url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/prirodozapovidannya-yak-odna-z-efektivnih-form-zberezhennya-bioriznomanittya.html | Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/46b687f02c3276ccf80428d741f5685e.pptx | files/46b687f02c3276ccf80428d741f5685e.pptx | Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття. Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі. Міжнародні та національні програми збереження довкілля
Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України
Основні поняття
Природо-заповідний фонд
Екомережа
Природоохоронна система
Природне ядро
Екокоридор
Буферна зона
Зона ренатуралізації
(на мал. Природне ядро Сивасько-приазовського заповідника)
Природозаповідання як одна з ефективних форм збереження біорізноманіття
Заповідна справа — комплекс
організаційних
правових
наукових
економічних і виховних заходів
спрямованих на збереження унікальних та типових ландшафтів чи окремих природних об'єктів з науковою, природоохоронною та іншою метою.
Основні категорії заповідних об’єктів
Природні заповідники
Біосферні заповідники
Національні природні парки
Заказники
Пам’ятки природи
Заповідні урочища
Ботанічні сади
Дендрологічні і інші парки
Уявлення про екомережі
Екологі́чна мере́жа (Екомережа) — єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі — природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.
Основні принципи побудови екомережі
Цілісність
Єдність
Ієрархічність
Поліфункціональність
Комплементарність
Відповідність
(на мал. Програма формування екомережі в укараїні
Основні принципи побудови екомережі
Природні ядра
Сполучні території
Буферні території
Території відновлення
Території природного розвитку
Основні засади розбудови екомережі
Відтворення і збереження просторової та функціональної цілісності екосистем.
Збереження біотичного різноманіття на генетичному, видовому, екосистемному рівнях.
Ренатуралізації особливо цінних деградованих екотопів.( на мал. Програма ренатуралізації боліт.)
Створення цілісної мережі заповідних територій різного рангу і призначення як елемента Європейської екомережі.
Збільшення площ наявного заповідного фонду, посилення охорони природних комплексів і впорядкування територій заповідності.
Поліпшення природних умов середовища життєдіяльності людей.
Посилення ролі й відповідальності місцевих громад, органів влади за збереження навколишнього середовища.
Створення натуральної моделі і полігонів для відпрацювання біологічних, екологічних, технологічних і соціальних елементів узгодженого розвитку.
Підвищення рівня виховання й інформованості населення щодо значення та охорони біотичного різноманіття.
Особливості розвитку заповідної мережі України
За наказом князя Данила Галицького (1220-1264 рр.), було створено великі заповідники у межах сучасних Біловезької (Білорусь) та Уманської пущ (Україна), які й нині виділені як природоохоронні території, де під охороною людини знаходяться, зокрема, популяції зубрів. Крім заповідників постійної охорони, існували й тимчасові заказні території, на яких охоронялися зубри, тури, олені, сарни, лані, а також цінні хутрові та рідкісні види фауни, і регламентувалося полювання.
У 1735 р. Запорізький кіш спеціальним указом взяв під охорону ліси на острові Монастирському, що мали оборонне значення. У 1743 р. вперше створено у степовій зоні Великоанадольський лісовий масив, який вважають колискою степового лісорозведення. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-rozovi1.html | Родина квіткових - Розові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/a96ba4b0b49ae30383ae58c8e13c5796.pptx | files/a96ba4b0b49ae30383ae58c8e13c5796.pptx | Тема «Покритонасінні рослини» Урок 3 «Родина Розові»
Теслюк Л.П
Родина Розові
Теслюк Л.П
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ:Streptophyta Надклас:Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас:Еудікоти (Eudicots) Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Розоцвіті (Rosales) Родина: Розові (Rosaceae)
Підродини: Розанні (Rosoideae);
Яблуневі (Maloideae)
Мигдалеві (Amygdaloideae)
Теслюк Л.П
Карта поширення рослин Родини Розові
Теслюк Л.П
Основні життєві форми
дерево
кущ
трава
Теслюк Л.П
Типи листків
прості
складні
Теслюк Л.П
Будова і формула квітки
Квітка правильна симетрична,
схильна до махровості.
Теслюк Л.П
Плоди
Кістянка Багатокістянка
Листянка Горішок
Суничина
Яблуко
Багатогорішок
Коробочка
Теслюк Л.П
Різноманітність та господарське значення
Плодові рослини (яблуня, вишня, груша, персик, мигдаль)
Ягідні рослини (суниця,малина,ожина)
Ефіроолійні культури(троянда, лавровишня, мигдаль)
Лікарські рослини (шипшина, глід, гусячі лапки,черемха, горобина)
Рослини барвники (вишня,яблуня, мигдаль, ожина, груша)
Декоративні і медоносні рослини(яблуня,вишня та інші)
Теслюк Л.П
Підродина Розанні
Гусячі лапки
Гравілат міський
Суниці лісові
Шипшина собача
Ожина сиза
Малина звичайна
Теслюк Л.П
Підродина Яблуневі
Глід одноматочковий
Горобина звичайна
Айва кримська
Квітуча яблуня
Плоди яблуні
Груша
Теслюк Л.П
Підродина Мигдалеві
Персик садовий
Терен
Абрикос
Квітучий мигдаль
Плоди мигдалю
Слива
Теслюк Л.П
Теслюк Л.П |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prichini-mutaciy.html | Причини мутацій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/2e0f58d9cc60aa4d76a9b39543d08673.pptx | files/2e0f58d9cc60aa4d76a9b39543d08673.pptx | Презентація з біології на тему “Причини мутацій. Модифікаційна мінливість. Норма реакції.» учениці 7(11)Б класу Бургелі Наталії
Тривалий час причини мутацій залишалися нез'ясованими. Лише 1927 року американський генетик Герман Джозеф Меллер (Т.Д. Меллер (1890-1967) — видатний американський генетик. Разом з Т.Х. Морганом брав участь у розробленні хромосомної теорії спадковості. Лауреат Нобелівської премії (1964).) встановив, що мутації можна викликати штучно. Опромінюючи рентгенівськими променями дрозофіл, він спостерігав у них різноманітні мутації. Фактори, здатні спричиняти мутації, називають мутагенними.
За походженням мутагенні фактори бувають фізичними, хімічними та біологічними.
Серед фізичних мутагенів найбільше значення мають іонізуючі випромінювання, зокрема рентгенівське. Проходячи крізь живу речовину, рентгенівські промені вибивають електрони із зовнішньої оболонки атомів або молекул, унаслідок чого останні стають позитивно зарядженими, а вибиті електрони продовжують цей процес, спричиняючи хімічні перетворення різних сполук живих організмів. До фізичних мутагенів належать також ультрафіолетові промені, підвищена температура тощо.
Ультрафіолетові промені, як і рентгенівські, в опромінених клітинах призводять до змін, які, у свою чергу, є причиною мутацій, як правило, генних, і рідше — хромосомних. Підвищена температура може збільшити частоту генних, а зростання її до верхньої межі витривалості організмів, і хромосомних мутацій.
Хімічні мутагени було відкрито пізніше за фізичні.
Значний внесок у їхнє вивчення зробила українська школа генетиків, очолювана академіком С.М. Гершензоном.
Нині відомо багато хімічних мутагенів. Наприклад, алкалоїд колхіцин руйнує веретено поділу, що призводить до подвоєння числа хромосомних наборів у клітині. Газ іприт, який використовують як хімічну зброю, підвищує частоту мутацій у піддослідних мишей в 90 разів. Хімічні мутагени здатні спричиняти мутації всіх типів.
До біологічних мутагенів належать віруси. У клітинах, уражених вірусами, мутації спостерігають значно частіше, ніж у здорових. Віруси можуть вводити певну кількість власної генетичної інформації в генотип клітини-хазяїна. Вважають, що ці процеси відігравали важливу роль в еволюції прокаріотів, оскільки віруси таким чином переносять генетичну інформацію між клітинами різних видів хазяїв
Є мутації, які виникають без помітного впливу мутагенних факторів, так звані спонтанні мутації (від лат. Спонтанеус — самочинний), наприклад, як помилки при відтворенні генетичного коду. їхні причини ще остаточно не з'ясовано. Ними можуть бути: природний радіаційний фон, космічні промені, які досягають поверхні Землі.
До мутацій здатні всі живі організми. Вони виникають раптово, а зміни, спричинені мутаціями, стійкі й можуть успадковуватися. Мутації можуть бути шкідливими, нейтральними або, надзвичайно рідко, корисними для організмів. Одні й ті самі мутації можуть виникати неодноразово. Мутагени універсальні, тобто здатні спричиняти мутації в організмів будь-якого виду. На відміну від модифікацій, мутації неспрямовані: один і той самий мутагенний фактор, який діє з однаковою силою на ідентичні в генетичному відношенні організми (наприклад, на однояйцевих близнят), може спричиняти різні типи мутацій. Разом із тим різні за своєю природою мутагени можуть викликати у генетично різних організмів подібні спадкові зміни.
Ступінь зараженості мутаційних змін у фенотипі не залежить від інтенсивності й тривалості дії мутагенного фактора. Так, слабкий мутаген, який діє нетривалий час, іноді здатний спричинити значніші зміни у фенотипі, ніж сильніший. Проте із зростанням інтенсивності дії мутагенного фактора частота виникнення мутацій зростає лише до певної межі
Різні види живих організмів і навіть різні особини одного виду, неоднаково чутливі до дії мутагенних факторів. Так, дорослі особини деяких груп членистоногих (наприклад, скорпіонів, багатоніжок-ківсяків) здатні витримувати дози радіації до 100 000 рад (1 рад = 1,07 рентгена). А для того щоб убити клітини деяких бактерій, необхідна доза близько 1 000 000 рад. Для людини смертельною вважають дозу 700 рад. При цьому, на ранніх етапах розвитку чутливість організму до мутагенних факторів вища, ніж у дорослих особин. Так, доза в 200 рад здатна вбивати зародки комарів, тоді як дорослі комахи зберігають життєздатність при дозах понад 10 000 рад.
Мутації є основним джерелом спадкової мінливості — одного з факторів еволюції організмів. Завдяки мутаціям з'являються нові алелі (їх називають мутантними). Більшість мутацій шкідлива для живих істот, оскільки вони знижують їхню пристосованість до умов існування. Проте нейтральні мутації за певних змін середовища існування можуть виявитися корисними для організмів.
Мутації широко застосовують у селекції рослин і мікроорганізмів, оскільки вони дають змогу збільшити різноманітність вихідного матеріалу і тим самим підвишцти ефективність селекційної роботи. Використовують мутації і для розроблення генетичних методів боротьби з шкідниками сільського і лісового господарств, кровосисними комахами.
У лабораторних умовах на самців шкідливого для людини виду діють мутагенними факторами (наприклад, рентгенівськими променями), які впливають на статеві клітини. Внаслідок цього такі самці стають нездатними до запліднення, їх випускають у природу, де вони паруються з самками. Відкладені цими самками яйця — нежиттєздатні. Так, не забруднюючи довкілля отрутохімікатами, можна достатньо ефективно знижувати чисельність шкідливих і кровосисних видів.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini2.html | роСЛини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/2f91aec7e385b5324c6973ec6a718730.pptx | files/2f91aec7e385b5324c6973ec6a718730.pptx | Отруйні та їстівні
Гриби:
Підготував студент групи АІ-1-19 Кулик В.С
Їстівні гриби
Білий гриб - один з найбільш цінних грибів. Росте в хвойних, листяних і змішаних лісах, звичайно на прогалинах і лісових узліссях, у рідкому молодому ялиннику, на вологому ґрунті з червня по жовтень. Забарвлення шляпки в дубових лісах темно-бура, у листяних - світло-бура, у соснових - темно-бура з фіолетовим відтінком, у ялинових - червонясто-бура. Нижня сторона капелюшка в молодих білих грибів біла, з віком жовтіє і нарешті стає жовтувато-зеленою. Ніжка білого гриба товста, біля основи розширюється, жовтуватого кольору з малюнком з білих прожилок. Білі гриби часто ростуть групами по декілька штук. Діаметр капелюшка білого гриба досягає 30 сантиметрів, діаметр ніжки в основі - 10 сантиметрів. Більше всього білих грибів буває як правило в другій половині серпня. Основний спосіб заготівлі білих грибів - сушіння. У сушеному виді білі гриби на відміну від інших грибів не темніють. Саме тому вони звуться "Білий гриб". Суп із сушених білих грибів дуже ароматний, поживний і корисний. Молоді білі гриби дуже смачні в маринованому виді. Свіжі білі гриби використовуються в смаженому виді і для готування супу.
Підберезники ростуть у березових чи змішаним з березою лісах і в перелісках з червня по жовтень. Капелюшок плоско-опуклий. Верхня сторона капелюшка буває ясно-сіра, жовтувата чи темно-бура, майже чорна, знизу біла, з віком сіріє. М'якоть капелюшка біла, при зламі довго не темніє. Існує різновид підберезника, у якого м'якоть на зламі рожевіє. Ніжка сірувато-білого кольору з темними лусочками, у молодих грибів вона порівняно товста, але з віком витягається. Найкраще підберезники жарити. Капелюшка молодих грибів можна маринувати і сушити (але при сушінні гриби чорніють). З підберезників можна зварити смачний суп.
Підосичники (червоноголовці) ростуть у листяних, найчастіше в осикових лісах, у березових перелісках іноді біля сосен з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів напівкулястий, краями щільно прилягає до ніжки, з віком стає плоско-опуклим. Верхня сторона капелюшка пофарбована в оранжево-червоний чи в буровато-жовтий колір. Нижня сторона капелюшка біла, з віком сіріє. Ніжка потовщена донизу, міцна, біла з темними лусочками. М'якоть біла, на зламі синіє, потім стає темно-сірою чи чорною. Червоноголовці вживають для жарення, засолювання і сушіння (гриби при цьому сутеніють). Молоді красноголовці добре маринувати. З червоноголовців можна зварити смачний суп.
Існує кілька різновидів моховиків. Найбільш відомі жовто-бурий і зелений моховик. Жовто-бурий моховик росте в соснових лісах. Забарвлення сухого бархатистого капелюшка жовте чи жовтувато-буре. Зелений чи глухий моховик росте в хвойних і листяних лісах. Забарвлення бархатистого капелюшка жовтувато-зеленувате чи коричневато - зеленувате. Нижня сторона капелюшка і м'якоть жовтуваті. М'якоть на зламі синіє. Моховики використовуються для готування других блюд (найкраще жарити) і маринування. При сушінні моховики чорніють.
МАСЛЮК. Інші назви: маслюк дійсний, маслюк звичайний, маслуха, маслюк, масляк, сосновик, чалиш. Росте в соснових борах уздовж доріг, на лісових узліссях, у сосновому молодняку серед заростей вереску, на старих гарах звичайно великими родинами з липня до пізньої осені. Віддає перевагу піщаним і суперпіщаним ґрунтам. Гриб дуже часто буває уражений личинками комах. Капелюшок діаметром до 10 см гладкий, подушкопдібна, злегка опуклий, пізніше майже плоский, слизуватий. Низ капелюшка закритий плівкою, що з віком розривається й утворює кільце навколо ніжки. Шкірочка капелюшка начебто змазана олією (звідси і назва гриба), легко відокремлюється від капелюшка. М'якоть м'яка, ніжна, ледве кислувата, жовтуватого кольору, із приємним фруктовим запахом. Ніжка довгу до 11см, товщиною до 3см, щільна, циліндрична, з білим кільцем, у старих грибів бурувата, небагато зерниста над кільцем, під кільцем гладка. Подібності з отруйними і неїстівними грибами не має. Схожий на suillus granulatus (маслюк літній), але відрізняється від нього наявністю кільця на ніжці і більш слизуватим капелюшком. Схожі на нього так само suillus variegatus Fr (моховик жовто-бурий) і suillus bovinus Fr (козляк). Моховик відрізняється відсутністю кільця на ніжці, посинінням м'якоть на зламі і брудно-жовтим чи коричнюватим трубчастим шаром, а козляк-отсутствием кільця, більш великими порами, пружною м'якіттю. Отрутних двійників не має. Слово luteus у назві гриба означає "жовтий". По змісту жирів і вуглеводів маслюки випереджають boletus edulis Fr(боровики). Один з найпоширеніших видів їстівних грибів, по своїй врожайності в хвойних лісах займає перше місце. Їстівний, смачний гриб другої категорії, по смакових якостях дуже близький до білих грибів. Перед уживанням шкірочку з капелюшка краще зніміть. Вживається в сушеному, свіжому, маринованому і солоному виді.
Опеньки ростуть великими родинами на пеньках, на коренях, іноді уздовж тріщин хвойних і листяних дерев з кінця серпня до заморозків. Іноді можна знайти пеньок, цілком покритий опеньками як шапкою. Опеньки часто можна знайти в зарослях лісової кропиви. Капелюшок в опеньків зверху сірувато-жовтий, чи буруватий з лусочками, знизу пластинчастий, білий. Ніжка тонка з кільцем (залишок плівки, що у молодих грибів закриває нижню частину капелюшка. М'якоть біла з приємним запахом. Опеньки можна жарити, сушити, солити. З опеньків виходить дуже смачний суп. Дрібні опеньки найкраще маринувати.
Печериці ростуть на перегнійному ґрунті, на гнойових і сміттєвих купах, у городах, на лугах, у доріг. Капелюшок м'ясисто-білий, із сіруватим чи розоватим відтінком з дрібними буруватими лусочками, у молодих грибів напівкруглий, потім стає зонтоподібним. М'якоть біла, на зламі рожевіє. Нижня сторона капелюшка (пластинки) у молодих грибів рожева, з віком стає червоно-бурою і коричневою. У молодих грибів нижня сторона капелюшка затягнута білою плівкою, що згодом розривається і залишається на ніжці у виді кільця. Ніжка біла щільна. Печериці можна розводити штучно за допомогою шматочків грибниці в спеціальних темних чи приміщеннях на грядках із гною. Печериці використовуються для готування других блюд, для сушіння і маринування.
Лисички ростуть великими родинами в хвойних і змішаних лісах з липня по жовтень. Капелюшок у молодих грибів опуклий, у дорослих грибів стає увігнутим з нерівними краями. Забарвлення капелюшка і ніжки яєчно-жовте. М'якоть жовта з приємним запахом. Лисички майже ніколи не уражаються червоточиною. Уживаються для готування других блюд (для жарки) і для засолювання.
Глива дуже розповсюджений гриб, паразитує на листяних, рідше-хвойних пеньках, часто густими пучками, тісно зростючись в основі. Глива має два основних періоди навесні і пізньою осінню, а так само охоче росте в холодне літо. Капелюшок може бути в діаметрі від 5 до 15 см., напівкруглий, раковиноподібний. Він розширюється, біля ніжки може бути помітна виїмка. Шкірочка зовсім гладка, гола, глянсова, її колір змінюється від чорнувато-фіолетового до шиферно-голубого, а так само може бути сіро-коричневої чи сіркою. М'якоть біла, товста, у ранньому віці ніжна, пізніше-пружна і волокниста, запах і смак приємні. Пластинки часті, різної довгі, біля ніжки з перемичками. До полів звужуються і ростуть униз ( сходяться по ніжці). Їхній колір спочатку кремово-білуватий, пізніше - слонової кісти. Споровий порошок білого кольору. Ніжка коротка, розташована головним чином збоку (ексцентрично), має основу з повстяним покриттям. У багатьох екземплярів непомітна, у кращому випадку це нечітке місце прикріплення до деревини. Зустрічаються різні колірні варіанти подібних грибів, наприклад pleurotus pulmonarius-має світлий капелюшок і жовтувату м'якоть зі слабо-ганусовим запахом. Отруйних двійників не має. Слово ostreatus у назві гриба означає "устричний". Подібні гриби ростуть на букових і тополиних пнях, соломі й інших рослинних субстратах. Їстівний гриб четвертої категорії, смакові якості гарні. Використовується у свіжому виді в супах, печені, пирогах, приправах, причому краще в суміші з іншими грибами, а так само в маринованому і солоному видах. Гриб культивується в промислових масштабах у багатьох країнах світу
Оленячі роги
А на відмерлих галузях дерев можна зустріти хрящувато - студенистый гриб, що схожий на вухо людини. Його називають «Іудине вухо». Усі ці «вуха» цілком їстівні.
ЧасничникЦей маленький грибок можна знайти в хвойних лісах, що росте на ялинових і соснових голках. Розселяється завжди родинами, іноді дуже великими, найбільше часто потрапляється часничник після дощу. Маленький мешканець хвойних лісів з капелюшком у діаметрі максимум 1-2см. протискується з-під землі як ґудзик. Дорослі, що вже розкрилися екземпляри відрізняються дуже тонкими полями і колоколовидной формою капелюшка, що розширюється і під кінець має навіть маленьке поглиблення чи западину посередині. Шкіра капелюшка пружна, гладка, з невеликими бороздками по краях. У сиру погоду грибок поглинає воду, і можна краще розглянути червонясто-м'ясний колір капелюшка. У суху погоду цей колір тьмяніє. Хвилясті пластинки досить далеко розташований друг від друга, опуклі, різної довгі і білий колір, іноді з блідо-червонуватим відтінком. Ніжка дуже тонка, у висоту досягає 4-6см., у напрямку до основи звужується, колір коливається між біляво-червоним і темно коричневим, у верхній частині колір ніжки звичайно світліше. М'якоті дуже мало, вона тонка і має сильний часниковий запах, що не зникає навіть після кулінарної обробки. Хоча цей гриб і віднесений до розряду маловідомих, багато грибників люблять використовувати його як приправу, тому що його сильний часниковий аромат не зникає навіть під час готування. Його сушать, подрібнюють у порошок і вживають у такому виді.
Дощовик їстівний — курявка, порхавка, морюха, бздюха. Плодове тіло спочатку майже кулясте, потім обернено-грушоподібне, 2—8 см заввишки, біле, білувате, жовтувато- або сірувато-біле, зовні більш або менш шипасте, всередині спочатку біле, наче вата, при достиганні оливково-червоне, порохняве, достигле з отвором у центрі. Спори 3,5-4 мкм, темно-бурі.
Плодове тіло дощовика їстівного здатне виростати після дощу до 30 см за добу. Тому побутує вислів: «Ростуть немов гриби». Зустрічається на усіх материках окрім Антарктиди. Зустрічається по всій Україні. Росте у листяних і хвойних лісах, степах, на луках.
Збирають гриб з весни до осені. Дуже добрий їстівний гриб у молодому стані, поки м'якуш білий. Використовують вареним і смаженим тільки в день збирання, поки м'якуш чисто білий. Використовують у народній медицині як кровоспинний засіб і при лікуванні нирок.
Сироїжка вонюча, сироїжка ароматна Місцева назва — смердюк. Шапка 4-8(10) см у діаметрі, опукла, опукло- або плоскорозпростерта, червона, пурпурова, фіолетово-пурпурова, жовтувато-коричнева, бурувато- або зеленувато-оливкувата, гола, з тонким, гладеньким краєм. Пластинки білуваті, згодом сірувато-буро-жовті. Спорова маса вохряно-жовта. Спори жовтуваті, 9-13 Х 8-11 мкм, шипуваті. Ніжка щільна, 3-7(9) Х 1,2 см, біла або червонувата, з часом сіріє. М'якуш щільний, білий, згодом сірів, при розрізуванні бурів, солодкий. Гриби, що полежали, набувають запаху оселедця. М'якуш молодих грибів пахне оселедцем лише при підсиханні.
Зустрічається по всій Україні у листяних і хвойних лісах. Збирають у липні — листопаді. Добрий їстівний гриб. Використовують його свіжим.
Отруйні та неїстівні гриби
Шапка 5-20(30) см у діаметрі, напівсферична, пізніше опукло-подушкоподібна або плоскорозпростерта, брудно-біла, сірувата, сіра, оливкувато-сіра, повстиста, згодом гола. Шкірка не знімається. Пори спочатку жовті, пізніше криваво-червоні, при достиганні червоно-оливкові, від дотику синіють. Спори 11-14 Х 5-7 мкм. Ніжка 4-18 Х 3-5 см, щільна, жовто-червоно, з темно-червоною сіткою. М'якуш білуватий, у ніжці вгорі жовтуватий, при розрізуванні на повітрі трохи червоніє, потім синіє — з неприємним запахом, проте з приємним смаком.
Отруйний гриб, до деякої міри подібний до дубовика та синяка зернистого, від якого чітко відрізняється світлою шапкою. Росте у листяних лісах (під дубом, буком,грабом), у червні-вересні. Поширений на Поліссі, у лісостепу.
Мухомор зелений, бліда поганка — дуже отруйний гриб родини пластинникових Місцева назва — гадючка, блекітниця, мухомор гадючий.
Шапка 4-10 см у діаметрі, напівсферична, згодом опуклорозпростерта, зеленувата, оливкувата, кольору бронзи, зрідка оливкувата-коричнювата, гола, з гладеньким плоским краємПластинки білі. Спорова маса біла. Ніжка 5-10 Х 0,8-2 см, донизу поступово потовщується, біла або оливкувата-мережчата, з порожниною, з широким, зверху гладеньким жовтуватим, з внутрішнього боку рубчастим білим кільцем, внизу з вільною, мішкуватою, з нерівним, лопатеподібним краєм білою піхвою. М'якуш білий, солодкий, спочатку без особливого запаху, пізніше з неприємним запахом. Плодове тіло шляпконіжечне, у молодому віці яйцевидне, повністю покрите плівкою. Капелюшок 5-15 см, оливкова, зеленувата або сіренька, від напівкулевидної до плоскої форми, з гладким краєм і волокнистої поверхнею.М'якуш білий, м'ясистий, не змінює колір при пошкодженні, зі слабко вираженим смаком і запахом.Смертельно отруйний гриб, який іноді помилково збирають замість печериць та зеленої сироїжки. Росте мухомор зелений у листяних і мішаних лісах, під дубами, буками, часто під кущами ліщини; в окремі роки у великій кількості, у серпні — вересні, іноді з липня по жовтень включно. Поширений по всій Україні.
Мухомор червоний Місцева назва — маримуха, мухаїр, жабурка. Шапка 5-12(20) см у діаметрі, напівсферична, згодом опукло- або плоскорозпростерта, з тонким рубчастим краєм, цегляно-червона різних відтінків, жовто-червона, червона-оранжева, з численними білими пластівцями, які після дощу іноді зникають. Пластинки густі, тонкі, білі. Спорова маса біла. Ніжка 5-13(18) × 1-3(4) см, циліндрична, з великою бульбою, щільна, пізніше з порожниною, гола з широким білим (по краю жовтим) кільцем, з прирослою у вигляді концентричних, бородавчастолускатих смуг піхвою. М'якуш білий, у периферичному шарі тканини шапки жовтуватий без особливого запаху. Отруйний гриб. Росте у хвойних і листяних лісах групами, часто. Плодові тіла утворює з липня по листопад. Поширений по всій Україні. Використовують у гомеопатії при атеросклерозі, невралгії та зниженні загального тонусу. Мухомор червоний містить отрути: мускарин, мікоатропін.
Опеньок несправжній — вид грибів схожий на їстівний, але менший за нього, тонкіший та не має плівки. Шляпка несправжнього опенька округло-плоска, сіро-жовтого кольору, в центрі червонувата. Пластинки зеленувато-сірого кольору. М'якоть має гіркий смак. Росте групами на березових пеньках
.
Дощовик несправжній Місцева назва — твердошкір жовтий. Плодове тіло приплюснуто-круглясте, 2-4-6(8) см у діаметрі, рудувато-сірувато-коричнювате або кольору горіха, дрібно-, зрідка крупнолускате, часто тріщинувате, щільне, всередині спочатку білувате, з неприємним запахом, пізніше оливкуватокоричневе з світлішими тяжиками, далі коричневе, порохняве. Неїстівний; отруйний гриб. Росте по всій Україні в листяних і хвойних лісах на узліссі, край доріг, з червня по листопад. Дощовика несправжнього часом помилково збирають замість дощовика їстівного.
Строчок звичайний (Gyromitra esculenta (L.) Pers.) Місцева назва — сморож, піструк, бабура. З родини гельвелових — Helvellaceae.
Шапка 3-6 см заввишки, куляста, кутасто-куляста, мозкоподібно-звивисто-складчаста, спочатку рудувато- або каштаново-коричнева, пізніше темно- або буро-коричнева, з порожниною. Спори 17-20(22) Х 8-12 мкм. Ніжка коротка 3-5 см завдовжки, білувата, суха, з порожниною. М'якуш білуватий, з приємним запахом.
Смертельно отруйний гриб. Іноді його помилково збирають замість зморшка їстівного, від якого він чітко відрізняється будовою шапки та формою плодового тіла. Природа токсинів, властивих строчку, остаточно не з'ясована.
Зустрічається по всій Україні. Росте навесні у соснових і мішаних лісах, переважно на узліссі, уздовж ровів, доріг. У листяних лісах, на галявинах, узліссі, на вологих місцях росте навесні отруйний строчок великий
Павутинник оранжево-червоний отруйний Шапка 3-8 см у діаметрі, тупо конусоподібна, з жовтою кортиною, згодом опукло розпростерта, з тупим горбом у центрі, з опущеним, тріщинуватим краєм, руда, оранжево-руда, цегляно-коричнювата, у центрі темніша, тонкоповстиста, темноволокнисто-луската. Пластинки рідкі, широкі, оранжуваті, потім червонувато-руді. Спорова маса іржаво-коричнева. Ніжка 3-9 Х 0,4-1,5 см, часто До основи трохи звужується і переходить у коренеподібний виріст, щільна, золотисто-жовта (або вохряна), внизу руда-коричнева, гола. М'якуш у шапці червонувато-коричнюватий, у ніжці жовтий, трохи пахне редькою. Розчин соди забарвлює шкірку шапки та ніжки у чорний колір.
Поширений у західному Поліссі. Росте у листяних та хвойних лісах у вересні — жовтні. Дуже небезпечний отруйний гриб, спричиняв тяжке, іноді смертельне захворювання. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciya-tyulpaniv.html | "Селекція Тюльпанів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/3b671beacac5f265217c8327314239df.ppt | files/3b671beacac5f265217c8327314239df.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paporotepodibni-rozmaitist-paporotepodibnih-laboratorna-robota-budova-.html | Папоротеподібні. Розмаїтість папоротеподібних. Лабораторна робота № 14. Будова щитника звичайного, або чоловічої папороті | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/6971c4273952057fb48a332a3061f281.ppt | files/6971c4273952057fb48a332a3061f281.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ribi-nashih-vodoymiv.html | "Риби наших водоймів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/dab6a2c0a9e106c7d22acbd0c85b07fd.pptx | files/dab6a2c0a9e106c7d22acbd0c85b07fd.pptx | Риби наших водойм!
Болівійський метелик
Болівійський метелик-це ендемічний вид риб з басейну річки Амазонки, басейнів річок Бразилії та Болівії. Види є частиною родини цихлід і входить в підродину Geophaginae.
Це популярні акваріумні риби, що відома під торговими назвами: болівійский метелик, цихліда з рубіновою короною.
Цей вид зустрічається в м'якій, кислій теплій воді басейнів річок Маморе і Гуапор́е в Болівії і Бразилії.
Одна із морф М. altispinosus, відома акваріумістам як Mikrogeophagus sp. «Zweifleck/Two-patch», знайдена в верхній Ріо Гуапор́е в Бразилії
Опис
Самець болівійського метелика
Цей вид схожий на більшість геофагових цихлід. Найбільший розмір сягає близько 8 см. Голова і передня половина тіла жовті, переходять до олівково-сірого ззаду. Є вертикальна чорна смуга через очі, і шість непримітних поперечні смуг вздовж тіла, третя смуга темніша в центрі. Перші кілька променів спинного плавника є чорні. Анальний і тазові плавці мають той же відтінок червоного, і додатково яскраві синіі променіі і точки.
Цей вид має обмежений статевий диморфизм, зрілих самці трохи більші.
Розмноження
Болівійський метелики належать до цихлід, що відкладають ікру на відритий субстрат. Після залицянь, самка відкладає приблизно 100-200 ікринок коричневого кольору на підготовлену поверхню, як правило, на плоский камінь.
Ікра відкладається лініями, самка кладе один рядок, самець проходить над ним і запліднює ікру, самка потім продовжує класти наступний рядок, і так далі.
В акваріумах за температури 27ºC ікра розвивається близько 60 годин. Протягом цього часу, самка проявляє турботу за ікрою і, часто, додає пісок, щоб, можливо, замаскувати ікру.
Новонароджені личинки переміщуються в роті батьками в неглибокі ямки вириті з боку самцем під час залицяння. Мальки починають вільно плавати через 7 днів.
Золота рибка
Це була одна з перших домашніх риб і є одною з найпопулярніших акваріумних риб. Відносно невеликий член сімейства коропових(який також включає коі, коропа і карася), золота рибка — одомашнена версія темносірого/оливковoго/коричнєвого коропа(Carassius auratus) родом зі Східної Азії (вперше одомашнений в Китаї більше тисячі років тому) була завезена в Європу в кінці 17 століття. Мутації, які призвели до золотої рибки відомі також у інших коропових видів, таких як короп і лин. Є багато різновидів домашніх золотих рибок.
Дикий Сріблястий карась жовтавого кольору. Перші золоті рибки могли мати такий вигляд.
Золота рибка може вирости до максимальної довжини 58 см і максимальної ваги 4 кг, хоча це буває рідко, більшість золотих рибок виростає лише до половини цієї величини. За оптимальних умов, рибки можуть жити більш 40 років. Тим не менше, більшість домашніх рибок живуть зазвичай від шести до восьми років.
Від них і веде свій родовід золота рибка з усіма її різновидами. Акваріум для золотих рибок повинен бути просторим, з ґрунтом з великої гальки або гравію. Прекрасні рибки «в душі» залишилися карасями і так само, як і карасі, риються в ґрунті, і викопують рослини. Тому доводиться мати в акваріумі потужні фільтри і висаджувати рослини з міцною кореневою системою або в горщиках.
Цихліди
Цихліди
Цихлі́ди, інколи Цихлові (Cichlidae) — родина риб ряду окунеподібних (Perciformes).
Цихліди мают широкий діапазон розмірів тіла, — від видів меньше ніж 2,5 см завдовжки (наприклад, самка Neolamprologus multifasciatus) до набагато більших, що наближаються до 1 м завдовжки (наприклад Boulengerochromis і Cichla).
Група цихлід являє настільки ж широке різноманіття форм тіла, починаючи з досить приплюснутих з боків видів (таких як Altolamprologus, Pterophyllum, та Symphysodon) й до видів, тіло яких циліндричне і дуже подовжене (таких, як Julidochromis, Teleogramma, Teleocichla, Crenicichla, та Gobiocichla). В цілому, однак, цихліди, як правило, середнього розміру, мають тіло овальної форми й незначно приплюснуте з боків.
Багато цихлід, особливо тиляпії є промисловими рибами, в той час, як інші види цінуються через свої ігри (наприклад, вид Cichla). Багато видів, включаючи скалярії, оскари й дискуси також високо цінуются в торгівлі акваріумними рибами.
Цихліди є також родом хребетних з найбільшою кількістю видів, що знаходяться під загрозою зникнення, більшість таких видів знаходится в групі haplochromine.
Скалярія
Рід популярних прісноводних акваріумних рибок із родини цихлід. Назва походить від грец. pteron — «крило», та грец. phyllon — «листок». Мешкають скалярії в басейнах річок Амазонки, Оріноко та Есекібо, що знаходяться у Південній Америці. Іноді для представників роду використовується назва Скаля́рії, але насправді ця назва стосується лише одного виду - Pterophyllum scalare. Також іноді для представників роду використовується назва Риби-ангели (переклад з англ. Angelfish).
Характерна форма тіла скалярій — тулуб тонкий, якщо дивитись спереду, та широкий, якщо дивитись збоку, з високими трикутними спинним та анальним плавцями — є нетиповою для інших цихлід. Вона свідчить про те, що скалярії водяться здебільшого у водоймищах з нешвидкою течією та ховаються серед рослин. Існують варієтети та форми, які відрізняються кольором, візерунком, довжиною так формою плавників тощо.
Скалярії є хижаками. В акваріумах відносно невибагливі, харчуються штучними кормами, придатними для всіх акваріумних рибок. Також полюють на менших риб. Ведуть денне життя.
Одною з особливостей цих рибок є моногамність — рибки утворюють пари на все життя. Бувають випадки, що скалярія гине, втративши свого партнера. Фітофіли — ікру відкладають на листок рослини, також на камінь чи іншу подібну поверхню, яку перед тим чистять. Батьки охороняють ікру та ще деякий час мальків.
В данний час рід налічує 3 видів риб родини Цихлові.
Неон червоний
Неон червоний (Paracheirodon axelrodi) — одні з найкрасивіших, улюблених і відомих акваріумних риб. Ці риби дуже миролюбні. Відкриття цього помітного виду виявилося для акваріумістів усього світу величезної сенсацією. Вже незабаром після посадки збирається зграя, яка навряд чи розпадеться. Чим більше число риб, тим більше враження справляє ця зграя. Воліють акваріум з густою рослинністю і темним дном. Призначені для утримання в змішаних акваріумах з водою, багатої киснем і без нітратів. Вода: 24-27 °С; рН 5,0-6,5; м'яка, dН 3-8 °. Ареал проживання: Колумбія, Бразилія
Презентацію виконала Троцюк Ірина!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/providni-tkanini-roslin1.html | "Провідні тканини рослин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/6f21e392df64f4b449aa4d7338628109.pptx | files/6f21e392df64f4b449aa4d7338628109.pptx |
Провідні тканини
рослин
Провідні тканини рослин —
тканини, основною функцією яких є проведення по рослині води та розчинених у ній органічних та неорганічних речовин.
Флоема—
головна провідна тканина судинних рослин, що проводить органічні речовини у низхідному напрямку
Основні клітини флоеми — ситоподібні трубки
Ксилема -
тканина наземних рослин, що служить для проведення води і мінеральних солей від коріння вгору по рослині до листя. Складається з власне провідних і механічних клітин, а також з деревинної і променевої паренхіми.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozmaitnist-ptahiv.html | Розмаїтність птахів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/43489c51858fb4d69be90f8c1d6d6817.ppt | files/43489c51858fb4d69be90f8c1d6d6817.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prorostannya-nasinnya-umovi-yogo-pidrostannya.html | Проростання насіння, умови його підростання | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/330009db92b42cd2b8797f0caed66412.ppt | files/330009db92b42cd2b8797f0caed66412.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-bakteriy-u-prirodi-i-znachennya-u-zhitti-lyudini.html | Роль бактерій у природі і значення у житті людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/788253192d18c305b1d011e7d79908bf.pptx | files/788253192d18c305b1d011e7d79908bf.pptx | Роль бактерій у природі і значення у житті людини
БАКТЕРІЇ – КОРИСНІ ЧИ
ШКІДЛИВІ?
ЦІКАВО ЗНАТИ
Мозковий штурм
Чи існують “хороші” бактерії, які допомагають знищувати “ погані”?
Якщо знищити всі бактерії в організмі, чи буде тоді людина жити довше?
Яких на світі бактерій більше: корисних чи шкідливих?
Групи бактерій за ступенем небезпечності для людини
1.особливо небезпечні ( бактерії, що спричиняють висипний тиф, чуму, холеру, сибірську виразку, орнітоз)
2 небезпечні ( туберкульозна паличка- збудник туберкульозу, дифтерійна паличка-збудник дифтерії, збудники черевного тифу та сальмонельозу)
3. умовно небезпечні ( бактерії, які живуть на тілі людини або всередині організму і не завдають шкоди людині. Наприклад кишкова паличка.
4. безпечні
Обережно –ботулізм!
Ботулізм спричиняє бактерія, яка живе в безкисневому середовищі( в консервних банках при неправильному їхньому зберіганні або обробці). Вона виділяє токсин ( отруту) яка здатна вбити людину( 0, 1мг смертельна доза). Тому треба пам’ятати – консерви з роздутими кришками не можна вживати в їжу.
Шляхи зараження хвороботворними бактеріями
Корисні бактерії
За чисельністю переважають саме корисні бактерії. Їх частка становить 70-80%.Решта припадає на умовно небезпечні бактерії ( з тих, що живуть в організмі людини)
Молочнокислі бактерії
Молочнокислі бактерії можуть самостійно розвиватись у молоці, викликаючи його скисання. При цьому утворюється сметана, кефір та ін. молочнокислі продукти.
Біфідобактерії заселяють в організм з молочнокислими продуктами для кращої роботи кишечника.
