url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/fenomen-zhittya-zdorovya-yavische-lyudskoi-zhittediyalnostiyogo-neobhi.html | Феномен життя. Здоров'я – явище людської життєдіяльності,його необхідна й основна характеристика | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/c348fa224fd0e0cff730b7cf4f11f8ba.ppt | files/c348fa224fd0e0cff730b7cf4f11f8ba.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embolizaciya-matkovih-arteriy.html | Емболізація маткових артерій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/fec5cf07563044739b5b1883025186ed.ppt | files/fec5cf07563044739b5b1883025186ed.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ekologichna-kriza-i-shlyahi-ii-podolannya.html | Екологічна криза і шляхи її подолання | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/baff4de1a1b2d97f11517951ffec5b9c.ppt | files/baff4de1a1b2d97f11517951ffec5b9c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/drozofila1.html | "Дрозофіла" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/8c8572f4beb8675756e0f98f3f565fcb.ppt | files/8c8572f4beb8675756e0f98f3f565fcb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/cholovicha-stateva-sistema1.html | Чоловіча статева система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/52/60abde0e5c1c00b5a951eb6519abf5ea.ppt | files/60abde0e5c1c00b5a951eb6519abf5ea.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dovkillya-tvarin-pristosuvannya-tvarin-do-riznih-umov-isnuvannya-ohoro.html | Довкілля тварин. Пристосування тварин до різних умов існування. Охорона тварин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/0b6844412c87e83aea432bf93c482516.ppt | files/0b6844412c87e83aea432bf93c482516.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/evolyuciyniy-proces-viniknennya-novih-vidiv.html | Еволюційний процес виникнення нових видів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/23/0c611d1bb6e7ee8a2932a5e60cc3a2d0.ppt | files/0c611d1bb6e7ee8a2932a5e60cc3a2d0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dyatli.html | Дятли | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/7695a59b44f68169a46aa18d4e0627d3.ppt | files/7695a59b44f68169a46aa18d4e0627d3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/energetika-populyaciy.html | Енергетика популяцій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/bbb9326be6805ef9afa9dfdd645bc693.ppt | files/bbb9326be6805ef9afa9dfdd645bc693.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/drozofila.html | Дрозофіла | https://svitppt.com.ua/uploads/files/19/3c1f1d596a74ca578b69b8c88aa56f94.ppt | files/3c1f1d596a74ca578b69b8c88aa56f94.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dalekoshidni-tigri1.html | "Далекосхідні тигри" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/43/127d500616ffef976fd55e1e550f9054.ppt | files/127d500616ffef976fd55e1e550f9054.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dsfsdfsdf.html | dsfsdfsdf | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/383cf08bd3375a79810f7d548095ad3f.ppt | files/383cf08bd3375a79810f7d548095ad3f.ppt | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/energozberezhennya-v-moiy-oseli.html | Енергозбереження в моїй оселі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/56/3d145459f4d0ee161e7ed1a2397a0406.ppt | files/3d145459f4d0ee161e7ed1a2397a0406.ppt |
1698,2
4,96
640
1,5
288
1,5
540
1,5
171,6
0,46
58,6
1273,1
3,98
320
0,75
288
1,5
540
1,5
85,8
0,23
39,3
103,72
0,25
425,1
1,01
1273,1
3,98
1698,2
4,96 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/elektrichniy-opik.html | "Електричний опік" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/2e966fe3a5c9cdc3677177526f03a7ad.ppt | files/2e966fe3a5c9cdc3677177526f03a7ad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-osnovi-selekcii-organizmiv-dosyagnennya-v-selekcii-roslin-i-tvarin-v.html | Генетичні основи селекції організмів. Досягнення в селекції рослин і тварин в | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/89625b56de959f9e36bf2c0f973ca046.ppt | files/89625b56de959f9e36bf2c0f973ca046.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/elektrotravmi.html | Електротравми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/aa800f698acf06f9887e8bb5f61dba84.ppt | files/aa800f698acf06f9887e8bb5f61dba84.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fizichni-osnovi-funkcionuvannya-biologichnih-membran.html | ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ МЕМБРАН | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/32a23eb4014dd1dfb9f88aa023eed328.ppt | files/32a23eb4014dd1dfb9f88aa023eed328.ppt | (3.1)
(3.2)
(3.3)
(3.4)
(3.5)
(3.6)
(3.7)
(3.8)
(3.9)
(3.10)
(3.11)
(3.12)
;
,
(3.13)
.
(3.14)
(3.15)
(3.16)
(3.17)
+
).
¾
¼
(3.17)
(3.6)
+ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fizichni-osnovi-funkcionuvannya-biologichnih-membran-klitin.html | ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ МЕМБРАН КЛІТИН | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/75ebc849a6347a4abf03ed95d117bc63.ppt | files/75ebc849a6347a4abf03ed95d117bc63.ppt | (3.1)
(3.2)
(3.3)
(3.4)
(3.5)
(3.6)
(3.7)
(3.8)
(3.9)
(3.10)
(3.11)
(3.12)
;
,
(3.13)
.
(3.14)
(3.15)
(3.16)
(3.17)
+
).
¾
¼
(3.17)
(3.6)
+ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/cvitinnya-lotosiv-v-primorskomu-krai.html | Цвітіння лотосів в Приморському краї | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/15f351cd5751373c61446ff4e903282e.ppt | files/15f351cd5751373c61446ff4e903282e.ppt | http://saminteresnoe.ucoz.ru/ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-mikrocirkulyacii-venoznoi-ta-limfatitchnoi-sistemi-regulyaciya-krovoobigu.html | ФІЗІОЛОГІЯ МІКРОЦИРКУЛЯЦІЇ, ВЕНОЗНОЇ ТА ЛІМФАТИТЧНОЇ СИСТЕМИ, РЕГУЛЯЦІЯ КРОВООБІГУ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/bf01167c77dc01d37822e710eeafd7d8.ppt | files/bf01167c77dc01d37822e710eeafd7d8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/garbuzova-rodina1.html | ГАРБУЗОВА РОДИНА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/44a13ba5fd9ac66f8403a9e5096f3260.ppt | files/44a13ba5fd9ac66f8403a9e5096f3260.ppt | .
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/emocii2.html | ЕМОЦІЇ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/95158264ed662ad8e5c10d11b0847bd0.ppt | files/95158264ed662ad8e5c10d11b0847bd0.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-mikroorganizmiv-zhivlennya-rist-rozmnozhennya-dihannya-met.html | Фізіологія мікроорганізмів. Живлення, ріст, розмноження, дихання, метаболізм. Вплив факторів зовнішнього середовища на бактерії. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/8a199aaac65747edcd96265af4db4bf5.ppt | files/8a199aaac65747edcd96265af4db4bf5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/emtehnologiya-ta-ii-zastosuvannya.html | ЕМ-технологія та її застосування | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/3ebde0d3f5d318b14d4ac48b4ff1c2fa.ppt | files/3ebde0d3f5d318b14d4ac48b4ff1c2fa.ppt | 80%
60%
30%
20%
40%
70%
2001
2002
2003
100%
50%
2001
2002
20 degree
10 degree
19~20
%
16~17
%
22
%
After using EM
Not using EM |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fruktoza.html | "Фруктоза" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/4a8f97812aa94d49ebb5fa3883efe9c7.ppt | files/4a8f97812aa94d49ebb5fa3883efe9c7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-sistemi-gemostazu.html | ФІЗІОЛОГІЯ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/5bff32130d1b86cc763201ed9c8a8462.ppt | files/5bff32130d1b86cc763201ed9c8a8462.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dovkillya-roslin-pristosuvannya-roslin-do-riznih-umov-zhittya.html | Довкілля рослин. Пристосування рослин до різних умов життя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/8f4db00dd1410df2b3053f6d1288e2a6.ppt | files/8f4db00dd1410df2b3053f6d1288e2a6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-osnovi-selekcii-organizmiv.html | Генетичні основи селекції організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/12/e7b0fdf9e1f0fea38b0f51bde642cd4f.ppt | files/e7b0fdf9e1f0fea38b0f51bde642cd4f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichno-modifikovani-organizmi2.html | Що таке ГМО | https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/ab1dcc5f3d39716f7d52d24913f24807.ppt | files/ab1dcc5f3d39716f7d52d24913f24807.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-spinnogo-mozku-stovbura-mozku-pivkul-golovnogo-mozku-i-mozochka.html | ФІЗІОЛОГІЯ СПИННОГО МОЗКУ, СТОВБУРА МОЗКУ, ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ І МОЗОЧКА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/681c46eea5de31402c5c7dd63f0c9243.ppt | files/681c46eea5de31402c5c7dd63f0c9243.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichno-modifikovani-organizmi3.html | "Генетично модифіковані організми" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/fe2bdf9519c53ab0c20169057043e558.ppt | files/fe2bdf9519c53ab0c20169057043e558.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biografiya/yagubova-tv.html | Ягубова. Т.В. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/d6568f51fcaa5a7675ebc3586552c6cc.ppt | files/d6568f51fcaa5a7675ebc3586552c6cc.ppt | http://aida.ucoz.ru
1
2
3
62%
72%
2008-
2009
2009-2010
100%
100%
100%
2010-2011
100%
-
- |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dihalna-sistema.html | ДИХАЛЬНА СИСТЕМА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/47980039365586d4edf1e4d78c17fbad.ppt | files/47980039365586d4edf1e4d78c17fbad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichna-inzheneriya.html | "Генетична інженерія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/03b3cd4f5bbfb74a6a73b173368d89eb.ppt | files/03b3cd4f5bbfb74a6a73b173368d89eb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dihalna-sistema-variant-.html | ДИХАЛЬНА СИСТЕМА. Варіант 1 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/f042ff13efd02ab0ef0846669b9c70cf.ppt | files/f042ff13efd02ab0ef0846669b9c70cf.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-mikroorganizmiv-rist-i-rozmnozhennya-bakteriy-v-seredovisc.html | ФІЗІОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ. РІСТ І РОЗМНОЖЕННЯ БАКТЕРІЙ В СЕРЕДОВИЩІ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/806ca1dc2df32ffa30e6a386f2a33ee6.ppt | files/806ca1dc2df32ffa30e6a386f2a33ee6.ppt | 55 %
20,5%
3,1 %
9,1 %
3,4 %
2,5 %
Mouse click for lag phase adjustment
in 37oC, pH 5.1 ; in 45oC, pH 6.2
BC Yang
For lecture only
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
100
50
0
0 0C
37 0C
90 0C |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chi-rozumiyut-nas-roslini.html | "Чи розуміють нас рослини?" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/f7a73de2580f63953eae0ce05abf0f6a.ppt | files/f7a73de2580f63953eae0ce05abf0f6a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-algoritmi.html | Генетичні алгоритми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/1c20096db73ac7918cab3a3c9fdfe9d1.ppt | files/1c20096db73ac7918cab3a3c9fdfe9d1.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dovkillya-tvarin-pristosuvannya-tvarin-do-riznih-umov-zhittya.html | Довкілля тварин. Пристосування тварин до різних умов життя. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/bbf3ca09971d8f3213a545d6bf25541c.ppt | files/bbf3ca09971d8f3213a545d6bf25541c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichna-terminologiya-i-simvolika-metodi-genetichnih-doslidzhen-zak.html | Генетична термінологія і символіка. Методи генетичних досліджень. Закони Г.Менделя, їх статичний характер і цитологічні основи. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/8fcd982718dc1a177e0bafd24a769700.ppt | files/8fcd982718dc1a177e0bafd24a769700.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fizkulthvilinka-z-tvarinami.html | Фізкультхвилинка з тваринами. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/21fdcb8f4f0f0fa1d7eab75bcaede7a6.ppt | files/21fdcb8f4f0f0fa1d7eab75bcaede7a6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/emociya.html | Емоція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/f50b29e269804e9fdd48608b7c79efc2.ppt | files/f50b29e269804e9fdd48608b7c79efc2.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dvomembranni-organeli-mitohondrii.html | Двомембранні органели. Мітохондрії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/c3710d2e907bd161a0ff6581195d38a4.ppt | files/c3710d2e907bd161a0ff6581195d38a4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-osnovi-selekcii-roslin1.html | "Генетичні основи селекції рослин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/799c9e40d773e60daf182c4e916f5c8a.ppt | files/799c9e40d773e60daf182c4e916f5c8a.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Prezentacii.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ekologichna-kriza-i-shlyahi-ii-podolannya-variant-.html | Екологічна криза і шляхи її подолання. Варіант 1 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/4a77a039a6d066398f2f50e3de89486b.ppt | files/4a77a039a6d066398f2f50e3de89486b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetika.html | "Генетика" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/601c2b9daa87b312032bc0ca94f8b63c.ppt | files/601c2b9daa87b312032bc0ca94f8b63c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcionalna-specializaciya-pivkul.html | Функціональна спеціалізація півкуль | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/e8c785ebe7b58ddca50ea7546ba242aa.ppt | files/e8c785ebe7b58ddca50ea7546ba242aa.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/biologiya9.html | біологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/d9b7c8bb0dc4a18b9635aa5c528cef2f.pptx | files/d9b7c8bb0dc4a18b9635aa5c528cef2f.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/carstva-prirodi.html | Царства природи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/4ec413b7016712644746539a92e7576a.pptx | files/4ec413b7016712644746539a92e7576a.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/doglyad-za-hvorimi.html | "Догляд за хворими" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/18596b5fec2bbb725f14ed9b857ef334.pptx | files/18596b5fec2bbb725f14ed9b857ef334.pptx | Догляд за хворими
Догляд за хворими - це сукупність заходів, спрямованих на полегшення стану хворого і забезпечення успіху його лікування
Транспортування хворих
Догляд за важкохворими,
годування, поїння
Вимірювання пульсу, тиску,
дихання, температури тіла.
Для утамування спраги дають мінеральну воду і солоно-лужну суміш: на 1 л води 5 г кухонної солі і 2 г гідрокарбонату натрію.
Догляд за опіковими хворими
Ліжко застеляють стерильною білизною, бо обпечені дуже сприйнятливі до інфекцій.
Треба стежити за пульсом, диханням, температурою тіла і своєчасністю фізіологічних випорожнень хворих.
Догляд за післяопераційними хворими
Треба вміти голити хворого, ставити йому очисну клізму, вимити його, підстригти нігті на руках і ногах.
У післяопераційний період необхідно спостерігати за частотою пульсу, серцевих скорочень, вимірювати температуру тіла
У післяопераційний період можлива зовнішня або внутрішня кровотеча.
Відео
Миття голови, обрізання нігтів,
підмивання хворої
Догляд за хворими дітьми
Важкохворим дітям уранці та на ніч слід протирати обличчя, шию, складки шкіри ватною або марлевою кулькою, змоченою в теплій кип'яченій воді
Таблетки (пігулки), що даються маленьким дітям, необхідно подрібнювати і змішувати з цукровим сиропом.
У випадку блювоти дитину треба посадити або покласти на бік.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dovkillya-tvarin1.html | довкілля тварин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/fdca0cadce806d74ed760852c2ac3517.pptx | files/fdca0cadce806d74ed760852c2ac3517.pptx | ннн
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/formi-prirodnogo-doboru.html | "Форми природного добору" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/55/d7bd7f73a41822698563a4f1af49ebd0.pptx | files/d7bd7f73a41822698563a4f1af49ebd0.pptx | Форми природного добору
Підготувала:
учениця 11-А класу
Вепрук Анастасія
Природний добір - процес, який призводить до виживання і переважного розмноження більш пристосованих до даних умов середовища особин, що володіють корисними спадковими ознаками.
Залежно від спрямування адаптаційних змін природний добір буває стабілізуючим, рушійним і розриваючим.
Природний добір
Стабілізуючий добір
Він підтримує сталість певного фенотипу, який найбільше відповідає середовищу, і відкидає будь-які менш пристосувальні зміни. Цим він звужує межі модифікаційної мінливості, тобто норму реакції.
Наслідком дії стабілізуючого добору є досконала пристосованість до певних умов існування, або спеціалізація видів (наприклад, ярусність рослин).
Стабілізуючий добір проявляється в постійних умовах довкілля.
Рушійний (спрямований) добір
Він зберігає спадкові зміни, що відповідають змінам у довкіллі. Завдяки дії рушійного добору в певний бік зсувається і норма реакції.
Наприклад, під час заселення ґрунту як середовища життя у різних неспоріднених груп тварин кінцівки перетворилися на копальні (вовчок, жуки-гнойовики, кроти тощо).
Рушійний добір відбувається за змін умов довкілля або під час пристосувань організмів до нових умов у разі розширення ареалу.
Розриваючий (дизруптивний) добір
Розриваючий добір діє одночасно у двох, рідше — кількох напрямах, однак не сприяє збереженню усереднених (проміжних) станів ознак. Так розриваючий добір сприяє виникненню кількох різних фенотипів в одній популяції (явище поліморфізму), що забезпечує її пристосування до нестабільних умов життя.
Вторинні форми природного відбору
Статевий добір — обмеження участі у розмноженні особин зі слабко розвиненими статевими ознаками.
Груповий добір — окремий випадок природного добору, при якому відбувається диференційоване виживання цілих популяцій, що відбувається при вимиранні інших популяцій того ж виду. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/evolyuciya-sistem-organiv.html | "Еволюція систем органів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/8d9ec1b3828a87af8fae56a286a316be.pptx | files/8d9ec1b3828a87af8fae56a286a316be.pptx |
Презентація на тему: Еволюція систем органів
В наш час вже ні для кого не є секретом процес еволюції органічного світу, зародження життя на землі від «первинного бульйону» до сучасного розвитку виду Homo sapiens.
Відслідковуючи розвиток систем органів різних типів тварин, можна зробити висновок про зміни умов навколишнього середовища і підтвердити гіпотезу вчених про те, що найбільш прогресивним видом є той, чия будова є найбільш пристосованою до даних умов середовища.
Значення еволюції систем органів
Класи наземних хребетних,представлених на слайді:
А – Риби;
Б – Земноводні;
В – Плазуни;
Г – Птахи;
Д - Нижчі ссавці;
Е - Вищі ссавці.
Відділи мозку:
1 - довгастий мозок;
2 - мозочок;
3 - середній мозок;
4 - передній мозок.
Еволюція головного мозку у хребетних тварин
Будова дихальної системи птахів
В даній презентації була розглянута будова найбільш важливих систем органів тварин (нервової та окремо-будова головного мозку хребетних, кровоносної, видільної систем, дихальної системи, будова органів зору та слуху) та їх еволюція. Нескладно помітити, що будова тих чи інших систем залежить, в першу чергу, від умов існування даного класу тварин, тобто еволюція систем органів тварин є наочним прикладом адаптацій організмів до змін умов навколишнього середовища.
Висновок |
https://svitppt.com.ua/biologiya/endoplazmatichna-sitka-budova-funkcii.html | Ендоплазматична сітка. Будова. Функції | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/5c5c91d20d0f033730f23affa22e3cbb.pptx | files/5c5c91d20d0f033730f23affa22e3cbb.pptx | Ендоплазматична сітка.Будова.Функції.
. Схема будови клітини в електронномікроскопічній уяві:
1 — оболонка клітини (дитолема); 2, 4 — цитоплазма; 3 — сітка ендоплазматична; 5 — ядро; 6 — ядерце; 7 — мітохондрія; 8,9 — лізосома; 10 — піноцитозний пухирець з включенням; 11 — піноцитозний пухирець.
Ендоплазматична сітка- це система порожнин у вигляді мікроскопічних канальців та їхніх розширень, що сполучаються між собою і оточені мембраною.
Ендоплазматична сітка (reticulum endoplasmaticum) являє собою складну систему трубочок, цистерн, мішечків, стінки яких утворені тришаровими ліпопротеїдними пластинками.
На основі електронно-мікроскопічних досліджень розрізняють незернисту та зернисту ендоплазматичні сітки, які можна вважати частинами однієї системи тому, що за певних умов одна з них переходить в іншу.
На мембранах зернистої ендоплазматичної сітки розташовані рибосоми, а на мембранах незернитої рисобом немає.
Схематичне представлення клітинного ядра, ендоплазматичної сітки і комплексу Гольджі.
(1)Ядро клітини.
(2) Пори ядерної мембрани.
(3) Шорстка (гранулярна) ендоплазматична сітка.
(4) Гладка (агранулярна) ендоплазматична сітка.
(5) Рибосоми на поверхні щорсткої ендоплазматичної сітки.
(6)Білки, що транспортуються.
(7) Транспортні везикули.
(8) Комлекс кольджі.
Функції ендоплазматичної сітки.
Гладка (агранулярна) і шорстка (гранулярна) ендоплазматичні сітки своїми мембранами і вмістом (матриксом) виконують чотири спільні функції:
1) розмежувальну, структуруючу, яка забезпечує упорядкований розподіл цитоплазми, не допускає її змішування та потрапляння в органелу випадкових речовин;
2) трансмембранний транспорт, завдяки якому здійснюється перенесення через стінку мембрани необхідних речовин;
3) синтез мембранних ліпідів ферментами, які містяться в самій мембрані і забезпечують репродукцію ендоплазматичної сітки;
4) вважають, що різниця потенціалів, яка виникає між двома поверхнями мембран органели можливо забезпечує проведення імпульсів збудження.
Крім того, кожна з різновидностей сітки виконує свої спеціальні функції.
Агранулярна ендоплазматична сітка
Крім названих функцій, спільних для обох видів ЕС, виконує ще властивості лише її:
1)Накопичення іонів Кальцію
2) Синтез ліпідів, речовин типу холестерину і стероїдних гормонів.
3) Детоксикуюча функція — знешкодження екзогенних і ендогенних токсинів.
4) Ферменти органели беруть участь у синтезі глікогену (у печінкових клітинах
5) Дещо видозмінена гладка ендоплазматична сітка добре розвинена в парієтальних клітинах фундальних залоз шлунка. Там вона бере участь у механізмі, який забезпечує підтримання концентрації іонів хлору, необхідних для вироблення соляної кислоти як складової шлункового соку.
Гранулярна ендоплазматична сітка
Крім названих спільних, виконує ще спеціальні функції.
1)Синтез білків
2) Посттрансляційна модифікація білків: гідроксилування, сульфатування, фосфорилювання.
3) Транспорт речовин по внутрішньомембранній фазі сітки. Синтезовані білки просвітами ЕС переміщаються до комплексу Гольджі, який бере участь у виведенні речовин з клітини
4) Гранулярна ендоплазматична сітка бере участь в утворенні комплексу Гольджі.
Утворення ендоплазматичної сітки
Ліпідний компонент мембран органели синтезується ферментами, розташованими в самій сітці, білковий — поступає з рибосом, що містяться на її мембранах.
Гладка ендоплазматична сітка не має власних факторів для синтезу білка, тому вважається, що ця органела утворюється з гранулярної ендоплазматичної сітки, яка, втрачаючи рибосоми, переходить в агранулярну. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcionalna-specializaciya-mozku.html | Функціональна Спеціалізація мозку | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/3f31c4bf5a2baa3e8e7ea19375d148b5.pptx | files/3f31c4bf5a2baa3e8e7ea19375d148b5.pptx | Функціональна
Спеціалізація
мозку
Ліва
Права
Взаємозвязок
Скорочення скелетних м’язів
Права половина
ЛІВА ПІВКУЛЯ
Права Півкуля
Ліва половина
Зір
Справа
Зліва
Нюх
Справа
Зліва
Властивості
Мовна Німа
Більш Більш
Контролюється Відверта
Неурівноважена Більш гармонійна
Роз’єднує Оперує цілим
Конкретне Абстрактне
Мислення Мислення
Здібності
Алгебраїчні Геометричні
Більш досконала Більш досконала
В аналізі деталей в сприйнятті
цілого
Мовне Музичне
Вираження Вираження
Аналізує нову Впізнає і сортує
Інформацію Вже відому
Інформацію
Особливості
Живе у Живе у
Майбутньому часі теперішньому і
минулому часі
Зазвичай У певному ступені
Домінуюча підпорядкована
лівій |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embriotehnologii.html | Ембріотехнології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/e8a36bcc86cddac170761e24deb40c1b.pptx | files/e8a36bcc86cddac170761e24deb40c1b.pptx | Ембріотехнології
Що таке “ембріотехнології”?
Ембріотехнологія або трансплантація ембріонів – це процес пересадки ембріона з матки однієї жінки до матки іншої, де він знаходиться до народження
Найчастіше такий процес запліднення використовують жінки, які не можуть завагітніти природним шляхом.
Ембріотехнологія дає можливість багатьом жінкам стати щасливими матерями.
Виникнення ембріотехнологій
Дослідження на мишах, розпочаті в 1955, дозволили визначити оптимальний час для запліднення яйцеклітин в лабораторних умовах.
Першою «дитиною з пробірки»
в СРСР Олена Донцова.
Найперша «дитина з пробірки»
- 25 липня 1978 Луїза Браун.
Роберт Едвардс - 1968 р.
перше запліднення
людської яйцеклітини
В зоології ембріотехнологія більш відома як штучне осіменіння. Найчастіше такий вид запліднення використовують для корів, які втратили можливість давати
потомство в результаті нещасних випадків або хвороб.
Результати штучного запліднення
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dnk-yak-osnova-vsogo.html | ДНК як основа всього | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/9325c1052cd75349da00b794706be85e.pptx | files/9325c1052cd75349da00b794706be85e.pptx | ДНК
Підготував:
Учень 11-А класу
Долинка Ігор
ДНК
Дезоксирибонуклеїнова кислота(ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.
У клітинах еукаріотів ДНК знаходиться в ядрі клітини в складі хромосом, а також в деяких клітинних органелах. У клітинах прокаріотів кільцева або лінійна молекула ДНК, так званий нуклеоїд, знаходиться в цитоплазмі і прикріплена зсередини до клітинної мембрани. У них і у нижчих еукаріот зустрічаються також невеликі автономні кільцеві молекули ДНК, так звані плазміди.
СТРУКТУРА
У ДНК зустрічається чотири види азотистих основ (аденін, гуанін, тимін і цитозин). Дезоксирибонуклеїнова кислота є біополімером (поліаніоном), мономерами якого є нуклеотиди. Нуклеотиди ковалентно сполучені між собою в довгі полінуклеотидні ланцюжки. Кожна основа на одному з ланцюжків зв'язується з однією певною основою на іншому ланцюжку. Таке специфічне зв'язування називається комплементарним.
Біологічна роль ДНК
ДНК є носієм генетичної інформації, записаної у вигляді нуклеотидної послідовності за допомогою генетичного коду. З молекулами ДНК зв'язані дві основоположні властивості живих організмів — спадковість і мінливість. У ході процесу, що називається реплікацією ДНК, утворюються дві копії початкового ланцюжка, які успадковуються дочірніми клітинами при поділі.
