url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nasha-sonyachna-sistema.html | Наша Сонячна система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/818db24bbcabf6b51be459c7c8ae19ee.ppt | files/818db24bbcabf6b51be459c7c8ae19ee.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/istoriya-astronomii.html | Історія астрономії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/8fdfd625b8aebd2e524348df8ee0a6d4.pptx | files/8fdfd625b8aebd2e524348df8ee0a6d4.pptx |
Історія астрономії
Перші спроби пояснити таємничі небесні явища були зроблені в Давньому Єгипті. Єгипетські жреці склали перші карти зоряного неба, дали назви планетам.
Піфагор у VI ст. до н. е. висунув ідею що Земля має форму кулі й висить у просторі.
Піфагор у VI ст. до н. е. висунув ідею що Земля має форму кулі й висить у просторі.
Астроном Гіппарх у ІІ ст. до н. е. визначив відстань від землі до Місяця та відкрив явище прецесії осі обертання Землі.
Астроном Гіппарх у ІІ ст. до н. е. визначив відстань від землі до Місяця та відкрив явище прецесії осі обертання Землі.
Давньогрецький філософ Клавдій Птолемей створив геоцентричну систему світу, у якій земля розміщується у центрі.
У XVI ст. Миколай Коперник запропонував геліоцентричну систему світу у якій у центрі розташоване сонце, а планети обертаються навколо нього по колових орбітах.
У XVI ст. Миколай Коперник запропонував геліоцентричну систему світу у якій у центрі розташоване сонце, а планети обертаються навколо нього по колових орбітах.
У 1609 р. італійський фізик Галілео Галілей уперше використав телескоп для спостереження за небесними світилами, відкрив супутники Юпітера та побачив зорі в Молочному Шляху.
XVII ст. Ісаак Ньютон відкрив основні закони механіки та закон всесвітнього тяжіння. Він довів універсальність сили тяжіння, гравітації.
XVII ст. Ісаак Ньютон відкрив основні закони механіки та закон всесвітнього тяжіння. Він довів універсальність сили тяжіння, гравітації.
Сила тяжіння керує рухом зір і галактик,а також впливає на еволюцію цілого Всесвіту.
Сила тяжіння керує рухом зір і галактик,а також впливає на еволюцію цілого Всесвіту.
У XIX ст. почався новий етап у вивченні космосу , коли у 1814 р. німецький фізик Йозеф Фраунгофер відкрив лінії поглинання у спектрі Сонця – фраунгоферові лінії.
За допомогою спектрів астрономи вивчають хімічний склад, температуру і навіть швидкість руху космічних тіл.
За допомогою спектрів астрономи вивчають хімічний склад, температуру і навіть швидкість руху космічних тіл.
У 1929 р. Едвін Габбл довів, що галактики розлітаються, і пізніше вчені створили теорію еволюції Всесвіту від його зородження до сьогодення. Це дало поштовх до створення нової ноуки – космології.
У 1929 р. Едвін Габбл довів, що галактики розлітаються, і пізніше вчені створили теорію еволюції Всесвіту від його зородження до сьогодення. Це дало поштовх до створення нової ноуки – космології.
4 жовтня 1957 р. почалась ера космонавтики. Цього дня у Радянському Союзу було запущено в космос перший у світі штучний спутник Землі.
Сьогодні в космосі літають сотні автоматичних станцій, які досліджують не тільки навколоземний простір, але й вивчають інші планети Сонячної системи. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/stavnovska.html | Ставновська | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/831ac0cbfbc75b0918e6d4141a19a491.pptx | files/831ac0cbfbc75b0918e6d4141a19a491.pptx | Туризм в Україні
Україна володіє значним туристичним потенціалом і має всі передумови для розвитку внутрішнього та міжнародного туризму.
В Україні великої популярності набули курорти Закарпаття.
У 2015 році туристичний потік у Карпатах влітку збільшився на 20–30% порівняно з минулим сезоном і становив близько 450–500 тис. осіб.
Рекреаційно-турстичні ресурси
Мінеральні води: найбільше їх — у Прикарпатті, Карпатах, на Поділлі, у Криму.
Лікувальні грязі поширені у Причорномор’ї й Приазов’ї (лимани), Криму і Прикарпатті
бальнеологічних курорти: Немирів, Шкло, Великий Любінь, Черче, Моршин, Трускавець, Східниця — у Прикарпатті;
Поляна, Синяк, Шаян, Кваси — в Карпатах;
Гусятин, Сатанів, Хмільник — на Поділлі;
Одеса, Гола Пристань, Євпаторія, Саки, Феодосія, Бердянськ — на Чорноморсько-Азовському узбережжі.
в інших регіонах країни є Миргород і Слов’янськ.
Кліматичні ресурси
в лісових районах (курорти Ворзель і Пуща-Водиця біля Києва, Слов’яногірськ на Донбасі),
у гірських і лісових районах Карпат (Яремча, Ворохта),
на морських узбережжях Затока, Очаків, Скадовськ, Алупка, Ялта, Алушта, Судак тощо).
Гірський туризм
комплекси «Буковель» на Івано-Франківщині, «Драгобрат» у Закарпатті, «Славське» і «Захар Беркут» на Львівщині),
водного (сплав рівнинними і гірськими річками),
спелеологічного (у печерах Поділля і Криму)
Визначні пам’ятки природи, історії та культури
понад 8 тис. об’єктів природно-заповідного фонду
24 біосферні та природні заповідники,
майже 120 національних і регіональних ландшафтних парків,
ботанічні сади, дендрологічні парки,
парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
Понад 130 тисяч пам’яток історії та культури національного, регіонального та місцевого значення
насамперед у західній і центральній частинах країни та в Криму.
Найбільша кількість пам’яток — у Києві, Львові, Кам’янці-Подільському.
«Софія Київська», «Ольвія», «Чернігів стародавній», «Давній Галич», міста Луцьк, Бахчисарай
Прочан і релігійних туристів приваблюють відомі святині
Києво-Печерська, Почаївська
Святогірська лаври, Марійський духовний центр у Зарваниці (Тернопільська область) та Херсонес у Криму, численні монастирі
Уся територія України з її мальовничими ландшафтами, розмаїтими культурно-побутовими і сільськогосподарськими традиціями населення придатна для зеленого, або сільського, туризму, який набуває популярності.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Відповідно до закону України «Про туризм», у нашій країні туризм є одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури.
Після успішного проведення чемпіонату Європи з футболу (2012 р.) та пісенних конкурсів «Євробачення» (2004 і 2017 рр.) Україні вдалося сформувати позитивний туристичний імідж.
Україна потрапила до між- народних туристичних рейтингів і путівників Globe Spots, TripAdvisor, The National Geographic Traveler, The Lonely Planet
Розвиток в’їзного туризму гальмує низка чинників:
неефективне та нераціональне викори- стання природних рекреаційно-туристичних ресурсів,
занедбаність багатьох історико-культурних об’єктів,
відсутність належної інфраструктури,
украй незадовільний стан автошляхів
воєнні дії на сході країни і втрата Кримського півострова
ОБ’ЄКТИ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В УКРАЇНІ
До списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО внесено 7 об’єктів України
Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами та Києво-Печерська лавра (Київ)
Ансамбль історичного центру міста Львів
Частина Геодезичної дуги Струве (об’єкт, який був створений у ХІХ ст. для визначення розмірів і форми Землі, його залишки — окремі геодезичні пункти збереглися на території 10 сучасних держав). В Україні — це пункти «Баранівка», «Катеринівка», «Фельштин» (Хмельницька область) та «Старонекрасівка» (Одеська область);
Резиденція митрополитів Буковини та Далмації (тепер — корпус Черні- вецького національного університету імені Юрія Федьковича)
Давнє місто Херсонес Таврійський (в околицях м. Севастополь, Крим)
Дерев’яні церкви Карпатського регіону. Цей міждержавний серійний об’єкт утворюють 8 церков у Польщі та 8 в Україні: 4 на Львівщині (у містах Жовква, Дрогобич, селах Потелич, Матків), 2 — на Івано-Франківщині (м. Рогатин, с. Нижній Вербіж) і 2 на Закарпатті (с. Ужок, смт Ясіня);
Букові праліси Карпат. Це єдиний природний об’єкт на території Укра- їни, який також є міждержавним (включає давні ліси Словаччини та Німеччини). Українська частина об’єкту — ліси, які поширені у 6-ти заповідних масивах на території Закарпаття.
ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
Максимальні показники туристичних потоків і надходжень в Україні були зафіксовані в 2016 і 2018 роки. Тепер вони значно нижчі, хоча зберігається тенденція до зростання.
осіб, які обслуговували туристичні фірми в Україні у 2016 р., 18% припадало на внутрішніх туристів, понад 1% — на іноземних, решта — це громадяни України, які виїжджали в закордонні тури.
Загалом в Україні виїзний туризм охоплює 3–5% всього населення.
Найбільше українські туристи відвідують Єгипет, Туреччину та Грузію.
У 2016 р. Україну відвідали 13,3 млн іноземних громадян з понад 110 країн.
Найбільше в’їздів — із сусідніх держав, а також Ізраїлю, Туреччини, Німеччини, США.
ТУРИСТИЧНІ РАЙОНИ В УКРАЇНІ
Туристичний район — це територіальна сукупність взаємозв’язаних підприємств, які спеціалізуються на обслуговуванні туристів
виділяють п’ять туристичних регіонів: Причорноморський, Карпатсько-Подільський, Полісько-Столичний, Харківський і Придніпровсько-Донецький
Д я к у ю за у в а г у! |
https://svitppt.com.ua/angliyska-mova/trade.html | Trade | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/f75997392761164cd0d4125fa7f15f35.ppt | files/f75997392761164cd0d4125fa7f15f35.ppt | Cliquez pour modifier le style du titre
Cliquez pour modifier les styles du texte du masque
Deuxième niveau
Troisième niveau
Quatrième niveau
Cinquième niveau
NEEDED! A
who is good at Maths and has mo re than 5 years experience working with kids.
NEEDED! A
who can make vegetarian menu.
NEEDED! An
who has acting experience in soap operas.
NEEDED! A
who has a year experience in working in any shop.
NEEDED! A
not less than 4 year experience in treating animals, especially cats and dogs.
NEEDED! A
in a restaurant, who has more than 2 year experience.
Match the jobs on the left with the workplaces on the right
Think about what is the most important in a job?
A friendly boss
Sociable colleagues
Good pay
A comfortable workplace
The opportunity to travel
Interesting work
What sort of person should they be?
Complete the sentences with the correct form of used to or be used to |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-neptun.html | Презентація "Нептун" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/8acb2e2b6d6417f7a551a40e11ad41e2.pptx | files/8acb2e2b6d6417f7a551a40e11ad41e2.pptx | Нептун
Непту́н — восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром і третя за масою планета Сонячної системи, що належить до планет-гігантів. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у 3,9 рази більший за Землю. Планета названа на честь римського бога морів. Нептун було відкрито 23 вересня 1846 року. Відкривачі Адамс Джон-Кауч,Урбен Левер'є,Йоганн Готфрид Ґалле.
Орбітальні характеристики:
- велика піввісь - 4 503 443 661 км
- орбітальний період - 164,78 роки
- синодичний період - 367,49 днів
- середня орбітальна швидкість - 5,43 км/сек
- середня аномалія - 267,767281°
- нахил орбіти - 1,767975° 6,43° відносно сонячного екватора
- супутники - 14
Фізичні характеристики:
- екваторіальний радіус - 24 764 ± 15 км 3,883 Землі
- полярний радіус - 24 341 ± 30 км 3,829 Землі
- сплюснутість - 0,0171 ± 0,0013
- площа поверхні - 7,6408×109 км² 14,98 Землі
- об'єм - 6,254×1013 км³ 57,74 Землі
- маса -- 1,0243×1026 кг 17,147 Землі
- середня густина - 1,638 г/см³
- прискорення вільного падіння- на поверхні11,15 м/с² 1,14 g
- друга космічна швидкість - 23,5 км/c
- період обертання - 16 год 6 хв 36 с
- екваторіальна швидкість обертання - 2,68 км/с
- нахил осі - 28,32°
-
Атмосфера:
склад
80±3,2% - водень(H2)
19±3,2% - гелій
1,5±0,5% - метан
~0,019% - Дейтерид водню(HD)
~0,00015% - етан
Супутники Нептуна
Тритон
Тритон відкрито Вільямом Ласселем (о. Мальта, 1846). Він має 14 зоряну величину і є найбільшим серед супутників Нептуна. Відстань від Нептуна 394700 км, сидеричний період обертання 5 діб 21 год. 3 хв., діаметр близько 2707 км. Це єдиний супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання самої планети навколо своєї осі. Має велике альбедо — 60-90% (альбедо Місяця — 12%), бо здебільшого складається з водяного льоду. У Тритона було виявлено незначну газову оболонку, тиск якої на поверхні в 70 000 разів менше земного атмосферного тиску.
Нереїда
Третій за розмірами супутник Нептуна. Середня відстань від Нептуна 6,2 млн км, діаметр — близько 340 км. Нереїда — найвіддаленіший супутник Нептуна (серед відомих). Вона робить один оберт навколо планети за 360 днів. Орбіта Нереїди дуже витягнута, її ексцентриситет становить 0,75. Найбільша відстань від супутника до планети перевищує найменшу в сім разів. Нереїду було відкрито 1949 року Джерардом Койпером (США).
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/angliyska-mova/tradicii-svyatkuvannya-zimovih-svyat.html | Традиції святкування зимових свят | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/d550617aebe9dbbc28733964e6c88c23.ppt | files/d550617aebe9dbbc28733964e6c88c23.ppt | Do you celebrate any holidays?
What is your favorite holiday?
How do you celebrate your favorite holiday?
With whom do you usually spend your holiday?
Oh, jingle bells, jingle bells, Jingle all the way, Oh, what fun it is to ride In a one-horse open sleigh. Jingle bells, jingle bells, Jingle all the way, Oh, what fun it is to ride In a one-horse open sleigh
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/budova-vsesvitu5.html | "Будова Всесвіту" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/236baf90910535b40e955c7ef527b679.pptx | files/236baf90910535b40e955c7ef527b679.pptx | Воробйова Єлизавета
БУДОВА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ВСЕСВІТУ
НАША ГАЛАКТИКА
Українці здавна мали багато назв нашої галактики. Чумацький шлях — найпоширеніша з них. Згідно з легендою чумаки їздили до Криму по сіль, орієнтуючись вночі на світлу смугу на небі. Також вживаються назви Молочний шлях і Галактика (з великої літери, щоб уникнути плутанини з іншими галактиками).
Центр Чумацького Шляху на знімку телескопа Спітцера (SIRTF або SST, NASA). Кольори змінено.
Маса Чумацького Шляху становить близько 5,8×1011 M☉.
Кількість зір 4·1011
Діаметр 100 000 світлових років
Відстань від Сонця до галактичного центру 26 000 ± 1 400 світлових років
Супутники Галактики
Наша Галактика є гігантською зоряною системою і логічно, що у неї мають бути супутники. Серед них найвідоміші такі карликові галактики, зоряні потоки та кулясті скупчення:
Велика Магелланова Хмара
Мала Магелланова Хмара
Карликова галактика Великий Пес
Потік Стрільця
Потік Хелмі
кулясте скупчення NGC 5466
Чумацький шлях
Туманність Андромеди
Галактики знаходяться на відстані 2,5 млн світлових років одна від одної, але швидко скорочують дистанцію під впливом взаємного притягування. Зближення відбувається із швидкістю 111 м/с. Комп'ютерне моделювання показало, що злиття галактик почнеться приблизно через 4 мільярди років і триватиме ще 2 мільярди років, внаслідок чого утвориться нова еліптична галактика. Сонячна система за прогнозами зруйнована не буде, хоча і опиниться ще далі від нового галактичного центру, ніж зараз. Також можливим є варіант об'єднання Чумацького Шляху з іншою сусідньою галактикою — Галактикою Трикутника (M33), можливо ще раніше, ніж з Андромедою.[1] Зірки та газ галактики Андромеди буде видно неозброєним оком приблизно через три мільярди років.
Зіткнення галактик Чумацький Шлях і Туманність Андромеди
Зіткнення двох галактик
Квазар
Кваза́ри — позагалактичні об'єкти, які мають зореподібні зображення і сильні емісійні лінії з великим червоним зміщенням у спектрі.
Квазари виявлені в 1963 як джерела радіовипромінювання.
Теорія Великого Вибуху
Основною теорією виникнення Всесвіту вважається теорія про Великий вибух, який відбувся приблизно 13,73 (± 0,12) млрд років тому з подальшим розширенням Всесвіту. У результаті Великого вибуху виникла матерія, простір і час. Теорія вважає, що після Великого вибуху Всесвіт мав дуже високу температуру. Приблизно через 10 секунд сформувались атомні частинки — протони, електрони і нейтрони. Атоми Гідрогену і Гелію, з яких складаються більшість зірок, утворилися лише через декілька сотень тисяч років після Великого вибуху, коли Всесвіт значно розширився в розмірах і охолов.
Пропонувалися також і інші теорії, наприклад теорія стаціонарного Всесвіту, яка, втім, втратила прихильників після відкриття реліктового випромінювання в середині 1960-их.
За підрахунками, якщо Великий вибух відбувся приблизно 14 млрд років тому, Всесвіт мав охолонути до температури близько трьох градусів Кельвіна. За допомогою радіотелескопів були зареєстровані радіошуми, які відповідають даній температурі, на всьому зоряному небі. Вони вважаються відголосками стану Всесвіту через деякий час після Великого вибуху, того часу, коли відбулося утворення нейтральних атомів. |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/neoromantizm1.html | "Неоромантизм" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/ee3b233027568ef36a193bc33d24dc2f.pptx | files/ee3b233027568ef36a193bc33d24dc2f.pptx | Неоромантизм
Неоромантизм
Неоромантизм (грец. neos — новий, молодий і франц. romantisme) — стильова течія модернізму, яка виникла в українській літературі на початку XX століття. Леся Українка називала його новоромантизмом.
Неоромантизм яскраво виявився у ліриці та драматичних творах Лесі Українки, прозі О. Кобилянської, Миколи Хвильового, О. Довженка, Ю. Яновського, поезії Олександра Олеся, Є. Плужника, Б.-І. Антонича .
Ця течія була, мабуть, найсильшою в новітній українській поезії. Неоромантики відмовилися від народницької тематики і поетики, шукали нових тем і засобів образного вираження. "Основними психологічними стимулами українського неоромантизму, — відзначає М. Неврлий, — було соціальне і національне визволення України в 1917 році, видимі перспективи нових культурних і політичних можливостей та масовий приплив творчих сил, що шукали свого динамічного вияву".
Неоромантизм зберіг риси класичного романтизму, зокрема конфлікт з дійсністю, який породжував гострий напружений сюжет. Неоромантики відкинули раціоцентризм, матеріалістичне сприйняття світу, на перше місце поставили чуттєву сферу людини, емоційно-інтуїтивне пізнання. Вони представляли свої ідеали в яскравих художніх образах, виняткових героїв у виняткових обставинах, зосереджували увагу на дослідженні внутрішнього світу людини. Неоромантики використовували засоби символіки, гіперболізацію, гру кольорів і півтонів, дбали про багатство ритміки і строфіки.
Неоромантизм національна течія української літератури. Вона пройшла два етапи розвитку: початок XX ст. (Леся Українка, Олександр Олесь) і 20-ті рр. XX ст. (Микола Хвильовий, М. Бажан, О. Близько, Є. Плужник). Неоромантизм не був чистим, він використовував прийоми символізму (загадковість, недомовленість), футуристичні звукові ефекти, урбаністичні пейзажі, елементи імажинізму, експресіонізму, необароко. М. Бажан репрезентує неоромантизм, поєднаний з необароко, використовує складні метафоричні сполуки, гру ритмів. Вершинним твором неоромантизму М. Бажана є збірка "Будівлі" — своєрідна філософія історії. У творах Миколи Хвильового, Є. Плужника і Д. Фальківського неоромантизм поєднується з імпресіонізмом, у прозі О. Кобилянської — із символізмом, Григорія Косинки — з неореалізмом, у поезії О. Влизька — з футуризмом. Засоби неоромантичної поетики використовують деякі шістдесятники (В. Симоненко, М. Вінграновський, Б. Олійник, Р. Лубківський). |
https://svitppt.com.ua/angliyska-mova/vienna.html | "Vienna" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/42/c3a5fe4c1473800ee429dd6eaf3749c3.pptx | files/c3a5fe4c1473800ee429dd6eaf3749c3.pptx | Vienna
Austria is located in Central Europe.
It is boarded by the Czech Republic, Germany, Hungary, Slovakia, Slovenia, Italy, Switzerland and Lichtenstein.
The population of this country is 8,47 million people, which live in more than 72 cities and towns.
One of such cities is Vienna – the capital of Austria.
Vienna was founded in 500 BC.
The “City of Music”
The world famous Vienna’s Opera
Vienna balls
Vienna is the last great capital of the nineteenth-century ball. There are over 200 significant balls per year, some featuring as many as nine live orchestras.
The Museumsquartier (MQ) is a 60,000 m² large area in the 7th district of the city of Vienna; it is the eighth largest cultural area in the world.
The Hundertwasserhaus is an apartment house in Vienna, built after the idea and concept of Austrian artist Friedensreich Hundertwasser with architect Joseph Krawina as a co-author.
Wiener Riesenrad (Riesenrad)
Approximately 50 per cent of Vienna (about 200 square kilometres) are green areas. A large part of these green areas is for free public use.
Everyone knows fomous Vienna’s coffee and chocolate.
Danube in Vienna
Seasons in Vienna
Thank you for your attention!
Mariya Kalashnyk
Form 10-A
School 18
Lviv - 2014 |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-na-temumisyac.html | Презентація на тему:Місяць | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/027a52cadca6ce18f854747cb3f20762.ppt | files/027a52cadca6ce18f854747cb3f20762.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nasha-galaktika0.html | Наша Галактика | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/067938dcf26883d9ce96ae95e4dedd09.ppt | files/067938dcf26883d9ce96ae95e4dedd09.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/solnechniy-veter.html | "Сонячний вітер" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/29d52460030ca038ee29e5d1343f74fc.pptx | files/29d52460030ca038ee29e5d1343f74fc.pptx | Проект на тему:
«Солнечный ветер»
Подготовила
Ученица 11-В класса
ЗОШ № 11
Подгайная Кристина
г. Бердянск 2014
«Солнечный ветер гонит на Землю
вал, полной счастья Зари…»
Со́лнечный ве́тер — поток ионизированных частиц (в основном гелиево-водородной плазмы), истекающий из солнечной короны со скоростью 300—1200 км/с в окружающее космическое пространство. Является одним из основных компонентов межпланетной среды.
Множество природных явлений связано с солнечным ветром, в том числе такие явления космической погоды, как магнитные бури и полярные сияния.
История исследования
Предположение о существовании потока частиц, летящих от Солнца, впервые было высказано британским астрономом Ричардом Кэррингтоном. В 1859 году Кэррингтон наблюдали то, что впоследствии было названо солнечной вспышкой. В 1916 году норвежский исследователь Кристиан Биркеланд написал: «С физической точки зрения наиболее вероятно, что солнечные лучи не являются ни положительными ни отрицательными, но и теми и другими вместе». Другими словами, солнечный ветер состоит из отрицательных электронов и положительных ионов. В 1930-х годах ученые определили, что температура солнечной короны должна достигать миллиона градусов, поскольку корона остается достаточно яркой при большом удалении от Солнца. Тремя годами позже Юджин Паркер сделал вывод, что горячее течение от Солнца в чепменовской модели и поток частиц, сдувающий кометные хвосты в гипотезе Бирманна — это два проявления одного и того же явления, которое он назвал «солнечным ветром».
Однако в январе 1959 года первые прямые измерения характеристик солнечного ветра были проведены советской станцией Луна-1, посредством установленных на ней счетчика и газового ионизационного детектора. Три года спустя такие же измерения были проведены и американкой Марсией Нейгебауэр по данным станции Маринер-2.Первые численные модели солнечного ветра в короне с использованием уравнений магнитной гидродинамики были созданы Пневманом и Кноппом в 1971 г.
Однородно и стационарно ли вытекает
солнечный ветер с поверхности Солнца?
До 1990 года все космические аппараты летали вблизи плоскости солнечной эклиптики, что не позволяло прямыми методами измерений проверить степень зависимости параметров солнечного ветра от солнечной широты. Косвенные же наблюдения отклонения хвостов комет, пролетавших вне плоскости эклиптики, указывали на то, что в первом приближении такой зависимости нет. Однако измерения в плоскости эклиптики показали, что в межпланетном пространстве могут существовать так называемые секторные структуры с различными параметрами солнечного ветра и различным направлением магнитного поля. Такие структуры вращаются вместе с Солнцем и явно указывают на то, что они являются следствием аналогичной структуры в солнечной атмосфере, параметры которой зависят от долготы. В частности, оказалось, что скорость солнечного ветра возрастает, а плотность уменьшается с гелиографической широтой. Измеренная, например, на аппарате "Улисс" скорость солнечного ветра изменилась от 450 км/с в плоскости эклиптики примерно до 700 км/с на - 75° солнечной широты. Надо, однако, отметить, что степень различия параметров солнечного ветра в плоскости эклиптики и вне ее зависит от цикла солнечной активности.
Солнечные ветры вызывают молнии на Земле
Учёные из университета Рединга обнаружили, что ионизирующие частицы в потоках солнечного ветра могут влиять на уровень грозовой активности. Наша звезда производит потоки частиц различных скоростей, так как находится в постоянном движении. Быстрый солнечный ветер может догнать более медленные потоки. Соответственно, в тех областях, где быстрые и медленные потоки взаимодействуют друг с другом, плотность высокоэнергетических частиц может значительно увеличиваться. Когда Земля проходит через такие регионы, исследователями и фиксируется всплеск космического излучения. Так как Солнце совершает полный оборот каждые 27 дней, высокоскоростные потоки солнечного ветра регулярно и предсказуемо достигают Земли. учёные обнаружили, что в течении 40 дней после каждого прохождения Земли через участок из плотных солнечных потоков происходило в среднем 422 удара молний. Пик грозовой активности приходится на 12-18 день после прибытия потока солнечного ветра. Выходит, что повышение активности молний явно связано с изменениями космических условий.
Полярное сияние
Полярное сияние — свечение (люминесценция) верхних слоёв атмосфер планет, обладающих магнитосферой, вследствие их взаимодействия с заряженными частицами солнечного ветра.
Ответ на вопрос, что же это такое, первым нашел Михаил Ломоносов. Проведя бесчисленное количество опытов, он высказал предположение об электрической природе этого явления. Также была выявлена тесная связь с активностью деятельности Солнца. Итак, северное сияния возникает вследствие бомбардировки верхних слоёв атмосферы заряженными частицами.
Скорость солнечного ветра с удалением от Солнца
Изменение скорости солнечного ветра
определяется двумя силами: силой солнечной гравитации и силой, связанной с
изменением давления. На больших расстояниях от
Солнца давление почти не изменяется по величине, Сила гравитации убывает как квадрат расстояния от
Солнца и тоже мала на достаточно больших расстояниях.
Поскольку обе силы становятся очень малы, то, согласно теории, скорость
солнечного ветра становится почти постоянной и при этом значительно
превосходит звуковую., Экспериментально подтвердили предсказания о солнечном ветре. В частности, его скорость оказалась в
среднем почти постоянной. Очевидно, что скорость солнечного ветра не может быть до
бесконечности постоянной, поскольку Солнечная система окружена межзвездным
газом с конечным давлением. Поэтому солнечный ветер на больших расстояниях
от Солнца должен тормозиться газом межзвездной среды.
Рекуррентные потоки
Рекуррентные потоки высокоскоростного солнечного ветра отличаются
прежде всего тем, что существуют в течение многих месяцев, регулярно
появляясь в окрестностях Земли примерно через 27 дней. Однако в настоящее время можно считать доказанным, что
обсуждаемые потоки зарождаются на Солнце в области так называемых дыр. Открытые силовые линии магнитного поля
не препятствуют радиальному расширению корональной плазмы, что может
объяснить пониженную плотность последней в области дыр и увеличение
скорости генерируемого в них солнечного ветра. Вместе с тем увеличение
скорости солнечного ветра, обусловленное благоприятной конфигурацией
силовых линий магнитного поля, не может компенсировать ее уменьшения,
связанного с низкой температурой плазмы в рассматриваемых областях и для
объяснения появления высокоскоростных потоков приходится предположить
наличие в корональных дырах мощного источника МГД – волн.
Вариации солнечного ветра
Солнечный ветер не однороден. Его скорость является высокой (800 км/с) над корональными дырами и низкой (300 км/с) над стримерами. Эти потоки быстрого и медленного солнечного ветра взаимодействуют друг с другом и попеременного пересекаются Землей по мере того, как Солнце вращается. Такие резкие изменения в скорости солнечного ветра негативно воздействуют на магнитное поле Земли и могут производить магнитные бури в земной магнитосфере. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/istoriya-kosmonavtiki2.html | Історія космонавтики | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/0a3261619bb732b8d1b88e41240f3079.ppt | files/0a3261619bb732b8d1b88e41240f3079.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/budova-soncya-dzherela-yogo-energii.html | Будова Сонця. Джерела його енергії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/5badbcebff66f5628a277f90ed61da71.ppt | files/5badbcebff66f5628a277f90ed61da71.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nebesni-tila2.html | Небесні тіла | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/8fbc9d8757b89c950687595316462fbf.pptx | files/8fbc9d8757b89c950687595316462fbf.pptx | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nash-kosmos.html | "Наш космос" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/9eb668f3791b0bb25b6b6b7ed81760f8.pptx | files/9eb668f3791b0bb25b6b6b7ed81760f8.pptx | Наш космос
Сонячна система складається власне з Сонця, а також планет, з їх супутниками, комет, астероїдів, пилу, газу і дрібних частинок.
Сонячна систиема
В астрономії ми враховуємо 10 небесних тіл. Це Сонце, Місяць і 9 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон. Вони символізують динаміку сил в житті людини.
Меркурій
Венера
Марс
Юпітер
Сатурн
Уран
Нептун
Плутон
Сонце
Земля
Сонячна система
Сонце
Сонце - єдина зірка Сонячної системи. Навколо Сонця обертаються інші об'єкти цієї системи: планети і їхні супутники, карликові планети і їхні супутники, астероїди, комети і космічний пил. Маса Сонця становить 99,866% від сумарної маси всієї Сонячної системи. Сонячне випромінювання підтримує життя на Землі.
Сонце - магнітоактивна зірка. Вона володіє сильним магнітним полем, напруженість якого змінюється з часом і яке змінює напрямок приблизно кожні 11 років, під час сонячного максимуму.
Детальніше про Сонце
Меркурій
Меркурій - найближча до Сонця планета Сонячної системи, що обертається навколо Сонця за 88 земних діб. Тривалість одних зоряної доби на Меркурії складає 58,65 земних, а сонячних - 176 земних. Планета названа на честь давньоримського бога торгівлі Меркурія, аналога грецького Гермеса і вавілонського Набу.
Меркурій можна назвати кам'яною пустелею, яка вкрита кратерами на зразок нашого Місяця.
Меркурій світиться відбитим сонячним світлом і здається нам яскравою зіркою.
Детальніше про Меркурій
Венера
Венера - друга внутрішня планета Сонячної системи з періодом обертання в 224,7 земних діб. Планета отримала свою назву на честь Венери, богині любові з римського пантеону.
Венера - третій за яскравістю об'єкт на небі Землі після Сонця і Місяця.
Венера класифікується як землеподібну планета, і іноді її називають «сестрою Землі», тому що обидві планети схожі розмірами, силою тяжіння і складом. Однак умови на двох планетах дуже різняться.
Венера обертається навколо своєї осі зі сходу на захід, тобто в напрямку, протилежному напрямку обертання більшості планет. Один оборот навколо осі займає 243 земних діб.
Детальніше про Венеру
Земля
Земля – третя від Сонця планета Сонячної системи , найбільша по діаметру , масі і щільності серед планет земної групи.
Наукові дані вказують на те , що Земля утворилася з Сонячної туманності близько 4540000000 років тому , і незабаром після цього придбала свій єдиний природний супутник - Місяць.
Земля обертається навколо Сонця і робить навколо нього повний оборот приблизно за 365 днів .
Місяць - початку своє звернення на орбіті навколо Землі приблизно 4,53 мільярда років тому , що стабілізувало осьової нахил планети і є причиною припливів , які уповільнюють обертання Землі . Деякі теорії вважають , що падіння астероїдів приводили до істотних змін в навколишньому середовищі і поверхні Землі , зокрема , масові вимирання різних видів живих істот.
Цікаве про Землю
Марс
Марс - четверта за віддаленості від Сонця і сьома ( передостання ) за розмірами планета Сонячної системи; маса планети складає 10,7 % маси Землі. Названа на честь Марса - давньоримського бога війни , відповідного давньогрецького Аресу . Іноді Марс називають « червоною планетою » через червонуватого відтінку поверхні , У Марса є два природних супутника - Фобос і Деймос (у перекладі з давньогрецької - «страх» і « жах» - імена двох синів Ареса , що супроводжували його в бою ) , які відносно малі ( Фобос - 26x21 км , Деймос - 13 км в поперечнику ) і мають неправильну форму.
Відстань між Марсом та Сонцем – 227,9 млн. км.
Марс обертається навколо Сонця за 687 діб.
Цікаве про Марс
Юпітер
Юпітер - п'ята планета від Сонця, найбільша в Сонячній системі. Поряд з Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікується як газовий гігант.
Юпітер має, принаймні, 67 супутників, найбільші з яких - Іо, Європа, Ганімед і Каллісто - були відкриті Галілео Галілеєм в 1610 році.
Діаметр Юпітера в 11 разів перевищує діаметр Землі.
Його відстань до Сонця – 778 млн. км.
Юпітер обертається навколо Сонця майже за 12 земних років.
Додаток
Сатурн
Сатурн - шоста планета від Сонця і друга за розмірами планета в Сонячній системі після Юпітера. Сатурн, а також Юпітер, Уран і Нептун, класифікуються як газові гіганти. Сатурн названий на честь римського бога землеробства.
