url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/gorobec-hatniy.html | Горобець хатній | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/fc7ebe294f63c32b2b50d0b32a42efad.ppt | files/fc7ebe294f63c32b2b50d0b32a42efad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grupi-krovi-avo.html | Групи крові АВО | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/546843476ebac86c70c2121b9245ce97.ppt | files/546843476ebac86c70c2121b9245ce97.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master title style
Click to edit Master subtitle style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcii-biologichnih-membran-povna-diyucha-kopiya.html | Функції біологічних мембран - повна діюча копія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/e73080ab536d1f7ac212495fe86953a9.ppt | files/e73080ab536d1f7ac212495fe86953a9.ppt | Rod Mackinnon
AQP-1
110 mM
5-15 mM
Cl -
4 x 10 -5 mM, pH=7.4
8 x 10 -5 mM, pH = 7.1
H +
1-2 mM
10 -5 mM
Ca 2 +
1-2 mM
0.5 mM
Mg 2 +
5 mM
140 mM
K +
145 mM
5-15 mM
Na+
Vmax
1/2 Vmax
Km
a
a
g
d
b
Taricha torosa
Gonyaulax
catanella
Phyllobates aurotaenia
Gymnodinium
brevis
COOH
COOH
NH2
NH2
1
2
3
4
5
6
7
Hysterocrates
gigas
AQP-1
COOH
COOH
NH2
NH2
3 Na+
2 K+
NH2
COOH
Ca2+
CO2
CO2
HCO3
Cl -
Cl -
Cl -
HCO3
K+
K+
K+
H2O
+ OH -
1
2
ruffled border
NH2
COOH
NH2
COOH
N
C
G
K+
K+
Na+
Na+
Na+
Na+
H+
H+
K+ = 140 mM
Na+ = 12 mM
K+ = 4 mM
Na+ = 145 mM
----
++++
Na+
Na+
Na+
K+
K+
gp41
gp120
CD4
Rod Mackinnon
AQP-1
G
Rod Mackinnon
AQP-1
G
Rod Mackinnon
AQP-1
Rod Mackinnon
AQP-1
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/gigiena-zoru1.html | гігієна зору | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/bafb1049372c9f942f6c4400f2aa3087.pptx | files/bafb1049372c9f942f6c4400f2aa3087.pptx |
«Очі – відкриті ворота душі.»
Ібн Хазм
Вади зору
Короткозорість - це вада зору, у разі якої фокус оптичної системи ока в спокійному стані розташований перед сітківкою.
Короткозорість коригується носінням окулярів із розсіювальними лінзами.
Вади зору
Далекозорість – це вада зору, у разі якої фокус оптичної системи ока в спокійному стані розташований за сітківкою.
Далекозорість коригується носінням окулярів зі збиральними лінзами.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/grif.html | Гриф | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/5c023d9af9937fe7021b474953ff2bec.pptx | files/5c023d9af9937fe7021b474953ff2bec.pptx | ГРИФ
Грифи - підродина хижих птахів родини яструбових. Довжина тіла 95-114 см. Голова і шия вкриті тільки коротким пухом для захисту від забруднення при поїданні нутрощів трупів.
Крила широкі, пристосовані до тривалого ширяння в пошуках падалі - основної їжі більшості грифових.
Ноги придатні лише для ходьби і бігу, носити здобич може тільки бородань.
Грифи дуже великі птахи. Маса самок до 7,5, самців до 6,5 кг, іноді навіть більше. Дорослі птахи темно-бурі, комір навколо шиї і пух на шиї - світло-бурі. У молодих птахів все оперення, в тому числі і шия, темно-бурі.
Поширені грифи в Південній Європі, Північній Африці, Передній і Центральній Азії.
В областях України - рідкісні залітні птахи. Улюблені місця перебування - верхня межа лісу у високих гірських пасмах.
У природі грифа легко визначити за розмірами, темним забарвленням оперення та характерним силуетом у польоті: широкі крила, втягнута голова, короткий клиноподібний хвіст.
Грифи довго ширяють високо в повітрі, роблячи широкі кола. Помітивши поживу, круто і швидко пікірують з висоти з гучним шумом крил.
Голос - шипіння і хрипле каркання.
Грифи живляться трупами різних свійських і диких тварин, переважно великих. Відомо поїдання трупів собаки, кішки, косулі, оленя й різних свійських копитних тварин.
При поїданні падла гриф віддає перевагу м'ясу, разом з яким їсть шкіру й шерсть. У невеликій кількості їсть і кістки. Як і всі некрофаги, багато п'є. Розшукує падло, невтомно і високо ширяючи великими кругами і користуючись, очевидно, дуже гострим зором. Тривалий час може лишатися без їжі.
Грифи також належать до корисних і рідкісних птахів. Охороняються Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори, Боннською та Бернською конвенціями.
Вид внесений до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, Європейського червоного списку та Червоної книги України (1994, 2009).
Грифи гніздяться рано. Уже в двадцятих числах березня, а можливо й раніше. Гнізда завжди на деревах, вимощені травою, шерстю, дрібними гілочками. Насиджують яйця обидва птахи.
Пташенята лишаються в гнізді дуже довго, протягом 3,5-4 місяців, вилітають у серпні або навіть у вересні.
Своє величезне гніздо грифи будують на міцних сучках вікових дерев. У кладці - одне яйце, яке обоє батьків насиджують майже два місяці. Період відкладання яєць триває з початку березня до початку квітня.
Пташенята з’являються в травні і залишають гніздо в серпні –вересні.
Зелений:
Можливі місця гніздування;
Сучасні місця гніздування;
Реінтродікція в процесі.
Блакитний:
Сучасні місця зимування.
Темно-сірий:
Колишні місця гніздування;
Ймовірні колишні місця гніздування.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/gmo3.html | "ГМО" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/331ff3afd29b1065239939f87339071f.pptx | files/331ff3afd29b1065239939f87339071f.pptx | Анастасія Ткаченко
Вплив на безпеку та життя людей та їх майбутніх поколінь ГМО, ферментів та гормонів.
Досягнення науково- технічного прогресу
XX століття характеризувалося видатними досягненнями науково- технічного прогресу, які радикально змінили життя людини. Це передусім ядерна технологія, електроніка і новітня біотехнологія. Сучасні темпи розвитку біотехнології та її перспективи, в порівнянні щонайменше з комп'ютеризацією нашого життя вражають уяву сучасної людини, що навіть саме існування людини залежить від досягнень новітньої біотехнології. Нині біотехнологія на практиці показує великі успіхи в сільському господарстві. Це виведення нових сортів рослин стійких до гербіцидів, комах, хвороб, стресових впливів.
Звідки взялися генномодифіковані організми?
Під час «холодної війни» військові кола обох супердержав - США і СРСР покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж термоядерна. Вона не знищувала би територію та індустрію, а впливала би тільки на населення.
Загальні відомості про генну інженерію
Генетичні зміни це зміни у генетичному коді рослини - геномі. Гени несуть інформацію про всі риси, що їх успадковує будь - який організм - жива істота. Вони складаються з ДНК. Генетична модифікація є результатом зміни ДНК або введення генетичного матеріалу з одного організму до іншого, який може бути різновидом або того самого, або іншого виду. Наприклад гени можуть бути перенесені з однієї рослини до іншої, з рослини до тварини чи з тварини до рослини. Нині генетики можуть майже все. Їм вдалося вивести сорти картоплі, яка не приваблює колорадських жуків, або винограу, що не боїться заморозків. Така модифікація - це зміна одного чи кількох генів у геномі, тобто виведення нових рослин з новими функціями.
Для чого використовується генетична модифікація?
Генетична модифікація дозволяє отримати рослини, тварин та мікроорганізми, зокрема бактерії, зі специфічними властивостями, що дуже важко досягти традиційними методами. Крім того вона дає змогу переносити гени з одного виду до іншого, для отримання певних ознак, чого взагалі неможливо добитися шляхом традиційної селекції. За допомогою генетичної модифікації, гени можна «ввімкнути» чи «вимкнути», міняючи у такий спосіб процес розвитку рослин чи тварин.
Не можна забувати про можливість ненавмисного або навмисного створення продуктів з ГМО, здатних справити негативний вплив на організм людини в умовах неконтрольованої генно-інженерної діяльності. Це означає, що потрібний багаторівневий контроль за харчовою продукцією, що має ГМ- аналоги. У процесі впровадження в організм гени здатні як самі мутувати, так і чинити негативний вплив на геном організму людини. У результаті можуть утворюватися невідомі токсичні білки, що викликають токсикоз і алергію. Що, власне, і відбувається. Зростання онкологічних захворювань в усьому світі - результат впровадження ГМО.
Про переваги ГМО
Насправді за допомогою цієї технології можливо буде вирощувати органи для трансплантації. Тисячі людей помирають щодня, так і не дочикавшись донорської нирки чи печінки. А ось за допомогою генної інженерії можна буде вирощувати органи в будь-яких кількостях і дуже швидко.
Розробка методів генної інженерії і накопичення знань про обмін речовин людини і тварин дадуть можливість створювати такі продукти значно швидше і з більшою точністю отримувати бажаний результат. Загальноприйнятою стає думка, що тільки ГМО можуть позбавити світ від загрози голоду, так як за допомогою генної модифікації можна збільшувати врожайність та якість їжі. Без генної інженерії людство може опинитися в глухому куті.
ГМО в сільському господарстві
Небезпека вирощування ГМО в природі: загроза екології.
а)ГМО, зокрема рослини, які вирощують у відкритому грунті, поза сумнівом взаємодіють з оточуючими їх організмами. Тому постає питання чи може така взаємодія порушити екологічну рівновагу? Як правило, в першу чергу в нанесенні шкоди навколишньому середовищу звинувачують рослини, які виробляють токсини для захисту від комах-шкідніків — наприклад, стійка до колорадського жука трансгенна картопля, яка виробляє Bt-токсин, але використання отрутохімікатів в порівнянні з вирощуванням стійких до жука ГМО завдає незрівнянно більше шкоди екологічній рівновазі.
б)Вирощування більш продуктивних і невибагливих трансгенних рослин дозволить збільшити врожайність без територіального розширення полів, зберігаючи тим самим ліси від вирубки під сільськогосподарське і промислове використання. Отже, саме по собі, як явище, ГМО є порівняно нешкідливим для людини та нваколишнього середовища, але як і скрізь в харчовій промисловості, все-таки існують певні небезпеки, пов'язані з трансгенними продуктами.
Основні завдання генної інженерії в галузі харчового виробництва
ГМО е продуктах - вибір майбутнього З кожним роком все більше фермерів надають перевагу ГМО рослинам перед їх «звичайними» видами. Більшість з цих культур — соя, кукурудза, бавовна,ріпак і люцерна, генетичне модифіковані, щоб протистояти шкідникам та гербіцидам. Інші культури, що вирощуються на комерційній основі або для польових випробувань - це картопля, стійка до вірусу та рис із підвищеним вмістом заліза та вітамінів.
ГМО в продуктах можуть використовуватись в різних цілях. В процесі розробки: - банани, які будуть виробляти вакцину проти інфекційних захворювань, таких як гепатит В; - риба, що зростає вдвічі швидше ніж звичайна; - корови, стійкі до коров'вчої губчастої енцефалопатії; - фруктові і горіхові дерева, які дають врожайність на кілька років раніше; - рослини з яких виробляють нові види пластмас з унікальними властивостями. ГМО в продуктах: переваги та недоліки Технології генетичної зміни продуктів пропонують спокусливі перспективи для задоволення деяких з найбільших проблем 21 століття. Як і всі нові технології , вони створюють певні ризики, як відомі, так і поки що невідомі. Суперечки навколо ГМО в продуктах харчування і сільськогосподарських культурах, зазвичай зосереджені на людині та екологічній безпеці, маркуванні та споживчому виборі, праві інтелектуальної власності, етиці, продовольчої безпеки, охорони навколишнього середовища.
Переваги
Культурні рослини - покрашення смаку та якості; 4- зменшення часу дозрівання; 4- збільшення врожайності; - підвищена стійкість до хвороб, шкідників, гербіцидів; 4- збільшення вмісту поживних речовин; - нові продукти і технології вирощування.
Тварини - покращене здоров'я, продуктивність, стійкість до холоду і нарощування маси; - більша кількість і вища якість м'яса, яєць і молока;
Навколишнє середовище - «дружні» біогербіциди і біоінсектициди; - охорона грунтів, води, повітря; - біопереробки для лісового господарства; 4- природна переробка відходів; Суспільство - збільшення продовольчої безпеки для зростаючого населення.
Недоліки
Безпека - потенційний вплив на здоров'я людини, в тому числі алергени, передача генів стійкості до атибіотиків, та ще не вивчені фактори; - потенційний вплив на навколишнє середовище, в тому числі: ненавмисне переміщення трансгенів шляхом перехресного запилення, невідомі фактори фпливу на інші організми, втрата флори і фауни. - збільшення залежності країн, що розвиваються від промислово розвинених країн; - біопіратство,або несанкціонована експлуатація природних ресурсів.
Вплив ГМО на організм людини
Мільйони людей у всьому світі кожен день вживають їжу, що містить ГМО. При цьому питання впливу ГМО на здоров'я людини досі залишається без відповіді. Дискусії на цю тему тривають у світі більше 10-ти років. Вчені-генетики ніяк не дійдуть певної думки про те, як же впливають на організм людини трансгенні продукти, якими можуть бути наслідки їх споживання у віддаленому майбутньому. Адже з моменту їх появи минуло трохи більше 20-ти років, а це надто малий термін для остаточних висновків.
Деякі експерти вважають, що змодельовані гени здатні викликати генетичні мутації в клітинах організму людини. Отже ГМО можуть здійснювати негативний вплив на організм людини. Вчені не виключають, що ГМО можуть стати причиною алергій і серйозних порушень обміну речовин, а також збільшувати ризик виникнення злоякісних пухлин, придушувати імунну систему і привести до несприятливості організму до окремих медичних припаратів. З кожним днем з'являються нові наукові дані, що підтверджують факти негативного впливу ГМО на піддослідних тварин, у яких всі процеси в організмі протікають набагато швидше, ніж у людини. Незважаючи на наведені факти, слід враховувати, що довгострокові дослідження безпеки трансгенних продуктів не проводилися, тому ніхто не може точно стверджувати про будь-який негативний вплив їх на людину. Втім, як і заперечувати таке.
Чи є ГМО в Україні?
«Немає жодного генетичного модифікованого організму зареєстрованого в Україні. Тому жоден з генетичне модифікованих інгредієнтів, що використовується в їжу, яка продається в Україні не може бути законним. Ця норма передбачена в законі про біологічну безпеку, прийнятому в Україні в 2007 році», сказав Микола Проданчук, директор Інституту екогігієни та токсикології ім. Л. І. Медведя. Верховна рада прийняла закон, який забороняє використання ГМО та похідних від ГМО в органічному виробництві. Закон, зокрема, містить положення, відповідно до якого органічна продукція повинна відповідати вимогам, встановленим для такої ж продукції, виробленої конвенційним (неорганічним) способом.
Висновки
Безумовно генномодифіковані організми - величезне досягнення теперішнього часу та основне питання полягає в тому, що їх вплив на організм людини досконало не вивчений, а тому неможна з впевненістю зазначити корисність чи шкоду даних організмі, адже тільки якщо у третього покоління споживачів не з'являться зміни на генетичному рівні можна з упененістю говорити, що ГМО безпечне і є вирішенням продоволбчої проблеми планети. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcionalna-sistema-cilespryamovanogo-povedinkovogo-aktu.html | Функціональна система цілеспрямованого поведінкового акту | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/803e7233b0ce7a226a348002db943d61.ppt | files/803e7233b0ce7a226a348002db943d61.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/glikoz.html | Глікоз | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/5a86df268d77d0f290add51a4ca0ab60.ppt | files/5a86df268d77d0f290add51a4ca0ab60.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gomologii.html | "Гомології" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/c42938c35afd617a72aec8241c00d393.ppt | files/c42938c35afd617a72aec8241c00d393.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/formi-instinktivnoi-povedinki-lyudini.html | Форми інстинктивної поведінки людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/d454654420eb40647cdd7fe9d76b85b4.ppt | files/d454654420eb40647cdd7fe9d76b85b4.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel |
https://svitppt.com.ua/biologiya/golovniy-mozok.html | "Головний мозок" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/3cc97349feb49cefc718335548bfb961.pptx | files/3cc97349feb49cefc718335548bfb961.pptx | Головний мозок. пульт керування, чи персональний комп’ютер живого організму?
Мета уроку
Ознайомити учнів із особливостями будови головного мозку людини.
Розкрити значення відділів головного мозку у функціо- нальній діяльності людини.
Дати загальні топографічні відомості про стан головного мозку в черепі.
Цікаве про мозок людини.
Проблемні запитання
Яку будову має мозок людини та які функції він виконує?
Чи залежить інтелект людини від розмірів її головного мозку?
Чи важливе значення має маса мозку?
Мотивація уроку
Мозок людини у стані спокою споживає 20% кисню та 9% енергії організму, але коли мозок включає свою діяльність, то споживає 25% поживних речовин, які надходять в організм і понад 30% кисню.
Це означає, що для роботи мозку необхідна третя частина життєво важливих речовин, але він такий невеликий у порівнянні з іншими органами та системами? Навіщо ж він нам?
Загальне поняття
Головний мозок людини – орган центральної нервової системи, що складається з маси взаємозалежних нервових клітин і займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають його від зовнішніх механічних ушкоджень.
Еволюція мозків
Цікаво!
Мозок Ейнштейна, як «типового» генія, був у свій час розчленований на 240 частин та понад 40 років зберігався у спеціальному розчині. Коли вчені порівняли його з іншими, то знайшли дві унікальні особливості, пов’язані з нижньою тім’яною долею, що відповідає за здатність до математичних обчислень та трьохвимірного бачення. Нижня тім’яна доля Ейнштейна виявилась значно більшою, ніж у контрольних зразків та вона не була розділена особливою сполучною тканиною, що можливо, дозволяло нейронам поєднуватись «напряму». Ця аномалія могла стати причиною унікальних математичних можливостей творця теорії відносності.
Неймовірно, але факт!
Мозок вождя пролетаріату В.Леніна – 1340 г;
Мозок письменника І.Тургенєва – 2012 г;
Мозки психічнохворих людей – 2700-2900 г.
Будова головного мозку
Головний мозок складається із двох видів речовин: білої та сірої. Біла речовина – це скупчення дендритів та аксонів,а сіра – це скупчення тіл нейронів. Сіра вкриває мозок зовні і вигляді кори та невеликі частини сірої занурені в товщі білої у вигляді мозкових ядер і називаються підкіркою.
Укритий головний мозок трьома мозковими оболонками: твердою, павутинною, судинною.
Усередині головного мозку містяться чотири шлуночки,
заповнені рідиною, яка сполучається з рідиною спинного мозку.
Оболонки головного мозку
М'яка або судинна, оболонка головного мозку безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни, покриває всі звивини. Складається вона з пухкої сполучної тканини, в якій розгалужуються численні судини, що живлять мозок. Від судинної оболонки відходять тоненькі відростки сполучної тканини, які заглиблюються в масу мозку. Павутинна оболонка головного мозку - тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни, внаслідок чого між судинною й павутинною оболонками утворюються підпавутинні цистерни, заповнені спинномозковою рідиною, за рахунок якої й відбувається живлення павутинної оболонки.
Оболонки головного мозку
Тверда оболонка головного мозку - окістя для внутрішньої мозкової поверхні кісток черепа. В цій оболонці спостерігається найвища концентрація больових рецепторів в організмі людини, в той час як в самому мозку больові рецептори відсутні.
Мозок зовні і у розрізі
Будова головного мозку
За анатомічними даними головний мозок поділяють на 5 відділів:
- передній;
- проміжний;
- середній;
- задній;
- довгастий.
За функціональними даними його поділяють на стовбур мозку та великі півкулі.
Схема будови
Будова головного мозку
Довгастий мозок
Він є межею між спинним і головним мозком, тому через цей відділ проходять нервові шляхи, що йдуть від спинного мозку, які потім перехрещуються. Тому ліва сторона мозку пов’язана з правою стороною тіла, а права сторона мозку – з лівою.
Тут знаходиться дихальний центр, що забезпечує вентиляцію легень.
Довгастий мозок
У ньому знаходяться центри діяльності:
- захисні рефлекси: кашель, чхання, мигання повік, сльозовиділення, блювоти.
- харчові рефлекси: смоктання, ковтання, соковиділення травних залоз.
- серцево-судинні рефлекси, що регулюють діяльність серця та судин.
Пошкодження довгастого мозку призводить до смерті, тому його називають центром життя.
Міст
Міст пов’язує довгастий та середній мозок з іншими відділами головного мозку. Це потовщений валик із поперечно розміщеними волокнами.
Він виконує провідникову функцію.
Через нього проходять сигнали від слухових рецепторів і органів рівноваги.
Мозочок
Мозочок складається із двох півкуль,
з’єднаних черв’яком. Він тісно
пов’язаний зі спинним мозком.
Розташований під потиличною часткою
великого мозку в задній черепній ямці.
Виконує мозочок три основні функції: координація рухів, регуляція рівноваги тіла та регуляція м’язового тонусу. Завдяки мозочку ми можемо робити тонкі злагоджені рухи – писати, малювати, майструвати, а також контролювати вираз обличчя.
Середній мозок
До середнього мозку належать ніжки мозку, по яких ідуть висхідні і низхідні провідні шляхи та дах мозку - чотиригорбкове тіло. Між ними міститься частина ретикулярної формації. Два верхні горбки пов'язані з функцією зорового аналізатора, виступають центрами орієнтовних рефлексів на зорові подразники, а тому називаються зоровими. Два нижні горбки - слухові, пов'язані з орієнтовними рефлексами на звукові подразники.
Середній мозок
Первинні зорові та слухові центри беруть участь в організації мимовільної автоматизованої рухової реакції – старт-рефлекси.
Проміжний мозок
Розташований між стовбуром мозку та великими півкулями. Його складовими є: таламус, епіфіз, гіпоталамус, до якого приєднаний гіпофіз.
Містить вищі вегетативні центри.
Здійснює рухові функції.
Здійснює мімічні функції.
Регулює обмінні процеси.
Здійснює терморегуляцію.
1.Таламус
2. Епіфіз
3. Гіпофіз
4. Гіпоталамус
Великі півкулі
Передній мозок – вищий відділ головного мозку. Поділений він на дві півкулі, які поєднані мозолистим тілом, що утворене щільним пучком нервових волокон. Кожна з півкуль поділена на чотири функціональні долі.
Шлуночки головного мозку
Усередині головного мозку містяться чотири шлуночки, заповнені рідиною, яка сполучається з спинномозковою рідиною.
Підкіркові утворення
Таламус - зорові бугри.
Гіпоталамус – підгорбкова ділянка.
Епіфіз – шишкоподібне утворення.
Ретикулярна формація.
Смугасте тіло.
Коник.
Мигдалик.
Мозолисте тіло.
Ретикулярна формація
У стовбурі розташована ретикулярна формація - система ядер, у яких нейрони різних розмірів і форми з безліччю відростків утворюють скупчення і переплетення великої кількості нервових волокон. Вона наче сито, просіює інформацію, що надходить до кори, і вирішує, яку затримати, а яку передати далі.
Вплив ретикулярної формації активізує структури головного мозку, відіграє важливу роль у формуванні уваги, виконує охоронну функцію, регулюючи якій частині мозку спати, а якій ні. Наприклад, усім відома реакція матері, котра не чує гуркоту поїзда, але легко прокидається від плачу дитини.
Таламус
Таламус – зоровий горб - збирач інформації про всі види чутливості: фільтрує, сортує і направляє в головний мозок інформацію, що надходить від больових, тактильних, температурних, м’язово- суглобових, вібраційних, зорових, смакових, нюхових і слухових рецепторів та шляхів.
У таламусі відбувається формування відчуттів і їх подальша передача.
Гіпоталамус
Гіпоталамус – є вищим центром регуляції роботи внутрішніх органів, який узгоджує їх діяльність зі станом активності організму. У ньому містяться центри нюху, смаку, голоду і насичення, спраги і питного задоволення, терморегуляції, регуляції сну і неспання, регулювання артеріального тиску та утворення сечі. Продукуючи низку гормонів, він разом з гіпофізом утворює гіпоталамно-гіпофізарну систему, що контролює діяльність ендокринних залоз.
Епіфіз
Секреторні клітини епіфіза виділяють у кров гормон мелатонін, який бере участь у синхронізації біоритмів сну-неспання. До головних функцій належать:
гальмування виділення гормонів росту;
гальмування статевого розвитку і статевої поведінки;
гальмування розвитку пухлин;
впливає на статевий розвиток і сексуальну поведінку;
Після статевого дозрівання вироблення мелатоніну зменшується. Розміри епіфізу у дітей більші, ніж у дорослих.
Лімбічна система
Лімбічна система – сукупність ряду структур головного мозку, що бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, інстинктивної поведінки, емоцій, пам’яті, рівень уваги, сприйняття, відтворення емоційно значущої інформації.
Дослідження мозку
Ангіограма мозку з допомогою рентгенівських променів
Томограма мозку з допомогою рентгенівських променів
Мозок як комп’ютер
Наш мозок влаштований як і комп’ютер, тобто складається із блоків, деталей та частин.
Чи знаєте ви, що…
Середня маса мозку у австралійців – до 1200 г; у французів – до 1300 г; у англійців – понад 1300 г; у німців понад 1400 г. Мозок українців також в середньому 1400 г. У афроамериканців вага головного мозку на 100 г менша, ніж у білошкірого населення Африки.
Існує залежність між вагою мозку у чоловіка та жінки. У середньому мозок чоловіка важчий десь на 120-130 г.
Узагальнення знань
За дослідженнями вчених рівень інтелекту не залежить від розмірів головного мозку, а залежить від функціонування важливих ділянок, їхніх структур та від кількості зв’язків між нервовими клітинами.
Висновок уроку
Вчені дослідили, що для нормальної життєдіяльності організму та виживання важливе значення має чіткість і час реакції. Отже, у цьому випадку, мозок людини як комп’ютер, який включається саме тоді, коли необхідно вирішити складні завдання, що вимагають напруження та швидкої реакції.
Висновок уроку
Таким чином, головний мозок людини – це:
- головний центр керування всіма процесами життєдіяльності, тобто його можна назвати пультом керування життя людини;
- комп’ютер, на материнській платі якого зберігається вся життєва інформація.
Успіхів у вивченні матеріалу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grip1.html | "Грип" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/7818ac2d8b1abb3d89403f4bdcecf78c.ppt | files/7818ac2d8b1abb3d89403f4bdcecf78c.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel |
https://svitppt.com.ua/biologiya/galereya-kimnatnih-roslin.html | «Галерея кімнатних рослин» | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/edce32c4306ea2745e8009f2d8f4e88a.pptx | files/edce32c4306ea2745e8009f2d8f4e88a.pptx | «Галерея кімнатних рослин»
Новотроїцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4
Останнім часом в нашій школі помітно проявився інтерес до всього, що пов'язано з рослинами і оформленням ними інтер'єрів. І це не мода на квіти, а наше бажання зробити красивим те місце, де ми вчимося. Адже рослини створюють затишок, піднімають настрій, знімають стреси.
Озеленення школи радує око розмаїттям форм, поєднанням кольорів і відтінків, вміло підібраною композицією ароматів.
Однією з важливих завдань, які ми перед собою поставили, є створення і вивчення колекцій різних рослин, у тому числі корисних. Важливим також є створення у школі та класах «екологічних зелених куточків»
В ході реалізації акції у школі створений міні сад у 3- Б класі “Зелена Фантазія”
Квітник створений з метою вивчення кімнатних рослин. Як у справжньому лісі сонячне світло надходить в недостатній кількості і тому для даного квітника нами підібрані тіньолюбні рослини. Створення цього квітника знаходиться в початковій стадії і в майбутньому планується розширити його видове різноманіття.
Метою акції є формування у кожного учасника педагогічного процесу внутрішньої потреби в захисті і примноження природних багатств, створенні і підтримці прекрасного навколо себе.
Так завжди зеленіють наші коридори
А так квітнуть наші кабінети та класи, за якими діти доглядають та милуються чарівним розмаїттям квітів.
Квіткарство виховує в учнів почуття любові до природи та відповідальності за інші живі істоти. Завдяки цьому заняттю діти отримують душевне задоволення, бо розуміють, що змінюють світ навколо себе на краще.
Слів на описи не трачу, словом не передаси
Їх земної, безсловесної, дивовижної краси.
Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,
Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.
Ними кожен свою радість, власне щастя назива,
Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.
Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!
Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.
Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gibridizaciya-somatichnih-klitin.html | Гібридизація соматичних клітин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/593229ac2ee3afdba0d1ecaabeedffc8.pptx | files/593229ac2ee3afdba0d1ecaabeedffc8.pptx | Гібридизація соматичних клітин
Виконала
Учениця 11-Г класу
Коваль Яна
Гібридизація соматичних клітин
Важливе значення для розвитку клітинної біотехнології мали праці по гібридизації соматичних клітин
Гібридизація соматичних клітин
Французький вчений Ж.Барський вперше виявив, що соматичні клітини тварин здатні зливатись і об’єднувати генетичну інформацію двох батьківських клітин.