З молока за допомогою бактерій Лактобацілюс отримують масло, сир, йогурт
З молока за допомогою бактерій Лактобацілюс отримують масло, сир, йогурт
Роль бактерій у природі
Фотосинтезуючі - ціанобактерії
Бактерії – найдавніші жителі нашої планети
Архебактерії
Приклад “ чорних курців” на дні Світового океану
Бактерії симбіонти
В И С Н О В К И
1. Людина живе в оточенні бактерій, як шкідливих так і корисних.
2.Дотримання правил гігієни дає змогу значно знизити ризик бактеріальних інфекцій.
3.Корисних бактерій набагато більше, ніж шкідливих.
4.Особливо корисними для здоров’я людини є бактерії, які перешкоджають розвитку хвороботворних.
5.Умовно небезпечні бактерії за певних умов можуть стати небезпечними і викликати захворювання.
6.Бактерії відіграють значну роль в процесах очищення планети від органічних решток і продуктів ж-ті живих істот
7.Ціанопрокаріоти живляться як рослини – шляхом фотосинтезу .
8. Завдяки ціанопрокаріотам на Землі виникла киснева атмосфера
9. Бактерії є найдавнішою групою живих організмів нашої планети.
10.Людина широко застосовує бактерії для вироблення продуктів харчування.
Я вивчив… Я вперше замислився… Нове у нашому занятті… Головне що я хочу сказати… |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciya-velikoi-rogatoi-hudobi.html | Селекція великої рогатої худоби | https://svitppt.com.ua/uploads/files/15/12466ae05c9cd27736cc3bfb35c7fe5c.pptx | files/12466ae05c9cd27736cc3bfb35c7fe5c.pptx | Селекція великої рогатої худоби
Велика рогата худоба належить до одноплідних видів ссавців. Тому від однієї корови можна отримати в кращому випадку одне теля на рік, у той час, як в її яєчнику містяться сотні тисяч незрілих статевих клітин (ооцитів), що представляють величезний генетичний резерв.
Кардинальне вирішення проблеми прискореного відтворення худоби полягає в тому, щоб перейти до нетрадиційних способів збільшення плодючості. Для цього застосовується цілий ряд біотехнічних методів, розроблених на основі поглиблених досліджень репродуктивної функції, її регуляції, а також на вдосконалення прийомів маніпуляції з ембріонами, статевими і соматичними клітинами. У перспективі розглядається біотехнологія як основа прискореного відтворення високопродуктивних тварин і цілих популяцій.
Останнім часом набула практичне значення трансплантація ембріонів, яка розглядається як ефективний метод біотехнології прискореного розмноження високоцінних племінних тварин.
Ярославська порода
Ярославська порода великої рогатої худоби , порода молочного напрямку продуктивності. Виведена в 19 ст . в Ярославській губернії тривалим відбором найбільш продуктивних місцевих тварин . У тварини яскраво виражений молочний тип статури , добре розвинений кістяк , розтягнутий тулуб , вим'я велике , залозисте , чашообразне . Масть в основному чорна , голова біла з чорними " очками " , черево і кінцівки білі ; зустрічаються червоні тварини з білою головою. Бики важать 800-900 кг , іноді до 1200 кг , корови 450-550 кг . При інтенсивному вирощуванні бички до 1,5 -річного віку важать 440-450 кг , забійний вихід 60-62%. Середні надої корів у племінних господарствах 3500-4000 кг , рекордний 9267 кг; жирність молока 4-4,2 %
Джерсейська порода
Джерсейська порода великої рогатої худоби є однією з найбільш старих і жирномолочних. Порода була виведена на острові Джерсі. Достовірні дані про походження джерсейської породи відсутні, але передбачається, що ця порода була виведена від місцевої худоби Нормандії і Британії, яка була вдосконалена представниками інших порід.
Джерсейська худоба має щільну суху мускулатуру і легкий тонкий кістяк. Зріст у корів низький (висота в холці становить 120 - 123 см). Голова невелика, легка, з сильно розвиненими надбрівними дугами і укороченою лицьовою частиною, лоб широкий, з увігнутим профілем.
Кращі корови цієї породи дають за одну лактацію до 10000 - 14000 кг молока. Вміст жиру становить 5,2 - 5,8%, а у деяких корів - більше 8,0%, білка - 3,7 - 3,9%. До того ж у деяких корів висока молочність поєднується з високою жирністю молока.
Лебединська порода
Лебединська порода великої рогатої худоби , порода молочно -м'ясного напрямку продуктивності. Виведена в колгоспах і радгоспах Сумської області УРСР (назва від м. Лебедин - центру Сумської області) схрещуванням сірої української худоби зі швецким і подальшим розведенням кращих порід " в себе " . Затверджена в 1950, худоба Лебединської породи пропорційної статури з добре вираженими м'ясними формами. Масть в основному сіро -бура , більш темна на передній частині тулуба і боках . Молочна продуктивність корів 3000-3700 кг молока за лактацію , в племзаводах 5000-6000 кг . Рекорд 12300 кг . Жирність молока 3,8-3,9 %. Маса биків 850-1000 кг , корів 500-550 кг . Тварини скороспілі . Молодняк до 18 міс важить 380-420 кг . Забійний вихід 55-58 %. Розводять породу в Сумській , Харківській та Чернігівській області.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ohorona-navkolishnogo-seredovischa-pislya-naftopererobki.html | Охорона навколишнього середовища після нафтопереробки | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/cbb0607580026e0c7867ad4e38dab847.ppt | files/cbb0607580026e0c7867ad4e38dab847.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pantera.html | "Пантера" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/149acf4bb81f3e47e48e52f7d6a5ab28.pptx | files/149acf4bb81f3e47e48e52f7d6a5ab28.pptx | Пантера
Як ви думаєте чи пантера це окремий вид тварин?
Ні. Вони належать до родини котячих, так само як і тигри.
Цікаво що забарвлення пантер зумовлено особливою пігментацією. Але на жаль це дуже рідкісне явище.
Але також не потрібно забувати що пантери це дикі тварини. І вони здатні нападати на людей. пантери взагалі не відчувають страху перед людьми.
Тому вони селяться близько до селищ та містечок.
Пантери це нічні мисливці.
Полюють переважно по одинці.
Цікавий факт: якщо пантера сита то вона не нападе навіть на маленького баранчика який проходить біля його носу.
А якщо вона голодна то може напасти навіть на людину.
Живуть пантери переважно в тропічних лісах. Але надзвичайно багато їх на острові Ява.
Своїми розмірами вони не дуже відрізняються від своїх родичів тигрів. 85-160 см в довжину(без хвоста). Вага 35-45 кг в окремих випадках може перевищувати 100 кг.
Виконав Бендас Юрій. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/organogenni-elementi.html | Органогенні елементи. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/972d389ec2fcd330b6b1f17bc2f19697.pptx | files/972d389ec2fcd330b6b1f17bc2f19697.pptx | Органогенні елементи
Періодична система Д.Менделєєва стала важливою віхою у розвитку атомно-молекулярного вчення. Завдяки їй склалося сучасне поняття про хімічний елемент, були уточнені уявлення щодо простих речовин і сполук.
Із понад 100 хімічних елементів в організмах зустрічаються понад 80. Одні з них є обов’язковими в усіх організмах без винятку, інші – лише в окремих.
Хімія в організмах
Чотири елементи відносять до органогенних, оскільки їхня сумарна частка становить майже 98% маси живих істот.
Вони є основними складовими органічних сполук. До них належать:
Гідроген – Н;
Карбон – С;
Нітроген – N;
Оксиген – О.
Хімія в організмах
Гідроген (Н) - хімічний елемент, що є складовою частиною майже всіх природних неорганічних та органічних сполук, найважливіша з яких вода.
Він входить до складу нафти, кам‘яного вугілля, деяких мінералів.
Сполуки з неметалами та металами називаються гідриди. Гримучий газ - суміш водню з киснем є вибухонебезпечним.
Гідроген (Н)
Проста речовина Гідрогену - водень H2 - газ без кольору, запаху і смаку. Погано розчинний у воді та інших розчинниках, а добре в багатьох металах.
Водень найлегший газ, він легший за повітря в 14,5 разів. Молекули водню рухаються швидше молекул будь-якого іншого газу і тим самим швидше можуть передавати теплоту від одного тіла до іншого.
Він виникає при гнитті і бродінні органічних речовин, тому міститься в кишкових газах людини і тварин.
Гідроген (Н)
Карбон є складовою частиною молекул усіх органічних і багатьох неорганічних сполук.
Входить до складу зовнішнього скелету: черепашок форамініфер, молюсків, кутикули десятиногих раків також до складу внутрішнього скелету хребетних тварин.
Карбон (С)
Карбон входить до складу вуглекислого газу, який фіксують рослини в процесі фотосинтезу, чим забезпечує їхнє повітряне живлення.
Деякі інші організми здатні також до фотосинтезу: пурпурні та зелені сіркобактерії, ціанобактерії, евгленові.
З виникненням життя єдиним джерелом вуглецю для утворення органічної речовини є вуглекислий газ біосфери.
Карбон (С)
Карбон (С)
Атоми Нітрогену входять до складу мінеральних сполук, які споживають з грунту рослини, тому сполуки Нітрогену сприяють росту рослин та підвищенню їхньої зимостійкості.
Азот переважає серед інших атмосферних газів – близько 79%. Його засвоюють з атмосфери азотфіксуючі та ціанобактерії. Завдяки цьому сполуки Нітрогену надходять у грунт, зберігаючи та підвищуючи його родючість.
Нітроген (N)
Нітроген входить до складу білків та інших органічних речовин, його сполуки необхідні для нормального росту організмів.
Нітроген входить до складу хітину – складової клітинної стінки грибів і зовнішнього скелету членистоногих, яка надає їм додаткової міцності.
В медицині вуглець використовується під назвою “вугілля активоване”, яке використовують при диспепсії, метеоризмі, харчових та інших отруєннях в якості лікарського засобу.
Нітроген (N)
Нітроген - хімічний елемент два атоми якого, об'єднюючись, складають молекулу хімічної речовини азоту, що є головною складовою частиною повітря. У формі нітратів і солей амонію, входить до складу вугілля, нафти, алкалоїдів, білкових речовин.
Азот малорозчинний у воді. При звичайних умовах азот хімічно малоактивний, але при високих температурах і тиску та при наявності каталізаторів, азот утворює сполуки з воднем, металами, киснем.
Нітроген (N)
Аміак - сполука азоту і водню застосовують для виробництва азотної кислоти і азотних добрив.
Його використовують для добування аміачної води (розчин аміаку у воді), яку застосовують у с/г (як добриво), в медицині і в повсякденному житті. Аміачну воду іноді називають гідрооксидом амонію, а в побуті – нашатирним спиртом.
Нітроген (N)
Оксиген (О)
Оксиген - хімічний елемент, простими речовинами якого є гази кисень та озон.
Кисень - безбарвний газ без запаху і смаку. При температурі 183°С він скрапляється у рідину голубуватого кольору, яка при 218,7°С замерзає в синю кристалічну масу.
Розчинність кисню у воді невелика і при звичайній температурі становить всього 3,1 см³ в 100 г води.
Для потреб поступає в сталевих балонах під тиском близько 150 атм.
Оксиген (О)
Оксиген в цілому становить 30-85% маси тваринних і рослинних тканин. Він входить до складу білків, нуклеїнових кислот, жирів, вуглеводів.
Зелені рослини і деякі бактерії є джерелом вільного кисню на Землі.
Оксиген (О)
Вільний кисень відіграє велику роль в біохімічних і фізіологічних процесах, зокрема в диханні. Він забезпечує дихання більшості живих організмів на Землі.
Крізь легені кисень потрапляє у кров, розноситься з нею по всьому організму і в клітинах забезпечує перебіг реакцій окислення.
Реакції окислення відбуваються і в рослинах, які також поглинають кисень у час дихання.
При недостаньому постачанні організму тварин і людини киснем розвивається гіпоксія.
Фізіологічна дія кисню різнобічна, але вирішальне значення має здатність відшкодовувати дефіцит кисню в тканинах організму при гіпоксії - недостатньому постачанні тканин киснем або порушенні його засвоєння.
Оксиген (О)
Оксиген (О)
Оксиген використовується для загального поліпшення обмінних процесів у комплексній терапії серцево-судинних захворювань, порушень обміну речовин та інших патологічних станів, пов'язаних з кисневою недостатністю організму.
Чистим киснем користуються для дихання також льотчики при високих польотах, водолази, та на підводних човнах.
Кисневі подушки застосовують при деяких захворюваннях для полегшення дихання.
В анестезіології кисень широко використовують в суміші із засобами для інгаляційного наркозу, а також призначають в післяопераційний період.
Кисень ефективний для лікування гальмінтозів, аскаридозу, трихоценофельозу.
Кисень володіє антисептичними властивостями, він використовується для анаеробної інфекції.
Оксиген (О)
Органогенні елементи |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prichini-i-naslidki-degradacii-prirodnih-komponentiv-ponyattya-stiykogo-konservativnogo-i-nestiykogo-progresivnogo-komponentiv-prirodi.html | Причини і наслідки деградації природних компонентів. Поняття стійкого “консервативного” і нестійкого “прогресивного” компонентів природи. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/a18a320ee6ff66faca94213bd7f308f5.pptx | files/a18a320ee6ff66faca94213bd7f308f5.pptx | Поняття “деградація природи”.
Причини і наслідки деградації природних компонентів. Поняття стійкого “консервативного” і нестійкого “прогресивного” компонентів природи.
План
Поняття “деградація природи”. Причини і наслідки деградації природних компонентів.
Типологія геосистеми за співвідношенням природних і антропогенних угідь.
Типологія компонентів природного середовища за стійкістю до деградаційних процесів.
Нормативні показники якості природного серидовища.
Поняття “деградація природи”.
Під деградацією розуміють природне
або антропогенне спрощення, зниження
господарського й естетичного
потенціалу ландшафту
або його компонентів.
Деградаційні процеси в атмосфері.
Відбуваються в наслідок:
Аерозольного забруднення.
Пилового забруднення.
Шумового забруднення.
Радіаційного забруднення.
Електромагнітного забруднення.
Аерозольне забруднення.
Пилове забруднення.
Шумове забруднення.
Радіаційне забруднення.
Електромагнітне забруднення.
Причини деградації водного середовища.
Механічне.
Фізичне.
Біологічне.
Механічна деградація води.
Фізичний та хімічний вплив.
Причини деградації грунтів.
Ерозія ґрунтів.
Засолення ґрунтів.
Забруднення ґрунтів.
Заболочення ґрунтів.
Ерозія ґрунтів.
Водна
Вітрова
Засолення ґрунтів.
Забруднення ґрунтів.
Заболочення ґрунтів.
Оцінка щодо деградації.
Починаючи з 1945 року, у світі значної деградації зазнали близько 17%(понад 1,2 млрд. га) родючих земель, при чому 9 млн. га повністю не придатні
Типологія геосистем.
Співвідношення природних і деградованих угідь:
Антропогенні(75%)
Природно-антропогенні(50-75%)
Антропогенно-природні(50-25%)
Природні(25-0%)
Типологія компонентів природного середовища.
За стійкістю деградаційних процесів:
Стійкі ”консервативні”.
Нестійкі “прогресивні”.
До стійких відносять літогену основу ландшафту й атмосферу.
Нестійкі - це живі організми та ґрунтовий покрив.
Нормативні показники якості природного середовища.
У практиці господарювання запровадженні певні нормативи та норми викидів і концентрації забруднених речовин у природному середовищі, дотримання яких не призводить до деградації природних компонентів і геосистеми.
Антропогенна перетвореність ландшафтів. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/richkoviy-rak.html | Річковий рак | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/a1dd5b72e080081966abcb391789d3a0.ppt | files/a1dd5b72e080081966abcb391789d3a0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/peretvorennya-v-organizmi-zhiriv.html | "Перетворення в організмі жирів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/00c4dbfa528e02497758785eef79241f.pptx | files/00c4dbfa528e02497758785eef79241f.pptx | Перетворення в організмі жирів
Жири - природна сировина, з якої за допомогою хімічних перетворень уперше добули вищі карбонові кислоти - насичені й ненасичені.
1741 р. французький хімік Клод Жозеф Жоффруа (1685-1752) дією сильної неорганічної кислоти на мило добув масну на дотик суміш. Він припустив, що добута маса є жиром. Досліджуючи її властивості, науковець виявив, що це не так.
1817 р. Шеврель не лише добув з жирів уже відому «солодку олію Шеєле», яку назвав гліцерином. А також карбонові кислоти - стеаринова, пальмітинова, олеїнова.
Пальмітинова кислота, стеаринова кислота, олеїнова кислота.
Перетворення жирів у рослинних і тваринних організмах також відбувається за участю гліцерину й вищих карбонових кислот.
У шлунково-кишковому тракті тваринних організмів відбувається гідроліз спожитих жирів. З утвореного гліцерину й вищих карбонових кислот організм синтезує специфічні для нього жири.
Фізичні властивості жирів значною мірою залежать від того, похідними яких саме вищих карбонових кислот вони є - насичених чи ненасичених.
Усі жири легші за воду й не розчиняються в ній - вони гідрофобні. Теплопровідність жирів низька.
Пізнавально!
Жири - харчові продукти, без яких неможливо уявити життя людини.
Засоби масової інформації час від часу повідомляють про всюдисущі й небезпечні для здоров'я транс-жири та панацею від усіх негараздів - w-кислоти.
Це призводить до зростання кількості серцево-судинних захворювань.
Джерела надходження w-кислот до організму людини
Жири роблять шкіру гладенькою й еластичною, волосся - здоровішим і блискучим. Вони - головний будівельний матеріал для дитячого мозку, що розвивається.
Жировий обмін можна розділити на наступні етапи:
розщеплювання тих, що надійшли до організму з їжею і їх всмоктування в шлунково-кишковому тракті;
перетворення продуктів розпаду жирів, що всмокталися, в тканинах, що ведуть до синтезу жирів, специфічних для даного організму;
процеси окислення жирних кислот, що супроводжуються звільненням біологічно корисної енергії;
виділення продуктів жирового обміну з організму.
Розщеплювання жирів починається в шлунку, проте тут воно протікає з невеликою швидкістю, оскільки ліпаза шлункового соку може діяти лише на заздалегідь емульговані жири, в шлунку ж відсутні умови, необхідні для утворення жирової емульсії.
Транс-ізомери жирних кислот змінюють клітинні оболонки, порушуючи їхні функції. Якщо замість нормального будівельного матеріалу ви пропонуєте своєму організму «браковані» транс-ізомери, утворюються дефектні біологічні структури, які починають давати збій у найрізноманітніших ситуаціях. Про це варто пам'ятати не лише завсідникам закладів швидкого харчування, любителям чіпсів, маргарину, майонезу, а й кожній людині.
Висновок
Жири - природна сировина, з якої шляхом хімічних перетворень перше добули вищі карбонові кислоти. Найвідоміші поміж них - насичені пальмітинова та стеаринова кислоти й ненасичена олеїнова кислота. Вони входять до складу стеарину, косметичних засобів.
Добова потреба дорослої людини в нейтральному жирі становить 70-80г, для дітей 3-10 років – 26-30г.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/providni-tkanini-roslin.html | Провідні тканини рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/af18bd9ca17f578d5d41d8a82bc02fd8.pptx | files/af18bd9ca17f578d5d41d8a82bc02fd8.pptx |
Провідні тканини
рослин
Провідні тканини рослин —
тканини, основною функцією яких є проведення по рослині води та розчинених у ній органічних та неорганічних речовин.
Флоема—
головна провідна тканина судинних рослин, що проводить органічні речовини у низхідному напрямку
Основні клітини флоеми — ситоподібні трубки
Ксилема -
тканина наземних рослин, що служить для проведення води і мінеральних солей від коріння вгору по рослині до листя. Складається з власне провідних і механічних клітин, а також з деревинної і променевої паренхіми.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/skorochennya-biologichnogo-riznomanittya.html | "Скорочення біологічного різноманіття" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/81176a9faf1e073c588919ca19968b41.pptx | files/81176a9faf1e073c588919ca19968b41.pptx | Скорочення біологічного різноманіття
Тварини й рослини — своєрідний барометр. Якщо раптово виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попереджен- ня: з екосистемою щось негаразд. Тому охорона тварин і рослин, за своєю суттю — охорона нас самих… Необхідно захищати їх, бо якщо підуть вони, підемо й ми. (Дж. Даррелл)
Що таке біорізноманіття?
Біологічне різноманіття – це сукупність типів відмінностей об`єктів органічного світу, що визначаються на підставі вибраного критерію.
Різновиди
Значення
Високе біорізноманіття забезпечує стабільність та продуктивність екосистем. Різні види, займаючи відповідні екологічні ніші, забезпечуючи повніше використання ресурсів. Повніше використання ресурсів протидіє біологічному вторгненню. Конкуренція за ресурси між видами сприяє ефективнішому природному добору.
Вчені стверджують, що протягом найближчих 20–30 років че-
рез техногенні зміни в навколишньому середовищі світ може втра-
тити більш як 1 млн видів рослин і тварин. Швидкість вимирання
видів сьогодні в 1000 разів перевищує природну. Близько 10 %
видів рослин зони помірного клімату та 11 % видів птахів світу
опинилися під загрозою зникнення. Така сама доля в найближ-
чому майбутньому чекає на 130 тис. видів тропічної зони. Адже
добре відомо, що одна з умов ефективного існування, виживання,
пристосування до змін будь-якої екосистеми — наявність певної
кількості видів живих організмів у ній, які еволюційно добре при-
стосувалися до існування й активно функціонують, взаємодіючи
один з одним у процесах обміну речовиною, енергією, інформацією.
Інакше кажучи, біологічна різноманітність — це запорука стій-
кості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому.
Екологічні взаємодії різних видів живих істот із довкіллям форму-
ють екосистеми, від стану яких залежить життя людей. Зменшення
біорізноманітності — це серйозна втрата біосфери, одна з головних
екологічних проблем сьогодення.
Населення планети продовжує збільшуватись, підвищується рівень його технічної оснащеності, зростає використання енергії, мінеральних ресурсів, води і продовольства. Відбувається інтенсивне знищення екосистем та зникнення видів живих організмів.
Подальше скорочення біорізноманітності може призвести до дестабілізації біоти, втрати цілісності біосфери та її здатності підтримувати найважливіші характеристики середовища. Внаслідок необоротного переходу біосфери в новий стан вона може стати не придатною для життя людини. Збереження біорізноманітності живих систем на Землі – необхідна умова виживання людини та сталого розвитку цивілізації.
Шляхи підтримання біосфери
боротьба зі зменшенням площі лісів
невиснажливе використання природних екосистем та ведення сг
біоконсервація (система заходів, спрямованих на збереження генет. та видової різноманітності через збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза природними місцеперебуваннями – в зоопарках, ботанічних садах, колекціях культур тощо)
створення ферм для штучного розведення диких тварин і повернення їх у природу
зниження рівня техногенних забруднень води, грунту, повітря
раціональне використання природніх ресурсів, створення природоохоронних територій, Червоної книги, Зеленої книги тощо
Біорізноманіття в Україні
Спостерігається антропогенне забруднення значних територій, в т.ч. важкими металами, радіонуклідами, стійкими органічними сполуками, відмічено прояви девастації та синантропізації екосистем, що загрожує втратою гено-, цено- та екофонду та формує соціально-екологічний дискомфорт населення.В той же час Україна має багату біоту, яка нараховує понад 25 тис. видів і 45 тис. видів тварин
Заходи
Верховна Рада України ратифікувала Рамкову Конвенцію 29 листопада 1994 року (Закон про ратифікацію), а також ухвалила низку законів щодо ратифікації, приєднання та виконання інших міжнародних договорів обов'язкового та необов'язкового характеру, що регулюють питання збереження та використання біологічного і ландшафтного різноманіття.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sadi-i-parki-anglii.html | "Сади і парки Англії" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/63f3938fb6e4f290aba6fa9f2a8d09a3.pptx | files/63f3938fb6e4f290aba6fa9f2a8d09a3.pptx |
Сади і парки Англії
Учениці 11-Б класу
Лавренчук Ірини
1. Королівський ботанічний сад Кью-Гарден . Визнано найкрасивішим парком Лондона. Тут знаходиться найбільша колекція живих рослин. Люди приходять в Кью-Гарден, щоб провести тут цілий день, з фотоапаратами . У січні в саду можна спостерігати цвітіння камелій. У Кью - Гарден 3 великі оранжереї: Будинок пальм, Дім помірного клімату та Оранжерея принцеси Уелльського.
2. Іджент Парк , Розташований між Вестмінстер і Кемденом. Це один з головних королівських парків Лондона, в старі часи ці емлі ставилися до мисливських угіддях Генріха 8. Тут же розташовується Лондонський зоопарк і приватна резиденція президента США. У парку можна орендувати поля під гольф і регбі. Беджбері Пінетум - одне і найкрасивіших місць, парк розташовується в Кенті. Тут знаходяться кращі колекції хвойних Великобританії. На території знаходяться озера і сади. Саду сера Гарольда Хіллієр трохи більше півстоліття, але тут вже собрлась колекція рослин, що налічує 42 000 видів. Гордість саду - горіх гамамеліс, вирощуванням якого захоплювався сер Гарольд.
3. Стоурхед втілив у собі творчі дерзання художника Генрі Хору. Фантазія Хору перетворила один з сірих і неріметних місць, зробивши його парком світового значення. Тут дуже багато павільйонів, статуй, бутафорських будов на зразок копії? Римські пантеону або Храму Сонця.
В 4. Оузмурє ви знайдете прекрасні розарії, де зібрано приблизно 2000 видів троянд. Сад, оточений лісами, розташований у Північному Девоні. Початок йому поклала власниця саду леді Енн Беррі, в 1959 році. Вона вивозила з різних країн сорти троянд і садила у себе в саду. У певний момент у неї зібралася пристойна колекція. У 1988 році леді Енн подарувала свій сад англійської Королівському зоологічному суспільству. Всі привезені їй зразки рослин описані в щоденниках.
5.Гайд-парк з пов'язаними з нього Кенсингтонськім садами розташовується в самому центрі Лондона. Його назва стала символізувати місце, в якому сміливо можна виражат свої ідеї завдяки наявності Speakers 'Corner, куточка, де завжди виступають оратори і проповідники. Головна визначна пам'ятка парку - озеро, в якому, між іншим, дозволено купання.
6. В Таттон-парку найбільша виставка квітів в Англії. Сюди приходять, щоб оцінити дизайнерські рішення, дізнатися про останні модні тенденції, наприклад, як краще оформить дворик. Тематика композит вестма різноманітна. Найчастіші відвідувачі - власники заміських будинків.
7. Королівський ботанічний сад Единбурга заснований ще в 17 столітті. Це найстаріший з садів Англії. Тут представлена одна з найбільших колекцій рослин з п'яти кліматичних зон. Є навіть азіатський ландшафт. Китайська колекція займає 10% саду.
8. Парк дикої природи імені Джеральда Даррелла - це дивовижний куточок, де зібрані рідкісні і вимираючі види тварин. Для них створені всі умови. Тут є приголомшлива колекція приматів, земноводних і рептилій.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/regulyaciya-funkciy-u-bagatoklitinnih-organizmiv.html | Регуляція функцій у багатоклітинних організмів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/1fa00e44378531ec7464fe764c5a8f45.ppt | files/1fa00e44378531ec7464fe764c5a8f45.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/serdechnososudistaya-sistema.html | Сердечно-сосудистая система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/8246f4628d32e3bd8b360b0f9ae54a0c.ppt | files/8246f4628d32e3bd8b360b0f9ae54a0c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ribi0.html | Різновиди риб | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/7e7af75c0c3666487e67ae08e4fd0f68.pptx | files/7e7af75c0c3666487e67ae08e4fd0f68.pptx |
Риби
Соколенко Олена Анатоліївна
Вчитель початквих класів
Криворізької гімназіі № 127
Яку групу тварин
вивчали на поперед-
ньому уроці?
Які характерні ознаки
комах?
Яких корисних комах
ви знаєте?
Яку комаху людина
одомашнила?
Що дають людині
бджоли?
а й прополіс, маточне молочко, бджолину отруту, віск, пилок і пергу.
мед
віск
прополіс
маточне
молочко
Гра
«Поаплодуй комасі»
Відгадайте загадку
У лусці мої боки,
Вони холодні і слизькі.
Плавать можу досхочу,
Та усе життя мовчу.
Що таке глобус?
Яку частину на глобусі
займає вода?
Які водойми ви знаєте?
Де живуть риби?
Чи можуть вони жити
без води?
До якої природи ми
відносимо риб?
Як розмножуються риби?
голова
тулуб
хвіст
плавці
Назвіть частини тіла риб.
Тіло риби вкрите лускою.
Де живуть риби?
Прісноводні
Морські
Риба – не тільки цінний
харчовий продукт, її вико-
ристовують і в лікарській
справі, і в косметології.
Але є місце, де риб не вжи-
вають в їжу, ними милують-
ся. Вони стають домашніми
Улюбленцями.
Яких акваріумних рибок
ви можете назвати?
Пригадай!
Яких тварин ми
називаємо рибами?
Без чого не можуть
жити риби?
Для чого рибам хвіст
і плавці?
Чим найчастіше
вкрите тіло риб?
За допомогою чого
дихають риби?
Яких риб ми назива-
ємо прісноводними?
Яких риб ми назива-
ємо морськими? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pristosuvalni-risi-budovi-y-zhittediyalnist-vodorostey.html | Пристосувальні риси будови й життєдіяльність водоростей | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/25ad3485a4a1975118c776d4944b7c22.pptx | files/25ad3485a4a1975118c776d4944b7c22.pptx | Пристосувальні риси будови й життєдіяльність водоростей. Лабораторна робота №11.
Будова водорості (на прикладі зелених водоростей)
Сліпчук І.Ю.
http://bse.sci-lib.com
Сліпчук І.Ю.
Зелені водорості
Одноклітинні
Багатоклітинні
Колоніальні
1-2. Улотрикс.
3. Кодіум.
4. Ульва.
5. Спірогіра
http://edu.greensail.ru
Вольвокс
Хлорела
Хламідомонада
Будова хламідомонади
Жгутики
Ядро
Хроматофор
(чашоподібний)
Світлочутливе вічко (стигма)
Вакуоля
Цитоплазма
Оболонка
Сліпчук І.Ю.
http://mirbiologii.ru
Розмноження хламідомонади
Сліпчук І.Ю.
Розмноження хламідомонади
Розмноження хламідомонади
Будова хлорели
Сліпчук І.Ю.
Розмноження хлорели
Сліпчук І.Ю.
http://school.xvatit.com
Спірогира – нитчаста водорость
Сліпчук І.Ю.
http://jbworld.jbs.st-louis.mo.us
Сліпчук І.Ю.
1
2
3
4
5
Клітина багатоклітинної
нитчастої зеленої водорості
спірогіри:
1 - цитоплазма;
2 - ядро з ядерцем;
3 - хроматофор, стрічко-
подібний спіральнозакручений;
4 - оболонка;
5 - вакуолі
Восени спірогіра приступає до статевого розмноження.
Протопласти клітин різних ниток зливаються.
Цей процес називається кон'югація
спора
ділення
проростання
коньюгація
проростання
Так виглядає кон'югація спірогіри
під мікроскопом
Утворення зиготи у спірогири
http://tr.wikipedia.org
Сліпчук І.Ю.
Улотрикс – нитчаста водорость
Сліпчук І.Ю.
Розмноження улотрикса
Сліпчук І.Ю.
http://biolicey2vrn.ucoz.ru
Вольвокс – колоніальна водорость
Живе у прісних водоймах.
Представники цього роду утворюють сферичні колонії кулястої або сферичної форми розміром до 2 мм.
Кожна колонія складається з численних (до 50 тисяч) дводжгутикових клітин схожих на хламідомонаду.
Клітини в колоніях з'єднані між собою цитоплазматичними містками, всередині колонія заповнена драглистою речови-ною.
Сліпчук І.Ю. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ozelenennya-shkilnogo-dvoru.html | Озеленення шкільного двору | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/03efe7e3040c7f17bde4d8e68fb2664d.pptx | files/03efe7e3040c7f17bde4d8e68fb2664d.pptx | Проект з біології “ Озеленення шкільного двору ”
Підготували
учениці 11 класу
ЗОШ №50
Корчинська Катерина
Шило Ірина
Вчитель: Єфремова Людмила Сергіївна
Чи міркували Ви коли-небудь про красу шкільного двору?
Чи можемо ми зробити так, щоб шкільний двір був гармонічним з довкіллям?
Мета проекту:
• Ознайомитись з ландшафтним дизайном території школи.
• Створення привабливої пришкільної ділянки школи.
Завдання проекту
• Зробити територію школи
комфортною для навчання та відпочинку;
• Домогтися практичної взаємодії
всіх елементів ландшафтного дизайну
та архітектурних споруд;
• Виховувати у школярів любов до
природи та рідного краю.
Розглянемо функціональні зони:
• центральний вхід;
• господарська частина;
• зона відпочинку;
• парадний вхід;
• спортмайданчик.
Усе починалось ось так…
Почнемо з центрального входу.
Бачимо, що двір доволі просторий та гарній.
Проте якщо придивитись…
А зараз додамо клумбу з квітами,
урни,
лавки.
Продовжуємо рухатись далі. Подивимось, що можна змінити в центральній клумбі?
А якщо її трішки прикрасити парканом та квітами
Примула
Жоржини
Ось ми і підійшли до зони відпочинку.
Ми вважаємо, що не вистачає для повноцінного відпочинку
• більше зелені,
• квітів,
• дерев з кущами.
Терен
Верба
І завдяки цим перетворенням отримуємо:
Наближаємось до парадного входу
Парадний двір має чудовий вигляд
Але якщо додати ще клумбу, та оновити старі…
Отримуємо
Чорнобривці
Петунія
Чорнобривці
Йдемо далі
А зараз розглянемо спортивний майданчик
Додамо рослинності та деяких дерев
Чорнобривці
Калина
І знов шкільний двір
Дещо додамо
Та маємо
Волошки
Петунія
Ми обираємо чисту та доглянуту школу!
Дякуємо за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prigaduemo-sensorni-sistemi.html | ПРИГАДУЄМО СЕНСОРНІ СИСТЕМИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/0deca2da4f175713a3e3c68b0732cff6.pptx | files/0deca2da4f175713a3e3c68b0732cff6.pptx | ПРИГАДУЄМО СЕНСОРНІ СИСТЕМИ
ПОМІРКУЙТЕ!
Чому деякі люди полюбляють досолювати страву, навіть її не скуштувавши?
Чим пояснити пристрасть південних народів до гострої їжі?
Чому кажуть, що голод – кращий кухар? - Чому людина, щоб краще розрізнити запах, принюхується і робить кілька сильних вдихів?
В історичній мініатюрі В.Пікуля “Запашна симфонія життя” є такий цікавий епізод: до молодої дівчини залицялися двоє суперників – співак та парфюмер. На концерт свого суперника парфюмер приніс великий кошик фіалок і поставив на кришку рояля. Співак з ганьбою втікає, бо не може взяти ні однієї високої ноти.
ЩО ДОБРЕ ЗНАВ ПАРФЮМЕР?
ЯКА ТЕМА СЬОГОДНІШНЬОГО УРОКУ?
З’ясуємо під час дослідів!
У О.Купріна є цикл оповідань про рибалок. Після вдалої рибалки, під час святкування, починають вони дивну гру…
Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю
ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ – орган рівноваги, що контролює положення тіла та його рівновагу
ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АПАРАТ
присінок 3 півколові канали
стінка - епітелій рецептори (волоскові клітини) волоски в драглистій мембрані (з отолітами)
Різні види діяльності потребують високої координації рухів – це забезпечує рухова сенсорна система
Де містяться рецептори системи?
Який шлях нервового імпульсу?
Скорочення (розслаблення) м’язу
збудження
Механорецептор
нервовий імпульс
Спинний мозок
Мозочок
Гіпоталамус
Рухова зона кори мозку
Людина може лишитися зору, слуху, смаку. При нежиті зникає нюх. І тільки одне відчуття ніколи не кидає людину!
Це - ДОТИК!
Назвіть складові шкіри
1
2
3
ШКІРА
Верхній шар шкіри - …
Головний шар шкіри - …
Нижній шар шкіри - …
Головний пігмент шкіри - …
Корінь волосини знаходиться в …
В стрижень волосини відкриваються…
В шкірі є залози …
Похідними шкіри є …
Дотику (до 30)
болю
(до 200)
холоду
(до 15)
Тепла (1-2)
РЕЦЕПТОРИ
Працюємо з підручником ст. 216-217
Дотик руки – велике диво природи…
На цукрових заводах Голландії густоту сиропу робітник визначає, стискуючи пальцями краплину цієї рідини…
Дотик руки – велике диво природи…
збирачі бавовни на дотик вміють визначати сорт бавовни, стиглість…
Дотик руки – велике диво природи…
Люди, позбавлені зору, кінчиками пальців можуть “читати” з допомогою спец. шрифту Луїса Брайля
Добре треновані руки для лікаря – “друга пара очей”
Домашнє завдання:
Опрацювати § 75
підготуватися до узагальнення (повторити § 68-74)
виконати тестові вправи в зошиті (ст. 91-92)
БІОЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ
- космонавтам, що опинилися в умовах невагомості, спочатку здається, що вони перевернулися донизу головою. Чому?
Бажаю успіхів! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/moya-ulyublena-roslina.html | "Моя улюблена рослина" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/bed1399f802ffa3bd964bd57053bf561.ppt | files/bed1399f802ffa3bd964bd57053bf561.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-chervonoi-knigi.html | Рослини Червоної Книги | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/f1fc4be3be1b9fe61f224710f65c5807.ppt | files/f1fc4be3be1b9fe61f224710f65c5807.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/-regulyaciya-transkripcii-eukariot-1.html | 4_10__3_Регуляція транскрипції еукаріот 4 10 11 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/eb69c3a35f397d11396b2483e537a27b.ppt | files/eb69c3a35f397d11396b2483e537a27b.ppt | NB!!!
NB!!!
Protein modules that manipulate histone tails for chromatin regulation
HAT
NB !!!
Protein modules that manipulate histone tails for chromatin regulation
Structure of the bromodomain module
Structure of the chromodomain module
a | Structure of chromodomain from MOD1 A hydrophobic pocket is present between the 1 helix and 2 strand and is proposed to be a substrate-binding site.
b | Electrostatic surface representation of the MOD1 chromodomain module looking down the putative methyl-lysine substrate-binding pocket. MOD1, mouse modified protein 1
Model for cooperation of the HAT, kinase and bromodomain modules for transcriptional activation
In the first step, a histone H3 kinase is recruited to the promoter by the transcriptional activator to phosphorylate Ser10 on histone H3.
b | A histone H4 HAT (histone acetyltransferase) complex is recruited to the promoter to acetylate a lysine residue on histone H4.
c | The Gcn5 HAT complex is recruited to the promoter, possibly through multiple interactions including an interaction between the bromodomain of Gcn5 with acetyl-lysine modified histone H4 and an interaction between a phosphorylated histone H3 tail with the HAT domain. This recruitment results in the acetylation of Lys14 on histone H3.
d | The effect of these post-translational histone modifications is to recruit RNA polymerase II and the GTFs (general transcription factors) to DNA for transcriptional activation. Ac, acetylation; P, phosphorylation. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pro-vodu.html | Про воду | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/40bcad3889faeac7cf027d43f3fa8da2.ppt | files/40bcad3889faeac7cf027d43f3fa8da2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/regulyaciya-funkciy-u-bagatoklitinnih-organizmiv-gumoralna-regulyaciya.html | Регуляція функцій у багатоклітинних організмів ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/1578528fd88892b91ba888450e4470b3.ppt | files/1578528fd88892b91ba888450e4470b3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-ta-tvarini-chervonoi-knigi-ukraini.html | Рослини та тварини Червоної Книги України | https://svitppt.com.ua/uploads/files/19/da4083632f49ea5ece5e90ccddb8ac12.ppt | files/da4083632f49ea5ece5e90ccddb8ac12.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-ponyattya-pro-selekcii-organizmiv.html | "Основні поняття про селекції організмів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/9cef1952e7eb491874e27360b9c241b9.ppt | files/9cef1952e7eb491874e27360b9c241b9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-ponyattya-pro-virusi.html | Основні поняття про віруси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/b673053a9188645b94dacb3778a71a58.ppt | files/b673053a9188645b94dacb3778a71a58.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pro-chervonu-knigu-dlya-uchniv.html | Про Червону книгу для учнів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/33/a725518d27bfe89f59d69c83f0f97a93.ppt | files/a725518d27bfe89f59d69c83f0f97a93.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/koroziyni-otruennya.html | "Корозійні отруєння" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/a2c2d77cb6015a4daa92c8059a2b45b5.pptx | files/a2c2d77cb6015a4daa92c8059a2b45b5.pptx | Корозійні отруєння
Корєшкова А. В.