Сатурн відноситься до типу газових планет: він складається в основному з газів і не має твердої поверхні.
Середня відстань між Сатурном і Сонцем становить 1430 млн км. Сатурн обертається навколо Сонця за 10 759 днів.
В якості тривалості обороту Сатурна навколо осі прийнята величина 10:00, 34 хвилини і 13 секунд.
Сатурн - найцікавіше про цю планету
Уран, Нептун, Плутон
Уран - сьома за віддаленості від Сонця, третя по діаметру і четверта за масою планета Сонячної системи. Була відкрита в 1781 році англійським астрономом Вільямом Гершелем і названа на честь грецького бога неба Урана, батька Кроноса (у римській міфології Сатурна) і, відповідно, діда Зевса.
Відстань від Сонця – 2870 млн. км.
Нептун - восьма і сама далека планета Сонячної системи. Нептун також є четвертою по діаметру і третій за масою планетою. Маса Нептуна в 17,2 рази, а діаметр екватора в 3,9 рази більше таких у Землі. Планета була названа на честь римського бога морів.
Відстань від Сонця – 4497 млн. км.
Обертається навколо Сонця за 165 земних років.
Плутон – дев’ята й остання планета, яка знаходиться на краю Сонячної системи. Цю планету названо на честь римського бога підземного світу смерті.
Відстань від Сонця – 6000 млн. км. Навколо Сонця обертається майже за 250 земних років.
Плутон має супутник - Харон.
Детальніше про планету Плутон
Цікаві факти про планету Нептун
Доповнення про планету Уран
Презентацію підготувала
Учениця 10-А класу
КЗШ №117
Лаба Мадіна
Учитель: Хрущ Олександра Михайлівна |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/cherez-terni-do-zirok0.html | ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ДО ЗІРОК | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/ddc91843047556ffdbd77300560a6c53.ppt | files/ddc91843047556ffdbd77300560a6c53.ppt | Per aspera ad astra
1
2
3
4
1
2
3
4
2
4
1
3
1
2
3
4
1
2
3
4
1
2
3
4
1
2
3
4
1
2
3
4 |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ukrainski-kosmonavti.html | "Українські космонавти" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/93a07f8f75b3f0e3115109fb659ae663.pptx | files/93a07f8f75b3f0e3115109fb659ae663.pptx | “ українські космонавти ”
Підготувала:
учениця 10-го класу Чорнобаєва Олена
Каденю́к Леоні́д Костянти́нович
28 січня 1951, Клішківці — Герой України, перший космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання.
В період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському БТКК «Коламбія» місії STS-87.
Валенти́н Васи́льович Бондаре́нко
16 лютого 1937, (Харків) — 23 березня 1961 (Москва) — радянський льотчик-винищувач, член першого загону космонавтів СРСР.
28 квітня 1960 року був зарахований до першого загону радянських космонавтів. Проходив підготовку до космічного польоту на кораблі «Восход».Загинув під час випробування.
Володи́мир Володи́мирович Васю́тін
8 березня 1952, Харків — 19 липня 2002) — радянський космонавт українського походження.
17 вересня 1985 року Васютін здійснив свій перший політ у космос як командир корабля «Союз Т-14» до станції «Салют-7»
Віта́лій Миха́йлович Жо́лобов
Народився 18 червня 1937 року в селі Стара Збур'ївка Голопристанського району Херсонської області . Бортінженер.
З 6 липня по 24 серпня 1976 року разом з Борисом Волиновим здійснив політ у космос як бортінженер корабля «Союз-21» та орбітальної станції «Салют-5».
Волинов Борис Валентинович
Народився 18 грудня 1934 року в місті Іркутськ, РРФСР. Космонавт ВПС. Інструктор-космонавт.
З 15 по 18 січня 1969 року командиром КК «Союз-5». Стартував разом з Єлісеєвим і Хруновим, які після першого в світі стикування двох пілотованих кораблів перейшли через відкритий космос в КК «Союз-4» (командир - Шаталов). Посадку здійснював самотужки.
Гео́ргій Степа́нович Шо́нін
Народився
3 серпня 1935, Ровеньки Луганської області — помер-6 квітня 1997 — радянський космонавт. Герой Радянського Союзу Генерал-лейтенант авіації.
11 жовтня — 16 жовтня 1969 брав участь в космічному польоті як командир корабля «Союз-6».
Попович Павло Романович
Народився 5 жовтня 1930, Узин, Київщина —помер- 29 вересня 2009, Гурзуф, Крим — льотчик-космонавт генерал-майор авіації , кандидат технічних наук. Двічі Герой Радянського Союзу .
12 серпня — 15 серпня 1962 здійснив на кораблі-супутнику «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів, спільно з А. Г. Ніколаєвим, який пілотував космічний корабель «Восток-3». |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/molochniy-shlyah-nasha-galaktika.html | Молочний Шлях - наша галактика | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/7c62c0b7d913a136edd4b3a35573d2de.pptx | files/7c62c0b7d913a136edd4b3a35573d2de.pptx |
Молочний шлях –
наша Галактика
Виконала
учениця 11 класу
Слов’яносербського НВК
Задніпряна Анна
Чума́цький Шлях — власна назва галактики, у якій розташована наша Сонячна система, а також усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком.
Чумацький Шлях є спіральною галактикою типу SBbc за класифікацією Габбла, що разом із галактикою Андромеди, Галактикою Трикутника та низкою інших галактик утворюють місцеву галактичну групу. У свою чергу, місцева група входить до Надскупчення Діви.
Загальна характеристика
Кількість зір: 400 000 000 000
Маса: 700 000 000 000 М☉
Діаметр диска: 300 000 св. Років
Товщина диску - 1 000 світлових років
Відстань Сонця до центра: 30 000 св. років
Галактичний рік: 250 000 000 років
Молочний Шлях при спогляданні на небі виглядає як неяскрава дифузна світла смуга, що проходить приблизно вздовж великого кола небесної сфери. У північній півкулі наша Галактика перетинає сузір'я Орла, Стріли, Лисички, Лебедя,Цефея, Кассіопеї, Персея, Візничого, Тельця та Близнюків; у південному — Єдинорога, Корми, Вітрил, Південного Хреста, Циркуля, Південного Трикутника, Скорпіона та Стрільця. У Стрільці лежить центр Галактики.
Галактика випромінює у всіх діапазонах електромагнітної шкали хвиль
Молочний Шлях в різних діапазонах довжин хвиль
Рентгенівське випромінювання з галактичного центру
Зо́ряне ску́пчення — гравітаційно зв'язана група зірок, що має загальне походження і рухома в гравітаційному полі галактики як єдине ціле.
За своєю морфологією зоряні скупчення історично поділяються на два типи — кулясті і розсіяні. Групи гравітаційно незв'язаних зірок або слабкопов'язаних молодих зір, об'єднаних загальним походженням, називають зоряними асоціаціями.
Галакти́чна тума́нність — внутрішньогалактична хмара розріджених газів і пилу.
Різновиди туманностей
Дифузні туманності — величезні за розмірами (10-100 пк), досить щільні (10-100 частинок в 1 см3), неправильної форми. З ними пов'язують утворення зірок.
Дифузні туманності поділяються на світлі і темні:
Темні — поглинають світло зір, що знаходяться за нею;
Світлі — якщо поблизу туманності є достатньо яскрава зоря, то туманність відбиває її світло.
Комплексні туманності правильної форми утворюються зі скинутих оболонок зір, поділяються на волокнисті та планетарні:
Волокнисті туманності — залишки спалахів наднових;
Планетарні — туманності кільцеподібної форми, які здалека мають вигляд слабких кілець, або дисків.
Походження назви
Українці здавна мали різні назви нашої галактики: Становище, Стан, Чумацький Шлях. Також вживаються назви Молочний Шлях і Галактика. «Молочний Шлях» є калькою з лат.: ця назва пов'язана з давньогрецьким міфом, у якому богиня Гера пролила молоко, коли годувала немовля Геракла. Звідси ж і найменування «Галактика».
Аналогічно до турецької «Шлях сіна», арабської «Шлях торговця сіном» та вірменської «Шлях крадія сіна» назви, у якій фігурує розсипане сіно, припускають, що назва походить від того, що чумаки розсипали сіль (зірки) по дорозі.
Згідно з легендою чумаки їздили до Криму по сіль, орієнтуючись вночі на світлу смугу на небі. Ніби перші чумаки, їдучи з Криму, позначили дорогу сіллю, яка сипалася з дір в мажарах. Господь переніс соляну дорогу на небеса. З того часу чумаки знали шлях по сіль і додому. Ще вважали, що Чумацький Шлях — небесна дорога для людських праведних душ, що летять по цій дорозі в рай, а грішні — до пекла. Птахи по ньому восени відлітають у вирій, а весною повертаються.
Відома ще старовинна назва Чумацького Шляху: Становище, Стан. Ніби колись татарка напувала молоком свою дитину і ненароком пролила, воно розлилося на всі боки і залило півнеба білим. У давнину вірили, що Становище вщерть наповнене татарами, що вони там станом стали і саме звідти роблять свої набіги.
Божа дорога — давня українська назва Чумацького Шляху. Цією дорогою нібито у золотій колісниці їздить пророк Ілля (християнський наступник праукраїнського й праслов'янського Перуна) і гримить, метаючи золоті стріли блискавиць у демонів Арідника, Тринрода, Триюду, Чортів, Бісів, Чугайстрів та інших.
Історія відкриття
Форма Чумацького Шляху, яку дослідив Вільям Гершель 1785 року. Сонячна система знаходиться посередині.
Першим вченим, який припустив, що Чумацький Шлях складається із віддалених зірок, був Демокрит. У XVIII столітті Вільям Гершель зробив спробу визначити розміри Галактики, ґрунтуючись на результатах своїх підрахунків. Він довів, що наша зоряна система має скінченні розміри й утворює своєрідний товстий диск: у площині Чумацький Шлях простягається на відстань не більше 850 одиниць, а в перпендикулярному напрямку — на 200 одиниць, якщо взяти за одиницю відстань до Сіріуса. За сучасною шкалою відстаней це відповідає 7300 х 1700 світлових років.
Ця оцінка в цілому відображує структуру Чумацького Шляху, хоча вона вельми неточна. Справа в тому, що окрім зір до складу диска Галактики входять також численні газопилові хмари, які послаблюють світло віддалених зір. Перші дослідники Галактики не знали про цю поглинаючу речовину і вважали, що бачать усі її зорі. Реальні розміри Галактики було встановлено лише в XX ст. Виявилось, що вона є пласкішим утворенням, ніж припускалося раніше. Зовні Галактика нагадує зерно сочевиці з потовщенням посередині.
Так, у 40-і рр. XX сторіччя, спостерігаючи галактику М31, більше відому як туманність Андромеди, німецький астроном Вальтер Бааде (що в ті роки працював у США) відзначив, що плоский лінзоподібний диск цієї величезної галактики занурено у розріджену зоряну хмару сферичної форми — гало. Оскільки туманність Андромеди дуже схожа на нашу Галактику, Бааде припустив, що подібну структуру має й Чумацький Шлях. Зорі галактичного диска було названо населенням I типу, а зорі гало (або сферичної складової) — населенням II типу.
Розміри
Основний диск Чумацького Шляху має близько 100 000 — 120 000 світлових років у діаметрі та близько 250 000 — 300 000 у периметрі. Поза межами ядра галактики товщина Чумацького Шляху становить приблизно 1 000 світлових років. У Чумацькому Шляху налічується понад 300 млрд зір.
Якщо зменшити діаметр Чумацького Шляху до 130 кілометрів, то Сонячна система займала б лише 2 міліметри. Гало Чумацького шляху простягається набагато далі розмірів Галактики, але обмежується орбітами двох галактик-супутників: Великої та Малої Магелланових Хмар, відстань до яких у перигалактіконі становить близько 180 000 світлових років. Абсолютна зоряна величина нашої галактики становить −21,3m.
Вік
Дуже важко визначити вік, коли сформувався Чумацький Шлях, але наразі вік найдавніших зір у галактиці оцінюється у 13,6 мільярдів років, що приблизно дорівнює віку Всесвіту. За сучасними уявленнями, Чумацький Шлях утворився внаслідок зіткнення і злиття невеликих галактик. Свідченнями цього є перші зорі з дуже низькою металічністю, що утворилися на найранішому етапі існування Всесвіту. Такі зорі вчені знаходять у галактичному гало — «околиці» Чумацького шляху, що тягнеться за межі його видимої частини. У лютому 2010 року астрономи Європейської південної обсерваторії (Чилі) виявили такі ж зорі в карликових галактиках у сузір'ях Печі, Скульптора, Секстанта і Кіля.
Диск
Лише у 1980-их роках астрономи висловили припущення, що Чумацький Шлях є спіральною галактикою з баром, а не звичайною спіральною галактикою. Це припущення було підтверджене 2005 року космічним телескопом імені Лаймана Спітцера, який показав, що центральна перемичка нашої галактики є більшою, ніж вважалося раніше.
За оцінками вчених, галактичний диск, що видається в різні боки у районі галактичного центру, має діаметр близько 100 000 світлових років. У порівнянні з гало диск обертається помітно швидше. Швидкість його обертання не однакова на різних відстанях від центру. Вона стрімко зростає від нуля в центрі до 200—240 км/с на відстані 2 тис. світлових років від нього, потім дещо зменшується, знову зростає приблизно до того ж значення й далі залишається майже постійною.
Вивчення особливостей обертання диску дозволило оцінити його масу, виявилось, що вона в 150 млрд разів більша M☉.
Поблизу площини диска концентруються молоді зорі й зоряні скупчення, вік яких не перевищує декількох мільярдів років. Вони утворюють так звану плоску складову. Серед них дуже багато яскравих і гарячих зір. Газ у диску Галактики також зосереджений в основному поблизу його площини. Він розподілений нерівномірно, утворюючи численні газові хмари — від велетенських неоднорідних за структурою хмар, протяжністю понад декілька тисяч світлових років до невеликих хмарин розмірами не більше парсека.
Гало
Галактичний диск оточено сфероїдним гало, що складається зі старих зір та кулястих скупчень, 90 % яких перебуває на відстані менше 100 000 світлових років від центру галактики. Це дозволяє припустити, що діаметр зоряного гало становить 200 000 світлових років. Однак, останнім часом було знайдено декілька кулястих скупчень, таких як PAL 4 та AM 1, що перебувають на відстані більше ніж 200 000 світлових років від центру галактики. Центр симетрії гало Чумацького Шляху збігається з центром галактичного диска. Складається гало в основному з дуже старих, неяскравих маломасивних зірок. Вони зустрічаються як поодинці, так і у вигляді кулястих скупчень, які можуть містити до мільйона зірок. Вік населення сферичної складової Галактики перевищує 12 млрд років, його зазвичай вважають віком самої Галактики.
У той час як галактичний диск містить газ та пил, що ускладнює проходження видимого світла, сфероїдна компонента таких складових не містить. Активне зореутворення відбувається у диску (особливо у спіральних рукавах, що є зонами підвищеної щільності). У гало зореутворення вже скінчилося. Розсіяні скупчення також трапляються переважно у диску. Вважається, що основну масу нашої галактики складає темна матерія, що формує гало темної матерії масою приблизно 600 — 3000 мільярдів M☉. Гало темної матерії сконцентроване у напрямку центру галактики.
Зірки сферичної складової концентруються до центру Галактики. Центральна, найщільніша частина гало в межах декількох тисяч світлових років від центру Галактики називається балджем .
Зірки і зоряні скупчення гало рухаються навколо центру Галактики дуже витягнутими орбітами. Через те, що обертання окремих зірок відбувається дещо безладно (тобто швидкості сусідніх зірок можуть мати будь-які напрями), гало в цілому обертається дуже поволі.
Ядро
Центр галактики Чумацький Шлях у інфрачервоних променях (візуально Центр галактики розташований у сузір'ї Стрільця)
Центр галактики містить компактний об'єкт із дуже великою масою (близько 4,3 мільйона M☉), розташований у напрямі сузір'я Стрільця. Цей об'єкт має назву Стрілець A, більшість вчених вважають його надмасивною чорною дірою. Існує припущення, що більшість галактик мають надмасивні чорні діри у своєму ядрі. Навколо масивної чорної діри обертається чорна діра меншого розміру з масою від 1000 до 10 000 M☉ і періодом обертання близько 100 років та декілька тисяч порівняно невеликих.
Для центральних ділянок Галактики характерна сильна концентрація зірок: у кожному кубічному парсеку поблизу центру їх міститься багато тисяч. Відстані між зірками в десятки і сотні разів менші, ніж в околицях Сонця. Як і в більшості інших галактик, розподіл маси у Чумацькому Шляху є таким, що орбітальна швидкість більшості зірок цієї Галактики не залежить значною мірою від їх відстані від центру. Далі від центральної перемички та зовнішнього кола, звичайна швидкість обертання зір становить 210 — 240 км/год
Таким чином, орбітальний період звичайної зірки прямо пропорційний лише довжині шляху, який вона долає. Це твердження не справджується стосовно сонячної системи, де різні орбіти мають суттєво різні швидкості обертання, що підтверджує існування темної матерії.
Вважається, що довжина галактичної перемички становить близько 27 000 світлових років. Ця перемичка проходить крізь центр галактики під кутом 44 ± 10 градусів до лінії між нашим Сонцем та центром галактики.
Вона складається переважно із червоних зірок, які вважають дуже старими. Перемичку оточено кільцем, що має назву «Кільце у п'ять кілопарсеків». Це кільце містить більшу частину молекулярного гідрогену Галактики і є найактивнішим регіоном зореутворення у нашій Галактиці. Якщо вести спостереження із галактики Андромеди, то галактична перемичка Чумацького Шляху була б найяскравішою його частиною.
Спіральні рукави Галактики
Одним з найпомітніших утворень в дисках галактик, подібних до нашої, є спіральні гілки (або рукави). Вони дали назву цьому типу об'єктів — спіральні галактики. Спіральна структура в наший Галактиці дуже добре розвинена. Уздовж рукавів в основному зосереджені наймолодші зірки, багато розсіяних зоряних скупчень і асоціації, а також ланцюжки щільних хмар міжзоряного газу, в яких продовжують утворюватися зірки. У спіральних гілках велика кількість змінних і спалахуючих зірок, у них найчастіше спостерігаються вибухи деяких типів наднових.
На відміну від гало, де будь-які прояви зоряної активності надзвичайно рідкісні, в гілках продовжується бурхливе життя, пов'язане з безперервним переходом речовини з міжзоряного простору в зірки і назад. Галактичне магнітне поле, яке пронизує весь газовий диск, також зосереджене головним чином у рукавах.
Кожен спіральний рукав описує логарифмічну спіраль із нахилом приблизно 12°. Вважається, що у нашій галактиці існують чотири основні спіральні рукави, котрі беруть свій початок у галактичному центрі.
Ці рукави мають такі назви:
1 Галактичне ядро і бар
2 Трикілопарсековий рукав
3 рукав Косинця (Норма)
4 Рукав Південного Хреста
5 рукав Кіля
6 нововідкрите розширення
Зовнішнього рукава
7 Зовнішній рукав
8 рукав Персея
9 рукав Стрільця
10 рукав Щита
11 рукав Оріона
12 Сонце
Поза межами основних спіральних рукавів розташоване Зовнішнє Кільце або Кільце Єдинорога. Воно складається із газу та зірок, що були запозичені від інших галактик мільярди років тому. Існування цього кільця передбачили астрономи Брайан Йанні та Хайді Н'юберг.
Супутники Галактики
Наша Галактика є гігантською зоряною системою і логічно, що у неї мають бути супутники. Серед них найвідоміші такі карликові галактики, зоряні потоки та кулясті скупчення:
Велика Магелланова Хмара
Мала Магелланова Хмара
Карликова галактика Великий Пес
Розташування Сонця в Галактиці
Згідно з останніми науковими оцінками, відстань від Сонця до галактичного центру, становить 26 000 ± 1 400 світлових років, у той час як згідно з попередніми оцінками наша зоря мала перебувати на відстані близько 35 000 світових років від бару. Це означає, що Сонце розташоване ближче до краю диску, ніж до його центру. Разом з іншими зорями Сонце обертається навколо центра Галактики зі швидкістю 220—240 км/с, роблячи один оберт приблизно за 200 млн років. Таким чином, за весь час існування Земля облетіла навколо центра Галактики не більше 30 разів.
В околицях Сонця вдається відстежити ділянки двох спіральних рукавів, які віддалені від нас приблизно на 3 тис. світлових років. За сузір'ями, де спостерігаються ці ділянки, їм дали назву рукав Стрільця та рукав Персея. Сонце розташовано майже посередині між цими спіральними гілками. Але порівняно близько від нас (за галактичними мірками), у сузір'ї Оріона, проходить ще один, не дуже чітко виражений рукав — рукав Оріона, який вважається відгалуженням одного з основних спіральних рукавів Галактики.
Швидкість обертання Сонця навколо центру Галактики майже збігається зі швидкістю хвилі ущільнення, що утворює спіральний рукав. Така ситуація загалом є нетиповою для Галактики у цілому: спіральні рукави обертаються з постійною кутовою швидкістю, як шпиці в колесах, а рух зірок відбувається за іншою закономірністю, тому майже все зоряне населення диску то потрапляє всередину спіральних рукавів, то випадає з них. Єдине місце, де швидкості зірок та спіральних рукавів збігаються — це так зване коротаційне коло, і саме на ньому розташоване Сонце.
Для Землі ця обставина надзвичайно важлива, оскільки у спіральних рукавах відбуваються бурхливі процеси, що утворюють потужне випромінювання, згубне для всього живого. І ніяка атмосфера не змогла б від нього захистити. Але наша планета існує у порівняно спокійному місці Галактики та протягом сотень мільйонів (або й мільярдів) років не піддавалась впливу цих космічних катаклізмів. Можливо саме тому на Землі змогло народитися та зберегтися життя.
Сусіди галактики
Туманність Андромеди
Мала Магелланова Хмара
Велика Магелланова Хмара
Секстант
Скульптор
Колесо Возу
Барнара
Зіткнення з галактикою Андромеди у майбутньому
За допомогою комп'ютерного моделювання, фахівці з Гарвардського-Смітсонського Центру Астрофізики зробили висновок, що наша галактика та галактика Андромеди, які наближаються одна до одної зі швидкістю близько 500 тисяч км/год, врешті-решт об'єднаються. Це станеться приблизно через 2 мільярди років.
Дякую
за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/muzey-kosmonavtiki-imeni-spkorolova.html | Музей космонавтики імені С.П.Корольова | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/52d796ac596256c739cd63b17f4880bb.pptx | files/52d796ac596256c739cd63b17f4880bb.pptx | Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова
Підготувала студентка
групи 2-Е-30
Охрименко Діана
Історія створення музею
У 1970 році було відкрито меморіальний будинок-музей академіка С.П. Корольова, в якому він проживав.
Через 17 поків ( у 1987 р.) було відкрито «Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова».
Також була відкрита 1 червня 1991 року експозиція з 3 ракет.
У 1987 році заклад став самостійним музеєм і одержав назву «Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова».
Біографія С.П.Корольова
Сергі́й Па́влович Корольо́в народився 30 грудня 1906 року( 12 січня 1907 року) у м.Житомир. Сергій Павлович- радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається
основоположником практичної космонавтики. 27 червня 1938 року Корольова було заарештовано на 10 років. 27 липня 1944 приймається рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімається з нього судимість, він одержує паспорт. Але Друга світова війна не дає спокою вченому. У вересні 1945-го Корольова відряджають до Німеччини для вивчення ракетної техніки. 1946 Його модифікація Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі ракети вченого мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери. Помер С.П. 14 січня 1966 року у Москві.
Експозиції музею
Поряд з будівлею експозиції «Космос» встановлені ракети: геодезичний варіант ракети Р-5 (8A62) (перший радянський носій ядерного заряду, остання модернізація ракети А4 — Фау-2), головний конструктор Козлов Дмитро Ілліч та ракета Р-12 (8K63) (перша розроблена в Дніпрі) з двигуном на висококиплячих компонентах.
Тварини відправлялися у космічний простір на космічних кораблях різного типу з науково-досліджувальною метою. До виходу людини у космічний простір 1961 року польоти тварин мали перевірити, чи можуть майбутні космонавти вижити після польоту, і якщо так, то як політ може вплинути на їхнє здоров'я.
Перший штучний супутник Землі
Перший штучний супутник Землі запущений на орбіту в СРСР 4 жовтня 1957 року. Кодове позначення супутника — ПС-1 (Простий Супутник-1).
Вивчення Місяця
«Луна-1» запущено на траєкторію зближення з Місяцем 2 січня 1959 ракетою-носієм «Луна» з космодрому Байконур.
3 січня 1959 за 113 тисяч кілометрів від Землі «Луна-1» випустила хмару з 1 кг натрію і перетворилась у штучну комету — це дозволило спостерігати за її польотом з Землі в оптичні телескопи.
При подачі з Землі команди на вмикання двигуна третього ступеня не було враховано час проходження радіосигналу до апарата. 4 січня 1959 року в 02:59 UTC «Луна-1» пройшла повз Місяць за 5 900 кілометрів від поверхні і вийшла на геліоцентричну орбіту, ставши першою штучною планетою.
5 січня 1959 року за 600 тисяч кілометрів від Землі розрядились батареї «Луни-1» і припинились передачі радіосигналів.
Програма «Місяцехід»
Макет Лунохода-2.
Малонаправлена дециметрова антена
Макети ракет
Раке́та (італ. rocchetta — «маленьке веретено», нім. rakete) — літальний апарат, що рухається в просторі за рахунок дії реактивного руху, що виникає внаслідок відкидання частини власної маси (робочого тіла) апарату без використання речовини з навколишнього середовища.
Вивчення Венери
Спусканий апарат програми Вега (ВЕнера та Галлея), який 1985 здійснив м'яку посадку на Венеру та передавав сигнал 56 хвилин. Також в рамках цієї програми досліджували комету Галлея, на швидкості зближення 70 км за секунду.
Венера-7 – це перший дієвий космічний апарат, що сів на іншу планету 15.12.1970 року.
Вивчення Марсу
Фобос — один з двох супутників Марса. Далі - макет супутника та траєкторія польоту до Фобосу 1988 року. Програма Фобос.
Дослідження космосу
Апарат Ореол-3, 1981 року випуску. Призначений для вивчення природи полярних сяйв. Аппарат має системи з потужними сигналами, що відрізняються на 10-12 порядків. Була вирішена складна задача по ізоляції перешкод за допомогою даного пристрою. За допомогою Ореол-3 було проведено12 експериментів (4 з Радянського союзу, 7 з Франції, 1 спільний).
Макет корабля Союз-27
Інтерактивні експозиції музею |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-lazerni-i-kosmichni-teleskopi.html | "Сучасні лазерні і космічні телескопи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/082ce8cd1240108a4cfbc46f4ef52cd9.pptx | files/082ce8cd1240108a4cfbc46f4ef52cd9.pptx | Сучасні лазерні і космічні телескопи. обсерваторія
Підготувала
учениця 11-Б класу Сілецька Аліна
Телескоп
Телеско́п (заст. — далекогля́д) — прилад для спостереження віддалених об'єктів, був сконструйований Галілео Галілеєм у 1609 році.
Обсерваторія
Обсервато́рія — наукова установа, в якій за допомогою особливих інструментів виконують астрономічні (астрономічна обсерваторія), магнітні (магнітна обсерваторія), сейсмологічні, метеорологічні та інші спостереження, а також обробляють одержані результати.
Космічні телескопи
Габбл
Космічний телескоп «Габбл» (англ. Hubble Space Telescope, HST) — американський оптичний телескоп, розташований на навколоземній орбіті 1990 року.
24 квітня 1990-го року корабель багаторазового використання «Дискавері» вивів на орбіту апарат, що назавжди змінив теорію про існування Всесвіту.
Коли Габбл запустили, він у 10 разів перевищував усі можливості телескопів, що були на Землі. Уперше в історії астрономії людині вдалося за один стрибок піднятися на 10 сходинок. Останній раз це зробив Галілей, коли перестав покладатися на очі і подивився у телескоп
З часу запуску на орбіту 21 рік тому телескоп Габбла розширив і збагатив знання людства про космос. Іміджі далеких зірок і галактик дозволили астрономам точніше вирахувати день народження Всесвіту – близько 14 мільярдів років.
Габбл здатний бачити об’єкти, світло яких в мільярди разів слабкіше від того, що здатне охопити людське око і навести чітку різкість.
Гершель
Космі́чний телеско́п «Ге́ршель» — астрономічний супутник, створений Європейським космічним агентством, спочатку запропонований консорціумом європейських вчених у 1982 році.
Запуск відбувся 14 травня 2009 року, о 13:12 за універсальним часом (UT) з космодрому Куру за допомогою ракети-носія «Аріан-5»
Супутник розміщений на геліоцентричній орбіті поблизу другої точки Лагранжа (L2) системи Земля — Сонце, тобто весь час перебуватиме над нічною стороною Землі.
Разом з телескопом «Гершель» цієї ж ракетою-носієм був виведений на орбіту астрономічний супутник «Планк». Вартість проекту (з вартістю об'єднаного запуску) становить приблизно 1,9 мільярда євро |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-nebesna-sfera-suzirya-vidstani-do-nebesnih-svitil-zoryani-velichini.html | Презентація "Небесна сфера. Сузір'я. Відстані до небесних світил. Зоряні величини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/4f4316d6bae5f9c8e252b184b472cca1.pptx | files/4f4316d6bae5f9c8e252b184b472cca1.pptx | Презентація
На тему: небесна сфера. Сузір'я. Відстані до небесних світил. Зоряні величини.
Передмова
Зоряне небо!.. Напевне, немає людини, яку б не вражала його витончена довершеність, його незбагненна краса і таємничість. Недаремно давні греки дали всьому зоряному Всесвіту назву космос, що означає - оздоба, прикраса. І в цьому немає нічого дивного! Свого часу М. Коперник висловився з захопленням: «...Бо що може бути чарівнішим від небосхилу, який вміщує у собі все прекрасне?»
Ствердження Арістотеля
Розмірковуючи над будовою зоряного Всесвіту, філософ Арістотель (384-322 рр. до н. е.) стверджував: «Всесвіт - досконалий, а тому сферичний, бо сфера - єдина досконала фігура». Згідно з його розрахунками, радіус Всесвіту, тобто відстань до сфери зір, має бути у дев'ять разів більшою, ніж відстань від Землі до Сонця, а Земля, за його уявленнями, займає центральне положення у Всесвіті, адже «усі важкі тіла прямують до центра Землі, а оскільки будь-яке тіло прямує до центра всесвіту, то Земля мусить перебувати нерухомо в цьому центрі». Щоправда, інший відомий грецький філософ Демокріт (460-370 рр. до н. е.), а ближче до наших часів Галілей доводили протилежне: Всесвіт - безмежний, зорі перебувають на різних відстанях від Землі, але ця різниця у відстанях на око не сприймається, тому і здається, що зорі знаходяться на внутрішній поверхні деякої сфери. Це виявилось і справді так!
Поняття небесної сфери
Небесна сфера - уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.
Поняття Сузір'я
Сузір'я — це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.
Скільки зір на небі???
Перше враження від спостереження зоряного неба - це незліченність зір і хаотичність їхнього розташування на небосхилі. Насправді ж зір, які можна побачити неозброєним оком, на небі Землі близько 6 000.
Видиме розташування зір
Видиме розташування зір на небі змінюється надзвичайно повільно. Без точних вимірів помітити його впродовж сотень і навіть тисяч років неможливо. Ця обставина дозволила за незапам'ятних часів намалювати по найяскравіших зорях перші характерні «зоряні візерунки» - сузір'я.
Більшість їхніх назв, які використовуються й сьогодні - це спадок від давніх греків. Так, у творі «Альмагест» Птолемея перелічено 48 сузір'їв. Нові сузір'я з'явилися на небі після перших подорожей у південну півкулю Землі під час великих географічних мандрівок XXII-XXІ ст., а також після винайдення телескопа.
Конгрес Міжнародного Астрономічного Союзу
На початку XX ст. налічувалося 108 сузір'їв. Але на конгресі Міжнародного Астрономічного Союзу 1922 р. їхню кількість було зменшено до 88. Тоді ж було встановлено також нові межі сузір'їв, що існують і досі.
Менші групи зір
У деяких сузір'ях виділяють менші групи зір, наприклад Плеяди та Пади в сузір'ї Тельця і у сузір'ї Великої Ведмедиці тощо.
Народні назви сузір'їв
Поряд із загальноприйнятими в астрономії назвами для окремих сузір'їв вживають і народні назви. Так, в Україні Велика Ведмедиця - це «Великий Віз», Мала Ведмедиця - «Малий Віз», Кассіопея -«Борона» чи «Пасіка», Дельфін - «Криниця», Пояс Оріона - «Косарі», Орел - «Дівчина з відрами», зоряне скупчення Пади, що утворюють голову Тельця, - «Чепіги», а зоряне скупчення Плеяди -«Стожари».
Легенда створення сузіря: Оріон та Скорпіон
Про кожну істоту, яку давні люди уявляли у візерунку конкретної групи зір і ім'ям якої називали це сузір'я, було складено певну легенду. Наприклад: син грецького бога морів Посейдона, Оріон, був хоробрим і вправним мисливцем. Не було звіра, якого він не міг би вполювати. Розлючена богиня Артеміда, охоронниця звірів, підіслала до Оріона отруйного Скорпіона, від укусу якого він загинув. Та Зевс, головний у пантеоні грецьких богів, забрав на небо і Оріона, перетворивши його на зимове сузір'я, і Скорпіона, помістивши його на літньому небі, щоб той ніколи не наздогнав Оріона.
Згодом найяскравіші зорі отримали власні назви (їх налічується 275). Із них лише 15 % - грецькі назви і 5 % - латинські, а 80 % - це арабські назви. Перекладаючи трактати арабських астрономів, європейські вчені, очевидно, спеціально залишали їх для використання. Наприклад, в арабських списках зорі сузір'я Лебідь названі прийнятим у ті часи способом: Денеб- «Яскрава на хвості», Садр - «Груди». Так вони називаються і зараз. Назва найближчої до нас зорі Проксима перекладається з грецької як «найближча».
