url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/bilki4.html | "Білки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/e0c8686fafc6ec8ec514b7be2a7bc7cd.pptx | files/e0c8686fafc6ec8ec514b7be2a7bc7cd.pptx | БІЛКИ
виконала учениця 10 – Б класу ЗОШ № 26 м. Житомира Бондар Вікторія
Біополімери – це органічні речовини, що складаються з повторюваних структурних одиниць – мономерів. До біополімерів належать мономери білків, що становлять 10 – 20% від сирої маси та 50 – 80% від сухої маси клітини.
Білки – це органічні сполуки, полімери, мономерами в яких є амінокислоти. Амінокислоти – це невеликі за розміром органічні сполуки , у молекулі яких одночасно містяться аміногрупа та карбоксильна група.
У процесі біосинтезу білка до його складу включаються 20 амінокислот.
Амінокислоти можуть з’єднуватися одна з одною через спільні для них групи. Між амінокислотами, що з’єдналися, виникає пептидний зв’язок.
Рівні організації білкової молекули
Первинна структура — пептидна або амінокислотна послідовність, тобто послідовність амінокислотних залишків у пептидному ланцюжку. Саме первинна структура кодується відповідним геном і найбільшою мірою визначає властивості сформованого білка.
Вторинна структура — локальне впорядковування фрагменту поліпептидного ланцюжка, стабілізоване водневими зв'язками і гідрофобними взаємодіями.
Третинна структура — повна просторова будова цілої білкової молекули, просторове взаємовідношення вторинних структур одна до одної. Третинна структура загалом стабілізується нелокальними взаємодіями, найчастіше формуванням гідрофобного ядра, а також завдяки утворенню водневих зв'язків, солевих містків, інших типів іонних взаємодій, дисульфідних зв'язків між залишками цистеїну.
Четвертинна структура — структура, що виникає в результаті взаємодії кількох білкових молекул, які в даному контексті називають субодиницями. Повна структура кількох поєднаних субодиниць, що разом виконують спільну функцію, називається білковим комплексом.
Денатурація
Починаючи зі вторинної структури, просторова конформація макромолекул білка підтримується переважно слабкими хімічними зв’язками. Під впливом зовнішніх чинників, зв’язки, що утримують макромолекулу, рвуться і структура білка та його властивості змінюються.
Цей процес називається денатурацією.
Якщо порушуються всі структури білка, включаючи первинну, така денатурація називається необоротна.
Ренатурація
Бувають і процеси оборотної денатурації. За умови збереження первинної структури білка після усунення чинника, що призвів до денатурації, багато білків здатні повернути свою природну форму. Такий процес називається ренатурацією.
Функції білків в організмі
Будівельна – вони є основою біологічних мембран. З білків складаються мікротрубочки та мікронитки, які виконують роль скелета. Скріплюють клітинні структури. У хрящах і сухожиллях – колаген, у зв’язках – еластин, у кістках – осин, волосся, нігті, пір’я – кератин
Захисна – запобігання ушкодженням клітин, органів і організму в цілому, захист від паразитів і сторонніх білків.
Регуляторна – регулювання активності обміну речовин. Це гормони білкової породи чи ферменти
Сигнальна – здатність “розпізнавати” специфічні хімічні сполуки і певним чином на них реагувати.
Скорочувальна – забезпечує здатність клітини, тканини чи організму змінювати форму, рухатись
Запасаюча – деякі білки відкладаються про запас
Транспортна – транспорт неорганічних іонів і специфічних органічних речовин
Енергетична – при їхньому розщепленні вивільняється енергія
Каталітична – виконується певним класом білків – ферментами, що прискорюють біохімічні реакції
Поживна – на деяких етапах розвитку зародок споживає їх
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bilki7.html | білки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/3f700f604145faaba866e39661154706.pptx | files/3f700f604145faaba866e39661154706.pptx | Характеристика клейковини
Підготувала: студентка 31-тз групи
інженерно-факультету
Пріс Валерія
Клейковина – це білкова маса, яка може поглинати воду – бубнявіти (гідратувати) і збільшуватися в об’ємі, перетворюючись на еластичне утворення, здатне розтягуватися і пружинити, як гума. Наявність клейковини надає пшеничному тісту властиву пружність, здатність зберігати форму, підійматися під час бродіння.
Відмиту із шматочка тіста клейковину називають сирою. Сира клейковина – це пружна гумоподібна маса, нерозчинна у воді, але здатну поглината багато води у процесі бубнявіння. Вона складається приблизно із 70% води, яка є органічною складовою набубнявілих (гідратованих) драглів.
Розрізняють кілька типів клейковини: нормальна, слабка, міцна та
клейковина, що кришиться.
Цілком нормальне зерно, що досягло повного дозрівання та не зазнало впродовж дозрівання, збирання, обробки і зберігання несприятливої дії, має типову нормальну якість клейковини. Відмивання її відбувається легко, окремі часточки набубнявілої клейковини швидко злипаються одна з одною, утворюють суцільну сітку. До кінця відмивання отримують пружну грудочку з характерною гладенькою шовковистою поверхнею. Якщо грудочку покласти на скло, вона набуде сферичної форми і довго її зберігатиме форму.
Деякі сорти пшениці та зерно з невеликим пошкодженням клопом-черепашкою утворюють так звану слабку клейковину. Вона також добре відмивається, як і нормальна, швидко утворює гладеньку грудочку. Проте ця грудочка після розміщення на склі починає розпливатися, втрачаючи кулясту форму.
Поширений також інший тип клейковини, що відрізняється від описаних. Це міцна, та клейковина, що кришиться, характерна для пшениці пошкодженої після самозігрівання, сушіння або морозу. Відмивання такої клейковини відбувається з великим зусиллям, вона розсипається на окремі часточки, які погано злипаються одна з одною. Наприкінці відмивання отримують не суцільну грудочку, а кашоподібну крупчасту масу.
Якість клейковини характеризується кольором та фізичними властивостями – розтяжністю і пружністю, еластичністю, здатністю до бубнявіння. Пружність і розтяжність дають уяву про еластичність клейковини.
За кольором клейковина буває світлою або темною. Зазвичай, лише світла за кольором клейковина має найкращу розтяжність і пружність. Темні тони клейковини свідчать про несприятливі умови у період дозрівання, обробки, зберігання.
Розтяжність – здатність клейковини розтягуватися у довжину. Шматочок клейковини розтягують над лінійкою з міліметровими поділками до початку розривання з таким розрахунком, щоб процес розтягування тривав 10 с. За розтяжністю клейковину поділяють на коротку (до 10 см), середню (від 10 до 20 см), довгу (понад 20 см).
Пружність – це властивість клейковини повертатися до початкового стану після зняття деформівних сил (розтягування або натискання). Для визначення пружності використовують прилад – вимірювач деформації клейковини (ИДК-1, ИДК-2, ИДК-5М, ВДК-7).
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-kvitkovoi-roslini-vegetativni-y-generativni-organi.html | Будова квіткової рослини. Вегетативні й генеративні органи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/ca4bc9f4f2ec8492c90f6349403738ea.ppt | files/ca4bc9f4f2ec8492c90f6349403738ea.ppt | ? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologichni-sistemi.html | Біологічні системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/5e33e7071499c80ef932d6a3b62e604c.ppt | files/5e33e7071499c80ef932d6a3b62e604c.ppt | Pt4+, Pb4+, Sn4+
8
6
+4
Fe3+, Cr3+, Al3+, Au3+
4
6
+3
Cu2+, Hg2+, Cd2+. Pb2+, Pt2+, Pd2+, Sn2+, Zn2+, Ni2+, Co2+, Fe2+, Ca2+, Sr2+, Ba2+
6
4
+2
Cu+, Ag+. Au+
3
2
+1
Me
O
O
O
O
C
C
Me
NH2
NH2
CH2
CH2
C
O
CH2
CH2
N
N
H2C
HOOC
COOH
CH2
Me
H2C
CH2
C
O
O
O
[Cu(NH3)2]+, [Ag(CN)2]-
[Zn(NH3)4]2+, [HgI4]2-
[Cu(NH3)4]2+,[PdCl4]2-
[Fe(CN)6]3-, [Co(NH3)4F2]0
[FeF6]3-, [Al(OH)6]3-
sp
sp3
dsp2
d2sp3
sp3d2
2
4
6 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-shkiri-nigtya-volosini.html | Будова шкіри, нігтя, волосини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/66c3fa3fb9cf9515f70d916284f90a34.ppt | files/66c3fa3fb9cf9515f70d916284f90a34.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya-starinnya-gerontologiya-yak-nauka-budinkiinternati-dlya-prestarilih.html | Біологія старіння. Геронтологія як наука Будинки-інтернати для престарілих | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/855e19b34d118331f26c17d4571ab882.ppt | files/855e19b34d118331f26c17d4571ab882.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya-nauka-pro-zhivu-prirodu1.html | БІОЛОГІЯ - НАУКА ПРО ЖИВУ ПРИРОДУ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/2cb8adc6fcfb08b2227c0216ca2790e9.ppt | files/2cb8adc6fcfb08b2227c0216ca2790e9.ppt | ? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya12.html | біологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/9cdb44b79fe2682be69d7caeecc6e396.pptx | files/9cdb44b79fe2682be69d7caeecc6e396.pptx | Презентація на тему: « Майстерність маскування»
Підготувала учениця 7-а класу
ТЕБЕ ОНО НАДО?
Поэтова Вероника…
Тварини – не захищені істоти в природі, тому вони вимушенні маскуватися, щоб вижити та здобути їжу. Багато птахів і тварин природа одягла в такий одяг, що їх не видно серед трави, дерев. Так ці тварини зберігають своє життя.
Майстерність маскування - це здатність тварин виробляти захисне забарвлення або набувати захисної форми,
яка надає їм максимальної подібності з місцем існування.
У властивості деяких організмів імітувати зовнішній вигляд або інші ознаки інших непов'язаних організмів або неживих об'єктів називаеться - мімікрія
Хамелеон здатний змінити своє забарвлення відповідно до навколишнього середовища. У шарах його шкіри знаходяться пігментні клітини, які містять барвники. З їх допомогою хамелеон може змінювати забарвлення шкіри. Ця незвичайна тварина міняє колір залежно від забарвлення навколишнього середовища, температури або при роздратуванні. Хамелеон може змінити свій колір протягом 15 хвилин. Стан його пігментних клітин регулюється нервовою системою.
Березовий п'ядак До часів промислової революції у Великій Британії існував тільки один колірний різновид березового п'ядуна. Білі метелики з маленькими темними плямочками на крилах досконало імітували забарвлення порослої лишайниками березової кори, на якій вони вдень відпочивали, і завдяки цьому були малопомітними.
Самки фазана, дрімлюги, крижні та інших видів птахів, що гніздуються на землі, мають коричневе оперення з темними і світлими плямами. Таке забарвлення допомагає їм злитися з навколишнім середовищем.
Звичайний восьминіг має здатність змінювати забарвлення, пристосовуючись до навколишнього середовища. Це пояснюється наявністю в його шкірі клітин з різними пігментами, здатних під впливом імпульсів з центральної нервової системи розтягуватися або стискатися залежно від сприйняття органів почуттів. Звичайний забарвлення - коричневий. Якщо восьминіг наляканий - він біліє, якщо розгніваний, то червоніє.
Звичайний богомол - типовий хижак-засадч ик, мімікруючий під навколишні рослини. Підстерігаючи жертву, малорухомий, при появі її в межах досяжності захоплює передніми хватальними ногами.
Кожен вид риб-метеликів поєднує в своєму забарвленню кілька кольорів, часто є смуги або плями. Великі поодинокі плями в хвостовій частині взагалі властиві багатьом видам риб-метеликів. Ці плями виконують маскуючу функцію: дезорієнтують хижака під час атаки, а яскрава забарвлення в цілому чудово маскує риб серед строкатості коралового рифу.
Деякі тварини своїм забарвленням говорять про те, що вони небезпечні. Переважна більшість гусениць мають маскуюче забарвлення та форму, деякі гусениці — яскраві та строкаті, що вказує на їх отруйність.
Багато змій мають забарвлення, завдяки якому вони вдало маскуються на землі.
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-vidilnoi-sistemi1.html | "Будова видільної системи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/f5f3c2e669c34e620a55b3ff689efbbb.ppt | files/f5f3c2e669c34e620a55b3ff689efbbb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-sercya-serceviy-cikl.html | Будова серця. Серцевий цикл | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/b012dad1332ff9221a147119bdd50d4a.ppt | files/b012dad1332ff9221a147119bdd50d4a.ppt | 1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologichna-viktorina.html | Біологічна вікторина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/a394f35e04db5204347b4305ac5f0883.pptx | files/a394f35e04db5204347b4305ac5f0883.pptx | Біологічна вікторина
Автор: Денисенко Л.П.
Розпочати вікторину
Оберіть рослину з класу Однодольних
Ромашка
Волошка
Конвалія
Яка з наведених рослин має складні листки?
Вишня
Троянда
Пролісок
Оберіть рослину яка має повітряні корені
Орхідея
Плющ
Кукурудза
Яка рослина має стрижневу кореневу систему?
Соняшник
Часник
Пшениця
Колючки якої рослини – видозмінені листки?
Глід
Кактус
Акація
Вуса – це видозмінений пагін:
Гороху?
Полуниці?
Винограду?
Листя якої рослини має сітчасте жилкування?
Тюльпан
Шафран
Каштан
Яка з наведених рослин формує бульбокорінь?
Картопля
Буряк
Батат
Плоди якої рослини відносяться до соковитих?
Моркви
Сливи
Капусти
Яка з наведених рослин має плід стручок?
Редька
Горох
Ячмінь
Вітаю з успішним завершенням вікторини! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bilki6.html | білки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/c7d9668c33c1faac087f0cbf2f0d5950.pptx | files/c7d9668c33c1faac087f0cbf2f0d5950.pptx | БІЛКИ
Підготувала: студентка 2 курсу
інженерно технологічного факультету 21-т групи
Пріс В.Р.
Біополімери – це органічні речовини, що складаються з повторюваних структурних одиниць – мономерів. До біополімерів належать мономери білків, що становлять 10 – 20% від сирої маси та 50 – 80% від сухої маси клітини.
Білки – це органічні сполуки, полімери, мономерами в яких є амінокислоти.
Амінокислоти – це невеликі за розміром органічні сполуки, у молекулі яких одночасно містяться аміногрупа та карбоксильна група.
У процесі біосинтезу білка до його складу включаються 20 амінокислот.
Амінокислоти можуть з’єднуватися одна з одною через спільні для них групи. Між амінокислотами, що з’єдналися, виникає пептидний зв’язок.
Рівні організації білкової молекули
Первинна структура — пептидна або амінокислотна послідовність, тобто послідовність амінокислотних залишків у пептидному ланцюжку. Саме первинна структура кодується відповідним геном і найбільшою мірою визначає властивості сформованого білка.
Вторинна структура — локальне впорядковування фрагменту поліпептидного ланцюжка, стабілізоване водневими зв'язками і гідрофобними взаємодіями.
Третинна структура — повна просторова будова цілої білкової молекули, просторове взаємовідношення вторинних структур одна до одної. Третинна структура загалом стабілізується нелокальними взаємодіями, найчастіше формуванням гідрофобного ядра, а також завдяки утворенню водневих зв'язків, солевих містків, інших типів іонних взаємодій, дисульфідних зв'язків між залишками цистеїну.
Четвертинна структура — структура, що виникає в результаті взаємодії кількох білкових молекул, які в даному контексті називають субодиницями. Повна структура кількох поєднаних субодиниць, що разом виконують спільну функцію, називається білковим комплексом.
Денатурація
Починаючи зі вторинної структури, просторова конформація макромолекул білка підтримується переважно слабкими хімічними зв’язками. Під впливом зовнішніх чинників, зв’язки, що утримують макромолекулу, рвуться і структура білка та його властивості змінюються. Цей процес називається денатурацією.
Якщо порушуються всі структури білка, включаючи первинну, така денатурація називається необоротна.
Ренатурація
Бувають і процеси оборотної денатурації. За умови збереження первинної структури білка після усунення чинника, що призвів до денатурації, багато білків здатні повернути свою природну форму. Такий процес називається ренатурацією.
Функції білків в організмі
Будівельна – вони є основою біологічних мембран. З білків складаються мікротрубочки та мікронитки, які виконують роль скелета. Скріплюють клітинні структури. У хрящах і сухожиллях – колаген, у зв’язках – еластин, у кістках – осин, волосся, нігті, пір’я – кератин
Захисна – запобігання ушкодженням клітин, органів і організму в цілому, захист від паразитів і сторонніх білків.
Регуляторна – регулювання активності обміну речовин. Це гормони білкової породи чи ферменти
Сигнальна – здатність “розпізнавати” специфічні хімічні сполуки і певним чином на них реагувати.
Скорочувальна – забезпечує здатність клітини, тканини чи організму змінювати форму, рухатись
Запасаюча – деякі білки відкладаються про запас
Транспортна – транспорт неорганічних іонів і специфічних органічних речовин
Енергетична – при їхньому розщепленні вивільняється енергія
Каталітична – виконується певним класом білків – ферментами, що прискорюють біохімічні реакції
Поживна – на деяких етапах розвитку зародок споживає їх
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/angliyskiy-sad1.html | "Англійський сад" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/710b2c29aaea4bccf9df1f5872d27b52.pptx | files/710b2c29aaea4bccf9df1f5872d27b52.pptx | Презентація
на тему:
«Англійський сад»
Англія - законодавець садової моди, здавна відома прекрасними садами, а словосполучення англійський сад давно і по праву вважається загальною назвою. Садово-паркове мистецтво Англії почало розвиватися кілька століть тому і до цього дня є еталоном в ландшафтному мистецтві.
Більшість англійських старовинних садів і парків збережено в первозданному вигляді. Як старовинні, так і сучасні сади Англії, уособлюють собою вишуканий смак, досконалість і задовольняють найвибагливіші і вимогливі погляди поціновувачів.
Сучасні сади Англії відрізняються дивовижною скромністю і простотою в підборі рослин. Садівники талановито використовують рядові екземпляри, наприклад, домінантою композицією є чортополох.
Саме з Англії поширилася мода по-максимуму використовувати легкі у догляді квіти і трави
Особливості англійського саду
Англійський дизайн саду або пейзажний стиль імітує природний ландшафт. Рослини висаджуються ярусами в залежності від їх розмірів. Категорично забороняються прямі відрізки і геометричні форми. Усі лінії повинні бути плавні, а композиції — природні.
У такому саду кущі зберігають природні форми, а ось газон має бути ідеально підстрижений.
Береги водойм вільні від каменю, русла струмків змієподібно згинаються. Часто використовуються арки з виткими рослинами. Англійський сад хоч і виглядає дещо суворо, але це лише додає йому урочистості і респектабельності.
Фігурна стрижка кущів — це мистецтво створення скульптур, використовуючи підтяті дерева, кущі та напівкущів.
Незважаючи на слідування традиціям і тонке ставлення до історії та спадщини, англійці активно прагнуть привносити сучасні погляди в ландшафтне мистецтво. Отже, вони диктують ландшафтну моду.
Найкращі парки Англії
На першому місці в рейтингах - Королівський ботанічний сад Кью-Гарден. Його визнано найкрасивішим парком Лондона. Тут знаходиться найбільша колекція живих рослин. У січні в саду можна спостерігати цвітіння камелій.
Наступний в рейтингах - Ріджент Парк. Це один із головних королівських парків Лондона. Тут же розташовується Лондонський зоопарк і приватна резиденція президента США. У парку можна орендувати поля під гольф і регбі.
Стоурхед втілив у собі творчі дерзання художника Генрі Хору. Фантазія Хору перетворила одне із сірих місць, зробивши його парком світового значення. Тут дуже багато павільйонів, статуй, бутафорських будов на зразок копії Римського пантеону або Храму Сонця.
В Роузмурі є прекрасні розарії, де зібрано приблизно 2000 видів троянд. Сад, оточений лісами, розташований у Північному Девоні. Початок йому поклала власниця саду леді Енн Беррі, в 1959 році. Вона вивозила з різних країн сорти троянд і садила у себе в саду. Всі привезені їй зразки рослин описані в щоденниках.
Гайд-парк з пов'язаними до нього Кенсингтонськім садами розташовується в самому центрі Лондона. Його назва стала символізувати місце, в якому сміливо можна виражат свої ідеї завдяки наявності куточка, де завжди виступають оратори і проповідники. Головна визначна пам'ятка парку - озеро.
Королівський ботанічний сад Единбурга заснований ще в 17 столітті. Це найстаріший з садів Англії. Тут представлена одна з найбільших колекцій рослин з п'яти кліматичних зон. Є навіть азіатський ландшафт. Китайська колекція займає 10% саду.
Парк дикої природи імені Джеральда Даррелла - це дивовижний куточок, де зібрані рідкісні і вимираючі види тварин. Для них створені всі умови. Тут є приголомшлива колекція приматів, земноводних і рептилій.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biogeohimiya.html | "Біогеохімія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/27f6e8dd3632d7581aca414f957be6ac.pptx | files/27f6e8dd3632d7581aca414f957be6ac.pptx | Діяльність живих організмів.
Біогеохімія.
Біогеохімія - розділ геохімії; вивчає хімічний склад живої речовини та геохімічні процеси, що протікають в біосфері Землі за участі живих організмів; включає також органічну геохімію.
Засновником біогеохімії є В.І.Вернадський. Під його керівництвом була створена перша біогеохімічна лабораторія (нині інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН)
Біогеохімія як наука виникла на межі біології, геології і хімії; вона поєднує напрацювання дослідників минулого і сьогодення. Спочатку це був новий науковий напрям геохімії, основні положення якої сформулював творець і перший президент Української академії наук Володимир Іванович Вернадський (1863—1945). Учений створив дещо більше, ніж нові науки (геохімію, біогеохімію, космохімію, гідрохімію), — він сприяв формуванню нового погляду на природу загалом.
Біогеохімія є прикладом міждисциплінарної науки. Біогеохімія має спільні проблеми з біологією, екологією і науками про навколишнє середовище, з почвоведением і океанологією. Оскільки природний цикл двоокису вуглецю (вуглекислого газу) тісно пов'язаний з життєдіяльністю організмів, його вивчення має пряме відношення до проблематики біогеохімії. Отже, біогеохімія пов'язана і з питаннями накопичення в атмосфері парникових газів (до них відноситься і двоокис вуглецю) і проблемами глобального потепління. Роль організмів у формуванні газів і всієї атмосфери величезна. Раніше помилково вважали, що кисень атмосфери утворюється при фотосинтезі з вуглекислого газу. Для поступального розвитку науки мало значення відкриття того, що кисень атмосфери утворюється при фотосинтезі не з вуглекислого газу, а з води (А.П. Виноградов, Р.В. Тейс, 1941).
Оскільки багато елементів (наприклад, важкі метали та миш'як) мають токсичністю, то питання накопичення цих металів в організмах важливі для екотоксикології. Таким чином, біогеохімія пов'язана з екотоксикології і питаннями хімічного забруднення середовища елементами, які проявляють токсичність.
Одним з досягнень біогеохімії був розвиток вчення про біогеохімічних провінціях. У конкретних біогеохімічних провінціях може спостерігатися нестача або надлишок тих чи інших елементів. Наприклад, в межах нечорноземної зони Росії поширені біогеохімічні провінції з нестачею кобальту. На основі уявлень про біогеохімічних провінцій В.В.Ковальскім була створена система біогеохімічного районування території СРСР (1958-1964). При вивченні біогеохімічних провінцій були відкриті нові ендемії (ендемічні хвороби) тварин і рослин. Так, відкрито нові ендемії, викликані надлишком бору (ентерити), молібдену (подагра), свинцю (невралгії), нікелю (захворювання ектодермальних утворень, браком кобальту (гіповітаміноз і авітаміноз В12). Були з'ясовані причини так званої уровской ендемії (нестача кальцію при надлишку стронцію), крайового ендемічного зобу (нестача йоду при одночасному нестачі кобальту).
Одним з напрямків біогеохімії стало вивчення мінливості обміну речовин у тварин під впливом геохімічних факторів середовища, тому біогеохімія тісно пов'язана і з біохімією.
Дослідження біогеохімії стали теоретичною основою застосування мікроелементів в тваринництві і рослинництві. Цікавий напрям досліджень - встановлення ролі органічних речовин в міграції хімічних елементів. Встановлено, що германій зв'язується вугіллям, ванадій - нафтою, бром і йод - торфом, мідь, кобальт, нікель, уран - гумусом.
Дослідження глобальних циклів елементів продовжують залишатися важливою темою біогеохімічних досліджень.
Біогеохімія має велике значення для розвитку біологічних наук і економіки, для контролю наслідків забруднення середовища. Видається журнал "Проблеми біогеохімії та геохімічної екології".
Основоположником біогеохімії був Володимир Іванович Вернадський, який 1918 року організував у Києві першу у світі біогеохімічну лабораторію.
Біогеохімія вивчає: хімічний склад живої речовини (цілих організмів та їхніх сукупностей), вплив живої речовини на історію земних хімічних елементів, їх міграцію, розподіл, розсіювання та концентрацію в земній корі, тобто геохімічні процеси біосфери.
Головну масу живої речовини становлять ті хімічні елементи, які легко утворюють гази атмосфери (О2, Н2О, СО2, N2) або водорозчинні іони (Н+, ОН−, НСО−3, Cl−, SO2−4, PO3−4) - головні аніони води гідросфери; К+, Na+, Mg2+, Ca2+ - головні катіони літосфери. Всі інші хімічні елементи перебувають у невеликій кількості. Серед організмів є види та роди, що переважно концентрують той чи інший хімічний елемент, і є показниками геохімізму середовища. Організми-концентратори відомі для таких елементів: Li, B, F, Al, Si, P, Mg, S, Cl, K, Ca, V, Mn, Fe, Co, Cu, Zn, As, Br, Sr, J, Ba, Th, U тощо. На цьому ґрунтуються біогеохімічні методи розшуків корисних копалин і виділення біогеохімічних провінцій; останні мають велике теоретичне і практичне значення для медицини, тваринництва і рослинництва. Перша карта біогеохімічних провінцій СРСР була складена В. В. Ковальським в 1957 році.
Сутність, предмет і завдання біогеохімії
Дві найважливіші сучасні проблеми — продовольча та екологічної безпеки — пов’язані з біогеохімічною тематикою, оскільки нормальне функціонування екосистем та виробництво продуктів харчування забезпечує геохімічна робота живої речовини в біосфері. Перехід суспільства до збалансованого розвитку потребує наукового забезпечення з позицій біогеохімії. Отже, біогеохімія розглядає не окремі особини чи види організмів, а їх сукупність — живу речовину, яка характеризується масою, хімічним складом, енергією та інформацією, що забезпечує їй можливість здійснювати геохімічну роботу в біосфері.
Біогеохімія має власну понятійно-категоріальну базу, предметне поле і закономірності.Об’єктом вивчення біогеохімії є жива та нежива природа, їхній хімічний склад і структурно-функціональні взаємовпливи. Предмет сучасної біогеохімії охоплює: хімічний склад біосфери; геохімічні процеси, які відбуваються в біосфері за участю живої речовини; закономірності міграції, розподілу й нагромадження хімічних елементів у біосфері; закономірності біоіндикації довкілля; форми і механізми антропогенної деградації біосфери. Біохімія покликана розв’язати багато завдань, що сприятимуть пізнанню навколишнього світу, головними з них є:
1) вивчення хімічного складу живих організмів і ролі хімічних елементів у їх розвитку; 2) дослідження шляхів і механізмів біогенної та техногенної міграції хімічних елементів; 3) побудова кількісних моделей геохімічних циклів біогенних елементів; 4) визначення ролі живих організмів різних таксономічних груп у біологічному колообігу хімічних елементів і речовин; 5) з’ясування природи і встановлення закономірностей фракціонування ізотопів живими організмами;
6) виявлення ролі живої речовини в геохімічних процесах зони гіпергенезу та в процесах вивітрювання; 7) з’ясування особливостей біогеохімічного районування та причин біогеохімічних ендемій; 8) встановлення закономірностей біоіндикації довкілля; 9) розроблення теоретичних знань і практичних рекомендацій для запобігання екологічно небезпечним наслідкам господарської діяльності людини та нейтралізації вже існуючих екологічних проблем.
Процесуальний складник біогеохімічних досліджень передбачає:
— відбір проб різних природних об’єктів для визначення їх хімічного складу; — аналітичні дослідження по визначенню вмісту хімічних елементів та форм їх знаходження; — математичне опрацювання результатів аналітичних досліджень: визначення статистичних параметрів, побудова графіків і діаграм, факторний та інші види математичного аналізу; — науковий аналіз і синтез одержаних результатів: вивчення закономірностей розподілу хімічних елементів у природі, процесів їх міграції, концентрації та роз- сіювання, формування біогеохімічних провінцій, ролі хімічних елементів у розвитку живих організмів та ін
Циклічність біогеохімічних процесів
З моменту наукового вивчення взаємодії живих організмів з навколишнім середовищем було виявлено, що процеси біогенного масообміну мають циклічний характер. Дослідження останніх десятиліть показали, що життєві цикли окремих організмів і їх груп поєднуються з циклічними процесами, зумовленими геофізичними і космічними причинами: обертанням Землі навколо своєї осі і навколо Сонця, закономірностями еволюції сонячної речовини, переміщенням сонячної системи в Галактиці і ін Цикли масообміну різної протяжності в просторі і неоднаковою тривалості в часі утворюють динамічну систему біосфери.
Висновок.
Отже, біогеохімія - наука, що вивчає життєдіяльність організмів в якості провідного чинника міграції та розподілу мас хімічних елементів на Землі. Основоположник біогеохімії - видатний природодослідник і мислитель XX ст. В.І. Вернадський - створенням цієї науки відкрив цілком новий і важливий аспект пізнання складного феномена життя. Предметом вивчення біогеохімії служать процеси міграції та масообміну хімічних елементів між живими організмами та навколишнім середовищем. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bdzhilka-trudivnicya.html | Бджілка - трудівниця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/30a3f6583bb1db015d95013a0578be14.pptx | files/30a3f6583bb1db015d95013a0578be14.pptx | Бджілка - трудівниця
Вчитель Ірпінської СЗШ I-III ст. художнього
профілю №1 ім. А.С.Макаренка –
Хоменко Тамара Михайлівна
Цілий день вона літає,
І з квіточок нектар збирає.
Буде в місті й на селі
Мед солодкий на столі.
Існує близько 20 тисяч бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром і пилком, використовуючи нектар як джерело енергії, а пилок для отримання білків та інших поживних речовин.
- Як бджілка збирає пилок із квіточки? Вона перелітає з квіточки на квіточку, і хоч така маленька, а працює без відпочинку. -Навіщо їй це треба, як ви гадаєте? - Дізнаємось про це з вірша.
Бджілка Майя Бджілка Майя навесні По саду літала. З яблуневих квіточок Нам медок збирала. У ліщиновий лісок Жу-жу-жу летіла, І на гілочку куща Відпочити сіла.. Наша Майя зібрала мед з усіх-усюдів: З поля, з лісу, з бережка — на здоров'я людям. Трудівниця замала, Та все носить, носить, Меду стільки нам дала — На всю зиму досить!
У народі кажуть:
Бджола працює не для себе, а для людей.
Мала бджілка, але й та працює.
Бджола летить, де мед пахтить.
Бджола маленька, та мед солоденький.
Добру людину бджола не кусає.
Буде бджола на квітці — буде яблуко на столі.
Бджоли не тільки великі працівники, але й гарні помічники людям. Тому бджіл необхідно берегти. Придивіться до польоту бджіл — вони низько кружляють над квітами, наче маленькі літаки, і важко опускаються на пелюстки в пошуку нектару. Які гарні та працьовиті комахи!
Народні прикмети Ранній виліт бджіл — на ранню весну. Якщо бджоли рано вилітають з вулика — теплий день буде. Якщо влітку мало дощів, буде багато меду.
Народні порівняння
Будь здорова, як риба гожа, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята.
Гудуть, як бджоли у вулику.
Раді люди літу, як бджоли цвіту.
Недаремно бджола здавна вважалася символом працелюбства, старанності та пильності.
Життя цієї комахи справжній подвиг. Вони мусять працювати все своє недовге життя (від 40 до 200 днів). Бджоли ніколи не сплять, навіть узимку, бо якщо вони не будуть рухатися, то помруть від переохолодження.
Загалом у світі близько 2000 видів бджіл, і тільки 4 види з них виробляють мед.
Для виготовлення 100 грамів меду бджола збирає нектар із мільйона квітів. «Вантажна» медом бджола летить зі швидкістю 32 км/год., «порожня» — 64 км/год.
Мовою танцю. Бігаючи колами або вісімками й у різному темпі, хитаючи черевцем, бджола повідомляє іншим, де вона знайшла корм і чи багато його там.
Як вони спілкуються ?
У бджілок є вороги.
Це птахи — бджолоїдки та сорокопуди, міль, метелик «мертва голова», оси, які крадуть мед, та ще різні хвороби, від яких бджілки гинуть.
Але комахи можуть захищатися від них. Вони мають жало з отрутою. Одна бджілка своєю отрутою може вбити мишу. А багато бджілок можуть вбити велику тварину.
А ось еластична, як гума, людська шкіра не відпускає зазубрене вістря. Намагаючись його витягти, бджола залишає в шкірі не тільки жало, а й частинку черевця. Після такої травми комаха гине.
Жало бджоли розраховане природою на тварин, шкіра яких покрита хітином (органічна речовина, що утворює зовнішній твердий покрив). Проткнувши хітин жалом, бджола легко виймає його назад.
Дуже цікаво, що бджіл можна використовувати для перевірки багажу туристів або іншого вантажу на предмет вибухових і наркотичних речовин, оскільки нюх у них навіть більш тонкий, ніж у друзів людини.
Отже, за свою історію існування маленька комаха дала стільки «золотистого сонця», зберегла й збереже ще здоров'я, сили, навіть життя людей, що заслуговує на їхню вдячність, увагу й турботу про себе.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/barokko4.html | Барокко | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/704b03972617c1e58b82371e0ce4495c.pptx | files/704b03972617c1e58b82371e0ce4495c.pptx | Будова клітинної мембрани. Склад мембрани. Транспортні властивості.
Клітина
Рослина
Тварина
Будова мембрани
1 - елементи цитоскелета;
2 - гідрофобні головки ліпідів;
3 - гідрофільні головки ліпідів;
4 - вуглеводи;
5 - поверхневі білки;
6 - білок, який перетинає мембрану
Загальний план будови біологчної клітинної мембрани
Функції біомембран
1. Обмеження та обособлення клітин та органел. Обособлення клітин від міжклітинного середовища забезпечується плазматичною мембраною, яка захищає клітини від механічної та хімічної дії. Плазматична мембрана забезпечує також збереження різниці концентрацій метаболітів та неорганічних іонів між внутрішньоклітинним та зовнішнім середовищем.
Функції біомембран
2. Контрольований транспорт метаболітів та іонів визначає внутрішнє середовище, що суттєво для гомеостазу, тобто підтримання постійної концентрації метаболітів та неорганічних іонів , а також інших фізіологічних параметрів.
Функції біомембран
3.Ферментативний каталіз. У мембранах на межі між ліпідною та водною фазами локалізовані ферменти. Саме тут відбуваються реакції з неполярними сполуками. Прикладами можуть бути біосинтез ліпідів або метаболізм неполярних речовин. У мембранах локалізовані найважливіші реакції енергетичного обміну – окиснювальне фосфорилювання та фотосинтез.
Функції біомембран
4. Контактна взаємодія з міжклітинним матриксом і взаємодія з іншими клітинами при утворенні тканин.
Функції біомембран
5. Заякорювання цитоскелету , яке забезпечує підтримку форми клітин та органел, а також клітинну рухливість.
Основні властивості мембран
1) Замкненість. Ліпідні бішари ( і мембрани) завжди самостійно замикаються на себе з утворенням повністю обмежених просторів. Дійсно, лише у цьому випадку усі гідрофобні частини ліпідів стають ізольованими від водної фази . З цієї ж причини при порушенні цілісності мембрани відбувається її «самозшивання».
2) Латеральна рухливість. Недивлячись на замкнутість мембран, їхня структура при температурі тіла не є жорсткою. Компоненти мембрани можуть рухатися у межах свого шару. У більшій мірі це стосується ліпідів, у меншій - білків. Так у результуті випадкової дифузії молекула білка масою 100 000 Да за 10 с переміщається у мембрані в средньому на 2,5 мкм, а молекула ліпіду за той же час — у средньому на 5,5 мкм. У порівнянні з розмірами самих молекул це досить велика відстань. Таким чином мембрани мають властивості двомірних рідин. По цій причинч модель будови біомембран називається рідинно-мозаїчною (мозаїчною — оскільки білки знаходяться у мембрані не суцільним шаром, а у вигляді окремих острівків).
Основні властивості мембран
3) Асиметрія. Поверхнева і внутрішня поверхні мембрани переважно різняться за своїм складом:
а) вуглеводні компоненти, як уже відзначалося, знаходяться на зовнішній поверхні плазмолеми;
б) багато білків є характерними компонентами лише зовнішньої, а інші – лише внутрішньої сторони мембрани;
в) нерідко відрізняється і ліпідний склад шарів бішіру.
Полярність (асиметрія) мембрани виникає на ранніх стадіях її формування, а потім увесь час зберігається.
Білки мембран
Функції мембранних білків
1. Структурні білки.
а) надають клітині і органелам певної форми;
б) надають мембрані ( наприклад плазмолемі) ті або інші механічні властивості ( еластичність і т.п.);
в) забезпечують зв’язок мембрани із цитоскелетом або (у випадку ядерної мембрани) з хромосомами.
2. Транспортні білки. Проникність мембран визначається їхнім ліпідним бішаром. Останній же є проникним лише для обмеженого кола речовин — не дуже великих гідрофобних молекул (наприклад, жирних кислот) і зовсім дрібних молекул (газів, води та т. і.). Всі інші речовини можуть переміщптися через мембрану за умови наявновності відповідних білкових транспортних систем. Деякі з них забезпечують двосторонній переном, а інші лише односторонній.
Функції мембранних білків
Унаслідок діяльності цих двох систем досягаються такі результати: а) створюються стійкі транспортні потоки певних речовин через мембрани (наприклад, у проксимальних канальцях нирок — потік глюкози з первинної сечі у кров через послідовно розміщену серію мембран);
б) крім того, транспорт іонів призводить до виникнення трансмембранного потенціалу у всіх клітинах, а також до його зміни у нервових і м’язових клітинах і волокнах. Останнє ж лежить у основі таких важливих явищ, як збудливість і провідність.
Функції мембранних білків
3. Білки, що забезпечують безпосередню клітинно-клітинну взаємодію. Багаточисленні білки цієї групи можна поділити на дві групи:
а) Одні білки беруть участь в утворенні спеціалізованих міжклітинних контактах (десмосоми та ін.).
б) Так звані адгезивні білки необхідні для зв’язування клітин одна з одною або позаклітинними структурами (базальною мембраною, волокнами);
Різновидів мембранного транспорту
А - Пасивний транспорт 1. Пасивна дифузія
2.Полегшена дифузія
В - Активний транспорт
3. Первинно - активний транспорт
4. Вторинно-активний транспорт
5. Механізм, спряжений із зміною структурної цілісності мембран
Транспорт речовин через мембрану
а - види переносу;
б - пасивний і активний транспорт:
1 - пасивна дифузія;
2 - дифузія за допомогою каналу;
3 - дифузія за допомогою переносника;
4 - активний транспорт;
5 - вторинно-активний транспорт (Активний перенос може поєднуватися з іншим транспортним процесом, який відбувається спонтанно (так званий вторинний активний транспорт). Так, до прикладу, відбувається у епітеліальних клітнах кишечника і нирок, де глюкоза переноситься проти концентраційного градієнту за рахунок того, що одночасно з глюкозою з просвіту кишечника й первинної сечі переносяться іони Na+. Тут рушійною силою для транспорту глюкози є градієнт концентрації іонів Na+)
Пасивний транспорт
Дифузія
Полегшена дифузія-один із видів пасивного транспорту Характерний для усіх канальних білків. Відбувається за градієнтом концентрації за допомогою транспортного білка – транслокази.
Транслокази – інтегральні білки, володіють специфічністю до речовин, які переносять
Гідрофільні сполуки проходять без контакту з гідрофобною середньою частиною бішару
Приклади: К+-канали у плазмолемі збуджених клітин Са2+-канали в мембранах саркоплазматичного ретикулуму
Активний транспорт
При активному транспорту речовина проходить через мембрану також за допомогою спеціального транспортного білка (транслокази), але проти градиента своеї концентрації, тобто з компартмента с меншою концентрацією в компартмент з більшою концентрацією.
Таке переміщення потребує затрат енергії. Відповідно, транспортная система повинна здійснювати і енергетичне забезпечення переносу. Дана проблема вирішується різними способами.
Порівняння
Пасивний - за електрохімічним градієнтом, відбувається спонтанно або шляхом звичайної дифузії, або шляхом полегшеної дифузії через канали за участю пасивних переносників.
Активний - вимагає метаболічної енергії, опосередковується переносником, який цю енергію використовує, переміщуючи речовину проти її електрохімічного градієнту Білок-переносник
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bilki-ta-vitamini.html | "Білки та вітаміни" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/7618ed40ee29125621458e47ff24c1ab.pptx | files/7618ed40ee29125621458e47ff24c1ab.pptx | Білки та вітаміни
Їхня роль в організмі
Виконав Маршук Андрій
Білки
Вітаміни
Білки
При споживанні білків в складі їжі, молекули білка руйнуються в травній системі у процесі травлення під дією кислого та лужного середовища та ферментами на пептиди та амінокислоти, що всмоктуються клітинами кишечника та використовуються організмом. Білок в харчуванні перш за все важливий як джерело незамінних амінокислот, які тваринний організм не може безпосередньо синтезувати. Крім того, білок їжі є важливим джерелом азоту. Білки, подібно вуглеводам, містять 4 ккал на грам (тоді як жири містять 9 ккал, а спирти 7 ккал на грам). Білки можуть бути перетворені на вуглеводи або жири в результаті метаболічних процесів організму.
Джерела білка
З 20 амінокислот, що використовуються людиною для біосинтезу нових білків, 10-12 замінних амінокислот можуть бути синтезовані організмом і не потрібні в дієті. 8-10 незамінних амінокислот, не можуть бути синтезовані і повинні отримуватися із їжею. Більшість тваринних продуктів і певні комбінації рослинних — повні, тобто, мають у своєму складі всі 8-10 незамінних амінокислот.
Джерела білка
Хороші джерела білка До хороших джерел білка відносять ті продукти, в яких більший амінокислотний склад та більша готовність організму засвоїти ці амінокислоти.
Джерела білка
Погані джерела білка
До поганих джерел білка відносять ті види білків, які мають малий набір амінокислот та погано засвоюються організмом або зовсім не засвоюються.
Необхідні кількості білка
Наш організм вимагає певної кількості білка щодня, білок необхідний для обслуговування і відновлення клітин, в дитячому і юному віці забезпечує ріст організму. Необхідна кількість білка залежить від ваги і складає в середньому приблизно 50 гр. у день для жінок і 60 гр. для чоловіків. У перекладі на калорії - це від 1800 до 2600 калорій в день. Звичайно, для людей, які ведуть малорухливий спосіб життя, цифри достатньо високі, але для молодого організму, що росте, - в самий раз.
Нестача білка в організмі
З приходом весни всі різко почали "заповнювати" організм вітамінами. І мало хто здогадується, що причиною багатьох хвороб може стати дефіцит якісного білка.