Корозійні отрути
Корозійні отрути – отрути, що діють переважно у місці їх контакту з організмом;
Загальновизнаної класифікації їх ще й досі не існує;
Знак “Обережно, корозійна отрута”
Концентровані кислоти, неорганічні (мінеральні)
Сірчана кислота
Хлористоводнева (соляна) кислота
Азотна кислота
Концентровані кислоти, органічні
Оцтова кислота
Мозок у розчині формальдегіду
фенол
А також лізол, крезол, трикрезол та інші.
Їдкі луги
Сода каустична або їдкий натр
Їдкий калій
Їдкий амоній (нашатирний спирт)
Інші
Перманганат калію
Швидка допомога
Промивання шлунку;
Нейтралізування ураженої частини шкіри;
Накладання компресу. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ridina-para-lid-voda.html | Рідина, пара, лід = вода | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/13835759518f6cda2d710c6cabee4d04.pptx | files/13835759518f6cda2d710c6cabee4d04.pptx | Рідина, пара, лід = вода
“Воде была дана волшебная власть,
стать соком жизни на Земле”.
Леонардо да Винчи
Вода!
- У тебе немає ні кольору, ні смаку, ні запаху.
- Тебе неможливо описати.
- Тобою насолоджуються не відаючи, що ж ти таке?
На землі вода існує в трьох агрегатних станах - твердому, рідкому та газоподібному.
За нормального атмосферного тиску при 0°С вона замерзає і перетворюється у лід, а при 100°С - кипить, перетворюючись у пару.
У газоподібному стані вода існує і за нижчої температури, навіть нижче 0°С. Тому лід і сніг теж поступово випаровуються.
70-75% води на планеті сковано льодами або знаходиться у земних надрах.
Рідина, пара, лід = вода
Потрійна точка води, тобто умови, за яких одночасно у рівноважному стані можуть співіснувати вода, лід та пара, реалізується при температурі 0,01 °C і тиску 611,73 Па.
Рідина, пара, лід = вода
Рідина, пара, лід = вода
Природна вода може бути прісною і солоною. Води, що містять до 0,1% розчинених солей, називають прісними, а коли розчинених солей більше від 0,1%, воду називають солоною:
- морська вода – 97% - 98%;
- прісна вода – 2%-3%.
Людина може користуватися лише 0,03% всієї води на планеті.
У природі існує близько 1330 видів води. Вони розрізняються за походженням: дощова, грунтова, зі свіжого або довго лежачого снігу; за характером і кількістю розчинених у ній речовин.
Рідина, пара, лід = вода
Без води у рослин не зможуть відбуватися:
фотосинтез, дихання, живлення, транспірація.
Без води у тварин не зможуть відбуватися:
кровообіг, травлення, дихання, виділення,
рух, розмноження і взагалі весь обмін речовин.
Рідина, пара, лід = вода
Вода є одним з шести основних харчових елементів здорового харчування людини поряд з вуглеводами, білками, жирами, вітамінами і мінералами.
В організмі людини вода міститься скрізь. Втрата води до 25% несумісна із життям.
Втрата 12-15% призводить до зміни обміну речовин.
Рідина, пара, лід = вода
Тіло людини складається на 65% із води. Циркуляція води в організмі так само важлива для існування, як і циркуляція води в природі.
Підраховано, що за життя людина випиває близько 25 тонн води. Організм регулює кількість води в кожній системі, органі, клітині.
Потреба дорослої людини у воді становить 40 мл/кг маси тіла на добу, немовляти – 150 мл/кг.
Рідина, пара, лід = вода
Без їжі людина може обійтися до 1 місяця, але без води всього до 3 днів.
При втраті організмом 5% загального об’єму рідини підвищується температура тіла і прискорюється пульс.
При втраті 10% відбувається дегідраційне отруєння, 15% – незворотні патологічні зміни, 20-25% – настає смерть.
Рідина, пара, лід = вода
Якби всі льодовики раптом станули, то рівень Світового океану піднявся б на 64 м і близько 1/8 поверхні суші було б затоплено водою.
За прогнозами деяких вчених, до 2025 р. близько половини населення Землі буде мати проблеми з водою, а до 2040 р. питна вода перевершить за ступенем важливості нафту і природний газ.
Рідина, пара, лід = вода |
https://svitppt.com.ua/biologiya/proekt-genomu-lyudini1.html | "Проект геному людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/43601bcf01b1edccda4d49d6bc55ce50.pptx | files/43601bcf01b1edccda4d49d6bc55ce50.pptx | Проект геному людини
Прое́кт гено́му люди́ни (англ. Human Genome Project, HGP) — міжнародний проект наукових досліджень геному людини, мета якого полягає у визначенні послідовностей ДНК та локалізація генів та їх функцій.
Загальна характеристика проекту
Його мета — зрозуміти генетичний склад людини, визначивши нуклеотидну послідовність, що складає геном людини, та ідентифікувати фізіологічну роль 20 — 25 тисяч генів, що її складають.
Проект також досліджує послідовність геномів кількох інших модельних організмів, таких як Escherichia coli, плодової мухи, хатньої миші та інших, що можуть пролити світло на функціонування людських генів.
Основні цілі:
Визначити всі, приблизно 20500 генів ДНК людини
Визначення послідовності 3000000000 хімічних пар основ, які складають ДНК людини,
Зберігати данц інформацію в базах даних,
Покращити інструменти для аналізу даних ,
Передачі відповідних технологій в приватний сектор, і вирішення етичних, правових та соціальних питань (ЭЛСИ), які можуть виникнути в звязку з проектом.
Встановлення повної генетичної карти людських генів — важливий крок в розвитку медицини та інших аспектів охорони здоров'я.
«Геном» будь-якого даного індивідуума (за винятком однояйцевих близнюків і клонованих органзмів) унікальний в деяких ділянках. Дослідження «людського геному», таким чином, залучає дослідження багатьох варіацій кожного гену.
Поки що проект не досліджує варіації генетичного складу клітин різних тканин організму, на додаток, деякі ділянки гетерохроматину (близько 8% загальної довжини геному) ще залишаються несеквенсованими, як через складнощі секвенсування, так і через невелику кількість активних генів в цих ділянках.
Історія
Проект почався в 1990 році спочатку очолений нобелівським лауреатом Джеймсом Ватсоном.
Перший робочий проект геному був опублікований в 2000 році і завершений в 2003 році, подальший аналіз генів та секвенсування окремих ділянок ДНК все ще продовжується.
Більшість робіт з секвенсування ДНК та аналізу отриманих даних проводиться в університетах і дослідницьких центрах США і, в меншій мірі, Великої Британії.
Паралельний проект, розпочатий приватною компанією Селера Джіномікс (англ. Celera Genomics), був розпочатий дещо пізніше та проводиться паралельно міжнародному академічному проекту.
Дякую з Увагу) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/moy-kompyuter1.html | мой компьютер | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/8d5ab3eb9443f0ec8274d93f5e9189b0.pptx | files/8d5ab3eb9443f0ec8274d93f5e9189b0.pptx | Дослідження на тему: «Подорож до Перу»
Підготувала
Учениця 11 класу
ЗОШ №15
м.Житомира
Вовк Юлія
Що таке Перу?
Перу — це країна у Південній Америці на узбережжі Тихого Океану. За площею вона удвічі більша за Україну, а проживають там близько 31 мільйона людей. Столиця побудована суто на піску. Є райони, у яких все дуже зелене, оскільки вони багаті і мають гроші все поливати, а є бідні райони, де рослинність посохла. Ніде у світі команда GoMountains Club не могла побувати у пустелі, джунглях і горах таким чином. 75% всіх ландшафтів світу можна зустріти у Південній Америці — це можливість побачити весь світ за короткий проміжок часу.
.
Високогірне озеро в Перу
Дослідження
Наша подорож зі столиці Ліми, яка здивувала нас неймовірним контрастом життя. Пробувши там лише один день, ми рушаємо на зустріч першій пригоді у високі Анди і приїхали в містечко Уарас. Звідти ми піднімаємося на гору Чуруп
Після першого знайомства з Перу ми вже більш впевнено рушаємо на північ у місто Трухійо. Перуанці попереджали нас про те, якою небезпечної може бути ця мандрівка, оскільки місто мало високу криміногенну обстановку. В реальності все вийшло точнісінько навпаки. Головна мета у поїздці до Трухійо була побачити імперію Чан-Чан. Це була надзвичайно цікава прогулянка. І дуже не популярна серед туристів. Направду, ми ще не зустрічали, щоб ще хтось з українців відвідали давні поселення і піраміди цивілізації моче.
Далі наш шлях лежав до початку джунглів на півночі країни - у місто Чачапояс. Нас не покидала думка, що кожне наступне місто на нашому шляху красивіше за попереднє. Тут ми відвідали, як потім зрозуміли, найцікавіші місця Перу! І ми вже долучалися до екскурсій російською мовою. А від тоді, як ми приземлилися, минув лише тиждень :). Рівень мови, яку ми трошки вчили перед поїздкою, у мовному середовищі стрімко покращувався. Навколо Чачапояса знаходяться дуже багато цікавих місць. Спершу ми відвідали Фортецю Куелап, яка за красою і значенням може позмагатися з самим Мачу Пікчу. Найбільш загадкове місце - це гора, де знаходяться саркофаги Карахія. Культура чачапоя знала секрети муміфікації і робила для своїх королів глиняні ємності у формі людей. В цих же краях ми бачили третій найвищий водоспад світу - Ґокту. Щоб дістатися до нього, потрібно пройти кількагодинний трек в гористій частині перуанських джунглів. Враження від цього походу, як і від всього регіону Чачапояс, нас просто переповнювали!
Наш шлях далі йде на південь - до пустелі Наска, куди ми хотіли потрапити ще з дитячих років. Ми поїхали автобусом через Чиклайо, щоб скупатися у Тихому океані, який виявився не дуже привітним. У пустелі Наска ми власними силами, без дорогих турів, подивилися гігантські малюнки - одну із загадок світу - лінії Наска
Прийшов час побачити найвідомішу пам'ятку Перу - Мачу Пікчу. Ми ретельно досліджували Куско, яке справило на нас двояке враження, та місця навколо. А саме побували на інкських терасах Морай та на соляних шахтах Марас. Ще в Наска місцеві розповіли нам, як дістатися до Мачу-Пікчу своїм ходом, не витрачаючись на найдорожчий потяг у світі. Шлях цей на цілий день, потрібно змінити кілька автобусів, а потім 12 км йти пішки, але це була найкрасивіша дорога і трек у нашому житті. І ось ми в Мачу-Пікчу! Затаївши дихання, ми досліджуємо красу та історію останнього міста інків. У своїй статті про це місто ми багато даємо різних порад про те, коли і як йти на Мачу-Пікчу. Обов'язково прочитайте перед відвідуванням.
Наприкінці нашої подорожі країною, яка показала нам стільки чарівних місць, ми зупинилися на кілька днів в Пуно, щоб відпочити, поділитися враженнями і перевірити наш подальший маршрут у Болівію. З Пуно ми поїхали на острови на озері Тітіткака - Урос і Такіле, щоб побачити, як живуть місцеві люди, чим вони займаються на цих маленьких островах та на традиції остров'ян, оскільки вони відрізнялися від іншої частини Перу.
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paporotepodibni.html | "Папоротеподібні" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/f50ec3ef271a2885c2dbb95e5ae51e83.pptx | files/f50ec3ef271a2885c2dbb95e5ae51e83.pptx | Загальна характеристика та представники
папоротеподібних
карликова
маратія
Ангіоптеріс
Сміта
вужівник
звичайний
гроздівник
простий
Папоротеподібні (Pterophyta) – відділ вищих рослин, що відомий з девона і займає проміжне положення між псилофітами і голонасінними. На відміну від мохоподібних папороті мають провідну тканину, що транспортує воду і поживні речовини до всіх органів. У папоротей є добре розвинені листки і стебло, у багатьох - кореневище (з додатковими коренями), однак немає ні квіток, ні насіння.
Будова папороті-орляка
Ще нерозкрите листя папороті
Диксонія
Як і у всіх вищих рослин, для папоротеподібних характерне чергування двох поколінь з явною перевагою спорофіта. Спорофіт папороті - трав'яниста або деревоподібна рослина з великим пір'ястим листям, спірально згорнутим в нирках. Характерна надзвичайна різноманітність форм; вони бувають підземними і надземними, прямостоячими і кучерявими, простими і крислатими. Довжина стебел сучасних папоротей варіює від декількох сантиметрів до 25 м. Основну опорну функцію стебел виконують клітини кори. У папоротей відсутній камбій, у зв'язку з чим у них не утворюються річні кільця, а зростання і міцність обмежені. Провідна тканина не так досконала, як у насіннєвих рослин: так, ксилема у більшості з них утворена не судинами, а трахеїдами, флоема - ситоподібними клітинами, а не ситоподібними трубками.
Листя (вайя) - зазвичай найбільш помітна частина папороті. Вважається, що вони походять від вільчатих розгалужень псилофітів в результаті їх сплощення, обмеження в зростанні і подальшої диференціації нижньої і верхньої листових поверхонь. Листя деяких гіменофілових мають розміри всього 3-4 мм, у той час як у ціатейних їх довжина складає 5-6 м (кучеряве листя лігодіума досягають 30 м).
Можлива схема еволюції листя
На нижній стороні листя дозрівають спорофіли, іноді зібрані в групи - соруси. У деяких папоротей листя або їх окремі фрагменти диференційовані на зелені і спороносні. Спори потрапляють на землю і проростають в двостатеві гаметофіти (заростки). Це ніжні недовговічні платівки серцеподібної форми діаметром близько 1 см з розсіяними на поверхні статевими органами - антеридіями і архегоніями, в яких дозрівають гамети. Заросток вкорінюється одноклітинними ризоїдами і здатний до фотосинтезу. Гамети виникають шляхом мітозу з материнських клітин. Архегонії виділяють хімічні речовини (наприклад, яблучну кислоту), що "приваблюють" сперматозоїди. Запліднення зазвичай перехресне. Багатоджгутикові сперматозоїди з антеридія з капельнорідкою водою потрапляють в архегонії; один з них запліднює яйцеклітину, в результаті чого утворюється зигота. Зигота інтенсивно ділиться, проростаючи прямо в архегонії в новий спорофіт; заросток ж в'яне і відмирає.
Нижня сторона листя папороті
Сорус в збільшеному
вигляді
У деяких папоротей (їх називають різноспоровими) утворюються суперечки двох типів. З дрібних чоловічих суперечок розвиваються чоловічі мікрозаростки, які розносяться вітром. У них розвиваються спермії, які після дозрівання і розриву оболонки виходять у зовнішнє середовище. З більш великих жіночих спор (мегаспор), розвивається жіночий заросток з архегонієм, що містить яйцеклітину. Спермій потрапляє до яйцеклітини також з водою.
Спорофіти можуть розмножуватися також вегетативним способом. На листках, що лежать на землі, можуть утворюватися нові рослини, що потім вкорінюються в ґрунт.
Щитник чоловічий
Орляк
звичайний
Відділ папоротеподібні включає один клас, підрозділений на вісім підкласів. Три з них (Protopteridiidae, Archaeopteridiidae, Noeggerathiidae) вимерли ще в Пермі. Сучасних папоротеподібних близько десяти тисяч видів (300 родів). Найбільш примітивними серед них є відомі з карбону мараттієві (Marattiidae, 1 сімейство, 6 родів, 190 видів) і вужівникові (Ophioglossidae - 1 сімейство, 4 роди, 70 видів).
Найбільший сучасний підклас - справжні папороті (Polypodiidae або Filicidae), відомий, в основному, з тріасу (деякі сімейства - з карбону) і налічує до десяти тисяч видів. Справжні папороті розселені по всьому світу; особливо багато їх в тропічних дощових лісах, де вони становлять важливий елемент гірської рослинності. В помірному поясі вони ростуть найчастіше в тінистих лісах, глибоких ярах та на болотах. Одні види папоротей посухостійкі і зустрічаються на сухих кам'янистих схилах і навіть у пустелі. Їх листя покрите шаром воску, густими волосками або лусочками, що запобігають втраті води. Листя інших видів складаються з одного шару клітин; відсутність засобів для захисту від висихання обмежує їх розповсюдження місцями, постійно закутуваними туманом. Деякі папороті селяться на гілках дерев.
Сальвінія
плаваюча
Диксонія
Відбиток копалин
папороті - кладоксилії
З 1-8 : орляк звичайний, аспленій степовий, щитник чоловічий, криптограма кучерява, лігодіум, багатоніжка звичайна, циботиум Мензиса, страусник звичайний.
1
2
3
4
5
6
7
8
Справжні папороті. Верхній ряд, зліва направо: аспленій північний, багаторядник списоподібний, Діксон антарктична, віттарія лінійна (звисає бахромою з дерева). Нижній ряд: міхурник ламкий, згубниця бульбаста, скребниця аптечна, листовик сколопендровий
Ще раз про будову!
Зліва направо: марсилія чотирилиста, пілюльниця шароносна, сальвінія плаваюча, азолла каролінська
Різноспорові папоротеподібні представлені двома підкласами: марсилієві (Marsileidae) - близько 70 видів, і сальвінієві (Salviniidae) - 2 сімейства, близько 15 видів; обидва підкласи - водні рослини, що прикріпляються до дна або плавають на поверхні води. Господарське значення папоротей невелике. Деякі види - декоративні рослини в оранжереях. Стовбури деревоподібних папоротей служать в тропіках будівельним матеріалом, а їх серцевину, багату крохмалем, використовують в їжу. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozvitok-zhittya-u-kaynozoysku-eru.html | розвиток життя у кайнозойську еру | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/fe331c948f003c7e8df36d8163a866c7.pptx | files/fe331c948f003c7e8df36d8163a866c7.pptx | Бутлеров Олександр Михайлович
Робота
Учениці 11 класу
Романюк Лесі
Олександр Михайлович Бутлеров (3 вересня [15 вересня] 1828 , Чистополь - 5 серпня [17 серпня] 1886, село Бутлеровка, нині Олексіївський район Татарстану) - російський хімік, творець теорії хімічної будови органічних речовин, родоначальник «бутлеровской школи» російських хіміків, вчений-бджоляр і лепидоптерологов, громадський діяч, ректор Імператорського Казанського університету в 1860-1863 роках.
Ще будучи вихованцем пансіону почав цікавитися хімією: разом з товаришами вони намагалися виготовити то порох, то «бенгальські вогні». Одного разу, коли один з дослідів привів до сильного вибуху, вихователь суворо покарав його. Три дні поспіль Сашу виводили і ставили в куток на весь час поки інші обідали. На шию йому вішали чорну дошку, на якій було написано «Великий хімік». Згодом ці слова стали пророчими. В Казанському університеті Бутлеров захопився викладанням хімії, професорами якої були К. К. Клаус і Н. Н. Зінін.
З 1852 року, після переходу Клауса в Дерптський університет, Бутлеров очолив викладання всієї хімії в Казанському університеті. В 1851 Бутлеров захистив магістерську дисертацію «Про окисленні органічних сполук», а в 1854 в Московському університеті - докторську дисертацію «Про ефірних маслах».
Відкривши новий спосіб отримання йодистого метилену, Бутлеров отримав і досліджував численні його похідні; вперше синтезував гексаметилентетрамін (уротропін) і тример формальдегіду (тріоксіметілен). У роботі, опублікованій в 1861 році Бутлеров показав, що тріоксіметілен при обробці вапняної водою переходить в цукристих речовин (реакція Бутлерова), яке він назвав метіленітаном (пізніше Е. Фішер встановив, що метіленітан - неоднорідне речовина, що містить α-акрозу і Формозу ). У цій статті Бутлеров відзначив, що отримання метіленітан - перший повний синтез цукристого речовини.
Основні ідеї теорії хімічної будови Бутлеров вперше висловив в 1861. Головні положення своєї теорії він виклав у доповіді «Про хімічному будову речовин», прочитане в хімічній секції З'їзду німецьких природознавців і лікарів в Шпейере (19 вересня 1861) і опублікованому в тому ж році на німецькому і в наступному - російською мовами
Бутлеров вперше пояснив явище ізомерії тим, що ізомери - це сполуки, які мають однаковим елементарним складом, але різним хімічним будовою. В свою чергу, залежність властивостей ізомерів і взагалі органічних сполук від їх хімічної будови пояснюється існуванням в них передающегося вздовж зв'язків «взаємного впливу атомів», в результаті якого атоми залежно від їх структурного оточення набувають різне «хімічне значення».
Бутлеров вперше почав на основі теорії хімічної будови систематичне дослідження полімеризації, продовжене в Росії його послідовниками і увінчалася відкриттям С. В. Лебедєвим промислового способу отримання синтетичного каучуку.
Величезна заслуга Бутлерова - створення першої російської школи хіміків. Ще за його життя учні Бутлерова по Казанському університету В. В. Марковников, А. Н. Попов, А. М. Зайцев зайняли професорські кафедри в університетах.
Бутлеров був поборником вищої освіти для жінок, брав участь в організації Вищих жіночих курсів в 1878, створив хімічні лабораторії цих курсів. В Казані та Петербурзі Бутлеров прочитав багато популярних лекцій, головним чином на хіміко-технічні теми. Крім хімії, Бутлеров багато уваги приділяв практичним питанням сільського господарства, садівництва, бджільництву, а пізніше також і розведенню чаю на Кавказі. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/skeletmyazi.html | Скелет.-М`язи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/cb9f6abad39bda001290e72da1f14a6a.ppt | files/cb9f6abad39bda001290e72da1f14a6a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/seredovischa-isnuvannya-tvarin1.html | "СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ТВАРИН" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/61f282d37e278d60616b1b68f40256f3.pptx | files/61f282d37e278d60616b1b68f40256f3.pptx | СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ТВАРИН. .
Середовище життя — це та частина природи, у якій живуть організми, зазнаючи різних її впливів і самі впливаючи на неї.
Усі організми перебувають у певних умовах навколишнього середовища, які включають у себе все неживе й живе.
Від поняття «середовище проживання» слід відрізняти поняття «умови проживання» — сукупність життєво необхідних факторів середовища, без яких живі організми не можуть існувати (світло, тепло, волога, повітря, ґрунт).
На відміну від них, інші фактори середовища хоча й справляють істотний вплив на організми, не є для них життєво необхідними (наприклад, вітер, іонізуюче випромінювання, атмосферна електрика).
головні компоненти середовища проживання, тобто умови існування, без яких тварина не може обійтися і які завжди чинять на нього вплив в процесі життя це
їжа,
вода,
повітря,
температура середовища,
житло,
інші організми.
Межі біосфери
заселена полностью
(выполнено не в масштабе)
Середовище існування тварин
водне
середовище
наземно-повітряне
середовище
грунтове
середовище
Організмене
середовище
Водне середовище.
Вода є середовищем проживання багатьох організмів.
З води вони отримують також усі необхідні для життя речовини: їжу, воду, гази.
Тому якою б високою не була різноманітність водних організмів, усі вони мають бути пристосовані до головних особливостей життя у водному середовищі
У товщі води постійно перебуває велика кількість дрібних представників рослин і тварин, для яких характерне життя в завислому стані.
Багато тварин пристосовані до пересування у водному середовищі.
Активні плавці (риби, дельфіни, інші тварини) мають характерну обтічну форму тіла й кінцівки у вигляді плавників їхнє швидке плавання полегшується також особливостями будови зовнішніх покривів та наявністю спеціальної змазки — слизу, що знижує тертя об воду.
Вода має дуже високу теплоємність, тобто властивість накопичувати й утримувати тепло.
Завдяки цьому у воді не буває різких коливань температури, які часто трапляються на суші.
Це дуже комфортне для тварин середовище.
Наземно-повітряне середовище.
Наземно-повітряне середовище було освоєне в ході еволюції після водного.
Найбільш важливим фактором життя в наземно-повітряному середовищі є властивості та склад повітряних мас.
Густина повітря набагато нижча, ніж густина води, тому в наземних організмів дуже розвинені опорні тканини — внутрішній та зовнішній,скелет.
Форми руху вкрай різноманітні.
У повітрі пересуваються птахи й чимало комах.
Повітряні маси характеризуються величезним об'ємом і повсякчас перебувають у русі.
Температура повітря може змінюватися дуже швидко й на великих просторах.
Тому організми, котрі живуть на суші, мають численні пристосування, що дозволяють витримувати різкі зміни температури або уникати їх.
Найкращим пристосуванням є розвиток теплокровності, яке виникло саме в наземно-повітряному середовищі.
Загалом наземно-повітряне середовище більш різноманітне, ніж водне, оскільки умови життя в ньому істотно змінюються в часі та просторі.
Ґрунт.
Ґрунт як середовище проживання — це верхній шар суші, утворений мінеральними частинками, переробленими діяльністю ґрунтових мешканців.
Це важливий і дуже складний компбнент біосфери, тісно пов'язаний з її іншими частинами.
Життя ґрунту надзвичайно різноманітне.
Деякі організми проводять у ґрунті все життя, інші — частину життя.
Ґрунт відіграє величезну роль у житті рослин.
Умови життя в ґрунті багато в чому визначаються кліматичними факторами, найважливішим серед яких є температура.
Тіла організмів як середовище проживання.
Тіла багатьох організмів можуть служити життєвим середовищем для інших організмів (паразитів або симбіонтів).
Головну роль для них має велика кількість їжі, відносна стабільність умов, захищеність від несприятливих факторів;
В організмів, що поселилися всередині інших організмів, не розвинені органи чуття або органи руху, замість них виникають пристосування для свого утримання в тілі хазяїна та ефективного розмноження.
Фактори середовища—це ті умови, які впливають на організм.
Серед них, як вам відомо, розрізняють три основні групи:
фактори неживої природи;
фактори живої природи;
фактори, пов’язані з діяльністю людини.
Фактори неживої природи — це температура, світло, вологість, сольовий і газовий склад, вітер або течія, рельєф тощо.
Одні з них, наприклад світло й температура, визначають розповсюдження по Землі більшості рослин та багатьох тварин.
Інші, наприклад грунт, рельєф, кількість опадів, часто визначають утворення угруповань рослин, а разом з ними й розселення тварин.
Принцип єдності організму та середовища ґрунтується на таких основних положеннях:
1 ) живі організми існують як відкриті системи, унаслідок чого вони поглинають із середовища чи видияють у середовище речовини й енергію
2) у зв'язку з постійною взаємодією організмів із середовищем у живих істот сформувалися процеси регуляції
3) живі організми здатні пристосуватися до умов середовища
4) не лише середовище впливає на організми, а й живі істоти зумовлюють зміни неживих і живих компонентів середовища
Отже, живі організми можуть існувати лише за умов постійного й нерозривного взаємозв 'язку із середовищем існування.
Виконала:
Апостолова Аліна 11-М |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-rozovi.html | Родина Розові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/d0c9dba7d431295c9ff42d68be2f781e.pptx | files/d0c9dba7d431295c9ff42d68be2f781e.pptx | Тема «Покритонасінні рослини» Урок 3 «Родина Розові»
Виконала: учитель біології СШ № 87 імені О.П.Довженка міста Києва Теслюк Л.П.
Теслюк Л.П
Родина Розові
Теслюк Л.П
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ:Streptophyta Надклас:Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас:Еудікоти (Eudicots) Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Розоцвіті (Rosales) Родина: Розові (Rosaceae)
Підродини: Розанні (Rosoideae);
Яблуневі (Maloideae)
Мигдалеві (Amygdaloideae)
Теслюк Л.П
Карта поширення рослин Родини Розові
Теслюк Л.П
Основні життєві форми
дерево
кущ
трава
Теслюк Л.П
Типи листків
прості
складні
Теслюк Л.П
Будова і формула квітки
Квітка правильна симетрична,
схильна до махровості.
Теслюк Л.П
Плоди
Кістянка Багатокістянка
Листянка Горішок
Суничина
Яблуко
Багатогорішок
Коробочка
Теслюк Л.П
Різноманітність та господарське значення
Плодові рослини (яблуня, вишня, груша, персик, мигдаль)
Ягідні рослини (суниця,малина,ожина)
Ефіроолійні культури(троянда, лавровишня, мигдаль)
Лікарські рослини (шипшина, глід, гусячі лапки,черемха, горобина)
Рослини барвники (вишня,яблуня, мигдаль, ожина, груша)
Декоративні і медоносні рослини(яблуня,вишня та інші)
Теслюк Л.П
Підродина Розанні
Гусячі лапки
Гравілат міський
Суниці лісові
Шипшина собача
Ожина сиза
Малина звичайна
Теслюк Л.П
Підродина Яблуневі
Глід одноматочковий
Горобина звичайна
Айва кримська
Квітуча яблуня
Плоди яблуні
Груша
Теслюк Л.П
Підродина Мигдалеві
Персик садовий
Терен
Абрикос
Квітучий мигдаль
Плоди мигдалю
Слива
Теслюк Л.П
Теслюк Л.П |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciya-koney.html | "Селекция коней" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/aff6a9502ffa9316ff73e9e744e0f8fc.pptx | files/aff6a9502ffa9316ff73e9e744e0f8fc.pptx | Селекция коней
План:
Селекція
Відбір
Види відбору
Методи схрещування
Порода
Домен: Ядерні
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Підтип: Черепні
Інфратип: Хребетні
Надклас: Щелепні
Клас: Ссавці
Інфраклас:Плацентарні
Ряд: Непарнокопитні
Родина: Коневі
Рід: Кінь
Вид: Кінь дикий
«Селекция — это экспериментальная эволюция, потому что она являет собой огромный комплекс приемов и методов, с помощью которых люди создают и совершенствуют сорта растений и породы сельскохозяйственных животных», - Н.И.Вавилов.
Відбір - це не просте виділення вже готового, не просте сортування, хоча вона теж має важливе значення, а вирощування, спрямоване на посилення бажаних ознак. Відбір більш успішно можна вести саме при значній кількості особин, тому що є велика можливість для виявлення потрібних ознак.
Види штучного
відбору
Свідомий
Несвідомий
Несвідомий-коли людина не ставить своєю метою виведення тварин певного типу, і свідомий, коли ведеться цілеспрямована підбір пар для отримання потомства, у якого б бажані ознаки обох батьків посилилися. Завдяки такому відбору людина досягла вражаючих результатів.
Свідомий -відбір серед коней люди почали вести ще з незапам'ятних часів, набагато раніше, ніж в інших видах тваринництва. Та й вівся він більш грамотно. Наприклад, генеалогію найцінніших коней ахалтекинской породи туркменські конярі знали напам'ять до найвіддаленіших її предків, хоча свою власну, як правило, - не далі ніж до четвертого коліна.
Методи схрещування
Інбри́динг - схрещування близькоспоріднених організмів. У тварин при тривалому інбридингу можливі виникнення потворності, зниження продуктивності життєздатності або загибель особин. При схрещуванні інбридних ліній у гібридів першого покоління часто виявляється гетерозис.
Аутбри́динг— схрещування
не споріднених між собою тварин на противагу інбридингу , щоб уникнути виродження потомства, зниження його продуктивності і життєздатності.
Найтиповішим прикладом аутбридингу є схрещування на тваринницьких фермах маток однієї породи з плідниками іншої породи , в результаті чого значно підвищується витривалість або продуктивність тварин.
Трансплантація – це пересадка зародків від однієї кобили інший. Робиться це для того , щоб продуктивніше використовувати цінну матку. Вже запліднену її яйцеклітину , тобто зародок на ранній стадії розвитку , витягують з цінною самки ( донора ) і пересаджують інший ( реципієнту ) , нічим не видатної . Після цієї процедури цінна кобила знову готова до запліднення , а самка - реципієнт через певний термін проводить на світ лоша. Народжений лоша успадковує ознаки тієї , з чиєї яйцеклітини він розвинувся . Так , за рік від одного цінного кобили можна отримати більше десятка лошат .
це якісно своєрідна, досить численна, цілісна група тварин одного виду, створена творчою працею людини, що має спільну історію розвитку, що характеризується специфічними морфологічними та господарсько корисними властивостями і типом статури, які передаються у спадок, і що має в своїй структурі необхідну кількість ліній.
Порода
Породи
Ахалтекі́нський кінь — одна з найдавніших культурних порід верхових коней. В 7 столітті вважалась однією з найкращих в Передній Азії
Ара́бський кінь — стародавня порода верхових коней; виведена в центральних районах Аравійського півострова.
В Європі широко відома з 11—12 ст. Арабські коні відзначаються гармонійністю форм, невибагливістю
і великою витривалістю
Поні-коні низькорослих вигаданих порід
Бахма́ти — порода коней, якими користувалися татари, дуже витривалих, переважно непідкованих або погано підкованих рогом бика, тренованих, щоб добре перепливати ріки
Гуцульський кінь— аборигенна гірська порода свійських коней ,яка розповсюджена в Карпатах та у багатьох країнах Східної Європи, належить до світового генофонду.
Українська верхова — це досить нова порода коней, виведена в Україні після другої світової війни, для потреб кінного спорту.
Битю́г — російська порода ваговозних коней; виведена у 18 столітті.Батюги були середні на зріст, мали міцну будову тіла, спокійний темперамент; їх використовували на транспортних роботах.
Ліпіцанер— компактний, мускулистий кінь, як правило, пов'язаний з Іспанською школою верхової їзди. Порода сходить до 16 століття, коли вона була розроблена за підтримки династії Габсбургів
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shablon-na-fazaniv.html | Шаблон на фазанів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/79a8c13480d43036552e06d977afc6a1.pptx | files/79a8c13480d43036552e06d977afc6a1.pptx | Припутень – птах року 2018
Підготувала
вчитель початкових класів
Буцнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Солопа Наталія Олексіївна
Серед птахів символом цього року в Україні став припутень (Columba palumbus). Це великий лісовий голуб, який має схожість з добре відомим сизим голубом, але помітно більший за розміром.
У припутня, що сидить, добре помітна світла пляма збоку шиї, а в польоті – світлі смуги на крилах.
Розміри вражають. Розмах крил може досягати три чверті метра, а вага нерідко доходить до двох кілограмів. Можливо, саме тому птах став привертати увагу мисливців.
Цей лісовий голуб має в своєму арсеналі загострений дзьоб і м’ясисте тіло, яке не викликає сумнівів з приводу здатності голуба до довгих і важких перельотів.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Припутень – найбільший голуб Європи. На території нашої країни поширений скрізь крім високогір’я Карпат. Гніздяться в листяних лісах різного віку, в парках, іноді і в хвойних ділянках (наприклад, у Карпатах — у молодому ялиновому лісі), трапляється у всіх більш-менш значних лісах степової зони.
Ці голуби відлітають від нас на зиму, але окремі особини залишаються зимувати в південних та західних частинах країни. Приблизно з квітня по жовтень припутнів можна зустріти в наших лісах.
Ці птахи досить обережні, тому ми частіше лише чуємо їх низький голос. Після збору врожаю диких голубів часто можна зустріти на полях, де вони живляться залишками зернових, але не утворюють великих зграй. Місцями припутні оселяються прямо в міських парках і стають більш звичними до людей.
Гніздо у припутня дуже контрастує з розміром самого птаха: це маленька площадка з тонких гілочок, крізь яку навіть видно яйця або пташенят.
Від пернатих ворогів пара захищає яйця і пташенят, як може. Якщо біля їх гнізда з'являється ворона або сорока, обидва дорослих птахи, як по тривозі, опиняються тут же, і буває достатньо лише одного їх рішучого вигляду, щоб злодійка забралась без бійки. Нападати на пташенят в присутності батьків - значить ризикувати отримати сильний і різкий удар твердим крилом. Підрослі пташенята, залишені без нагляду, лякають ворога, сильно розмахуючи ще не зовсім опереними крилами. І це таки помагає.
Як всі голуби, припутень - вегетаріанець. Батьки вигодовують пташенят «молочком», самі ж харчуються насінням, зеленню, ягодами. Тому ситий цей голуб завжди і всюди, не маючи серед птахів серйозних конкурентів по харчуванню. Любить жолуді, і восени, не чекаючи, коли застукає в лісах жолудевий град, рве їх прямо з гілок, а пізніше збирає під дубами. І навесні його ще годує цей урожай. Жолуді з підмороженими паростками лежать цілісінькі на землі до середини літа. Навесні кидають насіння сосна і ялина, дозріває насіння в'язів, у яких не буває неврожаїв. Насіння осики, тополь - теж пожива. Пасуться припутні на сходах, доки вони ще не стали травою, скубаючи соковиті сім'ядолі. Особливо полюбляють гречку і довго літають на її посіви.
Зграя зголоднілих птахів може за кілька хвилин вищипати плантацію ранньої капусти, залишивши від рослин тоненькі хряпи. Єдине, що може позбавити припутнів поживи, - це стихія: сильний снігопад або міцна ожеледиця, що покриває землю, гілки, трави товстим шаром міцного льоду. Але тоді птахи, не зволікаючи, залишають район лиха і відлітають в пошуках поживи в місця за сотні кілометрів. Збираючись у величезні кочові зграї, припутні можуть самі ставати справжнім лихом, як було, наприклад, на початку 1982 року на чорноморському узбережжі Кавказу, коли спустившись з гір, з букових лісів, припутні напали на поля.
Припутень на поштових марках
ДУКУЮ
ЗА
УВАГУ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pshenicya.html | Пшениця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/7645045b2086d7a91ee347f6a5e0b9bc.pptx | files/7645045b2086d7a91ee347f6a5e0b9bc.pptx | Родина злакові: пшениця
Пшениця - однорічна трав'яниста рослина родини злакових; найважливіша продовольча культура.
Пшениця
За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи:
справжні або голозерні;
полб'яні або плівчасті.
Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок.
Пшениця
До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська…
До плівчастих: спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва …
Карликова
Карталінська
Пшениця
М'яка пшениця - однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 1-1,5 м і більше. Це - самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресно. Стебло - прямостояча соломина.
Пшениця
Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої - опушені, завдовжки 15-25 см і більше, завширшки 1-2 см.
Листки пшениці
Колос різної довжини: короткий - до 8 см, середній - 8-10, довгий — понад 10 см.
За формою колос буває:
циліндричний з однаковою шириною уздовж колоса;
- веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи;
- булавоподібний , який до верхівки потовщується.
Пшениця
У колосі утворюється 15-25 колосків - здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2-3 нижні квітки.
Пшениця
Її насіння починає проростати при температурі 1-2 °C. Оптимальна температура під час сівби — 14 - 16 °C. При температурі 25 °C і вище формуються ослаблі проростки з тонкими корінцями, які сильно уражуються хворобами.
Пшениця - холодостійка культура.
Пшениця вимоглива до вологи. Протягом періоду вегетації вологість грунту повинна бути в межах 65-75%.
Пшениця
Через похмуру погоду восени відбувається неглибоке залягання вузла кущіння та погане загартування, від чого знижується: - морозо - і зимостійкість; - весною - вилягання; - під час наливу зерна - зниження вмісту білка в зерні.
Пшениця вибаглива до світла .
Пшениця вимоглива до ґрунтів. Добре розвивається на окультурених структурних ґрунтах із середнім механічним складом. Найкраще зростає на чорноземних, каштанових та сірих лісових ґрунтах. Погано підходять для вирощування пшениці солонцюваті ґрунти, легкі піщані та важкі за механічним складом глинисті грунти, у яких під час вегетації застоюється вода.
Пшениця |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ohorona-priroli.html | охорона прироли | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/1046e7a940f8e59d1671d6875355dabc.pptx | files/1046e7a940f8e59d1671d6875355dabc.pptx | “ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД до вивчення біології у 6 класі в умовах Нового Державного стандарту”
Підотувала:
Вчитель біології та хімії
ЗОШ І-І ступенів с. Підріччя
Федорук Руслана Володимирівна
Сучасний учень :
Має ,не тільки міцні знання,але й достатній рівень життєвих компетентностей;
Вміє успішно адаптуватися в швидко-змінному сучасному світі;
Вміє визначатись з колом своїх власних інтересів та уподобань, толерантно відстоює їх;
Впевнений у власних силах;
У майбутньому – активний член суспільства
Особистісно-орієнтований підхід спирається на такі основні положення: -- учень завжди суб҆єкт,а не об҆єкт навчання; --засвоєння учнем необхідних знань,умінь і навичок; --розвиток особистості учня як суб҆єкта навчання і виховання; --активна співпраця та співтворчість учня з учителем.
