url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biografiya/kobilyanska.html | Кобилянська | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/3943ce72eef82b1227421e867b5f4a1a.ppt | files/3943ce72eef82b1227421e867b5f4a1a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kristian-bauh.html | Крістіан Баух | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/92a4e23d21d8a887af21d31b1f03aae5.ppt | files/92a4e23d21d8a887af21d31b1f03aae5.ppt |
Klicken Sie, um das Titelformat zu bearbeiten
Klicken Sie, um die Formate des Vorlagentextes zu bearbeiten
Zweite Ebene
Dritte Ebene
Vierte Ebene
Textmasterformate durch Klicken bearbeiten
Zweite Ebene
Dritte Ebene
Vierte Ebene
Fünfte Ebene
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/leonid-danilovich-kuchma.html | "Леонід Данилович Кучма" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/cdcc23ce701fcc261208de977bb2e366.ppt | files/cdcc23ce701fcc261208de977bb2e366.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/dzyuba-ivan-mihaylovich1.html | "Дзюба Іван Михайлович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/9b2662904194348e68f5daacf1e37d2e.ppt | files/9b2662904194348e68f5daacf1e37d2e.ppt | {
{
{
{
{
{ |
https://svitppt.com.ua/biografiya/valeryan-pidmogilniy.html | Валер'ян Підмогильний | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/c8c80e7ad58b75dac664008e10e63bb1.ppt | files/c8c80e7ad58b75dac664008e10e63bb1.ppt | presents |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gelmut-kol2.html | "Гельмут Коль" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/8375636ab6f11105d73f97dc14fc614f.ppt | files/8375636ab6f11105d73f97dc14fc614f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/bernard-shou0.html | Бернард Шоу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/db295c41df085671793ab08177fc323c.ppt | files/db295c41df085671793ab08177fc323c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kostishak-liliya-vitaliivna.html | Костишак Лілія Віталіївна | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/37cd50d98cd6c4d2948407b4df7fd54f.ppt | files/37cd50d98cd6c4d2948407b4df7fd54f.ppt |
9.
8.
7.
6.
5.
4.
3.
2.
1.
1.
2.
5.
3.
7.
6.
4.
15.
16.
9.
8.
12.
11.
14.
13.
10. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kravchuk-mihaylo-pilipovich-biografiya-vchenogo.html | КРАВЧУК МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ: БІОГРАФІЯ ВЧЕНОГО | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/0ae8d8f70bcaddfe279de8aca8b7c7a0.ppt | files/0ae8d8f70bcaddfe279de8aca8b7c7a0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/berezovskiy-maksim-sozonovich.html | "Березовський Максим Созонович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/f6aeb30d0ee8b10044357775a6ae23e7.pptx | files/f6aeb30d0ee8b10044357775a6ae23e7.pptx | Презентація з художньої культури на тему: “Березовський Максим Созонович”
Макси́м Созо́нтович Березо́вський — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.
Народився у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів . Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.
1758 року — через виняткові вокальні дані відряджений до Петербурга, де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. В 1759-60 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбауміта Петербурзі.
1769 року — відряджений до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії, де брав уроки у відомого композитора та історика музики падре Джованні Батіста Мартіні, у якого навчався близько восьми років. 15 травня 1771 р. Здав іспит на звання академіка філармонії в Болоньї
Максим Березовський став першим українським (а також і російським) автором опери. На початку 1774 року повернувся в Петербург .
Повернувшись 1774 року до Російської імперії, М. Березовський зіткнувся із байдужістю урядовців. Максим Березовський був зарахований (без посади) церковним півчим і капельмейстером Придворної співацької капели.
Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової недуги. 1777 року 32-літній композитор покінчив життя Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського збереглася в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу.
Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва.
Спадщина
Духовні музичні твори Березовського охоплюють Літургію, причасні вірші, хвалебну пісню і ряд концертів.
духовні концерти
«Не отвержи мене во время старости»,
«Остригну сердце»,
«Милость и суде воспою»,
«Слава в вышних Богу»;
причастники
«Творяй Ангелы своя духи»,
«Чашу спасения приму»,
«И память вечную»,
«Во всю землю»,
«Хвалите Господа»,
«Блажени яже избрал»,
«Не имамы иныя помощи».
Духовна музика
Світська музика
Cімфонія до мажор
1 Allegro Molto 2 Andante 3 Presto Перша російська симфонія 4 Арія Тімант "Prudente Mi Chiedi" з оперb"Демофонт" 5.Арія Тімант "Misero Pargoletto" з опери "Демофонт" 6.Allegro 9 Ariette 7.Cоната до мажор для скрипки і клавесина
8.Allegro 9. Grave 10. Menuetto con 6 variazioni 11. Концерт "Не відкинь мене під час старості
Макси́м Созо́нтович Березо́вський — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики. Я обрала саме цього виконавця, оскільки він український композитор твори якого пам’ятають, грають і виконують в церковніх і симфонічних оркестрах.
Висновок
Презентацію виконала
Учениця 11- А класу
Конюх Анастасія
Дякую за увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kurt-gedel.html | Курт Гедель | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/c9863b930a0d46db6ad1fc053a727a3a.pptx | files/c9863b930a0d46db6ad1fc053a727a3a.pptx | Курт Гедель. Теореми про неповноту
Відомий австрійський вчений Курт Гедель народися 28 квітня 1906 року в місті Брюнн. Його батько, Рудольф Гедель, був керуючим великої текстильної фабрики, а мати мала гуманітарну освіту. Родина Геделів була достатньо забезпеченою, тому вчений мав щасливе дитинство. В школі Геделю більш за все подобалися математика та іноземні мови.
На подиви вчителів та однокласників, хлопець швидко визначився з життєвими пріорітетами та ще до закінчення школи освоїв університетську програму з математики.
Закінчивши школу у 1923 році Гедель вступає до Віденського універсітету. Там він на протязі двох років не може вирішитися зі спеціалізацією, відвідуючи одночасно лекціі з теоритичної фізики та математики, на якій зупиняє свій вибір.
У 1929 році Гедель захищає дисертацію, а в 1930 році починає викладати у Віденському універсітеті. Приймає участь у Віденському гуртку та активно відвідує семінари з неопозитивізма(логічного позитивізму). У 1934 році він читає курс лекцій «Про невирішені теореми формальних математичних систем» у Пристонському універсітеті(США).
Теорема про неповноту
У 1931 році німецький науковий журнал опублікував статтю під назвою «Про формально нерозв'язані припущення Principia Mathematica та споріднених систем». Фактично праця складається з двох теорем.
Перша свідчить про те, що в певній системі аксіом є твердження, які можно одночасно як довести, так і спростувати. Це робить систему повною. В неповних системах твердження можна тільки спростувати чи довести. Такі системи є несуперечливими.
Друга теорема Геделя як раз говорить про те, що неможливо довести несуперечливість системи в рамках цієї неповної системи.
Математика складається з аксіом(постулатів), які не потребують доведення. Фактично своїми теоремами Гедель довів, що не існує такої повної теорії, де можна довести всі теореми арифметики. Для доведення треба задіяти аксіоми більш сильної теорії, яку в свою чергу теж не можливо довести.
Гедель, можна сказати, довів, що нічого в математиці не підлягає доведенню.
Проблеми Зі здоров’ям
У 30-ті роки в Геделя починаються проблеми зі здоров’ям. На протязі всього життя його переслідували психічні розлади, які в певні періоди переростали в параною та переслідувалися галюцінаціями. Влітку, наприклад, вчений не дивлячись на спеку одягав зимове пальто і закутувався у шарф. Гедель також викинув з дому холодильник да радіатор, боючись отруйних газів.
Восени 1938 року Гедель одружився з Адель Поркерт, яка стала його опорою та підтримувала в тяжкі часи загострення хвороби.
Коли почалася війна, Гедель побоювався, що його покличуть до армії.
Тому вже в 1940 році , після довготривалих переговорів з американським посольством, він отримує візу та переїждає в США разом із дружиною. У 1948 році Гедель отримує американське громадянство.
З 1940 по 1953 роки Гедель працював в Інституті вищих досліджень, а з 1953 року увійшов до складу викладачів Принстонського універсітету. Там він знайомиться з Альбертом Ейнштейном, який стає його близьким другом.
Гедель, під впливом Ейнштейна в цей період активно займається теорією відносності, вносячи неабиякий вклад в ії розвиток. Він навіть пише працю, в якій пропонує варіант вирішення рівнянь Енштейна, за якого теоретично можливі мандри в часі.
Курт гедель з ейнштейном
Цікавий факт:
Коли Гедель отримував громадянство США, йому потрібно було пройти співбесіду в посольстві. Тоді він досконало вивчив Конституцію США та раптово помітив шлях, за яким на законній підставі в Америці можно встановити диктатуру. Тоді він розповів про свою знахідку, який рекомендував йому не розповідати про це на співбесіді. Однако Гедель через свій характер не витримав та розповів про це чиновнику. На щастя йому все ж таки дали громадянство. Взагалі Гедель не цікавився політикою та колеги з роботи бачили в ньому відчужденого від світу вченого. Він не вів активного соціального життя.
культурні дослідження. Гедель був ображений відношенням до його сім’ї в Австрії.
У 1952 році вчений отримує найвищу наукову нагороду США – Ейнштейнівську премію, а пізніше у 1974 – Національну Медаль Науки. Саме в цей час загострюється його хвороба.
Гедель був членом Національної Академії Наук США, Інстітута Франції та почесним членом Лондонського Математичного товариства. Вів також входив до складу Королівського товариства та Королівської академії, але двічі відмовлявся від членства в Академії Наук у Відні та не приймав австрійську Національну Медаль за наукові та
В лютому 1976 року Геделя госпіталізують, через загострення параної. В цей час його підтримує близький друг Оскар Моргенштерн. В 1977 році в лікарню потрапляє Адель та одночасно з цим помирає Моргенштерн. В Геделя за відсутності підтримки ще більше загострюється паранойя та анорексія і взимку його знову госпіталізують. 14 січня 1978 року Гедель помирає від «недоїдання та виснаження визваних розладом особистості».
За своє жіття Гедель написав багато наукових праць серед яких також можно виділити «Узгодженість аксіоми вибора і узагальненої контініум-гіпотези з аксіомами теорії набора», написану у 1940 році. Цією працею він вніс великий вклад в теорію множин. Гедель довів, що принципи аксіоми вибора та контініум-гіпотези неможливо спростувати, використовуючи аксіоми з самої теорії множин.
Та найголовнішею працею Геделя стала «Теорема про Неповноту», яка повністю змінила тогочасне бачення математики.
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/kuznecov-mikola-ivanovich.html | "Кузнецов Микола Іванович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/8a119ee831a4b6ca5230879b0e802f75.pptx | files/8a119ee831a4b6ca5230879b0e802f75.pptx | Кузнецов Микола Іванович.
Справжнє його ім'я — Никанор, народився 27 липня 1911 р. в селі Зирянка (тепер — Талицького району Свердловської області) у заможній сім'ї старообрядця. Освіта — незакінчена середня. Всупереч написаному пізніше в його офіційних радянських біографіях, в рядах КПРС ніколи не був.
Навчався в технікумі, звідки його звільнили в свою чергу через вилучення з комсомолу за «куркульське походження».
В цьому будинку народився Кузнецов М. І.
Навесні 1930 року опинився в Кудимкарі і був прийнятий на роботу в Комі-Перм'яцьке окружне земельне управління на посаду помічника таксатора. Тут його відновили в комсомолі. Пізніше відновився і в технікумі, але диплом захистити не дозволили - обмежилися папірцем про прослухані курси.
У 1931 році офіційно змінив ім'я Никанор на ім'я Микола. Крім того, працюючи в Кудимкарі, Кузнецов познайомився з місцевою дівчиною Оленою Чугаєвою (з села Куваєв, вона працювала медсестрою в хірургічному відділенні окружної лікарні), на якій через деякий час офіційно одружився. Разом вони жили нетривалий час, а при від'їзді з Кудимкар розлучення офіційно так і не було оформлене.
Батьки Н.І.Кузнецова Іван Павлович та Анна Петрівна, сестри Агаф'я та Лідія
Влітку 1932 року Кузнецов бере відпустку, приїжджає до Свердловська (куди на постійне проживання переїхала вся його родина) і успішно складає вступні іспити на заочне відділення індустріального інституту. Навчаючись в Уральському індустріальному інституті, продовжував удосконалюватися в німецькому (одним з викладачів німецької у М. І. Кузнецова була О. М. Веселкіна).
Навесні 1938 року Кузнєцов переїхав до Москви і поступив на службу в НКВД, виконував доручення в країнах Європи. У 1942 році направлений в загін спеціального призначення «Переможці» під командуванням полковника Дмитра Медведєва, проявив надзвичайну відвагу та винахідливість. Кузнєцов під ім'ям німецького офіцера Пауля Зіберта вів розвідувальну діяльність в окупованому м. Рівне, керував розвідгрупою, постійно спілкувався з офіцерами вермахту, спецслужб, вищими чиновниками окупаційної влади передаючи відомості в партизанський загін.
У 1942 р. у складі диверсійної групи Мєдвєдєва Кузнецова закинули в рівенські ліси. Невдовзі Рівне наводнили радянські шпигуни, й восени 1943-го у «столиці» почалася активна діяльність радянської агентури. Після відступу німців Мєдвєдєв спершу отримав завдання закріпитися в Галичині, проте, з огляду на однозначну неприязнь галичан до «червоних», Москва скасувала це рішення, і він вивів свій загін у запілля Червоної Армії. Цього не знав Кузнецов, якого заслали до Львова в супроводі Івана Бєлова та Яна Камінського заздалегідь. Зв'язок із ними втратили ще й через бездіяльність загону Крутікова, який мав стати «зеленим маяком» Кузнецова (згідно з одними джерелами, загін Крутікова частково знищили, а частково розсіяли українські партизани, згідно з іншими — він просто розбігся).
Кузнецов з'явився у Львові в другій половині січня із завданням убити губернатора Галичини Вехтера. Подробиць останнього періоду життя видатного диверсанта так і не вдалося з'ясувати: всі явки, куди він міг звернутися, не спрацювали. Хоча німецькі органи безпеки очікували тут таємничого рівенського терориста, проте спіймати його їм не вдалося. Щоправда, за нез'ясованих обставин Кузнецова затримало Люфтваффе, проте він зумів утекти з їхнього штабу на Валовій, застреливши підполковника та єфрейтора. А рано-вранці 9 лютого 1944 р. Кузнецов застрелив віце-губернатора Галичини Отто Бауера та шефа канцелярії президії галицької адміністрації Гайнріха Шнайдера — біля їхньої резиденції навпроти будинку Івана Франка.
Це було зроблено з метою дискредитувати в очах німців організацію ОУН-УПА. Недалеко від місця злочину Кузнецов підкинув сфабрикований Москвою документ, в якому нібито йшлося про наказ організаторів ОУН вбити Брауера. Коли нацисти знайшли цю підробку було вирішено здійснити ряд каральних заходів щодо УПА та ОУН. Невдовзі багатьох українських націоналістів розстріляли та повідправляли в концентраційні табори. Отже, замах був здійснений Кузнецовим, щоб нацисти позбавили життя багатьох людей, які могли в майбутньому стати головними ворогами СРСР у війні за Україну.
Сліди групи Кузнецова простежують здебільшого в польських селах. Проте взимку 1944 р. польське підпілля Галичини було знекровлене внаслідок жорстоких сутичок з УПА, тому допомогти йому, можливо, вже не було кому. Через три дні патруль польової жандармерії біля села Куровичі (Золочівський район) таки ідентифікував групу Кузнецова, проте диверсанти відбилися й цього разу, залишивши німцям трупи їхніх вояків. Але пошкоджений автомобіль довелося покинути.
Микола Кузнецов з офіцерами. (зліва)
Микола Кузнецов з побратимами (четвертий зліва)
9 березня 1944 року Микола Іванович Кузнецов загинув. Могила Миколи Кузнецова біля міста Броди була виявлена завдяки копіткій роботі його бойового товариша Миколи Струтинського, який домігся його перепоховання у Львові на Пагорбі Слави.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за виняткову мужність і хоробрість при виконанні завдань командування Микола Іванович Кузнєцов був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений 2 орденами Леніна.
Миколі Івановичу Кузнєцову споруджені пам'ятники на Уралі і в Україні. Створено десятки музеїв, 17 шкіл і понад 100 піонерських дружин носили його ім'я. Ще в шести сотнях шкіл були оформлені стенди, присвячені пам'яті героя. Його ім'ям у 1984 році названо молоде місто Рівненської області України - Кузнецовськ. Про діяльність Н. І. Кузнецова написані книги («Це було під Рівним» Д. М. Медведєва, «Людина, яка не знала страху» Бранко Кітановіч) і п'єси, статті і нариси, знято художні («Подвиг розвідника», «Сильні духом» в 2-х серіях, багатосерійний «Загін спеціального призначення») та документальні кінофільми (« Геній розвідки» в 2-х серіях та інші).
Кадр із кінофільму «Сильні духом»
Над проектом працювали: учениці 11-А Бойко Ю. та Деревицька Н. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/leonid-glibovukrainskiy-ezop.html | Леонід Глібов-український Езоп. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/9bab77eeae147424fa873bb3ed04c337.ppt | files/9bab77eeae147424fa873bb3ed04c337.ppt | 1979 |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gaydn.html | "Гайдн" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/982b2032c22c8e672ab0623b7e6c8f06.ppt | files/982b2032c22c8e672ab0623b7e6c8f06.ppt |
. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/leonid-kravchuk0.html | Леонід Кравчук | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/f8ad3dd7b20a6c9ce6843ef4b99fe790.ppt | files/f8ad3dd7b20a6c9ce6843ef4b99fe790.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kurnina-tetyana-mihaylivna.html | Курніна Тетяна Михайлівна | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/c0a2755b59765368f140316b602e93a6.ppt | files/c0a2755b59765368f140316b602e93a6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/doslidzhennya-ta-biografiya-amedeo-avogadro.html | Дослідження та біографія Амедео Авогадро | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/6421c80c6abc2fc0a1edb523baca9458.pptx | files/6421c80c6abc2fc0a1edb523baca9458.pptx | Дослідження та біографія Амедео Авогадро
Амедео Авоґадро(1776-1856)
Італійський фізик і хімік. Народився 9 серпня 1776 в в сім'ї чиновника судового відомства. У 1792 р. закінчив юридичний факультет Туринського університету, в 1796 р. став доктором права. Вже в юності Авогадро зацікавився природничими науками, самостійно вивчав фізику і математику.
Досліджував різні фізичні і хімічні явища. Заклав основи молекулярної теорії, обґрунтувавши думку, що атоми можуть сполучатися в молеули, дослідами Гей-Люссакаа та основними положеннями атомістики Дж. Дальтона. Авоґадро встановив важливий фізичний закон — закон Авогадро, на підставі якого визначають атомну і молекулярну масу. Ім'ям Авоґадро названа універсальна стала — число Авогадро, число молекул в одному молі ідеального газу (NA = 6.02214129(27)×1023 моль−1). Розробив метод визначення молекулярної маси, завдяки чому, використавши експериментальні дані інших дослідників, уперше правильно вирахував атомні маси кисню, вуглецю, азоту, хлору та ін. елементів. Встановив точний кількісний склад багатьох речовин — води, кисню, аміаку та багатьохоксидів. Також вивчав кристалічну будову твердих тіл і узагальнив відомості про склад речовини.
Загальні відомості
Наукова діяльність
Свою наукову діяльність Авогадро почав з вивчення електричних явищ. Роботи Авогадро, присвячені цій темі, з'являлися аж до 1846 року. Велику увагу приділяв він також дослідженням у галузі електрохімії, намагаючись знайти зв'язок між електричними і хімічними явищами, що привело його до створення своєрідної електрохімічної теорії. У цьому відношенні його дослідження стикалися з роботами знаменитих хіміків Деві і Беріеліуса. Але в історію фізики Авогадро увійшов як відкривач одного з найважливіших законів молекулярної фізики.
Однакові об'єми будь-яких газів при однаковому тиску і температурі містять однакову кількість молекул. Цей закон був відкритий італійським фізиком Амедео Авогадро в 1811 році.
Закон Авогадро
Число Авогадро- кількість структурних одиниць (атомів, молекул або інших) в одному молі
Число Авогадро визначене близько 20 незалежними один від одного методами. Результати цих вимірювань взагалі відповідають один одному, що є яскравим свідченням реальності молекул і молекулярної будови речовини. Знаючи число Авогадро й об'єм 1 грам-молекули (молярний об'єм), можна визначити кількість молекул в одиниці об'єму
Число авогадро |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gregor-mendel-ta-yogo-doslidi.html | "Грегор Мендель та його досліди" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/68a34e949fe2d63d703c0c38fc8083d9.pptx | files/68a34e949fe2d63d703c0c38fc8083d9.pptx | Грегор Мендель та його досліди
Грегор Йоганн Мендель (нім. Gregor Johann Mendel; * 20 липня 1822 — † 6 січня 1884) — католицький священник і моравський біолог та ботанік, засновник сучасної генетики.
Відкрив закони спадковості, названими пізніше його ім'ям. Закони Менделя — одні із найважливіших у сучасній генетиці. Значущість робіт Менделя не було визнано аж до початку 20-ого сторіччя. Повторне відкриття законів Менделя на зламі століття спричинило початок бурхливого розвитку молодої генетичної науки.
Грегор Мендель
Біографія
Йоганн Мендель народився 20 липня 1822 у селянській родині Антона та Розини Мендель у маленькому містечку Гайнцендорф (Австрія, тепер Гинчице (частина села Вражне) у Новому Їчині,Чехія). Змалку цікавився природою, працював садівником. Два роки вивчав філософію у інституті Ольмюца. Після цього подався у монахи Августинського монастиря у Брні, Чехія. У 1843 році узяв ім'я Грегор. У 1847 році став священиком. Самостійно вивчав різноманітні науки, підмінював відсутніх викладачівгрецької мови та математики у одній зі шкіл. Отримав звання викладача, але мав незадовільні оцінки з біології та геології. У період із 1851 по 1853 рік навчається у Віденському університеті. З 1868 року він стає абатом у абатстві старого Брно. На початку 1883 року Мендель захворів на ниркову недостатність, що привело до едеми. Він помер 6 січня 1884 року у Брно.
Зако́ни Ме́нделя — закони, що становлять основу класичної генетики. У своїх працях Грегор Мендель ґрунтувався на дослідженнях, проведених на горосі посівному (рід Pisum). Цей об'єкт виявився вдалим, тому що для нього характерне самозапилення, яке уможливлює одержання чистих ліній, тобто особин гомозиготних за більшістю генів. У своїх роботах Мендель не виділяв окремих законів, їх виділили й назвали інші дослідники, вже після їхнього перевідкриття в 1900 році.
Закони Менделя
Уявлення про спадковість до робіт Менделя
Навіть у найдавніших писемних пам'ятках, що дійшли до наших днів, згадуються деякі особливості спадковості, такі як схожість між членами однієї сім'ї. Основні уявлення про спадковість, поширені до початку XX століття, базувались на двох принципах. По-перше, вважалось, що спадковість працює тільки в межах одного виду. Хоч у міфології багатьох народів стрічаються такі гібридні тварини як мінотаври, кентаври, мантикори тощо, а жирафи вважались наслідком схрещення верблюда і леопарда (це відображено у видовій назві Giraffa camelopardalis), починаючи із Середньовіччя людям стало відомо, що гібридизація між такими далекими видами переважно є неможливою. Таким чином сформувалось поняття про те, що спадковість і мінливість діє тільки всередині кожного виду, а самі види залишились незмінними від часу їхнього створення[1].
Інше «доменделівське» уявлення про спадковість полягало у тому, що риси успадковуються безпосередньо. Так і Гіппократ писав, що репродуктивний матеріал, який він називав «ґонос», від кожної частини тіла батьків незалежно передається відповідній частині тіла дитини, і визначають її розвиток. Схожі теорії спадковості були поширені ще до кінця XIX ст., так Дарвін 1868 року припускав, що тканини тіла батьків продукують мікроскопічні гранули (gemmules), які передаються дитині і забезпечують формування відповідних структур в ембріона. Уявлення про пряме успадкування переважно поєднувалось із ідеєю про змішування ознак матері і батька. Наприклад, якщо в одного з батьків чорне волосся, а в іншого — біле, діти повинні бути русявими
Вибір об'єкта досліджень
Як модель для своїх досліджень Грегор Мендель вибрав горох посівний (Pisum sativum), той же об'єкт, на якому проводили експерименти Найт та багато інших дослідників. Для цього було кілька причин. По-перше, попередні дані, отримані у працях із цією рослиною, свідчили про те, що можна очікувати розщеплення ознак у потомства. По-друге, у торговців насінням можна було купити різні сорти цієї рослини, що відрізнялись між собою чіткими ознаками, такими як забарвлення віночка або насіння. Мендель почав свій аналіз і ретельного вивчення 32-ох чистих ліній горошку, і вибрав ті, що відрізнялись за сімома ознаками
Квітка гороху посівного
По-третє, горошок здатний як до самозапилення так і до перехресного запилення. Через те, що тичинки і маточка у квітах цієї рослини оточені двома зрослими пелюстками (так званий човен), то пилок із перших переноситься на приймочку останньої. Таким чином відбувається самозапилення, якщо ж дослідник хоче здійснити перехресне запилення, то у квітах «материнської» рослини тичинки вирізаються до того, як вони дозріють, після чого пилок переносять із «батьківської» рослини пензликом або безпосередньо тичинками.
Окрім того, горошок вигідний із практичних міркувань: він дешевий, невибагливий, не займає багато місця, має відносно короткий цикл розвитку і дає достатньо велику кількість потомства. Таким чином можна аналізувати одночасно велику кількість рослин і вирощувати кілька поколінь впродовж одного року, що прискорює отримання результатів.
Особливості підходу
Причиною успіху дослідів Менделя порівняно із його попередниками було вдале планування експериментів. По-перше, він аналізував тільки сім ознак, що мають два чітко відмінні один від одного стани, такі як гладкість/зморшкуватість насіння, зелене/жовте забарвлення сім'ядоль, фіолетові/білі квіти (і, відповідно, сіра/біла шкірка насіння), повні/стягнуті боби, зелене/жовте забарвлення бобів, осьове/термінальне розташування квітів і плодів, високий ріст (180—215 см)/карликовість (20—30 см)[9]. Якби Мендель натомість віддав перевагу дослідженню ознак із неперервним розподілом, таких, як, наприклад, маса насінин, то не зміг би відкрити дискретної природи спадковості. По-друге, він почав свою роботу із того, що перевірив, чи вибрані ним сорти є справді чистими лініями, тобто чи кожне покоління, отримане від самозапилення, буде зберігати всі батьківські ознаки. На виконання цієї перевірки він затратив два роки[10]. По-третє, він вибрав математичний підхід до опису результатів і обробляв їх статистично.
