка Обзор);
у діалоговому вікні Свойства натиснути ОК.
10
2
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rozvitok-organizaciyno-pravovih-form-biznesu-na-ukraini.html
|
Розвиток організаційно - правових форм бізнесу на Україні
|
https://doc4web.ru/uploads/files/222/0ca6abbb86f42fc8fbf42641d9fdb655.docx
|
files/0ca6abbb86f42fc8fbf42641d9fdb655.docx
|
1
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності
Основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності
Види підприємств за характером підприємницької діяльності
Види підприємств за формою об’єднання майна
Інші підприємницькі утворення
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ
РОЗДІЛ 4
ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ ФРН
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
На сучасному етапі все більше і більше вчених, спеціалістів та практиків приходить до висновку, що реальний шлях виходу України з тяжкого екномічного стану пов’язаний з розвитком бізнесу, зокрема, з розвитком його організаційно-правових форм.
Підприємництво, а особливо малий бізнес, в ринковій економіці - провідний сектор, який визначає темпи економічного зростання, структуру та якість ВНП. В усіх розвинутих країнах частка малого бізнесу в ВНП складає 60-70%. Але справа не тільки в кількісних показниках - цей сектор за своєю природою є типово ринковим і складає базу сучасній ринковій інфраструктурі.
Розвиток підприємництва та його організаційно-правових форм активізує структурну перебудову економіки, надає свободу вибору та додаткові робочі місця, забезпечує швидке повернення витрат, оперативно реагує на зміни споживацького попиту. Наприклад: малий бізнес, як один із видів підприємництва, допомагає забезпечити ринок товарами та послугами, зруйнувати галузеві та регіональні монополії, поширити конкуренцію, втілити досягнення науково-технічного прогреса (НТП). Таким чином, підприємництво виконує особливу функцію в економіці, яка полягає в оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, що руйнує традиційні структури та показує шлях до реструктуризації.
Розвиток мережі підприємницьких структур сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу до ринку, але необхідною умовою становлення і розвитку підприємництва виступає формування сприятливого середовища, яке включає і систему державної підтримки бізнеса в Україні, де пріорітетним напрямком є вдосконалення організаційно-правових форм підприємництва.
ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Ринкова економіка зумовлює необхідність свободи підприємницької діяльності, за якою структура і характер суспільного виробництва буде визначатися попитом товару. В свою чергу попит на ту чи іншу продукцію буде зумовлюватись потребами громадянського суспільства. Отже ринкова економіка це не хаотичне виробництво, коли кожний підприємець виробляє ту продукцію, яку йому заманеться. Суспільне виробництво в умовах ринкової економіки підпорядковане досить суворим законам ринку - виробляти те, що потрібне людям. Неякісна, морально застаріла, мало-ефективна, екологічно небезпечна, енергомістка, матеріаломістка продукція в умовах ринку попитом користуватися не буде і, отже, не буде стимулу для виробництва. Але досягти цього можна лише за умови вільної ринкової конкуренції, коли одну і ту ж продукцію будуть виробляти кілька підприємців, які будуть змагатись між собою за конкурентоздатність своєї продукції, за оволодіння ринком. Саме ці фактори спонукають необхідність створення найбільш сприятливих організаційно-правових умов передусім для широкого розгортання вільної підприємницької діяльності в Україні. Це один з найважливіших шляхів, випробуваний багаторічним досвідом країн з високорозвинутою ринковою економікою, підвищення ефективності суспільного виробництва і передусім його технічного рівня і в кінцевому результаті добробуту народу України.
3 метою розвитку ринкових відносин в Україні проголошено свободу підприємницької діяльності.Стаття 3 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. надає будь-якій фізичній чи юридичній особі право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Але яка саме діяльність визнається підприємницькою? Ясно, що не всяка діяльність є підприємницькою. Згаданий Закон дає визначення підприємництва: "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку" (ст. 1).
3 цього визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. Передусім це діяльність з власної ініциативи і систематична. 3 власної ініціативи означає, що підприємець починає цю діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень. Безумовно, ця ініціатива буде обумовлюватись потребами ринку. Підприємницька діяльність має носити постійний, тобто систематичний характер. По-друге, приємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Успішна підприємницька діяльність принесе йому прибутки, а збиткова може принести і банкрутство. В цьому випадку підприємцю надіятись на державну дотацію нічого - держава за борги підприємця відповідальності не несе. За випадкову загибель свого майна також несе відповідальність лише підприємець. По-третє, найбльш характерна риса підприємницької діяльності - мета і одержання прибутку. Саме для цього починає свою підприємницьку діяльність підприємець. Тому слід мати на увазі, що господарська діяльність підприємств, яка зовні нічим не відрізняється від діяльності підприємств, що здійснюють підприємницьку діяльність. Справа в тому, що деякі організації і об'еднання некомерційного характеру (творчі спілки, благодійні та релігійні організації тощо) можуть мати у своему складі господарські підприємства, які випускають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності зазначених організацій. Наприклад, благодійна організація має їдальню для підкормлювання нужденних, релігійна організація має виробництво по випуску свічок та інших релігійних реквізитів. Отже, можна сказати і так,- підприємницька діяльність завжди носить комерційний характер.
ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВИБІР ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВОЇ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вибір організаційно правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» :
«Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України. ...».
Це один з складних етапів формування підприємницької діяльності. Окрім вибору підприємницької діяльності підприємцю належить визначити організаційно-правову форму цієї діяльності. Це не легко зробити, оскільки чинне законодавство передбачає досить широку мережу таких форм, які, в свою чергу, зумовлюються рядом правових і економічних факторів. Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.Але не тільки вони.
Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму. Так, наприклад, діяльність по створенню і використанню науково-технічної продукції зумовлює утворення так званого інноваційного підприємства. Це підприємство, в свою чергу, може бути колективним, приватним і т.д., з обмеженою або повною відповідальністю тощо.
На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.
Важливе значення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави. Наприклад, держава з метою стимулювання розвитку малого підприємства звільняє їх на певний час від оподаткування, що, звичайно, впливає на вибір форми підприємницької діяльності.
В значній мірі цей вибір визначаеться суб’єктним складом осі6, які мають намір зайнятися піприємницькою діяльністю. Якщо підприємцем має намір стати фізична особа одноособово, то вона утворює індивідуальне підприємство. Підприємство, основане на власності і праці громадян Ук-раїни і членів однієі родини, які проживають спільно - сімейне підприємство. Підприємство, утворене на основі власності окремого громадянина України, буде приватним. Підприємство, основане на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації, буде колективним і т.д.
На вибір організаційно-правової форми підприємства впливають й інші соціально-економічні, правові, ринкові фактори. Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чинне законодавство та їх характерні особливості і відмінності.
Чинне законодавство встановлює різноманітні організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Закон України "Про господарські товариства" визначає, що всі підприємства, організації та установи, які об’єднують своє майно на підприємницьку діяльність і утворені на засадах угоди юридичними особами і громадянами, визнаються господарськими товариствами. Отже, всі підприємства, які, зрозуміло, здійснюють підприємницьку діяльність, є господарські товариства. За своїм характером і змістом підприємницької діяльності всі господарські товариства поділяються на підприємства, організації і установи.
Кожна з цих груп за формою об'єднання майна та обсягом відповадальності поділяються на акцінерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства.
Підприємства, як одна з основних форм підприємницької діяльності і одне з видів господарських товариств, в свою чергу, поділяються на такі види, встановлені Законом "Про піприємства в Україні": приватні, колективні, державні комунальні, державні, засновані на загальнодержавній власності, господарські товариства.
Цей перелік організаційно-правових форм підприємницької діяльності вже сам по со6і може підказати вибір форми підприємництва.
Крім названих є ще підприємницькі утворення, такі, як біржа (товарна і фондова).
ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, в той же час мають багато спільного між собою. Всі вони є юридичними особами і в силу цього можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Спільним для них є зміст і порядок державної реєстрації.
Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна. Воно набуває прав юридичної особи від дня його державної реестрацції.
Державна реєстрація проводиться у виконкомі Міської (районної в місті) Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємства. Для реєстрації подаються такі документи: рішення власника про створення підприємства; статут підприємства; документи, що засвідчують оплату коштів за державну реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка.
Органи, які уповноважені здійснювати реєстрацію, повинні зареєструвати підприємство протягом п'яти робочих днів від - дня подання документів. Після державної реестрації виготовляються печатки і штампи підприємства, в банківських установах відкриваються рахунки.
Якщо органи, що здійснюють реєстрацію, відмовили у . реєстрації підприємства, то власник (засновник) мае право оскаржити таку відмову до суду.
Кожне підприємство у своїй діяльності керується, крім чинного законодавства, також і власним статутом.
Статут підприємства після реєстрації набуває ознак юридичного акту і є обов’язковим до виконання не лише самим підприємством, а й усіма іншими підприємствами та державними органами, які вступають з підприємством у взаємовідносини.
У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, його органи управління, порядок утворення майна підприємства, умови припинення його діяльності.
Управління підприємством здойснюється в порядку, визначеному статутом. На приватних підприємствах його діяльністю керує, як правило, сам власник. На колективних — вищим органом управлення виступають загальні збори всіх власників, а державними підприємствами управляють органи, уповноважені відповідними державними структурами, які виступають власниками державного комунального чи загально-державного майна. Безпосереднє керівництво підприємством покладається на призначеного або обраного власником підприємства директора, президента тощо.
Підприємства, що існують у промисловості, діють в основному на підставі Закону «Про підприємства в Україні», а також можуть діяти на підставі інших нормативних актгв, що прийняті у розвиток цього Закону. Товариства керуються також Законом України «Про господарскі товариства».
Сільськогосподарські підприємства, крім уже наведених законів, діють також на підставі Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Цей Закон поширюється лише на колективні форми господарювання на селі, такі, як колгоспи,кооперативи тощо.
Право власності господарських товариств також виникає із однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заоборонених законом.
Всі товариства, в тому числі і підприємства, несуть ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є їх власністю.
Прибуток товариства утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. 3 балансованого доходу товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.
Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповдно до установчих документів визначає напрямки його використання. Спільний порядок припинення діяльності товариства. Проте, між різноманітними підприємницькими утвореннями існують принципові відмінності, які характеризують ту чи іншу організаційно-правову форму підприємницької діяльності.
Як уже відзначалось, господарськими товариствами визнаються Законом "Про господарські товариства" підприємства, організації установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входять державні підприємства, організації й установи.
ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
В Україні згідно до Закону «Підприємства в Україні» можуть утворюватися такі види підприємств:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство;
підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
Окрему групу складають малі підприємства.
Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.
До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:
у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;
в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;
у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;
у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;
у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.
Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.
Підприємства можуть об’єднуватися в:
асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;
корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;
концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;
інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.
Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.
Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.
Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.
ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ФОРМОЮ ОБ’ЄДНАННЯ МАЙНА
Згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.
Акціонерні товариства.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.
Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 56250 гривень.
Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.
Решту виплати слід внести в установлений строк, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.
Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.
Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним акція дає право власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденту, а також на участь у розподілі майна при ліквідіції акціонерного товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю по його власних зобов’язеннях не допускається. Проте, при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника - боржника.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент сворення товариства з обмеженою відповідальністю. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 28125 гривень.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Решту вкладу учасник зобов’язаний внести не пізніше року після реєстрації товариства.
При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Товариство з додатковою відповідальністю.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Повне товариство.
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Розмір частки кожного учасника, розмір, склад, та порядок внесення, форму його участі у справах товариства визначаються установчим договором.
Справи товариства ведуться за загальною згодою всіх учасників, які здійснються або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, що виступають від імені товариства.
Передати свою частку або частину іншим учасникам цього товариства або третім особам член товариства може лише за згодою всіх учасників.
Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які ведуть однорідну з повним товариством мету діяльності.
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.
Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.
При виході учасника з повного товариства йому виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
В разі виходу з товариства його учаснику виплачується також належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році.
Командитне товариство.
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).
Таким чином в командитному товаристві розрізняються учасники з повною відповідальністю і особи, які відповідають лише вкладом у майні товариства (вкладники).
Установчий договір про командитне товариство повинен визначати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.
Стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
Вкладники командитного товариства мають право:
діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;
вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;
вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.
Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі.
На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю, якщо в цьому товаристві, тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.
Досить очевидно, що для вкладників дана організаційно-правова форма, з точки зору відповідальності, абсолютно еквівалентна товариству з обмеженою відповідальністю, але на учасників з повною відповідальністю вона покладає більшу ступінь відповідальності і хоча дана відмінність в порівнянні з товариством з обмеженою відповідальністю здавалося мала б зробити командитне товариство менш привабливою формою та все таки воно має і деякі переваги.
Однією з найважливіших переваг даної форми я вважаю те, що Закон «Про господарські товариства» не обумовлює розмір статутного фонду для командитного товариства, що є досить важливим для підприємця на початку підприємницької діяльності. Дещо імовірні труднощі відносно ступеню відповідальності засновників досить легко перетворюються у перевагу при умові певної обізнаності підприємця з особливостями офшорного бізнесу. Поясню попереднє твердження на прикладі:
Петренко І.С. виступає вкладником при заснуванні командитного товариства (КТ) Х, а учасником з повною відповідальністю виступає закордонна фірма Y, яка зареєстрована в офшорній зоні. При умові, що пан Петренко І.С. виступає на території України, як уповноважений представник фірми Y, то він має повне право від імені закордонного засновника КТ управляти діяльністю командитного товариства Х.
ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ
Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.
Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.
Набуває поширення ще одна організаційно- правова форма підприємницької діяльності - це інноваційні підприємства, або ще їх називають впроваджувальними. Інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності. До цієї діяльності відносяться:
організація впровадження і тиражування винаходів, ноу-хау, науково-технічних розробок, включаючи створення дослідних зразків, проведення випробувань, розробку і передачу технологій і науково-технічної документації, підготовку виробництва;
проведения патентних досліджень; дизайнерських робіт;
організація інформаційного пошуку, створення і ведення бази і даних;
проведения науково-дослідних, проектних і дослідно-конструкторських, маркетингових досліджень, пов’язаних з інноваційним процесом;
організація експертизи проектів, проведення конкурсів, консалтинг;
розв'язання організаційно-правових, економічних, управлінських проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності виробництва, економію сировини, матеріалів, енергоресурсів, поліпшення забезпечення населення в товарах і послугах, підвищення екологічної безпеки;
підготовка і підвищення кваліфікаціі кадрів в галузі інтелектуальної діяльності, нових технологій, ринкових механізмів;
проведення робіт в галузі створення інформаційних технологій і продуктів;
пропаганда досягнень науки і техніки, виставочна і видавнича справа; міжнародне науково-технічне співробітництво.
Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької і діяльності є орендні підприємства, які утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці).
Орендодавцями виступають Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, яке перебувае відповідно у власності Республіки Крим або в комунальній власності.
Орендарями за цим Законом можуть бути організації орендаторів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; громадяни та юридичні особи без громадянства.
Істотними умовами договору оренди є об’єкт оренди (склад і вартість майна), строк, на який укладаеться договор оренди, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості із всіх істотних умов і підписання сторонами договору.
Орендар сам визначає організаційно-правову форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна та затверджуе статут і призначає (обирає) керівника. Статут, звичайно, не може суперечити договору оренди. Порядок створення орендарем підприємства, господарського товариства тощо та їх діяльність регулюються відповідними законодавчими актами України.
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Якщо ні одна із сторін не подасть заяви про припинення або зміну договору оренди шсля закінчення його строку, він вважаеться продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Орендар мае переважне право на продовження строку дії договору оренди. Договір оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, викупу об’єкта оренди або його загибелі. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Орендне підприємство зобов’язане взяти на себе виконання державного замовлення і замовлення на реалізацію продукції в обсязі, що не перевищує замовлення, прийняті на рік його здачі в оренду. В організації своєї господарської діяльності орендне підприємство повністю самостійне контроль за його діяльністю, а також бухгалтерська і статистична звітність ведуться в порядку, встановленому для кооперативів.
Доходи орендного підприємства, одержувані із виручки після відшкодування матеріальних затрат, оплати праці, оплати податків, орендної плати, страхових платежів, платежів за природні і трудові ресурси надходять в його повне розпорядження. Орендне підприємство самостійно визначає порядок прийняття і звільнення працівників, форми і системи оплати праці, порядок надання вихідних днів і відпусток.
АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ
ͳìåöüêèé òîðã³âåëüíий уклад, çàêîíи про àêöіîíåðíі товариства, про òîâàðèñòâàõ ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ та інші ïðàâîâі àêòи ðåãóëþþòü пов’язані з різними ôîðìàìè ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³. Ïðè âиáîðі îïòèìàëüíîї åêîíîì³÷íî¿ та ïðàâîâої ôîðìè ï³äïðèºìñòâà íåîáõ³äнî врахувати всі ïîäàòêîâ³, виробничо-åêîíîì³÷í³ та ïðàâîâ³ àñïåêòи. Îñíîâíå питання збираєтесь Âи âåñòè справу одноосібно чи ðàçîì з ïàðòíåðàìè. Запросивши ïàðòíåðà ìîæíа покращити áàçó êàï³òàëó ï³äïðèºìñòâà, ïðèäáàòè íàä³éíó ðàáî÷ó ÷èíí³ñòü та нові íîó-õàó. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ ìîæå бути âèã³äíèì ó÷àñòü â справі ÷ëåíіâ ñ³ì’¿. Îäíàê åêîíîì³÷íå співробітництво âèìàãຠвід всіх її членів високого ñòóïåíю âçàºìíî¿ äîâіðè. Áîëüøість ï³äïðèºìñòâ Німеччини керується одноосібним власником. Він îäèí íåñå â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî çîáîâ'ÿçàííÿì ôіðìи - також і своїм îñîáèñòèì ìàéíîì. Ïðîöåäóðà çàñíóâàííÿ òàêîї ôіðìи äîñить ïðîñòà. Âíåñåííÿ ï³äïðèºìñòâà â Òîðãîâåëüíèé ðåºñòð âèìàãàºòüñÿ лише в випадку, якщо ï³äïðèºìöþ потрібні òîðãîâåëüí³ установи. Останні ôіðìà відкриває, яê ïðàâèëî, ïðè досягненні çíà÷íèõ êàï³òàëüíèõ âêëàäåííь òà òîðãîâîго обороту вище 350 000 ìàðîê. Âëàñíèêè äð³áíîãî êóñòàðíîãî âèðîáíèöòâà та інших äð³áíèõ ï³äïðèºìñòâ íå âíîñÿòüñÿ â òîðãіâåëüíèé ðåºñòð і ïіäïàäàþòь ï³ä äію òîðã³âåëüíîãî ïðàâà ëèøе ÷àñòкîво. Çàêîíîäàâñòâî ïеðåäбачає ñòâîðåííÿ тîâàðèñòâ декількох типів:
повне òîðãіâåëüíå òîâàðèñòâî /offene Handelsgesellschaft, OHG/;
êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî/Kommanditgesellschaft, KG/.
òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ/Gesellschaft mit bescharkter Haftung, GmbH/;
àêö³îíåðíå òîâàðèñòâî /Aktiengesellschaft, AG/.
Умовно всі товариства поділяються на два типи: «òîâàðèщеñòâ» і «обществ», що в юридичних термінах України зводиться до єдиного поняття - товариство.
Îñíîâíі відміни між «òîâàðèщеñòâом» і «обществом» ступені відповідності по зобов’язанням.  «обществе» ï³äïðèºìö³ íåñóòü â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî çîáîâ'ÿçàííÿì вкладеним в справу êàï³òàëîì, в той час як âëàñíèêè «òîâàðèщеñòâ» â³äïîâ³äàëüí³ і ñâîїì îñîáèñòèì ìàéíîì. «Общество», яке хоче займатися âåäåííÿм òîðã³âåëüíîãî ï³äïðèºìñòâà ïіä загальним ô³ðìîâèì íàéìåíóâàííÿì, ââàæàºòüñÿ «òîâàðèщеñòâ», якщо ні один ç êîìïàíüéîí³â íå íåñå îáìåæåíó â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî відíîøåíню до êðåäèòîðів. Ïðè âиáîðі ôîðìè ï³äïðèºìñòâà íåîáõіäнî врахувати багато факторів, але до того як зробити остаточний вибір бажано ïðîêîíñóëüòуватиñÿ зі ñïåöіàëіñòîì ïî ïîäàòêîâèì питанням та àäâîêàòîì.
Аналізуючи, вище сказане можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону»Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.
Ïîâíå òîðãіâåëüíå òîâàðèñòâî
 ÏÒÒ âõîäÿòь, як ì³í³ìóì äâà êîìïàíüéîíà, які несуть îñîáèñòó і необмежену â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî çîáîâ'ÿçàííÿõ ï³äïðèºìñòâà, а також і îñîáèñòèì ìàéíîì. Êîìïàíüéîíè âèñòóïàþòь яê ñîëіäàðíі áîðæíèêè. Öå îçíà÷àє, щî êîæен ç íèõ íåñå відповідальність ïî âñіì áîðãàì ï³äïðèºìñòâà, отже, êðåäèòîð має ïðàâî ñòÿãàòè âñþ ñóìó áîðãó з ëþáîãî ç êîìïàíüéîí³â.
Ïî çàêîíîäàâñòâó ÔÐÍ ïîвíå òîâàðèñòâî íå є þðèäè÷íîþ îñîáîþ, õîча і користується ïðàâàìè та ëüãîòàìè останніх, на відміну від законодавства України. Воíî ìîæå купувати ìàéíî, ïîäàâàòи ïîçîâè â ñóä, âиñòóïàòи â ðîëі â³äïîâ³äà÷à. Òîâàðèñòâî âиíèêàє ç ìîìåíòу óêëàäàííÿ äîãîâîðó між компаньйонами. ×ëåíàìè ïîвíîãî òîâàðèñòâà ìîжóòь áути громадяни будь-якої держави в тому числі і юридичні îñîáè. Îäíàê ÷ëåí òîâàðèñòâà íå ìຠïðàâà áóòи âëàсником чè íåîáìåæåíèì â³äïîâ³äàëüíèì âêëàäíèêîì іншої ôіðìи, ä³þ÷ої â òіé æå ñôåð³ ä³ÿëüíîñò³, щî і äàíå òîâàðèñòâî, аналогічне має місце і в законодавстві України. Ðîçì³ðè âêëàä³â та ÷èñëî ÷ëåíіâ òîâàðèñòâà íå îáìåæóþòüñÿ. Êоæен ç ó÷àñíèê³â, якщо â äîãîâîð³ íå передбачено інше, про що повинно бути зроблено запис в òîðã³âåëüíîìó ðåºñòð³, ìає ïîвíå ïðàâî âåäåííÿ справ òîâàðèñòâà. Îñîáè, які не являються його членами виступають в якості óïîâíîâàæåíèõ ôіðìи і íå ìàþòü ïðàâà. Майно òîâàðèñòâà íå ìîæå áуòи використано äëÿ ïîãàøåííÿ особистих áîðã³â îäíîãî ç ÷ëåíіâ. Êðåäèòîðè мають право пред’являти ïîçîâè на свій розсуд будь-якому з членів òîâàðèñòâà áåç ïîïåðåäíüîãî çâåðòàííÿ äî òîâàðèñòâа.
Âиáутòя îäíîãî ç ó÷àñíèê³â, ÿê ïðàâèëî, тягне за собою припинення роботи òîâàðèñòâà. Îäíàêî òîâàðèñòâî ìîæåò зберігатися, якщо це передбачено в договорі. Òîâàðèñòâî припиняється ï³ñëÿ çàê³í÷åííÿ ñòðîêó дії äîãîâîðó ïðî òîâàðèñòâо, якщо воно створено на певний òåðì³í, à òàêоæ ïî ð³øåíню ÷ëåíіâ òîâàðèñòâà. Êîæний òîâàðèø має право, якщо навіть він звільнений від âåäåííÿ справ, îäåðæóâàòè відомості прî справи òîâàðèñòâà, ознайомлюватися з òîðãіâåëüíèìè êíèãàìè та äîêóìåíòàìè òîâàðèñòâà. Äëÿ ïðèйíÿòтÿ ðіøåíнÿ òîâàðèñòâîì íåîáõіднî çãîäà âñіõ членів.
Отже враховуючи все вище сказане слід зауважити, що така організаційно-правова форма як повне товариство (ФРН) майже повністю подібна усіма своїми знаками українському аналогу. Суттєва відміна лише в тому, що по законодавству ФРН повне товариство не є юридичною особою.
Êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî
Äëÿ çàñíóâàííÿ ÊÒ íåîáõіäнî, що найменше дві îñîáè: ÷ëåí êîìàíäèòíîãî òîâàðèñòâà, який несе íåîáìåæåíó відповідальність ïî çîáîâ'ÿçàííÿì ïðîäàâöÿ ÊÒ òà ñâîїì îñîáèñòèì ìàéíîì, à òàêоæ êîìàíäèòèñò, íåсе â³äïîâ³äàëüí³ñòü лише ñóìîþ ñâîãî âêëàäу. Çã³äíî Òîðãîâåëüíîго укладу, правомірність íà ïðåäñòàâíèöòâî та âåäåííÿ справ çàêðіïëåíî çà ÷ëåíîì ÊÒ, який несе íåîáìåæåíó відповідальність, що частіше всього має місце на практиці. Îäíàê äîãîâіð òîâàðèñòâà ìîæå ïåðåäàâàòи ці ïðàâà êîììàíäèòèñòó.  будь-якому випадку ïðè çàêëþ÷åíí³ íàäçâè÷àéíèõ óãîä, які виходять çà ðàìêè звичайної ïðàêòèêè ï³äïðèºìñòâà, íåîáõіäна çãîäà êîìàíäèòèñòà. Òàêèì чином, çà êîìàíäèòèñòîì çàêðіïëÿºòьñÿ ïðàâî êîíòðîëþ, але â³í íå надає áåçïîñåðåäíüîãî впливу íà âåäåííÿ справ, його іì’ÿ íå ìîæå áуòи вêàçàíå â íàçâі ô³ðìи. Якщо не передбачено інше, òî íà êîììàíäèòíå òîâàðèñòâî поширюються ïîëîæåííÿ, âñòàíîâëåí³ äëÿ ïîâíîãî òîâàðèñòâà.
Проаналізувавши сутність командитного товариства ФРН та України, можу зазначити, що це є дві повністю еквівалентні організаційні форми ведення бізнесу при порівнянні яких я не знайшов ніяких розбіжностей.
Àêöіîíåðíå товариñòâî
ÀТ - це ï³äïðèºìñòâî, êàï³òàë яêîãî утворюється â ðåçóëüòàòі îá’єäíаíèÿ ³íäèâ³äóàëüíèõ êàï³òàëів øëÿõîì випуску та ïðîäàæó àêöіé. ÀТ ÿâëÿºòьñÿ þðèäè÷íîþ îñîáîþ, яка наділена всіма ïðàâàìè і íåñå обов’язки. Воíî ìає можливості ñàìîñò³éíî âåñòè справи, âиñòóïàòи â ñóä³ від ñâîãî іìåíі ³ íåñòè відповідальність ïî çîáîâ'ÿçàííÿì â межах свого ìàéíà. Àêöіîíåðíèé êàï³òàë та інше ìàéíî ÀÒ належить товариству і не є âëàñí³ñòþ /ñï³ëüíîю або ïàéîâою/ àêö³îíåðіâ. Ó÷àñíèêè, внесши ñâіé âêëàä â ìàéíî товариñòâà, ñòàþòü àêöіîíåðàìè, але не набувають будь-якого ïðàâà âëàñíîñò³ íà ìàéíî товариñòâà. Çàêîí про ÀÒ â ðåäàêöії 1985 року âèçíà÷àº, щî ì³í³ìàëüíèé êàï³òàë товариñòâà повинен ñêëàäàòè 100 òиñ.мàðîê, ç яких щонайменше 1/4 повинна áуòи âíåñåíà ïðè утворенні êîìïàí³¿. ̳í³ìàëüíà íîì³íàëüíà âàðò³ñòü àêöії 100 ìàðîê.
Îðãàíàìè óïðàâëіíнÿ ÀÒ ÿâëÿþòьñÿ: ïðàâë³ííÿ, спостережна рада, загальні çáîðè àêöіîíåðіâ. Ïðàâë³ííÿ товариñòâà íåñå відповідальність ïåðåä спостережною радою àêö³îíåðàìè çà поточне êåð³âíèöòâî. Воíî повинно скликати ùîð³÷í³ çáîðè àêöіîíåðіâ, à òàêоæ ùîêâàðòàëüíî çâ³òóâàòè ïåðåä спостережною радою прî ñòàí справ у êîìïàí³¿ - прî її ïîë³òèêу, ïðîäàæ³, ïðè прибутки і т.ін..
Спостережна рада складається з ïðåäñòàâíèê³â àêöіîíåðіâ та ñëóæбовців ï³äïðèºìñòâà. ×ëåíû ïåðшî¿ спостережної ради призна÷àþòьñÿ íà îäèí рік çàñíîâíèêàìè, à потім ÷ëåíи ради ïðèçíà÷àþòüñÿ àêöіîíåðàìè та ñëóæбовцями ï³äïðèºìñòâà íà ï’ÿòü років. Îñíîâíèìè ôóíêö³ÿìè спостережної ради ÿâëÿþòьñÿ: ïðèçíà÷åííÿ, звільнення, загальний êîíòðîëü çà ïðàâë³ííÿì; ухвала великих îïåðàö³é; ³íñïåêòóâàííÿ ìàéíà/àêòèâіâ/ товариñòâà; скликання çáîð³â àêöіîíåðіâ в íåîáõîіäному випадку.
̳í³ìàëüíа кількість çàñíîâíèê³â ÀÒ- ï’ÿòü ÷оëîâіê. Ï’ÿòü засновників ìîæóòь áуòи приватними особами, à òàêоæ ì³ñöåâèìè та іноземними êîðïîðàö³ÿìè або òîâàðèñòâàìè. Íàçâу ÀÒ повинно çàраєструâàти у ì³ñöåâій òîðã³âåëüíій ïàëàòі òà повинна â³äîáðàæàòè загальні öіë³ ï³äïðèºìñòâà, âêëþ÷àти ñëîâà "àêö³îíåðíå товариñòâî"/íіìåöьêà àááðåâіàòóðà ÀÃ/.
Основні відмінності між АТ (ФРН) та українським АТ це:
неспівпадання розмірів статутного фонду АТ- (Україна -1250 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 46875 марок), ФРН -100 тис. марок);
в ФРН не існує поділу на відкриті та закриті АТ;
в українському законодавстві не оговорено на який термін обирають членів спостережної ради;
В Україні, на відміну від ФРН, не оговорюється мінімальна кількість засновників АТ.
Òîâàðèñòâî ç Îáìåæåíîþ ³äïîâ³äàëüí³ñòþ/ÃìáÕ/
ÃìáÕ є þðèäè÷íîþ îñîáîþ і являється найпоширенішою ôîðìою êîìåðö³éíîãî îá’єäнаннÿ підприємців â ÔÐÍ. Éîãî ïîïóëÿðíіñòü пов’язана з тим, що процедура заснування ÃìáÕ çíà÷íî ïðîстіше, ніж àêöіîíåðíîãî товариñòâа; äëÿ заснування ÃìáÕ ó â³äïîâ³äíîñò³ з çàêîíîì ïðî товариство з обмеженою â³äïîâ³äàëüí³ñòþ 1981 року досить îäíîãî засновника; óïðàâëіння ÃìáÕ вільно організовується засновíèêàìè на свій розсуд; ÃìáÕ має в порівнянні з ÀТ ðÿä ïеðåваг ôіíàíñîâîãî õàðàêòåðó, зокрема, â îïîäàòêóâàíí³ òîðã³âåëüíèõ ïðèбутків; çàñíîâíèêè íåñóòü â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïåðåä êðåäèòîðàìè лише ðîçì³ðîì ñâîãî âêëàäó.
 даній ôîðì³ звичайно ñòâîðþþòüñÿ невеликі та ñåðåäí³ підприємства та äî÷³ðí³ êîìïàí³¿.
Çàêîí про òîâàðèñòâàõ ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ визначає, що ì³í³ìàëüíèé êàï³òàë повинен ñêëàäàòè 50 000 ìàðîê і мінімальний ðîçì³ð àêöії - 500 ìàðîê. Ìàêñèìàëüíèé ðîçì³ð, ÿê ïðàâèëî íå âñòàíîâëþºòüñÿ, òàê щî â ціé ôîðì³ ìîжóòь ñòâîðþâàòèñÿ і êðóïí³ ï³äïðèºìñòâà.
³äïîâ³äàëüí³ñòü пî çîáîâ'ÿçàííÿм îáìåæóºòüñÿ ðîçì³ðîì âêëàäó, але äîãîâîðîì ìîæå áути передбаченао обов’язок засновників ïðîâîäèòи äîдаткові ïëàòåæ³ â êàï³òàë товариñòâà. Товариство на повинно публікувати çâ³òè.
Óïðàâëіíня справами здійснює îäèí чè декілька ðîçïîðÿäників, які ìîжуть áути ÷ëåíàìè товариñòâа, але ìîжуть і íå áути. Ðîçïîðÿäíèêè ïðèçíà÷àþòüñÿ загальними çáîðàìè ÷ëåíіâ товариñòâà. Îñíîâí³ питання ä³ÿëüíîñò³ вирішуються загальними çáîðàìè засновників. Êожні 100 ìàðîê, внесені в êàï³òàë товариñòâà, äàþòü ïðàâî íà îäèí ãîëîñ.
Спостережна рада ñòâîðþºòüñÿ ëèøå у випадку, якщо кількість зайнятих у êîìïàí³¿ ïеðåâèщує 500 ÷оëîâіê.
 â³äïîâ³äíîñò³ ç çàêîíîì ï³äïðèºìñòâà, îðãàí³çîâàí³ â ôîðì³ ÃìáÕ, повинні виконувати ті ж âèìîãи, щî і àêö³îíåðíå товариство, ïðè òðьоõ наступних óìîâàõ:
1. Êàï³òàë товариñòâà ïеðåâищує 125 ìëí. мàðîê;
2. Оборот - áільше ніж 250 ìëí. мàðîê;
3. ×èñëî çàйíÿòèõ - áільше 5000 ÷îëîâ³к.
Ïðè ðåºñòðàö³¿ ÃìáÕ загальна ñóìà ïà¿â повинна ñêëàäàòè íå ìåíше 25 000 ìàðîê ãîò³âêою або у вигляді майнового âêëàäó. Ця ñóìà повинна бути надана в ðîçïîðÿäæåííÿ êåðóþ÷ого ñïðàâàìè. Îäíàê, якщо ÃìáÕ засновується одноосібним власником, òî âåñü êàï³òàë âíîñèòьñÿ відðàçó â ïîâíîìу обсязі, аáî íà другу ïîëîâèíó ìіíіìàëüíîãî êàï³òàëó товариñòâà /25 000 ìàðîê/ íàäàºòüñÿ áàíê³âñüêà ãàðàíò³ÿ.
Основні відмінності між українським ТОВ та ГмбХ ФРН наведено нижче.
ТОВ (Україна )
ГмбХ (ФРН)
- як мінімум два засновники;
- достатньо одного засновника;
- статутний фонд 625 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 23437,5 марок);
- мінімальний капітал 50 000 марок;
- немає умов при виконанні яких ТОВ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;
- існують умови при виконанні яких ГмбХ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;
- частка статутного фонду внесена на момент реєстрації повинна складати 30%.
- частка капіталу внесена на момент реєстрації повинна складати 50%.
ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ ФРН
Çì³øàí³ та îñîáëèâ³ ôîðìè ï³äïðèºìñòâ:
- Àêöіîíåðíå êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî/Kommanditgesell - schaftauf Aktien; KGaA/
- Êîììàíäèòíîå òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüíîñòþ /GmbH & Co. KG/.
Àêöіîíåðíå êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî ÿâëÿєòьñÿ товариством за ôîðìою îðãàí³çàöії та õàðàêòåðом ôóíêöіювання подібне до ÀТ. Éîãî çàñíîâíèêàìè âиñòóïàþòь ÷ëåíи êîìàíäèòíîãî òîâàðèñòâà, які наділені íåîáìåæåíою â³äïîâ³äàëüí³ñòü /â ò. ч. сâîїì îñîáèñòèì ìàéíîì/, à òàêоæ êîìàíäèòíі власники àêö³é. KGaA зустрічається менш частіше, ніж ÀТ.
Êîìàíäèòíîå òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüíîñòþ GmbH & CO KG за ñâîїì òèïом ÿâëÿºòьñÿ òîâàðèñòâîì, яке поєднує в ñоáі ðèñè êîìàíäèòíîãî òîâàðèñòâà та можливість îáìåæåííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ âñіõ ÷ëåíіâ ï³äïðèºìñòâà, òîáòî в ньому ні одна ô³çè÷íà îñîáà íå íåñå ïîвíîї ìàéíîâî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ òàêà ôîðìà íå має ніяких переваг в порівнянні з ÃìáÕ.  даний момент спостерігається òåíäåíö³ÿ до ñêîðî÷åííþ ÷èñëà ï³äïðèºìñòâ цієї деколи ïîïóëÿðíîї ôîðìè.
Ô³ë³àëè ì³ñöåâèõ та ³íîçåìíèõ êîìïàí³é будь-якої ôîðìè îðãàí³çàöії êàï³òàëó íå ÿâëÿþòьñÿ îñîáëèâîþ ïðàâîâîþ ôîðìîþ, вîíè îäåðæóþòü ñâîї ïðàâà та îáов’ÿçкè від ìàòåðèíñüêî¿ êîìïàí³¿. Íà ô³ë³àëè ³íîçåìíèõ êîìïàí³é поширюються òі æ ïðàâèëà, щî ³ íà ì³ñöåâ³ ï³äïðèºìñòâà.
Ñï³ëüíå ï³äïðèºìñòâî
²íîçåìíå ï³äïðèºìñòâî ìîæå âåñòè справи îá’єäíаâøèñü ç іншим ï³äïðèºìñòâîì. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ âàæливî âиáðàòи, íà яêîãî ïàðòíåðà îðієíòуâàòиñÿ - íà «общество» чè íà «òîâàðèùåñòâî».  останньому випадку можливі:
відкрите òîðãіâåëüíå òîâàðèñòâî, âñ³ ÷ëåíè якого íåñóòь ðіâíó â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî ìîæëèâèì áîðãàì;
êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî /êîìàíäèòèñò íåñå â³äïîâ³äàëüí³ñòü òіëüêи ñâîєю ÷àñòêîþ êàï³òàëó/;
тèïîвå àíîí³ìнå òîâàðèñòâо, â якому âñі àíîíіìíі ÷ëåíû íå представляють ï³äïðèºìñòâî зовні, але ìаюòь ñèëüíі ïîçèöії â прийнятті âíóòð³øí³õ рішень.
²íîçåìí³ ï³äïðèºìñòâà ìîжóòь ïðèйìàòи ó÷àñòü â äіÿльíîñòі існуючих íіìåöьêèõ òîâàðèñòâ, входячи в них íà ïðàâàõ ÷ëåíà òîâàðèñòâà, аáî вñòàíîâèâши êîíòðîëü íàä ÷àñòèíîþ êàïіòàëà âиáуâøîãî ÷ëåíà òîâàðèñòâà.
Мîæливî òàêоæ îá’єäííання äâоõ ï³äïðèºìö³â /íіìåöьêîãî òà ³íîçåìíîãî/ â ñï³ëüíå ï³äïðèºìñòâî /joined venture/ äëÿ ñï³ëüíèõ äій íà í³ìåöüêîìу ðèíêó.
 деяких випадках ìîæå створитися ñêëàäíà ñèòóàöіÿ, êîли òîâàðèñòâî ôàêòè÷íо ÿâëÿєòьñÿ ó÷àñíèêîì ³íîçåìíîãî підприємства. Òîäі íåîáõіäнî з’ясувати, чи åôåêòèâíî çàäіяíî вîíî ó використанні потужностей, чи сприяє ó÷àñòü òîâàðèсòâà ï³äâèùåííþ åôåêòèâíîñò³ йоãî ðîáîòè чè äàíå підприємство здатне ñàìîñò³éíî ôóíêöіюâàòи ïðè äàíîìу ð³âí³ ïðèáóòêó. Òі æ êðèòåðії враховуються і у випадку, якщо òîâàðèñòâî отримало äîõîäè від відсотків з ³íîçåìíèõ äåá³òîð³â.  відповідності до âñòàíîâëåíî¿ ïðîöåäóðи, спочатку âèçíà÷àºòüñÿ загальний îá’єì ïðèáóòêів òîâàðèñòâà, отриманий íà виробничих потужíîñòÿõ, â ìàйñòåðняõ та ін. Ëèøе потім ïðèáóòîê ðîçïîä³ëÿºòüñÿ ìіæ ÷ëåíàìè òîâàðèñòâà. Ïðè цьоìу загальний îá’єì ïðèáóòêів íå âêëþ÷àєòñÿ ïðèáóòîê,отриманий за кордоном. Çã³äíî óãîäи прî ïîäâ³éíе îïîäàòêóâàííя, äîõîäè від відсотків, ë³öåíç³éíèé çá³ð та äîõîäè від ñàìîñò³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ ïåðåâîäÿòüñÿ â êðà¿íó ïðîæèâàíèÿ ³íîçåìíîãî ï³äïðèºìöÿ. Íåдивлячись íà це, äîõîäè ³íîçåìíîãî ï³äïðèºìöÿ ââàæàþòüñÿ отриманими в даній майстерні /íà ï³äïðèºìñòâ³ і т.п./, à ïîòіì розглядаються як îá’єêò í³ìåöüêîãî îïîäàòêóâàííÿ, якщо ³íîçåìíå товариñòâî íàäຠíіìåöьêîìó òîâàðèñòâó ïîçè÷êó, ïåðåäàє ïàòåíòè ÷è надає òîâàðèñòâó êîíñóëüòàöійні ïîñëóãè. Ця невідповідність í³ìåöüêîãî ïîäàòêîâîãî çàêîíîäàâñòâà ì³æíàðîäíèì ñòàíäàðòàì áåççàñòåðåæíî ïðèçíàíî ïàðòíåðàìè ÔÐÍ ïî óãîäàì прî ïîäâ³éíе îïîäàòêóâàííя і íå викликає заперечень.
 випадку ó÷àñò³ ³íîçåìíîãî товариñòâà â ä³ÿëüíîñò³ íіìåöьêîãî òîâàðèñòâà, якиì товариñòâî керує ñàìîñò³éíî чè за ó÷àñòю інших ³íîçåìíèõ товариñòâ, з òî÷êè çîðó оподаткування вîíî ÿâëÿєòьñÿ òîâàðèñòâîì.
²íîçåìíå ï³äïðèºìñòâî ìîæå òàêоæ заснувати íіìåöьêå òîâàðèñòâî ïðè ó÷àñò³ інших іноземців. Òîâàðèñòâî ÿâëÿєòьñÿ ñàìîñò³éíèì ñóá’єêòîì îïîäàòêóâàííÿ лише ïî відøåíнþ до çàêîíó пî ïðîìèñëîâîìó ïîäàòêó.  уñіõ інших випадках підприємство - ÷ëåí òîâàðèñòâà ï³äëÿãຠîïîäàòêóâàííþ яê ñàìîñòійнå ï³äïðèºìñòâî. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ òîâàðèñòâî приводить до ñï³ëüí³é ó÷àñò³ â ï³äïðèºìñòâ³, ïðè якій â ïðèíöèïі êàæен ÷ëåí òîâàðèñòâà ââàæàºòüñÿ ï³äïðèºìöåì. Äëÿ іноземного ÷ëåíà òîâàðèñòâà це îçíà÷àº, щî íà íьоãî поширюєòьñÿ ïîëîæåíня прî ïðîìèñëîâу ä³ÿëüí³сть. Êожен ÷ëåí òîâàðèсòâà îäåðæóº ñâîþ ÷àñòêу ïðèáóòêó, â³äïîâ³äíó äîë³ йогî ó÷àñò³ â справі. Якщо ÷àñòêà ïðèáóòêó ³íîçåìíîãî ï³äïðèºìöÿ áулà отримана ïðè åêñïëóàòàö³¿ виробничих потужностей òîâàðèñòâà, що зíàõîäèтьñÿ â Німеччині, вîíà ï³äëÿãຠîïîäàòêóâàííþ â â³äïîâ³äíîñò³ з í³ìåöüêèì çàêîíîì прî ïðîìèñëîâий ïîäàòоê. Якщо ж òîâàðèñòâî отримало ïðèáóòîê ïðè використанні потужностей , які зíàõîäÿтьñÿ çà кордоном, òî ÷àñòêà ïðèáóòêó ³íîçåìíîãî ÷ëåíà òîâàðèñòâà íå âêëþ÷àєòьñÿ â загальну ñóìó ïðèáóòêó та îïîäàòêîâóºòüñÿ ïîäàòêîì окремо.
ªâðîïåéñьêå åêîíîì³÷íå îá’єднання
ЄЕÎ являº ñîáîю íîâèé òèï ï³äïðèºìñòâà, що має íàäíàöіîíàëüíèé õàðàêòåð та ôóíêöіîíóє â ðàìêàõ ªÑ ó â³äïîâ³äíîñò³ з Çàêîíîì прî виконання ïîñòàíîâè ЄЕÑ прî ºâðîïåéñьêе åêîíîì³÷нå îá’єäíання від 14.08.88 /Gesetz zur Austuhrung des EWG. Verordnung uber die Europaische Wirtschaftliche Jnteressenvere - inigung/.
Çã³äíî äàíîго çàêîíó, ï³äïðèºìñòâà ìîæóòь îðãàí³çîâуâàòи ïàðòíåðè, õîча á îäèí ç якиõ ïðîæèâàє â іншіé êðà¿í³ /êðіì Німеччини/, ÿка є ÷ëåíîì ЄÑ.  ціé ôîðì³ ìîæóòь îðãàí³çîâуâàòиñÿ íå лише âèðîáíè÷³ ï³äïðèºìñòâà, àëå і îá’єäíаíнÿ ïðåäñòàâíèê³â вільниõ ïðîôåñіé.  Ãåðìàíії вîíî поäібíе до відкритого òîðã³âåëüíого òîâàðèñòâа, але на відміну від останнього повинне мати êåðóþ÷ого ñïðàâàìè. Äëÿ ðåºñòðàö³¿ ªÅÎ íå вñòàíоâлюється íåîáõіäниé ì³í³ìàëüíèé êàï³òàë, і вîíî ï³äëÿãຠîáов’язковому çàíåñåíнþ â Òîðã³âåëüíèé ðåºñòð.
Õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿
Àêòèâíó ó÷àñòü â çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ îïåðàö³ÿõ ïðèймаþòь õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿ ÔÐÍ.
Õîëä³íãîâà êîìïàí³ÿ являº ñîáîю êîìåðö³éíå ï³äïðèºìñòâî, якå âоëоäіє êîíòðîëüíèìè ïàêåòàìè àêö³й чè частками â ïàÿõ інших ôіðì з öіëлþ êîíòðîëþ òà óïðàâë³ííÿ äіÿëüíіñòþ останніх, à òàêоæ отримання ïðèáóòêів ç їõ äіÿëüíîñòі. Íå дивлячись íà â³äñóòí³ñòü â êðà¿í³ çàêîíîäàâñòâà, ñïåöіàëüíî ðåãóëþþ÷îãî ñòâîðåííÿ та ä³ÿëüí³ñòü í³ìåöüêèõ õîëäіíãîâиõ êîìïàíіé /êðіì àíòèêàðòåëüíîãî çàêîíу/, â останній час їх ê³ëüê³ñòü та çíà÷åíня â ãîñïîäàðñüêî-êîìåðö³éí³é ñôåð³ ïîñòійíî çðîñòàº.
Õîëä³íãîâà êîìïàí³ÿ ìîæå áуòи створена â будь-якій ôîðì³, яка äîïóñêàється çàêîíîäàâñòâîì ÔÐÍ, ÷àñòо вîíè âиñòóïàþòь у ôîðì³ àêöіîíåðíîãî товариñòâа, але íåðіäêî òàêоæ ó ôîðì³ òîâàðèñòâà ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ /ÃìáÕ/. Якщо õîëä³íã ñòâîðþºòüñÿ ó ôîðì³ ÀÃ, òî йоãî ä³ÿëüí³ñòü ðåãóëюєòьñÿ çàêîíîì прî àêöèîíåðíі товариñòâà 1965 року, якщо â ôîðì³ ÃìáÕ - то застосовується çàêîí прî товариства з îáìåæåíîþ відповідальністю 1982 року.
Äîãîâ³ð прî ñòâîðåííя õîëä³íãîâî¿ êîìïàí³¿ ÷è ñòàòóò îôîðìëþþòьñÿ ó â³äïîâ³äíîñò³ з податковою ïðàêòèêîю та âèìîãîþ відповідного çàêîíà.  ñòàòóò³ á³ëüøості õîëä³íãîâèõ êîìïàí³é â якості ïðåäìåòà ä³ÿëüíîñò³ передбачається íàáóòòÿ та ðîçïîðÿäæåííÿ êàï³òàëîâêëàäåííÿì чè ÷àñòêàìè ó÷àñò³. Òàêå ôîðìóлювання ïðåäìåòà ä³ÿëüíîñò³ íå перешкоджає õîëä³íãîâій êîìïàíії ïðèймати íà ñåáе â якості âищоãî îðãàíà êåð³âíèöòâî ãðóïîю ï³äïðèºìñòâ. Це êåð³âíèöòâî çàêëþ÷àєòьñÿ â òîìу, щî õîëä³íã êîíòðîëþº, êîîðäèíóє та êîíñóëüòóє óïðàâëіння підлеглих ï³äïðèºìñòâ /ñëóæáîâà ôóíêö³ÿ/, переймає фінансування підлеглих ï³äïðèºìñòâ /ôóíêö³ÿ ô³íàíñóâàííÿ/ чи ÷àñтково здійснює çàäà÷і підлеглих ï³äïðèºìñòâ â ãîñïîäàðñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³ /промислова ôóíêö³ÿ/.
Ïðè здійсненні промислової ôóíêö³¿ â ñôåðó підпорядкування керівному îðãàíó õîëä³íãîâî¿ êîìïàí³¿ âõîäÿòь: ïëàíуâàня, ïðàâî, ïåðñîíàë, ³íôîðìàöіÿ, ñòàòèñòиêà, ô³íàíñè, ìàðêåòèíã та ін.
 ïðàêòèці ÔÐÍ відомі õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿, утворені за ãàëóçåâою îçíàкою ôіðìàìè, які зíàõîäÿтьñÿ â декіëüêоõ êðà¿íàõ. Òàêà õîëä³íãîâà êîìïàí³ÿ з òåðèòîð³àëüíиì ðîçòàøóâàííÿì â ÔÐÍ ìîæå здійснювати ñâîþ ä³ÿëüí³ñòü ïî відíîøåíню äî ôіðì-ó÷àñòíèêів, які знаходяться ó Ôðàíöії, ͳäåðëàíäàõ, ²ñïàíії, Øâåéöàðії і т.д.. Îäíàê з точки зору опоäàòêуâання ïðè ñòâîðåíí³ òàêèõ õîëäèíãіâ ì³ñöåм ¿õ утворення, яê ïðàâèëî, îáèðàþòьñÿ інші êðà¿íè, ñеðåä якиõ у Єâðîï³ íàéáіëьш ñïðèÿòëèâ³ відносно îïîäàòêóâàííÿ є Ëþêñåìáóðг та Øâåéöàðіÿ.
Îäíà ç ö³ëåé ñòâîðåííÿ õîëä³íãîâèõ êîìïàí³é çàêëþ÷àºòьñÿ â òîìу, щî з їõ äîïîìîãîþ çàáåçïå÷óºòüñÿ ìîæливість çàðàõóâàííÿ çáèòê³â îäíèõ ï³äïðèºìñòâ та ïðèáóòêó іншого äëÿ ñïëàòè ïîäàòê³â з остаткової ÷àñòêè ïðèáóòêó. Àëå це відбувається ïðè óìîâ³, щî ìіæ õîëä³íãîâîþ êîìïàí³ºþ та ï³äïðèºìñòâàìè çàêëþ÷àåòñÿ äîãîâ³ð прî â³äðàõóâàííя.  ðåçóëüòàò³ òàêîãî äîãîâîðó ïðèбуток /çáèòêè/ ï³äïðèºìñòâà ïåðåâîäèòüñÿ áåçïîñåðåäíьî íà õîëäèíãîâó êîìïàí³þ.
 останні роки ìîòèâи ïîäàòêîâîãî õàðàêòåðó відступають і âñå áіëüøå çíà÷åíня набуває намагання ÷åðåç ïîñåðåäíèöòâî õîëäіíãîâèõ êîìïàí³é ïðîíèêíóòи â âèðîáíèöòâî ðізних òîâàðів, до çëèòòя ï³äïðèºìñòâ, äî ñòâîðåííþ додаткових виробничих потужностей.
Іíæèíіðèíãîâ³ та êîíñóëüòàційні ôіðìи
 çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ çâ'ÿçêàõ ÔÐÍ приймають участь декілька ñîò ôіðì, ä³þ÷èõ â ñôåð³ ³íæèí³ðèíãó.
²íæèí³ðèíã - це ïðåäñòàâëåííÿ певíîãî âèäó ïîñëóã ôіðìîю-êîíñóëüòàíòîì ô³ðì³-ê볺íòó ïðè áóä³âíèöòâ³ ïðîìèñëîâèõ та інших îá’єêòіâ. Це ìîæóòь áуòи ð³çíîãî âèäó êîíñóëüòàö³¿, пов’язані з ðàçðобкою ïðîåêòà, складанням технологічних ñõåì, âèбîðîì îïòèìàëüíîãî âàð³àíòó áóä³âíèöòâà, ïðîâåäåííÿì äîñë³äæåííü пуском в ексïëóàòàö³þ та íàãëÿäîì çà éîãî ðоáîòîю.
Ïîâíèé цèêë іíæèíіðèíãîâèõ ïîñëóã складається ç äîñë³äæåííÿ ìàðêåòèíãîâої äîö³ëüíîñò³ ïðîåêòà, вивчення òåõí³÷нîї можливості йоãî ðåàë³çàö³¿, òåõí³êî-åêîíîì³÷íî¿ îïòèì³çàöії та складання ïîïåðåäíüîãî ïðîåêòà з îð³ºíòîâíîþ ïðèâ’ÿçêîю йоãî до ì³ñöåâîñò³ òà вêàçàíням âèìîã до çåìåëüíî¿ ä³ëÿíки, ñêëàäання ðîáî÷оãî ïðîåêòà та ïіäãîòîâêè òîðã³â íà обладнання, ïіäãîòîâêè òîðã³â íà ³íæåíåðíî-áóä³âåëüíå îбладнання та іíæåíåðíî-áóä³âåëüí³ ðîáîòи та ін.
Ïî âèäó ä³ÿëüíîñò³ іíæèíіðèíãîві ôіðìи ÔÐÍ діляться íà декілька ãðóï: іíæåíåðíî-áóä³âåëüí³, іíæåíåðíî-êîíñóëüòàційні, іíæåíåðíî-дослідницькі, êîíñóëüòàíòè ïî îðãàíèçàöії та óïðàâëінню. Âåñü êîìïëåêñ ïîñëóã здійснює лише іíæåíåðíî-áóä³âåëüí³ ôіðìи. ²íæåíåðíî-êîíñóëüòàöійні ô³ðìè, які мають більш вузьку ñïåö³àë³çàö³þ, áåðóòь íà ñåáе ïðîåêòування та будівницòâî áåç ïîñòàâêè обладнання, à íåðіäêî - ëèøе ³íæèí³ðèíã якоїсь ÷àñòèíè êîìïëåêñà ðàáіò. ²íæåíåðíî-дослідницькі ôіðìè âèâ÷àþòü ðèíîê, ñêëàäàþòü êîøòîðèñè, êîíòðîëþþòü ìîíòàæ та ïóñê â åêñïëóàòàö³þ обладнання, розробляють òåõíîëîãічні ïðîöåñè, íîâі ìàòåð³àëи. Êîíñóëüòàöійні ô³ðìи ïî îðãàí³çàöії та óïðàâë³íнþ займаються îïòèìіçàö³єю óïðàâë³íñüêèõ ñòðóêòóð, äîпоìаãàþòь â виðіøåííі êàäðîâèõ питань, ñïðèÿþòü îðãàíіçàö³¿ çáóòó.
 ïðàêòèöі ä³ÿëüíîñò³ іíæèí³ðèíãîâиõ ôіðì стандартним є залучення інших /íåðіäêî àíàëîãі÷íиõ/ îðãàíіçàöіé, щî дозволяє áðàòи íà ñåáе âèêîíàííÿ дуже ñêëàäíèõ та ìàñøòàáíиõ ïðîåêòіâ.
Ïîñåðåäíèöüê³ òîðã³âåëüí³ ôіðìи
На протязі останніх 10 років спостерігається çíà÷íе ïідвищення ðîëі ïîñåðåäíèöüêèõ ô³ðì â í³ìåöüêіé çîâí³øí³é òîðã³âë³. Çà îö³íêîþ í³ìåöüêèõ òîðãіâåëüíèõ ïàëàò, â òîâàðîîáì³í³ з îêðåìèìè êðà¿íàìè íà ÷àñòêó ïîñåðåäíèê³â на теперішній час ïðèïàäຠбільше 50% від загального îá’єìу äâîñòîðîííüî¿ òîðã³âë³.
Çðîñòàííÿ ðîë³ ïîñåðåäíèê³â пояснюється багатьма ïðè÷èíàìè, íàйбільш важливі ç яких наступні:
являючись íàö³îíàëüíîю ô³ðìîю êðà¿íè-³ìïîðòåðà, ïîñåðåäíèöüêà ôèðìà çíຠì³ñöåâèé ðèíîê значно краще, ніж çàðóá³æíий ïîñòàâíèê, і відповідно, здатна ñâîº÷àñíî вказати йому на íåâ³äïîâ³äíîñò³ йоãî ïðîäóêö³¿ âèìîç³ ðèíêó;
зàêëþ÷èâши äîãîâ³ð з ïîñåðåäíèöüêîю ôèðìîю, ³íîçåìíèé ïîñòавник îäåðæóº â ñâîє ðîçïîðÿäæåííÿ відлажену çáóòîâó ìåðåæó з багаторічними òîðã³âåëüíèìè çâ'ÿçêàìè íà ðèíêó êðà¿íè-³ìïîðòåðà, ùî çàáåçïå÷óº äëÿ íьоãî можливість íàðîùóâàòè åêñïîðò â äàíó êðà¿íó íà äîâãîñòðîêîâ³é îñíîâ³;
нà ïðîòÿзі останніх 10 років ïîñåðåäíèöüê³ ôіðìи ãнучко ðåàãувàëè íà ñòðóêòóðí³ çì³íè â ì³æíàðîäí³é òîðã³âë³, ïîñò³éíî ðàзøèðюваëè êоло ïîñëóã, ùî íàäàþòüñÿ;
çàðóá³æíîãî ïîñòà÷àëüíèêà притягує високий ступінь прийнятності â ä³ÿëüíîñò³ ïîñåðåäíèöüêèõ ô³ðì, êåð³âíèöòâî якими досить часто передається спадково;
к³íöåâèé ñïîæèâà÷ íà ðèíêó êðà¿íè-³ìïîðòåðà, ÿê ïðàâèëî, віддає перевагу êóïóþ÷è òîâàð íå íàïðÿìó ó ³íîçåìíîãî ïîñòàâùèêà, à ó вітчизняної ïîñåðåäíèöüêî¿ ôіðìè, îñê³ëüêи á³ëüøå äîâіðÿє ïîñåðåäíèêó.
Ïî наявній îö³íö³, ó 1988 році біля 30% çàðåºñòðîâàниõ в ÔÐÍ ïîñåðåäíèöüêèõ ôіðì займаëîñÿ просуванням íà ì³ñöåâий ðèíîê ³ìïîðòíèõ òîâàðів, ïðè ÷оìу ïîïèò íà їõ ïîñëóãè з боку ³íîçåìíèõ åêñïîðòåð³â ïîñò³éíî зростає.
˳çèíãîâ³ ôèðìè
 ÔÐÍ ë³çиíã ÿê çäà÷à â îðåíäó ³íâåñòèö³éíèõ чè споживацьких òîâàð³â òðèâàëîãî êîðèñòóâàííÿ ñòàâ øèðîêî застосовуватися з початку 60-õ рокіâ, і â теперішній час ë³ç³íãîâ³ óãîäè набули çíà÷íèõ ìàñøòàá³â. Це âèðàæàєòьñÿ íå лише â їõ ïîñòійíîму çá³ëüøенні îá’ємів і використанні цієї ôîðìè багатьма ãàëóçÿìè господарства, але і â залученні в оборіт âñå áільш øèðîêîãî êола ³íâåñòèö³éíèõ îá’єêòіâ.
Çàêëþ÷àþ÷è ë³çèíãîâ³ угоди, ï³äïðèºìñòâî ìîæå забезпечити ñобі çíà÷íó åêîíîì³þ çàñîá³â, які знадобилися б äëÿ ïðèäáàííÿ âëàñíîñò³, в той же час îäåðæóючи â ñâîє ðозпорядження íà òðèâàëèé ïåð³îä íåîáõіäнå обладнання. ˳çиíã відповідає âèìîç³ прискорення îáîðîòíîñò³ êàï³òàëó â çâ'ÿçêó з ñêîðî÷åííÿì ñòðîê³â íàóковî-òåõíі÷нîãî ïðîãðåñу. Êðîì òîãî, éîãî ðîçïîâñþäæåííÿ âиçâàíî çðîñòàþ÷èìè äèñïðîïîðö³ÿìè ìіæ ïîòðåáàìè â êàï³òàëîâêëàäåíí³ та можливостями їõ ô³íàíñуâàíнÿ, які посилюються ïî ì³ðі òåõí³÷нîãî óñкладнення та поäîðîæàííÿ обладнання, ìàøèí і т.п.
 ÔÐÍ є більше 300 ë³çиíãîâèõ товариñòâ, ç яких 2/3 ÿâëÿþòьñÿ òîâàðèñòâàìè ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ /ÃìáÕ/ біля 1/5 ïðèïàäຠíà òîâàðèñòâà ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ çа ó÷àñòþ êîìàíäèòèñòіâ /ÃìáÕ è Ê/ òà біля 5% - íà êîìàíäèòíі òîâàðèñòâà /ÊÃ/.
 ÔÐÍ застосовуються ті ж види ë³çиíãîâèõ äîãîâîðів, щî і â інших êðà¿íàõ.
Розрізняють договора з ïîâíîю àìîðòèçàö³ºþ âàðòîñò³ ïðåäìåòà ë³çиíãîâî¿ óãîäè ³ ç ÷àñòêîâîю.
 äîãîâîð³ з повною àìîðòèçàö³ºþ ë³çиíãîâ³ ïëàòåæ³, що проводяться îðåíäàðåì â ïåð³îä îñíîâíîãî часу îðåíäè, ïîêðèâàþòü âèòðàòè ë³çèíãîâîãî товариñòâà, пов’язані з íàáóòòÿì чè âèðîáíèöòâîì òîâàðó, відсотки çà коритстання ïðåäìåòîì ë³ç³íãîâî¿ óãîäè та âñі інші ïîá³÷í³ âèòðàòè. Ïî äîãîâîðó з ÷àñòêîâîþ àìîðòèçàö³ºþ îðåíäàð відповідає лише çà íåïîêðèò³ âèäàòêè, ïîñêіëüêи ë³çиíãîâå товариñòâî íå ìîæå äîñягти їõ ïîêðèòòя ïî çàê³í÷åííю ïîãîäæåíîãî періоду îðåíäè øëÿõîì подальшого використання ïðåäìåòà ë³çиíãîâî¿ óãîäè /íàïðèклад, íîâîї çäà÷³ â îðåíäó чè ïðîäàæó/.
˳çèíãîâ³ ôіðìè здійснюють: ô³íàíñîâèé ë³çиíã, коли ³íâåñòèö³éí³ òîâàðи закупляються чи виготовляються ë³çиíãîâèì товариñòâîì у â³äïîâ³äíîñò³ з наявним íà ðèíêó ïîïèòîì і ïåðåäàþòьñÿ â êîðîòêîñòðîêîâó îðåíäó. Ïî çàê³í÷åíí³ ñòðîêó дії äîãîâîðó îðåíäàð має ïðàâî êóï³âë³ òîâàðó.
Îïåðàòèâíèé ë³çиíã: ³íâåñòèö³éí³ òîâàðи закуповуютьñÿ чè виготовляються ë³çиíãîâèì товіариñòâîì ó â³äïîâ³äíîñò³ ç наявними íà ðèíêó ïîïèòîì і ïåðåäàþòьñÿ â êîðîòêîñòðîêîâó îðåíäó.
 çàëåæíîñò³ від îá’єêòà îðåíäè ë³çèíã здійснюється по трьом напрямкам: ðóõîìîãî ìàéíà, íåðóõîìîãî ìàéíà, ñïîæèâ÷èõ òîâàðів.
ВИСНОВОК
Результатом моєї наукової праці, я вважаю являється досить глибоке дослідження організаційно - правових форм підприємництва на Україні та їх харектиристика в порівнянні з організаційно - правовими формами підприємництва провідних країн Заходу, зокрема ФРН.
Досить детально було розглянуто поняття підприємницької діяльності та встановлено, що: "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку". Було розглянуто правові вимоги до підприємницької діяльності:
це діяльність з власної ініциативи і систематична;
сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні;
найбльш характерна риса підприємницької діяльності - мета і одержання прибутку.
Розгляд особливостей підприємницької діяльності був спричинений необхідністю комплексного розкриття теми і є більш передмовою ніж основною частиною моєї роботи.
Далі я охарактеризував основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності на Україні та зокрема розглянув:
вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності;
види підприємств за характером підприємницької діяльності;
види підприємств за формою об’єднання майна;
інші підприємницькі утворення.
Приведу основні висновки по кожному з пунктів.
Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» : «Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України. ...».
Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.
Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму.
На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.
Важливе зяачення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави.
Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чинне законодавство та їх характерні особливості і відмінності.
Далі розглянуто, види підприємств за характером підприємницької діяльності, які за своїм характером і змістом підприємницької діяльності поділяються на підприємства, організації і установи.
Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.
Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.
Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.
Види підприємств за формою об’єднання майна згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.
До інших підприємницьких утвореннь я відніс біржу, фондову біржу, інноваційні підприємства, орендні підприємства.
Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.
Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.
Інноваційні підприємства, ще називають впроваджувальними, а інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності.
Орендні підприємства, які утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Фундаментальне дослідження вітчизняних форм підприємницької діяльності, на мою думку, не можливе без їх грунтовного порівняння з їх зарубіжними аналогами, що і відображено в третьому розділі моєї роботи: «Аналіз організаційно - правових форм підприємницької діяльності Украіни в порівнянні з німецькими аналогами».
Аналіз вищевказаного виявивив деяку подібність між організаційно - правовими формами підприємницької діяльності Украіни та ФРН, зокрема, слід зазначити, що як і в Україні так і в ФРН існують такі підприємницькі утворення (господарські товариства), як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. При чому особливо суттєві відмінності існують між акціонерними товариствами та товариствами з обмеженою відповідальністю, досить несуттєві між такими формами,як повні товариства та зовсім не існує відмінностей між командитними товариствами двох країн.
Підводячи підсумок можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.
Досить цікавим, на мою думку, також може бути розгляд тих організаційно - правових форм підприємницької діяльності ФРН, які не мають аналогів в Українському законодавстві, що і було викладено в четвертому розділі «Інші підприємницькі утворення ФРН».
Зокрема були розглянуті:
Àêöіîíåðíå êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî/Kommanditgesell - schaftauf Aktien; KGaA/;
Êîììàíäèòíîå òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüíîñòþ /GmbH & Co. KG/;
Ñï³ëüíå ï³äïðèºìñòâî;
ªâðîïåéñьêå åêîíîì³÷íå îá’єднання;
Õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿;
Іíæèíіðèíãîâ³ та êîíñóëüòàційні ôіðìи;
Ïîñåðåäíèöüê³ òîðã³âåëüí³ ôіðìи;
˳çèíãîâ³ ôèðìè.
На протязі праці над даною науковою роботою, я досить детально ознайомився з теоретичними засадами підприємницької діяльності і можу стверджувати, що не дивлячись на досить корректні кроки Українського парламенту по запозиченню передового досвіду закордонних колег досить прикрими є помилки, яких припустився парламент в сфері податкового законотворення. Адже саме недосконалість нашого податкового законодавства перешкоджає швидкому розвитку підприємницької діяльності на теренах нашої незалежної Батьківщини. Також слід зазначити недосконалість системи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та всілякі бюрократичні перепони з якими стикається підприємець в процесі проходження реєстрації.
Основні надії на виправлення вищевказаних прорахунків парламентаріїв минулого скликання я покладаю на парламент нового скликання.
Успіхів українському підприємництву !
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон України «Про підприємництво » від 7 лютого 1991 р.
Закон України «Про господарські товариства»
Закону «Про підприємства в Україні»
Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство»
Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10.04.1992 р.
«Формування середовища розвитку підприємництва в Україні» - С.Н.Соболь - «Вентур».- К.,1994.
«Правознавство» під ред.М.Настюка - 2-ге видання - Львів; Світ, 1995-272с.
«Розвиток підприємництва в Україні та його роль в оновленні суспільства» під ред.Н.М. Лисенко. - К.,1991.
«Підприємництво в Україні» - М.М. Діленко - К., КНУ ім. Т.Г.Шевченка - 1995.
«Нормативні акти України» - Бібліотека баз даних-АТ «Інформтехнологія»
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/ruh-nebesnih-til-pid-dieyu-sil-tyazhinnya-.html
|
Рух небесних тіл під дією сил тяжіння 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/d8bc64d3ee749607afa3b3502c3c0c92.docx
|
files/d8bc64d3ee749607afa3b3502c3c0c92.docx
|
Назва реферату: Рух небесних тіл під дією сил тяжіння
Розділ: Астрономія, авіація, космонавтика
Рух небесних тіл під дією сил тяжіння
1. Космічні швидкості й форма орбіт. Виходячи із спостережень за рухом Місяця й аналізуючи відкриті Кеплером закони руху планет, І. Ньютон (1643— 1727) установив закон всесвітнього тяжіння. За цим законом, як ви вже знаєте з курсу фізики, всі тіла у Всесвіті притягуються одне до одного із силою, прямо пропорційною добутку їхніх мас і обернено пропорційною квадратові відстані між ними:
тут m1 і m2 — маси двох тіл, r — відстань між ними, а G — коефіцієнт пропорційності, який називають гравітаційною сталою. Його числове значення залежить від одиниць, у яких виражені сила, маса й відстань. Закон всесвітнього тяжіння пояснює рух планет і комет навколо Сонця, рух супутників навколо плане: подвійних і кратних зір навколо їх спільного центра мас.
Ньютон довів, що піл дією взаємного тяжіння тіла можуть рухатися одне відносно одного по еліпсу (зокрема, по колу), по параболі й гіперболі. Він установив, що вид орбіти, яку описує тіло, залежить від його швидкості в даному місці орбіти (мал. 1).
При певній швидкості тіло описує коло біля центра тяжіння. Таку швидкість називають першою космічною або коловою швидкістю; її надають тілам, що запускаються як штучні супутники Землі по колових орбітах. (Виведення формули для обчислення першої космічної швидкості відоме з курсу фізики.) Перша космічна швидкість поблизу поверхні Землі становить близько 8 км/с (7,9 км/с).
Якщо тілу надати швидкості, у раз більшої від колової (11,2 км/с), яка називається другою космічною або параболічною швидкістю, то тіло назавжди відійде від Землі й може стати супутником Сонця. У цьому разі тіло рухатиметься по параболі відносно Землі. При ще більшій швидкості відносно Землі воно полетить по гіперболі. Рухаючись по параболі або гіперболі, тіло лише один раз обходить Сонце і назавжди віддаляється від нього.
Середня швидкість руху Землі по орбіті 30 км/с. Орбіта Землі близька до кола, отже, швидкість руху Землі по орбіті наближається до колової на відстані Землі від Сонця. Параболічна швидкість на відстані Землі від Сонця дорівнює 30км/с = 42 км/с. При такій швидкості відносно Сонпя тіло з орбіти Землі покине Сонячну систему.
2. Збурення в русі планет. Закони Кегілера точно справджуються тільки тоді, коли розглядається рух двох ізольованих тіл під впливом взаємного притягання. У Сонячній системі планет багато, усі вони не тільки притягаються Сонцем, а й притягують одна одну, тому їхні рухи не точно підпорядковуються законам Кеплера.
Мал. 1. Залежність форми орбіти
від початкової швидкості об’єкта
Відхилення від руху, що відбувався б строго за законами Кеплера, називаються збуреннями. У Сонячній системі збурення невеликі, бо притягання кожної планети Сонцем значно сильніше від притягання інших планет.
Найбільші збурення в Сонячній системі спричиняє планета Юпітер, яка приблизно в 300 раз масивніша за Землю. Юпітер дуже впливає на рух астероїдів і комет, коли вони близько підходять до нього. Зокрема, якщо напрями прискорень комети, спричинені притяганням Юпітера і Сонця, збігаються, то комета може розвинути настільки велику швидкість, що, рухаючись по гіперболі, назавжди вийде із Сонячної системи. Траплялися випадки, коли притягання Юпітера стримувало комету, ексцентриситет її, орбіти зменшувався і різко зменшувався період обертання.
Обчислюючи видиме положення планет, доводиться враховувати збурення. Нині робити такі розрахунки допомагають швидкодіючі електронно-обчислювальні машини. При запуску штучних небесних тіл і розрахунку їхніх траєкторій користуються теорією руху небесних тіл, зокрема теорією збурень.
Можливість запускати автоматичні міжпланетні станції по бажаних, заздалегідь розрахованих траєкторіях, доводити їх до цілі з урахуванням збурень у русі — усе це яскраві приклади пізнаванності законів природи. Небо, яке за уявленнями віруючих є оселею богів, стало ареною людської діяльності так само, як і Земля. Релігія завжди протиставляла Землю і небо й проголошувала небо недосяжним. А тепер серед планет рухаються штучні небесні тіла, створені людиною і керовані нею по радіо з великих відстаней.
