url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintetichna-gipoteza-evolyucii.html | Синтетична гіпотеза еволюції | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/d86cd38b0642864ae12bf8e9bcbe04c0.ppt | files/d86cd38b0642864ae12bf8e9bcbe04c0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pfrp.html | Види навчання. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/1dd39f1b36ae441a3e276c1b15ea934b.ppt | files/1dd39f1b36ae441a3e276c1b15ea934b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sindrom-kotyachogo-kriku1.html | синдром котячого крику | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/1633b20312b8f63b13ced8fd042e2cc4.ppt | files/1633b20312b8f63b13ced8fd042e2cc4.ppt |
S. aureus
S. epider-midis
S. sapro-phyticus
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
S
S
R
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/selkciya.html | Селкция | https://svitppt.com.ua/uploads/files/36/475b4e5e5be6321beeed1c3e98dc07b2.pptx | files/475b4e5e5be6321beeed1c3e98dc07b2.pptx | Селекція тварин
Підготували
Учениці 11Б класу
Кунтиш Олександра
Козловська Вікторія
Приблизно 9 тисяч років до нашої ери людина стала більш ретельно відбирати в тварин певні корисні якості, тобто почалася епоха методичного відбору. Саме тоді й почала розвиватися селекція рослин і тварин в більш звичному для нас розумінні. Але одомашнення, як і метод відбору, зберігається до цих пір. Приміром, варто відзначити таку галузь, як хутрове звірівництво.
Селекція тварин
Особливості селекції тварин
Всі ці особливості сформували особливі методи селекції, не притаманні для представників флори. Звичайно, основні методи, до яких відносять гібридизацію і відбір, збереглися. Але з’явилися також зовсім інші методи, що не застосовні до рослин.
Методи селекції
Близкородственное схрещування, або имбридинг, проводиться за рахунок спаровування особин, що припадають один одному сестрами і братами або нащадками і батьками. В результаті необхідний ознака може перейти в гомозиготний стан. Однак слід зазначити, що з часом настає втрата або значне погіршення життєздатності отриманих особин.
Міжпородне схрещування, або аутбридинг, необхідний для закріплення необхідних людині якостей, наявних у обох порід. Завдяки аутбридинг було отримано величезне безліч найцінніших порід, наприклад, біла степова українська свиня, отримана від схрещування білого англійської кнура з безпородними українськими свинями. В результаті селекція тварин дозволила отримати породу, відрізняється більшою масою, великим вмістом сала, м’яса, а також украй невибагливу.
Віддалена гібридизація увазі схрещування пар, які відносяться до різних видів. Даний метод має величезний мінус: все потомство безплідно. Але навіть цю проблема селекція тварин змогла подолати. Яскравим прикладом віддаленій гібридизації є мул, який являє собою помісь осла з кобилою. Мул відрізняється великою витривалістю осла і поступливим характером коні.
Ще один метод являє собою штучне осіменіння. Він застосовується для того, щоб отримати якомога більше потомства від конкретного виробника.
Ще один новий і дуже цікавий метод – трансплантація ембріонів. Він заснований на досить складної медичної операції, коли у необхідної самки шляхом гормональної терапії збільшують кількість яйцеклітин. Потім яйцеклітини запліднюють, витягують ембріони, які підсаджують до інших тварин, що виконує роль сурогатної матері, або заморожують при температурі 273? С. Тоді їх можна зберігати тривалий проміжок часу, щоб мати можливість використовувати в майбутньому.
Таким чином, селекція тварин вирішує одну з найважливіших проблем усього людства – проблему пошуку їжі, поживи. Сучасна наука дозволяє створювати нові види, які більшою мірою задовольняють потреби людей. І наука ніколи не стоїть на місці. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/voda-osnova-zhittya.html | Вода - основа життя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/0b0171bb06aa6dfa8ed05bd1abd079eb.pptx | files/0b0171bb06aa6dfa8ed05bd1abd079eb.pptx | ВОДА – ОСНОВА ЖИТТЯ
Викладач ЧОРНОМАЗ Т.М.
До унікальних фізичних властивостей води слід віднести її здатність постійно перебувати в русі, тобто те, що називається кругообігом води в природі.
Це – постійний обмін вологою між гідросферою, атмосферою і земною
поверхнею
Що складається з процесів випаровування, перенесення водяної пари в атмосфері, її конденсації в атмосфері, випадіння опадів і стоку
Атмосферні опади частково випаровуються,частково утворюють водотоки та водойми, частково просочуються в землю й живлять підземні води
Рушійною силою цього процесу є сонце, а невичерпним джерелом – світовий океан.
Випаровування з поверхні земної кулі у середньому 577 тис. км3 води на рік |
https://svitppt.com.ua/biologiya/simya-mikitin.html | Сім’я МИКИТИН | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/feb0657d4fe7c6e5fe1e03a5ee12e220.ppt | files/feb0657d4fe7c6e5fe1e03a5ee12e220.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-procesi-zhittediyalnosti-tvarin0.html | Основні процеси життєдіяльності тварин. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/914c00ddd67ea04acc6ec64fd929084f.ppt | files/914c00ddd67ea04acc6ec64fd929084f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/voda3.html | Вода | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/78e9da0eb3236a3cf62555b3a7c8abfc.ppt | files/78e9da0eb3236a3cf62555b3a7c8abfc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintetichna-teoriya-evolyucii2.html | "Синтетична теорія еволюції" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/b81aa76909ee1286fcef70c85fed712e.ppt | files/b81aa76909ee1286fcef70c85fed712e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paleocenova-epoha.html | "Палеоценова епоха" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/c27421286b093a331b5f87d46be5eb1b.ppt | files/c27421286b093a331b5f87d46be5eb1b.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintetichna-teoriya-evolyucii-osoblivosti-dii-evolyuciynih-faktoriv-u-populyaciyah-lyudey.html | Синтетична теорія еволюції. Особливості дії еволюційних факторів у популяціях людей | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/1d2120716f550d7676622ce7be81eb70.ppt | files/1d2120716f550d7676622ce7be81eb70.ppt | Tanystropheus sp.
Tanystropheus sp. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-sensorni-sistemi-organizmu-lyudini.html | "Основні сенсорні системи організму людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/032b611168e21752828884f9dad74c89.ppt | files/032b611168e21752828884f9dad74c89.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pristosuvannya-organizmiv-do-umov-isnuvannya0.html | Пристосування організмів до умов існування. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/6b1c24528ec3d33a07d78d724f731fe6.ppt | files/6b1c24528ec3d33a07d78d724f731fe6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinnictvo-v-ridnomu-krai.html | Рослинництво в рідному краї | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/42b237581016dc80440e4a5459c3ff53.ppt | files/42b237581016dc80440e4a5459c3ff53.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-psihichni-porushennya-ta-psihopatologichni-proyavi1.html | Основні психічні порушення та психопатологічні прояви | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/36cbcaa430760ecf3db29fb3539a17ca.pptx | files/36cbcaa430760ecf3db29fb3539a17ca.pptx | Проблеми та потреби військовослужбовців та їх сімей
Підготувала студентка
4 курсу СРб-1-15-4.0д
Кондратюк Каріна
Основні проблеми, що турбують ветеранів АТО.
Відповідаючи на питання про актуальні життєві проблеми, чверть респондентів (24,4 %) зазначила, що таких проблем у них на даний момент немає, 2,0% опитаних утруднились відповісти, а практично три чверті опитаних ветеранів АТО (73,6%) вказали на наявність таких проблем. Йшлося насамперед про фінансові негаразди (проблема відсутності житла), третю та четверту «сходинку» посідають питання порушення прав на соціальні гарантії та незадоволеність владою, «топ 5» проблем завершують проблеми зі здоров’ям.
Наслідки воєнно-травматичних стресових обставин для індивідууму корелюють зі сформованою у суспільстві громадською думкою відносно самого військового конфлікту та ролі учасників бойових дій. В суспільній свідомості формується ставлення до війни в залежності від її масштабів та предмету конфлікту. Так, військові дії можуть кваліфікуватися суспільством як захисні або загарбницькі.
При повномасштабній війні, соціальний час ділиться на два періоди "до війни" і "після війни", для кожного з цих періодів суспільна свідомість виробляє свої цінності, норми поведінки і правила суспільного життя. Перемоги і поразки бійців у війні, переживаються як перемоги та поразки всього народу.
В результаті теоретичного вивчення проблеми було встановлено, що основним негативним наслідком участі особистості у бойових діях є посттравматичний стресовий розлад, особлива підступність якого полягає в тому, що з роками у більшої частини воїнів він не згладжується, а посилюється, виливаючись в асоціальній поведінці, невротичних реакціях, соматичних розладах, таким чином, перетворюючись з психологічної проблеми на хворобу. Наслідки посттравматичного стресового розладу часто проявляються як девіантна поведінка (агресія, конфліктність, зловживання психоактивними речовинами, спиртними напоями, наркотичними засобами, злочини).
Станом на 01.07.2018 в Україні налічується понад 1,2 млн ветеранів війни, з яких понад 341,8 тис. учасників бойових дій з числа учасників АТО.
Необхідно відмітити, що кількість ветеранів з числа учасників АТО постійно зростає. Зокрема, станом на 1 серпня 2018 року статус учасника бойових дій надано понад 343 тис. учасників АТО.
Реалізація соціального захисту у Збройних силах України відбувається через надання військовослужбовцям і членам їх сімей, іншим категоріям, визначеним законами України, соціальної допомоги, пільг, компенсацій, які надаються згідно з чинним законодавством.
Реалізація принципів та основних напрямів соціальної політики здійснюється через:
· соціальний захист як систему гарантованих Конституцією України економічних, соціальних та правових заходів щодо забезпечення особам, які потрапили у складні життєві обставини, умов для подолання цих обставин та можливості рівної участі у житті суспільства;
· соціальний захист надається через систему обов’язкового соціального страхування та додаткової соціальної допомоги;
· соціальну допомогу як сукупність заходів щодо забезпечення соціального захисту громадян шляхом надання додаткових до соціального страхування послуг у вигляді матеріальної допомоги, соціального обслуговування – надання спеціальними службами та кваліфікованими спеціалістами різних видів послуг, необхідних особам, які недостатньо захищені у соціальному плані, для їх адаптації до оточення та повноцінного життя у суспільстві. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/povedinka-tvarin1.html | Поведінка тварин у природному соціумі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/af82a802a0a975f10ddd0e14e68269f0.pptx | files/af82a802a0a975f10ddd0e14e68269f0.pptx | Поведінка тварин
Дії тварин,що мотивовані станом її організму і здійснюються у відповідь на впливи навколишнього середовища,називають поведінкою.
Типи поведінки: Природжена Набута
Природжена поведінка властива всім тваринам.
Рух кота до тарілки, стимулом якого є їжа називається природженою пове- дінкою.
В усіх багатоклітинних є прості природженні реакції, їх називають безумовними рефлексами.
Актинія швидко реагує на дотик до щупальця, скорочуючи його .
Складною формою природженої поведінки є інстинктивна поведінка. Це точно визначена послідовність дій,регульована програмою яку тварина успадковує у своїх предків.
Набута поведінка Рух кота до
холодильника у відповідь на звук його дверей є
набутою поведінкою. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sindrom-kotyachogo-kriku.html | "Синдром котячого крику" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/6b6fb64485e2fa83df9fda867184204e.pptx | files/6b6fb64485e2fa83df9fda867184204e.pptx |
Синдром котячого крику
Спадкові генетичні хвороби
Литвиненко О. 11-Б
Синдром котячого крику, або синдром Лежена - це спадкове захворювання, характерною особливістю якого є плач дитини, що нагадує крик кішки. Цей синдром ставитися до хромосомної патології, тобто всі симптоми викликані відсутністю частини генетичного матеріалу, розташованого в короткому плечі 5й хромосоми. Виявляється у 1 новонародженого на 45000 - 50000 тисяч дітей. Частіше хворіють дівчатка, співвідношення приблизно 4:3.
Синдром Лежена
Перелічимо основні причини :
Спадковий фактор . Якщо в сім'ї вже є дитина з даним синдромом , то ймовірність народження другої з таким же захворюванням дуже висока;
Алкоголь надає шкідливу дію на всі клітини організму , але найбільш чутливі до нього статеві клітини і зародок ;куріння ;
Наркотичні речовини руйнують організм зсередини , вражаючи генетичний апарат клітин ;
Дія іонізуючої радіації;
Сильнодіючі хімічні речовини та лікарські препарати, що приймаються у першому триместрі вагітності.
Причини хвороби
Хвороба не є смертельною.
Полідактилія
(зайві пальці)
Основні симптоми
Очі широкопосажені , розкосі, брови - відсутні
Кругле обличчя
Хвороба котячого ока
Полідактилія
Рафаэль Санти "Сикстинская мадонна"
Вроджена аномалія, що характеризується наявністю «зайвих» пальців на руці чи на ступні. Як правило, шостий палець на ступні підлягає хірургічному видаленню. Наряду з полідактилією зустрічається адактилія
Симптоми хвороби ,
Симптоми хвороби проявляються в жовтуватому відблиску в зіниці, особливо це помітно в затемненому приміщення. Крім котячого світіння ретинобластома супроводжується болем в одному або двох очах, іноді косоокістю і втратою зору, яку у маленьких пацієнтів виявити вчасно досить складно, так як вони не можуть ще виразно називати предмети. Відмінною ознакою таких хворих є – те, що хворим оком вони можуть бачити обриси предметів у повній темряві.
«Котяче око»
Тривалість життя дітей з синдромом Котячого крику залежить від ступеня пошкодження хромосоми, рівня надання медичної допомоги та способу життя. За даними різних джерел є люди, які дожили до 60 років. При адекватному навчанні діти можуть навчитися читати і писати, виконувати нескладні завдання. У ряді країн існують організації сімей, що мають дітей з синдромом Лежена, там їм надається медична та соціальна допомога.
Підсумки
Дякую за увагу!
Литвиненко О. 11-Б |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rak1.html | Рак | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/fc305886e50e4c4f5933b1467c6650b5.pptx | files/fc305886e50e4c4f5933b1467c6650b5.pptx | Усі ракоподібні живуть у воді.
Орган виділення – шкіра.
Відсутні вусика.
Ходильних кінцівок у річкового рака 5 пар.
У всіх ракоподібних орган дихання – зябра.
Серед ракоподібних є як гермафродити, так і роздільностатеві.
Павук належить до ракоподібних.
Кровоносна система незамкнена.
Статева система розміщується у грудній порожнині під серцем.
Деякі представники ведуть наземний спосіб життя.
Виділення відбувається через круглими зеленими залозами
Тема: Різноманітність ракоподібних. Їхня роль у природі й житті людини
Мета:
Навчальна: поглибити знання учнів про різноманітність ракоподібних, особливості їх будови, з’ясувати значення ракоподібних у природі та житті людини;
Розвиваюча: розвивати навички роботи з додатковою літературою
Виховна: виховати любов до ракоподібних.
Зв’язок між раком-самітником і актинією дуже міцний, хоча й дотепер не пояснений повністю.
Середовище перебування: піщані береги карибських островів, в 1,8-3,5 км від кромки води.
Лангусти досягають інколи 75 см. У лангустів довгі вусики, а груди покриті багаточисельними шипиками. Не мають на передніх ногах клешні. За допомогою розмахування вусиків-антен, які трусяться
Найменший представник ракоподыбних – морська блоха (дафныя), маэ розмыри менше 0,25
Слугує кормом для оселедців
використання людиною крабів, омарів, лангустів як делікатесів з дна моря
Її називають водяною блохою. Вона відома усім любителям акваріума. Вони, висушені або живі, - найкращий корм для маленьких риб. Мають справу з працівниками рибзаводів. Вони – маленькі рачки.
Ця тварина – найкращий делікатес серед дарів моря. З зовні він схожий на річкового рака, тільки клешні у нього більш міцніші та і розміро більший. У берегів Європи він попався до 1 м.
Цей рак, але без клешень. Але вуса у нього дуже довгі; у деяких майже удвоє довше тіла. Навколо вусиків у нього густа поросль гострих шипів. Це єдине оборона зброя, а ще й гучні, тріскучі звуки, які він видає дряпаючи підстава заднього вусика про передній край любить переховуватись в коралових рифах. Їсть все живе, що в змозі подолати сильними ногами. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinnist-holodnogo-poyasu.html | Рослинність холодного поясу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/007689afb39725faa501774d677ea3d5.pptx | files/007689afb39725faa501774d677ea3d5.pptx | Рослинність холодного поясу
Холодний пояс – це найсуворіший кліматичний пояс, де неймовірно довга і сувора зима, взимку – полярна ніч, влітку – цілодобове сонце. Безморозний період відсутній. В даному поясі виділяють 2 зони: арктична пустеля і тундра.
Арктичні пустелі
Суворі природні умови. Середня температура найтеплішого місяця - не більше +4-5ᵒС Зима сувора, довга і малосніжна. Рослинний покрив зони розірваний і плямистий. Основу його складам лишайники. Значно рідше поширений мох, зустрічається невелика кількість видів вищих рослин, майже відсутні чагарники.
Але можна зустріти декілька видів квіткових рослин:
Полярні пустелі є і в Антарктиді, але видовий склад ще бідніший і представлений лише:
Рослинність тундрової зони
Зона займає майже всю територію Євразії і Північної Америки, включаючи її північні острови. Тут зустрічаються території вкриті лишайниками, мохами, осоками, різнотрав’ям, заростями карликових верб, а на півдні – сфагновими болотами. Основна ознака тундри – безлісся. Дерева є лише на південній її межі, але далі переходить у лісову зону.
Для даної зони характерна довга і сувора зима, коротке і холодне літо (середня температура найтеплішого місяця не перевищує +10ᵒС), мала кількість опадів (200-250 мм), сильні вітри. Багато заболочених місць і озер.
Рослинність тундрової зони
Рослинність тундрової зони
Флористичний склад бідний – всього близько 600 видів рослин. З життєвих форм тут переважають хамефіти і гемікриптофіти.
Хамефіти — невисокі рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на зимуючих пагонах низько над землею (20-30 см) і захищені від вимерзання лусками, підстилкою та сніговим покривом.
Гемікриптофіти — трав'янисті багаторічники, бруньки відновлення яких закладаються близько до поверхні ґрунту й покриваються на зиму відмерлою надземною частиною. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozvitok-zhittya-v-paleozoysku-eru1.html | "Розвиток життя в палеозойську еру | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/065672da4167a42da5ad0f1a67249177.pptx | files/065672da4167a42da5ad0f1a67249177.pptx | “ Розвиток життя в палеозойську еру ”
Підготував:
Клименко Максим
Презентація на тему:
На початку ери:
В кембрійський період життя все ще існувало у воді.
Значно поширились великі багатоклітинні бурі і зелені водорості.
В силурійський, а можливо, ще в ордовицький або кембрійський період у деяких популяціях зелених водоростей, які мешкали у водоймах, що періодично пересихали, в результаті ароморфозу сформувались тканини, які вперше виникли у наземних рослин — псилофітів.
Псилофіти — збірна назва. Ці рослини мали невеликі розміри (не більше півметра), стеблоподібну наземну частину і кореневище, від якого відходили ризоїди. Деякі з них були ще дуже схожими на водорості, а інші вже мали ознаки, які зближували їх з мохоподібними і папоротеподібними рослинами. Рослини могли існувати на суходолі, оскільки бактерії, синьозелені водорості, одноклітинні тварини уже сформували тонкий шар ґрунту. В цей час з'явились і гриби, життєдіяльність яких сприяла ґрунтоутворенню.
Псилофіти
У морях кембрійського, ордовицького, силурійського періодів жили найпростіші, губки, кишковопорожнинні, членистоногі, молюски, голкошкірі, нижчі хордові.
Губки
Молюски
Голкошкірі
Членистоногі
В силурійський період з'явилися найпримітивніші хребетні — круглороті. У них ще не було щелеп, але внаслідок ароморфозу виникли череп і хребці.
Круглороті
Круглороті
Щиткова Кобра
У девонський період досягли розквіту щиткові, що належали до класу круглоротих. У риб внаслідок ароморфозу утворився щелепний апарат, що дав їм змогу активно полювати, захоплювати здобич.
Це
сприяло:
підвищенню рівня організації нервової системи,
органів чуття
вдосконаленню інстинктів.
Акула
Серед сучасної фауни найближчими до цих найдавніших риб є акули і скати. З'явились і кистепері риби. Нечисленних представників цих риб виявлено в Індійському океані біля берегів Африки
Скат
Кістепері риби
Кистепері риби, які населяли прісні водойми в девонський період, зробили важливий крок в еволюції тварин — вийшли на суходіл. Першими наземними хребетними були найдавніші земноводні стегоцефали — потомки кистеперих риб. Скелет плавців кистеперих гомологічний скелету п'ятипалої кінцівки стегоцефалів, як і в сучасних земноводних, яйця і личинки могли розвиватися лише у воді, тому ці тварини змушені були жити поблизу водойм.
Стагоцефал
Мохи
У девонський період важливий ароморфоз відбувся і в рослин: розвинувся спеціальний апарат для всмоктування мінеральних розчинів (корінь), як основний орган асиміляції вуглекислого газу сформувались пагони. Таким чином відбулося диференціювання тіла рослини на пагін і корінь. Першими листостебловими рослинами були мохи.
Хвощі
Папороті
Плаун
Спорідненість мохів з водоростями і псилофітами виявляється в тому, що їхня протонема подібна до зелених водоростей, замість коренів вони мають ризоїди, запліднення відбувається у водному середовищі. В девонський період від псилофітів виникли вищі спорові: плауни, хвощі, папороті. В них утворились добре сформовані корені, але для розмноження їм необхідна вода, в якій переміщуються статеві клітини. Клімат наступного, кам'яновугільного періоду був теплим, вологим, атмосфера містила велику кількість вуглекислого газу. Це сприяло бурхливому розвитку папоротеподібних, це був період їхнього розквіту. Деякі хвощі досягали 30метрової висоти.
Зелені водорості
Бурі водорості
Розвиток наземної рослинності сприяв формуванню ґрунту, з решток рослин того періоду утворилося кам'яне вугілля. В ньому ніби законсервувалась значна частина вуглекислого газу атмосфери. В результаті інтенсивного фотосинтезу, який відбувався в зелених рослинах, атмосфера збагачувалась на кисень. Внаслідок зміни хімічного складу атмосфери з'явилась можливість заселення суходолу тваринами.
Насінні папороті
У рослинному світі відбувся ще один ароморфоз — з'явились насінні папороті.
В насінні нагромаджувались поживні речовини, воно мало оболонку, яка захищала його від несприятливих умов. Насінним рослинам для запліднення насінини вода не потрібна, що дало їм змогу завоювати суходіл.
Клімат кам'яновугільного періоду сприяв також розквіту земноводних (стегоцефалів). На суходолі ворогів у них ще не було, а численні черви і членистоногі, особливо павукоподібні і комахи, були для земноводних відмінним кормом. Внаслідок дивергенції та ідіоадаптацій з'явилось багато видів стегоцефалів, деякі з них досягали гігантських розмірів (до 47 м завдовжки).
Стагоцефал
Плазуни
Наприкінці кам'яновугільного й особливо в пермський період клімат змінився, став сухим. Це призвело до масового вимирання папоротеподібних і земноводних. Ті ж особини, які вижили у більш вологих місцях, дали початок земноводним і папоротеподібним невеликих розмірів. Від стегоцефалів виникли не лише земноводні, а й плазуни.
Походження плазунів пов'язане з ароморфозами, що забезпечували розмноження на суходолі:
внутрішнє запліднення,
запас поживних речовин в яйці,
вкритому щільною оболонкою,
яка захищала його від висихання.
Під час розвитку зародка всередині яйця нагромаджувалась рідина, в якій зародок знаходився як в акваріумі, відбувається формування зародка. Це дало змогу плазунам завоювати всі середовища існування: суходіл, повітря і повторно оселитися у воді. Прогресу плазунів сприяв розвиток рогового покриву, який захищав від висихання, досконаліший розвиток легень, кровоносної системи, кінцівок, головного мозку. Все це дає підстави визнати плазунів першими справжніми наземними хребетними.
У пермський період від насінних папоротей виникли голонасінні рослини, які значно поширились на суходолі, оскільки з'явився новий спосіб запліднення, не пов'язаний з водою, а формування насінини давало змогу зародкам рослин тривалий час витримувати несприятливі умови. Внаслідок цього насінні рослини змогли оселятись не лише на вологих узбережжях, а й проникати в глибину материків.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sindrom-kotyachogo-kriku2.html | Синдром котячого крику | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/18de586b155993f605426909eac2ed81.ppt | files/18de586b155993f605426909eac2ed81.ppt | By Nastya Morhun
By Nastya Morhun |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vodne-seredovische.html | Водне середовище | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/c397c1d25749e18fad9e5caa4ebaf007.pptx | files/c397c1d25749e18fad9e5caa4ebaf007.pptx | Презентація на тему:”Контрацепція”
Контрацепція
- від лат. contra (проти) і лат. [con]ceptio (зачаття), включає контрацептивні (або протизаплідні) засоби, а також певні методи запобігання вагітності.
Засоби та методи контрацепції
Сучасні засоби та методи контрацепції можна розділити на 7 груп
I. Природні (біологічні) методи
Метод лактаційної аменореї (надійність 97-98%)
Періодична абстиненція (надійність 70-90%):
а) календарний метод; б) оцінка цервикального слизу; в) моніторинг базальної температури; г) сімптотермальний метод.
Ме́тод лактаці́йної аменоре́ї (МЛА) — природний спосіб контрацепції, що базується на фізіологічному ефекті, який полягає у пригніченні овуляції завдяки смоктанню дитиною грудей матері. Тривалість ановуляції варіює від 4 до 6 місяців після пологів, хоча у деяких жінок овуляція поновлюється на другому місяці післяпологового періоду. Якщо грудне вигодовування не є основним методом годування дитини, то жінка може завагітніти на 4-6 тижні після пологів. Якщо грудне вигодовування є основним методом годування дитини, то жінка може завагітніти на 6 місяці після пологів.
II. Переривання статевого акту(надійність 97%-98%)
один з найдавніших природних методів контрацепції, суть якого полягає у виведенні статевого члена з піхви до початку еякуляції.
III. Бар'єрний метод (надійність 75%-95%):
Презервативи
Діафрагми,ковпачки,губки
Сперміциди
Запобігання від небажаної вагітності шляхом перешкоди попаданню сперми в піхву або шийку матки механічним (презервативи, піхвові діафрагми і ковпачки) або хімічним (сперміциди) шляхом. Поєднання цих двох шляхів називається комбінованим, наприклад, поєднання сперміцидів з діафрагмами, презервативами, ковпачками.
Сперміциди
Презерватив
Діафрагма
IV. Внутріматкові спіралі (Надійність 99%-99.5%)
Внутріматкова спіраль - це маленький пластиковий пристрій, покритий міддю, у формі букви Т, використовуване для захисту від небажаної вагітності. Внутріматкову спіраль повинен ставити лікар.
Внутріматкові спіралі обох типів запобігають запліднення яйцеклітини, ушкоджуючи або вбиваючи сперматозоїди. Вони також роблять впливи на внутрішню оболонку стінок матки - туди яйцеклітина впроваджує після імплантації.
V. Гормональна контрацепція (Надійність92%-99%):
Комбіновані оральні контрацептиви(КОК):
а) монофазні; б) двуфазні; в) трифазні; г) невідкладна контрацепція
Чисто прогестинові контрацептиви (ЧПК):
а) ЧПК-таблетки (міні-пілі); 90-97% б) ін'єкційні гестагени пролонгованої дії; 99-99,7% в) імлантати; 99-99,8% г) прогестинова й антипрогестинова невідкладна контрацепція. 99-99,8%
Чоловіча гормональна контрацепція.
В світі більше 120 млн. жінок приймають гормональні пігулки. Гормональні пігулки містять жіночі статеві гормони в різному співвідношенні. Вони приймаються щодня і завдяки ефектам гормонів (гальмування овуляції, зміна властивостей цервікального слизу і ендометрію) запобігають настанню вагітності.
VI. Добровільна стерилізація.
- знепліднення, позбавлення людини або тварини здатності до відтворення. Види:
чоловіча;
жіноча.
VII. Імуноконтрацепція й інші перспективні методи.
Вакцинація
Кінець |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ptahi4.html | "Птахи" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/99f2e621fa415dedeb895d38c953ed23.ppt | files/99f2e621fa415dedeb895d38c953ed23.ppt | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sokolopodibni1.html | Соколоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/d10793f1508f567d39d65cbde8cb5077.ppt | files/d10793f1508f567d39d65cbde8cb5077.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/osnovni-procesi-zhittediyalnosti-tvarin1.html | Основні процеси життєдіяльності тварин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/9feaacc9b69f6c50f60b36a898dafece.ppt | files/9feaacc9b69f6c50f60b36a898dafece.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintetichna-teoriya-evolyucii1.html | Синтетична теорія еволюції | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/3ded25092e418e4352d0b27378a3dff9.ppt | files/3ded25092e418e4352d0b27378a3dff9.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paliti-chi-ne-paliti.html | "Палити чи не палити?" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/6da39ad62964b929c290339f41837520.ppt | files/6da39ad62964b929c290339f41837520.ppt | .
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/siluriyskiy.html | "Силурійський" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/9627fa7ee3d6739f1c8b93a1268c1f3d.pptx | files/9627fa7ee3d6739f1c8b93a1268c1f3d.pptx | Силурійський
період
Силурійський період — третій період палеозойської ери. Настав 440 млн років тому, тривав 30 млн років.
Геологічний період, який слідує після ордовика, перед девоном. Нижня межа силуру визначається за значним вимиранням, в результаті якого зникло близько 60% видів морських організмів, це так зване ордовикско-силурійське вимирання.
Для силурійського періоду характерно поступовий розвиток посушливості клімату. Основні корисні копалини силурійського періоду: залізні руди, золото, мідь, горючі сланці, фосфорити і барит.
Мешканці силурійського періоду:
Acanthodes bronni
Трилобіти
Наутилоідеї
Брахіоподи
Евриптеріди (ракоподібні)
Ругози
Граптоліти
Цефаласпис
Рослинний світ силуру:
Риніофіти(судинні рослини)
Псилофіти
Наприкінці силуру відбуваються процеси, внаслідок яких утворилися Скандинавські, Кембрійскі гори, і навіть гори Південної Шотландії та Східної Гренландії. На місці Сибіру утворився великий материк Ангарида, частково сформувалися Кордильєри. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-zhivi-organizmi.html | Рослини - живі організми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/68038938cdaca490fe1e9da0f2fdfe1f.pptx | files/68038938cdaca490fe1e9da0f2fdfe1f.pptx |
Рослини - живі організми
До живої природи належать
Рослини
Тварини
Гриби
Дроб’янки
Віруси
Що потрібно рослинам
для життя?
Вода
Грунт
Світло
Повітря
Тепло
Поживні речовини
1 - корінь
2 - стебло
3 - листки
4 - квітка
5 - плід
Будова рослин
Рослини ростуть і розвиваються
Рослини рухаються
Вони повертають свої листки до світла
Рослини розмножуються
Плоди різних рослин несхожі між собою, але вони утворюються на місці квіток.
У плодах знаходиться насіння.
Рослини відмирають
Одні рослини живуть сотні, а той тисячі років,
а інші – кілька місяців
Фізкультхвилинка
Рослини поділяються на три групи:
Дерева
Кущі
Трав'янисті рослини
У трав'янистих рослин стебла м'які, соковиті
У трав'янистих рослин стебла м'які, соковиті
У дерев і кущів – тверді, здерев'янілі
Виконай завдання!
Пограй ігри!