Закономірності спадковості, встановлені Менеделем
Перший закон
Схрещуючи рослини гороху, що відрізнялись за станами однієї ознаки, Мендель спостеріг, що у фенотипі всіх гібридів першого покоління (F1) проявлялась тільки один із двох станів. Наприклад, всі рослини, отримані внаслідок гібридизації між горохом із білими квітами і горохом із фіолетовими квітами, мали фіолетові квіти. Такі результати підтверджували роботи Найта та інших попередників Менделя і заперечували уявлення про «змішування» ознак батьків у потомства.
Стан ознаки, який проявлявся в F1, Мендель називав домінантним, а той, який не проявлявся —рецесивним. Для всіх семи пар станів ознак, які аналізував Мендель, один із них виявився домінантним, інший — рецесивним.
Другий закон
Після самозапилення особин F1 Мендель зібрав і висадив насіння із кожної рослини, щоб проаналізувати друге покоління. Цього разу серед рослин з'явились такі, що несли рецесивну ознаку (тобто ту, яка зовсім не виникала в F1). Щоб краще зрозуміти, яким чином відбувається успадкування, Мендель порахував всі особини, у яких проявлялась певна ознака. Наприклад, при схрещуванні гороху із білими і фіолетовими квітами, в F2 було всього 929 рослини, із яких 705 мали фіолетові квіти, і 224 — білі. Результати всіх схрещувань наведені у таблиці
Таким чином в середньому співвідношення фенотипових класів у другому поколінні становило 3:1, тобто у четвертини особин проявлялась рецесивна ознака.
Провівши аналогічний аналіз особин F2 із зеленими сім'ядолями Мендель пересвідчився, що на відміну від рослин із домінантною ознакою, ці були чистою лінією. Таким чином стало зрозуміло, що за фенотиповим співвідношенням 3:1 криється більш фундаментальне генотипове співвідношення 1:2:1. Це підтвердилось і для інших ознак, які аналізував Менедель. Отже, його модель спадковості пояснювала не розщеплення у другому поколінні 3:1, а саме 1:2:1. Ця модель є прикладом вдалої побудови на основі експериментальних даних наукової гіпотези, що підлягає подальшому дослідному тестуванню.
Менделева модель спадковості і її пояснення
Щоб пояснити отримані результати Мендель запропонував модель спадковості, що складається із кількох припущень, які в результаті лягли в основу класичної генетики.
По-перше, ознаки не передаються безпосередньо від батьків нащадкам, натомість діти успадковують певні дискретні частинки, які несуть інформацію про конкретні ознаки. Пізніше ці часточки спадковості беруть участь у формуванні відповідних рис. Мендель називав їх «факторами», а в сучасній генетиці вони позначаються терміном«ген».
По-друге, кожна особина має по дві копії кожного виду цих часточок спадковості, тобто генів. Вони можуть бути однаковими або відрізнятись. Варіанти гену, які визначають різні стани однієї ознаки, згідно із сучасною термінологією називаються алеялями, організми, які несуть два однакові алелі певного гену називаютьгомозиготними за цим геном, а ті, що несуть різні алелі, — гетерозиготними.
Два алелі одного гену, наявні в однієї особини, не впливають одне на одного, вони не можуть зливатись між собою чи модифікувати одне одного. Через, що залишаються, як висловлюється Мендель, «незабрудненими». Під час утворення статевих клітин (гамет), кожна із них отримує тільки одну із двох наявних у соматичних клітинах «чисту» копію кожного гену. При чому розподіл відбувається порівну: тобто 50% гамет організму гетерозиготного за певним геном нестимуть один алель, а 50% — інший. Цей принцип ще називають правилом (законом) чистоти гамет.
Запліднення відбувається випадковим чином, тобто гамети комбінуються між собою не в залежності від того, які саме алелі вони несуть. І нарешті, наявність в організму певного алелю ще не гарантує, що він проявиться у фенотипі, у гетерозиготних організмів розвивається тільки один із двох альтернативних станів ознаки, який називають домінантним
Висновок:
Отже, Мендель спочатку вивчив спадкову стійкість сортів гороху, потім виявив правило домінування, пізніше розщеплення, після цього проаналізував кількісні закономірності розщеплення для організмів, розрізнялися одним, двома і трьома ознаками, нарешті, дав формули для будь-яких схрещувань. Все ускладнюючи і ускладнюючи свою роботу, він піднімався сходинка за сходинкою до вершини своєї теорії – передбачення принципів устрою генетичного матеріалу. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/antonio-gaudi1.html | "Антоніо Гауді" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/7b09d537496ae3999315d93fd78e2bc8.pptx | files/7b09d537496ae3999315d93fd78e2bc8.pptx | Антоніо Гауді. Його творчість.
Загальні відомості
Анто́ні Ґауді́-і-Курне́т (повне прізвище та ім'я — Анто́ні-Пла́сід-Ґільє́м Ґауді́-і-Курне́т; 25 червня 1852, Реус — 10 червня 1926) —каталонський архітектор, новатор форми та один з найяскравіших представників стилів арт-нуво та модерн в архітектурному мистецтві. Більшість його робіт зосереджена в Барселоні.
Життя
Антоні Ґауді народився в невеличкому місті Реус поблизу Таррагони (Каталонія). Його батько був ремісником-казаняром. Мати померла, коли він ще був дитиною, брат і сестра теж померли молодими. Сам Ґауді починає цікавитись архітектурою та малюванням ще в школі в Реусі, а в 1870 році переїжджає в Барселону, щоб згодом вступити до місцевого університету на факультет архітектури. Захоплювався криволінійними формами та багатоманіттям живої природи, з якого потім виріс його унікальний, різноманітний за формою та кольорами стиль. Смерть застала Ґауді 7 червня 1926 року. Поховали його в склепі незавершеного й досі Собору Святого Сімейства в Барселоні.
Творчість
Будинок Бісенс (1878—1880 р.р.)
Будинок Бісенс (кат. Casa Vicens) — будинок у Барселоні, замовлений у Ґауді Мануелем Бісенсом, власником цегляної та плиткової фабрики.
Фасад будинку :Калбет
Елементи фасаду, маленькі ажурні башти нагадують про ісламські архітектурні мотиви, декоративне керамічне оздоблення шаховим орнаментом яскраво виділяється на фоні необтесаного каменю та охряної цегли, з яких зроблений будинок. В орнаментах кованих брам на вікнах та балконах використані рослинні мотиви. В інтер'єрі будинку також майстерно поєднані ісламські, японські та європейські мотиви.
Палац Ґуель (1885—1889 р.р.)
Палац Ґуель — міський будинок, замовлений промисловцем (та багаторічним спонсором Ґауді) Аузебі Ґуелєм.
Фасад будинку облицьований плитами сірого мармуру, лише між двома арками встановлена декоративна колона з каталонською емблематикою та вензелями господаря.
Через незвичні арки параболічної форми гості могли вільно проїжджати в просторий вестибюль будинку прямо в екіпажах, а в самому вестибюлі передбачений спіральний спуск в підвал, де знаходяться стайні.
Фасад будинку Бальо
В будинку 127 колон, і кожна з них унікальна — від приземлених, грибовидних в підвалі до елегантних полірованих з піренейського змійовика в приймальній залі.
В центрі будинку знаходиться зал з куполом висотою 17,5 метрів. В залі також встановлений орган унікальної конструкції з системою труб, які виходять в верхню галерею.
Інші кімнати розташовані навкруг центральної зали. Особливо цікавим є оформлення стелі кожної з кімнат. Розкішна кипарисова та евкаліптова обшивка, ажурна металева арматура. Не менш унікальними є й меблі, також спроектовані Ґауді.
На стелі будинку знаходиться невеликий купол з загостреною вежею. Він оточений 18 вишуканими кам'яними скульптурами.
Будинок Калбет (1899—1904 р.р.)
Будинок Калбет — мабуть, єдина споруда, задля якої Ґауді довелось йти на компроміси. Власне, це був 8-квартирний будинок з підвалом та цокольним поверхом, в якому планувалось розташувати офісні приміщення.
Проект Ґауді був досить простим, майже традиційним, як для нього, але все ж таки несе відмітку індивідуальності автора, насамперед своїми численними балконами з ажурними брамами. В якості будівельного матеріалу Ґауді застосував необтесаний камінь. На стіні другого поверху, який займав господар будинку, Ґауді розмістив рельєфне зображення гриба — відомо, що Калбет був захопленим грибником.
Будинок Батльо (1905—1907 р.р.)
В будинку Бальо (кат. Casa Batlló) Ґауді досягнув апогею своєї захопленості криволінійними формами та «органічними» мотивами, застосувавши його абсолютно до всього — від фасаду до інтер'єрів та меблювання. Покрівля викладена черепицею так, що нагадує риб'ячу луску. Сальвадор Далі з захопленням писав про цей будинок: «Це величезна, дивовижна, яскрава, переливчаста мозаїка з неперевершеною грою фарб, що іскряться, а з них проступають водні стихії»
Будинок Міла (1905—1907 р.р.)
Цей будинок часто називають «Педрерою» кам'яною печерою. Ґауді тут досяг сюрреалістичної атмосфери, з хвилястим фасадом, криволінійними формами та ексцентричними димарями-дзвонами. Сам Ґауді про цей будинок казав: «Його форми перегукуються з контурами гір, які оточують Барселону та їх можна побачити з даху цього будинку.»
Храм Святого Сімейства (1884—… р.р. )
Храм Святого Сімейства — кульмінація творчості Антоні Ґауді. Цю величну церкву почали будувати ще у 1882 році на пожертви віруючих, хоча сам Ґауді був залучений до проекту лише 1884 р.
Трагічна загибель архітектора у 1926 р. не зупинила будівництво, воно продовжується й дотепер. Грандіозність задуму можна оцінити лише з того факту, що завершення його планується лише на 2026 рік.
Храм Святого Сімейства за задумом мав стати архітектурним втіленням Нового Заповіту, непорушності християнських вірувань. Звідси й глибокий символізм храму. Згідно з проектом, храм має три фасади, кожний з яких має власну назву: західний — Різдва, східний — Страстей Христових, та південний — Вознесіння. Кожен фасад має чотири вежі висотою понад 100 метрів. Всього заплановано дванадцять башт, що символізують кількість апостолів. З трьох фасадів за життя Ґауді майже збудований був лише один. Він має три входи, що символізують Віру, Надію та Милосердя, які прикрашені скульптурними групами за євангельськими сюжетами.
Окрім башт, за проектом Храм увінчується ще чотирма — більш високими — вежами, що символізують чотири Євангелія. Головна дзвіниця Ісуса Христа, увінчана хрестом, матиме заввишки 170 метрів, а друга за висотою дзвіниця Діви Марії — 120 метрів.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/leonid-glibov.html | Леонід Глібов | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/94dac30495b4720739cfb50f700328e5.ppt | files/94dac30495b4720739cfb50f700328e5.ppt | 1827
1893
? |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kulish-mikola-gurovich1.html | "Куліш Микола Гурович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/6f7410d674cd19ee0047eb2bb431cd23.pptx | files/6f7410d674cd19ee0047eb2bb431cd23.pptx | Куліш Микола Гурович (1892-1937)
Дитинство
Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплинка. Родина його батьків жила бідно : батько майже все життя провів у наймах, мати від важкого життя передчасно померла.Закінчив сільську школу у 1905 році.
В Олешках
З 1905 року навчався в Олешківському міському восьмикласному училищі. Саме в Олешках Куліш і знайомиться з відомим письменником і перекладачем Іваном Дніпровським. 1908 року вступає до Олешківської прогімназії.
Іван Дніпровський
Коли Миколі Кулішеві було 22 роки, він надіслав документи до Новоросійського університету на філологічний факультет, де його навіть зарахували на перший курс. Проте ці плани перервав початок Першої світової війни, коли у серпні 1914 року його мобілізували до війська. У 1914 році полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків, після закінчення якої він вирушає на фронт.
Микола Куліш-прапорщик серед друзів під час відпустки. Олешки. 1918
З початку 1918 — голова Олешківської ради робітничих і селянських депутатів.
У липні 1919 року, перебуваючи в Херсоні, Микола Куліш формує Дніпровський селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон і Миколаїв у боях з денікінцями.
У Харкові
З 1925р. письменник жив у Харкові, співпрацював з режисером театру «Березіль» Лесем Курбасом, був обраний президентом ВАПЛІТЕ. У 1934 р. на першому Всесоюзному з'їзді радянських письменників за п'єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» М. Куліш був звинувачений у буржуазному націоналізмі. У1935 р. на похоронах друга І. Дніпровського він був заарештований.
Микола Куліш розстріляний 3 листопада 1937 р. на Соловках на відзначення 20-ї річниці більшовицького жовтневого перевороту.
Пам’ятник Миколі Кулішу
Дякую за увагу !
Презентацію підготувала учениця 11-в класу Кузнецовської гімназії Турик Даша |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lionel-andres-messi.html | "Лионель Андрес Мессі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/ea2c12cc59af4796154ede5e50dd7f89.pptx | files/ea2c12cc59af4796154ede5e50dd7f89.pptx | Лионе́ль Андре́с Ме́ссі
Аргентинський футболіст. Нападник збірної Аргентини та іспанської «Барселони»
Чотириразовий володар титулу найкращого футболіста світу 2009-2012рр., зокрема: найкращий футболіст Європи 2009 за версією France Football та найкращий футболіст світу 2009 за версією ФІФА, найкращий футболіст світу, володар об'єднаного призу від France Football та ФІФА 2010, 2011 та 2012 років. Триразовий володар Золотого бутса УЄФА (2010, 2012, 2013).
Мессі деколи називають «новим Марадоною» за його технічну гру та високу результативність. Один з найобдарованіших і найталановитіших атакувальних півзахисників сучасності. В 2012 журнал «Тайм» вніс його до списку «100 найвпливовіших осіб світу»
Ліонель Мессі почав грати у футбол у дуже ранньому віці за клуб свого міста, «Ньюеллз Олд Бойз». Тоді його зріст становив тільки 140 см, 17 вересня 2000 року він разом з батьком вперше прибув до Барселони і протягом 2 тижнів чекав на зустріч зі спортивним директором ФК «Барселона» Карлесом Рексачем, проте їх зустріч була щасливою — вражений грою юного футболіста Рексач умовив керівництво Барселони заплатити за переїзд сім'ї Лео до Барселони.Так у віці 14 років він переїхав з батьками до столиці Каталонії і опинився в молодіжній команді «Барселони». Ліонель Мессі швидко знайшов свою гру і часто почав з'являтися в стартовому складі юнацької команди, в середньому забиваючи гол за гру (всього 35 мячів за перший сезон).
16 жовтня 2004 року 17-річний аргентинець дебютував у дорослій команді в матчі проти «Еспаньола», ставши третім наймолодшим гравцем, що грав за «Барселону». Потім вперше зіграв у єврокубках — «Барселона» послала на останню гру групового етапу Ліги чемпіонів доДонецька запасний склад і Мессі провів проти «Шахтаря» усі 90 хв. Коли він забив свій перший гол у чемпіонаті в основному складі 1 травня 2005 року в матчі проти «Альбасете», йому не було й вісімнадцяти років. Цей гол зробив його наймолодшим гравцем команди, що забивав в офіційних матчах.
Найкращий бомбардир „Барселони“ за історію — 253 м'ячі (попередній рекорд — Сезар Родріґес — 232 м'ячі) Найкращий бомбардир сезону в світі (клуб) — 73 м'ячі (попередній рекорд Герд Мюллер — 67 м'ячів. Найкращий бомбардир сезону в світі (клуб+збірна) — 82 м'ячі (попередній рекорд Ференц Деак — 78 м'ячів Найкращий бомбардир чемпіонатів Іспанії — 50 м'ячів (попередній рекорд — Кріштіану Роналду — 40 м'ячів )
Найкращий бомбардир Кубка європейських чемпіонів — 14 м'ячів (повторення рекорду Жозе Альтафіні) Найкращий бомбардир Ліги Чемпіонів — 14 м'ячів (попередній рекорд Рууд ван Ністелрой — 12 м'ячів Вчетверте поспіль найкращий бомбардир Ліги Чемпіонів (попередній рекорд тричі поспіль): Герд Мюллер і Жан-П'єр Папен 5 м'ячів Ліги Чемпіонівв одному матчі |
https://svitppt.com.ua/biografiya/grigir-tyutyunnik.html | Григір Тютюнник | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/283aae326af770403e531a82c17b28c4.ppt | files/283aae326af770403e531a82c17b28c4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lina-kostenkobiografiya.html | Ліна Костенко:біографія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/89ce00b05b2f166b73b38bd5607b83ec.ppt | files/89ce00b05b2f166b73b38bd5607b83ec.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/leonardo-da-vinchi-titan-italiyskogo-vidrodzhennya2.html | "Леонардо да Вінчі - Титан італійського Відродження" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/effc54abc41919db27ca9c2e4cb4cdd2.pptx | files/effc54abc41919db27ca9c2e4cb4cdd2.pptx | Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського
Леонардо да Вінчі -
Титан італійського Відродження
Виконала
студентка IV курсу
Групи А
Вознюк Лілія Олександрівна
Вінниця 2011
Інститут історії, етнології і права
900igr.net
Леонардо да Вінчі
— історичний живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер епохи Відродження.
Леонардо да Вінчі Автопортрет
презентація
Найкращих робіт генія
Портрет Жиневри де Бенчі
1475 – 1478 рр. Темпера , олія на панелі 38.1 x 37 см Національна галерея мистецтв, Вашингтон
Дама з горностаєм
бл. 1488-1490 рр. Олія на панелі. 54.8 x 40.3 см Чарторський музей, Краків, Польща
Мадонна в скелях
1483-1486 Олія на панелі (перенесено на полотно) 199 x 122 см Лувр, Париж, Франція
Леда з лебедем
1508 - 1515 Олія на панелі. 130 x 77.5 см. Галерея Уфіца, Флоренція, Італія.
Святий Джон (вакх)
1513-1515 180 x 152 см Олія й темпера на панелі. Галерея Уфіца, Флоренція, Італія.
Мадонна Літта
1478-1482 Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія.
Madonna Benois 1478 - 1480 48х31,5 см Олія, перенесена з дошки на полотно. Ермітаж, Санкт-Петербург, Росія.
Мадонна з квіткою (Мадонна Бенуа)
Іоан Хреститель
1512 р. Олія на панелі 69 x 57 см Лувр, Париж, Франція.
1494 -1498 рр. Олія й темпера на штукатурці. 460 x 880 см Санта-Марія дель Грація, Мілан, Італія
Таємна вечеря
Монна Ліза (Джоконда) Mona Lisa (La Gioconda)
1514 – 1515 рр. Олія на тополиній дошці. 77 x 53 см Лувр. Париж, Франція
Мадонна з дитиною
The Dreyfus Madonna 1469 Олія на панелі. 15.7 x 12.8 см Національна галерея мистецтв, Вашингтон
Мадонна і немовля з Святою Анною
168 x 130 см
Лувр, Париж, Франція
Благовіщеня
1473-1475 Олія і темпера на панелі
98 x 217 см
Галерея Уфіца,
Флоренція, Італія
Портрет музиканта
1485-1490 Олія на панелі. 43 x 31 см Бібліотека Амброзіано, Мілан, Італія
Поклоніння волхвів
1472-1477 Галерея Уфіца, Флоренція |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kikot-valeriy-mihaylovich.html | Кикоть Валерій Михайлович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/2d3bc1e7173e9d965bbe138962943768.ppt | files/2d3bc1e7173e9d965bbe138962943768.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lev-tolstoy.html | Лев Толстой | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/4c76b41819b85a200f53a5b25c0a41d6.ppt | files/4c76b41819b85a200f53a5b25c0a41d6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lipinskiy-vyacheslav-kazimirovich1.html | "Липинський В'ячеслав Казимирович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/c355dd8fd5f415e753ad233421252270.pptx | files/c355dd8fd5f415e753ad233421252270.pptx | Липинський В'ячеслав Казимирович
Український політичний і громадський діяч, історик, просвітник, публіцист
Ранні роки
Народився 17 квітня 1882 р. в с. Затурці Володимирського повіту (нині Локачинський район) на Волині в родині польського землевласника.
Навчався в гімназіях Житомира, Луцька, Києва. Під час навчання в Першій київській гімназії вступив до української Громади, з чого й почалася діяльність, спрямована на побудову Української незалежної держави.
Вищу освіту здобув у Краківському та Женевському університетах.
В. Липинський — один з організаторів Української демократично-хліборобської партії (1917), посол уряду гетьмана Скоропадського та УНР у Відні (1918—1919).
З червня 1919 р. перебував у еміграції. Був фундатором і членом Українського наукового інституту в Берліні та дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Києві. В.
Липинський — засновник та ідеолог нового українського монархізму, обґрунтуванню якого присвятив свою найвидатнішу публіцистичну працю «Листи до братів-хліборобів».
Одним із перших обґрунтував необхідність побудови Української держави, показавши залежність інтересів народу від того стану, в якому ця держава перебуває.
На думку президента Східноєвропейського дослідного інституту ім. В. К. Липинського У Філадельфії Я. Пеленського, «В. Липинський — один із провідних українських істориків, мабуть, найоригінальніший український політичний теоретик, соціолог та ідеолог XX ст....», який І починав свою діяльність як консервативний демократ, потім став корпоративним консерватором і гетьманцем-монархістом, а закінчив як незалежний конституційний консерватор.
В українську історичну науку В. Липинський прийшов у той час, коли вона перебувала під неподільним впливом народницької концепції історії, головними представниками якої були М. Костомаров, В. Антонович, О. Лазаревський, М. Драгоманов, М. Грушевський.
В основу своїх історіософських концепцій вони ставили діяльність народу, переважно селянських мас, обстоюючи пріоритет соціальних інтересів народу перед інтересами нації і держави.
На відміну від представників народницької школи, В. Липинський вважав, що національна держава відіграє творчу роль у розвитку суспільства. Всі здобутки в культурі, економіці, політиці минулого й сучасності він пов'язував з тими періодами, коли Україна мала власну державність. Перебування в складі сусідніх держав призвело, на його думку, українське суспільство до деградації.
Як історик В. Липинський дебютував публікацією у львівському «Літературно-науковому віснику» дослідження «Данило Братковський —суспільний діяч і письменник XVII ст.» (1909 р.). У цьому самому році виходить його стаття «Генерал артилерії Великого Князівства Руського. З архіву Немировичів», а через рік — «Аріянський соймик в Киселені на Волині в травні 1638 р. Причинки до історії аріянства на Україні».
У 1909 р. В. Липинський видав польською мовою книжку «Шляхта на Україні», в якій висунув й обґрунтував ідею активної участі шляхетської верстви України в політичному та національному відродженні Української держави.
Збірник наукових праць «З історії України» (1912) присвятив пам'яті В. Антоновича, П. Свєнціцького і Т. Рильського, які повернулися до рідного народу, залишивши спольщене середовище тодішньої шляхти. Лейтмотивом книги є переконання, що в умовах, коли починається національно-визвольна боротьба, прагнення до відбудови Української держави набуває реального втілення.
1920 р. В. Липинський написав працю «Україна на переломі 1654—1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII столітті», що не втратила актуальності й донині.
«Дві хвилини з подій дореволюційної України». «Україна на переломі...» була спробою духовного переосмислення давноминулої трагедії на тлі сучасної — поразки визвольних змагань 1917—1922 рр. Отже, В. Липинський узагальнив як попередній, так і сучасний досвід для того, щоб, ураховуючи помилки, показати своїм землякам правильний шлях до успішного втілення в життя української державності. У праці автор розглядає три головні проблеми: проблему побудови Української держави, роль еліти (аристократії) і роль видатної особи (зокрема, Богдана Хмельницького) в історії державності України.
Серед ідеологів і лідерів національного руху XX ст. В. Липинський вирізняється принциповою чіткістю порушення релігійної проблеми. Його книжка «Релігія і церква в історії України» (Нью-Йорк, 1956) стверджувала релігійне коріння українського народу. Животворна сила релігії це нерв історіософської концепції В. Липинського. Причиною наших негараздів, на думку В. Липинського, є «егоїстично-матеріалістична темрява», що закриває нам шлях до найвищих цінностей».
Помер 14 червня 1931 р. в Австрії. Похований в с. Затурцях на Волині.
1991 р. у Києві було створено Молодіжну історико-філософську студію ім. В. Липинського, яка поставила за мету відродження консервативної історіософічної української школи вченого.
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/ivan-ivanovich-shishkin2.html | іван іванович шишкін | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/ed3fa435685461fcbf0a939273c4fa92.pptx | files/ed3fa435685461fcbf0a939273c4fa92.pptx | Підготувала
Булаш Катерина студентка 42 групи
Роль творчих особистостей в історії людства
— російський художник-пейзажист, живописець і гравер-аквафортист. Академік , професор , керівник пейзажної майстерні Академії Мистецтв, засновник товариства пересувних художніх виставок.
Іва́н Іва́нович Ши́шкін
Народився Іван 13 (25) січня 1832 в місті Єлабуга в Вітебської губернії в купецькій родині.
Він написав багато картин соснового лісу, серед найвідоміших — «Ранок в сосновому лісі», «Струмок у лісі», «Заповідник. Сосновий бір»,«Сосновий ліс»,«Туман в сосновому лісі».
Як виглядає біографія Шишкіна художника? З самого народження - гарна сім'я, православні традиції, доброта, турбота і дбайливе ставлення до кожній істоти , що зустрічалася на шляху. Таке світовідчуття відбилося в кожному мальовничому полотні, яке створив Шишкін.
"Рубання лісу" (1867)
«Полудень» (1869)
«У лісовій глушині»
«Жито» (1878)
«Серед долини ровния» (1883)
«Туманний ранок» (1885)
«Сосны осветленные соНцем» (1886)
«Ранок у сосновому лісі» (1889)
«Зима» (1890)
У скарбниці російського мистецтва Івану Івановичу Шишкіну належить одне з найпочесніших місць. З його ім'ям пов'язана історія вітчизняного пейзажу другої половини XIX століття. Твори видатного майстра, кращі з яких стали класикою національного живопису, знайшли величезну популярність.