3. Відкриття Нептуна. Одним з яскравих прикладів досягнень науки, одним із свідчень необмеженої пізнаванності природи було відкриття планети Нептун за допомогою обчислень — «на кінчику пера».
Уран — планета, яку відкрив В. Гершель наприкінці XVIII ст. Вона йде за Сатурном, що багато століть вважався найвіддаленішою з планет. Уран важко побачити неозброєним оком. До 40-х років XIX ст. точні спостереження показали, що він ледь помітно відхиляється від того шляху, яким мав би рухатись з урахуванням збурень з боку усіх відомих планет. Таким чином, теорія руху небесних тіл, настільки строга й точна, зазнала випробування.
Левер'є (у Франції) та Адамс (в Англії) висловили припущення, що, оскільки збурення з боку відомих планет не пояснюють відхилення в русі Урана, значить, на нього діє притягання ще невідомого тіла. Вони майже одночасно обчислили, де за Ураном має бути невідоме тіло, яке своїм притяганням спричиняє ці відхилення. Учені обчислили орбіту невідомої планети, її масу і вказали місце на небі, де в даний час вона мала знаходитись. Цю планету й було знайдено в телескоп у зазначеному місці в 1846 р. її назвали Нептуном. Планету не видно неозброєним оком. Отже, ця суперечність між теорією і практикою, яка, здавалось, підривала авторитет матеріалістичної науки, привела до тріумфу.
4. Припливи. Під дією взаємного притягання частинок тіло намагається набути форми кулі. Тому форма Сонця, планет, їхніх супутників і зір близька до кулястої. Внаслідок обертання тіла (як ви знаєте з фізичних дослідів) сплющуються, стискаються вздовж осі обертання. Через це трохи сплюснута біля полюсів земна куля, а найбільше сплюснуті Юпітер і Сатурн, які швидко обертаються.
Але форма планет може змінюватися і під дією сил їх взаємного притягання. Кулясте тіло (планета) рухається в цілому під дією гравітаційного притягання іншого тіла так, ніби вся сила притягання прикладена до його центра. Проте деякі частини планети знаходяться на різній відстані від тіла, яке притягує, тому гравітаційне прискорення в них також неоднакове, то й спричиняє виникнення сил, які намагаються деформувати планету. Різниця прискорень, що виникають внаслідок притягання іншим тілом, у даній точці й у центрі планети називається припливним прискоренням.
Як приклад розглянемо систему Земля — Місяць. Один і той самий елемент маси в центрі Землі притягатиметься Місяцем слабше, ніж на боці, зверненому до Місяця, і сильніше, ніж на протилежному. Через це Земля, і насамперед її водна оболонка, злегка розтягується в обидва боки вздовж лінії, яка сполучає її з Місяцем. На малюнку 35 океан для наочності зображено так, ніби він покриває всю Землю. У точках, що лежать на лінії Земля — Місяць, рівень води найвищий — там припливи. Уздовж крута, площина якого перпендикулярна до напряму лінії Земля — Місяць і проходить через центр Землі, рівень води найнижчий — там відпливи. При добовому обертанні Землі в смугу припливів і відпливів послідовно потрапляють різні її місця. Легко зрозуміти, що за добу може бути два припливи і два відпливи.
Сонце також спричиняє на Землі припливи і відпливи, але через його велику віддаленість вони слабкіші, ніж місячні, і менш помітні.
З припливами переміщується величезна маса води. У наш час починають використовувати колосальну енергію води, яка бере участь у припливах, на берегах океанів і відкритих морів.
Вісь припливних виступів завжди має бути спрямована до Місяця. Обертаючись, Земля намагається повернути водяний припливний виступ. Оскільки вона обертається навколо осі значно швидше, ніж Місяць навколо неї, то Місяць відтягує водяний горб до себе. Внаслідок цього виникає тертя між водою і твердим дном океану — так зване припливне тертя. Воно гальмує обертання Землі, і доба з плином часу стає довшою (колись вона становила тільки 5—6 год). Сильні припливи, які спричиняє на Меркурії і Венері Сонце, очевидно, й зумовили їх украй повільне обертання навколо осі. Припливи, спричинені Землею, настільки загальмували обертання Місяця, що він завжди звернутий до Землі одним боком. Отже, припливи є важливим фактором еволюції небесних тіл і Землі.
5. Маса і густина Землі. Закон всесвітнього тяжіння також дає змогу визначити одну з найважливіших характеристик небесних тіл — масу, зокрема масу нашої планети. Справді, за законом всесвітнього тяжіння прискорення вільного падіння
Отже, якщо відомі значення прискорення вільного падіння, гравітаційної сталої і радіуса Землі, то можна визначити її масу.
Підставивши у згадану формулу значення g = 9,8 м/с2, G = 6,67- 10-11 Н • м2/кг2, RÅ = 6370 км, знаходимо, що маса Землі М = 6 • 1024 кг.
Знаючи масу та об'єм Землі, можна обчислити її середню густину. Вона становить 5,5 • 103 кг/м3. Але густина Землі з глибиною зростає, і, за розрахунками, поблизу центра, в ядрі Землі, вона дорівнює 1,1 • 104 кг/м3. Густина з глибиною зростає внаслідок збільшення вмісту важких елементів, а також підвищення тиску.
Мал.2. Схема місячних припливів
6. Визначення мас небесних тіл. Ньютон довів, що точнішою є така формула третього закону Кеплера:
де М1 і М2 — маси будь-яких небесних тіл, а m1 і m2 — відповідно маси їхніх супутників. Так, планети є супутниками Сонця. Ми бачимо, що уточнена формула цього закону відрізняється від наближеної наявністю множника, який містить маси. Якщо під М1 = М2 = МÅ розуміти масу Сонця, а під m1 і m2 — маси двох різних планет, то відношення мало відрізнятиметься від одиниці, бо m1 і m2 дуже малі порівняно з масою Сонця. При цьому точна формула помітно не відрізнятиметься від наближеної.
Уточнений третій закон Кеплера дає змогу визначити маси планет, які мають супутників, і масу Сонця. Щоб визначити масу Сонця, порівняємо рух Місяця навколо Землі з рухом Землі навколо Сонця:
де TÅ і аÅ — період обертання Землі (рік) і велика піввісь її орбіти, Tc і ас— період обертання Місяця навколо Землі і велика піввісь його орбіти, М¤ — маса Сонця, МÅ — маса Землі, mc — маса Місяця. Маса Землі дуже незначна порівняно з масою Сонця, а маса Місяця мала (1 : 81) порівняно з масою Землі. Тому другі доданки в сумах можна відкинути, не роблячи великої
похибки. Розв'язавши рівняння відносно маємо:
Ця формула дає змогу визначати масу Сонця, виражену в масах Землі. Вона становить близько 333000 мас Землі.
Для порівняння мас Землі та іншої планети, наприклад Юпітера, треба у вихідній формулі індекс 1 віднести до руху Місяця навколо Землі масою M1, а 2 — до руху будь-якого супутника навколо Юпітера масою M2.
Маси планет, що не мають супутників, визначають за тими збуреннями, які вони спричиняють своїм притяганням у русі сусідніх з ними планет, а також у русі комет, астероїдів чи космічних апаратів.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rutvicya-orlikolista-rutka-likarska-ryaska-mala-.html
|
Рутвиця орликолиста рутка лікарська ряска мала 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/1d4f22f06260221e9ec5606e31fcfa25.docx
|
files/1d4f22f06260221e9ec5606e31fcfa25.docx
|
Назва реферату: Рутвиця орликолиста, рутка лікарська, ряска мала
Розділ: Біологія
Рутвиця орликолиста, рутка лікарська, ряска мала
РУТВИЦЯ ОРЛИКОЛИСТА
(животик, оксамит коштовний, рутка дика, чортова м'ята)
Thalictrum aquilegifolium
Василистник водосборолистный
Трав'яниста багаторiчна гола рослина родини жовтцевих. Стебло прямостояче, розгалужене, до 100 см заввишки. Листки черговi, з плiвчастими прилистками, трикутнi, 2 - 3 - перистi. Квiтки правильнi, двостатевi, зiбранi щиткоподібною волоттю, оцвiтина проста, чашечкоподібна, нитки тичинок угорi розширенi, блiдо-лiловi. Цвiте у травнi - червнi. Плоди - повислi на плодонiжках, крилатi по ребрах сiм'янки.
Росте в лiсах Карпат.
Для виготовлення галенових препаратiв зрізають траву і верхівки стебел пiд час цвiтiня.
Рослина мiстить алкалоїди (iзокоридин, тальмiн, магнофлорин, берберин), вітаміни, кумарини, флавоноїди (кемпферол, кверцетин, апiгенiн, лютеолiн), органiчнi кислоти, мінеральні речовини, макро- та мікроелементи.
Галеновi препарати рутвицi проявляють антибактерiальнi, протизапальнi, болетамувальнi, сечогiннi, кровоспиннi властивостi.
Використовують при набряках, кровотечах, епілепсії, малярiї, ревматизмi.
Свiже листя рутвиці орликолистої застосовують для лікування опрiлостей мiж пальцями нiг, гнiйних ран i шкiрних захворювань.
Внутрiшньо - настiй трави рутвиці (1 ч ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки двічі на день пiсля їди.
Зовнiшньо - товчене свiже листя прикладають до пошкоджених дiлянок шкiри.
Симптоми отруєння: нудота, блювання, болi в животi, алергiчнi реакцiї, порушення функцiї печiнки.
Лiкування: промивання шлунка, активоване вугiлля, послаблюючi засоби, гепатопротектори (токоферолу ацетат 30% - 1 мл, карсил, силiбор).
РУТКА ЛІКАРСЬКА
(дика рута, димниця)
Fumaria officinalis
Однорічна трав'яниста гола сизувато-зелена рослина родини руткових. Стебло висхідне або прямостояче, розгалужене, до 30 см заввишки. Листки чергові, черешкові, двічі перисто розсічені на вузькі довгасто-лінійні частки. Квітки двостатеві, неправильні, в пазушних китицях, віночок з чотирьох пурпурових неоднакових пелюсток. Цвіте з квітня до вересня. Плід - приплюснутокулястий горішок.
Росте по всій території України як бур'ян на полях, городах, засмічених місцях.
Для виготовлення галенових препаратів використовують траву, яку збирають під час цвітіння рослини.
Трава рутки лікарської містить алкалоїди, дубильні речовини, смоли, мінеральні речовини, мікро- та макроелементи, вітаміни, ефірні олії.
Препарати рутки лікарської мають спазмолітичні, жовчогінні, загальнотонізуючі властивості, покращують роботу шлунково-кишкового тракту.
Галенові препарати рутки лікарської застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрит, проноси, ентерити), гепатитах, холециститах, жовчнокам'яній хворобі, істерії, набряках. Місцево використовують при різних захворюваннях шкіри.
Внутрішньо - настій трави рутки лікарської (15 г сировини на 200 мл окропу) пити по 2 ст ложки тричі на день.
Зовнішньо - настій трави ( 1:10) для ванни, компресів, примочок, полоскань.
РЯСКА МАЛА
Lemna minor
Ряска маленькая
Багаторiчна трав'яниста рослина родини ряскових. Корiнцi ниткоподінi. Стебло має вигляд маленької зеленої пластинки, що плаває на водi. Листки нерозвиненi. Квiтки редукованi, одностатевi, в суцвiттях з двох тичинкових i однiєї маточкової квiток, розташованих бiля основи пагонiв у бiчнiй кишенi; маточковi квiтки мають одну маточку, тичинковi - з однiєю тичинкою. Цвiте рiдко у травнi - червнi. Плід - горiшкоподібний однонасiнний.
Росте в стоячих водах.
Для виготовлення лiкарських форм заготовляють сировину протягом лiта.
Рослина мiстить флавоноїди, антоцiани, мiкро- та макроелементи (йод, нiкель, мiдь, марганець, кобальт, титан, ванадiй, бром, магнiй, кальцiй).
Галеновi препарати ряски мають антимiкробнi, жарознижувальнi, протизапальні, десенсибiлiзуючi, вiдхаркувальнi, сечогінні властивостi.
Застосовують при кропивницi, вiтiлiго, бронхiальнiй астмi, артритах, запаленнях слизових оболонок дихальних шляхiв, набряках, грипi.
Мiсцево - у виглядi припарок при ревматизмi i подагрi.
Внутрiшньо -настоянку (1 ч ложка сухої сировини на 50 мл горiлки) приймати по 15 крапель тричі на день. Пiлюлi (порошок трави ряски змiшують з медом) по 1-2 г на прийом тричі на день. 1 ст ложку чистої подрібненої сировини залити 250 мл 40% розчину спирту (горілка) настояти 5 днів, видавити і процідити. Приймати по 20 крапель у 2 ст ложках води тричі на день при артриті.
Зовнішньо - настій (1:10) для промивання слизових оболонок, для примочок, компресів. Свіжу зібрану траву ряски збирають, розтирають, віджимають сік і змащують ним плями вітіліго. Можна використовувати відвар і примочки на плями шкіри.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/seminar-po-zarubezhnoy-literature-klass.html
|
Семинар по зарубежной литературе (10 класс)
|
https://doc4web.ru/uploads/files/78/dd9ffbef86b1a8f117de5118b9bf0054.doc
|
files/dd9ffbef86b1a8f117de5118b9bf0054.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-mi-gordimsya-imi.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку «Мы гордимся ими!»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/91/48ca112fde2811f0729ab5bb52367581.docx
|
files/48ca112fde2811f0729ab5bb52367581.docx
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку
На тему: «Мы гордимся ими!»
Цель мероприятия: выявление самых лучших работ для районной учебно-исследовательской конференции; воспитание уважения к старшему поколению; чувство гордости за своих односельчан.
Задачи мероприятия:
1. Расширение знаний о своем селе.
2. Воспитывать интерес к истории села.
3. Развивать творческие способности учащихся.
4. Развивать интерес к английскому языку и умение выразить свои мысли на этом языке.
Оборудование: медиа проектор, компьютер (презентации, записи песен и музыки), фотографии наших героев и надпись «Мы гордимся вами!».
Ход мероприятия.
Слайд 1.
Ведущий:
- Есть события, даты, имена людей, которые вошли в историю школы, села, страны и даже в историю Земли. О них пишут книги, рассказывают легенды, сочиняют стихи, музыку. Главное же – о них помнят. И эта память передается из поколения в поколение и не дает померкнуть далеким дням и событиям. Одними из таких событий стали Великая Отечественная война нашего народа против фашистской Германии и война в Афганистане.
Слайд 2.
Ведущий:
- К сожалению, время неумолимо и мы, пожалуй, последнее поколение, кто имеет возможность узнать о войне не только из книг, документов, фильмов, но и увидеть войну глазами участников. И одна из участников Великой Отечественной войны – это наша Героиня Раиса апа! Наши начальные классы часто посещают её и помогают ей в хозяйстве. Теперь дадим слова нашим младшим ученикам.
Выступление начальных классов (слайд 3, 4, 5)
Слайд 6.
Ведущий:
- В эти дни, когда природа сияет, мы остро ощущаем, как прекрасна жизнь! Как дорога она нам! И понимаем, что за все, что мы имеем – жизнь и праздник в этой жизни мы обязаны всем тем, кто воевал, погибал, выживал в тех адских условиях, когда казалось, что невозможно было выжить. И с чувством глубокой благодарности мы вспоминаем в этот день наших ветеранов! И в этом нам помогут ученицы 8, 9, 10, 11 класса.
1) Ученица 10 класса Арысланова Гульнур рассказывает о войне.
2) Ученица 8 класса Нуретдинова Инзиля рассказывает о своем дедушке (Мусин М. Г.).
3) Ученица 9 класса Мухаметова Лениза рассказывает о Вазетдинове Г. В.
4) Ученица 10 класса Шайгарданова Альбина рассказывает о Маннанове.
5) Ученица 11 класса Шаймухаметова Лейсан рассказывает о Валиеве Х. Х.
Слайд
Ведущий:
- В эти дни наша школа празднует своё 40 летие. И мы с гордостью можем сказать, что в нашей школе учились знаменитые люди, чей труд сегодня бесценен. Они достигли высоких вершин в науке, в искусстве, а так же в медицине. Они почетные люди Республики Татарстан и РФ. Ну и конечно, Знаменитости нашего села и школы! Чтобы больше узнать о них даем слово ученикам 7, 8, 9 класса.
1) Ученица 9 класса Нургалиева Язиля рассказывает о Нугмановой А. Ф.
2) Ученики 7 класса рассказывают о Тимеркаеве Б. А.
3) Ученик 8 класса Дмитриев Ильнур рассказывает о Султанове И. Б.
4) Ученица 8 класса Хаертдинова Ирина рассказывает о Газетдинове Н. И.
Слайд
Ведущий:
- Так же в нашей школе учились выдающиеся писатели! Мы можем увидеть их работы на нашей выставки книг. Подробно о некоторых писателей нам расскажут ученики 5 и 6 классов.
1) Ученики 5 класса рассказывают о писателя Наиса Гамбара.
2) Ученики 6 класса рассказывают о писателя Фарит Гельми.
3) Ученики 5 класса рассказывают о писателя Зульфат Маликов.
Слайд
Ведущий:
- А знаете ли вы, что 15 февраля 2014 года страна отмечает 25-я годовщина вывода Советских войск из Афганистана. Подробно об этом и о наших героях расскажут ученики 9 и 11 класса.
1) Ученик 9 класса Хаертдинов Ильдар рассказывает о войне в Афганистане.
2) Ученица 11 класса Мурзаханова Илиза рассказывает о Шайхелмарданове И. З.
3) Ученик 11 класса Мусин Ильмир рассказывает об Абубакирове Ф.
Слайд
Ведущий:
- Среди нас еще живут герои этой страшной войны и они смогли выжить! Послушаем учеников 9 класса.
1) Ученица 11 класса Хаертдинова Индира рассказывает о Шарипове М. М.
2) Ученик 9 класса Бакиров Ильдар рассказывает о Хусаинове А.
3) Ученик 9 класса Хиялиев Марсель рассказывает о Нургалиеве И.
Слайд
Ведущий:
- В свою очередь мы - молодое поколение, хотим поблагодарить наших Героев и знаменитых людей нашего села, которые внесли большой вклад в нашу родину! Спасибо Вам! Мы ГОРДИМСЯ ВАМИ И ХОТИМ БЫТЬ ПОХОЖИ НА ВАС!!!
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/shilyannya-nepovnolitnih-do-vzhivannya-odurmanyuyuchih-zasobiv-p.html
|
Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів Порушення правил поводження з мікробіол
|
https://doc4web.ru/uploads/files/226/5c5b351c23708a22f377d16b1ec02ff6.docx
|
files/5c5b351c23708a22f377d16b1ec02ff6.docx
|
Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами Порушення правил боротьби з епідеміями
Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами,—
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
1. Об’єктом злочину є здоров’я неповнолітніх осіб.
2. Потерпілим від цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.
Засобом вчинення злочину є одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами. Одурманюючі засоби — це сильнодіючі ліки, всілякі токсичні речовини промислового, побутового та іншого призначення (ацетон, бензин, розчинники, лаки, фарби, дихлофос тощо). Отже, це можуть бути також і деякі прекурсори (про їх поняття див. коментар до ст. 305).
Вирішення питання про те, чи є засіб одурманюючим, потребує проведення відповідної експертизи.
Об’єктивні й суб’єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються з аналогічними ознаками схиляння неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 2 ст. 315). Однак, поняття схиляння у ст. 324 характеризується більш широким змістом, ніж у ст. 315. Це пояснюється тим, що ст. 324 за об’єктивною стороною не конкурує зі ст. 314 так, як це має місце зі ст. 315 у разі насильницького схиляння до вживання наркотиків. Отже, схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, — це будь-які умисні дії, спрямовані на збудження у неповнолітньої особи бажання вжити зазначені засоби чи добитися від неї згоди вжити їх хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконання, примушування, погрози, застосування насильства тощо).
Застосування до неповнолітнього насильства (зокрема заподіяння тілесних ушкоджень, катування) з метою примусити його вжити одурманюючі засоби утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 323 і ст. ст. 121, 122, 125, 127.
Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання прекурсорів як одурманюючих засобів, такі дії за наявності підстав утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 324 і 307, 309 або 311.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які утворюють схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючих засобів.
4. Суб”єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,
Порушення правил боротьби з епідеміями
Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,—
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
1. Об’єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.
2. Об’єктивна сторона злочину характеризується; 1) діянням (діями або бездіяльністю) — порушенням правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідками у вигляді: а) поширення епідемічних та інших заразних захворювань; б) загрози поширення вказаних захворювань; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками.
До заразних захворювань належать, зокрема, такі як чума, холера, віспа, тиф, дифтерія, туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір тощо. Поширення епідемічних та інших заразних захворювань означає епідемію. Про поняття епідемії див. коментар до ст. 113.
Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням І боротьби з ними, може виразитися в: неусуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо.
3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише особи, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання
правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, Органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій). 4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю стосовно порушення вказаних правил, непрямим умислом або необережністю стосовно наслідку У вигляді поширення заразних захворювань і прямим умислом стосовно наслідку у вигляді загрози їх поширення.
Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.
Закон України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 5 грудня 1996 р.
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від24 лютого 1994р. (ст.ст. 1,9, 28-30). п
Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 р.
Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульо”з від 5 липня 2001
Правила санітарної охорони території України. Затверджені постановою КМ №696 від 24 квітня 1999р.
Перелік особливо небезпечних, небезпечних Інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб. Затверджений наказом МОЗ № 133 від 19 липня 1995р.
Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого,—
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок поводження з біологічними агентами і токсинами, який забезпечує здоров’я населення. Його додатковим обов’язковим об’єктом виступає здоров’я особи, а факультативним — життя особи або інші блага.
2. Загалом токсини — це будь-які речовини, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища І здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засоби поводження з ними.
Однак предметом даного злочину є мікробіологічні або інші біологічні агенти і токсини, визначені як такі законодавством. Це, зокрема: а) хімічні речовини першого класу небезпеки — ртуть металічна, свинець і його неорганічні сполуки, оксиди марганцю, нікель та його оксиди, сульфіди, гентаміцин, оксацилін, тестостерон, фосфор жовтий тощо; б) хімічні речовини гостроспрямованої дії — бром, озон, сірководень, фосген, фосфорит тощо; в) штами-проду-центи вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, білково-вітамінних концентратів, кормового білка, кормових дріжджів, вітамінів, біополімерів, харчових добавок; г) продукти (білково-вітамінні концентрати, кормові дріжджі, кормові білки, харчові білкові добавки), антибіотики медичного і немедичного призначення, мікробні пре г трати для захисту рослин.
Указані предмети є об’єктами дозвільної системи. Це, зокрема, означає, що їх зберігання, використання, перевезення та інші дії з ними можуть здійснюватися лише за спеціальним дозволом, який видається у порядку, визначеному МОЗ. Дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у т.ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, видається МЕПР за погодженням з МОЗ, Держнаглядохоронпраці, МТ, МВС. При цьому видача дозволів на виробництво та використання пестицидів і агрохімікатів здійснюється в- установленому порядку після їх державної реєстрації в Укрдержхімкомісії.
3. З об’єктивної сторони злочин характеризується: 1) діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил: а) зберігання; б) використання; в) обліку; г) перевезення; д) інших правил поводження з біологічними агентами чи токсинами; 2) наслідками у вигляді: а) загрози загибелі людей; б) загрози настання інших тяжких наслідків; в) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 326); в) загибелі людей; г) інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 326), а також 3) причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками.
Під зберіганням вказаних вище предметів розуміється знаходження їх безпосередньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у його розпорядженні або під його контролем. Відповідно до законодавства біологічні агенти і токсини розміщуються у приміщеннях, які забезпечують їх схоронність. Такі приміщення повинні мати належну охорону і бути обладнаними сигналізацією, в них установлюється пропускний режим. Порушення цих вимог є порушенням правил зберігання цих предметів.
Використання біологічних агентів чи токсинів означає будь-яке користування їх корисними властивостями. Обліком є встановлення наявності і кількості певних предметів шляхом підрахунку. Перевезення — це переміщення цих предметів із використанням будь-яких транспортних засобів. До порушення інших правил поводження з предметами цього злочину можуть бути віднесені порушення правил їх виробництва (виготовлення), захоронення, знищення, утилізації.
Під шкодою здоров’ю потерпілого у ч. 1 ст. 326 розуміється заподіяння потерпілому легких, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень. Загибель людей означає смерть хоча & однієї
особи внаслідок радіоактивного опромінення. До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені велика екологічна чи матеріальна шкода, виникнення масових заворушень в результаті масової радіофобії чи інших пов’язаних з незаконним збутом радіоактивне забрудненої продукції причин тощо.
Наслідки у вигляді загибелі людей -та інших тяжких наслідків утворюють кваліфіковані види розглядуваного злочину.
Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 326 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 326.
Порушення правил зберігання, використання, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших ‘правил поводження з ними, якщо воно спричинило забруднення або псування земель, забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря, забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, забруднення моря, кваліфікується за відповідною частиною ст. ст. 239, 241, 242, 243. У разі, якщо злочин, пов’язаний із забрудненням біологічними агентами чи токсинами вказаних екологічних об’єктів, є менш тяжким, ніж порушення правил поводження з біологічними агентами чи токсинами, діяння кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 326 і ст. ст. 239, 241, 242, 243.
4. Суб’єктом злочину є службові особи, громадяни-підприємці та інші особи, на яких покладено обов’язки по дотриманню відповідних правил.
5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю. Ставлення ж винного до порушення вказаних у ст. 326 правил може бути умисним або необережним.
Закон України “ Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996р. (ст. 2).
Закон України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р.
Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992 р. .
Порядок одержаная дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою КМ № 440 від 20 червня 1995р.
Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї. Затверджене постановою КМ № 384 від 22 квітня 1997р. (п. 2).
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/seriya-urokov-po-kinofilmu-dom-u-ozera-po-angliyskomu-yaziku-v-k.html
|
Серия уроков по кинофильму «Дом у озера» по английскому языку в 10 классе
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/c538633cf3181c70af6c3358545187ed.doc
|
files/c538633cf3181c70af6c3358545187ed.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/serce-ta-yogo-topografiya-budova-ta-znachennya.html
|
Серце та його топографія Будова та значення
|
https://doc4web.ru/uploads/files/225/39b433ab786b4c1672de78d698b95efe.docx
|
files/39b433ab786b4c1672de78d698b95efe.docx
|
РЕФЕРАТ
на тему:
“СЕРЦЕ ТА ЙОГО ТОПОГРАФІЯ.
БУДОВА ТА ЗНАЧЕННЯ”
Серце, вміщене в осердя розташоване в передньому середостінні безпосередньо на діафрагмі так, що 3/5 його лежить ліворуч, а 2/5 праворуч від передньої серединної лінії. Довга вісь серця, що проходить спереду назад, знизу вгору і зліва направо, утворює з горизонтальною лінією, проведеною через верхівку серця, кут (відкритий вправо) близько 40о.
З боків серце межує з середостінною поверхнею обох легень, на кожній з яких є серцеве втиснення. Легені й серце розділені стінкою осердя й середостінною плеврою, які пухко зв’язані між собою. Великі кровоносні судини на основі серця розташовані в такому порядку: спереду ліворуч – легеневий стовбур, позаду нього – висхідна частина аорти, а ще далі назад і праворуч – верхня порожниста вена, а знизу – нижня порожниста вена. Знизу серце прилягає до тієї частини осердя, яка зрослася з діаграмою, торкаючись її більше лівим шлуночком, ніж правим.
Ліве передсердя, частково лівий шлуночок і праве передсердя, прилягають до органів заднього середостіння, зокрема до стравоходу з блукаючими нервами. Крім того, безпосередньо за задньою стінкою лівого передсердя проходять легеневі вени. Більші частини правого передсердя з правим шлунком, поверхні правого шлуночка та невелика ділянка лівого шлуночка з верхівкою повернуті до груднини та ребрових хрящів. Безпосередньо до передньої стінки грудної порожнини доторкується лише верхівка серця під час систоли шлуночків.
У людини, як і в інших ссавців, серце є чотирикамерним м’язовим органом, функція якого полягає в ритмічному всмоктуванні крові (під час розслаблення стінок серцевих камер – діастоли) та нагнітанні її в кровоносну мережу під час систоли – скорочення камер серця. Серце кожної людини завбільшки з її кулак і формою нагадує конус.
Верхівка серця спрямована донизу, ліворуч і вперед, а основа – догори, праворуч і назад. Таким чином, довга вісь серця йде від його верхівки знизу догори, зліва направо і спереду назад (приблизно 12-13 см завдовжки). Найбільший поперечний розмір серця 9-10 см, а передньозадній – 6 7 см. Маса чоловічого серця в середньому становить 3000, а жіночого – 200 г.
Розрізняють чотири поверхні серця (груднинно-реброву, діафрагмову, дві легеневі) і правий край. Груднинно-реброва (передня) поверхня випукла, торкається грудної стінки лише ділянкою верхівки. Діафрагмова (нижня) поверхня повністю прилягає до діафрагми, розташованої на щільній печінці, внаслідок чого ця поверхня серця сплощена. Легеневі поверхні звернені до легень. Правий край належить до стінки правого шлуночка.
На поверхні серця розташовані: вінцева борозна, на межі між передсердями та шлуночками, передня і задня між шлуночкові борозни. Дві останні борозни, які йдуть поздовжньо на межі між шлуночками, на верхівці серця переходять одна в одну, а згори (спереду і ззаду) сполучаються з вінцевою борозною серця.
У серця є праве та ліве передсердя, які займають меншу частину серця біля його основи, і правий та лівий шлуночки, що становлять більшу його частину.
Передсердя розділені міжпередсердною перегородкою, а шлуночки – міжшлуночковою.
Праве передсердя своєю формою нагадує неправильний паралелепіпед, що має шість стінок. Верхня стінка – це місце впадіння, або пазуха, порожнистих вен. Тут з боку порожнини передсердя є два великих отвори верхньої та нижньої порожнистих вен, між якими розташований міжвенний горбок.
Завдання, права й передня стінки правого передсердя утворені гребенястими м’язами. Лівою стінкою є міжпередсердна перегородка, на правій поверхні якої добре помітно овальну яму з чітко відмежованим краєм – кантом овальної ямки. На місця ямки у плода відкритий овальний отвір, який, як правило, незабаром після народження заростає. На стику передньої і правої стінок порожнина передсердя продовжується в порожнисте праве вушко конічної форми. Від нижнього краю овальної ямки до нижньої ділянки отвору нижньої порожнистої вени тягнеться заслінка, завдяки якій у плода майже вся кров із нижньої порожнистої вени спрямовується через овальний отвір у ліве передсердя. Нижче заслінки на межі задньої та лівої стінок правого передсердя відкривається вінцева пазуха, що збирає венозну кров від більшості вен серця. З правого боку вічко вінцево пазухи прикрите заслінкою вінцевої пазухи.
Тим чином, у праве передсердя несуть венозну кров верхня та нижня порожнисті вени і вінцева пазуха. Крім того, в праве передсердя впадає частина найменших вен серця. Нижня стінка правого передсердя зайнята широкими правим передсердно-шлуночковим отвором, що веде до правого шлуночка.
Правий шлуночок дуже нагадує неправильну піраміду, основа якої спрямована догори, а верхівка – донизу. Стінки правого шлуночка порівняно тонкі (5-8 мм). Передня (грудинно-реброва) та задня (діафрагмова) поверхні розділені правим краєм. Ліва стінка утворена міжшлуночковою перегородкою, дуже випнутою в порожнину правого шлуночка. Передній (звужений) відділ правого шлуночка утворює артеріальний конус, який вгорі переходить безпосередньо в легеневий стовбур.
Правий шлуночок має два отвори: правий передсердно-шлуночковий, розташований зверху, справа й позаду, і отвір легеневого стовбура.
Внутрішня поверхня шлуночка вкрита численними різнонаправленими перекладками, серед яких найбільше виділяється перекладково-крайова, що з’єднує перегородку з основою переднього сосочкового м’яза. Між перекладками розташовані 3 (іноді 2-4) конусоподібні (передній, задній і перегородкові) сосочкові м’язи, які вільно виступають у порожнину шлуночка.
Правий передсердно-шлуночковий отвір має однойменний, або тристулковий, клапан, який складається з трьох стулок: передньої, задньої і перегородкової. До вільного краю кожної стулки фіксуються тонкі сухожилкові струни, які відходять від сосочкових м’язів. Ці струни під час систоли шлуночка тримають клапан щільно закритим.
Отвір легеневого стовбура також має однойменний клапан, який складається з трьох півмісяцевих (як накладні кишені) заслінок: передньої, правої та лівої. На середині вільного краю кожної пів місяцевої заслінки є вузлик завбільшки з макову зернину. Ці вузлики під час діастоли шлуночка сприяють щільнішому змиканню заслінок.
Ліве передсердя зовні мало відрізняється від правого. Зсередини стінки лівого передсердя на відміну від стінок правого, гладкі, за винятком невеликої ділянки поблизу лівого вушка. У дорзальному відділі верхньої стінки лівого передсердя відкриваються попарно (на деякій відстані один від одного) отвори правих і лівих легеневих вен. На нижній стінці лівого передсердно-шлуночковий отвір, що веде в лівий шлуночок.
Лівий шлуночок нагадує піраміду, обернену основою догори. Передня й ліва (що відповідає легеневій поверхні) стінки лівого шлуночка є найпотужнішими стінками серця (товщина досягає 2 см). Правда стінка лівого шлуночка утворена міжшлуночковою перегородкою, верхня третина якої перетинчаста, а нижні 2/3 – м’язова тканина.
У порожнині лівого шлуночка є численні м’ясисті перекладки і, як правило, два (передній і задній) великих сосочкових м’язи. На основі, тобто на верхній стінці лівого шлуночка, є два великих отвори: лівий передсердно-шлуночковий і праворуч від нього – отвір аорти.
Лівий передсердно-шлуночковий отвір під час систоли закриває однойменний, або мі тральний, клапан, що складається з передньої та задньої стулок. До вільного краю кожної стулки фіксуються сухожилкові струни ід переднього й заднього сосочкового м’язів.
Отвір аорти під час діастоли шлуночків щільно закривається клапаном аорти, що складається з трьох пів місяцевих заслінок: правої, лівої, задньої. На середині вільного краю кожної заслінки є вузлики пів місяцевих заслінок, завдяки яким вони щільніше змикаються.
Стінка серця складається з трьох оболонок: зовнішньої – епікарда, середньої – міокарда та внутрішньої – ендокарда. Вона має різну товщину, залежно від розвитку м’язової оболонки.
Епікард є вісцеральним листком серозного осердя, що тонкою пластинкою вкриває серцевий м’яз ззовні, щільно з ним зростається (за винятком борозен, де під епікардом часто відкладається жирова тканина).
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rozvitok-rinku-mobilnogo-zv-yazku-svitovi-tendencii-perspektivi-.html
|
Розвиток ринку мобільного зв язку Світові тенденції Перспективи України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/249/8ca1d3182ab3fbe9ed153cdb562915fd.docx
|
files/8ca1d3182ab3fbe9ed153cdb562915fd.docx
|
Реферат на тему:
Розвиток ринку мобільного зв’язку. Світові тенденції. Перспективи України
Головним результатом перших двох місяців розвитку ринку мобільного зв’язку в Україні стали темпи зростання, які випереджають усі прогнози, а також подальше збільшення того невеличкого розриву в абонентській базі і фінансових показниках, що намітився між двома провідними операторами наприкінці минулого року. У лютому користувачами мобільного зв’язку стали 197 тис. осіб. Для порівняння: у лютому 2003-го ця цифра становила 95 тис. — удвічі менше. Темпи приросту абонентської бази в лютому сягнули 2,72%. А загалом на початок березня в Україні налічувалося 7,035 млн. мобільних абонентів (рівень проникнення — 14,7%). При цьому абонентська база UMC становила 3,65 млн. чол., а «Київстару» — 3,17 млн. чол.
Трохи збільшилася абонентська база «Голден Телеком» — до 47,4 тис. чол. (великою мірою за рахунок продажу стартових пакетів Uni як карток поповнення рахунку). Абонентська база DCC, як і раніше, оцінюється в межах 85 тис. чол., WellCOM — 40 тис. чол. Нові абоненти не поспішають підключатися до їхніх мереж, очікуючи, хто з них першим розпочне експлуатацію нової національної GSM-мережі. За оцінками агентства Mforum, ще приблизно 40 тис. абонентів користуються послугами інших операторів, які надають послуги рухомого зв’язку, приміром, у стандартах CDMA та «Алтай».
Як бачимо, на сьогодні UMC демонструє активнішу й агресивнішу маркетингову політику й міцно утримує понад половину ринку (на початок березня — 51,9%; для порівняння, у цей самий період минулого року— 45,6%). При цьому 1,5% ринку UMC відібрала у свого основного конкурента — компанії «Київстар» (та скоротила частку ринку з 49,9% у березні торік до 45,1% на сьогодні). З інших операторів найпомітніша частка ринку DCC — 1,2%.
При цьому розподіл часток основних операторів у найприбутковішому підсегменті ринку — обслуговуванні контрактних абонентів — ще асиметричніший. Із загальної їх кількості UMC на кінець лютого обслуговувала 50,43%, «Київстар» — 38,8%.
У цілому частка UMC у прирості нових абонентів у лютому дорівнювала 82,8% (163 тис. нових клієнтів, включно з «Джинс»). Частка «Київстару» — 15,1% (майже 30 тис. абонентів). Частка інших операторів — 2,1%.
Сьогодні на реальне зниження тарифів поки що пішла тільки UMC. Нові тарифи компанії, що базуються на знижці залежно від кількості придбаних послуг, передбачають зниження вартості хвилини дзвінка на зовнішні мережі (найдорожчого) до значень від 40 до 20 центів. При цьому в тарифах компанії нарешті з’явилися пільгові внутрішньомережеві розцінки, збереглися популярні низькі тарифи на місцеві дзвінки й на дзвінки в обраних абонентських групах. Ще одним популярним кроком UMC стало запровадження гранично простого тарифного плану «Супер-Джинс» з однаковою вартістю дзвінка на всі напрямки на рівні 27 центів і відсутністю терміну дії.
«Київстар» активно рекламує послуги «Коло друзів» із вартістю хвилини 9 центів усередині групи із семи осіб (майже стільки ж коштує хвилина розмови між собою для всіх абонентів «Джинс»). Крім того, «Київстар» запровадила послуги «Старпейдж» для абонентів попередньо оплаченого сервісу, що спрямоване на залучення зокрема тих, хто мало розмовляє (послуга невитратна для того, хто телефонує з міських мереж на мережу «КС»).
Отже, за збереження наявних темпів зростання десятимільйонний мобільний абонент (який відповідає проникненню 20%) з’явиться в Україні вже до осені. І плани компаній досягти перевищення кількості мобільних телефонів над кількістю стаціонарних (близько 11 млн.) реалізуються навіть раніше, ніж на кінець року
Щодо ринку мобільного зв’язку у світі, то компанія “Іntel” планує вийти на ринок мобільного зв'язку, у зв’язку з чим розпочато виробництво процесорів для мобільних телефонів. Контракти про співробітництво “Іntel” уже підписала з низкою великих виробників мобільних телефонів в Азії.
"Якщо ви оціните обсяг ринку мобільного зв'язку, то зрозумієте, що мова йде про десятки мільярдів доларів. Ми маємо намір стати значними гравцями на цьому ринку", - заявив директор продажів компанії “Іntel” Джо Ла Валле.
Представники “Іntel” офіційно оголосили про початок серійного виробництва процесора PXA800F, що буде використовуватися в мобільних телефонах.
Процесори призначені для нового покоління апаратів, які будуть обладнані пристроями для високошвидкісної передачі даних і дозволять власнику грати в онлайнові ігри та брати участь у відеоконференціях.
Новинки з високошвидкісною передачею даних з'являться вже наприкінці цього року, а у 2004 році планується їх масовий продаж.
Як повідомляє Lenta.Ru, азіатськими партнерами “Іntel” на ринку мобільного зв'язку стали тайванські компанії “MіTAC” і “Wіstron”, південнокорейська “Maxon” і китайські “Nіngbo Bіrd”, TCL і “Legend Group”.
Також стало відомо, що “Іntel” веде переговори про співробітництво з компаніями “Nokіa”, “Motorola”, “Samsung”, “Sіemens” і “Sony Erіcsson”.
Ринок мобільного зв‘язку Центральної та Східної Європи зріс на 30%
У країнах Центральної та Східної Європи знаходиться понад 100 млн. користувачів мобільним зв‘язком, з них половина – у Росії та Польщі. За оцінками аналітиків, ця частина „старого континенту” є найбільш динамічним ринком мобільного зв‘язку. Найбільша кількість мобільних телефонів зареєстровано у Китаї.
З початку 2003 року кількість користувачів мобільних телефонів у центрально-східноєвропейському регіоні зросла на 30%, повідомляє Eastern Europe Wireless Analyst. У результаті на цей регіон припадає 7,7% чисельності „мобільного” населення світу. У Західній Європі проживає 27%, a в Азії – 39%.
Найбільшим ринком мобільної комунікації є Китай - 259,6 млн. користувачів. Натомість у Росії (32,3 млн. „мобілок”) спостерігаються вражаючі темпи поширення мобільного зв‘язку – щомісяця кількість користувачів зростає в середньому на 1 млн. осіб. На другому місці – Польща (16,3 млн. „мобілок”).
За прогнозами Eastern Europe Wireless Analyst у 2005 році у центрально-східноєвропейському регіоні буде 139 млн. користувачів мобільного зв‘язку, a в 2008 році - 174 млн.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/rozvitok-pedagogichnoi-dumki-v-rosii-u-viii-i-st.html
|
Розвиток педагогічної думки в Росії у XVIII XIX ст
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/bf18c5f774c2dfb7451ccad2f36c68ce.docx
|
files/bf18c5f774c2dfb7451ccad2f36c68ce.docx
|
Розвиток педагогічної думки в Росії у XVIII —XIX ст.
Розвиткові педагогічної думки в Росії у XVIII ст. передусім сприяли освітня діяльність і педагогічні погляди Михайла Васильовича Ломоносова (1711—1765), який виступав за демократизацію освіти, за народну школу. Він вважав, що система освіти повинна складатися з трьох ступенів державної безстанової школи: початкової, середньої — гімназії та вищої — університету. Головне завдання школи — виховати в дітей любов до праці, навчити їх «правил і прийомів поведінки», дати освіту. Мета виховання — формування щасливих, духовно і фізично розвинених громадян. Обстоюючи принцип народності у вихованні, наголошував на необхідності виховувати у дітей любов до вітчизни, гуманність, вірність громадянському обов'язку, прагнення до знань, працьовитість, силу волі, відвагу, скромність, тобто риси, притаманні народові.
М. Ломоносов створив навчальні плани і програми для навчальних закладів різних типів, визначив основні принципи та методи навчання, запровадив класно-урочну систему. Був переконаний, що провідними методами навчання є бесіда, розповідь, лекція, які необхідно доповнювати вправами. Навчання повинно мати виховний характер, забезпечувати свідоме, міцне, систематичне засвоєння матеріалу, матеріал слід викладати стисло, підкріплюючи теоретичні положення фактами, наочністю, враховуючи вікові та психологічні особливості учнів, їх природні нахили та ін.
У моральному вихованні М. Ломоносов обстоював метод прикладу, переконання: могутнім засобом виховання вважав працю; виступав проти фізичних покарань. Цінні його думки про сімейне виховання, взаємозв'язок школи і сім'ї, про допомогу батьків учителям. Він написав підручники («Риторика», «Російська граматика», «Стародавня російська історія» та ін.), які упродовж півстоліття були кращими в російській загальноосвітній школі. «Російська граматика» витримала 14 видань, її було перекладено багатьма іноземними мовами, покладено в основу всіх наступних граматик, що розроблялися в Росії.
М. Ломоносов — основоположник університетської освіти в Росії. За його ініціативи й активної участі в 1755 р. було відкрито Московський університет. Він виступав за те, що викладачі й студенти університету повинні паралельно з навчанням займатися науковою роботою.
Помітний слід у розвитку педагогічної думки в Росії залишив відомий учений, хірург і анатом, основоположник військово-польової хірургії, Микола Іванович Пирогов (1810—1881). Свої педагогічні погляди він виклав у статтях та офіційних документах «Питання життя», «Про публічні лекції з педагогіки», «Про методи викладання» та ін. У статті «Питання життя» виступив проти станової системи освіти в Росії, вузькопрофесійної підготовки молоді, зниження загальноосвітнього рівня навчання учнів початкової та середньої школи і студентів університетів. Високо оцінював роль знань у підготовці розумове розвиненої особистості. Обстоюючи ідею людяності у вихованні, сформулював прогресивну ідею виховного навчання, при цьому велику увагу приділяв моральному вихованню, вихованню чесної, правдивої, щирої людини. Він вимагав, щоб усе негативне, що є в житті й побуті, було усунуто із системи засобів виховання молодого покоління; щоб своєю поведінкою вчителі наполегливо й систематично впливали на дітей і молодь. Найважливішим чинником морального виховання, на його переконання, є наука, яка дає змогу людині зрозуміти природу, розвиває її свідомість, допомагає пізнати себе й інших.
У центрі уваги педагогів, за Пироговим, повинні бути активні методи навчання, які сприяли б розвиткові думки учнів, розвивали б їх здібності та інтереси, прищеплювали б уміння самостійно працювати. В усіх навчальних закладах слід широко використовувати наочність. З метою активізації учнів варто організовувати навчальні ігри, оскільки вони сприяють розвиткові мислення, почуттів, фантазії.
Учений виступав передусім проти існуючого формалізму під час перевідних і випускних екзаменів, який знижує їх ефективність. За правильної організації екзаменів, вони потрібні при вступі молодих людей до вищих навчальних закладів, проте слід зважати не лише на бали, а й на їх загальний розвиток, на прагнення здобути наукові знання, оволодіти методами наукових досліджень.
Великого значення у навчанні й вихованні М. Пирогов надавав добре підготовленим учителям-вихователям, які повинні дбати про підвищення свого методичного рівня, обмінюватися досвідом з іншими, в усьому бути прикладом для молоді. Проте головне для вчителя — його освіта, ґрунтовне знання свого предмета і методики навчання та виховання учнів. Важливим аспектом морального виховання він вважав формування свідомої дисципліни, ріпіуче боровся проти використання у дисциплінуванні учнів тілесних покарань, що негативно впливають на нервову систему та психіку дитини, принижують людську гідність. Проте, заперечуючи їх теоретично, він, будучи керівником Київського учбового округу, не зумів відстояти свою позицію при обговоренні цього питання і підписав циркуляр, яким дозволялися різки як засіб покарання школярів.
М. Пирогов наголошував, що завдяки належній освіті жінка може досягти того ж рівня, що й чоловік. Однак виступаючи за рівноправність чоловіка і жінки в освіті, він не був прихильником їх рівноправності загалом.
Видатний російський письменник і педагог Лев Миколайович Толстой (1828—1910), заперечуючи революційну перебудову суспільства, мріяв про мирне самовдосконалення людей. Його педагогічні погляди знайшли відображення у статтях «Загальний нарис характеру Яснополянської школи», «Про народну освіту», «Про методи навчання грамоти», «Проект загального плану організації народних училищ», «Про виховання» та ін. Він показав неспроможність абстрактної педагогіки, відірваної від практики. Доводив, що педагогіка буде справжньою наукою лише тоді, коли спиратиметься на досвід учителів і будуватиме свої висновки на узагальненнях педагогічної практики. У 60-х роках Л. Толстой обстоював думку, що школа повинна давати учням широке коло знань, всебічно розвивати їх творчі сили, але заперечував наперед укладені програми, твердий розклад занять і вимагав, щоб зміст навчальних занять у школі визначався інтересами й потребами дітей. На його думку, головне завдання школи — щоб дитина охоче і добре вчилася. Для цього необхідно, щоб те, чому її навчають, було зрозуміле, захоплююче та відповідало її розвиткові.
Виходячи з ідеї вільного виховання, Л. Толстой вважав, що школа повинна займатися тільки освітою, а не вихованням учнів. Згодом він визнав помилковість цього погляду і дійшов висновку, що школа має також виховувати дітей, але в релігійному дусі.
Виступаючи проти догматичного навчання і зазубрювання, Л. Толстой наголошував, що дітей треба навчати так, щоб вони могли самостійно формулювати висновки, які випливають із спостережень і дослідів. Високо оцінюючи роль наочності в навчанні, закликав вивчати предмети і явища в природній обстановці, проводити екскурсії в поле, до лісу, де діти можуть спостерігати за життям рослин, тварин та ін.
Л. Толстой розробив методику шкільної розповіді й бесіди, подав взірці використання живого слова вчителем. Методом бесіди він пробуджував думки дітей, допомагав їм самостійно вникнути у складні питання. Найвагоміший внесок зробив у методику написання дітьми творів, що сприяють розвиткові їх творчих задатків. Великої уваги видатний письменник надавав питанням сімейного виховання. Вимагав, щоб батьки виховували дітей у дусі поваги до праці, піклувалися про їх усебічний розвиток, наголошував, що вирішальний вплив на поведінку дітей справляє приклад батьків. На його думку, діти народжуються без негативних якостей, ці якості формуються під впливом середовища і неправильного виховання. Особистість дитини потрібно поважати і вміло розвивати її задатки й творчі здібності.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-at-are-you-like.html
|
Тест по теме "WHAT ARE YOU LIKE?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/2f4885814aab8cf9b606c76e16a34c1a.doc
|
files/2f4885814aab8cf9b606c76e16a34c1a.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/rsa-algoritmiv-koduvannya-z-vidkritim-klyuchem.html
|
RSA алгоритмів кодування з відкритим ключем
|
https://doc4web.ru/uploads/files/247/7262cda5298ebb87ab97c1bb605b5197.docx
|
files/7262cda5298ebb87ab97c1bb605b5197.docx
|
Реферат на тему:
RSA – алгоритмів кодування з відкритим ключем
Перший алгоритм кодування з відкритим ключем (Public Key Encryption, далі PKE) було запропоновано Вітфілдом Діффі та Мартіном Хелманом у Стендфордському університеті. Вони, а також незалежно від них Ральф Меркл, розробили основні його поняття у 1976 році. Перевага PKE полягає у відсутності потреби секретної передачи ключа.
PKE базується на нерозв’язності проблеми розкладу натурального числа на прості множники.
RSA схему шифрування було запропоновано у 1978 році та названо іменами трьох його винахідників: Роном Рівестом (Ron Rivest), Аді Шаміром (Adi Shamir) та Леонардом Адлеманом (Leonard Adleman). RSA належить до класу алгоритмів кодування з відкритим ключем.
У 80-х роках криптосистема переважно використовувалася для забезпечення секретності та достовірності цифрових даних. У сучасному світі RSA використовується в web – серверах та браузерах для зберігання таємності даних що передаються по мережі, .
Схема RSA базується на обчисленні виразів зі степенями. Відкритий текст шифрується блоками, довжина кожного із яких менша за деяке число n.
Алгоритм генерації ключа
A повинен згенерувати відкритий та секретний ключі:
1. Згенерувати два великих простих числа p та q приблизно однакової довжини;
2. Обчислити n = p * q, fi = (p – 1) * (q – 1);
3. Вибрати натуральне e, 1 < e < fi, взаємно просте з fi;
4. Використовуючи розширений алгоритм Евкліда, розв’язати рівняння
d * e 1 (mod fi).
Відкритий ключ: (n, e). Секретний ключ: d.
Схема шифрування RSA
B шифрує повідомлення m та надсилає A.
1. Шифрування. В робить наступні дії:
а) отримати відкритий ключ (n, e) від А;
б) представити повідомлення у вигляді натурального числа m з проміжку [1..n];
в) обчислити c = me mod n;
г) надіслати шифротекст c до А.
2. Дешифрування. Для отримання повідомлення m із шифротксту c А робить наступні дії:
а) використовуючи секретний ключ d, обчислити m = cd mod n.
Теорема. Шифр c декодується правильно.
Оскільки p та q – прості числа, то (p * q) = (n) = (p - 1) * (q - 1), де – функція Ейлера. З умови вибору ключа d маємо: d * e mod (n) = 1, або d * e = (n) * k + 1 для деякого натурального k.
cd mod n = (me)d mod n = m (e * d) mod n = m ^ ( (n) * k + 1) mod n = (m (n) mod n) k * m = 1 k * m = m, оскільки за теоремою Ейлера m (n) mod n = 1.
Означення. RSA системою називають функцію RSAn,e(x) = xe mod n та обернену їй RSA-1n,e(y) = yd mod n, де e – кодуюча, а d – декодуюча експонента, x, y Zn*.
Приклад
1. Оберемо два простих числа: p = 17, q = 19;
2. Обчислимо n = 17 * 19 = 323, fi = (p - 1) * (q - 1) = 16 * 18 = 288;
3. Оберемо e = 7 (НСД(e, fi) = 1) та розв’яжемо рівняння 7 * d 1 (mod 288), звідки d = 247.
Побудовано RSA систему: p = 17, q = 19, n = 323, e = 7, d = 247.
Відкритий ключ: n = 323, e = 7, секретний ключ: d = 247.
1. m = 4. Кодування: 47 mod 323 = 234. Декодування: 234247 mod 323 = 4.
2. m = 123. Кодування: 1237 mod 323 = 251. Декодування: 251247 mod 323 = 123.
Циклічна атака
За відомим шифром c (c = me mod n) злодій, маючи відкритий ключ e та n, бажає знайти повідомлення m. Він починає будувати послідовність чисел
c, ce, , , …
Оскільки обчислення відбуваються в групі Zn*, то елемпнти послідовності знаходяться в межах від 0 до n - 1. Отже існує таке натуральне k, що с = . Враховуючи що c = me mod n, маємо: me = або m = .
Таким чином для знаходження повідомлення m за його шифром c необхідно побудувати послідовність c, ce, , , …, , = c, і взяти її передостаннє число.
Приклад
Розв’язати рівняння: m7 mod 323 = 251.
e = 7, n = 323, c = 251.
k
0
251
1
310
2
47
3
4
4
234
5
123
6
251
З таблиці маємо: c = = 251. Оскільки me = , то m = = 123.
Атака методом осліплення
Припустимо, А має секретний ключ RSA системи, а Z – злодій, який перехопив шифр c і хоче декодувати його. При цьому А відмовляє видати Z вихідний текст m. Тоді Z обирає деяке значення b Zn*, обчислює c’ = be * c і просить А дешифрувати його. А погоджується дешифрувати c’ своїм секретним ключем d, оскільки зміст повідомлення c’ йому ні про що не говорить і виглядає невинним. Отримавши m’ = c’d mod n, злодій Z обчислює m = m’ / b і отримує шукане m. Шифром m дійсно є c, оскільки me = m’e / be = c’de / be = c’ / be = c.
Така атака можлива, оскільки А не знає повної інформації про шифр c’, який дає йому злодій Z.
Приклад. Нехай А має RSA систему: p =17, q = 19, n = 323, e = 7, d = 247.
Злодій Z перехопив шифр c = 234 і хоче знайти таке m, що m7 = 234 mod 323.
1. Z обирає b = 10 Z323*, обчислює c’ = 107 * 234 mod 323 = 14 і просить А дешифрувати його.
A обчислює m’ = 14247 mod 323 = 40 і передає його Z.
3. Z знаходить шукане повідомлення обчислюючи
m = 40 / 10 = 40 * 10-1 = 40 * 97 = 4 mod 323.
Таким чином 47 = 234 mod 323.
Прискорення дешифрування
За допомогою китайської теореми про лишки можна прискорити процес дешифрування, знаючи секретні прості числа p та q.
Алгоритм
Дешифрування. А має декодуючу експоненту d, а також p та q (n = p * q). А отримує від В шифр с та повинен виконати операцію cd (mod n).
1. Обчислити dp = d mod (p - 1), dq = d mod (q - 1)
2. Обчислити mp = mod p, mq = mod q.
3. Розв’язати систему лінійних порівнянь
Розв’язком системи буде декодоване повідомлення: m = cd (mod n).
Приклад
Нехай RSA система має вигляд: p = 17, q = 19, n = 323, e = 7, d = 247.
Для розв’язку рівняння m7 mod 323 = 251 (c = 251) обчислимо 251247 mod 323:
1. dp = 247 mod 16 = 7, dq = 247 mod 18 = 13;
2., mp = 2517 mod 17 = 4, mq = 25113 mod 19 = 9;
3. Розв’яжемо систему лінійних порівнянь
Розв’язуючи її методом Гауса, отримаємо m = 123.
Отже 1237 mod 323 = 251.
Мала декодуюча експонента
Приклад. Виберемо аовідомлення m = 13 та зашифруємо його трьома різними RSA системами.
1. p = 5, q = 17, n = 85, e = 3, d = 57,
m3 mod 85 = 72;
2. p = 11, q = 23, n = 253, e = 3, d = 169,
m3 mod 253 = 173;
3. p = 17, q = 23, n = 391, e = 3, d = 261,
m3 mod 391 = 242;
Для знаходження повідомлення m за відкритими ключами (ni, ei ) та перехопленими шифрами ci складемо систему порівнянь
Одним із її розв’язків буде x = 2197 = 133. Тобто шуканим повідомленням буде m = 13.
Неприховані повідомлення
Означення. Повідомлення m називається неприхованим, якщо його шифр дорівнює самому повідомленню, тобто me = m (mod n).
Наприклад, повідомлення m = 0 та m = 1 завжди є неприхованими для довільних значень e та m.
Твердження. Кількість неприхованих повідомлень в RSA системі дорівнює
(1 + НСД(e - 1, p - 1)) * (1 + НСД(e - 1, q - 1))
Оскільки значення e - 1, p - 1 та q - 1 – парні, то НСД(e - 1, p - 1) 2, НСД(e - 1, q - 1) 2, а отже кількість неприхованих повідомлень завжди не менша за 9.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/ryadi-dinamiki-2.html
|
Ряди динаміки 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/224/256aeec99de3a85cce6f629e2d221649.docx
|
files/256aeec99de3a85cce6f629e2d221649.docx
|
Ряди динаміки
План
Статистичні ряди динаміки та їх види.
Показники для характеристики ряду динаміки.
Основні прийоми аналізу та перетворення рядів динаміки.
1. Суспільні явища безперервно змінюються, розвиваючись у просторі і часі. Протягом певного часу – місяць за місяцем, рік за роком – змінюються чисельність населення, обсяг випущеної продукції, структура суспільного виробництва.
Поступальний розвиток, зміна явищ у часі називаються динамікою. Вивчення динаміки змін суспільно-економічних явищ – одне з найголовніших завдань статистики.
Для зручності систематизують дані про розвиток явищ у часі систематизують у вигляді рядів динаміки.
Ряд динаміки – це ряд розміщених у хронологічній послідовності статистичних показників.
Ряд динаміки складається з двох елементів: рівнів ряду – статистичних показників; моментів (періодів) часу, до яких належать ці рівні.
Показники завжди записуються під періодами часу.
Приклад 1. Дано показники новонароджених у 1999 р.
І кв
ІІ кв
ІІІ кв
IV кв
990
1001
920
1012
Приклад 2. Дано залишки вкладів населення в Ощадбанку у 1998 р.
1.01.1998
1.04
1.07
1.10
1.01.1999
400,3
410,1
408,0
412,4
416,2
Розрізняють два види рядів динаміки: інтервальні – рівні ряду характеризують явище за певні періоди часу; моментні – показники ряду характеризують явище на певний момент часу.
Прикладом інтервального ряду є приклад 1, моментного ряду – приклад 2.
Рівні динамічного ряду можуть бути абсолютними, відносними та середніми величинами. В обох наведених прикладах статистичні показники є абсолютними величинами. Періоди часу інтервального ряду динаміки можна збільшувати або розкладати на частини, якщо рівні ряду – абсолютні величини. Так, у прикладі 1 можна зменшити кількість періодів і обчислити кількість новонароджених у І та ІІ півріччі.
Підсумовування рядів інтервального ряду абсолютних величин є важливою властивістю цього виду рядів динаміки. Водночас сума показників моментного ряду не має реального змісту, оскільки це призводить до повторного рахунку.
Не можна додавати рівні рядів динаміки відносних та середніх величин, оскільки вони є величинами похідними і отримана сума не матиме економічного змісту.
2. Для рядів динаміки економічних показників характерним є відображення динамічності економіки. Збільшення виробничих ресурсів, підвищення технічного рівня, продуктивності праці, поліпшення соціальних умов виробництва ведуть за собою нарощення виробництва, економічне зростання. Водночас ряд інших об’єктивних і суб'єктивних факторів (інфляція, затримки планшетів і т.п.) гальмують це зростання, призводить до зниження виробництва й економічного спаду.
На основі рівнів ряду динаміки визначають систему показників, які дають всебічну характеристику напряму та інтенсивності змін явища у часі.
Ця система включає такі показники:
абсолютний приріст;
темп зростання;
темп приросту;
абсолютне значення 1% приросту.
Абсолютний приріст – це різниця між наступним і попереднім, або базисним, рівнями ряду. Він показує, на скільки одиниць наступний рівень відрізняється від попереднього, що прийнятий за базу порівняння (швидкість зміни).
Абсолютний приріст може бути додатнім (динаміка зростання), від’ємним (зменшенням) або нульовим (без змін).
Абсолютний приріст призначається буквою ∆, вимірюється в одиницях виміру ознаки та обчислюється за формулами:
- базисні абсолютні прирости;
- ланцюгові абсолютні прирости.
Базисні та ланцюгові прирости адитивно пов'язані: сума ланцюгових приростів дорівнює загальному базисному приросту за весь період:
.
Коефіцієнт зростання – це відношення наступних показників до попередніх, з якими їх порівнюють. Він збігається з поняттям, вивченим раніше, - відносною величиною динаміки і показує інтенсивність зміни рівнів ряду.
Коефіцієнти зростання позначають буквою К і вимірюють у коефіцієнтах або у відсотках множенням коефіцієнта на 100%.
Якщо коефіцієнт зростання певного рівня більший за одиницю (К>1), то це свідчить про зростання рівня, якщо К< 1 – про зниження.
Коефіцієнти зростання обчислюються за формулами:
- базисні коефіцієнти зростання,
- ланцюгові коефіцієнти зростання.
Між ланцюговими і базисними коефіцієнтами зростання існує мультиплікативний зв'язок.
, де К1, К2, К3,…, Кп – ланцюгові коефіцієнти зростання.
Отже, базисний коефіцієнт зростання можна обчислити як добуток п ланцюгових коефіцієнтів зростання.
Темп приросту – це відношення абсолютного приросту до попереднього рівня ряду (або базисною), виражене у відсотках. Він є вимірником відносної швидкості зростання і показує, на скільки відсотків збільшився (зменшився) показник (наступний рівень) порівняно з попереднім чи базисним.
Додатне значення темпу приросту свідчить про зростання рівня, а від’ємне – про зниження (темпи падіння). Позначається він буквою Т (темп).
Згідно із визначенням, темпи приросту обчислюються за формулами:
- базисні темпи приросту;
- ланцюгові темпи приросту.
Але у практиці використовують більш зручну формулу
.
Отже, темп приросту визначаємо як різницю темпу зростання “мінус” “1”, а результат множимо на 100%. А якщо коефіцієнт зростання обчислений у відсотках, то від нього віднімають 100%.
Слід пам’ятати, що ланцюгові темпи приросту можна отримати лише віднімаючи 1 (чи 100%) від ланцюгових темпів зростання. Аналогічно визначаємо базисні темпи.
Абсолютне значення 1% приросту – це відношення абсолютного приросту за певний час до темпу приросту цього самого періоду. Цей показник розкриває вагомість 1% приросту, його вираження в абсолютній величині. Він показує, що означає підвищити або знищити рівень певного суспільного явища на один відсоток. Абсолютне значення 1% приросту вимірюється в одиницях рівнів ряду, позначається |1%| і обчислюється за формулою:
.
Показник абсолютного значення одного відсотка приросту (|1%|) модна також одержати, якщо поділити абсолютний рівень попереднього періоду на 100:
.
Обчислені показники аналізу рядів динаміки зручно подавати у вигляді таблиць. Це допомагає виявити тенденції у динаміці явища, порівняти окремі показники.
Для узагальнення оцінок швидкості та інтенсивності зростання використовують середні значення показників аналізу.
Середній абсолютний приріст обчислюють за формулою середньої арифметичної простої з ланцюгових приростів
,
де п – кількість ланцюгових абсолютних приростів.
Якщо відомі базисні прирости, то зручніше обчислювати за формулою
.
Середній темп зростання ()обчислюють за формулою середньої геометричної:
,
де К1, К2,…, Кп – ланцюгові темпи зростання, п – кількість ланцюгових темпів зростання.
Середній темп приросту обчислюють як різницю між середнім темпом зростання (у %) і 100 % за формулою
Середнє значення 1% приросту обчислюються як відношення середнього абсолютного приросту до середнього темпу приросту
.
3. При вивченні динаміки соціально-економічного розвитку статистика вивчає інтенсивність розвитку за допомогою показників, які ми розглянули, виявляє тенденції розвитку, оцінює структурні зрушення, виявляє фактори економічного зростання.
Тенденція – повний напрямок розвитку, тривала еволюція (тенденція до росту, стабільності або до зниження рівнів явища).
Щоб виявити тенденція ряду динаміки, статистика використовує певні прийоми обробки рядів динаміки.
Найпростіший прийом - збільшення періодів часу, до яких відносяться рівні динамічного ряду. Замість щоденних рівнів обчислюються декади (10 днів), щомісячні, квартальні, замість щорічних обчислюються п’ятирічні рівні.
Другий прийом обробки – метод плинної середньої. Суть методу у тому, що обчислюється середній рівень спочатку з повного числа перших за лічбою рівнів ряду, потім з того ж числа рівнів, але починаючи з другого за лічбою, далі починаючи з третього і т.д.
Більш складними прийомами виявлення тенденції розвитку є “трендові криві”, тобто на основі фактичних даних ряду динаміки підбирається математична функція, за допомогою якої описується основна тенденція f(А). рівні ряду динаміки розглядаються як функція часу, і завдання зводиться до визначення виду функції, обчислення її параметрів за емпіричними даними та розрахунку теоретичних рівнів за формулою.
Третій прийом – екстраполяція та інтерполяція. Якщо треба обчислити декілька відсутніх, невідомих проміжних рівнів ряду динаміки, застосовують прийом інтерполяції. Інтерполяція – приблизний розрахунок, що базується на закономірності розвитку явища за період, що аналізується. Точність обчислення залежить від того, що аналізується. Точність обчислення залежить від того, наскільки ця закономірність стійка, а також від стабільності показників динаміки.
Обчислення проводять на основі середнього абсолютного приросту або середнього темпу росту.
Екстраполяція – обчислення рівня ряду динаміки в майбутньому. При екстраполяції виходять з припущення, що характер динаміки, що мала місце протягом певного періоду, збережеться і в майбутньому. Екстраполяція на короткий період можлива на основі середнього абсолютного приросту, середнього темпу росту та приросту.
Екстраполяція на довгий період повинна будуватися на більш складних прийомах математичної статистики, оскільки тенденції, що мали місце в минулому, в майбутньому можуть змінитися.
Основні поняття
Руд динаміки
Абсолютний приріст
Абсолютне значення 1% приросту
Екстраполяція
Інтерполяція
Темп росту
Темп приросту
Контрольні запитання.
Що таке ряд динаміки?
З яких елементів складається динамічний ряд?
Назвіть види рядів динаміки.
Яку властивість мають рівні інтервального ряду абсолютних величин?
Чи можна підсумовувати рівні моментного ряду динаміки?
Назвіть основні показники аналізу рядів динаміки.
Що таке абсолютний приріст?
Як обчислити абсолютний приріст?
Що таке коефіцієнт зростання і як його обчислити?
Що таке темп приросту?
Яка практична формула для обчислення темпу приросту?
Що таке абсолютне значення 1% приросту і як його обчислити?
Як вирахувати середній абсолютний приріст?
Як знаходять середній коефіцієнт зростання та темп приросту?
Як знаходять середнє значення 1% приросту?
Які основні прийоми аналізу рядів динаміки?
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/segmentaciya-rinku-.html
|
Сегментація ринку 3
|
https://doc4web.ru/uploads/files/222/77a15508f03f70bd7bef06b7bd35f53a.docx
|
files/77a15508f03f70bd7bef06b7bd35f53a.docx
|
РЕФЕРАТ
на тему:
“Сегментація ринку”
Ефективність маркетингової стратегії підприємства визначається передусім чіткістю виокремлення цільових ринкових сегментів.
Сегментація ринку - це поділ ринку на окремі області для збуту товарів. Сегментація відбувається по ряді ознак:
Географічний (враховується розмір регіону, щільність і кількість населення).
Демографічний (враховуються всі критерії населення).
Соціально-економічний (враховується утворення, професії, прибутки населення).
Психологічний (враховуються особливості окремого індивіда).
Справді, не має сенсу говорити про переваги або недоліки комплексу маркетингу (товарної політики, реклами тощо), якщо невірно визначені групи покупців, на яких його спрямовано. Таким чином, сегментація ринку є найбільш критичним елементом в маркетинговій стратегії підприємства, являє собою основу розробки комплексу маркетингу та виступає як один з головних методів конкурентної боротьби.
Особливо актуальна сегментація як метод конкурентної боротьби в умовах України. Недосконалість ринкових відносин сьогодні приводить до того, що всі підприємства можна поділити на дві групи.
До першої групи відносяться підприємства, про які можна сказати, що вони де-факто знаходяться поза конкуренцією. Це або природні монополії, на які міжнародна конкуренція не оказує суттєвого впливу, або підприємства, які мають не завжди обгрунтовані значні податкові пільги, що дає їм суттєві конкурентні переваги. До цієї групи можна віднести й підприємства, які працюють в тіні та займаються, як правило, нелегальним імпортом товарів. Головною конкурентною перевагою цих фірм є нижча ціна відносно офіційних імпортерів або вітчизняних виробників. З точки зору базових стратегій розвитку за М. Портером такі підприємства обирають стратегію домінування за витратами.
До другої групи відносяться державні та приватні підприємства, які не мають зовнішньої підтримки. Конкурувати виключно по ціні вони, як правило, не можуть. Це зумовлено з рядом обмежень:
значними витратами на виробництво в силу, в першу чергу, відсталості більшості технологій, що призводить до значно більшої відносно закордонних підприємств енергомісткості;
недовантаженням виробничих потужностей, які за колишніх часів були орієнтовані на масове виробництво, що призводить до зростання собівартості за рахунок умовно постійних витрат;
значним податковим пресом;
суттєвим соціальним перенавантаженням підприємств тощо.
Такі обмеження призводять до того, що підприємства даної групи можуть "вижити" в ринкових умовах, наряду зі структурною перебудовою, завдяки надання товарам особливих властивостей, дуже важливих для споживача, таких, за які споживач готовий заплатити більше. Тобто такі підприємства мають забезпечити диференціацію потреб споживачів, прийняти стратегію диференціації за М. Портером. Таку диференціацію можна забезпечити, насамперед, завдяки більш глибокого вивчення потреб, ринкової поведінки різноманітних груп споживачів, виділення на цій основі ринкових сегментів з подальшою розробкою для них спеціального комплексу маркетингу.
Незважаючи на значну кількість праць з маркетингу, яка з'явилася на теренах України останнім часом, питання сегментації ринку висвітлені не достатньо. Зазвичай, у літературі з маркетингу підіймаються найбільш загальні питання сегментації ринку; майже не висвітлено моделі, методи та процедури сегментації ринку, їх зв'язок; не обгрунтовано теоретичні засади сегментації. Навіть термінологія містить в собі протиріччя, коли ринковий сегмент автори трактують по-різному. Це спричинено як тим, що проблемами сегментації займаються фахівці різних напрямів (економісти, психологи, математики), так й тим, що існують розбіжності у визначені базису сегментації ринку. На основі аналізу місця та ролі сегментації у процесі управління підприємством, факторів та елементів впливу з боку фірми на споживача сегмент та сегментація ринку мають бути визначені наступним чином:
Сегмент ринку - це сукупність споживачів, які мають високу однорідності ринкової поведінки, чітко відмінної від інших на даному ринку, і яка вимагає специфічного комплексу маркетингу.
Сегментація ринку - це систематичний процес виділення сегментів ринку, які потребують спеціально розробленого комплексу маркетингу і який спрямовано на посилення конкурентних переваг організації за рахунок реалізації економічних інтересів ринкових суб'єктів.
Наведені визначення містять наступні важливі з точки зору маркетингу положення:
Сегментація ринку являє собою систематизований процес. Систематичність процесу означає, що він має бути цілеспрямованим, послідовним, детально спланованим і таким, що постійно поновлюється.
Цілеспрямованість процесу сегментації означає те, що його спрямовано на виділення ринкових сегментів, а не на процес розподілу ринку на певні групи чи страти.
Послідовність передбачає здійснення сегментації у відповідності до встановлених етапів, застосування пов'язаних між собою методів.
Спланованість сегментації зумовлена тим, що її проведення передбачає застосування певного комплексу матеріально-технічних та людських ресурсів.
Сітка сегментації ринку не є статичною, такою, що розробляється один раз на декілька років. Вона має поновлюватися. Необхідність такого поновлення обумовлена змінами у маркетинговому середовищі.
Сегмент ринку являє собою не тільки сукупність споживачів із високою спільністю потреб чи мотивів, а групу осіб, що характеризуються однорідністю ринкової поведінки, що робить сегментацію ринку більш задовільною з управлінської точки зору.
У визначенні міститься вказівка та розкривається зв'язок з тим, за допомогою чого фірма може безпосередньо управляти поведінкою споживача на ринку, його вибором - комплексом маркетингу підприємства.
Наведені визначення дають новий погляд на питання, пов'язані з сегментацією ринку, і дозволяють розробити більш ефективні методики сегментації ринку і маркетингових досліджень, направлені на виявлення ринкових сегментів.
Сегментація ринку передбачає проходження двох основних етапів: макросегментації та мікросегментації.