Попрацюй у зошитах! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozmnozhennya-i-rozvitok-ptahiv-vivodkovi-ta-nagnizdni-ptahi.html | Розмноження і розвиток птахів. Виводкові та нагніздні птахи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/6db68c10d88c5592f6602fa90fb4d47d.ppt | files/6db68c10d88c5592f6602fa90fb4d47d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sonyachniy-udar.html | "Сонячний удар" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/4fd50bb480d70e315fb909485761966a.ppt | files/4fd50bb480d70e315fb909485761966a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozmaitnist-ptahiv-sokolopodibni.html | Розмаїтність птахів. Соколоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/895b8a12852587157a0c6c5065c9f47f.ppt | files/895b8a12852587157a0c6c5065c9f47f.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/somatichna-nervova-sistemi-retikulyarna-formaciya-y-limbichna-sistema.html | Соматична нервова системи, ретикулярна формація й лімбічна система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/775a6f4aa007cbbd4701a98242ca5984.ppt | files/775a6f4aa007cbbd4701a98242ca5984.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shcg.html | ш8ц9472893749'1г49013-884080- | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/a3b27e28e2abe471a3fb0085158e2936.ppt | files/a3b27e28e2abe471a3fb0085158e2936.ppt | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-chervonoi-knigi-ukraini.html | Рослини Червоної книги України | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/684e883c2944f024dda76e60472a9a6b.pptx | files/684e883c2944f024dda76e60472a9a6b.pptx | Рослини Червоної книги України
Альдрованда пухирчаста
Альдрова́нда пухи́рчаста — водяна комахоїдна рослина родини Росичкових . Багаторічна водяна рослина з горизонтально розміщеним нитко-видним стеблом довжиною З—15 см, що вільно плаває на поверхні води. Росте подекуди в стоячій воді озер, ставків, в річках уПрикарпатті, на Поліссі, у Лісостепу і Степу. Живиться дрібними водяними тваринами. Плаваюче стебло без коренів. Листки в кільцях, з складеною вздовж пластинкою, вкриті волосками, при подразненні яких половинки листка замикаються і затискують здобич. Листок при цьому набуває форми пухирця. Процес травлення може тривати понад місяць. Після цього листок здебільшого відмирає.
Білоцвіт весняний
Білоцві́́т весня́ний — геофіт, багаторічна
цибулинна рослина родини амарилісові, роду білоцвіт. Декоративний ранньовесняний ефемероїд білоцвіт весняний — рідкісний вид флори України, внесений до Червоної книги України .
Вовчі ягоди Софії
Вовчі ягоди Софії — вид кущових рослин з родини тимелеєві. Кущі заввишки 30-80 см. Реліктовий ендемічний вид відомий з дольодовикової епохи (неогенового періоду). Зростає у заростях чагарників на крейдяних ґрунтах. Відоме одне місце зростання — на околицях с. Охримівка Вовчанського району Харківської області. Вид поступово зникає.
Вовчі ягоди пахучі
Росте в соснових лісах, на схилах з близьким заляганням крейди. Зрідка трапляється на правобережному Поліссі, північному Поділлі та в Лісостепу. Рослина реліктова. Має запашні квіти. Завдяки цьому в країнах Європи, де він зростає у горах, дістав назву «альпійській бузок». Рослина заслуговує широкого використання в культурі, бо має дуже високі декоративні якості.
В деяких місцевостях винищується для продажу в букетах. Потребує ретельної охорони.
Горицвіт весняний
багаторічна рослина висотою 10—40 см. Цвіте в квітні—травні. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу і степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі—Опіллі і на півдні Полісся. Також називається адоніс весняний. Нечисленні народні назви пов'язені з яскравістю квітки його та характером листя: горицвіт ярий, гориквіт, пожарна квітка, жовтоцвіт, мак заячий, сосонка, терлич.
Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».
Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.
Деревій голий
Багаторічна рослина родини Айстрових. Ендемічний приазовський вид. Один з найрідкісніших видів світової флори. Трав'яниста рослина заввишки 20-40 см. Стебло голе. Кореневище багатоголове, коротке. Листки перистороздільні. Квітки яскраво-жовті. Суцвіття — кошики, зібрані на верхівці у щитки. Цвіте у липні-серпні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням (дає рясний самосів).
Дріада восьмипелюсткова
Дріа́да восьмипелюстко́ва вид рослин з родини розових . Росте на гірських луках у субальпійському та альпійському поясах.
В Україні відома тільки на вершині гори Близниці хребта Свидовець.
В Україні потребує дуже старанної охорони, бо через свою рідкісність може бути легко винищена. Занесена до Червоної книги України.
Еритроній собачий зуб
Рідкісна багаторічна трав'яниста і цибулинна рослина з родини лілійних. Свою назву рослина отримала завдяки формі бульбоцибулини, схожої на зуб собаки. Еритроній розмножується як вегетативним шляхом (цибулинами), так і генеративним (насіння).
Цвіте в березні — квітні, квітка цвіте 3-5 днів. Квіти спочатку пониклі, а пізніше пелюсточки оцвітини загинаються догори. Побачити її можна майже всюди у Європі, окрім північних регіонів. В Україні трапляється в Карпатах і на Прикарпатті, нещодавно виявили нові місця її поширення в Житомирській області, Романівському районі.
Змієголовник австрійський
Змієголо́вник австрі́йський Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. В Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/saharoza1.html | "Сахароза" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/64b93b8f3885b1315c461cda5654a283.pptx | files/64b93b8f3885b1315c461cda5654a283.pptx | Сахароза
Виконала:
Учениця 11А класу
ЛССЗШ № 81 ім. П. Сагайдачного
Манькина Марта
Цукрова тростина
Це багаторічна трав'яниста рослина родини злакових, походить з Індії; вирощують (на плантаціях) в тропічних та субтропічних районах; стебла вис. 3-6 м містять до 20% сахарози, є сировиною для виготовлення цукру (60% світового виготовлення цукру); листки, суцвіття й вичавлені стебла ідуть на корм худобі.
Цукро́за, сахаро́за С12Н22О11 — важливий дисахарид. Побутова назва — цукор. Білі, солодкі на смак кристали, добре розчинні у воді, погано — в спиртах. Молекула цукрози складається з залишків молекул глюкози і фруктози. Піддається гідролізу під дією кислот і ферменту сахарази. В результаті гідролізу розпадається з утворенням молекули глюкози і молекули фруктози. Дуже поширена у природі: синтезується в клітинах усіх зелених рослин і нагромаджується в стеблах, коренях, плодах. Видобувається з цукрового буряку (він містить до 28% цукрози) чи з цукрової тростини; міститься в соку берези, клену та деяких фруктах. Цукроза — цінний харчовий продукт. Також її використовують у харчовій та мікробіологічній промисловості для одержання спиртів, лимонної та мо-лочної кислот, поверхнево-активних речовин. Ферментацією цукрози виробляється значний обсяг етилового спирту.
Властивості
Молекулярна формула - C12H22O11.
Молярна маса - 342,30 г/моль.
Зовнішній вигляд - білі кристали.
Густина - 1,587 г/см3.
Тпл - 186 °C (розкладається).
Розчинність(вода) - 2000 г/л (25 °C).
Хімічні та фізичні властивості
Молекулярна маса 342,3 а. е. м.
Брутто-формула (система Хілла): C12H22O11. Смак солодкуватий.
Розчинність: у воді 179 (0 ° C) і 487 (100 ° C), в етанолі 0,9 (20 ° C). Малорозчинний у метанолі. Не розчинна в діетиловому ефірі.
Щільність 1,5879 г / см 3 (15 ° C).
Питоме обертання для D-лінії натрію: 66,53 (вода, 35 г/100г; 20 ° C).
При охолодженні рідким повітрям, після висвітлення яскравим світлом кристал цукрози фосфоресціює.
Не проявляє відновлювальних властивостей — не реагує з реактивом Толленса і реактивом Фелінга.
Не утворює відкриту форму, тому не проявляє властивостей альдегідів і кетонів.
Наявність гідроксильних груп в молекулі цукрози легко підтверджується реакцією з гідроксидами металів.
Альдегідної групи в цукрозі немає: при нагріванні з аміачним розчином оксиду срібла (I) вона не дає «срібного дзеркала», при нагріванні з гідроксидом міді (II) не утворює червоного оксиду міді (I).
З числа ізомерів цукрози, що мають молекулярну формулу С12Н22О11, можна виділити мальтозу і лактозу.
Реакція цукрози з водою
Якщо прокип'ятити розчин цукрози з декількома краплями соляної чи сірчаної кислоти і нейтралізувати кислоту лугом, а після цього нагріти розчин, то з'являються молекули з альдегідними групами, які і відновлюють гідроксид міді (II) до оксиду міді (I). Ця реакція показує, що цукроза при каталітичній дії кислоти піддається гідролізу, в результаті чого утворюються глюкоза і фруктоза: С12Н22О11 + Н2О → С6Н12O6 + С6Н12O6.
Реакція з гідрооксидом міді
У молекулі сахарози є кілька гідроксильних груп. Тому сполука взаємодіє з гідроксидом міді (II) аналогічно глицерину і глюкозі. При додаванні розчину сахарози до осаду з гідроксидом міді (II) він розчиняється; рідина забарвлюється в синій колір. Але, на відміну від глюкози, сахароза не відновлює гідроксид міді (II) до оксиду міді (I).
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya-hlamidioz.html | Презентація Хламідіоз | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/b0178ee934a7abf93bd5c4864e2c186d.pptx | files/b0178ee934a7abf93bd5c4864e2c186d.pptx | З предмету: «Медсестринство в акушерстві»
Виконала: студентка 306групи
Кисіль Аліни
Викладач: Канабас Т.П.
Вищий Навчальний Заклад «Київський Медичний Коледж №3» Презентація на тему: «Хламідіоз»
Зміст теми:
Ознайомлення
Етіологія
Епідеміологія
Патогенез
Клінічні прояви
Діагностика
Лікування
Ускладнення
Профілактика
Ознайомлення
Хламідіоз або Урогенітальний хламідіоз — поширене інфекційне захворювання, яке відносять до захворювань, що передаються статевим шляхом. Часто спостерігають у чоловіків (негонорейний уретрит, епідидиміт, орхіепідидиміт, проктит тощо), жінок (кольпіт, цервіцит, ерозії, уретрит, сальпінгіт тощо) і навіть у новонароджених (зараження відбувається під час пологів). Хламідіоз на сьогодні є одним з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом. Щорічно 357 млн випадків в світі припадає на 4 хвороби: урогенітальний хламідіоз, гонорею, сифіліс та трихомоноз. Найчастіше відбувається ураження органів сечостатевої системи, рідше очей і суглобів.
Етіологія
Хламідіоз спричинюють хламідії — грамнегативні бактерії, які паразитують усередині клітин епітелію, що вистилає сечостатевий тракт.
Епідеміологія
При статевому контакті, вагінальному або ректальному, без використання презерватива;
При контакті статевих органів без акту і при оральному сексі;
При нелікованому хламідіозі у вагітної жінки інфекція передається плоду і вражає очі дитини;
Фактори ризику:
Вік молодше 25 років і сексуальна активність;
Нарахування більше ніж одного статеваго партнера або часта змін партнера.
Патогенез
Запальний процес розвивається після потрапляння хламідій на чутливий до них циліндричний епітелій (у чоловіків — слизова уретри і прямої кишки, у жінок — слизова цервікального каналу, уретри і прямої кишки). Надалі процес може перейти на навколишні органи, зумовлюючи в них відповідну патологію. У хворих на урогенітальний хламідіоз та їхніх статевих партнерів нерідко спостерігають супутні запальні процеси іншої локалізації, що виникають при потраплянні збудника з сечостатевих органів на слизові оболонки інших органів: очей, носоглотки, прямої кишки.
У чоловіків крім запалення сечовивідного каналу хламідії є однією з основних причин запалення яєчка (орхіт), частою причиною простатиту, безпліддя, хронічного запалення суглобів (хвороба Рейтера).
У жінок хламідії можуть спричинити запальні захворювання органів малого тазу (ендометрит, сальпінгіт, сальпінгоофорит), бути причиною позаматкової вагітності, викиднів, хронічного болю, безпліддя.
У новонароджених, що народжені інфікованими жінками, часто розвивається хламідійне запалення очей і легенів.
Клінічні прояви
Симптоми, якщо вони є зазвичай розвиваються через 1-3 тижні після зараження. Передача інфекції можлива і при відсутності явних симптомів.
У чоловіків
Прозорі виділення з сечовивідного каналу;
Деякій дискомфорт при сечоспусканні.
Клініка у Жінок
У жінок інфекція, як правило, перебігає з мінімальними проявами, а деколи і зовсім безсимптомно. Спочатку розвивається запалення сечовипускного і/або цервікального каналу. Хворих може турбувати свербіння в уретрі, біль при сечовипусканні, іноді прискорені позиви на сечовипускання. Проявами запалення цервікального каналу можуть бути відчуття вологості в статевих органах, відчуття тяжкості з невеликими болями, незначні виділення з піхви. Проте, найчастіше запалення розвивається без клінічних проявів, жінки не звертаються по медичну допомогу, що приводить до розвитку важких ускладнень. Часто саме клінічні прояви ускладнень хламідійной інфекції (запалення маткових труб, яєчників, безпліддя) примушують жінок звертатися до лікаря.
Діагностика
Діагностика ґрунтується на даних анамнезу (тривало хворіють обидва партнери, безплідність). Остаточний діагноз встановлюють при виявленні хламідій у виділеннях з каналу шийки матки, піхви, уретри. Використовують імунофлюоресцентні методи.
Для виявлення хламідіозу також використовують серологічний метод дослідження, який полягає у виявлення в крові антитіл до збудника хламідіозу — хламідій. Найчастіше на сьогодні використовують ІФА. При цьому лікар враховує рівень імунітету хворого: при послабленому імунітеті та наявному хламідіозі рівень антитіл до хламідіозу може бути незначним, і через те, серологічний аналіз може показувати сумнівні результати. Здійснювати перевірку на вилікування хламідіозу серологічним методом можна після певного тривалого часу, який може досягати декількох місяців, після помітного зниження рівня антитіл в крові при умові, що хламідіоз вилікуваний та не було повторного зараження хламідіями. При цьому слід враховувати, що відносно високий рівень антитіл класу IgG до збудника хламідіозу може тривалий час залишатися в сироватці крові пацієнта і після його видужування.
Лікування
Для лікування хламідіозу існує 3 види антибіотиків:
У разі ускладнених інфекцій зазвичай призничають таблетки доксицикліну, які приймають 2 рази на день протягом тижня;
Ефективною альтернативою пероральний прийом одноразової дози азотриміцину;
Під час вагітності пацієнткам зазвичай призначають семиденний курс еритроміцину 4 рази на день;
Хворим на хламідіоз слід утриматись від статевих контактів до завершення до завершення обома партнерами курсу лікування.
Ускладнення
Розвивається запалення тазових органів. Воно викликає утворення рубцевої тканини, спайок і закупорку фаллопієвих труб. Запалення тазових органів викликає хронічний біль і навіть непрохідність фаллопієвих труб;
У 10-20% жінок може розвинутися синдром Фіртц-Хью-Куртиса. Його викликає запалення зовнішньої оболонки пецінки і утрорення спайок.Характерний симптом- біль у правій верхній частині черевної порожнини;
Вагітні жінки з нелікаваним хламідіозом можуть передати інфекцію дитині. В результаті дитина може народитися з різновидом кон*юктивіта, відомої як бленорея новонароджених.
Профілактика
Правильне використання презирвативів допомагає знизити можливість передачі хламідіозу. Обмеження кількості статевих партнерів також зменшує ризик зараження.
Хворим на хламідіоз слід утриматись від статевого життя до завершення лікування, інакше ймовірно повторне зараження.
Програма маштабного скринінга з активним відстеженням і лікуванням статевих партнерів представляється найбільш надійним засобом боротьби з інфекцією. У Швеції, де проводиться така політика, відзначено зниження частоти зараження.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/somatichna-nervova-sistemi-retikulyarna-formaciya-y.html | Соматична нервова системи, ретикулярна формація й | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/8bef4adbbf390d86b6c2818033bd3a3a.ppt | files/8bef4adbbf390d86b6c2818033bd3a3a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/oznayomlennya-z-riznomanitnistyu-ta-procesami-zhittediyalnosti-tvarin-.html | Ознайомлення з різноманітністю та процесами життєдіяльності тварин гідробіонтів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/05fbac3b7a808afef6397fd7a3fbd08f.pptx | files/05fbac3b7a808afef6397fd7a3fbd08f.pptx | Ознайомлення з різноманітністю та процесами життєдіяльності тварин гідробіонтів
Підготувала учениця 11-Б класу
Шишлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Плавайко Катерина
Зміст:
Поняття що таке – гідробіонти;
Характеристика популяції водних організмів (гідробіонтів);
Статевовікова структура організмів водойми;
Внутрішньо-популяційна різноякісність;
Внутрішньо-популяційні взаємини гідробіонтів;
Різноманітність гідробіонтів;
Гідробіонти
морські та прісноводні організми, постійно живуть у водному середовищі. До гідробіонтів також відносяться організми, що живуть у воді частину життєвого циклу, тобто земноводні. Існують морські та прісноводні гідробіонти, а також ті, що живуть у природному, або штучному середовищі, ті, що мають промислове значення і ті, що не мають його.
Характеристика популяції водних організмів (гідробіонтів)
Популяція гідробіонтів — це сукупність морфологічно і генетично схожих гідробіонтів одного виду, які протягом тривалого часу заселяють певну акваторію. У різних ділянках гідросфери умови середовища дуже різноманітні, тому кожен вид рослин, тварин тамікроорганізмів пристосовується до умов конкретних водойм, виходячи з своїх адаптивних можливостей, і утворює групи організмів одного виду, які становлять єдине функціональне ціле — популяцію. Акваторії, де живуть окремі види, можуть істотно відрізнятись за умовамиіснування, і тому внутрішньовидові групи гідробіонтів утворюють ізольовані популяції, які не контактують між собою, а, отже, і не схрещуються. У процесі тривалого просторового роз'єднання виникають об'єднання гідробіонтів одного виду із схожими морфо-фізіологічними характеристиками, відповідним генофондом і єдиним життєвим циклом.
Популяція:
Популяція — надорганізмена біологічна система, здатна до саморегулювання. Вона обирає оптимальні умови існування, в яких найбільш ефективно можна використати природні кормові ресурси та їх енергію. При зміні умов існування популяція пристосовується до них, відповідно змінюючи інтенсивність розмноження, структуру та функціональну активність, і протягом тривалого часу може зберігати свою цілісність і відносну просторову самостійність.
Часто буває важко окреслити межі поширення популяцій у водоймах, коли мова йде про планктонні або нейстонні організми. Течія води та її вітрове перемішування можуть істотно впливати на просторове поширення гідробіонтів по акваторії. Саме цим пояснюється та обставина, що у багатьох видів планктонних організмів відсутні локально зосереджені популяції, а отже не виявляється і їх географічна мінливість. Інколи можна спостерігати у водоймах тимчасові невеликі скупчення гідробіонтів одного виду, але вони не відрізняються від інших особин того ж виду, які розселені по всій водоймі і лише іноді концентруються в одному місці. До них можуть приєднуватися інші представники водяної фауни. Такі угруповання гідробіонтів отримали назву псевдопопуляцій. На відміну від них справжні популяції є сукупністю особин, які протягом тривалого часу населюють певну акваторію, вільно схрещуються між собою (панміксія) та достатньо ізольовані від інших подібних груп гідробіонтів.
Пристосовуючись до умов середовища водойм різних типів (прісні або солоні озера, водосховища, водойми-охолоджувачі), гідробіонти одного й того ж виду можуть утворювати окремі популяції, які відрізняються своїми морфо-фізіологічними і генетичними ознаками. Такі види отримали назву поліморфних, або політипових.
Ті ж види, які не розпадаються на відокремлені групи (популяції), називають мономорфними, або монотиповими. Чим більший біологічний поліморфізм, чим більш різноманітні особини входять до складу популяції, тим легше вони пристосовуються до змін умов середовища.
Статевовікова структура організмів водойми
Важливим показником популяції є її віковий склад, зокрема, наявність молодих, нездатних до розмноження особин (прегенеративна група), статевозрілих, здатних до розмноження (генеративна група), і старша вікова група, вже нездатних до відтворення організмів (постгенеративна група). Якщо умови існування популяції сприятливі і вона має достатню кормову базу, то чисельність молодих особин у ній завжди висока, що свідчить про її зростання. Якщо ж чисельність молоді низька, то це є першою ознакою того, що популяція старіє, а її чисельність і біомаса будуть неухильно знижуватись.
Важливою характеристикою популяції є її різновікова структура. Наявність особин різного віку сприяє підвищенню стійкості популяції до змін умов середовища. При цьому значно розширюється спектр кормових організмів, яких споживають особини різного віку. Сприяє гармонійному розвиткові популяції і те, що на зміну старшим генераціям приходять молодші.
Для багатьох видів безхребетних — гіллястовусих та зяброногих раків, коловерток — характерним є чергування двох способів розмноження — статевого і безстатевого (партеногенез). У сприятливих умовах самиці закладають яйця, які проходять нормальний цикл ембріонального розвитку, а народжена таким способом молодь досить швидко дозріває і продовжує партеногенетичний цикл аж доти, доки не зміняться умови на гірші (зниження температури, дефіцит кисню, підвищений вміст СО2 тощо). Тоді з'являються самці, які запліднюють самиць, і формуються так звані зимові яйця, або ефіпіуми, стійкі до несприятливих умов.
Серед екологічних факторів, що впливають на статеву структуру популяцій гідробіонтів, найважливішими є температура середовища, освітленість, солоність води і, як уже відзначалося, забезпеченість кормами. Про вплив температури на статеву структуру популяцій свідчать такі дані. У культурі Daphnia magna при температурі води 8 °С виявлялись лише самиці, а при 30 °С, навпаки, тільки самці. Зміна температури води в напрямку її зменшення від 30 °С супроводжувалось збільшенням у популяції числа самиць, а від 8 °С до більш високих температур — самців. Аналогічна закономірність характерна для гамарид (Gammarus salinus), рачків Macro-cyclops albidus та інших ракоподібних.
На статеву структуру популяцій істотно впливає тривалість фотоперіоду. Так, в умовах довгого світлового дня (16 год) у популяції гамарид Gammarus duebeni виявлялось у 3—12 разів більше самців, ніж самиць. При скороченні періоду освітлення до 8 год., навпаки, самиці за чисельністю переважали самців майже у 4 рази.
Внутрішньо-популяційна різноякісність
Якщо проаналізувати велику кількість гідробіонтів однієї популяції, то можна виявити окремі організми і навіть групи організмів, які мають морфо-фізіологічні відмінності від інших. Вони можуть відрізнятись за масою, розмірами, відтінками забарвлення покривних тканин тіла, статтю та віком. Це зовнішні прояви внутрішньо-популяційної різноякісності, але можуть бути і більш глибокі — біохімічні (наявність глікогену, жиру, білка та його окремих фракцій) та фізіологічні (плодючість, швидкість росту, інтенсивність поглинання кисню, гематологічні показники тощо). Різноякісність риб окремих поколінь визначає характерний темп їх дозрівання. Наприклад, у нерестовому стаді балтійської тріски виявлялись особини, які не тільки швидше накопичували пластичні і енергетичні матеріали, але у них швидше наступало і статеве дозрівання.
Різноякісність у популяції риб виявляється вже на ранніх стадіях онтогенезу при формуванні статевих продуктів, зокрема ікри. її морфометрична і фізіолого-біохімічна мінливість зумовлюється генотипом і віком самиць, їх фізіологічним станом, умовами нагулу в періодовогенезу, особливостями порційного виметування ікри під час нересту тощо. Різноякісність овулюючої ікри зумовлює подальшу відмінність у розмірах, темпі росту і розвитку, виживанні та біохімічних показниках ембріонів, личинок, мальків і більш дорослої молоді риб.
Наявність індивідуальних та групових відмінностей у гідробіонтів однієї популяції відіграє надзвичайно важливу роль в їх пристосуванні до умов середовища. Такі можливості визначаються не тільки сумою відповідних індивідуальних ознак окремих організмів, але й якісно особливими груповими ознаками. Саме різноякісність популяції гідробіонтів є тим механізмом, завдяки якому популяція може функціонувати у широкому діапазоні змін кормової бази та інших факторів середовища. Так, при значному погіршанні умов живлення коропів-цьогорічок найбільше уповільнення швидкості росту, зниження коефіцієнту вгодованості та плодючості спостерігається у найчисленнішої розмірно-масової групи риб. Пояснюється це тим, що найбільш інтенсивно виїдаються кормові організми, які за видовим складом, величиною та іншими ознаками відповідають потребам найчисленнішої групи риб. Внаслідок цього вони швидше виїдають свій корм, а далі відчувають значний його дефіцит. В той же час інші, менш численні групи молоді риб, живлячись переважно іншими кормовими організмами, краще забезпечені кормами.
Різноякісність організмів всередині популяції часто супроводжується утворенням окремих груп, які відрізняються за морфологічними, фізіологічними та екологічними характеристиками (пристосованість до певних акваторій і умов існування). У порівнянні з окремими організмами такі групи більш пристосовані до умов середовища і обумовлюють високу адаптаційну здатність популяції до їх змін.
Морфологічна, фізіологічна і екологічна внутрішньопопуляційна мінливість характерна для різних видів гідробіонтів. Причому впопуляціях гідробіонтів континентальних водойм більш високих широт кількість ознак, що характеризує їх різноякісність, значно більша, ніж у тих самих видів, які мешкають ближче до екватора. Менша внутрішньопопуляційна різноякісність і у морських організмів у порівнянні з прісноводними. Така різниця пояснюється більшою стабільністю морського середовища, в той час як у внутрішніх водоймах умови значно різноманітніші.
Внутрішньо-популяційні взаємини гідробіонтів
Наприклад, інтенсивність живлення форелі в ставках зростає із збільшенням (до певного рівня) щільності (кількість організмів на одиницю площі або об'єму води) посадки. Можна спостерігати, як при появі хижаків уся зграя риб на сполох однієї рибки швидко розсіюється у різні сторони, а через деякий час знову збирається разом.
Риби можуть об'єднуватися в зграї (або тимчасові скупчення) з метою розмноження (нерестові зграї), міграції {міграційні зграї), нагулу (нагульні зграї), переходу до зимівлі (зимувальні зграї). У зграї об'єднуються як статевозрілі риби, так і молодь. При цьому молодь може утворювати зграї тільки на період досягнення певного віку та розміру, після чого риби переходять до одноосібного способу життя. Виняток становлять риби, у яких генетично закріпленні зграйні інстинкти.
Різноманітність гідробіонтів
Пелагічні організми — рослини та тварини, які мешкають у товщі води (від поверхні до дна), тобто у межах пелагічної зони.
Медузи тримаються у товщі води завдяки студентистим тканинам
Риба-меч є типовою пелагіальною рибою.
Радіолярії тримаються у товщі води завдяки виростам скелету та псевдоподіям.
Нейстон (дав.-гр. νευστός — плаваючий) — сукупність організмів, що живуть біля поверхневої плівки води, тобто поблизу межі водного та повітряного середовищ. Нейстон складають в основному водорості та дрібні безхребетні.
Клопи-водомірки (родина Gerridae) — типові представники епінейстону
Плівка на поверхні води, утворена золотистою водоростю Ochromonas
Плейстон (від грец. plēusis — плавання, plēō — пливу) — сукупність водних організмів, які тримаються на поверхні води або напівзанурені у неї (тобто ті, що мешкають одночасно у повітряному та водному середовищах).
Португальський кораблик (Physalia), який тримається на поверхні води завдяки газовому міхуру
Реофіл (від грец.rheos — течія, потік + phileο — люблю) — мешканець течії, швидкої ділянки ріки.
Реофільні тварини — організми, пристосовані до мешкання у текучих водах — річках, струмках, на морських мілководдях з припливно-відпливними або постійними течія.
Реофіли потребують достатньої великої кількості кисню, тому потребують постійного притоку свіжої води.
Бистрянка звичайна(Alburnoides bipunctatus) — типовий реофіл.
Нектон (від грец. nectos — плаваючий) — сукупність активно плаваючих організмів, що мешкають у водній товщі, можуть активно пручатись течії та переміщуватись на значні відстані.
До нектону відносяться кальмари, риби, морські змії та черепахи, пінгвіни, кити, ластоногі і т. ін.
Кальмар
Риба-лев, вигляд з голови
Пеламіда двокольорна
Гавайська зелена морська черепаха
Пінгвіни
Сірий кит
Деякі морські діатомові водорості під мікроскопом — ключова групафітопланктону
Звичайний тюлень (Phoca vitulina)
Бе́нтос (грец. βενθος — «глибина») — сукупність організмів, що мешкають на дні водойм. Поділяється на фітобентос (водорості, квіткові рослини) і зообентос (донні тварини). До його складу входять організми різних трофічних груп: продуценти(водорості, квіткові рослини, хвощі); детритофаги, що споживають рештки відмерлих тварин та рослин; хижаки, що споживають менших тварин; редуценти, що беруть участь в розкладенні детриту до мінеральних речовин.
Дно моря з численними і різноманітними безхребетними у антарктичних водах.
Корідорас хвилястий (Corydoras undulates)
Акантофтальмус Майерса (Pangio myersi, Acanthophthalmus myersi)
Лабео чорний, чорний моруліс (Labeo chrisophecadion, Morulius chrysophekadion, Black shark)
Акула-молот велика (Sphyrna mokarran)
Медуза Цианея Арктична
А́дский вампи́р, или адский кальмар-вампир(лат. Vampyroteuthis infernalis)
Австралійський морський лев (Neophoca cinerea)
Креветки
Етап формування нормальної щільної хмари з аеропланктону на заході сонця над Луарою, Франція, початок серпня 2010. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sonyachniy-kolektor-vidi-ta-materiali.html | Сонячний колектор види та матеріали | https://svitppt.com.ua/uploads/files/23/a9ca5c059346bcb834bd97bf277f6c61.ppt | files/a9ca5c059346bcb834bd97bf277f6c61.ppt | Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
www.wecf.eu
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
Click to edit the title text format
Click to edit the outline text format
Second Outline Level
Third Outline Level
Fourth Outline Level
Fifth Outline Level
Sixth Outline Level
Seventh Outline Level
Eighth Outline Level
Ninth Outline Level
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
WECF
www.wecf.eu |
https://svitppt.com.ua/biologiya/son-vidi-snu.html | Сон. Види сну. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/46e917440aa5690a865278fbe5b68d98.ppt | files/46e917440aa5690a865278fbe5b68d98.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/salamandra.html | Саламандра | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/c0971405be5f797475fec996e306c21b.pptx | files/c0971405be5f797475fec996e306c21b.pptx | САЛАМАНДРА ПЛЯМИСТА
Клас – земноводні
Ряд – хвостаті
Родина – справжні саламандри
СПОСІБ ЖИТТЯ Звички: одиночні тварини; часто зимують у групах. Їжа: личинки - водяні блохи, дрібні черв'яки і водні комахи; дорослі особини - черв'яки, равлики, комахи.
Тінисті місця під деревами, вологий грунт і густий рослинний покрив - такими є ідеальні умови для життя вогненної саламандри. Вона віддає перевагу листяним лісам, особливо розташованим на височинах - у таких місцях її можна зустріти на висоті до 1 000 м над рівнем моря. Дорослі саламандри рідко трапляються у воді, проте для розмноження їм потрібні дощові калюжі або інші дрібні водоймища зі стоячою водою. На чисельність саламандр в Європі негативно впливає вирубка листяних лісів і переважання хвойних. Зникнення природних місць існування стає однією з головних причин, що загрожують існуванню саламандр.