Найчастіше дифіцит білка викликає проблеми імунітету - часті застуди, алергії, дерматити та гнійничкові висипання.
Вітаміни
Вітаміни — біологічно активні речовини різної хімічної природи, що необхідні для забезпечення важливих біологічних процесів в організмі. Незважаючи на невеликий вміст вітамінів в організмі, вони відіграють значну роль в обміні речовин і енергії. Не утворюються в самому організмі в достатній кількості, через що повинні надходити із їжею.
Вітаміни
Найбільше вітамінів міститься у свіжих фруктах, овочах, а також у молоці та м'ясі. За відсутності вітамінів у їжі в організмі виникають захворювання — авітамінози, при їх нестачі — гіповітаміноз, а надлишок, що у десятки або сотні разів перевищує потреби організму, спричинює гіпервітаміноз.
Захворювання спричинені дифіцитом вітамінів
Висновок
Отже з сказаного раніше можна зробити висновок, що тільки при правильному харчуванні та балансі вітамінів та білків можна отримати сильний імунітет та хороше здоров’я. Білки відіграють важливу роль не тільки у фізичних властивостях організму, а і імунітету. При нестачі вітамінів загрожує здоров’ю захворювання авітаміноз. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biofizika.html | БІОФІЗИКА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/6924bfc74916897cc900206d1d7c6378.pptx | files/6924bfc74916897cc900206d1d7c6378.pptx | БІОФІЗИК А
Біофізика — галузь науки, яка вивчає фізичні та фізико-хімічні явища зародження, формування, життєдіяльності, відтворення життя на всіх рівнях, починаючи з молекул, клітин, органів та тканин, закінчуючи організмами та біосфери в цілому.
Методи
Біофізичне дослідження характеризує фізична постановка завдання, що стосується живої природи, та застосування фізичних понять і термінів щодо опису біологічних явищ. Біофізика вивчає дію фізичних факторів навколишнього середовища на живу матерію. Великою перевагою біофізики є можливість використання непрямих методів дослідження об'єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких з певних причин неможливе) шляхом дослідження їх моделей. Для розуміння перебігу фізико-хімічних процесів у клітинах вищих організмів використовуються як моделі більш прості організми, ізольовані клітини або культури клітин, де механізми, що вивчаються, влаштовані простіше. Застосовуються і чисто фізико-хімічні моделі, призначення яких полягає у виділенні явища в «чистому» вигляді з метою показу його сутності.
Напрямки досліджень
Молекулярна біофізика вивчає фізико-хімічні властивості й функціональну роль біологічних макромолекул (біополімерів) та молекулярних комплексів (ультраструктур) живих організмів, які створюють функціональні одиниці клітин, характер взаємодії їх з іонами, молекулами і радикалами, їх просторової будови й енергетики процесів, що в них відбуваються.
Напрямки досліджень
Біофізика клітини вивчає фізико-хімічні основи функціонування клітини, будову й основні функції біологічних мембран (поверхневої плазматичної мембрани та мембран внутрішньоклітинних органоїдів) — їх проникності, адгезивності, каталітичної активності, електро- та хімозбудливості, — енергетичні процеси клітини, її механічні та електричні властивості.
Напрямки досліджень
Біофізика органів чуття з'ясовує молекулярні фізико-хімічні механізми рецепції, вивчає процеси трансформації енергії зовнішніх стимулів у специфічні реакції нервових клітин і механізмів кодування інформації в органах чуття.
Напрямки досліджень
Біофізика складних систем досліджує явища та механізми системогенезу (еволюція, індивідуальний розвиток) та функціонування живих організмів чи біоценозів (соціуму), проблеми регулювання й саморегулювання на рівні клітин, органів, організмів та біоценозів і біосфери в цілому.
Напрямки досліджень
Теоретична і математична біофізика розглядає теоретичні основи біофізики, зокрема питання кінетики і термодинаміки, здійснює математичне моделювання біологічних процесів, структури та властивостей окремих макромолекул і субклітинних утворень (макромолекулярних комплексів).
Напрямки досліджень
Прикладна біофізика проводить цільові дослідження питань прикладного характеру та використання знань, методів, контролю чи керування явищами задля прикладних розробок та їх застосування: медична, екологічна, розвитку та технічні (біотехнічні) чи технологічні їх напрямки:
інформатика, хоч не є ґрунтовним розділом біофізики, та дуже тісно пов’язана з нею в сфері біонічного підходу (інженеринг, нейронні мережі, моделювання);
біоінформатика, саме з позиції комунікацій, програм та читання, запису, трансляції, сприйняття, обробки сигналів в природних біосистемах є ґрунтовним розділом біофізики сенсорних систем - психофізика, комунікативна та ергономічна біофізика;
Прикладна біофізика
біометрія - метрологічна, медична, ергономічна, біотехнічна, екологічна;
біомеханіка пов’язує функції та структуру опорно-рухового апарату з рухом біосистем - протезування, робототехніка, ергономіка, дизайн, архітектура;
біофізика еволюційних процесів та індивідуальний розвиток - системогенез, гомеостаз, формоутворення, ведучі чинники норми розвитку та життєдіяльності та патогенезу і їх оздоровчий чи реабілітаційний, біомедичний, психофізичний аспекти);
Прикладна біофізика
біофізика періодичних (циклічних) процесів - біоритмологія та хрономедицина, адаптаційні механізми, періодичні процеси, фізичні умови та стимули для компенсації чи посилення дії періодичних умов природних чи штучних джерел впливу;
екологічна гео-біофізика - дослідження, класифікація біофізичних аномалій геофізичного та антропогенного походження, контроль та запобігання і профілактики їх негативного впливу;
біофізичні продуктивні технології - біонічний, нанотехнологічний, фармакологічний, харчовий чи біопродуктивний напрямки(променеві, магнітні, та інші чинники, отримуючи біогаз, рідке біопальне чи технічні розчинники та масла, селективні та конструкційні матеріали, тощо).
ІСТОРІЯ БІОФІЗИКИ
Французький учений Р. Декарт розглядав людське тіло як складну машину. Він опублікував ряд робіт з дослідження органів чуттів - біоакустики і оптики.
Послідовник Декарта - італійський вчений Дж. А. Бореллі намагався пояснити рух живих істот чисто фізичними закономірностями.
Л. Ейлер, професор Петербурзького університету, вперше математично описав рух крові по судинах.
М. В. Ломоносов висунув в 1756 одну з перших гіпотез кольорового зору.
М. В. Ломоносов, виходячи з уявлень про хімічний зв'язок подразливих молекул матерії з молекулярними й ефірними структурами нервів, описав механізм подразнень в чутливих нервах і поширення збудження в нервах, а також пояснив, як виникає відчуття смаку і нюху.
Могутнім поштовхом до фізико-хімічних досліджень явищ життя послужили досліди італійського вченого Л. Гальвані, який довів наявність "тваринної електрики".
Український фізіолог В. Ю. Чаговець, згідно теорії електролітичної дисоціації, вперше (1896) висунув фізико-хімічну теорію електричних явищ у живих тканинах, яку він докладно розвинув у своїх наступних працях.
У 2-ій половині 19 ст. німецькі вчені
Г. Гельмгольц і В. Вундт сформулювали основні закономірності фізіологічної акустики і фізіологічної оптики.
Німецький лікар Ю. Р. Майєр, спостерігаючи насичення гемоглобіну киснем в крові людини, сформулював закон збереження енергії.
Роботами німецьких учених Г. Гельмгольца, Е. Дюбуа-Реймона, Д. Бернштейна і ряду ін. були закладені основи уявлень про механізм виникнення електричних потенціалів в тканинах і поширення збудження по нерву.
В Росії І. М. Сеченов в кінці 19 ст. досліджував фізичні закономірності розчинення газів у крові і біомеханіку рухів.
К. А. Тімірязєв вивчав фотосинтетичну активність окремих ділянок сонячного спектра у зв'язку з розподілом енергії в ньому і особливостями спектру поглинання хлорофілу (1903).
А. Ф. Самойлов описав акустичні властивості середнього вуха.
У 1905-15 були виконані класичні дослідження Н. К. Кольцова про роль фізико-хімічних чинників (поверхневого натягу, концентрації водневих іонів, катіонів) в житті клітини. Цей етап передісторії Б., що охоплює період до 20 рр.. 20 в., Характерний появою окремих робіт з використанням ідей і методів фізики і фізичної хімії при дослідженні руху, слухового і зорового апаратів, фотосинтезу, механізму генерації електрорушійної сили в нерві і м'язі, значення іонного середовища для життєдіяльності клітин і тканин.
У 1919 П. П. Лазарєв створив в Москві інститут біологічної фізики, де велися роботи з іонної теорії збудження, кінетиці реакцій, що йдуть під дією світла, досліджувались спектри поглинання і флуоресценції біологічних об'єктів, а також процеси первинної дії на організм різних факторів зовнішнього середовища. Пізніше такі інститути були створені і в інших країнах. У 20-і рр.. Кольцов сформулював концепцію про молекулярну структуру генів і матричному механізмі передачі спадкової інформації і синтезу макромолекул.
У 20-30-і рр.. вийшов ряд книг, що суттєво вплинули на подальший розвиток біофізики в СРСР:
"Біосфера" В. І. Вернадського (1926),
"Теоретична біологія" Е. С. Бауера (1935),
"Фізико-хімічні основи біології"
Д. Л . Рубінштейна (1932),
"Організація клітини" Н. К. Кольцова (1936),
"Реакція живої речовини на зовнішні впливи" Д. Н. Насонова і В. Я. Александрова (1940).
В останні десятиріччя найбільш інтенсивно розвивається радіобіологія, що вивчає вплив іонізуючих випромінювань на живий організм. Відкриття Фрєдеріком та Ірен Жоліо-Кюрі (1932) штучної радіоактивності збагатило біологічну науку новими точними методами дослідження (мічені атоми, авторадіографія, гісторадіографія та ін.), які дали можливість глибоко вивчати обмінні процеси в організмі. Застосування штучних радіоактивних ізотопів у медицині розширило можливості діагностики і лікування окремих хвороб, зокрема деяких форм раку. В наш час, коли людина опанувала ядерну енергію, перед біофізикою постають нові актуальні проблеми: захист від шкідливих ядерних випромінювань, вивчення впливу на організм умов міжпланетних подорожей тощо.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/biosfera-ta-ii-mezhi.html | "Біосфера та її межі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/cfda482ed00e7a0de74efc0dcb241fc7.pptx | files/cfda482ed00e7a0de74efc0dcb241fc7.pptx | БІОСФЕРА ТА ЇЇ МЕЖІ
Виконала
Учениця 11-А класу
Очеретяна Каріна
План:
Поняття про біосферу
Царства живої природи
Взаємодія організмів з оболонками біосфери
Рівні організації живої матерії
Мета:
Дізнатися, що являє собою біосфера.
Навчитися давати характеристику біосфери.
Поглибити свої знання в області екології.
Поняття про біосферу
Біосфера— природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальнупланетарну екосистему (населена живими організмами).
Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі.
Біосфера — це загально планетна оболонка, склад, будова й енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі.
Охоплює частину атмосфери до висоти озонового шару (20—25 км), верхні шари земної кори і всю гідросферу.
Нижня межа опускається в середньому на 2— З км на суші і на 1—2 км нижче дна океану.
Нижня термічна межа біосфери зумовлена високими температурами глибинних верств земної кори.
Верхня — наявністю короткохвильового ультрафіолетового проміння, від якого живі організми захищені озоновим шаром. Потужність її змінюється від 13 км у полярних широтах до 22 км на екваторі.
Біосфера є:
складною, цілісною, організованою і саморегульованою екологічною системою, в якій під впливом живих організмів відбуваються акумуляція, трансформація і перерозподіл величезних ресурсів речовини й енергії.
У ній зародилося і розвинулося життя в усій різноманітності форм.
Усі організми об'єднуються у чотири царства живої природи:
рослини (до 500 тис. видів),
тварини (до 1,5 мли видів),
гриби (понад 100 тис. видів),
бактерії (мікроскопічні, часто одноклітинні організми).
Взаємодія з іншими оболонками
Діяльність живих організмів позначається на всіх оболонках Землі:
Атмосфера. Вплив організмів пов'язаний з фотосинтезом. Рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень
Гідросфера. Організми забирають з води морів і океанів необхідні речовини на побудову своїх кістяків, панцирів, черепашок, мушель.
Літосфера. З решток організмів утворюються осадові гірські породи органічного походження, а також деякі форми поверхні. З іншого боку організми руйнують гірські породи.
Рівні організації живої матерії
Молекулярно-генетичний рівень.
Елементарна одиниця цього рівня — ген — фрагмент молекули ДНК, в якому записана інформація про первинну структуру однієї білкової молекули. Елементарне явище полягає в процесі редуплікації ДНК. Життєвий субстрат для всіх живих організмів — приблизно 20 різних амінокислот і 5 різних азотистих основ, що входять до складу нуклеїнових кислот. Енергія запасається у молекулах АТФ.
Рівні організації живої матерії
Клітинний рівень.
Клітина — елементарна одиниця цього рівня.
Елементарне явище виявляється в реакціях клітинного метаболізму, що складають основу потоків речовин, енергії, інформації. Завдяки діяльності клітини речовини, що надходять ззовні, перетворюються в субстрати та енергію, які використовуються в процесібіосинтезу білків та інших сполук, потрібних організму.
Рівні організації живої матерії
Організменний рівень.
Елементарна одиниця цього рівня — особина в її розвитку від моменту зародження до припинення існування в якості живої системи. Закономірні зміни організму в індивідуальному розвитку складають елементарне явище даного рівня. Ці зміни забезпечують ріст організму, диференціацію його частин і одночасно інтеграцію розвитку в єдине ціле.
Рівні організації живої матерії
Популяційно-видовий рівень.
Популяція — елементарна одиниця цього рівня. Популяція — це сукупність особин одного виду, що заселяють один ареал протягом тривалого часу і відносно відокремлені від інших популяцій цього ж виду. Об'єднання особин у популяцію відбувається завдяки спільності генофонду, що використовується в процесі статевого розмноження для створення генотипів особин наступних поколінь.
Рівні організації живої матерії
Екосистемний рівень.
Елементарна одиниця цього рівня — екосистема (сукупність популяцій різних видів, які заселяють територію з визначеними абіотичними показниками і зв'язані між собою та навколишнім середовищем обміном речовин, енергії та інформації). Екосистеми об'єднані на планеті в єдиний комплекс —біосферу.
Висновок:
Біосфера — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальнупланетарну екосистему (населена живими організмами).
Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них можуть існувати на Марсі,Венері, Європі, Титані і ймовірно інших малих планетах.
Охоплює частину атмосфери до висоти озонового шару (20—25 км), верхні шари земної кори і всю гідросферу.
У ній зародилося і розвинулося життя в усій різноманітності форм.
Має 5 рівнів організації живої матерії.
Джерела:
http://pidruchniki.ws/11510513/geografiya/biosfera
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BE%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B0
Дякую за увагу!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/arheyska-era2.html | "Архейська ера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/45503544c62a2803225437037aec2faa.pptx | files/45503544c62a2803225437037aec2faa.pptx | Архейська ера
Робота
Дениско Ольги 11-а
1872 рік
американський геолог
Джеймс Дана
запропонував термін “Архей”
Періоди архейської ери
Еоархея
Палеоархея
Мезоархея
Неоархея
Геологія
Еоархей
4- 3,6 млрд р. тому
Анортозит
Діорит
Граніт
Палеоархея
3,6- 3,2 млрд років тому
Завершення формування твердого ядра Землі
Збільшення кількості води на землі
Зменшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері
Мезоархей
3,2- 2,8 млрд років тому
Формується континентальна земна кора
Неоархея
2,8-2,5 млрд років тому
Атмосфера
і
клімат
Художник Канаєв С.М.
“Архейська ера”
Флора
і
Фауна
Строматоліти
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bioriznomanittya.html | Біорізноманіття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/da20e36e26c32d16fffed2120c80ef2e.pptx | files/da20e36e26c32d16fffed2120c80ef2e.pptx | Біорізноманіття
Зміст:
1.Категорія «біорізноманіття».
2.Генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття.
3.Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів.
Біорізноманіття належить до одного з найважливіших надбань кожної держави, адже живі організми виконують життєво важливі функції, є індикаторами якості навколишнього середовища.
Зміни біорізноманіття – це одні з найнебезпечніших змін, тому що вони мають незворотний характер.
Збереження біорізноманіття є складною, комплексною проблемою.
Сюди входять:
- Збалансоване використання земельних ресурсів ;
- Невиснажливе використання природних екосистем ;
- Зниження рівня техногенних забруднень природних компонентів;
- Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.
Вивчаючи біорізноманіття, увагу приділяють трьом аспектам:
генетичному, видовому і екосистемному.
Генетичне біорізноманіття – це сукупність генофондів різних популяцій одного виду.
Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють територію.
Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття – це сукупність унікальних і типових лісних, степових, морських та інших угрупувань.
Унікальними з точки зору збереження біорізноманіття є екосистеми Українських Карпат, Гірського Криму, Подільського Подністров’я та інші.
Крим
Карпати
Поділля
М.Д.Гродзинський, П.Г. Щищенко вказують на чотири аспекти трактування ландшафтного різноманіття:
- ландшафтнознавче трактування ладшафтного різноманіття зводиться до визначення кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території. Виявлення ареалів максимуму різноманіття територіальної структури ландшафту має особливе значення для виділення мережі природоохоронних територій.
- антропічне тлумачення ландшафтного різноманіття побудоване на широкому розумінні цього терміна, а саме – зміненого і перетвореного людською діяльністю ландшафту. Ландшафтно-екологічної оптимізації території можна досягти при гармонійному порівнянні природних і антропогенних ландшафтів у співвідношенні 60% до 40% ландшафтної структури.
біоцентричне розуміння ландшафтного різноманіття полягає в тому, що досягнення ландшафтного різноманіття передусім необхідне для забезпечення біотичного. Згідно з таким підходом, головна причина втрати біотичного різноманіття полягає в ізольованості окремих ділянок рослинного покриву. Тому відновлення біотичного різноманіття в умовах реального ландшафту полягає в поєднанні окремих ділянок із збереженою природною рослинністю в цілісну мережу завдяки формуванню екологічних кордонів.
.
- гуманістичне розуміння ландшафтного біорізноманіття зводиться до трактування ландшафту як природно-культурної цілісності . У такому ракурсі ландшафтне різноманіття охоплює природне, культурне й етнічне середовище. Кожний ландшафт наділений специфічними культурними і етнічними рисами, притаманними традиціями, звичаями і обрядами місцевого населення.
Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття
Заповідна справа – це не тільки збереження і охорона заповідних обєктів різних рангів. Заповідання виконує ряд важливих наукових, господарських, екологічних завдань.
До природно-заповідного фонду України належать:
- природні території та об ’ єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники тощо.
Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
Заповідник Асканія-Нова
- штучно створені об ’ єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки тощо.
Сучасні екологічні спостереження і оцінки показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе за умови 10-15% заповідності його площі. Нарощування кількості заповідних об ’ єктів не є самоціллю й особливого ефекту не дасть. Необхідно цілеспрямовано формувати екологічні мережі, в яких заповідні території виконуватимуть функції основних структурних елементів.
Висновки:
- Наявна мережа заповідних об єктів україни охоплює близько 42% видів рослин і тварин України і незначну частку ландшафтного різноманіття. Тому ідея системного підходу до охорони природи, яка зазначена в концепції екомереж має стати провідною у ХХІ ст.
- Україна володіє третім після Росії і Франції біорізноманіттям Європи. Тому реалізація загальнодержавної програми формування національної екомережі сприятиме своєчасному збереженню і відновленню видового, генетичного та ландшафтного різноманіть.
Ключові категорії і поняття:
Біорізноманіття.
Генетичне, екосистемне, видове біорізноманіття.
Ландшафтознавче, біоцентричне, антропічне, гуманістичне трактування ландшафтного різноманіття.
Природно-заповідний фонд. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bilki-zhiri-vuglevodi1.html | "Білки, жири, вуглеводи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/523e3acf128a2887964724c1b38a78bd.pptx | files/523e3acf128a2887964724c1b38a78bd.pptx | «Білки, жири, вуглеводи , вітаміни та ЇХ роль в організмі людини»
Білки
Білки́ — складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками. В однині (білок) термін найчастіше використовується для посилання на білок, як речовину, коли не важливий її конкретний склад, та на окремі молекули або типи білків, у множині (білки) — для посилання на деяку кількість білків, коли точний склад важливий.
Стрічкова молекулярна модель білка — ядерного антигену проліферуючих клітин (PCNA) людини.
C
H2
O2
N
S
З чого складається білок?
Зазвичай білки є лінійними полімерами — поліпептидами, хоча інколи мають більш складну структуру. Невеликі білкові молекули, тобто олігомери поліпептидів, називаються пептидами. Послідовність амінокислот у конкретному білку визначається відповідним геном і зашифрована генетичним кодом. Хоча генетичний код більшості організмів визначає лише 20 «стандартних» амінокислот, їх комбінування уможливлює створення великого різномаїття білків із різними властивостями. Крім того, амінокислоти у складі білка часто піддаються посттрансляційним модифікаціям, які можуть виникати і до того, як білок починає виконувати свою функцію, і під час його «роботи» в клітині. Для досягнення певної функції білки можуть діяти спільно, і часто зв'язуються, формуючи великі стабілізовані комплекси (наприклад, фотосинтетичний комплекс).
Рівні структури білків: 1- первинна, 2-вторинна, 3-третинна, 4- четвертинна
Функції білків
каталітична
транспортна
захисна
скоротлива
структурна
гормональна
живильна
Каталітична функція - Полягає в збільшенні швидкості різних реакцій обміну речовин і енергії в організмі.
Транспортна функція - Полягає в скріпленні і доставці (транспорті) різних речовин від одного органу до іншого.
Захисна функція - Антитіла знешкоджують речовини, що потрапляють в організм або з'являються в результаті життєдіяльності бактерій і вірусів
Структурна функція - Білки складають основу будови клітки
Білки — важлива частина харчування тварин і людини, оскільки ці організми не можуть синтезувати повний набір амінокислот і повинні отримувати частину з них із білковою їжею. У процесі травлення протелітичні ферменти руйнують спожиті білки, розкладаючи їх до рівня амінокислот, які використовуються при біосинтезі білків організму або піддаються подальшому розпаду для отримання енергії.
Білки були вперше описані шведським хіміком Єнсом Якобом Берцеліусом в 1838 році, який і дав їм назву протеїни, від грец. πρώτα — «першорядної важливості». Проте, їх центральна роль в життєдіяльності всіх живих організмів була виявлена лише у 1926 році, коли Джеймс Самнер показав, що фермент уреаза також є білком. Секвенування першого білка — інсуліну, тобто визначення його амінокислотної послідовності, принесло Фредерику Сенгеру Нобелівську премію з хімії 1958 року. Перші тривимірні структури білків гемоглобіну і міоглобіну були отримані за допомогою рентгеноструктурного аналізу, за що автори методу, Макс Перуц і Джон Кендрю, отримали Нобелівську премію з хімії 1962 року.
Єнс Якоб Берцеліус
Жири
Жири — це повні складні ефіри трьохатомного спирту гліцерину СН2ОН — СНОН — СН2ОН і різноманітних жирних кислот. Серед них можуть бути як насичені кислоти, наприклад пальмітинова С15Н31СООН і стеаринова С17Н35СООН, так і ненасичені кислоти (у тому разі з одним подвійним зв'язком - наприклад олеїнова кислота С17Н33СООН); з двома - лінолева кислота і з трьома ліноленова кислота подвійними зв'язками, а також з потрійним зв'язком, наприклад тариринова кислота С17Н31СООН).
У рослинному й тваринному світі налічується близько 1300 видів жирів, але елементний склад їх відносно мало коливається й дорівнює в середньому, %:
С — 76 — 79, Н — 11 — 13 і О — 10 — 12.
Шляхом гідролізу (омилення) жири легко розщеплюються на гліцерин і жирні кислоти, причому різні кислоти проявляють неоднакову стійкість до дії високих температур і мікроорганізмів. Так, насичені жирні кислоти досить стійкі не тільки при звичайних температурах, але й при нагріванні навіть до 400 °C вони важко втрачають свою карбоксильну групу й не розкладаються. Досить стійкими є й ненасичені жирні кислоти з одним подвійним зв'язком (типу олеїнової). Ненасичені кислоти із двома й більшим числом подвійних зв'язків менш стійкі. Вони легко окисляються й полімеризуються, а при нагріванні до 300 °C розпадаються з розривом вуглецевого ланцюга й утворенням суміші насичених і ненасичених вуглеводнів жирного ряду.
Для хімічної характеристики жирів й інших ліпідів визначаються температура плавлення й числа — йодне, омилення й кислотності.
Жири - важливий продукт харчування людини. Жири становлять головний компонент таких продуктів харчування, як вершкове масло, рослинні олії, маргарин, смалець. Багато жирів містится у свиному салі та у сирі.
Вуглеводи
Вуглеводи — складова частина клітин усіх живих організмів.
Вуглеводи є найпоширенійшими органічними сполуками, що підтверджується тим фактом, що більше половини органічного вуглецю на Землі існує у формі вуглеводів.
Здебільшого вуглеводи є сполуками рослинного походження — це продукти фотосинтезу і таким чином вони є базовою ланкою у трансформації сонячної енергії у хімічну для забезпечення життя на Землі.
Поряд з білками і жирами, вуглеводи — важлива складова частина харчування людини і тварин, багато з них використовується як технічна продукція.
З хімічної точки зору це є полігідроксикарбонільні сполуки та їхні похідні із загальною формулою СnH2nOn.
Низькомолекулярні вуглеводи відомі також як цукри.
Найбільш відомими представниками вуглеводів є целюлоза, крохмаль,
Глюкоза
Фруктоза
Цукроза (звичайний цукор)
Поширена в природі група багатоатомних спиртів (цукрів, целюлози, крохмалю тощо). У вищих рослинах вуглеводів міститься більше, ніж інших речовин. Деревина, наприклад, містить понад 50% найбільш складних вуглеводів, до яких належить целюлоза, причому їй супроводжують менш складні прості вуглеводи, пектинові речовини й геміцелюлози.
Целюлоза
Прості вуглеводи. До цієї групи вуглеводів належать розчинні в холодній воді найпростіші моносахариди – гексози С6Н12О6 і пентози С5Н10О6. Пентози поширені в рослинах, входять до складу речовини клітин.
Харчова енергетична цінність вуглеводів складає приблизно 4 ККал/грам Особлива група органічних сполук – це біологічно-активні речовини. Вони впливають на процеси обміну речовин і перетворення енергії в живих організмах.
ВІТАМІНИ
Значення: беруть активну участь в обмінних процесах.
Білки, жири та вуглеводи трансформуються в організмі людини при безпосередній участі багатьох вітамінів.
Вони також входять до складу численних ферментних систем, що дають змогу організму раціонально використовувати основні поживні речовини.
Багатогранність впливу вітамінів на стан людини та неможливість синтезу деяких із них в організмі вимагає щоденного надходження їх із їжею.
При дефіциті в організмі декількох вітамінів виникає гіповітаміноз.
Дефіцит окремих вітамінів може виникнути також при незбалансованому харчуванні: вживанні переважно вуглеводної їжі, обмеженні білків або жирів.
Причиною недостатнього надходження вітамінів з їжею може бути неправильна кулінарна обробка харчових продуктів або їх тривале зберігання.
Дякую за увагу !!!
Презентацію підготував
Учень 11-А класу
Дужич Олександр |
https://svitppt.com.ua/biologiya/aukcion-svit-kimnatnih-roslin.html | Аукціон “Світ кімнатних рослин” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/ad8d902ffcec977eb691bed4e321cb63.pptx | files/ad8d902ffcec977eb691bed4e321cb63.pptx | Аукціон
“Світ кімнатних рослин”
Спатифілум
Гіпеаструм
Бегонія
Канна
Герань
Орхідея
Бонсай
Молочай
Драцена
Агапантус
Роіцисус
Кактуси
Кактуси
Вікторина “Кімнатні рослини” |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya-nauka-pro-zhivu-prirodu.html | БІОЛОГІЯ - НАУКА ПРО ЖИВУ ПРИРОДУ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/8f65fbb993462dfa0227e237ac96a309.ppt | files/8f65fbb993462dfa0227e237ac96a309.ppt | ? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bezkilovi.html | Безкільові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/25152b527a2b87825ca7882150d567ed.pptx | files/25152b527a2b87825ca7882150d567ed.pptx | Надряд безкільові
Розмаїтість птахів
Надряд включає
6 сучасних рядів:
Страусоподібні
Ківіподібні
Казуароподібні
Моаподібні
Нандуподібні
Тинамуподібні
Тепер безкільові птахи поширені в Австралії, Африці, Південній Америці.
Африканський страус
Це найбільший сучасний птах (має 2,7 м заввишки і може важити до 90 кг) найшвидший бігун серед усіх двоногих створінь і птах, що несе найбільші яйця.
Живуть страуси родинами. Розмножуються на 2-4му році життя. Виводкові птахи. Живляться рослинною їжею і дрібними наземними тваринами
Ківі — нічні з добре розвиненим нюхом птахи. Розмножуються на 3-5му році життя. Кладку яєць (кожне масою 450 грамів) висиджує самець. Живляться безхребетними, яких знаходять у підстилці та верхньому шарі ґрунту.
Плід ківі названий в честь
цього птаха
Яйця страуса у співвідношенні з курячими
- Вітаю…
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-vlastivosti-ta-funkcii-dnk.html | "Будова, властивості та функції ДНК" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/2d077f39b7bb4ef7f1d264ccd084d48c.ppt | files/2d077f39b7bb4ef7f1d264ccd084d48c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologichniy-godinnik.html | Біологічний годинник | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/379403b26f41a5ce2da202ced4d15d39.ppt | files/379403b26f41a5ce2da202ced4d15d39.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biohimiya-sechi-vlastivosti-i-sklad.html | Біохімія сечі. властивості і склад | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/d126fa65a0e359d9bf7deb89a1023c01.ppt | files/d126fa65a0e359d9bf7deb89a1023c01.ppt |
Ùåë÷îê ïðàâèò îáðàçåö çàãîëîâêà
Ùåë÷îê ïðàâèò îáðàçåö ïîäçàãîëîâêà
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-roslini0.html | Будова рослини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/4c5754df2d1acfa6ef96788619e724e5.pptx | files/4c5754df2d1acfa6ef96788619e724e5.pptx | Будова рослин
Рослинна клітина
Будова рослини
Тканини рослин
Розмноження рослин |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-prokariotiv1.html | "Будова прокаріотів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/d478371f87cc51fa163bd733c0670016.pptx | files/d478371f87cc51fa163bd733c0670016.pptx | Будова прокаріотів
прокаріоти -
Організми що не мають чітко диференційованого клітинного ядра.
присутні :
Клітинна стінка
Цитоплазма
Різні включення
Органели руху
Нуклеоїд
Цитоплазматична мембрана
Рибосоми
Відсутні :
Ядро
Мітохондрії
Пластиди
Вакуолі |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biohimiya-nervovoi-sistemi-chii.html | БІОХІМІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ч.ІІ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/2ebcdf9b68074aba359138b47fc0e550.ppt | files/2ebcdf9b68074aba359138b47fc0e550.ppt |
Gq/11
466/7
Gq/11
519/7
Gq/11
572/7
Gi/o
450/7
Gi/o
450/7
Gi/o
461/7
Gi/o
450/7
Gs
477/7
Gs
413/7
Gs, Gi/o
408/7
D1
Gs
446/7
D2
Gi
Gq/11
443/7
D3
Gi
400/7
D4
Gi
386/7
D5
Gs
477/7
5-HT
(5-hydroxytryptamine)
5-HT1A
Gi/o
421/7
5-HT1B
Gi/o
390/7
5-HT1D
Gi/o
377/7
5-ht1E
Gi/o
365/7
5-ht1F
Gi/o
366/7
5-HT2A
Gq/11
471/7
5-HT2B
Gq/11
481/7
5-HT2C
Gq/11
458/7
5-HT3
478
5-HT4
Gs
387/7
5-ht5A
?
357/7
5-ht5B
?
370/7
5-ht6
Gs
440/7
5-HT7
Gs
445/7 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bliznyukoviy-metod-vivchennya-spadkovosti-lyudini.html | Близнюковий метод вивчення спадковості людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/df263051acaf52a26ea2f807a0d7a1fa.ppt | files/df263051acaf52a26ea2f807a0d7a1fa.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bagatoklitinni.html | Багатоклітинні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/e81b3443bdb2a840f0db8e0db79a6550.pptx | files/e81b3443bdb2a840f0db8e0db79a6550.pptx | Багатоклітинні. Губки.
?
Одноклітинність
Багатоклітинність?
Перехід до багатоклітинності.
Припускають, що багатоклітинні тварини походять від колоніальних найпростіших, подібних до вольвокса. При поділі клітини такого організму не розходяться, а злипаються. Контакти між клітинами здійснюються через пори - отвори в клітин ній оболонці, якими вони з'єднуються між собою.
У колонії вольвокса всі клітини однакові (за винятком статевих). Згодом у тварин, подібних до вольвокса, сформувалась спеціалізація клітин: одні виконували функцію добування і перетравлювання Їжі, інші слугували для руху, треті виконували функцію дихання і т. Д. Так могли виникнути справжні багатоклітинні організми.
Невелика ділянка колонії вольвокс (схематично)
1-вегетативна особина колонії
2-цитоплазматичний місток
3-більша особина колонії, в результаті розвитку котрої з'являються нові , дочірні колонії
Колонія вольвокс з дочірніми колоніями всередині материнського.
Деякі вчені вважають ,що багатоклітинні тварини ведуть свій рід від джгутикових а саме від представників ряду протомонад. Протомонади – це дуже дрібні джгутикові(10-25 мікрон довжиною),котрі мають 2 джгутика. Один направлений вперед і активно рухається , інший -позаду -виконує функцію руля . Представники - різні види роду Bodo.
В кінці ХІХ було висунуті дві теорії : одна німецьким вченим Е. Геккелем , а інша – російським вченим І. І. Мечниковим
Походження багатоклітинних організмів за Е.Геккелем
1- бластула
2-гаструляція
3-4- гастрея(зовнішній вигляд та повздовжній розріз)
Тварина фагоцителла за І.І.Мечниковим
Довгий час вчені взагалі не вважали губок за багатоклітинний організм а рахували їх колоніями. До того ж було незрозуміло , рослини це чи тварини, придумали навіть спеціальний термін зоофіти (тварино-рослини). Але згодом визнали їх тваринами.
1. Аксинелла; 2. Каликс 3. Сифонокалина; 4.Распаілія; 5.Геодія; 6.Галіхондрія
Губки - тип найпримітивніших багатоклітинних тварин
Губки - найпростіші з усіх багатоклітинних тварин. Для них характерний клітинний рівень організації. У тілі губок немає ні тканин, ні органів. Є лише спеціалізовані групи клітин, що виконують ту чи іншу життєву функцію.
ектодерма
мезоглея
ентодерма
У багатьох губок тіло має вид келиха або мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каменів, черепашок). У верхній частині розташований отвір — устя (оскулум), через яке порожнина тіла губки (атрїальна порожнина) сполучається з навколишнім середовищем. Тіло складається з трьох шарів — екто-, мезо- й ентодерми.
хоаноцити.
плоскі клітини
Склероцити
ектодерма
ентодерма
мезоглея
Опорні клітини
У мезоглею занурені: 1) опорні клітини, що формують скелет.
2) амебоцити, що мають псевдоподії, беруть участь у травленні, здатні перетворюватися на інші види клітин;
3) статеві клітини.
Скелет губок розвивається в мезоглеї. Він складається з фибриллярного білка колагену або органічної речовини спонгина і мільйонів мікроскопічних голок (спікул), утворених кремнеземом або вуглекислим вапном. Будова скелета служить основною ознакою класифікації губок. Близько 5000 видів губок, що зустрічаються переважно в морях від поверхні до глибини 8 км., поділяють на три класи: вапнякові губки (скелет з карбонату кальцію), звичайні губки (скелет з одно- або чотиривісних голок кремнезему, рідше із спонгіна), скляні або шестипроменеві губки (кремнеземний скелет з шестиосних голок). До звичайних губок відносяться більше 95 % всіх видів.
Верхній ряд, зліва направо: Dysidea granulosa, Polymastia penicillus, Tetilla leptoderma, Aplysilla rosea. Нижній ряд, зліва направо: Geodia sp., Haliclona sp., Mycale rotalis, Pseudoceratina crassa
До звичайних губок відносяться більше 95 % всіх видів
Верхній ряд, зліва направо: Mycale loveni, Tedania ignis, Hymeniacidon heliophila, Myxilla fimbriata. Нижній ряд, зліва направо: Suberites massa, Monanchora unguifera, слоновье ухо, бадяга
Вапнякові губки. Зліва направо: Clathrina coriacea (біла губка), Leucandra heathi, Leucosolenia botryoides
Вапнякові губки відомі з докембрію.
Скляні губки. Зліва направо: Aphrocallistes, Farrea
Скляні губки відомі з девона.
Тіло (діаметр від кількох міліметрів до 2 м) глечикоподібної, кулястої чи циліндричної форми.
Стінки губок пронизані каналами,через які в центральну порожнину надходить вода разом із киснем і харчовими об'єктами (бактерії, водорості, найпростіші та ін.).
17
Розмножуються губки як статевим, так і нестатевим шляхом. У разі статевого розмноження зрілий сперматозоїд однієї губки виходить через устя і з потоком води потрапляє в порожнину іншої, де за допомогою амебоцитів доставляється до зрілої яйцеклітини. Дроблення зиготи та формування личинки, окрім деяких винятків, відбувається усередині материнського організму. Личинка зазнає ряд складних змін, виходить через устя в навколишнє середовище, прикріпляється до субстрату й перетворюється на дорослу губку. Нестатеве розмноження здійснюється брунькуванням або фрагментацією. У разі брунькування дочірня особина утворюється на материнській і містить, як правило, усі види і клітин. Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за сприятливих умов дає початок новому організму. Губки мають високу здатність до регенерації.
Середовище існування та спосіб життя.
У світовій фауні відомо до 5 тисяч видів, на Україні понад 30.Губки живуть тільки у водному середовищі, більшість із них в морях, деякі - на великих глибинах. У прісних водоймах зустрічаються рідко.
Бодяга
Кілька видів цих прісноводних губок живе в чистих водоймах по всій Україні.
Тіло бодяги може мати різні форми. Живиться найдрібнішим планктоном і розчиненими органічними частинками, фільтруючи воду водойм. Замулення не терпить.
Восени бодяга відмирає. Зимує у вигляді гемул — бруньок, що розвиваються в тілі губок. Гемули витримують пересихання водойм, а навесні, коли у водоймах знову з’являється вода, з них за лічені дні розвиваються нові особини.
Губки, поширені по всій нашій планеті. Але найчисленніша ( і за біомасою, і за видовим складом) фауна губок тропічних і субтропічних морів. Найбільше скупчення губок спостерігається там, де багато каменів. Останнім часом виявляли губок і на найбільших глибинах світового океану (понад 6 тис. м).
Тривалість життя губок від кількох тижнів і місяців до багатьох років.
Поодинокі і колоніальні форми ведуть прикріплений спосіб життя.
Значення губок у природі та житті людини. Роль губок в екосистемах.
Сучасні види належать до в складу ланцюгів живлення водних екосистем.
Губки безперервно пропускають крізь тіло волу, тим самим фільтруючи ЇЇ.
Деякі губки використовуються як туалетні, для медичних і технічних потреб.
Скляні губки - як прикраси.
Масивний скелет кембрійських губок утворили поклади вапняку та крейди. Колонії кембрійських губок утворювали рифи.
Юрський губковий риф
Среднекембрійськая губка з унікального місцезнаходження Burgess Shale
Це цікаво!
Губки будують скляні структури, що є дивом інженерії
Коли ви останній раз говорили по телефону або підключалися до Інтернету, ви, швидше за все, використовували оптичні волокна.: морська губка Euplectella| ростить скляні спікули які є відмінними оптичними волокнами. Учені були вражені схожістю оптичних волокон губок з волокнами, які розроблялися людьми протягом багатьох років.
Губка використовує безліч шарів стекла, які скріплюються органічним клеєм, що робить структуру надзвичайно стійкою до розломів і тріщин. «Якби ми тільки змогли навчитися у природи, ми, можливо, в майбутньому відкрили б альтернативний спосіб виробництва оптичних волокон»
«Скелет цієї істоти – просто посібник по інженерній механіці, пропонує цінні знання, які приведуть до нових концепцій в матеріалознавстві і інженерному проектуванні»
Структурні деталі морської губки Euplectella| відповідають інженерним принципам, використовуваним в конструкціях будівель, таких як Swiss Re Tower в Лондоні, готелі De| Las Artes в Барселоні..
Закріплення знань учнів. (Розв'язування задач і вправ.)
1.У Баренцевому морі живе близько 150 видів морських губок. У Білому - 50, у Чорному -~ 30, у Каспійському - один вид, а в Балтійському губок зовсім немає. Користуючись таблицею, зробіть висновок про пристосованість морських губок до певних умов життя.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-lyudini0.html | Будова людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/c33aa8a7e01c12be62f58d8f5aa0a217.pptx | files/c33aa8a7e01c12be62f58d8f5aa0a217.pptx | Будова організму людини
Скелет
Відділи хребта
М’язи
Кровоносна система
Серцевий м’яз
Система дихання
Травна система
Залози ротової порожнини
Система виділення
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-skeletu.html | "Будова Скелету" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/096fec9aa0d445390b6934fb64b3d651.pptx | files/096fec9aa0d445390b6934fb64b3d651.pptx | БУДОВА СКЕЛЕТА
ТА М’ЗІВ
План: 1 Опис 2 Функції 3 Організація 4 Статеві особливості 5 Захворювання 6 М’язи(вид ззаду та з переду.)
Скелет людини ( др.-греч. σκελετος - "Висушений") - сукупність кісток, пасивна частина опорно-рухового апарату. Служить опорою м'яких тканин, точкою докладання м'язів (важільна система), вмістилищем і захистом внутрішніх органів. Скелет розвивається з мезенхіми. Людський скелет складається з двохсот з гаком окремих кісток, і майже всі вони з'єднуються в одне ціле за допомогою суглобів, зв'язок і інших сполук
1. Опис
Протягом життя скелет постійно зазнає змін. Під час внутрішньоутробного розвитку хрящової скелет плода поступово заміщується кістковою. . У новонародженої дитини в скелеті майже 270 кісток, що набагато більше, ніж у дорослого.Така відмінність виникла через те,що дитячий скелет містить велику кількість дрібних кісточок, які зростаються в крупні кістки тільки до певного віку. Це, наприклад, кістки черепа, таза і хребта. Безпосередньо до скелету не відносяться 6 особливих кісточок (по три з кожного боку), розташованих в середньому вусі; слухові кісточки з'єднуються тільки один з одним і беруть участь в роботі органу слуху, здійснюючи передачу коливань з барабанної перетинки у внутрішнє вухо.
2. Функції Крім механічних функцій з підтримання форми тіла, забезпечення можливості руху та захисту внутрішніх органів, скелет є також і місцем кровотворення : в кістковому мозку відбувається утворення нових клітин крові. (Одне з найпоширеніших захворювань, що вражають кістковий мозок - лейкоз, часто, незважаючи на лікування, призводить до смерті.) Крім цього, скелет, будучи сховищем здебільшого кальцію і фосфору організму, відіграє важливу роль в обміні мінеральних речовин.