формує
Немає абстрактного учня… Мистецтво навчання і виховання полягає в тому,щоб розкривши сили і можливості кожної дитини дати відчути їй радість успіху в розумовій праці. В.О Сухомлинський
Додаток 1 до листа
Міністерства освіти і науки України
Від 01.07. 2014 №1/9 - 343
Педагогічні особливості навчання учнів у шостих класах
Витяг із додатка 3 до листа
Міністерства освіти і науки України
Від 01.07. 2014 №1/9 - 343
Основна школа
Біологія
Психолого - педагогічні особливості учнів - шестикласників
Складний період переходу від дитинства до юності;
Розвиток довільності всіх психічних процесів ( не контролюють свої емоції);
Бурхливий фізичний і розумовий розвиток;
Етичне і соціальне дорослішання;
Наочно-образна пам’ять(краще сприймають зовнішні ознаки ніж логічну суть);
Мимовльна(короткотривала) увага;
Підсилюються індивидуальні особливості розвитку(власний погляд,самостійне мислення, творчий підхід)
Головне завдання вчителя:
Простежити динаміку розвитку учня.
Визначити його особисті переваги в роботі з навчальним матеріалом.
Пізнати кожного учня як особистість.
Розкрити і розвинути його індивідуальні здібності( створити такі умови , за яких учень захотів би докласти додаткових зусиль).
УСПІШНА РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
Вчителю необхідно :
накопичити і систематизувати прийоми формування навчально-пізнавальних компентностей;
уміти проектувати навчальні задачі;
використовувати проблемно-пошуковий або дослідницький методи;
організовувати самостійну навчальну діяльність учнів;
максимально використовувати краєзнавчі матеріали;
Використовувати зміст навчальної програми і її структурних компонентів.
ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ
Інформаційний ( знання про природу і способи пізнання);
Операційний (уміння : загальнонавчальні і спеціальні);
Досвід творчої діяльності
Досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе .
Основні принципи особистісно-орієнтованого підходу на уроках біології
1.Індивідуалізації
2.Спіралеподібної побудови навчального матеріалу
3.Постійної самооцінки(самоаналіз)
4.Наближення до реального життя
5.Варіативності
6.Цілісності навчання
.
Щоб особистісно-орієнтовний підхід був ефективним, вчителю необхідно:
використовувати різні форми та методи навчально-пізнавальної діяльності;
розвивати комунікативні якості учня;
Створювати на уроці “ситуації розвитку та успіху”
Використовувати різні види пізнавальної діяльності
Опиратись на досвід учня,на його власні спостереження
Надати вивченню біології дослідницького характеру
З власного досвіду: цікаві прийоми на уроці біології у 6 класі
-- приваблива мета уроку
-- творчі завдання
-- ефект здивування
-- фантастична ситуація
-- відшукай біологічну помилку
-- практичне застосування теорії
Відомий педагог В.Ф.Шаталов відзначав :
“ … Нехай наші учні помиляються, нехай вони сперечаються і не погоджуються з нами, вчителями , нехай тільки вони ніколи не будуть байдужими “ , а саме активні методи та форми навчальної діяльності спонукають учнів до висловлення та обстоювання власної думки формують емоційно-ціннісне ставлення до предмета.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-chervonoi-knigi-ukraini1.html | "Рослини Червоної Книги України" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/1c09679feeab9510e10426ec556475f8.pptx | files/1c09679feeab9510e10426ec556475f8.pptx | Рослини Червоної Книги України
Рутвиця смердюча
Реліктовий вид. Багаторічна трав’яниста, короткоопушена рослина до 50 см заввишки. Цвіте у липні. Розмножується насінням, але насіннєве відновлення рослин пригнічене, тому популяції нечисельні. Росте па степових схилах, вапнякових та гранітних відслоненнях. Причини зміни чисельності – розробка вапняків, терасування схилів, протиерозійні насадження, випасання
Клокичка периста
Реліктовий кущ до 5 м висотою. Має білі або рожеві квіти в густих звисаючих китичках до 15 см завдовжки. Недарма латинська назва клокички походить від грецького “стафіллі” – кисть, китичка. Цей високодекоративний кущ трапляється рідко і нерівномірно. Росте в дубово-грабових і грабових лісах Придністров’я. Любить світло і багаті на кальцій грунти. Рослина має дуже оригінальні плоди – сильно здуті плівчасті пониклі коробочки, усередині яких містяться по одній – дві кулясті насінини. Вирощують клокичку перисту в ботсадах,подекуди в лісосмугах і парках. Охороняється у заказниках: Панівецька Дача, Циківський, Совий Яр.
Скополія карніолійська
Скополія – багаторічна рослина з товстим кореневищем названа так на честь італійського лікаря та відомого натураліста Г.А.Скополі. Це – середньоєвропейський лісовий вид на східній межі ареалу, пов’язаний з буковими лісами. На Україні зустрічається в Карпатах, а на схід доходить до східної межі букових лісів, на Поділлі – до р.Збруч. Скополія – лікарська рослина, використовується як основна сировина для отримання алкалоїдів атропіну і скопаламіну. Використовується і як декоративна рослина, в Англії, наприклад, в культурі з 1780 року. Ареал виду катастрофічно скорочується внаслідок знищення місць розповсюдження цієї рослини. Потребує охорони шляхом організації заказників.
Змієголовник австрійський
Реліктовий вид. Багаторічна трав’яниста, опушена рослина. Цвіте у травні – липні, розмножується насінням. Причини зміни чисельності – зривання на букети та випасання худоби. Росте на вапнякових відслоненнях, серед чагарників, на світлих трав’янистих схилах. Охороняється у державних заказниках: Панівецька Дача, Сатанівська Дача, та Совий Яр.
Зозулині черевички
Реліктовий вид на східній межі ареалу. Багаторічна трав’яниста рослина з родини орхідних. Цвіте у травні – червні великими білими квітами, які не мають нектару, запилюються бджолами та джмелями, яких приваблюють вирости епіхілія. Перший надземний листок з’являється на 8-му році після проростання, зацвітає на 10-12-му. Зростає на узліссях, галявинах, серед чагарникових заростей поодинці або групами по декілька особин. Охороняється в Княжпільському заказнику.
Курочка болотна
Багаторічна рослина, що росте на болотистих лісових галявинах і луках, серед осокових боліт і чагарникових заростей. У червні-липні розпускаються строкаті, білувато-рожеві численні квіти у вірхівковому суцвітті. Знищуюють її на букети. Гине вона і при викошуванні трав. Якщо зустрінете цю гарну рослину – не чіпайте її. Хай і інші помилуються квітучою болотною орхідеєю.
Цибуля коса
Багаторічна реліктова рослина заввишки 30-бОсм. Цвіте у червні-липні.Розмножується насінням. Єдине місце знаходження – долина р.Смотрич біля села Устя Кам’янець-Подільського району.Росте на стрімких вапнякових схилах.Трапляється в угрупуванні оману мечолистого
Десматодон ранда
Дернинки до 1 см заввишки, щільні, темно-зелені. Стебла прості або розгалужені. Нижні листки дрібні, верхні - широкояйцевидно-ланцетні, короткозагострені, вгорі по краю пласкі, внизу - відгорнеш. Однодомна рослина. Коробочка похила, косоянцевид-на, без перистома. Розмножується спорами.
Дифазіаструм сплюснутий
Багаторічна трав`яниста рослина з довгим (30-100 см) підземним або наземним повзучим стеблом. Гілки сплющені, вилчасторозгалужені. Численні стробіли на бокових гілках мають довгі ніжки, розгалужені на 2-3 коротші (до З см). Головна вісь, як і бокові, завершується стробілом. Спороносить у липні - вересні.
баранець звичайний
Багатолітня спорова рослина із стеблом, що підводиться, густо покритим дрібними лінійними гострими листками. Вид, чисельність популяцій якого різко скорочується. Вид з широким ареалом. Спори дозрівають з липня по жовтень. Добре розмножується вегетативним дорогою. За останніх 20 років в Карпатах вигляд сильно винищений унаслідок збору його як лікарської сировини. Там, де 15—20 років тому він зустрічався порівняно часто (полонина Рівна, гори Пікуй, Пожижівська та ін.), в даний час є рідкістю.
Сальвінія плаваюча
Рослина має короткі стебла, на яких попарно розташоване яскраво-зелене листя завдовжки до 1,5 см, округлої форми, покриті знизу тонкими бурими волосками. Сальвінію плаваючу акваріумісти успішно використовують не тільки для декорування акваріума, але для створення тіні іншим рослинам, що не переносять пряме яскраве світло. У природних умовах зимою рослини зазвичай гинуть, а навесні із спор розвиваються нові. У акваріумі в сприятливих умовах сальвінія росте круглий рік. Створює «живий килим», що захищає мешканців акваріума від яскравого світла, служить нерестовищем і укриттям для мальків.
марсилія чотирилиста
рослина-папороть з повзучим кореневищем, від кореневища росте окрема втеча, на самому верху якого всього один розділений на чотири частини темно-зелений лист діаметром до 5 см. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-bilkiv-zhiriv-ta-vuglevodiv-v-organizmi-lyudini0.html | Роль білків, жирів та вуглеводів в організмі людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/648ee50621ed492ed7ffe5b6fc67cf10.ppt | files/648ee50621ed492ed7ffe5b6fc67cf10.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pro-zhabuagu.html | Про жабу-агу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/c7ba6d8047cd5af38c847ae97913ef05.pptx | files/c7ba6d8047cd5af38c847ae97913ef05.pptx | Жаба-ага
Презентація на тему
У молодих жаб темна гладка шкіра з ще більш темними плямами і смугами, а привушні залози відсутні.
Як і у всіх нічних різновидів, зіниця горизонтальна.
Жаба-ага
Забарвлення тіла жаби-аги від темно-бурого, до світло сірого з темними плямами, живіт більш світлий з дрібними червоно-бурими плямами.
Розміри цих амфібій дуже великі, і можуть досягати довжини понад 30 см.
Вага самців досягає до 1 кг, самок до 2 кг.
Жаба-ага
Тривалість життя в природі невідома, але передбачається, що до 5-8 років, в неволі - до 10-14 років. Наприклад, відомо, що в неволі одна жаба прожила 15 років 10 місяців і 13 днів.
Аги ведуть нічний спосіб життя: день воліють проводити десь у притулках, а в сутінках виходять на полювання.
Жаба-ага
Сидять агі у вертикальному положенні, пересуваються короткими стрибками.
Займаючи оборонну позицію, жаба сопе, роздувається і піднімається на лапках, повертаючи голову в бік загрози і виставляючи привушні залози проти ворога.
Жаба-ага
Жаба-ага може випирскувати отруйну рідину на відстань до одного метра.
При виділенні отрути, спина жаби-аги покривається білою в'язкою рідиною.
Отрута, що проникла через слизову оболонку очей, обличчя, рота у людей викликає сильний біль, тимчасову сліпоту і запалення.
Отрута жаби-аги - це складний коктейль з 14 хімічних речовин, які діють на серце і нервову систему, що викликає слиновиділення, аритмію серця, підвищення кров'яного тиску, конвульсії і смерть.
Жаба-ага
Зазвичай в сухий прохолодний сезон жаби ховаються під валунами уздовж річок, під опалим листям, в покинутих норах інших тварин, сирих щілинах порожнеч, під щільними заростями трави та ін.
Жаба-ага
Деякі жаби закопуються в сирий ґрунт так, що на поверхні стирчать лише очі і маківка.
При низькій температурі аги стають млявими і впадають в заціпеніння.
Жаба-ага
У період линьки аги забираються в затишне місце, і надуваються там до тих пір, поки шар старої шкіри не лусне на спині, а потім, зрушуючи шкіру до рота, з'їдає її.
Розмножується жаба-ага у воді з повільною течією, з рівнем солоності до 15%. Перевагу віддає водоймам з прозорою водою, поряд з якими ростуть дерева, з високою щільністю рослинності і нейтральним рН.
Жаба-ага
Самець підіймається на самку і запліднює. Самка може носити на собі самця від декількох днів до двох тижнів, перш ніж відметати ікру.
У шлюбний період, коли температура води сягає 25'C, самці у нічний час виходять на мілководдя і починають голосно кричати (іноді навіть вдень).
Жаба-ага
Одну самку може запліднити кілька самців. Кожна доросла жаба за один сезон відкладає від 8 000 до 35 000 ікри, яка відкладається довгими прозорими нитками серед водної рослинності.
Жаба-ага
Є відомості, що самка можуть метати ікру не один, а два рази в рік (в залежності від місця проживання).
Жаба-ага
Після того, як ікра виметана і прикріплена, батьки перестають проявляти котрусь турботу про потомство.
Пуголовки жаби-агі дрібні, чорного кольору, з коротким тонким хвостом. Вони часто збираються у великих кількостях на мілководді, а пересуваються разом, створюючи, як би "чорний килим".
Жаба-ага
На відміну від інших видів, ці пуголовки ніколи не піднімаються на поверхню води за повітрям.
Пуголовки вимогливі до прозорості води, тому в каламутній воді їх значно менше.
Жаба-ага
Харчуються детритом, який вони зішкрібають з допомогою своїх п'яти рядів зубів, а воду фільтрують з допомогою зябер.
Виживання серед дрібних пуголовків вкрай низьке - всього до 1,7%, порівняно з загибеллю пуголовків від хижаків - тут виживання сягає аж 88%.
Жаба-ага
Великі пуголовки поїдають жаб ’ячу ікру і більш дрібних пуголовків свого ж виду (як живих, так і мертвих).
Пуголовки, у яких закінчується метаморфоз, можуть вижити без води протягом 10 годин, якщо ґрунт водойми вологий.
Жаба-ага
Метаморфоз відбувається через 3-20 тижнів після вилуплення личинок, що залежить від температури води і великої кількості їжі.
Вийшовши на сушу, жабенята залишаються біля водойми протягом 3-4 днів, в межах 0,5 м від води, оскільки їхнє серце та дихання ще погано розвинені, і велика частина газового обміну відбувається через шкіру. Потім вони починають свою подорож у "доросле життя".
Жаба-ага
На молодих жаб, поки у них тільки розвиваються привушні залози, полюють дорослі жаби-ага, мурахи, багатоніжки, павуки-вовки, дрібні ссавці і деякі птахи, наприклад, ібіси.
Поїдають ікринки та пуголовків жаби-аги бабки, жуки-плавунці, водяні клопи, п'явки, черепахи і раки. Деякі хижаки виїдають її живіт, уникаючи контакту з отруйною шкірою.
Жаба-ага
На дорослих жаб полюють крокодили, змії, водяні вужі, черепахи, водяні пацюки, ворони, чаплі, шуліки, кам'яні кроншнепи та інші тварини, які не сприйнятливі до їх отрути.
Жаба-ага
За рік доросла жаба здатна відкласти більше 30 000 ікринок, тому не дивно, що в деяких країнах ці жаби стали національним лихом.
Наприкінці 1880 р. жаба-ага була ввезена на Ямайку і Філіппіни для боротьби зі щурами.
Жаба-ага
В Австралії жаба-ага вважається серйозним шкідником за таких причин:
- домашні тварини і люди страждають від її отрути;
- тварини, що харчуються пуголовками і жабами, гинуть;
- жаба-ага розоряє пасіки, знищуючи медоносних бджіл;
- жаби-аги полюють на місцеву фауну;
- в деяких країнах є переносником сальмонельозу;
- конкурують за їжу з місцевими комахоїдними хребетними, наприклад, дрібними сцинками;
- жаба-ага може бути переносником захворювань, які передаються жабам і рибам.
Жаба-ага |
https://svitppt.com.ua/biologiya/psihologichne-zdorovya-lyudini.html | Психологічне здоров"я людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/d99b04e88f7e8a005ea98d115c723b6a.pptx | files/d99b04e88f7e8a005ea98d115c723b6a.pptx | Наукова робота Буковинська Мала Академія Наук Секція: Валеологія Тема: Психологічне здоров”я людини
Роботу виконала:
Сухопар Юлія
Чернівці
2014р.
План:
1.Поняття про психологічне здоровя
2.Критерії психологічної рівноваги
3. Велика кількість психічних захворювань діагностується у молодих людей
4. Пошкоджені нерви , психічне здоров’я
5. Стрес зменшує розміри мозку
6.Висновок
Поняття про психологічне здоров”я
Психічне здоров'я – це рівновага та сталість психіки людини,адекватне сприйняття реального світу;нормальна діяльність вищих психічних функцій.Психологічне здоровя стосується розуму,інтелекту та емоцій.
На думку директора відділу охорони психічного здоров'я ВООЗ Н. Сарторіуса, психічному здоров'ю можна дати таке визначення:
по-перше - це відсутність явних психічних порушень;
по-друге ~ певний резерв сил людини,
завдяки яким вона може
подолати не очікувані стреси;
по-третє - стан рівноваги між людиною
та навколишнім середовищем,
гармонії між ним та суспільством.
Психічні захворювання часто пов’язують з » неприродною » поведінкою. Експерти кажуть , що сьогодні » нормальна» людина зустрічається набагато рідше , ніж ми думаємо. Згідно з даними , опублікованими Всесвітньою Організацією Охорони здоров’я , до 20% дітей та підлітків у всьому світі страждають в тій чи іншій формі від психічних захворювань. Це на диво дуже велика кількість населення , яке, як правило , стереотипно , вважається здоровим. Фахівці повідомляють , що найчастіше психічні розлади торкаються молоді віком від 15 до 24 років. Більше того , наприклад , в Канаді ці захворювання є другою за значимістю причиною передчасної смерті або інвалідності.
Пошкоджені нерви,психічне здоров’я
Дослідники вже давно виявили,що знижена кількість мієлін( нервово- захисного волокна ) пов’язане з дегенеративними неврологічними розладами , такими як розсіяний склероз. У недавніх дослідженнях фахівців Синайської школи медицини було виявлено , що втрата мієлінової оболонки на нервових волокнах неминуче веде до розвитку психічних захворювань.
Мієлінізація (покриття мієліном нервових волокон) є найважливішим компонентом нервової системи. Цей процес відповідає за ізоляцію нервових волокон і ефективну передачу сигналів головного мозку. Незважаючи на те, що найчастіше фахівці при аналізі психічних захворювань акцентують увагу на самих волокнах , стан » проводки » також не менш важливо . Ще більш дивним є той факт , що мієлін може пошкодитися в результаті впливу на нього екологічних та соціальних факторів.
Стрес зменшує розміри мозку
Тривалий стрес або наявність стресових психічних захворювань може призвести до хронічного , довгострокового викиду хімічних речовин. Кортизол,гормон стресу,має можливість безпосередньо вбивати клітини мозку , погіршує його загальну продуктивність, а також зменшує мозок за допомогою клітинної атрофії.
Психологія здоров’я також розповідає про те, які емоції з якими органами можуть викликати проблеми. Гнів завжди відбивається на стані печінки, страх – нирок, а тривога – селезінки. Ображаючи людей, ви можете добитися виникнення шлункового захворювання, а засмучуючись – проблем з легенями. Не варто занадто чіплятися до людей, це провокує хвороби крові. А нав’язуючи іншим своє світогляд можна роздобути схильність до розтягування зв’язок і суглобів. Прихильність до матеріальних благ викликає грижу, а критикуючи оточуючих ви цілком можете заробити бронхіт, ангіну, пневмонію або нежить. Презирство до людей сприяє хворобам шкіри, а злість призводить до артрозу і артриту
Проблема ще і в тому, що люди часто не розуміють – їх захворювання викликане нічим іншим, як внутрішніми чинниками. Тому, щоб зайнятися профілактикою захворювань, які можуть бути спровоковані внутрішніми факторами, психологія здоров’я пропонує всім намагатися викликати у себе позитивні емоції і виховувати корисні якості: щедрість, радість, безстрашність, щирість, сердечність, любов, доброзичливість та інші.
Використані джерела:
http://svitohlyad.com.ua/osvita/psyholohiya-zdorovya/
http://wayoflife.dp.ua/psyxichne-zdorovya/shho-take-psyxichne-zdorovya/3/
Http://cikavi-fakty.com.ua/category/rizne/
http://www.nasze-slowo.pl/доброзичливість-породжує-доброзичл/
http://uk.wikipedia.org/wiki/Психологія
http://bucha-rada.gov.ua/index.php/home-site-frontpage/125-buchanski-novini-25-vid-1-lipnja-2011-roku/1416-faktori-jaki-vplivajut-na-zdorovja-pidlitkiv.html
http://mykolaivka-zosh.edukit.cn.ua/distancijne_navchannya/psihologiya/desyatj_porad_yak_pidtrimati_psihichne_zdorovya/
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/sadi-i-park-versalya.html | "Сади і парк Версаля" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/5ec2bafe3ac69ff6437900fea05dc4fa.pptx | files/5ec2bafe3ac69ff6437900fea05dc4fa.pptx | Сади і парк Версаля
Виконала учениця 11 класу Сидоряк Алла
Сади і парк Версаля знаходяться на частині території колишніх Королівських володінь у Версалі і є частиною Палацово-паркового ансамблю Версаля. Розташовані на захід від палацу, сади займають площу 815 гектарів, велика частина якої упорядкована в класичному стилі регулярного французького парку, який тут був доведений до досконалості знаменитим ландшафтним архітектором Андре Ленотром.
Сади мають статус юридичної особи публічного права і працюють під егідою Міністерства культури Франції, при цьому сади є частиною Національного надбання Версаль і Тріанон і одним з найбільш відвідуваних туристичних об'єктів Франції, приймаючи в рік понад 6 мільйонів відвідувачів.
Окрім ретельно підстрижених газонів і галявин, скульптур і партерів квітів, по всій території садів розташовані фонтани, які надають особливої унікальності садам Версаля. Фонтани датуються епохою Людовика XIV і в наші дні їх роботу забезпечує гідросистема, яка була встановлена ще в дореволюційній Франції. Щорічно з кінця весни до початку осені кожні вихідні влаштовуються грандіозні вистави — Grandes Eaux або Свята фонтанів — під час яких усі фонтани в парку працюють в повну силу
У 1979 році сади Версаля, разом з палацом, були внесені до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО
Часи правління Людовика XIII
Перші сади у Версалі були розплановані за Людовика XIII. Після того, як Людовик XIII у 1632 році остаточно викупив ці угіддя у Жан-Франсуа де Гонді і надалі взяв на себе у Версалі феодальну роль, на захід від палацу були створені регулярні сади. Того ж 1632 року перед вікнами невеликого шато висадили 6 квадратів вічнозеленого самшиту, а також влаштували терасу і сходи, що вели до партеру з круглим басейном. У західному напрямку вздовж центральної осі парку була прокладена довга алея, оточена живоплотом. Вона вела до найбільшої водойми парку, яка пізніше стане Басейном Аполлона. З цього часу в садах був створений знаменитий королівський панорамний вид. Це раннє планування, відоме в наш час за так званим планом Дю Буса 1662 року, показує встановлений рельєф місцевості, на якій розвивалися алеї саду. Планування саду вже було чітко прив'язане до осей північ-південь і схід-захід. З архівних записів видно, що сади, які проектувалися в ті часи Клодом Молле та Іларієм Массоном, існували без особливих змін до їх розширення, замовленого Людовиком XIV у 1660-х роках.
Часи правління Людовика XIV
У 1661 році, після арешту королівського суперінтенданта фінансів Ніколя Фуке, Людовик XIV став приділяти Версалю більше уваги. Силами наближених до Фуке — архітектора Луї Лево, художника Шарля Лебрена і ландшафтного архітектора Андре Ленотра — Людовик почав реалізацію проектів, спрямованих на розширення і оздобелння Версаля, і ці проекти зайняли решту епохи його правління.
Починаючи з цього часу, розширення палацу супроводжувалось розширенням садів Версаля. Відповідно, будівельні кампанії Людовика XIV поширювались також на сади, проходячи на кожному етапі під його наглядом.
Часи правління Людовика XV
Після від'їзду короля та його двору з Версаля одразу після смерті Людовика XIV в 1715 році, в житті палацу і парків настав час невизначеності. У 1722 році Людовик XV і його двір повернулися до Версалю. Мабуть, з огляду на застереження свого прадіда не починати дорогих будівельних кампаній, Людовик XV не затівав у Версалі будівельних робіт, зрівняних з кампаніями Людовика XIV. Під час правління Людовика XV єдиним істотним внеском в розвиток садів було завершення спорудження Басейну Нептуна (1738–1741 рр.)
Замість витрачання коштів на реконструкцію садів Версаля, Людовик XV — пристрасний ботанік — зосередив свої зусилля на Тріаноні. На ділянці, яку нині займає Ферма Королеви, Людовик XV влаштував і утримував ботанічні сади. Ботанічні сади були облаштовані в 1750 році і садівник-флорист Клод Рішар (1705–1784) став їх управителем. У 1761 році Людовик XV доручив Анж Жаку Ґабріелю спорудження Малого Тріанона, оскільки йому була потрібна резиденція для проведення часу поблизу від ботанічних садів. Саме в Малому Тріаноні Людовик XV захворів смертельною віспою; 10 травня 1774 король помер у Версалі.
Часи правління Людовика XVI
Після сходження на трон Людовика XVI парк і сади Версаля зазнали змін, схожих на Четверту будівельну кампанію Людовика XIV. Під впливом нових ідей, пропагованих Жан-Жаком Руссо і філософською партією, взимку 1774–1775 років сади були повністю пересаджені. Дерева й кущі, висаджені в епоху Людовика XIV, зрубали або викорчували для того щобфранцузький сад Ленотра і Ардуен-Мансара перетворити на парк англійського стилю.
Спроба перетворити шедеври Ленотра в пейзажний парк англійського стилю закінчилася невдачею. Поставленої мети досягти не змогли. Значною мірою через топологію ландшафту від англійської естетики відмовилися і сади пересадили знову в стилі регулярного парку. Однак, маючи намір заощадити, Людовик XVI доручив замінити палісадники — підстриженийживопліт, що утворює стіни боскетів і дуже трудомісткий у виконанні — на ряди лип і каштанів. Крім цього кілька боскетів, створених в епоху Короля-Сонця, зруйнували або значно перебудували. Найбільш істотним внеском в сади в епоху правління Людовика XVI став Грот Аполлона. Печера з грубого каменю, споруджена як боскет англійського стилю, стала шедевром Гюбера Робера. Там розмістили статуї зі зруйнованого Грота Фетіди.
Французька Революція
Епоха Наполеона I
Період Реставрації
Період Липневої Монархії; Друга Імперія
П'єр де Нолак |
https://svitppt.com.ua/biologiya/koti.html | Коти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/2b5fde868a2e3c737c089bf35808c3a4.pptx | files/2b5fde868a2e3c737c089bf35808c3a4.pptx | «Про котів»
Кішка - красиве, елегантне, дивно кмітливе створення з яскравою індивідуальністю.
Найдавніше археологічне свідоцтво одомашнення кішки було виявлено на Кіпрі, де в ході археологічних розкопок було знайдено спільне поховання людини і кішки, яке датується 7500 роком до н. е
Интересные факты о кошках
Падаюча кішка завжди діє однаково. Спочатку вирівнюється спина, потім ноги, а в кінці вигинається спина, щоб пом'якшити приземлення.
Кішки ніколи не нявкають один з одним. Це звук спеціально для людей.
Котяче вухо повертається на 180 градусів. У кожному вусі у кішки 32 мускула, щоб управляти вухом вони використовують дванадцять або більше м'язів.
Середній термін життя домашньої кішки - 15-20 років, у той час як для диких - від 3 до 5 років
Якщо кішка біля Вас, і її хвіст тремтить - це найбільше відчуття любові, яке вона може виразити.
Коли хвіст починає опускатися, значить, настрій змінився - можна відійти, вона не образиться.
Кішки бачать в напівтемряві набагато краще, ніж людина. Зіниці кішки-при яскравому світлі вузькі, точно щілинки. А
з настанням темряви - розширюються.
ПОРОДИ
. Домашня кішка - законна спадкоємиця перших кішок, приручених древніми єгиптянами ..
Деякі вчені висловлюють твердження, що не людина приручила кішку, а кішка "приручила" до себе людину.
Кішка: крупна, важка, з суворим, наче трохи з-під брів поглядом, незалежна, але любляча свого господаря.
Сибіряки - одні з найбільш кмітливих, легко яких навчають, що відрізняються вірністю саме
до господаря, а не до будинку.
Персидська
Кішки доброзичливі, товариські, а також безмежно віддані своїй господарям. Частіше вони веселі і грайливі, прекрасно ладнають з людьми, з іншими тваринами.
Сіамські.
Своєю назвою зобов'язані вони території проживання, а саме державі Таїланд, раніше називався Сіам. Кішечки володіють яскравим і досить унікальним характером. Тварини ласкаві, добрі і дуже довірливі. У сіамських кішок псується характер в результаті неуваги до них господарів.
Сфінкс.
Це доброзичливі та грайливі кішки, які позбавлені агресивності. Дуже люблять суспільство людей. Швидко знаходять спільну мову з іншими домашніми тваринами.
Донський сфінкс - це порода, з повним або ж частковим відсутністю шерсті.
Правильно вихована кішка не завдає хазяїну неприємних клопотів, а у важкі хвилини життя допоможе зняти нервову напругу, позбавить від стресу, відверне від сумних думок і повсякденних турбот.
Кішки дуже охайні вилизують шерсть так ретельно, що, здається, що не пропустять жодного волоска.
У кішки з'являється потомство. Крихітні кошенята. Вони здаються таким беззахисними.
Через 5-6 днів кошенята стають набагато активніше. Сплять вони вже не стільки, як у перші дні життя, набагато менше. Повзають в своєму кошику, намагаються навіть муркотіти.
Кошенята помітно підростають. Грають один з одним, борються, але невміло. Здаються незграбними і безпорадними |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozvitok-zhittya-v-proterozoysku-eru.html | "Розвиток життя в протерозойську еру" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/aef533b97c4fee5e5e2d99883be854a3.pptx | files/aef533b97c4fee5e5e2d99883be854a3.pptx |
Розвиток життя в
протерозойську еру
У протерозойську еру життя існувало також переважно в морі. Однак панували вже не прокаріоти, а зелені водорості (еукаріоти). У них з’являється розчленування тіла, що забезпечувало більшу поверхню всмоктування. Рештки фауни цієї пори нечисленні, але відомо, що вже тоді існували всі типи безхребетних.
Важливим ароморфозом розвитку тіла тварин була поява двобічної симетрії. З нею пов’язані диференціювання тіла на передню і задню частини, слинний і черевний боки. На передній частині зосереджуються органи чуття, нервові вузли, а в тварин, що мають вищу організацію, — головний мозок.
У цю еру в результаті ідіоадаптивних змін від найдавніших багатоклітинних організмів, що вели повзаючий спосіб життя і тому мали двобічну симетрію, виникли плоскі та круглі черви.
Унаслідок нових ароморфозів та ідіоадаптацій від нащадків найдавніших тварин, що мали двобічну симетрію, виникли молюски та кільчасті черви.
Споріднені з кільчастими червами членистоногі. Від найдавніших тварин із двобічною симетрією виникли також голкошкірі та хордові, що мають низку подібних ознак, які виявляються в характері розвитку та утворення скелета, будові шкіри, та відрізняються за цими ознаками від інших типів тварин.
У протерозої з’явились і найдавніші хордові — безчерепні. Представником цих організмів у сучасній фауні є ланцетник.
На суходолі у вологих місцях могли існувати бактерії, синьо-зелені водорості, одноклітинні тварини. Вони були першими ґрунтоутворювачами.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/skorpioni.html | "Скорпіони" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/f4fd170a442cefc0fd812b6ff4f2cdd2.ppt | files/f4fd170a442cefc0fd812b6ff4f2cdd2.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-zaneseni-do-chervonoi-knigi-ukraini.html | "Рослини занесені до Червоної книги України" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/af006f11ce4025203db0be4f9ae98751.pptx | files/af006f11ce4025203db0be4f9ae98751.pptx | Рослини занесені до Червоної книги України
Презентація Гурика Андрія
Зозулині черевички справжні
Зозулині черевички справжні — одна з найкрасивіших орхідей флори України. В Україні трапляється на більшій частині території, крім степової зони.
Цей вид має дуже красиві квіти, а тому сильно страждає від знищення людьми і є рідкісним на більшій частині ареалу, в тому числі, по всій Україні. Зацвітає ця чарівна орхідея лише на 16-17-й рік
Лунарія оживаюча
Лунарія оживаюча – реліктова рослина поширена в Європі та в Північній Америці. В Україні найчастіше трапляється в Карпатах, де на окремих ділянках лісів на кам’янистих ґрунтах утворює густий покрив. На рівнині вона є дуже рідкісною.
Підсніжник білосніжний
Підсніжник білосніжний – в Україні поширений переважно на Правобережжі, трапляється в Карпатах та Прикарпатті, на півдні Полісся, в Лісостепу. На Лівобережжі проходить східна межа поширення цього виду. Зростає в листяних лісах, на галявинах та чагарниках.
Основними причинами зменшення чисельності виду є масове зривання на букети, викопування цибулин.
Сальвінія плаваюча
Сальвінія плаваюча. Ця водна папороть поширена по всій Україні.
Знахідки древніх викопних решток виду свідчать про давнє походження виду і дають підстави вважати сальвінію третинним реліктом. Чисельність рослини в наш час зменшується через забруднення водойм.
Шафран Гейфелів
Поширена в Українських Карпатах, Закарпатті, Передкарпатті, Поділлі. Зростає у вологих листяних лісах, лісових галявинах, після-лісових луках, полонинах. Трапляється суцільними заростями у вигляді великих і малих островів, місцями невеликими групами.
Основними причинами зміни чисельності є зривання на букети, викопування бульбоцибулин, у зоні полонин - поїданням дикими свинями.
Плаун колючий
Плаун колючий — багаторічна, тіньовитривала, трав'яниста, вічнозелена рослина.
Росте в хвойних, рідше мішаних лісах. Поширена на Поліссі, в Карпатах, зрідка в лісостепу. Рослина лікарська. Потребує особливої охорони.
Водяний горіх плаваючий
Він трапляється по всій території України. Водяний горіх плаваючий зростає в тихих заводях, старицях, озерах. Оптимальними для нього є глибини метр-півтора, але може рости і на глибині до 4-х м. Водяний горіх здатний формувати цілі зарості.
Проліска дволиста
Проліска дволиста. Досить звичайний ранньовесняний вид. Але в окремих районах трапляється рідше від підсніжника.
Крокус сітчастий
Поширений в степу, Правобережному i Лівобережному лісостепу. Зростає на цілинних степах, в чагарниках, узліссях байрачних дібров. Їхня чисельність знижується через розорювання земель, надмірне випасання худоби, зривання на букети.
Печіночниця звичайна
Поширена в західному і правобережному Поліссі, у західному Лісостепу і західній частині правобережного Лісостепу. Райони заготівель - Житомирська, Волинська, Рівненська, частково Хмельницька області. Декоративна, лікарська рослина. Зацвітає рано і має тривалий період цвітіння. Придатна для декорування затінених місць під деревами. Потребує бережливого використання й охорони.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-bilkiv-v-organizmi-lyudini.html | "Роль білків в організмі людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/1560557bafbe99db3727186d08ae3eca.ppt | files/1560557bafbe99db3727186d08ae3eca.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shr.html | Теорія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/658c2e98079ed7f4d8e148f68e2294c6.pptx | files/658c2e98079ed7f4d8e148f68e2294c6.pptx | Теория Опарина-Холдейна о происхождении жизни на Земле
В протоклетках вроде кацерватов или микросфер шли реакции полимеризации нуклеотидов, пока из них не сформировался протоген – первичный ген, способный катализировать возникновение определенной аминокислотной последовательности - первого белка. Вероятно, первым таким белком был предшественник фермента, катализирующего синтез ДНК или РНК.
самоорганизация сложных органических соединений, возникновение на их основе и эволюционное совершенствование процессов обмена веществом и воспроизводства органических структур, завершающееся образованием простейшей клетки.
Эксперимент Миллера, ставший поворотным пунктом в этой области, был предельно прост. Аппарат состоял из двух стеклянных колб, соединенных в замкнутую цепь. В одну из колб помещено устройство, имитирующее грозовые эффекты - два электрода, между которыми происходит разряд при напряжении около 60 тысяч вольт; в другой колбе постоянно кипит вода. Затем аппарат заполняется атмосферой, предположительно существовавшей на древней Земле: метаном, водородом и аммиаком. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shmalgauzen-ivan-ivanovich.html | "Шмальгаузен Іван Іванович" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/ef35d190e7b4cf8a56663d917f53f4cf.ppt | files/ef35d190e7b4cf8a56663d917f53f4cf.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/perlina-nashogo-krayu-oleksandriya.html | Перлина нашого краю ОЛЕКСАНДРІЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/1915a8331617485d1db4a2649ad51806.pptx | files/1915a8331617485d1db4a2649ad51806.pptx |
Бистрова Олександра Дембіцький Владислав Рудько Марія Дорофєєва Вікторія
Перлина нашого краю
ОЛЕКСАНДРІЯ ЗНИКАЮЧІ РОСЛИНИ
Походження назви
Парк «Олександрія» був започаткований у 1797 році Олександрою Василівною Браницькою, і був названий саме на її честь. Хоча сама власниця стверджувала, що парк названо на честь імператора Олександра І, який відвідав цю живописну місцевість у 1816 році.
Велика увага завжди приділялася рослинності парку. Поряд з традиційними для нашої місцевості деревами на алеях дендропарку можна побачити понад 600 видів і форм екзотичних рослин, серед яких можна назвати сосну чорну, тополю канадську, сосну Веймутову, підсніжник,барбарис, червоний дуб, бегонію.
Барбарис Звичайний
Допоможемо зберегти і примножити красу рідного краю!
Природа – це краса життя! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/seminar-klas-zemnovodni-amfibii.html | Семінар "Клас Земноводні ( Амфібії)" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/af08f9afabc4b91d6596d0fd0d1e8dad.ppt | files/af08f9afabc4b91d6596d0fd0d1e8dad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pro-gusyachu-simeyku-rozpovid-malenka.html | Про гусячу сімейку розповідь маленька | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/ca1802ff7086710856c6b9c5069df184.ppt | files/ca1802ff7086710856c6b9c5069df184.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shntegraciya-v-biologii.html | Інтеграція в біології | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/1503e74dc4f565eb83807133335cdcfa.pptx | files/1503e74dc4f565eb83807133335cdcfa.pptx | Інтеграція як методична система в біології
Матеріали до педагогічної ради
Ніщо не може бути важливішим у світі, ніж уміння бачити предмет з усіх боків і серед тих обставин, у які він поставлений.
К.Ушинський
Інтеграція як методична система
Інтеграція - важлива умова сучасної науки. Наукове мислення сьогодні дедалі більше характеризується прагненням розглядати не окремі ізольовані об’єкти та явища життя, а їх більш чи менш широкі єдності.
Інтеграція навчальних предметів - це вимога часу, це творчість та мистецтво педагога.
Інтеграція – процес і результат створення нерозривно зв’язаного, єдиного, цілісного.
Результатом інтеграції є поява якісно нової властивості у навчанні – поєднання ізольованих навчальних предметів у цілісну систему знань. Тому, розвиток освіти як системи повинен реалізовуватися через системні знання, що є необхідними для формування цілісного мислення.
Інтеграція як методична система
Природа мудра. Все створила мовчки.
Й росинку поту втерла на брові,
На буреломах сходять мухоморчики,
Театр ляльковий просто на траві.
Ліна Костенко
Біологія – наука про життя
Уроки біології спрямовані на розкриття загальних закономірностей живої природи, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.
Інтеграція в біології дає можливість розглядати природні явища під іншим кутом зору, тобто з погляду інших предметів, повніше і глибше розкрити зв’язки між біологією та іншими шкільними (і нешкільними) предметами, тобто забезпечити підпорядкування окремого загальному.
Інтеграція в біології
Як і рекомендує методика вивчення біології, зв’язки між шкільними предметами я розділяю на внутрішньоциклові (між предметами природничого циклу) та міжциклові (між іншими науками).
Крім цього міжпредметні зв’язки я поділяю на: хронологічні, які використовуються по мірі вивчення певних тем та на зв’язки загальнопредметних умінь: пізнавальні, оцінюючі, прикладні.
Інтеграція в біології
Вивчення біології дає можливість використову-вати знання учнів майже із усіх шкільних дисциплін, тобто у біології має місце інтегративний характер навчання.
Для розкриття теми уроку з біології необхідно, щоб поняття учнів спиралися на інші базові предмети, на інформацію із ЗМІ та на власний життєвий досвід школярів.
Немає ні єдиного уроку, де я не звертаюсь до інших предметів.
