url
stringlengths 34
301
| title
stringlengths 0
255
| download_url
stringlengths 0
77
| filepath
stringlengths 6
43
| text
stringlengths 0
104k
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://svitppt.com.ua/biologiya/vnesok-u-rozvitok-biologii-nalezhit-ukrainskim-uchenim.html | внесок у розвиток біології належить українським ученим. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/8f57e9e22d8071c0d2a53ca9d67a568a.pptx | files/8f57e9e22d8071c0d2a53ca9d67a568a.pptx |
Психологічні особливості розвитку емпатії у молодшому шкільному віці
Студентки V курсу, групи П- 53
Вакуленко Яни Олексіївни
Керівник: кандидат психологічних
наук, доцент кафедри загальної,
вікової та практичної психології
Дзюба Тетяна Михайлівна
Актуальність дослідження:
Значущим фактором позитивної соціальної ситуації розвитку дитини молодшого шкільного віку є створення умов емпатійної взаємодії серед школярів та між вчителем і школярами.
Мета курсової роботи:
визначити зміст і особливості розвитку емпатії у молодших школярів.
Об'єктом курсового дослідження є особистість молодшого школяра
Предмет дослідження –особливості розвитку емпатії у молодших школярів.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
проаналізувати сутність понять „емпатія” та „емпатійність”;
виокремити психологічні механізми розвитку емпатії;
охарактеризувати психологічні особливості виявлення емпатії у молодшого школяра;
розглянути методики і основні методи дослідження емпатії у молодшому шкільному віці;
Для розв'язання визначених завдань, використано теоретичні методи дослідження:
системний аналіз і синтез наукової літератури з проблем дослідження;
метод теоретичного аналізу та синтезу на етапах визначення мети, предмета, завдань дослідження;
порівняння;
узагальнення;
Розділ 1. Теоретичний аналіз феномену емпатії у психологічній науці
У 1 розділі
проведений теоретичний аналіз проблеми розвитку емпатії, виділено поняття «емпатія» та «емпатійність».
Обгрунтовані основні механізмами розвитку емпатії у молодшому шкільному віці;
З’ясовано особливості розвитку емпатії у молодшого школяра;
Розділ 2. Методика дослідження особливостей розвитку емпатії молодшого школяра
У 2 розділі
наведена загальна характеристика методів і методик дослідження особливостей розвитку емпатії у молодшому шкільному віці;
для дослідження емпатії нами було описано наступні методики:
Методику дослідження рівня емпатійних тенденцій (за І. Юсуповим;
Методику дослідження емоційного відгукування школярів (А. Мехрабієва і Н. Ейштейна)
„Незакінченні розповіді” Т. П. Гаврилової.
Дослідження рівня емпатійних тенденцій ( за І. Юсуповим)
Опитувальник містить 6 діагностичних шкал емпатії, що виражають відношення до батьків, тварин, людей похилого віку, дітей, героїв художніх творів, знайомих і незнайомих людей.
В опитувальнику 36 тверджень (див. додаток А), по кожному з яких випробуваний повинен оцінити, якою мірою він з ним згодний або не згодний, використовуючи 6 варіантів відповідей:„не знаю” (0); „ніколи або ні” (1); „іноді” (2); „часто” (3); „майже завжди” (4); „завжди або так” (5).
Тестовий матеріал
1. Мені більше подобаються книги про подорожі, ніж книги із серії „Життя чудових людей”.
2. Дорослих дітей дратує турбота батьків.
Мені подобається міркувати про причини успіхів і невдач інших людей…..
Дослідження рівня емпатійних тенденцій ( за І. Юсуповим)
Дослідження емоційного відгукування школярів
(А. Мехрабієва і Н. Ейштейна)
Тест (А. Мехрабієва і Н. Ейштейна) допомагає визначити рівень емпатичних тенденцій (див. додаток Б).
Кожному учаснику дослідження видається тест-опитувальник, який містить 33 твердження, котрі відображають ті чи інші ситуації, що можуть викликати співчуття, співпереживання під час спілкування та взаємодії з людьми, з продуктами їх діяльності, з живою або неживою природою. Крім цього, кожен отримує бланк відповідей з нумерацією відповідних опитувальнику тверджень і два варіанти можливих відповідей: „Так” і „Ні”. Бланки для відповідей бажано не підписувати, а певним чином пронумерувати, щоб потім визначити респондента, збільшивши при цьому його довіру.
Відповіді зіставляються з ключем і підраховують кількість збігів:
Згоден „+” 1, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 25, 26, 27, 29, 31
Не згоден „–” 2, 3, 4, 6, 11, 13, 15, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 30, 32, 33.
Отриману загальну кількість збігів (суму балів) проаналізовують, порівнявши свій результат з показниками, представленими нижче:
Тест-опитувальник
1. Мені стає прикро, коли я бачу, що незнайома людина почувається серед інших людей самотньо.
2. Люди перебільшують здатність тварин розуміти, хвилюватись та переживати.
3. Мені неприємно, коли люди не вміють стримуватися і відкрито проявляють свої почуття…….
„Незакінчені речення” Т. П. Гаврилової
Для визначення домінуючої емпатії Т.П. Гавриловою було створено методику „Незакінчених розповідей”.Стимульний матеріал подається у вигляді розповідей, у яких описуються схожі конфліктні ситуації, але умови конфлікту від розповіді до розповіді змінюються. Побудовані розповіді таким чином, що один із персонажів – винуватець конфлікту, а другий (головний герой) – потерпілий. Головний герой всіх розповідей – дитина, а його противник тварина, дорослий чи інша дитина
Розповідіь для проведення діагностики здатності до емпатії
1. Моя бабуся захворіла і приїхала до нас. Ми турбуємося про неї. Я дуже хочу мати собачку, але бабуся не любить собак. Одного разу повертаючись зі школи, я побачив мокрого від дощу чорненького песика. Я приніс його додому, висушив, нагодував. Він так лагідно лизав мені руку, вертів хвостиком, лащився і вдячно повискував. Я вирішив: нехай він живе у нас. Вранці я прокинувся і побіг до ванної, де спав мій друг, але його там не було. Бабуся вигнала його на вулицю. Хоч на дворі сіяв дрібний дощ...