На етапі макросегментації підприємство має визначити свій базовий ринок в термінах домінуючої нужди (родової потреби за Л.Еботом), яку збирається задовольняти підприємство, тієї проблеми, з якою стикається споживач. Наприклад, для фірм, що займаються системною інтеграцією базовий ринок може бути сформульованим так: "ми продаємо засоби для вирішення проблем в області обміну даних і управління в рамках підприємства", а для фірм, що займаються виробництвом комп'ютерної техніки - як ринок засобів, що забезпечують оптимізацію обробки інформації. Таким чином, визначення підприємством базового ринку багато в чому співзвучне із визначенням першого рівня товару, а саме, товару за задумом. Важливість визначення базового ринку зумовлена двома чинниками. По-перше, визначення базового ринку надає підприємству можливість стратегічного бачення власного бізнесу, конкурентів, шляхів подальшого розвитку. По-друге, якщо проаналізувати процес злиття, який почався з середини 90-х років серед провідних компаній Заходу, можна підмітити, що таку злиття йде не спонтанно, а в межах підприємств, що працюють на спільному базовому ринку.
Визначення базового ринку є дуже загальним і в багатьох випадках його можна дещо звузити. Для цього використовують процедуру макросегментації, що передбачає виділення в рамках базового ринку ряд потенційних ринків за трьома основним напрямками, запропонованими Д.Ейбелом (D.F.Abell) (рис. 1):
1. Які потреби, функції або їхня сукупність, що їх необхідно задовольнити ("що? ").
2. Які різноманітні групи споживачів, яких необхідно задовольнити ("хто?").
3. Які існують технології ("як? ").
Рис. 1. Напрямки визначення потенційного ринку за Д. Ейбелом.
Макросегментація проводиться доти, доки ми не вийдемо за межі нужди, що утворює даний потенційний ринок. В цьому розумінні, визначення потенційного ринку кореспондується з першим рівнем товару (товаром за задумом), для якого ми намагаємось його визначити. Для промислового ринку, як правило, можлива більш "глибока" макросегментація. Це зумовлене тим, що промислові підприємства мають чітко визначені технології, що дозволяє точніше сформулювати клас проблем, що вирішуються. Для споживчого ринку характерне визначення потенційного ринку в більш загальному вигляді.
На етапі мікросегментації ринку (або те, що в літературі зазвичай розуміється як сегментація) відбувається поділ споживачів в рамках певного потенційного ринку. Основна відмінність мікросегментації від макросегментації полягає в тому, що в рамках мікросегментації виділення споживачів відбувається вже на рівні особливостей поведінки споживачів, субдомінуючих мотивів та потреб споживачів. Мікросегментація ринку припускає проведення етапів, наведених на рисунку 2.
Рис. 2. Основні етапи мікросегментації ринку.
Двоетапна методика сегментації ринку, на відміну від традиційної одноетапної, є більш задовільною з точки зору концепції маркетингу, передбачає послідовний перехід від нужд, проблем споживачів до їхніх потреб, особливостей поведінки покупців. Такий послідовний перехід надає можливість чіткіше виділити ринкові сегменти, розробити адекватний комплекс маркетингу, що відбивається на ефективності маркетингової стратегії підприємства.
Як було визначено раніше, одним з ключових критеріїв для виділення ринкових сегментів є спільність поведінки споживачів щодо процесу купівлі. Відповідно до теорії Герцберга, поведінка людей формується під впливом двох основних груп чинників. До першої групи відносяться ситуаційні чинники, пов'язані з маркетинговим середовищем, в якому знаходиться як організація, так і потенційні споживачі. До ситуаційних чинників, що впливають на вибір споживача, можна віднести терміновість покупки, наявність інформації про товар, його властивості, тимчасова відсутність необхідного товару в торгівельній мережі і таке інше. Поведінка споживачів під впливом таких чинників описується за допомогою ймовірних моделей, наприклад, ланцюгів Маркова.
До другої групи чинників відноситься мотивація споживача, яка формуються під впливом чинників маркетингового середовища та визначає спрямованість поведінки споживача на ринку, його вибір. В умовах економіки України, для якої притаманна висока динаміка маркетингового середовища, відсутність даних попередніх маркетингових досліджень, зробити глибокий аналіз та прогноз поведінки споживача лише на основі окремих складових мотиваційного процесу неможливо. Тому аналіз поведінки споживачів має проводитися не лише по окремим складовим мотиваційного процесу, а бути комплексним, враховувати всі стадії формування ставлення споживачів до марок товарів. Елементи такого аналізу, їх взаємозв'язок та зв'язок з комплексом маркетингу наведено на рисунку 3.
Рис. 3. Зв'язок мотивації споживача
з комплексом маркетингу фірми
Методика сегментації ринку передбачає послідовне, упорядковане визначення підходів та застосування певних моделей та методів. Підхід до сегментації ринку визначає, за якими зовнішніми ознаками, на якій основі, можна виділяти групи споживачів, які мають важливі з точки зору розробки комплексу маркетингу риси. Вирізняють описовий (географічні та демографічні критерії сегментації), поведінковий, психографічний принципи сегментації та сегментацію за вигодою. Вони наведені, за виключенням останнього, у хронологічному порядку виникнення. Однак, як показала практика, не один з них не став самодостатнім. Сьогодні фахівці з поведінки споживачів майже одностайно прийшли до висновку, що для того, щоб отримати вірну сітку сегментації ринку необхідно застосовувати змінні сегментації, які відносять до різних критеріїв.
Важливою складовою методики сегментації ринку є проблема побудови моделей. Саме модель дає відповідь на те, які відмінності в поведінці споживачів мають бути враховані у процесі побудови сікти сегментації ринку, які змінні та в якій послідовності мають бути застосовані. Сьогодні існує дві найбільш відомі моделі сегментації споживчого ринку (Рассела Галія та Пітера Діксона), модель, запропонована автором даної статті та одна модель для промислового ринку (Шапіро-Бонома).
Після визначення моделі необхідно визначитися з методом сегментації. Саме метод сегментації визначає, як саме "фізично" будуть отримані профілі ринкових сегментів, які математичні методи будуть для цього застосовано. Огляд методів досить повно висвітлений в роботі Йорама Вінда (Yoram Wind), одного з найвидатніших фахівців в галузі ринкової сегментації, яка була опублікована в журналі Американської маркетингової асоціації "Маркетингові дослідження". Згідно Й. Вінду, для сегментації ринку можуть використовуватися традиційні (апріорні (a priori), кластерні (cluster based)) і нові методи (гнучкого (flexible) і компонентної (componential)) сегментації. Дамо стислу характеристику цих методів.
Апріорні методи сегментації сьогодні найбільше часто використовуються і застосовуються у тому випадку, коли є гіпотези стосовно основи відмінностей у поведінці споживачів на ринку. Апріорний метод сегментації включає 7 етапів:
Вибір основи (базису згідно з термінологією закордонних авторів) для сегментації.
Вибір параметрів (змінних сегментації ринку), призначених для відображення відмінностей в поведінці споживачів на ринку. Наприклад, це може бути рівень доходів, стать, вік, соціальний клас. Такі змінні можуть стосуватися демографічної, географічної, психографічної ознаки або ознаки поведінки сегментації ринку.
Формування вибірки. В основному це стратифікована або квотована вибірка.
Збір даних у ході маркетингового дослідження.
Формування сегментів, на основі поділу респондентів за категоріями.
Встановлення профілів сегментів, з використанням дискримінантного аналізу, AID, множинної регресії або іншої аналітичної процедури.
Розробка комплексу маркетингу для кожного ринкового сегменту.
Результати маркетингових досліджень підтверджують або спростовують висунуту раніше гіпотезу сегментаційної сітки. В останньому випадку процедуру потрібно повторити.
Кластерні методи досить подібні до апріорних методів. З однією тільки різницею, що шукають природні кластери, що знаходяться в базі даних, отриманої за результатами маркетингового дослідження. Даний метод сегментації ринку застосовується тоді, коли важко висунути якісь гіпотези стосовно відмінностей у мотиваціях різних груп споживачів, або ж провести чітке розмежування таких споживачів за допомогою змінних сегментації. В цьому випадку застосовується процедура кластерного аналізу, побудована на аналізі відстаней між об'єктами (у нашому випадку - респондентами).
Інколи комбінують апріорний і кластерний метод сегментації. Даний підхід відомий як "post hoc" метод.
Гнучка сегментація базується на аналізі ставлення споживачів до різних варіантів виконання товару. Техніка побудована на процедурі спільного аналізу (conjoint analysis) і комп'ютерного моделювання вибору за поведінкою. Дана техніка часто використовується для апробації нових продуктів, їх концепції. При використанні даного методу сегменти формуються на основі відношення споживачів до різних варіантів виконання товару.
Четвертий метод використовує компонентний аналіз, базується на складних методах статистичного аналізу і вимагає великих обчислювальних ресурсів. Ций метод запропонував П. Грін. При використанні даного методу сегментації намагається визначити, який тип споживачів найбільш відповідав би певним характеристикам товару. Цей метод має багато спільного з гнучкою сегментацією, може бути застосованим на промисловому та споживчому ринку. На думку ряду авторів гнучка і компонентна сегментація є чисто академічними і мають обмежене використання на практиці.
Таким чином, сегментація ринку є формалізованою процедурою, яка базується на об'єктивних даних, які отримані у ході маркетингових досліджень, та математичних методах. Застосування методики сегментації ринку дозволяє підприємству чітко, однозначно визначити цільовий ринок, розробити стратегію позиціонування та на цій основі визначитися з комплексом маркетингу; досягти максимальної ефективності стратегії просування; мінімізувати зусилля по збуту продукції та знайти конкурентну нішу для підприємства.
Література:
Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер.с франц. Спб. - М.: Наука, 1996. - 589 с.
Старостина А.А., Зозулёв А.В. Сегментация рынка. //Учебно-методические материалы по сегментации рынка по курсам "Маркетинг", "Промышленный маркетинг" и дипломного проектирования для студентов факультета менеджмента и маркетинга специальности "Маркетинг" всех форм обучения.- К.: НТУУ "КПИ", 1999. - 60 с
Wind Y. Issues and Advances in Segmentation Research. Journal of Marketing Research, August, 1978, 317-337 pp.
Зозульов О.В. Сегментація ринку як основа маркетингової стратегії підприємства. // Маркетинг в Україні. - 2000. - № 4 (6) (спецвипуск). - С. 37-38.
Дибб С., Симкин Л. Практическое руководство по сегментированию рынка. - СПб: Питер, 2001. - 240 с.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-vneklassnogo-meropriyatiya-prazdnik-pasha-klass.html
|
Сценарий внеклассного мероприятия "Праздник пасха" 7-8 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/48f293548c05442c629a8f179db0ddb8.doc
|
files/48f293548c05442c629a8f179db0ddb8.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-dlya-klassa-coose-te-rigt-anser.html
|
Тест для 11 класса "Choose the right answer"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/86/24cd806647b49b644e22d319999411dd.docx
|
files/24cd806647b49b644e22d319999411dd.docx
|
The 11th form
Progress test
Choose the right answer
1.The total area of Kazakhstan is … square kilometres.
a) 7 million
b) 3 million
c) 2,7 million
d) 4,5 million
2.Kazakhstan borders on … to the east,north and north-west.
a) Russia
b) China
c) Uzbekistan
d) Kyrgyzstan
3.The state symbols of our republic were officially approved on … .
a) 7 July 1991
b) 4 June 1992
c) 8 June 1997
d) 1 July 1993
4.The symbol of the new,young capital is the … metre tall monument ``Astana-Baiterek``
a) 100
b) 102
c) 97
d) 95
5.London is the world’s … biggest city.
a) second
b) fifth
c) third
d) seventh
6.A highly popukated region of England.
a) the Southeast
b) the Soutwest
c) East Anglia
d) the Midlands
7.The region of England where the main activity is farming.
a) the Southeast
b) the Soutwest
c) East Anglia
d) the Midlands
8.The part of England with fine historic buildings such as Cambridge.
a) the Southeast
b) the Soutwest
c) East Anglia
d) the Midlands
9. The largest industrial part of the country.
a) the Southeast
b) the Soutwest
c) East Anglia
d) the Midlands
10.The part of the country which rich in coal.
a) the Southeast
b) the Soutwest
c) the North of England
d) the Midlands
11. Scotland is situated in the … of England.
a) south
b) north
c) west
d) east
12.The largest town of Scotland is … .
a) Glasgow
b) Edinbburgh
c) Belfast
d) Sydney
13.The capital of Scotland is … .
a) Glasgow
b) Edinbburgh
c) Belfast
d) Sydney
14.What is a Holyrood Palace?
a) the Queen’s residence
b) a park
c) the House of Parliament
d) a theatre
15.The monument to … is one of the most modest and best known monuments in Edinburgh.
a) a queen
b) a dog called Bobby
c) a soldier
d) a king
16.A dog called Bobby belonged to … .
a) John Gray
b) Steve Thomas
c) Alexander Bell
d) Anton Carlet
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenka-istoriya-dnya-blagodareniya-v-ssha.html
|
Сценка - История «Дня Благодарения в США»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/34/b0a4627134b1165ced9aa265184c3c20.docx
|
files/b0a4627134b1165ced9aa265184c3c20.docx
|
Сценка - История «Дня Благодарения в США»
Звучит песня. Слайд 1. Учитель. Hello to everybody. Today is the 4th Thursday of November. What is an American holiday today? Yes, you are right, it’s Thanksgiving. Я предлагаю вам погрузиться в историю этого праздника.
Ученик:
Do you know the story
Of the first Thanksgiving Day
Founded by our Pilgrim Fathers
In that time so far away?
They had given for religion
Wealth and comfort – yes, and more –
Left their homes and friends and children
For unknown barren shore.
We shall never know the terrors,
That they faced years ago,
But for all their struggles gave us,
We our gratitude can show.
And the children of New England
If they feast or praise or pray
Should bless God for those brave Pilgrims,
And their first Thanksgiving Day.
Слайд 2. Звук моря. Учитель. В 1620 году, корабль с более чем ста пассажирами на борту переплыл Атлантический океан, чтобы остановиться в Новом Свете. Слайд 3 - песня. Идут ученики с изображением корабля «Мэйфлауер». После песни.
Ученик 1 - Look! Look! I can see land!
Ученик 2 - Thanks God, we have arrived! Подходят к сцене. Слайд 2 -
Ученик 3. It’s very cold here.
Ученик 4. I’m very hungry.
Слайд 4. Учитель. Их первая зима в Новом Свете была очень трудной. Они приехали слишком поздно, чтобы получить урожай, не было свежих продуктов и витаминов. Половина колонии умерла от болезни и голода в первую же зиму.
Слайд 5. Забегают индейцы. Вождь – I’ll teach you to plant and to hunt.
Следующей весной индейцы научили колонистов выращивать кукурузу, охотиться и ловить рыбу. Слайд 6.
Ученик 1. We have gathered a rich harvest. Nobody will be hungry this winter.
Слайд 7. Учитель. Осенью 1621 года, колонисты собрали свой первый обильный урожай из кукурузы, ячменя, бобов и тыквы. Первые американцы получили всего так много, чтобы были очень благодарны. Они пригласили местного индейского вождя и 90 индейцев. Индейцы принесли с собой оленей, индеек и других диких животных. Колонисты научились у индейцев готовить клюкву и различные блюда из кукурузы и тыквы. По легенде на первый День Благодарения индейцы даже принес попкорн.
Учитель – Давайте послушаем их молитву.
Учащиеся садятся за стол и складывают руки в молитве.
Oh, thanks God!
Dear Lord, on this Thanksgiving Day
With grateful hearts we bow and pray
For blessing given from our birth
Exceeding way beyond our worth
For friends who’ve proven to be true;
For pets, which count as friendship too.
For home and country, health and love
All sent to us from Heaven above.
Lord, please, continue to be near
And guide us through another year.
Слайд 8 . Учитель. Праздник благодарения стал национальной традицией — и не только потому, что многие американцы нашли процветание и богатство в этой стране, но и потому, что паломники-жертвы за свою свободу до сих пор пленяют воображение. Перед едой делается пауза и читается молитва или слова благодарности, чтобы поблагодарить за все, в том числе за радость собраться всей семьей.
Слайд 9. Thank you for attention.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-gerundiy-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse.html
|
Тест по теме "Герундий" по английскому языку в 11 классе
|
https://doc4web.ru/uploads/files/78/dc164eac64e1d486de45d1061b447456.doc
|
files/dc164eac64e1d486de45d1061b447456.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-dlya-klassa-eater.html
|
Тест для 7 класса "Weather"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/90168b3bc1dbce2fc63f1a2d740ce835.docx
|
files/90168b3bc1dbce2fc63f1a2d740ce835.docx
|
Зиновьева Кристина Михайловна учитель английского языка МБОУ СОШ №5 г. Шахты
тексты для отработки навыков чтения в 5-7 классах
Weather
The weather is a subject we can always talk about. It often changes and brings cold and heat, sunshine and rain, frost and snow. One day is often unlike the next. In summer the sun shines, often there is no wind and there are no clouds in the sky which is blue and beautiful. We can see stars and the moon at night and people like walks, outdoor games and sports in the fresh air.
When autumn comes, the days become shorter and colder. It gets dark earlier and often heavy clouds cover the sky bringing rain with them.
Sometimes there is heavy rain, so that an umbrella or a raincoat is necessary if we don't want to get wet through. Then you can hear people say, "What bad weather! When is this rain going to stop?" Many people then catch cold and must go to bed. Then a fire at home is so pleasant. At last frost and snow come.
Fields, forests and houses are covered with snow and rivers and lakes with ice. But spring again brings sunshine and warm winds. Sometimes it snows but snow will not remain long, it will melt in the warm sun. Spring will bring bright sunshine, green grass and flowers.
We usually say: "A nice day", "Not a bad day" or "It's nice weather for the time of the year" if the weather is fine.
We can say: "It looks like rain", "It looks like snow" of "It's bad weather" when the weather is bad.
Walt Disney and his heroes
Walt Disney was born in Chicago, his father being Irish Canadian, his mother of German-American origin. He revealed a talent for drawing and an interest in photography early on and after service with the American Red Cross in the First World War. In 1923 he left with his brother Roy for Hollywood and for some years struggled against poverty while producing a series of cartoon films. In 1927 he had some success with the series called "Oswald the Lucky Rabbit", but it was not until September 1928, when "Steamboat Willie" appeared, the first "Mickey Mouse" with sound, that he achieved lasting success. Mickey Mouse became a household word together with such companions as Minnie, Pluto, and — perhaps the favourite of them all — Donald Duck.
"The Three Little Pigs" and " Snow White and the Seven Dwarfs", with their still familiar songs by Frank Cherchill, immediately spring to mind. After the Second World War Disney turned his attention to real-life nature studies and non-cartoon films with living actors. After a rather unsuccessful feature cartoon "The Sleeping Beauty", he made a triumphant come-back with the very successful "Mary Poppins".
In 1955 he branched out into a different enterprise —"Disney-land", a huge amusement park in southern California.
Disneyland is situated 27 miles south of Los Angeles, at Ana-heim. Of all the show-places none is as famous as Disneyland. This superb kingdom of fantasy linked to technology was created by Walt Disney.
The park is divided into six themes and there is so much to see and do in each that no one would attempt to see all of them in one visit. For extended visits, there are hotels nearby.
Walt Disney died in California at the age of 65. His works have given so much pleasure for many years to many people, young and old, in many countries.
Robin Hood
Robin Hood is a legendary hero of England. He lived in the twelfth century. The legend said Robin Hood lived in Sherwood Forest with his merry men.
Robin Hood and his merry men took money from the rich and gave it to the poor. There are many stories about them. Here is one of them.
One day Robin Hood was walking through the Forest with his men when he saw a young man. The young man was wearing a very fine red coat and singing merrily. The next morning Robin Hood saw the same young man without his fine coat. The young man was looking very sad. Robin Hood sent Little John to bring the young man. When the young man came to Robin Hood the latter asked him, "What is your name?" The young man answered that his name was Allan-a-Dale. Then Robin Hood asked:"Have you any money?" AIlan-a-Dale answered, "I have only five shillings and a ring that I have kept for seven years. I wanted to marry a nice young girl. Yesterday I went to marry her, but her father is against it. He wants to marry her to a rich old man. Now I am unhappy."
Robin Hood asked the young man: "What will you give me and my merry men if we help you to get your girl back again?" Allan-a-Dale had neither money nor gold, but he promised to be Robin Hood's true servant. So Robin Hood decided to help Allan-a-Dale and they all went to the town where the girl lived. When they came to the town they saw the girl Allan loved. She was going into the church with the rich old man. Robin Hood and his men went into the church and asked the priest to marry the girl to Allan-a-Dale.
When the priest refused, Robin Hood pulled off the priest's coat and put it on Little John. So Little John married the young people and they returned together to the merry Greenwood.
The United States of America
The United States of America or the USA is a large country. Its area is only a little smaller than the area of Europe. As to population, it is the fourth largest country in the world. About 250 million people live there.
Once the United States of America was an English colony. In the War of Independence (1776—1783) she freed herself from British sovereignty and became independent. At that time she consisted of 13 states, which stretched from the Atlantic Coast to the Mississippi. For two and a half centuries the USA extended her territory to the Pacific Ocean. Now the USA consists of 50 states.
The flag of the United States is called 'Stars and Stripes'. The 50 stars — white on a blue field represent the 50 states and the 13 stripes represent 13 original English colonies, which in 1776 became free and independent of England.
The first colonists from England established a home in regions covered with thick forest against which they had to fight as hard as against the long and cold winters and storms in the northern parts. Very often they were short of clothes and other things necessary for life. When the news of rich soils behind the mountains came, many farmers decided to leave their homes. The first westward travel to make a new home there began.
Great parts of the land the cultivation of which had taken tens of years were deserted.
The coastal states changed their character when the coalfields in Pennsylvania and iron ore in the Appalachians were found. Many people left agriculture for the quickly growing industrial towns. Besides, the North-East is the main area of the industries which produce textiles of any kind, metal goods, rubber products, motor-cars, machinery and others.
Agriculture and cattle-breeding are carried out in the Middle West which comprises the Mississippi-Missouri-Ohio Basin and Lake District. This region of monocultural farms, especially of wheat and maize, and extended meadows is called the 'Corn Belt'. Besides wheat and maize the Corn Belt farmers grow oats.
What does the Corn Belt farmer do with his crops? He sells the wheat to people. Maize and most of the oats and corn are fed to animals in the states where they are grown. So the Corn Belt farmers usually fatten cattle, produce milk or grow pigs. The centre of the meat industry is Chicago.
One single product — cotton unites one sixth of the United States into a region called the 'Cotton Belt'. It stretches all over the Southern States from Virginia to Texas. Although sugar-beet and rice are grown there as well, about half of the cultivated land is planted to cotton. So important is this main product that the prosperity of the Cotton Belt depends on cotton.
West of the Rocky Mountains we find the State of California. It is full of contrasts. In San Francisco you would like to wear your overcoat sometimes. The north-western part of California has a very pleasant climate. The south-eastern part of the state has miles of light brown sand dunes like those of the Sahara.
Go over to the mountains to the west and you come into the garden and fruit country which attracted a lot of people since the gold rush in 1848. About 44 years later oil was found there. And again people came, but few of them found the riches they were looking for, as it had been by those who had come in the twenties of this century when they were drawn from their Oklahoma or Texas homes.
You know that the capital of the United States is Washington. It was named in honour of the first President whose name was George Washington. The population of Washington is over 3 million. The most important cities of the USA are: New York, San Francisco, Los Angeles, Chicago, Boston and others.
Sports and games
We are sure you are all interested in sport. Many of you certainly play such games as volleyball or football, basketball or tennis. People who play a game are players. Players form teams and play matches with other teams — their opponents. Two players playing with each other are partners. Each team can lose or win. In a football match players try to score as many goals as they can.
Most matches take place in large stadiums.
Athletics is the most popular sport. People call it 'the queen of all sports'. It comprises such kinds of sports as: running (for different distances), jumping (long and high jumps) and others.
From time to time international championships and races (horse-races, motor-races, cycle-races) take place. Representatives of various countries can win a gold, silver or bronze medal. Such great championships in sport are organized every four years and we call them Olympic Games. Only the best may take part in them.
There are so many kinds of sports, such as cycling, swimming, gymnastics, boxing, skating, skiing, rowing, yachting and many more in which you can take an active part or just be a devoted fan.
Seasons
It is very nice in spring. The sky is often blue. The sun shines brightly in the sky.'It is warm. It sometimes rains, but the rain is warm and pleasant.
Spring is a hard time for those who live in the country. There is a lot of work to do in the fields. Sometimes people are busy from morning till night. Tractors work in the fields day and night.
Children do not work in the fields. They go to school. They should work hard at the end of the school year.
Summer is as nice as spring. The sun shines brightly. It is warm and sometimes hot. It is warmer and hotter than in spring. The days are longer than in spring. The longest day of the year is the 22nd of June.
In summer children do not go to school. They have summer holidays. They olten help fathers and mothers on a farm. There is always a lot of work there in this season.
Summer is a pleasant season. There is a lot of fruit and vegetables at that time. Some people like summer best of all.
After summer autumn comes. The days are shorter than in summer. The weather is not so pleasant as in spring and in summer. II often rains. The rain is cold and not pleasant at all. In September, the first autumn month, the school year begins in our country.
Autumn is the season of fruit and vegetables. It is the hard est time for country people. They should work hard in the fields. Children always help them with fruit and vegetables in autumn.
November is the coldest month in autumn. It sometimes rains and it often snows.
Winter is the coldest season in the year. Sometimes the weather is pleasant. It often snows. Some people like when it snows. There is a lot of snow on the ground. The snow is clean and white. The ground is all white with snow. It is pleasant to walk when it is not very cold and it snows. The best holidays in winter are the New Year and Christmas.
Scotland
Scotland lies to the north of England. People who live in Scotland arc Scots.
The capital of Scotland is Edinburgh, but Scotland has no separate Parliament, for the Scottish MPs (Members of Parliament) sit with the English ones in Westminster in London.
Edinburgh is not the largest city in Scotland. Glasgow, which lias a population of over one million, is twice as large as Edinburgh.
Even so, Edinburgh remains the centre of the life of Scotland. Here are the administrative centres of the Navy, the Army, and tlie Air Force, the chief banks and offices; and the famous university.
Edinburgh, unlike Glasgow, has no large factories. Publishing is its well-known industry. It has been famous for its printers since the early years of the sixteenth century, when the first Scottish printing-press was set up within its walls. The publishing of books is today a very important industry. Much printing is done for London publishing houses, and there are many paper-mills near Edinburgh.
Edinburgh is a beautiful city. The first thing you see in Edinburgh is the Rock -— the very large hill in the middle of the city, on which stands Edinburgh Castle.. The Castle looks like a castle from a fairy-tale, and parts of it are more than a thousand years old. From the top of the Castle there is a beautiful view of the hill and the sea.
Besides the Castle there are many other interesting buildings, such as Holyrood Palace which is the old royal residence, the Art Gallery, the University of Edinburgh.
Edinburgh is famous for many things: its festivals (plays and music), its college of medicine, its museums and libraries, and for its writers Sir Walter Scott, Robert Louis Stevenson and others.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-present-simple.html
|
Тест по теме "Present Simple"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/79c520fa71c3fa4cf03bf66397b8280d.doc
|
files/79c520fa71c3fa4cf03bf66397b8280d.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-dlya-klassa-animals-in-our-life.html
|
Тест для 6 класса «Animals in our life»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/7f25fbab2bd053f7fce9d6d1955a9cf7.doc
|
files/7f25fbab2bd053f7fce9d6d1955a9cf7.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/russkiy-yazik-klass-demonstracionniy-variant-g.html
|
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
|
https://doc4web.ru/uploads/files/229/47bfa3294c5f081a918df4a6defd44c7.docx
|
files/47bfa3294c5f081a918df4a6defd44c7.docx
|
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 1
Проект
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 2
Единый государственный экзамен по РУССКОМУ ЯЗЫКУ
Пояснения к демонстрационному варианту контрольных
измерительных материалов единого государственного экзамена
2011 года по РУССКОМУ ЯЗЫКУ
При ознакомлении с демонстрационным вариантом контрольных измерительных материалов ЕГЭ 2011 года следует иметь в виду, что задания, в него включённые, не отражают всех элементов содержания, которые будут проверяться с помощью вариантов КИМ в 2011 году. Полный перечень элементов содержания, которые могут контролироваться на едином государственном экзамене 2011 года, приведён в Кодификаторе элементов содержания и требований к уровню подготовки выпускников общеобразовательных учреждений для единого государственного экзамена 2011 года по русскому языку.
Назначение демонстрационного варианта заключается в том, чтобы дать возможность любому участнику ЕГЭ и широкой общественности составить представление о структуре будущих КИМ, количестве заданий, их форме, уровне сложности. Приведённые критерии оценки выполнения заданий с развёрнутым ответом, включённые в этот вариант, дают представление о требованиях к полноте и правильности записи развёрнутого ответа.
Эти сведения позволят выпускникам выработать стратегию подготовки к ЕГЭ.
Демонстрационный вариант
контрольных измерительных материалов
для проведения единого государственного экзамена 2011 года
по РУССКОМУ ЯЗЫКУ
Инструкция по выполнению работы
На выполнение экзаменационной работы по русскому языку даётся
3 часа (180 минут). Работа состоит из 3-х частей.
Часть 1 содержит 30 заданий (А1-А30). К каждому из них даны
4 варианта ответа, только один из которых правильный.
Часть 2 состоит из 8 заданий (В1-В8). Ответы к этим заданиям вы должны сформулировать самостоятельно.
Часть 3 состоит из одного задания (С1) и представляет собой небольшую письменную работу по тексту (сочинение).
Советуем выполнять задания в том порядке, в котором они даны. Для экономии времени пропускайте задание, которое не удаётся выполнить сразу, и переходите к следующему. Если после выполнения всей работы у вас останется время, вы сможете вернуться к пропущенным заданиям.
Правильный ответ в зависимости от сложности каждого задания оценивается одним или несколькими баллами. Баллы, полученные вами за все выполненные задания, суммируются. Постарайтесь выполнить как можно больше заданий и набрать как можно больше баллов.
Желаем успеха!
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
4
нарушением
3
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
Часть 1
При выполнении заданий этой части в бланке ответов №l под номером выполняемого вами задания (А1-А30) поставьте знак «Х» в клеточку, номер которой соответствует номеру выбранного вами ответа.
А1 I В каком слове верно выделена буква, обозначающая ударный гласный звук?
красИвее
Агент
нАчав
тортЫ
"а5~
грамматической ошибкой (с
в фирменных магазинах стало
Укажите предложение синтаксической нормы).
Благодаря повышения уровня сервиса больше покупателей.
«Мойдодыр», написанный Корнеем Чуковским и опубликованный в 20-е годы ХХ века, стал одним из самых любимых детьми произведений.
М. Горький в одной из своих статей отмечает, что поэты до Пушкина совершенно не знали народа, не интересовались его судьбой, редко писали о нём.
Те, кто с детства стремится к мечте, часто реализуют свои жизненные планы.
А2
"аГ
~К
ЦЕННЫЙ нужно употребить
вместо слова
В каком предложении ЦЕННОСТНЫЙ?
Всех участников олимпиады наградили ЦЕННЫМИ подарками.
В каждую эпоху формируются свои ЦЕННЫЕ ориентиры.
В статье можно найти ЦЕННЫЕ для геолога сведения.
В заповеднике много деревьев ЦЕННЫХ пород.
Укажите пример с ошибкой в образовании формы слова.
в шкафу
пять полотенец
шестисот семи человек
ихние дела
Укажите грамматически правильное продолжение предложения.
Обработав статистические данные,
учёные определили, насколько быстро изменяется язык.
была выявлена интересная закономерность развития языка.
подтвердилась гипотеза о существовании общих для всех языков законов.
для лингвистов многое осталось не вполне ясным.
~к
А7
Прочитайте текст и выполните задания А6-А11.
(1)… (2)Однако не все эти фрагменты должны войти в реферат. (3)Их следует отобрать в соответствии с темой реферата и сгруппировать вокруг развивающих её нескольких больших подтем. (4)При этом важно точно и лаконично изложить содержание отобранных фрагментов, провести их смысловое свёртывание. (5)Под смысловым свёртыванием, или компрессией, понимается операция, приводящая к сокращению текста без потери важной, актуальной информации. (6)… компрессия, предусматривающая исключение из текста избыточной, второстепенной информации, является одним из ведущих приёмов при написании реферата.
Какое из приведённых ниже предложений должно быть первым в этом тексте?
Фрагменты, содержащие второстепенную информацию, не должны перегружать текст реферата.
Выделение в текстах ключевых фрагментов является основой для написания реферата.
Часто при работе с текстом приходится удалять или заменять не отдельные предложения, а целые фрагменты текста.
Различные главы реферата несут различный объём информации.
Какое из приведённых ниже слов или сочетаний слов должно быть на месте пропуска в шестом предложении текста?
И только
Ещё
С другой стороны,
Таким образом,
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
5
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
6
А8 | Какое слово или сочетание слов является грамматической основой в одном из предложений текста?
понимается (предложение 5)
фрагменты должны войти (предложение 2)
их следует отобрать (и) сгруппировать (предложение 3)
исключение является (предложение 6)
А13
В каком ряду во всех словах пропущена безударная проверяемая гласная корня?
вызв..лить, выр..стающий, предст..вительный
вл..стелин, пок..рать, укр..титель
пок..ряющий, з..ря, провозгл..шать
упл..тняя (бетон), к..саться, к..мпаньон
~к
ТТо~
Til
"А12"
Укажите верную характеристику пятого (5) предложения текста.
сложное бессоюзное
сложносочинённое
сложноподчинённое
простое осложнённое
Укажите правильную морфологическую характеристику слова ОДНАКО в предложении 2.
1) частица
4) наречие
2) местоимение 3) союз
Укажите значение слова РЕФЕРАТ во втором (2) предложении текста.
часть художественного или научного произведения, содержащая предварительные разъяснения и замечания
творческая работа, заключающаяся в устном или письменном пересказе прослушанного и проанализированного текста
письменный доклад по определённой теме, в котором обобщается информация из одного или нескольких источников
данные, факты независимо от формы их представления, которые несут в себе смысловую нагрузку
В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых пишется -НН-?
Драгоце(1)ым камнем, огранё(2)ым великим мастером - Временем, можно назвать древнерусскую литературу, богатства которой ещё в полной мере не осозна(3)ы.
1) 1 2) 1, 2 3) 2, 3 4) 1, 2, 3
АЫ
^1?
А16
А17
В каком ряду во всех словах пропущена одна и та же буква?
пред..явитель, неот..емлемый, трёх..язычный
под..брать, запр..кинуть, поз..вчерашний
пр..уныл, пр..образился, гостепр..имный
бе..характерный, ра..кидать, ра..росшийся
В каком ряду в обоих словах на месте пропуска пишется буква Е?
дыш..шь, обид..вший
эконом..шь, замасл..нный
дремл..шь, приемл..мый
реж..шь, прикле..вший
В каком варианте ответа указаны все слова, где пропущена буква И?
А.
фасол..вый
Б.
отраслевой
В.
настойчивость
Г.
догадл..вый
1)
А, Б
2)
А, Б, В
3)
А, В, Г
4)
В, Г
В каком предложении НЕ (НИ) со словом пишется раздельно?
Эпитет - образное, (не)обычное определение.
Дон в месте переправы далеко (не)широкий, всего около сорока метров.
(Ни)кто в пьесе не соглашается с Чацким в том, что прислуживаться безнравственно.
(Не)кому задать вопросы, которые мучат Пьера после дуэли в Сокольниках.
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
7
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
8
А18
В каком предложении оба выделенных слова пишутся слитно?
Воспитательное значение художественной литературы огромно, (ПО)ТОМУ что она действует на мысли человека ТАК(ЖЕ) сильно, как и на чувства.
Художники-импрессионисты большое внимание уделяли свету, постоянно меняющемуся (В)ТЕЧЕНИЕ дня, и воздуху, в который КАК(БЫ) погружены предметы и фигуры людей.
3) (И)ТАК, все мои блестящие надежды рушились, и (В)МЕСТО весёлой
московской жизни ожидала меня скука в стороне глухой и отдалённой.
4) Лесная малина (ПО)СРАВНЕНИЮ с садовой мелкая, но гораздо более
сладкая и душистая, (ПО)ЭТОМУ, даже выращивая прекрасную
крупную садовую малину, деревенские жители любят ходить за
лесной.
А2Т
В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых в предложениях должны стоять запятые?
Поздней осенью или зимой на улицах городов появляются стайки то мелодично щебечущих, то резко кричащих птиц. Вот (1) видимо (2) за этот крик и получили птицы своё имя - свиристели, ведь глагол «свиристеть» (3) как считают лингвисты (4) когда-то означал «резко свистеть, кричать».
1, 2, 3, 4
1, 3
1, 2
3, 4
"AW
^0~
её отсутствия в
Укажите правильное объяснение постановки запятой или предложении:
Язык - это основа национальной памяти ( ) и его надо беречь.
Простое предложение с однородными членами, перед союзом И запятая не нужна.
Сложносочинённое предложение, перед союзом И запятая не нужна.
Сложносочинённое предложение, перед союзом И нужна запятая.
Простое предложение с однородными членами, перед союзом И нужна запятая.
В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых в предложении должны стоять запятые?
Почти не отступая (1) от сюжета гоголевской повести (2) и (3) по возможности сохраняя характерный гоголевский язык (4) Н.А. Римский-Корсаков создал либретто оперы «Вечера на хуторе близ Диканьки».
1, 2, 3, 4
2
3, 4
4
А22
^3~
Укажите предложение, в котором нужно поставить одну запятую. (Знаки препинания не расставлены.)
Вопрос о происхождении жизни на Земле во все времена имел как познавательное так и мировоззренческое значение.
Сама жизнь диктует художнику и сюжет и композицию картины и выбор красок.
В состав фразеологизма могут входить устаревшие слова или слова в переносном значении.
Своими пьесами и рассказами Чехов создал самобытный и совершенно автономный мир.
Как объяснить постановку двоеточия в приведённом ниже предложении?
В 1720 году Пётр I утвердил новые правила обмундирования войск: кафтан получил небольшой суконный воротник, карманные клапаны с тремя пуговицами, шнур на левом плече и 10 пуговиц по борту.
Обобщающее слово стоит перед однородными членами предложения.
Вторая часть бессоюзного сложного предложения поясняет, раскрывает содержание того, о чём говорится в первой части.
Вторая часть бессоюзного сложного предложения противопоставлена по содержанию тому, о чём говорится в первой части.
Первая часть бессоюзного сложного предложения указывает на время совершения того, о чём говорится во второй части.
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
9
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
10
^27
"а25~
^26~
В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых в предложении должны стоять запятые?
Государственная Третьяковская галерея (1) основателем (2) которой (3) был московский купец Павел Михайлович Третьяков (4) в наши дни признана музеем русского искусства с мировым значением.
1) 1, 4 2) 2 3) 1, 3 4) 2, 4
В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых в предложении должны стоять запятые?
Дверь подъезда внезапно распахнулась (1) и на улицу выскочил крепкий молодой человек (2) который (3) если бы Алексей не успел в последний момент посторониться (4) наверняка налетел бы прямо на него.
1, 2, 3, 4
2, 3
1, 4
2, 4
В каком предложении придаточную часть сложноподчинённого предложения нельзя заменить обособленным определением, выраженным причастным оборотом?
Заповедник, который был основан в середине прошлого века, невелик и занимает всего несколько гектаров нетронутого низинного леса.
Продукты питания человека и состав воздуха, которым он дышит, в значительной мере являются результатом жизнедеятельности растений.
Летом травы и мхи в лесу существуют в полумраке, который образуется после полного развёртывания листвы деревьев.
Волжский обрывистый берег и заречные дали вводят в пьесу А.Н. Островского мотив простора и полёта, который неразрывно связан с образом Катерины.
А27 | Прочитайте текст.
Многие предметы, которые нас окружают, сделаны из природных материалов - одного или нескольких. С древнейших времён люди использовали эти материалы: они изготавливали ткани из натуральных волокон, строили дома из тростника и дерева, обрабатывали камни и металлы, создавая различные предметы. Современный человек, использующий природные материалы сегодня, должен думать о том, что их запасы не безграничны.
В каком из приведённых ниже предложений верно передана главная информация, содержащаяся в тексте?
Изготовленные из природных материалов предметы использовались древними людьми в быту, и сегодня многие предметы, которые нас окружают, также сделаны из камня и металла, дерева и натуральных волокон.
Древние люди использовали только природные материалы: изготавливали ткани из натуральных волокон, строили дома из тростника и дерева, обрабатывали камни и металлы.
Люди должны помнить о том, что запасы природных материалов могут иссякнуть, поэтому нужно использовать и искусственно созданные материалы.
4) Современный человек должен помнить, что запасы природных
материалов, используемых с древних времён по сегодняшний день, не
безграничны.
Прочитайте текст и выполните задания А28-А30; В1-В8; С1.
(1)Я сидел в ванне с горячей водой, а брат беспокойно вертелся по маленькой комнате, хватая в руки мыло, простыню, близко поднося их к близоруким глазам и снова кладя обратно. (2)Потом стал лицом к стене и горячо продолжал:
- (З)Сам посуди. (4)Нас учили добру, уму, логике - давали сознание. (5)Главное - сознание. (б)Можно стать безжалостным, но как возможно, познавши истину, отбросить её? (7)С детства меня учили не мучить животных, быть жалостливым. (8)Тому же учили меня книги, какие я прочёл, и мне мучительно жаль тех, кто страдает на вашей проклятой войне. (9)Но вот проходит время, и я начинаю привыкать ко всем страданиям, я чувствую, что и в обыденной жизни я менее чувствителен, менее отзывчив и отвечаю только на самые сильные возбуждения. (Ю)Но к самому факту войны я не могу привыкнуть, мой ум отказывается понять и объяснить то, что в основе
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
11
А29
W
^3~
"А28"
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
своей безумно. (11)Миллионы людей, собравшись в одно место и стараясь придать правильность своим действиям, убивают друг друга, и всем одинаково больно, и все одинаково несчастны - что же это такое, ведь это сумасшествие?
(12)Брат обернулся и вопросительно уставился на меня своими близорукими глазами.
- (13)Я скажу тебе правду. - (14)Брат доверчиво положил холодную
руку на моё плечо. - (15)Я не могу понять, что это такое происходит.
(16)Я не могу понять, и это ужасно. (17)Если бы кто-нибудь мог объяснить
мне, но никто не может. (18)Ты был на войне, ты видел - объясни мне.
- (19)Какой ты, брат, чудак! (20)Пусти-ка ещё горячей водицы.
(21)Мне так хорошо было сидеть в ванне, как прежде, и слушать
знакомый голос, не вдумываясь в слова, и видеть всё знакомое, простое, обыкновенное: медный, слегка позеленевший кран, стены со знакомым рисунком, принадлежности к фотографии, в порядке разложенные на полках. (22)Я снова буду заниматься фотографией, снимать простые и тихие виды и сына: как он ходит, как он смеётся и шалит. (23)И снова буду писать - об умных книгах, о новых успехах человеческой мысли, о красоте и мире. (24)А то, что он сказал, было участью всех тех, кто в безумии своём становится близок безумию войны. (25)Я как будто забыл в этот момент, плескаясь в горячей воде, всё то, что я видел там.
- (26)Мне надо вылезать из ванны, - легкомысленно сказал я, и брат
улыбнулся мне, как ребёнку, как младшему, хотя я был на три года старше
его, и задумался - как взрослый, как старик, у которого большие и тяжёлые
мысли.
(27)Брат позвал слугу, и вдвоём они вынули меня и одели. (28)Потом я пил душистый чай из моего стакана и думал, что жить можно и без ног, а потом меня отвезли в кабинет к моему столу, и я приготовился работать. (29)Моя радость была так велика, наслаждение так глубоко, что я не решался начать чтение и только перебирал книги, нежно лаская их рукою. (ЗО)Как много во всём этом ума и чувства красоты!
(По Л. Андрееву*)
"Андреев Леонид Николаевич (1871-1919) - прозаик, драматург, публицист, представитель Серебряного века русской литературы.
Какое утверждение соответствует содержанию текста?
Старший брат тяжело переживает то, что он не сможет заниматься прежним делом и должен сменить профессию.
Повествование ведётся от лица младшего брата.
Младший брат никогда не был на фронте, но он знает, что происходит на войне, и не может с этим смириться.
После короткого отпуска старший брат должен вернуться на фронт.
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 12
Какое из перечисленных утверждений является ошибочным?
1) Предложение 11 объясняет и подтверждает суждение, высказанное в
предложении 10 текста.
2) Предложение 21 текста содержит описательный фрагмент.
3) В предложениях 3-6 представлено повествование.
4) В предложениях 15-17 представлено рассуждение.
АЗО" Какое слово использовано в тексте в переносном значении?
горячий (предложение 1)
отбросить (предложение 6)
холодную (предложение 14)
одели (предложение 27)
Часть 2
При выполнении заданий этой части запишите ваш ответ в бланке ответов №1 справа от номера задания (В1-В8), начиная с первой клеточки. Каждую букву или цифру пишите в отдельной клеточке в соответствии с приведёнными в бланке образцами. Слова или числа при перечислении отделяйте запятыми. Каждую запятую ставьте в отдельную клеточку. При записи ответов пробелы не используются.
Ответы к заданиям В1-ВЗ запишите словами. \
Из предложения 6 выпишите суффиксальным способом.
слово, образованное приставочно-
В2 | Из предложений 27-30 выпишите краткие прилагательные.
Укажите тип подчинительной связи ЖАЛЬ (предложение 8).
в
словосочетании МУЧИТЕЛЬНО
Ответы к заданиям В4-В7 запишите цифрами.
В4 | Среди предложений 12-20 найдите простое односоставное определённо-личное. Напишите номер этого предложения.
В5 | Среди предложений 21-25 найдите простое предложение, осложнённое однородными членами с обобщающим словом. Напишите номер этого предложения.
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
13
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г.
14
ж
^7~
Среди предложений 25-29 найдите сложноподчинённое предложение с придаточным меры и степени. Напишите номер этого сложного предложения.
Среди предложений 7-11 найдите такое, которое связано с предыдущим с помощью указательного местоимения, частицы и лексического повтора. Напишите номер этого предложения.
Прочитайте фрагмент рецензии, составленной на основе текста, который вы анализировали, выполняя задания А28-А30, В1-В7. В этом фрагменте рассматриваются языковые особенности текста. Некоторые термины, использованные в рецензии, пропущены. Вставьте на места пропусков цифры, соответствующие номеру термина из списка. Если вы не знаете, какая цифра из списка должна стоять на месте пропуска, пишите цифру 0.
Последовательность цифр в том порядке, в котором они записаны вами в тексте рецензии на месте пропусков, запишите в бланк ответов №l справа от номера задания В8, начиная с первой клеточки. Каждую цифру пишите в отдельной клеточке в соответствии с приведёнными в бланке образцами. Цифры при перечислении отделяйте запятыми. Каждую запятую ставьте в отдельную клеточку. При записи ответов пробелы не используются.
С1
Часть 3
Для ответа к заданию этой части используйте бланк ответов №2. Запишите сначала номер задания С1, а затем напишите сочинение.
Напишите сочинение по прочитанному тексту.
Сформулируйте и прокомментируйте одну из проблем, поставленных автором текста (избегайте чрезмерного цитирования).
Сформулируйте позицию автора (рассказчика). Напишите, согласны или не согласны вы с точкой зрения автора прочитанного текста. Объясните почему. Свой ответ аргументируйте, опираясь на знания, жизненный или читательский опыт (учитываются первые два аргумента).
Объём сочинения - не менее 150 слов.
Работа, написанная без опоры на прочитанный текст (не по данному тексту), не оценивается. Если сочинение представляет собой пересказанный или полностью переписанный исходный текст без каких бы то ни было комментариев, то такая работа оценивается нулём баллов.
Сочинение пишите аккуратно, разборчивым почерком.
~w
«Синтаксические средства выразительности: (предложение 6) и
(в предложениях 21-23) - помогают автору отчасти передать
чувства персонажей. Такой приём, как (предложения 15, 16),
подчёркивает основную мысль младшего брата в рассуждениях о войне. В какой-то момент братья словно меняются своими возрастными
(«ребёнок» - «взрослый»
в
ролями, что подчёркивают предложении 26)».
Список терминов:
анафора
гипербола
риторический вопрос
олицетворение
парцелляция
диалектизм
восклицательное предложение
ряды однородных членов
антонимы
Не забудьте перенести все ответы в бланк ответов № 1.
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 15
Система оценивания экзаменационной работы по русскому языку
ЧАСТЬ 1
За правильный ответ на каждое задание части 1 ставится 1 балл. Если указаны два и более ответов (в том числе правильный), неверный ответ или ответ отсутствует, ставится 0 баллов.
№ задания
Ответ
№ задания
Ответ
А1
1
А16
4
А2
2
А17
2
A3
4
А18
3
А4
1
А19
3
А5
1
А20
4
А6
2
А21
1
А7
4
А22
1
А8
2
А23
2
А9
4
А24
1
А10
3
А25
1
АН
3
А26
2
А12
2
А27
4
А13
2
А28
3
А14
1
А29
3
А15
3
А30
2
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 16
ЧАСТЬ 3
Информация о тексте
Основные проблемы
Авторская позиция
1. Проблема нравственной оценки факта войны. (Почему человеческое сознание не может принять сам факт войны?)
1. Война безумна, бессмысленна, противоестественна по самой своей природе.
2. Проблема войны и сохранения человеческого в человеке. (Как влияют военные события и связанные с ними человеческие трагедии на душевное состояние людей, на их способность чувствовать, сострадать?)
2. Безумие войны способно притупить в человеке его лучшие душевные качества.
3. Проблема смысла жизни. (В чём заключается смысл человеческого существования?)
3. Смысл и радость человеческого существования заключается не в разрушении и уничтожении себе подобных, а в свободном сознательном труде, в наслаждении творчеством, в приобщении к красоте.
ЧАСТЬ 2
За правильный ответ на задания В1, В2, ВЗ, В4, В5, В6, В7 ставится 1 балл, за неверный ответ или его отсутствие - 0 баллов.
№ задания
Ответ
В1
безжалостным
В2
велика, глубоко <или > глубоко, велика
ВЗ
примыкание
В4
20
В5
21
В6
29
В7
8
В8*
3, 8, 1, 9
'Задание В8 оценивается по шкале от 0 до 4 баллов. За каждую верно указанную цифру, соответствующую номеру термина из списка, экзаменуемый получает 1 балл (4 балла: нет ошибок; 3 балла: допущена 1 ошибка; 2 балла: допущены 2 ошибки; 1 балл: верно указана только одна цифра; 0 баллов: полностью неверный ответ (неверный набор цифр) или его отсутствие). Порядок записи цифр в ответе имеет значение.
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 17
КРИТЕРИИ ПРОВЕРКИ И ОЦЕНКИ ВЫПОЛНЕНИЯ ЗАДАНИЯ С РАЗВЁРНУТЫМ ОТВЕТОМ
№
Критерии оценивания ответа на задание С1
Баллы
I
Содержание сочинения
К 1
Формулировка проблем исходного текста
Экзаменуемый (в той или иной форме) верно сформулировал одну из проблем исходного текста.
Фактических ошибок, связанных с пониманием и формулировкой проблемы, нет.
1
Экзаменуемый не смог верно сформулировать ни одну из проблем исходного текста.
0
К 2
Комментарий к сформулированной проблеме исходного текста
Сформулированная экзаменуемым проблема исходного текста прокомментирована. Фактических ошибок, связанных с пониманием проблемы исходного текста, в комментариях нет.
2
Сформулированная экзаменуемым проблема исходного текста прокомментирована,
но
в комментариях допущена 1 фактическая ошибка, связанная с пониманием исходного текста.
1
Сформулированная экзаменуемым проблема не прокомментирована,
или
в комментариях допущено более 1 фактической ошибки, связанной с пониманием исходного текста,
или
прокомментирована другая, не сформулированная экзаменуемым проблема,
или
в качестве комментариев дан простой пересказ текста или его фрагмента,
или
в качестве комментариев цитируется большой фрагмент исходного текста.
0
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 18
К 3
Отражение позиции автора исходного текста
Экзаменуемый верно сформулировал позицию автора
(рассказчика) исходного текста по прокомментированной
проблеме.
Фактических ошибок, связанных с пониманием позиции
автора исходного текста, нет.
1
Позиция автора исходного текста экзаменуемым сформулирована неверно,
или
позиция автора исходного текста не сформулирована.
0
К 4
Аргументация экзаменуемым собственного мнения по проблеме
Экзаменуемый выразил своё мнение по сформулированной им проблеме, поставленной автором текста (согласившись или не согласившись с позицией автора), аргументировал его (привёл не менее 2-х аргументов, один из которых взят из художественной, публицистической или научной литературы)
3
Экзаменуемый выразил своё мнение по сформулированной им проблеме, поставленной автором текста (согласившись или не согласившись с позицией автора), аргументировал его (привёл не менее 2-х аргументов, опираясь на знания, жизненный опыт),
или
привёл только 1 аргумент из художественной,
публицистической или научной литературы
2
Экзаменуемый выразил своё мнение по сформулированной им проблеме, поставленной автором текста (согласившись или не согласившись с позицией автора), аргументировал его (привёл 1 аргумент), опираясь на знания, жизненный опыт.
1
Экзаменуемый сформулировал своё мнение по проблеме, поставленной автором текста (согласившись или не согласившись с позицией автора), но не привёл аргументы, или
мнение экзаменуемого заявлено лишь формально (например: «Я согласен / не согласен с автором»),
или
мнение экзаменуемого вообще не отражено в работе.
0
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
© 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 19
Русский язык. 11 класс. Демонстрационный вариант 2011 г. 20
II
Речевое оформление сочинения
К 5
Смысловая цельность, речевая связность и последовательность изложения
изложения:
- логические ошибки отсутствуют, последовательность
изложения не нарушена;
- в работе нет нарушений абзацного членения текста.
2
цельностью с аме з нуе стью и пос^в териз льностью и смы ло словой
допущена 1 логическая ошибка,
в работе имеется 1 нарушение абзацного членения текста.
1
В работе экзаменуемого просматривается коммуникативный
но
допущено более 1 логической ошибки,
имеются 2 случая нарушения абзацного членения текста.
0
К 6
Точность и выразительность речи
^^^^^^^^^^точностью
2
Работа экзаменуемого характеризуется точностью выражения мысли,
но
прослеживается однообразие грамматического строя речи,
работа кзаменуемого рЯхарактеризуетя разнообразием
есть нарушения точности выражения мысли.
1
Работа экзаменуемого отличается бедностью словаря и однообразием грамматического строя речи.
0
III
Грамотность
К 7
Соблюдение орфографических норм
орфографических ошибок нет (или 1 негрубая ошибка)
3
допущено не более 2-х ошибок
2
допущены 3-4 ошибки
1
допущено более 4-х ошибок
0
К 8
Соблюдение пунктуационных норм
пунктуационных ошибок нет (или 1 негрубая ошибка)
3
допущены 1-3 ошибки
2
допущено 4-5 ошибок
1
допущено более 5-ти ошибок
0
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
К 9
Соблюдение языковых норм
грамматических ошибок нет
2
допущены 1-2 ошибки
1
допущено более 2-х ошибок
0
К 10
Соблюдение речевых норм
допущено не более 1 речевой ошибки
2
допущены 2-3 ошибки
1
допущено более 3-х ошибок
0
К 11
Соблюдение этических норм
этические ошибки в работе отсутствуют
1
допущены этические ошибки (1 и более)
0
К 12
Соблюдение фактологической точности в фоновом материале
фактические ошибки в фоновом материале отсутствуют
1
допущены фактические ошибки (1 и более) в фоновом материале
0
Максимальное количество баллов за всю письменную работу (К1-К12)
23
При оценке грамотности (К7-К10) следует учитывать объём сочинения. Указанные в таблице нормы оценивания разработаны для сочинения объёмом в 150-300 слов.1
Если в сочинении менее 70 слов, то такая работа не засчитывается и оценивается нулём баллов, задание считается невыполненным.
При оценке сочинения объёмом от 70 до 150 слов число допустимых ошибок четырёх видов (К7-К10) уменьшается. 2 балла по этим критериям ставится в следующих случаях:
К7 - орфографических ошибок нет (или допущена 1 негрубая ошибка); К8 - пунктуационных ошибок нет (или 1 негрубая ошибка).
1 балл по этим критериям ставится в следующих случаях:
К7 - допущено не более 2-х ошибок;
К8 - допущены 1-3 ошибки;
К9 - грамматических ошибок нет;
К10 - допущено не более 1 речевой ошибки.
Высший балл по критериям К7-К12 за работу объёмом от 70 до 150 слов не ставится.
Если сочинение представляет собой пересказанный или полностью переписанный исходный текст без каких бы то ни было комментариев, то такая работа по всем аспектам проверки (К1-К12) оценивается нулём баллов. Работа, написанная без опоры на прочитанный текст (не по данному тексту), не оценивается.
Если сочинение содержит частично или полностью переписанный экзаменуемым текст рецензии задания В8, то объём такой работы определяется без учёта текста рецензии.
О 2011 Федеральная служба по надзору в сфере образования и науки РФ
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-merry-cristmas-dl.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку "Merry Christmas" для 2–4-х классов
|
https://doc4web.ru/uploads/files/1/81f51c6083dd0e4b493b38f3a7126a2c.doc
|
files/81f51c6083dd0e4b493b38f3a7126a2c.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/selyanske-gospodarstvo-pravovi-ta-organizaciyni-aspekti.html
|
Селянське господарство Правові та організаційні аспекти
|
https://doc4web.ru/uploads/files/227/35fe4676b4443c458086f131d0ef927e.docx
|
files/35fe4676b4443c458086f131d0ef927e.docx
|
1
Курсова робота
Селянське ( фермерське ) господарство.
Правові та організаційні аспекти
П Л А Н
ВСТУП
1.Поняття та порядок створення селянського ( фермерського ) господарства.
2.Права та обов’язки селянського ( фермерського ) господарства.
3.Майнові правовідносини селянського (фермерського) господарства.
4.Діяльність селянського (фермерського) господарства.
5.Взаємовідносини селянського (фермерського) господарства з установами банків, страховими органами і бюджетом.
Соціальне страхування і пенсійне забезпечення членів селянських (фермерських) господарств.
6.Припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.
7.Кадрове і наукове забезпечення селянських (фермерських) господарств та їх відповідальність за порушення закону.
8.Державне сприяння розвиткові селянських (фермерських) господарств.
Висновки.
Список літератури.
В С Т У П
Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення селянських ( фермерських) господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства.Для дослідження даної теми було застосовано метод порівняльного дослідження. При підготовці курсової роботи використовувались нормативні джерела і публікації по даному питанню. Серед нормативних джерел і зокрема серед законів, одним з найважливіших є Закон України “ Про селянське ( фермерське ) господарство”. У цьому законодавчому акті було підкреслено, що ним визначаються економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності селянських(фермерських) господарств в Україні, гарантується право її громадян на добровільне створення цих господарств, самостійність останніх, їх рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а також рівноправність їх членів із особами, зайнятими в інших сферах народного господарства. Фундамент законодавства, яке стосується селянських (фермерських) господарств, становить Закон України “Про власність”. Саме в ньому закріплено право на колективну і приватну власність на майно і землю.
Не менш важливе значення в даній темі має Закон України “Про приорітетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Цим законом Держава значно розширила можливості розвитку сільського господарства і зокрема селянських (фермерських) господарств. В ньому можна знайти пільгові умови державного інвестування, оподаткування селянських (фермерських) господарств, а також гарантії їх рівності з іншими формами сільськогосподарського виробництва. Тут же держава забезпечує сприятливу політику цін, пільгові умови використання енергії і соціальну захищеність працівників селянських (фермерських) господарств.
Селянське (фермерське) господарство є одним із видів підприємств, тому для даної теми актуальними є Закони “Про підприємство” та “Про колективні сільськогосподарські підприємства”.
Деякі процеси, такі як оподаткування, повністю однакові як у селянських (фермерських) господарствах, так і у колективних сільськогосподарських підприємствах.
Тому Закон “Про колективні сільськогосподарські підприємства” служить своєрідним доповненням до Закону “Про селянське (фермерське) господарство”. Основою для діяльності всіх сільськогосподарських виробників і зокрема селянських (фермерських) господарств є земля і відносини пов’язані з нею. Деякі відносини регулюються цілою низкою нормативних актів. Найважливішими з них є Земельний кодекс, Закон України “Про плату за землю” і Закон України “Про форми власності на землю”.
Земельний кодекс визначає правовий режим землі, порядок способи і цілі її використання, охорону землі, її оцінку, а також розв’язання земельних спорів. Регулюються Земельним кодексом і інші питання, пов’язані з землею.
Законом “Про плату за землю” встановлюються види платежів за землю, порядок обчислення, розміри, а також пільги щодо їх сплати. Немаловажне значення для селянських (фермерських) господарств має Закон України “Про форми власності на землю”, адже саме він дав можливість працівникам сільського господарства відчути себе власниками землі і майна, що в наш час має важливе значення.
Подібну роль відіграє Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” і частково Закон України “Про заставу”.
Серед нормативних актів виконавчої влади, найголовнішим щодо теми селянських (фермерських) господарств є Постанова Кабінету міністрів України “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”. В ній наведені ті заходи виконавчої влади, які сприяють розвитку селянських (фермерських) господарств, допомога їм матеріальними ресурсами, технікою, будівництва житла для їх працівників і забезпечення цих працівників належними умовами проживання і праці.
Дуже важливе значення для висвітлення теми курсової роботи мав підручник “Аграрне право України”. У ньому докладно викладені основні положення “Про селянське (фермерське) господарство”, а також інших законодавчих актів стосовно створення, діяльності і припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.
Курсова робота складається з вступу, в якому викладено основні заходи, на яких побудована робота та характеристика нормативної бази і літератури, восьми підрозділів і висновку.
1. ПОНЯТТЯ ТА ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян. Разом із колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами воно, в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною. Селянське (фермерське) господарство це, як правило, сімейно-трудове об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.
Членами сільського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою).
Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
При створені одним із членів сім’ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім’ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов’язки і використовувати право голови одному з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерського) не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп.
Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.
Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема в тому, що воно має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів, спільних підприємств із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.
Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського) господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами та організаціями господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою.
Право на створення селянсько (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством та пройшов конкурсний відбір.
Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію, або досвід роботи в сільському господарстві.
Конкурсний відбір бажаючих створити селянське (фермерське) господарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. До складу комісії включаються представники районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фермерів, сільської, селещної Ради народних депутатів на території якої передбачається відведення земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства, та інших заінтересованих державних і громадських адміністрацій.
Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство передаються по їх бажанню в приватну власність або в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибну ділянку. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель вилучених (викуплених) у встановленому порядку. В тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки. Передача громадянам безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства проводиться один раз, про що Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку, робиться відмітка в паспорті або документі, який його замінює.
За плату передаються у приватну власність громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.
У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Вдовні та дефлеційно небезпечні землі можуть надаватися селянським (фермерським) господарствам без зміни їх цільового призначення та за умови дотримання вимог грунтозахисного землеробства. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості наближеними до існуючих доріг, електро і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.
Землі лісового і водного фондів, що входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, не можуть передаватися у приватну власність господарств, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів і невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт.
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості, для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки, заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.
У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обгрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства.
Заяву про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування за погодження сільської, селещної Ради народних депутатів розглядає у місячний строк районна ( міська) конкурсна комісія та районна (міська), в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, які розроблюються в першочерговому порядку.
Проект відведення земельної ділянки погоджуються із власником землі або землекористувачем ( за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу), землевпорядним і санітарними органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.
У разі відмови районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів у передачі або наданні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства це питання вирішується судом.
Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі ( на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або користування землею, а також для укладення договору на оренду.
Передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, проводиться тільки після їх вилучення ( викупу). Відведення земельної ділянки в натурі ( на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці.
Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України власники земельних ділянок, переданих їм Радами народних депутатів, не можуть протягом 6 років від часу набуття права власності продавати або іншим способом відчуджувати їх. Проте вони можуть успадковуватись або передаватись Радам на тих же умовах, на яких були одержані. За наявності поважних причин суд може скоротити зазначений строк за заявою власника.
Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватись у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 га. ріллі і 100 га. усіх земель, у місцевостях з труднодостатніми населенними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України – 100 га.----. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах норм, передбачених Законом України “ Про селянське (фермерське) господарство” визначають районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні є район, Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей ефективного використання наданих земель. Для створення раціональних за розмірами селянських (фермерських) господарств громадяни України, які ведуть таке господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.
Розмір земельної ділянки, що надається в оренду, обумовлюється договором оренди.
Земельні ділянки громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство поділу не підлягають.
Члени колективних сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які побажали вести селянське (фермерське) господарство, мають право безперешкодного виходу з них.
За рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів, їм передаються безплатно у приватну власність земельні ділянки в межах середньої земельної частки, що вилучається із земель зазначених підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, та крім того передаються у приватну власність за плату і надаються у користування земельні ділянки із земель запасу, розмір земельної ділянки, що передається безплатно у приватну власність члену колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства визначається на рівні середньої земельної частки, що обчислюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Кадастрова оцінка земельної ділянки, що вилучається, повинна бути, як правило, на рівні середньої по господарству. У разі надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства з оцінкою нижче від середньої кадастрової по господарству встановлюються пільги, передбачені Законом України “Про селянське (фермерське) господарство”.
Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає в 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала в користування земельну ділянку.
Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів, подається заява, статут, якщо це необхідно для створення організаційної форми підприємстіва, список осіб, які виявили бажання створити його ( із зазначенням прізвища, імені по-батькові) і документ про внесення плати за державну реєстрацію.
Після відведення земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержаного Державного акта на право приватної власності на землю, договору на тимчасове користування землею, в тому числі і на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий і інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами, організаціями, визначається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при пануванні суцільно-економічного розвитку району.
Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної господарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.
З селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості і місця положення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюється Верховною Радою України.
Новостворені селянські (фермерські) господарства звільнюються від сплати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність або надання у користування. На них поширюються і інші пільги, встановлені чинним законодавством.
Верховна Рада республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів за клопотанням районних і міських Рад можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на повний термін, відстрочення сплати, зниження ставки земельного податку.
2.ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господарство мають право зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди на відведеній їм у власність, у користування земельній ділянці за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендній земельній ділянці, приміщень виробничого і не виробничого призначення, у тому числі житла, орендарі також погоджують з орендодавцем.
Громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності, або досягнення пенсійного віку, за рішенням Ради народних депутатів яка надала цю земельну ділянку, надати її в тимчасове користування одному із членів сім’ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство. В разі відсутності таких осіб громадянин може передати у тимчасове користування земельну ділянку іншим членам сім’ї, які не ведуть спільно з ним селянське (фермерське) господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства. У разі тимчасової втрати працездатності або наявності інших поважних причин, громадянин може надати земельну ділянку в тимчасове користування на підставі договору, особам зазначеним вище, а у разі призову на строкову військову службу, вступу до навчального закладу – на термін до п’яти років. При успадкуванні земельної ділянки неповнолітнім допускається надання її в оренду під контролем місцевої Ради народних депутатів на період до досягнення спадкоємцем повноліття.
У разі продажу майна селянського (фермерського) господарства і передачі земельної ділянки, що перебуває у користуванні, в тому числі на умовах оренди, іншому громадянину, підприємству або організації за рішенням Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство має право на одержання від них повної компенсації всіх затрат на вирощення і збирання врожаю, а також затрат на поліпшення якості землі за час користування земельною ділянкою відповідно до підвищення кадастрової оцінки.
Селянське (фермерське) господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій,торф тощо), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні підземні води, які є на земельній ділянці, а також інші корисні властивості землі відповідно до законодавства України.
Селянське (фермерське) господарство зобов’язане:
1).забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання;
2).ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;
3).здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, а саме:
а).раціональну організацію території;
б).збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі;
в).захист земель від водної і вітрової ерозії, зсуву, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висихання, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами і від інших процесів руйнації;
г).захист від заростання сільськогосподарських угідь кущами і рідким лісом, інших процесів погіршення культурно-технічного стану земель;
д).рекультивацію нарушених земель, міроприємства по підвищенню їх родючості і покращення інших корисних властивостей землі;
е).зняття, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов’язаних з нарушенням землі;
є).тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів;
5). Не порушувати права власників інших земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів;
6).зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;
7).дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;
8).дотримувати правил добросусідства:
дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід, проїзд до загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків і споруд;
не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних ділянок;
вживати заходів до недопущення можливості стану дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів і мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.
3.МАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Суб’єктом майнових правовідносин відповідно до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” є це господарство як юридична особа. А якщо господарство складається з однієї особи, таким суб’єктом може бути і власник (користувач) ділянки одноособово.
У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство можуть бути земля, жилі будинки, квартира, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім’ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами.
Майно цих осіб належить їм праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави на рівні з іншими формами власності.
Прохід на землях селянського (фермерського) господарства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транспорті, пересування на човнах, купання і рибальство у водоймах господарства, розміщення на цих землях палаток і проживання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволяються лише за згодою власника господарства і за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.
Селянське (фермерське) господарство як юридична особа і суб’єкт права власності користується всіма правилами власника майна, передбаченим Цивільним Кодексом України.
Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленостю. Селянське (фермерське) господарство має право продавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування належне йому на праві власності майно.
Селянське (фермерське) господарство має право придбати, брати у тимчасове користування в тому числі і на умовах оренди майно підприємств, установ, та організацій, інших селянських (фермерських) господарств і громадян. Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюється цивільним законодавством. Майнові спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом. При цьому суд керується правилами цивільного законодавства про спільну сумісну часткову власність, а також правилами, передбаченими Кодексом про шлюб та сім’ю України, що стосується відносин між подружжям.
За порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних правил, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності селянське (фермерське) господарство – несе відповідальність, передбачену законодавством України.
У разі систематичного невнесення земельного податку в термін, встановлені законодавством України, а також орендної плати в термін, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.
Успадкування землі та майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до Закону “Про селянське (фермерське) господарство” і заповіту в порядку, встановленому цивільним законодавством. Що ж до земельних ділянок, то при їх успадкуванні суд виходить з вимог Земельного Кодексу України, згідно з яким земельні ділянки громадян, котрі ведуть селянське (фермерське) господарство, поділові не підлягають. За таких обставин у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство право власності на земельну ділянку передбачається одному з його спадкоємців-дієздатному громадянинові України, який досяг 18-річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. При цьому перевага надається членові господарства одному з подружжя, дітям, батькам, родичам, які проживали і вели господарство разом з громадянином, що помер. Спори між спадкоємцями, а також між ними та іншими громадянинами з питань переважного права на подальше ведення селянського (фермерського) господарства вирішується судом.
У разі відмови спадкоємців від ведення селянського (фермерського) господарства, а також за їх відсутності, питання про подальше використання земельної ділянки вирішується міською, (районною) Радою народних депутатів. За такими же правилами, але за участю Рад народних депутатів вирішується питання успадкування права користування земельними ділянками, в тому числі при укладанні договорів їх оренди.
4.ДІЯЛЬНІСТЬ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Як і кожний підприємець, селянське (фермерське) господарство займається господарською діяльністю самостійно. Головне в ній виробництво та реалізація товарної сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутків і розширення виробництва.
Селянське (фермерське) господарство діє в умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів. Селянське (фермерське) господарство самостійно визначає напрямок своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку в установленому порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних, воно може разом із сільськогосподарським виробництвом займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим законодавством України.
При цьому воно мусить додержуватись вимог Земельного Кодексу України, згідно з яким власники земельних ділянок і землекористувачі зобов’язані забезпечувати ефективне використання землі відповідно до її цільового призначення і проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні техногенні виробництва, не допускати погіршення екологічної ситуації, здійснювати комплекс заходів щодо охорони земельних ділянок.
Селянське (фермерське) господарство має право вступити в договірні відносини з будь-якими підприємтсвами, установами і організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати партнерів, в тому числі іноземних, для укладення договорів. Скарги, що виникають під час договорів, вирішуються судом, або арбітражним судом.
Селянське (фермерське) господарство закуповує необхідні йому матеріально-технічні ресурси, виробництво і споживання яких контролюється і розподіляється державою і які виділені цільовим призначенням для селянських (фермерських) господарств за рахунок ресурсів, передбачених для сільського господарства, в системі державних постачальницьких організацій, на умовах установлених для сільськогосподарських підприємств, а також у будь-яких підприємств і організацій на біржах, у населення тощо.
Селянські (фермерські) господарства можуть брати технічні засоби в довготермінову оренду і на прокат.
Ремонт і технічне обслуговування належних селянському (фермерському) господарству тракторів, іншої сільськогосподарської техніки та устаткування, вантажних автомобілей, агрономічне, зоотехнічне і ветеринарне обслуговування здійснюється агросервісними та іншими для колективних і державних сільськогосподарських підприємств, а також колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами, іншими організаціями та громадянами за цінами згідно з домовленістю.
Селянське (фермерське) господарство має право самостійно розпоряджатися виробленою ним продукцією, може на добровільних засадах укладати з підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють заготівлю і переробку сільськогосподарської продукції, договори на продаж своєї продукції, а також реалізувати її на власний розсуд будь-яким іншим споживачам і на ринку.
Продукція що продається державними підприємствами і організаціями відповідно до укладених договорів, оплачується за фінансовими, регульованими (стартовими), договірними (вільними) цінами і на умовах, передбачених для колективних і державних сільськогосподарських підприємств. Ціни на решту продукції селянське (фермерське) господарство встановлює самостійно. Селянське (фермерське) господарство зобов’язане дотримувати діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних на інших вимог.
Поставки вироблюваної селянським (фермерським) господарством продукції на експорт, а також розрахунки з іноземними партнерами здійснюється відповідно до законодавства України.
У разі виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має право залучити до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою). Трудові відносини в селянському (фермерському) господарстві визначаються і регулюються членами господарства, а осіб залучених до роботи за трудовим договором (контрактом, угодою), – законодавством України про працю.
Трудові спори в селянському (фермерському) господарстві вирішуються судом. З особами, залученими до роботи в селянському (фермерському) господарстві, укладається трудовий договір (контракт,угода) у письмовій формі, в якому визначається термін договору, умови праці і побуту (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форма оплати праці та її розміри, харчування тощо).
Трудовий договір (контракт,угода) підлягає реєстрації у місцевій Раді народних депутатів, що передала земельну ділянку у власність або надала в користування, якщо селянське (фермерське) господарство є основним місцем роботи цих осіб.