Інтеграція в біології
Інтегративні (міжпредметні) зв’язки я використовую майже на всіх етапах уроків: актуалізації знань, вивченні та сприйманні нового матеріалу, систематизації та узагальненні знань, при проведенні лабораторних та практичних робіт.
Мої міжпредметні зв’язки є епізодичними, систематичними, односторонніми (біологія-хімія), двосторонніми (біологія-хімія-біологія); багатосторонніми (біологія-фізика-географія-біологія-історія-трудове навчання-біологія).
Інтеграція в біології
Внутрішньоциклова Інтеграція
Б
І
О
Л
О
Г
І
я
Міжциклова Інтеграція
Вивчаючи теорію Ч.Дарвіна ми прослідковуємо шлях 5-річної кругосвітньої подорожі вченого по карті.
Вивчаючи Центри походження культурних рослин М.І.Вавілова, по карті знаходимо батьківщину кожної культурної рослини, яку вирощуємо сьогодні.
Інтеграція з географією
Вивчаючи вчення про біосферу В.І.Вернадського ми згадуємо всі оболонки: атмосферу, гідросферу, літосферу та межі життя в них.
Вивчаючи компасні рослини, ми згадуємо, що таке компас, адже це рослини, листки яких розташовуються із заходу на схід, де б не знаходилося Сонце, що захищає рослину від перегрівання.
Вивчаючи морські одноклітинні, які дають поклади крейди, ми згадуємо, де вона знаходиться як осадова порода. А вивчаючи діатомові водорості, згадуємо, де знаходяться поклади діатомітів.
Інтеграція з географією
Вивчаючи коралові поліпи, ми згадуємо, що таке коралові рифи і де знаходяться коралові острови.
Вивчаючи водорості, ми згадуємо Саргасове море, знаходимо на карті, де воно знаходиться.
Вивчаючи рослинність різних кліматичних зон, різних материків, згадуємо всі материки і їхній клімат.
Часто згадуємо відомих мореплавців, наприклад, Х.Колумба, коли вивчаємо рослини, які ним завезені: квасолю, тютюн…
Інтеграція з географією
Тиск – це величина фізична.
Вивчаючи корені рослин згадуємо кореневий тиск, завдяки якому вода підіймається знизу вгору.
Вивчаючи рух крові від і до серця, ми також згадуємо артеріальний тиск.
Вивчаючи запах рослин, квітів чи пахучих залоз тварин, ми знову згадуємо тиск усередині клітин, наприклад, цибулі, у вакуолях яких він перевищує 24 атмосфери. Тому і має такі пирскаючі в очі властивості.
Інтеграція з фізикою
Оптику вивчає також фізика.
Вивчаючи фотосинтез, ми згадуємо фотони, електрони.
Вивчаючи будову ока, ми згадуємо оптичну систему ока, переломлення променів.
Вивчаючи рослинні пігменти, що надають різнобарвності рослинному світу, ми згадуємо, що це органічні речовини, які вибірково поглинають певні промені світла.
Інтеграція з фізикою
Густина – поняття фізичне.
Вивчаючи організми, які мешкають на суходолі і у воді, порівнюємо, що густина повітря в 770 разів менша за густину води.
Вивчаючи кажанів, дельфінів згадуємо ехолокацію, а це вже фізика.
Вивчаючи цвітіння рослин у різний час доби згадуємо барометр – також фізичний прилад.
Інтеграція з фізикою
Склад хімічних речовин в клітинах рослин, тварин та людини:
- формули неорганічних речовин – води та мінеральних солей.
- формули органічних речовин – білків, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот.
Інтеграція з хімією
Коли вивчаємо лікувальні властивості рослин згадуємо, які хімічні речовини вони накопичують, завдяки яким вони і мають лікувальну силу. Наприклад, коли вчимо пасльонові, то наголошуємо на тому, що серед них є отруйні рослини: блекота, дурман. Але в основному пасльонові – важливі сільськогосподарські та лікарські рослини.
Інтеграція з хімією
Вивчаючи досягнення в біології ми згадуємо давньогрецьких вчених: Теофраст, Арістотель, Архімед, Гіпократ, …
Вивчаючи спорові рослини ми згадуємо Другу світову війну, коли не вистачало матеріалів для перев’язок, тому мох сфагнум використовувався як перев’язочний матеріал.
Вивчаючи кістки та м’язи ми згадуємо Аххіла і чому одне із сухожиль ноги називають Аххілове сухожилля.
Вивчаючи кам’яновугільні ліси ми повертаємося до історії нашої планети, яка дала нам наше кам’яне вугілля.
Вивчаючи дерева ми згадуємо, що Петро І видавав укази: не вирубувати дуби, шовковицю… та шукаємо причини чому?
Інтеграція з історією
У математиці є поняття про розміщення частин тіла або фігури щодо певної осі чи площини, тобто поняття про симетрію. У біології виділяють типи симетрії:
- променеву – тіло поділяється кількома уявними площинами на багато подібних частин;
- двобічну – тіло умовною площиною поділяється на дві частини: ліву і праву, перед і зад.
Існують також асиметричні організми.
Інтеграція з математикою
Організми із променевою (радіальною) симетрією: гідри, медузи, кільчасті черви.
Організми з двобічною (білатеральною) симетрією – це майже всі тварини: комахи, ракоподібні, плазуни, ссавці…
Інтеграція з математикою
Вивчаючи ріст та види стебел згадуємо, що таке перпендику- лярність, овальність. Наприклад, прямостояче стебло росте перпендикулярно до поверхні землі.
Вивчаючи правило екологічної піраміди, згадуємо, що таке піраміда.
Інтеграція з математикою
Вивчаючи розміри органів, ми згадуємо, що таке площа, об’єм. Наприклад, площа шкіри – 2 кв.м; площа легеневих пухирців – 100 кв.м; об’єм крові – 5-6 л.
Вивчаючи молекулярну біологію та генетику, розв’язуємо задачі, які неможливо вирахувати без знання пропорцій та відсотків.
Інтеграція з математикою
Інтеграція з українською мовою
Всі відповіді учнів: і усні, і письмові повинні бути грамотними з погляду рідної мови. Якщо учень допускає безліч помилок у термінах та визначеннях, то це говорить про те, що учень не слухав на уроці, не вчив вдома, параграф не читався, а якщо і читався, то неуважно. Наприклад, вивчаючи клітини крові ми чітко пишемо і проговорюємо їхні назви. Наприклад, замість слова еритроцити учні пишуть “електроцити, еректроцити, еретроцити”.
Три помилки у тексті – це мінус один бал.
Вірші та проза про природу, про рослин і тварин є у Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко…
Л.Українка
- “З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічнозелена сосна
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.”
Ліна Костенко
- “Красива осінь вишиває клени,
Червоним, жовтим, срібним, золотим,
А листя просить - виший нас зеленим
Ми ще побудем. ще не облетим.”
Інтеграція з літературою
Усна народна творчість: загадки, приказки, прислів’я …
- “Яке коріння, таке й насіння”
“Зелене висить, жовте летить, а чорне лежить.”
Вірші: “Ходить гарбуз по городу…”, читаючи якого визначаємо систематику кожної рослини.
Німецький поет Йоганн Вольфганг Гете був відомим натуралістом. Він першим здогадався про видозміни органів, які назвав метаморфозами. Сьогодні ми їх вивчаємо.
Інтеграція з літературою
Вивчаючи зернові культури, ми говоримо про хліб для українського народу: “Хліб в народі з давніх часів був у глибокій повазі. Він – основа життя, Божий дар. Хліб – символ розмноження, тому він відіграє велику роль на весіллі. Він же символ щастя взагалі, і тому поважну людину зустрічають із хлібом, з хлібом ходять на свята до поважних людей, до родичів. Обмін хлібом – ознака повної згоди.”
Інтеграція з українознавством
Через віки пронесли українці любов до різних речей, тварин, а особливо рослин, тому що з давніх-давен вважали їх святинями свого народу. Їхні образи використовувалися в обрядах і звичаях, їх вишивали на рушниках, сорочках: калина, верба, дуб, вишня, барвінок, чорнобривці, любисток, соняшник, мальви… здавна уособлюють красу нашої України та духовну міць народу.
Інтеграція з українознавством
Біологія не може обійтися без малювання. У 7 та 8 класах ми часто виконуємо лабораторні роботи, де необхідно виконувати певні малюнки.
Рослин і тварин часто зображали на своїх полотнах відомі художники.
Інтеграція з образотворчим мистецтвом
Інтеграція з музичним мистецтвом
Ми всі знаємо безліч пісень про квіти, про природу, про весну, літо, осінь, характерними особливостями яких є рослини або тварини. Наприклад:
“Росте у лузі червона калина”,
“Ой смереко, смереко”,
“Лебедина вірність”.
(учні завжди продовжують перелік пісень).
Інколи лабораторні та практичні роботи проводяться під музичний супровід, так як сучасні діти постійно ходять у навушниках, тобто слухають різні мелодії і на уроці це допомагає спокійно думати над виконанням завдань.
Інтеграція з Фізичною культурою
Кожен з нас має свої фізичні характеристики і показники, що залежать від віку, стану здоров’я, настрою …
- При вивченні серцево-судинної, дихальної та м’язової систем ми з’ясовуємо вплив ритму і навантаження на роботу серця, легень, м’язів. Учні знають норму, а потім визначають вплив навантажень на організм.
Інтеграція з основами здоров’я
Більшість тем біології та основ здоров’я перекликаються, особливо ті, які пов’язані із впливом шкідливих факторів на життя.
Здоровий спосіб життя є одним із виховних завдань і біології, і основ здоров’я.
Інтегративні, а саме міжпредметні зв’язки виконують у навчанні біології декілька функцій:
- методологічну, яка виражається у формуванні сучасних уявлень учнів про цілісність та розвиток природи, засвоєння ними системного підходу до об’єктів живої природи (клітина, організм, біогеоценоз, біосфера);
- освітню, що складає формування системи знань про природу у більш повному та глибокому її розумінні;
- розвиваючу, яка відображає роль міжпредметних зв’язків у розвитку системного та творчого мислення, у розвитку умінь аналізувати та узагальнювати знання;
- виховну, яка відображається у необхідності встановлення міжпредметних зв’язків при здійсненні екологічного виховання, патріотичного, трудового, статевого, морального, естетичного …
- конструктивну, що полягає у вдосконаленні організації навчально-виховного процесу, у співпраці учителів інших предметів.
Інтеграція в біології
Ідея інтегрованого навчання сьогодні є надзвичайно актуальною, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої життєвої мети, творчо самостверджуватися в різних соціальних сферах.
Інтеграція в біології |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciyaya.html | СЕЛЕКЦІЯЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/655c9fc82b7235ea3e33da787b04695a.ppt | files/655c9fc82b7235ea3e33da787b04695a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pgl-eng-lecture.html | P-gl_Eng Lecture | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/796e59fb83735ad215626b844789ad2a.ppt | files/796e59fb83735ad215626b844789ad2a.ppt | Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Click to edit Master title style
Click to edit Master text styles
Second level
Third level
Fourth level
Fifth level
Introduction
Structure
Location and functions
Substrates and inhibitors
Important interactions
Future trends
Conclusion
Transporters are membrane proteins
Control the influx of essential nutrients and ions and the efflux of cellular waste, toxins and drugs
Controls cellular homeostasis
Transporters in body
ATP binding cassette Solute carrier
(ABC) (SLC)
- Primary active transporters (rely on ATP hydrolysis)
49 known genes for ABC proteins (7 families - ABCA to ABCG)
P-glycoprotein (P-gp, encoded by ABCB1, also termed MDR1)
1. Located in intestinal, renal, and hepatic epithelium
2. Selective absorption and elimination of endogenous substances and xenobiotics, including drugs
3. Work in concert with drug metabolizing enzymes
4. Tissue specific drug distribution
5. Protective barriers to particular organs and cell types
- Most important member of ABC family
- Transmembrane protein coded by MDR-1 gene
- Functions to actively pump a diverse array of xenobiotics out of the cells in which it is expressed
- Display a high level of constitutive (basal) ATPase activity, which is observed in the absence of added drugs
First described in 1976, by JULIANO & LING in Chinese hamster ovary cells selected in culture for colchicines resistance
PULLIAM et al. in 1985 discovered the particular increased penetration of ivermectin through the BBB resulting in 31-fold higher concentration of the drug in the brain than in the plasma in MDR knocked out mice
MICKISCH et al., 1991, found P-glycoprotein inhibition due to cyclosporine enhanced paclitaxel (Taxol) oral bioavailability
Single polypeptide
Two homologous halves
Each contains six
transmembrane domains
and a hydrophilic region
with an ATP-binding
domain
1) Epithelial cells of gastrointestinal tract
Influx of essential nutrients and ions and efflux of cellular waste , drugs etc.
Extensive overlap in the substrate specificities and tissue localization of P-gp and drug metabolizing enzyme in the cytochrome P450 (CYP3A4)
Lead to the hypothesis that these two proteins work together to protect the body from absorption of harmful xenobiotics, acting synergistically in the small intestine
2) Hepatocytes in liver
Even if drug is absorbed it is expelled into bile, enters intestine again
Work synergistically with CYP3A4 in liver
3) Renal epithelial cells
Efflux of drugs into tubular lumen, easily excreted
4) Tissues with barrier function
Blood brain
Blood testis
Blood placenta
limiting entry and accumulation of many drugs into the brain and contributing to the protective function of the central nervous system
5) Cancer cells
Highly expressed, leading to efflux of anticancer agents from cells
Resistance to these agents
Various classes of drugs
Resulting in efflux of drug from body, lowering their plasma concentration
P-gp induction or inhibition may have a substantial effect on the pharmacokinetics and pharmacodynamics of concomitantly administered drugs that are substrates for this transporter.
Digoxin
Absorption reduced due to co-administration of rifampicin (MDR1 inducer)
Renal excretion retarded due to concurrent administration of MDR1 inhibitors (verapamil, quinidine etc.)
Loperamide
Peripheral opioid for diarrhea, substrate for P-glycoprotein
Co-administration of quinidine (MDR1 inhibitors) has caused marked respiratory depression
Protease inhibitors
Ritonavir, Nelfinavir, Indinavir, Saquinavir substrates for P-glycoprotein
P-gp transport at the intestinal and/or hepatic level limits the systemic bioavailability
Poor penetration into the brain, testis
Treatment ineffective and development of resistance faster
Anticancer agents
MDR1 highly expressed in cancer cells, rendering resistant to anticancer agents
Reduced bioavailability
Paclitaxel, actinomycin D, vincristine etc. substrates for P-gp.
P-gp induction does not have a therapeutic role till date, P-gp inhibition is an attractive therapeutic approach to reverse multidrug resistance
Strategies to modulate P-gp function are being pursued actively in oncology reversal of multidrug resistance in tumours
several newly developed agents that inhibit P-gp function are in phase I-III clinical trials.
e.g. ONT 093
PSC 31665
Blockage of P-gp may be useful in facilitating greater intestinal absorption, bioavailability and penetration of protease inhibitors into HIV sanctuary sites as well as reduced excretion.
Simplify protease inhibitor-containing regimens by reducing the oral doses of protease inhibitors and the frequency at which they are taken
MDR1 gene polymorphisms increases susceptibility to diseases such as Parkinson's disease, inflammatory bowel disease, multi-drug resistant epilepsy and renal carcinoma.
MDR1 induction beneficial ???
P-glycoprotein encoded by MDR1 gene that influences drug pharmacokinetic and Pharmacodynamics
P-gp inhibition is an attractive therapeutic approach to reverse multidrug resistance
Kathleen M. Giacomini and Yuichi Sugiyama membrane transporters and drug response ; Goodman and Gilman's, Pharmacological basis of therapeutics;11;40-65;2005.
Bertram G. Katzung, Introduction, Basic and clinical pharmacology:11:9-10;2009
BRADY, J.M. et al., Tissue distribution and chemical induction of multiple drug resistance genes in rats; Drug Metabolism and Disposition, Baltimore; vol.30; 7; 2005.
CUMMINS, C. L. et al. In vivo modulation of intestinal CYP3A metabolism by P-glycoprotein: Studies using the rat single-pass intestinal perfusion model; Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics, Baltimore; v.305, n.1; p.306-314; 2006.
FROMM, M.F. Importance of P-glycoprotein at blood-tissue barriers; TRENDS in Pharmacological Sciences; v.25; n.8; p.423-429; 2004.
KHARASCH, E.D. et al. The effect of quinidine, used as a probe for the involvement of P-glycoprotein, on the intestinal absorption and pharmacodynamics of methadone. British Journal of Clinical Pharmacology, Oxford, v.57; n.5; p.600-610, 2003.
THANK YOU |
https://svitppt.com.ua/biologiya/selekciya-tvarin.html | "Селекція тварин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/b7c65aff7e93ed3ca41b66409ca0156f.ppt | files/b7c65aff7e93ed3ca41b66409ca0156f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozvitok-somatichnoi-i-vegetativnoi-nervovoi-sistemi-u-vikovomu-aspekt.html | Розвиток соматичної і вегетативної нервової системи у віковому аспекті | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/79c58bf9f15b2d40ebe04ec307365b63.pptx | files/79c58bf9f15b2d40ebe04ec307365b63.pptx | Розвиток
соматичної і вегетативної нервової системи
у віковому аспекті
Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму. Вона узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле та забезпечує взаємозв’язок організму з навколишнім середовищем. У дітей є багато морфологічних та функціональних особливостей в розвитку і будові нервової системи . У народженої дитини є цілий ряд безумовних рефлексів(смоктальний , пошуковий, хапальний, автоматичної ходи, опори, хоботковий , Керніга, Брудзинського та ін.), від якості яких залежить її подальший розвиток. Наявність деяких з цих рефлексів у дорослої людини вказує на наявність патології нервової системи. Знання розвитку та будови нервової системи необхідні для виявлення вроджених вад, захворювань головного та спинного мозку, периферичної та вегетативної нервової системи , уточнення їх етіології, патогенезу, морфогенезу та надання невідкладної долікарської допомоги при захворюваннях нервової системи . Згідно зі статистичними даними МОЗ України поширеність захворювань нервової системи серед дітей віком до 17 років в Україні за останнє десятиріччя значно підвищилась. У зв'язку з цим, особливої актуальності набуває рання діагностика вад розвитку, що сприяє своєчасному вирішенню питання про можливість подальшого пролонгування вагітності, яка, в свою чергу, визначається видом аномалії, сумісністю з життям і прогнозом щодо постнатального розвитку.
Актуальність теми
АФО нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
Морфологічні особливості головного і спинного мозку у віковому аспекті
Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених
Безумовні рефлекси новонароджених
Менінгіт.Менінгеальні симптоми
Нервово-психічний розвиток дитини першого року життя
Оцінка психоемоційного розвитку дитини
Вади розвитку нервової системи
Геронтологічні зміни нервової системи
Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи
Оцінка стану нервової системи пацієнта медичною сестрою та її дії
План практичного заняття
АФО
нервової системи
Нервова система поділяється на: центральну (головний і спинний мозок ) та периферичну.
Найважливіші функції нервової системи:
Ø Основне значення нервової системи полягає у забезпеченні найкращого пристосування організму до впливів зовнішнього середовища і здійсненні його реакцій як єдиного цілого;
Ø Нормальна взаємодія організму з зовнішнім світом;
Ø Забезпечення поведінки
згідно з умовами життя;
Ø Об’єднання і регуляція
всіх функцій організму,
його органів, тканин,
клітин і трішньоклітинних
структур;
Ø Пускова дія функціонування
(скорочення м’язів).
Центральна і периферична нервова система поділяються функціонально на
соматичну і вегетативну.
Соматична охоплює ті відділи центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи і органи чуття.
До вегетативної нервової системи відносять відділи головного мозку і нерви з їхніми розгладженнями, які іннервують переважно внутрішні органи:серце, судини, залози внутрішньої секреції, тралення, виділення, ріст, розмноження та інші.
Вегетативна (автономна) нервова система
регулює всі внутрішні процеси організму:
- функції внутрішніх органів і систем, залоз, кровоносних і лімфатичних
судин, гладкої і частково поперечно смугастої
мускулатури, органів почуттів.
вона забезпечує гомеостаз організму, тобто
відносна динамічна постійність внутрішнього
середовища і стійкість його основних фізіологічних
функцій (кровообіг, дихання, травлення, терморегуляція, обмін
речовин, виділення, розмноження та ін.)
- виконує адаптаційно трофічну функцію – регуляцію обміну речовин
стосовно до умов зовнішнього середовища. Симпатична частина вегетативної нервової системи бере початок у середній частині спинного мозку.
Парасимпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та
ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку
Вегетативна нервова система, в свою чергу, поділяється на симпатичну і парасимпатичну; які діють на один і той самий орган протилежно.
Тестовий контроль вихідних знань студента
«Так чи ні»
Парасимпатична частина вегетативної нервовї системи бере початок у середній частині спинного мозку.
Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і втрішньоклітинних структур – це функції переферичної нервової системи
Ні
Симпатична частина вегетативної нервовї
Це функції центральн нервової системи
Вегетативна (автономна) нервова система регулює всі внутрішні процеси організму: - функції внутрішніх органів і систем, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, гладкої і частково поперечно смугастої мускулатури, органів почуттів.
Так
Симпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку
Парасимпатична частина вегетативної нервової системи
Ембріональний розвиток нервової системи
8-10 годин після статевого акту 7-9 день – імплантація бластоцистіи в слизову матки
4тиждень 5 тиждень 6 тиждень 10 тиждень 13 тиждень 36 тиждень
Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ектодермального зародкового листка у вигляді медулярної пластинки, з якої в подальшому утворюється жолобок, краї його змикаються й утворюють медулярну трубку.
Передній кінець трубки на 2-му тижні стовщується. З цього стовщення
на 5—6-му тижні утворюються мозкові пухирі, які дають розвиток всім частинам головного мозку (довгастий мозок, міст і мозочок, середній, проміжний мозок, великі півкулі). Задня частина медулярної трубки залишається тонкою і з неї розвивається спинний мозок.
Таким чином нервова система має ектодермальне походження.
Із самої трубки утворюється мозкова тканина, порожнина трубки стає спинномозковим каналом і шлуночками головного мозку.
З країв жолобка утворюються периферійні ганглії та нерви.
Ембріональний розвиток нервової системи
До кінця 4-го тижня внутрішньоутробного розвитку в краніальній частині зародка є три мозкових міхура: передній (presencephalon), середній (mesencephalon) і задній або ромбовидній (rhombencephalon). В подальшому задній мозковий міхур ділиться на дві частини і дає початок задньому (metencephalon) і довгастому (myelencephalon) мозку. З кінцевого мозку розвиваються півкулі головного мозку.
Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається критичним періодом формування нервової системи.
з проміжного мозку формується зоровий горб, гіпоталамус,
шишковидне тіло, із середнього мозку – ніжки мозку, пластинка даху (чотири горбика),
із заднього – мозочок і міст мозку.
Порожнини мозкових міхурів в процесі розвитку перетворюються у шлуночки мозку і центральний канал спинного мозку.
З порожнини першого мозкового міхура утворюються бокові шлуночки,
з порожнини другого – ІІІ шлуночок,
з порожнини третього – Сільвіїв водопровід,
з порожнини четвертого і п’ятого – IV шлуночок.
Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку плода.
На 4—5-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання
ядер гіпоталамуса, клітин мозочка.
На 5-му місяці диференціюються головні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями.
Складний процес формування головного мозку не закінчується до моменту народження дитини.
З 4-7-го міс. починається структурна диференціація клітин внутрішньої коркової пластинки, а з 3-го міс. утворюється латеральна (Сільвієва борозна).
Частини головного мозку розвиваються нерівномірно.
5 тиждень
Довжина ембріона 6-9 мм.
Развіваются головний і спинний мозок, формується центральна нервова система.
З'являються серце, головка, ручки, ніжки, хвіст, жаберная щілину.
Можна розглянути особа з отворами для майбутніх очей, рота, ніздрів.
Утворюється плацента, яка є для плода його легенями, печінкою, шлунком, нирками. Плаценту ще називають дитячим місцем. Довжина плоду на 7-му т. досягає 12 мм, вага - 1 г . Плід вже має вестибулярний апарат, зачатки живота, грудей, очей. Розвивається головний мозок, пальчики на ручках. Плід починає рухатися. Довжина зародка на 8-му тижні досягає 20 мм. Сформовано тіло плода. Різниться особа, носик, вушні раковини, ротик. Продовжує рости скелет, нервова система вдосконалюється. В області ротика, личка, долоньок з'являється шкірна чутливість. Відмирають зяброві щілини, з'являються зачатки статевих органів.
Ембріофетальний період
( 6 - 8 тиждень)
Це один з найбільш важливих етапів розвитку малюка. Розвивається нервова система і практично всі органи. Усі м'язи плода розвиваються. На руках і ногах пальчики вже мають нігтики.
Чутливість має все тіло малюка. Він чіпає своє тіло, пуповину, стінки плідного міхура. Таким чином, розвиваються тактильні відчуття плода.
З’являються перші безумовні рефлекси.
Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці ВУР.
На 4—5-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка.
На 5-му місяці диференціюються головні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями.
З 4-7-го міс. починається структурна диференціація клітин внутрішньої коркової пластинки, а з 3-го міс. утворюється латеральна (Сільвієва борозна).
Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається критичним періодом формування нервової системи.
Частини головного мозку розвиваються нерівномірно.
Складний процес формування головного мозку не закінчується до моменту народження дитини.
Ранній фетальний період
9 -28 тиждень
На прикінці цього періоду добре сформований смоктальний рефлекс. Він часто смокче великий палець руки.
Таке заняття його заспокоює, зміцнює м'язи щелеп і щік.
Залежно від того, палець якої руки смокче дитина, можна припустити правшою або лівшею він буде.
Малюк штовхається, вивчає простір, який його оточує. В цей час нормальна кількість поштовхів дитини становить 10 разів на протязі години.
В цей період значно збільшується маса мозку, глибина і число звивин.
Найважливіші функції життєдіяльності плода управляються спинним мозком, відділами центральної нервової системи.
Після народження розвиватимуться функції кори головного мозку.
Дитина може піднімати і повертати голову, завдяки збільшенню тонусу м'язів. Активно реагує на світло, може мружитися від прямих променів сонця.
Пізній фетальний
29-40 тиждень
Тестовий контроль вихідних знань студента
«Так чи ні»
Ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка відбувається на 6-му місяці ВУР
НІ
Так
на 4-5-му місяці
З проміжного мозку формується зоровий горб, гіпоталамус, шишковидне тіло,
із середнього мозку – ніжки мозку, пластинка даху (чотири горбика)
Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ентодермального зародкового листка у вигляді медулярної пластинки
НІ
У ВУР спочатку збільшується кількість нейронів, а потім прискорюється поділ гліальних клітин з допоміжною функцією, їх утворення продовжується після народження.
Так
З ектодермального зародкового листка
Морфологічні особливості головного мозку
у віковому асперкті
Головний мозок лат. cerebrum– це орган, який відіграє
найбільш важливу роль у життєдіяльності
людини, це орган пристосування до умов
оточуючого середовища.
Маса головного мозку складає 10 % маси тіла
новонародженого(приблизно 350-400 г), в дітей віком
16-17 років - 2,5 % від маси тіла (близько 1300-1400 г).
До 2-х років маса мозку дитини дорівнює масі мозку дорослого.
Окремі частки мозку розвиваються нерівномірно (лобна і тім’яна долі ростуть швидше скроневої і потиличної).
У новонароджених і дітей дошкільного віку головний мозок коротший і ширший.
До 4 років ріст мозку у довжину, ширину і висоту майже рівномірний, а з 4 до 7 років найбільш інтенсивно збільшується його висота.
В нервових волокнах та клітинах головного мозку у новонароджених мієлінізація відсутня і розпочинається після народження.
Найбільш інтенсивно процес мієлінізації відбувається в кінці 1-го – на початку 2-го року, закінчується до 3-5 років.
Швидкість проведення нервових імпульсів по немієлінізованих волокнах 0,6-2 м/с, в той час як по мієлінізованих волокнах - від 10-15 до 15-35 м/с.
Більша частина кори головного мозку новонародженого складається з 6 шарів.
Розвиток нейронів у великих півкулях передує появі борозен і звивин.
В перші місяці життя нейрони є не тільки в сірій, але й в білій речовині і вже до 3-х років будова більшості нейронів мало відрізняється від нейронів дорослого.
Характерною для раннього віку є висока проникливість гематоенце-фального бар’єру, менша вираженість борозен і звивин кори, відсутність багатьох з них.
До 7 років борозни стають глибокими, довшими, розгалуженими; звивини - випуклі, широкі, масивні; збільшується кількість третинних борозен.
У новонароджених дітей сіра речовина кори головного мозку не відме-жована від білої, тому що нервові клітини розташовані в межах білої речовини. Однак, з 3-х років чітко визначається диференціація клітин кори.
У 8 років кора мало відрізняється від кори мозку дорослої людини, але морфологічна побудова триває до 22-25 р.
Клітини кори головного мозку у новонароджених зберігають ембріональний характер будови до 5 міс. життя. Їх налічується 14-16 млрд.
Після 3 міс. з’являються клітини Пуркіньє.
Кора великих півкуль
Кора головного мозку забезпечує вищу регуляцію всіх життєво забезпечуючих систем організму, а також складні форми мовної і мислительської діяльності.
Мозочок
Впливає на функцію деяких автономних центрів, проте головна його роль - це забезпечення узгодженої рухової активності.
Мозочок - головний керівний орган рухової системи, який здійснює координацію і контроль усіх видів рухів - від простих рухових актів, до складних форм поведінкової рухової активності.
Мозочок у новонароджених недорозвинений.
Його півкулі мають малі розміри, їх вкриває тонкий шар
сірої речовини, на поверхні якого мало борозен і звивин.
Розташований він вище, ніж у дорослих.
Мозочок довгастої форми, розташований високо.
Диференціація його кори відбувається в 9-11 міс., тому
дитина починає краще орієнтуватися в просторі,
покращується координація його рухів..
Повне формування клітинних структур мозочка закінчується до 7-8 років.
функції
Передній мозок (prosencephalon) складається з двох частин - проміжного мозку, куди належать зорові бугри і підбугорна ділянка, і кінцевого, куди належать кора і підкіркові вузли.
Проміжний мозок межує з середнім, а великий мозок зверху і з боків вкриває всі інші відділи мозку.
Проміжний мозок складається з чотирьох частин: надгір'я (епіфіза), згір'я (таламуса), підзгір'я (гіпоталамуса) і третього мозкового шлуночка
Епіталамус (надзгір'я) складається з шишкоподібної залози (епіфіз), двох повідців (вуздечок), що з'єднують його з таламусом, та епіталамічної спайки.
Вуздечки разом з їхнім ядром стосуються нюхового аналізатора.
Шишкоподібна залоза (епіфіз) є залозою внутрішньої секреції.
Згір'я (таламус) - або зорові горби
-проходить уся чутлива інформація, за винятком імпульсів від нюхових рецепторів
- центром сомато-сенсорної системи - інформація від шкірних рецепторів тулуба,
- пропріорецепторів м'язів і суглобів, - іннервація лицевої частини голови
-формування цілісного сприйняття організму (схеми тіла).
-важлива роль у гностичних і мовних функціях. (У разі ушкодження порушується схема тіла,
тобто здатність відчувати положення в просторі окремих частин власного тіла.)
Інформація в згір'ї переробляється і направляється до півкуль великого мозку. При ураженні згір'я прояв емоцій порушується, змінюється характер відчуттів.
Згір'я ще називається центром больової чутливості.
Передній мозок
Підзгір'я є головним підкірковим центром регуляції
вегетативних функцій організму.
Вплив підзгір'я здійснюється як через нервову систему, так і
через залози внутрішньої секреції.
Збуджене підзгір'я зумовлює :
- секрецію адреналіну і норадреналіну,
бере участь у регуляції діяльності серцево-судинної і
травної системи
-регуляція функцій парасимпатичної частини автономної
нервової системи
- пригнічує активність травного каналу,
- прискорює ритм серцевих скорочень
-підвищує артеріальний тиск,
збільшує в крові вміст адреналіну і норадреналіну, що свідчить про вплив задніх ядер
згір'я на функцію симпатичної частини автономної нервової системи.
- регуляція багатьох ендокринних залоз і обміну речовин.
(зруйнування веде до атрофії статевих залоз. Тривале подразнення його може привести до раннього статевого дозрівання, виникнення виразок на шкірі, виразки шлунку, дванадцятипалої кишки.)
- участь в регуляції температури тіла
- роль в регуляції водного обміну вуглеводів,
-сну і неспання.
(При пошкодженні деяких ядер підзгір'я виникає ожиріння за рахунок надмірного споживання жирів, ураження інших ядер зумовлює катастрофічне схуднення при різко зниженому апетиті.)
Отже, гіпоталамус є вищим інтегративним центром автономних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних функцій. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром для різних видів поведінкових реакцій - харчової, захисної, сексуальної тощо.
задня група ядер гіпоталамуса (задній гіпоталамус) є регуляторним центром симпатичної нервової системи,
а передня група ядер (передній гіпоталамус)регулює функції парасимпатичної нервової системи
Ушкодження або руйнування різних відділів гіпоталамуса спричинюють зміни відповідно до їх функціонального призначення: афагії (відмова від їжі), смерті від голоду, гіпоталамічну гіперфагію (жадобу до їжі).
-захисна поведінкова реакція, яка має назву несправжньої люті. У людей такий тип поведінки вважається емоційним виразом страху і люті.
- знаходиться також центр захисної поведінки (неподалік від харчового). Стимуляція цієї зони зумовлює у ссавців чіткі захисні поведінкові реакції, які мають назву несправжньої люті, оскільки вони, як правило, безадресні. Такі реакції є видоспецифічними. Вони супроводжуються слиновиділенням, розширенням зіниць, пілоерекцією, почастішанням дихання. У людей такий тип поведінки вважається емоційним виразом страху і люті.
До моменту народження більша частина ядер згір'я добре розвинена. Після народження відбувається збільшення згір'я. Цей процес триває близько 13-15 років. Ядра закінчують свій розвиток в період статевого дозрівання.
Довгастий мозок найбільш розвинутий з усіх структур мозку, тому у новонароджених добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення та ін.
Довгастий мозок - це продовження спинного мозку,
довжина його приблизно 28 мм.
Центральний канал спинного мозку продовжується в
канал довгастого мозку, значно розширюючись і
перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок.
Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у
внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження в основному
сформовані.
Довгастий мозок у новонароджених відносно великий, має горизонтальне положення, його центри функціонально незрілі, лабільні.
До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку закінчується
Довгастий мозок
Довгастий мозок прямо (черепні нерви) або опосередковано (провідні шляхи ЦНС, сітчастий утвір) зв'язаний з периферичною нервовою та іншими відділами ЦНС.
У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри - дихальної, серцевої діяльності і судинорухові.
Тут же знаходяться центри, за участю яких здійснюються рефлекси, пов'язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т.д.),
а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю,
блювання, кліпання, виділення сліз і т.д.).
Якщо відокремити довгастий мозок від середнього,
то в тварин виникає стан
децеребраційної ригідності:
кінцівки і хвіст випрямлені, голова закинута
Спереду довгастого мозку лежить у вигляді білого масивного потовщення -вароліїв міст, який складається з білої речовини, утвореної поперечними волокнами.
Сіра речовина міститься в його товщі окремими острівцями - ядрами.
На задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста є заглибина, яка має форму ромба і називається ромбоподібною ямкою.
Це дно четвертого мозкового шлуночка, який становить собою продовження спинномозкового каналу.
У горі ромбоподібна ямка переходить у вузький сільвіїв водопровід, що з'єднує четвертий мозковий шлуночок із третім.
В товщі ромбоподібної ямки лежать ядра 8 пар черепних нервів, а саме:
V пара - трійчастий нерв лат. nervus trigeminus; VI пара - відвідний нерв лат. n. abducens ;
VII пара - лицевий нерв лат. nervus facialis ; VIII пара - присінково-завитковий нерв лат. Nervus
vestibulocochlearis;
IX пара - язикоглотковий нерв лат. n. glossopharyngeus; X пара - блукаючий нерв лат. nervus vagus ;
XI пара - додатковий нерв лат. nervus accessorius ; XII пара - під'язиковий нерв лат. n. hypoglossus.
Ближче до центру, навколо серединної борозни, розміщені рухомі ядра цих нервів, а збоку, але теж недалеко від центру, - вегетативні.
функції варолієвого моста
Вароліїв міст, або міст (pons),
розташований на нижній поверхні
головного мозку у вигляді широкого
виступу з поперечною посмугованістю
Він межує спереду з ніжками великого
мозку, позаду - з довгастим мозком, а по боках переходить у середні мозочкові ніжки, в товщі яких виступають корінці трійчастого нерва.
Ядра моста беруть участь у регуляції сльозові потовиділення, координації актів жування і ковтання, кліпання очима тощо. Парасимпатичне ядро блукаючого нерва входить до системи рефлекторної регуляції дихання і кровообігу.
Міст у новонароджених розташований високо і після народження починає перемішуватись униз до тіла потиличної кістки.
Варолієв міст
спинний мозок
лат. Medulla spinalis
Рефлекторна функція спинного мозку
полягає у здійсненні складних рухових реакцій організму.
Спинний мозок іннервує всю скелетну мускулатуру, крім м'язів голови, які іннервуються черепними нервами.
У спинному мозку містяться рефлекторні центри мускулатури
тулуба, кінцівок шиї.
Тут же розташовано багато центрів автономної нервової системи.
Рефлекси сечовипускання і дефекації зв'язані з функцією спинного мозку.
Соматичні рефлекси - це рухові рефлекси кінцівок, тулуба чи його
частин.
Рефлекси розтягання, або власні міотатичні рефлекси м'язів, - це рефлекси, які ініціюються подразненням пропріорецепторів - рецепторів скелетних м'язів або їхніх сухожилків.
Сухожильні рефлекси належать до числа рефлексів, що мають велике значення для підтримування положення тіла, швидкого встановлення рівноваги.
Рецептори сухожильних рефлексів знаходяться у скелетних м'язах (пропріоцептори) і збуджуються при розтягуванні м'язових волокон. Якщо вдарити по сухожиллю, то м'яз розтягується і це приводить до збудження рецепторів і виникнення рефлексу.
Сухожильні рефлекси - колінний, п'ятковий - завжди можна викликати у дитини на першому ж році життя. Формування їхніх рефлекторних дуг відбувається ще на 6-7-му місяці антенатального розвитку.
Колінний рефлекс у немовлят супроводжується скороченням привідних м'язів протилежної ноги, внаслідок чого нога повертається всередину.
Колінний рефлекс у дітей не спостерігається після 7 місяців, тому що його гальмують вищі центри нервової системи. Знову у дітей з'являється колінний рефлекс після 2 років і надалі зберігається на все життя.
П'ятковий рефлекс з'являється у більшості дітей після 7-8 місяців і також існує протягом всього життя.
Крім рухових, спинний мозок здійснює велику кількість вісцеральних рефлексів, за допомогою яких регулює функцію внутрішніх органів і систем. Звичайно, ці рефлекси перебувають під контролем вищих відділів ЦНС, зокрема, кори великого мозку.
Спинний мозок здійснює і провідну функцію.
Розвиток спинного мозку
Коли в ембріона головний мозок знаходиться на стадії мозкових пухирів, спинний мозок досягає значних розмірів. На ранніх стадіях розвитку плоду спинний мозок заповнює всю порожнину хребетного каналу.
Потім хребетний стовп випереджає в рості спинний мозок до моменту народження закінчується на рівні III поперекового хребця.
Подвоєння маси спинного мозку відбувається в 10 міс, потроєння — у 5 років. Довжина його збільшується в 10 років, але це збільшення менше, ніж збільшення самого хребта. Тому нижній кінець спинного мозку в цьому віці переміщується вгору і стає на рівні II поперекового хребця (у новонародженого — на рівні IV хребця).
З віком збільшується загальна кількість спинномозкової рідини, нарощується її тиск. У нормі під час спинномозкової пункції в новонароджених рідина витікає окремими краплями, з віком рідина витікає швидше (20—40 крапель за 1 хв).
У новонароджених спинномозкова рідина ксантохромна, після 14-го дня стає прозорою. Зменшується вміст білка від 0,4—0,8 г/л у період ново народженості до 0,16—0,24 г/л у 6 міс. Змінюється цитоз клітин, їх зменшення відбувається до 6 міс.
Ріст і дозрівання спинного мозку закінчується в 20 років. За цей час його маса збільшується у 8 разів.
