url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/kaktusi.html | Кактуси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/fb2b18d32270fc03969544842bf5d645.ppt | files/fb2b18d32270fc03969544842bf5d645.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kartoplya-drugiy-hlib.html | Картопля – другий хліб | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/19a0e8ac139adbe5495c439a7dd95d9a.ppt | files/19a0e8ac139adbe5495c439a7dd95d9a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gubki-i-kishkovoporozhninni.html | Губки і Кишковопорожнинні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/8a94353b5ea3064a68dd3d876c19de86.ppt | files/8a94353b5ea3064a68dd3d876c19de86.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kakadu-koala.html | Какаду Коала | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/1907b51681182181b68f0034a6a08088.ppt | files/1907b51681182181b68f0034a6a08088.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/golonasinnya.html | голонасіння | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/cf02b7ab50f22c74e335b8ec443a3bce.ppt | files/cf02b7ab50f22c74e335b8ec443a3bce.ppt | 2
1
1
2
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/kimnatni-roslini.html | Кімнатні рослини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/c10c075fc5b0c936214be410c3abc7cf.ppt | files/c10c075fc5b0c936214be410c3abc7cf.ppt | .
Aloe arborescens |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi-pechinki.html | Хвороби печінки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/e0fd2c9e31d60c8e2f65eef08674b846.ppt | files/e0fd2c9e31d60c8e2f65eef08674b846.ppt |
0 - 10
0 - 4
0 - 4
0 - 4
1
2
3
2 - 3
2,8 - 3,5
1 - 3
4 - 6
5-6
7-9
10-15 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vivchennya-klitini-metodi-citologichnih-doslidzhen.html | Історія вивчення клітини Методи цитологічних досліджень | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/0e2aad2dda17dfb84123ef392c825e12.ppt | files/0e2aad2dda17dfb84123ef392c825e12.ppt | .
.
©
© .
1858
1839
1831
1677
1676
1674
1665
?
?
?
?
?
?
© .
1858
1839
1831
1677
1676
1674
1665
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/iuroi.html | Комунальний позашкільний навчальний заклад еколого-натуралістичний центр Краснолуцької міської ради | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/244c39b16c15e003fe87b21332fc9221.ppt | files/244c39b16c15e003fe87b21332fc9221.ppt | . |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi-glotki-ta-gortani.html | Хвороби глотки та гортані | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/1cfd4d9e19f1c4869750cfc7a6e91ca5.ppt | files/1cfd4d9e19f1c4869750cfc7a6e91ca5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kazhani.html | Кажани | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/9b6002b42f41e4dd35feb7db0d140e0e.ppt | files/9b6002b42f41e4dd35feb7db0d140e0e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-rozvitku-genetiki.html | Історія розвитку генетики | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/7af488ac4533632ee68c99d02dd797cb.ppt | files/7af488ac4533632ee68c99d02dd797cb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-mikrobiologii.html | Історія мікробіології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/3757951ab35ee6696307e53c1637a4c9.ppt | files/3757951ab35ee6696307e53c1637a4c9.ppt | .
Antony van Leeuwenhoek (1632-1723)
Louis Pasteur (1822-1895)
Figure 10.1
Procaryotae
Spirochaetales
Leptospiraceae
Leptospira
L. interrogans
E. coli
Y. pestis
C. tetani
C. botulinum
K. pneumoniae
Vibrio cholerae
Klebsiella pneumonie
Bacillus anthracis
Streptococcus pneumoniae
55 %
20,5%
3,1 %
9,1 %
3,4 %
2,5 %
Mouse click for lag phase adjustment
in 37oC, pH 5.1 ; in 45oC, pH 6.2
BC Yang
For lecture only
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
100
50
0
0 0C
37 0C
90 0C |
https://svitppt.com.ua/biologiya/irifir.html | Віруси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/d3bcaa41782a548faa8796206a2fad04.ppt | files/d3bcaa41782a548faa8796206a2fad04.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gribi-drobyankibakterii.html | Гриби. Дроб´янки(бактерії) | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/92f71cf6d905d010d15beaed2eb3910f.ppt | files/92f71cf6d905d010d15beaed2eb3910f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-hryaschovi-ribi-zagalna-harakteristika-klasu.html | Клас Хрящові риби. Загальна характеристика класу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/197f4273945ffd938f6429e44785bec2.ppt | files/197f4273945ffd938f6429e44785bec2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gerbologiya-yak-nauka.html | Гербологія, як наука | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/44d8a59eaac1f95126f9f29416226092.ppt | files/44d8a59eaac1f95126f9f29416226092.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/budova-ta-rol-virusiv.html | Будова та роль вірусів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/330d3e0931c8f020f5968dfcd70417a0.ppt | files/330d3e0931c8f020f5968dfcd70417a0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kaktusi-ta-ih-vidi.html | кактуси та їх види | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/7fb6a9b470287eea9c6fee7c08a6714c.pptx | files/7fb6a9b470287eea9c6fee7c08a6714c.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kaktusi1.html | кактуси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/16c8b64a6018046520e2605b3e898b1a.pptx | files/16c8b64a6018046520e2605b3e898b1a.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klasifikaciya-kormiv.html | Класифікація кормів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/981a7f0e55460e3bb8d7faef366a8b95.pps | files/981a7f0e55460e3bb8d7faef366a8b95.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kaktusi-ta-ih-vidi2.html | кактуси та їх види | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/8ae593c0a38865c264cd74e2fde1e006.pptx | files/8ae593c0a38865c264cd74e2fde1e006.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gipotezi-viniknennya-zhittya-na-zemli2.html | "Гіпотези виникнення життя на землі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/e294125e5e3adcf02e08542654cb8961.ppt | files/e294125e5e3adcf02e08542654cb8961.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kistkovi-ribi.html | Кісткові риби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/efc1f17920341389fb9fce446b8f8e65.ppt | files/efc1f17920341389fb9fce446b8f8e65.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/katran.html | Катран | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/e515bd5f30204e28106e8385596c4240.pptx | files/e515bd5f30204e28106e8385596c4240.pptx | Катран звичайний
Зовнішній вигляд катрана
Як і всі акули, катран має обтічну форму тіла, що вважається однією з досконалих для риб. Довге і струнке тіло легко розтинає воду і може пливти з великою швидкістю. Розміри не перевищують 150 см, а маса досягає 15-20 кг.
Зовнішній вигляд катрана
Паща міститься на нижньому боці загостреного рила і півмісяцем загинається назад у постійному лютому оскалі. Всередині пащі є кілька рядів зубів, якими вони хапають, рвуть, ріжуть, подрібнюють їжу. Зуби в акул виростають на зміну вирваним, сточеним або тим, що випали.
Тіло вкрите дрібною плакоїдною лускою. На спинних плавцях розташовано по одній добре розвиненій колючці. Спина і боки найчастіше темно-сірі, іноді усіяні невеликими білими плямами.
Забарвлення сірувато-коричневе, спина темніша, з боків тіла поодинокі білі плями, черево світле. В основі спинних плавців є кістяні загнуті шипи, уколи якими можуть викликати некроз тканин.
Зовнішній вигляд катрана
Для людини ця акула не становить небезпеки. Людина може лише поранитися колючками або променями плавців під час необережного перебирання улову.
З тих пір, як людина оселилася на берегах Криму, на було описано жодного випадку нападу цих акул ні на рибалок, ні на людей, що купаються.
Зовнішній вигляд катрана
Тримається зграями в придонних шарах води, але зустрічається і біля поверхні. Поява його біля берегів збігається з температурою води близько +14…+ 15 °C, тобто навесні та восени.
Взимку зграї з риб різних розмірів (від 60 до 135 см) тримаються на глибинах 100-200 м, де температура води +7…+8 °С. Тут вони живляться хамсою й ставридою.
Ареал катрана
Влітку, з травня по серпень, на глибинах 40-45 м переважають самиці завдовжки понад 100 см. У цей час дорослі самиці та молодь тримаються на глибинах понад 40 м. Тут вони живляться переважно шпротом і мерлангом, які не витримують значного прогрівання води й опускаються в придонні шари води.
Катран - живородна акула. Самиця народжує понад 15 малят завдовжки 22- 27 см. Дорослими вони стають через 13-17 років.
Ареал катрана
З м'яса катрана можна виготовляти консерви й балики. З печінки, маса якої становить до 30 % маси тіла, виробляють технічний і медичний жир, багатий на вітаміни А і D. З хвостів, голів та плавців виготовляють клей. Плавці також ціняться як харчовий продукт, а яйця, що досягають в діаметрі 4 см, можна споживати.
Господарча цінність катрана |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-kistkovi-ribi.html | Клас Кісткові риби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/24/d84ae22f105f3e8cd28468193af21871.ppt | files/d84ae22f105f3e8cd28468193af21871.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kashlyuk.html | "Кашлюк" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/d9df6e6fd55b133e150898d1881ff042.pptx | files/d9df6e6fd55b133e150898d1881ff042.pptx | виконала Шманай Тетяна
Презентація на тему “Кашлюк”
Що таке кашлюк?
Кашлюк - гостре інфекційне захворювання, що характеризується помірною інтоксикацією і розвитком нападів судорожного кашлю
Симптоми
невелике підвищення температури
погіршення апетиту
слабкий кашель, який зберігається впродовж 1-2 тижнів
під час приступу червоніють очі, набухають вени на шиї, починається сльозотеча, язик вивалюється з рота, а його кінчик згинається вгору
на вуздечці мови часто виникає маленька виразка за рахунок того, що мова треться об край нижніх зубів
Причини захворювання
Збудник кашлюку - бактерія, звана бордетеллой. Вона дуже нестійка в зовнішньому середовищі, швидко гине при висушуванні.
Інфекція розповсюджується повітряно-краплинним шляхом.
Хто хворіє?
Немовлята до одного року життя. Імунітет новонароджених і дітей першого року життя незрілий і ще не виконує всіх функцій, які характерні для імунітету дорослої людини.
Діти у віці 1-5 років. Відомо, що одна заражена дитина, яка відвідує дитячий сад, здатна служити джерелом інфекції для сімох з десяти дітей, якщо вони не були вчасно прищеплені.
Підліткова група. У період статевого дозрівання, зроблена в дитинстві щеплення втрачає свої захисні властивості і підліток стає сприйнятливим до цього інфекційного захворювання.
Кашлюк хворіють тільки один раз.
Профілактика
Єдиним ефективним засобом запобігання захворюваності на кашлюк є вакцинація. З метою активної імунізації у нас в країні використовують цільноклітинну кашлюкову вакцину, яка входить в склад комбінованої вакцини АКДП.
Проте з роками виникла інша проблема - вакцина виявилась реактогенною, що сприяло негативному до неї ставленні з боку батьків та медичних працівників.
Для запобігання цьому недоліку була створена вакцина нового покоління з ацелюлярним кашлюковим компонентом АаКДС |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vidkrittya-fotosintezu.html | історія відкриття фотосинтезу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/f500743d1900ad5d7da67c4ef32d5f4d.pptx | files/f500743d1900ad5d7da67c4ef32d5f4d.pptx |
Історія відкриття фотосинтезу
Фотоси́нтез—це процес трансформації поглинутої організмом енергії (Е) світла в хімічну Е органічних (і неорганічних) сполук.Він відбувається у вищих рослинах, водоростях, багатьох бактеріях, деяких археях і найпростіших — організмах, відомих разом як фототрофи. Сам процес відіграє важливу роль у кругообігу вуглецю у природі.
Головну роль у цьому процесі відіграє відновлення СО2 до рівня вуглеводів. Однак у процесі ф/с можуть відновлюватися сульфати чи нітрати, утворюватися Н2; Е світла витрачається також на транспорт речовин через мембрану і також на інші процеси. Ф/с відіграє основну роль в енергетиці біосфери.
Історія вивчення фотосинтезу
Початком експериментальних робіт у галузі послужили досліди англ. хіміка Дж. Прістлі з рослинами під скляним ковпаком із свічкою. Так був відкритий кисень. Голландський лікар Я. Інгенхауз виявив, що рослини виділяють кисень лише на світлі, а у темноті – поглинають, як тварини при диханні.
В 1782 р. швейцарський дослідник Ж. Сенеб’є встановив, що на світлі рослини також поглинають СО2. Це підтвердив швейцарський вчений Т. Соссюр, який кількісним аналізом довів, що поглинається стільки СО2 скільки виділяється О2. Але наростання сухої маси рослини значно перевищувала кількість поглинутого СО2 і мінеральних речовин. Соссюр зробив висновок, що органічна маса утворюється ще й за рахунок води. В 1865 р. німецький фізіолог рослин Ю. Сакс продемонстрував, що на світлі у листках утворюється крохмаль і що він знаходиться у хлоропластах. (дослід-проба Сакса).
Видатний фізіолог рослин К. А. Тімірязєв у своїй докторській дисертації "Про засвоєння світла рослинами" (1875) показав, що інтенсивність асиміляції СО2 максимальна при освітленні рослини червоним світлом (яке найбільше поглинається хлорофілом). Що хлорофіл служить оптичним сенсибілізатором (збільшує чутливість до світла) і бере безпосередньо участь у процесі ф/с. Тімірязєв сформулював також ідею про космічну роль рослин: ф/с — єдиний процес, з допомогою якого космічна сонячна Е уловлюється й залишається на Землі. У хлоропласті промениста Е сонця перетворюється у хім. Е вуглеводів. Крохмаль, клейковина, клітковина та інші сполуки, консервуючи сонячну Е, служать нам їжею і дають Е для всіх процесів життєдіяльності.
Значення фотосинтезу
Фотосинтез є основним джерелом біологічної енергії, фотосинтезуючі автотрофи використовують її для утворення органічних речовин з неорганічних, гетеротрофи існують за рахунок енергії хімічних зв'язків, запасеної автотрофами, вивільняючи її в процесах аеробного та анаеробного дихання. Енергія, отримувана людством при спалюванні викопного палива (вугілля, нафта, природний газ, торф), також є запасеною в процесі фотосинтезу.
Фотосинтез є головним методом залучення неорганічного вуглецю в біологічний цикл. Весь кисень атмосфери біогенного походження і є побічним продуктом фотосинтезу. Формування окиснювальної атмосфери повністю змінило стан земної поверхні, зробило можливою появу дихання, а надалі, після утворення озонового шару, дозволило життю вийти на сушу.
Джозеф Прістлі (він був одним з першовідкривачів кисню) провів серію дослідів з горіння і диханню і прийшов до висновку про те, що зелені рослини здатні здійснювати всі ті дихальні процеси, які були виявлені в тканинах тварин. Прістлі спалював свічку в замкнутому об'ємі повітря, і виявляв, що виходить при цьому повітря вже не може підтримувати горіння. Миша, вміщена в такій посудина, вмирала. Однак гілочка м'яти продовжувала жити в повітрі тижнями. На закінчення Прістлі виявив, що в повітрі, відновленому гілочкою м'яти, знову стала горіти свічка, могла дихати миша. Тепер ми знаємо, що свічка, згораючи, споживала кисень із замкнутого об'єму повітря, але потім повітря знову насичується киснем завдяки фотосинтезу, що відбувалося в залишеній гілочці м'яти.
Результати вивчення повітряного живлення рослин за перші 100 років після дослідів Прістлі виражаються загальним рівнянням фотосинтезу:
6СО2+6Н2О(hn)®С6Н12О6+6О2.
Фотосинтез - одна з найважливіших проблем сучасного природознавства. У розробці цієї проблеми участь беруть вчені різних спеціальностей - фізіологи, цитологи, біохіміки, фізики, хіміки. Процес фотосинтезу, в результаті котрого виникає органічна, а потім і жива речовина, привертає до себе все більшу й більшу увагу численних дослідників. Без перебільшення можна сказати, що за останні десять - двадцять років наука дізналася про суть цього процесу більше, ніж за весь попередній період його вивчення. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gusepodibni.html | Гусеподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/4e3bbc27ddac304fc22c7163800aebb9.pptx | files/4e3bbc27ddac304fc22c7163800aebb9.pptx | ГУСЕПОДІБНІ
Гусеподібні — ряд птахів з ряду кілегруді. Птахи цього ряду поширені по всій земній кулі. Більшість представників цього ряду вирощуються у сільському господарстві.
Гусеподібні — птахи середнього та великого розміру. Маса найбільшого представника ряду лебедя-шипуна сягає 12 кг.
Більшість птахів з ряду гусеподібних мають довгу шию, довжиною до 0.5 метра. Голова невеликого розміру, не перевищує довжини 20 см. На кінці голови знаходиться дзьоб, довжиною до 8 см, затуплений на кінці.
У дзьобі є дві ніздрі, через які птах дихає. Ще на кінчику у внутрішній частині дзьоба знаходяться зубчики, які не дозволяють випасти впійманій рибі з дзьоба. Очі переважно не перевищують довжини 1 см. Забарвлення очей буває червоне, чорне, чи блакитне.
Оперення забарвлене найчастіше чорним, сірим, білим кольорами. Пір'я жирне, для того, щоби птах з цього ряду не намокав у воді. Над хвостом міститься куприкова залоза, що виділяє жир.
Гусеподібних — чотирьохпалі. Три пальці на лапах з'єднані тонким шаром шкіри, а один розміщений ззаду.
Пір'я на хвості довше. Зазвичай у гусей пір'я чисте, тому що гуси посилено дбають про чистоту пір'я, прочищаючи його дзьобом.
Поширені зараз практично по всій земній кулі, виключаючи Антарктиду. Особливо сильно поширені, після розведення у сільському господарстві.
Поширення в Україні У дикій природі зустрічаються на півночі України, на озерах Полісся. Там зустрічається найчастіше вид з родини качкових лебідь-шипун. В україні поширені гусині та качкові ферми.Також гусей, качок, лебедів тримають у приватному сільському господарстві.
РОзмноження |
https://svitppt.com.ua/biologiya/himichniy-sklad-kormiv.html | Хімічний склад кормів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/f4fd31c4ee6c5dd62f7046bc101f30a0.pps | files/f4fd31c4ee6c5dd62f7046bc101f30a0.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vivchennya-klitini1.html | "Історія вивчення клітини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/dc1bb63bfadc459806946f9432785edb.pptx | files/dc1bb63bfadc459806946f9432785edb.pptx | Історія вивчення клітини
Історія
Люди дізналися про існування клітини лише в XVII ст. Незадовго до цього, в 1590 р., голланд-
ський шліфуваль-
щик скла Захар
Янсен, з'єднавши
разом дві лінзи,
уперше винайшов приміти-вний мікроскоп. Саме зав-дяки цьому винаходу учені змогли розкрити таємницю клітинної будови.
Першим, хто оцінив значення збільшувального приладу і застосував його для дослідження зрізів рослинних і тваринних тканин, був англійський фізик і ботанік Роберт Гук. У 1665 р., вивчаючи зріз пробки, він виявив структури, схожі по будові на бджолині стільники, і назвав їх осередками, або клітинами. Відтоді цей термін міцно затвердився в біології. Правда, потрібно відмітити, що Р. Гук вважав, що клітини порожні, а жива речовина - це клітинні стінки.
Приблизно в цей же час, в другій половині XVII ст., відомий голландський дослідник Антоні ван Левенгук удосконалив мікроскоп і зміг спостерігати живі клітини із збільшенням більш ніж в 200 разів. Саме він уперше в 1683 р. описав бактерії.
Ще до відкриття клітини, в середині XVII ст., відомий англійський лікар Уільям Гарвей припустив, що всі живі організми розвиваються з яйця. Це припущення блискуче довів російський вчений Карл Бер, який в 1827 р. виявив яйцеклітину ссавців. Це відкриття дозволило йому зробити висновок, що кожен організм розвивається з однієї клітини. У 1831-1833 рр. Роберт Броун виявив в рослинних клітинах сферичну структуру, яку назвав ядром.
Уільям Гарвей
Роберт
Броун
Карл
Бер
Створення клітинної теорії
Для розуміння ролі клітини в живих організмах величезне значення мали праці ботаніка Матваса Шлейдена і зоолога Теодора Шванна. Шванн проаналізувавши усі існуючі на той момент знання про клітинну будову живої природи, сформулював першу версію клітинної теорії. Вона стверджувала, що всі організми складаються з простих частин - клітин. Причому кожна клітина в певному значенні - деяке індивідуальне самостійне ціле. Але в одному організмі всі клітини діють спільно, формуючи гармонійну єдність.
Правда, Шлейден і Шванн помилялися, вважаючи, що нові клітини можуть виникати з неклітинної речовини. Ця помилка була спростована німецьким вченим Рудольфом Вірховим, який показав, що всі клітини утворюються з інших клітин шляхом клітинного ділення. У 1858 р. Р. Вірхов написав: "Всяка клітина походить з іншої клітини. Там, де виникає клітина, їй повинна передувати клітина, подібно до того, як тварина походить тільки від тварини, рослина - тільки від рослини".
Клітинна теорія зробила величезний вплив на розвиток біології і на формування сучасної природничонаукової картини світу. За визначенням Ф. Енгельса, клітинна теорія, закон перетворення енергії і еволюційна теорія Ч. Дарвіна є трьома найбільшими відкриттями природознавства XIX ст.
На основі клітинної теорії в середині XIX ст. виникла цитологія (від греч. цитос - вмістище, клітина) - наука, що вивчає структуру і функції клітини. До кінця XIX ст., завдяки вдосконаленню мікроскопічної техніки, були відкриті основні структурні компоненти клітини і вивчений процес її ділення. Німецький дослідник природи Вейсман остаточно встановив, що зберігання і передача спадкових ознак в клітині здійснюється за допомогою ядра. Винайдений в 30-і рр. XX ст. електронний мікроскоп дав можливість досліджувати ультраструктуру клітини. Було виявлено дивну схожість в тонкій будові клітин різних організмів.
Шлейден, Шванн і Вірхов
Основні положення клітинної теорії
Клітина - елементарна одиниця живого. Клітина є найменшою структурно-функціональною одиницею живого і представляє собою відкриту, саморегульовану систему, яка здатна самовідтворюватися. Поза клітиною життя немає.
Запитання
Хто уперше винайшов мікроскоп?
Що саме виявив Роберт Гук?
Хто уперше описав бактерії?
Що саме довів Уільям Гаврей?
Із скількох клітин розвивається організм?
6. Що являє собою ядро?
7. Хто його виявив в клітині?
8. Хто створив клітинну теорію?
9. Яку помилку виявив Вірхов у версії . клітинної теорії Швейдена і Шванна?
10. Який внесок у формулювання сучасної . . біології зробила клітинна теорія?
11. Що таке цитологія?
12. Назвіть основні положення клітинної . теорії?
Дякуємо за увагу!!!
Керівник:
Тетяна Віталіївна
Готували:
Гнатюк Людмила
та
Макаренко Галина |
https://svitppt.com.ua/biologiya/izha-scho-nas-vbivae.html | "Їжа, що нас вбиває" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/e5597ebbf9cab59ad6923f5443627eb7.pptx | files/e5597ebbf9cab59ad6923f5443627eb7.pptx |
Їжа, що нас вбиває
План
Харчові добавки
Мета їх використання
Їх класифікація
Найнебезпечніші E
ГМО, аспартам
Найшкідливіші продукти
Природне харчування
Висновок
Список використаної літератури
Харчові добавки - група природних або синтетичних речовин, які додають до продовольчої сировини, напівфабрикатів або готових продуктів.
Мета використання
Класифікація
ДОБАВКИ
Барвники (Е100 - Е199) - надають продуктам більш привабливого, стійкого кольору.
Консерванти (Е200 - Е299) - продовжують реальный термін зберігання харчових продуктів.
Антиокислювачі (Е300 - Е399) - пригнічують процеси окислення збільшуючи термін зберігання харчових продуктів.
Стабілізатори, загущувачі і емульгатори (Е400 - Е499) - група харчових добавок, які роблять продукт більш стійким або надають харчовим продуктам вид та форму, більш зручну для вживання.
Регулятори кислотності (pH) та речовини проти злежування, комкування (Е500 - Е599) - група харчових добавок, які регулюють в першу чергу кислотність, сипучість, однорідність продуктів харчування для загального вигляду продуктів.
Ароматизатори (Е600 - Е699) - група добавок, створює в готовому продукті приємный для споживача смак та аромат.
Антибіотики (Е700 - Е799) - речовини, що пригнічують ріст живих клітин (в першу чергу мікроорганізмів).
Е добавки, що:
сприяють виникненню ракових захворювань - 103, 105, 130, 131, 142, 210-217, 240, 330, 447
здатні викликати розлад шлунка – 221-226; 311, 322, 338-341, 407, 450, 461-466
підвищують рівень холестерину в крові – 320, 321
викликають алергію – 230-232, 239, 311-313
Н
А
Й
Н
Е
Б
Е
З
П
Е
Ч
Н
І
Ш
АСПАРТАМ
Цей підсолоджувач позначається Е951 (фенилаланін).
0,33 л аспартаму – 7 столових л.”цукру”
Є присутнім більш ніж в 50% продуктів.
Використається у жувальних гумках, газованих напоях, дієтичних напоях, деяких продуктах для діабетиків, замінниках цукру, м’ятних цукерках, біокефірі, томатному соусі, дитячих вітамінах і ліках.
Ця речовина може привести до порушення гормонального балансу. Продукти, що містять аспартам особливо небезпечні для дітей, вагітних жінок, діабетиків, людей, що страждають ожирінням і іншими захворюваннями, пов’язаними з порушенням обміну речовин.
Генетично модифікований організм (ГМО) - це організм,
в якому генетичний матеріал був змінений за
допомогою штучних прийомів перенесення генів.
Найшкідливіші продукти:
Домашня консервація, морозиво:
Нерідко вона готується з порушенням технології, із-за чого стає причиною смертельних отруєнь, наприклад, ботулотоксином. Морозиво часто містить синтетичні загусники і ароматизатори, які можуть уповільнювати обмін речовин. Тим більше, в морозиво додають пальмову олію, яка є небезпечною для нашого організму.
КОВБАСА, КОПЧЕНИНА, КЕТЧУП І МАЙОНЕЗ:
Дуже часто,особливо дешеві ковбаси не містять нічого натурального і повні барвників, ароматизаторів і іншої синтетики, безпека якої для здоров'я не доведена. У копченому м'ясі і рибі часто накопичується бензопірен - один їх сильних канцерогенів. Майонези містять канцерогенні синтетичні трансири, а кетчупи з крохмалем - синтетичні добавки.
природне харчування
Висновок
Треба:
Вести здоровий спосіб життя
Дотримуватися режиму дня
Займатися спортом, фізичними навантаженнями.
Раціональне збалансоване харчування
Неправильне харчування — пряма дорога до ожиріння, серцевих захворювань, хвороб шлунково-кишкового тракту.
Список використованої літератури
http://amizon.ua/ua/maininfo_72-181.html
http://paralleli.if.ua/news/9860.html
http://evrobiz.com/51/0442816.htm
http://e000.ipsys.net/e-dozvoleni.html
http://pampuh.net/2011/voda-yaku-my-vzhyvajemo/
http://www.eco-live.com.ua/content/yak%D1%96st-vodi-v-ukra%D1%97n%D1%96-zabrudnennya-poverkhnevikh-%D1%96-p%D1%96dzemnikh-vod
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BC%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80
http://www.npblog.com.ua/index.php/produkti-harchuvannya/harchovi-dobavki.html |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-viniknennya-klitin-metodi-citologichnih-doslidzhen.html | "Історія виникнення клітин. Методи цитологічних досліджень" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/fae2196b693799b7b221765068d1a2ec.pptx | files/fae2196b693799b7b221765068d1a2ec.pptx | Презентація
Історія виникнення клітин. Методи цитологічних досліджень
Історія відкриття та дослідження клітин
Більшість еукаріотичних клітин мають розміри до 100 мкм, а прокаріотичні ще на порядок менші, тому людина не може бачити їх неозброєним оком. Відкриття та дослідження клітин стало можливим тільки після винайдення Янсеном оптичного мікроскопа (1590 року). До найважливіших подій, пов'язаних із раннім розвитком клітинної біології належать:1665 — Роберт Гук вперше побачив мертві клітини, вивчаючи будову корка під мікроскопом. Гук вважав, що клітини порожні, а живою речовиною є клітинні стінки.
1650—1700 — Антоні ван Левенгук вперше спостерігав під мікроскопом живі клітини, зокрема найпростіші, а також еритроцити.
1831—1839 — Роберт Браун описав ядро, як сферичне тільце, наявне в рослинних клітинах.
1838—1839 — ботанік Матіас Шлейден і зоолог Теодор Шванн, об'єднавши ідеї різних вчених, створили клітинну теорію, згідно з якою клітина є основною структурною та функціональною одиницею живих організмів.
1840 — Пуркіньє запропонував назву протоплазма для позначення клітинного вмісту, переконавшись у тому, що саме вміст, а не клітинні стінки, є живою речовиною.
1855 — Вірхов довів, що всі клітини утворюються із інших клітин шляхом поділу.
1866 — Геккель встановив, що збереження та передачу спадкових ознак здійснює ядро.
1866—1898 — описано основні компоненти клітини, які можна побачити під оптичним мікроскопом. Цитологія набуває характеру експериментальної науки.
1900 — за появою генетики починає розвиватись цитогенетика, що вивчає поведінку хромосом під час поділу та запліднення, її вплив на спадкові ознаки організмів.
1946 — у біології розпочалося використання електронного мікроскопа, що дозволило вивчати ультраструктуру клітин
Рисунок клітин корка із праці «Мікрографія» Роберта Гука
Методи дослідження клітин
Вперше клітини вдалось побачити тільки після створення світлових мікроскопів, з того часу і досі мікроскопія залишається одним із найважливіших методів дослідження клітин. Використовується світлова (оптична) мікроскопія, що попри свою порівняно невелику роздільну здатність має ту перевагу, що дозволяє спостерігати за живими клітинами. У ХХ столітті була винайдена електронна мікроскопія, що дала можливість вивчити ультраструктуру клітин.Для вивчення функцій клітин та їх частин використовують різноманітні біохімічні методи як препаративні, наприклад фракціонування методом диференційного центрифугування, так і аналітичні. Для експериментальних та практичних цілей використовують методи клітинної інженерії. Всі згадані методичні підходи можуть використовуватись у поєднанні із методами культури клітин.
Будова мікроскопу.
Мікроскопи – це оптичні прилади для вивчення мікроскопічних об’єктів. Найбільш часто в мікробіологічних лабораторіях використовують світлові мікроскопи «Біолам Р-2», МБР-1, МБР-3 та інші. Звичайний світловий мікроскоп складається з двох частин: механічної та оптичної
1 – основа; 2 – коробка з механізмом мікрометричного фокосування; 3 – рукоятка мікрогвинта; 4 – предметний столик; 5 – гвинт для фіксування диска предметного столика; 6 – регулювальні гвинти; 7 – тубусотримач; 8 – рукоятка мікрогвинта; 9 – головка; 10 – насадка; 11 – гвинт для закріплення насадки; 12 – револьвер; 13 – гвин фіксування револьвера; 14 – кронштейн конденсора; 15 – рукоятка конденсора; 16 – циліндрична гільза конденсора; 17 – гвинт; 18 – додаткова лінза (відкидна); 19 – дзеркало.
Сучасні світлові мікроскопи
Види мікроскопії
Оптична мікроскопія
Електронна мікроскопія
Рентгенівська мікроскопія
Скануюча Зондовая мікроскопія
Інфрачервона мікроскопія
Оптична мікроскопія
У оптичному мікроскопі збільшення об'єкта досягається завдяки серії лінз, через які проходить світло. Максимальне збільшення, яке можна досягнути завдяки оптичному мікроскопу становить близько 1000. Ще однією важливою характеристикою є роздільна здатність — відстань між двома точками, які ще розпізнаються окремо, іншими словами роздільна здатність характеризує чіткість зображення. Ця величина обмежується довжиною світлової хвилі, навіть при використанні найбільш короткохвильового світла — ультрафіолетового — можна досягнути тільки роздільної здатності близько 200 нм, таку роздільність було отримано ще в кінці XIX століття. Таким чином найменші структури, які можна спостерігати під оптичним мікроскопом це мітохондрії і невеликі бактерії, лінійний розмір яких становить приблизно 500 нм. Проте об'єкти, менші за 200 нм, видні у світловому мікроскопі, якщо вони самі випромінюють світло. Ця особливість використовується у флуоресцентній мікроскопії, за якої клітинні структури чи окремі білки зв'язуються зі спеціальними флуоресцентними білками або антитілами із флуоресцентними мітками. На якість зображення, отриманого за допомогою оптичного мікроскопа, впливає також контрастність, її можна збільшити використовуючи різні методи забарвлення клітин. Для вивчення живих клітин використовують фазовоконтрастну та диференційну інтерференційно-кантрастну і темнопольну мікроскопію. Конфокальні мікроскопи дозволяють покращити якість флуоресцентних зображень
Paramecium aurelia (світлопольна мікроскопія)
Діатомові водорості (темнопольна мікроскопія)
Клітина епітелію щоки (фазовоконтрастна мікроскопія)
Nuclearia thermophila (диференційна інтерференційно-контрастна мікроскопія)
Замикаючі клітини продиху (флуоресцентна конфокальна мікроскопія)
Електронна мікроскопія
У 30-х роках XX століття був сконструйований електронний мікроскоп, в якому замість світла через об'єкт пропускається пучок електронів. Теоретична межа роздільності для сучасних електронних мікроскопів становить близько 0,002 нм, проте із практичних причин для біологічних об'єктів досягається роздільність тільки близько 2 нм. За допомогою електронного мікроскопа можливо вивчати ультраструктуру клітин. Розрізняють два основні типи електронної мікроскопії: скануючу та трансмісійну. Скануюча електронна мікроскопія (СЕМ) використовується для вивчення поверхні об'єкта. Зразки найчастіше покривають тонкою плівкою золота. СЕМ дозволяє отримувати об'ємні зображення. Трансмісійна електронна мікроскопія (ТЕМ) — використовується для вивчення внутрішньої будови клітини. Пучок електронів пропускається через об'єкт, що попередньо обробляється важкими металами, які накопичуються у певних структурах збільшуючи їхню електронну густину. Електрони розсіюються на ділянках клітини з більшою електронною густиною, внаслідок чого на зображеннях ці області виглядають темнішими
Епітелій трахеї (СЕМ)
Поперечний переріз через джгутики хламідомонади (ТЕМ) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grusha.html | Груша | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/6367d2b21d79c498866d50f4f7c8d4de.pptx | files/6367d2b21d79c498866d50f4f7c8d4de.pptx | Презентація на тему “ груша ”
Робота учениці 7-б класу
СШ №273 м. Києва
Ремської Дарини
Груша - рослина з родини розових. Це дерево 20-30 м заввишки. Стовбур стрункий, вкритий товстою бурою корою з глибокими поздовжніми тріщинами. Гілки бурувато-сірі, блискучі, часто з укороченими колючими пагонами.
Груша
Листки чергові, майже округлі або овальні (2-8 см завдовжки, 1,5-3 см завширшки), по краю дрібнопилчасті з загостреною вершиною, на довгих черешках, густоповстистоопушені, пізніше голі. Старі листки темно-зелені, блискучі.
Груша
Квітки білі або блідо-рожеві до 3 см у діаметрі, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Чашечка з п'яти трикутних листочків, пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, зав'язь нижня.
Груша
Плоди мінливі за формою: 1,5-4 см завдовжки та 1,5-2 см завширшки, зелені або жовтуваті. Насіння видовжене, з загостреною основою та заокругленою вершиною. Груша тіньовитривала, солевитривала, зимостійка рослина. Цвіте у квітні-травні, плоди достигають у вересні-жовтні.
Груша
Груша - харчова, медоносна, лікарська, фітонцидна, фарбувальна та декоративна рослина.
Плоди груші містять цукри (9-10% ), яблучну, лимонну кислоти (до 1 %), дубильні й пектинові речовини, ефірні олії, ферменти, мінеральні солі, вітамін С (12 - 22 мг%), каротин і вітамін В1.
Груша
Груша є сировиною для приготування оцту, грушевої гірчиці. Сухі плоди служать сурогатом чаю й кави. Улежані плоди смачніші.
Насіння груші містить до 35% жирної олії, а також білкові речовини. Груша - весняний медонос, її медопродуктивність 15-20 кг з 1 га.
Груша
Деревина груші міцна, щільна, прекрасно полірується й фарбується, при забарвленні чорним лаком подібна до чорного дерева. Використовують для виготовлення токарних і столярних виробів, меблів, музичних інструментів, креслярських приладів.
Груша
У корі, листках і в соку плодів груші містяться барвники, за допомогою яких тканини фарбують у коричневий, жовтий, ніжно-рожевий і фіолетовий кольори. Камбіальний шар використовують для фарбування килимів.
Груша
У садово-парковій культурі грушу застосовують для групових і поодиноких посадок, створення алей, у молодому віці - для високих живоплотів. Це газостійка рослина. Насіння груші використовують як посівний матеріал в плодових розсадниках для створення підщеп для культурних сортів груш.
Груша
Груша досить високоврожайна, з одного дерева середнього віку в сприятливі роки можна зібрати до тонни плодів. Найчастіше плоди збирають після часткового або повного обсипання, після легкого струшування дерева. За робочий день один працівник може зібрати 120 - 200 кг плодів.
Груша
Плоди сортують на калібрувальних машинах, після чого відправляють на пункти переробки. Свіжі плоди зберігають протягом двох-трьох місяців у прохолодних приміщеннях. Сушать їх у сушарках, спочатку при температурі 82-84°, пізніше - 70°, зберігають у паперових або матер'яних мішках вагою 20-40 кг.
Груша
Поширена по всій Україні, крім крайнього Степу. Райони заготівель: Волинська, Житомирська, Рівненська, Сумська, Харківська, Чернігівська області, Прикарпаття, Закарпаття, а також у штучних насадженнях Донбасу, Вінницької, Київської, Черкаської та інших областей. Запаси сировини значні.
Груша
Груша |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichni-zahvoryuvannya.html | "Генетичні захворювання" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/4d151a005bea45874f06dea5f9048cf7.pptx | files/4d151a005bea45874f06dea5f9048cf7.pptx | Генетичні захворювання
Виконала учениця 11- А класу
Федоренко Аліна
Синдром Дауна ( трисомія за 21 хромосомою)
Одна з найпоширеніших патологій людини
Зустрічається у новонароджених із частотою 1:700- 800
Частота народження дітей із хворобою Дауна залежить від віку матері і в меншій мірі від віку батька. Ризик народження хворої дитини матір’ю у віці 40-46 років у 16 разів вищий, ніж у віці 20-24 роки
Висока частота дітей із синдромом Дауна (біля 2%) спостерігається у рано народжуючих жінок (до 18 років)
Помітних відмін за частотою поширення хвороби Дауна у різних географічних і расових популяціях не спостерігається
Співвідношення хворих хлопчиків та дівчаток серед новонароджених становить 1:1
Ознаки синдрому помітні вже при народженні і пізніше проявляються більш чітко.
Хворі зазвичай невисокого зросту , відрізняються слабоумством . У них характерна зовнішність:
монголоїдний розріз очей
кругле сплощене обличчя
короткий ніс
пласке перенісся
епікант (напівмісяцева вертикальна складка внутрішнього кута ока)
маленькі деформовані вуха
напіввідкритий рот із ледь висунутим язиком і нижньою щелепою, що висувається
За рахунок сильної м’язової гіпотонії обсяг рухів у суглобах збільшений
Діти на першому році життя помітно відстають у психомоторному розвитку:вони пізніше починають сидіти і ходити
Нерідко у них відзначаються уроджені вади серця
Хвороба супроводжується розладом ендокринних залоз, порушенням обміну речовин, зниженням імунітету. З цієї причини вони часто хворіють на пневмонію, інфекційні захворювання
Тривалість життя хворих обмежена 35 роками. Однак за допомогою спеціальних методів навчання, зміцнення фізичного здоров’я, правильного харчування і догляду, застосування лікарських препаратів та ін. її можна значно подовжити.Багато людей із синдромом Дауна здатні жити самостійно, оволодівати нескладними професіями, створювати сім’ї
Синдром Шерешевського-Тернера (45, Х0)
Уперше описаний М. Шерешевським у 1925 р. і
Тернером у 1938 р.