Серед майстрів старшого покоління І. І. Шишкін представляв своїм мистецтвом явище виняткове, якого не знали в області пейзажного живопису попередні епохи. Подібно багатьом російським митцям, він від природи мав величезний талант. Ніхто до Шишкіна з такою приголомшливою відвертістю і з такою щирою потаємність не повідав глядачеві про свою любов до рідного краю, до непомітної принади північної природи.
Шишкін І.І. був талановитим живописцем XIX століття. Він був захоплений своєю роботою і до кінця свого життя не відступив від нових введень в області живопису. Часом він відходив від єдиної системи створення картин, чого вчили в академії, але він створював чудові шедеври, багато з яких зберігаються в Росії, Чехословаччині, Білорусії. Завдяки йому, ми можемо подивитися на ліси з тим захопленням, якого в наш час вже не зустрінеш. Він демонструє майстерність пензля, показуючи глядачеві свої почуття, переживання. Шишкін був упоєний красою російських земель, про що він сам говорив за життя. |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/zemlya-i-misyac4.html | "Земля і Місяць" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/b490cf903bc7c11011ddb1d33ba7ecfa.pptx | files/b490cf903bc7c11011ddb1d33ba7ecfa.pptx | Земля і Місяць
—
третя від Сонця планета Сонячної системи, найбільша за діаметром, масою та щільністю серед планет земної групи.
Земля
Середня відстань від Землі до Сонця 150 млн.км. – названа астрономічною одиницею
Земля – це єдине відоме на даний момент тіло Сонячної системи, зокрема і Всесвіту взагалі, населене живими істотами. Земля оточена потужною газовою атмосферою. Основними компонентами якої є азот (N2) і кисень (O2).
Завдяки атмосфері температура на поверхні Землі не зазнає різких коливань, що сприяє життю земних організмів. Атмосфера захищає нас від бомбардувань космічними тілами – при прольоті крізь атмосферу вони згоряють внаслідок розігріву.
Потужне магнітне поле Землі створює навколо планети радіаційні пояси, захищаючи нас від космічної радіації.
Внутрішня будова Землі: тверде внутрішнє ядро, розплавлене зовнішнє ядро і мантія, тверда кора
Наукові дані вказують на те, що Земля утворилася із газо-пилової туманності близько 4,54 млрд. років тому
Земля взаємодіє з іншими об'єктами в Космосі, включаючи Сонце І Місяць. Земля обертається навколо Сонця і робить навколо нього повний оберт приблизно за 365,26 діб. Цей відрізок часу — сидеричний рік Землі.
За кожні 4 оберти накопичується ще одна доба, тому кожен 4-ий рік – високосний (додається одна доба).
Кометне бомбардування в ранній період історії планети вплинуло на формування океанів. Пізніший вплив астероїдів призводив до суттєвих змін в оточуючому середовищі та на поверхні Землі. За деякими теоріями, саме кометне бомбардування принесло на поверхню Землі життя.
Місяць, найближче до Землі космічне тіло, знаходиться в сотні разів ближче до нас, ніж сусідні планети Венера та Марс.
І хоча він вважається супутником нашої планети, космічні дослідження показали, що з часів формування Сонячної системи Місяць був самостійним космічним тілом, що розвивається під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.
Місяць почав своє обертання на орбіті навколо Землі приблизно 4,53 млрд років тому. Це стабілізувало осьовий нахил планети.
Діаметр Місяця складає ¾ діаметра Землі, а маса – 1/81 земної маси. Відстань між центрами Місяця і Землі – 384 487 км.
Обертння системи Земля-Місяць відбувається навколо спільного центру мас, розташованого на відстані 1700 км над поверхнею Землі.
Період орбітального руху навколо Землі (сидеричний період обертання) 27,32 земної доби збігається з періодом осьового обертання Місяця. Завдяки цьому Місяць завжди обернений до Землі однією півкулею (так звана видима сторона Місяця). Інша місячна півкуля завжди невидима. Вперше її сфотографувала автоматична станція “Луна-3” у 1959 році.
Поверхня Місяця досить нерівна і вкрита численними кратерами. Це наслідок малої маси Місяця, а відтак відсутності атмосфери. На відміну від Землі, космічне сміття безупинно бомбардує місячну поверхню.
Відсутність атмосфери є причиною різких коливань температури на поверхні: від +130оС (двотижневий день) до -160оС (двотижнева ніч). Перебування на поверхні без скафандру неможливе.
Видимий рух Місяця на тлі зірок супроводжується зміною зовнішнього вигляду нашого супутника (фази Місяця). Видимий край диска Місяця називається лімбом. Лінія, що розділяє освітлену і неосвітлену частини диска Місяця, називається термінатором.
Площини обертання Місяця і екліптики не співпадають, однак коли Місяць час від часу опиняється між Землею і Сонцем, відбуваються сонячні затемнення.
Місяць у момент повного місячного затемнення насправді позбавляється сонячного світла, тому повне місячне затемнення видно з будь-якої точки нічної півкулі Землі. Затемнення починається і закінчується одночасно для всіх географічних точок. Однак місцевий час цього явища буде різним. Так як рух відбувається із заходу на схід, то першим входить у земну тінь лівий край Місяця.
Під час затемнення Місяць ховається в тінь Землі і, здавалося б, щоразу повинен зникати з поля зору. Однак земна атмосфера по-різному заломлює і розсіює сонячні промені: блакитна частина променів заломлюється найсильніше і розсіюється в атмосфері, а червоні й оранжеві промені заломлюються найменше і проходять крізь атмосферу Землі, потрапляючи на затемнену поверхню Місяця.
На Місяці вже побували земляни. Перший крок на місячній поверхні зробив командир корабля “Аполлон-11” Ніл Амстронг на західній околиці Моря Спокою, на екваторі Місяця 29.07.1969 р.
Місяць досить загадкове небесне тіло. Аналізуючи знімки, передані "Рейнджером-7" після його вдалої посадки біля кратера і зроблені астронавтами з низької орбіти при обльотах Місяця, спеціалісти НАСА дійшли висновку: на поверхні Місяця знаходяться численні механізми і споруди.
На думку вченого Дж. Леонарда, більшість із цих величезних за своїми розмірами механізмів зруйновано, але інші однозначно продовжують працювати.
Часто на поверхні Місяця бачать незрозумілі рухомі світні об’єкти (плями).
Деякі об'єкти змінюють свою форму, зникають або знову з'являються на схилах або дні якогось кратера. Найбільша активність спостерігається на видимій стороні Місяця. Є на Місяці і “куполи” (опуклості надто правильної круглої чи овальної форми), і мережі надто правильних тріщин.
До того як астрономи зрозуміли, що сонячні затемнення відбуваються, через те що світило заступає Місяць, китайці вважали, що його проковтує величезний дракон. Під час затемнення вони виробляли якомога більше шуму, щоб налякати міфічну тварину.
Серед американських індіанців поширене повір'я, що поверхня Землі спочиває на гігантській черепасі, і вона тремтить кожен раз, коли черепаха робить крок.
Цікаві факти
На Місяці є пам'ятник загиблим космонавтам. Це невелика алюмінієва фігурка космонавта в скафандрі заввишки трохи більше 8 см. Поруч з фігуркою встановлена табличка з іменами людей, які віддали життя заради освоєння космосу.
Першими живими істотами, які здійснили політ навколо Місяця на космічному кораблі, були середньоазіатські черепахи. Компанію їм склали мушки, жуки, рослини, водорості, насіння і бактерії.
Щоб долетіти до Місяця на літаку, буде потрібно близько 20 днів. На автомобілі довелося б їхати довше - близько півроку, якщо рухатися без зупинки з крейсерською швидкістю 90-100 кілометрів на годину. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kravchuk-mihaylo-pilipovich.html | КРАВЧУК МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/9e02ded627b937a7b7d142e47b61421b.ppt | files/9e02ded627b937a7b7d142e47b61421b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kvasnickiy-vv.html | Квасьницький В.В. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/d85b6e6e4b64dfb9d88493eaae5a413e.ppt | files/d85b6e6e4b64dfb9d88493eaae5a413e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kuranda-tk.html | Куранда Т.К. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/37465f23432f4d5cc671ce5d766edae6.ppt | files/37465f23432f4d5cc671ce5d766edae6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/fedir-grigorovich-krichevskiy.html | "Федір Григорович Кричевський" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/4238ce2bf205c4ee26e89df17c65ed91.pptx | files/4238ce2bf205c4ee26e89df17c65ed91.pptx | Федір Григорович Кричевський
Підготувала учениця 10-Б класу,
Гринь Альона.
Народився художник 10 травня 1879 року в місті Лебедині (нині Сумської області) у бідній родині земського фельдшера Григорія Якимовича Кричевського. Дитячі роки провів у мальовничому селі Ворожбі, де здобув початкову освіту. Змалку Федір Кричевський захоплювався малюванням і ліпленням, любив робити глиняні фігурки людей, тварин, птахів, навчившись цьому у гончарів славетного центру гончарства в селі Межиріччі.
Автопортрет
Талановитий хлопець привернув увагу графа Василя Капніста. У його маєтку в селі Михайлівці Федір Кричевський мав змогу ознайомитися з галереєю козацьких портретів, колекцією живопису й графіки західноєвропейських, російських та українських художників, багатою історичною бібліотекою. Це справило неабияке враження на поетичну натуру майбутнього художника. І саме там Ф. Кричевський почав копіювати з альбомів і художніх творів.
Пізніше, під впливом В.Капніста, Федір Кричевський вирішив вступити до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. І якби не допомога Костянтина Савицького, відомого художника та викладача Московського училища, хто знає, як би склалась подальша доля Кричевського.
Довідавшись про те, що Федору в Москві немає де зупинитися, Савицький надав притулок у своєму домі й готував його до іспитів. Юнак сприйняв це як теплу увагу до нього, яку в подальшому потрібно було виправдати.
Костянтин Савицький
1896 року Ф. Кричевський став студентом училища. Тяжіння до широкої живописної манери, дзвінких колірних сполучень, чуття форми, притаманні усій подальшій творчості майстра, багато в чому сформувалися під впливом неперевершених майстрів — відомих живописців К. Савицького, А. Архипова, Л. Пастернака, В. Серова.
Абрам Архипов
Леонід Пастернак
Валентин Серов
1901 року Кричевський успішно закінчує училище. Його творчість уже має визнання і своїх шанувальників. Того ж року обдарованого юнака посилають у Лондон замалювати урочистості з нагоди коронації Едуарда VII. Знайомство з творчістю англійських прерафаелітів, пізніше позначиться на виробленні Ф. Кричевським вишуканої декоративної манери у зображенні квітів в офортах і чудовій роботі «Беатріче» (1911), написаній під час перебування в Італії. (Саме цю роботу вважають найбільш близькою до пошуків прерафаелітів.)
Федір Кричевський
"Беатріче“(1911р.)
1903 року Кричевський вступає до Петербурзької академії мистецтв у майстерню І. Репіна ,Д. Кардовського, Ф.Рубо. Уроки Д. Кардовського — талановитого графіка, не були марними. У малюнках зрілого Ф. Кричевського підкреслена пластичність форми завжди поєднується з ритмічною організацією рисунка, що свідчить про класичну школу.
Петербурзька академія
мистецтв
Франц Рубо
Дмитрий Кардовский
Ілля Репін
Однак через кілька місяців Ф. Кричевський залишає навчання через хворобу і відсутність коштів. Він повертається на батьківщину, де опановує живопис самотужки, багато працює на натурі. Кричевський уже сформований майстер, з добрим почуттям композиції та кольору. Це засвідчують ефектний «Портрет П.Г. Кричевської» (матері художника).
«Портрет П.Г. Кричевської»
(1903-1904)
Впевнено виконаний «Портрет Л. Я. Старицької у зеленій сукні» (1906—1907), камерний невеличкий етюд голови дівчини у червоній хустці з золотим шиттям «Портрет Галі Старицької» (1906—1907). Саме в останній роботі визначені характерні для творів Ф. Кричевського прикмети — колористична гама, незвичайне життєве тепло. Незважаючи на видимі досягнення, Ф. Кричевський вважав свою освіту незакінченою і 1907 року відновлює навчання в Академії у майстерні Ф. Рубо.
«Портрет Галі Старицької»
(1906—1907)
«Портрет Л. Я. Старицької у
зеленій сукні» (1906—1907)
Водночас з живописом опановує графічні техніки у майстерні В. Мате. 1910 року створює конкурсну картину «Наречена». Полотно Федіра Григоровича Кричевського «Наречена» стало одним із найзначніших творів українського живопису початку XX століття. Адже в ньому реалістична традиція передвижників органічно поєдналася з новими живописними пошуками. Та й саме героїко-драматичне трактування образу української жінки було в ньому цілком відмінне від жанрових творів передвижників. На характері його трактування позначився бунтарський вільнолюбний дух початку XX століття.
«Наречена»(1910)
Полотно Ф. Кричевського вражає своєю символічністю і монументальністю, виважено ритмічним розміщенням постатей, органічним поєднанням живописно-пластичного та декоративних починань. Успіх «Нареченої» дав Ф. Кричевському право на закордонне відрядження за рахунок Академії до Німеччини, Франції, Італії, Австрії.Під час закордонної поїздки Ф. Кричевський знайомиться з мистецтвом минулого та тогочасним культурним життям Парижа, Відня, Берліна, Мюнхена, італійських міст. Знайомство було суто творчим. Кричевський брав саме ті ідеї, котрі певною мірою знайдуть втілення у його майбутніх творах. Небайдужим залишиться Федір Кричевський до творів французьких кубістів, відмітивши для себе структурність їхніх полотен, але не сприйнявши їх духовної концепції.
Більш близькими за духом і манерою виявилися для Ф. Кричевського визначні майстри модерну із Центральної Європи —швейцарский художник Фердинанд Ходлер і австрійський художник Густав Клімт. У творчості Ходлера українському художнику близька національна тематика і узагальненість образів, а в творчості Клімта — філософська символіка життя, декоративність, вишуканість колориту. Під впливом картини Клімта «Життя і смерть» (1908—1911) Федір Кричевський створить відомий триптих «Життя».
Фердинанд
Ходлер
Густав Клімт
Г.Клімт «Життя і смерть»(1908—1911)
Триптих “Життя” ( 1927 )
Любов
Повернення
Сім'я
Творчим звітом про закордонне відрядження стало нове полотно Ф. Кричевського «Молодиці». Мистецтвознавець Л. Членова, біограф Ф. Кричевського, з цього приводу пише: «... на звітній виставці пенсіонерів Академії він виставив поряд з італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд на Україні» («Молодиці»), де, як відзначала критика, «виявил слабость любить все родное». Ф. Кричевському було відмовлено у пенсіонерському утриманні. Український побут, мальовничість народних обрядів і костюмів завжди глибоко хвилювала художника.
Український побут, мальовничість народних обрядів і костюмів завжди глибоко хвилювала художника. Але серед збережених і донині академічних ескізів є композиції на міфологічну тематику, образи Дедала й Ікара, зображення амазонок, начерки постаті фантастичного проповідника Савонароли. Перша програмна картина Ф. Кричевського присвячена євангельському сюжету «Оплакування Христа». Проте народна тематика завжди перемагала. Пробувши рік за кордоном, Ф. Кричевєький повертається в Україну, стає викладачем Київського художнього училища, а з 1914 року — його директором. Портрети, пейзажі, жанрові композиції художника з'являються на всіх київських виставках.
«Оплакування Христа»
Серед них — незвичайний за своїм кольоровим вирішенням і декоративним ефектом «Портрет Л.Я. Старицької на золотому тлі» (1914). Якоюсь мірою цю картину можна вважати початком діалогу з Густавом Клімтом.
Поєднання барвистого вбрання і декоративного тла з виразним трактуванням голови та рук нагадує портрети віденського майстра. Для Ф. Кричевського був неприйнятним штучний контраст тла та пластикою живої постаті. Український живописець — реаліст, який посилює емоційне звучання його декоративних елементів.
«Портрет Л.Я. Старицької
на золотому тлі» (1914)
1913 року Ф. Кричевський написав картину «Три покоління», у якій помітний вплив В. Сурикова. Дівоча стрічка, вишита золотом і сріблом, парчевий очіпок молодиці і темна хустка старої жінки дають реальне декоративне тло, що підкреслює поетично- символічний зміст створених художником реальних образів. Без сумніву, нестримному фантастичному декоративному пізньому модерну Ф. Кричевський свідомо протиставив живу, відчутну реальність творінь народних вишивальниць. Це повною мірою відповідало його яскраво-вираженому темпераментові як суто живописця, а не творця нових форм і пластичних ідей.
«Три покоління»(1913)
1917 року Ф. Кричевський бере участь у створенні Української академії мистецтва, пізніше викладає у Київському художньому інституті, в якому досить довго очолює живописний факультет.
У 20-х роках Ф. Кричевський був одним з організаторів АХЧУ (Асоціації художників червоної України). Після виходу з АХЧУ створює УМО (Українське мистецьке об'єднання). 1927 року написав славетний триптих «Життя», в якому на перший план виступає не тільки зовнішня краса людей з народу, а й їх душевне благородство, моральна сила і велич, стриманість і стійкість. Хистким виявилося щастя першого кохання, біда загрожує сім'ї. Заціпенілі від горя зображені в останній частині батько і мати — їх син повернувся калікою з війни. Така трактовка теми потребувала стриманості, виваженості образів у трактуванні теми.
Українська академія мистецтв
Тому Ф. Кричевський свідомо відмовився від соковитої, яскравої палітри ранніх творів, звів колірну гаму до мінімуму. Підкреслив лаконічну простоту рисунка кожної постаті і силуетну виразність усієї групи загалом. Критика, оцінюючи твір Ф. Кричевського, писала: «Художник досягає в цьому творі монументальності, лаконізму художніх засобів, їх внутрішньої логіки і відповідальності ідейному задуму». У 30-х роках Ф. Кричевський створив картини «Довбуш», «Переможці Врангеля», «Веселі доярки», цикл творів за мотивами поезій Т. Шевченка (1937-1940).
Довбуш, 1932р.
Переможці Врангеля, 1934-1935рр.
портрет Тараса Шевченка, 1928—1929 рр.
На початку 1930-х років Кричевський переїжджає в Харків і викладає у Харківському художньому інституті. У 30-х роках обіймає посаду заступника директора Київського художнього інституту і декана живописного факультету, бере участь у створенні Спілки художників України. В останні два роки працював над полотном «Квітуча Україна».
Помер Ф. Кричевський 30 липня 1947 року в Ірпені поблизу Києва.
Федір Кричевський як художник і педагог зробив великий внесок у розвиток українського мистецтва. Багато першорядних українських майстрів зобов'язані йому своїм творчим зростанням. Учнями його різного часу були такі відомі українські митці, як Сергій Григор'єв, Віктор Костецький, Григорій Меліхов, Тетяна Яблонська, Сергій Отрощенко.
Федір Кричевський жив і творив у дві епохи, зазнав впливу різних течій і напрямів, але зумів витворити власний стиль у мистецтві, для якого характерне монументально-епічне трактування образів. Змалку живучи серед народу і народної творчості, Ф. Кричевський протягом усього життя був її популяризатором. Вихованець реалістичної школи, якій властиві міцне знання рисунка, кольору, класичність побудови композиції, він, проте, ніколи не був гострим противником новітніх течій і напрямів, що заполонили мистецтво у 20-х роках. Під час полеміки про шляхи нового мистецтва, що розгорілася між численними художніми об'єднаннями України, Ф. Кричевський залишався вірним реалістичній манері, вбачаючи головну вартість митця не у частій зміні мистецьких орієнтацій, а в постійній вимогливості до удосконалення живописної майстерності, основу якої він вбачав у незмінних для художника вартостях.
Водночас він послідовно відстоював в умовах радянської дійсності національні традиції, розробляючи українську тематику засобами, які він перейняв під час своїх закордонних поїздок по Європі. Кожна картина Ф. Кричевського була подією у мистецькому житті, а триптих «Життя» увійшов в історію українського живопису як твір глибоко національний своїм колоритом і епічністю, суголосною з українськими народними думами. В основу триптиха покладено глибоко філософський зміст: «Любов», «Сім'я», «Повернення» — споконвічний цикл життя селянської родини. Філософська глибина досягнута художником величністю узагальнених ритмів, абстрагованою символікою, гармонійністю декоративної живописної мови. Ф. Кричевський звернувся до традицій іконописного малярства, але уникнув прямої стилізації під давні іконописні сюжети і наповнив свій твір новим звучанням завдяки мелодійності живопису й архітектонічній виваженості композиції. Триптих «Життя» експонувався на багатьох виставках в Україні й за кордоном.
1928 року на Міжнародному конкурсі у Венеції він мав великий успіх і численні відгуки у пресі. 1933 року частина триптиха «Повернення» самостійно експонувалася у складі виставки радянського мистецтва у Копенгагені та Варшаві.
Художник багато часу працював у селі Шишаки на Полтавщині. Він придбав там звичайну хату, що стала своєрідною академією, в якій набиралися наснаги студенти під час практики. Кричевський зібрав у Шишаках велику колекцію народного мистецтва— килимів, вишивок, кераміки, іконопису, що слугували взірцями для натюрмортів.
Фотографія з фондів Ірпінського історико-краєзнавчого музею. Село Шишаки. На дворі біля будинку Ф.Г. Кричевського, 1939р.
У Шишаках Ф. Кричевський створив картини «Розповідь діда», «Веселі доярки», «Дівчата». Особливий успіх на виставках мала картина «Веселі доярки», у якій Федір Кричевський повторює свій улюблений прийом: зобразивши трьох дівчат, він розкриває їхні образи у протиставленні й доповненні. Широкий декоративний живопис твору відзначається соковитістю й колірною насиченістю, притаманною народному мистецтву. Найбільшим досягненням майстра передвоєнних років була серія копозицій за мотивами поеми Т. Шевченка «Катерина», які він створив до 125-річчя від дня народження поета. Художник у властивій йому епічно-монументальній манері дав своєрідну живописну інтерпретацію геніальної поеми, відтворивши притаманний їй драматизм і водночас високий ліризм.
Дівчата, 1937.
Ф. Кричевський був видатним майстром портрета. Звертаючись до простих і невибагливих мотивів, він незмінно прагнув досягти в розкритті образів високих загальнолюдських рис.У творах давнього українського живопису Ф. Кричевський почерпнув неповторну монументальність, яка підкреслювала високу людську гідність. До кращих портретних творів митця належать «Три покоління» (1913), «Портрет історика мистецтва, професора Г. Павлуцького» (1923), «Автопортрет у свитці» (1924), «Т.Г. Шевченко» (1929).
«Портрет історика мистецтва,
професора Г. Павлуцького» (1923)
Своєрідним вираженням творчого кредо митця, який усе своє життя сповідував вірність мистецтву та його високим естетичним критеріям, став «Автопортрет у білому кожусі» (1932), у якому Ф. Кричевський у той складний час, коли українська культура зазнавала репресій, зумів утвердити у втіленому образі свою високу гідність українського митця. Федір Кричевський творив у важких умовах панування вульгарного соціологізму, під час адміністративного запровадження так званого методу соціалістичного реалізму.
«Автопортрет у білому кожусі» (1932)
Майже в усі періоди творчої біографії художник багато часу віддавав педагогічній діяльності. Він був педагогом, уроки якого учні пам'ятали все життя. Найперше, чого прагнув домогтися Ф. Кричевський від учнів, — розвинути колористичне обдарування. Він навчав студентів шукати колір у природі, у народному мистецтві. Він не любив в'ялого й неактивного живопису. Однак застерігав учнів і від прикрашання та зовнішньої декоративності. «Не порушуйте головного принципу живопису — гармонії», — часто казав він своїм учням. Ф. Кричевський вимагав від молоді критично ставитися до новацій і над усе прагнути опанувати рисунок і живописну майстерність. Свій педагогічний метод він ілюстрував постановками, які демонстрував у майстерні. На них приходили дивитися, як на незвичайні події.
Художник намагався розвинути в учнів інтерес до народних тем і сюжетів, прищепити любов до народного мистецтва. Славнозвісні поїздки з улюбленим професором у його село Шишаки згадувало багато українських митців як події особливої ваги, що вплинули на їхні творчі долі.
Т.М. Старосельська, Ф. Г. Кричевський, Т. Н. Яблонська в майстерні станкового живопису КДХІ. 1939. Київ
Свої погляди на мистецтво та педагогічні засади виховання художників Ф. Кричевський викладав у наукових теоретичних працях, за які йому було присвоєно звання доктора мистецтвознавства. На початку війни Київський художній інститут було евакуйовано до Уфи, але старий професор залишився на окупованій території, через що по закінченні війни йому довелося терпіти злигодні. Під час війни згоріло його помешкання у Києві та майстерня у Шишаках. Йому надали житло під Києвом, в Ірпені. Він почав керувати аспірантурою в Науково-дослідному інституті монументального живопису і скульптури при Академії архітектури, але створити уже нічого не зміг. Він належав іншому часові, а в новому йому було незатишно й самотньо.
Існують дані, що Друга світова війна стала важким випробуванням у житті митця. Опинившись на окупованій фашистами території, художник опинився у надзвичайно скрутному становищі.
В 1943 році у нього з’явилася виразка шлунку. Німецький лікар, професор та шанувальник мистецтва, рятуючи Кричевського від смерті, перевозить його в німецьке місто Кеслінг. Згодом до Кричевського приїздить і дружина з донькою. Там митець за наклепом потрапляє в німецькі катівні Гестапо. Лікар Фергесен вдруге рятує життя художнику.
Після наступу радянських військ Кричевський знову опиняється у катівні, сталінському «смерш», де пробув майже рік. Які йому довелося витримати тортури, знав тільки він один. Тяжко хворий в 1946 році, Кричевський звернувся з листом до Уряду с проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Із спогадів його учня — С. А. Григор'єва, народного художника України відомо:« …Демобилизовавшись в мае 1946 года, я вернулся в институт на работу. Через некоторый промежуток времени ряд учеников и сотрудников Кричевского вызвали в Правление Союза художников. Секретарем Союза был тогда С.Е. Раевский. Он зачитал нам письмо Кричевского из Вены с просьбой разрешить ему вернуться на родину в Киев. Раевский передал нам, что Правительство интересуется мнением близко стоящих к нему художников, и, попросил нас высказаться. Мы все единодушно заявили о том, что он нужен, полезен искусству.»
«Він привчав нас до ясної логіки форми, не припускаючи при цьому ніяких компромісів у взаємовідношенні всіх компонентів картини. Як у художній творчості, так і в педагогічній роботі він був справді національний художник. Я завжди з вдячністю згадую Федора Григоровича, який вчив нас працювати творчо, енергійно, настирливо, з цілковитою віддачею всіх сил улюбленій справі».