Транскрипція і трансляція
Генетична інформація, закодована в ДНК, повинна бути прочитана і зрештою виражена в синтезі різних біополімерів, з яких складаються клітини. Послідовність основ у ланцюжку ДНК безпосередньо визначає послідовність основ у РНК, на яку вона «переписується» в процесі, що називається транскрипцією. Під час транскрипції нуклеотиди гену копіюються на РНК, що синтезується РНК-полімеразою. Ця копія у разі мРНК декодується рибосомою, яка «зчитує» послідовність мРНК, здійснюючи спаровування матричної РНК з ділянками транспортних РНК, комплексів РНК і амінокислот у процесі трансляції.
Реплікація
ДНК подвоюється у процесі реплікації : два ланцюжки розділяються, і потім кожна комплементарна послідовність ДНК відтворює для себе пару за допомогою ферменту ДНК-полімераза. Цей фермент будує полінуклеотидний ланцюжок, знаходячи правильний нуклеотид через комплементарне спаровування основ і приєднуючи його до зростаючого ланцюжка.
КІНЕЦЬ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dovgastiy-mozok1.html | Довгастий мозок | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/397e868e8d38cc0c90e220177396f41d.pptx | files/397e868e8d38cc0c90e220177396f41d.pptx | Довгастий мозок
Довгастий мозок
Довгастий мозок - це продовження спинного мозку, довжина його приблизно 28 мм. Центральний канал спинного мозку продовжується в канал довгастого мозку, значно розширюючись і перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок. Спереду довгастого мозку лежить у вигляді білого масивного потовщення вароліїв міст, який складається з білої речовини, утвореної поперечними волокнами. Сіра речовина міститься в його товщі окремими острівцями - ядрами.
На задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста є заглибина, яка має форму ромба і називається ромбоподібною ямкою. Це дно четвертого мозкового шлуночка, який становить собою продовження спинномозкового каналу. У горі ромбоподібна ямка переходить у вузький сільвіїв водопровід, що з'єднує четвертий мозковий шлуночок із третім.
Довгастий мозок
У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри - дихальної, серцевої діяльності і судинорухові. Тут же знаходяться центри, за участю яких здійснюються рефлекси, пов'язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т.і.), а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, кліпання, виділення сліз і т.і.).
Довгастий мозок
Якщо відокремити довгастий мозок від середнього, то в тварин виникає стан децеребраційної ригідності: кінцівки і хвіст випрямлені, голова закинута
Довгастий мозок
Біла речовина довгастого мозку складається з волокон пірамід (більша частина їх перехрещується), бічних і задніх канатиків. Обидві групи нервових волокон проходять через довгастий мозок, зв'язуючи спинний мозок з розташованими вище відділами головного мозку. Крім того, з оливних і сітчастих ядер ідуть волокна, низхідні до спинного мозку та висхідні до мозочка. Із ядер тонкого й клиноподібного пучків більшість волокон, утворивши перехрестя, переходить у при середню петлю, а частина прямує до мозочка.
У довгастому мозку містяться нервові центри, які підвищують тонус м'язів-розгиначів, тому його відокремлення від вищих відділів головного мозку призводить до посилення тонусу цих м'язів.
Довгастий мозок
Довгастий мозок разом із мостом у новонародженого має масу 8 г, що становить 2% маси головного мозку (у дорослого - 1,6%).
Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження в основному сформовані. До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку закінчується.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embriogenez-hordovih.html | Ембріогенез хордових | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/440cb8ed99ae3b1bd372934b42c792f6.pptx | files/440cb8ed99ae3b1bd372934b42c792f6.pptx | Хід роботи:
І. Перегляньте запропоновані зображення.
ІІ. Виконайте завдання, вказані у слайдах. Коротко обґрунтуйте свої відповіді.
ІІІ. У висновку дайте відповіді на запропоновані запитання.
Лабораторна робота № 4 тема: Ембріогенез хордових
1 Яка це стадія ембріогенезу?
2. Що це за процес ембріогенезу зображено на фотографіях?
3. Що це за стадія ембріона?
4. Що за стадії ембріогенезу зображено під номерами?
5. Що за стадії ембріогенезу зображено під номерами?
6. Назвіть одним словом процес, що проілюстровано малюнком
7.Поясніть, що за процес онтогенезу зображений на ілюстрації.
У висновку дайте відповіді на питання: 1. За якою ознакою всі тварини поділяються на двошарові і тришарові? 2. Що таке “морула”? 3. Про що свідчить спільність процесів, що відбуваються на ранніх етапах онтогенезу хордових тварин? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gamatogenez.html | Гаматогенез | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/4089c6f3899f8feb81c548d26791e9bb.pptx | files/4089c6f3899f8feb81c548d26791e9bb.pptx | ГАМЕТОГЕНЕЗ
Підготувала: учениця 7А класу НВК “Гімназія № 14” м.Луцьк Горковчук Анна Перевірила: Василюк Діана Петрівна
Зміст:
Поняття “гаматогенез”
Фази гаматогенезу
Що це таке “гамета”
Будова і функції гамети
Контрольні запитання
Гаметогенез — процес формування і утворення статевих клітин — гамет.
Фази гаметогенезу
Гаметогенез підрозділяється на сперматогенез (процес утворення сперматозоїдів у самців) і оогенез (процес утворення яйцеклітини). По тому, що відбувається з ДНК, ці процеси практично не відрізняються: одна вихідна диплоидная клітина дає чотири гаплоїдні. Однак, по тому, що відбувається з цитоплазмою, ці процеси кардинально різняться
У яйцеклітині накопичуються поживні речовини, необхідні в подальшому для розвитку зародка, тому яйцеклітина - це дуже велика клітинка, і коли вона ділиться, мета - зберегти поживні речовини для майбутнього зародка, тому поділ цитоплазми несиметрично. Для того щоб зберегти всі запаси цитоплазми і при цьому позбавитися від непотрібного генетичного матеріалу, від цитоплазми відокремлюються полярні тільця, які містять дуже мало цитоплазми, але дозволяють поділити хромосомний набір. Полярні тільця відокремлюються при першому і другому поділі мейозу (детальніше про те, що відбувається з полярними тільцями рослин - у Макіївці)
Початкова клітина, з якої в наслідку утворюється зріла яйцеклітина, називається ооцитом першого порядку. Після поділу з нього утворюється ооцит другого порядку і перше полярне тільце. Потім відбувається друге розподіл мейозу, в результаті утворюється гаплоїдний оотід і друге полярне тільце. Перше полярне тільце за цей час теж встигає поділитися, таким чином всього виходить три гаплоїдних полярних тільця. У оотіде відбуваються деякі процеси дозрівання і він перетворюється в яйцеклітину. Вона містить майже всю цитоплазму вихідного ооцита, але гаплоїдний набір хромосом. Ці хромосоми вже пройшли рекомбінацію, тобто якщо початково клітини містять одну хромосому від мами, одну від тата, то зрілої яйцеклітини в кожній хромосомі чергуються шматки, отримані від одного і другого батька.
При сперматогенезе цитоплазма вихідного сперматоціта першого порядку ділиться (перший розподіл мейозу) порівну між клітинами, даючи сперматоціти другого порядку. Друге розподіл мейозу призводить до утворення гаплоїдних сперматоцітов другого порядку. Потім відбувається дозрівання без поділу клітини, велика частина цитоплазми відкидається, і виходять сперматозоїди, що містять гаплоїдний набір хромосом дуже мало цитоплазми
Гамета
Гамета — спеціалізована статева клітина, що має гаплоїдний (половинний - порівняно з соматичними (нестатевими, вегетативними) клітинами) набір хромосом та слугує засобом статевого розмноження. При злитті з іншою гаметою під час запліднення (при копуляції) формує зиготу, що є базою нового організму; відновлюється диплоїдність організму.
згадай про ночі,теплі ночі і про ті зорі вдалині про
Гамети можуть мати різні варіації в будові та особливостях життєвого циклу в залежності від виду статевого розмноження, для якого вони застосовуються організмами:
ізогамія - гамети обох організмів однакові за розмірами і обидві рухливі;
анізогамія - гамети неоднакові за розмірами, але обидві теж рухливі;
оогамія - остаточне розділення гамет за статтю організму-продуцента: жіноча гамета (яйцеклітина) - значно перевищує чоловічу за розмірами, нерухлива, чоловіча (сперматозоїд) - мала, рухлива.
Гамети формуються шляхом гаметогенезу (овогенезу та сперматогенезу відповідно)
Контрольні запитання
Що це таке “гаметогенез” ?
Скільки фаз має гаметогенез?
Назвати фази гаметогенезу
Що це таке “гамета” ?
Яка будова в гамети?
Які функції гамети?
Які особливості будови гамет?
Скільки варіацій будови можуть мати гамети?
Що це таке “ізогамія” і яке відношення це має до гамет?
Що це таке “оогамія”?
Яким способом формуються гамети? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/endoplazmatichna-merezha-ribosomi-kompleks-goldzhi.html | Ендоплазматична мережа. Рибосоми. Комплекс Гольджі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/111db72c9fd421c0c33598b1a68688a5.pptx | files/111db72c9fd421c0c33598b1a68688a5.pptx | Ендоплазматична мережа.
Рибосоми. Комплекс Гольджі
Ендоплазматична мережа.
Ендоплазматична мережа (биол.), внутріклітинний органоїд, представлений системою плоских цистерн, канальців і бульбашок, обмежених мембранами; забезпечує головним чином пересування речовин з довкілля в цитоплазму і між внутріклітинними структурами. Вперше Э. с. була виявлена в 1945 американським ученим К. Портером і іншим методом електронної мікроскопії. Розташована зазвичай в прилеглій до ядра цитоплазмі (ендоплазмі, звідси назва) всіх кліток (окрім еритроцитів) эукариотных (див. Еукаріоти) організмів. Будова і кількість елементів Э. с. залежать від функціональної активності клітки, стадії клітинного циклу і диференціювання. Товщина мембран Э. с. 5-6 нм, ширина просвіту між мембранами 70-500 нм. Аналіз микросомной фракції гомогената кліток (див. Мікросоми) показав, що мембрани Э. с. складаються з білків, ліпідів і ряду ферментів. Розрізняють 2 типи Э. с. - гранулярну, до мембран якої прикріплені рибосоми, і агранулярную. Між обома типами є переходи. Гранулярна Э. с. бере участь в синтезі білка; введення в організм мічених амінокислот показало, що завдяки прикріпленню рибосом до мембран значно зростає ефективність синтезу. Найбільшого розвитку гранулярна Э. с. досягає в активно синтезуючих клітках, продукти яких (білки секреторних гранул, сироваткові білки) виводяться з клітки. А гранулярна Э. с. бере участь в синтезі і транспорті ліпідів, стероїдів, в синтезі і розпаді глікогену, в процесі нейтралізації різних токсичних і лікарських речовин, наприклад люміналу, кодеїну. Вона добре розвинена в клітках надниркових, обкладочных клітках слизової оболонки шлунку. Обом типам Э. с. властиві накопичення продуктів синтезу в просвітах мембран і їх транспорт в зону Гольджі комплексу. Спеціалізована форма Э. с. - саркоплазматична мережа поперечнополосатых м'язів - грає важливу роль у внутріклітинному проведенні збудження.
Рибосоми
Рибосома - найважливіший немембранний органоїд живої клітини сферичною або злегка еліпсоїдною форми, діаметром 100-200 ангстремів, що складається з великої і малої субодиниць. Рибосоми служать для біосинтезу білка з амінокислот по заданій матриці на основі генетичної інформації, матричної РНК, що надається, або мРНК. Цей процес називається трансляцією.
У эукариотических клітках рибосоми розташовуються на мембранах ендоплазматичного ретикулума, хоча можуть бути локалізовані і в неприкріпленій формі в цитоплазмі. Незрідка з однією молекулою мРНК асоційовано декілька рибосом, така структура називається полірибосомою. Синтез рибосом в эукариот відбувається в спеціальній внутрішньоядерній структурі - ядерці.
Схема синтезу рибосом в клітках эукариот.
1. Синтез мРНК рибосомних білків РНК полимеразой II. 2. Експорт мРНК з ядра. 3. Пізнавання мРНК рибосомою і 4. синтез рибосомних білків. 5. Синтез попередника рРНК (45S - попередник) РНК полимеразой I. 6. Синтез 5S pРНК РНК полимеразой III. 7. Збірка великої рибонуклеопротеидной частки, що включає 45S-предшественник, імпортовані з цитоплазми рибосомні білки, а також спеціальні ядерцеві білки і РНК, що беруть участь в дозріванні рибосомних субчасток. 8. Приєднання 5S рРНК, нарізування попередника і відділення малої рибосомної субчастки. 9. Дозрівання великої субчастки, вивільнення ядерцевих білків і РНК. 10. Вихід рибосомних субчасток з ядра. 11. Залучення їх в трансляцію.
Рибосоми є нуклеопротеїдом, у складі якого відношення РНК/белок складає 1:1 у вищих тварин і 60-65:35-40 у бактерій. Рибосомна РНК складає близько 70 % всій РНК клітки. Рибосоми эукариот включають чотири молекули рРНК, з них 18S, 5.8S і 28S рРНК синтезуються в ядерці РНК полимеразой I у вигляді єдиного попередника (45S), який потім піддається модифікаціям і нарізуванню. 5S рРНК синтезується РНК полимеразой III в іншій частині генома і не потребують додаткових модифікацій. Майже вся рРНК знаходиться у вигляді магнієвої солі, що необхідне для підтримки структури; при видаленні іонів магнію рибосома піддається дисоціації на субодиниці.
Комплекс Гольджі.
Гольджі комплекс, внутріклітинний сітчастий апарат, зона (система) Гольджі, органоїд клітки, з яким пов'язано формування різних внутріклітинних включень. Названий на ім'я итал. гістолога До. Гольджі. Відрізняється великою мінливістю форми. На мікроскопічних препаратах Р. до. має вигляд або складної сітьовидної структури (локальна форма - в хребетних), або окремих серповидних або палочковидних тілець (розсіяна форма, диктиосомы - в рослин і безхребетних). Електронномікроськопічеськимі дослідженнями показано, що Р. до. утворений трьома компонентами: системою з 5-8 плоских цистерн (g-мембраны завтовшки 70-80 ), мікробульбашками (діаметром 300-500 ) і крупними вакуолями (діаметром 0,2- 0,3 мкм). Р. до. розташований біля ядра або довкола клітинного центру. На фіксованому матеріалі виявляється імпрегнацією солями срібла або осмієвою кислотою. Прижиттєві спостереження переконують в реальності існування Р. до. До складу органоїду входять ліпіди, липопротеиды і фосфоліпіди. Р. до. відносно бідний ферментами. Функції Р. до. пов'язані з утворенням різних оформлених продуктів життєдіяльності клітки: секреторних гранул, жовткових пластинок, колагену, включень ліпідів, глікогену і меланосомных гранул. В області Р. до. спостерігаються відкладення вітальних фарбників, аскорбінової кислоти, солей заліза і коларголу. З діяльністю Р. до. зв'язано також формування первинних лізосом, акросоми сперматозоїда, а в рослинній клітці - клітинної пластинки. Роль різних компонентів Р. до. у цих процесах неоднакова. Мікробульбашки і цистерни розглядаються як функціонально активні частини Р. до., вакуоли виконують лише транспортну функцію. Динаміка включення мічених амінокислот переконує, що Р. до. служить завершальною ланкою внутріклітинного "конвеєра", що виробляє білковий секрет. Білки, синтезовані на рибосомах, через цистерни ендоплазматичної мережі поступають в Р. до., де відбувається конденсація продуктів секреції і упаковка їх в гранули. При синтезі білкових продуктів Р. до. здійснює формування секреторних гранул ("пакувальний цех"). При виробленні ж вуглеводних продуктів (мукополисахариды, глікопротеїди) внутріклітинний "конвеєр" як би перемикається на іншу лінію и Г. до. бере участь в синтезі полісахаридів. У слизових оболонках, кісткових і хрящових клітках мічені цукру спочатку включаються в Р. до. і лише пізніше виявляються в інших компонентах клітки. У Р. до. здійснюються і процеси сульфатування, з якими пов'язаний синтез кислих мукополисахаридов.
КІНЕЦЬ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embrionegez-yak-period-ontogenezu-v-bagatoklitinnih-organizmah.html | "Ембріонегез, як період онтогенезу в багатоклітинних організмах" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/5c79748591f89201a457062e081f8602.pptx | files/5c79748591f89201a457062e081f8602.pptx | Ембріонегез, як період онтогенезу в багатоклітинних організмах
Роботу виконав Токар Володимир
Ембріогенез – розвиток організму, що відбувається в оболонках яйцеклітини поза материнським організмом або усередині нього.
Проникнення сперматозоїда в яйцеклітину і злиття їх ядер.
Ділення зиготи.
Дроблення – ряд послідовних мітотичних поділів зиготи.
Бластомери – клітини, що утворилися у наслідок дроблення зиготи.
Жовкові гранули,
запасені в яйцеклітині, які складаються з білків.
У разі нерівномірного дроблення бластомери відрізняються формою та розмірами.
Бластула складається із шару бластомерів, які оточують щільним кільцем порожнину — бластоцель.
Гаструляція – процес перетворення бластули в гаструлу.
Зародковий листок — набір клітин, що формується протягом ембріогенезу тварин.
Органогенез — процеси утворення та розвитку органів у тварин. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ctiykist-ta-dinamika-ekosistem.html | Cтійкість та динаміка екосистем | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/2a6da95d73e8444dc11dec9a460711ed.pptx | files/2a6da95d73e8444dc11dec9a460711ed.pptx | Стійкість і динаміка екосистем
Стійкість - властивість системи зберігати притаманні їй риси і особливості за умов впливу факторів, що виводять систему з рівноваги.
Типи стійкості
Пружня
Резистентна
Пружня стійкість – система у відповідь на збурюючий вплив виходить зі стану рівноваги, але повертається до вихідного стану з припиненням дії цього чинника.
Чудовою ілюстрацією пружньої стійкості можуть бути пірогенні угруповання. Час від часу вони практично знищуються внаслідок пожеж, але досить швидко відновлюються.
Одним з різновидів пружньої стійкості є екосистеми імпульсної стабільності. Саме їхнє існування базується на значних коливаннях.
Для пружньої стійкості кількісною характеристикою слугує сила впливу, після припинення якого система здатна порвернутися до вихідного стану, а також швидкість, з якою система повертається до попереднього стану.
Гомойотермні тварини мають відносно постійну температуру в широкому діапазоні температур зовнішнього середовища.
На екосистемному рівні стійкість знаходить свій прояв у відносно постійному рівні вуглекислоти в атмосфері. У відповідь на зростання концентрації двоокису вуглецю активізуються процеси фотосинтезу.
Резистентна стійкість
система тримається до певної межі (певних значень) збурюючого фактору, але коли його значення перевищать певну межу – виходить зі стану рівноваги, до якого вже може не повернутися навіть після повного припинення збурюючого впливу. Так, каліфорнійські секвойні ліси досить стійкі до пожеж (товстий шар кори), але при згоранні лісу він відновлюється вкрай повільно або ж не відновлюється зовсім.
Всі біо- і екосистеми є саморегулюючими системами зі здатністю до самоорганізації . Так, активний розвиток фітопланктону призводить до зменшення проникненості світла, в результаті чого сповільнюється подальший його розвиток. Внесення в грунт азотних добрив значною мірою інгібує активність азотфіксаторів. Часто неврахування механізмів саморегуляції спотворює результати екологічних досліджень.
Згідно закону Ле-Шательє-Брауна будь-яке відхилення параметрів системи від рівноважного їх стану запускає механізми, що стабілізують стан системи.
У біоценозах, як і в цілому в природі, постійно відбуваються зміни. Ці зміни можуть бути: по-перше, циклічні (добові коливання, розкриття й закриття квітів, сон); по-друге, сезонні (листопад, линька, міграції, сплячки в тварин, переліт птахів); по-третє, багаторічні (розливи річок, повторні масові розмноження тварин). Під час циклічних змін відбуваються зміни в біотопах, але вони не призводять до зміни одного біоценозу на інший.
Направлені нециклічні зміни виникають внаслідок руйнування біотопу, і тоді відбувається змінювання одного біоценозу на інший.
приклади.
1. Простежимо зміни, що відбуваються на полі (агроценоз), яке не обробляється людиною. У перший рік воно заросте однорічними та багаторічними бур'янами. На другий рік, крім бур'янів, з'являються поодинокі чагарники та сходи дерев, такі, як береза, вільха, тополя, осика, насіння яких легко розповсюджується вітром. З часом ці дерева піднімуться, змінять середовище існування. Утвориться листяний ліс із певним видовим складом тварин і рослин, грибів і мікроорганізмів. За 30-50 років крони цих дерев змикаються, створюючи більш сприятливі умови для ялини. Ця деревинна порода добре зростає під пологом, вона тіньовитривала. Формується мішаний ліс. Береза — порода, що не виносить тіні, тому її відновлення під пологом припиняється. Через 80-120 років після перших сходів берези утворюється стійкий ялиновий ліс зі своїм видовим складом. Змінюється видовий склад тварин, птахів, мікроорганізмів. Заповнюються нові екологічні ніші.
У 1750 році на Алясці, в містечку Глейшер-Бей (Одум, 1986) льодовики відступили більше ніж на 100 кілометрів. Залишились морени, позбавлені рослинності. З часом вони вкрилися мохами, різними видами трав. Через 15 років на цьому місці почали зростати чагарникові форми верби. Через 50 років з'явилась вільха, утворилась хаща висотою 15 метрів. На зміну вільхи прийшла ялина, яка через 150 років утворила густий ялиновий ліс. Через 200 років у місцях з надмірною вологою з'явились сфагнові мохи. Почалося утворення боліт, загибель дерев.
У обох цих прикладах ми спостерігаємо порушення біотопу, зміну одного біоценозу на інший.
Така послідовна незворотна зміна біоценозів, що відбувається на одній і тій самій території в результаті впливу природних або антропогенних факторів, називається сукцесією.
Біоценози, які змінюють один одного протягом часу, утворюють серії або сукцесійні ряди. У сукцесійній серії темпи змін, що відбуваються, поступово уповільнюються.
Кінцевим підсумком є формування відносно стійкої стадії — клімаксового угруповання, або клімаксу. Клімаксові екосистеми здатні до тривалого самопідтримування у відповідному діапазоні умов. Клімаксний біоценоз залишається незмінним протягом часу, який дорівнює декільком людським життям. У масштабі геологічного часу його стійкість відносна. У 1916 році американський вчений Ф.Клементе сформулював основні етапи сукцесій, розробив теорію сукцесій.
Розрізняють сукцесії:
- автотрофні (відбуваються в угрупованнях автотрофних організмів. Наприклад, заростання озера, поля); - гетеротрофні (сукцесії фауни трупів, сукцесії на мертвому дереві. Клімаксний стан не наступає. Кінцеве угруповання руйнується й зникає).
Для автотрофних сукцесій характерні деякі загальні моменти. Рослини на ранніх і пізніх стадіях сукцесій характеризуються різною стратегією росту й розмноження.
Причини, що викликають сукцесії, зумовлені зовнішніми й внутрішніми, природними й антропогенними факторами. Розглянемо їх.
Кліматичні фактори. Кліматичні умови можуть викликати зміну одного біоценозу на інший. У часи максимального просування льодовика середня Європа являла собою тундру. Характерними видами були: карликові верби, берези, мохи, волосаті носороги, лемінги, вівцебики. У міжльодовиковий період потеплішало. Фауна й флора стали більш теплолюбивими.
Геологічні або едафічні фактори. Ерозія, утворення осадових порід, гороутворення, вулканізм можуть настільки змінити біотоп, що це викличе значні зміни в біоценозах.
Біологічні фактори — найбільш поширені фактори, які найшвидше приводять до зміни біоценозу. Прикладом дії таких факторів можуть бути: - життєдіяльність грибів, бактерій, комах, які мешкають на мертвих деревах, постійно змінюють середовище існування й тим самим викликають зміну біоценозів; - міжвидова конкуренція, що відіграє важливу роль у розвитку біоценозів; - діяльність людини, яка в багатьох випадках призводить до порушення в біотопах, і як наслідок цього — до змін біоценозів (пожежа в лісі, вирубка лісу, перевипас худоби, будівництво дамб, запруда річок, осушення боліт, розорювання степів). |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harchovi-dobavki-i-ih-vpliv-na-organizm-lyudini0.html | Харчові добавки і їх вплив на організм людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/dbbe94eac1dfe2eeaa3f7875d9a0fdd8.pptx | files/dbbe94eac1dfe2eeaa3f7875d9a0fdd8.pptx | Харчові добавки і їх вплив на організм людини
Зміст
1. Харчові добавки
2. Класифікація харчових добавок
3. Вплив на здоров'я харчових добавок
4. Фаст-фуди
Харчові добавки – природні і синтезовані хімічні сполуки, призначені для введення в харчові продукти з метою прискорення або поліпшення їх технологічної обробки, збільшення термінів зберігання, консервування, а також зберігання або надання готовим продуктам харчування певних органолептичних властивостей (кольору, запаху, смаку, консистенції).
Класифікація харчових добавок Е100-Е182 – барвники Е200-Е299 – консерванти Е300-Е399 – антиоксиданти Е400-Е499 – стабілізатори Е500-Е599 – емульгатори Е600-Е699 – посилювачі смаку і аромату Е700-Е899 – запасні індекси Е900-Е999 – піногасники
Добавки, які викликають особливе застереження щодо впливу на здоров’я, хвороби, які вони викликають.
Е102, Е103 (малиновий) – викликає приступи астми; Е104-Е107, Е110, Е120 (жовтий, оранжевий) – викликає астму, гастрити, виразкову хворобу шлунка. Е121 (цитрусовий, червоний), Е122 – ракові хвороби Е123 – спричиняє пороки серця у плода (під час вагітності), утворенню каменів у нирках і печінці.
Е124 (пунцовий) – канцерогенний, викликає астму. Е125, Е127 – викликає гіперфункцію щитовидної залози. Е210; Е211; Е212 - канцерогенний, викликає астму. Е 221; Е220– руйнують вітаміни В1 (тіамін) і вітамін Н (біотин) в організмі людини, спонукають збудливість нервової системи, дратівливість, камені в нирках і печінці. Е250, Е251 -викликають хвороби серцево-судинної системи, гастрити, кам’яну хворобу печінки і нирок, підвищують збудливість у дітей, можуть призвести до харчового отруєння і навіть смерті. Є канцерогенні.