Загальні висновки
Проблема емпатії – одна з найскладніших у психологічній науці, через невловимість цього феномена для дослідників, про що свідчить розмаїття у визначення її суті, механізмів, функцій, та її важливої ролі у моральному розвитку особистості. Накопичений матеріал потребує певної систематизації, узагальнень та доповнень.
Емпатію розуміємо як моральну якість, яка розвивається в залежності від рівня розвитку особистості, її здатності розуміти стан іншого, тісно пов'язана з психологічними новоутвореннями та соціогенними потребами людини і існує в двох основних формах свого прояву – пасивного споглядання (співчуття) і активної дії (співпереживання).
Емпатійність – це стала особистісна якість, що виявляється у здатності до співпереживання, співчуття та у гуманних вчинків стосовно будь-яких осіб (істот), які потребують підтримки та (або) сприяння.
2. Основними механізмами емпатії є: емоційне зараження, ідентифікація і проекція.
3. У молодшому шкільному віці у дітей переважають два види емпатії: співпереживання (тобто переживання суб’єктом тих почуттів, які переживає інший, через ототожнення з ним) та співчуття (тобто переживання суб’єктом, з приводу почуттів іншого, інших, відмінних почуттів).
4. Для дослідження емпатії у школярів застосовуються такі методичні засоби, як опитувальники. Опитувальники для дослідження емпатії відносяться до класу методологічних засобів психодіагностики – опитувальники оцінки емоційно-вольових якостей особистості.
Для дослідження емпатії нами було описано наступні методики:
Дослідження рівня емпатійних тенденцій (за І. Юсуповим);
Дослідження емоційного відшукування школярів (А. Мехрабієва і Н.Ейштейна);
„Незакінченні розповіді” Т.П. Гаврилової.
Дякую за увагу!!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/viznachennya-stati-riznih-organizmiv.html | "Визначення статі різних організмів" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/01179563254b27bf35e8e37272737f9f.pptx | files/01179563254b27bf35e8e37272737f9f.pptx |
Визначення статі різних організмів
Як визначається стать тих чи інших організмів під час їхнього індивідуального розвитку — одна з найцікавіших проблем біології.
Статеві хромосоми
Ще наприкінці XIX століття вчені звернули увагу на те, що хромосомні набори самців і самок різняться за будовою хромосом однієї з пар. У диплоїдних соматичних (нестатевих) клітинах самок багатьох видів тварин хромосоми всіх пар подібні за будовою, тоді як у самців хромосоми однієї з пар різні. Такі хромосоми, як ви пам'ятаєте, називають статевими хромосомами.
Формування статті
Оскільки під час мейозу гомологічні хромосоми розходяться до різних гамет, то у особин однієї статі формується лише один тип гамет (гомогаметна стать), тоді як у особин протилежної — два (гетерогаметна стать). У багатьох групах організмів гомогаметною статтю є жіноча, а гетерогаметною — чоловіча (мухи, клопи, жуки, ссавці, більшість видів риб, деякі земноводні та дводомні рослини тощо), а в інших навпаки (метелики, плазуни, птахи, деякі риби і земноводні).
У деяких видів особини різних статей відрізняються за кількістю статевих хромосом. Так, у коників у диплоїдному наборі самки є обидві статеві хромосоми, а самця — лише одна. Отже, у більшості роздільностатевих організмів стать майбутньої особини визначається в момент запліднення і залежить від того, скільки і які зі статевих хромосом поєднуються в зиготі
Але крім хромосомного, існують й інші механізми визначення статі організмів. У деяких безхребетних тварин (наприклад, коловерток, багатощетинкового черв'яка динофілюса) стать майбутньої особини визначається ще до моменту запліднення. Ці тварини можуть утворювати яйцеклітини двох типів: великі, багаті на жовток, і дрібні, з невеликим запасом поживних речовин. З яйцеклітин першого типу розвиваються лише самки, а з другого — самці.
У певних організмів на формування статі майбутньої особини можуть впливати біологічно активні речовини. Наприклад, у морської червоподібної тварини бонелії, личинки, які прикріплюються до поверхні дна, розвиваються в великих (до 1 м завдовжки) самок. А ті з них, які потрапляють на хоботок самки, під впливом її гормонів перетворюються на карликових самців (1-3 мм завдовжки)
У таких суспільних комах, як медоносна бджола, джмелі, мурашки, самки утворюють яйця двох типів: запліднені та незапліднені (партеногенетичні). З яєць першого типу розвиваються самки, а з другого — самці.
Існують деякі ознаки, на характер успадкування яких впливає стать організму. Це пояснюється неоднаковим складом генів у X- та У-хромосом, про що ми згадували раніше. У Х-хромосомі є ділянки з генами, яких немає в Y-хромосомі через її менші розміри, хоча в ній можуть бути деякі гени, яких немає в Х-хромосомі (наприклад, ген, який зумовлює наявність або відсутність волосин по краю вушної раковини людини).
У кішок зчеплено зі статтю успадковуються певні види забарвлення шерсті. Відомо, що коти майже ніколи не мають черепахового забарвлення (руді та чорні плями на білому тлі) (мал. 52): вони бувають або з темними плямами, або рудими.
Це пояснюється тим, що алельні гени, які зумовлюють руде або чорне забарвлення шерсті, розташовані лише в Х-хромосомі. Жодна з алелей не домінує над іншою. Тому кішки, гетерозиготні за цим геном, мають черепахове забарвлення шерсті, на відміну від котів, у яких Y-хромосома його позбавлена.
У людини зчеплено зі статтю успадковується майже 150 ознак, зокрема деякі захворювання (дальтонізм, гемофілія тощо). Дальтонізм (нездатність розпізнавати деякі кольори) визначається рецесивною алеллю, розташованою в X- і відсутньою в Y-хромосомі. Тому чоловік, який має цю алель, хворіє на дальтонізм. У жінок це захворювання виявляється лише в особин, гомозиготних за рецесивною алеллю; гетерозиготні жінки фенотипно здорові, хоча і є носіями цієї алелі.
Так само успадковується і гемофілія (нездатність крові зсідатися, внаслідок чого людина може загинути навіть за незначних ушкоджень кровоносних судин). Як правило, рецесивна алель, яка зумовлює це захворювання, передається з покоління в покоління гетерозиготними жінками-носіями, оскільки гомозиготні за цією алеллю жінки хворіють на гемофілію і не доживають до репродуктивного віку.