. Організація Скелет людини влаштований за загальним для всіх хребетних тварин принципом. Кістки скелета поділяються на дві групи: осьовий скелет і додатковий скелет. До осьовому скелету відносяться кістки, що лежать посередині і утворюють остов тіла; це все кістки голови і шиї, хребет, ребра і грудина. Додатковий скелет складають ключиці, лопатки, кістки верхніх кінцівок, кістки таза і кістки нижніх кінцівок3.
Всі кістки скелета ділять на підгрупи: ОСЬОВИЙ СКЕЛЕТ: Череп - кісткова основа голови, є вмістилищем головного мозку, а також органів зору, слуху і нюху. Череп має два відділи: мозковий і лицьовий. Грудна клітина - має форму усіченого конуса стисненого, є кісткової основою грудей і вмістилищем для внутрішніх органів. Складається з 12 грудних хребців, 12 пар ребер і грудини. Хребет, або хребетний стовп - є головною віссю тіла, опорою всього скелета; всередині хребетного каналу проходить спинний мозок. ДОДАТКОВИЙ СКЕЛЕТ: Пояс верхніх кінцівок - забезпечує приєднання верхніх кінцівок до осьового скелету. Складається з парних лопаток і ключиць. Верхні кінцівки - максимально пристосовані для виконання трудової діяльності. Кінцівка складається з трьох відділів: плеча, передпліччя і кисті. Пояс нижніх кінцівок - забезпечує приєднання нижніх кінцівок до осьового скелету, а також є вмістилищем і опорою для органів травної, сечовидільної та статевої систем. Нижні кінцівки - пристосовані для опори і переміщення тіла в просторі у всіх напрямках, окрім вертикально вгору (не рахуючи стрибка).
4. Статеві особливості Чоловічий і жіночий скелет в цілому побудовані по одному типу, і кардинальних відмінностей між ними немає. Вони полягають лише в трохи зміненій формі або розмірах окремих кісток і, відповідно, включають їх структур. Ось деякі з найбільш явних відмінностей. Кістки кінцівок і пальців у чоловіків в середньому довше і товщі. У жінок більш широкий таз, а також більш вузька грудна клітка, менш незграбні щелепи і слабкіше виражені надбрівні дуги і потиличні виростки. Існує ще безліч більш дрібних відмінностей.
5. Захворювання Відомо безліч захворювань кісткової системи. Багато хто з них супроводжуються обмеженням рухливості, а деякі можуть призводити і до повного знерухомлення людини. Серйозну загрозу для життя і здоров'я представляють злоякісні і доброякісні пухлини кісток, що вимагають часто проведення радикального хірургічного лікування; зазвичай уражену кінцівку ампутують. Крім кісток нерідко дивуються й суглоби. Хвороби суглобів часто супроводжуються значним порушенням рухливості і сильними болями. При остеопорозі збільшується ламкість кісток, кістки стають крихкими, це системне захворювання скелета найчастіше виникає у літніх людей і у жінок після менопаузи.
М’ЯЗИ
Вид спереду 1. Шилоподібним відросток променевої кістки. 2. Зв'язка триголовий м'язи. 3. Міжм'язової перегородка. 4. Велика грудна м'яз. 5. Ключично частину. 6. Грудина частину. 7. Велика кругла м'яз. 8. Найширша м'яз спини. 9. Передня зубчаста м'яз. 10. Коса зовнішня м'яз живота. 11. Пряма м'яз живота. 12. Апоневрозу. 13. М'яз напружуються широку фікцію стегна. 14. Пряма м'яз стегна. 15. Бічна м'яз стегна. 16. Середня м'яз стегна. 17. Довга Мала мишцв. 18. Литкового м'яза. 19. Передня великогомілкова м'яз. 20. Довгий розгиначів пальців. 21. Камбаловідная м'яз. 22. Передній удержіватель сухожиль м'язів-розгиначів. 23. Бічна щиколотки. 24. Середня щиколотки. 25. Ахіллове сухожилля.. 51. Коротка головка.
Вид ззаду 1. Верхня трапецевідная м'яз. 2. Середня трапецевідная м'яз. 3. Дельтовидні м'яз. 4. Нижня трапецевідная м'яз. 5. Длінняа головка трицепса. 6. Середня головка трицепса. 7. Двоголовим м'яз плеча. 8. Плечова м'яз. 9. Круглий пронатор. 10. Променевої Сгибатель кістки. 11. Довга долонна м'яз. 12. Довга відводить м'яз великого пальця. 13. Плечелучевая м'яз. 14. Велика призводить м'яз стегна. 15. Довга головка двоголовим м'яза стегна. 16. Коротка головка двоголовим м'яза стегна. 17. Ніжна м'яз. 18. Полусухожільная м'яз. 19. Полуперепончатая м'яз. 20. Кравецька м'яз. 21. Середня головка литкового м'яза. 22. Колінна зв'язка. 23. Великогомілкової кістки. 24. Камбаловідная м'яз. 25. Довгий розгиначів пальців стопи.
М’ЯЗИ РІЗНОЇ ФОРМИ
Склад м’язів
ГРУПИ М’ЯЗІВ ЛЮДИНИ
КІНЕЦЬ ДЯКУЮ ЗА УВАГУ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biosfera8.html | Біосфера | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/b6d07b1fd03cedecb635ee0f59d65432.pptx | files/b6d07b1fd03cedecb635ee0f59d65432.pptx | Біосфера
Біосфера
Біосфера — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05 % маси Землі.
Історія
Перші уявлення про біосферу як «область життя» та зовнішню оболонку Землі належать Ж.-Б. Ламарку.
Термін «біосфера» вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875), називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям.
Детально вчення про біосферу розробив В. І. Вернадський. У його наукових працях термін «біосфера» вперше з'явився у 1911 році. У 1926 році він видав книгу «Біосфера», в якій виклав вчення про біосферу як особливу сферу Землі, що включає сферу поширення живої речовини.
Рівні організації живої матерії
Молекулярно-генетичний рівень. Елементарна одиниця цього рівня — ген — фрагмент молекули ДНК, в якому записана інформація про первинну структуру однієї білкової молекули.
Клітинний рівень. Клітина — елементарна одиниця цього рівня.
Організмовий рівень. Елементарна одиниця цього рівня — особина в її розвитку протягом онтогенезу.
Популяційно-видовий рівень. Популяція — елементарна одиниця цього рівня. Популяція — це сукупність особин одного виду, що заселяють один ареал протягом тривалого часу і відносно відокремлені від інших популяцій цього ж виду.
Екосистемний рівень. Елементарна одиниця цього рівня — екосистема (сукупність популяцій різних видів, які заселяють територію з визначеними абіотичними показниками і зв'язані між собою та навколишнім середовищем обміном речовин, енергії та інформації). Екосистеми об'єднані на планеті в єдиний комплекс — біосферу.
Екологічна проблема
Екологічна проблема — це зміна природного середовища в результаті антропогенних дій, що веде до порушення структури і функціонування природних систем (ландшафтів) і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків.
Класифікація екологічних проблем
атмосферні (забруднення атмосфери: радіологічне, хімічне, механічне, теплове);
водні (виснаження і забруднення поверхневих і підземних вод, забруднення морів і океанів);
геолого-геоморфологічні (інтенсифікація несприятливих геолого-геоморфологічних процесів, порушення рельєфу і геологічної будови);
ґрунтові (забруднення ґрунтів, ерозія, дефляція, вторинне засолення, заболочування і ін.);
біотичні (зменшення рослинності, деградація лісів, пасовищна (екологія)дигресія, скорочення видової різноманітності і ін.);
комплексні (ландшафтні) — запустинювання, зниження біорізноманітності, порушення режиму природоохоронних органів.
Шість екологічних проблем України
Неякісна вода
80% населення України використовує в своєму житті воду з поверхневих джерел, а екологічний стан цих вод з кожним роком погіршується. Недостатнє очищення стоків, неякісне очищення промислових вод, надмірна насиченість органікою призводить до того, що сьогодні практично всі водойми країни наблизилися до 3 класу забрудненості. Але очисні споруди, що виробляють питну воду, розраховані на прийом води 1-2 класу забруднення. Як результат - вісімдесят відсотків проб води показують, що її якість не відповідає умовам держстандартів. Майже 75% українців п'є воду з Дніпра, якість якої погіршується вниз за течією річки. Тож найскладніша обстановка з якістю питної води сьогодні в Криму. Якщо ж говорити про найчистішу воду в Україні, то її можна спробувати в Полтавській області, де майже вся вода береться з підземних джерел.
Шість екологічних проблем України
Забруднення повітря
Щорічно в атмосферу України потрапляє понад 6 млн. тонн шкідливих речовин і вуглекислого газу. Традиційно головними забруднювачами залишаються промислові підприємства. Однак збільшення кількості автомобілів на дорогах спричинило і збільшення шкідливих викидів в атмосферу. За останні кілька років кількість відпрацьованих газів, що надходять у повітря на території великих міст, зросла на 50-70%.
Деградація земельних ресурсів
Складний стан земельних ресурсів України зумовлений тим, що 71% всього агроландшафту країни використовується для господарської діяльності. Але через надмірне і неправильне використання родючість землі з кожним роком падає. Екосистема ґрунту руйнується в основному через інтенсивний розвиток ерозії: останнім часом їй піддалося більше 35% сільгоспугідь України. Активне використання добрив призвело до збільшення площі кислих ґрунтів. До того ж, майже 40% загальної площі земельних ресурсів України належать до забруднених земель.
Знищення лісів
Україна належить до малолісистих країн - ліс покриває лише шосту частину її території. Але при цьому експорт деревини з України в 2,5 рази перевищує імпорт. Споживче ведення лісового господарства призводить до того, що ліси не відновлюються і втрачають біологічну стійкість (площа лісів, уражених шкідниками і хворобами, постійно збільшується). А цінні деревні породи (дуб, бук і сосна) заміщуються малоцінними (грабом, березою, осикою). Найскладніша ситуація в Карпатах та Криму - тут через деградацію лісових масивів розвивається ерозія ґрунтів і зсувні процеси.
Шість екологічних проблем України
Шість екологічних проблем України
Побутові відходи
Однією з найбільш серйозних екологічних проблем України сьогодні можна вважати проблему утилізації і переробки різних відходів. У країні діє близько 800 офіційних звалищ, загальна кількість сміття на яких перевищила 35 млрд. т. Щорічно ця цифра зростає ще на сімсот-вісімсот тисяч тонн. За інформацією Міністерства екології та природних ресурсів, загальна площа всіх полігонів з відходами вже займає 4% площі України. Речовини, які виділяються в результаті хімічних реакцій на полігонах твердих побутових відходів, здатні перетворити територію України на одну суцільну зону екологічного лиха. Адже небезпечні хімічні речовини і бактерії просочуються в ґрунт, потрапляють в повітря та ґрунтові води, отруюючи життя на відстані десятків кілометрів від звалища.
Шість екологічних проблем України
Чорнобильська катастрофа
Сумарна активність радіонуклідів, які вийшли за межі 4 енергоблоку Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року і в наступні дні після аварії, перевищила 300 млн. кюрі. Аварія призвела до радіоактивного забруднення більш ніж 145 тис кв.км території України, Білорусії та Росії. На радіоактивних територіях сьогодні розміщено понад дві тисячі населених пунктів, в яких проживає майже півтора мільйони людей. Українські вчені єдині в думці про те, що наслідки Чорнобильської аварії ще дуже довго будуть про себе нагадувати. Станом на 2009 рік в Україні було зареєстровано 6049 випадків раку щитовидної залози у людей, які на момент аварії були дітьми і підлітками. Крім того, за час, що минув після катастрофи на ЧАЕС, зросла кількість психоневрологічних захворювань, патології серцево-судинної системи. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biomehanika-yak-nauka-pro-ruhi-lyudini.html | Біомеханіка як наука про рухи людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/a31b427be8793692a6ac631d4d56a19c.pptx | files/a31b427be8793692a6ac631d4d56a19c.pptx |
Підготувала учениця 8 класу Мокану С
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-prokariotiv.html | Будова прокаріотів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/25cb45c2ea3dd2a169daf16fa4460559.pptx | files/25cb45c2ea3dd2a169daf16fa4460559.pptx | Будова прокаріотів
Підготували :
Давидюк Іванна і Дудій Анастасія
прокаріоти -
Організми що не мають чітко диференційованого клітинного ядра.
присутні :
Клітинна стінка
Цитоплазма
Різні включення
Органели руху
Нуклеоїд
Цитоплазматична мембрана
Рибосоми
Відсутні :
Ядро
Мітохондрії
Пластиди
Вакуолі |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ckati.html | "Cкати" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/4c908a4958b005974c93d05f42b521db.pptx | files/4c908a4958b005974c93d05f42b521db.pptx | Cкати - чудові створіння
Підготувала
Студентка 142 групи
Мартиненко Олена
ВКНЗ СОР “Лебединське педагогічне училище імені А. С. Макаренка”
2014
Скати
Скати - надряд хрящових риб. Довжина до 5-9 м, ширина до 6 м, вага до 500 кг і більше. Відомо 230 видів. Поширені головним чином у морях, деякі види у прісних водах.
У Чорному морі на глибинах
до 3000 м живуть:
1. Скат колючкуватий або морська лисиця;
2. Морський кіт або хвостокол звичайний.
У прісних водоймах мешкають:
1. Австралійська риба-пилка;
2. Річкові хвостоколи.
Тіло більшості скатів плоске, широке та дископодібне (за винятком пилконосих скатів, які за формою нагадують акул).
Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібно рухають дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець розвинений погано.
Живляться ракоподібними, молюсками, рибою, деякі - планктоном.
Забарвлення змінюється в залежності від місця існування. В одних особин спина буває темно-коричнева, у інших - темно-сіра. Нижня частина тіла - груди - може бути біла або світло-кремова.
В електричних скатів є спеціальні утвори для полювання та захисту - електричні органи, що становлять собою видозмінені м'язи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт.
Цікаво, що такі органи є і в деяких кісткових риб (електричний вугор, електричний сомик та ін.).
Розмноження скатів
Викльовуються дитинчата також у тілі самки. Спочатку мальки харчуються речовинами, що містяться в яєчному жовтку, а коли підростають - багатою на білки рідиною (чимось на зразок молока), що виділяється стінками матки.
Про розмноження скатів відомо небагато. Точно встановлено, що в літні місяці самка приводить від 2 до 9 мальків. Вони розвиваються в яйці, прикріпленому до стінок яйцепроводів.
Скат-хвостокол
Скати-хвостоколи часто трапляються на мілководді. Вони зазвичай лежать на піщаному або мулистому дні, частково або повністю зариваючись у грунт, при цьому видніються тільки їхні очі, кінчик носа і хвіст. Грудні плавці обрамляють всю передню частину тіла.
Скат-хвостокол
Якщо хвостокол чим-небудь наляканий, він швидко спливає за допомогою величезних крил - грудних плавців.
У європейських водах хвостоколи зустрічаються тільки влітку. Деякі біологи припускають, що взимку вони йдуть у глибші води. Інші дослідники вважають, що на зиму хвостоколи просто глибше зариваються в пісок.
Живлення хвостоколів
Хвостоколи харчуються морськими черв'яками, ракоподібними та іншими безхребетними. Великі особини їдять мертву рибу і головоногих молюсків.
Рот хвостокола розташований з нижнього боку голови. В його пащі є декілька рядів тупих і широких зубів. Вони служать для розгризання мушель молюсків. Оскільки хвостокол має маскувальне забарвлення, під час полювання він практично непомітний.
Види хвостоколів
Морський кіт - найчисленніший з європейських хвостоколів. Цю тварину можна зустріти в Атлантичному океані, поблизу Британських островів і Іспанії, а також у Середземному морі.
Риба є чутливою до змін температури води. При температурі +6°С+7°С вона ще виживає, але при нижчій вже гине. У морях Північної і Південної Америки, від Нью-Джерсі до Бразилії, зустрічається американський хвостокол.
Електричний скат
Електричні скати – ряд скатів, здатних виробляти електрику.
Тіло електричного ската нагадує дуже товстий млинець (більш товсте, ніж у всіх інших скатів) – кругле і м'ясисте.
Електричний скат
Розміри електричних скатів також різні, максимальна довжина становить 1,2 м при вазі до 100 кг. Решта дрібніші – до 50 см.
Багато видів відрізняються яскравим забарвленням, як би попереджуючи про небезпеку дотику.
Сила струму
Сила струму, яка генерується скатами, різниться залежно від виду та досягає 50 ампер. Напруга також варіюється. Наприклад, атлантичний торпедо може давати розряди в 220 Вольт, але для більшості видів ця цифра менша і становить 5-40 Вольт.
Підзарядка
Електричний скат являє собою велику живу батарейку, якій необхідно періодично підзаряджатись. Після здійснення розряду рибі потрібен деякий час, щоб зібратися з силами для нового заходу.
В момент, коли скат набирає енергію після розряду, його можна навіть спробувати взяти в руки (що, звісно, не рекомендується).
Чутливість
Електричні скати відомі своєю електрочутливістю, а також очима, розташованими зверху голови. Маючи вкрай слабкий зір, вони компенсують це іншими чуттями, включаючи відчуття електрики.
Сильні розряди використовуються для оглушення жертв, тоді як слабкі – для електроехолокації при визначенні об'єктів поблизу від риби, для комунікації і, можливо, позначення меж території.
Електричні скати
Ряд електричних скатів включає три родини і 69 видів. Представники цих родин різняться числом спинних плавців:
у гнюсових скатів їх два;
у наркових – один;
у темерових скатів їх немає зовсім.
Крім того всі вони мають хвостовий плавець на відносно короткому хвості. Рильце закруглене, практично зливається з тілом.
Електричні скати
Електрогенні властивості електричних скатів були відомі здавна і навіть знайшли застосування в медицині:
древні греки використовували їх для знеболювання при операціях і народженні дітей;
у XI столітті араби використовували скатів для лікування ревматизму – передуючи сучасній електрошоковій терапії;
скатами лікували навіть душевні хвороби.
Біль від скатів
Розряди повністю «зарядженого» ската надзвичайно болючі, але тривають долі секунди, так що небезпеки омертвіння тканин немає. Тому смертельних випадків зіткнення з електричним скатом не зафіксовано.
Пляжі, де зустрічаються електричні скати, відомі, а головне правило, якого дотримуються пірнальники та відпочиваючі – дивитись уважно під ноги. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-organizmu-tvarin.html | Будова організму тварин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/c5f46056e5611befbc8630c73f7ac46e.pptx | files/c5f46056e5611befbc8630c73f7ac46e.pptx | Будова організму тварин
Скелет ссавця
Кровоносна система ссавців
Розташування органів у ссавців
Розташування органів у птах
Розташування органів у підводних
Еволюція
Еволюція |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-ta-funkcii-spinnogo-mozku.html | Будова та функції спинного мозку | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/a90eb4ae0f666745f9ec230a4febbb8d.pptx | files/a90eb4ae0f666745f9ec230a4febbb8d.pptx | Будова та функції спинного мозку
Підготувала учениця 8-А класу
Охрименко Діана
НЕРВОВА СИСТЕМА
Функції нервової системи:
1) об’єднує організм в одне ціле; 2) регулює роботу органів і систем; 3) підтримує сталість внутрішнього середовища організму; 4) здійснює зв’язок організму із зовнішнім середовищем і забезпечує адаптацію в мінливих умовах; 5) визначає психічну діяльність індивіда.
Структура спинного мозку
Зовнішня (тверда) оболонка— вистеляє внутрішню порожнину хребетного каналу.
Середня (павутинна) оболонка — прилягає до твердої оболонки, має нервові волокната судини.
Внутрішня (м’яка, або судинна) оболонка —
зрощена зі спинним мозком, містить кровоносні судини
Біла речовина:
— утворена аксонами нервових клітин, укритими мієліном;
— розташована навколо сірої речовини;
— нервові волокна формують провідні шляхи (висхідні та низхідні), що лежать уздовж спинного мозку;
— провідні шляхи з’єднують спинний мозок із головним і сегменти спинного мозку між собою
Сіра речовина:
— утворена скупченням тіл і дендритів нервових клітин;
— формує два передні роги (передні корінці — рухові нерви) і два задні роги (задні корінці — чутливі нерви)
Спинномозковий канал:
— містить вставні нейрони;
— заповнений спинномозковою рідиною;
— виконує живильну функцію
ФУНКЦІЇ
Функції спинного мозку:
1) рефлекторна — забезпечення рухів і регуляція роботи внутрішніх органів;
2) провідна — шляхами в низхідному і висхідному напрямку, забезпечення інтеграції діяльності нервової системи. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bioriznomanittya2.html | "Біорізноманіття" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/d340d0c2ae386e7be9c5640a99731462.pptx | files/d340d0c2ae386e7be9c5640a99731462.pptx | “Біорізноманіття”. Причини і наслідки деградації біорізноманіття. Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів.
Основні поняття:
Поняття біорізноманіття
Генетичне біорізноманіття
Видова біорізноманітність
Екосистемне біорізноманіття
Деградація
Категорії заповідних об’єктів
Біорізноманіття — це міра відносного різноманіття серед сукупності організмів, що входять до деякої екосистеми.
З часів, коли Карл Лінней запропонував першу таксономічну класифікацію, минуло 250 років. З тих пір було описано близько 1,2 млн. видів (близько 14% від передбачених).
Видова біорізноманітність
Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють територію. У межах України поширені 5100 видів вищих судинних рослин, з яких 611 занесено до Червоної книги України . За оцінками фахівців , близько третина червонокнижних видів рослин перебувають поза межами природних заповідників і заказників . Втрата хоча б одного виду є незворотною .
Генетичне біорізноманіття
Генетичне різноманіття - різноманіття наборів генів, що несуть різні організми: у малому масштабі це відбувається між організмами того самого різновиду, між близько пов'язаними різновидами - у тому самому гені, між більш віддалено пов'язаними різновидами - у різних сімействах, підкласах або царствах.
Екосистемне (ландшафтне ) біорізноманіття Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття - це сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних, степових, гірських, рівнинних, морських ,річкових угруповань.
Заходи збереження біорізноманіття
Збалансоване використання земельних ресурсів.
Невиснажливе використання природних екосистем.
Зниження рівня техногенних забруднень природних комплексів.
Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.
Аспекти трактування ландшафтного різноманіття.
Ландшафтнознавчий
Антропічний
Біоцентричний
Гуманістичний
Ландшафтознавче трактування різноманіття:
Базується на визначенні кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території.
Шищенко та Гродзинський вважали, що найбільш різноманітну ландшафтну структуру мають території, де межують ландшафти різних природних зон і різних тектонічних структур.
Гуманістичне трактування ландшафтного різноманіття
Зводиться до трактування ландшафту як природо-культурної цілісності.
Антропічне трактування ландшафтного різноманіття
Базується на розумінні інтегративного ландшафту, тобто ландшафту зміненого і перетвореного людською діяльністю.
Біоцентричне трактування ландшафтного різноманіття
Полягає у тому, що досягнення ландшафтного різноманіття передусім необхідне для забезпечення біотичного.
Відновлення біотичного різноманіття в умовах реального ландшафту полягає в поєднанні окремих ділянок із збереженою природною рослинністю в цілісну мережу завдяки формуванню екологічних коридорів.
Швидке потепління веде до збільшення біорізноманіття тропічних лісів.
Природні та напівприродні ландшафти є майже на 2/5 (40 %) території України. Найменш трансформовані природні ландшафти на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, та на відкритих землях, площа яких становить загалом 19,65 % усієї території країни. На сьогодні у флорі України нараховується понад 25 тис. видів рослин, у фауні — майже 45 тис. видів тварин. До Червоної книги України занесено 541 вид рослин, 382 — тварин; до Зеленої книги України — 127 рідкісних і зникаючих типових рослинних угруповань.
Нова стратегія ООН Мета: збереження біологічного різноманіття на планеті, зниження темпів вимирання біологічних видів до 2020-го року в два рази в порівнянні з поточними темпами, і збільшити кількість заповідних територій на суші до 17% і до 10% в океані.
Деградація (від лат. Degradatio, буквально - зниження) - процес погіршення характеристик будь-якого об'єкта з плином часу, рух назад, поступове погіршення, занепад, зниження якості, руйнування матерії внаслідок зовнішнього впливу за законами природи і часу.
Причини деградації біорізноманіття:
Руйнування природного середовища життя
Чужорідні види
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Швидке зростання населення
Загроза глобального потепління
Руйнування природного середовища життя
заготовка деревини,
добування корисних копалин,
вируб лісу під пасовища,
будівництво дамб і автомагістралей,
спалення трав’яних покривів.
Чужорідні види
Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.
Надмірна експлуатація природних ресурсів
У вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.
Швидке зростання населення
У середині XIX століття чисельність населення Землі складала 1 млрд осіб. Через 1,5 століття кількість збільшилася до 6млрд.Використання природних ресурсів перевищує допустимі норми.
Загроза глобального потепління
Протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цельсієм.
підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.
підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок
Категорії заповідних об’єктів:
Природні території та об’єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища.
Штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Природоохоронні території України:
Біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.
Природні заповідники: Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський..
Природні парки: Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина.
Природозаповідною справою займається:
- Товариство Подільських природодослідників і любителів природи ;
- Хортицьке товариство збережувачів природи ;
- Кримське товариство природодослідників і любителів природи ;
- Миколаївське товариство любителів природи ;
- Харківське товариство любителів природи ;
- Полтавський природо-заповідний музей ;
- Київський природоохоронний комітет ;
- природничий відділ Українського наукового товариства ;
Висновок:
Сучасні екологічні спостереження вказують на те, що збереження генофонду регіону можливе лише за умови 10-15% заповідності його території.
Необхідно цілеспрямовано використовувати усі природні ресурси та формувати екологічні мережі для їх збереження.
Презентацію підготував учень 11- А класу Шишка Назар. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biosfera9.html | "Біосфера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/df5af52f9514b1c9f920f3e1392b6ba9.pptx | files/df5af52f9514b1c9f920f3e1392b6ba9.pptx | БІОСФЕРА
Що таке біосфера?
Біосфера це — сфера активного життя,
що охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.
Історія
Перші уявлення про біосферу як «область життя» та зовнішню оболонку Землі належать Ж.Ю.Ламарку. Термін «біосфера» вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс(1875) називаючи ним окрему оболонку Землі, наповнену життям. Детально вчення про біосферу розробив В.І. Вернадський.
Біосфера охоплює нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, всю гідросферу і верхній шар літосфери до глибини 3-11 км на суші й 0,5-1,0 км під дном океану. Товщина біосфери на полюсах Землі близько 10 км, наекваторі — 28 км
Атмосфера Землі — найбільш легка оболонка Землі, що межує з космічним простором; через атмосферу здійснюється обмін речовини й енергії з космосом. Переважні елементи хімічного складу атмосфери: азот — N2(78%), кисень — O2 (21%), аргон — Ar (1%), вуглекислий газ — CO2 (0,03%)
Гідросфера — водяна оболонка Землі. У наслідок високої рухливості вода проникає повсюдно в різні природні утворення, навіть найчистіші атмосферні води містять від 10 до 50 мг/л розчинних речовин. Переважні елементи хімічного складу гідросфери окрім власне води: йони натрію — Na+, магнію — Mg2+, кальцію Ca2+, хлору — Cl−, сірка — S, вуглець — C. Найважливіша роль в житті живих організмів належить таким елементам, як азот — N, фосфор — P, калій — K, магній — Mg та сірка — S, що засвоюються ними. Головною особливістю океанічної води є те, що основні іони характеризуються постійним співвідношенням у всьому обсязі світового океану
Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, що складається з осадових і магматичних порід. Поверхневий шар літосфери, у якому здійснюється взаємодія живої матерії з мінеральною (неорганічною), являє собоюґрунт. Залишки організмів після розкладання переходять у гумус (родючу частину ґрунту). Складовими частинами ґрунту служать мінерали, органічні речовини, живі організми, вода, гази. Педосфера — ґрунтова оболонка планети, повністю просякнута живими організмами та складається з продуктів їх життєдіяльності. Переважні елементи хімічного складу літосфери: кисень — O, кремній — Si, алюміній — Al, залізо — Fe, кальцій — Ca, магній — Mg, натрій — Na, калій — K
Межі біосфери
Біосфера займає нижній шар атмосфери(10 км), всю гідросферу(11км) і верхній шар земної кори(15 км).
КОЛООБІГ РЕЧОВИН В БІОСФЕРІ
Біогеохімічні цикли це переміщення біогенних елементів від одного компоненту біосфери до інших. На певних етапах цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.
біогеохімічний цикл карбону
біогеохімічний цикл оксигену і нітрогену
Роль організмів у перетворенні оболонок Землі
створення осадових порід
ґрунтоутворення
підтримання сталості газового складу атмосфери
Основні положення вчення В. І. Вернадського про біосферу
★ Цілісність біосфери визначається самоузгодженісттю всіх процесів в біосфері, обмежених фізичними константами, рівнем радіації та ін.
★ Земні закони руху атомів, перетворення енергії є відображенням гармонії космосу, забезпечуючи гармонію і організованість біосфери. Сонце як основне джерело енергії біосфери регулює життєві процеси на Землі.
★ Жива речовина біосфери з найдавніших геологічних часів активно трансформує сонячну енергію в енергію хімічних зв'язків складних органічних речовин. При цьому сутність живого постійна, змінюються лише форми існування живої речовини. Сама жива речовина не є випадковим створенням, а є результатом перетворення сонячної світлової енергії в дійсну енергію Землі.
★ Чим дрібніше організми, тим з більшою швидкістю вони розмножуються. Швидкість розмноження залежить від щільності живої речовини. Розтікання життя — результат прояву її геохімічної енергії.
★ Автотрофні організми отримують всі необхідні для життя речовини з навколишньої косної матерії. Для життя гетеротрофів необхідні готові органічні сполуки. Поширення фотосинтезуючих організмів (автотрофів) обмежується можливістю проникнення сонячної енергії.
☆ Активна трансформація живою речовиною космічної енергії супроводжується прагненням до максимальної експансії, прагненням до заповнення всього можливого простору. Цей процес В. І. Вернадський назвав «тиском життя».
☆ Формами знаходження хімічних елементів є гірські породи, мінерали, магма, розсіяні елементи і жива речовина. У земній корі відбуваються постійні перетворення речовин, кругообіг, рух атомів і молекул.
☆ Поширення життя на нашій планеті визначається полем стійкості зелених рослин. Максимальне поле життя обмежується крайніми межами виживання організмів, яке залежить від стійкості хімічних сполук, що становлять живу речовину, до певних умов середовища.
☆ Кількість живої речовини в біосфері постійна і відповідає кількості газів в атмосфері, перш за все кисню.
☆ Будь-яка система досягає стійкої рівноваги, при якому вільна енергія системи наближається до нуля.
Взаємодія з іншими оболонками
Атмосфера Вплив організмів пов'язаний з фотосинтезом. Рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Тваринний світ можуть тільки насичувати атмосферу вуглекислим газом, поглинаючи кисень для потреб метаболізму. Таким чином організми регулюють вміст цих газів у атмосфері.
Гідросфера. Організми забирають з води морів і океанів необхідні речовини (особливо кальцій) на побудову своїх кістяків, панцирів, черепашок, мушель.
Літосфера. З решток організмів утворюються осадові гірські породи органічного походження вапняки,торф,кам’яне вугілля), а також деякі форми поверхні .
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-statevih-organiv.html | Будова статевих органів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/2e11f9531148b1b8ffb07e7473aa6f1f.pptx | files/2e11f9531148b1b8ffb07e7473aa6f1f.pptx | Будова статевих органів
Матеріали до уроку
9 клас
Мета уроку:
прослідкувати еволюцію статевого розмноження в природі; вивчити особливості статевої системи, дослідити взаємозв'язок будови і виконуваних функцій;
розвивати комунікативні якості, навички самостійної роботи, розвивати логічне мислення, уміння виділяти головне, порівнювати, аналізувати, складати схеми, конспекти;
здійснити статеве та моральне виховання учнів.
Словникова робота:
Онтогенез – це ….
Ембріональний період – це…..
Постембріональний період – це….
У індусів є оповідання про слона та чотирьох сліпих. Кожен з них бажав дізнатися, який з себе слон. Але один мацав лише хобот, другий - ногу, третій - намагався охопити величезний живіт слона, а четвертий ухопив його за хвіст. Звичайно, у кожного з них склалася своєрідна уява про вигляд слона. Той, хто тримався за хобот, порівнював тварину з канатом. Другий твердив, що слон - колона будови. Третій
знайшов, що слон схожий
з бочкою. Четвертий був
переконаний, що слон нагадує змію.
Розвиток статевої системи людини
Ембріональний
Постембріональний : зовнішні та внутрішні зміни
Будова жіночої статевої системи
Репродуктивними органами жінки є:
молочні залози ;
зовнішні й внутрішні статеві органи.
Будова чоловічої статевої системи:
Функції чоловічої статевої системи — це утворення чоловічих статевих клітин і забезпечення їхнього надходження до внутрішніх статевих органів жінки, у яких відбувається процес запліднення.
Гра «Знайди зайве»
а)яєчко, сім’яні міхурці, простата, сперматозоїди, придаток яєчка;
б)яєчники, яйцеклітина , сперматогенез, овогенез.
Дайте визначення термінам:
гормони, матка, прогестерон, сім'яні міхурці, передміхурова залоза, куперова залоза, яєчко, яєчники, тестостерон, маткова труба, естроген.
Заповніть таблицю
Виберіть правильну відповідь
1. Виберіть чоловічі статеві органи: а) яєчники; б) яєчка; в) сім'яні міхурці; г) передміхурова залоза. 2. Виберіть жіночі статеві органи: а) яєчники; б) яєчка; в) матка; г) маткові труби. 3. Вкажіть продукти чоловічих статевих залоз: а) сперматозоїди; б) яйцеклітини; в) гормон тестостерон; г) гормон прогестерон. 4. Вкажіть продукти жіночих статевих залоз: а) сперматозоїди; б) яйцеклітини; в) гормон тестостерон; г) гормон прогестерон.
Сконструюйте відповідь у вигляді схеми
Значення репродуктивної
системи людини
Домашня робота
Опрацювати параграф у підручнику, робочий зошит;
поясніть біологічні механізми ово- і спермогенезу.
Бажаю вам успіхів!!!
Використана література:
Всесвітня мережа Інтернет.
Межжерін, Межжеріна «Біологія», 9 клас |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-ta-funkcii-klitinnih-membran.html | Будова та функції клітинних мембран | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/0e2e0d04947f9931ada6460b1ee20c94.pptx | files/0e2e0d04947f9931ada6460b1ee20c94.pptx | Будова та функції клітинних мембран
Клітина — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною. Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів.
Клітина
Усі організми поділяються на одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні. До одноклітинних належать бактерії, археї, деякі водорості і гриби, а також найпростіші. Колоніальні та багатоклітинні організми складаються з великої кількості клітин. Різниця між ними полягає в тому, що колоніальні організми складаються з недиференційованих або слабо диференційованих клітин, які можуть виживати одна без одної. Клітини багатоклітинних організмів більш-менш спеціалізовані на виконанні певних функцій і залежні одна від одної в процесах життєдіяльності. До багатоклітинних організмів належить зокрема і людина, тіло якої складається приблизно з 1013 клітин.
Клітини крові людини
Вперше клітини вдалось побачити тільки після створення світлових мікроскопів, з того часу і досі мікроскопія залишається одним із найважливіших методів дослідження клітин. Використовується світлова (оптична) мікроскопія, що попри свою порівняно невелику роздільну здатність має ту перевагу, що дозволяє спостерігати за живими клітинами. У ХХ столітті була винайдена електронна мікроскопія, що дала можливість вивчити ультраструктуру клітин.
Для вивчення функцій клітин та їх частин використовують різноманітні біохімічні методи як препаративні, наприклад фракціонування методом диференційного центрифугування, так і аналітичні. Для експериментальних та практичних цілей використовують методи клітинної інженерії. Всі згадані методичні підходи можуть використовуватись у поєднанні із методами культури клітин.
Методи дослідження клітин
Флуоресцентна мікроскопія
Темнопольна мікроскопія
Світлопольна мікроскопія
Будову біологічних мембран описує рідинно-мозаїчна модель, яку в 1972 році запропонували Сінгер і Ніколсон. Згідно з нею мембрани складаються із «двовимірної рідини» — подвійного шару ліпідів, в якій «плавають» молекули білків, утворюючи мінливу мозаїку.
Ліпідний бішар біологічних мембран має товщину 5 нм і в основному побудований із фосфоліпідів, у молекулах яких виділяють дві основні частини: гідрофільну «голову» та два гідрофобні «хвости». У складі бішару гідрофільні голови фосфоліпідів повернуті назовні — у полярний водний розчин, а гідрофобні хвости — всередину. До складу мембран у меншій кількості входять також інші ліпіди, такі як гліколіпіди, сфінголіпіди та холестерол.
Будова біологічних мембран
Вміст білків у мембранах може коливатись від 18% до 75%. Частина із мембранних білків міцно зв'язана із ліпідним бішаром завдяки наявності гідрофобних доменів, які входять в нього. Такі білки називаються інтегральними, а ті із них, що наскрізь пронизують мембрану — трансмембранними; до цього класу належать усі іонні канали та більшість клітинних рецепторів. Натомість периферійні білки не вбудовуються у ліпідний бішар, а утримуються поблизу мембрани завдяки слабким взаємодіям із іншими білками або гідрофільними головами фосфоліпідів. Прикладом цієї групи білків можуть бути деякі ферменти.
Зовнішній і внутрішній листки мембрани відрізняються фосфоліпідним і білковим складом та функціями.
1.Обмеження вмісту клітини. Мембрани характеризуються вибірковою проникністю: через них можуть проходити неполярні речовини, але не великі полярні та заряджені молекули. Маленькі полярні молекули, такі як вода, здатні перетинати ліпідний бішар, але цей процес ускладнено. Завдяки таким властивостям мембрана утримує всередині клітини всі біополімери та заряджені молекули, а також запобігає потраплянню таких молекул іззовні.
2.Транспорт. Мембрани регулюють процес транспорту потрібних речовин до клітини та виведення із неї відходів. Якщо речовини переносяться через мембрану за градієнтом концентрації, для цього не витрачається енергія, і такий транспорт називається пасивним. Різновидами пасивного транспорту є проста і полегшена дифузія. У випадку першої речовини проникають безпосередньо через біліпідний шар, окремий випадок — проста дифузія води або осмос. Шляхом полегшеної дифузії переносяться сполуки, які не можуть перетинати бішар ліпідів, для них у мембрані є спеціальні білкові канали або білки-переносники. Існування живих клітин було б неможливим без здатності до активного транспорту, тобто перенесення речовини проти градієнту концентрації. Активний транспорт є енерговитратним процесом. Великі часточки або краплини рідини можуть переноситись у клітину або викидатись із неї назовні шляхом ендо- або екзоцитозу відповідно за допомогою мембранних везикул , цей процес також потребує енергетичних затрат.
Функції мембран
3.Рецепція. На поверхні плазматичної мембрани розташована велика кількість клітинних рецепторів що сприймають різні хімічні та фізичні сигнали та передають їх всередину клітини. Завдяки рецепторній функції мембран клітини організму можуть спілкуватись між собою, а також розпізнавати поверхневі білки одна одної.
4.Метаболічна функція. Багато мембранних білків є ферментами. Інколи вони можуть бути організовані у мультиферментні комплекси для здійснення послідовних метаболічних реакцій, при цьому мембрана виступає каркасом для їх просторової організації. Реакції світлової фази фотосинтезу та електронтранспортного ланцюга мітохондрій можуть відбуватись тільки на відповідних мембранах.
5.Клітинна адгезія. Мембрани тварин, зокрема деякі мембранні білки, забезпечують прикріплення клітин багатоклітинного організму одна до одної або до позаклітинного матриксу. Таким чином забезпечується структурна цілісність тканин тваринного організму. Контакт із мікрооточенням за участі мембранних білків також є важливим для виживання багатьох типів клітин, без нього вони гинуть шляхом апоптозу.
Цитоплазма клітини складається із водянистої основної речовини — гіалоплазми, у якій розташовані органели, нитки цитоскелету та клітинні включення.
Цитоплазма клітини
Гіалоплазма або основна речовина цитоплазми приблизно на 90% складається з води, в якій розчинені всі основні біомолекули: солі, цукор, амінокислоти, нуклеотиди, вітаміни і гази утворюють істинний розчин, тоді як великі молекули, зокрема білки, перебувають у колоїдному розчині. У гіалоплазмі відбувається велика кількість метаболічних процесів, зокрема гліколіз. Спостерігаючи за живою цитоплазмою клітини, зазвичай можна помітити, що вона рухається. Найкраще видно рух мітохондрій і пластид. Це явище називають циклозом.
Рибосоми — дрібні органели , не оточені мембраною. Відповідають за здійснення трансляції — синтезу поліпептидного ланцюга на матриці мРНК. Рибосома побудована із двох субодиниць — великої і малої, до складу кожної входить приблизно однакова за масою кількість білків та рРНК. Існує два основних типи рибосом — менші, наявні у прокаріотичних клітинах, мітохондріях і пластидах, і дещо більші цитоплазми еукаріот.
Рибосоми
В еукаріотичних клітинах виділяють дві основні популяції рибосом: вільні і пов'язані з ендоплазматичним ретикулумом (ЕПР). Ці дві групи не відрізняються структурою, а лише синтезованими білками: вільні рибосоми синтезують цитоплазматичні білки, тоді як на шЕПР відбувається утворення мембранних і секреторних білків. Часто кілька рибосом рухаються одна за одною вздовж одного ланцюга мРНК, синтезуючи поліпептидні ланцюги; такі об'єднання рибосом називають полірибосомами або полісомами.
Мітохондрії
Мітохондрії або певні їхні видозміни наявні в клітинах усіх еукаріот. Кількість мітохондрій у клітині коливається від однієї, до кількох сотень або навіть тисяч. Загальний об'єм мітохондрій у клітині корелює із її метаболічною активністю. Основною функцією цих органел є здійснення аеробного етапу клітинного дихання: тут відбувається цикл трикарбонових кислот, реакції електронтранспортного ланцюга та окисне фосфорилювання АДФ, що має своїм наслідком утворення АТФ. Таким чином мітохондрії є головними енергетичними станціями клітини. Окрім цього вони є одним із ключових місць теплопродукції клітини, а також місцем накопичення кальцію.
Мітохондрії на електронних мікрофотографіях зазвичай виглядають як продовгуваті циліндри. Проте в живих клітинах це динамічні структури, які постійно змінюють свою форму, можуть зливатись між собою, ділитись і рухатися в цитоплазмі. Мітохондрії оточено двома мембранами, що відрізняються за своїм складом і функціями, вони поділяють мітохондрію на два компартменти: міжмембранний простір та матрикс — внутрішній простір. Проникність зовнішньої мембрани значно більша ніж внутрішньої, тому рідина, що заповнює міжмембранний простір, за складом більше схожа на цитоплазму, ніж матрикс.
Внутрішня мембрана мітохондрій містить велику кількість вбудованих транспортних білків, елементів електротранспортного ланцюга, деякі ферменти циклу трикарбонових кислот, а також так звані «грибоподібні утвори» — тобто молекули АТФ-синтази, що здійснюють окисне форсфорилювання. Через свої важливі метаболічні функції внутрішня мембрана мітохондрій повинна мати велику площу, тому вона утворює численні випинання, які називають кристами.