Кровопостачання мозку в дітей краще, ніж у дорослих. Цим пояснюється велика капілярна сітка, яка розвивається після народження.
\ Потреба мозку в кисні в новонароджених у 20 разів вища, ніж у дорослих. Однак відтік крові від головного мозку гірший. Тому мозкова тканина в дітей дуже чутлива до підвищення внутрішньочерепного тиску. Чим менший вік дитини, тим більша проникність гематоенцефалітного бар'єра.
Вегетативна нервова система, особливо її симпатичний відділ, формується відразу після народження, парасимпатична система дозріває пізніше.
Мієлінізація блукаючого нерва відбувається тільки після 1 року життя.
Тестовий контроль вихідних знань студента
«Так чи ні»
До 4 років ріст мозку у довжину, ширину і висоту майже рівномірний, а з 4 до 7 років найбільш інтенсивно збільшується його висота.
ТАК
З 5-ти років чітко визначається диференціація клітин кори головного мозку.
НІ
В нервових волокнах та клітинах головного мозку новонароджених мієлінізація відсутня і розпочинається після народження
ТАК
З 3-х років
Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених
Дослідження функцій черепних нервів у новонароджених
представляє складну задачу. Необхідно враховувати вікову еволюцію функцій,
незрілість багатьох структур мозку.
І пара. - Нюховий нерв. (лат. nervus olfactorius) На різкі запахи новонароджені реагують незадоволенням, змикають повіки, морщать лоб, стають неспокійними, кричать.
ІІ пара - зоровий нерв (лат. nervus opticus). У новонароджених всі необхідні для зору відділи очного яблука сформовані, за винятком fovea centralis, яка у них менш розвинена, ніж інша частина сітківки. Неповний розвиток fovea centralis і недосконало діюча аккомодация знижують можливість ясного бачення предметів (фізіологічна далекозорість).
Штучний джерело світла викликає у новонародженого рефлекторне змикання повік і легке відкидання голови назад.
Рефлекс кліпання, який виникає при наближенні предмета до очей, у новонародженого відсутній; він з'являється тільки на 2-му місяці життя.
Ill, IV і VI пари: окоруховий (лат. nervus oculomotorius), блоковий (лат. nervus trochlearis), відвідний нерви (лат. nervus abducens).
У новонародженого зіниці однакової величини, з живою, прямою і дружньою реакцією на світло.
Рухи очних яблук здійснюються роздільно: ще немає бінокулярного зору. Поєднані руху очей непостійні, виникають випадково. Очні яблука часто спонтанно конвергируют до середньої лінії, у зв'язку з чим періодично спостерігається сходяться косоокість. Воно не повинно бути постійним, в іншому випадку це свідчить про ураження центральної нервової системи.
При дослідженні окорухових нервів у новонароджених важливо звертати увагу на величину очних щілин.
У перші дні у новонароджених, частіше у недоношених, можна спостерігати симптом « заходу сонця»: дитину, що знаходиться в горизонтальному положенні, швидко переводять у вертикальне, очні яблука повертаються вниз і всередину, в широкій очній щілини стає видна смужка склери; через кілька секунд очні яблука повертаються в початкове положення. Наявність цього симптому після 4-тижневого віку в поєднанні з іншими симптомами свідчить про поразку нервової системи, підвищенні внутрішньочерепного тиску.
Фіксацію погляду на предметі іноді можна відзначити вже у 5 - 8-денних дітей, але більш постійної вона стає з 4 - 6-го тижня життя.
В 9 - 10-денному віці новонароджені роблять перші спроби стежити за рухомими яскравими предметами, при цьому здійснюють руху тільки очні яблука, голова залишається нерухомою.
Після 4 тижнів поступово з'являється поєднаний поворот голови і очних яблук. Розвиток фіксації погляду на предметі пов'язано певною мірою зі ступенем психічного розвитку.
Своєчасне поява фіксації погляду є сприятливим симптомом, що свідчить про нормальний психічному розвитку.
Якщо у дитини затримано психічний розвиток, фіксація погляду з'являється пізно, вона непостійна, дитина швидко втрачає предмет з поля зору і стає до нього байдужим.
При ураженні окорухових нервів може бути сходящееся і рідше розходиться косоокість. Птоз у дітей раннього віку може бути обумовлений недорозвиненням м'язів, що піднімає верхню повіку, аплазією ядра окорухового нерва і нерозділенням в ембріогенезі функцій м'язів крилоподібної і піднімає верхню повіку (жувальної-мигальна синкинезия).
Парези погляду у новонароджених частіше бувають уродженими. Їх причиною є недорозвинення стовбура головного мозку.
Відвідний нерв (лат. нерви abducens) - VI пара черепних нервів інервує латеральний прямий м'яз, відповідає за відведення очного яблука.
V пара - трійчастий нерв. У новонароджених перевіряють функцію рухової порції, спостерігаючи за актом смоктання. При ураженні рухової порції трійчастого нерва спостерігаються звисання нижньої щелепи, зміщення її в хвору сторону, затруднене смоктання, атрофія жувальної мускулатури на
ураженій стороні.
При ураженні I гілки трійчастого
нерва корнеальний рефлекс
відсутній mito знижений.
VІІпара - лицьовий нерв. Дослідити функцію лицьового нерва у новонародженого можна, спостерігаючи за станом мімічної мускулатури під час смоктання, крику, плачу новонародженого, а також викликаючи ряд рефлексів, що вимагають для свого здійснення участі мімічної мускулатури (рогівковий, корнеальний, пошуковий, хоботковий, смоктальний) .
Периферичний парез лицьової мускулатури зустрічається у новонароджених, витягнутих за
допомогою порожнинних щипців, коли травмуються кінцеві
гілки п facialis.
Спостерігаючи за новонародженими, можна відзначити
розширення очної щілини на боці ураження; при крику
кут рота перетягується в здорову сторону.
Грубе ураження лицьового нерва затрудняє
смоктання: дитина не може щільно захоплювати
сосок, іноді молоко витікає з кута рота.
Пошуковий рефлекс пригнічений на стороні
ураження. Погладжування в області кута рота
викликає рефлекторний поворот голови в бік
подразника, а опускання кута рота затруднене.
Центральний парез лицьової мускулатури діагностувати важче - асиметрія носогубних складок у новонароджених слабо виражена і не завжди пов'язана з ураженням VII пари черепних нервів.
VІІІпара - слуховий і вестибулярний нерви. На різкий звуковий подразник новонароджений відповідає змиканням повік (акустико-пальпебральний рефлекс), реакцією переляку, зміною дихального ритму, руховим занепокоєнням, поворотом голови. У відповідь на звуковий подразник відбуваються сіпання
очних яблук, миготіння, зморщування чола, відкривання
рота, розгинання руки, стискання
пальців кисті, припинення крику, смоктальних рухів і ін.
Є дані, які свідчать про те, що ще до народження плід
відповідає раптовим рухом на звуковий подразник, що
виникає за межами материнського організму.
В міру зростання і розвитку дитина спочатку починає
реагувати на голос матері, але інші звуки ще локалізує, до 3-го місяця він починає реагувати на звуки, локалізувати їх.
У немовляти з ураженням нервової системи реакція на звуковий подразник значно запізнюється. Поряд з цим нервово-психічний розвиток дитини на 1-му році життя тісно пов'язаний з нормальним розвитком слухового аналізатора.
Вестибулярний аналізатор починає функціонувати ще
у внутрішньоутробному періоді. Переміщення плода в
матці призводить до збудження рецепторів вестибулярного
нерва, які посилають імпульси до ядер
окорухових нервів, руховим клітинам мозочка, стовбура
головного і спинного мозку.
Вестибулярний апарат має велике значення для нормального розвитку дитини. Порушення його функції може зробити негативний вплив на формування рухових функцій.
При просуванні плода пологовими шляхами відбувається збудження вестибулярного апарату, в результаті чого у новонароджених в перші дні життя можна спостерігати спонтанний, горизонтальний ністагм, який стає більш чітким після слабких рухів голови.
В нормі ністагм непостійний.
Постійний ністагм у новонароджених свідчить про ураження нервової системи. При важкому внутрішньоутробному ураженні нервової системи, внутрішньочерепних крововиливах у новонароджених можна рано спостерігати горизонтальний, вертикальний і копіювальний ністагм. Крововиливи в сітківку, двостороння катаракта, атрофія сосків зорових нервів також можуть бути причиною ністагму.
IX, X пари - язикоглотковий і блукаючий нерви.
У новонароджених дослідити функцію IX, X черепних нервів можна, спостерігаючи за синхронністю актів смоктання, ковтання і дихання.
При ураженні IX, X пар нервів порушено ковтання: дитина тримає молоко в роті, довго не ковтає, насилу бере
груди, кричить під час годування,
захлинається.
Крик монотонний, мало
модульований.
Рання діагностика бульбарного
синдрому дуже важлива, оскільки
Потрапляння їжі - в дихальні шляхи
Часто призводить до аспіраційної пневмонії.
XI пара - додатковий нерв.
При ураженні XI нерва у новонароджених відсутня поворот голови в протилежну сторону, спостерігаються закидання голови назад, обмеження підняття руки вище горизонтального рівня.
Подразнення додаткового нерва супроводжується спастичною кривошиєю і посмикуванням голови в протилежну сторону. У новонароджених кривошия найчастіше за все є результатом механічної травми грудино-ключично-сосцевидного м'яза.
При сідничному передлежанні, коли проводиться вилучення головки за допомогою різних акушерських маніпуляцій, іноді відбувається надрив м'яза з подальшим її укороченням за рахунок розростання сполучної тканини. В 50 - 60% випадків ураження додаткового нерва поєднується з пошкодженням плечового сплетіння в пологах.
При геміатрофії відзначається недорозвинення грудинно-ключично -соскового
м'яза і як наслідок - кривошия.
У дітей з важкою формою дитячого
церебрального паралічу при вираженій
патологічній постуральній активності, що
протікає з елементами торсійної дистонії, голова постійно повернена в один бік, що призводить до розвитку спастичної кривошиї, яка в свою чергу підтримує патологічний розподіл м'язового тонусу. Тому при обстеженні новонароджених необхідно диференціювати ці стани.
XII пара - під'язиковий нерв.
Положення язика в роті, його рухливість, участь в акті смоктання дають уявлення про стан під'язикового нерва.
У дітей раннього віку з
церебральним паралічем при
двосторонньому ураженні
кортико-нуклеарних шляхів
функції мови порушуються
(псевдобульбарний синдром).
Атрофії м'язів язика при цьому
не виявляється.
При вадах розвитку може спостерігатися макроглосія - збільшення розмірів язика. Іноді відзначається вроджене недорозвинення язика (синдром Гроба).
Рухова сфера. Дослідження рухової функції є основою для оцінки неврологічного статусу дитини раннього віку. При внутрішньоутробних, інтранатальних і постнатальних ураженнях нервової системи страждає передусім розвиток моторики, тому необхідно ретельно проаналізувати рухову активність, обсяг активних і пасивних рухів у різних положеннях - на спині, животі, у вертикальному положенні.
У розвитку моторики дитини можна намітити дві взаємопов'язані тенденції: ускладнення рухових функцій і згасання, редукцію ряду вроджених безумовних рефлексів. Редукція цих рефлексів не означає їх повного зникнення, а навпаки, свідчить про включення в систему складних моторних актів. Водночас затримка редукції, пізніше згасання цих рефлексів говорять про відставання в розвитку дитини. Тривале обстеження дитини виснажує її відповідні реакції і утруднює огляд. Тому слід визначити групу найбільш важливих для діагностики рефлексів, які мають значення при оцінці неврологічного статусу. Збудливість дитини пов'язана з віком, стомлюваністю, настроєм, сонливістю, насиченням їжею.
При дослідженні безумовних рефлексів потрібно дотримуватись оптимальних умов.
Рефлекси будуть виразні, якщо викликаються в спокійній обстановці, коли дитина не відчуває явищ дискомфорту, а нанесені подразнення не завдають болю.
Якщо дитина неспокійна або сонлива, дослідження проводити недоцільно. Для отримання більш достовірних даних новонародженого потрібно обстежити повторно протягом декількох днів. Досліджуючи безумовнорефлекторну діяльність новонародженого, необхідно враховувати не тільки наявність того чи іншого рефлексу, але і час його появи з моменту нанесення подразнення, його повноту, силу й швидкість згасання.
Безумовні рефлекси новонароджених
Безумовні рефлекси, які проявляються в новонароджених, поділяються на три категорії.
Стійкі автоматизми, що зберігаються на все життя.
До них належать ковтальний, глотковий, кон'юнктивальний, надбрівний, сухожилкові рефлекси кінцівок.
Транзиторні рудиментарні рефлекси,
що відображають специфічні умови рівня розвитку рухового аналізатора. Згодом ці рефлекси зникають. До них належать смоктальний, хоботковий, пошуковий, долонно-ротовий (оральні автоматизми), хапальний рефлекс, рефлекс Моро, автоматичні — ходи, повзання, рефлекси Галанта, Переса (спінальні сегментарні автоматизми), лабіринтний, асиметричний та симетричний шийні тонічні рефлекси (мієлоенцефальні).
Автоматизми, які з'являються після народження і тому виявляються пізніше.
До них належать мезенцефальні установчі автоматизми (лабіринтні рефлекси), прості й ланцюгові шийні та тулубні рефлекси.
сегментарні рухові автоматизми, забезпечуються сегментами мозкового стовбура (оральні автоматизми) та спинного мозку (спінальні автоматизми),
і надсегментарні позотонічні автоматизми,
що забезпечують регуляцію м'язового тонусу в залежності від положення тіла і голови (регулюються центрами довгастого та середнього мозку).
Основні безумовні рефлекси немовляти можна розподілити на дві групи:
Пошуковий рефлекс
При обережному, ніжному погладжуванні області
кута рота малюка, дитина починає опускати нижню губу,
відхиляти язичок в бік подразника і активно «шукати» материнські груди. Важливий момент: при перевірці цього рефлексу не варто торкатися до губ дитини (отримаєш хоботковий рефлекс) І ще: подразнення області кута ротика дійсно повинно бути легеньким – якщо малюк відчує дискомфорт, він відверне голову в протилежну сторону.
При больовому подразненні відбувається поворот тільки голови в протилежну сторону. Пошуковий рефлекс добре виражений перед годуванням. Важливо звернути увагу на симетричність рефлексу з двох сторін. Асиметричність рефлексу спостерігається при ураженні лицьового нерва. При дослідженні пошукового рефлексу слід також відзначити, яка інтенсивність повороту голови, чи маються хапальні рухи губами.
Пошуковий рефлекс спостерігається у всіх дітей до 3-4 місячного віку, а потім з'являється реакція на зоровий подразник, дитина пожвавлюється при вигляді пляшечки з молоком, при приготуванні матір'ю грудей до годування.
Пошуковий рефлекс є основою для формування багатьох мімічних (виразних) рухів: хитання головою, усмішки. Спостерігаючи за годуванням дитини, можна відзначити, що вона, перш ніж захопити сосок, робить ряд рухів (гойдає головою), поки міцно не захопить сосок.
Рефлекс зазвичай зберігається в перші 3-5 місяців життя, але іноді може бути присутнім і довше.
Рефлекси новонароджених і грудних дітей.
Випинання губ малюка у вигляді своєрідного «хоботка» у
відповідь на швидкий уривчастий
дотик (легке постукування)
до них пальців дорослого.
Цей рефлекс є постійним
компонентом смоктальних рухів.
Зазвичай хоботковий рефлекс
зберігається протягом перших
2-3 місяців життя, потім згасає.
Хоботковий рефлекс
Проявляється у дитини у відповідь на будь-
яке значиме роздратування ротової
порожнини – якщо в ротик немовляти
потрапляє будь-який предмет, у тому числі і сосок або соска,
малюк одразу приступає до ритмічних смоктальних рухів.
Цей найважливіший рефлекс повністю
сформований вже на 26 –му тижні ВУР,
присутній у доношеного новонародженого і
зберігається, зазвичай, весь перший
рік життя.
Смоктальний рефлекс
захисний;
рефлекс повзання (Бауера):
рефлекс опори і автоматична хода;
хапальний рефлекс
Лабіринтний тонічний рефлекс
Спробуй викласти дитину на живіт – і вона «автоматично» поверне голову в бік. Біологічний сенс цього рефлексу зрозумілий і без довгих пояснень – він дозволяє маляті дихати навіть у такому незручному положенні. У дітей з ураженням центральної нервової системи захисний рефлекс може бути відсутнім, і, якщо не повернути пасивно голову дитини в сторону, він може задихнутися. У дітей з церебральним паралічем при посиленні екстензорного тонусу спостерігається тривалий підйом голови і навіть запрокідиваніе її назад.
Рефлекс зазвичай присутній вже в перші години життя.
Спинальні рухові автоматизми у новонароджених
Захисний рефлекс
У новонародженого немає готовності до стояння, але він здатний до опорної реакції. Якщо тримати дитину вертикально на вазі, то він згинає ноги в усіх суглобах. Поставлена на опору, дитина випрямляє тулуб і стоїть на напівзігнутих ногах на повній стопі. Позитивна опорна реакція нижніх кінцівок є підготовкою до крокових рухів. Якщо новонародженого злегка нахилити вперед, то він робить крокові рухи (автоматична хода новонароджених). Іноді при ходьбі новонароджені перехрещують ноги на рівні нижньої третини гомілок і стоп. Це викликано більш сильним скороченням аддукторів, що є фізіологічним для цього віку і зовні нагадує ходу при дитячому церебральному паралічі. Реакція опори і автоматична хода фізіологічні до 1 - 4 міс, потім вони пригнічуються Тільки до кінця 1-го року життя з'являється здатність самостійно стояти і ходити, яка розглядається як умовний рефлекс і для свого здійснення вимагає нормальної функції кори великих півкуль. У новонароджених з внутрішньочерепною травмою, народжених в асфіксії, в перші тижні життя реакція опори і автоматична хода часто пригнічені або відсутні. При спадкових нервово-м'язових захворюваннях реакція опори і автоматична хода відсутні через м'язову гіпотонію. У дітей з ураженням центральної нервової системи автоматична хода затримується надовго.
Рефлекси опори і автоматичної ходи новонароджених.
з'являється у новонародженого при натисканні
на його долоні. Іноді новонароджений так сильно
обхоплює пальці, що його можна підняти вгору
(рефлекс Робінзона).
Цей рефлекс є філогенетично давнім.
Новонароджені мавпи захопленням кистей
утримуються на волосяному покриві матері.
При парезах рук рефлекс ослаблений або відсутній.
У загальмованих дітей реакція також ослаблена, у збудливих, навпаки, посилена. Рефлекс фізіологічен до 3 4 місяців, в подальшому на базі хапального рефлексу поступово формується довільне захоплювання предмета.
Наявність рефлексу після 4 - 5 міс. свідчить про поразку нервової системи.
Такий же хапальний рефлекс можна викликати і з нижніх кінцівок. Натискання великим пальцем на подушечку стопи викликає підошовне згинання пальців.
Хапальний рефлекс
Новонародженого укладають на живіт (голова по
середній лінії). У такому положенні він здійснює
повзаючі рухи –спонтанне повзання. Якщо до
підошов приставити долоню, то дитина рефлекторно
відштовхується від неї ногами і повзання посилюється.
У положенні на боці і на спині ці рухи не виникають.
Координації рухів рук і ніг при цьому не спостерігається.
Повзаючі рухи у новонароджених - стають вираженими на 3 - 4-й день життя.
Рефлекс є фізіологічним до 4 міс. життя, потім він згасає. Самостійне повзання є попередником майбутніх локомоторних актів.
Рефлекс пригнічений або відсутній у дітей, народжених в асфіксії, а також при внутрішньочерепних крововиливах, травмах спинного мозку. Слід звернути увагу на асиметрію рефлексу. При захворюваннях центральної нервової системи повзаючі рухи зберігаються до 6 - 12 міс, як і інші безумовні рефлекси.
Рефлекс повзання (Бауера) і спонтанне
повзання.
. Якщо провести по підошві по
зовнішньому краю стопи від
п'ятки до пальців, то виникає:
1) тильне розгинання великого пальця;
2) згинання інших пальців у бік підошви;
3) пальці розходяться віялом.
Зникає рефлекс у 2 роки.
Рефлекс Бабінського
З’являється у здорових дітей з легким напруженням м'язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо вони лежать на животі, і таким же легким напруженням розгиначів- кінцівок при зміні положення на спині. Цей рефлекс у здорових дітей зникає наприкінці першого місяця життя.
Лабіринтний тонічний рефлекс
При подразненні шкіри спини паравертебрально
вздовж хребта новонароджений згинає спину,
утворюється дуга, відкрита в бік подразника.
Нога на відповідній стороні часто
розгинається в тазостегновому і колінному
суглобах. Цей рефлекс добре викликається
з 5 - 6-го дня життя.
У дітей з ураженням нервової системи він може бути ослаблений
або зовсім відсутніми протягом 1-го місяця життя.
При ураженні спинного мозку рефлекс відсутній тривало.
Рефлекс є фізіологічним до 3 - 4-го місяця життя.
При ураженні нервової системи цю реакцію можна
спостерігати в другій половині року і пізніше.
Рефлекс Галанта.
Дитина лежить на животі, пальцем проводять по остистих відростках хребта від куприка до шиї, що викликає:
1) прогинання тулуба;
2) згинання верхніх і нижніх кінцівок;
3) піднімання голови, таза;
4) іноді сечовиділення, дефекацію, крик. Зникає рефлекс у 4 міс.
Пригнічення рефлексу в період новонародженості і затримка його зворотнього розвитку спостерігається у дітей з ураженням центральної нервової системи.
Рефлекс Переса.
Викликається різними прийомами: ударом по поверхні, на якій лежить дитина, на відстані 15 см від його головки, то дитина відводить руки вбік і розгинає пальці, потім руки повертаються в попереднє положення.
Рефлекс виражений відразу після народження, його можна спостерігати при маніпуляціях акушера.
У дітей з внутрішньочерепною травмою рефлекс в перші дні життя може бути відсутнім. При геміпарезах, а також при акушерському парезі руки спостерігається
асиметрія рефлексу Моро.
При різко вираженому гіпертонусі мається неповний рефлекс Моро: новонароджений тільки злегка відводить руки. В кожному випадку слід визначити поріг рефлексу Моро - низький або високий. У грудних дітей з ураженням центральної нервової системи рефлекс Моро затримується надовго, має низький поріг, часто виникає спонтанно при неспокої, різних маніпуляціях.
У здорових дітей рефлекс добре виражений до 4 - 5-го місяця, потім починає згасати; після 5-го місяця можна спостерігати лише окремі його компоненти.
Рефлекс Моро.
Найважливіші етапи моторного розвитку дитини - здатність піднімати голову, сидіти, стояти, ходити – тісно пов'язані з удосконаленням регуляції м'язового тонусу, адекватним перерозподілом його в залежності від положення тіла в просторі.
У цій регуляції беруть активну участь центри
довгастого мозку (дієнцефальні),
а в подальшому - центри середнього мозку
(мезенцефальні).
Несвоєчасна редукція дієнцефальних позотонических рефлексів призводить до формування патологічної тонічної активності, яка перешкоджає оволодінню найважливішими руховими функціями.
Надсегментарні позотонічні автоматизми.
До міеленцефальних позотоничних автоматизмів відносяться :
асиметричний шийний тонічний рефлекс,
симетричний шийний тонічний рефлекс,
тонічний лабіринтний рефлекс.
Центри їх розташовані в області довгастого мозку.
Асиметричний шийний тонічний рефлекс. Якщо повернути голову лежачого на спині новонародженого так, щоб нижня щелепа перебувала на рівні плеча, то відбувається розгинання кінцівок, до яких звернуто обличчя, і згинання протилежних. Більш постійної є реакція верхніх кінцівок.
Симетричний тонічний шийний рефлекс. Згинання голови викликає підвищення флексорного тонусу в руках і екстензорного - в ногах.
Тонічний лабіринтний рефлекс - в положенні на спині відзначається максимальне підвищення тонусу в розгинальних групах м'язів, в положенні на животі - в згинальних.
Лабіринтний і тонічні шийні рефлекси в період новонародженості спостерігаються постійно, але виражені не так яскраво, як всі інші рефлекси.
Міеленцефальні позотонічні рефлекси фізіологічні до 2 міс.
(у доношених дітей).
У разі недоношеності ці рефлекси зберігаються більш тривалий
час (до 3-4 міс). У дітей з ураженнями нервової системи, що перебігають
зі спастичними явищами, тонічні лабіринтні і шийні рефлекси не згасають.
Залежність м'язового тонусу від положення голови в просторі і від
положення голови по відношенню до тулуба стає різко вираженою.
Це перешкоджає послідовному моторному і психічному розвитку.
Паралельно з редукцією міеленцефальних позотонічних автоматизмів поступово формуються мезенцефальні настановчі рефлекси (ланцюгові симетричні рефлекси), що забезпечують випрямлення тулуба.
Спочатку, на 2-му місяці життя, ці рефлекси рудиментарні і проявляються
у вигляді випрямлення голови (лабіринтний випрямляючий інсталяційний рефлекс на голову).
Цей рефлекс стимулює розвиток ланцюгових симетричних
рефлексів, спрямованих на пристосування тулуба до вертикального положення.
Ланцюгові симетричні рефлекси забезпечують установку шиї, тулуба, рук, тазу і ніг дитини.
- за поворотом голови в бік, виробленим активно або пасивно, відбувається ротація тулуба в ту ж сторону.
В результаті цього рефлексу дитина
до 4-го місяця може з положення на
спині повернутися на бік.
Якщо рефлекс яскраво виражений,
то поворот голови призводить до різкого
повороту тулуба в напрямку ротації голови
(поворот блоком).
Цей рефлекс виражений вже при народженні, коли
тулуб дитини слід за що повертається головою.
Відсутність або пригнічення рефлексу може бути причиною затяжних пологів і гіпоксії плоду.
Шийна випрямляюча реакція
Захисна реакція рук - розведення їх у сторони, витягування вперед, відведення назад у відповідь на раптове переміщення тулуба. Ця реакція створює передумови для утримання тіла у вертикальному положенні. Рефлекс Ландау є частиною випрямляючих рефлексів. Якщо дитину тримати вільно в повітрі обличчям вниз, то спочатку він піднімає голову, так що особа перебуває у вертикальній позиції, потім настає тоническая екстензія спини і ніг; іноді дитина вигинається дугою. Рефлекс Ландау з'являється у віці 4 - 5 міс, а окремі його елементи і раніше.
Рефлекс Ландау.
У відповідь на погладжування долонною боку кисті виникає згинання пальців і загарбання предмета. Іноді при викликанні цього рефлексу дитина утримує предмет або палець так міцно, що таку дитину можна за пальці підняти вгору - ця фаза рефлексу отримала
назву рефлексу Робінсона. Таким чином,
виявляється, що новонароджений, зовні
здається зовсім безпорадною істотою, може
розвинути в руках таку «мускульну силу»,
яка утримує його власне тіло в підвішеному стані. До 3-4 міс цей безумовний рефлекс
трансформується в умовний - дитина
починає хапати іграшки цілеспрямовано.
Хороша вираженість хапального рефлексу і рефлексу Робінсона сприяє швидкому розвитку умовного рефлексу і тим самим - розвитку м'язової сили в руках і сприяє більш швидкому розвитку тонкої ручної зручності
Рефлекс підвішування Робінсона
Менінгіт - це гостре інфекційне запальне захворювання оболонок головного та спинного мозку.
Менінгіти діляться, в залежності від типу запалення в оболонках мозку, на гнійні і серозні (асептичні).
Якщо менінгіт розвивається без наявності попереднього вогнища інфекції або захворювання, він називається первинним.
До первинних менінгітів можна віднести ентеровірусний, паротитний, герпетичний, лімфоцитарний хоріонменінгіт, менінгококовий та деякі інші.
Вторинні менінгіти розвиваються на тлі інфекційного, іншого захворювання або травми голови.
З вторинних менінгітів, найчастіше, зустрічаються пневмококовий, стафілококовий, стрептококовий, сальмонельозний та інші.
Основним клінічним проявом менінгіту є
менінгеальний синдром, до якого відносяться наступні
симптоми:
головний біль,
нудота,
блювання,
загальна гіперестезія,
специфічна менінгеальна поза,
менінгеальні симптоми.
Головний біль частіше буває дифузним, але іноді може мати локалізацію в області чола або потилиці. Виникнення головного болю пов’язують з подразненням чутливих закінчень в оболонках мозку. Такий самий механізм блювання, що супроводжує головний біль, при менінгіті.
Блювання зумовлює безпосереднє подразнення рецепторів блукаючого нерва. Частіше йому передує нудота, але може бути й раптове блювання. При менінгіті воно не полегшує стан, не пов’язане з прийомом їжі чи ліків. Характерним є не сам факт наявності блювання, а багаторазове його повторення протягом доби без видимих причин.
Гіперестезія, або підвищена чутливість при менінгіті може бути тактильною, зоровою та слуховою.
До них відносяться такі, як ригідність м'язів потилиці, симптом Керніга, різні варіанти симптому Брудзинського (верхній, нижній, щічний, лобкової), симптом Гілл.
До найбільш важливих симптомів менінгіту відноситься в першу чергу
ригідність м'язів потилиці і симптом Керніга
Поява зазначених ознак обумовлено рефлекторним скороченням м'язів,
що оберігає нервові корінці (шийні і поперекові) від розтягування. Ці симптоми спостерігаються також при подразненні мозкових оболонок яким-небудь патологічним процесом, розташованим в порожнині черепа, як наприклад, абсцес мозку, мозочка і інші. Вираженість окремих оболонкових знаків залежить в таких випадках від локалізації абсцесу і реакції мозкових оболонок.
Ригідність м'язів потилиці
Дослідження менінгеальних симптомів зазвичай робиться при положенні хворого на спині. Ригідність м'язів потилиці може бути виражена в помірної або сильної ступеня.
У першому випадку рухи голови обмежені в сторони і вперед, а в другому випадку голова закинута назад.
Дослідження цього симптому виробляється при активному і пасивному русі голови.
Ригідність м'язів потилиці легко виявляється при пасивному нахилі голови вперед до зіткнення підборіддя до грудей. При ригідності м'язів потилиці підборіддя не торкається грудей навіть у випадках помірної вираженості цього симптому, не кажучи вже про ті випадки, коли інтенсивність його досягає сильного ступеня.
Менінгеальні симптоми
Ригідність м'язів потилиці
Поза «лягавої собаки»
Характерною є поза хворого при менінгіті: він лежить на боці, голова закинута назад, руки й ноги зігнуті й приведені до живота.
Визначення симптому Керніга проводиться так:
Дитина лежить на спині, їй згинають ногу в кульшовому і колінному суглобах. У разі позитивного рефлексу не вдається розігнути ногу в колінному суглобі.
При цьому настає рефлекторне скорочення згиначів і біль, що перешкоджають розгинанню. При проведенні досвіду Керніга іноді одночасно з ним з'являється симптом Едельмана, що складається в тильному розгинанні великого пальця ноги.
(рефлекс фізіологічний до 4-6-місячного віку).
Симптом Керніга
Рефлекс Брудзинського
Рефлекс (фізіологічний до 3-4 міс життя):
- Верхній: при пасивному згинанні голови у дитини спостерігається швидке згинання ніг в колінних і кульшових суглобах;
- Середній: при натисканні ребром долоні на область лобкового зчленування у хворої дитини згинаються ноги;
- Нижній: при пасивному згинанні однієї ноги в колінному і тазостегновому суглобах згинається й інша нога.
-
це група рефлекторних реакцій, які забезпечують збереження рівноваги при сидінні, стоянні, ходьбі.
Механізм цих реакцій складний, здійснюється за участю мозочка, базальних гангліїв, кори великих півкуль.
Реакції рівноваги з'являються і наростають в той період, коли реакції випрямлення вже повністю встановилися ..
Реакція рівноваги закінчують своє формування в загальних рисах в період з 18 міс. до 2 років. Їх вдосконалення триває до 5 - 6 років.
Реакції випрямлення і рівноваги спільно представляють нормальний постуральний рефлекторний механізм, який формує необхідну базу для виконання будь-яких рухових навичок.
Реакція рівноваги
ТАК
Ковтальний, глотковий, кон'юнктивальний, надбрівний і сухожилкові рефлекси кінцівок відносять до транзиторних рудиментарних рефлексів
НІ
Наявність симптому «заходу сонця» після 4-тижневого віку в поєднанні з іншими симптомами свідчить про поразку нервової системи, підвищенні внутрішньочерепного тиску.
Нервово-психічний розвиток дитини протягом
1-го року життя.
У психомоторному розвитку дітей 1-го року життя виділяють 3 періоди:
І – таламопалідарний (від народження дитини до 4-6 місяців);
ІІ – стріопалідарний (від 4-6 місяців до 10-11 місяців) –
період включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння),зниження м’язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів;
ІІІ – період визрівання коркових функцій – розвиток складних
умовних рефлексів, формування другої сигнальної системи,
розвиток мови, активізація психічної діяльності.
Нервово-психічний розвиток дитини відображає стан її центральної нервової системи (ЦНС).
Оцінка нервово-психічного розвитку дитини – це зіставлення її вміння і навичок з контрольними показниками.
Основними критеріями оцінки психомоторного розвитку дитини 1-го року життя є:
· зорово-орієнтувальні реакції; · слухові орієнтувальні реакції;
· загальні рухи ; · рухи рук та дії з предметами;
· емоції; · підготовчі етапи розуміння мови;
· підготовчі етапи розвитку активної мови; · навички та вміння в процесах.
Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей 2-го року життя:
· розвиток розуміння мови та активність мовлення ;
· сенсорний розвиток;
· гра та дії з предметами;
· подальше становлення рухової активності, вмінь та навичок.
Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей віком від 3 до 6 років:
· розвиток та активність мовлення (правильна вимова слів, читання віршів);
· сенсорний розвиток;
· активність в грі;
· конструктивна та образотворча діяльність;
· зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага);
· пізнавальна діяльність;
· соціально-культурний розвиток(санітарно-гігієнічні навички, працелюбство, самостійність, тощо).
На психоемоційний розвиток дитини впливають ряд чинників. Патологія вагітності і пологів, хронічні захворювання дитини, природжена та спадкова патологія, ендокринні захворювання, соціальне оточення, догляд, виховання, хронічна інтоксикація алкоголем, нікотином, наркотиками.
Оцінка психоемоційного розвитку дитини
Місяць 1-й.
Положення дитини залежить від переважання флексорної гіпертонії в кінцівках.
Руки зігнуті у всіх суглобах, пальці стиснуті в кулачок і приведені до тулуба, ноги зігнуті і злегка відведені в стегнах.
У положенні на животі дитина повертає голову в сторони, частіше до джерела світла, на подразник реагує загальної руховою активністю, руху не координує.
У положенні на животі дитина піднімає голову на декілька секунд і встановлює її по середній лінії (лабіринтовий інсталяційний рефлекс на голову).
До кінця 1-го місяця життя (а іноді й раніше) з'являються зорове зосередження на предметі і простежування рухомого об'єкту одними очима без участі голови.
Зорові реакції в цей період мають ряд особливостей: вони непостійні, не впливають на загальні рухи дитини, тривалість їх незначна. Очі слідкують за предметом з великим запізненням, як би наздоганяючи його
Звукові подразники не диференціює. Дитина видає гортанні звуки.
Всі безумовні рефлекси яскраво виражені.
Місяць 2-й.
Зменшується вплив флексорного тонусу на положення тулуба і кінцівок,
підвищується тонус в ррозгиначах, збільшується обсяг активних рухів.
Дитина частіше відводить руки в сторони, піднімає їх вище
горизонтального рівня, відкриває кулачок, повертає голову в сторону.
Зменшується вплив екстензорного тонусу на положення голови.
На животі дитина утримує голову по середній лінії більш тривалий
час, починає утримувати голову у вертикальному положенні, але ще не
постійно (голова бовтається), фіксує погляд на нерухомому предметі.
Рухи очних яблук стають плавними, координованими; реакцій фіксації погляду, простеження і конвергенції починають виникати при різноманітних положеннях. Так, зорова фіксація предмета спостерігається не тільки в положенні дитини на спині, але і на животі, у вертикальному положенні.
Перебуваючи у вертикальному положенні, дитина спочатку фіксує предмети, розташовані на великій відстані, і лише поступово у нього формується вміння фіксувати близькі предмети.
Рухи голови починають включатися в систему оптико-пристосувальних реакцій.
Дитина посміхається у відповідь на ласкаве поводження з ним, гулит; переважають позитивні емоційні реакції.
Вроджені рефлекторні реакції ще добре виражені, за винятком реакції опори і автоматичної ходи новонароджених. Останні поступово згасають .
Починають розвиватися розпрямлюючі рефлекси тулуба, виробляються рефлекси положення.
Таким чином, на 2-му місяці життя закріплюються ланцюгові симетричні рефлекси, які, розвиваючись і вдосконалюючись, сприятимуть вертикальній установці тіла.
Місяць 3-й.
Наростає обсяг рухів в кінцівках, особливо в плечових суглобах. Дитина частіше піднімає руки вище горизонтального рівня, утримує вкладену в кисть іграшку, тягне її до рота; в положенні на животі піднімає голову і спирається на передпліччя під гострим кутом, добре тримає голову у вертикальному положенні, повертається зі спини на бік. Дитина згинає голову при спробі підняти її за руки з положення на спині.
Спостерігається поєднаний поворот голови і очей в сторону. Зорові реакції більш тривалі. Більш диференційовано дитина відповідає на різні подразнення: повертає голову на голос матері, пильно дивиться на обличчя, робить спробу розглянути вкладену в руку іграшку, стежить за предметом не тільки лежачи на спині у вертикальному положенні, але і на животі, посміхається, іноді сміється; яскраво виражені і довго зберігаються позитивні емоційні реакції. Посмішка супроводжується руховою активністю, загальним пожвавленням.
Якщо дитина здорова, то протягом усього часу неспання знаходиться в радісному стані. Інтенсивні рухи, які виникають при емоціях радості, сприяють зниженню фізіологічної флексорной гіпертонії м'язів дитини і стимулюють розвиток реципрокності. Дитина гулить, довше тягне голосні звуки. У цьому віці у дитини є специфічні рефлекторні реакції.
У зв'язку із зростаючою роллю кори головного мозку і розвитком довільної активності на 3-му місяці життя продовжується гальмування вроджених рефлексів, слабшають лабіринтові шийні тонічні рефлекси, розширюється діяльність аналізаторів, зростає значення рухового і слухового аналізаторів у порівнянні з тактильним.
Якщо в перші місяці життя пошуковий рефлекс виникає у відповідь на тактильний подразник, то в кінці 3-го місяця при вигляді грудей матері або пляшечки з молоком дитина пожвавлюється і готує себе до акта смоктання. У віці 2 міс. дитина захоплює предмет, який стикався з долонної поверхнею.
В кінці 3-го і початку 4-го місяця хапальний рефлекс слабшає і розвивається довільне захоплення предмета. Дитина бачить іграшку, тягнеться до неї і хапає її.
Місяць 4-й.
Дитина добре тримає голову, повертається
у напрямку звуку, тягнеться до іграшки, хапає
її, обмацує предмети руками, тягне їх до рота,
повертається на бік, при тягненні за руки
сідає, з підтримкою сидить; лежачи на животі,
спирається на передпліччя під прямим кутом,
піднімає верхню частину тулуба.
До цього віку зникає фізіологічна флексорна
гіпертонія.
Дитина уважно стежить за рухомим предметом,
поступово у неї розвивається зорово-моторна координація. Вона розрізняє голоси близьких, часто посміхається, сміється, видає гучні протяжні звуки, більш чітко вимовляє голосні звуки.
Безумовні рефлекси продовжують відходити на другий план. На базі хапального рефлексу формується довільне хапання предметів. У положенні на животі дитина може підняти голову і тулуб проти сили тяжіння.
Місяці 5-й і 6-й.
Дитина сидить при підтримці за одну руку,
а іноді й самостійно, але при сидінні ще
виражений кіфоз хребта; повертається зі
спини на бік і живіт, на животі спирається на
розігнуті руки, піднімає верхню частину тулуба,
спираючись на долоні, починає схоплювати предмети,
до яких доторкнувся не тільки долонною, а й тильною або бічною стороною кисті.
Лабіринтова реакція на голову стає виразніше. Ротація між грудною кліткою і тазом створює можливість повертатися зі спини на живіт, а трохи пізніше і з живота на спину.