Походження назв зорь
Давньо грецькі позначення
Майже 500 років тому зорі в кожному сузір'ї було позначено літерами грецького алфавіту а (альфа), Р (бета), у (гамма) і т. д. в міру зменшення їхньої яскравості. Щоправда, в окремих випадках порядок позначень «переплутаний», і подекуди переставлені літери для слабкіших і яскравіших зір. Наприклад, у сузір'ї Близнят найяскравіша зоря Поллукс позначена літерою р, тоді як слабкіша - Кастор - літерою а (альфа).
Для зір, яскравість яких змінюється з часом, запроваджені позначення літерами латинського алфавіту: R, S ... Z, далі RR, АZ. Якщо в сузір'ї змінних зір більше, ніж 334 (стільки комбінацій можна утворити з однієї і двох літер), то такі змінні зорі позначають так: V335, 336... (наприклад, V335 Лебедя).
Окремі зорі названо іменами вчених, що їх вивчали. Наприклад, є зоря Барнарда, яка знаходиться в сузір'ї Змієносця. Вона цікава тим, що за 180 років зміщується на небі на величину діаметра Місяця. Є зоря Тіхо Браге - залишок спалаху Наднової зорі 1572 р., яку вивчав відомий астроном Тіхо Браге.
Назва нашої зорі - Сонце - походить від індоєвропейського кореня «сау» - «світити».
Визначення відстаней до небесних світил
Те, що відстань до Місяця дорівнює 60 радіусам Землі, за тривалістю його проходження через тінь Землі при повному місячному затемненні встановив ще грецький вчений Гіппарх біля 150 р. до н. е.
Відстані до планет Сонячної системи вдалося визначити лише у XVII ст. через вимірювання горизонтального паралаксу.
Горизонтальний паралакс
Горизонтальний паралакс - це кут між напрямом на світило з якої-небудь точки земної поверхні і напрямом з центра Землі.
Відстані до близьких зір визначають за допомогою вимірювання їхнього річного паралаксу.
Річний паралакс П
Річний паралакс П — кут, під яким із зорі було б видно радіус земної орбіти.
Вперше надійні річні паралакси було виміряно в середині XIX ст. Дотепер відомо точні величини річних паралаксів майже для 100 000 зір, і на цій основі розроблено біля десяти інших методів визначення відстаней до віддаленіших об'єктів.
Оскільки відстані між астрономічними об'єктами дуже великі, то користуватися звичними одиницями довжини (метр, кілометр) незручно. Тому в астрономії використовують особливі одиниці для вимірювання відстаней: астрономічна одиниця (а. о.), яка дорівнює середній відстані Землі від Сонця (149 600 000 км), і парсек (пк), від слів «паралакс» і «секунда» - відстань, з якої середній радіус земної орбіти видно під кутом 1" (секунда дуги). Часто використовують похідні одиниці: кілопарсек (1 кпк = 1 000 пк) і мегапарсек (1 Мпк = 1 000 000 пк).
Інколи використовується одиниця довжини світловий рік (св. р.). Це така відстань, яку проходить світло за один рік, поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с.
Між одиницями довжини, що використовуються в астрономії, існують такі співвідношення:
1 пк = 3,26 св. р. = 206 265 а.о. = З • 10 ^16 м; 1 св. р. = 0,3066 пк = 63 240 а. о. = 9,5 • 10 ^15 м.
Дякую за увагу
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nasha-planeta-zemlya.html | "Наша планета Земля" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/42/f0f1da1369d301a7ea2355714a23c7fb.pptx | files/f0f1da1369d301a7ea2355714a23c7fb.pptx | Наша планета Земля
…як великий круглий синій коштовний камінь в темному просторі…
…6000 трильйон трильйонів тон…
…як гігантський магніт з полюсами …
…життева сила…
…заселена людьми…
…і всім живим…
Кожної пори різна….
Іноді небезпечна…
Але чарівна і незабутня…
Великі люди
Велике минуле…
Велике майбутнє… |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/ozdoblyuvalne-kaminnya-v-arhitekturi-naselenogo-punktu.html | "Оздоблювальне каміння в архітектурі населеного пункту" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/06a36f8da5f765ba0b88ff72a1c8efa0.pptx | files/06a36f8da5f765ba0b88ff72a1c8efa0.pptx | "Оздоблювальне каміння в архітектурі населеного пункту"
Підготувала учениця 11 – Б класу
Серединська Юлія
Кварцит
Кварцити - метаморфічна гірська порода, що залягає як суцільне пластовий тіло великої протяжності. Різновиди кварцитів особливо часто зустрічаються у відкладенні протерозою. Багато хто з кварцитів є цінними корисними копалинами.
Родовища кварцита
Залозистий різновид кварцитів, що представляє собою залізну руду, дуже поширена. Головні родовища кварциту залозистого - Кривий Ріг (Україна).
Характеристики
Вогнетривкість породи становить 1770 градусів.
Відрізняється високою міцністю, волого- і морозостійкістю, відмінно полірується.
Головною особливістю кварциту є наявність вкраплень, присутність яких обумовлює відображення сонячного світла і створення ефекту іскристості.
Використвується
при виготовленні монументів і статуй
в ландшафтному дизайні
в художній різьбі
при створенні різних орнаментів
для лазні |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ukraina-kosmichna-derzhava2.html | Україна - космічна держава | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/a19609539d9cc00f0700d4fb0e0e4bd0.ppt | files/a19609539d9cc00f0700d4fb0e0e4bd0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/oleskiy-zamok.html | ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/9f5913301dd68c7bb5eec12c0b001b53.ppt | files/9f5913301dd68c7bb5eec12c0b001b53.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-nazemni-y-kosmichni-teleskopi.html | Сучасні наземні й космічні телескопи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/5e71f10f5779aed68b7895191b4a85ea.pptx | files/5e71f10f5779aed68b7895191b4a85ea.pptx | Сучасні наземні й космічні телескопи
Телеско́п — прилад для спостереження віддалених об'єктів. Термін «телескоп» також вживається для позначення астрономічних приладів для спостережень електромагнітних хвиль невидимих для людського ока (інфрачервоні, ультрафіолетові, рентгенівські, гамма- і радіотелескопи), а також для реєстрації відмінного від електромагнітного випромінювання (нейтринні та гравітаційні телескопи).
Оптичні телескопи поділяються на два типи — рефрактори і рефлектори.
Рефрактор — це прилад, у якому в якості об'єктива слугує лінза.
У рефлекторі, на відміну від рефрактора, для концентрування електромагнітного
випромінювання використовується дзеркало.
Рефрактор
Рефрактор - телескоп, в якому для фокусування світла використовується система
лінз, яка називається об'єктивом. Робота таких телескопів грунтується на явищі
рефракції.
Внаслідок того, що кожна окремо взята лінза має різну аберацію (хроматичну,
сферичну та інш.), зазвичай використовуються складні ахроматичні і
апохроматичні об'єктиви. Такими об'єктивами є опуклі і увігнуті лінзи, складені і
склеєні згідно розрахунків так, щоб мінімізувати аберацію.
Сучасні астрономічні телескопи є переважно рефлекторами.
Найбільший у світі рефрактор належить Йєркській обсерваторії (США) і має
діаметр об'єктива 102 см. Більші рефрактори не будувались. Це пов'язано з тим,
що якісні великі лінзи дорогі у виробництві, а також дуже важкі, що призводить до деформації і погіршення якості зображення. Крупні телескопи зазвичай є
рефлекторами
Аберáція — дефект, похибка зображення в оптичних системах. Аберація оптичних систем проявляється в тому, що зображення втрачають чіткість і не точно відповідають зображуваним об'єктам.
Рефлектори
Рефлектор — оптичний телескоп, в якому використовуються дзеркала для
фокусування світла і побудови зображень. Вперше рефлектор був побудований
Ісаком Ньютоном у 1670 р. Телескопи-рефрактори із простих лінз, які будувалися
до цього, мали хроматичну аберацію, рефлектор ж принципово не має
хроматизму. Якість дзеркальних телескопів, якщо мати на увазі абераціі, суттєво
поліпшилася після того, як почали шліфувати параболічні дзеркала. Однак тут
була ще одна не менш важлива проблема. Спочатку дзеркала для телескопів
виготовляли з дзеркальної бронзи, поверхня якої після свіжої відшліфовки
відбивала до 90% світла. Однак вона дуже швидко тьмяніла (буквально через
декілька місяців), і її коефіціент відбивання різко зменшувався. Телескоп-
рефлектор ніби заново народився у другій половині 19-го століття, коли розробили
метод зовнішнього сріблення скляних дзеркал. Свіжа срібна плівка відбивала до
96% видимого світла, її можна було відновлювати декілька разів. А у 1930 р.
скляні дзеркала почали алюмініювати.
Більшість сучасних телескопів є рефлекторам
На даний час найбільшими в світі телескопами-рефлекторами є два телескопа, що
розташовані на Гавайях. KECK-I і KECK-II введено в експлуатацію у 1993 і 1996
роках відповідно; вони мають ефективний діаметр дзеркал 9.8 м. Телескопи
розташовані на одній платформі і можуть використовуватися разом в якості
інтерферометра, забезпечуючи при цьому кутову роздільну здатність (по одній
координаті), яка відповідає дзеркалу з діаметром 85 м.
Сучасні наземні телескопи
Найбільший в Євразії телескоп БТА знаходиться на території Росії, у
горах Північного Кавказу, і має діаметр головного дзеркала 6 м. Він працює з
1976 р. і тривалий час був найбільшим телескопом у світі
Після 2005 року в експлуатацію було введено телескоп Gran Telescopio Canarias на Канарських островах з діаметром дзеркала 10,4 м, а Southern African Large
Telescope(SALT) в ЮАР має діаметр дзеркала 11 м.
Gran Telescopio Canarias
Телескоп SALT
Космічний телескоп «Хаббл»— автоматична
обсерваторія на орбіті навколо Землі, яку назвали на честь відомого астронома Едвіна
Хаббла. Цей телескоп є спільним проектом NASA і Європейського космічного агентства ESA.
Розміщення телескопа в космосі дає можливість реєструвати електромагнітне
випромінювання у тих діапазонах, для яких земна атмосфера непрозора, у першу чергу в
інфрачервоному діапазоні. Через відсутність впливу атмосфери роздільна здатність
телескопа у 7—10 разів більша, ніж у аналогічного телескопа, розташованого на Землі.
Хаббл
Spitzer
Космічний інфрачервоний телескоп Spitzer було запущено у космос ракетою Delta з мису
Канаверал, Флорида, 25 серпня 2003р. Spitzer отримує зображення і спектри в
інфрачервоному діапазоні з довжинами хвиль 3 і 180 мікрон. Більшість з цього
інфрачервоного випромінювання блокується земною атмосферою, що унеможливлює
спостереження у цьому діапазоні з поверхні Землі. Spitzer має діаметр 0.85м. Це найбільший інфрачервоний телескоп, що його було коли-небудь запущено у космос. Його високочутливі інструменти надають нам унікальний вид
Всесвіту в невидимому діапазоні довжин хвиль, прихованому від оптичних телескопів.
Гамма-Обсерваторія Compton
Обсерваторія NASA Compton була найважчим астрофізичним інструментом з тих, які коли-небудь літали в космос. Її було виведено на орбіту 5 квітня 1991 р. космічним човником Атлантіс і повернуто на Землю 4 червня 2000 р. Compton мав чотири інструменти, які досліджували електромагнітний спектр у гамма-діапазоні від 30 кеВ до 30 геВ.
Обсерваторію було названо на честь Артура Комптона, лауреата Нобелівської премії з
фізики, який досліджував розсіювання фотонів високих енергій електронами.
|
https://svitppt.com.ua/arhitektura/pamyatki-arhitekturi-ta-obrazotvorchogo-mistectva2.html | "Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/87e491f7beba7d4a6408467314c9fbc7.pptx | files/87e491f7beba7d4a6408467314c9fbc7.pptx | Додаток до ЗНО
Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва
Виникнення та розквіт Київської Русі
Софійський собор в Києві
(перша половина ХІ ст.) Сучасний вигляд
Мозаїки богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору у Києві
Успенська соборна церква Києво - Печерського монастиря. 1073-1087. Реконструкція. Сучасний вигляд
Спасо - Преображенський собор в Чернігові. 1036 р. Сучасний вигляд
Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056-1057рр.
Родина князя Святослава Ярославовича. Мініатюра з “Ізборника”. 1073 р.
Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава.
Мозаїчна композиція “Євхаристія” з Михайлівського Золотоверхого Собору. 1108-1113 рр.
Холмська ікона Богородиці (візантійська традиція) ХІ ст.
Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими. Початок ХІІ ст.
Дорогобузька ікона Богородиці. Остання третина XIII ст.
Успенський собор у Володимирі 1161 р. Реконструкція
Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція) І половина ХІІ ст.
Церква святого Пантелемона поблизу Галича. Кінець ХІІ ст.
П'ятницька церква в Чернігові. Кінець ХІІ ст.
Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав ( у другій половині XIV – перший половині XVIст.)
Ікона Богородиці з пророками з церкві у Підгородцях
Вірменський замок у Львові.
1363 р.
Верхній замок у Луцьку.
2 половина XIVст.
Кам`яніць – Подільська фортеця
Хотинська фортеця
Покровська церква – фортеця в с. Сутківцях
В.Власов Пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва України (від Середньовіччя до Новітньої доби)
Статті та фото з Інтернету
Література |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-prisvyachena-iy-richnici-pershogo-polotu-lyudini-v-kosmos.html | Презентація, присвячена 50-ій річниці першого польоту людини в космос | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/61802a477181bbbbad8884037c3113c2.pptx | files/61802a477181bbbbad8884037c3113c2.pptx | Презентація, присвячена 50-ій річниці першого польоту людини в космос Мукачівський професійний ліцей сфери послуг Мала академія наук з фізики
Людина і космос
Людина завжди була допитливою. Її вабило найпотаємніше – неосяжні космічні простори. Бо з розвитком цивілізації, знань людства не вистачало, щоб дати відповіді на велику кількість запитань: людина зрозуміла, що вона є невеличкою частинкою космосу, зрозуміла і те, що вона завжди залежить від нього. Тому не дивно, що в усі віки людство прагнуло дослідити «небесний океан».
Перші експериментальні суборбітальні космічні польоти
Перші роки розвитку космонавтики характеризувалися не співпрацею, а гострою конкуренцією між державами. Перші експериментальні суборбітальні космічні польоти були виконані ще німецькою ракетою Фау-2 у 1944 році. Проте початок практичному освоєнню космічного простору було покладено 4 жовтня 1957 року при запуску першого штучного суметника Землі в Радянському Союзі.
Запуск першого супутника
Перший штучний супутник Землі був запущений на орбіту в СРСР
4 жовтня 1957року. Запуск здійснювався з 5-го науково-дослідного полігону
міністерства оборони СРСР «Тюра-Там» (космодром Байконур), за допомогою ракети-носія «Супутник» (Р-7). Над створенням штучного супутника Землі на чолі з основоположником практичної космонавтики С. П. Корольовим працювали вчені М. В. Келдиш, М. К. Тихонравов, Н. З. Лідоренко, В. І. Лапко, Б. С. Чекунов и багато інших.
Перша собака-космонавт Лайка
Лайка — радянський собака- космонавт, перша тварина, виведена на орбіту Землі. Була запущена в космос 3 листопада 1957 року на радянському кораблі «Супутник-2». Повернення Лайки на Землю не планувалося. Як і багато інших тварин у космосі, собака загинула під час польоту — через 5-7 годин після старту вона померла від стресу і перегріву.
Політ космічного корабля з собаками Білкою і Стрілкою
19 серпня 1960 року з радянського космодрому Байконур
прототип космічного корабля «Восток» (на Заході відомого як «Спутник-5») з собаками Білкою і Стрілкою на борту вирушив в добовий політ з поверненням на Землю. Наступного дня спусковий апарат здійснив планову посадку — вперше у світі живі істоти, побувавши у Космосі, повернулися на Землю.
Перший політ людини у Космос
Старт корабля «Восток-1» з Юрієм Гагаріним на борту, був здійснений 12 квітня 1961 року в 09:07 за московським часом з космодрому Байконур. Корабель вийшов на не розраховану високу орбіту (з апогеєм 327 км замість 230 км). У випадку відмови гальмівної установки сходження з неї могло продовжуватися близько 10 діб, на що система життєзабезпечення корабля не була розрахована.
Виконавши один оберт навколо Землі в 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ був успішно завершений
Перший груповий космічний політ
Перший в світі груповий космічний політ.
Одночасно з кораблем «Восток-3»
в космосі перебував космічний корабель
«Восток-4», який пілотував
космонавт Попович Павло Романович.
В польоті пітримувався радіозв'язок між кораблями і Землею. На Землю вперше передавались телевізійні зображення космонавтів. В польоті космонавти звільнялись від крісел-катапульт і вільно плавали кабіною в невагомості; проводились медико-біологічніексперименти.Встановлено новий рекорд тривалості польоту — 94 години 22 хвилини.
Перша жінка-космонавт
Валенти́на Володи́мирівна Терешко́ва —льотчик-космонавт, герой Радянського Союзу. Перша в світі жінка-космонавт. Кандидат технічних наук, полковник, а нині — генерал-майор авіації у відставці (перша в російській армії жінка-генерал).
6—19 червня 1963 року здійснила політ у космос на кораблі «Восток-6». Тривалість польоту становила 2 доби 22 години 50 хвилин.
Перший запуск багатомісного космічного корабля
Восход-1 — перший у світі багатомістний космічний корабель з екіпажем у складі: Володимир Комаров, Костянтин Феоктистов і Борис Єгоров, запущений 12 жовтня 1964 року. Цей дводенний політ був також першим, коли космонавти перебували під час польоту без скафандрів.
Вихід у відкритий космос
Перший вихід у відкритий космос здійснив космонавт Олексій Архипович Леонов
18 березня 1965 року з космічного корабля Восход-2 з гнучкою шлюзовою камерою.
Для цього використовувався скафандр
вентиляційного типу, крізь який продувалось
біля 30 літрів кисню за хвилину. Загалом вихід
тривав 23 хвилини 41 секунду
(з них поза кораблем 12 хвилин 9 секунд),
за його підсумками зроблено висновок про
можливість виконувати різні роботи у
відкритому космосі.
Перші спроби дослідження Місяця
«Луна-9» — автоматична міжпланетна станція для вивчення Місяця і космічного простору 3 лютого 1966 року станція «Луна-9» вперше в світі зробила м'яку посадку на поверхні Місяця. Зі станцією було проведено 7 сеансів зв'язку загальною тривалістю більше 8 годин. Під час цих сеансів АМС передавала панорамне зображення поверхні Місяця поблизу місця посадки.
Людина на Місяці
16 червня 1969 Ніл Армстронг – командир корабля «Аполлон-11» почав свій другий політ у космос, який увійшов в історію.
20 липня 1969 Ніл Армстронг на очах мільйонів телеглядачів, які спостерігали висадку на Місяць у прямому ефірі, зістрибнув з останньої сходинки місячного посадкового модуля. Армстронг провів за межами космічного корабля 2 години 21 хвилину.
Повернувся на Землю 24 липня 1969. Тривалість польоту склала 8 діб 3 години 18 хвилин 35 секунд.
Венера-7
«Венера-7» — автоматична науково-дослідна космічна станція, призначена для дослідження планети Венера. Метою експедиції автоматичної станції «Венера-7» було доставка апарату на поверхню Венери. Це було першою посадкою працюючого космічного апарату на іншу планету. Основне завдання космічної експедиції, мяка посадка на поверхню Венери, була виконана. Але не всі заплановані виміри були проведені.
За результатами вимірів, проведених на апараті станції «Венера-7», були розраховані значення тиску і температури на поверхні планети Венера, вони склали 90±15 атмосфер і 475±20 °C.
Перша орбітальна станція
Салю́т 1 (Довготривала Орбітальна Станція), відправлена на Байконур в лютому 1971 року. Виведена на орбіту ракетою-носієм Протон-К 19 квітня 1971 року, припинила своє існування 11 жовтня 1971 року, пробула на орбіті 175 діб. На станції побували дві експедиції. Перша орбітальна станція «Салют-1» відкрила новий етап у дослідженні космічного простору.
Перші штучні супутники
«Маринер-9» американськая
автоматична міжпланетна станція, створена для вивчення Марса, запущена 30 травня 1971 року, перший штучний супутник Марса.
«Венера-9» — автоматична науково-дослідницька космічна станція, призначена для дослідження планети Венери, запущена 8 червня 1975 року, перший штучний супутник Венери.
«Галілео» - автоматичний космічний апарат НАСА, створений для дослідження Юпітера, був запущений 18 жовтня 1989 року з борту космічного корабля «Атлантіс». 7 грудня 1995 року вийшов на орбіту Юпітера.
Багаторазовий транспортний космічний корабель
Шатл «Колумбія» - найбільш відома і успішна американська програма багаторазових транспортних космічних кораблів. Програма діяла з 1975 року по 2010 рік.
Довжина шатла 32,2 м, розмах крил — 23,8 м, стартова маса 100 т, а всієї системи понад 2030 т.
Всього до 2006 р. загальні витрати на програму склали 160 млрд дол. До цього часу було в цілому виконано 115 запусків.
Міжнародна космічна станція
Міжнародна космічна станція — створена для проведення наукових досліджень в космосі. Будівництво розпочато 1998 року і тривало в співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади, Бразилії та Євросоюзу. МКС має модульну структуру: різні її сегменти створені зусиллями країн-учасниць проекту і мають свою певну функцію: дослідну, житлову або використовуються як сховища. Управління польотом МКС здійснюється з двох Центрів: російським сегментом з ЦУП (місто Корольов, Росія), американським сегментом з ЦУП-Х (Х'юстон, США). . Маса станції складає приблизно 400 тонн. МКС обертається навколо Землі на висоті близько 340 кілометрів, здійснюючи 15.77 обертів за добу, рухається з середньою швидкістю 27 700 км/год, і може бути побачена неозброєним оком.
Орієнтовно станція пропрацює на орбіті до 2016-2020 років.
Каденюк Леонід Костянтинович
Каденю́к Леоні́д Костянти́нович —
Герой України, перший космонавт
незалежної України.
В період з 19 листопада по
5 грудня 1997 року виконав космічний політ на американському БТКК «Коламбія» місії STS-87. Під час польоту виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досліду з трьома видами рослин: брасіка рапа, соя і мох. Основна мета проведення експериментів — вивчення впливу стану невагомості на фотосинтетичний апарат рослин, на запліднення та розвиток зародка, на експресію генів у тканинах сої і рапи.
Космічний туризм — польоти в космос або на навколоземну орбіту в розважальних чи науково-дослідних цілях, за приватні кошти. Відповідно до досліджень громадської думки, у багатьох людей є велике бажання полетіти в космос. Це бажання може стати важливим джерелом подальшого розвитку космонавтики.
Початкова вартість туру на орбіту
складала 20-23 млн. доларів.
З липня 2007 року вартість космічного туру зросла з 20 до 30-40 мільйонів доларів. Крім того, була оприлюднена ціна нової послуги — виходу космічного туриста у відкритий космос — 15 мільйонів доларів.
Космічний туризм
Космічні туристи
1. Денніс Тіто (2001) — американський підприємець та мультимільйонер італійського походження.
2. Марк Шаттлворт (2002) — південноафриканський бізнесмен, першим африканцем, що побував у космосі. Найбільше відомий, як засновник дистрибутиву Linux під назвою Ubuntu.
3. Грегорі Олсен (2005) — засновник компанії Sensors Unlimited Inc, доктора наук.
4. Ануше Ансарі (2006) — американка перського походження, вчений. Голова компанії Prodea systems, Inc. 18 вересня 2006 стала першим космічним туристом серед жінок.
5. Чарльз Сімоні (2007, 2009) — учасник двох космічних польотів на російських кораблях Союз ТМА до Міжнародної космічної станції. Винахідник угорської нотації.
6. Річард Герріот (2008) — програміст і підприємець з США, відомий як розробник комп'ютерних ігор.
7. Гі Лаліберте (2009) — засновник і керівник компанії Cirque du Soleil (Цирк Сонця).
Колонізація космосу
Колонізація космосу — гіпотетичне створення автономних людських поселень поза Землею. Дослідники цієї проблеми вважають, що на Місяці і найближчих до Землі планетах досить ресурсів для створення такого поселення. Сонячна енергія там досить легко доступна у великих кількостях. Досягнень сучасної науки цілком достатньо для початку колонізації, але необхідна величезна кількість інженерної роботи.
Просто красиво !!! |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/obemnoprostorova-forma-arhitektura-i-misto.html | Об`ємно-просторова форма. Архітектура і місто | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/0467d0d6a28b3c12dcc8ec2e0536af43.ppt | files/0467d0d6a28b3c12dcc8ec2e0536af43.ppt |
. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-doslidzhennya-planet-gigantiv-v-sonyachniy-sistemi.html | Сучасні дослідження планет гігантів в Сонячній системі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/77ec4648868b033d11ff4749f20a990f.ppt | files/77ec4648868b033d11ff4749f20a990f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-metodi-doslidzhennya-v-astronomii.html | Сучасні методи дослідження в астрономії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/15/3fbe8e7dca54d48e98f5ab41909dad30.ppt | files/3fbe8e7dca54d48e98f5ab41909dad30.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/uran.html | Уран | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/590b2fbfcffa7ada113e49c899a3ec0b.ppt | files/590b2fbfcffa7ada113e49c899a3ec0b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-metodi-ta-zasobi-astronomichnih-doslidzhen-suchasni-nazemni-t.html | Сучасні методи та засоби астрономічних досліджень. Сучасні наземні та орбітальні телескопи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/7c14b23c881e79fedd00a2833a6f974c.ppt | files/7c14b23c881e79fedd00a2833a6f974c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-nazemni-ta-orbitalni-teleskopi.html | Сучасні наземні та орбітальні телескопи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/eb61cee6152e62d5076983a2da54358c.ppt | files/eb61cee6152e62d5076983a2da54358c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suputniki.html | Супутники | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/d5517911fcc065553c0e97981be2d634.ppt | files/d5517911fcc065553c0e97981be2d634.ppt | F = |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ukraina-yak-rozvinuta-kosmichna-derzhava.html | Україна - як розвинута космічна держава | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/33d36c936e63e1255cf7d2ee52387f13.ppt | files/33d36c936e63e1255cf7d2ee52387f13.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/astronomiya-ta-viznachennya-chasu-tipi-kalendariv-vidimiy-ruh-soncya-v.html | Астрономія та визначення часу. Типи календарів. Видимий рух Сонця. Видимі рухи планет | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/bd2abe036ba0713c6db82b21254d0e2d.ppt | files/bd2abe036ba0713c6db82b21254d0e2d.ppt | http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua
http://images.yandex.ua |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/saturn6.html | "Сатурн" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/92641e01805e3366510e27cad2010e85.pps | files/92641e01805e3366510e27cad2010e85.pps | null |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/fizichni-harakteristiki-soncya-budova-ta-dzherela-yogo-energii.html | Фізичні характеристики Сонця. Будова та джерела його енергії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/4f2aec76b719c1ed8de5088aed59db41.ppt | files/4f2aec76b719c1ed8de5088aed59db41.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Free Powerpoint Templates
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
1
2
3
4
5 |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/naynezvichaynishi-budivli-svitu.html | "Найнезвичайніші будівлі світу" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/a0c18b92073ffd7237cb28d09ede57f4.pptx | files/a0c18b92073ffd7237cb28d09ede57f4.pptx | Учениці 10-А класу
ССЗШ №307
М. Києва
Високоморної Ярослави
Найнезвичайніші будівлі світу
Музей Писанки, Коломия, Україна
Музей «Писанка» — музей писанки в місті Коломиї Івано-Франківської області. В колекції музею понад 6000 писанок з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України. За результатами акції Сім чудес України музей опинився на восьмому місці за голосами інтернет-користувачів та на сімнадцятому місці за голосами експертів.
Wonderworks – парк розваг Pigeon Forge, Тенесі, США
Water Tower – Сарагоса, Іспанія
Water Cube – Пекін, Китай
Один из самых запоминающихся объектов Олимпийских игр 2008 года — Водный Куб (Water Cube) переоборудован в крупнейший аквапарк Азии. Аквапарк занимает 12000 квадратных метров, на его территории находятся: бассейн с искусственными волнами, различные водные аттракционы, 13 горок и спа-центр.
Концертний зал Walt Disney – Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США
Концертный зал имени Уолта Диснея располагается на Южной Гранд Авеню и является уже четвертым по счету концертным залом города. Вмещает в себя 2265 человек.
Является домашней сценой для городского филармонического оркестра и местного же хора. Вдова Уолта Диснея, Лиллиан, пожертвовала в 1987 году средства на строительство здания. Концертный зал, построенный по проекту Фрэнка Гери, был открыт 24 октября 2003 года.
Umeda Sky Building – Осака, Японія
хмарочос в Осаці, Японія. Хмарочос складається з двох 40-поверхових веж, з'єднаних мостами та есколаторами. Висота будівлі становить 173 метри. Будівництво було розпочато в 1990 і завершено в 1993 році. Дизайн хмарочосу було розроблено Хіросі Харою і був побудований корпорацією Takenaka.
Бібліотека UCSD Geisel – Сан-Діего, штат Каліфорнія, США
Turning Torso – Мальмо, Швеція
хмарочос в Мальме, Швеція. Висота 54-поверхового будинку становить 190 метрів, він є найвищим будинком Скандинавії,[1] та другим за висотою житловим будинком Європи після Тріумф-Паласа в Москві. Будівництво було розпочато в 2001 році і 27 серпня 2005 року його було офіційно відкрито. В 2005 році хмарочос отримав нагороду Emporis Skyscraper Award, як найкращий хмарочос у світі, збудований цього року.
The Wave Tower – Дубай, ОАЕ
The Valencia Opera House – Валенсія, Іспанія
The Torre Galatea Figueras – Іспанія
Національна бібліотека – Мінськ, Білорусія
The Museum of Play – Рочестер, штат Нью-Йорк, США
The Egg (Empire State Plaza) – Олбані, штат Нью-Йорк, США
The Chrysler Building – Нью-Йорк, США
The Basket Building – штат Огайо, США
Концертний зал Tenerife – Канарскі острови, Іспанія
Муніципальний центр – Темпе, Арізона, США
Tate Modern Addition – Лондон, Великобританія
Міністерство транспорту – Тбілісі, Грузія
Stata Center – Кембрідж, Масачусетс
Songjiang Hotel – Шанхай
Solar Furnace – Одейло, Франція
Будинок Парламенту – Єдинбург, Шотландія
Ryugyong Hotel – Пхеньян, Північна Корея
Russia Tower – Росія
Прибудова до музею Royal Ontario – Торонто, Канада
Ripley’s Building – Ніагарський водоспад, Антаріо, Канада
Ripley’s Believe It or Not! – Ніагарський водоспад, Антаріо, Канада
Richmond Olympic Oval – Ванкувер, Канада
Резиденція Antilia, Індія
Regatta Hotel – Джакарта, Індонезія
Raffles Dubai in Wafi city – Дубай, ОАЕ
Puerta de Europa – Мадрид, Іспанія
Penang Global City Centre – Малазія
Pabellon de Aragon – Сарагоса, Іспанія
P.A.R.A.S.I.T.E Project – Ротердам, Нідерланди
Олімпійський стадіон – Монреаль, Канада
Notre Dame du Haut – Сона Верхня, Франція
Nordpark Cable Railway – Інсбрук, Австрія
Будівля Nord LB – Ганновер, Німеччина
Новий музей – Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Neues Tempodrom – Берлін, Німеччина
Будівля національного конгресу – Бразилія
National centre for the performing arts – Пекін, Китай
Будівля Національного Союзу Архітекторів – Румунія
Nakagin Capsule Tower – Токіо, Японія
Музей сучасного мистецтва – Нітерой, Бразилія
Montreal Biosphère – Канада
Manchester Civil Justice Centre – Манчестер, Великобританія
Macquarie Bank – Сідней, Австралія
Grand Lisboa – Макао, Китай
Готель-казино Luxor – Лас-Вегас, штат Невада, США
Будівля Lloyd – Лондон, Великобританія
La Pedrera – Барселона, Іспанія
Kunsthaus – Грац, Австрія
Бібліотека Канзас-Сіті – штат Міссурі, США
Jumeirah Emirates Towers – Дубай, ОАЕ
John Curtin School of Medical Research – Канберра, Австралія
Irving Convention Center – Лас Колінас, штат Техас, США
Головний офіс ING – Амстердам, Нідерланди
Музей Guggenheim – Більбао, Іспанія
Gherkin Building – Лондон, Великобританія
Офіс Газпром – Росія
Головний офіс Gas Natural – Барселона, Іспанія
Fuji television building – Токіо, Японія
Frost Bank Tower – Остін, Техас, США
Forest Spiral Building – Дармштадт, Німеччина
Ferdinand Cheval Palace – Франція
Торговий центр Fashion Show – Лас-Вегас, штат Невада, США
Концертний зал Experience Music Project – Сіетл, штат Вашингтон, США
Esplanade Theatres – Сінгапур
Erwin Wurm: House Attack – Вена, Австрія
Errante Guest House – Чілі
Edificio Mirador – Мадрид, Іспанія
Eden project – Великобританія
Digital Beijing – Пекін, Китай
Будинок головного офісу Darcons – Чіхуахуа, Мексика
Dancing Building – Прага, Чехія
Container City – Лондон, Великобританія
Церква Hallgrimur – Рейк’явік, Ісландія
Chicago Spire – Чікаго, Іллінойс, США
Chapel of the Holy Cross – Седона, Арізона, США
Офіс CCTV – Китай
Cathedral of St. Mary of the Assumption – Сан Франциско, Каліфорнія, США
Cathedral of Brasilia – Бразиліа, Бразилія
Burj Khalifa – Дубай, ОАЕ
Burj al-Taqa – Дубай, ОАЕ
Burj al Arab – Дубай, ОАЕ
Blur Building – Швейцарія
Планетарій Berlin Zeiss – Берлін, Німеччина
Пекінський Національний Стадіон – Пекін, Китай
Baha’i House of Worship – Нью- Делфі, Індія
Atomium – Брюсель, Бельгія
Atlantis – Дубай, ОАЕ
Arche de la Défense – Франція
Aqua Tower – Чікаго, Іллінойс, США
Каплиця Академії військово-повітряних сил – штат Колорадо, США
Selfridges Department Store – Бірмінгем, Великобританія
Високоморна Ярослава
Підготувала учениця 10-А класу ССЗШ № 307
2012 |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/mars1.html | Марс | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/5c07473765d5a66d1439ef056470f097.pptx | files/5c07473765d5a66d1439ef056470f097.pptx | Марс
Планета названа на честь римського бога війни, з тієї причини, що її колір дуже схожий на колір крові. Також Марс відомий, як "Червона планета"; учені припускають, що червоний відтінок пов'язаний з наявністю оксидів заліза в атмосфері планети.