Видача трудових книжок членам селянського (фермерського) господарства і громадянам, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), та їх ведення проводиться господарством на загальних підставах, а записи про трудовий стаж підтверджуються місцевим органом державної виконавчої влади. Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом, угодою), не повинні бути меншими від установленого державою розміру мінімальної заробітної плати і передбаченої чинним законодавством тривалості щорічної відпустки.
Оплата праці зазначених працівників не залежить від кінцевих результатів діяльності селянського (фермерського) господарства. Ці особи мають право за згодою членів селянського (фермерського) господарства брати участь в розподілі доходів господарства на умовах, передбачених окремою угодою.
Голова селянського (фермерського) господарства несе відповідальність за створення безпечних умов праці для членів свого господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт, угоду), дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки.
Селянське (фермерське) господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи за господарський рік і подає відповідним органом статистичну звітність. За подання недостовірної звітності голова селянського (фермерського) господарства несе відповідальність в установленому порядку.
5.ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА З УСТАНОВАМИ БАНКІВ, СТРАХОВИМИ ОРГАНАМИ І БЮДЖЕТОМ.
Селянське (фермерське) господарство має право відкрити на свій вибір в будь-якій установі банку розрахунковий та інші рахунки, включаючи валютний, вільно розпоряджатися власними коштами, що є на цих рахунках, використовувати їх як на безготівковій основі, так і готівкою відповідно до законодавства.
Списання коштів із розрахункового рахунку селянського (фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може проводитись лише за його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису та в інших, визначених законодавчими актами випадках.
Платежі до бюджету вносяться в порядку і в терміни, що встановлюються законодавством України.
Селянське (фермерське) господарство має право одержувати в установах банку, у підприємствах і кооперативах довготермінові і короткотермінові позички на підставі укладеного кредитного договору, який визначає умови кредитування.
На селянські (фермерські) господарства поширюються пільги та пріоритети щодо державних інвестицій, передбачені законом “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”.
Селянське (фермерське) господарство одержує кредит під заставу майна, поруку (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань. Під заставу приймаються товарно-матеріальні цінності, вироблена продукція, основні виробничі фонди, а також інше майно позичальника у порядку, встановленому законодавством України.
Передача у власність земельна ділянка може бути об’єктом застави лише за забов’язанням з участю кредитної установи.
При цьому земля, що є предметом застави, залишається у заставодавця або у третьої особи.
Для підтримки селянських (фермерських) господарств і створення стабільних фінансових умов при одержанні ними банківського кредиту використовуються кошти Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, на поповнення яких щорічно в проекті державного бюджету Кабінет Міністрів України передбачає відповідні фінансові ресурси.
Селянське (фермерське) господарство несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункову дисципліну. У разі несвоєчасного повернення одержаних кредитів установи банку без звернення до суду, арбітражного суду, можуть використовувати право на реалізацію заставленого майна.
З метою зменшення втрат від стихійного лиха, інших страхових випадків селянське (фермерське) господарство може страхувати своє майно, будівлі, споруди, техніку, тварин, посіви, насадження тощо. Страхування всіх видів майна може здійснюватись на добровільних засадах відповідно до законодавства України.
Оподаткування прибутку селянського (фермерського) господарства проводиться у порядку, встановленому законодавством для сільськогосподарських підприємств.
Селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування доходів, одержаних від сільськогосподарської діяльності, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах на 5 років.
Членам селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-ти річного віку і особи, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню на рівні з працівниками сільського господарства. Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за тудовим договором ( контрактом, угодою). Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють за трудовим договором ( контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі з урахування одержуваного заробітку ( доходу). Селянське (фермерське) господарство відповідно до чинного законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаними з виконанням ними своїх трудових обов’язків.
6.ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Діяльність Селянського (фермерського) господарства припиняється у разі:
1.)добровільної відмови голови господарства від земельної ділянки, наданої йому в користування, в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що належить йому за правом приватної власності;
2.)прийняття членами господарства рішення про припинення його діяльності;
3.)ведення господарства переважно за рахунок праці найманих працівників;
4.)використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до знищення родючості грунтів, їх хімічного забруднення, погіршення екологічної ситуації;
5.)несплати земельного податку, а також орендної плати у встановлені строки;
6.)невикористання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва протягом від дня її надання;
7.)вилучення земельної ділянки в установленому законом порядку для державних і громадських потреб;
8.)визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);
9.)якщо немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його діяльність.
Рішення про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства приймається районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у разі його банкрутства – арбітражним судом. Спори про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства вирішується судом.
Вилучення (викуп) для державних і громадських потреб земель у селянського (фермерського) господарства може проводитися за його згодою після виділення йому відповідною Радою народних депутатів рівноцінної земельної ділянки, будівництва на новому місці підприємствами, установами і організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість вилучених і відшкодування в повному обсязі збитків, включаючи витрати на поліпшення якості землі, а також неодержані доходи. Спори з цих питань вирішуються судом.
Майно селянського (фермерського) господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується в першу чергу для розрахунків по оплаті праці найманих осіб, виконання зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній сумісній власності членів селянського (фермерського) господарства або розподіляється між ними за домовленістю. За відсутності згоди спір вирішується судом.
У разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг, господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для селянського (фермерського) господарства, крім випадків коли земельна ділянка вилучається у встановленому порядку для державних і громадських потреб, господарство визначається неплатоспроможним (банкрутом); немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажав би продовжити його діяльність.
7. КАДРОВЕ І НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ.
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для селянських (фермерських) господарств здійснюється Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством освіти України через мережу професійно-технічних і професійних училищ, вищих навчальних закладів і науково дослідних установ державного, республіканського ( Республіка Крим) та місцевих бюджетів, українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств і власних коштів цих господарств.
Проведення досліджень і підготовка рекомендацій щодо організації виробництва в селянських (фермерських) господарствах, розвитку науково-технічного прогресу, впровадження комплектного устаткування на базі новітніх ресурсозберігаючих технологій, забезпечення мережею науково-дослідних установ за рахунок державного бюджету, Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств.
За порушення положень Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” що до створення селянського (фермерського) господарства та його функціонування, посадові особи та громадяни притягаються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з законодавством України.
8. ДЕРЖАВНЕ СПРИЯННЯ РОЗВИТКОВІ СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВ.
Держава в особі її законодавчих і виконавчих органів створює сприятливі умови утворення, становлення і розвитку селянських (фермерських) господарств. Це підтверджується Законами України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, “Про селянське (фермерське) господарство”, а також Постановами Кабінету Міністрів України “Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств” і “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”.
В вищенаведених нормативних актах можна знайти положення про надання селянським (фермерським) господарствам певних пільг і переваг. Так, на Міністерство сільського господарства і продовольства, інші міністерства і відомтсва України, що входять до агропромислового комплексу, Міністерство економіки, Міністерство державних ресурсів, компанію Укрнафтохімік, Міністерство торгівлі, Раду Міністрів Автономної республіки Крим, облвиконкоми покладено обов’язки постачання селянських (фермерських) господарств та її кооперативів (спілок, об’єднань) технічним обладнанням, запасними частинами та іншими матеріально-технічними ресурсами, паливно мастильними матеріалами, будівельними матеріалами, мінеральними добривами, кормовими добавками і консервантами кормів, насінням, племінним молодняком худоби і птиці, робочою худобою за відповідними нормативними актами за рахунок ресурсів, передбачених для сільського господарства і на умовах для підприємств і організацій агропромислового комплексу. При цьому на період трирічного становлення селянських (фермерських) господарств при виробничій потребі йому виділяється не менше одного трактора з набором сільськогосподарських машин і одного вантажного автомобіля.
Рада Міністрів Автономної республіки Крим, облвиконкомами Укоопспілка повинні забезпечити першочерговий продаж необхідних будівельних матеріалів та інших непродовольчих товарів працівниками селянських (фермерських) господарств.
Міністерство сільського господарства України, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по хлібопродуктах, Рада Міністрів Автономної республіки Крим, облвиконкоми, Київський та Севастопольський міськвиконкоми організовують при ремонтно-технічних промислових підприємствах, організаціях агросервісу, ремонтних майстернях, колективних сільськогосподарських підприємствах, інших підрозділах пункти прокату тракторів, комбайнів, автомобілів, інших сільськогосподарських машин та обладнань, техніки для шляхового і меліоративного будівництва, агрохімічного обслуговування, надання інших послуг селянським (фермерським) господарствам.
Міністерство сільського господарства України, Державний комітет України по соціальному розвитку села визначає обсяги державних централізованих капіталовкладень на будівництво шляхів, а також меліорацію землі селянських (фермерських) господарств, а у трудонедостатних населених пунктах, крім того на будівництво житла та господарських будівель. При виконанні селянськими (фермерськими) господарствами названих робіт власними силами за проектом спеціалізованих організацій, вартість їх відшкодовується за рахунок республіканського бюджету.
Громадянам, які переселяються в трудонедостатні населені пункти з метою створення селянських (фермерських) господарств: надається одноразова грошова допомога при переселенні за рахунок республіканського (при міжобласному переселені) бюджетів у розмірі 15 мінімальних окладів на голову сім’ї та однієї четвертої частини цієї допомоги на кожного члена сім’ї; за ними зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва у роботі у зв’язку з переселенням перевищує один місяць без врахування проїзду від місця виходу до місця вселення.
Агропромбанк “Україна” для підтримки новостворених селянських (фермерських) господарств надає їм разові кредити, сплата процентів за користування якими в перші три роки проводиться в розмірі до 50 відсотків за рахунок коштів Українського фонду підтримки селянських (фермерських) господарств.
Державний Комітет України по хлібопродуктах, Міністерство сільського господарства і продовольства України забезпечує селянське (фермерське) господарства за їх заявками насінням у позичку з поверненням у встановленому порядку.
Селянським (фермерським) господарствам надається право придбання частки майна акцій підприємств харчової промисловості сервісних будівельних і торгівельних підприємств інших виробництв агропромислового комплексу при здійсненні приватизації на умовах рівних з їх колективами.
Селянським (фермерським) господарствам гарантується самостійність у визначені напряму виробничої діяльності на право повної власності на свою продукцію, їм надається право на добровільне на (договірній основі) прийняття державного замовлення на продукцію чи на вільну торгівлю, крім випадків передбачених законодавством.
Селянське (фермерське) господарство звільняється від оподаткування доходів, одержаних від сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності, крім випадків передбачених законодавчими актами України.
Члени селянського (фермерського) господарства звільняються від сплати прибуткового податку з доходів, одержаних ними від роботи в цих господарствах.
Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства. Втручання в господарську або іншу діяльність селянських (фермерських) господарств з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні селянському (фермерському) господарству неправомірним втручанням в його діяльність підлягають відшкодуванню. Спори про відшкодування збитків вирішується судом, арбітражним судом або трітейським судом.
В И С Н О В К И
Як відомо, Україна є великою аграрною державою. В наш час економічних перетворень і реформ розвиток сільського господарства є одним з першочергових завдань молодої держави. Головна мета – перейти від державного монополізму в сільському господарстві до колективного і приватного виробництва. Одну з провідних ролей в цьому завданні відіграють селянські (фермерські) господарства.
Законодавчі органи нашої держави, прийнявши Закон “Про власність”, “Про підприємництво”, підготували нормативний фундамент для утворення селянських (фермерських) господарств, але основою для їх діяльності стало прийняття Закону “Про селянське (фермерське) господарство”. Ним були врегульовані всі основні питання створення, діяльності і припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.
Цей Закон дав змогу працівникам сільського господарства відчути себе підприємцями, що в свою чергу сприяло удосконаленню виробництва, збільшення доходів, а отже і загальному покращенню економіки.
Законодавець подбав також і про землю, яка є основою сільського господарства. Прийняття Закону “Про плату за землю” внесення вагомих змін до Земельного Кодексу, все це дозволило працівникам селянських (фермерських) господарств відчути себе господарями землі, надало їм впевненості в своїх можливостях її використання.
Звичайно, не все проходить в ідеальному варіанті. Сільськогосподарські відносини часто змінюються і ці зміни потребують законодавчого закріплення. З цих причин вже були внесені зміни до Закону “Про селянське (фермерське) господарство” і інших нормативних актів, пов’язаних з діяльністю цих господарств. Про те, такі зміни є обов’язковим наслідком динамічності реформ.
Отже, в нашій державі створена достатня нормативна база для розвитку селянських (фермерських) господарств, які можна надіятись, в майбутньому складуть основу приватного сектора сільського господарства і піднесуть наше аграрне виробництво на рівень розвинутих держав Європи.
С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И
1.Закон України “Про селянське (фермерське) господарство”
//Відомості Верховної Ради – 1993р. № 32//.
2.Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”.
“”Відомості Верховної Ради – 1992р. № 32//.
3.Закон України “Про підприємництво”
//Відомості Верховної Ради – 1991р. № 14//.
4.Закон України “Про власність”.
//Відомості Верховної Ради – 1991р. № 20//.
5. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”.
//Відомості Верховної Ради – 1992р. № 20//.
6.Земельний Кодекс України.
//Земельне і сільськогосподарське законодавство. Харків. Основа 1994р.//.
7. Закон України “Про плату за землю”.
//Відомості Верховної Ради – 1996р. № 45//.
8.Закон України “Про заставу”.
Відомості Верховної Ради – 1992р. № 47//.
9.Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”.
// Голос України – 1996р. 13 липня.//
10.Постанова КМУ “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”.
//Аграрне законодавство України. Випуск – 1 К.Юрінком 1996р. с.176//.
11.Аграрне право України.
//К.Юрінком. 1996р. с.286-299.//.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-po-teme-fill-in-gaps-it-te-folloing-ords.html
|
Тест по теме "Fill in gaps with the following words"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/24/ec8f0c8a53cce955d798bbe3e90c5846.doc
|
files/ec8f0c8a53cce955d798bbe3e90c5846.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-vneklassnogo-meropriyatiya-prazdnik-angliyskogo-alfavit.html
|
Сценарий внеклассного мероприятия «Праздник английского алфавита» для 2 класса
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/f073e7ee1fa4515fc2d3d41530fee4e6.docx
|
files/f073e7ee1fa4515fc2d3d41530fee4e6.docx
|
Петрова Елена Валерьевна
Учитель немецкого и английского языков
МБОУ «Гимназия», г. Черногорск,
республика Хакасия
Сценарий внеклассного мероприятия « Праздник английского алфавита» для 2 класса
Ход мероприятия
I. Подготовка учащихся к иноязычной деятельности.
Приветствие .
Teacher: Good afternoon, children! Nice to see you again! Sit down, please.
Сегодня мы с вами совершим путешествие в волшебную страну ABCland. Во время путешествия мы встретимся с ее жителями (буквами). Перед тем, как мы с вами совершим это путешествие, давайте вспомним всех жителей – букв, страны ABCland, познакомимся с гостем сегодняшнего урока, будем с вами петь, и играть. Начинаем наше занятие.
T - Однажды алфавит английский
рассердился очень сильно.
Буквы спорили, ругались,
Потихоньку даже дрались,
Бормотали так сердито!
О главе их алфавита.
И кого из них на свете
всех быстрей запомнят дети?
Задания для КВН-игры:
Кто быстрее напишет правильно весь алфавит( 5 баллов).
Назвать весь алфавит. (От каждой команды выходят по одному представителю) За правильный ответ – 5 баллов.
Показать названную букву. ( Алфавит на доске) – за правильный ответ 1 балл.( Aa, Kk, Mm, Qq, Gg, Rr, Cc; Jj, Ww, Yy, Dd, Ff, Hh).
Написать названную букву. К доске вызывается по одному участнику. Правильно написанная буква – 1 балл.
T: Решили буквы все дружить,
Людям в книжечках служить.
И неважно, кто и где стоит,
И с кого начался алфавит!
Ребята, буквы встали в ряд,
Услышать песенку хотят!
(Исполняется песня АВС).
T: Ребята, сегодня к нам в гости пришёл необычный герой. Посмотрите внимательно на картинку. Как вы думаете, как зовут нашего гостя?
(Картинка с изображением дракона появляется на мультимедийном экране)
P: ABC - Drago!
Т.: Да, верно, это алфавитный Дракоша. Наш герой будет внимательно следить за вашей работой и поможет мне выбрать лучших учеников знающих английский язык. Но что необычного вы заметили?
Р.: Он состоит из букв.
Т.: What letters do you see?
P.: O, D, G, L, U, J< W,V,R
“The ABC quiz ”. Answer the following questions;
(Вопросы задаются командам по очереди, если какая-то команда не отвечает, то право ответа переходит оппонентам. За правильный ответ – 1 балл.)
Сколько букв в английском алфавите?
Назовите пятую, двадцатую буквы алфавита – Ee,Vv.
Назовите 3 последних буквы алфавита. (Xx,Yy,Zz)
Сколько букв и звуков в словах: cat, dog, swim, skip.
Сколько гласных букв в английском языке?
Назовите гласные буквы английского алфавита.
Какая буква стоит в алфавите раньше Hh,Gg.
Сколько согласных букв в алфавите? (20)
Т: Посмотрите! Посмотрите! Что случилось в алфавите?!
Знаем мы науки – буквы ищут звуки!
Ребята, помогите, буквам звуки подыщите!
Эти буквы гласные, умные, прекрасные!
Задание 1. Найти звуки для гласных букв.
Aa, Ee, Ii, Oo, Uu, Yy
А как же согласные? Тоже ведь прекрасные!
Задание 2. Найти звуки для согласных букв.
Bb, Cc, Gg, Hh, Ww, Ss
T:Excellent ребята !! Dino мне сказал, что самые знающие ученики английского алфавита это (лучшие награждаются звездочками)
Т: ребята, мы с вами в стране ABCland, А как вы скажете по-английски “как тебя зовут, сколько тебе лет, у меня есть семья.”
Р: What is your name? How old Are you? И т.д.
Разминка. Игра “Please”.
Любим мы учить английский с помощью…
Движений! (выполняются движения, если услышат слово “please”)
Динамическая пауза. Выполнение зарядки под музыку. Песня “Clap-clap…”
повторение темы “Цвета”.
T: Смотрите, как ярко, празднично украшен сегодня наш зал!
Шары разноцветные отовсюду заметные!
Знаете-ли вы цвета по- английски!
Назовём их все для друзей и близких!
P: называют цвета по-английски.
- Ох, неспелый мандарин.
Он зеленый, просто – (green)
- Очень черный негр Джек.
Черный по-английски – (black)
- Я тону, иду ко дну.
Синий цвет, конечно – (blue)
- Рыжий внук и рыжий дед.
Красный, рыжий будет – (red)
- Желтый фрукт – он, значит, спелый.
Желтый по-английски – (yellow)
( “Лови ошибку”: Dino раскрасил картинку, но перепутал некоторые цвета. Давайте ему поможем исправить их.)
повторение числительных.
T: Научились мы - считать,
И это хотим вам сейчас показать!
(На доске цифры 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10)
Давайте вместе расскажем стихотворение., не забывая называть цифры на английском языке
Посчитать хочу я вам:
Вот одна овечка …. (one).
К ней шагают по мосту
Сразу две овечки … (two).
Сколько стало? Посмотри!
Три теперь овечки, … (three).
Вон еще недалеко
Их уже четыре, … (four).
К ним спешит овечка вплавь -
Стало пять овечек, … (five).
Вдруг, откуда не возьмись,
Еще овечка – шесть их, … (six).
Это кто за стогом сена?
Семь уже овечек, … (seven).
Стал считать я их скорей –
Получилось восемь - … (eight).
Но на двор явились к нам
Почему-то девять, … (nine).
Я считал их целый день,
Оказалось десять, … (ten).
Научились мы COUNT- считать ,
И это хотим вам сейчас показать!
Задание 6. Прочитать номера телефонов:
8-915-237-89-16
8-919-234-75-96
- Fine! Now let’s play! Давайте поиграем. Я буду называть число по-английски. Вы хлопаете в ладоши столько раз, сколько я сказала. Мы будем считать хором вслух.
повторение темы “Животные”;
В любой стране обитают животные, в нашей волшебной стране они тоже есть. Но только они спрятались. Их нужно назвать и они появятся.
Т: А теперь угадайте, о ком же говорится в этих стихотворениях:
Мишка косолапый
Ходит еле-еле.
Мишка, медвежонок
По-английски –bear.
Кот вчера съел мясо лихо
Был с мышами тэт на тэт
Он воришка, этот –cat.
У меня живет бульдог,
А собака это – dog.
Кто среди зверей гигант?
Слон, слоненок –elephant.
Кто хитрей на свете всех
Красный, белый чудо-флокс!
Рыжая лисичка-fox
Трудный вам задам вопрос
Как назвали лошадь?-Horse
Нужен здесь особый нюх
Волк, волчище-это wolf
Прыгнула из грядки
Прямо на порог
Зелёная красавица
Лягушка …
Свинья есть хочет каждый миг,
Свинью мы называем …
Загадки:
1) It can run and jump. It is not big. It is black, white or grey. It likes milk. It lives in the house. ( а cat)
2) It is very big. It is grey. It lives in the Zoo. It can walk. ( an elephant)
3) It is red. It is not big. It can run and jump. It lives in the forest. ( a fox)
4) It is big and long. It is green. It can swim. It lives in the river. ( a crocodile)
5) It is a bird. It is yellow, blue, red and green. It can fly. It can talk. ( a parrot)
6) It is big and brown. It likes honey. It can walk. ( a bear)
7) It is very little. It is grey. It likes cheese. ( a mouse)
8) It is little. It can swim. It lives in the river. ( a fish)
После каждой отгадки – презентация изображения животного и птицы.
Нашей подружке обезьянке не досталось загадки. И она написала нам вот такое зашифрованное письмо. Давайте-ка мы его расшифруем.
Teacher: Excellent! Какие же вы молодцы и названия животных по-английски знаете.
Dear children! I see you like English. You can speak English a little! Вы изучили буквы английского языка, умеете называть цифры, цвета по-английски, умеете называть животных по-английски. Пусть путешествие по замечательной странеABC land будет только началом! Я желаю вам успехов и радостных открытий!
Литература
Биболетова М.З., Денисенко О.А., Трубанёва Н.Н. Английский язык: Английский с удовольствием/ Enjoy English: Учебник для 2 кл. общеобраз. учрежд. – Обнинск: Титул, 2013.
Кулинич Г.Г. Предметные недели и открытые уроки английского языка: 2-4 классы. - М.: ВАКО, 2011. – 224 с.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/privodi-cdr-cdr.html
|
Приводи CD-R CD-RW
|
https://doc4web.ru/uploads/files/235/88b04c5e3efbd2771cebe24af983dbdb.docx
|
files/88b04c5e3efbd2771cebe24af983dbdb.docx
|
Реферат на тему:
Приводи CD-R, CD-RW
Поступово CD-R i CD-RW стають такою ж невід’ємною частиною комп’ютера, як жорсткий диск.
Одна з найбільш розповсюджених проблем, з якими стикається більшість активних користувачів комп’ютера – велика кількість старих файлів, що займають багато місця на жорсткому диску. Скопіювати їх на дискети не є зручним способом – буде витрачено дуже багато часу, а надійність зберігання буде сумнівною. З іншої сторони, велика ємність носія CD-R (≈ 650Мб) дозволяє зберігати великі архіви інформації. На компактах можна створювати свої фотоальбоми, навіть відеозаписи, які можна буде потім передивитися на будь-якому іншому комп’ютері, оскільки СD-приводи уже є практично всюди.
Перезаписуючі CD-RW приводи з допомогою спеціальних програм, що звісно входять в комплект, дозволяють легко використовувати їх в якості альтернативи звичайним дискетам. Можна записувати на них дані, стирати їх, перезаписувати, зчитувати на іншому CD- приводі.
Диски CD-ROM випускаються діаметром 5,25 та 3,5 дюймів. Одна з основних проблем, яка виникає при використанні дисків СD-ROM полягає в підвищенні швидкості передачі інформації, яка зчитується. Мінімальна швидкість дорівнює 150Кб/сек. Така швидкість відповідає першому швидкісному CD-ROM. Однак, така швидкість вже не відповідає сучасним вимогам. Інформація на компакт-диски записується з центру (О-доріжка) до країв.
До даних пристроїв відносяться CD-ROM-дисководи. До недавнього часу запис на звичайні компакт-диски проводився тільки в заводських умовах. Для цього для кожного диска створювалась матриця (форма), за допомогою якої інформація переносилась на алюмінієвий диск, який потім покривався захисною пластмасою. З однієї матриці можна роздрукувати сотні тисяч примірників.
В домашніх умовах запис на алюмінієвий диск неможливий. Ємкість такого диска приблизно 650Мб/сек.
Дещо пізніше були розроблені записуючі CD-R дисководи, за допомогою яких можна було проводити запис інформації лазерними променями на диски, виготовлені з такої золотої плівки. Повторний запис інформації на такий диск неможливий. Швидкість запису інформації була дуже низька(запис диска проводився приблизно 1 години).
В даний час розроблені пристрої CD-RW для запису і зчитування лазерних дисків, де запис іде з 4-разовим прискоренням, а зчитування з 20 і більше прискоренням. Ці пристрої дають можливість копіювати звичайні музичні диски, цифрові диски, створювати комбіновані диски. Ці дії проводяться з досить високою швидкістю.
Для наведених типів дисководів розроблено декілька типів компакт-дисків з можливостями одноразового та багаторазового запису. Зчитування з цих дисків може проводитись на будь-якому CD-ROM. Сучасні технології дозволяють проводити запис на диск в декілька етапів, тобто дозаписувати інформацію при потребі.
CD - диски – це диски, які застосовуються для зберігання і перенесення великих об’ємів інформації, в тому числі відео і аудіо, резервних копій важливого програмного забезпечення.
CD-R (CD-Recodable) – звичайний компакт-диск з додатковим реєструючим слоєм між полікарбонатною основою і віддзеркалюючим слоєм. Сам склад реєструючого слоя і оприділює можливості заготовки, тобто допустиму швидкість запису, стійкість перед світлом і температурою, ймовірність збоїв при записуванні та ін. Матеріалом для відзеркалюючого слоя служить золото чи срібло, рідше – сплави алюмінію. Завдяки великому відбиванню зчитувати диски CD-R можна із звичайних приладів CD-RОМ.
Велике значення має запис цього диска. Для цього потрібна попередня колібровка, яка робиться в спеціально відведеному місці на диску, що називається РСА (Pover Colibration Apea), що в перекладі означає “область калібровки потужністю”. Крім РСА є ще одна область службової інформації РМА (Program Memory Area) – “область пам’яті програми”. РСА і РМА розміщуються на початку запису.
РМА використовується для тимчасового зберігання заголовків тома, коли одна сесія записується в декілька прийомів. РСА і РМА – це таблиці фіксованої довжини ємкістю по 100 елементів, що обмежує як загальну кількість випадків запису, так і число етапів формування незакритих сесій.
CD-RW диски (CD-ReWritable) – на відміну від CD-R дозволяють перезаписувати інформацію. Для зчитування CD-RW потрібен привід з автоматичним регулюванням посилення фотоприймача, хоча деякі CD-ROM можуть зчитувати їх як прості диски.
Основні характеристики пишучих приводів:
Можливість використання для запису СD-RW дисків.
Всі приводи характеризуються трьома швидкостями: швидкістю запису CD-R, швидкістю запису–перезапису CD-RW, швидкістю зчитування CD-ROM.
Дуже важливим є розмір внутрішнього буфера. Він показує, скільки секунд запису є в пам’яті на випадок раптового збою. Для того, щоб порахувати цей час, поділити розмір буфера на швидкість передачі даних. Чим вища швидкість запису, тим більшим повинен бути буфер.
Середній час доступу не має принципового значення.
Приводи можуть відрізнятись кількістю режимів запису:
а) Disk-At-Once – вся інформація на диск записується за один раз, при цьому лазер не виключається. Цей режим використовується при записуванні мастер-копій, а також при записі аудіо CD без проміжків між доріжками;
б) Track-All-Once – лазер включається після запису кожної доріжки. Це самий найрозповсюдженіший спосіб запису, що використовується при записі CD з даними;
в) Sesion-At-Once – лазер за один прохід записує одну сесію, яка може включати в себе декілька треків, потім виключається. Використовується в основному CD-Extra;
г) Packet Writing – запис проводиться невеликими порціями інформації. Виключена можливість пошкодження дисків через малу швидкість передачі даних. В пам’ять комп’ютера загружається спеціальний драйвер. Перед використанням диск форматується особливим способом, що дозволяє працювати з CD-R (CD-RW) – диском, як зі звичайною дискетою, не використовуючи спеціальних записуючих програм.
6. Підтримуючі формати запису:
1) CD-ROM (mode 1 i mode 2) – звичайний формат запису комп’ютерних (цифрових) дисків з даними (специфікація Yellow Book);
2) CD-ROM/XA (extended Arhitecture) – формат, в якому без додаткових переміщень зчитуються як дані, так і звукова (чи відео) інформація;
3) CD-DA (CD-Didital Audio) – основний формат запису музичних компакт-дисків. Набір специфікацій Red Book.
4) CD-G (Karaoke) – аудиск з додатковою графічною інформацією.
5) CD-Text – аудиск з додатковою текстовою (чи графічною) інформацією. Не всі CD-RW приводи пишуть в цьому форматі, хоч це дуже зручний формат, оскільки в ньому можна записати назву кожної пісні на диску і ім’я виконавця.
6) Multisession CD – інформація на диск записується за декілька разів, використовується для дисків з даними. При цьому кожного разу сесія закривається, а диск – ні. Читати такий диск можна на звичайних CD –приводах. Основний недолік є втім, що при закритій сесії витрачається від 13 до 20 Мб для розміщення ТОС (змісту диска), тобто для наступного запису місце може не вистачити.
7) Mixed-Mode CD – спочатку записуються дані, потім аудітреки. В музичних CD-плеєрах не читається. Використовується для запису ігор.
8) CD-extra Mode (CD-Plus) – на CD записуються спочатку аудітреки, потім дані (набір специфікацій Blue Book). Це дозволяє звичайним CD-програвачам працювати з такими дисками.
9) CD-I (Interaktive) – інтерактивний мультимедійний диск ( Green Book).
10) CD-I Ready – зіставляється із стандартними звуковими програвачами, зображення записується в паузу перед першою звуковою доріжкою.
11) CD-I Bridge – в заголовок включаються доріжки, що містять адресні мітки даних одночасно в форматах ХА і CD–І.
12) CD-Video – стандарт відео CD, зображення зберігають в AVI чи MPEG форматах.
13) Photo-CD – використовується для зберігання колекцій фотографій.
7. Інтерфейс – ще одна характеристика приводу. Внутрішній привід з інтерфейсом ІДЕ найбільш зручний для домашнього використання, інтерфейсу SESI (внутрішній чи зовнішній) – для професіонального використання. Внутрішні пристрої з інтерфейсом LPT працюють доволі повільно, а інтерфейс USB поки що зустрічається рідко.
2
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/serbskiy-kray-kosovo-i-metohiya-istoriya-ta-suchasnist.html
|
Сербський край Косово і Метохія історія та сучасність
|
https://doc4web.ru/uploads/files/252/bc60b83bbb9316c435a6a6a6741b9006.docx
|
files/bc60b83bbb9316c435a6a6a6741b9006.docx
|
8
Хомяков Є.Г.
доктор історичних наук,
професор
Сербський край Косово і Метохія: історія та сучасність
Назва Косово і Метохія з'явилася вперше в XII сторіччі як позначення регіону, населеного сербами. Серби прийшли на Балкани наприкінці VI - початку VII сторіччя. Візантійські історики вже в IX сторіччі відзначали наявність тут організованого населення.
Слово Косово по-сербські означає чорний дрізд ("земля чорних дроздів"), у той час як Метохія має грецьке походження й означає монастирське володіння (регіон, де розміщені стародавні монастирі Сербського Патріархату, багато з яких знаходяться під захистом ЮНЕСКО як всесвітнє культурне надбання).
Історичні, географічні, культурні, духовні, топонімічні та інші факти є переконливим доказом, що область Косово і Метохія була колискою сербської культури і держави з тих пір, як серби прийшли на Балкани. Область Косово і Метохія стала Сербською середньовічною державою (IX-XIV сторіччя), коли виникли численні церкви і монастирі, а також єпархії (Приштинська - 1019 рік) і резиденції єпископів. Метохійське місто Печ було центром Патріархії з 1346 по 1459 і з 1557 по 1766 роки. Найбільш важливі культурні та історичні цінності - монастирі Граканіца (1321), Богородиця Левицька, Патріарший Печ і Високі Декані, як і залишки середньовічних міст Ново Брдо, Звецан або Душанов Град. Скарби монастирів Декані, Граканіца і Патріарший Печ містять більш ніж 300 дорогоцінних рукописів і друкованих книг, а також багато інших пам'яток культури XII - XVIII сторіч.
Те, що Сербська середньовічна держава мала дуже високий рівень розвитку, підтверджується також фактом, що в той час населення Лондона складало 2000 жителів, а Ново Брдо мав 40 000 мешканців, багато хто з яких були шахтарями та ремісниками. Багато іноземців, включаючи саксів, жили в Ново Брдо.
Серби були переможені турками у битві на Косовому полі в 1389 році, з якої почалась багатовічна турецька окупація. Це був час економічного занепаду, ісламізації, широкої сербської еміграції і заселення цієї території турками і албанцями. Внаслідок терору і насильницького заселення албанцями-мусульманами під час турецького панування, серби змушені були безперервно залишати область Косово і Метохія.
Битва на Косовому полі стала національним символом боротьби за свободу і незалежність в свідомості сербського народу.
Після п'ятьох сторіч Турецького панування (до першої Балканської війни 1912 р.), Косово і Метохія возз'єдналася із Сербією. Протягом Другої світової війни Косово і Метохія була окупована Італією і Німеччиною. Отже, Косово і Метохія завжди була невід'ємною частиною Сербської держави, тобто Югославії, за винятком часів оттоманської і фашистської окупації. Тому не випадково німці та італійці продовжили стратегію насильницького вигнання сербів.
Косово і Метохія (10 806 км2) має велике стратегічне значення для Сербії та Югославії. Багато зовнішніх сил (Туреччина, Австро-Угорщина або Італія)не раз демонстрували їхні агресивні наміри щодо Косово і Метохії. Ця область, а також Санджак є природним зв'язком між Сербією і Чорногорією, союз яких завжди був на перешкоді геополітичних намірів багатьох держав.
Незалежна держава Албанія була створена відповідно до Лондонської Угоди від 30 травня 1913 року. Це було виконано на вимогу Австро-Угорщини та Італії при підтримці Німеччини, всупереч інтересам Сербії, яку підтримували Росія і Франція. Хоча сербська армія звільнила основний албанський порт Дюрес від турків у 1913 році, Сербія не намагалася анексіювати північну частину Албанії, а лише наполягала на отриманні замість цього виходу до моря. Австро-Угорщина вимагала не тільки створення незалежної Албанії але також, і насамперед, вилучення Сербії з Адріатичного узбережжя. Австрія сподівалася на економічну ізоляцію Сербії без виходу її до моря. Після анексії Боснії-Герцеговини Австрією в 1908 р., Сербія й Австро-Угорщина були зайняті в митній війні, оскільки Австро-Угорщина хотіла за будь-що запобігти експорту Сербії на Захід. Югославія як спадкоємець держави Сербія не вимагала розподілу Албанії і погодилася на підтвердження автономії Албанії також після Першої світової війни. Кордон між Сербією й Албанією, установлений відповідно до Лондонської Угоди, є найстарішим кордоном Югославії в цьому регіоні. Проте, у 1939 Італія використовувала албанського короля Зогу, щоб послабити Югославію. Албанія та Італія створили і забезпечили так зване "Албанське питання", але не на території Албанії, а на території Югославії, у Косово і Метохії. Італія через систематичну терористичної боротьби албанців з так званого "Комітету Косово", що був створений у Римі, жадала для Албанії всю територію від Бара до сербського кордону 1912 року.
У період фашистської окупації Югославії, (1941-1945р.р.) більша частина Косово і Метохії була включена до так званої Великої Албанії, створеної Італією маріонеткової держави, а менша частина залишилася в окупованій німцями Сербії.
Незважаючи на значні природні ресурси, Косово і Метохія була на протязі десятиліть однією з найменш розвинутих частин Югославії. Крім шахти і металургійного підприємства у Трепці, кількох млинів, лісопилок та цегельних фабрик, перед Другою світовою війною в Косово і Метохії не було ніякої промисловості. Майже все населення краю було зайнято у сільському господарстві, що мало екстенсивний характер.
Величезні повоєнні капіталовкладення Югославії та Сербії в економіку Косово і Метохії, особливо через Фонд прискореного розвитку слабкорозвинених областей, обумовило значне процвітання промисловості, сільського господарства і соціального забезпечення регіону. Природні ресурси, особливо корисні копалини, є дуже важливим компонентом розвитку Косово і Метохії. Великі кількості свинцю і цинку, інших металів та речовин (нікель, марганець, магній, глинозем, кадмій, хром, селен, бентоніт, азбест, мергель, вапно, кварц тощо) - дуже важливий економічний потенціал. В умовах, коли енергетична і товарна криза стає все більш очевидною в усьому світі, великі запаси бурого вугілля дають можливість виробляти електричну енергію, газ, розвивати хімічну промисловість тощо. До того ж Косово і Метохія має значну кількість промислових підприємств, а потужність теплоенергетики складає понад 1130 мегават.
Демографічне обличчя Косово і Метохії декілька разів змінювалось в цьому сторіччі під впливом глибоких соціально-економічних змін, політичних переворотів і безладь, а також у результаті визвольної боротьби сербського і чорногорського народів проти Османської імперії і держав Осі. Протягом п'ятьох сторіч оттоманського поневолення через політику тиску Туреччина примушувала до масової втечі православних сербів і чорногорців із Косово і Метохії і переселенню в край албанців-мусульман із областей Албанії. Таким чином, співвідношення сербсько-чорногорського і албанського населення було суттєво порушено. Вже у 1929 році в населенні Косово і Метохії було 61 відсоток сербів і чорногорців і 39 відсотків інших. Після поразки Королівства Югославії в 1941 багато сербів були змушені залишити Косово під тиском албанських шовіністів і окупаційної влади. Поруч з цим йшло облаштування в Косово і Метохії албанців з Албанії та Туреччини, а також з інших європейських країн (Італії, Швейцарії, Австрії), де жили албанські емігранти. Земельна реформа, проведена за часів Королівства Югославії була анульована новим політичним режимом, і земля була розподілена винятково серед албанців, багато хто з яких були вихідцями з Албанії.
Тільки протягом Другої світової війни, приблизно 100 000 сербів і чорногорців було вислано з Косово і Метохії, така ж кількість албанців з Албанії була переселена на їхні місця. Після війни, тодішній югославський режим заборонив 1683 сербським сім’ям у поверненні у Косово і Метохію до своїх домівок.
Тенденція зростання албанського населення була офіційно зафіксована у 1961 році, коли перепис зареєстрував 646 605 албанців, або 67,1% від загального населення Косово і Метохії. Після 1961 року, це демографічне явище набуло драматичних змін. Тільки в період між 1968 і 1988 роками через виїзд слов`янського населення з Косово і Метахії, більш ніж 700 населених пунктів стали етнічно чистими. Згідно переписів 1971 і 1981 років доля албанців у населенні Косово і Метохії складала вже відповідно 73,7% і 77,5%. Аналіз проведений у 1991 році, що базувався на оцінках Центру Демографічного Дослідження (албанська спільнота бойкотувала перепис) свідчив на користь великого зростання кількості албанців, яка склала 1 607 690 чоловік, або 82,2% від загальної сукупності населення Косово і Метохії, тобто приблизно 16.5 відсотків від населення Республіки Сербія.
Очевидно, на тлі прогресивного росту албанського населення в 1961-1991 роках серед сербів і чорногорців відбувався зворотний процес. Їх кількість зменшилась не тільки у відносному, але також і в абсолютній величині. Якщо у 1961 році у Косово і Метохія мешкало 264604 сербів і чорногорців або 27,40% від загальної кількості населення, то у 1991 році їх кількість впала до 214 555, тобто до 11% від загального населення Косово і Метохії.
Після Другої світової війни комуністична влада Югославії прийняла Закон, що забороняє повернення сербів і чорногорців, хто лишив Косово, сподіваючись посилити довіру албанської національної меншості до нового режиму. Але цього не сталося. Албанські сепаратисти змушували сербських і чорногорських власників земельних ділянок, будинків та іншої власності лишати Косово і Метохію. Відповідно до офіційних даних, приблизно 400 000 сербів і чорногорців лишили Косово і Метохію за останні 40 років.
Повоєнна Югославія була побудована на федеральному принципі як держава-союз народів з однаковими правами і забезпеченням всіх прав національних меншостей. Відповідно до Конституції Федеративної Народної Республіки Югославії 1946 року, Войоводині був наданий статус області, насамперед по історичних причинах, і Косово передавалася Метохія. Розходження в стані Войоводини та Косово і Метохії, виражене в назвах "Область" і "Край", протрималося до 1963 року, коли був введений термін "Автономна Область".
Прийняттям Конституції 1974 року, структура керування в автономних областях стала ідентичної з тим, що було у Республіці Сербії, що означало, що область набувала статус краю (Автономний край Косово і Метохія набував прерогативи держави усередині держави). Оскільки рішення на федеральному рівні приймалися на основі консенсусу, то на додаток до голосів шести республік тепер потрібна була згода двох країв. Це був парадокс, що два краї часто голосували проти позиції їхньої держави - Республіки Сербії, невід'ємною частиною якої вони формально були. До того ж на додаток до Конституції Республіки Сербії, краї мали також їхні власні Конституції. Згідно зі статтею 280 своєї Конституції, Автономний край Косово і Метохія мав фактично рівні права з будь-якою республікою Югославії і навіть мав право укладати міжнародні угоди у сфері міжнародного політичного, економічного, культурного й іншого співробітництва. Це пояснювалось розвитком багаторічного співробітництва Косово і Метохії з Албанією Енвера Ходжи (обмін візитами, лекторами і книгами, результатом чого була сепаратистська ідеологічна обробка проти Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії).
Політичні представники албанської національної меншості зайняли найвищі позиції в державі, партії й інших колективних органах управління. Значний політичний діяч Сінан Хасані, член албанської національної меншості, був Президентом Президентської Ради СФРЮ з 15 травня 1986 року до 15 травня 1987 року. Хоча край не мав права на самовизначення, але воно було зарезервовано за народами, безпосередньо складаючими СФРЮ.
Проте, навіть цей високий рівень автономії і національних прав не задовольняв албанських сепаратистів. У 1981 році, вони організовували руйнівне сепаратистське повстання, основне гасло якого був "Косово-республіка" (сепаратистські демонстрації повторялися декілька разів до 1989 року). Гасло "Косово-республіка" складає базисну стратегію Албанського сепаратизму - перетворення Автономного Краю Косово і Метохії у республіку, що мала би право на відокремлення і згодом до анексії її Албанією. Албанські сепаратистські лідери в Косово і Метохії не зацікавлені правами національних меншостей узагалі, навіть менше в правах людини і фундаментальних свободах, але відкрито і вимагають незалежну державу. Широко відомо, що міжнародні документи не надають національним меншостям право створювати їхні власні держави і виходу зі складу існуючої держави. Курс албанських націоналістів міг привести лише до порушення територіальної цілісності Югославії, створення двох албанських держав, а в перспективі до реалізації ідеї єдиної “Великої Албанії”.
Нова Конституція Республіки Сербії була прийнята в 1990 році відповідно до діючого правового механізму за участю законних представників албанської національної меншості. Це подолало параліч Республіки Сербії, що на той час функціонувала як держава, складена також із двох квазідержав. Конституція 1990 року надала територіальну і культурну автономію Войоводині та Косово і Метохії, але без атрибутів держави (статті 108-112). Вони мають право регулювати питання економічного розвитку, фінансів, культури, освіти, інформації, використання мови, здоров'я і соціального захисту тощо. Устав — найвищий правовий акт Автономного краю, а його органами влади є Асамблея, Виконавча рада (уряд) і адміністративні органи. (Відповідно до документів другої зустрічі ОБСЄ — Конференції по людському виміру у Копенгагені 1990 року, члени національних меншин мають тільки право встановлювати локальні або автономні адміністративні органи). Відповідно до Конституції, Республіка Сербія гарантувала найвищий рівень, тобто автономію для Косово і Метохії та Войоводини, передбачені в міжнародних документах, ратифікованих Югославією. Відповідно до документів ОБСЄ, прийнятих у Копенгагені, члени національних меншин, з свого боку, зобов'язані бути лояльними до держави, чиїми громадянами вони є (стаття 37).
Конституція Союзної Республіки Югославії, проголошена 27 квітня 1992 року, гарантує повну рівність усім громадянам незалежно від їхньої національності, мови, релігії, політичного або будь-якого іншого переконання. Політика національної рівності — базисний політичний і конституційний принцип югославської держави, третю частину населення якої репрезентують національні меншини. Отже, із 144 статей Конституції Югославії, одна третя частина присвячена правам національних меншин та людським і цивільним правам. Статті 46 і 47 спеціально присвячені національним меншинам і гарантують їм право на освіту й інформацію їхньою батьківською мовою, також як і право утворювати освітянські та культурні організації й асоціації. Стаття 48 гарантує право національних меншин підтримувати міжнародні відносини в Югославії і поза її межами з представниками своєї нації в інших державах і приймати участь у міжнародних неурядових організаціях, але не на шкоду Югославії або однієї з республік, що входять до її складу.
Проте албанські сепаратисти обрали формою своєї боротьби проти Сербії фактичну відмову від участі у житті держави і, зокрема, від використання прав, наданих етнічним албанцям Конституцією. Албанці не приймали участі у виборах суддів – при їх участі судовий корпус в Косово і Метохії був би повністю албанським, у виборах до місцевого парламенту вони отримали б 80 відсотків місць, у виборах до сербського парламенту – у них було б там 30 з 250 чоловік, у виборах до федерального парлманенту, де вони могли б мати 12 із 178 представників. Албанцями були створені паралельні системи освіти та охорони здоров”я.
В останні місяці албанські сепаратисти, створивши Визвольну армію Косово, захопили контроль над 40 відсотками території краю. Коли ж сербські сили почали застосовувати проти них тверді заходи, сепоратисти намагалися використовувати цивільне населення як живий щит, що заборонено сучасним гуманітарним правом. Це, зрозуміло, призвело до жертв серед населення, що викликало співчуття у світової громадськості. Проалбанські засоби масової інформації активно стали розкручувати гасло так званої “гуманітарної катастрофи”.
Для країн НАТО, ряду членів Ради безпеки ООН це стало головним аргументом у намаганні остаточного вирішення “сербського питання”. Мало хто при цьому згадав дійсну катастрофу 1995 року понад 200-тисячного сербського населення Сербської Країни, яке було вигнане за кілька днів з своїх осель хорватськими військами. Ця вибірковість світової спільноти зайвий раз засвідчила реальність подвійних стандартів щодо сербів і звичайно не сприятиме стабілізації у Косово і Метохії.
У випадку бомбардування Югославії авіацією НАТО юридична кваліфікація цієї акції досить очевидна. За визначенням, прийнятим Генеральною Асамблеєю ООН в 1974 році, до актів агресії відносяться і “бомбардування військовіми силами держави території іншої держави”, причому у цьому документі спеціально підкреслюється, що “жодні міркування, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії”.
Нещодавно угодою про міжнародний контроль за ситуацією в Косово такий розвиток подій, начебто виключений. Проте показово, що спецпредставник США Річард Холбрук раптом заговорив не про автономію Косово, про що завжди йшла мова у рішеннях контактної групи, а про самовизначення Косово, під яким сепаратисти однозначно розуміють його повне відокремлення від Югославії.
На нашу думку, для всієї Європи існує єдине рішення цього гострого конфлікту. Воно полягає у наданні Косово і Метохії самого вищого рівня автономії і самоврядування (наприклад, як це зроблено у Фінляндії стосовно Аландських островів) при гарантуванні прав і свобод людини всім мешканцям краю і при збереженні територіальної цілісності Югославії.
Література:
1.Бажова А.П. Россия и югославяне в конце XYIII – начале XIX века /РАН, ин-т российской истории. – М. 1996.-192с.
2.Гиренко Ю.С. Советско-югославские отношения (страницы истории) – М: Международные отношения, 1983- 192с.
3. История Югославии. В 2-хт. – М,: изд-во АН СССР, 1963.
4.Писарев Ю.А. Образование югославского государства. – М.: Наука, 1975-416с.
5.Стругар Влад. Югославия в огне войны 1941-1945гг. – м.: Наука, 1985.-343.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/problema-poednannya-interesiv-suspilstva-y-osobistosti.html
|
Проблема поєднання інтересів суспільства й особистості
|
https://doc4web.ru/uploads/files/243/f42bc71b3a11c5622f17c924a4327a0c.docx
|
files/f42bc71b3a11c5622f17c924a4327a0c.docx
|
РЕФЕРАТ
на тему:
"ПРОБЛЕМА ПОЄДНАННЯ ІНТЕРЕСІВ СУСПІЛЬСТВА Й ОСОБИСТОСТІ"
КИЇВ-2000
Потреби людини є основою її інтересів. Категорія потреби охоплює більш широке коло явищ, ніж категорія інтересу. Потреби притаманні всім біологічним організмам, в тому числі й людині. Інтереси ж – тільки людині. Вони є у всіх суб»єктів: індивідів, соціальних груп, держав, суспільств, людства і т. д.
Інтереси, як і потреби є рушійною силою діяльності, поведінки і вчинків людей. Вони, говорив Гегель, рухають народами. Тому для розуміння суті суспільних процесів, практичних дій людей, політичних програм, гасел, заяв, передвиборних обіцянок тощо треба відшукувати справжні інтереси дійових осіб. Складність цієї важливої акції полягає, зокрема у тому, що справжні інтереси далеко не завжди правдиво зображуються їх носіями. Часто буває, що про інтереси одних говорять інші.
Рушійна сила інтересу проявляється у тому, що людина зацікавлена у чомусь і за певних умов діє саме у цьому напрямі. Зацікавленість працівника у результатах виробництва, ефективності і діяльності заводу, фірми, установи є основою дієвості мотивів і стимулів до праці. Тому, впроваджувані в Україні ринкові відносини мають бути такими, щоб породжувати зацікавленість працівника приватного чи державного виробництва у підвищенні продуктивності та ефективності праці. Поліпшення якості продукції та послуг.
У суспільстві має місце складна взаємодія найрізноманітніших, часто суперечливих інтересів, і її результати бувають інколи несподіваними. Неодмінно умовою успішності політики, скажімо держави, є врахування цієї взаємодії, прогнозування її наслідків.
Для розуміння складної взаємодії найрізноманітніших інтересів вчені класифікують їх. Інтереси можна класифікувати, наприклад, за суб»єктами, про які вже говорилося ( інтереси держави, нації, сім»ї ), за сферами суспільного життя ( матеріальні – духовні ), за значенням ( корінні – некорінні ), за тривалістю (довготривалі – короткотривалі), за наявністю суперечностей (узгоджувані – неузгоджувані, гармонійні – негармонійні, антагоністичні – неантагоністичні) і т. д.
Однією з істотних умов поступального розвитку суспільства, зміцнення держави є узгодження, поєднання різноманітних інтересів, наприклад, інтересів особистості, нації, загальнолюдських інтересів. Теж саме стосується і міжнародних відносин (економічних, політичних та культурних).
Одне із завдань державних діячів, дипломатів – знаходити умови для сполучення суперечливих інтересів задля спільної справи чи взаємної вигоди. Поняття солідарності, консенсусу, злагоди – кожне по-своєму – фіксують постійне чи тимчасове узгодження інтересів різних соціальних груп, політичних інституцій, держав, партій.
Вирішення чисельних глобальних проблем (збереження життя на Землі, миру між народами, екологічних питань, подолання голоду, злиднів і т. д.) можливе лише на базі такого поєднання.
Одним із завдань формування особистості є прищеплення їй практичних навичок, поєднувати свої інтереси з інтересами інших суб»єктів, зокрема з інтересами держави. Взаємодія інтересів справляє істотний вплив на формування особистості. Але важлива також воля, рішучість цієї особистості відстоювати свої духовні чи матеріальні інтереси.
Можливості такого відстоювання часто бувають обмеженими. У всякому разі особистість має розібратися у складному плетиві інтересів, відшукати шляхи поєднання своїх інтересів та інтересів інших людей.
На основі потреб та інтересів особистості надбудовуються, формуються її уявлення про цінності. Категорія цінності відображає соціальне і культурне значення матеріальних чи духовних явищ, предметів для задоволення потреб та інтересів людини. Одне слово, цінніст предмета чи явища вирішальною мірою залежить від його об»єктивних якостей, від потреб, інтересів, емоцій особистості, від умов, місця і часу.
Кожна людина – свідомо чи несвідомо – формує свою індивідуальну ієрархію цінностей. Така ієрархія в одних людей більш-менш стабільна, в інших більш рухлива.
В залежності від умов, місця і часу конкретної життєвої ситуації особиста ієрархія цінностей може змінюватися, іноді кардинально. Одні люди не міняють своїх принципів, інші розстаються – іноді дуже легко – з ними, обирають для себе нові, часом кардинально протилежні, принципи. Відбудовується переоцінка цінностей, переміщення у їхній особистісній ієрархії.
На основі особистісної ієрархії цінностей людина може вибудовувати для себе ієрархію іншого типу – ціннісну ієрархію особистостей. Вона у своій свідомості складає табель про ранги щодо інших людей.
Цінності є фундаментом формування і регулятивної функції ціннісних орієнтацій особистості.
У відповідності з ієрархізованою системою, прийнятою даною особистістю, у неї виробляються відповідні переконання, установки, принципи та ідеали життєдіяльності, домінантні у різноманітних діях, формуються також симпатії чи антисимпатії, любов чи ненавість, схилбність чи неприязнь, вольові зусилля, рішучість боротися за позитивні для даної особистості соціальні чи культурні цінності.
Ціннісні орієнтації мають різні ступені інтенсивності, різну часову тривалість. Одні орієнтації зникають або послаблюються, інші посилюються. У наших умовах посилюються орієнтації на людину, на збереження природи, на багатство. Але ціннісна орієнтація часто перетворюється у нездійсненну мрію.
2
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/test-dlya-klassa-eda.html
|
Тест для 6 класса "Еда"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/90/a37d3811e780a36df18f1eef6609ace1.doc
|
files/a37d3811e780a36df18f1eef6609ace1.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/sistemi-tehnichnogo-dokumentoobigu.html
|
Системи технічного документообігу
|
https://doc4web.ru/uploads/files/232/aee8574b2929015e2f636fae2b78a5cc.docx
|
files/aee8574b2929015e2f636fae2b78a5cc.docx
|
Міністерство освіти Украйни
Національний університет “Львівська політехніка”
Системи технічного документообігу
реферат
з курсу “Основи проектування систем штучного інтелекту”
Виконав
студент гр. ____
_______________
Прийняв
ассистент каф. САП
Керницький А.Б.
Львів 2001
Програмні засоби для систем, що забезпечують документообіг у проектних і конструкторських бюро, технічних відділах мають, власну специфіку, що відрізняє їх від офісних систем документообігу. У першу чергу це набагато більша розмаїтість форматів оброблюваних документів, значну частину яких складають графічні документи - креслення, схеми, плани і т.д. Ще однією особливістю є стабільний щорічний ріст місткості ринку таких систем, причому експерти вважають, що така позитивна тенденція збережеться. Додатковою позитивною рисою програмного забезпечення автоматизації документообігу з погляду програмістського співтовариства є те, що його необхідно, для ефективного використання, настроювати на умови конкретного замовника. Це дає роботу багатьом фірмам-постачальникам програмного забезпечення. Так з'являється ланцюг "розроблник (чи його правонаступник) - постачальник - споживач" в якому немає місця для піратського способу поширення програм, тому що постачальник зобов'язаний бути в тісному контакті зі споживачем, настроюючи програмне забезпечення, що поставляється. Для умов нашої країни це важливо. Багато фірм могли б одержати стабільний доход, візьмися вони за розробку і продаж систем інженерного документообігу
Відомо, що практично всі організації, що працюють з інженерною інформацією в нашій країні, використовують як апаратні засоби персональні комп'ютери на Intel-сумісних процесорах. Основною операційною системою для них до останнього часу була MS-DOS, а середовищем розробки - AutoCAD. Утім, це вірно не тільки для нас. Однак тиск графічних операційних середовищ на ринок істотно зріс, тому для усіх, хто зв'язаний з обробкою інженерною інформацією, устала проблема вибору: "Що робити - перейти в OS/2, UNIX чи Windows?" Ще раніш про це задумалися розробники програмного забезпечення. Їхній вердикт одностайний: "Звичайно, Windows". Візьмемо в якості "флюгера" Autodesk і подивимося, куди дує вітер змін. Судячи з тому, що 13-а верси AutoCAD явно тяжіє до Windows, а не до DOS, фірма Autodesk, видимо, остаточно вирішила, що майбутнє AutoCAD належить Windows. Тому в огляд увійшли розробки фірм ACS Telecom, AutoMate, Cyco, Rasterex, Synergis і Softdesk, орієнтовані на роботу в Windows.
Прийнявши це як факт, варто сказати, що першою й основною характеристикою доброї Windows - орієнтованої програми інженерного документообігу (далі для стислості будемо використовувати абревіатуру TDM - technical document management) є те, яким образом; ця програма оперує безліччю документів, над якими ви одночасно працюєте в Windows. Креслення, коментарі, бази даних, текстові документи, довідки, таблиці і довідники можуть бути частиною вашого проекту. Оскільки Windows має численні можливості для створення, збереження, видалення, переміщення і перейменування файлів, TDM може легко заплутатися або переповнитися, якщо ви захочете контролювати всі наявні дані про проект. Кожна з розглянутих програм надає різний ступінь контролю за файловою системою Windows, так що вам належить співвідносити свої потреби з їх можливостями. Не менш важлива сумісність програми зі стандартними методологіями інтерфейсу Windows. Програми дуже розрізняються по ступені відповідності стилю роботи і стилю выполнени документації стандартному для Windows-додатків. Усі розглянуті в цій статті програми керують системою файлів Windows, адекватно використовують клавіатуру, мишу і наявні піктограми ("іконки"), програми екранної підказки, переглядають широкий спектр файлів різних форматів і інтегрують TDM зі стандартними програмними продуктами Windows. Однак усі ці програми занадто сильно орієнтуються на НИС падаючі меню, що містять клавіатурні скорочення дл командного доступу.
Крім того, не так-то просто зв'язати документи, створені в текстовому редакторі, з базами данных TDM більшості розглянутих програм. Практично в них в усіх є системи екранних підказок, і тем при спробі працювати з програмами без попереднього вивчення документації, з вами може відбутися конфуз.
AutoEDMS 3.0 (ACS Telecom)
AutoEDMS має простий інтерфейс, так що цей продукт може відразу ж після придбання допомогти вам у рішенні ваших проблем. Інструкція, що поставляється разом з програмою, містить необхідну інформацію щоб почати працювати з програмою. Дві сторінки документації подають інформацію про зміст титульних блоків і загальну інформацію, таку як дані проекту, адреси і т.п. Крім того, при бажанні ви можете переключитися на списковый перегляд Query. Більш того, ви можете відразу ж створити свій власний бланк, що містить піктограми, полю даних, картинки, і т.д. При створенні бланка за допомогою Formbuilder ви одночасно створюєте базу даних. Formbuilder простий засіб, що дозволяє вам розробити свій власний інтерфейс.
Системний адміністратор AutoEDMS може використовувати мову ACL для створення і настроювання власних програм і програм, створених ACS Telecom чи сторонніми розробниками. Крім того, ACL має додаткову можливість доступу до DDE і до утиліти AutoEDMS ELC (Embedding and Linking Control), що дозволяє створювати власні функції. Найбільш вражаючими можливостями є: робота з будь-якою мовою, що використовує таблицю кодування ASCII, з великою кількістю баз даних, генерація запитів до баз даних, система захисту файлів і гарна система перегляду файлів всіх основних продуктів Windows. AutoEDMS також дозволяє додавати голосові повідомлення до файлу і друкувати файли без інсталяції відповідної їм програми.
Редагувати будь-який файл у базі даних відносно просто, за умови підключення відповідної цьому файлу програми до засобів запуску AutoEDMS.
AutoEDMS підтримує стандарти ISO 9000, DOD, FDA і NRC AM-WorkFlow. Також передбачений автоматизований вхід у систему, що, якщо додатково реалізувати можливості контролю за процесом обробки файлів будь-якою програмою за допомогою ELC, може зробити AutoEDMS базовим компонентом у Windows. Деякі програми Windows не підтримують DDE. Функція AutoEDMS ELC замінює використання DDE для контролю роботи з файлами і, у результаті, забезпечує найкращий захист при контролі будь-яких дій з файлами в Windows. Того ж ефекту можна досягти при створенні макросів і зв'язків DDE з іншими продуктами, але інсталяція кожної програми на робочій станції зажадає створення цих зв'язків вручну. AutoEDMS же робить це автоматично.
Для того щоб працювати з коментарями в AutoEDMS треба використовувати створені сторонніми розроблювачами програми. Однак за допомогою ACL коментарі вносяться у файл креслення AutoCAD, при цьому вони автоматично виділяються, а малюнки можуть обновлятися з достатнім ступенем безпеки. Серед усіх розглянутих систем AutoEDMS єдина, що не має інтегрованого модуля коментарів, але придбання модулів RxHighlight чи ViewBase, що входять до складу інших продуктів, задовольнить будь-як нестатки. Звичайно, це означає, що ви станете залежати від циклів роботи декількох розроблювачів - тобто при відновленні версії вам буде потрібно перевірити, чи будуть сумісні коментарі, зроблені попередньої версією програми.
Як тільки у вас є бланк (екранна форма) AutoEDMS, пристосований для ваших нестатків, усі можливості програми стають вам легко доступні, логічно організовані і сумісні зі стандартами Windows. У більшості випадків AutoEDMS випереджає своїх конкурентів по своїй інтеграції із середовищем Windows і GUI (графічним інтерфейсом користувача). Технічно AutoEDMS працює не з AutoCAD, але AutoEDMS контролює роботу файлів AutoCAD через ELC, так що для керування файлами не потрібні дії усередині АutосаD'а. Уместнее буде сказати, що AutoEDMS працює "під" AutoCAD. Незважаючи на це, якщо ви хочете доповнити команди AutoCAD, що відносяться до керування документами, такими, як знайти чи файл зробити XREF (зовнішнє посилання) чи уставити файл як блок, ви можете створити зв'язок через ELC.
У програмі є кілька різних видів захисту, починаючи від обмеження доступу користувачів до визначених робочих місць, до захисту проектів і зовнішніх програм через систему паролів. AutoEDMS використовує модуль(DLL) Btrieve. Використання Btrieve забезпечує роботу по технології клієнт-сервер у будь-якій мережі, що підтримує Btrieve, з можливістю доступу засобами глобальної мережі до файлів на віддаленому сервері. AutoEDMS динамічно відслідковує карту відповідності логічних і фізичних імен мережевих пристроїв, так что файли приєднуються до дійсного імені каталогу, до якого вони відносяться, а не до логічного імені. Нарешті, AutoEDMS поставляетс із компілятором екранної підказки, що дозволяє створювати файли підказки.
Cadmandu 3.0 (AutoMate)
Інтерфейс користувача Cadmandu простий і дуже добре скомпонований. У ньому безліч зв'язаних форм, що показують вам шлях до потрібних областей програми.
CadmanView - засіб перегляду креслень, легко доступне з основного вікна. Воно виконано у відповідності з усіма стандартами Windows і є могутнім інструментом. Всі основні компоненти інтерфейсу користувача Cadmandu мають незалежний розмір і розташування на екрані Windows, що відрізняє його від інших розглянутих продуктів. Послідовно проведена політика простоти для користувача, що відрізняє попередні версії, була застосована і при розробці інтерфейсу Windows, що дозволило досягти ще більш зручного і красивого дизайну.
AutoMate (у минулому Baratek Inc.) набагато далі пішла від попередньої версії своєї програми, орієнтованої на DOS, ніж будь-яка інша фірма, продукти якої тут розглянуті. Продукт виразно покращився, і інтеграція з інтерфейсом Windows дуже вдала. Хоча інтерфейс користувача занадто залежить від випадаючих меню з командами, що вимагають визначеного часу для освоєння, але це не така вже нездоланний проблема.
Cadmandu передбачає практично всі можливості, що маються в інших продуктів за винятком Work In Progress (WIP). Філософією AutoMate є постулат, що WIP настільки варіюється в різних компаній, що адаптація є кращим способом надання цієї можливості. Відзначимо, що Cadmandu у даний час працює тільки з однією базою даних. Швидше за все до інтерфейсу до різних баз даних у розроблювачів просто не дійшли руки, і існуючий склад речей - проста спадщина від версії для DOS. Недостача типів полів баз даних походить від того, що AutoMate припускає використання свого продукту для спеціалізованих задач. Можливості формировани запитів до бази даних обмежені в порівнянні з іншими продуктами. Важливо помітити, однак, що AutoMate планує підтримувати структури SQL. CadmanView і модуль створення коментарів можуть працювати з дуже різноманітними форматами файлів, надаючи велику гнучкість і нічим не ограничива розробку бази даних користувача.
Cadmandu може виводити креслення AutoCAD безпосередньо на плоттер чи у файл через спеціальний модуль, що входить у комплект постачання.
AutoMate надає можливість адаптації свого продукту для задоволення спеціальних потреб користувача. Для ефективної роботи Cadmandu його треба настроїти. Ця особливість має як свої переваги, так і недоліки, і тому до придбання продукту варто обговорити з постачальником (офіційним представником AutoMate) задачі, що будуть розв’язуватися за допомогою Cadmandu.
Захист файлів базується на дев'ятьох пріоритетних рівнях, прив'язаних до функцій меню Cadmandu. Вона також прив'язана до специфіки роботи з інженерною інформацією, точніше з деякою її підмножиною і виконує те, що цією підмножиною обумовлюється.
File Manager 2.27 (Synergis Technologies, Inc.)
File Manager використовує для роботи з даними підхід, заснований на принципі картотеки - інформація про документ представляється у виді "бібліотечної картки" - екранної форми, так само, як і в аналогічному продукті, орієнтованому на роботу в DOS. Для однієї і тієї ж бази даних можна створювати різні картки, так що виведена інформація адаптується дл потреб визначеної групи користувачів. За одним виключенням - ці картки не мають графічних елементів. Концепція Бібліотек і Робочих областей залишилася від версії для DOS. Як додаткову функцію File Manager може використовувати цикл підтвердження внесення змін у креслення. При спробі записати в бібліотеку креслення зі змінами користувач повинний "авторизувати" і підтвердити необхідність заміни старого варіанта креслення на новий. У порівнянні з попередньою версією доданий автоматичний вхід у систему. Модуль перегляду/внесення коментарів використовує переваги Windows GUI, але бібліотечні картки, листинги робочих і бібліотечних областей і широке використання спадаючих меню в головному інтерфейсі документів майже цілком повторюють версію продукту для DOS. Для тих користувачів, що зараз переходять з DOS на Windows, це, може бути, і зручно, але тих, хто довгий час працює в Windows, інтерфейс може розчарувати.
File Manager має трохи "рідних плям", що залишилися в спадщину від версії для DOS . Особливо це стосується інтерфейсу користувача і процедур настроювання. Встановлення бібліотек у File Manager усе ще вимагає завдання командного рядка в DOS і в UNIX незалежно від того, використовуєте ви UNIX чи ні
File Manager може виводити малюнки AutoCAD на плоттер прямо, без завантаження AutoCAD. File Manager має розумна кількість функцій у різних категоріях. Забезпечується однобічна прив'язка до атрибутів файлу малюнка AutoCAD, але вона може використовуватися тільки для редагування атрибутів у карті бібліотеки. File Manager підтримує архівування і відновлення файлів, однак архів повинний бути скопійований з архівного носія цілком в архівний каталог до того, як може бути виконані вибір і відновлення окремих файлів. File Manager, як і деякі інші продукти, не має вбудованого таймера з фіксацією його знвчень в поле бази даних, щоб, наприклад, відслідковувати час створення і редагування кожного документа. File Manager має тільки одне індексоване поле дл сортування і підтримує тільки одну базу даних.
File Manager досить гнучкий продукт, що включає можливість відновлення файлів, многопользовательское внесення коментарів, а також відстеження многопользовательских коментарів на різних шарах. Файли можуть бути перевірені, позначені, скопійовані чи переглянуті іншими користувачами, але вони не можуть затверджуватися більш ніж одним користувачем. Ви можете коментувати креслення AutoCAD, растрові файли форматів TIFF чи RLC. Крім того, File Manager може створювати власні файли у форматі RLC, що будуть виводитися на екран швидше, ніж креслення AutoCAD. File Manager дозволяє також установлювати границі безпеки на дисковому просторі, так что ніяка модифікація файлу неможлива, якщо немає достатнього місця на диску. Варто відзначити, что захист доступу до файлів заснована только на груповому методі.
AM-WorkFlow 3.12 (Cyco International)
З усіх TDM, орієнтованих на Windows і розглянутих у цій статті, AM-WorkFlow легше всего освоїти без попереднього вивчення документації. Напевно тому, що AM-WorkFlow фокусируется тільки на керуванні кресленнями - більш складна документная середовище ускладнило б програму. Відповідно до тверджень Сусо, фірма незабаром планують збільшити кількість типів документів, підтримуваних продуктом.
AM-WorkFlow також має інтерфейс на основі бібліотечної картки. У нього є можливість створення карток в процесі роботи за допомогою простого малювання їх на екрані. Таким чином, немає нічого простішого для адаптації вашого інтерфейсу до бази даних, чим намалювати необхідні екранні форми. AM-WorkFlow поставляється з картками-зразками (шаблонами), що можуть бути адаптовані для відповідності нестаткам самих різних користувачів. Ви можете використовувати ці картки-зразки для створення власного інтерфейсу. Усі стандартні функції, що можуть знадобитися, доступні з титульної картки, розробленої дл архітекторів. Модулі сумісні по інтерфейсі не у всіх випадках, однак у наступних версіях це повиннео бути виправлено.
AM-WorkFlow має мову програмування, відому як BaseLISP для адаптації AM-WorkFlow до AutoCAD і інших зовнішніх програм. BaseLISP сподобатися користувачам AutoLISP, але може виявитися занадто незрозумілим для багатьох адміністраторів, що не працювали з AutoCAD.
Типи полів бази даних AM-WorkFlow досить різноманітні, а гнучкість їх настроюваня дозволяє створювати бази даних, що відповідають практично будь-яким вимогам. AM-WorkFlow може архівувати і створювати резервні копії як ваших файлів, так і бібліотечних файлів AM-WorkFlow. AM-WorkFlow має можливості перегляду малюнків і створення коментарів, що базуються на давно відомих розробках Сусо, утім дотепер цей могутній і популярний продукт є одним із кращих. AM-WorkFlow у даний момент не підтримує ряд форматів файлів, а настроювання на запуск із нього інших програм відбуваються не так гладко, як у ряді інших розглянутих продуктах. Однак AM-WorkFlow дуже зручний, якщо треба працювати в основному з кресленнями AutoCAD і забезпечувати процес проектування. Тісна взаємодія між AM-WorkFlow і AutoCAD роблять зв'язок між вашими кресленнями і AM-WorkFlow дуже могутньої, але зв'язки з Windows набагато слабкіші. Ви можете перетаскувати (drag and drop) файли з вашими кресленнями в креслення AutoCAD як чи блоки Xref, і AM-WorkFlow відстежить нові зв'язки, але такий тип складної інтеграції з починається і закінчується на AutoCAD. База даних AM-WorkFlow написана у форматі, сумісному з dBASE, що буде корисно для генерації ваших повідомлень і аналізу, якщо ви працюєте в dBASE. AM-WorkFlow може виводити малюнки на плоттер прямо. Модулі коментарю/перегляду і створення бланків не є продуктами Windows, а працюють із середовища DOS. Цей недолік Сусо обіцяє усунути в наступній версії. Сусо також обіцяє незабаром додати підтримку більшої кількості форматів файлів, характерних для Windows-додатків.
Варто також додати, що в Сусо є продукт проміжного рівня, відомий как AutoManager Organizer, що має такої ж можливості інтерфейсу і функції, як і AM-WorkFlow. Цей продукт дозволяє поступово й ощадливо пристосуватися до роботи з TDM, і дуже гарний, якщо вам потрібно іспитовий термін дл того, щоб зрозуміти, что, власне, ви хочете від вашого TDM.
RxEDM 1.0 (Rasterex International)
Інтерфейс користувача RxEDM дуже простий і доступний завдяки тому факту, що вам требуетс працювати c трьома модулями (RxIndex, RxHighlight і RxForm), а не в комбінованому інтерфейсі. RxEDM не знаходиться на тім же рівні складності, як деякі інші розглянуті продукти. З іншого боку, він був цілком перероблений і перебудований на інтерфейс Windows, що означає, що він не тягне за собою тяжкої спадщини DOS. Екран допомоги в RxHighlight, наприклад, забезпечує всі гіпертекстові можливості, надані Windows. При роботі в режимі перегляду/коментарю можна використовувати "пташине око", що, звичайно ж, дуже зручно на великих малюнках.
Оскільки цей продукт цілком відійшов від свого DOS-побратима, його інтерфейс і можливості розроблені з урахуванням чекань користувачів Windows. Виглядає він зовсім як програма, написана для Windows, але в дійсності багато стандартних можливостей, наприклад, "drag and drop", відсутні. Що касаетс зв'язків між модулями, що складають RxEDM, те тут немає ніяких несподіваних сюрпризів.
У порівнянні з іншими тестированными продуктами RxEDM відстає в захисті файлів. Можливості перегляду не найдужчі в групі, але більш ніж адекватні у випадку прямої підтримки сканованих файлів. Имеетс безпосередній висновок на печатку векторних і растрових зображень. При необхідності ви можете з RxEDM запустити AutoCAD і будь-які інші програми. Можливості створення коментарів середні, зате кількість і типи файлів, що можуть бути переглянуті, не настільки обмежено, як в інших продуктів. Список підтримуваних файлів великий, і деякі користувачі будуть приємно здивовані тим, що програма працює з файлами MicroStation DGN точно так само, як зі звичайним набором файлів, що відноситься до AutoCAD. Підтримка баз даних у целом середня. У RxHighlight їсти коштовна функція circulation slip, за допомогою якої зображення може циркулювати між усіма, хто над ним працює, для внесення коментарів. Ви можете також використовувати функцію порівняння, щоб визначити розходження двох файлів.