Причина хвороби - порушення розходження статевих
хромосом
Хворіють лише жінки, у них відсутня одна Х-
хромосома (45, Х0) – єдина форма моносомії у живонароджених
Частота синдрому 1 : 3000 новонароджених дівчаток Лише у 20% жінок вагітність хворим плодом
зберігається до кінця і народжується жива дитина.
В інших випадках відбувається спонтанний аборт або
мертвонародження
Для синдрому характерні:
- низькорослість ;
- статевий інфантилізм;
- соматичні порушення.
Відставання у зрості вже на
першому році життя і найпомітніше до 9-10 років . Середній зріст хворих дорослих жінок складає у середньому 135 см . Наявні аномалії у розвитку скелету:
- коротка шія із боковими шкірними
складками;
- коротка і широка грудна клітка;
- надмірна рухомість ліктьових і колінних суглобів;
- вкорочення 4-5-го пальців на руках.
Дякую за увагу ! До нових зустрічей ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kir1.html | "Кір" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/ee5ef4d7588c2da79df7e1961c2289cb.pptx | files/ee5ef4d7588c2da79df7e1961c2289cb.pptx | Кір
Підготувала
Учениця 7(11)-Б класу
Луцької гімназії №4
Ім. Модеста Левицького
Цибульська Вікторія
Кір залишається однією з основних причин смерті серед дітей раннього віку в усьому світі, навіть незважаючи на наявність безпечної та ефективної вакцини. Збудником кору є вірус із сімейства параміксовірусів. Вірус кору зазвичай розвивається в клітинах, розташованих в задній стінці глотки і в легенях. Кір - хвороба людини, якій, наскільки відомо, не хворіють тварини.
Ознаки та симптоми
Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури, яке настає приблизно через 10-12 днів після впливу вірусу і триває від 4 до 7 днів. На цій початковій стадії можуть з'являтися нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. Через кілька днів з'являється висип, зазвичай на обличчі і верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по тілу і, в кінцевому підсумку, з'являється на руках і ногах. Вона тримається 5-6 днів і потім зникає. В середньому, висип виступає через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.
Ознаки та симптоми
Важкою формою кору з більшою ймовірністю хворіють діти раннього віку, які отримують погане харчування, особливо ті, хто недоотримує вітамін А, або ті, імунна система яких ослаблена ВІЛ / СНІДом або іншими хворобами.
Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов'язаних з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п'яти років або у дорослих людей старше 20 років. Найсерйозніші ускладнення включають сліпоту, енцефаліт (інфекцію, що приводить до набряку головного мозку), важку діарею і пов'язану з нею дегідратацію, вушні інфекції і важкі інфекції дихальних шляхів, такі як пневмонія. Серед груп населення з високими рівнями недостатності харчування і при відсутності належної медичної допомоги до 10% випадків кору закінчуються смертельним результатом.
У людей, що перехворіли на кір, виробляється імунітет проти неї на все життя.
Хто піддається ризику?
Невакциновані діти раннього віку зазнають самому високому ризику захворювання на кір та розвитку ускладнень, включаючи смертельний результат. Заразитися кір може будь-яка людина, що не має імунітету - той, хто не була вакцинована або той, хто не виробив імунітет після вакцинації.
Передача інфекції
Висококонтагіозних вірус кору поширюється при кашлі та чханні, тісних особистих контактах або безпосередньому контакті з інфікованими виділеннями з носоглотки.
Вірус залишається активним і контагіозним в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом двох годин. Він може бути переданий інфікованою людиною протягом періоду часу, що починається за чотири дні до появи у нього висипу і закінчується через чотири дні після її появи.
Лікування
Важких ускладнень кору можна уникнути при підтримуючому лікуванні, яке забезпечує гарне харчування, належне надходження рідини та лікування дегідратації за допомогою рекомендованих ВООЗ оральних регідратаціонних розчинів. Ці розчини відшкодовують рідина та інші важливі мікроелементи, які втрачаються при діареї і блювоті. Для лікування очних і вушних інфекцій і пневмонії слід призначати антибіотики.
Всі діти в країнах, що розвиваються, яким поставлений діагноз кору, повинні отримати дві дози добавки вітаміну А з інтервалом в 24 години. Це може допомогти запобігти ураження очей і сліпоту. Як показує досвід, добавки вітаміну А сприяють зменшенню числа випадків смерті від кору на 50%.
Профілактика
Регулярна протикорова вакцинація дітей у поєднанні з кампаніями масової імунізації в країнах з високими показниками захворюваності та смертності є основними стратегіями громадської охорони здоров'я, спрямованими на зменшення глобальної смертності від кору. Протикорова вакцина використовується протягом 40 років. Вона безпечна, ефективна і недорога. Імунізація одного дитини проти кору коштує менше одного долара США.
Протикорову вакцину часто об'єднують з вакцинами проти краснухи та / або свинки в країнах, де ці хвороби являють проблеми. Вона однаково ефективна як у вигляді моновакцини, так і в комбінованому вигляді.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hemosintez-nitrifikuyuchi-bakterii-ta-zalizobakterii.html | Хемосинтез. Нітрифікуючі бактерії та залізобактерії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/7c6392665248865ed7555375da4d4d73.pptx | files/7c6392665248865ed7555375da4d4d73.pptx | Хемосинтез. Нітрифікуючі бактерії та залізобактерії
Що таке хемосинтез?
Хемоси́нтез — це процес синтезу органічних речовин з вуглекислого газу за рахунок енергії окислення аміаку, сірководню і інших речовин, який здійснюється мікроорганізмами в процесі їх життєдіяльності.
Процес хемосинтезу
Нітрифікуючі бактерії послідовно окиснюють аміак (NH3) до нітритів (солі HNO2), а потім — до нітратів (солі HNO3). Залізобактерії одержують енергію за рахунок окиснення сполук двовалентного заліза до тривалентного. Вони беруть участь в утворенні покладів залізних руд. Безбарвні сіркобактерії окиснюють сірководень та інші сполуки сірки до сірчаної кислоти (H2SO4).
Особливості хемосинтезу
Особливостями хемосинтезу, які відрізняють його від фотосинтезу, є те, що цей процес: здійснюється без участі світла;
відбувається з використанням кисню, тобто це аеробний процес.
Процес хемосинтезу здійснюють хемоатотрофні бактерії:
нітрофікуючі бактерії (окиснюють аміак спочатку до нітритів (солі нітритної кислоти),а згодом - до нітратів (солі нітратної кислоти));
залізобактерії (окиснюють сполуки двовалентного Феруму до трьохвалентного);
сіркобактерії (окиснюють сірководень та інші сполуки Сульфуру до сульфатної кислоти).
Нітрифікуючі бактерії
Нітрифіку́ючі бакте́рії — бактерії, що перетворюють аміак і амонійні солі в нітрати; аеробні, грамнегативні, рухливі (мають джгутики); мешкають в ґрунті та водоймищах.
Виділені й описані в 1890 році мікробіологом С. Виноградським (їх відкриття дозволило йому створити учення про хемосинтез).
Перетворення NH3 в нітрати (нітрифікація) здійснюється в два етапи:
Перша стадія — окислення аміаку до азотистої кислоти (вірніше, її аніону), яке здійснюють нітрифікуючі бактерії за наступним механізмом:
NH3 + O2 + НАДН2 = NH2OH + H2OOH + НАД+
NH2OH = (HNO) + 2e + 2H+
(HNO) = N2O
NH2OH + O2 = NO-2 + H2O + H+
Друга стадія — окислення аніону азотистої кислоти до аніону азотної кислоти.
Значення хемосинтезу
У планетарному масштабі хемосинтез становить не більше 1% фотосинтезу, проте він має велике значення для біологічного колообігу та геохімічних перетворень. Значення хемосинтетиків є важливим у природі, оскільки вони беруть участь в утворенні гірських порід, спричиняють корозію металів. Хемоавтотрофні організми можуть жити в океанах на великих глибинах, де є отруйний сірководень. Вони окиснюють його і отримують важливі речовини для життєдіяльності. Хемосинтезуючі бактерії, що окиснюють сполуки Феруму, Мангану, поширені у прісних водоймах. Імовірно, що саме за їх участю впродовж мільйонів років на дні деяких боліт, озер утворилися поклади залізних і манганових руд. Також, деякі хемосинтезуючі бактерії використовуються людиною для очищення стічних вод. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/harchova-alergiya.html | "Харчова алергія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/73c4e35a30c49ef922bc1ce1ce918cf2.pptx | files/73c4e35a30c49ef922bc1ce1ce918cf2.pptx | Харчова алергія
Підготувала
Учениця 11-Б класу
Красноармійського НВК
Шевченко Елліна
Харчова алергія - це підвищена чутливість до деяких продуктів, уживаним у їжу, тобто захворювання викликається нормальними нешкідливими харчовими продуктами, що провокують появу алергічної реакції.
Харчова алергія безпосередньо пов'язана з порушеннями імунної системи. Уражена система приймається виробляти антитіла у величезній кількості, і організм починає реагувати на компоненти певної їжі так, як ніби це джерело інфекції. Зазвичай в якості алергенів виступають білки, істотно рідше - жири і вуглеводи.
Цей вид алергії часто сусідить з хворобами печінки, жовчовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту. Не дивно, що симптоми харчової гіперчутливості подібні з наслідками даних хвороб.
Харчова алергія Зараз зустрічається часто. До почастішання випадків захворювання призводить, в першу чергу, нехороша екологія, споживання в їжу ненатуральних продуктів.
У гострій формі алергія може проявитися всього один раз в житті.
Симптоми
Показники харчової алергії проявляються досить швидко - від декількох хвилин до декількох годин після прийняття їжі, що містить алерген
Спочатку з'являється набряклість обличчя, а губи, рот і ротова порожнина починають дуже сильно свербіти. Далі, коли аллергеносодержащая їжа досягає травного тракту, розвиваються нудота, блювання, кишкові кольки і пронос. Свербіж поширюється на все тіло, на шкірі проявляються кропив'янка, що виражається яскравими червоними плямами, які дуже сильно сверблять і завдають масу незручностей хворим.
Деякі люди, які страждають харчовою алергією, відзначають нежить, кашель, у тяжких випадках можливо утруднення дихання.
Наслідки
Харчова алергія має тенденцію багаторазово посилюватися з часом. Це означає, що початкові прояви алергії у вигляді маленької висипки потім можуть перерости у важкі напади, іноді, страшні для життя хворого.
Багатьох хворих, що страждають харчовою алергією переслідує стомлюваність і дратівливість, не говорячи вже про зниження імунітету. Багаторазово зростає ризик розвитку хвороб шкіри, травної та ендокринної систем.
Відзначено, що хворі-алергіки частіше хворіють на мігрень, артритами та іншими хворобами опорно-рухової системи.
Заходи профілактики
Профілактику алергії може проводити хворий самостійно. Вона полягає в трансформації харчової поведінки. Слід дотримуватися обережності, пробуючи нову страву, також потрібно пильно читати склад продуктів, вказаний на етикетці. Щоб уникнути гострих реакцій, хворий повинен досконально уявляти собі що конкретно він їсть. Тобто потрібно лише свіжі продукти.
Висушеної, консервованої або обробленої їжі необхідно уникати зовсім. При походження ознак алергії після споживанні якого продукту, слід терміново звернутися до лікаря.
Лікування
Якщо діагноз «харчова алергія» підтвердився, доктор виписує хворому особливу особисту дієту, в яку з часом обережно вводять маленьку дозу продукту-алергену. Якщо організм хворого знову зреагував негативно, доктор призначає дієту заново.
Вивчення останніх років продемонстрували, що при дотриманні рекомендацій алерголога й дієтолога, через 1-2 роки 30% хворих позбулися від чутливості до дратівливої їх їжі. Лікування нападів алергії призначає лікар.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kinniy-sport1.html | Кінний спорт | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/a0212f380537b1c5961f60ffc459de08.pptx | files/a0212f380537b1c5961f60ffc459de08.pptx | Job hunting
Prepared and delivered by
Scarlet Seed O’Rtshouque ,
the third-year architectural student
AR-333
Lecturer O.V.Sydorchuk
Lviv2020
Content
Job Hunting Resources
Hard skills
Hard skills are teachable abilities or skill sets that are easy to quantify. Typically, you'll learn hard skills in the classroom, through books or other training materials, or on the job. Hard skill include:
Proficiency in a foreign language
A degree or certificate
Typing speed
Machine operation
Computer programming
Soft skills
Soft skills, on the other hand, are subjective skills that are much harder to quantify. Also known as "people skills" or "interpersonal skills," soft skills relate to the way you relate to and interact with other people. Soft skills include:
Communication
Flexibility
Leadership
Work ethic
Motivation
Patience
Persuasion
Problem solving abilities
Teamwork
Time management
What's the hidden job market?
The hidden job market is a term used to describe jobs that aren't advertised or posted online. Employers might not post jobs for a number of reasons – for example, they might be trying to save money on advertising, or they might prefer getting candidates through employee referrals.
How to Access the Hidden Job Market
Reach Out to Recruiters
Be Active on Social Media
Attend Industry Conferences
Subscribe to News Alerts
Join a Professional Networking Group
Contact Companies Directly
Thank you for attention
Questions? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kaynozoyska-era2.html | "Кайнозойська ера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/b47bc43758a9a5790a7d5311168c8643.pptx | files/b47bc43758a9a5790a7d5311168c8643.pptx | Кайнозойська ера
Палеогеновий
Неогеновий
Далі
Палеогеновий період.
Тривалість періоду 40 млн років. Його поділяють на палеоцен Р1, еоцен Р2 і олігоцен Р3.
В 1866р. німецький геолог К. Науман запропонував осадочні породи, що залягають на крейдяних, називати палеогеновим. Слово палеоген означає “давня геологічна обстановка”. Вперше його виокремили в Паризько-Лондонському басейні.
Неогеновий період.
В цей час палеогеографія і органічне життя на Землі були вже схожі до сучасних. Оскільки новітні рухи земної кори з найбільшою силою проявилася на південних окраїнах Євразії, старий океан Тетіс поділився на окремі моря.
Тривалість неогену приблизно 23 млн. років.
В антропогені на земній кулі була чітко виражена кліматична зональність. На початку періоду у північній півкулі установився холодний і суворий клімат. На вершинах гір і в полярних областях нагромаджувався лід, який дав початок гірським і материковим зледенінням. Близько 700 тис. років тому центрами зледеніння стали Канадський щит, Гренландія, Скандинавія, Полярний Урал і Таймир. З того часу льодовики повільно, упродовж багатьох тисяч років, наростали і з такими ж темпами скорочувалися.
Останнє зледеніння продовжувалося 10 тис. років, а перед ним стільки ж років тривало потепління.
Чергування льодовикових і міжльодовикових епох зумовило неодноразові міграції тварин і рослин. В льодовикові епохи теплолюбні форми відтіснялися на південь, а в міжльодовикові – поширювалися на північ.
В Європі найбільшим з усіх льодовиків був Дніпровський (або Риський по альпійській геохронологічній шкалі), який опускався двома язиками по долинах Дніпра і Дону майже до 48о пн. ш., а в Північній Америці - до 40о.
Територія Азії також зазнала зледеніння, яке поширювалося від пониззя Лєни до Уралу, покриваючи всю північну і центральну частини Західно-Сибірської низовини. Але льодовик тут мав меншу товщу. Сибірське зледеніння, як і Європейське, мало 4 окремі стадії.
Палеоценова епоха (65-56 млн років тому) загалом була теплою та вологою. На суходолі домінували біоценози, основу яких складали дерев’янисті голонасінні (кипарисові, соснові, гінкгові та ін.). Також відомі комахозапильні (магнолії, лаври тощо) та вітрозапильні (магнолії, буки, дуби) квіткові рослини і вищі спорові. Залишки їхніх стебел потрапляли на дно водойм, де в анаеробних умовах під шарами мулу за мільйони років перетворились на сучасні корисні копалини - буре вугілля.
У морських і прісноводних водоймах досягли значного видового різноманіття кісткові риби. Відомі представники багатьох сучасних рядів птахів, а також велетенські нелітаючі птахи . Разом співіснують види першозвірів, сумчастих та плацентарних ссавців, серед яких - представники комахоїдних, приматів і кількох викопних рядів. Копитні ссавці палеоцену належали до кількох рядів, жоден з яких не зберігся до наших днів, наприклад кондиляртри. До ряду Креодонти належали переважно хижі види. Ряд мезоніхій об’єднував хижі види, які мали копита. Зовні вони нагадували собак, а завдовжки були від одного до двох метрів.
За еоценової епохи (56-34 млн років тому) всі континенти та великі острови (Північна та Південна Америки, Гренландія, Європа, Азія, Індія, Африка, Австралія та Антарктида) були розмежовані морями . Домінували вічнозелені субтропічні та тропічні ліси з представників родин лаврових, миртових, пальмових та ін. Покритонасінні заселяють прісноводні водойми; це істотно змінило екосистеми річок та озер, зокрема в них з’явилися вторинноводні комахи - клопи, жуки тощо. Значні площ: охоплювали степові простори.
Для різноманітної фауни морських безхребетних еоцену дуже характерні відомі ще з початку ери бентосні форамініфери значних розмірів. Крокодили мешкали переважно в прісних водоймах. У цю епоху існувало 80 родин птахів, які належали до 12 рядів. У Південній Америці знайдено залишки безкільових птахів, близьких до сучасних африканських страусів. У кінці епохи в Південній півкулі виникли пінгвіни. Вважають, що в цей час частина мезоніхій перейшла до мешкання у морях та дала початок зубатим китам, деякі з яких досягали 25 м завдовжки. В ізольованій Південній Америці з’явились кілька рядів травоїдних тварин, які протягом наступних епох повністю вимерли. З еоцену відомо багато видів хижих ссавців. У цей час виникли різноманітні непарнокопитні, хоботні та парнокопитні. Загалом з кінця еоценової епохи відомі представники майже всіх сучасних рядів плацентарних ссавців, у тому числі мар- тишкоподібні мавпи.
В олігоценову епоху (34-23 млн років тому) клімат стає різноманітнішим; помітно знижується рівень Світового океану; встановлюється природна зональність, що загалом нагадує сучасну. У лісах помірного клімату росли різноманітні хвойні та покритонасінні дерева, зокрема береза, в’яз, тополя, клен, дуб та ін. Субтропічні та тропічні ліси (зокрема, на теренах
ної України) складались також із хвойних (ялини, сосни, кедри, осики, секвої, кипариси) і покритонасінних (фінікові пальми, буки та ін.) порід. Помітні площі займали степи.
Комахи були дуже різноманітні та загалом нагадували сучасних. Виникли хоботні, зайцеподібні та деякі інші плацентарні. Серед хижих відо- представники багатьох сучасних та деяких вимерлих родин. Частина хижих опанувала водоими і дала початок ряду ластоногих. З Південної Америки відомі широконосі мавпи (мал. 44.4).У кінці палеогенового періоду піднімається суходіл; розпочинається гороутворення - це спричинило біосферну кризу, наслідком якої було настання неогенового періоду.
Під час міоценової епохи відбувались горотворчі процеси. У північній частині Європи та Північній Америці були поширені степи, хвойні та широколисті ліси, характерні для помірного клімату. Були також зони субтропічного та тропічного клімату. Деякі види сумчастих ссавців досягали значних розмірів. З відкладів епохи відомі рештки різноманітних видів гризунів, мастодонтів, свиней, антилоп, оленів, різноманітних хижаків, китоподібних тощо. На початку міоцену в Східній Африці з’явились перші людиноподібні мавпи, які впродовж епохи розселились до Європи (дріопітеки) та Азії (рамапітеки); останніх вважають предками сучасних орангу- танів, а перші згодом повністю вимерли.
З пліоцену відомі викопні рештки безкільових птяхів. подібних до американських нанду та австралійських ему. Гіперіони, мастодонти, слони, мозоленогі досягли значного видового різноманіття. У багатьох видів родини котячих ікла верхніх щелеп були настільки великі, що виступали назовні. Такі види об’єднують під назвою «шаблезубі кішки*. У кінці періоду Південна Америка з’єдналась із Північною через Панамський перешийок, і між ними відбувся обмін частиною фаун, зокрема велетенські нелі- таючі журавлі розселилися в Північну Америку. Північна Америка на той час мала усталені біоти, тому більшість південноамериканських видів у ній не прижилась (лишилось лише 5 з них). У Південній Америці натомість відбувалась біоценотична криза внаслідок завершення утворення Анд. Тому близько 50 % сучасних родів плацентарних ссавців цього континенту - нащадки північноамериканських мігрантів. Ця подія дістала назву «великого обміну», який детально дослідив відомий американський зоолог Г. Сімпсон у 40-70-х роках XX сторіччя.
Викопні рештки примітивних істот з родини гомінід знайдено в Східній Африці. їхній вік обчислюють у 4-5 млн років. Це були австралопітеки, яких існувало водночас кілька видів на Африканському континенті. Кінець неогену характеризувався горотворчою активністю, частковим зледенінням Північної півкулі, зміною кліматів, що призвело до вимирання багатьох груп; так, повністю зникла гіпаріонова фауна; значно зменшилось видове різноманіття хоботних тощо.
Протягом плейстоцену сталося п’ять зледенінь ; у Північній Америці вимерли всі копитні та багато інших груп. Унаслідок цього великі простори Північної півкулі були охоплені тундрами, де розвинулась специфічна біота. Основу її складали трав’янисті покритонасінні, мохи та лишайники. Із ссавців для неї характерні лемінги, песець, північний олень та вівцебик (дожили до наших днів), а також нині вимерлі покритий шерстю слон - мамут, шерстистий носоріг, великорогий олень, печерний ведмідь, смілодон та ін. У цю епоху розпочалась активна господарська діяльність людини: полювання, рільництво, скотарство.5
У голоцені остаточно сформувались сучасні обриси суходолу, мережа водойм, географічні зони. Вія розпочався після звільнення Європи та Азії від льодовика. Приблизно 5-6 тис. років тому виникають перші держави і міста, а в XIX ст. формуються промислові комплекси.
Поява трахейної системи у комах.
Виникнення членистих кінцівок у комах.
Виникнення поперечно-посмугованої мускулатури у тварин.
Розвиток хітинового покриву.
Ароморфози Кайнозойської ери
Удосконалення багатьох систем органів.
Утворення умовних рефлексів, що дало можливість пристосовуватись до різноманітних умов існування.
Поява приматів.
Поява людини.
Ароморфози Кайнозойської ери |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kimnatni-roslini-v-ozelenenni-intereriv-shkil.html | Кімнатні рослини в озелененні інтер’єрів шкіл | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/e92cb9a1d93100ce6334fa400b3043e8.pptx | files/e92cb9a1d93100ce6334fa400b3043e8.pptx | Кімнатні рослини в озелененні інтер’єрів шкіл
Актуальність теми дослідження
Навчальне середовище, на відміну від загального, є штучним, сформованим людиною для досягнення мети навчально-виховного процесу. У системі заходів поліпшення умов праці велике значення має підбір оздоровчої флори, яка сприяє нормалізації складу повітря, зняттю нервово-емоційної та зорової втоми, естетичному оформленню інтер'єру. Кімнатні рослини у приміщеннях покращують мікроклімат, виділяють леткі речовини (фітонциди), які згубно діють на хвороботворні мікроорганізми.
розгляд актуальних теоретичних і практичних питань, що стосуються дослідження біологічних особливостей декоративних рослин в умовах інтер’єрів
визначення межі чутливості до факторів зовнішнього середовища
Мета та задачі роботи
Для реалізації поставленої мети в роботі виконано такі завдання
- виконано огляд літературних джерел та матеріалів досліджень
- досліджено ростові процеси декоративних кімнатних рослин
- проведено обробку одержаних даних та результатів із використанням методики статистичного аналізу
В нашій школі налічується близько 6 видів пеларгонії:
Пеларгонія рожева (Pelargonium roseum )
Пеларгонія запашна (Pelargonium graveolens,
Пеларгонія ароматна (Pelargonium odorantissimum )
пеларгонія кучерява (Pelargonium crispum)
Пеларгонія голівчата (Pelargonium capitatum At. )
Пеларгонія томентосум (Pelargonium tomentosum ).
Гібіскус (китайська троянда). Вічнозелений кущ або невелике деревце. Невибаглива рослина. Квітує майже на протязі цілого року. Помірно світлолюбива рослина. Для формування красивої крони необхідна обрізка.
Основний асортимент квітів в класних кімнатах:
Кала. Трав’яниста рослина з укороченим стеблом. Декоративність забезпечує крупна листоподібна оцвітина білого кольору. Невибаглива рослина, але не виносить низьких температур. Для кращого цвітіння потрібна регулярно видаляти паростки, що утворюються біля основи рослини.
Цикламен. Трав’яниста рослина з потовщеними коренями. Квіти на довгих квітконіжках, рожевого кольору. Невибаглива рослина, але погано розмножується. Поливати цикламен бажано м’якою водою. Пожовкле листя і квітконоси потрібно обов’язково видаляти.
Бегонія. Трав’яниста рослина вологолюбна. Має красиве декоративне листя. Не любить частих перепадів температур. Вирощувати бажано в місцях куди не потрапляє пряме сонячне проміння.
Хлорофітум. Трав’янистий багаторічник з потовщеними коренями і прикореневим листям. В період активної вегетації бажано обприскувати листя. Пересаджувати рослину потрібно кожного року.
Цисус (декоративний виноград). Відносно невибаглива рослина, але не любить різких перепадів температур та протягів. Може рости і на світлі і в затінку. Використовується для вертикального озеленення, потребує опори.
Сенполія (Фіалка). Трав’яниста рослина з укороченим стеблом. Квітує близько 9 місяців на рік. Не можна цю рослину обприскувати. Добре росте при штучному освітленні. Поливати фіалку потрібно у піддон теплою водою. Вирощувати можна в грунтових посадках.
Циперус.Трав’янистий багаторічник до 1,5 м висотою; листя зібране в лутовку. Квітки дрібні. Дуже вологолюбна рослина. Краще поливати через піддон.
Під час вибору рослин для класної кімнати треба враховувати що:
комфортне навчальне середовище забезпечує оптимальну динаміку працездатності, гарне самопочуття та збереження здоров'я суб'єктів навчального процесу
запах рослин не може бути сильним, відволікаючим;
рослини не повинні спричиняти алергічну реакцію;
рослини не мають закривати проходи, затемняти вікна чи світильники
навчальний процес спричинює великий тиск на організм і психічну сферу дитини тому за неправильного організування навчального середовища та навчальної діяльності такі навантаження утруднюють її розвиток і шкодять здоров'ю. Запобігти цьому допомагають різноманітні аспекти гармонізації та взаємовпливів довкілля і людини в навчально-виховному процесі.
ВИСНОВКИ
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/himerni-ta-transgenni-organizmi.html | Химерні та трансгенні організми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/386567657fac91464df447b161c80c8c.pptx | files/386567657fac91464df447b161c80c8c.pptx | Химерні та трансгенні організми. Генетичні основи селекції організмів
Виконала Палієнко Яна, учениця 11-Б класу.
Визначення
Химери - організми або їх частини, що складаються з генетично різнорідних тканин. Уперше цей термін застосував німецький ботанік Г. Вінклер (1907) для форм рослин, отриманих у результаті зрощення пасльону й томату. Надалі (1909) Е. Баур, вивчаючи пеларгонію ряболисту, з’ясував природу химер.
Розрізняють кілька типів химерних організмів:
химери мозаїчні (гіперхимери) — у них генетично різні тканини утворюють тонку мозаїку;
химери секторіальні — у них різнорідні тканини розташовані великими ділянками;
химери периклінальні — тканини з різними генотипами лежать шарами один над одним;
химери мериклінальні — їх тканини складаються із суміші секторіальних і периклінальних ділянок.
Химери можуть виникати в результаті щеплень рослин і під впливом мутацій соматичних клітин. Компоненти химер можуть відрізнятися один від одного генами ядра, числом хромосом або генами пластид чи мітохондрій. Химерні організми досить часто використовуються в наукових дослідженнях.
Принцип одержання химер зводиться головним чином до виділення двох чи більшої кількості ранніх зародків та їхнього злиття. У тому випадку, коли в генотипі зародків, використаних для створення химери, є відмінності за рядом характеристик, удається простежити долю клітин обох видів. З допомогою химерних мишей було, наприклад, розв’язане питання про спосіб виникнення в ході розвитку багатоядерних клітин поперечносмугастих м’язів.
Висновок
Вивчення химерних тварин дозволило розв’язати чимало проблем, і в майбутньому завдяки застосуванню цього методу з’явиться можливість розв’язувати складні питання генетики й ембріології.
Трансгенні організми Визначення
Трансгенними називають рослини і тварин, що містять у своїх клітинах ген чужого організму, включений у хромосоми. Їх отримують, використовуючи методи генної інженерії. Трансгенні організми можуть мати велике значення для підвищення ефективності сільського господарства та в дослідженнях у галузі молекулярної біології.
Перші генетично модифіковані організми, одержані з допомогою методів молекулярної біології, з’явилися на світ лише у 80-х роках ХХ століття. Вчені зуміли змінити геном рослинних клітин, додаючи в них необхідні гени інших рослин, тварин, риби й навіть людини.
Перший трансгенний організм (миша) був одержаний Дж. Гордоном зі співробітниками 1980 р.
На початку 90-х років у Китаї було проведено перше комерційне випробування генетично модифікованих сортів тютюну й томатів, стійких до вірусів.
А 1994 р. в США вперше надійшли в торговельну мережу продуктів харчування плоди генетично змінених томатів зі скороченим строком дозрівання.
Широкомасштабне вивільнення в довкілля трансгенних організмів розпочалося 1996 р. Серед трансгенних організмів, що були створені, 98 % складали генетично модифіковані сільськогосподарські рослини.
На незначних площах вирощувалися генетично модифіковані сорти помідорів, гарбуза, тютюну, папайі, буряку, цикорію, льону. Вже створені й проходять випробування та процедуру реєстрації трансгенні сорти рису і пшениці. Генетична модифікація надає живим організмам нових властивостей.
Але, хоча такими продуктами нині харчується багато людей, минуло замало часу, аби наука повністю встановила їх вплив на наш організм. В Європі модифіковані рослини сої та кукурудзи для виготовлення харчових продуктів дозволено з 1997 р., а харчові ферменти, добавки, одержані в результаті генної інженерії, використовують понад двадцять років.
Україна
В Україні, незважаючи на заборони, вже вирощують трансгенну сою, трансгенну картоплю, трансгенний ріпак, кукурудзу, почали вирощувати генетично модифіковані буряки.
Росія
У Росії інтенсивно розробляють генетично модифіковані рослини, створено нові сорти картоплі з модифікованими генами, а також нові трансгенні буряки з метою видалення небажаних вторинних продуктів типу рафінози, інвертного цукру та декстрину.
У Криму є дикорослі родичі цукрового буряку, правда, ці гібриди непродуктивні. Така ж ситуація з пшеницею. Але проблема є, її потрібно вивчати. Питання про перспективу використання генної інженерії під час вирощування сільськогосподарської сировини продовжує викликати серйозні суперечки серед дослідників і широких верств споживачів.
Негативний вплив трансгенних рослин
Негативний вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми можливий завдяки наявності в організмі згаданих рослин біологічно активних речовин (інсектициди, фунгіциди та ін.). Вплив цих речовин може бути прямої або опосередкованої дії через трофічні ланцюги.
До сьогодні за 13 років польових випробувань достовірних експериментальних даних про негативний вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми не отримано.
Вивільнення в довкілля ГМО
Широкомасштабне вивільнення в довкілля генетично модифікованих сортів рослин різних таксономічних груп з різними генетичними конструкціями, що надають їм нових властивостей, поставило ряд питань, на які необхідно звернути увагу під час розбудови системи біобезпеки довкілля.
Головними питаннями біобезпеки при цьому є можлива передача генів, убудованих у трансгенний організм, організмам навколишнього природного середовища, вплив трансгенних рослин, стійких до шкідників, на нецільові організми та порушення трофічних ланцюгів.
Узагальнення
1.Які організми називають химерними і як учені їх одержують?
2. Які організми називають трансгенними і як учені їх одержують?
Дякую за увагу!!!
Список використаних джерел
http://notatka.at.ua/
http://vseslova.com.ua/
http://ru.wikipedia.org/ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hvorobi-klitini.html | Хвороби клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/cbd769e35240b69de6681078938c33d9.pptx | files/cbd769e35240b69de6681078938c33d9.pptx | Хвороби клітини
Говорячи про захворювання, в основі яких лежить патологія клітин, необхідно чітко уявляти, що всі хвороби включають в себе клітинний компонент. Нижче будуть розглядатися ті захворювання, при яких пошкодження клітин є не тільки головною, але практично єдиною причиною клінічних проявів.
Хвороби накопичення
Ці захворювання пов'язані з генетично зумовленими дефектами лізосом , зниженням або втратою активності того чи іншого лізосомного ферменту і , як наслідок цього , з накопиченням спочатку в лізосомах , а потім і в клітці в цілому баластних , неутилізованих речовин. Захворювання вражають в основному нервову і м'язову тканини , приводячи до розвитку важких дефектів цих двох систем. Процес дуже швидко прогресує і неминуче закінчується летальним результатом.
В даний час розрізняють три групи хвороб накопичення: 1 ) мукополисахаридоз , при якому спочатку в лізосомах , а потім і в клітинах відбувається накопичення мукополісахаридів , 2) сфінголіпідоз , коли в нервовій тканині накопичуються сфінголіпіди ; 3 ) Муколіпідоз , пов'язаний з відкладенням кислих ліпідів. Необхідно відзначити , що при цих захворюваннях в клітинах відкладаються не тільки зазначені в назві хвороб субстрати , але і речовини інших хімічних класів .
Злоякісні пухлини
Злоя́кісна пухли́на — патологічний процес, зумовлений неконтрольованим розмноженням клітин,. В залежності від типу тканини, клітини якої перетворились на злоякісні, розрізняють рак, саркому, лімфому та інші види злоякісних пухлин. Електронно-мікроскопічні дослідження показали, що в клітинах злоякісних пухлин спостерігаються ембріональні особливості будови мембран, що виражаються у злитті між собою мембран внутрішньоклітинних органел і плазмолемми. Мембранна поверхня клітини таким чином різко збільшується, що в кінцевому підсумку призводить до істотних змін транспортних процесів, харчування клітини, сприйняття мембранами інформації і т.д.
Звичайні клітини, якщо вони пошкоджені, піддаються апоптозу (А). Ракові клітини апоптозу не піддаються і продовжують ділитися (В).
Лейкемі́я (Білокрів'я), онкологічне захворювання клітин крові, що уражає кістковий мозок і інші кровотворні органи. Основною ознакою лейкемії є велика пропорція лейкоцитів. Ці клітини, що дегенерували і втратили захисні функції нормальних лейкоцитів, знищують здорові клітини, після чого жертва стає беззахисною перед будь-якою інфекцією. Лікування проводиться за допомогою опромінення і цитотоксичних препаратів для придушення розмноження клітин, що дегенерували, або трансплантацією кісткового мозку.
Лейкоз — злоякісне захворювання системи крові, яке характеризується переважанням процесів розмноження клітин кісткового мозку, а іноді появою патологічних вогнищ кровотворення у інших органах. Лейкози за своїм походженням близькі до пухлин.
Атеросклероз
У розвитку такого широко поширеного захворювання , як атеросклероз , при якому в клітинах судинної стінки відкладаються липидно - білкові комплекси , що містять велику кількість холестерину , патологія окремих компонентів клітини також відіграє важливу роль. Де Дюв показав , що у хворих на атеросклероз відзначається дефект ферментів, що розщеплюють холестерин. Ці ферменти відносяться до групи лізосомних ензимів. Тому можна припустити , що атеросклероз є однією з форм хвороб накопичення: лізосоми захоплюють проникаючий в судинну стінку холестерин , але не можуть його розщепити ; холестерин заповнює лізосоми , а останні , перетворившись на ліпідні крапельки , накопичуються в клітці , яка також трансформується в ліпідну краплю великих розмірів. Таким чином і відбувається формування атеросклеротичної бляшки.
Гангрена
Гангрена - це макроскопічний прояв некрозу клітин. Найчастіше вона виникає в результаті порушення кровопостачання будь-яких ділянок тканин. Гангрена - процес незворотний, що виражається в омертвінні відповідної частини органу.
Генетичними є захворювання, які виникають внаслідок дефектів в генах, хромосомних аномалій.
У кожного здорової людини є 6-8 пошкоджених генів , однак вони не порушують функцій клітин і не призводять до захворювання , оскільки є рецесивними (непроявляються) . Якщо ж людина успадковує від матері та батька два схожих аномальних гена , вона захворює. Імовірність такого збігу надзвичайно мала , але вона різко зростає , якщо батьки є родичами (тобто мають схожий генотип ) . З цієї причини частота генетичних аномалій висока в замкнутих групах населення.
Кожен ген в людському організмі відповідає за вироблення певного білка . Через прояви пошкодженого гена починається синтез аномального білка , що призводить до порушень функцій клітин і пороку розвитку
Синдром Дауна (або трисомія 21) - хромосомне захворювання, що характеризується розумовою відсталістю та порушенням фізичного розвитку. Виникає захворювання внаслідок наявності третьої хромосоми в 21-й парі (всього людина має 23 пари хромосом). Це найпоширеніше генетичне захворювання, що зустрічається приблизно в одного з 700 новонароджених. Частота синдрому Дауна зростає у дітей, народжених жінками старше 35 років. Хворі цією хворобою мають особливий вигляд і страждають розумової та фізичної відсталістю.
Синдром Дауна
Синдром Тернера - захворювання, що вражає дівчаток, характеризується частковим або повним відсутністю однієї або двох Х-хромосом. Захворювання зустрічається у однієї з 3000 дівчаток. Дівчатка з таким захворюванням зазвичай дуже маленького росту й у них не функціонують яєчники.
Синдром Тернера
Синдром Х-трисомії - захворювання, при якому дівчинка народжується з трьома Х-хромосомами. Зустрічається дане захворювання в середньому в однієї з 1000 дівчаток. Характеризується синдром Х-трисомії незначною затримкою розумового розвитку та в деяких випадку безпліддям.
Синдром Клайнфелтера - захворювання, при якому у хлопчика є одна зайва хромосома. Захворювання зустрічається у одного хлопчика з 700. Хворі синдромом Клайнфелтера, як правило, мають високий зріст, якихось помітних зовнішніх аномалій розвитку немає (після статевого дозрівання утруднений ріст волосся на обличчі і дещо збільшені молочні залози). Інтелект у хворих зазвичай нормальний, але часто зустрічаються порушення мови. Чоловіки, які страждають синдромом Клайнфелтера, зазвичай безплідні.
Синдром Клайнфелтера
Муковісцидоз - генетичне захворювання , при якому порушуються функції багатьох залоз. Муковісцидоз вражає людей тільки європеоїдної раси. Приблизно кожен двадцятий біла людина має один пошкоджений ген , здатний у разі його прояви викликати муковісцидоз . Захворювання виникає , якщо людина отримує два таких гена (від батька і від матері). У Росії муковісцидоз , за різними даними , зустрічається у одного новонародженого з 3500-5400 , в США - у одного з 2500. При даному захворюванні пошкоджується ген , відповідальний за вироблення білка , який регулює переміщення натрію і хлору через оболонки клітин. Відбувається зневоднення і збільшення в'язкості секрету залоз. В результаті густий секрет блокує їх діяльність . У хворих на муковісцидоз погано засвоюються білок і жир , як наслідок - сильно сповільнюються ріст і набір ваги. Сучасні методи лікування (прийом ферментів , вітамінів і спеціальна дієта ) дозволяють половині хворих на муковісцидоз прожити більше 28 років.