Форми визначення статі
Існують три форми визначення статі: 1. Прогамне, коли стать визначається ще до запліднення, тобто, коли характер жіночої статевої клітини визначає стать у потомства. 2. Епігамне-стать визначається після запліднення під впливом зовнішніх умов. 3. Сингамне-стать визначається в момент запліднення. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vnesok-ukrainskih-vchenih-v-rozvitok-biologii.html | ВНЕСОК УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ В РОЗВИТОК БІОЛОГІІ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/eb63d3d6f0677f03aa461c7cda3983ed.pptx | files/eb63d3d6f0677f03aa461c7cda3983ed.pptx | ВНЕСОК
УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ В РОЗВИТОК
БІОЛОГІЇ
Історія науки про живе налічує майже 2500 років. Біологія як наука сучасного типу сформувалася протягом відносно короткого періоду (близько 300 років), коли в біологічні дослідження були впроваджені наукові поняття і методи фізики та хімії, внаслідок чого виникла експериментальна біологія.
Серед визначних учених того часу особливе місце посідають М.І Вавілов, В.І. Вернадський, І.І. Мєчніков, М.І. Тигров, О.О. Богомолець та багато інших вчених, які зробили неоціненний вклад у розвиток біології
Володимир Іванович Вернадський
Геніальний вчений-природознавець і мислитель, основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство, біосферу і ноосферу.
Народився 12 березня 1863 р. у м. Петербурзі. Прадід– запорізький козак, воював проти Польщі на боці Богдана Хмельницького. Батько, Іван Васильович, був професором Київського університету. Мати, Ганна Петрівна, походила з відомого українського роду Константиновичів. На формування світогляду В.І. Вернадського значний вплив мали родинні зв’язки з Є.М. Короленком і М.І. Гулаком.
Початок наукової діяльності В. І. Вернадського пов’язаний з розробкою нових напрямів у кристалографії і мінералогії. Його докторська дисертація називалася «Явления скольжения кристаллического вещества» (1897).
У подальших етапах наукових пошуків Володимир Іванович віддавав перевагу розробці таких нових наукових напрямів геології як геохімія, біогеохімія, радіогеологія і біосфера. Головною рисою біосфери, як вважав вчений, є те, що у ній існує велика, можливо, космічна сила, планетарна дія якої не береться до уваги в уявленнях про космос, таких, що мають наукову основу. Ця сила є розум людини, спрямована й організована воля її як істоти суспільної.
В останній своїй опублікованій праці «Несколько слов о ноосфере» (1944) В.І. Вернадський визначив кілька умов, які необхідні для настання ноосфери. По-перше, людство має бути єдиним в інформаційному відношенні. По-друге, оскільки ноосфера – явище всепланетне, людство повинне прийти до повної рівності рас, народів, незалежно від кольору шкіри. По-третє, ноосфера не може бути збудована до припинення війн між народами світу.
Більше 30 років В.І. Вернадський займався вивченням радіоактивного розпаду елементів.
Ще 1910 р. він виступив на академічному зібранні з доповіддю «Задачи дня в области радия» і наголосив, що «ні одна держава і суспільство не можуть відноситися байдуже до того, яким шляхом, як і коли будуть використані джерела променевої енергії, які знаходяться у їх володінні.
У попередньому слові він писав: «Невдовзі, коли людина одержить в свої руки атомну енергію, таке джерело сили, яке дасть їй можливість будувати своє життя, як вона побажає… Чи зуміє людина скористуватися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення? Вчені не повинні закривати очі на можливі наслідки їхньої наукової праці, наукового прогресу. Вони повинні себе відчувати відповідальними за наслідки свого відкриття. Вони повинні пов’язувати свою працю з кращою організацією людства».
Як показали історичні події, пророцтво великого вченого збулося. Розум дав нам ядерний реактор, а антирозум – Хіросіму, Нагасакі, Чорнобиль. До найважливіших його праць з цього циклу належать «Биосфера» (1926), «Очерки о геохимии» (1934), «Биохимические очерки» (1940), «La biogeochimie» (1945), «The biosphere and noosphere» (1945).
Богомолець Олександр Олександрович
Богомолець Олександр Олександрович – патофізіолог, віце-президент Академії наук СРСР, Президент Академії наук Української РСР, директор Інституту експериментальної біології і патології Академії наук Української РСР
Олександр Олександрович Богомолець народився 24 травня 1881 року в Києві,в Лук’яновської в’язниці. Там у той час знаходилися в ув’язненні його мати–політична ув’язнена Софія Богомолець, засуджена до 18 років каторги, і батько,Олександр Михайлович,земський лікар, засуджений за участь в революційному русі до вислання до Сибіру на 7 років.
У травні 1909 року в Імператорській Військово-медичній академії з успіхом захистив дисертацію на тему:«До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз в здоровому і хворому організмі».Одним з опонентів був великий російський фізіолог академік І.П. Павлов, що дав високу оцінку роботі молодого ученого.
Після Жовтневої революції професор Богомолець став старшим епідеміологом Саратовського губернського відділу охорони здоров’я. У роки громадянської війни – науковий консультант санітарного управління Південно-західного фронту Червоної армії і санітарного відділу Управління залізниць Поволжя.
У 1923 році О.О. Богомолець організував першу в країні протималярійну лабораторію, яка ефективно працювала в Саратовському Заволжі.
У 1921 році О.О. Богомолець підготував і видав в Саратові підручник «Короткий курс патологічної фізіології».
У Москві Богомолець знов заявив про себе як про найбільшого ученого. Там ним написані фундаментальні наукові праці «Криза ендокринології» (1927), «Загадка смерті» (1927), «Введення у вчення про конституції і діатез» (два видання, 1928), «Про вегетативні центри обміну» (1928), «Набряк. Нарис патогенезу» (1928), «Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу» (1929), значно перероблений і розширений підручник «Патологічна фізіологія» (3-є видавництво, 1929).
Праці Богомольця в київський період життя присвячені найважливішим питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, вченням про конституції і діатез, онкології, фізіології і патології сполучної тканини і проблемам довголіття.