Т. Яблонська
Пам'ятний знак біля садиби в Ірпені в якій мешкав Кричевський
надгробний пам'ятник
Ф.Кричевського
Видатний художник і педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР. Один із засновників і перший ректор Української академії мистецтв. Федір Григорович Кричевський відігравав помітну роль у мистецькому житті України від початку XX століття до Другої світової війни. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gogolmogol.html | Гоголь-моголь | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/7007d0be7f47523b7855e1c14035581c.ppsx | files/7007d0be7f47523b7855e1c14035581c.ppsx | null |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lisenko1.html | Лисенко | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/8e380ba3031b80c97c05647e63c75349.ppt | files/8e380ba3031b80c97c05647e63c75349.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kropivnickiy-marko-mihaylovich.html | "Кропивницький Марко Михайлович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/0eb0f64e9996dd819e3c0c210cb3fcdf.pptx | files/0eb0f64e9996dd819e3c0c210cb3fcdf.pptx | Кропивницький марко Михайлович
Один із найвідоміших українських драматургів
Коротко про марка
Марко Лукич Кропивницький (25 квітня (7 травня) 1840, с. Бежбайраки, тепер Кіровоградської області — †21 квітня 1910) — український письменник, драматург, театральний актор. З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
Ранні роки
Марко Кропивницький народився 7 травня 1840 р. в с. Бежбайраки (тепер с. Кропивницьке) на Херсонщині. Його батько Лука Іванович — «чоловік труда, труда мозольного», — досяг достатку й становища в суспільстві (мав посаду управителя панських маєтків). Дитячі роки Марко провів в маєтку князя Олексія Миколайовича Кантакузена[1] в селі Катеринівка (яке з 1962 є частиною села Новокрасне, що в наш час входить до Арбузинського районуМиколаївської області), де його батько працював управителем. Там він проживав (з перервами) до 14- річного віку. Також він жив у нинішній Дмитрівці наВознесенщині та в самому Вознесенську, у Молдавці (нині – Козубівка) та Олександрівці, що в Доманівському районі. Про дитинство в Катеринівці Марко Лукич розповідає в своїх автобіографіях і листах до Антоніни Маркович
також дитинству драматурга присвячені книги Миколи Смоленчука «Степи полинові» та «Ой літав орел», а також повість арбузинського журналіста М.Петрова (Михайла Пигиди) «Маркове дитинство». Освіту М. Кропивницький здобував без будь-якої системи — то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькій повітовій школі, яку юнак закінчив із похвальним листом. Мати вчила його музики, розучувала з ним різні вокальні партії. В цей час М. Кропивницький брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п'єси українських і російських драматургів.
Після невдалої спроби продовжити навчання в гімназії в Києві юнак повертається до Бобринця і вступає на службу до повітового суду.
Ранні роки
Початок творчості
З 1862 р. М. Кропивницький відвідує заняття на юридичному факультеті Київського університету, як вільний слухач. Під враженням однієї з перекладних мелодрам, побачених у київському театрі, він пише п'єсу «Микита Старостенко». То був твір недосвідченого автора (згодом він сам критично оцінив цю спробу). Тепер вона відома у варіанті, який зазнав численних ґрунтовних авторських доробок.
Початок творчості
У 1871 р. Кропивницький перейшов у професіональні актори, погодившись працювати у трупі графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральних трупах він набув величезного сценічного досвіду, глибоко вивчив специфіку й закони театрального мистецтва, виробив свої творчі принципи, розуміння місця театру в житті суспільства.
Створення театру корифеїв
Після скасування (1881) заборони українського театру (хоча ще залишились численні обмеження й застереження) почали виникати українські трупи — у Києві, Харкові, Одесі. Та робота в них не задовольняла Кропивницького, який прагнув кардинальних змін у сценічній творчості. У 1882 р. він організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де Кропивницький стає провідним режисером. Починається нова епоха в історії українського професійного театру, на сцені якого виступали, визначаючи його творче обличчя, Марія Заньковецька,Микола Садовський, а дещо пізніше — М. Садовська-Барілотті, Г. Затиркевич-Карпинська, Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий. Виставляючи твори І. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка і власні, видатні митці утверджували принципи народності й реалізму.
Створення театру корифеїв
Збірка творів М. Кропивницького, що вийшла у Києві в 1882 р., включала п'єси «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Глитай, або ж Павук» та «Невольник».
У перше двадцятиліття Кропивницький писав переважно твори комедійних жанрів — «Помирились» (1869), «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання» (1871), «Актор Синиця» (1871) — переробка водевілю Д. Ленського «Лев Гурич Синичкін», «Пошились у дурні» (1875), «По ревізії» (1882), «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» (1882), «Вуси» (1885) — за оповіданням О. Стороженка. Цим водевілям, як і створеним у цей період драмам «Невольник» (1872) за поемою Т. Шевченка, «Беспочвенники» (1878, остаточна редакція — 1898), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882), «Глитай, або ж павук» (1882), притаманні жанрова визначеність, традиційність системи художніх засобів (зокрема, розгортання конфлікту навколо головного героя або головної пари, яким протиставлені інші персонажі). У драмах «Де зерно, там і полова» («Дві сім'ї») (1888), «Зайдиголова» (1889), «Олеся» (1891), «Перед волею» (1899), «Розгардіяш» (1906) поряд з основним конфліктом розгортається додаткова сюжетна лінія.
Театр корифеїв
Єлисаветградський театр у якому 27 жовтня 1882 р. відбулась перша вистава «Товариства українських артистів під орудою М. Л. Кропивницького»
Пізні роки
У 90-ті рр. Кропивницький не раз свої п'єси називає малюнками — «малюнки сільського руху» («Конон Блискавиченко», 1902, «Скрутна доба», 1906), «малюнки сільського життя» («Старі сучки й молоді парості», 1908), «малюнки сільського каламуту» («Зерно і полова», 1910), — інтуїтивно відчуваючи істотні відмінності їх структури, в якій важко визначити початок, середину й кінець дії, бо зав'язка в них, по суті, відбулася ще до початку твору, а конфлікт фіналом не вичерпується.
Своєрідним явищем є комедії Кропивницького «Чмир» (1890), «На руїнах» (1900), «Супротивні течії» (1900), «Мамаша» (1903), «Старі сучки й молоді парості», як і водевіль «Дійшов до розуму» (1909). У деяких з них наявні ознаки трагікомедії, що була новим для того часу жанровим утворенням. Актуальні проблеми театрального життя України кінця ХІХ століття піднімає комедія «Нашествіє варварів» (1900).
Пізні роки
Час від часу письменник звертався до інсценізації та переробки відомих літературних творів («Невольник» за Шевченком, «Вій» і «Пропавша грамота» за Гоголем, «Вергілійова Енеїда», «Чайковський, або Олексій Попович» за Гребінкою, «Підгоряни» заГушалевичем, «Вуси» за Стороженком, «Хоть з мосту та в воду головою» за Мольєровим «Жоржем Данденом»).
Помер 21 квітня 1910 р. по дорозі з Одеси, де був на гастролях; поховано його в Харкові.
6 серпня 1918 року на знак поваги до
спільної творчості та її значимості для
України постановою Ради міністрів
вдові відомого українського драматурга М. Кропивницького — Надії Василівні Кропивницькій призначено одноразову допомогу та довічну державну пенсію.
Смерть драматурга
Спасибо за внимание |
https://svitppt.com.ua/biografiya/dovzhenko1.html | Довженко | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/7829be709b8aa47e84ecd12f82b40c0d.pptx | files/7829be709b8aa47e84ecd12f82b40c0d.pptx | О. П. Довженко
Олександр Довженко народився 29 серпня (10 вересня за новим стилем (за іншими даними 12 вересня)) 1894 року у багатодітній селянській сім’ї на хуторі В’юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії (нині в межах селища міського типу Сосниця — одного із районних центрів Чернігівської області).
Батько й мати були неписьменні. Батько, Петро Семенович Довженко, належав до козацького стану.
Сім’я жила не дуже заможно: землі було немало, проте була неродюча, натомість дітей було 14, тому батько «наймався в підводчики та смолярував». Діти у сім’ї швидко помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому у згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон». Він любив матір, про яку писав:
«Народжена для пісень, вона проплакала усе життя, проводжаючи назавжди».
Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще у дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.
Вчився Довженко у Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання» У 1911 році Олександр Довженко вступив до Глухівського учительського інституту (зараз Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка), але не тому, що хотів стати вчителем, а тому, що мав право скласти туди іспити, та й стипендія там була 120 карбованців на рік. Тут він був наймолодшим серед студентів. В інституті вперше знайомиться з українськими книжками, які читалися ним і товаришами потай від педагогів. Сам Довженко пізніше говорив:
«Заборонено було в нашому середовищі розмовляти українською мовою. З нас готували учителів —обрусителів краю».
У 1914 році Довженко закінчив інститут та по закінченні був направлений учителювати до Житомирської вищої початкової школи, де, за браком вчителів, він викладає природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання. Першу світову він сприйняв «як обиватель», спершу радів та закидав квітами поранених, що «завалили» Житомир, лише через кілька років почав дивитися на них «вже з тугою і соромом».
У 1917 році на фронт його не беруть як «білобілетника», він переїздить на роботу до Києва, де теж вчителює та вчиться у Київському комерційному інституті (нині Київський національний економічний університет) на економічному факультеті. Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих учбових закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. Вчився погано, бракувало часу та старанності. У тому ж році, коли за гетьмана Павла Скоропадського у Києві відкривається Українська академія мистецтв, стає її слухачем. У 1918 році, будучи вже головою громади комерційного інституту, Довженко організував загальностудентський мітинг протесту проти призову до лав гетьманської армії. Учасників демонстрації було розігнано, близько двадцяти вбито, багатьох поранено.
Академію Довженко так і не закінчує, а інститут, за його словами, відвідує до 1920-го чи 1921-го року.
У 1918—19 рр. Олександр Довженко воює проти більшовиків у лавах армії УНР. Як свідчив Довженків земляк інженер Петро Шох (що пізніше емігрував), Довженко разом із ним був 1918 року вояком 3-го Сердюцького полку Української Армії. Це ж підтверджує і сестра першої дружини Олександра Довженка, згадуючи, «як заходив до них Довженко в сивій шапці зі шликом наприкінці 1917-го й на початку 1918 років, належачи до куреня Чорних гайдамаків, що брали участь у штурмі київського „Арсеналу“». Ці події згодом, через 11 років, Довженко зобразить у своєму фільмі «Арсенал», але вже по другий бік барикад. За свідченнями того ж Шоха, Довженко пережив у Києві у підпіллі німецькі, російсько-радянські, російсько-монархічні та польську окупації, не один раз буваючи під розстрілами.
У серпні 1919 року він з двома товаришами втікає до Житомира. Коли місто зайняли червоні, він був заарештований Волинською ЧК, відправлений до концтабору як «ворог робітничо-селянського уряду», де протягом трьох місяців відбуває покарання. Своїм порятунком Довженко зобов’язаний письменнику Василеві Еллану-Блакитному. Існує версія, що тоді ж його завербували чекісти. Відомо, що в цей час він влаштувався викладачем історії та географії у школу червоних старшин при штабі 44-ї стрілецької дивізії в Житомирі.
За порадою Еллана-Блакитного на початку 1920 року Довженко вступає до лав Української комуністичної партії боротьбистів, що контролює газету «Боротьба», орган лівих українських есерів, які, приєднавшись до лівих соціал-демократів, обстоювали самостійницьку позицію і вважали КП(б)У ворогом національних інтересів.
У 1920 Довженка призначають завідувати Житомирською партійною школою. Але натомість Довженко потрапляє до польського полону, де його показово розстрілюють холостими, обіцяючи наступного разу справжній розстріл. Але йому вдається втекти до червоного загону.
Згодом Олександр стає завідувачем відділу мистецтв у Губернському відділі освіти і першим комісаром Київського театру імені Шевченка. Тисяча дев’ятсот двадцятого року його відправляють на дипломатичну службу – спочатку до Варшави, а потім – у Берлін. Там він офіційно зареєстрував шлюб із Варварою Криловою.
Улітку двадцять третього року подружжя повернулося в Україну і оселилось у Харкові, який тоді був столицею і центром культурного життя. Олександр завжди гарно малював і навіть учився живопису в берлінській приватній школі. Тому в Харкові його взяли художником-ілюстратором у газету „Вісті”. Свої гострі карикатури Довженко підписував „Сашко”.
Варвара – грала в аматорському театрі, і Лесь Курбас пророкував їй блискуче акторське майбутнє. Але на одній з літніх прогулянок молода жінка сильно поранила ногу. Через неправильне лікування нога перестала згинатись, і довгий час Варвара була прикута до ліжка. Варвара потребувала дорогого лікування. І Олександр почав шукати додаткових заробітків. Друг Довженка, письменник і блискучий філолог Майк Йогансен, перекладав титри до німих іноземних фільмів. Олександр також володів іноземними мовами і, Майк, знаючи його фінансову скруту, став ділитися з Довженком своїми замовленнями. Так Олександр почав співпрацювати з Одеською кінофабрикою. У цей час він тісно спілкується з впливовим на той час і орієнтованим на кіно літературним об’єднанням «Гарт», що було створене у січні 1923 року. Творчими та ідейними натхненниками «Гарту» були Василь Еллан-Блакитний та Майк Йогансен. До складу також входили К. Гордієнко, І. Дніпровський, І. Кириленко, О. Копиленко, В.Коряк, Г. Коцюба, І. Кулик, М. Майський, В. Поліщук, І. Сенченко, В. Сосюра, М. Тарновський, П. Тичина та М. Хвильовий.
Після розпаду «Гарту» Довженко стає одним з засновників ВАПЛІТЕ А тисяча дев’ятсот двадцять п’ятого року на пропозицію Юрія Яновського, який тоді був головним редактором першої в Україні – Одеської – кінофабрики, Довженко написав сценарій дитячої комедії „Вася-реформатор”.
Мистецтво нового часу – кіно – все більше полонило його. Двадцять шостого року Довженко переїжджає до Одеси і розпочинає нове життя, в якому вже не лишається місця для Варвари. Новим коханням Олександра Довженка стала актриса Юлія Солнцева. Довженко побачив її на кінофабриці в Одесі у той час, коли ставив там свої перші фільми. Молода, вродлива та енергійна, Солнцева, здавалось, була створена стати вірною супутницею справжнього кінорежисера. Юлія Солнцева була не тільки дружиною Олександра, а і його незмінним асистентом. Першою самостійною картиною Довженка стала „Сумка дипкур’єра”. У цьому фільмі він уперше й востаннє сам з’явився на кіноекрані – у маленькій ролі кочегара
Картину добре сприйняла публіка і, окрилений першим успіхом, Довженко почав знімати „Звенигору”. Сценарій написали Майк Йогансен та Юрко Тютюнник, але Довженко так переробив його, що автори зняли свої імена з титрів картини. І відтоді Олександр сам писав сценарії своїх фільмів. „Звенигору” Довженко зробив за сто днів. За його власним виразом – не зробив, а проспівав, як птах. У картині, яку він назвав прейскурантом своїх творчих можливостей, Довженко порушив усі канони кінематографу. Але саме після виходу „Звенигори” про Олександра Довженка заговорили як про великого режисера. І саме тоді постала офіційно канонізована трійка радянського кіно: Ейзенштейн, Пудовкін і Довженко. Якщо, створюючи „Звенигору”, Олександр Довженко не обтяжував себе думками, чи зрозуміє його поетичну мову глядач, то у своєму наступному фільмі – „Арсеналі” – він намагався бути максимально ясним і доступним. Картина розповідала про повстання робітників на київському заводі „Арсенал” у тисяча дев’ятсот вісімнадцятому році. Сталін назвав цю стрічку втіленням справжньої революційної романтики. Двадцять дев’ятого року довженківський „Арсенал” визнали найкращим фільмом Радянського Союзу.
Остання німа картина Довженка – легендарна „Земля”, яка обійшла кіноекрани всього світу. Кажуть, хто не бачив яблук у фільмі „Земля”, той ніколи в житті їх не бачив. Згодом яблука, омиті росою, та соняшники, повернуті до сонця, з’являлися у фільмах різних європейських режисерів. Але, як твердять кінознавці, нікому ще не вдавалося витримати порівняння з Довженком. Поетична „Земля” не сподобалася Йосипу Сталіну. Довженка звинуватили в націоналізмі та обожнюванні природи. Офіційну позицію Кремля озвучив тодішній придворний літератор Дем’ян Бєдний. У жорсткому фейлетоні на сторінках „Правди” він назвав фільм „кіноштучкою”, а його режисера – філософом у лапках. А ось фахівці Франції, Німеччини, Англії, куди тридцятого року Довженко повіз свою картину на показ, - зустріли „Землю” захоплено.
Перша звукова картина Олександра Довженка – „Іван”. Про героїв Дніпрельстану. „Іван” був фільмом цілковито новаторським. Щоб показати грандіозність радянської новобудови, Довженко поставив камеру на платформу поїзда, який їхав. І перед глядачем ніби пропливала вся велична панорама Дніпрельстану. Тоді керівництво кіностудії вимагало здати картину до чергової річниці Жовтня. „Іван” вийшов на екрани шостого листопада тридцять другого року. Але для цього, як записав Довженко в щоденнику, йому довелося без перерви просидіти за монтажним столом вісімдесят п’ять годин. Радянська критика фільм не прийняла. Довженкові закидали поверховість образів та хаотичність сценарію. В Олександра Петровича знову почалися неприємності: його усунули від викладання в кіноінституті та звільнили з керівних посад на кіностудії. Щоб відволіктися від неприємних думок, Юлія та Олександр поїхали відпочивати на Кавказ.
Майже рік працював Олександр Петрович над сценарієм „Щорса”. Спеціально для зйомок картини на Київській кіностудії будували величезний павільйон. Музику до фільму писав відомий радянський композитор Дмитро Кабалевський. Але найскладнішим виявилося підібрати актора на головну роль. Кажуть, на роль Щорса Євгена Самойлова затверджував сам Сталін. Уже після того, як Довженко зняв кілька частин фільму з іншим актором у головній ролі. Ці частини довелося перезнімати, і робота над фільмом тривала майже два роки. У фільм „Щорс” Олександр Довженко вклав усі свої знання та досвід. Першим глядачем стрічки став Всеволод Мейєрхольд, який був від картини в захваті. Тридцять дев’ятого року „Щорс” посів друге місце в радянському кінопрокаті. Чи не вперше у творчості Довженка його фільм однаково сподобався і глядачам і кінознавцям
Двадцять другого червня почалася Велика Вітчизняна... В окупованому німцями Києві замерз батько Олександра Петровича. Зникла бібліотека, яку Довженко збирав понад двадцять років. Увесь свій біль і всю тугу за Батьківщиною Олександр Петрович вклав у сценарій фільму „Україна в огні”. Незважаючи на застереження деяких колег, що сценарій є ідеологічно неправильним і націоналістичним, Довженко надіслав його Сталіну. У той час Йосип Віссаріонович особисто контролював увесь кінопроцес. Тридцятого січня сорок четвертого року Олександра Петровича викликали в Кремль на нараду Політбюро. На порядку денному стояло тільки одне питання – обговорення сценарію „Україна в огні”. Олександра Довженка виключили із Всеслов’янського комітету та з комітету зі Сталінських премій. Але, мабуть, найболючіше його вразила звістка з України. Хрущов, з яким Довженко колись був у таких добрих стосунках, звільнив його з посади керівника Київської кіностудії.
Наприкінці сорок шостого року він почав знімати картину під робочою назвою „Життя в цвіту” – про радянського селекціонера Мічуріна. Сталіну така назва не сподобалася, і він назвав картину „Мічурін”. Син Сталіна Василь згадував, що батько під час перегляду „Мічуріна” кілька разів плакав. Можливо, вершителю народних доль був дуже близький образ зухвалого і самотнього вченого, за порухом руки якого розквітали сади. За фільм „Мічурін” Олександра Довженка вдруге нагороджують Сталінською премією. Здавалося, колишню репутацію відновлено, але Олександра Петровича це не тішить. Він тяжко переживає розлуку з Україною. Йому здається, що він помре, так і не побачивши рідної землі. Усе частіше Олександр Петрович пише в щоденнику про сильний біль у серці.
Перемагаючи страждання, Олександр Довженко написав сценарій фільму „Поема про море”. Стрічка мала розповідати про створення на Дніпрі Каховського водосховища. Довженка захоплювало колосальне перетворення великої української ріки, але водночас йому боліло затоплення мальовничих сіл і містечок. Робота над сценарієм дала Олександру Петровичу можливість знову бути в Україні. Він місяцями жив у Новій Каховці. У Москві вже були створені ескізи до фільму і відібрані актори на головні ролі. Але Довженкові не судилося навіть розпочати зйомки „Поеми про море”.
Двадцять п’ятого листопада п’ятдесят шостого року Олександра Петровича не стало. Він помер на руках Юлії Солнцевої в своїй московській квартирі. Офіційна причина смерті – серцевий напад. Олександр Петрович хотів, щоб його поховали на київських кручах, звідки відкривається шлях на його рідну Чернігівщину. Але останнім притулком великого українського майстра став головний цвинтар Москви – Новодівиче кладовище. Після смерті Олександра Петровича Юлія Солнцева передала його особисті папери до Центрального державного архіву літератури і мистецтва СРСР. Тепер цей архів належить Росії. І сьогодні саме там зберігаються оригінали щоденників Олександра Петровича. Щоденники ж, які останніми роками виходили в Україні, були передруковані з машинописних копій, наданих Юлією Солнцевою.
Складається враження, що ніхто навіть не прагнув знати, яким Олександр Петрович був насправді. І, схоже, відкрити справжнього Довженка ми зможемо ще не скоро. За заповітом Юлії Солнцевої, доступ до всіх щоденників Олександра Довженка буде дозволено лише в дві тисячі двадцятому році. А поки що ми можемо шукати Довженка в його Фільмах. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lisenko-mikola-vitaliyovich.html | "Лисенко Микола Віталійович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/7769bccff35cbcc67b6f88b8e9b9fe18.ppt | files/7769bccff35cbcc67b6f88b8e9b9fe18.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lipinskiy-vyacheslav-kazimirovich.html | Липинський В'ячеслав Казимирович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/fd5b12a7c957639f8cd33e6384e1db43.pptx | files/fd5b12a7c957639f8cd33e6384e1db43.pptx | Липинський
В'ячеслав
Казимирович
Липинський В’ячеслав (1882-1931) видатний український історик, політолог, соціолог.
В'ячеслав Липинський народився 5 квітня 1882 року в селі Затурці на Волині у шляхетській родині.
Здобув блискучу освіту: спочатку в Київській класичній гімназії, потім у Ягеллонському університеті.
В Кракові вивчав агрономію, у Женевському університеті — соціологію, знову в Кракові — історію.
Першу світову зустрів у Росії й був мобілізований як офіцер-кавалерист.
У 1914 році перебував в армії Самсонова, яка зазнала поразки у Східній Пруссії.
Захворів на сухоти, і його відпровадили в тилові частини.
1909 року
видав брошуру
"Szlachta na Ukrainie".
Наступний твір Липинського “Листи до братів-хліборобів” має політологічний характер і є наслідком розчарування невдачами національно-визвольних змагань 1917-1920рр.
На початку червня 1918 року В'ячеслав Липинський виїхав з України до Відня, щоб обійняти там посаду посла Української Держави.
У листопаді 1926 року Липинський за дорученням Гетьмана Павла Скоропадського переїжджає до Берліна працювати до новоствореного Українського Наукового інституту як його дійсний член.
Тяжко хворий на сухоти, він не полишає ні наукової, ні громадської праці.
Він залишився в історії засновником державницької школи в українській історіографії, теоретиком українського консерватизму й монархізму.
Але хронічна легенева недуга Липинського загострюється. Навесні 1931 року хворобою вражене вже і його серце.
Після серцевого нападу 26 квітня 1931 року Липинського перевозять до санаторію «Вінервальд», де він помирає 14 червня 1931 року.
Похований В'ячеслав Липинський у с. Затурцях на Волині. У перші роки незалежності місцеві рухівці розчистили кладовище й встановили пам'ятник на символічній могилі В'ячеслава Липинського.
2011 року, напередодні 20-річчя незалежності України було відреставровано та відкрито меморіальний музей В. Липинського.
В’ячеслав Липинський один з найвидатніших істориків і політологів був, фактично, учнем Михайла Грушевського, який пішов іншим шляхом трактування історії України, започаткувавши державницьку концепцію, на відміну від народницької, єдиної на той час концепції, в чому і полягає основна заслуга Липинського.
Основні праці:
Шляхта на Україні (1909);
Z dziejow Ukrainy (1912);
Україна на переломі (1920);
Релігія і церква в історії України (1925);
Покликання „варягів” чи організація хліборобів (1925);
Листи до братів-хліборобів (1926);
Теорія управління (1927).
Підготувала
учениця 11-А класу
Попова Яна
Дякую за увагу. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/ivan-semenovich-nechuylevickiy-.html | Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838-1918) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/485e97067ab560b858ca4153f9342a2a.ppt | files/485e97067ab560b858ca4153f9342a2a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/igor-sikorskiy.html | Ігор Сікорський | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/8f9397dc129e7032be1cc54f4b18f3a7.ppt | files/8f9397dc129e7032be1cc54f4b18f3a7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/galina-pagutyak-zhitteviy-ta-tvorchiy-shlyah.html | Галина Пагутяк. Життєвий та творчий шлях | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/a37db8021fc5a131d8fdcd1a2fa76c5c.ppt | files/a37db8021fc5a131d8fdcd1a2fa76c5c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kristian-dior.html | "Крістіан Діор" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/5f2844b2cd248263f08fc2a5bdfb89db.pptx | files/5f2844b2cd248263f08fc2a5bdfb89db.pptx | Крістіан Діор
Підготувала
учениця 10-А класу
Джура Аліна
Крістіан Діор, який став одним з найвідоміших дизайнерів світу, народився 21 січня 1905 року у Франції.
В 1928 році Крістіан відкрив художню галерею, в цьому йому допоміг друг. Галерея була закрита через три роки через смерть матері Діора та хвороби батька, який і фінансував існування галереї.
Крамниця
"Крістіан Діор" у
м. Ґінза, Японія.
