url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/populyaciya.html | Популяція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/136be1ff53c629352364b55b25f04201.pptx | files/136be1ff53c629352364b55b25f04201.pptx | Литвин Алевтина
“ Популяція “
Основні поняття про популяцію
Популяція — сукупність організмів, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду. Ріст популяції — співвідношення народжуваності і смертності.
В еволюційній теорії, популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого), вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін. З точки зору популяційної генетики, популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп. Зазвичай говорять про популяції як про групи в складі виду або підвиду.
Кожен вид організмів у процесі свого історичного розвитку пристосовується до певних умов існування, що визначає його ареал. Взаємодія популяцій виду з усім комплексом екологічних факторів певного середовища існування, в тому числі з популяціями інших видів, визначає місце його популяцій у системі біогеоценозу - екологічну нішу.
Екологічна ніша
Екологічна ніша - це просторове і трофічне положення популяції певного виду в біогеоценозі, комплекс його взаємозв'язків з іншими видами і вимог до умов довкілля. Екологічна ніша популяції певного виду в даному біогеоценозі визначається як абіотичними факторами, так і біотичними (взаємодіями з популяціями інших видів). Від біотичних факторів залежить, наскільки екологічні можливості певного виду будуть реалізовані в умовах конкретного біогеоценозу. Чим ближчі екологічні ніші популяцій різних видів в одному біогеоценозі, тим гостріша між ними конкуренція за ресурси. Внаслідок такої конкуренції або один вид витискує інший з даного біогеоценозу, або їхні вимоги до умов довкілля (характеру їжі, просторового розміщення, часу розмноження тощо) змінюються (мал. 127).
Що таке життєві форми організмів?
Пристосування еукаріотичних організмів до певних умов середовища неодмінно позначається на їхній будові та процесах життєдіяльності. Так виникають морфофізіологічні адаптації, які сприяють успішному здійсненню життєвих функцій і виживанню організмів кожного виду.
Якщо організми віддалених систематичних груп мешкають у подібних умовах, у них можуть формуватися і подібні адаптації. Наприклад, ласти китоподібних і ластоногих (ссавців, які пристосувалися до життя у водному середовищі) зовні нагадують плавці акул (хрящові риби). Тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища і певного способу життя називають життєвою формою. Життєва форма свідчить про спосіб життя виду і є одиницею екологічної класифікації організмів.
У тварин класифікація життєвих форм залежить від того, який критерій покладено в її основу (тип живлення, характер місцеіснування тощо).
Наприклад, серед ссавців можна виділити такі життєві форми: наземні (коні, зебри, вовки), підземні, або землериї (кріт, сліпак), деревні (білки), повітряні (кажани), водяні (китоподібні, ластоногі).
У рослин життєва форма - це насамперед їхній зовнішній вигляд, який відображає характер пристосованості до умов середовища. Так, у вищих рослин, виділяють такі життєві форми: дерева, кущі, напівкущі, трави (мал. 128). Серед цих життєвих форм незалежно один від одного можуть виникати ліаноподібні форми, сукуленти (багаторічні рослини із соковитим стеблом або листками), сланкі форми та ін.
Популяція як структурна одиниця виду характеризується певними показниками. Так, кожна популяція має певну чисельність, тобто кількість особин, які її складають. Кожна популяція в біогеоценозі займає певну площу або об'єм (популяції мешканців водойм). Густота популяції визначається середньою кількістю особин, що припадає на одиницю площі або об'єму. Біомаса - це маса особин у перерахунку на одиницю площі або об'єму. Народжуваність - кількість особин популяції, які народилися за певний час, а смертність - кількість особин, яка гине за цей самий час. Різниця між народжуваністю і смертністю становить приріст популяції. За певних умов він може бути або позитивним, або негативним.
Цікаві факти
У Чорнобилі відновлюється екосистема та зростають популяції рідкісних тварин
Фахівці з питань охорони навколишнього середовища оприлюднили цікаві дані, згідно з якими в Чорнобильській зоні відновлюється екосистема, і чим далі, тим активніше йде процес відновлення.
За словами вчених, навіть покинуте місто Прип'ять, яке називають «містом-привидом», являє собою своєрідний заповідник. Вулицями міста ходять дикі тварини: лисиці, вовки, кабани та зайці.
Варто відзначити, що відразу після вибуху енергоблоку на ЧАЕС в Чорнобильській зоні вимирали багато видів живих організмів, включаючи тварин і рослини. З'явилися мутанти, які жили недовго, не даючи потомства. Але після завершення періоду напіврозпаду цезію та стронцію, тривалість якого становить 30 років, почалося відновлення екосистеми.
Зараз в Чорнобильській зоні з'явилися ведмеді, відновилася популяція рисів, крім того, популяція оленів перевищує тисячу голів. Навіть коні Пржевальського, яких завезли в зону, розмножилися – їх тепер 78 особин. Вчені нарахували 13 видів кажанів, серед яких є один досить рідкісний вид – гігантська вечірниця.
Зникають імператори лісів
Незважаючи на те, що ці тварини занесені до Червоної книги України, охороняються низкою міжнародних екологічних конвенцій і полювати на них забороняє закон, їхня чисельність за останні п`ять-сім років скоротилася з 720 до 250 голів. Якщо така тенденція збережеться й надалі, то екологи попереджають, що до 2015 року на території України не буде жодного представника цього виду ссавців. До речі, Адам Міцкевич називав зубрів імператорами лісів. І недарма: вони вважаються найбільшими і найдревнішими ссавцями Європи.
— Колись Україна мала одну з найбільших популяцій зубрів у світі. Ще кілька років тому найбільше цих тварин було в Чернівецькій області — близько 70 голів. За ініціативи буковинських спеціалістів, науковців та громадськості в березні цього року було проведено інвентаризацію тварин. Всупереч інформації, яку надавав нам письмово Державний комітет лісового господарства, що нібито там приблизно 80 зубрів, за даними інвентаризації, їх усього 20, — продовжив Іван Парнікоза. — Сумнівною є ситуація на Київщині. У національному парку «Залісся» теж було велике стадо зубрів. Про те, чи є воно таким і досі, ніхто з представників громадськості, науковців та журналістів не зміг отримати точних даних. Отже, ми звернулися до Генеральної прокуратури з проханням провести розслідування і притягнути до відповідальності службовців Держкомлісгоспу України, які надавали неправдиву інформацію про кількість зубрів. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezkntaciya-biologiya.html | Презкнтація Біологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/0f08ad4b775a9839a8e2ca14618ab380.pptx | files/0f08ad4b775a9839a8e2ca14618ab380.pptx | Алкани, алкени, алкіни
Презентацію підготувала
учениця 11-А класу
Трачук Олеся
Гомологічний ряд алканів
Номенклатура алканів
Будова молекул алканів
Будова молекули метану
Для алканів здебільшого характерні структурні ізомери. Перші три члени гомологічного ряду алканів мають тільки по одному ізомеру. Тим часом бутан має вже два ізомери:
Пентан має вже три ізомери:
Ізомери алканів
Способи добування алканів
Ni
t
У лабораторних умовах метан добувають взаємодією алюміній карбіду з водою (а) або нагріванням суміші натрій ацетату з натрій гідроксидом (б):
Al4C3 + 12H2O 4Al(OH)3 + 3CH4 (а)
CH3COONa + NaOH Na2CO3 + CH4 (б)
Інші алкани можна отримати взаємодією металічного натрію з моногалогенпохідними алканів (реакція Вюрца):
2H3C–CH2–Br +2Na H3C–CH2–CH2–CH3 + 2NaBr
t
t
У молекулах алканів є лише неполярні й доволі міцні σ-зв’язки C – C і C – H. Тому сполуки малоактивні в хімічних реакціях. Однак за жорстких умов (висока температура, підвищений тиск, ультрафіолетове опромінення тощо) ці сполуки можуть вступати в деякі реакції:
повне окиснення (горіння):
2H3C–CH3 + 7O2 4CO2 + 6H2O
2. часткове окиснення (каталітичне окиснення):
H3C–(CH2)n–CH3 суміш оксигеновмісних сполук
3. розкладання:
H3C – CH3 2C + 3H2
Хімічні властивості алканів
t
4. заміщення:
CH4 + Cl2 CH3 – Cl + HCl
CH4 + HONO2 CH3–NO2 + H2O
5. ізомеризація:
H3C – CH2 – CH2 – CH3 H3C – CH – CH3
I
CH3
t/AlCl3
t
hv
Фізичні властивості алканів
Перші чотири члени гомологічного ряду алканів (С1-С4) - гази, наступні 13 членів (С5-С17) - рідини. Алкани, до складу молекул яких входить 20 і більше атомів Карбону - тверді речовини.
Застосування алканів
Алкани широко використовують у різних галузях промисловості і сільського господарства. Метан є сировиною для отримання багатьох хімічних продуктів, паливом на підприємствах і в побуті. З вищих алканів добувають ароматичні вуглеводні, застосовують як паливо для двигунів внутрішнього згорання (бензини), для дизельних двигунів (солярові масла), реактивних двигунів (гас). Насичені вуглеводні – добрі розчинники жирів і деяких інших органічних речовин.
Алкени
Гомологічний ряд алкенів
У алкенах з нерозгалуженим карбоновим ланцюгом нумерацію атомів Карбону починають із того кінця, до якого ближче перебуває подвійний зв’язок. У назві відповідного алкану закінчення -ан замінюється на -ін (-ин). У розгалужених алкенах головний ланцюг вибирають так, щоб він містив подвійний зв’язок, навіть якщо він при цьому й не буде найдовшим. Перед назвою головного ланцюга вказують номер атома Карбону, при якому перебуває замісник, і назву цього замісника. Номер після назви головного ланцюга вказує положення подвійного зв’язку, наприклад:
Номенклатура алкенів
Будова молекул алкенів
Характерна риса будови алкенів – наявність в молекулі одного подвійного карбон-карбонового зв'язку. Подвійний зв'язок утвориться за допомогою двох пар узагальнених електронів (чьотирьох-електронний зв'язок). Карбонові атоми, зв'язані подвійним зв'язком, знаходяться в стані sр2-гібридизації, кожний з них утворює три -зв'язки, що лежать в одній площині під кутом 120°. Негібридизовані орбіталі р-електронів розташовані перпендикулярно до площини -зв'язків і паралельно один одному і внаслідок «бічного» перекривання утворюють другий зв'язок, який називається -зв'язком. Електронна хмара -зв'язку частково розташована над площиною, а частково під площиною, у якій лежать атоми. Таким чином, подвійний зв'язок являє собою сполучення - і -зв'язків. Бічне перекривання негібридизованних р-орбіталей, що утворюють -зв'язок, зближує атоми Карбону і відстань між ними стає коротшою – довжина подвійного С=С-зв'язку 0,133 нм (довжина простого С-С-зв'язку 0,154 нм). Схема розташування атомів і зв'язків у молекулі етилену:
Будова молекули етилену
Ізомери алкенів
Структурні ізомери алкенів можуть відрізнятися будовою карбонового ланцюга і положенням подвійного зв'язку. Так, для бутену С4Н8 відомі три ізомери:
СН2 = СН – СН2 – СН3 (бут-1-ен)
СН3 – СН = СН – СН3 (бут-2-ен)
СН2=С–СН3 (метил-пропен)
СН3
Цей приклад показує, що число ізомерів у алкенів вище, ніж у алканів.
Для етиленових сполук можлива просторова ізомерія, що пов'язана з розташуванням замісників стосовно площини подвійного зв'язку. Ця ізомерія спостерігається в тих випадках, коли кожний з атомів Карбону, зв'язаних подвійним зв'язком, витрачає інші дві одиниці валентності на зв'язок із двома різними замісниками. Розташування пари однакових замісників по одну сторону площини подвійного зв'язку дає цис-ізомер, по різні сторони — транс-ізомер, наприклад:
(цис-бут-2-ен (tпл = –139,3°С, tкип = +3,7°С))
(транс-бут-2-ен(tпл= –105,8°С, tкип= +0,96°С))
Перетворення цих ізомерів один в одного вимагає обертання навколо подвійного зв'язку, тобто необхідно порушити перекривання р-орбіталей і розірвати -зв'язок. На це потрібно затратити понад 250 кДж/моль енергії. Такий енергетичний бар'єр утруднює обертання й обумовлює існування цис-транс-ізомерів як стійких індивідуальних речовин. Природа цієї ізомерії така ж, як у заміщених циклах.
Як правило, транс-ізомери більш стійкі, мають більш високу температуру плавлення. При нагріванні цис-транс-ізомери можуть переходити один в одний: між ними встановлюється рівновага.
Способи добування алкенів
Подвійний C=C-зв’язок утворюється внаслідок відщеплення двох замісників від сусідніх атомів Карбону насичених сполук. Зокрема, алкени є продуктами таких реакцій:
1. відщеплення галогеноводню від моногалогенпохідних алкану:
HC3 – CH – CH2 + NaOH H3C – CH=CH2 + NaCl + H2O
H Cl
2. відщеплення галогену від дигалогенпохідних алканів, у яких атоми галогену зв’язані з сусідніми атомами Карбону:
H3C – CH – CH – CH3 + Zn H3C – CH = CH – CH3 + ZnCl2
Cl Cl
3. відщеплення води від спиртів:
H2C – CH2 H2C = CH2 + H2O
H OH
4. відщеплення водню від алканів (дегідрогенізація):
H2C – CH2 H2C = CH2 + H2O
H H
Спирт
t
У промисловості значні кількості алкенів отримують крекінгом нафтопродуктів. Внаслідок крекінгу алканів утворюється 50% алканів і 50% алкенів.
Під час крекінгу С – С зв’язок може розриватися у будь-якому положенні, тому утворюється складна суміш насичених і ненасичених сполук.
Хімічні властивості алкенів
кат.
H2SO4 (конц.), t
[OH-]
3. Реакції полімеризації:
Алкени, як й інші ненасичені сполуки, вступають у реакції полімеризації. Внаслідок полімеризації утворюються високомолекулярні сполуки (полімери). Етен за високого тиску й підвищеної температури утворює поліетилен: nH2C=CH2 n
(–CH2 – CH2 –)
Фізичні властивості алкенів
Застосування алкенів
Алкени широко використовують у промисловості органічного синтезу для отримання різноманітних речовин. Наприклад, етен є сировиною для добування етанолу, 1,2-дихлоретану, поліетилену. Його використовують у сільському господарстві для прискорення дозрівання плодів. Пропен є сировиною для отримання пропан-2-олу, ацетону, гліцеролу і поліпропілену.
Алкіни
Гомологічний ряд алкінів
Номенклатура алкінів
Назви алкінів утворюють із назв відповідних насичених вуглеводнів заміною суфікса -ан на суфікс -ин (-ін). Якщо молекула алкіну розгалужена, головним ланцюгом вважають найдовший із тих, що містить потрійний зв’язок. Нумерують атоми Карбону головного ланцюга з того краю, до якого ближче знаходиться потрійний зв’язок.
Будова молекул алкінів
Будова молекули ацетилену
Ізомери алкінів
Структурна ізомерія
1. Ізомерія положення потрійного зв’язку (починаючи з С4Н6):
СН ССН2СН3 СН3СССН3
бутин-1 бутин-2
2. Ізомерія карбонового скелету (починаючи з С5Н8):
СН ССН2СН2СН3 СН ССНСН3
СН3
пентин-1 3-метилбутин-1
3. Міжкласова ізомерія з алкадієнами і циклоалкенами, (починаючи з С4Н8):
СН = СН
СН С–СН2–СН3 СН2=СН–СН=СН2
СН2 –СН2
бутин-1 бутадієн-1,3 циклобутен
Способи добування алкінів
Найпоширеніший представник алкінів – ацетилен. У промисловості його добувають трьома методами.
Карбідний метод. Спочатку з вапняку і коксу отримують кальцій карбід, який під час взаємодії з водою утворює ацетилен.
CaCO3 CaO + CO2
CaO + 3C CaC2 + CO
CaC2 + 2H2O CH CH + Ca(OH)2
Піроліз метану. Внаслідок нагрівання метану без доступу повітря (піроліз) утворюється ацетилен, а як побічний продукт – водень.
2CH4 CH CH + 3H2
Дегідрогалогенування дигалогенопохідних алканів.
t
2500Oc
1500Oc
Хімічні властивості алкінів
Хімічні властивості алкінів обумовлені наявністю в їхніх молекулах потрійного зв’язку. Типовими реакціями для ацетилену та його гомологів є реакції приєднання. Відмінність алкінів від алкенів полягає в тому, що реакції приєднання можуть протікати у дві стадії. На першій стадії йде приєднання до потрійного зв’язку утворенням подвійного зв’язку, а на другій стадії — приєднання за подвійним зв’язком. Реакції приєднання для алкінів протікають повільніше, ніж для алкенів.
1. Галогенування. Галогени приєднуються до алкінів у дві стадії. Наприклад, приєднання брому до ацетилену призводить до утворення диброметену, який, у свою чергу, реагує з надлишком Вr2 з утворенням тетраброметану:
Алкіни, так само як і алкени, знебарвлюють бромну воду.
2. Гідрогалогенування. Галогеноводні приєднуються до потрійного зв’язку важче, ніж до подвійного. Для активації галогеноводню використовують АlСl3. З ацетилену при цьому можна добувати вінілхлорид (хлоретен), який використовують для добування важливого полімеру — полівінілхлориду:
У разі надлишку галогеноводню відбувається повне гідрогалогенування, причому для несиметричних алкінів на кожній стадії приєднання йде за правилом Марковникова, наприклад:
3. Гіоратація. Приєднання води до алкінів каталізується солями ртуті (II):
На першій стадії реакції утворюється ненасичений спирт, в якому гідроксильна група перебуває безпосередньо в атома Карбону при подвійному зв’язку. Такі спирти заведено називати вініловими, або енолами. Прикметною рисою енолів є їхня нестійкість. У момент утворення вони ізомеризуються в більш стабільні карбонільні сполуки (альдегіди або кетони) за рахунок перенесення протона від гідроксильної групи до сусіднього атома Карбону при подвійному зв’язку. При цьому подвійний зв’язок між атомами Карбону розривається й утворюється подвійний зв’язок з атомом Карбону та атомом Оксигену. Причиною ізомеризації є більша міцність подвійного зв’язку С=О порівняно з подвійним С=С.
У результаті реакції гідратації тільки ацетилен перетворюється в альдегід; гідратація гомологів ацетилену протікає за правилом Марковникова, і утворені еноли ізомеризуються в кетони. Наприклад, пропін перетворюється в ацетон:
Реакцію гідратації алкінів відкрив М.Г. Кучеров (1881 р.), саме тому її й називають реакцією Кучерова.
4. Кислотні властивості. Особливістю алкінів, що мають кінцевий кратний зв’язок, є їхня здатність відщеплювати протон під дією сильних основ, тобто проявляти слабкі кислотні властивості. Таким чином, алкіни, на відміну від алкенів та алканів, здатні утворювати солі, які називають ацетиленідами:
Ацетиленіди Аргентуму и Купруму(I) легко утворюються й випадають в осад при пропусканні ацетилену через аміачний розчин аргентум оксиду або купрум (І) хлориду. Ці реакції слугують для виявлення алкінів з потрійним зв’язком у кінці ланцюга:
Ацетиленіди Арґентуму й Купруму як солі дуже слабких кислот легко розкладаються при дії хлороводневої кислоти з виділенням вихідного алкіну:
Таким чином, використовуючи реакції утворення й розкладу ацетиленідів, можна виділяти алкіни із сумішей з іншими вуглеводнями.
5. Полімеризація. У присутності каталізаторів алкіни можуть реагувати один з одним, причому залежно від умов утворюються різні продукти. Так, під дією водного розчину СuСl та NH4Cl ацетилен димеризується, утворюючи вінілацетилен:
Вінілацетилен має велику реакційну здатність, приєднуючи хлороводень, він утворює хлоропрен, який використовують для добування штучного каучуку:
При пропусканні ацетилену над активованим вугіллям при температурі +600°С відбувається тримеризація ацетилену з утворенням бензену:
В аналогічні реакції тримеризації можуть також вступати й найближчі гомологи ацетилену, наприклад:
6. Реакції окиснення й відновлення. Алкіни легко окиснюються різними окисниками, зокрема калій перманганатом. При реакції розчин калій перманганату знебарвлюється, що свідчить про наявність потрійного зв’язку. При окисненні зазвичай відбувається розщеплення потрійного зв’язку, утворюються карбонові кислоти:
У присутності металевих каталізаторів алкіни відновлюються шляхом послідовного приєднання молекул водню, перетворюючись спочатку в алкени, а потім в алкани:
Застосування алкінів
Серед усіх алкінів найбільше застосовують ацетилен (етин). Світова продукція його обчислюється мільйонами тонн за рік. Більша частина C2H2 витрачається на зварювання і різання металів. Ацетилен також є сировиною для отримання багатьох хімічних речовин: оцтового альдегіду, оцтової кислоти, етанолу, галогенопохідних, етену та етану, синтетичного каучуку, пластичних мас тощо. Чистий етин має типовий для ненасичених вуглеводнів запах, виявляє наркотичну дію, тому знаходить застосування в медицині.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/korisni-bakterii.html | Корисні бактерії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/5bc68c1880b708e17595aa8ab4ab9d27.pptx | files/5bc68c1880b708e17595aa8ab4ab9d27.pptx | Тема. Корисні бактерії.
Перевірка виконання учнями домашнього завдання.
Учні обмінюються шпаргалками, які вони зробили вдома, і намагаються розкрити зміст та оцінити їх. Іншим завданням можна запропонувати учням, користуючись власними шпаргалками, переказати текст підручника. Оцінюється повнота і правильність переказу. Після цього можна запропонувати переказати текст без шпаргалки.
У природі та житті людини бактерії відіграють як позитивну, так і негативну роль. Існують бактерії, які розмножуються в середовищі, багатому на вуглеводневі сполуки і позбавленому кисню. Вони можуть жити за рахунок нафти і нафтових газів. Завдяки цим бактеріям геологам швидше вдається виявити ці корисні копалини. Вони беруть проби ґрунту й підземних вод. У пробірках бактерії утворюють великі колонії — це доводить, що в надрах є нафта.
Бактерии помогают перегнивать листьям, упавшим на землю. Участвуют в образовании полезных ископаемых, поддерживают запасы углекислого газа и кислорода в атмосфере.
Возникшие миллиарды лет назад слоистые каменные структуры -строматолиты – результат жизнедеятельности бактерий.
Часто трапляється, що вологі купи зерна, сіна, торфу, ганчір'я самозаймаються. Цю "роботу" виконують бактерії, які виділяють під час розмноження і життєдіяльності багато тепла. Це тепло використовують для обігрівання теплиць і парників.
Корисну для людини роль бактерій ми будемо вивчати на сьогоднішньому уроці.
План
Бактерії і грунт.
Очищення стічних вод та газів.
Симбіотичні бактерії.
Промислові процеси бродіння.
Антибіотики.
Використання бактерій біотехнологією та генною інженерією.
Бактерії і продукти харчування людини.
N2
Бактерії і ґрунт
Розповідь з елементами бесіди. З курсу природознавства пригадайте, що таке ґрунт. Від чого залежить родючість ґрунту? Як утворюється гумус?
Вам вже відомо, що родючість фунту визначається кількістю гумусу. Гумус утворюється в результаті розкладання сапрофітними бактеріями рослинних решток. Крім того, бактерії відіграють головну і визначальну роль у природному збагаченні грунту Нітрогеном, без якого ріст і розвиток рослин стає неможливим.
Нітроген (азот) є одним з основних складових елементів органічної речовини, яку утворюють зелені рослини. Від кількості Нітрогену залежить родючість ґрунтів та продуктивність рослин. У повітрі міститься близько 78% вільного азоту. Однак атмосферний азот рослини не можуть засвоювати. Для того, щоб азот став доступним для їхнього живлення, його повинні перетворити на сполуки азотфіксуючі бактерії. Тому присутність в гранті азотфіксуючих бактерій свідчить про його родючість.
N2
Давно було помічено, що після вирощування бобових культур родючість грунту значно зростає. Вперше це явище вивчив та описав вчений С. Виноградський у 1895 р. З розвитком кореневої системи рослин, на яких вони оселяються, активність цих бактерій в зоні діяльності коренів посилюється. Під впливом життєдіяльності бактерій клітини кореня розростаються у кулясті бульбочки, де в клітинах рослини-господаря нагромаджуються колонії азотфіксуючих бактерій. Такі бактерії називають бульбочковими (демонстрування зображення). Тут бактерії концентруються і живляться за рахунок виділень рослини-господаря, а самі вони приносять користь цій рослині, зв'язуючи атмосферний азот у легкі для засвоєння рослиною сполуки. Азотфіксуючі бактерії вступають у симбіоз переважно з рослинами родини Бобові.
Очищення стічних вод та газів
Як ви гадаєте, яким чином відбувається очищення стічних вод та газів на великих підприємствах? Велике значення мають бактерії як живі фільтри. Для очищення річок від шкідливих відходів використовують бактерії, які живляться фенолом та іншими хімічними речовинами. Цей спосіб застосовують і для очищення стічних вод коксохімічних заводів та побутових вод. Для цього стічні води відстоюють і розділяють на рідку частину та драглистий осад. А потім переробляють у декілька етапів, використовуючи аеробні та анаеробні бактерії. Пригадайте, що це за бактерії. Після очищення отримують очищену рідину, яку зазвичай спускають у річки та мул, що складається з нешкідливих органічних і неорганічних речовин, його можна висушити і в подальшому використовувати як добриво. На одному з заводів Німеччини було створено багатошаровий фільтр для очищення газів з неприємним запахом. Для фільтру взяли штам бактерій, які знищують запахи. Забруднене повітря проходить крізь цей фільтр і позбавляється запаху. Такі установки можна використовувати на тваринницьких фермах.
Симбіотичні бактерії
Пригадайте, які бактерії називають симбіотичними. Яким чином вони пов 'язані з тваринами ?Бактерії і тварини перебувають у взаємозв'язку через процес травлення. Травоїдні тварини харчуються переважно травою, основна маса якої складається з целюлози. Ссавці та інші тварини не можуть перетравлювати целюлозу, оскільки у них відсутні відповідні травні ферменти. Тут "на допомогу" приходять бактерії та найпростіші (організми, які складаються з однієї клітини, належать до тварин), які живуть у кишечнику. Харчуючись целюлозою, вони перетравлюють її, розкладають на більш прості речовини, здатні перетравлюватися травною системою травоїдних тварин. У кролів такі бактерії живуть у сліпій кишці й апендиксі, а у корів та овець — в частині шлунка — рубці. Непрямий стосунок ці бактерії мають до людини, бо вона вживає у їжу м'ясо травоїдних тварин.
Людини безпосередньо стосуються бактерії, які живуть у її кишечнику. Вони синтезують вітаміни групи В і вітамін К. Вітаміни групи В мають винятково важливе значення для людини, оскільки беруть участь у багатьох процесах обміну речовин, особливо впливаючи на її м'язову систему. Вітамін К регулює процес зсідання крові.
Промислові процеси бродіння
Багато корисних органічних продуктів отримують у результаті бродіння. Так, якщо у розчин, що містить спирт, помістити бактерію Ацетобактер, то ця бактерія буде харчуватися спиртом й утворювати оцет. Тож якщо ви бачите на пляшці з оцтом напис "Оцет спиртовий", знайте, що він отриманий саме таким чином.
Зі скошеної трави, зеленої кукурудзи і
діяльності бактерій Ешеріція, Аеробактер
та анаеробних мікроорганізмів отримують
силос, яким харчується велика рогата худоба.
З молока за допомогою бактерій Лактобацілюс отримують масло, сир, йогурт
З оцетової бактерії виробляють закваску для квасу. Також бактерії допомагають зробити з тіста хліб..
квас
Антибіотики
З 30-х років XX сторіччя багато дослідників почали займатись виділенням природних речовин з бактерій і грибів, які мають здатність вбивати інші мікроорганізми, тобто мають ефект антибіотиків. Ці дослідження тривають і досі. Антибіотики мають винятково важливе значення для лікування людей і тварин. Найбільшу кількість речовин антибіотичної дії отримують із бактерій, які живуть у ґрунті. Більш ніж 50 антибіотиків успішно застосовуються у лікувальній справі. Серед них — стрептоміцин, антибіотики тетрациклінового ряду (демонстрування таблеток і мазі). Вони виявлені у бактерій роду Стрептоміцес. Стрептоміцин був винайдений невдовзі після пеніциліну, але, на відміну від нього, діє на туберкульозну паличку.
Використання бактерій біотехнологією та генною інженерією
В останні роки XX сторіччя з'явилось нове джерело їжі, так званий білок одноклітинних, який отримують із мікроорганізмів. Використання мікроорганізмів має цілий ряд переваг: не треба великих площ для сівби, приміщень для худоби; мікроорганізми швидко ростуть на найдешевших чи побічних продуктах сільського господарства та промисловості (наприклад, на нафтопродуктах, метанолі чи папері). Білок одноклітинних можна використовувати як корм для худоби замість продуктів, що використовуються людьми. Так, наприклад, в різних країнах світу фермери при відгодівлі тварин використовують дуже багато зерна і заміна цих кормів на білок одноклітинних допоможе зберегти зерно для людей.
Бактерії , які живуть глибоко під водою допомагають створювати лосьон для ефективного захисту шкіри від згубних променів сонця.
Генна інженерія — це наука, яка працює з речовинами, що несуть інформацію про спадковість організмів (ДНК). Зараз є технології, що дозволяють вносити у структуру ДНК гени, які змінюють властивості організму. Наприклад, одним із досягнень генної інженерії є перенесення в клітини бактерій генів, що кодують інформацію про синтез інсуліну в людини. І тепер практично весь інсулін (гормон, що регулює кількість цукру в крові, препарат, який приймають люди, хворі на цукровий діабет), отримують набагато дешевшим способом в результаті діяльності бактерій, а раніше — із підшлункової залози великої рогатої худоби.
Іншим досягненням генної інженерії є внесення в організм бактерій гена, який відповідає за синтез інтерферону — білка, що виробляється організмом людини у відповідь на вірусну інфекцію і призначається хворим на застуду.
Бактерії і продукти харчування людини
Спіруліну, представника відділу Ціанобактерії, використовують у харчовій промисловості. Вона містить 60-68% білка, а це втричі більше, ніж його міститься в м'ясі. У лабораторіях Франції і Мексики спіруліну розводять штучно. За рік з гектара плантацій спіруліни можна зібрати 40-45 т бактерій, які містять 25 т білка. Ця бактерія входила до харчового раціону стародавніх ацтеків. У наш час її споживає населення деяких районів Африки і Мексики. Препарати спіруліни можна купити в будь-якій аптеці. Вона очищує організм людини, поліпшує обмін речовин і самопочуття.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/profilaktika.html | Профілактика | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/77e7c9cf38ebb65579df78f4a9e54aff.pptx | files/77e7c9cf38ebb65579df78f4a9e54aff.pptx | Магнітні Властивості
Презентацію підготували
Учні 11-Б классу
СШ №211
Колган Нікіта та Орлюк Владислав
Магніт— тіло, що має власне магнітне поле, магнітний диполь.
Тіла, які тривалий час зберігають магнітні властивості, називають постійними магнітами.
Феромагнетики
Феромагнетики — сильно магнітні речовини, здатні намагнічуватися навіть у слабких магнітних полях. Феромагнетики мають намагніченість у відсутності магнітного поля. Деякі метали (залізо, нікель, кобальт, гадоліній, манган, хром та їхні сплави) з великою магнітною проникністю, що проявляють явище гістерезису; розрізняють м'які феромагнетики з малою коерцитивною силою та тверді феромагнетики з великою коерцитивною силою. Феромагнетики використовуються для виробництва постійних магнітів, осердь електромагнітів та трансформаторів.
Парамагнтики
Парамагнетики — речовини, які намагнічуються в напрямку зовнішнього магнітного поля. Парамагнетики належать до слабомагнітних речовин. Парамагнетики втягуються в магнітне поле. За відсутності зовнішнього магнітного поля парамагнетик не намагнічений.
До парамагнетиків відносяться алюміній, платина, багато інших металів (лужні і лужноземельні метали, а також сплави цих металів), кисень , оксид азоту (NO), оксид марганцю (MnO), хлорне залізо (FeCl3) та інші.
Діамагнетики
Діамагнетики — речовини, що намагнічуються проти напрямку зовнішнього магнітного поля. За відсутності зовнішнього магнітного поля діамагнетики немагнітні. Під дією зовнішнього магнітного поля кожний атом діамагнетика набуває магнітного моменту, пропорційного магнітній індукції й напрямлений назустріч полю. Діамагнетики, які вносять у магнітне поле, послабляють це поле. Це ослаблення можна пояснити виникненням у діамагнетику внутрішнього магнітного поля, напрямленого проти зовнішнього магнітного поля.
Приклади діамагнетіків: всі речовини з ковалентним хімічним зв'язком, лужно-галоїдні кристали, неорганічне скло, напівпровідникові з'єднання А3В5, А2В6, кремній, германій, бор та інші. Ряд металів: мідь, срібло, золото, цинк, ртуть, галій та інші, водень, азот, вода та інші.
Спостерігаючи за поведінкою магнітної стрілки в середовищі довкола провідника зі струмом ,французький учений Ампер, запропонував ідею, що магнетизм Землі викликано струмом, який тече всередині земної кулі. Далі Ампер висунув більш загальні висновки - магнітні властивості будь-якого тіла визначаються замкнутими електричними струмами всередині нього.
Відповідно до гіпотези Ампера, всередині молекул і атомів циркулюють елементарні електричні струми. Згодом стало відомо, що ці струми являють собою рух електронів по орбітам в атомі. Якщо площини, в яких циркулюють ці заряди, розташовані невпорядковано по відношенню одна до одної внаслідок теплового руху молекул, з яких складається тіло, то їх взаємодія взаємно компенсується і ніяких магнітних властивостей тіло не проявляє. І навпаки: якщо площини, в яких обертаються електрони, паралельні одна одній і напрям нормалей до цих площин однаковий, то такі речовини мають зовнішнє магнітне поле.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/proektneymovirna-klitina.html | ПроектНеймовірна клітина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/14f2463f67afcff41b934ddc62fc1b68.ppt | files/14f2463f67afcff41b934ddc62fc1b68.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/metodika-provedennya-shtuchnogo-dihannya-i-zakritogo-masazhu-sercya1.html | Методика проведення штучного дихання і закритого масажу серця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/cc20b48498068a2568e6ee2d07101a7f.ppt | files/cc20b48498068a2568e6ee2d07101a7f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rechovini-i-ih-obmin.html | Речовини_і_їх_обмін | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/e00bdf91c7a64c6dccb2f1974a0a3249.ppt | files/e00bdf91c7a64c6dccb2f1974a0a3249.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/profesiya-doschovogo-chervyaka1.html | Професія” дощового черв’яка | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/9fba542cf697f6a56334ec9e2dffdaf6.ppt | files/9fba542cf697f6a56334ec9e2dffdaf6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mizhklitinna-komunikaciya.html | Міжклітинна комунікація | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/eba486477fa0c7b584da18fdc42d4b12.ppt | files/eba486477fa0c7b584da18fdc42d4b12.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/onkologiya.html | онкологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/b613cf3f71fe3b0576c9964b6bb773fc.ppt | files/b613cf3f71fe3b0576c9964b6bb773fc.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master title style
Click to edit Master subtitle style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
1 290 000
(12,3 %)
19 500
1 050 000
(10,4 %)
16 000
945 000
(9,4 %)
18 400
876 000
(8,7 %)
13 400
564 000
(5,6 %)
543 000
(5,4 %)
5 800
244
266
263
272
390
413
383
508
342
341
Opistorchis viverrini
Schistosoma haemotobium
Helicobacter pylori
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/produkti-harchuvannya.html | Продукти харчування | https://svitppt.com.ua/uploads/files/15/2adb701454db51e97637ac3e8ef6f42d.ppt | files/2adb701454db51e97637ac3e8ef6f42d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ohorona-biosferi1.html | "Охорона біосфери" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/0b25400e00cade90dc214c48b5882c46.ppt | files/0b25400e00cade90dc214c48b5882c46.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-zovnishnyu-budovu-rib.html | ПОНЯТТЯ ПРО ЗОВНІШНЮ БУДОВУ РИБ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/52/0602f987cefec6410a7f29b511d78ddd.ppt | files/0602f987cefec6410a7f29b511d78ddd.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/persha-medichna-dopomoga2.html | "Перша медична допомога" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/ff07d61bc1c7ff6b0cc27d9c3bdbed77.ppt | files/ff07d61bc1c7ff6b0cc27d9c3bdbed77.ppt | 30
2
30
2 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/redka.html | Редька | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/6577a87e416056b7fb8535ed4030ef42.ppt | files/6577a87e416056b7fb8535ed4030ef42.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nervova-sistema.html | НЕРВОВА СИСТЕМА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/749de21805bd111b6c3b8142f9f974a7.ppt | files/749de21805bd111b6c3b8142f9f974a7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prirodni-resursi1.html | природні ресурси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/9ccd3300e756cdabf6837445aaae8b43.ppt | files/9ccd3300e756cdabf6837445aaae8b43.ppt | 117
159.3
4.1
123
179.2
1.12
210
1094.7
27
91
38.5
1.117
717
44067.7
115
3169.8
8.4
84
28335.5
236.7
8
2358.9
15.8
10
29.54
0.78
5
62.25
0.46
13
3059.59
2.61
4
207.2
0.9
16
541.0
0.33
16
2138.7
39
94
247.3
0.53
692
9027.1
2.9
120
2371.7
25.6
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1999
2001
164.8
135.6
133.7
115.8
94.6
83.8
70.5
81.7
61.6
155.5
128.4
127.9
111.7
91.9
81.5
68.9
80.5
60.8
9.3
7.2
5.8
4.1
2.7
2.3
1.6
1.2
0.8 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/organichniy-svit-gimalaiv1.html | "Органічний світ Гімалаїв" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/d1ae65aceb1026403b995d147263d14d.ppt | files/d1ae65aceb1026403b995d147263d14d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mizhklitinni-spoluchennya.html | Міжклітинні сполучення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/2af1b1f70f94db6e8f7577629566f225.ppt | files/2af1b1f70f94db6e8f7577629566f225.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mikrobiologiya.html | Мікробіологія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/0f6d099a3ed9f5bcbb21e3865d6e4100.ppt | files/0f6d099a3ed9f5bcbb21e3865d6e4100.ppt | .