Гемофілія - генетичне захворювання, що характеризується підвищеною кровоточивістю внаслідок дефіциту одного з факторів згортання крові.Захворювання успадковується по жіночій лінії , при цьому вражає в переважній більшості хлопчиків ( в середньому одного з 8500 ) . Гемофілія виникає , коли виявляються пошкодженими гени, що відповідають за активність факторів згортання крові. При гемофілії спостерігаються часті крововиливи в суглоби і м'язи , що може у результаті призводити до їх значної деформації (тобто до інвалідності людини ) . Люди , які страждають на гемофілію , повинні уникати ситуацій , здатних призвести до кровотечі . Хворим на гемофілію не можна приймати препарати , що знижують згортання крові ( наприклад , аспірин , гепарин , а також деякі знеболюючі засоби). Для профілактики та припинення кровотечі хворому вводять концентрат плазми , який містить велику кількість відсутнього фактора згортання.
Хвороба Тея Сакса - генетичне захворювання, що характеризується накопиченням в тканинах фітановой кислоти (продукту розщеплення жирів). Захворювання зустрічається в основному серед євреїв-ашкеназі і канадців французького походження (в одного новонародженого з 3600). Діти з хворобою Тея-Сакса з раннього віку відстають у розвитку, потім у них наступають параліч і сліпота. Як правило, хворі доживають до 3-4 років. Методів лікування даного захворювання не існує. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcii-dihannya1.html | Функції дихання | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/7f62c5cfa2bff1d01cb1c1026573d207.pptx | files/7f62c5cfa2bff1d01cb1c1026573d207.pptx | Сенсорні системи рівноваги, нюху і смаку
Сенсорна система рівноваги виконує такі функції:
сприйняття зміни положення в просторі голови і тіла людини;
сприйняття напрямку і швидкості руху;
підтримка рівноваги
Сенсорна система рівноваги складається з відділів:
острівцева частка кори великого мозку
периферичний відділ - вестибулярний апарат із механорецепторами
провідниковий відділ – присінково-завитковий нерв
мозочок
ядра стовбура мозку
центральний відділ
півколові
канали
присінок
органи
рівноваги
завитка
Внутрішнє вухо – лабіринт:
завитка
присінок
три півколові канали
Від механорецепторів надходять сигнали:
- статичні – пов’язані із положенням тіла
- динамічні – по’вязані із прискоренням
Присінок
Присінок заповнений ендолімфою
овальний мішечок
круглий мішечок
горбики - плями
волоскові клітини
війки
желатиноподібна речовина
кристали отоліти
При зміні положення голови ендолімфа зміщується, тисне на отоліти, подразнюються війки
Півколові канали
ендолімфа
ампула – розширення каналу
гребінець
волоскові клітини
желеподібна речовина
При обертальних рухах ендолімфа відстає від стінок каналів, змінюється тиск на волоскові клітини
Вестибулярний аппарат виконує функції в умовах земного тяжіння, інакше рідина і отоліти не будуть тиснути, людина не буде отримувати інформацію про положення тіла
Невагомість у космосі
Морська хвороба виникає через конфлікт сигналів, що йдуть від органів зору і вестибулярного апарату до ЦНС
ядро вестибулярного нерва
центр блювання
Нюхова сенсорна система – це система, яка забезпечує сприйняття хімічних подразнень і формування відчуття запаху
У нашій носовій порожнині знаходиться близько 200 мільйонів нюхових клітин
Людина здатна розрізняти більше 10 000 запахів
Запах свіжого хліба, скошеної трави і кави для людини є найприємнішими
Відділи нюхового аналізатора:
периферичний відділ – орган нюху (ніс) із хеморецепторами
провідниковий відділ – нюховий нерв
центральний відділ
мигдалевидне тіло
таламус
скронева частка кори півкуль
Нюхові рецептори
нюховий епітелій
Площа рецепторної зони – 2,5-5 кв.см
рецепторні клітини
аксон рецепторної клітини
війки
підтримуючі клітини
базальні клітини
Тривалість життя рецептора – біля 2 місяців
Кількість нюхових рецепторів – від 6 до 10 млн
нюховий епітелій
Нюхові рецептори
аксон рецепторної клітини
війки
синапси
решітчаста кістка
нюховий епітелій
Пахучі речовини контактують з війками хеморецепторів
Молекула пахучої речовини має підходити, як ключ до замка
клітини нюхових трактів
Аксони нюхових трактів йдуть до кори півкуль
Властивості нюху:
людина розрізняє шість первинних запахів;
інтенсивність нюху залежить від будови, концентрації і швидкості проходження пахучої речовини;
нюх адаптується до дії запаху;
запахи викликають інші відчуття: смакові, температурні тощо
Смакова сенсорна система – це система, яка забезпечує сприйняття хімічних подразнень і формування відчуття смаку
Відділи нюхового аналізатора:
периферичний відділ – орган смаку (язик) із хеморецепторами
провідниковий відділ – лицевий нерв
язико-глотковий нерв
блукаючий нерв
центральний відділ
таламус
скронева частка кори півкуль
Смакові рецептори – це смакові бруньки
рецепторна клітина
підтримуюча клітина
базальні клітини
волоски
Тривалість життя смакової бруньки – близько 10 діб
У одній бруньці – 40-60 клітин
Кількість смакових бруньок – біля 2 000
епітелій
Смакові бруньки об’єднані у смакові сосочки
грибоподібні сосочки
жолобкуваті сосочки
листоподібні сосочки
ниткоподібні сосочки
Смакові бруньки сприймають смаки:
солений гіркий солодкий кислий умамі
нерви
довгастий мозок
таламус
кора великого мозку
Мозок сприймає:
смак, текстуру, вологість, температуру, жирність, запах
Чи маєте запитання?
Відео до уроку ви можете переглянути за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=ukZtJizSHTw |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kistkovi-ribi2.html | Кісткові риби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/bd5b864dced6a3c5c09d2e0cc810c47a.pptx | files/bd5b864dced6a3c5c09d2e0cc810c47a.pptx | Кісткові риби. Визначальні ознаки будови, біологічні особливості, середовища існування
Бліц-турнір «Далі, далі..» :
Назвати відділи тіла риби
Серце риби складається з….
Кров риби має колір
Органи дихання риб
Шкіра риб вкрита
У кісткових риб запліднення
Парні плавці
Непарні плавці
Орган виділення риб
Риби холоднокровні чи теплокровні?
До якого типу належить надклас Риби?
Які риби не мають плавального міхура
Голови, тулуба, хвоста
Шлуночка, передсердя
Червоний
Зябра
Лускою
Зовнішнє
Грудні, черевні
Хвостовий, спинний, анальний
Нирки
Холоднокровні
Хордові
Хрящеві
«Доросла велика риба, оливково-сріблястого кольору з фіолетовим або червоним відливом. По краю хвостового плавця проходить чітка чорна смуга. У молодих риб забарвлення сріблясте, боки із чорними плямами, черевні та анальний плавці червонуваті. Мають потужні щелепи з гострими зубами, нападають на риб та інших тварин, небезпечні для людини. Будова нижньої щелепи і зубів дозволяє рибі виривати зі здобичі великі шматки м’яса. Зграя за кілька хвилин знищує тварину масою близько 50 кг».
Розгляньте зображення тварин та визначте ознаки відмінності в зовнішній будові хрящових і кісткових риб.
БУДОВА ПЛАВЦІВ І ЛУСКИ РИБИ
ЦЕ ЦІКАВО!!!
Самка оселедця відкладає від 20 000 до 40 000 ікринок,
тріски — у середньому 9 млн,
самка колючки триголкової — всього 20–100 ікринок.
Як ви гадаєте, чому самка колючки триголкової відкладає невелику кількість ікри?
Роль кісткових риб в екосистемах та значення в житті людини
Значення риб
Цінний продукт харчування
Об’єкти спортивного лову
Об’єкти ставкового й акваріумного розведення
Сировина для медицини
Виготовляють взуття та галантерейні вироби (осетер, тріска)
Небезпечні для людини (спричиняють отруєння)
Ланки в ланцюгах живлення
Проміжні хазяї паразитичних червів
Поясніть японське прислів’я: «Хочеш з’їсти фугу — спочатку напиши заповіт!».
Японці сприймають рибу фугу як делікатес. Щоправда, для того щоб приготувати з неї страву, кухар повинен мати особливу кваліфікацію, підтверджену дипломом. Він повинен знати анатомію риби (оскільки в різних частинах риби отрута міститься в різній концентрації), мати тверду руку практикуючого хірурга. Він повинен уміти надавати першу допомогу потерпілим. За два десятиліття кінця ХІХ ст. від таких делікатесів у Японії загинуло понад 3 тис. осіб, а наприкінці ХХ ст. кожні десять років гинуло близько 100 осіб.
Цікаве запитання
Як риб використовують у боротьбі з комахами-шкідниками при заростанні водойм?
Використовують рибу гамбузію для боротьби з малярією — вона поїдає личинок малярійного комара.
На рисових полях для знищення насіння бур’янів використовують коропа.
Для очищення водойм використовують рослиноїдних риб — амура білого, тиляпію, товстолобика.
Домашнє завдання
Завдання для всього класу. Опрацювати відповідний параграф підручника
Індивідуальні та творчі завдання. Скласти «шпаргалку з помилками» за темою уроку (невеличкий опорний конспект, у якому допущено декілька помилок). |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kaktusi-ta-ih-vidi1.html | кактуси та їх види | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/1a1c75a6e3bd5518417360914fa3c060.pptx | files/1a1c75a6e3bd5518417360914fa3c060.pptx | Кактусы в домашних условиях.
МКОУ Филиппенковская ООШ,
Учитель биологии Чалый Н.С.
2017 г.
Кактус (лат. Cactaceae) относится к семейству Кактусовые.Семейство делится на четыре подсемейства. Слово «кактус» имеет греческое происхождение. Карл Линней ввел это название в 1737 году как сокращенное от «мелокактус» (чертополох) из-за колючек, которыми покрыты представители Кактусовых . Высказывают предположение, что кактусы эволюционно выделились около 30-40 миллионов лет назад, и, несмотря на то, что ископаемых кактусов нигде пока не обнаружили, считается, что родина кактусов – Южная Америка, а на северный континент они распространились не так давно – не более, чем 5-10 миллионов лет назад.Можно считать, что кактусы являются растениями Нового Света. И сегодня среда обитания кактуса – Южная и Северная Америка и острова Вест-Индии. В естественных условиях растение кактус можно встретить в Африке, на Мадагаскаре и Шри-Ланке – утверждают, что туда семена кактусов были занесены птицами.
Многие кактусы и суккуленты. Однако суккуленты и кактусы не одно и то же: если все кактусы являются суккулентами, то далеко не все суккуленты являются кактусами.Кактус отличается от суккулентов наличием ареолы – специального органа, представляющего собой модифицированную пазушную почку с чешуйками, преобразованными в колючки или волоски, хотя у многих разновидностей есть и то, и другое. Еще одним отличием кактусов от суккулентов является строение их цветков и плодов – часть цветка и плода кактуса является одновременно частью его стебля. Общими признаками всех кактусовых являются ярко выраженные периоды роста, цветения и покоя, а корень кактуса не в состоянии усваивать большое количество питательных веществ, поэтому ежегодный прирост растений этого семейства весьма скромный
Общими признаками всех кактусовых являются ярко выраженные периоды роста, цветения и покоя, а корень кактуса не в состоянии усваивать большое количество питательных веществ, поэтому ежегодный прирост растений этого семейства весьма скромный. Кактусы в домашних условиях часто испытывают недостаток освещения, поэтому лучшее место для них – южный подоконник. Летом они хорошо себя чувствуют на свежем воздухе – на освещенном балконе, террасе и просто в саду, зимой же им свет не так и нужен, поэтому кактусы, вошедшие в период покоя, можно переставить в тень. Если же они проводят зиму в том же помещении, что и лето, обеспечьте им хорошее освещение. Нехватка света может привести к тому, что растения будут болезненно вытягиваться, а макушка кактуса приобретет бледно-зеленый цвет.
Поскольку речь идет об одних из самых светолюбивых растений, нужно знать, что Поскольку кактусы относятся к выносливым растениям, они практически не реагируют на резкие перепады температур и нормально переносят прохладу, хотя и являются теплолюбивыми растениями. Весной и летом комнатный кактус хорошо чувствует себя в обычных для квартир и садов температурных условиях, а зимой оптимальная температура для него – от 6 до 14 ºC при условии, что в помещении при регулярном проветривании не будет сквозняков и иссушающих воздух отопительных приборов. Поливают кактус умеренно, по мере высыхания грунта. В холодную и дождливую погоду кактусы лучше не поливать, даже если на дворе лето. Зимой увлажнение грунта в горшках с кактусами заметно сокращают, а в некоторых случаях прекращают совсем.
Как только у кактусов по весне обнаружатся признаки роста (позеленеет верхушка и появятся молодые колючки), начинайте ежедневно обильно опрыскивать растения отстоянной водой комнатной температуры, а когда начнется активный рост, их 2-3 раза увлажняют нижним поливом, поместив горшочки с кактусами на четверть часа в мисочки с водой температуры 28 ºC. Исключение составляют шерстистые или густо опушенные виды – им такие ванны противопоказаны.
Весной и осенью полив осуществляют по утрам, а в летнее время вечером. Вода для поливов и опрыскиваний должна быть мягкой – кипяченой и отстоянной. Один раз в месяц в воду нужно добавКак только у кактусов по весне обнаружатся признаки роста (позеленеет верхушка и появятся молодые колючки), начинайте ежедневно обильно опрыскивать растения отстоянной водой комнатной температуры, а когда начнется активный рост, их 2-3 раза увлажняют нижним поливом, поместив горшочки с кактусами на четверть часа в мисочки с водой температуры 28 ºC. Исключение составляют шерстистые или густо опушенные виды – им такие ванны противопоказаны.
Весной и осенью полив осуществляют по утрам, а в летнее время вечером. Вода для поливов и опрыскиваний должна быть мягкой – кипяченой и отстоянной. Один раз в месяц в воду нужно добавлять лимонную или щавелевую кислоту – на литр воды полграмма или одну десятую грамма соответственно. Можно сутки настаивать воду для полива на торфе – 200 г торфа на три литра воды.
Кактусы с густыми и мощными колючками хорошо по утрам и вечерам опрыскивать горячей водой из пульверизатора.
лять лимонную или щавелевую кислоту – на литр воды полграмма или одну десятую грамма соответственно. Можно сутки настаивать воду для полива на торфе – 200 г торфа на три литра воды.
Кактусы с густыми и мощными колючками хорошо по утрам и вечерам опрыскивать горячей водой из пульверизатора.
Как только у кактусов по весне обнаружатся признаки роста (позеленеет верхушка и появятся молодые колючки), начинайте ежедневно обильно опрыскивать растения отстоянной водой комнатной температуры, а когда начнется активный рост, их 2-3 раза увлажняют нижним поливом, поместив горшочки с кактусами на четверть часа в мисочки с водой температуры 28 ºC. Исключение составляют шерстистые или густо опушенные виды – им такие ванны противопоказаны.Весной и осенью полив осуществляют по утрам, а в летнее время вечером. Вода для поливов и опрыскиваний должна быть мягкой – кипяченой и отстоянной. Один раз в месяц в воду нужно добавлять лимонную или щавелевую кислоту – на литр воды полграмма или одну десятую грамма соответственно. Можно сутки настаивать воду для полива на торфе – 200 г торфа на три литра воды.Кактусы с густыми и мощными колючками хорошо по утрам и вечерам опрыскивать горячей водой из пульверизатора.
Подкармливать кактусы следует с большой осторожностью, а при ежегодных пересадках растений можно и вовсе их не подкармливать. Вносят удобрения в виде растворов не чаще одного раза в неделю в период активного роста в уже увлажненный грунт, чтобы избежать ожога корней. Самым распространенным удобрением для кактусов является смесь Кадатского, состоящая из калийной селитры, однозамещенного фосфорнокислого калия, двадцатипроцентного суперфосфата, сернокислого калия, сернокислого магния и хлористого калия. Для приготовления питательного раствора один грамм смеси Кадатского растворяют в одном литре воды.
Горшки для кактусов могут быть керамическими или пластмассовыми. Размер горшка определяется габаритами растения, причем высота посуды должна превышать длину корневой системы кактуса на 15-20 %, а ширину горшка – в полтора раза. Другими словами, посуда для кактуса должна быть неширокой и достаточно глубокой – в ней кактус будет чувствовать себя устойчивей, да и поливать растение придется реже, чем при выращивании в плоском горшке. Кроме того, для кактусов среднего и маленького размера предпочтительней пластиковые горшки, потому что пористая керамика способствует высокой испаряемости воды, защелачиванию и засолению субстрата.
Субстрат кактусам нужен рыхлый, пористый, водо- и воздухопроницаемый, слабокислой реакции – pH 6,0. Можно приобрести готовый грунт для кактусов в цветочном магазине, а можно составить его самостоятельно из равных частей листовой земли, крупного и хорошо промытого речного песка и дерновой земли с добавлением небольшого количества кирпичной крошки или древесного угля. Для старых и столбовидных кактусов, а так же для растений с реповидным корнем в грунт добавляют нежирную глину. Эпифитные кактусы нуждаются в добавках перегнойной земли или торфа – до 1/3 объема. В грунт для кактусов с белыми шипами желательно внести немного извести в виде кусков гипса или старой штукатурки. Если вы составите грунт неправильно, у растения вполне может произойти загнивание корней.
Пересадка кактуса осуществляется весной, в самом начале активного роста. Уложите на дно горшка с отверстиями дренажный слой из мелкого керамзита, кирпичной крошки, крупного речного песка или старых черепков, заполните горшок на треть высоты стерильным субстратом, опустите корни растения в горшок и равномерно со всех сторон заполните емкость влажным грунтом. Для этого лучше пользоваться чайной ложкой или небольшим резиновым шпателем. Не нужно слишком уплотнять субстрат, а участок с корневой шейкой нужно присыпать крупнозернистым речным песком. Не поливайте кактус после пересадки в течение недели, пока не заживут травмы, нанесенные корневой системе
Цветение кактуса в значительной степени зависит от того, насколько правильно организована его зимовка: у пустынных, горных и степных видов в этот период созревают молодые побеги и формируются цветочные почки. Если кактус зимой оставался на южном подоконнике и его рост не прекращался, вряд ли он в будущем сезоне зацветет. При правильно организованной зимовке растение отдыхает и накапливает силы, и вполне вероятно, что в следующем году вам посчастливится увидеть цветок кактуса. Хотя справедливости ради нужно сказать, что такие виды, как нонокактус, мелокактус, пародия, рипсалис, гимнокалициум и апорокактус могут зацвести даже после зимовки в теплой комнате.
Если кактус зацвел, ни в коем случае не перемещайте и не поворачивайте его – потревоженное растение сбросит все цветки и бутоны. Прямые солнечные лучи в период цветения кактусам противопоказаны, и вы должны защитить от них растение полупрозрачной тканью или бумагой.
В период цветения необходимо ежедневно проветривать помещение, но нельзя допускать даже малейших сквозняков. Подкормки в это время тоже не вносят, иначе растение сбросит и цветки, и бутоны, или они трансформируются в детки кактуса. В первое цветение цветки обычно мельче, но с каждым годом они становятся все крупнее, да и количество их может увеличиваться. Цветение кактуса не просто прекрасное зрелище, оно помогает установить принадлежность вашего растения к тому или иному роду и виду, что намного облегчает уход.
После того, как кактус отцветет, необходимо сократить расход воды при его поливе до минимального, а частоту увлажнения субстрата свести к одному разу в месяц – буквально для того, чтобы кактусы не сморщивались от обезвоживания. Подкормки необходимо прекратить совсем. Очень важно, чтобы на растение не попадал горячий воздух от отопительных приборов, а еще лучше поместить кактус на подоконник, под которым нет радиатора, или в неотапливаемую комнату, где температура не поднимается выше 15 ºC и не опускается ниже 8-6 ºC. Если вдруг вы обнаружили, что кактус начал морщиться, не увеличивайте полив, а просто слегка обрызгайте растение теплой водой – совсем немного, иначе при пониженной температуре может у него произойти загнивание корней. Период покоя для кактусов должен длиться с ноября по март, значит, сокращать полив и прекращать подкормки нужно уже с октября.
Исключением из общего для всех кактусов правила является шлюмбергера – ее всю зиму поливают один раз в неделю.
В начале марта нужно помочь кактусам выйти из спячки. Для этого растение переносят на южный подоконник, начинают опрыскивать, потом постепенно увеличивают расход воды, одновременно сокращая промежутки между поливами. Возобновляют и подкормки кактуса.
Размножаются кактусы семенным и вегетативным способом.Выращивание кактусов из семян имеет свои сложности: семяна на полчаса замачивают в бледно-розовом растворе марганцовки. Необходимо простерилизовать субстрат – пропарить его или прожарить в духовке при 110-130 ºC. Влажный субстрат насыпают в емкость слоем около 1 см, по нему раскладывают подготовленные семена, после чего посевы накрывают пленкой или стеклом. Почву все время поддерживают в слегка влажном состоянии, посевы дважды в день проветривают. Для того чтобы семена кактуса проросли, потребуется от нескольких дней до нескольких месяцев. При появлении у всходов первых колючек их пересаживают в более питательный субстрат, а в возрасте нескольких месяцев за ними начинают ухаживать, как за взрослыми растениями, но берегут от слишком резких перепадов температур и чаще поливают.Сеять семена лучше так, чтобы всходы появились в начале весны.
Проще размножать кактусы вегетативно: на многих растениях образуются детки, имеющие зачатки корней. Детки легко отделяются, после чего укладываются на влажный субстрат, в который прорастают их корешки, образуя со временем корневую систему. Выберите детку покрупнее, отделите ее стерильным инструментом, подсушите место среза в течение 3-4 дней и укорените черенок во влажном субстрате.
Почему кактусы желтеют.
Этот вопрос читатели задают чаще всего. Причинами этого явления может быть дефицит питательных веществ в субстрате, нарушение режима полива или вредоносная жизнедеятельность паутинного клеща. В первом случае нужно внести подкормку, во втором – откорректировать частоту полива и норму расхода воды, а в третьем – обработать кактус каким-нибудь акарицидом – Актелликом, например.
Почему кактусы гниют.
Чаще всего кактус гниет от избытка влаги в почве. Поливать его, конечно, нужно, но учитывая при этом, что растение-суккулент лучше забыть полить, чем полить дважды. При хроническом переувлажнении субстрата кактус начинает гнить. Чтобы спасти растение от гибели, нужно извлечь его из почвы, обрезать все подгнившие участки и корешки, обработать срезы толченым углем и пересадить кактус в новый стерильный субстрат. Если растение не слишком пострадало, вполне возможно, вам удастся его реанимировать.
Почему кактус не растет.
У этой проблемы тоже может быть несколько причин: неправильно составленный субстрат, тесный горшок, болезнь, солнечный ожог, отторжение корней или их повреждение вредителями.
Если составили грунт из неправильных компонентов или не выдержали нужных пропорций, почва может быть слишком кислой или, наоборот, слишком щелочной. Портится грунт и от полива неотстоянной и некипяченой водой с высоким содержанием извести. Следите за качеством и температурой воды для полива, составляйте грунт в соответствии с требованиями культуры, а если вы не умеете этого делать, используйте покупной субстрат, специально приготовленный для кактусов специалистами. Вовремя пересаживайте кактусы в больший горшок.
Кактус опунция (Opuntia)
Чтобы избежать солнечных ожогов, постарайтесь в полуденные часы защитить растение от прямых солнечных лучей. И поворачивайте нецветущие кактусы вокруг оси, чтобы они освещались и прогревались равномерно. От резкого перепада температур, сильного переохлаждения или, наоборот, перегрева, у кактуса могут отмереть корни, причем само растение при этом остается здоровым и способным к укоренению. Опасность кроется в том, что вы, не подозревая, что кактус сбросил корни, будете продолжать его полноценно увлажнять и подкармливать, а это может привести к гибели растения – оно просто сгниет. Проверяйте кактус как можно чаще, и если вы установите, что он лишил себя корней, поместите его сверху на легкий, но питательный, почти сухой грунт, обложите для устойчивости камешками, защитите от прямых солнечных лучей, и опрыскайте водой первый раз через три дня. Поливать кактус без корней опасно.
Вредители кактусов.
Из вредителей кактусы повреждают мучнистый корневой и мучнистый стеблевой червецы.Корневой червец опасен тем, что он невидим, но при осмотре корней можно обнаружить мелких насекомых, оставляющих после себя крошечные белые «ватные» комочки. Чаще других кактусов от корневых червецов страдают эхинопсисы. Для избавления от вредителей проще всего обработать растение по листьям и пролить почву в горшке раствором системного инсектицида – Актары или Актеллика, а через две недели провести повторную обработку. Если вы не хотите использовать химические препараты, выньте растение из почвы и промойте весь кактус вместе с корнями под сильной струей воды, после чего подержите растение 10-15 минут в воде температуры 50-60 ºC. Затем кактус в течение нескольких дней подсушивают и сажают в обеззараженный грунт.
Стеблевой червец, или мохнатая тля, является близким родственником корневого червеца. Вредитель делает проколы в стеблях растений и питается их соком. Опасен он еще и тем, что через эти проколы проникают грибковые инфекции, вызывающие гниение кактуса. Разглядеть этих вредителей бывает нелегко, особенно на тех видах, которые покрыты войлочными волосками. Чтобы избежать неприятностей со стеблевым червецом, а заодно и защитить кактус от других вредителей, целесообразно в качестве профилактики дважды в год обрабатывать растение и грунт в горшке инсектицидом, например, Актелликом или Актарой.
Могут паразитировать на кактусах также красный и паутинный клещи, избавиться от которых можно теми же средствами, что и от червецов.
Эхинопсис (Echinopsis)
Болезни кактусов.
Поражают кактусы и заболевания – сухая и черная гнили, фитофтороз, ризоктониоз, гельминтоспороз, фузариоз, пятнистости и вирусные болезни.
Фитофтороз, или черная (красная) корневая ножка, вызывает гниение основания стебля и корней кактусов. В борьбе с заболеванием сеянцы на ранней стадии болезни несколько раз обрабатывают Бенлатом с интервалом в 3-4 часа. У взрослых экземпляров удаляют поврежденные части, а срезы опрыскивают раствором фунгицида.
Цереусы (Cereus)
Фузариоз, или фузариозная гниль, поражает при повышенной влажности грунта и воздуха в помещении. В результате развития болезни корневая шейка и корни загнивают, стебель кактуса желтеет, морщится и падает. Надо удалить все поврежденные части стебля и корней, обработать раны толченым углем, серой или зеленкой. Чтобы избежать поражения кактуса фузариозом, не допускайте механических повреждений растения и время от времени поливайте кактус раствором Фундазола.Гельминтоспороз, или мокрая гниль, выглядит, как водянистые темные пятна, покрытые нитями грибницы. Попадают возбудители заболевания в грунт вместе с семенами.Ризоктониоз – тоже мокрая гниль, от которой стебли кактусов темнеют, а чернота поднимается по сосудам вверх. Развивается ризоктониоз в условиях повышенной влажности. Избежать заболевания можно, проводя дезинфекцию почвосмеси для кактусов.
Гимнокалициум (Gymnocalycium)
Сухая гниль, или фомоз, неизлечим: кактус просто высыхает изнутри, и ничего нельзя поделать. В качестве профилактической меры растения иногда опрыскивают раствором фунгицида.
Серая мягкая гниль поражает места прививки или боковые части стебля. Ткани растения разжижаются и превращаются в кашистую массу, покрытую налетом грибницы темно-серого цвета. Активизируется инфекция при хроническом переувлажнении субстрата. На ранней стадии развития болезни кактус можно спасти, если вырезать на нем пораженные участки и обработать раны серой, толченым углем или Нистатином.
Маммиллярия (Mammillaria)
Черная гниль, или альтернариоз, внешне проявляется блестящими темно-бурыми или черными пятнами в виде потеков. Необходимо вырезать все эти пятна до здоровой ткани и обработать кактус раствором фунгицида.
Пятнистости (антракноз, или бурая пятнистость, и ржавчина) имеют грибковую природу, поэтому лечение проводят растворами фунгицидов, однако перед опрыскиванием следует удалить на кактусах пораженные участки.
Симптомом вирусных болезней являются светлые пятна на стволе растения. Для обработки кактусов от вирусных инфекций растворите в литре воды одну таблетку Ремантадина, однако особых надежд на лечение не возлагайте, поскольку вирус победить очень трудно.
Апорокактус плетевидный (Aporocactus flagelliformis)
Виды и разновидности кактусов
Семейство Кактусовые включает в себя четыре подсемейства, у каждого из которых есть принципиальные различия в физиологии и строении – подсемейства Перескиевых, Опунциевых, Маухиениевых и Кактусовых, к которому относится 80 % всех кактусов.
Подсемейство Кактусовых представлено растениями, у которых отсутствуют листья и глохидии. Среди них есть как эпифиты, так и ксерофиты всевозможных форм – колоннообразные, шаровидные, стелющиеся или образующие дернины. Есть множество растений со съедобными плодами – ферокактусы, эхиноцереусы, маммилярии, миртиллокактусы, пениоцереусы и другие. Предлагаем вам краткое описание родов, видов и разновидностей, а также названия кактусов, которые чаще всего выращиваются в комнатной культуре.
Астрофитум (Astrophytum)
https://yandex.ru/images/search?p - фотографии кактусов.
https://floristics.info/ru--текстовая информация Листьева Лилия.
https://www.yandex.ru/ -- фотографии кактусов.
ИСТОЧНИКИ интернета.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-cherevonogi.html | "Клас черевоногі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/52b81e05e7f019aa6040c13ffee21b1d.pptx | files/52b81e05e7f019aa6040c13ffee21b1d.pptx |
Клас черевоногі
Підготувала
учениця 8-В класу
Кошина Анна
Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фауні їх більше 1000, з них на Україні — понад 200. Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водойми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин. Це єдиний клас, представники якого освоїли не тільки водоймища, але й сушу, тому за кількістю видів молюсків — це найчисленніший клас. Його представники порівняно невеликі за розмірами: чорноморський молюск рапана до 12 см висотою, виноградний равлик — 8 см, деякі голі сігимаки — до 10 см, великі тропічні види досягають 60 см.
Будова
Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широкою підошвою. Черепашка (1,5-250 мм) спіральне закручена, іноді недорозвинена або зовсім редукована. На голові розташовані1—2 пари щупалець. У більшості видів добре розвинені очі, статоцисти та осфрадії. У глотці знаходяться рогові щелепи та терка (радула, вкрита рядами міцних хітинових зубчиків). Ці органи служать для механічного подрібнення та зіскоблювання їжі. Розвинені слинні залози. Кишки утворюють петлеподібний вигин, анальний отвір міститься над головою або збоку від неї, на правому боці тіла. Тіло молюска вкрито мантією і міститься в спіральне закрученій черепашці.
Пересування молюска відбувається завдяки хвилеподібному скороченню м'язів ноги. На нижній стороні голови міститься рот, а на бічних сторонах — два чутливих щупальця, біля їхньої основи знаходяться очі.
Живлення
Живлення черевоногих різноманітне. Є серед них фітофаги (голі слизні, виноградний і садовий слимаки та ін.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ін.), більшість — всеїдні форми. У глотці є м'язовий язик з численними зубчиками на нижній стороні, ними, як терткою, п'явушник зіскоблює м'які тканини рослин. Через глотку і стравохід страва потрапляє в шлунок, де й починає перетравлюватися. Подальше перетравлювання відбувається в печінці, а закінчується в кишечнику. Неперетравлена пожива викидається через анальний отвір назовні. До рослиноїдних черевоногих належить виноградний равлик, що також завдає шкоди сільському господарству. У деяких країнах його використовують в їжу.
Дихання
Органами дихання є зябра (для біль-
шості) та легені — особливої кише-
ні мантії, куди повітря потрапляє че-
рез дихальний отвір. Ті, що дихають
атмосферним повітрям, час від часу
необхідно підійматися на поверхню
води. Стінки легені обплетені мере-
жею кровоносних судин. Тут відбу-
вається збагачення крові киснем і
виділення вуглекислого газу.
Нервова система
Серце складається з двох камер — перед-
сердя і шлуночка. З великих судин через ка-
піляри кров потрапляє в проміжок між ор-
ганами. Таку кровоносну систему назива-
ють незамкненою. З порожнини тіла кров
(венозна без кисню) збирається в судину,
яка підходить до легені, де вона збагачуєть-
ся киснем, звідки потрапляє в передсердя,
потім — у шлуночок і нарешті по артеріях —
судинах, що несуть кров, збагачену киснем
(артеріальну), потрапляє до органів.
Розмноження
Розмноження статеве. Морські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та наземні — гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий або з метаморфозом, личинка парусник (велігер).
Життєдіяльність та різноманітність
Серед морських черевоногих переважають літоральні форми, проте є й такі, що опускаються на значну глибину. У Чорному та інших морях поширена пагела, вона міцно прикріплюється до прибережних скель своєю ногою (буває, треба прикласти силу в десятки кілограмів, щоб відірвати цього молюска від субстрату).
У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик звичайний (озерним), який досягає розмірів 68—70 мм. За допомогою ноги він переміщується не лише по твердому субстрату, але й по плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню, щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні температури вод до 6—8 °С ставковий починає дихати киснем, розчинним у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом живлення ставковик звичайний — всеїдна тварина: поїдає рослинну, тваринну їжу, а також і трупи.
Експериментальне доведено, що при високій щільності популяції продукти
метаболізму пригнічуюче діють на кожну особину, затримуючи її ріст. Тому
в густо заселених басейнах розвивають-
ся дрібні екземпляри. У невеликих пріс-
них водоймах поширені котушки, калю-
жниці, бітинії. Котушки, живлячись мік-
роскопічними водоростями (вони їх
зскрібають теркою з поверхні водяних
рослин та підводних предметів), є ба-
жаними мешканцями акваріумів як біо-
логічні санітари. Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм, виділяючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у черепашку.
Наземні молюски витримують значні темпе-
ратурні коливання. У південних широтах вліт-
ку, а в північних — взимку вони впадають у стан
анабіозу. У південних та західних областях СРСР,
в тому числі й на Україні, поширений наземний
молюск виноградний слимак . Активний вночі,
завдяки чому зменшуються втрати води з орга-
нізму. Належить до фітофагів, живлячись лис-
тям винограду та плодових дерев. Яйця відкла-
дає в ямку, яку викопує за допомогою ноги. За
літо буває 2—3 кладки по 20—25 яєць. Восени із
зниженням температури до 8—10° впадає у
сплячку. Для цього він заривається у землю або
ховається під мох чи опале листя; вхід у черепа-шку закриває твердою вапняковою кришечкою (епіфрагмою), яку виділяє мантія.
Наземний спосіб життя ведуть голі слизні, типовими представниками яких є польовий та садовий слизні. Характерна ознака цих молюсків — відсутність зовнішньої черепашки. Вона у них рудиментарна, у вигляді невеликої вапнякової пластинки овальної форми; зовні обростає мантією. Дихають голі слизні атмосферним повітрям за допомогою легені (дихальна порожнина під мантією).
Джерела:
http://referatu.net.ua
http://www.refine.org.ua |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kitayskiy-aligator1.html | "Китайський алігатор" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/eaac3767767c58a9ef89afcf25ce36ca.pptx | files/eaac3767767c58a9ef89afcf25ce36ca.pptx | Китайський алігатор
Царство: Тварини Тип: Хордові Клас: Плазуни Загін: Крокодили Сімейство: Алігаторові Рід: Алігатор Вид: Китайський алігатор
Наукова класифікація
Китайські алігатори м'ясоїдні напівводні рептилії з довгим, масивним хвостом, що становить половину довжини тварини. Виконує цілий ряд функцій: допомагає рухатися у воді, використовується як лопата при будівництві гнізд, служить в якості зброї при захисті від ворогів, а також служить складах для жиру, який алігатор використовує протягом зими.
Опис
Лапи короткі, пазуристі, на кожній є по п'ять частково перетинчастих пальців (у американського алігатора на задній лапі тільки чотири пальці). Верхня та нижня частина тіла покриті костяністими щитками, що служать для захисту. На відміну від багатьох інших видів крокодилів четвертий зуб на нижній щелепі не видно при закритій пащі. Як і у кайманів, на віях є кістяні щитки. Остання особливість також відрізняє їх від найближчого родича - американського алігатора.
Очі алігатора прикриті напівпрозорою мембраною, яка тягнеться від переднього куточка ока до заднього, захищаючи очне яблуко від механічних пошкоджень і пересихання. Над ніздрями є складки шкіри, які можуть закривати їх, оберігаючи від попадання води, що дозволяє алігаторові протягом тривалого періоду перебувати під водою без дихання.
Молоді особини схожі на дорослих, але уздовж тіла мають виразні жовті смуги. У середньому на тілі є по п'ять смуг, на хвості вісім. У міру зростання ці смуги поступово зникають. Довжина самців може досягати 2,2 м від носа до кінчика хвоста, але зазвичай не перевищує 1,5 м. Самки досягають в довжину максимум до 1,7 м, в середньому 1,4 м.
Вага: Близько 40 кг. Тривалість життя: До 30-35 років. Голос: Китайські алігатори мають широкий набір криків. Крики, що нагадують рев, використовуються в шлюбний період для залучення партнерів, вони ж служать для визначення меж території і для з'ясування відносин між самцями. Істоти, що хрюкають звуки, що видаються малюками, служать для контакту з матір'ю, щоб попередити її про небезпеку, дискомфорті і т.п.
Зараз алігатор мешкає тільки в басейні річки Янцзи на східному узбережжі Китаю. Колись, коли популяція цього виду була значно чисельніша, його ареал займав набагато більшу територію. Перші згадки про китайського алігатора відносяться до 3 тис до нашої ери, і в цих джерелах вказувалися і інші райони Китаю і навіть Кореї. У 1998 році вчені підрахували, що тільки за останні 12 років природний ареал китайського алігатора скоротився більш ніж у 10 разів.
Поширення
Харчування
Алігатори є хижаками, що ведуть нічний спосіб життя. Дорослі особини харчуються рибою, зміями, молюсками, невеликими ссавцями і водоплавними птахами. Молоді алігатори вживають в їжу комах та інших дрібних безхребетних.
Розмноження
Шлюбний сезон наступає в червні, через місяць після початку сезону дощів. Як самці, так і самки гарчать у пошуках партнера. Ще одним приваблює маневром служить мускусна заліза під нижньою щелепою, яка випускає характерний запах. дин самець за сезон може доглядати за декількома самками.
У липні самки влаштовують гніздо в заростях трави по берегах річок і озер. Передніми і задніми лапами вона створює горбик приблизно 1 м заввишки. Гнізда часто створюються недалеко від нір, так що мати може знаходитися недалеко під час інкубаційного періоду. Далі самка в поглибленні на вершині пагорба відкладає 10-40 яєць і вкриває їх травою.
Самки часто відвідують гніздо і охороняють його від хижаків, у той час як самці не беруть в цьому участь. Виводок з'являється у вересні. Почувши Піщані, самка розриває верхній шар і переносить дитинчат вниз до води. Вона також може допомогти дитинчаті вилупитися, повільно катаючи яйце по землі або натискаючи на шкаралупу. Самка залишається разом зі своїм потомством на першу зиму.