Е282 – канцерогенний. Е239, Е240 – канцерогенний. Викликає рак молочних залоз, остеопороз. Е201 викликає онкохвороби. Е230 викликає кровотечі в органах і злоякісні зміни в органах. Канцерогенний. Е321 – викликає онкологічні хвороби, токсикоз. Е400-Е405 – стабілізатори, дуже небезпечні.
Е450-Е451 (фосфати). Надмірне їх використання погіршує засвоєння Кальцію, що сприяє відкладенню фосфору і кальцію в нирках і печінці у вигляді каменів і сприяє розвитку остеопорозу.
Консервант Е281 викликає мігрень.
Е636, Е637– небезпечний для організму людини Е951– дуже небезпечний (нирково - та печінково - кам’яна хвороба, онкологія) Е954– канцерогенний. Е967 – викликає нирково -, та жовчнокам’яну хворобу.
Добавки Е500-Е599 – емульгатори, можуть спровокувати захворювання травної системи.
Небезпечні добавки Е510, Е513 та Е527, особливо негативно впливають на печінку та викликають розлади шлунка.
Фаст-фуди – висококалорійна їжа без корисних біологічно-активних речовин, вітамінів, мікроелементів, проте містять у великій кількості консерванти, які імітують натуральні апетитні запахи, що нейтралізуються печінкою. Така їжа викликає гастрити, виразку шлунку, слабкий імунітет, атеросклероз, варікоз вен, кили, запори, спайки, непрохідність кишечника, безсоння, ожиріння.
Презентацію виконали учениці 10-В класу
Кошак Яна Пушкарь Вікторія |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dokazi-evolyucii1.html | Докази еволюції | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/fdb360d1ec730cff73f6ee591a262710.pptx | files/fdb360d1ec730cff73f6ee591a262710.pptx | Докази еволюції
До́кази еволю́ції — наукові дані і концепції, які підтверджують походження всіх живих істот на Землі від спільного предка.
Докази еволюції
палеонтологічні
біогеографічні
ембріологічні
Порівняльно -анатомічні
Палеонтологічні
Дані палеонтології –науки про вимерлу флору і фауну та про викопні рештки тварин і рослин слід розглядати як найвагоміші аргументи на користь існування еволюційного процесу.
Головним палеонтологічним доказом реальності еволюції, є не просто знахідки вимерлих тварин, а те що ці викопні рештки утворюють послідовність викопних форм .
Еволюційні перетворення черевоногих молюсків
Якщо п'ятипалу кінцівку коня ,вік якої оцінюється в 100 млн.років ,порівняти із ступнею сучасного коня важко знати щось спільне
Палеонтологічний ряд слона
Черепа гомінідів від шимпанзе до людини розумної
Біогеографічний
Методи засновані на вивченні закономірностей розподілу рослин і тварин на землі .
Наприклад,зоологам давно відомо,що у південній Австралії живуть найдавніші найпримітивніші види савців
Гінкго дволопатеве (священне дерево)– реліктова рослина. Зараз розповсюджена у Китаї та Японії тільки як декоративна рослина. Цьому представнику голонасінних бл.300 млн. років.
Ембріологічний
Метод ,який донедавна залишався головним засобом, завдяки якому вдалося встановити механізми і фактори еволюції організмів,визначити еволюційні зв‘язки між ними.
У всіх хребетних тварин спостерігається значна схожість ембріонів на ранніх стадіях розвитку. Проте в міру розвитку подібність між зародками різних систематичних груп поступово зменшується, і починають переважати риси, притаманні їх класам, рядам, родинам, родам і видам.
Філогенетичний закон Геккеля і Мюллера
Індивідуальний розвиток організму є вкорочене і стиснуте повторення даного виду
Сучасні уявлення (Ковалевський)
Повторюється будова не дорослих стадій ,а їх зародків
У зародків можуть з‘являтись ознаки невластиві предкам
Онтогенез не є точним повторенням філогенезу
Порівняльно-анатомічні докази
Ці докази відносяться до еволюції тварин і засновані на відомостях, отриманих порівняльною анатомією.
Видатний французький зоолог Ж. Кюв'є встановив єдині плани будови кожного типу тварин. Усі хребетні тварини мають двобічну симетрію, порожнину тіла, хребет, череп, дві пари кінцівок; серце в усіх хребетних тварин розміщене на черевному боці, а нервова система — на спинному, вона складається з головного і спинного мозку. Єдність плану будови кожного типу тварин свідчить про єдність їх походження.
У різних організмів є гомологічні та аналогічні органи.
Гомологічними називають органи, які характеризуються загальним планом будови, єдністю походження, але вони можуть мати різну будову через виконання різних функцій
Аналогічними називають ті органи, які мають приблизно однакову будову (зовнішня форма) через виконання близьких функцій, але володіють різним планом будови і різним походженням.
Рудиментами називають залишкові органи, які не використовуються даними організмами. Прикладами рудиментів є апендикс (сліпий відросток кишки), куприкові хребці і т. д. рудимент є залишки тих органів, які колись були необхідні, а на даному етапі філогенезу втратили своє значення.
Атавізми – ознаки, раніше властиві і характерні для даного організму, але на даному етапі еволюції втратили своє значення для більшості особин, але проявилися у даної конкретної особини в її онтогенезі. До атавізмам відноситься хвостатих деяких людей, полімастія людини (многососковость), надмірний розвиток волосяного покриву.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologichni-ta-funkcionalni-sistemi-organizmu-lyudini.html | Фізіологічні та функціональні системи організму людини. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/41b974dbc3618dfc4c244189d756ad92.pptx | files/41b974dbc3618dfc4c244189d756ad92.pptx | Презентація. Фізіологічні та функціональні системи організму людини.
Опорно-рухова система
Одним з важливих моментів пристосування організму до навколишнього середовища є рух. Він здійснюється системою органів, до яких належать кістки, їх з'єднання і м'язи, що об'єднані в єдине ціле — апарат руху, або опорно-рухову систему. Усі кістки, з'єднані між собою різними видами сполучної тканини, утворюють скелет — пасивну частину апарату руху, а прикріплені до кісток скелетні м'язи — його активну частину.
1. Скелет людини: 1 — череп; 2 — хребет; 3 — ключиця; 4 — ребро; 5 — груднина; в — плечова кістка; 7 — променева кістка; 8 — ліктьова кістка; 9 — кістки зап'ястка; 10 — кістки п'ястка; 11, 13— фаланги пальців; 12, 19, 20 — тазові кістки (12 — сіднична, 19 — лобкова, 20 — клубова); 14 — кістки заплесне і плесна; 15 — великогомілкова кістка; 16 — малогомілкова кістка; 17— надколінок; 18 — стегнова кістка.
Серцево-судинна система
Серце (cor) — центральний орган кровоносної системи, скороченнями якого здійснюється циркуляція крові або гемолімфи по судинах. Є порожнистим чотирикамерним м'язовим органом, що має форму конуса, розташований в грудній порожнині (середостінні). Маса серця дорослої людини в середньому близько 250 г. у жінок і майже 330 г. у чоловіків, довжина 10-15 см, в поперечнику 8-11 см., передньозадній розмір 6-8,5 см. Серце поділене на праву та ліву половини суцільною поздовжньою перегородкою. Кожна з половин складається з двох відділів: передсердя (artium) і шлуночка (ventriculi cordis), що з'єднуються між собою отвором, який закривається стулковим предсердно-шлуночковим клапаном. У лівій половині клапан складається з двох стулок, у правій — з трьох. Клапани відкриваються у бік шлуночків. Цьому сприяють сухожильні нитки, які одним кінцем прикріпляються до стулок клапанів, а іншим — до сосочкових м'язів, розташованих на стінах шлуночків. Під час скорочення шлуночків сухожильні нитки не дають вивертатися клапанам у бік передсердя. Зовнішній вигляд (ззаду) і схема будови серця: 1 — аорта; 2 — підключична артерія; З — сонна артерія; 4 — непарна коронарна вена; 5 — верхня порожниста вена; 6 — праві легеневі вени; 7 — нижня порожниста вена; 8 — правий шлуночок; 9 — верхівка серця; 10 — лівий шлуночок; 11 — ліве передсердя; 12 — ліві легеневі вени; 13 — легеневі артерії; 14 — праве передсердя; 15 — стулкові клапани; 16— півмісяцеві клапани; 17— сосочкові м'язи; 18 — плечеголовий стовбур; 19 — судини коронарного кола кровообігу.
Кровоносна система
Кров та кровоносна система, як і будь-яка система організму, утворилася як результат еволюційного розвитку. Найпростішою системою транспорту у живих організмах була проста дифузія. Тіло одноклітинних через всю свою поверхню контактувало з довкіллям. У багатоклітинних організмів більша частина клітин не контактує з зовнішнім середовищем. Для таких контактів у примітивних тварин виникли спеціальні міжклітинні канали, по яких рідина просочувалася у міжклітинний простір. Цю рідину називають гідролімфою. Вона мало чим відрізняється від води. Кров – це основна транспортна тканина організму. Вона складає приблизно 7,7% від загальної маси організму людини. У людини з масою тіла 70 кг є близько 5 літрів крові.
Дихальна система
Кисень перебуває у навколишньому повітрі. Він може проникнути крізь шкіру, але лише невеликих кількостях, цілком недостатніх підтримки життя. Вступ до організм кисню і видалення вуглекислого газу забезпечує дихальна система. Транспорт газів та інших необхідних організму речовин здійснюється з допомогою кровоносної системи. Функція дихальної системи зводиться лише до того, щоб постачати кров достатню кількість кисню і видаляти з її вуглекислий газ.
Видільна система
Система виділення виконує такі функції: 1) видалення продуктів обміну речовин з організму; 2) підтримка концентрації солей у крові (тобто регуляція осмотичного тиску); 3) контроль об’єму циркулюючої крові. Функцію виділення частково виконують і інші органи: легені, шкіра, кишечник. Нирки — спеціалізовані органи виділення, основна функція яких полягає у видаленні з організму надмірної кількості води, сечовини, мінеральних солей. Вони розташовуються на задній стінці черевної порожнини і вкриті жировою капсулою. У кожній нирці розрізняють зовнішню кіркову та внутрішню мозкову речовину. Основною структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон. Він складається з ниркового тільця і канальцевого апарату.
Травна система
Травна система людини здійснює переварювання їжі шляхом її механічної і хімічної обробки, всмоктування продуктів розщеплення через слизову оболонку в кров і лімфу і виведення неперероблених залишків.
Склад
Умовно виділяють три відділи травної системи. Передній відділ включає органи ротової порожнини, глотку і стравохід. Тут здійснюється, в основному, механічна переробка їжі. Середній відділ складається з шлунку, тонкої і товстої кишок, печінки і підшлункової залози. В цьому відділі здійснюється переважно хімічна обробка їжі, всмоктування продуктів її розщеплення і формування калових мас. Задній відділ представлений каудальної частиною прямої кишки і забезпечує виведення калу з організму.
Нервова система
Нервова система комплекс анатомічних структур, які забезпечують індивідуальне пристосування організму до зовнішнього середовища і регуляцію діяльності окремих органів і тканин. Існувати може тільки така біологічна система, яка здатна діяти згідно зовнішніх умов у тісному зв'язку з можливостями самого організму. Саме цієї єдиної мети - встановленню адекватного середовищі поведінки і стану організму - підпорядковані функції окремих систем і органів у кожен момент часу. У цьому плані біологічна система виступає як єдине ціле. Нервова система діє як інтегративна система, зв'язуючи в одне ціле чутливість, рухову активність і роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної). Нервова система разом із залозами внутрішньої секреції (ендокринними залозами) є головним інтегруючим і координуючим апаратом, який, з одного боку, забезпечує цілісність організму, з іншого, - його поведінка, адекватне зовнішнього оточення.
Видільна система
Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій – це одна найважливіших особливостей живої матерії.
Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня. Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено, ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму
Статева система
Чоловіча статева система: 1— лобкова кістка; 2— сечовий міхур; З — сім'яний пухирець; 4 — передміхурова залоза; 5 — пряма кишка; 6 — анальний отвір; 7 — куперова залоза; 8 — мошонка; 9 — голівка пеніса; 10 — сім'яник; 11 — придаток сім'яника; 12 — пеніс; 13 — сечовипускальний канал; 14 — сім'явиносна протока.
Жіноча статева система: 1 — яєчник; 2 — яйцепровід; 3 — матка; 4 — сечовий міхур; 5 — лобкова кістка; 6 — лобок; 7 — сечовипускальний канал; 8 — клітор; 9 — мала статева губа; 10 — велика статева губа; 11 — піхва; 12 — м'язи промежини; 13— пряма кишка; 14 — шийка матки.
Ендокринна система
Ендокринна система у людини представлена залозами внутрішньої секреції, відповідальними за утворення і вивільнення в кров відповідних гормонів. До ендокринної системи належать гіпофіз, щитовидна залоза, околощітовідние залози, острівцевих апарат підшлункової залози, коркова і мозкова речовина надниркових залоз, яєчка, яєчники, епіфіз, вилочкова заліза (тимус) (мал.) Останнім часом встановлено, що гіпоталамус продукує і вивільняє в портальну систему гіпофіза гормони, які підвищують або пригнічують активність відповідних клітин передньої частки гіпофіза, секретирующих у свою чергу тропний гормони. Тимус (тимус) також виробляє гормональні речовини (тимозин, тімопоетін, Т-активін тощо), необхідні для процесів диференціювання Т-лімфоцитів. Накопичено багато даних про шлунково-кишкових гормонів, які секретуються клітинами або скупченнями клітин, розташованими в тканинах шлунково-кишкового тракту і відносяться до так званої АПУД-системі (перші букви слів: amine content, precursor uptake, decarboxylation, що означає вміст амінів, поглинання попередників і декарбоксилювання). Характерною властивістю клітин цієї системи є їх здатність поглинати і накопичувати попередників біогенних амінів з подальшим їх декарбоксилювання, в результаті чого утворюються біологічно активні речовини і поліпептидні гормони.
КІНЕЦЬ!!!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/endokrinni-zalozi.html | Ендокринні залози | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/fd960dc1151ca0864d64276efee232c3.pptx | files/fd960dc1151ca0864d64276efee232c3.pptx | Виконала: учениця 9-Б класу Івченко Аліна
Біологія людини
“ Ендокринні залози ”
Принципи роботи ендокринної системи
Ендокринна регуляція здійснюється ендокринними залозами – залозами внутрішньої секреції, які виділяють свій секрет - гормони – безпосередньо у кровоносне русло.
Гіпофіз - (лат. hypophysis, синонім - нижній придаток мозку) — округле утворення, масою всього 0,5-0,6 г, розміщене на нижній поверхні головного мозку в гіпофізарній ямці турецького сідла клиновидної кістки, у проміжному відділі.
Гіпофіз відповідає за виробництво низки гормонів: росту, лактогенного, тиреотропного, адренокортикотропного, гонадотропного, антидиуретичного, окситоцину.
Гіпофіз
Епіфіз - невелике утворення, розташоване у глибині мозку; функціонує або як сприймаючий світло орган, або як ендокринна залоза, активність якої залежить від освітленості.
Основною функцією епіфізу є регуляція добових біологічних ритмів, ендокринних функцій, метаболізму, пристосування організму до змінних умов освітленості.
Епіфіз
Щитоподібна залоза - непарний, часто двохдольковий, орган, розташований на передній поверхні шиї, попереду трахеї, і є периферійним гіпофіззалежним органом ендокринної системи, який регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз крові.
Виділяє йодовмісні гормони тироксин та трийодтиронін.
Щитоподібна залоза
Прищитоподібні залози – 4 невеликі тільця, овальної форми, що розта- шовані на задній поверхні бічних часток щитоподібної залози. Ці залози є паренхімними органами з власними волокнистими капсулами, від яких всередину відходять сполучнотканинні перегородки. Паренхіма продукує паратгормон, який регулює фосфокальцієвий обмін в організмі людини.
Прищитоподібні залози
Вилочкова залоза ( тимус ) - належить до центральних органів імунного захисту, кровотворення, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди током крові з кісткового мозку. Тут виробляються регуляторні пептиди ( тимозин, тимулін ), які забезпечують розможення і дозрівання Т-лімфоцитів у органах кровотворення, а також низку біологічно активних речовин: інсуліноподібний фактор, який зменшує рівень цукру в крові, кальцитоніноподібний фактор, який знижує рівень кальцію в крові, та фактор росту, що забезпечує ріст тіла.
Вилочкова залоза
Підшлункова залоза - велика травна залоза, розташована позаду шлунка, цілком ним вкрита спереду, складається з головки, тіла і хвоста. Це змішана залоза, яка виробляє як травний сік (екзокринна функція), так і гормони (ендокринна функція), зокрема, інсулін та глюкагон.
Має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). "Характер" у цього органа панський: не любить, коли її навантажують зайвою роботою, тому будь-яке переїдання, навіть вживання надмірної кількості дієтичних продуктів, їй не до вподоби.
Підшлункова залоза
Наднирники - парні залози внутрішньої секреції, розташовані над верхніми полюсами нирок. У людини вони знаходяться на рівні XI грудного - I поперекового хребців. Правий наднирник має трикутну форму, лівий – півмісяцеву.
В корковому шарі виробляються кортикостероїдні гормони, що регулюють обмін речовин. Крім цього цей шар виділяє деяку кількість статевих гормонів. Мозковий шар виробляє адреналін та норадреналін.
Наднирники
Статеві залози – яєчка (чоловічі),
яєчники (жіночі) є залозами подвійної дії, так як мають, і екзо- кринну, і ендокринну функції.
Ендокринна функція: виділяють статеві гормони – чоловічі або андрогени, найважливіший з них тестостерон і жіночі або естрогени, найважливіші естрадіол і естрон.
Екзокринна функція: у них дозрівають статеві клітини для процесу розмноження.
Статеві залози
Ендокринні залози
Залози внутрішньої секреції – життєво важливі органи. Їх необхідно берегти. При недостатній або надлишковій їхній функції виникають певні стани організму, які діагностуються як хвороби:
карликовість, гігантизм, акромегалія (гіпофіз);
мікседема, кретинизм, базедова хвороба (щитоподібна залоза);
цукровий діабет (підшлункова залоза);
Аддісонова (бронзова) хвороба (наднирники);
затримка або раннє статеве дозрівання, відсутність вторинних статевих ознак при порушенні гормональної діяльності статевих залоз.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/fenotipi-organizmiv.html | "Фенотипи організмів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/1f335a7fbc4cc1fc2b1dd692952eacf5.pptx | files/1f335a7fbc4cc1fc2b1dd692952eacf5.pptx |
Фенотипи організмів
Біологія
Що таке генотип?
Генотип – це сукупність спадкових факторів організму (генів, хромосом, мітохондрій, пластид).
Що таке фенотип?
Фенотип (від грецького phaino - являю , виявляю і тип) – сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак та властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу із зовнішнім середовищем.
Молюски виду Donax variabilis мають досить різноманітний фенотип (форму та малюнок мушлі).
Історична довідка
Термін фенотип запропонував датський вчений Вільгельм Йогансен в 1909 р., разом з концепцією генотипу, щоб розрізняти спадковість організму від того, що виходить в результаті її реалізації. Ідею про відмінність носіїв спадковості від результату їх дії можна простежити вже в роботах Грегора Менделя (1865).
Генотип + зовнішнє середовище + випадкові
зміни → фенотип
Фенотип та онтогенез
Здатність генотипу формувати в онтогенезі, залежно від умов середовища, різні фенотипи називають нормою реакції. Вона характеризує частку участі середовища у реалізації ознаки. Чим ширше норма реакції, тим більше вплив середовища і тим менше вплив генотипу в онтогенезі. Звичайно чим різноманітніші умови проживання виду, тим ширше у нього норма реакції.
Іноді фенотипи в різних умовах сильно відрізняються один від одного. Так, сосни в лісі високі і стрункі, а на відкритому просторі - розлогі. Форма листя водяного жовтцю залежить від того, у воді або на повітрі виявився лист. У людей всі ознаки, що визначаються клінічно - зростання, маса тіла, колір очей, форма волосся, група крові і т. д. є фенотиповими.
Фенотипи сосни звичайної
Сосна на затишній галявині
Сосна у світлому лісі
У фенотипі не реалізуються всі генотипічні можливості, і він є лише окремим випадком реалізації генотипу в конкретних умовах. Тому навіть між однояйцевими близнятами, що мають повністю ідентичні генотипи, можна виявити помітні фенотипові відмінності, якщо вони розвивалися в різних умовах.
Пара однояйцевих близнюків у віці 15 років. До 5-річного віку ці близнюки були майже однакового зросту. Але потім лівий з них затримався в рості, ймовірно, внаслідок порушення функції гіпофізу.
Однояйцеві близнюки, які жили в різних умовах. Верхня була дружиною керуючого будинком і жила в достатку в місті. Нижня жила в більш важких умовах в якості працівниці в селі та в місті.
Однояйцеві близнюки чоловічої статі у віці 42 років. У дитинстві вони були дуже схожі, навіть мати насилу їх розрізняла. Обидва присвятили себе архітектурі, але вчилися неоднаково. Другий закінчив курс значно раніше. Під час війни їх доля теж була різна - другий був у полоні і т.д. Життя першого в загальній була важче, він страждав астмою. Обличчям вони помітно різняться. Другий в цілому в кілька разів більше першого.
Бабусі, що жили приблизно в однакових умовах благополуччя.
Розлучені незабаром після народження однояйцеві близнюки, виховані в різних умовах (місто і село). Подібність за розумовими здібностями висока, характери - різні. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embrionalniy-rozvitok-lyudini.html | Ембріональний розвиток людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/8ed0905171ee20d087a918c0b8810be1.pptx | files/8ed0905171ee20d087a918c0b8810be1.pptx |
Ембріональний розвиток людини
Зміст
Тема
Зміст
Періоди ембріогенеза
Початковий періода
Зародковий період
Плодовий період
Плацента та її функції
Загрози для плоду
Формування 2-4 місяць
Формування 5-9 місяць
Виконав
Дякую за увагу
В ембріогенезі людини виділяють три послідовні періоди :
Початковий період :
Триває перший тиждень ембріонального розвитку. Перший мітотичний поділ зиготи закінчується приблизно через 30 годин після запліднення. Через три доби формується купка з 12-16 щільно прилеглих один до одного бластомерів – морула. Для людини, як і для інших плацентарних ссавців, характерне повне рівномірне дроблення. Бластомери забезпечують обмін речовин між зародком і материнським організмом .
Зародковий період:
Зародковий період триває від початку другого і до закінчення восьмого тижня вагітності. На початку другого тижня розпочинається гаструляція, на третьому – розвиток осьових органів і мозку. Загалом до закінчення восьмого тижня формуються всі органи, системи органів та позазародкові оболонки, тобто загалом завершуються основні події гістогенезу та органогенезу.
Плодовий період:
У самому початку 3-його місяця бере свій початок плодовий період - це час зміцнення та розвитку і також оформлення всіх структур і всіх органів. Ближче до 4-го місяця починають активно розвиватися травний тракт, печінка формується, також підшлункова залоза і йде побудова нирок, а система кровообігу цілком забезпечує оптимальне живлення клітин плоду, ніж життєво важливий плодовий період. В цей же час з'являється волосся і нігті дитини.
Плацента та її функції:
Через плаценту плід отримує від материнського організму поживні речовини і кисень, виводить кінцеві продукти метаболізму та вуглекислий газ. Крім того, плацента захищає плід від проникнення токсичних речовин і більшості хвороботворних мікроорганізмів.
Загрози для плоду
Однак через плаценту можуть проникнути деякі віруси (наприклад, ВІЛ), бактерії (збудники сифілісу тощо), одноклітинні (токсоплазма та ін.), та багатоклітинні ( різні види гельмінтів) паразитичні тварини.
Наприкінці другого місяця довжина плоду зростає до 20-25мм, причому майже половина тіла перепадає на голову; формуються ричи обличчя, повіки, ніс, губи, очні западини, кінцівки, розпрямляється спина. Наприкінці третього місяця розвиваються пальці, довжина плоду становить 6-9 см, а маса до 40г, а наприкінці четвертого – відповідно 16-20 см та 120г.
Упродовж шостого та сьомого місяців тривають ріст і збільшення маси: тіло досягає 40 см завдовжки, маса – 1000г. На п’ятому місяці плід починає рухатись, що добре відчуває мати. З початку останнього, дев’ятого місяця вагітності остаточно встановлюються пропорції плоду, його голова вкривається волоссям. Перед пологами доношений плід 45-60см завдовжки при масі 2,5-4 кг.
Виконав:
Учень 11 класу
ЗОШ I-III ступенів №7
М. Славути
Маєвський Дмитро
Дякую за увагу !!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/galyucinogeni-lsd.html | "Галюциногени. ЛСД" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/af8e675515e548ea06b1365f5f3b4a7f.pptx | files/af8e675515e548ea06b1365f5f3b4a7f.pptx |
Галюциногени. ЛСД
Галюциногени
Галюциногени — речовини хімічного, або природного походження, вживання яких викликає у людини зорові або слухові галюцинації. Часто такі стани супроводжуються змінами настрою — від депресії до невиправданої агресивності. Точніший термін — «препарати, що змінюють свідомість»,
Галюцинації
Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в цей час немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими тощо.
Галюцинації можуть бути відносно простими, коли хворий, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей і чує їхні голоси, і складними, коли сприймаються цілі сцени.
ЛСД(диетиламід лізергінової кислоти)
ЛСД – найсильніший хімічний галюциноген психоделічного типу. існує у вигляді прозорого розчину, порошку і у вигляді різноколірних марок, які нагадують поштові (їх основа просякнута розчином наркотика).
ЛСД синтезують з лізергинової кислоти, що добувається зі спорангії мікроскопічного грибка, паразитуючого на злакових рослинах (наприклад, пшениці). У чистому вигляді ЛСД не має кольору, запаху і злегка гіркуватий на смак.
Історія
Вперше ЛСД було синтезовано в 1943 швейцарським хіміком Альбертом Гофманом в Sandoz Laboratories у Базелі, як частина великого проекту пошуку цікавих для медицини похідних від алкалоїдів.