Марс є будинком для "Долини Маринера" - каньйону, що набагато глибше і довше, ніж Великий Каньйон в США.
Цікавий факт, Марс може похвалитися наявністю гір, які вище, ніж Еверест. Тут же знаходиться гора Олімп, найвища відома гора в Сонячній системі.
Атмосфера Марса приблизно в 100 разів менш щільна, чим атмосфера Землі. Проте, цього цілком достатньо, щоб підтримувати погодну систему, яка включає хмари і вітри. Середня температура на Марсі складає біля - 60 градусів С.
Середня відстань між Сонцем та Марсом складає близько 141 620 000 миль (227 920 000 кілометрів). Один рік на Марсі дорівнює 687 земним дням. Так само, як Земля, Марс обертається навколо своєї осі із заходу на схід. Цікавий факт, марсіанський день складає 24 години, 39 хвилин і 35 секунд, що дуже близько до земного. Щільність Марса складає близько 3,933 грама на кубічний сантиметр.
Сила тяжіння на Марсі складає близько 38 відсотків від земної, тобто людина, що стоїть на його поверхні зменшиться у вазі на 62%.
Було підраховано, що середня товщина марсіанської кори складає близько 30 миль (50 кілометрів). Атмосфера Марса складається з 0,13% кисню, 1,6% аргону, 95,3% діоксиду вуглецю, 2,7% азоту, 0,07% окислу вуглецю і 0,03% пари води. Марс має два маленькі місяці - Фобос і Деймос. Марс був уперше відвідав Марінер-4, в 1965 році.
Таким Марс був мільйони років назад.. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/venera7.html | Венера - велика хитрунка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/3a9fa5572e8582d0ef60f854224477f3.pptx | files/3a9fa5572e8582d0ef60f854224477f3.pptx | Венера
Вене́ра — друга внутрішня планета Сонячної системи з періодом обертання навколо Сонця в 224,7 земних діб. Названа на честь Венери, богині любові з римського пантеону. Це єдина з восьми основних планет Сонячної системи, яка отримала назву на честь жіночого божества. За розміром майже така сама, як Земля.
Венера — третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця. Належить до планет, відомих людству з найдавніших часів.
Українська народна назва — Зоря. Оскільки Венера спостерігається ввечері після заходу сонця або вранці перед світанком, українці її називали «Зоря вечірня» або «ранкова Зоря».
Венера класифікується як землеподібні планета, і іноді її називають "сестрою Землі", тому що обидві планети схожі розмірами, силою тяжіння і складом. Однак умови на двох планетах дуже різняться. Поверхня Венери приховує надзвичайно густа хмарність з хмар сірчаної кислоти з високими відбивними характеристиками, що не дає можливості побачити поверхню в видимому світлі (але її атмосфера прозора для радіохвиль, з допомогою яких згодом і був досліджений рельєф планети). Суперечки про те, що знаходиться під густою хмарністю Венери, тривали до двадцятого століття, поки багато з таємниць Венери не були прочинені планетологією. У Венери найщільніша серед інших землеподібних планет атмосфера, що складається головним чином з вуглекислого газу. Це пояснюється тим, що на Венері немає ніякого круговороту вуглецю і органічного життя, яка могла б переробляти його на біомасу.
Стародавні астрономи називали Венеру і Фосфорус і Геперус, помилково вважаючи, що це небесне тіло, видиме ввечері і вранці - це два окремих космічних об'єкта. Планету пізніше перейменували в Венеру на честь римської богині любові і краси.
Венера обертається навколо сонця практично по круглій орбіті, і середнє її відстань від сонця змінюється незначно. Щоб зробити оборот навколо сонця, Венері необхідно 225 земних діб або на 140 діб менше, ніж Землі.
Венера-це одна з двох планет, які обертаються навколо своєї осі за годинниковою стрілкою зі сходу на захід. Точно так само поводиться тільки одна планета - Уран.
Венера постійно покрита щільними хмарами, що складаються з сірчаної кислоти, через які не можуть проникнути промені видимої частини спектру. З цієї причини астрономи не мають можливість побачити поверхню Венери через оптичні телескопи. Більшість знань про Венеру видобуто за допомогою радіолокаційних зображень отриманих із американських і радянських міжпланетних космічних станцій.
Висока температура на поверхні Венери є результатом парникового ефекту. Через великі хмар, що складаються з сірчаної кислоти і оточуючих планету і щільної атмосфери з двоокису вуглецю, майже вся сонячна енергія, пробивающаяся через атмосферу, утримується під нею і нагріває поверхню планети.
На поверхні Венери виявлено тисячі стародавніх вулканів, які викидають лаву, сотні кратерів, гори. Поверхневий шар (кора) дуже тонкий; ослаблений високою температурою, він дає багато можливостей лаві вирватися назовні. Два венерианских континенту - Земля Іштар і Земля Афродіти - за площею не менше Європи кожна. Низовини, похожие на океанські западини, займають на Венері тільки одну шосту поверхні. Гори Максвелла на Землі Іштар височіють на 11 км над середнім рівнем поверхні. До речі, гори Максвелла, а також області Альфа і Бета є єдиними винятками з правила, прийнятого МАС. Всім іншим районам Венери дані жіночі імена, в тому числі росіяни: на карті можна знайти Землю Лади, рівнину Снігуроньки і навіть каньйон Баби-Яги.
Ударні кратери - рідкісний елемент венеріанського пейзажу. На всій планеті є лише близько 1000 кратерів. На знімку два кратери діаметрами близько 40-50 км . Внутрішня область заповнена лавою. "Пелюстки" навколо кратерів являють собою ділянки, покриті роздробленою породою, викинутої назовні під час вибуху при утворенні кратера.
Деякі Факти про Венеру
Геологи вважають, що колись на Венері були великі запаси води, приблизно такі ж, як і на Землі. Але вода висохла приблизно 300 мільйонів років тому, після того як збільшилася інтенсивність сонячного випромінювання.
Так як Венера дуже повільно обертається навколо своєї осі, тут немає зміни пір року - вона просто постійно «пропікається» з усіх боків.
Вчені вважають, що Венера сформувалася, в основному, після вулканічних процесів, завдяки великій кількості виверження вулканів, розливам лави, формуванню кратерів і гірських хребтів на поверхні планети.
Венера і Меркурій є єдиними планетами нашої системи, у яких немає природних супутників.
На відміну від інших планет, на Венері немає кратерів менше, ніж 2 км в поперечнику. Астероїди меншого розміру просто не долетять до поверхні планети, розсипавшись в пил в її надзвичайно щільною атмосфері.
Так як атмосфера Венери ніколи не прояснюється від величезних мас хмар, побачити з її поверхні сонці або землю не представляється можливим.
На Венері дме постійний сильний вітер, який змушує хмари зробити повний оборот навколо планети за четверо земних діб.
У той час як екваторіальний діаметр Землі майже на 4,5 км більше діаметру виміряного між полюсами, ці два діаметра Венери приблизно однакові, що робить планету практично ідеальною сферою.
На Венері немає відчутного магнітного поля (такого, яке є на Землі), і це навело вчених на припущення, що рідке ядро планети, швидше за все, набагато менше, ніж у Землі.
Венера, найяскравіша з планет. Вона сяє настільки сильно, що в безмісячну ніч вона цілком може відкидати тінь на Землю.
Зоря-Венера згадується в багатьох українських різдвяних колядках, як християнських, так і язичницьких, оскільки саме вона є тією зіркою, яка в християнській релігійній традиції вважається знаменням трьом волхвам щодо народження Ісуса Христа, а в язичницькій традиції Русі-України її поява на небі символізує початок Святого вечора — свята Коляди в ніч зимового сонцестояння.[8]
Про неї співається в українській пісні «Зоре моя вечірняя», автором тексту якої є видатний український поет Тарас Шевченко, автором мелодії — Василь Уманець.
У ритуальному варіанті календаря майя, що застосовується й іншими народами Мезоамерики (ацтеками, тольтеками і т. д.), існували цикли по 584 дня, що приблизно збігаються з синодичним періодом обертання Венери. Особливу роль Венера відігравала в міфології й астрономії інків, де вона називалася Ч'аска |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/valentina-tereshkova.html | Валентина Терешкова | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/c96d95e3fd52e4bde0d77fb07a1bbab3.pptx | files/c96d95e3fd52e4bde0d77fb07a1bbab3.pptx | Валентина Терешкова
Валентина Терешкова родилась 6 марта 1937 в деревне Большое Масленниково Ярославской области в крестьянской семье выходцев из Белоруссии. Отец — тракторист, мать — работница текстильной фабрики. Призванный в Красную армию в 1939 году, отец Валентины погиб на Советско-финской войне.
В 1945 году девочка поступила в среднюю школу № 32 города Ярославль, семь классов которой окончила в 1953 году. Чтобы помочь семье, в 1954 году Валентина пошла работать на Ярославский шинный завод браслетчицей, одновременно поступив на учёбу в вечерние классы школы рабочей молодёжи. С 1959 года занималась парашютным спортом в Ярославском аэроклубе (выполнила 90 прыжков). Продолжив работу на текстильном комбинате «Красный Перекоп», с 1955 по 1960 годы Валентина прошла заочное обучение в техникуме лёгкой промышленности.
В 1945 году девочка поступила в среднюю школу № 32 города Ярославль, семь классов которой окончила в 1953 году. Чтобы помочь семье, в 1954 году Валентина пошла работать на Ярославский шинный завод браслетчицей, одновременно поступив на учёбу в вечерние классы школы рабочей молодёжи. С 1959 года занималась парашютным спортом в Ярославском аэроклубе (выполнила 90 прыжков). Продолжив работу на текстильном комбинате «Красный Перекоп», с 1955 по 1960 годы Валентина прошла заочное обучение в техникуме лёгкой промышленности.
ОАО Ярославский комбинат технических тканей «Кра́сный Переко́п» (до революции — Яросла́вская Больша́я мануфакту́ра, ЯБМ)
После первых успешных полётов советских космонавтов у Сергея Королёва появилась идея запустить в космос женщину-космонавта. В начале 1962 года начался поиск претенденток по следующим критериям: парашютистка, возрастом до 30 лет, ростом до 170 сантиметров и весом до 70 килограммов. Из сотен кандидатур были выбраны пятеро: Жанна Ёркина, Татьяна Кузнецова, Валентина Пономарёва, Ирина Соловьёва и Валентина Терешкова.
В отряд космонавтов Валентина Терешкова была зачислена 12 марта 1962 года и стала проходить обучение как слушатель-космонавт 2-го отряда. 29 ноября 1962 года она сдала выпускные экзамены по ОКП на «отлично». С 1 декабря 1962 года Терешкова — космонавт 1-го отряда 1-го отдела. С 16 июня 1963 года, то есть сразу после полёта, она стала инструктором-космонавтом 1-го отряда и была на этой должности до 14 марта 1966 года.
Во время обучения она проходила тренировки на устойчивость организма к факторам космического полёта. Тренировки включали в себя термокамеру, где надо было находиться в лётном комбинезоне при температуре +70 °C и влажности 30 %, сурдокамеру — изолированное от звуков помещение, где каждая кандидатка должна была провести 10 суток.
Тренировки в невесомости проходили на МиГ-15. При выполнении специальной фигуры высшего пилотажа — параболической горки — внутри самолёта устанавливалась невесомость на 40 секунд, и таких сеансов было 3—4 за полёт. Во время каждого сеанса надо было выполнить очередное задание: написать имя и фамилию, попробовать поесть, поговорить по рации.
Особое внимание уделялось парашютной подготовке, так как космонавт перед самой посадкой катапультировался и приземлялся отдельно на парашюте. Поскольку всегда существовал риск приводнения спускаемого аппарата, проводились и тренировки по парашютным прыжкам в море, в технологическом, то есть не пригнанном по размеру, скафандре.
Первоначально предполагался одновременный полёт двух женских экипажей, однако в марте 1963 года от этого плана отказались, и стала задача выбора одной из пяти кандидаток.
При выборе Терешковой на роль первой женщины-космонавта, кроме успешного прохождения подготовки учитывались и политические моменты: Терешкова была из рабочих, тогда как, например, Пономарёва и Соловьёва — из служащих. Кроме того, отец Терешковой, Владимир, погиб во время Советско-финской войны, когда ей было два года. Уже после полёта, когда Терешкову спросили, чем Советский Союз может отблагодарить за её службу, она попросила найти место, где был убит отец.
Свой космический полёт (первый в мире полёт женщины-космонавта) она совершила 16 июня 1963 года на космическом корабле Восток-6, он продолжался почти трое суток. Одновременно на орбите находился космический корабль Восток-5, пилотируемый космонавтом Валерием Быковским.
На момент назначения Терешковой пилотом «Востока-6» она была на 10 лет младше, чем Гордон Купер, самый молодой из первого отряда американских астронавтов.
В день первого полёта в космос она сказала родным, что уезжает на соревнования парашютистов, о полёте они узнали из новостей по радио.
Через несколько дней после полета Валентине Терешковой предъявили протест в связи с нарушением режима в районе места посадки: она раздала местным жителям запасы продуктов из рациона космонавтов, а сама ела местную пищу.
Была замужем за Андрияном Николаевым, свадьба состоялась 3 ноября 1963 года, среди гостей был сам Хрущёв. Вплоть до развода с Николаевым в 1982 году Терешкова носила двойную фамилию Николаева-Терешкова. Второй муж — Юлий Шапошников — умер в 1999 году.
Валентина Терешкова и Андриан Николаев
Валентина Терешкова с дочкой Леной
Дети: 8 июня 1964 года родилась дочь Елена Андрияновна: первый ребёнок, и отец и мать которого были космонавтами.
Интересные факты
После выполнения космического полёта Терешкова поступила и окончила с отличием Военно-воздушную инженерную академию им. Н. Е. Жуковского, стала кандидатом технических наук, профессором, автором более 50 научных работ.
22 января 1969 года находилась в автомобиле, обстрелянном офицером Виктором Ильиным в ходе покушения на Брежнева. Не пострадала.
Является единственной женщиной Земли, совершившей одиночный космический полёт. Все последующие женщины-космонавты летали в космос только в составе экипажей.
После того как Терешкова увидела все континенты Земли из космоса, она стала мечтать о том, чтобы побывать в Австралии. Через много лет ей удалось осуществить свою мечту.
Признание заслуг
Её именем названы кратер на Луне и малая планета 1671 Chaika (позывной Терешковой во время полетов).
Ей присвоен почётный титул «Величайшая женщина XX столетия».
Её именем названа набережная в Евпатории.
Её именем названы улицы в Витебске, Волоколамске, Гродно, Иркутске, Кемерово, Клину, Королёве, Липецке, Мытищах, Ардатове, Новосибирске (Академгородок), Новочебоксарске, Одессе, Оренбурге, Ярославле, Красноярске и других городах. Её именем назван проспект в городе Гудермесе (Чеченская Республика). Её именем названа площадь в Твери.
Её именем названа школа № 32 города Ярославля, в которой она училась.
Музей В. В. Терешковой «Космос» в нескольких километрах от её родной деревни.
Существует 2 памятника Терешковой: на Аллее космонавтов в Москве и в Баевском районе Алтайского края, на территории которого она приземлилась. Планируется также установить памятник на родине Терешковой в Ярославле.
В 1983 году была выпущена памятная монета с изображением В. Терешковой. Таким образом, Валентина Терешкова стала единственным советским гражданином, чей портрет был при жизни помещён на советскую монету.
7 апреля 2011 в г.Ярославле открыт Планетарий в честь первой женщины-космонавта В.Терешковой.
Терешковой посвящены почтовые марки выпуска разных стран: |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-planeti-zemnoi-grupi.html | Презентація "Планети земної групи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/17412418a20c4d15e96563e603eb7ffa.pptx | files/17412418a20c4d15e96563e603eb7ffa.pptx | Планети земної групи
Планети земної групи- Меркурій, Венера, Земля і Марс у порівнянні з планетами-гігантами мають відносно невеликі розміри, тверду поверхню та значну густину( близько 5г/см3), бо складаються переважно з важких хімічних елементів. Ці планети мають гаряче металеве ядро, яке оточене мантією із силікатних порід. Верхній шар планет- кора, формується під дією як внутрішнього тепла, так і зовнішніх ( космічних) факторів.
Меркурій
Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи, яку рідко кому випадало спостерігати неозброєним оком, тому що вона розташована близько від Сонця.
Радіус 0,38
Маса 0,06
Густина 5,4г/см3
Прискорення вільного падіння 0,38
Орбіта а=0,39 а.о.
Рік 88 з. діб
Сонячна доба 176 з. діб
Температура, С:
Вдень +430
Вночі -170
Знімки поверхні Меркурія, які були зроблені за допомогою АМС “Марінер-10” (США), вражають схожістю його рельєфу з поверхнею Місяця- така ж величезна кількість кратерів, що свідчить про однакову природу цих космічних тіл.
На поверхні Меркурія були виявлені також величезні рівнини, які заповнені застиглою базальтовою лавою. Це свідчить, що планета була колись розігріта, внаслідок чого в той час відбулася інтенсивна вулканічна діяльність.
Венера привертає увагу людей тим,що на нашому небі її яскравість у десятки разів перевищує блиск зір першої зоряної величини. Українська народна назва цієї планети- Вечірня або Вранішня зоря, бо вона першою з’являється на вечірньому небосхилі й останньою гасне на світанку.
Венера
Радіус 0,95
Маса 0,8
Густина 5,2 г/см3
Прискорення
вільного падіння 0,9
Орбіта а=0,72 а.о.
Рік 225 з. діб
Сонячна доба 117 з. діб
Атмосфера: СО2, N2, H2O
Атм. тиск 90 атм.
Температура поверхні,С:
Вдень +480
Вночі +480
На перший погляд, Венера дуже схожа на Землю, бо ці планети мають майже однакові розміри та масу. Але ці пленети мають і свої відмінності.
Уперше в історії людства АМС серії “ Венера” (СРСР) зробили м’яку посадку на поверхню іншої планети і передали на Землю телевізійне зображення поверхні Венери.
Панорама поверхні Венери, яку передала АМС “Венера-14”. Небо вдень тьмяне, як на Землі перед дощем. Колір хмар і поверхні червоний, бо атмосфера поглинає сонячне проміння у синій частині спектра.
У хмарах на Венері крім пари води утворюються краплини сірчаної кислоти, але до поверхні ці кислотні дощі не долітають, бо під хмарами температура різко підвищується (на поверхні +480) і краплі випаровуються. Хмари на Венері, скоріше, нагадують слабку імлу, в якій видно предмети на відстані до 1 км.
Астрономи створили детальну карту Венери, на якій позначено сотні кратерів, більшість з яких колись були вулканами, бо майже 80% поверхні Венери вкриті вулканічною лавою.
Карти Венери
Марс
Названий колись за свій червоний колір на честь бога війни, “кривавий” Марс під час протистоянь за яскравістю поступається тільки Венері.
Радіус 0,53
Маса 0,11
Густина 3,9 г/см3
Прискорення
вільного падіння 0,37
Атмосфера СО2,N2
Тиск 0,006 атм
Орбіта а=1,52 а.о.
Рік 687 зем. діб
Доба 24 год 37 хв
Температура поверхні,С:
вдень максимальна +22
вночі -60
вночі мінімальна (на полюсі) -133
Марс привернув особливу увагу людей після того, як у 1877 р. італійський астроном Д. Скіапареллі відкрив “канали”. Тоненькі, ледве помітні лінії, які з’єднували темні ділянки поверхні Марса, нагадували людству зрошувальні системи на Землі, тому фантасти висунули ідею про високий інтелект марсіанської цивілізації.
Д.Скіапареллі
Червоний колір марсіанського грунту пояснюють значним вмістом (до 16%) оксидів заліза (звичайної іржі).
Вулкан Олімп, розташований недалеко від екватора Марса,- найвища гора Сонячної системи. Діаметр вулканічної платформи сягає 700 км, вершина має висоту 27 км, а діаметр жерла вулкана-75 км.
На поверхні Марса теж треба одягати скафандри, але досвід космічних експедицій на Місяць показує, що люди зможуть працювати на цій планеті.
Кідонія- регіон в північній півкулі Марсу, що містить низку “столових гір”(пагорбів з пласким верхом і крутими схилами). Названий на честь давньогрецького полісу Кідонія, що містився на північно-західному узбережжі Криту. В областях Кідонія міститься “Марсіанський сфінкс”- утворення на поверхні Марса вивітрений пагорб, яке на перших фотографіях зі станції “Вікінг-1” виглядало схожим на величезне кам’яне обличчя людини.
“The Face”-фотографія області Кідонія зроблена станцією Вікінг-1 в 1976 році. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/pohodzhennya-nazv-suziriv.html | Походження назв сузір’їв Возної Марти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/de38f496a5c2cbbd841a4be0a5509978.ppt | files/de38f496a5c2cbbd841a4be0a5509978.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/urok-z-astronomii-dlya-internatu.html | Урок з астрономії для інтернату | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/268df3d10b4787aaad18192d3de82cd7.ppt | files/268df3d10b4787aaad18192d3de82cd7.ppt | Per aspera ad astra
1
2
3
4
1
2
3
4
2
4
1
3
1
2
3
4
1
2
3
4
1
2
3
4
1
2
3
4
1
2
3
4 |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/pamyatki-arabo-musulmanskoi-arhitekturi.html | "Пам’ятки Арабо - мусульманської архітектури" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/e01d4c952b1fa7e7c449e5430d004ca6.ppt | files/e01d4c952b1fa7e7c449e5430d004ca6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/venera-yak-planeta-sonyachnoi-sistemi.html | Венера як планета сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/38b3b78e018656efc18d41313c7ba4a2.pptx | files/38b3b78e018656efc18d41313c7ba4a2.pptx | Артюр Рембо
Загальна інформація про поета: Народився: 20 жовтня 1854, м. Шарлевіль-Мезьєр Повне ім'я: Жан Ніколя́ Артю́р Рембо́ Громадянство: Франція Рід діяльності: барон Напрямок творчості: символізм Найвідоміший твір: «П'яний корабель» Помер: 10 листопада 1891, м. Марсель
Артюр Рембо в юності
Твори митця: Артюр Рембо відомий такими творами: «Венера Анадіомена», «Сплячий у логу», «Засідателі», «П'яний корабель», «Осяяння», «Сльоза», «Моя циганерія», «Руки Жанни-Марі».
Артюр Рембо «в 17 років…» В семнадцать лет серьёзность не к лицу, И как-то вечером оставьте свои полные бокалы, И шумные кафе и свет слепящий люстр Под липами пора гулять настала. Июньскими ночами так дышится легко И всё вокруг красиво. Гул города доносится, ведь он недалеко Приносит ветер запах виноградников и пива. Июнь, семнадцать лет, и кругом голова, Шампанское туманит ваши речи.. И вы мечтаете, и на губах у вас Горячий поцелуй, как бабочка трепещет. В плену робинзонад душа томится И тут, под фонарем, напротив вас Одна мадемуазель садится И для себя решив, что вы наивны, Она отводит взгляд от вас картинно, Чтобы потом уйти... А на губах у вас не распустившаяся, вянет каватина. Она над вашими сонетами хохочет, Друзья вас бросили, вам плохо одному. Она письмом вас осчастливить хочет... В тот вечер вы в кафе, где свет слепящих люстр, И перед вами полные бокалы. В семнадцать лет серьёзность не к лицу - Под липами пора гулять настала…
З шести-семи років Артюр почав писати прозою, а потім віршами. У п'ятнадцять років написав вірш "Сенсація", опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869 р. Цього ж року надрукував кілька віршів латинською мовою. Перший період творчості митця (до 1871 року) позначений впливом авторитетів, що не завадило визріванню бунтарського духу.
Орієнтуючись на В.Гюго і Ш.Бодлера, почав писати вірші, що викривали нікчемність міщанства ("Засідателі"), Другу імперію' ("Шаленство кесаря"), лицемірство служителів церкви ("Покарання Тартюфа"). Рембо захоплюється революційними ідеями, що призвели до краху монархію. У ті часи свої надії на перебудову суспільства він пов'язував з Республікою.
Письменник шукає іншого шляху в поезії, яка, на його думку, має стати пророчицею і ясновидицею. повернувшись до Шарлевіля, він посилає свої вірші Полю Верлену. Хлопець з провінційного містечка зачарував своїми рядками відомого поета, і той запрошує його до себе. Знайомство переростає в дружбу. Верлен і Рембо вирушають з Парижа на пошуки нових вражень у Бельгію, а потім у Лондон. Цілий рік вони мандрували разом по Європі.
поезія Рембо набуває трагічного звучання. Виділяється вірш "П'яний корабель", який Стефан Цвейг назвав "фантасмагоричним сновидінням, бунтом фарб, химерною симфонією лихоманячих слів". Корабель, що збився з курсу і втратив управління, символічно відображає творчі й життєві пошуки Рембо.
Рембо пише цикл "Осяяння", який засвідчив народження незвичайної форми вірша, що можна назвати і віршем у прозі, і ритмізованою прозою. Чарівною красою віє від загадкових картин, навіяних гарячковою вільною фантазією поета. Головне в "Осяяннях" — фіксація особистих настроїв і відчуттів, незалежно від того, що їх викликало
Тому поезії Рембо властиві поривання до "втечі" й "бунтарства". "Я той" хто страждає, і хто збунтувався", — писав митець в "Осяяннях". Мова йде не тільки про бунт проти зовнішнього світу, а передусім проти себе, оскільки найбільше він ненавидів саме своє "я" — продукт виховання психологічних, 'моральних, інтелектуальних звичок. Це "я" для нього не вичерпувало людської суті, воно — маска, за якою ховаються інші, невідомі ірраціональні сили, що творять дійсну сутність людини і потребують звільнення. На думку письменника, існування особистості у буденній
Цікаві факти: На честь Артюра Рембо назвали астероїд (4635 Рембо) Існує поширена думка, що поет був гомосексуалістом Перекладачі поезій Рембо українською: Всеволод Ткаченко, Петро Осадчук, Роман Осадчук, Олег Зуєвський |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/velich-arhitekturi-baroko-istoriya-ukrainskogo-baroko.html | Велич архітектури бароко. Історія Українського бароко | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/9938be954e19d332b8bd4d4ab08ac882.ppt | files/9938be954e19d332b8bd4d4ab08ac882.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suputniki-yupitera1.html | Супутники Юпітера | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/dd260e69adab6369ab1cce60f1fb87c0.ppt | files/dd260e69adab6369ab1cce60f1fb87c0.ppt | http://www.bing.com/images/search?q=%...
http://www.bing.com/images/search?q=%....
http://guinnessrecord.ru/index.php/razdely/poznavatelnye-f...
http://znaimo.com.ua |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/naybilshi-meteoritni-krateri.html | Найбільші метеоритні кратери | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/2f2e6c8237e6551cc893e850d1f90c3c.ppt | files/2f2e6c8237e6551cc893e850d1f90c3c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/prezentaciya-nebesni-tila-.html | Презентація “ Небесні тіла ” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/53ec6e1ffb4f2a13eb0be2ccbde93d00.ppt | files/53ec6e1ffb4f2a13eb0be2ccbde93d00.ppt | 900igr.net |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/nayvischi-gori-sonyachnoi-sistemi.html | Найвищі гори Сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/c6801cfc55c946be59c19c5c89e31ff1.ppt | files/c6801cfc55c946be59c19c5c89e31ff1.ppt | Caloris Planitia
Caloris
Aeolis
Ascroeus |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/venera8.html | Венера як планета сонячної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/c0bbe3e175174aa517d4664e1b1b693e.ppt | files/c0bbe3e175174aa517d4664e1b1b693e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suputnikovi-sistemi.html | "Супутникові системи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/ff7571951469af837d4603f8094e9e07.pptx | files/ff7571951469af837d4603f8094e9e07.pptx | СУПУТНИКОВІ
СИСТЕМИ
Супутникова система навігації (GNSS - Global Navigation Satellite System) — комплексна електронно-технічна система, що складається з сукупності наземного та космічного обладнання, та призначена для позиціонування (визначення місцезнаходження у географічній системі координат), точного часу, а також параметрів руху (швидкості та напрямку руху та ін.) для наземних, водних та повітряних об'єктів.
ЗАГАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ СУПУТНИКВОЇ СИСТЕМИ НАВІГАЦІЇ:
Орбітальна група, що складається з декількох (від 2 до 30) штучних супутнків Землі, що випромінюють спеціальні радіосигнали;
Наземна система керування і контролю, що містить блоки вимірювання поточного положення супутників і передачі на них отриманих даних для корегування інформації про їх орбіти;
Приймальне клієнтське обладнання (геодезичні, картографічні або навігаційні GNSS-приймачі), що використовуються для визначення координат;
Наземна система радіомаяків, що дозволяє значно підвищити точність визначення координат.
Інформаційна радіосистема для передачі користувачам поправок, що дозволяють значно підвищити точність визначення координат.
Принцип дії супутникових систем навігації полягає у вимірюванні відстані від антени на об'єкті до супутників, положення яких в поточний проміжок часу відомо з великою точністю. Таблиця положень усіх супутників має назву альманах, який повинен бути у кожному супутниковому приймачі до початку вимірювань. Як правило, приймач зберігає альманах в пам'яті з часу останнього вимикання і, якщо він не застарів, миттєво використовує його. Кожний супутник передає в своєму сигналі весь альманах. Таким чином, знаючи відстані до декількох супутників системи, за допомогою звичайних геометричних побудов, на основі альманаху, можна вирахувати положення об'єкту в просторі.
Метод вимірювання відстані від супутника до антени приймача базується на визначеності швидкості поширення радіохвиль.
При роботі супутникового приймача, його годинник синхронізується з системним часом, і при подальшому прийманні сигналів обчислюється затримка між часом випромінювання, що міститься у самому сигналі, і часом приймання сигналу. Маючи цю інформацію, навігаційний приймач вираховує координати антени.
В теперішній час працюють або готовляться до розгортання наступні системи супутникової навігації:
GPS
Належить міністерству оборони США. Пристрої, що підтримують навігацію по GPS є найбільш розповсюдженими у світі. Також відома під більш ранішньою назвою NAVSTAR.
GPS приймач обчислює власне положення, вимірюючи час проходження сигналу від GPS супутників. Кожен супутник постійно надсилає повідомлення, в якому міститься інформація про час відправки повідомлення, точку орбіти супутника, з якої було надіслано повідомлення (Ефемерида), та загальний стан системи і приблизні дані орбіт всіх інших супутників угрупування системи GPS (альманах). Ці сигнали розповсюджуються зі швидкістю світла у всесвіті, та із трохи меншою швидкістю через атмосферу. Приймач використовує час отримання повідомлення для обчислення відстані до супутника, виходячи з якої, шляхом застосування геометричних та тригонометричних рівнянь обчислюється положення приймача. Отримані координати перетворюються в більш наочну форму, таку як широта та довгота, або положення на карті, та відображається користувачеві.
Застосування GPS
Попри те, що проекти побудови GPS-систем впроваджувались військовими відомствами, зараз окрім приймачів спеціального призначення випускаються прилади, вмонтовані в різноманітну дрібну техніку: наручні годинники, мобільні телефони, ручні радіостанції, портативні комп'ютери та фотоапарати, за допомогою яких можна орієнтуватись на місцевості або фіксувати місцезнаходження користувача. Їх використовують альпіністи, рятівники, туристи.
ГЛОНАСС
Належить міністерству оборони Росії. Система, по заявам розробників наземного обладнання, буде мати декілька технічних переваг порівняно з GPS. Після 1996 року супутникове угрупування зменшувалося, і до 2002 року практично повністю прийшла до занепаду. Була повністю поновлена тільки в кінці 2011 року. Відмічається мала розповсюдженість клієнтського обладнання. До 2025 року передбачена глибока модернізація системи.
IRNSS
Індійська навігаційна супутникова система, в стані розробки. Пропонується для використання тільки у цій країні. Перший супутник був запущений в 2008 році.
Бейдоу
Розгорнута Китаєм підсистема GNSS призначена для використання тільки у цій країні.
28 грудня 2012 року виведено на орбіту Землі шістнадцять навігаційних супутників, з яких використовується за призначенням 11.
Згідно з планами, до 2020 року, коли кількість супутників буде збільшено до 35, система «Бейдоу» зможе працювати як глобальна. Реалізація цієї програми почалася в 2000 році. Перший супутник вийшов на орбіту в 2007-ому.
Галілéо (англ. Galileo) — проект супутникової системи навігації Європейського Союзу та Європейського космічного агентства, як альтернатива американській системі GPS та російській ГЛОНАСС. Європейська система призначена для вирішення навігаційних завдань для будь-яких рухомих об'єктів з точністю менше одного метра. Крім країн європейського співтовариства досягнуті домовленості на участь в проекті з державами — Китай, Ізраїль, Південна Корея і Україна. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suputniki-planet.html | Супутники планет | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/70eb7f9b277a28b6259e346a29515a37.pptx | files/70eb7f9b277a28b6259e346a29515a37.pptx | Супутники Марса.
Супутники Юпітера.
Супутники Сатурна. Кільця Сатурна.
Супутники Урана.
Супутники Нептуна.
Супутники Землі.
Тема: Супутники планет
1. Суптники Марса
Навколо планети Марс обертаються два природних супутники — Фобос і Деймос. Після відкриття Галілеєм у 1610 році 4 супутників Юпітера астрономи вважали, що кількість супутників зростає вдвічі при переході до більш далекої планети Сонячноі системи. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а у Юпітера — 4, вважалося, що у Марса повинно бути 2 супутники. Про це написав Джонатан Свіфт у повісті "Подорож Гулівера на літаючий острів Лапута". Дивним чином ця безпідставна з наукової точки зору гіпотеза справдилася.