Але утворення гібридних клітин в звичайних умовах відбувається дуже рідко.
www.themegallery.com
Гібридизація соматичних клітин
Види схрещувань
Неспоріднене
(аутбридинг) –
гібридизація організмів, які не мають тісних родинних зв’язків, тобто представників різних ліній, сортів чи порід одного виду.
Споріднене
(інбридинг) –
це схрещування організмів, що мають безпосередніх спільних предків.
Гібридизація соматичних клітин
Гібридизація соматичних клітин
Корови і норки
Москита і людини
Курчатка і людини
Людини і миші
www.themegallery.com
www.themegallery.com
Гібридизація соматичних клітин
За допомогою методу гібридизації соматичних клітин тварин і людини отримують
Моноклональні
антитіла
www.themegallery.com
Гібридизація соматичних клітин
Келер і Мільдштейм розробили спосіб отримання гібридів між лімфоцитами мишей, імунизованих перед цим якимось антигеном і культивуючими пухлинними клітинами кісткового мозку (мієломними клітинами).
Гібридизація соматичних клітин
Використання методу гібридизації соматичних клітин дає можливість вивчати механізми первинної дії генів і взаємодію генів. Культури соматичних клітин використовуються для визначення мутагенної дії факторів навколишнього середовища.
Дякую за увагу!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/grip3.html | "Грип" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/f1afbbf10a6235716cf460aa4d67090b.pptx | files/f1afbbf10a6235716cf460aa4d67090b.pptx | Кишковий Єрсиніоз
Єрсиніо́з кишко́вий — гостре інфекційне захворювання, яке спричинює Yersinia enterocolitica з роду Єрсинія та характеризується фекально-оральним механізмом передачі шляхи передачі: харчовий, водний і побутовий.
Деякі представники роду Yersinia здатні не тільки виживати, але і розмножуватися при температурі від 1 до 4 °C, тобто є психрофілами. Також вони демонструють відносно високу стійкість до нагрівання — деякі з них можуть витримувати температуру 50—60 °C протягом 20—30 хвилин. Цих бактерій достатньо швидко інактивують окислювачі.
Відомі патогенні представники роду такі: Yersinia pestis — збудник чуми. Yersinia enterocolitica — збудник кишкового єрсиніозу. Yersinia pseudotuberculosis — збудник псевдотуберкульозу.
Кишковий єрсиніоз реєструється повсюдно. Найбільш часто захворювання зустрічається в країнах Північної і Західної Європи, у Великій Британії, Японії, США, Канаді. У США, Західній Європі кишковий єрсиніоз займає 7 місце у структурі гострих кишкових інфекцій, а Y. еnterocolitica — 3-4 місце серед бактеріальних збудників, збудник виділяється з випорожнень у 2,8% усіх бактеріологічних посівів калу в США. В Україні реєструються спорадичні випадки й, іноді, спалахи кишкового єрсиніозу.
Yersinia enterocolitica — грам-негативна бактерія роду єрсинія. Їй притаманна значна патогенність за допомогою різних факторів: адгезії, колонізації на поверхні кишкового епітелію, ентеротоксигенності, інвазивності й цитотоксичності. Найкраще зростає при температурі від +2 до +5°С, таким чином відноситься до мікроорганізмів з психрофільним властивостями. Відомо 76 серотипів Y. enterocolitica, з яких тільки 11 спричинюють хворобу в людей. Патогенні Y. enterocolitica входять до біогрупи 1B. Вони мають Н-і О-антигени. Найбільш патогенними для людей є серотипи O:3, O:5, О:27, O:8, O:9 та O:13. Деякі штами містять В- і W-антигени вірулентності, розташовані в зовнішній мембрані. У них є специфічні та перехресно реагуюючі антигени, що визначають внутрішньовидові та загальні для ентеробактерій антигенні зв'язки з Y. pseudotuberculosis, Brucellae, Escherichia, Salmonellae, Shigellae, Klebsiellae тощо. Це необхідно враховувати при інтерпретації результатів серологічних досліджень.
Специфічна діагностика
бактеріологічний — матеріалом для бактеріологічного дослідження є фекалії, сеча, змиви з ротоглотки, кров, мокротиння, жовч, спинномозкова рідина, операційний матеріал. Досліджуваний матеріал засівають на рідке середовище накопичення, витримують у термостаті при температурі +4˚С протягом 3-5 діб (холодове збагачення) з подальшим висівом на щільні середовища Ендо, Левіна, Серова при температурі 25-30°С.
серологічний — використовується для визначення специфічних антитіл до антигенів Y. еnterocolitica з 2-го тижня хвороби в парних сироватках з інтервалом 10-14 днів. У ранній період найбільш інформативний імуноферментний аналіз (ІФА) з визначенням IgM і IgA, на 3-4 тижні — ІФА, реакції аглютинації (РА), непрямої гемагютинації (РНГА), зв'язування комплементу (РЗК), реакція виявлення антитіл до білків зовнішньої мембрани єрсиній. Рівень титрів антитіл залежить від тяжкості клінічного перебігу та варіанту хвороби. Діагностичний титр РНГА 1:200, РА — 1:160.
імунологічний — заснований на виявленні антигенів Y. еnterocolitica в клінічному матеріалі (кров, сеча, випорожнення, слина і т. ін.) до 10-го дня від початку хвороби (реакція імунофлюоресценції, непрямої імунофлюоресценції, коаглютинації, аглютинації латексу, радіоімуноферментний метод). Використовують полімеразно-ланцюгову реакцію (ПЛР) і метод імуноблотінга.
Лікування
Проводиться комплексно з урахуванням клінічної форми, тяжкості та періоду захворювання. Етіотропна терапія на сучасному етапі є ведучою, згідно з рекомендаціями ВООЗ передбачає призначення дорослим фторхінолонів, серед яких перевагу надають ципрофлоксацину по 0,5 г 2 рази на добу per os або 0,4 г 2 рази на добу парентерально протягом від 7 діб до 1 місяця в залежності від клінічного перебігу. Можливе застосування при генералізованому перебігу цефалоспоринів III покоління, серед яких перевагу надають цефтріаксону в дозі 1,0 г 2 рази на добу парентерально різною тривалістю в залежності від клінічної ситуації. В окремих випадках можливе застосування гентаміцину чи доксицикліну. Найважливішим принципом антибіотикотерапії при генералізованому варіанті є безперервність і тривалість курсу антибіотикотерапії (до 7-10-го дня нормальної температури). При септичному перебігу необхідно введення 2-3 антибіотиків різних груп парентерально.
Патогенетична терапія включає дезінтоксикаційні, десенсибілізуючі, вітамінні, метаболічні, антиоксидантні препарати. Лікування хворих вторинно-вогнищевими варіантами є складним, проводиться за індивідуальною схемою. При рецидивуючому, затяжному перебігу єрсиніозного поліартриту, синдрому Рейтера, вузлуватої еритеми коротким курсом призначають глюкокортикостероїди. При ураженні суглобів тривалий час застосовують нестероїдні протизапальні препарати. Імунокорегуюча терапія призначається після попереднього обстеження на тлі імунодефіцитного стану, затяжного перебігу, вторинно-вогнищевих форм без автоімунних зрушень.
Профілактика
анітарний контроль за водопостачанням;
санітарно-гігієнічні заходи на харчових об'єктах;
дотримання правил транспортування, зберігання, приготування та реалізації продуктів і готових страв;
захист продуктових складів, овочесховищ від гризунів, дератизаційні заходи;
ветеринарний контроль за тваринами;
санітарно-просвітня робота серед населення.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/genoterapiya-ta-ii-pesperktivi.html | генотерапія та її песперктиви | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/f3481a7fb2d424d4809d4e16669dd6b0.ppt | files/f3481a7fb2d424d4809d4e16669dd6b0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grubi-ta-zeleni-kormi.html | Грубі та зелені корми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/fd87e49e5a50f8bfe675aa8533039aec.pps | files/fd87e49e5a50f8bfe675aa8533039aec.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/etapi-individualnogo-rozvitku-organizmiv1.html | "Етапи індивідуального розвитку організмів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/7af01f66911dae64ea75777e42301ce2.ppt | files/7af01f66911dae64ea75777e42301ce2.ppt | +
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcionalna-asimetriya-golovnogo-mozku.html | Функціональна асиметрія головного мозку | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/57cb7b9636288896f61cea2ae43afc35.pptx | files/57cb7b9636288896f61cea2ae43afc35.pptx | Функціональна асиметрія головного мозку
Учитель біологіі вищої категорії
СШ № 66 м.Маріуполя
Шалдирван Ольга Володимирівна
Додаток 1
Головний мозок – частина центральної нервової системи, розміщений в черепній коробці.
Складається із нервових клітин (нейронів), які входять до складу сірої і
білої речовини.
Нейрон – нервова клітина, структурна функціональна одиниця нервової тканини. Складається із
тіла, коротких (дендритів) і довгих (аксонів) відростков .
Великий мозок – складається з двох симетрично розміщених півкуль.
Сіра речовина – тіло нейронів.
Біла речовина – скупчення нервових відростків, пучків нервових волокон.
Кора головного мозку – тонка оболонка сірої речовини, яка покриває півкулі головного мозку,
утворює звивини й борозни, які збільшують площу поверхні кори
великих півкуль.
Лобна, тім’яні, потилична, скроневі долі – зовнішня будова кори великих півкуль
Асоціативні зони – накопичують, зберігають інформацію і дають відповідь з урахуванням
минулого досвіду.
Моторні (рухові) зони – направляють імпульси до ефекторів
Моторна асиметрія – різна рухова активність кінцівок, обличчя, частин тіла, які керовані різними
півкулями.
Соматосенсорні зони – ділянки кори, які отримують імпульси від рецепторів.
Соматосенсорна асиметрія – різні сприйняття кожною з півкульобєктів, які розміщені ліворуч і
праворуч від серединної плоскості тіла.
Афазія – порушення мови.
Додаток 2
Завдання до тесту «Домінуюча півкуля»
Завдання 1.
Переплести свої пальці. Подивіться, який з двох великих пальців знаходиться зверху – правий або лівий. Якщо зверху знаходиться правий палець то це правий тип реакції, а якщо зверху лівий палець то це лівий тип реакції.
Завдання 2.
Ваші очі відкриті. Треба перед очима поставити горизонтально предмет, сконцентруватися та зафіксувати очима точку, в яку ви цілитися (очі не закривати). Потім, спочатку закрийте одно око, а потім друге. В яких із двох випадків точка прицілу буде зміщена. Якщо точка змістилася при закритому правому оці, то тип вашої реакції – правий, а якщо точка змістилася при закритому лівому оці, то лівий.
Завдання 3.
Треба зараз похлопати в долоні. З’явіть увагу на те, яка рука у вас при даної дії буде зверху – права або ліва. Запишіть результат у зошит: права – п, ліва – л.
Завдання 4.
Прийміть позу Наполеона: схрестіть руки на грудях. Подивиться, яка рука буде зверху – права або ліва.
Результат запишіть в зошиті: права – п, ліва – л.
Додаток 3
Аналіз тесту «ДОМІНУЮЧА ПІВКУЛЯ»
Завдання 1.
Відповідь: Л – ви емоціональна людина; П – у вас аналітичний склад ума.
Завдання 2.
Відповідь: Л – м’який й поступливий характер; П – твердий й настійливий характер
Завдання 3.
Відповідь: Л – кокетство; П – простота й добродушність;
Завдання 4.
Відповідь: Л – рішучий характер; П – коливання перед сприйняттям рішення.
Додаток № 4
Соматосенсорна асоціативна
Слухова асоціативна
Зорова асоціативна
Мовлення
Додаток № 5
1.Доцентральна борозна (область контролю довільних рухів);
2.Центральна борозна;
3.Область тактильної чутливості;
4.Тім’яна доля;
5.Основний центр сприйняття мови з використання слів;
6.Потилична доля;
7.Область зорового сприйняття;
8.Мозочок;
9.Стовбур;
10.Скронева доля;
11.Область сенсорної, зорової та слухової пам’яті;
12.Бічна борозна;
13.Область слухового сприйняття;
14.Руховий центр мови;
15.Лобна доля.
Додаток № 6
КРАСНИЙ
СИНИЙ
ЗЕЛЕНИЙ
Додаток № 7
Додаток 8
Завдання № 1
Завдання 2
Завдання № 3
Завдання № 4
Завдання № 5
Завдання 6
Завдання № 7
Сприйняття інформації півкулями головного мозку |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fermenti1.html | ферменти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/4d53ba951815db1829c5ebd8a8f7cc97.pptx | files/4d53ba951815db1829c5ebd8a8f7cc97.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gormoni1.html | "Гормони" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/0959b8a1a99efd346e624a71945619f3.pptx | files/0959b8a1a99efd346e624a71945619f3.pptx | Презентація учениці 10 класу Булахівської ЗШ I-III ст. Кондрачук Олени
Гормони
Гормони –це органічні речовини, що виділяються залозами внутрішньої секреції і є ргуляторами найважливіших функцій організму людини і тварин:обміну речовин, росту, статевого розвитку, размноження и т.д.
Гормони кори надниркових залоз
Кортизон - один з 20 гормонів, що виділяється корою надниркових залоз, регулює обмін вуглеводів, застосовується при лікуванні багатьох хвороб (ревматизм, бронхіальная астма, алергічні захворювання).
Гормони підшлункової залози
ІнсулІн - гормон пептидної природи, утворюється в бета-клітинах ппідшлункової залози. Має велике значення при обміні речовин майже в усіх тканинах. Головна дія інсуліна полягає в зниженні концентрації глюкози в крові.
Гормоны вырабатываемые гипофизом.
Соматотропин(соматотропный гормон, СТГ, соматропин, гормон роста) - один из гормонов передней доли гипофиза. Относится к пептидным гормонам, способствует непрерывному увеличению мышечной массы и укреплению костной ткани.
Гормон щитовидной железы.
Тироксин - основная форма тиреоидных гормонов щитовидной железы. Гормон усиливающий все виды обмена веществ.
Гормон мозкової функції надниркових залоз.
Адреналн - головний гормон мозкової функції надниркових залоз, а також нейромедіатор. Адреналін міститься в різних органах і тканинах, збільшує артеріальний тиск, прискорює ритм серцевих скорочень.
Функції гормонів.
1) Надзвичайно высока фізіологічна активність (викликає значні зміни в работі органів і тканин).
2) Дистанційна дія (здатність регулювати роботу органів, віддалених від залози, що виділяє гормон).
3) Швидке руйнування в тканинх (гормони не повині в них збиратися).
4) Непереривна секреція відповідною залозою(викликано необхідністю дії на роботу відповідного органу в кожний момент часу).
По хімічній будові гормони поділяють на:
1. Стероїдні (стероїди)
2. Гормони –залишки амінокислот.
3. Пептидні
4. Білкові
З їх допомогою здійснюється координація і правильне функціунування всіх органів і систем живого організму.
Гормони відіграють важливу біологічну роль:
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/fr0.html | Клітина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/bb9e9c372dbabb2de56fe7f090747029.ppt | files/bb9e9c372dbabb2de56fe7f090747029.ppt | .
.
©
© .
1858
1839
1831
1677
1676
1674
1665
?
?
?
?
?
?
© .
1858
1839
1831
1677
1676
1674
1665
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harakteristika-roslin.html | ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИН | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/d39111e7b7ea1861b87e8b428d320ae0.ppt | files/d39111e7b7ea1861b87e8b428d320ae0.ppt | ?
? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/himichni-dobavki-ta-ih-vpliv-na-organizm-lyudini.html | хімічні добавки та їх вплив на організм людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/b21ff8a1c47ccf7af5f728f0a13a53c2.ppt | files/b21ff8a1c47ccf7af5f728f0a13a53c2.ppt | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-analizatoriv.html | Фізіологія аналізаторів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/021d47020d5abee7b6e5b3c7f3ae5aa0.pptx | files/021d47020d5abee7b6e5b3c7f3ae5aa0.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genoterapiya-ta-ii-perspektivi.html | генотерапія та її перспективи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/ce4cf6113c271d3874026de668939073.pptx | files/ce4cf6113c271d3874026de668939073.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/frukti.html | Фрукти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/38f3ba7e059dbe2529d189d644e82291.ppt | files/38f3ba7e059dbe2529d189d644e82291.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grinpis.html | "Грінпіс" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/8d9b9225bceb0e647b1c91b3dba0fe0c.ppt | files/8d9b9225bceb0e647b1c91b3dba0fe0c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fosforilyuvannya-tirozinu.html | Фосфорилювання тирозину | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/3e504358cef6fb4ae6834b2efc96f599.ppt | files/3e504358cef6fb4ae6834b2efc96f599.ppt |
vSrc
Grb2 (growth-factor-receptor-binding protein),
CDC25, KAP, MAP kinase phosphatase-1
ROS
ROS |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gortenziya.html | Гортензія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/d2f0b79565cfb205753ed8700b9c98c3.pptx | files/d2f0b79565cfb205753ed8700b9c98c3.pptx | Гортензія
Гортензія - рід квіткових рослин сімейства Гортензеві. Чагарники або маленькі дерева, суцвіття яких складаються з великих стерильних квіток з чотирма пофарбованими чашолистками, схожими на пелюстки, і дрібних фертильних квіток.
Опис Квітки
Більшість видів є чагарниками 1-3 м заввишки, деякі види - невеликі дерева, решта - ліани, забираються по стовбурах інших дерев на висоту до 30 м. Рослини можуть бути як листопадними, так і вічнозеленими, однак широко культивовані види помірного поясу відносяться до листопадним .
Цвітуть гортензії з весни до пізньої осені. Квітки зібрані на кінці стебла в красиві кулясті суцвіття - щиток або волоть. У більшості видів квіткові голівки містять два типи квіток: фертильні квітки в середині і крупні безплідні (стерильні) квітки по краях. У деяких видів усі квітки фертльні і мають один і той розмір.
У переважній більшості квітки білі, проте у деяких, таких як гортензія крупнолиста (Hydrangea macrophylla), вони можуть бути синіми, червоними, рожевими і бузковими. У таких видів колір часто залежить від рівня pH (водневого показника) у грунті: в кислих грунтах пелюстки набувають синього забарвлення, в нейтральних - блідо-бежеву, а в лужних - рожеву або бузкову. Гортензії - одні з небагатьох рослин, здатних накопичувати в собі алюміній, який виділяється з кислих грунтів і у деяких видів утворює сполуки, що дають їм сині відтінки.
Плід гортензії - 2-5-роздільна коробочка з численними дрібними насінням
Існує близько 80 видів цих квіток. Деякі з них ростуть у нашій місцевості. Усі частини рослини містять в собі ціаногенні глікозиди і тому вважаються отруйними - вживати в їжу їх протипоказано. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gipotezi-viniknennya-zhittya-na-zemli3.html | Гіпотези виникнення життя на землі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/986eddc7090d64056145589acce64c7a.pptx | files/986eddc7090d64056145589acce64c7a.pptx | Терещенки
Терещенки – українські промисловці, землевласники та меценати ХІХ – початку ХХ століття. Походили з козаків м. Глухова (нині Сумської області). Відомі глава родини Артем Якович та його сини Микола і Федір. Родина Терещенків посідала провідні місця у торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому, суконному виробництві, лісообробці, інших галузях. Їй належало понад 200 тисяч десятин землі (з них 70 тисяч на Київщині). Щороку на цукрових підприємствах Терещенків вироблялося продукції більш ніж на 21 млн. крб. У 1911 році їхні рахунки лише в закордонних банках перевищували 13 млн. крб. У 1872 році Терещенкам було присвоєне дворянське звання. Вони стали одними з фундаторів цукрового (1887 р.), рафінадного (1903 р.), та Всеросійського товариства цукрозаводчиків (1897 р.). Артем Якович під час Кримської війни 1853 – 1856 рр. розбагатів на поставках провіанту, на торгівлі хлібом, цукром і худобою. Після селянської реформи 1861 р. скуповував поміщицькі маєтки, будував цукроварні та промислові підприємства, став великим землевласником. Родина Терещенків уславилася багатьма добродійними справами, на які вони витратили близько 5 млн. крб., підтверджуючи тим самим девіз їхнього дворянського герба – “Прагнули до громадянських справ”. Художнє зібрання Терещенків лягло в основу Київського музею російського мистецтва та інших музеїв столиці.
Маєток Терещенків
Микола Артемович Терещенко (1819-1903)
Тере́щенко Ніко́ла Арте́мович— український підприємець та благодійник, старший син засновника династіїТерещенків Артемія Яковича Терещенка. Таємний радник, почесний громадянин міста Києва
Народився Тере́щенко Ніко́ла Арте́мович 14 жовтня 1819 року в місті Глухів, Чернігівська губернія,Російська імперія. В родині дрібного крамаря Артема Яковича Терещенка.
Окрасою міста Глухова є перший в Україні учительський інститут, збудований на кошти меценатів Терещенків у 1874 році. В 2009 році отримав статус національного університету
Без Терещенків не було б чотирьох знаменитих музеїв — Національного художнього, музею російського мистецтва, музею західного та східного мистецтва (імені Богдана та Варвари Ханенків) та музею Тараса Шевченка |
https://svitppt.com.ua/biologiya/himerni-ta-transgenni-organizmi1.html | "Химерні та трансгенні організми" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/ab4b96555ac1bc849c17a13edf5aae28.pptx | files/ab4b96555ac1bc849c17a13edf5aae28.pptx | Химерні
Виконав:
Учень 11-Б класу
СЗШ № 100
Матвіїв Роман
Перевірила:
Ковальчук О.Б.
Презентація на тему:
трансгенні
організми
та
Химерні організми
Химери - організми або їх частини, що складаються з генетично різнорідних тканин. Уперше цей термін застосував німецький ботанік Г. Вінклер (1907) для форм рослин, отриманих у результаті зрощення пасльону й томату. Надалі (1909) Е. Баур, вивчаючи пеларгонію ряболисту, з’ясував природу химер.
Розрізняють кілька типів химерних організмів:
химери мозаїчні (гіперхимери) — у них генетично різні тканини утворюють тонку мозаїку;
химери секторіальні — у них різнорідні тканини розташовані великими ділянками;
химери периклінальні — тканини з різними генотипами лежать шарами один над одним;
химери мериклінальні — їх тканини складаються із суміші секторіальних і периклінальних ділянок.
Химери можуть виникати в результаті щеплень рослин і під впливом мутацій соматичних клітин. Компоненти химер можуть відрізнятися один від одного генами ядра, числом хромосом або генами пластид чи мітохондрій. Химерні організми досить часто використовуються в наукових дослідженнях.
Принцип одержання химер зводиться головним чином до виділення двох чи більшої кількості ранніх зародків та їхнього злиття. У тому випадку, коли в генотипі зародків, використаних для створення химери, є відмінності за рядом характеристик, удається простежити долю клітин обох видів. З допомогою химерних мишей було, наприклад, розв’язане питання про спосіб виникнення в ході розвитку багатоядерних клітин поперечносмугастих м’язів.
Вивчення химерних тварин дозволило розв’язати чимало проблем, і в майбутньому завдяки застосуванню цього методу з’явиться можливість розв’язувати складні питання генетики й ембріології
Застосування
Трансгенними називають рослини і тварин, що містять у своїх клітинах ген чужого організму, включений у хромосоми. Їх отримують, використовуючи методи генної інженерії. Трансгенні організми можуть мати велике значення для підвищення ефективності сільського господарства та в дослідженнях у галузі молекулярної біології.
Трансгенні організми
Перші генетично модифіковані організми, одержані з допомогою методів молекулярної біології, з’явилися на світ лише у 80-х роках ХХ століття. Вчені зуміли змінити геном рослинних клітин, додаючи в них необхідні гени інших рослин, тварин, риби й навіть людини.
Перший трансгенний організм (миша) був одержаний Дж. Гордоном зі співробітниками 1980 р. На початку 90-х років у Китаї було проведено перше комерційне випробування генетично модифікованих сортів тютюну й томатів, стійких до вірусів. А 1994 р. в США вперше надійшли в торговельну мережу продуктів харчування плоди генетично змінених томатів зі скороченим строком дозрівання.
Головними питаннями біобезпеки при цьому є можлива передача генів, убудованих у трансгенний організм, організмам навколишнього природного середовища, вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми та порушення трофічних ланцюгів.
Вивільнення в довкілля ГМО
Широкомасштабне вивільнення в довкілля генетично модифікованих сортів рослин різних таксономічних груп з різними генетичними конструкціями, що надають їм нових властивостей, поставило ряд питань, на які необхідно звернути увагу під час розбудови системи біобезпеки довкілля.
Негативний вплив трансгенних рослин
Негативний вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми можливий завдяки наявності в організмі згаданих рослин біологічно активних речовин (інсектициди, фунгіциди та ін.). Вплив цих речовин може бути прямої або опосередкованої дії через трофічні ланцюги. До сьогодні за 13 років польових випробувань достовірних експериментальних даних про негативний вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми не отримано.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Список використаних джерел
http://notatka.at.ua/
http://vseslova.com.ua/
http://ua.wikipedia.org/ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gormoni.html | Гормони | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/5b015e0ccd3dac8b2e5f68105726625f.pptx | files/5b015e0ccd3dac8b2e5f68105726625f.pptx | Порушення гормональних функцій ендокринних залоз (у рамках шкільної програми)
Гормональні відхилення
У діяльності гіпофізу: карликовість, гігантизм, акромегалія, нецукровий діабет.
У діяльності щитоподібної: кретинізм, мікседема, зоб, базедова хвороба.
У діяльності підшлункової: цукровий діабет.
У діяльності наднирників: Аддісонова хвороба.
У діяльності статевих: затримка або раннє статеве дозрівання.
Карликовість – захворювання, що викликається дефіцитом соматотропного гормону.
Карлик – це доросла людина маленького росту.
Причини карликовості
* Спадкова схильність;
* Вроджені дефекти
(порушення формування
гіпофіза у зародка);
* Травми голови, в тому
числі під час пологів;
* Пухлини гіпофіза та
оточуючих його структур;
* Такі захворювання, як: туберкульоз, сифіліс, саркоїдоз;
* Перенесена променева чи хіміотерапія.
Карликовість
Симптоми
* Уповільнення окостеніння кістяка, порушення розвитку і зміни зубів;
* Слабкий розвиток м'язової системи;
* Недорозвинення статевих органів;
* Схильність до артеріальної гіпотонії;
* За наявності пухлини гіпофіза або навколишніх ділянок мозку поряд з перерахованими симптомами відзначається порушення зору.
Карликовість
Гігантизм - захворювання, що виникає при надлишковій секреції гормону передньої долі гіпофіза - гормону росту. Частіше спостерігається у чоловіків. Проявляється зазвичай у 9—10-річному віці або в період статевого дозрівання.
Великани при патологічному рості мають слабе здоров’я, до старості доживають рідко, психіка подібна до дитячої, статевий потяг знижений або відсутній.
Гігантизм
Акромегалія — захворювання, пов’язане із порушенням функції передньої долі гіпофіза. Супроводжується розширенням або потовщенням кистей, стоп, черепа, особливо лицьової частини: збільшення надбрівних дуг, виличних кісток, нижньої щелепи. Виявляється гіпертрофія м’яких тканин носа, губ, вух і, навіть, язика. Збільшення нижньої щелепи призводить до зміни прикусу за рахунок розходження міжзубних проміжків. Виникає акромегалія в основному після завершення росту організму. Розвивається поступово і триває багато років.
Акромегалія
Нецукровий діабет – захворювання, що зустрічається нечасто, близько 1 на 1000000, що пов’язане із порушенням функції гіпофізу та можливо й гіпоталамуса. Характеризується поліурією, тобто виділенням 6-15 літрів сечі на добу та полідипсією – спрагою.
Нецукровий діабет — хронічне захворювання, що зустрічається у людей обох статей, як серед дорослих, так і серед дітей. Частіше всього хворіють люди від 18 до 25 років.
Нецукровий діабет
Дефіцит таких гормонів як фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого, що стимулюють вироблення статевих гормонів, призводить до затримки статевого потягу.
Гіпопітуїтаризм - дефіцит кількох або всіх гормонів гіпофіза, що призводить до гормонального дефіциту інших ендокринних залоз (щитоподібної, надниркових, статевих) та гальмуванню гормонально залежних процесів в організмі.
Причинами є:
туберкульоз, саркоїдоз, сифіліс, перенесені енцефаліти, менінгіти, а також травми черепа.
Дефіцит гормонів гіпофізу
Гіпофункція щитоподібної залози
Гіпотиреоз - це не захворювання, а специфічний стан організму, пов'язаний з реакцією на низький рівень концентрації гормонів щитовидної залози. Уперше гіпотиреоз як захворювання був описаний в 1873 році. Якщо гіпотиреоз розвивається в дитячому віці, виникає кретинізм. У дорослих це зумовлює інший патологічний стан - мікседему (слизовий набряк).
Кретинізм - природжений гіпотиреоз - ендокринне захворювання, що викликається недоліком гормонів щитовидної залози, характеризується порушенням функції щитовидної залози і затримкою розвитку. При цьому захворюванні спостерігається затримка росту, порушення пропорцій тіла, фізичного, статевого та психічного розвитку.