Крупним і неоднозначним досягненням ученого став розроблений ним метод дії на сполучну тканину антиретикулярною цитотоксичною сироваткою (АЦС, або сироватка Богомольця). Цю сироватку Богомолець ретельно розробляв і прагнув знайти їй широке застосування в боротьбі із старінням, а також для лікування самих різних захворювань.
Олександр Олександрович Богомолець створив вчення про взаємодію пухлини і організму – це уявлення кардинально змінило уявлення, що існували у той час,про пухлинне зростання.
На посту президента Академії наук Української РСР провів величезну роботу по розробці і виконанню планів наукових робіт для вирішення завдань індустріалізації країни. Крім того, він проявив себе і людиною великої цивільної мужності.
Микола Іванович Вавілов
Був директором Державного інституту досвідченої агрономії (1923–1929 р.), засновником і директором Інституту генетики Академії наук СРСР (1930–1940 р.), першим президентом Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені В. І. Леніна (1929–1935 р.), президентом Географічного суспільства СРСР. Він був членом багатьох закордонних академій.
Вавілов віддав усю свою енергію для підняття сільського господарства на новий рівень, одержавши від країни «по заслугах» – вмираючи в ГУЛАЗі від голоду, про все людство. Прагнучи довести необхідність генетики – науки, здатної створити нові сорти рослин, що врятують людство від голоду і задовольнять зростаючі потреби населення в продуктах харчування.
Забуття праць Вавілова відкинуло сільське господарство країни на кілька десятків років тому. Псевдовчення Лисенко завдало непоправної шкоди Російському сільському господарству. У сталінських катівнях Гулага гинули в саме потрібне і важке для
країни час учені зі світовими іменами – колір нашої нації. Серед них був і М.І. Вавілов.
Праці по географії рослин, за дослідження походження культурних рослин і імунітету рослин, йому в числі перших вчених у 1926 році була присуджена Ленінська премія. За географічний подвиг його експедиції по Афганістану, він був нагороджений Географічним суспільством СРСР золотою медаллю імені М.М. Пржевальська.
Ім'я Вавілова поміщено на першій сторінці найбільшого міжнародного журналу «Heredity» («Спадковість») поряд з іменами Дарвіна, Линнея, Менделя.
Микола Федорович Гамалія
Велика заслуга в розвитку імунології, теорії інфекції належить М.Ф. Гамалії, відкрившому також явище бактеріофагії.
Микола Федорович Гамалія – видатний вчений, мікробіолог, епідеміолог, інфекціоніст. Народився 5 лютого 1859 року в Одесі. Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1880 рік), а в 1883 році, по закінченню Воєнно-медичної академії в Петербурзі, займався питаннями бактеріології туберкульозу і сибірської язви.
У 1886 році Гамалія працював у Парижі у видатного французького вченого Луї Пастера, вивчаючи щеплення проти сказу. В цьому ж році він разом з І.І.Мєчніковим заснував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію і вперше в Росії впровадив вакцинацію людей проти сказу.
Велика заслуга М. Гамалії належить не тільки у вивченні сказу, але і багатьох інших захворювань, зокрема – холери і чуми. В 1892 році він захистив докторську дисертацію на тему «Етіологія холери з точки зору експериментальної патології», яка була опублікована в 1893 році.
В 1888 році Микола Федорович відкрив холероподібний пташиний вібріон. Запропонував вакцину проти холери людини; розробив комплекс санітарно-гігієнічних міроприємств по боротьбі з холерою.
В 1892 році вчений відкрив явище спонтанного розчинення мікробів, яке зумовлене дією вірусів бактерій – фагів.
В 1908 році Гамалія перший доказав, що висипний тиф передається вошами. Багато працював по профілактиці висипного та поворотного тифів, холери, віспи та інших інфекційних захворювань.
В 1910 році він перший висловив значення дезінфекції (знищення комах) для ліквідації висипного і поворотного тифів. По ініціативі Гамалії і за допомогою розробленого ним методу приготування вакцини проти віспи в 1918 році в Петрограді було введене загальне віспощеплення, а потім прийняте по всій країні відповідно декрету від 10.04.1919 року.
М. Гамалія – автор більше 300 робіт, значна частина яких присвячена проблемам сказу та холери. Його дослідження присвячені також вивченню інфекції і імунітету, мінливості бактерій, профілактиці висипного тифу, віспи, чуми та інших захворювань.
В останні роки життя вчений розглядав питання загальної імунології, вірусології, вивчав віспу, грип, інтенсивно розглядав проблему специфічного лікування туберкульозу. В 1942 році ним було запропоновано метод профілактики грипу шляхом обробки слизової оболонки носа препаратами олеїнової кислоти.
Заболотний Данило Кирилович
У 1897 р. брав участь в експедиції з вивчення чуми в Індії, Аравії. В наступні роки керував експедиціями з вивчення спалахів чуми в Монголії, Китаї, на Забайкаллі, в Ірані, Аравії, Месопотамії, в Киргизьких степах, Поволжі, Туркестані, Шотландії, Маньчжурії та ін.
Д.К. Заболотний опублікував понад 200 праць, присвячених головним чином вивченню трьох інфекційних хвороб – чуми, холери й сифілісу. Його наукові висновки базувались на багатющому фактичному матеріалі, на подвижницькій практичній боротьбі з інфекційними захворюваннями.
Він проводив практичні заняття зі студентами і продовжував дослідження збудників черевного тифу, розпочаті ще на Поділлі, газової гангрени тощо. Праця в лабораторії та практична робота лікаря сприяли формуванню наукової концепції Д.К. Заболотного щодо вивчення і боротьби з епідеміями інфекційних хвороб.
Велике значення в його становленні як епідеміолога зі світовим ім’ям мала його активна участь у протиепідемічних експедиціях. Першою була експедиція в Індію, де у 1896 р. спалахнула епідемія чуми.
За три місяці роботи було одержано важливі результати з питань епідеміології чуми та засобів боротьби з нею.
Під час цієї експедиції Д.К. Заболотний розробив гіпотезу про існування у природі осередків чуми, де зберігаються мікроби в період затухання епідемії.
- Важливим результатом проведених експедицій стали фундаментальні наукові праці Д.К. Заболотного «Чума (Pestis bubonica), епідеміологія, патогенез і профілактика» (1907), «Дослідження чуми» (1899–1901), «Легенева чума в Маньчжурії 1910–1911 рр.» та ін.