ViewBase 4.11 (Softdesk Imaging Group)
Softdesk додала в ViewBase багато нових спадаючих меню і деяку кількість гарно розроблених піктограм і кнопок. Як і у випадку з RxHighlight і CadmanView, інструменти внесення коментарів не з'являються доти, поки ви їх не включите - це дуже спрощує інтерфейс. Одна з основних задач ViewBase Tools - розширення й унификаци інтерфейсів користувача CAD Overlay for Windows і AutoCAD for Windows. В основі ViewBase Manager лежить FoxPro, тому він досить обмежений у своїх можливостях і непоказний зовні. Якщо ви користувач FoxPro, то ви зможете створити свій інтерфейс для бази даних. .
Керування базами даних і можливості захисту файлів бідні в порівнянні з іншими розглянутими тут TDM. З іншого боку, можливість перегляду/ коментування одна з кращих, якщо не краща. ViewBase обробляє безліч типів зображень, виводить їх на плоттер чи принтер прямо. Можливість перегляду містить у собі пошарове коментування, комментируемое зображення можна зробити сірим, щоб висвітити коментарі. Дуже просунуті функції маніпулювання растровими зображеннями - поворот, інверсія і дзеркальне відображення. ViewBase manager має пряму підтримку сканирующего програмного забезпечення, що порадує користувачів CAD Overlay.
Обидві складові ViewBase добре интегрированны в середовище Windows. Ви можете набудовувати інші програми для роботи з ViewBase, використовуючи макромову. Такі можливості Windows, як drag and drop і асоціювання файлів із завантаженням програм, відсутні, за винятком того, що стосується AutoCAD. Така ж розбіжність між ViewBase Tools і ViewBase manager існує при установці й інтеграції функцій. ViewBase Tools логічний і легкий у використанні, але можливості ViewBase manager явно не зоряні.
СИСТЕМИ, РОЗРОБЛЕНІ ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ САПР
Autodesk WorkCenter (Autodesk Inc.)
Програма керування технічною документацією і проходженням проекту для Windows. Допомагає систематизувати, забезпечити захист і переміщення усіх видів електронних документів.
Програмно/апаратне середовище: Windows
Ціна пропозиції в США: 695 дол.
DM/Manager (Intergraph Corp.)
Забезпечує базові можливості управлени документообігом на рівні підприємства. Керує рухом багатоформатных документів, розподілених у неоднорідній мережі. Підтримує різні апаратні, програмні засоби і бази даних.
Програмно-апаратне середовище: Windows, NT
Ціна пропозиції в США: 1500 дол.
EDM (ComputerVision Corp.)
Створює інфраструктуру керування даними й інженерною інформацією в процесі проектировани виробу
Програмно-апаратне середовище: Mac, раб.станції
Ціна пропозиції в США: 2600 - 99700 дол.
СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНИХ РОЗРОБЛЮВАЧІВ
IView-EDM (Network Imaging Systems)
Програмне забезпечення для рішення проблем документообігу в проектних організаціях. Централізована база даних зберігає растрові і векторні креслення, забезпечує керування внесенням змін і доступом до даних, забезпечує захист даних.
Програмно-апаратне середовище: Windows, раб.станції
Ціна пропозиції в США: 14000 дол. на 5 робочих місць
Manta (B.A. Intelligence Networks)
Інтегрована система виробничого й інженерного документообігу, створена дл роботи з даними протягом повного життєвого циклу виробу.
Програмно-апаратне середовище: DOS, Windows, NT, раб.станції, многопользовательские системи
Ціна пропозиції в США: 35000 дол. на 20 користувачів
Sherpa/Pims (Sherpa Corp.)
Керує, контролює й автоматизує процеси, що створюють, що змінюють, що переглядають, випускаючу інформацію про виріб. Функції проектування і изготовлени інтегруються через використання єдиної бази даних.
Програмно-апаратне середовище: Windows, NT, Mac, раб.станції
Ціна пропозиції в США: 99900 дол. і вище
Xerox DocuPlex (Xerox Engineering Systems)
Мережна система електронного документообігу, дозволяє користувачам зберігати, редагувати, розподіляти і керувати інженерними документами незалежно від того, як вони були створені і від їхніх форматів.
Програмно-апаратне середовище: DOS, раб.станції, многопользовательские системи.
Ціна пропозиції в США: від 115000 дол.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/klasifikaciya-derzhav-za-ihnoyu-formoyu.html
|
Класифікація держав за їхньою формою
|
https://doc4web.ru/uploads/files/235/c5fddb7e2388782490a0655917a2fef7.docx
|
files/c5fddb7e2388782490a0655917a2fef7.docx
|
Класифікація держав за їхньою формою
План
1. Класифікація держав за формою правління.
2. Класифікація держав за політичним режимом.
3. Класифікація держав за формою державного устрою.
Кожна держава характеризується певною формою, тобто зовнішнім виразом процесу організації і здійснення державної влади.
Форма держави вбирає в себе три елементи, співвідношення між якими можна зобразити такою схемою:
1. Форма державного правління – це елемент форми держави, що відображає певний порядок утворення та організації вищих органів влади.
За формою правління держави поділяються на монархії та республіки.
Монархія – це форма правління, за якої вища влада в державі належить одній особі – монарху.
Для неї характерні такі риси: монарх виступає як глава держави у внутрішніх і зовнішніх відносинах; він здійснює одноособове правління, тобто, може прийняти до свого розгляду будь-яке питання; влада монарха оголошується священною і поширюється на всі сфери суспільних відносин; він є формально незалежним у здійсненні повноважень і не несе юридичної відповідальності; повноваження монарха є безстроковими, а його влада, як правило передається у спадок.
Залежно від рівня конституційного обмеження влади монарха та наявність інших вищих органів влади, монархія існує у формі абсолютної та обмеженої.
Абсолютна монархія – це історичний тип монархії, якій властива належність монарху необмеженої влади.
Обмежена монархія – це форма правління, що передбачає чіткі визначення повноважень монарха. Цей різновид монархії поділяється на конституційну і дуалістичну.
Конституційна монархія характеризується певними співвідношеннями повноважень монарха й парламенту. Влада монарха є законодавчо обмеженою; він хоча й призначає уряд, але останній контролюється парламентом: нормативні акти, що видаються монархом набирають юридичної сили після їх затвердження парламентом (Англія, Данія, Швеція, Японія).
Дуалістична монархія характеризується особливим процесом призначення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня призначається монархом і контролюється ним самостійно, або через прем’єр-міністра, який призначається монархом, глава держави має право вето щодо актів парламенту (країни Африки та близького Сходу).
Республіка – це форма правління, відповідно до якої вища належить виборчому органу парламенту. Для неї характерні наявність вищих виборчих органів влади; заснованість діяльності держави на принципах демократії та поділу державної влади; чіткий розподіл серед впливу владних структур і визначення терміну їх повноважень; відповідальність посадових осіб, що реалізується через відкликання та відставку.
Президентська республіка характеризується наявністю голови держави, президента, який може поєднувати повноваження глави держави та уряду. Президент призначає уряд, що несе перед ним політичну відповідальність, він може застосувати право вето, щодо актів парламенту. Президент за певних обставин може розпустити парламент.
Змішана республіка поєднує риси парламентської і президентської республіки.
Політичний режим визначає методи, якими здійснюють владу в державі. Способи та засоби, що для цього використовують.
Політичних режимів є багато, але основним із них є демократія, авторитаризм, теократія, тоталітаризм.
Демократією називають державний устрій, в якому забезпечується реальна влада нараду, або безпосередньо так звана пряма демократія, або опосередковано – через обрання представників до органів влади – представницька демократія.
У демократичній державі повинно бути гарантовано і забезпечено реальну рівність усіх громадян перед законом, реалізацію проголошених прав і свобод. Це завдання конституції – Основного Закону, який закріплює права громадян і порядок їх взаємовідносин з державою.
На відміну від демократичної держави в антидемократичних суспільствах громадяни позбавлені можливості брати участь у розв’язанні державних питань, або їх участь є формальною. Здебільшого в таких країнах утверджується влада однієї особи (або групи осіб) партії ідеології, інші зазнають переслідувань. В антидемократичних державах права особи не гарантовані, постійно обмежуються.
Державний устрій визначає внутрішню територіальну організацію держави, взаємодію центральних і місцевих органів влади.
За державним устроєм виділяють прості (унітарні) і складні держави. Області, департаменти, або інші територіальні одиниці простої держави не мають власних, окремих від центральних законів і повністю підпорядковані центральним органам. Складні держави поділяються на федерації і конфедерації. У федеративній державі кожна складова частина – республіка, штат, тощо – має суверенітет, певні особливості законодавства, судочинства, але зберігають цілісність держави, спільні вищі органи влади. Федерацією є Федеративна Республіка Німеччини, федерацією був Радянський союз. Конфедерація об’єднує в союз суверенні держави, які мають власне громадянство, закони, тощо. Конфедерація створюється здебільшого для виконання окремих завдань і здебільшого мають нестійкий характер, швидко розпадаються, або перетворюються у федерацію. Іноді виділяють також складну державу у формі імперії. До складу такої держави входять окремі території, адміністративні одиниці чи державні утворення території, які імперія насильницьки включила до свого складу (Римська Імперія, Британська колоніальна імперія минулих століть).
1
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/sistema-zlochiniv-u-kk-ukraini.html
|
Система злочинів у КК України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/233/13f7b5e2f3c275382ef44a8060204f95.docx
|
files/13f7b5e2f3c275382ef44a8060204f95.docx
|
Курсова робота з кримінального права
Система злочинів у КК України
ПЛАН
Вступ.
Система злочинів.
Злочини проти основ національної безпеки України.
Злочини проти життя та здоров'я особи.
Злочини проти волі, честі та гідності особи.
Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина.
Злочини проти сім'ї.
Злочини проти власності.
Злочини у сфері господарської діяльності.
Злочини проти довкілля.
Злочини проти екологічної безпеки.
Злочини проти громадської безпеки.
Злочини проти безпеки виробництва.
Злочини у сфері безпеки праці.
Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
Список використаної літератури
Вступ
Тільки діяння, передбачене відповідною статтею, може вважатися злочином. Найважливіший принцип будь-якого цивілізованого права, зокрема кримінального права України: немає злочину без указівки щодо цього у законі (nullum crimen sine lage) — повністю втілюється в Кримінальному Кодексі. Діяння, прямо в ній не передбачене, ні за яких умов не може тягти за собою покарання. Застосування кримінального закону за аналогією тут цілком виключається. підлягають суд зобов'язаний керуватися тільки прямими вказівками того закону, який передбачає відповідальність за цей злочин. Він не має права заповнювати, на свій розсуд, дійсно існуючі чи такі, що здаються існуючими, прогалини.
В КК існує система злочинів. Ця система має такий вигляд:
Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України.
Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи.
Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи.
Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод
людини й громадянина.
Розділ VI. Злочини проти власності.
Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.
Розділ VIII. Злочини проти довкілля.
Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.
Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.
Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності.
Розділ XIII. Психотропних аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.
Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.
РозділXVIII. Злочини проти правосуддя.
Розділ ХІХ Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).
Розділ ХХ Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Тут і далі в тексті підручника даються посилання (якщо немає іншого застереження) на статті Кримінальною кодексу України, прийнятого сьомою сесією ВР України 5 квітня 2001 р.
Злочини проти основ національної безпеки України
Поняття злочинів проти основ національної безпеки України
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбивства, зґвалтування, розбої та Ін. Тому в КК статті про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України подані в першому розділі Особливої частини.
Родовим об'єктом злочинів, передбачених у цьому розділі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України:
її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочині \\ с суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суисренної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.
З об'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України здійснюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому законодавець конструює більшість з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту здійснення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України (наприклад, державна зрада, шпигунство). Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади — момент їх закінчення переноситься на попередні стадії здійснення злочину — готування чи замах. Так, наприклад, змова про вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закінчений злочин; посягання на життя державного чи громадського діяча, відповідно до ст. 112 вважається закінченим фактично з моменту замаху на вбивство.
Висока небезпека цих злочинів виражається І в їх суб'єктивних ознаках, всі вони здійснюються умисно І, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам національної безпеки України. Характерною є і мета — заподіяння шкоди цьому об'єкту: особа діє з метою зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, заподіяння шкоди суверенітету, обороноздатності України, зміни її території та ін.
Отже, можна визначити, що злочини проти основ національної безпеки України — це передбачені кримінальним законом умисні суспільне небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, суверенітет і територіальну недоторканність України.
До їх числа законодавець відносить дії. спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110); державну зраду (ст. 111); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112); диверсію (ст. 113); шпигунство (ст. 114).
Види злочинів проти національної безпеки України
Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
Правовою підставою криміналізації цих діянь є ч. 2 ст. 5 Конституції України, відповідно до якої право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові І ніхто не може узурпувати державну владу. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 109, є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист конституційного ладу і державної влади в країні.
Конституційний лад — це устрій держави І суспільства, а також їх інститутів відповідно до конституційно-правових норм. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визначають форми і способи функціонування держави, як єдиного державно-правового організму. Нормальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних інтересів.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 109, виражається в чотирьох формах: 1) дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; 2) змова про вчинення таких дій; 3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Загальною ознакою всіх цих дій є спрямованість їх саме на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто Із застосуванням фізичного чи психічного насильства до представників державної влади, осіб, що виконують функцію охорони конституційного ладу І державної влади, до інших осіб, які перешкоджають здійсненню цих дій. Злочини вважаються закінченими у разі здійснення будь-якої дії з метою зміни чи повалення конституційного ладу чи захоплення державної влади (наприклад, озброєння групи людей та Інструктаж про дії під час захоплення влади).
Змова про вчинення таких дій передбачає умисну угоду двох або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
Передбачені ч. 2 ст. 109 заклики до насильницької зміни конституційного ладу або до захоплення державної влади мають носити публічний характер, тобто проголошуватися відкрито, п присутності багатьох громадян. Це завжди активний вплив на незліченну кількість людей (проголошення на мітингу, демонстрації, зборок тощо)
Суб'єктивна сторона всіх зазначених дій — прямий умисел, поєднаний з метою насильницької зміни конституційного ладу або з метою захоплення державної влади.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Відповідно до ч. З ст.,
109 кваліфікують як ознаки діянь, передбачених у ч. 2 ст. 103, є:
1) вчинення їх особою, яка є представником влади, тобто особою, яка перебуває на службі з органи державної влади та наділена владними повноваженнями (наприклад, депутат місцевої ради, голова суду, працівник Міліції та Ін.);
2) вчинення цих сам-іх дій повтори), тобто хоча б у другий раз, незалежно від того, чи Сула особа засунена за перший злочин;
3) вчинення їх організованою групою. тобто трьома або більше особами, які попередньо організувалась у стійке об'єднання для вчинення публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або на захоплення державної влади, або для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (див. ч. З ст. 28);
4) здійснення їх з використанням засобів масової інформації (наприклад, виступ по телебаченню, поширення комп'ютерних програм із вказаними матеріалами та Ін.).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 109 — позбавлення волі на строк від п'яти до десята років; за ч. 2 ат. 109 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 109 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Злочини проти життя та здоров'я особи
Злочини проти життя
Життя людини, відповідно до ст. З Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя І ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя становлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115—118), вбивство через необережність (ст. 119), доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129).
Поняття вбивства та його види. У частині 1 ст. 115 дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті Іншій людині. Крім того, в ст. 119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині. Заподіяння смерті іншій людині — це позбавлення її життя.
Об'єктом вбивства є життя людини. Початком життя при цьому слід вважати початок фізіологічних пологів. Посягання на плід людини до початку родового процесу не є посяганням на життя і може призвести до відповідальності за незаконне проведення аборту. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть.
Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство — це позбавлення життя іншої людини. Самогубство або замах на самогубство злочином не вважається.
З об'єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосовуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння тощо), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює значення цього акту тощо).
У разі вчинення вбивства шляхом бездіяльності йдеться про вчинення винним дій, що запобігли б настанню смерті за умови, що він зобов'язаний був і мав можливість їх вчинити. Наприклад, особа медичного персоналу з метою заподіяння смерті хворому не застосовує необхідного лікування.
Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку — смерті людини. При цьому необхідно встановити причинний зв'язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого.
Вбивство — це протиправне позбавлення життя. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхідної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає протиправності діяння.
З суб'єктивної сторони вбивство може бути вчинене як з умислом (прямим або непрямим), так І через необережність (злочинну самовпевненість або злочинну недбалість). Правильна кваліфікація умисного вбивства передбачає ретельне дослідження його мотивів і мети.
Суб'єкт вбивства — будь-яка особа, яка досягла 14-ти років за вбивства, передбачені статтями 115—117, і 16-ти років — за вбивства, передбачені статтями 118 І 119.
Види вбивств. За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115—118) і вбивства через необережність (ст. 119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) І вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство. Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення умисного вбивства за наявності, як обтяжуючих, так і пом'якшуючих обставин, вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом'якшуючих обставин.
Умисне вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) — ч. 1 ст. 115 — має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115, статтями 116—118. За частиною 1 ст. 115 кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на грунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття (наприклад, за наявності прохання потерпілого) та деякі Інші.
Покарання за таке вбивство передбачене ч. 1 ст. 115 — позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років,
Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) — ч. 2 ст. 115. Обтяжуючі обставини перераховані в пунктах 1—13 ч. 2 ст. 115. Для застосування ст. 115 досить наявності хоча б однієї з указаних в ній обтяжуючих обставин.
Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115) передбачає, що позбавлення життя цих осіб було вчинене одночасно або протягом короткого проміжку часу і охоплювалося єдністю наміру винного. ДІЇ винного не можуть кваліфікуватися за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо не доведено, що його намір був спрямований на позбавлення життя саме двох або більше осіб.
Вбивство однієї людини і замах на життя іншої не може розглядатися як закінчений злочин — вбивство двох або більше осіб. У цих випадках вчинене слід кваліфікувати за ст. 15 та п. 1 ч. 2 ст. 115 або за ч. 1 ст. 115 незалежно від послідовності злочинних дій1. Замах на вбивство двох або більше осіб, який не призвів до смертельного наслідку, кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115.
Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо вбито дитину до 14 років або якщо винному було достовірно відомо про вагітність жінки. Кваліфікація злочину не залежить від строку вагітності та життєздатності плоду.
Умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115). Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе І внаслідок спроби заручника втекти, під час його перевезення і т. д. Саме захоплення чи утримання заручника є самостійним злочином і кваліфікується за ст. 147 або 349.
Див.: Постанова Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини» від 1 квітня 1994 р.
Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст, 115). У деяких випадках спосіб позбавлення життя свідчить про особливу жорстокість злочину. Пленум Верховного Суду України в своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені, зокрема, випадки, коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого умисне застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю.
Судова практика виходить з того, що про ознаку особливої жорстокості може свідчити також вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань.
Умисне вбивство слід також вважати вчиненим з особливою жорстокістю, якщо воно супроводжувалося глумлінням над трупом, крім випадків його знищення або розтину з метою приховати вбивство.
Умислом винного має охоплюватися особлива жорстокість дій, що ним вчиняються. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку. Встановлення особливої жорстокості вбивства не входить до компетенції судово-медичної експертизи, оскільки поняття «жорстокість» не є медичним. Вирішення цього питання є прерогативою органів досудового слідства і суду. Експерт лише дає висновок, чи зазнав потерпілий особливо сильних страждань.
Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо, вчиняючи вбивство певної особи, винний усвідомлював, що він застосовує такий спосіб заподіяння смерті, який небезпечний для життя не тільки однієї людини (наприклад, вбивство шляхом пострілу в натовп людей, підпал приміщення, у якому крім потерпілого знаходилися інші особи, вчинення аварії автомашини, в якій Їхали кілька осіб). Судова практика випадки вбивства за допомогою різного роду автоматичних пристроїв, що створюють загрозу для життя будь-якої особи, кваліфікує за п. 5 ч. 2 ст. 115.
Злочини проспи життя та здоров'я особи
умисне заподіяння тілесних ушкоджень. Якщо при вбивстві способом, небезпечним для життя багатьох людей, вчинено умисне вбивство двох або більше осіб, винний підлягає відповідальності за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 155.
Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. б ч. 2 ст. 115) здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо) або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти більш високооплачувану посаду.
Для кваліфікації злочину за п. 6 ч. 2 ст. 115 не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому не може бути основою для кваліфікації вбивства за п. 6 ч. 2 ст. 115 заволодіння майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства.
Верховний Суд України виходить з того, що умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, належить кваліфікувати не лише за п. 6 ч. 2 ст. 115, а й за ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 308 або ч, 3 ст. 313 як розбій.
Умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115) матиме місце лише у випадку, якщо воно вчиняється за явно вираженої неповаги до суспільства, зневаги до правил співжиття та норм моралі, без мотиву чи за незначного мотиву як приводу для вбивства та ін. Якщо винний крім вбивства з хуліганських мотивів вчинив інші умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, то вчинене ним належить кваліфікувати за п. 7 ч. 2 ст. 115 І ст. 296. Хуліганство, що потягло за собою необережне позбавлення життя людини, не містить складу злочину, який розглядається, І має кваліфікуватися за відповідною частиною статей 296 і 119.
При кваліфікації вбивства за п. 7 ч. 2 ст. 115 слід встановити наявність хуліганських мотивів, що визначають поведінку винного. Невстановлення конкретних мотивів вбивства не є підставою для кваліфікації злочину як вчиненого з хуліганських мотивів.
Верховний Суд України в своїй практиці виходить з того, що умисне вбивство, вчинене з ревнощів, помсти чи Інших мотивів, що виникли на грунті особистих відносин, незалежно від місця його здійснення, не повинно кваліфікуватися за п. 7 ч. 2 ст. 115.
Злочини проти волі, честі та гідності особи
Всі злочини, передбачені третім розділом Особливої частини КК, своїм основним безпосереднім об'єктом мають волю честь та гідність особи.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
(ст. 146). З об'єктивної сторони цей злочин полягає в протиправній забороні людині вибирати за своєю волею місце перебування, або таємному чи відкритому ЇЇ захопленню Позбавлення волі може виразитися в триманні потерпілого в тому місці, де він знаходитись не бажає, або поміщення його в таке місце, яке він не має змоги вільно залишити.
Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа, в тому числі малолітній. Незаконне позбавлення волі може бути здійснено шляхом застосування фізичного насильства (наприклад, потерпілого зв'язують і замикають в підвалі, помішують у заздалегідь підготовлене місце тощо), а також шляхом психічного насильства (наприклад, під загрозою зброї потерпілого примушують слідувати за викрадачем). Воно може бути вчинене і шляхом обману (наприклад, людину заманюють в будь-яке місце і замикають з метою позбавлення волі). Найнебезпечнішим видом незаконного позбавлення волі є викрадення людини, тобто таємне або відкрите захоплення і утримання дотерпілого викрадачем. Викрадення майже завжди супроводжується фізичним або психічним (погрози) насильством.
За статтею 146 карається лише незаконне позбавлення волі. Тому відповідальність виключається, коли особу було позбавлено волі внаслідок акту необхідної оборони або крайньої необхідності, або в результаті акту правомірного затримання.
З суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється лише з прямим умислом І може характеризуватися різними мотивами (користь, помста та Ін.).
Суб'єктом незаконного позбавлення волі, передбаченого ст. 146, є лише приватна особа. Службові особи за подібного роду дії несуть відповідальність за перевищення влади, тобто за ст. 365.
Частина 2 ст. 146 вважає кваліфікуючими ознаками цього злочину незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинені щодо малолітнього чи з корисливих мотивів, щодо двох або більше осіб, за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (наприклад, утримання в сирому, холодному або темному приміщенні), або такі, що супроводжувалися заподіянням йому фізичних страждань (наприклад, позбавлення волі без надання потерпілому їжі), або із застосуванням зброї (якщо на цю зброю не був встановлений дозвіл — діяння вимагає додаткової кваліфікації за ст. 263), або здійснювані протягом тривалого часу.
У частині 3 ст. 146 КК передбачені особливо кваліфікуючі обставини цього злочину: вчинення його організованою групою, або спричинення внаслідок позбавлення волі або викрадення тяжких наслідків (смерті, самогубства потерпілого, тяжких тілесних ушкоджень тощо).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 146 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 146 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 146 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149) — злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями в своїх корисливих інтересах.
Крім волі людини — основного безпосереднього об'єкта — додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину, залежно від мети використання потерпілого, можуть виступати різні його блага: статева недоторканність, честь і гідність, трудові та інші права громадянина.
З об'єктивної сторони — це продаж людини (що передбачає її купівлю), інша сплатна передача (наприклад, передача людини в рахунок боргу) або здійснення щодо людини будь-якої іншої незаконної угоди (наприклад, угоди про вербування або Інше залучення жінок для подальшого використання в порнобізнесі та ін.). До того ж ці дії мають обов'язково пов'язуватись із законним або незаконним переміщенням потерпілого через державний кордон України. Згода або, навпаки, її відсутність з боку потерпілого на таке переміщення, значення для кваліфікації злочину не має. Продаж, Інша сплатна передача людини, вчинена щодо неї інша операція, проводяться для подальшого продажу або іншої передачі потерпілого іншій особі або особам.
Суб'єктивна сторона цього злочину — тільки прямий умисел, що пов'язаний з певною метою. Ця мета, виходячи з тексту ст. 149, може бути найближчою і віддаленою (первинною і кінцевою). Найближчою метою винного є продаж потерпілого, Інша сплатна передача його Іншій особі або особам. Вочевидь, що така мета пов'язана з корисливими мотивами, прагненням отримати злочинний прибуток від операції. Однак для складу злочину слід встановити і віддалену (кінцеву) мету. Перелік різних цілей вичерпно визначений у ст. 149. Це — використання потерпілого з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці потерпілого. Для складу злочину досить встановити хоча б одну з цих цілей.
Важливо зазначити, що закон не вимагає, щоб конкретна кінцева мета була досягнута. Для складу злочину досить, якщо винний переслідував цю мету. Тому злочин вважається закінченим вже з моменту продажу потерпілого, його іншої сплатної передачі, або іншої угоди щодо людини, пов'язаної з переміщенням потерпілого через державний кордон України.
Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, причому відповідальності підлягають всі учасники злочинної операції, звичайно, крім потерпілого. Це покупець і продавець, посередники операцій і будь-яка інша особа, яка бере участь в здійсненні дій, вказаних у ст. 149.
У частині 2 ст. 149 вказані кваліфікуючі ознаки цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, кількох осіб (хоч би двох), повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням суб'єктом свого службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності (в цих випадках злочин здійснюється спеціальними суб'єктами).
Частина 3 ст. 149 передбачає особливо кваліфікований вид цього злочину. Це вчинення його організованою групою або якщо він пов'язаний з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки (наприклад, самогубство, тяжку хворобу потерпілого, залишення потерпілого після використання напризволяще тощо).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 149 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 149 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; за ч. З ст. 149 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Експлуатація дітей (ст. 150). З об'єктивної сторони цей злочин полягає в експлуатації дітей або підлітків, які не досягай віку, з якого дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку. Це, наприклад, використання праці підлітків підприємцем в своїй майстерні без належної оплати або використання особою групи підлітків для миття автомашин, що знаходяться на стоянці, з вилученням у них повністю або в більшій частині отриманої від клієнтів винагороди.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, пов'язаний з корисливою метою — отримання від праці потерпілих прибутку.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа, в тому числі службова.
Частина 2 ст. 150 передбачає кваліфікований склад цього злочину, коли він вчинюється щодо кількох дітей або якщо він спричинює Істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднаний з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 150 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, за ч. 2 ст. 150 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151) являє собою спеціальний вид незаконного позбавлення волі.
З об'єктивної сторони цей злочин полягає в поміщенні (оселенні) в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи. Для складу злочину не має значення, в який саме заклад поміщено потерпілого: Із звичайним, посиленим або навіть суворим наглядом. Однак ця обставина може враховуватися при призначенні покарання. Злочин вважається закінченим з моменту поміщення потерпілого в психіатричний заклад. З суб'єктивної сторони цей злочин здійснюється з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що помішує в психіатричний заклад завідомо психічно здорову людину і бажає цього. Мотиви цього злочину можуть бути різними (прагнення отримати матеріальну вигоду, заволодіти житлом потерпілого, бажання позбутися людини тощо) І на кваліфікацію злочину не впливають. Вони можуть враховуватися при призначенні покарання.
Суб'єкт злочину спеціальний — лікар-психіатр, член комісії лікарів-психіатрів, головний психіатр. Якщо таким суб'єктом виступає службова особа (завідуючий відділенням, головний психіатр тощо) вчинене утворює сукупність злочинів І кваліфікується за статтями 151 і 365 (перевищення влади). Частина 2 ст. 151 передбачає кваліфікований склад цього злочину, якщо він спричинив тяжкі наслідки (тяжку хворобу, самогубство потерпілого тощо).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 151 — арешт на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 151 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
Статеві злочини мають своїм об'єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв'язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх).
Зґвалтування (ст. 152). Цей злочин визначається законом як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
Безпосереднім об'єктом зґвалтування є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості — її статева недоторканість. Причому ні моральне обличчя потерпілої особи, ні ганебний спосіб життя, ні аморальна поведінка, ні характер відносин з тим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування (подружні стосунки, наявність попереднього зґвалтування або добровільного статевого зв'язку тощо) не виключають, за доведеності інших ознак складу цього злочину, відповідальності за ст. 152. Віктимна поведінка потерпілої особи за жодних умов не може звільнити винного від відповідальності за ст. 152, проте може бути врахована при визначенні покарання насильнику.
Роз'яснюючи поняття погрози при зґвалтуванні, Пленум Верховного Суду України ще в постанові «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. рекомендував розуміти її як залякування потерпілої особи висловлюванням, жестами й іншими діями, які виражають намір негайного застосування фізичного насильства до самої потерпілої особи або її родичів (наприклад, до дитини). Тому погроза, наприклад, вбити або покалічити немовля, якщо його мати негайно не поступається домаганням винного, яка відбувалася в такій ситуації, коли мати опинилася в безвихідному становищі, подібному до стану крайньої необхідності, не може виключати відповідальності за зґвалтування або замах на нього.
Використання безпорадного стану потерпілої особи при зґвалтуванні полягає у вчиненні статевого акту, за якого, наприклад, жінка не могла розуміти характеру і значення дій, що чиняться над нею, або хоча і розуміла, що відбувається, але не мала можливості чинити опір насильникові.
При використанні безпорадного стану немає потреби застосовувати насильство або погрози, тому що опору жінки тут немає.
Варто розрізняти психічну безпорадність, при якій потерпіла особа не розуміє значення того, що вчинюється статевий акт (психічна хвороба, непритомний стан, малолітній вік) і фізичну безпорадність, коли потерпіла особа хоч і розуміє характер дій, що відбуваються, але не в змозі чинити опір насильникові (хвороба, не пов'язана з психічним захворюванням, фізичні хиби, похилий вік, безпорадність, що сталася внаслідок автоаварії та ін.).
Велике значення має питання щодо наявності безпорадного стану внаслідок алкогольного або наркотичного сп'яніння чи використання одурманюючих речовин. У судовій практиці визнається, що самі по собі статеві зносини з жінкою, яка перебуває у стані сп'яніння, без застосування фізичного насильства і погроз, ще не є підставою для розгляду цього діяння як злочинного. Для такої оцінки вчиненого необхідно, щоб ступінь сп'яніння характеризував стан потерпілої особи як безпорадний, який позбавляє можливо позбавляє можливості навколишнє оточення, розуміти значення дій, що вчинюються винним, або чинити йому опір. Саме такий ступінь сп'яніння свідчить, що потерпіла особа перебувала у безпорадному стані.
Для визнання зґвалтування, як вчиненого з використанням безпорадного стану потерпілої особи, причини, що викликали безпорадність, значення не мають. Практика Верховного Суду України не виключає відповідальності за цей злочин, як у випадку, коли винний сам довів жінку до такого стану (наприклад, напоїв до безчуттєвого стану, дав наркотики, снотворне тощо), так і коли потерпіла особа знаходилася в такому стані незалежно від його дій (наприклад, була малолітньою, знепритомніла внаслідок нещасного випадку та ін.).
5 суб'єктивної сторони зґвалтування відбувається лише з прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовує безпорадний стан потерпілої особи для вступу з нею в статеві зносини і бажає цього. Мотив зґвалтування виявляється в прагненні задовольнити статеву пристрасть, тобто це мотив сексуальний. Він може поєднуватися з іншими побічними мотивами — хуліганськими спонуканнями, бажанням принизити потерпілу особу, помстою тощо. Але домінуючими в цьому злочині залишаються сексуальні спонукання.
Суб'єктом зґвалтування — безпосереднім виконавцем злочину — може бути особа чоловічої статі, яка досягла 14-річного віку. Співучасником може виступати і жінка. Наприклад, якщо вона заманює потерпілу в глибину парку для того, щоб, користуючись відсутністю людей, винний вчинив зґвалтування, — така жінка є посібником у злочині.
Як уже зазначалося, за своєю об'єктивною стороною зґвалтування — складний злочин, що полягає не тільки у вчиненні статевого акту, а й у тому, що цей акт вчинюється шляхом застосування фізичного насильства або погроз. Тому виконавцем злочину визнається і той, хто застосовує до потерпілої особи фізичне насильство з метою примусити її вступити в статеві зносини з насильником. У цих випадках субсидіарним (додатковим) виконавцем може бути жінка, яка бере участь, наприклад, у зв'язуванні потерпілої особи для того, щоб винний здійснив з нею насильницький статевий акт, або погрожує потерпілій особі заподіяти каліцтво з цією самою метою. Крім того, безпосереднім виконавцем злочину закон визнає жінку, яка досягла 14-річного віку, коли потерпілою особою від злочину є особа чоловічої статі.
У частині 2 ст. 152 передбачена відповідальність за зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153—155 КК. Повторним воно вважається, якщо йому передувало таке саме діяння, вказане у частинах 1—4 ст. 152. Поняття повторності зґвалтування охоплює як фактичну повторність, так І спеціальний рецидив. Тому для визнання зґвалтування повторним не має значення, чи був винний засуджений за раніше вчинений злочин чи усі ці злочини вчинені до засудження. Для повторності не має також значення, чи були закінченими обидва злочини і чи був винний їх співвиконавцем або іншим співучасником. Повторність може мати місце, коли потерпілими (у кожному випадку зґвалтування) є різні особи чи одна й та сама. Але звалтування не може бути визнано повторним, якщо судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена або закінчилися строки давності.
У частині 3 ст. 152 передбачена відповідальність за зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього.
Вчинення зґвалтування групою осіб передбачає: а) вчинення злочину кількома виконавцями (двома або більше), які досягай 14-ти років і б) узгодженість дій учасників групи щодо потерпілої особи. При цьому попередня змова між учасниками зґвалтування не є обов'язковою.
Виконавцем зґвалтування визнається як особа, що безпосередньо вчинює статевий акт з потерпілою особою, або що робить замах на такі дії, так і та, яка застосовує до потерпілої фізичне насильство або погрози з метою примусити її вступити в статевий акт з будь-яким з учасників групи. У цьому випадку дії співвиконавців кваліфікуються за ч. З ст. 152 без посилання на ст. 27.
Групове зґвалтування може мати місце як щодо однієї, так і щодо кількох потерпілих осіб. Причому таким визнається зґвалтування, коли винні, вчинюючи узгоджено і застосовуючи фізичне насильство або погрозу стосовно кількох потерпілих, потім вчинюють статеві акти кожний з однією з них.
Зґвалтування неповнолітньої особи має місце тоді, коли воно вчинюється щодо потерпілих осіб, які знаходяться у віці від 14 до 18 років. Зґвалтування особи до 14-ти років кваліфікується за ч. 4 ст. 152 як зґвалтування малолітньої чи малолітнього. Причому для кваліфікації за ч. З не має значення настання шлюбного віку або статевої зрілості потерпілої особи. Важливо, що вона не досягла повноліття. Для відповідальності необхідно встановити, що насильник знав або допускав, що здійснює насильницький статевий акт з неповнолітньою особою, або міг це передбачити. Якщо ж винний сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої, тобто за всіма обставинами справи вважав, що жінка досягла повноліття, дійсне її неповноліття не може бути підставою для застосування ч. З ст. 152.
У частині 4 ст. 152 передбачена відповідальність за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також згвалтування малолітньої чи малолітнього.
Що стосується зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, то поняття особливо тяжких наслідків зґвалтування закон не розкриває, надаючи це право теорії та судовій практиці. У практиці Верховного Суду України до таких наслідків відносяться:
смерть або самогубство потерпілої, розлад психічної діяльності, що настав внаслідок зґвалтування, зараження вірусом імунодефіциту людини, сифілісом, а також спричинення потерпілій тілесних ушкоджень в процесі зґвалтування або замаху на нього, що призвело до втрати зору, слуху, переривання вагітності або інших наслідків, передбачених ст. 121. Таким чином, особливо тяжкими наслідками визнаються лише ті, які заподіюють потерпілій реальну шкоду. Спричинення ж потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, лише небезпечних для життя, не відноситься до особливо тяжких наслідків зґвалтування, оскільки під ним розуміється не будь-яке зґвалтування, що відрізняється особливо небезпечним характером, а таке, внаслідок якого настали виняткові за своєю тяжкістю наслідки. Тому такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів за відповідними частинами статей 121 і 152, залежно від наявності чи відсутності інших кваліфікуючих ознак.
Позбавлення невинності (дефлорація) і вагітність потерпілої як можливий (природний) результат зґвалтування не розцінюються як особливо тяжкі наслідки. Зараження венеричною хворобою (крім сифілісу) вважається таким, якщо воно призвело до наслідків, зазначених у ст. 121 (наприклад до безплідності)
Для відповідальності за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, необхідно встановлення причинного зв'язку між зґвалтуванням і цими наслідками. Відсутність такого причинного зв'язку виключає можливість кваліфікації зґвалтування за ч 4 ст. 152.
Із суб'єктивної сторони для поставлення у вину особі особливо тяжких наслідків досить встановити наявність до них непрямого умислу або навіть необережної вини.
Згвалтування малолітньої або малолітнього про яке йдеться у ч. 4 ст. 152, передбачає, що потерпілій особі не виповнилося 14-ти років. Таке зґвалтування підпадає під ознаки ч. 4 ст. 152 лише за умови, що особа усвідомлювала або хоча б могла усвідомлювати, що потерпілому ще немає 14-ти років.
Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155), полягають у добровільних природних статевих зносинах чоловіка або жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Такі статеві зносини можуть мати місце і внаслідок фактичного шлюбу. Добровільним визнаються такі статеві зносини, які вчинені без застосування фізичного насильства, погроз його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Добровільність статевих зносин повинна визначатися в кожному випадку тим, чи могла потерпіла особа внаслідок свого віку І розвитку або психічного стану розуміти характер і значення дій, що вчиняються над нею.
Потерпілими від цього злочину є підлітки як чоловічої, так і (у більшості) жіночої статі, які не досягали статевої зрілості. Такими завжди вважаються особи, які не досягли 14-ти років. Питання про досягнення статевої зрілості потерпілої у віці від 14-ти до 17-ти років вирішується за допомогою експертизи. Вступ в добровільний статевий зв'язок з жінкою, яка досягла шлюбного віку, не карається.
З суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється лише з прямим умислом.
Суб'єкт злочину — особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилося 16 років. Стать винного завжди протилежна статі потерпілої особи.
У частині 2 ст. 155 встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки (наприклад, самогубство потерпілої особи, тяжку хворобу тощо). Окрім того, ч. 2 ст. 155 вказує також на спеціальний суб'єкт злочину, виходячи з родинних зв'язків з потерпілим.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 155 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 155 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Розбещення неповнолітніх (ст. 156) полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку. Розпусні дії носять сексуальний характер і спрямовані на задоволення статевої пристрасті винного або на збудження статевого інстинкту у потерпілої особи. Вони, проте, не можуть полягати в природних або неприродних статевих зносинах, відповідальність за які встановлена в статтях 152, 155 і 154. За своїми зовнішніми ознаками розпусні дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними (наприклад, проведення цинічних розмов з потерпілим на сексуальні теми, ознайомлення з порнографічними зображеннями, відеофільмами тощо),
Потерпілими від цього злочину є особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 16-річного віку. Відповідальність за ст. 156 не виключається І при згоді потерпілої особи на вчинення розпусних дій з нею. Не має також значення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості, чи ні. Добровільна згода, проте, може мати значення для оцінки неприродних статевих зносин з дівчиною, яка не досягла 16-ти років. Вчинення таких дій підпадає під ознаки ст. 156 лише за наявності добровільної згоди на це потерпілої. За цією самою статтею кваліфікується добровільне мужолозтво з особою, яка не досягла Іб-ти років. За відсутності такої згоди винний відповідає за статтями 152 чи 153.
З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений лише з прямим умислом.
Суб'єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 16-річного віку.
У частині 2 ст. 156 встановлена відповідальність за наявності таких кваліфікуючих ознак: якщо потерпілий є малолітнім або такі дії вчинені щодо сина або дочки батьком, матір'ю або особою, що їх замінює. В останньому випадку в законі вказаний спеціальний суб'єкт злочину за родинною ознакою.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 156 — арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 156 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років.
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь І гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Закріплені у другому розділі Конституції України (статті 21—62) права та свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються чинним законодавством. Однією з таких гарантій є кримінально-правовий захист конституційних прав і свобод від злочинних посягань.
Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини І громадянина.
Залежно від їх безпосереднього об'єкта, всі злочини, передбачені п'ятим розділом Особливої частини КК, можна поділити на такі види:
1. Злочини проти виборчих прав громадян: перешкоджання здійсненню виборчого права — ст. 157; неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів — ст. 158; порушення таємниці голосування — ст. 159; порушення законодавства про референдум — ст. 160.
2. Злочини проти трудових прав громадян: перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій — ст. 170; перешкоджання законній професійній діяльності журналістів — ст. 171; грубе порушення законодавства про працю — ст. 172; грубе порушення угоди про працю — ст. 173;
примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку — ст. 174; невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи Інших, установлених законом виплат — ст. 175.
3. Злочини у сфері охорони права на об'єкти інтелектуальної власності: порушення авторського права і суміжних прав — ст. 176; порушення прав на об'єкти промислової власності — ст. 177.
4. Злочини, що посягають на інші особисті права і свободи громадян: порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії — ст. 161; порушення недоторканності житла — ст. 162; порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи Іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер — ст. 163; порушення недоторканності приватного життя — ст- 182;
порушення права на отримання освіти — ст. 183; порушення права на безоплатну медичну допомогу — ст. 184.
5. Злочини проти сім'ї: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ст. 164; ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків — ст. 165; злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування — ст. 166; зловживання опікунськими правами — ст. 167; розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) — ст. 168; незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) — ст. 169.
6. Злочини проти свободи совісті: пошкодження релігійних споруд чи культових будинків — ст. 178; незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь — ст. 179; перешкоджання здійсненню релігійного обряду — ст. 180; посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів — ст. 181.
Злочини проти виборчих прав громадян
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Конституції право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. По суті це є правом громадян на вільне волевиявлення в сфері управління державними справами.
Диспозиції всіх злочинів цієї групи є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів:
«Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р.-;
«Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р.2;
«Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р.3; «Про вибори президента України» від 5 березня 1999 р.4.
Злочини проти виборчих прав громадян посягають на відносини, врегульовані цими законами.
Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157). Частина 1 цієї статті передбачає відповідальність за перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або Іншим чином вільному здійсненню громадянином права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію.
З об'єктивної сторони цей злочин виражається в двох самостійних діях: 1) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права обирати І бути обраним; 2) у перешкоджанні здійсненню права вести передвиборну агітацію.
Перешкоджання — це активний вплив на волю особи з метою примусити її відмовитися від участі у виборах або змінити зміст свого волевиявлення. Така протидіяя. Така протидія як під час голосування, так І в період всієї виборчої кампанії.
Злочин вважається закінченим з моменту перешкоджання, тобто здійснення тиску на волю потерпілої особи, незалежно від того, чи добився винний бажаного результату під час виборів чи ні.
Способи перешкоджання можуть бути різними — насильство, обман, погрози, підкуп та ін. Насильство полягає у нанесенні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, зв'язуванні тощо. Якщо таке насильство утворює більш тяжкий злочин (наприклад, тяжке тілесне ушкодження, незаконне позбавлення волі), кваліфікація настає за сукупністю злочинів — ст. 157 і статей 121 або 146. Обман передбачає перекручення певних відомостей з метою введення потерпілого в оману щодо обставин, пов'язаних з виборами, наприклад, щодо особистості кандидата в депутати, часу, місця проведення виборів тощо. Погроза — це залякування застосуванням фізичного насильства як до потерпілої особи, так І до її близьких, знищенням Їх майна, поширенням ганебних відомостей тощо. Підкуп являє собою передачу особі грошей, інших цінностей, надання будь-яких вигід, пільг майнового характеру як винагороду за зміну свого волевиявлення в участі у виборах або за відмову в такій участі.
Інший спосіб перешкоджання — це, наприклад, не надання приміщення для зборів виборців або неповідомлення про зміну часу зустрічі з кандидатом, необгрунтована відмова депутату виступити на телебаченні зі своєю програмою тощо.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.
Частина 2 ст. 157 посилює відповідальність, якщо цей злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища.
НайнебезпечнІшим відповідно до ч. З ст. 157 визнається перешкоджання, якщо воно реально вплинуло на результати голосування або виборів (наприклад, особа не була обрана до відповідного органу влади).
У частинах 2 І 3 ст. 157 передбачена відповідальність спеціальних суб'єктів — члена виборчої комісії чи службової особи з використанням влади або службового становища.
Покарання за злочин, за ч. 1 ст. 157 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років; за ч. 2 ст. 157 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. З ст. 157 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Злочини проти трудових прав громадян
Безпосереднім об'єктом цих злочинів є конституційні права громадян у сфері трудових відносин. Зміст права на працю визначає ст. 43 Конституції України, вказуючи, що «кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується». Тому порушення права на працю недопустиме, а найбільш небезпечні порушення цих прав тягнуть кримінальну відповідальність.
Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170). Безпосереднім об'єктом цього злочину є законна діяльність профспілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів. Диспозиція ст. 170 є бланкетною, тому при розв'язанні питання про кримінальну відповідальність слід звертатися до відповідних законів і підзаконних актів: розділу XVI Кодексу законів про працю України1 і Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.2.
Об'єктивна сторона злочину виражається в дії або бездіяльності, що перешкоджає здійсненню законної діяльності профспілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів. Перешкоджання може виражатися в ігноруванні законних рішень профспілок або прийнятті рішень без згоди профспілкових органів, якщо така згода необхідна. Щодо політичних партій і громадських організацій перешкоджання може полягати також в забороні провести партійні збори, різні заходи політичного, культурно-масового. Іншого характеру. Треба мати на увазі, що перешкоджання повинно порушувати лише законну діяльність профспілок, партій, громадських організацій або їх органів.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння, що перешкоджає законній діяльності зазначених організацій.
1 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 33. — Ст. 443.№ 33. — Ст. 443.997. — № 43. — Ст. 280.
3 Там само. - 1998. - № 3-4. - Ст. 15.
4 Там само. - 1999. — № 14. - Ст. 81.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотиви злочину можуть бути різні: особисті, помилково зрозумілі інтереси служби та ін., але на кваліфікацію злочину вони не впливають.
Суб'єктом злочину є, як правило, службова особа, хоч не виключається й відповідальність будь-якої особи.
Покарання за злочин: за ст. 170 — виправні роботи на строк до двох років або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171). Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують законну професійну діяльність журналістів. Гарантією такої діяльності є закріплене в ст. 34 Конституції України право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів І переконань. Потерпілими від цього злочину є журналісти, тобто особи, які знаходяться в трудових або інших договірних відносинах із засобами масової інформації та які здійснюють збір, редагування і поширення матеріалів для певного засобу масової інформації. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.1 під засобами масової інформації слід розуміти періодичні друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо; разові видання з визначеним тиражем, а також аудіовізуальні засоби: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, вІдеозапис тощо.
Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
Частина 3 ст. 175 встановлює, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи Іншої встановленої законом виплати громадянам.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 175 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 175 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
1 Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. — К.: ЮрІнком Інтер,2000.~ С. 86—91
2 Відомості Верховної Ради України. ~ 2001. — № 23. — Ст. 118
Злочини проти інших особистих прав і свобод людини і громадянина
Злочини проти сім’ї
Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
ст. 164) Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів неповнолітніх або непрацездатних дітей, що
потребують допомоги. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття закріплений в ст. 51 Конституції України, а також в Кодексі про шлюб та сім'ю.
З об'єктивної сторони цей злочин виражається в бездіяльності, з саме: а) у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); б) у злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Під ухиленням від сплати аліментів або ухиленням від утримання дітей слід розуміти не тільки пряму відмову від сплати присуджених судом аліментів на дітей, а й приховання винним свого дійсного заробітку, зміни роботи або місця проживання з метою уникнути утримань за виконавчим листом, а також інші дії, що свідчать про ухилення від сплати за рішенням суду коштів на утримання дітей або про ухилення від утримання непрацездатних або неповнолітніх дітей. Необхідною умовою притягнення до кримінальної відповідальності за злісну несплату аліментів є наявність рішення суду, що набрало чинності і зобов'язує особу сплачувати аліменти. Злісне ухилення, про яке йдеться в ч. 1 ст. 164 — це тривале, систематичне І наполегливе ухилення від виконання цього обов'язку, як от: приховання свого місця проживання, місця роботи, повторне ухилення від сплати аліментів, незважаючи на відповідні попередження тощо. Закінченим цей злочин є з моменту злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених рішенням суду. Злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх (тобто тих, яю не досягай 18-ти років) або непрацездатних (інвалідів 1 і 2 груп, а також тимчасово непрацездатних) дітей, які знаходяться на їх утриманні, має місце у випадках, коли дітям не надаються необхідні для їхнього існування кошти, Їжа, одяг, житло або необхідний догляд у разі хвороби тощо.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб'єкт злочину спеціальний — тобто особа, записана як матір або батько у свідоцтві про народження дитини, або особи, прирівняні до статусу батьків: усиновлювачі (опікуни), вітчим, мачуха, особа, яка взяла дітей на постійне виховання або на утримання за умови, що обов'язок платежу аліментів покладений на цих осіб рішенням суду.
У частині 2 ст. 164 передбачена відповідальність за вчинення цього злочину особою, раніше судимою за такий самий злочин.
Покарання за злочин за ч. 1 ст. 164 — виправні роботи на строк до одного року або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 104 - виправні роботи на строк до двох років.
Злочини проти власності
Поняття і види злочинів проти власності
Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави.
Юридичним вираженням відносин власності є право власності — це, відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про власність»1, врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Цей закон визначає, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відповідно до Конституції України від Імені українського народу права власника на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси України здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Таким чином, суб'єктами права власності виступають — держава, юридичні та фізичні особи. Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Тому кримінальне законодавство також охороняє всі форми власності, що існують в Україні.
Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є найважливішою соціальною цінністю: нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.
Єдність об'єкта — відносин власності — не виключає того, що безпосереднім об'єктом конкретних злочинів може виступати та чи інша форма власності.
Крім об'єкта, злочини проти власності мають також інші загальні об'єктивні і суб'єктивні ознаки.
Особливе значення для цих злочинів має їх предмет. Ним є приватне, колективне або державне майно.
Майно як предмет злочину має певні ознаки: 1) юридична — право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її веденні чи під її охороною. Для винного майно є чужим; 2) економічна — майно має представляти певну матеріальну цінність, мати певну вартість. Іноді цю ознаку називають соціальною, оскільки вона означає, що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюється цією працею; 3) фізична — це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.
Не відносяться до предметів злочинів проти власності предмети, що знаходяться в природному стані: ліс на корені, риба та інші водні тварини в природних водоймах, звірі у лісі тощо. їх незаконне знищення, пошкодження, вилов відносяться до злочинів проти довкілля (статті 246, 248 І 249). Але ці предмети стають предметом злочинів проти власності, якщо вони вже витягнуті з природного стану за допомогою праці людини, або вирощуються людиною в спеціальних розплідниках, ставках тощо.
1 Відомості Верховної Ради України. —1991. — № 20. — Ст. 249.
Не є предметом злочинів проти власності вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали — статті 262—267; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори — ст. 312 та ін.; військове майно — статті 410, 411
та ін.
Крім майна у деяких злочинах проти власності предметом можуть бути право на майно, а також дії майнового характеру, наприклад, при вимаганні (ст. 189) та шахрайстві (ст. 190).
Специфіка об'єкта І предмета визначають і загальні об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочинів проти власності.
З об'єктивної сторони більшість з них сконструйовані законодавцем як злочини з матеріальним складом — їх обов'язковою ознакою є спричинення внаслідок протиправного діяння суспІльно небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди відносинам власності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення таких злочинів як розбій, вимагання, погроза знищення майна не потрібно фактичного настання шкоди (це так звані усічені склади злочинів).
Злочини у сфері господарської діяльності
Поняття і види злочинів у сфері господарської діяльності
Об'єднуючи в самостійний розділ Особливої частини КК (VII розділ) злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, законодавець виходить Із спільності їх родового об'єкта, яким є суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розпо' ділу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.
Безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 202 (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), є суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюється крім основного ще І додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції, а додатковим можуть виступати життя т^ здоров'я споживача.
Велику частину злочинів у сфері господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно вважати закінченими незалежно від настання наслідків, тобто з моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків внаслідок цих дій.
Серед злочинів у сфері господарської діяльності є злочини з так щаним матеріальним складом, тобто такі, для об'єктивної сторони яких необхідно встановити не тільки суспільно небезпечне діяння, а ч настання шкідливих наслідків, це, наприклад, приховування стійкої фінансової неспроможності, доведення до банкрутства.
Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді, коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.
Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому поновлення ознак об'єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів Іншії к галузей права — наприклад, підприємницького, банківського, митного, податкового, валютного тощо.
Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою піп ш. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення конфідиційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисних чи Інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворюючи за наявності спеціальної мети — розголошення чи іншою використання таких відомостей.
З'ясування зазначених об'єктивних та суб'єктивних ознак дозволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарської діяльності. Це умисне діяння (дія або бездіяльність) у сфері господарської діяльності, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт і послуг.
Залежно від безпосереднього об'єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, можуть бути таких видів:
1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 201, 207, 208, 210, 211, 212, 204, 215 І 216).
2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 202, 203, 205, 206, 209, 213, 214, 228, 229, 230, 231 І 232).
3. Злочини у сфері банкрутства (статті 218, 219, 220 І 221).
4. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223 і 224).
5. Злочини у с4)ері обслуговування споживачів (статті 217, 225, 226 і 227).
6. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (статті 233, 234 і 235).
Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199).
Предмети цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у вигляді банкнот або металевої монети; іноземна валюта; державні цінні папери; білети державної лотереї.
Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених предметів.
Виготовлення полягає у виготовленні повністю фальшивих підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї або в їх частковій підробці (фальсифікації). Наприклад, підроблення номера, серії облігації, білета державної лотереї, зміна основних реквізитів доларової банкноти тощо. Способи підроблення та кількість виготовлених фальшивок на кваліфікацію діяння не впливають.
Для кваліфікації дій особи за ст. 199 необхідно встановити, що підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї мають значну зовнішню схожість зі справжніми за формою, розміром, кольором і основними реквізитами. У разі грубого підроблення, що легко виявляється, і обманного способу збуту діяння кваліфікується як шахрайство. Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту незалежно від того, чи вдалося вчинити збут підроблених предметів.
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут грошових знаків і державних цінних паперів, вилучених з обороту (монети старого карбованця, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо), та і их, що мають лише колекційну цінність, не утворить складу злочину, передбаченого ст. 199. За наявності підстав ці дії мають кваліфікуватися як шахрайство.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування І формування прибуткової частини державного бюджету.
Предметом цього злочину є податки, збори, Інші обов'язкові платежі, що сплачуються як юридичними, так і фізичними особами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»1 в редакції від 18 лютого 1997 р., під податком, збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платниками у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Перелік податків І зборів (обов'язкових платежів) визначений у статтях 13, 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування» І є вичерпним. Ухилення від сплати Інших платежів ст. 212 не охоплюється.
Об'єктивна сторона цього злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (ч. 1), у великих розмірах (ч. 2) або в особливо великих розмірах (ч. З ст. 212). Ухилення як ознака об'єктивної сторони цього злочину виражене в бездіяльності (наприклад, неподання податкових декларацій і розрахунків, незважаючи на те, що таке подання є обов'язковим). Способи ухилення можуть бути різними, наприклад, внесення до поданих податкових декларацій, розрахунків завІдомо помилкових відомостей про доходи і видатки, приховання або заниження об'єктів оподаткування, просто відмова сплатити податок тощо. Спосіб ухилення від сплати податків на кваліфікацію злочину не впливає. Якщо він утворить самостійний злочин (наприклад, фальсифікація документів), кваліфікація настає за сукупністю злочинів.
Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, Інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром — суми, які в три тисячі та більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а під особливо великим розміром — суми, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують той самий мінімум (примітка до ст. 212).
Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазначених сум до бюджету або цільового фонду.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб'єкт злочину — службові особи підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, на які покладені обов'язки щодо ведення і подання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів І державних цільових фондів, а також фізичні особи, якщо вони мають ознаку платника податків, у тому числі ті, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
У частині 2 ст. 212 передбачена відповідальність за ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах.
Частина 3 ст. 212 передбачає відповідальність за діяння, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.
Злочини проти довкілля
Поняття і види злочинів проти довкілля
Природа утворює зовнішнє середовище, що оточує людину. Це сукупність умов, які складають природну основу, сферу існування людства, будучи водночас джерелом життя людини, її благополуччя та процвітання.
Всі природні багатства нашої країни — «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони — згідно з Конституцією України (ст. 13), є об'єктами права власності Українського
Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16. — Ст. 119.
народу» Стаття 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки2.
Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебез-печнішІ правопорушення в галузі довкілля.
Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обгрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.
За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:
злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253),
злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240, 241 і 254),
злочини у сфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244),
злочини у сфері лІсовикористання, захисту рослинного І тваринного світу (статті 245, 246. 247, 248, 249, 250, 251 І 252).
Злочини проти екологічної безпеки
Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236). Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та Інших об'єктів. Правила проведення такої експертизи встановлені в постанові Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.
Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків — загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або Інших тяжких наслідків.
Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини.
Екологічне забруднення значних територій може бути пов'язане Із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними, хімічними та іншими речовинами, ідо створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей.
Інші тяжкі наслідки — це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодження заповідних територій.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується складною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність.
Суб'єкт злочину — службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи, а так само за порушення вказаних правил проектування, будівництва, експлуатації підприємств, споруд та Інших об'єктів.
Покарання за злочин: за ст. 236 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Злочини проти громадської безпеки
Поняття І види злочинів проти громадської безпеки
Злочини проти громадської безпеки є загальнонебезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, 'передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.
Об'єктом цих злочинів є громадська безпека — стан захищеності суспільства — таких його цінностей, як життя та здоров'я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загальнонебезпечних посягань.
Предметом багатьох злочинів проти громадської безпеки є зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.
і Об'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільно небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську (загальну) безпеку І створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров'ю або власності, довкіллю, нормальній діяльності підпри-ємств, установ та організацій.
більшість злочинів проти громадської безпеки відносяться до і злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270) вчиняються як шляхом дії, так і бездіяльності. Засобами вчинення багатьох злочинів проти громадської безпеки є або можуть бути предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.
Суб'єктивна сторона багатьох цих злочинів — прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (наприклад, щодо порушення певних правил) і необережність щодо наслідку (наприклад, до загибелі людей).
Суб'єкт злочинів проти громадської безпеки, як правило, — будь-яка особа, а за деякі злочини, наприклад, терористичний акт — особа, яка досягла 14-ти років.
У багатьох випадках кваліфікуючими або особливо кваліфікуючими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель людей або настання інших тяжких наслідків. Загибель людей означає ;
загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками;
необхідно розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому розмірі тощо.
Злочини проти безпеки виробництва
Поняття і види злочинів проти безпеки виробництва
В сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва. Відступи від нормативних приписів вимог безпеки, що еі на підприємствах, шахтах, будовах, в сільському господарстві, заподіюють серйозну шкоду життю і здоров'ю працівників виробництва,! сторонніх осіб, власності, довкіллю, і
Родовим об'єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва. Виробництво — це складна соціально-
Докладніше див.: Тихий В. П. Злочини проти суспільної безпеки. — X., 1996
економічна і технічна відносно замкнута система,, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на отримання суспільно корисного результату. Складовим елементом такої системи є технічні та правові норми. ;
У ході виробничої діяльності або використання її результатів людина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідливим' впливам виробничих факторів самого різного характеру і ступеня:! механічним, хімічним, тепловим, електричним, електромагнітним1 тощо. Наявність на виробництві небезпечних та шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров'я, збереження майна, довкілля. Таким станом на виробництві є його безпека. Безпека виробництва — це такий технічний стан, при якому нейтралізується можливість поражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпечення безпеки виробництва використовуються закони та підзаконні акти, що відносяться до різних галузей пра- ва (трудового, природоохоронного, цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та Ін.), а також технічні норми.
Безпосередні об'єкти окремих злочинів проти безпеки виробництва сходять в систему відносин родового об'єкта, хоч і мають свої особливості. Вони залежать, передусім, від видів безпеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширенні.
Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека пращ яка поділяється на тонічну І санітарну, а за рівнями — на безпеку звичайних І підвищеню небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предметами праці) мають виняткову небезпечність, що вимагає особливих організацій, включаючи правове забезпечення. Такими є: вибухонебезпечні виробництва, л закон виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, ряд виробництв здатний заподіяти шкоду поза виробничим інтересам, у зв'язку з використанням готової промислової продукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією збудованим будівель та споруд
Основним без посереднім об'єктом цих злочинів є безпека окремих видів виробництв. злочинів
Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (статті 271 і 272), або І працівники виробництва, і сторони особи (статті 2^3 І 274), або тільки сторонні особи (ст, 270.
З об'єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва ^конструйовані однотипне. Всі вони описані в законі як злочини з так званим матеріальним складом, і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.
Суспільне небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони проявляється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва. При цьому порушення звичайно виглядає не як одиничний .ікт дії (бездіяльності), а представляє сукупність таких актів, систему, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під порушенням слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог
Злочини у сфері безпеки праці
Порушення вимог законодавства про охорону праці її ст. 271 визначене як: «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого».
Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами — безпека праці це «стан умов праці, при якому виключено вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва»1.
Потерпілими від злочину можуть бути штатні працівники підприємства, тимчасові робітники та службовці, учні виробничого навчання, студенти, учні профтехучилищ, які проходять виробничу практику та будь-які Інші особи, діяльність яких пов'язана з цим виробництвом. Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду здоров'ю інших громадян, тягне відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або проти життя та здоров'я особи.
Діяння визначено в ст. 271 як «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспозиція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодавчих та Інших нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, інструкцій, положень, норм, вказівок, стандартів). ЦІ акти встановлюють правила з охорони праці. За характером вимог, що є в них, та їх галузевої спрямованості розрізнюють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних відносяться правила, що регулюють питання охорони праці у всіх сферах діяльності виробництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р.2, а також окремі
Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
Поняття та види військових злочинів
Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України). Оборона України, захист ЇЇ суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави (ст- 17 Конституції України).
Від стану законності І воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших
1 Див.: ГОСГ 12.0.002-80. Система стандартов бсзопасности труда. Термины и определения. М., 1980. ~ С. 2.
2 Див.: Охорона праці в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. ~ № 12. — С. 14—32.
військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, багато в чому залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Все це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі І злочинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401—435).
Військовими злочинами, згідно зі ст. 401, визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності. Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об'єктами цих злочинів.
Об'єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільне небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 тощо), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо). Деякі склади військових злочинів містять в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 тощо): зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.
Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.
Воєнний стан — період фактичного знаходження України у стані війни з Іноземною державою. Початком воєнного стану є день І час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну, Закінченням воєнного стану вважається день і час припинення військових дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій.
Бойова обстановка — період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції).
Військовозобов'язаний — особа, яка перебуває у запасі військовозобов'язаних, призваних на навчальні чи перевірні спеціальні збори, початком та закінченням служби є відповідний день фактичного перебування на цих зборах І останній цих зборів.
Суб'єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.
Не вважаються суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових установ, учні суворовських та нахімовських училищ.
Підлягають відповідальності за статтями про військові зле (з посиланням на ст. 27) будь-які особи, які є співучасниками організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів.
У деяких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, бути звільнена від кримінальної відповідальності Із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до безпосереднього об'єкту можуть бути виділені групи військових злочинів: 1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402—406); 2) проти порядку проходження військової служби (статті 407—409); 3) проти порядку користування вій ним майном і його зберігання (статті 410—414); 4) проти експлуатації військової техніки (статті 415—417); 5) проти по}:
несення бойового чергування та інших спеціальних служб (с 418—421); 6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422); 7) військові службові злочини (статті 423— 8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427—433); 9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434—435).
Список використаної літератури
В.А. Ломако, В.І. Борисов, В.І. Касинюк ”Суб’єктивна сторона злочину” (методичний посібник для студентів). Харків 1993 р.
М.І. Мельник, М.І. Хавронюк ”Науково – практичний коментар Кримінального Кодексу України” Київ 2001 р.
М.Й. Коржанський ”Кваліфікація злочинів” Київ 1998 р.
”Право України” 1992 р. № 7,8.
Шаргородский М.Д. ”Преступления против жизни” 1984 р.
Гавриш С.Б. ”Уголовно – правовая охрана природной среды. Проблемы теории и развития законодательства” Харків 1994 р.
Гега П. . ”Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми, рішення” Київ 1996 р.
Бажанов М.І. ”Уголовное право Украины. Общая часть: конспект лекций” Дніпропетровськ 1992 р.
”Радянське право” 1971 р.
Никифоров А.С. ”Совокупность преступлений” Москва 1965 р.
Куринов Б.А. ”Научные основы квалификации преступлений” Москва 1989 р.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/situaciya-z-komerciynimi-bankami-v-ukraini.html
|
Ситуація з комерційними банками в Україні
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/042c411410f5ba04aa162705f152516c.docx
|
files/042c411410f5ba04aa162705f152516c.docx
|
Курсова робота
Ситуація з комерційними банками в Україні
Вступ.
Сучасні кредитно-банківські системи мають складну, структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, що надаються клієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитної системи :
центральний банк
комерційні банки
спеціалізовані фінансові заклади ( страхові, іпотечні, ощадні,
інвестиційні банки )
Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони заохочують капітали, заощадження населення і інші грошові кошти, що вивільнюються в процесі господарської діяльності, і надають їх в тимчасове користування іншим економічним суб'єктам, що потребують додаткового капіталу. Банки створюють нові вимоги і зобов'язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання -депозит, а видаючи позику - нова вимога до позичальника. Цей процес утворення нових зобов'язань складає суть фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати складності прямого контакту заощаджувачів і позичальників, що виникають із-за неспівпадання сум, що пропонуються і необхідних сум, їх термінів, прибутковості, і т.д. Масштаби фінансового посередництва в сучасній економіці по істині великі. Дані про це надає статистика грошових потоків. В цій системі обліку господарство поділено на ряд секторів : домашні господарства, ділові підприємства, державні заклади, фінансові інститути, закордонний сектор.
В країнах з розвиненою економікою сектор домашніх господарств, як правило є постачальником капіталу для інших секторів. Сектор ділових фірм в умовах нормальної економічної кон'юнктури має дефіцит грошових коштів. Державний сектор звичайно дефіцитний, тому держава виступає позичальником на ринку позичкових капіталів. Закордонний сектор може мати як дефіцит, так і збиток коштів в залежності від стану платіжного балансу країни по поточним операціям і сальдо міждержавного руху капіталу.
Комерційні банки є багатофункціональними закладами, що оперують в різноманітних секторах ринку позичкового капіталу. Вони надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т. д. Цим вони відрізняються від спеціалізованих закладів, що обмежені певними функціями. Комерційні банки традиційно грають роль базової ланки кредитної системи.
Управління в цілому та управління в банківській справі зокрема є сьогодні одними з найбільш актуальних дисциплін в економічній науці. Це, в першу чергу, пов’язано зі значними якісними змінами в світовому господарстві, які зачепили як роль банків так і банківської справи в економіці, так і взаємодії всередині самих банків.
Починаючи з періоду пізнього Середньовіччя значення банків для функціонування економіки було достатньо великим, але тільки у XX столітті, коли остаточно сформувався світовий ринок, воно набуло настільки всеохоплюючий характер. Сьогодні практично жодний економічний процес не відбувається без активної участі банків. Зміни якісного характеру банківської діяльності, в свою чергу, викликали значне збільшення кількості банків і, як наслідок, збільшення конкурентної боротьби між ними.
Кожний рік в різних країнах світу з'являються сотні нових банків, які прагнуть потіснити вже існуючі і зайняти місце під сонцем, завоювати свою долю на ринку. В той самий час ліберизація банківського законодавства призвела до інтерналізації банківської справи, а також до зростання конкуренції між банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Вистояти та вийти з оптимальними показниками діяльності без створення системи ефективного менеджменту в цій сфері просто таки неможливо.
Особливості формування системи комерційних банків в Україні.
Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на податках комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені кошти, як правило, значно перевищують об'єм власного капіталу комерційних банків.
Формування сучасної банківської системи України відбувалося в основному у 1989 — 1994 рр. Вона має дворівневу структуру: перший рівень — Національний банк України, другий - система комерційних банків.
Основною метою комерційних банків, які стали створювати в Україні в 1989 році, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), рішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку.
Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків. Так, наприклад, був освічений Укрінбанк.
Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк - попередник Градобанка, виникли як кооперативні комерційні банки. Це пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів, виконанню робіт і наданню послуг були першими ринковими структурами, що діяли в оточенні державних підприємств, організацій і установ, а часто і при них. Щоб легше і оперативніше вирішувати питання отримання позик на свій розвиток, кооперативи стали створювати свої банки.
Надалі акціонерами або пайовиками комерційних банків все більше ставали різні комерційні структури і приватні особи. Цей процес особливо посилився в 1998 році значно зменшилися темпи зростання чистого прибутку системи комерційних банків України.
За 1998 р. прибуток системи комерційних банків в цілому становив 449 млн. грн. проти 1114 млн. грн. у 1997 р., тобто зменшився у 2,5 раза.
Першим розчарував фінансистів міжбанківський кредитний ринок. Після того як місяць тому вартість грошових ресурсів впала до 5-6% річних (тільки під час останньої валютної кризи процентні ставки зросли до 20% річних), банки почали використовувати вільні кошти на кредити юридичним особам. Однак кредитоспроможним підприємцям ці ресурси сьогодні не потрібні. Якщо в січні-травні банки потроху кредитували своїх постійних клієнтів, то останні два місяці (коли попиту на цю послугу немає) все активніше шукають нових позичальників. За словами голови правління банку "Ажіо" Станіслава Аржевітіна, співробітники кредитних управлінь їздять по регіонах, де шукають підприємців-позичальників. Крім того в банках розробляють кредитні ноу-хау.
Аби використати вільні кошти, менеджери комерційних банків дедалі частіше почали виходити на фондовий ринок. Хоча, звісно, після державних "жартів" з конверсіями цінних паперів, доля вкладень у ОВДП зменшилася на 43,2%. За півроку в державні облігації банки вклали тільки 293 млн. грн., останнім часом вони активніше працюють з "короткими" ОВДП, які дають хоч якісь прибутки.
Станом на 01.01.99 р. в Українській республіканській книзі реєстрації зареєстровано 214 комерційних банків, з яких 177 мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій і є дієздатними (графік 1). 54 банки Національним банком України віднесені до категорії проблемних, 20 з них працюють у режимі фінансового оздоровлення, у 4 банків відізвані ліцензії на здійснення банківських операцій, ЗО банків перебувають у стані ліквідації. У країні щорічно реєструється 3—8 банків, одночасно ліквідуються або реорганізуються банки, які стали неплатоспроможними. Від 01.01.96 р. було зареєстровано 23 і ліквідовано 37 банків.
Сумарні активи усіх комерційних банків станом на 01.01.99 р. становили 21429 млн. грн., за минулий рік вони зросли на 5240 млн. грн., або на 32,4%.
Діючі комерційні банки за рівнем капіталу й обсягу операцій можна розділити на 4 групи:
І група — найбільші банки з активами понад 1000 млн. грн. — 7 банків. Сума їхніх активів становить 52,28% загальних активів усієї банківської системи. П група — великі банки з активами понад 100 млн. грн. Таких банків налічується 22, їхня частка у загальній сумі активів становить 23,24%.
Ш група — середні банки з розміром активів від 10 до 99 млн. грн. Це 98 банків з часткою у загальних активах 17,35%.
IV група — малі банки з активами до 10 млн. грн. їх ЗО з часткою у загальних активах 0,93%.
Таким чином, кількісно (майже на 70%) банківська система України складається переважно із середніх і малих банків. Проте у загальній сумі активів їхня частка становить тільки 24,48%.
Капітал комерційних банків станом на 01.03.99 р. обчислювався у 4581 млн. грн., що еквівалентно $ 1,2 млрд. Номінальне сума загального капіталу комерційних банків за минулий рік зросла на 730 млн. грн., або на 19%.
Підсумки діяльності банків за перше півріччя 1999 р. (за даними ЛУБ)
№
Банки
Чисті активи
Капітал
Депозити ф. осіб
Депозити юр. осіб
Фінансовий результат
1.
Приватбанк
2211,13
248,86
477,675
747,73
14,237
2.
Аваль
1465,60
124,62
180,821
1007,01
4,320
3.
Ощадбанк
1279,21
97,05
858,108
81,77
0,00
4.
ПУМБ
543,88
162,85
51,407
195,25
16,331
5.
Слов’янський
501,93
186,49
61,314
66,49
44,524
6.
Бракбізнесбанк
446,35
56,39
23,270
107,66
0,664
7.