Мітохондрії до певної міри є автономними органелами: вони мають власну ДНК, білок-синтезуючий апарат, а також здатні до автономного розмноження. Якщо клітину позбавити мітохондрій, вона не зможе їх відновити. Всі ці особливості є підтвердженням ендосимбіотичної гіпотези, згідно з якою мітохондрії утворилися з симбіотичних бактерій, що жили в клітинах перших еукаріот.
Мітохондрії із клітин легень
Хлоропласти мають довгасту форму і розмір приблизно 2—5 мкм. Вони оточені двома мембранами, розділеними вузенькою смужкою міжмембранного простору. Внутрішній простір хлоропласта називається стромою. У ньому розташована мембранна система, що складається із маленьких сплощених мішечків — тилакоїдів, мембрани яких містять молекули зеленого фотосинтетичного пігменту хлорофілу. Тилакоїди згруповані у стопки, що називаються гранами. Грани сполучаються між собою ламелами — довгими пластинками і трубочками. Таким чином, хлоропласт поділений на три компартменти: міжмембранний простір, строму, в якій відбувається темнова фаза фотосинтезу, і внутрішній простір тилакоїдів, де протікає світлова фаза фотосинтезу.
Хлоропласти
Клітинна стінка — це надмембранна структура клітин рослин, грибів, проте її немає у тварин. Клітинна стінка потрібна для підтримання форми, захисту клітини та запобігання надмірного надходження до неї води. У грибів клітинна стінка складається в основному з хітину, а в рослин — із фібрил целюлози та геміцелюлоз, занурених у матрикс із пектинів.
Клітинна стінка
Молода рослинна клітина утворює тонку гнучку первинну клітинну стінку . Між клітинними стінками двох сусідніх клітин розміщується серединна пластинка, що складається в основному із пектинів, які «склеюють» клітини між собою. Після того як рослинна клітина перестає рости, вона укріплює свою клітинну стінку, відкладаючи додаткові шари целюлози. У певних тканинах клітини утворюють досить товсту вторинну клітинну стінку, що може складатись з інших речовин — наприклад лігніну в деревині.
Достеменно невідомо, коли на Землі з'явилась перша клітина і яким шляхом вона виникла. Найбільш ранні ймовірні викопні мікрорештки клітин, приблизний вік яких оцінено у 3,49 млрд років, знайдено на сході Пілбари (Австралія), хоча біогенність їх походження було поставлено під сумнів. Про існування життя в ранньому археї свідчать також строматоліти того ж періоду.
Виникненню перших клітин повинно було передувати накопичення органічних речовин у середовищі та поява певної форми пребіотичного метаболізму. Протоклітини містили як мінімум два обов'язкові елементи: спадкову інформацію у вигляді молекул, здатних до самореплікації, та певного роду оболонки, що відмежовували внутрішній вміст перших клітин від навколишнього середовища. Найімовірнішим кандидатом на роль самореплікативних молекул є РНК, оскільки вона може одночасно виступати і носієм спадкової інформації, і каталізатором; крім того РНК, на відміну від ДНК, самодостатні для здійснення біосинтезу білків.
Невідомо також з яких речовин були побудовані мембрани перших клітин, проте цілком ймовірно, це могли були прості амфіфільні сполуки, такі як солі жирних кислот, здатні самоорганізовуватись у ліпосоми, що можуть проходити цикли росту та поділу. Жирні кислоти було синтезовано у багатьох експериментах із відтворення пребіотичних умов, також їх було знайдено у метеоритах. Вважається, що перші живі клітини були гетеротрофними.
Еволюція клітин
Дякую за увагу
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-y-funkcii-organiv-dihannya.html | БУДОВА Й ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДИХАННЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/2e42f1a0f111d58bf70b58c91b3eb1f9.pptx | files/2e42f1a0f111d58bf70b58c91b3eb1f9.pptx | Хвилинка прийомів запам'ятовування
Основи запам'ятовування
Правила довільного запам‘ятовування
Висновки, вони ж і поради
1. Приготуйтесь до роботи – навчатись варто за робочим місцем, у зручній, але зібраній позі (не лежачи на дивані чи у ліжку). До того ж необхідно настроїтися на сприйняття інформації. Цей етап залежить виключно від вас
2. Навчатися краще ввечері, а зранку або перед уроком повторити (хоча б пробігти очима)
3. Вивчайте матеріал у логічній послідовності (якщо вже так тягне читати з кінця, то читайте бульварні детективи – там це не тільки можна, а і треба;))
4. Не залишайте матеріал «на потім» - робота має властивість
накопичуватися, а ви маєте властивість після того сидіти з круглими
очима і повною плутаниною в голові
БУДОВА Й ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Дихання — сукупність процесів, унаслідок яких відбувається поглинання організмом O2 й виділення з нього CO2
Внутрішнє дихання — окисні процеси в клітинах, унаслідок яких виділяється енергія
Зовнішнє дихання — обмін газів між кров’ю й атмосферним повітрям, що відбувається в органах дихання
Органи дихання (таблицю заповнюємо самостійно!!!)
Домашнє завдання
Пар. 25
Заповнити таблицю «Органи дихання»
Питання для самостійної роботи (за бажанням, на окрему оцінку, на вибір)
1. Чому легені людини більш пристосовані до життя на суходолі, ніж легені амфібій і рептилій?
2. Поясніть чому великі організми не мають трахейної системи дихання |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-i-funkcii-organiv-sechovidilnoi-sistemi.html | Будова і функції органів сечовидільної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/244920ae21d9b37c9a201dc53d956e63.pptx | files/244920ae21d9b37c9a201dc53d956e63.pptx | Будова і функції органів сечовидільної системи
Марцін Інна Миколаївна вчитель біології вищої категорії, вчитель – методист Катеринопільської ЗОШ I – III ступенів № 1 Катеринопільського району Черкаської області
Сечовидільна система
Одна з найбільш складно влаштованих систем організму людини.
Її роль, на перший погляд, непомітна, але в той же час дуже важлива, адже злагоджена робота входять до неї органів забезпечує нормальну життєдіяльність.
Де розміщуються нирки?
це парні органи,
містяться в черевній порожнині по обох боках хребта, приблизно нарівні 11-го грудного до 3-го поперекового хребців
Сечовидільна система
чоловіка
жінки
Сечовидільна система
чоловіка
жінки
Насіння схоже з нирками
боби
нирки
Рослини схожі на нирки
Нирки
червоно-бурого кольору бобоподібної форми.
У нирці розрізняють :
передню та задню поверхні;
увігнутий і опуклий краї;
верхній і нижній полюси
На верхньому полюсі містяться надниркові залози.
Ворота нирок
На увігнутому внутрішньому краю нирки є заглибина — це ворота нирки. Сюди входять ниркова артерія та нерви, а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і сечовід.
Корковий шар нирки
(жовтуватого кольору) розташовується суцільним шаром по периферії нирки і дає відростки до мозкової речовини - ниркові стовпи.
(має більш червоний колір) розташована всередині, має форму пірамід , верхівки яких звернені до воріт нирки. Верхівки 2-3 пірамід сполучені між собою і утворюють сосочок, який виступає чашку. З чашечок сеча потрапляє у лійкоподібну порожнину — ниркову миску, яка переходить у сечовід.
Мозкова речовина нирки
Функції нирок
видільна
осморегуляторна
регуляція кислотно - основного стану крові
волюморегуляторна
внутрішньосекреторна
метаболічна
Сечоводи
вузькі м'язові трубки довжиною 30 см, які за допомогою перистальтичних хвиль виводять сечу в сечовий міхур.
Сечовий міхур
непарний порожнистий м'язовий орган (місткість становить 300-700 мл ), який виконує функцію резервуару сечі, що з нього виводиться назовні через сечівник
Сечовидільний канал (сечівник) виводить сечу назовні
жінки
чоловіка
Нефрон
Починається нефрон у корковому шарі нирковим тільцем, яке складається з капсули Шумлянського-Боумена і клубочка кровоносних капілярів (мальпігіїв клубочок)
основна структурно-функціональна одиниця нирки
На початку нирковий каналець скручується - ця частина канальця називається звивистим канальцем першого порядку. У мозковому шарі каналець випрямляється, утворюючи у ньому петлю Генле, повертається в корковий шар, в якому каналець скручується, утворюючи звивистий каналець другого порядку, який впадає в збірну трубочку.
Будова нефрона
Підпишіть даний малюнок |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bobovi.html | Бобові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/9272076aa5c8d3e80d572428f90bcdee.pptx | files/9272076aa5c8d3e80d572428f90bcdee.pptx | Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням української мови та літератури №273 міста Києва
Історія бобових рослин
2013 рік
Родина Бобові
Бобові - родина дводольних роздільнопелюсткових рослин поширених по всій земній кулі. В Україні росте близько 300 видів.
Бобові належать до різноманітних життєвих форм - однорічних та багаторічних трав'янистих рослин, півкущів, кущів, дерев, ліан.
За кількістю білку
пшениця, кукурудза,
гречка та багато інших
культур поступаються
перед бобовими.
Загальні ознаки родини
Квітка: Ч(5)П5Т(9)+1 М1
Суцвіття: китиця,головка
Плід: біб
Листки складні: пальчасті, перисті, трійчасті, прості рідко
Родина Бобові - горох
Горох - латиною «цицеро». Прізвище знаменитого римського оратора Цицерона у перекладі означало «Горохів». За переказом, один з його предків мав на носі бородавку у формі горошини, за що й прозвали Цицероном. Прізвисько передалося нащадкам.
Під час розкопок у Швейцарії археологи знайшли горошини в поселеннях, які належать до кам'яного віку. Коли кажуть: «Це було за царя Гороха», то мають на увазі події сивої давнини.
Наші пращури готували з гороху не лише суп та кашу, а й гороховий сир та локшину.
Горох - однорічні трав'яні рослини зі слабкими стеблами, що в'ються. Листки перисті, закінчуються розгалуженими вусиками, за допомогою яких горох чіпляється за інші поверхні.
Родовою відзнакою є триреберний стовпчик у квітці, із жолобком унизу і волосинами нагорі.
Родина Бобові: горох
Систематичне положення виду
Відділ Покритонасінні
Клас Дводольні
Порядок Бобоцвіті
Родина Бобові
Рід Горох
Вид Горох посівний
Насіння (горошини) кулькоподібні або трохи приплюснуті.
Квітки майже завжди білі, хоча бувають і рожеві.
Вирощують з прадавніх часів. Стверджується, що насіння гороху знаходять при розкопах будівель бронзового і навіть кам'яного віків. У Індії його теж розводили з давніх-давен.
Родина Бобові: горох
Розрізняють три основні сортогрупи гороху посівного:
горох лущильний;
горох мозковий;
горох цукристий.
Родина Бобові: горох
Квасоля - одна з найдавніших культурних рослин Південної Америки, що підтверджують археологічні знахідки, записи мандрівників і завойовників окремих провінцій Америки, а також дані по вивченню культурних видів квасолі і її диких родичів.
В Перуанських і анконських гробницях в XVIII ст. археологи знайшли насіння квасолі, які ще не втратили свого забарвлення. У роті мумії лежали кульки з бавовни з загорнутими в них насінням квасолі і кукурудзи.
Родина Бобові: квасоля
Родина Бобові: квасоля
Італійські мореплавці привезли квасолю до себе на батьківщину. Папа римський Климент VII взяв квасолю під своє заступництво. У 1556 році її використовували в горщиках в багатьох регіонах Італії, а пізніше вона проникла у Францію.
Систематичне положення виду
Відділ Покритонасінні
Клас Дводольні
Порядок Бобоцвіті
Родина Бобові
Рід Квасолі
Вид Квасоля посівна
Родина Бобові: квасоля
За кольором квасоля ділиться на три типи: біла, кольорова однотонна і кольорова пістрява. Кожен з цих типів має по декілька підтипів.
Родина Бобові: соя
Соя - найдавніша бобова рослина. На своїй батьківщині, в Китаї, вона відома понад чотири тисячі років.
Малюнки сої в Китаї були виявлені на каменях, кістках і черепашачих панцирах.
Сою називають рослинним м'ясом: білку в ній у 1,5-2 рази більше, ніж у м'ясі, а за кількістю жирів вона не поступається яловичині чи баранині.
Перші посіви в Росії були вироблені в 1877 р. на землях Таврійської і Херсонської губерній.
Родина Бобові: соя
Бобові мають велике господарське значення. Це багаті на білкові речовини та вітаміни харчові рослини: квасоля, горох, боби, сочевиця, арахіс та кормові: люцерна, конюшина, еспарцет, чина.
Значення Бобових
Деякі види бобових дають цінні речовини:
бальзами: міроксилон, копаїфера;
дубильні речовини: аравійські акації;
камеді: трагакантові астрагали;
барвники: індигофера, дрік красильний;
цінну деревину: кампешове, чорне, червоне та сандалове дерева.
Значення Бобових
Деякі види бобових використовуються в медицині (термопсис, солодець, буркун, калабарський біб, касія).
Багато бобових - декоративні рослини (альбіція, гліцинія, робінія, запашний горошок та ін.).
Значення Бобових |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya14.html | біологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/29daef02fdd480cd2a298334817fdd28.pptx | files/29daef02fdd480cd2a298334817fdd28.pptx | Поняття про багатоатомні спирти на прикладі гліцеролу, його хімічні властивості
ознайомитись із багатоатомними спиртами на прикладі гліцеролу;
з'ясувати хімічні властивості багатоатомних спиртів на прикладі гліцеролу;
вивчити якісні реакції на багатоатомні спирти;
розширити знання про галузі використання гліцеролу.
Хімічний крос
1.Спирти – це оксигеновмісні органічні сполуки, які …
2. Функціональна група – це група атомів, яка …
3. За вуглеводневим радикалом спирти класифікуються на …
4. За кількістю гідроксильних груп спирти класифікуються на …
5. Водневий зв’язок виникає в результаті …
6. За н. у. у спиртів відсутній … агрегатний стан.
7. Більшість спиртів в воді …
8. Спирти проявляють властивості …
9. Спирти колір індикаторів …
10. Спирти у розчинах на йони …
11. При взаємодії з активними металами спирти проявлять …
12. При взаємодії з галогеноводнями спирти проявлять …
Тестування:
Вкажіть елементи ,що входять до складу спиртів:
Карбон
Карбон і гідроген
Карбон,гідроген і оксиген
Нітроген , карбон і оксиген
Вкажіть характеристичну групу яка обумовлює властивості спиртів:
гідроксильна
карбонільна
карбоксильна
аміногрупа
Вкажіть назви речовин до складу яких входить гідроксильна група:
ацетальдегід
метанол
етанол
гліцерол
Вкажіть тип зв’язку який характерний для спиртів:
водневий;
ковалентний полярний;
йонний;
ковалентний неполярний.
Приклади багатоатомних спиртів
С2Н4(ОН)2 – етанол, етиленгліколь
Двохатомний спирт
С3Н5(ОН)3 – пропантріол, гліцерин, гліцерол
Трьохатомний спирт
Міцність водневого зв'язку
Агрегатний стан
Розчинність у воді
Зміну кислото – основних властивостей
Спробуй передбачити у багатоатомних спиртів:
Гліцерин (гліцерол, пропантріол)
Фізичні властивості
Чистий гліцерин являє собою прозору, безбарвну, дуже густу, в'язку, сиропоподібну, без запаху, важчу за воду і неотруйну солодкувату на смак рідину.
Гліцерин гігроскопічний - має здатність поглинати вологу з повітря та утримувати її. На повітрі може увібрати до 40% води від своєї маси. Через це гліцеринова крапля на руці дає враження легкого нагріву.
1. Повне окиснення або горіння;
2. Взаємодія з активними металами;
3. Взаємодія з лугами;
4. Взаємодія з гідрогенгалогенідами;
5. Взаємодія з кислотами (нітратною).
Хімічні властивості гліцеролу
Багатоатомні спирти проявляють кислото – основні властивості,
але кислотні властивості виражені сильніше
Взаємодія з купрум (ІІ) гідроксидом –
якісна реакція на багатоатомні спирти
Горіння, або повне окиснення (+ О2)
Взаємодія з активними металами
Взаємодія з лугами
2С3Н5(ОН)3 + 7О2 6СО2 + 8Н2О
+ 3 NаОН
+ 3Н2О
Взаємодія з нітратною кислотою – утворення естеру
Взаємодія з гідрогенгалогенідами
Тринітрогліцерол (нітрогліцерин) - надзвичайно потужна і небезпечна в виготовленні вибухова речовина. Вибухає від удару, поштовху, перепаду температури, також при нагріванні до 30 °C.
Використовують для зняття гострих спазмів коронарних судин при стенокардії.
Використовується в вигляді таблеток або в 1% спиртовому розчині.
Якісна реакція на багатоатомні спирти
При взаємодії багатоатомних спиртів зі свіжодобутим осадом
купрум (ІІ) гідроксидом блакитний осад розчиняється, утворюючи синій осад
Блакитний осад – синій розчин
CuSO4+2NaOH=Cu(OH)2+Na2SO4
Застосування
гліцеролу
Косметичні засоби
Харчова промисловість
Ліки
Виробництво тканин
Вибухові речовини
Практичний тренажер
Масова частка Карбону в речовині дорівнює 37,5 %, Гідрогену — 12,5 % та Оксигену — 50 %. Відносна густина парів речовини за воднем 16. Яка формула та назва спирту?
Масова частка Карбону в речовині дорівнює 37,5 %, Гідрогену — 12,5 % та Оксигену — 50 %. Густина парів речовини — 1,103 г/мл. Яка формула та назва спирту?
1.
2.
Складіть формули речовин:
а) пропан-1-ол;
б) 2-метилбутан-2-ол.
Складіть формули речовин:
а) пропан-2-ол;
б) 2-метилпропан-2-ол.
Складіть рівняння реакцій
натрію з етанолом, пропанолом, гліцеролом
Складіть рівняння реакцій
калію з етанолом, пропанолом, гліцеролом
Складіть рівняння реакцій, які ілюструють подібні властивості одноатомних спиртів і гліцеролу
Домашнє завдання
Масова частка Карбону в речовині дорівнює 76,6 %, Гідрогену — 6,38 %, все інше — Оксиген. Густина речовини — 4,196 г/мл. Яка формула речовини, якщо відомо, що речовина реагує з лугами та знебарвлює бромну воду? Яка сума індексів у речовині?
4. Гліцерол, на відміну від етанолу, реагує з такою речовиною:
а) HCl; б) CuSO4; в) K; г) Cu(OH)2.
5. Вкажіть, який спирт є отрутою в малих кількостях:
а) C2H5OH; б) CH3OH; в) CH3COOH;
г) C3H5(OH)3.
1. Вкажіть функціональну групу спиртів:
а) -COH; б) -COOH; в) -OH; г) -NH2.
2. Вкажіть метал, який заміщує Гідроген у гідроксогрупі спиртів:
а) Cu; б) Ag; в) Na; г) Pb.
3. Вкажіть формулу гліцеролу:
а) C2H5OH; б) CH3OH; в) CH3COOH;
г) C3H5(OH)3.
|
https://svitppt.com.ua/biografiya/yuriy-gagarin.html | Юрій Гагарін | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/fe31a138096405c8478ef32249581365.pptx | files/fe31a138096405c8478ef32249581365.pptx | Юрій Олексійович Гагарін 9 березня 1934 — 27 березня 1968
Біографія
Юрій Олексійович Гагарін народився 9 березня 1934 року в селі Клушино, неподалік від міста Гжатськ (пізніше перейменованого в місто Гагарін). За походженням селян: його батько - Олексій Іванович Гагарін (1902-1973) тесляр, мати Ганна Тимофіївна Матвєєва (1903-1984) - свинарка. Дитинство Юрія пройшло в селі Клушино. 1 вересня 1941 хлопчик пішов до школи, а 12 жовтня село зайняли німці і його навчання урвалося.
Майже півтора роки село Клушино була окупована німецькими військами. 9 квітня 1943 село звільнила Червона армія і навчання в школі поновилося. У травні 1945 р. сім'я переїхала Гагаріних в Гжатськ. У травні 1949 р. Гагарін закінчив шостий клас Гжатської середньої школи, і вступив до Люберецьке ремісниче училище № 10. Одночасно, поступив у вечірню школу робітничої молоді, і закінчив з відзнакою училище за фахом формувальник-ливарник.
У серпні 1951 Гагарін поступає в Саратовський індустріальний технікум, і вперше приходить в Саратовський аероклуб. У 1955 р. Юрій Гагарін добився значних успіхів, закінчив з відзнакою навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18. У жовтні 1955 р. Гагарін був покликаний в армію і відправлений до Оренбургу в 1-е військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Ворошилова. 25 жовтня 1957 Гагарін училище закінчив.
9 грудня 1959р. Гагарін написав заяву з проханням зарахувати його в групу кандидатів у космонавти. Вже через тиждень його викликали до Москви для проходження всестороннього медичного обстеження. Спеціальна медкомісія, визнала старшого лейтенанта Гагаріна придатним для космічних польотів. 3 березня 1960 наказом Головнокомандувача ВВС зарахований до групи кандидатів у космонавти, а з 11 березня приступив до тренувань.
Політ у космос Подготовка
Крім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ в космос, всього було двадцять чоловік. Вони не були кращими пілотами країни, претендентів відбирав Сергій Корольов, важливий був зріст, вага і здоров'я: вік не повинен бути перевищувати 30 років, вага - 72 кг, а зріст - 170 см (зростання Гагаріна був 165 см). Тільки при таких характеристиках космонавт міг поміститися в першому космічному кораблі «Восток», так як ракета, на якій мали летіти.
Юрій Гагарін і Сергій Корольов
Крім Гагаріна, булі Ще претендента на перший Політ у космос, Всього Було двадцять чоловік. Вони не булі кращих пілотамі Країни, претендентів відбірав Сергій Корольов, важливими БУВ зріст, вага І здоров'я: вік не повинен буті перевіщуваті 30 РОКІВ, вага - 72 кг, а зріст - 170 см (зростанню Гагаріна БУВ 165 см). Тільки при таких характеристиках космонавт МіГ помістітіся У першому космічному Кораблі «Схід», так Як ракета, на якій малі летіті.
Старт корабля «Восток» був проведений в 9:07 12 квітня 1961 за московським часом з космодрому Байконур. Виконавши один оберт навколо Землі в 10:55:34 на 108 хвилині, корабель завершив плановий політ. Позивний Гагаріна був «Кедр». Спусковий апарат з Гагаріним, приземлився в Саратовській області, неподалік від Енгельса. О 10.48 радар в місцевому військовому аеропорту виявив невідому ціль - це був спусковий апарат, - а трохи пізніше за 7 км до землі, у відповідності з планом польоту Гагарін катапультувався і цілей на радарі з'явилося дві.
Першими людьми, які зустріли космонавта після польоту, виявилися дружина лісника Ганна Якимівна Тахтарова і її шестирічна онука Рита. Незабаром до місця подій прибули військові з ближчої військової частини. Одна група військових узяла під охорону спускний апарат, а інша повезла Гагаріна в розташування частини.
Історичні слова Юрія Гагаріна
Зустріч в Москві
15 квітня 1961 ніхто не планував грандіозної зустрічі Гагаріна в Москві. Все вирішив в останню мить Микита Хрущов. Гагаріну було присвоєно позачергове звання і він став майором.
На підльоті Гагаріна до Москви до його літака приєднався почесний ескорт винищувачів, що складається з МіГів. У аеропорті Внуково Гагаріна чекав грандіозний прийом. Літак підрулив до центральної будівлі аеропорту, спустили трап і першим по ньому зійшов Гагарін.
Від літака до урядових трибун була протягнута яскраво-червона килимова доріжка, по ній і пішов Юрій Гагарін під звуки оркестру. Підійшовши до трибуни, Юрій Гагарін відрапортував, що завдання партії і Радянського уряду виконано ...
Далі була поїздка у відкритій машині, Гагарін стояв на повний зріст і всіх вітав. Довкруги чулися вітання, багато хто махав плакатами.
У пологових будинках пройшли стихійні акції, всіх немовлят назвали Юрами.
Микита Хрущов вручив Гагаріну на Червоній площі Золоту Зірку «Герою Радянського Союзу» і присвоїв нове звання «Льотчик-космонавт СРСР».
На наступний день була організована прес-конференція.
Трагічна загибель
Після польоту в космос Гагарін навчався в академії ім. Жуковського і тому деякий час не мав льотної практики, також позначалася і суспільна діяльність. Перший після перерви самостійний виліт на МіГ-17 він зробив на початку грудня 1967 року. Приземлився з другого заходу з-за невірного розрахунку на посадку, характерного для льотчиків мали перерву в польотах.
Обставини смерті Гагаріна до цих пір достеменно невідомі. Існує ряд суперечливих версій його загибелі. Офіційна версія така:
Літак МіГ-15 з Гагаріним і його інструктором, Героєм Радянського Союзу полковником Серьогіним, розбився 27 березня 1968 р. в 10:30 ранку в районі села Новоселово в 18 км від міста Киржач Володимирській області.
Видимість була погана. Літак увійшов у штопор, для того щоб вивести його, пілотам не вистачило декількох секунд. На гілці знайшли клаптик льотної куртки Гагаріна, права водія, а в гаманці знайшли фотографію Корольова. Так само були знайдені годинник і за положенням частин механізму стало ясно, що вони зупинилися рівно о 10:43.
Іменем Гагаріна названі:
Науково-дослідне судно «Космонавт Юрій Гагарін»,
Місто Гагарін (колишній Гжатськ),
Кратер на зворотному боці Місяця,
астероїд № 1772,
Площа в Москві, де стоїть пам'ятник космонавту,
Кубок Гагаріна, головний трофей новоствореної Континентальної хокейної ліги (Гагарін був великим хокейним вболівальником).
У багатьох містах існують вулиці, проспекти, площі, бульвари, парки, клуби та школи імені Гагаріна.
Пам’ять
Пам'ятник Юрію Гагаріну в Москві
Площа Гагаріна в Москві
Памятник
Ю.А. Гагарину
Підготувала
учениця 11 класу
Дідура Руслана |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bioriznomanittyagenetichne-vidove-i-ekosistemne-riznomanittya.html | "Біорізноманіття.Генетичне видове і екосистемне різноманіття" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/d8776bc08522c8c314623d1bf8166e4b.pptx | files/d8776bc08522c8c314623d1bf8166e4b.pptx | Біорізноманіття. Генетичне видове і екосистемне різноманіття.
Причини і наслідки деградації біорізноманіття
Біорізноманіття
У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».
Застосування терміну
Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття».
Причини деградації
Руйнування природного середовища життя
Чужорідні види
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Швидке зростання населення
Загроза глобального потепління
Руйнування природного середовища життя
Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосистеми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування.
Руйнування природного середовища життя
Природне середовище розчленовується, руйнується і знищується. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.
Чужорідні види
Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цього — мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Північній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, у результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.
Швидке зростання населення
У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.
Загроза глобального потепління
Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цельсієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.
Загроза глобального потепління
За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різноманітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.
Наслідки
- зменшення видового різноманіття
- порушення природнього балансу
- втрата певних генів в природі
- нестабільність екосистем
Ландшафтне різноманіття
Ландшафтне різноманіття - реально існуюча на земній поверхні множинність створених природою цілісних дискретно-континуальних структур – ландшафтних комплексів будь-якого розміру та ієрархічного рангу – від ландшафтних урочищ до ландшафтних районів, мезо-, макро- та мегарегіонів і їхньої генеральної структури – ландшафтної сфери Землі.
Значення ландшафтного різноманіття:
Структурно-функціональне значення
Геокомпонентне значення
Суспільно-господарське значення
Структурно – функціональне значення
Структурно-функціональне (системне) значення ЛР полягає в його здатності, як специфічної системи складових елементів ландшафтної оболонки, значною мірою визначати загальні особливості її структури, функціонування, розвитку, стійкості до дії забруднюючих чинників тощо.
Геокомпонентне значення
Геокомпонентне значення ЛР полягає в його властивості зумовлювати формування певного рівня різноманіття інших компонентів природи – гірських порід, ґрунтів, рослинності, тваринного світу тощо, при цьому знаходячись з ними як в прямому, так і в оберненому зв'язку, оскільки подальша складна варіативна інтеграція множини таких елементів веде до утворення нових геокомплексів.
Суспільно-господарське значення
Суспільно-господарське значення ЛР виявляється у його здатності впливати на процеси та явища соціального характеру – на позиції світогляду і культурно-релігійні традиції, на поширення і густоту населення, на особливості державоустрою і політичних стосунків, на форми людської діяльності та конкретні способи господарювання, на темпи соціально-економічного і культурного розвитку тощо.
Природозаповідна галузь як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття
Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток заповідної справи в Україні здійснюється в інтересах не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь. Природо-заповідна галузь нині є прогресуючою.
До природозаповідного фонду України належать :
Природні території та об’єкти
Штучно створені об’єкти
Природні території та об’єкти
Природні заповідники
Біосферні заповідники
Національні природні парки
Регіональні ландшафтні парки
Заказники
Пам’ятки природи
Заповідні урочища
Штучно створені об’єкти
Ботанічні сади
Дендрологічні парки
Зоологічні парки
Парки-пам’ятки
Висновки :
Наявна мережа заповідних об’єктів України охоплює близько 42 % видів рослин і тварин України і незначну частку ландшафтного різноманіття. Тому ідея системного підходу до охорони природи,яка закладена в концепції екомереж, має стати провідною у ХХІ ст.
Україна володіє третім після Росії і Франції біорізноманіттям Європи. Тому реалізація загальнодержавної програми формування національної екомережі сприятиме своєчасному збереженню і відновленню видового,генетичного та ландшафтного різноманіть.
Запитання та завдання для самоконтролю
Що включає в себе поняття «біорізноманіття»?
Наведіть приклади ландшафтного різноманіття.
Охарактеризуйте ландшафтне різноманіття.
Дайте загальну характеристику природозаповідному фонду України.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya0.html | Питання з біології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/0d64f00751c89dddd726a5fcfaa87a73.pptx | files/0d64f00751c89dddd726a5fcfaa87a73.pptx | Ці тварини виведені уперше в Китаї і надійно приховувалися за стінам замків китайських імператорів.
В Європі уперше з’явилися тільки в 17ст. У Росію потрапили з Китаю як подарунок царю Олексію Михайловичу. Цар звелів посадити їх у кришталеві чаші.
У гарних умовах утримання вони можуть жити до 50 років.
Телескоп, жемчужинка, вуалехвіст, оранда.
Казковий персонаж, який виконує різні бажання.
Відповідь: золота рибка.
Походження золотої рибки
Тема уроку:
Клас Кісткові риби. Загальна характеристика класу.
- сформувати знання про клас Кісткові риби;
- розкрити особливості зовнішньої будови та життєдіяльність представників цього класу у зв’язку з умовами життя;
вчити порівнювати й робити висновки;
- розвивати логічне мислення, спостережливість, здатність до оціночних дій;
- виховувати любов до живої природи.
Мета:
Завдання уроку:
Ознайомитися з особливостями зовнішньої будови кісткових риб;
Розглянути ознаки пристосування риб до існування в водному середовищі;
Дати загальну характеристику класу Кісткові риби;
Визначити місце кісткових риб у системі органічного світу.
Виконати практичну роботу
Кісткові риби – добре відомі вам тварини, до цього класу належать близько 21 тис видів, у водоймах України мешкає 181 вид. Спробуємо дати їм загальну характеристику. Спираючись на власні знання та досвід, ви будете давати відповіді на мої питання.
Чому Риби належать до Хребетних і Черепних?
(Мають хребет і череп)
На які класи ділиться н/клас Риби?
(Хрящові й Кісткові)
Де живуть риби?
(Виключно у водному середовищі)
Яка форма тіла?Чому?
Форма тіла обтічна, що дозволяє зменшувати опір води при плаванні.
Органи дихання риб?
( Зябра)
З яких відділів складається тіло риб?
(Голова, тулуб,хвіст)
Що розміщено на голові риб?
Пара ніздрів,ротовий отвір,обмежений щелепами,пара очей
Як рухаються риби у воді?
(За допомогою плавців)
Яку роль відіграють плавці?
органи руху - плавці, що виконують, крім того, функцію стабілізаторів (забезпечують стійкість тіла у воді) і рулів глибини;
Які бувають плавці?
Парні й непарні
Чим покрите тіло риб
(Лускою)
Підбийте підсумок,які пристосування мають риби до існування у водному середовищі?
(форма тіла, дихання – зябрами, рухи – плавці, покриви – луска)
Бічна лінія у форелі
Місце риб у системі органічного світу
Імперія
Надцарство
Царство
Підцарство
Тип
Підтип
Надклас
Клітинні організми
Еукаріоти
Тварини
Багатоклітинні
Хордові
Черепні,або Хребетні
Риби
Визначте місце риб у системі органічного світу.
КАРТКА - ЗАВДАННЯ
для пошукової групи №1
Завдання: 1. На с. 150-151 прочитайте розділ «Основні ознаки класу»;
2. На с. 334-довідника прочитайте розділ «Форма тіла.»;
3. Підготуйте усний звіт про ваші відкриття(нові знання).
КАРТКА - ЗАВДАННЯ
для пошукової групи №2
Завдання: 1. На с. 150 прочитайте розділ « Зовнішня будова»;
2. На с. 163 прочитайте розділ «Характерні ознаки
кісткових риб»;
3 Підготуйте усний звіт про ваші відкриття(нові знання).
КАРТКА - ЗАВДАННЯ
для пошукової групи №3
Завдання: 1. На с. 156 прочитайте розділ «Скелет кісткових риб »;
2. Будова, функції;
3. Підготуйте усний звіт про ваші відкриття(нові знання).
Кісткові риби - хребетні тварини, що мають ряд пристосувань до водного способу життя:
основний спосіб пересування - плавання;
обтічна форма тіла;
нерухоме зчленування голови з тулубом;
черепицеподібне розташування луски;
органи руху - плавці, що виконують, крім того, функцію стабілізаторів (забезпечують стійкість тіла у воді) і рулів глибини;
дихання за допомогою зябер;
наявність плавального міхура;
особливий орган чуття - бічна лінія.
1 група
2 група
Форма тіла цих тварин переважно веретеноподібна, обтічна, що дозволяє зменшувати опір води при плаванні. Голова плавно переходить у тулуб, а останній – у хвіст. Тіло кісткових риб вкрите кістковими лусками, які налягають одна на одну. У більшості видів це т.зв. ктеноїдна (зовнішній край пластинки має зазублини) чи циклоїдна (зовнішній край рівний) луска. На кожній лусочці розрізняються річні кільця, по яких можна визначити вік риби. Шкіра має велику кількістю залоз, що виділяють слизуватий секрет, який зменшує тертя під час плавання. У кісткових риб є парні плавці (грудні і черевні), а також непарні - спинний, хвостовий і анальний.
3 група
У скелеті кісткових риб, на відміну від хрящових, є кісткова тканина. Окостеніння скелета має велике пристосувальне значення, тому що воно сприяє розвитку міцної опори для м'язів. Осьовий скелет представлений хребтом, що складається з численних хребців, між тілами яких зберігаються залишки хорди. Як і в хрящових, хребет кісткових риб підрозділяється на тулубовий і хвостовий відділи. Верхні дуги хребців утворюють спинномозковий канал і закінчуються верхніми остистими відростками; а нижні в хвостовому відділі утворюють гемальний канал і закінчуються нижніми остистими відростками, а в тулубовому служать місцем прикріплення ребер. Скелет черепа утворений мозковим відділом (черепна коробка), що захищає головний мозок, і вісцеральним відділом. Останній складається зі скелета зябрового апарата і щелеп. У кісткових риб, на відміну від хрящових, є зяброва кришка, що прикриває ззовні зяброві щілини. Пояса кінцівок (парних плавців) з осьовим скелетом не з'єднані.
Лабораторна робота № 11
«Вивчення зовнішньої будови та поведінки риб»
(робота в групах)
Мета: на прикладі однієї із кісткових риб ознайомитися з особливостями зовнішньої будови та поведінки риб, у висновках зазначити, які особливості будови риб є ознаками пристосованості до життя у воді.
Обладнання та матеріали: лупа ручна, акваріумні риби, інструктивна картка для виконання лабораторної роботи, підручник.
Хід роботи
1група
Розгляньте зовнішню будову акваріумних риб, визначте форму тіла риб.
На голові знайдіть очі, ніздрі, рот і зяброві кришки.
На тулубі риби знайдіть парні (грудні і черевні) та непарні плавці.
2 група
Розгляньте будову луски і знайдіть бічну лінію.
Намалюйте в зошитах схему зовнішньої будови кісткової риби і зробіть відповідні позначення.
Інтерактивна вправа
« Незакінчені речення»
Опрацювати параграф 32.
Знайти цікаві факти з життя риб.
Творче завдання:
- Як довести експериментально, що риби відчувають запахи?
- Чому риби, що мешкають серед коралових рифів або в тропічних прісноводних, багатих на рослинність водоймах, мають яскраве забарвлення?
Підготувати повідомлення:
«Післянерестовий нагул, його значення»,
«Період зимівлі риб».
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
До зустрічі на наступному уроці біології ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya.html | Биологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/bd768b23975d7f6e51eb506359fd5d70.pptx | files/bd768b23975d7f6e51eb506359fd5d70.pptx | Біологія
наука про живу природу
Визначення
Біологія - це наука, яка вивчає життя в усіх його проявах. Вона досліджує різноманітність організмів, їхню будову, процеси життєдіяльності, хімічний склад, взаємозв'язки з навколишнім середовищем та багато інших різноманітних проявів живого. Кожну з груп організмів вивчає окрема біологічна наука.
Біологічні науки
Наука про рослини дістала назву ботаніка, наука про тварин - зоологія, а наука про гриби - мікологія. Будову організмів вивчають науки морфологія та анатомія, процеси життєдіяльності - фізіологія. Взаємодію живих організмів, їхніх угруповань між собою, а також з умовами неживої природи вивчає наука екологія.
Різноманітність біологічних наук
Середовище життя
Кожен із видів організмів існує у певному середовищі. Середовище життя - це частина природи, де мешкають організми і звідки вони отримують поживні речовини. Компонентами середовища життя є чинники неживої природи (освітленість, вологість, температура, солоність води тощо), а також інші живі організми. На Землі є чотири основні середовища життя організмів: водне, наземно-повітряне, ґрунт і самі живі організми
Середовища життя організмів
Середовища життя організмів: 1 - ґрунт; 2 - інші живі організми; 3 - наземно-повітряне; 4 - водне
Форми прояву життя
Форми прояву життя настільки різноманітні, що важко одним реченням дати йому чітке визначення. Вам уже відомо, що всі організми побудовані ніби з окремих «цеглин» - з клітин. Є організми, що складаються лише з однієї клітини, а є і багатоклітинні. Неживі тіла (за винятком відмерлих решток організмів) клітинної будови не мають. Але науці відомі й неклітинні форми життя, наприклад віруси.
Властивості живих організмів
Необхідною умовою існування живих організмів є обмін речовин. На відміну від неживих тіл, живі істоти потребують постійного надходження поживних речовин і енергії з довкілля. В живих організмах різні речовини та енергія зазнають певних перетворень: енергія використовується для забезпечення різноманітних процесів життєдіяльності, а деякі сполуки слугують будівельним матеріалом, необхідним для росту. Отже, живим істотам притаманні ще такі властивості, як ріст і розвиток
Ріст і розвиток
Ріст і розвиток тварини (1) і рослини (2)
Подразливість
Ще однією з основних ознак життя є подразливість. Вона проявляється в тому, що живі організми здатні сприймати різні подразники довкілля та певним чином на них реагувати. Наприклад, спробуйте поставити рослину у темне приміщення і увімкнути електричну лампу. Через певний час ви зможете помітити, що рослина починає рости у той бік, звідки надходить світло
Приклад
Ріст рослини в бік освітлення
Здатність до рухів
Характерною рисою живих організмів є їхня здатність до рухів. На перший погляд здається, що рослини ведуть прикріплений спосіб життя і рухатись не здатні. Але, наприклад, залежно від руху сонця небосхилом соняшник змінює положення пагона із суцвіттям. Квасоля після заходу сонця опускає свої листки, а вранці, навпаки, піднімає їх догори.
Хімічний склад
Живі організми та неживі тіла складаються з тих само хімічних елементів, але співвідношення цих елементів у них різне (див. таблицю). Усім живим організмам притаманний подібний хімічний склад. Вони побудовані з одних і тих самих класів хімічних сполук (органічних - білків, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот та неорганічних - води, солей, неорганічних кислот).
Розмноження
Усі живі організми здатні відтворювати собі подібних. Це явище дістало назву розмноження. Отже, якби живі організми не розмножувалися, життя на нашій планеті через певний час зникло б.
Співвідношення хімічних елементів
Співвідношення хімічних елементів у живих організмах та неживих тілах
Значення біології
Яке значення біології для людини? Нині перед людиною надзвичайно гостро постають такі актуальні проблеми, як охорона здоров'я, забезпечення продовольством та збереження різноманітності організмів на нашій планеті. Існування життя на планеті опинилося під загрозою через надмірний вплив людини на природу, неузгодженість її повсякденної практичної діяльності із законами природи.
Значення біології
Отже, головним завданням біології є використання різноманітних організмів та біологічних процесів для поліпшення умов життя людини: її здоров'я, харчування, якості довкілля. Для вирішення цих завдань біологія тісно взаємодіє з медициною, сільським господарством, охороною природи, багатьма галузями промисловості тощо.
Значення біології
Препарати рослинного походження становлять близько 40 % всіх лікарських засобів. У медицині нині використовують понад 3000 видів рослин, і з кожним роком їхня кількість збільшується. Вчені вважають, що у нашій країні кожен четвертий-п'ятий вид рослин може мати медичне значення. Рослини також у значних кількостях використовують у парфумерно-косметичній, харчовій промисловості і навіть у техніці.
Значення біології
Щоб поліпшити забезпечення людини продовольством, учені створюють нові породи тварин та високоврожайні сорти рослин. Дослідження біологів дають змогу підвищувати родючість ґрунтів, що є запорукою високих урожаїв. А такі відомі вам продукти харчування, як йогурт, кефір, сметана, сири, людина отримує завдяки певним видам бактерій та грибів. Дрібні одноклітинні гриби - дріжджі - дають змогу отримувати пухке тісто, яке використовують для випікання хліба та смачних кондитерських виробів.
Значення біології
Важлива роль біології і у справі охорони навколишнього природного середовища. Активна господарська діяльність людини призвела до значного забруднення довкілля шкідливими для всього живого речовинами, знищення або спотворення лісів, степів, водойм. Нині для біологічного очищення - видалення шкідливих забруднювачів довкілля - усе частіше використовують живі організми.
Висновок
Розвиток біологічних наук відкриває нові можливості гармонійного поєднання інтересів людини із законами розвитку природи. Тому важко переоцінити значення біології для існування людства.
Джерела
http://school.xvatit.com
http://teachua.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-i-funkcii-golovnogo-mozku-zagalna-harakteristika.html | "Будова і функції головного мозку. Загальна характеристика" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/3db08bfa49c85487bc1b13410757aea4.pptx | files/3db08bfa49c85487bc1b13410757aea4.pptx | Будова і функції головного мозку. Загальна характеристика.
Питання для бесіди
1. На яки частини поділяють нервову систему?
2. Що входить до складу центральної нервової системи?
3. Які функції виконують оболонки спинного мозку?
4. Чому співвідношення білої та сірої речовини у різних відділах спинного мозку різне?
Мета
дати загальні топографічні відомості про стан головного мозку в черепі, його будову і функції,
розкрити роль всіх відділів головного мозку у здійсненні рефлексів і з'ясувати їхнє значення.
«Хай кінь думає, у нього голова більше!»
Чим більше мозок, тим розумніше його щасливий володар?