«Духи — це неперевершений відтінок жіночої індивідуальності, це останній штрих образу»
— Крістіан Діор
«Парфуми говорять про жінку більше, ніж її почерк»
— Крістіан Діор
Парфумерія
Парфумерія Christian Dior займає 4-е місце у світі за обсягом продажів. Парфумерному дому Dior належить безліч відкриттів в галузі отримання есенцій ароматів — наприклад, есенція конвалії і ванілі.
Всього в наш час існує 97 ароматів Dior, перший з них був випущений в 1947 році під назвою Christian Dior Miss Dior.
Одяг
Перша колекція одягу Крістіана Діора була представлена в лютому 1947 року. Вона отримала назву "Лінія королли".
«Мої сукні — ефемерні предмети архітектури, призначені для того, щоб прославляти пропорції жіночого тіла»
— Крістіан Діор
Косметика
Під брендом Christian Dior випускаються не тільки одяг, аксесуари і парфумерія, але і косметичні товари, декоративна косметика, засоби для догляду за шкірою. У 2006 році бренд почав продукувати косметику для чоловіків Dior Homme Dermo System.
Кінець |
https://svitppt.com.ua/biografiya/ivan-semenovich-nechuylevickiy-biografiya.html | Іван Семенович Нечуй-Левицький: біографія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/4067ad0a0601e2e03aefa2252bcb8604.ppt | files/4067ad0a0601e2e03aefa2252bcb8604.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/grigoriy-grabyanka.html | Григорій Грабянка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/adcbd0282d31f7c48c93b58a1e298414.ppt | files/adcbd0282d31f7c48c93b58a1e298414.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/igor-kalinec-biografiya.html | ІГОР КАЛИНЕЦЬ: Біографія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/811c936754dd864f03615c99c6fd5548.ppt | files/811c936754dd864f03615c99c6fd5548.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/isaak-illich-levitan.html | "Ісаак Ілліч Левітан" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/5fc718c49391448ec10e7f313d63589c.pptx | files/5fc718c49391448ec10e7f313d63589c.pptx | Ісаак Ілліч Левітан
(1860-1900)
Народився 30 серпня 1860 року в м.Кібарті (нині це місто знаходиться в Литві) поблизу станції Вержболово в інтелігентній єврейській родині.
Ісаак разом зі своїм братом Адольфом вступають до Московського училища живопису, скульптури і архітектури. Ісаак вступив до училища зовсім юним - в 1873 році.
З 1874 року Ісаак Левітан займається в пейзажній майстерні Саврасова. З осені 1882 Левітан займався у нового викладача - В. Полєнова, якого початківці художники теж обожнювали.
У 1875 році померла його мати, а двома роками пізніше - батько.
Життя Ісаака Левітана
У 1879 році Рада училища призначила Левітану стипендію генерал-губернатора Москви.
Училище художник залишив у 1884 році, отримавши диплом некласного художника, що давало лише право бути вчителем малювання.
У 1894 році він розлучився з Софією Петрівною, кинувшись з головою в новий роман - з А. Н. Турчаніновою.
В 1891 році він став членом Товариства пересувних виставок, в 1897 році - членом мюнхенського Сецессіона, в 1898 році - академіком живопису і викладачем рідного Училища живопису, скульптури і архітектури.
4 серпня 1900 року Левітан помер.
Пейзаж – жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа.
Ісаак Левітан створив чудові, глибоко проникливі образи російської природи, показавши задушевну красу і виразність найбуденніших її мотивів і картин.
«Вечір»
1877р.
«Сонячний день»
1876р.
«Осінній день. Сокольники»
1879р.
«Після дощу. Плесо»
1889р.
«Вечір. Золоте плесо»
1889р.
«Над вічним спокоєм»
1894р.
«Золота осінь»
1895р. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/grigoriy-kosinka4.html | "Григорій Косинка" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/664b04d6e63218441e16e84d69214e86.pptx | files/664b04d6e63218441e16e84d69214e86.pptx | Григорій Косинка
Життєпис Творчість
Григорій Михайлович Косинка
При народженні: Григорій Михайлович
Стрілець
Псевдоніми, криптоніми: Косинка
Дата народження: 29 листопада 1899
Місце народження:с. Щербанівка, Обухівський повіт, Київська губернія
Дата смерті: 15 грудня 1934
Місце смерті: Київ
Національність: українець
Громадянство: СРСР
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк
Роки активності: 1919—1934
Жанр: оповідання, імпресіоністична новела
Зі спогадів дружини Тамари Михайлівни Мороз-Стрілець про чоловіка: «дуже любив квіти..., а серед них... червоні косинці», по-науковому - «плакун верболистий» Тамара Михайлівна розповіла це, щоб знали: письменник узяв псевдонім від квітки. Щоб не думали, що то хустинка.
Косинка ← червоні косинці (квіти)
Дитячі роки Григорій Косинка народився у бідній селянській родині в селі Щербанівка Обухівського повіту на Київщині .
Рід був давній, чумацький, але зубожілий — батько щовесни ходив на заробітки косарем у херсонські степи.
Григорій змалечку пас людську худобу, а зимою ходив у сусіднє село до земської школи. «Краснянська школа — мій перший університет», — казав він згодом.
1908 році родина виїхала на Далекий Схід, оселившись на березі Амуру, почали будувати хату, проте вже через півроку повернулася на Батьківщину.
Малий Грицько полов буряки , працював у панській економії — погоничем худоби чи то робітником біля машини.
Читати його навчив дід по матері, Роман Онищенко.(«Кобзар», «Конотопська відьма Квітки-основ’ненка)
Освіта
1913 – початкова школа у с. Красному
1914 – Київ, вечірні гімназійні курси
1920—1922 навчався в Київському інституті народної освіти (КІНО), який так і не закінчив через матеріальну скруту
часто виступав на літературних вечорах, зібраннях Всеукраїнської академії наук (ВУАН) із читанням власних творів.
Фото і зворотній бік документа, що засвідчує особу Григорія Косинки (Стрільця). 1919 рік.
Літературне об’єднання ”Ланка” (згодом — МАРС — Майстерня революційного слова).
Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, ТодосьОсьмачка.
Київ, вулиця Володимирська 49. 1925 рік.
1920 року, стає членом літературно-мистецької групи «Гроно»
У літературно-мистецькому збірнику «Гроно» опубліковано три новели Косинки — «Мент», «За земельку», «Під брамою собору».)
- 1922 з'явилася перша збірка Григорія Косинки «На золотих богів»
- робота у пресі
- відповідальним секретарем Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ)
- сценаристом на Київській кінофабриці (зараз — Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка),
- У Державному видавництві України,
- на радіо: директором Харківського і Київського радіокомітетів
- Збірки: «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання»(1928, 1929)
переклади
Активна творча діяльність: 1919 - 1934
«У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки — їй-бо, не перебільшую — з рук виривали» ,- згадував О.Ковінька
4 листопада 1934 викрадений органами НКВД СРСР. Про це згадує його дружина …
Косинку засудили за звинуваченням у приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти російських комуністів
Косинку вбили комуністи 15 грудня 1934 року.
Перед смертю він встиг передати дружині листа:
Арешт та загибель
Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши — прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий
Реабілітація та вшанування пам'яті
18 грудня газети повідомили про страту Косинки. Наприкінці грудня 1934 року на квартирі М. Рильського зібралися письменники, аби вшанувати пам'ять убитого. Після цього, аж до часів «хрущовської відлиги», про Косинку не згадували.
1956 Андрій Малишко присвятив йому вірша:
Григорію Косинці
Ми тебе шукаєм по росинці
В Щербанівці, серед тополин,
І виходить мати у косинці
Виглядає, чи не прийде син.
Не приймав ти підлості нітрохи,
Прогримів, немов весняний грім,
І стоїть замучена епоха
Над безсмертним іменем твоїм.
Письменника реабілітовано 19 жовтня 1957 року посмертно . У копiї довiдки за формою № 30, що зберiгається в архiвних фондах ЦНБ iм. Вернадського АН України, зазначається російською мовою: «за отсутствием состава преступления»
Творча спадщина письменника складає 30 новел, оповідань, нарисів
Видання творів Г. Косинки різних років
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/dzhek-london-zhittya-ta-tvorchist.html | Джек Лондон: життя та творчість | https://svitppt.com.ua/uploads/files/53/8249e1e115176ce98b22b696dfed5283.ppt | files/8249e1e115176ce98b22b696dfed5283.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lishayniki0.html | лішайники | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/5c606f7f1f460c19af6479648271d61d.ppt | files/5c606f7f1f460c19af6479648271d61d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/dzhek-london-biografiya.html | Джек Лондон: біографія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/53/fc403ec6ca0bde127619f992a9636470.ppt | files/fc403ec6ca0bde127619f992a9636470.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/novitni-politichni-portreti-fdruzvelta-bmussolini-agitlera.html | НОВІТНІ ПОЛІТИЧНІ ПОРТРЕТИ Ф.Д.РУЗВЕЛЬТА, Б.МУССОЛІНІ, А.ГІТЛЕРА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/53/c75f0beb7312ea9fd742619a2c56afe8.ppt | files/c75f0beb7312ea9fd742619a2c56afe8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kondratyuk-yuriy-vasilovich.html | Кондратюк Юрій Васильович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/69f1ecba30a99b886314e2d502e7496a.ppt | files/69f1ecba30a99b886314e2d502e7496a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lina-kostenko1.html | Ліна Костенко | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/5636f8919c716dd1888eb0a0d252b752.ppt | files/5636f8919c716dd1888eb0a0d252b752.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gnat-petrovich-yura.html | Гнат Петрович Юра | https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/340e96222fcf81c7332bc5d5186f8c6d.ppt | files/340e96222fcf81c7332bc5d5186f8c6d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/grigoriy-kosinka0.html | Григорій Косинка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/bafa1bf4bb41543e2b476f3713ba4c0d.pptx | files/bafa1bf4bb41543e2b476f3713ba4c0d.pptx | Григорій Косинка
Життєпис Творчість
Виконала:
Учениця 11 класу
Терезинського НВО
Кучинська Дарина
Григорій Михайлович Косинка
При народженні: Григорій Михайлович
Стрілець
Псевдоніми, криптоніми: Косинка
Дата народження: 29 листопада 1899
Місце народження:с. Щербанівка, Обухівський повіт, Київська губернія
Дата смерті: 15 грудня 1934
Місце смерті: Київ
Національність: українець
Громадянство: СРСР
Мова творів: українська
Рід діяльності: прозаїк
Роки активності: 1919—1934
Жанр: оповідання, імпресіоністична новела
Зі спогадів дружини Тамари Михайлівни Мороз-Стрілець про чоловіка: «дуже любив квіти..., а серед них... червоні косинці», по-науковому - «плакун верболистий» Тамара Михайлівна розповіла це, щоб знали: письменник узяв псевдонім від квітки. Щоб не думали, що то хустинка.
Косинка ← червоні косинці (квіти)
Дитячі роки Григорій Косинка народився у бідній селянській родині в селі Щербанівка Обухівського повіту на Київщині .
У 1908 р. родина виїхала на Далекий Схід, оселилася на березі Амуру, але скоро повернулась назад. Жити було дуже важко. Тому Григорію як найстаршому довелося працювати (він полов буряки, тягав плуга, був чорноробом на цукроварні), після закінчення двокласної школи в селі Красному, де жив його дід, працював писарчуком у волості, потім вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Про «революційний» період у житті Григорія Косинки майже нічого невідомо. Відомо тільки, що він брав участь у громадянській війні, сидів три місяці в тюрмі (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фавст).
У 1919 р. Григорій Косинка опублікував перші нариси та статті в газеті «Боротьба» (орган Української партії есерів-боротьбистів). Цього ж року в газеті «Боротьба» було надруковано і перший художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний уже відомим із журналістських кореспонденцій псевдонімом Косинка (його Григорій Стрілець взяв за назвою скромних польових квітів — червоних косинців). У 1920р. він став студентом КІНО (Київського інституту народної освіти). Але через матеріальні нестатки закінчити повний курс навчання не зміг.
Фото і зворотній бік документа, що засвідчує особу Григорія Косинки (Стрільця). 1919 рік.
Літературне об’єднання ”Ланка” (згодом — МАРС — Майстерня революційного слова).
Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, ТодосьОсьмачка.
Київ, вулиця Володимирська 49. 1925 рік.
1920 року, стає членом літературно-мистецької групи «Гроно»
У літературно-мистецькому збірнику «Гроно» опубліковано три новели Косинки — «Мент», «За земельку», «Під брамою собору».)
Другу книгу «Новели дезертира» Косинка намагавсяопублікувати в 1924 р., але йому відмовили в її публікації,що стало предметом серйозного занепокоєння автора талітературної громадськості Харкова. Протягом 1924—1926pp. Косинка був членом літературного угруповання«Ланка», яке в 1926р. перейменувалось на «Марс»(Майстерню революційного слова). Після ліквідаціїлітературних організацій у 1932 р. був позагруповим. У 1926р. вийшла нова книжка новел «В житах»
- 1922 з'явилася перша збірка Григорія Косинки «На золотих богів»
- робота у пресі
- відповідальним секретарем Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ)
- сценаристом на Київській кінофабриці (зараз — Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка),
- У Державному видавництві України,
- на радіо: директором Харківського і Київського радіокомітетів
- Збірки: «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання»(1928, 1929)
переклади
Активна творча діяльність: 1919 - 1934
«У двадцяті роки оповідання Григорія Косинки — їй-бо, не перебільшую — з рук виривали» ,- згадував О.Ковінька
Стиль його «новелів», як називав Косинка свої твори, був ультрареалістичним, без будь-яких символічних наворотів. Граничний реалізм сюжетів та образів, глибока психологічна мотивація вчинків. Короткі речення, улюблений розділовий знак — три крапки (і після знаку оклику, і після знаку питання). Найпривабливіша частина мови — вигук — бо найбагатозначніша. (Натомість старанно уникав конкретики дієслів). Промовистість пауз і ясність багатозначності.
4 листопада 1934 викрадений органами НКВД СРСР. Про це згадує його дружина …
Косинку засудили за звинуваченням у приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти російських комуністів
Косинку вбили комуністи 15 грудня 1934 року.
Перед смертю він встиг передати дружині листа:
Арешт та загибель
Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши — прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий
Реабілітація та вшанування пам'яті
18 грудня газети повідомили про страту Косинки. Наприкінці грудня 1934 року на квартирі М. Рильського зібралися письменники, аби вшанувати пам'ять убитого. Після цього, аж до часів «хрущовської відлиги», про Косинку не згадували.
1956 Андрій Малишко присвятив йому вірша:
Григорію Косинці
Ми тебе шукаєм по росинці
В Щербанівці, серед тополин,
І виходить мати у косинці
Виглядає, чи не прийде син.
Не приймав ти підлості нітрохи,
Прогримів, немов весняний грім,
І стоїть замучена епоха
Над безсмертним іменем твоїм.
Письменника реабілітовано 19 жовтня 1957 року посмертно . У копiї довiдки за формою № 30, що зберiгається в архiвних фондах ЦНБ iм. Вернадського АН України, зазначається російською мовою: «за отсутствием состава преступления»
Григорій Косинка почав писати із віршів. У газеті «Боротьба» він дебютував 11 лютого 1919 року із невеличкою заміткою «З робітничого життя», вперше використавши псевдонім «Косинка». Невдовзі більш-менш стабільний заробіток дали йому короткі нариси, памфлети, статті, які друкувались у київській газеті «Боротьба», «Більшовик». Протягом того року там з'явилася ціла низка його публікацій, переважно публіцистичного характеру («Уривок з щоденника», «Малюнки життя», «Лист з села», «Попівська грязь», «Маленький фейлетон», «Неньковці»). У них піднімає актуальні проблеми «молодої Країни Рад», проповідує соціалістичні ідеї. Скоріш за все це було наслідком щирих власних переконань автора. Саме у газеті «Боротьба» з'явився 4 травня 1919 року перший його художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний «Косинка». Цей псевдонім Григорій Стрілець взяв за назвою скромних польових квітів — червоних косинців (наукова назва: Плакун верболистий )
«Квітка ця мало відома, а вона така ніжна й красива, скромна і разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше»
Сам Косинка казав про це так:
Проза Косинки відзначається правдивістю і гостротою відтворюваних життєвих конфліктів. Косинка вважається продовжувачем традицій імпресіоністичної новели в українській літературі (М. Коцюбинський, С. Васильченко, В. Стефаник). У творах Косинки змальовуються трагічні події української революції 1917-21. Ось як літературознавець Григорій Костюкзгадує один із вечорів 1925 року, на якому Григорій Косинка читав своє оповідання «Політика»
Письменник Борис Антоненко-Давидович, слухаючи, як Косинка читає своє оповідання «Політика», зауважив: «Я вже 50 разів це чув, напам'ять знаю, а слухаю — ніби вперше. Голос Косинчин — це неоієрихонська сурма! Далебі, коли б Косинка написав якусь дурницю, але не давав до друку, а читав сам — усе одно це була б прекрасна річ!». Інший приятель новеліста, Тодось Осьмачка, вважав, що в ньому сидить демон, який і надає сили Косинчиним творам, коли той їх сам читає. «Магія його читання була, можливо, вища магії його писання», — казала Докія Гуменна
Реабілітація художніх і публіцистичних творів письменника відбувалася за кілька етапів. У часи хрущовської «відлиги», були видані чотирнадцять новел, які нібито не суперечили своїм змістом радянській кон'юнктурі і мали, як писав у передмові до збірника М. Рильський, «велике пізнавальне значення… безперечну ідейно-естетичну цінність». Пізніше, в 70-х роках, до них у різних виданнях долучалися «Троєкутний бій» (1921), «Анкета» (1924) i «Темна ніч», а вся художня і публіцистична спадщина письменника (без «Фавста» (1923) i «Зустрічі») опублікована лише в 1988 році під назвою «Гармонія»[7]. Вагоме місце там займали твори (вісім новел), які радянська критика вважала найбільш «ворожими» — бандитськими, не просвітленими ідейно і т.ін. Насправді в них ішлося про драму тих заблуканих «лицарів темної ночі», які не могли «вхопити тропи», творили ґрунт для отаманщини, міжгрупових чвар тощо. Такими явищами, як відомо, завжди (а в Україні — особливо) супроводжувались значні суспільні злами та потрясіння, i письменник цілком закономірно відтворив їх з великою художньою силою і з великим людським болем.
Творча спадщина письменника складає 30 новел, оповідань, нарисів
Видання творів Г. Косинки різних років
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/duayt-devid-eyzenhauer.html | "Дуайт Девід Ейзенхауер" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/0e7ef06e66a4ee053342647a26bfc5da.pptx | files/0e7ef06e66a4ee053342647a26bfc5da.pptx | Дуайт Девід Ейзенхауер
( 14 жовтня 1890-28 березня 1969 )
біографія
Дуайт Ейзенхауер народився в місті Денісон , округ Грейсон, штат Техас , в сім'ї Девіда Ейзенхауера і Айди Стровер Ейзенхауер . У 1891 році його батьки разом з ним переїхали в місто Абілін , штат Канзас , у пошуках роботи . Ейзенхауер закінчив середню школу в 1909 році і після цього навчався у військовій академії Вест - Пойнт з 1911 по 1915 рік.
У будинку Ейзенхауерів завжди панувала дисципліна і порядок , з ранку і перед сном сім'я збиралася на першому поверсі і кожен читав главу з Біблії.
Ейзенхауери були пацифістами , затятими супротивниками війни , в той час як Дуайт прагнув до вивчення військової справи. Батько приносив йому книги, які описували битви Наполеона , Ганнібала та інших великих полководців . Коли він в 1911 році вступив вчитися у військову академію , його мати не промовила ні слова в засудження вибору професії сина, хоча в їхньому роду протягом 400 років не було військових . Ейзенхауер хрестився 1 грудня 1953 року в Пресвітеріанській церкві. Це єдиний відомий в історії випадок , коли діючий президент пройшов обряд хрещення .
військова кар'єра Перша Світова Війна
6 квітня 1917 США оголосили війну Німеччині. Через кілька днів Ейзенхауер отримав звання капітана . З 1 квітня 1917 він перебував у Леон Спрінгс , штату Техас , де готував до відправки за океан 57- й піхотний полк. 20 вересня 1917 він був направлений інструктором в табір для навчання офіцерів у форті Оглеторн , в Джорджії . Після цього випливав ще декілька ра в різні табори. 17 червня 1918 , відзначаючи успішну діяльність Ейзенхауера з підготовки танкістів , був нагороджений медаллю і отримав звання майора. Дуайт подавав рапорт за рапортом з проханням відправки його на фронт , і нарешті прохання було задоволено , але за кілька днів до відправки до Європи прийшло повідомлення про підписання миру з Німеччиною.
Служба в армії
Служив в Зоні Панамського каналу в 1922-1925 роках , який був окупований США . З 1933 по 1935 рік працював помічником начальника штабу армії генерала Макартура . Після цього він до 1939 року служив на Філіппінах. З березня по грудень 1941 був начальником штабу 3-ї армії . Після цього він отримав звання полковника , а після цього - бригадного генерала .
Друга Світова Війна
У грудні 1941 року США вступають у Другу світову війну. Спочатку Ейзенхауер займав керівні пости у відділі військового та оперативного планування в штабі армії , на чолі з генералом Джорджем Маршаллом . З листопада 1942 по жовтень 1943 він командував силами союзників при настанні в Північній Африці, Сицилії та Італії. Після Тегеранської конференції було відкрито другий фронт , і Ейзенхауер стає Верховним головнокомандувачем експедиційними силами.
Він керував англо-американськими силами при висадці військ в Нормандії 6 іюня1944 року.
У грудні Ейзенхауерові було присвоєно звання генерала армії. Кавалер радянського ордена «Перемога» (1945).
післявоєнна кар'єра
Після закінчення війни Ейзенхауер підтримував дружні стосунки з маршалом Жуковим . Однак до кінця його військової кар'єри в 1947 році він став прихильником холодної війни. З вересня 1950 по червень 1952 він командував об'єднаними збройними силами НАТО.
Важливою заслугою президента з'явилася організація будівництва Системи міжштатних автомагістралей США , початок якої було покладено в 1956 році прийняттям федерального законодавчого акту.
Президентська кар'єра
До безумовної заслуги Ейзенхауера
як президента слід
віднести припинення роботи
« Комісії з розслідування
антиамериканської діяльності » ,
закінчення практики маккартизму
(переслідування за ліві переконання)
і дискредитацію самого сенатора Маккарті ..
зовнішня політика
Основу зовнішньої політики склала доктрина « масованої відплати » , яка передбачала збільшення авіації з ядерною зброєю , щоб дати можливість завдати ударів по СРСР і КНР. Близький Схід Ейзенхауер обіцяв захистити від « комуністичної загрози».
У 1954 році в Гватемалі була організована інтервенція найманців ЦРУ з метою повалення президента цієї країни Хакобо Арбенса , який , як вважав Ейзенхауер, мостив дорогу до встановлення комунізму і був прорадянськи налаштований. Арбенс був повалений.
У 1956 році в Єгипті був націоналізований Суецький канал , що належав англійській компанії . У відповідь Великобританія , Франція й Ізраїль почали військові дії проти Єгипту . США і СРСР закликали їх припинити агресію. СРСР попередив про можливість застосування ядерної зброї відносно Франції і Великобританії , після чого ті відступили.
У 1958 році в Лівані розгорівся гострий громадянський конфлікт . Ейзенхауер направив до Лівану 15 000 військових , щоб утримати проамериканський уряд при владі.
після президентства
У 1960 році після Ейзенхауера був обраний Джон Кеннеді. Після відходу з Білого дому Ейзенхауер пішов з політики. У травні 1968 він переніс четвертий інфаркт за останні 13 років. Він лежав у військовому госпіталі Уолтер-Рід у Вашингтоні і його дружина Меймі чергувала біля його ліжка. 28 березня 1969 Ейзенхауер помер - Меймі була поряд і тримала його за руку.
На згадку про Ейзенхауера були випущені монети та поштові марки.
Ейзенхауер на поштовій марці США
Ейзенхауер на поштовій марці Киргизії
Ейзенхауер на аверсі 1-доларової монети
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/ivan-ivanovich-shishkin.html | "Іван Іванович Шишкін" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/61d3c3f098807fc8401e2e764784be72.pptx | files/61d3c3f098807fc8401e2e764784be72.pptx | Іван Іванович Шишкін
Виконала:
Учениця 11 класу
Ярмолюк Анастасія
Російський художник-пейзажист, якого називали "лісовим богатирем-художником", "старим-лісовиком" і "царем лісу". Його популярність - при всій суспільній нейтральності пейзажного жанру - воістину легендарна.
Іван Іванович Шишкін (*13 (25) січня 1832 — †8 (20) березня 1898) — російський художник-пейзажист, живописець, рисувальник і гравер-аквафортист. Академік (1865), професор (1873), керівник пейзажної майстерні (1894–1895) Академії Мистецтв. Засновник товариства пересувних художніх виставок.
В Івана Шишкіна була нелегка особиста доля. Двічі він женився по любові, і двічі смерть унесла коханих жінок. У нього вмирали сини. Але ніколи художник не дозволяв собі переносити власний важкий стан на природу. Він був у повному розумінні слова епічним поетом.
Серед російських пейзажистів Шишкіну, безперечно, належить місце найсильнішого художника. У всіх своїх творах він є дивним знавцем рослинних форм, що відтворює їх з тонким розумінням як загального характеру, так і дрібних відмінностей будь-якої породи дерев, кущів і трав. Брався він за зображення соснового або ялинового лісу, окремі сосни та ялини, точно так само, як і їх сукупність, отримували у нього свою справжню фізіономію, без жодних прикрас чи применшення, — той вид і з тими подробицями, які цілком пояснюються і обумовлюються ґрунтом і кліматом, де художник змушував їх рости. Зображував він дуби або берези, вони брали у нього донезмоги правдиві форми в листі, гілках, стовбурах, корінні і в усіх подробицях. Сама місцевість під деревами — каміння, пісок чи глина, нерівності ґрунту, порослі папороттю та іншими лісовими травами, сухе листя, хмиз, сушняк та інше — отримували в картинах і малюнках Шишкіна вид досконалої дійсності.
«Сосна на піску», 1884
«Дощ в дубовому лісі», 1891
Серед усіх творів художника найпопулярніша картина «Ранок у сосновому лісі».
Картина користується популярністю завдяки цікавому сюжету. Однак справжньою цінністю твори є прекрасно виражене стан природи, побачене митцем в Біловезькій пущі. Показаний не глухий дрімучий ліс, а сонячне світло, що пробивається крізь колони велетнів. Відчувається глибина ярів, міць вікових дерев. І сонячне світло як би боязко заглядає в цей дрімучий ліс. Відчувають наближення ранку Граються ведмежата. Ми є спостерігачами за дикою природою і її мешканцями.