Лежачи на животі, дитина витягує одну руку, підтримуючи себе іншою, переміщує тіло з однієї руки на іншу. У дитини розвивається захисна екстензія рук вперед і назад. Лежачи на спині, вона грає зі стопами; повертає голову у напрямку звуку, розрізняє знайомі обличчя, стежить за іграшкою, піднімає її.
Емоційні прояви більш різноманітні. Дитина вимовляє приголосні звуки, у неї з'являються перші спроби вимовляти склади «ба», «па», «ма», «дя».
Місяці 7-й і 8-й
Дитина самостійно стійко сидить, зберігає рівновагу, встає на карачки, повертається з живота на спину, робить спроби сісти самостійно з положення на спині, за підтримки встає на ноги, з опорою деякий час може стояти.
Реакція рівноваги виражена в положенні на спині, на животі, сидячи. Захисна екстензія рук вперед і в сторони дозволяє дитині сидіти зі збереженням рівноваги і запобігає падінню. За допомогою рук малюк сідає з положення на спині і на животі, розглядає іграшку, перекладає з однієї руки в іншу, рухи носять більш цілеспрямований характер.
Дитина простягає руки до матері і знайомим, плескає в долоні, повторює склади «ма-ма», «ба-ба», намагається привернути до себе увагу дорослих, розпізнає чужих, добре знає батьків, шукає поглядом потрібний їй предмет, висловлює здивування або інтерес при знайомстві з новими предметами.
Місяці 9-й і 10-й.
Дитина стає на коліна, тримаючись за бар'єр, пересувається, тримаючись за опору, стоїть з підтримкою, робить спроби стояти самостійно, повзає.
Руху більш координовані.
Дитина повторює рухи дорослих,
бере дрібні предмети двома пальцями,
збирає розкидані іграшки, дістає
іграшки з ящика, стежить за падінням предметів,
які рухаються; спостерігає за
дорослими, махає їм рукою, їсть
ложкою за допомогою дорослих, знає
значення частовживаних слів, назви
улюблених іграшок, знаходить їх серед
інших, говорить окремі слова: «тато», «мама», «баба», «дядя» та ін.
Виконує прості вимоги дорослих, розуміє заборони.
Місяці 11-і і 12-і.
Дитина ходить з підтримкою за одну руку, робить окремі кроки самостійно, але хода ще нестійка, малюк часто падає, у дитини добре виражена захисна екстензія рук назад.
Поєднання захисної екстензіі рук вперед, в сторони і назад дає їй можливість відштовхнутися однією рукою, щоб сісти з положення на спині.
Дитина сідає з меншою ротацією тулуба навколо осі тіла, вільно маніпулює з предметами, присідає, щоб підняти іграшку, яка впала, знає назву багатьох предметів, локалізує больові подразнення, вказує частини тіла, допомагає при одяганні, їсть самостійно ложкою, виконує велику кількість інструкцій, любить дітей, знає всіх в родині, вимовляє окремі слова.
З 1-го року життя з'являється словесна мова, удосконалення рухів продовжується багато років. Тільки в 4—5 років хода в дітей стає зрілою, із синхронним рухом рук.
З віком формується вищий рівень рухового аналізатора, який притаманний тільки людині. Цей рівень називається кортикальним. Починає розвиватись кортикальний рівень з 11—12 міс і продовжує удосконалюватись до маніпуляцій дорослої людини, включаючи письмо, малювання, гру на музичних інструментах тощо.
На 2—3-му році життя закінчується мієлінізація спинного мозку, формується його кінський хвіст. З розвитком спинного мозку і рухових центрів головного мозку рухи дитини стають необмеженими.
Малюк може стрибати, бігати, сходити або підійматися по сходинках, їздити на велосипеді тощо.
Розвиток мозку дитини 3 – 6 років пов’язаний із сприйняттям зовнішнього світу у вигляді гри. Тому в цей період дітей навчають алфавіту, малюванню, музиці, танцям, іноземним мовам. Саме в цей період закладається інтелект людини, відбувається його гармонійний розвиток.
У 7 років закінчується диференціювання клітин мозку і встановлення зв'язків між ними, дитина підготовлена до сприйняття абстракції і до абстрактного мислення, може починати шкільне навчання.
У подальшому удосконалюються й утворюються нові зв'язки між клітинами кори великих півкуль.
У період статевого дозрівання виробляються воля, почуття відповідальності, критичне ставлення до себе і до оточуючих, розвивається логічне мислення, пам'ять, з'являється прагнення до самостійності самовираження як особистості.
Повне дозрівання структур нервової системи відбувається у віці 21 року.
Тестовий контроль вихідного рівня знань студента
«Так чи ні»
Передня група ядер гіпоталамуса (задній гіпоталамус) є регуляторним центром симпатичної нервової системи
Повне диференціювання нервових клітин відбувається до 3 років, а у 8 років кора великого мозку відповідає за будовою корі дорослої людини. Але анатомічно і гістологічно мозкові структури дозрівають до 20 років.
Рефлекс кліпання, який виникає при наближенні предмета до очей, у новонародженого відсутній; він з'являється тільки на 4-му місяці життя.
НІ
є регуляторним центром парасимпатичної нервової системи
ТАК
НІ
він з'являється тільки на 2-му місяці життя
У середньому мозку розташовані скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотиригорбикового тіла, ядер окорухового і блокового нервів, червоне ядро і чорна речовина.
Передня група ядер (передній гіпоталамус)регулює функції парасимпатичної нервової системи.
Н2-му місяці життя закріплюються ланцюгові симетричні рефлекси, які, розвиваючись і вдосконалюючись, сприятимуть вертикальній установці тіла.
ТАК
НІ
ТАК
регулює функції симпатичної нервової системи
Стріопалідарний період психомомторного розвитку дитини 1-го року життя (від 4-6 місяців до 10-11 місяців) – це період включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м’язевого тонусу, розвиток рухів на базі природжених рефлексів;
ТАК
На 9-му місяці після народження,емоційні прояви більш різноманітні. Дитина вимовляє приголосні звуки, у нього з'являються перші спроби вимовляти склади «ба», «па», «ма», «дя».
НІ
На 9-му місяці після народження
Оцінка психоемоційного розвитку дитини
Нервово-психічний розвиток дитини відображає стан її центральної нервової системи (ЦНС).
Оцінка нервово-психічного розвитку дитини – це зіставлення її вміння і навичок з контрольними показниками.
Основними критеріями оцінки психомоторного розвитку дитини 1-го року життя є:
· зорово-орієнтувальні реакції;
· слухові орієнтувальні реакції;
· загальні рухи ;
· рухи рук та дії з предметами;
· емоції;
· підготовчі етапи розуміння мови;
· підготовчі етапи розвитку активної мови;
· навички та вміння в процесах.
Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей 2-го року життя:
· розвиток розуміння мови та активність мовлення ;
· сенсорний розвиток;
· гра та дії з предметами;
· подальше становлення рухової активності, вмінь та навичок.
Основні критерії оцінки психоемоційного розвитку дітей віком від 3 до 6 років:
· розвиток та активність мовлення (правильна вимова слів, читання віршів);
· сенсорний розвиток;
· активність в грі;
· конструктивна та образотворча діяльність;
· зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага);
· пізнавальна діяльність;
· соціально-культурний розвиток(санітарно-гігієнічні навички, працелюбство, самостійність, тощо).
На психоемоційний розвиток дитини впливають ряд чинників. Патологія вагітності і пологів, хронічні захворювання дитини, природжена та спадкова патологія, ендокринні захворювання, соціальне оточення, догляд, виховання, хронічна інтоксикація алкоголем, нікотином, наркотиками.
Вади
розвитку
нервової системи
В результаті порушення ембріогенезу на тому чи іншому етапі виникають вроджені вади.
Основне значення в порушеннях ембріонального розвитку надається не стільки природі шкідливого фактора, скільки часовому співпаданню його дії з періодами інтенсивного формування нервової системи – так званими критичними періодами.
Порушення ембріонального розвитку в І триместрі призводить до грубих вад розвитку нервової системи – дефектів змикання нервової трубки, порушенню росту і диференціації мозкових гемісфер і шлуночкової системи мозку.
Патологічні впливи на пізніх стадіях вагітності і в перинатальному періоді, як правило не викликають важких вад розвитку, а ведуть до порушення мієлінізації структур нервової системи, зменшенню росту дендритів і т.д.
Аномалії і вади розвитку мозку часто супроводжуються множинними малими аномаліями розвитку (дизембріогенетичними стигмами). Це зумовлене тим, що шкіра і нервова система розвиваються з одного ембріонального зачатка – ектодерми.
Загальна частота вроджених вад розвитку складає 15 – 42 на 1000 народжених. З них на долю вад нервової системи припадає 26 – 28 %. У 1 на 100 новонароджених виникає дефект закриття невральної трубки, у абортусів – у 20 %, які може поєднуватися з іншими вадами.
Розрізняють генні, хромосомні, зовнішньосередовищні фактори розвитку вад нервової системи. В організмі 4 – 5 генів відповідають за ваду.
Хромосомні вади носять синдромальний характер – крім патології нервової системи спостерігаються вади інших органів.
Вади розвитку нервової системи
Причини
Вади кінцевого мозку:
· аненцефалія – відсутність
великого мозку та кісток
черепа
Вроджені вади розвитку нервової системи
гідраненцефалія – великі півкулі повністю відсутні і заміщені порожниною, наповненою рідиною
голопрозенцефалія
– гемісфери не розділені на півкулі, мозкові шлуночки
представлені однією порожниною.
Вади в результаті нерозділення кінцевого мозку:
спинномозкова кила – поєднана вада розвитку спинного мозку
внаслідок дефекту закриття нервової трубки:
Spina bifida oculta; 1:1000 новонароджених;
менінгоцеле – вибухання в дефект хребта оболонок спинного мозку;
менінгорадикулоцеле – вибухання в грижове вип’ячування оболонок і
корінців спинного мозку;
мієломенінгоцеле – у вип’ячування втягуються оболонки і спинний
мозок;
мієлоцистоцеле – вип’ячування в дефект оболонок і спинного мозку з
різко розширеним центральним каналом.
Вади розвитку хребта і спинного мозку:
– група синдромів, які є наслідком пошкодження мозку, що виникли у внутрішньоутробному,
інтранатальному, ранньому постнатальному періодах.
Дитячий церебральний параліч (ДЦП)
Зміни нервової системи в процесі старіння.
Походження вікових змін нервової системи різне, темп їх нарощування теж різний, час появи — індивідуальний.
Обмеження функціональних можливостей з віком природне, як і старіння організму. У другій половині життя зменшуються компенсаторно-пристосувальні можливості, стають менш надійними механізми гемостазу.
З віком зменшується вища нервова діяльність, сила, рухомість, врівноваженість нервових процесів. Клінічно це проявляється астенічним синдромом — падає працездатність, послаблюються увага, пам'ять, порушуються складні форми психічної діяльності й цілеспрямованість поведінки. Разом з цим у людей старечого віку зберігається нормальний стан нервової системи.
У старості симпатичні і парасимпатичні тонічні впливи на діяльність ряду органів слабшають. Це впливає на перебіг важливих вегетативних реакцій і метаболічних процесів і тим самим обмежує адаптивні можливості старіючого організму.
Поряд із цим у процесі старіння знижується вміст у крові катехоламінів, але підвищується чутливість клітин і тканин до їхньої дії , а також до ряду інших фізіологічно активних речовин.
Послаблення вегетативних реакцій є однією з причин зниження працездатності при старінні.
У період старіння настають структурні і функціональні порушення у вегетативних гангліях, які можуть перешкоджати передачі імпульсів у них і впливати на трофіку тканин, яка інервується.
Істотно змінюється гіпоталамічна регуляція вегетативних функцій, що є важливим механізмом старіння організму.
Всі зміни неоднаково виражені в клітинах різних тканин організма.
Геронтологічні зміни нервової системи
Ризик таких розладів посилюється з віком, після 60 років він стає в 17 разів вищим, ніж у молодих людей.
Існує тісний зв'язок нервової, серцево-судинної систем і ліпідного обміну з атеросклеротичними змінами в старечому віці.
Цей зв'язок зумовлює клінічні синдроми розладів і синдроми старіння.
Під впливом старіння нейрогуморальні регуляції реакцій серцево-судинної системи стають затяжними, гемодинамічні зсуви і зміни метаболізму в тканинах компенсуються із затримкою, що призводить до гіпоксії.
Зміни нервової системи з віком починаються від недостатності мозкового кровообігу.
Через порушення гемодинаміки розвивається гіпоксія і формується атеросклеротична енцефалопатія.
СУДИННІ РОЗЛАДИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Цим терміном позначають дифузні функціональні й структурні зміни головного мозку, що зумовлюється хронічною недостатністю мозкового кровообігу на тлі атеросклерозу.
У генезі початкових проявів лежать такі процеси:
1) порушення кірково-підкіркових зв'язків;
2) вегетосудинна дистонія;
3) порушення співвідношення у постачанні киснем мозку і його потреби в кисні.
У початковий період дефіцит кровопостачання мозку прихований. Він клінічно компенсується і виявляється лише під час дослідження мозку радіонуклідним методом.
Розлади цього періоду незначні й проявляються втомою, зниженням при нездатності, послабленням пам'яті, розладом сну. Сон стає не покійним, переривчастим або настає безсоння.
Симптомокомплекс розладу екстрапірамідної системи включає в себе:
зменшення пластичності рухів; сутулуватість; повільну ходу; застиглі риси Обличчя; тиху, монотонну мову; тремор нижніх
кінцівок і нижньої щелепи.
Судинні кризи — декомпенсація хронічної недостатності кровообігу.
Клінічно атенічна стадія енцефалопатії представлена пізньою епілепсією та деменцією. Одним із частих синдромів є паркінсонізм.
У розвитку енцефалопатії відзначають дві особливості:
відсутність паралелізму між нервовими і психічними розладами;
2) відсутність протягом тривалого часу розвитку хвороби.
Рання діагностика мозкових розладів можлива завдяки клініко-інструментальним і лабораторним дослідженням. Заходи профілактики:
гігієна розумової праці;
повноцінний сон та відпочинок;
профілактика гіпоксії, порушення метаболізму;
кліматотерапія, бальнеотерапія;
електролікування, гіпербарична оксигенація
АТЕРОСКЛЕРОТИЧНА ЕНЦЕФАЛОПАТІЯ
З віком збільшується частота гострих розладів мозкового кровообігу. Після 40 років захворюваність на інсульт кожні 10 років збільшується втричі. Смертність від крововиливів у мозок більша у віці 40—50 років, а від інфаркту мозку — у 60 років і старших. У молодому віці смертність від інсульту настає в перші 2 доби, а в старечому — через 3—20 днів після початку інсульту. Повторні інфаркти зустрічаються частіше, ніж крововиливи.
Невідкладна допомога передбачає забезпечення максимального спокою. Голову слід тримати набік; подбати про профілактику западання язика й аспірацію блювотних мас. Зубні протези зняти. Застосувати препарати для зменшення набряку, явищ інтоксикації, рухового збудження.
У хворих із геморагічним інсультом вживають заходів із ліквідації набряку мозку, внутрішньочерепної гіпертензії, зниження проникності судинної стінки і підвищення коагуляції крові. У разі судом — седативні препарати.
У хворих із ішемічним інсультом проводять заходи, спрямовані на боротьбу з ослабленням серцевої діяльності, падінням АТ, гіпоксією, на поліпшення колатерального кровообігу, ліквідацію тромбу. Антикоагулян-іп протипоказані, якщо неможливо виключити геморагічну природу інсульту. Догляд передбачає профілактику пролежнів, пневмонії, інфікування шкіри.
ГОСТРІ РОЗЛАДИ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ
Є одне з поширених уражень нервової системи, яке особливо часто зустрічається в старечому віці.
Синдром паркінсонізму має такі форми:
ідіопатична; 2) постенцефалітична; 3) судинна; 4) токсична; 5) посттравматична; 6) медикаментозна; 7) сенильна.
Рідше зустрічаються токсична та посттравматична форми. Сенильна форма виникає у віці 80—90 років.
Медикаментозна форма супроводжує пухлини мозку.
Патогенетично синдром пов'язаний з дегенеративними змінами нейрон іи чорної субстанції, блідого шару і блакитної плями. Нейрохімічні процеси пов'язані з дефіцитом дофаміну.
Паркінсонізм починається із загальних симптомів: головний біль; запаморочення; шум у голові; порушення пам'яті.
У хворих характерні поза, постава, хода. Вони стоять з нахилом вперед, зігнуті, з опущеними плечима, руки зігнуті в ліктьових суглобах, злегка зігнуті коліна, голова опущена на груди, маскоподібне обличчя з виразом страждання. При спробі рухатися починається тремтіння. У разі зміни напрямку руху хворі роблять зупинку, потім нахиляються вперед і починають бігти, щоб не впасти. Змінюється мова внаслідок порушення дихання, гальмуються рухи язика, губ, піднебіння. Спостерігаються окорухові порушення, розлад сухожилкових рефлексів.
Паркінсонізм у людей 80—90 років пов'язаний з віковими змінами екстрапірамідних утворень.
Ідіопатична і постенцефалітична форми паркінсонізму розвиваються у віці 45—50 років, судинна форма — після 60 років.
Сучасні антипаркінсонічні препарати — леводопа, наком, мадопир. Лікування тривале — декілька місяців і навіть років. Загальне лікування спрямоване на нормалізацію метаболізму, трофічних функцій нервової системи.
ПАРКІНСОНІЗМ
Для оцінки стану ЦНС і діагностики ушкоджень слід використовувати електроенцефалографію (ЕЕГ)
ЕЕГ – це реєстрація біотоків мозку.
Запис проводиться за допомогою електроенцефалографів. При аналізі ЕЕГ враховують насамперед частоту, амплітуду, форму, тривалість, характер розподілу її хвиль.
Основні ритми ЕЕГ здорової дорослої людини в стані спокою і активності є альфа- і бета –ритми. У альфа-хвиль частота 8-12 коливань в секунду з амплітудою 40-70 мкВ. Альфа-ритм реєструється переважно над потиличними долями. А при включенні світового подразника у людини спостерігається депресія альфа-ритма.
Бета-хвилі мають частоту 16-30 коливань в секунду, амплітуду 10-30 мкВ.
У новонароджених відсутня біоелектрична активність в потиличних ділянках мозку.
До 6-місячного віку виникають ритмічні коливання потенціалів в потиличних ділянках мозку і поступово формується альфа активність, яка характерна для дорослої людини.
Формування альфа- активності мозку завершується в 10-14 років.
У людини, яка втратила зір в ранньому дитинстві, альфа-ритм на ЕЕГ не реєструється.
Спочатку у дітей формується дельта-активність з частотою 2-4 періода за секунду, потім вона переходить в тета-активність (4-7 кол\сек), а вже потім виникає альфа-ритм.
Бета-частоти (18-20 кол\сек) у дітей лише виражені. Дельта- і тета-активність зникає після завершення формування альфа-ритма і з’являється у дорослих при деяких патологічних станах (у пубертатному періоді у дітей можливе тимчасове відновлення повільних хвиль – так званий пубертатний регрес).
На ЕЕГ з віком починають переважати повільні хвилі.
Порушення синтезу і розладу медіаторів призводять до рухових, вегетативних і емоційних змін старечого організму.
Загальномозкові симптоми:
• порушення свідомості (ступор, сопор, кома);
• головний біль (інтенсивний, монотонний);
• блювання ("мозкове" блювання супроводжується головним болем із відсутністю нудоти, спостерігається натще);
• судоми (клонічні, тонічні, змішаного типу з непритомністю).
Вогнищеві симптоми:
• центральні та периферійні парези і паралічі (вказують на ураження центрального рухового нейрона або клітин ядер черепних нервів та передніх рогів спинного мозку);
• очні симптоми (симптом Грефе, ністагм, екзофтальм, симптом сонця, що ходить);
• менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзінського, ригідність м'язів потилиці);
• симптоми порушення словесної мови (залежно від віку враховується вимова складів, окремих слів, речень, вміння формувати свою мову, розуміння тієї мови, з якою звертаються до пацієнта).
Крім оцінки стану нервової системи оцінюють нервово-психічний розвиток і відповідність його віку дитини або дорослої людини.
Звертають увагу на стан: свідомості; адекватність реакції на навколишнє середовище; поведінку; вміння концентрувати увагу на предметах, книгах, завданнях; вміння розуміти звернення до пацієнта; навики письма, читання, абстрактного мислення тощо.
Під час обстеження рухової сфери визначають такі відхилення від норми: вимушене положення в ліжку; зниження моторної активності або її відсутність; у дітей затримка в моторно-статичному розвитку (дитина несвоєчасно починає утримувати голову, сідати, ходити, не може виконувати дрібні ручні дії).
Обстежуючи органи чуття, звертають увагу на природжені вади очей, вушної раковини. З метою визначити функції органа зору всі діти і дорослі повинні проходити щорічно огляд в окуліста.
Стан органа слуху (середнє і внутрішнє вухо) слід перевіряти періодично під час консультацій у ЛОР-лікаря.
Під час загального огляду звертають увагу на тактильну, больову, температурну чутливість шкіри.
Проблеми, що виникають у разі патологічних змін нервової системи.
Медична сестра повинна вміти виявляти гострі неврологічні проблеми пацієнта, які потребують негайного надання невідкладної допомоги. Відповідно до виявлених проблем вона має надати цю допомогу й організувати госпіталізацію пацієнта в спеціалізоване відділення.
Проблема Випинання великого тім'ячка, тремор кінцівок, загальні судоми, знепритомнення
Причина На тлі симптомів менінгізму вказані прояви визначають порушення мозкового кровообігу в
гострий період менінгіту.
Мета Надання невідкладної допомоги для запобігання набряку мозку.
Дії медичної сестри Дати оцінку стану пацієнта.
-Перевірити симптоми менінгізму: ригідність м'язів потилиці, Керніга, Брудзінського.
Подати термінове повідомлення в СЕС про менінгококовий менінгіт.
Повідомити інфекційну лікарню про госпіталізацію пацієнта з менінгітом та порушенням мозкового кровообігу. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу антибіотика після проведення проб.
На дому разом з антибіотиком ввести преднізолон — 2— З мг на 1 кг маси тіла внутрішньм'язово або внутрішньовенно; седуксен — 0,3 мл на 1 кг маси, лазикс — 1 мгна 1 кг маси.
Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації. Проводити необхідні заходи в осередку інфекції.
Оцінка стану нервової системи пацієнта медичною сестрою та її дії
Проблема Ригідність м'язів потилиці й спини
Причина Ураження менінгеальних оболон спинного мозку.
Мета Надати кваліфіковану медичну допомогу, ліквідувати симптоми менінгізму.
Дії медичної сестри
Оцінити стан пацієнта.
Ретельно зібрати анамнез, у тому числі й епідемічний Перевірити наявність інших симптомів менінгізму: симптомів Керніга, Брудзінського.
У разі підозри на поліомієліт подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби.
Повідомити дільничного лікаря.
Увести жарознижувальні та серцеві препарати.
Супроводжувати пацієнта в машині швидкої допомоги під час транспортування в інфекційну лікарню.
Простежити за проведенням остаточної дезінфекції в первинному осередку інфекції.
Установити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.
Проблема Периферійні паралічі та парези
Причина Спінальна форма поліомієліту. Ураження нейронів передніх рогів спинного мозку.
Мета Надати кваліфіковану допомогу в спеціалізованому медичному закладі.
Дії медичної сестри
У разі раптового розвитку паралічів і парезів, які мають асиметричність та мозаїчність без порушення чутливості, але зі зниженим тонусом м'язів і арефлексією, запідозрити поліомієліт.
Повідомити дільничного лікаря та подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби про випадок поліомієліту.
Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації в інфекційну лікарню, перед цим повідомити чергового лікаря про важкий стан пацієнта.
Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції в осередку інфекції.
Тестовий контроль
вихідних знань
студента
Збудження вегетативних реакцій є однією з причин зниження працездатності при старінні.
НІ
Послаблення вегетативних реакцій
У старості симпатичні і парасимпатичні тонічні впливи на діяльність ряду органів слабшають.
ТАК
У людини, яка втратила зір в ранньому дитинстві, альфа-ритм на ЕЕГ реєструється.
НІ
альфа-ритм на ЕЕГ Не реєструється
Опрора,Кернега,лабіринтний
Лабіринтний,асиметричний,симетричний
Хапальний,долонно-ротовий
Галанта,Переса,Робінсона
За які рефлекси відповідає довгастий мозок?
Лабіринтний,
асиметричний,
симетричний
В 50 років
В 20 років
В 30 років
В 10 років
Коли закінчується ріст і дозрівання спинного мозку?
В 20 років
За що відповідає І пара черепномозкових нервів?
Окоруховий нерв
Нюховий нерв
Блукаючий нерв
Відвідний нерв
Нюховий нерв
Чотирьозгорбковість,посмуговане тіло
Базальні ядра
Таламус,гіпоталамус,епіталамус,метаталамус
Інший варіант
Проміжний мозок скадається з -
Таламус,
гіпоталамус,
епіталамус,
метаталамус
На 1-му тижні ембріогенезу
На 9-му тижні внутрішньоутробно
На 9-му місяці
На 9-му дні
На якому тижні формується нервова система?
На 1-му тижні ембріогенезу
Від 10-18 тижня
На якому тижні відбувається найінтенсивніший поділ мозкової тканини?
На 9-му дні
Від 10-18 тижня
На 9-му тижні
На 1-му тижні
Кора великих півкуль
Найбільш незрілою частиною головного мозку у немовлят є
Гіпоталамус
Таламус
Кора великих півкуль
Довгастий мозок
Де розташовані центри ВНС?
Довгастий мозок і мозочок
Спинний мозок і міст,гіпоталамус
Середній,довгастий,спинний мозок
Гіпоталамус, кора
Середній,довгастий,спинний мозок
З зовнішнього зародкового листка утворюється?
Волосся,нігті,слизова легень
порожнина носа,імунна система
Кров'яна система,шкіра
Нервова ситема,нігті,сітківка ока
Нервова ситема,нігті,сітківка ока
Скільки годин спить новонародженна дитина?
2-3 години
24 години
23-22 години
20-21 години
20-21 години
Рефлекс Керніга
Рефлекс Бабінського
Рефлекс Моро
Рефлекс хоботковий
Який рефлекс треба перевірити,якщо в пацієнта нестерпний головний біль,блювання,гіпертермія,запаморочення:
Рефлекс Керніга
І. Метод обстеження: Загальна оцінка поведінки дитини.
Умови обстеження: загальноприйняті
Хід виконання: під час спілкування з хворою дитиною, спостереження під час гри.
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку
Перелік характеристик : (6)
1. Здатність дитини реагувати на оточення.
2. Реакція дитини на огляд.
3. Стан свідомості, настрій.
4. Увага, пам¢ять пацієнта.
5. Мова дитини, виявити її розлади.
6. Дослідити рухові навички дитини, визначити відповідність рівня її статокінетичного розвитку .
Дослідження нервової системи.
ІІ. Метод обстеження: огляд.
Умови огляду: загальноприйняті
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку
Перелік характеристик : (5)
1. Положення дитини в ліжку.
2. Координацію рухів і ходи.
3. Огляд голови:
- її положення по відношенню до тулуба
- форма черепа
- наявність асиметрії, деформацій
4. Обличчя дитини:
- стан очних щілин
- стан очного яблука
- стан зіниць
- рухи ока
- положення і рухи верхніх повік
- симетричність носогубної складки.
5. Тулуб, верхні та нижні кінцівки:
- наявність паралічів, парезів,судом,тремтіння, атетозу
- вимушені положення кінцівок і тулуба.
ІІІ. Метод обстеження: проби на координацію рухів.
Умови огляду: загальноприйняті
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку
Координацію рухів у дітей раннього віку оцінюють шляхом
звичайного спостереження за ними під час їхньої гри, виконання певних навичок і вправ.
У дітей старше 2-3 років використовують проби на координацію рухів та перевірки функції підтримання рівноваги і статичної атаксії.
Перелік характеристик : (5)
1. Пальце-носова
2. П’ятково-колінна
3. Проба на діадохокінез
4. Проста проба Ромберга
5. Ускладнена проба Ромберга
1 етап. Положення дитини: витягнуті вперед руки і заплющені очі.
2 етап. Попросити дитину поперемінно кінчиком вказівного пальця правої і лівої рук спробувати попасти на кінчик носа.
3 етап. Оцінка результатів.
Пальце-носова проба:
1 етап. Положення дитини: лежачи на спині із закритими очима.
2 етап. Попросити дитину спробувати поставити п¢ятку однієї ноги на коліно іншої і провести її по гомілці з невеликим натиском.
3 етап. Попросити дитину виконати це іншою ногою.
4 етап. Оцінка результатів.
П’ятково-колінна проба:
1 етап. Положення дитини: вертикальне чи горизонтальне
з витягнутими вперед руками.
2 етап. Попросити дитину зробити швидкі рухи кистями
(супінація-пронація).
3 етап. Оцінка результатів.
Проба на діадохокінез:
Перевірка функції підтримання рівноваги і статичної атаксії:
Проста проба Ромберга:
1 етап. Положення дитини: стати так, щоб п’ятки
носки ніг були розведені, а руки витягнуті вперед.
2 етап. Очі дитини заплющені.
3 етап. Оцінка результатів.
Поза Ромберга проста та ускладнена
Ускладнена проба Ромберга:
1етап. Положення дитини: стати так, щоб стопи
ніг були на одній лінії, а руки витягнуті вперед.
Ускладнена поза Ромберга
2 етап. Очі дитини заплющені.
3 етап. Оцінка результатів.
ІV. Метод обстеження: Дослідження функції вегетативної нервової системи
Умови дослідження: загальноприйняті
Матеріальне забезпечення: неврологічний молоточок, тонометр,стетоскоп, годинник
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку
Перелік характеристик : (9)
1. Стан зіниці і райдужної оболонки.
2. Колір шкіри.
3. Судинний малюнок.
4. Вологість і пітливість шкіри.
5. Температура шкіри на тулубі і кінцівках.
6. Салівація.
7. Частота пульсу і дихання.
8. Артеріальний тиск.
9. Дермографізм.
Дослідження дермографізму:
1етап.
Рукояткою неврологічного молоточка (або іншим тупим предметом) викликати штрихове подразнення шкіри в ділянці m. Pectoralismajor на рівні ІІ-IV ребер.
2етап.
Оцінити швидкість відповідної реакції, характер (білий, червоний, набряклий), інтенсивність (за шириною смуги) і тривалість.
V. Метод обстеження: Виявлення патологічних рефлексів і симптомів
Умови обстеження: загальноприйняті
Положення студента: стоячи або сидячи перед хворим
Положення хворої дитини: стоячи , діти молодшого віку лежать в ліжку
Перелік характеристик : (7)
1. Ригідність потиличних м¢язів.
2. Симптом Брудзінського.
3. Симптом Керніга.
4. Симптом Ласега.
5. Патологічні зміни з боку великого тім¢ячка.
6. Гіперестезія шкіри.
7. Симптом Лесажа.
Патологічні зміни з боку великого тім'ячка:
1 етап. Оглянути тім'ячко.
2 етап. Пальцями обох рук визначити розміри тім¢ячка.
3 етап. Долонною поверхнею правої руки провести по черепу над тім¢ячком, визначити вибухання чи западіння тім¢ячка, напруження і пульсацію його.
4 етап. Оцінка результатів.
Дитина адекватно реагує на оточення, добре входить в контакт, свідомість ясна, настрій благодушний, пам’ять хороша, мова спокійна, некваплива, рухові навички відповідають віку. Положення активне, координація рухів та хода дитини нормальні. Положення голови звичайне, форма черепа доліхоцефалічна, об’єм голови 52 см. Ширина очних щілин, стан очного яблука та зіниць звичайні, рух верхніх повік не порушений, носогубні складки симетричні. Рухи тулуба, верхніх та нижніх кінцівок у повному об’ємі, симптом Грефе від’ємний, рухи мімічних м’язів у повному об’ємі, асиметрії складок, очної щілини, кута рота при зміні міміки дитини не виявлено; слухова реакція хороша, рівновага та координація рухів збережені. Ковтання не порушене, голос дзвінкий.
При виконанні пальце-носової, п’ятково-колінної проб промахів не спостерігається; при проведенні проби на діадохокінез рухи координовані. При виконанні простої і ускладненої проб Ромберга дитина утримує рівновагу.
Зіниці та райдужна оболонка нормальні, шкіра рожева, вологість шкіри збережена, судинний малюнок посилений, пітливість в пахових ділянках, на долонях, температура шкіри і рукнормальна, салівація звичайна, пульс 105 ударів за 1 хвилину, частота дихальних рухів 26 за 1 хвилину, АТ - 100/50 мм.рт.ст.
Дермографізм червоний, виникає через 15с, ширина смуги 0,8 см триває протягом 4 хв. У дитини переважає парасимпатична реакція вегетативної нервової системи.
Ригідність потиличних м’язів відсутня, симптоми Брудзінського (верхній, середній і нижній), Керніга, Ласега від’ємні.
Приклад описування результатів дослідження нервової системи здорової дитини 5 років життя:
У дітей грудного віку тонус м’язів визначаємо з використанням наступних спеціальних прийомів:
Симптом “повернення” :
Рис. Визначення тонусу мязів
1 етап. Дитина лежить на спині на пеленальному столику.
2 етап. Обережно розгинають ноги дитини в колінних суглобах, притискуючи їх до пеленального столика.
3 етап. Тримають їх в такому стані протягом 5 секунд, а потім відпускають.
4 етап. Оцінка результатів: у здорової дитини відразу після відпускання ніг спостерігається їх повернення у вихідне положення.
Проба на тракцію:
Рис. Проба на тракцію
1 етап. Дитина лежить на спині на пеленальному столику.
2 етап. Беруть дитину за кисті і обережно тягнуть до себе, намагаючись її перевести в сидяче положення.
3 етап. Оцінка результатів: здорова дитина спочатку розгинає руки (перша фаза), а потім усім тілом підтягується (друга фаза).
У
світі цікавого
Коли стародавні лікарі відкрили значення нервів в організмі людини, вони назвали їх за подібністю зі струнами музичних інструментів тим же словом - nervus. Звідси виник вираз для дратівливих дій - «грати на нервах».
Сигнали в нервовій системі людини досягають швидкості 288 км / ч.
До старості швидкість знижується на 15 відсотків.
Головний мозок, аналогічно, як і м'язи, чим більше тренуєш, тим більше він росте. Мозок середньостатистичного дорослого чоловіка важить 1424 грама, до старості маса головного мозку зменшується до 1395 грамів. Найважчий жіночий мозок - 1565 грам. Рекордна маса чоловічого мозку - 2049 грам. Мозок Тургенєва важив 2012 грам. Мозок постійно еволюціонує: в 1860 році середня вага чоловічого головного мозку становив тільки 1372 грама. Динозаври, які досягали 9 метрів в довжину, володіли мозком завбільшки з волоський горіх і важили 70 грам.
Бурхливий розвиток головного мозку людини відбувається у віці від 2 до 11 років.
Загальна площа кори головного мозку варіює від 1468 до 1670 квадратних сантиметрів.
За хвилину через мозок протікає 740-750 мілілітрів крові.
«Твій найлютіший ворог - це твоя нервова система.
В будь-яку хвилину внутрішнє напруження може відбитися на твоїй зовнішності. »
Джордж Оруелл
ДЯКУЮ
ЗА
УВАГУ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pidshlunkova-.html | Підшлункова_ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/cb8af995b9854cf76970ac7afcd0c1d7.ppt | files/cb8af995b9854cf76970ac7afcd0c1d7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shtuchne-serce.html | Штучне серце | https://svitppt.com.ua/uploads/files/16/7d16baebffa42b64b6024747bcbe2589.ppt | files/7d16baebffa42b64b6024747bcbe2589.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/porodi-kurey.html | Породи курей | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/9cc12e1e3ad4271090f22dc22f9c622c.ppt | files/9cc12e1e3ad4271090f22dc22f9c622c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shtuchniy-sintez-bilkiv.html | "Штучний синтез білків" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/47fe1141be296b61979d6f43ad3aafcc.pptx | files/47fe1141be296b61979d6f43ad3aafcc.pptx | Штучний синтез білків
Робота Учениці 11 класу Доценко Анастасії
Штучний синтез білків дозволить отримувати білкові молекули із заданими корисними властивостями для людини або для самих організмів.
Впровадження штучних амінокислот у структуру білків було здійсненно і раніше , проте досі природні обмеження природного генетичного коду не дозволяли вченим впроваджувати в білки більше однієї амінокислоти.
Група вчених на чолі з Джейсоном Чином з Кембриджського університету вперше показала можливість впровадження в природні білкові молекули більше однієї амінокислоти у суворо визначеній позиції.
Для цього вчені змусили органели клітини бактерій Escherichia coli , що відповідають за синтез білків , по новому " прочитувати " генетичний код ДНК , а саме: розпізнавати нуклеотиди ДНК - одиничні "букви " генетичного коду - в групах по чотири , а не по три , як це відбувається у всіх живих організмах.
Усього в природі існує чотири "букви" ДНК: аденін, гуанін, тимін і цитозин, які зчитуються рибосомами, органелами, що відповідають за синтез білків в групах по три букви. Кожне поєднання трьох "букв", зване кодоном, відповідає якій-небудь одній амінокислоті або означає кінець процесу синтезу білка. Всього існує 64 таких кодони, які природа зуміла пристосувати для синтезу білків з 22 різних амінокислот.
Синтетичні білки з штучними амінокислотами, які синтезуються всередині клітин організмів, можуть знайти застосування і в самих організмах, наділяючи їх новими можливостями. Наприклад, організми, що володіють у своїх клітинах більш стійкими білками, в порівнянні із звичайними, можуть бути більш стійкими до негативних впливів зовнішнього середовища. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shlyub-i-simya2.html | "Шлюб і сім’я" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/666c50eae17125ac2d476158f9bcf317.ppt | files/666c50eae17125ac2d476158f9bcf317.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pro-vosminoga.html | Про Восьминога | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/e5ccc200781096aaed560b2f29ec1662.pptx | files/e5ccc200781096aaed560b2f29ec1662.pptx | Презентація на тему “Восьминіг – представник головоногих молюсків”
Восьминоги - найвідоміші представники головоногих молюсків. Живуть у товщі води, багато з них зустрічаються тільки на великих глибинах, а деякі є придонними. Розміри в середньому до 90 см, максимальна довжина у самців до 1,3 м, у самиць - до 1,2 м.
Маса становить 4,5-7 кг, максимальна маса - 10 кг.
Ось такі вони - восьминоги!
Тіло коротке. Голова несе вісім довгих щупалець, які називають мацальця або «руки», що сполучені між собою тонкою перетинкою та забезпечені присосками. Їх може бути близько 2000. Ротовий отвір розташований в місці, де сходяться щупальця.
Ось такі вони - восьминоги!
Дихає восьминіг зябрами. Має три серця: одне (головне) жене блакитну кров, багату на залізо і мідь по всьому тілу, а два інших (зябрових) проштовхують кров через зябра. Головне серце складається з двох передсердь і шлуночка.
Ось такі вони - восьминоги!
Очі великі, складної будови, з кришталиком, схожим на людський. Зіниця прямокутна. Восьминоги здатні сприймати звук, зокрема інфразвук.
Звичайне забарвлення - коричневе. Якщо восьминіг наляканий - він біліє, якщо розгніваний, то червоніє.
Ось такі вони - восьминоги!
На кожному щупальці розташовано до 10 тисяч смакових рецепторів, що визначають їстівність або неїстівність предмета.
Ось такі вони - восьминоги!
Звичайний восьминіг володіє здатністю змінювати забарвлення, пристосовуючись до навколишнього середовища. Це пояснюється наявністю в його шкірі клітин з різними пігментами, здатних під впливом імпульсів з ЦНС розтягуватися або стискатися залежно від сприйняття органів чуття.
Ось такі вони - восьминоги!
Восьминіг - хижак, полює сидячи в засідці. Поїдає молюсків, ракоподібних, рибу, планктон, захоплюючи здобич всіма вісьма щупальцями, утримуючи її присосками. При цьому отрута слинних залоз з горла і рота потрапляє в рану.
Ось такі вони - восьминоги!
Гніздо – це ямка в мулі на мілководді, обкладена валиком із камінців та черепашок. Яєць багато, вони сполучені групами по 8-20 штук. Самиця завжди доглядає їх, постійно вентилюючи, а щупальцями прибирає сторонні предмети і бруд.
Протягом всього періоду вона залишається біля гнізда без їжі, часто вмираючи від голоду.
Ось такі вони - восьминоги!