Antony van Leeuwenhoek. (1632-1723)
Louis Pasteur (1822-1895)
monohacteria
monobacilli
E. coli
Y. pestis
C. tetani
C. botulinum
diplohacteria
diplobacilli
K. pneumoniae
streptobacteria
streptobacilli
Haemophilus ducreyi
(chancroid)
Bacillus anthracis
(anthrax)
. Vibrio cholerae
Borrelia. Borrelia hispanica, Borrelia persica
Leptospira interrogans
Treponema pallidum
Klebsiella pneumonie
Bacillus anthracis
Streptococcus pneumoniae
2,5 %
3,4 %
9,1 %
3,1 %
20,5%
55 %
.
.
Louis Pasteur (1822-1895)
monohacteria
monobacilli
E. coli
Y. pestis
C. tetani
C. botulinum
diplohacteria
diplobacilli
K. pneumoniae
streptobacteria
streptobacilli
Haemophilus ducreyi
(chancroid)
Bacillus anthracis
(anthrax)
. Vibrio cholerae
Borrelia. Borrelia hispanica, Borrelia persica
Leptospira interrogans
Treponema pallidum
Klebsiella pneumonie
Bacillus anthracis
Streptococcus pneumoniae
2,5 %
3,4 %
9,1 %
3,1 %
20,5%
55 %
.
Louis Pasteur (1822-1895)
monohacteria
monobacilli
E. coli
Y. pestis
C. tetani
C. botulinum
diplohacteria
diplobacilli
K. pneumoniae
streptobacteria
streptobacilli
Haemophilus ducreyi
(chancroid)
Bacillus anthracis
(anthrax)
. Vibrio cholerae
Borrelia. Borrelia hispanica, Borrelia persica
Leptospira interrogans
Treponema pallidum
Klebsiella pneumonie
Bacillus anthracis
Streptococcus pneumoniae
2,5 %
3,4 %
9,1 %
3,1 %
20,5%
55 %
Borrelia. Borrelia hispanica, Borrelia persica
Leptospira interrogans
Treponema pallidum |
https://svitppt.com.ua/biologiya/otruyni-ta-istivni-gribi-vichna-problema.html | Отруйні та їстівні гриби. Вічна проблема | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/82694f38ad528c59b9450821f43904f3.ppt | files/82694f38ad528c59b9450821f43904f3.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-polozhennya-ti-dosyagnennya-biotehnologiy.html | "Основні положення ті досягнення біотехнологій" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/970cf4d7d19f70ad4819822ad7a57004.ppt | files/970cf4d7d19f70ad4819822ad7a57004.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/metodi-ochistki-vodi-za-dopomogoyu-fitoremediaciii.html | методи очистки води за допомогою фіторемедіаціїї | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/006025a0f7791929cf5cb2b72e174876.ppt | files/006025a0f7791929cf5cb2b72e174876.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/poshirennya-plodiv-i-nasinnya.html | Поширення плодів і насіння | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/7c246eb15d3a2aed9935ad1b3eee0db2.ppt | files/7c246eb15d3a2aed9935ad1b3eee0db2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/populyaciya-biocenoz-ta-ekosistema.html | ПОПУЛЯЦІЯ, БІОЦЕНОЗ ТА ЕКОСИСТЕМА | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/d163539c72cda1707d9c06fe53ee96f2.ppt | files/d163539c72cda1707d9c06fe53ee96f2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/odud-ptah-roku.html | Одуд - птах року | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/d097b9653b590c024484a24ed5e5f523.ppt | files/d097b9653b590c024484a24ed5e5f523.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-ptahiv4.html | "Різноманітність птахів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/65e57175efd8adcae6aed96b5db9dd6c.ppt | files/65e57175efd8adcae6aed96b5db9dd6c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-rozovi-znachennya-u-prirodi-ta-zhitti-lyudini0.html | Родина Розові. Значення у природі та житті людини. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/15/2ad703096ef9b19e0b2aff9b5cd6ed98.ppt | files/2ad703096ef9b19e0b2aff9b5cd6ed98.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mikroevolyuciya-vidoutvorennya-ta-vidi.html | мікроеволюція видоутворення та види | https://svitppt.com.ua/uploads/files/56/860c16322616ac111d510c21e8231cd8.ppt | files/860c16322616ac111d510c21e8231cd8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-viddil-pokritonasinni.html | Поняття про відділ Покритонасінні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/9f6112ee48a2d956cf055f7593c7549d.ppt | files/9f6112ee48a2d956cf055f7593c7549d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-ptahiv.html | “Різноманітність птахів” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/7d3b7c354f706f98ae99c078ce32ca99.ppt | files/7d3b7c354f706f98ae99c078ce32ca99.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/molekulyarni-mehanizmi-imunnoi-sistemi.html | Молекулярні механізми імунної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/56788c70e02e4aea950b8cbbea6ccf7d.ppt | files/56788c70e02e4aea950b8cbbea6ccf7d.ppt | Idiotype network
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2011
"discovery of the dendritic cell and its role in adaptive immunity"
Ralph M. Steinman
www.ncbi.nlm.nih.gov/mhc
LMP2
LMP7
MECL
CLIP - Class II-associated invariant chain peptide
HLA-DO expands the repertoire of peptides presented by class II MHC molecules such as HLA-DR
Warren EH Blood 2012;120:3165-3167
Niels Kaj Jerne
The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1984
"for theories concerning the specificity in development and control of the immune system and the discovery of the principle for production of monoclonal antibodies"
S
Ig E, G4
HLA-DO expands the repertoire of peptides presented by class II MHC molecules such as HLA-DR. (Top) In the MIIC, HLA-DM facilitates the exchange of CLIP for specific DM-resistant peptides into the binding groove of class II molecules, which are then transported to the cell surface. The loading of DM-sensitive antigens is inhibited. (Bottom) In the presence of HLA-DO, both DM-resistant and DM-sensitive antigens are loaded, leading to a more diverse repertoire of peptide/class II MHC molecules displayed on the cell surface. Professional illustration by Debra T. Dartez.
Idiotype network
Idiotype network |
https://svitppt.com.ua/biologiya/molekulyarna-fiziologiya-nervovoi-sistemi.html | МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗІОЛОГІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/17f20a0caf11c30551ea3988988d734c.ppt | files/17f20a0caf11c30551ea3988988d734c.ppt | SNAP & SNARE
cAMP response element (CRE)-binding protein (CREB)
Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Membrane potential
Difference of charges across the plasma membrane
Resting potential
Resting cells are (-) inside and (+) outside
Large amounts of Na+ outside the cell and K+ inside
Action potential/impulse
Rapid reversals in charges across the plasma membrane
Caused by the exchange of ions across the membrane of the neuron
Threshold level (-55mV) needed to stimulate neurons ALL-OR-NONE principle
RESTING
Na+, K+ channels closed
+ outside, - inside
Resting potential maintained
DEPOLARIZATION
Action potential generated
Na+ channels open, K+ channels close
+ inside, - outside
Rise in membrane potential
REPOLARIZATION
Na+ channels close, K+ channels open
- inside, + outside
Drop in membrane potential
UNDERSHOOT/
HYPERPOLARIZATION
Na+ channels close, K+ channels remain open longer
more - inside, + outside
further drop in membrane potential
refractory period of neuron
P - Post synaptic density protein (PSD95), D - Drosophila disc large tumor suppressor (Dlg1), Z - zonula occludens-1 protein (zo-1)
NOBEL LECTURE
The Molecular Biology of Memory Storage: A Dialog between Genes and Synapses
CCAAT-enhancer-binding proteins (or C/EBPs)
* NaB - sodium butyrate
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/molekulyarna-fiziologiya-endokrinnoi-sistemi.html | МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/7064c9329b35ec87fa5f3d3656c00df0.ppt | files/7064c9329b35ec87fa5f3d3656c00df0.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-ptahiv1.html | Різноманітність птахів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/d78d12b951f4bdb52f9729fc851b0089.ppt | files/d78d12b951f4bdb52f9729fc851b0089.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/molekulyarni-osnovi-budovi-ta-funkciy-klitini.html | МОЛЕКУЛЯРНІ ОСНОВИ БУДОВИ ТА ФУНКЦІЙ КЛІТИНИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/c0b897d955f7aa671ce4fce7b072c241.ppt | files/c0b897d955f7aa671ce4fce7b072c241.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/molekulyarna-fiziologiya-nirok.html | МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗІОЛОГІЯ НИРОК | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/5abdc85cc7f64df0a80887c85b32416c.ppt | files/5abdc85cc7f64df0a80887c85b32416c.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level |
https://svitppt.com.ua/biologiya/kuschi-ta-dereva-ukraini.html | КУЩІ ТА ДЕРЕВА УКРАЇНИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/79ed7ecef53a8aa7f6adcd263c71121b.ppt | files/79ed7ecef53a8aa7f6adcd263c71121b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/molekulyarna-fiziologiya-pechinki.html | МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗІОЛОГІЯ ПЕЧІНКИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/25b367b6bb6ca054f9ad8aeb8ee78921.ppt | files/25b367b6bb6ca054f9ad8aeb8ee78921.ppt | Multidrug Resistance Protein (MDR)
Oratz, M. 1970. Oncotic pressure and albumin synthesis. In Plasma Protein Metabolism, ed. M. A. Rothschild, T. Waldmann, 223-38. New York: Academic. 560 pp.
Pietrangelo A, Panduro A, Chowdhury JR, Shafritz DA. Albumin gene expression is down-regulated by albumin or macromolecule infusion in the rat // J Clin Invest. 1992 Jun;89(6):1755-60.
Pietrangelo A, Shafritz DA. Homeostatic regulation of hepatocyte nuclear transcription factor 1 expression in cultured hepatoma cells // Proc Natl Acad Sci U S A. 1994 Jan 4;91(1):182-6.
Oka T, Komori N, Kuwahata M, Okada M, Natori Y. Vitamin B6 modulates expression of albumin gene by inactivating tissue-specific DNA-binding protein in rat liver // Biochem J. 1995 Jul 1;309 ( Pt 1):243-8.
Kang J, Holland M, Jones H, Kaysen GA. Coordinate augmentation in expression of genes encoding transcription factors and liver secretory proteins in hypo-oncotic states // Kidney Int. 1999 Aug;56(2):452-60.
Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Multidrug Resistance Protein (MDR)
HNF1 contain a POU-homeodomain and bind to DNA as homodimers
HNF3 contain a winged helix DNA-binding domain and bind to DNA as monomers
HNF4 are nuclear receptors and bind to DNA either as homodimers or RXR heterodimers
HNF6 contain a cut-homeodomain (ONECUT) bind to DNA as monomers
CRTAM
(cytotoxic and regulatory T-cell molecule)
ZBTB16
(zinc finger and BTB domain containing 16)
MOBP
(myelin-associated oligodendrocytic basic protein)
miR-9
+ CO
BTL
BBBP
OABP
MOAT-D
(ABCC3)
1
3
2
Multidrug Resistance Protein (MDR)
Oratz, M. 1970. Oncotic pressure and albumin synthesis. In Plasma Protein Metabolism, ed. M. A. Rothschild, T. Waldmann, 223-38. New York: Academic. 560 pp.
Pietrangelo A, Panduro A, Chowdhury JR, Shafritz DA. Albumin gene expression is down-regulated by albumin or macromolecule infusion in the rat // J Clin Invest. 1992 Jun;89(6):1755-60.
Pietrangelo A, Shafritz DA. Homeostatic regulation of hepatocyte nuclear transcription factor 1 expression in cultured hepatoma cells // Proc Natl Acad Sci U S A. 1994 Jan 4;91(1):182-6.
Oka T, Komori N, Kuwahata M, Okada M, Natori Y. Vitamin B6 modulates expression of albumin gene by inactivating tissue-specific DNA-binding protein in rat liver // Biochem J. 1995 Jul 1;309 ( Pt 1):243-8.
Kang J, Holland M, Jones H, Kaysen GA. Coordinate augmentation in expression of genes encoding transcription factors and liver secretory proteins in hypo-oncotic states // Kidney Int. 1999 Aug;56(2):452-60.
Multidrug Resistance Protein (MDR)
Oratz, M. 1970. Oncotic pressure and albumin synthesis. In Plasma Protein Metabolism, ed. M. A. Rothschild, T. Waldmann, 223-38. New York: Academic. 560 pp.
Pietrangelo A, Panduro A, Chowdhury JR, Shafritz DA. Albumin gene expression is down-regulated by albumin or macromolecule infusion in the rat // J Clin Invest. 1992 Jun;89(6):1755-60.
Pietrangelo A, Shafritz DA. Homeostatic regulation of hepatocyte nuclear transcription factor 1 expression in cultured hepatoma cells // Proc Natl Acad Sci U S A. 1994 Jan 4;91(1):182-6.
Oka T, Komori N, Kuwahata M, Okada M, Natori Y. Vitamin B6 modulates expression of albumin gene by inactivating tissue-specific DNA-binding protein in rat liver // Biochem J. 1995 Jul 1;309 ( Pt 1):243-8.
Kang J, Holland M, Jones H, Kaysen GA. Coordinate augmentation in expression of genes encoding transcription factors and liver secretory proteins in hypo-oncotic states // Kidney Int. 1999 Aug;56(2):452-60.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/mikroelementi.html | "Мікроелементи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/47c0c5654e12093d552108f88c7a028c.pptx | files/47c0c5654e12093d552108f88c7a028c.pptx | Мікроелементи
та їх значення
Історія досідження
В живих організмах мікроелементи були знайдені ще в ХІХ сторіччі, але їх роль в організмі залишалась невідомою. Велику роль у вивченні впливу мікроелементів на життєдіяльність зробив В. І. Вернадський. Згідно з сучасними дослідженнями близько 30 мікроелементів є життєво-необхідними для рослин та тварин. Більшість з них — метали (Fe, Сu, Mn, Zn, Mo, Со тощо), а також неметали (I, Se, Br, F, As). Позначенню для організму мікроелементи поділяють на безумовно необхідні (Со, Fe, Cu, Zn, Mn, I, F, Br), умовно необхідні (Al, Sr, Mo, Se, Ni). Значення та локалізація у органах деяких елементів невідомі (Sc, Zr Nb Au, La тощо).
Значення мікроелементів
В організмі мікроелементи входять до складу різних біологічно-активних речовин: ферментів(Zn — до карбоангідрази, Cu — в поліфенілоксидазу, Mn — в аргіназу, Mo — в ксантиноксидазу; всього відомо біля 200 металоферментів), вітамінів (Со — до складу вітаміну B12), гормонів (I — до тироксину, Zn и Со — до інсуліну, дихальних пігментів (Fe — до гемоглобіну та інші залізовмісні, Cu — до гемоціаніну). Дія мікроелементів, що входять до складу перерахованих речовин, полягає в зміні інтенсивності тих чи інших процесів життєдіяльності. Деякі впливають на ріст (Mn, Zn, I — у тварин; В, Mn, Zn, Cu — у рослин), розмноження(Mn, Zn — у тварин; Mn, Cu, Mo — у рослин), кровотворення (Fe, Cu, Со) тощо.
Джерела надходження
Головне джерело мікроелементів для людини — їжа рослинного та тваринного походження. Питна вода забезпечує тільки 1 — 10 % добової потреби в таких елементах як I, Cu, Zn, Mn, Со, Mo та тільки для таких як F, Sr є головним джерелом. Вміст різних мікроелементів у харчовому раціоні залежить від геохімічних умов місцевості, в якій були отримані продукти, а також від набору продуктів, що входять до раціону.
Людина
Мікроелементи розподіляються в організмі нерівномірно. Підвищене їх накопичення в тому чи іншому органі пов'язано з фізіологічним впливом того чи іншого елементу на життєдіяльність цього органу. Так накопичення Zn у статевих залозах пов'язано з впливом цього елементу на процес утворення статевих клітин. Рівень вмісту мікроелементів в органах та тканинах може суттєво коливатись в залежності від місця проживання, раціону та від індивідуальних особливостей організму. Також встановлено, що концентрація деяких мікроелементів у крові підтримується на постійному рівні (Со 4—8 мкг %, Cu 80—140 мкг %, Fe 45—60 мкг %). Більшість мікроелементів знаходиться в організмі у зв'язаному з органічними сполуками стані, але деякі можуть бути присутні у вигляді іонів.
Використання мікроелементів в клінічній медицині має обмежений характер. Ефективно використовуються у боротьбі з деякими видами анемій препарати Со, Fe, Cu, Mn. Як фармакологічні засоби використовують препарати Br и I. Також мікроелементи використовуються у галузі гігієни: йодування солі та хліба для попередження ендемічного зобу, фторування води для попередження карієсу тощо.
Тварини
В годуванні сільсько-господарських тварин мікроелементи використовують для підвищення продуктивності. Солі або розчини мікроелементів додають до силосу та грубих кормів. Вони входять до складу багатьох комбікормів, що випускаються промисловістю.
Рослини
Рослини отримують мікроелементи з ґрунту, де вони можуть міститись у досить великий кількості, але представлені переважно нерозчинними сполуками, в той час як рослини можуть засвоювати тільки розчинні форми. На рухомість мікроелементів та їх доступність для рослин впливають кислотність та вологість ґрунту, наявність органічних речовин тощо. Нестача або надлишок мікроелементів шкідливий для рослин. Так при нестачі Мо пригнічується утворення квітів у деяких бобових, нестача Cu — у злаків, при надлишку В рослини уражаються гниллю, хворіють хлорозом.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/populyaciyni-hvili.html | популяційні хвилі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/855302719b5162ac34970a4ef0129100.pptx | files/855302719b5162ac34970a4ef0129100.pptx | Популяційні хвилі
1.-Чисельність і густота
Популяцій хвилі або хвилі життя
2.- Сезонні популяційні хвилі
3.- Несезонні популяційні хвилі
4.- Репродуктивний (біотичний) потенціал -
характеризує здатність данного виду до розмноження за відсутності лімітуючих факторів. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya9.html | презентація | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/a05678499b6dce50ca56e02946e6e65b.pptx | files/a05678499b6dce50ca56e02946e6e65b.pptx | Віруси, одноклітинні рослини і тварини
Хламідомонада і хлорела
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/organizm-lyudini-yak-biologichna-sistema.html | "Організм людини як біологічна система" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/4a7361e4600a0fee28f882bbcd9b1bc1.pptx | files/4a7361e4600a0fee28f882bbcd9b1bc1.pptx | Організм людини як біологічна система
Подубієнко Цвітани 9-Б
Організм людини
Організм людини – це цілісна система, яка володіє властивостями: обміном речовин і енергії, подразливістю, гомеостазом, саморегуляцією, саморепродукцією, адаптацією, ростом і розвитком. Обмін речовин і енергії – це головна умова і ознака життя. В організмі людини, в його органах, тканинах, клітинах безперервно утворюються, руйнуються, оновлюються клітинні структури і складні хімічні сполуки.
Живі організми - це цілісні біологічні системи
Кожна біологічна система здатна й до саморегуляції, тобто до регулювання власних життєвих функцій та підтримання сталості свого внутрішнього середовища. Завдяки цьому живі організми мають змогу пристосовуватись до змін у навколишньому середовищі та відповідати на них зміною інтенсивності власних процесів життєдіяльності.
Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій регуляції і становить разом з нею єдину систему нейрогуморальної регуляції функцій організму. Це відіграє важливу роль у підтримці відносної сталості складу та властивостей внутрішнього середовища організму – гомеостазу та пристосування його до змінних умов довкілля. Таким чином, регуляція функцій не може здійснюватися за допомогою лише нервової чи гуморальної регуляції, тому що це єдиний комплекс – нейрогуморальна регуляція.
Поняття про біологічні системи. Особливості будови клітин
Організм людини складається з величезної кількості клітин, різних за формою, розмірами, масою і функціями, але всі вони мають деякі спільні риси будови. Основні частини клітин - цитоплазма і ядро. У ядрі містяться хромосоми — носії спадкових задатків організму. Клітина вкрита мембраною, що забезпечує вибірну проникність речовин. У цитоплазмі містяться органели: ендоплазматична сітка, рибосоми,мітохондрії, лізосоми, комплекс Гольджі, клітинний центр. Органели функціонують взаємоузгоджено, забезпечуючи нормальну життєдіяльність клітини. Отже, клітина є цілісною біологічною системою.
Етапи біологічного розвитку людини |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prichini-degradacii-bioriznomanittya.html | "Причини деградації біорізноманіття" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/a200fc0302a61c49d4dc85fef8d7cfa4.pptx | files/a200fc0302a61c49d4dc85fef8d7cfa4.pptx | Причини деградації біорізноманіття
Підготувала Йойна Юлія
Вступ
Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття». Біорізноманіття — це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров'я, а також здоров'я економіки й суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних «екосистемних послуг», замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно й економічно значущими «продуктами».
Руйнування природного середовища життя Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосистеми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування. Природне середовище розчленовується, руйнується і знищується. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.
Надмірна експлуатація природних ресурсів Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цього — мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Північній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, у результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.
Швидке зростання населення У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.
Загроза глобального потепління Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цель-сієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів. За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різноманітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prichini-i-naslidki-degradacii-bioriznomanittya2.html | "Причини і наслідки деградації біорізноманіття" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/dce306ff45fb84f8303490bc2ba6cee3.pptx | files/dce306ff45fb84f8303490bc2ba6cee3.pptx | Підготувала Учениця 11 класу
Радчук Руслана
Причини і наслідки деградації біорізноманіття
Біорізноманіття
У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».
Застосування терміну
Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття».
Причини деградації
Руйнування природного середовища життя
Чужорідні види
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Швидке зростання населення
Загроза глобального потепління
Руйнування природного середовища життя
Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосистеми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування.
Руйнування природного середовища життя
Природне середовище розчленовується, руйнується і знищується. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.
Чужорідні види
Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цього — мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Північній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, у результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.
Швидке зростання населення
У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.
Загроза глобального потепління
Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цельсієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.
Загроза глобального потепління
За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різноманітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.
Наслідки
- зменшення видового різноманіття
- порушення природнього балансу
- втрата певних генів в природі
- нестабільність екосистем
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya-do-uroku-biologii-klasvischi-sporovi-roslini.html | Презентація до уроку біології 7 клас."Вищі спорові рослини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/6cbb3a20cc181e7ebe3538f345cd2654.pptx | files/6cbb3a20cc181e7ebe3538f345cd2654.pptx | Вищі спорові рослини Загальна характеристика вищих спорових рослин
Вважають, що життя з’явилось у воді, а перші рослини — водорості. Вони розвивались, урізноманітнювались. У прибережних мулистих частинах водойм, що часто пересихали, склалися умови для виходу рослин на суходіл.
Перші рослини суходолу належать до відділуРиніофіти. Це вимерлі рослини, про них відомо дуже мало. Їх тіло складалося з підземної (ризоїди) та надземної частин. Розмножувались вони спорами. Виникли від зелених водоростей 400 млн років тому.
Особливості розмноження вищих спорових рослин
Вищі спорові рослини (відділи Мохоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні, Папоротеподібні) мають чергування поколінь. Це означає, що в життєвому циклі чергуються особини нестатевого (спорофіт) та статевого (гаметофіт) поколінь.
Статеві органи розвиваються на статевому поколінні. Чоловічі статеві органи — антеридії — утворення овальної форми, усередині яких розвиваються рухливі сперматозоїди (джгутикові чоловічі статеві клітини); жіночі статеві органи — архегонії, колбоподібної форми, у них розвивається нерухлива жіноча статева клітина —яйцеклітина.
Для запліднення сперматозоїд повинен потрапити в зовнішнє середовище і запліднити яйцеклітину, що знаходиться всередині архегонію.
Для переміщення сперматозоїда необхідна вода. Із заплідненої яйце-клітини утворюється зародок. Він проростає іперетворюється на дорослу особину нестатевого покоління (спорофіт), яка розмножується спорами, що утворюються на ній у спорангіях. Особини статевого і нестатевого покоління дуже відрізняються між собою за будовою.
Розселяються мохи, плауни, хвощі та папороті за допомогою спор. Поширені вони в різних кліматичних зонах. Однак більшість мешкає на вологих ділянках суходолу, бо для статевого розмноження їм необхідна вода. Проте певні види цих рослин трапляються і в сухих борах, і навіть у пустелях. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pamyat-vidi-pamyati2.html | "Пам’ять Види пам’яті" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/da746cbd83f0f2dfaf9bfe7eac084b19.pptx | files/da746cbd83f0f2dfaf9bfe7eac084b19.pptx | Тема : Пам’ять Види пам’яті .
Виконала
Учениця 9 класу
Тхір Софія
Па́м'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.
Властивості пам’яті:
Швидкість;
Тривалість;
Готовність;
Обсяг;
Точність.
Основні риси пам’яті : запам’ятовування ; збереження ; відтворення ; забування.
Види пам’яті:
-за методами запам’ятовування :
мимовільна ;
довільна .
-за збереженням інформації:
короткочасна ;
довготривала.
За характером переважаючої психічної активності:
рухова — пам'ять на рухи та їх системи.
емоційна — пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності.
образна — пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова.
словесно-логічна — специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.
За тривалістю збереження інформації:
сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.
короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;
довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;
оперативна пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.
Кінець
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/mikroevolyuciya.html | Мікроеволюція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/4d4a9ac589fefcb6ac32fab0919aa312.pptx | files/4d4a9ac589fefcb6ac32fab0919aa312.pptx | Мікроеволюція
Підготувала учениця 11 класу
Литвин Алевтина
План:
Введення
Неправильне вживання мікроеволюції
Форми природного добору
Стабілізуючий добір
Рушійний добір
Розриваючий добір
Критерії виду
Введення
Мікроеволюція - це поширення в популяції малих змін в частотах алелів протягом декількох поколінь; еволюційні зміни на внутривидовом рівні. Такі зміни відбуваються через наступних процесів: мутації, природний відбір, штучний відбір, перенесення генів і дрейф генів. Ці зміни призводять до дивергенції популяцій всередині виду, і, в кінцевому підсумку, до видоутворення.Тобто, мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду.
Згідно із синтетичною гіпотезою еволюції, природний добір спрямовує різні елементарні зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, у бік формування пристосувань організмів до змін умов довкілля. В цьому і полягає творча роль природного добору. Тому його часто називають рушійною силою еволюції.
Мікроеволюції часто протиставляють макроеволюції, яка представляє собою значні зміни в частотах генів на популяційному рівні в значній геологічному проміжку часу. Кожен підхід вносить свій вклад в еволюційні процеси.
Друге поняття мікроеволюції - процес видоутворення.
Неправильне вживання
Термін мікроеволюція став популярний в недавній час серед руху проти еволюції, зокрема серед креаціоністів, що дотримуються теорії Ранньою Землі. Припущення, що мікроеволюції кількісно відрізняється від макроеволюції, вводить в оману; так, креаціоністи стверджують, що головна відмінність між цими процесами полягає в тому, що мікроеволюція відбувається на рівні кількох поколінь, в той час як макроеволюція - протягом тисяч років. Насправді мікро-і макроеволюція описують один і той же процес. Багато провідні світові наукові організації, у тому числі і AAAS, вважають спроби знайти відмінність між макро-і мікроеволюції не мають наукової основи. Проте не можна вважати це питання остаточно вирішеним.
Які виділяють форми природного добору?
Залежно від спрямування адаптаційних змін, розрізняють стабілізуючий, рушійний і розриваючий природний добір
Стабілізуючий добір
Стабілізуючий добір проявляється в постійних умовах довкілля. Він підтримує сталість певного фенотипу, який найбільше відповідає середовищу, і відкидає будь-які менш пристосувальні зміни. Цим він звужує межі модифікаційної мінливості, тобто норму реакції. Наслідком дії стабілізуючого добору є досконала пристосованість до певних умов існування, або спеціалізація видів (наприклад, ярусність рослин).
Рушійний добір
Рушійний добір відбувається за змін умов довкілля або під час пристосувань організмів до нових умов у разі розширення ареалу. Він зберігає спадкові зміни, що відповідають змінам у довкіллі. Завдяки дії рушійного добору в певний бік зсувається і норма реакції.
Наприклад, під час заселення ґрунту як середовища життя у різних неспоріднених груп тварин кінцівки перетворилися на копальні (вовчок, жуки-гнойовики, кроти тощо).
Розриваючий добір
Розриваючий добір діє одночасно у двох, рідше — кількох напрямах, однак не сприяє збереженню усереднених (проміжних) станів ознак. Наприклад, у популяціях комах океанічних островів, де постійні сильні вітри, зберігаються або безкрилі особини, або особини з добре розвиненими крилами, здатні протистояти повітряним течіям. Комахи з середнім ступенем розвитку крил зникли, оскільки їх здувало в океан. Так розриваючий добір сприяє виникненню кількох різних фенотипів в одній популяції (явище поліморфізму).
Які критерії виду?
Встановити видову самостійність певної групи особин можна лише за сукупністю різних критеріїв.
Морфологічний критерій - це ступінь подібності особин виду за будовою. До нього відносять усі матеріальні структури: від хромосом до особливостей будови органів та їхніх систем. Ознаки, унікальні для особин певного виду (або систематичної групи вищого рангу: роду, родини тощо), називають діагностичними. Наприклад, види-близнюки комарів або землерийок різняться своїми хромосомними наборами.
Фізіологічний критерій - це подібність або відмінність у процесах життєдіяльності особин одного чи різних видів. Наприклад, здатність до парування та народження плодючих нащадків або ж, навпаки, репродуктивна ізоляція.
Біохімічний критерій - це особливості хімічного складу та перебігу певних біохімічних реакцій, характерні для особин певного виду. Наприклад, близькі види відрізняються за білковим складом тощо.
Географічний критерій полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів.
Екологічний критерій охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну нішу в біогеоценозі. Наприклад, деякі близькі за будовою види паразитичних червів розрізняються за видами хазяїв або мешканням у різних органах хазяїв одного виду.
Екологічний критерій дає змогу встановити видову самостійність будь-яких сукупностей організмів, незалежно від того, здатні вони до перехресного запліднення чи ні. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nayvazhlivishi-formi-vzaemovidnosin-mizh-organizmami-v-biocenozi.html | Найважливіші форми взаємовідносин між організмами в біоценозі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/7fd2d3c424d9b0dfc5d293117ae37751.pptx | files/7fd2d3c424d9b0dfc5d293117ae37751.pptx | Найважливіші форми взаємовідносин між організмами в біоценозі
Форми взаємозв'язків організмів у біоценозі надзвичайно складні і різноманітні. В цілому їх можна розділити на дві великих групи: внутрішньовидові та міжвидові відносини. Для біометоду особливе значення мають міжвидові відносини антогоністичного характеру.
Серед основних форм взаємозв'язків організмів виділяють мутуалістичні (симбіонтні), форетичні, паразитичні, антибіотичні, хижацькі та інші.
Примітка: пригнічення популяції: -; сприятливий вплив: +; відсутність впливу: 0.
Мутуалізм — взаємовигідні відносини між видами. Ступінь їх розвитку може бути найрізноманітнішим — від тимчасових, необов'язкових контактів — до такого стану, коли присутність партнера стає обов'язковою умовою життя кожного з них.
Такі неподільні корисні зв'язки двох і більше видів дістали назву симбіозу. Поняття «симбіоз» впровадив у наукову лексику німецький ботанік А. де Барі (1879 р.) за досліджень лишайників, до складу яких входять гриби та водорості. Згодом встановлено чимало прикладів симбіонтних відносин організмів (найпростіші в кишечнику термітів, кишкові симбіонти жуйних, гризунів, жуків-точильників, личинок хрущів та ін., азотфіксуючі мікроорганізми на корінні бобових та інших рослин, мікроорганізми в тілі кліщів і п'явок, що сприяють перетравлюванню крові вищих тварин тощо).
А. де Барі
Однією з форм симбіозу є коменсалізм, або утриманство при якому один вид (коменсал) живиться рештками їжі іншого. У членистоногих коменсалів називають, як правило, інквілінами, а такий тип коменсалізму інквілінізмом. Тварина-інквілін проникає в житло іншої тварини і знищує господаря. Так, у деяких комах-їздців личинки, поселяючись у галах, спочатку висмоктують личинку комахи галоутворювача, а потім переходять до живлення стінками гала.
До коменсалізму вдаються і деякі види бджіл-блисківок, які живляться у личинковому стані в гніздах різноманітних видів бджіл.
Форми коменсалізму можуть бути різноманітними:
Паройкія — тип коменсалізму між незахищеними тваринами і організмами, що мають засоби захисту.
Епіойкія — використання поверхні тіла одного організму іншими організмами.
Ентойкія — мешкання одного організму в тілі іншого і т. д.
Форезія — своєрідна форма взаємовідносин організмів, коли один з партнерів прикріплюється до іншого виключно для пересування.
Типовим прикладом таких відносин є личинки майок Меlое чи шпанської мухи Lytta vesicatoria Z. — триунгуліни, що мають чіпкі ноги, чекають на квітках диких бджіл рр. Роdalirius і Соlletes і переходять на них. Бджоли переносять триунгулінів у свої гнізда, де останні паразитують на личинках цих бджіл.
Якщо форезія не пов'язана з паразитизмом, то така форма взаємозв'язків називається — синойкією (квартиранством).
Lytta vesicatoria
Colletes daviesanus
Триунгулінова личинка
Паразитизм — специфічна форма взаємозв'язків організмів різних видів, серед яких один (паразит) перебуває в більш або менш тривалому безпосередньому зв'язку з іншим (живителем, або господарем) використовуючи його як джерело живлення і життєве середовище.
Протягом циклу розвитку один паразит може мати кількох господарів (проміжні господарі). Сукупність паразитів та інших симбіонтів одного господаря становить паразитоценоз.
Типовим прикладом паразита може бути браконіда Арапteles glomeratus L. в гусені білана ріпакового, або яйцеїд Тrichograтта тіпutum Rіlеу в яйцях східної плодожерки.
Паразитичні форми організмів виникли в процесі еволюції від вільноживучих форм.
Розрізняють фітопаразитизм — форма паразитизму, коли нападаючий організм належить до рослинного царства, і зоопаразитизм — коли він належить до тварин.
При ектопаразитизмі паразит залишається на поверхні тіла господаря. При ендопаразитизмі він проникає в тіло господаря і там живиться. Чимало видів кліщів та клопів є ектопаразитами, личинки перетинчастокрилих і двокрилих комах розвиваються як ендопаразити.
При облігатному паразитизмі нападаючий організм може вести лише паразитичний спосіб життя, при факультативному — він може в окремих випадках пристосовуватися до паразитизму, а в інших — до вільного способу життя і за звичайних умов паразитом не стає.
Гриби-трутовики
Хижацтво — це така форма взаємовідносин між організмами, коли один з видів (хижак) з метою живлення нападає на іншого (жертву). На кожній жертві хижак перебуває обмежений час, жертва гине відразу ж після його нападу. В деяких випадках дуже важко встановити істотну різницю між паразитизмом і хижацтвом.
Наприклад, клоп подізус живиться як паразит на колорадському жуку і якщо нападає на личинок першого віку, то вони гинуть відразу ж, разом з тим личинки старших віків і імаго після нападу клопа зберігають життєздатність.