Китайський алігатор знаходиться під загрозою зникнення і включений до Міжнародної Червоної книги.
Загроза зникнення і охорона |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hizhi-roslini.html | Хижі рослини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/166a918bad70ec4a54677b5f7a066049.pptx | files/166a918bad70ec4a54677b5f7a066049.pptx | Хижі рослини
Введення
Хижі рослини вважаються дивом природи. Зазвичай такі рослини мешкають в збіднених азотом місцях, а тварин використовують як додаткове джерело азоту. Залучаючи комах забарвленням, запахом або солодкими речовинами, рослини ловлять їх тим або іншим способом, а потім виділяють в пастку ферменти, які переварюють спійману жертву. Продукти, що утворюються в результаті такого позаклітинного травлення, всмоктуються і засвоюються.
Налічується 450 видів таких рослин, що відносяться до 6 сімейств; їх можна виявити по всьому світу в самому різному житлі.
Оскільки ці хижі рослини харчуються в основному дрібними комахами, то їх ще називають комахоїдними.
Хижі рослини використовують п'ять різних типів пристосувань для упіймання видобутку:
1. Глеки - пастки
2. Пастки, що закриваються
3. Липучі пастки
4. Засмоктуючі пастки
5. Ловушки-рачевні
Вигляд пастки не є ознакою, по якій хижі рослини розділяються на сімейства
Введення
Кувшинчики - пастки
Ці рослини застосовують різні прийоми для заманювання видобутку. Краї і внутрішні стінки ловецького листя деяких з їх забарвлені в яскраво-червоний колір, тоді як інші виділяють цукристу речовину.
Є два можливі пояснення, чому видобуток не вилітає з пастки: дурманна речовина, що міститься в цукристій рідині і швидко усипляє видобуток, або нависаюча кришечка, яка дезорієнтує комаху.
Пастки, що закриваються
Пастка формується на кінці аркуша, черешок грає роль петлі, а сам аркуш утворює дві облямованих зубцями долі. На кожній з них є чутливі волоски, що наводять в дію пастку.
Це відбувається, коли комаха потривожить один з волосків. Але лише при тому, що стосується другого волоска з підстави рослини поступає досить потужний електричний імпульс, що заставляє пастку закритися. Пастка закривається дуже швидко - в межах однієї п'ятої частки секунди.
Липучі пастки
Деякі рослини використовують клейку речовину. Як тільки комахи сідають на аркуш, вони в'язнуть в цукристій рідині, що виділяється особливими стебловими залозами листя. Намагаючись вирватися, жертва заставляє сусідні волоски нахилитися у бік джерела руху і в результаті виявляється ще міцніше схопленою.
Засмоктуючі пастки
Ці рослини живуть в ставках. З їх листя звисають бульбашки, що мають отвір, що закриває вільнопідвішений клапан. Особливі залози викачують з бульбашки майже всю воду, аби клапан залишався щільно закритим завдяки тиску води зовні. Потім виділяється цукриста речовина, що залучає видобуток і одночасно зміцнююче клапан. Щетини направляють видобуток до клапана, який миттєво відкривається при торканні жертвою сигнальних волосків. Тиск заставляє клапан відкритися усередину, і видобуток разом з водою засмоктується в бульбашку. Далі клапан швидко закривається, вода викачується назовні, і починається переварювання улову.
Пастки - рачевни
Ловецьке листя рослини має короткий черешок, розділений на дві що вирушають під воду або під землю трубки. По всій довжині трубок проходит спіральний проріз, уздовж внутрішньої поверхні, якою знаходиться ряд направлених всередину волосків. Залозки, розташовані на зовнішньому краю, виділяють клейку речовину. Невеликі водні або грунтові організми прямують волосками всередину пастки, звідки вони вже не можуть вибратися.
Кувшинчики - ловушки
Непентес
Тропическое растение-хищник непентес способно ловить не только насекомых, но даже мелких мышей, лягушек и пресмыкающихся.
Через 5-7 часов пойманная добыча полностью переварена. Внутри крупных кувшинчиков - до литра пищеварительного сока.
Эту кисловатую освежающую жидкость с большой охотой пьют орангутаны.
Саррацения
Кувшинчики - ловушки
Это северо-американское болотное растение.
Ловит тараканов и мух длинными трубковидными ловушками - зелёными изящными "бокалами" высотой 10-15 см, которые представляют собой видоизмененные листья, вырастающие из корневища. Над ловушками возвышаются широкие образования в виде зонтиков, возникающие в результате расширения срединной жилки.
Произрастает в Венесуэле и Гайане.
Это многолетние травы, с листьями-ловушками в форме кувшинчиков, образуют розетки. В верхней части широко раскрытой воронки есть небольшой ложковидный вырост, в котором вырабатывается большое количество нектара. Высота растений колеблется в пределах 7-40 см. Окраска листьев зеленая с пурпурным оттенком, центральная жилка — ярко-пурпурная.
Гелиамфора
Кувшинчики - ловушки
Дарлінгтонії зустрічаються на болотистих грунтах західного побережжя Північної Америки.
Листя - пастки цієї рослини досягають висоти одного метра і небезпечні навіть для дрібних птиць. Вони нагадують кобру, що виготовилася до нападу, з роздутою шиєю.
Їх солодкий запах залучає повзаючих комах, що літають.
Кувшинчики - пастки
Липучі пастки
Росоліст - комахоїдна рослина, що виростає в Португалії і Марокко переважно на сухих кам'янистих грунтах.
Лінійне листя і стебло густо покриті железками, що виділяють клейку рідину, схожу на краплі роси. Комаха, попавши на аркуш, обливається рідиною, гине, розчиняється і всмоктується рослиною.
В центрі аркуша залізисті волоски короткі, а по краях довші. Голівку волоска оточує прозора крапелька густою липкою тягучого слизу. Дрібні мухи або мурашки, притягнені блиском цих крапельок, сідають або вповзають на аркуш і прилипають до нього. Комаха кидається і б'ється, намагаючись звільнитися з пастки, і при цьому неминуче зачіпає за сусідні липкі краплі. Всі волоски потривоженого аркуша згинаються назустріч видобутку і скоро обволікають її слизом.
Одна рослина росянки за день здатна переварити декілька десятків комах.
Липучі пастки
Ловецький апарат жирянки - аркуш. На верхній стороні аркуша знаходяться залозки на ніжках, що виділяють цукристий слиз для залучення комах, і сидячі залозки, що виробляють слиз з набором ферментів для переварювання видобутку.
Комаха, що сіла на аркуш, приклеюється до його поверхні, після чого відбувається повільне скручування аркуша і переварювання захопленої комахи.
Жирянка
Липучі пастки
Харчується комахами і павуками.
Виростає у вологому помірному кліматі на Атлантичному побережжі США.
Якщо видобуток малий, вона може виповзти з пастки, але якщо усередині стулок виявилася комаха товще 3-4 мм, воно неминуче загине. Чим відчайдушніше б'ється воно в пастці, тим міцніше стискуються стулки аркуша, все сильніше прилягаючи одна до іншої і здавлюючи видобуток. Внутрішня поверхня аркуша усіяна дрібними червоними железками, що виділяють рідину, яка містить травні ферменти і мурашину кислоту.
Венерина мухоловка
Пастки, що закриваються
Альдрованда вільно плаває у водоймищі.
Її тонке трав'янисте стебло з мутовками з 7-9 листя, схожого на листя венериной мухоловки, завжди знаходиться під водою.
Широкі плоскі листовидні черешки листя звужені біля листової пластинки, де закінчуються довгими шиловидними щетинами, які, як списи, стирчать на всі боки. Листова пластинка складається з двох напівкруглих, нахилених одна до іншої половинок. Це ловецький апарат рослини.
Альдрованда
Пастки, що закриваються
Пузырчатка
Це цікава рослина віддає перевагу змуленим, багатим гумусом водоймищам, що стають у весняно-осінній період притулком великої кількості водних організмів.
Захопити видобуток цьому растеню допомагає унікальний орган - ловецька бульбашка, за що вони і отримали назву «пухирчатку».
Засмоктуючі пастки
Генлісєї можна зустріти в Південній Америці і тропічних районах Африки
Є справжніми хижаками, хоча їх зовнішній вигляд не вказує на їх підступні властивості. Річ у тому, що, по-перше, їх ловецькі органи розташовуються під землею, а по-друге, видобуток генлисей вельми малий.
Підземні выросты виділяють особливу сигнальну речовину, що заманює одноклітинних в отвори-пастки.
Пастки - рачевни
Кореневі пастки генлисеи
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/iz-istorii-hliba.html | Із історії хліба | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/bce9e869326e1208a67211bc144799f2.pptx | files/bce9e869326e1208a67211bc144799f2.pptx |
Із історії хліба
Тільки - но з печі - скоринка в золі,
Свіжа хлібина лежить на столі.
День починається з цієї хлібини...
В ній - наш достаток, могутність країни.
Наших морів не стривожена синь,
Шлях до зірок у космічну глибінь.
Кажуть в народі правдиві слова:
Хліб - годувальник, всьому голова!
Із історії хліба
Із історії хліба
Вперше хліб з’явився на землі 15 тисяч років тому. У пошуках їжі перші люди звернули увагу на злакові рослини - предків сучасних пшениці, жита, вівса.
Тривалий час люди вживали свіжі зерна, пізніше навчилися розмелювати їх між каміннями, отримуючи крупу.
Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Зерно мололи, змішували з водою і тому їли як кашу.
Ручний млин, ступки були винайдені 6-5 тисяч років тому. Археологи передбача -ють, що одного разу каша випадково витекла і на гарячій плиті перетворилась на рум’яну паляницю. З тих пір хліб почали пекти.
Із історії хліба
Вважають, що в Давньому Єгипті через недогляд раба тісто підкисло.
Щоб уникнути кари, раб ризикнув і випік паляницю. Та на диво вона виявилася більш рум’яною, пишнішою, смачнішою, аніж із прісного тіста. З того часу почали пекти хліб з тіста, що перебродило.
Із історії хліба
Мистецтво готувати хліб від давніх єгиптян перейшло до Греції та Риму. Такий хліб вважався делікатесом, був доступний тільки багатіям. Хліб прирівнювався до Сонця і до золота. На його честь складали гімни. Пекарі давніх держав користувалися великою пошаною.
Із історії хліба
Хліб був важливим продуктом харчування ранніх цивілізацій, зокрема в Єгипті, де вже у той час хліб у великих кількостях виготовлявся в пекарнях. У античні часи єгиптяни мали прізвисько хлібоїди.
Вже між 2860 і 2840 до Різдва Христового в країні на Нілі було відомо 30 різних сортів хліба. З Єгипту знання про випічку хліба через Грецію і Римську Імперію потрапили в Європу.
Із історії хліба
У своїх творах грецький автор Автенеус описує різні види хліба, пирогів, печива та інших кондитерських виробів, які були доступні в класичний період. Серед хлібів він згадує корж, який пекли на сковорідці, медовий хліб, «грибний» хліб та військовий хліб, який пекли на рожні. Тип та якість борошна, яке використовувалося для приготування хліба, також були дуже різні.
Із історії хліба
Отто Фредеріка Рогведдера вважають батьком нарізного хліба. У 1912 р. він почав роботу над машиною, що нарізає хліб, але пекарні неохоче її використовували, бо боялися, що хліб швидше черствітиме. Це продовжувалося до 1928 р., коли Рогведдер створив машину, яка і нарізає, і упаковує хліб. Це значно збільшило популярність нарізного хліба.
Із історії хліба
Впродовж довгого часу білий хліб вважали хлібом багатих, в той час як бідняки їли темний хліб. Хоча в кінці XX ст. темному хлібу стали віддавати перевагу через більшу харчову цінність, тоді як білий хліб став асоціюватися із неосвіченістю в харчуванні нижчого класу.
Із історії хліба
Інша важлива подія сталася в 1961 році, коли винайшли машину, яка значно автоматизувала роботу із тістом та значно зменшила період ферментації і час виготовлення однієї буханки. Цей спосіб зараз широко використовується у всьому світі.
Із історії хліба
Залежно від виду борошна, яке використовується для приготування тіста, хліб поділяється на житній, пшеничний, житньо-пшеничний і пшенично-житній; від способу випікання - формовий і подовий; від рецептури - простий і поліпшений.
Із історії хліба
Під час розкопок в Україні знайдено зерносховища, печі, зернотерки, глиняний посуд для зерна.
Виготовлення хліба вважалося важкою і виснажливою працею аж до середини XIX століття, поки не з'явилися механізми і машини.
Із історії хліба
Хліб люди завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині. Про нього створено багато повір’їв, які мали практичний і ритуально-магічний зміст.
Пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з"їсти. Якщо так не зробити, будуть великі збитки.
Із історії хліба
За гріх уважалося надкусити й недоїсти шматок. Хліб, який залишився після поминок, роздавали людям. Не можна було його давати свиням,"бо на тому світі покійному хліба не дістанеться."
Не позичали нікому з дому хліб, коли вперше йшли сіяти, бо не вродить. Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові, щоб людям не вадило.
Із історії хліба
Весільний хліб, коровай, шишки треба скоро з"їсти, щоб не засохли, "бо в молодих життя всохне". По випеченому весільному короваю передбачали долю нової сім"ї.
Цілушку давали дівчатам, щоб цілували хлопці.
Із історії хліба
Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали й віддавали курям, а крихти свяченої паски - худобі й птиці.
Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було його переступати. Треба підняти його, обтрусити й покласти не видному місці - птахам.
Із історії хліба
Виявляється, що запах хліба - один із найбагатших і складніших за своїм складом. Виникає він при взаємодії більш, ніж шістдесяти ароматичних елементів.
З одного зернятка виходить близько двадцяти міліграмів борошна, і це означає, що для випікання одного буханця потрібно борошно від помелу приблизно 10 тисяч зерен.
Із історії хліба
Коли господиня збиралася пекти хліб, вона одягалася в усе чисте.
Хліб пекли для кожного члена сім"ї і декілька хлібин "на позику", або гостям у дорогу.
Молитва «Отче наш» містить такі рядки: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні». «Хліб» тут мають на увазі як потреби для життя взагалі.
Із історії хліба
Дорогих гостей зустрічають хлібом - сіллю. Приймаючи хліб - сіль на рушнику, його потрібно поцілувати. Люди, які розломили буханець хліба, ставали друзями на все життя, бо хліб - посол дружби між народами.
Із хлібом проводжали на фронт, зустрічали тих, хто повертався з війни.
Із історії хліба
Політично вимога хліба завжди мала велике значення:
- у Римській імперії правителі зробили висновок, що народ хотів «хліба і видовищ».
- з часів французької революції відомо, що населення Парижа вимагало хліба перед замком Версалю, і Марія Антуанетта промовила: «Якщо вони не мають хліба, то повинні їсти пироги».
Із історії хліба
У СРСР Володимир Ленін та інші більшовики обіцяли «Мир, землю і хліб», що пізніше стало головним лозунгом радянської пропаганди.
У двадцяті роки ХХ століття, в часи «депресії» вживався виборчий лозунг «роботи і хліба».
Із історії хліба
В Іспанії хліб називають «пан», і ця країна має найбільше видів хліба на землі - 315.
У Британії і США найпопулярніший м'який хліб з тонкою скоринкою, який продається нарізаним у пакетах. Цей хліб виготовляють на фабриках, які здатні виробляти до 10 000 буханок за годину.
У південній Азії їдять роті та чапаті (різновидності плаского хліба). Їх найчастіше готують із гірчичного борошна. Інший вид - пурі, тонкий плоский хліб, який смажать, а не печуть, і під час смаження дують на нього.
Із історії хліба
Один з найпопулярніших різновидів канапок - «Сендвіч» був названий на честь графа Сендвіча - відомого картяра. Саме він придумав класти м’ясо між двома скибками хліба, щоб не забруднити руки за грою.
З перших століть нашої ери в Індії існував закон, за яким злочинців карали тим, що на певний час забороняли їсти хліб. При цьому індійці були впевнені, що той, хто не їсть хліб, матиме погане здоров'я і нещасну долю. І говорили при цьому: "Все є їжа, але хліб є її велика мати".
Із історії хліба
- Коровай (Україна, Росія, Білорусь)
- Бейгл (США)
- Брецель (Німеччина)
- Бріош (Нормандія, Франція)
- Наан (Індія)
- Тандир-нан (Середня Азія)
- Лаваш (Кавказ)
- Юха (Азербайджан)
Із історії хліба
- Маца (Ізраїль)
- Піта (Близький Схід)
- Піца (Італія)
- Тортилья (Мексика)
- Фолар (Португалія)
- Багет (Франція)
- Чапаті (Індія)
- Чіабатта (Італія)
- Пумпернікель (Німеччина)
У кожної країни існують свої національні назви хліба:
Про хліб народ склав багато прислів’їв і приказок:
- Хліб - усьому голова.
- Без хліба нема обіду.
- Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
- Хліба край, так і під ялиною рай.
- Без солі не смачно, а без хліба не ситно.
- Є хліб, буде і пісня.
Хліб - годувальник, святиня людська.
Щоб хліб мати, треба добре працювати.
Із історії хліба
- Де хліб та вода, там нема голода.
- Без хліба і любов гине.
- Паляниця - хлібові сестриця.
- Яка пшениця, така й паляниця.
- Добрий хліб, коли нема калача.
- З полови хліба не спечеш.
- З неба хліб не падає.
- Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Із історії хліба
- Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска.
- Коли хліб, тоді й розум.
- Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
- Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
- Найсмачніший хліб од свого мозоля.
- Як хліб буде, то і все буде.
- Де є хліб, там є життя, де є життя, там є надія.
Із історії хліба
Бережіть хліб! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/istoriya-vidkrittya-vitaminiv.html | "Історія відкриття вітамінів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/d58dc912c92c91d8398f6c16fb85be45.pptx | files/d58dc912c92c91d8398f6c16fb85be45.pptx |
Історія відкриття вітамінів
Вітамі́ни — низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, з високою біологічною дією, необхідні для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів в дуже малій кількості.
Історія відкриття вітамінів бере свій початок в кінці 18 століття. До другої половини 19 століття було з'ясовано, що харчова цінність продуктів харчування визначається вмістом в них в основному наступних речовин: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей і води.
Вважалося загальновизнаним, що якщо в їжу людини входять в певних кількостях всі ці поживні речовини, то вона повністю відповідає біологічним потребам організму. Ця думка міцно вкоренилося у науці і підтримувалося такими авторитетними фізіологами того часу, як Петтенкофер, Фойт і Рубнер.
Однак практика далеко не завжди підтверджувала правильність укорінених уявлень про біологічну повноцінність їжі.
Практичний досвід лікарів і клінічні спостереження здавна з переконливістю вказували на існування низки специфічних захворювань, безпосередньо пов'язаних з дефектами харчування, хоча останнє повністю відповідало зазначеним вище вимогам. Про це свідчив також багатовіковий практичний досвід учасників тривалих подорожей. Справжнім бичем для мореплавців довгий час була цинга, від неї гинуло моряків більше, ніж наприклад в боях чи від корабельних аварій. Так, з 160 учасників відомої експедиції Васко да Гама прокладав морський шлях до Індії-100 людей загинули від цинги.
Історія морських і сухопутних подорожей давала також ряд повчальних прикладів, які вказували на те, що виникнення цинги може бути попереджено, а цинготні хворі можуть бути вилікувані, якщо в їх їжу вводити відому кількість лимонного соку або відвару хвої.
Таким чином, практичний досвід ясно вказував на те, що цинга і деякі інші хвороби пов'язані з дефектами харчування, що навіть сама рясна їжа сама по собі ще далеко не завжди оберігає від подібних захворювань і що для попередження і лікування таких захворювань необхідно вводити в організм якісь додаткові речовини, що містяться не у всякій їжі.
Експериментальне обгрунтування та науково-теоретичне узагальнення цього багатовікового практичного досвіду, вперше стали можливі завдяки відкриттю нової глави в науці дослідженням російського вченого Миколи Івановича Луніна, що вивчав в лабораторії Г.А.Бунге роль мінеральних речовин у харчуванні.
Микола Іванович зробив вагомий внесок в історію відкриття вітамінів М. І. Лунін проводив свої досліди на мишах, що були на штучно приготовленій їжі. Ця їжа складалася із суміші очищеного казеїну (білок молока), жиру молока, молочного цукру, солей, що входять до складу молока та води. Здавалося, в наявності були всі необхідні складові частини молока; тим часом миші, що знаходилося на такій дієті, не росли, втрачали у вагу, переставали поїдати наданий їм корм, і нарешті, гинули.
У той же час контрольна партія мишей, що отримала 1 натуральне молоко, розвивалася цілком нормально. На підставі цих робіт М. І. Лунін у 1880 прийшов до наступного висновку: "... якщо, як вищезгадані досліди вчать, неможливо забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями і водою, то з цього випливає, що в молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру і солей, містяться ще інші речовини, незамінні для харчування. З'являється великий інтерес досліджувати ці речовини і вивчити їх значення для харчування ".
Це було важливе наукове відкриття, яке спростує стале положення в науці про харчування. Результати робіт М. І. Луніна стали оскаржуватися; їх намагалися пояснити, наприклад, тим, що штучно приготовлена їжа, якою він у своїх дослідах годував тварин, була нібито несмачною.
У 1890 р. К.А.Сосін повторив досліди М. І. Луніна з іншим варіантом штучної дієти і повністю підтвердив висновки Н. І. Луніна. Все ж і після цього бездоганний висновок не одразу отримав загальне визнання. Блискучим підтвердженням правильності виведення Н. І. Луніна встановленням причини хвороби бері-бері, яка була особливо поширена в Японії та Індонезії серед населення, харчувались головним чином полірованим рисом.
Лікар Ейкман, також зробив внесок у історію відкриття вітамінів, працювавши в тюремному госпіталі на острові Ява, в 1896 році помітив, що кури, що містилися у дворі госпіталю і харчувалися звичайним полірованим рисом, страждали захворюванням, що нагадує бері-бері. Після переведення курей на харчування неочищеним рисом хвороба проходила.
Спостереження Ейкмана, проведені на великій кількості ув'язнених у в'язницях Яви, також показали, що серед людей, що харчувалися очищеним рисом, бері-бері хворів у середньому однин чоловік з 40, тоді як в групі людей, що харчувалися неочищеним рисом, нею хворіла лише одна людина з 10000.
Велике значення в розвитку вчення про вітаміни мали роботи Гопкінса, Степпа, Мак Коллума, Меленбі та багатьох інших вчених.
В даний час відомо близько 20 різних вітамінів. Встановлено і їх хімічна структура; це дало можливість організувати промислове виробництво вітамінів не тільки шляхом переробки продуктів, у яких вони містяться в готовому вигляді, але і штучно, шляхом їх хімічного синтезу.
На сьогодні існують насупні види вітамінів:
Жиророзчинні вітаміни, Водорозчинні вітаміни, Вітаміноподібні речовини.
Водорозчинні вітаміни не можуть накопичуватися в організмі і «живуть» тільки в крові. Надлишок цих вітамінів, як правило, не несе якихось складнощів, а просто швидко виводиться з сечею (звичайно, при цьому сильно завантажується печінка і нирки, тому не варто з`їдати по півпачки аскорбінки за раз).
Жиророзчинні вітаміни можуть накопичуватися в жирових тканинах і печінці. Їх недолік може виникнути не тільки через відсутність певних продуктів в раціоні, а й через порушення всмоктування жирів в ШКТ. При надмірному вживанні такі вітаміни токсичні. Як відомо, вітаміни значною мірою руйнуються в процесі приготування страв. Однак, не всі вони руйнуються від температури! Зате є багато інших способів убити вітаміни.
Жиророзчинні вітаміни:
вітамін A
вітамін D
вітамін E
вітамін K
Водорозчинні вітаміни:
Вітаміни комплексу В (близько двох десятків вітамінів, що відрізняються один від одного за хімічними та біологічними властивостями, що впливають на різні функції організму шляхом впливу на нервову систему)
вітамін С
вітамін PP
Дякуємо за увагу !!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/immunoglobul-.html | Иммуноглобул_ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/3dae83f0fab5cee7a5decccc951f9caa.ppt | files/3dae83f0fab5cee7a5decccc951f9caa.ppt | IgM
IgM
IgG
Ig D
IgM
IgM
IgG
Ig D
IgM
IgM
IgG
Ig D
IgM
IgM
IgG
Ig D |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-dvodolni.html | Клас Дводольні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/262086949029c4ddf74e6fc3277560ba.ppt | files/262086949029c4ddf74e6fc3277560ba.ppt | 1
5
(5)
(5)
20
21
12
15
13
4
14
16
17
18
19 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kir.html | Кір | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/b14e807abd5d20222792aebae2d0069e.pptx | files/b14e807abd5d20222792aebae2d0069e.pptx | Вірусні ХВОРОБИ. кІР
Кір
Кір - вірусна хвороба, спричинена вірусом роду Morbillivirus, що характеризується лихоманкою, млявістю, слабкістю, головним болем, висипом, ураженням кон'юнктиви і нежиттю.
Вірус кору під мікроскопом
історія
Повідомлення про хвороби, що нагадують кір, зустрічаються з 6 ст. до н. е., проте, перший науковий опис хвороби і його відмінності від віспи віднесений до персидського лікаря Ібн Разі (Разеса) 860–932 рр., який видав книгу названу «Віспа і кір». У 1954 р. був ізольований вірус, що спричиняє хворобу, і вакцини проти цієї хвороби стали доступні в 1963 р.
Проведена вакцинація у різних країнах світу (2010)
Причини виникнення та Розвиток захворювання
Симптоми
Інкубаційний період при кору становить від 7 до 21, рідше 28 днів. Початок захворювання гострий. У хворих з'являються симптоми інтоксикації, катаральні явища. Температура звичайно висока, турбує головний біль, слабкість, нежить, кашель, виникають симптоми кон'юнктивіту. До кінця першого — початку 2-го тижня хвороби на слизовій оболонці щоки виникають плями, ніби посипані манною крупою. Це цінна діагностична ознака, що дозволяє поставити діагноз до появи висипу. Він носить назву плями Бельського-Філатова-Копліка. Плями існують 2-3 дні, іноді довше і зазвичай зникають з появою висипу.
Температура на короткий час знижується, потім звичайно підвищується знов, і у хворого з'являється висип.
Симптоми
Перші елементи висипу з'являються за вухами і на обличчі, потім висип поширюється на тулуб і кінцівки. Елементами висипу є плями — папули(горбики), що підносяться над поверхнею шкіри. Зникнення висипу відбувається в зворотній послідовності, тобто він починає згасати спочатку на кінцівках, потім на тулубі і нарешті на обличчі.
У хворих частий пульс, низький тиск. Іноді спостерігається ураження шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота і блювання, почастішання випорожнень. У деяких хворих буває мітигирований кір, ця форма розвивається при введенні імуноглобуліну або вакцини. Вона характеризується тривалішим інкубаційним періодом і легшим перебігом. Необхідно пам'ятати, що в наш час кір зустрічається не тільки у дітей, але і у дорослих, причому перебігає, як правило, важче. В більшості випадків кір перебігає сприятливо, але при розвитку ускладнень, особливо енцефаліту і менінгоенцефаліту, можливі летальні наслідки.
Діагностика.профілактика та лікування
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kishechnik.html | Кишечник | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/3108b3590de96d4348ebeb0ca714ad59.ppt | files/3108b3590de96d4348ebeb0ca714ad59.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genetichna-i-kinetichna-inzheneriya.html | генетична і кінетична інженерія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/5555791aa7a9d224c0efb5ebb2f9f940.pptx | files/5555791aa7a9d224c0efb5ebb2f9f940.pptx | Тема: Генетична і клітинна інженерія
Згадайте
ДНК - нуклеїнова кислота, що забезпечує зберігання, передачу і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів з покоління в покоління .
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
експериментальний метод молекулярної біології, спосіб значного збільшення малих концентрацій бажаних фрагментів ДНК в біологічному матеріалі (пробі). Була відкрита Кері Маллісом і був нагороджений Нобелівською премією.
Полімеразна ланцюгова реакція
Зразок ДНК
Рекомбінантні ДНК
це молекули ДНК, утворені лабораторними методами генетичної рекомбінації для об'єднання генетичного матеріалу з безлічі джерел, створюючи послідовності, які інакше не були б знайдені в геномі.
Культура клітин
генетично однорідні популяції клітин, що ростуть у постійних умовах оточуючого середовища.Це можуть бути штами нормальних клітин людини, тварин, рослин або тканин злоякісних пухлин.
Біотехнологія - це галузь знань, яка вивчає та розробляє методи використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві.
Галузі біотехнології :
1.Клітинна інженерія - це галузь біотехнології, яка розробляє й використовує технології культивування клітин і тканин поза організмом у штучних умовах.
У рамках клітинної інженерії розробляють
і використовують технології гібридизації
клітин.
Клітинна інженерія
А) Культивування клітин широко використовується для наукових досліджень. Клітини, які вирощені на спеціальному середовищі, можна використовувати для дослідження процесів, які в них відбуваються
У таких культурах можна вирощувати віруси, що здатні розмножуватися тільки в живих клітинах, і досліджувати їх взаємодію з клітинами певних тканин, досліджують дію нових фармакологічних препаратів на клітини.
В медицині перспективною вважається ця технологія роздруківки органів тіла на 3D-принтері, яку зараз розробляють.
Б) Соматичну гібридизацію клітин широко використовують у дослідженнях процесів регуляції роботи генів та визначення їхньої функції.
Соматичну гібридизацію клітин дозволяє об’єднувати в межах однієї клітини геноми організмів, які не можна об’єднати інших способом: миші і пацюка або людини і миші. Соматична гібридизація клітин тварин і рослин. Тривалий час такі гібриди зазвичай існувати не можуть, але для дослідження часу їх існування вистачає.
В) Клонування - процес створення ідентичних копій організмів або інших об'єктів у біології, котрі називають клонами. Термін «клон» запропонував Джон Бердон Сандерсон Голдейн, який походить від дав.-гр. κλών — паросток, пагін.
Технологія клонування тварин
Клоновані тварини
Клонування рослин, дозволяє дуже швидко розмножувати найбільш цінні особини рослин, які характеризуються гарною врожайністю, підвищеною стійкістю до хвороб або іншими якостями(дерев)
Клонування рослин
Клонування дерев велетнів у США
Г) Використання стовбурових клітин
це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах, здатні до необмеженого поділу, що дають початок новим клітинам при формуванні тканин,містяться в пуповинної крові, плаценті, відповідальні за оновлення клітин крові і, в тому числі імунітету.
Стовбурові клітини є ідеальним матеріалом для трансплантаційних методів терапії. Найбільш доступними вважаються стовбурові клітини дорослого організму. в медицині є ембріональні стовбурові клітини людини: з них можна отримувати будь-які типи клітин організму.
Хоумінг- потрапляючи в організм під час трансплантації, стовбурові клітини продовжують ділитися й самі знаходять місце, де їхня допомога найпотрібніша.
2. Генетична (генна) інженерія - це галузь
біотехнології, яка розробляє й використовує технології виділення генів з організмів і окремих клітин, їх видозмінення й уведення в інші клітини або організми.
Суть генетичної інженерії полягає в штучному створенні генів із потрібними властивостями і введення їх у відповідну клітину. Перенесення гена здійснює вектор (рекомбінантна ДНК).
Генетична інженерія використовується як у наукових дослідженнях, так і в новітніх методах селекції.
ГМО рослини
ГМО тварини
У Європі модифіковані рослини сої та кукурудзи для виготовлення харчових продуктів дозволені з 1997 року, а харчові ферменти, добавки, одержані в результаті генної інженерії, використовують понад двадцять років.
Запитання та завдання
1. Чому використання методів генетичної інженерії для вирощування сільськогосподарських культур стало причиною дискусій ученої спільноти й громадськості?
2. Які недоліки має технологія використання стовбурових клітин?
Домашнє завдання
§ 75. Генетична і клітинна інженерія
11 клас профіль К.Задорожний |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klasi-adg-mol.html | класи адг мол | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/4d7775692d26d0d7598e1e6cdbed0fa0.pptx | files/4d7775692d26d0d7598e1e6cdbed0fa0.pptx | КЛАСИ АДГЕЗИВНИХ МОЛЕКУЛ
ВИКОНАЛА:
Кузнєцова Мар’яна
група біохімії
На сьогодні визначають п’ять класів адгезивних молекул:
Імуноглобуліни
Кадгерини
Інтегрини
Селектини
Трансмембранні протеоглікани
ТРИ МОДЕЛІ КЛІТИННОЇ АДГЕЗІЇ
Існують три шляхи клітинної адгезії:
У гомофільних взаємодіях беруть участь дві однакові адгезивні молекули клітини
гетерофільні взаємодії передбачають взаємодію двох різних молекул
третій компонент (лінкерна молекула) знаходиться між двома молекулами клітинної адгезії – взаємодія через лінкер молекули (є одним з найбільш ранніх систем клітинної адгезії , які були вивчені у губок)
ТРИ МОДЕЛІ КЛІТИННОЇ АДГЕЗІЇ
ІМУНОГЛОБУЛІНИ
Трансмембранні білки, які можуть зв'язуватися з системою цитоскелету в межах клітини
Поза клітиною, зв'язування може бути гомофільним або гетерофільним
N-CAM (neural cell adhesion molecule) насправді зустрічається у різних типів клітин, включаючи нервові клітини;. Зв'язування гомофільне
ІСАМ (intercellular adhesion molecules) можуть зустрічатися на активованих ендотеліальних клітинах . Це ліганд-мішень для інтегринів, експресованих на лейкоцитах (гетерофільне зв’язування)
L1, відносяться до молекул адгезії, що грають важливу роль у процесах росту нейронів
Вперше молекули адгезії клітин були названі CAM, але CAM - характеризує надродини Ig. N-CAM є одним з десятків CAM, але це був перший представник, що був охарактеризований
Молекули адгезії нервових клітин, що містять: • глікопротеїни: 30% залишків сіалової кислоти (вага) • представник надродини імуноглобулінів • є посередником Са 2 +-незалежної клітинної адгезії • Регулює зміни цитоскелету • У нейронах N-CAM взаємодіє з рецептором фактора росту фібробластів, ініціючи передачу сигналу
Розрізняють чотири форми N-CAM. Різні ступені глікозилювання, особливо щодо кількості сіалової кислоти можуть вплинути на адгезію молекули. Крім того, альтернативний сплайсинг первинного РНК-транскрипту призводить до утворення різних форм N-CAM, які мають різні функції в клітинах.
КАДГЕРИНИ
Са2+ - залежні адгезивні молекули
Майже всі хребетні клітини експресують один або кілька кадгеріни
трансмембранний глікопротеїн включає близько 700-750 залишків
Позаклітинні домени:
містять близько 100 амінокислотних залишків
містять кальцій сайтів зв'язування
є посередниками взаємодії між цитоскелетом клітини (актин)
послідовність His-Ala-Val можуе бути залучена у гомофільне зв'язування кадгеринів Внутрішньоклітинний домен зв'язується зі специфічними білками цитоскелету (катеніни).
є складовою десмосом
Епітеліальна клітинна адгезія за участі E-кадгеріна демонструє внутрішньоклітинні молекули, які пов'язані з процесом клітинної адгезії.
ТИПИ КАДГЕРИНІВ
ІНТЕГРИНИ
Позаклітинні рецептори мають вибіркову спорідненість для певних білків матриці
Зв'язати відбувається з відносно низькою спорідненістю (Ка = 106-109 л/моль): це забезпечує "ефект липучки», який дозволяє клітинам досліджувати своє оточення
є Са2+ і Mg2+ залежне зв'язування. Позаклітинний сайт з лігандом матриці
У внутрішньоклітинному сайті є білками, пов'язані з актином цитоскелета (талін і альфа-актинін), деякі інтегрини зв'язуються з проміжними філаментами.
Інтегрин містить альфа і бета-субодиницю (гетеродимер).
Специфічність зв'язування залежить від комбінації альфа- і бета-субодиниць.
ІНТЕГРИНИ
Приклади:
Клітини, що містять альфа-6, бета-4 інтегрини – це гемідесмосоми. Г. зв'язують білки матриці базальної мембрани (ламініни), проміжні філаменти – кератини цитоплазми.
Лейкоцити містять альфа-1 і бета-2 інтегрини, які зв'язують їх з ендотеліальними клітинами.
Макрофаги мають aльфа? і бета 2 інтегрини, що також пов'язують м. з ендотеліальними клітинами.
Тромбоцити мають бета-3 субодиниці в складі інтегринів, що дозволяє їм зв'язуватися з фібриногеном під час згортання крові.
У людей з генетичною хворобою під назвою "дефіцит адгезії лейкоцитів" спостерігається вісутність синтезу бета-2 субодиниці. Таким чином, у лейкоцитів відсутні бета-2 рецептори, необхідні для зв'язування з ендотеліальними клітинами. Люди страждають від повторних бактеріальних інфекцій.
СЕЛЕКТИНИ
Трансмембранні білки (лектинів).
Са2+-залежне зв'язування зі специфічними олігосахаридами іншої клітини.
Гетерофільниа клітинна адгезія
Приклад:
P-селектин забезп. початк. зв'язування лейкоцитів з ендотеліальними клітинами
Місцеві хімічних медіаторів в місці запалення дають сигнал ендотеліальним клітинам для синтезу P-селектину.
Нейтрофіли, що знах. Поруч, експресують гліколіпіди і глікопротеїни на їх мембрані.
Таким чином, вони зв'язуються в цьому місці запалення на ендотеліальних клітинах |
https://svitppt.com.ua/biologiya/genna-inzheneriya2.html | Генна інженерія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/d5371faac7066dca26288385bcd0231c.pptx | files/d5371faac7066dca26288385bcd0231c.pptx |
Виконали студенти групи 2-Е-30 Охрименко Д., Моргунов А., Миненко А., Михайлюк О., Остащенко Д. Викладач: Яценко С.Г.
«Генна інженерія людини: досягнення та ризики. Біоетичні проблеми сучасної медицини. Сучасна біотехнологія та її основні напрямки. Застосування досягнень молекулярної генетики, молекулярної біології та біохімії у біотехнології. Поняття про біологічну небезпеку , біологічний тероризм та біологічний захист. Біологічна небезпека та основні напрямки її реалізації»
Паспорт проекту
Предмет: біологія
Мета: сформувати нові знання щодо методів і проблем сучасної біології, біохімії, генетики; щодо біоетики та біотехнології; донести згубність екологічного тероризму, екологічної небезпеки та зброї тощо
Суміжні предмети: екологія, хімія, інформатика
Цільова аудиторія:11 клас
Тип проекту: дослідницький, пошуковий, екологічний
Способи дослідження проблеми: пошук інформації за допомогою мережі Інтернет, вивчення матеріалу за підручником
План виконання проекту:
Ознайомлення з темою проекту, розподіл обов’язків між членами групи
Постановка мети та задачі проекту
Пошук та опрацювання матеріалу з досліджуваної теми
Узагальнення матеріалу, підбиття підсумків вивчення проблеми
Оформлення результатів у вигляді презентації та реферату
Представлення проекту
Робота команди:кожен учасник має план, згідно з яким буде здійснюватися захист проекту
Головним скарбом життя є не землі, що ти їх завоював, не багатства, що їх маєш у скринях... Головним скарбом життя є здоров’я, і, щоб його зберегти, потрібно багато що знати. (Авіценна)
Ібн Сіна Авіценна- — перський науковець-енциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет.
Сучасна біотехнологія та її основні напрямки
Підготував Моргунов Андрій
Біотехнологія — це сукупність промислових методів, які застосовують для виробництва різних речовин із використанням живих організмів, біологічних процесів чи явищ.