- Д.К. Заболотний ретельно вивчив збудника чуми, описавши форми хвороби, опрацював питання про виготовлення протичумних вакцин і сироваток, виявив природні вогнища чуми. Результати його досліджень дали можливість впровадити раціональні запобіжні заходи і створити мережу протичумних закладів. Довів ефективність попередньої імунізації проти захворювання холерою.
- Опрацював також актуальні проблеми газової гангрени, дифтерії, черевного та висипного тифу, дизентерії, малярії, грипу тощо. Д.К. Заболотний слідом за Л. Пастером багато зробив у вивченні та трактуванні ролі мікробіологічного чинника, біологічних властивостей збудників різних захворювань у виникненні, розвитку та згасанні епідемій. Вчений органічно поєднував мікробіологію і епідеміологію. Він вважав, що мікробіологічний чинник зумовлює специфічні особливості епідемій на тлі різних умов середовища.
Прийняття цього постулату в епідеміології мало принципове значення. Д.К. Заболотний створив велику наукову школу, внесок якої у справу боротьби з епідеміями, в розробку наукових підвалин епідеміології дуже значний.
Навашин Сергій Гаврилович
радянський ботанік, цитолог та ембріолог рослин. Відкрив подвійне запліднення (1898) у покритонасінних рослин. Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Довгий час жив і працював у Києві, створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин.
Академік АН СРСР (1918; член-кореспондент 1901), академік АН УРСР (1924). Після закінчення Московського університету (1881) викладав у ньому, після того в Петровськой сільськогосподарській академії і Петербурзькому університеті.
Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин.
Сергій Гаврилович Навашин працював здебільшого у галузі хімії, а також цитології, ембріології та морфології рослин.
Дослідив у берези механізм проникнення пилкової трубки в насінну бруньку через її підставу – дно п; проходження трубки у вільхи, в’яза, волоського горіха та згодом довів наявність халазогамії і у інших дно покривних рослин.
Фундаментальне значення мало відкриття їм у покритонасінних рослин подвійного запліднення, що пояснило природу їх триплоїдного ендосперма, а також природу ксеній. Заклав основи вчення про морфологію хромосом та її таксономічне значення.
Пирогов Микола Іванович
Основи сучасної воєнно-польової хірургії заклав М.І. Пирогов. Свої спостереження і наукові дослідження з питань воєнно-польової хірургії він виклав у декількох роботах: «Початки загальної і воєнно-польової хірургії» (1864), «Звіт про відвідування військово-санітарних установ у Німеччині, Лотарингії й Ельзасу» (1871), «Лікарська справа і приватна допомога на театрі війни в Болгарії й у тилу діючої армії».
М.І. Пирогов у 1847 р. при облозі аулу Салти вперше застосував наркоз на війні у вигляді інгаляцій хлороформу і ректального введення ефіру. Ефірний наркоз ознаменував початок нової епохи в розвитку воєнно-польової хірургії, значно розширив хірургічні можливості.
У 1854 р. він першим використовував гіпсову пов'язку на театрі воєнних дій у Севастополеві як засіб транспортної і лікувальної іммобілізації, що дало можливість ширше ставити показання до лікування поранених і, що зберігає кінцівки, істотно обмежити первинні ампутації, що вважалися основною операцією при вогнепальних переломах кісток і ушкодженнях суглобів.
М.І. Пирогов дав класичний опис травматичного шоку, що і зараз цитується в підручниках як неперевершене по точності, образності і повноті відображення клінічної картини цього важкого ускладнення вогнепальних ран.
Вперше в історії воєн він залучив для надання допомоги пораненим у бойових умовах сестер милосердя (медичних сестер), що потім брали участь практично у всіх великих війнах.
Упровадив загальне знеболювання при операціях у воєнних умовах. Застосування гіпсової пов'язки сприяло впровадженню органозберігаючого принципу при лікуванні вогнепальних поранень. Все це дає можливість стверджувати, що М.І. Пирогов являється основоположником воєнно-польової хірургії.
ВИСНОВКИ
Таким чином, одна з центральних проблем, яка постає перед сучасною біологією – проблема взаємовідносин людини та навколишнього середовища. Вже у стародавні часи люди розуміли, що неможливо тривалий час нехтувати законами природи, які підтримують у рівновазі все величезне біологічне різноманіття нашої планети. У XVII столітті англійський філософ Френсіс Бекон писав: «Ми не можемо керувати природою інакше, ніж підкоряючись їй». На необхідність уникнення всеосяжної екологічної кризи наголошував видатний український учений Володимир Іванович Вернадський. Не буде перебільшенням сказати, що сучасна біологія (від грец. біос – життя, логос – наука) – одна з найважливіших для людства природничих наук. Це пов'язано з тим, що саме біологія є основою медицини – науки, одним із напрямків якої є обґрунтування методів запобігання хворобам людини та зміцнення її здоров'я; це наукова база для сільського господарства й виробництва продуктів харчування, дефіцит яких на земній кулі стає все відчутнішим. За допомогою сучасних біотехнологій вже найближчим часом можливий перехід на біопаливо, що, на думку вчених, при потребі допоможе подолати енергетичну кризу. І взагалі, саме біологія – ключ до гармонійного існування природи й людини, що є обов'язковою умовою не тільки сталого розвитку сучасної цивілізації, а й існування людства. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/rekordi-ginesa-roslin-i-tvarin.html | "Рекорди Гінеса рослин і тварин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/97db1e497193fc144a953373feea15a4.pptx | files/97db1e497193fc144a953373feea15a4.pptx |
Рекорди Гінеса рослин і тварин
Найбільший собака у світі
Німецький дог на прізвисько Зевс зі штату Мічиган потрапив до Книги рекордів Гіннесса як найбільша собака у світі. Трирічний пес досягає 1 метра 10 сантиметрів, а важить близько 70 кілограмів. Рекорд буде занесено в нове видання Книги рекордів, яке вийде в 2013 році. Щодня Зевс з’їдає 14-кілограмовий мішок сухого корму.
«Найчастіше в мене запитують – що це, собака або кінь?» – Каже господар пса Денис Дурлаг. За його словами, якщо собака наступає людям на ногу, це завдає їм сильний біль. Пес може самостійно дотягнутися до крана, щоб попити води.