Кретинізм
Мікседема - захворювання, обумовлене недостатнім забезпеченням органів і тканин гормонами щитовидної залози. Розглядається як крайня, клінічно виражена форма гіпотиреозу. Внаслідок порушення білкового обміну органи і тканини стають набряклими. Термін "мікседема" (слизовий набряк шкіри) по відношенню до важких форм гіпотиреозу став вживатися з 1878 року. У хворих відзначається збільшення маси тіла за рахунок надмірної кількості міжтканинної рідини, одутлість обличчя, психічна загальмованість, сонливість, зниження інтелекту, порушення статевих функцій та всіх видів обміну речовин.
Мікседема
Зоб - будь-яке збільшення щитовидної залози.
Тиреотоксикоз, Базедова хвороба - стан, викликаний стійким підвищенням рівня тиреоїдних гормонів, що негативно впливає на життя людини: нервова система постійно збуджена, пульс та тиск крові підвищені, часто буває задишка, безсоння, тремтіння рук, вразливість. Описав це захворювання німецький учений Карл Базедов, тому і називають хворобу Базедовою. У хворих значно прискорюється обмін речовин та енергії. За зовнішнім виглядом таких хворих можна визначити за допомогою симптому - витрішкуватість очей.
Гіперфункція щитоподібної залози
Цукровий діабет
Розвивається внаслідок виділення недостатньої кількості гормону інсуліну, в результаті чого розвивається гіперглікемія - стійке збільшення глюкози в крові. Захворювання характеризується хронічним перебігом та порушенням всіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального та водно-сольового.
Аддісонова (бронзова) хвороба
Вперше це захворювання було описане англійським лікарем Аддисоном у 1855г. В його основі лежать руйнуючі зміни у тканинах наднирників. Причини : туберкульозне ураження залоз або інші інфекції, пухлини, хірургічні втручання, інколи гнійні процеси, крововиливи, і взагалі все, що призводить до атрофії коркового шару. Симптомами є наростаюча загальна слабкість, зниження м’язового тонусу, відсутність апетиту, тошнота, рвота, болі в животі та попереково- крижовому відділі, кишкові кровотечі, втрата маси тіла. Найбільш характерний симптом – земляний відтінок шкіри та поява темних плям на слизових оболонках губ, ясен, внутрішніх поверхнях щік, на язиці та піднебінні. Сама шкіра набуває бронзового блиску.
При підвищеній гормональній функції яєчок та яєчників спостерігається раннє статеве дозрівання, а при зниженій функції навпаки – затримка статевого дозрівання. При цьому не зовсім помітні вторинні статеві ознаки. Порушення в секреції статевих гормонів супроводжується різноманітними патологічними відхиленнями в органах статевої сфери і в усьому організмі. У чоловіків часто зустрічається гіпофункція стероїдогенної тканини. При цьому спостерігається тривалий ріст людини, євнухоїдна будова тіла. У жінок буває гіпогонадизм - патологічний стан, що виявляється у виробленні яєчниками недостатньої кількості жіночих статевих гормонів.
Порушення діяльності статевих залоз |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gorobina.html | Горобина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/d0e0cf9ab862411dbea99436035ad446.pptx | files/d0e0cf9ab862411dbea99436035ad446.pptx | Робота учениці 7 класу
спеціалізованої школи № 273
Домніцької Насті
Г о р о б и н а
Горобина – рослина класу Дводольні, родини Розових. Це дерево до 20 м висотою, стовбур прямий, 30-40 см в діаметрі. У нашій місцевості поширені: - горобина звичайна або червона; - горобина чорноплідна або аронія.
Горобина
Листки горобини червоної довжиною до 20 см, почергові, непарноперисті, складаються із 7—15 ланцетних загострених листкових пластинок, цілокраїх у нижній частині та пильчастих у верхній частині. Зверху зелені, матові, знизу більш блідіші, опушені.
Горобина звичайна
Квітки горобини численні, зібрані у складні щиткоподібні суцвіття, які розміщені на кінцях вкорочених пагонів. При цвітінні виділяється неприємний запах, причиною якого є газ триметиламін. Цвіте у травні-червні. Плід - шароподібне оранжево- червоне яблуко з дрібним, округлим по краю насінням.
Горобина звичайна
Горобина чорноплідна
Чорноплідна горобина — кущ заввишки 1,0-2,5 м. Листки чергові, черешкові, еліптичні або обернено-яйцеподібні, пилчасті з країв. Зверху вони темно-зелені, а знизу - світліші.
Цвіте чорноплідна горобина у травні-червні.
Горобина чорноплідна
Квітки двостатеві, правильні, п'ятипелюсткові, рожеві чи білі, зібрані у щиткоподібні суцвіття.
Плід - яблуко. Він соковитий, але незвичного чорного кольору, з сивою паволокою. Достигає у серпні-вересні.
Значення горобини
Збір урожаю горобини необхідно починати після перших заморозків, тоді вони втрачають гіркоту і стають більш солодкими. Їх зривають або зрізують повністю всім суцвіттям, а вже потім обривають плоди.
Плоди горобини червоної є безцінними для живлення птахів узимку.
Значення горобини
Із плодів горобини виготовляють зефір, мармелад, варення, інші кондитерські вироби, а також оцет, квас, вино… Горобину висаджують для озеленення територій. За народною прикметою коли на рослинах багато плодів - до дощової осені.
Для лікарських потреб використовують плоди чорноплідної горобини, які збирають у період повної стиглості. Плоди можна застосовувати у свіжому і сушеному вигляді. Вони є джерелом сполук, що мають високу вітамінну активність.
Значення горобини
Горобина – відмінний медонос, бджоли збирають з неї багато нектару і пилку. 1 га угідь із щільними заростями горобини дає 30-40 кг червонуватого ароматного меду.
Значення горобини
Міцна деревина йде на токарні вироби, меблі, музичні інструменти та інші поробки.
Тонкі стовбурці цінуються як ручки та рукоятки різноманітних сільськогосподарських і побутових інструментів.
Значення горобини |
https://svitppt.com.ua/biologiya/golovniy-bil.html | Головний біль | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/91137543b20675c7aa5adb92cf8db4c1.ppt | files/91137543b20675c7aa5adb92cf8db4c1.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/etapi-individualnogo-rozvitku-organizmiv.html | Етапи індивідуального розвитку організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/343dafb0cbcfb965df6846aea2da73ee.ppt | files/343dafb0cbcfb965df6846aea2da73ee.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcii-krovi-grupi-krovi.html | "Функції крові. Групи крові" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/13a1c244c51d05a1c2615e4bb86f957b.pptx | files/13a1c244c51d05a1c2615e4bb86f957b.pptx | Функції крові. Групи крові
Роботу підготувала студентка
32ПО(а) групи
Бодарєва Таїсія
Транспортна
Кров переносить поживні речовини від шлунково-кишкового тракту до тканин.
Поживна
Кров розносить по тілу поживні речовини від кишечника або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки).
Видільна
полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.
Дихальна
Перенос кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень.
Регуляторна
Кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об'єднують діяльність різних органів та систем.
Терморегуляторна
Збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові.
Захисна
— лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).
Гомеостатична
підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму, гомеостазу).
Трофічна
Кров переносить речовини від травного тракту до клітин організму.
Групи крові
без аглютиногенів та з обома аглютинінами — (0) відома також як І;
тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А) відома також як ІІ;
тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В) відома також як ІІІ;
з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ) відома також як IV.
0 (I) «Мисливець», і нею володіють від 40 до 50% всіх людей
А (II) «Хлібороб», і нею володіють 30 – 40%
В (III) «Кочівник», і нею володіють 10 – 20%
АВ (IV) «Загадка», і нею володіють лише 5% людей |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hromosomna-teoriya-spadkovosti3.html | "Хромосомна теорія спадковості" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/872ef3b1ceac4fbb458206ccda6ab4d0.pptx | files/872ef3b1ceac4fbb458206ccda6ab4d0.pptx | ХРОМОСОМНА ТЕОРІЯ СПАДКОВОСТІ
Хромосомна теорія спадковості сформульована Т. Х. Морганом за результатами своїх досліджень. За її допомогою з'ясовано матеріальну основу законів спадковості, встановлених Г. Менделем, і те, чому в певних випадках успадкування тих чи інших ознак від них відхиляється.
Т.Х. МОРГАН
Г. МЕНДЕЛЬ
Основні положення хромосомної теорії спадковості такі:
гени розташовані в хромосомах у лінійному порядку;
різні хромосоми мають неоднакові набори генів, тобто кожна з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів;
кожен ген займає в хромосомі певну ділянку; алельні гени займають у гомологічних хромосомах однакові ділянки;
-усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому деякі ознаки успадковуються зчеплено; сила зчеплення між двома генами, розташованими в одній хромосомі, обернено пропорційна відстані між ними;
-зчеплення між генами однієї групи порушується внаслідок обміну ділянками гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу (процес кросинговеру);
-кожен біологічний вид характеризується певним набором хромосом (каріотипом) — кількістю та особливостями будови окремих хромосом.
Відомо , що хромосоми однієї гомологічної ( схожої ) пари подібні між собою , але це справедливо не для всіх пар хромосом. При порівнянні хромосомних наборів нестатевих клітин жіночої і чоловічої статі в одній парі хромосом виявлені відмінності , хоч у однієї із статей і ці хромосоми однакові. Їх називають Х (ікс) хромосомами. У другої статі одна така сама Х-хромосома , а друга відрізняється за своєю будовою. Вона названа Y-хромосомою. Цю пару прийнято називати статевими хромосомами , а всі пари хромосом ідентичні у чоловічої і жіночої особин – ауто сомами. Статеві ( Х і Y ) хромосоми відрізняються не лише за морфологією , а і за інформацію яка міститься у них.
Сполучення статевих хромосом між собою визначає стать організму. Клітини жіночого організму містять дві Х-хромосоми (ХХ). Чоловічі клітини містять одну Х і одну Y-хромосоми (ХY) .
Цитоплазматична спадковість
У клітинах еукаріотів, крім спадкового матеріалу, розташованого в ядрі, виявлено також цитоплазматичну спадковість або позаядерну. Вона полягає у здатності певних структур цитоплазми зберігати і передавати нащадкам частину спадкової інформації батьків.
Позаядерні гени взаємодіють із ядерними і перебувають під контролем ядерної ДНК. Цитоплазматична спадковість, пов'язана з генами пластид, характерна для різних видів рослин (наприклад, ротиків). Серед таких рослин є форми зі строкатими листками, причому ця ознака передається по материнській лінії. Строкатість листків зумовлена нездатністю частини пластид утворювати пігмент хлорофіл. Після поділу, клітин із безбарвними пластидами в листках виникають білі плями, які чергуються із зеленими ділянками.
Явище цитоплазматичної спадковості, пов'язаної з генами мітохондрій, вивчали на прикладі дріжджів. У цих мікроорганізмів у мітохондріях виявлено гени, які зумовлюють відсутність або наявність дихальних ферментів, а також стійкість до дії певних антибіотиків.
Хоча провідна роль в успадкуванні більшості ознак організму належить ядерним генам, роль цитоплазматичної спадковості теж значна. Вона пов'язана з двома видами генетичних явищ: - успадкуванням ознак, які кодуються позаядерними генами, розташованими в певних органелах (мітохондріях, пластидах); - проявом у нащадків ознак, зумовлених ядерними генами, але на формування яких впливає цитоплазма яйцеклітини.
Зчеплене успадкування
Зчеплене успадкування - феномен зкорельованого успадкування алелей генів, розташованих в одній хромосомі.
Повної кореляції не буває через процес кросинговеру, тому що зчеплені гени можуть розійтися по різних гаметах. Кросинговер спостерігається у вигляді розчеплення у потомства тих алелей генів і, відповідно, станів ознак, які були зчеплені у батьків.
Кросинговер (від англ.(crossingover), перехрещення, взаємний обмін ділянками парних (гомологічних) хромосом, що відбувається в результаті розриву і з'єднання в новому порядку їх ниток — хроматид приводить до перерозподілу (рекомбінації) зчеплених генів .
Спостереження, проведені Томасом Морганом, показали, що ймовірність кросинговеру між різними парами генів різна. Звідси з'явилася ідея створити генні карти на підставі частот кросинговеру між різними генами. Перша генна карта була побудована студентом Моргана, Альфредом Стертевантом в 1913 році на прикладі Drosophila melanogaster. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/griciki.html | Грицики | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/889e0d9c9760d305ea38c1339b678d48.pptx | files/889e0d9c9760d305ea38c1339b678d48.pptx | Грицики
Презентація
Бойчука Михайла
Грицики звичайні – однорічна або багаторічна зелена рослина родини Капустяних, 10-15 см заввишки.
Міжнародна назва роду походить від латинського слова “capsella”, що означає “сумка”.
Видова назва у перекладі з латинської мови “пастухова”.
Грицики – “пастухова сумка”
Стебло - прямостояче, просте або розгалужене, висотою 20-40 см.
Тіньовитривала рослина, що росте як бур'ян на лісокультурних площах, лісових розсадниках, поблизу доріг, жител.
Корінь - стрижневий, розгалужений, білуватий.
Стебло грициків
Листки грициків
Листки – чергові:
нижні черешкові, зібрані в прикореневу розетку;
стеблові - стеблообгортаючі, вкриті волосками.
Розеткові листки довгі (до 12 см), перистороздільні, з трикутними загостреними часточками.
Стеблові листки дрібніші, нечисленні, стеблообгортні. Вони цілісні, сидячі, а при основі стрілоподібні або ланцетні.
Квітка грициків
Квітки дрібні, правильні. Чашолистків і пелюсток по чотири. Пелюстки 2-3 мм завдовжки, білі, майже вдвоє більші за чашолистки.
Тичинок шість, з них 2 короткі, а 4 довгі.
Маточка одна, з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і головчастою приймочкою.
Квітки зібрані спочатку в суцвіття щиток, а пізніше - в довгу китицю.
Суцвіття грициків
Плід - стиснутий з боків трикутно обернено -серцеподібний стручечок з сітчастожилкуватими човниковидними стулками.
Довжина плоду 3-5-8 мм.
Плід грициків
Форма насіння овально -складчаста, з невеликою виїмкою в основі.
Колір насіння – світло - або темно-жовтий.
Розмір насіння:
довжина 0,75-1 мм;
ширина 0,5 мм;
товщина - 0,25 мм.
Маса 1000 насінин - 0,1 - 0,2 г.
Насіння грициків
Сходить рослина наступною весною: в березні - травні, а також влітку і восени: в серпні - жовтні.
Цвіте - в різні строки:
- зимуючі форми цвітуть в березні-травні;
- ярі - в червні - липні.
Плодоносить - в червні -вересні.
Розвиток грициків
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини, коли на ній починають утворюватися нижні плоди. Доцільно викопувати рослини з коренем, який потім обрізують, залишаючи прикореневу розетку листків (при скошуванні розетки листків залишаються невикористаними і сировина буде нижчої якості).
Сушать траву під наметом або на горищі, поки стебла не стануть ламкими.
Строк придатності - 3 роки.
Заготівля грициків
Здавна грицики звичайні використовували в народній медицині для зупинки кровотечі.
В даний час після ряду досліджень цієї рослини встановлено її значущість як лікарського засобу.
Використання грициків |
https://svitppt.com.ua/biologiya/golovniy-mozg.html | Головний мозг | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/512c972bbbd880f729f8c1ffb9b8d482.ppt | files/512c972bbbd880f729f8c1ffb9b8d482.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetika-stati2.html | ГЕНЕТИКА СТАТІ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/cbb636494e72d8afeaf28c0af1d3fe15.pptx | files/cbb636494e72d8afeaf28c0af1d3fe15.pptx | Український стиль в архітектурі, інтер'єрах та ландшафті
Народні традиції українського способу життя знайшли відображення і в дизайні сучасного житла, оформленого в цьому етнічному стилі. Особливо гармонійно виглядатиме вся садиба в єдиному українському стилі - архітектура будинку, внутрішні інтер'єри приміщень і навколишньої ділянки.
Характерні риси української архітектури,
використовувані в сучасних будівлях
У наш час досить цікавим для архітекторів стає етнічний стиль та традиції українського народу. Сучасні будинки будуються з новітніх матеріалів і оснащуються всіма новинками технічного прогресу, необхідними для комфортного життя, а от їх дизайн багато в чому залежить від захоплень і уподобань їх мешканців. Нікому не хочеться жити в безликому стандартному будинку, кожен господар вибирає дизайн до душі. І зовсім не помилиться той, хто згадає про свої витоки, оточить себе рідними, властивими своєму народу предметами і пейзажами.
Дуже тепло і затишно виглядає цілком сучасний будинок, дах якого накритий по українській народній традиції соломою або очеретом з дотриманням старої технології. Стіни такого будинку підтримують стиль української мазанки використанням фактурної штукатурки.
Елементи українського побуту в декорі сучасного інтер'єру
В українському етнічному стилі інтер'єру велике значення мають предмети побуту. Всі вони виготовлялися з натуральних матеріалів, прикрашалися національними орнаментами. В першу чергу в українському інтер'єрі треба звернути увагу на ткацтво та вишивку. Домоткані килимки на глиняній підлозі, на стінах і лавках виконані з використанням оригінальних візерунків. Вишиті рушники прикрашають ікони, покуття, стіни і столи. Вишивалися цілі картини, вишивкою прикрашалися подушки та інша постільна білизна. У посуді переважає кераміка. Українські гончарі прикрашають свої твори яскравими різноманітними візерунками. З дерева виготовляються меблі, а також різне начиння і декоративні елементи.
Оформлення кухні в українському етнічному стилі
Кухня, як і весь український інтер'єр, повинна складатися, по можливості, з натуральних матеріалів. Глиняна долівка складна у догляді, тому залишимо її в минулому. Для кухні прекрасно підійде дерев'яна підлога з міцних порід дерева. Це не дешевий варіант, тому його можна замінити плиткою, що буде за фактурою і кольором нагадує глиняну долівку.
Глиняні стіни в українській хаті білилися, а в сучасному варіанті можна стіни покрити декоративною світлої штукатуркою. Народні майстри любили прикрашати стіни яскравими малюнками казкових птахів і рослинних орнаментів. Серед зображуваних рослин переважали калина і соняшники. Традиційно в українських орнаментах використовується червоний, чорний і білий кольори, але в рослинні малюнки на стінах можуть додаватися жовтий і зелений.
Для стелі в українському інтер'єрі характерні дерев'яні балки, які раніше були необхідні, а зараз можуть виконувати тільки декоративну роль, підтримуючу загальний стиль. Світильники або люстру краще теж декорувати дерев'яними елементами, щоб вони органічно вписувалися в загальний дизайн стелі і всієї кухні.
Особливо приємно створювати національний колорит кухні за допомогою різних декоративних елементів: візерунчастих керамічні глечиків та тарілок, які стоять на поличках, букетики засушених цілющіх трав, зв'язки часнику та цибулі, вишиті традиційним українським орнаментом рушники, серветки, фіранки на вікнах.
Ванна кімната з українським колоритом
Український стиль в ванну кімнату можуть внести декоративні рушники, вишиті традиційними візерунками, а також стилізація рушника у вигляді панно на стіні, виконаного з мозаїки українським орнаментом. Можна прикрасити плитку на стіні барвистим фризом з готовим орнаментом. В українських вишивках основними є три кольори: червоний, білий і чорний, тому ці кольори повинні переважати і на мозаїчних і плиткових орнаментах у ванній кімнаті.
Український стиль на присадибній ділянці
Українська садиба теж має свій неповторний колорит, який відрізняє її від садиб інших народів. Основною її відмінністю можна вважати плетений паркан з лози, який називається тином.
Він обмежує ділянку, що належить одній родині. Жінки вішали на нього горщики для просушки. Такий паркан додасть ділянці сільський український стиль. У дворі можна зробити колодязь, оформлений теж в сільському стилі. Окрасою українського саду є калина - прекрасне дерево-оберіг для родини. Кілька соняшників і мальви біля входу в будинок не залишать сумніви, що садиба оформлена саме в українському етнічному стилі. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grizuni.html | Гризуни | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/7c4c4adcbfc94b7075597010baddafac.ppt | files/7c4c4adcbfc94b7075597010baddafac.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harchuvannya2.html | Харчування | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/118edb5674b3d53d0a9fc1c2fe93d3a8.pptx | files/118edb5674b3d53d0a9fc1c2fe93d3a8.pptx | Дослідження
Провела: Лєскова Валерія
учениця 9-А класу
Харчування учнів 9 класів
Мета
Виявлення порушень правил раціонального харчування.
Допомога учням у вирішенні проблем, щодо правильного харчування.
Опитування
В опитуванні приймало участь 50 учнів
9 - А, 9 – В та 9 - Г класів.
Перед респондентами було поставлено 10 запитань.
Запитання
Скільки разів у день Ви їсте?
Снідаєте регулярно?
Кожен день їсте перше блюдо?
Чи щільно Ви вечеряєте?
Вкажіть час прийому їжі до сну.
Чи їсте Ви сирі (свіжі) овочі кожного дня?
Чи їсте Ви у проміжках між основним прийомом їжі?
Чи різноманітне ваше меню?
Чи маєте Ви хронічні розлади стану органів травної системи? Якщо так, то у якому віці?
Чи вважаєте Ви, що продукти харчування режим прийому їжі можуть впливати на стан здоров’я?
Відповіді на перше запитання
Відповіді на друге запитання
Відповіді на третє запитання
Відповіді на четверте запитання
Відповіді на п’яте запитання
Відповіді на шосте запитання
Відповіді на сьоме запитання
Відповіді на восьме запитання
Відповіді на дев’яте запитання
Сім учнів мали розлади стану органів травної системи у 13 років.
Відповіді на десяте запитання
Результати опитування
Після проведення цієї роботи ми досягли мету і виявили порушення правил раціонального харчування в учнів 9 класів. Було виявлено 7 осіб, які мають розлади стану роботи травної системи у 13 років. Біля 80% учнів нашої Скандинавської гімназії харчуються правильно, відповідно 20% - неправильно. Ці учні мають переглянути свій раціон та дотримуватися певних принципів раціонального харчування.
Принципи раціонального харчування
Відповідність харчового раціону енергетичним потребам організму.
Оптимальне співвідношення та достатнє споживання життєво необхідних продуктів.
Дотримання правильного режиму харчування.
Максимальна різноманітність харчового раціону.
Бажаю всім здоров'я ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gregor-mendel-batko-genetiki.html | Грегор Мендель - батько генетики | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/c56b47d8e64104add89c4c06a2fd74df.ppt | files/c56b47d8e64104add89c4c06a2fd74df.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grizuni1.html | "Гризуни" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/111c8d745186090e83902c4733217446.pptx | files/111c8d745186090e83902c4733217446.pptx |
Гризуни
Загальна інформація
Гризуни (Rodentia) — найчисленніший ряд ссавців, налічує близько 2 тис. видів тварин дрібних і середніх розмірів. Це найбільший ряд ссавців за числом видів, складаючи більш ніж 2 тис. видів або 40-42 % всіх видів класу. Гризуни характеризуються дрібними розмірами (5-150 см, хоча тільки капібара зазвичай перевищує 35 см завдовжки), коротким періодом розмноження. Гризуни поширені на різних континентах, ведуть наземний, підземний, деревний чи напівводний спосіб життя.
Характерні особливості
До загальних ознак гризунів належать:
1. Дрібні та середні за розмірами тварини, що живляться виключно рослинною їжею.
2. Добре розвинений волосяний покрив, у деяких із них волосини можуть видозмінюватися у голки.
3. Наявність своєрідного зубного апарату:
- дуже добре розвинені різці, їх кількість по одному
в кожній половині щелеп;
- різці самозаточуються завдяки дуже міцній емалі
переднього краю;
- відсутність ікол;
- корінні зуби мають плоску жувальну поверхню з
певними горбиками та петлями емалі;
- різці та деякі корінні зуби не мають коренів і
ростуть протягом життя у міру їх стирання.
4. Нижня щелепа здатна вільно рухатися не лише в
сторони, але і вперед, і назад.
Зубна система гризунів
Характерні особливості
5. Більшість із гризунів невибагливі до їжі та всеїдні.
6. Мають довгий кишковий тракт, у зв’язку із живленням грубою рослинною їжею.
7. У всіх видів наявна сліпа кишка, що виконує роль «бродильного чану». Особливо добре вона розвинена у видів, що живляться травою та корою дерев. У мишей, які живляться в основному насінням, сліпа кишка розвинута менше.
8. Півкулі головного мозку невеликі, що, навіть, не прикривають і мозочка. Їх поверхня гладенька з невеликою кількістю неглибоких борозен.
9. Високоплодючі тварини, що народжують велику кількість потомства декілька разів на рік.
10. Серед ссавців гризуни становлять 1\3 частину. У фауні України нараховують близько 10 родин, які мають і корисне, і шкідливе значення. Найпоширеніші – це миші, щурі, білки, бобри. Немало з них занесені до Червоної книги.
Підряди
Білкоподібні
Дикобразоподібні
Боброподібні
Мишоподібні
Білка
Білка — найбільш відомий дітям звір серед гризунів, добре пристосований до життя на деревах. Вона чудово лазить по гілках завдяки довгим пальцям з чіпкими кігтиками. Білка спритно стрибає з одного дерева на інше. У разі потреби може стрибнути з вершини високого дерева на землю, при цьому хвіст їй служить своєрідним рулем. Забарвлення білки міняється залежно від виду, від сезону, віку. Звичайна білка може бути рудою, попелястою. Карпатська білка має
темне забарвлення. Прикрашають білку китички на кінцях вух. Поширена у Поліссі, Лісостепу і в Криму. Живе на деревах. Кулясте кубло будує у верховітті з тонких гілочок, моху, шерсті, лишайників. Може оселятися в дуплах і шпаківнях. Білки — денні тварини. У сонячну погоду вони активні протягом цілого дня. В дощові дні і під час сильних морозів і снігопадів білки не виходять годуватися. В сплячку не впадають.
Білка
Розмножуються білки двічі на рік: перше — у січні — березні, друге — у червні — серпні. Вагітність 35—40 діб. Самка народжує від 3 до 7 білченят, голих і сліпих. Живляться вони молоком матері. Лише на 23—30 добу у них прорізуються очі, а ще через півмісяця вони починають бігати і їсти ягоди, недозріле насіння трав. Через п'ять місяців можуть вести самостійний спосіб життя. Основна їжа білок — насіння хвойних — ялини, сосни, ялиці, модрини, а також горіхи ліщини, жолуді, плоди бука, гриби, бруньки і пагони, комахи,
іноді яйця птахів. На зиму білка робить запаси. Жолуді, горіхи і шапкові гриби вона відчуває через 1—1,5-метровий шар снігу. Жолуді і гриби не можуть замінити білці насіння хвойних, оскільки вони мають більшу енергетичну цінність. Наївшись насіння хвойних, білка спить майже 22 години на добу.
Білка — окраса наших лісів. Вона сприяє поширенню лісових культур. Ховаючи горіхи, жолуді на зиму, вона не завжди їх знаходить, а, отже, навесні вони проростають. Про це обов'язково повинні знати дошкільники. Внаслідок зменшення чисельності білок, промислового значення вони не мають. Карпатська білка охороняється.
Бобер
Бобри поселяються по берегах повільних лісових річок, стариць і озер. Вони уникають широких річок із швидкою течією, а також водойм, що промерзають до дна. Важлива наявність біля водойми деревно-кущової рослинності з м'яких листяних порід (верби, осики, тополі), а також водної і прибережної рослинності, що складає раціон бобра.
На уподобаній водоймі бобри влаштовують нори або хатки. Нори риють при наявності крутих берегів. Вхід у нору завжди розташовується під водою.
У болотистих місцях замість нір бобри вимушені будувати високу (1— 2 м заввишки) конічну хатку, яка складається з хмизу і гілок, скріплених мулом або глиною. Всередині
хатки влаштовується простора «кімната», виходи з якої ведуть у воду. Взимку в хатках утримується плюсова температура, вода не замерзає і бобри мають можливість виходити у воду під лід.
У тих водоймах, де рівень води несталий, що після його зниження могло б призвести до осушення виходів з нір або хаток, бобри споруджують греблі. Влаштовують вони їх нижче від рівня поселення зі зрізаних стовбурів дерев, гілок, хмизу, мулу. Інколи бобри проривають довгі вузькі канали, якими сплавляють заготовлений корм — гілки дерев.
Гребля бобрів
Бобер
За допомогою своїх міцних різців звірі не тільки легко перегризають гілки, але й звалюють великі дерева, підгризаючи їх біля основи стовбура. Осику діаметром 5—7 см бобер звалює за 2 хв. У зваленого дерева бобри відгризають гілки, розділяють його на частини, частково поїдають на місці, а те, що залишилося, сплавляють водою до житла або до місця будівництва греблі. Дерево 10—12 см у діаметрі бобер звалює за одну ніч, так що до ранку на місці роботи звірка залишається лише пеньок і купка тирси. Активні бобри у присмерку і вночі.
Влітку бобри живляться переважно трав'янистими рослинами: лататтям, глечиками, очеретом тощо. Восени
інтенсивно звалюють дерева і займаються заготівлею деревного корму на зиму. Переносячи гілки ближче до хатки, вони встромляють їх у дно водойми з тим, щоб скористатися ними тоді, коли на водоймі утвориться крига. Всі ці цікаві відомості вихователі можуть використати у своїх розповідях.