1 грам
400 грам
1400 грам
30 грам
100 грам
Ну, а далі-то починаються повні непорозуміння.
Слон - вага мозку більше 5 кг, а у кашалотів, взагалі 7кг з гаком!
Загалом, наші єдині і найближчі «по розуму» родичі - це дельфіни, вага мозку деяких видів досягає 1700 гр.
А ось цікаво, чи існує різниця у вазі мозку, так би мовити, всередині роду людського?
Виявляється , існує!
Так, в середньому мозок чоловіка на 130 гр. більше мозку жінки.
Крім того, існують так само расові та національні відмінності. Наприклад, щасливими власниками найлегшого мозку -1185 гр. – є австралійці , а самого важкого - 1375 гр. - європейці.
При цьому в англійців мозок важить - у середньому -1346 гр., а у французів -1280 гр. Лідери - німці, їхній мозок важить цілих 1425 гр. Не турбуйтеся, ми з вами теж в лідерах! Наш мозок менше німецького всього лише на якихось 26 грамів! Не набагато відстають від нас корейці -1376 гр. і японці -1313 гр.
А ось у афроамериканців середня вага мозку складає 1223 гр., Що на 100 гр. менше ніж у білошкірого населення Америки.
Ось така статистика, шановні.
Але, повірте, вага мозку не найголовніше!
РІВЕНЬ ИНТЕЛЕКТУ НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД РОЗМІРІВ І ВЕЛИЧИНИ МОЗКУ, А ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ОКРЕМИХ ЙОГО ДІЛЯНОК ,–А САМЕ СІРОЇ РЕЧОВИНИ, ДЕ ОСОБЛИВО ГУСТО ЗОСЕРЕДЖЕНІ НЕЙРОНИ, ТА, ВІД КІЛЬКОСТІ ЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ЦИМИ НЕЙРОНАМИ.
Самий великий мозок, вагою в 2850 гр., належав пацієнту психіатричної лікарні ідіотові-епілептику.
Не вірите?
Хімік Ю. Лібіх -1362 гр.
Мозок «дідуся» Леніна 1340 гр.
Письменник
А. Франс - 1017 г
І.С. Тургенєв – вага мозку 2012 г.
«Відпочиваючи» мозок споживає 9% всієї енергії організму і 20% кисню, а «працюючий», тобто думаючий мозок, витрачає близько 25% від усіх що надходять в організм поживних речовин і приблизно 33% так необхідного організму кисню. Загалом, виходить, що думати то і не дуже то й вигідно!
І навіть, виникає питання: а навіщо нам тоді такий великий і «ненажерливий» мозок?
Виявляється що, як у тваринному світі, так і в людському, для виживання, крім економії енергії, дуже важливий ще один фактор - час реакції. І ось тут то наш великий мозок дуже навіть до речі! Людина використовує його по суті як великий і потужний комп'ютер, який включається тоді, коли необхідно різко прискорити вирішення складних завдань, що вимагають величезної напруги і швидкої реакції. Тому, хоч наш мозок і шалено ненажерливий, але дуже потрібний і незамінний.
Звичайно ж, як і будь-який комп'ютер, наш мозок складається з безлічі блоків, деталей і запчастинок.
То як же влаштований цей «комп'ютер»?
Мозочок розміщений в потиличної частини голови під переднім мозком Він регулює координацію і баланс.
Передній мозок - заповнює більшу частину черепної коробки. З ним пов'язана пам'ять, вирішення проблем, мислення і почуття. Він також регулює рух.
Стовбур мозку розташований внизу під півкулями і попереду мозочка. Він з'єднує мозок з хребтом і регулює автоматичні функції - дихання, травлення, серцебиття і кров'яний тиск.
БУДОВА МОЗКУ.
Передній мозок
Мозочок
Проміжний мозок
Стовбур головного мозку
Середній мозок
Міст
Довгастий мозок
Гіпоталамус
Епіфіз
Таламус
Головний мозок
Гіпофіз
Великі півкулі головного мозку
Ретикулярна формація
Нервові центри життєзабезпечення: дихальний, серцево-судинний, травний.
Центри регуляції м’язового тонусу, рефлексу утримання й відновлення пози, орієнтовного рефлексу на зорові й слухові подразники.
Стовбур головного мозку:довгастий мозок, міст і середній мозок.
Пошкодження довгастого мозку закінчується смертю. : (
Довгастий мозок
Захисні рефлекси: кашель, чхання, миготіння, сльозовиділення, блювота.
Харчові рефлекси: ссання, ковтання, сокоотденіе (тобто секреція) травних залоз.
Серцево-судинні рефлекси, що регулюють діяльність серця і кровоносних судин.
Так само в довгастому мозку розташовані вестибулярні ядра.
А ще в довгастому мозку знаходиться автоматично працює дихальний центр, що забезпечує вентиляцію легенів.
В цьому місці основні нервові шляхи, що виходять із спинного мозку, перехрещуються, в результаті: ліва сторона мозку виявляється пов'язаною - з правою стороною тіла , а права сторона мозку - з лівою стороною тіла.
У більшості людей ліва півкуля відповідає за лінгвістичні дані людини.
Міст - провідник
Зв'язує довгастий і середній мозок з іншими відділами головного мозку,
через нього проходять сигнали від слухових рецепторів і від органів рівноваги,
Функції середнього мозку
1. Рухові функції.
2. Сенсорні функції (наприклад зір).
3. Регулювання актів жування і ковтання (тривалость)
4. Забезпечення точних рухів рук (наприклад при письмі).
Середній мозок
У стовбурі розташована система ядер, у яких нейрони з безліччю відростків утворюють мережі. Цю систему називають ретикулярною формацією (РФ). РФ постійно взаємодіє з усіма структурами ЦНС. Кожен її нейрон збирає інформацію одночасно від багатьох нейронів різної чутливості, підсумовує її і, залежно від отриманого результату, впливає на структури ЦНС. Вплив РФ зазвичай активує структури головного мозку, але може спричиняти й гальмівний ефект. РФ відіграє важливу роль у формуванні уваги. Деякі нейрони РФ спонтанно генерують імпульси, завдяки цьому РФ підтримує тонус м’язів, дихального і серцево-судинного центрів.
Ви реагуєте на несподіваний звук, що вас лякає . Ви мимоволі повертаєте голову в його напрямі — цей рух є проявом орієнтовного рефлексу, тобто реакції на новизну. Одночасно дещо збільшується частота серцевих скорочень, частота і глибина дихання, підвищується приплив крові до мозку й серця. У цьому рефлексі беруть участь центри стовбура, а РФ вибірково змінює їх активність, підтримуючи одні й гальмуючи інші.
Мозочок
Мозочок: 1 — кора (сіра речовина); 2 — провідні шляхи (біла речовина)
Мозочок виконує три основні функції
координація рухів регуляція рівноваги
регуляція м'язового тонусу
Загалом, всі відомі спортсмени, музиканти і танцюристи зобов'язані своїми кращими рухами своєму мозочку.
Звичайно ж, певні рухи можуть ініціюватися і на більш високих рівнях, але ось їхня тонка настройка і координація цілком залежить від мозочка. Пошкодження мозочка призводить до поривчастим, нескоординованих рухам і називається атаксія.
Ще недавно вважалося, що мозочок тільки цим і займається, але нові дані вказують на існування прямих нервових зв'язків між мозочком і передніми відділами головного мозку, що відповідають за мову, планування і мислення. Ці дані дозволяють припустити, що мозочок може брати участь у контролі та координації вищих психічних функцій нітрохи не менше, ніж у забезпеченні спритності рухів тіла.
Проміжний мозок: таламус, епіфіз і гіпоталамус, до якого приєднаний гіпофіз.
Проміжний мозок:
1 — таламус; 2 — епіфіз; 3 — гіпофіз; 4 — гіпоталамус
Розташований між стовбуром головного мозку і великими півкулями.
Функції проміжного мозку
Рух, у тому числі і міміка.
Обмін речовин.
Таламус- збирач інформації про всі види чутливості.
Фільтрує, сортує і направляє в головний мозок інформацію, що надходить від больових, тактильних, температурних, м'язово-суглобових, вібраційних, зорових, смакових, нюхових і слухових рецепторів і шляхів. В таламусі відбувається формування відчуттів і їх подальша передача.
Епіфіз
До цих пір функціональна значимість епіфіза для людини не достатньо вивчена.
Секреторні клітини епіфіза виділяють у кров гормон мелатонін, який бере участь в синхронізації циркадних ритмів (біоритми «сон - неспання») і, можливо, впливає на всі гіпоталамо-гіпофізарно гормони, а також імунну систему.
До відомих функцій епіфіза відносять:
гальмування виділення гормонів росту;
гальмування статевого розвитку і статевої поведінки;
гальмування розвитку пухлин.
впливає на статевий розвиток і сексуальну поведінку.
У дітей епіфіз має більші розміри, ніж у дорослих; після досягнення статевої зрілості вироблення мелатоніну зменшується.
Гіпоталамус є вищим центром регуляції роботи внутрішніх органів, який узгоджує їх діяльність зі станом активності організму.
продукує низку гормонів і разом з гіпофізом утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему
здійснює гормональну і нервову регуляцію роботи внутрішніх органів
формуює центри голоду — насичення, спраги — питного задоволення, терморегуляції, регуляції сну — неспання тощо, відповідальний за сексуальну поведінку.
Гіпофіз
Гіпофіз складається з двох великих різних за походженням і структурою частин: передньої - аденогіпофіза (становить 70-80% маси органу) і задньої - нейрогіпофіза. Разом з гіпоталамусом гіпофіз утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему, що контролює діяльність периферичних ендокринних залоз
Великі півкулі головного мозку -вищий відділ головного мозку
Передній мозок розділений на дві півкулі : ліву і праву. Кожна півкуля має чотири функціональних долі.
Назвіть чотири функціональних долі.
Користуючись підказками пригадайте функції названих долей.
Функції долей
Лобна – мислення,річ, емоції.
Тім'яна- всі види чутливісті.
Потилична – зір.
Скронева – слух , пам’ять
Півкулі з’єднані між собою щільним пучком нервових волокон - т. з. “ мозолистим тілом ”. Через цей зв’язок здійснюється координація роботи лівої і правої півкуль.
Лімбічна система - сукупність ряду структур головного мозку
Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, інстинктивного поведінки, емоцій, пам'яті, сну, неспання та регулює рівень уваги , сприйняття, відтворення емоційно значущої інформації.
Кора півкуль
Головний мозок є складним органом , хоча це однорідна маса але вона складається
з двох видів речовин: білої та сірої.
Біла речовина
Сіра речовина
Самостійна робота
1. Головний мозок людини складається з:
А) стовбура і півкуль великого мозку;
Б) мозочка і півкуль великого мозку;
В) стовбура, мозочка, півкуль великого мозку.
2. Довгастий мозок є продовженням:
А) середнього мозку;
Б) спинного мозку;
В) проміжного мозку.
3. Які відділи головного мозку відносяться до стовбура мозку:
А) середній мозок;
Б) довгастий мозок;
В) мозочок;
Г) проміжний мозок;
Д) міст
4.Який відділ головного мозку є ніби продовженням спинного мозку в порожнині черепа:
А) середній мозок;
Б) довгастий мозок;
В) проміжний мозок
5. Який відділ головного мозку відповідає за координацію рухів ,регуляцію рівноваги,регуляцію м'язового тонусу:
А) проміжний мозок
Б) мозочок
В) стовбур головного мозку
6. Який відділ проміжного мозку виконує функцію збирача інформації про всі види чутливості:
А) епіфіз
Б) таламус
В) гіпоталамус
Г) гіпофіз
Домашнє завдання
Вивчити § 55,56.
Підготувати повідомлення про наслідки ушкодження різних відділів головного мозку. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-i-funkcii-shkiri1.html | "Будова і функції шкіри" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/888c2b914130cee67650ba43fbd4c49e.pptx | files/888c2b914130cee67650ba43fbd4c49e.pptx | Будова і функції шкіри.
Людина приходить у цей світ в «одязі", який набагато краще за все те, що можна купити в магазині.
Уявіть собі, що вчені розробили із спеціального матеріалу тканину- тонку, міцну, але при цьому еластичну, пористу, але в той же час водонепроникну. Уявіть також, що ця тканина може зігрівати, у разі потреби і охолоджувати. Вона розпізнає температуру і "відчуває" дотики, забезпечує ефективний захист у навколишньому середовищі, при цьому сама себе змащує і ремонтує! Таке винахід було б дивом технологій, чи не так?
Все це і багато чого іншого може робити наша шкіра.
Багато схильні думати про неї як про просте покритті тіла. Але це не так. За влучним висловом одного з дослідників, шкіра людини являє собою шедевр інженерної думки.
Виявляється, що в 7 см.куб людської шкіри міститься 19 мільйонів клітин, 625 потових і 90 сальних залоз, 65 волосків, 6 метрів кровоносних судин і 19 тисяч сенсорних клітин.
Шкіра є одним з найбільших органів в організмі людини, її маса в дорослої людини сягає 5 кг, а площа — 1,5–2 м.куб.
Наша шкіра водонепроникна, антибактеріальна, протигрибкова, еластична, гнучка, чутлива, самовідновлююча, вона здатна всмоктувати одні необхідні хімічні елементи і не пропускати інші. Вона пориста, самозмащувальна, виробляє вітаміни, пахучі речовини, може розпізнавати температуру, вібрацію й тиск. Без неї людина просто не вижила б. Як же шкіра "примудряється", будучи товщиною всього кілька міліметрів, виконувати таку кількість численних функцій?
Вся справа в її будові.
Будова шкіри:
1 — епідерміс;
2 — дерма;
3 — підшкірна клітковина;
4 — волосина;
5 — волосяний фолікул;
6 — потова залоза;
7 — м’яз, що піднімає
волосину;
8 — кровоносні
судини;
9 — нервові
закінчення;
10 — сальна
залоза
Будова шкіри
Епідерміс
Є різновидом епітеліальної тканини. Зовнішній шар епідермісу — це мертві зроговілі клітини. Вони безперервно злущуються. Проте товщина епідермісу не зменшується.
Чому?
Верхній шар епідермісу постійно оновлюється за рахунок клітин нижнього шару, які мають кубічну форму й постійно діляться. Частина клітин, залишається в нижньому шарі, а інші формують верхній шар. Ці клітини втрачають здатність ділитися, сплощуються, накопичують білок кератин, і, як наслідок, — роговіють, мертвіють і злущуються. У нижньому шарі епідермісу весь час продукуються нові клітини. Так за 10–30 днів відбувається повне його оновлення. Зазвичай товщина епідермісу складає 0,03–1,5 мм. Але на ділянках тіла, що зазнають сильного тертя (долоні, стопи), він у декілька разів товщий.
Айзек Азімов так пояснив цей процес у своїй книзі "Тіло людини":
«Клітини в основі епідермісу - живі, вони постійно ростуть і розмножуються, нова клітина виштовхує вгору стару. Без притоку крові ця клітка вмирає, і інтенсивність нашого життя постійно "стирає цей мертвий матеріал з поверхні нашого тіла, на зміну йому приходить новий знизу і, таким чином, наш епідерміс весь час оновлюється»
Кожен з нас щодня втрачає близько 10 мільярдів клітин шкіри, головним чином перебуваючи в ліжку, ванній і просто, будучи одягненим. Якщо б ви змогли подивитися через збільшувальний прилад на людину без одягу, то виявили б цілу хмару клітин, що оточує її як аура.
Шкіра лущиться і це є не чим іншим, як очисним механізмом, який несе із собою пил, речовини, що виділяються з залоз, мікроби. Епідерміс утримує левову частку всіх мікробів, що атакують людське тіло. Ми повністю оновлюємо наше "покриття".
100 тисяч бактерій знаходиться на поверхні шкіри людини.
1 мільйон шкірних клітин злущуються і відпадають кожні 40 хвилин.
У 25 разів знижується кількість бактерій на тілі людини після ретельного душа. Як тільки ми виходимо, кількість бактерій зростає з 150 000 до 6 000 035 на м3. Це максимально допустима кількість мікробів у повітрі в операційній - самому стерильному приміщенні.
Але ось що дивно: не дивлячись на постійне оновлення, наша зовнішність і забарвлення шкіри залишаються незмінними. Біла людина залишається білою, кирпатий ніс - кирпатим, а форма колін залишається такою ж, і не проявляється, наприклад, на ліктях. Справа в тому, що внутрішні клітини "спроектовані" для відтворення кожної пори, ямочки, веснянки, потемніння, зміни і т . д. Таким чином, навіть гуля на голові залишиться колишньою, а тонкі лінії на кінчиках пальців, тобто відбитки, незмінні і властиві тільки вам. Інших таких відбитків в світі немає. І цей генетичний план для шкіри виконується мільярди разів на день. Хіба не дивно?
Дерма.
Міжклітинна речовина сполучної тканини, яка утворює дерму, містить колагенові й еластичні волокна. Завдяки ним шкіра пружна і легко розтягується: відтягніть її на тильній стороні долоні і відпустіть — вона відразу повернеться в початковий стан.
Товщина дерми — 0,5–5 мм, найтовстішою вона є на спині, плечах, стегнах. Дерма впинається в епідерміс безліччю сосочків, які трохи піднімають епідерміс, утворюючи гребінці й борозенки. Їх малюнок у кожної людини різний. У дермі розташовані кровоносні і лімфатичні капіляри, м’язові та нервові волокна, нервові закінчення, пігментні клітини, потові та сальні залози, волосяні фолікули.
Шкірні залози
Це залози зовнішньої секреції, що виділяють секрети на поверхню шкіри. Потова залоза має вигляд трубочки діаметром 0,3–0,4 мм, закрученої
клубочком. Один її кінець сполучений з порою в епідермісі.
У людини, на відміну від інших ссавців, потові залози розташовані на всій поверхні тіла, але найбільше їх на долонях, ступнях, у пахвах.
Секретом потових залоз є піт, який утворюється з міжклітинної рідини.Він на 98 % складається з води, решта — це розчинені в ній солі, сечовина й інші продукти метаболізму.
На відміну від потових, сальні залози розгалужені,а їх протоки відкриваються у волосяний фолікул.
Більшість сальних залоз розташовано на голові, обличчі, верхній частині спини.
Їх секрет містить жироподібні речовини. Вони потрапляють на волосся та поверхню шкіри й пом’якшують її. Водонепроникний шар,утворений цими речовинами, захищає шкіру від пилу та мікроорганізмів, а також перешкоджає її висиханню.За добу сальні залози виділяють близько 20 г секрету.
Підшкірна клітковина
Підшкірна клітковина — нижній шар шкіри,
утворений жировою тканиною товщиною 3–10 мм.
Підшкірна клітковина працює, як амортизатор, що гасить механічні дії на поверхні тіла. Недарма найтовщий шар цієї тканини міститься на сідницях і підошвах — вони весь час зазнають великого тиску.
Жирова тканина є гарним теплоізолятором, тому худенькі зазвичай мерзнуть більше, ніж товстунчики.
Захищаючи нас на різних фронтах
Тільки уявіть, на поверхні шкіри людини в 1 см.куб зазвичай буває від 115 тисяч до 32 мільйонів мікробів. Однак здорова шкіра непроникна для них. З мертвими клітинами видаляються бактерії і різні речовини. Крім того, кожне сало і піт створюють на поверхні людської шкіри кисле середовище, несприятливе для мікробів. Шкіра в значній мірі захищає організм від радіації. Інфрачервоні промені майже цілком затримуються епідермісом, ультрафіолетові частково. Шкіра містить також меланін, що захищає людину від надмірного ультрафіолетового випромінювання.
Крім того, шкіра служить захистом для внутрішніх органів тіла. У парку розваг є атракціон, в якому машинки при їзді вдаряються один про одного. Зіткнення безпечні, оскільки по всьому периметру вони мають гумові кільця. Наша шкіра дуже нагадує такі гумові кільця і працює як поглинач ударів. Якби в нас не було цього "амортизатора", ми навряд чи змогли б робити будь-які фізичні вправи, не пошкоджуючи внутрішні органи.
Унікальне регулювання температури
Виявляється, що шкіра допомагає тілу підтримувати постійну температуру. Це дуже важливе і складне завдання. Якщо наша температура досить довго буде підвищуватися на 2-3 ° С, то людина може померти. Головне джерело тепла в нашому тілі - робота внутрішніх органів. Тепло від них розноситься кров'ю і рівномірно розподіляється по всьому тілу, але це досить повільний шлях розсіювання. Яким же чином тоді наше тіло позбувається зайвого тепла? Це відбувається завдяки методу охолодження, який називається потовиділення.
Маленькі потові залози, розподілені по всьому тілу. Їх загальна кількість більше 2 мільйонів. І вони виводять на поверхню нашого тіла воду, де вона випаровується, охолоджуючи організм. Потові залози складаються з маленьких трубочок, основна частина яких знаходиться глибоко в дермі. Ці трубочки йдуть вгору, досягаючи поверхні шкіри. Крихітні отвори на поверхні нашого тіла - це пори, які ледве помітні неозброєним оком.
1
2
Виділення поту з потових залоз: 1 — пора потової залози;2 — крапельки поту
У тепловізорі більш розігріті ділянки тіла
людини виглядають червоними, менш розігріті —зеленими
«Найгарячішими» серед внутрішніх органів є печінка й товста кишка. Постачальниками тепла є скелетні м’язи, але тільки під час інтенсивної роботи. Найменше тепла продукується в кистях рук і стопах ніг — недарма вони холодніші за інші частини тіла.
В процесі інтенсивного руху, вироблення організмом тепла збільшується, і тоді потові залози прискорюють виділення поту. Це відбувається також тоді, коли температура навколишнього середовища досить висока. Швидкість виділення поту може перевищити швидкість випаровування, і тоді піт буде накопичуватися на тілі у вигляді крапель. При підвищенні зовнішньої температури кров'яні судини розширюються, а кровоток підсилюється. При цьому підвищується потовиділення, і прискорюється процес позбавлення від зайвого тепла. У холодну ж погоду вени звужуються, циркуляція крові під шкірою скорочується, і зменшується виділення тепла. Мудра система підтримки постійної температури, чи не так?
Потові залози, які є унікальними для людей, так само як здатність прямо ходити і говорити. Мавпи взагалі не потіють.
Дотик завдяки величезному рецепторного полю
Одна з найважливіших завдань шкіри - забезпечувати людині відчуття дотику. Воно стає можливим завдяки особливим нервовим утворенням - рецепторів, які посилають в мозок нервові імпульси. Хоча людина доторкається до предметів поверхнею епідермісу, дотик фіксується рецепторами всередині шкіри і передається в мозок.
Шкіра володіє різною чутливістю: до доторку, болю, тиску, розтягування і температури. У середньому на 1 см.куб шкіри припадає до 5000 чутливих закінчень, 200 больових, 12 холодових рецепторів, 2 теплових і 25 рецепторів, що реагують на тиск.
Нервові рецептори в шкірі розподілені нерівномірно. Найбільшою чутливістю до дотиків володіє шкіра на кінчиках пальців, потім йде кінчик носа і середина долоні.
Таким чином, шкіра є величезне складне рецепторні поле, мільйони чутливих закінчень якого постійно "спілкуються" з мозком.
Важливість жиру
Навіщо людині потрібен підшкірний жир? Підшкірно-жировий шар це своєрідний "буфер". Він пом'якшує дію ударів, виконує роль термоизолятор і прикріплює шкіру до м'язів. Жир зігріває нас, як внутрішній тілесний костюм. Справа в тому, що підшкірний жировий шар погано проводить тепло, перешкоджаючи надмірному надходженню ззовні, як тепла, так і холоду, а також надмірної втрати тепла. Людина накопичує жир відмінно від тварин, які живуть на суші. При гарному харчуванні у мавп може з'явитися круглий животик, але в них ніколи не буде пухких щік, товстих сідниць і інших частин тіла. Товщина жиру в людини неоднакова, наприклад, в області чола і носа виражена слабко, на віках відсутня зовсім, а от на животі і сідницях досягає декількох сантиметрів.
Переробний хімічний завод для всього тіла
На цьому функції нашої шкіри не закінчуються. Виявляється, вона "працює" ще як величезний переробний хімічний завод, послугами якого користується весь організм. Шкіра запобігає порушення водного балансу тіла: її зовнішній шар є водонепроникними, завдяки чому концентрація води в тілі контролюється. Наше існування без шкіри було б просто не можливим, оскільки в організмі не змогла б утримуватися вода. У шкірі відбувається обмін вуглеводів, білків, жирів, вітамінів і солей. Це складний процес, завдяки якому організм отримує необхідні йому поживні речовини. За інтенсивністю обміну шкіра трохи поступається печінки, а підшкірний шар є потужним складом поживних речовин, які організм витрачає у разі потреби. Через шкіру здійснюється обмін газів між тілом і навколишнім середовищем - ця здатність не менш важлива, ніж дихання через легені. Шкіра поглинає сонячні промені, виробляючи вітамін Д, необхідний для кісток. Тільки уявіть, без діяльності шкіри та виробництва нею вітаміну Д наші кістки розкришилися б ще до того, як ми подорослішали б.
Багато інших унікальних властивостей
Наша шкіра може стиснутися, якщо людина схудла, і розтягнутися, "підстроївшись" під 200-кілограмового чоловіка. Вона може розтягуватися і стягуватися при русі кінцівок сотні разів на день протягом усього життя! Який матеріал, розроблений людиною, має такі ж властивості? Відомо більше 350 запахів, що виходять від шкіри, хоча їх кількість може перевищувати 1000. Деякі з них унікальні для кожної людини.
Колір і структура шкіри відображають внутрішнє здоров'я людини. Зниження кількості червоних кров'яних клітин в результаті кровотечі можна визначити по шкірі, вона стає блідою; жовтувата шкіра свідчить про хвороби печінки і т.д.
«Коли нам холодно, кровоносні судини в шкірі стискаються, утримуючи тепло. Ефект гусячої шкіри зменшує втрату тепла за допомогою підняття волосків на шкірі, створюючи ямки з більш теплим повітрям . Тремтіння збільшує виробництво теплоти, як ніби включаються мільярди крихітних теплових лампочок. Клітини шкіри "знають", як і коли стиснути місцеві судини після поранення для зменшення кровотечі ... Гладка, непокрита ворсом шкіра, підшкірний жир, еластичність і величезна кількість залоз - унікальні для людей і не характерні для тварини»
Айзек Азімов
Функції шкіри.
Захисна: вона є оболонкою, що відмежовує майже весь організм людини від зовнішнього середовища; захищає внутрішні органи від механічних ушкоджень, від проникнення різних речовин і мікроорганізмів ,від шкідливої дії ультрафіолетового випромінювання.
Видільна:Із секретом потових залоз шкіри виділяється вода і певні продукти метаболізму.
Рецепторна :працює шкіра і як орган чуттів.
Терморегуляторна:через неї відбувається майже 82 % усієї тепловіддачі організму.
Депонування: сховище запасних речовин, в судинах шкіри може знаходитись до 1л крові.
Роль шкіри в Обміні речовин є унікальною: тільки в її клітинах під дією ультрафіолетового випромінювання синтезується вітамін D.
Отже,
Похідні епідермісу,
що виконують додаткову захисну функцію, є волосся й нігті. Волосся вкриває майже всю поверхню шкіри, за винятком долонь, підошов, бічних поверхонь пальців. На голові людини у середньому росте близько 100 тис. волосин, і хоча 75–100 з них людина щодня втрачає, їх кількість у нормі відновлюється.
У волосині розрізняють стрижень, який виступає над шкірою, і корінь, розміщений у дермі.Корінь розташовується у волосяному фолікулі й закінчується потовщенням — волосяною цибулиною.Основа фолікула з’єднана з гладеньким м’язом, під час скорочення якого волосина піднімається. Волосяна цибулина складається з епітеліальних клітин, які діляться, за рахунок чого волосина росте. Просуваючись до поверхні шкіри, ці клітини наповнюються кератином і роговіють. За місяць волосина виростає приблизнона 1 см. Клітини волосяної цибулини здатні до поділу протягом 2–4 років, потім ріст волосини припиняється і вона випадає. Через певний час волосяна цибулина може відновити свою активність.
Будова
волосини: 1 — корінь;
2 — волосяна цибулина;
3 — волосяний фолікул;
4 — сальна залоза;
5 — стрижень
Колір волосини зумовлений кількістю пігменту меланіну, що міститься в її зовнішньому шарі. З віком синтез меланіну знижується,й волосся сивіє.
Меланін(грец. мелас — чорний), незважаючи на походження його назви, буває різних кольорів: чорного, коричневого, жовтого. Він визначає колір не лише шкіри, але й волосся і райдужної оболонки очей.
Проте,
Альбінізм
Це цікаво
Волосся виростає на 12 мм в місяць .
Окремі волосини живуть сім років.
Якщо ніколи не стригти волосся, воно можуть вирости до 107 см .
У жінок волосся довше, ніж у чоловіків.
Волосся росте швидше влітку і під час сну .
Волосся росте швидше у віці від 16 до 24 років .
У жінок у віці від 40 до 50 років може випасти до 20% волосся .
З віком волосся стає сухіше.
Ніготь — це щільна рогова пластинка, яка лежить на
нігтьовому ложі. Ложе з боків обмежене шкірними складками — нігтьовими валиками. Росте ніготь унаслідок поділу клітин кореня нігтя так само, як росте волосся. Швидкість росту нігтя складає близько 0,5 мм на місяць на руках і 0,15 мм на місяць на ногах.
Будова нігтя:
1 — рогова пластинка;
2 — нігтьове ложе;
3 — фаланга
пальця; 4 — корінь
нігтя; 5 — нігтьовий
валик
Хвороби шкіри
Опіки - якщо половина всієї поверхні тіла сильно обпечена, то людина може загинути.
Висип- може з'явитися на шкірі в результаті різних захворювань (алергія, вітряна віспа, кір та ін.)
Запалення -іноді мікроби проникають в організм або подряпину на шкірі. У результаті з'являється прищик або гнійник.
Сонячний опік-засмага - чудова річ, якщо знати міру і не намагатися засмагнути дочорна за один день. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/blaga-ta-potrebi-lyudini.html | "Блага та потреби людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/841fb310d4e120e4bd399a60fe994e60.pptx | files/841fb310d4e120e4bd399a60fe994e60.pptx | Блага та потреби людини
Презентація
Учениці 11-А класу
Родзінської Тетяни
Будь-яка істота, що живе на землі, будь то рослина чи тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні нею чи навколишнім світом визначених умов. Ці умови створюють консенсус, що відчувається як задоволення, тому має місце говорити про границю споживання, такому стані всіх людей, при якому їхні потреби в благах максимально насичені. І в сучасний час потреби в красивому одязі, вишуканій їжі, у погоні за модою і престижем актуальні, і від них залежать зайнятість на ринку праці, розвиток як великого,так і малого бізнесу.
Головною рушійною силою економічного розвитку і розвитку цивілізації взагалі є різноманітність потреб людини. Потреби — те, без чого людина не може обійтись у своєму житті, бажання володіти чим-небудь, що приносить їй задоволення.
Задоволення потреб – це ціль будь-якої діяльності людини. Вона працює, щоб забезпечити собі харчування, одяг, відпочинок, розваги тобто ті блага, що потрібні в житті. І навіть діяння, що, здавалося б, не несе ніякої користі для людини, насправді має причину. Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, зв'язаних з його психікою.
Людина без потреб – мертва людина.
Існує безліч класифікацій потреб. Розрізняють потреби:
за сферами діяльності:
потреби праці
пізнання
спілкування
відпочинку
по об'єкту потреб:
матеріальні
біологічні
соціальні
духовні
етичні
естетичні та ін
за значимістю:
домінуючі / другорядні
центральні / периферичні
з тимчасової стійкості:
стійкі
ситуативні
по функціональної ролі:
природні
зумовлені культурою
по суб'єкту потреб:
групові
індивідуальні
колективні
громадські
Благо - все , що здатне задовольняти повсякденні життєві потреби людей , приносити людям користь , приносити задоволення . У економічно- соціальному відношенні під благом зрозуміло все, що , маючи цінність , може мати і ринкову ціну , отже , у великому сенсі маються на увазі всі майнові блага. На німецькій мові Gut і французькою bien мають і спеціальне значення нерухомого майна . Майнові блага створюються , купуються , змінюються , розподіляються на підставі внутрішніх , керуючих господарським життям економічних законів , що вивчаються політичною економією . Придбання цінностей або речей , як окремих , так і сукупності таких майнових благ , майна , впливає на суспільне становище кожної людини , породжує різні суспільні класи , що залежать від кількості майнових благ , яких досягає і якими користується кожен. Різниця таких класів , взаємне відношення їх і взаємний вплив , переходи людей з одного класу до іншого у зв'язку з створенням різного роду людських єднань , пересування майнових благ і рух самих класів , висхідний і спадний , відбувається на підставі внутрішніх , керуючих громадської життям соціальних , або громадських , законів , що вивчаються соціологією , або суспільствознавством .
Блага можна поділити на такі розділи:
Довготривалі блага - володіють здатністю відновлюватися.
Недовгочасні блага - повністю споживані блага.
Взаємозамінні.
Взаємодоповнювані.
Справжні - перебувають у безпосередньому розпорядженні економічного суб'єкта.
Майбутні - створення яких очікується.
Прямі - безпосередньо задовольняють деяку потребу.
Непрямі або продуктивні - задовольняють яку або потреба як засіб (будови, виробничі споруди, обладнання і т. д.) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bronhit-.html | "Бронхіт " | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/e7ff811e1b1e0c815386d41449d4d9a1.pptx | files/e7ff811e1b1e0c815386d41449d4d9a1.pptx | Бронхіт
Бронхіт — запальне ураження слизової оболонки бронхів.
Міжнародна класифікація хвороб включає дві форми бронхіту:
Гострий бронхіт - гостре дифузне запалення слизової оболонки
трахіобронхіального дерева, що характеризується збільшенням
обсягу бронхіальної секреції з кашлем і виділенням мокротиння.
Хронічний бронхіт - дифузне прогресуюче ураження бронхіального дерева з перебудовою
секреторного апарату слизової оболонки з розвитком запального процесу, що супроводжується
гіперсекрецією мокротиння, порушенням очисної і захисної функції бронхів.
Гострий і хронічний бронхіт значно відрізняються один від одного по етіології, патології і терапії.
Гострий бронхіт
Причини
У більшості випадків причиною гострого бронхіту є віруси (грипу, парагрипу, адено-, риновіруси тощо) і
бактерії (пневмококи, гемофільна паличка, стрептококи, та ін.). Рідше в якості причини бронхітів
виступають гриби, контакт з алергенами або вдихання токсичних речовин. Найбільш поширений шлях
зараження - повітряно-краплинний, тобто вдихання інфікованих крапельок слини при контакті з хворою
людиною (під час розмови, кашлю, чхання)
Симптоми
Хвороба проявляється кашлем, часто підвищеною температурою, відчуттям саднення за грудиною, погіршенням загального самопочуття. При прослуховуванні легень можуть визначатися сухі або вологі хрипи. Одночасно можливі загальні симптоми інфекційного захворювання. Хвороба протікає важче в людей похилого віку та в ослаблених осіб. Також недостаній кровообіг із застійними явищами в легеннях, кіфосколіоз, порушення дихання, тютюнопаління.
Лікування
При виражених ознаках гострого бронхіту, особливо з підвищеною температурою, необхідний постільний режим, призначення сульфаніламідів (сульфадиметоксин по 0,5 г 2 рази на день), гірчичників. При кашлі — гаряче молоко з содою, показане застосування кодеїну, лібексину.
Профілактика полягає у загартовуванні організму. При схильності до частих загострень хвороби — санація осередків інфекції. При лікуванні гострого (неускладеного) бронхіту, застосування антибіотиків не є доцільним!
Бронхіт хронічний
Симптоми
Найхарактерніший прояв хвороби — кашель іноді напади кашлю, особливо вранці з виділенням слизисто-гнійного мокротиння. При прогресуванні захворювання виникає задишка спочатку при фізичному навантаженні. Загострення хвороби протікає з посиленням кашлю та підвищенням температури. При вислуховуванні легень визначаються частіше сухі хрипи. При порушенні бронхіальної прохідності відмічаються астмоїдні явища (утруднений видих). На останній стадії розвитку з'являються симптоми емфіземи легень, хронічної інтерстиціальної пневмонії, пневмосклерозу.
Лікування
Лікування у період загострення хвороби полягає у призначенні проти інфекційних препаратів — сульфадиметоксина по 0,5 г 2 рази на день або антибіотиків — пеніциліна по 300 000 ОД 3-4 рази на день. При наявності астматичного компоненту показане введення бронхорозширюючих засобів (ефедрин, еуфілін, алупент). При порушенні відходження мокротиння показані відхаркуючі. Важливе значення має дихальна гімнастика, кліматолікування, наприклад на Південному березі Криму.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-organizmu-lyudini.html | "Будова організму людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/80b2b4a2b65e2c603f96b2898f8f438c.pptx | files/80b2b4a2b65e2c603f96b2898f8f438c.pptx | Підготувала учениця 10-А класу Курись Тетяна
http://vk.com/id232460910
Будова організму людини
Гавна їй в лічку киньте
В організмі людини виділяють
Кісткова система
М`язова система
Нервова система
Серцево-судинна система
Дихальна система
Травна система
Видільна система
Репродуктивна система
Ендокринна система
Імунна система
Покривна система
Кісткова система людини або Скелет
Скелет людини — це тверда структура, утворена сукупністю кісток, яка служить опорою людського тіла. При народженні скелет людини містить близько 270 кісток; до досягнення дорослого віку кількість кісток зменшується приблизно до 206, за рахунок зрощення ряду дрібних кісток. Однак в цілому кількість кісток залежить від анатомічних особливостей; наприклад, в окремих людей наявна більша, ніж звичайно, кількість ребер чи хребців.
М'язова система людини
М'язи виконують рухову (моторну) функцію. Клітини м'язової тканини називаютьміоцитами. У цитоплазмі міоцитів розташовуються міофібрили, що складаються зі скоротливих білків. Завдяки міофібрилам м'язова клітина здатна скорочуватися під впливом нервових імпульсів.Згідно з класифікацією м'язові тканини за особливостями будови, функції та локалізації поділяють на дві групи:гладенька (непосмугована) та поперечносмугаста (посмугована), яка в свою чергу поділяється на скелетну та серцеву. Ще відокремлюють спеціалізовану м'язову тканину.
Нервова система людини
Нервова система — цілісна морфологічна і функціональна сукупність різних взаємопов'язаних нервових структур, яка спільно з гуморальною системою забезпечує взаємопов'язану регуляцію діяльності усіх систем організму та реакцію на зміну умов внутрішнього та зовнішнього середовища. Нервова система діє як інтегративна, зв'язуючи в єдине ціле чутливість, рухову активність та роботу інших регуляторних систем.
Серцево-судинна система людини
Серцево-судинна система головним чином здійснює транспорт крові в замкненій трубчастій системі — кров'яній. До якої відноситься серце-артерії-капіляри-вени-серце. По ній циркулює рідка сполучна тканина — кров. В системі крові задіяні і інші органи, такі як печінка (деактивація токсичних речовин), легені (збагачення киснем крові за допомогою процесу, який називається — вентиляція), кровотворні органи (які постійно замінюють загинуваші елементи крові), ендокринні залози (виділяють в кров гормони). Кровоносна система забезпечує обмін речовин в організмі. Вона переносить кисень, який зв'язується з гемоглобіном в легенях, гормони, медіатори, виводить продукти обміну — вуглекислий газ, водні розчини азотистих шлаків через нирки.
Дихальна система людини
Ди́хальна систе́ма — відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищенняповітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі.
Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартовування, дотримання режиму праці і відпочинку, харчування. Сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. Потрібно вчитися правильно дихати. Для цього треба застосовувати комплекси фізичних вправ, які розвивають дихання.
Травна система людини
Травна́ систе́ма, або травний тракт, або травна трубка — система органів призначена для переробки і видобування з їж і поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності). Травна система складається з травної трубки і розміщених за її межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу.
Видільна система людини
Видільна система — сукупність органів, які виводять з організму надлишок води, а також продуктами обміну речовин,солі, а також отруйні речовини, які потрапили в організм ззовні чи утворилися в ньому.Складається з нирок, сечового міхура і сечовода
Репродуктивна система людини
Репродуктивна система, або Статева система, — система статевих органів людини, яка відповідає за їх розмноження.
Ендокринна система людини
Ендокри́нна систе́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.
Головні залози внутрішньої секреції (зліва -чоловік, праворуч - жінка): 1. Епіфіз 2.Гіпофіз 3.Щитоподібна залоза 4.Тимус5.Наднирники 6.Підшлункова залоза 7.Яєчник8.Яєчко
Імунна система людини
Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму. Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.
Зображення скануючого електронного мікроскопа: нейтрофіл (жовтий) охопив бактеріїсибірської виразки (помаранчевий).
Покривна система людини
Покривна́ систе́ма — система органів, що захищає тіло від пошкодження та складається з шкіри,залоз зовнішньої й інколи внутрішньої секреції та численних виростів, таких як волосся, нігті та інші. Численні функції системи включають відштовхнення води, зм'якшення ударів, захист глибших тканин, бар'єр для проникнення забруднення, патогенів й ультрафіолетового випромінювання, терморегуляція, місце розташування рецепторів дотику, тиску і болі, місце збереження жиру, інколи синтез деяких речовин, наприклад вітаміну D у людини. Ця система є найбільшою за розміром системою органів.
Дякую за увагу:)
Шлюха блять бивша їбать її в рот |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologichni-osnovi-psihofiziologichnoi-individualnosti-lyudini.html | Біологічні основи психофізіологічної індивідуальності людини. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/a8a51c7838d3da79e51a48a2fd428a26.ppt | files/a8a51c7838d3da79e51a48a2fd428a26.ppt | 1
4
2
3
3
3
4
5
5
5
6
5
7
5
8
5
9
5
10
5
+
+
+
+
+
+
+
+ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/borsuk.html | Борсук | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/80a4045b07148d2b1ed3086968128e79.pptx | files/80a4045b07148d2b1ed3086968128e79.pptx | Б о р с у к
Борсукові - група ссавців, що містить шість видів у трьох родах, з яких найвідомішим є борсук звичайний.
Борсукові
Зовнішня будова борсука
Представників борсукових вирізняє компактна, клиноподібна статура. Голова маленька і загострена, з невеликими очима і вухами.
Лапи короткі і сильні, хвіст у всіх, крім харсуна, короткий.
Шерсть у більшості борсукових сіра або чорна, у багатьох видів є характерні візерунки на морді.
Довжина тіла варіює між 32 і 90 см, а вага нараховує від 1 до 16 кг.
Зовнішня будова борсука
Зазвичай борсуки живуть сім'ями. Число особин у сімейній групі залежить від того, яка є кількість їжі на даній території. Сімейство живе в одному підземному містечку. Главою сімейства є самець-ватажок, який відганяє чужих борсуків, коли ті підходять до нори занадто близько.
Спосіб життя борсука
Члени сімейства відрізняють один одного по запаху, який виділяється пахучими залозами. У пошуках їжі борсуки заходять дуже далеко, при цьому вони завжди користуються одними й тими ж самими стежками. Якщо на території є достатньо їжі, то радіус пошуку їжі борсуків становить близько 2 км.
Спосіб життя борсука
Борсукові активні головним чином в нічний час, а день проводять у викопаних ними норах та інших притулках. Велику частину часу вони проводять на землі і лише зрідка залазять на дерева.
Добре копають.
Спосіб життя борсука
Борсукові всеїдні і в їх їжу входять як невеликі хребетні (кролики, кроти, пацюки та їхні дитинчата), комахи, равлики, жаби.