Попередній рекорд був також встановлений німецьким догом. Гігантський Джорж – так звуть колишнього рекордсмена – був «зростом» 1 метр 8 сантиметрів. Таким чином, він всього на дюйм менше Зевса.
Дивовижна Вікторія регія
Пам’ятаєш, як в одному мультфільмі Дюймовочка втікала від нареченого-жаби, пливучи на листочку латаття? Чи не хотів би і Ти разом з нею з вітерцем прокататися річковими хвилями? Якщо так, то радій — мріїздійснюються! У річках Південної Америки росте дивовижна рослина Вікторія регія — найбільше латаття у світі. Воно може стати прекрасним водним транспортом для Тебе і Твоїх друзів.
Таке незвичайне ім’я водна лілія отримала в 1837 році на честь молодої англійської королеви Вікторії, яка того ж року зійшла на трон.
Важко повірити, проте латаття здатне витримувати вагу до 50 кілограмів. Діаметр може досягати 2-х метрів. Саме тому місцеві жителі іноді використовують його замість одномісного човна, щоб перебратися на інший берег річки.
Латаття вражаючих розмірів уперше відкрив німецький натураліст Едуард Пеллінг у 1832 році. Це сталося неподалік від місця, де річка Тефе зливається з красунею-Амазонкою.
Квітка Вікторії амазонської (це її друга назва) розпускається раз на рік і лише вночі, а рано вранці її пелюстки закриваються, і вона ховається під воду. Цвіте латаття протягом трьох днів, поступово змінюючи колір цвіту від ніжно-білого до рожевого або фіолетового. Потім квітка ховається під воду і більше на поверхню не виходить.
Зустріти цю незвичайну рослину можна лише на річці Амазонка в Бразилії та Болівії, а також у річках Гаяни (Південна Америка). Ніде в світі Вікторія амазонська більше не росте.
Латаття має надійний захист від травоїдних риб — зовнішня сторона його листя покрита великими, гострими шипами. Вікторія амазонська може прожити цілих 5 років. Її листя із загнутими краями нагадує блюдце, зайва вода з якого витікає через невеличкі отвори по боках. Місцеві називають рослину «апоною», що в перекладі означає «сковорідка для птахів». І справді, вони дуже схожі, чи не так?
За свої колосальні розміри Вікторія регія навіть до Книги рекордів Гіннеса потрапила як «найбільша квіткова рослина на Землі».
Гігантський короткомордий ведмідь
На сьогоднішній день полярний ведмідь є найбільшим ведмедем на Землі, його зріст складає більше двох метрів. Але це все ж істотно менше самого великого ведмедя, яким, за припущенням, є Південно-американський гігантський короткомордий ведмідь.
Вважається, що цей ведмідь, відомий як Arctodus, досягав ваги 1136 кг і зросту 3,5 м, що навіть більше, ніж на зображенні. Експерти кажуть, що він мешкав у Південній Америці від 2 мільйонів до років 500 тисяч тому. Ґрунтуючись на дослідженні скелета, знайденого у 1935 році в Аргентині, National Geographic заявляє, що немає нічого, що хоча б трохи нагадувало цього потужного хижака.
Гігантський водний скорпіон
Боїтеся жуків? Тоді це створіння може стати вашим нічним кошмаром. Нещодавно виявлений гігантський водний скорпіон, відомий як Jaekelopterus rhenaniae, міг досягати двох метрів у довжину. Він жив близько 400 мільйонів років тому. Експерти вважають, що гігантський скорпіон міг розвинутися до такої довжини в “еволюційній гонці озброєнь” з панцирними рибами. Деякі фахівці кажуть, що це давно вимерле створіння було прабатьком нинішніх сухопутних скорпіонів.
Дякуємо за увагу!!
Керівник:
Тетяна Віталіївна
Готували:
Макаренко Галина
Гнатюк Людмила |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vitamini-fruktoviy-salat.html | "Вітаміни. Фруктовий салат" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/54/e77591eccee9605c17b2ca2b6b96ceae.pptx | files/e77591eccee9605c17b2ca2b6b96ceae.pptx | Вітаміни
Вітаміни є незамінними елементами, необхідними для росту, розвитку й життєдіяльності людини. Більшість вітамінів в організмі не синтезується, джерелом їх звичайно є зовнішнє середовище
Вітаміни класифікуються як водорозчинні (легко розчиняються у воді) та жиророзчинні (розчиняються у жирах та засвоюються у кишечнику за допомогою ліпідів). Водорозчинні вітаміни як правило легко виділяються організмом. Кожний вітамін зазвичай бере участь у багатьох реакціях, тому може мати багато функцій.
Водорозчинні вітаміни
Жиророзчинні вітаміни
До жиророзчинних відносяться вітаміни А, Е, К, D, F.
Всі жиророзчинні вітаміни краще засвоюються з їжі, якщо є продукти, що їх містять, разом з жиром. Враховуйте цю особливість при прийомі їжі.
Вітаміни у великих дозах вкорочують життя. У дослідженні датських вчених з підтвердження цього факту взяло участь понад 250 000 добровольців. З'ясувалося, що біодобавки в невгамовних кількостях призводять до підвищення рівня вітамінів і антиоксидантів в крові. Гіпервітаміноз може привести до блювоти, зневоднення і навіть спеку і вимагає терапевтичного втручання.
Велика роль окремих овочів в забезпеченні організму людини вітамінами, оскільки вони беруть участь в самих різних процесах життєдіяльності. Вони прискорюють обмін білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, нормалізують водний обмін. При всілякому складі харчових продуктів, широкому включенні в живлення людини всіляких овочів, правильній кулінарній обробці можна повністю забезпечити фізіологічну потребу організму у вітамінах.
Цікаві факти про вітаміни:
1. Вітамін С не підходить для профілактики застуди і може бути небезпечний для здоров'я. Також він – не такий корисний, як вважали раніше. Тривалий прийом великої кількості аскорбінової кислоти і зовсім може привести до безсоння, пригнічення синтезу інсуліну, погіршення роботи нирок і підвищення тиску.