Нутрія
Зовні нутрія нагадує великого щура. Довжина її тіла досягає 60-ти см, хвоста — до 45 см, важить нутрія 5—10 кг. Самці більші за самок.
Природній ареал нутрії — Південна Америка, обмежений з півдня від Болівії та південної Бразилії до Вогняної Землі. Тварина була акліматизована в багатьох країнах Європи та в Північній Америці; в Африці не прижилась. В СРСР акліматизувати нутрію вдалась у Закавказзі та південному Таджикистані. Нутрія здатна переносити морози до —35° C, але для проживання в холодному кліматі в цілому не
пристосована: під час морозів основним незахищеним органом є хвіст, який може обмерзати, що призводить до зараження та смерті. Під час суворих зим нутрії можуть вимирати в цілих регіонах, але потім при помірно теплих зимах знову розширювати ареал проживання.
Нутрія веде напівводяний спосіб життя. Улюблені місцям проживання — водойми зі слабко проточною або стоячою водою: заболочені береги річок, очеретяно-рогожеві озера та вільхо-осокові болота із багатою водною та прибережною рослинністю.
Нутрія
В природних умовах активна в основному вночі. Харчується нутрія кореневищами, стеблами і листям очерету та рогожі. Додатковий корм складає очерет, водяний горіх, латаття.
Нутрія чудово плаває та пірнає. Під водою може знаходитися до 10 хвилин. В спекотні дні вона менш рухлива і зазвичай переховується в тіні. До проживання в замерзаючих водоймах не пристосована — не будує житла яке б захищало від холоду і хижаків, не запасає на зиму кормів, як це робить бобер, ондатра та інші гризуни. Нутрія також погано орієнтується під льодом, пірнувши в ополонку, може не знайти виходу назад і помирає.
В нутрії добре розвинений слух — вона насторожується навіть при невеликому шарудінні. Хоч нутрія здається неповороткою тваринкою, вона доволі швидко бігає скоком, але швидко втомлюється. Зір та нюх розвинені гірше.
Миші
Хатні миші живляться насінням майже всіх рослин, але найбільш охоче поїдають насіння соняшника, пшениці. Ті миші, що живуть біля людини, можуть споживати їжу і тваринного походження. Особливістю хатніх мишей є те, що вони можуть живитися сухим зерном за відсутності води. Це дає їм змогу поселятися у приміщеннях зерносховищ, де пацюки зустрічаються рідко. Розмножуються вони 4—8 і більше разів на рік. Самка народжує 6—8
(до 14) мишенят, які вже через три тижні можуть жити самостійно, а в двомісячному віці вже здатні розмножуватися. Хатні миші не тільки псують продукти, але й є переносниками чуми, туляремії.
Миші жовтогорла, лісова та польова, на відміну від хатньої, живуть виключно за межами жител людини.
Миші
Жовтогорла миша — мешканець старих листяних лісів, а лісова нерідко зустрічається і на полях, особливо у південних районах України. Лісова миша найбільш численна. Риє прості нори під колодами, серед коріння дерев або під купами хмизу, інколи поселяється в дуплах. Живляться ці миші насінням різноманітних дерев і трав'янистих рослин. У лісових мишей дуже розвинутий нюх. Вони здатні знайти горіх, заритий у землю на ЗО см завглибшки. Виїдаючи насіння лісових культур, вони приносять шкоду лісовому господарству. Лісова і жовтогорла миші влаштовують у своїх норах запаси їжі на зиму — добірне насіння.
Миша польова відрізняється бурувато-рудим забарвленням з чорною смужкою по хребту. Живе переважно в більш-менш вологих місцевостях: по узбережжях водойм, узліссях, на полях, порубках тощо. На зиму переселяється в скирти, стіжки, купи опалого листя в садах і лісах, а також до людських осель. Живиться насінням, корінням рослин, інколи гризе пагони і кору дерев.
Дякую за увагу!
Джерела
uk.wikipedia.org
pti.kiev.ua
ua.textreferat.com
school.xvatit.com
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/golovniy-bil2.html | "Головний біль" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/7c5467919c3e5710ea2e544b1c69e838.pptx | files/7c5467919c3e5710ea2e544b1c69e838.pptx | Головний біль
Головний біль (або цефалгія) — розповсюджений симптом різноманітних захворювань і патологічних станів, відчуття болю в області мозкового черепа.
— хворобливе чи не пов’язане з хворобою неприємне відчуття, що локалізується угору від брів до шийно-потиличної ділянки. Г.б. виникає при подразненні або стисканні структур, які містять вільні нервові закінчення у шкірі, підшкірній клітковині, у судинах м’яких покривів голови, окісті черепа, оболонках мозку, внутрішньочерепних артеріях, венах і венозних синусах. Кістки черепа та речовина мозку ноцицепторів позбавлені. Залежно від причини і з урахуванням характерних ознак виділяють декілька патогенетичних типів Г.б., що має практичне значення для лікарської терапії.
Типи головного болю
Судинний головний біль Головний біль м'язового напруження Ліквородинамічний головний біль Неврологічний головний біль Галюцинаторний головний біль, або психалгія Головний біль змішаного генезу
Судинний тип Г.б. — біль, що ломить, тупий, супроводжується відчуттям стискання, нудотою, потемнінням в очах, миготінням «мушок» перед очима; можливий біль пульсуючого характеру, з відчуттям тяжкості в голові, тупого розпирання. Судинний Г.б. посилюється в лежачому положенні, при роботі з опущеною головою. Цей тип Г.б. виникає при порушенні тонусу судин головного мозку.
Г.б. м’язового напруження виникає при розтягненні або стисканні м’язів м’яких покривів голови внаслідок підвищення тонусу симпатичної нервової системи (стрес, невроз, інфекційно-токсичні захворювання, гормональні порушення, гіпертонічна хвороба), у разі патологічної імпульсації при місцевих процесах (захворюваннях очей або вух, придаткових пазух носа, шийному остеохондрозі). Характеризується відчуттям стягування голови обручем, підвищеною чутливістю до голосних звуків, яскравого світла, дратівливістю
Ліквородинамічний тип Г.б. виникає при порушенні динамічної рівноваги між секрецією та відтоком спинномозкової рідини, внаслідок чого розвивається або підвищення внутрішньочерепного тиску (пухлини, абсцес мозку, набряк мозку внаслідок травми, запалення, порушення мозкового кровообігу), або його зниження (зменшення продукції спинномозкової рідини після черепно-мозкової травми або запального процесу).
Характерними ознаками Г.б. такого типу є розпираючий характер, посилення болю при напружуванні, кашлі, зміні положення голови, у вертикальному положенні, при ходьбі. Можливі вогнищеві неврологічні симптоми, менінгіальні синдроми, порушення свідомості
. При невралгічному типі Г.б. вогнище патологічної больової імпульсації міститься в центральних структурах (найчастіше трійчастого нерва). Притаманний нападоподібний характер болю (пароксизми болю), наявність тригерних (пускових) зон, подразнення яких провокує напад, іррадіація болю в сусідні або віддалені ділянки. Біль описується пацієнтами як «пронизливий», «стріляючий», «як удар струму» чи «як блискавка».
Галюцинаторний Г.б. (психалгію) відзначають у будь-якому віці. У цьому випадку формування патологічного вогнища відбувається в системі центральних структур больової рецепції, у структурах центрального психоемоційного сприйняття болю.
Для нього характерна відсутність конкретних фізичних характеристик при описанні (напр. такий біль, що пульсує, стискає), його визначених метафоричних характеристик (напр. «як змія кусає»).
Психогенний Г.б., як правило, двобічний, виникає щодня, триває кілька годин, відзначається на фоні психоемоційного стресу (хоча хворі це часто заперечують). При інструментальних методах обстеження пацієнтів із психогенним Г.б. будь-які патологічні відхилення відсутні
Існує понад 200 різних причини головного болю, які можуть не становити загрози і бути загрозливими для життя. Опис симптомів та неврологічні дослідження визначають необхідність подальшого обстеження і необхідність лікування.
Найпоширеніші типи головного болю — це «первинні головні болі». Наприклад, головний біль, що пов'язаний з напруженням і мігрень. Вони володіють типовими рисами; мігрень, наприклад, має пульсуючий характер, вражає одну частину голови, часто пов'язана з нудотою і триває між трьома годинами і трьома днями. Менш поширеними первинними головними болями є невралгія трійкового нерву (прострільний лицевий біль), кластерний головний біль (раптовий сильний головний біль) і Hemicrania continua (тривалий головний біль з одного боку голови).
Стрес
Гормональні зміни
Напруження шиї чи щелепи
Депресія
Відчай
Нерегулярне харчування
Зміна режиму сна
Травми
Збудження
Напруження очей
Зміна погоди
Погана постава
Тривога
Гострі запахи
Ліки
Яскраве світло (фотофобія)
Фізичне перенапруження
Велика висота (Висотна хвороба)
Алкоголь, особливо червоне вино
Адекватне лікування може бути проведене тільки після встановлення причин.
Медикаментозна терапія
Анальгетики, в тому числі нестероїдні протизапальні препарати широко використовуються для боротьби з головним болем. Рідше застосовуються вазоактивні засоби і психотропні препарати, що потенціюють дію анальгетиків.
Невиправдане застосування вказаних препаратів приводить до розвитку лікарської хвороби, насамперед — шлункових захворювань, аж до виразки шлунку.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gribi3.html | "Гриби" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/9e25eb9e1621b22d9a00f639a7902370.ppt | files/9e25eb9e1621b22d9a00f639a7902370.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hromosomni-hvorobi1.html | "Хромосомні хвороби" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/f589cd3ac626f9c3efe1c9db3eb3f8cf.pptx | files/f589cd3ac626f9c3efe1c9db3eb3f8cf.pptx | Хромосомні хвороби
Трисомія по 13 хромосомі Синдром Патау 47,ХХ, 13+; 47,ХY, 13+
Зовнішні прояви
мікроцефалія
розщеплені верхня губа і піднебіння
полідактилія
дефекти серцево-судинної системи і внутрішніх органів
недорозвинуті передні відділи мозку.
Такі діти вмирають у перші три місяці життя або протягом року.
Трисомія по 18-й хромосомі Синдром Едвардса 47,ХХ, 18+; 47,ХY, 18+
Зовнішні прояви
Череп доліхоцефалічний, здавлений з боків. і низьким чолом і широкою виступаючою потилицею; іноді зустрічається мікроцефалія або гідроцефалія.
Епікант, птоз, очні патології
Рот маленький, трикутної форми з короткою верхньою губою
Піднебіння високе, іноді з щілиною
Шия коротка, часто з крилоподібною складкою.
60% дітей помирають у віці до 3 міс, до року доживає лише 5-10%. Основною причиною смерті служать зупинка дихання і порушення роботи серця. Ті, що залишаються в живих - глибокі олігофрени.
Трисомія по 21-й хромосомі Синдром Дауна 47,ХХ, 21+; 47,ХY, 21+
Зовнішні прояви
Розумове відставання (IQ: 35-70)
Епікантус
Виступаючий язик (наслідок малого розміру ротової порожнини)
білі плями на рогівці (крапки Брашфілда)
надмірна гнучкість суглобів, включно з атланто-аксіальним
вроджені вади серця
Моносомія по Х-хромосомі Синдром Шерешевського-Тернера (ХО)
Зовнішні прояви
низький зріст
Коротка шия із криловидними складками
статевий інфантилізм
аномальні статеві органи
недорозвинуті матка і яєчник
Грудні залози відсутні.
У таких жінок не буває менструацій або вони одноразові
Синдром котячого крику 46,XX, 5р-
Зовнішні прояви
характерний плач дітей, аналогічний крику кішки через проблеми з гортанню і нервовою системою
труднощі при ковтанні і смоктанні;
низька вага при народженні та низькі темпи розвитку (в першу чергу фізичного);
суттєва затримка розвитку когнітивних, мовленнєвих функцій та функцій руху;
поведінкові проблеми, такі як гіперактивність, агресія, істерики і одноманітні рухи, які постійно повторюються;
нетипові риси обличчя, які можуть з часом зникнути або посилитися;
надмірне, неконтрольоване слиновиділення; |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hromosomi-kariotip.html | Хромосоми. Каріотип | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/748cc97ce122e7f685721e06474fd7f0.ppt | files/748cc97ce122e7f685721e06474fd7f0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harchovi.html | Харчові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/b6f5e1dee73f9be072ad2056b40c0cf2.ppt | files/b6f5e1dee73f9be072ad2056b40c0cf2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gazoobmin-u-legenyah-i-tkaninah.html | Газообмін у легенях і тканинах | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/9a118daaeb852665eb847819515d1c32.ppt | files/9a118daaeb852665eb847819515d1c32.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi-roslin.html | "Хвороби рослин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/ffbe516e42d403ee9d99667baba86c27.pptx | files/ffbe516e42d403ee9d99667baba86c27.pptx | Хвороби рослин
Захворювання вашої рослини можна помітити одразу. Сповільнюється, чи припиняється її ріст та розвиток, органи рослини (листя, квітки, пагони) - змінюються, покриваються нальотом або плямами, починають гнисти або сохнути, а також відпадати. Причин хвороби вашої рослини може бути кілька, тому визначити її непросто. Якщо шкідники живуть і харчуються в основному на відкритих частинах рослини і в більшості своїй можуть бути знайдені неозброєним оком, то з патогенами, що викликають хвороби, набагато складніше. Бактерії, гриби, віруси або мікоплазми, що викликають хворобливі симптоми, не видні не озброєним оком. Сприятливі умови для розвитку хвороб, як правило, створюються в результаті неправильного догляду за рослинами.
Збудники хвороб рослин можуть потрапляти з насінням, бульбами, цибулинами, корінням, живцями. Тому має бути непорушним правилом дотримання зовнішнього і внутрішнього карантину.
Усі хвороби поділяються інфекційні та неінфекційні
Інфекційні хвороби виникають внаслідок дії на рослини різних збудників захворювань. Загальною їх ознакою є перенесення інфекції від хворої до здорової рослини.
Інфекційні хвороби рослин спричиняють різні мікроорганізми: віруси і мікоплазми, бактерії, гриби. Дія їх багатоманітна: вони викликають всіляку гниль, в'янення, плямистості, виразки, нарости, деформації. Деякі збудники, так звані облігатні (обов'язкові), не живуть зовні рослини-господаря. Інші можуть існувати і за рахунок мертвого органічного матеріалу - їх називають факультативними (необов'язковими) паразитами.
Інфекція може поширюватися як безпосередньо від хворої рослини до здорової, так і за допомогою комах, людини, через воду, повітря.
Іржа
До інфекційних хвороб належать:
Борошниста роса
Несправжня борошниста роса
Сіра гниль
Плямистості
Неінфекційні хвороби у рослин виникають унаслідок неправильного догляду і можуть бути викликані недостатнім або надмірним освітленням, надмірно високими або низькими температурами, неправильним режимом поливу, порушенням режиму вологості повітря, браком або надлишком елементів живлення та ін.
Водорості
До неінфекційних хвороб належать:
Недолік або надлишок мінеральних речовин
Порушення світлового режиму
Дія температур
Дія отруйних речовин
Борошниста роса — хвороба рослин, спричинювана паразитними грибами родини Борошнисторосяних (Erysiphaceae).
Характеризується утворенням на уражених листках, стеблах, плодах грибниці у вигляді білого або сірого борошнистого нальоту, через який рослина виглядає наче посипана крохмалем. В деяких випадках на уражених рослинах утворюються чорні крапки. За відсутності заходів боротьби рослини гинуть. Хворобу легко виявити на листках, бутонах, квітках за характерним борошнистим нальотом, який складається з міцелію гриба. Особливо це помітно на листочках, які зазвичай при ураженні деформуються. Розвитку хвороби сприяють висока вологість повітря за низької температури (12-15°С), різкі її перепади, надлишок азоту та дефіцит калію і кальцію, погане освітлення рослин, короткий світловий день (7-8 годин на добу). Збудником хвороби є гриб , який належить до класу Ascomycetes, порядку Erysiphales.
Пошкоджуються: троянди,
хризантеми, гвоздики, бегонії,
гортензії,сенполії, евкаліпт,
традесканції, орхідеї та інші рослини.
Велику групу вірусних захворювань рослин утворюють мозаїчні хвороби .
Мозаїчні хвороби рослин - група вірусних хвороб, що характеризуються мозаїчної (строкатою) забарвленням уражених органів (в основному, листя і плодів), чергуванням плям різноманітної величини і форми, які мають зелену або білу забарвлення різної інтенсивності. Змінюється форма листової пластинки, рослина відстає у рості. Мозаїка передається через насіння, з соком хворих рослин під час пікірування розсади, при пасинкуванні, зіткненні хворих і здорових рослин і легкому взаємному травмованих, наприклад, при вітрі. Механічні переносники вірусу - попелиці, клопи, кліщі, грунтові нематоди. Віруси проникають в рослини через пошкоджені тканини; зберігаються в грунті, рослинних рештках і насінні. З мозаїк найбільш шкідливі: мозаїка тютюну та томата, зелена мозаїка огірка і біла мозаїка, крапчаста мозаїка картоплі і зморшкувата мозаїка картоплі, мозаїка буряків, мозаїка капусти, а також мозаїка сої, гороху, квасолі, мозаїчні хвороби плодових, чагарникових та декоративних рослин.
Перші ознаки ураження виявляються на молодих зростаючих листі; на них з'являються слабкі посветления по ходу жилок, світло-жовті кільця і ??зірчасті плями. Надалі плями стають зеленувато-білими, при іхсліяніі біліє або жовтіє весь лист. Хворі рослини виглядають пригнобленими, з дрібним листям. Біла мозаїка сильніше розвивається при температурі 30 ° C і коли рослини дуже загущені. Збудник хвороби передається з соком рослин при догляді за ним. Зберігається збудник в шкірці і зародку насіння, рослинних рештках, на інвентарі і в грунті.
Симптоми
Ефективних методів боротьби з мозаїчними захворюваннями немає. Єдиний засіб - профілактика хвороб і виведення сортів, стійких до мозаїки. У разі порівняно несильного зараження можна спробувати вирізати хворі ділянки рослини, проте, якщо зараження сильне, рослина треба знищити.
Стійкість до захворювання знижується при різкому коливанні температури, занадто високій температурі (30 ° С) і дуже щільному розміщенні рослин. Дотримуйтесь тепловий режим. Досить часто вірус поширюється з шкідниками рослин, уважно стежте за їх появою, вживайте заходів до їх знищення. При виявленні захворювання необхідно прийняти профілактичні заходи - ізолювати рослина, провести дезінфекцію інвентарю. У разі загибелі рослини слід ретельно продезінфікувати горщик, грунт викинути.
Профілактика
Заходи боротьби
Точне визначення конкретного вірусного захворювання, як уже зазначалося, представляє великі труднощі. Безпосередня боротьба з вірусами хімічними препаратами неможлива. Набагато простіше і надійніше попередити захворювання, проводячи боротьбу з сисними комахами, які, як правило, є переносниками збудників віросних захворювань. Переносниками вірусів кімнатних квітів є попелиці та трипси. Але дуже часто інфекція заноситься ще до того, як рослина надійде в продаж через пошкоджені ділянки коріння або ранки на стеблах і листках. Всі уражені частини рослини необхідно видалити і знищити. Після роботи руки відразу ж ретельно вимити з милом, а використовуваний інвентар ще й протерти спиртом. Живці брати тільки зі здорових рослин. В сухе і спекотне час рослину потрібно притіняти і частіше обприскувати.
Різновиди
Звичайна мозаїка
Збудник хвороби С вірус. На молодих листках з'являються невеликі жовто-зелені ділянки, а потім зморшкуватість. Ріст рослин уповільнюється, цвітіння пригнічується. Плоди набувають строкату забарвлення і бородавчастої.
Нерідко хворі рослини в'януть. Від хворих рослин на здорові вірус передається попелицями. Крім гарбузових, даний вірус вражає пасльонові і зонтичні культури. Зимує патоген в корінні багаторічних бур'янів.
Зелена крапчаста мозаїка
Поширена тільки в захищеному грунті. Зовнішні ознаки захворювання мають багато спільного із звичайною мозаїкою. Вірус зберігається в насінні. Передається контактно при догляді за рослинами.
Біла мозаїка
Їм дивуються рослини тільки в теплицях. На листках з'являються жовті і білі плями зірчастої форми. Нерідко вся листова пластинка стає білою, зеленими залишаються лише жилки.
Деформації листя не спостерігається. На плодах розвиваються жовті і білі смуги. Вірус передається контактно при догляді за рослинами, але він не передається комахами. Зберігається в насінні і на рослинних залишках.
Курчавість листя — вірусне захворювання, при якому на листках з'являються численні дрібні плями розміром 1-2 мм, які потім висихають. Листи стають зморшкуватими, кучерявим, квітки деформуються. Хвороба може супроводжуватися появою сіро-білих або світло-жовтих плям і ліній. Найчастіше вражаються гідрангеі, примули, пеларгонії, пуансеттії.
Пожовтіння листя або жовтяниця — вірусне захворювання, при якому листя стають жовтими або жовто-зеленими. Окремі пагони або вся рослина відстає у рості, стебла стають ламкими за рахунок того, що в них накопичується багато крохмалю, клітини буквально забиваються ім. При цьому на листках так само може позначатися мозаїчний візерунок з концентричних кіл і плям. Іноді жовтяниця проявляється не на всьому рослині, а на окремій гілці — починається хлороз листя, при цьому можуть з'являтися нові листи, але дрібні і вже Хлорозні.
Точне визначення конкретного вірусного захворювання представляє великі труднощі. Безпосередня боротьба з вірусами хімічними препаратами неможлива. Набагато простіше і надійніше попередити захворювання, проводячи боротьбу з комахами, які, як правило, є переносниками збудників. Переносниками вірусів кімнатних квітів є попелиці та трипси. Але дуже часто інфекція заноситься ще в теплиці, до того, як рослина надійде в продаж через пошкоджені долі коріння або ранки на стеблах і листках.
Заходи боротьби
Всі уражені частини рослини необхідно видалити і знищити. Після роботи руки відразу ж ретельно вимити з милом, а використовуваний інвентар ще й протерти спиртом. Живці брати тільки із здорових рослин. У суху і спекотну пору рослина притіняти і частіше обприскувати.
Плямистість листя, схожа як на грибкову, так і на бактеріальну або вірусну плямистість, може бути викликана не цими захворюваннями, а нематодами.
Борейко Альона |
https://svitppt.com.ua/biologiya/floristichni-carstva.html | Флористичні царства | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/f8bf784644012cb927910bf99950e57d.pptx | files/f8bf784644012cb927910bf99950e57d.pptx | Тема : Флористичні царства – найвищий ранг біорізноманіття.
Найвищим рангом екосистемного біорізноманіття є флористичні та фауністичні царства.
Перше флористичне районування світу було запропоноване ще датським ботаніко-географом Федерік Скоу (1823), який виділив 25 флористичних царств. За основу районування він використав ендемізм сімейств.
Федерік Скоу
Флористичні царства
Більшість виділяє шість царств (Л. Дільс, Л. Тахтаджян): Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське і Антарктичне. Польський біогеограф В. Шафер обгрунтовує виділення і 7-го флористичного царства – Середземноморського. Крім того, інколи виділяють особливе флористичне царство – Океанічне. Л.Дільс Л.Тахтаджян
1.Голарктичне царство.
Займає майже 2/3 суші всіх континентів світу. Сюди входить майже весь материк Євразія (за виключенням Південну Азію), Північна Африка (до 200 пн. ш.), більша частина Північної Америки. Для Голарктики характерна велика різноманітність рослинного покриву від холодних арктичних пустинь і тундри, до пустель Сахари і Аравії. Дане царство нараховує більше 30 ендемічних сімейств, частину з яких має монотипні родини. Сюди належить сімейство магнолієвих, лаврових, лютикових, барбарисових, гвоздикових, березових, горіхових, вербових, лілейних, мальвових, молочайних, розоцвітих, бобових, осокових, злаків, складноцвітих, соснових, ірисових). До даного царства належить дуже багато добре відомих деревних порід, що складають хвойні та широколистяні ліси території України.
2. Палеотропічне царство
Охоплює центральну та південну частину Африки (за виключенням Капських гір), Мадагаскар, Індостан, Індокитай, Зондський архіпелаг, Нову Гвінею, Мікронезію, Меланезію, Полінезію. Нараховує близько 40 ендемічних сімейств. Тільки тут зустрічаються тільки такі види пальмових як: фінікова, винна, маслинна, сейшельська, каріота, а також баобаби, зонтичні акації, палеоендем вельвічія.
3. Неотропічне царство
займає Південну та Центральну Америку, а також південь півострова Флорида. Включає 25 ендемічних сімейств. Спільні сімейства аннонових, кропивних, лаврових, молочайних, протейних, орхідних, бігонієвих, міртових. Типовими ендеміками Нового Світу є кактусові (близько 1800 видів – ехінокактус, цереус, опунція), бромелієві – трави епіфітні і наземні; каннові, настурцієві. Із молочайних ендеміком є каучуконос гевея.
4. Австралійське царство
Займає Австралію та острів Тасманію. Ендемічними є 12 сімейств. По кількості ендемічних рослин Австралійське царство не має собі рівних на землі. З 12 тис. видів наявних у її складі вищих рослин ендемічні 80%. Наприклад, ендемічними є майже всі 600 видів роду евкаліптів, 280 видів акацій, близько 25 видів казуарин. Араукарії, протейні, південні буки.
5.Капське царство
Крайній південний край Африки.. Тут на невеликій площі нараховується 15 тисяч видів вищих рослин, з яких більше 3000 ендемічні. У цьому районі переважають зарості чагарників із дрібним сірувато- і блакитнувато-зеленим листям із сімейства верескових, протейних і рутових. із сімейств амарилісових, ірисових, орхідейних і губоцвітих. Характерні також бессмертники, цинерарії й інші складноцвіті.
6. Голантарктичне царство
Південна частина Південної Америки, Нова Зеландія, субантарктичні острови.Флора даного регіону є бідною (близько 2000 тисяч видів). Переважають ліси, а на відкритих просторах – мохова тундра. Найбільш цікавими є види що відносяться до ендемічного сімейства мізодендрових ,сельдерейних, дріміс Вінтера, гуннера чілійська (має листки до 4 м в діаметрі). Із деревних порід найбільш типові є південний бук, чілійський кедр, араукарія, фіцройя патагонська.
Дріміс Кедр
Практична робота №4 Тема: Порівняльна характеристика флористичних областей даної місцевості
Хід роботи:
1. Виберіть три флористичні області Євразії (наприклад, Ірано-Туранську, Східно-Азіатську, Середземноморську).
2. Складіть порівняльну таблицю цих областей,
указавши найбільш поширені групи рослин та характерні кліматичні умови.
3. Сформулюйте висновок.
три флористичні царства: Австралійське, палеотропічне, капське
Домашнє завдання параграф 20 Флористичні царства
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvoyni.html | Хвойні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/b06bd07065e1ccc73f9092985b167bef.pptx | files/b06bd07065e1ccc73f9092985b167bef.pptx | Хвойні
Презентаційна робота
учениці 7-В класу Віки
під керівництвом учнів 11-А класу
Кучко Олександра та Оксенчук Аліни
Рослини
Рослини (лат. Plantae ) - одна з основних груп багатоклітинних організмів, царство.
Поділяється на відділи:
зелені водорості;
мохоподібні;
хвощеподібні;
плауни;
папоротеподібні;
голонасінні;
покритонасінні.
Голонасінні
Сучасні представники:
найпоширеніші - дерева;
рідше – чагарники і ліани.
Листя:
голкоподібне (хвоя) або лускоподібне;
у деяких представників – велике, перисторозсічене, дволопатеве;
розташовуються листочки поодинці, по два або кілька в пучках.
Хвойні
Хвойні (лат. Pinóphyta або Coníferae) - один з 13-14 відділів царства рослин, до якого відносяться судинні рослини, насіння яких розвиваються у шишках.
Сучасні види:
- дерев'янисті рослини, переважна більшість - дерева, хоча є і чагарники.
Типові представники:
кедр, кипарис, ялиця, яловець, модрина, ялина, сосна, червоне дерево, тис і каурі.
Листя:
- у багатьох довгі тонкі голки, у інших ж, включаючи кипарисові, - мають плоску, лускоподібну форму.
характеристика хвойних
вічнозелені;
розмножуються насінням.
органом розмноження й утворення насіння є шишка;
вітрозапильні рослини;
природне вегетативне розмноження відсутнє.
зазвичай однодомні рослини;
пилкові мішки зібрані в стробіли;
у листках є смоляні ходи;
властивий верхівковий ріст;
стовбур представлений в основному деревиною;
гілки розташовуються кільцями;
насіння дозріває наприкінці другого літа після запліднення;
висипання насіння на третій рік після насіння;
поширені в теплих, помірних і холодних областях, але більшість на Півночі.
Значення хвойних
хвойні виділяють фітонциди.
використовують в озелененні (Ялина Енгельмана(блакитна));
деревина використовується, як сировина для виготовлення меблів і паперу, паркету, музичних інструментів, у хімічній промисловості;
ефірні олії використовують у медецині та парфумерії;
насіння деяких рослин їстівне ( Сосна кедрова, Сосна італійська);
окремі види використовують під час проведення Новорічних свят (Ялина звичайна, сосна звичайна);
закам’янілу смолу давніх дерев використовують для виготовленя прикрас.