Різне коріння, рослини й фрукти теж є важливим доповненням його меню.
Живлення борсука
Незважаючи на те, що борсук є досить сильною твариною, його улюблена їжа - це звичайні дощові черв'яки. Розшукуючи цих хробаків, у вологі осінні ночі він здійснює десятигодинні переходи.
У нього не дуже добрий зір, тому під час пошуків їжі він покладається на свій чутливий нюх і чуткий слух.
Живлення борсука
Розмноження засноване на тому, що сперма довгий час знаходиться в організмі самки, і між спарюванням та пологами можуть проходити місяці, хоча безпосередньо вагітність триває від шести до восьми тижнів.
Розмноження борсука
Кількість народжених за один раз дитинчат становить від двох до чотирьох.
Тривалість життя представників борсукових може досягати 15 років.
Розмноження борсука
підземне „борсукове містечко" складається із системи тунелів з декількома вхідними отворами й норами, що ведуть в просторі, вистелені підстилкою, гніздові камери.
Відомо, що …
- борсуки дуже охайні тварини, тому поблизу нори будують наземні „вбиральні“;
четверта частина борсуків гине раніше, ніж вперше покине нору, і тільки третина з тих, що залишилися, виживає в перші три роки життя.
Відомо, що … |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biosfera2.html | Биосфера | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/4d0ee4b4362f4d764554e75c761602a0.pptx | files/4d0ee4b4362f4d764554e75c761602a0.pptx |
Біосфера.Основні положення вчень В.Вернадського про біосферу.Еволюція уявлень про місце і роль природи у житті людини.Ноосфера
Біосфера
Біосфера — сфера життя, оболонка Землі, населена живими організмами
Структура біосфери
- Верхні шари літосфери
- Нижній шар атмосфери (тропосфера)
- Вся гідросфера
Біосфера з одного боку є середовищем життя, а з іншого-результатом життєдіяльності організмів.
Специфіка біосфери полягає в тому, що в ній постійно підтримується пов’язаний з життєдіяльністю організмів кругообіг речовин і чітко направлені потоки енергії.
Вперше термін “біосфера” використав австрійський вчений - геолог Е. Зюсс у 1875 р.
Термін походить від двох слів: “біо” - життя і “сфера”. Таким чином, біосфера - сфера життя або область існування живих організмів на Землі.
Основоположниками вчення про біосферу є В. І. Вернадський та Тейяр де Шарден.
Вони обґрунтували високу хімічну та геологічну активність живої речовини біосфери, підкреслюючи, що розвиток життя на планеті забезпечується особливими фізичними властивостями біосфери
Вчення В.Вернадського про біосферу
Уявлення про біосферу як глобальну єдину систему Землі, де увесь хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається життям, у 20-х роках ХХ ст. розробив у своїх працях В.І. Вернадський. У наукових колах ця несподівана робота не викликала ні дискусій, ні навіть заціка-вленості. Лише через деякий час публікації, присвячені біосфері, набули наукового визнання, і тисячі спеціалістів, немовби разом усі прозріли і почали відроджувати, самі того не підозрюючи, давні ідеї В.І. Вернадського.
За Володимиром Івановичем, біосфера – це оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої значною мірою обумовлені життєдіяльністю живих організмів. Крім того, вчений трактував біосферу як ту частину нашої планети, в якій існує або колись існувало життя і яка постійно зазнає або зазнавала дії живих організмів. Ідеї Вернадського по-справжньому були оцінені лише у другій половині століття, зокрема після виникнення концепції про екосистеми.
Слід звернути увагу на ствердження В. І. Вернадського про те, що біосфера - планетарне явище космічного характеру. Виходячи з уявлення про біосферу, як про земний, але одночасно й космічний механізм, В. І. Вернадський пов'язував її утворення та еволюцію з організованістю Космосу. "Для нас є зрозумілим,- писав він,- що життя є явище космічне, а не суто земне".
"Початку життя в тому Космосі, який ми спостерігаємо, не було, оскільки не було початку цього Космосу. Життя вічне, оскільки вічний Космос".
В. І. Вернадським було розроблено уявлення про біосферу як глобальну єдину систему Землі, де основний хід геохімічних перетворень визначається життям. Біосферою В. І. Вернадський назвав ту область нашої планети, в якій існує або будь-коли існувало життя і котра постійно піддається, або піддавалася впливу живих організмів. В. І. Вернадський довів, що живі організми грають дуже важливу роль у формуванні образу Землі. Хімічний склад атмосфери,гідросфери і літосфери зумовлений життєдіяльністю організмів
Якби на Землі було відсутнє життя,,обличчя її було б таким же незмінним і хімічно інертним, як нерухоме обличчя Місяця, як інертні уламки небесних світил.» (І.В.Вернадський)
В.І. Вернадський визначив біосферу як термодинамічну оболонку з температурами +50...-50°С і тиском приблизно 10 000 Па, що відповідає межам життя для більшості організмів. За В.І. Вернадським, верхня межа біосфери знаходиться на висоті 15-22 км, охоплюючи тропосферу і нижню частину стратосфери. Знизу біосфера обмежена відкладеннями на дні океанів (до глибини 11 км) і глибиною проникнення в надра Землі організмів і води в рідкому стані (2-3 км). Нижня межа біосфери в рамках літосфери обумовлена тепловим бар'єром і, як правило, не опускається нижче 5 км. Загальна протяжність біосфери - 40 км. Від усіх геосфер вона відрізняється енергійним перебігом хімічних перетворень.
Біосфера на нашій планеті виконує ряд важливих функцій, які обумовлюють властивості й відносну стабільність природи Землі:
Закріплення рухомих елементів поверхні літосфери (пісок, глина, гравій, дрібна галька, ліси, ґрунти різних типів);
Регуляція кругообігу води шляхом сповільнення поверхневого стоку і переведення його в підземний, зволоження повітря, зниження випаровуваності з поверхні внаслідок затемнення і зменшення швидкості вітру;
Акумуляція і трансформація сонячної енергії, яка в трансформованому вигляді включається в кругообіг енергії Землі.
Виділення кисню в процесі фотосинтезу наземними і водними рослинами; Переведення в прості хімічні речовини величезної маси відмерлих організмів і їх виділень;
Основними поняттями біосфери В.І. Вернадський вважає живу речовину (організми, біогенну речовину - створені живими організмами органо-мінеральні або органічні продукти і кам'яне вугілля, сапропель, торф, лісову підстилку, гумус ґрунту тощо), біокосну речовину, створену живими організмами за участі неживої природи (приземна атмосфера, осадові породи, глинисті мінерали, вода та інше) і косну речовину - гірські породи магматичного, неорганічного походження, воду, а також значно перероблені і видозмінені живими організмами речовини космічного походження (космічний пил, метеорити тощо). Крім того, до складу біосфери входять радіоактивні речовини, які виникають у результаті розпаду радіоактивних елементів, і розсіяні атоми, не зв'язані хімічними реакціями
В.І. Вернадський називає живу речовину основною рухомою силою біосфери. Бути живим - значить бути організованим, зазначав Вернадський, і в цьому полягає суть поняття біосфери як організованої оболонки Землі. Протягом мільярдів років існування біосфери організованість створюється і зберігається діяльністю живої речовини - сукупності всіх живих організмів^ Живі організми, - писав В.І. Вернадський, - є функцією біосфери і найтіснішим чином матеріально і енергетично з нею пов'язані, є величезною геологічною силою, що її визначає. Для того, щоб у цьому переконатися, ми повинні виразити живі організми як щось ціле і єдине. Виражені таким чином живі організми складають живу речовину, тобто сукупність усіх живих організмів, існуючих на даний момент, чисельно виражену в елементарному хімічному складі, у вазі, в енергії. Вона пов'язана з навколишнім середовищем біогенним потоком атомів: своїм диханням, живленням і розмноженням».
В.І. Вернадському належить відкриття й такого основного закону біосфери: «Кількість живої речовини є планетною константою з часів архейської ери, тобто за весь геологічний час». За цей час живий світ Землі морфологічно змінився невпізнанно, але ці зміни не впливали ні на загальну кількість живої речовини, ні на її валовий склад.
ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОГЛЯДНИХ УЯВЛЕНЬ У ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ
У світовідчутті первісної людини особисте «Я» та навколишній світ були однією нерозчленованою спільністю. Первісна людина призвичаювалась до сил природи шляхом уособлення, тобто уподібнення
У часи Античності відбуваються кардинальні світоглядні зрушення, пов’язані з переходом від прямого ототожнення людини і природи, людини і суспільства, матеріального та ідеального доїх розмежування.
Світ природи з його масштабом, розмаїтістю та міццю постав як об’єкт дослідження допитливої людини, а першою проблемою античної філософії стала проблема пошуку вихідного початку буття («архе»). Через деяке першобуття мислителі намагалися збагнути природу та розумний, одухотворений, самодостатній космос в їх цілісності.
У ранньому Середньовіччі переважає аскетична лінія, людська тілесність і природа взагалі сприймаються як такі, що заявляючи про свої права, тільки перешкоджають спасінню душі й цілого світу.
Пізніше природу й природне починають розглядати як символічні вияви божественної премудрості, адресовані людині.
У філософії Нового часу спостерігається принциповий поворот у відносинах людини і природи. Якщо в Середні віки філософія виступала в союзі з богослов’ям, в епоху Відродження – з мистецтвом і гуманітарним знанням, то в Новий час вона опирається на науку.
Ноосфера Ноосфе́ра (від грец. νους в значенні «розум») — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства
Ноосфера
Основні ідеї Вернадського про ноосферу викладені в його визначній монографії «Наукова думка як планетне явище» та у статті «Декілька слів про ноосферу». В останній він пише: «Людство, взяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою та працею, постає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно думаючого людства як єдиного цілого. Цей новий стан біосфери, до якого ми, не помічаючи цього, наближаємось, і є «ноосфера»
«Ноосфера, — розвиває вчений свою думку в іншій праці, — нове геологічне явище на нашій планеті. У ній вперше людство стає найбільшою геологічною силою. Вона може і повинна перебудувати своєю працею і думкою сферу свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше. Перед нею відкриваються дедалі ширші творчі можливості. Й, може бути, покоління моєї онуки вже наблизиться до їх розквіту. Ми входимо в ноосферу. Ми вступаємо в неї у новий стихійний геологічний процес… Але важливий для нас факт, що ідеали нашої демократії ідуть в унісон зі стихійним геологічним процесом, із законом природи, відповідають ноосфері. Можна дивитись тому на наше майбутнє впевнено. Воно в наших руках. Ми його не випустимо» |
https://svitppt.com.ua/biologiya/carstvo-roslin.html | Царство Рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/63b32bf87e31c503c8a7c953f7826182.pptx | files/63b32bf87e31c503c8a7c953f7826182.pptx | Загальна характеристики Царства Рослини
Вступ
Які характерні ознаки рослин? Ви вже знаєте, що всі мешканці Землі належать до певного царства. Одним із таких царств є царство Рослини. Поміркуймо, чим саме рослини відрізняються від представників інших царств.
Хлорофіл
Насамперед ви відзначите, що рослини переважно зелені. Таке забарвлення рослин зумовлене особливим барвником - пігментом хлорофілом. Вам відомо, що саме хлорофіл забезпечує процес фотосинтезу, під час якого рослини вловлюють сонячні промені та засвоюють їхню енергію.
Хлорофіл
Тим самим рослини реалізують свою унікальну властивість: перетворюють сонячну енергію на хімічну енергію створених ними органічних речовин. Інші організми використовують готову органічну речовину, створену рослинами.
Автотрофи. Гетеротрофи
Тож серед мешканців нашої планети є організми, які самі створюють органічні речовини з неорганічних. Це - автотрофи. І саме автотрофами є більшість рослин. Є також організми, що не здатні створювати органічні речовини з неорганічних, тому вони споживають уже готові органічні сполуки - живі чи відмерлі частини інших істот.
Автотрофи. Гетеротрофи
У такий спосіб, раніше чи пізніше, вони отримують запасену рослинами сонячну енергію. Це - гетеротрофи. До них належать гриби, переважна більшість бактерій і тварин. Отже, запам'ятаймо: найхарактернішою рисою рослин є їхня здатність до фотосинтезу.
Рослини – джерело енергії
Рослини безпосередньо чи опосередковано є джерелом енергії для тварин
Значення фотосинтезу
Яке значення фотосинтезу для існування життя на Землі? Утворенням органічних речовин з неорганічних значення фотосинтезу для існування життя на нашій планеті не обмежується. Під час фотосинтезу рослини не тільки засвоюють вуглекислий газ, а й виділяють кисень, яким дихаємо ми, а також інші організми.
Значення фотосинтезу
До появи фотосинтезуючих організмів в атмосфері Землі кисню не було. Рослини підтримують необхідний для існування більшості організмів рівень кисню в атмосфері (21 %) та запобігають накопиченню в ній надлишку вуглекислого газу. Важлива роль рослин полягає також в очищенні повітря від забруднення шкідливими речовинами.
Схема фотосинтезу
Значення рослин
Важко переоцінити сприятливий вплив рослинного світу на клімат окремої місцевості або нашої планети в цілому. Рослини є тією ланкою, що зв'язує живу та неживу природу. Так, саме рослини вбирають із ґрунту певні неорганічні сполуки та використовують їх для створення органічних. Таким чином, завдяки фотосинтезу і безперервному колообігові хімічних елементів рослини забезпечують існування життя на нашій планеті.
Відмінність рослин
Від інших організмів рослини відрізняються також особливостями своєї будови. Серед рослин є як одноклітинні, так і багатоклітинні організми. У багатоклітинних рослин клітини можуть утворювати групи, кожна з яких виконує певні функції: одні з них укривають поверхню рослини і захищають її, інші забезпечують.
Орган
У багатьох рослин тканини утворюють органи. Орган - це частина організму, яка має певну будову та виконує певні функції. Докладніше з основними типами тканин та органів рослин ви ознайомитеся пізніше. Рослини, у яких сформовані органи й тканини, називають вищими.
Тканина
Тканина (1), що входить до складу листка (2)
Різноманітність
Якою є різноманітність рослин? Нині на нашій планеті відомо близько 400 тис. видів рослин. Перші рослинні організми з'явились у воді. Тривалий час вода залишалася для них єдиним середовищем життя. Згодом рослини опанували суходіл, хоча наявність води завжди була і залишається визначальним чинником для поширення рослин по планеті.
Одноклітинні. Багатоклітинні
Серед рослин є як одноклітинні, так і багатоклітинні організми. Одноклітинними рослинами є різноманітні водорості, хоча трапляються і багатоклітинні водорості, що сягають завдовжки десятків метрів. Попри це, багатоклітинні водорості переважно не мають тканин і органів.
Одноклітинні. Багатоклітинні
Цим вони відрізняються від вищих рослин. Назва «водорості» вказує на те, що ці рослини мешкають переважно у водоймах, проте частина їх оселяється на поверхні ґрунту чи у ґрунті, на стовбурах дерев, на камінні тощо.
Вищі рослини
До вищих рослин належать мохи, папороті, хвощі, плауни, голонасінні та квіткові (покритонасінні). Залежно від особливостей будови надземної частини серед вищих рослин виділяють певні життєві форми: дерева, кущі, трави тощо.
Вищі рослини
Життєві форми рослин
1 - дерева; 2 - кущі; 3 - трави
Квіткові рослини
Переважна більшість вищих рослин (близько 250 тис. видів) належить до відділу Квіткові рослини. Найхарактерніша їхня ознака, за якою вони відрізняються від решти, - це здатність утворювати квітки. Квіткові рослини до того ж мають і найскладнішу будову. Тому будову та процеси життєдіяльності рослин ми з вами розглянемо саме на прикладі цієї групи.
Квіткові рослини
Квіткові рослини добре пристосовані до сучасних умов життя, тому вони найпоширеніші на земній кулі. Вони мешкають на суходолі - від полярних місцевостей до тропіків в умовах різних типів клімату, а також у водоймах (переважно прісних).
Одно-, дво-, багаторічні рослини
Рослини бувають однорічні, дворічні та багаторічні. Однорічні рослини розвиваються та живуть протягом одного року або навіть кількох місяців. Дворічні рослини в перший рік життя утворюють виключно вегетативні органи та накопичують у своїх підземних (морква, редька, буряк, жоржини) або надземних (капуста) частинах поживні речовини.
Одно-, дво-, багаторічні рослини
Наступного року вони цвітуть і утворюють плоди та насіння. Багаторічні рослини живуть три роки і більше. Серед них є дерева, кущі та трав'янисті рослини.
Висновок
Рослини - царство організмів, представники якого здатні до фотосинтезу. Використовуючи енергію світла, вони створюють органічні сполуки з неорганічних. Тому рослини - це автотрофні організми. Серед рослин є як одноклітинні, так і багатоклітинні види. У багатоклітинних рослин із клітин формуються тканини та органи. Такі рослини належать до вищих.
Джерела
http://school.xvatit.com
http://teachua.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-yadra.html | Будова ядра | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/6681a95451b833afea6e841185d8ac7f.pptx | files/6681a95451b833afea6e841185d8ac7f.pptx | Будова ядра
Ядро (лат. nucleus) - це один із структурних
компонентів еукаріотичної клітини, що містить
генетичну інформацію (молекули ДНК), який здійснює
основні функції: зберігання, передача та реалізація
спадкової інформації з забезпеченням
синтезу білка. Ядро складається з хроматину, ядерця,
каріоплазми (або нуклеоплазми) і ядерної оболонки. У
клітинному ядрі відбувається реплікація
(або редуплікація) - подвоєння молекул ДНК, а Клітини HeLa, ДНК яких пофарбована
також транскрипція - синтез молекул РНК на молекулі блакитним барвником Хехст 33258.
ДНК. Синтезовані в ядрі молекули РНК Центральна і права клітини знаходяться в
модифікуються, після чого виходять в цитоплазму. інтерфазі, тому пофарбовано всі ядро.
Освіта обох субодиниць рибосом відбувається в Клітка зліва знаходиться в стані мітозу,
спеціальних утвореннях клітинного ядра - ядерцях. (анафаза), тому її ядро не видно, а ДНК
Таким чином, ядро клітини є не тільки вмістилищем сконденсована так, що видно хромосоми
генетичної інформації, але й місцем, де цей матеріал
функціонує і відтворюється.
Тонка структура клітинного ядра
Xроматин
Величезна довжина молекул ДНК
еукаріот визначила появу спеціальних
механізмів зберігання, реплікації
і реалізації генетичного матеріалу.
Хроматином називають молекули
хромосомної ДНК у комплексі зі
специфічними білками, необхідними
для здійснення цих процесів. Основну
масу складають «білки зберігання», так
звані гістони. З цих білків побудовані
нуклеосоми - структури, на які намотані нитки
молекул ДНК. Нуклеосоми розташовуються досить
регулярно, так що утворюється структура нагадує Схема будови клітинного ядра.
намисто. Нуклеосома складається з білків чотирьох
типів: H2A, H2B, H3 і H4. В одну нуклеосому входять по два білки кожного
типу - всього вісім білків. Гистон H1, більш великий ніж інші гістони, зв'язується
з ДНК у місці її входу на нуклеосому. Нуклеосома разом з H1 називається,
хроматосомой.
Нитка ДНК з Нуклеосома утворює нерегулярну
соленоїд-подібну структуру завтовшки
близько 30 нанометрів, так звану 30 нм
фибриллу. Подальша упаковка цій фібрили
може мати різну щільність. Якщо хроматин
упакований щільно, його називають
конденсованим або гетерохроматином, він
добре бачимо під мікроскопом. ДНК, що
знаходиться в гетерохроматин, не транскрибується,
зазвичай це стан характерний для незначущих або Діаграма типовою клітини тварини. Зазначені
молчащих ділянок. В інтерфазі гетерохроматин органоїди (органели)
звичайно розташовується по периферії ядра (1) Ядерце; (2) Ядро; (3) рибосома (маленькі
(пристінковий гетерохроматин). Повна конденсація крапки); (4) Везикула; (5) шорсткий
хромосом відбувається перед поділом клітини. ендоплазматичний ретикулум (ER);
Якщо хроматин упакований нещільно, його (6) Апарат Гольджі; (7) Цитоскелет;
називають ЕУ-або інтерхроматіном. Цей вид (8) Гладкий ендоплазматичний ретикулум;
хроматину набагато менш щільний при (9) Мітохондрія; (10) вакуолі;
спостереженні під мікроскопом і зазвичай (11) Цитоплазма; (12) Лізосома;
характеризується наявністю транскрипционной (13) центріолі і центросома
активності. Щільність упаковки хроматину в чому
визначається модифікаціями гистонов - ацетилюванням і фосфорилюванням.
Ядерна оболонка, ядерна Ламіна і ядерні пори (каріолемми)
Вважається, що в ядрі існують так звані функціональні
домени хроматину (ДНК одного домену містить
приблизно 30 тисяч пар основ), тобто кожна ділянка
хромосоми має власну «територію». На жаль,
питання просторового розподілу хроматину в ядрі
вивчений поки недостатньо. Відомо, що теломерна
(кінцеві) та центромерного (відповідають за зв'язування
сестринських хроматид у мітозі) ділянки хромосом Клітина з ядром під мікроскопом
закріплені на білках ядерної ламіни.
Від цитоплазми ядро відділене ядерною оболонкою, утвореної за рахунок
розширення і злиття один з одним цистерн ендоплазматичної мережі таким чином,
що у ядра утворилися подвійні стінки за рахунок оточуючих його вузьких
компартментов. Порожнину ядерної оболонки називається люмен а
перінуклеарним простором.
Ядерце
Внутрішня поверхня ядерної оболонки стелить ядерної ламін, жорсткої білковою структурою, утвореної білками-ламін, до якої прикріплені нитки хромосомної ДНК. Ламіни прикріплюються до внутрішньої мембрані ядерної оболонки за допомогою заякореного в ній трансмембранних білків - рецепторів ламін. У деяких місцях внутрішня і зовнішня мембрани ядерної оболонки зливаються і утворюють так звані ядерні пори, через які відбувається матеріальний обмін між ядром і цитоплазмою. Пора не є діркою в ядрі, а має складну структуру, організовану кількома десятками спеціалізованих білків - нуклеопорінов. Під електронним мікроскопом вона видна як вісім пов'язаних між собою білкових гранул з зовнішньої і стільки ж з внутрішньої сторони ядерної оболонки.
Ядерце знаходится усередіні ядра, І не
має власної мембранної Оболонков, однак
добре помітно Під світловім и електронной
мікроскопом. Основною функцією ядерця є
синтез рибосом. У геномі клітіні є
спеціальні ділянкі, так звані ядерцеві
організаторі, які містять гени рібосомної РНК Різні структури клітинного ядра видно через
(рРНК), навколо якіх и формують ядерця. . накопичення в них зеленого флуоресцентного білка
Ядерний матрикс
У полісом відбувається синтез рРНК РНК полімеразою I, її дозрівання, зборка рибосомного субчастиц. У полісом локалізуються Білки, Що беруть участь в процесах.
Деякі з цих білків мають спеціальну послідовність - сигнал ядерцевих локалізації
(NoLS, від англ. Nucleolus Localization Signal). Слід зазначити, найвища концентрація
білка в клітині спостерігається саме в полісом. У цих структурах було локалізовано
близько 600 видів різних білків, причому вважається, що лише невелика їх частина
дійсно необхідна для здійснення ядерцевих функцій, а інші потрапляють туди
неспецифічно. Під електронним мікроскопом в полісом виділяють кілька
субкомпартментов. Так звані Фібрилярні центри оточені ділянками щільного
фібрилярного компонента, де і відбувається синтез рРНК. Зовні від щільного
фібрилярного компонента розташований гранулярний компонент, що представляє
собою скупчення дозріваючих рибосомних субчастиц.
Ядерним матриксом деякі дослідники називають нерозчинний внутрішньоядерної каркас.
Вважається, що матрикс побудований переважно з негістонових білків, що формують
складну розгалужену мережу, що сполучається з ядерної ламін. Можливо, ядерний матрикс
бере участь у формуванні функціональних доменів хроматину. У геномі клітини є спеціальні
незначущі А-Т-багаті ділянки прикріплення до ядерного матриксу (англ. S / MAR - Matrix /
Scaffold Attachment Regions), службовці, як передбачається, для заякоріванню петель
хроматину на білках ядерного матриксу. Втім, не всі дослідники визнають існування ядерного
матриксу
Еволюційне значення клітинного ядра
Основне функціональне відмінність клітин
еукаріотів від клітин прокаріотів полягає в
просторовому розмежуванні процесів
транскрипції (синтезу матричної РНК) і
трансляції (синтезу білка рибосомою), що дає в
розпорядження еукаріотичної клітини нові
інструменти регуляції біосинтезу і контролю
якості мРНК. В той час, як у прокаріотів мРНК
починає транслюватися ще до завершення її
синтезу РНК-полімеразою, мРНК еукаріотів Принципова схема реалізації генетичної
зазнає значних модифікації (так званий інформації у про-і еукаріотів. Прокаріоти. У
процесинг), після чого експортується через прокаріотів синтез білка рибосомою
ядерні пори в цитоплазму, і тільки після цього (трансляція) просторово не відділений від
може вступити в трансляцію. Процесинг мРНК транскрипції і може відбуватися ще до
включає декілька елементів. завершення синтезу мРНК РНК-полімеразою.
Прокариотические мРНК часто поліцістронной,
тобто містять кілька незалежних генів.
З попередника мРНК (пре-мРНК) в ході процесу, званого
сплайсингу вирізаються інтрони - незначущі ділянки, а
значущі ділянки - екзонів з'єднуються один з одним.
Причому екзонів однієї і тієї ж пре-мРНК можуть бути
з'єднані декількома різними способами (альтернативний
сплайсинг), так що один попередник може перетворюватися
в зрілі мРНК декількох різних видів. Таким чином, один ген
може кодувати відразу декілька білків. Крім того,
інтрон-екзонів структура генома, практично неможлива у
прокаріотів (так як рибосоми зможуть транслювати незрілі
мРНК), дає еукаріотів певну еволюційну мобільність.
Враховуючи протяжність інтрони ділянок, рекомбінація між
двома генами найчастіше зводиться до обміну екзонів.
Завдяки тому, що екзонів часто відповідають Еукаріоти. мРНК еукаріотів синтезується
функціональним доменам білка, ділянки получившегося у вигляді попередника, пре-мРНК, що
в результаті рекомбінації «гібрида», часто зберігають зазнає потім складне стадійне
свої функції. У той же час у прокаріотів рекомбінація дозрівання - процесинг, що включає
між генами неможлива без розриву в значущої частини, приєднання кеп-структури до 5'-кінця
що безумовно зменшує шанси на те, що отриманий молекули, приєднання декількох десятків
білок буде функціональний. залишків аденіну до її 3'-кінця
(поліаденілірованіе) , вищепленіе
Походження ядра
Модифікаціям піддаються кінці молекули мРНК. незначущих ділянок - інтронів та з'єднання один з
До 5 '-кінця молекули прикріплюється одним значущих ділянок - екзонів (сплайсинг). При
7-метілгуанін (так називаний кеп). До 3'-кінця цьому з'єднання екзонів однієї і тієї ж пре-мРНК
нематрічно приєднуються кілька десятків може проходити різними способами, приводячи до
залишків аденіну (поліаденірованіе). Процесинг утворення різних зрілих мРНК, і в кінцевому
мРНК тісно пов'язаний з синтезом цих молекул і підсумку різних варіантів білка (альтернативний
необхідний для контролю якості. сплайсинг). Тільки мРНК, яка успішно пройшла
Непроцессірованная або не повністю процесинг, експортується з ядра в цитоплазму і
процессірованная мРНК не зможе вийти з ядра в втягується в трансляцію.
цитоплазму або буде нестабільна і швидко
деградує. У прокаріотів немає таких механізмів онтролю якості, і через це
прокариотические мРНК мають менший термін життя - не можна допустити, щоб
неправильно синтезована молекула мРНК, якщо така з'явиться, транслювалася протягом
довгого часу.
Клітинне ядро є найважливішою рисою еукаріотичних організмів, що відрізняє їх від прокаріотів і архей. Незважаючи на значний прогрес у цитології та молекулярної біології, походження ядра не з'ясовано і є предметом наукових суперечок. Висунуто 4 основних гіпотези походження клітинного ядра, але жодна з них не отримала широкої підтримки.
Гіпотеза, відома як «сінтропная модель», припускає що ядро виникло в результаті симбіотичних взаємин між Архе і бактерією (ні археї, ні бактерії не мають оформлених клітинних ядер). За цією гіпотезою, симбіоз виник, коли стародавня архею (подібна з сучасними метаногенів археями), проникла в бактерію (схожу з сучасними Міксобактерії). Згодом архею редукувалася до клітинного ядра сучасних еукаріотів. Ця гіпотеза аналогічна практично доведеним теоріям походження мітохондрій і хлоропластів, які виникли в результаті ендосимбіоз прото-еукаріот і бактерій аеробів. Доказом гіпотези є наявність однакових генів у еукаріотів та архей, зокрема генів гістонів. Також Міксобактерії швидко пересуваються, можуть утворювати багатоклітинні структури і мають кінази і G-білки, близькі до еукаріотичних. Згідно з другою гіпотезою, прото-еукаріотичних клітина еволюціонувала з бактерії без стадії ендосимбіоз. Доказом моделі є існування сучасних бактерій із загону Planctomycetes, які мають ядерні структури з примітивними порами і інші клітинні компартменти, обмежені мембранами (нічого схожого в інших прокаріотів не виявлено). Згідно з гіпотезою вірусного еукаріогенеза, оточене мембраною ядро, як і інші еукаріотичні елементи, сталися внаслідок інфекції клітини прокаріотів вірусом. Це припущення грунтується на наявності загальних рис у еукаріотів та деяких вірусів, а саме геномі з лінійних ланцюгів ДНК, кепірованіі мРНК і тісному зв'язуванні генома з білками (гістони еукаріот приймаються аналогами вірусних ДНК-зв'язуючих білків). За однією версією, ядро виникло при фагоцітірованіі (поглинанні) клітиною великого ДНК-яке містить вірусу. За іншою версією, еукаріоти походять від стародавніх архей, інфікованих поксвирусов. Це гіпотеза заснована на схожості ДНК-полімерази сучасних поксвирусов і еукаріот. Також передбачається, що невирішене питання про походження статі і статевого розмноження може бути пов'язаний з вірусним еукаріогенезом. Найбільш нова гіпотеза, названа екзомембранной гіпотезою, стверджує, що ядро походить від одиночної клітини, яка в процесі еволюції виробила Другий зовнішній клітинну мембрану; первинна клітинна мембрана після цього перетворилася на ядерну мембрану, і в ній утворилася складна
система порових структур (ядерних пор) для транспорту клітинних компонентів, синтезованих всередині ядра.
Каховська ЗОШ № 1 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biotehnologii.html | Біотехнології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/676298be6e1f36033a2b52f5d30eb36a.ppt | files/676298be6e1f36033a2b52f5d30eb36a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologichni-adaptivni-ritmi-organizmiv.html | Біологічні адаптивні ритми організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/5e034d5e660328f20e98179f68ca8db7.pptx | files/5e034d5e660328f20e98179f68ca8db7.pptx |
Біологічні адаптивні ритми організмів
Що таке адаптивні біологічні ритми? Одне з найзагальніших явищ, які спостерігаються у природі — це сезонна періодичність. Чіткіше вона виражена в помірних і північних широтах, де зумовлює певну ритмічність життя організмів. У мешканців тропіків сезонні зміни виявляються не так чітко, хоча вони можуть бути зумовлені чергуванням періодів дощів і посушливих періодів. Як вам відомо, обертання Землі навколо Сонця і навколо своєї осі, а також Місяця навколо Землі, зумовлюють періодичні зміни світлового режиму, температури, вологості повітря, морські припливи і відпливи.
Періодичні зміни інтенсивності екологічних факторів впливають на формування у живих істот адаптивних біологічних ритмів: добових, припливно-відпливних, сезонних, річних .
Добові ритми
Що таке добові ритми? Унаслідок обертання Землі навколо своєї осі двічі на добу змінюється освітленість, що зумовлює коливання температури, вологості та інших абіотичних факторів, які впливають на активність організмів. Зокрема, сонячне світло визначає періодичність фотосинтезу, випаровування води рослинами, час відкривання й закривання квіток тощо. Ви вже знаєте, що зміна дня і ночі впливає на процеси життєдіяльності тварин : рухову активність, обмін речовин та ін. У людини виявлено понад 100 життєвих функцій, інтенсивність яких залежить від часу доби.
Сезонні ритми
Що таке сезонні ритми? Сезонні ритми пов'язані з обертанням Землі навколо Сонця, що зумовлює річні цикли змін кліматичних умов. З певною порою року в організмів пов'язані періоди розмноження, розвитку, стан зимового спокою, у тварин, зокрема, линяння, міграції, сплячка, а у листопадних рослин - щорічна зміна листя. Сезонні ритми впливають не лише на процеси життєдіяльності організмів, а й на їхню будову. Наприклад, у дафній і попелиць протягом року в особин різних поколінь закономірно змінюються розміри тіла і особливості будови певних його частин (мал. 125).
Сезонні зміни у рослин
Здатність організмів реагувати на зміни тривалості світлового періоду доби дає можливість заздалегідь пристосовуватись до сезонних змін умов довкілля. Явище фотоперіодизму властиве різним групам організмів, але найчіткіше виражене у видів, які мешкають в умовах різких сезонних змін (мал. 126).
Припливно-відпливні ритми
Вплив Місяця насамперед I позначається на житті водних організмів морів і океанів на-1 ший планети, пов'язане з припливами, які зобов'язані своїм існуванням спільного тяжінню Місяця і Сонця. Рух Місяця навколо Землі призводить до того, що існує не тільки добова ритміка припливів, а й місячна. Максимальної висоти припливи досягають приблизно раз на 14 днів, коли Сонце і Місяць знаходяться на одній прямій із Землею і надають максимальний вплив на води океанів. Найсильніше ритміка припливів позначається на організмах, що мешкають в прибережних водах. Чергування припливів і відливів для живих організмів тут важливіше, ніж зміна дня і ночі, обумовлена обертанням Землі і похилим становищем земної осі. Цій складній ритміці припливів і відливів підпорядкована життя організмів, що мешкають в першу чергу в прибережній зоні. Так, фізіологія рибки-Груніна, що мешкає біля узбережжя Каліфорнії, така, що в найвищі нічні припливи вони викидаються на берег. Самки, заривши хвіст в пісок, відкладають ікру, потім самці запліднюють її, після чого риби повертаються в море. З відступом води запліднена ікра проходить всі стадії розвитку. Вихід мальків відбувається через півмісяця і приурочений до наступного високому припливу.
Отже,все живе на нашій планеті несе відбиток ритмічного малюнка подій, характерного для нашої Землі. У складній системі біоритмів, від найкоротших - на молекулярному рівні - з періодом в декілька секунд, до глобальних, пов'язаних з річними змінами сонячної активності живе і людина. Біологічні ритми представляють собою один з найважливіших інструментів дослідження чинника часу в діяльності живих систем і їх часової організації. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/brusnika.html | Брусника | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/21a944ddc199eae98db10505a74174fe.pptx | files/21a944ddc199eae98db10505a74174fe.pptx | БРУСНИЦЯ - БРУСНІКА
Я – Брусніка Олег – учень спеціалізованої школи № 273 з поглибленим вивченням української мови та літератури м.Києва. Моє прізвище пов’язане із досить цікавою плодовою рослиною – бруснікою. Вивчаючи покритонасінні рослини, мені захотілося повідати своїм однокласникам, які особливості вона має.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Брусниця відома з давніх-давен. Той, хто піднімався в безхмарну височінь карпатських вершин або побував на Поліссі чи в південних районах Лісостепу, не один раз милувався в хвойних і листяних лісах цією рослиною.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
БРУСНІКА - вид вічнозелених чагарників, що належить до класу Дводольні, родини вересових. Невисокий кущик 10-28 см заввишки з повзучим довгим кореневищем.
Росте у сухих і сирих хвойних та листяних лісах, іноді на торф'яних болотах.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Брусниця - світлолюбна рослина. Може утворювати суцільні зарості на площі у кілька гектарів. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях, на півночі Київської та Сумської областей.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Кущики брусніки, пагони якої іноді повинні прокладати собі дорогу в гнилому пні між корою і деревиною, можуть досягати в довжину 1 м, а ті, які ростуть поруч на землі, мають зазвичай висоту від 8 до 15 см.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками. Пагони зеленувато-бурі, вкриті короткими гачкоподібними волосками. Листки на стеблі розміщені почергово. Тримаються на рослині протягом двох-трьох років.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Листки оберненояйцеподібні чергові або еліптичні, шкірясті, тупі, цілокраї або нечітко зубчасті із загнутими вниз краями. Зверху темно-зелені, блискучі, зісподу мають маленькі точкові ямочки і темні залозки.
На стеблі розміщені почергово. Тримаються на рослині протягом двох-трьох років.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Квітки знаходяться у верхівкових 2-16 квіткових китицях. Квітконіжки короткі, червонуваті, опушені. Чашечка чотиризубчаста, з короткими округлими червонуватими або зеленуватими зубцями. Віночок дзвоникуватий, зубчастий, біло-рожевий або рожевий. Тичинок 8 (10) з короткими нитками. Маточка одна.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Плід - округла ягода 7-12 мм у діаметрі, спочатку зеленувато-6іла, а стигла - яскраво-червона. Насіння численне, червонувато-буре, з сітчастою шкірочкою, у формі півмісяця. Цвіте у другій половині травня і в червні, ягоди достигають у серпні - вересні. Плоди можуть триматися під снігом до весни.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Брусніка – комахозапильна рослина, але досить часто самозапилюється. Розмножується насінням та кореневищними живцями.
Листя містить різні органічні сполуки, головним чином глікозиди, кислоти і дубильні речовини. Ягоди багаті цукром та вітамінами: каротин (провітамін А), віт.С, а також мікро- та макроелементи.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Ягоди вживають свіжими і переробленими. З них готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, пастилу, сік, маринади, екстракти, напої. Квашена брусниця має приємний смак і може довго зберігатись. Ії застосовують як гарнір до м'ясних і рибних страв, добавляють у салати.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Також застосовують:
1)Відвар з листя - при захворюваннях нирок.
2)Ягоди - при туберкульозі легенів, катарі шлунка з недостатньою кислотністю, нирково-кам'яній хворобі, ревматизмі, як вітамінний і протигнильний засіб.
3)Відвар з ягід добре втамовує спрагу при гарячці.
4)Сік п'ють при підвищеному артеріальному тиску, при неврозах і анемії у вагітних.
5)Брусничний сироп загострює зір.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА
Як медоносна рослина дає медопродуктивність до 50 кг з 1 га.
Як декоративна рослина рекомендується для декорування кам'яних гірок у лісопарках.
БРУСНИЦЯ
БРУСНІКА |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bogomolec-o-o.html | Богомолець О О | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/ca0bd0e6d21e24ebea6eaeb59fe9abae.pptx | files/ca0bd0e6d21e24ebea6eaeb59fe9abae.pptx | Богомолець Олександр Олександрович
Народився у Лук'янівській в'язниці м. Києва, де перебувала його мати Софія Миколаївна Богомолець, засуджена на 10 років каторжних робіт у справі Південноросійсько-го робітничого союзу.
Батько - О.М.Богомолець, земський лікар, також брав участь у революційному русі.
батьки. місце народження
У 1900 р. закінчив Першу Київську гімназію із золотою медаллю і вступив на юридичний ф-т Університету Святого Володимира у Києві, але того ж року перевівся на медичний факультет. За станом здоров'я в січні 1901 р. переїхав до Одеси, де продовжив навчання на медичному факультеті Новоросійського університету.
Під час навчання на 2-му курсі університету (1902 р.) опублікував першу наукову роботу «До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз».
навчання
У 1909 р. в Петербурзькій Імператорській військово-медичній академії захистив докторську дисертацію «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі». Одним з опонентів при захисті був відомий російський фізіолог академік І.П.Павлов, що дав високу оцінку роботі молодого ученого.
У 1911 р. відбув однорічне відрядження за кордон для підготовки до професорського звання, під час якого працював у найкращих клініках і університетах Франції та Німеччини.
навчання
У 1923 р. організував у Саратові першу в СРСР протималярійну лабораторію.
У кінці 30-років ХХ ст. написав праці:
«Вступ до вчення про конституції та діатези»;
«Криза ендокринології»;
«Загадка смерті»;
«Про вегетативні центри обміну»;
«Набряк. Нарис патогенезу»;
«Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу»;
переробив і розширив підручник «Патологічна фізіологія».
Основні праці
У 1930 р., переїхавши з групою учнів до Києва, створив Інститут експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров'я УРСР і Інститут клінічної фізіології УАН. Під будівництво останнього О.Богомольцю виділили 2,7 га землі в центрі Києва. Після смерті вченого обидва інститути були об'єднані в Інститут фізіології АН УРСР (1953).
навчання
У Києві найяскравіше виявився талант Богомольця як організатора науки, багатогранність його наукових інтересів, здатність згуртовувати видатних вчених і готувати молоді наукові кадри, уміння поєднувати наукову працю з державною і громадською діяльністю.
О.Богомолець перетворив Київ на один із найпрестижніших наукових центрів СРСР.
Творчий шлях
З групою учнів написав багатотомну працю «Основи патологічної фізіології», за яку було присуджено Сталінську премію (1941).
Був засновником «Фізіологічного журналу» АН УРСР, організатором щорічних широких наукових конференцій, присвячених найактуальнішим проблемам медицини, редактором багатьох наукових збірників.
Помер від туберкульозу, на який хворів ще в юності. Похований у парку на території колишнього Інституту клінічної фізіології (нині — Інститут фізіології НАН України ім. О.Богомольця) в Києві.
Останні роки
Син - Богомолець Олег Олександрович, патофізіолог, член-кореспондент НАНУ.
Його дочка Олександра Олегівна завідує меморіальним кабінетом Олександра Богомольця.
Інша онука Олександра Богомольця, Катерина, та її дочка Ольга - також стали медиками.
Двоюрідний брат - Богомолець Вадим Михайлович, військовий діяч УНР, військово-морський дипломат
Рідня
Праці Богомольця сприяли розвиткові майже всіх галузей патологічної фізіології. Вони стосувалися питань ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету й алергії, раку, патології кровообігу (зокрема гіпертонії), патогенезу шоку, механізму дії переливання крові, старіння організму тощо.
Основною ідеєю багатьох праць Богомольця є висунуте ним положення про те, що виникнення, перебіг і кінець захворювання залежать не тільки від причини, яка викликала хворобу, а й від здатності організму до опору, тобто від його реактивності. Остання, на думку Богомольця, зумовлюється станом нервової системи і сполучної тканини.
Наука
Створив учення про фізіологічну систему сполучної тканини, до якої включав різноманітні сполучнотканинні клітини та міжклітинні утворення. Богомолець вважав, що така система виконує в організмі кілька функцій: захисну (фагоцитоз і утворення антитіл), пластичну (загоювання ран, виразок, зростання переломів кісток та ін.) і трофічну (участь в обміні речовин).
Наука
З метою підвищення функцій сполучної тканини при ряді захворювань запропонував спеціальну антиретокулярну цитоксичну сироватку (АЦС). Цю сироватку широко застосовували в СРСР (зокрема, під час Другої світової війни) та інших країнах.
Велике значення мають праці О.Богомольця, присвячені переливанню крові. В них доведено, що переливати кров доцільно не лише за її нестачі, а й з метою підвищення реактивності організму.