Супутники Марса були відкриті в 1877 році американським астрономом Асафом Голлом, і названі на честь давньогрецьких міфологічних богів Фобоса та Деймоса, які уособлювали страх і жах, з огляду на їх незвичну форму.
Обидва супутника обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернуті до планети однією й тією же стороною. Приливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс. Деймос, навпаки, віддаляється від Марса.
2. Супутники Юпітера
Супутники Юпітера — природні супутники планети Юпітер. Відомі 67 супутників Юпітера; це найбільша кількість відкритих супутників серед усіх планет Сонячної системи. Крім того, Юпітер має систему кілець. 1610 року Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер в телескоп, відкрив чотири найбільших супутники — Іо, Європу, Ганімед і Каллісто, які наразі носять назву «галілеєвих». Вони досить яскраві й обертаються доволі віддаленими від планети орбітами, що дає змогу спостерігати їх у польовий бінокль. На першість у відкритті супутників претендував також німецький астроном Симон Марій, який пізніше дав їм назви, взявши імена з давньогрецьких міфів.
Завдяки наземним спостереженням системи Юпітера, на кінець 1970-х років було відомо вже 13 супутників. 1979 року, пролітаючи повз Юпітер, космічний апарат «Вояджер-1» виявив ще три супутники.
За допомогою наземних телескопів нового покоління ще 47 супутників Юпітера було відкрито групою астрономів з Астрономічного інституту Гавайського університету наприкінці 2000-го (діаметром 4-10 км) і 2001-го років (діаметром від 2 до 4 км). Оцінки розмірів отримані в припущенні, що їхнє альбедо становить 4%. Блиск супутників становить від 22 до 23m. Усі вони обертаються по помітно витягнутих еліптичних орбітах з ексцентриситетом від 0,16 до 0,48. Напрямок орбітального руху всіх нових супутників зворотний (тобто вони обертаються в напрямку, протилежному руху планет навколо Сонця і великих супутників навколо Юпітера). Орбіти сильно нахилені до площини екліптики — від 15 до 38 градусів. Періоди обертання складають від 534 до 753 діб, великі півосі орбіт — від 19 до 24 млн км.
Виділяють дві великі групи супутників Юпітера: постійні та непостійні. До постійних належать 4 галілеєві супутники і ще 4 внутрішні супутники. Постійні супутники мають проградне обертання і майже кругові орбіти з невеликим нахилом до екваторіальної площини планети. Інші 55 супутників Юпітера — непостійні — мають як проградне, так і ретроградне обертання, більш віддалені від планети й мають великі нахили та ексцентриситети орбіт.
За кількістю супутників Юпітер обігнав у 2011 році Сатурн. Останній відкритий супутник — S/2010 J 2. Він був відкритий 8 вересня 2010 року Крістіаном Вейллетом за допомогою 3,6-метрового телескопу Канада-Франція-Гаваї. Повідомлення про відкриття було зроблено 1 червня 2011 року.
3. Супутники Сатурна. Кільця.
Відомо близько 60 супутників Сатурна, більша частина яких виявлена за допомогою космічних апаратів. Найбільший серед них — Титан, єдиний супутник у Сонячній системі, який має щільну атмосферу.
24 супутника Сатурна — регулярні, інші 38 — нерегулярні.
Існує три головних кільця, названих A, B і C. Вони добре помітні з Землі. Слабші кільця називають D, E та F. При ближчому розгляді кілець виявляється дуже багато. Між кільцями існують щілини, де немає частинок. Найбільшу щілину, яку можна побачити у середній телескоп із Землі (між кільцями А и В), названо щілиною Кассіні. Ясними ночами у потужніші телескопи можна побачити й менш помітні щілини.
Кільця є залишками протопланетної хмари, з якої утворилися всі тіла Сонячної системи. Всередині межі Роша, де обертається більша частина кілець, утворення супутників неможливе через гравітаційний вплив планети, що руйнує всі більш-менш значні тіла. Частинки кілець багаторазово зіштовхуються, руйнуються і злипаються знову.
Візитною карткою Сатурна є відомі кільця, що оперізують планету навколо екватора і складаються з безлічі крижаних часток з розмірами часток від міліметра до декількох метрів. Вісь обертання Сатурна нахилена до площини його орбіти на 26° 44', тому під час руху орбітою кільця змінюють свою орієнтацію відносно Землі. Коли площина кілець перетинає Землю, навіть у середні телескопи побачити їх неможливо, тому що товщина кілець — усього кілька десятків метрів, хоча їхня ширина сягає 137 000 км. Кільця обертаються навколо Сатурна і, відповідно до законів Кеплера, швидкість обертання внутрішніх частин кільця більша, ніж зовнішніх.
4. Супутники Урана.
П'ять великих супутників досить масивні, щоб гідростатична рівновага надала їм сфероїдальної форми. На чотирьох з них помічено ознаки внутрішньої і зовнішньої активності, такі як формування каньйонів і передбачуваний вулканізм на поверхні. Найбільший з них, Титанія, має діаметр 1578 км і є восьмим за розміром супутником у Сонячній Системі. Її маса у 20 разів менша земного Місяця.
Внутрішні супутники — це невеликі, темні об'єкти, схожі за характеристиками та походженням на кільця планети.
Нерегулярні супутники Урана мають еліптичні і дуже нахилені (здебільшого ретроградні) орбіти на великій відстані від планети.
Уран, сьома планета Сонячної системи, має 27 супутників. Всі вони отримали назви на честь персонажів із творів Вільяма Шекспіра та Александра Поупа. Перші два супутники: Титанію і Оберон у 1787 році відкрив Вільям Гершель. Ще два великі супутники (Аріель та Умбріель) було відкрито 1851 року Вільямом Ласселом. 1948 року Джерард Койпер відкрив Міранду. Всі інші супутники є значно меншими і були відкриті після 1985, під час місії «Вояджера-2» або за допомогою вдосконалених наземних телескопів.
Супутники Урана можна поділити на три групи:
-п'ять великих
-тринадцять внутрішніх
-дев'ять нерегулярних супутників
5. Супутники Нептуна.
Сьогодні відомо 14 супутників Нептуна. Найбільший з них важить більше, ніж 99,5% від мас всіх супутників Нептуна, разом узятих, і лише він масивний настільки, аби стати сфероїдальним.
До «Вояджера-2» вважалося, що у планети тільки два супутники — Тритон і Нереїда, з нахилом орбіт в 20 ° і 30 ° по відношенню до екваторіальної площини планети. Зонд відкрив ще 6 супутників з діаметрами 50-200 км, які знаходяться майже на тій же площині, що і екваторіальна площина Нептуна, і обертаються в ту ж сторону, що і планета. Тритон ж — єдиний великий супутник у Сонячній системі з ретроградним рухом, який обертається навколо планети у бік, протилежний напрямку обертання.
У Тритона і Нереїди в ультрафіолетовому діапазоні виявлені явища, що нагадують земні полярні сяйва.
Тритон має дуже тонку газову оболонку, верхній шар якої складається з азоту. У нижніх шарах виявлені метан і тверді частинки азотних утворень. Поряд із кратерами на його поверхні виявлені діючі вулкани, каньйони і гори.
Найбільший супутник Нептуна, Тритон взагалі нетиповий як для системи Нептуна, так і для основної частини Сонячної системи. Існує припущення, що він утворився, як всі «нормальні» планети та їх супутники, з первинної газопилової хмари, натикається на безліч незбіжностей.
По-перше, Тритон виділяється з оточення Нептуна розмірами: він лише трохи менше Місяця, інші супутники мінімум ушестеро менше і мають неправильну форму. По-друге, він рухається орбітою так, як ніби «котиться» в протилежну сторону (напрямок обертання навколо своєї осі і навколо планети протилежні). Таке обертання характерно лише для «зовнішніх» супутників планет гігантів — Ананке, Карме, Пасіфе і Сінопе в Юпітера і Феби у Сатурна, які в десятки разів менші Тритона. Через таке обертання Тритон поступово втрачає енергію в результаті дії приливних сил, і врешті-решт або зруйнується, або впаде на Нептун.
Вісь Тритона теж незвичайна: вона нахилена на 157 градусів відносно осі самої планети. А оскільки сам Нептун нахилений на 30 градусів, Тритон виявляється «лежачим на боці».
Тритон має дуже тонку газову оболонку, верхній шар якої складається з азоту. У нижніх шарах виявлені метан і тверді частинки азотних утворень. Поряд із кратерами на його поверхні виявлені діючі вулкани, каньйони і гори.
Найбільший супутник Нептуна, Тритон взагалі нетиповий як для системи Нептуна, так і для основної частини Сонячної системи. Існує припущення, що він утворився, як всі «нормальні» планети та їх супутники, з первинної газопилової хмари, натикається на безліч незбіжностей.
По-перше, Тритон виділяється з оточення Нептуна розмірами: він лише трохи менше Місяця, інші супутники мінімум ушестеро менше і мають неправильну форму. По-друге, він рухається орбітою так, як ніби «котиться» в протилежну сторону (напрямок обертання навколо своєї осі і навколо планети протилежні). Таке обертання характерно лише для «зовнішніх» супутників планет гігантів — Ананке, Карме, Пасіфе і Сінопе в Юпітера і Феби у Сатурна, які в десятки разів менші Тритона. Через таке обертання Тритон поступово втрачає енергію в результаті дії приливних сил, і врешті-решт або зруйнується, або впаде на Нептун.
Вісь Тритона теж незвичайна: вона нахилена на 157 градусів відносно осі самої планети. А оскільки сам Нептун нахилений на 30 градусів, Тритон виявляється «лежачим на боці».
6. Супутник Землі.
Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною природний супутник планет Сонячної системи. Станом на 2014 перший і єдиний позаземним об'єктом природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця — 384 467 км.
Радіус = 1738 км
Велика піввісь орбіти = 384 400 км
Орбітальний період = 27,321 661 діб
Ексцентриситет орбіти = 0,0549
Нахил орбіти до екватора = 5,16
Температура поверхні = від −160° до +120 °C
Доба = 708 годин
Середня відстань від Землі = 384 400 км (у перигеї — 356 400 км, в апогеї — 406 800 км).
Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий за яскравістю об'єкт на небосхилі після Сонця. Оскільки Місяць обертається навколо Землі з періодом близько місяця, кут між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними новими місяцями становить 29,5 днів (709 годин).
Земля в порівнянні з супутниками
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/osoblivosti-vikoristannya-purpurovih-form-dekorativnolistyanih-vidiv-u-landshaftnomu-budivnictvi-ta-perspektivi-ih-rozmnozhennya.html | Особливості використання пурпурових форм декоративно-листяних видів у ландшафтному будівництві та перспективи їх розмноження | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/9c091a9c1608bc6e881e503d3fdb3f6b.pptx | files/9c091a9c1608bc6e881e503d3fdb3f6b.pptx | Національний університет біоресурсів та природокористування України ННІ лісового та садово-паркового господарства Факультет садового-паркового господарства та ландшафтної архітектури
кафедра садово-паркового будівництва
та ландшафтної архітектури
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
«Особливості використання пурпурових форм декоративно-листяних видів у ландшафтному будівництві та перспективи їх розмноження»
Виконала:
Танцюра К.Г.
Керівник:
д.с.-г.н., проф. Олексійченко Н.О.
Київ - 2011
Актуальність питання диктується виникненням недостатнього вивчення фізіологічних, біологічних та екологічних особливостей пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів із залученням нових їхніх представників на ринку посадкового матеріалу України без наукового обгрунтування та використання їх у насадженнях різного функціонального призначення.
Об’єктами досліджень є пурпурові форми декоративно-листяних деревних видів у колекціях ботанічних садів м. Києва, паркових насадженнях, розсадниках та центрах садівництва м. Києва та Київської області.
Предметом досліджень є особливості використання пурпурових форм у насадженнях загального та спеціального користування.
Пурпурові форми декоративно-листяних деревних видів у ботанічних садах м. Києва
Фотофіксація насаджень пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів у парках м. Києва
Рис 1. Malus Niedzwetzkyana у парку «Володимирська гірка»
Рис. 6 Acer pseudoplatanum ‘Atropurpureum’ у Маріїнському парку
Рис.2. Cotinus coggygria ‘Rotal Purple у парку «Перемога»
Рис. 5 Acer platanoides ‘Crimson King’ у парку ім. Т.Г. Шевченка
Рис. 3 Prunus serrotina ‘Pisardii Nigra’ на Пейзажній алеї
Рис. 7 Кількісна структура пурпурових форм деревних рослин в центрах садівництва та розсадниках України, Німеччини, Голландії та Польщі.
1. - Артвіль; 2. Зелена МРІЯ; 3 - Рослинний бум; 4 – ЄваСАД; 5 – КВІТКАР; 6 – PROXIMA; 7 – SAD; 8 – ДаЛаС; 9 – Зелена країна; 10 – ЗеленСАД; 11 – Брусвяна; 12 – Деметра; 13 – Nature Trade; 14 – Єва+; 15 – Аґрус; 16 – JD Group; 17 – Зелена зона; 18 – Біосфера-Л; 19 – Зелений сад; 20 – Lorberg. Україна; 21 – центру садівництва Brunzpflanzen (Німеччина); 22 – центру садівництва TRACZ (Польща); 23 – NEUMANN (Німеччина); 24 - Van der Berk (Голандія); 25 – Zabiniec (Польща); 26 – Roman bodnar (Польща); 27 – TRACZ (Польща); 28 - Lazuccy (Польща); 29 – Abram Skolka (Польща); 30 – SZMIT (Польща); 31 – Marek Hubczuk (Польща).
Рис. 8 Кількісна структура різноманіття пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів у ботанічних садах м. Києва, розсадниках та центрах садівництва м. Києва, Німеччини, Голландії та Польщі, шт.
Рис. 9. Відсоткового відношення пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів, представлених у ботанічних садах, розсадниках та центрах садівництва м. Києва та Київської області.
Рис. 10. Зведена діаграма ступеню пошкодження тканин однорічних пагонів Berberis vulgaris L. та Berberis vulgaris f.‘Atropurpurea’
Рис. 11 Зведена діаграма ступеню пошкодження тканин однорічних пагонів Acer pseudoplatanoides L. та Acer pseudoplatanoides ‘Atropurpurea’
У Acer pseudoplatanoides L. та Acer pseudoplatanoides s f.‘Atropurpurea’
Рис. 12. Зведена діаграма ступеню пошкодження тканин однорічних пагонів Weigela florida та Weigela florida ’Purpurea’
Рис. 13 Зведена діаграма ступеню пошкодження тканин однорічних пагонів Malus sylvestris та Malus Niedzwetzkyana
Класифікація пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів за динамікою зміни забарвлення листової пластинки
Класифікація пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів за методикою Колеснікова І.О. (1974 р.)
До групи purpureum (пурпурова) належить найбільша кількість досліджуваних форм (11 шт.)
Acer palmatum ‘Innaba-Shidare’
Acer palmatum ‘Bloodwood’
До групи atropurpureum (темно-пурпуровий) належить 10 шт. досліджуваних форм
Acer platanoides ‘Fassen’s Black’
Physocarpus opulifolius ‘Diablo’
До групи rubellum (світло-червоний) належить лише 1 група
Berberis ottawensis ‘Superba’
Рис. 14 Динаміка забарвлення листової пластинки у Acer palmatum ‘Atropurpurea’
Динаміка забарвлення листової пластики у деяких пурпурових форм декоративно-листяних деревних
видів
Динаміка забарвлення листової пластики у деяких пурпурових форм декоративно-листяних деревних
видів
Рис. 15 Динаміка забарвлення листової пластинки у Corynus maxima‘Purpurea’
Динаміка забарвлення листової пластики у деяких пурпурових форм декоративно-листяних деревнихвидів
Рис. 16 Динаміка забарвлення листової пластинки у Acer pseudoplatanoides ‘Atropurpureum’
Три пурпурові форми кленів були прищеплені на 47 шт. Acer platanoides: Acer platanoides ‘Rubrum’ (40шт.), Acer platanoides ‘Fassen’s Black’ (20 шт.), Acer platanoides ‘Royal Red’ (17шт.). На саджанці Acer campestre L. були використана для прищеплення живці Acer platanoides ‘Royal Red’ (5шт.).
Рис. 14 Щеплення живців Acer platanoides ‘Royal Red’ на саджанці
ВИСНОВКИ
1. За результатами інвентаризаційних досліджень у колекція ботанічного саду м. Києва налічує 14 видів та 23 їх декоративні форми, у колекції Ботанічного саду ім. акад. О.В.Фоміна представлено 11 пурпурових форм, а у насадженнях на території НУБіП України - 3 пурпурові форми декоративно-листяних деревних видів. Найбільша кількість декоративних пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів представлено на території парку «Перемога» (7 декоративних форм), найменше - у насадженнях парку Труханів острів та у Голосіївському парку ім. М.Т.Рильського У розсадниках та центрах садівництва м. Києва та Київської області найбільше пурпурових форм представлено у центрі садівництва «Артвіль» (37 декоративних форм), «Зелена мрія» (18 декоративних форм), «Рослинний бум» (13 декоративних форм), всього кількість декоративно-листяних видів сягає 53 пурпурових форм, які належать до 23 деревних видів. Лише 22 % від загальної кількості пурпурових форм декоративно-листяних деревних видів представленої на ринку посадкового матеріалу акліматизовані, з них 14% представлені у ботанічних садах м. Києва, а решта 64 % входять до асортименту розсадників та садових центрів Києва та Київської області, є маловивченими та недослідженими.
2. Дослідження морозостійкості проводились на прикладі Acer pseudoplatanoides L. та його декоративної форми Acer pseudoplatanoides f.‘Atropurpurea’ , Weigela florida та Weigela florida f.’Purpurea’, Malus sylvestris та Malus Niedzwetzkyana, Berberis vulgaris L. та Berberis vulgaris f.‘Atropurpurea’, отриманні результати не вказують на більшу морозостійкість у аноціановміних пурпурових формах.
3. Результати фенологічних спостережень за пурпуровими формами декоративно-листяних деревних видів мають такі значення: у насадженнях НУБіП України були отрмані такі дані: вегетаційний період Berberis thunbergii ‘Atropurpurea’ триває приблизно 183 дні, Acer pseudoplatanus ‘Atropurpurea’, вегетаційний період починається з першої декади квітня і триває до середини другої декади до третьої декади квітня, Malus Nidzwetzkyana - 205 днів. У колекційних насадженнях НБС ім. М.М. Гришка були отримані такі результати: най триваліший вегетаційний період у Acer platanoides 'Crimson King' 209, найкоротших у Fagus sylvatica ‘Tricolor’– 178 днів. У садового центру «Артвіль» вегетаційний період найтриваліший у Acer platanoides 'Schwedleri' – 203, найкоротший у Gleditsia triacanthos 'Rubylace' – 178 днів.
4. У ході досліджень зміни забарвлення листової пластинки було визначено, що більшість пурпурових форм не мають однотонного рівномірного забарвлення: окрім того, що забарвлення змінюється протягом вегетаційного періоду, площа саме пурпурового відтінку на листовій пластинці теж варіює від коричнево-зеленого до темно-пурпурового кольору.
5. Отримані результати вегетативного розмноження методом щеплення за кору є не високими: на Acer campestre підщепи не прижились, а з 77 шт. живців, що були прищеплені на Acer platanoides прижилось 5 шт.: 2 шт. - Acer platanoides ‘Fassen’s Black’, 3 - Acer platanoides ‘Royal Red’. |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/ukrainske-baroko6.html | "Українське бароко" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/2b894814101461b82aa26f3ebd83cf32.ppt | files/2b894814101461b82aa26f3ebd83cf32.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suputniki-yupitera.html | "Супутники Юпітера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/5607b4e7fa01dca6049b04646c702ec2.ppt | files/5607b4e7fa01dca6049b04646c702ec2.ppt | http://www.bing.com/images/search?q=%...
http://www.bing.com/images/search?q=%....
http://guinnessrecord.ru/index.php/razdely/poznavatelnye-f...
http://znaimo.com.ua |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/budova-vsesvitu1.html | Будова всесвіту | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/fa42e47b6c030636ec579cf41e9ac32a.ppt | files/fa42e47b6c030636ec579cf41e9ac32a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidimiy-ruh-misyacya-fazi-misyacya.html | Видимий рух Місяця. Фази Місяця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/8cdeaa48ece6dc3bb53197d1ae2a06dc.ppt | files/8cdeaa48ece6dc3bb53197d1ae2a06dc.ppt | 1
2
3
4
5
6
7° |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/nezvichayni-budinki-u-sviti-naynaycikavishih.html | "Незвичайні будинки у світі :10 най-найцікавіших" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/b4c46c24929ea851bdd1671ec0dfaee0.pptx | files/b4c46c24929ea851bdd1671ec0dfaee0.pptx | Незвичайні будинки у світі :10 най-найцікавіших
Виконала учениця 11-А класу: Александрук Таня
Будинок "Лісова Спіраль" (Forest Spiral), Дармштадт, Німеччина
Будинок "Лісова спіраль" - закручений у мушлю дванадцятиповерховий житловий будинок, у якому, за німецькою традицією, кожен під'їзд має окремий номер. Тож виходить ніби комплекс будинків. Побудований будинок у період з 1998 по 2000 роки.
Хитромудра конструкція у вигляді спіралі має зелений дах з травою, кущами й деревами, звідси споруда й отримала свою назву. Всередині будинку 105 квартир, гараж, кіоск, а також кафе й бар у верхній частині будівлі. У дворі збудований дитячий ігровий майданчик і невелике штучне озеро.
Однією з особливостей фасаду житлової споруди можна назвати незвично розташовані вікна. В Лісовій спіралі вони не утворюють прямої лінії, а розкидані по стінах у хаотичному порядку.
Автором цього архітектурного дива є Фрідріх, відомий австрійський архітектор і художник. Суть творіння Хундертвассер зводиться до того, що людина повинна жити в гармонії з природою скрізь - навіть у місті. А для цього треба будувати будинки, які вписуються в навколишній ландшафт, і несхожі один на одного - індивідуальні, як і будь-які живі істоти.
"Будинок-кошик", Огайо, США
Будинок-кошик" - одна з найдивніших офісних будівель у світі. Будівля площею у 180 тисяч квадратних футів виконана у формі кошика для покупок, що виробляється компанією Лонгабергер.
Близько 500 працівників поміщаються в будинку. Вага будівлі - 9000 тонн. Якось один з робітників підрахував, що в семиповерховій будівлі 84 вікна.Дах будівлі вінчають ручки, за які, власне, й можна утримати справжній кошик Лонгабергер у руках, здійснюючи покупки в супермаркеті.
Будівля-Кошик" - це приголомшливе видовище, особливо в нічний час, коли над містом опускається пітьма, а будівля загоряється у всій своїй красі безліччю підсвічувань і вогнів.
Оскільки будівля розташована над водою, вона, крім небувалої практичності в зовнішньому екстер'єрі, набуває особливої романтичності й ніжності.
"Перевернутий будинок", Теннесі, США
"Перевернутий будинок" - містичний музей у штаті Теннесі. Чого варта тільки історія його створення!
Будівля була колись науково-дослідною лабораторією й розташовувалася на одному з островів у районі Бермудського трикутника. Ученими, які працювали і проводили експерименти в цій будівлі, був створений вихор, гігантський торнадо, але вони не розрахували його силу. Вихор підхопив будинок, і він приземлився, майже неушкодженим, на свій дах.
Танцюючий будинок у Сопоті
Таке архітектурне дивакувате чудо з'явилося на вулиці Сопота 2004 року. Проект будинку належить архітекторам Шотинському та Залевському.
А ті, у свою чергу, надихалися малюнками знаменитого польського художника Яна Марціна Шанцера (Jan Marcin Szancer), поляки знають митця завдяки його відомим ілюстраціям до дитячих книжок, та Пера Далбергау (Per Oscar Dahlberg) - шведського художника, який живе в Сопоті.
Архітекторів попросили зробити проект торгового центру, який би приваблював якнайбільшу кількість туристів, і крім того, будинок мав красиво вписуватися у старовинну архітектуру центру Сопота.
Митці впоралися із завданням більш ніж успішно. Кривий будинок став не лише одним із найпопулярніших торгових центрів, а й архітектурною пам'яткою міста, сьогодні Кривий будинок - це одна із найбільш фотографованих будівель Польщі.
У Кривому будинку немає прямих кутів. Стіни, двері та вікна згинаються так, ніби ви дивитеся на нього крізь лінзу.
Або ж начебто будинок хтось виліпив із пластиліну, однак при цьому не дуже старався. Проте так будівля має вигляд іще оригінальніший і цікавіший.
Зверніть увагу на незвичайний дах Кривого будинку, він являє собою залізні листи з емальованими пластинами-вставками. Усередині Кривого будинку є своя "Стіна слави", як стверджують її творці, це справжнісінька голлівудська "Алея зірок", тільки в польському трактуванні.
Хабітат 67, Монреаль, Канада
Хабітат 67 - житловий комплекс у Монреалі. Вже понад 40 років будинок вражає своєю архітектурною оригінальністю.
Канадсько-ізраїльський архітектор Моше Сафді хаотично розмістив 346 несхожих одне на одного кубиків. Він задався метою зробити кожну квартиру унікальною, створити комплекс з окремих, незалежних ділянок зі своїми палісадниками і двориками, і водночас оптимально використати простір, щоб на порівняно невеликій площі розмістилося якомога більше людей. Таким чином, комплекс вмістив у себе 146 квартир.
Кубічні будинки, Роттердам, Нідерланди
Сказати, що в кубічних будинків у місті Роттердам приголомшливий вигляд - не сказати зовсім нічого.
Данський архітектор Піт Блом спроектував цілу вулицю квадратних з усіх боків будівель, повернених на 45 градусів і поставлених одним із кутів на звичайні одноповерхівки.
Сам куб - триповерховий: внизу - вітальня з вікнами на асфальт, на другому рівні - спальні й ванні, а на третьому поверсі - невелика пірамідальна кімната, яку можна пристосувати під солярій, дитячу, міні-обсерваторію або зимовий сад.
Один куб використовується як музей Show Cube, у якому за допомогою різних фотографій, відео і 3D-панелей можна зрозуміти, як це: жити в кубічному будинку. А деякі мешканці навіть пропонують екскурсії по своїх оселях.
Дірка-будинок (The Hole House), Техас, США
The Hole House - це унікальний і незвичайний будинок, розташований у штаті Техас. На місці цього будинку влада планувала побудувати новий будинок, а саму будівлю повністю зруйнувати.
Але, на щастя за кілька місяців до того моменту, коли мало початися знесення цієї будівлі, два знаменитих художники зі США Ден Хевел і Дін Рак змайстрували в цьому старому будинку фантастичний тунель. А саму будівлю зберегли і зробили в ній музей, оскільки туди почали приходити відвідувачі.
Дерев'яний будинок для гангстера, Архангельськ, Росія
Будувався цей "виклик для пожежних" цілих 15 років за часів "лихих дев'яностих". Висота дерев'яної будівлі - 38 метрів, а це 13 поверхів. Вона вважається найвищим дерев'яним будинком у світі.
Будинок отримав назву "будинок гангстера" не випадково, адже господар цього "витвору" - колишній рекетир."Будинок для гангстера" був визнаний сенсацією року на конференції "Дерев'яне будівництво в північних містах" у Норвегії.
"Ламаний будинок" (Errante Guest House), Пуерто Варас, Чилі
Житловий будинок, про який не так багато інформації. Місцевий архітектор, переживши ураган, вирішив побудувати будинок, який нагадуватиме ті страшні для нього дні.Тепер будинок має вигляд благенької споруди, яка збирається впасти в будь-яку секунду. Але це тільки обман зору.
Будинок-камінь (Stone House), Гімараєш, Португалія
Цей дивний будинок було побудовано 1974 року, в горах неподалік від містечка Фафи. Будівля дуже нагадує будинок мультяшних героїв "Флінстоунів".
За архітектурним планом, будівельники просто знайшли чотири величезних камені й побудували між ними будинок, заощадивши, таким чином, на двох стінах.
У будинку асиметричні вікна й покриті мохом валуни, черепиця з одного боку і плоский скат з іншого. Всього у Stone House 2 поверхи, камін і басейн.
"Божевільний будинок" (Crazy house), Далат, В'єтнам
Власником цього чудесного будинку є Данг В'єт Н. Архітектор у концепцію цього комплексу вклала свою ідею розуміння життя: потрібно звернути свій погляд на живу природу, й замість того, щоб створювати нові форми, знищуючи старі - не лише в архітектурі, але й у свідомості людей - повернутися до того, що нам дано. Тут перед вашим поглядом постануть звивисті кімнати, з'єднані різноманітними сходами й переходами, вікна неправильної форми, фігури тварин, що служать камінами, бра у вигляді ліхтариків і багато іншого. До будинку прилягає бетонний жираф із вбудованою всередині кав'ярнею.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidimiy-ruh-misyacya.html | Видимий рух Місяця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/c3001e133effb6713cd9aa895f76558c.ppt | files/c3001e133effb6713cd9aa895f76558c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/asteroidi1.html | Астероїди | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/3c7de6b27db07cd53c80cd67a265a2d4.pptx | files/3c7de6b27db07cd53c80cd67a265a2d4.pptx | Астероїди
Виконала учениця 11-Б
Лазаренко Анастасія
План
Загальна характеристика
Історія вивчення Астероїдів
Останні дослідження
Класифікація
- Спектральна класифікація
- Розподіл у Сонячній системі
Назви астероїдів
Загальна характеристика
Астероїди вважають залишками протопланетного диска, що залишилися після формування Сонячної системи. Загальна їх кількість — більше 575 тис., а їх загальну масу оцінюють у 4,2 × 1021 кг, що становить менше одного відсотка від маси Землі.Орбіти більшості відомих астероїдів розташовані між орбітами Марса й Юпітера (так званий головний пояс астероїдів).
Загальна характеристика
Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ерос, Амур, Гідальго, Ікар.
Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди. Можна вважати, що всі астероїди, розміром понад 100 км, вже відкрито. Наразі відомо 26 астероїдів діаметром понад 200 км.
Більші небесні тіла (понад 800 км у діаметрі), що обертаються навколо Сонця, під дією власних гравітаційних сил набувають сферичної форми, і такі тіла класифікують як планети або карликові планети.
Історія Вивчення Астероїдів
Процес вивчення астероїдів налічує кілька періодів. 1781 року В. Гершель відкрив планету Уран. Її середня геліоцентрична відстань виявилася відповідною правилу Тіціуса — Боде, що наводило на думку про існування ще однієї планети, на відстані близько 2,8 астрономічних одиниць від Сонця — між орбітами Марса й Юпітера. Наприкінці XVIII ст. німецький астроном угорського походження Франц Ксавер організував групу, до складу якої входили 24 астрономи. З 1789 року ця група шукала ще одну планету. Завдання полягало у визначенні координат усіх об'єктів на ділянках зодіакальних сузір'їв на певний момент часу. В наступні ночі координати перевірялися й виділялися об'єкти, які пересувалися на значні відстані. Очікуваний зсув шуканої планети мав становити близько 30 кутових секунд за годину (близько 12 кутових мінут за добу), що мало бути легко помічено.
Історія Вивчення Астероїдів
Однак перший астероїд Цереру (тепер це карликова планета) виявив італієць Джузеппе Піацці, який не був учасником цього проекту, а багато років вів спостереження положень зір для складання зоряного каталогу. 1 січня 1801 року Піацці виявив у сузір'ї Близнят слабку зірочку, з блиском близько 7m, якої чомусь не виявилося ні в його власному каталозі, ні в каталозі Христіана Майера, який був у Піацці. Наступного вечора виявилося, що «зірка» зсунулася на 4′ за прямим піднесенням і на 3,5′ засхиленням. Спостереження протягом шести тижнів дало підстави вважати виявлений об'єкт новою планетою.
Наступні три астероїди — Паллада (1802, Г. Ольберс), Юнона (1804, К. Гардінг) і Веста (1807, Г. Ольберс) було виявлено протягом декількох наступних років. Ще через 8 років марних пошуків більшість астрономів припинили дослідження.
Історія Вивчення Астероїдів
Однак, Карл Людвиг Генке виявив наполегливість і відновив пошук нових астероїдів 1830 року. П'ятнадцять років по тому він виявив Астрею, перший новий астероїд за 38 років. Менше ніж через два роки він виявив Гебу. Після цього інші астрономи приєдналися до пошуків, і починаючи з 1847 року астероїди відкривали вже щороку (за винятком 1945). Відкривачами астероїдів у той час стали Д. Р. Гінд, Аннібале де Гаспаріс, Роберт Лютер, Г. М. С. Гольдшмідт, Жан Шакорнак, Джеймс Фергюсон,Н. Р. Поґсон, Вільгельм Темпель, Д. К. Вотсон, Х. Г. Ф. Петерс та ін.
Історія Вивчення Астероїдів
1891 року німецький астроном Макс Вольф вперше застосував для пошуку астероїдів метод астрофотографії. Він полягав у тому, що на фотографіях із довгими експозиціями астероїди залишали короткі світлі лінії на тлі нічного неба та точкових зображень зір. Фотографічний метод значно збільшив кількість відкритих астероїдів у порівнянні з візуальними методами — М. Вольф самостійно відкрив 248 астероїдів (починаючи з астероїда 323 Брюсія), тоді як до нього було виявлено трохи більше 300.
1898 року Ґуставом Віттом було відкрито астероїд Ерос, що наближається до Землі на небезпечну відстань. Згодом були відкриті інші астероїди, що наближаються до земної орбіти, але не перетинають її. Згодом їх виділили в окрему групу Амура.
1906 року Максом Вольфом виявлено Ахіллес, що рухається орбітою Юпітера, поблизу точки Лагранжа. Астероїди, що рухаються такими орбітами називають на честь героїв Троянської війни, а сам клас астероїдів — троянцями.
1932 Карлом Рейнмутом (нім. Karl Reinmuth), був відкритий, потім загублений і виявлений знову 1973 року (через 41 рік) Аполлон — астероїд, орбіта якого перетинає орбіти Землі, Венери та Марса. Це перший представник виділеної пізніше групи Аполлона, члени якої у перигелії наближається до Сонця ближче, ніж Земля.