Місце проживання
Вогненна саламандра найчастіше полює вночі. Зазвичай вона вирушає на пошуки їжі в сутінках і дуже любить полювати після дощу. Саламандра повільно пересувається по лісовому покриву і шукає черв'яків, равликів, рівноногих ракоподібних, шерстокрилів, багатоніжок або павуків. Побачивши здобич, якийсь час йде слідом за нею, а потім раптово атакує. Якщо здобич велика, вона приголомшує її і тільки тоді з'їдає. У вологу ніч саламандра знаходить особливо багато їжі. Ще до світанку вона повертається в своє укриття, розташоване під корінням дерев, у трухлявих пнях або під землею.
ЇЖА
Розмноження
Більшість саламандр час від початку зими до весни проводить у стані заціпеніння, сховавшись під пеньками дерев. З підвищенням температури напровесні саламандри прокидаються від зимової сплячки. В цей час у них розпочинається період спаровування, який може тривати з весни до осені. Самець переслідує вподобану самку і час від часу штовхає її головою. Хоча самка чинить опір, самцеві вдається потрапити під неї. Тоді він обхоплює її передніми лапами і випускає маленьку капсулу із сперматозоїдами. Самка приймає сперматофор і задніми ногами проштовхує його в клоаку. Потім у тілі самки відбувається запліднення яйцеклітин і подальший їхній розвиток, аж поки на світ не появляться маленькі личинки. Зазвичай це трапляється вже наступної весни. Навесні самка саламандри знаходить підхоже водоймище і випускає 25-40 личинок завдовжки близько 2,5 см. Личинки коричневі, з чорними плямами, мають по 4 мініатюрних кінцівки і 3 пари зовнішніх перистих зябер, які дають можливість дихати під водою. Через 3 місяці після цього у них розвиваються легені і зменшуються зябра.
Саламандра має могутню зброю для боротьби зі своїми ворогами. По всій спині і особливо на верхній частині голови в неї знаходяться маленькі пори, які в разі небезпеки виділяють спеціальну білувату липку рідин. Ця І речовина є отруйною настільки, що може вбити невеликого ссавця, який зважився напасти на саламандру. Людина після такого контакту має напади блювання.
Спостереження за саламандрами
Морфологічні ознаки
Тіло інтенсивно-чорне з жовтими плямами, черево однотонно-чорне або коричнюватих тонів. Позаду великих і опуклих очей є привушні залози - паротиди. Тулуб широкий, хвіст коротший від тіла, у січенні круглий. На передніх кінцівках по 4 пальці, на задніх - по 5. Плавальних перетинок бракує. Тіло і хвіст сегментоване 10-12 костальними борознами. Піднебінні зуби у вигляді двох S-подібно вигнутих рядів. Клоака самців більш опукла. Довжина тулуба з хвостом —140-180 мм. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-zaneseni-do-chervonoi-knigi.html | Рослини, занесені до Червоної книги | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/a8cb06bd8a7afb78106ea5551e2eddb8.pptx | files/a8cb06bd8a7afb78106ea5551e2eddb8.pptx | Рослини, занесені до Червоної книги України.
Червона книга України -
офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів тваринного і рослинного світу у межах України, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів і заходи щодо їх збереження.
2
Всі рослини, які занесені до Червоної книги охороняються законом нашої держави і їх знищувати заборонено.
Перш ніж зірвати квітку, не слід забувати, що ви можете нанести збитку нашій природі, так як серед представників рослинного світу це можуть бути рослини, які занесені до Червоної книги.
Нехай краще квітуча рослина залишиться рости та радувати зір оточуючих.
3
Багато росли, занесених до Червоної книги України ростуть в Карпатах. На Закарпатті можна зустріти нарцис вузьколистий. Цю дивовижну квітку з ніжними пелюстками та тонким ароматом можна побачити, відвідавши знамениту долину нарцисів. Ця червонокнижна рослина починає бурхливо цвісти наприкінці травня.
4
Нарцис вузьколистий
Потребує нашої уваги і охорони така болотяна рослина, як латаття біле. Ця лікарська рослина поширена вздовж Дніпра в його західних та південно-західній частинах України, а також в плавнях Інгульця, Південного Бугу та інших річках. Через втручання в природу людського фактору та осушення водоймі, латаття біле було занесене до Червоної книги.
5
Латаття біле
На вершинах карпатських гір можна зустріти і таку червонокнижну рослину, як білотка альпійська, в народі називають Шовкова косиця або квітка едельвейсу. Суцвіття цієї квітки нагадує лапу лева. Едельвейс росте на вершинах гір та вапняних скелях. Період цвітіння можна спостерігати починаючи з червня і аж до середини серпня.
6
Квітка едельвейсу
Ще одним рідкісним представником рослинного світу, який занесений до Червоної книги, є лісова лілія. Ця дивовижна рослина росте в листяних та мішаних лісах України. Але шкода, що лісова лілія в наших ліса останнім часом стала рідкістю. Ця квітуча рослина крім яскравого вигляду має цілющі лікарські властивості та широко використовується в медицині.
7
Лісова лілія
Таку рослину, як конвалія травнева, поки що можна зустріти майже по всій Україні, за винятком її степової зони. Ці білосніжні пахучі квіти ростуть в лісах, лісових галявинах, узліссях та заплавах річок. Конвалія також потребує нашого захисту, так як являється цінною лікарською рослиною та широко використовується при виготовлені парфумів. А щоб з насіння конвалії виростити дорослу та квітучу рослину, потрібно щоб пройшло не менше, ніж сім чи вісім років.
8
Конвалія травнева
На своєму подвір’ї я теж знайшла рослину, що занесена до Червоної книги.
Це магонія падуболиста.
У зеленому будівництві магонію використовують для посадки на газонах, партерах, для оформлення узлісь масивів і груп дерев, може рости під наметом у рідких куртинах завдяки тіневитривалості.
9
10
Thanks!
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinni-tkanini.html | "Рослинні тканини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/b3e8f88748f85c8c98d9a34591d9dba7.pptx | files/b3e8f88748f85c8c98d9a34591d9dba7.pptx | Презентація
на тему:
«Рослинні тканини»
Рослинні організми можуть бути одноклітинними і багатоклітинними, а також колоніальними.
Тіло одноклітинної рослини складається лише з однієї клітини, яка здійснює всі життєві функції і процеси організму.
Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, подібну будову і виконують властиві їм функції.
Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупностей багатьох клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій.
Покривна тканина — це шар клітин, які вкривають орган.
Покривна тканина захищає рослину від випаровування, висихання, несприятливих умов, забезпечує газообмін і водопостачання.
Покривна тканина — це епідерма (епідерміс), корок та кірка.
Епідерма вкриває молоді частини рослини. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину.
Звернені до зовнішнього середовища стінки клітин епідерми товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули (плівка з жироподібних речовин).
Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами — волосками.
Корок — багатошарова мертва тканина.
Оболонки клітин корка потовщені і просочені речовиною, за складом близькою до жирів, майже непроникною для води й повітря. Ці клітини щільно зімкнені між собою (міжклітинників немає) і виконують основні захисні функції.
Клітини корка мертві, наповнені повітрям або смолистими чи дубильними речовинами.
Кірка – багатошарова мертва тканина, утворюється на зміну корку. Типова кірка спостерігається у деревних рослин.
Основна тканина — тканина рослин, що складається з живих клітин різної форми, виконує різноманітні функції: асиміляційну, газообмінну, запасаючу, видільну тощо.
Основну тканину зазвичай називають паренхімою, оскільки вона створює ніби основу органів і заповнює простір між частинами органів.
Розрізняють три групи основних тканин: асиміляційну, запасливу і повітроносну (аеренхіму).
епідерма
епідерма
паренхіма
Основна асиміляційна тканина розміщена в усіх зелених частинах рослин. Її клітини містять хлоропласти, в яких здійснюється процес фотосинтезу.
Основна запаслива тканина заповнює м'які частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. У її клітинах відкладаються на запас поживні речовини.
Основна повітроносна тканина багата, як правило, на міжклітинні проміжки, заповнені повітрям. Міжклітинники, сполучаючись у загальну сітку, забезпечують газообмін рослин.
асиміляційна паренхіма
повітроносна паренхіма
Провідні тканини пристосовані для руху води та розчинених у ній речовин як у напрямку від кореня до пагона, так і в зворотному напрямі — від листків до коренів.
До складу провідних тканин входять судини (трахеї), трахеїди і ситоподібні трубки.
Судини (трахеї) — це довгі трубки, що формуються з багатьох розміщених одна над одною клітин, поперечні стінки яких руйнуються. Поздовжні стінки судин нерівномірно потовщені (здерев'янілі), цитоплазма відмирає.
Трахеїди — це видовжені клітини з косими поперечними перетинками, якими вони сполучаються одна з одною, утворюючи суцільний ланцюг. Як і трахеї, це мертві клітини з нерівномірно здерев'янілими стінками. Завдяки потовщенням трахеї і трахеїди протистоять стискуванню і розтягуванню.
Судини (трахеї)
трахеїди
Судини (трахеї)
трахеїди
По судинам і трахеїдам вода і розчинені в ній мінеральні солі рухаються від коренів до надземних частин рослини.
Судини і трахеїди, крім провідної, забезпечують ще й опорну функцію.
клітини паренхіми
судини
продих
клітина продиху
повітряні проміжки
клітинна стінка судини
прилипання
зв’язок
Клітина судини
молекула води
Ситоподібні трубки — видовжені, живі клітини, що сполучаються між собою за допомогою поперечних перетинок з великою кількістю пор і нагадують сито (ситоподібна пластинка).
Поздовжні стінки ситоподібних трубок потовщуються, але не дерев'яніють. Цитоплазма клітин зберігається, а ядро руйнується на самому початку формування трубок. Поряд із ситоподібними трубками розміщені супровідні клітини — клітини-супутники.
Механічні тканини надають рослині міцності, завдяки якій вона витримує значну масу, протистоїть вітру, дощу, снігу.
Механічні тканини складаються з товстостінних клітин з надзвичайно міцною і пружною оболонкою.
Клітина паренхіми
Клітина механічної тканини
пори
Коленхіма — жива механічна тканина у рослин, яка розташовується безпосередньо під епідермісом.
Клітини коленхіми характеризуються нерівномірним потовщенням стінок, за рахунок чого вони можуть виконувати опорну функцію.
Склеренхіма – рослинна тканина, що складається переважно з мертвих клітин з дуже потовщеними стінками; розрізняють два типи клітин склеренхіми: волокна і склереїди, або кам'янисті клітини; виконує механічні функції (надає жорсткості органам рослини, утворює зовнішні покриви).
Склереїди — клітини рослин з дуже потовщеними здерев'янілими оболонками, часто просякнутими солями кальцію або кремнеземом.
В оболонках кам'янистих клітин помітні радіальні канали — пори.
З кам'янистих клітин побудовані тверді оболонки плодів і насіння (кісточки вишень, слив, абрикосів і т. д.).
Твірна тканина (меристема) — це тканина, клітини якої здатні ділитися, завдяки чому ростуть органи, що дає початок всім іншим тканинам.
Твірні тканини складаються з дрібних клітин, що густо заповнені цитоплазмою, всередині кожної клітини є велике ядро. Клітини твірних тканин міцно пов'язані між собою.
Твірні тканини розміщуються на верхівці стебла рослини або кореня. За рахунок поділу клітин верхівкової твірної тканини рослина росте у висоту та довжину.
Всередині стебла і кореня також міститься твірна тканина (бічна). За її рахунок стебло і корінь ростуть у товщину. Твірні тканини можуть бути й в інших частинах рослини.
Кінець
Виконала
учениця 10-го А класу
Якимів Анжеліка |
https://svitppt.com.ua/biologiya/voda7.html | "Вода" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/147f4da477b167e7315f7782507d6f0e.pptx | files/147f4da477b167e7315f7782507d6f0e.pptx | Вода
Підготувала
Учениця 10-Б класу
Брикова Ганна
Вода — рідина без кольору, запаху, смаку і з нульовою калорійністю — абсолютно необхідна для всіх видів життя на Землі. Без води не зможуть прожити ні люди, ні тварини, ні рослини.
На Землі водою покрито 70,9 % поверхні. Вода здійснює у природі постійний кругообіг, випаровуючись з поверхні й повертаючись на неї у вигляді опадів.
Типи води
1. Природна негазована вода класифікується за категоріями. Категорій дві: перша і вища. Перша категорія природного негазованої води - дуже добре очищена водопровідна вода. Природна негазована вода вищої категорії видобувається з підземних джерел і вважається корисною для здоров'я. Однак навіть така вода може бути неякісною, якщо вона не пройшла фільтрації.
2. Природна газована вода збагачується двоокисом вуглецю для збільшення термінів її зберігання. У такій воді немає мікробів, але через вплив двоокису вуглецю на кислотно-лужний баланс шлунка вона не рекомендується людям, що страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
3. Питна вода з збагаченим складом - вода, додатково насичена сріблом, селеном, киснем, йодом і фтором, що надає їй антибактеріальні тонізуючі властивості. Вживання такої води протипоказано людям з алергічними реакціями на ці елементи.
4. Мінеральна столова вода буває двох видів: природна і штучна. Природна містить у своєму складі кальцій, магній, натрій, хлориди і гідрокарбонати не більше 1 г на 1 л. Штучна виготовляється з прісною: після процедури очищення і знезараження вона насичується мінералами.
5. Мінеральна лікувально-столова вода характеризується вмістом в ній 1-10 г солей на 1 л. Така вода нормалізує обмін речовин і нерідко рекомендується лікарями хворим з відповідними проблемами. При цьому зловживання такою водою може призвести до скупчення солей в організмі і негативному їх впливу на різні органи, тому лікування мінеральною водою проводиться курсами.
6. Мінеральна лікувальна вода відрізняється високою мінералізацією понад 10 г на 1 л. У такій воді може бути як один, так і багато активних елементів. Мінеральна лікувальна вода є завжди газована. Вживати її також рекомендується за рекомендацією лікаря.
7. Артезіанська вода - вважається найкориснішою і чистою. Вона дуже часто продається і в магазинах.
Роль води в природі і житті
У природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.
Шкідливість води
наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів;
руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;
заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої подачі води під час зрошення, витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні великих промислових та інших споруд;
осушення земель, зумовлене забором підземних вод в кількості, що перевищує встановлені обсяги відбору води;
забруднення земель в районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ та їх консервації;
ерозія ґрунтів, утворення ярів, зсувів і селей.
Вода у техніці
Вода має численні технічні застосування. Енергія падіння води широко використовується на гідроелектростанціях для одержання дешевої електричної енергії. Воду використовують у будівельній, текстильній, шкіряній, металургійній і багатьох інших галузях промисловості. Особливо широко застосовують воду у хімічній промисловості для процесів розчинення, фільтрування, промивання і як сировину для одержання різних хімічних продуктів.
Людина вийшла з води?
У гірських печерах Перу збереглися малюнки про явище з океану першої людини – загадкової істоти з хвостом і ластами. Нарешті, є схожий варіант – таємничий острів Пасхи, загублений в Тихому океані, – там теж в глибокій старовині побудовані мощені дороги, які вирушають далеко під воду. Отже що все це могло означати?
Суть гіпотези про земноводне походження наших предків полягає в тому, що приблизно 25 мільйонів років назад одна з гілок еволюції приматів освоїла як середовище проживання мілководдя морів - естуарії, мілководні затоки. Саме у цьому середовищі і сформувалася людська подоба: прямоходіння, уміння плавати і пірнати, затримуючи дихання до 8-10 хвилин, всеїдність, втрата волосяного покриву.
Життя одночасно в двох середовищах вимагало розвитку мозку. Ймовірно, самці частіше виходили на сушу, чим самки. Зміна клімату на Землі, скорочення площі мелководій, якісь інші причини змусили людей все більше часу проводити на суші. Ось і згодився розвинений мозок: рятуючись від холоду, люди навчилися будувати собі житло, виготовляти одяг, змогли об'єднатися в групи і налагодили комунікацію за допомогою жестів і звуків.
З цієї гіпотези можна зробити декілька практичних висновків:
Жінки повинні народжувати у воді.
Щодня людина повинна проводити у воді хоч би 2-3 години.
Водне середовище покращує кровообіг, зміцнює нервову систему, розвиває дихання і удосконалює навички та рефлекси.
Такі програми, розвиваючі немовлят, дуже важливі для їх майбутнього життя.
Вода - основа життя
Добре відомо, що люди можуть прожити без їжі 20 і більше днів, а без питної води лише тиждень. Це відбувається тому, що вода вирішує відразу безліч важливих задач.
Вода є універсальним розчинником, завдяки чому засвоюються живильні речовини, що надходять з їжею, і потім доставляються по кровоносній системі до всіх тканин і кліток організму.
Питна вода забезпечує організм мінеральними елементами: кальцієм, магнієм, натрієм, йодом, залізом, фтором, міддю і так далі.
За допомогою води відбуваються міжклітинний обмін речовин і всі необхідні біохімічні процеси.
З водою через нирки, кишечник, шкіру і легені виводяться з організму продукти обміну.
Завдяки водному обміну регулюється температура тіла.
Вода формує середовища-мастила, за допомогою яких, наприклад, вільно рухаються частини суглобів, що труться між собою.
Дисбаланс на обличчя
Порушення водного обміну приводить до того, що рідина починає скупчуватися в міжклітинному просторі, при цьому самі клітини зневоднюються. В результаті усередині кліток скупчуються продукти обміну, які насилу виводяться. Така «зашлакованность» організму часто супроводжується нездужанням, загальною слабкістю,надбавкою ваги.
Поради щодо вживання води
Скільки пити питної води
Потреба в рідині - величина індивідуальна. В молодому віці, коли м'язи найбільш розвинені, процентний вміст рідини в організмі вище, а значить, і потреба в ній більше.
З тієї ж причини в жіночому тілі води завжди менше, ніж у чоловічому. В середньому за нормальних умов дорослій людині необхідно в добу близько 40 мл води на кілограм ваги. А от дітям грудного віку - 120-150 мл.
8 склянок води необхідно пити щодня.
Навіть коли у вас заболіла голова, перш ніж узяти пігулку спробуйте випити склянку води. І тільки потім, у крайньому випадку, якщо не пройшов головний біль можна випити пігулку.
Яку воду пити?
Відомо, що кип'ячена вода - мертва. Вона лише заповнює баланс рідини в організмі, але не несе енергетичної цінності.
Ідеальна питна вода - це вода з природних джерел - джерельна, ключова, кринична, тала і т.д.
У місті пити воду потрібно обов'язково профильтрованну!Вода, що тече з-під крана, хлорується на муніципальних станціях водоочищення. Хлор вбиває бактерії практично миттєво, завдяки чому ми не хворіємо на тиф, холеру і дизентерію. Але, з'єднуючись з органічними речовинами, які неможливо повністю видалити з води, він утворює тригалометани - канцерогенні сполуки, здатні викликати рак.
Жорстка вода зовсім непридатна для гігієнічних цілей, особливо для миття волосся. Миття жорсткою водою не тільки не очищає, але і псує волосся. Мило в ній недостатньо добре обмилюється і волосся погано промивається.
Волосся склеюються, а при висиханні стають жорсткими, сухими і легко обламуються. Розчісування ускладнюється або робиться зовсім неможливим.
Пам'ять води
Дослідження знаменитого японського вченого й цілителя Масару Емото показують, що вода здатна вбирати, зберігати і передавати людські думки і емоції. Форма кристалів льоду, що утворюються при замерзанні води, не лише залежить від її чистоти, але і змінюється в залежності від того, яку над цією водою виконують музику, які їй показують зображення та вимовляють слова, і навіть від того, думають люди про неї або не звертають на неї уваги.
Для води можна виконувати музику
Ці знімки кристалів були зроблені після того, як скляні пляшки з водою поміщали між двох стереоколонок.
Бетховен, Симфонія № 5
Бетховен, Симфонія № 6
Моцарт, Симфонія №40
Бах, Арія на струне соль
Чайковский, Лебединне озеро
Бітлз, Yesterday
Елвіс Преслі, Готель розбитих серце
Весна
Осінь
Літо
Зима
Воді можна показувати слова
Любов і вдячність
Спасибі
(по-англійськи)
Ти мені противний. Я вб'ю тебе! (по-японськи)
Давай це зробимо (по-японськи)
Озерна вода до і після буддійської молитви
Цікавинка
Цікаві факти про воду
За даними ЮНЕСКО, найчистіша вода знаходиться у Фінляндії. Всього в дослідженні свіжої природної води брало участь 122 країни. При цьому 1 млрд людей по всьому світу взагалі не має доступу до безпечної води.
Найчистіша вода у Фінляндії
У води більше 3 станів
Ще зі школи всі знають, що у води є 3 агрегатних стани: рідке, тверде й газоподібне. Проте вчені виділяють 5 різних станів води в рідкому вигляді і 14 станів в замерзлому вигляді.
Вода - переносник хвороб
Вода не тільки дарує життя, але може і віднімати її. 85% всіх захворювань в світі передається за допомогою води. Щорічно 25 млн. чоловік помирає від цих захворювань.
Вода як дієта
За допомогою води можна боротися із зайвою вагою. Вживаючи з напоїв тільки воду, можна різко знизити загальну калорійність раціону. По-перше, тому, що людина припиняє пити калорійні солодкі газованої води і соки, по-друге, тому, що після води менше тягне взяти солодощів, як у випадку з чаєм або кавою.
Найдорожча вода
Вода може бути безкоштовною, а може бути і дуже дорогою. Найдорожча у світі вода продається в Лос-Анджелесі. Виробники упаковують дорогоцінну рідину зі збалансованим смаком і значенням ph в пляшки зі стразами "Swarovski". Коштує така вода 90 $ за 1 л.
Існує і небезпечна вода. Так, наприклад, в Азербайджані є вода, в якій багато метану, тому вона може загорітися, якщо піднести до неї сірник. А в Сицилії в одному з озер є підводні джерела кислоти, які отруюють усю воду в цій водоймі.
Є вода, яка горить
Прикмети
Відро з водою в будинку на підлогу не ставлять, тільки на піднесення.
З тріснутої чашки воду не п'ють.
Пусте відро в будинку - до сварки.
Святу воду, налиту в скляний посуд, ставлять у кімнаті нагорі.
Не можна перегороджувати греблею природний плин води.
Купатися до сходу сонця у водоймах недобре - втрачається сила.
Краплі дощу, зібрані губами з вербових листків, лікують серце.
Після втоми холодною водою слід вимити вуха, обличчя, шию, за вухами.
Перед сном вимити ноги. Вода змиває не тільки бруд, втому, але і вирівнює потік енергії в стопах.
Перш ніж купатися в річці, повапни себе глиною на березі кілька разів. Тіло стане білим і гнучким.
Поради
Якщо на етикетці води вказано, що вона йодована, то це не більше, ніж маркетинговий хід. Насправді вчені ще не виявили, яким чином можна насичувати воду йодом.
При виборі бутильованої води краще всього віддати перевагу вітчизняному виробнику, оскільки зарубіжні виробники очищають воду за допомогою технології зворотного осмосу, що не є ефективним.
При покупці уважно огляньте пляшку. Вона повинна бути новою, пружною без пошкоджень і дефектів. Пробка повинна бути герметично закрита, а етикетка акуратно приклеєна.
Злегка збовтайте пляшку і подивіться, чи з'явиться на дні осад. Воду з осадом краще не брати.
Здавна існує думка, що срібло здатне очищати воду, робити її корисною і навіть лікувальною. Тим не менш, не дивлячись на широку славу, наукових даних, що підтверджують теорію корисності «срібної» води, немає.
Не варто куховарити на мінеральній воді. Справжню мінеральну воду можна нагрівати, розбавляти, змішувати або звільняти від газу - додаткова обробка її руйнує.
З великим трепетом перед тим, хто її створив. Давайте вчитися любити воду, берегти її, вчити цьому своїх дітей та онуків. І тоді наша блакитна від води планета буде в надійних руках.
Використана література
http://aleksandra-avanesjan.blogspot.com/2011/07/5.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Вода
http://jupiters.narod.ru/human1.htm
http://www.gazeta.lv/story/2335.html
http://jupiters.narod.ru/human1.htm
http://cellulitu-boi.blogspot.com/p/blog-page_02.html
http://gerbl.ru/voda.htm
http://www.peredelka.tv/articles/flat/systems-constructions/communications/filtry-dlya-vody/
http://delfinenok.ru/grudnihkovoe_plavanie.html
http://kachestvo.ru/interesno/gde-kupit-vodu.html
http://subscribe.ru/catalog/science.health.vseovode?pos=7
http://www.bibliotekar.ru/voda/index.htm
http://eco.ria.ru/info/20100322/215773125.html
http://ledenev.tv/news/detail/94/
http://subscribe.ru/archive/science.health.vseovode/200803/13101613.html
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-kinazi-fokalnoi-adgezii-u-integrinoposeredkovaniy-signalizacii.html | Роль кінази фокальної адгезії у інтегрин-опосередкованій сигналізації | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/099aac0b19de42ed7e6ff9aeb7ae268c.pptx | files/099aac0b19de42ed7e6ff9aeb7ae268c.pptx | Роль кінази фокальної адгезії у інтегрин-опосередкованій сигналізації
Найбільш відомими рецепторами клітинної адгезії є інтегрини, представники великої родини гетеродимерних трансмембранних білків, α- і β-субодиниці яких у різних поєднаннях формують більше 20 рецепторів до різних білків позаклітинного матриксу.
У людини описано 18 α- і 8 β-субодиниць, що можуть утворювати 24 варіанти димерів.
Лігандами інтегрованих рецепторів є білки позаклітинного матриксу, такі як коллаген, ламінін, фібронектин та інші.
Деякі інтегрини впізнають лише короткі послідовності великих білків, наприклад RGD (Arg-Gly-Asp).
Міцне прикріплення клітин до позаклітинної матриксу здійснюється в невеликих дискретних ділянках клітинної поверхні - фокальних контактах.
Внутрішньоклітинний домен інтегринових рецепторів через ланцюг різних пов'язаних між собою цитоплазматичних білків (таліна, альфа-актініна, вінкуліна та ін) зв'язується з актиновими мікрофіламентами цитоскелету. Таким чином здійснюється структурний зв'язок між позаклітинним матриксом і цитоскелетом прикріпленої клітини.
Як з'ясувалося, цей зв'язок не тільки структурний, але і функціональний: адгезія клітини до різних компонентів позаклітинного матриксу запускає передачу сигналів від фокальних контактів всередину клітини.
Структура FAK є унікальною серед родин тирозинових протеїнкіназ. Її можна розділити на три домени (N-термінальний, кіназний і С-кінцевий), кожен домен складається приблизно з 400 амінокислот. Кіназний домен FAK оточений великими некаталітичними N-і С-кінцевими доменами, які не мають значної гомології з іншими білками, за винятком тирозинкінази Pyk2/CAKβ/RAFTK.
Порівняння амінокислотних послідовностей з кДНК що кодують FAK, від птахів, мишей та людини показує надзвичайно високий ступінь ідентичності (близько 90%), припускаючи, що клітинні функції FAK висококонсервативні.
Інтегриновий рецептор, зв'язавшись зі своїм лігандом, зазнає конформаційних змін та індукує в цитоплазмі підвищення рівня Са2+ і рН, а також фосфорилювання по тирозину ряду білків, пов'язаних з фокальним контактом.
Серед цих білків ключовими учасниками передачі сигналів є тирозинова протеїнкіназа фокальних контактів - FAK (pp125FAK), безпосередньо пов'язана з цитоплазматичним доменом бета-субодиниці інтегринів, а також білки фокальних контактів - паксилін (пов'язаний з FAK і з вінкуліном) і тензин (пов'язаний з вінкуліном і з актиновими мікрофіламентами).
Фосфорилювання по тирозину цих білків робить їх здатними активувати і залучати до послідовної передачі сигналів інші молекули: субмембранні тирозинкінази сімейства SRC, ГТФ-зв'язуючі білки (G-білки), цитоплазматичні протеїнкінази і на кінцевому етапі-транскрипційні фактори клітинного ядра, результатом чого є модифікація експресії специфічних генів, що виявляється в ростових, морфогенетичних і локомоторних реакціях прикріпленої клітини.
Взаємодія між Src і FAK досить складна. FAK аутофосфорилюється під дією інтегринів, в результаті чого тирозин в положенні 397 стає доступний для SН2-домену Src. Відповідно стимулюється кіназна активність Src і відбувається зворотнє фосфорилювання FAK по чотирьом тирозиновим залишкам, що призводить до індукції її повноцінної активності.
Інші потенційні субстрати Src в зоні фокальних контактів можуть бути також і субстратами для FAK. Це питання залишається відкритим, оскільки дискримінувати субстратнуспецифічність двох кіназ, що знаходяться в комплексі, важко.
Наприклад, паксилін, асоціюючись з С-кінцевим фрагментом FAK, може взаємодіяти з Src за рахунок SH3-домену. Є докази, що FAK не єдиний фермент, здатний фосфорилювати паксилін, вінкулін, таллін і тензин, так як було продемонстровано, що в дефектних за FAK клітинах мишей зазначені білки залишаються в фосфорильованому стані.
При зв'язуванні з позаклітинним матриксом менша (β) субодиниця інтегринів активує нерецепторну тирозинкіназу FAK .
Активована FAK, в свою чергу, через послідовність адапторних сигнальних білків (Grb2, Src, Shc) активує МАР-кіназний проліферативний каскад .
Крім цього, FAK може прямо або опосередковано фосфорилювати свої власні мішені, зокрема білок р130Cas
Таким чином, інтегрин-індуковані FAK-опосередковані сигнальні шляхи приводять не тільки до посилення клітинної проліферації, але і до підвищення міграційної та інвазивної клітинної активності.
Активація FAK в процесі адгезії з субстратом призводить до фосфорилювання по тирозину паксиліну, тензину і Р130cas. Далі сигнал передається через адапторні білки і фактори обміну нуклеотидів на Ras, і далі через МАР кіназний каскад в ядро.
У деяких трансформованих клітинах FAK конститутивно активована, що, мабуть, забезпечує незалежний від субстрату ріст цих клітин.
Крім центральної ролі в інтегриновій сигналізації, FAK також є супресором апоптозу в епітеліальних клітинах. Цікаво, що в цьому процесі не бере участь класичний каскад МАР кіназ . Була виділена нова серин / треонінова кіназа IGL ( integrin-linked kinase ), яка, можливо і здійснює цю функцію.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/slozi-dlya-zoru-slozi-dlya-zhittya.html | Сльози для зору. Сльози для життя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/d08d885b981d00aed445730e49816499.pptx | files/d08d885b981d00aed445730e49816499.pptx | Cльози для зору. Сльози для життя.
Роботу виконали
учениці 9-Б класу
СШ №273
Хромець Аліна та Ястремська Анна
Орган зору людини - око - унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний або стереоскопічний.
Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки.
Допоміжний апарат ока – це брови, повіки з віями, слізні залози та м'язи ока. Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє в очі. Повіки з віями захищають око від пилу, яскравих променів. Повіки мимовільно, періодично, рефлекторно змикаються та розмикаються, змочуючи поверхню ока слізною рідиною. Це має захисне значення.
Захисні реакції очей ґрунтуються і на мигальному рефлексі, який спрацьовує під час дії подразника (доторкання до вій, раптове різке освітлення). При цьому очі рефлекторно примружуються.
Слізний апарат складається зі слізної залози, розташованої у верхньому зовнішньому куті орбіти, слізного мішка і носослізного каналу. Слізна залоза виділяє секрет - сльози - рідину, яка має певний склад.