Однією з форм хижацтва є канібалізм, тобто поїдання особин свого виду. Канібалізм проявляється у хижих видів, зрідка у фітофагів, в умовах скупченості і нестачі їжі. Це явище звичайне у личинок хижих жуків, сітчастокрилих, окремих видів лускокрилих.
Хижаки можуть бути облігатними, тобто обов'язковими, факультативними — здатними живитися не лише живими організмами, але й трупами тварин (некрофаги) або рослинами (фітофаги), і випадковими.
Серед інших форм взаємовідносин між організмами важливе значення для біометоду має антибіоз. Суть явища антибіозу полягає в тому, що різні види організмів виділяють у навколишнє середовище речовини, що пригнічують або затримують розвиток інших організмів. Серед таких речовин виділяють антибіотики, які продукують різні групи мікроорганізмів, та фітонциди, що виділяють рослини. Антибіотичну дію мають також токсини різної природи, ферменти та деякі інші речовини.
Крім різних форм міжвидових взаємовідносин, що визначають динаміку функціонування біоценозів, для біометоду важливим є також використання даних, пов'язаних з розшифруванням механізмів передачі інформації на рівні внутрішнього середовища організму і на внутрішньовидовому рівні. На рівні організму передача інформації між органами і тканинами здійснюється різними видами гормонів. Серед гормонів, що застосовуються у біометоді, можна назвати ювенільний (личинковий) гормон, що перешкоджає процесу метаморфозу у комах, екдістероїдні гормони, що ініціюють линяння у комах і беруть участь у процесах регуляції метаморфозу та репродуктивного розвитку. Є також низка інших біологічно активних речовин, зокрема інформони, шо забезпечують нормальний перебіг фізіологічних процесів і становлять потенційний інтерес для регулювання чисельності організмів.
Передача інформації на внутрішньовидовому рівні (між особинами одного виду) здійснюється за допомогою феромонів — речовин, що регулюють поведінку, аутоінгібіторів — запобігають перенаселеності при зростанні щільності популяції, аутостимуляторів — стимулюють розвиток і розмноження особин свого виду.
Знання різних форм взаємозв'язків живих організмів у біоценозі та механізмів передачі інформації на всіх рівнях організації живого дають людині невичерпні можливості для специфічного впливу на окремі види фітофагів з метою регулювання їх чисельності в агробіоценозах.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/rizhiy.html | Рижій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/5011606fdc42602cacf89ab7642c9dce.pptx | files/5011606fdc42602cacf89ab7642c9dce.pptx | Презентація про рослину із родини Капустяні - Рижій
Завдання даної роботи
Рижій – не всім відома рослина, але згадуючи її при вивченні родини Капустяні або Хрестоцвіті, стало цікаво:
рижій – олійна культура, сировина для біопалива чи просто бур’ян? А, можливо – три в одному?
Рижі́й - рід однорічних рослин з родини хрестоцвітих. Стебло 30-100 см заввишки, квітки з жовтими пелюстками.
В Україні вирощується 6 видів. Посівна площа рижію займає 5 - 6 000 га (3% всіх олійних рослин), головним чином у північній частині лівобережного Лісостепу.
Рижій має короткий вегетаційний період і його можна вирощувати як проміжну та післяжнивну культуру.
Про рижій
Рижій – однорічна, ранньостигла культура з вегетаційним періодом 65-90 днів, невибаглива до ґрунтів. Добре вдається на чорноземних, легких супіщаних і опідзолених ґрунтах. Малопридатними для вирощування рижію є важкі глинисті ґрунти, на яких він терпить від ґрунтової кірки і знижує схожість. Рижій добре реагує на внесення добрив.
Насіння проростає при температурі 1°С. Рослини витримують весняні заморозки до -10°С. В період вегетації малочутливий до засухи. Рижій належить до рослин довгого дня.
Про рижій
Ботаніки стверджують, що рижій має вісім видів. Собою являє однорічну траву, покриту сидячим серцевидним листям. Квіти бліді або золотисто-жовті, зібрані в китицеві суцвіття. Стручки дещо здуті, грушевидні (десь такі, як у грициків).
Вирощування рижію – справа не складна. Висівається він по яровому клину. Пожнивні рештки, практично, не придатні для годівлі худоби. Тож стеблову масу приорюють. Догляд за посівами заключається в прополюванні бур’янів та розпушуванні міжрядь. Норма висіву з міжряддями 15 см – 4-6-8 кг/га (8 млн. насінин).
Про рижій
Сівбу рижію можна проводити в ті самі строки, що й сівбу ранніх ярих культур, тобто за фізичної стиглості ґрунту.
В районах, де волога не є лімітуючим фактором, посів можна проводити пізніше, бо у цьому випадку при передпосівній культивації поля звільняються від бур’янів, що позитивно впливає на дальший ріст і розвиток рижію.
За сівби в оптимальні строки глибина загортання насіння складає від 1 до 3 см, а при пізніших строках та підсиханні верхнього шару ґрунту – 3–4 см з обов’язковим післяпосівним коткуванням.
Про рижій
Насіння рижію, містить 25 - 46% олії, яку використовують:
у техніці (для змащування різних частин);
для виготовлення оліфи, лаку;
для миловаріння;
для харчування;
у текстильній та металургійній галузях промисловості.
Про рижій
Харчові якості олії рижію низькі. За смаковими властивостями вона значно поступається соняшниковій олії через гіркуватий смак. При тривалому зберіганні олії рижію гіркуватість її підсилюється.
Макуху рижію згодовують тваринам невеликими дозами. Це пов’язано з тим, що в ній містяться шкідливі для організму глюкозиди.
Про рижій
Збирають рижій як роздільним способом, так і прямим комбайнуванням. До роздільного збирання приступають при побурінні нижніх стручків і затвердінні в них насіння.
Рижій, скошений в валки після підсихання підбирається і обмолочується переобладнаними зерновими комбайнами для збирання дрібнонасінних культур.
Відразу ж після збирання проводять первинне очищення від домішок та соломи, а потім уже кінцеве очищення та, за необхідності, доводять до кондиційної вологи.
Насіння зберігають при вологості не більше 9-10%.
Про рижій
Рижій посівний – екологічно безпечна олійна культура для виробництва біопального. В даний час в значній мірі поновився інтерес до рижію, як олійної культури, для виробництва біодизеля в Росії, США та інших країнах.
Екологічна безпечність вирощування рижію посівного на насіння, порівняно з ріпаком, редькою олійною, гірчицею білою, перш за все, полягає в тому, що у цієї культури не виявлені шкідники та хвороби, що не потребує застосування інсектицидів та фунгіцидів, як екологічно небезпечних препаратів .
Таким чином, є об’єктивні підстави стверджувати, що рижій посівний в найближчу перспективу знайде чільне місце у виробництві біодизелю, завдяки екологічній безпечності та надзвичайній біологічній пластичності до агроекологічних умов вирощування, і високій рентабельності виробництва.
Про рижій
Рижій вже не бур’ян, так як фермери штату Монтана (США) в останні роки сіють його. Дослідні групи штатів Орегона і Айдахо вивчають можливість засіяти рижієм площу до 1 млн. акрів. Деякі сенатори домагаються внести рослину в список тих, що потрапляють до федеральної програми страхування, і пропонують законопроекти про кредитування виробників рижію.
Звідки така зацікавленість бур’яном? Та тому, що рижій – відмінна сировина для виробництва олії з подальшим її використанням для отримання біодизеля. Як вважають учені агрономи, з одного гектара посівів можна отримати біля 580 літрів олії, бо ж її у стиглому насінні рослини є до 29%.
Про рижій
Сказати, що американці щось особливе винайшли, − буде неправдою. Ще на початку XX століття рижій на невеликих площах вирощувався в Полтавській, Чернігівській, Київській, Херсонській, Єкатеринославській та Курській губерніях. Рижій був відомий, як культурна рослина, і в Європі. Його вирощували в районах Середземномор’я та в Середній Європі. Практикували посіви і в Середній Азії, для отримання олії для освітлення і фарбування. Вживали олію і в їжу. Сьогодні рижикову олію використовують для парфюмерних потреб.
Про рижій
Таким чином, рижій - давно забута олійна культура, на сьогоднішній день може зайняти не останнє місце серед рослин, вирощування яких не впливатиме негативно на екологію планети.
Про рижій |
https://svitppt.com.ua/biologiya/nayrozumnishi-tvarini-planeti.html | Найрозумніші тварини планети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/e59a55fd6dbaa9ab168bea6a6d04a63c.pptx | files/e59a55fd6dbaa9ab168bea6a6d04a63c.pptx | Найрозумніші тварини планети
Кащенко Ірина Петрівна, вчитель початкових класів
Уманської загальноосвітньої школи №5 ім. В.І.Чуйкова
Маленький зубастий кит. До цих пір невідомо яким чином кити знаходять на відстані один одного. Цей кит хоч і маленький, мозок у нього достатньо великий, але навіть з ним - лише десятий рядок у рейтингу найрозумніших тварин у світі.
Головоногі (восьминоги, кальмари). Їх можна віднести до нічних тварин, так як вдень їх активність значно знижена. Восьминоги живуть серед скель і водоростей. Є найрозумнішими серед безхребетних. Вони піддаються дресируванню, мають гарну пам'ять, відмінно навчаються, здатні розрізняти геометричні фігури та їх розташування (вертикально або горизонтально). Впізнають людей, звикають до тих, хто їх годує і можуть навіть стати ручними.
Вівці. Мають добре розвинуту пам'ять, впізнають обличчя людей і тварин. Погану репутаю вівці отримали за свою боязкість, але ніяк не за інтелект. У це складно повірити, але це факт - вівці - в десятці найрозумніших тварин світу.
Папуга Какаду. Найбільш товариські птахи. Какаду дуже допитливі, легко йдуть на контакт, добродушні, рухливі. Ці птахи дуже люблять ласку і можуть вимагати до себе уваги. Вони прекрасні артисти. Розлуку переносять важко, можуть самі собі вищипувати пір’я.
Ворони. У списку найрозумніших тварин у світі всього два види птахів, серед них - ворони, які вважаються найрозумнішими птахами у світі. Воронам властиво злодійство. Вони фахівці не тільки в дрібних крадіжках, але й пташенят. Ці розумні птахи здатні відрізнити властивості грунту, а саме, коли їм не вдається розбити горіх, вони піднімаються високо з ним і кидають на тверду поверхню. Також вони можуть рахувати до п'яти.
Мавпи. Здатні бачити себе в дзеркалі і прекрасно усвідомлювати що це вони. Можуть контролювати своє оточення, спілкуватися з представниками свого виду, у них навіть розвинені певні мовні навички.
Пацюки. Ці тварини не тільки розумні, але й дуже мстиві. Вони можуть нанести шкоду навіть людині, в їх сечі можуть міститися елементи, які здатні нашкодити людині. Ці елементи виділяються лише у випадку, коли пацюки мстять. У щурів чудова здатність адаптуватися, також вони легко розпізнають отруєні приманки і легко дістають їжу з пасток, не потрапляючи в них.
Дельфіни. Відомо, що британська розвідка під час війни використовувала дельфінів як диверсантів. До речі, деякі вчені припускають, що дельфіни можуть бути розумнішими навіть за людей. До речі, дельфіни ніколи не сплять в повній мірі, оскільки дві півкулі їх мозку вимикаються поперемінно.
Слони. У слонів відмінна пам'ять і високий інтелект. Аристотель якось сказав, що слон - "тварина, яка перевершує інших в дотепності й інтелекті". Зв'язуються слони між собою на далекій відстані гуркотом, який видають, а їхні побратими в свою чергу, завдяки чутливій шкірі на підошвах отримують сигнал. Таким чином у списку найрозумніших тварин у світі вони на другій сходинці.
Мавпи. Поки вважається, що найрозумніші мавпи - це горили і шимпанзе. Сила, здатність будувати і оберігати житло, різноманітна міміка та жестикуляція, здатність користуватися знаряддями праці, - це основні особливості шимпанзе.
Використано ресурси Інтернету:
http://www.liveinternet.ru/users/mserg112/post139228886/
http://copypast.ru/2011/05/10/umnejjshie_iz_umnykh.html
http://animalworld.com.ua/news/news_518?page=2
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/redkie-cveti-ukraini.html | Редкие цветы Украины | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/4c0302388856c36056af391e49f2da0c.pptx | files/4c0302388856c36056af391e49f2da0c.pptx | Редкие цветы Украины
Нарцисс узколистный
Многолетнее луковичное растение семейства амариллисовых . Цветут они в апреле. Растёт на западе Украины, а самая большая популяция нах-ся в Долине нарциссов при Карпатском заповеднике.
Безвременник осенний
Вид травянистых луковичных ядовитых растений. Растёт в Карпатах. Это луковичное лекарственное растение-лечит подагру. Второе название – шафран.
Любка двулистная, или Ночная фиалка
Вид многолетних травянистых клубневых растений из рода Любка, семейства Орхидные. Высокодекоративное растение. Любка двулистная с древних времён применяется в народной медицине.
Лилия лесная
Многолетнее растение, достигающее в высоту до 1,5 метра. В основном она встречается в буковых лесах, реже- в хвойных Карпат, Полесья и Лесостепи. Лесная лилия размножается семенами, которые находятся в шестигранной капсуле.
Рябчик горный
Научно- латинское название рябчика «фритилярия», за одними толкованиями означает «бокал», а за другими «шахматная доска». Растёт на склонах на юго-западе Украины. Высота растения 20-50 см.
Тюльпан шренка
Категорически запрещён сбор растений на букеты и выкапывания луковиц. Назван в честь Александра Ивановича Шренка.
Растёт на юге и юго-востоке Украины. Цветки чаще красные, но бывают жёлтые или беловатые.
Пион тонколистный
Многолетнее цветковое растение. Стебель высотой 10-50 см. Цветки крупные, диаметром до 8 см. Растёт в степи на чернозёмных почвах.
Сон-трава, или Прострел
Растение высотой 7-15см. Стебли одеты густыми волосками. Один из самых красивых цветов Крыма. Появляется ранней весной из снега. Цветы начинают распускаться даже при нулевой температуре. Это объясняется строением лепестков, похожих на вогнутое зеркальце, которое притягивает солнышко и держит температуру внутри цветка до восьми градусов тепла. Чашечка сон-травы напоминает маленький тюльпан, поэтому его иногда называют «подснежный тюльпан». |
https://svitppt.com.ua/biologiya/profilaktika-infekciynih-zahvoryuvan3.html | "Профілактика інфекційних захворювань" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/6fecc5c4ce67fb422fb1b304ad4636cf.pptx | files/6fecc5c4ce67fb422fb1b304ad4636cf.pptx | Профілактика інфекційних захворювань
Підготувала учениця 11-А класу Бойко Наталія
Інфекція - боротьба між двома організмами: збудником (бактерія, вірус) і людиною.
Профілактика (prophylaktikos - запобіжний) - термін, що означає комплекс різного роду заходів, спрямованих на попередження будь-якого явища та / або усунення факторів ризику.
Заходи щодо профілактики інфекційних захворювань можна умовно розділити на дві великі групи - загальні та спеціальні.
До загальних належать державні заходи, спрямовані на підвищення матеріального добробуту, поліпшення медичного забезпечення, умов праці та відпочинку населення, а також санітарно-технічні, гідротехнічні та меліоративні заходи, раціональне планування та забудова населених пунктів і багато іншого, що сприяє успіхам профілактики та ліквідації інфекційних хвороб.
Спеціальними є профілактичні заходи, що проводяться фахівцями лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ. Система профілактичних заходів включає і міжнародні заходи, коли питання стосується особливо небезпечних (карантинних) інфекцій.
В даний час всі профілактичні заходи поділяються на три основні групи: санітарно-гігієнічні, дезінфекційні та дезінсекційні.
При кишкових інфекціях (черевний тиф, паратиф, дизентерія, холера) основними факторами передачі збудника служать їжа і вода, рідше - мухи, брудні руки, предмети побуту. Загальносанітарні є комунально-санітарні заходи, харчовий, шкільний і промисловий санітарний нагляд, підвищення рівня і санітарно-гігієнічної культури населення. А також дезінфекція, яка проводиться у вогнищах інфекційних захворювань, а також у громадських місцях.
При інфекції дихальних шляхів (кір, краснуха, дифтерія, скарлатина, менінгококова інфекція, грип та ін.) Для припинення шляхів передачі збудника представляє великі труднощі. У механізмі передачі цих інфекцій по повітрю беруть участь бактеріальні аерозолі (краплинна і ядерна) і пил, тому попереджувальними заходами є санація повітряного середовища приміщень та застосування респіраторів. Дезінфекцію проводять лише при скарлатині й дифтерії.
Залежно від стану здоров'я, наявності факторів ризику захворювання або вираженої патології можна розглянути три види профілактики.
Система заходів попередження виникнення та впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування і т. д.).
Комплекс заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов можуть призвести до виникнення, загострення і рецидиву захворювання.
Комплекс заходів, з реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності. (соціальна, трудова, психологічна, медична реабілітація) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-rakopodibnih1.html | РІЗНОМАНІТНІСТЬ РАКОПОДІБНИХ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/8e8d12f0671e77d2a2a52651afe99899.pptx | files/8e8d12f0671e77d2a2a52651afe99899.pptx | Порівняння клітинної організації прокаріот і еукаріот
Підготувала:Ясінська Юлія,студентка I курсу біологічного факультету
план
Клітина- елементарна структурна,функціональна і генетична одиниця,що входить до складу всіх організмів.
Будова прокаріотної клітини .
Особливості будови еукаріотів.
Основні відмінності між еукаріотами і прокаріотами.
клітина
Клітина-(грец.kytos.-порожнина)-основна структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів,за винятком вірусів,для якої характерний власний метаболізм та здатність до відтворення.Від оточуючого середовища клітина відмежована плазматичною мембраної(плазмалемою).Розрізняють два основні типи клітин: прокаріотичні,що не мають сформованого ядра,характерні для бактерій і архей, та евкаріотичні,в яких наявне ядро,властиві для всіх інших клітинних форм життя:рослин,грибів та тварин.
Будова прокаріотної клітини
Клітини двох основних груп прокаріот:бактерій та архей схожі за структурою,найхарактернішими їхніми ознаками є відсудтність ядра та мембранних органел.Основними компонентами прокаріотичної клітини є:клітинна стінка,капсула,плазматична та внутрішні мембрани,плазміди,рибосоми,пілі,джгутики,нуклеоїд,ендоспори,цитоплазма,плазмолема.
оточує клітинну ззовні, захищає її, надає сталої форми, запобігає осмотичному руйнуванню. У бактерій клітинна стінка складається із пептидоглікану муреїну, що побудований із довгих полісахаридних ланцюгів, з'єднаних між собою короткими пептидними перемичками. За будовою клітинної стінки розрізняють дві групи бактерій:
Грам-позитивні бактерії (наприклад роди Staphylococcus ,Bacillus, Lactobacillus) мають простішу структуру клітинної сінки, що складаєтсья майже виключно із муреїну;
У грам-негативних бактерій (наприклад роди Salmonella, Escherichia, Azotobacter) клітинна стінка мітсить менше пептидоглікану, і має додаткову зовнішню мембрану, що складається із фосфоліпідів.
Клітинна стінка архей не містить муреїну, а в основному побудована із різноманітних білків та полісахаридів.
наявна у деяких бактерій слизова оболонка,розташована ззовні від клітинної стінки.Складається в основному із різноманітних вуглеводів,білків та уронових кислот.Капсули заахищають клітини від висихання.можуть допомагати бактеріям в колоніях утримуватись разом,а також індивідуальним бактеріям прикріплюватись до субстрату.Окрім цього капсули надають клітині додатковий захист:наприклад,капсульовані штами пневмококів вільно розмножуються в організмі і викликають запалення легень,тоді як некапсульовані швидко знищуються імунною системою і є апсолютно нешкідливими.
Клітинна стінка
Капсула
тонкі волоскоподібні вирости, присутні на поверхні бактерійних клітин. Існують різні типи пілей, із яких найбільш пошириними є
Фімбрії — пілі, що слугують для прикріплення. Наприклад збудник гонореї—Neisseria gonorrhoeae використовує фімбірії для утримання на слизовій оболонці живителя.
Cтатеві пілі (F-пілі) - задіяні у процесі кон'югації в бактерій.
забезпечують рухливість бактерій, вони наявні не у всіх прокаріот. Бактерійний джгутик збудований значно простіше ніж еукаріотичний і в 10 разів тонший за нього, зовні він не вкритий плазматичною мембраною, і складається із однакових молекул білків, що утворюють циліндр. У мембрані джгутик закріплений за допомогою базального тіла.
Пілі або ворсинки-
Джгутики
невеликі додаткові кільцеві молекули ДНК, що несуть зазвичай всього декілька генів. Плазміди, на відміну від бактерійної хромосоми, не є обов'язоковим компонентом клітини. Зазвичай вони надають бактерії певні корисні для неї властивості, такі які стійкість до антибіотиків, здатність засвоювати певні енергетичні субстрати із середовища тощо. Існують також F-плазміди, що відповідають за здатінсть бактерії виступати донором генетичного метеріалу під час статевого процесу - кон'югації.
не відмежована мембранами ділянка цитоплазми, у якій розміщена кільцева молекула ДНК - «бактерійна хромосома», де зберігається весь генетичний матеріал клітини.
Плазміди
Нуклеоїд-
прокаріот, як і у всіх інших живих організмів відповідають за здійснення процесу трансляції (одного із етапів біосинтезу білка). Проте бактерійні хромосоми дещо менші за еукаріотичні (коефіцієнти седиментації 70S та 80S відповідно) і мають інший білковий та РНК-вий слкад. Через це бактерії, на відміну від еукаріот, чутливі до дії таких антибіотиків як еритроміцин та тертрациклін, що вибірково діють на 70S рибосоми.
оточені щільною оболонкою структури, що містять бактерійну ДНК і забезпечують виживання бактерій у несприятливих умовах. До утворення ендоспор здатні тільки деякі види прокаріот, наприклад представники родів Clostridium (C.tetani — збудник правцю, C.botulinum — збудник ботулімзу, C.perfringens — збудник газової гангрени тощо) та Bacillus(зокерма B.anthracis— збудник сибірської виразки). Для утворення ендоспори клітина реплікує свою ДНК і оточує копію щільною оболонкою, із утвореної структури видаляються надлишок води, і в ній сповільнюється метаболізм. Спори бактерій можуть витримувати досить жорсткі умови середовища, такі як тривале висушування, кип'ятіння, короткохвильове опромінення тощо.
Рибосоми
Ендоспори-
Будова еукаріотичної клітини
До еукаріот належать три основні царства живих організмів: Тварини, Рослини та Гриби, не зважаючи на незначні відмінності у будові, їхні клітини схожі між собою і відрізняються від клітин прокаріот двома основними особливостями: наявністю ядра та компартменталізацією цитоплазми на окремі ділянки за допомогою системи внутрішніх мембран.
Живий вміст клітини називається протоплазмою, протоплазма оточена напівпроникною плазматичною мембраною або плазмалемою, зовні від плазмалеми можуть розташовуватись надмембранні структури такі як клітинна стінка (у рослин та грибів) або глікокалікс(у тварин). До складу протоплазми клітини входить ядро та цитоплазма, яка у свою чергу складається із колоїдного розчину — гіалоплазми, та розміщених у ній органел — постійних структурних і функціональних елементів клітини. Окрім цього клітини можуть тимчасово накопичувати певні речовини, що утворюють клітинні включення.
Будова тваринної клітини
Будова рослинної клітини
Порівняльна характеристика прокаріот і еукаріот
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya-bonsay.html | Презентація "Бонсай" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/0c0bd094505aa6aae807caf858134dc0.pptx | files/0c0bd094505aa6aae807caf858134dc0.pptx | Бонсай
Бонсай
Бонса́й (яп. 盆栽, "рослина на таці") — мистецтво вирощування карликових дерев у невеликих ємкостях.
Не кожне деревце в низькому контейнері — бонсай, японські традиціоналісти обмежують список видами: сосна, ялина, ялівець, клен, азалія, рододендрон.
Авторство ідеї бонсай належить Китаю. Існують різні думки з приводу дати започаткування цього мистецтва, за різними твердженнями початок своєї історії воно отримало близько 4000 років тому.
Історія бонсаю
Існує легенда що першим «бонсаїстом» був китайський імператор династії Хань, який створив мініатюрну копію своєї імперії.
Найстарішою діючою виставкою Японії є виставка бонсай у Токіо, яка вперше відбулась ще у 1914 році і кожен рік радує людей своїми неймовірними експонатами вже майже сто років поспіль.
В 20 столітті, багатовікові традиції бонсай проникли і на інші континенти.
Останнім часом популярність цього мистецтва неймовірно виросла.
Формування рослини
Для зменшення розміру дерева існують різні методи. Сезонне підрізування часто є запорукою успіху, проте якщо зробити його невміло, можна погубити дерево. Більшість застосованих в бонсай видів дерев можуть бути деформовані за допомогою мідного або алюмінієвого дроту. Деякі дерева не піддаються такому формуванню, їх вигляд змінюють головним чином за допомогою підрізки. Щоб створити видимість старого дерева, іноді використовують мертві дерева. Їх отримують, відрізаючи гілку від стовбура живого дерева і здираючи кору з усього стовбура або частково, створюючи видимість природних шрамів на дереві. Ці методи повинні бути використані з великою обережністю, тому що такі дії можуть призвести до зараження дерева. Також не можна здирати цілісне кільце кори зі стовбура, інакше в дереві порушиться сокорух.
Пересадка рослини
Бонсай зазвичай пересаджують приблизно раз на два роки навесні,перед тим, як вони почнуть сокорух після зимової сплячки». Чим молодша рослина, тим частіше її пересаджують. Це запобігає обростанню коренів навколо горщика зсередини і провокує зростання.
При пересадці частина коренів підрізається.
Так само пересадка - необхідний засіб при загниванні коренів. Рослину витягують з миски, оглядають пошкоджене коріння і видаляють їх.
Пересадка рослини
Ґрунт і горщик
Деякі любителі використовують тільки неорганічні ґрунти, інші - звичайні, треті - рясно удобрюють землю реагентами, і всі ці техніки мають право на існування. Всі ґрунти для бонсая повинні бути легкими і пропускати воду, найчастіше беруть суміш на основі гравію, керамічних черепків, кори, грубого піску, вулканічної глиняно-пемзової землі або кокса.
У кожного горщика повинні бути дренажні отвори, аби зайва вода могла проникнути в піддон. У бонсай застосовують глазуровані і неглазуровані, різнокольорові або гладкі горщики. Для більш формальних композицій вибирають гострокутні прямі контейнери. Важливо, щоб колір горщика підходив до кольору рослини.
Японський клен
Користується особливою популярністю, адже листки його гарно сформованої крони на осінь стають багряними або червоними.
яблуня
Для цвітущого бонсаю ідеально підходить ягідна або сибірська яблуня з білими квітами і маленькими плодами.
сосна
Сосна – «зірка серед бонсаїв»
оливка
Ця нескладна рослина, яка завдяки своїм гілкам, зморшкуватій корі та зеленим плодам виглядає дуже декоративно. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/narkomaniya8.html | "Наркоманія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/977741ff5c0c155d8bb01ace2705d6a8.pptx | files/977741ff5c0c155d8bb01ace2705d6a8.pptx | Наркоманія
Дія наркотиків
Групи наркотиків: Седативні отрути
Галюциногени
Речовини, які одержуються шляхом хімічного синтезу
Hypnotica
Excitantia
Обирай здоровий спосіб життя!
Харчування
Розпорядок дня
Висновок: |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prichini-i-naslidki-degradacii-bioriznomanittya.html | Причини і наслідки деградації біорізноманіття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/f39539ab3cb2d43ca02032c274cafeb3.pptx | files/f39539ab3cb2d43ca02032c274cafeb3.pptx | Біорізноманіття. Генетичне видове і екосистемне різноманіття.
Причини і наслідки деградації біорізноманіття
Біорізноманіття
У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».
Застосування терміну
Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття».
Причини деградації
Руйнування природного середовища життя
Чужорідні види
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Швидке зростання населення
Загроза глобального потепління
Руйнування природного середовища життя
Це основна причина вимирання біологічних видів. Сюди належить заготовка деревини, добування корисних копалин, вируб лісу під пасовища, будівництво дамб і автомагістралей на місці незайманих ділянок дикої природи. Екосистеми змушені «відступати», а флора й фауна, що живе в них, утрачає необхідні умови існування.
Руйнування природного середовища життя
Природне середовище розчленовується, руйнується і знищується. Порушуються маршрути міграцій. Генетичне різноманіття бідніє. Популяції тварин і рослин не можуть протистояти хворобам та іншим несприятливим факторам. Урешті-решт біологічні види один за одним вимирають.
Чужорідні види
Коли людина ввозить у будь-яку екосистему чужорідні біологічні види, вони можуть зайняти екологічні ніші, що до того належали іншим видам. Іноді чужорідні види змінюють усю екосистему настільки, що витісняють інші види, або приносять із собою такі хвороби, проти яких у них немає імунітету.
Надмірна експлуатація природних ресурсів
Деякі біологічні види гинуть саме з цієї причини. Яскравий приклад цього — мандруючий голуб. На початку XIX століття популяція цих птахів у Північній Америці була найчисельнішою. Але наприкінці того ж століття, у результаті полювання на них, цей вид опинився на межі зникнення, а у вересні 1914 року в зоопарку міста Цінціннаті помер останній мандруючий голуб.
Швидке зростання населення
У середині XIX століття чисельність населення Землі складала один мільярд осіб. Через півтора століття, коли ця кількість збільшилася до шести мільярдів, люди стали замислюватися, що використання ними природних ресурсів перевищує допустимі норми. Населення нашої планети невпинно зростає, і з кожним роком темпи витіснення нами різних видів тварин викликає все більше тривоги.
Загроза глобального потепління
Згідно з оцінками Міжурядової комісії з кліматичних змін, протягом останнього століття температура на Землі може підвищитися на 3,5 градуса за Цельсієм. Таке різке потепління може викликати зникнення деяких видів тварин і рослин. За даними досліджень, підвищення температури води — одна з причин загибелі коралових рифів, які є середовищем життя багатьох морських організмів.
Загроза глобального потепління
За оцінками вчених, підняття рівня Світового океану на 1 м може призвести до затоплення великих прибережних ділянок заболочених земель, багатих різноманітною флорою та фауною. Деякі вчені вважають, що глобальне потепління викличе танення льодового покриву Гренландії й Антарктиди, а це загрожує екологічною катастрофою.
Наслідки
- зменшення видового різноманіття
- порушення природнього балансу
- втрата певних генів в природі
- нестабільність екосистем |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-napryamki-suchasnoi-biotehnologii.html | Основні напрямки сучасної біотехнології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/c61c1241823a0c775cd3bfbbdd5db7de.pptx | files/c61c1241823a0c775cd3bfbbdd5db7de.pptx |
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ
Виконав:
Учень 11-А класу
Добровольський Сергій
Біотехнологія — це сукупність промислових методів, які застосовують для виробництва різних речовин із використанням живих організмів, біологічних процесів чи явищ.
Сам термін «біотехнологія» з’явився в 70-х роках XX ст. (біос — життя; технос — мистецтво, майстерність; логос — слово, вчення), хоча біотехнологічні принципи людина розробила вже давно (використання життєдіяльності мікроорганізмів для випікання хліба, виготовлення сиру та інших молочних продуктів, виноробства, пивоварення).
Одним з найбільш перспективних напрямків традиційної біотехнології є використання мікроорганізмів як один із засобів захисту рослин від шкідників. Розвиток цього напрямку зумовлюється багатьма вадами пестицидів та інших засобів захисту рослин.
Біотехнологію умовно поділяють на два підрозділи: традиційна (куди входить технологічна мікробіологія, а також технічна, біохімічна та інженерна ензимологія) і нова (куди входять генетична та клітинна інженерія).
Методи біотехнології:
Синтез генів поза організмом(синтез генів)
Виділення з клітини та перебудова окремих генів або їх частин(генна інженерія )
Копіювання та розмноження виділених та синтезованих генів.
Введення генів та їхніх груп у геном інших організмів.
Поєднання різних геномів в одній клітині
Генна інженерія
Генна інженерія – прикладна галузь молекулярної генетики та біохімії. Її завдання – це розробки методів перебудови геномів організмів.
Суть генної інженерії полягає в штучному створенні (хімічний синтез, перекомбінації відомих структур) генів з конкретними необхідними для людини властивостями й уведенні його у відповідну клітину (на сьогодні це частіше за все бактеріальні клітини, наприклад кишкова паличка) — створення «штучної» бактерії — лабораторії з виготовлення необхідного для людини продукту.
Клітинна інженерія
Клітинна інженерія – галузь біотехнології, у якій застосовуються методи виділення клітин з організму і перенесення на штучні поживні середовища, де продовжується їх життєдіяльність. Її завданнями є: отримання соматичних клітин різних видів, створення культурних клітин (тканин) для отримання цінних речовин.
Химерні тварини - це генетичні мозаїки, що утворяться в результаті об'єднання бластомерів від ембріонів з різними генотипами.
Химерні організми
Трансгенні організми
Клонування – перспективний напрям клітинної інженерії.
Клон – сукупність клітин або особин, що виникли від спільного предка нестатевим шляхом.
Клонування
Стовбурові клітини, також відомі як штамові клітини — це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть диференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин.
Стовбурові клітини
Біотехнологія застосовується навколо нас у багатьох предметах щоденного вжитку — від одягу, який ми носимо, до сиру, який ми споживаємо. Протягом століть фермери, пекарі та пивовари використовували традиційні технології для зміни та модифікації рослин та продуктів харчування — пшениця може слугувати найдавнішим прикладом, а нектарин — одним з останніх. Сьогодні біотехнологія використовує сучасні наукові методи, які дозволяють покращити чи модифікувати рослини, тварини, мікроорганізми з більшою точністю та передбачуваністю.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznovidi-rakopodibnih.html | Різновиди ракоподібних | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/34e169235097728876c5565995d16811.ppt | files/34e169235097728876c5565995d16811.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciya2.html | Селекція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/9fec3867536bc0046d995b67fff86755.ppt | files/9fec3867536bc0046d995b67fff86755.ppt | 1
2
3
4
5
6
19
1
2
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanittya-y-funkcii-bilkiv.html | Різноманіття й функції білків | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/acc2a96d365f1c6a1420e4dc9c4881f8.ppt | files/acc2a96d365f1c6a1420e4dc9c4881f8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prioni-ih-budova-ta-poshirennya.html | Пріони, їх будова та поширення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/57/8f5bb31f2ff8dace26ad5ef332743321.ppt | files/8f5bb31f2ff8dace26ad5ef332743321.ppt | +
+
+
-
+
+
+
-
-
-
+
-
. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-zhiriv-bilkiv-i-vuglevodiv-v-organizmi-lyudini.html | "Роль жирів, білків і вуглеводів в організмі людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/24a3608fc412a383855dc468271a1c10.ppt | files/24a3608fc412a383855dc468271a1c10.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pershiy-i-drugiy-etapi-sestrinskogo-procesu.html | Перший і другий етапи сестринського процесу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/3c48ed4295fc66a3149b1e739ba09fb4.ppt | files/3c48ed4295fc66a3149b1e739ba09fb4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selectins-ig-cam.html | Selectins, Ig CAM | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/77f36be4ed63585e6e30905a3cce038d.ppt | files/77f36be4ed63585e6e30905a3cce038d.ppt | VCAM
ICAM-1
ICAM-3
ICAM-2
ICAM-4
PECAM
S
S
S
S
S
S
C
C
C
S
S
C
S
S
S
S
C
C
S
S
S
S
S
S
S
S
S
S
C
C
C
C
C
S
S
S
S
C
C
S
S
S
S
S
S
S
S
S
S
S
S
C
C
C
C
C
C
S
S
S
S
S
S
S
S
S
S
C
C
C
C
C
S
S
C
S
S
C
S
S
S
S
S
S
S
S
S
S
C
C
C
C
C
S
S
S
S
C
C
S
S
S
S
C
C
ICAM-5
NH2
NH2
NH2
NH2
NH2
NH2
Ig-CAMs
C |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-polozhennya-sintetichnoi-gipotezi.html | "Основні положення синтетичної гіпотези" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/05aa2e0eb940b5f019f2398e971c0a03.pptx | files/05aa2e0eb940b5f019f2398e971c0a03.pptx | Основні положення синтетичної гіпотези еволюції. Вид і його критерії. Видоутворення
Комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.
Термін «синтетична теорія» походить від назви книги відомого англійського еволюціоніста Джуліана Гакслі — «Еволюція: сучасний синтез» (1942).
Теорія склалася у 1920-их-1950-их роках завдяки працям різних учених, зокрема О. М. Сєверцова та І. І. Шмальгаузен.