1976 року американським астрономом Елеанорою Гелін (англ. Eleanor F. Helin) відкрито Атон, котрий започаткував нову групу Атона, велика піввісь орбіти яких менша за 1 а. о., а відстань від Сонця в афелії більша за 0,938 а.о.[10].
1977 року виявлено Хірон з групи астероїдів, що перетинають орбіти газових планет[11]. Отримали офіційну назву кентаври — за істотами давньогрецької міфології (що були поєднанням людини та коня), оскільки мають характеристики як астероїдів так і комет.
1992 року було відкрито перший об'єкт за орбітою Плутона. Він отримав тимчасову назву 1992 QB1. Після цього в поясі Койпера стали знаходити нові об'єкти.
Останні Дослідження
Станом на 27 березня 2013 в базі даних Центру малих планет налічувалось 99 992 812 об'єктів, у 611 198 визначено орбіти і їм надано постійний номер. 17 766 з них мали офіційно затверджені назви. Дослідники припускають, що у головному поясі астероїдів має бути від 1,1 до 1,9 мільйона об'єктів, що мають розмір понад 1 км у поперечнику.
Зазвичай тільки Весту можна бачити з Землі неозброєним оком, але тільки на дуже темному небі й лише за сприятливого для спостереження розташування. Щоправда, окремі астероїди можуть наближатися до Землі — тоді їх також можна спостерігати неозброєним оком.
У більшість земних телескопів астероїди видно лише як точки на небі. Тільки найпотужніші наземні й орбітальні телескопи на зразок телескопа Хаббла можуть визначити форму астероїда. Проте зображення астероїдів залишаються лише розмитими плямами. Певну інформацію про форму астероїдів можна отримати з аналізу кривих світності — зміни яскравостіпід час обертання. Точнішу інформацію про форму та розміри найбільших астероїдів можна дізнатися, спостерігаючипокриття астероїдами зір[1]. Додаткову інформацію про близькі астероїди отримують також за допомогою радарів.
Останні Дослідження
Першим справжнім астероїдом, сфотографованим зблизька, стала 1991 року 951 Гаспра. Фотографії було зроблено космічним апаратом Галілео, який на той час пролітав поряд з астероїдом на шляху до Юпітера. Галілео сфотографував також 243 Іду з її супутником Дактилем.
Першим космічним апаратом, що полетів саме на зустріч із астероїдом був NEAR Shoemaker. Він сфотографував 253 Матільду 1997року, потім вийшов на орбіту навколо астероїда 433 Ерос і 2001 року опустився на його поверхню. До цього дослідження прямих даних про хімічний склад астероїдів не було[1].
У вересні 2005 року японський космічний апарат Хаябуса розпочав вивчення астероїда 25143 Ітокава. 13 червня 2010 року він зумів повернути на Землю деякі зразки астероїда, спіймані на особливий гель[Джерело?].
У вересні 2007 року НАСА запустило апарат Dawn, який обігне карликову планету Цереру та астероїд Весту в 2011–2015 роках. Можливо, подорож продовжиться до астероїда Паллада
Спектральна Класифікація
1975 року було розроблено таксономічну систему для астероїдів. Вона базується на кольорі, альбедо та спектрах астероїдів. Ці властивості пов'язані зі складом поверхні астероїдів. Спочатку виділяли три класи:
астероїди C-типу — темні, багаті на вуглець, вони становлять 75% усіх відомих астероїдів;
астероїди S-типу — кам'янисті, багаті на кремній, становлять 17% всіх астероїдів;
до астероїдів U-типу (від англ. Unknow) належать усі інші, що не потрапляють до перших двох категорій.
Початкова класифікація надалі вдосконалювалася, виділялися нові типи. Наразі дві найпопулярніші таксономічні системи: система Толена та система SMASS. В обох системах виділяють астероїди типу C, S та X. Х-тип складається переважно з металевих астероїдів, таких як астероїди M-типу. Крім того розрізняють ще кілька дрібніших класів.
Розподіл у Сонячній системі
Будова астероїдів різна і в більшості випадків не дуже зрозуміла. Церера, схоже, має ядро із скельних матеріалів, вкрите крижаною мантією, а Веста, схоже, має залізно-нікелеве ядро, олівінову мантію й базальтову кору. 10 Гігея видається однорідною за будовою і складається з карбонистого хондриту. Багато, можливо, більшість дрібних астероїдів, лише ледь-ледь утримуються слабкою гравітацією як єдине тіло. Деякі астероїди мають власні супутники, інші є подвійними.
Астероїди існують також поза головним поясом:
навколоземні астероїди мають орбіти, що лежать неподалік земної орбіти (як усередині її, так і зовні). Деякі з них (наприклад, група Аполлона, група Атона) навіть перетинають орбіту Землі й потенційно можуть зіткнутися з нашою планетою. Це може становити загрозу, тому вивченню таких астероїдів приділяють значну увагу. Незважаючи на невелику їх кількість, класифікація цих астероїдів найбільш деталізована.
троянські астероїди пов'язані силою тяжіння з Юпітером і синхронізовані з ним у русі. Вони або випереджають або відстають від планети-гіганта в її орбітальному русі. Відомо їх небагато, хоча вважається, що має бути не менше, ніж у поясі. Нещодавно було відкрито троянців у Нептуна й Марса.
кентаври — це астероїди, орбіти яких лежать між орбітами Юпітера й Нептуна
Назви Астероїдів
На початку астероїдам давали імена героїв римської та грецької міфології, пізніше відкривачі отримали право називати їх як завгодно, наприклад — своїм ім'ям. Спочатку астероїдам давали переважно жіночі імена, чоловічі імена отримували тільки ті астероїди, які мають незвичайні орбіти (наприклад, Ікар, який наближається до Сонцяближче Меркурія). Пізніше й цього правила перестали дотримуватися.
Після відкриття астероїда йому надають тимчасову назву на зразок 2002 AT4, яка складається з року відкриття, коду півмісяця відкриття (латинська літера) й порядкового номера у півмісяці (який теж кодується латинською літерою). У позначеннях не вживаються літери «I» (через подібність з одиницею) і «Z». Таким чином позначається 24 півмісяці та 24 перших астероїди у кожному півмісяці. Якщо кількість астероїдів, відкритих протягом півмісяця, перевищить 24, знову повертаються до початку алфавіту, і додають до другої літері індекс 2, далі — 3, і т. д. На прикладі астероїда 1969 TD2 — його відкрито 1969 року, у першій половині жовтня (T), 28-м за ліком (D2).
Потому, як стає відомою орбіта астероїда, йому надають постійний порядковий номер, який записують у дужках, перед тимчасовою назвою ((8245) 1977 RC9), а іноді також власну назву, наприклад, 1709 Україна.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suchasni-ta-kosmichni-teleskopi.html | Сучасні та космічні телескопи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/5caec614c5c39c599cd4c80f4bfbf0e5.pptx | files/5caec614c5c39c599cd4c80f4bfbf0e5.pptx | Сучасні наземні й космічні телескопи
Телеско́п — прилад для спостереження віддалених об'єктів. Термін «телескоп» також вживається для позначення астрономічних приладів для спостережень електромагнітних хвиль невидимих для людського ока (інфрачервоні, ультрафіолетові, рентгенівські, гамма- і радіотелескопи), а також для реєстрації відмінного від електромагнітного випромінювання (нейтринні та гравітаційні телескопи).
Оптичні телескопи поділяються на два типи — рефрактори і рефлектори.
Рефрактор — це прилад, у якому в якості об'єктива слугує лінза.
У рефлекторі, на відміну від рефрактора, для концентрування електромагнітного
випромінювання використовується дзеркало.
Рефрактор
Рефрактор - телескоп, в якому для фокусування світла використовується система
лінз, яка називається об'єктивом. Робота таких телескопів грунтується на явищі
рефракції.
Внаслідок того, що кожна окремо взята лінза має різну аберацію (хроматичну,
сферичну та інш.), зазвичай використовуються складні ахроматичні і
апохроматичні об'єктиви. Такими об'єктивами є опуклі і увігнуті лінзи, складені і
склеєні згідно розрахунків так, щоб мінімізувати аберацію.
Сучасні астрономічні телескопи є переважно рефлекторами.
Найбільший у світі рефрактор належить Йєркській обсерваторії (США) і має
діаметр об'єктива 102 см. Більші рефрактори не будувались. Це пов'язано з тим,
що якісні великі лінзи дорогі у виробництві, а також дуже важкі, що призводить до деформації і погіршення якості зображення. Крупні телескопи зазвичай є
рефлекторами
Аберáція — дефект, похибка зображення в оптичних системах. Аберація оптичних систем проявляється в тому, що зображення втрачають чіткість і не точно відповідають зображуваним об'єктам.
Рефлектори
Рефлектор — оптичний телескоп, в якому використовуються дзеркала для
фокусування світла і побудови зображень. Вперше рефлектор був побудований
Ісаком Ньютоном у 1670 р. Телескопи-рефрактори із простих лінз, які будувалися
до цього, мали хроматичну аберацію, рефлектор ж принципово не має
хроматизму. Якість дзеркальних телескопів, якщо мати на увазі абераціі, суттєво
поліпшилася після того, як почали шліфувати параболічні дзеркала. Однак тут
була ще одна не менш важлива проблема. Спочатку дзеркала для телескопів
виготовляли з дзеркальної бронзи, поверхня якої після свіжої відшліфовки
відбивала до 90% світла. Однак вона дуже швидко тьмяніла (буквально через
декілька місяців), і її коефіціент відбивання різко зменшувався. Телескоп-
рефлектор ніби заново народився у другій половині 19-го століття, коли розробили
метод зовнішнього сріблення скляних дзеркал. Свіжа срібна плівка відбивала до
96% видимого світла, її можна було відновлювати декілька разів. А у 1930 р.
скляні дзеркала почали алюмініювати.
Більшість сучасних телескопів є рефлекторам
На даний час найбільшими в світі телескопами-рефлекторами є два телескопа, що
розташовані на Гавайях. KECK-I і KECK-II введено в експлуатацію у 1993 і 1996
роках відповідно; вони мають ефективний діаметр дзеркал 9.8 м. Телескопи
розташовані на одній платформі і можуть використовуватися разом в якості
інтерферометра, забезпечуючи при цьому кутову роздільну здатність (по одній
координаті), яка відповідає дзеркалу з діаметром 85 м.
Сучасні наземні телескопи
Найбільший в Євразії телескоп БТА знаходиться на території Росії, у
горах Північного Кавказу, і має діаметр головного дзеркала 6 м. Він працює з
1976 р. і тривалий час був найбільшим телескопом у світі
Після 2005 року в експлуатацію було введено телескоп Gran Telescopio Canarias на Канарських островах з діаметром дзеркала 10,4 м, а Southern African Large
Telescope(SALT) в ЮАР має діаметр дзеркала 11 м.
Gran Telescopio Canarias
Телескоп SALT
Космічний телескоп «Хаббл»— автоматична
обсерваторія на орбіті навколо Землі, яку назвали на честь відомого астронома Едвіна
Хаббла. Цей телескоп є спільним проектом NASA і Європейського космічного агентства ESA.
Розміщення телескопа в космосі дає можливість реєструвати електромагнітне
випромінювання у тих діапазонах, для яких земна атмосфера непрозора, у першу чергу в
інфрачервоному діапазоні. Через відсутність впливу атмосфери роздільна здатність
телескопа у 7—10 разів більша, ніж у аналогічного телескопа, розташованого на Землі.
Хаббл
Spitzer
Космічний інфрачервоний телескоп Spitzer було запущено у космос ракетою Delta з мису
Канаверал, Флорида, 25 серпня 2003р. Spitzer отримує зображення і спектри в
інфрачервоному діапазоні з довжинами хвиль 3 і 180 мікрон. Більшість з цього
інфрачервоного випромінювання блокується земною атмосферою, що унеможливлює
спостереження у цьому діапазоні з поверхні Землі. Spitzer має діаметр 0.85м. Це найбільший інфрачервоний телескоп, що його було коли-небудь запущено у космос. Його високочутливі інструменти надають нам унікальний вид
Всесвіту в невидимому діапазоні довжин хвиль, прихованому від оптичних телескопів.
Гамма-Обсерваторія Compton
Обсерваторія NASA Compton була найважчим астрофізичним інструментом з тих, які коли-небудь літали в космос. Її було виведено на орбіту 5 квітня 1991 р. космічним човником Атлантіс і повернуто на Землю 4 червня 2000 р. Compton мав чотири інструменти, які досліджували електромагнітний спектр у гамма-діапазоні від 30 кеВ до 30 геВ.
Обсерваторію було названо на честь Артура Комптона, лауреата Нобелівської премії з
фізики, який досліджував розсіювання фотонів високих енергій електронами.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidimiy-ruh-planet1.html | "Видимий рух планет" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/6e6a32632041ad048f4452b0a67f0db9.ppt | files/6e6a32632041ad048f4452b0a67f0db9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidimiy-ruh-planet.html | Видимий рух планет | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/ab9ff85703e51e2e0ffffa9e8e34c2ad.ppt | files/ab9ff85703e51e2e0ffffa9e8e34c2ad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-mars2.html | "Планета Марс" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/67b582776ace1da2a560e332f8bc7fc1.pptx | files/67b582776ace1da2a560e332f8bc7fc1.pptx |
Призентація
На тему: «Планета Марс»
Учня 11-А класу
Гордієнко Ігора
Основні відомості
Відстань від Сонця: 228 млн км
Діаметр планети: 6786 км
Період обертання: 24 год 37 хв
Рік на планеті: 687 діб
t ° на поверхні: -50 ° C
Атмосфера: 96% вуглекислий газ; 2,7% азот; 1,6% аргон; 0,13% кисень; можлива наявність водяної пари (0,03%)
Супутники: Фобос і Деймос.
Масса: 0,64185·1024 кг
Об'єм: 1,6318×1011 км³
Прискорення вільного падіння на поверхні: 3,711 м/с²
Планета Марс
Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця й сьома за розміром і масою. Названа на честь Марса — давньоримського бога війни. Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхні, спричинений наявністю оксиду заліза.
Марс — планета земного типу з розрідженою атмосферою. На Марсі є метеоритні кратери, як на Місяці,
вулкани, долини і пустелі, подібні до земних. Тут розташована гора Олімп (22 км), найвища відома гора в Сонячній системі. На додаток до географічних особливостей — період обертання Марса і сезонні цикли також подібні до земних.
Марс — невелика планета, більша за Меркурій, але майже вдвічі менша від Землі за діаметром. Об'єкти на Марсі важать лише третину своєї земної ваги. Орбіта Марса приблизно у 1,5 рази віддаленіша від Сонця, ніж орбіта Землі. Тривалість марсіанського року становить 687 земних днів. Марс обертається навколо своєї осі з періодом 24 години 37 хвилин (марсіанську добу називають сол), що лише трохи довше за тривалість доби на Землі.
Планета Марс
Через кожні 780 днів Земля і Марс опиняються на мінімальній відстані одна від одної, що змінюється від 56 до 101 млн км. Такі зближення планет називають протистояннями. Якщо відстань між планетами менша 60 млн км, то такі протистояння називають великими. Великі протистояння відбуваються кожні 15-17 років.
Планетологічну історію Марса можна поділити на багато епох, але найголовніші з них три:
Нойанська епоха (названа в честь Ноя; 3,5 мільярдів років тому): Сформувалися найстаріші об'єкти, наявні на поверхні Марса.
Гесперійська епоха (1,8 мільярдів років тому): у цю епоху сформувалися широчезні рівнини з лави.
Амазонська епоха (1,6 мільярдів років тому)
Планета Марс
Через більшу віддаленість від Сонця Марс отримує на 57 % менше енергії, у порівнянні з тією, що одержує Земля. Середньорічна температура там −50° С. Температура поверхні протягом доби істотно змінюється. Наприклад, у південній півкулі температура в середині осені змінюється від −18 градусів (опівдні) до −63 градусів (увечері). Однак, на глибині 25 м під поверхнею температура практично постійна −50° С і не залежить від сезону.
Максимальні значення температури поверхні не перевищують декількох градусів вище 0, а мінімальні значення, зареєстровані на північній полярній шапці, −138 °C.
Супутники Марсу
Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер 1610 року.
Фабос
Фобос - один з двох супутників Марса. Був відкритий американським астрономом Асафом Холом 18 серпня 1877 і названий на честь старогрецького бога Фобоса, супутника бога війни Ареса. Фобос звертається на середній відстані 2,77 радіуса Марса від центру планети (9400 км), що в 40 разів менше, ніж відстань від Землі до Місяця (356000 км). Він робить один оборот за 7 год 39 хв 14 с, що приблизно в три рази швидше обертання Марса навколо власної осі. В результаті на марсіанському небі Фобос сходить на заході і заходить на сході.
Розміри Фобоса становлять 26,8 × 22,4 × 18,4 км.
Цікаві факти:
Фобос більш яскравий ніж 50% відомих в 1977 році супутників планет Сонячної системи.
Передбачається, що впав на Землю в 1980 році метеорит Кайдун прилетів з Фобоса.
Другий спутник
Деймос
Деймос - один з двох супутників Марса. Був відкритий американським астрономом Асафом Холом 12серпня 1877 і названий ним на честь давньогрецького бога жаху Деймоса. Деймос звертається на середній відстані 6,96 радіуса планети (приблизно 23 500 км), з періодом обертання в 30 ч 17 хв 55 с.
У Деймоса, як і Місяця, кутова швидкість
руху по орбіті дорівнює кутової швидкості власного обертання, тому він завжди повернений до Марса однієї і тієї ж стороною. Розміри Деймос становлять 15 × 12,2 × 10,4 км. У XX столітті Деймос вважався найменшим з відомих у Сонячній системі супутників. Поверхня Деймоса виглядає набагато більш гладкою, ніж у Фобоса за рахунок того, що більшість кратерів покрито тонкозернистим речовиною. Подібність Деймоса і Фобоса з одним з видів астероїдів породило гіпотезу про те, що і вони колишні астероїди, чиї орбіти були спотворені гравітаційним полем Юпітера таким чином, що вони стали проходити поблизу Марса і були їм захоплені. Ще одне припущення про походження Фобоса і Деймоса - розпад супутника Марса на дві частини.
Висновок |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya0.html | СУЗІР’Я | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/d2aea3ea46838b3b6de336a36078cf07.pptx | files/d2aea3ea46838b3b6de336a36078cf07.pptx | СУЗІР’Я
СУЗІР’Я КАССІОПЕЯ, ЛЕВ, МАЛИЙ ЛЕВ, ВОЛОССЯ ВЕРОНІКИ
ПЛАН
Сузір’я.
Історія сузір’я.
Сузір’я Кассіопея.
Зірки Кассіопеї.
Цікаві об’єкти і факти.
Походження назви. Пошук на небі.
Сузір’я Волосся Вероніки.
Історія виникнення назви
Цікаві об’єкти.
Сузір’я
Сузір'я — будь-яка з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін використовується для назви групи зірок, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.
Деякі відомі сузір’я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, Велика Ведмедиця (контур ковша), Оріон (фігура мисливця), Лев (контур лежачого лева), Скорпіон. Інші сузір’я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зірки.
Зірки у сузір’ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Насправді вони розташовані у космосі в багатьох світлових роках одна від одної. Цікавий виняток з цього правила становить група зірок з сузір’я Великої Ведмедиці.
Розподіл зірок по сузір’ях цілком довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір’я. Міжнародний астрономічний союз поділяє небесну сферу на 88 ділянок з точними межами між ними, завдяки чому будь-який напрямок (чи місце) на небі попадає в межі якогось єдиного сузір’я.
Межі сузір’їв були проведені Еженом Дельпортом 1930 року; він провів їх удовж кіл небесних координат — прямого сходження та схилення. Однак він зробив це в координатах епохи 1875 року. Внаслідок прецесії точки весняного рівнодення межі сузір’їв на сучасних зоряних картах (епохи J2000) вже трохи скісні і не є достеменно вертикальними та горизонтальними.
Історія сузір’я
Сучасний розподіл північного неба базується на сузір’ях, які визначив грецький астроном Клавдій Птолемей, який мешкав у єгипетській Александрії. Приблизно 150 року д.н.е. він визначив 48 сузір'їв, які були йому відомі. За пізніших часів Птолемеїв список доповнювався з метою заповнити проміжки між його сузір’ями.
Зірки, що складають дванадцять сузір’їв південного неба, неможливо побачити в Греції. Ці зірки стали відомі у середньовіччі під час розвитку мореплавства, і ці сузір’я були окреслені лише у XV ст.
Інші культури виділяють на небі інші сузір’я. Наприклад, зовсім інші сузір’я викреслювали на небі китайські астрономи внаслідок того, що китайська астрономія розвивалась незалежно від європейської. Зокрема, замість грецьких дванадцяти зодіакальних сузір’їв китайці виділяють на екліптиці 28 «домівок» .
Сузір’я Кассіопея
Кассіопе́я (лат. Cassiopeia)— сузір'я Північної півкулі неба. Містить близько 150 зірок, видимих неозброєним оком. Кассіопея лежить у смузі Чумацького Шляху. Відомо зі стародавніх часів і включено в каталог зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест». Стародавня українська назва цього сузір'я — «Борона» або «Пасіка»
W-астеризм
Кассіопея включає астеризм, який формує образ сузір'я — W-астеризм. Він складається з найяскравіших зірок сузір'я, ε (Сегін), δ (Рукбах), γ (Наві), α (Шедар) і β (Каф), які утворюють фігуру, що нагадує латинську букву W.
Зірки Кассіопеї
Незвичайною змінною зіркою є γ Кассіопеї. Це — новоподібна зоря, її яскравість змінюється від 1,6 m до 3m.
Зоря ρ Кассіопеї належить до класу зірок-супергігантів (вона в 40 разів важча і приблизно в 500 000 разів яскравіша від Сонця). Більшу частину часу її блиск незмінний і близький до 4m. Але іноді наступають спади блиску до 6,2m, і тоді ρ Кассіопеї стає недоступною для неозброєного ока. Причиною зміни блиску є викиди зіркою газу в простір, які призводять до ослаблення її видимої яскравості.
ε Кассіопеї — подвійна зоря. Головний компонент — зоря, жовтуватий гігант, супутник — маленька червона холодна зірка з температурою поверхні, близькою до 3000 К. Обидві зірки обертаються навколо загального центру ваги з періодом 526 років. Вони знаходяться порівняно близько від Сонця — на відстані 20 світлових років.
Жовта карликова зірка μ визначна своїм дуже швидким переміщенням. Кожну секунду вона віддаляється від нас майже на 100 км і при цьому зміщується і в поперечному напрямку. За тисячоліття μ Кассіопеї проходить на небі відстань, рівну подвоєному видимому поперечнику місячного диска.
Цікаві об’єкти і факти
Зоря Тихо Браге. У 1572 році данський астроном Тихо Браге спостеріг раптову появу яскравої нової зірки в сузір'ї Кассіопеї, неподалік від κ Cas. Нова зірка поступово слабшала і перестала бути видимою через шістнадцять місяців. Сьогодні відомо, що це була наднова — один з останніх вибухів зірок, що спостерігалися в галактиці Чумацький Шлях. Залишок наднової, який знаходиться на відстані близько 7500 світлових років, має діаметр майже 20 світлових років.
У сузір'ї розташоване одне із найпотужніших джерел галактичного радіовипромінювання — Кассіопея A. Потік радіохвиль з цієї області неба у багато разів потужніший радіовипромінювання зірки Тихо Браге. У 1951 році на фотопластинах, чутливих до червоного світла, були зафіксовані обривки невеликої радіотуманності, пов'язаної з Касіопея А. За швидкістю розширення туманності визначили, що її виникнення спричинив вибух, що стався імовірно в 1667 році.
У романі Стівена Кінга «Зелена миля» згадується сузір'я Кассіопеї: герой роману, Джон Коффі, називає сузір'я «Кассі — леді в кріслі-качалці», що відображає американське фольклорне відображення давнього міфу.
Також сузір'я Кассіопеї згадується у фільмі «Інтуїція» (2001), де головний герой Джонатан (Джон К'юсак) розповідає міф про сузір'я дівчині на ім'я Сара (Кейт Бекінсейл).
Сузір'я Кассіопеї згадується у радянському науково-фантастичному фільмі дилогії Москва— Кассіопея, випущеного кіностудією ім. Горького.
Походження назви. Пошук на небі
Названо ім'ям Кассіопеї — у грецькій міфології дружини ефіопського царя Кефея і матері Андромеди. За однією з версій міфу, Кассіопея за свої хвастощі була прив'язана до крісла, сидячи на якому, приречена кружляти навколо Північного Полюса, перевертаючись головою вниз.
Араби частину зірок Кассіопеї називали «руками Плеяд» Найкращі умови для спостережень Кассіопеї — листопаді-грудні. Видно на всій території України цілий рік. Якщо через ζ Великої Ведмедиці і Полярну зірку провести пряму лінію, вона вкаже на сузір'я Кассіопеї.
Велика Ведмедиця і Кассіопея — сузір'я, які не заходять у середні широти, але знаходяться по різні боки (майже діаметрально протилежні) від Полярної зірки. Коли перша опускається низько над горизонтом (восени-взимку ввечері), Кассіопея піднімається практично до зеніту, і навпаки.
Сузір’я Волосся Вероніки
Воло́сся Вероні́ки (лат. Coma Berenices) — сузір'я Північної півкулі неба. Займає на небі площу у 386,5 квадратного градуса й містить 64 зірки, видимі неозброєним оком.
Зірки
У цьому сузір'ї немає яскравих зірок, найяскравіша — β Волосся Вероніки — має зоряну величину 4,26m. Спостерігаючи за нею, можна одержати уявлення про те, як виглядає Сонце з відстані 27 світлових років.
Друга за яскравістю зірка інколи зустрічається під назвою Діадема (α Волосся Вероніки) і має зоряну величину 4,32m. Це подвійна зірка, ймовірно затемнено-змінна, чиї компоненти мають майже однакову зоряну величину. Діадема — єдина зірка в сузір'ї, що має назву.
Історія виникнення назви
Волосся Вероніки одне з небагатьох сузір'їв, що отримали назву від історичної персони — Береніки II, дружини правителя Стародавнього Єгипту Птолемея Евергета. За легендою Береніка віддала в жертву своє довге гарне волосся як жертву Афродіті на знак подяки за перемогу її чоловіка над сирійцями.
Ератосфен визначав його як «Волосся Аріадни» або «Волосся Вероніки». Птолемей у Альмагесті визначав ці зірки як «Локон» волосся, однак не включив його до списку 48 сузір'їв, і вважав його частиною сузір'я Лева.
Запровадження статусу сузір'я Волоссю Вероніки зазвичай приписують Тихо Браге, який включив його до свого зоряного каталогу 1602 року. Хоча очевидно, що для виділення сузір'я він використав описи та вимірювання попередніх картографів неба. У 1603 році Волосся Вероніки як сузір'я з'являється в Уранометрії Йоганна Байєра та ще на деяких картах 17 століття.
Цікаві об’єкти
Поблизу південної межі сузір'я починається велике скупчення галактик Діви, віддалене від нас «усього» на 42 млн світлових років і тому має великий кутовий діаметр (близько 16 градусів). Це скупчення містить понад 3000 галактик, серед яких трохи декілька спіральних: сильно нахилена до променя зору M98, видима майже плиском M99, великі спіралі M88 і M100.
У Волоссі Вероніки спостерігається й інше, більш далеке (370 млн світлових років) і багате скупчення галактик, за яким закріпилася назва Coma.
Невеликий телескоп дозволить побачити в цьому сузір'ї близькі кульові зоряні скупчення M53 і NGC 5053, а також галактику Чорне Око (M64) з величезною темною пиловою хмарою навколо ядра.
Волосся Вероніки містить зоряне скупчення Мелотт 111. Це велике розсіяне скупчення зірок від 5 до 10 зоряної величини. Відстань до нього приблизно 270 світлових років.
Роботу виконала
студентка 103 групи
МБМК
Кладько Ангеліна |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidimoe-dvizhenie-planet.html | "Видимий рух планет" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/0705f9cdf1fed9e0a2d6683edb994b52.ppt | files/0705f9cdf1fed9e0a2d6683edb994b52.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidimiy-ruh-misyacyasiderichniy-i-sinodichniy-misyac-fazi-misyacya.html | Видимий рух місяця(сидеричний і синодичний місяць). Фази місяця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/e96ada232a6af034965d9231e3190b5a.ppt | files/e96ada232a6af034965d9231e3190b5a.ppt | 1
2
3
4
5
6
7° |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-mars-ta-yogo-suputniki.html | Планета Марс та його супутники | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/5b6ffae7db3a02deb02dde84bc6a9e56.pptx | files/5b6ffae7db3a02deb02dde84bc6a9e56.pptx | Планета Марс та його супутники
Марс – четверта планета Сонячної системи, яка з періодом 687 земних діб рухається навколо Сонця на середній відстані 228 млн. км
Марс
За розмірами Марс майже вдвічі, а за масою – в дев’ять разів менший від Землі, сила тяжіння на Марсі становить 0,39 земної. Вісь його обертання нахилена до площини орбіти під кутом 25°, завдяки чому на Марсі відбувається зміна пір року, а тривалість доби лише на 20 хв. менша за земну
Тому коли обидві планети у своєму русі навколо Сонця опиняються поблизу цих точок водночас, тобто Марс перебуває у протистоянні до Землі, відстань між ними стає найменшою – 56 млн. км. Таке взаємне положення Землі та Марса називається великим протистоянням.
Великі протистояння повторюються через кожні 15 років і трапляються у серпні – на початку вересня. У цей час Марс повернутий до Землі південним полюсом, і тому його південна півкуля вивчена краще, ніж північна.
Марс має розріджену атмосферу. Це дозволяє вивчати його поверхню безпосередньо з Землі. Дві третини поверхні Марса займають світлі ділянки, які отримали назву материків, близько третини – темні ділянки, названі морями. Вони зберігають свою форму в часі, що дозволило скласти точні карти поверхні. Поблизу полюсів восени утворюються білі плями – полярні шапки, які зникають повністю або значно зменшуються в розмірах на початку літа.
Атмосфера на Марсі дуже розріджена, її тиск біля поверхні становить в середньому 0,006 тиску земної атмосфери. За складом вона нагадує атмосферу Венери: 95% належить вуглекислому газу, близько 4% - азоту і аргону. Кисню і водяної пари в атмосфері Марса менше 1%, проте в ній є хмари з кристаликів льоду, так що вона рідко буває цілком прозорою. Швидкість вітру, як правило, невелика, але часом досягає значення 40-50 м/с, і тоді вітер піднімає марсіанський пил високо догори, утворюючи пилову бурю.
Озера і кратери Марса
Червонуватий колір марсіанської поверхні обумовлений великою кількістю окислів заліза, тобто звичайної іржі. Тому панорами марсіанської рівнини, передані в різні роки американськими станціями, - це оранжево-червона пустеля, вкрита численними каменями з різкими краями.
Супутники Марса
Навколо планети Марс обертаються два природних супутники — Фобос і Деймос. Після відкриття Галілеєм у 1610 році 4 супутників Юпітера астрономи вважали, що кількість супутників зростає вдвічі при переході до більш далекої планети Сонячноі системи. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а у Юпітера — 4, вважалося, що у Марса повинно бути 2 супутники. Про це написав Джонатан Свіфт у повісті "Подорож Гулівера на літаючий острів Лапута". Дивним чином ця безпідставна з наукової точки зору гіпотеза справдилася.
Штучний супутник Марса
Супутники Марса були відкриті в 1877 році американським астрономом Асафом Голлом, і названі на честь давньогрецьких міфологічних богів Фобоса та Деймоса, які уособлювали страх і жах, з огляду на їх незвичну форму.
Обидва супутника обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернуті до планети однією й тією же стороною. Приливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс. Деймос, навпаки, віддаляється від Марса.
Супутник Марса - Деймос
Супутник Марса - Фобос
Підготувала учениця 11 класу Фоменко Єлизавета
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/chernie-diri1.html | "Чорні діри" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/f24e9c18bdef879a2aae33e2e1f4dfc9.pptx | files/f24e9c18bdef879a2aae33e2e1f4dfc9.pptx | Черные дыры
Самые загадочные объекты нашей Вселенной
Содержание
1. Вступление
2. Определение
3. История представлений о черных дырах
4. Образование черных дыр
5. Черные дыры звездных масс
6. Сверхмассивные черные дыры
7. Первичные черные дыры
8. Квантовые черные дыры
9. Обнаружение черных дыр
10. Белые дыры
11. Рекомендации
Вступление
Наверняка Вы не раз слышали о таких космических объектах как черные дыры. Уже не одно столетие они будоражат умы человечества, так как это одно из самых неосвоенных явлений Вселенной. Что же такое черная дыра?
1
Определение
Черная дыра́ — область в пространстве-времени, гравитационное притяжение которой настолько велико, что покинуть ее не могут даже объекты, движущиеся со скоростью света, в том числе и лучи света.
2
Второй период связан с развитием общей теории относительности, стационарное решение уравнений которой было получено Карлом Шварцшильдом в 1915 году.
В истории представлений о чёрных дырах условно можно выделить три периода
Начало первого периода связано с опубликованной в 1784 году работой Джона Мичелла, в которой был изложен расчёт массы для недоступного наблюдению объекта.
Публикация в 1975 году работы Стивена Хокинга, в которой он предложил идею об излучении чёрных дыр, начинает третий период.
3
1
2
3
4
Как образуются черные дыры
1. Гравитационный коллапс (катастрофическое сжатие) достаточно массивной звезды на конечном этапе её эволюции.
2. Коллапс центральной части галактики или протогалактического газа. Современные представления помещают огромную чёрную дыру в центр многих, если не всех, спиральных и эллиптических галактик. Например в центре нашей Галактики находится чёрная дыра Стрелец A*!
3. Формирование чёрных дыр в момент сразу после Большого Взрыва в результате флуктуаций гравитационного поля и/или материи. Такие чёрные дыры называются первичными.
4. Возникновение чёрных дыр в ядерных реакциях высоких энергий — квантовые чёрные дыры.