Розмноження
Органи розмноження хвойних рослин - стробіли (лат. strobilus).
Це видозмінені укорочені пагони, на яких знаходяться спеціалізовані листя - спорофіли, що формують спорангії.
У хвойних рослин стробіли одностатеві.
Формування та розповсюдження
Після запліднення з зиготи, за рахунок
використання поживних речовин ендосперми, формується зародок.
На кінцевому етапі розвитку він складається з корінця, стеблинки, кількох сім'ядолі (зародкових листя) і почечкі, оточених ендоспермом - це шишка.
Розміри шишок коливаються від 2 мм до 600 мм у довжину.
У соснових, араукарієвих, сціадопітісових і більшості кипарисових шишки дерев'янисті, при дозріванні лусочки зазвичай розкриваються, дозволяючи насінню вільно падати і розноситися вітром.
У деяких (ялиці та кедри) шишки руйнуються, щоб звільнити насіння, у інших горіхоподібне насіння поширюєть з допомогою птахів.
Сосна
Сосни - вічнозелені, багаті смолою дерева, звичайно дуже великі, рідше дрібні, іноді майже чагарники.
Характеристика:
шишки яйцевидні або довгасті, зазвичай опущені, а при зрілості падають з гілки на землю;
добре розвинена стрижнева коренева система, і тому росте на піщаних грунтах;
хвоя зверху випукла довжиною 5-7 см, зібрана по 2-3 у пучки на вкорочених пагонах.
відіграє важливу роль у деревинній промисловості.
Ялина
Ялина (лат. Pícea) - рід дерев родини соснових (Pinaceae).
Характеристика:
крона конусовидна або пірамідальна;
гілки горизонтально розпростерті або никнуть. У перші 3-4 роки бічних пагонів не дає;
кора сіра, відшаровується тонкими пластинками;
шишки довгасто-циліндричні, загострені, не розсипаються, опадають по дозріванні насіння цілими в перший рік запліднення. Зрілі шишки висячі, сухі, шкірясті або дерев'янисті, довжиною до 15 см, діаметром 3-4 см;
поширена у помірному поясі північної півкулі;
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi-shkiri.html | Хвороби шкіри | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/42a53497dff218e9685510122481e068.pptx | files/42a53497dff218e9685510122481e068.pptx | Хвороби шкіри
ДЕРМАТИТ
ДЕРМАТИТ - контактне гострозапальне ураження шкіри, що виникає в результаті впливу на неї дратівливих чинників хімічної, фізичної чи біологічної природи. Відноситься до групи алергодерматозів.
Класифікація: 1. Гостра форма - мікровезікульна або макровезікульна - виникає відразу після контакту з подразником і зникає після припинення контакта.
2. Підгостра - коркова або луската.
3. Хронічна - аконтотична - виникає при періодичних контактах з подразником протягом тривалого часу.
ВІТИЛІГО
ВІТИЛІГО - порушення пігментації, що виражається в зникненні пігменту меланіну на окремих ділянках шкіри.
Велике значення у розвитку вітиліго мають стресові стани, хронічні хвороби внутрішніх органів, інтоксикації, контакту- вання шкіри з деякими синте- тичними тканинами, фізична травма (реакція Кебнера)
ВІТИЛІГО
Цікаві факти: Зміни в кольорі шкіри Майкла Джексона протягом його життя викликані саме вітиліго.
Хвороба Майкла Джексона передалася і його старшому сину - 14-річному Принцу Майклу Джозефу Джексону.
У Артура Конан-Дойля є невелике оповідання «побілілий воїн». Британський офіцер перенервував в колоніальних битвах і повернувся додому з плямами вітиліго, будучи абсолютно впевненим у тому, що це початок прокази.
Цікаво, що за останні 100 років, незважаючи на гігантський прогрес в інформаційних і медичних технологіях, відношення більшої частини населення до білих плям майже не змінилося.
ПЕДИКУЛЬОЗ
ПЕДИКУЛЬОЗ (вошивість) - паразитичне захворювання шкіри, викликане наявністю на волоссі вошей.
Симптоми вошивості:
- шкірний свербіж в місці укусу воші;
- дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі;
- розчухи (екскоріації);
- наявність гнид у волоссі.
ПЕДИКУЛЬОЗ
Воші: головна, лобкова, платяна.
КОРОСТА
КОРОСТА - інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням та розчухами. Щороку в світі реєструється до 300 млн випадків корости.
Збудник корости – кліщ коростяний, або коростяний свербун.
СЕБОРЕЯ
СЕБОРЕЯ - патологічний стан шкіри, обумовлений порушенням функцій сальних залоз, зміною складу їх секрета.
Форми: жирна, густа і суха.
Причини:
- спадкова схильність;
- порушення гормонального статусу організму;
- вплив негативних факторів зовнішнього середовища;
- пухлина яєчок у чоловіків, захворювання яєчників у жінок;
- психічні і неврологічні захворювання.
АЛОПЕЦІЯ
АЛОПЕЦІЯ - патологічне випадання волосся, що приводить до його порідіння або повного зникнення в певних ділянках голови або тулуба.
Причини розвитку алопеції лежать на генному рівні і полягають в ушкоджувальному впливі на волосяні фолікули активної форми чоловічого статевого гормону тестостерону - дигідротестостерону, що знаходиться у волосяних фолікулах.
ВУГРОВА ХВОРОБА
ВУГРОВА ХВОРОБА - хронічне рецидивуюче захворювання сальних залоз і волосяних фоллікулів.
Захворювання найчастіше виявляється в період статевого дозрівання.
Класифікація:
- неонатальні;
- дитячі;
- юнацькі (звичайні);
- вугри дорослих;
- контактні;
- комедональні.
ВАСКУЛІТИ ШКІРИ
ВАСКУЛІТИ ШКІРИ- група захворювань, при яких ведучою і характерною ознакою є запальне ураження стінки кровоносних судин дерми та підшкірної основи, частіше алергічного типу.
ЕКЗЕМА
ЕКЗЕМА- гостре або хронічне незаразливе запальне захворювання шкіри, що має нервово-алергічну природу та характеризується різноманітними висипами, почуттям печіння, свербінням і схильністю до рецидивів.
МІКОЗ
МІКОЗ (грибок) – хвороба викликана паразитуючими грибами.
Види мікозу:
дерматомікози - нігтів та шкіри;
внутрішніх органів.
МІКОЗ
Види грибкових захворювань:
- кандидоз - викликається Candida albicans.
- оніхомікоз - грибкове захворювання нігтів.
- строкатий (висівковий, різнокольоровий) лишай - характеризується утворенням лусочок.
МІКОЗ
Чорний лишай - на долонях і підошвах утворює коричневі або чорні плями.
Чорна пьедра - колонізує волосся, викликається Piedraia hortae.
Біла Пьедра - мікоз волосся голови, вусів, бороди.
Тріхофітія – стригучий лишай.
Чорний язик – на язику утворюється чорний наліт, що викликається грибком.
Будьте обережними! Шкірні хвороби досить небезпечні і приносять людині значні неприємності. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harchuvannya-vagitnoi-zhinki.html | "Харчування вагітної жінки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/55b578e1f962a01ce3c0842f1116f246.ppt | files/55b578e1f962a01ce3c0842f1116f246.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genna-inzheneriya1.html | "Генна інженерія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/cd9937a2a819cba46512ba8d2ae40e8e.pptx | files/cd9937a2a819cba46512ba8d2ae40e8e.pptx | Цікаві факти про ГМО
Генна інженерія
Закон про Гмо у Європі
У 1998 році Європейський союз (ЄС) з огляду на потенційну небезпеку ГМО ввів 5-річний мораторій на виведення на ринок нових сортів ГМ-культур. У 2003 році під жорстоким пресингом Всесвітньої торгової організації (СОТ) він був знятий.
Генетично модифіковані організми (ГМО) - будь-які організми - рослини чи тварини, - генетичний матеріал яких був змінений. ГМО використовуються в медичній, фармацевтичній та сільськогосподарської промисловості
ГМО є порівняно новою областю біотехнологій та експериментів і, таким чином довгострокові результати досліджень поки не відомі. Вплив ГМО на людину і навколишнє середовище вивчається протягом десятиліть.
Цікавий факт №1- здатність до опору шкідливим факторам.
Фрукти і овочі можуть зберігатися довше, якщо вони є генетично модифікованими. Продукти можуть зберігатися довше і транспортуватися далі без відходів або псування. Деякі генетичні модифікації також роблять рослини менш сприйнятливими до поширених шкідників.Також підвищують стійкість до засухи, морозу і тепла.
ГМО в продуктах,переваги:
Культурні рослини:
- Покращення смаку та якості
- Зменшення часу дозрівання
- Збільшення вмісту поживних речовин, врожаїв, і стійкості до шкідливих факторів
- Підвищена стійкість до хвороб, шкідників, гербіцидів
- Нові продукти і технології вирощування
Тварини:
- Покращене здоровя, продуктивність, стійкість до холоду, і нарощування маси
- Більша кількість і вища якість м'яса, яєць і молока
- Поліпшення здоров’я тварин і методів діагностики
Недоліки:
Безпека:
- Потенційний вплив на здоров'я людини, в тому числі алергени, передача генів стійкості до антибіотиків, та ще не вивчені фактори.
- Потенційний вплив на навколишнє середовище, в тому числі: ненавмисне переміщення трансгенів шляхом перехресного запилення, невідомі фактори впливу на інші організми (наприклад, грунтові мікроорганізми), втрата флори і фауни.
Цікавий факт №2- Поширення ГМО культур.
У доповіді, опублікованій Міжнародною службою щодо збору матеріалів про біотехнології було показано, що близько на 300 мільйонах гектарів в 23 країнах висаджуються генетично модифіковані сільськогосподарські культури..
Двозначне зростання було помічено протягом останніх 10 років і, як очікується, продовжиться.
Генна інженерія може збільшити вміст поживних харчових продуктів. "Золотий рис", генетично модифікований вид рису, має набагато вищий вміст вітаміну А, який допомагає зменшити дефіцит поживних речовин у багатьох країнах. Бета-каротин (вітамін А) знаходиться в рисових саджанцях, але знижується в процесі переробки. Модифікація геному рису підтримує високі рівні бета-каротину.
Цікавий факт №3- Більш поживна їжа.
Цікавий факт №4-Небезпечні алергени і токсини.
Генетично модифіковані організми можуть ініціювати синтез нових алергенів та токсинів,в матеріалі,який підлягає модифікації . В кінці 1980-х,в результаті взаємодії ГМ бактерії з L-триптофаном утворилась отруйна амінокислота,яка спричинила загибель 37 чоловік.
Цікавий факт №5-Стійкі бур'яни
Бур'яни, які ростуть на площах, засіяних культурами ГМО можуть в результаті перехресного запилення стати стійкими до хімічних речовин, що використовуються для їх знищення. Продовольчі культури можуть бути витіснені або будуть накопичувати хімікати,якими будуть намагатися боротися з бурянами.
Цікавий факт №6-Генетично модифіковані тварини.
Компанії продовжують вирощування генетично модифікованих сільськогосподарських тварин, хоча останні не були схвалені FDA (Управління контролю якості харчових продуктів та медицинських препаратів США). |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genotipi-i-fenotipi.html | Генотипи і фенотипи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/ca4d653d276c3ec616edfd918e1f75c1.pptx | files/ca4d653d276c3ec616edfd918e1f75c1.pptx | Генотипи та фенотипи організмів
Біологія
Що таке генотип?
Генотип – це сукупність спадкових факторів організму; це комплекс усіх генів організму, які зумовлюють спадкові властивості.
Що таке фенотип?
Фенотип – сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак та властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу і зовнішнього середовища.
Історична довідка
Термін фенотип запропонував датський вчений Вільгельм Йогансен в 1909 р., разом з концепцією генотипу, щоб розрізняти спадковість організму від того, що виходить в результаті її реалізації.
Ідею про відмінність носіїв спадковості від результату їх дії можна простежити вже в роботах Грегора Менделя.
Фенотип та онтогенез
Здатність генотипу формувати в онтогенезі, залежно від умов середовища, різні фенотипи називають нормою реакції. Вона характеризує частку участі середовища у реалізації ознаки. Чим ширше норма реакції, тим більший вплив середовища і тим менший вплив генотипу в онтогенезі.
Чим різноманітніші умови проживання виду, тим ширше у нього норма реакції.
Фенотипи (форма та малюнок черепашки) у двостулкових молюсків виду Donax variabilis.
Фенотип та онтогенез
Іноді фенотипи в різних умовах відрізняються один від одного. Наприклад, сосни в лісі високі і стрункі, а на відкритому просторі - розлогі. Форма листків водяного жовтецю залежить від того, у воді або на повітрі виявився листок.
Фенотип та онтогенез
Фенотипи сосни звичайної
Сосна на відкритому просторі
Сосна у лісі
У людей всі ознаки, що визначаються клінічно:
- ріст;
маса тіла;
колір очей;
група крові;
колір,форма, довжина волосся …
є фенотиповими.
Фенотип та онтогенез
У фенотипі не реалізуються всі генотипічні можливості, і він є лише окремим випадком реалізації генотипу в конкретних умовах, навіть, між однояйцевими близнятами, що мають ідентичні генотипи, можна виявити фенотипові відмінності, якщо вони розвивалися в різних умовах.
Близнюки, виховані в різних умовах (місто і село). Подібність за розумовими здібностями у них висока, а зовнішність і характери - різні.
Генотип та фенотип
Однояйцеві близнюки, які жили в різних умовах:
верхня була дружиною керуючого будинком і жила в достатку в місті;
нижня жила в більш важких умовах в якості працівниці.
Генотип та фенотип
Однояйцеві близнюки чоловічої статі у віці 42 років. У дитинстві вони були дуже схожі, навіть мати насилу їх розрізняла. Обидва присвятили себе архітектурі, але вчилися неоднаково. Другий закінчив курс значно раніше.
Під час війни їх доля була різна - другий був у полоні. Життя першого було важче, він страждав астмою.
Обличчям брати помітно різняться, причому другий за зростом вищий першого.
Генотип та фенотип
Бабусі, що жили приблизно в однакових умовах благополуччя.
Генотип та фенотип
Пояснити: генотип + зовнішнє середовище + випадкові зміни → фенотип за даним прикладом:
- пара однояйцевих близнюків у віці 15 років. До 5-річного віку вони були майже однакового зросту. Але потім лівий з них затримався в рості, ймовірно, внаслідок порушення функції гіпофізу.
Генотип та фенотип
Фенотип?
Чи можна дані ознаки вважати фенотипами?
Висновок
Фенотип - це сукупність характеристик, які притаманні індивіду на певній стадії його розвитку.
На формування фенотипу впливають фактори зовнішнього середовища і генотип. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvoyni-roslini.html | "Хвойні рослини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/d891d282bb8d678cedcf5fdff7c1ff2c.pptx | files/d891d282bb8d678cedcf5fdff7c1ff2c.pptx | Хвойні рослини
Голуб Наталка
Хвойні - велика і древня група голонасінних рослин, які з'явилися ще раніше, ніж квіткові. За віком появи в природі поступаються лише папоротьоподібним і саговникам, які відносяться до найдавніших представників флори. Хвойники становлять більшу частину лісів, крім тропіків звичайно. Вони незамінні природні антисептики, які покращують екологічну обстановку. Музичні інструменти, меблі, ефірні масла, каніфоль, скипидар, спирт - список корисних речей і продуктів, які одержують з хвойних дерев, можна продовжувати дуже довго.
Хвойні рослини
Велика естетична цінність хвойників, вони є невід'ємною складовою композиції сучасного художнього саду. А різноманіття форм, фактур, забарвлення, розмірної градації дозволяють використовувати хвойні дерева і чагарники в різних варіантах оформлення
Рід відноситься до сімейства соснових і налічує 50 видів. В основному зростають в Північній Європі, Північно-Східній та Центральній Азії, Північній Америці. До роду соснових відносять вічнозелені довговічно живучі дерева. Рослини, представлені в цій групі, тіньовитривалі, хоча найкращий розвиток відбувається на добре освітлених ділянках. Зимостійкі, потребують родючих грунтів, вимогливі до вологості повітря. Вибір ялин для вашої ділянки різноманітний, до самих декоративних видів можна віднести наступні дерева.
Ялина
Ялина колюча - дуже струнка, із симетричною кроною і довгою хвоєю
Ялина східна - типова гірська рослина, з хвойників із короткою хвоєю найбільш декоративна.
Ялина сербська - дуже витончена і струнка.
Ялина канадська (сиза) - має дуже густу правильно конусоподібну крону, забарвлення хвої сизувато-зелене. Одне з най не вибагливіших дерев - дуже зимостійке, посухостійке, не має вимог до грунтів.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvoroba0.html | Хвороба | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/bd4eac35fa2193cac2eb5712897eaa66.ppt | files/bd4eac35fa2193cac2eb5712897eaa66.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hromosomi-ih-rol-u-spadkovosti.html | Хромосоми, їх роль у спадковості | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/06420f6a95b631c312b83a4b2930f130.ppt | files/06420f6a95b631c312b83a4b2930f130.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi-organiv-dihannya-ta-ih-profilaktika0.html | Хвороби органів дихання та їх профілактика | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/febe4bbbcc837f3c4e93b2dab96ba0b2.ppt | files/febe4bbbcc837f3c4e93b2dab96ba0b2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/himerni-ta-transgenni-organizmi-genetichni-osnovi-selekcii-organizmiv.html | Химерні та трансгенні організми. Генетичні основи селекції організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/041b6af005933a76ba57e79a2756dc26.ppt | files/041b6af005933a76ba57e79a2756dc26.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gpecheri.html | GПЕЧЕРИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/a42a38351c7901bd3db4638aa8e292bf.pptx | files/a42a38351c7901bd3db4638aa8e292bf.pptx | Сукупність та її характеристика
Будь-яка група об’єктів незалежно від їх розміру називається сукупністю.
Сукупність відносно однорідних, але індивідуально відмінних одиниць, які об’єднані за деякими спільними ознаками для їх сумісного вивчення, називають статистичною сукупністю.
У статистиці розрізняють генеральні й вибіркові сукупності.
Генеральна сукупність – загальна кількість організмів, об’єктів, подій або спостережень, які мають принаймні одну спільну рису.
Вибіркова сукупність (вибірка) – це частина генеральної сукупності, що взята для дослідження.
Параметри і статистики
Числові значення, що характеризують генеральну сукупнісь, називаються генеральними параметрами (µ - середня арифметична, σ – стандартне відхилення, ρ – кореляція).
Числові значення, що характеризують вибірку, називаються вибірковими характеристиками, або ститистиками
(Х - середня арифматична, S – стандартне відхилення, r – коефіцієнт кореляції).
Усі статистики мають статистичну похибку. Параметри не мають статистичної похибки.
Систематизація даних
Ознаки, якими характеризуються об’єкти, поділяються на якісні, кількісні та рангові.
Дві взаємовиключаючі якісні ознаки мають назву альтернативних.
Кількісні ознаки можна:
виміряти (метричні ознаки) та
вирахувати (меристичні ознаки).
Різноманітності за деякими ознаками неможливо дати точну кількісну або якісну характеристику. Ступінь розвитку таких ознак суб’єктивно оцінюється словами “краще або гірше”, “більше або менше” тощо.Кожному об’єкту можна присвоїти ранг – чисельне значення залежно від ступеня розвитку ознаки. Такі ознаки одержали назву рангових.
Значення, що характеризують кількісну ознаку, називаються датами, або спостереженнями. Вони являють собою числа будь-якої розмірності. Дати можуть являти собою частки – позитивні числа від 0 до 1, або відсотки – від 0 до 100%. Датами можуть бути ранги – числа-символи, що не мають точного фізичного змісту
Частотний розподіл
Частотний розподіл – це таблиця, що показує, яких значень набуває ознака і як часто ці значення зустрічаються в статистичній сукупності. Значення, яких може набувати ознака, позначаються як класи. Числа, що показують, як часто зустрічаються окремі класи, називаються частотами. Частоти, які виражені в кількості спостережень, називаються абсолютними, а виражені в частках одиниці або відсотках – відносними.
Кумулятивний частотний розподіл
Накопичена кумулятивна частота – це сума частот попередніх класів та частоти даного класу. Вона показує відсоток дат, які розташовуються між початком варіаційного ряду й верхніми межами класових інтервалів.
Варіюючі ознаки та їх облік Групування даних при дуже великій варіації дискретної ознаки
Систематизація варіаційного ряду
Формула Стерджесса k=1+3,322lgn = 1+3,322*1,698 = 6,6
Варіюючі ознаки та їх облік Групування даних при кількісній безперервній варіації
Діаграма розподілу маси 25 кроликів при різному інтервалі
Статистичні показники для характеристики сукупності
Статистичні показники поділяються на дві групи:
Показники, які характеризують міру центральної тенденції (МЦТ), або рівень ряду;
Показники, які вимірюють ступінь варіації (мінливості). Тобто це є мірі мінливості (ММ).
До першої групи відносяться різноманітні середні величини: мода, медіана, середня арифметична, середня геометрична, середня квадратична.
До другої – варіаційний розмах, середнє абсолютне відхилення, середнє квадратичне відхилення (стандартне відхилення), варіанса (дисперсія), коефіцієнт варіації та асиметрії, похибка вибірки, відносна похибка вибірки.
Мода – це варіант, який найчастіше зустрічається в даному варіаційному ряді. Так, для ряду значень 2,2,3,3,3,3,4,4,4,5,5 мода дорівнює 3 (Мо=3). Мода, це значення з найбільшою частотою і вона (частота) в прикладі дорівнює – 4. Група з найбільшою частотою називається модальною.
На невеликих вибірках сукупність спостережень розміщують у зростаючому порядку і якщо число рядів не парне тоді центральний варіант буде медіаною.
При парному числі рядів медіана визначається за півсумою двох сусідніх варіантів розміщених в центрі рядка.
Наприклад: 12; 14; 16; 18; (20); 22; 24; 26; 28. Медіаною буде Ме = 20 – це для не парного ряду. А для парного ряду: 6; 8; 10; 12;(14); (16); 18; 20; 22;24. Медіаною буде півсума двох центральних членів,
тобто Ме = 14+16/2 = 15
Проведіть аналіз сукупності за таким планом:
об’єм вибірки;
розмір варіювання;
розмір інтервалу;
проведіть групування сукупності;
побудуйте гістограму;
встановіть моду і медіану.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvilyasti-papugi-ta-vse-pro-nih.html | "Хвилясті папуги та все про них" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/ead243ddcfad5a06ba27e2ed516cb03a.ppt | files/ead243ddcfad5a06ba27e2ed516cb03a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/impuls-tila.html | Імпульс тіла | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/3087d207d4bbdd40fbf41ca7eab10dc6.ppt | files/3087d207d4bbdd40fbf41ca7eab10dc6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hromosomna-teoriya-spadkovosti1.html | Хромосомна теорія спадковості | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/7f357426f8984b3f4e4cf292a2025fb6.ppt | files/7f357426f8984b3f4e4cf292a2025fb6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/geografiya-populyaciy-teritorialni-zakonomirnosti-populyaciy.html | Географія популяцій. Територіальні закономірності популяцій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/7ef06ab44300d3beceab4567e750805c.ppt | files/7ef06ab44300d3beceab4567e750805c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gibridi.html | "Гібриди" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/2f2b8d9a7bded9c4a4b4d521343c61c9.pptx | files/2f2b8d9a7bded9c4a4b4d521343c61c9.pptx | Гібриди
Гібрид (від лат. hybrida – помісь) — результат природного чи штучного схрещування між двома організмами різних таксонів.
Гібриди між різними видами в межах того ж роду відомі як міжвидові гібриди.
Гібриди між різними підвидами в межах видів відомі як внутривидові гібриди.
Гібриди між різними родами відомі як міжродові гібриди.
Також зустрічаються надзвичайно рідкісні міжродинні гібриди
Класифікація гібридів
Кожен рік в магазинах з'являються нові гібридні фрукти і овочі, хоча ще зовсім недавно звичайний банан був для вітчизняного покупця справжньою екзотикою. Гібриди досить міцно закріпилися на полицях магазинів, а такі гібридні фрукти, як нектарини і мініоли, і зовсім, як тепер здається, були завжди.
Подивимося одні з цікавих фруктів і овочів, які з'явилися на світ завдяки селекції.
Незвичайні гібриди і сорти овочів і фруктів
Такий кавун з'явився на світ в результаті схрещування дикого кавуна, який якраз жовтого кольору (правда, їсти його неможливо), із звичайним. І тепер круглі жовті кавуни вирощують влітку в Іспанії, а овальні - взимку в Таїланді.
Овоч «капуста романеско» є близьким родичем цвітної капусти та брокколі, тільки його ніжно-зелені суцвіття не округлої форми, а конусоподібної і розташовуються на качані по спіралі.
ЇЇпопуляризації послужили голландські селекціонери.
При приготуванні романеско не виникає характерного запаху капусти, який так не люблять діти.
Неші - це гібрид яблука і груші, культивований багато століть в Азії. Ще його називають азіатській, пісочної, водяний або японської грушею. Кругле яблуко на смак виявляється соковитою, хрумкою грушею. Колір фрукта - від блідо-зеленого до помаранчевого. Яблокогруша має перевагу перед звичайною грушею: воно твердіше, тому краще переносить транспортування і зберігання.
Гібриди – створіння рідкісні й незвичайні. Вони можуть з’явитися при схрещуванні тільки тих видів, які мають подібні генетичні набори. Переважно гібридні тварини виведені штучно в умовах неволі.
Гібриди тварин
Лігр / Тигролев. Ці надзвичайні створіння вже давно визнані експертами найгарнішими та найвеличнішими гібридами серед усіх. Такі дикі кішки з’являються на світ в результаті схрещування лева і тигриці (лігри) та в результаті схрещення тигра і левиці (тигролови). Лігри – це найбільші представники родини котячих.
Гібриди великих кішок
Собакововк. Собаки і вовки схрещуються вільно. Але вовк – тварина полохлива, вона має особливу поведінку й розвинутий інстинкт мисливця. Вовк сильніший за собаку, тож результат схрещування досить непередбачуваний. Ніколи не можна точно сказати, як гібрид поведеться в тій чи іншій ситуації: як собака чи як вовк. Спілкування з собакововком можливе лише за умови спеціальної дресировки.
Верблюлама – гібрид верблюда і лами. Схрещування відбувається через штучне запліднення через суттєву різницю в розмірах тварин. Верблюлама має маленькі вушка і довгий хвіст, як у верблюда, але копита його роздвоєні, як у лами. А найголовніше те, що у верблюлами немає горба.
Гібридний фазан. Надзвичайно яскравий гібридний фазан – це птах-гібрид золотого і діамантового фазана. Надзвичайне пір’я – особливість лише гібридного птаха.
Гібриди гібридів. Так називають потомків тигрів і самок тигролева/лігра або левів та тигролевиць/самок лігра. Такі гібриди другого рівня – надзвичайно рідкісне явище. Зазвичай усі представники гібридів другого покоління перебувають у приватний власності.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/iselementi-i-transpozoni.html | IS-елементи і транспозони | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/5ab92a1e9272b6e773ec3c1a713a9c5f.pptx | files/5ab92a1e9272b6e773ec3c1a713a9c5f.pptx | IS-елементи і транспозони
IS-елементи
Це інтеграційні кінцеві послідовності деяких транспозонов, що повторюються.
Є генетичними елементами, величина яких не перевищує 1500 пар нуклеотидів.
Вони менші за решту типів мобільних генетичних та кодують лише білки, залучені в процес транспозиції (на відміну від транспозонів, що зазвичай несуть допоміжні гени, корисні для організму-хазяїна, такі як гени резистентності). Цими білками зазвичай є транспозаза, яка каталізує процес транспозиції даного IS-елементу, і регуряторний білок, що стимулює або інгібує цю активність. По боках кодуючої ділянки IS-елементу зазвичай розташовуються інвертовані повтори.
IS-елементів у складі композитного транспозону
Функції IS-елементів
1. Регуляторна: викликають інактивацію генів, або служать промоторами (ділянки ДНК, які регулюють експресію клітинних генів).
2. Координуюча: взаємодія транспозонів, плазмід, помірних фагів між собою та хромосомою бактерії, забезпечуючи їх реплікацію.
3. Індукують мутації за типом делеції або інверсії.
Транспозони
Транспозони (англ. transposable element, transposon) - це ділянки ДНК організмів, що здатні до пересування (транспозиції) та розмноження в межах геному.
Транспозони формально належать до так званої некодуючої частини геному — тієї, що в послідовності пар основ ДНК не несе інформацію про амінокислотні послідовності білків, хоча деякі класи мобільних елементів містять у своїй послідовності інформацію про ферменти, що транскрибуються та каталізують пересування, наприклад, ДНК-транспозони та LINE-1 кодують білки транспозазу, ORF1p й ORF2p.
У різних видів транспозони розповсюджені різною мірою, так у людини транспозони складають до 45% всієї послідовності ДНК, у плодової мухи Drosophila melanogaster частина мобільних елементів становить лише 15-20% усього геному.
У рослин транспозони можуть займати основну частину геному, так у кукурудзи (Zea mays) з розміром геному у 2,3 мільярдів пар основ принаймні 85% складають різні мобільні елементи.