У розробку синтетичної теорії еволюції зробили внесок С. С. Четвериков, О. М. Сєверцов, М. В. Тимофєєв-Ресовський, М. І. Вавилов, І. І. Шмальгаузена, Г. Ф. Гаузе, Дж. Хакслі, Дж. Холдейн, Р. Фішер, Ф. Г. Добжанський, Дж. Г. Симпсон, С. Райт.
Синтетична теорія еволюції
головним джерелом спадкової мінливості є мутації
елементарною одиницею еволюції є популяції, в яких діють усі елементарні фактори еволюції
еволюційний процес відбувається у формах макроеволюції, видоутворення і мікроеволюції
рушійною силою еволюції є природний добір, який є наслідком боротьби за існування в різних її формах
будь-яка систематична група організмів може або процвітати (перебувати у стані біологічного прогресу), або вимирати (стан біологічного регресу). В наш час у стані біологічного прогресу перебувають ссавці, комахи, регресу — голонасінні, плазуни тощо.
Основні положення:
Співвідношення основних таксономічних рангів
Вид (англ. species) — одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія. Зазвичай вид є якісно відокремленою формою живих істот, основною одиницею еволюційного процесу. У випадку організмів, що розмножуютьсястатевим шляхом, вид зазвичай визначається як група організмів, що здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. У організмів з безстатевим розмноженням ситуація з визначенням цього поняття ускладнюється, і вид визначають на підставі схожості фенотипових ознак та гомології геномів.
Вид і його критерії
Фактично всі головні концепції виду розроблені для організмів зі статевим розмноженням (насамперед, хребетні тварини і квіткові рослини), і поза цими групами концепції виду є надзвичайно хиткими і вимагають окремих групоспецифічних тлумачень (а таких груп — до 90% наявного різноманіття живих організмів). Проте, у кожному разі видове різноманіття є основим рівнем диференціації живого.
У зв'язку з різноманіттям форм диференціації живого та різноманіттям підходів до аналізу цього різноманіття розрізняють низку різних концепцій виду, серед яких можна назвати морфологічну, біологічну, філогенетичну, ампліфікаційну, розпізнавальну, генетичну та інші. Найпопулярнішою, хоча й найбільш суперечливою, є біологічна концепція, яку ще називають репродуктивною (формування генетично диференційованих і репродуктивно ізольованих популяцій, що здатні до симпатрії і вільно схрещуються тільки всередині себе).
Концепції виду
До кінця 17 століття відбулося накопичення відомостей про різноманіття форм тварин і рослин. Це призвело до уявлення про вид як про цілком реальну групу особин, схожих одна на одну приблизно так само, як походять один на одного члени однієї сім'ї, і відмітних від інших таких самих груп особин. Видом вважалися, наприклад, вовк,лисиця, ворона, галка, дуб, береза, пшениця, овес тощо. Зростання числа описуваних видів вимагало стандартизації їх назв і побудови ієрархічної системи і більш великихсистематичних одиниць. Основна робота в цьому напрямку — «Система природи» (1735) шведського натуралістаКарла Ліннея, в цій праці закладені основи сучасної систематики тварин і рослин.
Становлення терміна
Лінней об'єднав близькі види вроди, а подібні роди — в ряди і класи, запровадив для позначення виду подвійну латинську номенклатуру (так звану,бінарну номенклатуру), в якій кожен вид позначається назвою роду і наступною за нею видовою назвою. Наприкінці 18 століття систему Ліннея прийняли більшість біологів у світі.
У першій половині 19 століття французький науковець Жорж Леопольд Кюв'є розробив поняття типів будови, після чого тип як вищий таксон, тобто вища систематична категорія, був введений в «ліннеївську» систему. У цей самий час почали складатися уявлення про зміну виду в процесі розвитку живої природи. У результаті з'явиласяеволюційна теорія Чарлза Дарвіна, викладена у його роботі «Походження видів шляхом природного добору» (див. також дарвінізм), яка показала необхідність при побудови природної філогенетичної системи, необхідність виходити зі спадкоємності генетичного зв'язку між формами живих організмів.
Становлення терміна
До кінця 19 століття накопичено великий матеріал із внутрішньовидової географічної мінливості і введено поняття підвидів. Накопичення числа описаних видів і підвидів тварин, рослин і мікроорганізмів (до середини 20 століття воно перевищило два мільйони) призвело, з одного боку, до «дроблення» виду і опису будь-яких локальних форм як виду, з іншого боку, — почали «укрупнювати» вид, описуючи як вид групи або ряди географічних рас (підвидів), що утворюють сукупність явно родинних і зазвичай пов'язаних один з одним переходами форм. У результаті в систематиці з'явилися поняття «дрібних» видів — жорданонів (за ім'ям французького ботаніка Алексіса Жордана), «великих» видів — ліннеонів (за ім'ям Карла Ліннея). Серед останніх почали розрізняти монотипний і політипний види (останні складаються з ряду підвидів).
Становлення терміна
Здатних до схрещування з утворенням плідного потомства
Таких, що населяють чітко визначений ареал
Таких, яким притаманний ряд спільних морфологічних та фізіологічних ознак та типів взаємовідношень з біотичним та абіотичним середовищем
Відділена від інших аналогічних груп практично повною відсутністю гібридних форм.
Властивості виду:
морфологічний — сукупність подібностей особин виду за будовою. До нього відносять усі матеріальні структури: від хромосом до особливостей будови органів та їхніх систем
фізіологічний — подібність або відмінність у процесах життєдіяльності особин одного чи різних видів
біохімічний — особливості хімічного складу та перебігу певних біохімічних реакцій, характерні для особин певного виду
географічний — полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів, і площа та контури ареалів є видовою ознакою
екологічний — охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну нішу в біогеоценозі.
генетичний — Полягає у схожості ДНК окремих представників або груп особин
Історичні.
Критерії виду
Види, які не розрізняються за загальноприйнятими в діагностиці певної систематичної групи макроморфологічними критеріями, проте відрізняються за всіма іншими критеріями, відносяться до видів-двійників.
Основною структурною одиницею в системі живих істот
Якісним етапом в біологічній еволюції
Основною таксономічною одиницею в біологічній класифікації
Характеристика:
Домен (domain)
Царство (regnum)
Тип (phylum) (для тварин) або Відділ (division) (для рослин, бактерій, архей та грибів)
Клас (classis)
Ряд (ordo) (для тварин) або Порядок (для рослин та ін.)
Родина (familia)
Рід (genus)
Вид (species)
Основні таксономічні ранги (категорії) обов'язково присутні в класифікації будь-якого організму, і є такими:
доме́н (іноді надцарство, лат. Domain) — таксономічна категорія найвищого рангу, що включає декілька царств (в деяких, особливо застарілих, системах біологічної класифікації царство розглядається як найвищий ранг)
ца́рство — таксономічна категорія найвищого рангу після домену. В деяких класифікаціях, особливо застарілих, таксономічною категорією найвищого рангу вважається саме царство або імперія
тип (лат. phylum) — одна з основних таксономічних категорій, що посідає в царстві тварин найвище місце. Типи поєднують близькі класи та часто поділяються на підтипи. Всі організми, що належать до одного типу характеризуються єдинимпланом будови
Категорії класифікації:
клас (лат. classis) — один з основних рангів біологічної класифікації. Іноді використовуються також похідні ранги: надклас,підклас і інфраклас. У ієрархії таксономічних категорій клас стоїть нижче за тип і вище за ряд (у зоологічній систематиці) та нижче за відділ і вище за порядок (у ботанічній систематиці). Приклади: метелик-капустянка (Pieris brassicae) відноситься до класу комах (Insecta)
ряд — систематична категорія (ранг) у зоології, що об’єднує найближчі родини тварин
Категорії класифікації:
родина (лат. familia) — таксономічна категорія в біологічній систематиці. Родина поєднує близькі роди, що мають спільне походження. Родина може включати від одного роду (напр. боброві) до декількох сотень (родина складноцвіті включає близько 1000 родів)
рід (лат. genus) — основна надвидова категорія в біологічній систематиці, що поєднує соматично споріднені види. Наприклад, різні види берез (повисла, камінна та ін.) поєднують в рід береза (Betula).
Категорії класифікації:
Симпатричне видоутворення пов'язане з розбіжністю груп особин одного виду, що мешкають на одному ареалі за екологічними ознаками. При цьому особини з проміжними характеристиками виявляються менш пристосованими. Групи, що розходяться, формують нові види.
Цей тип видоутворення може протікати кількома способами. Один з них — виникнення нового виду при швидкій зміні каріотипу шляхом поліплоїдизації. Відомі групи близьких видів, зазвичай рослин, з кратним числом хромосом. Інший спосіб симпатричного видоутворення — гібридизація з подальшим подвоєнням числа хромосом. Зараз відомо багато видів, гібридогенне походження і характер генома яких вважається експериментально доведеним. Третій спосіб симпатричного видоутворення — виникнення репродуктивної ізоляції особин всередині спочатку єдиній популяції в результаті фрагментації або злиття хромосом і інших хромосомних перебудов. Цей спосіб поширений як у рослин, так і у тварин. Особливістю симпатричного шляху видоутворення є те, що він приводить до виникнення нового виду, завжди морфологічно близького до початкового. Лише у разі гібридогенного виникнення видів з'являється нова видова форма, відмінна від кожної з батьківських.
Симпатричне видоутворення
У процесі перипатричного видоутворення нові види виникають з ізольованих, невеликих периферійних популяцій, які не можуть брати участі в обміні генів з головною популяцією. Часто такі популяції займають вузькі ніші, які не здатна зайняти головна популяція виду. В цьому випадку генетичний дрейф, як вважається, грає домінуючу роль.
Перипатричне видоутворення
У процесі парапатричного видоутворення ареали двох популяцій, що розходяться, окремі, але перекриваються. В результаті представники обох популяцій інколи змішуються, але зменшення пристосованості змішаних популяцій або поведінкові бар'єри (наприклад, статевий відбір), що запобігають змішуванню, не дають видам змішатися. Для успішності цього шляху, як і у випадку периратричного видоутворення, потрібно існування окремої екологічної ніші.
Парапатричне видоутворення
Алопатричне видоутворення викликається розділенням ареалу виду на кілька ізольованих частин. При цьому на кожну таку частину відбір може діяти по-різному, а ефекти генетичного дрейфу і мутагенезу явно відрізнятимуться. Тоді з часом в ізольованих частинах накопичуватимуться нові генотипи. Особини в різних частинах раніше єдиного ареалу можуть навіть змінити свою екологічну нішу. При таких історичних процесах ступінь розбіжності груп може досягти видового рівня
Алопатричне видоутворення
Сальтаціонічне видоутворення виникає на єдиному ареалі, тому формально є симпатричним. При цьому за декілька поколінь в результаті різких змін в геномі формується новий вид. Сальтація часто відбувається в результаті виникнення поліплоїдності у рослин. Цей процес відбувається дуже швидко в порівнянні з іншими механізмами, тому спостережених прикладів його немає.
Сальтаціонічне видоутворення
Сітчате видоутворення пов'язане не з дивергенцією популяцій, а з гібридизацією близьких видів. Таке видоутворення доведено для деяких видівящірок, риб і квіткових рослин. Ізоляція гібридів від батьківських видів обумовлена поліплоїдністю гібридів.
Сітчате видоутворення
!!!
Виконала:
Учениця 11-У
Роумна І.
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/zahisna-povedinka-tvarin.html | Як тварини спілкуються | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/ce2a4f0214cef934c15fd6afa4ec93a8.pptx | files/ce2a4f0214cef934c15fd6afa4ec93a8.pptx | Як тварини спілкуються
Презентація
Учениці 7 А классу
Михайлишиної Анастасіїї
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/ovochevi-kulturi-yak-likarski-preparati.html | "Овочеві культури – як лікарські препарати" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/708af9fbf2f0f2e3a78a110e611e56c0.pptx | files/708af9fbf2f0f2e3a78a110e611e56c0.pptx | Овочеві культури – як лікарські препарати
Ваша їжа повинна бути ліками, а ваші ліки повинні бути їжею.
Гіппократ
Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити.
Сократ
Тварина насичується, людина їсть, розумна людина вміє харчуватися.
Брилья-Саварен
План
Вступ
Овочеві культури як лікарські препарати
Гарбуз
Капуста білоголова
Картопля
Квасоля
Кріп
Морква
Огірок
Петрушка
Помідор
Редька, редиска
Столовий буряк
Хрін
Цибуля
Часник
lll. Література
Овочеві культури – основне джерело різноманітних вітамінів, мінеральних солей, вуглеводів, фітонцидів та інших поживних речовин.
Частіше всього, захворівши, люди купують дорогі ліки в аптеках і не здогадуються, що вилікувати нежить можна цибулею чи часником, кашель – чорною редькою, а проти глистів застосувати насіння гарбуза.
Кожна овочева культура – це аптека в мініатюрі. Але щоб овочі були ліками, а не навпаки, необхідно правильно їх вирощувати і доглядати. В такому випадку овочеві культури стануть могутнім засобом регуляції процесів життєдіяльності, зміцнення здоров’я,підвищення працездатності, продовження тривалості життя.
Вступ
Гарбуз
Гарбуз звичайний – однорічна однодомна трав’яниста рослина з родини гарбузових. Лікарі радять вживати м’якоть гарбуза для покращення роботи кишечника, проти склерозу, при ожирінні, а також тим, хто переніс хворобу Боткіна.
Не дивлячись на досить розповсюджене значення м’якоті плодів,головне медичне значення за насінням гарбузів. Воно згубно діє проти глистів. Народна медицина рекомендує вживати гарбузовий відвар з медом при безсонні. Відваром з порізаних плодоніжок користується в народі для лікування хвороб серця і нирок. Таким же відваром можна вгамувати зубний біль.
Капуста білоголова
Всі сорти капусти належать до родини хрестоцвітих. Здавна капуста цінувалась не тільки як харчова, але як і лікарська рослина. Лікарі рекомендують вживати побільше свіжої або квашеної капусти при весняному нездужанні.
Особливо корисно випивати вранці натщесерце склянку соку квашеної капусти. В народі для лікування наривів та гнійних чиряків використовують листя капусти. Від кашлю вживають сік капусти з цукром або медом. Жування капусти або полоскання ротової порожнини укріплює ясна. Використовується капуста і в косметиці. Якщо волосся тонке і січеться, втирають в шкіру голови суміш капусти, лимона і шпинату – це укріплює волосся і надає йому блиску. З квашеної капусти роблять примочки при юнацьких вугрових висипах.
Картопля
Однорічна трав’яниста рослина родини пасльонових. Як лікувальний засіб сік картоплі вживають при хворобах шлунка і кишечника. Ширше використання картоплі знаходимо в народній медицині. Нею ефективно лікують ангіну.
Картоплю варять у невеликій кількості води, щоб йшла пара саме від картоплі. Накрившись рушником з головою, схиляються над посудиною і вдихають її ротом і носом протягом 10 – 15 хв. Після завершення інгаляції необхідно відразу лягти в ліжко. У народі розтерті сирі бульби прикладають до пошкоджених ділянок шкіри при опіках. У косметиці користуються масками з картоплі особливо вони корисні для старіючої шкіри.
Квасоля
Однорічна трав’яниста рослина родини бобових. Лікарі радять вживати квасолеві супи і чай з бобів квасолі при хворобах серця. Велике значення має застосування квасолі хворим на цукровий діабет. Лікар-фітотерапевт Зимна рекомендує використовувати плоди квасолі при хворобах нирок, а відвар трави(стебел) – при хворобах серця.
В народі відомий ще один спосіб застосування квасолі як лікарського препарату – це квасолеве борошно. Ним користуються для лікування виразок шкіри. Проте сире насіння квасолі споживати не можна, воно містить отруйну речовину, яка легко руйнується в процесі варіння.
Кріп
Однорічна трав’яниста рослина родини зонтичних. У давнину і в середні віки кріп вирощували і як пряний овоч і з лікувальною метою. Його плоди використовували при безсонні для кращого виділення молока у матерів, а листки і плоди – при запаленні сечового міхура, захворювання печінки.
Якщо до страви додати трохи кропу, то вона потребує менше солі. Але в страви для збереження поживних речовин кріп потрібно класти перед їх вживанням. Зовнішньо кріп застосовують у вигляді примочок та гнійних ураженнях шкіри. В косметиці настій листків кропу використовують у вигляді компресів на втомлені очі. Для морщинистої шкіри рекомендують спиртовий настій кропу.
Морква
Дворічна трав’яниста рослина родини зонтичних. Щоденне вживання свіжої моркви значно укріплює організм, підвищує його стійкість до інфекцій і несприятливих впливів зовнішнього середовища. Дуже ефективне лікування морквяним соком при поганому складі крові, порушенні зору.
Більше ширше використовують моркву в народній медицині. Її використовують від кашлю, для пом’якшення хрипкості голосу. Для цього до соку додають цукор або мед і полощуть горло. Таким же сиропом змащують рот від молочниці у малят, а дорослі користуються ним при запаленні слизової оболонки рота. При нежиті в народі закапують ніс через кожні дві години соком моркви.
Огірок
Однорічна трав’яниста рослина родини гарбузових. Лікарі рекомендують огірок людям з хворобами серця, кишечника, щитовидної залози. Дуже корисний для тих кому загрожує облисіння, він покращує стан волосся, зубів,нігтів.
Людям із зайвою вагою радять навіть робити “ огіркові ” дні. Широко використовують свіжі огірки в косметиці. Огірковий сік застосовують як засіб проти вугрів, веснянок і засмаги. Суміш соків огірка і капусти, взятих порівну, використовують для живлення жирного волосся. В народних травниках також радять робити спиртовий напій з огірків. Він добре зберігається, відбілює шкіру, робить її гладенькою та свіжою.
Петрушка
Дворічна трав’яниста рослина родини зонтичних. Лікарською сировиною петрушки є листки, насіння і корінь. Петрушка багато корисними речовинами. Лікарі використовують як препарат, що покращує травлення і збуджує апетит.
Листя і сік петрушки зменшують свербіння від укусів бджіл і комарів. В косметиці петрушку застосовують як відбілюючий засіб. Для виведення веснянок, миють обличчя міцним відваром з коріння, змішаним з соком лимона.
Помідор
Однорічна трав’яниста рослина родини пасльонових. Томати багаті на вітамін С і використовуються проти хвороб ясен. За допомогою помідорів лікують різні захворювання.
Томатний сік лікує виразкові хвороби шлунка, а так само запори. Для лікування шлункових захворювань необхідно пити томатний сік після їжі три рази на день. Для профілактики серцево-судинних захворювань необхідно вживати помідори як у свіжому вигляді, так і в обробленому. Завдяки лікопену томати мають такий яскравий червоний колір. Лікопен має антиракову дію, запобігаючи мутації ДНК і діленню ракових клітин.
Редька і редиска
Дворічні трав’янисті рослини родини хрестоцвітих. Редька і редиска не тільки близькі родичі, вони мають і подібні лікарські властивості. Ці овочі збуджують апетит, покращують травлення.
Редьці властива сильна протимікробна дія, завдяки чому, натерту редьку чи сік можна використовувати для лікування гнійних ран та виразок. Тертою редькою користуються як засобом для розтирання при радикуліті, запаленнях м’язів. В народній медицині сік редьки з медом(1:1)вживають від кашлю, як заспокійливе й відхаркуюче. Від обморожень у народі використовують чорну терту редьку, зварену в гусячому салі. В косметиці готують маски з тертої редьки змішаної зі сметаною або соняшниковою олією для живлення та відбілювання сухої шкіри. Коренеплід можна використовувати для відбілювання веснянок.
Столовий буряк
Дворічна трав’яниста рослина родини лободових. Найбільше нагромаджується речовин, які лікують кров, поліпшують зір у черешках буряка.
Столові буряки багаті на різноманітні вітаміни, тому їх вживають при нестачі вітамінів. Також в них містяться речовини, що виводять з кишечника різноманітні шкідливі,отруйні речовини мікробного походження, гниючі речовини кишкових паразитів. Здавна народним засобом лікування недокрів’я є суміш соків з рівних частин буряка, моркви, редьки. При зовнішніх запальних процесах, виразках, ударах рекомендується крім внутрішнього вживання бурякового соку, прикладати на вражене місце кашку коренеплода або свіжі листки. Також буряковий сік застосовують під час нежиті з густими виділеннями.
Хрін
Багаторічна трав’яниста рослина родини хрестоцвітих. Стародавні слов’яни використовували хрін у їжу та з лікувальною метою. Як лікувальний засіб хрін вживають при недокрів’ї, хворобах ясен, малярії. Хрін у вигляді кашки в мішечку або настою на оцті чи горілці застосовують для компресів при різних захворюваннях, він діє подібно до гірчичників.
Хрін виявляє сильну протимікробну дію, і тому настій його коренів вживають для промивань, полоскань і компресів при запальних процесах. Він прискорює загоєння застарілих гнійних ран і виразок. При зубному болі, ангіні, стоматиті – соком з тертого хрону розведеного з водою полощуть рот і горло. У косметиці настоєм коренів хрону виводять веснянки й засмаг на обличчі.
Цибуля
Багаторічна трав’яниста рослина родини цибулястих. В сучасній методиці цибуля використовується з метою профілактики нестачі вітамінів в організмі. Цибуля глистогінний засіб.
Вік кашлю вживають цибулю з медом. З давнини дійшов спосіб лікувати цибулею гнійні захворювання шкіри,нариви,чиряки. Цибулею лікують нежить, для чого закладають в ніс кусочок ати, змоченої соком цибулі, розведеним кип’яченою водою(1:1). В косметиці кашку з цибулі застосовують для виведення вугрів, веснянок, бородавок,мозолів. З давнини зберігся народний спосіб укріплювати волосся, при його випадінні, шляхом втирання в шкіру голови соку цибулі.
Часник
Дворічна трав’яниста рослина родини цибулинних. Часник збуджує апетит, сприяє кращому засвоєнню їжі, зменшує к-ть газів у шлунку. Настій часнику на горілці в народній медицині рахується засобом при камінні в нирках та сечовому міхурі.
При простудних захворюваннях дихальних шляхів, груди натирають кашкою з часнику змішаною зі свинячим жиром. Також часник сприяє гоєнню гнійних ран, його рекомендують при болісних мозолях прикладати на ніч, змішавши з порошком крейди. Але зловживати часником не можна. В день можна використовувати 3-5 зубців. Особливо потрібно бути обережним людям з порушенням діяльності серця.
Література
Аптека землі, води і трав. Зб. Рецептів / Упоряд. Н. Совенко. –К.: Видавничий центр “Фінпрес” ,1993.
Володарська А.Т., Скляривський М.О. Вітаміни на грядці. – К.: Урожай, 1989.
Довідник по овочівництву. / за ряд. Г.Л. Бондаренко. – К.: Урожай, 2000.
Дудченко Л.Г., Крищенко В.В. Пищевые растения – целители. – К.: Наукова думка, 1988.
Зубицька Н., Зубицький Д. Морква проти хвороби. / Зелений світ. – 1993. - №2
Зубицька Н., Зубицький Д. Цілюща квасоля. / Дім, сад, город. – 1990. -№3
Кархут В.В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров’я, 2003.
Мамчук Ф.Г., Гладун Я.Д. Лікарські рослини на присадибній ділянці. – К.: Урожай, 1989.
Павленко Л.О. Цілющі скарби Землі. – К.: Наукова думка, 1998.
Русенька Н.Г. 12 місяців здоров’я. – К.: В-во «Киїська правда», 1999.
Скляревський Л.Я., Губанів Н.Л., Лекарственные растения в быту.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya-do-turniru-yunih-biologiv.html | Презентація до турніру “Юних біологів” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/96b4f5c374abd0668b41f689edaa097b.pptx | files/96b4f5c374abd0668b41f689edaa097b.pptx | Презентація до турніру “Юних біологів”
Підготувала вчитель Старомерчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів
Стась Лариса Ігорівна
ІнфоРмаційна мережа
МЕТА РОБОТИ :
Дати характеристику понять
Жива матерія
Інформаційний процес
Біосфера
Сформулювати концепцію обміну інформацією в біосфері
Жива матерія- складна субстанція, на кілька порядків складніше елементарних частинок або елементарних носіїв енергії, яка здатна до самовідтворення з передачею і накопиченням у процесі еволюції генетичної інформації.
Інформаційні процеси -Дії, які можна виконувати з інформацією, називають інформаційними процесами. Все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, робимо, говоримо, пишемо, вважаємо є не що інше як отримання, обробка, накопичення, зберігання, пошук, використання, передача, захист інформації. Будь-яка, як завгодно складна інформаційна діяльність зводиться до трьох основних видів дій з інформацією: збереженню, прийому/передачі, обробки. Зазвичай замість “прийом-передача” говорять просто “передача”, розуміючи цей процес як двосторонній: передача від джерела до приймача (синонім - “транспортування”).
Біосфера- сукупність усіх живих організмів на Землі. природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі. Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них можуть існувати на Марсі, Венері, Європі, Титані і ймовірно інших малих планетах.
Біосфера Землі являє собою складну термодинамічну відкриту систему, яка включає в себе, згідно визначенню В. І. Вернадського, верхні шари земної кори, всю гідросферу і нижню частину атмосфери - тропосферу з організмами, що їх населяють.
Біосферу можна уявити як систему взаємозалежних між собою біогеоценозів. Кожний з них відносно замкнутий у собі, але в той же час зв’язаний обмінними вихрами атомів з іншими ценозами. Біосфера в цілому і складові її біоценози являють собою авторегуляційні системи. Це такі системи, що мають здатність самовідновлення порушеної рівноваги обмінних процесів, причому в напрямку, сприятливому для подальшого існування системи, тобто мають місце позитивні і негативні зворотні зв’язки. Оскільки біосфера відноситься до систем, що акумулюють речовину й енергію, то її авторегуляція забезпечує прогресивний саморозвиток з підвищенням організованості частин і зростанням ступеню цілісності. Вплив людського суспільства поки що сильно порушує цей природний процес.
Вернадський, що вивчав взаємодію живих і неживих систем, переосмислив поняття біосфери. Він розумів біосферу як сферу єдності живого і неживого.
Згідно з Вернадським, речовина біосфери складається з:
• живої речовини - біомаси сучасних живих організмів;
• біогенної речовини - усіх форм детриту, а також торфу, вугілля, нафти і газу біогенного походження;
• біокосної речовини - сумішей біогенних речовин з мінеральними породами небіогенного походження (ґрунт, мул, природні води, газо- і нафтоносні сланці, бітумінозні піски, частина осадових карбонатів;
Еволюція життя і розвиток інформаційного обміну в біосфері П'єр Тейяр де Шарден (1987) писав про те, що еволюція пронизує всі рівні біологічної організації - від мікроорганізмів та екосистем, включають в себе безліч популяцій різних видів. Тому особливості еволюції життя на Землі можуть розглядатися з різних точок зору, наприклад, з позицій традиційної біології, або ж стосуватися того, як змінюються екосистеми та геологічні умови в тих чи інших частинах планети в процесі глобальної еволюції всієї біосфери.
У той же час еволюція життя може обговорюватися і з інформаційної точки зору, хоча б тому, що у всіх живих організмів є генетична пам'ять. У процесі існування біосфери йде безперервна передача (з спотвореннями) - генетичної інформації між організмами різних поколінь, відбувається обмін організмами між різними її частинами, і, отже, обмін генетичною інформацією.
Генетична пам'ять містить інформацію, що визначає анатомічну та фізіологічну будову організму в процесі розвитку, а також інстинкти.
Концепція обміну інформації в біосфері
Інформаційна сфера - це склад того інформаційного поля, яке утворюється і оточує конкретну біологічну молекулу в певний період часу. А накладення інформаційних сфер один на одного і створює в навколишньому просторі живої клітини загальне інформаційне поле. Можна констатувати, що інформаційне поле - це один з видів полів, що утворюється з допомогою різних біологічних молекул і клітинних структур, здатних до інформаційного взаємодії.
Отже, можна констатувати, що вся технологія біологічних процесів заснована на генетичній інформації і елементній базі, а всі функції виникають і здійснюються тільки при інформаційних взаємодіях біологічних молекул один з одним. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pamyat-vidi-pamyati1.html | Пам’ять. Види пам’яті | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/21d04a88c21719c7d02628341085b576.pptx | files/21d04a88c21719c7d02628341085b576.pptx | Тема уроку: Пам’ять Види пам’яті .
Мета: Сформувати знання про па’мять її види і властивості. Розвивати навички розрізняти різні види пам’яті за допомогою тренувальних тестів . Виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я.
Навіщо людині пам’ять? Які властивості запам’ятовування?
Па́м'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.
Властивості пам’яті:
Швидкість;
Тривалість;
Готовність;
Обсяг;
Точність.
Основні риси пам’яті : запам’ятовування ; збереження ; відтворення ; забування.
Види пам’яті:
-за методами запам’ятовування :
мимовільна ;
довільна .
-за збереженням інформації:
короткочасна ;
довготривала.
За характером переважаючої психічної активності:
рухова — пам'ять на рухи та їх системи.
емоційна — пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності.
образна — пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова.
словесно-логічна — специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.
За тривалістю збереження інформації:
сенсорна пам'ять триває 0,2 - 0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні.
короткочасна пам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжок часу - від кількох секунд до хвилини;
довготривала пам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу;
оперативна пам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для її виконання в кожний заданий проміжок часу.
Практична робота: “ Дослідження різних видів пам’яті”
Завдання №1 Дослідити короткочасні пам’ять .
На слайді 12 фотографій. Відтворіть їх у пам’яті і запишіть їх у зошит у тій послідовності , в якій вони зображені на слайді.
Завдання 2. Дослідити логічно смислову пам’ять .
Відтворіть протягом 30 сек. Запропоновані для запам’ятовування 10 пар слів.
Ліс- дерево
Око-ніс
Сніг-зима
День-сонце
Рука-пальці
Дощ-парасолька
Кущ-троянда
Риба-вода
Пісок-пустеля
Ніч-місяць
Завдання № 3 . Дослідити механічну пам’ять .
Розгляньте уважно цифри протягом 30 сек. запишіть їх по пам’яті.
Домашнє завдання:
Прочитати параграф з теми.
Скласти правила тренування пам’яті.
Дізнатися які існують тренувальні вправи для розвитку пам’яті. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/profesii-sobak.html | Професії собак | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/50a0767e6c7a7602a134b00c32961d5b.pptx | files/50a0767e6c7a7602a134b00c32961d5b.pptx | Професії собак
Професії
Ким же можуть працювати собаки? Виявляється, професій для них вистачає : артист, сторож, провідник, мисливець, поліцейський, їздовий, космонавт, пастух, рятувальник, митник, перевізник…
собак
Собаки завжди допомагали вченим у вирішенні наукових питань. Найбільше дослідів на собаках провів фізіолог І.П.Павлов.
За допомогу науці “павлівська собака” увіковічена пам’ятником.
Професії
собак
У 1957 р. собаку Лайку готували до польоту у космос, знаючи, що звідти на Землю вона не повернеться.
Собачка на кличку “Звёздочка” літала на п’ятому космічному кораблі-супутнику. Вона була останньою собакою, що повернулася з космосу.
Професії
собак
Спеціальне дресирування спрямоване на вироблення в собаки навичок, потрібних для використання її в певних видах служби: захисно-караульній, сторожовій, розшуковій. Для кожного виду служби в собаки виробляються певні спеціальні навички, наприклад, недовірливе ставлення до сторонніх, робота по сліду, пошук руди за її запахом і т. ін.
Професії
собак
Основне призначення пошукових собак - розшук людей за їх невидимими, запаховими слідами, затримання і конвоювання затриманих.
Крім того, вони використовуються для обшуку місцевості і приміщень із метою виявлення людей, що ховаються, їхніх речей та слідів.
Професії
собак
На відміну від сторожових собак, розшукові можуть відпрацьовувати сліди не тільки свіжі («гарячі»), а й середньої і більшої давності (до 10 −12 годин з часу прокладення слідів і більше). Тому дресирування собак для пошукової служби потребує більше часу, майстерності і наполегливості від дресирувальника, ніж для інших видів служби.
Професії
собак
Захисно-караульна служба призначається для охорони речей, захисту власника, затримання, конвоювання і охорони людей, обшуку місцевості та вибірки речей.
Для цього найбільше підходить німецька вівчарка. Крім того, цю службу успішно несуть південно- російська вівчарка, колі, ротвейлер, ердельтер'єр. Собаки мають бути фізично міцні, рослі, достатньо збудливі, з добрим нюхом, слухом, зором і віком не старші від 3 років.
Професії
собак
Сторожові собаки призначені для своєчас- ного сповіщення своєю поведінкою (настороженістю, прагненням рухатися вперед, але без гавкання чи скавучання) про появу сторонніх людей та їх затримання. Такі собаки повинні бути середнього або вище від середнього зросту, мати гострий зір, добрий нюх і слух, середню збуджуваність.
Професії
собак
Сенбернари століттями використовува- лись для шукання та рятування людей. Рекордсменом у цій роботі вважають пса Баррі, який у 1812 р. рятував солдат наполеонівської армії, близько 40 чоловік.
У 1814 р. з нього зробили чучело, що стоїть у музеї природознавства в Берні. А в 1899 р. в Парижі було зведено пам’ятник сенбернару, на спині якого сидить маленька дівчинка.
Професії
собак
Собака - помічник сліпого призначається для надання допомоги в орієнтуванні на місцевості і для заміни допомоги іншої (зрячої) людини.
Для дресирування до цієї служби можуть використовуватися службові собаки різних порід: не дуже великі, але й не дрібні від 50 до 68 см, урівноважені, спокійні, довірливі, з добре розвиненим зором і слухом.
Професії
собак
Існує галузь медицини – анімало - терапія, яка займається вивченням впливу тварин на здоров’я людей.
Собака не тільки чудово підтримує в нормі емоційний стан господаря, але може надати і першу медичну допомогу: його слина містить антибіотик лізоцим, який сприяє загоєнню ран.
Професії
собак
Їздові собаки – перші транспортні тварини нашої планети, які зіграли безцінну роль в освоєнні Сибіру. Вони допомагали пораненим під час Великої Вітчизняної війни. У 1925 р. пам’ятник такому собаці Болто було споруджено в центральному парку Нью-Йорка за те, що він у велику хурделицю допоміг доставити ліки хворим на дифтерію жителям Аляски.
Професії
собак
Собаки досить добре підлягають дресируванню. І не лише для вже відомої пошукової чи сторожової роботи, але й для виступу на сцені чи на арені цирку.
Професії
собак
Собака – безцінний помічник мисливця на полюванні.
Вибір породи собак для полювання залежить від того, яку здобич ви хочете отримати. Буде це птах або дичина побільше?
Професії
собак
• Завдяки своєму нюху собаки відчувають людей , хворих на рак (точніше , вони відчувають запах ракових клітин в організмі людини ) . • Собаки можуть отруїтися шматочком шоколаду, бо у ньому міститься речовина теобромін, смертельний для псів. • Піт у собак виділяється через шкіру на лапах , а не через шерсть.
Цікаві факти про
собак |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-tonkonogovi-abo-zlakovi.html | Родина Тонконогові або Злакові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/9db1a4ec3122123067bd714d70789be7.ppt | files/9db1a4ec3122123067bd714d70789be7.ppt | 1
2
4
3
1.
2.
3.
4.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/porivnyalna-harakteristika-prokariotichnoi-ta-eukariotichnoi-klitini.html | Порівняльна характеристика прокаріотичної та еукаріотичної клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/02b55a62af767a957b44772d4c362438.pptx | files/02b55a62af767a957b44772d4c362438.pptx | Порівняльна характеристика будови клітин прокаріотів та еукаріотів
Підготувала студентка 22-Б групи:
Силка Юлія
Всі ми знаємо, що всі живі організми складаються із клітин. Рослини, тварини, людина, бактерії мають різноманітні типи клітин.
А що ж таке клітина?
Клітина (лат. cellula - комірка) – найменша структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення.
Існує 2 ступені клітин: прокаріоти - не має ядра, та еукаріоти – є ядро.
Еукаріотичні клітини – це клітини ядерних організмів, які мають ядро і розвинену систему органел.
Прокаріотичні клітини – це клітина до ядерних організмів, які не мають чітко сформованого ядра та більшості органел.
Жива природа
Неклітинна форма
Клітинна форма
Прокаріоти
Еукаріоти
Бактерії
Археї
Еубактерії
Рослини
Тварини
Гриби
Структура прокаріотичної клітини
Структура еукаріотичної
клітини
Тож у чому полягає відмінність між еукаріотичною та прокаріотичною клітиною?
Вигляд клітин під мікроскопом
Клітини прокаріот, на відміну від еукаріот, не мають ядра і багатьох органел.