Надц»
409,11
46,55
63,065
67,04
4,160
8.
Фінанси і кредит
357,66
27,45
11,627
98,12
2,251
9.
Український кредитний банк
285,96
30,44
23,799
69,62
0,280
10.
Укрінбанк
270,35
60,76
51,912
106,52
0,061
11.
Правекс-банк
235,92
38,66
103,363
51,22
0,371
12.
Креді Ліоне Україна
233,29
28,37
1,455
179,88
2,698
13,
Укрсїббанк
232,70
121,33
13,072
69,30
6,594
14.
МГ-Банк
226,10
75,32
3,474
130,54
16,083
15.
ВАбанк
221,53
43,57
27,892
69,94
0,231
16.
Кредит-Дніпро
194,94
35,16
36,032
26,89
1,135
17.
Морський транспортний банк
168,56
27,61
0,915
65,36
0,075
18.
Донбіржбанк
138,41
21,79
23,120
31,61
0,547
19.
Автозазбанк
136,57
18,58
8,461
99,00
2,458
20.
Мегабанк
129,81
18,63
2,698
94,10
2,112
Аналіз фінансової діяльності комерційних банків за 1999 рік свідчить, що в цілому склалися позитивні тенденції стабілізації їхнього фінансового стану. Сумарний показник фактично сплачених статутних фондів зріс в 1.7 раза. Зменшилась кількість банків, які мають нестачу власних коштів, кількість збиткових банків, збільшилась валюта балансу комерційних банків і сума власних коштів банку.
Деякі банки ведуть невиправдано ризиковану кредитну політику, деякі не повністю виконують нормативи НБУ, не у всіх банках дотримано виконання нормативів щодо страхового, резервного фондів.
Поряд з цим в процесі аналізу виявлено і ряд негативних тенденцій. Для окремих банків проблематичним залишається стан «кредитного портфеля», бо зросли обсяги простроченої і пролонгованої заборгованості.
Таким чином, поки що кредитні портфелі ледь-ледь збільшуються. Якість же наданих кредитів майже не змінилася: за даними Нацбанку, п'ята частина позик не повертається до банків.
З огляду на структуру кредитного портфеля комерційні банки повинні були сформувати резерв на покриття можливих ризиків на суму 1044,4 млн. грн. Фактично на 01.01.99 р. комерційні банки мали 725,4 млн. грн., або 69% розрахункової суми резерву. Загальна сума фактично сформованого резерву на кредитні ризики збільшилася за 1998 р. на 505,4 млн. грн., або в 3,3 раза.
У умовах ринкової економіки істотні зміни сталися в банківському контролі. Якщо раніше за банку грали роль державних контролерів за діяльністю суб'єктів господарювання, то в цей час цей контроль, як правило здійснюється на партнерських відносинах між банками і їх клієнтами.
Напрямки роботи НБУ і самих комерційних банків по підвищенню їх фінансової стабільності.
Банківська система України на чолі з НБУ є прогресивним надбанням суспільства періоду незалежності і реально виконує свої суспільні функції, а саме: забезпечує стабільність національної валюти, здійснює розрахунки і платежі, акумулює вільні кошти і спрямовує їх у найбільш ефективні галузі економіки.
Нині життя ставить перед банківською системою завдання здійснення якісних внутрішньо системних змін, їх треба вирішити, аби галузь була готова до економічного зростання та інвестиційного процесу, аби завтра банки не стали гальмом реформ замість того, щоб бути їхнім локомотивом. Адже без надійного і сильного банківського сектора не може бути успішна економічна політика будь-якого уряду.
Формування резервів для покриття ризиків за позиками є важливим елементом серед заходів, спрямованих на підвищення надійності і стабільності банківської системи.
Факти банкрутства деяких банків та розміри проблемних кредитів потребують нагального вирішення питання щодо створення резервів на покриття безнадійних боргів. Адже банкрутство одного банку спричинює проблеми для всієї економіки.
Наразі джерелом прибутків залишається валютний ринок. Після кількамісячного затишшя, він знову почав "рухатися", і деякі банки мають змогу заробити на коливаннях курсу гривні до іноземних валют. Утім, небагато фінансових установ дозволяють собі заробляти на спекулятивних операціях. Адже "гнівати" центробанк ризиковане - можна наразитися на чергові санкції.
Економічне становище у 1999 році змінилося на гірше. Звуження ресурсної бази особливо далося взнаки. Причин до цього багато, тому варто назвати лише основні:
• в Україні триває трансформаційна криза економіки, яка ще раз доводить нездатність державних структур оживити виробництво;• триває протистояння між парламентом І урядом, а політична
нестабільність завжди позначається на діяльності банківських структур;
зберігається низька інвестиційна привабливість національної економіки як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.
Якщо влада не подолає цих негативних факторів, то банківська система їй нічим не допоможе.
Комерційні банки, будучи складовою банківської системи, відчувають на собі весь спектр дії як загальноекономічної ситуації в країні, так і державних заходів грошова-кредитного регулювання.
В нашій країні також широко застосовують різні методи регулювання ліквідності і платоспроможності комерційних банків. Які полягають у встановленні НБУ різних норм і обмежень діяльності комерційних банків, так і в існуючій системі оподаткування діяльності банків.
Крім того, на ліквідність і платоспроможність комерційних банків впливають мікроекономічні фактори, основні з яких це: ресурсна база комерційного банку, якість вкладень, рівень менеджменту, а також функціональна структура і мотивація діяльності банку.
В умовах переходу до ринку проблема формування ресурсів стала винятково актуальною для банків. Сучасна ситуація характеризується тим, що різко звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, банки в умовах комерційної самостійності і конкуренції багато сил і часу приділяють формуванню власного капіталу і залученню ресурсів.
Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як сукупність власних і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних операцій банків.
Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно повязати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в тому, що не вся
сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для здійснення активних операцій банку. Ця обставина вимагає визначити поняття кредитного потенціалу комерційних банків - це величина мобілізованих в банку засобів за мінусом резерву ліквідності.
В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяється на первинний і вторинний.
Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку. При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що становлять кошти на рахунках обов’язкових резервів, кошти на коррахунках в інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в інкасації.
Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.
Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів, і в деяких випадках - кошти на позичкових рахунках. Основне призначення вторинних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.
Дані закономірності слід використати для вироблення правильної політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності банку. Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання ліквідності банку.
Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків, був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку можливості та вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків.
Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що е прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.
Отже, беручи до уваги те, що резервні відрахування перешкоджають розвитку активних доходних операцій банку, вони повинні мати не стільки податковий характер (внаслідок вилучення їх суми з обігу для депонування на рахунках в НБУ, за якими не виплачуються відсотки), скільки регулюючий і стимулюючий. Враховуючи світовий досвід щодо вдосконалення методики утворення резервів, які формують грошову позицію банку, можна запропонувати такі стимулюючи і регулюючі заходи: з метою переорієнтації структури портфеля розміщення фінансових
ресурсів у бік збільшення довгострокових інвестицій варто виключати із суми зобов’язань, які підлягають резервуванню, кошти, що їх банки інвестують у державні проекти, формуючи резервний фонд; враховувати прямі інвестиції комерційних банків; зменшувати оподатковуваний доход на суму прибутку, який банк отримав від фінансування капітальних вкладень; для збільшення фінансової стійкості комерційних банків виплачувати їм часткову компенсацію за втрачені відсотки при депонуванні мінімальних резервів, а також надавати можливість вкладати зарезервовані банком кошти у державні цінні папери; для організації рівня грошової позиції банку диференціювати розмір мінімального резерву залежно від того, до якого агрегату грошової маси належить сума, що депонується, оскільки для грошових компонентів, які входять до складу попереднього грошового агрегату, рівень резервування буде вищий, ніж у складових часток наступних грошових агрегатів; з метою зміцнення банківської системи України в цілому диференціювати резерв залежно від відповідності кредитної банківської установи міжнародним стандартам (БМС), які встановлені Базельським комітетом із нагляду, а також залежно від типу І терміну діяльності комерційного банку , особливостей регіону, стану грошового ринку, видів і строків депозитів та обсягів і структури активів банку.
Таким чином нівелювати негативний вплив «податкового ефекту» на розвиток і становлення як окремих банків, так і банківської системи України в цілому можна, тільки шляхом застосування регулюючих та стимулюючих заходів, які сприяють оптимізації утворення грошових резервів.
Аналіз фінансового стану комерційних банків має для українських банкірів особливе значення в умовах загальної політичної, економічної і соціальної нестабільності. Аналіз фінансового стану комерційного банку проводиться двома шляхами: з позицій зовнішнього і внутрішнього аудиту. Тому слід дбати про високий професійний рівень і об’єктивність таких перевірок.
Важливим напрямом вдосконалення діяльності банківської системи країни, підвищення її стабільності, є подальша розробка теорії і практики аналізу фінансового стану комерційних банків за такими напрямками:
• розробка НБУ єдиної методики рейтингової системи оцінки банків,
узгодженої з представниками комерційних банків; створення «регіональних» методик аналізу фінансового стану
комерційних банків установами БУ з метою повнішої і точної оцінки їх
діяльності з врахуванням кон'юнктури і особливостей місцевого ринку;
• повна і всеохоплююча автоматизація і комп'ютеризація аналізу
фінансового стану комерційного банку, створення і вдосконалення існуючого
програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку.
Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення такої роботи, але необхідність і доцільність аналізу фінансового стану комерційного банку не викликає сумнівів навіть у скептиків. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і широкому застосуванню на практиці методик НБУ по рейтинговій оцінці фінансового стану комерційних банків і вдосконалення вже існуючих підходів до аналізу їх діяльності.
Заходи Нацбанку по перебудові платіжної системи.
Головною проблемою банківської системи України найближчим часом залишається подолання галопуючої інфляції і стабілізація національної грошової одиниці - гривни. Очевидно, що в таких умовах виключно монетарними чинниками подолати інфляцію неможливо, тобто стабілізація грошової системи неможлива без стабілізації економіки, а останнє залежить від стабільної національної валюти. У цьому перебуває складність проведення майбутньої грошової (гривневої) реформи.
Серед першочергових завдань Національного банку України та комерційних банків сьогодні варто виокремити такі:
постійна капіталізація банків шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу, капіталізації їх прибутку та реорганізації ? злиття або приєднання; проведення банками виваженої кредитної політики з обов'язковим урахуванням напрямів та специфіки діяльності, а також тенденцій розвитку регіонів, у яких розташовані банки та розміщені їх кредитні ресурси;
удосконалення системи реєстрації банків та порядку ліцензування банківських операцій, приведення їх у відповідність з Базовими принципами ефективного нагляду за банківською діяльністю, розробленими Базельським комітетом з питань банківського регулювання;
здійснення ефективної валютної політики, орієнтованої на розвиток валютного ринку з метою забезпечення конкурентного середовища та скорочення витрат на фінансове посередництво;
встановлення жорсткого контролю за регулюванням ліквідності комерційних банків;
розробка стратегії довгострокової життєздатності великих банків на основі програм збільшення їх капіталу та реструктуризації активів;
подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення, у сфері споживчої кооперації шляхом створення системи електронних пластикових карток, переказів доходів громадян на вклади і розрахункові рахунки
в банках, проведення розрахунків чеками, перерахування коштів з банківських
рахунків за придбані товари і спожиті послуги, комунальні платежі тощо;
удосконалення механізму залучення коштів іноземних інвесторів у банківську
систему України;
відновлення ліквідного вторинного ринку державних цінних паперів, зокрема:
створення необхідної правової бази, вивчення можливостей концентрації ринку;
лібералізація ринку після досягнення ним рівня високої ліквідності; розширення
обсягів операцій; удосконалення порядку оподаткування операцій з державними
цінними паперами;
створення умов для послаблення рівня інфляції;
зниження активності НБУ на первинному ринку ОВДП;
збільшення обсягів валютних резервів Національного банку України.
Національний банк України вживає невідкладних заходів по перебудові платіжної системи, які можна розділити на технологічні (впровадження електронних платежів), інституційні (створення регіональних клірингових розрахункових центрів), організаційно-економічні (сертифікація комерційних банків, що підвищить їх відповідальність за організацію розрахунків, включаючи дисципліну платежів, а також буде сприяти створенню конкурентного середовища). При цьому Уряд зі своєї сторони повинно забезпечити заходи по максимальному прискоренню розмежування фінансів підприємств і держави, впровадити реальний механізм банкрутства, прискорити процес акціонування господарських одиниць, що знаходяться у власності держави. Чим повільніше будуть впроваджуватися ці процеси, тим довше нам прийдеться звертатися до екстраординарних заходів - взаємозалікам з їх кредитно-емісійним підкріпленням.
Ефективне виконання комплексних заходів оздоровлення банківської системи за умов продовження структурного реформування економіки сприятиме зміцненню економіки країни та стабілізації вітчизняного виробництва, підвищенню життєвого рівня населення.
після того, як в кінці 1992 року державним підприємствам було заборонено виступати засновниками комерційних структур, в тому числі і банків, а в 1993 році було прийняте рішення про перерахування належних вказаним підприємствам дивідендів в прибуток відповідно підпорядкування державного або місцевого бюджету. Кооперативні банки були зрівняні в правах з комерційними.
Поступово статус комерційних отримали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Жілсоцбанка був організований Укрсоцбанк, Агропромбанк, АПБ "Україна" АК, Промстройбанка, Промінвестбанк. Таке роздержавлення вказаних трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.
Більш правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які прямувала б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетним напрямам розвитку економіки. Так, в більшості країн така підтримка виявляється сільському господарству, науці, державним підприємствам, житловому будівництву і так далі.
1995 рік був роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. 1996 рік свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня виробництва, і надалі відбувався процес накопичення банківською системою капіталу, зростає валюта балансу, досить швидко збільшується загальна сума сплаченого статутного фонду.
1998 рік можна вважати роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. Розвиток подій свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня виробництва, і надалі відбувається процес накопичення капіталу банківської системи, зростає валюта балансу, досить швидко зростає сума загального сплаченого статутного фонду (значно випереджаючи зростання рівня інфляції).спостерігається відносне зменшення ліквідності активів банківської системи, зростає різниця між залученими коштами та наданими кредитами. У
Висновок.
В умовах економічної нестабільності діяльність комерційних банків виявилась дуже пов'язаною з проблемою неповернення кредитів, до чого призвело різке зниження спроможності, тобто неможливість своєчасного та в повному обсязі повернення одержаних позичок. Ця проблема, в свою чергу, пов'язана з різким спадом виробництва в реальному секторі економіки, але суттєвий вплив на неї мала і недостатньо виважена політика багатьох комерційних банків "нової хвилі", що виникли в умовах високої інфляції і головне джерело своїх прибутків вбачають у високих відсотках за кредити. Хоча частково ситуація й змінюється на краще, але все ще залишається вкрай напруженою, оскільки такого натиску не витримують не тільки клієнти банків, але й банки.
За останні роки темпи кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання суттєво сповільнились.
Оцінюючи ситуацію в банківській сфері, потрібно помітити: хоч в суспільстві і є думка про то, що банки "жиріють", але насправді умови їх діяльність змінилася у бік погіршення. Це і не дивне: не може нормально працювати банківська система як ринкова структура в неринковому економічному середовищі. Положення економіки визначає якість активів банків. На сьогодні в економіці немає рентабельних проектів, які могли б давати прибутки на вкладені кошти. Але ряд банків в погоні за великими прибутками вкладали кошти саме в нерентабельні і інфляційні проекти. Велику роль зіграло також порушення банкам законодавства і нормативних актів НБУ, внаслідок чого такі банки виявилися в складному предбанкрутному становищі.
З метою захисту самих же банкірів від необдуманих ризиків, за межею яких банк стає неплатоспроможним, НБУ встановив обов'язкові для всіх комерційних банків економічні нормативи по мінімальному розміру статутного фонду, платоспроможності банку, показників ліквідності балансу, максимального розміру ризику на одного позичальника, обов'язкових резервів, які розмішуються в НБУ.
Україні завдяки спільним погодженим діям уряду, НБУ і комерційних банків вдалося послабити вплив фінансової кризи. І хоча у банківській сфері вона не переросла в обвальну кризу, проте її руйнівний вплив був відчутним:
девальвація гривні на 38%, внаслідок чого банківська система другого рівня
втратила від знецінення капіталу понад $ 1 млрд.;
відплив вкладів населення обсягом близько 400 млн. грн.;
погіршення структури кредитного портфеля — частка проблемних кредитів
зросла з 29,2 % на 01.09.98 р. до 31,1% на 01.01.99 р.;
зниження у 2 рази прибутковості активів банків;
скорочення статутного капіталу 50 банків (станом на 01.01.99 р.) понад
мінімальний рівень через девальвацію гривні;
заблокування дії фондового ринку і насамперед ринку ОВДП;
припинення торгів на міжбанківському валютному ринку;
значне скорочення міжбанківського кредитного ринку.
Незважаючи на всі ці негативні явища, жодний комерційний банк не був ліквідований і банківська система другого рівня в цілому вистояла.
На сучасному етапі потребують вирішення такі головні проблеми.
1. Досягнення мінімального розміру статутного фонду.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 1.02.96 р. банки повинні забезпечити наявність мінімального розміру статутного фонду в сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ. Національному банкові доручено здійснювати з цього приводу щорічний контроль станом на 31 березня. У банків, що не забезпечують цього рівня, НБУ відкликатиме ліцензій на здійснення банківської діяльності.
Через кризу серпня—вересня 1998 р. та інфляцію належного розміру статутного фонду в 1 млн. ЕКЮ станом на 1.01,99 р. не мали 50 комерційних банків.
Зважаючи на ситуацію, що склалася, АУБ звернулася з клопотанням до НБУ про ініціювання пропозицій щодо внесення Верховною Радою змін у згадану Постанову. Це питання АУБ порушувала і Головою Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності, а також Президентом України.
Проте Верховна Рада не спромоглася прийняти відповідне рішення і проблему вирішив НБУ, тимчасово скасувавши своєю постановою вимоги до статутного фонду і встановивши контроль за діяльністю комерційних банків через загальний капітал.
2. Негативне ставлення до малих банків.
Як уже зазначалося, у систему комерційних банків входить 108 (майже половина) малих і середніх банків із сумою активів до 100 млн. грн., у тому числі ЗО банків (близько 15% загальної кількості) — малі банки.
АУБ підтримує право на існування всіх фінансове стійких банків, незалежно від розміру їхніх активів і капіталів. Малі банки (значна їх частина ? надійні і платоспроможні) мають свою нішу в економіці, специфічну клієнтуру, повністю виконуючи функції її обслуговування, особливо у сфері малого і середнього бізнесу. Тому ми не підтримуємо пропозиції окремих державних структур, в тому числі й НБУ, стосовно концентрації банківського капіталу шляхом примусового об'єднання малих банків. Вони можуть об'єднуватися, але на добровільних засадах.
3. Ускладнення ситуації з проблемними банками.
Асоціація банків України розраховує на те, що більшість банків вийдуть з режиму фінансового оздоровлення платоспроможними, поповнивши список нормально функціонуючих. Це головним чином здорові банки Ті ж банки, що перебувають у стадії ліквідації, вже не спроможні власноруч відновити нормальну діяльність, потрібна їх реструктуризація — злиття, приєднання чи ліквідація. Асоціація у межах своїх можливостей сприяє таким процесам.
Процедура ліквідації банків дуже складна і до того ж законодавче не визначена. У Роси, наприклад, для здійснення процедури банкрутства і ліквідації банків створена спеціальна структура — АРКО (Агентство з реструктуризації кредитних організацій).
Особливого значення набуло питання захисту інтересів кредиторів і насамперед вкладників. З цією метою в Україні створюється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
4. Підтримання стійкості національної валюти.
У період загострення кризи НБУ і комерційні банки багато зробили для того, щоб не допустити різкого знецінення валюти — гривні. З урахуванням ситуації, що склалася, були внесені деякі корективи у порядок курсоутворення, змінені межі валютного коридору, посилено контроль за валютними операціями. Нині НБУ відновив дію міжбанківського валютного ринку, змінив порядок визначення офіційного курсу гривні. Але проблема стабільності гривні залишається актуальною і глобально може вирішуватися лише в умовах ефективної економічної політики.
5. Відновлення фондового ринку.
В результаті загострення фінансової кризи у серпні—вересні 1998 р. фондовий ринок України практично припинив свою дію. Особливо це стосувалося ринку державних цінних паперів (ОВДП). На стан цього ринку негативно вплинуло й рішення Кабінету Міністрів України від 30.01.99 р, про примусову конверсію ОВДП з терміном погашення у лютому цього року.
Держава повинна практичними діями відновити довіру до своїх цінних паперів, що буде реальним кроком до пожвавлення фондового ринку. Без його активізації подальший розвиток ринкових відносин неможливий.
6. Гарантування вкладів фізичних осіб.
Залучення додаткових коштів, зокрема коштів населення, і повернення вкладів в умовах загострення кризової ситуації набуває особливого, політичного значення. У зв'язку з цим створюється Фонд гарантування вкладів населення, кошти якого формуватимуться за рахунок двох джерел: внесків НБУ ? 20 млн. грн. і внесків комерційних банків (початкова сума їх становить 19 млн. грн.). Членами цього фонду будуть банки, які сплатили свою частку. Банки, що не є членами фонду, будуть позбавлені ліцензій на здійснення операцій з коштами населення.
Завдання комерційних банків і АУБ на сучасному етапі полягає у тому, щоб загальними зусиллями подолати наслідки фінансової кризи, вжити дієвих заходів щодо подальшого зміцнення і розвитку банківської системи країни.
Необхідно змінити підхід до контролю за підтримкою банками економічних нормативів, якісно розробити пакет організаційно-законодавчих актів для створення міжбанківського фонду страхування депозитів. Важливу роль в його організації може зіграти Асоціація українських банкірів.
Отже, якщо в розвинутих країнах головне призначення банку - надійним партнером клієнта-виробника, то в нас - посередника. Тому потрібні заходи з наближення банків до виробництва і вдосконалення їх структури, підвищення їх відповідальності. Вони повинні за дорученням підприємств займатися розрахунками, операціями з платіжними документами, прискорювати їх рух по каналах обігу, взаємопогашувати платіжні вимоги.
Тому недосконала банківська система і відлучення держави від втручання в економіку є джерелом, що живить і розвиває тіньову економіку і, як наслідок, організовану економічну злочинність і корупцію
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/solnce-i-zvyozdi.html
|
Солнце и звёзды
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/ef873d206cf3b1fe1a5547cd68206c9f.docx
|
files/ef873d206cf3b1fe1a5547cd68206c9f.docx
|
1
1
Звёзды.
Что такое звезда.
Они восходили над динозаврами, над Великим Оледенением, над строящимися египетскими пирамидами. Одни и те же звёзды указывали путь финикийским мореплавателям и каравеллам Колумба, созерцали с высоты Столетнюю войну и взрыв ядерной бомбы в Хиросиме. Одним людям виделись в них глаза богов и сами боги, другим – серебряные гвозди, вбитые в хрустальный купол небес, третьим – отверстия, через которые струится небесный свет.
Постоянство и непознаваемость звёзд наши предки считали непременным условием существования мира. Древние египтяне полагали, что, когда люди разгадают природу звёзд, наступит конец света. Другие народы верили, что жизнь на Земле прекратится, как только созвездие Гончих псов догонит Большую Медведицу. Наверное, для них очень важно было осознавать, что в этом невечном и изменчивом мире остаётся что-то неподвластное времени.
Не удивительно, что любые изменения в мире звёзд издавна считались предвестниками значительных событий. Согласно Библии, внезапно вспыхнувшая звезда возвестила миру о рождении Иисуса Христа, а другая звезда – Полынь – будет знаком конца света.
В течение многих тысячелетий астрологи сверяли по звёздам жизни отдельных людей и целых государств, хотя и предупреждали при этом, что роль звёзд в предначертании судьбы велика, но не абсолютна. Звёзды советуют, а не предсказывают, говорили они.
Но шло время, и люди стали всё чаще смотреть на звёзды с другой, менее романтической точки зрения, звёзды стали рассматриваться как физические объекты, для описания которых вполне достаточно известных законов природы, а изобретение новых астрономических приборов позволило ответить на вопрос «что такое звезда?».
В начале ХХ века, в основном благодаря трудам астрофизика Артура Эддингтона, окончательно сформировалось представление о звёздах как о раскалённых газовых шарах, заключающих в своих недрах источники энергии – термоядерный синтез ядер гелия из ядер водорода. Впоследствии выяснилось, что в звёздах могут синтезироваться и более тяжёлые химические элементы. По современным представлениям, жизненный путь одиночной звезды определяется её начальной массой и химическим составом. В телах массой меньше, чем 7-8 сотых долей массы Солнца долговременные термоядерные реакции идти не могут. Эта величина близка к минимальной массе наблюдаемых звёзд. Их светимость меньше солнечной в десятки тысяч раз. Температура на поверхности подобных звёзд не превосходит 2-3 тыс. градусов. В звёздах большой массы, напротив, эти реакции протекают с огромной скоростью. Если масса рождающейся звезды превышает 50-70 солнечных масс, то после загорания термоядерного топлива чрезвычайно интенсивное излучение своим давлением может просто сбросить излишек массы. Через несколько миллионов лет, а может быть и раньше, эти звёзды могут взорваться как сверхновые
Что касается химического состава звёзд, то на них не обнаружено ни одного неизвестного химического элемента. Единственный элемент – гелий – был открыт сначала на Солнце и лишь потом на Земле. Наиболее обильным элементом в звёздах является водород, приблизительно втрое меньше содержится в них гелия. После водорода и гелия на звёздах наиболее распространены те же элементы, которые преобладают в химическом составе Земли: кислород, углерод, азот, железо и др. Важную роль в жизни звезды играет её магнитное поле. С магнитным полем связаны практически все проявления солнечной активности: пятна, вспышки, факелы. Наибольшей интенсивности магнитные поля достигают на компактных звёздных остатках – белых карликах и особенно нейтронных звёздах.
Если рассматривать звёзды как природные объекты, то естественный путь к их познанию лежит через измерение и сопоставление свойств.
Снятие мерки со звёзд.
Блеск.
Первое, что замечает человек при наблюдении ночного неба, - это различная яркость (блеск) звёзд. Видимый блеск звёзд оценивается в звёздных величинах. Исторически сложившаяся система звёздных величин присваивала 1-ю величину наиболее ярким звёздам, а 6-ю – самым слабым. Впоследствии это шкалу усовершенствовали. Было принято, что разность в пять звёздных величин соответствует отличию в видимой яркости ровно в 100 раз. Следовательно, разница в одну звёздную величину означает, что звезда ярче другой в ~ 2.512 раза. Для более точных измерений шкала оказалась слишком грубой, поэтому пришлось вводить дробные значения. Звёздные величины обозначают индексом m, который ставится вверху после числового значения. Например, яркость Полярной звезды 2.3 .
Видимый блеск – легко измеримая, важная, но далеко не исчерпывающая характеристика. Для того чтобы установить мощность излучения звезды – светимость, надо знать расстояние до неё.
Расстояние до звёзд.
Расстояние до предмета можно определить, не добираясь до него физически. Нужно измерить направление на этот предмет с двух концов известного отрезка (базиса), а затем рассчитать размеры треугольника, образованного концами отрезка и удалённым предметом. Этот метод называется триангуляцией.
Чем больше базис, тем точнее результат измерений. Расстояния до звёзд столь велики, что длина базиса должна превосходить размеры земного шара, иначе ошибка измерения будет велика. К счастью, наблюдатель вместе с планетой путешествует в течение года вокруг Солнца, и если он произведёт два наблюдения одной и той же звезды с интервалом в несколько месяцев, то окажется, что он рассматривает её с разных точек земной орбиты, - а это уже порядочный базис. Направление на звезду изменится: она немного сместится на фоне более далёких звёзд. Это смещение называется параллактическим, а угол, на который сместилась звезда на небесной сфере, - параллаксом. Годичным параллаксом звезды называется угол, под которым с неё был виден средний радиус земной орбиты, перпендикулярный направлению на звезду.
С понятием параллакса связано название одной из основных единиц расстояний в астрономии – парсек. Это расстояние до воображаемой звезды, годичный параллакс которой равнялся бы точно 1’’. Годичный параллакс любой звезды связан с расстоянием до неё простой формулой: r = 1/П, где r – расстояние в парсеках, П – годичный параллакс в секундах.
Сейчас методом параллакса определены расстояния до многих тысяч звёзд.
Светимость.
Когда были измерены расстояния до ярких звёзд, стало очевидно, что многие из них по светимости значительно превосходят Солнце. Если светимость Солнца (L = 4*10 Вт) принять за единицу, то мощность излучения Сириуса составит: 221 L , Веги – 50 L и т.д. Это, однако, не означает, что Солнце очень бледно выглядит по сравнению с остальными звёздами, известны звёзды, излучающие света в десятки тысяч раз меньше.
Цвет и температура.
Одна из легко измеримых звёздных характеристик – цвет, который всегда указывает на её температуру. В астрономии применяют абсолютную шкалу температур, шаг которой – один кельвин (1К).
Самые горячие звёзды – всегда голубого и белого цвета, менее горячие – желтоватого, холодные – красноватого. Но даже наиболее холодные звёзды имеют температуру 2-3 тыс. кельвинов – горячее любого расплавленного металла.
Человеческий взгляд способен лишь грубо определить цвет звезды. Для более точных оценок служат фотографические и фотоэлектрические приёмники излучения, чувствительные к различным участкам видимого спектра.
Спектральная классификация звёзд.
Более полную информацию о природе излучения звёзд даёт спектр. Специальный аппарат, устанавливаемый на телескопе, при помощи специального оптического устройства – дифракционной решётки – раскладывает свет звезды по длинам волн в радужную полоску спектра. Самое коротковолновое видимое излучение соответствует фиолетовому цвету, а наиболее длинноволновое – красному. По спектру нетрудно узнать, какая энергия приходит от звезды на различных длинах волн, и оценить её температуру точнее, чем по цвету.
Многочисленные тёмные линии, пересекающие спектральную полоску, связаны с поглощением света атомами различных элементов в атмосфере звёзд. Так как каждый химический элемент имеет свой набор линий, спектр позволяет определить, из каких веществ состоит звезда.
В начале ХХ в. была разработана спектральная классификация звёзд. Основные классы в ней обозначаются латинскими буквами (О, В, А, F, G, К, М), они отличаются набором наблюдаемых линий и плавно переходят один в другой. Вдоль этой последовательности уменьшается температура и изменяется цвет звёзд – от голубого к красному. Звёзды, относящиеся к классам О, В, и А, называются горячими или ранними, F и G - солнечными, К и М – холодными или поздними. Для более точной характеристики каждый класс разделён ещё на 10 подклассов, обозначаемых цифрами от 0 до 9, которые ставятся после буквы.
Размеры звёзд.
Звёзды так далеки, что даже в самый большой телескоп они выглядят всего лишь точками. Как же узнать размер звезды?
На помощь астрономам приходит Луна. Она медленно движется на фоне звёзд, по очереди перекрывая идущий от них свет. Хотя угловой размер звезды чрезвычайно мал, Луна заслоняет её не сразу, а за время в несколько сотых или тысячных долей секунды. По продолжительности процесса уменьшения яркости звезды при покрытии её Луной определяют угловой размер звезды. А, зная расстояние до звезды, из углового размера легко получить её истинные размеры.
Но лишь небольшая часть звёзд на небе расположена так удачно, что может покрываться Луной. Поэтому обычно используют другие методы оценки звёздных размеров. Угловой диаметр ярких и не очень далёких светил может быть непосредственно измерен специальным прибором – оптическим интерферометром. Но в большинстве случаев радиус звезды (R) определяют теоретически, исходя из оценок её полной светимости (L) и температуры (T). По законам излучения нагретых тел светимость звезды пропорциональна величине R T . Сравнивая какую-либо звезду с Солнцем, получают удобную для вычисления формулу:
Масса звезды.
Важнейшей характеристикой звезды является масса. Чем больше вещества собралось в звезду, тем выше давление и температура в её центре, а это определяет практически все остальные характеристики звезды, а так же особенности её жизненного пути.
Прямые оценки массы могут быть сделаны только на основании закона всемирного тяготения. Массы звёзд заключены в пределах от нескольких десятков до 0.1 массы Солнца. Таким образом, по массе звёзды различаются всего в несколько сот раз – гораздо меньше, чем по размерам (в сотни тысяч раз) или по светимости (более миллиарда раз).
Как устроена звезда и как она живёт.
Звёзды не останутся вечно такими же, какими мы их видим сейчас. Во Вселенной постоянно рождаются новые звёзды, а старые умирают. Чтобы понять, как эволюционирует звезда, как меняются с течением времени её внешние параметры – размер, светимость, масса, необходимо проанализировать процессы, протекающие в недрах звезды. Но наблюдениям доступны лишь внешние слои звёзд – их атмосферы. Проникнуть в глубь даже ближайшей звезды – Солнца – мы не можем. Приходится прибегать к косвенным методам: расчётам, компьютерному моделированию.
Звёзды образуются из космических газопылевых облаков. При сжатии под действием тяготения сгустка газа его внутренняя часть постепенно разогревается, когда температура в центре достигнет примерно миллиона градусов, начинаются ядерные реакции – образуется звезда. Чтобы получить представление о структуре звезды, пользуются методом последовательных приближений. Задавая некоторое соотношение водорода, гелия и более тяжёлых элементов и зная массу звезды, вычисляют её светимость. Эту процедуру повторяют до тех пор, пока для определённой смеси вычисленная и полученная из наблюдений светимость не совпадут. Данный состав и считают близким к реальному. Оказалось, что для большинства звёзд на долю водорода и гелия приходится не менее 98% массы. Строение звёзд зависит от массы. Если звезда в несколько раз массивнее Солнца, то глубоко в её недрах происходит интенсивное перемешивание вещества (конвекция), подобно кипящей воде. Такую область называют конвективным ядром звезды. Чем больше звезда, тем большую её часть составляет конвективное ядро, в котором находится источник энергии. По мере превращения водорода в гелий молекулярная масса вещества ядра возрастает, а его объём уменьшается. Внешние же области звезды при этом расширяются, она увеличивается в размерах, а температура её поверхности падает. Горячая звезда – голубой гигант – постепенно превращается в красный гигант.
Срок жизни звезды напрямую зависит от её массы. Звёзды с массой в сто раз больше солнечной живут всего несколько миллионов лет. Если масса составляет 2-3 солнечных срок увеличивается до миллиарда лет. В звёздах-карликах, масса которых меньше массы Солнца, конвективное ядро отсутствует. Водород в них горит, превращаясь в гелий, в центральной области. Когда он сгорает полностью, звёзды медленно сжимаются и за счёт энергии сжатия могут существовать ещё очень длительное время.
Солнце и подобные ему звёзды представляют собой промежуточный случай. У Солнца имеется маленькое конвективное ядро, но не очень чётко отделённое от остальной части. Ядерные реакции горения водорода протекают как в ядре, так и в его окрестностях. Возраст Солнца примерно 4.5-5 млрд. лет, и за это время оно почти не изменило своего размера и яркости. После исчерпания водорода Солнце может постепенно вырасти в красный гигант, сбросить чрезмерно расширившуюся оболочку и закончить свою жизнь, превратившись в белый карлик. Но это случится не раньше, чем через 5 млрд. лет.
Звёздные пары.
Некоторые звёзды видны на небесной сфере буквально рядом друг с другом – это двойные и кратные системы звёзд. Любая звёздная пара – это сёстры-двойняшки. Так же, как одиночные, двойные и кратные звёзд сформировались из сгустков межзвездного газа и пыли. Если газовое облако спокойно и «безветренно», то, сжимаясь под действием сил тяготения, падая само на себя, оно рождает одну звезду. Но обычно, как и все небесные тела, облако вращается и при этом клубится подобно облакам на Земле. Вращательные движения препятствуют прямому сжатию звезды, и образуется двойной «газоворот». Так рождается звёздная двойня.
Новорожденная пара звёзд, надёжно связанная силами притяжения, кружится вокруг общего центра масс. Расстояние между напарницами может быть очень разным. Так, между Мицаром и Алькором оно по меньшей мере в 20 тыс. раз превосходит расстояние от Земли до Солнца; время обращения этих звёзд – их год – составляет несколько миллионов земных лет. А некоторые звёзды кружатся совсем рядом, завершая год за считанные минуты.
«Похожи как близнецы» это выражение часто совсем не подходит для двойных и кратных звёзд. Нередко напарницы различны не только по цвету (а значит и по температуре), но и по размерам. Так, вокруг ярко-красного исполина Антареса, в 500 раз превосходящего Солнце по диаметру, кружит ослепительно-голубая звезда втрое меньше Солнца, а ярче его почти в 20 раз. Но самое любопытное то, что красный гигант – это стадия звёздной старости, а голубая звезда ещё молодая. И тем не менее Антарес А и Антарес В – сёстры-ровесницы, только от рождения им досталась разная масса. Антарес А в 18 раз массивнее Солнца, а Антарес В – в 6 раз. Обе звезды одновременно зажглись, включили свои водородные термоядерные печки, но массивная звезда горит гораздо интенсивнее, потому что температура и давление в её ядре-топке выше, чем у сестры. Хотя запас горючего ей был отпущен втрое больший, звезда Антарес А уже практически отгорела, и скоро наступит её конец: она превратится в нейтронную звезду или даже в чёрную дыру. А вот Антарес В, который расходует своё ядерное топливо скупее, будет светить ещё сотни тысяч лет.
В Галактике много таких пар, где одна из звёзд уже состарилась, а другая ещё полна сил.
Переменные звёзды.
Иногда на небе появляются новые звёзды: они вспыхивают, достигают необыкновенно яркого блеска, а потом в течение нескольких недель или месяцев угасают, изредка вспыхивают вновь, но не пропадают навсегда. Это, так называемые, переменные звёзды, звёзды блеск которых меняется. До сих пор астрономы не пришли к единому мнению, какого минимального изменения блеска достаточно для того, чтобы причислить звезду к данному классу. По этому в каталоги переменных звёзд включают все звёзды, у которых достоверно выявлены даже очень незначительные колебания блеска. Сейчас в нашей Галактике известно несколько десятков тысяч переменных звёзд. Переменные звёзды различаются массой, размерами, возрастом, причинами переменности и подразделяются на несколько больших групп. Одна из них – пульсирующие звёзды, яркость которых меняется из-за колебания размеров. К ним принадлежат мириды – красные гиганты, меняющие блеск на несколько звёздных величин с периодами в среднем от нескольких месяцев до полутора лет.
Пристальное внимание астрофизиков привлекают не только пульсирующие переменные. Так называемые, взрывные звёзды – пример сложных процессов в двойных звёздных системах, где расстояние между компонентами ненамного превышает их размеры. В результате взаимодействия компонентов вещество из поверхностных слоёв менее плотной из звёзд начинает перетекать на другую звезду. В большинстве взрывных переменных та звезда, на которую перетекает газ, - белый карлик. Если на его поверхности накапливается много вещества, и резко начинаются термоядерные реакции, то наблюдается вспышка новой звезды.
Особая группа переменных – самые молодые звёзды, сравнительно недавно (по космическим масштабам) сформировавшиеся в областях концентрации межзвёздного газа. Их называют орионовыми переменными. Эти звёзды часто меняют блеск беспорядочным образом, но иногда у них прослеживаются и признаки периодичности, связанной с вращением вокруг оси.
Переменные звёзды, описанные выше, меняют свой блеск вследствие сложных физических процессов в недрах или на поверхности, либо в результате взаимодействия в тесных двойных системах. Это физически переменные звёзды. Однако найдено немало звёзд, переменность которых объясняется чисто геометрическими эффектами. Известны тысячи затменных переменных звёзд в двойных системах. Их компоненты, перемещаясь по своим орбитам, временами заходят один за другой. Самая знаменитая переменная звезда – Алголь. Яркость может быть непостоянной и из-за того, что на поверхности звезды имеются тёмные или светлые пятна. Вращаясь вокруг оси, звезда поворачивается к земному наблюдателю то более светлой, то более тёмной стороной.
У Солнца пятна маленькие. Если наблюдать Солнце издалека, как звезду, его переменность вряд ли будет заметна: Солнце слишком яркое. Однако специальными исследованиями с космических аппаратов было установлено, что, действительно, при прохождении по солнечному диску крупных пятен на Землю поступает чуть-чуть меньше света. Так что Солнце вполне можно считать пятнистой переменной звездой.
Взрывающиеся звёзды.
Тот, кто внимательно следит за звёздами из ночи в ночь, имеет шанс обнаружить новую звезду, возникшую как бы на пустом месте. Блеск такой звезды постепенно увеличивается, достигает максимума и через несколько месяцев ослабевает настолько, что она становится не видимой даже вооружённым глазом, исчезает. Ещё более грандиозное, но чрезвычайно редкое небесное явление – вспышка сверхновой звезды, блеск которой бывает видно даже днём.
Новые звёзды.
Все новые звёзды являются компонентами тесных двойных систем, в которых одна – как правило, звезда типа нашего Солнца, а вторая – белый карлик. Орбита такой двойной системы настолько тесна, что нормальная звезда сильно деформируется приливным воздействием компактного соседа. Плазма из атмосферы этой звезды может свободно падать на белый карлик, в результате чего вокруг последнего образуется тонкий плотный слой газа, температура которого постепенно увеличивается и вырастает до столь высоких значений, что начинается термоядерная реакция синтеза гелия. Из-за очень большой плотности вещества она носит взрывообразный характер. Именно этот термоядерный взрыв на поверхности белого карлика и приводит к сбросу накопившейся оболочки, разлёт и свечение которой наблюдается как вспышка новой звезды.
Как показывают оценки, ежегодно в нашей Галактике вспыхивает около сотни новых звёзд.
Сверхновые звёзды.
Сверхновые звёзды – одно из самых грандиозных космических явлений. Коротко говоря, сверхновая – это настоящий взрыв звезды, когда большая часть её массы (а иногда и вся) разлетается со скоростью до 10 тыс. км. / сек., а остаток сжимается (коллапсирует) в сверхплотную нейтронную звезду или в чёрную дыру. Сверхновые играют важную роль в эволюции звёзд. Они являются финалом жизни звёзд массой более 8-10 солнечных. Законченной теории взрыва сверхновой с формированием компактного остатка и сбросом внешней оболочки пока не создано ввиду крайней сложности учёта всех протекающих при этом физических процессов.
Необычные объекты: нейтронные звёзды и чёрные дыры.
После того как звезда исчерпает свои источники энергии, она начинает остывать и сжиматься. При этом физические свойства газа кардинально меняются, так что его давление сильно возрастает. Если масса звезды невелика, то силы гравитации сравнительно слабы и сжатие звезды прекращается, она переходит в устойчивое состояние белого карлика. Но если масса превышает некоторое критическое значение, сжатие продолжается. При очень высокой плотности электроны, соединяясь с протонами, образуют нейтральные частицы – нейтроны. Вскоре уже почти вся звезда состоит из одних нейтронов, которые настолько тесно прижаты друг к другу, что огромная звёздная масса сосредоточивается в очень небольшом шаре радиусом несколько километров и сжатие останавливается. Плотность этого шара – нейтронной звезды – чудовищно велика даже по сравнению с плотностью белых карликов: она может превысить 10 млн. т. / см. куб.
Что произойдёт, если масса звезды будет настолько велика, что даже образование нейтронной звезды не остановит гравитационного коллапса?
Чёрные дыры образуются в результате коллапса гигантских звёзд массой более 3-х масс Солнца. При сжатии их гравитационное поле уплотняется всё сильнее и сильнее. Наконец звезда сжимается до такой степени, что свет уже не может преодолеть её притяжение. Радиус, до которого должна сжаться звезда, чтобы превратиться в чёрную дыру, называется гравитационным радиусом. Для массивных звёзд он составляет несколько десятков километров. Отличить чёрную дыру от нейтронной звезды (если излучение последней не наблюдается) очень трудно. Поэтому о существовании чёрных дыр часто говорят предположительно. Тем не менее, открытие массивных несветящихся тел – серьёзный аргумент в пользу их существования.
Белые карлики.
В современной теории звёздой эволюции белые карлики рассматриваются как конечный этап эволюции звёзд средней и малой массы (меньше 3-4 масс Солнца). После того как в центральных областях стареющей звезды выгорит весь водород, её ядро должно сжаться и разогреться. Внешние слои при этом сильно расширяются, эффективная температура светила падает, и оно становится красным гигантом. Образовавшаяся разреженная оболочка звезды очень слабо связана с ядром, и она в конце концов рассеивается в пространстве. На месте бывшего красного гиганта остаётся очень горячая и компактная звезда, состоящая в основном из гелия, - белый карлик. Благодаря своей высокой температуре она излучает главным образом в ультрафиолетовом диапазоне и ионизует газ разлетающейся оболочки.
Звезда по имени Солнце.
Что видно на Солнце.
При помощи даже маленького любительского телескопа можно получить увеличенное изображение солнечного диска. Что же видно на этом изображении?
Прежде всего обращает на себя внимание резкость солнечного края. Солнце – газовый шар, не имеющий чёткой границы, плотность его убывает постепенно. Почему же в таком случае мы видим его резко очерченным? Дело в том, что практически всё видимое излучение Солнца исходит из очень тонкого слоя – фотосферы. Именно этот тонкий светящийся слой и создаёт у наблюдателя иллюзию того, что Солнце имеет поверхность.
Грануляция.
На первый взгляд диск Солнца кажется однородным. Однако, если приглядеться, на нём обнаруживается много крупных и мелких деталей. Даже при не очень хорошем качестве изображения видно, что вся фотосфера состоит из светлых зёрнышек (называемых гранулами) и тёмных промежутков между ними. Размеры гранул невелики по солнечным масштабам – до 1000-2000 км. в поперечнике; межгранульные дорожки более узкие, примерно 300-600 км. в ширину. Картина грануляции не является застывшей: одни гранулы исчезают, другие появляются. Каждая из них живёт не более 10 мин. Грануляция создаёт общий фон, на котором можно наблюдать гораздо более контрастные и крупные объекты – солнечные пятна и факелы.
Пятна.
Солнечные пятна – это тёмные образования на диске Солнца. По величине пятна бывают очень разными – от малых, диаметром примерно 1000-2000 км., до гигантских, значительно превосходящих размеры нашей планеты. Установлено, что пятна – это места выхода в солнечную атмосферу сильных магнитных полей. Магнитные поля уменьшают поток энергии, идущий от недр светила к фотосфере, поэтому в месте их выхода на поверхность температура падает. Пятна холоднее окружающего их вещества примерно на 1500 К, а следовательно, и менее ярки. Вот почему на общем фоне они выглядят тёмными. Солнечные пятна часто образуют группы из нескольких больших и малых пятен. Живут группы пятен долго, иногда на протяжении двух или трёх оборотов Солнца (период вращения Солнца составляет 27 суток).
Факелы.
Практически все пятна окружены яркими полями, которые называют факелами. Факелы горячее окружающей атмосферы на 2000 К и имеют сложную ячеистую структуру. Величина каждой ячейки -около 30 тыс. км. Факелы живут ещё дольше, чем пятна, иногда 3-4 месяца. По-видимому, факелы тоже являются местами выхода магнитных полей в наружные слои Солнца, но эти поля слабее, чем в пятнах.
Количество пятен и факелов характеризует солнечную активность, максимумы которой повторяются через каждые 11 лет.
Внутреннее строение Солнца.
Наше Солнце – это огромный светящийся газовый шар, внутри которого протекают сложные процессы и в результате непрерывно выделяется энергия. Внутренний объём Солнца можно разделить на несколько областей. Познакомимся с ними, начиная с самого центра. В центральной части Солнца находится источник его энергии. Эта область называется ядром. Под тяжестью внешних слоёв вещество внутри Солнца сжато, причём чем глубже, тем сильнее. Плотность его увеличивается к центру вместе с ростом давления и температуры. В ядре, где температура достигает 15 млн. К, происходит выделение энергии. Эта энергия выделяется в результате слияния атомов лёгких химических элементов в атомы более тяжёлых. В недрах Солнца из четырёх атомов водорода образуется один атом гелия. Ядро имеет радиус не более четверти общего радиуса Солнца. Однако в его объёме сосредоточена половина солнечной массы и выделяется практически вся энергия, которая поддерживает свечение Солнца. Но энергия горячего ядра должна как-то выходить наружу, к поверхности Солнца. Существуют различные способы передачи энергии в зависимости от физических условий среды, а именно: лучистый перенос, конвекция и теплопроводность. Сразу вокруг ядра начинается зона лучистой передачи энергии, где она распространяется через поглощение и излучение веществом порций света – квантов. Плотность, температура и давление уменьшаются по мере удаления от ядра, и в этом же направлении идёт поток энергии. В целом процесс этот крайне медленный. Чтобы квантам добраться от центра Солнца до фотосферы, необходимы многие тысячи лет: ведь, переизлучаясь, кванты всё время меняют направление, почти столь же часто двигаясь назад, как и вперёд. Так что если бы «печка» внутри Солнца вдруг погасла, то мы узнали бы об этом только миллионы лет спустя. На своём пути через внутренние солнечные слои поток энергии встречает такую область, где непрозрачность газа сильно возрастает. Это конвективная зона Солнца. Здесь энергия передаётся уже не излучением, а конвекцией. Что такое конвекция? Когда жидкость кипит, она перемешивается. Так же может вести себя и газ. То же самое происходит и на Солнце в области конвекции. Огромные потоки горячего газа поднимаются вверх, где отдают своё тепло окружающей среде, а охлаждённый солнечный газ опускается вниз. Конвективная зона начинается примерно на расстоянии 0.7 радиуса от центра и простирается практически до самой видимой поверхности Солнца (фотосферы), где перенос основного потока энергии вновь становится лучистым. Однако по инерции сюда всё же проникают горячие потоки из более глубоких, конвективных слоёв. Хорошо известная наблюдателям картина грануляции на поверхности Солнца является видимым проявлением конвекции.
Солнечная атмосфера.
Звёзды целиком состоят из газа. Но их внешние слои тоже именуют атмосферой.
Фотосфера.
Атмосфера Солнца начинается на 200-300 км. глубже видимого края солнечного диска. Эти самые глубокие слои атмосферы называют фотосферой. Поскольку их толщина составляет не более одной трёхтысячной доли солнечного радиуса, фотосферу иногда условно называют поверхностью Солнца. Плотность газа в фотосфере примерно такая же, как в земной стратосфере, и в сотни раз меньше, чем у поверхности Земли. Температура фотосферы уменьшается то 8000 К на глубине 300 км. до 4000 К в самых верхних слоях. В телескоп с большим увеличением можно наблюдать тонкие детали фотосферы: вся она кажется усыпанной мелкими яркими зёрнышками – гранулами, разделёнными сетью узких тёмных дорожек. Грануляция является результатом перемешивания всплывающих более тёплых потоков газа и опускающихся более холодных. Разность температур между ними в наружных слоях сравнительно невелика, но глубже, в конвективной зоне, она больше, и перемешивание происходит значительно интенсивнее. Конвекция во внешних слоях Солнца играет огромную роль, определяя общую структуру атмосферы. В конечном счёте именно конвекция в результате сложного взаимодействия с солнечными магнитными полями является причиной всех многообразных проявлений солнечной активности. Фотосфера постепенно переходит в более разреженные внешние слои солнечной атмосферы – хромосферу и корону.
Хромосфера.
Хромосфера (греч. «сфера света») названа так за свою красновато-фиолетовую окраску. Она видна вовремя полных солнечных затмений как клочковатое яркое кольцо вокруг чёрного диска Луны, только что затмившего Солнце. Хромосфера весьма неоднородна и состоит в основном из продолговатых вытянутых язычков (спикул), придающих ей вид горящей травы. Температура этих хромосферных струй в 2-3 раза выше, чем в фотосфере, а плотность в сотни тысяч раз меньше. Общая протяжённость хромосферы – 10-15 тыс. км. Рост температуры в хромосфере объясняется распространением волн и магнитных полей, проникающих в неё из конвективной зоны. Вещество нагревается примерно так же, как если бы это происходило в гигантской микроволновой печи. Скорости тепловых движений частиц возрастают, учащаются столкновения между ними, и атомы теряют свои внешние электроны: вещество становится горячей ионизованной плазмой. Эти же физические процессы поддерживают и необычайно высокую температуру самых внешних слоёв солнечной атмосферы, которые расположены выше хромосферы. Часто во время затмений над поверхностью солнца можно наблюдать причудливой формы «фонтаны», «облака», «воронки», «кусты», «арки» и прочие ярко светящиеся образования из хромосферного вещества. Это самые грандиозные образования солнечной атмосферы – протуберанцы. Они имеют примерно ту же плотность и температуру, что и хромосфера. Но они находятся над ней и окружены более высокими, сильно разреженными верхними слоями солнечной атмосферы. Протуберанцы не падают в хромосферу потому, что их вещество поддерживается магнитными полями активных областей Солнца. Некоторые протуберанцы, пробыв долгое время без заметных изменений, внезапно как бы взрываются, и вещество их со скоростью в сотни километров в секунду выбрасывается в межпланетное пространство.
Корона.
В отличие от хромосферы и фотосферы самая внешняя часть атмосферы Солнца – корона – обладает огромной протяжённостью: она простирается на миллионы километров, что соответствует нескольким солнечным радиусам. Плотность вещества в солнечной короне убывает с высотой значительно медленнее, чем плотность воздуха в земной атмосфере. Корону лучше всего наблюдать во время полной фазы солнечного затмения. Главной особенностью короны является лучистая структура. Корональные лучи имеют самую разнообразную форму: иногда они короткие, иногда длинные, бывают лучи прямые, а иногда они сильно изогнуты. Общий вид солнечной короны периодически меняется. Это связано с одиннадцатилетнем циклом солнечной активности. Меняется как общая яркость, так и форма солнечной короны. В эпоху максимума солнечных пятен он имеет сравнительно округлую форму. Когда же пятен мало, форма короны становится вытянутой, при этом общая яркость короны уменьшается. Итак, корона Солнца – самая внешняя часть его атмосферы, самая разреженная и самая горячая. Добавим, что она и самая близкая к нам: оказывается, она простирается далеко от Солнца в виде постоянно движущегося от него потока плазмы – солнечного ветра. Фактически мы живём окружённые солнечной короной, хотя и защищённые от её проникающей радиации надёжным барьером в виде земного магнитного поля.
Список используемой литературы:
Дагаев М. Н. «Наблюдение звёздного неба» М., Наука, 1993 г.
Данлоп С. «Азбука звёздного неба» / пер. с англ. М., Мир, 1986 г.
Куликовский П. Г. «Справочник любителя астрономии» М., Наука, 1991г.
Зигель Ф. Ю. «Сокровища звёздного неба» М., Наука, 1996 г.
Оглавление:
Звёзды
Что такое звезда 1
Снятие мерки со звёзд 2
Как устроена звезда и как она живёт 5
Звёздные пары 6
Переменные звёзды 7
Взрывающиеся звёзды 9
Необычные объекты: нейтронные звёзды и чёрные дыры 9
Белые карлики 10
Звезда по имени Солнце
Что видно на Солнце 11
Внутреннее строение Солнца 12
Солнечная атмосфера 13
Список используемой литературы 16
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/sobranie-ulozheniy-goda-plan.html
|
СОБРАНИЕ УЛОЖЕНИЙ 1649 ГОДА План
|
https://doc4web.ru/uploads/files/226/946ea045ed8280268f845ae9a0c72d90.docx
|
files/946ea045ed8280268f845ae9a0c72d90.docx
|
Курсовая работа по Истории государства и права России на тему
СОБРАНИЕ УЛОЖЕНИЙ 1649 ГОДА
План
1. Введение. Понятие исторического источника.
2. Анализ исторической действительности 17 века.
3. Причины создания Соборного Уложения
4. Созыв Земского Собора и подготовка Соборного Уложения.
5. Источники Соборного Уложения.
6. Структура Соборного Уложения.
7. Краткий анализ содержания Соборного Уложения.
8. Различные отрасли права в Соборном Уложении.
а) Судебное право.
б) Уголовное право.
в) Вещное, обязательственное и наследственное право. г) Договор в 17 веке. д) Обязательственное право 17 века. е) Институт сервитутов. ж) Наследственное право. з) Семейное право.
9. Значение Соборного Уложения.
Литература.
1.Введение. Понятие исторического источника.
Одним из наиболее значительных правовых актов,созданную за долгую историю российского государства,является Соборное Уложение 1649 го-да.Для того, чтобы наиболее полно охарактеризовать его как памятник права,как исторический источник, необходимо определить его место в системе всей совокупности исторических источников,довольно значитель-ную часть которых составляют памятники права.
Следует отметить, что исторический источник-это все, отражающее развитие человеческого общества и являющееся основой для его научного познания, точнее все, созданное в процессе человеческой деятельности и несущее информацию о многообразных сторонах общественной жизни.
Значительный массив исторических источников составляют различные законодательные акты,которые являются правовыми документами.
Право-это выраженная в системе общеобязательных правил поведения государственная воля экономически господствующего класса или всего об-щества. Развитие правовых норм соответствует уровню развития общества и государства в целом.
Законодательные акты представляют собой правовые документы, исходящие от верховной государственной власти, и имеют высшую юриди-ческую силу в пределах определенной территории, государства. Все ос-тальные акты являются документами, фиксирующими в юридической форме сделки, договоры экономического и политического характера между част-ными лицами, частными лицами и государством, государствами, государс-твом и церковью.Все акты принято делить на 2 основные группы:
публично-правовые, точнее правительственного происхождения;
частно-правовые, точнее заключенные между частными лицами.
Это деление условно, так как некоторые публично-правовые и частно-пра-вовые акты имеют точки соприкосновения.
Основным процессом, характеризующим развитие законодательных ак-тов в 17 веке, является кодификация норм русского права в условиях складывающегося и развивающегося Российского государства.С другой сто-роны, и знание исторической действительности, в период которой созда-вались эти акты, помогает вскрыть причины создания актов, их взаимос-вязь с конкретными историческими событиями.
2. Анализ исторической действительности 17 века.
Примерно с 17 века, в середине которого было создано Соборное Уложение, начался, как указывает В.И.Ленин, “новый период русской ис-тории”, характеризующийся действительно фактическим слиянием отдельных областей, земель и княжеств Русского Централизованного Государства в единое целое. Это слияние было вызвано усиливавшимся обменом между об-ластями, ростом товарообращения и концентрированием местных рынков в один всероссийский рынок. Но все же, несмотря на новые условия в эко-номике, господствующей формой хозяйствования остается натуральное бар-щинное хозяйство. Как писал Ленин в работе “Развитие капитализма в Рос-сии”: “Для натурального, замкнутого хозяйства, каким и было барщинное землевладение, необходимо, чтобы непосредственный производитель был наделен средствами производства и землей, чтобы он был прикреплен к земле, так как иначе помещику не гарантированы рабочие руки. Кресть-янин был лично зависим от помещика и работал на него. Барщинная систе-ма хозяйства основывалась на крайне низкой рутинной технике, так как ведение хозяйства было в руках мелких крестьян, задавленных нуждой, приниженных личной зависимостью и умственной темнотой.”
В 1 половине 17 века начинает значительно расширяться крупное
вотчинное землевладение бояр, монастырей и в особенности поместные вла-
дения дворянства. Этот рост происходил не столько за счет пожалований
царя, сколько за счет захвата землевладельцами крупных волостных земель. В среднем течении Волги возникали крупные дворцовые, боярские и монастырские вотчины с развитым промысловым хозяйством. В середине 17 века вотчинники и помещики центральной части России стремились рас-ширить запашку в своих владениях за счет урезания участков надельной крестьянской земли. Это влекло за собой еще большую эксплуатацию крестьян. Кроме этого, дворянство в первой половине 17 века получило право припускать к владению поместьем своих сыновей при условии, если они способны нести государственную службу, точнее постепенно помещичьи земли стали превращаться в наследственные. Одновременно возникает “мелкопоместный”, “беспоместный” и “пустопоместный” служилый люд, ко-торый тоже стремился приобрести земельные владения в форме пожалования за службу царю, но больше за счет захвата земель “черных волостей”, крепостных и посадских тягловых людей.
Этот процесс одновременного роста мелкого и крупного землевладе-лия сопровождался борьбой за право наследования землевладелий, с одной стороны, и за закрепощение крестьян, с другой стороны, так как кре-постные крестьяне являлись основной производительной силой крупнопо-местного хозяйства. Помещики не располагали достаточным количеством крепостных крестьян, а вотчинники нередко сманывали и укрывали беглых крестьян, в связи с чем обострилась внутрифеодальная борьба между по-мещиками и вотчинниками из-за крепостных крестьян. Многие помещики, “государевы служилые люди”, монастыри, пользуясь тем, что они освобож-дены от тягла, скупали в городах дворы, промыслы и , конкурируя с го-родскими людьми, еще больше отягощяли жизнь посадского тяглого населе-ния. Развитие товарно-денежных отношений сказывалось на связи вотчин-ников и помещиков с городом и наоборот.Этот процесс можно проследить, например, анализируя хозяйственную деятельность царских, боярских, мо-настырских вотчин середины 17 века. Этот анализ свидетельствует о том, что вотчинники кроме земледелия занимались еще и промыслами (например, монастырь Троице-Сергиевской лавры имел соляные варницы в Поморье, в вотчинах бояр Морозовых, Черкасских и других развивались лесные про-мыслы). В то же время наблюдается постепенное отделение ремесла от сельского хозяйства как в крупных земельных владениях, так и в кресть-янских хозяйствах.
В середине 17 века уже целые села занимались определенным видом ремесла (Нижегородский край, село Павлово-центр железоделательного промысла, село Мурашкино Арзамасской земли выделывало тулупы и так да-лее). В таких крупных городах как Москва, Нижний Новгород,Ярославль и другие, на посадах разрастаются отдельные виды ремесла, особенно куз-нечное, пушечное, медное, оружейное и серебряное дела.Промышленность переходит к мануфактурной стадии, с разделением труда, с применением в некоторой степени механизиции производства при господстве ручного тру-да, но труд еще крепостной. Мануфактура в основном обслуживала нужды государства, на рынок выпускали товары лишь тогда, когда удовлетворяли заказы казны или царского двора.
Усовершенствование ремесел и мануфактуры вело к дальнейшему раз-витию внутреннего рынка, но торговля еще не полностью отделена от ре-месла. Ремесленники являлись одновременно и продавцами своего товара.
На Московском посаде таких торговцев было около 50%. Самое крупное ку-
печество-гости-имели по 10-15 лавок, а крестьянин мог торговать лишь
на возах (чтобы не было конкуренции с посадскими тяглыми людьми). Раз-
вивалась торговля и между промышленными и сельскохозяйственными облас-
тями (единый всероссийский рынок). Из городского посадского населения
выделялось крупное купечество-гости, купцы гостиной и суконной сотен,
имеющих торговые дворы, лавки не только в Москве, но и в Архангельске,
Нижнем Новгороде, Казани и других городах ( они были освобождены от
городского тягла). Вся тяжесть по выплате городских податей ложилась
на трудящихся посадских людей “черных” слобод, в то время как их по-
садские земли захватывались дворянами и “разными служилыми людьми” цар
ских приказов. Возникали “белые” слободы, которые были свободны от платежей ( прямая государственная подать, стрелецкая подать, ямские деньги) в пользу “государя”. Освобожденные от этого тягла, жители этих слобод строили торговые дворы и лавки, обслуживаемые их же кре-постными крестьянами, и тем самым подрывали экономическое положение тягловых людей посада. Поэтому горожане неоднакратно ставили вопрос о возвращении в посад ушедших людей и заложенных “белолистцами” городс-ких имуществ.
К тому же царское правительство, не удовлетворяясь тяглом, повы-шало косвенные налоги на предметы первой необходимости, например на соль. Экономической и финансовой политикой правительства был не дово-лен и мелкий военный “люд”, пушкари, воротники и др., получавшие за свою службу небольшое денежное и хлебное жалование. Так как основной источник их существования - промыслы, они всегда были готовы поддер-жать выступления посадских людей против фискальной политики и адми-нистративного произвола местных городских властей. В связи с недостат-ком земельного владения и “скудостью государева жалованья”, выражал свое недовольство и “мелкий служилый люд”.
3. Причины создания Соборного Уложения
В связи с выше перечисленным можно сказать, что появление Собор-ного Уложения было непосредственно результатом народных восстаний пер-вой половины 17 века, основу которых состовляли движения крепостных крестьян, и необходимостью составления единого всероссийского закона.
В начале века устои крепостного государства были потрясены крестьянской войной под руководительством Болотникова. В дальнейшем антифеодальные движени не прекращались. Крестьяне выступали против непрерывно усиливавшейся эксплуатации, увеличения повинности, углубле-ния их бесправия. К их борьбе, как уже было сказано, примыкали “мень-шие” посадские люди, поддерживаемые рядовыми стрельцами и другими низ-шими разрядами “служилых” людей, а также низами церковных и монастырс-ких организаций. Активными участниками народных, особенно городских, движений 17 века были и холопы. В середине 17 века борьба достигла особой остроты. Уже перепись 1646 года, по которой крестьне станови-лись “крепки и без урочных лет” (закон определял наказание для укрыва-телей беглых крестьян), и введение налогов на соль в феврале 1646 года вызвали бурный протест. Правительство, искавшее выходы из финансового тупика, но не желавшее ущемить интересы господствующего класса, попы-талось сократить жалование “мелкого служилого люда”. В результате - “всколыбалася чернь на бояр” и произошло крупное восстание летом 1648 года в Москве (восстание произошло и из-за ненависти народа к “времен-щикам”. Восставшие требовали выдачи Плещеева, ведавшего Земским прика-зом и других чиновников. Восстание возымело сильное действие:принялись задабривать столичное войско и чернь, стрельцов поили по приказу царя, сам царь во время крестного хода говорил речь народу, звучавшую изви-нением, на обещания не скупился. Это восстание отозвалось движениями в Устюге Великом, Соликамске, Козлове, Курске и других городах. Поддер-жанные крестьянами, восстания носили антифеодальный характер. Среди наиболее популярных лозунгов был протест против произвола и вымога-тельств администрации, так как злоупотребления московских приказов и “обиды” со стороны “больших людей” ложились на плечи крестьян, низов посадских людей и рядовых стрельцов. В этих же лозунгах нашел свое от-ражение антогонизм между посадом в целом и высшей чиновной бюрократи-ей, родрвым боярством и крупнейшим землевладелием. Это сказалось впос-ледствии на некоторых чертах Уложения. Но в целом Уложение получило ярко выраженный дворянский характер. Важно отметить, что критика дейс-твовавшего законодательства раздавалась и из рядов самого господствую-щего класса. Это объясняется той борьбой, которая шла между его раз-личными слоями:между мелкими и крупными землевладельцами, между служи-лым дворянством и родовой земельной знатью, между светскими и духовны-ми феодалами. Это была борьба за землю, за рабочие руки, за политичес-кое влияние и т.д. Так, “служилые люди” требовали возвращения в казну и раздачи им некоторых категорий церковного имущества. Вместе с предс-тавителями посада дворяне в челобитной от 30.10.48 требовали уничтоже-ния частных боярских и церковных слобод и пашен вокруг Москвы. Дворяне жаловались и на произвол, царивший в приказах, путаницу в законода-тельстве, которая косвенно задевала и их интересы. Это нашло свое про-явление, например, в Челобитных 1637 и 1641 годов, в которых дворяне жаловались на причиняемые им в приказах “обиды” и “насильства” и нас-таива ли, чтобы царь “велел их во всякие дела судить по судебнику”, и в челобитной кадомских и касимовских мурз 1642 года на насильства “ больших людей “.
Таким образом, создание Соборного Уложения с социально-историчес-кой точки зрения явилось следствием острой и сложной классовой борьбы и непосредственным результатом восстания 1648 года.
4. Созыв Земского Собора и подготовка Соборного Уложения.
Все это вынудило царя объявить о том, что он “отложил” взыскание недоимок и созывает Земской Собор для подготовки нового Уложения. Кро-ме того, к началу царствования Михайлова преемника накопился довольно обширный запас новых законов и почувствовалась потребность разобраться в нем. По установившемуся порядку московского законодательства новые законы издавались преимущественно по запросам того или другого мос-ковского приказа, вызывавшимся судебно-административной практикой каж-дого, и обращались к руководству и исполнению в тот приказ ведомства которого они касались.
Потребность в новом своде законов, усиленная приказными злоупот-реблениями, можно считать главным побуждением, вызвавшим новый свод и даже частью определившим его характер.
Из сохранившейся “памяти” о созыве Собора видно, что еще 10 июня верхи московского населения (“дворяне московские, стрельцы и дети бо-ярские городовые и иноземцы, гости и гостиные суконные разных слобод торговые люди”), напуганныевосстанием, просили, чтобы “государь их по-жаловал, велел учинить Собор, и они на Соборе учнут бить челом о вся-ких своих делах”. Эта инициатива была направлена на то, чтобы успоко-ить городские низы и одновременно воспользоваться тяжелым положением правительства для достижения собственных сословных целей. Правительст-во смотрело на созывавшийся Собор как на средство умиротворения наро-да. В дальнейшем патриарх Никон говорил, что этот Собор был созван “боязни ради и междоусобия от всех черных людей, а не истинные правды ради”.
В грамотах, разосланных по областям летом 1648 года, было объяв-лено, что велено написать Уложенную книгу по указу государя и патриар-ха, по приговору бояр и по челобитью стольников и стряпчих и всяких чинов людей. В июле 1648 г. царь, посоветовавшись с патриархом и всея Руси Иосифом, с метрополитом с архиепископами и “со всем освещенным собором”, “государевыми бояры”, с “окольничьями” и “думными людьми” решил, что надо выписать те статьи, которые написаны в “правилах свя-тых апостольких и святых отцов” и законов греческих царей, а также собрать И “справить” со старыми судебнеками указы прежних правящих ца-рей и “боярские приговоры на всякие государственные и земские дела”. Те же статьи, на которые в судебнеках “указу не положено и боярских приговоров на те статьи не было, и те бы статьи по тому же напистаи и изложити по его государеву указу общим советом, чтобы Московского го-сударства всяких чинов людем, от большаго и меньшаго чина, суд и расп-рава была во всяких делах всем ровна”. (из предисловия к соборному уложению). Составить проект Уложения было поручено особый кодификаци-онный комиссии из 5-ти человек, из бояр кн. Одоевского и Прозоровско-го, окольничего князя Волконского и двух дьяков, Леонтьева и Грибоедо-ва. Три главных члена этой комиссии были думные люди Ж значит, этот “приказ князя Одоевского с товарищами”, как он называется в докумен-тах, можно считать комиссией думы , он был учрежден 16 июля. Тогда же решили собрать для рассмотрения принятия проекта к 1 сентября земской собор. Комиссия выбирала статьи из указанных ей в приговоре источников и составляла новые, те и другие писались “в доклад” и представлялись государю с думой на рассмотрение. Следует отметить, что Земской Собор 1648-1649 года был крупнейшим из всех, какие созывалмсь в период су-ществования в России сословно-представительной монархии. Тот факт, что важнейшие политические вопросы решались на Земских Соборах, свидетель-ствует о большом их значении и авторитете. По совету патриарха и бояр-скому “приговору” царь дал указание для рассмотрения и утверждения Со-борного Уложения избрать на Земской Собор от стольников, стряпчих, дворян московских и жильцов-по 2 человека, со всех городов от дворян и детей боярских, кроме Новгорода, по 2 человека, а из новгородцев с пя-тины-по 1 человеку, от гостей-по 3 человека, из гостиной и суконной сотен-по 2 человека, и из “черных” сотен и слобод и городов с посадов по 1 человеку. К 1 сентября 1648 года в Москву были созваны выборные “из всех чинов” государства, служилых и торгово-промышленных посадс-ких; выборные от сельских или уездных обывателей, как от особой курии, не были призваны. Земской Собор как по своим задачам, так и по соста-ву, был феодально-крепостнический. С 3 октября царь с духовенством и думными людьми слушал составленный комиссией проект Уложения, который обсуждали в 2 палатах: в “Верхней”, где царь, Боярская Дума и освящен-ный Собор, и в ответной, где выборные люди различных чинов под предсе-дательством князя Ю.А.Долгорукова, которые были призваны из Москвы и из городов, “чтобы то все Уложение впредь было прочно и неподвижно” (ряд статей Уложения пересказывает содержание челобитных, что указыва-ет на участие выборных людей в составлении Соборного Уложения*). Затем государь указал высшему духовенству, думным и выборным людям закрепить список Уложения своими руками, после чего оно с подписями членов Собо-ра в 1649 году было напечатано и разослано во все московские приказы и по городам в воеводские канцелярии для того, чтобы “ всякие дела де-лать по тому Уложению”.
В статьях Соборного Уложения отражены требования, выдвинутые в челобитных, поданые до 1 сентября - об отмене урочных лет, например - и положения (например, о посадских людях). Многие статьи составлены с учетом этих требований.
Владимирский-Буданов, “Обзор истории русского права”.
Удивительна быстрота принятия кодекса. Все обсуждение и принятие Уложения почти в 1000 статей заняло всего чуть больше полугода. А ведь следует учитывать, что на комиссию была возложена огромная задача: во-первых, собрать, разобрать и переработать в цельный свод действую-щие законы, разновременные, несоглашенные, раздросанные по ведомствам, также следовало нормировать случаи, не предусмотренные этими законами. Кроме того, необходимо было знать общественные нужды и отношения, изу-чить практику судебных и административных учреждений. Такая работа требовала долгих лет. Но Соборное Уложение решили составить ускоренным ходом, по упрощенной программе. Уложение разделено на 25 глав, содер-жащих в себе 967 статей. Уже к октябрю 1648 года, точнее в 2,5 месяца, было изготовлено к докладу 12 первых глав, почти половина всего свода. Остальные 13 глав были сотавлены, выслушаны и утверждены в думе к кон-цу января 1649, когда закончилась деятельность комиссии и всего собора и Уложение было закончено в рукописи. Быстроту, с которой было состав-лено Уложение, можно объяснить тревожными вестями о мятежах, вспыхи-вавших вслед за июньским бунтом, кроме того, ходили слухи о готовив-шемся новом восстании в столице, не говоря уже о необходимости созда-ния нового кодекса. Поэтому торопились с составлением Уложения, чтобы соборные выборные разнесли по городам рассказы о новом курсе прави-тельства и об Уложении, обещавшим всем “ ровную “, справедливую расп-раву.
5.Источники Соборного Уложения.