Присоски восьминогів
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Люди і восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Люди і восьминоги!
Ось такі вони - восьминоги!
Популярний восьминіг Пауль
Прославився на весь світ, бо передбачав виграші футбольних команд
Популярний восьминіг Пауль
Ось такі вони - восьминоги! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/regulyaciya-dihannya-transport-gaziv.html | РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ. ТРАНСПОРТ ГАЗІВ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/1d0d75155383cbdd9bf5555d885aeda8.ppt | files/1d0d75155383cbdd9bf5555d885aeda8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanittya-golonasinnih-ta-ih-znachennya1.html | Різноманіття голонасінних та їх значення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/fef316168d5f77fdf5e4c48b3852d7bf.pptx | files/fef316168d5f77fdf5e4c48b3852d7bf.pptx | Різноманітність
Голонасінних
Відділ Голонасінні поділяють на 6 класів
Насінні папороті; Бенедиктові ― повністю вимерлі.
Гінкгові; Гнетові; Саговникові; Хвойні ― нині існуючі.
У світі 700 видів. В Україні ―19 видів, серед них багато інтродукованих
2.11.2014
Частина-2
Клас Хвойні
Клас Хвойні представлени деревами і чагарниками
У сучасній флорі це найчисельніша група голонасінних. Із 700 видів голонасінних хвойні включають близько 600. Найбільша їх кількість зростає у Північній півкулі. У Південній півкулі хвойні утворюють ліси у помірних областях Вогняної Землі, Нової Зеландії, Тасманії. У тропічних районах хвойні зустрічаються майже виключно в горах.
До родини Соснові належить і модрина. Її легко відрізнити від інших хвойних, бо хвоя цієї рослини розташована на вкорочених пагонах по 20-25 хвоїнок у пучку і щорічно опадає.
Рід Модрина
Хвоя зявляється навесні в пучечках
Шишкі модрини
Модрина світлолюбна, добре переносить сильні морози та забруднення сучасних міст, тому її висаджують у міських парках, де в умовах технічного забруднення погано ростуть ялина та сосна.
Деревина модрини червонувата, багата смолами, міцна, не гниє навіть у воді.
Вона використовувалася для будівництва кораблів і облаштування фортець.
...найвище дерево в Україні - модрина Європейська в Рахові, яка у 140 років мала висоту 54 метри, а також кілька ялиць на Буковині, висота яких сягає 45 метрів.
Це цікаво
Модрина в Сибірі утворює ліси, які називаються світлохвойна тайга.
Із першими заморозками хвоя стає жовтою та потім опада.
Ялиця біла - дуже гарне декоративне дерево, яке ви можете зустріти у деяких наших парках. З ялиці отримують дуже цінну ефірну олію. Вона широко застосовується у медицині та для виготовлення фіксованих мікропрепаратів. Полюбляє ялиця гори і зустрічається навіть на висоті 2 000 м. Це тіньовитривала рослина.
Рід Ялиця
Циліндричні бурі шишки ялиці розташовуються на гілках вертикально. Після дозрівання вони розсипаються, а на гілках залишаються тільки їхні стрижні. Насіння — з довгими «крильцями».
Зростає у хвойних і змішаних лісах Закарпаття й Карпат. Має вузькоконічну крону, що низько схиляється до землі. Стовбур вкритий гладкою біло-сірою корою. Голки рідкі, пласкі, з двома світлими смужками на нижньому боці та заглибленням на кінці. Ялиця має цінну деревину, легку та м'яку. З неї виготовляють столярні вироби, музичні інструменти тощо. Занесена до Червоної книги України.
...красива у розрізі деревина ялиці - прекрасна сировина для виробництва музичних інструментів (віолончелей, скрипок, піаніно та контрабасів). Найкраще для цього підходить деревина з річними кільцями однакової ширини.
Це цікаво
Цей реліктовий вид існує з дольодовикової епохи. Зустрічається в букових, грабових або хвойних лісах.
Родина Тисові
Вічнозелене хвойне дерево 10-20 м заввишки. Росте дуже повільно. Вік окремих екземплярів становить 3 тис. років.
Стовбур укритий червонувато-коричневою корою. Голки поодинокі, густо розташовані супротивно в 2 ряди, сягають 2—3 см завдовжки.
У минулому ця рослина була поширена по всій лісовій зоні Європи, але її винищили через цінну деревину. Недаремно тис називають королівським деревом, а також негний-деревом.
Це цікаво
Тис ─ дводомна рослина, тому плодоносять не всі тиси.
Чоловічі та жіночі шишки розміщені на різних деревах одного виду
Зріле насіння має вигляд червоного ягодоподібного келиха.
Деревина, кора та листя тиса містять алкалоїд таксин і тому отруйні для людини та деяких домашніх тварин, але зайці й олені поїдають дерево без шкоди для себе. Відомо, що людину можна отруїти, подавши їй вино в різьбленій чарці з тису. Чим старіше дерево, тим отруйніше!
Вирізняється дуже цінною гарною деревиною, що не гниє у воді й має сильні бактерицидні властивості: убиває навіть ті мікроорганізми, що знаходяться в повітрі. Вид занесений до Червоної книги України.
Родина Кипарисові адзвичайно поширена у теплих країнах. В Україні кипарисові ростуть у Криму та Карпатах.
Кипариси мають пірамідальну або розкидисту крону. Кипарис виділяє фітонциди, які на 50-60 % очищують повітря від шкідливих бактерій, особливо збудників захворювань дихальної системи. До Криму кипариси були завезені стародавніми греками близько 2500 років тому, вони стали невід'ємною часткою славнозвісних кримських оздоровниць.
Родина Кипарисові
Шишики кіпариса
На відміну від соснових, серед них є не тільки дерева, а й кущі. Листки кипарисових мають вигляд лусочок
Ялівець звичайний можна зустріти в соснових та мішаних лісах Полісся, Карпат та Криму.
Це невисокий кущ із голчастими листками та незвичайними шишками у вигляді соковитих синіх ягід.
Ялівець звичайний
Зовні виглядає як кущ або деревце з прямим стовбуром із сірувато-бурою корою. Голки колючі, зверху вкриті восковим нальотом, знизу — зелені, блискучі.
Після запліднення з жіночої шишки утворюється соковита шишкоягода, в якій розвивається насіння.
Лікарська рослина. З лікувальною метою використовують шишкоягоди та коріння ялівця. З шишкоягід і хвої отримують ароматну ефірну олію для харчової промисловості. Ялівець цінується також як декоративна хвойна чагарникова порода.
Занесений до Червоної книги України.
Ялівець звичайний
Туї, як і всі представники кипарисових, - рослини теплого клімату. Це кущі або дерева до 20 метрів заввишки. Пагони у них плескаті. Батьківщина цих голонасінних - Північна Америка та Східна Азія. Саме там вони утворюють світлі ліси. В Україні різні форми туї західної широко культивуються як декоративні паркові культури
Туя
Підсумок
Голонасінні рослини, на відміну від вищих спорових рослин, розмножуються насінням.
Насінина надійніше забезпечує розмноження рослин на суходолі, ніж спора. Процесу запліднення, який здійснюється без участі води, передує процес запилення.
Голонасінні мають краще розвинуті корінь і стебло.
Усі ці ускладнення у будові та розмноженні дали змогу голонасінним широко розселитися на земній кулі.
Завдяки чому утворення деревини у хвойних відбувається швидше, ніжу листяних порід?
У хвойних більша загальна поверхня листків; фотосинтез у них триває на кілька місяців довше, ніж у листяних порід; хвойні не вибагливі до родючості ґрунту. Сосна, наприклад, добре росте навіть на бідних ґрунтах.
У Північній Америці, в штаті Каліфорнія, є знаменитий Єллоустонський парк. Саме тут ще збереглися рослини-патріархи — мамонтові дерева, або секвоя вічнозелена, які в далекому минулому населяли й нашу землю. Стовбури секвої сягають у піднебесся на 140-145 м, а в діаметрі біля основи — 36 м.
Це дерево має й найтовстішу кору, яка не горить – 60-70 см!
Це цікаво
секвоя вічнозелена
Найтовстіше в світі дерево: зазвичай стовбур має діаметр 6-11 м при висоті понад 100 м. Живе 2-4 тис. років. Найбільша секвоя мала товщину 36 м! і висоту 142 м! Їй було 4830 років!
Розміри дерев у порівнянні з багатоповерховим будинком
секвоя вічнозелена
кипарис
ялина
листяні
Дугласія родом з Північної Америки
Дугласія – високе дерево: зазвичай її стовбур здіймаєтьсяна висоту 50-80 м, а найвищі екземпляри – до 125 м. Живе до 1 тис. років. Має міцну деревину, яка не гниє у воді.
Хвойні рослини виділяють у повітря велику кількість фітонцидів
Фітонциди це леткі речовини, які пригнічують діяльність інших організмів. Особливо інтенсивно це відбувається в смерекових лісах.
Значення голонасінних
Житлові будинки із природніх матеріалів
Краса і велич хвойних лісів сприяє незабутнє враження на поетів, піснярів, художників, надихає їх на створення художніх полотен
Джерела
І.Ю. Костіков та інші Біологія: Підручник для 6-го класу загально освіт. навч. закл. — К.: Видавничий дім “Освіта”, 2014.
Біологія: Практичний довідник. 2-ге вид. зі змінами. — Харків: ФОП Співак В.Л., 2010. Волкова Т.І.
Біологія: Схеми і таблиці. ― Харків. ФОП Співак В.Л. 2010. Анатомия и морфология растений
Учеб. пособие для студентов биол. спец. пединтов
М., «Просвещение», 1978.
Рейн П. Шверт Р. Айхорн С.
Современная ботаника: В 2-х т.Т.1
Пер. С англ..— М.: Мир,1990.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/periodizaciya-evolyuciynih-yavisch.html | "Періодизація еволюційних явищ" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/9057559908a4e7caa749b7ff90cae3fa.pptx | files/9057559908a4e7caa749b7ff90cae3fa.pptx | Еволюція органічного світу по ерах
Періодизація еволюційних явищ
Теорія Великого Вибуху
Згідно теорії Великого Вибуху Всесвіт виник внаслідок вибуху біля 20 млрд. років тому. 4.5-3.8 мільярдів років тому поверхня Землі застигає, Земна кора стає твердою. Формується атмосфера і океани.Виникає життя.
Етапи розвитку біосфери:
Архейська ера
Почалась з моменту виникнення Землі як планети - 4,6 млрд. років тому і закінчився з появою вільного кисню в атмосфері - 2,5 млрд. років тому.
У архейську еру атмосфера Землі була безкисневому і носила відновлювальний характер. На всій Землі переважав теплий і вологий клімат.
Однак у деяких місцях Південної Африки, Північної Америки та Австралії у залізорудних формаціях, кремнистих сланцях виявлено куле- або паличковидні тільця з наявними структурами біологічного походження. Вони є, можливо, залишками бактерій або синьозелених водоростей. Можна припустити, що в морях архейської ери панували найпростіші одноклітинні організми: водорості, бактерії, гриби та якісь найпростіші тварини. Пристосування перших організмів до різних способів живлення (автотрофного та гетеротрофного) призвело протягом архею до виокремлення царства рослин і царства тварин. Породи архейської пори виходять на поверхню в межах Українського щита.
Докембрійський період
Зародження
ПРОТЕРОЗОЙСЬКА ЕРА
Життя протерозойської ери
(570-235 млн. років тому)
Палеозойська ера (від грец. palaio — старий та zoion — тварини) — геологічна ера, що підрозділяється на шість геологічних періодів. Від найранішого до найпізнішого: Кембрій, Ордовик, Силур, Девон, Карбон і Перм.
Протягом палеозойської ери органічний світ завоював сушу. Серед тварин з’явилися перші хребетні, серед рослин — спорові та хвойні.
Палеозойська ера
Загальний вигляд суші
Ранній палеозой
Життя на планеті
В кембрійський етап широкого поширення набули синьо-зелені водорості, членистоногі і багатоклітинні тварини з зовнішнім панциром. Вміст кисню в атмосфері досяг 1% від сучасного, зменшилась кількість С02 в атмосфері та, можливо, парів води. Це послабило парниковий ефект, зробило атмосферу більш прозорою. Почало різко зростати значення сонячного світла для розвитку життя, але поки що немає доказів існування у кембрії життя на суші (тільки у воді). У ордовіку з'явилися перші хребетні рибоподібні живі організми. У період силуру життя вийшло з води. Перші на Землі рослини не мали коренів і листя їх були схожі на водорості.
Пізній палеозой
Життя
Цей етап характеризується широким поширенням наземних рослин, тварин. Суша стала основною ареною розвитку життя на Землі. Першими наземними тваринами були земноводні.
Етапи:
Мезозойська ера
Перши динозаври
панували папороті, мезофільні, хвойні рослини. На суші з'явилися нові групи комах, перші динозаври, примітивні ссавці
з'явилися перші метелики і птахи
динозаври панували як у воді, так і на суші
завоювали сушу квіткові рослини
загибель динозаврів
Флора і фауна
Це були тварини середніх і великих (від одного до 30 м завдовжки) розмірів, що пересувались на чотирьох або на двох задніх кінцівках, які були спрямовані вниз, на відміну від сучасних плазунів.
Динозаври у тріасовий період
дуже поширились головоногі молюски, що загалом нагадували кальмарів, однак мали зовнішню пряму черепашку - белемніти
Біосфера юрського періоду
іхтіозаври (завдовжки від одного до 15 м) мали рибоподібну форму.
Птерозаври, або літаючі ящери, з'явились наприкінці тріасового періоду, однак найбільшого різноманіття досягли в юрський та крейдяний.
У цей час сформувалися в сучасних рисах материки та океани.
Кайнозойський етап
Орограф. зміни зумовили зміни клімату, ландшафтів, флори та фауни.
Наприкінці палеогенового періоду відбувається підняття суходолу. Утворилися Альпи, Піринеї, гори Греції, Криму, Кавказу, Гімалаї, Кордильєри, Анди тощо. Це спричинило біосферну кризу, під час якої вимерло багато груп рослин і тварин, характерних для палеогенового періоду, й сформувались біогеоценози наступного неогенового періоду.
Палеоген
Неогенний період
У неогені починається зовсім новий етап в історії Землі — природа робить архіважливий крок. Це крок до появи людини. Від якихось поки що точно не встановлених форм примітивних мавп відокремлюється відгалуження, яке еволюціонує до людиноподібних мавп. Уже на початку неогену існували спільні предкові форми людиноподібних мавп і людини.
Зображення можливого зіткнення групи древніх людей - азіатських представників людини прямоходячої з гігантопітеком.
Людина розумна
Як давно це було?
Фауна неогену
Представники: 1 - мастодонт Gomphotherium. 2, 3 - олені (2 - Palaeomeryx, 3 - Uicroceras); 4 - стародавній фламінго Palaeolodus.
Плейстоценовий слон паралефас (безпосередній, як вважають, предок мамонта)
Картина ландшафту лісостепу з гіппаріоновой фауною. Відбувається заміщення лісових островів з луками і степами.
Трипалий кінь гиппарион, типовий мешканець лісостепу, де багато корму і укриттів. Розвинені бічні пальці створювали додаткову опору при бігу по купинах і багнистому грунту. Кінцівки були сильно зігнуті в суглобах, і на великі відстані гиппарион бігати не міг.
Носорог брахіпотерій
Четвертинний період (антропоген). Цей період почався близько двох мільйонів років тому. Велика частина цього періоду припадає на льодовикову епоху - плейстоцен. 12 — 20000 років тому настає остання епоха антропогену — голоцен.
Антропогенний період
Маmmuthus primigenius
Загальне охолодження Землі та розвиток материкових зледенінь у Північній півкулі. Похолодання призвели до вимирання багатьох форм неогенових ссавців, збіднення рослинного світу, зсування на південь природних зон.
Антропоген
Виконала учениця 11 класу Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу А. М. Темника Левицька Анастасія |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shlyubna-povedinka-ptahiv.html | Шлюбна поведінка птахів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/9/400ccf6a1a4b994f1d20c3027088d82d.ppt | files/400ccf6a1a4b994f1d20c3027088d82d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shtuchne-ziplidnennya1.html | Штучне зіпліднення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/18e6e05d2665beb7be39cba46d29c51c.ppt | files/18e6e05d2665beb7be39cba46d29c51c.ppt | % |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shokovi-stani-etiologiyapatogenez-intensivna-terapiya.html | Шокові стани. Етіологія,патогенез, інтенсивна терапія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/b4bfabf2ba5bc0c9da37a11f5b01d110.ppt | files/b4bfabf2ba5bc0c9da37a11f5b01d110.ppt | 10
0,9-1,2
20
1,3-1,4
30
40 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-zernovi.html | Рослини! Зернові! | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/1635f4b1796d949592672d9c0d1ffe90.ppt | files/1635f4b1796d949592672d9c0d1ffe90.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-z-yakih-vipikayut-hlib.html | Рослини, з яких випікають хліб | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/81b056cbb6cfced06409f48b3ecc96d0.pptx | files/81b056cbb6cfced06409f48b3ecc96d0.pptx | Рослини, з яких випікали хліб
ХЛІБ в народі з давніх часів був у глибокій повазі. Він – основа життя, Божий дар. На нього кажуть: “Святий хліб”. Їсти хліб можна тільки з непокритою головою, при цьому не можна лаятися або щось клясти. Коли хліб упаде на землю, його треба підняти, поцілувати й покласти на стіл: святий хліб не може бути під ногами.
Наші предки як починали їсти цілий хліб, то ножем робили на ньому хрест, а тоді вже різали.
Гріхом було покласти хліб на голий стіл, на скатертину, яку-небудь посудину, а не на рушник.
Хліб!
ХЛІБ – символ розмноження, тому він відіграє велику роль на весіллі. Він же символ щастя взагалі, і тому поважну людину зустрічають із хлібом, з хлібом ходять на свята, до родичів. Обмін хлібом – ознака повної згоди.
Коли сватали, мати приймала хліб, цілувала його і клала на стіл.
Весільний коровай – це ритуальний священний жертовний хліб, що замінив м´ясну жертву. Це весільна жертва Богові. При неможливості повінчатися молоді брали шлюб обрядом благословення хлібом.
Хліб в українців завжди мав сонячну, круглу форму.
Хліб!
Пшениця - дуже давня культурна рослина, яку вирощують понад 10 тисяч років. Її зернівки постійно знаходять під час розкопок перших поселень людини. У пірамідах єгипетських фараонів також знайдено пшеничні зерна, схожі на зерна сучасної пшениці.
Пшениця - важлива зернова культура, велика увага при вирощуванні якої звертається на підвищення урожайності і якості цінних сортів, з яких можна виготовляти високоякісний хліб, макарони та інші хлібні вироби.
Пшениця
Озиме жито є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8%) та вуглеводів (69,1%).
Наявність у житньому хлібі повноцінних білків, багатих на незамінні для людей амінокислоти (лізин, аргінін), великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, а також вітамінів А, В1, В2, В3, В6, РР, С, значна калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал) свідчать про його високу поживність як продукту харчування.
З'їдаючи 500 г житнього хліба, людина повністю забезпечує себе залізом і фосфором та на 40% - кальцієм.
Жито
Кукурудзяна мука буває грубого і тонкого помелу. З першої виходить злегка зернистий хліб, більш розсипчастий і щільний, з другої - хліб більш ніжний і краще піднімається. На сьогоднішній день кукурудзяне борошно широко застосовується в кондитерському і макаронному вироб-ництвах, в дієтології. З нього дійсно готують корисний та неймовірно смачний кукурудзяний хліб, а дітям особливо полюбилися кукурудзяні чіпси. Кукурудзяна мука також популярна серед рибалок, які використовують її в якості приманки.
Кукурудза
Ячмінна мука за хімічним складом і хлібопекарськими властивостями досить близько підходить до житнього борошна, хоча і має свої специфічні особливості. У ячмінному борошні більше клітковини та містяться речовини, що додають хлібу терпкий присмак. За водопоглинальною здатністю вона перевершує пшеничне і житнє борошно.
Ячмінний крохмаль клейстеризується при температурі близько 70°С, він швидко старіє, тому хліб з ячмінного борошна черствіє швидше звичайного. Тому ячмінний хліб більш їстівний тільки горячим.
Ячмінь
Ячмінну і кукурудзяну муку іноді використовують для часткової заміни основного борошна при випічці хліба, з метою підвищення його біологічної цінності. Ячмінна мука хороша в млинцях, печиві, в якості добавки при випічці хліба.
Ячмінну муку добре додавати як загусник в супи і соуси.
Ячмінь
На берегах озер часто ростуть стрункі зарості тонких рослин з темно-коричневими бархатистими шишками та довгими лінійними листками. Це – очерет або рогіз. Цей темний початок – суцвіття маточкових квіток. Насіння утворюється дуже багато, воно легеньке, з пушинками, може плавати по воді і тому вільно переноситься в різні місця. Поплававши кілька днів, насіння тоне, а на наступний рік проростає.
Очерет, рогіз
Ця рослина дуже корисна: стебла та листки можна використовувати на корм тваринам, з них плетуть кошики та корзини, а також покривають дахи сільськогосподарських будівель. Але найцінніше у цієї рослини – кореневище. В ньому містяться цукор, крохмаль, білок. З нього можна приготувати борошно. Для цього кореневище розрізають на дрібні шматочки розміром 1 см і висушують над вогнем до тих пір, поки вони не почнуть розтріскуватися і розламуватися. Потім їх розтирають до стану борошна. 100-200 років назад з нього пекли хлібці, бісквіти, пряники, а сьогодні про це забули.
Очерет, рогіз
Сусак – рослина родини сусакових. У Якутії в тундрі безліч озер, а по берегах ріки Лени - сирі болотисті низовини, де і зростає якутський дикий хліб - сусак.
Він поширений повсюдно, не тільки в Сибіру, але на всій Півночі і в середній смузі.
Квіти - біло-рожеві, які стирчать у різні сторони, як спиці у парасольки. Діаметр квіток - 2,5 см, на довгих квітконіжках, мають три зеленувато-червоних чашолистки, три рожевих пелюстки, дев'ять тичинок і шість червоних маточок.
Сусак – “якутський” хліб.
Сусак -досить красива рослина в 1-1,5 м заввишки, з пучком лінійних прямостоячих листків. Листки використовують для виготовлення корзин, а з кореневищ здавна пекли хліб.
У його сухих кореневищах міститься 60 % крохмалю, 14 % білка, 4 % жиру. Тому, ще в 1871 р. хіміки, досліджуючи якутський «хліб», писали: «У борошні з коріння сусака є все, що потрібно для харчування людини».
З 1 кг кореневищ виходить 250 г борошна, з якого печуть хліб і коржі. Крім того, кореневища печуть і смажать з салом.
Але не одні якути і калмики вживають в їжу сусак. В Італії жителі П'ємонту заготовляють про запас його нарізані і висушені кореневища. Засмажене кореневище є хорошим сурогатом кави.
Сусак
Але найцікавіше, що хліб можна спекти із жолудів дуба. Їх здавна використовували у їжу. Для приготування борошна жолуді розрізають, очищають, вимочують у воді дві доби, причому воду міняють не менше трьох разів. Потім їх заливають свіжою водою і нагрівають до кипіння. Після цього воду зливають, жолуді висушують до хрустіння, а після цього товчуть. Якщо розмолоти крупно, то вийде дубова каша, а дрібно, то вийде борошно. З такого борошна пекли дубові млинці і додавали ягоди, варення, мед.
Дубові жолуді
Кассава - африканська назва маніоку (ця назва походить з Бразилії, де так цю рослину називають Тупі-Гуарані), а в решті Південної Америки відома як юка.
Маніок - багаторічна вічнозелена кущова рослина з родини молочайних, що широко культивується в Африці. Виростає на вісім футів (2 м) у висоту, коріння може сягати трьох дюймів завтовшки й трьох футів (1 м) завдовжки з масою від 3 до 10 кг.
Кассава - маніоку
Суто кассавою нерідко іменують тільки борошно з маніоку.
В їжу використовують коренеплоди - подібне на картоплину коріння.
У коренеплодах багато крохмалю (77%). У сирому вигляді дуже отруйні, споживаються лише вареними або печеними.
З сирого маніоку роблять крупу (тапіоку), з якої варять кашу, а сушену маніоку перемелюють на борошно, з якого печуть тонкі коржі, які отримали назву хліб з касави.
Кассава - маніоку
Борошно - продукт помолу зерна, який використовується для виготовлення хліба, макаронів, кондитерських та ін. виробів. Залежно від виду сировини розрізняють борошно пшеничне, житнє, ячмінне, вівсяне, кукурудзяне, горохове, сойове та ін. Кожний сорт борошна характеризується певними показниками: крупністю помолу, зольністю, хлібопекарськими якостями.
До складу борошна входить клітковина, особливо до складу нижчих сортів борошна. Клітковина погіршує його засвоюваність, але при замішуванні тіста клітковина поглинає воду, збільшуючи водопоглинаючу здатність борошна.
Борошно
Зернові культури переробляють на борошно способом разового, оббивного або сортового помолу:
борошно разового помолу являє собою розмелене зерно разом з плодовими та насінними оболонками і зародком;
в результаті помолу зерна, у якого частково видалені оболонки і зародок, одержують борошно оббивного помолу;
борошно сортового помолу складається в основному з ендосперму та деякої кількості, залежно від сорту, частинок оболонок і алейронового шару зерна.
Борошно
Велике значення в хлібопекарській індустрії має глютен (білки гліадин і глютенін) у вигляді клейковини - її вміст в борошні визначає еластичність і пружність тіста при змішуванні з водою, і служить критерієм визначення якості борошна.
Хороше борошно повинно бути сухим, м'яким, білого або ледь кремуватого кольору; при затисканні такого борошна в кулаці повинна утворитися грудочка, яка відразу розсипається; від води воно не темніє.
Тісто
Після замішування тіста, при набуханні (набухання відбувається 20-30 хв.) нерозчинних білків борошна - гліадина і глютеніна - утворюється пружна еластична маса. Додавання до тіста невеликої кількості кислот підвищує і прискорює цей процес.
Оскільки пружність і еластичність сприяють одержанню пухких і пористих борошняних виробів, то якість борошна і виробів з нього залежить від кількості і якості клейковини.
Середньою кількістю клейковини установленої стандартом для кожного сорту борошна є 20-30% від маси борошна.
Тісто
Народний музей хліба відноситься до Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки України.
В Музеї зібрано понад 2000 експонатів, які розповідають про історію хліба, його значення для людини, походження основних зернових культур (жита, пшениці, кукурудзи, ячменю та інших).
Метою роботи музею є навчання любові до землі, до хліба, до людей праці.
Хліб!
Хліб - наше найцінніше багатство.
Хліб - це праця тих, хто сіє і збирає зерно, хто створює нові сорти зернових культур, хто будує і водить сільськогосподарські машини, хто випікає хліб.
Бережіть хліб!
Хліб! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinniy-i-tvarinniy-svit-luganschini.html | "Рослинний і тваринний світ Луганщини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/b960eece89d75fcd871081737aac3e6c.pptx | files/b960eece89d75fcd871081737aac3e6c.pptx | Рослинний і тваринний світ Луганщини
Підготувала Чистенко Яна
Природа Луганщини
Територія області представляє собою переважно хвилясту рівнину на лівобережній частині долини Сіверського Донця. На півдні розташований Донецький кряж.
Найбільш характерною рисою Донецького кряжа є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. Найвища точка – Могила Мечетна – 367 м. В долині рік Міуса й Нагольної висота Донецького кряжа знижується і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. Північні схили кряжа поступово знижуються в напрямі до Сіверського Донця, утворюючи стрімкий правий берег ріки.
Водні ресурси
Луганщина вважається найменш забезпеченим водними ресурсами регіоном України. В області – 123 річки, 6 із яких мають довжину більше 100 км. Головна річка – Сіверський Донець, довжина її в межах області – 265 км. Її праві притоки – річки Казенний Торець, Бахмутка, Велика Біленька, Мала Біленька. Інші з річок, що протікають по області – Айдар (264 км), Лугань (198 км). Усі річки є типово рівнинними водотоками, протікають у широких терасованих долинах. В цілому режим річок характеризується нерівномірним розподілом стоку впродовж року – короткочасним весняним паводком і тривалим низьким рівнем в літньо-осінній період.
Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 72 водосховища та 360 ставків. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення.
Рослини
Луганська область знаходиться в степовій зоні. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки цілинної степової рослинності. Тут поширені різнотравно-типчаково-ковильні степи. Зростає більше тисячі видів різноманітних рослин.
Лісів мало (біля 7% території області). Вони розміщені вздовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів.
Тварини
Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами, одначе, дика фауна бідна. На території області зустрічається один вид круглоротих, 43 види риб, 9 видів земноводних, 12 видів плазунів, 246 видів птахів та 63 види ссавців. Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, єнотоподібний собака, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць, байбак, хом’як, тушканчик, кріт тощо. Із пернатих хижаків водяться кобчики, яструби, орли-могильники.
Корисні копалини
Луганська область має широкий комплекс видів мінеральної сировини. 630 родовищ корисних копалин налічується на території області, з них експлуатуються 217 об’єктів.
Основною корисною копалиною області є кам’яне вугілля, загальні балансові запаси якого складають 14,541 млрд. тонн. Супутніми корисними копалинами кам’яного вугілля є метан та германій.
Основні родовища природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське.
Мінеральні води
Мінеральні води розвідані на 8 ділянках. Затверджені балансові запаси мінеральних вод складають 2,4 тис. м3. за добу. У вигляді окремих свердловин та джерел на території Луганщини виявлена значна кількість перспективних ділянок мінеральних вод.
Для бальнеологічних та лікувальних цілей видобуваються хлоридно-натрієві мінеральні води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км, північна межа якої проходить по лінії Троїцьке – Новопсків – Біловодськ, а південна – Лисичанськ – Луганськ.
Усі родовища мінеральних вод знаходяться в експлуатації, але на сьогодні ступінь їх використання порівняно з розвіданими запасами становить біля 1%. На даний час введено в експлуатацію 6 ділянок, з яких видобувається 238 м3 на добу.
Клімат
Клімат помірно-континентальний з відчутними засухами. Середня температура найхолоднішого січня становить -7°С, найтеплішого місяця червня – +21°С. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, заморозками, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна – сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга його половина помітно суха. Осінь сонячна, тепла, суха. Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив.
Грунти
Ґрунти родючі, головним чином чорноземи. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти.
На території області широко розвинені зсуви природного й техногенного походження, яких нараховується понад 1100.
Більш детально про рослинний і тваринний світ Луганщини
Скорочення місць, історично придатних для перебування рослин і диких тварин, безпосереднє знищення об’єктів рослинного і тваринного світу, загальне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище та надмірний рекреаційний тиск на природні комплекси в періоди відтворення диких тварин зумовлюють загальне збіднення видового та популяційного складу флори і фауни області. Це потребує прийняття невідкладних заходів, спрямованих перш за все на забезпечення охорони місць існування тварин. Суттєвим недоліком в організації охорони рослинного і тваринного світу є низький рівень вивчення його стану, відсутність об’єктивних даних про чисельність переважної більшості видів флори і фауни. В області здійснюється облік тільки тих видів, які належать до об’єктів заготівлі та мисливства.
Аналіз стану справ з лісовідновленням у лісовому фонді області викликає занепокоєння. Так, за останні 7 років площі земель, вкриті лісом не тільки не збільшилися, а навіть скоротилися на 4,8 тисячі гектарів. Незважаючи на наявність лісокультурного фонду – 14 тисяч гектарів, роботи, які проводяться державними лісомисливськими господарствами по підвищенню лісистості лісового фонду, мало результативні.
Під охороною знаходяться 58 видів рослин, 29 з них внесені до «Червоної книги України»
Природно - заповідний фонд
Луганщина – найбідніший в Україні край за кількістю заповідників (точніше, за площею, що вони посідають).
Природно-заповідний фонд Луганщини складають 135 об’єктів, які розташовані на площі 185 тис. га. Він включає 6 територій загальнодержавного та 129 – місцевого значення. Серед них 1 природний заповідник, 1 регіональний ландшафтний парк, 45 заказників (у тому числі 1 загальнодержавного значення), 61 пам’ятка природи (2 – загальнодержавного значення), 9 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (2 загальнодержавного значення) та 18 заповідних урочищ.
Природно - заповідний фонд, представлений:
Луганським природним заповідником, який складається з трьох філій: «Провальський степ», «Стрілецький степ», «Станично-Луганська філія», де налічуються тисячі видів рослин, з яких більше сотні – рідкісні й зникаючі види;
Ботанічним заказником Юницького, який створено у 1892–1910 рр. за ініціативою професора Докучаєва для збереження рослинного і тваринного світу;
Заповідне урочище Киселева балка, яке стало об’єктом паломницького туризму;
Комплексна пам’ятка природи Айдарська тераса – мальовнича вікова діброва з багатою фауною та флорою в заплаві р.Айдар та багато інших. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinni-ugrupovannya.html | Рослинні угруповання | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/5e4070476a7c3872d29982b30e6bbd3e.ppt | files/5e4070476a7c3872d29982b30e6bbd3e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shtuchne-ziplidnennya.html | "Штучне зіпліднення" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/ed75ffbdef3f0e4bf41b1c6a99d8f099.pptx | files/ed75ffbdef3f0e4bf41b1c6a99d8f099.pptx | Штучне зіпліднення
Штучне запліднення – це
використання допоміжних репродуктивних технологій: штучної інсемінації та екстрапорального запліднення під час безпліддя жіночого, чоловічого або сумісного.
При неефективності лікування можна використовувати допоміжні репродуктивні технології - штучну інсемінацію спермою чоловіка.
Сперму вводять в матку за допомогою шприця та спеціального наконечника (при неповноцінності сперми чоловіка можливе використання донорської сперми при згоді подружжя) або екстракорпорального запліднення.
Штучна інсемінація - введення сперми чоловіка або донора в порожнину матки жінки з метою індукувати вагітність.
Інсемінацію проводять амбулаторно 2-3 рази на 12-14-й день (при 28-денному циклі) менструального циклу.
Донорську сперму отримують від чоловіків молодше 36 років, фізично і психічно здорових, без спадкових захворювань і порушень розвитку і без випадків втрати плоду і спонтанного аборту в родичок.
Частота вагітності після штучної інсемінації становить 10-20%. Перебіг вагітності та пологів є аналогічні таким, що при природному зачатті, а вади розвитку плоду реєструють не частіше, ніж у загальній популяції.
Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) - запліднення яйцеклітин invitro, культивування та перенесення отриманих ембріонів в матку.
В даний час екстракорпоральне запліднення проводять із застосуванням індукторів овуляції, щоб отримати достатньо багато зрілих ооцитів.
Допоміжні репродуктивні технології дозволяють використовувати програми кріоконсервації не тільки сперми, але і ооцитів та ембріонів, що зменшує вартість спроб ЕКЗ.
Ін'єкція сперматозоїдів (ІЦІС)
При екстракорпоральному заплідненні одиничними сперматозоїдами можлива інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїдів (ІЦІС) для запліднення ооцитів.
При ІЦІС здійснюють мікроманіпуляційне введення єдиного сперматозоїда під візуальним контролем в зрілий ооцит, що знаходиться в стадії метафази II ділення мейозу. Всі інші етапи процедур аналогічні ЕКЗ.
При азооспермії використовують методи в рамках програми ЕКО + ІЦІС, що дозволяють отримувати сперматозоїди з епідідіміса і яєчка.
Особливості перебігу вагітності після екстракорпорального запліднення зумовлені високою ймовірністю її переривання, не виношування, а також розвитком важких форм гестозів. Частота цих ускладнень залежить в першу чоловічє), а також від особливостей проведеної процедури ЕКЗ.
У дітей, народжених в результаті екчергу від характеру безпліддя (жіноче, сумісне або стракорпорального запліднення, частота вроджених аномалій не вище, ніж у загальної популяції новонароджених. Частота багатопліддя при екстракорпоральному заплідненні становить 25-30%.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/seredovischa-isnuvannya-tvarin.html | СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ ТВАРИН | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/e2e0e1be8c599e401b96c766e77d0575.ppt | files/e2e0e1be8c599e401b96c766e77d0575.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinnictvo1.html | "Рослинництво" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/580aab6c937977a8c8ec79fca6d5ddc1.ppt | files/580aab6c937977a8c8ec79fca6d5ddc1.ppt | 90-120
1200-1700
513
250
1150-1500
575
85-150
211-2900
368
140-180
1000-1200
610
75-90
950-1030
910
150-180
2200-2400
397
70-120
1200-1800
637 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shlyahi-poshirennya-bakterialnih-zahvoryuvan.html | "Шляхи поширення бактеріальних захворювань" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/8d1d86ba73e1d938deb39f93d4647cde.pptx | files/8d1d86ba73e1d938deb39f93d4647cde.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sokoviti-kormi.html | Соковиті корми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/3f93d658f3b762eddad46a073bbe906e.pps | files/3f93d658f3b762eddad46a073bbe906e.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintetichna-gipoteza-evolyucii1.html | "Синтетична гіпотеза еволюції" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/425dc658b0120a7ef1fa3051efb72f24.ppt | files/425dc658b0120a7ef1fa3051efb72f24.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sokolopodibni.html | Соколоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/40/b2823d773648afe02289588740fef0d8.pptx | files/b2823d773648afe02289588740fef0d8.pptx | СОКОЛОПОДІБНІ
Каліфорнійський кондор
Каліфорнійський кондор колись був поширений по всьому північноамериканському континенту. Через свій величний політ він був престижною метою для мисливців. Їх загальне число становило 27 особин. Однак завдяки гарному розмноженню в неволі, з 1992 року їх знову почали випускати на свободу.
Андський кондор
Андский кондор - найбільший літаючий птах в Західній півкулі; вага самців досягає 11-15 кг, самок - 7,5-11 кг. Довжина дорослих птахів варіює в межах від 117 до 135 см .
Чорний гриф
Дуже великі птахи. Маса самок до 7,5, самців до 6,5 кг.
У природі легко визначити за розмірами, темним забарвленням оперення, характерним силуетом у польоті. Довго ширяють високо в повітрі, роблячи широкі кола. Помітивши поживу, круто і швидко пікірують з висоти з гучним шумом крил. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/simbioz.html | Симбіоз | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/62335ff1ff1e12c9acfb06fb12673e9e.ppt | files/62335ff1ff1e12c9acfb06fb12673e9e.ppt | Pseudomonas
12-22
16-20
20-30
8-16
10-16
12-20
10-16
12-18
16-30
Carchesium sp.
Opercularia sp.
Nematoda
Aelosoma |
https://svitppt.com.ua/biologiya/-regulyaciya-transkripcii-eukariot-do-go.html | 20_09__3_Регуляція транскрипції еукаріот_до 57-го | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/c812f5450898bf83d831835f43d78518.ppt | files/c812f5450898bf83d831835f43d78518.ppt | NB!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/simbioz1.html | "Симбіоз" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/672324498f7a4abcb53fb401a803279b.ppt | files/672324498f7a4abcb53fb401a803279b.ppt | Cetraria centrifuga
Phytophthora infestans - plisen bramborova
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinniy-i-tvarinniy-svit-u-tvorah-ukrainskih-pismennikiv.html | Рослинний і тваринний світ у творах українських письменників | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/0c25f076789d965ac36efc8493d2968d.ppt | files/0c25f076789d965ac36efc8493d2968d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintetichna-gipoteza-evolyucii-lyudstva.html | Синтетична гіпотеза еволюції людства | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/67dcdb9a908ef773b7031e2a0df09024.ppt | files/67dcdb9a908ef773b7031e2a0df09024.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintez1.html | "Синтез" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/e887c2353e6b299d4166af36190f6258.pptx | files/e887c2353e6b299d4166af36190f6258.pptx | Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини
Газопереробна
промисловість
Нафтохімічне
виробництво
Коксохімічне
виробництво
Насичені
вуглеводні
Ненасичені
вуглеводні
Ароматичні вуглеводні
Синтез-газ
Інформаційна довідка
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/vnutrishnya-budova-ssavciv.html | Внутрішня будова ссавців | https://svitppt.com.ua/uploads/files/22/513c8c150d57d92844c2daa8d8ddcd63.ppt | files/513c8c150d57d92844c2daa8d8ddcd63.ppt | Haga clic para cambiar el estilo de título
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vnutrishnya-budova-stebla-rist-stebla.html | Внутрішня будова стебла. Ріст стебла | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/4ce7da568e336130e6ab00dc21ecd110.ppt | files/4ce7da568e336130e6ab00dc21ecd110.ppt | ?
? |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.