З найдавніших часів людина використовувала біотехнологічні процеси при хлібопеченні, приготуванні кисломолочних продуктів, у виноробстві тощо, але лише завдяки роботам Луї Пастера у середині 19 століття, що довели зв'язок процесів бродіння з діяльністю мікроорганізмів, традиційна біотехнологія одержала наукову основу.
В неї входить технологічна мікробіологія, а також технічна, біохімічна та інженерна ензимологія
В неї входить генетична та клітинна інженерія
Одним з найбільш перспективних напрямків традиційної біотехнології є використання мікроорганізмів як один із засобів захисту рослин від шкідників. Розвиток цього напрямку зумовлюється багатьма вадами пестицидів та інших засобів захисту рослин.
Методи біотехнології:
синтез генів поза організмом(синтез генів)
виділення з клітини та перебудова окремих генів або їх частин(генна інженерія )
копіювання та розмноження виділених та синтезованих генів.
введення генів та їхніх груп у геном інших організмів
поєднання різних геномів в одній клітині
Генна інженерія
Генна інженерія – прикладна галузь молекулярної генетики та біохімії. Її завдання – це розробки методів перебудови геномів організмів.
Клітинна інженерія
Клітинна інженерія – галузь біотехнології, у якій застосовуються методи виділення клітин з організму і перенесення на штучні поживні середовища, де продовжується їх життєдіяльність. Її завданнями є: отримання соматичних клітин різних видів, створення культурних клітин (тканин) для отримання цінних речовин.
Химерні організми
Химерні тварини - це генетичні мозаїки, що утворяться в результаті об'єднання бластомерів від ембріонів з різними генотипами.
Клонування
Клонування – перспективний напрям клітинної інженерії.
Клон – сукупність клітин або особин, що виникли від спільного предка нестатевим шляхом.
Біотехнологія застосовується навколо нас у багатьох предметах щоденного вжитку — від одягу, який ми носимо, до сиру, який ми споживаємо. Протягом століть фермери, пекарі та пивовари використовували традиційні технології для зміни та модифікації рослин та продуктів харчування — пшениця може слугувати найдавнішим прикладом, а нектарин — одним з останніх. Сьогодні біотехнологія використовує сучасні наукові методи, які дозволяють покращити чи модифікувати рослини, тварини, мікроорганізми з більшою точністю та передбачуваністю.
Генна інженерія людини: досягнення та ризики
Підготував Михайлюк Олександр
Чим є генна інженерія?
Генна інженерія - це метод біотехнології, який займається дослідженнями по перебудові генотипів. Генна інженерія дозволяє шляхом операцій в пробірці переносити генетичну інформацію з одного організму в інший.Перенесеннягенів дає можливість долати міжвидові бар'єри і передаватиокремі спадкові ознаки одних організмів іншим.
Історія виникнення
Генна інженерія виникає 1972 році як нова галузь молекулярної біології, головна завдання якої – активна й цілеспрямована перебудова генрв живих істот, їх конструювання, тобто управління спадковістю.
Ця робота була розпочата англійським ученим Ф. Сенгером і американським вченим У. Гілбертом.
У. Гілберт
Ф. Сенгер
Першим штучнозміненним продуктом став помідор. У втім, вибір міг би пасти на будь-яку іншу рослину, але став саме помідор. Його новою властивістю стала здатність місяцями лежати в недоспілому вигляді за нормальної температури 12 градусів. Але щойно такий помідор поміщають у тепло, він за кілька годин стає спілим.
ГМО
НОРМА
Генна інженерія в медицині
Генно-инженерні організми використовують у прикладній медицині з 1982 року, коли було зареєстровано в якості ліків інсулін, отримуваний з допомогою генетично модифікованих бактерій. Також проводяться експерименти з лікування раку геномодифікованими лікарскими препаратами.
У застосуванні до людини генна інженерія могла б застосовуватися для лікування спадкових хвороб.
Переваги генної інженерії
За допомогою генетичної інженерії можна збільшити вміст корисних речовин і вітамінів порівняно з "чистими" сортами.
Генетично зміненим продуктам можна надати лікувальних властивостей.
Ліси – легені нашої планети .Можна буде вирощувати набагато швидше і з меншими затратами.
Недоліки генної інженерії
Підвищена небезпека алергічних реакцій
Можлива токсичність і небезпека для здоров'я
Стійкість до впливу антибіотиків
Поява супершкідників
Досягнення генної інженерії
Застосування досягнень молекулярної генетики, молекулярної біології та біохімії у біотехнології
Підготував Миненко Артем
Молекулярна біологія
Молекулярна біологія - галузь біології, що вивчаєбіологічні процеси на рівні біополімерів - нуклеїнових кислот і білків та їх надмолекулярних структур.
Молекулярна біологія разом з молекулярною генетикою стали фундаментом для клітинної інженерії, мета якої - створення новихклітин та отримання тканин, органів й організмів з клітинногоматеріалу.
Основними методами молекулярної біології, що їх застосовують у біотехнології, є:
Молекулярна біохімія
Біохімія - наука про хімічний склад і хімічні процеси, щовідбуваються в клітинах живих організмів. Сучасна біохімія вивчаєорганізми на молекулярному рівні за допомогою цілої низки методів:
електрофорезу
хроматографії
електронної мікроскопії
ультрацентрифугування
полярографії
методу мічених атомів
Успіхи біохімії є фундаментом для розвитку таких напрямів біотехнології, як:
інженерна ензимологія
мікробіологічний синтез
екологічна інженерія
Молекулярна генетика
Молекуля́рна гене́тика — галузь науки, яка вивчає структури, що зберігають та формують генетичну інформацію (гени та інші структури, котрі беруть участь у генетичних процесах на субклітинному й молекулярному рівнях) та їх функціональні властивості. У центрі цієї науки лежить концепція генетичного коду, який первинно зумовлює такі ознаки живої матерії, як спадковість і мінливість.
Біоетичні проблеми сучасної медицини
Підготував Остащенко Денис
Біоетика (з грецької мови βίος — життя, ἔθος — звичай) — нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи про здоров'я і життя людини.
Термін «біоетика» ввів у 1927 Фріц Ягр у статті «Біоетичний імператив», як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин
До біоетичних проблем зазвичай відносять:
моральні та філософські проблеми аборту;
нові репродуктивні технології(штучне запліднення, запліднення «в пробірці», сурогатне материнство);
проведення експериментів на людині і тваринах;
визначення смерті при самогубстві та евтаназії
проблеми ставлення до вмираючих хворих в спеціальних закладах, так званих "хоспісах";
СНІДу;
демографічної політики і планування сім'ї; генетики (включаючи проблеми, геномних досліджень, генної інженерії та генотерапіі);
трансплантології;
відкритості в охороні здоров'я;
клонування людини;
маніпуляцій із стволовими клітинами і ряд інших.
Поняття про біологічну небезпеку , біологічний тероризм та біологічний захист. Біологічна небезпека та основні напрямки її реалізації
Підготувала Охрименко Діана
- це небезпека для здоров'я й життя людини, пов'язана із впливом на нього агентів біологічної природи. До біологічних чинників небезпеки належать:
труйні рослини отруйні гриби
отруйні тварини
патогенні неклітинні форми життя (віруси, пріони, віроїди);
хвороботворні мікроорганізми
продукти життєдіяльності організмів
генетично модифіковані організми та генетичні конструкції
БІОЛОГІЧНА НЕБЕЗПЕКА
Дія деякий отруйних рослин на організм людини
Дія деякий отруйних тварин на організм людини
У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо.
Для захисту від проникнення в організм людини інфекції використовують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічні: отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:
індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри
колективні (спеціально обладнані інженерні споруди
У комплексі заходів, спрямованих на протибіологічний захист, обов'язковими складовими є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.
Біотероризм — тип тероризму, що здійснюється шляхом поширення біологічних агентів (пріонов, вірусів, бактерій або їх токсинів) як в природній, так і в модифікованій людиною формі.
Тероризм (від лат terror – страх, жах) – один з варіантів тактики політичної боротьби, зв'язаний із застосуванням ідеологічно мотивованого насильства з метою залякування.
Для досягнення своєї мети терористи
використовуються різні методи, але
особливу небезпеку для людського суспільства
являє собою загроза несподіваного використання зброї масового знищення – хімічного, бактеріологічного, радіологічного, ядерного. Біологічна зброя, з погляду фахівців, представляє найбільшу небезпеку серед зброї масового знищення, оскільки має найвищий, в порівнянні з іншими видами зброї, що має уражаючий потенціал.
Висновок:
Людина може досягти успіху у будь-чому, але не в змозі попередити наслідки своєї діяльності. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grunt.html | грунт | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/49e4dda7de58881f867158f6309c55a6.pptx | files/49e4dda7de58881f867158f6309c55a6.pptx | Середовище існування.Ґрунт
Ґрунт (від нім. Grund - земля, основа) — самостійне природно-історичне органомінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови.
Ґрунт, як будь-яке інше середовище, — густо заселений різними тваринами і мікроорганізмами, залишається при цьому основним життєвим субстратом для рослин. Ґрунтова фауна, або едафон, включає представників багатьох найвищих за ранґом таксонів. Відомо, що близько 90% видів комах на тих чи інших стадіях свого онтогенезу пов'язані з ґрунтом.
Сучасна наука про ґрунти — ґрунтознавство — визначає ґрунт як складову частинупедосфери разом з іншими біокосними тілами — ґрунтоподібними тілами (педолітами), ґрунтовими плівками, підґрунтовим ярусом біосфери.
Види грунтів:
Чорнозем
Бурий (лісовий)
грунт
Підзолистий
грунт |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kitopodibni.html | Китоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/1026cee624082e449d9e28b9e5c1495f.pptx | files/1026cee624082e449d9e28b9e5c1495f.pptx | Китоподібні
Китоподібні виключно водні ссавці. Вони живуть, народжують дитинчат, вигодовують їх молоком, дихають атмосферним повітрям і, коли приходить час, вмирають у водній стихії.
Форма тіла дельфінів витягнута, добре обтічна. Задні кінцівки зникли і лише зрідка зустрічаються у вигляді рудиментарних утворень, а передні перетворилися на веслообразні грудні плавці - рулі глибини,поворотів і гальма,
Забарвлення тіла китоподібних варіює від аспідно-чорній до чисто-білої,з різними видовими варіаціями в співвідношенні темних і світлих ділянок,утворюють плями, смуги, розлучення, що створює характерну для видозабарвлення.
У деяких видів забарвлення змінюється з віком тварини (белуга, продельфін).
Шкірний покрив
У ході еволюції у китоподібних, що пересуваються в щільній водне середовище, утворилися легко обтічна форма тіла, пружний шкірний покрив,здатний затримувати поява турбулентних пульсацій в прикордонному шарі води, сформувався особливий локомоторним орган - хвостовій плавник -ефективний махають рушій. що приводиться в рух сильної мускулатурою,
Однак проблема пересування китоподібних з високою швидкістю була вирішена природою лише тоді, коли з'явилися два найважливіших пристосування
- Саморегуляція гідроупругості плавців і самонастроювання шкіри до швидкогоплавання шляхом демпфування. Саморегуляція плавців - не відоме ранішеявище - була відкрита радянськими вченими в 1968 році на основарізнобічних дослідження проведених на п'яти видах дельфінів. Цідослідники встановили, що у китоподібних відбувається автоматичне
(рефлекторний) регулювання пружності плавців, особливо хвостового, взалежно від швидкості плавання за допомогою специфічних комплекснихартерио-венозних судин, загального розподільного вузла кровоносноїсистеми та особливої структури покривних тканин хвостового плавця, що включаютьпокриття з сухожильних тяжів.
Слух і локації
Китоподібні видають численні і різноманітні звуки, які вописовому плані можуть бути охарактеризовані, як рев, стогін, ревіння,вереск, тріск, трель, скрип, удар, гуркіт, постріл і т.д. До теперішньогочасу можна вважати встановленим, що всі види китоподібних видаютьзвуки, але повнота їх вивченості у різних видів, пологів і сімействнеоднакова. Найкраще досліджені сигнали дельфінів.
Звуки зубастих китів охоплюють надзвичайно широкий спектр частот - віддекількох герц до майже трьохсот кілогерців, ці сигнали можна розділити наімпульсні і безперервні. Імпульсні сигнали (клацання) складаються з окремихпосилок широкої смуги (з максимумом інтенсивності від 20 до 50 КГц) з дужекрутим переднім фронтом, тривалістю близько 0,1 мсек. Частота посилоктаких імпульсів в секунду може змінюватися від одиниць до сотень, і на слухвони зливаються в щебет, скрип, гавкіт. Тривалість кожного сигналу можезмінюватися від клацання до клацання і звичайно зменшується при зростанні числаімпульсів в секунду, а так само в басейні в порівнянні з морем.
Нервова система
Будова мозку китоподібних підтверджує думку про те, що китиє найбільш атиповими і спеціалізованими представникамиссавців.
Для всіх видів дельфінів показано, що вони для орієнтування користуютьсяпринципом ехолокації за допомогою ультразвукового сонару. Відповідноцим спостереженням в їх мозку виділяються сильно розвинені слухові нерви,трапецієвидне тіло, медіальне колінчаті тіло. Всі ці утворенняє центральними утворень слухового аналізатора.
Вже макроскопічно помітні кількісні відмінності окремихвідрізків акустичної системи в різних видів китів, по видимому, пов'язані звстановленими біоакустіческімі відмінностями сонограмі.
У мозковому стовбурі китів довгастий мозок, міст, середній мозоквиявляються на типових для них місцях. Нижні оливи у всіх китіврозвинені дуже сильно. У більшості видів китоподібних мозочок розвиненийсильніше, ніж у наземних ссавців. У дельфінів мозочок майже зовсімприкривається великим переднім мозком. За відносним вазі мозочкарічкові дельфіни виділяються серед інших зубастих китів - 6,7-11,8%загальної ваги мозку; у решти - 15-19%. Кора півкуль багата борознами ідобре виражена.
Травна система
Травна система ссавців - одна з найбільш доступних дляпереконливою функціональної трактування, будова її у китоподібних маєглибокі риси подібності з такою у інших ссавців, але в той же часпоказує деякі важливі, глибокі відмінності, що різною мірою характернідля різних представників загону китоподібних.
Ротовий отвір обмежене з боку верхньої щелепи щільнимискладками шкірного покриву, позбавленими власної мускулатури і покритимибагатошаровим ороговілі епітелієм. Таким чином, можна сказати, що укитоподібних немає типових губ, характерних для ссавців, так само як немаєі щік. Однак з анатомічної точки зору ці щільні шкірні складкиє губами, що визначають межі ротової порожнини. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kitayskiy-aligator.html | Китайський алігатор | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/27b2d812fe98df87415fca1b2a584f4c.pptx | files/27b2d812fe98df87415fca1b2a584f4c.pptx | Китайський алігатор
Царство: Тварини Тип: Хордові Клас: Плазуни Загін: Крокодили Сімейство: Алігаторові Рід: Алігатор Вид: Китайський алігатор
Наукова класифікація
Поширення
Зараз китайські алігатори мешкають тільки в басейні р.Янцзи на східному узбережжі Китаю. Колись популяція цього виду була значно чисельнішою і його ареал займав набагато більшу територію. Перші згадки про китайського алігатора відносяться до 3 тис. р. до н.е.
У 1998 р. вчені підрахували, що тільки за останні роки природний ареал цих тварин скоротився більш ніж у 10 разів.
Китайські алігатори м'ясоїдні напівводні рептилії з довгим, масивним хвостом, що становить половину довжини тіла. Хвіст виконує ряд функцій: допомагає рухатися у воді, використовується як лопата при будівництві гнізд, служить в якості зброї при захисті від ворогів, а також служить складом жиру, який алігатор використовує протягом зими.
Опис
Лапи короткі, пазуристі, на кожній є по п'ять частково перетинчастих пальців. Верхня та нижня частина тіла покриті кістяними щитками, що служать для захисту. На відміну від багатьох інших видів крокодилів четвертий зуб на нижній щелепі не видно при закритій пащі. На віях є кістяні щитки, що відрізняє їх від родича - американського алігатора.
Опис
Вага близько 40 кг.
Тривалість життя до 30-35 років.
Довжина самців може досягати 2,2 м від носа до кінчика хвоста, але зазвичай не перевищує 1,5 м. Самки досягають в довжину до 1,7 м.
Параметри тіла
Молоді особини схожі на дорослих, але уздовж тіла мають виразні жовті смуги. У середньому на тілі є по п'ять смуг, на хвості вісім. У міру зростання ці смуги поступово зникають.
Малюнок на спині
Очі прикриті напівпрозорою мембраною, яка тягнеться від переднього куточка ока до заднього, захищаючи очне яблуко від механічних пошкоджень і пересихання. Над ніздрями є складки шкіри, які можуть закривати їх, оберігаючи від попадання води, що дозволяє алігаторові протягом тривалого періоду перебувати під водою без дихання.
Очі
Китайські алігатори мають широкий набір криків. Крики, що нагадують рев, використовуються в шлюбний період для залучення партнерів, вони ж служать для визначення меж території і для з'ясування відносин між самцями. Інколи можуть видавати хрюкаючі звуки. А звуки, що видаються малюками, служать для контакту з матір'ю, щоб попередити її про небезпеку та дискомфорт.
голос
живлення
Алігатори є хижаками, що ведуть нічний спосіб життя. Дорослі особини харчуються рибою, зміями, молюсками, невеликими ссавцями і водоплавними птахами. Молоді алігатори вживають в їжу комах та інших дрібних безхребетних.
Шлюбний сезон наступає в червні, через місяць після початку сезону дощів. Як самці, так і самки гарчать у пошуках партнера. Ще одним приваблюючим маневром служить мускусна залоза під нижньою щелепою, яка випускає характерний запах. Один самець за сезон може доглядати за декількома самками.
Шлюбний період
У липні самки влаштовують гніздо в заростях трави по берегах річок і озер. Передніми і задніми лапами вона створює горбик приблизно 1 м заввишки. Далі самка в поглибленні на вершині пагорба відкладає 10-40 яєць і вкриває їх травою. Гнізда часто створюються недалеко від нір, так що мати могла знаходитися недалеко кладки.
СТВОРЕННЯ ГНІЗДА
Самки часто відвідують гніздо і охороняють його від хижаків, у той час як самці не беруть в цьому участі. Виводок з'являється у вересні. Почувши писк, самка розриває верхній шар і переносить дитинчат вниз до води. Вона також може допомогти дитинчаті вилупитися, повільно катаючи яйце по землі або натискаючи на шкаралупу. Самка залишається разом зі своїм потомством на першу зиму.
піклування
Китайський алігатор знаходиться під загрозою зникнення і включений до Міжнародної Червоної книги.
Загроза зникнення охорона |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kistkovi-ribi1.html | "Кісткові риби" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/352b6c27269536ce72cc46713a57cd11.pptx | files/352b6c27269536ce72cc46713a57cd11.pptx | Кісткові риби
Підготувала
Учениця 8-В класу
Кошина Анна
Клас Кісткові риби - це найбільша за кількістю видів (понад 20 тис.) і найбільш давня група первинно водних хордових тварин. Риби
заселили всі види морських, прісних і солонува-
тих водойм. Вся їхня організація несе на собі від-
биток пристосування до життя у щільному вод-
ному середовищі. У водоймах України мешкає
181 вид кісткових риб (з них у Дніпрі - 80). Дослід-
жуючи водойми важкодоступних районів і гли-
боководних частив Світового океану, вчені про-
довжують відкривати все нові й нові види риб.
Кісткові риби, за застарілою (традиційною) кла-
сифікацією, клас риб, поділявся на підкласи (зараз класи) лопастеперих і променепе-рих риб. За сучасною класифікацією представники групи разом із чотириногими скла-дають кладу Euteleostomi.
Найголовніші особливості їх організації наступні:
1. Форма тіла обтічна за рахунок плавного переходу її відділів - голови, тулуба і хвоста - один в одного і сплющена з боків.
2. Шкіра багата залозами, рясно виділяють слиз, і покрита лускою.
3. Органи руху та стабілізації положення тіла спиною вгору - це непарні і парні плавці.
Загальна інформація
Плавучість кісткових риб підтримується гідростатичним органом-плавальним міхуром.
4. Скелет хрящової або кістковий. Череп нерухомо з'єднаний з хребтом. У хребті два відділи: тулубний і хвостовий. Пояси кінцівок не пов'язані з осьовим скелетом.
5. М'язи слабо диференційовані, сегментовані. Руху ня тіла одноманітні, змієподібні і переважно в горизонтальній площині.
6. Захоплення їжі активний з допомогою щелеп. Передній і середній відділи кишечника сильно диференційовані. Розвинені травні залози: печінка та підшлункова залоза.
7. Органи дихання - зябра.
8. Кровоносна система замкнута, має одне коло кровообігу і двокамерну серце. Органи і тканини риб забезпечуються артеріальною кров'ю.
9. Органи виділення - парні тулубні нирки. Кінцевий продукт азотистого обміну, виведений з організму,- аміак чи сечовина.
10. Центральна нервова система представлена головним і спинним мозком. Головний
мозок диференційований на п'ять відділів. Будова
органів чуття - зору, нюху, слуху - адаптовано до
функціонування у водному середовищі. Розвинений
особливий орган бічної лінії, що дозволяє рибам орі-
єнтуватися в потоках води.
11. Риби роздільностатеві. Розмноження тільки ста-
теве. У більшості запліднення зовнішнє, у воді. Роз-
виток з неповним метаморфозом(є стадія личинки).
Будова
Тіло кісткових риб складається з трьох відділів: голови, тулуба та хвоста. На голові розташовані парні очі та ніздрі, ротовий отвір і зяброві кришки, по задньому краю яких проходить межа між головою та тулубом. На тулубі містяться парні (грудні та черевні) і непарні (спинні та анальний) плавці – вирости шкіри. Всередині плавців розташовані плавцеві промені. Межа між тулубом та хвостом проходить на рівні анального отвору. Хвіст закінчується хвостовим плавцем. Він забезпечує поступальний рух, непарні плавці – стійкість тіла під час пла-
вання, а парні – слугують
«стерном» глибини. За їх-
ньою допомогою риба та-
кож може повільно пливти
вперед або назад (наприк-
лад, щука, яка підкрада-
ється до здобичі у зарос-
тях водяних рослин).
Внутрішня та
зовнішня будова
кісткових риб
Скелет риб складається з черепа, хребта, скелета непарних, парних плавників і їх поясів. У тулубному відділі до поперечних відростках тіла приєднуютья ребра. Хребці зчленовуються один з одним за допомогою суглобових відростків, забезпечуючи вигин переважно в горизонтальній площині. Череп утворений великим числом кісток і несе щелепи, забезпечені зубами. Скелет служить опорою для м'язів і захистом для внутрішніх органів.
Потужна мускулатура риб складається із сегментів, розділених сполучнотканинними перегородками, і в цілому нагадує м'язову систему ланцетника. Окремі пучки м'язів
керують рухами очей, зябер,
щелеп.
Скелет кісткових риб
Тіло кісткових риб вкрите захисною лускою, що здебільшого має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, які черепицеподібно
накладаються одна на одну. При цьому своїм
переднім краєм луска занурена в шкіру, а зад-
нім налягає на луску наступного ряду Під час
росту тварини луска наростає шарами, бо взим-
ку ріст риби припиняється і поновлюється нас-
тупної весни. Цей процес нагадує утворення
річних кілець у деревині дерев наших широт.
Так, за нашаруваннями луски визначають вік
риби. Шкіра має багато залозистих клітин. Вони виділяють слиз, який захищає шкіру від
проникнення хвороботворних організмів та
полегшує плавання, зменшуючи тертя об воду.
Харчуються риби різноманітною їжею.
Харчова спеціалізація відбивається на будо-
ві органів травлення. Рот веде в ротову порож-
нину, в якій зазвичай є численні зуби, роз-
ташовані на щелепних, піднебінних і інших
кістках. У деяких представників зуби розвинені
дуже сильно і для людини представляють
велику небезпеку, наприклад піранья.
Слинні залози відсутні. З ротової порожнини
їжа проходить у глотку, прориву зябровими щілинами, і по стравоходу потрапляє в шлунок, залози якого рясно виділяють травні соки. У деяких риб (коропові і ряд інших) шлунка немає і їжа надходить відразу в тонкий кишечник, де під впливом комплексу ферментів, що виділяються залозами самого кишечника, печінки та підшлункової залози, відбувається розщеплення їжі і всмоктування поживних речовин. У більшості риб є тонкостінний виріст кишечника, заповнений сумішшю газів, - плавальний міхур. Він виконує гідростатичну функцію, тобто зрівнює щільність риби з щільністю води, що дозволяє рибі без м'язових зусиль триматися на будь-якій глибині. Газова суміш, якою наповнений міхур, може поглинатися або виділятися капілярами стінок міхура, що змінює питома вага риби.
Травна система
Дихальна система
Органи дихання - зябра - розташовані на зябрових дугах. Ззовні кожного краю зябрової дуги розта-шовані два ряди зябрових пелюсток червоного кольору. В них розгалужуються кровоносні судини і відбувається газообмін. Риба заковтує ротом воду із розчиненим у ній киснем. Завдяки рухам зяб-рових кришок вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини.
З внутрішнього боку від зябрових пелюсток роз-міщені біляві зяброві тичинки, які запобігають потраплянню сторонніх часток із водою у зябра. Так вони виконують функцію цідильного апарату. Отже, їжа затримується в ротоглотці й не заважає газообміну в зябрах.
У деяких риб (дводишних), крім зябер, є ще одна чи дві легені - органи, які дають змогу дихати атмосферним киснем. Легені являють собою порожні міхури, що сполучаються із стравоходом.
Кровоносна система
Кровоносна система кісткових риб має серце, що міститься на черевному боці тіла. Воно складається із двох послідовних камер: передсердя та шлуночка. Почергово скорочуючись, ці відділи серця забезпечують рух крові по замкненій системі судин. Через серце тече лише венозна кров. По великій артерії (аорті) вона рухається від серця до дрібних зябрових судин, де насичується киснем, тобто стає артеріальною. Артеріальна кров тече до різних органів, де віддає кисень і стає венозною. По венах венозна кров повертається до серця. Отже, у більшості
риб є лише одне коло кровообігу.
У крові риб є різні типи клітин, зокрема
еритроцити. Вони, мають червоне забарв-
лення, зумовлюючи відповідне забарвлен-
ня крові. В еритроцитах є особливий ди-
хальний пігмент (гемоглобін), який здат-
ний приєднувати і транспортувати кисень
або вуглекислий газ.
Кісткові риби – холоднокровні тварини.
Тобто вони неспроможні підтримувати
постійний рівень температури тіла: вона
у них залежить від температури довкілля.
Центральна нервова система складається з головного і спинного мозку. Головний мозок у риб, як у всіх хребетних, представлений п'ятьма відділами: переднім, проміжним, середнім, мозочком і довгастим мозком. Від переднього мозку відходять добре розви-нені нюхові частки. Найбільшого розвитку досягає середній мозок, який здійснює аналіз зорових сприйнять, а також мозочок, регулюючий координацію рухів і збереження рівноваги. На будову органів чуття сильний вплив зробила життя у водному середовищі. Так, очі мають пласку рогівку і майже кулястої форми кришталик, що дає можливість рибам бачити тільки близько розташовані предмети (до 10 - 15 м). Оскільки природні води відрізняються низькою прозорістю, далеке бачення у риб не розвинене. Акомо-
дація, тобто наводка на чітке бачення предме-
та, здійснюється скороченням м'язового
відростка кришталика, що переміщує його по
відношенню до сітківки. Пошуку злиденні,
зустрічі особин різної статі, здатності трима-
тися в зграї риб допомагає гострий нюх.
Органом нюху є парні мішечки, вистелені чут-
ливими клітинами, до основи яких підходять
волокна нюхового нерва.
Нервова система
Нюхові мішечки відкриваються назовні отвором - ніздрів. Орган смаку представлений численними смаковими сосочками, розташованими на губах, в стравоході, глотці і навіть на плавниках. Орган слуху і рівноваги представлений лише внутрішнім вухом, розташованим з боків задньої частини черепа. Швидкість поширення звуку у воді в чотири рази вище, ніж у повітрі. Тому простий за будовою орган слуху риб дозволяє їм через кістки черепа чуйно сприймати звукові хвилі. Риби здатні видавати звуки зубами, зябровими кришками, плавцями, плавальним міхуром. За допомогою звукової сигналізації риби висловлюють емоційний стан - загрозу, попередження, заклик, сиг-
нал тривоги та ін. Особливу роль в житті риб грає ор-
ган бічної лінії. Він представлений поздовжніми ка-
налами, що лежать з боків тіла в шкірі і сполученими
з зовнішньої середовищем через велике число ліній-
но розташованих отворів. На дні каналів навпроти от-
ворів лежать чутливі клітини, забезпечені віями. Во-
ни сприймають змін у тиску та напрямки води, що
дає можливість рибі безперешкодно орієнтуватися в
її потоках, успішно плавати як у денний так і в нічний
час і уникати зіткнень з підводними предметами. Цей орган є тільки у первічноводних, тобто у риб і амфібій. Найбільшого розвитку вона досягла у риб.
Органами виділення служать парні стрічкоподібні тулубні нирки, розташовані в порожнині тіла під хребтом. Вони втратили зв'язок з порожниною тіла і видаляють
шкідливі продукти життєдіяльності,
фільтруючи їх із крові. У прісновод-
них риб кінцевим продуктом білко-
вого обміну є отруйний аміак. Він
розчиняється великою кількістю
води, і тому риби виділяють багато
рідкої сечі. Виведена з сечею вода
легко компенсується за рахунок її
постійного надходження через
шкіру, зябра і з їжею. У морських
риб кінцевим продуктом азотистого
обміну служить менш отруйна
сечовина, виведення якої вимагає
меншої кількості води. Новоутворе-
на в нирках сеча по парним сечово-
дах відтікає в сечовий міхур, звідки
виводиться назовні через видільні отвір.
Видільна система
Розмноження
Кісткові риби, як правило, роздільностатеві тварини, але інколи трапляються і гермафродити (наприклад, морський
окунь). Статеві залози, як правило, парні
й мають статеві протоки, через які стате-
ві клітини виводяться назовні. Для біль-
шості кісткових риб характерне зовнішнє
запліднення, але відомі види із внутріш-
нім заплідненням (гуппі).
Відкладання самками ікри з подальшим
її заплідненням сім'яною рідиною сам-
ців називають нерестом. Для розмноже-
ння риби шукають місця, придатні для
відкладання ікри і розвитку нащадків.
Багато видів риб розмножується у тих
самих водоймах, де й живуть (наприклад, сазан, річковий окунь, сом). Інші види долають великі відстані, щоб дістатися до місць розмноження. При цьому вони можуть змінювати своє звичне середовище існування на інше: одні з них мігрують на нерест із морів до річок, інші - навпаки.
Розвиток
Час від відкладення ікри риб до виходу з неї личинок - інкубаційний період - залежить від температури води. Розвиток ікри більшості риб України, які нерестяться навесні та влітку, триває від трьох до восьми діб. У тих видів, нерест яких відбувається восени та взимку (наприклад, лососі, миньок), розвиток ікри триває до весни.
У переважної більшості кісткових риб розвиток непрямий. З ікринки виходить маленька личинка, що має лише розвинені непарні плавці; кишечник в неї не функціонує, а живиться вона поживними речовинами жовточного мішка, розташованого на черевному
боці. Згодом запас жовтка вичерпується,
личинка починає живитись одноклітинни-
ми організмами, а потім їжею, яку спожи-
вають і дорослі риби. У неї з'являються
парні плавці й личинка перетворюється на
молоду рибку - малька. У деяких видів
(наприклад, у акваріумних гуппі) зародок
розвивається до малька всередині ікринки
в материнському організмі, й народжується
вже сформована маленька рибка (прямий
розвиток).
Дякую за увагу!
Джерела
http://school.xvatit.com
http://ped.sumy.ua
http://myrefs.org.ua
http://uk.wikipedia.org |
https://svitppt.com.ua/biologiya/grudniy-period.html | "Грудний період" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/2ac59e891d5b8117b8ebebf20bfa0bd4.pptx | files/2ac59e891d5b8117b8ebebf20bfa0bd4.pptx | Грудний період (1-12 місяців)
1 місяць
Голівка повернена в один бік. Спить більшість часу.
Ручки стиснуті у кулачки, але хапають палець, якщо ним торкнутися долоні
Уважно вивчає обличчя матері. Починає усміхатися на 5-6 тижні.
6 місяців
Сідає з підтримкою. Утримує рівно голову і спину. Озирається.
Бере все до рота. Повертається на звук знайомого голосу.
Хапає предмет у долоню. Перекладає предмети з руки в руку.
9 місяців
Рачкує. Стоїть недовго, з опорою.
Утримує горнятко. «Агукає». Кричить, аби привернути увагу.
Хапає предмети великим і вказівним пальцями. Торкається вказівним пальцем.
12 місяців
Ходить, тримаючись однією чи обома руками, відступає убік.
Утримує руки і ноги під час одягання, розуміє прості прохання.
Кидає іграшки на підлогу і спостерігає за їхнім падінням.
Раннє дитинство (1-3 років)
18 місяців
Будує башту з трьох-чотирьох кубиків. Малює олівцем.
Підіймається та опускається східцями з опорою. Кидає м’яч.
Користується ложкою. Виказує потребу до туалету. Вживає окремі слова.
2 роки
Легко бігає. Відкриває двері. Копає м’яч без втрати рівноваги.
Гортає книги. Будує башту зі шести-семи кубиків.
Одягає шкарпетки, черевики. Висловлюється. Просить їсти.
3 роки
Малює лінії та кола. Будує місток з трьох блоків.
Грається з іншими. Пробує чепуритися. Використовує виделку.
Катається та триколісному велосипеді, ходить на пальцях.
Перше дитинство (4-6 років)
Стрибає на одній нозі, бігає на пальцях, лазить по деревах.
Копіює літери, як от О, М, Т, Х і Н. Може намалювати людину і будинок.
4 роки
Одягається і роздягається. Мовлення правильне за формою і змістом.
5 років
Ковзається на ногах. Легко бігає на пальцях. Танцює під музику.
Копіює квадрати, трикутники. Самостійно пише деякі літери.
Миє і витирає обличчя. Користується ножем. Пам’ятає день свого народження. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-dvostulkovi-molyuski.html | "Клас Двостулкові молюски" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/1694552149cceff8bce1b3d1f0d33393.pptx | files/1694552149cceff8bce1b3d1f0d33393.pptx | Клас Двостулкові молюски
Підготувала
учениця 8-В класу
Кошина Анна
Двостулкові — клас мо-
люсків, найбільш характерні
особливості будови яких
наявність мушлі з двох стулок,
розташованих обабіч тіла, а
також практично повна
редукція голови і всіх пов'я-
заних з нею утворень, включ-
но із радулою.
У світовій фауні відомо
близько 15 тис. видів
двостулкових в межах СРСР — до 5000, з них) на Україні — близько 80.
Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у прибережних мілководних зонах На суші не зустрічаються. Тобто Виключно водні тварини. Завдяки своїй мантійній порожнині вони перекачують воду, вибираючи з неї поживні речовини. Такий спосіб живлення називається фільтрацією. Він не потребує особливої рухомості організмів, тому в представників класу спостерігається деяке спрощення в будові порівняно з представниками інших класів.
Будова
Усі молюски цього класу мають двостулкову черепашку (звідси й назва кла-
су). Стулки черепашки з'єднані особливою еластичною зв'язкою, яка знахо-
диться на спинній стороні молюска. До стулок черепашки прикріплюються
м'язи-замикачі, їхнє скорочення сприяє наближенню стулок, зачиненню
черепашки, при розслабленні їх — черепашка розкривається.
Ріст черепашки відбувається нерівномірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середовища. Внаслідок цього утворюються смуги при-росту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній — загострений.
На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'язова нога — орган переміщення молюска. Чимало молюсків, користуючись ногою, зариваються в мул або пісок У багатьох морських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину — бісус, за допомогою якого молюск прикріплюється до підводних предметів.
Мантійна порожнина з'єднується із навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкриває мантію, зябра і сифони Голова редукована.
У зв'язку з малорухливим способом життя органи чуття розвинені слабко Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі — статоцисти У деяких по краю мантії розташовані очі.
Рот знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього — ротові лопаті, війки яких підганяють частки їжі до ротового отвору. Слинні залози не розвинені.
Будова річкової скойки
Черепашки
Живлення і дихання
Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планктонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що розташовані в мантійній порожнині по обидва боки від ноги. Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води, яка крізь ввідний сифон всмоктується у мантійну порожнину і фільтрується крізь зябра. Кисень, розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Вієчки, розташовані на зябрах, гонять слиз із осілими часточками вперед, до ротового отвору. Все їстівне
(мікроскопічні рослини і тварини,
органічні рештки) надходять до органів
травлення, а неорганічні речовини
окутуються слизом і виводяться назовні
через вивідний сифон.
Розмноження і розвиток
Більшість двостулкових — різностатеві
тварини. Протоки сім'яників і яєчників
відкриваються в мантійну порожнину.
Запліднення яєць зовнішнє.
Запліднення відбувається в мантійній
порожнині самки, куди через нижній
сифон разом з водою потрапляють
сперматозоїди. З яйця розвивається
личинка, що має двостулкову
черепашку із зазубреними
колючками на краях.
Подальший розвиток личинки відбувається на зябрах або шкірі риби. На тілі риби утворюється пухлина, всередині якої знаходиться личинка. Вона живиться і росте за рахунок риби, перетворюючись у молодого молюска, який прориває пухлину й потрапляє на дно. Паразитичний спосіб життя личинки сприяє розселенню малорухомої беззубки. Серед двостулкових є й гермафродити, наприклад устриці.
Життєвий цикл
річкової скойки
Тож розвиток у більшості видів із метаморфозом. Личинка морських форм — парусник — подібна до трохофори кільчастих червів. Личинки прісноводних молюсків — глохідії — паразитують на зябрах риб. За допомогою личинкової стадії ці малорухливі тварини розселяються у гідросфері.
Різноманітність
У наших проточних водоймах на піскуватих відмілинах зустрічається перлівниця звичайна (довжина від 9 до 14,5 см, висота до 4 см). Стулки в неї товстостінні, з добре розвиненим перламутровим шаром; закриваються за допомогою замка.
У стоячих водоймах з мулистим дном поширена жабурниця звичайна (довжина до 20 см). Черепашка у жабурниці ширша й
округліша, ніж у перлівниці, тонкостінна, без замка.
Рухаються ці тварини дуже повільно (1 —1,5 м за
годину). Восени зариваються у ґрунт дна, де й прово-
дять зиму в стані заціпеніння. Тривалість життя цих
молюсків в середньому 15 років.
У морях Радянського Союзу поширені мідії. Мідії
належать до довгожителів (окремі види живуть до 100
років), вони є численними у Чорному, Азовському та
інших морях. Ведуть сидячий спосіб життя, прикріплю-
ючись бісусними нитками до субстрату. Зустрічаються
на глибині від 9 до 78 м.
Звичайна мідія витримує значні коливання солоності води й опріснення до 3%о (0,3 %). Однак якщо вона постійно живе при зниженій солоності, то росте повільно і розміри її значно зменшуються. Цей молюск належить до евритермних організмів: влітку на літоралі сильно прогрівається сонцем, а взимку в суворих умовах Білого і Баренцевого морів може навіть промерзати, залишаючись живим.
Із зростанням сонячної активності швидкість росту мідії зменшується в 2—2,5 рази, а в роки з низькою активністю ріст найінтенсивніший.