Шишкіну задум картини підказав Савицький. Ведмедів написав Савицький в самій картині. Ці ведмеді з деякими відмінностями в позах і кількості (спочатку їх було двоє) фігурують в підготовчих малюнках і ескізах. Ведмеді вийшли у Савицького настільки вдало, що він навіть розписався на картині разом з Шишкіним. Однак, коли картину придбав Третьяков, він зняв підпис Савіцького, залишивши авторство за Шишкіним.
Цікаві факти
Більшість росіян називають дану картину "Три ведмеді", незважаючи на те, що на картині ведмедів не три, а чотири. Це, мабуть, пов'язано з тим, що за часів СРСР у продуктових магазинах продавалися цукерки "Ведмедик клишоногий" з репродукцією цієї картини на фантику, які в народі називалися "Три ведмеді".
Ще одне помилкове повсякденне назва - "Ранок у сосновому бору" ( тавтологія: бор - це і є сосновий ліс).
«Струмок в березовому лісі»,1883
«Дубовий гай», 1887
«Лісові далі»,1884
"Іван Шишкін нас просто дивує своїми пізнаннями... І коли він перед натурою, то точно у своїй стихії, отут він і сміливий, і спритний, не замислюється, як, що й чому... тут він усе знає, я думаю, що це єдина у нас людина, яка знає природу вченим образом... Шишкін - верстовий стовп у розвитку російського пейзажу, це людина-школа".
- І.М. Крамськой
«На узліссі соснового лісу»,1882
«На півночі дикій…», 1891
«Після шторму в Мері-Хові», 1891
«Березовий ліс», 1871
"Голосніше всіх, - згадує Рєпін, - лунав голос богатиря Івана Шишкіна; як зелений могутній ліс він заражав усіх здоров'ям, веселощами, гарним апетитом і правдивою російською мовою. Чимало намалював він пером на цих вечорах чудових малюнків. Публіка, бувало, ойкала за його спиною, коли він своїми могутніми лапами й корявими від роботи пальцями почне затирати свій блискучий малюнок, а малюнок точно чудом або чарівництвом яким від такого грубого поводження автора виходить витонченим і блискучим".
«Жито», 1878
«Полісся», 1884
Творча діяльність художника була завершена величною композицією "Корабельний гай"
Дякую
за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/donald-ervin-knut.html | Дональд Ервін Кнут | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/7eca1df5465fec5ed93b8704dd1aa926.pptx | files/7eca1df5465fec5ed93b8704dd1aa926.pptx | Дональд Ервін Кнут
Дональд Ервін Кнут — американський учений, почесний професор Стенфордського університету і декілька інших університетів в різних країнах, викладач і ідеолог програмування, автор 19 монографій (зокрема ряду класичних книг по програмуванню) і більше 160 статей, розробник декількох відомих програмних технологій. Автор всесвітньо відомої серії книг, присвяченої основним алгоритмам і методам обчислювальної математики, а також творець настільних видавничих систем ТеХ і METAFONT, призначених для набору і створенням книг, присвячених технічній тематиці (в першу чергу — фізико-математичних).
Дональд Кнут народився 10 січня 1938 року в Мілуоки (штат Вісконсін).
Його батько викладав бухгалтерський облік в університеті і займався також удома, в підвалі, друкарською справою. Дитиною Кнут із задоволенням грався з калькулятором батька, який міг перемножувати десятизначні числа, але у нього йшло від десяти до двадцяти секунд, щоб надрукувати відповідь.
Любов Кнута до математики посилилася на першому році навчання в університеті. Він був захоплений графікою функцій алгебри — областю нескінченних можливостей.
Фізика також йому подобалася, і він розривається між нею і музикою — він серйозно навчався грі на піаніно, сам написав декілька творів. Кнут визнає, що у нього комплекс неповноцінності. Це пояснює, говорить він, те, що він завжди багато працював. У старших класах Мілуокськой лютеранської вищої школи він турбувався, що низькі оцінки по математиці можуть перешкодити його надходженню в коледж, але це була незрозуміла заклопотаність, оскільки він закінчив школу з найвищим коеффіци-ентом за всі часи — 97,5%.
У 1956 році він поступив в Кейській Технологічний інститут в Клівленді. На першому році навчання він зайнявся вищою математикою. Знову із-за страху, що не справиться, Кнут в додатковий час із завзяттям вивчав диференціальне і інтегральне числення і аналітичну геометрію. У 1960 році Кнут отримав звання бакалавра по математиці, причому студенти навіть проголосували за присудження йому ступені доктора. Влітку цього року в Пассадене Кнут зайнявся роботою по системному програмуванню, результатом якої було створення компілятора для ALGOL. За цю роботу він отримав 5,5 тисячі доларів.
У червні 1963 року в Каліфорнійському технологічному інституті Кнуту присуджується ступінь доктора філософії по математиці і він стає асистентом професора.
Кнут винайшов ТеХ, першу видавничу систему, а також METAFONT, систему, яка використовує класичну математику для надання зовнішньому вигляду шрифтам. ТеХ був названий одним з найбільш важливих винаходів в історії друкування книг. Деякі порівнювали його по значенню з Біблією Іоганна Гуттенберга, що збентежило Кнута.
Кнут ввів обидві програми у відкрите користування: ні він, ні Стенфордській університет не заробили на них ні гроша. Він написав програми, як він говорить, з любові до книг і для досягнення необхідної естетики.
Коли Кнут створював другий том «Мистецтва програмування», використовуючи METAFONT і ТеХ, результат був кращий, але не ідеальним. Погано виходили числа. Так він витратив ще п'ять років, працюючи з кращими дизайнерами по графіці, для того, щоб створити нові системи і якнайповніше використовувати їх потенціал. Літом 1986 року розробки Кнута по друкарні були завершені, і вийшов п'ятитомник «Комп'ютери і набір знаків». Перший том присвячений ТеХ; другою містить повне джерело кодів ТеХ; третій і четвертий, відповідно, присвячені METAFONT і повному джерелу кодів для нього; п'ятий том містить 500 з гаком прикладів програмування по METAFONT.
Дональд Кнут вважає, що вивчення машинної мови як і раніше необхідне програмістові, адже треба знати, в що будуть переведені конструкції мов високого рівня і що є апаратним забезпеченням. Інакше, за словами професора Кнута, програми виходитимуть вельми дивними.
Дональд Кнут вже розробив
архітектуру процесора,
простій симулятор і
асемблер. Перша редакція опису набору команд була опублікована в лютому, а четверта редакція введення в MMIX вийшла в кінці червня. Тепер предстоїт перенесення всього накопиченого програмного фонду старого MIX на новий RISC-процесор MMIX. Дональд Кнут запрошує до співпраці добровольців зі всього світу, перш за все студентів.
КІНЕЦЬ
! Дякую за Увагу !
METAFONT
дозволяє дизайнерові створювати шрифт або комплект шрифту, повний з буквами, числами і пунктуацією в специфічному стилі. Комплект шрифту може бути зображений на моніторі і може бути змінений будь-яким способом.
ТеХ дозволяє набірній машині розміщувати букви і знаки на сторінці із значною гнучкістю і естетичною якістю.
Алго́л
(англ. Algol) — назва ряду мов програмування, вживаних при складанні програм для вирішення науково-технічних завдань на ЕОМ.
MMIX
запис римськими цифрами числа 2009.
MMIX — 64-бітова RISC-архітектура комп'ютера, запропонована і використовувана Дональдом Кнутом в своїх книгах для кодування алгоритмів.
RISC
обчислення з скороченим набором команд.
MIX
— це гіпотетичний комп'ютер, використаний в монографії Дональда Кнута, «Мистецтво програмування». Номер моделі комп'ютера MIX — 1009, походить від комбінації номерів і назв комерційних моделей машин, сучасного часу написання книги , що здалися авторові значущими. Крім того, «MIX» дорівнює 1009 в Римській системі обчислення.
ЕОМ
— це набір відомостей, необхідний та достатній для написання для даної обчислювальної машини коректних програм на машинній мові, таких, що не залежать від конкретного втілення цієї архітектурі. Електронні обчислювальні машини одної архітектури (тобто з однаковою програмною організацією), але реалізовані з використанням різних конструктивних рішень, називають сумісними, або сумісним сімейством ЕОМ. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/isaak-nyuton0.html | Ісаак Ньютон | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/3a4cabc2a9f142fadc415a766446abce.ppt | files/3a4cabc2a9f142fadc415a766446abce.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lyudmila-shulga.html | Людмила Шульга | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/83d1b5ffa2d4c7cb8685330281ffbfb4.ppt | files/83d1b5ffa2d4c7cb8685330281ffbfb4.ppt | 100
80
60
40
20
0
12
10
8
6
4
2
0 |
https://svitppt.com.ua/biografiya/glushkov-viktor-mihaylovich.html | Глушков Віктор Михайлович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/8ccc6a48e5f34ed2d9de8ae62f200ba6.ppt | files/8ccc6a48e5f34ed2d9de8ae62f200ba6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/l-ukrainka-biografiya-ta-tvorchist.html | Л. Українка: біографія та творчість | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/09837cbea1bb6d5922e108b3fe445be6.ppt | files/09837cbea1bb6d5922e108b3fe445be6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/luis-de-gongora.html | Луїс де Гонгора | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/2c88cd1d91fc769640c68581d0df0c7d.ppt | files/2c88cd1d91fc769640c68581d0df0c7d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/astronomiya/znaki-zodiaka.html | Знаки Зодиака | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/fd9586324d0b33d3793889b06cd99bf8.pptx | files/fd9586324d0b33d3793889b06cd99bf8.pptx |
Это первый знак Зодиака. Овены - дети Зодиака. Внешне это дружелюбные люди с энергичными манерами и твердым рукопожатием. Они всегда борются против любой несправедливости, не стесняясь при этом в выражениях, могут быть в таких ситуациях очень горячими и яростными. Овены высказывают свою точку зрения всегда прямо. Свои нужды ставят на первое место, думают в первую очередь о себе, как дети, не сознавая, что это может отразиться на других. Они не чувствуют, что могут доставить другим неудобства и неприятные моменты. Эта его невинность окружает Овна и смягчает его агрессивность, поэтому на него трудно даже обижаться, как на ребенка. Это объясняет также, почему они так бесстрашны.
Вы всегда сможете выделить его из толпы по сильному молчаливому поведению. Пока не познакомитесь поближе, он будет производить впечатление молчаливого человека. Его движения, манера говорить - размеренные, они не многословны. Мало, что нарушает его спокойствие. Его решения неизменны. Тельцы редко впадают в ярость, хотят, чтобы его оставили в покое. Не давите на него иначе он становится упрямым. Если вы зайдете слишком далеко, он впадет в гнев. Он может месяцами и годами проявлять удивительное самообладание, игнорируя все, что у других может вызвать нервное расстройство. А затем совершенно неожиданно он начнет копать землю. Уходите с его пути как можно скорее в таком случае. Его темперамент редко проявляется импульсивно, но когда он раздражен, может все сокрушить на своем пути. Пардон, "сокрушить" это не то слово, "деморилизовать" - вот так сказать лучше. Но к счастью, это бывает редко. Лучше помнить, что Тельцы не бывают немного раздражены, скорее всего он просто впадает в ярость.
В этом знаке всегда присутствуют 2 человека, и за изменениями его характера следить очень интересно. Они могут быстро менять одежду, работу, место жительства, свои решения и манеры. Они все время скачут, даже читая книгу, они могут начать ее с конца, с последней страницы. Близнецы способны хорошо вести дискуссию. Их всегда окружает нервная энергия. Большинство из них говорят быстро и при этом плохо умеют слушать. Эти люди очень нетерпеливы по отношению к консервативным людям. Но в них есть какое-то дружелюбие по отношению к другим. Они быстры и грациозны. Никогда не нужно пытаться их в чем-то убедить. Близнецы могут легко выкрутиться из любой ситуации. Они быстро все обдумывают, могут быть остро сатиричными, они умнее других людей. Многие из них получают удовольствие, удивляя тугодумов быстротой своих умственных процессов. Если только кто и может справиться с Близнецами, так это Водолей.
У Раков очень заразительный смех. На любой вечеринке он может быть самым веселым человеком. Если он не шутит сам, то смеется над шутками других. Никто не любит шутки больше них. Эта его веселая сторона еще больше бросается в глаза на фоне его, в общем, спокойного характера. Его юмор глубокий. Раки обычно не гонятся за популярностью. Но она им нужна и при этом доставляет большое удовольствие. В тайне они стремятся добиться внимания. При этом Раки не стремятся к славе одержимо, они ни к чему не стремятся с одержимостью. Но наряду с хорошим настроением Раки страдают сильной меланхолией. Они могут утопить вас в своей депрессии глубже, чем океан.
Их страхи обычно хорошо прикрываются юмором, но они всегда в них присутствуют, преследуя днем и ночью ощущение какойто опасности.
Лев - царь зверей, а человек - Лев царит над всеми людьми и над вами в частности (да, да, я знаю, что это не так, но ради бога, не говорите ему об этом, это разобьет его эгоистическое сердце). Его лучше ублажать и тогда он будет мяукать, а не рычать как настоящий лев. Если вы хотите изучить этого человека, зайдите во все яркие и шикарные дома города, там вы обязательно встретите Льва, он не любит тоску и темноту. Лев практически никогда не краснеет от робости или смущения.
Это знак девственности, но нельзя принимать этот символ слишком буквально. Могу уверить вас, что они далеко не все девственники, хотя многие из них остаются холостяками и старыми девами. Среди них встречаются и такие, кто может вступить в брак и во второй раз.
Это, как правило, люди не шумные, они предпочитают оставаться в стороне от толпы, с трудом расслабляются в обществе. Это совсем не мечтатели. В этих людях постоянно присутствует озабоченность, но безусловно это очень верные и искренние люди. И тем не менее они умеют и способны притворяться. Девы очень актуальные люди во всем. Всегда выглядят так, как будто только что вышли из ванны. У них отсутствуют какие-либо иллюзии. Как у мужчин, так и у женщин любовь никогда не затуманивает глаза, они всегда видят недостатки партнера. Это, как правило, физически выносливые люди. В основном они приятны и услужливы, внимательны и из них могут получиться хорошие сиделки. У Дев вырабатываются сильные привычки, с которыми они никогда не расстаются.
Как правило, это приятные люди, доброжелательные, но они могут быть и мрачными, очень не любят, когда ими командуют. Они очень интеллектуальны, но в то же время удивительно наивны, сами могут говорить часами, но при этом они и хорошие слушатели. Это активные люди, но редко делают что-либо поспешно. Вас наверное это смутило? В этом знаке есть какая-то смена качеств, которая удивляет даже их самих.
Скорпион умеет очень хорошо контролировать свой характер, но есть приметы, по которым можно распознать этих людей. Их глаза излучают гипнотизм, взгляд этих людей проникает глубоко в вас. Вообще Скорпион - это выражение ЭГО. Они прекрасно знают себе цену и ничто не изменит его собственного мнения о себе. Оскорбления от них отскакивают, а комплименты могут не вызвать на их лицах никаких эмоций или каких-либо других изменений. Они не хотят слышать о своих пороках или недостатках от других - они все знают о себе сами. Их улыбка искренняя, реакция тела сведена к минимуму, т.к. их искусство заключается в том, чтобы проникать в вашу душу, оставаясь при этом не узнанными. Будьте настороже со Скорпионом, т.к. внешне они могут производить впечатления мягких и наивных людей. Многие из них знают, что их глаза выражают их натуру, поэтому они стараются носить темные очки. Никогда не спрашивайте их мнения или совета, т.к. в ответ вы услышите голую правду, и это вам может не понравится. Они никогда не льстят и если говорят вам приятное, цените это, потому что наверняка это сказано искренне.
Стрельцы очень общительные и дружелюбные люди, отличающиеся прямотой в отношениях с другими. На них нет смысла сердиться или обижаться, т.к. у них нет злости, их шокирующие замечания выдаются с полной невинностью, а тот факт, что они могут оскорбить человека до них не доходит. Не судите их строго, у них нет плохих намерений. Под их бестактными манерами скрывается очень умная голова и высокие принципы. Уникальное сочетание остроумного интеллекта и целеустремленности вводит их в круг победителей.
Стрельцы искренне убеждены, что они самые дипломатичные люди. Они постоянно говорят: "Я ведь не хотел задеть ничьих чувств". Они все делают искренне, фальш и обман им чужды. Они такие же искренние и серьезные как 6-ти летние дети. Они очень подвижны, любят животных, скорость, спорт.
Козерогов можно найти везде, в любой области, там, где они могут выдвинуться вперед и получить удовлетворение своим тайным амбициям. Козероги взбираются по общественной лестнице, поднимаясь с камня на камень. Всегда только вперед. Возможно, они не привлекают к себе внимания каким-то специальным образом. Их можно сначала и не заметить. И, кажется, что все остальные имеют преимущества в соревновании, а Козероги не имеют шансов на победу, и все же они побеждают. С ними бороться практически невозможно и бесполезно. Козероги испытывают огромное восхищение перед теми, кто определил их на пути к вершине. Они обожают успех, уважение, власть и почитают традиции. Многие энергичные и импульсивные люди называют их за это снобами и ханжами.
Большинство людей любит радугу. Но Водолеи любят ее больше всех, они живут на радуге. Больше того, они разобрали ее на части, исследовали каждый цвет и тем не менее продолжают в нее верить. А не так-то просто верить во что-то после того, как вы узнали, что это есть на самом деле. Но Водолеи, заядлые реалисты, несмотря на то, что их адрес - завтрашний день. Нужно быть всегда готовым ко всяким неожиданностям с этим знаком. В основном добрые и спокойные по натуре, они получают большое удовольствие, бросая вызов общественному мнению и в тайне им нравится шокировать консервативных людей своим необычным поведением. Они могут вас удивить каким-то из ряда вон выходящим поступком в самые непредсказуемые моменты. Они могут появиться в оюществе босиком, если им так хочется и засмеяться над вами, если вы будете смеяться над ними. Вы можете узнать этих людей по частому использованию слова долг. Они могут даже предложить вам дружбу после закончившегося с вами романа.
Вряд ли вы встретите этого человека за столом президента. Но среди них много творческих и артистических людей. У них мало амбиций, они практически не стремятся к власти и руководству другими людьми, даже богатство не привлекает их внимание. У некоторых из них бывают деньги, но чаще всего тогда, когда они женятся на "деньгах" или унаследуют их. Обратите внимание, что они совсем не против денег как таковых, они с удовольствием примут их, просто Рыбы лучше других осознают временный характер денег. Они не хотят быть миллионерами, они хотят жить как миллионеры - такова их философия.
Огонь
Горячий, вспыльчивый характер, живой ум, сообразительность, способность вспыхивать, как лесной пожар. Нетерпеливость в мелочах, нерасположенность к длинным объяснениям, умение схватывать быстро, порывистость. Вы делаете прежде, чем увидите (совершенно необдуманное действие). Отказываетесь раскаиваться в результатах вашей стремительности или выражать недовольство. У вас горячая кровь, горячая голова, вы весьма сексуальны. У вас взрывной темперамент. Ваша живая теплота и горячность привлекает к вам людей. Как правило, вы удачливы, но если уж нет, то неудачи следуют одна за другой. Друзей и любовников вам следует выбирать тоже из огня или воздуха - воздух необходим для горения. Огонь не совместим с водой. Либо испаряется вода, либо она тушит огонь. Огонь может ладить с землей, но всегда существует опасность, что земля остудит огонь, а огонь может обжечь землю.
Ваши плюсы: хорошо умеете принимать решения, разговорчивы, бодры, динамичны и оптимистичны, отважны, энергичны, деятельны, привлекательны.
Ваши минусы: нетерпеливы, любите командовать, поверхностны, самоуверенны, упрямы, часто сердитесь и противоречите, равнодушны, сорви-голова, запальчивы, любите флиртовать.
Если вы Овен, то самый огненный огонь, прямо-таки кислородно-ацетиленовый, неугасимый (неутомимый). Если вы Лев - вы ровный огонь, горящий ровно и устойчиво. Вы не так импульсивны. Более тверды и последовательны. Если вы Стрелец, то вы изменчивый огонь, зарница, молния. Вы неожиданно вспыхиваете но также быстро охладеваете и угасаете.
Домашние условия: следует жить в прохладных просторных местах с открытым камином, в котором потрескивает огонь. Работать надо также в прохладном помещении и на открытом воздухе. Ограниченные помещения, где недостаток воздуха подавляет огонь, вам противопоказаны.
Символ (талисман) вашей стихии - саламандра, которая живет в огне (Дух огня, котрый приносит вам удачу).
Воздух
Сообразительность, веселый живой характер, разговорчивость, общительность. Вы хорошо умеете писать письма (когда приходится это делать), но вообще-то предпочитаете телефоны, не любите поддаваться эмоциям.
Предпочитаете холодность. Вас зачаровывают планы. Парочка из них всегда зреет у вас в голове. Особенность - логические, резонные доводы, объяснения. Вот почему знаки воздуха ассоциируются с мышлением, воображением. Вы живете в мире идей, мыслей. Вы любите оперировать логическими аргументами, у вас ясное четкое мышление. В соответствии со своей стихией вам следует выбирать друзей и возлюбленных из воздуха и огня. Воздух совместим и с водой, если не боится ветра, и с землей, если она не против ветра.
Ваши плюсы: здравый смысл, объективность, чувство коллективизма, приспособляемость, готовность помочь, беспристрастность, рассудительность, любовь к свободе.
Ваши минусы: упрямство, самоуверенность, двуличность, поверхностность, болтливость и сплетничание, холодность и расчет, своеволие, распущенность. Если вы Весы - вы ярко выраженный воздух: холодный, спокойный, сосредоточенный, ваша главная сила - убеждение.
Если вы Водолей - то вы неподвижный воздух, вы под давлением. Вас отличает кипение мысли, одолевают планы. Вы умираете от желания дать волю, свободу ничего не подозревающему миру. Если вы Близнец, то вы переменчивый воздух - то теплый, то холодный, а иногда и тот и другой сразу. На своем пути вы действуете умом и обаянием, и тем же способом при необходимости уклоняетесь.
Домашние условия: воздуху надо жить на открытых ветреных местах, где масса свежего воздуха, в крайнем случае кондиционер. При работе в помещениях выбирайте стол у окна. По возможности находитесь на улице.
Ваш невидимый дух, который вам покровительствует и защищает вас - сильф, который предпочитает места, где много воздуха - сады, поля.
Вода
Непостоянство, эмоциональность, довольно острая чувствительность. Ассоциация с чувствами, инстинктивная реакция на людей, основанная на незначительных умозаключениях, событиях, подсознательно фиксируемых. Вам нет необходимости думать, вы на достаточно глубоком уровне знаете. Вы более способны к адаптации, чем нам это кажется. Вы можете думать, что попали в безнадежное положение, но другие видят, что вы находите свой путь среди проблем, как вода среди препятствий. Вы очень восприимчивы к настроениям других. Если кто-то бросает камень в вашу заводь, она может покрыться рябью на несколько дней. Вы легко поддаетесь смене настроений. Если у кого-то неприятности, вы ему сочувствуете. Вы прекрасно чувствуете людей, события, места. Люди даже считают вас ненормальным или сверхъестественным. Вы не можете объяснить почему, но ваши предчувствия, как правило, сбываются. Водяным следует выбирать партнеров также из воды или земли - воде необ-ходма земля как вместилище. Вода не совместима с огнем, но может жить с воздухом, если не боится облаков в тумане.
Ваши плюсы: чувствительность, привлекательность, общительность, доброжелательность, спокойствие, идеализм, творческая, ар-тистическая натура, умение проникать в мысли других, долготерпение.
Ваши минусы: переменчивость настроения, раздражительность, уклончивость, бурный мелодраматический характер, пессимизм, лень, непрактичность, бесхарактерность. Рак-водяной пар, неукротимый, энергичный. Скорпион-лед, умеет скрывать свои замыслы, замораживать желания, а когда надо, снова оттаивать. Рыбы - подземная вода. Предпочитают уклоняться, обходить препятствия, нежели бороться с ними, но главное - умение проникать, продвигаться, несмотря ни на что, и затоплять, побеждать.
Домашние условия - следует жить у воды: море, озеро, бассейн в саду или аквариум. Нужно спокойное мирное место для работы. Избегайте раздражительных людей и шумных родственников, любите хорошие виды (идеально с водой). Ваш покровитель - ундина, русалка, которая любит открытые водоемы, но может поселиться и в аквариуме.
Земля
Земной житейский человек, никаких сногсшибательных планов и проектов, практичность, реальность. Вещи называет своими именами и того же требует от других. Вы воспринимаете только то, что можете видеть, слышать, трогать, то, что можете подтвердить материальными вещами, доказуемыми фактами - и никаких фантазий, наг могут назвать прозаиком, но за практическим советом обращением именно к вам. Вы действительно делаете дела, в то время как другие только болтают о них. Немногие представляют себе ваши i крытые глубины - вы слишком горды и независимы, чтобы открывать их или демонстрировать.
Друзей и любимых надо выбирать из земли и воды - земля нуждается в воде, если не хотите стать пустыней. Земля также может существовать с огнем, если не возражает против его случайных веселий, и с воздухом при условии, что сможет время от времени переносить ураганы.
Ваши плюсы: практичность, надежность, умение жить на свой доход. Вы не ждете слишком много от жизни, последовательны, упорны, трудолюбивы, умеете оказать поддержку и защиту.
Ваши минусы: скучность, отсутствие воображения, скупость, пессимистический взгляд на вещи, упрямство, жестокость к себе и окружающим, черствость.
Если Вы Козерог - вы самая что ни на есть земля, т. е. скрытны, любите управлять действием из-за кулис, не выходя на сцену. Если Вы Телец - вы надежны и непоколебимы, олицетворяете силу, непоколебимы, как скала, пока не срабатывает ваше вулканическое нутро, Если Вы Дева - то вы дельны, ворочаете горы работ и т. д. Ваш девиз: Всему свое время. С ним вы сдвигаете горы.
Домашние условия: должны жить на земле, крепко прижимая подошвы к своей стихии, любите сады, парники и ящики с цветами ми окнах, как компромисс. Вам нужны спокойная стабильность, надежная работа, все вещи на своих местах.