Типи транспозонів
Мобільні генетичні елементи належать до повторювальних елементів геному - тих, що мають декілька копій у послідовності ДНК клітини. Повторювальні елементи геному можуть розташовуватися в тандемі (мікросателіти, теломери тощо) і можуть бути розпорошені по геному (мобільні елементи, псевдогени тощо).
Мобільні генетичні елементи за типом транспозиції можна поділити на два класи: ДНК-транспозони, які застосовують метод «вирізати й вставити», та ретротранспозони, пересування яких має в своєму алгоритмі синтез РНК з ДНК та подальшим зворотнім синтезом ДНК з молекули РНК, тобто, метод «копіювати й вставити».
Транспозони також можна поділити за ступенем автономності. Як ДНК-транспозони, так і ретротранспозони мають автономні та неавтономні елементи. Неавтономні елементи для транспозиції потребують ферменти, що кодуються автономними елементами, часто містять значно змінені ділянки транспозонів і додаткові послідовності. Кількість неавтономних транспозонів у геномі може значно перевищувати кількість автономних.
Схематичне зображення переміщення транспозону за допомогою механізму «вирізати і вставити».
ДНК-транспозони
ДНК-транспозони пересуваються по геному шляхом «вирізати та вставити» завдяки комплексу ферментів із назвою транспозаза. Інформація про амінокислотну послідовність білку транспозази закодована в послідовності транспозону. Крім того, ця ділянка ДНК може містити інші, непов'язані з транспозоном послідовності, наприклад гени чи їх частини. Більшість ДНК-транспозонів мають неповну послідовність. Такі транспозони не є автономними й пересуваються по геному завдяки транспозазі, що закодована іншим, повним, ДНК-транспозоном.
На кінцях ділянок ДНК-транспозону розташовані інвертовані повтори, які є особливими сайтами впізнавання транспозази, таким чином відрізняючи цю частину геному від решти. Транспозаза здатна робити дволанцюгові розрізи ДНК, вирізати й вставляти в ДНК-мішень транспозон.
До ДНК-транспозонів належать Ac/Ds-елементи рослин. Ac-елемент (англ. Activator) є автономним і кодує транспозазу. Є декілька типів Ds-елементів, які здатні до формування розривів хромосом і які переміщуються по геному завдяки Ac-елементам.
ДНК-транспозони: спосіб пересування «вирізати й вставити».
Ретротранспозони LINE-1
Ретротранспозони LINE-1 — тип ретротранспозонів, що широко розповсюджений у ссавців і складає до 20% геному. L1-елементи мають довжину близько 6 тисяч пар основ. Більшість цих ретротранспозонів у геномі представлена неповно, хоча існує приблизно 150 повних і потенційно мобільних L1-елементів у послідовності ДНК людини та приблизно 3000 — у миші.
Процес пересування починається зі зчитування молекули РНК з елемента L1. РНК транспортується до цитоплазми, де з неї транслюються білки ORF1p (що є РНК-зв'язуючим білком) та ORF2p (що має ендонуклеазну та зворотньо-транскриптазну активність).
ORF1p, ORF2p та РНК транспозону формують рибонуклеопротеїн та імпортуються в ядро, де відбувається зворотна транскрипція ретротранспозону.
LINE-1-ретротранспозони: спосіб пересування «копіювати й вставити».
Alu-елементи
Alu-елементи — широко розповсюджені в геномі людини мобільні елементи. Alu-елементи мають довжину ~300 пар основ і часто розташовані в інтронах, ділянках геному, що не транслюються, та міжгенних ділянках. Назву Alu-ретротранспозони отримали через те, що вони містять послідовність розпізнавання рестрикційного ензиму AluI. Аналіз послідовностей показав, що Alu-елементи виникли у приматів приблизно 65 мільйонів років тому від гену 7SL РНК, що входить до рибосомного комплексу. Alu-ретротранспозони не мають власної зворотної транскриптази, тому для пересування їм необхідні ферменти елементів LINE-1.
LTR — ретротранспозони, що мають кінцеві повторювальні послідовності, які відіграють важливу роль у транскрипції та зворотній транскрипції РНК транспозону. LTR-елементи кодують білки pol та gag, що близькі до білків ретровірусів, але, на відміну від останніх, LTR не вистачає білків, які змогли би сформувати зовнішню оболонку (суперкапсид) і вийти з клітини.
SINE — є неавтономними ретротранспозонами: для пересування вони потребують активності L1-елементів. У ДНК-послідовності SINE містять лише сайт зв'язування РНК-полімерази. До SINE належать Alu-ретротранспозони.
SVA — мобільні елементи довжиною у 2-3 тисячі пар основ ДНК, що складаються з декількох частин: коротких розкиданих елементів (SINE), змінної кількості тандемних повторів , Alu-послідовності та CT-багатого повтору, з послідовністю CCCTCT, що зустрічається частіше за все і має назву гексамер . Довжина SVA-елементів значно варіює через різну кількість складових повторів. Вони не є автономними й потребують білків, що закодовані в L1-ретротранспозонах для пересування, але вони активні в геномі людини. SVA-елементи зазнають високого рівня метилювання ДНК у більшості тканин людини. Цікавим фактом є занижене метилювання ДНК SVA-ретротранспозонів у чоловічих статевих клітинах людини, тоді як у шимпанзе SVA-послідовності сперматозоїдів високо метильовані.
Механізми блокування транспозонів
Мобільні елементи геному досить широко представлені в рослинних та тваринних геномах. Їх висока активність є ризиком для стабільності геному, тому їх експресія жорстко регулюється, особливо в тих тканинах, які беруть участь у формуванні гамет та передачі спадкової інформації нащадкам. У рослин і тварин регуляція активності мобільних елементів геному відбувається шляхом метилювання послідовності ДНК de novo та активності некодуючих РНК разом із білковими комплексами Аргонавт.
Основна роль малих некодуючих РНК, що взаємодіють з ПІВІ-комплексом, або піРНК (англ. piRNA, PIWI-interacting RNA), полягає в заглушенні мобільних елементів геному в зародкових тканинах. Ця роль піРНК досить високо консервативна серед тварин.
Механізм піРНК-індукованого заглушення транспозонів остаточно не з'ясовано, але схематично його можна подати такою моделлю:
первинне накопичення одноланцюгових молекул РНК, піРНК-прекурсорів;
дозрівання піРНК та їх ампліфікація за допомогою PIWI-білків (пінг-понг-цикл);
заглушення цільового транспозону, що може відбуватися декількома шляхами: деградація РНК (за допомогою РНКазної активності H-подібного домену білків-аргонавтів), заглушення трансляції та залучення хроматин-модифікуючих систем (таких, як білки SWI/SNF) і подальше епігенетичне заглушення транспозону.
Антисенсовий піРНК-прекурсор (первинна піРНК) зчитується з піРНК-кластерів у ядрі. Вже в цитоплазмі первинний шлях генерує антисенсові піРНК. Також змістовні піРНК формуються завдяки розрізанню сенсової мРНК транспозонів у «пінг-понг циклі». Цикл завершаться при додатковому розрізанні антисенових первинних піРНК. У ядро попадає лише комплекс піРНК-PIWI (піРНК-MIWI у мишей). |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-doslidzhennya-fotosintezu.html | "Історія дослідження фотосинтезу" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/af82e627227157d02063abf68f788f78.pptx | files/af82e627227157d02063abf68f788f78.pptx | Історія дослідження фотосинтезу
Виконав
Учень 6г класу
Свалявської гімназія
Бендас Юрій
Головну роль у цьому процесі відіграє відновлення СО2 до рівня вуглеводів. Однак у процесі Фотосинтез можуть відновлюватися сульфати чи нітрати, утворюватися Н2; Енергія світла витрачається також на транспорт речовин через мембрану і також на інші процеси. Фотосинтез відіграє основну роль в енергетиці біосфери.
Фотоси́нтез — процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергії світла й за участю фотосинтетичних пігментів часто з виділенням кисню як побічного продукту. Це надзвичайно складний процес, що включає довгу послідовність координованих біохімічних реакцій. Він відбувається у вищих рослинах, водоростях, багатьох бактеріях, деяких археях і найпростіших— організмах, відомих разом як фототрофи. Сам процес відіграє важливу роль у кругообігу вуглецю у природі.
Початком експериментальних робіт у галузі послужили досліди англійського хіміка Дж. Прістлі з рослинами під скляним ковпаком із свічкою. Так був відкритий кисень. Голландський лікар Ян Інгенхауз виявив, що рослини виділяють кисень лише на світлі, а у темноті – поглинають, як тварини при диханні.
Пізніше було встановлено, що, крім виділення кисню, рослини поглинають вуглекислий газ і за участю води синтезують на світлі органічну речовину. У 1842 Роберт Маєр на підставі закону збереження енергії постулював, що рослини перетворюють енергію сонячного світла в енергію хімічних зв'язків. У 1877 Вільгельм Пфеффер назвав цей процес фотосинтезом.
Хлорофіл був вперше виділений в 1818 році П. Ж. Пелетьє і Жозефом Каванту. Розділити пігменти і вивчити їх окремо вдалося М. С. Цвєту за допомогою створеного ним методу хроматографії. Спектри поглинання хлорофілу були вивчені К. А. Тімірязєвим, він же, розвиваючи положення Маєра, показав, що саме поглиненання світла дозволяє підвищити енергію системи, створивши замість слабких зв'язків С-О і О-Н високоенергетичні С-С (до цього вважалося, що у фотосинтезі використовуються жовті промені, що не поглинаються пігментами листка). Зроблено це було завдяки створеному ним методу обліку фотосинтезу за поглинанням CO2, в ході експериментів з освітлення рослини світлом різних довжин хвиль (різного кольору) виявилося, що інтенсивність фотосинтезу збігається зі спектром поглинання хлорофілу.
Окислювально-відновну суть фотосинтезу (як оксигенного, так і аноксигенного) постулював Корнеліс ван Ніль. Це означало, що кисень у фотосинтезі утворюється повністю з води, що експериментально підтвердив 1941 року О. П. Виноградов у дослідах з ізотопною міткою. У 1937 Роберт Хілл встановив, що процес окиснення води (і виділення кисню), а також асиміляції CO2, можна роз'єднати. У 1954—1958 Деніел І. Арнон встановив механізм світлових стадій фотосинтезу, а суть процесу асиміляції CO2 була розкрита Мельвіном Кальвіном з використанням ізотопів вуглецю в кінці 1940-х, за цю роботу в 1961 йому була присуджена Нобелівська премія.
Результати вивчення повітряного живлення рослин за перші 100 років після дослідів Прістлі виражаються загальним рівнянням фотосинтезу:
6СО2+6Н2О(hn)® С6Н12О6+6О2
Фотосинтез - одна з найважливіших проблем сучасного природознавства. У розробці цієї проблеми участь беруть вчені різних спеціальностей - фізіологи, цитологи, біохіміки, фізики, хіміки. Процес фотосинтезу, в результаті котрого виникає органічна, а потім і жива речовина, привертає до себе все більшу й більшу увагу численних дослідників. Без перебільшення можна сказати, що за останні десять - двадцять років наука дізналася про суть цього процесу більше, ніж за весь попередній період його вивчення.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-perelivannya-krovi-ta-donorstva.html | "Історія переливання крові та донорства" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/5f22fc4ed5bd35870150f781637a0de2.pptx | files/5f22fc4ed5bd35870150f781637a0de2.pptx | Історія переливання крові та донорства
Про донорство
Ще в давнину люди намагались лікуватись кров'ю тварин.У творах давногрецького поета Гомера йде мова про те, що Одисей давав пити кров тіням подземного царства, щоб повернути їм мову та свідомість. Гиппократ рекомендував хворим, які страждають захворюванням з порушенням психіки, пити кров здорових людей. Вказівки про подібне лікування кров'ю є в творах Плінія та Цельса, які повідомляли про те, що хворі на епілепсію та старі люди пили кров помираючих гладіаторів.
ё
Крові приписували змоложуючу дію. Так, наприклад, в Римі дуже старий папа Інокентій VIII лікувався кров'ю, яку взяли від трьох хлопчиків 10 років. Однак приготовлений з крові дітей напій не допоміг, і скоро папа помер.
Кров тварин з лікувальною метою пили під час війн, тому за єгипетскими війсками йшли цілі стада баранів, кров яких використовували для лікування поранених. У давніх пам'ятках залишились згадки про те, що кров використовували для ванн. Так, давногрецький цар Константин, якій страждав на проказу, використовував з лікувальною метою ванни з крові.
У давнину вважалося, що кров - це чудодійна рідина: досить тільки її застосувати, як життя може подовжитися на багато років. Якщо людина вип'е кров, то вона відразу відновить втрачену.
У 1628 р. англійський вчений У. Гарвей зробив важливе відкриття в історії медицини - закон кровообігу. Він встановив принцип руху крові у живому організмі та тим самим розкрив широкі можливості для розробки методу переливання крові.
Перші успішні експерименти по переливанню крові від одного собаки іншому були зроблені у 1666 р. англійським анатомом Р. Лоуером, а у 1667 р. французький вчений Д.Б.Дені здійснив перше переливання крові від тварини людині. Він перелив хворому, який страждав на лихоманку, одну склянку крові ягняти. Хворий одужав, але, незважаючи на це, більше ніхто не погодився на переливаняі. Тоді вчений оголосив, що добре заплатить тому, хто погодиться на подібну процедуру. Робочий бідного кварталу Парижа був першим, хто дав згоду на переливання крові. Після процедури реципієнт добре почувався та запропонував свою властну кров для переливаня. Він і став першим свідомим донором в історії людства, навіть не підозрюючи цього.
Але не всі переливання Д.Б.Дені були успішними. Почались ускладнення, з'явились смертельні випадки, і переливання у Франції було заборонено. Причина ціх невдач полягала у тому, що кров тварин та людини несумісна. Кров тварини, яка переливається в організм людини, руйнуєься. Однак серед лікарів все частіше виникала думка про те, що можна врятувати хворого кров'ю здорової людини.
У 1832 р. петербурзький акушер Г. Вольф зробив перше в Росії переливання крові від людини людині. Це була породілля, яка втратила велику кількість крові. Переливання пройшло успішно, і жінка була врятована.
Развиток донорства супроводжувався численними підйомами та спадами від обожнювання до державної заборони.
До 1875 р. доктор медицини Леонард у літературі декілька сотен випадків переливання крові між тваринами, між людьми та від тварин людям. В якості донорів крові найчастіше використовували собак та вівців (ягнят і барани). Кров, яку переливали здоровим та хворим людям від тварин, часто викликала численні, в тому числі смертельні, ускладнення.
Перші документальні внутрішньовенні вливання відносятся до початку діяльності першої у світі академії наук - Лондонського Королівського товариства, заснованого у 60-і роки XVII століття. Зробити внутришньовенне вливання крові людині в ті часи було непросто - вже хочя б тому, що до винаходу голки для ін'єкцій та сучасного шприцу залишалось ще цілих два століття. Кристофер Рен у 1656 році використовував в якості голки для ін'єкцій пташине перо, а замість шприцу - пузирі риб та тварин.
Незважаючи на те, що перші спроби були вдалими, метод переливання крові не отримав широкого поширення. По-перше, це була на той час досить складна у технічному відношенні операція, по-друге, у деяких хворих кров, що була перелита, викликала тяжкі ускладнення, навіть до смертельних випадків. Причина їх була тоді зовсім незрозумілою.
Дуже важливу роль зіграло відкриття груп крові, в результаті чого були виявлені причини деяких посттрансфузійних ускладнень, що дало моживість попередити їх. Виявилось, що ускладнення при переливанні крові тварин людині виникають тому, що сироватка крові людини склеює (агглютинує) та руйнує кров'яні тільца тварин. Використовуючи ці дані, віденський біолог Ландштейнер (1901 р.) та польський лікарь Я.Янський (1907 р.) відкрили закони склеювання еритроцитів однієї людини сироваткою іншої та встановили, що за якостями крові все людство можна поділити на 4 групи: О(I), А(II), В(III), АВ(IV). З відкриттям груп крові, її переливання як лікувальній метод стало використовуватись частіше.
Перше переливання з урахуванням груп сумісності провів у 1909 р. американський хірург Дж. Крайл. Це відкриття різко зменшило кількість ускладнень і смертей. У 1940 р. був встановлений резус-фактор (Rh-фактор) позитивний та негативний, названий так за назвою мавп, у яких була виявлена наявність антигену в еритроцитах.
Поряд з відкриттям К. Ландштейнера, великою історичною подією є дослідження В. А. Юревича та Н. К. Розенгарта у 1910 р., а також А. Юстена з Брюсселя у 1914 р., які запропонували для попередження згортання крові при переливанні додавати до неї цитрат натрию. Цей метод, який отримав назву «цитратного», значно спростив техніку переливання.
Інтенсивний развиток донорства, розробка методів та впровадження у широку клінічну практику переливання крові в нашій країні почалось тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Перше науково обгрунтоване переливання крові з урахуванням її групової приналежності у Радянському Союзі було зроблено 20 червня 1919 р. В. Н. Шамовим. Цьому передувала велика підготовча работа зі створення вітчизняних стандартних сироваток для визначення групи крові. Не менш складним тоді було знайти донора, який би погодився здати свою кров для переливання. Незважаючи на досить успішні результати першого науково обгрунтованого переливання крові, подальший развиток цього методу йшов вкрай повільно. Виникали великі труднощі у пошуку осіб, які б погодились здавати кров.
Перший період організації донорства в Радянському Союзі.
У перші роки використання методу переливання крові (20-ті роки XX ст), коли операція була ще досить рідкісною, донорами частіш за все були родичі чи друзі хворого. Так, з трьох трансфузій, що зробив В. Н. Шамов у 1919-1921 рр., у двох випадках була перелита кров родичів. В одному випадку хворому хлопчику кров (100 мл) була перелита від його матері, в іншому (420мл) - від брата хворої. Пошуки донорів серед найближчих родичів хворого базувались в ті роки не тільки на згоді донора дати свою кров для переливання, але і на розповсюдженому тоді погляді, що у цьому випадку реакція організму хворого на трансфузію може бути виражена слабше. У 1926 р. питання про донорство порушив Н.Н.Єланським у своїй книзі «Переливання крові». Для вирішення цієї проблеми Н. Н. Єланський та Е.Р.Гессе рекомендували залучати в якості донорів - добровольців найближчих родичів хворого, а також студентів та медперсонал, які із-за прагнення допомогти хворому можуть надати свою кров.
Ось один з прикладів, описаний С. І. Спасокукоцьким у 1934 р.: «Хворий з пухлиною шлунка потребував переливання крові для проведення операції. З пропозицією дати свою кровь з'явилось 18 родичів хворого, однак у всіх кров виявилась несумісною за групою крові хворого».
Цей та подібні до нього випадки наштовхували на думку про необхідність створення при лікувальних закладах груп резервних доноров - активістів. Наступні роки показали, що в нашій країні вже існували умови для успішного розвитку донорства не шляхом перетворення його в професію, а на громадській основі. Перше офіційне видання Інструкції з використання переливання крови як лікувального методу, затверджено Народним Комісаром охорони здоров'я РСФСР Н.А.Семашко 14 серпня 1928 р. В інструкції зазаначалося, що метод переливання крові може бути широко використаний в якості незамінного при лікуванні ряду захворювань та допускається в практику лікувальної допомоги. В ній викладались основні вимоги до донора та визначався максимальний об'єм крові, який не повинен перевищувати 1% від маси тіла донора (600 мл) та лише для абсолютно здорових осіб міг бути підвищений до 1,25% від маси тіла донора. У 1927 р. для заохочення донорства була введена грошова компенсація за дачу крові, а з 1931 р. - отримання спеціального пайка.
Другий період организації донорства
В Радянському Союзі перші масові переливання крові знайшли своє застосування у війсково-польових умовах, були проведені під час війскових дій біля озера Хасан та в районі річки Халхін-Гол. Для заготівлі консервованної крові було організовано її отримання від значного числа донорів у Владивостоці, Хабаровські, Читі та інших містах Далекого Сходу. До 1940 року в Радянському Союзі була потужна мережа установ Служби крові, в склад якої входило декілька науково-дослідних інститутів та велика кількість облаштованих станцій переливання крові. В той час було накопичено великий досвід по переливанню крові, що дозволило успішно провести у 40-их роках 220 000 переливання крові хворим. Організована система донорства в роки Великої Вітчизняної війни дозволила врятувати життя тисячам поранених бійців. За період війни у Радянському Союзі було зареєстровано 5,5 міліонів донорів.
У 60-х роках Радянською Службою крові був сформулірований принцип, який забеспечував подальший розвиток донорства в нашій країні - рівне право всіх громадян на отримання крові при захворюванні та одночасно однаковий моральний обов'язок кожного члена суспільства прийняти участь у донорстві. У наш час донорство вийшло за межі вузько медичної проблеми, коли вирішувалось тільки питання про забеспечення кров'ю медичних установ, та стало проблемою соціальною, яка відображає взаємовідносини між людьми та тім самим торкається інтересів усього нашого суспільства.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/i9.html | ьььї\\\ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/f02db6b07d0cfd3dc1ea5747b1dc6509.pptx | files/f02db6b07d0cfd3dc1ea5747b1dc6509.pptx |
Хронічна ішемія нижніх кінцівок
Виконав:44-б
Визначення
Стан, при якому поступлення кисню до тканин нижніх кінцівок є недостатнім внаслідок хронічного порушення кровотоку в артеріях. У >97 % випадків причиною є атеросклероз артерій нижніх кінцівок;
Причини хронічної ішемії нижніх кінцівок, за винятком атеросклерозу: облітеруючий тромбангіїт, коарктація аорти, хвороба Такаясу, перенесена механічна травма артерії, радіаційне пошкодження артерії (особливо клубових артерій після радіотерапії пухлин черевної порожнини або тазу), периферичні емболії (емболічний матеріал може походити з серця [фібриляція передсердь, вада мітрального клапана] або з проксимального відділу артеріальної системи [напр. з аневризми аорти]; як правило, виникає гостра ішемія), синдром защемлення підколінної артерії, компресія кістою підколінної ямки (кіста Бейкера), аневризма підколінної артерії (з вторинною периферичною емболією), фіброзна дисплазія зовнішньої клубової артерії, еластична псевдоксантома, персистуюча сіднична артерія, ендофіброз зовнішньої клубової артерії у велосипедистів.
Степені важкості
СТУПІНЬ А. Хворий проходить без болю певну дистанцію, після чого відзначає незначний біль у литкових м'язах, але це не обмежує темпу ходьби. Хворий продовжує ходьбу з попередньою швидкістю, після чого біль самостійно припиняється. Це свідчить про добрий розвиток колатеральної системи, що компенсує метаболічні потреби тканин кінцівки.
СТУПІНЬ Б. Хворий проходить певну дистанцію в певному темпі до появи болю у м'язах, що змушує його сповільнити швидкість пересування. Зниження темпу ходьби призводить до зникнення болю, що свідчить про функціональну недостатність колатеральної системи кровопостачання.
СТУПІНЬ В. Хворий проходить певну дистанцію до появи вираженого болю, що змушує його зупинятися і відпочивати до моменту зникнення болю. Це свідчить не лише про функціональну, а і анатомічну недостатність колатерального русла кровообігу.
Симптоми
Суб’єктивні симптоми: спочатку симптоми відсутні, з часом — швидка втомлюваність кінцівок, підвищена чутливість до холоду, парестезії. Найчастіше хворі звертаються до лікаря з приводу переміжної кульгавості, тобто болю, який виникає досить регулярно після визначеногом’язевого навантаження (проходження визначеної дистанції). Біль (іноді описується хворими як відчуття затерпання, ригідності м’язів) у м’язах нижче місця стенозу/оклюзії артерії, не іррадіює, змушує хворого зупинитись і спонтанно зникає через декілька десятків секунд або декілька хвилин відпочинку. Біль частіше виникає при ходьбі вгору, ніж при ходьбі вниз.
Найчастіше локалізується в м’язах гомілки. Кульгавість стопи (глибокий біль у середній частині стопи [короткі м’язи стопи]) виникає рідко, частіше — при облітеруючому тромбангіїті (хворобі Бюргера) і при цукровому діабеті. У хворих з оклюзією аорти або клубових артерій може розвинутись синдром Леріша — переміжна кульгавість, відсутність пульсу у пахвинних складках, еректильна дисфункція.
Симптоми
Об’єктивні симптоми: шкіра стоп бліда або ціанотична (особливо у вертикальному положенні), холодна, на запущених стадіях — із трофічними змінами (депігментація, втрата оволосіння, виразки і некроз); блідість стоп виникає при підйомі кінцівки вгору; м’язова атрофія, слабкий, відсутній або асиметричний пульс на артеріях нижче стенозу/оклюзії, іноді — судинний шум над великими артеріями кінцівок. Хворі з критичною ішемією кінцівок і сильним болем в спокої намагаються вкласти ішемізовану кінцівку якомога нижче (зазвичай звішуючи її з ліжка). Пульс на нижніх кінцівках оцінюють на артеріях: дорсальній артерії стопи (на тилі стопи між І і ІІ кістками плюсни; у 8 % здорових людей не визначається), задній великогомілковій (за медіальною кісточкою), підколінній (у підколінній ямці), стегновій (у пахвині, якраз нижче пахвинної зв’язки). Відсутність пульсу дозволяє наближено оцінити локалізацію найвищого рівня оклюзії, хоча при добре розвиненому колатеральному кровообігу існує можливість визначення пульсу дистальніше від місця оклюзії.
Діагностика
Допоміжні дослідження
1. Кісточково-плечовий індекс (КПІ, син. індекс кісточка — плече): співвідношення систолічного тиску, що виміряний за допомогою датчика постійно-хвильового доплера на стопі, і систолічного тиску, що виміряний на плечі (якщо тиск на верхніх кінцівках відрізняється, то враховується вищий); у нормі 1,0–1,4 (граничні значення 0,9–1,0); <0,9 свідчить про наявність стенозу (при критичній ішемії, як правило, становить <0,5), >1,4 вказує на патологічну жорсткість судин (напр. у хворих із цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок, частіше в осіб похилого віку). У разі, якщо неможливо стиснути артерії гомілки внаслідок їх жорсткості → пальце-плечовий індекс (ППІ): принцип вимірювання аналогічний до КПІ, вимірювання систолічного тиску проводять на великому пальці ноги; тиск, виміряний на великому пальці ноги, у нормі є нижчим на ≈10 мм рт. ст. від тиску на рівні кісточок; у нормі ППІ >0,7 — нижчі значення вказують на можливу ішемію нижньої кінцівки.
2. Маршовий тест на біговій доріжці: у разі діагностичних сумнівів, особливо при граничних значеннях КПІ, а також з метою об’єктивізації відстані до появи кульгавості; КПІ вимірюється перед фізичним навантаженням і при максимальному навантаженні; якщо причиною болю, який змушує припинити тест, є ішемія, тоді тиск на рівні кісточок після фізичного навантаження повинен бути значно нижчим, ніж перед навантаженням (часто <50 мм рт. ст.).
3. Візуалізаційні методи: УЗД артерій методом дуплексного сканування з застосуванням доплера — базовий метод початкової діагностики і моніторингу результатів хірургічного лікування (прохідності артерій і анастомозів), а також ендоваскулярних втручань; це обстеження необхідно завжди виконувати після ретельного об’єктивного обстеження і вимірювання КПІ. КТ-ангіографія і МР-ангіографія дозволяють оцінити усю судинну систему і різновиди уражень у судинній стінці, а також провести відбір хворого до відповідної інвазивної процедури; не застосовуйте для скринінгових досліджень. Артеріографію виконують у разі діагностичних сумнівів або при ендоваскулярних процедурах.
Лікування
1. Тактику лікування визначають в індивідуальному порядку, в залежності від запущеності захворювання, загального стану і віку хворого, рівня його активності (у т. ч. професійної) і супутніх захворювань.
2. Лікування включає:
1) вторинну профілактику серцево-судинних захворювань — відмова від тютюнопаління, антитромбоцитарна терапія (ацетилсаліцилова кислота, у разі необхідності — заміна на клопідогрель), контроль артеріальної гіпертензії, компенсація цукрового діабету, застосування статинів;
2) лікування, що збільшує дистанцію ходьби при переміжній кульгавості — нефармакологічні, фармакологічні та інвазивні методи.
Нефармакологічне лікування
1. Зміна способу життя, що необхідна для вторинної профілактики серцево-судинних захворювань; дуже важливою є відмова від тютюнопаління.
2. Регулярна тренувальна ходьба: збільшує дистанцію ходьби при переміжній кульгавості; інтенсивність маршу повинна бути адекватною до наявної симптоматики (не повинна викликати появи болю). Найефективнішим є контрольоване тренування 3 х/тиждень по 30–60 хв. У разі відсутності контролю можете рекомендувати хворому напр. прогулянки на дистанцію 3 км або 10 км їзди на велосипеді щодня. Позитивний ефект зникає після припинення тренувань, тому необхідно їх постійно виконувати.
Лікування
Фармакологічне лікування
1. З метою профілактики серцево-судинних подій кожний хворий повинен тривало приймати антитромбоцитарний ЛЗ — ацетилсаліцилову кислоту 75–150 мг/добу, а у випадку протипоказань — клопідогрель 75 мг/добу ,а також статини, які додатково можуть збільшити дистанцію ходьби при переміжній кульгавості.