У морях СРСР поширена звичайна, або їстівна
устриця. У Балтійському морі її немає, бо
солоність води понижена. Устриці здебільшого
живуть на камінні та піщано-кам'янистих ґрунтах,
приростаючи своїми стулками до субстрату на
глибині від 1 до 50—70 м. Вони дуже чутливі до
температури води, особливо в період
розмноження, що відбувається при температурі
18—20 °С. Мінімальна солоність, при якій можуть
жити ці тварини,— не нижче 12 %о. Солоність
впливає і на їхній ріст та смакові якості. При
високому вмісті солей (до 35 %) вони ростуть
добре, проте м'ясо їх стає жорстким і
неприємним на смак.
Найжирнішими та найсмачнішими вони бувають при солоності між 20 і 30%о — у місцях, де спостерігається незначне опріснення моря річковими водами. Устриці дуже чутливі також до чистоти води та вмісту у ній кисню. Часто гинуть при заносі їх піском та мулом під час шторму.
Великі устричні банки (місця скупчення) є вздовж Кримського та Кавказького узбереж Чорного моря.
Значення у житті та природі
Людина вживає в їжу устриць, мідій, морських
гребінців, вишуканими черепашками
прикрашає свої житла. Дуже цінуються ювелірні
прикраси із застосуванням перлин. Як утворюються
перлини? Коли будь-яке стороннє тіло (наприклад,
піщинка, дрібний організм) випадково потрапляє
між мантією і черепашкою, воно оточується тими
самими шарами, що властиві черепашці:
всередині розташований роговий шар, над ним –
порцеляноподібний, а ззовні - перламутровий.
Ці шари виділя-
ють залози мантії.
Отже, утворення
перлин є прикладом захисної реакції з
боку молюсків.
Із деяких двостулкових молюсків Серед-
земного моря одержують цінний барвник –
пурпур. Черепашки викопних видів молюс-
ків утворили особливий вид вапняку –
черепашник, який використовують у будів-
ництві.
Велика роль черепашок викопних видів молюсків і як «керівних копалин». Учені вивчають можливість біологічного очищення забруднених водойм молюсками-фільтраторами. Наприклад, жабурниця пропускає через мантійну порожнину близько 20 л води за добу.
Водночас двостулкові молюски мають і пев-
не негативне значення. Прісноводний
молюск дрейсена, або трикутниця утворює
колонії на підводних спорудах (на шлюзах,
трубопроводах тощо). Проникаючи до водо-
провідних труб, вона може їх закупорювати,
а після своєї загибелі псувати воду для пиття.
Оселюючись на днищах кораблів,
дрейсена знижує їхні гідродинамічні якості.
У морських водоймах подібну роль
відіграють інші види двостулкових.
Молюск корабельний черв’як дістав свою
назву через червоподібну форму тіла, яке
сягає завдовжки 10 см. Своєю загостреною
черепашкою, розташованою на
передньому кінці тіла, він проробляє ходи у дерев’яних днищах кораблів і човнів, різних спорудах, розташованих у воді.
Унаслідок руйнування природних місць мешкання та масового промислу чисельність багатьох видів молюсків скорочується. Тому їх заносять до Міжнародної та національних Червоних книг низки країн. Так, до Червоної книги України занесено 11 видів черевоногих та 1 вид двостулкових (устриця їстівна) молюсків.
Дякую за увагу!
Джерела
http://referatu.net.ua
http://www.refine.org.ua
http://ua.wikipedia.org
http://school.xvatit.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/fiziologiya-lyubovi.html | Фізіологія любові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/d467d5ce60fbaf9c1bcc1aef90def150.pptx | files/d467d5ce60fbaf9c1bcc1aef90def150.pptx | Частина 6. Функціональні системи
Лекція 40. Фізіологія любові
Авторський експериментальний проект
Студ.парламент НМУ
СНТ імені О.А. Киселя
Disclaimer
Зважаючи на неоднозначність та провокативність теми, а також на моральні перепони, які треба подолати для її повноцінного осмислення та засвоєння, велике прохання не соромитися ставити Лектору питання, на які вельмишановне Панство бажає отримати відповідь, або звертатися до Лектора з метою моральної (і не лише) підтримки.
Але, в той же час, з метою економії часу та уникнення потенційних провокативних дискусій, Лектор має одне, але величезне прохання:
Тримайте свої хтиві помисли та збочені думки при собі!
Disclaimer #2
Зважаючи на різноманітність моєї лекційної аудиторії та на серйозність сприйняття сьогоднішньої теми і викладеного матеріалу, маю інше серйозне прохання:
Прошу всіх морально незрілих та психічно нестабільних людей, а також тих, хто має певні моральні та етичні бар’єри, що не дозволяють вільно сприймати всю викладену тут інформацію
НЕГАЙНО ПОКИНУТИ ЛЕКЦІЙНУ АУДИТОРІЮ!!!
Репродуктивна (статева) система
Репродуктивна система – це функціональна система, оригінальна діяльність якої полягає у продовженні роду організму з метою збереження біологічного виду.
Репродуктивна система, як і інші функціональні системи, має три рівні контролю за своєю діяльністю.
Репродуктивна система складається з гонад (статевих залоз) та статевих органів, специфічних для кожної статі.
Любов
Любов – це філософське поняття, що включає в себе три підпоняття:
Ерос – тілесна любов, фізичний контакт
Філос – духовна любов, приязнь до людини
Агапе – Любов Всеохоплююча
Секс
Секс – це фізичне навантаження, яке супроводжує статевий контакт у будь-якій його формі, і яке виконується з метою запліднення і продовження роду або, що більш характерно, для отримання фізичного та морального задоволення. Інколи секс використовується як спосіб демонстрації влади або авторитету над іншими особами.
Сексуальне збудження
Сексуальне збудження – це нервове збудження з супровідними нервово індукованими процесами, що виникає внаслідок безпосередньої стимуляції статевих органів, сегментарно зв’язаних зон іннервації, парасегментарних рефлексогенних зон (ерогенних зон) або умовно-рефлекторного збудження від одного або декількох подразників
Сексуальна поведінка
Сексуальна поведінка – це поведінка, що зв’язана з пошуком статевого партнера. Поведінка визначається природно обумовленими потягами, власно та/або соціально створеними обмеженнями за певними критеріями та за додатковими ситуаційними обмеженнями.
Сексуальна ідентичність
Сексуальна ідентичність – це та частина особистості людини, що асоціюється з пошуком статевих партнерів та сексуальною поведінкою. Сексуальна ідентичність не обов’язково зв’язана зі статтю або сексуальною орієнтацією, і може мінятися з віком або залежно від ситуацій, які людина пережила в житті.
Сексуальна орієнтація
Сексуальна орієнтація – це термін, який характеризує преференції сексуальних партнерів людини виключно на основі статі.
Гетеросексуальність – вибір статевого партнера серед представників протилежної біологічної статі. Класичний варіант сексуальної орієнтації.
Гомосексуальність – вибір статевого партнера серед представників однакової біологічної статі.
Бісексуальність – вибір статевого партнера не залежить від біологічної статі.
Сексуальні преференції
Сексуальні преференції – це соціально та індивідуально обумовлений вибір найбільш сумісного статевого партнера за допомого таких критеріїв як вік, стать, раса, етнічна належність, соціальний статус, характер, інтелект, матеріальний статок, фізичний стан окремо взятих частин тіла і т.д.
Педофілія vs Ефебофілія
Педофілія – це статевий потяг до дітей, які ще не проходять через період статевого дозрівання, не залежно від статі.
Ефебофілія – це статевий потяг до дітей чоловічої статі, які знаходяться в стадії статевого дозрівання
Сексуальні практики
Сексуальна практика – це вид сексуальної фізичної активності, який практикується людиною під час її статевих контактів. Є сексуальні практики, що індивідуальні для представників різних сексуальних орієнтацій, та універсальні, які можуть використовуватися представниками декількох або всіх сексуальних орієнтацій.
Класичний статевий контакт
Класичний статевий контакт або вагінальний секс – це контакт між представниками різних статей, при якому (в класичному варіанті) статевий член всовується в піхву, в результаті фрикцій статевого члена по стінкам піхви чоловік доводиться до еякуляції, і еякулят потрапляє в піхву, а далі в матку.
Єдиний варіант безпосереднього статевого контакту, при якому можливе запліднення та продовження роду.
Оральний секс
Оральний секс – це вид статевого контакту, при якому один з партнерів своїм ротом стимулює статеві органи іншого партнера.
Оральний секс буває односторонній та двусторонній.
Фелляція – статевий акт, при якому один партнер стимулює статевий член іншого партнера-чоловіка
Куннілінгус – статевий акт, при якому один партнер стимулює статеву щілину іншого партнера-жінки
Аннілінгус – статевий акт, при якому один партнер стимулює анус іншого партнера
Анальний секс
Анальний секс – це вид статевого контакту, при якому партнер чоловічої статі проникає в пряму кишку іншого партнера, незалежно від статі.
Petting – це різновид анального сексу, при якому партнер, переважно жіночої статі, проникає в пряму кишку іншого партнера за допомогою фалоімітатора або інших допоміжних засобів.
Мастурбація
Мастурбація – це сексуальна практика, що полягає у тому, що людина збуджує та здебільшого доводить сама себе або свого партнера до оргазму.
Мастурбація буває одностороння або двостороння, індивідуальна, парна або групова, власна та взаємна, органічна (частинами тіла) та з допоміжними засобами.
Поллюція
Поллюція – це спонтанна еякуляція (у чоловіків) або спонтанне виділення секрету залоз Бартоліні чи настання оргазму (у жінок), що виникає переважно вночі (через домінантну функцію парасимпатичної нервової системи) та характерна здебільшого для тих людей, які довгий час не мали статевого контакту або мастурбації.
Нестандартні сексуальні практики
Нестандартні сексуальні практики – це форми статевого контакту, які можуть супроводжувати та доповнювати основний статевий контакт, або ж використовуватися окремо для збудження та/або досягнення оргазму себе та партнера.
Кровообіг та його регуляція
2 лютого о 17:00
Аудиторія №2 (3 поверх)
морфологічного корпусу НМУ
(проспект Перемоги,34)
Лекція №41
#theormed
Тримаємо руку на пульсі!
(Спільно з кафедрою спортивної медицини
та кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб №1)
Наступна лекція |
https://svitppt.com.ua/biologiya/iii.html | Проект консультування злиття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/cb4e8e2fcbf638cd6c5064898af9bfcc.pptx | files/cb4e8e2fcbf638cd6c5064898af9bfcc.pptx | Проект консультування злиття ІнтелектСервіс та ТехноСервіс
З позиції незалежної групи консультантів:
Дмитрецький Д., Король О., Канавець А., Чупахін Є. Каскевич Є., Єгорочкіна Т.
Причини труднощів з консультуванням:
Успішне злиття
1. Керівництво ІнтелектСервіс
2. Організаційна структура
3.Ефект синергії
4.Персонал нової компанії
5. Організаційна культура
6.Двухстороній зв’язок
1.1.
2.2.
2.1.
4.1.
1.3.
3.2.
3.1.
6.2.
5.2.
4.2.
6.1.
5.1.
Метод Ішикави
1.2.
1. Керівництво ІнтелектСервіс
1.1. Роль директора
1.3. Бачення кінцевої стратегії
1.2. Погляд на проблеми в новій фірмі
2. Організаційна структура
2.1. Неповність структури
2.2. Розподіл повноважень
3.Ефект синергії
3.1. Ідентичність компаній
3.2. Рівність компаній
4. Персонал нової компанії
4.1. Ставлення до злиття
4.2. Розподілення ролей
5. Організаційна культура
5.1. Цінності, та устої компаній
5.2. Спільний погляд на існування
6.Двухстороній зв’язок
6.1Зв’язок з керівництвом
6.2. Взаємодія між персоналами компаній
Зони конфліктів
Позиційний аналіз
За критерієм формальної незалежності груп
За критерієм підтримки змін, визнання цінностей спільної системи:
Злиття: керівники компаній Р. Кривенко та С.Макаренко
Опір змінам:
Топ-менеджмент, який має достатньо незалежну від керівника позицію у полі своєї роботи
Байдужість: Працівники нижчого рівня, робота яких контролюється відповідно до статуту
За критерієм активності працівників в інноваційному процесі:
Інноваційний потенціал персоналу
Я буду діяти як господар
Я господар
Очікування та результати
Мотиваційний механізм
Альтернативи розв’язку завдання
Вибір альтернативи
Злиття
Зміна орг. структури
Співробітництво
так
ні
Якісне злиття, з усуненням супутніх проблем
Швидке, але не якісне злиття
так
ні
Експертна оцінка альтернатив
Діагностика методом силового поля
Можливість усунення чинників
Еластичність
Оптимальний варіант подолання генеральної проблеми
Недосконалість ОСУ
+
=
Наслідки Реорганізованої ОСУ
Яким чином???
Відбір найкращих
=
Процес відбору
Комунікація та зворотній зв'язок
Для чого нам потрібні контракти?
Адаптація, тренінги
Об'єднання стратегій
Етап Ініціації
Етапи проведення запропонованих змін
Етап ініціації
Етап діагностики(7днів)
Етап планування (9днів)
Етап завершення (3 дні)
Етап реалізації (17 днів)
3 дні
3 днів
3 дні
2 дні
4 днів
2 дні
Дякуємо за увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/funkcii-shkiri.html | Функції шкіри | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/b796b37666b806f40f48117c42dc2f0e.pptx | files/b796b37666b806f40f48117c42dc2f0e.pptx | Функції шкіри
Обмінна – у ній утворюються деякі біологічно активні речовини, зокрема вітамін D, виділяються продукти обміну речовин (водо- та газообмін, виводиться надлишок солей).
Функцї шкіри
Терморегуляторна – зрівноваження процесів утворення і віддачі тепла організмом.
Рецепторна – рецептори шкіри сприймають холод, тепло, тиск, а вільні нервові закінчення – біль.
Функції шкіри
Запасна – підшкірна клітковина складається з жирової тканини, яка є джерелом енергії.
Секреторна – сальні залози виділяють жир для змащення шкіри та волосся, а молочні – молоко для вигодовування дітей.
Будова шкіри
Поверхня шкіри становить 1,5 – 2 м². Шкіра складається з трьох основних шарів.
Епідерміс – зовнішній шар.
Власне шкіра або дерма – щільна сполучна тканина.
Підшкірна клітковинна – найглибший шар шкіри.
Епідерміс
Епідерміс утворений багатошаровим епітелієм. Верхні його шари роговіють і утворюють міцні покриття (на долонях, підошвах тощо). В епідермісі розташовані рецептори та вільні нервові закінчення, що сприймають холод, тепло, біль тощо. У епідермісі є пігмент мелінан, який забарвлює шкіру.
Епідерміс
Шкірне сало
В епідермісі відкриваються протоки потових залоз, а також містяться волосяні сумки, куди впадають протоки сальних залоз. Молочні залози виникли з потових. Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало, що змащує шкіру і волосся, пом`якшує їх.
Епідерміс
Потові залози
Потові залози мають вигляд трубочок, що починаються щільно закрученим клубочком. Випростана частина такої трубочки – вивідна протока потової залози – відкривється на поверхні шкіри отвором. Клубочки обплетені капілярами, крізь стінки яких із крові у потові залози потрапляє вода з розчиненими в ній мінеральними солями, сечовиною та деякими іншими речовинами.
Епідерміс
Волосся
Роговими похідними шкіри є волосся та нігті. Кожна волосина має корінь, до якого надходять кровоносні судини та нерви, а також стрижень. До основи волосинок підходять м`язові волоконця, які при скороченнях піднімають волосся. Тривалість життя волосся, швидкість росту залежать від індивідуальнх особливостей людини, сезонних явищ та зовнішніх умов.
Епідерміс
Нігті
Кінці пальців рук та ніг вкриті роговою речовиною, що утворю ніготь. Швидкість їх росту також залежить від індивідуальних особливостей організму та сезонних явищ.
Дерма
Дерму пронизують кровоносні та лімфатичні судини, м`язи, рецептори, нервові волокна та їх закінчення, волосяні сумки, потові та сальні залози.
Підшкірна клітковина
Підшкірна клітковина складається в основному з жирової тканини. Жир підшкірної клітковини – це своєрідний запас поживних речовин, які використовуються під час голодування; він захищає організм від охолодження, пом`якшує струси й удари.
Участь шкіри у терморегуляції організму людини
Терморегуляція – це урівноваження процесів утворення і віддачі тепла організмом. Завдяки цьому температура тіла здорової людини залишається відносно сталою (36,6°C). При виникненні надлишку тепла воно виділяється з організму в навколишнє середовище через шкіру з повітрям. Кровоносні судини шкіри розширюються. Це збільшує надходження крові до шкіри, передачі тепла. Збільшується потовиділення.
Участь шкіри у терморегуляції організму людини
При зниженні температури організму кровоносні судини звужуються. Це веде до зменшення припливу крові до шкіри та віддачі тепла. Підшкірна клітковина завдяки малій теплоємності перешкоджає віддачі тепла організмом зовнішньому середовищу (теплоізоляція).
Чому в представників різних рас шкіра різного кольору?
Людей з найбілішою шкірою можна побачити в північній Європі, їх відносять до нордичного типу. Люди з найчорнішою шкірою живуть у західній Африці. У жителів Південно-Східної Азії шкіра жовтого кольору. Проте шкіра більшості людей не чисто біла, чорна або жовта, а містить сотні відтінків світлого, смаглявого або коричневого кольорів.
У представників різних рас шкіра різного кольору
Розселення людей за кольором шкіри
Чому в представників різних рас шкіра різного кольору?
У чому ж причина всіх цих відмінностей у кольорі шкіри людей? У хімічних процесах, які протікають у тілі й шкірі людини. У тканинах шкіри є колірні компоненти, звані «хромогенами», які самі по собі безбарвні. Але коли на них впливають певні ферменти, шкіра набуває відповідного кольору.
Чому в представників різних рас шкіра різного кольору?
Якщо в людини немає хромогенів або її ферменти неправильно працюють, таку людина називають альбіносом. Альбінізм — не таке вже й рідкісне явище. Є альбіноси й в Африці, і вони «біліші» за будь-яку білу людину!
Це цікаво...
За час життя шкіра людини змінюється приблизно 1000 разів.
Це цікаво...
За добу в дорослої людини у стані відносного спокою виділяється 500 мл поту.
Це цікаво...
Людське волосся товстіше мильної плівки приблизно в 5000 разів.
Це цікаво...
У людини приблизно 2 мільйони потових залоз. Середня доросла людина з кожним літром поту втрачає 540 калорій. Чоловіки потіють приблизно на 40 % більше, ніж жінки.
Будова і функції шкіри
Людина приходить у цей світ в «одязі", який набагато кращий за все те, що можна купити в магазині.
Уявіть собі, що вчені розробили із спеціального матеріалу тканину- тонку, міцну, але при цьому еластичну, пористу, але в той же час водонепроникну. Уявіть також, що ця тканина може зігрівати, у разі потреби і охолоджувати. Вона розпізнає температуру і "відчуває" дотики, забезпечує ефективний захист у навколишньому середовищі, при цьому сама себе змащує і ремонтує! Такий винахід був би дивом технологій, чи не так?
Все це і багато чого іншого може робити наша шкіра.
Багато схильні думати про неї як про просте покритті тіла. Але це не так. За влучним висловом одного з дослідників, шкіра людини являє собою шедевр інженерної думки.
Виявляється, що в 7 см.куб людської шкіри міститься 19 мільйонів клітин, 625 потових і 90 сальних залоз, 65 волосків, 6 метрів кровоносних судин і 19 тисяч сенсорних клітин.
Шкіра є одним з найбільших органів в організмі людини, її маса в дорослої людини сягає 5 кг, а площа — 1,5–2 м.куб.
Наша шкіра водонепроникна, антибактеріальна, протигрибкова, еластична, гнучка, чутлива, самовідновлююча, вона здатна всмоктувати одні необхідні хімічні елементи і не пропускати інші. Вона пориста, самозмащувальна, виробляє вітаміни, пахучі речовини, може розпізнавати температуру, вібрацію й тиск. Без неї людина просто не вижила б. Як же шкіра "примудряється", будучи товщиною всього кілька міліметрів, виконувати таку кількість численних функцій?
Вся справа в її будові
Будова шкіри
1 — епідерміс;
2 — дерма;
3 — підшкірна клітковина;
4 — волосина;
5 — волосяний фолікул;
6 — потова залоза;
7 — м’яз, що піднімає
волосину;
8 — кровоносні
судини;
9 — нервові
закінчення;
10 — сальна
залоза
Епідерміс
Є різновидом епітеліальної тканини. Зовнішній шар епідермісу — це мертві зроговілі клітини. Вони безперервно злущуються. Проте товщина епідермісу не зменшується.
Верхній шар епідермісу постійно оновлюється за рахунок клітин нижнього шару, які мають кубічну форму й постійно діляться. Частина клітин, залишається в нижньому шарі, а інші формують верхній шар. Ці клітини втрачають здатність ділитися, сплощуються, накопичують білок кератин, і, як наслідок, — роговіють, мертвіють і злущуються. У нижньому шарі епідермісу весь час продукуються нові клітини. Так за 10–30 днів відбувається повне його оновлення. Зазвичай товщина епідермісу складає 0,03–1,5 мм. Але на ділянках тіла, що зазнають сильного тертя (долоні, стопи), він у декілька разів товщий.
Чому?
Айзек Азімов так пояснив цей процес у своїй книзі "Тіло людини":
«Клітини в основі епідермісу - живі, вони постійно ростуть і розмножуються, нова клітина виштовхує вгору стару. Без притоку крові ця клітка вмирає, і інтенсивність нашого життя постійно "стирає цей мертвий матеріал з поверхні нашого тіла, на зміну йому приходить новий знизу і, таким чином, наш епідерміс весь час оновлюється»
Кожен з нас щодня втрачає близько 10 мільярдів клітин шкіри, головним чином перебуваючи в ліжку, ванній і просто, будучи одягненим. Якщо б ви змогли подивитися через збільшувальний прилад на людину без одягу, то виявили б цілу хмару клітин, що оточує її як аура.
Шкіра лущиться і це є не чим іншим, як очисним механізмом, який несе із собою пил, речовини, що виділяються з залоз, мікроби. Епідерміс утримує левову частку всіх мікробів, що атакують людське тіло. Ми повністю оновлюємо наше "покриття".
Але ось що дивно: не дивлячись на постійне оновлення, наша зовнішність і забарвлення шкіри залишаються незмінними. Біла людина залишається білою, кирпатий ніс - кирпатим, а форма колін залишається такою ж, і не проявляється, наприклад, на ліктях. Справа в тому, що внутрішні клітини "спроектовані" для відтворення кожної пори, ямочки, веснянки, потемніння, зміни і т . д. Таким чином, навіть гуля на голові залишиться колишньою, а тонкі лінії на кінчиках пальців, тобто відбитки, незмінні і властиві тільки вам. Інших таких відбитків в світі немає. І цей генетичний план для шкіри виконується мільярди разів на день. Хіба не дивно?
Дерма
Міжклітинна речовина сполучної тканини, яка утворює дерму, містить колагенові й еластичні волокна. Завдяки ним шкіра пружна і легко розтягується: відтягніть її на тильній стороні долоні і відпустіть — вона відразу повернеться в початковий стан.
Товщина дерми — 0,5–5 мм, найтовстішою вона є на спині, плечах, стегнах. Дерма впинається в епідерміс безліччю сосочків, які трохи піднімають епідерміс, утворюючи гребінці й борозенки. Їх малюнок у кожної людини різний. У дермі розташовані кровоносні і лімфатичні капіляри, м’язові та нервові волокна, нервові закінчення, пігментні клітини, потові та сальні залози, волосяні фолікули.
Шкірні залози
Це залози зовнішньої секреції, що виділяють секрети на поверхню шкіри. Потова залоза має вигляд трубочки діаметром 0,3–0,4 мм, закрученої
клубочком. Один її кінець сполучений з порою в епідермісі.
У людини, на відміну від інших ссавців, потові залози розташовані на всій поверхні тіла, але найбільше їх на долонях, ступнях, у пахвах.
Секретом потових залоз є піт, який утворюється з міжклітинної рідини.Він на 98 % складається з води, решта — це розчинені в ній солі, сечовина й інші продукти метаболізму.
На відміну від потових, сальні залози розгалужені,а їх протоки відкриваються у волосяний фолікул.
Більшість сальних залоз розташовано на голові, обличчі, верхній частині спини.
Їх секрет містить жироподібні речовини. Вони потрапляють на волосся та поверхню шкіри й пом’якшують її. Водонепроникний шар,утворений цими речовинами, захищає шкіру від пилу та мікроорганізмів, а також перешкоджає її висиханню.За добу сальні залози виділяють близько 20 г секрету.
Підшкірна клітковина
Підшкірна клітковина — нижній шар шкіри,
утворений жировою тканиною товщиною 3–10 мм.
Підшкірна клітковина працює, як амортизатор, що гасить механічні дії на поверхні тіла. Недарма найтовщий шар цієї тканини міститься на сідницях і підошвах — вони весь час зазнають великого тиску.
Жирова тканина є гарним теплоізолятором, тому худенькі зазвичай мерзнуть більше, ніж товстунчики.
Захищаючи нас на різних фронтах
Тільки уявіть, на поверхні шкіри людини в 1 см.куб зазвичай буває від 115 тисяч до 32 мільйонів мікробів. Однак здорова шкіра непроникна для них. З мертвими клітинами видаляються бактерії і різні речовини. Крім того, кожне сало і піт створюють на поверхні людської шкіри кисле середовище, несприятливе для мікробів. Шкіра в значній мірі захищає організм від радіації. Інфрачервоні промені майже цілком затримуються епідермісом, ультрафіолетові частково. Шкіра містить також меланін, що захищає людину від надмірного ультрафіолетового випромінювання.
Крім того, шкіра служить захистом для внутрішніх органів тіла. У парку розваг є атракціон, в якому машинки при їзді вдаряються один про одного. Зіткнення безпечні, оскільки по всьому периметру вони мають гумові кільця. Наша шкіра дуже нагадує такі гумові кільця і працює як поглинач ударів. Якби в нас не було цього "амортизатора", ми навряд чи змогли б робити будь-які фізичні вправи, не пошкоджуючи внутрішні органи.
Унікальне регулювання температури
Виявляється, що шкіра допомагає тілу підтримувати постійну температуру. Це дуже важливе і складне завдання. Якщо наша температура досить довго буде підвищуватися на 2-3 ° С, то людина може померти. Головне джерело тепла в нашому тілі - робота внутрішніх органів. Тепло від них розноситься кров'ю і рівномірно розподіляється по всьому тілу, але це досить повільний шлях розсіювання. Яким же чином тоді наше тіло позбувається зайвого тепла? Це відбувається завдяки методу охолодження, який називається потовиділення.
Маленькі потові залози, розподілені по всьому тілу. Їх загальна кількість більше 2 мільйонів. І вони виводять на поверхню нашого тіла воду, де вона випаровується, охолоджуючи організм. Потові залози складаються з маленьких трубочок, основна частина яких знаходиться глибоко в дермі. Ці трубочки йдуть вгору, досягаючи поверхні шкіри. Крихітні отвори на поверхні нашого тіла - це пори, які ледве помітні неозброєним оком.
1
2
Виділення поту з потових залоз:
1 — пора потової залози;
2 — крапельки поту
«Найгарячішими» серед внутрішніх органів є печінка й товста кишка. Постачальниками тепла є скелетні м’язи, але тільки під час інтенсивної роботи. Найменше тепла продукується в кистях рук і стопах ніг — недарма вони холодніші за інші частини тіла.
У тепловізорі більш розігріті ділянки тіла
людини виглядають червоними, менш розігріті —зеленими
В процесі інтенсивного руху, вироблення організмом тепла збільшується, і тоді потові залози прискорюють виділення поту. Це відбувається також тоді, коли температура навколишнього середовища досить висока. Швидкість виділення поту може перевищити швидкість випаровування, і тоді піт буде накопичуватися на тілі у вигляді крапель. При підвищенні зовнішньої температури кров'яні судини розширюються, а кровоток підсилюється. При цьому підвищується потовиділення, і прискорюється процес позбавлення від зайвого тепла. У холодну ж погоду вени звужуються, циркуляція крові під шкірою скорочується, і зменшується виділення тепла. Мудра система підтримки постійної температури, чи не так?
Потові залози, які є унікальними для людей, так само як здатність прямо ходити і говорити. Мавпи взагалі не потіють.
Дотик
Одна з найважливіших завдань шкіри - забезпечувати людині відчуття дотику. Воно стає можливим завдяки особливим нервовим утворенням - рецепторів, які посилають в мозок нервові імпульси. Хоча людина доторкається до предметів поверхнею епідермісу, дотик фіксується рецепторами всередині шкіри і передається в мозок.
Шкіра володіє різною чутливістю: до доторку, болю, тиску, розтягування і температури. У середньому на 1 см.куб шкіри припадає до 5000 чутливих закінчень, 200 больових, 12 холодових рецепторів, 2 теплових і 25 рецепторів, що реагують на тиск.
Нервові рецептори в шкірі розподілені нерівномірно. Найбільшою чутливістю до дотиків володіє шкіра на кінчиках пальців, потім йде кінчик носа і середина долоні.
Таким чином, шкіра є величезне складне рецепторні поле, мільйони чутливих закінчень якого постійно "спілкуються" з мозком.
Важливість жиру
Навіщо людині потрібен підшкірний жир? Підшкірно-жировий шар це своєрідний "буфер". Він пом'якшує дію ударів, виконує роль термоизолятор і прикріплює шкіру до м'язів. Жир зігріває нас, як внутрішній тілесний костюм. Справа в тому, що підшкірний жировий шар погано проводить тепло, перешкоджаючи надмірному надходженню ззовні, як тепла, так і холоду, а також надмірної втрати тепла. Людина накопичує жир відмінно від тварин, які живуть на суші. При гарному харчуванні у мавп може з'явитися круглий животик, але в них ніколи не буде пухких щік, товстих сідниць і інших частин тіла. Товщина жиру в людини неоднакова, наприклад, в області чола і носа виражена слабко, на віках відсутня зовсім, а от на животі і сідницях досягає декількох сантиметрів.
Переробний хімічний завод для всього тіла
На цьому функції нашої шкіри не закінчуються. Виявляється, вона "працює" ще як величезний переробний хімічний завод, послугами якого користується весь організм. Шкіра запобігає порушення водного балансу тіла: її зовнішній шар є водонепроникними, завдяки чому концентрація води в тілі контролюється. Наше існування без шкіри було б просто не можливим, оскільки в організмі не змогла б утримуватися вода. У шкірі відбувається обмін вуглеводів, білків, жирів, вітамінів і солей. Це складний процес, завдяки якому організм отримує необхідні йому поживні речовини. За інтенсивністю обміну шкіра трохи поступається печінки, а підшкірний шар є потужним складом поживних речовин, які організм витрачає у разі потреби. Через шкіру здійснюється обмін газів між тілом і навколишнім середовищем - ця здатність не менш важлива, ніж дихання через легені. Шкіра поглинає сонячні промені, виробляючи вітамін Д, необхідний для кісток. Тільки уявіть, без діяльності шкіри та виробництва нею вітаміну Д наші кістки розкришилися б ще до того, як ми подорослішали б.
Багато інших унікальних властивостей
Наша шкіра може стиснутися, якщо людина схудла, і розтягнутися, "підстроївшись" під 200-кілограмового чоловіка. Вона може розтягуватися і стягуватися при русі кінцівок сотні разів на день протягом усього життя! Який матеріал, розроблений людиною, має такі ж властивості? Відомо більше 350 запахів, що виходять від шкіри, хоча їх кількість може перевищувати 1000. Деякі з них унікальні для кожної людини.
Багато інших унікальних властивостей
Колір і структура шкіри відображають внутрішнє здоров'я людини. Зниження кількості червоних кров'яних клітин в результаті кровотечі можна визначити по шкірі, вона стає блідою; жовтувата шкіра свідчить про хвороби печінки і т.д.
«Коли нам холодно, кровоносні судини в шкірі стискаються, утримуючи тепло. Ефект гусячої шкіри зменшує втрату тепла за допомогою підняття волосків на шкірі, створюючи ямки з більш теплим повітрям . Тремтіння збільшує виробництво теплоти, як ніби включаються мільярди крихітних теплових лампочок. Клітини шкіри "знають", як і коли стиснути місцеві судини після поранення для зменшення кровотечі ... Гладка, непокрита ворсом шкіра, підшкірний жир, еластичність і величезна кількість залоз - унікальні для людей і не характерні для тварини»
Айзек Азімов
Похідні епідермісу
Похідні епідермісу, що виконують додаткову захисну функцію, є волосся й нігті. Волосся вкриває майже всю поверхню шкіри, за винятком долонь, підошов, бічних поверхонь пальців. На голові людини у середньому росте близько 100 тис. волосин, і хоча 75–100 з них людина щодня втрачає, їх кількість у нормі відновлюється.
У волосині розрізняють стрижень, який виступає над шкірою, і корінь, розміщений у дермі.Корінь розташовується у волосяному фолікулі й закінчується потовщенням — волосяною цибулиною.Основа фолікула з’єднана з гладеньким м’язом, під час скорочення якого волосина піднімається. Волосяна цибулина складається з епітеліальних клітин, які діляться, за рахунок чого волосина росте. Просуваючись до поверхні шкіри, ці клітини наповнюються кератином і роговіють. За місяць волосина виростає приблизнона 1 см. Клітини волосяної цибулини здатні до поділу протягом 2–4 років, потім ріст волосини припиняється і вона випадає. Через певний час волосяна цибулина може відновити свою активність.
Волосся
Будова волосини:
1 — корінь;
2 — волосяна цибулина;
3 — волосяний фолікул;
4 — сальна залоза;
5 — стрижень
Колір волосини зумовлений кількістю пігменту меланіну, що міститься в її зовнішньому шарі. З віком синтез меланіну знижується,й волосся сивіє.
Меланін(грец. мелас — чорний), незважаючи на походження його назви, буває різних кольорів: чорного, коричневого, жовтого. Він визначає колір не лише шкіри, але й волосся і райдужної оболонки очей.
Меланін
Це цікаво
Волосся виростає на 12 мм в місяць .
Окремі волосини живуть сім років.
Якщо ніколи не стригти волосся, воно можуть вирости до 107 см .
У жінок волосся довше, ніж у чоловіків.
Волосся росте швидше влітку і під час сну .
Волосся росте швидше у віці від 16 до 24 років .
У жінок у віці від 40 до 50 років може випасти до 20% волосся .
З віком волосся стає сухіше.
Ніготь — це щільна рогова пластинка, яка лежить на
нігтьовому ложі. Ложе з боків обмежене шкірними складками — нігтьовими валиками. Росте ніготь унаслідок поділу клітин кореня нігтя так само, як росте волосся. Швидкість росту нігтя складає близько 0,5 мм на місяць на руках і 0,15 мм на місяць на ногах.
Ніготь
Будова нігтя:
1 — рогова пластинка;
2 — нігтьове ложе;
3 — фаланга пальця;
4 — корінь нігтя;
5 — нігтьовий валик
Хвороби шкіри
Опіки - якщо половина всієї поверхні тіла сильно обпечена, то людина може загинути.
Висип- може з'явитися на шкірі в результаті різних захворювань (алергія, вітряна віспа, кір та ін.)
Запалення -іноді мікроби проникають в організм або подряпину на шкірі. У результаті з'являється прищик або гнійник.
Сонячний опік-засмага - чудова річ, якщо знати міру і не намагатися засмагнути дочорна за один день.
Ендокринна система
Чому одні люди виростають дуже високими а інші зупиняються в рості ще в дитинстві?
Чому звичайна людина в екстрених випадках може проявити над здібності?
Чому одні люди повні а інші худі,розумні і не дуже, швидкі і неповороткі?
Чи чули ви про цукровий діабет?
Чому лише досягаючи певного віку ви починаєте цікавитись протилежною статтю?
Яким чином наш організм пристосовується до сильних коливань температур , надлишку чи нестачі їжі?
У вищих тварин є два регуляторних системи, за допомогою яких організм пристосовується до постійних внутрішніх і зовнішніх змін. Одна з них - нервова система, швидко передає сигнали (у вигляді імпульсів) через мережу нервів і нервових клітин, інша - ендокринна, здійснює хімічну регуляцію за допомогою гормонів, які переносяться кров'ю і надають ефект на віддалені від місця їх виділення тканини і органи
Ендокринна система
Представляє собою сукупність органів(залоз), частин органів та окремі клітини, які секретують у кров і лімфу гормони . Вона разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.
Поняття про ендокринну секрецію вперше було введено К. Бернаром, який встановив здатність клітин печінки виділяти глюкозу в кров
Залози
Гормони (від грецького hormao - збуджую, спонукаю) - це біологічно-активні хімічні речовини, що виділяються ендокринними залозами безпосередньо в кров
Гормони
Властивості
Дистантний характер дії
Специфічність дії гормонів
Висока біологічна активність гормонів
Невеликий розмір молекул гормонів
Порівняно швидке руйнування гормонів тканинами
Відсутність у більшості гормонів видовий специфічності
Функції
Диференціювання ( в ембріона на диференціювання статі і ЦНС)
Забезпечують фізичний, розумовий і статевий розвиток
Забезпечують адаптацію до різких змін зовнішнього середовища
Підтримка гомеостазу
Старіння ( зниження секреції статевих гормонів у представників
обох статей, хоча у особин жіночої статі це проявляється більш чітко.)
Механізм дії гормонів
Клітини-мішені.
Спосіб дії на клітини:
а) вплив на проникливість мембран для різних речовин
б) вплив на швидкість реакції в клітинність
в)регулюють активність спадкового апарату клітини.
Гормони діють як в одному напрямі
так і в протилежних.
Щось цікаве
Гормони мають дуже високу біологічну активність, але час їх дії досить короткий. Практика зажадала перевірки істинності, і медики втрутились в пересадки статевих залоз, намагаючись домогтися омолодження організму. Ідея була чіткою: старіння відбувається через ослаблення діяльності залоз внутрішньої секреції. Пробували пересаджувати чоловікам сімяники баранів, биків, мавп. Не вийшло. Не дуже допоміг і народний досвід - при статевому безсиллі з'їдати статеві залози самців деяких тварин, що відрізняються високою активністю.
Гіпофіз
Розташовується в порожнині черепа , овальної форми , вага 0,5-0,7г.
Складається з трьох долей: передньої , проміжної , задньої.
Регулює функції багатьох інших залоз
Гормони гіпофізу
Гіперфункція Гіпофункція
Соматропін
Гіперфункція
Гіперфункція Гіпофункція
Накопичення води в організмі , набряки
Нецукровий діабет-надлишкове сечовиділення до 40л за добу
Вазопресин
Щось цікаве
Ще пару століть тому серйозно обговорювалося питання про те, чи не служить гіпофіз слизовидаляючим органом для мозку. Везалій був переконаний, що залоза ця здатна поглинати те, що мозку не потрібно.
Гіпофіз як диригент впливає на всі ендокринні звучання організму. Тому визнаємо слідом за знаменитим канадським патофізіологом Г. Сельє, що гіпофіз - своєрідний "ендокринний мозок". Гіпофіз дійсно диригент, і як такий звичайно виконує не свою музику. Композитором ж таки треба визнати гіпоталамус - відділ стовбура мозку, для якого характерне скупчення нейросекреторних клітин. Саме вони задають тон і беруть участь практично у всіх процесах, які мають відношення до нервової діяльності, у регуляції обміну речовин, емоційного стану, психічної активності та ін Багато про що з описаного сьогодні зміг якось здогадатися свого часу Шекспір, якщо залишив нам наступну рекомендацію :
«Когда ж нагрянет ураган войны,
Должны вы подражать повадке тигра.