Наука
В останні роки життя багато уваги приділяв питанням старіння організму.
Як і Ілля Мечников, вважав, що людина за своєю природою може жити 125-150 років; старіння, що наступає у 60-70 років, передчасне і зумовлене несприятливими умовами життя та захворюваннями.
Останні роки
Лауреат Сталінської премії (1941)
Заслужений діяч науки УРСР (1943)
Герой Соціалістичної Праці (1944)
Нагороджений двома орденами Леніна, іншими орденами та медалями.
Нагороди
У 1953 р. Академія наук УРСР заснувала Премію імені О. О. Богомольця, яку вручає Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні досягнення в галузі технічної фізіології та патофізіології.
Вшанування пам’яті |
https://svitppt.com.ua/biologiya/berezhit-svoi-zubi.html | "Бережіть свої зуби" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/12c9d71501575ce1542ba70696e430fe.pptx | files/12c9d71501575ce1542ba70696e430fe.pptx | Бережіть свої зуби
Підготували учениці 11-Б класу Халімон Заріна та Миронович Ярослава
Зуби
Зу́би — кісткові утворення в ротовій порожнині хребетних тварин, використовуються для розкушування і пережовування їжі, а також з метою нападу і захисту
Зуби людини допомагають їй розкушувати, пережовувати їжу, також беруть участь в утворенні звуків, і є важливою частиною усмішки.
У нормі у людини є 32 постійних зуба.
За основною функцією зуби діляться на типи:
Різці
Ікла
Премоляри
Моляри
Різці
Ікла
Премоляри
Моляри
Передні зуби, які прорізаються першими у дітей, служать для захоплення і розрізання їжі
Конусоподібні зуби, які служать для розривання і утримання їжі
Призначені для роздавлювання, перетирання їжі, також вони можуть використовуватися і для розривання їжі
Задні зуби, які служать для перетирання їжі, мають частіше три кореня на верхній щелепі і два — на нижній
Структура зубів
У кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь
Карієс – найпоширеніше захворювання зубів
Карієс (лат. Caries dentium) — патологічний процес, який починається після прорізування зубів та супроводжується демінералізацією та протеолізом, з утворенням порожнини під дією ендо- і екзогенних факторів.
Карієс — дуже поширене захворювання. У дитячому віці воно посідає перше місце серед хронічних захворювань.
Як часто ви чистите зуби?
Обстеження порожнини рота та діагностика карієсу.
Проходити огляд у професійного стоматолога необхідно 1 раз кожні пів року.
Огляд хворого проводять в стоматологічному кріслі.
По ходу обстеження користуються стоматологічним дзеркалом зубним зондом.
Професійна гігієнічна чистка зубів складається з кількох етапів:
- анестезія (за бажанням пацієнта);
- використання спеціального захисного ретрактора для губ - (гумова накладка на губи, яка захищає їх від дії соди);
- зняття зубного каменю ультразвуком;
- полірування поверхні зубів;
- урок гігієни, підбір засобів гігієни.
Дізнайтеся більше про пломби
Дізнайтеся про режим роботи стоматолога
Як часто ви відвідуєте стоматолога ?
Зверніться до MS Excel
Сучасні методики гігієни порожнини рота
Чищення зубів — гігієнічна процедура для очищення поверхні зубів від залишків їжі і м'якого зубного нальоту. Зазвичай виконується з допомогою зубної щітки або і зубної нитки.
Зубна щітка – пристосування для чищення зубів і масажу ясен.
Чищення зубів
Більшість зубних лікарів рекомендують чистити зуби двічі на день, після прийому їжі.
Дізнайтеся більше з буклету
Як часто ви міняєте зубну щітку?
Зубний порошок – засіб для гігієни порожнини рота, призначений для очщення зубів від залишків їжі.
У виборі зубного порошку всі обрали порошок марки “Like Baby”
Зубна паста – желеподібна маса (паста або гель) для чищення зубів.
Зубні пасти
Чи діагностували вам карієс?
Жувальна гумка - вид цукерки для жування, призначена для очищення зубів та ротової порожнини, маскування неприємних запахів.
Зубні нитки призначені для ретельного видалення зубного нальоту і залишків їжі з проміжків між зубами.
Еліксири покращують очищення поверхонь зубів, попереджають утворення зубного нальоту, дезодорують порожнину рота.
Зубочи́стка — загострена паличка, призначена для видалення рештків їжі, що застрягли між зубами.
Чи користуєтесь ви зубними нитками, ополіскувачами, зубочистками?
Якого кольору ваша зубна емаль?
Посміхайтесь на здоров'я! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chomu-skisae-moloko.html | Чому скисає молоко | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/c654bf3b31c72b97339ee06a1470ba18.pptx | files/c654bf3b31c72b97339ee06a1470ba18.pptx |
Молоко часто називають першим дієтологічних продуктом, підкреслюючи його важливість в лікувальному харчуванні. Протягом усієї історії людства молоко використовувалося в їжу і для лікування всіляких захворювань, адже в його складі міститься більше ста компонентів. Не випадково з'явився на світ людина саме з молоком зустрічається в першу чергу. Молоко - дивовижна їжа, якою тварини годують своїх дитинчат. Молоко містить безліч поживних речовин, з яких йде побудова шкіри, м'язів, кісток, вовни, кігтів і зубів. Молоко містить все необхідне дитинчаті - жир, воду, цукор, білки, вітаміни і солі. Але постоявши день або два молоко скисає. Чому ж це відбувається? Процес скисання молока - досить складний мікробіологічний процес. У будь-якому молоці обов'язково присутні у величезній кількості молочнокислі бактерії. Молоко є ідеальним живильним середовищем для них, і якщо воно зберігається при кімнатній температурі, то бактерії посилено розмножуються. Для цього вони активно використовують основні складові частини молока: білки, жир і цукор. Саме тому молоко скисає. Молочнокислі бактерії бувають різні, наприклад ацидофільні, мезофільні, теромфільние, біфідобактерії. Вони всі харчуються лактозою і виробляють молочну кислоту. Різні бактерії виробляють і різні молочнокічлие продукти. Наприклад, кефір є продуктом діяльності гриба-симбіозу і молочнокислих бактерій.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya-i-medicina1.html | Біологія і медицина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/4d2805c3027139a22df0819d19879275.ppt | files/4d2805c3027139a22df0819d19879275.ppt | 3-md-1
2012 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-i-zhittediyalnist-roslin.html | Будова і життєдіяльність рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/2412f85cb91b32bb0cd0f9fa6a6b35cc.ppt | files/2412f85cb91b32bb0cd0f9fa6a6b35cc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/carstvo-tvarin.html | Царство тварин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/421e1f6062c792c1680b2f600657399d.ppt | files/421e1f6062c792c1680b2f600657399d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-ta-funkcii-skeletu-lyudini.html | "Будова та функції скелету людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/8525785ca4ac8fbd1a82e893b2e4f95f.pptx | files/8525785ca4ac8fbd1a82e893b2e4f95f.pptx | Будова та функції скелету людини.
Виконала:
Загальні поняття про скелет людини. Будова кістки.
Скелет (кістяк) людини - це комплекс кісток, які виконують опорну, захисну, локомоторну, кровотвірну та депонуючу функції. До скелету входить близько 200 кісток. В скелеті виділяють осьовий (хребет, череп, грудна клітка) та додатковий відділи (пояси кінцівок та вільні кінцівки). Кістки скелету є своєрідними важелями, які рухаються м'язами, в результаті чого частини тіла змінюють положення в просторі. До кісток прикріплюються зв'язки, сухожилля, фасції. Скелет утворює простори для розташування головного мозку, спинного мозку, легень тощо. Кістки беруть участь у мінеральному обміні, вони є осередком кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить в собі вітаміни А, Д, С та інші.
Кістки побудовані з кісткової тканини, які є різновидністю сполучної тканини, складаються із клітин (остеоцити) та міжклітинної речовини, яка містить багато колагену, глікопротеїдів тощо, і мінеральних компонентів (в основному кристали гідрооксиапатиту). Завдяки цьому кістка має і гнучкість, і міцність. Кількість (а точніше співвідношення) органічних і мінеральних речовин в кістці змінюється з віком. У дітей значно переважають органічні речовини, у дорослих - мінеральні.
Опір свіжої кістки на розрив такий же, як у міді, і в 9 разів більший, ніж у свинцю. Кістка витримує стискування 10 кг/мм2 (подібно до чавуну). Щоб переламати ребро необхідна сила в 110 кг/см2.
У кістці розрізняють такі клітини: остеобласти - багатокутні, кубічної форми молоді клітини кістки, багаті елементами зернистої ендоплазматичної сітки, рибосомами, комплексом Гольджі. Здатні до розмноження. Поступово остеобласти диференціюються у остеоцити, при цьому кількість органел у клітині зменшується. Міжклітинна речовина, яка утворюється остеобластами, замуровує клітину з усіх боків і просочується солями кальцію.
Остеоцити - зрілі багатовідросткові клітини, які лежать у кісткових лакунах. Їх відростки контактують між собою, а канальці, у яких проходять відростки, пронизують речовину кістки. Остеоцити не діляться, органели у них розвинені слабко.
Остеокласти - великі багатоядерні клітини, які руйнують кістку і хрящ. Остекласти мають багато протеолітичних ферментів, мітохондрій, лізосом і вакуоль. У них добре виражений комплекс Гольджі. Остеокласти відносять до макрофагів.
Клітини кісток.
Кістка (os) як орган ззовні (крім поверхонь зчленування) вкрита окістям, яке є сполучнотканинною пластинкою збагаченою кровеносними і лімфатичними судинами, нервами. Оксітя міцно зрощене з кісткою за рахунок волокон, що входять у тканину кістки. Зовнішній шар окістя волокнистий, внутрішній - остеогенний кісткоутворюючий) прилягає до кістки. В ньому розташовані остеогенні клітини в стані спокою, за рахунок яких відбувається розвиток, ріст в товщину та регенерація кістки після пошкодження.
Розрізняють два основних типи кісткової тканини - ретикулофіброзну (грубоволокнисту) і пластинчасту. Перша розвивається із мезенхіми, що властиво для покривних кісток черепа. Одночасно з диференціюванням клітин в остеоцити утворюється міжклітинна речовина і колагенові волокна. Розташована між клітинами і волокнами основна речовина ущільнюється, формуються кісткові балки (перекладини). Клітини поверхні утворюваної кістки перетворюються в остеобласти.
Зовні кістка одягнена окістям, або періостом (periosteum), яку пронизують кровоносні судини, що живлять кістку. В окісті є багато чутливих нервових закінчень, сама ж кістка нечутлива.
Порожнина трубчастих кісток заповнена червоним кістковим мозком, який протягом життя замінюється жовтим (жировою тканиною).
Кістки відрізняються одна від одної формою і будовою. Виді¬ляють кістки трубчасті, плоскі, змішані і повітроносні. Серед трубчастих розрізняють довгі (плечова, стегнова, кістки перед¬пліччя, гомілки) і короткі (кістки п'ясти, плюсни, фаланги паль¬ців). Губчасті кістки складаються з губчастої речовини, покритої тонким шаром компактної речовини. Вони мають форму неправильного куба або многогранника і розташовуються в місцях, де ве¬лике навантаження поєднується з рухливістю (наприклад, надколінник).
Рис. 82.
Будова кістки. А — поздовжній розпил через верхній кінець стегнової кістки; б — схема головних напрямків, по яких розташовуються перекладки у верхньому кінці стегнової кістки: 1 — компактна речовина; 2 — губчаста речовина; З — порожнина кістки; 4 — лінії стискання; 5 — лінії розтягування.
Плоскі кістки беруть участь в утворенні полостей, поясів кі¬нцівок і виконують функцію захисту (кістки кришки черепа, гру¬дина).
Змішані кістки мають складну форму і складаються з декі¬лькох частин, різних за походженням. До змішаних кісток відно¬сяться хребці, кістки основи черепа.
З`єднання кісток.
Існують три групи з'єднання кісток: безперервні, напівсуглоби і переривчасті з'єднання — суглоби. Такий розподіл відображає філогенез хребетних тварин. У низьких (первинно-водних) хребетних тварин кістки сполучені в основному безперервно. З виходом хребетних на сушу для нових умов пересування був потрібний розвиток кінцівок як системи важелів і рухливе з'єднання кісток, що їх складали.
Безперервними називаються з'єднання кісток за допомогою різних видів сполучної тканини. Такими є шви — з'єднання країн кісток даху черепа між собою тонкими прошарками сполучної тканини. Кістки можуть з'єднуватися і за допомогою хряща, на приклад, рукоятка грудини з її тілом.
Напівсуглоби також є хрящовими з'єднаннями, але в товщі хряща є невелика порожнина. До них відносяться з'єднання хребців, лобкових кісток.
Суглоби (articulatio) — це переривчасті з'єднання кісток, які обов'язково містять наступні елементи: суглобові поверхні кісток, покриті хрящем; суглобову капсулу, або сумку; суглобову порожнину; порожнинну рідину. Суглоб звичайно прикріплений зв'язками. Суглобова рідина продукується клітинами, які вистилають внутрішню поверхню суглобової сумки. Рідина поле¬гшує ковзання суглобових поверхонь кісток і служить поживним середовищем для суглобового хряща. Кількість порожнинної рідини, яка заповнює вузьку щілину між суглобовими поверхнями, дуже невелика.
Схема будови суглоба: 1 — суглобові поверхні
кісток; 2— суглобовий хрящ; 3— суглобова сумка;
4— суглобова порожнина.
Суглоби розрізняють за числом і формою суглобових
поверхонь кісток і за можливим об'ємом рухів, тобто
за числом осей, навкруги яких може скоюватися рух.
Так, за числом поверхонь суглоби підрозділяють на
прості (дві суглобові поверхні) і складні (більше двох),
формою — на плоскі (міжзап'ясткові, зап'ястково-
п'ясткові, передплесно-плеснові суглоби), кулясті
Рис. 83.
(плечовий, тазостегновий), елліпсоподібні (між потиличною кісткою і першим шийним хребцем) тощо.
За характером рухливості розрізняють одновісні, тобто з однією віссю обертання (блоковидні, наприклад, міжфалангові суглоби пальців), двовісні, тобто з двома осями (еліпсоподібні) і тривісні (кулясті) суглоби. До цих останніх, як указувалося, відносяться плечовий і тазостегновий суглоби.
Скелет голови.
Скелет голови, або череп (cranium), умовно підрозділяють на мозковий і лицьовий. Мозковий відділ (черепна коробка) служить вмістищем для мозку і захищає його від пошкоджень. Лицьовий відділ є кістковою основою обличчя, включає початкові відділи травного тракту і дихальних шляхів і утворює вмістище для органів чуття.
Череп людини. А — вигляд
спереду, Б — вигляд збоку:
1 — лобова кістка; 2 — тім'яна
кістка; З — скронева кістка;
4 — потилична кістка; 5 —
вилична кістка; 6 — верхня
щелепа; 7 — нижня щелепа.
Рис. 84
Черепна коробка утворена нерухомо сполученими плоскими кістками. Спереду розташовується велика непарна лобова кістка, зверху — дві тім'яні, з бічних сторін — скроневі, а ззаду — непарна потилична кістка, в якій є так званий великий потиличний отвір. Через цей отвір з'єднуються головний і спинний мозок. На внутрішній поверхні кісток черепної коробки знаходяться ямки і горбочки. Ямки відповідають мозковій звивині, а горбочки між ними — борознам кори головного мозку.
Лицьовий відділ черепа складається з верхньої і нижньої щелеп, піднебінних, носових, скуластих та інших кісток. Усі ці кістки, виключаючи нижньощелепну, нерухомо сполучені одна з одною. На нижній щелепі є виступ підборіддя — важлива відмінна риса щелепи людини.
Скелет тулуба.
Скелет тулуба включає хребет і грудну клітку. Хребет, або хребетний стовп (columna vertebralis), утворений 33-34 хребцями і має п'ять відділів: шийний — 7 хребців, грудний — 12, поперековий — 5, крижовий — 5 і копчиковий — 4—5 хребців. Хребці (vertebrae) складаються з тіла і дуги, від якої відходять сім відростків: один остистий, два поперечні, дві пари суглобових. Між тілом хребця і дугою знаходиться хребетний отвір. В сукупності ці отвори утворюють хребетний канал, в якому розташовується спинний мозок. Розміри тіл хребців збільшуються від шийного відділу до поперекового у зв'язку із зростанням навантаження на нижче розташовані хребці. Між тілами хребців знаходяться прошарки хрящової тканини. Крижові і копчикові хребці зростаються і утворюють крижову і копчикову кістки.
Рис. 85. Скелет людини: А — вигляд
спереду: 1 — череп; 2,7 — хребет; 3 —
ключиця; 4 — грудна клітка; 5 — грудина;
6 — плечова кістка; 8 — променева кістка;
9 — ліктьова кістка; 10 — п'ясток; 11 —
фаланги пальців руки; 12 — зап'ясток;
13 — фаланги пальців ноги; 14 — плесно;
15—передплесно; 16 — велика гомілкова
кістка; 17— мала гомілкова кістка; 18 —
колінна чашечка; 19 — стегнова кістка;
20 — лобкова кістка; 21 — клубова кістка;
Б — вигляд збоку: 1 — лобна кістка; 2 — хребет; 3 — ребра; 4 — грудина;
5 — нижня щелепа; 6 — плечова кістка;
7 — променева кістка; 8 — ліктьова
кістка; 9 — зап'ясток; 10 — п'ясток;
11 — фаланги пальців руки; 12 — фаланги пальців ноги; 13 — плесно; 14 — передплесно; 15 — велика гомілкова кістка; 16 — мала гомілкова кістка; 17 — колінна чашечка; 18 — стегнова кістка; 19 — клубова кістка; 20 — крижі; 21 — лопатка.
Будова хребта.
У зв'язку з прямоходінням хребет у людини утворює чотири вигини. У шийному та поперековому відділах вигини повернені опуклістю вперед, у грудному та крижовому — назад. Вони мають важливе значення, оскільки пом'якшують поштовхи при ходьбі, стрибках і бігу, полегшують збереження тілом рівноваги і збільшують розміри грудної клітки і тазу. У дітей часто з'являються патологічні вигини хребта. При тривалому зігнутому положенні хребта і слабкості спинних м'язів збільшується вигин у грудному відділі хребта. У результаті тривалого нерухомого сидіння за партою і неправильної косої посадки з'являється викривлення хребта убік.
Рис. 86. Хребетний стовп. Вигляд спереду (А), ззаду (Б) і збоку (В): Відділи: І — шийний; II — грудний; III — поперековий; IV— крижовий; V— куприковий. 1,3 — шийний і поперековий лордози; 2, 4 — грудний і крижовий кіфози; 5 — мис.
Будова грудної клітки.
Грудна клітка (thorax) утворена грудиною (sternum), 12 па¬рами ребер (costae) і грудними хребцями. Сім пар ребер безпосередньо сполучено з грудиною; 8—10-а пари з'єднуються разом хрящами і переднім кінцем прикріпляються до грудини, а 11-а і 12-а пари лежать вільно, закінчуючись в м'яких тканинах. Грудна клітка вміщає важливі внутрішні органи: серце, крупні судини, легені, трахею, стравохід. Вона бере участь у дихальних рухах за рахунок ритмічного підняття і опускання ребер. Грудна клітка у людини у зв'язку з прямоходінням плоска і широка. Форма і величина її залежать від віку і статі, виду трудової діяльності і способу життя. Під впливом фізичних вправ збільшуються її розміри. У дітей при неправильній посадці і опорі на парту грудь¬ми може виникнути деформація грудної клітки, що порушує роз¬виток і функціонування серця, легень і кровоносних судин.
Рис. 87. Грудна клітка. Вигляд спереду: 1 —- тіло грудини; 2 — рукоятка грудини; 3 — верхня апертура грудної клітки; 4 — ключиця; 5 — лопатка; 6 — ребра; 7 — мечоподібний відросток грудини; 8 — реберна дуга.
Скелет кінцівок.
Скелет кінцівок складається з скелета пояса, який прикріплює кінцівки до осьового скелета, і скелета вільної кінцівки.
Скелет пояса верхньої кінцівки складається з пари лопаток і пари ключиць. Лопатка (scapula) — парна плоска кістка трикутної форми, яка прилягає до задньої поверхні грудної клітки. Разом із плечовою кісткою лопатка утворює плечовий суглоб. Ключиця (clauicula) — парна покривна кістка, одним кінцем сполучена з верхнім кінцем грудини, іншим — з лопатками. Скелет руки складається з плечової кістки, двох кісток передпліччя (ліктьова і променева) і кісток кисті (кістки зап'ястка, п'ястя і фаланг пальців).
Скелет пояса нижньої кінцівки представлений тазовим поясом, утворений двома масивними тазовими кістками, кожна з яких, у свою чергу, складається з трьох зрощених кісток — клубкової, сідничної, лобкової. Тазовий пояс разом з крижами утворює таз, який захищає органи черевної порожнини. У жінок розміри тазу більше, ніж у чоловіків, більше і величина нижнього отвору, що пов'язано з дітородінням. На бічних поверхнях тазових кісток знаходяться за-падини, в які занурюється головка стегнової кістки, утворюючи та-зостегновий суглоб. Скелет нижньої кінцівки включає стегнову кістку, дві кістки гомілки (велику і малу гомілкові) і стопу, що склада¬ється з 26 дрібних кісток. У зв'язку з прямоходінням стопа людини набула склепінчастої форми, яка забезпечує пружну ходьбу.
10 фактів про скелет людини.
1) У скелета немовлят зоо кісток.
2) З віком кількість кісток зменшується до 206.
Причина-у зрощенні ряду дрібних кісток.
3) Цікавім є те, що окремі частини скелета можна розрізнити вже у 5-тижневого зародка (розміром з горошину), у якого найбільш помітною частиною є хребет, який утворює виразну дугу.
4) Людський скелет повністю оновлюється кожні три місяці.
5) Після 40 років людина починає "рости вниз”. Кожні 10 років зростання зменшується на 1 см. Причина цього – висихання хрящів в суглобах і хребті.
6)У людини ранкове зростання перевищує вечірній на 1-2 см.
7) Майже половина всіх кісток людини знаходяться в зап’ястях і ступнях.
8) Стегнова кістка– найдовша з кісток скелета, вона складає 1 / 4 частину довжини тіла дорослого, витримує навантаження на тиск 1500 кг.
9) Кістки за міцністю перевершують граніт в 2,5 рази, а пружність кісток вища за пружність дуба.
10) Скелет новонародженої дитини складається з більш ніж трьохсот кісточок, але в результаті того що багато з них зростаються в процесі дорослішання, у скелеті дорослої їх залишається лише 206.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chervi.html | черві | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/bb5b1fac2fc8a267bd4ea43954e29114.ppt | files/bb5b1fac2fc8a267bd4ea43954e29114.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bogomoli.html | Богомоли | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/f38360ab4f55ca25d0c13d1554374946.pptx | files/f38360ab4f55ca25d0c13d1554374946.pptx | Богомоли
Довжина тіла богомолів у залежності від виду від 1 до16 см.
Ротовий апарат гризучого типу.
Наявні дві пари крил, хоча деякі безкрилі.
Будова
Богомоли
Відомо близько 2 тисяч видів, які живуть в усьому світі:
у тропіках;
у субтропіках;
у помірному поясі.
Вони постійно сидять у молитовній позі (звідси і назва) та чекають на поживу.
Поширення
Богомоли
Богомоли зазвичай одинаки. Характерною особливістю є те, що вони постійно їдять.
Все їхнє життя проходить в очікуванні чергової жертви. Нею є інші комахи та павуки; великі види їдять навіть жаб, дрібних ящірок і птахів.
Спосіб життя
Богомоли
Богомол - типовий „засадник". Він нерухомо сидить у засідці, у гущавині трави, піднявши догори передньоспинку та передні ноги, гомілки яких вкладені в стегна, як лезо ножа. Комаха застигає наче в „молитовному екстазі". При цьому рухається тільки його голова.
Богомоли
Маскування
У богомолів багато ворогів, але найголовніши-ми їхніми ворогами є птахи. Деякі з великих видів захищаються передніми кінцівками, що мають гострі маленькі гачки, які можуть подряпати й шкіру людини.
Богомоли
Захист
Богомоли менших розмірів, які не можуть силою протистояти ворогу, намагаються його налякати. Для цього вони зненацька розправляють крила, частіше всього яскраво забарвлені та вкриті плямами, що схожі на очі, намагаючись викликати в нападаючого страх.
Богомоли
Захист
У богомолів найкращий захист - це добре маскування. У Африці та Південно-Західній Азії є богомоли дуже яскравого забарвлення. На вигляд вони схожі на квітки або листя.
Богомоли, які живуть у Європі, також добре маскуються в листі, завдяки формі тіла (палицеподібній, у вигляді лишайника й т.д.) і забарвленню (зеленому на молодих рослинах, бурому - на тих, що в'януть).
Богомоли
Маскування
Богомол непомітний завдяки формі тіла та забарвленню. Обережно підкрадається до жертви та захоплює неї, затискаючи між стегном і гомілкою. Через те, що кінцівки богомола із внутрішньої сторони мають маленькі гачечки, вони з легкістю можуть утримувати здобич.
Богомоли
Маскування
Богомоли
Спарювання богомолів нічим не відрізняється від інших комах, крім того, що самка під час цього процесу, або відразу ж після нього пожирає самця. Це відкриття було зроблено в процесі спостереження за богомолами, що проживають в неволі. Довгий час такий канібальський звичай вважали нормальним при розмноженні цих комах. Однак нові дослідження показали, що в богомолів, які мешкають на волі, канібалізм спостерігається набагато рідше, ніж у вирощених в лабораторіях.
Спарювання
Після спарювання самка відкладає кілька яйцекладів, у кожному з яких є по 100-200 яєць. Яйця відкладаються у пінну масу, що, застигаючи, формує характерну захисну капсулу. Такі капсули можна побачити на загорожах, на телеграфних стовпах, на гілках дерев або на траві, деякі види закопують їх у пісок. Забарвлення капсул варіює від ясно-жовтого до коричневого або сірого кольорів в залежності від місця перебування комах. На верхньому кінці капсули розташований вихід з неї.
Богомоли
Яйця
Богомоли
Більшість видів богомолів проводять зиму в стадії яйця. Навесні з яєць вилуплюються личинки, які спочатку схожі на мурах, вид дорослої особини вони приймають тільки після численних перетворень (усього личинки линяють чотири рази).
Личинки
Богомоли цікаві комахи. Непомітні на фоні зелені і корисні, бо нищать комах-шкідників. Але необережно його брати до своїх рук не рекомендую. Рани нанесені ним гояться довго.
Богомоли
Обережно!
Різні види
Богомоли
Богомоли
Вони ще й танцюють?
Богомоли
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya7.html | БІОЛОГІЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/d398d4d257e19f92cae8fda34f81982c.pptx | files/d398d4d257e19f92cae8fda34f81982c.pptx | Екологічна піраміда
Екологічна піраміда
Екологічна піраміда (трофічна піраміда, харчова піраміда) - графічне подання зміни кількості біомаси або біопродуктивності на кожному трофічному рівні екосистеми.
Піраміда біомаси показує кількість біомаси на кожному з трофічних рівнів, в той час як піраміда біопродуктивності показує кількість надлишкової біомаси, що продукується організмами на кожному з рівнів.
Екологічна піраміда
Екологічні піраміди:
починаються продуцентами на нижньому рівні;
продовжуються рівнями консументів: споживачів першого, другого, … порядків;
закінчуються редуцентами – перетворювачами органічних решток.
Типи екологічних пірамід
піраміда чисел − відображає чисельність окремих організмів на кожному рівні;
піраміда біомаси − кількість органічної речовини, синтезованої на кожному з рівнів;
піраміда енергії − величина потоку енергії.
Трофічні рівні
Для трофічних ланцюгів характерні наступні закономірності:
потік енергії, що виражається кількістю речовини, синтезованої на кожному рівні, у міру просування по ланцюгу зменшується.
так як певна кількість речовини може бути використана кожним біогеоценозом неодноразово, а порція енергії - лише один раз, то в екосистемі відбу- вається каскадний перенос енергії та кругообіг речовин.
Піраміда чисел
Піраміда чисел - відображає кількісний розподіл окремих організмів на трофічних рівнях. Особливістю такої піраміди є зменшення чисельності організмів при русі від продуцентів до консументів.
Ця закономірність пояснюється тим, що в будь-якій екосистемі дрібні тварини чисельно перевершують великих і розмножуються швидше.
Піраміда чисел
Для будь-якого хижака існує нижня і верхня межа розмірів їх жертв, тобто кожному хижакові служать їжею жертви певного розміру.
Піраміда може бути обернена, так як в лісових пасовищних харчових ланцюгах продуценти - це дерева, а первинні консументи - це комахи. Рівень первинних консументів за чисельністю перевищує рівень продуцентів.
Піраміда біомаси – показує співвідношення загальної кількості живої речовини на трофічних рівнях харчового ланцюга. Може мати два графічних різновиди - правильна і обернена. Спостерігаються наступні закономірності: піраміди з широкою основою і вузькою вершиною характерні для наземних і мілко- водних екосистем, в яких продуценти мають великі розміри і живуть порівняно довго.
Піраміда біомаси
У молодих екосистем вершина піраміди вужча, ніж у зрілих; піраміда може бути оберненою у відкритих і глибоких водах, де продуценти невеликі за розміром і живуть недовго. Піраміда біомаси відрізняється проміжним характером в озерах і ставках, так як тут рівноцінні ролі продуцентів, тобто великих прикріплених рослин і мікроскопічних водоростей.
Піраміда біомаси
Екологічна піраміда біомаси показує взаємодію між кількостями біомаси на різних трофічних рівнях, надаючи кількість біомаси на кожному з рівнів. Типовою одиницею біомаси на кожному рівні є грами на квадратний метр, або калорії на квадратний метр. Піраміди біомаси дають уяву про стан екосистеми в деякий момент часу.
Піраміда біомаси
Одним з недоліків піраміди біомаси є те, що вони часто (при прийнятих зараз процедурах обчислення) показують перебільшені значення кількості біомаси на трофічному рівні. Наприклад, всі птахи мають скелет, кігті та дзьоби, котрі, незважаючи на включення в загальну масу організму при обчисленні, не поїдаються (або не перетрав- люються) організмами наступ- ного трофічного рівня.
Піраміда біомаси
Піраміди біомаси також можуть спотворювати екологічну інформацію завдяки тому, що не беруть до уваги продуктивність кожного з трофічних рівнів. Це може призводити до появи обернених пірамід, де невелика кількість біомаси автотрофів підтримує набагато більшу біомасу наступного рівня гетеротрофів. Це часто трапляється у водних екосистемах, де водорості та фітопланктон, при невеликій власній біомасі в кожний окремий момент часу, завдяки великій біопродуктивності можуть підтри- мувати набагато більшу біомасу риб та зоопланктона, що ними харчуються.
Піраміда біомаси
Піраміда енергії
Піраміда енергії - величина потоку енергії, що проходить через різні трофічні рівні. На відміну від піраміди чисел або біомаси, що характеризують статику екосистеми, піраміда енергії характеризує динаміку проходження маси їжі через харчовий ланцюг. На її форму не впливають ні розміри особин, ні інтенсивність їх метаболізму. Тому піраміда енергії є найбільш універсальною характеристикою для порівняння потоку енергії, що проходить через різні рівні, а також для порівняння однієї екосистеми з іншою.
Приклад екологічної піраміди
Одну людину протягом року можна прогодувати 300 форелями. Для їхнього годування треба 90 тисяч пуголовків жаб. Для годування цих пуголовків треба 27 000 000 комах. Ці комахи потребують для годування 1000 тон трави.
Якщо перевести людину на харчування лише рослинною їжею, проміжні рівні піраміди можна оминути, і тоді 1000 тон біомаси рослин зможе прогодувати приблизно в 1000 разів більше людей.
Екологічна піраміда
Підготувала:
Студентка 121 групи
Барта Каріна |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biohimiya-krovi-ch-i-klitini-krovi.html | Біохімія крові ч І Клітини крові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/1d2654d8d8c4312e04448a0f9ae704ca.ppt | files/1d2654d8d8c4312e04448a0f9ae704ca.ppt | Ùåë÷îê ïðàâèò îáðàçåö çàãîëîâêà
Ùåë÷îê ïðàâèò îáðàçåö ïîäçàãîëîâêà |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chervona-kniga2.html | червона книга | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/4f8cadc8f60a28f2263dc8835048008b.ppt | files/4f8cadc8f60a28f2263dc8835048008b.ppt | London is the largest urban area and capital of England and the United Kingdom. At its core, the ancient City of London, to which the name historically belongs, still retains its limited mediaeval boundaries; but since at least the 19th century the name "London" has also referred to the whole metropolis which has developed around it. Today the bulk of this conurbation forms the London region of England and the Greater London administrative area, with its own elected mayor and assembly.
Trafalgar Square;
Tower Bridge;
Buckingham Palace;
Westminster Abbey;
Oxford Street
Greenwich
The Thames is a major river flowing through the southern England. While best known because its lower flow through central London, the river flows through several other towns and cities, including Oxford, Reading and Windsor.
The river gives its name to the Thames Valley, a region of England centred around the river between Oxford and West London, and the Thames Gateway, the area centred around the tidal Thames and the Thames Estuary to the east of London.
St Paul's Cathedral is an Anglican cathedral on Ludgate Hill, in the City of London, and the seat of the Bishop of London. The present building dates from the 17th century, and is generally reckoned to be London's fifth St Paul's Cathedral, although the number is higher if every major medieval reconstruction is counted as a new cathedral. The cathedral is one of London's most visited sites.
Tower Bridge is a combined bascule and suspension bridge in London over the River Thames. It is close to the Tower of London, which gives it its name. It has become an iconic symbol of London. Tower Bridge is one of several London bridges owned and maintained by the City Bridge Trust, a charitable trust overseen by the City of London Corporation.
Buckingham Palace is the official London residence of the British monarch. The palace is a setting for state occasions and royal entertaining, and a major tourist attraction. It has been a rallying point for the British people at times of national rejoicing and crisis.
The Church of St Peter, Westminster, which is almost always referred to by its original name of Westminster Abbey, is a large, mainly Gothic church, (it served as a cathedral from 1546 - 1556), in Westminster, London, just to the west of the Palace of Westminster. It is the traditional place of coronation and burial site for English monarchs.
Madame Tussauds is a famous wax museum in London with branches in a number of major cities. It was set up by wax sculptor Marie Tussaud.
Oxford Street is a major thoroughfare in London, England in the City of Westminster. With over 300 shops, it is Europe's busiest shopping street.
Greenwich is a district in south-east London, England, on the south bank of the River Thames in the London Borough of Greenwich. It is best known for its maritime history and as giving its name to the Greenwich Meridian (0° longitude) and Greenwich Mean Time. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-ta-funkcii-placenti.html | Будова та функції плаценти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/56/123a8f11edaa3a070a702c375dbcdcb5.ppt | files/123a8f11edaa3a070a702c375dbcdcb5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biohimichni-osnovi-spadkovosti.html | Біохімічні основи спадковості | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/2e87fb62c59bdcdedfc28fa6a69018ff.ppt | files/2e87fb62c59bdcdedfc28fa6a69018ff.ppt |
Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Thymine (T)
Guanine (G)
Cytosine (C)
Primary transcript
7-methylguanosine (CAP)
Poly-A (TAIL)
Met
This is the Central Dogma of Molecular Genetics
Primary transcript
7-methylguanosine (CAP)
Poly-A (TAIL)
Primary transcript
7-methylguanosine (CAP)
Poly-A (TAIL) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/enciklopediya-tvarin.html | Енциклопедія тварин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/8067a6c4b722dbf95180eb6e0d7bdb52.pptx | files/8067a6c4b722dbf95180eb6e0d7bdb52.pptx | Енциклопедія тварин
Морський котик
Морж
Блакитний кит
Ведмідь біруанга
Грізлі
Карликовий
бегемот
Бегемот
Імператорський пінгвін
Лось
Африканський слон
Орел
Біруанг
Королівська кобра
Віялоносний голуб |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biosfera5.html | Біосфера | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/537bcb1d129cb43bed4419d08ae1c195.pptx | files/537bcb1d129cb43bed4419d08ae1c195.pptx | Біосфера
Гречуха Вікторія
Біосфера – це…
… природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05 % маси Землі.
Включає в себе:
Атмосферу
Гідросферу
Літосферу
Термін «біосфера» вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875). Детально вчення про біосферу, як про особливу частину Землі розробив В. І. Вернадський(український учений).
Вплив та наслідки людини на біосферу
1. Літаки викидають в атмосферу величезну кількість вуглекислого газу і водяної пари, оксиди азоту та сажу.
2. Знищення лісів
Ліси - відіграють дуже важливу роль в житті планети. Це-легені планети. В Африці за 50 років-вирубано 60% всіх лісів.
3. Забруднення води Діяльність людини негативно впливає і на різноманітні водойми, забруднюючи промисловими та побутовими відходами. Порушення санітарного стану водойм, а також виснаження водних ресурсів загострює проблему питної води.
4. Проблеми Світового океану
З річковим стоком, викидами морського транспорту й, особливо, через аварії танкерів, у море потрапляє величезна кількість нафтопродуктів, солей важких металів, пестицидів.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bobovi-yanickoi.html | Бобові Яніцької | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/cec891392efdddd94d21da56fdac3d55.pptx | files/cec891392efdddd94d21da56fdac3d55.pptx | Історія бобових рослин
2013 рік
Родина Бобові
Бобові - родина дводольних роздільнопелюсткових рослин поширених по всій земній кулі. В Україні росте близько 300 видів.
Бобові належать до різноманітних життєвих форм - однорічних та багаторічних трав'янистих рослин, півкущів, кущів, дерев, ліан.
За кількістю білку
пшениця, кукурудза,
гречка та багато інших
культур поступаються
перед бобовими.
Загальні ознаки родини
Квітка: Ч(5)П5Т(9)+1 М1
Суцвіття: китиця,головка
Плід: біб
Листки складні: пальчасті, перисті, трійчасті, прості рідко
Родина Бобові - горох
Горох - латиною «цицеро». Прізвище знаменитого римського оратора Цицерона у перекладі означало «Горохів». За переказом, один з його предків мав на носі бородавку у формі горошини, за що й прозвали Цицероном. Прізвисько передалося нащадкам.
Під час розкопок у Швейцарії археологи знайшли горошини в поселеннях, які належать до кам'яного віку. Коли кажуть: «Це було за царя Гороха», то мають на увазі події сивої давнини.
Наші пращури готували з гороху не лише суп та кашу, а й гороховий сир та локшину.
Горох - однорічні трав'яні рослини зі слабкими стеблами, що в'ються. Листки перисті, закінчуються розгалуженими вусиками, за допомогою яких горох чіпляється за інші поверхні.
Родовою відзнакою є триреберний стовпчик у квітці, із жолобком унизу і волосинами нагорі.
Родина Бобові: горох
Систематичне положення виду
Відділ Покритонасінні
Клас Дводольні
Порядок Бобоцвіті
Родина Бобові
Рід Горох
Вид Горох посівний
Насіння (горошини) кулькоподібні або трохи приплюснуті.
Квітки майже завжди білі, хоча бувають і рожеві.
Вирощують з прадавніх часів. Стверджується, що насіння гороху знаходять при розкопах будівель бронзового і навіть кам'яного віків. У Індії його теж розводили з давніх-давен.
Родина Бобові: горох
Розрізняють три основні сортогрупи гороху посівного:
горох лущильний;
горох мозковий;
горох цукристий.
Родина Бобові: горох
Квасоля - одна з найдавніших культурних рослин Південної Америки, що підтверджують археологічні знахідки, записи мандрівників і завойовників окремих провінцій Америки, а також дані по вивченню культурних видів квасолі і її диких родичів.
В Перуанських і анконських гробницях в XVIII ст. археологи знайшли насіння квасолі, які ще не втратили свого забарвлення. У роті мумії лежали кульки з бавовни з загорнутими в них насінням квасолі і кукурудзи.
Родина Бобові: квасоля
Родина Бобові: квасоля
Італійські мореплавці привезли квасолю до себе на батьківщину. Папа римський Климент VII взяв квасолю під своє заступництво. У 1556 році її використовували в горщиках в багатьох регіонах Італії, а пізніше вона проникла у Францію.
Систематичне положення виду
Відділ Покритонасінні
Клас Дводольні
Порядок Бобоцвіті
Родина Бобові
Рід Квасолі
Вид Квасоля посівна
Родина Бобові: квасоля
За кольором квасоля ділиться на три типи: біла, кольорова однотонна і кольорова пістрява. Кожен з цих типів має по декілька підтипів.
Родина Бобові: соя
Соя - найдавніша бобова рослина. На своїй батьківщині, в Китаї, вона відома понад чотири тисячі років.
Малюнки сої в Китаї були виявлені на каменях, кістках і черепашачих панцирах.
Сою називають рослинним м'ясом: білку в ній у 1,5-2 рази більше, ніж у м'ясі, а за кількістю жирів вона не поступається яловичині чи баранині.
Перші посіви в Росії були вироблені в 1877 р. на землях Таврійської і Херсонської губерній.
Родина Бобові: соя
Бобові мають велике господарське значення. Це багаті на білкові речовини та вітаміни харчові рослини: квасоля, горох, боби, сочевиця, арахіс та кормові: люцерна, конюшина, еспарцет, чина.
Значення Бобових
Деякі види бобових дають цінні речовини:
бальзами: міроксилон, копаїфера;
дубильні речовини: аравійські акації;
камеді: трагакантові астрагали;
барвники: індигофера, дрік красильний;
цінну деревину: кампешове, чорне, червоне та сандалове дерева.
Значення Бобових
Деякі види бобових використовуються в медицині (термопсис, солодець, буркун, калабарський біб, касія).
Багато бобових - декоративні рослини (альбіція, гліцинія, робінія, запашний горошок та ін.).
Значення Бобових |
https://svitppt.com.ua/biologiya/darvinizm.html | "Дарвінізм" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/fb2621b88bcddc9b035bb965eda7685a.pptx | files/fb2621b88bcddc9b035bb965eda7685a.pptx | Підготував учень 11 класу: Вітрук Юрій
Дарвінізм
Дарвінізм — вчення і науково-філософська концепція, що грунтується на теорії еволюції Чарльза Дарвіна. Термін «дарвінізм» був вперше застосований в квітні 1860 року Томасом Хакслі, коли в Вестмінстерському журналі Дарвін розмістив публікацію про походження видів.
Під терміном «дарвінізм» часто помилково розуміють всі погляди на біологічну еволюцію або весь еволюційний світогляд.
Основне поняття
З точки зору дарвінізму одним із основних факторів природного добору, який визначає пристосованість організмів, є спадкова мінливість. Це призводить до домінування осіб із вдалими мутаціями, як наслідок цього — до природного відбору, і, якщо зміни дуже виражені, до видоутворення. Модифікаційна мінливість залежить від генотипу. Такого ж погляду щодо модифікаційної мінливості дотримується синтетична теорія еволюції, яка була створена у XX ст. Основою до природного добору ці дві теорії вважають саме генотип, який змінюється під дією мутацій, які є однією з форм спадкової мінливості. Зміни генотипу зумовлюють зміни норм реакції, оскільки саме генотип зумовлює її. Норма реакції зумовлює зміну фенотипу, і таким чином мутації проявляються у фенотипі, що зумовлює більшу його відповідність умовам навколишнього середовища у випадку доцільності мутацій.