2. З початку 1970-х років двічі нобелівський лауреат Лайнус Полінг своєю активною пропагандистською діяльністю добився того, що в суспільстві зміцнилася думка, ніби регулярний прийом вітамінів може понизити ризик розвитку раку. Проте наукові дослідження це не підтверджують. Більше того, прийом вітамінних добавок в деяких випадках зв'язують з підвищеним ризиком появи цього захворювання.
3. Надлишок мінералів призводить до сечокам'яної хвороби та атеросклерозу. У зарубіжних препаратах часто додається зайва кількість мінералів, що в передозуванні призводить до сечокам'яної хвороби і навіть провокує атеросклероз |
https://svitppt.com.ua/biologiya/viroschuvannya-eliti-zernovih-kultur-ukraini.html | "Вирощування еліти зернових культур України" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/a23c05e2f84a16629570b66f245e1381.pptx | files/a23c05e2f84a16629570b66f245e1381.pptx | Вирощування еліти зернових культур України
1. Загальна характеристика зернового господарства України
Провідне місце в складі АПК України займає зерно-промисловий комплекс.
Він об'єднує галузі, що займаються виробництвом зернових, їх заготівлею, переробкою, обслуговуванням сільськогосподарського та переробного ланок. Сільськогосподарське ланка представлено вирощуванням зернових культур. Хлібоприймальні підприємства здійснюють заготівлю і зберігання зерна. До складу переробного ланки входять борошномельно-круп'яні, комбікормові і хлібопекарні виробництва.
Основу комплексу складає зернове господарство!
Зерновим культурам належить важлива роль в усіх областях України, особливо в областях Степовій і Лісостеповій зон. Навіть в Закарпатській і Івано-Франківській областях, де частка зернових культур є найнижчою в Україні, вони займають близько 40% посівних площ.
Головна зернова культура в Україні –
озима пшениця.
Найбільш сприятливі грунто-кліматичні умови для її вирощування склалися в областях Степовій і Лісостеповій зон, де ця культура займає половину-площ, відведених під зернові.
В областях Поліської зони питома вага посівів озимої пшениці значно нижче.
Важливою зерновою культурою є –
озиме жито.
Ця культура займає друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ під озимі.
Основні райони вирощування озимого жита знаходяться на Поліссі та в західних областях Лісостепової зони.
Велике продовольче значення мають: гречка, просо і рис;
хоча в структурі посівних площ зернових культур вони займають лише близько 5% ".
Гречка є однією з найцінніших круп'яних культур.
На її розміщення впливає підвищена потреба цієї рослини в волозі. Тому основні площі посівів гречки зосереджені на Поліссі та в Лісостепу і зовсім зникають у південному Степу.
Просо в Україні є однією з страхових культур завдяки пізнім рядкам сівби.
Воно відноситься до посухостійких круп'яних і дає відносно високі врожаї, особливо в посушливі роки.
Основні посіви його розміщені в Лісостеповій, а також в північних і центральних областях Степовий зони.
Новою для України зерновою культурою є рис.
В Україні його вирощують тільки на поливних землях, де він дає високі та стабільні врожаї.
Зрошувальна меліорація в південній частині України сприяла розширенню його посівів.
Зернове господарство має важливе значення і для розвитку тваринництва. Фуражне зерно складає більше 40% валового збору зернових культур. Основними зернофуражними культурами в Україні є ячмінь, овес, кукурудза і зернобобовий горох, вика, люпин.
Такі культури, як ячмінь, кукурудза і горох, використовуються і для продовольчих цілей. Яровий ячмінь вирощують в усіх областях України. Зерно ячменю має високі кормові якості, використовується також як сировина в пивоварній промисловості, фармацевтичній, хлібопекарській, спиртовій і кондитерській галузях.
Кукурудзі належить важлива роль у забезпеченні тваринництва концентрованими кормами.
Найбільші посівні площі під цією культурою розміщені в областях Лісостепової і Степової зон.
Вирощують кукурудзу також на Закарпатті і Прикарпатті.
Промислове ланка зерно-промислового комплексу забезпечує зберігання і переробку зерна.
Основними галузями зернопереробної промисловості є: борошномельно-круп'яна, комбікормова і хлібопекарська.
Продукція зернового господарства транспортабельна. Тому підприємства, що виробляють хлібопродукти, розміщуються у місцях їх споживання.
Потужні підприємства по виробництву борошна і хліба розміщені в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших великих містах.
Хлібозаводи є в усіх середніх і малих містах селищах міського типу і великих селах. Розвиток борошномельної і хлібопекарської промисловості залежить від потреб в хлібопродуктах
2. Стратегія вирощування пшениці у ринкових умовах України
Україна має всі необхідні передумови для вирощування високих врожаїв зернових культур, валові збори високоякісного зерна яких в абсолютній більшості років можуть досягати 60 млн. тонн, з яких на частку пшениці повинно припадати 25-30 млн. тонн, по меншій мірі. Для цього є всі без винятку передумови. Перш за все, це наші чорноземи. У цілому, сприятливі погодно-кліматичні умови дозволяють культивувати більш урожайну, ніж яра, озиму пшеницю.
Ми маємо потужну промисловість для випуску мінеральних, в першу чергу, найбільш дефіцитних і енергетично дорогих азотних добрив. Незважаючи на значно гірше, в порівнянні з абсолютною більшістю зерно-випускаючих держав світу, матеріально-технічне забезпечення селекційних програм і теоретичних біологічних досліджень, вітчизняна селекція пшениці знаходиться на високому рівні, а ряд теоретичних напрямків досліджень (біохімічна генетика якості зерна, фізико-хімічна природа якості клейковини і тесту, генетика насіння) визнаються пріоритетними в світі.
У той же час, Україні не більше ніж на 25-40% використовує свої потенційні можливості щодо отримання прибутку від вирощування пшениці. Найбільші втрати у всьому ланцюжку суб'єктів зернового господарства при цьому несе селянин. Саме це обумовлює наступні загальнодержавні негативні наслідки і збитки або далеку від можливої прибуток у всіх причетних до внутрішнього і зовнішнього ринків зерна.
Селянин, отримуючи в середньому 20-25 ц / га зерна в 70-80% випадках шостого-четвертого класів з дуже високою його собівартістю, залишається практично без прибутку. Він не має можливості інтенсифікувати своє виробництво і практично останні 40 років тупцює на одному місці. За цей час всі наші західні сусіди збільшили врожайність пшениці та інших зернових культур у 2-3 рази.