Причини відмінності прокаріот і еукаріот полягають у тому, що в них по-різному організовано генетичний матеріал і структуровано клітини.
3- У клітин еукаріот, на відміну від прокаріот, цитоплазму поділено системою мембран на відділи – компартменти.
Більшість еукаріот є багатоклітинними організмами з диференційованими клітинами, прокаріоти - одноклітинні з недиференційованими клітинами.
Схема еволюції еукаріотичних клітин.
1 - утворення подвійної мембрани ядра,
2 - придбання мітохондрій,
3 - придбання пластид,
4 - входження клітини, що утворилася, (фотосинтезуюча еукаріотична) до складу нефотосинтезуючої еукаріотичної (наприклад, у ході еволюції криптофітових водоростей),
5 - вхождення клітини, що утворилася, знову до складу нефотосинтезуючої (наприклад, при ендосимбіозі цих водоростей з інфузоріями).
Кольором показано геном
предків еукаріот, мітохондрій та пластид.
Висновок
Першими живими організмами були прокаріоти. В
результаті еволюції, клітини перетворювались і
прийшли до еукаріотів. Це свідчить, що у обох
груп є щось спільне і щось індивідуальне, але
обидві ці групи є одними з найважливіших
частин природи, бо без цих клітин не було б життя на Землі.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/proekt-likarski-roslini.html | проект лікарські рослини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/a1383eac5ca624ab2cc8ed6604f5f586.pptx | files/a1383eac5ca624ab2cc8ed6604f5f586.pptx | Карлівська районна державна адміністрація відділ освіти районний методичний кабінет Інформаційно-дослідницький проект на тему: “Дослідження лікарських рослин на території Верхньоланнівської ЗОШ І-ІІ ступенів”
Проект підготували:
Учні 4 класу
Верхньоланнівської ЗОШ
І-ІІ ступенів
Савчук Дар’я
Удовиченко Ангеліна
Керівник проекту:
Мулярова Н.В.
2015 рік
Актуальність
Ще здавна людство використовувало рослини в лікувальних цілях, не маючи хімічних препаратів. На даному етапі розвитку людської цивілізації ми спостерігаємо зникнення інтересу до фітотерапії. Використовуючи в лікувальних цілях рослини, ми не наносимо шкідливих наслідків організму, ніж при застосуванні хімічно синтетичних речовин. На нашу думку, серед населення потрібно популяризувати лікування за допомогою рослин, які ростуть навколо нас і потребують охорони, збереження та відновлення.
Мета та завдання
Метою роботи є вивчення розповсюджених на території Верхньоланнівської ЗОШ І-ІІ ступенів лікарських рослин та використання їх у народній медицині
Завданням роботи є:
дослідити видовий склад та поширення лікарських рослин на території школи;
ознайомитися з їх лікувальними властивостями найбільш поширених видів;
ознайомитись з методами заготівлі лікарської сировини;
Предметом нашого дослідження є територія Верхньоланнівської ЗОШ І-ІІ ступенів.
Об`єктом дослідження – лікарські рослини
Наукова новизна дослідження - нами вперше було описано біологічне різноманіття лікарських рослин на території Верхньоланнівської ЗОШ І-ІІ ступенів.
матеріали роботи можуть бути використані місцевими жителями для збору і використання лікарської сировини;
досліджені рослини можуть збиратись і використовуватись для проведення фітотерапії – створення лікувальних чаїв школи здоров’я;
матеріали роботи стануть у пригоді вчителям у викладанні окремих тем з біології, екології, природознавства та у позакласній і виховній роботі.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає в тому, що:
Дослідження поширення лікарських рослин на території Верхньоланнівської ЗОШ
Кульбаба лікарська - багаточисельно
Шипшина собача – 1 кущ
Ромашка лікарська – малочисельно
Калина звичайна – 2 кущі
М’ята перцева – малочисельно
Липа серцелиста – 2 дерева
Бузина чорна – 3 кущі
Чистотіл – середньочисельно
Кропива дводомна – середньочисельно
Подорожник великий – багаточисельно
Деревій звичайний – багаточисельно
Хвощ польовий – малочисельно
Полин гіркий – середньочисельно
Спориш звичайний – багаточисельно
Цикорій дикий – малочисельно
Береза бородавчаста - 11 дерев
Материнка лікарська - малочисельно
Материнка лікарська
Росте розсіяно на узліссях, у мішаних та листяних лісах. Цвіте у червні-вересні. Квітучі пагони зрізують ножем. Препарати з материнки використовують у медицині як відхаркувальний засіб, для збудження апетиту, при безсонні, ревматизмі
Шипшина собача
Шипшина - листопадний або вічнозелений чагарник, дикоросла троянда. Росте шипшина на узліссях, уздовж доріг, на берегах річок. Плоди збирають восени. Компот, зварений з додаванням плодів шипшини, дуже смачний і корисний, бо шипшина має багато вітамінів. Шипшину застосовують при захворюваннях печінки. Як профілактичний засіб від цинги.
Ромашка лікарська
Ромашка - трав'яниста рослина з жовто-білими квіточками. Зустрічається майже по всій Україні. Росте як бур'ян: на узбіччях, полях, у садах і городах. На ромашці можна не лише ворожити, щоб дізнатися любить хтось чи не любить. А й використовувати її в медицині. Збирають суцвіття на початку цвітіння. Її застосовують як патогінний, дезенфікуючий, в’яжучий, протизапальний та заспокійливий засіб.
Калина звичайна
Калина - рослина, що має вигляд чагарнику або невеликого дерева. Лікарською вважають саме калину червону. Росте вона по всій Україні. І є символом нашої країни. Росте у лісах, на берегах річок. Її плоди яскраво-червоного кольору і прикрашають дерево навіть узимку. Калина червона допомагає при застуді, а також хворобах шлунка.
М’ята перцева
Росте м’ята на городах, в лісах. Лікарською сировиною є листя, яке збирають в липні-серпні. Має дезинфікуючу й знеболюючу дію, активізує травлення, поліпшує смак і запах. Корисна тим, що знімає зубний біль. Коли прикласти листя до голови, вона перестає боліти. Відвар п’ють від болю в шлунку. А розтерті листочки додають до вареників. Розпізнають м’яту за незвичайним запахом.
Липа серцелиста
Використовують настій квітів – як засіб при простудних захворюваннях; діє сечогінно, заспокійливо; має противираз-кову активність; рекомендують при неврозах, пієлонефриті, циститі, ревматизмі, спазмах шлунка та кишечника, бронхіальній астмі, для полоскання горла та як засіб, що зменшує в'язкість крові.
Бузина чорна
Бузина чорна, дикоростучий чагарник. Лікарською сировиною є її квітки й плоди. Плоди містять органічні кислоти, мінеральні солі, йод, вітаміни А, С і В. Бузина використовується в якості лікувального і косметичного засобу. Діє бактерицидно, протизапально і зв'язувально. Застосовується при запаленні шкіри, опіках, вуграх. Настій застосовують для промивання шкіри обличчя, схильної до прищів, і для косметичних компресів. Відвар із квіток та плодів для промивання очей при кон'юнктивіті. З плодів чорної бузини можна також приготувати чудове, насичене вітамінами повидло, що поліпшує обмін речовин.
Чистотіл
Чистотіл, багаторічна трав'яниста рослина. Поширена майже по всій Україні. Росте у мішаних і листяних лісах, на смітниках, узбіччях. Усі органи рослини отруйні, збирати їх слід обережно. Чистотіл не даремно отримав таку назву, бо його використовують переважно для лікування хвороб шкіри (екземи, бородавок, корости). Також він добре загоює рани. Крім того, препаратами, у складі яких є чистотіл, лікують хвороби печінки, нирок і легень.
Хвощ польовий
Хвощ польовий, дуже розповсюджена рослина. Сировиною є трава. Вона діє сечогінно і багата на мінеральні солі. Має лікувальне і косметичне застосування. Відвар хвощу — засіб, що сповільнює склероз судин і допомагає при нирковокам'яній хворобі. Компреси з нього прекрасно діють на втомлені очі. Компреси, а також чай із хвоща, допомагають при розширених кровоносних судинах. Відвар корисно пити замість чаю і при ламких нігтях, бо хвощ містить речовини, що їх зміцнюють. Ним корисно обполіскувати волосся, особливо при наявності лупи.
Цикорій дикий
Петрові батоги широко використовуються у народній медицині. Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін С, каротин. Салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). Використовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, при захворюваннях печінки, особливо при жовтянці. Цикорій — чудовий медонос, дає багато нектару і пилку. Корені використовують для приготування сурогату кави.
Правила збору лікарської сировини
Календар збору рослин для кожної місцевості має бути свій.
Бруньки рослин заготовляють ранньою весною, коли вони вже встигли набрякнути, але ще не лопнули.
Листя починають збирати з початку і продовжують під час всього періоду цвітіння рослини.
Квітки лікарських рослин збирають на початку їх цвітіння. В цей час вони краще зберігають забарвлення при сушінні і менше осипаються.
Трава рослин являє собою вкриті листям і квітконосні стебла рослин; збирають її під час цвітіння.
Насіння і плоди рослин збирають лише коли вони дозріють. Після сушіння їх очищають від сторонніх домішок і пилу.
Соковиті ягоди збирають дозрілими, в сонячні, але не жаркі дні і в похмуру суху погоду, але до випадання на них роси.
Кореневища і коріння запасають восени, коли видима частина рослина вже відмирає, або навесні, до того як рослина почне рости.
Цибулини за правилами не миють, але обрізають коріння і залишки надземної частини, просушують, а потім знімають зовнішню забруднену суху оболонку.
Кора збирається з молодих гілок у момент набрякання бруньок.
Результати опитування
Використання лікарських рослин для фітотерапії учнів
Фіто-чай
Арома-мішечки з травами
Дякуємо за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/oves.html | овес | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/af2d9768883583b779f28b8279476e46.pptx | files/af2d9768883583b779f28b8279476e46.pptx | МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУРСОВИЙ ПРОЕКТ на тему: “Удосконалення технології вирощування вівса в ПП «ім. Шевченка» Братського району Миколаївської області”
Виконала:
студентка групи А3/3
Миколаїв 2014
Овес – важлива зернова і зернофуражна культура. Він є цінним дієтичним продуктом харчування, незамінним концентрованим кормом для коней, великої рогатої худоби, особливо молодняку, домашньої птиці.
Зерно вівса є цінним продуктом харчування. Із його зерна, особливо голозерного, виробляють різані й шліфовані крупи, особливо цінну для дитячого харчування крупу «Геркулес», у білку якої підвищений вміст незамінних амінокислот (лізину, триптофану, аргініну) і яка легко засвоюється. Вівсяна крупа містить: крохмалю 82 %, білків 10 %, жирів 3 %, цукрів 0,3 %, клітковини – 2 %. Найбільшими регіонами за обсягами вирощування вівса є Чернігівська (72 тис. т), Волинська (70 тис. т), Житомирська (55 тис. т). Рівненська (44 тис. т) області.
Таблиця 1 Розподіл опадів за даними Вознесенської метеостанції, мм
У 2011 році найбільша кількість опадів випала в червні – 70 мм, а найменша в січні – 2,8 мм, сума опадів за вегетацію вівса була – 160,8 мм, а за рік –336,3 мм. У 2012 році найбільшою кількість опадів була в грудні – 73 мм, а найменшою в червні – 4,9 мм, кількість опадів за вегетацію вівса становила – 70,4 мм, а за рік – 424 мм. У 2013 році найбільша кількість опадів спостерігалася в червні – 130 мм, а найменша в грудні – 4 мм, кількість опадів за вегетацію вівса була на рівні – 179,9 мм, а за рік – 385,9 мм.
Середні місячні і річні температури повітря, °С
Таблиця 2
У 2011 році найбільша середньомісячна температура повітря була у червні – 21,6°С, а найменша у грудні – 3. Середня температура за вегетацію була 13,1°С, а за рік – 11,2 °С. У 2012 році найбільша середньомісячна температура повітря була у липні – 23,9°С, а найменша у лютому – -10. Середня температура за вегетацію була 15,8°С, а за рік – 13,8 °С. У 2013 році найбільша середньомісячна температура повітря була у серпні – 22,7°С, а найменша у січні – 1,4. Середня температура за вегетацію була 16,7°С, а за рік – 14,1 °С.
Ґрунт, Тип ґрунту.
Землі приватного підприємства ім. Шевченка розміщені у південній частині Придніпровського плато в верхів'ї басейну річки Мертвовод яка впадає у річку Південний Буг.
Рельєф земельного масиву рівнинно-глибокохвилястий з добре розвинутою системою ярів.
Вся територія землекористування лежить в басейні річки Мертвовод, яка протікає по західному кордоні господарства. Гирло річки дуже вузьке з різким переходом в корінну рівнину.
Розрахунок рівня дійсно можливого врожаю
Кількість продуктивної вологи для рослин
W = 125+(133,9×0,7)-25=193,7 мм
Розрахунок дійсно можливого врожаю за вологозабезпеченістю посіву
ДМУ = 100×193,7 =38,6 ц/га
505
Дійсно можливу урожайність за стандартної вологості (ДМУгос)
ДМУгос = 100×37,8 = 37800=19,1 ц/га
(100-14)×2,3 197,8
Розрахунок дійсно можливого урожаю (ДМУ) за родючістю ґрунту
ДМУ = 54×0,32= 17,3 ц/га
Дійсно можливий врожай за вологозабезпеченістю посіву для вівса становить – 38,6 ц/га, кількість продуктивної вологи – 193,7 мм, дійсно можливий урожай за стандартній вологості – 19,1 ц/га, дійсно можливий урожай (ДМУ) за родючістю ґрунту – 17,3 ц/га.
Польова сівозміна
Кормова сівозміна
З таблиць 3 та 4 видно, що в структурі посівних площ господарства виражене переважання зернових та кормових культур, що зумовлено виробничою спеціалізацією даного приватного підприємства.
Таблиця 3
Таблиця 4
Таблиця 5 Розміщення культур в сівозміні
При впровадженні інтенсивної технології вирощування важливо добитись розміщення посівів вівса в сівозмінах після кращих попередників для цієї культури, оскільки такий підхід забезпечує значну економію засобів і праці на захист рослин від бур'янів.
Тому в ПП. «ім. Шевченка» овес розміщують після пшениці озимої, так як вона є добрим попередником. Пшениця озима відіграє велику роль в отримані високого врожаю вівса.
Логічна схема розрахунку норм добрив на запрограмовану урожайнічть
Таблиця 6
Робочий план застосування мінеральних добрив
Щоб отримати врожай вівса 19,1 ц/га, необхідно внести в передпосівний обробіток аміачної селітри – N50 кг/га, .в підживлення сечовину – N20 кг/га, та в основний обробіток суперфосфат – Р25 кг/га.
Таблиця 7
Система обробітку ґрунту
Таблиця 8
Районовані сорти вівса і їх характеристика
До Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в України,рекомендованих для вирощування в зоні Степу занесені такі сорти вівса як: Альф, Буг, Грамена, Деснянський, Комес, Саргон, Полонез, Львівській 1, Синельниківський 68, Чернігівський 27 та ін.
Саргон
Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробнича агрокорпорація «Степова».
Рік внесення до Державного Реєстру сортів рослин України: 2007.
Рослина за габітусом напівпряма, дуже довга, помірна кількість рослин із закрученими про порцевими листками. На найніжчіх листках опушеність листкової пластинки відсутня або дуже слабка. Колоскові луски середньої довжини та помірної сіруватості. Колір нижньої квіткової луски – коричневий. Первинне зерно: має короткі базальні волоски та середньої довжини стрижень іншого зерна.
Маса 1000 зерен – 35,5 г. Сорт середньоранній, вегетаційній період 85 – 90 діб. Стійкість проти осипання та вилягання висока.
За роки випробування на обласних державних центрах експертизи сортів рослин отримували середній урожай 4,3 т/га, що на 11,9 % більше стандартів, максимальний – 6,4 т/га. Стійкій проти летючої сажки.
Аркан
Заявник: Інститут землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук.
Рік внесення до Державного Реєстру сортів рослин України: 2007.
Рослина за габітусом пряма, середньої довжини, відсутні або дуже рідко зустрічаються рослини із закрученими пропорцевими листками. На найнижчіх листках опушеність листкової пластинки відсутня або дуже слабо видна. Опушеність на найвищому вузлі стебла відсутня. Волоть: середньої довжини. Колоскові луски середньої довжини та із відсутньою або дуже слабою сіруватістю. Первинне зерно: наявна помірна сіруватість нижньої квіткової луски, тенденція до остистості відсутня або дуже слабко видна. Колір нижньої квіткової луски – коричневий.
Маса 1000 зерен – 34,4 г. Середньоранній, вегетаційній період – 97 діб. Вирівняність зерна 95 %, плівчастість середня – 28,6 %.
Підготовка насіння вівса до сівби, сівба
Сівба високоякісним насінням є одним з найважливіших заходів одержання високого врожаю вівса. Щоб довести насіння вівса до посівних кондицій, його очищають.
Важливим прийомом підвищення якості насіння є повітряно-теплове обігрівання, що значно прискорює процес дозрівання, внаслідок чого підвищується енергія проростання та схожість і сприяє одержанню дружних сходів. Перед сівбою насіння обов’язково протруюють Вінцит, 5% к.с.-2, але пізніше, ніж за 3-4 тижні до сівби.
Урожайність вівса різко знижується за запізнення із сівбою в посушливих районах Степу.
Тому сіяти овес потрібно в перші дні весняних польових робіт сівалкою СЗ-3,6А. Звичайним рядковим способом на глибину 4-6 см.
Норми висіву залежать від сорту, району вирощування вівса та інших чинників. Для зони Степу вона становить 4 – 4,5 млн/га, вагова норма висіву відповідно складає 206,5 кг/га.
Посівний матеріал повинен відповідати посівним якостям, а саме схожість становити 98 %,а чистота – 92 %.
Посівна придатність
ПП=92×98 / 100= 90,16 %
Враховуючи рекомендації наукових установ що до щільності посіву, вагова норма висіву становить:
Н= 4,5×36×10000/87×90,16=206,5 кг/га
Заходи по догляду за посівами вівса
Таблиця 9
Заходи хімічного захисту вівса
Таблиця 10
Збирання врожаю вівса
Зерно вівса достигає нерівномірно: спочатку у верхній частині волоті, потім у середній і в кінці в нижній. Щоб запобігти обсипанню найціннішого зерна, починати збирати його треба тоді, коли воно зверху волоті буде в повній, а в середині – у восковій стиглості. У зв'язку з цим ефективніше збирати овес роздільним способом.
Для прямого комбайнування з подрібненням соломи та скошування у валки в ПП «ім. Шевченка» використовують агрегат Енисей 1200.
Економічна ефективність вирощування вівса за вдосконаленою технологією
Таблиця 11
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Впроваджуємо овес в ПП. «ім. Шевченка» після пшениці озимої, так як вона є добрим попередником. Пшениця озима відіграє велику роль в отримані високого врожаю вівса.
Дійсно можливий врожай за вологозабезпеченістю посіву для вівса становить – 38,6 ц/га, кількість продуктивної вологи – 193,7 мм, дійсно можливий врожай за стандартної вологості – 19,1 ц/га, дійсно можливий врожай (ДМУ) за родючістю ґрунту – 17,3 ц/га.
Щоб отримати врожай вівса 19,1 ц/га, необхідно внести в передпосівний обробіток аміачної селітри – N50 кг/га, .в підживлення сечовину – N20 кг/га, та в основний обробіток суперфосфат – Р25 кг/га.
Вагова норма висіву відповідно складає 206,5 кг/га. Сіяти овес потрібно в перші дні весняних польових робіт сівалкою СЗ-3,6А. Звичайним рядковим способом на глибину 4-6 см.
Підбір і обмолот валків здійснюють зернозбиральним комбайном Енисей-1200.
Отже, вирощування овес в даному господарстві є економічно вигідно, тому що рослинницька продукція вимагає менші витрати на його виробництво і дає високі врожаї, який реалізується і приносить значний прибуток. Рівень рентабельності вівса в ПП «ім. Шевченка» становить 56,98 %
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/metodika-provedennya-shtuchnogo-dihannya-i-zakritogo-masazhu-sercya.html | "Методика проведення штучного дихання і закритого масажу серця" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/dc94f4bf7a1d84c91098685e22fa8a99.pptx | files/dc94f4bf7a1d84c91098685e22fa8a99.pptx | Методика проведення штучного дихання і закритого масажу серця
Виконали: Медведєва Аліна, Ступар Даша та Кононова Кристина
МЕТОДИ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ
Перш ніж приступати до проведення штучного дихання
Якщо дихання не відновлюється, його стараються відновити аж до появи реальних ознак біологічної смерті.
Звільнити постраждалого від тісного одягу
Очистити порожнину рота від слизу, ґрунту
Якщо у постраждалого щільно стиснуті щелепи, їх необхідно розімкнути силою
У випадку западання язика, потрібно висунути вперед нижню щелепу
4
3
2
1
Штучне дихання проводять терпляче і спокійно протягом тривалого часу, до появи нормального дихання
5
МЕТОДИ ШТУЧНОГО ДИХАННЯ
«Рот до рота» або «Рот до носа»
Метод Шюллера
Метод Лаборда
. Метод Сильвестра
Метод Шеффера
. Метод Каллістова
«Рот до рота» або «Рот до носа»
Метод Сильвестра
Метод Шюллера
Метод Шеффера
Метод Лаборда
1
2
3
4
5
Постраждалого кладуть на живіт
Рятувальник стає над постраждалим
На спину, через лопатки, протягують рушник
Його кінці проводять під пахвами до переду
Рятівник бере кінці рушника і ритмічно піднімає та опускає тіло постраждалого
Метод Каллістова
НЕПРЯМИЙ (ЗАКРИТИЙ) МАСАЖ СЕРЦЯ
НЕПРЯМИЙ (ЗАКРИТИЙ) МАСАЖ СЕРЦЯ
Один реаніматор:
Два реаніматори:
2 вдихи - 10-12 натискань на грудну стінку
1 вдих - 5 натискань на грудну стінку
Масаж серця здійснюють шляхом ритмічного стискання серця безпосередньо рукою (відкритий, чи прямий, масаж серця) або між грудиною і хребтом (непрямий, чи закритий).
При проведенні реанімаційних заходів необхідно:
Забезпечити прохідність дихальних шляхів
Провести штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця
Забезпечити надійний доступ до вени
Здійснити внутрішньовенне, введення лікарських засобів
4
1
2
3
Масаж ефективний, якщо при натисканні:
1
2
3
4
Відчувається пульсова хвиля на сонній і стегновій артеріях, а іноді - і на променевій артерії
На ЕКГ спостерігають ритмічні спотворені шлуночкові комплекси;
зіниці звужуються
Змінюється забарвлення шкіри (зменшуються блідість, сірість, ціаноз)
Іноді з’являються самостійні рухи
Ускладнення
Для уникнення ускладнень необхідно стежити за співвідношенням сили тиску реаніматора і пружності грудної стінки потерпілого.
Перелом ребер, грудини, мечоподібного відростка
Ушкодження легень, печінки, шлунка, серця, плеври
Емболія жиром, тромбоз легеневої та мозкових артерій
Дякуємо за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/otruyni-tvarini.html | Отруйні тварини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/36f52cc31eec53eb26167c86e14c5d7e.pptx | files/36f52cc31eec53eb26167c86e14c5d7e.pptx | Отруйні тварини
Додаткові матеріали до уроків зоології
Групи отруйних тварин
Всіх отруйних тварин можна розділити на дві великі групи: первинно-отруйних і вторинно-отруйних.
До первинно-отруйних відносять тварин, які виробляють отруйний секрет у спеціальних залозах або мають отруйні продукти метаболізму. Отруйність первинно-отруйних тварин є видовою ознакою і зустрічається у всіх особин даного виду.
До вторинно-отруйних відносять тварин, акумулюючих екзогенні отрути і виявляють токсичність тільки при прийомі їх в їжу.
Активно-отруйні
Первинно-отруйні тварини розрізняються за способами вироблення отрути та її застосуванням і діляться на активно-отруйних і пасивно-отруйних.
Активно-отруйні тварини мають спеціалізований отруйний аппарат і називаються озброєними: зуби у змій, жало у комах, колючки і шипи у риб, хоча у деталях будова отруйного апарату може варіювати.
Вводиться отруйний секрет в тіло жертви парентерально, тобто минаючи травний тракт. Такий спосіб введення отрути вважається найбільш ефективним.
Активно-отруйні
Іншу групу активно-отруйних тварин становлять організми, отруйні апарати яких позбавлені пристосувань і називаються неозброєні отруйні тварини. Прикладами можуть служити шкірні залози амфібій, анальні залози комах, Кювьерові органи голотурій.
Отруйні секрети таких залоз викликають токсичний ефект при контакті з покривами тіла жертви. Чим енергійніше йде всмоктування отрут з покривів, тим ефективніша його дія.
Пасивно-отруйні
У пасивно-отруйних тварин отруйні метаболіти виробляються в організмі і накопичуються в різних органах і тканинах.
Пасивно-отруйні та вторинно-отруйні тварини представляють небезпеку тільки при попаданні в травний канал, проте істотним розходженням між ними є сталість отруйності (видова ознака) для перших і її спорадичний характер - для других.
Отруйність губок
Губки - типові пасивно-отруйні тварини, які використовують для захисту від ворогів свої токсичні метаболіти. У них міститься широкий спектр біологічно активних речовин з антибіотичними, цитостатичними і токсичними властивостями.
У людини при контакті з губкою може розвинутися сильний свербіж і слабкий набряк пальців, можливо обумовлений гістаміноподібною дією екстракту з губки.
Актинії
Актинії - красиві “морські квіти”, які викликають опіки на шкірі людини та утворюють великі виразки. Уражена ділянка шкіри може міняти колір аж до чорного, знижується чутливість.
Отруйні корали
Корали, як і медузи, для захисту мають жалкі клітини, що містять отруйний секрет. Ці клітини вистрілюють, проникаючи в тіло жертви пристосуванням, схожим на маленький гарпун, і вводить в ранку отруйну рідину.
Серед небезпечних для людини є пекучий корал, який мешкає в Тихому, Індійському океанах та Карибському морі.
Отруйні медузи
Жалкий апарат медуз розташований на щупальцях. У тропічних медуз щупальця можуть досягти значної довжини. Реальну небезпеку для людини становлять: ціанеї, глибоководні медузи, коренероти, аурелії, дактілометри, хрестовички.
Отруйні медузи
Дотик викликає свербіж, печіння, запальні реакції, озноб, нудоту, задишку внаслідок утруднення дихання або реакції серця на отруту, також спазми, біль м'язів і суглобів, діарея. Відомі випадки, коли людина не справляється зі стресом, викликаним несподіваним опіком і тоне.
Отруйні медузи
У морському середовищі можна зустрітися з отруйними медузами (наприклад в Чорному, Азовському морях), які мають штрикальні жалкі клітини, наповнені отрутою, хоча для більшості людей вона майже безпечна. Частіше всього виникає біль, алергічні реакції.
Біля берегів Австралії зустрічається медуза - "морська оса", яка найбільш небезпечна для дітей, що купаються. Після контакту з її щупальцями смерть настає через кілька хвилин.
Отруйні медузи
Головний приз рейтингу серед медуз дістається кубомедузі, що отримала таку назву через свою кубічну форму.
Протягом останніх 60-ти років вона забрала близько 6 тисяч життів. Її отрута вважається найбільш смертельною в світі, токсини вражають серце, нервову систему і клітини шкіри. Все це супроводжується таким пекельним болем, що постраждалі входять у стан шоку і або тонуть, або вмирають від зупинки серця. Якщо відразу обробити рану оцтом або розчином оцтової кислоти, у потерпілого є шанси, але, як правило, у воді оцет не знайти.
Отруйні молюски
Молюск конус має складну групу нейротоксинів, які він використовує, щоб убити здобич. Одним з найсильніших його токсинів у світі є конотоксин. Причина того, що конуси виробляють такий потужний токсин в тому, що їм потрібно вбити свою жертву як можна швидше.
Конуси вистрілюють в жертву своєрідний гарпун , що найчастіше і робить жертвами людей, які люблять збирати раковини.
Різновидів конуса багато, і кожен вид токсичний по-різному. Деякі жалять безпечніше бджоли, тоді як маленькі і нешкідливі на вигляд різновиди конуса легко можуть вбити дорослу людину.
Отруйні молюски
Синій кільцеподібний Восьминіг є маленькою, розміром з м'яч для гольфу, але надзвичайно отруйною істотою, що живе у прибережних водах навколо Австралії і трохи північніше, в бік Японії.
Він світлий за кольором, з темно-коричневими групами, що розташовані на його ногах і тілу, з синіми колами, що накладені на ці темно-коричневі групи.
Фактично восьминіг має достатньо отрути, щоб убити 26 дорослих людей протягом пари хвилин, і не існує жодної протиотрути.
Отруйні молюски
У тропічних водах Атлантики, півдні Японії, Гавайських о-вів живе «португальський кораблик». Ці тварини легко тримаються на воді за рахунок наповненого газом плавального міхура.
Їхня отрута для людини не смертельна, але призводить до падіння кров'яного тиску, нерідко втрати свідомості.
Бджоли
При ужаленні бджолами може виникнути місцева або загальна реакція. Токсична реакція виникає, коли людину одночасно вжалять декілька десятків або сотень комах.
Прояв загальної токсичної реакції залежить від кількості отрути, що потрапила в організм. Доза отрути від ужалення 500 і більше перетинчастокрилих смертельно небезпечна для людини.
Отруйні павуки
Отруйні павуки живуть в багатьох регіонах. Отрута одних павуків викликає місцеву поразку тканин, отрута інших викликає сильну дію на весь організм.
При дії отрути сіднейського павука: «вибухають легені». Найбільш жахливим наслідком потрапляння її в організм є те, що неймовірно підвищується тиск крові в малому колі кровообігу, в результаті чого альвеоли легенів просто “вибухають”.
Отруйні павуки
В степовій зоні України розповсюджені каракурти розмірами до 1 см, тарантули - мохнаті павуки розмірами 3-4 см. У каракуртів отруйна лише самка. Отрута діє на ЦНС, через 5-10 хвилин виникає сильний біль у всьому тілі, хворий відчуває підсвідомий страх, не може стояти на ногах, підвищується температура, зростає тиск крові. Такий стан може тривати кілька діб, можливий летальний наслідок.
Отруйні павуки
Павуки - одні з найбільш холоднокровних убивць у тваринному світі, і якби вони створили суспільство, засноване на здатності вбити, то бразильський блукаючий павук був би їх королем. Один з головних компонентів його отрути - нейротоксин, що спричиняє асфіксію.
Отруйні павуки
У Північній Америці зустрічаються невеликі за розміром (7-12 мм) павуки, що мешкають в басейні річок Міссісіпі та Міссурі. Живуть переважно під корою дерев і в розщілинах скель.
Отрута цього павука викликає в людини некроз м'язової тканини, гемолітичну анемію, внутрішньосудинне згортання крові, ниркову недостатність, в тяжких випадках буває летальний наслідок.
Отруйні павуки
Небезпеку для людини можуть створювати і представники павуків-птахоїдів, що мешкають в тропіках. Вони – хижаки і живляться членистоногими, іноді маленькими пташенятами та новонародженими гризунами.
З метою захисту павук-птахоїд може вкусити людину, в отруйній залозі якого міститься 6 мг отрути. Зразу після його укусу людина відчуває гострий біль, потім наростають відчуття втоми, сонливість, послаблюється дихання.
Скорпіони
Крим, Кавказ, Середня Азія є місцями існування різних видів скорпіонів - жовтого, італійського, кавказького, які отруйні для людини. Їх укус болючий, супроводжується великим набряком, почервонінням шкіри і з'являються судоми, затрудняється дихання, ковтання, мова, біль в області серця, нудота, задишка.
Отруйні риби
Серед риб найбільш небезпечними є бородавчатка, яка мешкає у Червоному морі, біля берегів Яви, Таїті.
У Чорному морі живуть морський дракон, морський йорш (скорпена), морська лисиця, які запливають і в Азовське море.
Небезпечними є хижі риби, наприклад акула. Особливо небезпечна акула-людожер, яка зустрічається в екваторіальних морях.
Отруйні риби
Риба-куля або фугу - друга найбільш отруйна хребетна тварина на землі. Її м'ясо - делікатес у Японії та Кореї, але проблема в тому, що поверхня риби і певні її органи - є дуже отруйними.
Отрута фугу викликає параліч, в результаті якого настає задуха і смерть від нестачі кисню.
Отруйні риби
Можливо риба-камінь ніколи не виграє конкурс краси, але вона безумовно отримає приз "Найбільш отруйна риба". Отрута викликає такий нестерпний біль, що в пошуках порятунку від мук, постраждалі бажають ампутації ураженого місця.
Вважається, що укус риби-каменя провокує найсильніший біль, відомий людині, який супроводжується шоком, паралічем, і відмиранням тканин.
Отруйні жаби
Яскраво забарвлена жаба листолаз жахливий (Півд. і Цент. Америка) у книзі рекордів Гіннеса названа найотруйнішою істотою в світі. Одне тільки дотик до шкіри цього монстра в дикій природі може викликати смерть, а всього 1 грам отрути, що виділяється шкіркою цієї жаби, здатна вбити кілька тисяч чоловік.
Отруйні жаби
Отрута жаб - буфотоксін складається з коктейлю хімікатів. Вона впливає на психіку, подібно псилоцибіну і мескаліну, які разом відомі як "сніданок Бога“.
Деякі з ефектів, про які повідомляють ті, хто спробував мескалін і подібні йому продукти, якраз і обумовлені станом зміненої свідомості, яке виникає під дією цього токсину.
Отруйні змії
Дуже небезпечні змії, з яких 230 - отруйні, але на нашій території мешкають всього 14 видів - кобра, гюрза, піщана ефа, щитомордник, гадюки. На території України мешкає тільки гадюка звичайна та піщана.
Деякі змії живуть у воді, але у водах України отруйні змії відсутні. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznovid-babki.html | Різновид Бабки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/0f88fdffa548128ecc862d30fbdc592c.ppt | files/0f88fdffa548128ecc862d30fbdc592c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/organizmoviy-riven-organizacii-genetichnoi-informacii-vzaemodiya-geniv.html | Організмовий рівень організації генетичної інформації. Взаємодія генів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/794ae19a8f8e9045fbc07a04d5ece408.ppt | files/794ae19a8f8e9045fbc07a04d5ece408.ppt |
1868-1943 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/otruyni-ta-istivni-gribi1.html | Отруйні та їстівні гриби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/d9f78f40169d35c210e84880580954f8.pptx | files/d9f78f40169d35c210e84880580954f8.pptx | Отруйні та їстівні гриби
Вчитель української мови та літератури, фахівець з охорони праці,
Лелека Олена Вікторівна
Приємний запах і неповторний смак грибів роблять більшість із нас шанувальниками цих дарів природи. Але, вирушаючи в ліс, озброюйтесь не лише кошиками та хорошим настроєм, а й пильністю.
Пам'ятайте: отруєння дикорослими грибами з року в рік залишається однією з найпоширеніших причин немікробних харчових отруєнь.
Загальна кількість їстівних грибів у нашій країні сягає 500 видів! Отруйних видів набагато менше – близько 80, особливо шкідливі для людини – 20.
За минулий рік в Україні було зареєстровано близько 3 тисяч грибних отруєнь, у результаті яких померло 116 осіб, із них - 51 дитина.
Отруйні гриби
Мухомори
Вийшов красень на стежину,
Вдягся в білу одежину,
Капелюх червоний взяв -
Всіх навколо налякав!
Мухомор
Гриби - близнюки
Сатанінський гриб
Жовчний гриб
Білий гриб
Сатанінський
гриб
Капелюх у цього гриба гладкий, білуватий, сіруватий або жовтуватий.
Його ніжка має червону сіточку посередині.
Середина гриба, якщо її розломити, спочатку синіє, а потім червоніє.
Білий гриб
Із найперших своїх днів
Самий „білий” із грибів.
По властивостях він цінний,
Лікар від хвороб відмінний.
Жовчний
гриб
Капелюх у гриба гладенький, коричневий.
Зверху його ніжка вкрита малюнком у вигляді сіточки
Гриби-близнюки
Опеньки
обманливі опеньки
Відмінності
Лисичка
Обманлива лисичка
Колір гриба – світло-жовтий або блідо-оранжевий. Капелюх плавно переходить в ніжку
Капелюх яскраво-оранжевий
Отруйні гриби
Бліда поганка
ЇСТІВНІ ГРИБИ
Підберезовик
Підосичник
Росте біля осичок звично
Красноголовець -підосичник
Я стою на гладкій товстій ніжці
Під коричневим капелюхом
Білий гриб
В лісі виросли сестрички,
Жовті та смачні лисички
Лисички
Маслюки
Виросли гриби прекрасні —
Капелюшки в них, мов в маслі.