Чёрные дыры звёздных масс
5
Маленькая звезда
Средняя звезда
Крупная звезда
Белый карлик
Нейтронная звезда
Черная дыра
Погасшая очень плотная звезда, состоящая в основном, в зависимости от массы, из гелия, углерода, кислорода, неона, магния, кремния или железа (основные элементы перечислены в порядке возрастания массы остатка звезды). Такие остатки называют белыми карликами, масса их ограничивается сверху пределом Чандрасекара.
Сверхмассивные чёрные дыры
Разросшиеся очень большие чёрные дыры, по современным представлениям, образуют ядра большинства галактик. В их число входит и массивная чёрная дыра в ядре нашей галактики — Стрелец A*.
В настоящее время существование чёрных дыр звёздных и галактических масштабов считается большинством учёных надёжно доказанным астрономическими наблюдениями.
6
Первичные черные дыры
Первичные чёрные дыры в настоящее время носят статус гипотезы. Если в начальные моменты жизни Вселенной существовали достаточной величины отклонения от однородности гравитационного поля и плотности материи, то из них путём коллапса могли образовываться чёрные дыры. При этом их масса не ограничена снизу, как при звёздном коллапсе — их масса, вероятно, могла бы быть достаточно малой. Обнаружение первичных чёрных дыр представляет особенный интерес в связи с возможностями изучения явления испарения чёрных дыр.
7
8
Квантовые чёрные дыры
Предполагается, что в результате ядерных реакций могут возникать устойчивые микроскопические чёрные дыры, так называемые квантовые чёрные дыры. Для математического описания таких объектов необходима квантовая теория гравитации. Однако из общих соображений весьма вероятно, что спектр масс чёрных дыр дискретен и существует минимальная чёрная дыра — планковская чёрная дыра. Её масса — порядка 10(в -5 степени, г), радиус — 10(в -35 степени, м) Комптоновская длина волны планковской чёрной дыры по порядку величины равна её гравитационному радиусу.
Обнаружение чёрных дыр
9
На данный момент учёными обнаружено около тысячи объектов во Вселенной, которые причисляются к чёрным дырам. Всего же, предполагают учёные, существует десятки миллионов таких объектов.
В настоящее время единственный достоверный способ отличить чёрную дыру от объекта другого типа состоит в том, чтобы измерить массу и размеры объекта и сравнить его радиус с гравитационным радиусом, который задаётся формулой
где G — гравитационная постоянная, M — масса объекта, c — скорость света.
Белые дыры
Бе́лая дыра́ — гипотетический физический объект во Вселенной, в область которого ничто не может войти. Белая дыра является временно́й противоположностью чёрной дыры.
Теоретически предполагается, что белые дыры могут образовываться при выходе из-за горизонта событий вещества чёрной дыры, находящейся в обратном направлении термодинамической стрелы времени.
На сегодняшний день неизвестны физические объекты, которые можно достоверно считать белыми дырами, также неизвестны теоретически механизмы их образования помимо реликтового — сразу после Большого взрыва, а также нет предпосылок по методам их поиска (в отличие от сверхмассивных чёрных дыр, которые должны находиться, например, в центрах крупных спиральных галактик).
Израильские астрономы Алон Реттер и Шломо Хеллер предполагают, что аномальный гамма-всплеск GRB 060614, который произошёл в 2006 году, был «белой дырой».
10
Рекомендации
Конечно в этой презентации мы предоставили самые основные моменты, которые нужно знать о черных дырах. Более подробно Вы сможете узнать из таких источников:
11
http://ru.wikipedia.org/wiki/Чёрная_дыра
BBC – сверхмассивные черные дыры
Спасибо за внимание |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/asteroidi2.html | "Астероїди" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/0022ae011b857f11c9660c7789169ac9.ppt | files/0022ae011b857f11c9660c7789169ac9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/kosmichni-peregoni.html | Космічні перегони | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/44ee2620f8c606b00a6f43263d2ae2fb.ppt | files/44ee2620f8c606b00a6f43263d2ae2fb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-mars.html | Планета Марс | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/6932a269e5eaf0178efb9fbf9b045e9f.pptx | files/6932a269e5eaf0178efb9fbf9b045e9f.pptx | Проект по астрономии
Планеты солнечной системы
Тема:
Выполнила:
Проверил:
Киричко Анастасия
Максименко А.В.
МБОУ Колыбельская СОШ, 2009г
Марс
Марс
Марс — планета земной группы с разреженной атмосферой. Особенностями поверхностного рельефа Марса можно считать ударные кратеры наподобие лунных и вулканы, долины, пустыни и полярные ледниковые шапки наподобие земных. Марс имеет период вращения и смену времён года аналогичные земным, но его климат значительно холоднее и суше земного.
Марсианский потухший вулкан Олимп — самая высокая гора в Солнечной системе, а Долина Маринера — самый крупный каньон. В июне 2008 три статьи, опубликованные в Nature, представили доказательства существования в северном полушарии Марса самого крупного известного ударного кратера в Солнечной системе. Его длина 10 600 км, а ширина 8500 км, что примерно в четыре раза больше, чем крупнейший ударный кратер вблизи его южного полюса Марса.
Сравнительный размер Земли и Марса
Марс почти вдвое меньше Земли по размерам — его экваториальный радиус равен 3396,9 км (53 % земного). Площадь поверхности Марса примерно равна площади суши на Земле. Полярный радиус Марса примерно на 21 км меньше экваториального. Масса планеты — 6,418×1023 кг (11 % массы Земли). Ускорение свободного падения на экваторе равно 3,693 м/сек² (0,378 земного); первая космическая скорость составляет 3,6 км/сек и вторая — 5,027 км/сек. Марс вращается вокруг своей оси, наклонённой к плоскости орбиты под углом 24°56′ с периодом 24 часа 37 минут 22,7 секунд. Марсианский год состоит из 668,6 марсианских солнечных суток (называемых солами). Наклон оси вращения Марса обеспечивает смену времён года. При этом вытянутость орбиты приводит к большим различиям их продолжительности. Так, северная весна и лето, вместе взятые, длятся 371 сол, т. е. заметно больше половины марсианского года. В то же время они приходятся на участок орбиты Марса, удалённый от Солнца. Поэтому на Марсе северное лето долгое и прохладное, а южное — короткое и жаркое.
Марс движется вокруг Солнца по эллиптической орбите с эксцентриситетом 0,0934. Плоскость орбиты наклонена к плоскости эклиптики под небольшим углом (1° 51'). Среднее расстояние от Солнца равно 227,99 млн. км (1,524 а. е.). Минимальное расстояние от Солнца примерно 207, максимальное — 249 млн. км; из-за этого различия количество поступающей от Солнца энергии варьируется на 20-30%. Поскольку наклон экватора к плоскости орбиты значителен (25,2°), на планете существуют заметные сезонные изменения. Период обращения Марса вокруг Солнца почти вдвое больше земного года (686,98 земных суток). Средняя скорость орбитального движения составляет 24,13 км/с. Период суточного обращения Марса вокруг своей оси почти такой же, как у Земли (24 ч 37 мин 22,58 с). Экваториальный радиус планеты равен 3394 км, полярный — 3376,4 км. Уровень поверхности в южном полушарии в среднем на 3-4 км выше, чем в северном. Масса Марса составляет 6,44 1023 кг, то есть 0,108 массы Земли. Средняя плотность 3,95 г/см3. Ускорение свободного падения на экваторе 3,76 м/с2. Марс находится на минимальном расстоянии от Земли во время противостояний, происходящих с интервалами в 779,94 земных суток. Однако раз в 15-17 лет происходит так называемое великое противостояние, когда эти две планеты сближаются примерно на 56 млн. км; последнее такое сближение имело место в 1988. Во время великих противостояний Марс выглядит самой яркой звездой на полуночном небе (—2,7 звездной величины), оранжево-красного цвета, вследствие чего его стали считать атрибутом бога войны (отсюда название планеты).
Движение, размер, масса
Перепады высот весьма значительны и составляют в экваториальной области примерно 14-16 км, но имеются и вершины, вздымающиеся значительно выше, например, Арсия (27 км) и Олимп (26 км) в возвышенной области Тараис в северном полушарии. Наблюдения Марса со спутников обнаруживают отчетливые следы вулканизма и тектонической деятельности — разломы, ущелья с ветвящимися каньонами, некоторые из них имеют сотни километров в длину, десятки — в ширину и несколько километров в глубину. Обширнейший из разломов — «Долина Маринера» — вблизи экватора протянулся на 4000 км при ширине до 120 км и глубине в 4-5 км.
Рельеф поверхности
Типографическая карта Марса
Телескопические исследования Марса обнаружили такие особенности, как сезонные изменения его поверхности. Это прежде всего относится к «белым полярным шапкам», которые с наступлением осени начинают увеличиваться (в соответствующем полушарии), а весной довольно заметно «таять», причем от полюсов распространяются «волны потепления». Значительная часть поверхности Марса представляет собой более светлые участки («материки»), которые имеют красновато-оранжевую окраску; 25% поверхности — более темные «моря» серо-зеленого цвета, уровень которых ниже, чем «материков».
Участок кратера Гусева
Кратеры
Большое количество кратеров в южном полушарии предполагает, что поверхность здесь древняя — 3—4 млрд. лет. Можно выделить несколько типов кратеров: большие кратеры с плоским дном, более мелкие и молодые чашеобразные кратеры, похожие на лунные, кратеры, окружённые валом, и возвышенные кратеры. Последние два типа уникальны для Марса — кратеры с валом образовались там, где по поверхности текли жидкие выбросы, а возвышенные кратеры образовались там, где покрывало выбросов кратера защитило поверхность от ветровой эрозии.
Долина Маринера
Самой крупной деталью ударного происхождения является бассейн Эллада (примерно 2100 км в поперечнике). В области хаотического ландшафта вблизи границы полушарий поверхность испытала разломы и сжатия больших участков, за которыми иногда следовала эрозия (вследствие оползней или катастрофического высвобождения подземных вод), а также затопление жидкой лавой. Хаотические ландшафты часто находятся у истока больших каналов, прорезанных водой. Наиболее приемлемой гипотезой их совместного образования является внезапное таяние подповерхностного льда.
Чёрная дыра
У Марса есть магнитное поле, но оно слабо и крайне неустойчиво, в различных точках планеты его напряжённость может отличаться от 1,5 до 2 раз, а магнитные полюса не совпадают с физическими. Это говорит о том, что железное ядро Марса находится в сравнительной неподвижности по отношению к его коре, то есть механизм планетарного динамо, ответственный за магнитное поле Земли, на Марсе не работает. Возможно, в далёком прошлом в результате столкновения с крупным небесным телом произошла остановка вращения ядра, а также потеря основного объёма атмосферы. Считается, что потеря магнитного поля произошла около 4 млрд лет назад. Вследствие слабости магнитного поля солнечный ветер практически беспрепятственно проникает в атмосферу Марса.
Магнитное поле
Закат на Марсе
Атмосфера Марса, состоящая в основном из углекислого газа, очень разрежена. Давление у поверхности Марса в 160 раз меньше земного — 6,1 мбар. на среднем уровне поверхности. Из-за большого перепада высот на Марсе, давление у поверхности сильно изменяется. Максимальное значение 8,4 мбар. достигается в бассейне Эллада (4 км ниже среднего уровня поверхности), а на вершине горы Олимп (27 км выше среднего уровня) оно всего 0,5 мбар.. В отличие от Земли, масса марсианской атмосферы сильно изменяется в течение года в связи с таянием и намерзанием полярных шапок, содержащих углекислый газ.
Великие противостояния Марса с 1830 по 2035
Год Дата Расстояние, а.е.
1830 19 сентября 0,388
1845 18 августа 0,373
1860 17 июля 0,393
1877 5 сентября 0,377
1892 4 августа 0,378
1909 24 сентября 0,392
1924 23 августа 0,373
1939 23 июля 0,390
1956 10 сентября 0,379
1971 10 августа 0,378
1988 22 сентября 0,394
2003 28 августа 0,373
2018 27 июля 0,386
2035 15 сентября 0,382
Земля на фоне утренней зари
Марс в разные годы
Фобос и Деймос |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/polit-na-misyac-amerikanci-na-misyaci.html | Політ на Місяць (Американці на Місяці) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/6cc800bb68dc8ad9e2db0d2a415d8522.ppt | files/6cc800bb68dc8ad9e2db0d2a415d8522.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-saturn.html | Планета Сатурн | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/bde7abdbaa5f0e695c7ecdcecd118717.ppt | files/bde7abdbaa5f0e695c7ecdcecd118717.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/istoriya-kosmonavtiki.html | Історія космонавтики | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/d7afd287a3fa15e38fed7080b0feeb56.ppt | files/d7afd287a3fa15e38fed7080b0feeb56.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidi-kalendariv.html | Види календарів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/5861331f362619fc1d7ff8bb9c486164.pptx | files/5861331f362619fc1d7ff8bb9c486164.pptx |
Види
календарів
Календар - список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.
Календар - список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.
Єгипетський календар
У долині Нілу був створений календар, що проіснував разом з єгипетського цивілізацією близько 4-х тисячоліть. Походження цього календаря пов'язане із Сіріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу, оспіваною багатьма поетами. Сонячний календар древніх єгиптян лежить в основі літочислення всього Старого Світу, аж досі.
Юдейський календар
Юдейський календар — водночас релігійний і офіційний світський календар Ізраїлю. Являє собою комбінований сонячно-місячний календар.
Китайський календар
Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему.
Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються кожні 60 років.
Японський календар
Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління було невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення.
Індуїстські календарі
Календар майя
У календарі майя час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість. Кожний цикл, стверджували жерці майя, закінчується нібито повним руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили чотири людські раси, і лише деякі люди вижили і повідали про те, що сталося.
Давньогрецькі календарі
Давньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними правилами інтеркаляції.
Юліанський календар
Григоріанський календар
Французький революційний календар
Календар на Русі
До прийняття християнства рахунок часу вели за чотирма порами року. Рік починався з весни, найважливішим сезоном, ймовірно, вважалося літо. Тому до нас дійшло слово «літо» як синонім року, наприклад «літочислення». Стародавні слов'яни користувалися також біло-сонячним календарем, у якому кожен 19 рік містив сім додаткових місяців. Семиденний тиждень називали «седмицею». |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonce1.html | sonce | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/4b7d52597a77dcf4c6caf9eb66303adf.ppt | files/4b7d52597a77dcf4c6caf9eb66303adf.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/venera1.html | Венера | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/22b3766d01fda4bf26e939522c283ea9.pptx | files/22b3766d01fda4bf26e939522c283ea9.pptx | Презентація на тему: Венера
Вене́ра — друга за відстанню від Сонця плане-та, майже такого ж розміру, як Земля. з періодом обертання в 224,7 земних діб. Планета отримала свою назву на честь Венери, богині любові з римського пантеону.
Орбітальна характеристка
Афелій 108942109 км
0,72823128 а . е.
Перигелій 107476259 км
0,71843270 а . е.
Велика піввісь 108208930 км
0,723332 а . е.
Орбітальний ексцентриситет 0,0068
Сидеричний період 224,70069 днів
Орбітальний період 583,92 днів
Орбітальна швидкість 35,02 км / c
Нахил 3,86 ° (щодо сонячного екватора)
Довгота висхідного вузла 76,67069 °
Аргумент перицентра 54,85229 °
Число супутників немає
фізичні характеристики
Стиснення < 0,0002
Середній радіус 6051,8 ± 1,0 км
Площа поверхні 4,60 × 108 км ²
0,902 земних
Обсяг 9,38 × 1011 км ³
0,857 земних
Маса 4,8685 × 1024 кг
0,815 земних
Середня щільність 5,204 г / см ³
Прискорення вільного падіння на екваторі 8,87 м / с ²
0,904 g
Друга космічна швидкість 10,46 км / с
Швидкість обертання ( на екваторі ) 6,52 км / год
Період обертання 243,0185 днів
Пряме сходження на північному полюсі 18 год 11 хв 2 з
272,76 °
Схиляння на північному полюсі 67,16 °
альбедо 0,65
Склад атмосфери
~ 96,5% Вугл. газ
~ 3,5% Азот
0,015% Діоксид сірки
0,007% Аргон
0,002% Водний пар
0,0017% Чадний газ
0,0012% Гелій
0,0007% Неон
(сліди) Сероксід вуглецю
(сліди) Хлороводень
(сліди) Фтороводень
Планетарні характеристики
Орбіта Венери ближча до кола, ніж орбіта будь-якої іншої планети Сонячної системи.
α= 0,72 а.о.
Період обертання навколо Сонця (венеріанський рік) становить 224,7 земної доби.
Венера обертається навколо своєї осі в зворотному напрямку до обертання навколо Сонця. Повний період обертання Венери навколо своєї осі (зоряна доба) становить 243,018 земної доби. Тривалість сонячної доби на планеті становить близько 116,75 земних діб.
Середня орбітальна швидкість 35,02 км/с
Супутники відсутні
Площа поверхні 4,60×108 км²
0,902 Землі
Об'єм 9,38×1011 км³ 0,857 Землі
Маса 4,8685×1024 кг 0,815 Землі
Середня густина 5,204 г/см³
Період обертання −243,0185 діб
Сонячна доба 116,75 діб
Темп. поверхні 460 °C
Хоча у Венери й Землі близькі розміри, середня густина й навіть внутрішня будова, проте Земля має досить потужне магнітне поле, а Венера його не має.
Найгарячішою планетою Сонячної системи є Венера-друга планета найближча до Сонця, де середня температура сягає 475 градусів за Цельсієм. В той же час максимальна температура на Меркурії складає близько 426 градусів за Цельсієм.
Планетарні характеристики
Венера - внутрішня планета. Венера - третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця.. Своєї максимальної яскравості Венера досягає незадовго до сходу або через деякий час після заходу Сонця , що дало привід називати її також Вечірня зірка або Ранкова зірка. Венера класифікується як землеподібну планета і іноді її називають « сестрою Землі» , тому що обидві планети схожі розмірами , силою тяжіння і складом. Вона відноситься до числа планет, відомих людству з найдавніших часів
Порівняльні розміри Меркурія, Венери, Землі і Марса
Дослідження
Дослідження поверхні Венери стало можливим з розвитком
радіолокаційних методів . Найбільш докладну карту склав американський апарат « Магеллан » , на якому знято 98 % поверхні планети. Картографування виявило на Венері великі височини. Найбільші з них - Земля Іштар і Земля Афродіти , порівнянні за розмірами з земними материками .
На поверхні планети також виявлені численні кратери.
Ймовірно , вони утворилися , коли атмосфера Венери була менш щільною.
Значна частина поверхні планети геологічно молода ( близько 500 млн. років). 90 % поверхні планети покрито базальтової лавою. Поверхня Венери приховує надзвичайно густа хмарність з хмар сірчаної кислоти з високими відбивними характеристиками, що не дає можливості побачити поверхню у видимому світлі (найщільніша серед інших землеподобних планет атмосфера, що складається головним чином з вуглекислого газу, але прозора для радіохвиль, за допомогою яких згодом і був досліджений рельєф планети).
Дослідження
Вже 1610 р. Галілео Галілей за допомогою телескопічних спостережень вивчав зміну фаз у Венери, тобто зміну її видимої форми від диска до вузького серпа.
Запуск перших штучних супутників Землі, а потім відправка перших АМС дозволили вивчати Венеру з ближчих відстаней. 12 лютого 1961 р. радянськими вченими було запущено першу автоматичну станцію «Венера-1», яка через три місяці пройшла на відстані близько 100 тис. км від Венери і вийшла на орбіту супутника Сонця.
У грудні 1962 р. американці запустили в космос зонд «Маринер-2», що пройшов від Венери на відстані 35 тис. км. Встановлена на його борту апаратура (радіометр, магнітометр і т. ін.) показала, що магнітне поле планети невелике.
Атмосфера
Про те, що у Венери є атмосфера, стало відомо 1761 p., відкриття належало М. В. Ломоносову, який спостерігав проходження планети перед диском Сонця.
Густина атмосфери Венери в 35 разів більша за земну.
Тиск на поверхні планети становить близько 95 атмосфер. Складається ця атмосфера, здебільшого, з вуглекислого газу з домішками азоту й кисню.
Вуглекислий газ, пропускаючи сонячні промені, дозволяє поверхні нагріватися, але поглинає інфрачервоне випромінювання розігрітої поверхні, що є причиною парникового ефекту. Через це температура на поверхні Венери набагато вища за земну.
Атмосферара
Незважаючи на повільне обертання планети , перепаду температур між денною та нічний стороною планети не спостерігається - настільки велика теплова інерція атмосфери.Хмарний покрив розташований на висоті 30 - 60 км і складається з декількох шарів. Хімічний склад хмар поки не встановлений.
Передбачається , що в них можуть бути присутніми крапельки концентрованої сірчаної кислоти , сполуки сірки та хлору. Вимірювання, проведені з борту космічних апаратів , що спускалися в атмосфері Венери , показали , що хмарний покрив не дуже щільний , і, швидше , нагадує легкий серпанок . В ультрафіолетовому світлі хмарний покрив виглядає як мозаїка світлих і темних смуг , витягнутих під невеликим кутом до екватора. Їх спостереження показують , що хмарний покрив обертається з сходу на захід з періодом
4 доби. Це означає , що на рівні хмарного покриву дмуть вітри зі швидкістю 100 м / с.
Поверхня і внутрішня будова
Запропоновано декілька моделей внутрішньої будови Венери. Згідно найбільш реалістичною з них , на Венері є три оболонки.
Перша - кора - товщиною приблизно 16 км. Далі - мантія , силікатна оболонка , що простягається на глибину порядку 3300 км до кордону з залізним ядром , маса якого
становить близько чверті всієї маси планети.
Оскільки власне магнітне поле планети відсутнє, то слід вважати , що в залізному ядрі немає переміщення заряджених частинок - електричного струму, що викликає магнітне поле , отже , руху речовини в ядрі не відбувається , тобто воно знаходиться у твердому стані
Щільність в центрі планети досягає 14г/см³
Поверхня і внутрішня будова
Першим космічним апаратом, що призначалося для вивчення Венери, була радянська «Венера-1». Після спроби досягнення Венери цим апаратом, запущеним 12 лютого 1961, до планети прямували радянські апарати серії «Венера», «Вега», американські «Маринер», «Піонер-Венера-1», «Піонер-Венера-2», «Магеллан» .
У 1975 космічні апарати «Венера-9» і «Венера-10» передали на Землю перші фотографії поверхні Венери; в 1982 «Венера-13» і «Венера-14» передали з поверхні Венери кольорові зображення. Втім, умови на поверхні Венери такі, що жоден з космічних апаратів не пропрацював на планеті більше двох годин.
Спостереження Венери
Венеру легко розпізнати, тому що по блиску вона набагато перевершує найяскравіші з зірок.
Відмітною ознакою планети є її рівний білий колір.
У телескоп, навіть невеликий, можна без праці побачити і поспостерігати зміна видимої фази диска планети. Їх вперше спостерігав в 1610 році Галілей.
Проходження Венери перед диском Сонця
Астрономічне явище, яке спостерігається, коли планета Венера під час свого орбітального руху опиняється на лінії між Землею та Сонцем. Таким чином, диск Венери проектується на диск Сонця й, відповідно, вона частково затемняє невелику ділянку диску Сонця, світло від якої не доходить до земного спостерігача.
Однак, це явище є одним з найрідкісніших в Сонячній системі. Приблизно протягом двох з половиною століть випадку чотири проходження - два грудневих і два червневих. Раз в 243 роки. Таке явище відбулося 6 червня 2012 року.
Під час проходження Венеру можна спостерігати з Землі як маленьку темну цятку, що повільно «повзе» видимим диском Сонця. Тривалість проходження становить кілька годин.
Проходження Венери перед диском Сонця
Вперше спостерігав проходження Венери по диску Сонця 4 грудня 1639 англійський астроном Джерімайя Хоррокс (1619-1641) Він же це явище перечислити.
Особливий інтерес для науки представляли спостереження «явища Венери на Сонці», які зробив М. В. Ломоносов 6 червня 1761. Це проходження спостерігалося у всьому світі, але тільки Ломоносов звернув увагу на те, що при зіткненні Венери з диском Сонця навколо планети виникло «тонке, як волос, сяйво». Такий же світлий ореол спостерігався і при сходженні Венери з сонячного диска.
Спутники Венери
Венера поряд з Меркурієм вважається планетою , яка не має природних супутників . У минулому мали місце численні заяви про спостереження супутників Венери , але відкриття завжди виявлялося заснованим на помилку Перші заяви про те , що виявлено супутник Венери , відносяться до XVII століття . Всього за 120 -річний період до 1770 року було зареєстровано більше 30 спостережень супутника як мінімум 20 астрономами . До 1770 пошуки супутників Венери були практично припинені , в основному через те , що не вдавалося повторити результати попередніх спостережень , а також в результаті того , що ніяких ознак наявності супутника не було виявлено при спостереженні проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769 році. У Венери (як і у Марса і Землі ) існує квазі- супутник , астероїд 2002 VE68 , що звертається навколо Сонця таким чином , що між ним і Венерою існує орбітальний резонанс , в результаті якого протягом багатьох періодів звернення він залишається поблизу планети.
Стародавня історія знань про Венеру
Стародавні індуси, греки, єгиптяни, вавилонянини та китайці знали про Венеру й записували дані про її рух на небі. Античні греки вважали, що вечірня зоря Гесперус (Венера на небі після заходу Сонця) та вранішня зоря Фосфорус (Венера на небі перед сходом Сонця) — це два різні об'єкти. Відкриття, що ці обидва явища є спостереженнями однієї планети, належить Піфагору.
Культ Венери був важливим також для стародавніх американських цивілізацій, зокрема для цивілізації майя, яка називала Венеру «Великою Зорею». Вони звеличували Венеру у вигляді бога Кукулькан.
У дрезденському кодексі народи майя описали повний цикл видимого пересування Венери на небосхилі, однак згадок про проходження Венери там немає. Наразі немає доказів, що якій-небудь із цих культур було відомо про явище проходження Венери.
Колонізація Венери
Венера - кандидат на тераформування. По одному з планів передбачалося розпорошити в атмосфері Венери генетично модифіковані синьо -зелені водорості, які ,переробляючи вуглекислий газ в кисень , значно зменшили б парниковий ефект і знизили б температуру на планеті. Однак для фотосинтезу необхідна наявність води, якою , за останніми даними , на Венері практично немає (навіть у вигляді пари в атмосфері ) . Тому для реалізації такого проекту необхідно в першу чергу доставити на Венеру воду - наприклад, за допомогою бомбардування її водно- аміачними астероїдами чи іншим шляхом. Необхідно відзначити , що на висоті ~ 50-100 км в атмосфері Венери існують умови , при яких можуть існувати деякі земні бактерії. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planetigiganti0.html | Гігантські планети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/d1034ef53edc56eea01fe4b3aac3c413.ppt | files/d1034ef53edc56eea01fe4b3aac3c413.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/pohodzhennya-nazv-suziriv-voznoi-marti.html | Походження назв сузір'їв Возної Марти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/5473cc89fd6516264feedc7781b5bdcc.ppt | files/5473cc89fd6516264feedc7781b5bdcc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya-bliznyuki.html | "Сузір'я Близнюки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/2fd258c55d775ada0f3c56fc9c78efac.pptx | files/2fd258c55d775ada0f3c56fc9c78efac.pptx | Презентація на тему: “Сузір'я Близнюки”
Близня́та (лат. Gemini) — одне з 12 сузір'їв зодіаку. Відоме з найдавніших часів.
Близнюки займають на небі площу в 513.8 квадратного градуса і містять 121 зірку, видиму неозброєним оком.
Зодіакальне сузір'я, контур якого дійсно нагадує дві людські фігури. Зірки Кастор і Поллукс представляють голови близнюків, тіла яких спускаються по Молочному Шляху і граничать там з Оріоном.
Кастор - це крихітне скупчення із шести зірок. Їх сумарна видима зоряна величина 1.59 і відстань від Сонця 45 св. років. А зоряна величина Поллукса 1.16 і відстань 35 св. років.
Кастор і Поллукс - дві головні, самі яскраві зірки сузір'я Близнюків, судячи з їхніх імен, повинні бути начебто дуже схожими один на одного. Природа, однак, не побажала рахуватися з міфами і наділила ці зірки дуже різними властивостями.
Кастор - кратна зірка, два головних компоненти якої являють собою блакитні гарячі зірки. Кастор - 20-а по яскравості зірка. Альфа Близнюків, названа на честь героя грецької міфології, одного з братів - Діоскурів.
Видима зоряна величина 1,58m . Спектральний клас A1 V. Кастор - система із шести зірок. Дві подвійні системи розташовані на кутовій відстані 4,1". На кутовій відстані приблизно 73" від описаної системи розташований третій подвійний компонент, що має середню видиму величину 9,0m. Період обертання Кастору C навколо центра мас усієї системи виміряється декількома десятками тисяч років. Кожна з цих трьох зірок - спектрально-подвійна (а Кастор З - ще і затемнено-перемінна) .Відстань від системи Кастору до Сонця 14,3 пк. Астрономічне положення центру ваги на 2000р.: пряме сходження=07ч34,6м; відмінювання=+31°53'.
На малюнку сузір'я Кастор знаходиться на голові переднього Близнюка.
7 квітня 2002 року відбулася дуже рідка подія - покриття найяскравішої зірки сузір'я Близнюків, астероїдом Пандора. Подію була видно в Японії і на Далекому Сході. Тут же можна було побачити проходження смуги затьмарення. У найкращих місцях затьмарення Поллукса тривало до 5 секунд.
Затьмарення дійсно унікальне: за всю історію астрономії ще жодного разу не спостерігалося покриття астероїдом зірки першої величини.
Дана подія викликала бурхливий інтерес фахівців. На Хоккайдо - саме відтіля можна було найкраще спостерігати затьмарення - з'їхалися не тільки астрономи з усієї Японії, але і закордонні експерти, у тому числі з американського космічного агентства NASA. За словами вчених, затьмарення може піднести "зовсім несподівані відкриття".
Близнюки (21.05-21.06) - знак стихії повітря. Це знак подвійності. Позитивні характеристики - обдарований, допитливий, спритний, виразний. Негативними якостями Близнюків є мінливість, поверховість, занепокоєння, вони часто не доводять до кінця початої справи. Ключове слово - "різнобічний розвиток".
Сузір'я Близнюків назване так на честь аргонавтів Діоскурів — Кастора й Поллукса — синів Зевса і Леди. У сузір'ї є дві яскраві й дуже близько розташовані одна до одної зорі. Брати Діоскури вважалися в давнину заступниками моряків, що потрапили в бурю.
Кастор славився як вправний візник, а Поллукс — як неперевершений кулачний боєць. Одного разу Діоскури не поділили здобич зі своїми двоюрідними братами, велетнями Ідасом і Лінкеєм. У битві з ними брати сильно постраждали. Коли Кастор помер від ран, Поллукс не захотів розлучитися з ним і попрохав батька не розлучати їх. З того часу завдяки Зевсові брати півроку проводять у царстві похмурого Аїда, а півроку — у променях Олімпу. Бувають періоди, коли в той самий день зорю Кастор видно на світанку, а Поллукс — увечері. Можливо, саме ця обставина і сприяла народженню легенди про братів, які живуть то в царстві мертвих, то на небі.
У затменной подвійній системі U Близнюків компоненти розташовані так близько один до одного, що речовина з одного з них (нормальна зірка) перетікає на поверхню іншого ( білий карлик). У Скоп'є на поверхні білого карлика газі раз на кілька місяців починаються термоядерні реакції, що призводять до вибуху: на 1-2 дні блиск системи зростає з 14 до 9 зоряної величини. Тому її називають карликової нової.
Розсіяне скупчення М 35 і планетарна туманність Ескімос, або Клоун ( NGC 2392), що складається із зірки 10-ї величини, оточеній яскравою і однорідної оболонкою.
До зірки 37 Близнюків, схожої на Сонце, в 2001 році було надіслано радіопосланіе жителів Землі позаземним цивілізаціям.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/saturn1.html | Сатурн | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/8a27323015927434d878ed72b5f917ee.pptx | files/8a27323015927434d878ed72b5f917ee.pptx | Підготувала учениця 11-Б класу Мороз Марія
Сатурн та його родина
Сатурн
САТУРН — шоста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи.
Сатурн належить до газових гігантів: він складається переважно з газів і не має твердої поверхні.
Гіпотеза 1
Згідно з гіпотезою «контракції», склад Сатурна, подібний до Сонця.
Гіпотеза 2
Гіпотеза «акреції» стверджує, що протягом 200 мільйонів років формувалися тверді щільні тіла.
Сім’я Сатурна
“Сім’я” Сатурна складається із системи кілець і 62 супутників, які були відкриті до 2011 p., але більшість із них мають невеликі розміри.
Найбільший супутник Титан оточений густою азотною атмосферою, і його поверхня захована під хмарами з метану.
Супутники Сатурна Енцелад і Діона. Безліч кратерів на льодовій поверхні свідчать, що там давно не відбувалася будь-яка тектонічна діяльність |
https://svitppt.com.ua/arhitektura/palacovi-parkovi-kompleksi-ukraini.html | Палацові паркові комплекси України | https://svitppt.com.ua/uploads/files/19/79dd7fa771c116286be45282270f428e.pptx | files/79dd7fa771c116286be45282270f428e.pptx | Палацові паркові комплекси України
Палацово-парковий комплекс «Шарівка»
Цей палац у готичному стилі був побудований на початку ХІХ століття німецьким цукрозаводчиком Кеннігом у с. Шарівка Богодуховського району Харківської області. Місцеві жителі досі називають його Цукровим...
Палацово-парковий комплекс «Наталіївка»
палацово-парковий комплекс був заснований у 1884 р. крупним поміщиком і цукрозаводчиком Павлом Харитоненком, та названий на честь молодшої дочки Наталії, княжни Горчакової…
Палацово-парковий комплекс «Старомерчанський»
Садиба у смт. Старий Мерчик має значну історичну цінність, пов’язану з іменами видатних діячів історії Слобожанщини…
Палацово-парковий ансамбль «Самчики»
Пала́цово-па́рковий анса́мбль «Са́мчики» — музей-садиба у селі Самчики на схід від Старокостянтинова (нині Старокостянтинівський район Хмельницька область). Належить до кращих пам'яток стилю в країні. Палац є одним з найкраще збережених, що дало змогу облаштувати музей-садибу
Вхід до заповідника у Самчиках
Китайський будиночок у Самчиках
Сокиринський палацово-парковий комплекс потребує уваги держави.