Так как Соборное Уложение составлялось наспех, то комиссия огра-ничилась основными источниками, указанными ей в приговоре 16 июля. Сохранился также подлинный “столбец” Уложения, на полях которого име-ются отметки с указанием, откуда заимствованы те или иные статьи. Это были Кормчая книга (2 ее часть), заключавшая в себе кодексы и законы греческих царей (что касается этих законов, то такая ссылка вызвана лишь желанием московских царей придать “авторитетность их законода-тельной деятельности” (Юшков С.В.,”История государства и права СССР”, часть 1), т.к. основы византийского права были известны на Руси еще со времен Древнерусского государства), московские судебники и дополни-тельные к ним указы и приговоры, т.е. указные книги приказов, указы “прежних, великих государеи цареи, и великих Князей Российских”, бояр-ские приговоры, выписки из Литовского статута 1588 года, “правила свя-тых апостолов и святых отцов”, т.е. церковные постановления вселенских и поместных соборов.
Указные книги - самый обильный источник Уложения. Каждый приказ, как орган государственного управления, имел особую книгу, в которую вписывались все вновь выходившие законы и постановления, относившиеся к его компетенции. К книгам были записаны готовые уложения с подробным указанием на отмененные и измененные законы, а также доклады прика-зов,не внесенные еще на рассмотрение Боярской Думой, но включавшие случаи, не предусмотренные законом и поэтому необходимые для написания новой статьи. Целый ряд глав свода составлен по этим книгам с дослов-ными или измененными выдержками: например, 2 главы о поместьях и вот-чинах составлены по книге Поместного приказа, глава “О холопьем суде” - по книге приказа Холопьего суда, источниками главы 18 являются указ-ные записи Печатного приказа и т.д.
Своеобразное употребление сделала комиссия из Литовского Статута 1588 года. В сохранившемся подлинном свитке Уложения встречаем неод-нократные ссылки на этот источник.Составители Уложения, пользуясь этим кодексом, следовали ему, особенно при составлении первых глав, в рас-положении предметов, даже в порядке статей, в постановке правовых воп-росов, но все перерабатывали на “свой московский лад”. Таким образом, Статут послужил не только юридическим источником Уложения, сколько ко-дификационным пособием для его составителей. Следует учесть, что про-фессор С.В.Юшков указал, что сам Литовский Статут основывался на нача-лах Русской Правды, был написан на русском языке, что доказывает “при-надлежность литовского права к системе русского права”.
6.Структура Соборного Уложения.
Соборное Уложение 1649 года явилось новым этапом в развитии юри-дической техники. оно стало 1 печатным памятником права. До него пуб-ликация законов ограничивалась оглашением их на торговых площядях и в храмах, о чем обычно указывалось в самих документах. Появление печат-ного закона в значительной мере исключало возможность совершать злоу-потребления воеводами и приказными чинами, ведавшими судопроизводством.
Соборное Уложение не имело прецедентов в истории русского законо-дательства. По объему оно может сравниться разве что со Стоглавом*, но по богатству юридического материала превосходит его во много раз. Из памятников права других народов России по юридическому содержанию Со-борное Уложение можно сравнить с Литовским Статутом, но и от него Уло-жение выгодно отличалось. Не имело себе равных Уложение и в современ-ной ему европейской практике.
Соборное Уложение - 1 в истории России систематизированный закон.
В литературе его нередко поэтому называют кодексом, но это юридически не верно. Уложение заключает в себе материал, относящийся не к одной, а ко многим отраслям права того времени. Это скорее не кодекс, а не-большой свод законов. В то же время уровень систематизации в отдельных главах, посвященных отдельным отраслям права, еще не настолько высок, чтобы ее можно было назвать в полном смысле слова кодификацией. Тем не менее систематизацию правовых норм в Соборном Уложении следует приз-нать весьма совершенной для своего времени.
Оригинал Соборного Уложения представляет собой столбец длиной в 309 метров из 959 отдельных сставов. Этот уникальный документ позволя-ет судить о работе над его составлением. По лицевой стороне столбца написан несколькими писцами текст Соборного Уложения. На обороте - 315 подписей участников Собора. По склейкам лицевой стороны скрепа думного дьяка И.Гавренева. Скрепы думных дьяков Ф.Елизарьева , М.Волошенинова, Г.Леонтьева и Ф.Грибоедова сделаны на оборотной стороне тоже по склей-кам. Специальные пометы на столбце указывают источники той или иной статьи. В рукописи имеются поправки, пропущенные при переписке места восстановлены. К Уложению приложена “Опись поправкам”. В то же время в судебной практике этим столбцом не пользовались. С подлинного столбца была сделана рукописная книга-копия “слово в слово”, с которой были отпечатаны экземпляры Соборного Уложения. Установить число отпечатан-ных книг пока не возможно. В одном из документов приводится цифра - 1200 книг. Это колоссальный по тому времени тираж.
В отличие от предшествоваших законодательных актов Соборное уло-жение отличается не только большим объемом (25 глав, разделенных на 967 статей), но и большей целенапраленностью и сложной структурой. Краткое введение содержит изложение мотивов и истории составления Уло-жения. Впервые закон делился на тематические главы, посвященные если не определенной отрасли права, то во всяком случае имеющие конкретный объект нормирования. Главы выделены специальными заголовками: напри-мер, “О богохульниках и церковных мятежниках” (глава 1), “О государь-ской чести и как его государьское здоровье оберегать” (глава 2), “О денежных мастерех, которые учнут делати воровские денги” (глава 5) и т.д. Такая схема построения глав позволяла их составителям придержи-ваться обычной для того времени последовательности изложения от воз-буждения дела до исполнения судебного решения. Это вызывает серьезные затруднения при анализе Уложения как по отраслям, так и по объекту права.
Еще дореволюционные исследователи отмечали, что Соборное Уложение выгодно отличается как от предшествующего, так и от последущего зако-нодательства с языковой точки зрения. В нем уже нет архаизмов, свойс-твенных Русской Правде и даже Судебникам, и в тоже время Уложение еще не засорено той массой иноземных слов и терминов, которые внес в зако-ны Петр Первый.
Соборное Уложение подвело итог длительному развитию русского пра-ва, опираясь на все предшествующее законодательство, в особенности на акты 18 века.
7.Краткий анализ содержания Соборного Уложения.
Первые главы (1 - 9) и последние 3 (23 - 25) охватывают отноше-ния, связанные с положением церкви (глава 1), высшей государственной власти (главы 2-3) и установленным порядком управления (главы 4-9, 23-25). Первая глава Уложения содержит правовые нормы “о богохульниках и церковных мятежниках” - самом страшном преступлении, по мнению зако-нодателей 17 века, так как оно рассматривается даже раньше, чем поку-шение на “государьскую честь” и “государьское здоровье” (глава 2). За хулу на Бога и Божию Матерь, честный крест или святых угодников, сог-ласно 1 статье 1 главы Уложения, виновного, независимо от его нацио-нальности, ждало сожжение на костре. Смерть грозила и всякому “бесчин-нику”, воспрепятствующему служению литургии. За всякие производимые в храме бесчинства и беспорядки полагались также суровые наказания, от торговой казни до тюремного заключения. Но с 1 главой с ее 9 статьями узаконения по церковным вопросам не исчерпываются, они рассыпаны по всему тексту Уложения. И в дальнейших главах есть постановления о при-сяге для людей духовного и мирского чина, об ограничении прав иновер-цев, о браке, об охране церковного имущества, о почитании праздников и т.д. Все эти меры были призваны защитить честь и достоинство церкви. Но содержались в Уложении и пункты, вызвавшие сильное недовольство церковной иерархии. Согласно главе 13 утверждался особый Монастырский приказ, на который возлагался суд в отношении духовенства и зависимых от него людей. Духовенство лишалось судебных привилегий, причем сдела-но это было по челобитным выборных людей. Существенному ограничению подвергалось и церковное землевладелие. Принадлежавшие церковным влас-тям в городах, на посадах и около посадов слободы и вотчины были взяты “за государя в тягло и в службы безлетно и бесповоротно” (гл.19,ст.1). Далее, всем духовным лицам и учреждениям категорически запрещалось ка-ким-либо образом приобретать вотчины и мирским людям отдавать вотчины в монастыри (гл.17,ст.42). С точки зрения государства это способство-вало дальнейшей централизации и укреплению самодержавной власти. Но положения нового кодекса вызвали сопротивление духовенства, так как Уложение лишало его, за исключением патриарха, судебных привилегий. В ведение Монастырского приказа передавались все церковные и монастырс-кие земли.
Недевольный Уложением патриарх Никон называл его не иначе как “беззаконной книгой”, а первого главу Монастырского приказа, кн.Н.И.Одоевского, “новым Лютером”. В итоге напряженной борьбы, духов-ная власть одолела светскую: в 1667 году упразднили Монастырский при-каз.
Впервые в русском законодательстве Уложение выделяет специальную главу, посвященную уголовно-правовой защите личности монарха (гл.2). При этом подчеркивается, что даже умысел карается смертной казнью. Кроме того, определяются составы государственных, политических прес-туплений. Глава редко отделяет эти преступления от других “ лихих дел”, являясь “первой в истории русского законодательства кодификаци-ей, в которой дана если не исчерпывающая, то все же относительно пол-ная система государственных преступлений”. В главе устанавливается состав каждого преступления, субъективная и объективная стороны проти-вогосударственных посягательств, обстоятельства, устраняющие наказуе-мость, и процессуальные нормы по этим делам, закрепляющие главенствую-щую роль розыска.
Следущая группа глав связана с “судом”, причем эти главы выделены как по субъекту, регулируемых отношений (гл.9 - суд о крестьянах, гл.10 - суд о посадских людях), так и по объекту (гл.17 - о вотчинах, гл.16 - о поместных землях). Некоторые авторы считают, что первые гла-вы относятся к государственному праву, 10-15 - процессу, 16-20 - к вещному праву, 21-22 - к уголовному праву, 22-25 - добавочная часть: о стрельцах, о казаках, о корчмах и т.д. (С.В.Юшков, М.Ф.Владимирс-кий-Буданов). В первоначальном виде Уложение было снабжено перечнем статей, причем каждая имела свое собственное наименование. В последу-щие годы уложение дополнилось “новоуказными статьями”, важнейшие среди них: “Новоуказные статьи о разбойных и убийственных делах” 1669 года, “О поместьях” 1676 года, “О поместьях и вотчинах”1677 года и т.д.
Статьи Соборного Уложения рисуют правовое положение различных сословий и социальных групп общества: важные статьи, рисующие правовое положение крестьян (напр., ст.1,5,12,16,32 главы 11, ст.13 главы 2, ст.94,235,262 главы 10, ст.7 главы 13, ст.9,15,37 главы 19) и т.д. Из них видно, что Уложение окончательно закрепило полное запрещение крестьянского выхода - отменялись “урочные лета” - срок для сыска бег-лых крестьян, после которого поиски прекращались и фактически сохраня-лась хоть малая возможность для выхода из крепостного состояния, пусть путем бегства. По Уложению розыск беглецов становился бессрочным, а за их укрывательство устанавливался штраф в 10 рублей. Тем самым кресть-яне окончательно прикреплялись к земле и завершалось юридическое оформление крепостного права. Принятие этих норм отвечало интересам служилых людей, активно участвующих в третьем Соборе 1648 года. Но важно отметить, что по Уложению крестьяне обладали все же некоторыми сословными правами. Беглых крестьян категорически предписывалось возв-ращать вместе с их имуществом, тем самым признавались их имущественные права. Признанием личных прав являлось положение, согласно которому вступившие в брак в бегах крестьяне подлежали возврату владельцу толь-ко семьями. Но в целом крестьяне были почти совершенно бесправны как в личной, так и в общественной жизни (ст.13 главы 2, ст.6 главы 9, ст.261 главы 10) и т.д. Надо учитывать, что Уложение, не вмешиваясь во многие отношения феодалов с крестьянами, оставляет простор для произ-вола вотчинников и помещиков: в Уложении нет норм, регламентирующих размеры крестьянских повинностей.
Если положение вотчинных, и особенно помещичьих, крестьян было гораздо тяжелее положения государственных крестьян, то в самом низу этой лестницы стояли холопы и кабальные люди (ст.8,16,27,35,63,85 гла-вы 27). Холопы не имели личных и имущественных прав, хотя фактически они все чаще превращались в пашенных людей и зачислялись в тягло. Если сравнивать статьи о крестьянах и о холопах, то можно отметить, что по-ложение крепостного крестьянина приблизилось к правовому положению хо-лопа. В Уложении много внимания уделялось и некоторым социальным воп-росам. В Смуте силой, обеспечившей конечную победу над внешними и внутренними врагами, были сословия служилых людей и жителей посадов. 16 и 17 главы были посвящены упорядочению запутанных в годы “московс-кого разорения” земельных отношений. Кто-то тогда утратил крепости на свои владения, кто-то получил их от самозванцев. В новом законодатель-ном своде устанавливалось, что вотчинами имеют право владеть только служилые люди и гости. Таким образом, собственность на землю станови-лась сословной привилегией дворянства и верхушки купечества. В интере-сах дворянства Уложение сглаживало разницу между условным владением - поместьем (на условии и на время службы) и наследственным владением - вотчиной. Отныне поместья можно менять на вотчины и наоборот. Чело-битьям посадских людей удовлетворяла специально посвященная им 19 гла-ва. Согласно ей посадское население обособлялось в замкнутое сословие и прикреплялось к посаду (кроме того, борясь с попытками уклониться от посадского тягла, Уложение лишило людей “черных сотен” - права перехо-да из города в город (ст.19,22,37,38 главы 19). Все жители посада должны были платить определенные подати и исполнять повинности в поль-зу госуд арства. Из посада теперь нельзя было уйти, зато и войти можно было только при условии вступления в тяглую общину. Это положение удовлетворило требование посадских людей оградить их от конкуренции разных чинов людей, которые, происходя из служилых, духовных, кресть-ян, торговали и занимались разными промыслами близ посадов, в то же время не неся тягло. Теперь все, кто занимался торгами и промыслами, обращались в вечное посадское тягло. Одновременно свободные ранее от тягла “белые слободы” (обеленные, т.е. освобожденные от податей и по-винностей государству), принадлежавшие светским феодалам и церкви, без-возмездно прикреплялись к государевым посадам. Подлежали возвращению на посады все ранее ушедшие отдуда. Их предписывалось “свозити на ста-рые их посадские места, где кто живал наперед сего, безлетно и беспо-воротно”. Но это зафиксированное законом положение не было до конца реализовано на практике и весь 18 век посадские люди продолжали хода-тайствовать о ликвидации “белых мест”, расширении городских террито-рий, запрещении крестьянам заниматься торгами и промыслами.
Главное внимание Уложение уделяет феодалам. Оно закрепило привил-лигированное положение представителей господствующего класса (ст.1 главы 9, ст.27,30,90, главы 10, ст.1 главы 11) и т.д. Из текста Уложе-ния видно, какие группы населения должны быть отнесены к феодалам-зем-левладельцам (ст.1 главы 9, ст.1 главы 11, ст.41-45,66 главы 16). Ряд статей подтверждает монопольное право феодала владеть землей с кресть-янами (ст.46 главы 16), устанавливает их привилегии (ст.5,12,92,133,135 главы 10, ст.16,56 главы 18,9 и 22) и их обязанности нести “государеву службу” (ст.7,19 главы 7, ст.69 гл. 16, ст.2 гл. 20). Основная часть феодалов называлась “служилые люди”, хотя в их состав входили далеко не все феодалы, и не только феодалы, но и стрельцы, казаки, пушкари и т.д., не имевшие ни крестьян, ни поместий, ни вотчин, и получавшие за службу денежное и хлебное жалование и некоторые льготы. Уложение как кодекс феодального права защищает право частной собственности, и преж-де всего, собственность на землю. Основными видами собственности фео-далов на землю были вотчины (ст.13,33,38,41,42,45 главы 17) и поместья (ст.1-3,5-8,13,34,51 главы 16). Уложение делает серьезный шаг в нап-равлении приравнивания правового режима поместий к режиму вотчин, это-касалось широких кругов феодалов, в особенности мелких. Не случайно глава о поместьях стоит раньше в законе главы о вотчинах.
Приравнивание поместий к вотчинам шло по линии преимущественно предоставления помещикам права распоряжения землей. До сих пор правом собственности на землю обладали по существу только вотчинники (но и их права были несколько ограничены, что сохранилось и в Уложении), однако в принципе вотчинник обладал необходимым элементом права собственности - правом распоряжения имуществом. Поиному обстоит дело с поместьем: в прежние годы помещик был лишен права распоряжения, а порой-и права владения землей (это было в том случае, если помещик покидал службу). Соборное Уложение внесло в это дело существенные изменения: прежде всего оно расширило право помещика на владение землей - теперь поме-щик, вышедший в отставку, сохранял право на землю, и хотя ему не ос-тавляли прежнего поместья, но давалось по определенной норме так назы-ваемое прожиточное поместье - своеобразная пенсия. Такую же пенсию по-лучала и вдова помещика, и его дети до определенного возраста.
Право распоряжения поместьем по Соборному Уложению проявлялось в разрешении так называемой сдачи прожиточного поместья, в возможности обмена поместья, в том числе и на вотчину. Что касается вотчин, то их можно было продавать почти неограниченному кругу феодалов, и статьи, посвященные “государевым дворцовым и черным” землям, раскрывали поло-жение царя как крупного феодала.
В Уложении много статей, охраняющих другие многочисленные объекты хозяйствования феодалов, а также и торгово-ремесленного населения. В 10 главе есть статьи и по другим вопросам гражданского права. Все обя-зательственное право в Уложении тесно связано с уголовным, за неиспол-нение многих договоров грозило уголовное наказание.
Большое внимание уделено уголовному праву (гл.1-5,10,21,22 и др.) и процессу. По сравнению с предыдущим законодательством, Уложение пре-дусматривает больше случаев применения публичного уголовного преследо-вания (ст.31 главы 21, ст.14 главы 22). В карательной политике четко выступают черты права-привилегии (ст.90,92 главы 10, ст.10 главы 22). Общее понятие преступления остается прежним, но можно отметить разви-тие представлений о его составе. Усложняется система преступлений. Со-вокупность норм о них, предусмотренных Уложением, впервые приобретает характер именно системы. На первое место ставятся наиболее опасные для феодального общества преступления: против церкви, государственные преступления, против порядка управления (первые главы Уложения). Далее идут преступления против личности, имущественные преступления, хотя четкое разграничение по объекту преступления в систематизации не всег-да выдерживается. Одним из обстоятельств, исключающих уголовную от-ветственность, признавались действия, напоминающие необходимую оборону и крайнюю необходимость (ст.105,200,201,283 главы 10, ст.88-89 главы 21, ст.21 главы 22). Усложняется и система наказаний. Наказание повы-шается при наличии квалифицирующих обстоятельств (ст.90 главы 21, ст.1,2,16 главы 25).
В процессуальном праве усиливается тенденция к расширению сферы розыска, хотя суд по объему подсудности все еще на первом месте. Ут-верждается значение судебных документов, устанавливаются правила пове-дения в суде и т.д.
Уложение знаменует развитие всех отраслей права того времени. Це-лые главы посвящены административному и финансовому праву. Широко трактуются гражданские права - собственности, договоров, наследования. Статьи Соборного Уложения не дают полного представления о вопросах, связанных с государственным устройством, формой правления, организаци-ей аппарата государства и т.д., но есть статьи, позволяющие судить о механизме государства 17 века. Кроме того, Уложение закрепляет процесс усиления царской власти, свойственный сословно-представительной монар-хии и отражающий тенденцию к перерастанию в монархию абсолютную. Статьи, касающиеся Боярской Думы, дают некоторое представление о ее роли в государстве 17 века (ст.2 главы 10).
В Уложении есть сведения и об административных должностях (воево-ды, дьяки, подьячие, целовальники, головы, мытники и т.д.), об отдель-ных местных учреждениях, об административно-территориальных единицах, о военной (гл.12), судебно-карательной (гл.11,12,13), финансовой (гл.9) системе, о церковном и монастырском аппарате (гл.1,12,13).
Соборное Уложение удовлетворило основные сословные требования дворяянства и частично его союзников - верхушки посада, ознаменовало собой первый систематизированный свод законов, охватывающий почти все отрасли права, и являлось завершающим этапом в процессе становления единого Российского государства.
8.Различные отрасли права в Соборном Уложении.
а) Судебное право.
Судебное право в Уложении составило особый комплекс норм, регла-ментировавших организацию суда и процесса. Еще более определенно, чем в Судебниках здесь происходило разделение на две формы процесса:”суд” и “розыск”. Глава 10 Уложения подробно описывает различные процедуры “суда”: процесс распадался на суд и “вершение”, т.е. вынесения приго-вора. “Суд” начинался с “вчинания”, подачи челобитной жалобы. Затем происходил вызов приставом ответчика в суд. Ответчик мог представить поручителей. Ему предоставлялось право дважды не явиться в суд по ува-жительным причинам (например, болезнь), но после трех неявок он авто-матически проигрывал процесс. Выигравшей стороне выдавалась соответс-твующая грамота.
Доказательства, используемые и принимаемые во внимание суда в состязательном процессе, были многообразны: свидетельские показания (практика требовала привлечения в процесс не менее 20 свидетелей), письменные доказательства (наиболее доверительными из них были офици-ально заверенные документы), крестное целование (допускалось при спо-рах на сумму не свыше 1 рубля), жребий. Процессуальными мероприятиями, направленными на получение доказательств, были “общий” и “повальный” обыск: в первом случае опрос населения осуществлялся по поводу факта совершенного преступления, а во втором - по поводу конкретного лица, подозреваемого в преступлении. Особым видом свидетельских показаний были:”ссылка на виноватых” и общая ссылка. Первое заключалось в ссылке обвиняемого или ответчика на свидетеля, показания которого должны аб-солютно совпасть с показаниями ссылающего, при несовпадении дело про-игрывалось. Подобных ссылок могло быть несколько и в каждом случае требовалось полное подтверждение. Общая ссылка заключалась в обращении обеих спорящих сторон к одному и тому же или нескольким свидетелям. Их показания становились решающими. Своеобразным процессуальным действием в суде стал так называемый “правеж”. Ответчик (чаще всего неплатежес-пособный должник) регулярно подвергался судом процедуре телесного на-казания, число которых равнялось сумме задолжностей (за долг в 100 рублей пороли в течении месяца). “Правеж” не был просто наказанием - это была мера, побуждающая ответчика выполнить обязательство:у него могли найтись поручители или он сам мог решиться на уплату долга.
Судоговорение в состязательном процессе было устным, но протоко-лировалось в “судебном списке”. Каждая стадия оформлялась особой гра-мотой. Розыск или “сыск” применялся по наиболее серьезным уголовным делам. Особое место и внимание отводилось преступлениям, о которых бы-ло заявлено: “слово и дело государево”, т.е. в которых затрагивался государственный интерес. Дело в розыскном процессе могло начаться с заявления потерпевшего, с обнаружения факта преступления (поличного) или с обычного наговора, неподтвержденного фактами обвинения 9”язычная молва”). После этого в дело вступали государственные органы. Потерпев-ший подавал “явку” (заявление), и пристав с понятыми отправлялся на место преступления для проведения дознания. Процессуальными действиями был “обыск”, т.е. допрос всех подозреваемых и свидетелей. В главе 21 Соборного Уложения впервые регламентируется такая процессуальная про-цедура, как пытка. Основанием для ее применения могли послужить ре-зультаты “обыска”, когда свидетельские показания разделились: часть в пользу обвиняемого, часть против него. В случае, когда результаты “обыска” были благоприятными для подозреваемого, он мог быть взят на поруки. Применение пытки регламентировалось: ее можно было применять не более трех раз, с определенным перерывом. Показания, данные на пыт-ке (“оговор”), должны были быть перепроверены посредством других про-цессуальных мер (допроса, присяги, “обыска”). Показания пытаемого про-токолировались.
б) Уголовное право.
В области уголовного права Соборное Уложение уточняет понятие “лихое дело”, разработанное еще в Судебниках. Субъектами преступления могли быть как отдельные лица, так и группа лиц. Закон разделял их на главных и второстепенных, понимая под последними соучастников. В свою очередь соучастие может быть как физическим (содействие, практическая помощь и т.д.), так и интеллектуальным (например, подстрекательство к убийству-глава 22). В связи с этим субъектом стал признаваться даже раб, совершивший преступление по указанию своего господина. От соу-частников закон отличал лиц, только причастных к совершению преступле-ния: пособников (создававших условия для совершения преступления), по-пустителей, недоносителей, укрывателей. Субъективная сторона преступ-ления обусловлена степенью вины: Уложение знает деление преступлений на умышленные, неосторожные и случайные. За неосторожные действия со-вершивший их наказывается также, как за умышленные преступные дейс-твия. Закон выделяет смягчающие и отягчающие обстоятельства. К первым относятся: состояние опьянения, неконтролируемость действий, вызванная оскорблением или угрозой (аффект), ко вторым - повторность преступле-ния, совокупность нескольких преступлений. Выделяются отдельные стадии преступного деяние: умысел (который сам по себе может быть наказуе-мым), покушение на преступление и совершение преступления. Закон знает понятие рецидива (совпадающее в Уложении с понятием “лихой человек”) и крайней необходимости, которая является ненаказуемой, только при соб-людении соразмерности ее реальной опасности со стороны преступника. Нарушение соразмерности означало превышение необходимой обороны и на-казывалось. Объектами преступления Соборное Уложение считало церковь, государство, семью, личность, имущество и нравственность.
Система преступлений по Соборному Уложению :
1) преступления против церкви , 2)государственные преступления,
3)преступления против порядка управления (намеренная неявка ответчика в суд, сопротивление приставу, изготовление фальшивых грамот, актов и печатей, фальшивомонетчиство, самовольный выезд за границу, самогоно-варение, принесение в суде ложной присяги, ложное обвинение), 4)прес-тупления против благочиния (содержание притонов, укрывательство бег-лых, незаконная продажа имущества, обложение пошлинами освобожденных от них лиц), 5) должностные преступления (лихоимство ( взяточничество, вымогательство, неправомерные поборы), неправосудие, подлоги по служ-бе, воинские преступления), 6) преступления против личности (убийство, разделявшееся на простое и квалифицированное, побои, оскорбления чес-ти. Не наказывалось убийство изменника или вора на месте преступле-ния), 7) имущественные преступления (татьба простая и квалифицирован-ная (церковная, на службе, конокрадство, совершенное в государевом дворе, кража овощей из огорода и рыбы из садка), разбой, совершаемый в виде промысла, грабеж обыкновенный и квалифицированный (совершенный служилыми людьми или детьми в отношении родителей), мошенничество (хи-щение, связанное с обманом, но без насилия), поджог, насильственное завладение чужим имуществом, порча чужого имущества), 8) преступления против нравственности (непочитание детьми родителей, отказ содержать престарелых родителей, сводничество, “блуд” жены, но не мужа, половая связь господина с рабой).
Наказания по Соборному Уложению и их цели:
Для системы наказаний были характерны следущие признаки: 1)инди-видуализация наказания: жена и дети преступника не отвечали за совер-шенное им деяние, но сохранился институт ответственности третьих лиц - помещик, убивший крестьянина, должен был передать понесшиму ущерб по-мещику другого крестьянина, сохранялась процедура “правежа”, в значи-тельной мере поручительство походило на ответственность поручителя за действия правонарушителя (за которого он поручался), 2)соловный харак-тер наказания, выражающийся в различии ответственности разных субъек-тов за одни и теже наказания (например, глава 10), 3)неопределенность в установлении наказания (это было связано с целью наказания - устра-шением). В приговоре мог быть не указан вид наказания, а если и был указан, то был неясен способ его исполнения (“наказать смертью”) или мера (срок) наказания (бросить “в тюрьму до государева указа”), 4)мно-жественность наказания - за одно и то же преступление могло быть уста-новлено сразу несколько наказаний: битье кнутом, урезание языка, ссыл-ка, конфискация имущества.
Цели наказания:
Устрашение и возмездие, изоляция преступника от общества была второстепенной целью.Следует отметить, что неопределенность в установ-лении наказания создавала дополнительное психологическое воздействие на преступника. Для устрашения к преступнику применяли то наказание, которое он желал бы для оклеветанного им человека (в случае “ябедни-чества”). Публичность наказаний и казней имела социально-психологичес-кое значение: многие наказания (сожжение, утопление, колесование) слу-жили как бы аналогами адских мук.
В Соборном Уложении применение смертной казни предусматривалось почти в 60 случаях (даже курение табака наказывалось смертью). Смерт-ная казнь делилась на квалифицированную (колесование, четвертование, сожжение, залитие горла металлом, закапывание живьем в землю) и прос-тую (повешение, отсечение головы). Членовредительские наказания вклю-чали: отсечение руки, ноги, урезание носа, уха, губы, вырывание глаза, ноздрей. Эти наказания могли применяться как дополнительные или как основные. Увечащие наказания, кроме устрашения, выполняли функцию обозначения преступника. К болезненным наказаниям относилось сечение кнутом или батогами в публичном месте (на торгу). Тюремное заключение, как специальный вид наказания, могло устанавливаться сроком от 3дней до 4 лет или на неопределенный срок. Как дополнительный вид наказания (или как основной) назначалась ссылка (в монастыри, крепости, остроги, в боярские имения). К представителям привилегированных сословий приме-нялся такой вид наказания, как лишение чести и прав (от полной выдачи головой (превращения в холопа) до объявления “опалы” (изоляции, остро-кизма, государственной немилости)). Обвиненного могли лишить чина, права заседать в Думе или приказе, лишить права обращаться с иском в суд. Широко применялись имущественные санкции (гл.10 Уложения в 74 случаях устанавливала градацию штрафов “за бесчестье” в зависимости от социального положения потерпевшего). Высшей санкцией этого вида была полная конфискация имущества преступника. Кроме того, в систему санк-ций входили церковные наказания (покаяние, епитимья, отлучение от церкви, ссылка в монастырь, заточение в одиночную келью и т.д.).
в) Вещное, обязательственное и наследственное право.
Развитие товарно-денежных отношений, формирование новых типов и форм собственности, количественный рост гражданско-правовых сделок - все это побуждало законодателей выделить гражданско-правовые отноше-ния, регулируемые специальными нормами, с достаточной определенностью. Следует учесть, что в Уложении один и тот же правовой источник мог да-вать несколько не только альтернативных, но и взаимоисключающих реше-ний по одному и тому же вопросу. Нечеткость определения той или иной категории часто создавала ситуацию, в которой происходило смешение разнородных норм и обязательств. Субъектами гражданско-прововых отно-шений являлись как частные (физические), так и коллективные лица. В 17 веке отмечался процесс постепенного расширения юридических прав част-ного лица за счет уступок со стороны прав лица коллективного. Высво-бождаясь из-под жесткого контроля родовых и семейных союзов, частное лицо в то же время попадает под сильное влияние других коллективных субъектов, и прежде всего, государства (особенно в сфере вещного и наследственного права).Для правоотношений, возникавших на основе норм, регламентирующих сферу имущественных отношений, стала характерна неус-тойчивость статуса самого субъекта прав и обязанностей. Прежде всего это выражалось в расчленении нескольких правомочии, связанных с одним субъектом и одним правом. Так, условное землевладелие придавало субъ-екту права владения и пользования, но не распоряжения предметом (запись на службу несовершеннолетних сыновей, выдача дочери замуж за человека, принимающего служебные обязанности ее отца). Кроме того, та-кой “расщепленный” характер собственности не давал полного представле-ния о том, кто был ее полноправным субъектом. Перенесение ответствен-ности по обязательствам с одного субъекта (отца, помещика) на другого (детей, крестьян) тоже усложняло ситуацию и осознание субъектом права своего статуса. Субъекты гражданского права должны были удовлетворять определенным требованиям (пол, возраст, социальное и имущественное по-ложение). Возрастной ценз определялся в 15-20 лет: с 15-летного воз-раста дети служилых людей могли наделяться поместьями, с этого же воз-раста у субъектов возникало право самостоятельного принятия на себя кабальных обязательств. За родителями сохранялось право записывать своих детей в кабальное холопство при достижении последними 15-летнего возраста. 20-летний возраст требовался для приобретения права прини-мать крестное целование (присягу) на суде (гл.14 Соборного Уложения). Вместе с тем, такие нормы, как брачный возраст, законодатель оставлял практике и обычаю. Факт достижения определенного срока ( будь то воз-раст или давность) вообще не рассматривался им как решающий для право-вого состояния субъекта: даже по достижении совершеннолетия дети не выходили полностью из-под власти отца. Что касается полового ценза, то в 17 веке наблюдалось существенное возрастание правоспособности женщи-ны по сравнению с предыдущим периодом. Так, вдова наделяется по закону целым комплексом правомочий, процессуальными и обязательственными пра-вами. Были и существенные изменения в сфере и порядке наследования женщинами недвижимых имуществ.
Взаимодейсвие различных субъектов гражданских отношений в одной сфере (в особенности в области вещных прав) неизбежно порождало взаим-ное ограничение субъективных прав. При разделе родового имущества род как коллективный субъект, передавая свои права коллективным субъектам, сохранял за собой право распоряжаться имуществом, которое могло быть отчуждено только с согласия всех членов рода. Род же сохранял право выкупа проданного родового имущества в течении установленного законом срока. Пожалование земли в поместье (акт передачи имущества государс-твом помещику) принципиально не меняло субъекта собственности - им ос-тавалось государство. За помещиком закреплялось лишь право пожизненно-го владения. Но если земля попадала (при выполнении дополнительных действий) в наследственное владение и пользование, то землевладелие по своему статусу приближалось уже к вотчинному, т.е. принимало форму полной собственности. Разделение правомочий собственника и владельца отличались и при выделении земельного надела отдельной крестьянской семье, пользующейся им, из земель крестьянской общины, которой принад-лежало право собственности на данный надел.
Пожалование земли представляло собой сложный комплекс юридических действий, включавший выдачу жалованной грамоты, составление справки, т.е. запись в приказной книге определенных сведений о наделяемом лице, на которых основывается его право на землю, обыск, проводимый по просьбе наделяемого землей и заключающийся в установлении факта дейс-твительной незанятости передаваемой земли , ввод во владение, заклю-чавшийся в публичном отмере земли, проводимом в присутствии местных жителей и сторонних людей. Раздачу земли в 17 веке наряду с Поместным приказом осуществляли и другие органы - Разрядный приказ, Приказ Боль-шого дворца и другие приказы. В акте пожалования субъективное во-леиьявление порождало объективные последствия (появление нового субъ-екта и объекта собственности), для точной корректировки которых требо-вались допллнительные действия (регистрация, обоснование нового право-мочия, ритуализированные действия по фактическому наделению землей), с помощью которых новое право “вписывалось” в систему уже существующих отношений. Приобретательная давность становится юридическим основанием для обладания правом собственности, в частности, на землю, при усло-вии, что данное имущество находилось в законном владении в течении срока, установленного законом. Если в постановлениях начала 17 века срок пробретательной давности формулировался достаточно неопределенно, то по Соборному Уложению он фиксируется как 40-летний. Нужно отметить, что категория давности была заимствована русским правом 17 века из различных по характеру и времени возникновения правовых источников.
г)Договор в 17 веке.
Договор оставался основным способом приобретения прав собствен-ности на имущество, и в частности, на землю, он появился в таком ка-честве ранее института пожалования. Развитие этой формы проходило на фоне постепенной замены формализованных действий (участие свидетелей при заключении договора) письменными актами (“рукоприкладством” свиде-телей без их личного участия в процедуре сделки). “Рукоприкладство” постепенно утрачивало символический характер и превращалось в простое свидетельство сторон в договоре. Договорная грамота, составленная за-интересованными лицами, приобретала законную силу только после ее за-верения в официальной инстанции, что выражалось в постановлении на грамоте печати. Но даже утвержденная договорная грамота создавала но-вое правоотношение только при условии его фактической законности. Иногда для ее обеспечения требовались дополнительные юридические дейс-твия, непосредственно не связанные с содержанием основного обязатель-ства. Так, Соборное Уложение предусматривало выдачу в дополнение к до-говорным грамотам, закрепляющим право на землю, отказных грамот, кото-рые направлялись в местности, где расположены земли, передаваемые по договору.
Вотчины по праву 16-17 веков делились на несколько видов в соот-ветствии с характером субъекта и способом их приобретения: дворцовые, государственные, церковные и частновладельческие, а по способам приоб-ретения вотчинные земли делились на родовые, выслуженные и купленные.
Что касается поместного землевладелия, то, как уже было сказано, Соборное Уложение разрешило обменивать вотчины на поместья и наобо-рот,а статья 9 главы 17 разрешила продавать поместья. К концу 17 века устанавливается практика обмена поместий на денежные оклады(“кормовые книги”), что в скрытой форме означало уже фактическую куплю - продажу поместий. Официальная продажа поместий (за долги) была допущена в 17 веке, тогда как сдача поместий в аренду за деньги разрешалась уже статьей 12 главы 16 Соборного Уложения.
д)Обязательственное право 17 века.
Обязательственное право продолжало развиваться по линии постепен-ной замены личностной ответственности по договорам имущественной от-ветственностью должника. Переход обязательств на имущество оказался связанным с вопросом об их переходе по наследству. Соборное Уложение допускало такой переход в случае наследования по закону, оговаривая при этом, что отказ от наследства снимает и обязательства по долгам (гл.10, ст.245). Одним из важнейших условий при заключении договора была свобода волеизъявления договаривающихся сторон, но это условие часто не выдерживалось ни в законе, ни на практике. В Соборном Уложе-нии (ст.190, главы 10) делается намек на то, что хозяева квартир, где размещаются военные при исполнении своих обязанностей, становятся хра-нителями вещей этих военных при вступлении последних в поход. Вообще условия о свободе воли часто нарушались на практике актами насилия од-ной из сторон, хотя закон и предоставлял другой стороне возможность оспорить такую сделку в течении недели (ст.251, главы 10). В качестве гарантий против насилия и обмана законодатель предусматривал введение специальных процедурных моментов, таких как присутствие свидетелей при заключении сделки, ее письменная или “крепостная” (нотариальная) фор-ма. Для вступления договора в силу договорный акт, составленный пло-щадным подъячим, скреплялся рукоприкладством свидетелей (до 6 чело-век), а затем регистрировался в приказной избе (ст.39 главы 17 Собор-ногоУложения).
е) Институт сервитутов.
Впервые в Соборном Уложении регламентировался институт сервитутов (т.е. юридическое ограничение права собственности одного субъекта в интересах права пользования другого или других). Законодатель знал личные сервитуты (ограничения в пользу определенных лиц, специально оговоренных в законе), например, потрава лугов ратниками, находящимися на службе, право на их въезд в лесные угодья, принадлежащие частному лицу (глава 7). Вещные сервитуты (ограничение права собственности в интересах неопределенного числа субъектов) включали: право владельца мельницы в приозводственных целях заливать нижележащий луг, принадле-жащий другому лицу, возможность возводить печь у стены соседского дома или строить дом на меже чужого участка (глава 10). Развитие сервитут-ного права свидетельствовало о формировании четких представлений о праве частной собственности, возникновении большого числа индивидуаль-ных собственников и о столкновении их интересов. Наряду с этим право собственности ограничивалось либо прямыми предписаниями закона (напри-мер, вдовам запрещалось закладывать выслуженные вотчины, служащим зап-рещалось принимать залог от иноземцев), либо установлением правового режима, который не гарантировал “вечной” собственности (сохранения срока в 40 лет для выкупа родовой общины). Таким образом, право част-ной собственности продолжало подвергаться ограничениям.
ж)Наследственное право.
Ограничения и регламентация переходили и в сферу наследственного права. Степень свободы в распоряжении имуществом была различной в слу-чае наследования по закону или по завещанию. Воля завещателя ограничи-валась сословными принципами: завещательные распоряжения касались лишь купленных вотчин, родовые и выслуженные переходили к наследникам по закону. Родовые вотчины наследовали сыновья, при их отсутствии - доче-ри. Вдова могла наследовать лишь часть выслуженной вотчины - “на про-житок”,(т.е. в пожизненное пользование). Родовые и жалованные вотчины могли наследоваться лишь членами рода, к которому принадлежал завеща-тель. Купленные вотчины могла наследовать вдова завещателя, которая получала и четверть движимого имущества и собственное приданое.
з)Семейное право.
Здесь продолжали действовать принципы домостроя - главенство мужа над женой и детьми, фактическая общность имущества и т.д. Они раскры-вались и в законодательных положениях. Юридически значимым признавался лишь церковный брак. Закон допускал заключение одним лицом не более 3-х брачных союзов в течение жизни. Брачный возраст для мужчин - 15 лет, для женщин - 12 лет. На заключение брака требовалось согласие ро-дителей, а для крепостных крестьян - согласие господина. Юридический статус мужа определял юридический статус жены. Закон обязывал жену следовать за мужем - на поселение, в изгнании, при переезде. В отноше-нии детей отец сохранял права главы: он мог, когда ребенок достигал 15 лет, отдать его “в люди”, “в услужение” или на работу. Отец мог нака-зывать детей, но не чрезмерно. За убийство ребенка грозило тюремное заключение (но не смертная казнь, как за убийство постороннего челове-ка). Закон знает понятие незаконнорожденный, лица этой категории не могли усыновляться, а следовательно, принимать участие в наследовании недвижимого имущества.
Развод допускался в ограниченном числе случаев: при уходе одного из супругов в монастырь, при обвинении супруга в “лихом деле”, при неспособности жены к деторождению.
Таким образом, Соборное Уложение Включает в себя нормы, касающие-ся всех отраслей права, демонстрируя существование большинства совре-менных отраслей права.
9. Значение Соборного Уложения.
Принятие Соборного Уложения было одним из главных достижений царствования Алексея Михайловича. Этот грандиозный для 17 века свод законов долгое время играл роль Всероссийского правового кодекса. По-пытки принять новое Уложение делались при Петре Первом и Екатерине Второй, но оба раза безуспешно. Очень показательны слова, сказанные князем Яковом Долгоруким Петру Великому: “Государь, в ином отец твой, в ином ты больше хвалы и благодарения достоин. Главные дела государей - 3: первое - внутренняя расправа и главное дело ваше есть правосудие, в сем тоец твой больше, нежели ты сделал.” Уложение, закрепив основные черты политического строя и права России, оказалось достаточно ста-бильным на протяжении 200 лет, несмотря на все реформы 18 века. Не случайно оно открыло собою в 1830 году полное собрание законов Рос-сийской империи и в большей степени было использовано при составлении 15 тома Свода законов и Уголовного кодекса 1845 года. Использование норм Соборного Уложения во второй половине 18 века и первой половине 19 века, в период развития капитализма и разложения феодальных отноше-ний означало, что консервативные режимы этого времени искали в Уложе-нии опору для укрепления самодержавного строя. Как писал В.О.Ключевс-кий, “в расположении предметов законодательства пробивается желание изобразить государственный строй в вертикальном разрезе, от церкви и государя с его двором до казаков и корчмы, о чем говорят 2 последние главы”. И хотя в техническом отношении, как памятник кодификации, оно (Соборное Уложение) не перегнало старых судебников, то как памятник законодательству, Уложение сделало значительный шаг вперед сравнитель-но с ними: Уложение гораздо шире Судебников захватывает область зако-нодательства, оно пытается проникнуть в состав общества, определить положение и взаимные отношения его классов, говорит о служилых людях и служилом землевладении, о крестьянах, о посадских людях, холопах, стрельцах и казаках, но главное внимание обращено на дворянство, как на господствующий военно-служилый и землевладельческий класс: почти половина всех статей Уложения прямо или косвенно касается его интере-сов и отношений.
Литература:
1. Источниковедение истории СССР, М., 1981,под редакцией С.В.Во-ронковой
2. Пособие по истории Отечества, под редакцией А.С.Орлова,
3. Соборное Уложение 1649 года, М., 1958, под редакцией И.А.Гре-кова
4. Российское законодательство 10-20 веков, 3 том,
5. И.А.Исаев, “История государства и права России”,
6. В.О.Ключевский,”Курс русской истории”, 3 том,
7. Практикум по истории СССР (период феодализма), А.П.Пронштейн и
А.Г.Задера, 1969
8. Памятники русского права под редакцией К.А.Софроненко, 1957,
9. “Юридический вестник”, 1994 номер 8.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/sofizmi-v-matematici.html
|
Софізми в математиці
|
https://doc4web.ru/uploads/files/244/dba839dcc232249d523617653a085c7a.docx
|
files/dba839dcc232249d523617653a085c7a.docx
|
Національний Університет “Києво - Могилянська Академія”
Департамент комп’ютерних технологій
Кафедра інформатики
СОФІЗМИ В МАТЕМАТИЦІ
Курсова робота
студентки II курсу
Сігаєвої Марини
Науковий керівник:
Глибовець Микола Миколайович
Київ. 1997
Тисячи шляхів ведуть до помилки, до істини - тільки один.
Жан-Жак Руссо.
З античних часів математику вважають наукою точною, що не терпить помилок, вимагає ясності понять та тверджень, нічого не сприймає без доведень, проголошує красу та велич логічних міркувань. За словами Ж.Фабра "математика - дивовижна вчителька в мистецтві спрямовувати думки, наводити порядок там, де вони не впорядковані, викорчовувати безглуздя, фільтрувати брудне і наводити ясність". Помилки в міркуваннях, найчастіше виникають через порушення законів формальної логіки, основи якої заклав визначний давньогрецький філософ Арістотель (праці "Категорії", "Про тулмачення", "Перша аналітика", "Друга аналітика", "Топіка"). Помилки, пов'язані з порушенням законів логіки та законів математики бувають двох типів: паралогізми і софізми. Паралогізми (з грецької - неправильне) - це хибне міркування, логічна помилка, допущена не навмисне, а через втрату послідовності в міркуваннях чи порушення одного з законів логіки. Паралогізми в математиці неприпустимі, бо де є місце помилці, там вже немає місця математиці. Зовсім інша ситуація з софізмами. Софізми (з грецької -хитрий викрутас, вигадка, хитрий умовивід) - це міркування навмисне побудовані так, що вони містять логічнупомилку і, звичайно, приводять до хибних висновків. Засновником школи софістів був давньогрецький філософ Протогор із Адбери (бл. 480 - бл.410 до р. х.). Введення софізмів сприяло вдосконавленню ораторського мистецтва, підвищенню логічної культури мислення. Щоправда, пізніше в деяких філософів-софістів мистецтво софістики перетворилося на суперечку заради суперечки. Різні приклади софізмів наводить у своїх діалогах Платон (427 -347 до р. х.). Евклід ( 1V ст. До р. х.)створив дивовижний збірник "Псевдарій",який на жаль не дійшов до нас. Це був перший збірник саме математичних софізмів та парадоксів. Вперше аналіз та класифікацію софізмів дав Арістотель у трактаті "Про софістичні спростування". На сьогодні софізми, і зокрема математичні, навчають мислити , доводити й спростовувати, чітко висловлювати свої думки; вони здивовують та захоплюють, дають поштовх для творчості, пошуку нового, відкриттів. Найчастіше софізми та паралогізми виникають, коли міркування порушують закони логіки: закон тотожності, закон суперечності, закон виключного третього, закон достатьньої підстави.
Закон тотожності вимагає, щоб одна і та сама думка, яка наводиться в даному умовиводі, при повторенні мала однаковий зміст. При порушенні цього закону виникають помилки трьох видів: еквівокація, логомахія і амфіболія.
Суть помилки еквівокації (з латинської - такі, що звучать однаково) в тому, що в міркуваннях використовують багатозначне ім'я предмета, то в одному, то в іншому значенні, вважаючи це ім'я однозначним. Наприклад: "Кожен метал є елементом. Латунь - метал. Отже, латунь є елементом." Неправильний висновок зумовлений помилкою еквівокації. У першому реченні слово "метал" використано у значенні хімічного елемента, в другому йдеться про сплав металів - речовину, яка має фізичні властивості металу: ковкість, електропроводність, металевий блиск тощо. У математиці помилка еквівокації маайже неможлива і завжди очевидна, оскільки вимога відсутності омонімії не допускає двозначності понять,використаних у математичних міркуваннях.
Іноді під час дискусії один з її учасників використовує деяке багатозначне ім'я в іншому значенні ніж його опонент. Суперечка може бути нескінченою. Такий диспут називається логомахією (з грецької - словесна суперечка ). Логомахією називається також диспут,який не дає нічого суттєво важливого.
Амфіболія (з грецької - двозначність) виникає, коли використовують речення, яке можна тулмачити по-різному. Наприклад, відома фраза "Страчувати не можна помилувати" допускає два протележні тулмачення.
Закон суперечності (латинська назва - Lex contradictionis) полягає в тому, що не можуть бути одночасно істиними два протележні висловлювання про один і той самий об'єкт, взятий в один і той самий час і в одному й тому самому розумінні. Закон суперечності пов'язаний з так званими контрарними (з латинської - протележний) протележностями. Це вид протележностей, коли зіставляється загальностведжувальне і загально-заперечувальне висловлювання: "Всі ромби - опуклі чотирикутники", "Жоден ромб не є опуклим чотирикутником". Цікаво, що обидві контрарні протилежності можуть бути хибними: "Всі прості числа непарні", "Всі прості числа парні", тобто існує третя можливість - "Існує єдине парне просте число". Оперуючи з контрарними протележностями, потрібно дотримуватися правил: 1) з істиності одного з контрарних висловлювань випливає хибність іншого; 2) з хибності одного з контрарних висловлювань не можна встановити істинність контрарного щодо нього висловлювання (воно може бути як істинним, так і хибним). У цому фундаментальне значення закону суперечності для людського мислення - з хибності випливає і істина , і хибність.
Закон виключеного третього ( латинська назва - Lex exclusi tertii sive medii inter duo contradictoria) стверджує, що з двох суперечливих висловлювань, де розглядається один і той самий об'єкт в один і той самий час, одне обов'язково істинне. Цей закон поширюється на так звані контрадикторні (з латинської - суперечливий) проте-лежності. Це вид протележностей, коли зіставляються: загальностверджувальне і частиннозаперечувальне висловлювання ( "Всі парні числа складені", "Деякі парні числа не є складеними" ) або загальнозаперечувальне і частинностверджувальне ( "Навколо будь-якого неправиль-ного багатокутника не можна описати коло", "Навколо де-яких неправильних багатокутників можна описати коло" ). Одне з контрадикторних висловлювань обов'язково істинне, інше - неодмінно хибне, третього бути не може. Цей закон відіграє в математиці дуже важливу роль. Він лежить в основі опосередкованих доведень.
Закон достатньої підстави вимагає, щоб кожна істинна думка була обгрунтована іншими думками, істинність яких доведено. За законом достатньої підстави наші висловлювання повинні бути внутрішньо пов'язаними, випливати одне з одного (наступне з попереднього), обгрунтовувати одне одне.
Отож бо помилки йдуть від порушень законів логіки, або інших математичних законів. Паралогізми чекають на неуважних або недостатньо натренованих у складному мистецтві міркувань. Софізми - навмисне розставлені логічні пастки. Але бувають й інші, тривожніші, справді катастрофічні ситуації в пізнавальній діяльності людини. Іноді правильні формально-логічні міркування приводять до результатів, які не узгоджуються з загальноприйнятою думкою, здаються безглуздими. Це парадокси (з грецької - несподіваний, дивовижний). Давньогрецький філософ Діодор Кронос, не розв'язавши однієї з найдавніших логічних загадок - парадоксу Евбуліда, помер від розпачу, а інший філософ Філет Косський, зазнавши такої самої невдачі, кінчив життя самогубством. Ще складнішими були парадокси (апорії) Зенона Елейського. Парадокси виникали і виникають в усіх галузях людської діяльності. Вивчення парадоксів, спроби їх розгадати й знешкодити мають не тільки теоритичний інтерес. Якщо в логіці Й математиці можливі парадокси, то де гарантія, що в складну програму ЕОМ, яка керує, наприклад деякими життєвоважливими процесами, не прослизне один з них? Тоді такий парадокс може обернутися трагічними подіями в реальності.
Що ж до софізмів, то вони безпечні, захоплюючі, виконують навчальну та розважальну функції. Наведемо приклади деяких математичних софізмів за підрозділами: арифметика, алгебра і початки аналізу, геометрія, логіка.
АРИФМЕТИКА
1. 3 = 5
Маємо очевидну рівність 25 - 15 - 10 = 15 - 9 - 6, звідки 5 (5 - 3 - 2)=3 (5 - 3 - 2), або 5 = 3.
2. 5 = 7
Нехай a = 3/2 b, або 4a = 6b. Тоді 4a = 14a - 10a, а 6b = 21b - 15b, звідки 14a - 10a = 21b - 15b, або 15b - 10a = 21b - 14a, або 5 (3b - 2a) = 7 (3b - 2a), або 5 = 7.
1 = 2
1 - 3 + (9/4) = 4 - 6 + 9/4, (1 - 3/2) (1 - 3/2) = (2 - 3/2) (2 - 3/2), (1 - 3/2)2 = (2 - 3/2)2, 1 - 3/2 = 2 - 3/2, 1 = 2.
Розширимо можливості скорочення дробів, наприклад, у такий спосіб:
16/64 = 1/4 ; 19/95 = 1/5 ;
1998/8991 = 198/891 = 18/81;
5. Нове правило дії над дробовими числами:
(9 - 25) / (6 + 10) = (9 / 6) - (25 / 10);
(121 - 64) / (55 + 40) = (121 / 55) - (64 / 40);
(80 - 50) / (2 + 5) = (8 / 2) - (50 / 5).
6. Просте і корисне правило спрощення:
(53 + 43) / (53 + 13) = (5 + 4) / (5 + 1) = 3 / 2;
(63 + 43) / (63 + 23) = (6 + 4) / (6 + 2) = 5 / 4.
Сума (різниця) двох чисел дорівнює їх добутку (частці):
55/4 = 5*5/4; (36/5) - 6 = (36/5) / 6.
Логарифм суми дорівнює сумі логарифмів:
lg (16 + 16/15) = lg (16) + lg (16/15);
lg (17 + 17/16) = lg (17) + lg (17/16).
Відповіді, розв'язання.
1, 2. Софізм засновано на типовому випадку замаскованого виконання забороненої дії - ділення на нуль. Заборона ділення на нуль - одне з фундаментальних положень усієї математики. Варіації цього софізму існують і в алгебрі, і в геометрії, ів тригонометрії.
3. Неправомірне поширення істиності прямої теореми: "Якщо числа рівні, то і квадрати їх рівні" на обернену: "Якщо квадрати двох чисел рівні, то й ці числа рівні".
Справді існують окремі види дробів, у яких можна закреслювати в чисельнику та знаменнику "зайві" цифри, не змінюючи величини дробу. Скорочення цього типу
можливі лише для дробів такого виду:
amm...mb / bmm...ma = ab / ba, де a + b = m i a < b. Існує тільки 16 дробів такого виду.
Рівність (a - b) / (c + d) = (a / c) - (b / d) еквівалентна таким (при c, d 0 i (c + d) 0):
(a - b) cd = (c + d) (ad - bc); acd - bcd = acd + ad2 - bc2 - bcd;
ad2 - bc2 = 0 і справджується тільки при виконанні цих умов.
Це корисне правило також не є загальним, і може бути застосовано тільки до числових виразів спеціального виду. Воно засноване на формулі
(a3 + b3) / (a3 + (a - b)3 = (a + b) / (a + (a - b).
7. Правило справджується для чисел виду
a + (a/a-1) = a*(a/a-1) i a2 / (a - 1) = (a2 / (a - 1)) : a , де а>0.
8. lg (a + b) = lg a + lg b, звідси b>1 i a =b / (b - 1).
АЛГЕБРА І ПОЧАТКИ АНАЛІЗУ
2 * 2 = 5.
А) Нехай a = b + c, тоді 5a = 5b + 5c і 4b + 4c = 4a . Додавши почленно дві останні рівності, дістанемо 4b + 4c + 5a = 5b + 5c + 4a; тепер, віднявши від обох частин по 9а, матимемо: 4b +4c - 4a = 5b + 5c - 5a, або 4 ( b + c - a ) = 5 ( b + c - a ), звідки випливає, що 4 = 5.
B) Нехай b - будь-яке число і a = b+1 (1). Помноживши рівність (1) почленно на ( a - b ), матимемо a2 - ab = ab + a - b2 - b, або a2 + + b2 = 2ab + a - b (2). Підставивши в рівність (2) значення a = 2 і
b = 2, маємо 4 + 4 = 8 + 2 - 2, тобто правильну рівність. Тому й вихідна рівність a = b + 1 буде правильною при a = b = 2, таким чином, 2 = 2 +1, або 4 = 5.
Будь-яке число дорівнює своїй половині.
Нехай a = b , або a2 = ab, тоді a2 - b2 = ab - b2, або (a + b)(a - b) = =b (a - b), звідки a + b = b. Оскільки, за умовою a = b, то 2b = b або b = 1/2 b.
Усі числа рівні між собою.
Нехай a та b - два довільних числа і a > b. Тоді завжди існує число d - середнє арифметичне чисел a i b, тобто
(a + b) / 2 = d, або a + b = 2d, (1)
з рівності (1) дістанемо:
b = 2d - a i (2)
2d - b = a. (3)
Перемноживши рівності (2) і (3), дістанемо
2db - b2 = 2ad - a2. (4)
Віднімемо почленно рівність (4) від очевидної рівності d2 = d2, матимемо d2 - 2db + b2 = d2 - 2da + a2, або (d - b)2 = (d - a)2, або d - b = d - a.
Звідси a = b.
0 = 1.
Розглянемо систему рівнянь:
x3 - y3 = 3xy (x - y), (1)
x - y = 1. (2)
Рівність (1) можна переписати так: (x - y)3 = 0. В силу (2) получаем 13 = 0. Отож маємо: 1 = 0.
4 > 12.
До обох частин очевидної нерівності 7 > 5 додамо по (- 8), тоді 7 - 8 > 5 - 8 , або -1 > -3. Тепер, помноживши почленно останню нерівність на (-4), дістанемо (-1)*(-4) > (-3)*(-4) , або 4 > 12.
0 = 4.
Розглянемо нескінчений ряд 4 - 4 + 4 - 4 + ... і обчислимо в різний спосіб його суму S. По-перше, згрупувавши члени по два, дістанемо: (4 - 4) + (4 - 4) + ... = 0. Тепер згрупуємо члени ряда по два, починаючи з другого члена: 4 - (4 - 4) - (4 - 4) - ... = = 4. Оскільки S = 0 i S = 4, то 4 = 0.
Доведемо методом математичної індукції твердження: у всіх кішок очі одного і того самого кольору.
Для n =1 (одна кішка) твердження очевидно справджується.
Припустимо, що твердження правильне для n, тобто, що будь-які n кішок мають однаковий колір очей. Доведемо, що воно правильне і для n+1. Візьмемо довільну сукупність із n+1 кішок і пронумеруємо їх. За індуктивним припущенням кішки з номерами від 1 до n мають однаковий колір очей, кішки з номерами від 2 до (n + 1) (їх також n штук) теж мають один і той самий колір очей. В обидві множини входить, наприклад кішка номер 2. Тому у всіх (n = 1) кішок очі одного кольору. Такий результат викликає заперечення, але хіба можна встояти перед силою неспростованих висновків математичної логіки?
Відповіді, розв’язання.
A) b + c - a = 0. Отже виконана неприпустима дія - ділення на нуль.
B) Рівність справджується тільки при a = b + 1, а тому не можна брати значення a = b = 2.
3b - 2a = 0, замасковане ділення на нуль.
Помилка при добуванні квадратного кореня з обох частин рівності.
Рівність 1 = 0 тільки доводить, що дана система рівнянь несумісна.
При множенні або діленні обох частин нерівності на від'ємне число знак нерівності змінюється на протилежний.
Числовий ряд u1 + u2 + u3 + u4 + ... називають збіжним або таким, що має суму, якщо послідовність його частинних сум S1 = u1, S2 = u1 + u2, S3 = u1 + u2 + u3, ... має скінченну границю lim Sn = S, n . Число S при цьому називають сумою ряду і записують S = u1 + u2 + u3 + ... Якщо послідовність частинних сум ряду розбіжна, то ряд є розбіжним і немає суми. Легко перевірити, що послідосвність частинних сум ряду, що розглядається, не має скінченної границі (S1 = 4, S2 = 0, S3 = 4, S4 = 0), тому він є розбіжним, і не має суми. Застосування до розбіжного ряду поняття суми привело до парадоксальних висновків. В сімнадцятому столітті поняття збіжності рядів що не було встановлено. Тому багато математиків потрапляли у подібні ситуації. Наприклад, Лейбніц довго прагнув знайти практично не існуючу суму розбіжного ряду. Про розбіжні ряди Абель писав: "Розбіжні ряди - в цілому витвір сатани, і це ганьба що дехто дозволяє собі грунтувати на них яке б то не було доведення".
Доведено другу частину індукції, але при n = 1 висловлення не має смислу.
ГЕОМЕТРІЯ
Будь-яке коло має два центри.
Нехай прямі BD та AD перетинаються в точці D. Побудуємо CBBD, CAAD і коло, яке проходить через точки A, B, C й перетинає BD та AD відповідно в точках K i M. Тоді KBCMACЗвідси випливає, що ці кути спираються на діаметри KC і MC одного і того самого кола. Середини відрізків KC і CM - точки O1 і O2 є двома різними центрами одного і того самого кола.
Відрізки паралельних прямих, вміщені між сторонами кута, рівні.
Нехай CED - довільний кут і CD || AB. Тоді AE : CE = BE : DE, звідки AE * DE = BE * CE. (1) Помножимо почленно рівність (1) на різницю AB - CD і виконаємо такі перетворення:
AE * DE * AB - AE * DE * CD = BE * CE * AB - BE * CE * CD, AE * DE * AB - BE * CE * AB = AE * DE * CD - BE * CE * CD, AB ( AE * DE - BE * CE ) = CD ( AE * DE - BE * CE ),
звідки AB = CD.
Частина відрізка прямої дорівнює всьому відрізку.
Перетнемо довільно взяту пряму в точках A і B прямими MN і PQ , перпендикулярними цій прямій. Проведемо пряму ED, яка перетинає пряму MN у точці E, AB в C і PQ в D. Трикутник CBE подібний трикутнику AEC, звідки BD : AE = CB : AC;
BD : AE = ( AB - AC ) : AC. (1)
Побудуємо пряму FH || AB, тоді з подібності трикутників CBD та FHD маємо: BD : HD = BC : FH або
BD : HD = ( AB - CA ) : FH. (2)
Із співвідношень (1) i (2) знаходимо BD:
BD = AE ( AB - AC ) / AC = HD ( AB - AC ) / FH, або
AF * FH * AB - AE * FH * AC = AC * HD * AB - AC2 * HD. (3) Додамо до обох частин рівності (3) різницю AE * FH * AC - - DH * AB * AC, зведемо подібні члени і винесемо за дужки спільний множник AB ( AE * FH - AC * HD ), звідки AB = AC.
Зовнішній кут трикутника дорів-нює внутрішньому, не суміжному з ним.
Нехай у чотирикутнику ABCD
C = 1800. Оскільки будь-які три точки, які не лежать на одній прямій повністю визначають положення кола, то можна стверджувати, що через точки A, B і C проходить єдине коло. Точку перетину його із стороною DC позначимо через E. Побудувавши відрізок BE, маємо чотири- кутник ABED, вписаний в коло, причому A + E = B + D = = 1800 . Оскільки A + C = 1800 і A + BED = 1800, то BED = C.
Опукла обвідна ламана коротша за опуклу ламану, яку вона охоплює.
Відрізки AB і BC обвідной візьмемо довільно, а відрізки AD і DC - пропорційні до відрізків і обвідної: AD = k AB, DC = k BC , де k - будь-який додатній дріб. З останніх рівностей маємо:
-AD = k (-AB) і -DC = k (-BC),
-AD + (-DC) = k (-AB + (-BC)),
(-AD + (-DC)) : (-AB + (-BC)) = k , але k = AD : AB, тому ((-AD)+ (-DC)) : (-AB) + (-BC))=AD : AB. (1)
В останній пропорцій попередній член у правій частині менший за наступний ( AD < AB ), а тому й попередній її член в лівій частині теж має бути меншим за свій наступний:
((-AD) + (-DC)) < ((-AB) + (-BC)) (2) звідки AB + BC < AD + DC.
Квадрат будь-якої сторони у будь-якому трикутнику дорівнює сумі квадратів двох інших сторін цього трикутника.
Візьмемо довільний трикутник ABC і побудуємо ще прямокутний трикутник BCD. Тоді AC2 = AD2 + CD2 (1) і BC2 = CD2 + BD2, CD2 = BC2 - BD2 (2). Підставимо значення з рівності (2) в рівність (1): AC2 = AD2 + BC2 + BD2 (3), або AC2 - BC2 = AD2 - BD2 (4). Але AD = AD + BD, тому AD2 - BD2 = AB2. Підставивши в рівність (4) замість різниці AD2 - BD2 значення AB2, яке їй дорівнює, матимемо, AC2 - BC2 = AB2 або
AC2 = AB2 + BC2.
Аналогічно Чернишевський "доводить", що BC2 = AC2 + AB2, і закінчує лист словами: "... десь тут має приховуватися обман; відкривши його, ти зробиш велику послугу люблячому тебе брату Миколі Чернишевському".
Числені геометричні софізми засновано на принципі прихованого перерозподілу площ прямолінійних плоских фігур. Як ось, наприклад:
а) Розріжте зображену фігуру по діагоналі і зсуньте нижню частину прямокутника вздовж розрізу вниз і вліво на відстань між сусідніми лініями. А тепер порахуйте лінії. Виявляється одна з них зникла!
Відповіді і розв'язання.
Неправильна побудова. Точка C не належить колу.
Допущено почленне ділення рівності (2) на вираз AE * DE - BE * CE, який згідно з рівністю (1) дорівнює 0.
У ланцюгу правильних висловлень допущено одну помилку зумовлену замаскованим виконанням неможливої дії - ділення на 0. Із пропорції AE * AC = DH * FH (для сторін подібних трикутників ACE і HFD випливає, що AE * FH - AC * HD = 0).
Оскільки в чотирикутнику ABCD за умовою A + C = 1800 і вершини A, B і D лежать на колі, то і четверта вершина C лежить на тому ж колі. Отже точки E і C мають збігатися трикутник BCE не може існувати. Він вироджується в сторону чотирикутника ABCD.
Помилка поширення властивості певного виду на весь рід допущена при переході від рівності (1) до рівності (2). Подане твердження справджується тільки на множині цілих додатніх чисел і не є істинним на числових множинах, які містять від’ємні числа, а саме цей випадок маємо при переході від (1) до (2).
Допущено логічну помилку "не випливає", яка полягає в порушенні закону достатньої підстави - в процесі доведення тези висуваються аргументи, самі по собі правильні, але такі , що з них не випливає висловлювання, істинність якого потрібно довести. З рівності AD = AB + BD випливає, що AB= = AD - BD, але зовсім не випливає, що AB2 = AD2 - BD2. Мало б бути: AB2 = AD2 - 2AD*BD +BD2.
Отримані 9 ліній стали трохи довше, вони ніби увібрали в себе ту лінію, що зникла.
Зорові помилки й парадокси використав у своїх картинах відомий голландський художник Мауріц Корнеліус Ешер (1898 - 1972). Своїми малюнках він глузує з певних особливостей нашого сприймання тривимірного світу, створюючи насправді вражаючи, просто дивовижні ефекти.
ЛОГІКА
Купа (парадокс Евбуліда із Мілета, 1V ст. До н.е.).
Одне зерно купи не становить, додавши ще зернину, купи знову не матимемо. Як же дістати купу, додаючи кожного разу по одному зерну, з яких ні одне не становить купи?
Софізм Еватла.
Еватл брав уроки софістики у давньогрецького софіста Протагора (бл. 481 - 411 до р. Х.). З цію умовою, що гонорар він сплатить тільки в тому випадку, коли виграє свій перший судовий процес. Але після навчання Еватл не взявся вести жодного судового процесу і тому вважав, що може не платити гонорару Протагорові. Вчитель, погрожуючи подати на Еватла в суд, сказав:
- Незалежно від того, присудять судді платити мені гонорар, чи не присудять, ти його обов’язково сплатиш. У першому випадку ти сплатиш за вироком суду, в другому - за нашою домовленістю. На це Еватл, навчений Протагором мистецтву софістики, відповів:
- Ні в тому, ні в іношому випадку, гонорару я не буду платити. Якщо мені присудять платити, то я не заплачу відповідно до нашої домовленості, бо програю свій перший судовий процес, у другому випадку я не платитиму відповідно до вироку суду.
Цікавий софізм заримував один англійський поет (в рос. перекладі):
Их было десять чудаков,
Тех спутников усталых,
Что в дверь решили постучать
Таверны “Славный малый”
Пусти, хозяин, ночевать,
Не будеш ты в убытке,
Нам только ночку переспать,
Промокли мы до нитки.
Хозяин тем гостям был рад,
Да вот беда некстати:
Лишь девять комнат у него
И девять лишь кроватей.
- Восьми гостям я предложу
Постели честь по чести,
А двум придется ночь проспать
В одной кровати вместе.
Лишь он сказал, и сразу крик,
От гнева красны лица:
Никто из всех десятерых
Не хочет потесниться.
Как охладить страстей тех пыл,
Умерить не волненья?
Но старый плут хозяин был
И разрешил сомненья.
Двух первых путников пока,
Чтоб не судили строго,
Просил пройти он в номер “А”
И подождать немного.
Спал трейтий в “Б”, четвертый в “В”,
В “Г” спал всю ночь наш пятый,
В “Д”, “Е”, “Ж”, “З” нашли ночлег
С шестого по девятый.
Потом, вернувшись снова в “А”,
Где ждали его двое,
Он ключ от “И” вручить был рад
Десятому герою.
Хоть много лет с тех пор прошло,
Не ясно никому,
Как смог хозяин разместить
Гостей по одному.
Иль арифметика стара,
Иль чудо перед нами,
Понять, что, как и почему,
Вы постарайтесь сами.
Відповіді і доведення
Проблема виникає при спробі знайти відповідь на питання, коли “не купа” переходить в “купу”. Тобто чи існує фіксована кількість елементів коли здійснюється названий перехід. У парадоксі, по суті, використано повну математичну індукцію, яку не можна застосовувати понять, обсяг яких не чітко визначено, а саме таким і є поняття “купи”. Крім того, в парадоксі ігнорується також об’єктивна закономірність будь-якого явища, в процесі перебігу якого кількісні зміни на певному етапі зумовлюють якісні зміни. При цьому нова якість (“купа”) зовсім не відгороджена від старої якості (“не купи”).
З погляду традицій ної логіки софістичний висновок виник внаслідок порушення закону тотожності. Одну й ту ж домовленість Еватл розглядав у різних відношеннях. У першому випадку Еватл мав виступати на суді юристом, який програє свій перший судовий процес, у другому випадку - відповідачем, якого суд виправдав.
Усе це був невеликий острівець галактики софістично-парадоксальних конструкцій думки, автори яких - невтомні шукачі істини або випадкові мадрівники в логічних лабірінтах. Вже багато віків математичні софізми бентежать людську думку, прокладають шлях до істини в хащах помилок, дають поштовх творчості, заманюють несподіванками, вчать логічному мисленню, привчають до красоти бездоганних доведень.
Використана література.
А. Г. Конфорович “Математичні софізми і парадокси” К.: Радянська школа, 1983.
Б. А. Кордемский “Математическая смекалка” М.: Государственное издательство технико-теоретической литературы (стор. 351 - 355).
Математика после уроков. Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1971 (стор. 151 - 153).
Л. М. Лоповок “Збірник математичних задач логічного характеру” К.: Радянська школа, 1972 (стор. 80 - 84).
М. Гарднер “Математические игрі и развлечения” (глава 13).
Толковый словарь математических терминов под редакцией В. А. Диткина М.: Просвещение 1965 (стор. 423).
Энциклопедический словарь юного математика. М.: Педагогика, 1985 (стор. 276 - 278).
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/sut-funkcii-vartist-stisla-istoriya-rozvitku-groshey.html
|
Суть функції вартість стисла історія розвитку грошей
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/d99d1c3cca62725b747000862bbf0714.docx
|
files/d99d1c3cca62725b747000862bbf0714.docx
|
Стисла історія розвитку грошей
Монетарна теорія розрізняє поняття «гроші як економічна категорія», що уособлює функціонально визначену систему економічних відносин, і «гроші як матеріальний носій цієї системи». Ці поняття не слід змішувати, бо їхній аналіз має неоднозначне пізнавальне навантаження. Водночас бажано враховувати і те, що викликана історичним розвитком економічних, у т.ч. ринкових, зв'язків еволюція грошових відносин, їх структурне і функціональне ускладнення, зумовлює адекватну еволюцію функціональних форм і, відповідно, — матеріального носія грошей. Нижче дається загальний огляд розвитку грошей не в першому, а в другому визначенні — грошей як матеріального носія відповідних економічних відносин.
Як зазначалося вище, появі грошей передувала епоха натурального обміну. Її заступила епоха товарних грошей, еволюційний процес виникнення яких ми вже розглянули.
Не слід ототожнювати товарну форму грошей лише з використанням у цій ролі золота та срібла. Розглядаючи ці коштовні метали як носії грошових відносин, слід враховувати, що золото і срібло не відразу почали монопольне виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям. Локальність ринків, їхня функціональна відокремленість на попередніх етапах розвитку дозволяли множинність товарів, що використовувались у ролі грошей. Як правило, це був товар найбільшого попиту і воднораз найцінніший для певного ринку, і його будь-коли можна було обміняти на іншу споживчу вартість. Йдеться про такі товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, мушлі, оливкова олія, різні види металів, у т.ч. золото і срібло.
Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу у VIII—VII ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис.років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота.
Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в IX—XI ст.—здебільшого срібні, частково— золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів — куниць, білок та інших тварин, використовуване до того як гроші. Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня — срібний злиток вагою в півфунта. У книзі «Історія України» М.Грушевського розповідається про те, що за Візантійською угодою 911 р. греки зобов'язалися виплачувати князеві Олегові данину по 12 гривень, тобто по 6 фунтів срібла, на кожного члена його дружини і князів, що лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах. Рубель з'явився в XIV ст. Це також срібна монета, частка гривні, або рублена гривня1.
За даними В.К.Ключевського, попервах новгородський та московський срібні рублі мали різну вагу. Перший був удвічі вагомішим. За Петра І почалося карбування золотої
монети.