2. Ефективність ЛЗ для збільшення дистанції ходьби при переміжній кульгавості є обмеженою (найбільш корисний вплив мають цілостазол і нафтидрофурил) або дані щодо ефективності мало вірогідні (L-карнітин, пентоксифілін).
3. Захворювання артерій нижніх кінцівок не є протипоказанням до застосування β-блокаторів, особливо при супутній коронарній хворобі.
4. При ішемії нижніх кінцівок із загрозою втрати кінцівки фармакотерапію слід застосувати у хворих, які не пройшли відбору до інвазивної реваскуляризації або у котрих інвазивне лікування виявилось неефективним. Призначте анальгетики, опрацюйте рану, у разі інфікування — застосуйте лікування.
Лікування
Інвазивне лікування
1. Показання:
1) ішемія, яка загрожує втратою кінцівки (ІІІ і IV стадія, за класифікацією Фонтейна);
2) ІІ стадія за класифікацією Фонтейна з короткою дистанцією ходьби при переміжній кульгавості (ІІб), а також, коли дистанція ходьби при переміжній кульгавості унеможливлює виконання професійних обов'язків або самообслуговування, а нехірургічне лікування виявилось неефективним.
2. Методи лікування: черезшкірні ендоваскулярні процедури (з імплантацією стенту або без), хірургічне лікування (імплантація обхідного шунта, рідше — ендартеректомія або хірургічна пластика артерії).
3. Після операції: після черезшкірної реваскуляризації рекомендується подвійна антитромбоцитарна терапія (АСК + клопідогрель) впродовж ≥1 міс., а в подальшому АСК (у разі необхідності — лише клопідогрель) тривало. Після хірургічного лікування перевагу надають тривалій антитромбоцитарній терапії (АСК чи, у разі необхідності, клопідогрелю), можна зважити призначення АВК (аценокумаролу або варфарину), однак це пов'язано з вищим ризиком кровотечі. Періодичний клінічний контроль.
Лікування
Лікування радіоактивним йодом. Цей метод має свої покази і протипоказання, він не протиставляється медикаментозній терапії, а також хірургічному лікуванню.
Лікування дифузного токсичного зобу цим методом грунтується на властивості паренхіми щитовидної залози інтенсивно накопичувати йод з крові, тому введений радіоактивний йод швидко концентрується в щитовидній залозі, включаючись в йодний обмін цього органу.
Для лікування використовують J131 — радіоактивна речовина з періодом напіврозпаду 8,04 діб.
Покази до радіойодтерапії:
1. Відсутність ефекту від медикаментозної терапії у хворих у віці старше 40 років за наявностіидифузного зобу II—III ступеня і збереженні йодпоглинаючої здатності щитовидної залози.
2. Ускладнені форми тиреотоксикозу, при яких неможливо підготувати хворих до операції за допомогою терапевтичних заходів — важка недостатність кровообігу, марантичні форми хвороби, токсичний гепатит.
3. Наявність супутніх захворювань — стан після перенесеного інфаркту міокарда з недостатністю кровообігу, гострі і хронічні гнійно-запальні захворювання, гострі психози, гіпертонічна хвороба з частими кризами.
4. Несправжні і істинні рецидиви тиреотоксикозу за наявності післяопераційних ускладнень (парез поворотного нерва, гіпопаратиреоз).
Протипоказання до застосування радіойодтерапії:
1. Абсолютні: а) тиреотоксикоз у дітей, підлітків, вагітних жінок, годуючих матерів; б)наявність вузлових і змішаних форм зобу, токсичної аденоми, загрудинного і кільцевого зобу, щоздавлює трахею.
2. Відносні: а) тиреотоксикоз до 40 років, б) виражена лейкопенія, в) наявність IV—Vступеня дифузного зобу. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/golovonogi-molyuski.html | Головоногі молюски | https://svitppt.com.ua/uploads/files/53/fc5bfac6625624ae6fe6a5ac98307b8e.ppt | files/fc5bfac6625624ae6fe6a5ac98307b8e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ifrir.html | Нервова регуляція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/c092c4bcec9bd231b90239d69ca26d56.ppt | files/c092c4bcec9bd231b90239d69ca26d56.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/golovniy-mozok0.html | Головний мозок | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/e77afd2c60846c247fa4384de19121a6.ppt | files/e77afd2c60846c247fa4384de19121a6.ppt | 1
4
7
2
3
5
6
9
10
8
1
2
3
4
5
6
7 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gepatit1.html | "Гепатит" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/86ac04e4b6d10d0fa69ad6113d67af05.pptx | files/86ac04e4b6d10d0fa69ad6113d67af05.pptx | Гепатит
Гепатит - загальна назва гострих та хронічних дифузних (тобто, на відміну від осередкових, що поширюються на весь організм) запальних захворювань печінки різної етіології.
Симптоми гепатиту
Жовтяниця - найбільш відомий симптом , виникає , коли білірубін , що не перероблений в печінці , потрапляє в кров і надає шкірі характерний жовтуватий відтінок. Іноді початок гепатиту нагадує грип . Болі в правому підребер'ї як правило виникають внаслідок розтягування оболонки печінки ,або можуть бути пов'язані з жовчним міхуром і підшлунковою залозою.
Гепатит А
(хвороба Боткіна ) викликається РНК- вірусом. Вірус потрапляє в організм людини з забрудненими продуктами харчування, водою , предметами побуту . Основним джерелом інфекції служать хворі з безжовтяничними формами хвороби. При попаданні в шлунково -кишковий тракт , вірус проникає через слизову оболонку кишечника і з потоком крові заноситься в печінку , де впроваджується в клітини печінки і починає активно розмножуватисяВірус гепатиту А має кислотоустойчивую оболонку. Це допомагає вірусам , що потрапили із забрудненими продуктами і водою , пройти кислий захисний бар'єр шлунка.
Гепатит В
Джерелами інфекції служать хворі з гострими і хронічними формами гепатиту. Передача вірусу здійснюється парентерально природними і штучними шляхами. З природних шляхів найбільш поширений статевий шлях передачі інфекції. Також можлива передача інфекції під час пологів від хворої матері дитині або трансплацентарне зараження плоду під час вагітності. Штучний шлях передачі інфекції здійснюється при переливанні зараженої крові або її компонентів.
У порівнянні з гепатитом А , при гепатиті В частіше порушення функцій печінки носить більш виражений характер. Після перенесеного захворювання розвивається тривалий імунітет.
Гепатит С
Може призводити до розвитку хронічного гепатиту , що завершується цирозом печінки і раком печінки.
Вакцини проти гепатиту С не існує.
Групи ризику насамперед пов'язані з переливанням крові та її препаратів , хірургічними операціями , ін'єкціями наркотиків з використанням загальних шприців , безладними статевими контактами . Вважається , що 15-20 % заражених вірусом гепатиту С виліковуються самостійно , за допомогою власної імунної системи.
Гепатит D
Провокується вірусом гепатиту D і характеризується гострим розвитком з масивним ураженням печінки. Дельта- вірус здатний розмножуватися в клітинах печінки лише у присутності вірусу гепатиту В, так як для виходу з клітки частинки дельта- вірусу використовують білки вірусу гепатиту В. Гепатит D поширений повсюдно . Джерелом вірусу є хвора людина або вірусоносій. Зараження вірусом D відбувається при попаданні вірусу безпосередньо в кров. Гострі форми захворювання можуть закінчуватися повним одужанням хворого. Проте в деяких випадках розвивається хронічний гепатит , що приводить до цирозу печінки. Вакцинація проти гепатиту В захищає від зараження гепатитом D
Профілактика вірусного гепатиту :
* Безпечний секс: використання презервативів допомагає уникнути зараження, проте навіть при правильному використанні презерватива він ніколи не захищає на 100%. * Ніколи не використовувати загальні голки при різного роду ін’єкціях. * При наколювання татуювань, пірсингу необхідно бути впевненим у якісній стерилізації інструментів, переконатися, що майстер використовує одноразові рукавички. * Використовувати тільки особисті інструменти для манікюру. * Не користуватися загальними зубними щітками, лезами. * Провести аналіз на гепатит В при плануванні вагітності.
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-mila0.html | Історія мила | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/46c09d92b4a2e14de7624a1085360f63.pptx | files/46c09d92b4a2e14de7624a1085360f63.pptx | Історія мила
Мило – це критерій цивілізованості…
Може це була цитата якоїсь важливої історичної особи, а може ні, але важко заперечити той факт, що мило дійсно суттєво вплинуло на формування людської цивілізації.
Історія виникнення першого мила
Деякі історики вважають, що мило з’явилось ще в доісторичні часи, інші - що воно з’явилося порівняно недавно і винайшли мило галльські племена.
Також науковці приписують цей винахід римлянам.
Єгипетські археологи прийшли до висновку, що виробництво мила було налагоджено щонайменше 6000 років тому. Єгипетські папіруси зберігають рецепти, згідно яких для одержання мила розтоплені тваринні та рослинні жири змішували разом із лужними солями, яких було достатньо на берегах Нілу.
Перший рецепт мила, датований 2500 до н.е, знайшли записаний клинописом на глиняних табличках поблизу річок Тигр та Єфрат. Шумери використовували мило як засіб для укладки волосся, в якості антисептика при лікуванні ран та для очистки шкір перед їх фарбуванням.
Перший рецепт:
Науковці стверджують, що скіфські жінки робили миючу суміш з деревини кипарису та кедру, яку змішували з водою та ладаном.
Отриманою сумішшю, яка мала тонкий приємний аромат, жінки натирали свої тіла.
Потім видаляли розчин шкребками, після чого шкіра ставала чистою й гладкою.
Деякі факти з історії:
Згадування про мило є і в Книгах Пророків Ієремії та Малахії Старого Заповіту.
При розкопках Помпеї була знайдена миловарня, про що свідчили куски мила, збережені в застиглій лаві.
Тоді готували мило із золи та тваринного жиру і застосовували його для шкіри та волосся.
Пліний Старший стверджував, що ще древні галли (що населяли територію Франції) та германці знали про готування мила.
За свідченням історика, ці дикі племена робили із тваринного жиру та золи букового дерева якусь чудодійну мазь, що використовували для очищення та фарбування волосся, а також для лікування шкірних захворювань.
Середньовіччя:
В епоху Середньовіччя, так званого «темного часу» у Європі, чистота й особиста гігієна відійшли на другий план.
Великою мірою це сприяло поширенню епідемій, що спустошували Європу в середньовіччі.
Вважається, що це було пов’язано з культурним занепадом.
Хоча виробництво мила і пішло на спад, однак рецепти не були втрачені.
Як не дивно, але свій вклад в повернення моди на чистоту внесли хрестоносці, які привозили у вигляді подарунку своїм коханим знамениті мильні кульки з Дамаску.
Ранніми центрами виробництва мила були Марсель у Франції та Савоне в Італії.
Жири з'єднували не із золою, а із природною кальцинованою содою, що добували з озер.
Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало, кістяний, китовий і риб'ячий жир, відходи жирів різних виробництв.
Додавали й рослинні масла - льняне, оливкове, мигдальне, кунжутове, кокосове та пальмове.
Як мило стало популярним…
У Великобританії виробництво мила було засноване на тваринному жирі.
Пізніше, почали імпортувати рослинні олії, а саме, пальмову, кокосового горіху, оливкову та інші, що сприяло започаткування виробництва мила у морських портах, таких як Лондон і Брістоль.
Після того, як французький учений Луї Пастер на початку XIX в. установив, що бактерії є збудниками хвороб, життєва важливість особистої гігієни стала очевидна всім.
Поступово виробництво мила розширювалося, і популярність мила росте.
Сучасність …
В XX в. набуло широкого розповсюдження масове промислове виробництво мила.
З тих пір це продукт першої необхідності, без якого неможливо уявити життя сучасної людини.
Однак перехід до масового випуску супроводжувався змінами у технології виробництва, уніфікації продукції, спрощенні складу.
В гонитві за прибутком на заміну природнім складовим прийшли синтетичні складові та відходи продуктів переробки.
Все робиться для того, щоб збільшити об’єми випуску та здешевити продукцію.
Незважаючи на значні досягнення в області виробництва мийних засобів, а також небувалий технічний прогрес, мило не втратило своєї популярності.
Навряд чи хто стане заперечувати, яке величезне значення грає мило для підтримки здоров'я й дотримання особистої гігієни.
А чи знали Ви, що....
...варити мило власними руками - це одна з найдавніших, несправедливо забутих традицій. Виробництво мила розвивалося й удосконалилося людством протягом багатьох тисяч років.
...кельти наготовлювали своє мило з козячого жиру й попелу.
...араби у VII - VIII століттях вже досконало володіли мистецтвом миловаріння, вони поширили разом з ісламом спочатку в Іспанію, а потім і в Європу Цією епохою датуються записи першої миловарної гільдії Європи.
…шкіра - найбільший людський орган і складає приблизно 1,5-2 кв.м. Вона щоденно захищає нас від зневоднення, температури, інфекції і шкідливих речовин, тому важливо бережно піклуватись про неї. Натуральне мило ручної роботи дає нашій шкірі турботу, яку вона заслуговує.
…у Росії мило почали робити за часів Петра I, але аж до середини XIX століття ним користувалися тільки вельможі. Селяни прали і милися лугом - деревну золу заливали окропом і розпарювали в грубці.
…у 1841 році в Мексиці мило було в такому дефіциті, і коштувало так дорого, що виконувало функцію грошей.
…річна потреба у милі на жителя Росіїйської імперії до першої світової війни складала 1,2 кг, у той час як в інших країнах Європи цифра доходила до 8 кг, а в США до 12 кг.
Висновки:
Мило відіграє важливу роль у нашому житті…
Воно допомагає нам залишатися чистими…
Всі люди прагнуть до чистоти, тому мило з кожним роком стає досконалішим…
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/hm.html | хм | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/038e58169a91e09eecaf7e5640b1d1a9.pptx | files/038e58169a91e09eecaf7e5640b1d1a9.pptx | Хемосинтез
Презентацію створив Кузьменко Ігор
СШ № 273, 10-а
Хемоси́нтез — це процес синтезу органічних речовин з вуглекислого газу за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню та інших речовин, який здійснюється мікроорганізмами в процесі їх життєдіяльності.
Хемосинтез
Хемосинтез був відкритий у 1889 р. українським мікробіологом С.М.Виноградським.
Процес хемосинтезу здійснюють бактерії:
нітрифікуючі;
залізобактерії;
сіркобактерії.
С.М. Виноградський
Відкриття хемосинтезу
Нітрифікуючі бактерії послідовно окиснюють аміак (NH3) до нітритів (солі HNO2), а потім — до нітратів (солі HNO3).
Залізобактерії одержують енергію за рахунок окиснення сполук двовалентного заліза до тривалентного. Вони беруть участь в утворенні покладів залізних руд.
Безбарвні сіркобактерії окиснюють сірководень та інші сполуки сірки до сірчаної кислоти (H2SO4).
Хемосинтезуючі бактерії
Схема будови нітрифікуючої бактерії
5 - оболонка; 6 - нуклеоїд; 7 - спора; 8 - шар слизу; 9 - цитоплазматична мембрана; 10 - джгутик; 11 - включення; 12 - частинки РНК
Будова нітрифікуючої бактерії
У планетарному масштабі хемосинтез становить не більше 1% фотосинтезу, проте він має велике значення для біологічного колообігу та геохімічних перетворень.
Хемосинтезуючі мікроорганізми відіграють виняткову роль у процесах перетворення хімічних елементів у біогеохімічних циклах.
Біогеохімічні цикли (біогеохімічний колообіг речовин) - це обмін речовинами та забезпечення потоку енергії між різними компонентами біосфери, внаслідок життєдіяльності різноманітних організмів, що має циклічний характер.
Хемосинтез
Біологічний колообіг
Геохімічні перетворення
Хемосинтез
Особливостями хемосинтезу, які відрізняють його від фотосинтезу, є те, що цей процес:
здійснюється без участі світла;
відбувається з використанням кисню, тобто це аеробний процес.
Хемоавтотрофні організми можуть жити в океанах на великих глибинах, де є отруйний сірководень. Вони окиснюють його і отримують важливі речовини для життєдіяльності.
Особливості хемосинтезу
Значення хемосинтетиків є важливим у природі, оскільки вони беруть участь в утворенні гірських порід, спричиняють корозію металів.
Хемосинтезуючі бактерії, що окиснюють сполуки Феруму, Мангану, поширені у прісних водоймах. Імовірно, що саме за їх участю впродовж мільйонів років на дні деяких боліт, озер утворилися поклади залізних і манганових руд. Також, деякі хемосинтезуючі бактерії використовуються людиною для очищення стічних вод.
Особливості хемосинтезу
Хемосинтез |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hizhakidivovizhni-roslini.html | "Хижаки-дивовижні рослини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/27d4dcfa72fc287e41189880097a128f.pptx | files/27d4dcfa72fc287e41189880097a128f.pptx | Підготувала учениця 11 класу Павловська М.
Хижаки-дивовижні рослини
Глечики – пастки Сараценія
Деякі рослини забарвлюються в яскраво-червоний колір, інші виділяють липку речовину. У Сараценії на шийці ростуть довгі волоски, спрямовані донизу, що не дозволяє комахам вилізти на гору. У середині глечика залозки виділяють ферменти, що значно прискорюють розчинення комашиної плоті.
Личинки комарів та павуків живуть у середені глечику сараценії.
Венерина мухоловка
Пастка формується в кінці листка, кожен листок має чутливі волоски, що приводять у рух пастку. Це відбувається у тому разі, якщо комаха ворухне одним з волосків
Пастка спрацьовує за 1/5 секунди. Зубці, чіпляючись один за одного, але невелика комаха спроможна вилізти назовні.
При потраплянні великої здобичі, пастка повільно зачиняється протягом кількох годин, аж поки жертва цілком не розчавиться.
Пухиринка
Пухиринки ростуть у водоймах. З листків у них звисають пухирці з отвором, спеціальні залози викачують з пухирця майже всю воду. Потім виділяється цукриста речовина, що приваблює здобич. Щойно жертва торкнется сигнальних волосків клапан відчиняється і здобич разом із водою засмоктується в пухирець. Далі клапан швидко затуляється,і розпочинається перетравлювання улову.
Непентес
Непентес (Nepenthes) — рід хижих рослин, для них характерні специфічні пастки заповнені травними соками. Налічується 120-130 видів Непентесів, розповсюджених на території Австралії та Мадаґаскарі. Рослини пасивно полюють на комах, павуків, дрібних ссавців.
Зараз в світі відомо понад 500 видів рослин-хижаків
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gumoralna-regulyaciya.html | "Гуморальна регуляція" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/0cf446d4209310af66204a6f109ab3a0.pptx | files/0cf446d4209310af66204a6f109ab3a0.pptx | Гуморальна регуляція
Підготувала учениця 10-Б класу
Скадовської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3
Гуморальна регуляція
Гуморальна регуляція - це координація фізіологічних функцій організму людини через кров, лімфу, тканинну рідину. Гуморальна регуляція здійснюється біологічно активними речовинами -гормонами, які регулюють функції організму на субклітинному, клітинному, тканинному, органному і системному рівнях та медіаторами, які передають нервові імпульси. Гормони утворюються залозами внутрішньої секреції (ендокринні), а також залозами зовнішньої секреції
(тканинні - стінками шлунку, кишечнику та інші)
Гормони впливають на обмін речовин та діяльність різних органів, надходячи до них через кров.
Гормони мають такі властивості :
високу біологічну активність;
специфічність - дія на певні органи, тканини, клітини;
швидко руйнуються у тканинах;
розміри молекул малі, проникнення через стінки капілярів у тканини здійснюється легко.
Залози
Внутрішньої секреціії
(ендокринні)
Зовнішньої секреції
(екзокринні)
Змішаної секреції
Залози:
гіпофіз,
епіфіс,
гіпоталамус,
надшлункові,
щитоподібна,
прищитоподібна,вилочкова
Залози:
Слізні,
потові
Сальні,
шлункові
Підшлункова
Статеві
хімічні речовини
Гормони
Протоки
кров
орган
Поверхня шкіри
Порожнина тіла. органів
Гіпофіз
Щитоподібна залоза
Паращитоподібна залоза
Наднирники
Підшлункова залоза
Статеві залози
Гормони є досить активними, регулюють обмін речовин, а також змінюють ріст і розвиток усього організму. Нестача чи надлишок гормонів викликає зміни в обміні речовин, що призводить до появи хворобливих станів в організмі людини.
Секреція більшості гормонів регулюється на основі негативного зворотного зв'язку. Виділення гормонів викликає певні зміни в організмі, які, своєю чергою, гальмують їх подальшу секрецію. Негативний зворотний зв'язок - основний механізм, під впливом якого ендокринна система підтримує гомеостаз.
Гіпофіз вважали раніше головним "диригентом ендокринного оркестру", який керує всіма іншими залозами й органами. На сьогодні відомо, що його діяльність багато у чому керується гіпоталамусом. Тому гіпофіз більш правильно розглядати як проміжну ланку між регулюючим центром нервової системи і периферичними ендокринними залозами. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/immobilizaciya-poshkodzhenoi-dilyanki-tila-lyudini.html | "Іммобілізація пошкодженої ділянки тіла людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/30907b0a87789a134ae4e270d175a49c.pptx | files/30907b0a87789a134ae4e270d175a49c.pptx | Іммобілізація пошкодженої ділянки тіла людини
План 1. Транспортна іммобілізація та її види 2. Засоби іммобілізації та її основні принципи 3. Транспортна іммобілізація при ушкодженнях шиї, хребта, тазу 4. Транспортна іммобілізація при ушкодженнях верхніх і нижніх кінцівок
Слово«іммобілізація» означає «нерухомість», і під іммобілізацією розуміють створення нерухомості (спокою) пошкодженої частини тіла. Іммобілізація застосовується при периломах кісток, пошкодженнях суглобів, нервів, великих пошкодженнях м'яких тканин, важких запальних процесах кінцівок, пораненні великих судин і обширних опіках. Іммобілізація буває двох видів транспортна і лікувальна.
2. Засоби іммобілізації та її основні принципи Транспортні шини поділяються на фіксують і поєднують фіксацію з витяжкою. З фіксують найбільше поширення отримали щини фанерні, дротяно-сходові, дощаті, картонні. До поєднення фіксацію з витяжкою належать шини Томаса - Виноградова та Дітеріхса. При транспортуванні на далеку відстань використовуються також тимчасові гіпсові пов'язки.
Дротяні шини (типу Крамера) виготовляються двох розмірів (110x10 і 60 x10 см) із сталевого обпаленого дроту і мають форму сходів. Завдяки можливості надати шині будь-яку форму (моделювання), дешевизні, легкості і міцності сходова шина отримала широке розповсюдження.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях шиї, хребта, тазу . Транспортна іммобілізація при пошкодженні шиї. Іммобілізацію шиї і голови виробляють за допомогою м'якого кола, ватно-марлевої пов'язки або спеціальної транспортної шини Єланського
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях верхніх і нижніх кінцівок Транспортна іммобілізація при пошкодженні плечового пояса. При пошкодженні ключиці і лопатки основна мета іммобілізації - створення спокою та усунення дії тяжкості руки і плечового поясу, що досягається за допомогою косинки або спеціальних шин. Іммобілізацію косинкою виробляють шляхом підвішування руки з валиком, вкладеним в пахвову ямку. Можна проводити іммобілізацію пов'язкою типу Дезо
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях грудної клітини. Для іммобілізації грудної клітини, особливо при переломі грудини і ребер, накладають пов'язку, що давить з марлі або зшитих рушників та потерпілому надають положення напівсидячи. Іммобілізацію можна здійснити і липким пластиром.
Транспортна іммобілізація при ушкодженнях верхніх кінцівок. Пошкодження плеча. При переломах плечової кістки у верхній третині іммобілізацію здійснюють наступним чином: руку згинають у ліктьовому суглобі під гострим кутом так, щоб кисть лягла на сосок протилежної сторони. У пахвову ямку кладуть ватно-марлевий валик і прибинтовують його через груди до здорового надплечью. Передпліччя підвішують на косинці, а плече фіксують до тулуба бинтом.
Транспортна іммобілізація гомілки.
Виконала Бондар Дарина Л- 23
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-rozvitku-botanichnoi-nauki.html | Історія розвитку ботанічної науки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/9384fbcd5eba621b916208f327d1ba84.pptx | files/9384fbcd5eba621b916208f327d1ba84.pptx | Історія розвитку ботанічної науки
Додаткові матеріали з біології
Термін “ботаніка”
Слово "ботаніка" походить від грецького "botane", що дослівно українською мовою перекладається як "трава, зелень", а "botanicum" українською мовою означає гербарій, травник. Латиною ж поняття "трава, зелень" звучить як "herba" і від цього латинського кореня походять такі відомі терміни як:
-"herbarium“- українською – гербарій - книга про рослини;
- "herbarius“- українською - знавець трав (рослин), ботанік;
- "herbaria", що в українській теж означає "ботаніка".
Термін “ботаніка”
На сьогоднішній день під терміном "ботаніка" розуміють комплекс наук, які вивчають всіх рослини взагалі, а не лише трави. Хоча для цього значно краще прислужився б термін фітологія: фітон - рослина, логос - слово, тобто слово про рослини чи наука про рослини. Але все-таки сьогодні ми називаємо науку про рослини ботанікою.
Зародження ботаніки
Відомо, що час зародження тієї чи іншої науки або наукового напрямку визначається появою першого систематизованого і закріпленого в письмовій формі узагальнення людських знань.
Ще первісними народами, а пізніше в стародавніх державах Індії, Єгипті, Китаї та країнах Близького Сходу, які вже мали писемність, було накопичено багато різноманітних і корисних відомостей про рослини.
Зародження ботаніки
Проте перше письмове узагальнення знань про рослини, яке дійшло до нас, відоме лише з античної Греції (IV-III ст. до н.е.), а отже і виникнення ботаніки як науки датується саме цим часом. Теофраст (372-287 до н.е.) - батько ботаніки, учень великого Арістотеля - залишив по собі декілька книг, присвячених рослинам.
Розвиток ботаніки
Подальший розвиток ботаніки визначався в основному потребами землеробства й медицини, оскільки дуже важливо було навчитися розрізняти корисні і отруйні рослині насамперед за зовнішніми ознаками, що й сприяло ранньому розвитку морфології.
Розвиток ботаніки
Найдавніші спостереження первісного землероба про дивну здатність рослини, що восени гине, відроджуватися навесні у виді молодих проростків, що виходять з насінь, у тлумаченні давньоєгипетських жреців набуло форму міфа про бога Осириса, що вмирає і знову воскресає через якийсь час після поховання.
Арістотель про ботаніку
Вивченню рослинного світу Арістотель присвятив спеціальну працю "Теорія рослин". На жаль, текст цього твору не зберігся, і сучасна історія ботаніки має у своєму розпорядженні лише окремі висловлювання великого вченого.
Він визнавав існування двох царств: царства неживої природи і царства живих істот. До останнього він відносив і рослини, наділяючи їх нижчим рівнем розвитку душі - сили живлення і росту, у порівнянні з більш високими рівнями розвитку життєвого початку у тварин - сили прагнення і відчування та людини - мислячої душі.
Теофраст
Більш докладні дані про світ рослин ми знаходимо в працях учня Теофраста в його 10 томах праці "Природна історія рослин" і 8 томах роботи "Про причини рослин". У "Природній історії рослин" Теофраст згадує про 450 рослини і робить першу спробу їхньої наукової класифікації.
Усі відомі в стародавності рослини Теофраст поділяє на 4 класи: дерева, чагарники, напівчагарники і трави. У межах цих чотирьох великих систематичних підрозділів він довільно зближає окремі групи рослин, описуючи їх як дикі і культурні, вічнозелені і листопадні, рослини суші і рослини вод...
Теофраст
Заслугою Теофраста є також встановлення основних морфологічних понять, постановка ряду питань в області фізіології рослин і опис деяких особливостей їхнього географічного поширення . Він знав про існування двох груп рослин: квітучих і ніколи не квітучих та допускав можливість існування двох статей у рослин і здогадувався про суть листків у живленні рослин.
Праці Теофраста заклали основи ботаніки та стали першою спробою з'єднати розрізнені спостереження й утилітарні відомості про рослини в єдину продуману і логічно послідовну систему знань.
Не можна не відзначити того факту, що всі наступні вчені Давнього світу так чи інакше зв'язані з ботанікою, як наприклад, Пліній, Діоскорид, Варрон, Колумелла, не піднімалися вище Теофраста ні в описі форм рослин, ні в розумінні їхньої природи.
Теофраст
Ботаніка в середньовіччі
Період середньовіччя з його потужним релігійним гнітом і утиском живої думки в цілому значною мірою уповільнив процес науки, тому праці з ботаніки того часу наповнені забобонними легендами та схаластичними тлумаченнями релігійних книг, включаючи й Біблію. А схоластика, як відомо, не допускала самостійного дослідження природи.
В той період лише де-не-де вирощувалися лікарські рослини та вивчалися їхні властивості.
Ботаніка в епоху Відродження
І лише з XV ст., в епоху Відродження стався рішучий злам у розвитку ботанічної науки, обумовлений значними змінами як ідеологічного так і соціально-економічного характеру.