Вчення
Поява особини з новими мутаційно зумовленими властивостями
Виявляє здатність чи нездатність залишити нащадків
Якщо вона залишає нащадків, то генотипні зміни закріплюються
Етапи природного добору за дарвінізмом
Боротьба за існування звичайно приводить до загибелі значного числа особин в кожному поколінні будь-якого виду і до вибіркової участі особнів в розмноженні. Неминучим результатом спадкової мінливості організмів і боротьби за існування є природний добір - переважне виживання і участь в розмноженні найбільш пристосованих особнів кожного виду.
Основні положення теорії Дарвін виклав у 1859 в книзі "Походження видів, шляхом природного відбору, або збереження обраних порід в боротьбі за життя", розвинув в подальших трудах - "Зміна тварин і рослин під впливом одомашнення" (1868) і "Походження людини і статевий добір" (1871). Назва "Дарвінізм" запропоновано А. Уоллесом, який незалежно від Дарвіна дійшов близьких висновків.
Рушійними силами еволюції Дарвін вважав спадкову мінливість і природний добір. Він уперше поставив в центрі уваги еволюційної теорії не окремі особини, а види і внутрішньовидові угрупування, в протилежність аргонізмоцентричному підходу ранніх трансформістів (властивому і Ламарку).
Дарвін зібрав численні докази мінливості організмів і в природі, і в умовах одомашнення. Він виділив дві основні форми мінливості: невизначену і визначену, зраджуючи основне значення в еволюції невизначеної мінливості. Пізніше було з'ясовано, що певна мінливість (модифікації) неспадкова. В умовах одомашнення на основі спадкової мінливості організмів шляхом штучного відбору людина створила численні породи домашніх тварин і сорти культурних рослин.
Слідствами природного відбору є видоутворення, що супроводиться закріпленням адаптації, дивергенція і прогресивна еволюція. Пристосованість організмів до навколишнього середовища носить відносний характер. Окремий випадок природного добору - статевий відбір, що забезпечує розвиток ознак, пов'язаних з функцією розмноження. Дарвінізм уперше дав наукове, логічно послідовне і матеріалістичне розв'язання найважливіших проблем еволюційного вчення і підірвав позиції метафізичних і ідеалістичних уявлень в біології - креаціонізму, віталізму та інших.
Після опублікування теорії Дарвіна еволюційні ідеї набули широкого поширення. Однак класичний дарвінізм залишив невирішеним ряд важливих питань (суть спадковості, механізми виникнення спадкової і неспадкової мінливості і їх еволюційна роль, суть і структура біологічного вигляду).
Найважливіші положення дарвінізму витримали випробування часом і зберегли своє значення в сучасному еволюційному вченні.
Синтетична теорія еволюції, що розвиває дарвінізм на сучасному етапі, на думку ряду вчених приділяє ще недостатньо уваги процесам еволюційних перебудов онтогенезу і еволюційній ролі відмінності кореляційних систем в цілісному організмі, організація і спрямованість еволюційного процесу, що виявляється лише на рівні мікроеволюції. Сучасний дарвінізм продовжує розвиватися, асимілюючи новітні досягнення всіх областей еволюційної біології. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chlenistonogipavukopodibni.html | Членистоногі(павукоподібні) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/b05d56bf61237636253de52b12226156.ppt | files/b05d56bf61237636253de52b12226156.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biohimichni-vlastivosti-spadkovosti.html | Біохімічні властивості спадковості | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/ecc929ec33749cb22033a7d278f85b14.ppt | files/ecc929ec33749cb22033a7d278f85b14.ppt |
Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Thymine (T)
Guanine (G)
Cytosine (C)
Primary transcript
7-methylguanosine (CAP)
Poly-A (TAIL)
Met
This is the Central Dogma of Molecular Genetics
Primary transcript
7-methylguanosine (CAP)
Poly-A (TAIL)
Primary transcript
7-methylguanosine (CAP)
Poly-A (TAIL) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-oka1.html | "Будова ока" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/c2a4ae5e86638b0e6c067752c4d6f5dc.ppt | files/c2a4ae5e86638b0e6c067752c4d6f5dc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-mitotichnih-hromosom-kariotip.html | Будова мітотичних хромосом. Каріотип | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/05ffb2646f3c1daee5373f89f3f26bfd.ppt | files/05ffb2646f3c1daee5373f89f3f26bfd.ppt | ?
?
12
?
?
46
6
4
D
6
6
F
4
G |
https://svitppt.com.ua/biologiya/borodavki.html | "Бородавки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/d8ded35ee6b89208ff0924f6ae1383ff.pptx | files/d8ded35ee6b89208ff0924f6ae1383ff.pptx | БОРОДАВКИ
Презентацію підготувала учениця 11-В класу Кузнецовської гімназії Турик Даша
Бородавки –це доброякісне пухлиноподібне утворення шкіри, що виникає внаслідок розростання її епітеліального та сполучнотканинного шарів. Захворювання, викликане вірусом папіломи людини. Види бородавок:
звичайні
плоскі
гострокінцеві
старчі
При особистому контакті з людиною , у якої є бородавки ;
- При користуванні з нею одними речами , наприклад рушником або посудом ;
- Якщо Ви будете робити манікюр чи педикюр необробленими антисептиком інструментами;
- Якщо Ви пройдетеся босоніж в лазні , басейні або сауні , де був зараженим вірусом папіломи чоловік;
- При статевому контакті з зараженим партнером можуть з'явитися кондиломи ;
- Носіння тісного взуття може спровокувати появу підошовних бородавок.
Причини виникнення бородавок
Кріодеструкція
Електрокоагуляція
Лазерокоагуляція
Хірургічне висічення
Хімічні методи
Лікування бородавок |
https://svitppt.com.ua/biologiya/cistit.html | "Цистит" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/8f038167740ebe6d0c21e40959406297.pptx | files/8f038167740ebe6d0c21e40959406297.pptx | Цистит (запалення сечового міхура)
Презентацію підготувала
Учениця 11-В класу
Кузнецовської гімназії
Турик Даша
Хвороба виникає внаслідок проникнення у сечовий міхур інфекції. Збудниками циститу є - кишкова паличка, стафілококи та стрептококи.
Перенесені інфекційні хвороби
Переохолодження організму
Часті запори, неправильне підтирання після дефекації, чергування анального і вагінального статевого акту без презерватива
Тривалі перерви між сечовипусканням
Недотримання правил гігієни
Перенесені гінекологічні, урологічні та венеричні захворювання.
Неінфекційні цистити можуть бути спровоковані тривалим застосуванням лікарських препаратів
Причини виникнення циститу
Основною ознакою є часте болісне сечовипускання. Хворобливі позиви супроводжуються виділенням невеликої кількості сечі. Сеча каламутна, іноді містить видимі гнійні нитки та пластівці. Наприкінці сечовипускання з'являється печія, іноді виділяється крапля крові. Температура субфебрильна.
Симптоми
Постільний режим
Рясне пиття,дієта(з виключенням солоних та гострих страв,алкоголю)
Теплі ванни,грілки
Спеціальні препарати призначені лікарем
Лікування
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/cikave-pro-dnk.html | Цікаве про ДНК | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/fa4e5b1b24e820d09e9ad611c0ab2309.pptx | files/fa4e5b1b24e820d09e9ad611c0ab2309.pptx | Цікаве про ДНК
Виконала учениця 10-А класу
Шкляр Маргарита
Що таке ДНК?
Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.
День ДНК
День ДНК — пам'ятний день, що відзначається 25 квітня в деяких країнах світу, організаціях, пов'язаних з біологічними дослідженнями, та в мережі Інтернет. Ним відмічається день у 1953, коли Джеймс Вотсон, Френсіс Крік, Моріс Вілкінс, Розалінд Франклін та колеги опублікували статті в науковому журналі «Nature», в яких описали структуру ДНК. Далі у цей же день у 2003 було проголошено, що Проект геному людини дуже близький до завершення.
В США День ДНК вперше відсвятковано 25 квітня 2003 за проголошенням Сенату і Палати представників. Однак, це було одноразове відзначення. Проте, щорічне святкування було організоване Національним інститутом дослідження геному людини (National Human Genome Research Institute, NHGRI) з 23 квітня 2010. Тоді ж декілька організацій проголосили 25 квітня «Міжнародним днем ДНК». У 2013 виповнилося 60 років першим публікаціям щодо структури ДНК, через це подія набула значного розголосу в соціальних мережах.
55555 ДНК
55555 ДНК (55555 DNA) — астероїд головного поясу, відкритий Чарльзом Джулзом і Пауло Ольворсем 19 грудня 2001 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,376.
Доброта людини закладена у ДНК
Деякі люди не в силах здійснювати погані вчинки - вони завжди намагаються залишатися на боці добра. Як вважають вчені з США, справа не скільки у вихованні, скільки в генах, повідопляють зарубіжні ЗМІ. Як показали спостереження за людьми з різними варіантами генів, що відповідають за роботу гормонів окситоцину і вазопресину, схильність до доброти частково передається нам від наших батьків. Вважається, що рівень цих гормонів впливає на характер людини.
"Ми виявили, що комбінація цих генів, разом із сприйняттям навколишнього світу як більш-менш небезпечного місця для життя, впливає на такі якості, як доброта і щедрість. Люди, які вважали світ повним небезпек, рідше допомагали іншим, якщо у них не було особливої комбінації генів, яка пов'язана з добрим характером ", - відзначили дослідники з університету Каліфорнії.
Як пояснюють вчені, "особлива комбінація генів" дозволяє людині впоратися з відчуттям небезпеки і допомагати іншим людям незалежно від своїх страхів і побоювань. Той факт, що гени формують характер людини в сукупності з його досвідом і сприйняттям, не здивував учених, оскільки зв'язки між нашими ДНК і соціальною поведінкою є досить складними.
Якщо один з ваших сусідів завжди готовий прийти до вас на допомогу, в той час як другий діє лише так, як зручно йому, не дивуйтеся. Можливо, справа не тільки в його кепському вихованні, але і в генах, які дісталися йому від предків. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chi-znaete-vi-roslinniy-i-tvarinniy.html | ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ РОСЛИННИЙ І ТВАРИННИЙ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/24dd4678ea67e1dee17c16ac5aeed8f9.pptx | files/24dd4678ea67e1dee17c16ac5aeed8f9.pptx | Конкурс
«ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ РОСЛИННИЙ І ТВАРИННИЙ СВІТ РІДНОГО КРАЮ?»
6 клас
Вчитель: Білоусенко Л.Г.
Мережиться між травами струмок,
Рясна калина гронами барвиться,
Пливе туман, сріблястий, як димок, Долина самоцвітами іскриться.
Як диво це нащадкам зберегти? І гай, і річку, повну прохолоди. Бо в царстві цих прадавніх ще святинь Довічна мудрість
матері-природи!
Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси, милуємося нею. Любимо бувати в лісі, на полі. А чи ми знаємо рослинний і тваринний світ нашого рідного краю?
Девіз:
Знай, люби,
бережи!
Мета:
- розвивати в учнів інтерес до біології; - формувати екологічну культуру; - виховувати почуття відповідаль- ності за рідну природу, доброту, працьовитість.
Конкурс “Розминка” (команди відгадують загадки про рослини, пояснюють їх значення)
1. Запалали в чистім полі, 2. В темній я живу коморі,
Наче галстуки червоні. А коса моя на дворі,
То палає в полі так Гарбузова я сестриця,
Польовий червоний … . Мене звати ... .
3. Моє тіло під землею, 4. Червоненька і смачненька,
Кучерики - понад нею. Дуже з вигляду гарненька,
Любить мене кожна юшка, І боки у неї пишні.
Називається … . Літом смачно їсти … .
5. Жовтобокий карапуз 6. Ти мене не обминай,
Йшов городом та й загруз, А скоріше відчиняй.
Бо насіння стільки має, Не дивись, що я крем’яний,
Що аж боки роздимає, Розіб’єш, а я смачний.
Через те й загруз … . Недарма кладуть в пиріг.
Упізнав! Та я ж … .
Конкурс «Термінологічний»
( за 2 хв. кожна з команд повинна записати якнайбільше назв рослин і тварин Запорізького краю, що розпо -начинаються з букв слова “біосфера”)
Конкурс “Відгадаймо!” ( Члени команд загадують командам загадки про птахів рідного краю )
1. Швидко скрізь цей птах літає, 2. Які ноги заввишки,
Всіх комашок поїдає, Такий ніс завтовшки,
За вікном гніздо будує, Хату на хаті має,
Тільки в нас він не зимує. Жабам рахунок знає.
3. Цілий день працюю в гаї, 4. Спритний хлопчина
Діловито дзьобом б’ю. В коричневій кожушині,
Я не цвяхи забиваю - По дворах стрибає,
Я комашок дістаю. Крихти збирає.
5. Довгі ноги, довгий ніс. 6. Шубка з сірого пушку,
Прилетів – обід приніс. Скаче в жовтім фартушку,
Смачних жабеняток Чорний шарфик та шапчина,
Для своїх маляток. Хоч маленька ця пташина
Та корисна трудівниця.
Конкурс “Бліц-турнір”
( Командам пропонуються запитання, на які вони повинні швидко відповісти.)
В. : В полі, лісі і на лузі – Скрізь твої зелені друзі Живокіст, лопух , рослинник, Липа, мальва і латай… Все це – лікарські рослини. То ти ж їх впізнай.
Конкурс «Впізнайте лікарські рослини»
( За цікавими історіями та певними особливостями учні впізнають лікарські рослини.)
В.-1: Сьогодні добре знають люди, Яка погода завтра буде, Бо теле- й радіопрогноз Підкаже - спека чи мороз. В.- 2: В старі ж часи, і це знаменно,- Діди й бабусі наперед Прогнозували достеменно Погоду з безлічі прикмет.
Конкурс «Провісники погоди»
( Члени команди повинні закінчити речення з народними прикметами.)
↗ на дощове літо.
↗ на врожай картоплі.
Малина вродила рясно … → осінь буде довгою.
↘ зима буде холодна.
↗ чекай шторм.
↗ чекай гарну погоду.
Чайка сіла на воду … → до теплої весни.
↘ піде дощ.
В. – 1: В Червону книгу занесли
Світ неповторний та чудовий,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти?
В. – 2: Невже ми більше не побачим,
Як сон-трава росою плаче?
Троянда степу, квітка мрії
Жар-цвітом землю не зігріє?
Разом: Всі ми – господарі природи,
Тож збережемо її вроду!
Конкурс «Чи знаєте Ви рослини і тварини
«Червоної книги», які мешкають у Запорізькій
області?»
( Команди розв’язують кросворд :
1, 3, 5 – рослини; 2, 4, 6 – тварини.)
Кросворд “Чи знаєте Ви рослини і тварини “Червоної книги”, які мешкають у Запорізькій області?
Конкурс « Запам’ятайте їх
і бережіть!»
(Команди по черзі презентують рослини чи тварини рідного краю, занесені до «Червоної книги» (домашнє завдання).
Кулик-сорока
В. - 1: Природа завжди чарувала і чарує,
Хвилювала і хвилює людину.
Тож вмійте природу любити,
Кожній стеблинці радіти.
В. - 2 : Цвіту не вирви задаром,
Гілки не вткни для забави,
Оберігайте ж повсюди
Шлях і стежиночку в гаї.
Все те красою буде
Нашого рідного краю!
( Журі оголошує загальну кількість балів, визначає команду переможницю і вітає її.)
Використані джерела
1. Ярошенко О.Г. Природознавство: 6 кл. – К.: Генеза, 2006. – С. 129 - 154.
2. Мусієнко М.М. Біологія: Підручник для 7 кл. – К.: Генеза, 2007. – С. 266 - 271.
3. Пугач Р.П. Запорізький край. Навчальний посібник з природознавства для учнів початкових класів. - С. 23 - 27.
4. Тиждень біології в школі. Випуск 2 / Упоряд. К.М. Задорожний – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – С. 7 – 10.
5. Вихрущ В.О. Природознавство в цифрах і фактах, 1998. - С. 22 - 25.
6. Мандилина О.Г. Екологічний брейн-ринг. // Біологія. – Х.: Вид. група «Основа» - 2011. – №3. - С. 29 -30.
7. Дячук Т. Граючись учимось. // Біологія. – Х.: Вид. група «Основа» - 2007. – №10.- С. 15.
8. Пустовіт Н.О. Екологічні задачі, ігри та вікторини. – К.: Наукова думка, 1995.- С. 52 - 63.
9. Червона книга України, том «Рослинний світ». – К., 1996.
10. Червона книга України, том «Тваринний світ». – К.,1994.
http://images.yandex.ua/yandsearch?text
http://pti.kiev.ua/prezent/page/16/
http://pti.kiev.ua/prezent/zagal/356-prezentacija-kalina-simvol-ukrayinskogo-narodu.html |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biycivska-riba-ribapivnik.html | Бійцівська риба: риба-півник | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/4b6c1d7050d0061e4d991949d54724bd.pptx | files/4b6c1d7050d0061e4d991949d54724bd.pptx | Бійцівська риба: риба-півник
Робота учениці 8 класу СШ № 273
Опятюк Анастасії
Бійцівська рибка або сіамський півник - невелика риба, що поширена в стоячих або повільнотекучих водоймах Південно-Східної Азії. Самці досягають 5 см довжини, а самки - 4 см. Півники - лабіринтові рибки, для дихання яких необхідний безперешкодний доступ до атмосферного повітря.
Риба - півник
Загальна характеристика
Перші згадки про її існування орієнтовно відносяться до 1800 р. У той період жителі Сіаму (нині Таїланд) звернули увагу на невеликих рибок, що відрізняються агресивною поведінкою по відношенню один до одного. Виявлені особини мали короткі плавці і непоказне коричневого відтінку тіло. Сіамці почали схрещувати диких Betta і отримали рибу, названу Pla Kat, що означає «кусача риба». У 1840 році король Сіаму передав деяких з своїх цінних екземплярів доктору Теодору Кантору, вченому в галузі медицини із Бангкока.
Риба - півник
Походження
У 1909 році пан Чарлз Тейт Реган британський іхтіолог і автор колосальної роботи з класифікації риб, перейменував їх у Betta Splendens, зазначивши, що вид Macropodus Pugnax вже існує. Чому Betta? Є припущення, що Реган запозичив назву у войовничого племені Bettah. Можливий переклад: Bettah (воїн) Splendid (гарний). Перша Betta була ввезена в Париж в 1892 р., а до Німеччини в 1896 році. Звідти пішов її хід по Європі і вже в 1910 році цю рибку побачили в США.
Риба - півник
Походження
Природне забарвлення світло-оливкове, злегка сіре, вздовж та впоперек тіла (в залежності від настрою) проходять більш темні смуги. Плавці короткі, округлі. Луска циклоїдна. Багатоколірність цих рибок отримали широку популярність у акваріумному рибництві. Півник живе не більше 3-х років, після чого гине.
Риба - півник
Забарвлення
За яскравістю і красою забарвлення півникам немає рівних. Червоні, сині, жовті, зелені, рожеві кольори, при кожному повороті при хорошому освітленні фарби грають, приймаючи різні відтінки. Особливо яскраві стають самці під час нересту або сутичці з іншими самцями. Самки півників пофарбовані блідіше, ніж самці, і мають невеликі плавці.
Риба - півник
Забарвлення
Статевозрілими стають у віці 3-4 місяців. Акваріум обладнують укриттями: акваріумні рослини, штучні гроти. Укриття необхідні для самки, так як самці досить агресивні. Стимулюють нерест заміною частини води на більш свіжу і збільшення температури води на 1-3 градуси Цельсія.
Риба - півник
Нерест
Перед початком нересту пару бажано "познайомити", для цього посудини з самкою і самцем ставлять поруч, щоб вони могли бачити один одного. У акваріум можна додати дрібнолисті плаваючі рослини, які самець півника зможе використовувати для посилення гнізда.
Риба - півник
Нерест
На поверхні самець будує пінне гніздо з пухирців повітря, скріплюючи їх слиною. Під час нересту самець і самка опускають на дно ікринки і проштовхують їх у гніздо. Після нересту самець відганяє самку і самостійно доглядає за гніздом, збираючи в нього ікринки, а в подальшому збирає в гніздо і личинки, і мальків. Плодючість 100-300 ікринок, інкубація триває від 36 годин (в залежності від температури води) рекомендована температура води для нересту і розвитку ікринок 28-36 градусів Цельсія.
Риба - півник
Нерест
Риба - півник
Різноманітність
Риба - півник
Різноманітність
Різноманітність
Риба - півник
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/biohimichniy-skrining.html | "Біохімічний скрінінг" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/ac04b89ed644a17f1af81fdce451cd32.ppt | files/ac04b89ed644a17f1af81fdce451cd32.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chudoogirok.html | Чудо-огірок | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/941a322aa99ba7c95c793b5569e07214.ppt | files/941a322aa99ba7c95c793b5569e07214.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/cholovicha-stateva-sistema-lekciya.html | Чоловіча статева система: лекція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/d6b03464251d2643bc3075de428dea85.ppt | files/d6b03464251d2643bc3075de428dea85.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/carstvo-tvarini-pid-carstvo-bagatoklitini-tip-hordovi-klas-ptahi-ryad-sovopodibni-rodina-sovovi-sipuhovi.html | Царство тварини Під царство багатоклітині Тип хордові Клас птахи Ряд совоподібні Родина совові ,сипухові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/fab7cf08e146d47cf19302546a135c0a.pptx | files/fab7cf08e146d47cf19302546a135c0a.pptx | Біологія 8 клас
Царство тварини
Під царство багатоклітині
Тип хордові
Клас птахи
Ряд совоподібні
Родина совові ,сипухові
Розмноження совоподібних
Звичайно сова мало трудиться над своїм гніздом і часто кладе яйця прямо без жодної підстилки. Яйця їх, в числі 2 — 10, білого кольору і кулястої форми. Всі види сов знаходять сильну любов до свого потомства, захищаючи його від ворогів з незвичайною мужністю.
Полювання
Її способи залежать від самого видобутку. Комах сова ловить на лету, а от якщо в раціоні є рибне - як у південноафриканської рибної сови, - тоді вона, сівши на товстій гілці поблизу води, буде пильно стежити, не чи видасть брижі, що перебуває в глибині рибу, щоб потім безшумно спікірувати й схопити улов пазурами. Може вона полювати на крабів і на інших дрібних ракоподібн, що водяться в берегової лінії
Переважна більшість нічних мисливиць виглядає свій видобуток, нечутно кружляючи над певним сектором, на які вони ділять свої вгіддя, де роблять систематичний лов. Або ж, недвижно сидячи в зручнім місці - на гілці або стовпі, - виглядають жертву на землі: ні найменший рух землерийки або полівки не вислизне від їхнього гострого зору й найтоншого слуху. Європейським видам потрібно в день їжі 16-48% від ваги власного тіла
Виключенням, очевидно, є сипухи, у яких потреба в їжі вище. Між іншим, якщо зіставляти кількість, що з'їдається з розміром птаха, чимало дрібних сов дадуть фори більшим видам
Відрізнення самця від самки
Зовнішній вигляд
Органи чуття сови заслуговують особливої уваги. Очі надзвичайно великі і настільки опуклі, що утворюють півкулі; краї рогової оболонки ока незвичайно подовжені. Зовнішній отвір вуха буває оточений складкою шкіри, яка може бути підведеною і опущеною; внаслідок цього утворюється широка вушна раковина.
В порівнянні з денними хижаками сови загалом птахи не великі, а швидше середні. Самці у сов, як правило, легші. Особливо це помітно серед совових. Так, самці сови сірої рідко важать більше 500 грамів, тоді як самки часто досягають 650—700 грамів. Середня вага самців сови бородатої — 750 грамів, самок —1150. Примітно, що розміри дорослих сов стабільніші, ніж їхня вага. Остання в несприятливі періоди життя може різко знижуватися. Птахи, що втратили навіть до сорока відсотків ваги, як показали спостереження Нілса Хеглунга і Еріка Лансгрена за бородатими совами в Швеції, при нормалізації умов існування швидко її відновлюють. Схожі дані є і для інших видів сов.
поведінка
Велика частина сов починає своє полювання тільки в сутінки; проте вони і вдень досить діяльні і навіть в самий полудень відправляються за здобиччю. Очі їх зовсім не так чутливі до денного світла, як це може здаватися на перший погляд.
У розвитку розумових здібностей сови багато в чому поступаються більшій частині денних птахів; за рідкісними виключеннями, їх не можна зарахувати до розумних птахів. Вони полохливі, але необережні, насилу відрізняють справжню небезпеку від уявної і ніколи не навчаються нічому, що вимагає деякої розумової напруги. З іншими птахами свого виду вони живуть в мирі, але тільки до тих пір, поки не вступають у дію інші чинники, наприклад голод; тоді вони здатні абсолютно спокійно з'їсти особину свого виду.
Не залишається постійною протягом доби і температура тіла сов. Ще на початку цього століття С. Симпсоном і І. Галбрайтом було переконливе показано, що температура у сов вночі вище, ніж вдень, і зміни її збігаються із зміною періодів активності і спокою. Більше того, є дані, що деякі сови вдень впадають в особливий фізіологічний стан — своєрідний транс. Цікаво, що підвищений рівень газообміну сов з вечора до ранку, як виявили експерименти А. Н. Сегаля на птахах, яких тримали в неволі, може порівняно легко змінюватися. Для нас це цікаво тим, що сови, мабуть, досить легко можуть перебудовуватися внутрішньо і змінювати час своєї активності. Відомо, наприклад, що багато особин болотяної і яструбиної сов, сича хатнього і сови бородатої нерідко вилітають на полювання задовго до заходу сонця, тоді як інших представників цих же видів відрізняє достатньо чітко виражена сутінкова або нічна активність. На час активності сов, можливо, впливає і температура навколишнього середовища. Таким чином, переважно сутінкова активність сов хоча і є для них в цілому правилом, проте іноді може змінятися денною діяльністю.
Сови вдень сидять нерухомо і підпускають до себе близько не тому що погано бачать. Просто вони бояться привернути увагу інших птахів. Варто сові перелетіти або хоча б поворушитися, як її тут же помічають дрібні птахи і піднімають переполох. В Канаді навіть існують спеціальні методи вилову комахоїдних птахів, засновані на тому, що підманюють їх за допомогою підсадної совки. Переполох же дрібних птахів може зробити сову предметом уваги крупніших і, поза сумнівом, небезпечних хижаків.
До пугача, що виявився на виду, підлітають різні птахи і у тому числі хижі. В період, коли у нас в країні процвітало винищування хижаків і, наприклад, за убитого орлана-белохвоста виплачували премію, в багатьох мисливських господарствах спеціально утримували пугачів, яких використовували на таких полюваннях. Поводяться птахи, побачивши пугача, по-різному. Ворони звичайно з карканням кружляють над ним, іноді розсаджуються поблизу. Сороки розраховуючи поживитися залишками його трапези, діловито цвірчать в сусідніх кущах. Хижаки (за винятком чорного шуліки) пікірують, майже торкаючись пугача кігтями, і деколи вимушують його в цілях захисту перекидатися на спину і виставляти пазуристі лапи. Особливо активно нападають на пугача соколи. Шуліки, як правило, ширяють над ним на висоті. Якщо пугач сидить нерухомо, птахи втрачають до нього інтерес, але щонайменший його рух служить сигналом до атаки. Антагонізм денних хижих птахів у відношенні до сов достатньо очевидний, хоча можливо і зворотне. Історія знає випадки, коли, наприклад, завезена людиною для боротьби з щурами на острів Ла-Діг (Сейшельські острови) сипуха витіснила місцевого боривітра (Falco area). До речі, надалі сипуха пристосувалася тут здобувати в основному птахів, і тепер за її знищення виплачується премія.
Проте нерідкісними є випадки, коли сови чудово уживаються з іншими птахами. Стали класичними приклади гніздування гусаків по сусідству з білою совою. Користь від цього співжиття для сови незрозуміла. Гусакам же воно вигідне. Захищаючи своє гніздо від нападу песців, сова біла одночасно охороняє і гніздо гусаків. Оскільки в даному випадку сова приступає до гніздування раніше, можна припустити, що не вона шукає суспільства гусаків, а останні концентруються біля неї. В Південній Норвегії в 1967 році Івар Містеруд спостерігав сумісне гніздування довгохвостої сови і великого крохаля. Обидва птахи благополучно вивели пташенят в дуплах однієї осики: у верхньому жили сови, в нижньому — качка.
Здатність постояти за себе виявляється вже в поведінці сов. Неможливо підійти близько до пугача, що сидить у вольєрі. Птах зовсім не стане кидатися уздовж сітки. Він сміливо приймає виклик. Пір'я встають дибки, крила розпускаються, загальні розміри здаються ще значнішими. Переступаючи з лапи на лапу, сова не зводить з супротивника немигаючих очей, готова в будь-яку мить і до захисту, і до нападу. При цьому вона загрожуюче клацає дзьобом, раптово робить різкі випади, а іноді й шипить, немов змія. Відомо, що ні лисиця, ні песець не насмілюються наблизитися до пугача.
Проте нерідкісними є випадки, коли сови чудово уживаються з іншими птахами. Стали класичними приклади гніздування гусаків по сусідству з білою совою. Користь від цього співжиття для сови незрозуміла. Гусакам же воно вигідне. Захищаючи своє гніздо від нападу песців, сова біла одночасно охороняє і гніздо гусаків. Оскільки в даному випадку сова приступає до гніздування раніше, можна припустити, що не вона шукає суспільства гусаків, а останні концентруються біля неї. В Південній Норвегії в 1967 році Івар Містеруд спостерігав сумісне гніздування довгохвостої сови і великого крохаля. Обидва птахи благополучно вивели пташенят в дуплах однієї осики: у верхньому жили сови, в нижньому — качка.
Здатність постояти за себе виявляється вже в поведінці сов. Неможливо підійти близько до пугача, що сидить у вольєрі. Птах зовсім не стане кидатися уздовж сітки. Він сміливо приймає виклик. Пір'я встають дибки, крила розпускаються, загальні розміри здаються ще значнішими. Переступаючи з лапи на лапу, сова не зводить з супротивника немигаючих очей, готова в будь-яку мить і до захисту, і до нападу. При цьому вона загрожуюче клацає дзьобом, раптово робить різкі випади, а іноді й шипить, немов змія. Відомо, що ні лисиця, ні песець не насмілюються наблизитися до пугача.
Самець і самка
Робота Кучерука М. Макієнко Є.
8-А |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chlenistonogi-pavukopodibni.html | Членистоногі (павукоподібні) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/0fe4d62f1813762013504f64dd373bda.ppt | files/0fe4d62f1813762013504f64dd373bda.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bogomol.html | Богомол | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/c0651ea119641332541193f07884450b.pptx | files/c0651ea119641332541193f07884450b.pptx | БОГОМОЛ
ОБЩИЕ СВЕДЕНИЯ
Богомол – это хищное насекомое. Богомолы относятся к классу насекомых, отряду тараканообразных и роду богомолов. Особым признаком богомола является устройство его передних ног, на которых расположены три ряда сильных и острых шипов. Острые шипы служат для захвата добычи. Бедро и голень богомола при захвате добычи действуют как ножницы.
Когда богомол складывает ноги на груди, он похож на молитвенно сложившего руки человека. Поэтому он и получил свое название – Богомол (богу молится). У этих насекомых хорошо развиты крылья, но летают только самцы и в основном ночью. Живет богомол 55–60 дней. Самцы обычно погибают раньше самок.
Богомолы, живущие на юге России, имеют отличительный признак – голова у них имеет торчащий вперёд отросток, иногда раздвоенный на конце.
Обитают по всей Южной Европе в Передней и Средней Азии, Африке, отчасти Юго- Восточной Азии и Австралии.
РАЗМНОЖЕНИЕ БОГОМОЛА
Откладывая яйца, самка одновременно выделяет особую клейкую жидкость. Обволакивая яйца и затвердевая, эта жидкость образует капсулу – оотеку, в середине которой находится 100–300 яиц. Оотека прилипает к растениям или камням, она довольно твердая. В апреле-мае появляются личинки богомолов.
ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ.
Один из самых интересных фактов об этом насекомом – после спаривания самка богомола съедает голову самца. Никто не знает наверняка, почему, но возможно белок тела самца помогает развиваться яйцам.
Богомол- единственное насекомое, которое может заглянуть себе за спину.
САМОЗАЩИТА БОГОМОЛА.
Самозащита богомола – это мимикрия. Очень интересны богомолы, подражающие сухим листьям. Мимикрия их почти совершенна, как во внешнем виде, так и в их поведении: если богомола побеспокоить, он притворится сухим листком и упадет вниз.
ОХОТА БОГОМОЛА.
Сильными челюстями богомол перекусывает у жертвы нервный узел на шее и уже потом обедает не спеша.
ПОЛЬЗА И ВРЕД БОГОМОЛА.
Обыкновенный богомол иногда играет полезную роль в сельском хозяйстве. Он истребляет вредных насекомых (таких как мухи, жуки, саранча, которые пожирают урожай). Но полезное воздействие богомолов компенсируется тем, что они истребляют также и полезных насекомых (пчёл, бабочек, стрекоз и других насекомых, которые совершают опыление). |
https://svitppt.com.ua/biologiya/bioriznomanittyaprichini-i-naslidki-degradacii-bioriznomanittyaprirodozapovidannya-yak-odna-z-efektivnih-form-zberezhennya-bioriznomanittyaosnovni-kategorii-zapovidnih-obektiv.html | Біорізноманіття.Причини і наслідки деградації біорізноманіття.природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття.основні категорії заповідних обєктів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/dbd5582d8cf90c0cd2d8619b6d812ff3.pptx | files/dbd5582d8cf90c0cd2d8619b6d812ff3.pptx | Біорізноманіття.Причини і наслідки деградації біорізноманіття.природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття.основні категорії заповідних обєктів
Біорізноманіття
Біорізноманіття (біологічне різноманіття) - різноманітність життя у всіх її проявах. У більш вузькому сенсі, під біорізноманіттям розуміють різноманітність на трьох рівнях організації: генетична різноманітність (різноманітність генів та їх варіантів - алелів), різноманітність видів в екосистемах і, нарешті, різноманітність самих екосистем. А. В. Марковим і А. В. Коротаєва була показана застосовність гіперболічних моделей позитивного зворотного зв'язку для математичного опису макродинаміка біологічного різноманіття .
Коралові рифи - приклад гарячої точки біорізноманіття (Англ.) рос. ( англ. Biodiversity hotspot )
Генетичне біорізноманіття
Генетичне різноманіття — характеристика біорізноманіття, що описує загальне число генетичних характеристик, які зустрічаються у популяції або виді. Термін відрізняється від генетичної мінливості, яка описує здатність генетичних характеристик до змін.
Популяціяна генетика описує кілька теоретично можливих механізмів виникнення генетичного різноманіття. Нейтральна теорія еволюції пропонує, що генетичне різноманіття є результатом накопичення нейтральних рис. Дизруптивний відбір пропонує швидке пристосування до локальних умов та відбір алелей, це особливо цмовірн у випадку великого ареалу або низької мобільності популяції. Залежна від частоти селекція пропонує зниження рівня пристосування в результаті надмірного поширення риси, як це може трапитися у випадку рис, що впливають на взаємодію з патогенами.
ВИДОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ
ВИДОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ – загальна кількість видів у трофічній групі, біотичному угрупованні або екосистемі, що визначає можливість екол. дублювання в проведенні потоку енергії ланками ланцюга живлення. Показником В. р. вважають співвідношення між кількістю видів та їхнім питомим значенням (чисельністю, біомасою, продуктивністю й т. д.), а також відношення їх числа до одиниці площі.
Ландшафтне різноманіття
Ландшафтне різноманіття означає формальне визначення існуючих в певний час чисельних зв'язків між індивідуумом або суспільством та топографічно визначеною територією, наявність яких є результатом дій природних та людських факторів та їхніх комбінацій протягом певного часу
. "Ландшафтне різноманіття" означає різноманітність ландшафтів.
Причини та наслідки деградації біорізноманіття
Завдання у сфері охорони біорізноманіття
Економічна - включення біорізноманіття в макроекономічні показники країни; потенційні економічні прибутки від біорізноманіття, в їх числі: прямі (медицина, сировина та матеріали для селекції і фармації і т. д.), і непрямі (екотуризм), а також витрати - відновлення зруйнованого біорізноманіття .
Управлінська - створення співробітництва шляхом залучення в спільну діяльність державних і комерційних установ, армії і флоту, недержавних об'єднань, місцевого населення і всієї громадськості.
Юридична - включення визначень і понять, пов'язаних з біорізноманіттям, в усі відповідні законодавчі норми, створення правової підтримки збереження біорізноманіття.
Наукова - формалізація процедур прийняття рішень, пошук індикаторів біорізноманіття, складання кадастрів біорізноманіття, організація моніторингу.
Еколого-просвітницька - екологічна освіта населення, пропаганди охорони біорізноманіття, як найважливішої складової частини біосфери.
Природозаповідання
Природоохоронна територія
Природоохоро́нна терито́рія — територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення. Існує велика кількість таких територій, рівень захисту яких сильно відрізняється та залежить від статусу, встановленого національними законами та міжнародними договорами.
Типи природоохоронних територій
МСОП визначає шість категорій охоронних територій:
I. Заповідник суворого режиму (Ia — біосферний заповідник, Ib — дика територія): територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень.
II. Національний парк: охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму
III. Пам'ятка природи: охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи
IV. Заказник: територія для охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто з навмисним втручанням в екосистему
V. охоронний рельєф: охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму.
VI. Територія контрольованого природовикористання: охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми.
Заповідник
Заповíдник або заповідник строгого режиму — територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП класифікується як природоохоронна територія категорії Ia. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою, як резервати тварин і рослин. В Україні перебувають під охороною держави. Головні функції українських заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними комплексами суміжних територій, на яких дозволена господарська діяльність (для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.
Національний парк
Національний або природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією категорії II згідно з визначенням МСОП. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами. Найбільшим у світі національним парком є Північно-східний гренландський національний парк, заснований в 1974 році.
Пам'ятка природи
Пам'ятка природи — природоохоронна територія, на якій розташований окремий унікальний природний об'єкт, який охороняється за своїм науковим, навчально-просвітницьким, історико-меморіальним або культурно-естетичним значенням. До пам'яток природи належать, наприклад, унікальні геологічні оголення, печери, водоспади, озера, метеоритні кратери тощо. Хоча пам'яткою природи може бути, наприклад, одне рідкісне дерево, в інших випадках вони вкривають території значних розмірів — ліси, гірські хребти, ділянки узбережжя і долин. У такому разі вони часто іменуються урочищами або природоохоронними ландшафтами. Згідно з класифікацією Міжнародного Союзу Охорони Природи, пам'ятка природи має природоохоронну категорію III, проміжну між національними парками і заказниками, хоча детальний правовий статус залежить від конкретної країни.
Заказники
Заказники́ або зака́зники — природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів.
Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:
ландшафтні
лісові
ботанічні
загальнозоологічні
орнітологічні
ентомологічні
іхтіологічні
гідрологічні
загальногеологічні
палеонтологічні
карстово-спелеологічні.
Природоохоронні території України
Природоохоро́нні терито́рії Украї́ни — території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів є заповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн. га.
Біосферні заповідники
В Україні існує 4 біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.[1]
Біосферний заповідник Асканія-Нова є найдавнішим (заснований в 1874 році) в Україні. В заповіднику збереглись унікальні ландшафти степів України до їх змін в результаті господарської діяльності людини.
Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році для збереження унікальних гірських ландшафтів Карпат. Заповідник включає в себе кілька масивів загальною площею 53630 га. В заповіднику збереглася унікальна флора й фауна Українських Карпат.
Чорноморський біосферний заповідник створений у 1927 році. Площа — 64806 га. Розташований на північному узбережжі Чорного моря захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (о. Вовчий, о. Кривий та інші). Заповідник охороняє величезні території масового гніздування птахів.
Дунайський біосферний заповідник почав своє існування з 1976 року. На території України він має площу 120000 га і продовжується в Румунії. Заповідник охороняє гирло Дунаю з його численними колоніями птахів.
Асканія-Нова (заповідник)
«Аска́нія-Но́ва» (Украї́нський науко́во-до́слідний інститу́т твари́нництва степови́х райо́нів «Аска́нія-Но́ва») — науково-дослідна установа в системі Академії аграрних наук України, державний заповідник заснований в 1874 році Фрідріхом Фальц-Фейном.
Карпатський біосферний заповідник
Карпа́тський біосфе́рний запові́дник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га.
Чорноморський біосферний заповідник
Чорномо́рський біосфе́рний запов́ідник — державний заповідник, розташований на території Херсонської та частково Миколаївської областей України. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (острови Вовчий, Кривий та інші).
Дунайський біосферний заповідник
Дунайський біосферний заповідник — самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області.
Природні заповідники
Крім біосферних на території України є 17 природних заповідників загальною площею понад 160000 га. Найбільшими з них є Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, Мис Мартьян тощо.
Карадазький природний заповідник
Карада́зький приро́дний запові́дник — заповідник, розташований у південно-східній частині Кримського півострова на відстані біля 36 км на південний захід від міста Феодосія між Отузькою (на південному заході) і Коктебельською (на північному сході) долинами і між населеними пунктами Коктебель, Щебетовка, Курортне.
Розточчя (заповідник)
«Розто́ччя» — природний заповідник у Львівській області, створений у 1984 році з метою збереження та наукового вивчення унікальних ландшафтів Українського Розточчя.
Площа — 2 084,5 га.
Протяжність території з півночі на південь — 8 км, із заходу на схід — 12 км.
Мис Мартьян
«Мис Мартьян» — природний заповідник, розташований в Автономній республіці Крим, біля м. Ялта. Заповідник створено з метою збереження у природному стані цінних природних комплексів мису Мартьян, охорони і збереження рідкісних видів рослин і тварин, проведення науково-дослідних робіт.
Природні парки
В Україні налічується 15 національних природних парків. Найбільше їх в Карпатах: Карпатський, Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина. Величезні площі займає національний природний парк Подільські Товтри в Хмельницькій області. Шацький природний заповідник створений на Поліссі. Коса Бирючий острів і східна частина Сиваської затоки належить до території Азово-Сиваського національного природного парку. На Лівобережній Україні створено національні природні парки Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Гомільшаеські ліси, Святі гори.
Азово-Сиваський національний природний парк
Азо́во-Сива́ський націона́льний приро́дний парк — національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської області та півночі АРК (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк. Загальна площа парку — 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку.
Зонування: заповідна зона — 38 975,3 га, зона регульованої рекреації — 599,1 га, зона стаціонарної рекреації — 108,7 га, господарська зона — 12 473 га.
Національний природний парк «Залісся»
Національний природний парк «Залісся» — природоохоронна територія на території Броварського району Київської області та Козелецького району Чернігівської області.
Білоозерський національний природний парк
Білоозерський національний природний парк — новостворена природоохоронна територія на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області. Національний парк створено з метою вдосконалення управління збереженням, відтворенням і рекреаційним використанням типових та унікальних природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.
Хотинський національний природний парк
Хотинський національний природний парк — природоохоронна територія на території Хотинського, Кельменецького та Сокирянського районів Чернівецької області.
Інші природоохоронні території України
Заказники
Заказників на території України 2632. Вони займають площу понад 1 млн. га, що становить 37% від загальної площі природно-заповідного фонду України.
Пам'ятки природи
Крім того під охороною перебуває велика кількість пам'яток природи (їх в Україні 3025).
[ред.]
Інші природоохоронні території
Решта природно-заповідного фонду (23,5%) припадає на регіональні ландшафтні парки (44), заповідні урочища (774), ботанічні сади (22), зоологічні парки (13), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (538), дендрологічні парки (39). |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.