Протягом тривалого часу в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, чия номінальна вартість менша за їхній металевий вміст, є ошуканством населення. Тому скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла служити масштабом цін за власним ваговим виміром. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися відповідно до ваги їх металевого вмісту. Так, приміром, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (зіегііп^ — повноцінний, справжній, чистий, повної ваги). Мірою ваги та масштабом цін була, як зазначалось, і гривня.
Від 2-ї половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (вагової) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістав назву сеньиорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.
1 Рубель — половина гривні (рубалася навпіл).
Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета — пенні 1300 р. важила 22 грами, а 1364 — лише 12 грамів. У Франції з однакової кількості срібла 1309 р. карбувалося 2 ліври, а 1720 р.— 98 ліврів. Як наслідок— вага монети з тим же номіналом зменшилася майже в 50 разів. У Німеччині 1326 р. з 234 грамів срібла карбувалося 2 марки, 1378 р.— 4. а 1506 р.— 12 марок. Аналогічні приклади характерні і для інших країн. Ясна річ, що в кожному з таких випадків знаходимо обмеження функцій металевої грошової одиниці, її використання лише як своєрідного знаку вартості повноцінної монети. В даному разі не йдеться про факти прямих фальсифікацій, що часто траплялися в таких випадках.
Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив в обіг 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше попередньої. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко витіснив навіть знецінену срібну монету. Відомі й наслідки цієї заміни — так званий мідний заколот, жорстоко придушений урядом. Що ж до нещасливої мідної монети, то її перегодом було повністю вилучено з обігу через викуп — копійка за рубель.
Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу — одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальними визначеннями, які відповідно до змін в емісійних витратах коли-не-коли коригувалися.
Паралельний обіг золотих і срібних монет породжував труднощі. Цінніші монети вряди-годи зникали. Суть цього явища було вмотивовано на основі закону англійського банкіра Т.Грешема (1519—1579), широко відомого в теорії грошей. Зміст цього закону висловлено простою формулою:
«Погані гроші витісняють з'обігу хороші». Йдеться про те, що при біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча'за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують дорожче своєї офіційної ціни. Ілюстрацією дії цього закону може служити приклад із випуском за царя Олексія Михайловича мідних грошей та витіснення ними срібних монет.
Розглядаючи цей економічний закон, варто враховувати і те, що ним аргументується особливість подвійного обігу металевих грошей. Його механічне перенесення на визначення закономірностей паралельного обігу паперових грошей, як це інколи трапляється в окремих наукових працях з теорії грошових відносин, є некоректним.
Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші почали використовуватися у функції засобу обігу понад тисячу років тому. Вважається, що вперше паперові гроші з'явились у Китаї ще у VIII ст. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. У Франції їх емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг мав місце в Англії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банкові ще 1762 р. Попервах їх випуск мав епізодичний характер, але з 1771 р. здійснювався на регулярних засадах. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVII ст.
В Росії паперові асигнації з'явилися 1769 р., в період царювання Катерини II. Спочатку вони вільно розмінювались на срібні гроші, заступаючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. Курс асигнацій становив 99—98 коп. сріблом за рубель асигнаціями. В 1786 р. емісія вказаної грошової одиниці досягла 45,3 млн.рублів.
З'ява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Йдеться про цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний із розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Ба більше — вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.
Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу не розмінюваних на золото чи срібло паперових грошей. Від початку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з дійсної практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті певної держави. Скажімо, в Англії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 р. було викликане наполеонівськими війнами та фінансуванням їх (значною мірою) надмірною емісією паперових грошей. Подібні факти мали місце і в інших країнах. В Росії обмін асигнацій на золото було припинено 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895—97рр. з проведенням грошової реформи, автором якої був царський прем'єр-міністр граф Вітте.
Повний відхід од конвертованості (обміну) паперових грошей в золото відбувся значно пізніше. Більшість країн Заходу припинила такий обмін під час великої депресії — економічної кризи 1929—33 рр. і в перші післякризові роки. Проте, як буде показано у 12-й темі, такий обмін залишився у сфері міжнародних валютних відносин. Як наслідок, зв'язок національних паперових грошових одиниць із золотом здійснювався опосередковано — через функціональні структури світових грошей. Одначе від середини 1970-х рр. практика конвертованості паперових грошей у золото зовсім припинилась і на рівні міжнародних валютних відносин. Відбулось цілковите витіснення дорогоцінного металу зі сфери грошових відносин. Золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.
Власне, на цій базі здійснився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість — ту, що безпосередньо втілювалась у монетарному товарі як носії грошових відносин. Суть грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.
Епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це водночас і епоха банківських грошей — грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні символи і знаки. Механізм їхньої дії ми розкриємо нижче.
Розглянуті питання характеризують еволюційний процес виникнення і розвитку грошей. Мова йтиме не лише про його пізнавальне значення задля осмислення історії грошових відносин, що, безумовно, теж важливо. Знання історії становлення та еволюційного розвитку грошей — це водночас, як відзначалося вище, і ключ до пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучасне функціональне застосування.
СУТЬ ГРОШЕЙ
Визначення суті грошей і, відповідно до цього, фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії. В теорії грошей існує багато розбіжностей та невизначеностей з цього питання. Це помітно ускладнює розвиток не лише теорії, а й практики грошових відносин. «Неясність з приводу поняття й природи грошей,— писав стосовно цього на початку 1970-х рр. у своїй книзі відомий американський економіст П.Девідсон,— є лихом економічної професії»1. Однак, попри своєрідний бум у розвитку теорії грошей, що стався в останні десятиріччя, ситуація практично не змінилася. І в наші дні, пише американський економіст Л.Гарріс у своїй фундаментальній праці, присвяченій спеціальному дослідженню зазначеної проблеми, «грошова теорія не може розглядатися як цілісна і загальноприйнята концепція, у ній лишається ще багато суперечливого»2.
З урахуванням складнощів, про які йдеться в економічній літературі, визначився як панівний суто емпіричний підхід до розгляду порушеного питання. Суть грошей визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування.
Треба зрозуміти мотиви функціонального підходу до визначення змісту питання, яке розглядається. У даному випадку увага акцентується на суто прикладному аспекті визначення грошей. А відтак теоретичні проблеми, що характеризують їхню глибинну суть, не набувають істотного значення. Тому їх цілком свідомо знехтувано, і форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті.
Щоб подолати згадану обмеженість, необхідно попервах визначити методологічну базу, послідовно дотримуючись якої можна знайти науково вмотивоване вирішення поставленої проблеми.
Добре відомо, що в ринковій економіці, на будь-якому етапі, її розвитку, вся сукупність господарських зв'язків реалізується через систему вартісних відносин. І це природно. Вартість визначає не лише конкретно-історичні умови суспільного виробництва товарів і послуг, а й специфічні особливості їх обміну, розподілу і споживання. Вона характеризує органічну єдність цих структур і в цьому відношенні виступає як економічна категорія, що визначає найглибші основи суспільного відтворення. Завдяки цьому теорія вартості, незалежно від того, як вона трактується і яке місце займає в тому чи тому напрямку економічної думки, завжди виступає в ролі об'єктивного підґрунтя для аналізу економічних процесів, виконуючи тим самим загальну методологічну функцію процесу пізнання. Це стосується структури дослідження всієї сукупності економічних зв'язків, у т.ч. й теоретичного аналізу грошей, які за своєю суттю найбільш тісно пов'язані з зазначеною категорією, будучи безпосередньою формою її реалізації.
ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
Теоретичне визначення питання про зміст гронової форми ще не розкриває всієї глибини взаємозв'язку і взаємозумовленості розвитку товарного виробництва і грошових відносин. Більш високим ступенем пізнання цього взаємозв'язку є вивчення специфіки функцій грошей, їх співвідношення та принципів взаємодії. Знову ж таки не слід спрощувати зміст і цього питання. Важливо враховувати, що кожна з грошових функцій є досить складним багаторівневим явищем та увиразнює в собі, з одного боку, суть грошей, а з іншого — виступає як одна з ланок механізму взаємодії власне грошових відносин із негро-шовими елементами суспільного відтворення.
В економічній літературі з теорії грошових відносин, якщо розглядати її в ретроспективі, склався далеко не однозначний підхід до визначення функцій грошей. У працях Д.Рікардо віддавалася перевага функції грошей як засобу обігу. «Гроші,— писав він,— є товаром, ... що служить загальним засобом обміну»1. К.Маркс аргументував дію п'яти грошових функцій — міри вартості, засобу обігу, нагромадження, платежу і функції світових грошей. У-книзі англійського економіста Т.Крампа «Феномен грошей» грошові функції подано як засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру (ипі1;е оі ассоипі), засіб обігу та засіб нагромадження багатства2. У підручнику «Есопотісз» підкреслюється, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу її збереження3. У підручнику «Гроші, банківська справа...» гроші визначаються як засіб нагромадження4.
З урахуванням зазначених розбіжностей треба усвідомити попервах найзагальніші методологічні положення, що характеризують принципи структурної побудови і відповідно до цього — метод пізнання природи грошових функцій і механізму їх реалізації. Розглянемо ці положення.
По-перше, суттєвим аспектом теоретичного пізнання грошових функцій є послідовне забезпечення історичного підходу до Їх аналізу. Розвиток функцій грошей відображає головно процес ускладнення товарного виробництва і ринкових відносин, у перебігу якого виповнюється новим змістом якісна визначеність грошової форми товару. У зв'язку з цим на кожному історичному етапі грошових відносин формується специфічна сукупність і механізм взаємодії функцій грошей, що відображає спосіб розв'язання протиріч між споживчою вартістю і вартістю товару, а відповідно до цього — принципи функціонування грошей як загального вартісного еквівалента.
По-друге, поряд із врахуванням впливу історичної еволюції глибинної суті грошей на розвиток і характер взаємного підпорядкування грошових функцій, вельми важливо, щоб їхні природа й особливості реалізації розглядалися в безпосередньому зв'язку зі змінами в структурі суспільного відтворення виробництва та обігу товарів. Вся логіка дослідження й вивчення функцій грошей є підтвердженням того, що лише з урахуванням історичних тенденцій процесу виробничого відтворення, а також розвитку окремих стадій обігу товару можна розібратися в усіх складностях зазначеної проблеми.
По-третє, на всіх рівнях пізнання необхідно брати до уваги системи субординації грошових функцій, характер їхньої взаємодії, що постійно змінюється. Маємо враховувати, що в процесі розвитку грошових відносин відбуваються не лише ускладнення наявних функцій, але й поява нових і відмирання старих. У цьому відображається загальна діалектика розвитку грошових відносин, принцип їхнього історизму.
І, нарешті, по-четверте, при вивченні дії окремих функцій та способу їх взаємозв'язку слід також зважати на співвідношення грошових функцій і функціональних форм грошей. Останні характеризують найвищий ступінь розвитку грошових відносин і є логічним продовженням окремих функцій. Лише на ранніх етапах грошових відносин цілісна сукупність функцій характеризувала спосіб реалізації певної історично визначеної, єдиної у своєму фізичному втіленні грошової форми — грошей-товару. У подальшому розвитку сталося функціональне роз'єднання цієї форми, що започаткувало відносно осібне буття окремих структурних елементів грошової системи, які є похідними від функцій. Однак і вказані зміни не порушують вихідних принципів підпорядкування і взаємодії окремих функцій, притаманних найпростішій, елементарній, гене-тично вихідній грошовій формі.
Якщо виходити з того, що гроші за своєю найглибшою суттю виступають в обігу товарів як засіб реалізації їхньої вартості, то цілком зрозумілою постає теза з приводу того, що логічно вихідною та одноразово центральною у системі грошових відносин є функція міри
вартості. І це природно, бо саме ця функція постачає товарній масі необхідний матеріал для виразу її вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри вартості, з іншого — виявляє себе в ціні товару лише на основі даної функції. Поза цією функцією вартість існує лише потенційно. У цьому зв'язку слід враховувати нерозривну єдність понять «вартість товару» і «міра вартості».
Розглянуті положення, що характеризують у найзагальнішому вираженні функціональне призначення грошей як міри вартості, є досить простими для їх засвоєння. Та складності в осмисленні способу реалізації функції міри вартості з'являються у іншому. Все залежить від того, як саме трактується поняття «вартість», одиницею виміру якого виступає функція міри вартості.
На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. Остання залежить, з одного боку, від вартості товару, а з іншого — від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товару може лишатися незмінною, однак у випадку, коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть. Йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці.
Гроші реалізують свою функцію міри вартості не безпосередньо. а через їхню взаємодію з масштабом цін. Річ у тім, що вартість виражає економічне відношення, яке уособлює суто соціальну якість товару. Звідси і гроші реалізують функцію міри вартості ідеально, тобто уявним прирівненням товару, що продається, до золота як монетарного товару, певна кількість якого представлена в грошовій одиниці. Звідси випливає ще одна принципова особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному поєднанні з масштабом цін.
Масштаб цін — суто технічна функція грошей. Вона являє законодавчу фіксацію вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Як уже зазначалося, коли вперше розпочалося карбування монет, масштаб цін збігався з їхнім ваговим вмістом. Та з часом у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватися від безпосереднього вагового вмісту.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ ГРОШЕЙ
Як відзначалося, можливість утворення і розвитку функціональних форм закладена в самій суті грошей, природі їхніх функцій. Ця можливість обумовлена багатоплановістю грошових відносин, тим, що гроші виконують, з одного боку, суспільну функцію загального вартісного еквівалента, а з іншого — є технічним апаратом, що обслуговує той чи інший аспект товарного обміну.
Функціональні форми — похідні від грошових функцій, їх логічне продовження. Вони виступають як форма безпосереднього буття грошових функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Функціональні форми — найвищий ступінь у розвитку грошових відносин. Маючи істотні відмінності від попередніх структур, вони певною мірою зберігають і спадковість.
Аналіз особливостей обігу функціональних форм грошей у їх реальному втіленні — це найскладніша заключна фаза логічної структури вивчення системи грошових відносин. Щоб запобігти однобічному підходові у визначенні специфіки грошових функціональних форм, загальна методика їх вивчення має врахувати такі методологічні положення.
Як складові ланки і водночас як окремішні елементи грошової системи, функціональні форми грошей суттєві відносно одна до одної та несуттєві з позиції загальної системи. Вони розвиваються за законами всієї системи, але й підпорядковані власній логіці розвитку.
Маючи відносну самостійність, форми грошей, що розглядаються, характеризуються власною сукупністю функціональних проявів. У цьому реалізується їхня суттєва відособленість, проявляється своєрідність «розподілу обов'язків» у системі грошових відносин на найбільш зрілих етапах її розвитку.
Функціональні форми грошей не автономні. Вони можуть отримати теоретичне вмотивування лише як структурні ланки, складові елементи загальної системи грошових відносин. Вказані форми реалізуються лише на основі внутрішньої взаємодії як продовження субординації, притаманної грошовим функціям. У цьому виявляє себе генетична наступність у розвитку грошових відносин. Кожна функціональна форма грошей, взята окремо, виразити всю сукупність грошових відносин неспроможна.
А відтак завдання того, хто вивчає теорію грошей, полягає в тому, щоб визначити спершу місце і роль кожної з функціональних форм грошей, характер взаємодії з загальною системою грошових відносин і вже тоді синтезувати ознаки, які, з одного боку, є протилежними, а з іншого — виражають різні аспекти єдиного, цілісного механізму грошових відносин.
Сучасна ринкова економіка характеризується надзвичайно широкою палітрою наявних функціональних форм грошей. Структурна розгалуженість грошової системи — результат неперервного ускладнення ринкових відносин, спосіб надання ринку необхідної еластичності, що є однією з поважних ознак її дієздатності. Можна констатувати, що ступінь зрілості тієї чи тієї грошової системи багато в чому визначається структуралізацією та відповідною різноплановістю її функціональних ланок.
Які критерії використовує економічна наука і практика при розгляді питання класифікації наявних функціональних форм грошей?
У економічній літературі, підручниках з теорії грошей, а також у державній статистиці країн Заходу протягом тривалого часу широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей, в основу якого покладено ступінь ліквідності кожної з них.
У попередньому параграфі зазначалося, що одним із важливих показників, який характеризує відмінність грошей від інших активів, є їхня ліквідність. Вважається, що гроші є ліквідним (таким, що легко реалізується) майном. «Що більш ліквідна річ,— підкреслює у своїй книзі американський економіст П.Гейне,— то більше вона схожа на гроші. Коли й певний вид майна досягає абсолютної ліквідності, то ця схожість доходить до найвищої позначки»1. Відповідно і зрілість окремих функціональних форм грошей визначається ступенем їхньої ліквідності.
Підмурівком цього, значною мірою незвичного для практики адміністрації економіки, підходу є так званий портфельний метод аналізу використання грошей, що розглядається в західній літературі на фундамент сучасних теорій грошових відносин. Йдеться ось про що. В умовах ринкової економіки людина має можливість зберігати своє багатство у різних формах, серед яких гроші — одна з можливих форм. Окрім грошей, це можуть бути всілякі цінні папери держави, акції приватних компаній, капітал у матеріально-фізичній формі тощо. Портфельний підхід розглядає індивіда в момент, коли він володіє певним фондом багатства і приймає рішення з приводу активів, у яких він збирається зберігати це багатство (майно) впродовж певного терміну. Звісно, визначальний вплив на це рішення здійснює мета — одержання максимального доходу від багатства. А це своєю чергою пов'язане зі ступенем ліквідності конкретної форми активу, якому буде віддана перевага.
Вважається, що ліквідність будь-якого виду майна (активу), в т.ч. певної грошової форми, безпосередньо пов'язана з витратами його обміну на інші види майна. Майно, витрати обміну якого дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним. Це, наприклад, купюра долара. Акція й довгострокова облігація, випущені в обіг, мають менший ступінь ліквідності. Але на них можна отримати проценти. Віддаючи перевагу грошам як більш ліквідній формі розміщення багатства, індивід жертвує часткою вказаного виду доходу, що його міг би отримати при альтернативному підході. Математично ця залежність виражається формулою
W = f (М, В).
де: W — особисте багатство, М — грошова банкнота, В — державна облігація1.
Отже, сенс портфельного підходу при визначенні структури особистого багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позицій ступеня їхньої ліквідності. Цей же принцип використовується і при визначенні структури грошової маси, в т. ч. при класифікації різних функціональних форм грошей. Його методологічна доцільність не може викликати сумніву. Адже в цьому підході, як і в цілому в методології аналізу будь-яких процесів ринкової економіки, в центр відповідних оцінок поставлено інтереси особи — головного суб'єкта ринкових дій. Слід звернути на це вельми важливе положення в теорії грошей чільну увагу.
Центральні банки провідних країн Заходу розраховують обсяг грошової маси за допомогою двох агрегатів — Мі і Мз. Грошовий агрегат репрезентує встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угруповання певної категорії грошових форм.
Агрегат Мі являє собою грошову масу у вузькому розумінні. В нього включаються два визначальні блоки грошей. Це — готівкові гроші (металеві й паперові), що є зобов'язаннями держави та її агентів. Вказані грошові форми добре відомі читачеві. Це:
— монети, що їх карбують державні установи;
— скарбничі білети, пов'язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету (тепер ця форма грошей практично не використовується);
— банкнота (долар, марка, гривня) — особливий різновид кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками. Банкнота має загальну оборотність і володіє, як і монета, абсолютною ліквідністю.
До складу агрегату Мі входять і трансакційпі депозити — вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів згідно з комерційною угодою, що здійснюється за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Тран-сакційні депозити — це вклади до вимоги. Йдеться про вклади, що не приносять процентів, а лише дозволяють власникам їх користуватися чеками та електронними переказами. За обсягом чекові вклади, що забезпечують безготівковий обіг грошей, найбільш поширені; так, у країнах Заходу вони забезпечують понад 90 % всіх видів оплат. Завдяки цьому система чекового обігу постійно прогресує. Вона базується на використанні новітньої електронної техніки. Постійно розширюється структура банківських та ощадних установ, які здійснюють відповідні операції. Це підвищує ліквідність трансакційних депозитів, наближаючи її до рівня ліквідності банкноти.
ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
Однією з визначальних функцій ринку є формування відносної вартості та ціни товару, який є об'єктом його обігу. Цю функцію виконує і ринок грошей. Відносна вартість грошей складається взаємодією на монетарному ринку їх попиту і пропозиції.
Розглянемо це питання докладніше.
Попередники сучасних грошей — гроші-товар, що виникли на етапі зародження і становлення ринкових відносин і «працювали» в наявній системі економічних відносин кілька тисячоліть, мали власну внутрішню вартість. Вони втілювали в собі певну частку затрат суспільне необхідної праці й через те виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Це стосується і функції засобу обігу, яку гроші-товар виконували завдяки тому, що в метаморфозі Т — Г — Т вони приймалися в обмін на інший товар, оскільки мали власну вартість. Навіть тоді, коли в обігу функціонували розмінні на золото паперові гроші, вони розглядалися як знаки вартості монетарного товару. Не маючи власної внутрішньої вартості, розмінні паперові гроші представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота. Скажімо, один долар представляв до 1971 p. в обігу вартість 0,88 грама золота.
Як визначається вартість 20-доларової банкноти або 10-тисячної купоно-карбованцевої купюри, яка, власне, не криє в собі нічого матеріального?
На відміну від грошей-товару, сучасні готівкові гроші — банкноти або чекові депозити мають відносну вартість. Вони функціонують в обігу як законні платіжні засоби завдяки тому, що є декларованими державою грішми. Держава своїм декретом зобов'язує приймати їх на своїй території як засіб платежу. Однак держава не може про-декларувати їх вартість. Вартість сучасних грошей формується під впливом ринкових сил стихійно. Держава може здійснити відносно цих сил лише заходи регулювання. Але повністю скасувати їх дію вона не в змозі.
Сучасна монетарна теорія виходить із того, що відносна вартість грошей пов'язана з характеристикою їх економічної корисності. У загальноекономічному визначенні корисність певного блага характеризується його здатністю задовольняти відповідні потреби людини. З урахуванням цього корисність грошей визначається опосереднено — через корисність інших товарів та економічних послуг, що їх можна отримати на ці гроші.
Наявність у розпорядженні окремої особи чи господарської структури певної суми грошей уже як така приносить їх власнику безпосередню користь. Це, по-перше, можливість з урахуванням абсолютної ліквідності грошей будь-коли замінити їх на інший товар; по-друге, гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання у такій формі потребує мінімальних витрат; по-третє, безпосередня корисність грошей пов'язана з реалізацією їх унікальної функції — забезпечення зв'язку сучасного та майбутнього.
Отож монетарна теорія не абсолютизує принцип відносності вартості грошей. Вважається, що корисність грошей не лише відносна, а й абсолютна. Тобто корисність грошей завжди вища від безпосередньої корисності тих товарів і послуг, що можна на них отримати. Якщо відносну
вартість грошей прийняти за одиницю, то їх абсолютна вартість завжди буде вищою від одиниці.
Відносна вартість грошей, або їх корисність, пов'язана із рідкісністю. Корисність певного блага в економічному розумінні цього поняття не є його абстрактною здатністю задовольняти певні потреби. Вона формується зіставленням кількості доступних благ та наявною на даний момент потребою в них. Звідси шкала корисності (цінності) характеризується обернено пропорційною залежністю до наявної пропозиції.
Відповідно до цих загальнотеоретичних положень відносність вартості грошей має розглядатися не лише через призму попиту на них — із рідкісності, а й у динаміці. Себто величина відносної вартості не є константою — вона
змінюється у часовому просторі. Відносна вартість певної суми грошей на момент і на момент не є однаковою.
і Нарешті, ще одна особливість відносної вартісної оцінки грошей, яку слід враховувати.
Теорією грошей доведено необхідність застосування диференційованого підходу до визначення вартості грошей і в залежності від їх функціонального використання. Вартість грошей є відносною не лише стосовно їх рідкісності та наявності в певний момент часу, а й щодо їх конкретного функціонального застосування.
А відтак слід зосередити увагу на тому, що попит на гроші як на специфічний товар формується на засадах «портфельного підходу». Він є одним із елементів вибору між вигодою, яку може отримати їх власник від інвестування грошей у купівлю товарів і послуг, у сферу виробництва чи, скажімо, в цінні папери, та ризиком утрати безпосередньої вигоди від утримання грошей у ліквідній формі. Цим зумовлюється методологічна вага диференціації підходів при визначенні відносної вартості грошей у їх трансакційному використанні та грошей у функції нагромадження. І це цілком природно. Одна справа, коли йдеться про вартість грошей як ліквідного ресурсу, і зовсім інша, коли на них пред'являється попит зі спекулятивною метою.
Звернімо увагу й на те, що сам принцип диференціації є відносним. Функції грошей автономні і водночас органічно пов'язані одна з одною. Їх специфіка, як це було показано в 2-й темі, реалізується лише через певну взаємодію в межах цілісної системи грошових відносин. Тому слід зрозуміти методологічну некоректність підходу, за яким увага акцентується лише на автономності вартісних характеристик окремих грошових функцій. Принцип диференціації підходу не лише не виключає, а, навпаки, передбачає визначення й інтегральної основи формування відносної
вартості грошей у різних сферах їх функціонального застосування.
Треба зважити й на те, що питання, які характеризують суть і спосіб визначення відносної вартості грошей, є в монетарній теорії предметом тривалих дискусій. У тлумаченні їх відсутня єдність поглядів. Водночас наявні теоретичні розбіжності не слід протиставляти одна одній. У поглядах і економістів монетаристської школи, і кейнсіанців відображається, як це вже було визначено раніше, різнобічний підхід до проблеми, що є предметом нашого вивчення. Звідси метод синтезу різнопланових теоретичних положень, котрому віддається перевага в нашому посібнику, може розглядатися в процесі усвідомлення проблем, що аналізуються, як найбільш раціональний.
І, нарешті, ще одне принципової ваги теоретичне положення.
Із загального курсу теорії ринкових відносин добре відомо, що вартість певного товару не відповідає його ціні. Ціна — грошове вираження вартості. Лише при досягненні абсолютної рівноваги між попитом і пропозицією ці показники збігаються за параметрами. Але на практиці така ситуація може розглядатися лише як виняток з загального правила.
Яким робом ці загальнотеоретичні положення зачіпають характеристики грошей? Чи правомірно взагалі розрізняти показники їх вартості та ціни? Що репрезентує ціна грошей і як вона виражається? Зазначимо, що й ці питання також є предметом дискусії. На них теорія грошей не дає однозначних відповідей. Тому для тих, хто вивчає монетарну теорію, і в цьому питанні є широкий простір для творчих пошуків, наукових роздумів. Що ж до теоретичної позиції з зазначених проблем автора цього посібника, то вона зводиться ось до чого.
Загальні теоретичні положення про необхідність розмежування понять «вартість» певного товару та його «ціна» мають пряме та безпосереднє відношення і до відповідних аспектів монетарної теорії. Вартість і ціна грошей — це різні за змістом економічні категорії, вони різняться і кількісно. На відміну від вартості грошей, яка визначається їх купівельною спроможністю, показником ціни тієї чи тієї грошової одиниці є її валютний курс. Продають і купують рублі, купони чи марки за валютним курсом, який виражається або в колективній валюті (СДР, ЕКЮ), або просто в валюті іншої держави. В умовах золотого чи золотовалютного стандарту своєрідним показником ціни певної грошової одиниці служив встановлений державою масштаб цін.
Знову ж таки, хотілося б застерегти тих, хто студіює монетарну теорію, з приводу неприпустимості абсолютизації протилежності розглядуваних понять. Вартість і ціна грошей — нерозривні економічні категорії. Вони співвідносяться між собою як зміст і форма. Водночас, враховуючи те, що формування ціни грошової одиниці — її валютного курсу зачіпає сферу міжнародних валютних відносин, ця проблема розглядається окремо — в останньому розділі посібника.
1
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/svitove-gospodarstvo-ta-mizhnarodni-ekonomichni-vidnosini.html
|
Світове господарство та міжнародні економічні відносини
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/24cf7614b52ec8b5dada63606cf09e32.docx
|
files/24cf7614b52ec8b5dada63606cf09e32.docx
|
Міністерство освіти та науки України
Дніпропетровський національний університет
Факультет систем та засобів масової комунікації
Курсове завдання
З дисципліни
“Світове господарство та міжнародні економічні відносини”
Студентки групи ЗЖ-98-1
Олуніної Наталі
Викладач:
Доцент Тараненко І. В.
Дніпропетровськ
2001
ЗМІСТ ЗАВДАННЯ:
У вигляді порівняльного аналізу охарактеризувати рівень соціально-економічного розвитку Кот-д'Івуар та Південноафриканської республіки, визначити специфічні особливості розвитку економіки цих двох країн та фактори, що на нього впливають. З'ясувати місце, яке посідають ці країни в системі світового господарства.
1. КОТ-Д'ІВУАР: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Кот-д'Івуар – держава у Західній Африці, територія 322, 4 тисячі квадратних кілометрів, поділяється на 50 департаментів. Столиця – порівняно невелике місто Ямусукро (з 1983 року), проте традиційно торгівельним та дипломатичним центром країни є найбільше місто Абіджан. Голова держави – президент. Збройні сили у 1997 році становили 15 тисяч чоловік.
Населення Кот-д'Івуара в 1999 році досягло 15,8 млн чоловік. Середня тривалість життя – 46 років, що є одним з найнижчих показників у світі.
Кот-д'Івуар – найбільший у світі виробник кави, какао-бобів та пальмової олії. З цієї причини економіка країни надзвичайно залежить від становища на світових ринках та погодних умов. Незважаючи на спроби уряду розвинути несільськогосподарські галузі, рослинництво та супутна йому харчова промисловість займають близько 68% працездатного населення. Після декількох років спаду в економіці Кот-д'Івуар з 1994 року спостерігаються певні ознаки покращення, що пояснюються зростанням цін на какао-боби та каву, експортом нетрадиційних товарів (банани, каучук), лібералізацією торгівельної та банківської діяльності, відкриттям на континентальному шельфі нафтових та газових родовищ та наданням кредитів міжнародними організаціями та Францією. 50% девальвація франка КФА призвела у 1994 році до 26% зростанню інфляції, але в 1996-98 роках її рівень був знижений. Крім того, виконання урядом умов країн-кредиторів щодо реформування економіки призвело до 6% зростання виробництва. Але з 2000 року економічне зростання уповільнюється через зниження цін на основні експортні товари.
ВНП у 1998 році складав 10, 1 млрд доларів США, ВВП 11 млрд доларів США.
Структура ВВП в 1990 - 1996 гг. (в млн. франків КФА)
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
Виробництво продовольчих культур
631.3
668.1
720.0
717.0
746.0
825.4
889.9
Виробництво експортних культур
283.5
284.3
250.0
257.0
363.0
549.0
561.9
Лісництво
40.4
33.2
34.0
54.2
70.0
63.0
60.2
Видобуток нафти
8.5
5.7
6.0
5.0
5.0
8.0
19.7
Харчова промисловість
187.5
186.2
176.0
171.0
233.0
282.0
314.1
Енергетика
192.5
169.5
166.0
163.0
198.0
224.0
249.6
Будівництво
58.1
61.7
60.6
59.0
83.0
131.0
156.3
Інші галузі промисловості
234.4
219.4
221.0
211.0
270.0
353.0
390.8
Транспорт
236.9
230.6
253.0
266.0
434.0
469.0
514.4
Інші служби
271.2
282.7
224.0
235.0
565.0
632.0
693.1
Торгівля
251.2
290.3
269.1
275.0
660.0
812.0
929.5
Податки на імпорт
150.8
145.8
169.0
152.0
190.0
225.3
255.8
Державна адміністрація.
392.9
382.6
404.0
381.0
439.0
414.0
438.3
ВВП
2 939.3
2 960.0
2 952.1
2 946.2
4 256.0
4 987.7
5 473.6
Сільське господарство становить чверть ВВП та використовує більше 3/5 працездатного населення. Какао та кава – основні експортні культури. Разом з постачанням лісу, ці продукти забезпечують 3/5 всіх експортних надходжень. Останнім часом намітилося зростання виробництва бананів, бавовни, каучуку, пальмової олії, що знизило залежність країни від такої вузької спеціалізації на світових ринках. Головні зернові культури – ямс, кассава, рис, кукурудза, просо.
Гірничовидобувна галузь, промисловість та підприємства комунального господарства становлять разом 1/6 ВВП, але в них задіяно 1/10 всього виробництва. З набуттям незалежності різко виросло виробництво у легкій промисловості, але уряд стикається з браком інвестицій та кваліфікованих кадрів для національної промисловості. Промисловість представлена підприємствами харчової промисловості, нафтохімічної та хімічної галузі та машинозбірними заводами. Видобуток нафти у континентальному шельфі – перспективна галузь економіки, що швидко розвивається.
Експорт у 1998 році склав 4,3 млрд доларів США і складався з какао (36%), кави, фруктів, нафти, бавовни, бананів, пальмової олії, риби. Країни-експортери: Нідерланди, Франція, Німеччина, США. Імпорт у 1998 році склав 2,5 млрд доларів і складався з харчів, споживчих товарів, промислових товарів, нафти, машин. Імпортери: Франція, Нігерія, США.
Довжина залізниць – 660 кілометрів, автодоріг з твердим покриттям 4, 5 тис. км.
Грошова одиниця – франк КФА.
ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Південноафриканська республіка (ПАР) – держава на півдні Африки, одна з найбільших країн Африки, територія 1219 тис квадратних кілометрів. Столиця – місто преторія, голова держави – президент. Країна поділяється на 9 провінцій, державними визнані 11 мов.
Чисельність збройних сил у 1996 році складала 137 тисяч чоловік, але вже у 200 році скорочена до 80 тисяч чоловік.
Кількість населення у 1999 році становила 43, 3 млн чоловік, з них 75% африканці, 13% білі, решта метиси. Урбанізація становить 53% (1998 рік). Середня тривалість життя 55 років (1999).
В ПАР до середини 1990-х років існувала своєрідна економічна модель. Це був капіталізм білого населення, що засновувався на експлуатації в повному сенсі слова дешевої робочої сили. Таким чином, ПАР можна вважати розвиненою країною з усією системою соціальних гарантій для білого населення та країною, що розвивається, для чорного населення.
Поза тим, ПАР є найрозвиненішою країною Африканського континенту.
За запасами корисних копалин ПАР є однією з найбагатших країн світу. На її території розміщені найкрупніші у світі родовища золота, алмазів, платини, вугілля, урану, хрому, марганцю, нікелю, титану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, фосфатів. Земель, що придатні для сільського господарства, всього 10%. ПАР посідає вигідне географічне положення: тут перехрещуються морські шляхи з Атлантичного до Індійського океану, а порт Кейптацн є важливим торгівельним та стратегічним центром з моменту його створення.
ВНП у 1998 році складав 136, 8 млрд доларів США, ВВП – 133, 4 млрд доларів.
Структура та динаміка ВВП ПАР у 1994-1998 роках
1998
1994
1995
1996
1997
1998
(в млн. рандів)
(в процентах від ВВП)
В процентах до попереднього року
Сільське господарство, риболовля, лісництво
25 648
3,8
7,9
-19,9
24,0
2,3
-3,1
Гірничовидобувна галузь
44 244
6,5
0,5
-3,1
-0,8
1,7
-0,5
Промисловість
128 561
19,0
2,7
6,5
1,4
2,4
-1,8
Енергетика
22 479
3,3
5,8
2,0
5,7
4,4
1,2
Будівництво
20 681
3,1
2,9
3,6
2,0
3,0
1,2
Гуртова та роздрібна торгівля
89 266
13,2
2,5
5,9
3,7
0,4
-1,4
Транспорт і зв'язок
64 995
9,6
4,6
10,6
6,4
7,3
8,1
Фінансовий, страховий та банківський сектор
124 295
18,4
3,7
3,5
6,7
4,3
3,6
Урядові служби
155 709
23,0
1,9
2,0
2,1
0,4
-0,1
ВВП в виробничих цінах.
675 878
100,0
3,0
3,0
4,1
2,5
0,7
Щоб зрозуміти принцип дії сучасної економічної моделі країни, необхідно здійснити короткий історичний екскурс. Першими білими поселянами на території ПАР були англійці та голандці. Бури, або голандці, були землеробами та використовували працю чорних африканців, фактично перетворюючи їх на рабів. Англійці, навпаки, принесли з собою ліберальні індивідуалістичні та капіталістичні цінності. В 1834 році в Кейптауні (центр англійської колонії) було скасовано рабство. Тут чорне населення мало рівні права з білим. Тим часом у бурських республіках Наталь та Трансвааль та Оранжевій незалежній державі зароджувався расизм. З відкриттям родовищ алмазів та золота у Трансваалі британські компанії, що працювали тут, почали у масовому порядку набирати на шахти дешеву робочу силу – чорних. Поступово білі робітники втратили свої місця. З 1890 років влада почала офіційну політику дискримінації та гноблення чорного населення Південної Африки. Білі робітники та фермери стали основною опорою влади, що виступала за систему обмеження прав чорного населення. Одночасно білі робітники створили профспілки, вимагали підвищення оплати праці. Соціалісти стали носіями ідей расизму, вимагаючи побудови соціалізму в «білій Африці». В результаті економічної кризи та війн в Європі безробіття серед білих робітників почало зростати. З 1950-х років виникла система апартеіду. В 1950 році прийнято 2 основних закони, що стали його основою: закон про створення резервацій та певних місць проживання для небілого населення країни та закон про контроль за расовою ідентифікацією населення, регулювання переміщення по країні. З 1970-х років поступово апартеїд звужувався. Нарешті в 1994 році у країні були проведені перші загальні багатопартійні вибори, на яких переміг Африканський Національний Конгрес, що представляє інтереси чорного населення.
Новому уряду доводиться вирішувати складні проблеми: запобігання еміграції білого населення, боротьба з безробіттям, корупцією та СНІДом серед чорного населення, подолання різкої диференціації за прибутками між чорним та білим населенням, структурне реформування економіки. Головна задача – поступове згладжування рівня життя між білим та чорним населенням країни. Близько 10 мільйонів людей живуть за межею бідності в дуже поганих умовах. Майже 42% чорного населення країни не мають роботи, а 20% трудових ресурсів заражені СНІДом. Низька зарплатня чиновників та поліції сприяє зростанню корупції.
Для вирішення цих задач уряд ПАР розробив спеціальну програму Росту, Зайнятості та Перерозподілу. Протягом найближчих 5 років мають бути збудовані 1 000 000 житлових будинків. Необхідно відкрити 10 тисяч нових шкіл, модернізувати майже 700 лікарень.
Але темпи економічного зростання ПАР надто слабкі, щоб забезпечити роботою всіх. Інфляція в 1999 році становила 7,1%, а зростання ВВП в 1998 році 0,7%. Через зниження цін на золото та сировинні товари ПАР не отримує достатньої валютної виручки, а імпорт товарів стає дедалі більш дорогим. Бюджетний дефіцит у 3, 3% ВВП не дає можливість профінансувати цю програму в повному обсязі. Зростає напруженість між білим та чорним населенням, але тепер уже не на користь білих.
Для вирішення цих проблем ПАР готується до серйозних економічних перетворень. В країні буде проведена широкомасштабна приватизація, що має принести близько 690 млн доларів США. На продаж виставляються регіональні авіакомпанії, аеропорти, радіостанції тощо. Планується скоротити прибутковий податок з 35% до 30%, що має привабити іноземних інвесторів.
В сільському господарстві ПАР переважають такі продукти рослинного походження, як кукурудза, зерно, картопля, цукрова тростина, фрукти, томати, виноград, чай, бавовна, тютюн. З продуктів тваринного походження слід особливо виділити шерсть та молочні продукти.
З галузей промисловості найбільше значення відводиться видобувній. Стратегічно важливим продуктом для ПАР залишається золото. ПАР – найбільший у світі виробник золота, частка якого в експорті країни становить порядку 30%. Не тільки золото, але й інші продукти видобувної промисловості ідуть на експорт. У зв'язку з цим зовнішньоторгівельні позиції ПАР значно погіршилися через падіння в 1997-1999 роках попиту та цін на сировинні товари.
Видобуток вугілля – друга за важливістю галузь видобувної промисловості ПАР. Країна постачає вугілля до Східної Азії та Європи. Крім родовищ золота та вугілля, країна посідає величезні поклади платини та хромових руд. Їх видобуток ведеться в околицях Рустенбурга та Стілпурта. ПАР посідає перше місце серед країн за обсягом постачань на світовий ринок платини та хрому. Виробництво алмазів спершу було розташоване навколо міста Кімберлі, поступово відкрито інші родовища.
З галузей обробної промисловості варто відзначити металургію та металообробку (виробництво заліза і сталі), хімічну нафтопереробну та вугільну промисловість, харчову промисловість, виробництво транспортного обладнання та машинобудування (суднобудування та автомобілебудування), паперову, текстильну та військову промисловість. Особливість розвитку даних секторів економіки в ПАР полягає в тому, що наукоємність виробництва поки що не є дуже високою, а в видобувній промисловості ще з періоду апартеїду зберігаються вкрай тяжкі умови праці та низька механізація робочих місць.
Енергетика ПАР базується на власному паливі (вугілля , гідроенергетика, автомні станції), імпорт енергоносіїв становить всього 1% від сукупного імпорту країни. В 1996 році було вироблено 187 млрд кВт електроенергії, причому 93% з неї на паливних електростанціях. Забезпечення електроенергією населення країни – одна з основних задач уряду. На даний момент тільки 63% будинків електрифіковано.
Сфера послуг та нематеріального виробництва є галуззю, що найбільш динамічно розвивається. Найперспективнішою лишається індустрія туризму. З 1994 року число туристів у країні подвоїлося, а всього туризм дає близько 7% робочих місць у країні. Популярність набуває екотуризм.
ЮАР має крупні наукові центри при університетах Кейптауна, Йоханнесбурга, Преторії, Дурбана. Тут проводяться дослідження в області ядерної фізики, медицини, агрономії.
Експорт у 1998 році склав 28,7 млрд доларів США і на 20% складався з золота, на 20-25% з мінералів та корисних копалин, 5% з харчів. Країни-експортери: Великобританія, Італія, Японія, США. Імпорт у 1998 році склав 27,3 млрд доларів США і складався з обладнання, машин, продукції хімічної промисловості. Країни-імпортери: Німеччина, США, Великобританія.
Грошова одиниця ПАР – ренд.
ПОКАЗНИКИ
роки
КОТ-Д'ІВУАР
ПАР
1. ВНП на душу населення
1987
790
2470
1995
660
3160
2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення.
1965-1989
0, 8
0, 8
1985-1995
-
-1,1
3. Середньорічний рівень зростання ВВП
1965-1980
3,3
4, 1
1980-1990
0, 1
1, 3
1990-1995
0, 7
0, 6
4. Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства.
1965-1980
3, 3
-
1980-1990
-0, 5
3, 0
1990-1995
0, 3
-0, 3
5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості.
1965-1980
10, 4
-
1980-1990
4, 4
-1, 1
1990-1995
1, 7
-0, 1
6. Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості.
1965-1980
9, 1
-
7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг.
1965-1980
8, 6
-
1980-1990
-1, 3
3, 1
1990-1995
0, 2
0, 9
8. Частка продукції сільського господарства у ВВП.
1965
47
10
1980
27
7
1995
31
5
9. Частка продукції промисловості в ВВП.
1965
19
42
1980
20
50
1995
20
31
10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП.
1965
11
23
1980
13
23
1995
18
24
11. Частка виробництва послуг у ВВП.
1965
33
48
1980
53
43
1995
50
64
12. Значення індексу людського розвитку.
1993
0, 375
0, 649
13. Тривалість життя.
1985
53
62
1995
-
-
14. Коефіцієнт смертності немовлят.
1980
108
57
1995
86
50
15. Неписьменність серед дорослих.
1985
57
-
1995
60
18
16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта).
1980 ж.
63
-
1980 ч.
95
-
1993 ж.
58
110
1993 ч.
80
111
17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта).
1980 ж.
12
-
1980 ч.
27
-
1993 ж.
17
84
1993 ч.
33
71
18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта).
1980
3
-
1993
-
13
19. Енергоспоживання на душу населення.
1980
175
2074
1994
103
2146
20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення.
1980
0, 6
7, 3
1992
0, 5
7, 5
АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
ВНП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ
1. ВНП на душу населення. У 1989 році в Кот-д'Івуар ВНП на душу населення становив 790 доларів США, а в 1995 році – вже 660 (при загальному зростанні середнього ВНП на душу населення в усій групі країн, що розвиваються). Причини цього спаду були наведені у загальній характеристиці країни. ВНП на душу населення ПАР в 1989 дорівнював 2470 доларів США, що є найвищим показником серед африканських країн, а в 1995 році зріс до 3160 доларів США.
2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. В 1965-1989 роках середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення в Кот-д'Івуар та ПАР був однаковий: 0,8%. За період 1985-1995 даних по Кот-д'Івуар немає, а в ПАР рівень зростання ВНП на душу населення становив –1,1%.
ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ
3. Середньорічний рівень зростання ВВП. У 1965-1980 роках середньорічний рівень зростання ВВП Кот-д'Івуар становив 3,3%, у 1980-1990 0,1% , що пояснюється економічною кризою в країні в той період, а в 1990-1995 роках дещо піднявся, досягнув 0,7%. Середньорічний рівень зростння ВВП Південноафриканської республіки в 1965-80 роках становив 4,1%, у 1980-1990 роках впав до 1,3, а в 1990-1995 роках ще до 0,6%. Поступове погіршення економічного становища в ПАР призвело до зміни влади в 1994 році.
4.Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства. У 1965-1980 роках, коли Кот-д'Івуар динмічно розвивав експортні галузі свого сільського господарства, цей рівень становив 3,3%, у 1980-1990 роках внаслідок змін на світовому ринку впав до –0,5% , а в 1990-1995 роках становив 0,3%. Про ПАР за 1965-1980 роки даних немає, у 1980-1990 роках рівень зростання продукції сільського господарства становив 3%, а протягом кризи 1990-1995 років упав до –0,3% , внаслідок чого нестача харчів у чорного населення перетворилася на катастрофу.
5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості. Кот-д'Івуар в 1965-1980 роках підсилено розвивав харчову промисловість, намагався створити також інші галузі, тому цей рівень становив 10,4% ; у 1980-1990 роках він упав до 4,4%, а в 1990-1995 до 1,7%, що підтверджує статус Кот-д'Івуар як країни, залежної від експорту сировини. Щодо ПАР по 1965-1980 роках даних немає, у 1980-1990 роках рівень становив -1,1% , і залишався від'ємним у 1990-1995 роках – у середньому –0,1%.
6.Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості. Для Кот-д'Івуар у 1965-1980 роках рівень становив 9,1% , по ПАР даних немає.
7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. У 1965-1980 роках індустрія послуг в Кот-д'Івуар створювалася, і рівень зростання становив 8,6%. У 1980-1990 впав до –1,3, а в 1990-1995 роках дещо піднявся, лишаючись на надзвичайно низькому рівні 0,3%. Про ПАР у 1965-1980 роках даних немає, у 1980-1990 роках рівень становив 3,1%, а в 1990-1995 впав до 0,9%. Після 1995 року уряд країни намагається розвивати сферу послуг, особливо туризм.
СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА
8. Частка продукції сільського господарства у ВВП. Кот-д'Івуар є аграрною країною, і частка продукції сільського господарства разом з харчовою промисловістю та галузями обробної, що прив'язані до сільськогосподарської сировини, завжди була великою. У 1965 році вона становила 47%, у 1980 році 27%, а в 1995 році 31%. Ситуація в ПАР, де найважливіше місце в економіці посідає видобувна промисловість, зовсім інша: в 1965 році частка сільськогосподарської продукції у ВВП становить 10%, у 1980 році 7% і в 1995 році падає до 5%.
9. Частка продукції промисловості в ВВП. Для Кот-д'Івуар цей показник у 1965 році становить 19%, у 1980 році 20% і не змінюється – 20% - у 1995 році. В ПАР в 1965 році продукція промисловості становить 42% ВВП, у 1980 році зростає до 50%, а в 1995 внаслідок економічної кризи падає до 31%.
10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП. Кот-д'Івуар спеціалізується на експорті сировини, тому частка обробної промисловості у ВВП доволі низька: 11% у 1965 році, 13% у 1980-му і 18% в 1995 році. Ми бачимо, що поступово роль обробної промисловості зростає. У ПАР частка в1965 році та в 1980 році становить 23% і незначно зростає – до 24% - у 1995 році.
11. Частка виробництва послуг у ВВП. Частка виробництва послуг у Кот-д'Івуар доволі висока: 33% у 1965 році, 53% у 1980 та 50% у 1995 році. У ВВП ПАР виробництво послуг також посідає дуже важливе місце: 48% у 1965 році, 43% у 1980-му і 64% у 1995.
РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
12. Значення індексу людського розвитку. Індекс людського розвитку (ІЛР) Кот-д'Івуар – один з найнижчих у світі: 0,375. У ПАР він майже вдвічі більший і становить 0,649 , але у характеристиці країни було зазначено, наскільки різниться рівень життя білих та чорних мешканців країни. Це саме можна віднести і до всієї решти показників цієї групи: усереднені показники не відображають тієї соціальної прірви, що довгий час існувала між ¾ населення ПАР , що мають чорну шкіру, та ¼ білого населення.
13. Тривалість життя. У 1985 році тривалість життя у Кот-д'Івуар становила 53 роки, у ПАР 62. Знов-таки, цей показник усереднений, позаяк тривалість життя чорних набагато нижча за тривалість життя білих.
14. Коефіцієнт смертності немовлят. У 1980 році коефіцієнт смертності немовлят у Кот-д'Івуар становив108 – це дуже високий рівень. Його вдалося знизити до 1995 року до 86, проте смертність і досі лишається надзвичайно високою. У ПАР в 1980 році смертність немовлят була 67, а до 1995 року знижена до 50.
15. Неписьменність серед дорослих. Кот-д'Івуар має одні з найбільших показників неписьменності серед дорослих у світі: 57% у 1980 році та 60% у 1995. У ПАР освітня система працює доволі добре, тому частка неписьменних серед дорослих у 1995 році становила всього 18% - найкращий показник серед африканських країн.
16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта). У Кот-д'Івуар освітня система надзвичайно слабка, проте початкова освіта дається широким масам населення;тому питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, становила: у 1980 році для жінок 63, а для чоловіків 95, у 1993 році для жінок 58, для чоловіків 80. У ПАР маємо дані тільки для 1993 року: 110 для жінок і 111 для чоловіків – характерне практично пропорційне співвідношення, чого не спостерігається в Кот-д'Івуар, де отримує початкову освіту на 40% більше чоловіків, ніж жінок.
17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). Середня освіта у Кот-д'Івуар дуже слабка: у 1980 році 12 для жінок та 27 для чоловіків, у 1993 році 17 для жінок та 33 для чоловіків. Середню освіту отримує вдвічі більше чоловіків, ніж жінок. Для ПАР маємо дані за 1993 рік: 84 для жінок та 71 для чоловіків, тобто жінки кількісно переважають чоловіків.
18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). Розвиток вищої освіти в Кот-д'Івуар мізерний: у 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті, становила 3, а за 1993 рік дані не наводяться, але про них можна здогадуватися. Щодо ПАР маємо дані за 1993 рік: питома вага становить 13, причому більшість учнів, що здобувають вищу освіту – білі.
СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ
19. Енергоспоживання на душу населення. Переважна більшість населення Кот-д'Івуар живе в умовах, наближених до природних. Країна дуже слабко електрифікована, а екваторіальний клімат не потребує витрати енергоносіїв для опалення. Тому споживачами енергії є переважно міста Абіджан та Ямусукро, а також промислові підприємства. У 1980 році енергоспоживання становило 175, у 1994 році впало до 103. Показники по Південноафриканській республіці, де великі затрати енергії на промисловість, більші у 10-20 разів: у 1980 році 2074, у 1994 році 2146.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. Низький рівень розвитку промисловості Кот-д'Івуар зумовлює невелику кількість промислових ивкидів вуглекислого газу на душу населення: 0,6 тон у 1980 і 0,5 тон у 1992 році. Тим часом у ПАР кількість промислових викидів вуглекислого назу на душу населення доволі висока: 7,3 тони у 1980 році та 7,5 у 1992.
ВИСНОВОК
Обидві країни, хоч і відносяться до країн, що розвиваються, за всіма основними показниками, між собою надзвичайно різняться і знаходяться на абсолютно різних рівнях економічного розвитку. Водночас вони самі собою становлять цікаві типи економіки, що мають кожен свою специфіку. Кот-д'Івуар – країна, що, незважаючи на статус незалежної держави, зберігає за собою роль колоніальної сировинної бази. Експортна спеціалізація країни майже повністю складається з продуктів сільського господарства, “колоніальних товарів”, тому на прикладі Кот-д'Івуар можна простежити залежність країн-експортерів сировини від світових ринків, рівня цін та торгівлі з основними замовниками. Водночас Кот-д'Івуар є однією з країн із найнижчим ступенем соціально-економічного розвитку, з чим, здається, не дуже активно боряться міжнародні організації та європейські партнери країни. Майбутнє країни доволі туманне, мало віри, що вона зможе реформувати свою економіку, збільшивши роль промисловості.
Специфіка економіки ПАР була розписана у характеристиці країни. Держава створила два різних типи економіки в одній країні, і тепер найважча задача, що стоїть перед національним урядом – зрівняти біле та чорне населення, що знаходяться на різних щаблях соціально-економічного розвитку. Слід сказати, що навіть таким країнам, як США та Бразилія, де кольорове населення також жило традиційно в відмінних від білого умовах, не вдалося виконати цю задачу до кінця. І хоча останнім часом в ПАР відбуваються позитивні зрушення, для того, щоб виправити створену за сотні років ситуацію нерівноправності та соціальної безодні між двома групами населення, потрібно багато часу та коштів. Розвиненість економіки ПАР, заснована на расовій дискримінації та експлуатації дешевої робочої сили, є таким чином доволі штучною. Тому ПАР, найрозвиненішу країну Африки, не можна відносити до розвинених країн.
Крім того, в Кот-д'Івуар та ПАР є спільні риси – здебільшого проблеми: бідність, надзвичайно висока смертність, голод та нестача товарів, низький рівень розвитку медицини та освіти та епідемії. За деякими прогнозами СНІД, рівень захворюваності яким щороку зростає в Африці на декілька процентів, може стати фатальним лихом для населення континенту, якщо вчасно не кинути всі сили на боротьбу з епідемією.
Отже, фінансова та гуманітарна допомога країнам Африки повинна стати однією з головних задач світової спільноти та міжнародних організацій. Інакше людство може спіткати катастрофа, якої воно ще не переживало протягом свого існування.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1)Основы внешнеэкономических связей. Под редакцией И. Фаминского. – Москва, 1994.
2)Країни світу. Довідник. – Київ, 1998.
3)А. Киреев. Международная экономика. – Москва, 1997.
4)П. Х. Линдерт. Экономика мирохозяйственных связей. – Москва, 1992.
5)Електронні джерела.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/sluzhbovi-vidryadzhennya-u-mezhah-ukraini.html
|
Службові відрядження у межах України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/c1ffc0c7b68ab7b065283570898e4b1d.docx
|
files/c1ffc0c7b68ab7b065283570898e4b1d.docx
|
Тема: Службові відрядження у межах України
Що таке службові відрядження в межах України.
Службові відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи цього працівника.
Місцями виконання доручення – можуть бути як населений пункт (пункти так і окремі об’єкти заповідник, будівельний майданчик, географічний об’єкт, військова частина тощо).
Термін відрядження встановлює керівник.
Цей термі у межах України може перевищувати 30 календарних днів.
Термін відрядження працівників для виконання монтажних налагоджувальних і будівельних робіт не повинен перевищувати терміну будівництва об’єктів.
У службові відрядження скеровуються працівник підприємства, які перебувають у трудових відносинах з підприємство, а також фізичні особи, які належать до керівного складу підприємства.
Первинні документи для службового відрядження.
Керування працівника у відрядження супроводжуються оформленнями таких первинних документів:
завдання на відрядження;
наказу розпорядження керівника підприємства про скерування працівника у відрядження;
попереднього кошторису витрат на відрядження;
посвідчення про відрядження і запису в Журналі документів про зв’язок відрядження з діяльність підприємства.
Приватний підприємець також повинне видавати наказ і за необхідності, завдання на скерування в службове, відрядження найманих працівників і себе.
Вимоги до оформлення цих та інших документів такі ж як і для підприємств та організацій. За дотримання всіх вимог витрат на службове відрядження можуть відноситися на витрати підприємства.
Завдання на відрядження Постановою для наказу про відрядження є обґрунтування про скерування працівника в службове відрядження. На великих підприємствах з багатоланковою структурою управління обґрунтування (клопотання, завдання)_ підписує керівник структурного підрозділу, начальник цеху, служби відділу тощо). Від якого співробітник іде у відрядження.
На середніх і малих підприємствах обґрунтування оформляють за дорученням керівника його заступника або керівники служб товарознавець, технолог, фінансист, бухгалтер та ін. (Обґрунтування і наказ на відрядження можуть бути об’єднанні в одному документі.
Правовий статус відрядженого працівника.
На початку року, при визнанні облікової політики підприємства розробляється і затверджується керівником підприємства список можливих авансотримачів підзвітних осіб, який, на підставі наказів керівника протягом року, можна коригувати. Видача грошових коштів та звіт працівникам, які входять до списку авансотримачів дозволяється лише після погашення заборгованості за раніше отриманими сумами.
Відрядження належить до службових обов’язків працівників. Відмова від них без поважних причин вважається дисциплінарною провиною. Винятки становлять:
Жінки, які мають дітей до 3-х років або вагітні. Скерування їх у відрядження забороняється ст. 176 КзПП;
Жінки, які мають дітей від 3 до 14 років скерування їх у відрядження можливе лише за їх згодою;
На час відрядження за працівником зберігається місце його роботи й середня зарплата у тому числі й за час перебування в дорозі.
Заповнення авансового звіту підзвітною особою
Підзвітна особа (за всіх варіантів) видачі (їй грошових коштів (на господарські потреби, на купівлю сільськогосподарської продукції, при скеруванні в службове відрядження в межах України або за кордон зобов’язана заповнити авансовий звіт – про витрачені грошові кошти. Порядок складання цього документа підзвітною особою і працівником бухгалтерії в загальному вигляді.
Працівники підприємства, які отримали готівкові грошові кошти на службове відрядження під звіт як і такі що не отримали їх зобов’язані подати (до бухгалтерії звіт про витрачені суми з додатком відповідних виправдних документів про них вже згадувалося в попередніх розділах.
Якщо підзвітній особі одночасно видаються грошові пошти на витрати на відрядження й на виробничі потреби повна протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження зобов’язана подати одночасно два авансових звіти про витрачені кошти:
Один – про кошти на відрядження. Другий - про витрачені кошти, господарські потреби.
До складу витрат на проїзд до місця відрядження і назад включають витрати на попереднє замовлення квитків їх вартість, оренду постелі в поїздах, оплату зборів і аеропорту, провезення багажу.
При вик. службового транспорту, крім легкового, витрати на паливно-мастильні матеріали відшкодовуються згідно з їх нормативною витратою на затверджений кілометраж.
Під час такої від відшкодовують й інші витрати, викликані технічним обслуговуванням стоянкою, паркуванням зборами за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.
Витрати на стоянку, придбання пально-мастильних матеріалів для легкового автотранспорту не враховуються в складі витрат на зарубіжне відрядження. Якщо під час відрядження службовий автотранспорт не використовувався, у вагові витрати включаються тільки витрати на проїзд транспортом загального користування.
До інших витрат на відрядження належать:
оплата телефонних рахунків;
оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд;
комісійні на придбання іноземної валюти;
витрати на обов’язкове страхування;
інші витрати, пов’язані при дотримання правил в’їзду, перебування в місці відрядження.
Усі нормативно допустимі витрати на відрядження за кордон необхідно класифікувати за двома групами:
оплачувані безпосередньо підприємством, не відшкодовуються підзвітній особі;
які відшкодовуються підзвітній особі.
Всі записи в посвідчені на відрядження повинна бути завірені печаткою, що посвідчує підпис особи, до обов’язків якої належить йог реєстрація. При відрядженні в країни з якими встановлений повний прикордонний контроль до авансового звіту додається також завірена відділом кадрів ксерокопія відміток пропускних пунктів прикордонних відміток у закордонному паспорті. Якщо їх нема добові не нараховуються відрядження вважається таким, що не відбулося. Якщо дати вказані в посвідченні на відрядження не зберігаються з датами перетину кордонів у закордонному паспорті добову за час проїзду по території України або за час транзитних зупинок нараховують у розмірі передбаченому для відряджень у межах України 18 грн. за добову.
Розмір добових може бути зменшений, якщо в рахунки готельних господарстві включені витрати на харчування або їх погашає приймаюча сторона. Постанова № 663 п 161:
при одноразовому харчуванні – 20.16 грн. за добу;
при дворазовому харчуванні - 138.66 грн. за добу;
при триразовому харчуванні – 88.20 грн. за добу.
Підзвітні особи – це працівники підприємства, яким видані грошові кошти, під звіт.
Список осіб, які мають право отримувати в касі готівку пд. Звіт затверджується керівником підприємства.
Під звіт видається готівка на операційні господарські витрати, пов’язані з відрядженням на визначений термін, мету.
Підприємство, яке направляє працівника у відрядження повинна зареєструвати факт видачі посвідчення про відрядження такому працівникові у спеціальному журналі.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/kak-ne-dat-gaishniku-nazvat-sebya-pyanim.html
|
Как не дать ГАИшнику назвать себя пьяным
|
https://doc4web.ru/uploads/files/233/5016a61f59b254a972d5b5f561c7f98f.docx
|
files/5016a61f59b254a972d5b5f561c7f98f.docx
|
Как не дать ГАИшнику назвать себя пьяным?
В Украине уже около года действует разрешительная норма в 0,2 промилле по содержанию алкоголя в крови водителей, а для его выявления используются алкотестеры. Как не попасть впросак при требовании гаишника пройти проверку на трезвость?
Чтобы посмотреть, как гаишники «задувают» водителей, мы отправились в рейд с сотрудниками столичного полка ДПС. Важно помнить, что стражи порядка имеют право проводить проверки только с помощью современных алкотестеров. Использование морально устаревших трубочек «Контроль трезвости» запрещено, так как они технически не способны выдавать цифровые показатели наличия алкоголя в выдыхаемом воздухе.
Сегодня в арсенале украинской ГАИ — свыше 100 современных алкотестеров. Как нам сообщили в пресс-службе Департамента ГАИ МВД Украины, в столице каждое районное подразделение снабжено одним алкотестером, а в ноябре Госавтоинспекция получит еще около полутора сотен таких приборов, и на каждую область придется примерно по 10 алкотестеров. Хотя и это мизер, если учесть, что в одной области — не менее 10 районов…
Если алкотестер показывает 0,2 промилле и менее, человек считается трезвым, а если больше – находится в состоянии алкогольного опьянения.
В админпротоколе гаишник должен указать признаки опьянения у остановленного им автомобилиста.
С помощью принтера инспектор ГАИ печатает специальный чек, в котором указываются дата и время проведения осмотра, результат замера и его
Какие основания?
Работник ГАИ вправе проверить водителя на предмет алкогольного опьянения, если возникло подозрение, что тот в нетрезвом состоянии. Основанием является наличие определенных признаков – запах спиртного изо рта, покрасневшие глаза, нарушение координации движений и пр.
Все свои действия гаишники обязаны проводить в строгом соответствии с нормативными документами (Постановлением Кабмина № 1103 от 17.12.2008 г., ст. 266 КоАП Украины и Приказом МВД № 77 от 26.02.2009 г.). В свою очередь, мы советуем водителям следить, придерживается ли гаишник всех предписанных правил. Кстати, в нормативных документах есть несогласованность: по ст. 266 КоАП водитель направляется на осмотр в медучреждение, только если он отказывается проходить его на месте остановки или не согласен с результатами. Вместе с тем, Постановлением Кабмина № 1103 предусмотрено, что осмотр проводят работники ГАИ на месте остановки либо врачи в медучреждении.
Итак, при наличии у водителя признаков опьянения страж порядка в первую очередь должен провести проверку степени опьянения с помощью прибора. Водительские документы инспектор задерживает до получения результатов проверки. Если прибор покажет больше 0,2 промилле, инспектор составляет протокол. Вместе с тем водитель вправе отказаться от осмотра на дороге, и тогда работник Госавтоинспекции обязан доставить его в медучреждение, уполномоченное на проведение данной проверки региональными управлениями здравоохранения. Причем на это отводится не более 2-х часов с момента возникновения у гаишника соответствующих подозрений.
Если у инспектора не окажется с собой алкотестера (что вполне вероятно с учетом недостатка этих приборов в ГАИ), то страж порядка доставляет водителя в медучреждение, чтобы подтвердить или опровергнуть свои подозрения.
По закону за отказ от проведения осмотра на предмет опьянения предусмотрена такая же ответственность, как и за езду в нетрезвом состоянии. В подобном случае гаишник указывает в протоколе факт отказа водителя от проведения осмотра на линии и в медучреждении. Эта информация обязательно подтверждается в протоколе двумя приглашенными свидетелями, которыми не могут быть работники милиции или люди, в непредвзятости которых у водителя возникли сомнения. Все данные свидетелей заносятся в админпротокол. Водителю рекомендуется проследить за внесением информации о свидетелях в протокол.
Осмотр на предмет опьянения недействителен, если он проведен с нарушениями требований законодательства.
Идите до конца!
Если уже возник прецедент с проверкой на предмет опьянения, мы рекомендуем водителю пройти все ее этапы. Прежде чем «задуть» предполагаемого нарушителя на месте остановки, инспектор ГАИ должен пригласить двух свидетелей. Процедура проверки проводится с помощью современных алкотестеров. Допуски имеют четыре немецких прибора: AlcoQuant 6020, Alcotest моделей 6510, 6810, 7410 Plus com и один белорусский — «Алконт 01». В ГАИ чаще используются Alcotest 6810 в комплекте с принтером.
Водитель должен подуть в прибор через одноразовый мундштук. Если показатели не превышают разрешительную норму в 0,2 промилле, человек считается трезвым, а если выше — он находится в состоянии алкогольного опьянения. На принтере алкотестера инспектор ГАИ печатает чек (в двух экземплярах), в котором указываются дата и время проведения осмот ра, результат замера и его порядковый номер. Один прикрепляется к оригиналу админпротокола, второй — к копии. Результаты осмотра заносятся в админпротокол.
При несогласии водителя с результатами осмотра его доставляют на проведение проверки в медучреждение. На основании результатов освидетельствования врач составляет соответствующее заключение в трех экземплярах: один — работнику ГАИ, второй — водителю, а третий остается в медучреждении.
Что в итоге?
Если по результатам проверок предположения инспектора ГАИ не подтвердились, он отдает водительские документы и отпускает автомобилиста. В обратном случае все материалы дела (админпротокол, заключение врача и права) стражи порядка передают в суд. Именно эта инстанция вправе выносить решения по ст. 130 КоАП Украины. Транспортное средство нарушителя может быть доставлено на штрафплощадку либо передано лицу, которое укажет водитель, для доставки к месту стоянки. На время рассмотрения дела водителю, у которого изъяли права, выдается временный талон на право управления сроком на 3 месяца.
Ответственность
За управление ТС в состоянии алкогольного опьянения регламентирована ст. 130 КоАП Украины. Минимальные наказания (ч. 1) — штраф 2550–3400 грн., или лишение прав сроком на 1-2 года, или общественные работы на 40–50 часов, или административный арест на 7–10 суток (вид взыскания определяет суд).
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/socialni-zbori.html
|
Соціальні збори
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/d2a8aa7db8ffae38397f2c48026f69d0.docx
|
files/d2a8aa7db8ffae38397f2c48026f69d0.docx
|
Збір на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і затратами, зумовленими народженням і похованням
Законодавчо-нормативна база:
1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності затратами, зумовленими народженням і похованням" від 18.01.2001р. №2240-111. із змінами та доповненнями.
2. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. № 2213-ІП.
3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.01 р. № 225.
Платники
1. Платники, які сплачують внески в обов'язковому порядку:
1.1. Роботодавці - власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують, працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
1.2. Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовою угодою (контрактом) в установі, організації незалежно від форм власності, господарювання, виду діяльності або у фізичної особи.
2. Платники, які сплачують внески на добровільних засадах: Інші особи:
2.1. громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, у якій вони перебувають;
2.2. особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).
Об'єкт нарахування
3. Об'єкт
3.1 Для роботодавців - суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян.
3.2 Для найманих працівників - суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
3.3 Для платників внесків визначених пунктом з розділу 1 - сума оподаткованого доходу (прибутку).
Ставки
Ставки зборів на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:
1. Для роботодавців - 2,9 відсотків.
2. Для найманих працівників:
- 0,25% - якщо зарплата менша 150 грн.
- 0,5%-якщо зарплата більша 150грн.
3. Для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, які беруть участь у соціальному страхуванні на добровільних засадах - 3%.
Термін сплати
Один раз на місяць у день, установлений для отримання в установі банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Відповідальність
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі шляхом ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати, страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафів і пеню.
За порушення терміну реєстрації або несвоєчасну сплату страхових внесків стягується у розмірі 50% суми, належної до сплати за весь період, починаючи з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися. :- • :. :
За неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно з Законом № 2240 нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі вказаної суми.
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.
Пеня нараховується виходячи із 120% облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її
Приклад
Розрахунок суми страхових зборів на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
Прізвище, ім'я та по батькові
Сума нарахова-ного заробітку, грн.
Сума заробітку, на яку нараховується та втримується внесок, грн.
Ставки внесків до фонду соц. страх, у зв'язку з втратою працездатності, грн.
До 150грн. - 0,25%
понад 150грн. - 0,5%
1. Кравець С.В.
150
150
0,38
—
2.Піддубна А.С.
1200
1200
—
6
З.Величко В. В.
2000
2000
—
10
4.Степаненко С.О.
400
400
—
2
5.Титаренко Т.В. *
1800
1800
—
—
Разом
5550
375
0,38
18
* Виконує роботу згідно з угодою цивільно-правового характеру та може сплачувати страхові внески на добровільних засадах.
Таким чином, до сплати належать:
1. Збір з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників:
5550грн.-1800грн.=3750 грн. (сума заробітку по цивільно-правовій угоді) 3750грн. х2.9%/100%=108,75грн.
2. Збір основної та додаткової оплати праці найманих працівників:
0,38грн.+18грн,=18,38грн.
3. Всього:
(108,75 +18,38)грн. = 127,13грн.
Крім сплати зборів, роботодавець виплачує допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподаткованого доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачується за рахунок коштів підприємства, установи, організації і відносяться на валові витрати, а останні за рахунок платежів до Фонду.
Збір на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Законодавчо-нормативна база:
1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. № 1105-ХІУ.
2. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. № 2272-ІП.
3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.01 р. № 225.
4. Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. № 1423 (зі змінами та доповненнями).
Законом № 1105 встановлено загальнообов'язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Тарифи на цей вид страхування для роботодавців - юридичних та фізичних осіб визначаються в відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначається відповідно до Закону України "Про оплату праці, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Розмір тарифів на страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання диференційований по галузях економіки, пойменованих згідно з Загальним класифікатором галузей народного господарства України. Галузі згруповані в класи професійного ризику виробництва.
Згідно Порядку № 1423, таких класів двадцять (таблиця 1):
Таблиця 1
Тарифи на страхування від нещасного випадку
Клас професійного ризику виробництва
Галузі економіки і види робіт
Код
Страховий тариф
1
2
3
4
1
Редакція і виробництво
87100
0,84
Освіта
92000-92500
2
Другі види діяльності сфери матеріального виробництва
87300-87900
0,86
Метрополітенний транспорт загального користування
51113
3
Зв'язок
52000-52300
0,88
Проектні, проектно-пошукові, пошукові роботи
66006
4
Невиробничі види побутового обслуговування населення
90300-90390
0,89
5
Трубопровідний транспорт загального користування. Другі види транспорту
51130, 51400
0,94
Інформаційно-обчислювальне обслуговування. Операції з нерухомим майном. Загальна комерційна діяльність, пов'язана з забезпеченням функціонування ринку
82000-84600
6
Наука і наукове обслуговування
95000-95630
1,0
Житлово-комунальне господарство та інші
90000-90290
7
Торгівля і громадське харчування
70000-72200
1,02
8
Електроенергетика
11100-11190
ЇДІ
Поліграфічна промисловість
19400
9
Легка промисловість
17200-17900
1,26
Трамвайний, тролейбусний транспорт
51112, 51122-51400
Сільське господарство (без обслуговування сільського господарства і господарського управління сільським господарством
20000
0,2
10
Харчова, м'ясна і молочна промисловість
18100-18222
1,3
Авіаційний транспорт
51300
11
Нафтопереробна промисловість
11220
1,44
12
Дорожнє господарство, автомобільне господарство, обслуговування транспорту
51123,51121, 51600
1,64
Мукомольно - круп'яна і комбікормова промисловість
19200-19220
Погруз очно - розгрузочні і транспортно-експедиційні роботи і послуги
51500,51510
13
Хімічна промисловість
13100-13199
2,03
Залізничний транспорт
51110,51111, 51114
Деревообробна промисловість
15200-15290
14
Промисловість будівних матеріалів
16110-16112 16130-16240 16260-16273
2,24
Водний транспорт
51200-51221
15
Машинобудівництво і металообробка
14100-14784 14800-14820 14832-14843
2,55
16
Будівництво (без будівництва шахт)
61000-61130 61132-65000
2,77
17
Чорна металургія
12100, 12130-12190
3,52
Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, що займаються іншими видами виробництва і перебувають на самостійному балансі, при визначенні розмірів страхових внесків, відносяться до галузі економіки, яким відповідає їх діяльність. Тобто тариф для таких підрозділів буде відрізняться від тарифу головного підприємства.
Для бюджетних установ та організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, - у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, установленої на день сплати страхового внеску.
Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат. Наприклад, станом на 01.07.02 року -2200 грн.
Перерахування коштів на рахунок Фонду юридичною особою проводиться одночасно з отриманням грошових коштів на оплату праці в установах банку.
Фізичні особи перераховують збір не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем виплати заробітної плати.
Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому визначаються згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.