Повторно синтезувавши ЛСД-25 для подальшого дослідження 16 квітня 1943, Гофман відчув запаморочення і був змушений припинити роботу. У своєму щоденнику Гофман написав, що після цього він пішов додому і відчув вплив «чудової невгамовності, об'єднаної з легким запамороченням». Гофман писав, що, після того, як він ліг у своє ліжко, він впав у неприємний «сп'янілий» стан, який характеризувався надзвичайно посиленою уявою. Гофман твердив, що він був у казковій державі, і, заплющивши очі, бачив безперервні потоки «фантастичних картин, екстраординарних форм з інтенсивною, калейдоскопічною грою кольорів.» Цей стан протривав приблизно дві години. Психоактивні ефекти у Гофмана були викликані незначною дозою речовини, що ненароком потрапила на шкіру вченого. Три дні по тому, 19 квітня 1943, він прийняв набагато більшу дозу (250 мкг), щоб краще зрозуміти ефекти речовини
Виробництво
Для виробництва ЛСД потрібне певне лабораторне обладнання. Протягом 3 діб можна виготовити 30-100г. Чистого продукту. Зазвичай виготовляється в невеликих кількостях. Синтез ЛСД проводиться з лізергінової кислоти.
Дія наркотику на організм
Як правило, людина починає відчувати якусь дію наркотику приблизно через годину після його прийому. Починають змінюватися і фізіологічні характеристики, а саме – змінюється температура тіла, тиск, пульс, аритмія, розширюються зіниці,
Протягом всього часу дії ЛСД порушується здатність розсудливо міркувати, починаються різкі перепади настрою, спостерігається поява різноманітних галюцинацій, людина під впливом цього наркотику зовсім не здатна відчувати реальність. Як наслідок, людина не може себе контролювати і її поведінка під дією ЛСД непередбачувана.
Галюцинації можут бути разноманітними. Добре, якщо людина буде бачити яскраве сонце і квіткова галявина, але зовсім інша справа, якщо вона побіжить на вулицю рятуватися від якогось монстра або зробить крок у вікно з метою втекти від чудовиськ.
Наслідки вживання ЛСД
ЛСД володіє надзвичайно низькою токсичністю, для передозування ЛСД необхідно прийняти величезну дозу. Таким чином, щоб прийняти летальну дозу наркотику, потрібно перевищити дозування в 1000 раз. На даний момент документальних підтверджень летальних випадків від передозування ЛСД не існує.
ЛСД швидко виводиться з організму. Виявити наркотик можливо протягом 2-5 днів після прийому
Обери здорове життя! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fazan.html | Фазан | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/21a76505aca9d25d377e8e87c062d7df.pptx | files/21a76505aca9d25d377e8e87c062d7df.pptx | Фазан звичайний
класифікація
Царство: Тварини Тип: Хордові Клас: Птахи Загін: Куроподібні Родина: Фазанові Підродина: Фазанові Рід: Фазани
Рід включає два види:
звичайний фазан до 32 підвидів, або географічних форм;
зелений фазан - до 5 підвидів.
загальна характеристика
Довжина тіла до 85 см, вага до 1,7-2,0 кг. Самці більші за самок, зі шпорами на ногах і з блискучим оперенням.
На голові звичайного фазана, на відміну від інших родів фазанів, залишається неоперене лише кільце навколо очей.
Дуже довгий, клиноподібний хвіст - з 18 пір’їн, які звужуються до кінця.
Вершину коротких, округлених крил утворюють четверте і п'яте махові пера.
Спосіб життя
Звичайний фазан живе в лісах з підліском, або в заростях чагарнику. Тримається переважно біля води, у заростях по долинах річок і берегах озер, в густих лісових хащах, багатих кучерявими і колючими чагарниками і переривчастих невеликими лісовими полянками, або в чагарниках по узбіччях полів. Сполоханий, він рідко піднімається на дерева, вважаючи за краще ховатися на землі в траві і в кущах.
Спосіб життя
Головну фазана звичайного їжу становлять насіння, дрібні плоди, ягоди (на Кавказі - обліпиха та чорноягідник), пагони.
Поїдає також зерна, комах, молюсків, черв'яків.
Розмноження
Цікаво, що в дикому стані звичайний фазан живе в моногамії, в напіводомашненому -в полігамії.
Гнізда будує на землі. Повна кладка, до якої звичайний фазан приступає ранньою весною, складається з дуже значного числа (до 20) бурих одноколірних яєць.
Насиджування триває 22-28 діб. Насиджує і водить пташенят тільки самка; самці не беруть участі у виведенні пташенят.
Люди та звичайний фазан
Звичайний фазан - одомашнений вид і цінний мисливський птах, якого в багатьох країнах розводять в мисливських господарствах, на Україні в тому рахунку.
Крім Азії, інтродукований людиною в країнах Європи , Північної Америки та Австралії (близько 50 країн).
Люди та звичайний фазан
Звичайний фазан - національний птах Грузії. З шматочків філе цього птаха спочатку виготовляли грузинське національне блюдо чахохбілі ( ხოხობი - Хохоба - фазан).
Цей вид також обраний пташиним символом штату Південна Дакота в США і префектури Івате в Японії. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fotosintez0.html | Фотосинтез | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/dbb01459b1119b627587aa27c83ac211.pptx | files/dbb01459b1119b627587aa27c83ac211.pptx | Фотосинтез.
Підготувала:
Учениця 10-Б класу
Школик Мирослава
Фотосинтез.
Процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергії світла й за участю фотосинтетичних пігментів: (хлорофіл у рослин, хлорофіл, бактеріохлорофіл і бактеріородопсин у бактерій), часто з виділенням кисню як побічного продукту. Це надзвичайно складний процес, що включає довгу послідовність координованих біохімічних реакцій. Він відбувається у вищих рослинах, водоростях, багатьох бактеріях, деяких археях і найпростіших — організмах, відомих разом як фототрофи. Сам процес відіграє важливу роль у кругообігу вуглецю у природі.
Фотосинтез – єдиний процес у біосфері, який призводить до засвоєння енергії Сонця і забезпечує існування як рослин, так і всіх гетеротрофних організмів.
Узагальнене рівняння фотосинтезу (брутто-формула) має вигляд:
6СО2 + 6Н2О = С6Н12О6 + 6О2
Типи фотосинтезу.
Фотосинтез
оксигенний аноксигенний
Оксигенний найбільш поширений, його здійснюють рослини, ціанобактерії і прохлорофіти.
Аноксигенний фотосинтез проходить у пурпурних, деяких зелених бактеріях та геліобактеріях.
Етапи фотосинтезу.
На першому етапі відбувається поглинання фотонів світла пігментами, їх перехід в збуджений стан і передача енергії до інших молекул фотосистеми. На другому етапі відбувається розділення зарядів в реакційному центрі, перенесення електронів по фотосинтетичному електронотранспортному ланцюзі, що закінчується синтезом АТФ і НАДФН.
фотофізичний
фотохімічний
хімічний
Перші два етапи разом називають світлозалежною стадією фотосинтезу. Третій етап відбувається вже без обов'язкової участі світла і включає біохімічні реакції синтезу органічних речовин з використанням енергії, накопиченої на світлозалежній стадії. Найчастіше в якості таких реакцій розглядається цикл Кальвіна і глюконеогенез, утворення цукрів і крохмалю з вуглекислого газу повітря.
Просторова локалізація.
Фотосинтез рослин здійснюється в хлоропластах, відособлених двомембранних органелах клітини. Хлоропласти можуть бути в клітинах плодів, стебел, проте основним органом фотосинтезу, анатомічно пристосованим до його здійснення, є листя. У листку найбагатша хлоропластами тканина — палісадна, або фотосинтезуюча/стовпчаста/хлорофілоносна, паренхіма. У деяких сукулентів з виродженим листям (наприклад, кактусів) основна фотосинтетична активність пов'язана із стеблом.
Світло для фотосинтезу захоплюється повніше завдяки плоскій формі листка, що забезпечує велике відношення поверхні до об'єму. Вода доставляється з кореня розвиненою мережею судин (прожилків листка). Вуглекислий газ надходить частково за допомогою дифузії через кутикулу і епідерміс, проте велика його частина дифундує в листя через продихи і по листку через міжклітинний простір. Рослини, що здійснюють С4 і CAM фотосинтез, сформували особливі механізми для активної асиміляції вуглекислого газу.
Просторова локалізація.
Внутрішній простір хлоропласта заповнений безбарвною речовиною (стромою) і пронизаний мембранами (ламелами), які, з'єднуючись один з одним, утворюють тилакоїди, які у свою чергу групуються в стопки, так звані грани. Внутрішньотилакоїдний простір відокремлений і не сполучається з рештою строми, передбачається також, що внутрішній простір всіх тилакоїдов сполучений між собою. Світлові стадії фотосинтезу повязані з мембранами, автотрофна фіксація вуглекислого газу відбувається в стромі.
У хлоропластах є свої ДНК, РНК, рибосоми (70S типу), йде синтез білка (хоча цей процес і контролюється з ядра). Вони не синтезуються знов щоразу, а утворюються шляхом поділу попередніх. Все це дозволило вважати їх попередниками вільних ціанобактерій, що увійшли до складу еукаріотичної клітини в процесі симбіогенезу
Просторора локалізація.
Ціанобактерії та інші фотосинтетизуючі бактерії та археї, таким чином, самі виконють функції хлоропластів рослин, і фотосинтетичний апарат їх клітин не винесений в особливу органелу. Їхні тилакоїди, проте, не утворюють стопок, а формують різні складчасті структури(у однієї ціанобактерії Gloeobacter violaceus тилакоїди відсутні зовсім, а весь фотосинтетичний апарат знаходиться на цитоплазматичній мембрані, що не створює заглибин). У них і в рослин також є відмінності в світлозбираючому комплексі і в складі пігментів..
Аноксигенний фотосинтез.
Аноксигенний фотосинтез властивий деяким бактеріям та археям (наприклад, пурпурним, деяким зеленим бактеріям та геліобактеріям тощо). Ці організми не використовують води у якості відновника, тому кисень (O2) не є побічним продуктом синтезу. Замість води використовуються як сірководень (H2S). або йони двовалентного заліза (Fe++), унаслідок чого на виході виникають елементарна сірка (S)
і тривалентні іони заліза (Fe+++) відповідно, або молекулярний водень (H2). Наприклад, фотосинтез з використанням H2S у якості відновника проходить такі стадії:
CO2 + 2 H2S → (CH2O) + 2 S + H2O
Тут першим продуктом фотосинтезу виступає фіктивна хімічна сполука CH2O.
Вивчення фотосинтезу.
Перші досліди по фотосинтезу були проведені Джозефом Прістлі в 1770—1780-их роках, коли він звернув увагу на «псування» повітря в герметичній посудині свічкою (повітря переставало бути здатним підтримувати горіння, поміщені в нього тварини задихалися), що горіла, і «виправлення» його рослинами. Прістлі зробив висновок, що рослини виділяють кисень, необхідний для дихання і горіння, проте не відзначив, що для цього рослинам потрібне світло.
Пізніше було встановлено, що, крім виділення кисню, рослини поглинають вуглекислий газ і за участю води синтезують на світлі органічну речовину. У 1842 Роберт Майер на підставі закону збереження енергії постулював, що рослини перетворюють енергію сонячного світла в енергію хімічних зв'язків. У 1877 Вільгельм Пфеффер назвав цей процес фотосинтезом.
Вивчення фотосинтезу.
Хлорофіл був вперше виділений в 1818 році П. Ж. Пелетьє і Жозефом Каванту. Розділити пігменти і вивчити їх окремо вдалося М. С. Цвєту за допомогою створеного ним методу хроматографії. Спектри поглинання хлорофілу були вивчені К. А. Тімірязєвим, він же, розвиваючи положення Майера, показав, що саме поглинені дозволяють підвищити енергію системи, створивши замість слабких зв'язків С-О і О-Н високоенергетичні С-С (до цього вважалося, що у фотосинтезі використовуються жовті промені, що не поглинаються пігментами листка).
Зроблено це було завдяки створеному ним методу обліку фотосинтезу по поглиненому CO2, в ході експериментів по освітленню рослини світлом різних довжин хвиль (різного кольору) виявилося, що інтенсивність фотосинтезу збігається із спектром поглинання хлорофілу.
Вивчення фотосинтезу.
Окислювально-відновну суть фотосинтезу (як оксигенного, так і аноксигенного) постулював Корнеліс ван Ніль. Це означало, що кисень у фотосинтезі утворюється повністю з води, що експериментально підтвердив в 1941 О. П. Виноградов в дослідах з ізотопною міткою. У 1937 Роберт Хілл встановив, що процес окиснення води (і виділення кисню), а також асиміляції CO2, можна роз'єднати.
У 1954—1958 Деніел І. Арнон встановив механізм світлових стадій фотосинтезу, а суть процесу асиміляції CO2 була розкрита Мельвіном Кальвіном з використанням ізотопів вуглецю в кінці 1940-х, за цю роботу в 1961 йому була присуджена Нобелівська премія.
У 1955 була виділена і очищена Rubisco. С4 фотосинтез був описаний Ю. С. Карпиловим в 1960 і М. Д. Хетчем и К. Р. Слеком в 1966 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/evolyuciya-lyudini0.html | еволюція людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/6e0a87d496cc17e82042e961f1585f7b.pptx | files/6e0a87d496cc17e82042e961f1585f7b.pptx | Еволюція людини
Версія еволюціоністів
Чому «нижча» родина людиноподібних мавп усе ще існує, тоді як не збереглося жодного представника перехідних форм, котрі нібито були більш пристосовані до життя?
Сьогодні ми бачимо шимпанзе, горил та орангутангів, але не бачимо жодних «мавполюдей».
Але, на підставі наукової літератури, музейних експозицій і телепередач складається враження, ніби є численні докази того, що люди походять від мавпоподібних істот. Чи це дійсно так?
У журналі “Наука” повідомлялося: “Основний науковий доказ складається з мізерної купки кісток, на підставі яких і треба вибудувати еволюційну історію людини. Один антрополог прирівняв це завдання до спроби відтворити сюжет роману “Війна і мир” на підставі 13 навмання вибраних сторінок”.
Палеонтологічний літопис
Палеонтологічний літопис
Люди сучасного типу зі здатністю мислити, планувати, винаходити, застосовувати набуті знання і розмовляти складними мовами з’являються у літописі викопних решток раптово, без будь-яких предків або перехідних форм.
Саме тому відомий анатом Соллі Цукерман написав: “Пошуки легендарної “відсутньої ланки” … уможливлюють процвітання спекуляцій та міфів”.
Як наслідок, “родовідне дерево”, за допомогою якого зображують уявний еволюційний розвиток людини, постійно змінюється.
Мавпоподібний гризун
Найстаршим предком людини еволюціоністи уважають цю, подібну до гризуна тваринку. Але жодні перехідні стадії ніколи не єднали її навіть з іншими тваринами.
Єгиптопітек
Далі в загальноприйнятому списку, причому з інтервалом приблизно в 40 млн. років, ідуть викопні рештки, знайдені в Єгипті – єгиптопітек. В журналах та шкільних підручниках нерідко з’являються зображення цих мавп з підписом: “Наш спільний предок”. Однак, викопних решток, які це підтверджують, не виявлено.
Рамапітек
Скам’янілі рештки рамапітека знайдено понад півсторіччя тому, а саме: фрагменти щелепи та зубів. На підставі цих “знахідок” було відтворено вигляд мавпоподібної істоти, прямоходячої і двоногої. Рамапітек десятиріччями посідав щонайбезпечніше місце при основі родовідного дерева людини. Однак нові знахідки скам’янілостей показали, що він дуже схожий на сучасних людиноподібних мавп.
Австралопітек
Вперше скам’янілі рештки австралопітека були знайдені в Африці. Його швидко “вписали” в родовідне дерево людини, але поглиблене вивчення решток показало, що це була звичайна мавпа.
Така ж доля спіткала багатьох інших “предків” людини. Стає очевидним, що за мавп’ячою теорією походження людини стоять не наукові факти, а прагнення багатьох вчених видати бажане за дійсне.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dihannya.html | Дихання | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/bc6a2be63663779b8af1c79829befd00.pptx | files/bc6a2be63663779b8af1c79829befd00.pptx | Дихання людини
Легені
Дихальна система - відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищення повітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі.
Дихальна система
Дихальна система
Легені
Легені - органи повітряного дихання. Розташовані в грудній порожнині, відокремленій від черевної порожнини діафрагмою. За допомогою легень здійснюється газообмін між повітрям у порожнині легень і кров'ю, що протікає легеневими капілярами.
Легені
Вигляд легень
Легені людини мають вигляд конуса, основа якого звернена до діафрагми. Вкриті оболонкою - плеврою. Верхівка легень виступає над ключицею в ділянку шиї.
Легені мають:
опуклу реберну поверхню (іноді на легенях є відбитки від ребер);
увігнуту діафрагмальну;
серединну, обернену до серединної площини тіла; ця поверхня називається середостінною.
Долі легень
Легені складаються з часток, розділених глибокими вирізками. Права легеня більша за розміром і за об'ємом, вона має 3 частки, ліва – дві. Це зумовлено тим, що у лівій частині знаходиться серце. Частки легень - окремі, певною мірою ізольовані, анатомічно відокремлені ділянки легень з власним частковим судинно-нервовим комплексом. Частки легень діляться на бронхолегеневі сегменти. В кожному сегменті виділяють кілька дольок.
Середостіння
Всі органи, що розташовані між легенями посередині складають середостіння (mediastinum). На середостінній поверхні легень розташовані їх ворота, куди заходить бронх, входять і виходять судини і нерви. На внутрішній поверхні лівої легені є досить глибока серцева ямка, а на передньому краї - серцева вирізка. Основна частина серця розташована саме тут - зліва від серединної лінії.
Схематичне зображення легень людини
1 - Трахея. 2 - Легенева артерія. 3 - Легенева вена. 4 - Альвеолярний хід. 5 – Альвеоли. 6 - Серцева вирізка лівої легені. 7 – Бронхіоли. 8 - Третинні бронхи . 9 - Вторинні бронхи. 10 - Головні бронхи. 11 - Гортань
Органогенез
Легені людини закладаються на третьому тижні внутрішньоутробного розвитку. На четвертому тижні виникають дві бронхолегеневі нирки, які розвинуться відповідно у бронхи і легені.
Бронхіальне дерево формується від п'ятого тижня до четвертого місяця. На четвертому –п’ятому місяці закладаються дихальні бронхіоли, з'являються перші альвеоли і формуються ацинуси.
До моменту народження кількість часток, сегментів, часточок відповідає кількості цих утворень у дорослої людини.
Вікові зміни легень
Розвиток легень триває і після народження. Впродовж першого року життя бронхіальне дерево збільшується в півтора-два рази. Наступний період інтенсивного росту відповідає статевому дозріванню. Поява нових розгалужень альвеолярних протоків закінчується в період від 7 до 9 років, альвеол - до 15-25 років.
Об'єм легень до 20 років перевищує обсяг легенів у новонародженого у 20 разів.
Після 50 років починається поступова вікова інволюція легенів, яка посилюється у віці понад 70 років.
Захворювання легень
Найбільш поширені захворювання дихальної системи: бронхіальна астма, бронхіт, які можуть давати ускладнення на легені – пневмонія, плеврит.
Органи дихання людини і легені зокрема вражають такі вірусні та бактеріальні захворювання, як грип, гостра респіраторна вірусна інфекція, туберкульоз, сифіліс…
Пошкодження судин грудної стінки може зумовити гемоторакс, а пошкодження легеневої тканини - пневмоторакс.
Розвитку захворювань легенів сприяють куріння, отруєння вихлопними газами, робота на шкідливому виробництві. Зокрема «запилення» легенів призводить до пневмоконіозів.
Визначення раку легень за кольором щік
Дослідники розробили революційний метод виявлення раку легенів. Для цього потрібно посвітити на клітини, узяті зі щоки пацієнта. Диво-техніка називається "парціальна хвильова спектроскопічна мікроскопія".
В основі методу лежить відкриття вчених, які з'ясували, що пацієнти з раком легенів мають ознаки підвищеного поширення хроматину, матеріалу, з якого зроблені хромосоми в клітинах щік. Їх можна виявити, розсіюючи світло. Від хворих і здорових клітин світло відбивається по-різному.
Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартовування, дотримання режиму праці і відпочинку, раціональне харчування. Сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. Потрібно вчитися правильно дихати. Для цього треба застосовувати комплекси фізичних вправ, які розвивають дихання.
Бути здоровим! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/evrosoyuz.html | Євросоюз | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/385f1292d321b068abd0f7100d2a3a03.pptx | files/385f1292d321b068abd0f7100d2a3a03.pptx | Кількісна теорія грошей
Виконав роботу : Студент групи Ф-23
Набієв Н.Р.
Викладач :
Іноземцева Ю.Ю.
План :
Вклад у кількісну теорію,Дж. Локк.
Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера.
Кількісна теорія грошей
Кількісна теорія попиту на гроші
Англійський економіст Дж. Локк
Важливий вклад у кількісну теорію вніс англійський економіст Дж. Локк, який дійшов висновку, що вирішальним фактором, який регулює і визначає вартість грошей (у даному випадку золота і срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота і срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їх думку, дійсне багатство нації міститься не в мертвих запасах золота і срібла, а в створенні мануфактур, у використанні в них живої праці. Тим самим ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно якої золото та срібло вже по природі своїй є гроші.
У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найбільш чітко виразив англійський філософ Д. Юм. У нарисі "Про гроші" (1750) Юм висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності": подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін, виражений у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм "постулатом однорідності" Д. Юм дав поштовх до формування концепції "нейтральності грошей" в ринковій економіці та екзогенного пов’язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.
Визначення "нейтральності грошей" та екзогенності кількісного фактору створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії і вона до кінця ХIХ століття обмежувалася використанням своїх класичних постулатів:
причинності, згідно якого зміна цін визначається зміною кількості грошей;
пропорційності, згідно якого ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;
однорідності, згідно якого при зміні кількості грошей в такій же пропозиції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.
Відстоюючи класичні постулати, представники кількісної теорії тривалий час (по суті до початку ХХ ст.) не проявляли інтересу до розкриття складного процесу впливу грошей на систему цін, а через них - на економічні процеси взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційного зростання цін при збільшенні кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу. Тому представникам класичної кількості теорії так і не вдалося розірвати вузького кола механічного зв’язку товарних цін і грошової маси, хоч серед них були і класики політичної економії капіталізму, перш за все Д. Рікардо.
Д.Рікардо.
На початку ХХ ст. з новою силою розгорілися суперечки навколо кількісної теорії. Проте на цей раз зусилля були спрямовані на дослідження механізму зв’язку між кількістю грошей і цінами. Першим це завдання взяв на себе американський економіст І. Фішер, який сформулював трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого "рівняння обміну".
Трансакційний варіант кількісної теорії І. Фішера.
базується на співвідношенні двох пов’язаних між собою явищ:
добутку кількості грошей на швидкість їх в обігу,
добутку рівня цін на кількість реалізованих товарів.
Зв’язок цих величин він виразив у вигляді рівняння обміну:
MV = PQ
де М - сума наявних грошей, що знаходяться в обігу протягом певного періоду; V - швидкість обігу; P - ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період; Q - кількість товарів.
І. Фішер.
Основою формули є товарообмінна операція. У правій частині рівняння представлена сума цін всіх товарів, що беруть участь в операціях, у лівій - їм протистоїть сума всіх негайних платежів.
З часом І. Фішер ускладнює рівняння. Він вводить у ліву частину ще один член - M/V/, де М/ - сума грошових коштів на чекових рахунках, V/- швидкість їх обігу. В Результаті формула набуває такого вигляду:
MV + M/V/ = PT
де Р - середній зважений рівень цін, Т - сума всіх Q.
Рівняння обміну тавтологічне за самим визначенням. Оскільки це лише різні способи виразу однієї і тієї ж величини - грошової суми товарообмінних операцій.
Тому з наукових позицій важливе значення має не само по собі "рівняння обміну", а ті висновки які були зроблені з нього І. Фішером та наступними дослідниками кількісного фактору в теорії грошей. Найбільш важливим для розвитку кількісної теорії був висновок І. Фішера про формування рівня цін під впливом трьох факторів, а не одного, як це стверджували представники класичної кількісної теорії.
Для цього І. Фішер на основі "рівняння обміну" побудував формулу ціни:
Р = M V, Q
З цієї формули слідує, що рівень цін (Р) залежить від:
кількості грошей, зміна якої прямо пропорційно впливає на рівень цін;
швидкості обігу грошей, зміна якої теж прямо пропорційно впливає на рівень ціни;
фізичного обсягу товарообороту, зміна якого обернено пропорційно впливає на рівень цін.
"Кембриджська версія". На початку ХХ ст. у Західній Європі набула поширення інша версія кількісної теорії, відмінна від трансакційного варіанта І. Фішера. Вона була названа теорією касових залишків або "кембриджською версією". Її активними пропагандистами були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх роботах).
Важливою особливістю "кембриджської версії" було те, що розміри нагромадження грошей не нав’язувались господарюючим суб’єктам з "залізною необхідністю" згори, а пов’язувалися з мотивами їх поведінки. За основу вини брали два мотиви зберігання грошей - як фонду засобів обігу і резерву на покриття непередбачених потреб.
Разом з тим принцип вибору між грошима і іншими формами зберігання багатств не одержав в теорії касових залишків послідовного вираження. З допомогою ряду спрощень аналіз зрештою переводився на рейки традиційної кількісної теорії з її ключовим висновком про наявність жорстокого причинного зв’язку між кількістю грошей і загальним рівнем цін.
Це виразилось у формулі "кембриджського рівняння" (формула Пігу):
M = r R P
де М - кількість грошових одиниць;
R - загальна величина виробництва в фізичному виразі за одиницю часу;
Р - ціна виробленої продукції;
r - частина RP, яку люди мають бажання зберігати в вигляді грошей.
При постійності r і Р виникає обернено пропорційний зв’язок між вартістю (купівельною силою) грошової одиниці і величиною наявних у господарстві касових залишків. Саме в цьому і полягає основний висновок кількісної теорії.
Подальший розвиток капіталізму спричинив широке визнання кількісної теорії грошей. Західні економісти і представники ділових кіл досить одностайно розглядають її як керівництво для державно-монополістичного втручання в економіку, для впливу на грошовий обіг і на сам рух капіталістичного циклу.
В умовах державно-монополістичного капіталізму саме у регулюванні грошової маси вбачали спосіб впливу на рівень товарних цін і на стан господарської активності. Методи цього впливу першим запропонував Дж. Кейнс, який підкреслював необхідність поєднання кількісної теорії грошей із теорією кон’юнктури.
Література:
http://ru.osvita.ua/vnz/reports/bank/19986/
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/emocii5.html | "Емоції" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/bed6ce77f502c30d640ed20b5382d317.pptx | files/bed6ce77f502c30d640ed20b5382d317.pptx |
Поняття «емоція»
Що таке емоція?