І збирають грибники
Маслянисті маслюки
Ці стрункі грибочки
Зайняли пеньочки.
Шапки в них кругленькі.
Кличуть їх опеньки
Капелюхи в них яскраві:
Жовті, сірі, зеленаві,
Зачекайте, любі, трішки, —
Я зберу вас, сироїжки
Сироїжки
Вони харчуються грибами
Ніколи не збирайте ті гриби, в яких ви сумніваєтесь.
Не збирайте гриби біля дороги.
Не збирайте старі гриби.
Правила збору грибів
В природі
немає нічого зайвого!
Бережіть природу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-aystrovi-abo-skladnocviti.html | Родина Айстрові або Складноцвіті | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/986b202118805cc4c4a42523aedc0c76.ppt | files/986b202118805cc4c4a42523aedc0c76.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/poshirennya-plodiv-ta-nasinnya.html | Поширення плодів та насіння | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/5ce272d1060ab479b9ac27aa1346d720.ppt | files/5ce272d1060ab479b9ac27aa1346d720.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-aystrovi.html | Родина Айстрові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/f8af239f27de88b5416fde7ecabc1bf7.ppt | files/f8af239f27de88b5416fde7ecabc1bf7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/produkti-zhittediyalnosti-organizmiv.html | Продукти життєдіяльності організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/bb17d6a9401e0fee4ee3e22904317fe3.pptx | files/bb17d6a9401e0fee4ee3e22904317fe3.pptx | Продукти життєдіяльності організмів
ТОКСИНИ
Токсичні речовини продукують у процесі життєдіяльності практично всі групи живих організмів. Розрізняють мікробні, рослинні і зоотоксини.
Мікробні токсини продукують здебільшого бактерії, гриби та багато видів прісноводних і морських мікроводоростей.
До бактеріальних токсинів інсектицидної дії відносять такі ферменти як лецитиназа, гіалуронидаза, фосфотаза, протеаза. Перелічені ферменти, що мають інсектицидні властивості, продукує ряд видів бактерій. Так, утворення лецитинази виявлено у багатьох видів ентомопатогенних бактерій. У патології комах лецитиназу вивчали як один із факторів патогенності бактерій групи thuringiensis, В. cereus і деяких інших. Чимало видів бактерій виробляють протеази. Серед них такі ентомопатогенні форми як Pseudomonas aerugonisa, Proteus vulgaris, Serratia marcescens та інші.
Proteus vulgaris
Serratia marcescens
Відомі мікробіологи, спеціалісти з інфекційної патології комах О. Лисенко та М. Кучера виділяють три найуживаніших критерії, які використовуються для класифікації токсинів:
Бактеріальні токсини класифікуються й за місцем або механізмом їх дії на організми. У першому випадку беруть до уваги спорідненість токсинів щодо певних тканин.
Класифікація токсинів за структурою молекули найскладніша і найменш інформативна. Цей тип класифікації грунтується на молекулярній структурі токсину і на рості цієї структури за токсичного впливу.
У рамках класифікації за молекулярною структурою розрізняють три основних типи токсинів:
Прості
Складні
Хімічні суміші
АНТИБІОТИКИ
До антибіотиків належать специфічні продукти життєдіяльності організмів, яким властива певна активність щодо вірусів, бактерій, актиноміцетів, грибів, водоростей і найпростіших.
Антибіотичним речовинам притаманні специфічність дії і висока біологічна активність.
Антибіотики класифікують:
У сфері біологічного захисту рослин користуються здебільшого класифікаціями, що грунтуються на біологічному походженні антибіотиків.
До першої групи відносять антибіотики, які продукують мікроорганізми з роду Eubacteiales,
до другої — утворювані мікроорганізмами з роду Actinomycetale,
до третьої — продуковані недосконалими грибами,
до четвертої — базидіоміцетами та асками,
до п'ятої — лишайниками, водоростями і нижчими рослинами,
до шостої групи включено антибіотики тваринного походження
У захисті рослин застосовують переважно антибіотики 2-ї, 3-ї і 6-ї груп, на основі яких синтезують препарати, що пригнічують розвиток різноманітних хвороб сільськогосподарських культур — гербіциди, інсектициди, або стимулятори росту рослин.
Перевага антибіотиків як продуцентів живих організмів полягає у тому, що вони діють високоселективно і не забруднюють навколишнього середовища, оскільки швидко розпадаються на прості сполуки.
Механізми впливу антибіотиків на шкідливі види фітофагів і бур'яни досить різноманітні. Деякі види антибіотиків, зокрема, ністатин і трихоміцин, порушують функції клітинних мембран, інші (гризеофульвін) вибірково пригнічують синтез нуклеїнових кислот, або, наприклад тетрацикліни, пригнічують синтез білка тощо.
гризеофульвін
трихоміцин
За хімічним складом антибіотики — складні органічні сполуки, що належать до речовин ациклічної будови (алміцин, ністатин, рафанін та інші), кисневмісних гетероциклічних сполук (гризеофульвін, трихотецин та ін.), а також до ароматичних, аміноглікозидних, макролідних та інших сполук.
ФІТОАЛЕКСИНИ
Фітоалексини синтезуються в рослинних клітинах у результаті взаємодії рослини з фітопатогоном. Вони інгібують розвиток фітопатогенних мікроорганізмів і є фактором імунітету. Фітоалексини вперше були виявлені К.О. Мюллером 1939 року при дослідженні бульб картоплі щодо зараження грибом Phytophtora infestans, їх немає в здоровій рослині, чим вони відрізняються від антибіотиків (фітонцидів).
Фітоалексини виявлені в таких сільськогосподарських культурах як картопля, горох, морква, ячмінь, конюшина, батат.
Фітоалексини можна використати для підвищення стійкості рослин проти збудників хвороб.
основний регулятор найважливіших життєвих процесів у більшості хребетних тварин. Гормони, як правило, виробляють і виділяють спеціалізовані ендокринні органи. У членистоногих ендокринні органи представлені нейросекреторними клітинами, ретроцеребральним комплексом, перисимпатичними органами і проторакальними залозами.
ГОРМОНИ
З погляду біологічного захисту рослин найважливішими гормонами є ті, що зумовлюють линяння комах та інших членистоногих. їх називають екдизонами. Екдизони належать до стероїдних сполук. У комах виявлено два гормони линяння: власне екдизон та екдистерон.
Іншою важливою групою гормонів є гормони, що попереджують процеси метаморфозу в членистоногих. Це група ювенільних гормонів, що являють собою сполуки жирного ряду. На сьогодні відомо три ювенільних гормони: ЮГ-С18, ЮГ-С17 і ЮГ16.
Два перших виділено з гусениць метеликів родини Saturnidae, третій — з бражника Manduca sexta. ЮГ-СІ6 виявлено у представників ряду лускокрилих, твердокрилих, прямокрилих, тарганів і перетинчастокрилих.
Гусениця Saturnidae
У регуляції розвитку комах бере участь гормон діапаузи, якого продукує й виділяє надгортанний ганглій. За наявності цього гормона у самки відкладені нею яйця діапаузують. Діапауза можлива на будь-якій стадії розвитку членистоногого.
Відомі ембріональна, личинкова, лялечкова й імагіальна діапаузи.
Усі відомі синтетичні аналоги гормонів різноманітні за хімічним складом та механізмом дії на організми, їх ділять на чотири основні групи:
Спеціалісти виділяють шість основних груп регуляторів росту і розвитку членистоногих, які можуть бути застосовані для захисту рослин.
ювеноїди
інгібітори синтезу хітину
антиювенільні препарати (прекоцени і меваланати)
антиекзидоїди
аналоги пептидних гормонів
аналоги личинкового гормону (екдизоїди)
РЕЧОВИНИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОВЕДІНКУ ФІТОФАГІВ
Зв'язки між організмами здійснюються за допомогою складних хімічних речовин, які виділяють у навколишнє середовище спеціальні залозисті клітини. Сприйняття хімічних сигналів, або хеморецепція, забезпечує здійснення важливих для існування виду функцій, таких як пошук їжі, зустрічі особин протилежної статі, реакція на наближення небезпеки тощо.
Серед спеціалістів найбільше визнання набула класифікація, запропонована Р. Уіттекейром. В основу її покладено вплив хімічного сигналу безпосередньо на організм, або на середовище його перебування, з урахуванням внутрішньовидової або міжвидової дії.
Серед хімічних стимулів, що забезпечують міжвидову комунікацію, виділяють атрактанти і репелленти. Атрактанти зумовлюють спрямований рух організму до джерела запаху, а репелленти — від джерела.
Сполуки, що гальмують будь-яку реакцію організму, називають детеррентами.
Речовини, що регулюють міжвидові взаємовідносини, — аллелохеміками, а тих, що регулюють внутрішньовидові взаємовідносини, — феромонами.
Аллелохеміки в свою чергу ділять на алломонів, кайромонів і синомонів.
Феромони як хімічні речовини, що беруть участь у внутрішньовидових взаємозв'язках, ділять на статеві, трофічні, агрегаційні, слідові, феромони тривоги тощо. Найдетальніше вивчені і практично застосовуються феромони, що забезпечують зустріч статей, або ж перешкоджають цьому. Серед статевих гормонів виділяють статеві атрактанти, що забезпечують зустріч статей, і афродизіаки, що приводять партнера у стан готовності до парування.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/prirodni-volokna.html | "ПРИРОДНІ ВОЛОКНА" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/ea492254c003562d4bdbe6242f474704.pptx | files/ea492254c003562d4bdbe6242f474704.pptx | ПРИРОДНІ ВОЛОКНА
ЛЛЯНІ ВОЛОКНА
.
Народногосподарське значення
Льон довгунець - основна прядивна культура в Україні. Вона дає два цінних продукти: волокно і насіння.
Основна продукція льону-довгунця - волокно утворюється у стеблах. Від морфологічних особливостей стебел залежить вихід волокна, кількість якого, залежно від сорту та умов вирощування, може бути 20-30%. У довгих і тонких стеблах волокна більше і воно кращої якості, ніж у товстих і коротких. Льон – луб’яне волокно. Волокниста тканина лежить між зовнішньою оболонкою і деревиною стебла. Волокна склеєні одне з одним і розміщуються окремими жмутами – пасмами. Пасма волокна завдовжки 30-75 см складаються з видовжених клітин. Тобто клітина льону – це довга тонка нитка. Її довжина в 1-2 тисячі разів перевищує її товщину. Це дозволяє виготовляти лляну нитку завтовшки до кількох мікрон.
Квіти льону мають блакитне, темно-синє, рідше – фіолетове, рожеве, жовте або біле забарвлення. Вони розпускаються на світанку, а закриваються і в’януть опівдні, у розпал спеки. Кожна квітка живе лише кілька годин.
Для отримання високоякісного волокна врожай льону збирають приблизно через 100 днів після сівби, або через місяць після цвітіння рослини, або через два тижні після формування насіннєвих коробочок. Саме тоді стебло льону набуває жовтого відтінку (цей період іще називають фазою ранньої жовтої стиглості). Якщо ж рослина й досі зелена, то збирати її зарано, бо тоді насіння не даватиме користі, а волокно буде недорозвиненим.
ІСТОРІЯ ЛЛЯНОЇ ТКАНИНИ
Лляну тканину виготовляли давні індуси ще 9000 років тому. Пізніше льон стали вирощувати в Ассирії, Вавилоні та Єгипті. Єгипетські мумії, яким уже 5000 років, загорнуті саме в лляну тканину. З льону виготовлено славнозвісну Туринську плащаницю. Завдяки унікальним властивостям льону вона вціліла до наших днів, пройшовши крізь вогонь і воду. Ці реліквії збереглися до сьогодні завдяки кремнезему, який міститься в льоні та стримує розвиток бактерій і грибків.
Греки робили вітрила своїх човнів із лляних тканин, адже намоклий льон стає ще міцнішим.
Під час воєн лляні пов’язки рятували поранених від гангрени та сепсису.
У багатьох культурах світу льон став символом світла, чистоти та вірності.
ЛЛЯНА ТКАНИНА
КОНОПЛЯНІ ВОЛОКНА
Коно́плі (лат. Cannabis) — рід однолітніх лубоволокнистих рослин родини конопляних порядку розоцвітих.
Конопля є однією з найдавніших технічних культур людства. Вироби з неї, насамперед одяг, відомі ще з 1 тисячоліття до н. е.. Волокно конопель довге, грубе, але має велику міцність і не піддається гниттю при тривалому перебуванні у воді. З волокна виготовляють тканини, брезент, парусину, мішковину, пожежні рукави, канати, шпагат, шнури, цінний папір. Тканини з конопель антистатичні, гігієнічні, поглинають до 30% поту і 95% ультрафіолетових променів. Одяг з конопель рекомендується щоденно носити людям схильним до захворювання ревматизмом, алергією шкіри, хворобами хребта.
З відходів первинної переробки конопель (костриці) виготовляють пластмасу, будівельні термоізоляційні та меблеві плити, фанеру, брикети для палива, целюлозу, за новими технологіями із волокна та костриці – оздоблювальні матеріали для офісів під дерево, мармур. Коноплесировина придатна для виготовлення окремих вузлів в авто- і літакобудуванні В народі існували численні уявлення та легенди про незвичайні властивості лляного та конопляного насіння, прядива, ниток, а також багатьох предметів із них виготовлених.
ВОВНЯНІ ВОЛОКНА
Вовна — тонка довга шерсть тварин, що використовується в текстильній промисловості як сировина для виготовлення вовняних тканин. Вовняні волокна, по суті, складаються з білка типу кератину і мають властиву лускату поверхню. Вони еластичні, дуже гігроскопічні (поглинають вологу з повітря) і, як правило, мають помітні властивості звалюватися. Вовна важко займається (горить лише в полум’ї, поза полум’ям горіння припиняється), але обвуглюючись, виділяє запах, подібний до запаху паленого рога.
Виробляється вовна з домашньої вівці, верблюда. Пряжа буває різної якості, але в порівнянні з іншими видами пряжі від домашніх тварин, її характеристики більш однорідні. Для пряжі з вовни домашньої вівці дуже важливим скоріше є не походження, а обробка. Овець стрижуть у чітко визначений сезон, потім, вовну миють, очищають від сторонніх тіл, фарбують і прядуть. В усіх цих процесах є свої особливості, які додають вовняній пряжі різних якісних характеристик.
Вовняна пряжа легша, ніж рослинна й еластичніша, вона краще утримує тепло. Не так швидко намокає у вологому середовищі, як бавовна, проте менш міцна. До недоліків вовняної пряжі можна віднести її звалюваність й утворення на ній скочувань при терті. Причому, чим слабкіше скручена пряжа, тим сильніше виявляються ці недоліки.
ШОВКОВІ ВОЛОКНА
Шовк — натуральна текстильна нитка тваринного походження — продукт виділення залоз гусіні шовкопрядів при звиванні коконів.
Довжина шовкової нитки може досягати 800—1000 м. Вона має трикутний переріз і подібно до призми відбиває світло, завдяки чому має гарний блиск. Шовкові коконні нитки складаються з двох шовковинок, склеєних між собою особливою речовиною — серицином. В коконі нитки укладені в 40-45 шарів, довжина їх досягає 700 - 800 м. Якщо дати лялечці перетворитися в метелика і вийти з кокона, в шовкових оболонках з'являться дірочки. Такі кокони дуже важко розмотувати. Тому лялечку умертвляють, обробляючи кокони гарячим повітрям, а після цього, щоб вони не гнили, сушать. Так як шовкова нитка дуже тонка (середня товщина її 25-30 мк), при розмотуванні з'єднують нитки декількох коконів (від 3 до 10). При цьому нитки міцно склеюються серицином. Таку нитку називають шовком-сирцем.
Шовкові тканини мають природний блиск, м’які, тонкі, добре драпіруються, дуже витончені й елегантні. Недолік тканини — невисока міцність фарбування до світла (сонячні промені значно знижують міцність тканини). Шовкові тканини мнуться в різному ступені ( залежно від якості), високоякісний шовк практично не мнеться. Шовкова тканина вимагає дбайливого поводження.
БАВОВНЯНІ ТКАНИНИ
Баво́вна (англ. cotton) — текстильне волокно рослинного походження. Волокно являє собою волоски на насінинах бавовника — кущоподібної рослини роду Gossypium, яка займає одне з провідних місць серед технічних сільськогосподарських культур. Це найважливіше натуральне волокно, що використовується в текстильному виробництві для одягу, товарів для дому і промислової продукції, і складає близько 40% всіх текстильних волокон у світі станом на 2004 рік. Щорічно, у світі виробляється понад 25 млн. тонн бавовни у близько 80 країнах. Бавовна — основа легкої промисловості.
Бавовна являє собою тонкі, короткі, м'які пухнасті волокна. Волокно кілька разів скручено навколо своєї осі. Для бавовни характерні відносно висока міцність, хімічна стійкість (волокно довгий час не руйнується під впливом води і світла), теплостійкість (130-140 °C), середня гігроскопічність (18-20%) і мала частка пружної деформації, внаслідок чого вироби з бавовни сильно мнуться. Стійкість бавовни до стирання невелика. Довжина волокон бавовни різна — від 10,3 до 60 мм. Бавовняне волокно тонке (середня товщина 20-22 мк), але дуже міцне (витримує навантаження 4,5-5г). Воно дешеве, добре фарбується. Бавовняне волокно — найчистіша природна целюлоза — містить 85-90% целюлози.
Баво́вняні ткани́ни — тканини, вироблені з бавовняної пряжі. Асортимент бавовняні тканин дуже різноманітний структурою, зовнішнім оформленням і призначенням. Бавовняні тканини поділяються на кілька основних груп: білизняні, платтяні, одягові, підкладкові, мебльово-декоративні. Частина платтяних бавовняних тканин, яка становить у загальному виробництві велику питому вагу, виділена в самостійні групи — ситці, бязі, сатини. Основна маса бавовняних тканин виготовляється головними переплетеннями. Переваги 1. Хороша поглинаюча здатність в теплу пору 2. М'якість 3. Легкість у забарвленні 4. Здоровий, натуральний матеріал 5. Не шкідливе для здоров'я Недоліки 1. Легко мнеться 2. Має тенденцію до усадки 3. Жовтіє на світлі
ТКАНИИНИ ІЗ БАВОВНИ
АЗБЕСТОВЕ ВОЛОКНО-ВОЛОКНО МІНЕРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Азбест (гірський льон) - це тонковолокнистий білий або зеленувато-жовтий мінерал c шовковистим блиском, що утворить прожилки, що мають поперечно-волокниста будівля з довжиною волокон від часток міліметра до 5-6 см (зрідка до 16 см) товщиною менш 0,0001мм. По хімічному складі азбестові мінерали є водними силікатами магнію, заліза, кальцію і натрію.
Азбестове волокно є мінеральним натуральним волокном. Чудовою властивістю цього мінералу є здатність розпушуватися в тонковолокнисту масу, подібну лляного або бавовняного, придатної для виготовлення неспалених тканин. Азбест йде на виготовлення неспалених текстильних виробів, теплоізоляційних виробів, різних наповнювачів для пластмас, для азбестоцементу. Волокна азбесту прядуться звичайно в суміші з бавовною або хімічними волокнами [5]. Азбестова тканина використовується для пошиття жароізоляційного одягу і відноситься до первинних засобів пожежегасіння невеликих вогнищ при запаленні речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря |
https://svitppt.com.ua/biologiya/oykologiya-zoologii.html | Ойкологія зоології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/9e56f1e90cce48d63b7539545d5ed900.pptx | files/9e56f1e90cce48d63b7539545d5ed900.pptx | Ойкологія зоології
Додаткові матеріали до уроків
«Живым существам очень трудно без дома. Жилье нужно птицам, зверям, насекомым… Для шустрых и быстрых лесных муравьев В большом муравейнике пища и кров. Лиса и барсук в темных норах живут, А птицы уютные гнездышки вьют. Живым существам без жилища - беда, И людям без дома – совсем никуда!»
Вступ
Що таке ойкологія?
Ойкологія – складова частина зоологічної науки, що вивчає місця помешкання тварин, а саме гнізд, нір, лігвищ, …
Термін «ойкос» – житло, місцеперебування, дім. Воно є також складовою частиною терміна “екологія”. А екологія - наука про взаємозв’язки між живими організмами.
Функцій житла тварин можна знайти безліч:
захист від несприятливих умов довкілля;
захист від природних ворогів;
місце відпочинку та сну тварин;
народження та вирощування потомства;
зберігання запасів;
місце сезонної сплячки;
Функції житла тварин
Різноманітність жител
Нори – це порожнини, які можуть бути розміщені на різних глибинах. Глибина і устрій нори залежить від виду тварини та ландшафту.
Різноманітність жител
Ховрахи живуть колоніями в норах, які викопують самі, з діаметром при вході до 9 см. На піщаних грунтах вони найбільш протяжні - до 15 м в довжину і 3 м в глибину; на більш щільних глинистих грунтах рідко довше 5-7 м. Усередині нори зазвичай є гніздова камера, встелена сухою травою.
Різноманітність жител
Барлога, барліг - це нора великих диких тварин, звичайно хижих. Найчастіше це слово використовується для опису нори ведмедя.
Давньослов'янське «бьрло» означало «бруд», «сміття». В польській мові «барлог» означає «бруд», «гній»; тобто «барліг» означає «брудне місце».
Різноманітність жител
Печери – це порожнини, що утворилися природним шляхом. У стародавньому світі печери використовувалися людьми як житло, а зараз вони є об'єктом для вивчення науки спелеології, так як ваблять людей таємничістю і древньою загадковістю.
На сьогоднішній день у печерах мешкають рукокрилі ссавці.
Різноманітність жител
Лігво – це наземне помешкання великих ссавців. Улаштовується воно в лісі, переліску, степовій балці, заростях очерету біля віддаленої від людського житла затоки або болота. Це може бути покинутий кар'єр або глухий куточок з високими кущами. Наприклад, вовки влаштовують лігва під вивернутим корінням дерев, серед бурелому, в ущелинах скель.
Різноманітність жител
Лежбище – береговий пляж, на яких формуються великі скупчення тварин, також це місце виходу морських тварин, в основному ластоногих, на сушу.
Виділяють репродуктивні лежбища, на які тварини виходять на час розмноження та холостякові, які тварини використовують для відпочинку.
Різноманітність жител
Гніздо – це споруда, яка будується різними тваринами: рибами, членистоногими, жабами,птахами і рептиліями, для проживання, сну, висиджування яєць та вигодовуван- ня потомства.
Форми та розміри гнізд відрізняються в залежності від виду тварини, яка його будує. Зазвичай гніздо будується з органічних речовин, таких як листя, кора дерева, глина, солома, пір’я та пух, шерсть та волосся.
Різноманітність жител
Хатка – це місце для перебування деяких тварин. Наприклад, бобри при поселенні у водоймі з пологими берегами влаштовують хатки, що являють собою конусоподібні купи хмизу, скріпленого мулом. Всередині хатки розташована житлова камера, вихід з якої йде під воду. Розміри таких хаток досягають у старих і багатих кормом бобрових поселеннях до 3 м у висоту і 10 м в діаметрі.
Різноманітність жител
Вулик - це житло бджіл, яке надійно захищає бджолине гніздо від холоду, різких змін температури і вологості повітря. Має достатній об`єм для розвитку бджолиної сім`ї, розміщення запасів корму й хорошу вентиляцію.
Виготовляють вулики з пінопласту, дерева, соломи та інших теплих і пористих матеріалів.
Різноманітність жител
Мурашник - це дуже складне архітектурне спорудження найчастіше конусоподібної форми, розмір якого доходить до 2 - 2,5 м заввишки. Основний будівельний матеріал – земля, хвоїнки, травинки, гілочки. Зовнішня частина мурашника - насипна, а під нею знаходиться основна частина - підземна. Зимують мурахи в нижній частині мурашника. Там вони збиваються у міцний клубок і чекають весни.
Різноманітність жител
Типи жител тварин
Узагальнимо свої знання, взявши до уваги деяких тварин та їхні місця помешкання.
Тварина --- житло
Сорока – гніздо;
Мураха – мурашник;
Бобер – хатка;
Дятел – дупло;
Миша – нірка;
Корова – хлів;
Ведмідь – барлога;
Тюлень – крига;
Вовк – лігво;
Молюск – раковина;
Кажан – печера;
Черепаха – панцир;
Шпак – шпаківня;
Бджола – вулик;
Карась – вода;
Лінивець – дерево;
Кріт – нора;
Жаба – озеро;
Аскарида – організм людини
Тварина --- житло
Із переліку попереднього слайду обрати:
підземні житла та їхніх мешканців;
тварин, що влаштовують житла у природі;
житла, створені руками людини;
тварин, які носять на собі “будинок”;
тварин, які використовують дерева;
тварин, яким для житла потрібна вода;
тварин, які використовують інше тіло.
Тварина --- житло
Тварини, які використовують рослинність: дерева, кущі чи траву
Сорока – гніздо
Дятел – дупло
Лінивець – дерево
Тварина --- житло
Підземні житла та їхні мешканці.
Миша – нірка
Кріт – нора
Тварина --- житло
Тварини, що влаштовують житла у природі
Ведмідь – барлога
Вовк – лігво
Кажан - печера
Тварини, яким для житла потрібна вода
Тюлень – крига
Карась – вода
Жаба – озеро
Бобер – хатка
Тварина --- житло
Тварини, які носять на собі “будинок”
Молюск – раковина
Черепаха – панцир
Житла, створені руками людини
Корова – хлів
Шпак – шпаківня;
Бджола – вулик
Тварина --- житло
Тварини, які використовують інше тіло
Аскарида – організм людини.
Воша – паразит тварин і людини
Природа створила все необхідне для побудови тваринами своїх жител. Одним потрібен грунт, іншим - рослинні матеріали, вода, птахам необхідна шерсть ссавців, пух, мох, …
Отже, вона є геніальним конструктором, інженером та великим будівельником!
Матеріали для жител |
https://svitppt.com.ua/biologiya/profilaktika-infekciynih-zahvoryuvan.html | Профілактика інфекційних захворювань | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/73fef3b9b34659b3fdf4b25a19c88071.pptx | files/73fef3b9b34659b3fdf4b25a19c88071.pptx | Душніцької Тетяни 11-А клас
Профілактика інфекційних захворювань
Інфекція - боротьба між двома організмами: збудником (бактерія, вірус) і людиною.
Профілактика (prophylaktikos - запобіжний) - термін, що означає комплекс різного роду заходів, спрямованих на попередження будь-якого явища та / або усунення факторів ризику.
Суспільна та індивідуальна профілактика.
Виділяють суспільну та індивідуальну профілактику. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання правил особистої гігієни в побуті і на виробництві, громадська включає систему заходів з охорони здоров'я колективів.
Заходи щодо профілактики інфекційних захворювань можна умовно розділити на дві великі групи - загальні та спеціальні.
До загальних належать державні заходи, спрямовані на підвищення матеріального добробуту, поліпшення медичного забезпечення, умов праці та відпочинку населення, а також санітарно-технічні, агролесотехнічні, гідротехнічні та меліоративні заходи, раціональне планування та забудова населених пунктів і багато іншого, що сприяє успіхам профілактики та ліквідації інфекційних хвороб.
Спеціальними є профілактичні заходи, що проводяться фахівцями лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ. Система профілактичних заходів включає і міжнародні заходи, коли питання стосується особливо небезпечних (карантинних) інфекцій.
В даний час всі профілактичні заходи поділяються на три основні групи: санітарно-гігієнічні, дезінфекційні та дезінсекційні.
1. При кишкових інфекціях з фекально-оральним механізмом зараження (черевний тиф, паратиф, дизентерія, холера) основними факторами передачі збудника служать їжа і вода, рідше - мухи, брудні руки, предмети побуту. Загальносанітарного є комунально-санітарні заходи, харчової, шкільний і промисловий санітарний нагляд, підвищення рівня і санітарно-гігієнічної культури населення. А також дезінфекція, яка проводиться у вогнищах інфекційних захворювань, а також у громадських місцях.
2. При інфекції дихальних шляхів (кір, краснуха, дифтерія, скарлатина, менінгококова інфекція, грип та ін.) Для припинення шляхів передачі збудника представляє великі труднощі. У механізмі передачі цих інфекцій по повітрю беруть участь бактеріальні аерозолі (краплинна і ядерна) і бактеріальна пил, тому попереджувальними заходами є санація повітряного середовища приміщень та застосування респіраторів. Дезінфекцію проводять лише при скарлатині й дифтерії.
Залежно від стану здоров'я, наявності факторів ризику захворювання або вираженої патології можна розглянути три види профілактики.
Первинна профілактика - система заходів попередження виникнення та впливу факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування і т. д.). Ряд заходів первинної профілактики може здійснюватися в масштабах держави.
Вторинна профілактика - комплекс заходів, спрямованих на усунення виражених чинників ризику, які за певних умов (стрес, ослаблення імунітету, надмірні навантаження на будь-які інші функціональні системи організму) можуть призвести до виникнення, загострення і рецидиву захворювання. Найбільш ефективним методом вторинної профілактики є диспансеризація як комплексний метод раннього виявлення захворювань, динамічного спостереження, спрямованого лікування, раціонального послідовного оздоровлення.
Деякі фахівці пропонують термін третинна профілактика як комплекс заходів, з реабілітації хворих, які втратили можливість повноцінної життєдіяльності. Третинна профілактика має на меті соціальну (формування впевненості у власній соціальної придатності), трудову (можливість відновлення трудових навичок), психологічну (відновлення поведінкової активності) і медичну (відновлення функцій органів і систем організму) реабілітацію.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/nayzhahlivishi-roslini-planeti.html | Найжахливіші рослини планети | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/98dce62749b285939ffb595560320d6f.pptx | files/98dce62749b285939ffb595560320d6f.pptx | Найжахливіші рослини планети
Кащенко Ірина Петрівна, вчитель початкових класів Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 ім. В.І.Чуйкова
Кривавий зуб
Цей милий грибок схожий на пожовану жувальну гумку, яка сочиться кров'ю і пахне полуницею. Але не здумайте його з'їсти, бо це буде останнім «ласощем», який Ви скуштуєте у своєму житті. Грибок відомий людству з 1812 року і вважається неїстівним, тобто колись, в темні-претемні часи жив геній, який пожертвував на славу науки своїм життям, щоб застерегти нащадків від поїдання цього "ласоща". Крім своїх видатних зовнішніх якостей, ця мерзота має антибактеріальні властивості і містить хімічні речовини, що розріджують кров. Та що там говорити, незабаром цей гриб може стати заміною пеніциліну (який, до речі, був виведений з гриба виду Penicillium notatum). Якщо Вам не вистачає гострих відчуттів, і Ви маєте намір в щоб те не стало увічнити своє ім'я в анналах історії (премія Дарвіна і звання самого тупого самогубця на планеті Земля у вас, вважайте, вже в кишені), то просто лизніть це чудо природи ...
Лялькові оченята
У кращому випадку, ця «краса» схожа на інопланетний бур'ян, а в гіршому на вкопаний в землю тотем з насадженими на нього людськими очима, яким серійний вбивця позначив місце поховання всіх своїх 666 жертв. Ця незвичайна рослина отримала назву "лялькові оченята". Існує так само менш промовиста назва цього остраху - білий воронець. Ніякими особливостями, крім свого зовнішнього вигляду ця рослина не має, можете навіть її спробувати на смак, потім розкажете про свої відчуття.
Гриб морський
Часом, споглядаючи подібні творіння, починаєш замислюватися про осудність творця. Звичайно ж, бувають випадки, коли і огидні речі виявляються на перевірку досить приємними на смак, запах ... але це не той випадок: гриб, який отримав назву "смердючий ріг восьминога", не тільки огидно виглядає, але й смердить, так, що не описати словами.
Диявольський кіготь
"Диявольський кіготь" - це щось на зразок колючок нашого реп'яха, які будучи запущеними міткою рукою кращого друга не раз заплутувалися в вашому волоссі. Головна відмінність між цими двома приліпалами полягає в зовнішньому вигляді: якщо колючки реп'яха - маленькі симпатичні грудочки, які так і просяться в руки, то диявольський кіготь більше схожий на злісного павука-людожера, який тільки й чекає, щоб вчепитися Вам в глотку. Коли сь ці демонічні штуковини "водилися" тільки в Арізоні, де корінні американці (індіанці) плели з них страхітливого вигляду кошики і викладали ними цілі "мінні поля", які вороги частіше оминали. Сьогодні "демонічні кігті" вже повністю окупували весь Північний захід США.
Китайський мишецвіт
Все ж таки Бетмен не випадково вибрав символом залякування кримінального населення Готем кажана. Бо ці породження темряви жахливі: маленькі злі очі, тонкі лапки з величезними гачкуватими ногтіщами, гострі зубки, пухкеньке тільце, нерівномірно покрите волоссям, і величезні крила - чим не опис страшного монстра із чергового страшного, фільму жахів? І якщо Ви один з тих, хто вважає їх милими звірятами, що харчуються фруктами, то напевно змінете свою думку, коли одна з цих тварюк вчепиться вам в обличчя і висмокче до краплі всю вашу кров ..., але, на жаль, для Вас буде вже пізно. Матінка природа потрудилася на славу в спробі створити найстрашнішу і разом з тим найогиднішу рослину, наділивши її всіма відмінними ознаками кажана і додавши для вірності пучок жгутовидних щупалець. Це породження дитячих кошмарів отримало назву китайський мишецвіт.
Рука Будди
Не знаю який недоумкуватий геній вирішив, що ця штуковина схожа на руку Будди, як на мене це щось швидше нагадує хентайні щупальця, які ось-ось пов’яжуть чергову красуню. На перевірку мерзенні щупальця виявляються досить-таки їстівним, можна навіть сказати смачним, цитрусовим фруктом, який неймовірно популярний в Китаї та Японії. Китайці та японці радіють від поїдання цієї дивини. По суті, рука Будди, - це дивного вигляду лимон, в якому часто крім шкірки нічого й немає. Фрукт приваблює східні народи не тільки незвичайним зовнішнім виглядом, але і своїми ароматичними властивостями: в Японії з нього заварюють чай, а в Китаї зберігають удома як талісман, який приносить в будинок удачу, щастя, відганяє всяку нечисть і дарує довголіття. Ще з цих Лимонових щупалець роблять варення, мармелад і духи, які пахнуть фіалками. І трохи про серйозне: традиційно вважається, що Будда може хитро загортати, згортати і перевертати свої пальці вчасно молитви і в такі моменти його руки дуже схожі на ці монстровідні Лимончики. Ви як хочете, але якщо це дійсно так, то якби мені випала можливість зустріти в темному підворітті Будду або добряка Фредді Крюгера, я б з великою ймовірністю вибрав останнього.
Венерина мухоловка
Смію припустити, що ще якихось пару мільйонів років тому ці чудовиська пожирали динозаврів і були повноправними господарями планети. Але еволюція - це ворог максималізму і всі гіганти вже або вимерли, або для того щоб вижити придбали більш земні розміри, тому сьогодні мухоловка - це невелика рослина, що харчується виключно комахами, гусеницями, слимаками та жабами. Як це працює: всередині пащі-листка розташовано безліч дрібних чутливих волосків. Жертва, заповзає на лист, дратує ці волоски, які в свою чергу подають сигнал до скорочення клітин внутрішньої частини листа і «паща" починає закриватися. Через деякий час внутрішня частина листа починає виділяти травну рідину і знесилена від безуспішних спроб вибратися назовні жертва починає повільно перетравлюватися (цей процес займає досить тривалий час. Наприклад, щоб переварити слимака мухоловці потрібно близько тижня).
Кедрово-яблучний гниючий гриб
Що перетворює соковите здорове яблуко в гниючу грудку мерзенного жаху, що дає притулок цілого виводка хробаків? Якщо Ваша відповідь кедрово-яблучний гниючий гриб (скор. КЯГГ), то, швидше за все, Ви проявили кмітливість і просто прочитали це хитре переплетення букв, що прикрашає початок цієї розповіді! КЯГГ - грибкова інфекція, яка перетворює яблучні і кедрові плоди до невпізнання. Про цю гидоту хоч щас можна знімати фільми жахів: інфіковані плоди буквально за кілька місяців перетворюються в огидних потвор. Ось як це відбувається: з крихітної спори грибка розвивається значних розмірів кулясте тіло - від 3,5 до 5 сантиметрів в діаметрі. При намоканні ця мерзота розшаровується, утворюючи мерзотні вусики. В результаті, кедрові горішки і яблучка перетворюються на маленьких злобних Ктулху.