Цей період ознаменувався численними географічними відкриттями, завдяки чому до Європи з далеких заморських країн потрапило багато невідомих рослин.
Ботаніка в епоху Відродження
Перед ботаніками постало важливе завдання "інвентаризації" всіх відомих видів рослин, тобто опису їх класифікації. Це спонукало до появи і швидкого вдосконалення різних способів збереження рослинних форм з метою порівняльного вивчення їх: замальовування, словесні описи, вирощування в ботанічних садах, засушування.
У середині XVI ст. з'являються ботанічні сади: Падуя, 1540 р.; Піза, 1545 р.; Цюрих, 1560 р.; Флоренція і Болонья, 1568 р.; Лейден, 1577 р.; Лейпціг, 1579 р.
Тоді ж було винайдено спосіб засушування рослин і складено перші правила гербаризації. Приблизно в цей же період закладаються основи сучасної ботанічної термінології. Досягає розквіту описова морфологія, як допоміжна для систематики, наука.
Ботаніка в епоху Відродження
Досліди по вивченню рослин
Фізіологія та анатомія рослин народилися у XVII ст.. Оскільки на той час хімія перебувала ще в зачатковому стані і не було відоме явище фотосинтезу, голандський природодослідник Ян Батіст Ван Гельмонт (1579-1644), прагнучи з'ясувати, звідки рослина бере речовини для побудови свого тіла, вперше поставив досліди по вивченню живлення рослин. У досліді з вирощуванням гілки верби він також вперше застосував метод визначення маси рослини та грунту на початку і наприкінці досліду, а також маси витраченої для поливу води, однак зробив неправильний висновок, що рослина будує своє тіло з води.
Досліди по вивченню рослин
Більш доступним на той час було вивчення процесу пересування речовин у рослинах, оскільки видатний англійський фізик Роберт Гук (1635-1703) вдосконалив мікроскоп і застосував його для дослідження різних дрібних структур, у тому числі й частин рослини. Саме він у 1665 р. вперше опублікував опис клітинної будови рослин і ввів термін "клітина" (лат. "cellula" - комірка).
Досліди по вивченню рослин
Однак початок анатомії рослин було покладено дещо пізніше (в 1671-1682 р.р.), коли італійський біолог та лікар Марчелло Мальпігі (1628-1694) та англійський ботанік Неемія Грю (1641-1712) одночасно і незалежно один від одного опублікували свої анатомічні праці.
Досліди по вивченню рослин
Вони не лише першими описали клітини й тканини різних органів, а й спробували з'ясувати значення цих структур. Н.Грю ввів поняття "тканина" і "паренхіма", його справедливо вважають одним з основоположників анатомії рослин.
Досліди по вивченню рослин
М.Мальпігі, котрий описав мікроскопічну будову ряду тканин і органів рослин, тварин та людини, є один з основоположників мікроскопічної анатомії. Поставивши досліди з кільцюванням стебел, він дійшов висновку, що в рослині речовини пересуваються у висхідному та низхідному напрямках.
Досліди по вивченню рослин
Ще точніше в 1727 р. описав пересування речовин у рослині англійський ботанік Гельс (1677-1761). Проведені досліди були виконані так майстерно, що його по праву вважають основоположником експериментальної фізіології рослин. Однак остаточно як наука фізіологія рослин формувалася лише після з'ясування суті процесу фотосинтезу.
Вклад Карла Ліннея
Систематика, як і описова морфологія XVIII ст., досягла найвищого виразу в працях великого шведського ботаніка Карла Ліннея (1707-1778). “Морфологічні" устремління Ліннея були спрямовані на покращення морфологічної термінології безпосередньо для цілей систематики.
Ботаніка в ХІХ ст.
Саме у ХІХ ст. виникають або формуються розділи ботаніки - ембріологія, географія рослин, екологія рослин, геоботаніка, палеоботаніка, вчення про водорості (альгологія), гриби (мікологія) та інші нижчі рослинні організми, які на той час відносили до рослин. В XIX ст. ботаніка, по суті, набула сучасного обсягу, накопичивши практично по всіх своїх розділах величезний фактичний матеріал.
Крім того, в XIX ст. біологія збагатилася узагальнюючими теоріями, серед яких чільне місце належить теорії клітинної будови організмів і теорії їхнього еволюційного розвитку.
Ботаніка в ХІХ ст.
Величезну роль у розвитку ботаніки відіграла також ідея про необхідність вивчення рослин у їхньому взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, що стало основою формування в XIX ст. тісно пов'язаних між собою наукових дисциплін: ботанічної географії, фітоценології та екології.
Ботаніка в ХІХ ст.
Вже на початку XІX ст. німецький природознавець, географ і мандрівник Олександр Гумбольдт (1769-1859) заклав основи географії рослин та вчення про їх життєві форми, а наприкінці цього сторіччя російський природодослідник Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) та його учні розробили вчення про географічні зони. В цей час були визначені також основні положення фітоценології та екології.
Ботаніка у ХХ ст.
У XX ст. великих успіхів досягли такі експериментальні розділи ботаніки, як фізіологія, біохімія, мікробіологія та генетика. Було розшифровано молекулярну будову хлорофілу, білків, нуклеїнових кислот. Учені прослідкували, як виникає багато складних речовин у рослинах, а також синтезували деякі з них. Експериментальні і математичні методи проникли в ті розділи ботаніки, котрі до цього залишалися суто описовими.
Електронний мікроскоп
Можливості наукового пізнання значно розширилася після винайдення електронного мікроскопа (1940), який дає збільшення в десятки і сотні тисяч раз. Синтез електронної мікроскопії, біохімії і біофізики спричинив появу нової сучасної науки - молекулярної біології. Великою мірою на розвиток біології, в тому числі й ботаніки, вплинула розшифровка будови нуклеїнових кислот та з'ясування їхньої ролі в спадковості і біосинтезі білків.
Сучасні етапи ботаніки
Сучасний етап розвитку ботаніки називають популяційно-філогенетичним. Це означає, що головною проблемою сучасної ботаніки є встановлення походження і шляхів еволюції (філогенезу) різних органів рослин і різних груп рослин.
Сучасні етапи ботаніки
В даний час ведуться дослідження, спрямовані на встановлення родинних історичних зв'язків між окремими групами рослин, що в майбутньому дозволить встановити еволюційне походження різних груп рослин, а значить і з'ясувати основні напрямки еволюції рослинного світу.
Наукові заклади
Ботанічні дослідження проводяться в наукових центрах:
" Інститут ботаніки ім. Комарова (м.Санкт-Петербург);
" Інститут ботаніки ім. Холодного (м.Київ);
" Московський ботанічний сад АН Росії;
" Ботанічний сад АН України (Київ;
" Нікітський ботанічний сад;
" Донецький ботанічний сад;
Кафедри ботаніки університетів та інститутів.
Успіхів всім бажаючим у вивченні такої цікавої науки як ботаніка! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetika-stati1.html | Генетика статі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/e1c4eab924e56a8108b9425fb98d2701.pptx | files/e1c4eab924e56a8108b9425fb98d2701.pptx | Особливості розвитку рослин
В умовах зміни клімату
Підготувала студентка
14 М1СОбзл групи
Зінченко Д.І.
Клімат є головним фактором, який визначає
характер рослинності – автотрофного блоку екологічних систем.
Клімат – це багаторічний режим погоди на певній території, який базується на багаторічних метеорологічних спостереженнях, одна з основних географічних характеристик тої чи іншої місцевості.
Основні особливості клімату обумовлюють атмосферний тиск, швидкість і напрямок вітру, температура і вологість повітря, хмарність і атмосферні опади, тривалість сонячної радіації, дальність видимості, температура верхніх шарів ґрунту і водоймищ, випаровування води із земної поверхні в атмосферу, висота і стан снігового покриву, різні атмосферні явища і наземні гідрометеорологічні фактори.
Зміна клімату — коливання клімату Землі в цілому або окремих її регіонів з часом.
Причиною зміни клімату є динамічні процеси на Землі, зовнішні дії, такі як коливання інтенсивності сонячного випромінювання.
Вченими доведено, зміни, свідками яких ми є зараз, і ті, які прогнозують у майбутньому, багато в чому є наслідками людської діяльності
Зміни навколишнього середовища протягом тривалого часу разом зі зміною клімату мали значний вплив на різноманіття та зовнішню будову рослин.
За час існування планети, а зокрема рослин на Землі було холодно, жарко, волого, сухо, а вміст СО2 у повітрі був як дуже високим так і низьким.
Усі ці зміни добре відображались на рослинності
Льодовиковий період
Домінували
Лісові
угрупування
домінували
Трав`янсті
Угрупування
Міжльодовикові
періоди
В умовах зміни клімату
наслідки для рослинних організмів
визначаються на рівні видів, а також
в особливостях будови.
На рівні видів:
зміни клімату відзначаються початком вегетаційних стадій.
Зміна області
поширення видів.
Особливостях розвитку
Рослин, а також їх будови
Розвиток - це якісні зміни, які послідовно відбуваються в організмі та його окремих частинах упродовж життя.
Широка розповсюдженість рослин в різних кліматичних зонах призвела до появи пристосувань до різноманітних умов (температурних, екстримальних).
По відношенню до низьких температур розрізняють:
• холодостійкість – це здатність рослин протягом тривалого часу переносити низькі додаткові позитивні температури;
• морозостійкість – здатність рослин переносити низькі мінусові температури;
• зимостійкість – здатність рослин без пошкоджень переносити несприятливі погодні умови взимку.
По відношенню до високих температур розрізняють наступні властивості рослин:
• теплолюбність – потреба рослин у теплі протягом вегетаційного періоду;
• жаростійкість – здатність рослин переносити перегрів (вплив високих температур);
• посухостійкість – здатність рослин переносити тривалі періоди посухи (зниження вологості повітря і ґрунту та високі температури повітря і ґрунту) без значних порушень життєвих функцій.
Пристосування до захисту від холоду:
У високогір’ях Східної Африки і Південної Америки у гігантських „ розеточних” дерев родів Senecio, Lobelia та інших від нічних морозів існує такий захист: вночі листки розетки закриваються, захищаючи найбільш вразливі частини – ростучі верхівки.
(Senecio scaposus)
Lobelia dortmanna
Серед морфологічних адаптацій рослин до життя в холодних місцезростаннях важливе значення мають невеликі розміри і особливі форми росту. Не тільки трав’янисті багаторічники, але й кущі і кущики полярних і високогірних областей мають високу не більше декількох сантиметрів, дуже зближені меживузля, дуже дрібні листки (явище карликовості).
Карликова береза, карликові верби їх висота відповідає глибині снігового покриву, що захищає їх.
На карликовість впливає також бідність ґрунтового живлення та сповільнення фотосинтезу низькими температурами.
Betula nana
Salix reticulata
Інша адаптивна особливість форми росту – перехід порівняно великих рослин(дерев, кущів і навіть дерев) від ортотропгого до плагітропного (горизонтального) росту і утворення сланких форм(ялівці, горобини). Прикладом форми росту, що сприяє виживанню рослин в холодних місцезростаннях, може бути подушковидна. Рослини – подушки утворюються в результаті посиленого галуження і вкрай сповільненого росту скелетних осей і пагонів. Завдяки компактній структурі рослини – подушки успішно протистоять холодним вітрам.
Juniperus communis
Фізіологічні особливості будови:
Вони спрямовані перш за все на зниження точки замерзання клітинного соку, попередження вимерзання води. Звідси такі особливості холодостійких рослин, як збільшення концентрації клітинного соку, головним чином за рахунок розчинних вуглеводів, або ж підвищення частки колоїдно-зв’язаної води в загальному водному балансі.
Пристосування рослин у боротьбі з холодом є стан анабіозу, що проявляється в призупиненні життєвих процесів і різкого зниження продуктивності.
У арктичних спостерігається зимовий і передвесняний підсніжний ріст, що зумовлено коротким вегетаційним періодом і підготовкою до нього.
В зимовий період морози нижче – 20 °С – звичайне явище для багатьох країн. Мороз впливає на однорічні, дворічні та багаторічні рослини, тому вони переносять низькі температури у різних стадіях онтогенезу:
• однорічні – у вигляді насіння або невеликих рослин (озимі);
• дворічні та багаторічні – у бульбах, коренеплодах, цибулинах, кореневищах, у вигляді дорослих рослин.
При температурі від – 5 °С до – 6 °С в листках капусти замерзання частини рідини відбувається у міжклітинному просторі. При поступовому таненні цього льоду міжклітинники заповнюються водою, яка поглинається клітинами, і листки повертаються у нормальний стан. При різкому зниженні температури можливе утворення льоду у протоплазмі. Це, як правило, призводить до ушкодження та загибелі клітин.
В першу чергу пошкоджуються ті рослини або органи рослини, у тканинах яких міститься більше води та менше цукрів. Наприклад, насіння може переносити температури до – 196 °С. Це зумовлено низьким вмістом води, що забезпечує стійкість до значних морозів.
Анатомо-фізіологічні пристосування, що попереджують перегрів:
Щодо кліматичних зон
де температури високі:
густе опушення;
блискуча поверхня, що посилює відбивання сонячних променів;
зменшення поверхні, що поглинає радіацію;
вертикальне і меридіальне положення листків;
скручування листків у злаків;
загальна редукція листкової поверхні.
Astragalus pubiflorus
Лишайники жаркої і сухої пустелі в Північній Африці) здійснюють фотосинтез тільки в самі перші прохолодні години після сходу сонця, тобто для активної життєдіяльності використовують навіть невеликі прохолодні відрізки часу.
Аспіцилія кущиста (Aspicilia fruticulosa)
Серед рослин посушливих місцезростань виділяються сукуленти – багаторічні рослини з соковитим, м'ясистим листям (агави, алое) або стеблом (кактусові, деякі молочаї). Вони мають властивість накопичувати воду у спеціальній водоносній паренхімі. Сукуленти ростуть, головним чином, в пустелях Центральної, Північної та Південної Америки та Південної Африки. В Україні у природній флорі сукуленти практично не зустрічаються, за винятком представників родини товстолистих та як кімнатні рослини. Деякі кактуси здатні накопичувати в стеблах 1 – 3 тони води та економно використовувати її завдяки товстій кутикулі, малому числу продихів та іншим особливостям.
У високогірних районах тропіків зустрічаються рослини, які мають певну морозостійкість, яка тим більша, чим вище вони зростають у горах. В тропічних районах Південної Америки приблизно до висоти 1200 м над рівнем моря зростають такі рослини, як какао, ваніль, кокос тощо. На плоскогір'ях того ж регіону на висоті від 1200 до 2400 м поширені представники субтропічної зони – цитрусові. Вище 2400 м зростають звичайні для помірної зони дерева – яблуні, груші, сливи. Подібна картина спостерігається і в інших гірських тропічних районах Азії, на островах Цейлоні, Яві тощо. Вертикальна зональність відіграє значну роль у морозостійкості тропічних рослин. Якщо якісь з тропічних рослин здатні переносити невеликі морози, то можна безпомилково стверджувати, що це мешканці високогірних районів. Прикладом може бути хінне дерево, батьківщиною якого є тропічна Південна Америка. Всі його види зростають на східних схилах Кордельєрів. Види, які дають кору з вмістом хініну зустрічаються в умовах постійного теплого клімату до висоти 2000 м. Ті ж види, що піднімаються до висоти 3400 м над рівнем моря, відрізняються від попередніх деякою зимостійкістю і переносять без пошкоджень мороз до – 1 °С.
Cinchona
Theobroma cacao
Pyrus
Терофіти – життєва форма рослин, що переживають несприятливий період року у вигляді насіння.
До терофітів відносяться переважно однорічні трави середземноморського походження, характерні для пустель, напівпустель, південних степів Північної півкулі. Таке пристосування досить успішно може використовуватися і для переживання низьких зимових температур.
Частина бактерій, ціанобактерій і лишайників, окремі види папоротей і мохів, поодинокі види квіткових рослин протягом місяців і навіть років здатні зберігатися у повітряно-сухому стані, а після надходження води відновлювати свою життєдіяльність.
Взагалі, анабіоз – це дуже універсальне пристосування до несприятливих умов, вироблене в процесі еволюції. Він є реакцією не лише на
перегрів та на обезводнення, але і на інші несприятливі умови існування.
Своєрідними пристосуваннями до високих температур е перебування протягом посушливого періоду на певних етапах циклу розвитку, або в тимчасових, захищених від перегріву екологічних нішах. В першому випадку мова йде про те, що частина рослин переносить високі температури в стані анабіозу або як терофіти. Наприклад, деякі рослини степів і пустель переживають жарку пору року в стадії насіння. У другому випадку рослини під час періоду високих температур перебувають у вигляді підземних органів (кореневищ, бульб, цибулин тощо). До них відносяться ефемероїди- однорічники (веснянка весняна, реп'яшок яйцевидний) та ефемероїди-багаторічники (тюльпани, крокуси, тонконіг бульбастий). Ці рослини формують надземну фітомасу протягом короткого часу, коли достатньо вологи та відсутні високі температури.
Рослини регулюють свою температуру шляхом розсіювання поглинутої енергії, таким чином вони запобігають перегріву і загибелі. Головними механізмами терморегуляції у рослин є:
• вторинне випромінювання;
• випаровування;
• конвекція.
Draba verna
Фенологія
Феноло́гія — наука про сезонні явища в природі.
Фенологія вивчає періодичні явища в живій і неживій природі, що пов'язані зі змінами пір року, а також сезонні фази розвитку рослин та сезонні особливості розвитку й активності тварин
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/irpir.html | Серцево-судинна система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/e2c06ca5aaec3cd74b509c26a9d61447.ppt | files/e2c06ca5aaec3cd74b509c26a9d61447.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi2.html | хвороби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/740984bd2a5b7ce37874b0a1c941a1c6.pptx | files/740984bd2a5b7ce37874b0a1c941a1c6.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vidkrittya-klitini.html | Історія відкриття клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/4e4bf4a19c4131b92674525d480f455e.pptx | files/4e4bf4a19c4131b92674525d480f455e.pptx | Історія відкриття клітини. Збільшувальні прилади
Вступ
Усі організми складаються з клітин. Здебільшого розміри клітин настільки дрібні (від десятих до тисячних часток міліметра), що побачити їх неозброєним оком, а тим паче вивчати, неможливо.
Як вивчають клітини?
Для вивчення клітин і тканин застосовують збільшувальні прилади: лупу і мікроскоп. Честь відкриття клітини належить англійському дослідникові XVII сторіччя Робертові Гуку. Вивчаючи під мікроскопом власної конструкції зріз корка (покривна тканина рослин, що складається з оболонок відмерлих клітин), він помітив, що той складається з окремих комірок, які він назвав клітинами. Хоча Р. Гук розглядав не живі клітини, а лише їхні оболонки, назва, яку він запропонував, залишилася і дотепер.
Мікроскоп Р. Гука (1) і клітини корка (2)
Яка будова збільшувальних приладів?
Лупа - це просте збільшувальне скло, яке для зручності користування вставлено в оправу з ручкою. Лупа здатна збільшувати предмети у кілька разів. Правила роботи з лупою досить прості - її треба піднести на таку відстань до предмета, за якої його зображення стає чітким.Основний прилад, за допомогою якого вивчають клітини, - це світловий мікроскоп.
Принцип роботи
Головний принцип його роботи полягає в тому, що через прозорий чи напівпрозорий предмет (об'єкт дослідження), розміщений на спеціальному предметному столику, проходять промені світла (тому такі мікроскопи називають світловими).
Принцип роботи
Сонячні промені спрямовуються на об'єкт дослідження за допомогою особливого дзеркальця. Для кращого освітлення об'єкта дзеркальце повертають таким чином, щоб світлові промені відбивалися від нього й проходили крізь отвір предметного столика на об'єкт дослідження. Сучасні мікроскопи здебільшого замість дзеркальця мають штучне джерело світла та діафрагму, що дає змогу регулювати ступінь освітлення об'єкта.
Дзеркальце
Зверніть увагу на дзеркальце. Часто воно має дві поверхні: пласку та увігнуту. Пласку поверхню використовують за яскравого світла, вона сприяє рівномірному освітленню поля зору. Увігнутий бік застосовують тоді, коли світло слабке або коли потрібно працювати за великого збільшення. До того ж увігнута поверхня дзеркальця дає змогу краще концентрувати промені світла.
Збільшувальні прилади
лупа (1) і світловий мікроскоп (2)
Після того як промені світла пройшли крізь об'єкт дослідження, вони потрапляють на систему лінз об'єктива, які збільшують зображення. Таку саму функцію виконують і лінзи, вставлені у корпус окуляра, через який дослідник спостерігає предмет вивчення. Сучасні світлові мікроскопи здатні збільшувати зображення до 3000 разів. Кратність збільшення є добутком збільшень, які забезпечують лінзи окуляра та об'єктива (ці кратності вказані на окулярі та об'єктиві).
Приклад
Наприклад, якщо на окулярі є позначка «х8», а на об'єктиві «х20», то загальна кратність збільшення становитиме 8 х 20 = 160. Досягти чіткого зображення можна за допомогою особливих гвинтів, розташованих збоку корпуса мікроскопа. Вони змінюють відстань від лінз до об'єкта. У деяких мікроскопів замість лінз переміщують платформу предметного столика разом із об'єктом.
Мікроскоп
Мікроскоп - дорогий прилад, що потребує ретельного догляду. Тому слід дотримуватися кількох правил роботи з мікроскопом:
- переносячи мікроскоп, треба упевнитись, що всі деталі мікроскопа добре закріплені; мікроскоп переносьте лише обома руками: одну руку підкладіть під його основу, іншою тримайте штатив; - працюючи з мікроскопом, звільніть стіл від усього зайвого; - бережіть лінзи, після роботи протирайте їх м'якою серветкою; - мікроскоп не можна розбирати.
Електронний мікроскоп
Що таке електронний мікроскоп? На певному етапі розвитку науки те збільшення, яке забезпечували світлові мікроскопи, перестало задовольняти вчених. Потрібно було вивчати певні деталі будови клітини, які погано помітні або взагалі невидимі під світловим мікроскопом. У 30-х роках XX сторіччя був винайдений електронний мікроскоп. Його здатність збільшувати об'єкти дослідження вражає - це сотні тисяч разів! Від світлового електронний мікроскоп відрізняється тим, що крізь тоненький об'єкт дослідження проходять не промені, а потоки електронів, які рухаються у магнітному полі.
Електронний мікроскоп
Підсумки
Клітини вивчають за допомогою збільшувальних приладів - лупи та мікроскопа. За допомогою світлового мікроскопа досягають збільшення до 3 тис. разів, а електронного - до кількох сотень тисяч.
Джерела
М.М. Мусієнко, П.С. Славний, П.Г. Балан, Біологія, 7 клас
http://teachua.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vivchennya-klitini2.html | історія вивчення клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/338831d55acd1fadf435b9d471ba0af1.pptx | files/338831d55acd1fadf435b9d471ba0af1.pptx | Інформаційна безпека особистості
Проблемне питання Як забезпечити інформаційну безпеку та дотримання авторських прав »
Безпека мережі
Безпе́ка мере́жі (Network security) — заходи, які захищають інформаційну мережу від несанкціонованого доступу, випадкового або навмисного втручання в роботу мережі або спроб руйнування її компонентів.
Безпека інформаційної мережі включає захист обладнання, програмного забезпечення, даних і персоналу.
ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА
Це стан захищеності систем обробки і зберігання даних, при якому забезпечено конфіденційність, доступність і цілісність інформації, або комплекс заходів, спрямованих на забезпечення захищеності інформації від несанкціонованого доступу, використання, оприлюднення, руйнування, внесення змін, ознайомлення, перевірки, запису чи знищення (у цьому значенні частіше використовують термін «захист інформації»).
Конфіденційність
Цілісність
Доступність
Апелювання
Підзвітність ДостовірністьАвтентичність
СУТТЄВІ ВЛАСТИВОСТІ
БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЇ
КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
Доступність
Цілісність
Апелювання
Як гарнатувати власну інформаційну безпеку
Користувачі вибирають або їм призначаються ID і пароль або інші перевірки автентичності інформації, що дозволяє їм здійснити доступ до інформації і програм у рамках своїх повноважень. Мережева безпека охоплює різні комп'ютерні мережі, як державні, так і приватні, які використовуються в повсякденних робочих місцях для здійснення угод і зв'язків між підприємствами, державними установами та приватними особами.
Мережева безпека починається з аутентифікації, що зазвичай включає в себе ім'я користувача і пароль.
Способи захисту авторських прав
Існує велика кількість неюрисдикційних форм захисту авторських прав, які включають, наприклад, такі технічні форми захисту прав автора у мережі Інтернет, як захист твору від копіювання, встановлення шифру доступу до твору, поширення програм, які не дозволяють роздруковувати документ або зберігати його в пам'яті носія інформації та багато інших технічних і маркетингових механізмів захисту авторських прав в мережі Інтернет.
Система інформаційної безпеки повинна мати певні види власного програмного забезпечення, спираючись на які вона буде здатна виконувати свою цільову функцію
1. Правове забезпечення
2. Організаційне забезпечення
3. Інформаційне забезпечення
4. Технічне забезпечення
5. Програмне забезпечення
6. Математичне забезпечення
7. Лінгвістичне забезпечення
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-i-metodi-vivchennya-klitini-klitinna-teoriya.html | Історія і методи вивчення клітини. Клітинна теорія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/0f6da0addf3b47c80f2092fb96ce853c.ppt | files/0f6da0addf3b47c80f2092fb96ce853c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istorichniy-rozvitok-i-riznomanitnist-organichnogo-svitu.html | "Історичний розвиток і різноманітність органічного світу" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/bd3cc5da5e17c4c103cd678347105ee0.pptx | files/bd3cc5da5e17c4c103cd678347105ee0.pptx | Єра динозаврів
Виконала: Горовенко Надія
Тема: Історичний розвиток і різноманітність органічного світу
Динозаври
Гідеон Ментел
Річард Оуен
Розкопки в мексиканській пустелі
Ставрікозавр
Тазові кістки Птахотазових динозаврів. Лобкові кістки спрямовані назад.
Тазові кістки Ящіротазових динозаврів. Лобкові кістки виступають вперед
Розміри
Фіолетовий - амфіцелія - 60 метрів (ставиться під сумнів учених ). Темно-червоний - шантунгозавр - 15 метрів. Зелений - спинозавр - 14 метрів. Помаранчевий - стегозавр - 9 метрів. Синій - трицератопс - 8 метрів
Їжа
Розмноження
Причина зникнення
Динозаври у творах мистецтва і в масовій культурі Статуя муттабурразавра в Хьюендені , штат Квінсленд , Австралія
Процарював на Землі 160 мільйонів років, динозаври зникли з планети близько 65 мільйонів років назад , а їх скелети, що зараз зберігаються у музеях палеонтології, звісно, пролили світло на далеколітнє тогочасся, але достатньо ще таємниць, пов’язаних із вимерлими тваринами іще тільки очікують на розгадку.
Висновок
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genom-lyudini1.html | Геном Людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/4db84c2d2ab4e3578c4436e7b2f9da19.pptx | files/4db84c2d2ab4e3578c4436e7b2f9da19.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vidkrittya-klitini-zbilshuvalni-priladi-budova-y-funkcii-rosl.html | ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ КЛІТИНИ. ЗБІЛЬШУВАЛЬНІ ПРИЛАДИ. БУДОВА Й ФУНКЦІЇ РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/b8c35ce47d45f9d4436458eed76f2acb.ppt | files/b8c35ce47d45f9d4436458eed76f2acb.ppt | ? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/irit.html | “Техногенне забруднення середовищ існування живих організмів” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/61cf1780dc56f07062867747cc592b18.ppt | files/61cf1780dc56f07062867747cc592b18.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vivchennya-klitini.html | Історія вивчення клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/a6943683fc5030b4c683e6dbefee282d.ppt | files/a6943683fc5030b4c683e6dbefee282d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istorichniy-rozvitok-organichnogo-svitu.html | "Історичний розвиток органічного світу" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/cd1448b27ae10fb3356803b6bada4f16.ppt | files/cd1448b27ae10fb3356803b6bada4f16.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-rozvitku-genetiki1.html | "Історія розвитку генетики" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/50f3d9dacbebb0529f11baef3674c71c.ppt | files/50f3d9dacbebb0529f11baef3674c71c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-osnovi-selekcii-roslin.html | Генетичні основи селекції рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/dd37ba974fc9c506cc8dffbfe9728820.ppt | files/dd37ba974fc9c506cc8dffbfe9728820.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
Prezentacii.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kasha.html | Каша | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/ab7a4d76e7946eb179f71a4121ab0424.ppt | files/ab7a4d76e7946eb179f71a4121ab0424.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gusyacha-simeyka.html | Гусяча сімейка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/225ff1af87e4f0aad6450d371d7d8928.ppt | files/225ff1af87e4f0aad6450d371d7d8928.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harakteristika-populyaciy-stateva-y-vikova-struktura-populyacii-faktor.html | Характеристика популяцій. Статева й вікова структура популяції. Фактори, які впливають на чисельність популяції | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/c27847e9cd5bcb6b3b16e1992627d61f.ppt | files/c27847e9cd5bcb6b3b16e1992627d61f.ppt |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.