Емоція - емоційний процес середньої тривалості, що відображає суб'єктивне оціночне ставлення до існуючих або можливих ситуацій. Емоції відрізняють від афектів, почуттів і настроїв.
Одна з найважливіших особливостей емоцій — їх індикаторний характер, тобто здатність формуватися по відношенню до ситуацій і подій, які реально в цей час можуть не відбуватися, і існують тільки у вигляді ідеї про пережиті, очікувані чи уявні ситуаціях.
Інша важлива особливість — їх здатність до узагальнення і комунікації (емоції можуть передаватися між людьми або тваринами), через що емоційний досвід включає в себе не тільки індивідуальні переживання, але й емоційні співпереживання, що виникають в ході спілкування, сприйняття творів мистецтва тощо .
Класи емоційних станів
1. Настрій — найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань. Виділяють чотири основні причини та обставини, що змінюють настрій:
органічні процеси (хвороба, втома погіршують настрій;
здоров'я, повноцінний сон піднімають настрій);
зовнішнє середовище (бруд, шум, важке повітря,
неприємний колір погіршують настрій; чистота, тиша,
свіже повітря, затишок піднімають настрій);
взаємовідносини між людьми (образа, грубість
погіршують настрій; привітність, довіра, такт піднімають
настрій);
мислені процеси (образи, в яких відображаються негативні
емоції погіршують настрій; образи, в яких відображаються позитивні емоції піднімають настрій;).
2. Пристрасть — виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети. Пристрасть до улюбленої справи (наприклад, до спорту, до музики) дозволяє досягти значних успіхів, пристрасть до боротьби (у широкому значенні цього слова) породжує мужність. Однак пристрасть може не лише формувати особистість, але й зруйнувати її (наприклад, пристрасть до азартних ігор, алкоголю, наркотиків).
3. Афект — емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не горе, а відчай; не страх, а жах; не гнів, а лють.
Класи емоційних станів
Класифікація емоцій
За ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють:
Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість).
Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).
За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють:
Позитивні емоції — породжуються узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи (задоволення, радість, захват, замилування, самовдоволення, упевненість, задоволеність собою, повага, довіра, симпатія, ніжність, любов, подяка, спокійна совість, полегшення, безпека, каяття, каяття совісті, й ін.).
Негативні емоції — породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості (горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість, жаль, розчарування, образа, гнів, презирство, обурення, гордість, ворожість, заздрість, ненависть, злість, ревнощі, сумнів, розгубленість, зніяковілість, сором, стид,відраза і т. д.).
Також окремо виділяють: нижчі емоції, що пов'язані з безумовно-рефлекторною діяльністю, ґрунтуються на інстинктах та є їх вищим виразом (емоції голоду, спраги, егоїзму тощо) і вищі, дійсно людські емоції-почуття: обов'язку, любові, товариства, сорому тощо
Класифікація емоцій
Основні емоції
За Карлом Изарду виділяють 10 основних (базових) емоцій:
• Радість
• Подив
• Печаль
• Гнів
• Відраза
• Презирство
• Страх
• Сором
• Інтерес
• Вина
Радість
Емоція радості виникає в ситуаціях реалізації основних особистісних потреб і можливостей людини. Переживається як стан задоволення і насолоди життям, як почуття задоволеності собою, іншими людьми і навколишнім світом. Часто супроводжується відчуттям припливу сил, розширення можливостей та оптимізму.
Подив
Подив досить близький до емоції інтересу. Виникає в аналогічних ситуаціях новизни, незвичайності і суперечливості. Однак є досить швидкоплинною емоцією. Виступає як сильний пізнавальний мотив, що спонукає до відповідних дії: з'ясувати, дізнатися, уточнити, упевнитися і т.д.
Печаль
Емоція печалі за знаком протилежна емоції радості. Вона може переживатися як стан зневіри, пасивності, занепаду духу, збентеженості, самотності, депресії, а в гранично гострій формі - горя. Виникає в ситуаціях депривації (позбавлення або істотного обмеження можливостей задоволення) основних життєвих потреб, мотивів і устремлінь особистості, при втраті близьких людей. Страждання має дуже серйозні наслідки для людини і є одним з найважливіших умов духовного розвитку.
Гнів
Емоція гніву виникає у відповідь на перешкоду в досягненні людиною пристрасно бажаних життєвих цілей , а також у ситуаціях , що обмежують можливості самореалізації. Серед причин гніву може бути особиста образа і приниження людини або його близьких , обман , шантаж , руйнування стану радості , наруга над ідеалами і світлими цінностями і т.д. Гнів породжує прилив сил і непереборне бажання розправитися з кривдником. Сильний гнів може перерости в стан люті і афекту . У цьому випадку людина втрачає самоконтроль і можливість свідомо керувати своїми діями. Сила гніву залежить від ступеня несподіванки, а також від значущості ущемлених особистих потреб , відносин і цінностей. Найчастіше гнів буває спрямований на інших людей. Однак він може бути спрямований і на самого себе.
Відраза
Емоція відрази виникає по відношенню до об'єктів, явищ або людей, значною мірою не відповідним морально-естетичним вимогам суб'єкта. Вони сприймаються як потворні, огидні і т.д. Це можуть бути вчинки, думки і бажання людей, конкретні предмети, продукти діяльності та інше. Емоція відрази породжує бажання змінити відповідний об'єкт (поліпшити, удосконалити), знищити його або дистанціюватися від нього.
Презирство
Емоція презирства по своїй суті відповідає емоції відрази. Однак виникає вона тільки по відношенню до людей, коли їх поведінка, думки, вчинки не відповідають моральним вимогам суб'єкта. При цьому він відчуває почуття переваги, гордості і бажання відсторонитися від зневажуваного особи або групи осіб.
Страх
Емоція страху виникає в ситуаціях небезпеки та загрози фізичному або особистому існуванню людини. Залежно від ступеня цієї загрози вона може переживати як стан непевності, тривоги, передчуття біди, незахищеності, небезпеки, сильного жаху, що переходить у неконтрольований афект. Здатність подолати свій страх розцінюється як сила і сміливість людини.
Сором
Емоція сорому виникає в ситуаціях , коли суб'єкт виявляє невідповідність своїх вчинків, поглядів, думок, бажань, особистих якостей, відносин, особливостей зовнішнього вигляду, соціальних характеристик розділяються їм самим морально - естетичним нормам. Особливо гостро це переживається на тлі порівняння себе з іншими ( більшістю інших , значущих інших ) . При цьому суб'єкт відчуває себе поганим, нікчемним, безпорадним, маленьким, слабким, нікуди не придатним, негідним, дурним, непривабливим, невдахою і т.д. Йому здається, що всі бачать його недоліки і зневажають його. Тому він відчуває гостре бажання усамітнитися, зникнути, « провалитися крізь землю». Легка форма сорому представляється як стан сором'язливості. Сором паралізує роботу інтелекту, робить сильний вплив на дії і вчинки людини, захоплює свідомість, активізує захисні механізми особистості.
Інтерес
Інтерес-збудження переживається як почуття цікавості по відношенню до чогось або комусь, як бажання досліджувати, дізнатися, розширити свій кругозір, втрутитися в події. Виступає як досить сильний і ефективний мотив відповідної за змістом діяльності, особливо пізнавальною. Емоція інтересу актуалізується ситуаціями зіткнення суб'єкта з відповідним предметом або інформацією, ситуаціями незвичайності, суперечливості і новизни.
Вина
Емоція провини виникає в ситуаціях, коли людина усвідомлює свою причетність або відповідальність за шкоду, страждання, невдачі, незручності і негаразди інших людей. При цьому він відчуває почуття каяття і засудження самого себе (не встиг, не зміг, не попередив), бажання спокутувати свою вину (допомогти потерпілому, попросити вибачення, порозумітися). Здатність взяти на себе відповідальність за власні вчинки, пережити почуття провини і спокутувати провину є одним з найважливіших критеріїв особистісної зрілості.
Дякую за Увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embrionalniy-rozvitok1.html | Ембріональний розвиток | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/ee38baabb026b6bab5659565e5ba0334.pptx | files/ee38baabb026b6bab5659565e5ba0334.pptx | МУТАЦІЇ ЛЮДИНИ
Без мутацій еволюція була б не можлива, це частина нашого життя. Якщо людський геном не мутував то нас би вже давно не було на землі. Поясню чому - найголовніше для будь-якої істоти що живе на нашій планеті це адаптація до навколишнього середовища, іншими словами, мутація необхідна для зміни організму під зовнішні чинники які на нього впливають. Якщо цього не буде відбуватися то через кілька десятків поколінь відбувається вимирання виду, так як він не зміг адаптуватися до навколишнього середовища
Мутация у біології
У біології, мута́ції — зміни генетичного матеріалу (звичайно ДНК або РНК). Мутації можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу протягом поділу клітини, опроміненням жорсткою радіацією, хімічними речовинами (мутагенами), вірусами або можуть відбуватися свідомо під клітинним контролем протягом таких процесів як, наприклад, мейоз або гіпермутація.
Геномнна мутация
Геномною мутацією називається зміна числа хромосом. Геномні мутації виникають в результаті порушення нормального ходу мітозу чи мейозу.
Гаплоїдія-зменшення числа повних гаплоїдних наборів хромосом.
Генні мутації
Генні (крапкові) мутації – стійкі зміни окремих генів, що виникають в результаті:
-заміни однієї або декількох азотистих основ у структурі ДНК на інші;
випадання деяких азотистих основ;
доповнення нових азотистих основ. Це призводить до порушення порядку списування інформації. Генні мутації змінюють морфологічні, біохімічні і фізіологічні властивості організму.
Генні мутації не проявляються на зовнішній морфології хромосом, їх не можна побачити під мікроскопом. Коли змінюється порядок нуклеотидів в ДНК хромосоми, то відбуваються зміни і молекули РНК, яка будується на основі ДНК. Якщо змінюється РНК, то змінюється і білок, який будується на основі РНК. Отже, виникає мутація. Найчастіше такими захворюваннями є: адрено-генітальний синдром; міопатія Дюшена-Беккера; муковисцидоз; гемохроматоз; нейрофіброматоз. фенілкетонурія; Зовнішньо ці хвороби не проявляються, а лише в обміні речовин – метаболізмі
Хромосомні мутації
Хромосомні мутації – аберації – виникають в результаті значних змін в структурі хромосом. До них належать: нехватки; делеції; дуплікації; інверсії; транслокації; транспозиції. Нехватки – хромосома втрачає кінцеві фрагменти і втрачені ділянки видаляються за межі ядра в ході мейозу. Делеції – втрата частини хромосоми всередині. Це викликає зміну фенотипу, але якщо втрачені гени є життєво необхідними, то це призводить до смерті або патології. Мутації виникають тому, що змінюється РНК
У багатоклітинних організмах мутації можуть бути підрозділені на:
Генеративні мутації, які можуть бути передані нащадкам.
Соматичні мутації , не можуть передаватися до нащадків у тварин. Рослини іноді можуть передавати соматичні мутації своїм нащадкам безстатево або статево.
Тепер поговоримо про людину - як відомо мутації буваю корисними і шкідливими, як правило організм не може визначити наскільки корисна чи шкідлива мутації, це з'ясовується у наступних поколіннях при природному відборі. Якщо говорити про природний добір у нашому суспільстві, то звичайно він існує, як правило люди зустрічаються і заводять дітей з тим людьми які їм симпатичний за різними критеріями - зріст, зовнішній вигляд, інтелект і т д. Людина з певними мутаціями як правило має відхилення в розвитку або в зовнішньому вигляді, часто хворіє і так далі, але не всі мутації такі помітні, так наприклад людина з ідеальною фігурою і зовнішністю може мати серйозні шкідливі мутації в своєму геномі які можливо проявляться у його дітей .
Причини мутацій Фактори, що здатні спричиняти мутації, називаються мутагенними, тобто мутагенами. Вони бувають:
фізичного;
хімічного;
біологічного походження.
Фізичні мутагени:
іонізуюче випромінювання
радіоактивні елементи (радій, радон, ізотопи К, С);
ультрафіолетові промені;
надто висока або низька температура. Вони призводять до змін хімічних реакцій, спричиняють хімічні перетворення різних сполук, що і є причинами мутацій – частіше генних і рідше хромосомних.
Класифікація мутацій
За впливом на організм мутації є:
летальні – призводять до внутрішньо- утробної загибелі зародка або до смерті в дитячому віці;
напівлетальні – знижують життєздатність організму, призводячи до ранньої смерті. В основному смерть наступає до досягнення статевої зрілості; нейтральні – не впливають суттєвим чином на процеси життєдіяльності; сприятливі – забезпечують організму нові корисні властивості.
Спадкові хвороби крові
Хвороба, що викликається рецесивним геном і пов’язана з порушенням зсідання крові. Вона супроводжується значними крововтратами.
Серповидноклітинна анемія
Викликається рецесивним геном, який змінює формулу гемоглобіну. До складу ланцюжка гемоглобіну входять: 146 амінокислотних залишків, які закодовані в ДНК у вигляді 146 триплетів (438 нуклеотидів) В результаті цього знижується % кисню в крові, що викликає кисневе голодування. Із-за цього еритроцити змінюють свою форму, нагадуючи серп. Спадкові хвороби крові
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/degradaciya-ta-regres.html | ДЕГРАДАЦІЯ ТА РЕГРЕС | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/dfacf8ec741b5b1e6887a722a59a5dab.pptx | files/dfacf8ec741b5b1e6887a722a59a5dab.pptx | ДЕГРАДАЦІЯ ТА РЕГРЕС
Безуглий Данило 11-А
Що таке деградація та регрес
Деградація — поступове погіршення якості, втрата цінних властивостей.
Регрес — рух назад, повернення до старих, віджилих форм, занепад, деградація, зміни у гірший бік, протилежність прогресу.
Деградація у біології
Деградація РНК — загалом означає процес розкладання полімеру рибонуклеїнової кислоти на складові мономери, якими є рибонуклеотидфосфати.
ДЕГРАДАЦІЯ людини
Як проявляється деградація особистості?
Перші ознаки деградації з’являються задовго до повного розпаду особистості. Коло інтересів у таких людей звужується, головним чином в загальнокультурному аспекті: вони перестають дивитися фільми, читати книги, відвідувати концерти. Їм властиві легковажність, плоский гумор, безтурботність поряд з примхливістю, невдоволенням і бурчанням. Вони стають надокучливими і фамильярными. Їх судження легковажна і поверхневі, а в поведінці спостерігаються розв’язність, схильність до цинізму, зниження почуття сорому й огиди. Розвиваються такі якості, як егоїзм, брехливість, егоцентризм.
@zhestkach_194_
Деградація у хімії
Піроліз, або теплова деградація — від «піро» — вогонь, і «лізис» — розчинення; означає «розчинення вогнем» (так само «гідроліз», «електроліз») — хімічна реакція, під час якої органічні сполуки розпадаються.
Деградація у природі
Сьогодні на Землі під загрозою знищення опинилося близько 25 тис. видів рослин, 72 млн. га тропічних лісів. Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня — мінімум один вид рослин. Сьогодні в Африці кількість великих ссавців становить лише 10 % тієї, що була там 100 років тому.
Ще 30 років тому на цьому континенті жили 100 тис. носорогів, а нині — менше ніж 4 тис. Щороку понад 6 млн. га земель перетворюються на пустелі.
Це і є деградація.
Сифака
Ці пухнасті красені з роду лемурів мешкають виключно на острові Мадагаскар. Полювання, вирубка лісів та масштабні лісові пожежі знищують улюблені місця їх проживання та скорочують чисельність виду.
Коала
В дикій природі залишилося всього 100 тисяч коал, стверджують в австралійському фонді Koala. А все тому, що до ХХ ст. в Австралії на них активно полювали та продавали їх цінне хутро в Європі та США.
Є дані, що внаслідок засушливих і неврожайних 1926-1927 років в Австралії лише за один місяць після відкриття полювання було знищено 600 тисяч цих пухнастих красенів. Сьогодні основну загрозу цим тваринам становлять: вирубка евкаліптового дерева, лісові пожежі, урбанізація, напади собак.
Амурський тигр
Амурським тиграм також загрожує зникнення. В 30-х роках ХХ ст. їх чисельність сягала всього лише 50 особин. Та завдяки цілеспрямованим діям небайдужих людей нині в дикій природі амурських тигрів налічується від 413 до 529 осіб.
Зебра Греві
За таке незвичне забарвлення стародавні природознавці називали зебру Греві «тигровим конем». В минулому ці зебри мешкали на територіях від Єгипту до Північної Африки, нині ж їх зосталось лише 2 500, більшість з яких мешкає в Кенії.
Велика панда
Виявляється, що цих неповоротких чорно-білих ведмедиків залишилося близько 700 особин. Колись вони заселяли майже всю територію Китаю і В’єтнаму. Великих панд називають також бамбуковими ведмедями, адже бамбук – це їхня основна їжа.
Гірський карликовий опосум
Карликовий опосум – це нічна тваринка, що живе на деревах. Вага її становить від 6 до 80 г. Як би не дивно це було, але перший гірський карликовий опосум був помічений зовсім нещодавно – у 1966 році. З того часу їх популяція постійно зменшується.
Сніговий барс, або ірбіс
Розкішний сніговий барс чудово почуває себе лише поміж скелями, каміння й снігу. Густе хутро захищає його від холоду, а широкі ніздрі дають змогу вдихати достатню кількість розрідженого гірського повітря. Завдяки широким волохатим лапам сніговий барс легко пересувається по снігу.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
DanielBezugly.ind |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fotosintez1.html | "Фотосинтез" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/2a69d27e8623a6193946cc1d80e21e56.pptx | files/2a69d27e8623a6193946cc1d80e21e56.pptx | Фотосинтез
Підготувала Давидюк Іванна
Фотосинтез -
Процес перетворення енергії сонячного світла на енергію хімічних зв’язків;
Процес синтезу органічних сполук (вуглеводів) з неорганічних (Н2О та СО2)
Хлорофіл
речовина синьо-чорного кольору, складний ефір, присутній в хлоропластах.
У хлоропластах також :
У світловій фазі фотосинтезу :
Поглинання світла молекулами хлорофілу “А” ( за участю допоміжних пігментів – хлорофілу “В”, фікобілінів і каротиноїдів) та перетворення енергії світла в хімічну енергію АТФ.
Процеси за Z-схемою:
Кванти світла
ФС 2
( електрони реакційного центру)
Передають енергію, збуджують
ФС 1
(електрони реакційного центру)
Передаються, втрачають енергію
Фотоліз води
електрони
Передають енергію, збуджують
енергія
Синтез АТФ
Реакції темнової фази :
Відновлення молекул СО2 до молекул вуглеводів ( глюкози)
Процеси за циклом Кальвіна:
1) Фіксація атома С, зі сполуки СО2
2) Побудова карбонового скелету глюкози з фіксованих атомів С.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dovgopyat0.html | Довгоп'ят | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/a0f6fe22326c894609332bdae5e56436.pptx | files/a0f6fe22326c894609332bdae5e56436.pptx | Довгоп’ят
Довгоп’ят - це невеликий ссавець із ряду приматів. Вельми специфічний зовнішній вигляд створив навколо цього невеликого звірка дещо зловісний ореол.
Зовні довгоп’яти - це невеликі тваринки, розміри яких не перевищують 16 см, з великими вухами, довгими тонкими пальцями і з дуже маленькою вагою – від 115 г до 160 г. Довгий, близько 30 см, голий хвіст використовується для балансу.
На мордочці довгоп’ятів наявні мімічні м’язи, завдяки чому вони можуть змінювати вираз обличчя. Це робить цього звірка ніби “людяним”.
Шерсть густа і шовковиста від сіруватого до темно-коричневого кольору.
Кінці пальців утворюють подушечки, необхідні для лазіння по гілках. На всіх пальцях плоскі нігті, крім 2 і 3, де наявні гострі кігтики, для розчісування хутра.
Очі в порівнянні з людськими пропорціями набагато більші - приблизно як середнє яблуко.
Довгоп’яти - активні хижаки, що живляться комахами, дрібними ящірками, і невеликими птахами. Вони єдині примати, які вживають тваринну їжу.
За добу одна тварина може з’їсти поживи, загальна вага якої складає 10% від маси його тіла.
Особливо успішно довгоп’яти розправляються із саранчовими.
Свою здобич ці тваринки можуть оглушити стрибком. Поймавши комаху, довгоп’ят підносить її до рота однією або обома «руками».
Корінне населення Індонезії і Філіппінських островів пов'язувало безглуздий зовнішній вигляд довгоп'ята з витівками злих духів. Однак і багато наших сучасників, які вперше бачили його в рідному середовищі проживання, залишаються вражені його нестандартною зовнішністю.
Особливо вразливі туристи розповідають, що вперше побачивши, як на них не кліпаючи дивляться величезні сяючі очі, а в наступну мить звір розвертає голову майже на 360 градусів і ви дивитеся йому прямо в потилицю, стає, м'яко кажучи, не по собі. Місцеві аборигени до цих пір вважають, що голова довгоп'ята існує окремо від тіла.
Видів довгоп'ятів налічується приблизно вісім. Найпоширеніші - це довгоп'ят банканський і філіппінський, а також окремий вид - довгоп'ят-привид. Живуть ці ссавці на території Південно-Східної Азії, островах Суматра, Борнео, Сулавесі і на Філіппінах, а також на прилеглих територіях.
У природі довгоп’яти живуть парами або маленькими групками по вісім-десять особин. Ведуть нічний спосіб життя. Середня тривалість життя близько 10-13 років.
Вагітність триває близько півроку і на світ з'являється маленький звір, який вже через пару годин після народження може, вхопившись за шерсть матері, зробити свою першу подорож. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chomu-ptahi-mayut-taku-nazvu.html | Чому птахи мають таку назву | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/51867887ffdf6b657478bd042a89aefe.pptx | files/51867887ffdf6b657478bd042a89aefe.pptx | Вчитель біології
Світова Т.О.
Зоовікторина «Чому птахи мають таку назву»
Вінценосний журавель і голуб
Волосоподібні пера на голові, схожі на золотистий віночок або корону
Китоголов
Має величезний дзьоб, схожий на черпак, якого нема в жодного птаха
Молотоголов
Тому що в профіль обрис голови, дзьоба і чуба схожий на молоток.
Куряча гуска
Дзьоб з восковицею біля основи, а верхня частина загнута донизу, як у курки
Бугай
Звук, який видає птах, нагадує ревіння бугая. Птах роздуваючи стравохід, утворює резонатор, потім підіймає і опускає голову. Видихаючи повітря, утворює звук
Глухар
Під час токування самець настільки «захоплюється», що втрачає обережність. Варіант – набухає залоза у слуховому проході.
Трипалий дятел
Має лише три пальці
Пальмовий стриж
Робить гніздо на нижньому боці листка пальми, приклеюючи гніздо і яйця слиною
Лелеки - роззяви
Між наддзьобком і піддзьобком, коли дзьоб закритий, залишається велика щілина
Удовичка
Самці у шлюбний період вражають своїм довгим чорним хвостом, які схожі на траурні вуалі вдовиць
Назви яких птахів включають титули коронованих осіб
Королівська удовичка
Королівський кондор
Королівський рибалочка
Імператорський пінгвін
Королівський пінгвін
Королівський дятел
Королівський тиран
Жовто- і червоноголові корольки
Великий султанський дятел
Очковий монарх
Назви яких птахів включають титули духовних осіб
Зелений, червоний, сірий кардинали
Малий медонос – монах
Крикливий монах
Папуга – монах
Чорнолоба монахинька
Які назви птахів пов'язані з релігійними віруваннями
Райські птахи
Райська удовичка
Райська мухоловка
Райський рибалочка
Райський дронго
Священний рибалочка
Священний ібіс
Священна майна
Птах – апостол
Колібрі - ангел
Назви яких птахів пов'язані з небесними тілами
Сонячна аратінга
Сонячна чапля
Гірська зірка |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fauna-doneckoi-oblasti.html | Фауна Донецької області | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/b118255ab8453372250ae369a06045ef.pptx | files/b118255ab8453372250ae369a06045ef.pptx | Підготувала: учениця 10 класу, Калмикова Є. Учитель: Мазуренко О.А
Фауна моєї області
Тваринний світ Донецької області дуже широкий і різноманітний. У лісах Донецької області живуть косуля, дикий кабан, лісова куниця, заєць-русак, червона білка, кам’яна куниця, європейська норка, борсук, ласка, горностай, кріт. У степу водяться байбаки, землерийки, їжаки, ховрахи, польові миші, степовий тхір, єнотовидні собаки, слепушонки, червона лисиця, рідше вовки, ящірка прудка, ящірка-веретінниці, чотирисмуговий полоз, вуж звичайний, вже водяний, мідянка, степова гадюка, жовтобрюх .На території області постійно знаходиться і спостерігається на перельотах, зальотах, зимівлі і міграціях близько 300 видів птахів. Тут живуть жайворонки, вівсянки, удоди, в'юрок і, чечітки, сизоворонки, фазани, куріпки, перепела та інші птахи. По берегах річок і водойм водиться водоплавна птиця, в річках і озерах зустрічається 55 видів риб. Крім того, на даній території зустрічається 12 видів земноводних. Відповідно до попередніх даних, 131 вид тварин, які знаходяться на території області, занесений до Червоної книги України.
Загальна інформація
Степ
Байбак
Землерийка
Ховрах
Степовий тхір
Степ
Червона лисиця
Ящірка прудка
Мідянка
Єнотовидний собака
Слепушонок
Чотирисмуговий полоз
Ліс
Косуля
Лісова куниця
Червона білка
Заєць-русак
Дикий кабан
Ліс
Ласка
Європейська норка
Барсук
Кріт
Жайворонок
Вівсянка
Удод
В`юрок
Чечітка
Сизоворонка
Перепілка
Фазан
Куріпка
Висновок
Склад фауни нашої області з кожним роком стає все менше, щоб цьому запобігти потрібно тваринам особливе підвищення контролю над ними. Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dihannya1.html | "Дихання" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/cea9b2a1f819e53d84b550b145de70fb.pptx | files/cea9b2a1f819e53d84b550b145de70fb.pptx |
Дихання
ДИХАННЯ – це сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його для окиснення органічних речовин і виділення з нього вуглекислого газу.
ДИХАННЯ
включає
Зовнішнє:
доставка кисню від легень
до тканин і винесення
вуглекислого газу
від тканин до легень
Перенесення
газів
кров’ю
Внутрішнє:
окислювальні процеси
в клітинах, внаслідок
яких виділяється енергія
для життєдіяльності
Значення дихання
Значення дихання
- Забезпечення організму киснем.