Раффлезія
Раффлезія - паразитична рослина сімейства молочайних (Euphorbiacea) з найбільшими квітками в світі, деякі з яких сягають в діаметрі більше одного метра і маси більше одинадцяти кілограмів. Паразит проводить більшу частину свого життя в тканинах рослини-хазяїна, в ролі якого виступають ліани із сімейства Виноградових, що виростають у вологих тропічних лісах Індонезії і Філіппін. У цієї незвичайної рослини відсутнє стебло і коріння, а його основну частину складає гігантська квітка з п'ятьма м'ясистими пелюстками. Гігантський паразит був відкритий ще в 1818 році, під час експедиції Томаса Стемфорда Раффлза Раффлезія на острів Суматра. Знайдений тоді екземпляр був 1 метр в діаметрі і важив 6 кілограмів. Мандрівників вразив не стільки сама квітка і її неймовірні розміри, як жахливий трупний запах, що виходив від неї. Через це незвичайного запаху квітку раффлезії запилюють звичайні мухи. До речі квіти - це єдине, що залишилося у раффлезії від її родичів - «нормальних» покрито насінних рослин. Ведучи паразитуючий образ життя на «тілі» ліан, раффлесія повністю втратила всякі ознаки рослини - коріння, стебла, здатність до фотосинтезу, а всі поживні речовини паразит отримує з «тіла» господаря. Проросток раффлезії поступово впроваджується в коріння рослини-хазяїна за допомогою присосок. Ті частини проростка, які з якоїсь причини виявилися поза «тіла» господаря просто відмирають. Імовірно, насіння раффлезії, пробуджуються до проростання під впливом виділень потенційних рослин-господарів. Ці ж речовини і орієнтують напрямок росту проростків.
Китайська рунічна квітка
Плоди "рунічної квітки" володіють лякаючими формами, завдяки яким вони схожі на маленьких картопляних людей. Китайці викорчовують цих крихітних підземних жителів з землі, щоб використовувати їх нагі беззахисні тіла, як панацею від всіх хвороб, серед яких імпотенція, рак, СНІД, недоумство і т.д., і т.д ...
Перш ніж перетворитися в цілющий порошок, чоловічки піддаються всіляким тортурам, в числі яких: кип'ятіння, освіжовування, замочування в самогоні і розчленування.
Поркупинський томат
Поркупин - деревний дикобраз.
Поркупинський томат - виростає на Мадагаскарі півтораметрове чудовисько, листя якого вкриті страхітливого вигляду колючками оранжевого кольору. У цього шипастого чуда-юда неймовірно красиві фіолетові квіти, зібрані в грона, якими він приманює до себе своїх жертв: і ось ви вже нахиляєтеся, щоб зірвати один з них і опиняєтеся насадженими на "смертоносні" шипи. Крім того, що поркупинський томат колючий і отруйний, його ще практично неможливо вбити: більшість хімікатів йому байдуже і він може пережити люті холоди і навіть сильну посуху. Як Ви вже зрозуміли це творіння природи - монстрообразний бур'ян, який поставив за мету свого існування захоплення вашої присадибної ділянки. За короткий час одна рослина може наплодити цілу армію поркупинських томатиків, які за кілька тижнів перетворяться в 1,5 метрових гігантів, кожен з яких буде боротися до останнього і проллє не один літр вашої крові, перш ніж буде з коренем викорчуваний з землі.
У презентації використані ресурси Інтернету
http://straxa-net.pp.ua/?p=906
http://ves-elo.ru/index.php/interesno/54-a-vy-ne-znali/354-samye-zhutkie-rastenija-planety-zemlja
http://nnm.ru/blogs/lapuchka_/samye_zhutkie_rasteniya_planety_zemlya/page2/#comment_15963870 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/poliembrioniya.html | "Поліембріонія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/c1d810527fa93f47fc6c9d7c9f7959a3.pptx | files/c1d810527fa93f47fc6c9d7c9f7959a3.pptx | Підготувала: Тимошенко Єлизавета, 11-Б клас
Поліембріонія
Поліембріонія — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поліембріонія може бути у людей,тварин та рослин.
Поліембріонія у людей або однояйцеві близнюки
Близнюќи— дві, або зрідка більше, особи народжені від тієї самої вагітності. Одна з кожних 83 вагітностей завершується близнятами.
Однояйцеві близнята походять з однієї заплідненої яйцеклітини, що ділиться на 2 або більше частин, з яких розвиваються самостійні зародки. Такі близнята завжди однієї статі і дуже схожі зовнішністю, оскільки мають абсолютно однаковий набір генів. При неповному розділенні яйця народжуються т. з. з'єднані близнята(сіамські), які життєздатними бувають дуже рідко.
Ідентичні близнюки не пов'язані з родинною спадковістю, а є скоріш аномалією. Цікаво що, найвищий відсоток близнюків серед народжень, зафіксований в бразильському місті Кандиду-Годой, яке іменують «Світовою столицею близнюків».
Поліембріонія у тварин
Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів і ссавців). Як постійне явище вона притаманна деяким комахам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям). Розрізняють специфічну поліембріонію (нормально властиву даному виду) і спорадичну (випадкову).
Специфічна поліембріонія зустрічається в деяких мшанок, паразитичних перетинчастокрилих і віялокрилих комах, з ссавців — у броненосців. Разючий приклад специфічної поліембріонії — розвиток з 1 зиготи до 3 тис. личинок у їздця з роду Litomastix. У куцохвостого броненосця з 1 яйця розвивається 7-9 зародків, кожен з яких лежить у власному амніоні, але мають загальний хоріон.
Спорадична поліембріонія зустрічається у всіх тварин, але особливо часто у деяких гідроїдних поліпів і дощових черв'яків. У хребетних вона виникає шляхом розділення зародка на кілька частин зазвичай до або на початку гаструляції. У людини в разі спорадичної поліембріонії народжується кілька (2—5) близнюків однієї статі.
Поліембріонія у рослин
Поліембріонія трапляється також у рослин. При цьому в одній насінині розвивається кілька зародків (тюльпани, лілії, латаття, суниці тощо). Додаткові зародки в насінині можуть розвиватись не тільки із заплідненої яйцеклітини, а й з інших клітин насінини.
За справжньої поліембріонії кілька зародків розвиваються з однієї зиготи в результаті неправильного її розподілу (наприклад, у деяких тюльпанів), або внаслідок розщеплення предзародка або його верхівкової клітини (у латаття), а також з клітин підвіска (у лобелії). Нерідко при справжній поліембріонії зародки виникають з 1 або 2 синергід (наприклад, в ірису, лілії, мімози) або антипод (запашна цибуля). Додаткові зародки можуть виникати без запліднення
При помилковій поліембріонії зародки утворюються або в результаті розвитку в сім'ябруньці кількох зародкових мішків (суниця, піретрум), або завдяки розвитку не однієї з 4 мегаспор, як зазвичай, а декількох (наприклад, в лілії, манжетки), або завдяки розвитку додаткових апоспоричних (з вегетативних клітин) зародкових мішків поряд з нормальним
Кінець |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya-zdoroviy-sposib-zhittya.html | Презентація "Здоровий спосіб життя" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/e190ea8bb3cd864b9e4f19d0dae261ec.pptx | files/e190ea8bb3cd864b9e4f19d0dae261ec.pptx | л
Здоровий спосіб життя
Виконала Орлова Марія
Фізичне
Харчування,рухливість,відпочинок і догляд за тілом
Холістична модель здоров’я
Благополуччя - це життєва енергія, натхнення і задоволення від насиченого подіями життя. Це здатність ставити цілі і досягати їх, максимально реалізувати свій потенціал. свобода від болю, руйнівних пристрастей, егоїзму і духовного занепаду.
Холістична модель не є ново. Адже ще 2500 років тому Гіппократ казав, що здоров’я людини є виявом її внутрішньої гармонії і гармонії з оточенням.
- Це сукупність ознак,які характеризують рівень розвитку людського організму, функціональні можливості його органів і систем.
Фізичне благополуччя
Робота серця;
Стан імунної системи;
Здатність організму засвоювати кисень;
Стан опорно-рухового апарату;
Стан нервової системи;
Стан системи травлення;
Стан сечової системи організму;
Базові показники фізичного здоров’я
Порушення сну;
Відсутність апетиту;
Нездатність витримувати фізичні навантаження;
Порушення травлення; витримувати
Зіпсовані зуби;
Нездорова шкіра;
Підвищена втомлюваність;
Загальна слабкість
Показники фізичного нездоров’я за відсутність високої температури, болю,висипки та інших ознак хвороби
забезпечує енергію для щоденного життя,полегшує адаптацію до навколишнього середовища, допомагає виживати в екстремальних ситуаціях . Фізичне благополуччя підвищує наші шанси захиститися від інфекцій та уникнути травм,а також швидко одужувати при захворюванні.
Добре фізичне здоров’я
Для підтримання фізичного здоров’я потрібно повноцінно відпочивати,підтримувати нормальну вагу тіла, дбати про свою фізичну форму,особисту гігієну, а також регулярно проходити медичний огляд і лікуватися у разі потреби . Також важливо уникати шкідливої дії на організм тютюну,алкоголю,інших психоактивних і токсичних речовин.
Параметри об’єктивної оцінки здоров’я
Маса тіла;
Флюорографія грудної клітини;
Частота серцевих скорочень;
Артеріальний тиск;
Життєвий обє’м легень;
Вміст гемоглобіну в крові;
Експрес-оцінка фізичного здоров’я
Частота серцевих скорочень;
Артеріальний тиск;
Співвідношення зросту і маси тіла;
Стаж регулярних оздоровчих тренувань;
Сила,спритність та інші показники тренованості;
Ефективність роботи імунної системи;
Наявність хронічних захворювань;
Психологічне благополуччя
Наше психологічне благополуччя залежить від того ,о ми думаємо про себе,як долаємо стреси,засвоюємо інформацію і приймаємо рішення . Найважливішим критерієм психологічного благополуччя є відчуття психологічної рівноваги,яка пов’язана із гармонійною організацією психіки та її можливістю адаптуватися до стресів.
Люди з високим рівнем психологічної рівноваги демонструють:
Позитивну самооцінку,яка тісно повя’зана зі здатність керувати своїм життям;
Послідовність і передбачуваність ,що свідчить про сформованість характеру;
Цілеспрямованість,яка ґрунтується на позитивному баченні майбутнього і потребі у самореалізації;
Автономність(незалежність),яка забезпечує уміння приймати відповідальні рішення;
Відчуття єдності з іншими людьми,що приносить у життя стабільність і поповнює його сенсом;
Соціальне благополуччя
Соціальне благополуччя залежить від якості спілкування і стосунків з людьми.
Люди з високим рівнем соціального благополуччя:
Мають розвинуті комунікативні навички,уміють слухати й говорити,уникати непорозумінь;
Приязні у спілкуванні,демонструють толерантність і повагу до співрозмовника,їхня манера спілкування викликає до них повагу;
У разі конфлікту дбають про інтереси усіх сторін,здатні запропонувати взаємовигідне рішення ,або піти на компроміс;
Легко знайомляться, добре почувають у незнайомій компанії;
Уміють дружити і вибирати хороших друзів;
Дбають про добрі родинні стосунки;
Уміють надавати і отримувати допомогу,працювати в команді;
Здатні мотивувати і переконувати,бути
Лідером і вести за собою;
Що впливає на здоров’я
Спосіб здоров’я
Спадковість
Довкілля
медицина
Що впливає на здоров’я
Спадковість
Це те,що біологічно передається людині від батьків.
Науково доведено вплив спадковості майже на всі аспекти фізичного і психічного здоров’я.
Спадковість,також, впливає на базові інтелектуальні здібності й таланти – у спорті, у музиці , образотворчому мистецтві.
Медицина
Якість і доступність медичних послуг – важливий чинник охорони здоров’я. У кризових ситуаціях він є вирішальним. Але набагато важливіше запобігати проблемам зі здоров’я , тобто більше уваги приділяти профілактиці.
Довкілля
Природне. З-поміж природних чинників на здоров’я людей найбільше впливають несприятливі по годні умови:сизоні та стихійні лиха.
Техногенне– це доступні нам досягнення технічного прогресу . Сучасні медичні технології у діагностиці і лікуванні продовжують життя багатьом людям,вакцинація – суттєво зменшує поширення інфекційних захворювань,
Технології очищення викидів промислових підприємств та інші.
Однак розвиток технологій може й негативно впливати на здоров’я: техногенні аварії,техногенні забруднення,механізми та автомати,розважальні пристрої зробили людину малорухомою, і майже повністю звільнили людину від фізичної праці.
Соціальне довкілля
Це насамперед родина,друзі, інші люди з якими ви щодня спілкуєтесь . Сприятливе оточення – важливий чинник підтримання психологічної рівноваги.
Також на здоров’я людини впливають і такі чинники як культура,засоби масової інформації та релігія.
Спосіб життя
Здоров’я і благополуччя передусім залежить від нас самих . Кожному під силу правильно харчуватися, покращувати фізичну форму, керувати стресами, не палити, не вживати алкоголю та інших психоактивних речовин. Кожен здатен подбати про своє довкілля , гармонійні стосунки з оточенням , особистий розвиток і наповненість свого життя глибоким сенсом. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-rakopodibnih2.html | "Різноманітність ракоподібних" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/9ba909ce86a37c165eeece4b974ecdde.pptx | files/9ba909ce86a37c165eeece4b974ecdde.pptx | Різноманітність ракоподібних.
Ракоподібні населяють будь-які існуючі на Землі водойми, прісноводні і морські, маленькі і великі, живуть на дні і в товщі води, проникають у підземні води, опускаються на граничні глибини Світового океану. Більшість ракоподібних вільно пересувається по дну або в товщі води, але серед них є і сидячі-прикріплені види, наприклад морські жолуді і морські качечки, є і паразити, що прикріплюються до риб та інших водних тварин. Водне середовище - царство ракоподібних, однак деякі з них пристосувалися і до життя на суші. Такі загальновідомі мокриці, деякі тропічні краби і раки-відлюдники.
Багато ракоподібних надзвичайно численні. Морський планктон під усіма широтами і на всіх глибинах в основному (не менш ніж на 90% за вагою) складається з ракоподібних. Дуже велике значення ракоподібних і в планктоні прісних вод. Донні ракоподібні також нерідко зустрічаються в масовій кількості.
В даний час відомо більше 30 000 видів ракоподібних.
Ряд Гіллястовусі раки
Група давніх і примітивних ракоподібних.
Налічує близько 1500 видів. Деякі види вивчені добре, наприклад артемія Artemia, дафнії, і використовуються як корм у акваріуму або як об'єкт вивчення.
Представниками ряду є дафнії. Мешканці прісних водойм. Їхні розміри дуже невеликі: тіло (1-3 мм) дафнії укладено в напівпрозору двостулкову черепашку.
Дафнії плавають з допомогою другої пари вусиків,стрибкоподібно. На їхній голові розташовані два складних й одне просте око. Харчування фільтраційне, з допомогою грудних ніжок. Розвиток прямий. Улітку дафнії розмножуються партеногенетично (з яєць виходять лише самки), а восени - статевим шляхом (з партеногенетичних яєць виходять і самки, і самці.
Дафнії відіграють важливу роль у біоценозах прісних водойм, тому що є основною кормовою базою багатьох водних організмів.
Ряд Веслоногі раки
Представниками ряду є циклопи. Мешканці прісних водойм і морів, хижаки і паразити.
Їхні розміри дуже незначні.
Циклопи плавають з допомогою першої пари вусиків і грудних ніжок. На голові розташоване одне просте око. Зябра відсутні, газообмін відбувається крізь зовнішні покриви. Розвиток непрямий.
Циклопи відіграють важливу роль у біоценозах прісних водойм, тому що є основною кормовою базою багатьох водних організмів. Можуть бути проміжними хазяями деяких паразитичних червів.
Ряд Вусоногі раки
Представники -морський жолудь
морська качечка . Мешканці морів та океанів.
Сидячий спосіб життя .
Розміри їх варіюють від висоти 0,3 см діаметру 7-10 см
Тіло вкрите вапняним панцирем або вапняковими лусками.
Ушкоджують кораблі .
Деяки види є паразитами
Ряд Короnоїди
Паразитичні ракоподібніі, що є паразитами риб. Живуть не тільки в прісних водах, але а в морях. Їх передній відділ тіла зверху покритий широким щитом - карапакса, на спинний поверхні якого розташована пара великих фасеточных очей. Завдяки здатності запасати їжу про запас коропоїди можуть до 3 тижнів не харчуватися.
Можуть спричиняти масову загибель риби.
Ракоподібні. Верхній ряд, зліва направо: спелеонектес (гребненогі), дафнія (гіллястовусі), триопс (щитні), артемія (зяброноги). Нижній ряд, зліва направо: морський жолудь (вусоногі), морська уточка (вусоногі), циприс (черепашкові), діаптомус (веслоногі)
Вищі раки
Вищі раки - клас найбільших ракоподібних, що включає більшість тварин, які для неекспертов є класичними прикладами раків: крабів, омарів і креветок. Містить більше 22 тисяч видів, будучи другим за чисельністю класом ракоподібних. Його представники поширені в морях, прісних водах, а деякі види пристосувалися до життя на суші. Найбільш древні копалини вищих раків датуються епохою кембрію.
Ряд Десятиногі
Найширше відомий ряд ракоподібних. До його представників належать широко відомі Їстівні ракоподібні. Це річковий рак, омари, лангусти, краби, креветки.
Представниками десятиногих раків є раки самітники. Вони 'мають м'яке черевце, яке ховають у порожніх черепашках молюсків.
Ланки в ланцюзі харчування, симбіонти, некрофаги, об'єкт промислу.
Десятиногі вищі раки. Верхній ряд, зліва направо: лисмата Вурдемана, креветка чилім, гігантський краб, камчатський краб. Нижній ряд, зліва направо: лофолітодес, звичайний лангуст, креветка пенеус, ваблячий краб
Ряд Рівноногі раки
З водних видів цього ряду в Україні часто зустрічає'гься водяний ослик. Але найширше відомі рівноногі раки, що живуть на суходолі, -- мокриці. Переселившись на суходіл, вони не втратили зябрового дихання. Зябра мокриць прикриті кришечкою, що утворена розширеною парою черевних ніжок. Завдяки цьому навколо зябер завжди волога атмосфера і вони можуть здійснювати газообмін. Деякі види мокриць живуть навіть у пустелях.
Ланка в ланцюзі харчування, деякі паразити
Вищі раки. Верхній ряд, зліва направо: звичайна стонога (рівноногі), норвезький криль (эуфазиеві), морська козочка (різноногі), льохова стонога (рівноногі). Нижній ряд – десятиногі вищі раки, зліва направо: широкопалый річковий рак, пальмовий злодій, блакитний краб-плавунец, тропічний наземний рак-отшельник
Ланка в ланцюзі харчування.
Черепашкові раки мають дуже невеликі розміри (від 0,3 до 0,5 см). Тіло вкрите щільною двостулковою черепашкою. Живуть у неглибоких спокійних водоймах, в озерах і великих ставках. Численні в заростях прибережних рослин. Іноді масово розмножуються в дрібних водоймищах, калюжах, навіть садових бочках. Ведуть планктонний спосіб життя або повзають по поверхні водних рослин, харчуючись різноманітною рослинною і тваринною їжею.
Надклас Черепашкові
Виділені в окремий підкласс мешканці морських печер, рачки, які не схожі на інших ракоподібних. Тіло цих тварин, довжиною до 43 мм, підрозділі на голову, тулуб, що складається не більше ніж з 32 сегментів. Голова, крім звичайних 2 пар антен, несе парні лобові вирости. Тварини плавають спиною вниз, загрібаючи воду ніжками.
Ці сліпі депігментовані тварини спочатку були виявлені в затопленої морем печері на глибині 19 м на Великому Багамському острові. Згодом їх виявили на інших островах Багамського архіпелагу. Дивно те, що вони були знайдені і в одній з лавових печер на Канарських островах.
Надклас Гребненогі
Отже:
Існування майже всіх риб, як морських, так і прісноводних, в значній мірі залежить від ракоподібних. Деякі риби, як наприклад оселедець, все своє життя харчуються планктонними ракоподібними, інші використовують їх тільки незабаром після виходу з ікринки, а потім переходять на яку-небудь іншу їжу. Для гігантів моря - беззубих китів - ракоподібні служать основною іжею.
Ракоподібні відіграють дуже важливу роль в економіці природи. Органічна речовина у водоймах створиться головним чином за рахунок життєдіяльності мікроскопічних водоростей. Ракоподібні поїдають ці водорості і самі, у свою чергу, поїдаються рибами. Вони виступають в якості посередників, які роблять так , що створюється у водоймах органічна речовина доступним для риб. З іншого боку, вони використовують в їжу величезні маси загиблих водних тварин, забезпечуючи таким чином очищення водойм.
Багато ракоподібні безпосередньо використовуються людиною в якості високоцінних харчового продукту. У багатьох країнах розвинений промисел креветок, крабів, омарів, лангустів і деяких інших їстівних видів. Останнім часом проводяться успішні досліди використання морських планктонних ракоподібних для добування вітамінів, жирів та інших важливих речовин. На рибоводних заводах розводяться деякі види ракоподібних, необхідні для годування молодих риб.
Це цікаво!
Найбільшим з усіх ракоподібних (але не найважчим за вагою) вважається "гігантський морський павук" (Macrocheira kaempfen), якого називають "крабом на ходулях". Він зустрічається в глибоководних місцях на південно-східному узбережжі Японії. Дорослі представники цього виду звичайно мають розміри 254 на 305 мм, а розмах їх клешнів коливається від 2,43 до 2,74 м. Однак були дані про розмах клешнів до 5,79 м ( хоча вони не підтверджені). Один з представників важив 18,6 кг, а розмах його клешнів дорівнював 3,69 м.
Максимальна глибина, на якій коли-небудь був виявлені ракоподібні, - 10500 м. Так, в листопаді 1980 р американське науково-дослідне судно "Томас Вашингтон" виявило на цій глибині в Маріанській западині, західна частина Тихого океану, живих представників цього класу. Вони також зустрічалися і на висоті 4053 м в Еквадорських Андах.
Найбільшим серед омарів і найважчим серед ракоподібних вважається американський, або північноатлантичний, омар (Homarus americanus). 11 лютого 1977 в районі Нова Скотня, Канада, був спійманий омар вагою 20,14 кг і довжиною від кінчика хвостового плавця до кінчика клішні 1,06 м. Пізніше цей омар був проданий власнику ресторану в Нью-Йорку.
Це цікаво!
Це цікаво!
Найдрібнішою серед ракоподібних вважається водяна блоха з роду Alonella розміром менше 0,25 мм у довжину .Вона живе у водах Великобританії.
Найдрібнішим серед відомих омарів є Homarus capensis, що живе на півдні Африки Його загальна довжина лише 10-12 см.
Найдрібніші краби в світі - так звані "горохові" (родина Pmnothendae) Окремі види цих крабів мають розмір панцира, що дорівнює 6,3 мм.
Довгожитель серед ракоподібних - американський омар (Homarus americanus). Найбільші представники цього виду живуть до 50 років. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/radiaciya1.html | радіація | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/4fefb5aacbc211e6183d7d3ad1fb9293.pptx | files/4fefb5aacbc211e6183d7d3ad1fb9293.pptx | Виконала студентка
334 групи
Васількова Тетяна
Радіація і здоров’я людини
Радіація відіграє величезну роль у розвитку цивілізації на даному історичному етапі. Завдяки явищу радіоактивності був зроблений істотний прорив в області медицини й у різних галузях промисловості, включаючи енергетику.
Проблема радіаційного забруднення стала однією з найбільш актуальной. Особливо після аварії на ЧАЕС і тим більше після аварії в Японії на АЕС «Фукусіма - I».
Тому необхідно прояснити обстановку і знайти вірний підхід. Радіоактивність варто розглядати як невід'ємну частину нашого життя, але без знання закономірностей процесів, пов'язаних з радіаційним випромінюванням, неможливо реально оцінити ситуацію.
1 березня 1896 французький фізик А. Беккерель виявив за почорнінням фотопластинки випускання сіллю урану невидимих променів сильної проникаючої здатності. Незабаром він з'ясував, що властивістю лучевипромінення володіє сам уран.
А в 1898 році французькі Вчені М. Склодовська - Кюрі и П. Кюрі відділили з уранового мінералу Дві нових Речовини, радіоактивних набагато більш Сильної мірою, ніж уран. Так були Відкриті два невідомих на ту годину радіоактивні елементи - полоній и Радій и Відкрито Явище радіоактивності.
Радіоактивність— спонтанне перетворення нестійких ізотопів одного хімічного елемента в ізотопи іншого елемента, що супроводжується випромінюванням елементарних частинок або альфа-частинок. Поняття «Радіоактивність» іноді поширюють і на перетворення елементарних частинок (нейтронів, мезонів).
Радіація - потік частинок і квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких через речовину призводить до іонізації і збудження його атомів або молекул. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та інші елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінювання гамма-, рентгенівського і оптичного діапазонів. У разі нейтральних частинок (g-кванти, нейтрони) іонізацію здійснюють вторинні заряджені частинки, що утворюються при взаємодії нейтральних частинок з речовиною (електрони і позитрони - у разі g-квантів, протони або ядра віддачі - у разі нейтронів)
Розрізняють два види радіоактивності:
природна і штучна.
Природна радіоактівность спостерігається у нестійких ізотопів, які існують в природі.
Штучна ж радіоактивність спостерігається у ізотопів, отриманих штучно при ядерних реакціях.
видИ радІоактивного ВИПРОМІНЕННЯ
Альфа-випромінювання - являє собою потік важких частинок, що складаються з нейтронів і протонів, не здатна проникнути навіть крізь аркуш паперу і людську шкіру. Стає небезпечним, тільки при попаданні всередину організму з повітрям, їжею, через рану.
Бета-випромінювання являє собою потік негативно заряджених частинок, здатних проникати крізь шкіру на глибину 1-2 см. Це випромінювання може зупинити металева пластина.
Гамма-випромінювання - має найвищу проникаючу здатність. Такий вид випромінювання може затримати товста свинцева або бетонна плита. І це випромінювання є найнебезпечнішим для людини.
Джерела радіоактивного випромінювання дуже різноманітні, але їх можна об'єднати в дві великі групи: природні і штучні (створені людиною). Причому основна частка опромінення (більш 75% річної ефективної еквівалентної дози) приходиться на природний фон.
Атомна ЕлектростанцІя — ядерна установка для виробництва енергії в заданих режимах і умовах застосування, що розташовується в межах визначеної проектом території, на якій для здійснення цієї мети використовуються ядерний реактор (реактори) і комплекс необхідних систем, пристроїв, обладнання та споруд з необхідними працівниками.
ЧОРНОБИЛЬСКА АЕС
Чорнобильська атомна електростанція ім. В.І. Леніна стала всесвітньо відомою після аварії в 1986 році. Будівництво ЧАЕС почалося в 1970 році. А в 1977 році вже був запущений в дію 1-ий енергоблок. Всього було запущено в дію 4 енергоблоку.
Великі були наслідки цієї аварії. Від сильного опромінення гинули працівники станції, були багатомільярдні фінансові втрати, на території понад 30-ти км. від АЕС не можна було жити, знищені сотні дрібних населених пунктів, з сільськогосподарського обороту було виведено близько 5 млн. га. земель.
На цій електростанції було зафіксовано кілька аварій, але катастрофічною виявилася аварії 26 квітня 1986 року, коли був дозволений 4-ий енергоблок. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований, і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.
Коли наслідки трагедії оцінили з усією серйозністю, над 4-м реактором за допомогою дистанційного монтажу стали зводити «саркофаг» (т.зв. об'єкт «Укриття»), який повинен був найближчі 20 років захищати світ від шкідливих впливів радіації, що випромінюється залишками шкідливого виробництва . Гарантований термін закінчився. Для перекладу «Укриття» на екологічно безпечний об'єкт був спроектований новий «саркофаг» («Укриття-2») у формі арки. Він буде побудований поблизу четвертого енергоблоку, а потім насунений на нього. Термін експлуатації нового саркофага повинен скласти 100 років.
ЯПОНСКА АЕС «ФУКУСІМА-1»
«Фукусіма – 1» –атомна електростанція, розташована в місті Окума. Станом на лютий 2011 року її 6 енергоблоків робили Фукусіму - одна з 25 найбільших атомних електростанцій у світі.
12 березня 2011 на першому енергоблоці АЕС стався вибух, в результаті якого обвалилася частина бетонних конструкцій. 14 березня стався вибух на третьому енергоблоці, 15 березня - на другому.
Наслідки били набагато серйозніше, ніж можна було припустити. У пробах грунту, води і деяких продуктах були виявлені радіоактивні елементи, сліди радіоактивних речовин були відзначені по всій земній кулі, багато країн заборонили ввезення в країну продуктів з Японії, були травмовані працівники станції, кілька людей загинули, впали ціни на природний уран. В цілях безпеки, АЕС «Фукусіма - 1» закриють, і за типом чорнобильського «саркофага», буде побудований "саркофаг" над «Фукусімою - 1».
НОВОВОРОНСька АеС
Нововоронська АЕС - атомна електростанція, розташована у Воронезькій області поруч з містом Нововоронеж. Нововоронська АЕС є джерелом електричної енергії, на 85% забезпечуючи Воронезьку область. Станція є не тільки джерелом електроенергії. З 1986 року вона на 50% забезпечує місто Нововоронеж теплом.
Будівництво її розпочалося в 1957 році. А в 1964 році був введений в експлуатацію 1-ий енергоблок з 5.
Так само як і на багатьох АЕС на ній були аварії. Але згідно з міжнародною шкалою тяжкості аварій 21 порушення, що сталося на станції, відповідали «нульовий» оцінкою, які передбачають технічні несправності без погіршення радіаційної обстановки.
Вплив РАДіАЦії НА ЗДОРОВ’я людини
Вплив радіації на організм може бути різним, але майже завжди воно негативно. У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що призводять до раку або генетичних порушень, а у великих дозах часто призводить до повної або часткової загибелі організму внаслідок руйнування кліток тканин. Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть проявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби вимагаються роки чи навіть десятиліття.
Людина піддається опроміненню двома способами. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінювати його зовні; в цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. Або ж вони можуть опинитися в повітрі, яким дихає людина, в їжі або у воді і потрапити всередину організму.
Такий спосіб опромінення називають внутрішнім. Опромінення від природних джерел радіації піддається будь-який житель Землі, проте одні з них одержують більші дози, ніж інші. Це залежить, зокрема, від того, де вони живуть.
Захворювань, викликаних опроміненням велика кількість. До них відносяться:
Променева хвороба.
Порушення обміну речовин і ендокринної равноваги.
Пораження органу зору.
Рак.
Анемія.
Лейкоз.
Некроз мозку.
Прискорення старіння організму. Порушення психічного і розумового розвитку. Органічні ураження нервової системи. Виникнення тимчасової або постійної стерильності. Злоякісні пухлини мозку. Місцевий променеве ураження.
Яким би сильним не було радіоактивне випромінювання, воно завжди несе з собою негативні наслідки. На жаль, уникнути випромінювання неможливо. Необхідно стикатися з ним якомога менше, щоб уникнути всіляких захворювань. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/poroda-ta-ii-struktura.html | Порода та її структура | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/babef5ebd41e2de13c8748054ff48fcd.pps | files/babef5ebd41e2de13c8748054ff48fcd.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rizdvo-hristove1.html | Різдво христове | https://svitppt.com.ua/uploads/files/57/ee808afbdee1dbd7cada36665e0ae9bc.pptx | files/ee808afbdee1dbd7cada36665e0ae9bc.pptx | Різдво Христове
Різдво́ Христо́ве — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха (Спасителя від влади гріха).
Римо-Католицька Церква, більшість протестантських церков, а також більшість православних, включаючи Константинопольську, Антіохійську, Александрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську й Грецьку церкви, святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня.
Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська православні церкви, усі Українські православні церкви, а також Українська греко-католицька церква святкують Різдво в ніч на 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим Юліанським календарем).[1]
Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.
Святкування Різдва на Заході
Закон про загальне святкування свята Різдва Христового містився у кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніяна. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше. Існують дані, що Різдво святкували окремо 25 грудня в Римі вже у 353 р., бо з промови папи Ліберія 352 р. легко зробити висновок, що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням, а в так званому Хронографі Філокалюса з 354 р. поміж християнськими святами знаходиться вже й Різдво 25 грудня. У Католицькій церкві Різдво має найвищий статус торжества.Встановлення дати святкування 25 грудня імовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), що було введено імператором Авреліаном у 274 році і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня. На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема Св. Іван Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…» і св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця , а задля народження Того ,хто це сонце створив»
Святкування Різдва на Сході
Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три Отці Східної Церкви — святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Під їх впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі. Василій Великий святкував Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво.В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року. Службу на свято Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. У VI ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва.Слід зазначити, що щодо святкування Богоявлення та Різдва між Сходом і Заходом довго не було згоди. Навіть при кінці IV ст., коли ці два свята вже святкувала вся християнська Церква, зміст, що вкладався в ті свята був і, до певної міри, залишився різний — на Заході 25 грудня святкували тільки день народження Христа, на Сході додавали до нього згадку про прихід волхвів і присвячували Народженню Христа нічну службу, а поклонінню волхвів день. Друге розходження виникло щодо свята Богоявлення: у латинян головна точка цього свята — прихід волхвів чи царів- у греків цей момент зовсім тоді не існував. Греки згадують тоді хрещення Христа в Йордані, а в латинській Церкві цей факт ледве згадується. Нарешті, грецьке Богоявлення цілковито поминає чудо в Каннах, що в латинян припадає теж на цей день.
На Україні підготовка до Різдва починається 2 січня. До приходу Різдва на Україні люди намагаються впоратися з усією важливою роботою. До Різдвяних свят господині ретельно прибирають будинок, застилають нові скатертини, намагаються зробити обновки. З 4 січня українці заготовлюють усі необхідні продукти для приготування святкової різдвяної вечері. За традицією, на Святвечір (Різдво) готують 12 пісних страв.Традиційно 12 страв готується тому, що вважається, що впродовж року місяць "обходить" 12 разів землю. Кожному місяцю українці присвячують по одній страві. З 12 традиційних різдвяних страв нині готують: кутю (варену пшеницю, до якої додають мак, мед, родзинки, волоські горіхи), узвар (відвар з сушених фруктів: груш, яблук, слив, вишні), гречану або пшоняну кашу, квасолю, варений горох, гриби, пісні пироги з капустою або ягодами, вареники, голубці з рисової каші в капустяному листі, а також коржі з маком, капусняк (борщ з капусти, який заправляють пшоном і соняшниковою олією) і так далі. Особлива увага приділяється приготуванню куті. Вона, як і узвар готується першою. На передодні Різдва - 6 січня, удосвіта виставляють святкову пшеничну кашу на вікна і стіл. Кутя, як правило, займає найпочесніше місце у будинку.Кутя. Традиційна різдвяна страва в УкраїніЗа звичаєм, кожен член сім'ї в різдвяний вечір має бути удома. Для родичів і інших відсутніх членів сім'ї ставлять на столі дві тарілки і чарки. Вважається, що під час Святої вечері в кожному будинку також є присутніми родичі, що померли, - саме для них готують і ставлять кутю. Раніше за традицією страви вживали із загальних мисок. Зараз цієї традиції майже не зустрінеш. Після вечері, яка зазвичай триває декілька (3-4) години, кутю і інші святкові страви не прибирають із столу, а залишають для духів родичів, що померли. Для них також залишають склянку води, чистий рушник.Після закінчення вечері співають колядки. За звичаєм, діти носять обід до своїх хресних. Вже надвечір йдуть перші колядники (звичайно, це діти), з сумками для гостинців. Колядувати (виспівувати народні обрядові пісні) і заходити у будинок господаря в день Різдва дозволяється тільки чоловікам, які, згідно із звичаєм, приносять у будинок благополуччя, світ, спокій. Тому господарі радісно обдаровують хлоп'ят грошима і гостинцями (яблуками, цукерками, Різдво в Україні. Карпатигоріхами і так далі). Після Святої Вечері, в 2-3, іноді і о 4 годині ночі колядують дорослі. На Волині, Поділлі і Галичині після Вечері проводяться народні ворожіння. Наступного дня уся сім'я йде в церкву на урочисте Різдвяне богослужіння. Цього дня прийнято щедро пригощати гостей, а також ходити в гості до хороших знайомих, кумів, друзів і сусідів.
Різдвяна легенда
Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.
Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.
Традиція різдвяного святкування
Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами.
Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.
По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя.
Коляда
Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині — на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослуження. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці.
Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами.
Дитяча коляда
Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а в Галичині інколи колядують і ґазди. Але першими оповісниками народження Христа в різдвяних обрядах у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з'являтися представники чоловічої статі.
12 страв на Святий Вечір
Згідно з давньою українською народною традицією Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження спасителя – Ісуса Христа, українці розпочинали святкову трапезу.