Кровь разожгите, напрягите мышцы.
Свой рот прикройте бешеной личиной!
Глазам придайте разъяренный блеск -
Пускай, как пушки, смотрят из глазниц;
Пускай над ними нависают брови,
Как выщербленный бурями утес
Над основанием своим, что гложет
Свирепый и нещадный океан.
Сцепите зубы и раздуйте ноздри;
Дыханье придержите; словно лук,
Дух напрягите»...
Якщо ви подумки відтворили всі ці дії, то виявили, як складно реалізуються наші функції і що при цьому обов'язкова участь багатьох (якщо не всіх!) систем нашого тіла.
Епіфіз
Маса цієї залози у дорослої людини близько 0,2 гр, довжина 8-15 мм, ширина 6-10 мм, товщина 4-6 мм. Так як у людини це залоза за формою нагадує соснову шишку, тому вона і отримала одне зі своїх назв - шишковидна залоза (грец. epiphysis - шишка, наріст)
Регуляція циркадних (добових) біологічних ритмів, ендокринних функцій, метаболізму (обміну речовин) та пристосування організму до мінливих умов освітленості.
Гормони епіфізу
Гіперфункція Гіпофункція
Порушується робота всіх залоз внутрішньої секреції
Передчасний статевий розвиток
і затримання росту у дітей
унаслідок гальмівної дії на гіпофіз
Мелатонін
Гіперфункція Гіпофункція
Надмірна пігментація
Побіління ділянок шкіри(вітіліго)
Мелатонін
Щось цікаве
Маленький виріст мозку, прихований під великими півкулями, за свій зовнішній вигляд отримав назву шишкоподібної залози. Тіло у вигляді соснової шишки зображалося колись в тих місцях папірусу, де йшлось про входження душ покійних в судний зал Осиріса. Вельми архаїчне значення шишки (адже "шишки" бувають важливими) - символ вічного життя, а також відновлення здоров'я.
Функції цієї залози залишалися незрозумілими багато-багато років. Дехто розцінював залозу як рудиментарне око, яке призначалось для того, щоб людина могла оберігати себе зверху. Але структурним аналогом ока таку залозу - епіфіз можна визнати лише у міног, у плазунів, а не в нас. У містичній літературі періодично зустрічалося твердження про контакти саме цієї залози з таємничою нематеріальною ниткою, що зв'язує голову з ефірним тілом.
З твору в твір перекочовували опис цього органу, здатного нібито відновлювати образи і досвід минулого життя, регулювати потік думки і баланс інтелекту, здійснювати телепатичне спілкування. Французький філософ Р. Декарт (XVII століття) вважав, що залоза виконує посередницькі функції між духами, тобто враженнями, що поступають від парних органів - очей, вух, рук. Тут, в епіфізі, під впливом "пари крові" формуються гнів, радість, страх, смуток. Фантазія великого француза наділила залозу можливістю не тільки рухатися, але і направляти "тваринні духи" через пори мозку по нервах до м'язів. Це потім вже з'ясували, що рухатися епіфіз не в змозі.
Доказом винятковості епіфізу ряд років служило і те, що серце теж не має пари, а лежить "посередині". Та й існує шишковидна залоза, як Декарт помилково припускав, тільки у людини. У старовинних російських медичних посібниках залоза ця називалася "душевною".
У двадцятих роках минулого століття багато фахівців прийшли до висновку, що і говорити щось про цю залозу не слід, бо якої-небудь значущої функції у рудиментарного органу немає. З'являлися сумніви в тому, що епіфіз масою в 200 мг і величиною з горошину функціонує не тільки в ембріогенезі, а і після народження. Все це призвело до того, що на десятиліття з поля зору дослідників це "третє око" випало. Правда, були і об'єктивні причини. Серед них складність вивчення, що вимагала нових методів, і топографічна незручність . Теософи, у свою чергу, не сумнівалися, що епіфіз поки що більшості не дуже потрібен, а от у майбутньому виявиться необхідним для передачі думок від однієї людини до іншої.
Щитовидна залоза
Схоже на метелика утворення, розташоване спереду гортані, вагою 30-60 г. Два «крила» цього «метелика» - тягнуться вгору по обидва боки трахеї. Ці «крила» сполучені вузькою смужкою тканини - перешийком, який проходить по передній поверхні трахеї.
Вплив на обмін речовин, на ріст і розвиток організму, на збудливість нервової системи, на діяльність серця, на кровообіг і на інші потрібні і корисні функції організму.
Гормони щитовидної залози
Гіперфункція Гіпофункція
Базедова хвороба: підвищується обмін речовин ,
збудливість нервової системи, розвивається зоб
Мікседема: знижується обмін речовин і збудливість нервової системи, зявляються набряки шкіри. У молодому віці карликовість і кретинизм
Тироксин
Щось цікаве
Сучасні ендокринологи звернули увагу на округлі шиї зображених на портретах жінок, і визначили що багато з моделей Рубенса, Дюрера, Ван Дейка та інших художників страждали зобом. Особливо часто такі шиї зустрічалися у творчості Енгра, а потім Матісса.
«Железа лежит на шее,
Два кольца пересекая,
Второй, третий у трахеи,
Тироксин в кровь выделяя.
Если много - будет зоб.
Ясен тут вопрос,
Коли ставить его в лоб.
Это - тириотоксикоз.
Если мало, наблюдают
Обмена понижение.
Микседемой называют
Данное явление».
Паращитовидні залози
Затишно примостилися на задній поверхні щитовидної залози, їх чотири і вага кожної становить приблизно 0,05 м.
Регулює обмін Кальцію і Фосфору
Гормони паращитовидних залоз
Гіперфункція Гіпофункція
Викликає захворювання кісток, з'являються камені в нирках
Порушуеться розвиток кісткової тканини,зубів.
Зниження рівня кальцію в крові, що призводить до підвищеної нервово-м'язової збудливості, спазмів і судом.
Паратгормон
Щось цікаве
Коли всмоктування кальцію з їжі йде надлишково, його солі накопичуються в нирках. Такі метаболічні (обмінні) нефропатії цілком здатні надалі призвести до сечокам'яної хвороби і запалення нирок - пієлонефриту.
"Винна" в перевищенні необхідного балансу кальцію надто активна діяльність паращитовидної залози. Зазвичай цей збій в обміні речовин "випливає назовні" у підлітковому віці. Вчасно виявити його можуть повторні аналізи сечі, які покажуть, чи є в ній "пісочок", солі кальцію.
Всім підліткам від 12 до 17 років щорічно потрібно робити профілактичний аналіз сечі, а результати показувати терапевту. Решта - за ним.
Вилочкова залоза(тимус)
Орган дитячого віку, складається з двох частин і лежить за грудиною. Залоза має корковиій і мозковий шар . Найбільшої ваги набуває в 11-15 років
Залоза є головним органом імунітету, яка виробляє т-лімфоцити, а також регулює нейром'язову передачу, вуглеводний обмін і обмін кальцію. У дорослому віці тимус перероджується в жирову тканину.
Гормони вилочкової залози
Гіперфункція Гіпофункція
Порушення імунітету , проведення збудження в нервовій і м'язовій тканинах і обміну речовин
Зниження імунітету, порушення проведення збудження в нервових і мязових тканинах і обміну речовин
Відомо, що видалення цієї залози викликає порушення мінерального обміну: кістки стають м'якими, крихкими і легко ламаються, загоєння переломів йде повільно, може з'являтися м'язова слабкість, неповороткість, так само виникають і психічні порушення.
Щось цікаве
Вилочкова залоза (тимус ) розвивається в плода на 6-му тижні вагітності.
Вона має розміри більші, ніж всі ендокринні залози, разом узяті. Її роль на цей момент не з'ясована досконально, однак можна з упевненістю стверджувати надзвичайну важливість тимуса для розвитку плоду: мабуть, вилочкова залоза сама здійснює імунологічний нагляд за розвитком клітин дитини або ж бере в цьому процесі активну участь.
Наднирники
Парні органи, складаються із
коркового і мозкового шару
Регулюють обмін мінеральних і органічних речовин ,
виділення статевих гормонів, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету
Мозковий шар
Корковий шар
Гормони наднирників
Гіперфункція Гіпофункція
Синдром Кушинга
Хвороба Аддісона
Глюкокортикоїди |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kit-lisoviy.html | "Кіт лісовий" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/19a746fa828509682cb0966265ccbd2e.pptx | files/19a746fa828509682cb0966265ccbd2e.pptx | Кіт лісовий
Кіт лісовий — вид хижих ссавців. Загалом подібний до свійського кота.
Довжина тіла до 90 см,
відносно короткий притуплений хвіст, з кількома темними смугами. Кінчик хвоста та підошви лап - чорні. Очі блакитні або сірі.
Поширений в Українських Карпатах та на Закарпатті. Селиться в горах, у глухих дубових, букових , мішаних, іноді ялинових лісах, у плавнях в очеретяних заростях, часто влаштовує гнізда на плавучих острівцях.
В Україні карпатська популяція сягає чисельності 300–400 особин, на Поділлі — кілька десятків особин. Є одиничні особини в плавнях Дунаю та Дністра.
. Кіт лісовий занесений до Червоної книги України.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-komahi-bdzholi0.html | Клас комахи. Бджоли. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/bb0b902382f879a7a47c209a19ac5f63.pptx | files/bb0b902382f879a7a47c209a19ac5f63.pptx | Клас комахи. БДЖОЛИ
1
Існує близько 2 0 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах,крім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром та пилком, використовуючи нектар, як джерело енергії, а пилок для отримування білків та інших поживних речовин . Розмір бджіл коливається від 2,1 мм у карликової бджоли до 39 мм у виду, що мешкає в Індонезії.
Загальна характеристика бджіл
2
Бджоли мають довгий хоботок, яким вони користуються для висмоктування нектару з рослин. Також у них є вусики, кожен з яких складається з 13 сегментів у самців та 12 у самок. Всі бджоли мають дві пари крил: задня пара за розміром менше передньої; тільки у декількох видів у однієї статі крила дуже короткі, що робить політ бджоли важкою або неможливою справою.
Загальна характеристика бджіл
3
Жало у бджіл - це своєрідний дуже складний за будовою і ще не досить вивчений орган захисту, утворений внаслідок переродження сьомого членика черевця робочих бджіл і маток. У спокійному стані жало ховається всередину черевця. В момент ужалення воно виходить назовні. Жалячи, бджола трохи згинає донизу черевце і встромляє жало в намічене місце. Проте вийняти його назад із шкіри тварини чи людини вона не може, бо жало там закріплюється зазублинками і відривається разом з частинами внутрішніх органів.
4
Жало бджіл
Бджола з відірваним жалом швидко гине. Жалячи комах, бджола пробиває дірку у їхньому хітиновому покриві, з якої жало потім може вийматися, і бджола лишається жити. Найчастіше сам укус стається на рефлекторному рівні.
5
Жало бджіл
Під час жаління в ранку вводиться отрутна рідина, яка викликає запалення із припухлістю і гострий пекучий біль. Ця отрута виробляється в окремих (великій і малій) отрутних залозах, що містяться всередині черевця: - велика залоза складається з довгої трубки, в клітинах якої виробляється отрута, і великого отрутного міхурця, де отрута скупчується; - мала отрутна залоза - невелика трубка, де виробляється вже інша за своїм складом отрута. Під час ужалень отрути з малої та великої залоз змішуються.
6
Бджолина отрута
Різкі запахи (особливо піт) дуже дратують бджіл, і тоді вони жалять більше. Відомі випадки зажалень пітних коней на смерть. Мало жалять бджоли, підкурені димом; тоді вони кидаються до запасів меду, наповнюють ним свої медові вола і в такому стані не можуть вільно згинати черевно, щоб ввести жало. Матки свої жало використовують лише в боротьбі одна з одною. Крім того, воно їм допомагає у відкладанні яєць.
7
Бджолина отрута
Спосіб, яким бджоли передають інформацію – одне з найбільш вражаючих чудес природи - це інстинктивна мова бджіл. Вони не вчаться цій мові, а просто, досягнувши певного віку, автоматично володіють нею. Бджолина мова – це мова запахів і танців. Коли бджола знаходить нектар або пилок, вона повертається додому і починає танцювати, описуючи одну за іншою правильні кола. Танець привертає увагу інших бджіл і розказує їм, де був знайдений нектар або пилок. Інші бджоли по запаху цієї бджоли можуть взнати, що та знайшла.
8
Мова бджіл
Якщо бджола жваво танцює, то це означає, що знайдена велика кількість їжі, і багато бджіл відлітає на пошук. Таким чином, бджола може повідомити про декілька речей. По танцю можна визначити, нектар або пилок були знайдені. По запаху самої бджоли можна сказати, яку квітку слід шукати. Сповільненість танцю говорить про кількості знайденої їжі.
9
Мова бджіл
Крім попередньої інформації, цей танець пояснює бджолам, як далеко і в якому напрямі летіти. Кількість поворотів в хвилину означає дистанцію. Дедалі менше описується вісімок. Наприклад, 11 поворотів в хвилину рівносильні дистанції в 2700 м. Лінія, по якій йде бджола між двома петлями вісімки, показує точний напрям. Лінія визначається по положенню сонця на небі, так що інші бджоли можуть негайно визначити правильний кут!
10
Мова бджіл
Залежно від поточної потреби, бджоли можуть концентруватися як на зборі нектару, так і на зборі пилку. Тіло більшості бджіл покрите численними гіллястими ворсинками, що сприяють прилипанню і переносу пилку. Періодично вони зчищають з себе пилок, збираючи їх щіточками і потім переносять його в спеціальний кошик для пилку, розташований між задніми лапками.
11
Участь бджоли у запиленні
Багато видів бджіл схильні збирати пилок тільки з певних видів, інші в цьому питанні не так категоричні і користуються великою різноманітністю квітучих рослин. Невелика кількість рослин замість пилку виробляє живильне квіткове масло, на зборі якого спеціалізуються тільки певні види бджіл. Пилок і нектар змішуються разом, утворюючи в'язку живильну масу, яка складається в невеликі осередки (соти).
12
Участь бджоли у запиленні
Перший етап виготовлення меду починається в порожнині бджоли. Цукор, що міститься в нектарі, піддається хімічній реакції. Наступний крок – це видалення зайвої води з нектару. Воно досягається випаровуванням, яке виникає завдяки теплу і вентиляції у вулику.
Процес виготовлення меду
13
Мед розрізняється залежно від того, з яких квітів збирається нектар, в якому місці розташований вулик. Мед буває дуже різним на колір і смак – це залежить від того, що було джерелом нектару. У тих областях, де виробляють мед, звичайно буває тільки декілька рослин, придатних для збору нектару.
14
Мед
По шорсткій поверхні бджола здатна тягнути вантаж, що перевищує вагу її тіла у 320 разів. Для порівняння, кінь може везти вантаж, приблизно рівний вазі його власного тіла. Медоносна бджола махає крилами зі швидкістю 11400 разів на хвилину. Саме це створює характерне бджолине дзижчання.
15
Цікаві факти із життя бджіл
Для отримання одного кілограму меду бджоли повинні зробити до 4500 вильотів і взяти нектар з 6-10 млн. квіток. На виховання тисячі личинок потрібно 100 г меду, 50 г пилку і 30 г води. Річна потреба в пилку становить до 30 кг на кожну бджолину сім’ю.
16
Цікаві факти із життя бджіл
Бджолиний рій може важити до 7-8 кг. Він складається з 50-60 тис. бджіл, що мають у своїх зобиках 2-3 кг меду. За похмурої погоди своїм медовим запасом бджоли можуть харчуватися протягом 8 днів.
17
Цікаві факти із життя бджіл |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitina-ta-sudina.html | Клітина та судина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/21a4e5b97b362926cc4ea65fc12cbc46.pptx | files/21a4e5b97b362926cc4ea65fc12cbc46.pptx | Клітина – одиниця живого. Історія вивчення клітин
Розробила вчитель ХЗОШ № 76
Малік Н.А.
Клітини відрізняються:
за розмірами,
формою,
функціями, які вони виконують. Є клітини-«гіганти», а є дуже дрібні клітини.
Форма клітин надзвичайно різноманітна:
овальна,
паличкоподібна,
спіральна,
кубічна,
округла тощо
Клітина — одиниця живого.
Клітина — основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.
Виняток становлять віруси, які є неклітинними формами життя.
Амеба — Вольвокс —колоніальний
одноклітинна тварина організм
Дощовий черв’як — Евглена зелена —
багатоклітинна тварина одноклітинна тварина
Хламідомонада — одноклітинна рослина
Мукор — одноклітинний гриб
Одноклітинний організм є водночас і самостійним цілісним організмом
Відбуваютьсявсі основні риси життя:
- Обмін речовин та енергії;
- Здатність до розмноження;
- Передача спадкової інформації нащадкам.
Колоніальні організми
Колоніальні організми складаються з багатьох клітин одного чи кількох типів. Кожна із цих клітин здебільшого функціонує незалежно від інших (живлення, розмноження тощо)
багатоклітинні організми
У багатоклітинних організмах клітини тісно взаємодіють між собою: вони відрізняються за будовою та функціями (спеціалізація клітин) і утворюють тканини, органи та системи органів. Багатоклітинний організм діє як єдине ціле, а клітини є його елементарними складовими частинами (компонентами).
закінчити схему й дописати приклади одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних організмів.
________________
________________
________________
__________________
_________________________________________________________________
Цитологія- наука, що вивчає клітину
Досліджуючи корок деревної рослини, побачив малесенькі порожні комірки, які назвав клітинами.
Пізніше стало відомо, що корок складається з мертвих клітин, тобто Р.Гук досліджував не всю клітину, а лише її оболонку. Але термін клітина використовують і донині.
Марчело Мальпігі
Марчело Мальпігі –італійський лікар, біолог – 1675 рік узагальнив уявлення про анатомічну будову рослин (дослідили будову тканин, пояснив, що тканини складаються з клітин), відкрив капіляри.
АНТОНІ ван Левенгук
Удосконалив мікроскоп – збільшення до 300 разів.
У 80-ті роки XVIII ст. – вперше побачив бактерій, спостерігав еритроцити, та сперматозоїди - чоловічі статеві клітини.
Карл Бер
Російський природодослідник.
У 1827 році виявив яйцеклітину ссавців,
установив, що всі багатоклітинні організми починають розвиток з однієї клітини - зиготи.
Сформулював положення, що клітина є не тільки одиницею будови, а й одиницею розвитку живих організмів.
Ян Пуркін’є
Чеський натураліст .
У1825 році відкрив ядро в клітинах тварин.
Роберт Броун
Англійський ботанік, який у 1831 році вивчив ядро у рослин
Матіас Шлейден
У 1838 році німецький ботанік Матіас Шлейден дійшов висновку, що всі рослинні тканини складаються з клітин, а зародки рослин завжди розвиваються з однієї клітини
Теодор Шванн
Роком пізніше – у 1939 році Теодором Шванном німецький цитолог, фізіолог - зробив аналогічні висновки щодо тканин тварин порівнюючи будову рослинних та тваринних клітин.
Створивши клітинну теорію,згідно з якою клітина є основною структурною та функціональною одиницею живих організмів.
Виберіть одну правильну відповідь
1. Основною структурною одиницею всіх живих організмів є:
А клітина В молекула
Б атом Г орган
2. Наука про будову і функції клітини — це:
А ботаніка В цитологія
Б гістологія Г фізіологія
3. Учений, який сформулював основні положення клітинної теорії,— це:
А Роберт Гук В Теодор Шванн
Б Роберт Броун Г Антоні ван Левенгук
4. Учений, який уперше запропонував термін «клітина»,— це:
А Роберт Гук В Теодор Шванн
Б Роберт Броун Г Антоні ван Левенгук
5. Учений, який уперше описав мікроскопічну будову інфузорій, бактерій, сперматозоїдів тварин,— це:
А Роберт Гук В Теодор Шванн
Б Роберт Броун Г Антоні ван Левенгук
6. Учений, який уперше описав ядро в рослинних клітинах:
А Роберт Гук В Теодор Шванн
Б Роберт Броун Г Антоні ван Левенгук
7. Організми бувають:
А тільки багатоклітинні В колоніальні й багатоклітинні
Б одноклітинні й багатоклітинні Г одноклітинні, колоніальні й багатоклітинні
Правильні відповіді
1 — А,
2 — В,
3 — В,
4 — А,
5 — Г,
6 — Б,
7 — Г.
Успіхів у навчанні! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klasifikaciya-kvitkovih-roslin-rozpodil-kvitkovih-na-klasi-y-rodini.html | Класифікація квіткових рослин. Розподіл квіткових на класи й родини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/77e4d9375cacc9771049dfa686786777.ppt | files/77e4d9375cacc9771049dfa686786777.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitini.html | клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/c9d0e381408968c7d490663457275200.ppt | files/c9d0e381408968c7d490663457275200.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kisneve-zabespechennya-organizmu.html | Кисневе забеспечення організму | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/6635c4ce95f2ad0749755d4e21f6bdd6.ppt | files/6635c4ce95f2ad0749755d4e21f6bdd6.ppt |
®
®
®
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/istorya-vivchennya-klitini.html | Історя вивчення клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/b3133818e1b88ebd2d6854517123b311.pptx | files/b3133818e1b88ebd2d6854517123b311.pptx | Урок №1.
Біологія – наука про життя.
alla-moroz.ucoz.com
Подумайте над словами Ф.Тютчева та повідомте тему, мету та завдання уроку.
Не те, що ви гадаєте, природа:
Не зліпок, не безликеє лице –
В ній є душа, в ній є свобода,
В ній є любов, в ній мозок є!
alla-moroz.ucoz.com
Мета.
Ознайомися з біологією як наукою, що вивчає живі організми;
поглибити знання про відмінності живої і неживої природи;
давати поняття про основні ознаки життя.
навчитися порівнювати тіла природи між собою та робити відповідні висновки;
вчитися логічно мислити та давати розгорнуті відповіді на запитання.
Вчитися бережливо ставитися до навколишнього середовища;
Дізнатися, чому біологію вважають наукою ХХІ століття.
alla-moroz.ucoz.com
Розділи в дві колонки живі організми та неживі тіла.
Людина,тополя,автомобіль, велосипед, річка,рак, Сонце, ведмідь, грунт, амеба,молюски, корали, граніт, зошит.
alla-moroz.ucoz.com
Повторення ознак живого і неживого.
дихання, ріст, розвиток, рух, живлення, обмін речовин, розмноження, подразливість.
Знайти ознаки живого.
1. Сталактити і сталагміти – кам’яні нарости із солей кальцію в печерах, що збільшуються з кожним роком. Отже, вони ростуть.
2. Синичка щодня приносить своїм пташенятам гусінь та різних комашок. Вони їдять, отже, збільшуються у розмірах.
3. З великої гранітної брили шляхом подрібнення виробляють щебінь, тобто каменів стає багато, отже – це розмноження.
alla-moroz.ucoz.com
Знайти ознаки живого.
4. Кульбаба поширює вітром парашутики з насінинками, з яких виростають нові рослини. Це розмноження.
5. Під час дощу річка поповнюється водою – це називають живленням річки.
6. Рослина вбирає воду, вуглекислий газ та сонячне проміння, здійснює фотосинтез і так живиться.
alla-moroz.ucoz.com
Знайти ознаки живого.
7. На вершині гори є кратер вулкану, який періодично випускає дим – це дихання вулкану.
8. Дельфін вистрибує з води, вбирає повітря, так він дихає.
9. Дюни та бархани рухаються, коли вітер піднімає і перекидає пісок.
10. Соняшник рухається, повертаючи свої квіти до сонця.
alla-moroz.ucoz.com
Що за наука біологія?
alla-moroz.ucoz.com
Сьогодні на уроці розглянемо про:
Що таке наука біологія?
Як виникла ця наука?
Які вчені внесли великий вклад в розвиток біології?
Етапи розвитку біології?
Зв’язок біології з іншими науками.
Термін «біологія» вперше вжитий в 1797 р. німецьким професором анатомії Теодором Рузом В 1800 р. термін застосував професор Дерптського університету Карл Бурдах , а в 1802 р. —Жан Батист Ламарк і Лудольф Тревіранус.
сукупність наук про живу природу, про живих істот, що населяють Землю чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, спадковість, мінливість, взаємні стосунки, систематику, поширення на Землі, про зв'язки між живими істотами і живих істот з неживою природою. Біологія встановлює загальні закономірності, властиві життю у всіх його проявах.
Біологія (дав.-гр. βίοσ — життя,дав.-гр. λόγος —слово, наука)
Задачі біології – вивчення закономірностей цих явищ, розкриття суті життя, систематизація живих істот.
Сучасна біологія бере свій початок в країнах Середземномор‘я (Стародавній Греції та Єгипті).
Перші систематичні спроби пізнання живої природи були зроблені античними лікарями і філософами (Гіпократ, Арістотель Теофраст, Гален).
Значний фактичний матеріал про живі організми було зібрано 460-377 рр. до н.е. відомим лікарем Гіпократом. Він зібрав відомості про будову тварин і людини, описав кістки, м‘язи, сухожилля, головний та спинний мозок.
Перша велика праця в зоології належить грецькому природодосліднику Арістотелю (384-322 рр. до н.е.), він описав понад 500 видів тварин.
Першу спробу систематизації знань про рослини зробив давньогрецький природодослідник Теофраст (372-287 рр. до н.е.).
Римський лікар Гален вивчав анатомію мавп і свиней (близько 130-200 рр. до н.е.).
В епоху Відродження розповсюджуються твори античних філософів-натуралістів (Плінія Старшого).
Надалі почали з‘являтися оригінальні “травники”, в котрих А. Чезальпіно в 1583 р. намагався систематизувати рослини на основі будови насіння і плоду.
В 1543 р. О. Везалія провів серйозні роботи по анатомії людини, які привели до відкриття 17 століття – науки про кровообіг, яку заснував У. Гаврей.
Левенгук в 1673 р. вивчає будову і розвиток комах під мікроскопом.
У 18 столітті Ж. Сенебое та Н. Соссюр відкрили фотосинтез, Кельрейтер відкрив статеве розмноження у рослин.
Важливе місце в біології займають питання виникнення і закони розвитку життя на Землі – еволюційне вчення.
Автор еволюційної теорії
Ч. Дарвін
Учені, які зробили великий внесок у розвиток біології:
Аристотель, Теофраст, Гален, К. Лінней, Ж. Кюв’є, Ж. Б. Ламарк, Ч. Дарвін, Е. Геккель, Г. Мендель, Л. Пастер, Д. Й. Івановський, Р. Кох, Т. Морган, І. П. Павлов, І. М. Сєченов, К. А. Тимірязєв, М. І. Вавилов, Ф. Добжанський, Я. Флемінг, Дж. Вотсон, Ф. Крік.
Учені, які зробили великий внесок у розвиток біології
І. І. Мечников, С. Г. Навашин, В. І. Вернадський, І. І. Шмальгаузен, О. В. Палладін, М. Ф. Гамалія, Д. К. Заболотний, О. В. Фомін, М. Г. Холодний. :
Дай відповідь.
Що вивчає біологія? Які галузі біології ви знаєте? З якими науками біологія має тісний зв’язок? Які галузі біології розвиваються давно? Які галузі біології виникли недавно?
Домашнє завдання
Опрацюй параграф 1.
Підготуй цікаві розповіді про вчених-біологів.
alla-moroz.ucoz.com
Використані джерела
http://school.xvatit.com/index.php?title=
http://www.myshared.ru/slide/375676/
alla-moroz.ucoz.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gvozdika.html | Гвоздика | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/73cb0988711e8ab9ca0cffead135f2ae.pptx | files/73cb0988711e8ab9ca0cffead135f2ae.pptx |
Гвоздика
(фузеріозне в"янення, сіра гниль,
гетеромпоріоз,
септоріоз, альтерналіоз, аскохітоз)
Гвоздика(Dianthus)-
рід багаторічних
рослин родини
Гвоздичні
Родова латинська
назва Dianthus
походить від грец.
δῖος — божественний
і грец. ἄνθος — квітка
Ботанічний опис
Багаторічні трави і напівкущі з лінійним або лінійно-ланцетоподібним листям.
Квітки одиночні або по 2—3 на кінцях гілочок. Чашечка циліндрична або циліндрично-конічна, з численними поздовжніми жилками і (1) 2—4 (5) парами лускоподібний, черепицеподібно налягаючих приквітків. Пелюсток п'ять, з довгими нігтиками і зубчастим, торочкуваті розсічені, відгином зрідка цілісним. Тичинок десять. Стовпчиків два.
Плід — циліндрична коробочка, сидяча або на короткому карпофорі, одногніздна, що розкривається чотирьма зубцями. Насіння численне, сплощене, овальне, чорного кольору, дрібно-тупобугорчате.
Більшість видів роду легко гібридизують між собою.
Фузаріозне в’янення
Шкідливе і небезпечне захворювання, яке вражає багато квіткових рослин від початку сходів і до кінця вегетації.
В’янення починається з нижніх листків. Стебла корічневіют і покриваються рожевим нальотом — спороношенням гриба. При розрізі стебла ,можна бачити потемнілі судини. Коріння уражених рослин стають ламкими і кришаться. Основним джерелом інфекції є грунт.
Зустрічається три типи фузаріозного вянення гвоздики: в’янення з поступовим відмиранням рослин, загнивання коренів і стебел.
Сіра гниль
Поширеною хворобою гвоздики є загнивання коренів, або сіра (шейковая) гниль. Коріння часто загнивають в стадії проростання і розгортання проростків. Такі рослини також обробляють розчином сірчистих сполук.
Іноді гвоздики гинуть повністю. Це може бути від іржі і внаслідок пошкодження коренів проволочниками, але найімовірніше від шейковой гнилі. Все пожовклі ділянки рослини з першими ознаками захворювання вирізають, а рани зав'язують мачулою.
Гетероспоріоз
Вражає всі надземні органи гвоздики. Проявляється на листках і стеблах у вигляді округлих, спочатку темно-коричневих, потім светлішають в центрі плям з темно-червоною або майже чорною облямівкою і з явно вираженою зональністю. При сильному ураженні наступає загибель рослин. Розвитку хвороби сприяють загущення посадка і надмірний полив. Джерелом інфекції можуть служити насіння, тому збір їх проводять тільки зі здорових рослин. Гриб зберігається на рослинних рештках, у грунті і на гвоздиці торішньої посадки.
Септоріоз
Викликається грибами роду Septoria . Появі хвороби сприяє недостатнє освітлення, застійне повітря, недолік азоту.
На листі розвиваються округлі темно-коричневі плями діаметром 0,5-2 см, різко обкреслені, з більш світлою зоною по краю. Плями часто зливаються. Уражене листя засихає і відмирає, починаючи з нижньою частиною. Рослини погано квітнуть.
Альтернаріоз
При ранньому ураженні бутони не розпускаються і висихають, при більш пізньому вони розпускаються однобоко, утворюючи потворні квітки. На поверхні уражених тканин з'являється оливково-чорний наліт, що складається з конидиеносцев і суперечка гриба.
Збудником його є гриби роду Аltеrnагiа, викликають плямистість. Хвороба проявляється на бутонах, листках і стеблах у вигляді чорного бархатистого нальоту. На стеблах в місцях ураження відбувається омертвіння тканин, яке призводить до загнивання і загальному в'янення рослин.
Аскохітоз
Грибне захворювання, інфекція зберігається на рослинних рештках. Проявляється на листках у вигляді округлих плям сірувато-бурого кольору. З часом плями зливаються і підсихають, на них утворюються дрібні коричневі плодові тіла гриба.
Дякую за увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-komahi1.html | "Клас комахи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/391aa7aa280714587ff3b4e3136a2971.pptx | files/391aa7aa280714587ff3b4e3136a2971.pptx | Клас комахи. БДЖОЛИ
1
Існує близько 2 0 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах,крім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром та пилком, використовуючи нектар, як джерело енергії, а пилок для отримування білків та інших поживних речовин . Розмір бджіл коливається від 2,1 мм у карликової бджоли до 39 мм у виду, що мешкає в Індонезії.
Загальна характеристика бджіл
2
Бджоли мають довгий хоботок, яким вони користуються для висмоктування нектару з рослин. Також у них є вусики, кожен з яких складається з 13 сегментів у самців та 12 у самок. Всі бджоли мають дві пари крил: задня пара за розміром менше передньої; тільки у декількох видів у однієї статі крила дуже короткі, що робить політ бджоли важкою або неможливою справою.
Загальна характеристика бджіл
3
Жало у бджіл - це своєрідний дуже складний за будовою і ще не досить вивчений орган захисту, утворений внаслідок переродження сьомого членика черевця робочих бджіл і маток. У спокійному стані жало ховається всередину черевця. В момент ужалення воно виходить назовні. Жалячи, бджола трохи згинає донизу черевце і встромляє жало в намічене місце. Проте вийняти його назад із шкіри тварини чи людини вона не може, бо жало там закріплюється зазублинками і відривається разом з частинами внутрішніх органів.
4
Жало бджіл
Бджола з відірваним жалом швидко гине. Жалячи комах, бджола пробиває дірку у їхньому хітиновому покриві, з якої жало потім може вийматися, і бджола лишається жити. Найчастіше сам укус стається на рефлекторному рівні.
5
Жало бджіл
Під час жаління в ранку вводиться отрутна рідина, яка викликає запалення із припухлістю і гострий пекучий біль. Ця отрута виробляється в окремих (великій і малій) отрутних залозах, що містяться всередині черевця: - велика залоза складається з довгої трубки, в клітинах якої виробляється отрута, і великого отрутного міхурця, де отрута скупчується; - мала отрутна залоза - невелика трубка, де виробляється вже інша за своїм складом отрута. Під час ужалень отрути з малої та великої залоз змішуються.
6
Бджолина отрута
Різкі запахи (особливо піт) дуже дратують бджіл, і тоді вони жалять більше. Відомі випадки зажалень пітних коней на смерть. Мало жалять бджоли, підкурені димом; тоді вони кидаються до запасів меду, наповнюють ним свої медові вола і в такому стані не можуть вільно згинати черевно, щоб ввести жало. Матки свої жало використовують лише в боротьбі одна з одною. Крім того, воно їм допомагає у відкладанні яєць.
7
Бджолина отрута
Спосіб, яким бджоли передають інформацію – одне з найбільш вражаючих чудес природи - це інстинктивна мова бджіл. Вони не вчаться цій мові, а просто, досягнувши певного віку, автоматично володіють нею. Бджолина мова – це мова запахів і танців. Коли бджола знаходить нектар або пилок, вона повертається додому і починає танцювати, описуючи одну за іншою правильні кола. Танець привертає увагу інших бджіл і розказує їм, де був знайдений нектар або пилок. Інші бджоли по запаху цієї бджоли можуть взнати, що та знайшла.
8
Мова бджіл
Якщо бджола жваво танцює, то це означає, що знайдена велика кількість їжі, і багато бджіл відлітає на пошук. Таким чином, бджола може повідомити про декілька речей. По танцю можна визначити, нектар або пилок були знайдені. По запаху самої бджоли можна сказати, яку квітку слід шукати. Сповільненість танцю говорить про кількості знайденої їжі.
9
Мова бджіл
Крім попередньої інформації, цей танець пояснює бджолам, як далеко і в якому напрямі летіти. Кількість поворотів в хвилину означає дистанцію. Дедалі менше описується вісімок. Наприклад, 11 поворотів в хвилину рівносильні дистанції в 2700 м. Лінія, по якій йде бджола між двома петлями вісімки, показує точний напрям. Лінія визначається по положенню сонця на небі, так що інші бджоли можуть негайно визначити правильний кут!
10
Мова бджіл
Залежно від поточної потреби, бджоли можуть концентруватися як на зборі нектару, так і на зборі пилку. Тіло більшості бджіл покрите численними гіллястими ворсинками, що сприяють прилипанню і переносу пилку. Періодично вони зчищають з себе пилок, збираючи їх щіточками і потім переносять його в спеціальний кошик для пилку, розташований між задніми лапками.
11
Участь бджоли у запиленні
Багато видів бджіл схильні збирати пилок тільки з певних видів, інші в цьому питанні не так категоричні і користуються великою різноманітністю квітучих рослин. Невелика кількість рослин замість пилку виробляє живильне квіткове масло, на зборі якого спеціалізуються тільки певні види бджіл. Пилок і нектар змішуються разом, утворюючи в'язку живильну масу, яка складається в невеликі осередки (соти).
12
Участь бджоли у запиленні
Перший етап виготовлення меду починається в порожнині бджоли. Цукор, що міститься в нектарі, піддається хімічній реакції. Наступний крок – це видалення зайвої води з нектару. Воно досягається випаровуванням, яке виникає завдяки теплу і вентиляції у вулику.
Процес виготовлення меду
13
Мед розрізняється залежно від того, з яких квітів збирається нектар, в якому місці розташований вулик. Мед буває дуже різним на колір і смак – це залежить від того, що було джерелом нектару. У тих областях, де виробляють мед, звичайно буває тільки декілька рослин, придатних для збору нектару.
14
Мед
По шорсткій поверхні бджола здатна тягнути вантаж, що перевищує вагу її тіла у 320 разів. Для порівняння, кінь може везти вантаж, приблизно рівний вазі його власного тіла. Медоносна бджола махає крилами зі швидкістю 11400 разів на хвилину. Саме це створює характерне бджолине дзижчання.
15
Цікаві факти із життя бджіл
Для отримання одного кілограму меду бджоли повинні зробити до 4500 вильотів і взяти нектар з 6-10 млн. квіток. На виховання тисячі личинок потрібно 100 г меду, 50 г пилку і 30 г води. Річна потреба в пилку становить до 30 кг на кожну бджолину сім’ю.
16
Цікаві факти із життя бджіл
Бджолиний рій може важити до 7-8 кг. Він складається з 50-60 тис. бджіл, що мають у своїх зобиках 2-3 кг меду. За похмурої погоди своїм медовим запасом бджоли можуть харчуватися протягом 8 днів.
17
Цікаві факти із життя бджіл
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
December 10, 2014
ТРЕТЬЯКОВОЇ КСЕНІЇ
18 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hrebetni-tvarini1.html | хребетні тварини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/b4fc16653e1185d0b6ccc18ecd708fb1.pptx | files/b4fc16653e1185d0b6ccc18ecd708fb1.pptx | Біорізноманіття живої природи. Хребетні тварини.
Тип Хордові – це багатоклітинні,вториннопорожнинні, двобічносиметричні, тришарові тварини, які на ранніх стадіях або протягом усього життя мають хорду.
Підтип Хребетні
Ознаки хребетних, які властиві лише їм
1. Хрящовий або кістковий скелет.
2. Наявність черепа з щелепами.
3. Нервова система трубчастого типу (головний та спинний мозок).
4. Парні кінцівки, пояси кінцівок.
5. Органи дихання зябра або легені.
6. Кровоносна система замкнена, є серце – на черевній стороні тіла.
7. Органи виділення – нирки.
8. Травні залози: печінка, підшлункова залоза.
9.Посмугована скелетна мускулатура.
КЛАС КРУГЛОРОТІ
Міноги і міксини,близько 45 видів,
Від 15-20см до 1 м,
Міксини поширені в морях та океанах,
Міноги поширені у морських та прісних водах,
У міксин розвиток прямий,
У міноги розвиток
непрямий,
КЛАС КРУГЛОРОТІ
У тілі відрізняють : голову,тулуб і хвіст.
Шкіра гола, вкрита слизом.
Парні кінцівки відсутні.
Рот без щелеп.
Хорда зберігається протягом усього
життя.
Клас Хрящові риби
близько 630 видів
Від 3,5 см до 20 м
переважно в солоних водоймах, деякі види заходять у річки
Форма тіла обтічна видовжена (акули) або сплющена широка (скати).