- Видалення вуглекислого газу.
- Окислення органічних сполук з виділенням енергії, необхідної для життєдіяльності.
- Видалення кінцевих продуктів обміну: водяної пари, аміаку, сірководню…
1 –носова порожнина
2 – гортань
3 – трахея
4 – бронхи
5 – легені
Людина вдихає повітря носом. Через гортань, трахею і бронхи зігріте, очищене повітря, потрапляє в легені.
ОРГАНИ ДИХАННЯ
НОСОВА ПОРОЖНИНА
У носі повітря очищається від пилу і мікробів
та зігрівається
Носова порожнина – початковий етап дихальної системи.
Тут розміщені нюхові рецептори
ГОРТАНЬ
Через носоглотку повітря надходить в гортань, яка складається з 9 хрящів і має лійкоподібну форму.
ТРАХЕЯ І БРОНХИ
Трахея ділиться на два відгалуження – бронхи
Трахея – трубка довжиною 10-14см, яка складається з хрящових півкілець
ЛЕГЕНІ
Легені – це пункт обміну газів.
Вони складаються з великої кількості легеневих пухирців,
що пронизані кровоносними судинами.
В легенях налічується 600 мільйонів легеневих пухирців
Молекули кисню потрапляють у кров, яка розносить його до всіх органів тіла людини.
З крові молекули вуглекислого газу проникають у легеневі міхурці. Шкідливий для організму вуглекислий газ людина видихає.
Дуже шкодять легеням пил, тютюновий дим.
Для дихання необхідне тільки чисте, свіже повітря.
БЕРЕЖИ ОРГАНИ ДИХАННЯ
Дякуємо за увагу !!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gastrit.html | Гастрит | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/2806ed259da0928f0bab76f40cdcd103.pptx | files/2806ed259da0928f0bab76f40cdcd103.pptx | Гастрит
Презентація на тему:
Гастрит (лат. gastritis, від грец. γαςτερ — шлунок) — хвороба, при якій утворюється запалення оболонок шлунку
Етіологія
інфекція патогенів (найчастіша причина, зазвичай бактеріями Helicobacter pylori, інколи грибками або нематодами роду Anisakis)
використання нестероїдних протизапалювальних препаратів (таких як аспірин, парацетамол, ібупрофен та інші)
автоімунні захворювання
біліарний рефлюкс
стероїдні препарати
деякі типи алергії
Чинники, що сприяють винекненню хвороби:
нерегулярне харчування
споживання гострої їжі надто великими дозами
надмірна кількість вживання алкоголю
тютюнопаління
кава
нестача білків та вітамінів у постійному раціоні людини та у її організмі.
Діагностика:
Клінічна діагностика — аналізуються скарги хворого, анамнез, дані огляду пацієнта, висловлюється можливий діагноз і складається раціональний план інструментального обстеження.
Ендоскопічна діагностика з біопсією — уточнюється характер і локалізація змін слизової оболонки шлунка.
Лабораторна діагностика — клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, клінічний аналіз калу, аналіз калу на приховану кров, виявлення інфекції Helicobacter pylori.
Ультразвукове дослідження печінки, підшлункової залози, жовчного міхура — для виявлення супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту.
Лікування
Лікування
Лікування
Лікування
Лікування |
https://svitppt.com.ua/biologiya/evolyuciya-darvin.html | Еволюція. Дарвін. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/58/dd1f4db0e3305594c0bc40a13ee47528.pptx | files/dd1f4db0e3305594c0bc40a13ee47528.pptx | Еволюція Геній Чарлза Дарвіна
Підготувала
Учениця 11Б класу
Кунтиш Олександра
Біографія
Чарлз Дарвін народився і жив у християнських традиціях – в дитинстві він з матір’ю та братами відвідував Унітаріанську церкву, а будучи юнаком закинув Единбурзький університет, де він вивчав медицину та пішов вчитися на у Кембриджський християнський коледж на священника.
В коледжі Дарвін захопився геологією та вивченням природничої історії в умовах тропіків, а у 30х роках 19 ст став почесним членом наукової еліти.
Переломним етапом його життя стала навколосвітня подорож на кораблі «Бігль» у 1831 роцІ
Ця подорож була важливою подією у житті Дарвіна, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зоолог, ботанік, він зібрав величезний і дуже цінний науковий матеріал, який відіграв виключну роль в розвитку еволюційної ідеї. Геологічні спостереження на океанічних островах, в Південній Америці, Кордильєрах та інших місцях підтвердили думку Чарлза Лайєла про постійну зміну поверхні Землі під впливом зовнішніх і внутрішніх причин. Зіставляючи різні факти, Дарвін приходить до висновку, що вимирання видів тварин і рослин минулих епох не можна пояснити якимись «великими катастрофами».
Завдяки дивовижним знахідкам та дослідженням під час подорожі, а також захопленням геологією, Дарвін починає сумніватися у багатьох біблійних твердженнях. Прочитавши працю Лайеля «Основи геології» в якій описувалась повільна і безперервна зміна земної поверхні під впливом постійних геологічних факторів, Чарлз починає розуміти, що процеси формування ландшафту, відбувалися значно довше ніж це описує теологія, і, відповідно, тварини також могли існували та змінюватися на протязі тривалого періоду..
Дарвін ніколи не був звичайним теоретиком і кожне своє твердження підтверджував дослідами чи зразками. У 40 річному віці він захопився селекцією голубів і був вражений, як його здогадка підтверджується у використанні людиною технології природного відбору в штучному виведенні нових видів.
Сумнівів більше не залишалося – на види можна впливати так щоб вони змінювались, причому кардинально – утворюючи нові, раніше не бачені особини. Природа, подібно до селекціонера, виводить нові види істот, які краще підходять її середовищу і робить вона це шляхом жорстокого природного відбору.
Проте Дарвін довго не наважувався опублікувати “Походження видів”, оскільки чудово розумів, яку реакцію це викличе у колег-теологів та у суспільстві в цілому. Проте 24 листопада 1859 року під тиском своїх друзів натуралістів, Дарвін все ж публікує свою працю для широкого загалу.
Ця праця включала в себе 20 років досліджень та логічний ланцюжок з фактів, який повністю описував розвиток життя на Землі, не потребуючи надприродного пояснення.
Не змогла описати теорія Дарвіна лише одного – яким чином покращення набуті в наслідок природного відбору передаються до нащадків. Проте все змінилося у 20 ст в період неодарвіністської революції, коли вчені поєднали еволюцію з генетикою.
В дійсності гени батьків не змішуються, а об’єднуються під-час репродукції, таким чином кожен ген успадковується або повністю або ніяк. В процесі розмноження тварин гени копіюються та розміщуються в спермі та яйцеклітині і під-час цього копіювання часто виникають помилки, які в генетиці називаються мутаціями.
Ці мутації народжують ряд нових характеристик, які відрізняють особину від її батьків, часто навіть в якісному плані. Якщо ці нові якості допоможуть краще пристосуватися до середовища, то особина виживе і зможе передати їх нащадкам, що повністю доводить природний відбір Дарвіна.
Крім цього гени можна порівняти з неймовірною точністю, оскільки гени будь якого життя на Землі побудовані з ДНК – коду, який складається з чотирьох хімічний речовин з назвами A, T, C, G. Буде істота ховрахом, конем чи людиною залежить лише від порядку розташування цих літер в коді.
Також, як і стверджував Дарвін, тварини з близьким родинним зв’язком мають значно більше схожих рис у своєму коді. Ці риси можуть передавати також і віруси, які називаються ретровірусами, тобто вірусами успадкованих від пращурів. Таким чином завдяки подібності коду та наявності однакових ретровірусів в однакових місцях, ми можемо з великою точністю визначити спорідненість не лише окремих особин, але й видів.
Отже, давайте вже підбивати підсумки в яких ми ще раз нагадаємо основні факти, які повністю доводять еволюцію та геній Дарвіна: |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dokazi-evolyucii.html | "Докази еволюції" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/1de6a72192d9a96e6421028e727194f3.pptx | files/1de6a72192d9a96e6421028e727194f3.pptx | Докази еволюції
Палеонтологічні і біогеографічні докази
Основні докази еволюції
Палеонтологічні
Ембріологічні
Біогеографічні
Морфологічні
Генетичні
Біохімічні
Паразитологічний метод
Палеонтологічний
Рештки трилобітів - примітивних членистоногих з трироздільним тілом
СПІРАЛЬНА, РОЗДІЛЕНА НА КАМЕРИ РАКОВИНА характерна для амонітів - вимерлого ряду головоногих молюсків.
ВІДБИТОК СІМ'ЯНОЇ ПАПОРОТІ
Реконструкція археоптерикса, музей Оксфордського університету
Архіоптерикс – перехід між рептиліями і птахами
Перехідні форми
Ознаки від рептилій:
кігті на передніх кінцівках
наявність зубів
довгий хвіст із хребтом із хребців, які не зрослися
Ознаки від птахів:
Диференційоване оперення
Передні кінцівки перетворені у крила
Мюнхенський екземпляр
Псилофіти – перехід між водоростями і рослинами
Іхтіостега – перехідний між рибами і земноводними
Палеонтологічні ряди
Палеонтологічні ряди - це ряди викопних форм, пов'язані один з одним у процесі еволюції і які відображають хід філогенезу.
Володимир
Онуфрійович
Ковалевський
(1842- 1883)-
відомий російський зоолог, основоположник еволюційної палеонтології. Автор класичної реконструкції філогенетичного ряду коней.
Черепа гомінідів, від шимпанзе (A) до людини розумної (N).
Біогеографічні докази
Ендеміки
Австралія протягом 120 млн. років не з’єднувалася з іншими материками. В цей період почала формуватися особлива фауна , розвивалися сумчасті й клоачні ссавці.
Коала
Опосум
Кускус п’ятнистий
Сумчастий диявол
Кенгуру
Сумчастий вовк
Утконіс
Єхидна
Релікти
Мечохвіст –
гігантський морський членистоногий, що сягають 60 см завдовжки.
Латимерія - кистепера риба, яка мешкає у глубоководних частинах берегів східної Африки. Єдиний представник ряду кистеперих риб, найбільш близький до надземних хребетних.
Гатерія - рептилія, яка мешкає у Новій Зеландії. Цей вид є єдиним нині живущим представником підкласа Першоящерів у класі Рептилій.
Гінкго дволопатеве (священне дерево)– реліктова рослина. Зараз розповсюджена у Китаї та Японії тільки як декоративна рослина. Цьому представнику голонасінних бл.300 млн. років.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/embriotehnologii-i-klonuvannya1.html | "Ембріотехнології і клонування" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/02c5877b1f87a720fe313551de137b1d.pptx | files/02c5877b1f87a720fe313551de137b1d.pptx | Ембріотехнології і клонування
Підготувавла
учениця 11-А класу
Очеретяна Каріна
План
Ембріотехнології.
Досягнення ембріотехнологій.
Клонування.
Овечка Доллі – перший клон.
Висновок.
Ембріотехнології- маніпуляції зі статевими клітинами, зиготами та зародками.
Мабуть, наймолодшим напрямком сучасної медицини можна вважати клітинні технології, в яких клітини є джерелом тих або інших необхідних чинників, наприклад пухлинних антигенів під час вакцинотерапії. Але використовувати клітину можна не тільки як джерело будь-яких субстанцій, а й для регенеративної медицини. Тут особливий інтерес викликають технології, засновані на стовбурових клітинах.
Стовбурові клітини (також відомі як шматові клітини) - це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть дифференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин. Цей термін вперше був введений у біологію О.О. Максимовим у 1908р.
Здатність до необмеженого поділу й перетворення на різні типи клітин (так звана плюрипотентность) робить їх ідеальним матеріалом для трансплантаційних методів терапії.
На ранніх стадіях розвитку ембріона, клітини неспеціалізовані. Вони отримали назву стовбурових (СК), тому що розташовані біля основи уявного стовбура генеалогічного дерева клітин, яке вінчає корона з різних спеціалізованих клітин.
На відміну від звичайних клітин, приречених виконувати чітко визначені функції в організмі,СК у процесі розвитку мають можливість набувати спеціалізації. СК розмножуються шляхом поділу, як і всі інші клітини. Відмінність полягає в тому, що вони можуть ділитися необмежено, а зрілі клітини зазвичай мають обмежену кількість циклів поділу.
Також ці клітини здатні до диференціювання — процесу необоротньої спеціалізації клітин.
Потрапляючи в організм під час трансплантації, СК продовжують ділитися й самі знаходять місце, де їхня допомога найпотрібніша. Ця здатність СК отримала назву хоумінга. Отже, хоумінг — це здатність клітин до міграції в «потрібне місце» — «рідний» орган і тканину (у свою стовбурову нішу) або в ділянку ушкодження.
Які досягнення ембріотехнологій?
Розроблено методики пересадження зародків свійських тварин. Для цього в самок вилучають зародки на стадії дроблення та утримують їх на поживних середовищах, де відбуваються початкові етапи зародкового розвитку. У цей час дослідники можуть втручатись у генетичну інформацію клітин. Згодом такі генетично змінені (модифіковані) зародки пересаджують до матки іншої тварини, де завершується ембріогенез.
Важливе значення в галузі пересадження клітин та тканин відіграють методи їхнього замороження. Кріобіологія (від грец. кріос - холод та біологія) - галузь біологічної науки, яка досліджує структурно-функціональні властивості біологічних систем різних рівнів організації під час впливу на них низьких температур. Зокрема, в Інституті кріобіології та кріомедицини Національної академії наук України (НАНУ) розроблено методи тривалого зберігання за низьких температур соматичних і статевих клітин, тканин та ембріонів тварин, призначених для пересадження.
Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин і людей), з допомогою якого в нестатевий спосіб можна отримати новий організм, який буде генетично ідентичним до організму, що передбачається клонувати.
Причому померла Доллі в досить ранньому для вівці віці - в 6 років. Ветеринари встановили, що причиною смерті стало прогресивне захворювання легенів, а також артрит. Зазвичай вівці живуть до 11-12 років, і захворювання легенів - звичайне явище серед тварин такого похилого віку. Але у молодих шестирічних овець подібне зустрічається дуже рідко (тим більше, зв'язане з артритом).
Існують два різні шляхи, з допомогою яких можна досягнути клонування. 1. Перенесення ядра клітини суб’єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). 2. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає в мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів.
Висновок
Ембріотехнології- маніпуляції зі статевими клітинами, зиготами та зародками.
Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин і людей), з допомогою якого в нестатевий спосіб можна отримати новий організм, який буде генетично ідентичним до організму, що передбачається клонувати.
Джерела:
http://www.subject.com.ua/lesson/biology/11klas/26.html
http://znayka.org.ua/klonuvannya.html
http://eco-ua.org/index.php?item=articles&sub=4015&d_id=5
Кінець
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/formi-kril-ptahiv.html | Форми крил птахів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/6fb6427755f2c91ef1e0b32b8243372f.pptx | files/6fb6427755f2c91ef1e0b32b8243372f.pptx | Матеріали до уроків зоології
8 клас
Форми крил птахів
Птахи - це досконалі „літальні апарати“ і форма їхніх крил залежить віл способу життя. У лісових мешканців вони короткі, округлі, що дозволяє їх власникам зручно маневрувати поміж деревами. Морські птахи, навпаки, мають довгі, тонкі крила, за допомогою яких вони легко долають великі відстані.
Швидкість польоту птаха-хижака, який помітив жертву згори сягає 240 км/год, тому що притискаючи крила до тіла, той стрімко кидається вниз.
Форми крил птахів
Форми крил птахів
Крила гусей
Крила тетерева
Крила сови
Крила жайворонка
Форми крил птахів
Політ – головний тип пересування птахів, який допомагає їм живитися, переміщатися в просторі, мігрувати та втікати від хижаків-переслідувачів.
Вміння літати вимагає від птахів здатності вирішувати всі життєві завдання, а форми крил обумовлюють властиві їм способи польоту.
Від форми крил залежить швидкість польоту, витрати енергії та маневреність.
Форми крил птахів
Крила голуба
Крила сороки
Крила ластівки
Планформа крила – це форма його двовимірної горизонтальної проекції, що може бути описана такими параметрами як відносним подовженням і навантаженням на крило.
Відносне подовження крила - це відношення розмаху крил та середньої ширини крила (або квадрат розмаху крил, поділений на площу крил). Навантаження на крило - відношення маси птаха до сумарної площі крил.
Форми крил птахів
Еліптичні крила короткі та заокруглені, з невеликим відносним подовженням, що дозволяє птахам маневрувати в обмеженому просторі, наприклад в умовах густої рослинності. Такі крила характерні для:
лісових хижаків, наприклад, яструба;
багатьох горобцеподібних;
видам, що уникають хижаків за рахунок швидкого зльоту, наприклад фазанам і куріпкам.
Форми крил птахів
Еліптичні крила
Крила куріпки
Крила фазана
Крила яструба
Крила горобця
Швидкісні крила короткі та загострені, вони мають високе навантаження на крило та забезпечують високу частоту змахів для надання найбільшої можливої швидкості за рахунок значних витрат енергії. Зазвичай такі крила типові для невеликих птахів та характеризуються дуже великою відносною довжиною кисті крила. Цей тип крил характерний для найшвидших птахів, таких як сапсани, серпокрильці та більшість качок, які є рекордсменами швидкості : сапсан розвиває швидкість до 140 км/год - 300 км/год, а голкохвостий серпокрилець - до 170 км/год.
Форми крил птахів
Швидкісні крила
Крила качки
Крила сапсана
Крила серпокрильця
Особливим випадком крил цього типу є крила колібрі. Вони мають найбільш відому серед птахів довжину кисті, що складає біля 81% довжини всього крила. Ця частина крила у колібрі найбільш рухома, здатна обертатися навколо своєї осі майже на 180°
Форми крил птахів
Крила для ширяння досить широкі та характерні для великих сухопутних птахів, таких як орли, грифи, пелікани і лелеки. Глибокі борозенки на кінцях крил між маховим пір'ям зменшують силу опору повітря, а відносно короткий розмір дозволяє підніматися з поверхні землі без потреби у значному розгоні.
Дещо подібні до них крила чапель та ібісів, що зазвичай використовуються для повільного махового польоту.
Форми крил птахів
Крила для ширяння
Крила лелеки
Крила пелікана
Крила скопи
Рожева крячка має крила з низьким навантаженням на крило для повільного польоту, проте вона здатна пірнати за рибою.
Крила з високим відносним подовженням є дуже довгими та стрункими, зазвичай вони характеризуються низьким навантаженням на крило та використовуються для повільного польоту, майже ширяння. Такі крила характерні для боривітрів, крячок, дрімлюг та птахів, що здатні переходити на динамічне ширяння над хвилями для збереження енергії, що поширено серед морських птахів.
Форми крил птахів
Крила для ширяння
Крила боривітра
Крила дрімлюги
Крила крячки
Особливим випадком цього типу є крила гігантських буревісників та альбатросів, найбільш пристосованих до тривалого ширяння. Ці крила характеризуються найменшою відносною довжиною кисті, біля 25% від довжини крила, відмінною будовою махового пір'я кисті та найбільшим числом махових пір‘їн другого порядку - 40.
Форми крил птахів
Окремою частиною крила є придаткове крило, розташоване на передньому краю крила, біля основи кисті, та здатне розкриватися уперед та вгору від цього краю. За найпоширенішою версією, його функція подібна до функції передкрилків літака, що використовуються при раптовій втраті швидкості при повільному польоті або гальмуванні при посадці. Хоча інші автори не погоджуються з цією версією.
Форми крил птахів
Гіпотеза «бігу за допомогою крил» заснована на спостереженні молодих кекликів та стверджує, що крила отримали свої аеродинамічні функції в результаті потреби швидко бігати по крутих поверхнях, таких як стовбури дерев, або для уникнення хижаків або, навпаки, для несподіваної атаки. Для цього була потрібна сила, що притискає птаха до поверхні.
Форми крил птахів
Початок дослідженням польоту птахів заклав ще Арістотель у роботі «Частини тварин». Він вважав, що швидкість пропорційна силі, яка діє на тіло, тому для його руху постійно необхідний «рушій», що рухає тіло, а сам при цьому залишається нерухомим. Поняття інерції, прискорення та аеродинамічного опору тоді ще не були відомі, тому фактично фізика польоту лишилася непоясненою.
Форми крил птахів
Лише через два тисячоліття наступний значний крок уперед зробив Леонардо да Вінчі у своїй праці «Про політ птахів». Його замітки, написані у вигляді інструкцій для птахів, докладно описували, що потрібно робити не тільки при рівномірному польоті, але й для злету й посадки, при пориві вітру та в інших ситуаціях. Його зображення детально показували етапи руху частин тіла птахів. Також він запровадив поняття тиску повітря та його змін навколо крил. Проте його роботи про політ птахів довго залишалися маловідомими - їх було опубліковано лише в середині ХХ століття.
Форми крил птахів
У праці Джованні Бореллі «Про рух тварин», опублікованій 1680 року, докладно описано анатомію птахів з погляду механіки та збудовано модель, яка пояснювала утворення підйомної сили. Також Бореллі спростував ідею Аристотеля про роль хвоста птахів у регулюванні напрямку польоту.
Форми крил птахів
Крила птахів є не лише засобами переміщення в просторі, але й головною відмінною ознакою цього класу тварин. Прикладом є дані малюнки. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/degradaciya-pochv.html | "Деградация почв" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/5f6c1658d13a1812d0d227f751df45d0.pptx | files/5f6c1658d13a1812d0d227f751df45d0.pptx | Деградация почв
Подготовила
Ученица 11-А класса
Федорук Юлия
Почвы – важнейший
компонент биосферы.
Почва - хранительница плодородия и жизни на Земле. Чтобы образовался ее слой толщиной в 1 см необходимо 100 лет.
Но он может быть потерян всего за один сезон бездумной эксплуатации земли человеком. По оценкам геологов, до того, как человек начал заниматься сельскохозяйственной деятельностью, реки ежегодно сносили в океан 9 млрд. т почвы.
Деградация почв — это совокупность процессов, которые приводят к изменению функций почвы, количественному и качественному ухудшению её свойств, постепенному ухудшению и утрате плодородия.
Выделяются следующие наиболее существенные типы деградации почв:
технологическая (в результате долгого использования)
эрозия почвы
засоление
заболачивание
загрязнение почв
опустынивание
Эрозия почвы
разрушение и снос верхних наиболее плодородных горизонтов почвы.
Естественная эрозия может существенно усиливаться в результате человеческой деятельности.
Ежегодно 75 млрд. т почвы выносятся с суши (большинство с сельскохозяйственных полей) в результате ветровой или водной эрозии.
В Европе скорость эрозии почвы оценивается в 17 т га год что значительно превышает скорость формирования почвы, которую оценивают в 1 т га год.
Эрозия оказывает воздействие на 46% Европейских почв, причем очень сильные пыльные бури могут выносить 20-40 т почвы га. что в 20-40 раз превышает объемы естественного восстановления.
Засоление почв — процесс накопления вредных для растений солей в почве, главным образом хлористого и сернокислого натрия (хлориды, сульфаты, карбонаты).
Засоленными считаются горизонты почвы с содержанием солей более 0,25%.
В природных условиях засоление почв происходит в засушливых районах Поволжья, юга Украины, Южного Казахстана и Средней Азии, обычно в понижениях рельефа (солончаки, некоторые группы солонцов).
Солончак — тип почвы, характеризующийся наличием в верхних горизонтах легкорастворимых солей в количествах, препятствующих развитию большинства растений
Болото — участок суши (или ландшафта), характеризующийся избыточным увлажнением, повышенной кислотностью и низкой плодородностью почвы, выходом на поверхность стоячих или проточных грунтовых вод, но без постоянного слоя воды на поверхности
Для болота характерно отложение на поверхности почвы неполно разложившегося органического вещества, превращающегося в дальнейшем в торф. Слой торфа в болотах не менее 30 см, если меньше, то это заболоченные земли
Болота возникают двумя основными путями: из-за заболачивания почвы или же из-за зарастания водоёмов. Заболачивание может происходить по вине человека, например, при возведении дамб и плотин для прудов и водохранилищ.
Загрязнение почвенного покрова происходит практически при всех видах хозяйственной деятельности человека
Классификация источников загрязнения почвы:
Промышленные предприятия
Жилые дома и коммунально-бытовые предприятия
Сельское хозяйство
Загрязнение почвы тяжелыми металлами
Промышленные предприятия
В твердых и жидких промышленных отходах постоянно присутствуют вещества, способные оказывать токсическое воздействие на живые организмы и растения.
Жилые дома и коммунально-бытовые предприятия
В составе загрязняющих веществ этой категории источников преобладают бытовой мусор, пищевые отходы, строительный мусор и т.п.
Сельское хозяйство
Загрязнение почвы в сельском хозяйстве происходит вследствие внесения огромных количеств минеральных удобрений и ядохимикатов.
Загрязнение почвы тяжелыми металлами
Тяжелыми металлами называют цветные металлы, плотность которых больше плотности железа. К ним относятся свинец, медь, цинк, никель, кадмий, кобальт, хром, ртуть
Опустыниванием называют процесс, в результате которого уменьшается продуктивность земель, подверженных засухе.
Опустынивание может происходить вследствиe сведения лесов, нерационального землепользования, засухи, перевыпасов, нерационального орошения (заболачивания и засоления), деградации почв и других причин.
Спасибо за внимание! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/garmoniya-kvitiv.html | Гармонія квітів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/58f4a165e755be95dce898f06d901ed3.pptx | files/58f4a165e755be95dce898f06d901ed3.pptx | Гармонія квітів
1
2
З усіх витворів природи О. Уайльд любив лише квіти. Особливо часто на сторінках роману “Портрет Дорпіана Грея” з'являються орхідеї та тюльпани: "Тюльпани на клумбах по той бік алеї поломеніли тремтливими огнистими язичками. Білий порох трепетною хмаркою духовитої пудри зависав у повітрі. Мов якісь величезні метелики, пурхали й колихались барвисті парасольки квітів"
3
Уайльд великого значення надавав мові квітів, він часто виходив на вулиці міста у костюмі, що був схожим на костюм Принца, у петличці його сюртука незмінними були фіалки, а у руці лілеї, гвоздики, щоб нагадати людям, що в житті крім корисного, прагматичного є і прекрасне.
4
Завдання. Перегляньте слайди презентації «Гармонія квітів».
Яку особливість світогляду О. Вайльда ілюструє наведена далі цитата з роману “Портрет Доріана Грея”?
Як ви вважаєте, чому інтелектуальний за жанром роман розпочинається саме описом квітів?