Хоча Святий Вечір припадає на останній день Різдвяного (пилипівського) посту, і всі страви, які до свята готують господині - пісні, називається вона багатою вечерею, бо стіл у цей вечір багатий 12-тьма стравами. Традиційно на Святу Вечерю стіл прикрашали:
1.Кутя
2.Борщ з вушками
3.Грибова юшка
4.Вареники
5.Голубці
6.Маринований оселедець
7.Мариновані гриби
8.Заливна риба
9.Тушкована капуста
10.Квасоля
11.Узвар
12.Пампушки
Кутя – обрядове поминальне блюдо (особлива зернова каша). Готують її з немеленої пшениці, рису, вівса або ячменю та солодкої добавки – меду, цукру, родзинок, варення, цукатів, сухофруктів. (Зерно в куті символізує вічне життя і достаток, а солодкість – символ райського блаженства.) До багатьох видів куті обов’язково входить сироп з меду, приготований на воді, відварі від крупи, маку, мигдалю, конопляного молочка, горіхи, мак, прянощі.Частини куті, як правило, готують окремо: зерно або крупу відварюють у великій кількості води або варять розсипчасту кашу, потім додають солодку частину і добавки. Після з’єднання всіх компонентів кутю прогрівають протягом 10 хв. (краще в глиняному горщику).У залежності від кількості доданої рідини кутя може бути напіврідкою або розсипчастою. Справжню кутю варять із зерен пшениці на меду, вона повинна бути напіврідкою, і їдять її ложками. Пшеницю попередньо готують наступним чином. Спочатку зерно товчуть у дерев’яній ступі, підливаючи по чайній ложці теплої води, щоб оболонка зерна повністю зруйнувалася. Потім ядра відокремлюють від полови, просіваючи і промиваючи. І тільки після цього варять на воді з чистих зерен кашу.Розрізняють пісну і скоромну («багату, щедру») кутю. Пісну кутю їли у Водохресний і Різдвяний свят-вечори, а також у поминальні дні, а на хрестини та інші свята – скоромну (на молоці, вершках, з великою кількістю масла). Обрядове значення має переважно пісна кутя.
Рецепт куті на Свят-вечір
Зерно опиханої пшениці (0,5 л) промити холодною водою, поставити варити, поки не стане м'яким. За той час, поки охолоджується зерно, промити горячою водою мак (250 г). Воду злити і висипати мак до макітри. Перетирати його до появи молочкуватої суміші. Краще терти мак, якщо додати до нього 50 г цукру.
Взагалі цю справу варто доручити в чоловічі руки.
Зварене зерно пшениці помістити в макітру з перетертим маком, перемішати, додаючи мед чи цукор та горіхи до смаку.
Під час вечері першим пробує кутю господар!
Пампушки
1 кг борошна,
50 г дріжджів,
0,5 склянки цукру.
200 г вишневого або трояндового варення для начинки
Розчинити водою половину муки і дріжджів до однорідної маси з консистенцією домашньої сметани. Поставити в тепло. Коли тісто підійде, замісити його, додаючи решту муки, сіль і цукор. Знову поставити в тепло.Коли тісто підросте виложіть його частину на посипану борошном дошку і викачайте корж завтовшки 1 см. До половини коржа склянкою позначте кола. В центрі кожного кола покладіть варення без сиропу, накрийте другою половиною коржа і склянкою виріжте пампушки. Складіть їх на посипану борошном дошку і накрийте. Так само зробіть пампушки з решти тіста і всі разом поставте у тепле місце, щоб підійшли.
Смажать пампушки в соняшниковій олії. Вважайте, щоб жир не дуже кипів, тому що при швидкому смаженні пампушки всередині можуть залишитися сирими. Готові пампушки можна посипати цукровою пудрою. Подавати їх краще за все з узваром.
Пісний борщ
сушені гриби — 150 г,
буряк — 500 г,
морква — 100 г,
буряковий квас — 400 г,
борошно — 50 г,
вершкове масло — 100 г,
сіль, перець — за смаком.
Сушені гриби промити й відварити. Буряки, моркву почистити й теж відварити. Овочевий і грибний відвари з'єднати. Буряки нарізати соломкою і вкинути у відвар, заправити сіллю, перцем, буряковим квасом, додати борошно, підсмажене на вершковому маслі, і добре прокип'ятити борщ.
Пісний борщ подають на стіл разом з «вушками».
Вушка для борщу
Для вушок: 1 1/2 склянки пшеничного борошна, 1/2 склянки води, 2 ст. ложки вершкового масла або маргарину, воду, сіль — за смаком.
Для начинки: гриби сушені або свіжі, цибуля, сіль, рослинна олія
Замісити тісто як на пельмені. Для начинки потрібно сушені або свіжі гриби. Якщо гриби сушені, то їх потрібно замочити у воді і потім відварити. Якщо свіжі, то досить їх відварити. Злегка підсмажити цибулю. Варені гриби відцідити від води, дрібно порізати і додати в цибулю і трішки посмажити. Тісто розкачати на маленькі кружечки, покласти начинку з грибів і зліпити таким же чином, як ліпляться пельмені та відварити в підсоленій воді протягом 1 хв.
Грибова юшка
гриби сушені – 100 гр.
вода – 1,5 л.
цибуля ріпчаста – 1 шт.
борошно – 1-2 ст. л.
олія
сіль – за смаком
перець чорний – за смаком
Приготування:
Сушені гриби залити водою. Залишити на 2-3 години. Відварити в цій же воді. Процідити. Гриби дрібно нарізати. Ріпчасту цибулю подрібнити, посолити і обсмажити. Додати гриби і 150 мл. грибного відвару. Тушкувати на помірному вогні. Додати спеції.
До склянки грибного відвару додати борошно. Ретельно перемішати і вилити у сковороду з цибулею і грибами. Поперчити. Тушкувати до тих пір, поки не загусне. Зняти з вогню.
Вареники
Для тіста:
Борошно пшеничне вищого сорту – 2 склянки
Вода – 0,5 склянки
Дріжджі сухі – 1,5 столових ложки
Сіль – щіпка
Рослинна олія – 2 столові ложки
Для начинки:
1 цибулина,
приблизно 700 г білокачанної капусти,
2 ст. ложки рослинної олії,
сіль, перець (за смаком)
1. Начинка: обсмажити дрібно нарізану цибулю, додати дрібно нарізану капусту, посолити, перемішати, протушкувати хвилин 10-15 на маленькому або середньому вогні, стежити щоб не підгоріла, поперчити за смаком.
2. Тісто: додати в просіяне борошно сухі дріжджі, сіль, перемішати, додати теплу воду з розмішати в ній рослинним (соняшниковою без запаху) маслом, добре розмішати дерев’яною лопаточкою, щоб тісто відставало від посуду, накрити рушником, поставити в тепле місце без протягів. Коли тісто збільшитися в 2 рази, обмять його і дати ще раз підійти. З тіста робити кульки, які розкачуємо на посипаній борошном дошці, кладемо начинку, защипуємо. Вареники повинні бути за розміром як великі пельмені або маленькі пиріжки. Варимо в пароварці 15 хвилин.
Пісні голубці
11-12 капустяного листя
350-400 гр. картоплі
250-300 гр. грибів
1 цибулина
1 морква
200 гр. томатної пасти
1 лавровий лист
Трохи зелені кропу
Сіль за смаком
Рослинна олія для обсмажування
Картоплю очистити і відварити до готовності в підсоленій воді, потім воду злити, картоплю розім’яти в пюре.
Гриби обсмажити з дрібно нарубаною цибулею і натертою на тертці морквою до золотистого кольору на олії, додати в картопляне пюре, по необхідності додати солі за смаком і трохи рубленого кропу, добре перемішати.
Капустяне листя відварити до м’якості у воді (воду не зливати), зрізати грубі прожилки, начинити листя картопляним пюре і сформувати голубці.
На сковороді розігріти трохи рослинного масла, обсмажити голубці з двох сторін (сильно “стріляє”, тому краще накрити кришкою), укласти голубці у вільну каструлю.
У невеликій кількості води в якій варилася капуста розчинити томатну пасту і трохи солі, залити голубці так, щоб рідина злегка їх прикрила. Посипати рубаним кропом, додати лавровий лист, довести до кипіння, накрити кришкою і готувати на маленькому вогні 20-25 хвилин.
Маринований оселедець
На 250 г води додати 2 лаврових листки, 1,5 ст. л. оцту, 4 горошини чорного та пахучого перцю. Це все кип’ятити.
Нарізати шматками очищену і помиту рибу. Цибулю нарізати кружальцями. Складати в банку (1 л): один шар риби, один цибулі і т. д. Потім залити охолодженим маринадом. Через день рибу можна подавати на стіл.
Мариновані гриби
Гриби відварюють в злегка підсоленій воді (2 столові ложки солі на 1 літр води), потім відкидають на друшляк і після розкладають по банках і заливають охолодженим маринадом з розрахунку 250 – 300 г маринаду на 1 кг грибів.
Маринад готують так: на 0,4 л води береться 1 чайна ложка солі, 5 – 6 горошин перцю, лавровий лист, кориця, гвоздика, лимонна кислота на кінчику ножа; все це кип’ятять протягом 20 -30 хвилин на слабкому вогні, трохи охолоджують і додають і додають 6 – 8%-ий оцет у кількості 1/3 гранованої склянки.
Заливна риба
Ніжна заливна риба прикрасить будь-який святковий стіл. Смак страви в багато залежить від типу риби. Традиційними залишаються щука, сьомга, судак, лосось.
1,5 кг риби
2 цибулини
4 моркви
1 корінь петрушки
1 корінь селери
2-3 лаврових листки
1/2 склянки столового оцту
2-3 ч.л. желатину
гвоздички, запашний перець горошком
1/2 ст.л. солі і цукру
1. Рибу підготувати, видаливши шкірку і кістки, нарізавши на шматки.
2. Голову, плавники, хвіст, кістки залити холодною водою, довести до кипіння, додати нарізані шматочками моркву, корінь петрушки і селери, ріпчасту цибулю, горошки перцю, гвоздику, сіль.
3. Варіть бульйон близько 1 години. Потім відвар процідити, знову закип’ятити і покласти в нього шматки риби. Варити до готовності риби 15-20 хв.
4. Готову рибу вийняти і остудити. У відвар додати оцет, цукор, замочений у воді желатин. Прогріти до повного розчинення желатину, процідити, охолодити до кімнатної температури. Скласти рибу в посуд, залити відваром і охолодити. При подачі на стіл прикрасити зеленню петрушки, запропонувати хрін.
Порада: Рибу можна теж запекти в духовці, поки вариться бульйон. Запікати 15-20 хвилин при 180С. Так можна і час заощадити, і риба буде ніжнішою.
Тушкована капуста
1 середня капуста-1кг
250 грам Квашеної капусти
Гриби
5-6 штук невеликих солоних огірки
2 столові ложки томатної пасти
1 столова ложка цукру
Рослинна олія
Сіль і перець за смаком
1. Нашаткувати дрібно капусту
2. Нагріти в сковороді олію і помістити капусту у сковороду
3. Додати 0.5 стакона води
4. Накрити кришкою і тушкувати 30 хвилин.
5. Потім додаємо порізані на кружальця огірки, гриби, кислу капусту, цукор і томатну пасту
6. Якщо треба солимо і перчимо.
7. Все добре перемішуємо і тушкуємо ще 15 хвилин.
Узвар із сухофруктів
Сушені яблука – 100 г
Сушені груші – 100 г
Чорнослив – 100 г
Родзинки – 50 г
Мед – 3/4 стакана
Вода – 5 л
Сухофрукти перебираємо, промиваємо та заливаємо водою, додаємо мед. Всипаємо в каструлю родзинки, накриваємо кришкою і варимо на середньому вогні протягом години. Готовий узвар настоюємо протягом 3-4 годин, потім охолоджуємо і подаємо на стіл.
Сухофрукти потрібно перебрати, добре промити, залити водою і варити, враховуючи термін варіння кожного фрукта. Спочатку відварити сухі груші та яблука, потім покласти чорнослив, родзинки і довести до кипіння. Відвар злити, процідити, розчинити в ньому мед або цукор, залити зварені фрукти і ягоди і довести до кипіння. Потім поставити узвар в холодне місце і дати настоятися 5-6 годин. Можна приготувати узвар з будь-яких сушених фруктів і ягід.
Тушкована капуста з квасолею
Квасоля, квашена капуста, цибуля, морква, часник, томатний сік, олія, борошно, спеції. Зварити склянку квасолі. Дрібно нарізати цибулю, натерти моркву. Налити в сковорідку олію, вкинути цибулю та моркву. Трошки присмажити, всипати дві столові ложки борошна й добре вимішати. Влити трошки варива з-під квасолі й ще раз вимішати. Додати капусту та квасолю. Перемішати та залити томатним соком. Посолити. Тушкувати, періодично помішуючи.
Салат із білої квасолі
300 г білої квасолі, 3 столові ложки рослинної олії, 1 цибулина, 1 солодкий болгарський перець, 4 дольки часнику, сіль, томат-паста, оцет за смаком.
Відварити до м'якості в невеликій кількості води (до повного її випарювання) підготовлену й замочену на ніч квасолю. У ще теплу квасолю влити рослинну олію. Додати потовчений із сіллю часник, натерту на дрібній тертці цибулю, дрібно нарізаний перець, томат-пасту й оцет за смаком.
Дякую за увагу
Робота
учениці
8 класу
Ясеновецького НВК
Олійник Уляни
Вчитель:Фірак.О.І |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prirodniy-dobir.html | природний добір | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/7d0487778672618a50f899e1bb496fbc.ppt | files/7d0487778672618a50f899e1bb496fbc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-tonkonogovi.html | Родина Тонконогові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/39aad0b9223e9f1678f67d494532a920.ppt | files/39aad0b9223e9f1678f67d494532a920.ppt |
1
2
4
3
1.
2.
3.
4.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/pristosuvannya-u-tvarinnomu-sviti.html | Пристосування у тваринному світі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/0e74fbb9ee4ab60cc9a3ee2978d96e0f.pptx | files/0e74fbb9ee4ab60cc9a3ee2978d96e0f.pptx | Пристосування у тваринному світі та їх відносний характер
Захисне забарвлення
Пристосування у тваринному світі
Забарвлення, яке співпадає з кольором довкілля і допомагає тварині залишиться непомітною, називається маскуючим або захисним.
Мешканці полюсів, де вічні сніги, мають білу шерсть або біле оперення. Пустельні тварини сірувато-жовті, як пісок та рослинність пустель.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Для коників, богомолів, жаб, ящірок, які
мешкають в траві, характерне зелене
забарвлення.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Захисне забарвлення переважає на тілі комах, амфібій та рептилій тропічних лісів, де навіть серед птахів багато видів із зеленим оперенням.
Нерідко захисне забарвлення включає в себе малюнок. Наприклад, у деяких метеликів крила сірувато-бурі з великою кількістю смужок, ліній, плямочок. Коли така комаха сідає, вона повністю зливається з квітками, листками чи малюнком кори.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Захисне забарвлення називають криптичним, його назва походить від грецького «криптос» -
тайна. Таке забарвлення
дозволяє організму
«злитися» з фоном,
затаїтись, стати
непомітним.
Воно характерне в
основному для незахищених у навколишньому середовищі організмів.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Для багатьох водних організмів найкращий спосіб маскування – мати прозоре тіло. У водному середовищі – це досяжно, на відміну від наземного.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Важливим елементом захисного забарвлення є принцип протитіні, при якому освітлена сторона тіла тварини забарвлена темніше, ніж та, що знаходиться в тіні. Таке забарвлення зустрічається у риб. Темна, але освітлена сонячними променями спинка, та світле, але затінене черевце, роблять риб малопомітними для хижаків, як зверху, так і знизу.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Часто тваринам необхідно замаскувати очі. З цією метою біля очей можуть розміщуватися темні плями, які доповнюють захисне забарвлення або на тілі можуть бути великі «псевдоочі», що здатні ввести хижака в оману, тоді як справжні очі замасковані.
Пристосування у тваринному світі
Захисне забарвлення
Немало тварин, які мають захисне забарвлення, можуть змінювати його у залежності від пори року, коли змінюється забарвлення оточуючого середовища. Песці та куріпки влітку змінюють забарвлення під колір тундрової рослинності та каміння, вкритого лишайниками, а взимку воно знову стає білим і зливається зі сніговим покривом.
Пристосування у тваринному світі
Сезонне забарвлення
Змінюється протягом року колір шерсті деяких лісових звірів, таких як ласка, заєць-біляк або горностай. У ласки до зими шерсть стає зовсім білою, у зайця-біляка залишаються темними тільки кінчики вух, а у горностая — китичка на кінці хвоста.
Пристосування у тваринному світі
Сезонне забарвлення
Сезонне забарвлення спостерігається і серед комах, наприклад, листовидок, які зі складеними крильцями дивовижно схожі на листок. Влітку листовидки зелені, а з настанням осені колір їхніх крил стає бурувато-жовтим під стать пожовтівших листків. Таким чином побачити цю комах важко в різний час.
Пристосування у тваринному світі
Сезонне забарвлення
«Одягається» по сезону і гусінь метелика-човника дубового. Навесні, коли гусінь живиться дубовими бруньками, вона має рожеве забарвлення, влітку стає зеленою, а восени – коричневою.
Пристосування у тваринному світі
Сезонне забарвлення
Розподілене забарвлення – це також захисне забарвлення. В цьому випадку на тілі тварин наявні яскраві, контрастні смуги, плями. Здалеку хижаку дуже важко розрізнити межі тіла потенційної жертви.
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
Забарвлення багатьох тварин являє собою поєднання контрастних за кольором плям та смужок, які не відповідають формі тварини, але за тоном та малюнком зливаються з навколишнім середовищем. Таке забарвлення неначе розчленовує тіло тварини, тому і називається розподіленим.
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
Розподілене забарвлення мають зебри, жирафи. Їхні смугасті та плямисті фігурні малюнки майже непомітні на фоні рослинності африканських саван, особливо в сутінки, коли виходять на полювання хижаки.
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
З допомогою розподіленого забарвлення досягається великий маскувальний ефект у деяких амфібій. Тіло африканської жаби -Bufo superciliaris неначе розподілене на дві частини, завдяки чому тварина повністю втрачає свої обриси.
Прекрасне розподілене забарвлення мають багато змій. Яскравий геометричний малюнок стирає контури тіла змії та робить її зовсім непомітною на фоні строкатої рослинності та опалого листя.
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
Характерний такий вид забарвлення і для багатьох мешканців підводного світу, особливо для коралових риб.
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
Розподілене забарвлення зустрічається і у комах. Найкраще його демонструють метелики, які перебувають у спокійному стані. Метелик медведиця, яка сидить зі складеними крильцями та гусінь, що повільно рухається.
Пристосування у тваринному світі
Розподілене забарвлення
Тварини з яскравим забарвленням добре помітні на фоні оточуючого середовища. Вони тримаються відкрито, а при небезпеці не ховаються. Їм не потрібно бути обережними або швидко тікати, оскільки частіше всього вони бувають неїстівними чи отруйними. Їхнє забарвлення є своєрідним попередженням для оточуючих — не чіпай!
Пристосування у тваринному світі
Відлякуюче забарвлення
Відлячуюче (попереджувальне) забарвлення являє собою різноманітні поєднання найбільш контрастних кольорів: червоного, чорного, жовтого, білого. Воно характерне для багатьох комах, які мають отруйні залози, наприклад, для жуків-наривників, божих корівок, гусені молочайного бражника або махаона. Більшість птахів зазвичай не чіпають комах з подібним забарвленням.
Пристосування у тваринному світі
Відлякуюче забарвлення
Відлякуюче забарвлення мають також тварини, шкірні залози яких виділяють отруйний слиз. Наприклад, вогняні саламандри або дереволази. Слиз дереволазів настільки отруйний, що туземці використовують його для обробки стріл для полювання. Одна отруєна стріла може вбити такого звіра, як леопард.
Пристосування у тваринному світі
Відлякуюче забарвлення
Вважається, що «очі» на крилах багатьох метеликів слугують для дезорієнтації ворога. Це свого роду погрозливе забарвлення.
Пристосування у тваринному світі
Відлякуюче забарвлення
Мімікрія – це подібність зовнішнього вигляду, забарвлення та форми тіла тварини до природних предметів. Види мімікрії:
класична або мімікрія Бейтса – подібність незахищеного виду організму до захищеного;
мімікрія Мюллера – подібність забарвлення у цілого ряду видів захищених і незахищених організмів;
мімезія – подібність до неживих предметів;
колективна мімікрія – створення загального образу цілою групою організмів;
агресивна мімікрія – елементи подібності у хижаків з метою приваблювання жертви.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Бейтсівська мімікрія – це коли незахищений (їстівний) організм наслідує забарвлення захищеного (неїстівного) виду. Таким чином імітатором експлуатується стереотип, сформований у пам’яті хижака контактом із захищеним організмом. Наприклад, муха-дзюрчалка, уподібнюється за забарвленням та формою тіла до оси.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Мюллерівська мімікрія – це коли ряд захищених, неїстівних видів мають подібне забарвлення («одна реклама на всіх») до їстівних видів. Таким чином досягається наступний ефект:
по-перше, хижаку не потрібно пробувати по одному
організму кожного виду, загального образу
однієї помилково з’їденої тварини буде
достатньо для загального враження;
по-друге, хижаку не потрібно запам’ятовувати десятки різних варіантів яскравого застережливого забарвлення різних видів.
Найяскравіше колективна мімікрія проявляється у перетинчастокрилих комах.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Серед нежалоносних комах широко поширена подібність до жалоносних перетинчастокрилих. Наприклад, метелики-склівки, схожі на шершнів. Є мухи-сирфіди,
яких важко відрізнити від ос,
бджіл та джмелів. У одних
комах подібність дуже велика,
а в інших обмежена лише забарвленням, але в обох випадках це захищає їх від багатьох птахів.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Явище подібності беззахисного виду з видом добре захищеним в природі, вперше було виявлено серед південноамериканських метеликів, коли в зграях неїстівних для птахів геліконід були помічені дуже схожі на них за забарвленням, формою, размірами та поведінкою при польоті, їстівні метелики-білянки.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Дивовижні приклади мімікрії серед риб. Так, морська собачка аспидонт, що живе в тісному сусідстві з губаном-чистильщиком, дуже подібна з ним за розміром, формою тіла, малюнком та способом переміщення. Губани очищають риб від паразитичних рачків та бактерій, із-за такого «лікування» їх не чіпають навіть хижі мурени.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Своєрідна мімікрія була визначена між трьома видами змій, де королівські змії та отруйні коралові аспиди в рівній мірі наслідують багаточисленним зміям родини вужових — еритролампрусам.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Мімезія – наслідування неживим предметам природи. Прикладом може бути подібність яєць кулика-сороки, зуйки та інших птахів за забарвленням та формою до камінців гальки. Деякі жуки-довгоносики та гусені метеликів-парусників, мають темне забарвлення у поєднанні з білим, що нагадує пташиний послід. Але частіше виявляється подібність до органів рослин.
Таким чином, мімезія – це захисна форма, що допомагає вижити тваринам у боротьбі за існування.
При агресивній мімікрії хижак має пристосування, які дозволяють йому приваблювати потенційну жертву. Прикладом може бути риба, у якої на голові наявні вирости, що нагадують черв’ячків, які навіть ворушаться. Сама риба спокійно лежить на дні, маючи криптичне (маскуюче) забарвлення, та чекає наближення жертви, що зайнята відшукуванням поживи.
Пристосування у тваринному світі
Мімікрія
Цікавим прикладом захисної форми та захисного забарвлення є гусінь метеликів п’ядунів. Переміщаються вони як би «п’ядями», вигинаючи тіло дугою і наближаючи задні ніжки до передніх. Коли гусінь сидить нерухомо на гілці, вона витягується
до неї під кутом і стає схожою на
короткий сучок або гілочку.
Пристосування у тваринному світі
Захисна форма
Ще більше схожі на сухі гілки комахи паличники, які мають характерну паличкоподібну форму тіла і кінцівок.
Пристосування у тваринному світі
Захисна форма
Подібність із рослинами особливо широко поширена серед тропічних видів комах. Наприклад, богомол диявольський схожий на квітку орхідеї.
Пристосування у тваринному світі
Захисна форма
З допомогою захисної форми тіла маскуються і деякі риби. Зовнішній вигляд таких риб досить своєрідний і назви у них оригінальні: морський клоун, коник-тряпичник, риба-голка. Завдяки забарвленню та причудливій формі вони зовсім губляться в заростях.
Пристосування у тваринному світі
Захисна форма
Коник-тряпичник мало нагадує рибу. Його тіло має багаточисленні шипи та стрічкоподібні шкірясті вирости, які весь час коливаються. Тому таку рибу від водоростей відрізнити майже неможливо.
Пристосування у тваринному світі
Захисна форма
Природа нагородила деяких тварин здатністю змінювати забарвлення при переході із одного кольорового середовища в інше. Така властивість слугує тварині надійним захистом, оскільки робить її малопомітною в різних середовищах. Наприклад, камбала.
Пристосування у тваринному світі
Мінливе забарвлення
Окрім камбали, яка змінює своє забарвлення, відомі риби, які у товщі води, наприклад, сині, а на дні стають жовтими. Миттєво маскуються морські голки: в зоні червоних водоростей вони набувають червоного забарвлення, серед зелених водоростей — зеленого, а в жовтому середовищі стають жовтими.
Пристосування у тваринному світі
Мінливе забарвлення
Змінюють свій колір і деякі
ящірки. Особливо яскраво ця властивість проявляється у хамелеона. Швидка зміна забарвлення від зеленого до жовтого або бурого робить його майже непомітним між гілками та листками. Крім того хамелеон може відлякувати ворога швидкою зміною забарвлення контрастних кольорів, стаючи то яскраво-зеленим, то червоним або чорним.
Пристосування у тваринному світі
Мінливе забарвлення
Змінює своє забарвлення в момент небезпеки і головоногий молюск восьминіг. Ця тварина може миттєво маскуватися під грунт якого-завгодно кольору, повторюючи найхитріший малюнок морського дна або водоростей. Цікаво це робить також каракатиця.
Пристосування у тваринному світі
Мінливе забарвлення
Майстерно керують своїм різноманітним забарвленням, навіть, павуки. Наприклад, павук-бокохід, забарвлення якого стає то білим, то жовтим, то зеленим, у залежності від кольору листків та пелюсток, по яких він переміщується.
Пристосування у тваринному світі
Мінливе забарвлення
Більшість тварин, які не мають достатньої сили дати відсіч ворогу, намагаються все-таки відлякувати його, приймаючи різноманітні погрозливі пози. Наприклад, ящірка круглоголовка розкриває рот і розтягує білявушні складки, які наливаються кров’ю і разом з ротом створює враження величезної пащі.
Пристосування у тваринному світі
Погрозлива поза
Ще більший відлякуючий ефект досягається у плащоносної ящірки. Приймаючи погрозливу позу, вона раптово, неначе парасольку, розкриває кожну перетинку, розміщену
навколо шиї. Раптове виникнення
яскраво розкритого комірця-плаща,
що оточує широко оскалену пащу,
відлякує багатьох
її ворогів.
Пристосування у тваринному світі
Погрозлива поза
Серед змій погрозливою позою цікаві кобри, ошийкові змії та особливо сіра деревна змія, у якої при відлякуванні ворога різко змінюється форма і забарвлення передньої частини тіла. Крім того, змія висовує довгий червоний язик та закидає його на голову.
Пристосування у тваринному світі
Погрозлива поза
Погрозлива поза як спосіб відлякування виробилась у деяких комах. Змінюються в момент небезпеки богомоли, особливо тропічні види, вони піднімають надкрила і показують яскраві плями, одночасно приймаючи вичурну позу.
Пристосування у тваринному світі
Погрозлива поза
Метелик «глазчатая зубчатка» при виникненні небезпеки розводить в сторони покривні крила і показує яскраві задні, повертаючи при цьому черевцем. Намагаються злякати ворогів незвичайною позою і деякі гусені, наприклад, гусінь метелика великої гарпії різко піднімає догори передню частину тіла та піднімає довгі рухливі «хвости».
Пристосування у тваринному світі
Погрозлива поза
Інстинкт завмирання добре розвинений у птахів. Яскраво виражена така поведінка в поодиноких птахів у період насиджування. Завмирають на день нічні птахи, наприклад, дрімлюги. Так, сидячий на гнізді вальдшнеп, помітивши небезпеку, щільно притискується до землі і завмирає.
Криптичне забарвлення і така
нерухома поза роблять птахів
абсолютно непомітними.
Пристосування у тваринному світі
Завмирання
Існують тварини, які в момент небезпеки впадають в стан оціпеніння. Класичним прикладом є поведінка опосума. Не маючи можливості вчасно втекти від ворога, звірок валиться на бік і стає нерухомим, імітуючи смерть. Нападаючий, обнюхаючи розплескане тіло, в основному йде геть, а опосум через деякий час «оживає» і рятується втечею. Така поведінка, можливо, не притворство, а шокуюча реакція тварини на критичну ситуацію.
Пристосування у тваринному світі
Завмирання
Стан рефлекторної нерухомості (каталепсія) зустрічається і у комах. При ляканні падають на землю та лежать нерухомо, неначе «вмирають», жуки із родини карапузиків.
Враження смерті створюють і деякі плазуни, наприклад свиноносі змії, які у випадку небезпеки лежать нерухомо на землі черевом вгору.
Пристосування у тваринному світі
Завмирання
Аутотомія- здатність миттєво відкидати певну частину тіла у момент нервового подразнення. Така реакція характерна, наприклад, для багатьох ящірок. Самокаліцтво відбувається несвідомо і не від того, що орган неміцний, адже у мертвої ящірки хвіст відірвати дуже важко. Біль,
спричинена хвосту, призводить до
різкого скорочення певних м’язів,
і тому той автоматично відкидається.
Пристосування у тваринному світі
Аутотомія
Рефлекторне самокаліцтво зустрічається і серед безхребетних тварин. У спійманого за ногу павука-косарика, вона раптом відпадає і залишається у руках. Автотомують при небезпеці також деякі види коників, паличники. Схоплені за клешні річкові раки або краби обламують кінцівки, причому у строго певному місці. Восьминоги жертвують щупальцями.
Деякі види голотурій
при небезпеці
викидають на
з’їдання ворогу свої деякі внутрішні органи.
Пристосування у тваринному світі
Аутотомія
Для своєї безпеки деякі тварини споруджують або пристосовують різноманітні переносні укриття. Так, раки-самітники, що мають м’яке незахищене твердим покривом черевце, ховають його в пусту раковину черевоногого молюска, яку постійно тягають за собою.
Пристосування у тваринному світі
Переносні укриття
Краби дориппе натягують собі на спину створку раковини і бігають з нею по дну, прикриваючись нею як щитом.
Пристосування у тваринному світі
Переносні укриття
Багато комах, в основному личинки, будують спеціальні переносні будиночки-чохлики. Такий чохлик створює гусінь метеликів родини мішочниць і чохликоносок. Вони вистилають чохлик тонким щільним шовком, до якого зовні прикріплюють шматочки рослин або мінеральні частинки. В чохлику гусінь проводить все життя, переміщаючись за допомогою грудних ніжок.
Пристосування у тваринному світі
Переносні укриття
Влаштовують переносні укриття і личинки струмочників (ручейников). Дорослі струмочники схожі на міль і мешкають на суші, а їх червоподібні личинки живуть у воді. Для свого захисту вони будують будиночки різноманітної форми: у вигляді трубочок, спіралі або рога із однорідного матеріалу, який личинка відшукує на дні: з піщинок, рослинних шматочків, з раковинок. Такі чохлики слугують для личинок не лише захисним укриттям, але і маскуючим пристосуванням.
Пристосування у тваринному світі
Переносні укриття
Будуючи будиночок з матеріалу, що вкриває дно, личинка маскується. На піщаному дні мало помітна трубочка, зроблена з піщинок, а на мулистому дні — будиночок із рослинних частинок.
Переносні укриття
Пристосування у тваринному світі
Нерідко заради безпеки та продовження роду тварини об’єднуються в групи і діють проти ворога спільно. Наприклад, вівцебики при нападанні на них вовків утворюють коло, в яке ховають телят і самок, а самці шикуються по зовнішньому колу, виставляючи назустріч ворогу міцні роги.
Пристосування у тваринному світі
Колективний захист
Серед гризунів виробилась інша тактика колективного захисту. Бобри, наприклад, б’ють хвостом по воді, оповіщаючи так інших членів колонії про наближення ворога. У лугових собачок, деяких видів сурків та ховрахів у випадку небезпеки кожний звірок видає пронизливий крик, попереджаючи сусідів про те, що необхідно ховатися.
Пристосування у тваринному світі
Колективний захист
Як спосіб захисту утворюються і риб’ячі зграйки. При небезпеці вони збиваються так щільно, що утворюють великий компактний шар. На поверхні такого шару виявляється найменша кількість рибок, яким загрожує небезпека.
Пристосування у тваринному світі
Колективний захист
Збираються в групи і морські їжаки-діадеми. На рівній ділянці дна вони розміщуються один від одного на відстані довжини голки. Довгі, рухливі та отруйні голки діадем роблять таку групу тварин малодоступною для багатьох хижаків.
Пристосування у тваринному світі
Колективний захист
Колективний захист зустрічається і у птахів. Разом охороняють свої гнізда граки, чайки, береговушки, самовіддано вступаючи у боротьбу з хижими птахами та звірами.
Пристосування у тваринному світі
Колективний захист
Масове скупчення заради захисту характерне і для деяких дрібних комах, в основному яскравих. У їхній великій кількості краще помітне попереджувальне забарвлення, яке відлякує багатьох комахоїдних тварин.
Пристосування у тваринному світі
Колективний захист
Інколи для своєї безпеки тварини використовують якості інших тварин. Раки-самітники та краби саджають собі на клешні актиній, у яких наявні жалкі щупальці. Актинії слугують надійним захистом і при зміні раковини, рак-самітник обов’язково пересаджує свою актинію в новий «дім».
Пристосування у тваринному світі
Надійні захисники
Для рятування від ворогів використовують актиній деякі риби, які живуть серед коралових рифів. Актинії в цих місцях великі і можуть заповнювати своїм тілом різноманітні щілини. Серед їхніх численних отруйних щупалець ховаються рибки амфіпріони. У кожної актинії є свої «квартиранти», які живуть серед щупалець сім’ями і навіть виводять потомство. Актинія їх не чіпає, хоча «чужого» амфіпріона вбиває.
Пристосування у тваринному світі
Надійні захисники
Деякі мальки риб: європейської мерлузи, тріски, знаходять захист під колоколом великих медуз, а рибки номеї все життя проводять серед жалких щупалець сифонофори фізалії.
Пристосування у тваринному світі
Надійні захисники
Висновок.
Кожен із наведених прикладів корисний для організмів лише в певних умовах середовища існування. При зміні умов ці пристосування можуть стати дезадаптивними або навіть, шкідливими.
Виникнення пристосувань є важливою умовою виживання тварин у природі.
Пристосування у тваринному світі |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznovidi-molyusok.html | Різновиди молюсок | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/f00eed7cbe98d237788298570fc58420.pptx | files/f00eed7cbe98d237788298570fc58420.pptx | Різновиди молюсків
Черевоногі молюски
Тіло черевоногих молюсків складається з трьох відділів: голови, ноги та нутрощевого мішка, який вкритий черепашкою. Отвір, через який тіло висувається назовні має назву устя.
Черепашка цих молюсків є непарною. Вона може бути спірально закрученою або мати вигляд ковпачка.
Черевоногі молюски
Двостулкові молюски
Двостулкові або Пластинчастозяброві - це молюски, найхарактерніші особливості будови яких - наявність мушлі з двох стулок, розташованих обабіч тіла, а також редукція голови і всіх пов'язаних з нею утворень.
Це виключно водна група, живуть як у солоних, так і в прісних водоймах, зустрічаються переважно на глибині до 100 метрів.
Двостулкові молюски
Головоногі молюски
Головоногі - клас високоорганізованих морських молюсків. Раковини або відсутні зовсім, або рудиментарні. Довжина тіла з щупальцями становить від 1 см до 5 м (у гігантських кальмарів - до 18 м). Хижаки.
Широко поширені у всіх морях з високою солоністю, тому у значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Мешкають у товщі води і на дні.
Головоногі молюски |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciya1.html | Селекція | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/e1a1e3a1a6de06974fd0f1a9bcd828fa.ppt | files/e1a1e3a1a6de06974fd0f1a9bcd828fa.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/refleksi2.html | Рефлекси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/6d2d7240f6e65a7a73e893c21b1e88df.ppt | files/6d2d7240f6e65a7a73e893c21b1e88df.ppt |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.