Ваш дух, приносящий удачу - гном, он живет в незаметной корке, в саду, может жить в парнике, в оконном ящике с растениями. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kostickiy-vasil-vasilovich.html | Костицький Василь Васильович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/61c28630ff57ffada6ffc79ea2ff4f82.ppt | files/61c28630ff57ffada6ffc79ea2ff4f82.ppt | 333
335
511
353
25
79
4
2
11052
0
1858
907
9
3
7
0
168
446
440
76
146
89
22
7
294
238
275
216
1369
1076
1361
1794
2009
2008
2007
2006 |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kostenko-lina.html | Костенко Ліна | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/bdfad1f30e5a970736b594b16f235c8c.ppt | files/bdfad1f30e5a970736b594b16f235c8c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/ilchenko-oleksandr-grigorovich.html | Ільченко Олександр Григорович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/900d097782cfe63e582fa58df1602413.ppt | files/900d097782cfe63e582fa58df1602413.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/lui-paster0.html | Луї Пастер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/950d0ed12a830b5d717f43f5cfdcb975.ppt | files/950d0ed12a830b5d717f43f5cfdcb975.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/krivko-anatoliy-mihaylovich.html | Кривко Анатолій Михайлович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/87895b0a4e9b3ee2c1d63aaac7906c4c.ppt | files/87895b0a4e9b3ee2c1d63aaac7906c4c.ppt | 2007-2008
2008-2009
2009-2010
2010-2011
2011-2012
2007-2008
2008-2009
2009-2010
2010-2011
2011-2012
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/lyatoshinskiy.html | Лятошинський | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/0d9d0f38af23bfbdb3a8e160b4af6478.pptx | files/0d9d0f38af23bfbdb3a8e160b4af6478.pptx | Презентація на тему:
“Лятошинський Борис Миколайович”
зМІСТ
1 Біографія
1.1 Ранні роки
1.2 1920-ті роки
1.3 1930-ті роки
1.4 1940-ві роки
1.5 Повоєнні роки
2 Характеристика творчості
2.1 Ранній період
2.2 Зрілий період
3 Педагогічна діяльність
4 Фотографії
Бори́с Ми́колайович Лятоши́нський (*22 грудня 1894, за новим стилем: 3 січня 1895, Житомир — 15 квітня 1968, Київ) — український композитор, диригент і педагог, вважається одним з основоположників модерного напрямку в українській музиці. Неодноразовий член журі міжнародних і всесоюзних конкурсів та активний працівник у керівних органах Спілки композиторів України і в Київській консерваторії, Лятошинський виховав нову плеяду композиторів таких як І.Шамо, В.Сильвестров,І.Карабиць, Є.Станкович.
Нагороджений званнями Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1945), народного артиста УРСР (1968), державними преміями СРСР (1946, 1952) та УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1971)
бІОГРАФІЯ
Народився у Житомирі в сім'ї інтелігентів: його батько Микола Леонтійович був вчителем історії, крім педагогічної роботи займався науковою діяльністю у галузі історичних наук, а як директор різних гімназій, вів громадсько-освітню роботу вЖитомирі, Немирові, Златополі. Мати добре грала на фортепіано й співала.
Ранні роки
З ранніх років виявив велику музичну обдарованість, вчився грати на скрипці і фортепіано. В 14 років написав кілька музичних творів, серед яких — для фортепіано, фортепіанний квартет. Перші твори молодого композитора з успіхом виконувалися в Житомирі. Відвідував житомирську гімназію, закінчив її у 1913.
Житомирська гімназія № 2, в якій навчався Борис Лятошинський
У 1913 році Борис Лятошинський переїхав до Києва, та вступив до юридичного факультету Київського університету. Водночас готувався до вступу в тільки-но відкриту консерваторію, приватно навчаючись музиці у професора Київської консерваторії Р. Глієра: після запрошення останнього став студентом його класу. А вже в 1914 році відбулося знайомство Лятошинського з майбутньою дружиною Маргаритою Царевич.
Закінчив у 1918 юридичний факультетиївського університету, у 1919 року - Київську консерваторію у класі композиції Р. Глієра. Із вдячністю згадував роки навчання у Р. Глієра, у його спогадах про Глієра читаємо: «Він вимагав тільки одного: щоб ми були щирі у своїх музичних висловлюваннях, щоб у них незмінно відчувалась правдивість думки і почуття, щоб ми неухильно підвищували свій професіоналізм»[1]. Творчі зв'язки з Глієром Лятошинський підтримував, з часом вони переросли у щиру людську дружбу. Серед творів консерваторських років сам композитор виділяв як цілком зрілі два: Струнний квартет № 1, ор. 1 і Симфонію № 1, ор. 2.
Б. Лятошинський (ліворуч) та
Р. Глієр
1920-ті роки
З 1920 року Б. Лятошинський викладає музично-теоретичні дисципліни на виконавських факультетах Київської консерваторії, а з 1922 року — веде клас композиції. Першими його випускниками (1925) були згодом відомі митці — музикознавець І. Ф. Белза і композитор Г. П. Таранов.
20-ті роки стали для Лятошинського періодом творчої зрілості, формування індивідуального стилю. У першій половині 20-х років він глибоко цікавився новою музикою, стежачи за здобутками як російських композиторів (С. Прокоф'єв, І. Стравінський, М. Мясковський), так і західних (А. Шенберг, А. Берг, Б. Барток, А. Онеггер та ін.). З 1922 по 1925 роки Борис Лятошинський очолював Асоціацію сучасної музики при Музичному товаристві імені М. Д. Леонтовича. На засіданнях асоціації митці знайомилися з музикою XX ст. У той період композитор звертався переважно до камерних жанрів. Він написав струнний квартет № 2, Тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі, дві сонати для фортепіано, цикл фортепіанних п'єс «Відображення» і низку романсів на вірші Г. Гейне, К. Бальмонта, П. Шеллі, І. Буніна, М. Метерлінка та ін. Музичні теми деяких ранніх творів композитор пізніше використав у великих симфонічних полотнах (наприклад, музична тема з «Відображень» з'явиться у Симфонії № 4).
Друга половина 20-х років була не менш інтенсивною у творчості Б. Лятошинського. Композитор написав Струнний квартет, № 3, Сонату для скрипки й фортепіано, Баладу для фортепіано; тоді ж він знову звернувся до великих форм («Увертюра на чотири українські народні теми», опера «Золотий обруч» за повістю І. Франка «Захар Беркут»). «Увертюра» для симфонічного оркестру відзначена першою премією на республіканському конкурсі разом із Симфонією № 2 Л. Ревуцького.
1930-ті роки
30-ті роки — важливий етап у творчій біографії Лятошинського. Композитор знову звернувся до великих оркестрових форм, створив сюїту з своєї музики до кінофільмів (1931—1932) та Симфонію № 2 (1936).
У цей час композитор писав також романси на вірші О. Пушкіна, І. Франка, Л. Первомайського, зробив десять обробок українських народних пісень для голосу з фортепіано, створив дві кантати («Урочиста кантата» і «Заповіт») і оперу «Щорс».
Через драматургічні вади лібрето та перекручення деяких історичних фактів, опера «Щорс» ішла на сценах кількох театрів України недовго. Нова редакція «Щорса», здійснена І. Белзою (під назвою «Полководець»), також швидко зійшла зі сцени. І все-таки окремі номери та сцени опери, зокрема заключна сцена й увертюра, і сьогодні виконуються з успіхом у концертах та по радіо.
Поряд з написанням власних творів Лятошинський редагував і оркестрував оперу «Енеїда» М. Лисенка, оркестрував балет «Комедіанти» і оперу «Шах Сенем» Глієра, а у 1937 році блискуче оркеструє оперу «Тарас Бульба» Лисенка. У 30-ті роки Борис Миколайович також пише музику для кінофільмів.
Творчу працю Лятошинському весь час доводилося поєднувати з педагогічною і музично-громадською роботою. Продовжувалась його викладацька діяльність у Київській консерваторії. 1935 року Борису Миколайовичу було присвоєно звання професора. У 1935—1938 Лятошинський викладав паралельно у двох консерваторіях — Київській і Московській, де також обіймав посаду професора.
У 1939 році Лятошинського обирають головою правління Спілки композиторів України. Цю посаду він обіймав до початку війни.
1940-ві роки
У квітні 1941 року в Київській філармонії відбувся великий авторський концерт Лятошинського, який пройшов з великим успіхом. Автор сам продиригував свою Симфонію № 2, танці з опери «Золотий обруч» і сюїту з опери «Щорс» для хору й оркестру.
З початком війни Лятошинського було евакуйовано до Саратова, де вже знаходилась Московська консерваторія, де він продовжив викладацьку роботу. Тоді ж у Саратові організувалася радіостанція «Тарас Шевченко», яка вела свої передачі для партизанського підпілля України. В них постійно брав участь Лятошинський разом із своєю дружиною Маргаритою Царевич.
Композиторська праця Бориса Миколайовича воєнних років була дуже плідною. За три роки він написав «Український квінтет», Струнний квартет № 4, Сюїту на українські народні теми для струнного квартету, Сюїту для квартету дерев'яних духових інструментів, Тріо № 2, Сюїту і Прелюдії для фортепіано, романси на вірші М. Рильського і В. Сосюри, обробив більше вісімдесяти українських народних пісень.
Центральним твором Лятошинського першої половини 40-х роких став Український квінтет. За цей твір Б. Лятошинському було присуджено Державну премію. На початку 1945-го у зв'язку з 50-річчям композиторові присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, він був також нагороджений медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Пам'ятник Б. М. Лятошинському в Житомирі
Повоєнні роки
Влітку 1944 року Лятошинський повернувся на Україну і відразу ж включився у музичне життя Києва. З 1944 і до самої смерті (1968) він жив у будинку письменників Роліт, де встановлено меморіальну дошку композиторові. Лятошинського призначають художнім керівником Української філармонії, він працює музичним консультантом у Радіокомітеті, викладає у Київській консерваторії.
Кінець 40-х — 50-ті роки стали наступним плідним етапом у мистецькій діяльності Лятошинського. В цей період він написав ряд хорових і оркестрових творів, романсів, музику до кінофільмів. Серед найзначніших творів — Симфонія № 3, симфонічна балада «Гражина», «Поема возз'єднання», поема «На берегах Вісли», Концерт для фортепіано з оркестром. Ваговим вкладом в українську хорову творчість повоєнних років стали хори Б. Лятошинського на вірші Т. Шевченка і О. Пушкіна.
Серед останніх творів Б.Лятошинського — симфонії № 4 і № 5, «Слов'янська сюїта» та «Лірична поема».
Помер 15 квітня 1968 року, похований на Байковому цвинтарі в Києві (надгробок — бронза; скульптор О. О. Банников, архітектор А. П. Сницарєв; встановлений у 1971 році)
Меморіальна дошка Б. Лятошинському на будинку письменників Роліт у Києві
Ранній період
Його перші твори (зокрема, струнний квартет ор. 1, d-moll) виявляють значний вплив композиторів-кучкістів. Цим творам властива поміркована гармонічна мова (чітка акордова будова і ладотональна логіка), ясний рельєфний ритм і випукла мелодія.
Дальший період творчості Б. Лятошниського (ор.5—18) характеризується зростаючою самозаглибленістю, пориванням у світ індивідуальних емоцій із забарвленням романтичного пасеїзму. Такі романси, як «Проклятое место» (на слова Ф. Ґеббеля), «Цветок самоубийцы» (Г. Гейне), «На кладбище» (І. Буніна), цикл «Лунные тени», «Камыши», «Подводные растения» (К. Бальмонта) та інші, написані близько 1921 р ., виявляють впливи «сучасництва» з його загостреними засобами музичної мови, з тяжінням до нервової, напруженої ритміки, до перенесення опорних функцій тризвуків на великий септакорд, нонакорд та інші складні гармонічні співзвуччя. У цьому розумінні особливо показові його фортепіанна соната ор. 13, фортепіанний цикл «Відображення», ор. 16, друга соната для фортепіано, ор. 18 і т. ін.
Зрілий період
Починаючи з сонати для скрипки і фортепіано ор. 19, де знов виразно виступають життєві колізії, композитор поволі позбувається світу ілюзорних образів — його мелодика стає більш безпосередньою, гармонія більш упевненою. Композитора починає приваблювати гігантська боротьба за перебудову життя.
Творча перебудова композитора особливо яскраво виявляється, починаючи з увертюри на чотири українські теми, ор. 20 (1926 р.) для великого оркестру. Тут прояснення його стилю пов'язане з використанням засобів виразності народної пісні. Ще більше це помітно в дальших творах — у трьох п'єсах на теми таджицьких народних пісень для скрипки з фортепіано, ор. 25 і особливо в першій опері композитора «Золотий обруч» за історичною повістю І. Франка «Захар Беркут» (1929 р.).
Від вишуканих, рафінованих романсів через зв'язок з народною піснею композитор прийшов до створення своєї Другої симфонії (1935 р.), в якій прагнення дати героїчні образи боротьби, що стверджує життєві ідеали, стає вже основним. Ще ширше, ніж у «Золотому обручі», Лятошинський використав українські народні пісні в опері «Щорс». Водночас опера пронизана наскрізним оркестровим розвитком, має розгалужену систему лейтмотивів. Особливо виділяється увертюра, симфонічна картина бою з V акту і заключна сцена з хором. Останній номер позначений напруженим оркестровим розгортанням. З великою трагедійною силою звучить у хорі пісня «Козака несуть».
Використання українського народного мелосу спостерігаємо в камерно-інструментальних жанрах, зокрема у Тріо № 2, Українському квінтеті, Струнному квартеті № 4, Сюїті для струнного квартету на українські народні теми.
Живий зв'язок з життям, метод художньої правдивості, що стали характерними для композитора, забезпечили його місце як одного з визначних українських композиторів. В той же час музиці Лятошинського інколи закидають певну перенасиченість, що нагадує так званий «російський» стиль, який є, за словами С.Ріхтера, «щось середнє між Бородіним, „Богатирськими воротами“ Мусоргського і соковито-масивним Чайковським».
Велика музична спадщина Б. М. Лятошинського є золотим фондом української музики. Симфонічний оркестр Держтелерадіо нині (Національна радіокомпанія України), під керівництвом народного артиста України Вадима Гнєдаша, був першим інтерпретатором творів Б. М. Лятошинського. Його симфонії, симфонічні поеми, хорові, камерні та вокальні твори записані в фонд українського радіо і складають золотий запас українського мистецтва.
Педагогічна діяльність
Значну частину свого життя Борис Лятошинський присвятив педагогічниій діяльності. Серед учнів Лятошинського — відомі українські композитори: Леонід Грабовський, Леся Дичко, Іван Карабиць, Валерій Польовий, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Ігор Шамо, Георгій Мірецький, які вивели українську композиторську школу на світові обрії.
За спогадами Ф.Аерової, «до студентів Б.Лятошинський ставився дуже уважно, намагався виявити індивідуальність кожного, оцінював його успіхи з доброзичливістю й водночас суворою вимогливістю». Студентів підкоряла «…глибока змістовність і громадська значущість його творів, величезна майстерність втілення мистецьких задумів, енциклопедичні знання, широта інтересів, чесність у характеристиці явищ і поряд із тим — простота й доброзичливість у спілкуванні…». |
https://svitppt.com.ua/biografiya/isaak-nyuton-biografiya.html | Ісаак Ньютон. Біографія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/954e2057638815e25e397d3046f02a91.ppt | files/954e2057638815e25e397d3046f02a91.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kostenko-lina-vasilivna2.html | Костенко Ліна Василівна | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/8c47b89bd2a50227c79c2618b7088f6d.ppt | files/8c47b89bd2a50227c79c2618b7088f6d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/do-richchya-emelyanova-mihayla-mikolayovicha.html | До 100 - річчя Ємельянова Михайла Миколайовича | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/0c277e8694258edc0282a8eb77f896d3.pptx | files/0c277e8694258edc0282a8eb77f896d3.pptx | ВІД
СТУДЕНТА ДО
РЕКТОРА
До 100 - річчя з дня народження Ємельянова Михайла Миколайовича (1912 – 1971) одного з перших випускників МІІМСГ, кандидата технічних наук, громадського діяча, ректора МІМСГ з 1962 по 1971 роки.
Основні публікації к. т. н.
Ємельянова М. М.
Емельянов М. Н. Исследование динамики разгона энергонасыщенного колесного трактора класса 1,4т на транспорте / М. Н. Емельянов, В. Г. Гневковский // Научные труды / МИМСХ; редкол. А. С. Зельман и др. – Мелитополь, 1967. – Т. VI, ч. 1: Высокопроизводительные машинно-тракторные агрегаты. – С. 99-121.
Емельянов М. Н. Об оптимальной загрузке тракторного двигателя / М. Н. Емельянов, Б. Л. Чернов // Научные труды / МИМСХ; редкол. А. С. Зельман и др. – Мелитополь, 1967. – Т. VI, ч. 2: Высокопроизводительные машинно-тракторные агрегаты. – С. 75-83.
Емельянов М. Н. Влияние гидроувеличителя сцепного веса на сопротивление перекатыванию трактора в прицепном агрегате / М. Н. Емельянов, Ю. З. Новик, Н. Г. Кудинов // Научные труды УСХА / УСХА. – К., 1971. – Вып. 56: Исследование работы тракторов в условиях Юго-Востока Украины. – С. 14-21.
Емельянов М. Н. Исследование влияния гидроувеличителя сцепного веса на тягово-сцепные свойства трактора в агрегате с прицепной машиной / М. Н. Емельянов, Ю. З. Новик // Научные труды УСХА / УСХА. – К., 1971. – Вып. 56: Исследование работы тракторов в условиях Юго-Востока Украины. – С. 3-13.
Емельянов М. Н. Протекание тепловых процессов в дизеле Д-35 / М. Н. Емельянов // Научные записки / МИМСХ; редкол. Д. В. Абрамчев и др. – Мелитополь, 1955. – Вып. II. – С. 63-89.
Ємельянов М. М. Розгін тракторного поїзда з пружним зв’язком у зчепленні / М. М. Ємельянов, В. Г. Гневковський // Вісник сільськогосподарської науки. – 1967. - № 12. – С. 13-22.
Ємельянов М. М. Про підвищення зчіпної ваги трактора / М. М. Ємельянов, Ю. З. Новик // Механізація сільського господарства. – 1971. - № 9. – С. 30.
Ємельянов М. М. Про використання тракторів на транспортних роботах / М. М. Ємельянов, В. Г. Гневковський // Механізація сільського господарства. – 1962. - № 10. – С. 16-17.
Емельянов М. Н. К вопросу снижения степени нечувствительности регулятора давления гидравлического корректора вертикальных нагрузок трактора / М. Н. Емельянов, Н. Г. Кудинов // Научные труды УСХА / УСХА. – К., 1971. – Вып. 51: Повышение работоспособности деталей сельскохозяйственных машин. – С. 166-177.
Емельянов М. Н. К вопросу исследования динамики колесного трактора класса 1,4 тонны с навесными машинами / М. Н. Емельянов, Н. Г. Кудинов // Научные труды / МИМСХ; редкол. А. С. Зельман и др. – Мелитополь, 1967. – Т. VI, ч. 2: Высокопроизводительные машинно-тракторные агрегаты. – С. 84-102.
Емельянов М. Н. Влияние скорости движения на тяговый к. п. д. и его составляющие при работе трактора с неустановившейся нагрузкой / М. Н. Емельянов, Б. Л. Чернов // Научные труды / МИМСХ; редкол. А. С. Зельман и др. – Мелитополь, 1967. – Т. VI, ч. 1: Высокопроизводительные машинно-тракторные агрегаты. – С. 145-151.
Емельянов М. Влияние неустановившейся нагрузки на мощность тракторного двигателя / М. Емельянов, Б. Чернов // [Научные труды ] / МИМСХ; редкол. А. В. Бауков и др. – Мелитополь, 1971. – Т. ХVII: Вопросы механизации сельского хозяйства. – С. 86-94.
Ємельянов М. М. Підвищити економічність дизельних двигунів / М. М. Ємельянов // Механізація сільського господарства. – 1958. - № 1. – С. 19.
Ємельянов
Михайло Миколайович протягом дев’ти років був ректором МІМСГ. За цей час істотно поліпшилась матеріальна база інституту, збільшилась кількість спеціальностей, змінилась структура інституту. У 1968 році із складу факультету механізації сільського господарства було відокремлено факультет организації і технології ремонту, пізніше до нього увійшла спеціалізація – тваринництво. Велося будівництво піонерського табору і бази відпочинку в Кирилівці, було здано в експлуатацію два гуртожитки, два житлові будинки, навчальний корпус.
У 1970 році було відкрито підготовче відділення, а також очні і заочні курси підготовки молоді до вступу у ВНЗ.
За особливий вклад у відродження національної єкономіки і єфективне керівництво Емельянова М. М. було нагороджено орденом «Трудового Червоного Прапора», орденом «Знак пошани», медаллю «За доблесну працю в Великій Вітчізняній війні», «Великою срібною медаллю ВСГВ», «Медаллю учасника ВСГВ», його неодноразово обирали депутатом міської ради.
В великому читальному залі наукової бібліотеки ТДАТУ представлена виставка присвячена
М. М. Ємельянову.
Детальніше з основними публікаціями
Ємельянова М. М. можна ознайомитися в фондах наукової бібліотеки ТДАТУ. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gomer0.html | Гомер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/23/c5f14dc73139b18fd0762b1a4194777c.ppt | files/c5f14dc73139b18fd0762b1a4194777c.ppt | Nota bene!
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/macuo-baso-.html | Мацуо Басьо (1644 - 1694) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/5f7792b8be2faad4b177e3f53887f092.ppt | files/5f7792b8be2faad4b177e3f53887f092.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kocyubinskiy.html | Коцюбиньский | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/ed8517b351d4a814678944d9809b5de9.ppt | files/ed8517b351d4a814678944d9809b5de9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gogol-mikola-vasilovich-biografiya-i-tvorchist.html | Гоголь Микола Васильович Біографія і творчість | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/b23476896bcc4fa293b37d9388f85b85.pptx | files/b23476896bcc4fa293b37d9388f85b85.pptx | Гоголь Микола Васильович
Біографія і творчість
Гоголь Микола Васильович
(1809-1852)
Народився Микола Васильович Гоголь 1 квітня (20 березня) 1809 року в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині.
Біографія
Портрет матері письменника – Марії Іванівни Гоголь
Батьки письменника
Портрет батька –
Василя Опанасовича Гоголя
З 1818 по 1819 р. навчався в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук.
У 1828 році М.Гоголь переїжджає до Петербурга. Там у 1829 р. він публікує свій перший твір — поему «Ганц Кюхельгартен». Через рік у журналі «Отечественные записки» з’являється повість «Басаврюк або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».
Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною, змусила М.Гоголя наприкінці 1833 року клопотатися про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього ще й дружба з М.Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором Київського університету. «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір’їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!» — переповнювався творчими планами письменник. «Туди! Туди! До Києва! Там, або навколо нього, звершалися діяння віковічності нашої... Багато можна буде зробити добра», — писав він про свої сподівання М. Максимовичу. У цей же час він працює над книгами «Арабески», «Миргород» (1835 р.).
Розраду від нездійснених планів письменник шукав і знаходив у творчості. Тепер він остаточно пориває з педагогічною діяльністю. «...вже не дитячі думки, не обмежене коло моїх знань, а високі, сповнені істини й жахливої величі думки хвилювали мене». З другої половини 30-х років подальший розквіт таланту М.Гоголя пов’язаний з його драматургією. Етапною навіть в історії театру стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836 р.) Невдовзі після прем’єри п’єси М.Гоголь виїжджає на досить тривалий час за кордон. Він відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. У 1842 році з’являється друком знаменита поема-роман «Мертві душі». Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Прямим підтвердженням тому було видання «Вибраних місць з листування з друзями» (1847 р.). У 1848 році письменник повертається на батьківщину, посилено працює над другим томом «Мертвих душ», але незадовго перед смертю спалює рукопис. Тяжка хвороба обірвала життя неповторного майстра слова 21 лютого 1852 року.
Титульний аркуш першого видання “Вечорів на хуторі біля Диканьки”.
Декілька творів
Обкладинка комедії М.В. Гоголя
“ Простак ”
Фрагменти з творів
Солоха і дяк. Ілюстрація до повісті
М. В. Гоголя “Ніч перед різдвом”.
Фронтиспіс до повісті М. В. Гоголя
“Майська ніч або Утоплена”.
Місця, присвячені письменнику
Пам’ятник М. В. Гоголю
Великі Сорочинці свято бережуть пам ’ять про свого видатного уродженця.
Будинок -музей великого письменника в Сорочинцях
У залах музею в Сорочинцях
Диканька. Миколаївська церква – свідок гоголівських часів
У мальовничому районі Києва – на Русанівці - споруджено пам’ятник М. В. Гоголю |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasil-semenovich-stefanik1.html | Василь Семенович Стефаник1871-1936 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/f3d1c521d5b7e4a3a3e5d87e80c2afd1.ppt | files/f3d1c521d5b7e4a3a3e5d87e80c2afd1.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasil-shklyar.html | "Василь Шкляр" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/8bc681a810ea13deef5921c30fa52c38.pptx | files/8bc681a810ea13deef5921c30fa52c38.pptx | Василь Шкляр
Виконала учениця 33-ї групи
Кулішова Інна
Васи́ль Микола́йович Шкляр - український письменник,політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»)
Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року. Окремими виданнями вийшли книжки прози «Перший сніг» (1976), «Живиця» (1982), «Черешня в житі» (1983), романи «Праліс» (1986), «Ностальгія» (1989), «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Залишенець» («Чорний Ворон», 2009) та ін.
Особливої відомості ім’я Василя Шкляра набуло у зв’язку з його демонстративною відмовою прийняти Шевченківську премію у 2011 році. Мотивом такого вчинку письменник зазначив те, що на посаді міністра науки, культури та освіти в Україні перебував Дмитро Табачник. Шкляр зауважив, що відмовляється від високої нагороди на той час, поки на цій посаді перебуває одіозний чиновник.
Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року.
Дмитро Табачник
4 березня 2011 року В.Шкляр звернувся до Президента України Віктора Януковича із заявою, у якій просив наступне:
«Прошу врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».
У невдовзі потому оприлюдненому указі Президента України В. Ф. Януковича «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка», Василь Шкляр не згаданий. Подальша доля премії залишається невідомою.
17 квітня 2011 р. Василю Шкляру вперше була вручена Народна Шевченківська премія. Вручення відбулося у Холодному Яру біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України. Грошовий еквівалент нагороди – 260 000 грн. письменник переказав у фонд екранізації роману «Чорний Ворон».
Народився 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а згодом вступив на філологічний факультет Київського університету.