Знайдіть у тексті роману приклади використання письменником образів квітів
Чи допомагає, на ваш погляд, “мова квітів” краще розкрити думку автора? Свою точку зору аргументуйте.
*Примітка. Слайди, починаючи з шостого,
змінюються автоматично і супроводжуються
виконанням музичного твору – “Ноктюрн Шопена ор.
9 №1”
“Робітню художника сповнювали густі пахощі троянд, а коли в садку знімався літній легіт, він доносив крізь відчинені двері то п'янкий запах бузкового цвіту, то погідніший аромат рожевих квіток шипшини. З перського дивана, де лежав лорд Генрі Воттон, курячи своїм звичаєм одну по одній незліченні цигарки, можна було побачити лише блиск золотаво-ніжного, як мед, цвіту верболозу, чиє тремтливе віття, здавалося, насилу витримувало тягар полум'яної краси… Ще більш угнічувало тишу сердите гудіння бджіл, що пробиралися високою невикошеною травою чи монотонно й настійливо кружляли біля покритих золотистим пилком вусиків розлогої жимолості”
5
6
Квіти – символи, які згадуються в романі “Портрет Доріана Грея” Троянда (червона) – кохання, краса; жовта - зрадливість
бузок – символ першого почуття, кохання
7
шипшина – символізує надію, поетичність
8
рокитник (верболіз) – символ весни
9
жиломость
10
бояришник – символ любові
11
гвоздика червона – пристрастне кохання; вірність, незрадливість; символ боротьби, честі, свободи
12
жасмін
13
лілея – величність краси і чистоти, цнотливість
14
мак – символізує уяву, мрійливість, вічний сон, забуття
15
маргаритка – символ цнотливісті, чистоти
16
орхідея – краса, довершеність, витонченість
17
18
тюльпан – символізує гордість, чисте кохання
19
фіалка – символізує скромність
20 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/elementniy-sklad-biologichnih-sistem-biogenni-elementi.html | Елементний склад біологічних систем; біогенні елементи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/a66a4bc0af5742899eafeb81dc34ed39.pptx | files/a66a4bc0af5742899eafeb81dc34ed39.pptx |
Елементний склад біологічних систем; біогенні елементи
Чи однаковий елементний склад живих організмів та об’єктів неживої природи?
Елементи в живій та неживій природі
До складу клітини входить понад 80 хімічних елементів.
27 елементів виконують певні біологічні функції.
Деякі організми інтенсивно накопичують певні елементи.
Морські водорості
Ряска
Елементи в живій та неживій природі
Молюски
Ракоподібні
Бактерії
Елементи в живій та неживій природі
Хребетні
Злаки
Хімічні елементи, що містяться у складі живих організмів і виконують біологічні функції, називають біогенними.
Вісім елементів, що містяться в найбільших кількостях у земній корі та організмі людини
(% від загального числа атомів)
Елементний склад біологічних систем і характеристика біогенних елементів
Атоми цих елементів здатні формувати ковалентні зв’язки за допомогою спарювання електронів;
вони легко утворюють різноманітні хімічні сполуки, реагуючи один з одним;
вони мають малу атомну масу.
Чому біогенні елементи здатні брати участь у тих хімічних сполуках, які становлять основу життя?
?
Елементний склад біологічних систем і характеристика біогенних елементів
ОРГАНОГЕНИ
Найбільш важливим для формування структури органічних сполук є Карбон.
Сульфур
Силіцій
Органічними називають сполуки, в основі яких лежить такий «скелет», або кістяк, із ковалентно пов’язаних атомів Карбону.
Подібну властивість утворювати хімічні зв’язки із самим собою мають ще два елементи — Сульфур та Силіцій, однак вони поступаються вуглецю.
Елементний склад біологічних систем
і характеристика біогенних елементів
Елементи можуть виконувати різноманітні біологічні функції, або входячи до складу органічних і неорганічних сполук, або у вигляді катіонів та аніонів.
Молекула хлорофілу
Молекула гемоглобіну
Тироксин
Процентний уміст в організмі того чи іншого елемента не характеризує ступінь його важливості й необхідності в організмі.
Елементний склад організмів відрізняється від неживої природи.
Хімічні елементи, що входять до складу живих організмів і виконують біологічні функції, називають біогенними.
У живих організмах у найбільших кількостях зустрічаються чотири елементи: Гідроген, Оксиген, Карбон та Нітроген. Їх називають органогенами.
Найбільш важливим для формування структури органічних сполук є Карбон.
Елементи можуть виконувати різноманітні біологічні функції, або входячи до складу органічних і неорганічних сполук, або у вигляді катіонів та аніонів.
Висновки
Самостійна робота
Хлор CI–:
А) забезпечує проведення нервових імпульсів, підтримує осмотичний тиск у клітині, стимулює синтез гормонів;
Б) міститься у складі білків, вітамінів та ферментів;
В) міститься у складі нуклеїнових кислот, АТФ, ферментів, кісткової тканини та емалі зубів;
Г) є компонентом шлункового соку у вигляді хлоридної кислоти, активізує ферменти.
Самостійна робота
Установіть відповідність між елементами та їхніми біологічними функціями.
Біологічне значення деяких елементів
Біологічне значення деяких елементів (продовження) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/dopomozhemo-ptaham-vzimku-razom.html | Допоможемо птахам взимку разом | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/eeaf67dc07836ecf581f232a43166cfd.pptx | files/eeaf67dc07836ecf581f232a43166cfd.pptx | Всеукраїнський конкурс “ Моральний вчинок” Екологічний напрям
Презентацію підготували юннати
Врадіївської ЗОШ І-ІІІ ст. 1,
Врадіївського району,Миколаївської області
Керівник Тарасенко Л.М.,вчитель біології
Проект “Подбаймо про птахів взимку разом” Актуальність проекту
Зима – найважчий час у житті птахів. З кожних десяти дрібних птахів весну після суворої зими вдається зустріти тільки одному.
Значна частина корму, такого необхідного для життя пернатих друзів, схована під снігом. Ось чому так життєво необхідно підгодовувати птахів взимку
Девіз проекту: Якщо хочеш, аби світ став кращим - почни з себе !
Добре діло твори сміло!
Етапи проекту
Підготовчий:
зібрати інформацію про зимуючих птахів;
провести спостереження;
створити збірку “ Пернаті друзі ”
Практичний:
виготовлення годівничок;
конкурс малюнків
“ Птахи нашого краю ”
свято „У царстві зимуючих птахів!”
Заключний:
звіт про виконану роботу;
нагородження активних учасників
Підготовчий етап проекту
Користуючись додатковою літературою та інтернет - мережею зібрали необхідну літературу про птахів;
Дослідили чим харчуються птахи;
Дізналися про різноманітні конструкції годівничок для птахів;
Створили презентацію “ В царстві зимуючих птахів ”;
Познайомили молодших школярів з даною інформацією;
Створили збірку “ Пернаті друзі “
Реалізація проекту Акція “ Годівничка ” Учні школи виготовили понад 50 годівниць
Акція “ Годівничка ”
Акція “ Годівничка ” Годівниці птахам розвішали на території школи та біля своїх домівок
Реалізація проекту Конкурс малюнків “ Птахи нашого краю ”
Робота учнів 2-Б класу
Кушніра О., та Горбатюка С.
Реалізація проекту Конкурс малюнків “ Птахи нашого краю ”
Роботи учнів 2-А класу
Реалізація проекту Конкурс малюнків “ Птахи нашого краю ”
Роботи учнів 3-А класу
Реалізація проекту Конкурс малюнків “ Птахи нашого краю ”
Роботи учнів 4-Б класу
Реалізація проекту Конкурс малюнків “ Птахи нашого краю ”
Роботи гуртківців “ Юні друзі природи “
Дробик О. та Тарасенко О.
Реалізація проекту Свято “ У царстві зимуючих птахів”
Заключна частина Нагородження учасників
Проект “ Допоможемо птахам взимку разом ” допоміг нам стати:
більш відповідальними;
уважними та чуйними до братів наших менших;
розвинув у нас творчість
Ми зрозуміли:
кожен з нас може творити справжні моральні вчинки, потрібно тільки постійно самовдосконалюватись |
https://svitppt.com.ua/biologiya/evolyuciyne-vchennya.html | "Еволюційне вчення" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/f1e6e40e9ce9295346eba0c359a512e0.pptx | files/f1e6e40e9ce9295346eba0c359a512e0.pptx | ЕВОЛЮЦІЙНЕ ВЧЕННЯ
Докази еволюції органічного світу дають досягнення багатьох біологічних наук:
Порівняльна анатомія
Ембріологія
Палеонтологія
Біогеографія
Систематика
Генетика
Порівняльна анатомія
Порівняльна анатомія — наука, що вивчає внутрішню будову різних організмів у їх порівнянні один з одним (найбільше значення ця наука має для тварин і людини).
Гомологічні органи
Аналогічні органи
До порівняльно- анатомічним доказам відносять також наявність у організмів рудиментів і атавізмів.
Рудиментами називають залишкові органи, які не використовуються даними організмами.
хвостові хребці ( куприк)
вушні м'язи
морганіевих шлуночки гортані
зуби мудрості
пірамідальна м'яз
червоподібний відросток сліпої кишки( апендикс)
епікантус (третє віко)
мала гомілкова кістка у птахів
очі у деяких печерних і риючих тварин ( протей, слепиш, кріт)
залишки волосяного покриву і тазових кісток у деяких китоподібних
Атавізми — ознаки, раніше властиві і характерні для даного організму, але на даному етапі еволюції втратили своє значення для більшості особин, але проявилися у даної конкретної особини в її онтогенезі
Трьохпалість у сучасних коней
Оволосененіе всього тіла;
Хвостовідний придаток;
Полімастія – поява додаткових грудних залоз;
Освіта шийної фістули, яка нагадує зяброву щілину предків ссавців – риб і амфібій.
Ембріологічні докази еволюції
Ембріологія (від грец. embryon — зародок і ...логія) — наука, яка вивчає зародковий розвиток організмів.
Зародки, або ембріони, тварин не просто ростуть, збільшуючи свою масу, а дедалі ускладнюються і вдосконалюються. І найцікавіше те, що на перших порах свого розвитку вони схожі не стільки на дорослих тварин цього виду, скільки на їхніх далеких предків.
Виділяють такі етапи ембріонального розвитку :
запліднення - утворення зиготи;
дроблення - утворення бластули;
гаструляція – утворення зародкових листків;
гісто та органогенез – утворення тканин і органів зародка.
У результаті запліднення утворюється зигота - початкова стадія розвитку нового організму. Стадія зиготи триває від кількох хвилин до кількох годин. У деяких видів тварин вже в зиготі здійснюється інтенсивний синтез білка, матрицею якого на початкових стадіях є власна ІРНК яйцеклітини. У цей же час з'являється яскраво виражена двобічна симетрія. У жаби, наприклад, точка, в якій спермій проник в яйцеклітину, якраз і визначає площину симетрії зародка і положення майбутньої дорсальної губи бластопора. Встановлено, що в зиготі ссавців і людини до початку наступної стадії ембріогенезу також відбувається диференціювання і переміщення ділянок цитоплазми, що призводить до двобічної симетрії.
відео
Дробленням називають ряд мітотичних поділів зиготи, між якими немає типової інтерфази: пресинтетичний період Gj - відсутній повністю, а синтетичний S-період дуже короткий і починається ще в телофазі попереднього мітозу. В результаті цього дочірні клітини зиготи (бластомери) не набувають розмірів материнських клітин і з кожним поділом стають все меншими і меншими і, кінець кінцем, результат дроблення - бластула (морула) майже не відрізняється за розміром від зиготи.
Дроблення залежно від типу яйцеклітини може бути повним і неповним; рівномірним і нерівномірним; синхронним і асинхронним, але в будь-якому випадку обов'язково закінчується утворенням бластули .
Стадію бластули проходять зародки всіх типів тварин. Дроблення зиготи людини повне, нерівномірне й асинхронне закінчується утворенням бластоцисти (стерробластули)
По закінченню періоду дроблення у багатоклітинних тварин настає період утворення зародкових листків - гаструляція.
Гаструляція - процес розвитку з одношарового зародка багатоклітинних тварин (бластули) двошарового (гаструли), а в більшості з них - згодом і тришарового.
Гаструляція починається з утворення в бластулі круглого отвору - бластопора .
При цьому бластоцель зникає, а утворюється нова порожнина - порожнина первинної кишки.
Клітини зародка переміщуються, розташовуються у вигляді трьох окремих зародкових листків, або шарів, утворюючи гаструлу.
Скануюча електронна мікрофотографія утворення гаструли:
а - вигляд зсередини; б - вигляд ззовні.
Скануюча електронна мікрофотографія утворення гаструли шляхом імміграції:
а - рання гаструла; круглі клітини біля дна бластоцисти втрачають адгезивність до сусідніх клітин і рухаються всередину бластоцисти;
б - пізня гаструла.
Другий етап гаструляції передбачає два варіанти: телобластичний і ентероцельний.
У людини перший етап гаструляції проходить переважно за типом деламінації, а другий етап - шляхом виселення клітин. На стадії гаструляції зародок імплантується (проникає) у слизову оболонку матки.
На схемі зображено етапи ембріогенезу від запліднення до бластули, яка імплантується у стінку матки.
Подальші клітинні поділи, переміщення, ріст та диференціювання зародкових листків призводять до гістогенезу - утворення тканин. При цьому спостерігаються закономірності, притаманні конкретним листкам і тканинам
Утворення тканин і органів із зародкових листків:
1 - головний мозок; 2 - серце;
3 - амніотична рідина;
4 - амніон;
5 - шлунково-кишковий тракт;
6 - шкіра;
7 - спинний мозок;
8 - хоріон;
9 - хвостовий відросток;
10 - пуповина;
11 - трофобласт;
12 - жовтковий мішок.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/enzimi-enzimopatii.html | Ензими. Ензимопатії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/d67abb625ced4bf7fcf1f88d0b7b6ae0.pptx | files/d67abb625ced4bf7fcf1f88d0b7b6ae0.pptx | Частина 1. Клітинна біохімія
Лекція 5. Ензими. Ензимопатії
Авторський пілотний проект
Ензими
Ензими (ферменти) – це активні речовини, які каталізують певні хімічні реакції, що відбуваються у організмі людини.
Раніше вважалось, що всі ферменти за своєю природою – білки, але нещодавні дослідження довели, що серед РНК теж є ензими.
Ензими допомагають реакціям в організмі людини відбуватися з такими затратами енергії, які були б сумісні з повноцінною життєдіяльністю організма.
Трохи історії
Перший ензим відкрив у 1833 році французький хімік Ансельм Паєн. Відкритий ним білок діастаза каталізував розщеплення крохмалю до мальтози.
Саме наявність такого білка дала нарешті підтвердження тому, що ще передбачував в свій час Гіппократ:
“Є в нашому організмі речовини, які схожі на дріжджі. Ці речовини допомагають деяким іншим речовинам бродити і розщеплюватися в нашому організмі задля їх засвоєння.”
Класифікація ензимів
За своїми функціями ензими поділяються на наступні класи:
Оксидоредуктази
Трансферази
Гідролази
Ліази
Ізомерази
Лігази
Принцип дії ензимів
Принцип дії ензимів (на прикладі ліази)
Регуляція активності ензимів
Пряма регуляція (аутостерія) – з’єднання стимулюючої (підсилюючої) або інгібуючої (пригнічуючої) речовини безпосередньо з тим активним центром білка, до якого приєднуються субстрати реакції.
Непряма регуляція (алостерія) – з’єднання стимулюючої (підсилюючої) або інгібуючої (пригнічуючої) речовини з будь-яким активним центром білка крім того, до якого приєднуються субстрати реакції.
Активація шляхом урізання ланцюга
Алостерія
Кофактори
Кофактори – це речовини, які безпосередньо не приймають участі у каталізі, але які активують або підсилюють дію ензимів.
У ролі кофакторів можуть виступати різні речовини: органічні та неорганічні молекули, зокрема вітаміни, іони металів або, у деяких ситуаціях, власні продукти реакції.
Алостеричне пригнічення
Конкурентне пригнічення
Неконкурентне пригнічення
Змішане пригнічення
Незворотне пригнічення
Пригнічення субстратом
Ензимодіагностика
Ензимодіагностика – діагностика станів організму за допомогою вимірюванні у крові рівнів специфічних ензимів, які характерні лише якимось певним тканинам. Такі речовини називаються діагностичні ензими.
Зазвичай рівень діагностичних ензимів істотно підвищується при патологіях, характерних для певних органів, але і при відсутності патологій рівень цих ензимів може слугувати критерієм для оцінки функції того чи іншого органа.
Діагностичні ензими при інфаркті міокарда
Аспартатамінотрансфераза (АсАТ/AST)
Лактатдегідрогеназа, фракція 1 (ЛДГ1/LDH1)
Креатинфосфокіназа, м’язово-мозкова фракція (CK-MB)
Тропонін, I-фракція (TnI)
Діагностичні ензими при паренхіматозних пошкодженнях печінки
Аспартатамінотрансфераза (АсАТ/AST)
Аланінамінотрансфераза (АлАТ/ALT)
Діагностичні ензими при некрозах скелетних м’язів
Лактатдегідрогеназа, фракція 5 (ЛДГ5/LDH5)
Креатинфосфокіназа, м’язова фракція (CK-MМ)
Тропонін, Т-фракція (TnТ)
Ензимопатії
Ензимопатія – вроджений дефект ензима, що призводить до сповільнення або, в більшості випадків, до неможливості проведення реакції, яку каталізує ензим.
Як наслідок, в організмі накопичуються проміжні продукти метаболізму, які можуть бути самі по собі токсичними і гнітюче впливати на організм, або ж які, накопичуючись у великій кількості, заважають метаболізму інших речовин.
Фруктоземія
Виникає внаслідок недостатності ензима фруктокінази, в результаті чого в крові накопичується вільна фруктоза, яка виводиться з сечею.
Виникає внаслідок недостатності ензима альдолаза В (фруктоза-1-фосфат альдолаза), в результаті чого в крові накопичується фруктоза-1-фосфат, яка, по суті, слугує пасткою для фосфатних груп.
Фруктоземія В
Порушення метаболізму фенілаланіну
Лейциноз
Оротацидурія
Наступна лекція
Тема: «Мембрани. Мембранні потенціали»
Дата проведення: 19 вересня 2014 року
Пропозиції та побажання висловюлюйте в усній або письмовій формі персонально лектору або координатору проекту. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/flamingo-rozheviy0.html | Фламiнго рожевий | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/f266650b55d7a13fc416695a92f59bac.pptx | files/f266650b55d7a13fc416695a92f59bac.pptx | Фламінго рожевий
Наукова класифікація
Царство: Тварини Тип: Хордові Клас: Птахи Загін: Фламінгоподібні Сімейство: Фламінгові Рід: Фламінго Вид: Фламінго рожевий
Як виглядає фламінго?
Фламінго неможливо сплутати з ніяким птахом через особливості будови тіла і надзвичайне забарвлення пір'я. Це досить великі птахи. Їхня висота- 120-145 см, вага-
2100-4100 г, размах крил- 149-165. Самиці менші за самців і бiльш коротконогі. По краях наддзьоб'я і підклюв’я є дрібні рогові пластинки і зубчики, які створюють цідильний апарат. Ноги у фламінго дуже довгі, на ногах по 4 пальці, причому три передні з'єднані плавальною перетинкою.
Оперення у цих птахів м'яке. Колір оперення різних підвидів фламінго від ніжно-рожевого до інтенсивно-червоного, кінці крил чорні.
До трьох років птахи сіро-коричневі, потім вони «надягають» дорослий наряд. Рожеве і червоне забарвлення пір’я обумовлене наявністю в тканинах пігментів - жироподібних фарбувальних речовин групи каротиноїдів. Фламінго, що живуть у неволі, через 1-2 роки втрачають свій прекрасний рожевий відтінок через одноманітне харчування. Однак у зоопарках його намагаються підтримувати, годуючи птахів морквою і буряком або вводячи в їх раціон каротин. Ось чому фламінго рожевий навіть у неволі.
Чому фламiнго рожевий?
Давним-давно трапилася в Африці (тут фламінго найбільш поширені) страшна посуха. Люди стали хворіти, їм нічого було їсти. Смерть загрожувала кожному, переходячи з будинку в будинок. Біля одного з селищ збереглося озеро, але воно було солоним і не могло врятувати людей. Фламінго, що мали тоді білий колір, повернулися з перельоту до цього озера і дізналися, що люди вмирають. Птахи стали своїми дзьобами відщипувати від себе шматочки м'яса і годувати маленьких дітей. Кров сочилася з тіла птахів, бруднила пір'я. Поступово вся зграя фламінго стала рожево-червоною від власної крові. Посуха закінчилася, безліч дітей було врятовано. Фламінго відлетіли, але коли повернулися через рік, їх пір'я було, як і раніше, рожевим. Цей красивий колір став нагородою добрим птахам і постійним нагадуванням людям про самовідданість сильних, терплячих фламінго. І це дійсно так: фламінго не тільки красиві, але і зовсім невибагливі - вони здатні витерпіти важкі природні умови.
А взагалі, існує дві версії щодо того, з якої саме їжі фламінго отримують каротиноїди: за однією з них, фламінго «червоніють», тому що вживають синьо-зелені водорості під назвою спіруліна; в інших джерелах йдеться про те, що рожевий колір вони набувають завдяки вживанню в їжу дрібних рачків артемії. До речі, водорості, які їдять фламінго, називаються синьо-зеленими, але насправді вони можуть поєднувати в собі відтінки червоного, синього, жовтого.
Де живуть фламінго?
Поширення вкрай нерівномірне. Живуть в Південній Європі, Азії та Африці. Щорічно гніздяться на озерах Кургальджіно і Тенгіз в Центральному Казахстані, періодично виникають тимчасові гніздів'я в північно-східному Прикаспії і на невеликих озерах Казахстану. Зміни гніздового ареалу пов'язані зі зміною зволоженості посушливих територій. У Європі найбільше і стійке місце гніздування фламінго розташоване в заповіднику Камарг, в гирлі річки Рони (Південна Франція). Тут навесні збирається до 25 тис. птахів. В Африці птахи гніздяться на озерах Марокко, Південного Тунісу, Північної Мавританії, Кенії, островів Зеленого Мису і на півдні континенту. Живе фламінго також на озерах Південного Афганістану (на висоті до 3000 м) і Північно-Західної Індії.
Фламінго населяють великі затоки морських узбереж, великі й дрібні солоні степові озера.
Чим харчуються фламінго?
Основу харчування рожевого фламінго складають дрібний червонуватий рачок артемія і його яйця. Крім того, фламінго харчуються і іншими рачками, а також молюсками, личинками комах, черв'яками. Деякі види їдять синьо-зелені і діатомові водорості. Їжу вони розшукують на мілководних ділянках. Зайшовши далеко у воду своїми довгими ногами, фламінго опускають голову під воду і риються дзьобом на дні водоймища. При цьому тім'я птаха майже торкається дна, верхня щелепа знаходиться внизу, а нижня - вгорі. П'ють фламінго солонувату і прісну воду під час дощу, злизуючи збІгаючі по пір’ю краплі води.
Як виводять пташенят?
Фламінго гніздяться великими колоніями до 20000 пар (в Індії - до 2 000 000 пар). Гніздо являє собою усічений конус з мулу і гіпсу. У кладці 1-3 яйця, які насиджують самець і самиця протягом 27-32 днів, про потомство також піклуються обидва батьки. Пташенята вилуплюються покритими пухом, зрячими і з прямим дзьобом. Протягом двох місяців батьки годують їх «відрижкою», яка окрім напівперевареної їжі, містить виділення залоз нижньої частини стравоходу і передшлунку. Ця рідина за поживностю порівняна з молоком ссавців, вона яскраво-рожевого кольору через наявність в ній каротиноїдів.
Пташенята залишають гніздо через кілька днів після вилуплення і приблизно в місячному віці змінюють перший пуховий наряд на другий. Пташенята, що вийшли з гнізда, збиваються у великі (до 200 особин) групи і перебувають під наглядом декількох птахів, що залишилися на місці - «чергових вихователів». Здатність до польоту фламінго набувають на 65-75-й день життя, в цьому ж віці у них остаточно формується цедільний апарат.
Інші види фламінго
Рожевий фламінго- найпопулярніший вид фламінго. Та не всі мають уявлення, що існують ще й інші види.
Червоний фламінго
Малий фламінго
Фламінго Джеймса
Чилійський фламінго
Андський фламінго |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichno-modifikovani-organizmi-ih-vpliv-na-zdorovya-lyudini.html | Генетично модифіковані організми. Їх вплив на здоров‘я людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/286448b51209a89f6c171f4a920988d3.pptx | files/286448b51209a89f6c171f4a920988d3.pptx | Генетично Модифіковані організми. Їх вплив на здоров‘я людини
Визначення ГМО
ГМО (англ. Genetically modified organisms, GMOs) — організми, генетичний матеріал яких був змінений шляхом, що не відбувається в природних умовах, на відміну від схрещування або природної рекомбінації.
Методи отримання Гмо
Отримують генетично модифіковані організми за допомогою методів генетичної інженерії. Наприклад, переносом в геном створеної поза організмом рекомбінантної ДНК, що містить нові, або змінені гени. Деякі процедури штучного злиття клітин також можуть вважатись генетичною модифікацією. Технологія дозволяє переносити гени між видами, надаючи організмові нових властивостей. Її застосовують як у науково-дослідних цілях так і в господарських з метою отримання організмів із якостями, які важко або неможливо отримати методами класичної селекції. Генетична модифікація в цьому випадку носить цілеспрямований характер, на відміну від випадкового, який притаманний для природного та штучного мутагенезу.ГМО об'єднують три групи організмів - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), тварини (ГМТ) та рослини (ГМР).
Історія виникнення генетично модифікованих організмів
Мета отримання генетично змінених організмів
1) Трансгенні рослини дають більш високу врожайність, можуть мати нові властивості, підвищену декоративну і харчову цінність. 2) ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливого клімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників.
3) Крім того, звичні продукти можна наділити якимись новими властивостями. Наприклад, створені кави без кофеїну, полуниця з меншим вмістом цукру, рис з підвищеним вмістом заліза. Сьогодні у світі існує декілька десятків ліній ГМ-культур: сої, картоплі, кукурудзи, цукрового буряка, рису, томатів, рапсу, пшениці, дині, цикорію, папайї, кабачків, бавовни, льону і люцерни.
Харчові ризики від ГМО
• В першу чергу вживання ГМ-продуктів загрожує ослабленням імунітету. У результаті безпосередньої дії трансгенних білків з'являється можливість виникнення алергічних реакцій.