Сльози збираються в слізному мішку, а їхній надлишок постійно стікає із внутрішнього кута ока по носослізному каналу у носову порожнину.
Слізні залози виробляють сльози. Вони є парними (по парі на кожне око), мають мигдалевидну форму і виділяють слізний секрет.
Еволюційно слізні залози виникли з розвитком у тварин органів зору.
У людини розрізняють:
великі слізні залози, які містяться в слізній ямці лобної кістки черепа і протоки яких відкриваються у кон'юктивальний мішок (слізний мішок);
дрібні слізні залози кон'юктиви ока.
Сльозовий апарат складається із слізної точки, сльозової залози, сльозових канальців, слізного мішка та нососльозової протоки.
5-12 канальців відкриваються в щілину між кон'юнктивою і очним яблуком у зовнішній кут ока - слізну точку, де містяться слізний сосочок з отвором. Сльозовий мішок розміщений у внутрішньому куті ока.
Сльози – прозора рідина, що має слаболужну реакцію. Основну частину (до 99%) становить вода, решта - неорганічні речовини (хлорид натрію, карбонат натрію і магнію, а також сірчанокислий і фосфорнокислий кальцій).
Крім води в сльозах є білки і вуглеводи, а щоб не затримуватися на поверхні шкіри, вони покриті товстою жирною плівкою. Цю жирну плівку спеціально вивчали американські вчені, які виявили в ній ліпід олеамід (раніше його знаходили тільки в клітинах мозку і ЦНС). Крім того, в слізній рідині містяться ферменти, найбільш важливий з них - лізоцим, який атакує бактерії, розчиняючи їх клітинні стінки.
Хімічний склад сліз схожий до складу крові, але на відміну від крові в слізної рідини більша концентрація калію і хлору, а ось органічних кислот менше.
Сльози несуть в собі не менше інформації, ніж крапля крові: їх хімічний склад залежно від стану організму постійно змінюється.
Зволоживши поверхню очного яблука, сльози відтікають до внутрішнього кута ока (до носа). Руху слізної рідини у бік кута ока сприяють кліпальні рухи повік.
З мішка через нососльозову протоку сльози стікають у порожнину носа, під нижню раковину (тому іноді можна помітити, як під час плачу сльози течуть з носа).
При виділенні сліз відбувається змочування поверхні очного яблука. Сльози служать своєрідною змазкою очного яблука, очищаючи його від подразнюючих речовин і сторонніх предметів.
Синдром «сухих очей» - одна з ознак їх втоми або зниження гостроти зору.
В сльозах міститься кисень і живильні речовини для рогової оболонки ока - рогівки, яка не має власного кровопостачання.
Сльози - один з дуже важливих функціональних елементів нашого організму. Вони містять психотропні речовини, які зменшують відчуття напруги і тривоги. Саме з цієї причини плач приносить нам полегшення.
Сльози бувають фізіологічними - це рефлекторні сльози, потрібні для зволоження й очищення очей, і емоційними, що виникають як реакція на емоційне потрясіння. Рефлекторні сльози зволожують поверхню очей, служать реакцією на подразнення і необхідні для нормального зору.
Розлука, жалість, розчарування, образа, почуття гордості й любові, безнадія, страх і навіть збентеження – причини, що можуть викликати сльози. Існують і «зрадницькі» сльози.
Саме сльози ацтеки порівнювали з «каменем щастя» - бірюзою, саме сльози на Русі називали «перлами», а в старих литовських піснях - «бурштиновим розсипом».
Сьогодні медицина говорить нам про те, що рідина, яка виробляється слізною залозою людини, містить гормони стресу, що виділяються мозком у момент виплеску емоцій. Таким чином речовини, що утворилися в момент нервового перенапруження, видаляються з нашого організму разом з тими самими «зрадницькими» сльозами. З полегшенням виплакатися, кожен з нас напевно відчуває себе не тільки спокійніше, але часом і бадьоріше.
Сльозовиділення - процес виділення сліз, що відбувається рефлекторно при висиханні або механічному подразненні рогівки. Припиняється під час сну.
У нормальних умовах слізні залози людини виробляють від 0,5 до 1 мл слізної рідини за добу. Психічний стан людини, а також роздратування в області розгалужень трійчастого нерва можуть збільшувати швидкість секреції, в той час як деякі очні хвороби різко зменшують кількість виділених сліз.
Виділяють три основні типи видів сліз:
- базальні - сльози, що безперервно виділяються сльозовим апаратом ока;
- рефлекторні - сльози, викликані дією подразнення, дією газу, диму, чужорідних часточок;
- психічні - сльози викликані психічним станом людини, яких зазвичай називають плачем. Найчастіше це стрес, негативні переживання, подеколи позитивні - сльози радості.
Сльозовиділення може:
посилюватись - гіперсекреція при деяких психічних станах: біль, гнів, радість, під час діяння надмірно яскравого світла, різних хімічних речовин (сльозогінних газів);
зменшуватись - гіпосекреція при деяких захворюваннях ока.
Сльози, які відіграють життєво важливу роль для нашого організму, в певних життєвих ситуаціях стали для більшості з нас показником слабкості. Люди зізнаються, що з цієї причини деколи соромляться дивитися фільм в компанії, слухати музику в концертному залі, прощатися з близькими людьми в аеропортах?
Cльози для зору. Сльози для життя. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslini-chervonoi-knigi-ukraini-savosko-ilona2.html | Рослини Червоної Книги України Савосько Ілона | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/dccaedaeb7150e9d3cab9ffe55415beb.pptx | files/dccaedaeb7150e9d3cab9ffe55415beb.pptx | Леонід Глібов - визначний український байкар, поет. Викривальна і повчальна спрямованість байок письменника. Байка «Щука».
Українська література.
6 клас.
Тема:
Леонід Глібов(1827-1893)
Леонід Глібов
Народився 21 лютого 1827 у селі Веселий Поділ Хорольського повіту в родині управителя маєтків магнатів Родзянків.
Початкову освіту він здобув вдома за допомогою матері, а 1840р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де вийшла його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847).
До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Після закінчення ліцею (1855) Глібов працював вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 р. — у Чернігівській чоловічій гімназії, захищав прогресивні педагогічні методи.
Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі “Основа”, що з 1861 p. виходив у Петербурзі.
1861 pоку письменник став видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з’являлися соціально гострі, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів, матеріали. За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 р. Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд.
Глібов відомий як байкар, перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв’язку з валуєвським циркуляром. Два роки поет жив у Ніжині, а 1865 р. повертається до Чернігова та деякий час працював дрібним чиновником у канцелярії губернатора.
З 1867 р. він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей. Хвороба серця й астма підірвали здоровя Леоніда Івановича. Утративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою.
Помер 10 листопада 1893 р. в Чернігові.
\
Творча спадщина
Чи пам'ятаєте ви, що таке байка і які її особливості?
Байки були відомі ще в Стародавній Греції. Батьком літературної байки називають Езопа. Тому про алегоричну мову часто говорять «езопова». В Україні жанр байки має давню і багату традицію. Ф.Прокопович, Г.Кониський були авторами повчальних байок в підручниках з риторики. Видатний філософ і просвітитель Г.Сковорода написав цикл «Байки Харьковскія». Нове слово було мовлене і байкарями П.Гулаком-Артемовським, Л.Боровиковським, Є.Гребінкою та Л.Глібовим.
Особливості байки:
- невеликий розмір,
- віршована форма,
- алегоричність,
- повчальний зміст,
будова:
оповідь(фабула) мораль
Байка “Щука”
Читаючи байку, нам будуть траплятися незрозумілі слова. Зверніть увагу:
Бомага – папір.
Буцімби – нібито
Шаплик – посудина з ручками для носіння рідини.
Нікчемна - ні на що не здатний.
Стряпчий – захисник обвинуваченого в суді.
Завсіди – зазвичай.
Щупачок – самець щуки.
Річ держать – промовляти, говорити.
“Щука” (1858)
На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких Цапа,— Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий. За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця... А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле — то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких...
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (Хто ворогів не мав!),— А все-таки катюзі, Як кажуть, буде по заслузі. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти. Кінців не можна поховать... Не довго думали — рішили — І Щуку на вербі повісити звеліли. — Дозвольте і мені, панове, річ держать,— Тут обізвалася Лисиця.— Розбійницю таку не так судить годиться: Щоб більше жаху їй завдать І щоб усяк боявся так робити, — У річці вражу Щуку утопити! — Розумна річ! — всі зачали гукать. Послухали Лисичку І Щуку кинули — у річку.
Композиція байки :
Введення За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.
Основна частина Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена.
Закінчення Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу Щуку утопити!» Що й було виконано.
Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по- справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі.
Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників
Ведмідь-пасічник
Вовк та ягня
Журба («Стоїть гора високая…»)
Жаба й Віл
Зозуля і півень
Квіти
Лисиця-жалібниця
Мальований стовп
Мірошник
Муха й бджола
Охрімова свита
Пісня
Синиця
Солом'яний дід
Цуцик
Шелестуни
Щука
Твори
Декому на догад
Кому привіт?
Хто баба?
Хто бреше?
Хто вона?
Хто вони?
Хто розмовляє?
Хто сестра і брат
Хто хвастає?
Що за птиця?
Що зашкварчить?
Хто доня?
Акровірші і загадки
5 березня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 190 років з дня народження Леоніда Глібова (1827—1893), письменника, байкаря, видавця, громадського діяча.
На його честь названо декілька урбанонімів, наприклад вулиця Глібова у місті Черкаси.
Під час німецької окупації Харкова, на його честь була перейменована вулиця Анрі Барбюса, наразі вулиця Юри Зойфера.
Вшанування пам'яті
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sosna.html | Сосна | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/4a4efc38f0e70b7ea13f1076e8820f42.pptx | files/4a4efc38f0e70b7ea13f1076e8820f42.pptx | Сосна
Поширення сосни в Україні
В Україні сосна займає близько 2,5 млн. га або 34% всієї лісової площі (перше місце перед дубом і смерекою). Поширена насамперед на Поліссі, де є головною лісотвірною породою.
На кращих ґрунтах зростає разом з дубом (субори), на глибоких пісках - без домішки інших порід (сухі бори), на заболочених ґрунтах - з домішкою берези та вільхи. В степу сосна зустрічається вкрай рідко, також рідко у Карпатах і Прикарпатті.
Розмноження сосни
Розмножується сосна насінням. Плодоношення розпочинається на 30 - 40-х роках життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів:
- чоловічі;
- жіночі.
Жіночі шишки
Червонуваті жіночі шишки утворюються на верхівках сьогорічних пагонів в кінці весни. На осі такої шишки розташовано 2 види лусок: зовнішні - покривні і внутрішні - насінні. На зовнішньому боці насіннєвої луски розміщенні зачатки з пилковходами на верхівках.
Жіночі шишки
Всередині кожного насіннєвого зачатка із макроспори формується гаплоїдний жіночий заросток з двома архегоніями. В кожному архегонії знаходиться велика яйцеклітина і 2 - 4 дрібні шийкові клітини.
Чоловічі шишки
Чоловічі шишки дозрівають на верхівках тогорічних пагонів. У них до осі прикріплені жовтуваті листочки, що несуть на собі по два мікроспорангії, в яких дозрівають мікроспори - пилкові зерна.
Процес запилення
Сосна запилюється вітром: пізньої весни або на початку літа насіннєві луски жіночих шишок дещо відхиляються. Велика кількість пилку, потрапляє між насіннєві луски і затримується, прилипаючи до густої рідини, що виділяється через пилковхід. Рідина змочує пилкові зерна і всмоктує їх всередину насінного зачатка приблизно протягом 10 хвилин.
Процес запліднення
Після запилення насінні луски зближуються і залишаються щільно притисненими до достигання насіння. У сосни від запилення до запліднення проходить 12 - 14 місяців. Запліднення (не подвійне) починається з проростання пилкової трубки, яка повільно просувається до яйцеклітини. Злиття жіночих і чоловічих ядер також іде повільно. Даний процес не потребує води.
Шишка сосни
Шишка є органом розмноження голонасінних рослин. У шишці спірально розташовані спорофіли, зазвичай у вигляді лусок, в пазухах яких і розвиваються насіння.
Зародок насінини
Після утворення диплоїдного ядра зиготи розпочинається розвиток зародка насінини. Із заплідненої яйцеклітини розвивається зародок, який складається з корінця, стебельця, кількох сім'ядоль (5 - 12) і бруньки.
Із покривів насіннєвого зачатка формуються покриви насінини.
Проростання насінини
Висипання насіння відбувається через 1,5 року після запліднення. Проростає на будь-якому грунті: піщаному, кам'янистому, болотному, навіть на голих скелях.
Молоді паростки можуть витримувати заморозки і нестачу вологи, але гинуть у тіні.
Шишка сосни
Плід сосни - шишка символізує безсмертя. В античні часи це був важливий символ родючості.
Стародавні греки і ассірійці ототожнювали шишку (в силу її фалічної форми) з чоловічою продуктивністю. Шишка вінчала посох тирс - символ родючості і безсмертя.
Шишка сосни
Соснова шишка була емблемою Артеміди і символізувала жіночу чистоту римської богині Венери.
У християнській іконографії шишка може вінчати Древо Життя. За своєї форми, що нагадує вихрову воронку, соснова шишка нерідко асоціюється з динамічною і космічною силою.
Шишка сосни
З часів середньовіччя відомий препарат із сировини хвойних дерев - це французький медичний бальзам, настояний на ялинових голках і м'яких молодих шишках. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paporoti1.html | Папороти | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/594181542ca13979821d43a0d2c60fff.pptx | files/594181542ca13979821d43a0d2c60fff.pptx | Справжні папороті
Папороті з’явились близько 400 млн років тому в девонський період палеозойської ери
Археоптериси – девонські дерева до 20 м заввишки
і стовбуром діаметром до 1 м
Найдавніші скам’янілості датуються віком 385 млн років
Папороті - найбільш пристосована група судинних спорових рослин
Папороті нараховують близько 11 тисяч видів,
(в Україні 57 видів)
Сучасні деревовидні папороті
Спільні особливості папоротей:
наявність листкоподібних утворень, які виконують функції фотосинтезу та спороутворення – вони називаються вайї;
стебло розвинуте слабко;
у життєвому циклі переважає спорофіт;
спори зібрані у соруси, що розміщені переважно на нижньому боці листків
Будова папоротей
Спорофіт папороті
кореневище
додаткові
корені
лископодібні пагони –
вайї
Будова папоротей
Спорофіт папороті
кореневище
додаткові
корені
лископодібні пагони –
вайї
https://www.youtube.com/watch?v=9c9Zi3WFVRc
Будова папоротей
Спорофіт папороті
кореневище
додаткові
корені
лископодібні пагони –
вайї
Спороносні структури – спорангії – розміщені здебільшого на нижньому боці листків.
Зібрання спорангіїв називаються сорусами.
Зовні сорус вкритий покривальцем – індузієм.
соруси
У папороті страусове перо є два типи листків: великі, до 1,5 м – виконують функцію фотосинезу, а невеликі буруваті утворюють спори
Розмноження папоротей
соруси
спорангій
спори
проростання спор
заросток
Заросток (гаметофіт) може бути одностатевим або двостатевим, прикріплюється до ґрунту ризоїдами, має розміри 1 – 6 см
антеридій зі сперматозоїдами
архегоній з яйцеклітинами
соруси
спорангій
спори
проростання спор
заросток
зигота
молодий спорофіт
спорофіт
На гаметофіті починається розвиток нового спорофіту. Із розвитком вегетативних органів він стає самостійною рослиною.
Розмноження папоротей
Різноманітність папоротей
Орляк має з повзуче тонке кореневище і два ряди листків, з яких щороку розвивається тільки один ряд.
Листки розміщені поодиноко, на зиму відмирають.
Листки мають довгі черешки і велику,
до 150 см пластинку.
Різноманітність папоротей
Щитник чоловічий (чоловіча папороть) - багаторічна трав'яниста рослина до 100 см заввишки з горизонтальним кореневищем,
на якому щільно розміщені залишки черешків, суцільно вкриті бурими плівчастими лусками. Надземного стебла немає.
Листки (вайї)
великі (50-100 см),
зібрані біля
кореневища
у вигляді пучка,
що лійкоподібно
розходиться.
Різноманітність папоротей
Нефролепіс
Адіантум (Венерин волос)
Аспленіум
Деякі папороті вирощують як кімнатні рослини
Різноманітність папоротей
Сальвінія плаваюча - це однорічна рослина, що має горизонтальне стебло завдовжки від 3 до 8 см. У кожному вузлі стебла сальвінії несуть по три вайї, з яких дві — цілокраї плавучі, третя — розсічена і занурена у воду, виконує функцію кореня і, водночас, містить фотосинтезуючі тканини
Волоски на поверхні листків
Різноманітність папоротей
Вужачка звичайна - це невелика рослина (5-20 см заввишки) з коротким косим кореневищем і товстими мичкуватими коренями.
Має 1-2 цілокраї листки.
Стерильна частина листка цілісна, гола, довгаста або ланцетна. Спороносна частина довша за стерильну, подібна до стробіла, несе від 12 до 40 пар спорангіїв.
Різноманітність папоротей
Гронянка півмісяцева - це багаторічна трав'яна рослина із коротким кореневищем та одним листком, розділеним на дві частини, довжина до 20 см.
Уся рослина, за винятком листової пластинки, блідо-зелена. Стерильна частина шкіряста, видовжена. Спороносна частина схожа на гроно, або китицю, звідси і назва рослини.
Червона книга України
Гронянка півмісяцева
Вудсія альпійська
Аспленій чорний
Адіантум
Птерис критський
Марсилія чотирилиста
Сальвінія плаваюча
Значення папоротей
Молоді листки орляка, зібрані до розпрямлення, можуть використовуватись в їжу
Папороті дуже декоративні, тому деякі використовуються як кімнатні рослини
З кореневищ папороті чоловічої отримують глистогінний препарат для боротьби з гельмінтами
Папороті мають великі листкоподібні утворення вайї, які виконують дві функції: фотосинтез та спороутворення – вони називаються вайї. Стебло розвинуте слабко.
У життєвому циклі переважає спорофіт.
Спори зібрані у соруси, що розміщені переважно на нижньому боці листків.
Використовуються як лікарські та декоративні рослини.
Поширені папороті: папороть чоловіча, орляк.
До Червоної книги України занесені: гронянка півмісяцева, вудсія альпійська, аспленій чорний, адіантум Венерин волос, птерис критський, марсилія чотирилиста, сальвінія плаваюча.
Підведемо підсумки!
Чи маєте запитання?
Відеоурок ви можете переглянути за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=DHdh_r8O8Yg |
https://svitppt.com.ua/biologiya/shlyubna-povedinka-rozmnozhennya-ta-rozvitok-ptahiv.html | Шлюбна поведінка, розмноження та розвиток птахів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/e67224eab541fd289a2b98f09aca26b0.pptx | files/e67224eab541fd289a2b98f09aca26b0.pptx | Шлюбна поведінка, розмноження та розвиток птахів
Вчитель біології
Тимошенко А.Й.
Мета уроку:
Освітня: продовжити вивчати будову і процеси життєдіяльності птахів; розкрити особливості їх розмноження та індивідуального розвитку; ознайомити із будовою яйця та особливостями розвитку зародка птахів, процесом інкубації., показати ознаки ускладнення організації птахів у порівнянні з плазунами.
Розвиваюча: розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння спостерігати, порівнювати і робити відповідні висновки; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.
Виховна: виховувати в учнів любов до природи рідного краю, почуття прекрасного, відповідальність за тих, хто живе поряд з нами.
Епіграф:
Є багато пташок голосних,
Любі, милі нам співи пташині.
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у рідній країні.
Птахи
Моногамні
Полігамні
Шлюбна поведінка птахів
Шлюбна поведінка птахів
Влаштування гнізд
Південноазіатські кравці будують гнізда у формі мішечка, зшиваючи між собою декілька листків, що ростуть безпосередньо на дереві. Самець викльовує дірки в краях листя, а потім протягає крізь них рослинні волокна - саморобні нитки. Нитки кравці роблять з волокон бавовни, ниток з коконів тутового шовкопряда, з шерсті або павутини.
Багато ластівок також будують закриті гнізда з болота і слини, що їх вони прикріплюють під нависаючими краями дахів, щоб захистити гнізда від дощу.
Влаштування гнізд
Звичайні суспільні ткачики бережуть сили і спочатку разом будують дах у вигляді парасольки, який захищає їх від дощу і вітру. Під цим великим дахом вони будують окремі гніздові камери, в кожній з яких селиться одна пара. Ткачики, ймовірно, є найздібнішими будівельниками гнізд.
Влаштування гнізд
Влаштування гнізд
Влаштування гнізд
Будова яйця
Різноманітність забарвлення яєць
Різноманітність забарвлення яєць
Інкубація
Ембріональний етап розвитку птахів відбувається під час інкубації (процесу обігріву яєць, у результаті якого відбувається розвиток зародка). Інкубація забезпечується дорослими птахами, які насиджують кладку, або в інший спосіб забезпечують обігрів яєць.
Розвиток птахів
Правила поводження в природі
- Не тривожте птахів у період виведення потомства. Стає все менше птахів, які гніздяться на землі та кущах;
- Дотримуйтесь тиші, коли відправляєтесь в природу;
- Не чіпайте гнізд та яєць птахів;
- Не беріть з гнізда пташенят;
- По лісу та галявинах ходіть по стежечках , щоб раптово не наступить на пташине гніздо
Турбота про потомство
Тією чи іншою мірою всі птахи піклуються про потомство. Воно полягає в спорудженні гнізда, висиджуванні яєць, вигодовуванні, обігріві й захисті пташенят тощо. Але деякі види (звичайна зозуля) пташенят не висиджують, а підкладають свої яйця в гнізда інших видів, які й вигодовують їхнє потомство.
Турбота про потомство
Рефлексія
Найбільше мені сподобалось…
Мені ці знання знадобляться…
Мені б хотілося дізнатися ще про…
Домашнє завдання
Опрацювати § 44, ст. 179-185, дати відповіді на питання 1-8 (с.р.), 1-3 (д.р.), ст. 185.
Підготувати повідомлення на теми:
«Як птахи орієнтуються під час перельотів?», «Метод кільцювання птахів»
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-virusiv-i-prioniv-u-prirodi-y-zhitti-lyudini.html | Роль вірусів і пріонів у природі й житті людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/5bcd0aa9f09634e475e6cd279258a513.ppt | files/5bcd0aa9f09634e475e6cd279258a513.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/orhidei.html | Орхідеї | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/822dfe2ca76a2f11e8ed232fe4bcd52e.pptx | files/822dfe2ca76a2f11e8ed232fe4bcd52e.pptx |
Орхідеї – одні з найпрекрасніших квітів.
Орхідні або Зозулинце́ві, а також Орхіде́ї (лат. Orchidaceae Juss.) — родина однодольних багаторічних наземних чи епіфітних (в тропіках) трав'янистих рослин. Нараховує до 35 тисяч видів.
Поширення
Орхідеї є однією з найбагатших видами родин рослинного світу. Представників цієї родини можна знайти практично в будь-якій точці земної кулі.
Дендробіум — орхідея, що живе на деревах;
Каттлея — цариця в сімействі орхідні;
Пафіопеділум — орхідея "туфелька";
Фаленопсіс — орхiдея "метелик";
Цимбідіум — одна з найневибагливіших орхідей.
Види орхідей
Dendrobium – один з найбільш багатих видами рід орхідних, нараховує за різним даними від 1000 до 1400 видів. Дані види орхідей розповсюджені у Південній Азії, на островах Полінезії і в Австралії. Крім того, є не менше природніх і садових гібридів. Назва роду походить від грецьких слів «dendron» - дерево і «bios» - життя і означає – «той, що живе на дереві». Уперше рід був описаний в 1799 г. шведським ботаніком О. Шварцом.
Дендробіум
Дендробіум прекрасний (Dendrobium bellatulum)
Дендробіум густоцвітний (Dendrobium densiflorum)
Дендробіум торочкуватий (Dendrobium fimbriatum)
Дендробіум першоквітний (Dendrobium primulinum)
Дендробіум-Фаленопсіс (Dendrobium phalaenopsis)
Дендробіум довгорогий (Dendrobium longicornu)
Дендробіум стеблоквітковий (Dendrobium thyrsiflorum)
Види дендробіумів:
Каттлея (cattleya)
Нараховує близько 60 видів і величезну кількість різновидів епіфітів, батьківщиною яких є тропічні ліси Центральної й Південної Америки, на висоті від 600 до 1800 м над рівнем моря. Каттлеї називають царицями орхідних за їхню пишноту, рясне цвітіння і розмаїття квітів. Це яскраві представники сімейства орхідних. Своєю назвою каттлеї зобов'язані британському квіткареві Вільяму Каттлі, першому із садівників-культиваторів епіфітних орхідей.
Каттлеї різних видів
Cattleya violacea
Cattleya bowringiana
Cattleya bicolor (Каттлея двоколірна)
Пафіопеділум, Венерина туфелька
Поєднує близько 60 природніх видів і більше 1000 міжвидових гібридів епіфітних і полуепіфітних з родини орхідних, які поширені в Південно-Східній Азії. Найбільш різноманітність виду представлена на границі Південного Китаю і Північного В'єтнаму. Вперше цей рід орхідей потрапив у Європу на початку 17 в., а в 1737 році був вивчений і описаний англійським ботаніком Джоном Ліндлі.
Назва роду Венерина туфелька пов'язане з іменем богині кохання і краси (гречок.Paphia – одне з імен богині Венери, pedilon – «туфелька», «черевичок»). Незвичайна форма губи, яка в нижній частині утворює кишеню, нагадує носочок туфельки. Не випадково пафіопеділуми ще називають «венерині черевички». Насправді це «любовна пастка», куди попадають комахи. Звідти вони вибираються, покриті пилком, і відправляються запліднювати інші квітки
Види пафіопеділумів
Пафіопеділум Аплетона (Paphiopedilum appletonianum)
Пафіопеділум премилий (Paphiopedilum bellatulum)
Пафіопеділум Єлена (Paphiopedilum helenae)
Фаленопсіс - phalaenopsis
Найбільш популярний і невибагливий у догляді вид родини орхідні. Рід включає за різним даними від 40 до 70 видів і більш 5000 гібридів епіфітних орхідей, що виростають на висотах 200-400 метрів над рівнем моря в густих вологих лісах від Індонезії до Австралії. Вперше рослини цього роду були виявлено в другій половині 18 століття Голландським ботаніком К.Блюмі на одному з островів Малайського архіпелагу.
Phalaenopsis amabilis (Фаленопсіс приємний)
Не тільки види, але і численні міжродові і міжвидові гібриди фаленопсісів.
Phalaenopsis amboinensis.
Phalaenopsis bellina
Phalaenopsis corningiana.
Phalaenopsis gigantean.
Phalaenopsis pallens
Цимбідіум - cymbidium
Поєднує більш 60 видів епіфітних і наземних орхідей, що виростають у прохолодних гірських областях Індокитаю ы Австралії, на висоті 1500-2000 м над рівнем моря. Однак існують види, які віддають перевагу теплому клімату. Залежно від виду і походження їх розводять в опалювальних або неопалюваних приміщеннях. Простота в утримуванні ы декоративність сприяли величезній популярності цимбідіумів як у квіткарів-аматорів, так і в професійних колекціонерів. Крім природних видів існує безліч гібридів, серед яких аматорам орхідей особливо подобаються мініатюрні кімнатні квіти, і саме їх можна побачити в домашніх колекціях.
Цимбідіум карликовий (Cymbidium pumilum)
Цимбідіум «слоняча кістка» (Cymbidium eburneum)
Цимбідіум мечелистний (Cymbidium ensifolium)
Цимбідіум алоєлистный (Cymbidium aloifolium)
Цимбідіум помітний (Cymbidium insigne)
Види цимбідіумів
Охорона
Віддавна орхідеї є найбажанішими ботанічними раритетами, проте багатьом з них у своїх природних місцях зростання загрожує вимирання. Тому сучасні закони про охорону природи беруть орхідеї під особливий захист і контроль. Так, для того щоб взяти рослина в природі, завжди потрібен офіційний дозвіл компетентних органів влади. До того ж всі форми торгівлі орхідеями підлягають точно певним розпорядженням та інструкціям. Поряд з офіційними супровідними документами для рослин, які називаються CITES (Конвенція про міжнародну торгівлю зникаючими видами дикої флори і фауни), при перетині кордонів Європейського Союзу потрібно також свідоцтво про стан здоров'я рослини. Однак якщо мова йде про рослини, вирощені в садівничих господарствах або товариствах, приватне володіння ними в жодному разі не заборонено. І чимало з них перебувають у Вашому особистому розпорядженн
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paporotnik.html | Папоротник | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/2d9d30705329a2cd24260561d799549d.ppt | files/2d9d30705329a2cd24260561d799549d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sadovoparkove-mistectvo-yaponii.html | "Садово-паркове мистецтво Японії" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/ea4af64d6acf81c3bd31c9e1e7ac0595.ppt | files/ea4af64d6acf81c3bd31c9e1e7ac0595.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prikarpatskiy-nacionalniy-universitet-imeni-vasilya-stefanikakafedra-organichnoi-ta-analitichnoi-himiiochistka-visokokoncentrovanih-stichnih-vod-z-rekuperacieyu-vodi-ta-utilizacieyu-osadu.html | ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКАКафедра органічної та аналітичної хіміїОЧИСТКА ВИСОКОКОНЦЕНТРОВАНИХ СТІЧНИХ ВОД З РЕКУПЕРАЦІЄЮ ВОДИ ТА УТИЛІЗАЦІЄЮ ОСАДУ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/5/bf7e374eea5cafca5a89c32989e353cf.ppt | files/bf7e374eea5cafca5a89c32989e353cf.ppt | 7,2
7,2
7,6
7,9
8,2
8,5
2
1
618,9
416,5
301,3
205,3
52,4
24,6
2
1,515
1,278
1,161
1,141
1,046
1,013
3
173,6
10,5
7,54
6,05
5,81
5,58
3
4
5
6
1
6,9-7,3
6,5-8,5
6,0-9,0
2
43-52
350
3
480-690
4
0,06-0,08
-
5
1,8-10
6
-
7
2,7-4,5
8
1612-1800
7
8
9
3
2
1
10
11
11 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sadovo-parkove-mistectvoversal.html | "Садово – паркове мистецтво.Версаль" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/56635f31f134664c8197413b2ae91963.ppt | files/56635f31f134664c8197413b2ae91963.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sonyachne-svitlo-y-teplo-yogo-znachennya-v-prirodi.html | Сонячне світло й тепло, його значення в природі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/604b50625f8dc8db24e3121c54d989f3.ppt | files/604b50625f8dc8db24e3121c54d989f3.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rak-molochnoi-zalozi.html | рак молочної залози | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/b47bf30cd779db45bd1733792441d0d4.ppt | files/b47bf30cd779db45bd1733792441d0d4.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-ptahiv-u-fauni.html | Різноманітність птахів у фауні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/0d3ab288117756c8ea8f15aaaee784a0.ppt | files/0d3ab288117756c8ea8f15aaaee784a0.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rist-i-rozvitok-roslin.html | Ріст і розвиток рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/f1e46f3c8c75bf60048715b6512e11f0.pptx | files/f1e46f3c8c75bf60048715b6512e11f0.pptx | Ріст і розвиток рослин
Вступ
На відміну від багатьох тварин, рослини ростуть все життя. Погляньте на старе, майже сухе дерево. Навесні на ньому десь та з'являються молоді пагони, зелені листки і його ріст продовжується.