Звідти його хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (про що можна прочитати у повісті В.Шкляра «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванського університету, де 1972 року отримав диплом про вищу освіту.
Єреванський державний університет
Біографія
З 1978 року Василь Миколайович є членом Спілки письменників України , а з 1999 - Асоціації українських письменників.
1988–1998 — займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід потім відтворив у романі «Елементал» (2001)
У березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт».
Присвячено Любомирові Шкоруті, котрий викупив мене із неволі.
Популярність як письменника прийшла з виходом роману «Ключ» (1999), який зібрав низку нагород. Це був перший твір автора після тривалої паузи — з 1990 року.
Шкляр пояснює цю паузу так: «Далася взнаки різка зміна епох». Роман писався 1998 р., після того як автор потрапив до реанімації зі смертельним діагнозом, але вижив і у лікарні почав писати «Ключ». Роман неодноразово був виданий в Україні (станом на 2009 р. — 12 разів) та за кордоном (перекладений зокрема шведською, російською, вірменською).
Сам задум автор виношував дванадцять років. В основу лягла почута ним історія про те, як один хлопець винайняв житло в Києві, а після того до нього так і не з'явився господар по плату. Зі слів автора «Мені вона видалася привабливою: сам факт давав дуже великий простір для фантазії. Адже нормальна людина мусить замислитися, куди поділася інша людина! І починаються пошуки… Я довго носився з цим задумом, а потім сів і написав роман за тридцять днів»
2000–2004 — посада головного редактора видавництва «Дніпро»
Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької.
Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» М.Гоголя, зроблений з 1-го видання повісті (1835; збірка «Миргород») за підтримки видавництва «Кальварія» В цьому виданні була відсутня додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків хвала російському цареві.
Цей переклад був підданий критиці з боку тодішнього посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна, який заявляв, що Гоголь не міг такого написати.
Віктор Черномирдін
Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра „Холодноярська Республіка“, головна мета якої є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на розвиток українського кіномистецтва, надання благодійної допомоги на створення, прокат і популяризацію художнього кінофільму.
Нагороди
1995— «Золоте перо»,
1999— «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман (роман «Ключ»)
2001— «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман» — за роман «Елементал»
2003— «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації "За найкращу україномовну фантастику (КиївКон-2003, роман «Ключ»)
2011 — Національна премія України імені Тараса Шевченка, за роман «Залишенець. Чорний ворон» (Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка визначив її лауреатом В.Шкляра в середині лютого).
Роман „Залишенець. Чорний ворон“
Особливий резонанс викликав роман Шкляра „Чорний ворон“. Він вийшов наприкінці 2009 року у видавництві „Ярославів Вал“ (Київ) і майже одночасно (під назвою „Залишенець“) — у видавництві „Клуб сімейного дозвілля“ (Харків). В основу покладено історичні документи, зокрема, з розсекречених архівів КДБ.
Робота над романом тривала майже 13 років
Роман відтворює одну із сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-х роках.
Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них — залишенці — продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона.
«Власне праця над романом тривала 13 років саме тому, що я мусив вивчити весь масив мемуарного і документального матеріалу, що стосувався тієї епохи. Коли вже здавалося, що я готовий до написання роману, раптом відкривалася нова сторінка Повстанського руху. Тобто це не означає, що я сидів 13 років за столом і писав роман. Ні, цей час мені потрібен був для акумулювання в собі духовних та інтелектуальних сил.
А залишити "Чорного Ворона" на півдорозі я не міг, бо від самого початку сказав, що це буде книга мого життя.»
Після цього Гофман заявив, що його не цікавить екранізація цього роману, бо він, на його думку, є ксенофобським і антиросійським.
З ініціативи Юрія Андруховича, в Україні та діаспорі триває збір коштів на екранізацію роману «Залишенець. Чорний ворон»
Юрій Андрухович
В 2011 році Василь Шкляр заявляв, що вдало екранізувати «Чорного ворона» могли б Єжи Гофман або Мел Гібсон.
Єжи Гофман
Мел Гібсон
Kkkuzia: Як просувається робота над екранізацією "Чорного Ворона", чи можете назвати хоча б приблизно, коли можна буде побачити фільм?
На сайті "Главред" відбувся чат із письменником, громадським діячем Василем Шклярем.
Василь Шкляр: Скажу болісну річ. На цей фільм досі не знайдено режисера. Я хочу, щоб знайшовся такий кіномитець, котрий загориться і по-доброму захворіє цим фільмом. Тому проблема режисера сьогодні для мене навіть важливіша, ніж пошук коштів на цю екранізацію"Чорного Ворона" мусить зняти українець. Так чи не так, цей фільм неодмінно буде. Бажанню швидкої реалізації задуму не треба приносити в жертву його якість.
Популярність Василя Шкляра на тлі інших сучасних українських письменників
У результаті опитування з’ясувалося, що найвідомішими іменами серед сучасних українських літераторів для більшості з опитаних є: Ліна Костенко (42 % з опитаних назвали її ім’я,24 % з них її читають), Ірена Карпа (вона відома 15 % опитаних, з яких читає її 4 %), Василь Шкляр (його читає 12 %) та Марія Матіос (10 %).
GfK Ukraine провела дослідження про читання книг в Україні й презентувала його у Львові на «Форумі видавців» (2011).
Василь Шкляр на 18-му «Форумі видавців» |
https://svitppt.com.ua/biografiya/kosicka-om.html | Косицька О.М. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/77dcce46c9fc4d48fffeebfc4833d702.ppt | files/77dcce46c9fc4d48fffeebfc4833d702.ppt |
10-11
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/gnat-petrovich-yura1.html | "Гнат Петрович Юра" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/d90e420a90bb6646a1e631a798c785d4.ppt | files/d90e420a90bb6646a1e631a798c785d4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/van-deyk.html | Ван Дейк | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/0ce899fe6a5cdebba06e1f46b5d93bda.ppt | files/0ce899fe6a5cdebba06e1f46b5d93bda.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gogol-i-yogo-zvyazok-z-ukrainoyu.html | Гоголь і його зв'язок з Україною | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/5b6dcacbd525f4dca62ed6579cf33fda.ppt | files/5b6dcacbd525f4dca62ed6579cf33fda.ppt |
taras.avi
taras.avi
taras.avi |
https://svitppt.com.ua/biografiya/valeryan-pidmogilniy-zhitteviy-ta-tvorchiy-shlyah.html | Валер'ян Підмогильний - життєвий та творчий шлях | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/e16b20dffb037f8fe4498902a5f0a606.ppt | files/e16b20dffb037f8fe4498902a5f0a606.ppt | . |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasil-semenovich-stus-biografiya-ta-tvorchiy-shlyah.html | Василь Семенович Стус: біографія та творчий шлях | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/c6c506aba75031cd37ffa1be403562f0.ppt | files/c6c506aba75031cd37ffa1be403562f0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasil-slapchuk0.html | Василь Слапчук | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/21127a13a7cd6b115e8f7ab710a29ce2.ppt | files/21127a13a7cd6b115e8f7ab710a29ce2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/konotopskiy-institut.html | Конотопський інститут | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/d2a52425318fc5aed78f667f90c3aebc.ppt | files/d2a52425318fc5aed78f667f90c3aebc.ppt | - 1890
- 1936
- 1954
- 1980
- 1997
- 2001 |
https://svitppt.com.ua/biografiya/velemir-viktor-hlebnikov-.html | Велемир (Віктор) Хлєбніков(1885 – 1922) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/55dc5789a95e014f4a038a602eb2c67b.ppt | files/55dc5789a95e014f4a038a602eb2c67b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vidomosti-pro-pifagora-ta-yogo-shkolu.html | Відомості про Піфагора та його школу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/e6267e538edcee54e2f513c6813ef299.ppt | files/e6267e538edcee54e2f513c6813ef299.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/dzhek-london.html | Джек Лондон | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/8323d8791b3c3fa6946481f69185d969.ppt | files/8323d8791b3c3fa6946481f69185d969.ppt | 2
3 |
https://svitppt.com.ua/biografiya/velikiy-kobzar1.html | Великий Кобзар | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/e64833841ff4126e1f877d14843b881e.pptx | files/e64833841ff4126e1f877d14843b881e.pptx | З життя Тараса Шевченка
Риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе.
Літературний геній Кобзаря розвинувся дуже рано. У доробку 25-річного Т. Шевченка вже були поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші «Перебендя», «Нащо мені чорні брови... ». Вони й склали першу його поетичну збірку - «Кобзар», яка побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» - програмний вірш «Кобзаря». Показово, що найперші його поезії не поступалися досконалістю наступним творам. Коли вийшла перша збірка «Кобзаря» Шевченкові було лише 26 років.
Перша збірка Шевченка — “Кобзар” стала подією величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка — Нащо мені чорні брови”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), усе ж він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Такої непідробної природності, щирого ліризму й художньої майстерності українська поезія ще не знала.
Твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.
Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люде»,— ти сказала. моя. А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава — заповідь моя!
Доля
Величезна роль у самовизначенні Шевченка як художника належала Петербургу, місту, в якому він провів у цілому 17 років свого життя. Тарас ночами ходив у Літній сад малювати із статуй і мріяти про волю, а в свята милувалися великими творами живопису в залах Ермітажу. На той час він уже досить вдало малював портрети аквареллю. 25 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасу Шевченку відпускну. З цього ж першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями.
Т.Г.Шевченко — основоположник нової української літератури. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. Т. Шевченко виступив як поет-новатор, приніс з собою в українську літературу «слово нове», новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності.
Творчість була для Т.Шевченка не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. 5 квітня за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Було вирішено «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений». Затверджуючи це рішення III відділу, Микола І власноручно збоку написав: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать».
Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. За доносом одного з офіцерів-«землячків», поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під якнайсуворіший нагляд. Настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть листовні зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки.
За день до своєї смерті в розмові з другом - художником Григорiєм Честахiвським Шевченко висловив бажання, щоб поховали його в Каневi. У квiтнi 1861 року царський уряд нарештi дозволив перевезти домовину з прахом Шевченка на Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках - до Канева, де мрiяв оселитися поет i дожити свого Богом визначеного вiку. Перевезення домовини тривало 14 дiб.
З Києва до Канева домовину перевозили на пароплавi. Веснянi води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi за 200-300 м вiд твердого берега, а жоден з рибальських човнiв не мiг витримати ваги домовини. Не можна було i перенести домовину на руках бродом. Тодi запрягли двi пари волiв у козацького воза i по мiлкому перевезли труну на суху землю. Багатолюдним ходом рушили до собору мешканцi мiста, передмiсть та навколишнiх сiл. У соборi домовину поета залишили до ранку, а поетовi родичi пiдшукали мiсце для могили на Чернечiй горi. Яму викопали неподалiк днiпрового схилу, а солдати-муляри з канiвського гарнiзону змурували склеп.
Похорон Шевченка вiдбувався саме в тi днi, коли цар "дарував" крiпакам волю.
Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки. З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім'я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєно навчальним закладам і науковим уста¬новам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам.
Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому “Кобзар” і має планетарне значення, саме
українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, котрий своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України ! |
https://svitppt.com.ua/biografiya/madonna1.html | "Madonna" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/a2f0b11f30402bcfaadfad9dc85146df.pptx | files/a2f0b11f30402bcfaadfad9dc85146df.pptx | Американська співачка, танцівниця,
кіноактриса, продюсер, режисер,
активіст добродійних та правозахисних організацій.
Найуспішніша артистка в історії музики, світові продажі її альбомів перевищили 300 мільйонів екземплярів.
Користується настільки широкою популярністю, що її називають «Королевою поп-музики».
Багаторазова рекордсменка Книги рекордів Гінесса.
У 2008 році прийнята до Зали слави
рок-н-ролу.
Біографія
Виховувалася в суворій католицькій родині. Отримала танцювальну освіту в Університеті Мічигану після закінчення школи. Була членом групи підтримки.
У 1977 році Мадонна залишила університет заради переїзду в Нью -Йорк , де працювала танцівницею і підробляла в мережі кафе Dunkin 'Donuts .
Батько виховував своїх дітей строго, вимагаючи від них обов'язкового відвідування церкви у неділю та ретельного виконання домашнього завдання Мадонна дуже любила матір. Коли померла її мати, для дівчинки це стало трагедією. Вона на два роки впала в іпохондрію, переконавши себе в тому, що у неї, як і в матері, рак. Будинок став для неї притулком. Варто було їй вийти з будинку, її тут же охоплював жах, починалася блювота.
Дитинство та сімейні стосунки
Чикконе були настільки набожні що дітей кожен ранок підіймали о шостій ранку, щоб вони годину провели в церкві, перш ніж їх відвезуть в парафіяльну школу.
Епатажна натура дівчинки відкрилася ще у школі. Юній Мадонні забороняли фарбуватися, одягати нейлонові панчохи, коротко стригтися. На знак протесту, Мадонна натягувала на свої підліткові ніжки пару різнокольорових панчіх.
Знялася в аматорському фільмі на домашній студії свого приятеля. За сюжетом, на її животі смажили яєчню. На конкурсі талантів юна Мадонна танцювала у самих лише бікіні. У католицькій школі, де вона навчалася, мала найкращі оцінки, займалася у балетній студії.
«Після смерті мами, — згадувала пізніше Мадонна, — в мене з'явилось страшне відчуття, що всі мене кинули»
Музичну кар'єру почала в 1982 році, ставши барабанщицею рок- групи Breakfast Club . Потім працювала ще в декількох музичних групах, поки не вирішила зайнятися сольною кар'єрою. Перший успіх отримала після випуску синглу Everybody , який очолив верхні рядки чартів танцювальної музики. Що вийшов в 1984 році альбом Like a Virgin приніс Мадонні оглушливу популярність .
Скандали
Імідж співачки був одночасно і революційний , і скандальний - їй наслідували, але ще сильніше її критикували . Епатажний образ співачка використовує і досі : у своїх виступах вона зачіпає острополітичні теми, проблеми сексуальних меншин і т.д., що часто викликає широкий громадський резонанс.
На церемонії вручення нагород MTV Video Music Awards у 2003 році Мадонна поцілувала в губи Крістіну Агілеру і Брітні Спірс.
Під час світового туру The Confessions Tour у 2006 році Мадонна виконувала пісню "Live To Tell" на хресті. Номер з хрестом супроводжувався відеорядом, де було написано, що 12 мільйонів дітей хворіють на СНІД. Також були написані цитати з Євангелія від Матфея глава 25 з вірша 35, а потім адреси сайтів за допомогою яких можна перерахувати гроші дітям в Африці і допомогти їм.
Ісус Христос приніс в жертву своє життя за людей, чим і уособлює жертовність заради інших, тому зміст цього номеру в тому, щоб нагадати людям про це і попросити у них допомоги заради інших.
5 вересня 2011 року на Венеціанському кінофестивалі Мадонна представляла свій фільм, а журналіст телеканалу 1+1 Віталій Седюк спровокував так званий "квітковий скандал". Він подарував співачці гортензії. Мадонна прийняла квіти зі словами «Спасибі», але кинула їх під стіл, неголосно сказавши: «Я ненавиджу гортензії. Очевидно, він не знав про це».
Кілька днів в інтернеті бурхливо обговорювали вчинок Мадонни. А 13 вересня 2011 року вона опублікувала відеозвернення до українського журналіста. На початку ролику Мадонна вибачається зі словами «Ночами не спала, згадуючи, скільки болю я Вам заподіяла». Наприкінці відео зірка топче квіти ногами зі словами: «Тут вільна країна! Я люблю троянди! Пішли ви з вашими гортензіями...»
Британська музична компанія PPL склала список найбільш популярних артистів останнього десятиліття. Мадонні вдалося обійти в рейтингу британський гурт The Beatles, який посів друге місце в топ-10. Більше того, Мадонна виявилася єдиною представницею жіночої статі, яка виступає сольно. Інші місця розподілилися між співаками чоловічої статі і гуртами.
1.Мадонна 2.The Beatles 3.Роббі Вільямс 4.Queen 5.Take That 6.Sugababes 7.Елтон Джон 8.Елвіс Преслі 9.ABBA 10.Coldplay. |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vergiliy-biografiya.html | Вергілій: біографія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/d27dc75397711e7b9aab4740c7305221.ppt | files/d27dc75397711e7b9aab4740c7305221.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasiliy-andreevich-zhukovskiy-.html | Василий Андреевич Жуковский (1783 - 1852) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/d8c05a4df54a89b99818b51ef1f685a2.ppt | files/d8c05a4df54a89b99818b51ef1f685a2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasil-stus-zhittya-ta-tvorchist.html | Василь Стус : життя та творчість | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/366d403a9c97c3d378e8dd929f298ea4.ppt | files/366d403a9c97c3d378e8dd929f298ea4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/gogol.html | Гоголь | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/00419691655e52b9a261699670b3a1d6.ppt | files/00419691655e52b9a261699670b3a1d6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/konovalov-dmitro-petrovich.html | Коновалов Дмитро Петрович | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/bfc46fe2a7fe7ceaa5c3b84ec7327261.ppt | files/bfc46fe2a7fe7ceaa5c3b84ec7327261.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/vasnecov1.html | Васнєцов | https://svitppt.com.ua/uploads/files/56/39198d22337f9cfe58a12ae1a2a89c1b.pptx | files/39198d22337f9cfe58a12ae1a2a89c1b.pptx | Виконала:
учениця 11 класу
Кравченко Оксана
Вчитель:
Білоус Наталія Леонідівна
Життя та творчість Віктора михайловича Васнєцова
Віктор Михайлович Васнєцов народився 3 (15) травня 1848 року в селі Лопьял під Вяткою (нині - у Кіровській області), у родині православного священика. Брат Аполлінарія Михайловича Васнєцова (1856-1933). Дитинство художника пройшло в селі Рябове Вятської губернії.
"Я жив серед мужиків і баб, - писав Васнєцов другу Володимиру Васильовичу Стасову (1824 - 1906), - і любив їх не "народницькі", а попросту, як своїх друзів і приятелів, слухав їхні пісні й казки, заслухувався, сидячи на печі при світлі й тріску лучини".
З дитячих років чув Васнєцов билини й казки про російських богатирів, протяжливі смутні пісні, які на посиденьках при світлі лучин співали жінки. Це вплинуло на формування світогляду майбутнього художника, на розвиток його таланту. Саме у Вятці зародилася жагуча прихильність маленького Віктора до мистецтва, до народного епосу.
Хлопчик рано почав малювати, але був відданий в 1858 році у Вятське духовне училище. В 1862 році його перевели у Вятську духовну семінарію. Використовуючи в семінарії кожну вільну хвилину, Васнєцов із захопленням малював, і ця пристрасть незабаром стала для нього не тільки радістю й відпочинком, але й головною метою в житті. Уже тоді Віктор із задоволенням допомагав художнику Андріоллі розписувати Вятський собор.
Тяга до малювання
Віктор Васнєцов не став священиком, як мріяв батько. На останньому курсі семінарії в 1867 році юнак пішов із передостаннього філософського класу й вирішив, що виїде з Вятки в Петербург і поступить в Академію мистецтв. У тому ж році він написав перші жанрові картинки маслом "Молочарка" і "Жниця". Розігравши роботи в лотереї, на отримані за них 60 рублів із дозволу батька відправився в Петербург вступати в Академію мистецтв. В 1867-1868 роках займався в малювальній школі Івана Миколайовича Крамського (1837-1887), освоїв літографську справу. Змушений заробляти гроші на життя, Васнєцов давав приватні уроки, ілюстрував різні видання. В академії писав численні жанрові сцени й робив замальовки міських типів. Боротьба з нестатком, турбота про сімейство після смерті батьків не дозволяли йому вчитися систематично, що довгий час заважало художнику в його творчості.
Перші роботи
Молодий Віктор Васнєцов цілком додержувався традицій передвижницького побутописання. Виставляти свої роботи почав з 1869 року, спочатку беручи участь в експозиціях Академії, потім – у виставках "Товариства передвижників". В 1873 році роботу Васнєцова "Робітники з тачками" придбав Третьяков Павло Михайлович (1832-1898) - відомий московський збирач картин. Жанрові картини Віктора Михайловича "Із квартири на квартиру", "Преферанс« були тепло зустрінуті публікою. Особливий успіх випав на долю картини "Із квартири на квартиру", над якою художник працював з 1875 року. Доля бідних, самотніх старих, викинутих на вулицю в холодний морозний день, змушених шукати притулок, схвилювала художника. Глибоким сумом віє від картини, яка показує безпритульну старість, трагедію нікому не потрібних людей. До картин побутового характеру належать також "Військова телеграма" (1878, Третьяковська галерея, Москва), "Книжкова крамничка" (1876, там же).
В 1876 році художник поїхав у Францію, де біля року працював у колонії російських художників. Оселившись на околицях Парижа, Васнєцов багато працює на натурі, його приваблює життя "простих людей" - робітників, селян, який він постійно замальовує в альбом. Результатом цих спостережень стала картина "Балагани на околицях Парижа" (1877, Державний російський музей, Москва).
Саме в Парижі художник задумав "почати новий жанр своєї діяльності" і зробив перший етюд "Богатирів". Повернувшись у Росію, Васнєцов із родиною оселився в Москві.
"Із квартири на квартиру" (1876, Третьяковська галерея, Москва)
Рання творчість
"Російський стиль"
З роками художника все більше захоплюють пошуки національно-історичної самобутності в мистецтві, які приводять до народження особливого "російського стилю" усередині загальноєвропейського символізму й модерну. Васнєцов досконало перетворив російський історичний жанр, занурюючи мотиви середньовіччя у хвилюючу атмосферу поетичної легенди або казки. Втім, і самі казки найчастіше стають у нього темами великих полотен. Серед цих мальовничих билин і казок - картини "Витязь на розпутті" (1878, Державний Російський музей, Санкт-Петербург), "Після побоїща Ігоря Святославича з половцями" (за мотивами "Слова о полку Ігоревім", 1880; усі картини - у Третьяковській галереї, Москва). Деякі із цих добутків (приміром, "Три царівни підземного царства", 1881, там же) представляють уже типові для модерну декоративні картини-панно, які переносять глядача у світ мрій.
У Москві художник зближається з родиною відомого мецената, багатого промисловця Сави Івановича Мамонтова, який згрупував навколо себе цвіт російської інтелігенції. Улітку багато художників переїжджали в Абрамцево - маєток Мамонтова під Москвою, де ставилися спектаклі, писалися декорації, зводилися церкви. Тут же художники багато й плідно працювали. В 1881 році в Абрамцево Васнєцов написав один із кращих своїх добутків - "Альонушка" (Третьяковська галерея, Москва) - на сюжет російської казки. Зворушлива ніжність і глибока поетичність казки схвилювали чуйне серце художника. Не буквальне відтворення казкового сюжету, а глибоке проникнення в його емоційний лад відрізняє картину Васнєцова. Застигла поза дівчинки, схилена голова, каштанове волосся, що розметалося по плечах, повний суму погляд - усе говорить про тугу й горе Альонушки. Природа співзвучна настрою, вона немов уболіває разом із дівчинкою. Стрункі берізки, молоденькі ялинки, що оточують Альонушку, немов оберігають її від злого світу. Картина "Альонушка" - одна з перших у російському мистецтві, де нерозривно злита поезія народних сказань із поетичністю й задушевністю російської природи.
Казковий світ оживав і в новаторських театральних роботах Васнєцова, у його ескізах до постановки п'єси-казки Олександра Миколайовича Островського "Снігурка" на домашній сцені С.І. Мамонтова в Абрамцево (1881-1882) і однойменної опери Миколи Андрійовича Римського-Корсакова в Московській приватній російській опері С.І. Мамонтова (1885).
Роботи в області архітектури
Принципи "російського стилю" майстер розвивав також в області архітектури й дизайну: за його ескізами, які стилізували давньоруську старовину, в Абрамцево були зведені церква Спасу Нерукотворного (1881-1882) і Хатинка на кур'їх ніжках (1883). У Москві за ескізами художника побудований пам'ятний хрест на місці вбивства великого князя Сергія Олександровича в Кремлі (1905, знищений при радянській владі, відтворений на території московського Новоспасського монастиря) і фасад Третьяковської галереї (1906).
Ще в 1881 році Васнєцов почав роботу над картиною "Богатирі", але завершив її лише через багато років, тому що одержав замовлення розписати споруджуваний у Києві кафедральний Володимирський собор. В 1885–1893 роках він працював у Києві, створюючи грандіозний розпис із величною богоматір'ю, давньоруськими князями й орнаментами. Стіни собору Васнєцов покрив орнаментальними прикрасами, у яких фантастичні квіти й дивовижні звірі спліталися у вигадливі барвисті візерунки. Виконувати роботу було важко: батьки церкви вимагали офіційно-традиційного рішення розписів, а художник не міг відмовитися від свого сприйняття світу, від живого, реалістичного бачення.
В 1893 році Васнєцов стає дійсним членом Академії мистецтв у Петербурзі. В 1893 - 1894 роках побудував за власним проектом казковий будинок-майстерню в Москві, де були закінчені "Богатирі" (1881-1898, Третьяковська галерея, Москва), "Цар Іван Васильович Грозний" (1897, там же), виконані численні релігійні й казкові композиції.
Неприязнь до політики
Під час революції 1905 року Васнєцов вийшов з Академії, після того як студенти влаштували мітинг у залах, де розміщалася його виставка. Художник уважав,
що "всі навчальні заклади призначені тільки для науки й навчання, а ніяк не для занять політикою".
Продовжуючи багато трудитися, Віктор Михайлович виконав ескізи для мозаїк собору у Варшаві, брав участь у реставрації Московського Кремля. Жовтневу революцію прийняти не міг, але не емігрував, а жив, займаючись "закінченням уже давно початих картин із казкового світу".
Після 1905 року художник примикає до "Союзу російського народу", оформляючи своїми слов'янськими орнаментами видання "союзників". Мальовничі алегорії "Царівна-Жаба" (1901-1918) і "Бій Добрині Никитича зі Змієм Гориничем" (1913-1918; обидві роботи - у його Домі-музеї, Москва) виражають сумні роздуми із приводу поточної політики.
Творча фантазія художника здавалася невичерпною. У нього була безліч задумів, яким, на жаль, не призначено було здійснитися. 23 липня 1926 року в Москві, у своїй майстерні, працюючи над портретом художника Михайла Васильовича Нестерова (1862-1942), Васнєцов помер.
В 1953 році московський будинок Васнєцова (побудований за його ескізами в 1894 році) був перетворений у Дім-музей. Музей імені братів Васнєцових в 1988 році був також відкритий у Кірові. |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.