катран (колюча акула)
Морський кіт (звичайний хвостокол)
Клас Хрящові риби
шкіра з великою кількістю слизових залоз та плакоїдною лускою
у головному мозку розвинений передній мозок
Розмноження статеве
Розвиток прямий
Європейська химера
гігантська акула
Кісткові риби
Більше 20 000 видів, в Україні 181 вид (у Дніпрі 80)
Від 6 см до 9 м
Усі типи водойм (прісні і солоні)
Особливості будови:
1) Плавальний міхур - виріст кишківника
2) Шкіра вкрита лускою або пластинами
3) Шкірних зубів немає
4) Є зяброві кришки
Опорою тіла є кістковий хребет
Запліднення зовнішнє
Роздільностатеві
Непрямий тип розвитку
Кісткові риби
Клас Земноводні
3-4 тис. видів (17-в Україні).
Від 8-10 мм до 1,44-1,8 м.
Прісні і зрідка солоні водойми.
Тіло розділене на голову тулуб і кінцівки з перетинками
Дереволаз блакитний (Кубинський)
Велетенська саламандра
Клас Земноводні
Шкіра вкрита слизом.
Є стадія водяної личинки, розмножуються у прісній водоймі.
Роздільностатеві запліднення як правило зовнішнє, рідше внутрішнє (деякі хвостаті та безногі).
Розвиток непрямий.
Жаба зелена
Саламандра вогняна
Клас Плазуни
- близько 7 тис.
- від декількох см до 10 м
- переважно наземний спосіб життя, але є види які живуть у прісних та солоних водоймах
- роздільностатеві, розвиток прямий
- у лускатих покрив з рогових лусок;
- у черепах покрив – кістковий панцир;
- у крокодилів, великих водяних плазунів, тіло – плоске видовжене
Клас Птахи
теплокровні яйцекладні вищі хребетні тварини
понад 8600 видів тварин, пристосованих до польоту
В Україні відомо понад 400 видів цих тварин.
укорочене обтічне тіло, вкрите пір'яним покривом. Передні кінцівки - крила, а задні слугують для пересування по землі, гілках рослин або плавання у воді.
теплокровні, здатні до польоту та мають досить високий рівень розвитку нервової системи.
Маса найбільших літаючих птахів не перевищує 14—16 кг при розмаху крил до 3—4 м.
Розміри від 5 см до 2,75 м
Поширені на Земній кулі практично повсюдно (трапляються на материках, включаючи найбільші безводні пустелі й гори до смуги вічних снігів).
Клас ССАВЦІ
5 тис. видів.
Опанували усі середовища життя включаючи водне і повітряне.
від 2 см (землерийка) до 120 т і більше (синій кит).
Розрізняють голову, тулуб, хвіст, шию й дві пари п’ятипалих кінцівок.
землерийка
синій кит
олень
Волосяний покрив, розвинені шкірні залози, диференційовані зуби, високорозвинені нервова система та органи чуття, наявність діафрагми та альвеолярних легень.
Статеві залози (яєчники у самок та сім'яники у самців) і статеві протоки. Внутрішнє запліднення.
вовк
гепард
жираф
ТАПІР
КЛАС ССАВЦІ
Зірчастий скат
Жаба зелена
Клас Земноводні
Крокодил гостромордий
Клас ПЛАЗУНИ
Короп
КІСТКОВІ РИБИ
Китова акула
Саламандра звичайна
Морська черепаха
Клас ПЛАЗУНИ
міксини
ЄХИДНА
КЛАС ССАВЦІ
Звичайна квакша
МАЛАЙСЬКИЙ ВЕДМІДЬ
КЛАС ССАВЦІ
Осетр
Кісткові риби
Тритон альпійський
Клас птахи
Колібрі-бджілка
Полоз звичайний
Клас ПЛАЗУНИ
Міноги
Гатерія
Клас
Плазуни
Клас птахи
Вінценосний мухоїд
МАЛА ПАНДА
КЛАС ССАВЦІ
Морський ангел
Озерна лягушка
Хамелеон йєменський
Клас ПЛАЗУНИ
Риба-ангел
Кісткові риби
КОМОНДОР
КЛАС ССАВЦІ
Клас птахи
Імператорський пінгвін
КАЧКОДЗЬОБ
КЛАС ССАВЦІ
Щука
Кісткові риби
ДОВГОП'ЯТ
КЛАС ССАВЦІ
Клас птахи
Страус |
https://svitppt.com.ua/biologiya/infarkt-miokarda1.html | "Інфаркт міокарда" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/34b4c3580a8113f545452d98736eea34.pptx | files/34b4c3580a8113f545452d98736eea34.pptx | Інфаркт міокарда
Даниленко Альони 11-А
Визначення
Інфаркт міокарда — крайня ступінь ішемічної хвороби серця, яка характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.
Щорічно в США реєструється 800 000 людей з гострим інфарктом міокарда, з яких 213 000 помирають. У більшості випадків причиною ранньої смертності при гострому інфаркті міокарда є шлуночкові аритмії.
Фактори ризику
Діабет (з або без резистентності до інсуліну) є найважливішим фактором ризику ішемічної хвороби серця (ІХС)
Куріння тютюну
Гіперхолестеринемія (точніше гіперліпопротеїнемія, особливо за рахунок високого рівня ліпопротеїнів низької щільності та низького - ліпопротеїнів високої щільності)
Високий вміст жирів
Високий кров'яний тиск
Наявність ішемічної хвороби серця у родичів
Ожиріння (визначається якщо індекс маси тіла більше 30 кг / м ², або ж по об'єму талії або стегон).
Вік: для чоловіків він стає фактором ризику після 45 років, для жінок - після 55 років, крім того будь-який вік є фактором ризику, якщо родич першої лінії (брат, сестра, батько, мати) мав ІХС до або у 55 років - для чоловіків, або 65 - для жінок).
Гіпергомоцистеїнемія (високий рівень гомоцистеїну, токсичної амінокислоти, яка буває за недостатнього споживання вітамінів B2, B6, B12 і фолієвої кислоти)
Стрес (професії з високим індексом стресу, як відомо, сприйнятливі до атеросклерозу)
Алкоголь (дослідження показують, що тривалий вплив великих кількостей алкоголю може збільшити ризик серцевого нападу)
Чоловіки більше схильні до ризику, ніж жінки.
Періоди ІМ
найгостріший (1 доба)
гострий (1-3 доба)
підгострий (до 9-ої доби)
реабілітації
Ускладнення
гостра\хронічна серцева недостатність
порушення ритму (фібриляція шлуночків)
порушення провідності (виникнення блокад)
аневризма серця
тромбоемболія
аутоімунний кардит
Лікування
Головним принципом невідкладного лікування є відновлення -кровопостачання у ішемізованій ділянці. З цією метою використовують тромболітики (стрептокіназа). Тромболізис доцільно використовувати у перші години після початку ангінозного нападу. Крім того, процедура має низку небезпечних ускладнень (напр. кровотечі).
Для постінфарктної реабілітації застосовують:
нітрати (нітросорбід, кардикет)
антиагрегантні препарати (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель)
препарати, що запобігають розвитку\прогресуванню атерослерозу та ін.
Існують методи оперативної профілактики ІМ, напр. Коронарне шунтування або стентування.
Профілактика
Необхідними умовами профілактики інфаркту міокарда є ведення здорового та активного способу життя, відмова від алкоголю і куріння, збалансованої харчування, виключення фізичного та нервового перенапруження, контроль артеріального тиску і рівня холестерину крові. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hropinnya.html | "Хропіння" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/f84598f234552e87358dd676e3fe8b42.pptx | files/f84598f234552e87358dd676e3fe8b42.pptx | Хропіння
Автор
Бойко Юлія Володимирівна
9-В клас
Новогуйвинської гімназії
Педагогічний керівник
Ярова-Боровик Марія Яківна
Вчитель біології
Новогуйвинської гімназії
СОН - це періодично наступаючий фізіологічний стан у людини і тварин; характеризується майже повною відсутністю реакцій на зовнішні подразнення, зменшенням активності ряду фізіологічних процесів. Розрізнюють нормальний (фізіологічний) сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний, летаргічний і інш.). СОН, фізіологічний стан людини і тварин, що характеризується нерухомістю і майже повною відсутністю реакцій на зовнішні подразнення. Стан сну наступає періодично відповідно до внутридобовому біоритму активності-спокою.
Сон тварин
У регуляції сну бере участь стовбур мозку
У стані повільного сну клітки мозку не вимикаються і не знижують своєї активності, а перебудовують її; при парадоксальному сні велика частина нейронів кори головного мозку працює так же інтенсивно, як і при самому активному пильнуванні.
Хропіння - Це поширений розлад сну, що може вразити кожного в будь-якому віці, хоча найчастіше зустрічається у чоловіків і тих, хто страждає ожирінням. Зазвичай з віком хропіння посилюється. 45% дорослих хропуть періодично, а 25% страждають від хронічного хропіння.
Періодичний хропіння не є серйозною небезпекою. А хронічний храп не тільки порушує сон поруч сплячої людини, а й того, хто хропе. Зазвичай люди, які страждають хронічним хропінням, хропуть під час будь-якого сну і при цьому відчувають втому після здавалося б повноцінного сну.
Фізична блокада потоку повітря через ніс і рот - причина хропіння. Стінки гортані вібрують під час дихання, в результаті чого ми чуємо певний звук хропіння.
Потоку повітря можуть перешкоджати різні чинники або їх поєднання, включаючи:
Закладеність носових проходів
Поганий тонус м'язів гортані і язика
Товсті тканини горла
Тривалі зупинки дихання (більше 10 секунд) під час сну
Часті пробудження, про які людина може навіть не підозрювати
Рівень насичення крові киснем часто дуже сильно знижується
Люди, які хропуть самі, дійсно не чують тих звуків, які видають під час сну. На мою думку, відповідь на дане питання залежить від фаз сну.
Фази сну
Були відкриті Н. Клейтманом і Ю. Азерінскім в 1952р.
Повільний сон (75%):
Перша фаза - дрімота - це зовсім неглибокий сон до 5 хвилин.
Друга фаза - до 20 хвилин, імпульсні сплески високої частоти і низької амплітуди
Третя фаза - глибокий сон. З'являються високоамплітудні хвилі низької частоти - дельта-хвилі.
Четверта фаза сну - ще більш глибокий сон. Дельта-хвилі, дихання і ритм серця сповільнюються, температура тіла і мозку трохи знижується.
П'ята фаза - настає після півгодини глибокого сну. Приблизно через такий проміжок часу мозок повертається до другої фази сну.
Парадоксальний (швидкий) сон (25%)
Через 20-30 хв. Після глибокого сну.
Швидкий рух очей з боку в бік,
Майже повністю пропадає тонус м'язів,
Частішає серцевий і дихальний ритм, піднімається температура і тиск.
Ця фаза триває в середньому 10 хвилин.
Сняться найемоційніші та видовищні сни.
Із 60 років життя людина 20 років проводить уві сні, з них 5 років - у швидкому сні. тобто в сновидіннях.
Я вважаю, що все залежить від фаз. Все таки людина може себе почути у І та ІІ фазі. Бо для них характерні деякі імпульсивні сплески роботи мозку. Але коли починається глибокий сон, то людина не прокидається від храпу. Все це є, звісно, індивідуально.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kembriyskiy-period.html | "Кембрійський період" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/ab567ba7fb88d06098aadabba00fd706.pptx | files/ab567ba7fb88d06098aadabba00fd706.pptx | КЕМБРІЙСЬКИЙ
ПЕРІОД
Кембрійський період почався приблизно 570 млн. років тому, а можливо й трохи раніше, і продовжувався 70 млн. років.
"Кембрійський вибух"
Кембрійський еволюційний вибух - одна з найбільших загадок в історії розвитку життя на Землі. Знадобилося 2,5 млрд. років, щоб найпростіші клітини розвиулися в більш складні эукаріотні клітини, і ще 700 млн. років для виникнення перших багатоклітинних організмів. А потім, усього за якісь 100 млн. років, світ виявився заселений неймовірнітними багатоклітинними тваринами.
Протягом кембрійського періоду рівень моря неодноразово підвищувався і знижувався. При цьому деякі популяції вимирали, а місця їх проживання займали інші тварини, яким, у свою чергу, приходилося пристосовуватися до нових умов життя.
Здається, що на початку кембрійського періоду відбувся справжній вибух у виникненні різноманітних форм життя. Живі організми усе ще жили тільки в морі, але ранні форми життя еволюціонували в численні безхребетні форми, що представлені всіма відомими тепер типами.
Головоногі
Черевоногі
Трилобіти
Голошкірі
Рослинність
Червоні водорості, з одноклітинних тварин – форамініфери з однокамерною черепашкою. У цей час виникли також губки. У морях були поширені різноманітні кишковопорожнинні.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/gmo-naukoviy-marazm.html | ГМО - науковий маразм… | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/bcae1c0e14c9ff4b60a5be232d6ebc13.pptx | files/bcae1c0e14c9ff4b60a5be232d6ebc13.pptx |
Засідання біологічного
гуртка
Керівник гуртка: викладач Гуцуляк Мирослава Михайлівна
Пригадайте поняття основних термінів Хромосома Ген ДНК Плазміди Селекція Порода Сорт Штам
Поясніть схему: 1 хромосома - 1 ген - 1 ознака (Мендель) 1 хромосома – багато генів – багато ознак ( Морган)
Тема засідання : ГМО - науковий маразм…
Чи наше майбутнє?
Чого хвилюються народи і люди замишляють зло? Хто їм сказав:” Вінець природи”? Хіба для них її чоло? Л.Костенко
- що таке ГМО?
- як ГМО позначаються на нашому здоров'ї?
- чи є ГМО у вітчизняних продуктах?
- чи можна відрізнити модифіковані фрукти й овочі від натуральних?
- чому ГМ - продукти заборонені?
- кому бажано повністю уникати ГМО?
виявити рівень інформованості студентів у питанні про ГМО та з'ясувати думки з питання впровадження ГМО в продукти харчування.
Обсяг вибірки (кількість анкет) розраховувався за формулою: n = 2 √ N
Де N - чисельність студентів на відділеннях
Завдання групи соціологів:
Запитання 1. « Чи чули ви про ГМО?"
Запитання 2. «Що таке ГМО?"
Запитання 3. « Ваше ставлення до ГМО"
Група науковців
Генети́чно модифіко́вані органі́зми — ГМО (англ. Genetically modified organisms, GMOs)
Офіційним роком народження ГМ-продуктів вважається 1994-й, коли в США був дозволений продаж трансгенних помідорів.
Перші трансгенні помідори
Процес виймання ядра з клітини
Частина ДНК
Ген, 2. Ген
відповідальний виділяється
за синтез отрути, з ДНК скорпіона
беруть у скорпіона
3. Частина 4.Ділянка
молекули молекули
ДНК вирізується пересаджується
за допомогою в ДНК
спеціальних бактерії
ферментів.
5.Частина 6. Отруйна речовина,
ДНК бактерії що утворилася в
вводиться в капусті за командою
ДНК капусти. ДНК, убиває комах.
Флуросцентні тварини
Кукурудза,
рапс, кабачок, люцерна,
цукровий буряк, папайя,
бавовник, соя
Бавовник,
кукурудза,
соя
Кукурудза, бавовник, соя
Рапс, кукурудза, соя,
цукровий буряк
Площі сільськогосподарського культивування ГМО 2009
США
68,0 – 38%
Бразилія
21,4 – 36%
Аргентина
21,3 – 66%
Канада
8,2 – 18%
Площі сільськогосподарського культивування ГМО 2009
Наші студенти в супермаркеті
Найвідоміші фірми, що випускають продукти з ГМ-інгредієнтами (За інформацією Greenpeace)
Nestle шоколад, кава, дитяче харчування
Heinz Foods кетчуп, соуси
Hershey's шоколад, безалкогольні напої
Cola-Cola напої Кока-Кола, Спрайт, Фанта
Danon молокопродукти, дитяче харчування
Similac дитяче харчування
Mars шоколадки Марс, Снікерс, Твікс
PepsiCo Пепсі, Міранда, Севен-Ап
Дослід І.В. Єрмакової (Росія) Тварина звичайна та з ГМ- змінами
Порівняння тварин
Малюнок студента
Фантазії немає меж……?
Харчові ризики
Ці види на межі зникнення
Причини заборони продукції, що містить ГМО (за даними Green Peace)
Ніким не доведено, що це безпечно
Ми самі визначаємо ставлення до ГМО
Вибір за нами
Здорова їжа без ГМО
Зверніть увагу на те, що ви їсте - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року продукти , що містять ГМО належить обов’язково маркувати.
Звертайтеся в місцеві СЕС з просьбою проконтролювати поступлення на ринок області лише маркованих продуктів.
Дзвоніть та пишіть до представників компаній, що використовують ГМО і вискажіть свою думку щодо використання неприродних інгредієнтів.
Старайтеся вибирати продукти місцевих виробників.
Бомба сповільненої дії???
Наша мета – здорова нація
Запропонуйте тему наступного засідання гуртка
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-pavukopodibni.html | Клас Павукоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/d321d35627e91f78e38311a49b1c962f.ppt | files/d321d35627e91f78e38311a49b1c962f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/himerni-organizmi1.html | Химерні організми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/56/dc21fb73a7f2caa89d7811e478bec894.ppt | files/dc21fb73a7f2caa89d7811e478bec894.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/imunna-sistema-lyudini.html | Імунна система людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/ab43a364bd67a6b236f06d4b09429df8.ppt | files/ab43a364bd67a6b236f06d4b09429df8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-ptahi.html | Клас Птахи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/bd53b093151f8ed992b503a20793f8e6.pptx | files/bd53b093151f8ed992b503a20793f8e6.pptx | Біологія
Клас “Птахи”
Навчальна презентація для 8 класу
Ряд Журавлеподібні
Зовнішній вигляд
Крупний птах заввишки близько 150 см і розмахом крил 210—240 см. Самці дещо більші за самок, їх вага складає в середньому 7,3 кг, тоді як у самок 6,4 кг. Оперення повністю білосніжно-біле, за винятком чорних закінчень махового пір'я першого порядку на Крилах і чорних вусів, що розходяться по обидві сторони від дзьоба.
Махове пір'я третього порядку помітно подовжене і опускається ззаду у вигляді шлейфу. На верхівці голови пір'я відсутні, шкіра в цьому місці темно-червона. Рогівка око золотисто-жовта. Дзьоб жовтуватий, іноді на кінці має тьмяно-зелений відтінок. Ноги чорні. Статевий диморфізм (видимі відмінності між самцями і самками) не виражений.
Молоді журавлі помітно відрізняються від дорослих птахів — їх тіло повністю покрите пір'ям, включаючи і голову.
Журавель сірий
Розмноження
Як і у інших видів журавлів, пара, що склалася, відзначає своє з'єднання сумісним характерним співом, який вдає із себе низку складних протяжних мелодійних звуків. Під час співу журавлі займають вертикальне положення, зазвичай закидають назад голову так, що дзьоб направлений вертикально вгору.
У американських журавлів спів починає самка, видаючи два високі звуки у відповідь на кожен самотній нижчий звук самця. При цьому самець розпрямляє свої крила тоді як самка тримає їх складеними. Під час залицяння журавлі танцюють, що може виражатися в підстрибуванні, перебіганнях, підкиданні пучків трави або паличок і хлопаньі крилами.
Територія гніздів'я може розрізнятися досить значно і варіює в межах від 1,3 до 47 км2[1[2].
Шлюбні пари
Розмноження
Гніздо будується прямо у воді з глибиною 14-28 см[1][3] на мілководді, посеред невеликих озер або на заливних лугах і представляє собою добре утрамбовану купу очерету, осоки або іншої болотяної трави з невеликим поглибленням вгорі.
Навколо гнізда завжди є ділянки з водою, труднодоступні для сухопутних хижаків. Кладка яєць відбувається в травні, самка зазвичай відкладає 2 яйця (у менш ніж 10 % відсотках випадків 1 яйце) розміром 11х6 см і вагою близько 207 г з перервою в 2-3 дні[4]. Інкубаційний період триває 29-30 днів.
Насиджують обидва батька, але самка проводить в гнізді більшу частину часу. Як правило, до зимової міграції виживає тільки одне пташеня, оскільки між двома пташенятами починається конкуренція за виживання, що закінчується смертю одного з них. Літати американські журавлі починають через 80-90 днів. Статева зрілість молодих птахів наступає через 4-5 років
Журавель звичайний
Журавель степовий
Автори проекту
Учениці 8А класу
Абдурахманова Ольга і Хлонь Вікторія |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitina-yak-osmotichna-sistema.html | КЛІТИНА ЯК ОСМОТИЧНА СИСТЕМА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/852a6912fa32c7c8c434262c2b658d8a.ppt | files/852a6912fa32c7c8c434262c2b658d8a.ppt | 1
2
3
4 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-ptahi-nadryad-bezkilevi.html | Клас Птахи Надряд Безкілеві | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/28364add73450f49110ffa38c03dde98.pptx | files/28364add73450f49110ffa38c03dde98.pptx | Біологія 8 клас
Клас Птахи
Надряд Безкілеві
Безкілеві птахи
Безкілеві птахи- це надряд птахів, що бігають і нездатні до польоту. Характеризуються редукцією літального апарату: грудний кіль відсутній, грудні м язи слабко розвинені, пір’я крил короткі й м які. Пір’я, що покриває тіло, м яке і розпушене, тому що не має зачіпок, що скріплюють борідки. Ноги дуже сильні і добре бігають,тому надряд Безкілеві ще називають Бігаючі. Більшість-мешканці відкритих просторів. Зір і слух гострі.
Виводкові птахи живуть зазвичай парами, у деяких насиджує яйця і виводить пташенята самець. Харчуються рослинною та тваринною їжею (дрібними хребетними та безхребетними), пташенята-винятково тваринною їжею.
Одні види живуть у пустелях та степах, інші - у лісах.
Безкілеві птахи поділяються на чотири загони: страуси, нанду, казуари і ківі.
Страуси
Страус, або африканський страус безкілевий нелітаючий птах, єдиний представник сімейства страусиних , яка є єдиною в ряду страусоподібні. Хоча до цього ряду ще прічіслювали нанду, ему, казуар, ківі і ряд вимерлих птахів. Наукова назва страуса в перекладі з грецького означає «горобець-верблюд». Африканський страус - найбільша з сучасних птахів. Його зріст досягає 270 cм, а важить він до 175 кг. Крім того, що страуса відрізняють довга шия, слабо розвинені крила і сильні ноги, мало хто знає, що у страуса дуже великі очі - найбільші серед наземних тварин. А ще, страус - єдиний сучасний птах, у якого є сечовий міхур. Раніше зона проживання страусів охоплювала сухі безлісі простори Африки та Близького Сходу. Однак з інтенсивне полювання їх популяція сильно скоротилася. І з 1966 року близькосхідний підвид, S. c. syriacus, вважається вимерлим.
Клас Птахи
Надряд Безкілеві
Страуси
Страус живе у відкритих саванах і напівпустелях. Зазвичай страуси тримаються невеликими зграями або сім'ями. Сім'я складається з дорослого самця, чотирьох-п'яти самок і пташенят.
Нерідко страуси пасуться разом з табунами зебр і антилоп, і разом з ними здійснюють довгі переселення по африканським рівнин. Завдяки своєму зросту і чудовому зору, страуси першими помічають небезпеку.
У разі небезпеки вони кидаються у втечу, розвиваючи швидкість до 60-70 км / год і роблячи кроки в 3,5-4 м у ширину, і при необхідності круто міняють напрям бігу, не знижуючи швидкості. .
Молоді страуси вже в місячному віці можуть бігати зі швидкістю до 50 км/год
Звичайною їжею страусів є рослини - пагони, квіти, насіння, плоди, але при нагоді вони поїдають і дрібних тварин - комах, рептилій, гризунів і залишки від трапез хижаків. У неволі страусу потрібно близько 3,5 кг їжі на день.
Оскільки у страусів немає зубів, для подрібнення їжі в шлунку вони ковтають дрібні камінці, а часто і всі, що їм трапляється: цвяхи, шматки дерева, заліза, пластмаси і т.д. Страуси можуть тривалий час обходитися без води, отримуючи вологу з рослин, однак при нагоді охоче п'ють і люблять купатися.
Страуси
Дорослі страуси небезпечні навіть для великих хижаків - одного удару їх сильної ноги, збройної твердим кігтем, достатньо, щоб серйозно поранити або вбити лева. Відомі випадки, коли самці, захищаючи свою територію, нападали на людей. Легенда, що наляканий страус ховає голову в пісок, ймовірно, походить від того факту, що самка страуса, що сидить на гнізді, у випадку небезпеки розпластує по землі шию і голову, прагнучи стати непомітною на тлі савани. Так само страуси себе ведуть і помітивши хижаків. Але якщо до такого птаха наблизитися, він миттєво встає і біжить.
Нанду
Ріст нанду в середньому 130 см. Зовні ці птахи нагадують страусів. У птиці великі та міцні лапи з трьома пальцями (у страусів їх 2).Пір'я сірі місцями білуваті проталини. Колір на забарвлення у самця і самки однакова. Шия,на відміну від страусів, покрита пір'ям. Нанду не літають.
Жувуть вони від південної Бразилії до Патагонії. Ареал цієї самої великої птиці Нового Світу сильно скоротився в останні роки внаслідок полювання і розширення сільсько-господарських земель.
Навесні самці відокремлюються і ведуть себе агресивно з метою обзавестися гаремом з 2-15 самок. Кожен самець влаштовує гніздо у вигляді ямки в землі діаметром близько 1метра, куди всі його самки відкладають яйця. Насиджуванням займаються виключно самці, що влаштовують лише короткий часовe перервe в середині дня для того, щоб поїсти і напитися.
Ківі
Ківі - це птхи, які є Безкілеві, у них немає крил, існує кілька підвидів. Всі підвиди ківі мають потужні кінцівки і довгастий тонкий дзьоб з ніздрями на краєчку. Оперення схоже на щільну злежалу шерсть. Спосіб життя - перш за все нічний, зір погано розвинений, тому птахи займаються пошуком їжі за допомогою нюху. Зовнішністю і замашками ці птахи настільки несхожі на інших, за що отримали звання «почесних ссавців».
Ківі має невеликі габарити, приблизно зординарну курку.
Ківі
Тіло по конфігурації нагадує пляшечку, з маленькою головою і шиєю, вагою близько 2-3кг. Птахи живуть в основному в лісистих місцевостях, потужні лапи допомагають їм не тонути в болотистій землі. Але вони не селяться зграями, звичайно відстань між птахами обчислюється сотнями метрів. Днем птиці сплять у відритих норах або знаходять собі інші притулку. Залежно від різновиду, відрізняються нори - у деяких вони дуже заплутані, в інших - надзвичайно прості.Виривши нору, ківі вичікує, поки рослини несховають вхід - ківі можуть і свідомо прикривати його.
Казуари
Казуар -єдиний рід великих нелітаючих птахів сімейства казуарових загону казуарообразних,що живуть у тропічних лісах Нової Гвінеї і північного сходу Австралії. Назва птиці запозичена з індонезійської мови, яке має папуаською походження - kasu weri, що вперекладі означає «рогата голова ".
Рід козуарів включає з види:
-
Шлемоносний казуар
- Казуар-мурук - Оранжевошейний казуар
Ноги казурара дуже сильні, трипалі, мають гострі пазурі. Кінжалообразний кіготьвнутрішнього пальця має довжину близько 120мм. Цей кіготь особливо небезпечний, так як їм казуар здатний вбити одним ударом. Казуари здатні розвивати швидкість до 50 км /год при бігу через густий ліс, можуть стрибатидо 1,5 метрів у висоту і дуже добре плавають.
Ему
Ему поширений по чагарниковим піщаним пустелях і степах Австралії і Тасманії. Своїм зовнішнім виглядом ему, мабуть, нагадує нанду, але має більш міцну статуру. Дзьоб ему, на відміну від дзьоба казуара, сплощений зверху вниз, голова оперена. Оперення ему має якийсь волохатий характер та пофарбовано в одноманітні буро-сірі тони. Вага птиці 45-55 кг, висота 170 см. Ему переважно моногамні птахи. Перед періодом відкладання яєць самець ему споруджує із трави, листя і гілочок платформу - гніздо. Зазвичай в кладці буває 7-8 яєць, але іноді знаходять гнізда і з великим числом їх - до 21. В останньому випадку, безсумнівно, яйця відкладали кілька самок. Насадження триває 53-60, а за деякими даними, навіть 66 днів. Буває, що вже під час насиджування окремі самки докладають в гніздо яйця. Насиджує тільки самець, який часом сходить з гнізда в пошуках їжі, хоча частіше буває, що птах весь цей час голодує. Пташенята у ему мають смугасту забарвлення. Харчуються ему плодами, насінням і рідкісними тваринами. Там, де їх ще багато вони можуть приносити помітний шкода полях.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/kilchasti-chervi1.html | Кільчасті черви | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/30430b265fede05df3b6414eea7872c6.pptx | files/30430b265fede05df3b6414eea7872c6.pptx |
Презентація на тему:
Павуків можна побачити скрізь: у лісі, на городі, у саду, у будинках, на березі річки… Усі вони — прекрасні ткачі. За давньогрецькою легендою, уміння ткати павуки успадкували від лідійської дівчини Арахни. Рукодільниця наважилася викликати саму Афіну на змагання у ткацтві, за що й була жорстоко покарана: ображена богиня перетворила її на павука. У Греції павук так і називається — арахна, а наукова назва класу павукоподібних — Арахніди.
Де мешкають павуки ?
Поява (легенів) і трахей - органів дихання атмосферним киснем ;
Воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води ;
Зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок;
Розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення
Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі .
Павукоподібні – одні з найдавніших наземних тварин, що відомі з силурійського періоду. Їх вік становить понад чотириста мільйонів років,тоді з’явилися перші безхребетні. На сьогоднішній день вони поширені повсюди. Нине деякі загони поширені виключно в тропічних і субтропічних поясах. Скорпіони мешкають також у помірному поясі, а павуки, косарики і кліщі в значній кількості зустрічаються і в полярних країнах.
Поширення павукоподібних
Клас Павукоподібні — це численна (близько 60 тис. видів) група наземних членистоногих. До павукоподібних належать більше 10 рядів. Найбільш відомі представники: павуки, скорпіони, кліщі́. Мені здається кожен з вас у природі зустрічав маленького павучка з хрестом на спинному боці. Це павук-хрестовик..Характерні особливості цієї групи тварин ми будемо розглядати на прикладі павука-хрестовика, який належить до ряду Павуки.
Особливості зовнішньої будови павукоподібних на прикладі павука-хрестовика.
Тіло павука-хрестовика різко поділене на головогруди й черевце. Головогруди з розташованими на них хеліцерами, ногощупальцями (педипальпами) та ходильними ніжками (чотири пари) як правило менші за черевце, спереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне. Головогруди покриті щільним твердим щитом, у передній частині якого розташовані очі — чотири пари.
Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших є павутина, яка мала вирішальне значення в еволюції цього ряду. У всіх життєвих проявах, що підтримують існування виду, – добування їжі, розмноженні, розселенні й переживання несприятливих умов павуки користуються павутиною. З неї робиться притулок, пастка, з її допомогою відбувається складна процедура спарювання, з неї плететься яйцевий кокон та зимувальний мішок. Павутина використовується протягом усього життя, аж до розмноження й турботи про потомство. У кожного павука своя “технологія виробництва” павутини.
Ловильна сітка павука-хрестовика.
Павук став праобразом світлої міфологічної істоти – ткача і засновника світу. Павук – символ сонця. Фольклорний матеріал, в якому зустрічається згадка про павука. Про павука збереглося дуже мало згадок в українському фольклорі. Відлуння колись цілісного уявлення знаходимо в мові, повір’ях, у деяких обрядах, орнаменті вишивки.
Місце павуків у фольклорі.
Висновок. Важко повірити, але саме павука-хрестовика (Araneus diadematus) у нас плутають з підступним каракуртом частіше за інших. Павук-хрестовик – справжній друг людини: «Коли полювання особливо вдале, деякі павуки з роду аранеус (і серед них наш звичайний хрестовик) ловлять в своїх тенетах по п’ятсот комах за добу. Мухи в цьому улові переважають. На тілі однієї мухи налічується 26 мільйонів мікробів, від яких люди хворіють на туберкульоз, сибірську виразку, холеру, дизентерію, «різних глистів» . По хворобливості укус хрестовика нагадує укол шпильки і ніяких наслідків не викликає.
Висновок |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kamyane-vugillya0.html | камяне вугилля | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/6409333b6a931939fd313361cef0f2ae.pptx | files/6409333b6a931939fd313361cef0f2ae.pptx |
кам'яне вугілля
Кам'яне́ вугі́лля -тверда горюча корисна копалина, один з видів вугілля викопного, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом
Щільна порода чорного, іноді сіро-чорного кольору. Блиск смоляний або металічний. В органічній речовині кам'яного вугілля міститься 75-92 % вуглецю, 2,5-5,7 % водню, 1,5-15 % кисню.
Кам'яне вугілля характеризується нейтральним складом органічної маси. Воно не реагує зі слабими лугами ні в звичайних умовах, ні під тиском. Бітуми кам'яного вугілля, на відміну від вугілля бурого, представлені переважно сполуками ароматичної структури. У кам'яному вугіллі не виявлені жирні кислотиі кстери, мало сполук зі структурою парафінів.
Головні технологічні властивості кам'яного вугілля, що визначають його цінність: спікливість і коксівна здатність. Стандартний показник спікливості — індекс Рога(RI) і товщина пластичного шару в апараті Л.М.сапожникова.
При зануренні вугленосної товщі на глибину в умовах підвищення тиску і температури відбувається послідовне перетворення органічної маси, зміна її хімічного складу, фізичних властивостей і молекулярної будови. Всі ці перетворення позначаються терміном «регіональний метаморфоз вугілля». На кінцевій (вищій) стадії метаморфізму кам'яне вугілля перетворюється в антрацити з яскраво вираженою кристалічною структурою графіту.
Кам'яне вугілля утворилося з продуктів розкладу органічних залишків рослин, що зазнали зміни (метаморфоз) в умовах високого тиску навколишніх порід земної кори і порівняно високої температури.
Щільність та густина кам'яного вугілля залежать від петрографічного складу, кількості і характеру мінеральних домішок та міри метаморфізму. Найбільшою густиною (1300—1500 кг/м3) характеризуються компоненти групи фюзитину, найменшою (1280—1300 кг/м3) — групи вітриніту. Зміна густини з підвищенням міри метаморфізму відбувається за параболічним законом з інверсією в зоні переходу до групи жирних;
Кам'яне вугілля розділяють на блискуче, напівблискуче, напівматове, матове. У залежності від переважання тих або інших петрографічних компонентів виділяють вітренове, кларенове, дюрено-кларенове, кларено-дюренове, дюренове і фюзенове кам'яне вугілля.
Серед структур органічної речовини вугілля виділено 4 типи (телінітова, посттелінітова, преколінітова і колінітова), які є послідовними стадіями єдиного процесу розкладання лігнійно-целюлозних тканин. До генетичних груп кам'яного вугілля, крім цих 4 типів, додатково включено лейптинітове вугілля. Кожна з 5 генетичних груп за типом речовини мікрокомпонентів вугілля поділена на відповідні класи. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitinna-budova-korenya.html | Клітинна будова кореня | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/7451f7f6142a59000910340a044a8d90.ppt | files/7451f7f6142a59000910340a044a8d90.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klas-pavukopodibni2.html | клас павукоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/3ad6ca14571628604173865a1aabfefc.ppt | files/3ad6ca14571628604173865a1aabfefc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hizhaki0.html | Хижаки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/198c2c0024a330c1ca670763414a430f.ppt | files/198c2c0024a330c1ca670763414a430f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitini-ta-organi-imun-sistemi.html | Клітини та органи імун_системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/6872a4a916321dd6dedec7f87ec84879.ppt | files/6872a4a916321dd6dedec7f87ec84879.ppt | 55-68
2-5
0-1
6-8
25-30
0- 0,5
1-4 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitini1.html | "Клітини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/241c8752452291b86dfb64632c3668b5.ppt | files/241c8752452291b86dfb64632c3668b5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klitini-tvarin-tkanini-tvarin-ih-funkcii.html | Клітини тварин. Тканини тварин, їх функції | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/256ec9bba1994cc42e06cbd79d501ee4.ppt | files/256ec9bba1994cc42e06cbd79d501ee4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klassifikaciya-cvetkovih-rasteniy.html | Классификация цветковых растений | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/1e436f4294f5c056c540e99c14699437.ppt | files/1e436f4294f5c056c540e99c14699437.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/hemoreceptorni-sensorni-sistemi.html | Хеморецепторні сенсорні системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/4c83e823c9f8bce2ddea424f325b2683.ppt | files/4c83e823c9f8bce2ddea424f325b2683.ppt | Haga clic para modificar el estilo de título del patrón
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
1
1
3
2
5
4
8
6
9
7
10
11
14
12
15
13
15
§75 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/citoplazmatichna-membrana.html | Цитоплазматична мембрана | https://svitppt.com.ua/uploads/files/19/a6dbb3bbad75686035672fd127790386.ppt | files/a6dbb3bbad75686035672fd127790386.ppt | 43
49
8
79
18
3
23,5
76
0,5 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kapustyani.html | Капустяні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/87d6150a93eaf9b1cc285c810212de4f.pptx | files/87d6150a93eaf9b1cc285c810212de4f.pptx | Вирощування Капустяних рослин
Капустяні
Капустяні або хрестоцвіті - родина рослин, названа за назвою роду капуста, а назва «хрестоцвіті» походить від чотирьох пелюсток, через що квітка цих рослин нагадує хрест.
Родина містить однорічні, дворічні та багаторічні трави, інколи кущі та напівкущі.
Капустяні відрізняються більшою толерантністю до пізньої сівби.
При пізній сівбі, після короткого вегетаційного періоду (60-80 днів) і в прохолодну осінь вони дають урожай понад 20 ц/га, гарної якості.
Капустяні
Наші суворі зими вони переносять досить непогано, через те, що мають тривалий період осіннього використання. Це має велике значення не тільки для задоволення потреби у зеленому кормі. Тривале покриття ними ґрунту є ефективним заходом боротьби проти ерозії ґрунту.
Капустяні
Багато представників цієї родини є цінними овочевими, олійними та медоносними рослинами. Основне місце серед них посідає капуста з великою різноманітністю сортів, редька та редиска, пряні хрін звичайний і гірчиця.
Зелена маса капустяних цінний компонент раціону свиней и птиці.
Капустяні
Разом з тим капустяні мають і деякі негативні ознаки, які обмежують їхнє вирощування. Для одержання врожаїв і гарної якості кормів вони вимагають високих доз азотного добрива.
Рослини добре використовують азот ґрунту після збирання попередників і, тим самим, оберігають ґрунтові води й поверхневі водойми від забруднення нітратами.
Капустяні |
https://svitppt.com.ua/biologiya/klasifikaciya-roslin.html | КЛАСИФІКАЦІЯ РОСЛИН | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/58b707afe0c8512cfaecf011a942ea8e.ppt | files/58b707afe0c8512cfaecf011a942ea8e.ppt | www.svobodanews.ru/content/article/401826.html
contact.meta.ua/.../blog/?p_page=2
www.swedenabroad.com/Page____54862.aspx
s30523538167.mirtesen.ru/blog/43199433806
www.alsobia.ru/fialka/nav_f1.php
picasaweb.google.com/.../GnXDbQBTW0EoLSMXcSorIg |
Subsets and Splits
No saved queries yet
Save your SQL queries to embed, download, and access them later. Queries will appear here once saved.