Ріст
Ріст - це необоротне збільшення розмірів та маси як цілого організму, так і окремих його частин. Ріст рослин зумовлений поділом та ростом клітин. Завдяки цьому утворюються нові тканини та органи.
Ріст
Вищі рослини ростуть на одному місці. За несприятливих умов вони, на відміну від більшості тварин, не можуть залишити місце зростання у пошуках нового. Тому рослинам украй необхідний приріст усіх частин, завдяки чому вони охоплюють якнайбільший життєвий простір.
Твірні тканини
Вищі рослини ростуть за рахунок твірних тканин, клітини яких здатні поділятися. Відповідно до розміщення твірної тканини розрізняють верхівковий та вставний типи росту органів. Верхівковий ріст забезпечують твірні тканини конуса наростання пагона або зон поділу та розтягування кореня. Існують і вставні твірні тканини. Вони розташовані в основі міжвузлів деяких рослин. Наприклад, у злаків (пшениці, кукурудзи, рису) за їхній рахунок видовжуються міжвузля і росте стебло.
Потовщення органів здійснюється за рахунок бічної твірної тканини. Як ви пам'ятаєте, цей тип твірних тканин називають камбієм. Завдяки росту відбуваються і певні рухи рослин.
У житті рослин, як і у житті тварин, спостерігають певні сезонні явища.
Сезонні явища
Рослина навесні (1), влітку (2), взимку (3)
Ріст
Ріст рослин може бути безперервним або періодичним. За безперервного росту, який притаманний більшості однорічних рослин та багатьом тропічним видам, розміри всього організму або окремих його частин збільшуються постійно.
Ріст
Періодичне припинення росту в тропічних рослин зумовлене настанням посушливого сезону. На більшості територій земної кулі постійно змінюються сезони року - весна, літо, осінь, зима. Тому ріст багаторічних рослин помірних широт характеризується періодичністю: взимку ріст рослин припиняється, а навесні поновлюється.
Отже, за умов періодичного росту періоди інтенсивного росту чергуються з періодами спокою.
Період спокою
Спокій у рослин - це пристосування до переживання несприятливих умов (зимових холодів, літніх посух), коли процеси життєдіяльності майже припиняються. В стані спокою може перебувати як уся рослина, так і її окремі органи (сплячі бруньки, бульби, кореневища, насіння). Особливо важливе значення має перехід до стану спокою бруньок і насіння.
Період спокою
Сигналом до глибокого спокою і припинення ростових процесів у рослин холодного та помірного кліматів є вкорочення тривалості світлової частини дня та зниження температури. Для рослин південного походження (бузок, вишня) навіть зниження нічних температур є сигналом для переходу до стану спокою. Цей сигнал у рослин сприймають листки, а за їхньої відсутності - бруньки.
Фотоперіодизм
Зміни тривалості світлового періоду доби впливають, зокрема, на швидкість та терміни росту й цвітіння рослини, листопаду. Реакцію рослин на зміну тривалості дня та ночі називають фотоперіодизмом. Навесні збільшення тривалості дня для рослин є сигналом до розпускання листків, цвітіння і плодоношення. Зміну тривалості світлового періоду доби сприймають листки. В них утворюються речовини, що зумовлюють розвиток квіткових бруньок.
Рослини, що зростали
за умов вкороченого (1) і подовженого (2) світлового дня
Розвиток
Розвиток - це якісні зміни, які послідовно відбуваються в організмі та його окремих частинах упродовж життя. Прикладом розвитку є утворення квітки. Окремі її частини також ростуть, але в цілому її поява - новий якісний стан усього рослинного організму. Тому цвітіння - показник певного етапу розвитку.
Етапи розвитку
Розвиток рослин відбувається у кілька послідовних етапів. Насамперед у квіткових рослин виділяють зародковий та післязародковий періоди розвитку. Зародковий період бере початок від запліднення яйцеклітини та триває до моменту проростання насінини. А після проростання настає післязародковий період. Він охоплює етапи паростка, молодості, зрілості та старіння.
Етапи розвитку рослини
Етап паростка, молодості
Етап паростка триває від моменту проростання до формування перших зелених листків. У цей час паросток живиться за рахунок запасних поживних речовин насінини. Етап молодості -період життя від появи перших зелених листків до цвітіння. У цей час рослина посилено росте і формуються всі її вегетативні органи. Молода рослина, на відміну від паростка, живиться завдяки фотосинтезу.
Етап молодості
Подальший розвиток одно-, дво- та багаторічних рослин відбувається по-різному . Однорічні рослини (наприклад, кріп, горох, огірки) впродовж року повністю закінчують ріст, квітнуть, утворюють плоди та насіння і відмирають. Тривалість їхньої молодості незначна: вже через 30-40 днів після проростання вони утворюють квітки та незабаром плодоносять.
Етап молодості
У дворічних рослин (наприклад, у капусти, моркви) протягом першого року життя розвиваються лише корені та пагони з листками. А на другий рік вони утворюють квітки, плоди та насіння, після цього відмирають. Багаторічні трави часто можуть цвісти та плодоносити впродовж декількох років, однак усі їхні надземні частини відмирають щорічно (як-от у конвалії, пирію, хрону).
Етап молодості
Дерева і кущі (яблуня, дуб, аґрус, ліщина, смородина) сягають своїх найбільших розмірів через десятки років. Перше цвітіння і плодоношення у них настає лише через кілька років (інколи - через рік після проростання). Плодоносять такі рослини впродовж багатьох років.
Етап зрілості
Етап зрілості триває від часу першого цвітіння до втрати здатності утворювати насіння та плоди. З часом навіть рослини з великою тривалістю життя припиняють утворення генеративних органів. Мабуть, ви помічали, як старі плодові дерева поступово все рідше цвітуть, перестають плодоносити. Нові пагони на них майже не утворюються, старі засихають і відпадають.
Етап старіння
У стовбурах старих дерев часто утворюються отвори - дупла, вони підгнивають і відмирають. Настає завершальний етап життєвого циклу рослин - старіння. Старіння - закономірні процеси розвитку рослин, пов'язані з віковими змінами. Ці зміни обмежують пристосувальні можливості рослин і поступово зумовлюють їхнє відмирання. Цей етап триває від останнього плодоношення до загибелі організму.
Розвиток одно-, дво- та багаторічних рослин
Висновок
Усі перетворення, що відбуваються в організмі від його зародження до відмирання, називають індивідуальним розвитком. Отже, як ми вже згадували, організм квіткових рослин є цілісною системою, в якій ріст і розвиток різних його органів взаємоузгоджені.
Висновок
На ці процеси впливають не лише зовнішні чинники, як-от різноманітні чинники довкілля, а й внутрішні. Ріст і розвиток рослин регулюють особливі біологічно активні речовини, які виробляються в самій рослині, - фітогормони. Фітогормони рухаються по рослині, прискорюючи або гальмуючи ріст певних її ділянок.
Джерела
М.М. Мусієнко, П.С. Славний, П.Г. Балан, Біологія, 7 клас
http://teachua.com |
https://svitppt.com.ua/biologiya/roslinni-zhiri.html | "Рослинні жири" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/dad188d0f314b7a696409d2dbab0a102.pptx | files/dad188d0f314b7a696409d2dbab0a102.pptx | Рослинні жири
Підготувала учениця 11-А класу
Бойко Наталія
Рослинні жири надзвичайно корисні, оскільки містять багато простих ненасичених і поліненасичених жирних кислот. Вони дарують нам енергію. З їх допомогою організм краще засвоює такі вітаміни, як A, D, Е і К.
Вітамін А необхідний нам для збереження зору.
Вітамін D допомагає організму засвоювати кальцій і фосфор, що потрібні для формування кісток і зубів.
Вітамін Е захищає від анемії, сприяє профілактиці атеросклерозу, підвищує фізичну працездатність і витривалість.
Вітамін К покращує згортання крові, відіграє значну роль в обміні речовин.
-сказав про оливкову олію фахівець з питань харчування Ансель Кейз в доповіді, представленій сенатській комісії США.
"Це найкращий з усіх існуючих харчових жирів і, якби його не було, його слід було б вигадати"
Втім, будь-яке рослинне масло не просто приправа, а незамінний продукт харчування. У чому ж його цінність?
Дві основні поліненасичені жирні кислоти - лінолева і ліноленова знижують ризик розвитку серцево -судинних захворювань , зміцнюють наші судини , активно беруть участь в обміні речовин , сприяють росту організму і зачаттю.
Прості ненасичені кислоти , серед яких найвідоміша - олеїнова , хороші тим , що менше за інших " навантажують " органи травлення , особливо кишечник , і тим самим полегшують обмін речовин в організмі.
Щоб задовольнити потребу нашого організму в поліненасичених і простих ненасичених жирних кислотах , достатньо однієї столової ложки будь-якої рослинної і однієї столової ложки оливкової олії на день.
СМАЧНОГО!
Яку рослинну олію вибрати ?
Рослинна олія , особливо свіжа , корисна незалежно від того , де зібране насіння - у спекотній Аргентині або рідний Воронезькій губернії. Цікаво тільки , що чим північніше вирощений урожай , тим більше в маслі , отриманому з нього , поліненасичених жирних кислот.
Лляна , рапсова і соєва олія містить обидві поліненасичені жирні кислоти в найбільш вдалому для нашого обміну речовин співвідношенні , а соняшникова і кукурудзяна - чемпіони за вмістом лінолевої кислоти.
Між іншим , напис на етикетках деяких рослинних масел "не містить холестерину " безглузда. Холестерину в них і бути не може - він є тільки в продуктах тваринного походження.
Чому оливкова олія настільки корисна ?
Оливкова олія легко засвоюється.
Крім того, дослідження показали, що воно має жовчогінну та легку послаблюючу дію. Тому її рекомендують при порушеннях функції печінки, а також при запорах і високому рівні холестерину в крові.
Чудо-масло уповільнює процес старіння. До такого висновку прийшли дієтологи, обстеживши декілька сотень європейців 65-84 років. Найменше скаржилися на недуги, погіршення пам'яті ті, чия дієта була багата овочами, фруктами і включала в себе оливкова олія.
Яка оливкова олія краща ?
Так звана "надчиста" - тільки вона має лікувальні властивості. Отримують таку олію після механічної переробки та першого віджиму олив, тобто відділення, що міститься в ягодах, рідкої маси від твердої.
Секрети кулінарії
100%-ву оливкову олію використовуйте в натуральному вигляді, додаючи до готових страв - ви збережете всі її корисні властивості.
Зберігайте будь-яку рослинну олію в пляшках з темного скла або в шафі при температурі +10-15 ° - на світлі і в теплі якість масла погіршується.
При покупці масла звертайте увагу на дату виготовлення. Термін зберігання рослинної олії-6-12 місяців, оливкової в пляшках - рік з дня випуску, в металевих банках - 3-4 роки. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sokolopodibni2.html | Соколоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/2d6b210430066a91d18822a152c5bf04.ppt | files/2d6b210430066a91d18822a152c5bf04.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sorti-kartopli-poshireni-v-ukraini.html | "Сорти картоплі поширені в Україні" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/de3f5809509089089d100186e768635c.pptx | files/de3f5809509089089d100186e768635c.pptx |
Сорти картоплі поширені в Україні
Астерікс
Середньопізній сорт. Бульби червоні з жовтою м'якоттю, подовжено-овальні, чудового смаку. Один з кращих сортів для смаження і варіння, при варінні не змінює забарвлення. На невеликих ділянках елітні бульби дають 2-2,5 кг з куща. Стійкий до механічних пошкоджень, не утворює темних плям від ударів. Стійкий до золотої нематоди, раку, фітофторозу бульб. Має хорошу лежкість. Не любить перенасичення ґрунту азотом, любить додаткове зрошення.
Берегиня
Технологічна врожайність - 130 ц/га на 40-50 день після сходів, 460 ц/га в кінці вегетації. Вміст крохмалю 13-14%. Морфологічні ознаки - бульби округлі, білі, м'якоть ясно-жовта, квітки білі. Стійкий проти картопляної нематоди і звичайного біотипу раку, бактеріальних хвороб. Рекомендовані зони вирощування - Полісся.
Бородянська рожева
Ранньостиглий, столовий. Рослина прямостояча, низька, забарвлення квіток червоно-фіолетове. Бульби округлої форми, шкірка рожева, м'якоть від кремової до жовтої, очки дрібні, маса товарної бульби 90-140 г. Урожайність 17,7-45,3 т/га, максимальна - 45,4 т/га. Товарність 73-91%, лежкість 85-98%, вміст крохмалю 14-19%, смак хороший. Стійкий до раку, сприйнятливий до вірусних хвороб, парші звичайної, макроспоріозу, гнилизни в період зберігання, сильно сприйнятливий до фітофторозу.
Водограй
Технологічна врожайність - 130 ц/га на 40-50 день після сходів, 500 ц/га в кінці вегетації. Вміст крохмалю 12-13%. Морфологічні ознаки - бульби округло-овальні, білі, з плоским столонним слідом; м'якуш кремовий, квітки білі. Стійкий проти картопляної нематоди і звичайних біотипів раку, бактеріальних хвороб. Рекомендовані зони вирощування – Полісся, Лісостеп
Гарт
Технологічна врожайність - 210 ц/га на 40-45 день після сходів, 450 ц/га в кінці вегетації. Вміст крохмалю 14-15%. Морфологічні ознаки - бульби білі, овальні, вічка поверхневі, м'якуш білий, не темніє; квітки синьо-фіолетові. Стійкий проти раку звичайного. Рекомендовані зони вирощування - Полісся, Лісостеп, Степ.
Карлена
Технологічна врожайність, товарність: врожайність 380-420 ц/га, товарність 96%, маса товарної бульби 70-125 г. Вміст крохмалю: 13-16,5%. Морфологічні ознаки: Кущ може бути середньо-високим і високим. Має міцне бадилля. Характеризується дуже швидким розвитком молодих рослин. Шкірка жовта, колір м'якоті від світло-жовтої до жовтої, очки дрібні. Стійкість проти хвороб і шкідників: нематода, фітофтороз - висока, рак, фітофтороз бульб - середня до високої, чорна ніжка - висока, фітофтороз бадилля - середня, залозиста плямистість - висока, вірус Y - середня, парша - середня до високої, вірус скручування листя - дуже висока.
Кобза
Технологiчна врожайність 205 ц/га на 40-45 день після сходів, 450 ц/га в кінці вегетації. Вмiст крохмалю 17-18%. Морфологiчнi ознаки: бульби округлі, білі, м'якуш кремовий, квітки білі. Стійкий проти раку, стеблової нематоди; відносно стійкий проти фітофторозу, парші звичайної, вірусних та бактеріальних хвороб. Рекомендованi зони вирощування – Полісся, Лісостеп, Степ.
Либідь
Технологiчна урожайність 400 ц/га в кінці вегетації. Вмiст крохмалю 17-18 %. Морфологiчнi ознаки: бульби округло-овальні, білі, м'якуш та квітки білі. Стійкий проти звичайного біотипу раку, відносно стійкий проти фітофторозу, парші звичайної, кільцевої та мокрої гнилей, ризоктоніозу, фузаріозу, іржавої плямистості. Рекомендованi зони вирощування – Полісся, Лісостеп, Степ.
Посвіт
Ранньостиглий, столовий. Рослина прямостояча, середньої висоти, забарвлення квіток біле. Бульби округлої форми, шкірка біла, м'якуш білий, маса товарної бульби 90-130 г. Врожайність від середньої до високої, вміст крохмалю 12-14%, смак хороший. Стійкий до раку, середньостійкий до фітофторозу, ризоктоніозу, вірусних хвороб, відносно стійкий до парші звичайної.
Пролісок
Ранньостиглий, столовий. Рослина прямостояча, середньої висоти, забарвлення квіток біле. Бульби короткоовальні, шкірка кремова, м'якоть кремова, очки дрібні, маса товарної бульби 85 г. Врожайність 336 ц/гa, лежкість 95-98%, вміст крохмалю 9-11%, смак задовільний. Стійкий до раку, картопляної нематоди, сприйнятливий до фітофторозу, альтернаріозу, парші звичайної. Цінність сорту: нематодостійкість, хороша лежкість бульб.
Санте
Середньоранній, універсального використання. Рослина висока, від прямостоячої до напівпрямостоячої, забарвлення квіток біле. Бульби овальної форми, великі, шкірка жовта, м'якоть ясно-жовта, очки дрібні. Урожайність висока, товарність хороша, лежкість хороша, вміст сухої речовини висока, смакові якості добрі. Стійкий до раку, картопляної нематоди, фітофторозу, вірусів, середньостійкий до парші звичайної, сприйнятливий до ризоктоніозу. Цінність сорту: висока врожайність, нематодостійкість, стійкість до фітофторозу і вірусів, придатність до переробки на картоплю фрі.
Слов’янка
Технологiчна урожайнiсть 440 ц/га в кінці вегетації
Вмiст крохмалю 17-18 %
Смаковi якостi 4,5 бала
Морфологiчнi ознаки Кущ прямостоячий, високий; стебла слабогіллясті; листки великі, світло-зелені, матові. Бульби довгоовальні, рожеві з гладенькою шкіркою та кремовим м’якушем. Квітки червоно-фіолетові
Стiйкiсть проти хвороб i шкiдникiв стійкий проти раку та картопляної нематоди, має польову стійкість проти фітофторозу, відносно стійкий проти фузаріозу і вірусних хвороб
Рекомендованi зони вирощування Полісся, Лісостеп, Степ
Темп
Пізній, універсальний сорт. Врожайність від середньої до високої, вміст крохмалю 16-22%. Бульби жовті, округлі, м'якоть кремова. Стійкий до раку картоплі, фітофторозу, бактеріальних хвороб. Смакові якості хороші і відмінні; придатний для виробництва спирту і крохмалю, сухого картопляного пюре, замороженої картоплі.
Зарево
Середньопізній сорт, універсального використання. Рослина прямостояча, середньої висоти, забарвлення квіток червоно-фіолетове. Бульби округлої форми, шкірка рожева, м'якоть біла, очки дрібні, маса товарної бульби 70-80 г. Врожайність середня, вміст крохмалю 19-24%, смак хороший. Стійкий до раку, фітофторозу, ризоктоніозу, парші звичайної, середньостійкий до вірусів. Цінність сорту: висока крохмалистість, хороша лежкість бульб.
Ласунак
Пізньостиглий сорт, універсального використання. Рослина прямостояча, висока, забарвлення квіток біле. Бульби округло-овальної форми, великі, шкірка світло-жовта, м'якоть кремова, вічка середньої глибини. Урожайність висока, період спокою нетривалий, лежкість задовільна і хороша, вміст крохмалю 15-22%, смак хороший і відмінний. Стійкий до раку, фітофторозу (бульб), вірусів "S", "М", "Y", "L", середньостійкий до фітофторозу листя, парші звичайної, ризоктоніозу, чорної ніжки, сприйнятливий до вірусу "Х". Цінність сорту: висока врожайність, стійкість до фітофторозу, вірусів, придатність для виробництва сухого картопляного пюре, чіпсів, замороженої картоплі, крохмалю і спирту.
Повінь
Ранній, дуже урожайний (придатний для отримання двох врожаїв). Бульби - рожеві, м'якоть кремова. Урожайність - до 260 ц/га на 40 день, 540 ц/га в кінці вегетації. Суха речовина - 15,7%. Дуже добре зберігається. Стійкий до ураження раком, бактеріальної гниллю, паршею, картопляною нематодою, вірусними інфекціями.
Серпанок
Ранній, дуже урожайний (два врожаї на сезон). Бульби - рожеві, м'якоть ясно жовта. Урожайність - до 220 ц/га на 40 день, 500 ц/га в кінці вегетації. Суха речовина - 13,5%. Добре зберігається. Стійкий до ураження раком, фітофторозом, бактеріальної гниллю, вірусними інфекціями, паршею.
Дніпрянка
Ранній, дуже врожайний сорт (придатний для отримання двох врожаїв). Бульби - білі, м'якоть - світло-жовта. Урожайність - до 220 ц/га на 40 день, 520 ц/га в кінці вегетації. Суха речовина - 14,8%. Добре зберігається. Стійкість до ураження - раком, кільцевою гниллю, фітофторозом, картопляної нематодою.
Обрій
Сорт стійкий до золотистої цистоутворюючої картопляної нематоди, звичайних біотипів раку картоплі, відносно стійкий до стеблової нематоди, фітофторозу, парші звичайної. Менш вразливий до кільцевої і мокрої бактеріальної гнилей, альтернаріозу. Кущ у картоплі сорту "Обрій" середньої висоти, стебла гіллясті, з достатньою кількістю листя. Картоплини короткі і овальні, білі з жовтуватим відтінком і білим м'якушем. Товарність - 92-94%, середня маса картоплини - 84-95 г, вміст крохмалю - 17,6-18,5%. Картоплини мають хороші смакові якості.
Доброчин
Ранньостиглий сорт картоплі столового призначення. Період вегетації 80-90 днів. Кущ середньої висоти, добре облистяний. Гніздо компактне. Віночок квіток червоно-фіолетовий. Бульби рожеві, округло-овальні з дрібними вічками, білою м'якоттю. Мають гарну лежкість при зимовому зберіганні. Маса товарної бульби 70-80 г. Смакові якості добрі. Вміст крохмалю в бульбах 13,9-14,4%.
Мелодія
Середньопізній сорт, столового призначення. Рослина проміжного типу, напівпрямостояча. Листя велике, закрите, від світло-зеленого до зеленого. Хвилястість краю слабка. Віночок червоно-фіолетовий. Товарна врожайність 176-335 ц/га. Максимальна врожайність 636 ц/га. Бульби овальні з дрібними вічками. Шкірка жовта, гладенька до середньої гладкості. М'якоть жовта. Маса товарної бульби 96-179 г. Вміст крохмалю 11,0-17,0%. Смак хороший і відмінний. Товарність 87-95%. Лежкість 95%. Стійкий до збудника раку картоплі, золотистої картопляної нематоди. За даними оригінатора, стійкий до зморшкуватої і смугастої мозаїки.
Зов
Середньопізній столовий сорт. Рослина напіврозкидиста, висока, забарвлення квіток червоно-фіолетове. Бульби округлої форми, великі, шкірка жовта, м'якоть світло-жовта. Урожайність висока, вміст крохмалю 16-18%. Стійкий до раку, картопляної нематоди, середньостійкий до фітофторозу, парші звичайної. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sintez-organichnih-spoluk-riznih-klasiv-na-osnovi-vuglevodnevoi-sirov1.html | Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/fe87c997dd2cd1537df3da02b59e3ea9.pptx | files/fe87c997dd2cd1537df3da02b59e3ea9.pptx | Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини
Уроки №№1-2, 11 клас
(рівень стандарту)
Розробила Мартиненко О.А., вчитель хімії СЗШ № 213 м. Києва
Мета: усвідомити важливість вуглеводневої сировини для економіки країни
Завдання:
навчитися наводити приклади синтезів органічних
сполук на основі вуглеводневої сировини;
навчитися встановлювати причинно-наслідкові
зв’язки між складом, будовою, властивостями та
Застосуванням органічних речовин;
вдосконалити вміння пояснювати причини
багатоманітності органічних речовин;
продовжити вдосконалювати вміння складати
рівняння хімічних реакцій за участю органічних речовин.
Газопереробна
промисловість
Нафтохімічне
виробництво
Коксохімічне
виробництво
Насичені
вуглеводні
Ненасичені
вуглеводні
Ароматичні вуглеводні
Синтез-газ
Насичені вуглеводні:____________________
_______________________________________
_______________________________________
Ненасичені вуглеводні:___________________
_______________________________________
_______________________________________
Одержання синтез-газу з метану:
_______________________________________
СH4 + H2O CO + H2
Позначте формули сполук, які належать до вуглеводнів
а
б
в
е
д
г
ж
є
к
л
з
а, г, д, є, з, к
1. Позначте формули спиртів 2. Позначте формули альдегідів 3. Позначте формули карбонових кислот
б
а
г
д
е
ж
є
і
к
з
в
1. д, є
2. б, е
3. в, ж,з,і
Інформаційна довідка
Хлорування насичених вуглеводнів
Cl • • Cl Cl • + • Cl
Cl • + CH4 HCl + • CH3
СН3• + Сl2 CH3Cl + Cl •
Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини
Урок №2, 11 клас
(рівень стандарту)
Мета: поглибити знання учнів про синтез органічних речовин на основі вуглеводневої сировини
Завдання:
вдосконалити вміння наводити приклади
синтезів органічних сполук на основі
вуглеводневої сировини;
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки
між складом, будовою, властивостями та
застосуванням органічних речовин;
пояснювати причини багатоманітності
органічних речовин, значення теорії хімічної
будови.
Порівняй два малюнки.
В чому причина відмін між ними?
Чи з усім на цих малюнках ти згоден?
Хімічні реакції, на яких базуються синтетичні методи добування органічних речовин
Гідрування (гідрогенізація)
Нітрування
Дегідрування
Хімічні реакції, на яких базуються синтетичні методи добування органічних речовин
Гідратація
Дегідратація
Полімеризація
Працюючи від душі, ви зробите все і для близьких, і для себе, а якщо успіху не буде, працюйте ще.
Д.І. Менделєєв
Єдиний шлях, що веде до знань – це діяльність.
Б. Шоу
Використана література
Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід: Дидактичний аспект. —Харків: Скорпіон, 2000. —120 с.
Величко Л.П. Хімія 11. – К., “Освіта”, 2011
Затворний О., Затворна І. Використання комп’ютерних моделей на уроках хімії // Біологія і хімія в школі. – 2004. – №4. – С.33 - 37.
«Хімія 10–11 класи. Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення – Тернопіль: Мандрівець, 2011».
5.Ярошенко О.Я. Хімія 11, К., «Грамота» 2011
http://osvita.ua/school/technol/6804
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/rozmaitist-bakteriy.html | Розмаїтість бактерій | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/d38a58ece430c323642ba04f98edfe48.ppt | files/d38a58ece430c323642ba04f98edfe48.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/skrepi.html | "Скрепі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/bbf7591a60e5a7f0a884126d817d5dd8.ppt | files/bbf7591a60e5a7f0a884126d817d5dd8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ohorona-roslin-ohorona-prirodi-chervona-kniga-ukraini.html | Охорона рослин (охорона природи). Червона книга України | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/75b2bb26d8680aa90803977b14cfb4b5.ppt | files/75b2bb26d8680aa90803977b14cfb4b5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rak-kartopli.html | Рак картоплі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/debe3f01858ad060371bd35efc87a365.ppt | files/debe3f01858ad060371bd35efc87a365.ppt | 45,43
276
7
2
3,99
75
6
1 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/spadkovi-hvorobi-lyudini2.html | Спадкові хвороби людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/5a2d91194b7e1c23c2bbcaa5da26f0ec.pptx | files/5a2d91194b7e1c23c2bbcaa5da26f0ec.pptx | Илюша Митченко Митяй Добрый, ответственный, наш симпатюля
Такое частенько можно услышать от нашего Илюши
Любит посмеяться ,а также постебаться.
Часто юморит он в тему .
Нервный ты , но милый.
Будь всегда самим собой -таким неповторимым.
Смеешься ты задорно и любишь пошутить. Когда прихшел учитель ты можешь загнобить. И шуток мы твоих всегда понять не можем. Но любим мы тебя. наш одноклассник ежик.
дари свою энергию. Свой позитив всегда.
Живи ты в удовольствие . Счастливым будь всегда.
СМОТРИ НА МОЕГО БЕТМАНА ! ! ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/persha-dopomoga0.html | Ендокринна система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/d02fbb48c998b78ba436556ad375e61f.pptx | files/d02fbb48c998b78ba436556ad375e61f.pptx |
Гипоталамус
Гипофиз
Эпифиз
Щитовидная железа
Почки
Поджелудочная железа
Половые железы
Женские
Мужские
Временные эндокринные железы
Желтое тело
Плацента |
https://svitppt.com.ua/biologiya/serce-lyudini1.html | "Серце людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/36d478909b66373d68993da7008b9786.ppt | files/36d478909b66373d68993da7008b9786.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rivnyannya-stanu-idealnogo-gazu0.html | Рівняння стану ідеального газу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/90ff07c7fbeb169e55d1f1502ec5d43d.ppt | files/90ff07c7fbeb169e55d1f1502ec5d43d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sortove-riznomanittya-rodu-gladiolus-l-stan-ta-perspektivi-vikoristannya-u-kvitnikarstvi.html | Сортове різноманіття роду Gladiolus L.: стан та перспективи використання у квітникарстві | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/d6996b04e0b0c38efad5a86b77ea2cbe.ppt | files/d6996b04e0b0c38efad5a86b77ea2cbe.ppt | 2
-
-
-
-
364
12
120
220
109
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
500
400
500
500
500
500
500
400
400
500
500
400
500
500
500
25
53
95
14
62
43
00
85
01
93
63
15
43
70
45
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
500
400
500
200
300
400
300
300
400
400
400
400
300
400
500
04
44
40
02
04
65
33
60
70
76
12
45
93
55
45
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
16
15
13
13
16
15
14
15
20
-
55
54
58
57
60
75
77
80
88
-
64
64
69
68
71
86
88
91
101
-
9
10
11
11
11
11
11
11
11
-
1
2
3
4
10
10
10
10
10
10
10
10
21
24
20
23
11
10
10
11
43
52
85
90
13
14
34
32 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ris-kanadska.html | Рись канадська | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/cc3f23c5f5a60e05b085a793d4d1b8b4.pptx | files/cc3f23c5f5a60e05b085a793d4d1b8b4.pptx | Рись Канадська
Робота учениці 8 класу СШ № 273
Гаврилюк Ольги
2013
Канадська рись
Канадська рись або північноамериканська рись - ссавець родини котячих.
Це - близький родич євразійської рисі, хоча в деяких характеристиках канадська рись подібніша до рудої рисі, ніж до євразійської.
Розміри
Канадська рись вдвічі більша розміром за кота свійського.
Важить у середньому біля 11 кг, досягає 90 см в довжину та 60 см висоти в плечах. Самці більші, ніж самки.
Покриви
Має густе сріблясто-коричневе хутро, на якому можуть бути чорнуваті плями. гривасту морду та китички на кінчиках вух і в цілому нагадує інші види роду рись середнього розміру.
Влітку хутро канадських рисей набуває червонувато-коричневого забарвлення.
Покриви
Ця рись має хутряний комірець, який нагадує подвійно-конічну бороду, короткий хвіст з чорним кінчиком і довгі китиці на вухах. Довгі лапи рисі мають вкриті хутром ступні, що допомагає тварині пересуватися по глибокому снігу.
Поведінка
Канадська рись - тварина одинак, що веде нічний спосіб життя і займає велику територію.
Кордони своєї ділянки рисі регулярно мітять сечею, залишаючи мітки на деревах та скелях.
Живлення
Канадська рись полює на гризунів, птахів. Взимку завдяки глибокому сніговому покриву може полювати на копитних – це можуть бути благородні олені або товстороги.
У голодний період живиться падаллю копитних: оленя, лося.
Живлення
У деяких місцевостях головною здобиччю рисі є американський заєць на якого може припадати до 75 % її раціону. Розмір популяції канадської рисі коливається у слід за чисельність американського зайця.
Розмноження
У шлюбний сезон один самець рисі може злучитися з декількома самками, що живуть з ним по сусідству. Як тільки вони злучилися самець і самка розходяться.
Самці не беруть жодної участі у вирощуванні молоді.
Розмноження
Період розмноження припадає на кінець січня або лютий. Вагітність у самки триває 63-70 днів.
В травні-червні (інколи в липні) в неї народжується від 1 до 5 кошенят, причому їх кількість залежить від того наскільки мати забезпечена їжею.