Алупка. Воронцовський палац.
Північний фасад.
Воронцовський палац з західного боку. Сторожові вежі та Шуваловський корпус.
Воронцовський палац. Парадний кабінет.
Алупка. Воронцовський палац.
Блакитна вітальня. Загальний вид.
Алупка. Воронцовський палац. Мармурові скульптури у Зимовому саду
Алупка. Воронцовський палац. Південий фасад.
Альгамбра та Левова тераса.
Алупка. Палацово-парковий музей-заповідник. У Долішньому парку. Чайний будиночок.
Алупка. Палацово-парковий музей-заповідник. Верхній парк. Лебедині озера
Дякую за перегляд!!! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-uran.html | "Планета Уран" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/82cfe8a7d4e1ba41601a7a735e05299a.pptx | files/82cfe8a7d4e1ba41601a7a735e05299a.pptx | Презентація на тему «Планета Уран»
Підготувала: Климчук Д.С.
Учениця 11-А класу
Перевірила: Соколовська Л. А.
1. Про планету.
2. Історична довідка.
3. Загальні відомості.
4. Склад і внутрішня будова.
5. Цікаве про планету.
6. Видимість.
7. Супутники.
8. Висновок.
План
Уран - сьома планета від Сонця, відноситься до сімейства молодих планет.
Коли про Землю кажуть, що вона блакитна, це ласкаве перебільшення. По-справжньому блакитною планетою виявився далекий Уран! Уран - стародавнє грецьке божество Неба, самий ранній вищий бог, що був батьком Крона (Сатурна), циклопів і титанів (попередників Олімпійських богів).
Синій колір Урана є результатом поглинання червоного світла метаном у верхній частині атмосфери.
Історична довідка
Уран, перша планета, виявлена в новій історії, була відкрита випадково Уїльямом Гершелем, коли він розглядав небо в свій телескоп 13 березня 1781. Гершель назвав планету «Georgium Sidus» (Планета Георга) на честь свого покровителя, короля Англії Георга III, за що отримав від монарха королівську пенсію. Інші астрономи називали її планетою Гершеля. Ім'я ж «Уран» утвердилося лише в 1850 році.
Уїльям Гершель (15.10.1738-25.08.1822р.р.)
Загальні відомості
Склад і внутрішня будова
Атмосфера планети Урана складається в основному з водню, гелію та метану(Мал.1).
Теоретична модель будови Урана така(Мал.2): його поверхневий шар є газорідкою оболонкою, під якою знаходиться крижана мантія (суміш водяного й аміачного льоду), а ще глибше — ядро з твердих порід. Маса мантії та ядра становить приблизно 85-90% усієї маси Урана. Зона твердої речовини сягає 3/4 радіуса планети.
Температура в центрі Урана — близько 10 000 °C, тиск 7-8 млн атмосфер. На межі ядра тиск приблизно на два порядки нижчий.
Мал.1
Мал.2
Це цікаво:
Один оберт навколо Сонця Уран здійснює за 84 земних роки. За цей час на ньому відбувається зміна всіх 4 сезонів — весни, літа, осені й зими, тривалість кожного з яких дорівнює майже 21 земному року.
У «розпал» літнього сезону в північній півкулі Урану безперервний день триває більше 20 земних років. Увесь цей час південна півкуля занурена в суцільну темноту — там «зима», яку можна назвати й полярною ніччю.
У весняний і осінній періоди на Урані відбуваються щодобовий схід і захід Сонця.
На полюсах і на екваторі зміна пір року відбувається абсолютно по-різному. На екваторі урановий рік включає 2 літа і 2 зими, і тривалість цих сезонів відповідає майже 21 земному рокові. А ось на полюсах буває лише по одному літу і одній зимі. Зате тривають вони там в 2 рази довше, ніж на екваторі — по 42 земних роки.
- За допомогою японського телескопа Subaru зфотографували Уран в його кільцевої системи і двох його супутників - Міранди (угорі в центрі) і Аріеля (унизу зліва).
- З моменту відкриття Урана в нього знайшли 10 кілець і 15 супутників.
- Кільця в Урана не такі, як у Сатурна: вони дуже тонкі, буквально ниткоподібні, і побачити їх можна лише за допомогою спеціальних методів спостережень.
Видимість:
Уран іноді бачимо неозброєним оком у дуже ясну ніч; досить просто знайти його з біноклем (якщо ви точно знаєте, куди дивитися). У малий телескоп видний диск.
Супутники
Цікава особливість: майже всі супутники Урана названа на честь героїв з книг Шекспіра.
Супутники рухаються не в площині його орбіти (як це відбувається з супутниками всіх інших планет), а майже перпендикулярно їй. Це унікальний випадок у Сонячній системі. Зараз відомо 26 супутників Урана, 5 найбільш великих відкриті вже давно, перших 2 з них виявив сам Гершель в 1787 році.
Висновок
Планета Уран - одне з найбільш унікальних творінь Космосу. Вона прекрасна, загадкова і притягує людей своїми нерозкритими таємницями. Останні ж, по всій видимості, ще дуже і дуже багато. Мабуть пройде чимало років, перш ніж блакитно-зелена планета поділиться з людиною своїми основними секретами і наблизить нашу цивілізацію до розгадок інших таємниць, надійно укритий в глибинах Всесвіту.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-yupiter.html | Планета Юпітер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/37f41528d406877111d2bee54b901d1c.ppt | files/37f41528d406877111d2bee54b901d1c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-merkuriy.html | Планета Меркурій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/4064a71333e81f47f9faaaa9ab33cdc6.pptx | files/4064a71333e81f47f9faaaa9ab33cdc6.pptx | Планета Меркурій
Автор проекту:
Боговик Дарина
1. Меркурій
Меркурій – найближча до Сонця планета і найменша з „великих” планет. Її діаметр становить близько 0,4 діаметра Землі, маса приблизно в 20 раз менша від земної маси, густина приблизно 5 г/см3. Зоряна доба становить 58,65 нашої доби. Середня відстань Меркурія від Сонця становить 57,9 млн. км, а зоряне обертання навколо Сонця робить за 88 днів.
В телескоп Меркурій виявляє фази подібно до Місяця. Фази ці залежать від його положення відносно Сонця. Поблизу верхнього сполучення, далеко за Сонцем, він має вигляд майже повного маленького кружальця. Біля найбільшої елонгації він схожий на Місяць в першій або останній чверті, а поблизу нижнього сполучення (між Сонцем і Землею) набуває форми порівняно великого, але вузького серпа.
Проходження Меркурія трапляються в середньому 13 раз за століття; вони бувають тільки в травні і листопаді; останнє проходження спостерігалося 14 листопада 1953 року.
У Меркурія супутників не знайдено. Поверхня Меркурія настільки вкрита кратерами, що на фотографіях її важко відрізнити від поверхні Місяця.
Подібні вони також за відбивною здатністю і теплопровідністю поверхневого шару. Помітною відмінністю є мала кількість западин, подібних до місячних „морів”. Найбільша з них – море спеки – має діаметр близько 1300 км.
Через відсутність атмосфери і близькість до Сонця фізичні умови на поверхні Меркурія дуже суворі. В полудень на екваторі максимальна температура досягає 700 К, вночі знижується до 100 К і нижче.
З’ясовано, що Меркурій має дуже розріджену газову оболонку, яка в основному складається з гелію, а також водню (він представлений у набагато меншій кількості), є незначна кількість аргону, неону, ксенону. Концентрація частинок така, як у земній атмосфері на висоті 700 км. Ця газова оболонка не є власною атмосферою планети: силою свого тяжіння. Меркурій захоплює частинки сонячного вітру, які в середньому через 200 діб покидають планету, а на їхнє місце надходять нові.
Одна з найбільших особливостей на поверхні Меркурія - басейн Caloris; його діаметр - приблизно 1300 км. Він схожий на великі басейни (місячного моря) на Місяці. Подібно місячним басейнам, його поява, можливо, було викликано дуже великим зіткненням у ранній хронології Сонячної системи.
На Меркурії є характерні форми рельєфу – ескарпи. Ескарпи – це чи обриви круті укоси висотою від сотень метрів до 1–2 км, і довжиною 20–500 км. Вважається, що вони утворилися через стиск планети.
!
Орбіта Меркурія дуже витягнута: перигелій дорівнює 46 мільйонам км від Сонця, а афелій - 70 мільйонів км. Перигелій орбіти прецесує навколо Сонця з дуже малою швидкістю.
У 19 столітті астрономи провели дуже ретельні спостереження параметрів орбіти Меркурія, але не могли адекватно пояснювати їх за допомогою механіки Ньютона. Невеликі розходження між що спостерігаються і передвіщеними значеннями були недозволеною проблемою протягом багатьох десятиліть. Думали навіть, що інша планета могла б існувати на орбіті, близької до Меркурія. Але насправді відповідь була знайдена за допомогою Загальної Теорії Відносності Ейнштейна, і коректне пророкування руху Меркурія було важливим фактором у раннім прийнятті цієї теорії |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/vidi-raket.html | Види ракет | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/f20213fe9a66cad8ca080c3873eaa7cf.ppt | files/f20213fe9a66cad8ca080c3873eaa7cf.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ruh-soncya-ta-misyaci.html | Рух сонця та місяці | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/6959d59773e2cbd8a28de26d2cbab067.pptx | files/6959d59773e2cbd8a28de26d2cbab067.pptx | Рух сонця та місяця
Сонце рухається майже рівномірно по великому колу небесної сфери, що називається екліптикою. З заходу на схід (тобто у бік, протилежний обертанню небесної сфери), здійснюючи повний оборот за один сидеричний рік.
Сидери́чний рік (зоряний рік) — проміжок часу між двома послідовними проходженнями центром сонячного диску одного й того ж (щодо зірок) місця на небесній сфері (екліптиці).
Т* ~ 365 діб 6 год 9 хв 9,77 с.
3
Астрологи екліптику умовно поділили на 12 рівних частин по 30°,які і відповідають знакам зодіаку, і в кожній з яких Сонце перебуває близько місяця.
Зодіак – група з 12(13) сузір’їв.
Тривалість перебування Сонця в зодіакальних сузір’ях різна.
Екліптика перетинається з небесним екватором у двох точках рівнодення.
точка осіннього рівнодення 22 або 23 вересня
точка весняного 20 або 21 березня за Грінвічем
5
Ефекти, обумовлені видимим річним рухом Сонця.
Точка літнього сонцестояння — момент часу, у який центр Сонця проходить через найпівнічнішу точку екліптики (має схи-лення +23° 27’).
Точка зимового сонцестояння — момент часу, у який центр Сонця проходить через найпівденнішу точку екліптики (має схи-лення -23° 27’).
6
Є сонячні та місячні затемнення:
Часткове сонячне затемнення може тривати більше двох годин. Затемнення Сонця можуть відбуватись тільки у фазі нового місяця.
Місячне затемнення - відбувається тоді, коли Місяць потрап-ляє в конус тіні, відкинутої Землею. Розміщення: Сонце-Земля-Місяць.
Повна фаза затемнення може тривати до 1 год 40 хв, а все місячне затемнення триває більше трьох годин.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/ponyatie-o-kosmose.html | Понятие о космосе | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/b2e994057362353052f7c5b4e0ec3def.ppt | files/b2e994057362353052f7c5b4e0ec3def.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/planeta-zemlya1.html | "Планета Земля" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/f74ceea4a80d80196b96a23506522758.ppt | files/f74ceea4a80d80196b96a23506522758.ppt | Free Powerpoint Templates
Free Powerpoint Templates |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/suzirya.html | Сузіря | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/8290b13f176cf918913843ec4fbd0d2e.pptx | files/8290b13f176cf918913843ec4fbd0d2e.pptx | Сузір'я
Сузір'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. Деякі відомі сузір'я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, Велика Ведмедиця , Оріон , Лев ,Скорпіон. Інші сузір'я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зорі. Розподіл зір між сузір'ями довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір'я. Однак декілька найпомітніших контурів, складених яскравими зорями, виділяються більшістю культур, хоча, звичайно, вони отримують різні назви; такими є сузір'я Оріона й Скорпіона.
Назви сузір'ям дані на честь міфічних персонажів (Андромеда, Касіопея, Персей і т.п.) або тварин (Лев, Дракон, Велика Ведмедиця і т.п.), на честь примітних об'єктів старовини або сучасності (Веси, Жертовник, Компас, Телескоп, Мікроскоп і т.п.), а також просто по назвах тих предметів, які нагадують фігури, утворені яскравими зірками (Трикутник, Стріла, Південний Хрест і т.п.). Часто одна або декілька яскравих зірок в сузір'ї мають власні імена, наприклад, Сіріус в сузір'ї Великий Пес, Вега в сузір'ї Ліра, Капела в сузір'ї Візничий, і т.п. Як правило, назви зірок пов'язані з назвами сузір'їв, наприклад, позначають частини тіла міфічного персонажа або тварини.
Одними із найвідоміших та особливих є зодіакальні сузір’я. ця назва пов’язана з тим, що Сонце, Місяць, планети можна спостерігати на фоні 12 зодіакальних сузір’їв: Стрільця, Козірога, Водолія, Риби, Овна, Тільця, Близьнят, Рака, Лева, Діви, Скорпіона та Терезів..Взагалі то є ще 13-те сузіря – Змієлова, але воно не входить до числа зодіакальних. Серед цих сузір’їв переважають назви живих істот, і лише Терези стоять осторонь, не вписуючись у загальні рамки назв.
Чума́цький Шлях — власна назва галактики, у якій розташована Сонячна система, а також усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком.
Українці здавна мали багато назв нашої галактики. Чумацький шлях — найпоширеніша з них. Згідно з легендоючумаки їздили до Криму по сіль, орієнтуючись вночі на світлу смугу на небі. Також вживаються назви Молочний шлях іГалактика (з великої літери, щоб уникнути плутанини з іншими галактиками). Божа дорога — давня українська назва Чумацького Шляху. Цією дорогою нібито у золотій колісниціїздить пророкі гримить, метаючи золоті стріли блискавиць у демонів Арідника, Тринрода, Триюду, Чортів, Бісів, Чугайстрів та інших.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/venera9.html | "Венера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/b5fadf996636591c56d98fce9f8d55e4.pptx | files/b5fadf996636591c56d98fce9f8d55e4.pptx | Презентація на тему: Венера
Виконала:
Учениця 11-Б класу
Тернопільської ЗОШ№16
Люшняк Марта
Вене́ра — друга за відстанню від Сонця плане-та, майже такого ж розміру, як Земля. з періодом обертання в 224,7 земних діб. Планета отримала свою назву на честь Венери, богині любові з римського пантеону.
Орбітальна характеристка
Афелій 108942109 км
0,72823128 а . е.
Перигелій 107476259 км
0,71843270 а . е.
Велика піввісь 108208930 км
0,723332 а . е.
Орбітальний ексцентриситет 0,0068
Сидеричний період 224,70069 днів
Орбітальний період 583,92 днів
Орбітальна швидкість 35,02 км / c
Нахил 3,86 ° (щодо сонячного екватора)
Довгота висхідного вузла 76,67069 °
Аргумент перицентра 54,85229 °
Число супутників немає
фізичні характеристики
Стиснення < 0,0002
Середній радіус 6051,8 ± 1,0 км
Площа поверхні 4,60 × 108 км ²
0,902 земних
Обсяг 9,38 × 1011 км ³
0,857 земних
Маса 4,8685 × 1024 кг
0,815 земних
Середня щільність 5,204 г / см ³
Прискорення вільного падіння на екваторі 8,87 м / с ²
0,904 g
Друга космічна швидкість 10,46 км / с
Швидкість обертання ( на екваторі ) 6,52 км / год
Період обертання 243,0185 днів
Пряме сходження на північному полюсі 18 год 11 хв 2 з
272,76 °
Схиляння на північному полюсі 67,16 °
альбедо 0,65
Склад атмосфери
~ 96,5% Вугл. газ
~ 3,5% Азот
0,015% Діоксид сірки
0,007% Аргон
0,002% Водний пар
0,0017% Чадний газ
0,0012% Гелій
0,0007% Неон
(сліди) Сероксід вуглецю
(сліди) Хлороводень
(сліди) Фтороводень
Планетарні характеристики
Орбіта Венери ближча до кола, ніж орбіта будь-якої іншої планети Сонячної системи.
α= 0,72 а.о.
Період обертання навколо Сонця (венеріанський рік) становить 224,7 земної доби.
Венера обертається навколо своєї осі в зворотному напрямку до обертання навколо Сонця. Повний період обертання Венери навколо своєї осі (зоряна доба) становить 243,018 земної доби. Тривалість сонячної доби на планеті становить близько 116,75 земних діб.
Середня орбітальна швидкість 35,02 км/с
Супутники відсутні
Площа поверхні 4,60×108 км²
0,902 Землі
Об'єм 9,38×1011 км³ 0,857 Землі
Маса 4,8685×1024 кг 0,815 Землі
Середня густина 5,204 г/см³
Період обертання −243,0185 діб
Сонячна доба 116,75 діб
Темп. поверхні 460 °C
Хоча у Венери й Землі близькі розміри, середня густина й навіть внутрішня будова, проте Земля має досить потужне магнітне поле, а Венера його не має.
Найгарячішою планетою Сонячної системи є Венера-друга планета найближча до Сонця, де середня температура сягає 475 градусів за Цельсієм. В той же час максимальна температура на Меркурії складає близько 426 градусів за Цельсієм.
Планетарні характеристики
Венера - внутрішня планета. Венера - третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця.. Своєї максимальної яскравості Венера досягає незадовго до сходу або через деякий час після заходу Сонця , що дало привід називати її також Вечірня зірка або Ранкова зірка. Венера класифікується як землеподібну планета і іноді її називають « сестрою Землі» , тому що обидві планети схожі розмірами , силою тяжіння і складом. Вона відноситься до числа планет, відомих людству з найдавніших часів
Порівняльні розміри Меркурія, Венери, Землі і Марса
Дослідження
Дослідження поверхні Венери стало можливим з розвитком
радіолокаційних методів . Найбільш докладну карту склав американський апарат « Магеллан » , на якому знято 98 % поверхні планети. Картографування виявило на Венері великі височини. Найбільші з них - Земля Іштар і Земля Афродіти , порівнянні за розмірами з земними материками .
На поверхні планети також виявлені численні кратери.
Ймовірно , вони утворилися , коли атмосфера Венери була менш щільною.
Значна частина поверхні планети геологічно молода ( близько 500 млн. років). 90 % поверхні планети покрито базальтової лавою. Поверхня Венери приховує надзвичайно густа хмарність з хмар сірчаної кислоти з високими відбивними характеристиками, що не дає можливості побачити поверхню у видимому світлі (найщільніша серед інших землеподобних планет атмосфера, що складається головним чином з вуглекислого газу, але прозора для радіохвиль, за допомогою яких згодом і був досліджений рельєф планети).
Дослідження
Вже 1610 р. Галілео Галілей за допомогою телескопічних спостережень вивчав зміну фаз у Венери, тобто зміну її видимої форми від диска до вузького серпа.
Запуск перших штучних супутників Землі, а потім відправка перших АМС дозволили вивчати Венеру з ближчих відстаней. 12 лютого 1961 р. радянськими вченими було запущено першу автоматичну станцію «Венера-1», яка через три місяці пройшла на відстані близько 100 тис. км від Венери і вийшла на орбіту супутника Сонця.
У грудні 1962 р. американці запустили в космос зонд «Маринер-2», що пройшов від Венери на відстані 35 тис. км. Встановлена на його борту апаратура (радіометр, магнітометр і т. ін.) показала, що магнітне поле планети невелике.
Атмосфера
Про те, що у Венери є атмосфера, стало відомо 1761 p., відкриття належало М. В. Ломоносову, який спостерігав проходження планети перед диском Сонця.
Густина атмосфери Венери в 35 разів більша за земну.
Тиск на поверхні планети становить близько 95 атмосфер. Складається ця атмосфера, здебільшого, з вуглекислого газу з домішками азоту й кисню.
Вуглекислий газ, пропускаючи сонячні промені, дозволяє поверхні нагріватися, але поглинає інфрачервоне випромінювання розігрітої поверхні, що є причиною парникового ефекту. Через це температура на поверхні Венери набагато вища за земну.
Атмосферара
Незважаючи на повільне обертання планети , перепаду температур між денною та нічний стороною планети не спостерігається - настільки велика теплова інерція атмосфери.Хмарний покрив розташований на висоті 30 - 60 км і складається з декількох шарів. Хімічний склад хмар поки не встановлений.
Передбачається , що в них можуть бути присутніми крапельки концентрованої сірчаної кислоти , сполуки сірки та хлору. Вимірювання, проведені з борту космічних апаратів , що спускалися в атмосфері Венери , показали , що хмарний покрив не дуже щільний , і, швидше , нагадує легкий серпанок . В ультрафіолетовому світлі хмарний покрив виглядає як мозаїка світлих і темних смуг , витягнутих під невеликим кутом до екватора. Їх спостереження показують , що хмарний покрив обертається з сходу на захід з періодом
4 доби. Це означає , що на рівні хмарного покриву дмуть вітри зі швидкістю 100 м / с.
Поверхня і внутрішня будова
Запропоновано декілька моделей внутрішньої будови Венери. Згідно найбільш реалістичною з них , на Венері є три оболонки.
Перша - кора - товщиною приблизно 16 км. Далі - мантія , силікатна оболонка , що простягається на глибину порядку 3300 км до кордону з залізним ядром , маса якого
становить близько чверті всієї маси планети.
Оскільки власне магнітне поле планети відсутнє, то слід вважати , що в залізному ядрі немає переміщення заряджених частинок - електричного струму, що викликає магнітне поле , отже , руху речовини в ядрі не відбувається , тобто воно знаходиться у твердому стані
Щільність в центрі планети досягає 14г/см³
Поверхня і внутрішня будова
Першим космічним апаратом, що призначалося для вивчення Венери, була радянська «Венера-1». Після спроби досягнення Венери цим апаратом, запущеним 12 лютого 1961, до планети прямували радянські апарати серії «Венера», «Вега», американські «Маринер», «Піонер-Венера-1», «Піонер-Венера-2», «Магеллан» .
У 1975 космічні апарати «Венера-9» і «Венера-10» передали на Землю перші фотографії поверхні Венери; в 1982 «Венера-13» і «Венера-14» передали з поверхні Венери кольорові зображення. Втім, умови на поверхні Венери такі, що жоден з космічних апаратів не пропрацював на планеті більше двох годин.
Спостереження Венери
Венеру легко розпізнати, тому що по блиску вона набагато перевершує найяскравіші з зірок.
Відмітною ознакою планети є її рівний білий колір.
У телескоп, навіть невеликий, можна без праці побачити і поспостерігати зміна видимої фази диска планети. Їх вперше спостерігав в 1610 році Галілей.
Проходження Венери перед диском Сонця
Астрономічне явище, яке спостерігається, коли планета Венера під час свого орбітального руху опиняється на лінії між Землею та Сонцем. Таким чином, диск Венери проектується на диск Сонця й, відповідно, вона частково затемняє невелику ділянку диску Сонця, світло від якої не доходить до земного спостерігача.
Однак, це явище є одним з найрідкісніших в Сонячній системі. Приблизно протягом двох з половиною століть випадку чотири проходження - два грудневих і два червневих. Раз в 243 роки. Таке явище відбулося 6 червня 2012 року.
Під час проходження Венеру можна спостерігати з Землі як маленьку темну цятку, що повільно «повзе» видимим диском Сонця. Тривалість проходження становить кілька годин.
Проходження Венери перед диском Сонця
Вперше спостерігав проходження Венери по диску Сонця 4 грудня 1639 англійський астроном Джерімайя Хоррокс (1619-1641) Він же це явище перечислити.
Особливий інтерес для науки представляли спостереження «явища Венери на Сонці», які зробив М. В. Ломоносов 6 червня 1761. Це проходження спостерігалося у всьому світі, але тільки Ломоносов звернув увагу на те, що при зіткненні Венери з диском Сонця навколо планети виникло «тонке, як волос, сяйво». Такий же світлий ореол спостерігався і при сходженні Венери з сонячного диска.
Спутники Венери
Венера поряд з Меркурієм вважається планетою , яка не має природних супутників . У минулому мали місце численні заяви про спостереження супутників Венери , але відкриття завжди виявлялося заснованим на помилку Перші заяви про те , що виявлено супутник Венери , відносяться до XVII століття . Всього за 120 -річний період до 1770 року було зареєстровано більше 30 спостережень супутника як мінімум 20 астрономами . До 1770 пошуки супутників Венери були практично припинені , в основному через те , що не вдавалося повторити результати попередніх спостережень , а також в результаті того , що ніяких ознак наявності супутника не було виявлено при спостереженні проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769 році. У Венери (як і у Марса і Землі ) існує квазі- супутник , астероїд 2002 VE68 , що звертається навколо Сонця таким чином , що між ним і Венерою існує орбітальний резонанс , в результаті якого протягом багатьох періодів звернення він залишається поблизу планети.
Стародавня історія знань про Венеру
Стародавні індуси, греки, єгиптяни, вавилонянини та китайці знали про Венеру й записували дані про її рух на небі. Античні греки вважали, що вечірня зоря Гесперус (Венера на небі після заходу Сонця) та вранішня зоря Фосфорус (Венера на небі перед сходом Сонця) — це два різні об'єкти. Відкриття, що ці обидва явища є спостереженнями однієї планети, належить Піфагору.
Культ Венери був важливим також для стародавніх американських цивілізацій, зокрема для цивілізації майя, яка називала Венеру «Великою Зорею». Вони звеличували Венеру у вигляді бога Кукулькан.
У дрезденському кодексі народи майя описали повний цикл видимого пересування Венери на небосхилі, однак згадок про проходження Венери там немає. Наразі немає доказів, що якій-небудь із цих культур було відомо про явище проходження Венери.
Колонізація Венери
Венера - кандидат на тераформування. По одному з планів передбачалося розпорошити в атмосфері Венери генетично модифіковані синьо -зелені водорості, які ,переробляючи вуглекислий газ в кисень , значно зменшили б парниковий ефект і знизили б температуру на планеті. Однак для фотосинтезу необхідна наявність води, якою , за останніми даними , на Венері практично немає (навіть у вигляді пари в атмосфері ) . Тому для реалізації такого проекту необхідно в першу чергу доставити на Венеру воду - наприклад, за допомогою бомбардування її водно- аміачними астероїдами чи іншим шляхом. Необхідно відзначити , що на висоті ~ 50-100 км в атмосфері Венери існують умови , при яких можуть існувати деякі земні бактерії. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/teleskopi5.html | "Телескопи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/59/7ab06fa3eadaee5330391e165d770222.pptx | files/7ab06fa3eadaee5330391e165d770222.pptx | Телескопи
Телескоп (заст.— далекогляд) — прилад для спостереження віддалених об'єктів, був сконструйований Галілео Галілеєм у 1609 році.
Галілео Галілей італійський фізик,
математик, астрономом і філософ
50 сантиметровий телескоп у Ніцці, Франція
Конструктивно оптичний телескоп являє собою трубу, встановлену на монтуванні. Оптична система телескопа складається з декількох
оптичних елементів (лінз, дзеркал).Першим оптичним приладом для астрономічних спостережень був телескоп-рефрактор схеми Галілея. Найпростіший телескоп складаєтся з двох лінз — об'єктивом слугує двосторонньо випукла лінза (збірна лінза), а окуляром двосторонньо ввігнута лінза (розсіююча лінза).
Оптичний Телескоп
Телескоп, побудований на основі лінзової оптичної системи (діоптричної)
Рефрактор
Телескоп із дзеркальною (катоптичною) системою
Рефлектор
Кадіоптричний
телескоп
Телескоп, що має змішану оптичну систему (дзеркально-лінзову)
Оптична схема
Рефрактор
Рефлектор
Кадіоптричний телескоп
Телескоп має три основні призначення:
Збирати слабке випромінювання від небесних світил на приймальний пристрій (око, спектрограф та ін.), що дозволяє побачити тьмяні об'єкти;
Будувати у фокальній площині зображення об'єкта або певної ділянки неба, що дозволяє зафіксувати його;
Розрізняти об'єкти, розташовані на близькій кутовій відстані один від одного, що зливаються під час спостережень неозброєним оком.
Призначення
Телескоп простежів за народженням зірки
Наприкінці XIX (в XX ст.) характер астрономічної науки зазнав органічних змін. Основним предметом дослідження стали фізичні характеристики Сонця, планет, зір, зоряних систем. У результаті змінилися й вимоги до телескопів.Дзеркала рефлекторів у минулому робили металевими зі спеціального сплаву, проте згодом, оптики перейшли на скляні дзеркала, які після механічної обробки вкривають тонкою плівкою металу, що має великий коефіцієнт відбивання .
Телескопи ХХ століття
Радіотелескопи являють собою направленні антени, найчастіше параболічної форми. Оскільки радіодіапазон набагато ширший оптичного, конструкції радіотелескопів можуть значно відрізнятися.
Радіотелескопи
Космічний телескоп «Хаббл» |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/masshtabi-vsesvitu.html | МАСШТАБИ ВСЕСВІТУ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/b4fa7ba4fa5fe6e9635fa5b0f1ee5788.pptx | files/b4fa7ba4fa5fe6e9635fa5b0f1ee5788.pptx | МАСШТАБИ ВСЕСВІТУ
Природній супутник землі
Ви вже знаєте, що природний супутник Землі — Місяць — є найближчим до нас небесним тілом, що наша планета разом з іншими великими і малими планетами входить до складу Сонячної системи, що всі планети обертаються навколо Сонця. У свою чергу Сонце, як і всі видимі на небі зорі, входить до складу нашої зоряної системи — Галактики. Розміри Галактики настільки великі, що навіть світло, поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с, проходить відстань від одного її краю до іншого за сто тисяч років. Таких галактик у Всесвіті безліч, але вони дуже далеко, і ми неозброєним оком можемо бачити лише одну з них — туманність Андромеди.
Відстані між галактеками
Відстані між окремими галактиками звичайно в десятки раз перевищують їхні розміри. Зорі є найпоширенішим типом небесних тіл у Всесвіті, а галактики і їх скупчення — його основними структурними одиницями. Простір між зорями в галактиках і між галактиками заповнений дуже розрідженою матерією у вигляді газу, пилу, елементарних частинок, електромагнітного випромінювання, гравітаційних та магнітних полів.
Глибини всесвіту
Вивчаючи закони руху, будову, походження й розвиток небесних тіл та їх систем, астрономія дає нам уявлення про будову І розвиток Всесвіту в цілому.
Проникнути в глибини Всесвіту, вивчити фізичну природу небесних тіл можна за допомогою телескопів та інших приладів, що їх має у своєму розпорядженні сучасна астрономія завдяки успіхам, досягнутим у різних галузях науки і техніки.
СКЛАД І МАСШТАБИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
Ви вже знаєте, що Сонячну систему становлять Сонце і планети з їхніми супутниками, і до зорі знаходяться незрівнянно далі від нас, ніж планети. Найвіддаленіша від нас з відомих планет — Плутон знаходиться від Землі майже в 40 раз далі, ніж Сонце. Та навіть найближча до Сонця зоря віддалена від нас ще в 7000 раз більше. Цю величезну різницю відстаней до планет і зір слід чітко усвідомити. Сонце в 109 раз більше від Землі за діаметром і приблизно в 333 000 раз масивніше від неї. Маса всіх планет становить лише близько 0,1 % маси Сонця, тому воно силою свого тяжіння скеровує рух усіх членів Сонячної системи.
Великі планети
Дев'ять великих планет обертаються навколо Сонця по еліпсах {що мало віздріняються від кіл) майже в одній площині. У порядку віддалення від Сонця — це Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон. Крім них, у Сонячній системі безліч малих планет (астероїдів), більшість з яких рухається між орбітами Марса і Юпітера.Навколо Сонця обертаються також комети — невеликі тіла, оточені обширною оболонкою з розрідженого газу
. Більшість з них мають еліптичні орбіти, що виходять за орбіту Плутона. Крім того, навколо Сонця обертається по еліпсах безліч метеорних тіл розміром від піщинки до дрібного астероїда. Разом з астероїдами і кометами вони належать до малих тіл Сонячної системи. Простір між планетами заповнений дуже розрідженим газом і космічним пилом. Його пронизують електромагнітні випромінювання; він є носієм магнітних і гравітаційних полів.
Розмір і форма Землі.
На фотознімках, зроблених з космосу, Земля має вигляд кулі, освітленої Сонцем, і показує такі самі фази, як Місяць . Точну відповідь про форму й розмір Землі дають градусні вимірювання, тобто вимірювання в кілометрах довжини дуги 1 ° у різних місцях на поверхні Землі. Цей спосіб ще в III ст. до н. е. застосовував грецький учений Ератосфен. Тепер цей спосіб застосовують у геодезії — науці про форму Землі та про вимірювання на Землі з урахуванням її кривизни.
Розміри і форма землі
На рівній місцевості вибирають два пункти, що лежать на одному меридіані, І визначають довжину дуги між ними в градусах і кілометрах. Потім обчислюють, скільком кілометрам відповідає довжина дуги 1 °. Зрозуміло, що довжина дуги меридіана між обраними точками в градусах дорівнює різниці географічних широт цих точок. Якщо довжина цієї дуги, виміряна в кілометрах, то при кулястості Землі 1° дуги відповідатиме довжина в кілометрах Тоді довжина кола земного меридіана F., виражена в кілометрах, дорівнює 360°. Поділивши її на 2л, дістанемо радіус Землі.
Дуга меридіана
Одну з найбільших дуг меридіана від Північного Льодовитого океану до Чорного моря було виміряно в Росії і Скандинавії в середині XIX ст. під керівництвом В. Я. Струве (1793—1864), директора Пулковської обсерваторії. Великі геодезичні вимірювання в нашій країні проведено після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
|
https://svitppt.com.ua/astronomiya/sonce-dzherelo-svitla-i-tepla-dlya-planeti.html | Сонце- джерело світла і тепла для планети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/1f320072146e229febc3e8a96f90f4f4.ppt | files/1f320072146e229febc3e8a96f90f4f4.ppt | , |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.