• Також у людини з'являється стійкість до антибіотиків, що зробить процес лікування багатьох захворювань дуже складним. Дуже часто в ГМ-рослину впроваджується ген, відповідальний за стійкість до антибіотиків в якості гена-маркера.
• У людини порушується здоров'я у зв'язку з накопиченням в організмі гербіцидів, так як ГМ-продукти мають властивість їх акумулювати.
• небезпека ракових захворювань.
Глобальне значення ГМО
Дякую за вашу увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/chervona-kniga-ukraini-tvarinniy-svit.html | Червона книга України (тваринний світ) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/6a22a6db3291e22cfb094f0ac8b092af.pptx | files/6a22a6db3291e22cfb094f0ac8b092af.pptx | Червона книга України
Тваринний світ
Червона книга України є офіційним державним документом про сучасний стан видів фауни України, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення.
Третє видання Червоної книги України включає 542 видів тварин.
Видання Червоної книги України є вагомим внеском у справу збереження різноманітності тваринного і рослинного світу України як основи сталого розвитку держави для теперішнього і майбутніх поколінь.
Афаліна
Перший з них представлений у фауні України (фауна Чорного моря) підвидом Афаліна чорноморська
Білуга
Білуга — прохідна риба; для нересту вона заходить далеко у річки (до 1000 км). Відкладає до 1,5 млн. ікринок. Мальки білуги скочуються в море.
Ведмідь бурий
В Україні бурий ведмідь водиться в Карпатах, де, за даними співробітників Карпатського Біосферного заповідника, восени 2005 року нараховувалось близько 200 тварин. Також поодинокі заходи бурого ведмедя іноді реєструються на півночі Чернігівської та Сумської областей.
Гадюка степова
Ареал включає в себе Україну (Крим;Запорізька область), Казахстан, Росію (степова і лісостепова зони європейської частини, степові райони Передкавказзя і Великого Кавказу, Південного Сибіру.
Джміль моховий
вид перетинчастокрилих комах з роду Джмелі, що має ареал в Євразії, від Ірландії на заході до Монголії на сході, і від середнього Скандинавії і Карелії на півночі до Криту на півдні. Тим не менш, вид досить рідкісний у всіх його районах розповсюдження. Один із 40 видів джмелів у фауні України. В Україні знайдений у більшості областей.
Ейзенія Гордєєва
Ендемік півдня Східно-Європейської рівнини. Знайдено на кількох обмежених територіях півдня України: Маріупольська лісомеліоративна станція, околиці міст Мелітополя (Запорізька обл.) та Новомосковська (Дніпропетровська обл.)
Журавель сірий
На території України гніздиться на Поліссі, іноді в заболочених долинах річок Лівобережного Лісостепу. Під час сезонних міграцій зустрічається по всій території, концентрується у Присивашші, де зареєстровано поодинокі гнізда.
Зубр
європейський вид роду бізонів.
В Україні на початок 1990-х рр. утримувалися 10 популяцій у Волинський, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях. Хоча вид має статус «Зниклий у природі», за тим же виданням виходить, що «Зараз зубр зберігся скрізь, крім Чернігівської області».
Популяція була відтворена на основі тварин, які збереглися на першу половину XX ст. у зоологічних парках і приватних угіддях. В Україні вид розселяють, починаючи з 1965. 1988 в Україні на волі налічувалося близько 440 особин: у Волинській, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій областях.
Перебуває в лісах з вирубками, луками та болотами. Тримається невеликими стадами — до 50 особин.
Їжачок вухатий
Ареал охоплює степи та пустелі Євразії (Передкавказзя, Кавказ, Закавказзя, Серед. Азія), північну Африку. В Україні відмічений кількома знахідками на півдні Донецької та в Луганській області.
Красотіл пахучий
Поширений майже по всій території України, частіше на півдні.
Лелека чорний
В Україні поширений переважно на Поліссі та в Карпатському регіоні.
Махаон
На півдні Європи, в Азії та Африці має три генерації за рік. В помірному кліматі, у тому числі в Україні, — дві, а в північній частині ареалу та в горах — лише одну генерацію на рік.
Нетопир звичайний
Європа від пд. до близько 61° пн. ш., деякі райони пд.-зх. Азії та пн. Африки. В Україні — всюди.
Орлан-білохвіст
В Україні мешкає практично на всій території, крім Карпат та гірського Криму, поблизу водойм (боліт, озер, річок). Гніздиться вздовж Дніпра та його головних притоків, на р. Сіверський Донець, р. Дунай, а також поблизу великих ставкових господарств у інших регіонах.
П'явка медична
Зустріти цих червів можна у ставках, водоймах, що періодично пересихають, у заплавних водоймах, невеликих озерах, річках з повільною течією. В окремій водоймі популяція може досягати кількох тисяч особин.
Ропуха очеретяна
В Україні трапляється у західних областях — Волинській та частково у Львівській та Рівенській.
Сипуха
Зареєстрований на гніздуванні в західних і центральних областях України, а також на півночі Одещини. У негніздовий період може з'являтися в інших районах України.
Тритон дунайський
Ареал у загальних рисах збігається з басейном Дунаю. Вид наявний у фауні України, де представлений двома географічно роз'єднаними популяціями: бессарабською та закарпатською, що належать до різних підвидів. Нещодавно відкрита невелика ізольована популяція в пониззі Дніпра представлена тим же підвидом, що і бессарабська.
Устриця європейська
У водах України — Каркінітська затока, озеро Донузлав, шельф біля міста Судак.
Хохуля руська
Природний ареал в Україні у середині і ІІ пол. ХХ ст. був обмежений лише середньою течією Дінця, в специфічних для фауни Придінців'я місцезнаходженнях — заплавних озерах-старицях Мертвого Дінця. Останні знахідки (бл. 1980-85 рр.) стосувалися заплавних озерах біля Станичанського філіалу Луганського природного заповідника.
Цвіркун візантійський
Єдиний вид роду в фауні України.
Чернь білоока
Чернь білоока поширена на усій території України, але місця масового гніздування розташовані тільки в Одеській області та Криму (Східний Сиваш). Місця зимівлі невеликої частини популяції розміщені на узбережжі Чорного моря.
Шемая чорноморська, або Селява чорноморська
риба родини коропових. Поширена у прісних водах східної Європи: річки Південний Буг і Дніпро в межах України, Дунай в Україні, Румунії та Болгарії; також річки Купа і Сава. Бентопелагічна риба, сягає 25 см довжиною.
Ящірка зелена
В Україні зелена ящірка рідкісна, тому занесена до Червоної книги України.
В Червоній книзі України представлено:
Кишковопорожнинні – 2 види
Круглі черви - 2 види
Кільчасті черви – 9 видів
Членистоногі – більше 100 видів
Молюски – 20 видів
Хордові:
Міноги, Риби, Земноводні, Плазуни, Птахи, Ссавці
Дякую за увагу!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichne-vidove-ta-ekosistemne-bioriznomanittya.html | Генетичне, видове та екосистемне біорізноманіття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/3dfcd25b7b9e4ce583e7366afb0fb997.pptx | files/3dfcd25b7b9e4ce583e7366afb0fb997.pptx | Категорія “Біорізноманіття”. Генетичне, видове та екосистемне біорізноманіття. Причини й наслідки деградації біорізноманіття.
План:
1.Категорія біорізноманіття.
2.Заходи збереження біорізноманіття.
3.Генетичне, видове, екосистемне біорізноманіття.
4. Аспекти трактування ландшафтного різноманіття.
5. Причини і наслідки деградації біорізноманіття.
6.Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття.
7.Природно-заповідний фонд україни.
8. Висновки.
9. Запитання для самоконтролю.
Категорія біорізноманіття:
«біологічне різноманіття»-різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем.
Заходи збереження біорізноманіття
Збалансоване використання земельних ресурсів.
Невиснажливе використання природних екосистем.
Зниження рівня техногенних забруднень природних комплексів.
Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.
Види біорізноманіття
Генетичне
Видове
Екосистемне (ландшафтне)
Генетичне біорізноманіття
-це сукупність генофондів різних популяцій одного виду.
Охорона одного виду в межах заповідника не дає право на його винищення на решті території його поширення.
Видове різноманіття
-це сукупність видів, що населяють територію.
В межах України поширені 5100 видів вищих рослин, 12% з яких занесено до Червоної книги України.
Екосистемне (ландшафтне) різноманіття
Це сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних, степових, гірських, рівнинних, морських, річкових угрупувань.
Аспекти трактування ландшафтного різноманіття.
Ландшафтнознавчий
Антропічний
Біоцентричний
Гуманістичний
(М.Д. Гродзинський, П.Г.Шищенко)
Ландшафтознавче трактування різноманіття:
Базується на визначенні кількості типів ландшафтів і кількості їх контурів у межах певної території.
Шищенко та Гродзинський вважали, що найбільш різноманітну ландшафтну структуру мають території, де межують ландшафти різних природних зон і різних тектонічних структур.
Антропічне трактування ландшафтного різноманіття
Базується на розумінні інтегративного ландшафту, тобто ландшафту зміненого і перетвореного людською діяльністю.
Біоцентричне трактування ландшафтного різноманіття
Полягає у тому, що досягнення ландшафтного різноманіття передусім необхідне для забезпечення біотичного.
Відновлення біотичного різноманіття в умовах реального ландшафту полягає в поєднанні окремих ділянок із збереженою природною рослинністю в цілісну мережу завдяки формуванню екологічних коридорів.
Гуманістичне трактування ландшафтного різноманіття
Зводиться до трактування ландшафту як природо-культурної цілісності.
Причини деградації біорізноманіття
Руйнування природного середовища життя
Чужорідні види
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Швидке зростання населення
Загроза глобального потепління
Руйнування природного середовища життя
заготовка деревини,
добування корисних копалин,
вируб лісу під пасовища,
будівництво дамб і автомагістралей,
спалення трав*яних покривів.
Чужорідні види
Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.
Надмірна експлуатація природних ресурсів
У вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.
Швидке зростання населення
У середині XIX століття чисельність населення Землі складала 1млрд осіб. Через 1,5 століття кількість збільшилася до 6млрд.Використання природних ресурсів перевищує допустимі норми.
Загроза глобального потепління
Протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цельсієм.
підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.
підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок
Танення льодового покриву Гренландії та Антарктиди.
Природозаповідання- форма збереження біорізноманіття.
Заповідання виконує ряд важливих наукових, господарських, екологічних завдань.
Категорії заповідних об*єктів:
Природні території та об*єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища.
Штучно створені об*єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам*ятки садово-паркового мистецтва.
Природоохоронні території України:
Біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.
Природні заповідники: Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський..
Природні парки: Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина.
Природозаповідною справою займається:
- Товариство Подільських природодослідників і любителів природи ;
- Хортицьке товариство збережувачів природи ;
- Кримське товариство природодослідників і любителів природи ;
- Миколаївське товариство любителів природи ;
- Харківське товариство любителів природи ;
- Полтавський природо-заповідний музей ;
- Київський природоохоронний комітет ;
- природничий відділ Українського наукового товариства ;
Висновок:
Сучасні екологічні спостереження вказують на те, що збереження генофонду регіону можливе лише за умови 10-15% заповідності його території.
Необхідно цілеспрямовано використовувати усі природні ресурси та формувати екологічні мережі для їх збереження.
Питання для самоконтролю:
Що включає в себе поняття “біорізноманіття”?
Наведіть визначення видового, генетичного та ландшафтного різноманіття.
Назвіть причини деградації біорізноманіття.
Охарактеризуйте природозаповідний фонд України. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-osnovi-selekcii-organizmiv1.html | "Генетичні основи селекції організмів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/ac55d677a051b16d21b4479e17267350.pptx | files/ac55d677a051b16d21b4479e17267350.pptx | Генетичні основи селекції організмів. Методи селекції
Даниленко Альона 11-А
Найважливішою галуззю практичного застосування генетичних досліджень є селекція (від лат. селектіо — вибір, добір) — наука про теоретичні основи і методи створення нових і поліпшення існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.
Селекція
*Штам (від нім. штам, — стовбур, родина) — це чиста культура мікроорганізмів (тобто нащадки однієї клітини).*
Завдання сучасної селекції
Завданням сучасної селекції є підвищення продуктивності існуючих, а також створення нових, продуктивніших сортів культурних рослин, порід свійських тварин і штамів корисних мікроорганізмів, пристосованих до умов сучасного сільського господарства і промисловості. Селекція бере безпосередню участь у розв'язанні основного завдання сільського господарства — забезпечення найповнішого виробництва харчових продуктів за найменших витрат.
Визначаючи завдання селекції, М.І. Вавилов наголошував на необхідності вивчення і врахування різноманітності вихідного матеріалу, ролі середовища життя у формуванні фенотипу, закономірностей успадкування під час гібридизації організмів і визначення форм штучного добору.
Основні методи селекції
штучний добір
гібридизація
Теорія штучного добору
Теорію штучного добору створив видатний англійський учений Ч. Дарвін.
Основні положення своєї теорії він виклав у праці «Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя» і розвинув у праці «Зміни свійських тварин і культурних рослин під впливом одомашнення».
На думку Ч. Дарвіна, формування порід і сортів почалося з приручення людиною диких видів тварин і вирощування диких видів рослин. Адже в основі значного різноманіття порід і сортів лежить лише невелика кількість видів диких предків. Тож порода тварин або сорт рослин не є самостійним видом, а лише групою особин певного виду (штучна популяція), яка відрізняється від інших подібних сукупностей певними спадковими ознаками.
Штучний добір — це вибір людиною господарсько найцінніших тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними станами ознак. Він є найважливішим елементом будь-якої селекційної роботи, необхідним не лише для збереження досягнутих результатів, а й для їхнього подальшого вдосконалення.
Штучний добір
Несвідомий
Плановий (методичний)
Індивідуальний
Масовий
Ознаки або стани організмів, які відбирає людина, не завжди виявляються корисними для самих організмів: створені породи чи сорти часто вже не здатні до самостійного існування в природі й потребують постійної турботи з боку людини. Наприклад, важко собі уявити, як можуть врятуватися від хижаків представники м'ясних порід великої рогатої худоби з масивним тілом і короткими ногами або півень з дуже довгим хвостом.
У процесі штучного добору модифікаційна мінливість організмів зростає, а їхня загальна життєздатність знижується. На породу або сорт, створені людиною, одночасно діє і весь комплекс факторів навколишнього середовища (кліматичні умови, вплив інших організмів тощо). Тому людина повинна створювати умови, найсприятливіші для розвитку тих чи інших ознак та їхніх станів.
Масовий та індивідуальний штучні добори
Застосовують масову або індивідуальну форми штучного добору. За масового добору з вихідного матеріалу відбирають особин із особливостями фенотипу, які цікавлять селекціонерів. Хоча масовий добір простий у застосуванні та дає непогані результати, проте він має і ряд недоліків. Групи особин, подібних за фенотипом, можуть виявитися генотипно різнорідними (наприклад, гомозиготними за домінантними алелями або гетерозиготними). Це обов'язково впливатиме на ефективність добору.
Кращі результати дає індивідуальний добір, коли для подальшого розмноження залишають плідників, обраних на підставі вивчення їхнього фенотипу і генотипу. Інформацію про генотип цих організмів можна одержати, вивчаючи їхні родоводи, за допомогою аналізуючих схрещувань та інших методів.
Ефективність селекції залежить не лише від форми штучного добору, але й від правильного вибору батьківських пар плідників і застосування тієї чи іншої системи схрещування організмів — гібридизації. Гібридизація — це процес одержання нащадків унаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Гібриди утворюються в результаті статевого розмноження або поєднання нестатевих клітин.
Гібриди рослин Жовтий кавун
Енергетична цінність: 38 ккал. Корисні елементи: вітаміни А, С. За виглядом - це звичайний смугастий кавун, тільки всередині він яскраво-жовтий. Але на додачу до незвичного забарвлення цей кавун містить зовсім небагато, у порівнянні зі звичайним, кісточок. Такий кавун з'явився на світ в результаті схрещування дикого кавуна, який якраз жовтого кольору, із звичайним. І тепер круглі жовті кавуни вирощують влітку в Іспанії, а овальні - взимку в Таїланді. Такий кавун соковитий, правда, не такий солодкий, як червоний.
Фіолетова картопля
Енергетична цінність: 72 ккал. Корисні елементи: вітаміни групи В, вітамін С, калій, магній, залізо і цинк. Така картопля з’явилася завдяки ученим з Colorado State University, які довго працювали над картоплею з андського високогір'я, поки не отримали фіолетовий колір. Цим насиченим кольором картопля зобов'язана високому вмісту антоціанів, які володіють антиоксидантними властивостями, що зберігаються і після приготування. За смаком фіолетова картопля не відрізняється від звичайної.
Капуста романеско
Енергетична цінність: 25 ккал. Корисні елементи: каротин, мінеральні солі, вітамін С, цинк. Овоч, що виглядає як прибулець, є близьким родичем кольорової капусти та брокколі, тільки його суцвіття не округлої форми, а конусоподібної і розташовуються на качані по спіралі. У романеско багато корисних речовин і мало клітковини, за рахунок чого вона легко засвоюється.
Неші
Енергетична цінність: 46 ккал. Корисні елементи: антиоксиданти, кальцій, фосфор, клітковина. Неші - це гібрид яблука і груші, культивований багато століть тому в Азії. Ще його називають азіатською, пісочною, водяною або японською грушею. Кругле яблуко на смак виявляється соковитою, хрумкою грушею. Колір фрукта - від блідо-зеленого до помаранчевого. Яблокогруша має перевагу перед звичайною грушею: воно твердіше, тому краще переносить транспортування і зберігання. Існує близько 10 особливо популярних комерційних сортів неші, які вирощують у США, Австралії, Нової Зеландії, Чилі, Франції та на Кіпрі.
Юзу
Енергетична цінність: 30 ккал. Корисні елементи: вітамін С. Юзу, або японський лимон, - гібрид мандарина і ічангскої папеди (декоративний цитрус). Жовтого або зеленого кольору фрукт з горбистою шкіркою розміром з мандарин має яскравий аромат і кислий смак. Юзу застосовується в більшості випадків для аромату - цитрусовий, з нотами хвої і квітковими відтінками.
Гібриди тварин Кіт саванна
Це нова порода, яка вийшла у результаті схрещування африканського кота Сервала і звичайного кота. Порода з’явилася у 2001 році. Варто відзначити, що ця порода кішок найбільш соціальна і доброзичлива, чого ніяк не можна було б подумати, враховуючи "дику половину" саванних котів. Їх дружелюбність близька до собачої, і не дивлячись на розмір, кіт безпечний, і може жити в будинку або квартирі. Колірна гамма породи досить сильно розрізняється, але одне залишається незмінним – плями.
лігр
Лігр — гібрид між левом-самцем і тигром-самкою, що виглядає як гігантський лев із розмитими смугами.
Лігри взагалі схильні до гігантизму. Це найбільші кішки у світі: 3 м в довжину, вагою до 410 кг. Самці-лігри мають коротку гриву, але на відміну від левів, можуть і люблять плавати. Також самиці лігрів (лігриці) можуть давати потомство, що незвично для гібридів. Зовнішнім виглядом і розміром схожий на вимерлого в плейстоцені печерного лева.
мул
Мул (тварина) — міжвидовий гібрид від схрещення коня та віслюка, одержаний від самиці коня та самця віслюка.
За зовнішніми ознаками мул являє щось середнє між конем та віслюком; за величиною майже дорівнює коню і схожий на нього будовою тулуба, але відрізняється формою голови, стегон і копит, довжиною вух і коротким волоссям біля кореня хвоста; за кольором шерсті схожий на матір; за голосом — на віслюка. Переваги їх полягають у великій витривалості, силі, правильній ході.
Зеброїд
Зеброїд - гібрид зебри,коня, поні та віслюка. Як правило , для отримання цих гібридів використовують самців зебри і самок інших кінських тварин.
Зараз у світі офіційно 4 зеброїда , один - в Россіі. Зеброїди зазвичай формою більше схожі на матір і мають батьківські смужки на ногах або частково на шиї і тулубі. Якщо мати чалої , чубарої або рябої масті, в більшості випадків ця масть передається потомству. Для гібридів зебри з віслюком характерний ремінь на спині та на череві ,« хрест» на плечах. Вони мають переваги перед кіньми і віслюками , оскільки стійкі до укусу мухи цеце і більше піддаються дресируванню , ніж зебри.
Гібридний фазан
Надзвичайно яскравий гібридний фазан – це птах-гібрид золотого і діамантового фазана. Надзвичайне пір’я – особливість лише гібридного птаха.
собакововк
Собаки і вовки схрещуються вільно. Але вовк – тварина полохлива, вона має особливу поведінку й розвинутий інстинкт мисливця. Вовк сильніший за собаку, тож результат схрещування досить непередбачуваний. Ніколи не можна точно сказати, як гібрид поведеться в тій чи іншій ситуації: як собака чи як вовк. Спілкування з собакововком можливе лише за умови спеціальної дресировки.
Гібридизація можлива як у межах одного виду (внутрішньовидова), так і між особинами різних видів і навіть родів (міжвидова, або віддалена). У свою чергу, внутрішньовидове схрещування буває спорідненим і неспорідненим.
Споріднене схрещування (інбридинг) — це гібридизація організмів, які мають безпосередніх спільних предків. Залежно від ступеня генетичної спорідненості таке схрещування може бути більш або менш тісним. Найтісніші форми спорідненого схрещування спостерігають серед самозапильних рослин і гермафродитних тварин, яким притаманне самозапліднення.
Унаслідок спорідненого схрещування з кожним наступним поколінням гібридів підвищується їхня гомозиготність. Це пояснюється тим, що чим більша генетична подібність батьківських форм, тим вища ймовірність поєднання в генотипі нащадків одних і тих самих алелей різних генів. У самозапильних рослин уже в 10-му поколінні спостерігають майже повну гомозиготність (до 99,9%), а при схрещуванні братів із сестрами або батьків з нащадками такий самий результат може бути досягнений після 20-го покоління. Проте 100%-ної гомозиготності за всіма генами досягти не вдається, оскільки вона порушується мутаціями, що виникають. Споріднене схрещування може призводити до негативних наслідків: ослаблення або навіть виродження нащадків.
Негативні наслідки пояснюються підвищенням ймовірності переходу в гомозиготний стан рецесивних летальних або сублетальних алелей, які можуть проявитися у фенотипі. Таким чином, тісне споріднене схрещування часто призводить до появи нащадків з різними спадковими вадами.
Наслідки спорідненого схрещування відомі людині з давніх-давен. Наприклад, приблизно 20% людей-альбіносів є нащадками від споріднених шлюбів. Загалом у людини відомо кілька рецесивних летальних алелей, здатних у гомозиготному стані спричинити смерть. Тому шлюби між близькими родичами у багатьох народів вважалися небажаними або взагалі заборонялися релігією чи законами.
У селекції споріднене схрещування застосовують для одержання чистих ліній. Воно дає можливість перевести в гомозиготний стан алелі, які визначають цінні для селекціонерів стани ознак.
Неспоріднене схрещування
Неспоріднене схрещування (аутбридинг) — це гібридизація організмів, які не мають тісних споріднених зв'язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду. Неспорідненими вважають особин, у яких не було спільних предків щонайменше протягом останніх шести поколінь. Неспоріднене схрещування застосовують для поєднання в генотипі нащадків генів, які зумовлюють цінні якості, властиві представникам різних ліній, порід або сортів. За своїми генетичними наслідками неспоріднене схрещування прямо протилежне спорідненому. При неспорідненому схрещуванні з кожним наступним поколінням зростає гетерозиготність нащадків. Адже зі зменшенням ступеня спорідненості організмів зростає ймовірність наявності в них різних алелей певних генів.
У нащадків від неспорідненого схрещування часто спостерігають явище гетерозису, або гібридної сили.
Гетерозис (від грец. гетероіозіс — зміна, перевтілення) — явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних від неспорідненого схрещування має підвищену життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими формами. У гетерозисних форм сублетальні та летальні рецесивні алелі переходять у гетерозиготний стан, завдяки чому їхній несприятливий вплив не проявляється у фенотипі. До того ж, у генотипі гібридних особин можуть поєднуватися сприятливі домінантні алелі обох батьків. Це, у свою чергу, може зумовлювати взаємодію домінантних алелей неалельних генів. Найчіткіше гетерозис проявляється в першому поколінні гібридів.
Безпліддя міжвидових гібридів
Селекціонери часто стикаються з проблемою безпліддя міжвидових гібридів, гамети яких зазвичай не дозрівають. Навіть за умови однакової кількості хромосом у каріотипах батьківських форм, їхні хромосоми можуть відрізнятися за розмірами й особливостями будови і тому нездатні кон'югувати в процесі мейозу. Особливо ускладнюється хід мейозу за умови різної кількості хромосом у каріотипі батьківських форм.
Вперше методику подолання безпліддя міжвидових гібридів у рослин розробив 1924 року Георгій Дмитрович Карпеченко на прикладі гібрида капусти і редьки. Цей гібрид за своїм фенотипом займав проміжне положення між відповідними фенотипами батьківських форм. Хоча капуста і редька — представники різних родів родини Капустяні, кількість хромосом у них однакова (2п=18). Незважаючи на це, створений Г.Д. Карпеченком гібрид виявився безплідним, оскільки в ході мейозу «капустяні» і «редькові» хромосоми між собою не кон'югували. Тоді вчений подвоїв кількість хромосом гібрида (4п=36). У ядрах нестатевих клітин гібридів було тепер по два повних набори хромосом батьківських видів. Унаслідок цього процес мейозу в такої поліплоїдної форми відбувався нормально: «капустяні» хромосоми кожної пари кон'югували з «капустяними», а «редькові» — з «редьковими». У кожну з гамет завжди потрапляло по одному гаплоїдному набору хромосом як редьки, так і капусти.
Якщо в селекції рослин безпліддя міжвидових гібридів ще можна подолати, то в селекції тварин розв'язати цю проблему значно складніше. Лише в окремих випадках у міжвидових гібридів тварин особини однієї чи обох статей виявляються плідними. Так, у гібрида яка(свійська тварина високогірських районів Центральної Азії) і великої рогатої худоби самці безплідні, а самки плідні. Мули взагалі нездатні до розмноження.
Як |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologichna-ta-okulyarna-optika-obladnannya-ta-instrumenti-dlya-stomatologii.html | Фізіологічна та окулярна оптика. Обладнання та інструменти для стоматології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/8436f55b7219802e2ea5f038228117bc.ppt | files/8436f55b7219802e2ea5f038228117bc.ppt |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.