Розмноження
Кошенята народжуються безпорадними та сліпими, вагою близько 280 грамів та 25 см в довжину. Їх хутро вкрите плямами які в міру дорослішання зникають.
Очі розплющуються на 10-17 день, а на 24-30 день вони вже можуть виходити з лігва.
Мати годує їх молоком до 3-5 місячного віку.
Розмноження
Перед пологами самки влаштовують собі лігва.
Як правило лігво знаходиться усередині гущавини кущів, дерев, під валунами, корінням лісоповалу або в порожнистих стовбурах дерев. Розташовані під середнім нахилом і виходять на південь або на південний захід.
Розмноження
Кошенята відділяться від матері у віці 10 місяців коли здатні самостійно добувати собі харч, зазвичай це березень або квітень.
Статевої зрілості молоді рисі досягають у віці від 10 до 23 місяців.
В природних умовах в середньому живуть від 10 до 15 років.
Я - рись канадська |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ritmichne-zhittya.html | Ритмічне життя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/8e9bf33f5d4c3612e7be1c2f95332d5b.pptx | files/8e9bf33f5d4c3612e7be1c2f95332d5b.pptx | Ритмічне життя
Матеріали до теми “Біологічні ритми”
Коли людина узгоджує режим дня зі своїми біологічними ритмами, рівень її фізичної і розумової працездатності стає значно вищим. Біологічні ритми є основою раціонального розпорядку дня, тому що здорове самопочуття може бути досягнуте лише тоді, коли ритм життя відповідає властивому для організму ритму фізіологічних функцій.
Циклічні коливання інтенсивності та характеру біологічних процесів, їх кількісні й якісні зміни, що відбуваються на всіх рівнях життя, мають індивідуальний характер.
Ритмічне життя
Біологічні ритми або просто біоритми - це більш-менш регулярні зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів. , Біоритм - природний феномен, з яким здоровий організм справляється без наслідків.
Наука, яка розглядає ритмічні процеси від самого їх зародження при заплідненні і до таких складних та масштабних явищ, як річні, сезонні та інші ритми в житті природи, називається біоритмологія.
Біологічні ритми
На жаль, життя сучасної людини таке, що порушення біоритмів для нас практично неминучі оскільки режим трудового дня часто не співпадає з індивідуальними потребами, відряд - ження потребують частих переїздів, а молоде покоління пристрастилось до нічних розваг.
Порушення біоритмів викликає неврози, дратівливість, призводить до глибоких розладів фізіологічних процесів. Одним з основних їхніх проявів є постійне відчуття втоми.
Ритмічне життя
Внаслідок порушення біологічних ритмів виникають «хвороби біоритмів», основними причинами яких є:
- неузгодженість режиму розумової та фізичної активності потребам організму;
- часті перелаштування організму, пов’язані з інтенсивними міграціями людей, які часто змінюють часові пояси. Для них характерне захворювання - десинхроноз – типова хвороба цивілізації кінця XX - початку XXI ст.;
- зловживання алкоголем та наркотичними речовинами, після яких біоритми відновлюються через три доби.
Ритмічне життя
Наявність своєрідного «біологічного годинника» люди помітили досить давно: ще в IV ст. до н.е. грецький філософ Платон сказав: «Всей человеческой жизнью управляет гармония и ритм».
Наш вітчизняний фізіолог І. П. Павлов стверджував, що в житті людини немає нічого «более властного», ніж ритм.
Древньогрецький філософ Арістотель (384-322 р. до н.е.) говорив: «Продолжительность развития и жизни совершенно естественно измерять периодами. Я называю периодами день и ночь, месяц, год и времена, измеряемые ими».
Із історії науки про біоритми
Біоритми виявлені на всіх рівнях організації живої природи: від одноклітинних організмів до біосфери. Вони є важливим механізмом регуляції функцій організму, що забезпечують гомеостаз, динамічну рівновагу і процеси адаптації.
Закономірності біологічних ритмів враховують при профілактиці,
діагностиці та лікуванні різноманітних захворювань.
Порушення біологічних ритмів призводить до сильного психологічного навантаження, втрати здатності до тривалої концентрації.
Біологічні ритми
Природні біоритми:
- річні;
- сезонні;
- місячні;
- добові;
- припливно-відпливні.
Фізіологічні біоритми:
- ритми роботи серця;
- ритми тиску крові;
- ритми дихання;
- ритми роботи мозку.
Види біоритмів
Останнім часом, згідно з теорією «трьох головних людських біоритмів», з'явилось багато інформації про три періоди 23, 28 і 33 доби, основаних на таких біоритмах:
- фізичний ритм – тривалість періоду 23 дні, перепад кожні 11,5 днів, що впливає на фізичну силу і силу волі;
- емоційний або психічний ритм – тривалість періоду 28 днів, перепад кожні 14 днів, що обумовлює динаміку почуттів, настроїв, творчих сил;
- інтелектуальний ритм – тривалість періоду 33 дні, перепад кожні 16,5 днів, що впливає на розумові здібності, концентрацію думок, натхнення.
Види біоритмів
Ритмічність функцій живих організмів визначається природними ритмами. Обертання Землі навколо Сонця має період в один рік, обертання Землі навколо своєї осі - період у 24 години, обертання Місяця навколо Землі - 28 днів. Ці ритмічні процеси призводять до коливань освітлення, температури, вологості, електромагнітного поля, які є показниками часу для «біологічного годинника» живих організмів.
Природні біоритми
Фізіологічні біоритми
Активність організму людини в добовому ритмі:
- печінка - з 1 до 3 год. ночі;
- легені - з 3 до 5 год. ранку;
- товстий кишечник - з 5 до 7 год. ранку;
- шлунок - з 7 до 9 год. ранку;
- селезінка та підшлункова залоза - з 9 до 11год. ранку;
- серце - з 11 до 13 год. дня;
- тонкий кишечник - з 13 до 15 год. дня;
- сечовий міхур - з 15 до 17 год. дня;
- нирки - з 17 до 19 год. вечора;
- органи кровообігу, статеві органи - з 19 до 21 год. вечора;
- органы теплоутворення - з 21 до 23 год. ночі;
- жовчний міхур - з 23 до 1 год. ночі.
Фізіологічні біоритми
Добові ритми є універсальними показниками загального стану людини. Вони повторюються кожні 20-28 годин. Їх ще називають циркадними (від «cirke» - біля та «dias» - день).
Найважливішим циркадним ритмом є коливання температури тіла: вночі температура найнижча, на ранок вона підвищується, а в другій половині дня, до18 год., досягає максимального значення.
Щоденно до моменту пробудження в крові підвищується вміст адреналіну, який приводить організм у «бойову готовність». Зниження вмісту адреналіну є умовою спокійного сну. Працездатність людини за час доби також постійно змінюється.
Добові біоритми
Хронобіологічні типи
Хронобіологія – наука, що вивчає і досліджує періодичні феномени, що протікають в живих організмах в часі та їх адаптацію до них.
Виділяють такі хронобіологічні типи людей:
жайворонки;
сови;
голуби.
- Максимальна працездатність зранку;
- слідування загальноприйнятим нормам;
- безконфліктність;
- спокій в діяльності;
- невпевненість у собі;
- наявність психологічних проблем.
“Жайворонки”
"Жайворонки" активно реагують на навколишню дійсність. Вони схильні до захоплень та ентузіазму, здатні висувати нові ідеї і вказувати нетрадиційні вирішення різних проблем. У той же час особисті невдачі викликають у них сумніви у власних силах, породжують тривогу і хвилювання, погіршують настрій і самопочуття.
- Максимальна працездатність ввечері (вночі);
- легко пристосовуються до змін режимів;
- не бояться труднощів та емоційних переживань;
- належать до екстравертів;
- стресостійкі;
- легко відносяться до удач та невдач.
“Сови”
"Сови" відрізняються слабкою реакцією на подразники. Це розважливі люди, схильні до логічного мислення, абстрактних узагальнень. Вони не поспішають з висновками, намагаючись їх досить обгрунтувати. Їх відрізняє прагматизм, хороше самовладання, упевненість в своїх вчинках, а головне - відсутність емоційного переживання невдач.
Біоритми та показники у “голубів” знаходяться між показниками "жайворонків" та "сов".
Пік активності фізіологічних функцій припадає на денні години.
“Голуби”
Це індивідууми, у яких по аналогії з птахами-голубами біологічна і соціальна активність однаково виражена протягом дня. Наявність у них ранкового піку активності і властива їм психологічна відкритість наближають їх за реакціями на середовищні фактори і станом здоров'я до "жайворонків", хоча у цих людей встановлений в ранкові години більш низький рівень гормональної активності організму, ніж у "жайворонків".
З кожним роком люди все більше повертаються обличчям до природи, як профілактичному засобу від всіх негативних впливів життя. Природні ландшафти впливають на організм людини цілісно: і фізіологічно, і психологічно, одночасно через всі органи чуттів, які мають різні просторові межі сприйняття.
Дотик до природи
Французькі вчені встановили, що момент проходження плям через центральний меридіан Сонця в 84% випадків співпадає із раптовими смертями, інфарктами, інсультами та іншими ускладненнями.
Наші вчені підрахували, що в перші дні після появи плям на Сонці, кількість різних катастроф збільшується у чотири рази у порівнянні з періодами, коли плям мало.
Працівники, які мають регулярне фізичне навантаження, живуть у середньому на 10 років більше тих, хто веде сидячий спосіб життя.
Цікаво, але факт! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rakopodibni2.html | ракоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/64/7fb5c9303b160d29aadd1c0f68f93cea.pptx | files/7fb5c9303b160d29aadd1c0f68f93cea.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/voda-vodorozchinni-vitamini-porfirini-sintez-gemoglobinu.html | Вода. Водорозчинні вітаміни. Порфірини. Синтез гемоглобіну | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/b281826dd38f3579e4f23b89732172c2.pptx | files/b281826dd38f3579e4f23b89732172c2.pptx | Частина 1. Клітинна біохімія
Лекція 4. Вода. Водорозчинні вітаміни.
Порфірини. Синтез гемоглобіну.
Авторський пілотний проект
Вода
Вода – це неполярна неорганічна молекула, що складається з двох молекул Гідрогену та однієї молекули Оксигену.
Вода – найрозповсюдженіша молекула з усіх, що існують в межах планети Земля. Також вода являється основним розчинником більшості речовин, з якими нам в житті доводиться зустрічатися.
Фізико-хімічні властивості H2O
Молярна маса: 17,996х10-3 кг/моль
Густина:
980 кг/м3 (лід і тала вода)
1010 кг/м3 (прісна вода при температурі 300К)
1020 кг/м3 (морська вода)
Координаційне число молекули:
4,0 (рідкий стан)
4,4 (твердий стан)
Тип зв’язків: ковалентні полярні
Молекули води утворюють між собою водневі зв’язки
Кластер
Кожний елемент намагається «позбавитися» від неповних енергетичних рівнів.
Є 3 варіанта вирішення даної проблеми:
Віддати зайві електрони («Донор»)
Прийняти недостаючі електрони («Акцептор»)
Віддати електрони в «загальне користування»
Віддані у «загальне користування» електрони формують електронну хмару, що оточує сукупність молекул.
Така сукупність молекул називається кластер
(англ. Cluster – комірка)
Найяскравіший приклад: Бензол
Молекули води теж утворюють між собою кластери
Гідрофобність та гідрофільність
Основне правило нерозчинності:
Якщо речовина має будову, яка повністю ідентична будові розчинника, то така речовина не розчиняється!!!
Основне правило розчинності:
Та речовина найбліьш розчинна, яка має будову, що найбільш всього наближена до структури розчинника!!!
На основі вищезазначеного, можемо дійти до висновку, що бензол – абсолютно гідрофобна сполука.
Фенол (гідроксибензол), анілін (амінобензол) і толуол (метилбензол) мають «зайвий» полярний радикал, і тому розчинні у воді – вода буде створювати гідратну оболонку навколо цих радикалів в першу чергу, а потім залучивши і власне бензольне кільце у свою оболонку.
Альдогексози мають найбільш можливу розчинність у воді. Це зумовлено особливостями будови самих молекул альдогексоз і того, як вони взаємодіють між собою і з водою.
Молекули води мають також здатність розчиняти в собі окремі іони. Для цього міняється конформація кластерів води, створюючи оболонку навколо окремих іонів, “поглинаючи” їх у себе. Так утворюється гідратна оболонка
Осмос
Осмос або осмотичний тиск – це направлений рух розчинника через напівпроникну мембрану від області меншої концентрації розчиненої речовини до області більшої її концентрації. У вигляді розчиненої речовини може виступати будь-яка «осмотично активна» речовина – тобто та, яка збирає навколо себе молекули води чи іншого полярного розчинника.
Кластери води можуть міняти свою структуру не лише при взаємодії з хімічними речовинами, а і під дією різних електромагнітних полів, входячи в резонанс з частотою випромінювання. Крім того, структура води, змінена різними хімічними речовинами, залишається такою, навіть якщо сама речовина у воді вже відсутня.
Властивість кластерів змінювати свою структуру і залишати її називається «пам’ять води»
Властивість пам’яті води була покладена в основу класичної гомеопатії, принципом якої є 10^n-кратне розведення хімічної речовини. При цьому змінених кластерів води достатньо, щоб препарат все ще міг проявляти лікувальні властивості
!
Є два основних способи відновлення оригінальної структури кластерів:
Опромінення інфрачервоними ЕМ хвилями
Заморожування
Різного роду фізичні і хімічні впливи можуть не тільки міняти структуру кластерів, але і руйнувати їх. При руйнуванні кластерів утворюється деструктурована вода.
Деструктурована вода має дещо інші фізико-хімічні властивості (більшу молярну масу і густину), і, крім того, гірше розчиняє гідрофільні речовини.
Відновити деструктуровану воду можна тими же шляхами, якими відновлюється оригінальна структура кластеров води.
Денатурація
Денатурація – процес втрати білком своїх структур окрім первинної.
Денатурація відбувається лише внаслідок втрати білком своєї гідратної оболонки, яка в свою чергу, втрачається внаслідок деструкції води.
У залежності від того, що “вкрало” гідратну оболонку у білка, виділяють зворотну та незворотну денатурацію.
Гексокіназа
Електромагнітне випромінювання води
Кластери води мають своє ЕМ випромінювання, яке генерується внаслідок обертання електронів як довкола цілих кластерів, так і навколо окремих молекул. Довжина хвилі буде залежати від структури кластерів. Чиста вода має частоту випромінювання порядка 10-5 м.
Так як людський організм складається на 70-80% з молекул води, то електромагнітне випромінювання всіх кластерів сумується, утворюючи хвилю інфрачервоного діапазону, яку ми сприймаємо як тепло людського тіла.
Аура
Сумарне електромагнітне випромінювання (води і не тільки) формує ауру людини.
“Заряджена вода”
Вітаміни
Вітаміни – це органічні речовини, що потрібні для повноцінного метаболізму будь-якого живого організму, але цим організмом вони не утворюються з продуктів власного метаболізму або утворюються у кількостях, що не відповідає потребам організму.
Те, що є вітаміном для одного біологічного виду, не обов’язково є вітаміном для іншого!!!
Водорозчинні вітаміни
Група вітамінів, що розчинна у неполярних розчинниках (зокрема, у воді).
Містять у собі дві великі підгрупи.
Підгрупа В – обов’язково містить у своєму складі молекулу Нітрогену
Підгрупа С – не містить у своєму складі молекулу Нітрогену
Аскорбінова кислота
Добова потреба для стандартної людини: 90 мг/добу
Продукти, в яких міститься: Цитрусові, розоцвіті
Ознаки гіповітамінозу: скорбут (цинга)
Ознаки гіпервітамінозу: ульцерація (виразкування) стінок шлунково-кишкового тракту
Тіамін пірофосфат
Добова потреба для стандартної людини: 1,2 мг/добу
Продукти, в яких міститься: неочищені злакові (особливо рис і гречка), м’ясо свині
Ознаки гіповітамінозу: бері-бері
Ознаки гіпервітамінозу: тривала міорелаксація
Рібофлавін
Добова потреба для стандартної людини: 1,3 мг/добу
Продукти, в яких міститься: молочні продукти, кукурудза, банани, спаржа
Ознаки гіповітамінозу: глоссит, ангулярний стоматит
Спеціальні форми: флавінмононуклеотид (FMN), флавінаденіндинуклеотид (FAD)
FAD
FAD
FMN
Ніацин
Добова потреба для стандартної людини: 16 мг/добу
Продукти, в яких міститься: м’ясо, риба, яйця, лісові горіхи
Ознаки гіповітамінозу: пеллагра
Ознаки гіпервітамінозу: паренхіматозні токсичні пошкодження печінки
Спеціальні форми: нікотинаміддинуклеотид (NAD)
Пантотенова кислота
Добова потреба для стандартної людини: 5 мг/добу
Продукти, в яких міститься: м’ясо, авокадо
Ознаки гіповітамінозу: парестезія
Спеціальні форми: коензим-аденозин (CoA)
Піридоксин
Добова потреба для стандартної людини: 1,6 мг/добу
Продукти, в яких міститься: банани
Ознаки гіповітамінозу: периферійна нейропатія
Ознаки гіпервітамінозу: периферійна нейропатія
Спеціальні форми: піридоксальфосфат (PLP)
PLP
Фолацин
Добова потреба для стандартної людини: 0,85 мкг/1000 ккал
Продукти, в яких міститься: листя рослин, хліб, печінка
Ознаки гіповітамінозу: мегалобластна анемія
Біотин
Добова потреба для стандартної людини: 30 мкг/добу
Продукти, в яких міститься: яєчний жовток, печінка, арахіс
Ознаки гіповітамінозу: дерматит
Ціанкобаламін
Добова потреба для стандартної людини: 2,4 мкг/добу
Продукти, в яких міститься: м’ясо
Ознаки гіповітамінозу: вторинна мегалобластна анемія
Наступна лекція
Тема: «Ензими. Ензимопатії»
Дата проведення: 16 вересня 2014 року
Пропозиції та побажання, а також заохочення та підтримку кидайте в урну |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-shkoli-u-profilaktici-porushen-opornoruhovogo-aparatu-ditey.html | РОЛЬ ШКОЛИ У ПРОФІЛАКТИЦІ ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ДІТЕЙ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/23/6d7cbe48622a2f3ff5fc158240a625bb.ppt | files/6d7cbe48622a2f3ff5fc158240a625bb.ppt | 37 %
12 %
18 %
6 %
15 %
-
14 %
7 %
[email protected]
(044) 559 14 90 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ptahigusi-i-lebedi.html | Птахи,гуси і лебеді! | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/24e1a22da6133549a7c012c249272ba6.ppt | files/24e1a22da6133549a7c012c249272ba6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ridkisni-ta-znikayuchi-vidi-roslin-i-tvarin.html | "Рідкісні та зникаючі види рослин і тварин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/1a91bd6cc76acbd98bb8b4dc33ef3990.pptx | files/1a91bd6cc76acbd98bb8b4dc33ef3990.pptx | РІДКІСНІ ТА ЗНИКАЮЧІ ВИДИ РОСЛИН І ТВАРИН
Підготувала учениця 11-ВГ класу
Чугунова Ірина
Міддлеміст червоний
Тільки уяви собі, міддлеміст червоний — найрідкісніша квітка на Землі. Нині вона росте лише в двох місцях планети — у Новій Зеландії та Великобританії. Має рожеве забарвлення і цвіте лише два тижні в рік.
Дерево Франкліна
Невеличке деревце з білосніжними квітами і яскраво-червоним листям восени. Батьківщиною рослини вважають долину річки Альтамахи у Джорджії. Проте, на жаль, з ХІХ ст. у дикій природі квітки вже не існує. Насолоджуватись її красою ми можемо лише завдяки зусиллям родини Бартрам — завзятим садоводам, які вирощували квітку ще до її зникнення.
Росянка капська
Ця рідкісна квітка родом з Південної Африки — справжнісінький хижак! Гадаєш, це роса прикрашає суцвіття? А от і ні! Рослина виділяє рідину, яка приваблює і водночас паралізує комах, як тільки ті сядуть на липкий смертоносний листок. У відповідь на подразнення листок згортається і протягом кількох днів перетравлює здобич, а потім розпрямляється, як ні в чому не бувало. Цікаво, що хитре листя рослини не згортається від випадкового потрапляння на нього води, або гілочки, і реагує лише на органічну їжу.
Венерин черевичок
Квітка богині кохання та краси росте на Південному Сході Азії. Таку цікаву назву рослина отримала не випадково.Незвичайна кишеня квітки нагадує черевичок — «любовну пастку», куди потрапляють комахи. А вибираються вони звідти, добряче вимазавшись пилком, після чого летять далі запилювати квіти.
Нефритова квітка
Рослина кольору морської хвилі родом з Гаваїв. Зустріти її можна лише в області Waipio. Гавайці дуже люблять створювати з суцвіть Нефритової квітки гірлянду на шиї гостей острову. Ще б пак, адже це одна з найкрасивіших тропічних ліансімейства бобових.
Кокі
Вперше рідкісне дерево виявили на Гаваях у 1860 році, а вже в 1950-му Кокі вважали зниклим видом. Радості вчених не було меж, коли в 1970 році вони знайшли ще один екземпляр незвичайної квітки. Та вже в 1978 деревце згоріло.
На щастя, одну з гілок Кокі вдалося врятувати та виростити з неї 23 дерева, які нині радують гавайське населення сотнями яскраво-червоних квітів.
Дикий люпин
Квітучий люпин — казкове видовище! З латинської слово «lupus» означає вовк, що свідчить про незвичайну здатність рослини виживати в будь-яких умовах. Квітка походить з Північної Америки та узбережжя Середземного моря, в дикій природі росте в Греції, Франції, Італії, Тунісі, Алжирі тощо.
Соняшник Helianthus Schweinitzii
Дуже рідкісна квітка. Зустрічається у провінції П'ємонт в Північній і Південній Кароліні. Цього жовтого красеня внесли до зникаючих видів 7 травня 1991 року.
Квітка-глечик
Квітка-монстр. Великі екземпляри поїдають не лише комах, а й дрібних хребетних — птахів, ящірок, мишей. Бутон квітки являє собою глечик-пастку з рідиною, в якій і тонуть нещасні жертви. А щоб спеціальний вміст глечика не розбавлявся дощевою водою, квітка зверху вкрита дашком. В дикій природі росте на Філіпінах, о. Суматра, в Малайзії, Китаї, Мадагаскарі та Індонезії.
Дзьоб папуги
Дзьоб папуги вважають зниклою квіткою, батьківщина якої — Канарські острови. Запилювали квітку комахи нектарниці, які давно вимерли.
Примарна орхідея
Квітка-загадка, яка надійно ховається від людського ока. Зустріти її Ти зможеш лише в найтемніших лісах Британії та США. Дослідники часто витрачають цілі тижні, а то й місяці на пошуки цієї дивовижної красуні. Дехто вважає, що Примарні орхідеї взагалі зникли з лиця Землі, та, на щастя, це не так. Тендітні красуні час від часу дають про себе знати, знаходячись то в одному, то в іншому куточку Великобританії.
На фото зображений диявольський листкоподібний гекон, який бувпомічений під час дослідження Мадагаскару в 1998 році. Цей вид був уперше описаний в 1888 році, і є частим мешканцем невинних лісів Мадагаскару. У 2004 році Всесвітній фонд дикої природи заніс усіх листкоподібних геконів в список «Самих винищуваних», тому що їх «виловлюють і продають у величезних кількостях».
Ця «саламандра-прибулець» була знайдена під час експедиції на Еквадор в 2009 року. Цей вид саламандри має перетинкові лапи, які допомагають їм підійматися на дерева в тропічних лісах. У них також немає легенів. Цей новий вид був знайдений у вологих тропічних лісах на півдні Еквадору.
Інопланетний гість.
Ця жаба була виявлена в 2008 році під час експедиції ПБО до гір Фойя, які знаходяться в індонезійській провінції Папуа. Ця жаба має довгий, як у Пиноккио, виступ на носі, який піднятий вгоруколи самець шукає собі самицю, або ж вниз, коли він менш активний. Його відкриття було щасливою випадковістю: герпетолог Пол Олівер помітив його, сидячи на мішку рису в кемпінгу.
Які величезні очі!
Ця деревна жаба з величезними очима, завдовжки в 6 дюймів, була виявлена біля гірської річки під час експедиції ПАБ по гірській пустелі в Папуа - Новій Гвінеї в 2008 році. Вона належить до групи жаб з незвичайним веноподобным візерунком на повіках.
Спадщина інків.
Шиншиллоподобная деревний щур був виявлений в 1997 році під час експедиції ПБО до гірського хребта Вилкабама в Перу, який знаходиться у безпосередній близькості до знаменитих руїн Мачу-Пикчу. Це звірятко блідо-сірого кольору має коренасту статуру, має довгі кігті і відрізняється білою смужкою уздовж голови.
Фруктовий кажан з тубоподобным носом.
У цього фруктового кажана з трубоподобным носом, родом з гірського хребта Мюллера в Папуа - Новій Гвінеї, поки що не має назви, але вона також була помічена в інших частинах Нової Гвінеї. Цей кажан був знайдений в 1999 році
Димчастий медосос.
Цей новий вид димчастого медососа був виявлений в 2005 році під час експедиції в гори Фойя в індонезійській провінції на острові Нова Гвінея.
Африканський мандрівник.
Цей вид птахів виявили в лісах на південному сході Гвінеї під час дослідження ПБО в 2003 році. Раніше цей вид був помічений в східній частині Сьєрра-Леоне, Ліберії і західної частини Кот-д‘Івуар.
Ходяча акула.
Ходяча акула була виявлена під час експедиції ПБО в індонезійську затоку Кандераваш в 2006 році. Незважаючи на свою назву, ця акула може плавати. Але, вона вважає за краще йти по пологих рифах з помощью своїх плавників і живитися креветками, крабами, равликами і дрібною рибою.
Цей миготливий губан був виявлений під час експедиції 2006 року в західну частину Папуа, Індонезія. Самці проходять через дивовижний ритуал залицяння, при якому вони спалахують електричними імпульсами різних кольорів побачивши самиць, що пропливають мимо.
Губкоподобний сом.
Цей вид сома був виявлений під час експедиції в Сурінамі в 2005року. Плоский рот риби дозволяє їй прикріплятися до інших риб і таким чином плисти в їх напрямі.
Лукавий коник.
Цей павлиноподобный коник був виявлений під час експедиції 2006 року в гори Гайани Акараи. Ця велика комаха з тропічних лісів використовує дві ефективні стратегії, щоб захистити себе: по-перше, воно виглядає як опалий лист, а якщо йому загрожує небезпека, воно піднімає пару крил з візерунком у виді глаз і починає стрибати так, щоб його супротивник прийняв його за голову велетенського птаха.
Цей новий вид бабки був виявлений в ході дослідження в Демократичесякий Республіці Конго. Самці цього виду мають унікальне поєднання кольорів, які відрізняють його від інших видів, а саме, жовте черево і червоно-білі ніжки.
Мурашки з Гачками
Учені, як і будь-які хижаки, ссавці або птахи, двічі подумають, перш ніж наблизиться до крюкоподобному мурашки, яка мешкає в лісах Камбоджі. Зігнуті крюкоподобные лапи мурашки легко упиваються в шкіру. Мурашки були виявлені під час експедиції по Камбоджі в національному парку Вираши в 2007 році.
Найважчий павук у світі
Паук-птицеед Голіаф, є наймасивнішим павуком у світі, вагою в 6 унцій (170 грам). Цей зразок виявив науковий колектив ПБО в 2006 році в Гайані. Незважаючи на свою назву, вони живляться в основному безхребетнимі, але також їдять дрібних ссавців, ящірок і навіть отруйних змій.
Доісторичний павук Атева був виявлений під час експедиції 2006 року в Гані в лісовому заповіднику Атева. Цей новий вид відноситься до ряду тварин, які не змінилися з доісторичних часів. Його вік налічує більше 300 мільйонів років. Нині вони зустрічаються тільки в Центральній і Південній Америці і в Західній Африці.
Ці літаютчі птиці є одними з найбільш небезпечних істот у світі. Казуари дуже серйозно ставляться до захисту своєї території, і в разі небезпеки здатні жорстоко розправиться з вами своїми гострими як бритва пазурами. Вони можуть досягати 2-х метрової висоти.
Сайгак
Сайга або сайгак є одним з найдавніших ссавців у світі, мешкаючи на Землі разом в шаблезубими тиграми і шерстистими мамонтами 250000 років тому. Хоча деякий час вони вважалися вимерлими. Зараз їх часто називають не інакше, як живими копалинами.
Австралійська зміїношия черепаха
Дивлячись на неї, здається, що хтось пропустив змію через черепаху. У цього виду черепахи шия настільки довга, що вони не можуть втягати її назад в захисний панцир. Однак вони мають секретну зброю, випускають погано пахнущу рідину в разі небезпеки.
Красногуба риба-ластівка
Здається, ніби ця риба вирішила нафарбувати губи яскраво-червоною помадою. Красногубі риби мешкають на глибині 30 метрів на Галапагоських островах. Цікаво, що вони більше пристосовані ходити по морському дну, а не плавати. Коли риба досягає зрілості, вона починає використовувати свій спинний плавник в якості приманки.
Аксолотль
Аксолотль відноситься до личинок мексиканських амбістом або тигровим амбістом. Личинки цього виду не піддавалося метаморфозу, а дорослі особини залишаються водними і з зябрами. Аксолотль високо цінується вченими за здатність відрощувати нові кінцівки і навіть частини тіла, включаючи хребет і частину мозку у разі їх втрати.
Дякую За увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/spadkoviy-imunitet.html | "Спадковий імунітет" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/bdd5e8192cc0c3077effe8c46ff53229.pptx | files/bdd5e8192cc0c3077effe8c46ff53229.pptx | Спадковий імунітет
(видовий або природжений)
Природжений імунітет — це неспецифічна резистентність, що властива тому чи іншому виду тварин або людині і передається спадково з покоління в покоління. Прикладом спадкового імунітету може бути несприйнятливість людей до чуми рогатої худоби, собак, курячої холери, інфекційної анемії коней. З іншого боку, тварини не хворіють на багато інфекцій людини — черевний тиф, скарлатину, вітряну віспу, сифіліс, кір та ін.
Спадковий імунітет залежить від фізіологічних та біологічних особливостей того чи іншого виду організмів, що сформувались у процесі природного відбору, мінливості й генетичної адаптації до умов зовнішнього середовища.
Помічено, що висока сприйнятливість до інфекційних захворювань бактеріальної і вірусної етіології буває серед видів тварин, їх популяцій (або у людей), що не зустрічаються з цим збудником в результаті екологічної або географічної ізоляції.
Ступінь напруженості спадкового імунітету може бути абсолютним і відносним. Так, наприклад, в організмі пацюків клітини не мають рецепторів до дифтерійного, а в риб і ящірок — до правцевого токсину, внаслідок чого вони абсолютно несприйнятливі до названих токсинів. Імунітет деяких тварин до збудників інфекційних захворювань можна підвищити зміною температури тіла, діянням на організм гормонами, імунодепресантами, рентгенівським опромінюванням. Так, якщо в курей знизити, а в жаб підвищити температуру тіла, то вони стають чутливими до бацил сибірки. У цьому разі кажуть про відносну несприйнятливість.
Механізм імунітету до інфекційних захворювань грунтується на відсутності в клітинах організму рецепторів і субстратів, потрібних для адсорбції і розмноження збудника, наявності речовин, які блокують репродукцію патогенних агентів, та властивості макроорганізму синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення патогенних мікроорганізмів. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paporoti.html | "Папороті" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/2b663dc4cfa7d01d2d0568a215ee2297.pptx | files/2b663dc4cfa7d01d2d0568a215ee2297.pptx | Папороті
Трохи про папороті
Папороті— група судинних рослин. Папороті з'явилися на Землі близько 400 млн років тому. Вони були справжніми гігантами і формували рослинний покрив нашої планети. Папороті утворювали цілі ліси. Зараз деревовидних папоротей на землі залишилося мало. На Землі існує понад 20000 видів папоротей.
Представники
Представники відділу папоротей зустрічаються на нашій планеті практично повсюдно. Ці рослини широко поширені, завдяки різноманітності форми листя, екологічній пластичності, добрій переносимості високої вологості.
Страусник звичайний
Орляк звичайний
Сальвінія
Азола
Середовище існування
Представники відділу папоротей зустрічаються на нашій планеті практично повсюдно. Найбільшого розмаїття досягають папороті у вологих регіонах тропічного і субтропічного поясу, зокрема, у вологих ущелинах, заростях гірських лісів тропіків.
Цикл розвитку
Значенння у природі і для людини
Деякі види папоротей, такі як орляк звичайний, осмунда корична, страусник звичайний, людина вживає в їжу. Окремі види папоротей отруйні. Багато з цих рослин використовують в медицині та фармацевтичній промисловості. Такі папороті, як нефролепис, птерис, костенець, вирощують як кімнатні рослини.
Цікаві факти
•На землі існує близько 300 родів і більше 20 000 видів папоротей.
•Папороті з'явилися на Землі близько 400 млн років.
•Папоротеподібні не мають справжнього листя, перисторозсічений «листок» папороті називається вайєю.
•Гроздовник багатоподільний раз в році випускає один новий лист, розділений на вегетативну і генеративну частини.
Квітка папороті
Ой на Івана та й на Купала
Папороть сумна враз квіткою стала!
Між трави тирлич вогнем палала
У чарівну ніч – ніч на Купала.
Ось шелеснув ліс насторожено:
Квітко, так тобі наворожено…
Спішить суджений вночі з далини,
Вогнецвітом мрій йому лиш сяйни…
Доленьку свою ждала сотню літ,
Вмить красунею стане диво-цвіт!
Швидко час мине… Листячко тремтить…
Милий, стрінь мене… Зупинися, мить …
Та гіркою ніч для квітки була,
У траві тирлич мрія відцвіла!
Згасила вогонь ранішня роса…
Зів‘янь, охолонь, дівоча краса…
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/son-i-cikavi-fakti-pro-nogo.html | "Сон і цікаві факти про нього" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/7fc114cb33e1c110cead46216c7bd6c9.pptx | files/7fc114cb33e1c110cead46216c7bd6c9.pptx | Сон і цікаві факти про нього
Сліпі "бачать” сни
Ми забуваємо 90% сновидінь
Сни бачать усі без винятку
Нам сниться тільки те, що ми бачили
Не всі можуть бачити кольорові сни
Сни не бувають буквальними
яскраві сни
Зовнішні подразники впливають на наші сни
Під час сну ми паралізовані
Відкриття, зроблені увісні
Також відомо…
Дякуємо за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rol-genotipu-y-seredovischa-u-formuvanni-fenotipu.html | Роль генотипу й середовища у формуванні фенотипу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/c692fc25e9e3c43bf8257bb727dd6bc1.ppt | files/c692fc25e9e3c43bf8257bb727dd6bc1.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/semiotika-urazhen-i-osnovnih-zahvoryuvan-organiv-dihannya-u-ditey-sindromi-dihalnih-rozladiv-i-dihalnoi-nedostatnosti.html | Семіотика уражень і основних захворювань органів дихання у дітей. Синдроми дихальних розладів і дихальної недостатності | https://svitppt.com.ua/uploads/files/6/8accc90bddb680f4a6bb484464167ecb.pptx | files/8accc90bddb680f4a6bb484464167ecb.pptx | Семіотика уражень і основних захворювань органів дихання у дітей. Синдроми дихальних розладів і дихальної недостатності.
Проф. О.Є.Федорців
Методика дослідження органів дихання
При обстеженні дитини з захворюваннями системи дихання лікар повинен вирішити наступні питання:
Чи є ураження дихальної системи провідним у даного хворого ?
Яка локалізація основного патологічного процесу: у верхніх відділах дихальних шляхів, в гортані, бронхах, легенях, плеврі, середостінні.
Поширеність бронхолегеневого процесу (локальний чи дифузний).
Який тип порушення вентиляції переважає: обструктивний чи рестриктивний.
5. Чи є даний епізод гострим захворюванням або загостренням рецидивуючого або хронічного процесу.
6. Чи пов’язане дане захворювання з інфекцією, і яку інфекцію слід вважати провідною (вірусна і яка: грипозна, парагрипозна, аденовірусна та ін.; бактеріальна, грибкова)
7. Чи має значення алергічний фактор у розвитку захворювання і який саме ?
8. Ймовірність генетичної обумовленості захворювання.
9. Провідний синдром в клінічному перебігу захворювання.
Безпосередні скарги
кашель;
утруднене носове дихання;
біль в грудній клітці;
порушення ритму і глибини дихання;
задишка;
приступи ядухи;
чхання;
наявність виділень з носа або харкотиння в дихальних шляхах.
Скарги загального характеру
кволість, млявість;
підвищення температури тіла;
головний біль;
зниження апетиту;
розлад сну;
дратівливість.
Провідна симптоматика уражень органів дихання за даними огляду
Вимушене положення
а) ортопное – при приступі бронхіальної астми, обструктивному, астматичному бронхіті;
б) на хворому боці (плевропневмонія, плеврит);
Зміна кольору шкіри, слизових:
а) периоральний, периорбітальний ціаноз (гострі запальні процеси, вроджені аномалії);
Приступ кашлюка і бронхіальної астми
Ознаки дихальної недостатності
Приступ кашлюку у дітей
Ціаноз
Ознаки дихальної недостатності у грудних дітей
Піна у куточках роту;
Дихання “загнаного звіра”;
Тремтіння крил носа;
Зміни з боку грудної клітки
* Деформація:
діжкоподібна (бронхіальна астма, емфізема легень);
лійкоподібна (хронічна пневмонія);
“куряча” (хронічна пневмонія)
однобічне западіння (хронічна пневмонія, туберкульоз);
однобічне випинання (вроджена емфізема, пневмонія);
* Участь допоміжної мускулатури (дихальна недостатність);
* Відставання в акті дихання однієї половини (пневмонія, плеврит)
Зміни з боку кісток
Респіраторний дистрес-синдром новонародженого
Види задишки
Інспіраторна (утруднений вдих) – при обструкції дихальних шляхів (круп, стороннє тіло, кисти, пухлини, вроджене звуження гортані, трахеї, бронхів, заглотковий абсцес);
Експіраторна (утруднений видих) – при приступі бронхіальної астми, частковому здавленні бронхів, астматичному бронхіті, бронхіоліті;
Змішана – бронхіоліт, пневмонія, захворювання серця і судин, рахіт, асцит, метеоризм.
Зменшення числа дихань (брадіпное)
в нормі під час сну;
під час тяжкого приступу бронхіальної астми;
при дихальній недостатності ІІІ ст.;
інтоксикації, травмах центральної нервової системи.
Вроджений стридор
В основі лежить аномалія розвитку зовнішнього кільця гортані, черпалоподібних хрящів.
Надгортанник при цьому м'який і складений в трубочку.
Черпалонадгортанні зв'язки наближені одна до одної і утворюють як би натягнутий парус, що при вдосі створює шум.
Вроджений стридор
Ознаки вродженого стридору
Інспіраторний шум при диханні
Шум свистячий, дзвінкий, нагадує воркування голубів, іноді мурликання кішки
Інтенсивність зменшується під час сну, при переносі дитини з холодного приміщення в тепле
Збільшується при хвилюванні, крику, кашлі
Починається зразу після народження, зменшується у другому півріччі і сам по собі зникає до 2 – 3 років
Апное – зупинка дихання
у глибоконедоношених дітей внаслідок недостатності центральної і периферичної регуляції дихання, асфіксії;
У доношених при ателектазі легень, аспіраційній пневмонії, важкій внутрішньочерепній травмі, хворобі гіалінових мембран.
Визначення
Під апноетичним проміжком, або апноетичним епізодом, розуміють тривалу паузу в диханні, що супроводжується в найбільш важких випадках порушенням серцевої діяльності і часто ціанозом (синюшністю шкіри, губ, нігтів).
При цьому пригнічується дихальний рефлекс.
В легких випадках дихальна пауза короткочасна (від 10 до 15 секунд), і дитина автоматично починає дихати знову.
При більш важких ситуаціях, якщо дихання немає більше 20 секунд (або навіть менше у недоношених), у дитини в крові накопичується вуглекислий газ, а надходження кисню відсутнє, що призводить до відновлення дихання
Відмінності апное від періодичного дихання
Періодичне дихання характеризується глибокими дихальними рухами протягом 10-15 секунд і паузою в 5-10 секунд, а потім знову нерівним глибоким диханням і знову паузою. Паузи при періодичному диханні коротші, ніж при апное.
Періодичне дихання найбільш часто пов'язане з пробудженням дитини; при цьому можуть відбуватися смоктальні рухи, швидкі рухи очей.
Частота серцевих скорочень у дитини не зменшується
Періодичне дихання зустрічається рідше, ніж апное, і менш небезпечне
Схильність до апное відзначається у двох груп новонароджених: 1 група - недоношені немовлята, народжені до 34 тижнів вагітності, 2 група-народжені після 34 тижнів гестації.
Протягом декількох перших днів життя більшість недоношених немовлят мають схильність до нерегулярного дихання.
Імовірність апное тим більша, чим менший термін виношування дитини і чим менша зрілість центральної нервової системи. При глибокій недоношеності (до 30 тижнів) ймовірність епізодів апное дуже велика.
Апное у дітей
Під дихальною недостатністю розуміють:
Недостатність зовнішнього дихання, наслідком якого може бути гіпоксична гіпоксія, або це стан, при якому не забезпечується нормальний газовий склад крові.
Ступені дихальної недостатності за класифікацією А.Г. Дембо:
І ст. – задишка виникає при значному фізичному навантаженні;
ІІ ст. – задишка при незначному фізичному навантаженні;
ІІІ ст. – задишка виражена у спокої.
Форми ДН: компенсована і декомпенсована (гостра і хронічна)
При компенсованій формі ГДН спостерігається лише порушення зовнішнього дихання, а виражені зміни зі сторони газового складу крові відсутні. Ра О2 > 80 мм рт ст , Ра СО2 < 45 мм рт. ст.
При декомпенсованій формі виникають порушення газового складу крові (значна артеріальна гіпоксемія, гіперкапнія або без неї).
Клініко – лабораторна характеристика дихальної недостатності при гострій пневмонії
ДН І ст.
Задишка при фізичному навантаженні, без участі допоміжних м'язів, в спокої відсутня.
Ціаноз периоральний непостійний, посилюється при неспокої, зникає при диханні 40 – 50 % киснем, блідість обличчя.
АТ N , рідше помірно підвищений, чсс: чд = 3 – 2,5 : 1
Тахікардія
Поведінка звичайна або неспокій.
ДН ІІ ст.
Задишка в спокої, постійна, з участю допоміжної мускулатури, втягнення податливих місць грудної клітки, може бути з перевантаженням вдиху і видиху, т.б. свистяче дихання, чсс: чд = 2 – 1,5 : 1
Ціаноз периоральний, обличчя, рук постійний, не зникає при вдиханні 40 – 50 % О2, але відсутній у кисневій палатці; генералізована блідість шкіри, пітливість, блідість нігтьових лож, АТ підвищений
Поведінка: сонливість, в'ялість, адинамія, що змінюється короткочасними періодами збудження; зниження м'язового тонуса.
ДН ІІІ ст.
Задишка, частота дихання складає більше 20 – 30 % від норми;
АТ знижений;
Тахікардія 180 за /хв; р Со2 вище 70 мм рт. ст; рО2 менше 60 – 40 мм рт. ст.
ДН IV ст.
Гіпоксична або гіперкапнічна кома. Частота дихання 10 і менше за 1 хв;
Брадикардія;
Виражений метаболічний ацидоз, гіпоксична кома.
Типи вентиляційної недостатності
Порушення функції апарату зовнішнього дихання зумовлені різними патологічними процесами дихальних шляхів. Залежно від механізмів, виділяють обструктивні, рестриктивні та змішані порушення вентиляції легень.
Обструктивний (від лат. obstructio – перепона) тип вентиляційної недостатності
виникає внаслідок звуження дихальних шляхів та підвищення опору руху повітря. Перешкоди рухові повітря можуть спостерігатись як у верхніх дихальних шляхах, так і в нижніх. При ускладненні проходження повітря у дихальних шляхах порушується не тільки вентиляція легень, але й механіка дихання. Через утруднення видиху різко збільшується робота дихальних м’язів.
Механізми формування обструкції:
1) спазм гладкої мускулатури бронхів; 2) запальна інфільтрація слизової трахеобронхіального дерева; 3) набряк слизової трахеобронхіального дерева; 4) збільшення кількості в’язкого секрету в бронхах та порушення його евакуації; 5) деформація бронхів; 6) експіраторний колапс бронхів.
Рестриктивний (обмежувальний) (від лат. restrictio – обмеження, зменшення)
тип порушення вентиляції зумовлений зменшенням дихальної поверхні легень або зменшенням здатності легеневої тканини до розтягнення.
Механізми формування рестрикції:
1) легеневі причини: - інфільтративні зміни в легеневій тканині; - пневмосклекроз, пневмофіброз; - зменшення об’єму легень після операції, в результаті ателектазу, вродженої гіпоплазії; - захворювання плеври (адгезивний плеврит, ексудативний плеврит, гідроторакс різної етіології, мезотеліома плеври, зрощення плевральних листків, множинні плевральні рубці, емпієма плеври); - емфізема легень;
2) Позалегеневі причини:
- зміни грудної клітини (кіфоз, лордоз, сколіоз, рахітичні зміни грудної клітини); - порушення діяльності дихальної мускулатури; - застійні явища в легенях (хронічна серцева недостатність); - збільшення об’єму черевної порожнини або больовий синдром у черевній порожнині (обмеження рухливості діафрагми). Рестриктивний тип вентиляційної недостатності характеризується зменшенням ЖЄЛ, ЗЄЛ, причому ЗОЛ залишається нормальним
Змішаний тип порушення вентиляції
характеризується наявністю ознак як обструктивних, так і рестриктивних вентиляційних розладів, а саме зменшенням ЖЄЛ, ЗЄЛ, підвищенням ЗОЛ та зменшенням ОФВ.
Види кашлю
Сухий приступоподібний:
зі свистом в грудях, здебільшого в нічний час (приступ бронхіальної астми);
“гавкаючий” (стенозуючий трохеобронхіт);
з репризами, почервонінням обличчя, блюванням (кашлюк);
раптовий серед повного здоров’я (стороннє тіло)
Стороннє тіло в дихальних шляхах
Стороннє тіло в дихальних шляхах
Сухий кашель
Рідкий, покашлювання (туберкульоз, початкові стадії пневмонії, бронхіт);
Частий (ГРІ, бронхіт);
Надсадний, грубий, тривалий час (трахеїт);
Вологий кашель
Ранковий (гайморит);
Періодичний (абсцеси легень);
Сильний, надсадний, із виділенням пінистого харкотиння (набряк легень);
Протягом дня, більше зранку (пневмонія)
Пальпаторні критерії ураження органів дихання
Болючість:
при плевриті посилення болю при кашлі, нахилі тулуба у здоровий бік, послаблення його при стисканні грудної клітки руками з обох сторін
(с –м Яновського);
т. Мюссі, що знаходиться між ніжками грудинно – ключично – соскових м’язів (діафрагмальний плеврит);
Основні механізми обструкції
1 – стороннє тіло бронхів
2 – набряк слизової
3 – скорочення бронхіальних мязів
4 – компресія бронха зовні (обємні утворення середостіння, дилятація легеневої артерії при вроджених вадах серця)
Локальна болючість в місцях проекції абсцесу;
Міжреберних проміжків (плеврит, міозити, неврит, оперізуючий лишай);
Ребер, грудини (переломи, захворювання крові)
Перкусія легень
При перкусії різних ділянок тіла здорової дитини можна отримати три основних варіанти перкуторного звуку: ясний, тупий і тимпанічний.
Ясний перкуторний звук виникає при перкусії нормальної легеневої тканини.
Тупий або притуплений перкуторний звук спостерігається при перкусії ділянок, під якими знаходяться щільні тканини, безповітряні органи (серце, печінка, селезінка).
Тимпанічний звук виникає при перкусії ділянок, до яких прилягають повітряні порожнини. В залежності від способу простукування розрізняють пряму, або безпосередню та опосередковану перкусію.
Безпосередня перкусія проводиться ударами кінчиків пальців по поверхні тіла.
Безпосередня перкусія використовується для визначення меж легень, порівняльної перкусії легень у немовлят, абсолютної тупості серця.
При опосередкованій перкусії удари пальцем наносяться по накладеному на тіло другому пальцю (бімануальна перкусія).
Кінцевою фалангою середнього пальця правої руки, який виконує роль перкуторного молоточка, зігнутого в першому суглобі майже під прямим кутом, вдаряють по середній фаланзі пальця-плесиметра.
Для отримання чіткого звуку наносять рівномірні, короткі удари, направлені вертикально до поверхні пальця-плесиметра.
Патологічне ослаблення везикулярного дихання
1. При звуженні повітроносних шляхів (гортань, трахея чи бронхи) внаслідок часткової їх закупорки (пухлина, слиз, харкотиння, сторонні тіла) чи перетискання ззовні (збільшені лімфовузли, пухлина, рубці). В таких ситуаціях ослаблене везикулярне дихання є результатом зменшення повітряного потоку, а з ним і меншого розтягнення напруження стінок альвеол, коливання яких тому здійснюється з меншою амплітудою.
При звуженні гортані і трахеї ослаблене везикулярне дихання з обох боків однакове.
При звуженні бронха ослаблення везикулярного дихання має місце в тій ділянці грудної клітки, під якою знаходиться частина легені, аерація якої здійснюється звуженим бронхом. При повній обтурації бронха дихання в даній зоні не прослуховується зовсім.
При появі в легенях розсіяних дрібних вогнищ ущільнення серед нормальної тканини також вислуховується ослаблене везикулярне дихання. Це зв’язано з тим, що в межах аускультативної сфери є вогнище ущільнення, в зв’язку з чим зменшується кількість активних альвеол, а значить і інтенсивність дихального шуму.
Така ситуація може мати місце при дрібновогнищевих бронхопневмоніях, дисемінованих і вогнищевих формах туберкульозу і інших захворюваннях.
При початкових стадіях запальної або застійної інфільтрації легеневої тканини ще не заповнені альвеоли, але просякнуті їх стінки і проміжна тканина, що зменшує їх здатність до напруження, амплітуда коливань стає меншою, що зумовлює появу ослабленого везикулярного дихання. Це ж саме спостерігається при розрішенні згаданих патологічних процесів.
При гіперпневматизації легеневої тканини (емфізема) везикулярне дихання ослаблюється з таких причин:
1) внаслідок малої дихальної екскурсії легень зменшується потужність руху повітря, а з ним і коливання стінок альвеол;
2) зниження еластичності альвеолярних стінок знижує їх здатність до коливань;
3) зменшується, порівняно до норми, число альвеолярних перетинок, що є також причиною ослаблення дихання;
4) збільшення маси повітря, яке є певним звукоізолятором в порівнянні з щільною тканиною, також сприяє ослабленню везикулярного дихання, яке є рівномірним на всьому протязі легень.
Ослаблення везикулярного дихання спостерігається при обмежених потовщеннях плеври або зрощенні обидвох плевральних листків.
Це залежить від ослабленого проведення звуку через потовщену масу тканини і недостатнє розправлення легень при вдиху.
Дане ослаблення везикулярного дихання частіше буває однобічним.
При нагромадженні рідини або повітря в плевральній порожнині послаблення везикулярного дихання виникає за рахунок:
- меншої дихальної екскурсії стиснутої легені та поганої звукопровідності рідини чи повітря, що заповнило порожнину.
При нагромадженні в плевральній порожнині значної кількості рідини чи повітря на відповідній ділянці грудної клітки дихання не вислуховується
Фізіологічне посилення везикулярного дихання
спостерігається при глибокому і швидкому диханні (під час або зразу ж після фізичної праці, емоційних навантажень), а також при тонкій грудній стінці (ілюзорність посилення дихання).
У маленьких дітей вислуховується голосніше, ніж у дорослих. Таке посилення дихання у дітей, називається пуерильним (puer – хлопчик).
Пояснюється більшою еластичністю альвеолярної стінки в дітей.
Патологічне посилення везикулярного дихання спостерігають
над здоровою ділянкою легені по сусідству з патологічним процесом. Найкраще посилення везикулярного дихання вислуховується на здоровому боці грудної клітки, якщо на другій половині є плевральний ексудат або пневмоторакс. Але в межах однієї і тієї ж легені при наявності в ній патологічних змін альвеоли сусідніх ділянок напружуються при вдисі сильніше. Така посилена екскурсія здорових частин легень має компенсаторну спрямованість і називається замісною або вікарною.
Бронхіальне дихання
Значно відрізняється від везикулярного дихання.
Воно є грубим і вислуховується в обидві фази дихання з тою особливістю, що видих грубіший і триваліший, ніж вдих.
Його можна зімітувати, вимовляючи звук “х” відкритим ротом.
Бронхіальне дихання
виникає в гортані (тому його часто називають ларинготрахеальним) при проходженні струменю повітря через вузьку голосову щілину, розташовану між голосовими зв’язками, внаслідок чого виникають завихрення, а з ними і коливання еластичних голосових зв’язок і прилеглих частин стінок гортані. Внаслідок цього виникає стенотичний шум, що і є бронхіальним диханням.
Хрипи
Хрипи (ronchi) – додаткові дихальні шуми, що виникають в трахеї, бронхах і з’єднаних з ними порожнинах внаслідок пересування і коливання сторонніх мас (харкотиння, ексудат, трансудат, гній, кров, тощо).
Силою, що приводить в рух ці маси, є енергія руху повітря.
Чим енергійніші дихальні рухи, тим більша амплітуда коливання цих мас і голосніші хрипи.
Сухі хрипи
це звуки, що нагадують то свист (свистячі хрипи), то дзижчання (дзижчачі хрипи), то тріск (тріскучі хрипи) і зумовлені коливаннями в бронхах густих мас. Механізми їх виникнення і походження різноманітні. Але основною умовою виникнення сухих хрипів можна вважати звуження просвіту бронхів (тотальне – при бронхіальній астмі, нерівномірне – при бронхітах, вогнищеве – при пухлинах, туберкульозі, тощо).
Механізм виникнення сухих хрипів
спазм гладкої мускулатури бронхів,
набухання і набряк слизової оболонки,
нагромадження в просвіті бронхів в’язкого харкотиння,
утворення фіброзної тканини в стінках окремих бронхів і легеневій тканині з наступною зміною їх архітектоніки (бронхоектатична хвороба, пневмосклероз).
У виникненні цих хрипів беруть участь кілька факторів. В діагностичному аспекті сухі хрипи є свідченням синдрому бронхіальної обструкції.
Характер сухих хрипів (висота, голосність, тембр) залежить від: ступеня звуження броніхального просвіту, його довжини, ширини і товщини коливальної плівки, її форми, щільності і однорідності складу, її напрямку. Цим пояснюється надзвичайна різноманітність звукових відчуттів, зумовлених сухими хрипами.
Вологі хрипи
Дрібноміхурцеві хрипи вислуховуються переважно в більшій кількості, ніж середньо- і великоміхурцеві. Вони тихіші, високі і коротші, що залежить від місця виникнення тих чи інших хрипів.
Дрібноміхурцеві хрипи виникають в дрібних бронхах, середньоміхурцеві – в середніх, великоміхурцеві – в великих бронхах і трахеї.
Число вислуховуваних хрипів тим більше, чим більше бронхів вислуховується одночасно, а оскільки в межах аускультативної сфери, як правило, розташовано багато дрібних бронхів, то число дрібноміхурцевих хрипів завжди більше.
Інфільтрація легеневої тканини
Бронхіальна астма
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/prezentaciya-miksini.html | Презентація "Міксини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/1f5ae0a5b911e2d13f78d4781eb9de00.pptx | files/1f5ae0a5b911e2d13f78d4781eb9de00.pptx | Міксини
Клас Круглороті
Міксини
Багато особливостей міксин об'єднують їх з міногами. Обидві ці риби є „ живими копалинами ". Вони з'явилися в ті давні часи, коли тільки почали розвиватися кісткові риби. Міксина звичайна - один із санітарів морського дна. Вона веде нічний спосіб життя, вдень зариваючись в мул.
Живлення
Міксини харчуються в основному мертвою, ослабленою хворобою рибою, або ж рибою, що потрапила в рибальські сіті або на гачок. Якщо жертва чинить опір, міксина виділяє слиз, який виробляють підшкірні слизові залози. Слиз обволікає зяброву кришку жертви, і вона гине від удушення.
Улюбленими ласощами для міксини є такі види риб як тріска, пікша, осетер, скумбрія і оселедець. Нападаючи на свою жертву, міксина прогризає в її тілі дірку, відриваючи при цьому шкіру і м'ясо сильними роговими зубами язика.
Для упору міксина зав'язує своє тіло у вузол. Спочатку вона поїдає нутрощі риби і тільки тоді приступає до м'язів риби. Міксини володіють здатністю протягом багатьох місяців залишатися живими, зовсім не приймаючи їжі.
Будова
Ці додаткові серця розташовані у області голови, печінки та хвоста. Вони скорочуються незалежно одне від одного. Осьовий скелет утворений нотохордом. Очі редуковані, знаходяться під шаром клітин шкіри. Міксини практично не бачать, орієнтуються за допомогою органів нюху та дотику. Ротовий отвір оточений двома парами вусиків. Рот має два ряди зубів, які утворені роговою речовиною, що виділяється епітеліальними клітинами.
Розмноження
Яєчка міксини - подовжено-еліпсоподібної форми, завдовжки до 25 мм, з обох кінців вони забезпечені пучками ниток з гачками на кінцях, завдяки яким можуть прикріплятися одне до одного і, наприклад, до грунту. Крім того, яйця захищені міцною роговою оболонкою.
Розвиток яєчок міксин відбувається без метаморфозу. Це означає, що молоді особини, покидаючи рогову капсулу, незабаром стають подібними до дорослих батьків. Статеве дозрівання у молодих особин настає при довжині 25-28 см. Відомо, що в період розмноження міксини не харчуються.
Розвинуті статеві клітини виділяються прямо в порожнину тіла тварини і вже звідти потрапляють у клоаку. Відомо, що запліднення у міксин звичайних є зовнішнім. В залежності від виду, міксини у декілька прийомів відкладають від 12 до 300 яєчок. Звичайна міксина відкладає до 30 яєць за один раз.
ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...
У власне міксин з обох боків передньої частини тіла знаходиться по одному зовнішньому зябровому отворові.
Поранення у міксини загоюються напрочуд швидко і не гнояться. Ймовірно, це є наслідком антисептичних властивостей слизу.
У міксини тільки один носовий отвір. Він сполучений з порожниною глотки тварини, тому міксина може втягувати воду, що містить кисень, безпосередньо через ніс.
Якщо міксину залишити у відрі морської води, то протягом декількох годин вода загусне від слизу, що виділиться з тіла тварини.
Окрім основного серця, міксина має ще три додаткових серця. Робота додаткових сердець необхідна для циркуляції венозної крові цієї тварини.
Міксини
Міксина - рідкісний представник хребетних, який не має хребта. У міксини є скелет - у вигляді черепа. Але хребта немає. Цих істот відносять до нижчих хребетних. Тобто вони вже не хробаки, але ще й не риби - попередники риб.
Розселяються міксини в субтропічних і помірних водах всього Світового океану. У Росії їх, наприклад, іноді навіть можна зустріти в Баренцевому морі. Але найбільша різноманітність видів спостерігається біля західного берега Північної Америки.
Міксини
Відповідно до досліджень, за останні 300 мільйонів років міксини майже не змінилися. Первісна зовнішність міксин, яка вже давним-давно вийшла з моди серед риб, і огидні звички в харчуванні призвели до того, що люди вважають міксин одним з найогидніших морських чудовиськ. Але це все тільки лише через те, що вона менше за інших схожа на нас, на сучасних істот.
Тіло міксини нагадує тіло величезного черв'яка, з півметра в довжину. Міксина-голіаф, буває, досягає розміру в 127 сантиметрів. Міксина є чи не єдиним істотою на Землі, яка може сама себе зав'язувати у вузол.
Тепер подивимося, що у міксини всередині. У неї чотири серця, два мозка і одна ніздря. Але очей у міксини - стільки ж, скільки у нас, у хребетних - два. Правда, вони досить примітивні. Міксини за допомогою таких очей можуть бачити світло, але не конкретне зображення.
У деяких видів міксини на сто самок доводиться всього лише один самець. Представники ж інших видів і зовсім - гермафродити. Так що виживання міксини ніщо не загрожує, навіть якщо «мужики переведуться».
Міксини
Європейська міксина, тихоокеанский п’явкоріт
Як міксина зав’язує себе у вузол |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vodorosti-ta-misce-ih-znahodzhennya.html | Водорості та місце їх знаходження | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/257502d94502ad02975e6e0cb05ad055.pptx | files/257502d94502ad02975e6e0cb05ad055.pptx | Водорості та місця їх існування
Водорості – велика група найдавніших, відносно простих за структурою живих організмів, які отримують необхідну для життєдіяльності енергію шляхом фотосинтезу.
Мешкають вони переважно у водному середовищі, тобто у воді морів, озер, річок, ставків, боліт. В будь-якій канаві чи калюжі їх безліч.
При світлі вони асимілюють вуглець з вуглекислого газу, розчиненого у
воді, виділяючи при цьому кисень.
Водорості – найдавніші рослини
Аерофільні водорості безпосередньо контактують з навколишнім повітрям. Типове місце існування таких водоростей - поверхня різних негрунтових твердих субстратів, скелі, каміння, кора дерев і т.д.
У залежності від ступеня зволоження, їх поділяють на дві групи:
повітряні водорості, що мешкають в умовах тільки атмосферного зволоження і, тому, відчувають постійну зміну зволоження і висихання;
водно-повітряні водорості, котрі піддаються постійному зрошенню водою (бризками водоспаду, прибою і т. д.).
Аерофільні водорості
Водорості, що витримують високі температури, називаються термофільними. У природі вони поселяються в гарячих джерелах, гейзерах і вулканічних озерах. Нерідко вони мешкають у водах, які крім високої температури характеризуються підвищеним вмістом солей або органічних речовин: сильно забруднені гарячі стічні води заводів, фабрик, електростанцій або атомних станцій.
Водорості гарячих джерел
Водорості снігу і льоду складають переважну більшість організмів, що поселяються на замерзлих субстратах - кріобіотопах. Загальне число цих видів водоростей, досягає 350, але справжніх кріофілів, здатних вегетувати тільки при температурах, близьких до 0°С, значно менше: трохи більше 100 видів.
Це мікроскопічні водорості з яких переважна більшість відноситься до зелених водоростей; декількома видами представлені синьо-зелені, жовто-зелені, золотисті, пірофітові і діатомові водорості..
Водорості снігу та льоду
Отже, водорості можуть жити у водному, грунтовому й наземно-повітряному середовищах.
Поширення цих рослин визначається наявністю світла та постійним зволоженням.
Висновок |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rakopodibni.html | Ракоподібні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/1fde5420693442802970eb815322aa4a.ppt | files/1fde5420693442802970eb815322aa4a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vodne-seredovische-isnuvannya1.html | "Водне середовище існування" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/d64d659021086d3520d9db2dde9dbedb.pptx | files/d64d659021086d3520d9db2dde9dbedb.pptx | Водне середовище існування
Вода є найпоширенішим мінералом
Вода покриває ¾ земної поверхні, 71% земної кулі
Основна маса води зосереджена в морях та океанах – 96,5%, на води суходолу припадає 3,5% води планети.
У водному середовищі живе близько 150 000 видів тварин і 10 000 рослин, що становить відповідно всього 7, 8% від загального числа видів Землі
Основні властивості водного середовища
Температура
Освітленість
Тиск
Газовий режим
Рельєф дна
Солоність
Щільність
Щільність води
Висока щільність водного середовища визначає особливий склад і характер зміни життєзабезпечуючих чинників. Одні з них ті ж, що і на суші - тепло, світло, інші специфічні: тиск води (з глибиною збільшується на 1 атм. на кожні 10 м), вміст кисню, склад солей, кислотність
Пристосування гідробіонтів до високої щільності води
1. У рослин дуже слабко розвинені або зовсім відсутні механічні тканини - їм опора сама вода.
2. Більшості властива плавучість, за рахунок повітроносних міжклітинних порожнин.
3. Характерно активне вегетативне розмноження, розвиток гідрохоріі - винесення квітконосів над водою і розповсюдження пилку, насіння і спор поверхневими течіями.
4. У мешканців товщі води і активно плаваючих тварин тіло має обтічну форму і змащується слизом, що зменшує тертя при пересуванні.
5. Розвинені пристосування для підвищення плавучості: скупчення жиру в тканинах, плавальні міхури у риб, повітроносні порожнини у сифонофор.
6. У пасивно плаваючих тварин збільшується питома поверхня тіла за рахунок виростів, шипів, придатків; тіло ущільнюється, відбувається редукція скелетних органів.
7. Різні способи пересування: згинання тіла, за допомогою джгутиків, війок, реактивний спосіб пересування
8. У придонних тварин зникає або слабо розвинений скелет, збільшуються розміри тіла, звичайна редукція зору, розвиток дотикальних органів.
Температура
Діапазон значень температури води в Світовому океані становить 38 ° (від -2 до +36 ° С), у прісних водоймах - 26 ° (від -0,9 до +25 ° С). З глибиною температура води різко падає.
В океанах, де вода дуже прозора, на глибину 140 м проникає 1% світлової радіації, а в невеликих озерах на глибині 2 м проникає всього лише десяті частки відсотка.
Інтенсивність світла у воді сильно ослаблена через його відображення поверхнею і поглинання самою водою. Це сильно позначається на розвитку фотосинтезуючих рослин.
До недоліку світла рослини пристосувалися розвитком хроматофорів великих розмірів, що забезпечують низьку точку компенсації фотосинтезу, а також збільшенням площі асиміляційних органів.
Екологічні групи гідробіонтів
Нектон
Бентос
Планктон
Планктон
Нейстон
Плейстон
Перифітон
Нектон
Бентос
Які пристосування гідробіонтів до рухливості води?
Характерна риса водного середовища - рухливість. Вона обумовлена приливами і відливами, морськими течіями, штормами, різними рівнями висотних відміток русел річок.
2) У риб проточних вод тіло в поперечнику кругле, а у риб, що мешкають біля дна, як і в придонних безхребетних тварин, тіло плоске. У багатьох на черевній стороні є органи фіксації до підводних предметів
1) У проточних водоймах рослини міцно прикріплюються до нерухомих підводних предметів. Поверхня для опори в першу чергу - субстратЦе зелені і діатомові водорості, водяні мохи. Мохи навіть утворюють щільний покрив на швидких перекатах річок. У прибійній-відливної зоні морів та багато тварин мають пристосування для прикріплення до дна (черевоногі молюски, вусоногі раки), або ж ховаються в ущелинах.
Які пристосування гідробіонтів до солоності води?
2) Водні рослини здатні поглинати воду і поживні речовини з води всією поверхнею, тому в них сильно розчленовані листя і слабо розвинені провідні тканини і коріння. Коріння служать в основному для прикріплення до підводного субстрату. У більшості рослин прісних водойм є коріння. Типово морські і типово прісноводні види не переносять значних змін у солоності води.
Природним водоймам властивий певний хімічний склад води. Переважають карбонати, сульфати, хлориди. ). При солоності більше 40 проміле водойму називають гіпергалінною або пересоленою.
1) У прісній воді добре виражені процеси осморегуляції. Гідробіонти змушені постійно видаляти проникаючу в них воду. У солоній воді концентрація солей в тілах і тканинах гідробіонтів однакова з концентрацією солей, розчинених у воді . |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rivni-organizacii-zhivoi-materii1.html | "Рівні організації живої матерії" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/7fcc7416d280ca54c76a218ddbf0f8db.pptx | files/7fcc7416d280ca54c76a218ddbf0f8db.pptx |
Рівні організації живої матерії
Матеріали до уроків у 10 класі.
Органічний світ на Землі являє собою складну біологічну систему життєвих форм, яка складається з окремих комплексних утворень - біотичних угрупувань різного рівня.
Біологічна відкрита система - це структура, яка здійснює постійний обмін речовин та енергії із середо- вищем, у котрому вона народилася, та є структурно стійкою в ньому. Виділення рівнів організації біологічних систем має за мету розкриття сутності живої природи в її русі, у пізнанні законів розвитку.
Рівні організації живої матерії
Жива матерія може перебувати на різних рівнях організації, що поступово сформувалися в процесі її еволюції.
Розрізняють такі рівні організації живої матерії:
молекулярний;
клітинний;
тканинний;
органний або системний;
організмовий;
популяційно-видовий;
біогеоценотичний;
біосферний.
Рівні організації живої матерії
Рівень функціонування біологічних макромолекул - біополімерів: нуклеїнових кислот, білків, полісахаридів, ліпідів, стероїдів. З цього рівня починаються найважливіші процеси життєдіяльності: обмін речовин, перетворення енергії, передача спадкової інформації. Цей рівень вивчають: біохімія, молекулярна генетика, молекулярна біологія, біофізика.
Молекулярний рівень
Клітинний рівень - це рівень клітин бактерій, ціанобактерій, одноклітинних та багатоклітинних організмів. Клітина - це структурна та функціональна одиниця живого. Вона є елементарною одиницею будови, життєдіяльності і розвитку живої матерії.
Клітинний рівень
Характеризується тим, що в кожній клітині як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів відбуваються обмін речовин і перетворення енергії, зберігається та реалізується вся спадкова інформація. Клітини здатні до розмноження і передачі спадкової інформації дочірнім клітинам. Цей рівень вивчають цитологія, цитохімія, цитогенетика, мікробіологія.
Клітинний рівень
Тканинний рівень організації - це рівень, на якому вивчається будова і функціонування тканин. Досліджується цей рівень гістологією і гістохімією.
Тканинний рівень
Системний рівень організації - це рівень органів багатоклітинних організмів. Під час індивідуального розвитку клітини спеціалізуються за будовою та виконуваними функціями, часто формуючи тканини. З тканин формуються органи. Вивчають цей рівень анатомія, фізіологія, ембріологія.
Системний рівень
Різні органи взаємодіють між собою у складі певної системи органів. Цим забезпечується функціонування цілісного організму як інтегрованої біологічної системи. Організмовий рівень організації - це рівень одноклітинних, колоніальних і багатоклітинних організмів.
В одноклітинних організмів організмовий рівень збігається з клітинним.
Організмовий рівень
Специфіка організмового рівня в тому, що на цьому рівні відбувається декодування і реалізація генетичної інформації, формування ознак, властивих особинам даного виду. Цей рівень вивчається морфологією, анатомією, ембріологією, фізіологією, генетикою, палеонтологією.
Організмовий рівень
Особини одного виду об’єднуються в групи – популяції. Популяції одного виду більш-менш відмежовані від інших. Популяції є не тільки елементарними одиницями виду, а й еволюції, оскільки в них відбуваються основні еволюційні процеси. Ці процеси здатні забезпечити формування нових видів, що підтримує біологічне різноманіття нашої планети.
Популяційно-видовий рівень
Популяційно-видовий рівень організації характеризується високим біорізноманіттям. На цьому рівні вивчаються генетичні і екологічні особливості популяцій, елементарні еволюційні чинники, їх вплив на генофонд та проблеми збереження видів.
Цей рівень вивчається систематикою, таксономією, екологією, біогеографією, генетикою популяцій.
Популяційно-видовий рівень
Популяції різних видів, які населяють спільну територію, взаємодіють між собою та з чинниками неживої природи, входять до складу надвидових біологічних систем – екосистем. Екосистеми, які охоплюють територію з подібними фізико-кліматичними умовами, називають біогеоценозами. Для них характерні постійні потоки енергії між популяціями різних видів, а також постійний обмін речовиною між живою та неживою частинами біогеоценозів, тобто колообіг речовин.
Біогеоценотичний рівень
Біогеоценотичний - це рівень мікроекосистем та макроекосистем. На ньому вивчаються типи живлення, типи взаємин організмів і популяцій в екосистемі, чисельність популяцій, динаміка чисельності популяцій, щільність популяцій, продуктивність екосистем, сукцесії. Цей рівень вивчає екологія.
Біогеоценотичний рівень
Окремі екосистеми нашої планети разом утворюють біосферу – частину оболонок Землі, населену живими організмами. Біосфера становить єдину гігінтську екосистему нашої планети – мега-екостистему. Біосферний рівень організації живої матерії характеризується глобальним колообігом речовин, хімічних елементів і потоками енергії, які забезпечують функціонування біосфери.
Біосферний рівень
P.S.
За сучасними даними біологічної науки, рівнів організації живої матерії визначають менше:
молекулярний;
клітинний;
організмовий;
популяційно-видовий;
біогеоценотичний;
біосферний.
Бережіть
свою планету! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sparzha.html | Спаржа | https://svitppt.com.ua/uploads/files/61/f528d515bf821eb54dbfccd4e00f7ff4.pptx | files/f528d515bf821eb54dbfccd4e00f7ff4.pptx | Спаржа
Підготувала: Подгурська вікторія
Студентка групи: А2\3
Спаржа
Спа́ржа лікарська (холодок) (лат. Asparagus officinalis L.; рос. спаржа лекарственная) — багаторічна рослина з родини ліліюватих. Інші назви: холодо́к лі́карський, аспарагус садовий.
В Україні росте як бур'ян (гірка і не їстівна; її кореневища й пагони мають сечогінні властивості і використовуються в медицині) і культивується; в їжу вживають варені молоді пагони культивованої рослини, багаті на білкові речовини (бл. 2%) вітаміни (А, В1, В2, С).
Біологічний опис:
Багаторічна трав'яниста рослина. Стебла високі, іноді досягають 1,5 м заввишки, розгалужені, блідо-зелені. Гілочки тоненькі, вкриті пучками зелених голочок, що нагадують листки. Невеличкі дзвоникоподібні квітки білого кольору виходять з кутів лускатих листочків.
Рослини дводомні. Кореневище товсте, буре, з кількома стеблами. Плід — кругла ягода, спочатку зелена, а при достиганні стає яскраво-червоною. Цвіте в червні-липні, плоди достигають у кінці серпня-вересня. Рослина поширена на узліссях, вологих луках, схилах річок, пагорбах, сонячних галявинах. У період достигання плодів рослина надзвичайно декоративна
Квітка
Ягода
Хімічний склад:
У спаржі лікарській знайдено цукор (близько 36%), жирну олію (близько 16%), білки, слідиалкалоїдів, ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінову кислоту, ніацин, мінеральні солі, а такожаспаргін, сапоніни, капсантин, фізамін. Аспаргін — амід аспаргілової кислоти, який входить до складу тваринних і рослинних білків. Бере участь у синтезі сечовини й піримідонових основ, переамінуванні амінокислот та знешкодженні аміак
Застосування: Молоді пагони ще 4000 років тому у Стародавньому Єгипті застосовували у харчуванні як вишукану городину. У Стародавніх Греції та Римі спаржа також вважалася делікатесним продуктом і лікувальною рослиною. У наш час населення Європи залюбки споживає молоді м'ясисті білуваті паростки спаржі, що ранньої весни відходять від кореневищ[1]. Використовують і молоді гілочки рослини для приготування салатів, як сечогінний, апетитний і вітамінний засіб, корисний при зниженій секреції шлунку.
Біла спаржа
Білу спаржу використовують головним чином для приготування з неї страв з різними соусами. Велику зелену спаржу готують так само, як і білу, а дрібну застосовують як гарнір.[2]
У народній медицині препарати спаржі лікарської застосовують як сечогінний засіб, присерцевій недостатності, хворобах печінки, нирково-кам'яній хворобі.
Аспаргін, що є основним дійовим чинником спаржі лікарської, знижує артеріальний тиск, активізує сечовиділення, поліпшує функцію печінки, тонізує серцевий м'яз.
Найчастіше вживають настій сухих або свіжих кореневищ.
Страви із спаржі:
Дякую за увагу |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ssavci-yaki-zhivut-u-grunti.html | Ссавці, які живуть у грунті | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/41c0752746d6ccb2741f6c48d0d14afb.ppt | files/41c0752746d6ccb2741f6c48d0d14afb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/persha-dopomoga-pri-elektrichnomu-urazhenni.html | "Перша допомога при електричному ураженні" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/9e932bade3a1f7c53a203add09f268d0.pptx | files/9e932bade3a1f7c53a203add09f268d0.pptx | Роботу виконали:
Міщенко Олена та Поночовна Анастасія
Учениці 7в класу
Боярського НВК “Гімназія – ЗОШ І ст”
Ураження електричним струмом Перша медична допомога при електротравмах
Вплив електричного струму на організм людини
Проходячи крізь тіло, електричний струм чинить на нього складний вплив :
Термічний – нагрівання тканини живого організму;
Біологічний – подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму;
Електролітичний – розпад крові та білків плазми
Будь-яка з цих дій може призвести до електротравми
Що таке електротравма?
Електротравма — травма, що виникає при доторканні неізольованих електродротів, увімкнених у мережу, або при ураженні блискавкою, внаслідок чого в організмі людини відбуваються важкі місцеві та загальні зміни, які часто та швидко закінчуються смертю.
Залежно від наслідків електричні удари поділяють на 4 ступені
І – судомне вкорочення м'язів без непритомності;
ІІ – судомне вкорочення мязів з непритомністю, але зі збереженим диханням і роботою серця;
ІІІ – непритомність та порушення серцевої діяльності або дихання;
ІV – стан клінічної смерті.
Ступінь ушкодження залежить від різних чинників:
стан організму;
характер струму (постійний чи змінний);
опір шкіри в ділянці проходження струму.
Симптоми електротравми
Характерними місцевими проявами в разі ураження електричним струмом є електромітки;
У разі ураження блискавкою місцеві зміни проявляються у вигляді знаків блискавки – гілкоподібних розгалужених почервонілих смуг на шкірі;
Загальні ознаки: розлади серцево-судинної, нервової системи, пригнічення життєво важливих центрів;
У легких випадках відзначаються страх, запаморочення, млявість тощо;
Для тяжких випадків характерні шок, непритомність, раптова зупинка дихання, серцебиття, фатальні порушення ритму серця, клінічна смерть.
Перша медична допомога при дії електричного струму і блискавки
1) Необхідно негайно вимкнути струм або відтягнути ураженого від джерела електроенергії за допомогою предметів, які не є провідниками струму (дерев'яною палицею, мотузкою і т. д.) або руками, на які надіті гумові рукавички.
2) Наблизившись до постраждалого, уважно виконайте первинний огляд для оцінки стану свідомості й параметрів життєдіяльності організму.
При електротравмах нерідко стан глибокого шоку важко відрізнити від смерті.
Якщо постраждалий непритомний, викличте “швидку”.
3) При ураженнях електричним струмом уявна смерть пов'язана з зупинкою дихання, тому в цих випадках необхідно негайно приступити до штучного дихання, яке повинно проводитися ритмічно і тривало. Одночасно рекомендується розтирати тіло постраждалого винним спиртом, а до носа піднести вату, змочену нашатирним спиртом.
Зупинка дихання може відбутися через кілька годин після електротравми, особливо у осіб, виведених зі стану уявної смерті. У зв'язку з цим кожен потерпілий після важкої електротравми протягом однієї доби повинен знаходитися під медичним спостереженням.
4) Знайдіть на тілі хворого місця, де входив і виходив струм (це точки темного кольору), охолодіть їх вологою серветкою або водою і перебінтуйте.
6) Можна дати хворому заспокійливі, серцеві засоби (корвалол, краплі Зеленіна і т.п.), болезаспокійливі (анальгін, седальгін).
Дякуємо за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sposib-zhittya-krokodiliv.html | Спосіб життя крокодилів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/b65b4c85841844868a6ae38f26f1e896.pptx | files/b65b4c85841844868a6ae38f26f1e896.pptx | Спосіб життя крокодилів
Крокодили
Крокодили - водні хребетні тварини. Вважається , що з'явилися вони близько 250 млн. років тому, можливо в тріасовому періоді.
Всі нинішні крокодили - напівводні хижаки, що використовують в їжу водних організмів, навколоводних і тих тварин, які приходять на водопій.
Спосіб життя
Крокодили поширені у всіх тропічних країнах, мешкаючи в різноманітних прісних водоймах.
Деякі види терпимо ставляться до солоної води і тому зустрічаються в прибережній частині морів (нільський, гребенястий, африканський вузькорилий).
Спосіб життя
Перші крокодили жили в основному на суші і тільки пізніше перейшли до життя у воді.
Всі сучасні крокодили пристосовані до напівводного способу життя - мешкаючи у воді, але яйця вони відкладають на суші.
Особливості дихання
Носоглотковий прохід відокремлений від ротової порожнини вторинним кістковим піднебінням, що дозволяє крокодилові тримати під водою пащу відкрито, продовжуючи дихати через виставлені над водою ніздрі. При цьому воду в дихальне горло не пропускає особливий клапан в глибині пащі (піднебінна завіска), а повітря проходить в трахею по носоглотковим ходам позаду клапана.
Положення під час руху
Є діафрагма зі сполучної тканини, що приводиться в дію за допомогою печінкового насоса, в якому печінка і вільно з'єднані з тазом лобкові кістки рухаються в передньо-задньому напрямку, міняючи центр ваги тіла. Це дозволяє крокодилові приймати більш зручне положення під час руху у воді і коли він полює, ховаючись під водою.
Спосіб життя
Більшу частину доби крокодили проводять у воді. На прибережні мілини вони виходять вранці і ближче до вечора, щоб прийняти «сонячні ванни».
Це холоднокровні тварини, чия температура тіла залежить від температури зовнішнього середовища. Наприклад, для міссісіпського алігатора найбільш сприятлива температура 32-35 ° C; температури вище 38 °C і нижче 20 °C - смертельні.
Для охолодження крокодил відкриває рот, і вода випаровується з рота; одночасно дрібні птахи скльовують у нього з пащі застряглі шматочки м'яса і п'явок.
Спосіб життя
Деякі крокодили в періоди посухи впадають в сплячку у виритих ними неглибоких шахтах в мулі на дні пересихаючих водойм. У воді крокодили рухаються за допомогою хвоста.
На суші вони досить повільні і незграбні, але здатні робити іноді значні переходи, відда - ляючись від водойм на кілька кілометрів.
Спосіб життя
При швидкому русі крокодили єдині з рептилій, які ставлять ноги під тулуб (зазвичай вони широко розставлені ), а при бігу переходять на галоп, але для руху у воді згинають тіло в горизонтальній площині; деякі види здатні розвивати швидкість до 17 км / ч.
Голос крокодила - щось середнє між гавкотом і ревом, особливо часто його чути в період розмноження.
Спосіб життя
Крокодили ростуть протягом усього життя завдяки постійно зростаючим хрящовим ділянкам в кістках. Статевої зрілості вони досягають у віці 8-10 років; живуть до 80-100 років.
У дорослих крокодилів природних ворогів немає, але багато тварин, особливо варани, черепахи, птиці (марабу) і гієни, охоче поїдають яйця і молодих крокодилів.
Піклування про потомство
Молоді крокодили ще усередині яєць, до часу вилуплення видають звуки, що квакають, і мати розкопує кладку, допомагає потомству вибратися і переносить їх у своїй пащі у водойму.
Особливості живлення
Форма щелеп залежить від відносних розмірів улюбленої здобичі - для лову більш дрібної і рухомої краще підходять більш довгі і вузькі щелепи, а для більш великої і сильної - широкі і короткі.
Особливості живлення
За один раз можуть проковтнути до 23 % від маси свого тіла. До 60% з'їденої їжі у крокодилів переходить в жир, що дозволяє їм переживати тривалі періоди голоду.
Без їжі крокодили можуть обходитися від 1 року до 1,5 років. У деяких видів є сезонна їжа, за рахунок якої вони виживають.
Нільський крокодил полює на гну та зебр, коли їх стада перетинають річки.
Терморегуляція
Завдяки особливостям поведінки і будови тіла у великих крокодилів добові коливання температури тіла можуть бути дуже незначними - близько 1 градуса Цельсієм влітку і близько 1,5 градуса взимку, а у дрібних особин такі коливання можуть перевищувати 5 градусів. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vodorosti.html | "Водорості" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/c5224a2248eac202ff1941b090281ffd.ppt | files/c5224a2248eac202ff1941b090281ffd.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pristosuvannya-organizmiv-do-umov-isnuvannya.html | Пристосування організмів до умов існування | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/eba402231f2f89c9cdf09485bff5affc.pptx | files/eba402231f2f89c9cdf09485bff5affc.pptx | Пристосування рослин до умов існування
Рослини, які живуть у посушливих місцевостях, під час дощів запасають воду в листі та стеблах (кактуси та алое, листя евкаліпту).
В одних листя перетворилося на колючки….
..листя інших має грубий восковий покрив, що дозволяє їм ощадливо витрачати воду.
Диффенбахія
Деякі рослини (саксаул, верблюжа колючка) дістають воду з великої глибини корінням.
Рослини пустель швидко розвиваються й закінчують цей період із настанням спекотного літа.
Анза
Маки
Однорічні рослини гинуть, у ґрунті залишається лише їх насіння, яке проросте наступної весни.
У багаторічних трав відмирає наземна частина рослин і зберігаються тільки підземні органи – кореневища , цибулини.
Дерева покриті листям лише влітку; стовбури й гілки захищені від випаровування води взимку досить товстою корою
..а бруньки в більшої частини дерев – щільною смолистою лускою.
Вічнозеленими залишаються лише хвойні дерева.
Пристосування тварин до умов існування
..накопичується шар жиру, а хутро стає густішим (лисиця, вовк, заєць).
Деякі тварини впадають у сплячку, і тоді всі процеси життєдіяльності в них уповільнюються (байбак, ведмідь, їжаки).
Певні птахи здійснюють свої перельоти на великі відстані в інші краї.
Які пристосування виникли у крота? Лапи спрямовані не вниз, а вбік..
Кисті сильно розвинені, перетворені в лопати…
Густе хутро захищає від контакту із землею
Очі недорозвинені, але це компенсується добрим нюхом…Вушним раковин немає |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sensorna-sistema-oka.html | "Сенсорна система ока" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/b2786977d1e4ff64f9cad72ab267e770.pptx | files/b2786977d1e4ff64f9cad72ab267e770.pptx | Зорова сенсорна система
Тема:Сприйняття інформації
нервовою системою.
Зорова сенсорна система забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини, відстані до них, розташування у просторі, рухів живих та неживих тіл природи. Більшість видів трудової діяльності людина здійснює з допомогою органу зору.
Зорова сенсорна система людини
Око – унікальний і дуже складний витвір природи. У людини бінокулярний, тобто стереоскопічний зір.
Складається око із периферичного відділу – органу зору, провідникового відділу – зорового нерву та центрального відділу – зорового центру кори кінцевого мозку.
Форма очного яблука має
кулясту форму, що дає
йому змогу рухатися в
певних межах очної ямки
черепа.
Зорова сенсорна система людини
Завдяки м’язам око постійно рухається в очній ямці.
Зорова сенсорна система людини
М’язи ока
Розрізняють прямі та косі м’язи ока.
Зорова сенсорна система людини
М’язи ока
Око має три оболонки: зовнішню – білкову,
середню – судинну, внутрішню – сітківку.
Зорова сенсорна система людини
білкова
судинна
сітківка
Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку – склеру та рогівку. Вона найщільніша та найміцніша і складається із сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Спереду білкова оболонка переходить у рогівку. Рогівка – прозора частина ока, через яку всередину проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. У ній містяться механорецептори, дотик до них спричиняє безумовний рефлекс моргання.
Білкова оболонка захищає око від механічних та хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає та заломлює промені світла.
Зорова сенсорна система людини
Середня оболонка пронизана кровоносними судинами. Вона складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки. У центрі райдужки є отвір – зіниця. Вона регулює кількість світла, що потрапляє в очі. Ціліарне тіло складається з війкового м’яза і зв’язок, до яких прикріплюється
кришталик. Власне судинна оболонка -
це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.
Зорова сенсорна система людини
Зорова сенсорна система людини
Райдужка містить спеціальний пігмент – меланін, який зумовлює її забарвлення – від блакитного до темного.
Зорова сенсорна система людини
Внутрішня оболонка – сітківка – світлосприймальна. Це складна оболонка, що містить кілька шарів клітин, різних за формою та функціями. Перший шар – пігментний, складається із щільно розташованих епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені. Другий шар – рецепторний, утворений світлочутливими клітинами – фоторецепторами – колбочками і паличками.
Сітківка перетворює світлову енергію – подразнення – на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. У фоторецепторах містяться особливі світлочутливі речовини (пігменти): у паличках – речовина пурпурового кольору – родопсин, а у колбочках – речовина фіолетового кольору – йодопсин. У складі цих речовин є білок – опсин і окиснений вітамін А. Порушення діяльності колбочок – дальтонізм.
Зорова сенсорна система людини
Зорова сенсорна система людини
У сітківці нараховують 130 млн. паличок і 7 млн. колбочок. Розміщені вони нерівномірно: у центрі сітківки розташовані переважно колбочки, далі від центру – колбочки і палички разом, а на периферії переважають палички.
Колбочки забезпечують
сприймання форми і
кольору предмету, тобто
це рецептори денного
бачення, а палички – рецептори сутінкового зору.
Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Її ще називають місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується оптичною системою ока на жовтій плямі. При цьому предмети, які сприймаються периферичним зором, розрізняються гірше.
Зорова сенсорна система людини
Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і називається сліпою плямою. Світло у ньому не сприймається і предметів, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Площа її може бути від 2,5 до 6 кв.мм.
Зорова сенсорна система людини
Зорова сенсорна система людини
Схема визначення жовтої та сліпої плями
Багатоколірність сприймається завдяки тому, що колбочки реагують на певний спектр світла, тобто на довжину хвилі, ізольовано. Існує три типи колбочок: перший реагує на червоний колір, другий на зелений, а третій на синій. Ці кольори вважаються основними. Коли ми дивимося на веселку, то найпомітнішими для нас є саме основні кольори. Оптичним змішуванням основних кольорів можна одержати всі кольори та їхні відтінки. Якщо всі три типи колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого кольору.
Зорова сенсорна система людини
У порожнині ока міститься кришталик - світлозаломлювальний апарат. Він прозорий і еластичний. Розміщений у тонкій прозорій капсулі,
яка переходить по краях у
зв’язки, що прикріплені до
ціліарного тіла.
Завдяки цьому кришталик
може змінювати свою
кривизну і бути
опуклішим або
плоскішим.
Зорова сенсорна система людини
Кришталик
Всю порожнину ока заповнює прозора желеподібна
маса, як розплавлене скло, і тому його назва – склисте тіло. Кришталик та склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх.
Склисте тіло ще
підтримує
внутрішньоочний тиск.
Зорова сенсорна система людини
Склисте тіло
До допоміжного апарату ока відносяться брови, повіки з віями, слізні залози та м’язи ока. Завдяки бровам піт не потрапляє в очі. Повіки мимовільно змикаються і розмикаються (мигальний рефлекс), рівномірно зволожуючи поверхню ока.
Зорова сенсорна система людини
Слізний апарат складається із слізної залози, слізного мішка та носослізного каналу. Сльози, що утворюються, зволожують, дезінфікують і очищають рогівку ока.
Зорова сенсорна система людини
Інформація зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори великого мозку. Зорові нерви перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю і навпаки.
Зорова сенсорна система людини
Зорова сенсорна система людини
Чітке зображення предметів на сітківці забезпечується оптичною системою. Вона складається із рогівки, рідин передньої та задньої камер, кришталика та склистого тіла. Світлові промені проходять крізь дані середовища і заломлюються в них згідно із законами оптики. На сітківці зображення зменшене та обернене.
Зорова сенсорна система людини
Здатність ока пристосовуватись до чіткого бачення предметів, розташованих на різних відстанях називають акомодацією. Порушення акомодаційної здатності призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.
Зорова сенсорна система людини
Поле зору – це простір, який можна охопити оком при фіксованому стані очного яблука. З віддаленням предметів від ока зменшуються їхні розміри, рельєфність форми, насиченість кольорів, аж поки предмет не зникне з поля зору. Наші очі мають змогу сприймати рух предметів і їхню швидкість. Точній оцінці просторового розташування предметів, їхнього руху сприяє саме бінокулярний зір, завдяки чому визначається місце
розташування предмета у просторі та
відстань до нього. Ще одним із механізмів
просторового сприйняття є сходження
очей – конвергенція, тобто осі обох очей за
допомогою окорухового м’яза сходяться
на предметі, що розглядається.
Зорова сенсорна система людини |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rodina-rozovi-polunicya0.html | Родина розові полуниця | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/c906e1b27b8e746ffc11d9438bd3e5d9.pptx | files/c906e1b27b8e746ffc11d9438bd3e5d9.pptx | Родина Розові: полуниця
Полуниця
Полуниця (трускавка) — трав'яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками і дає їстівні рожево-червоні кисло-солодкі соковиті плоди - суничини.
Полуниця - це багаторічна трав'яниста низькоросла рослина, яка утворює короткі і розгалужені кореневища та мичкуваті корені.
Найвищі урожаї дає протягом трьох перших років вирощування.
Полуниця
Назва походить від латинського слова «fragaria vesca», що в перекладі означає «запашний», «ароматний». Трускавка - назва побутує на Галичині, Волині, Закарпатті. Також відомий прикметник «трускавковий», тобто «полуничний». Добре плодоносити починають 3 роки після посадження. Так плодоносять до 6 року.
Плоди містять цукри (6-9,5 %), лимонну, яблучну, хінну, саліцилову, фосфорну кислоти, при дозріванні з'являється бурштинова, вітамін C, пектинові речовини, антоціани, каротин, ефірна олія, флавоноїди.
За вмістом вітаміну С полуниця поступається лише чорній смородині. У п'яти плодах середньої величини вітаміну С стільки ж, скільки в одному великому апельсині. А фолієвої кислоти в полуниці більше, ніж у малині й винограді.
Також полуниця допомагає в лікуванні гіпертонії й використовується в медицині, як засіб що очищає травну систему.
Полуниця пригнічує розвиток вірусу грипу.
Наявність у її складі йоду компенсує його недолік у повсякденній їжі й питній воді.
Полуниця дозволяє заповнити дефіцит заліза при малокрів'ї.
Русанівка
Багряна
Смачного! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-gribiv.html | Різноманітність грибів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/d9761ed731ca36427e8d29aa2d68df12.ppt | files/d9761ed731ca36427e8d29aa2d68df12.ppt |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.