Логічно у мене постає запитання:
"У чому причини такого стану речей і що потрібно зробити, щоб поліпшити ситуацію в нашому зерновому господарстві?".
На наше глибоке переконання, головною причиною низької ефективності зернового господарства взагалі і стану вирощування і використання пшениці, зокрема, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є екстенсивна технологія вирощування пшениці. Її збереження у ринкових умовах і консервація існуючих відносин між селянином і споживачем зерна будь-якого рівня загрожує катастрофою всьому сільському господарству. Єдиним виходом з цього стану є невідкладне впровадження інтенсивної, а насправді, нормальної за сучасних умов технології вирощування пшениці як найбільш вибагливої культури сівозміни.
Основні елементи стратегії вирощування пшениці в ринкових умовах
Стратегія вирощування пшениці у ринкових умовах повинна бути гнучкою і визначатися особливостями погодних умов року. Можна виділити два основних типи років - несприятливі і сприятливі. У сприятливі роки треба робити максимум можливого для отримання найбільшого врожаю найвищої якості, а у несприятливі - намагатися зменшити можливі втрати. Ми ж традиційно в таких ситуаціях все робимо навпаки.
Особливості вирощування пшениці в роки з несприятливими кліматичними умовами
Несприятливі роки, в свою чергу, чітко поділяються теж на два типи. До першого з них відносяться роки з надзвичайно посушливим кінцем літа і таким же першим місяцем осені, якщо навіть на найкращих попередниках не вистачає вологи в грунті для своєчасного отримання нормальних кущистих сходів.
До другого типу несприятливих для пшениці років ми відносимо ті з них, коли тепла і сприятлива для вегетації пшениці погода восени, як правило, дуже рано (жовтень - листопад) раптово змінюється дуже холодною погодою з температурою повітря -12-14 ° С.
У таких випадках у пшениці не відбувається так звана гарт рослин і всі посіви гинуть практично повністю.
Проблеми насінництва пшениці та інших зернових культур
Зернове господарство будь-якого великого зернового держави не можна уявити без високорозвинених селекції та насінництва. Вище підкреслювалося, що вітчизняна селекція пшениці розвивається успішно. Значно гірші справи з насінництвом. Контроль методами електрофорезу, а також грунтового контролю засвідчують, що засміченість значної кількості партій еліти перевищує допустимі норми в десятки разів. Викликано це тим, що дозвіл на вирощування еліти того чи іншого сорту отримують десятки господарств, а права контролю цих партій насіння інститути - оригінатора сортів не мають. Ми вважаємо, що цей недолік нашого законодавства необхідно усунути. Інститут-оригінатор повинен мати відповідні важелі для контролю елітного насіння своїх сортів у всій Україні і нести за це повну відповідальність.
Катастрофічний шкоди завдають насінництву року, коли посіви вимерзають. При цьому питома вага загибелі нових сортів значно більший. У поточному році загибель посівів настільки висока, що виникла загроза нестачі насіння для посіву восени навіть широко розповсюджених сортів пшениці.
Величезні помилки ми щорічно робимо, коли не створюємо страхових фондів надлишків нереалізованих восени насіння пшениці, які повинні зберігатися, принаймні, до кінця березня, коли повністю зникне загроза загибелі посівів від морозу. Те ж саме стосується і насіння ярих зернових культур. Науково-дослідні господарства, як показала практика, зберігати таку велику кількість насіння не можуть внаслідок економічного характеру і переводять їх у товарне зерно. Викупити ці насіння держава не може.
Єдиним виходом із цього становища є викуп такого насіння комерційними структурами хоча б за ціною товарного зерна. Навесні ці насіння можуть бути реалізовані як товарне зерно, а при загрозливих ситуаціях вони повинні зберігатися як насіння для посіву восени і, зрозуміло, реалізовуватиметься за ціною насіння. За таких умов комерційним структурамекономічні втрати не загрожують. Те ж саме стосується і насіння ярих культур. Друге зауваження.Пропозиції щодо закупівлі насіння пшениці за кордоном неприйнятні - знайти за кордоном насіння пристосованих до умов України сортів пшениці неможливо. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vitamini-grupi-v.html | "Вітаміни групи В" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/82cade061824b71648d2c3725c79e8c1.pptx | files/82cade061824b71648d2c3725c79e8c1.pptx | Підготувала
Учениця 11 класу
Білогур Ірина.
Вітаміни групи В.
Вітамін B відноситься до ряду водорозчинних вітамінів, і відіграє ключову роль у забезпеченні нормального функціонування мозку і нервової системи,також формування крові. Вітамін В бере участь у метаболізмі кожної клітини людського організму,особливо у синтезі та регулюванні ДНК,а також регулює виробництво енергії та синтез жирних кислот в організмі. Ця група вітамінів включає вітаміни В1, В2,В3,В5,В6,В9,В12.
Вітамін В1.
Вітамін В1,або тіамін відіграє відіграє важливу роль у білковому і вуглеводному обміні, підтримує нормальне функціонування центральної і периферійної нервової системи, а також травної та ендокринної систем, бере участь у збільшенні кишкової абсорбції жиру.
Завдяки своїм властивостям вітамін В1 сприяє накопиченню глікогену в печінці. Він також підтримує здоров'я нервової системи в цілому, підвищує м'язовий тонус, допомагає захистити організм від інфекцій, корисний при нервових розладах.
Дефіцит вітаміну В1 проявляється в різних нервових розладах, зниженні загальної працездатності, виникненням серцевих захворювань, і шлунково-кишкових розладів. Важкі форми нестачі вітамінів (авітамінози) можуть призвести до початку хвороби «Бері-бері».
Добова норма вітаміну В1 складає 0,5 міліграма на кожну 1000 калорій.
Продукти з великою кількістю тіаміну:
Вітамін В2.
Вітамін В2 або рибофлавін ще називають «двигуном організму».
Вітамін В2 відноситься до водорозчинних і легко всмоктується в організмі. Рибофлавін руйнується під дією світла, погано розчинимо у воді, руйнується під дією тепла.
Вітамін В2 грає важливу роль в роботі зору, дозволяє швидко адаптуватися в темноті, знижує втому очей, запобігає катаракті. Також вітамін B2еобходім для утворення еритроцитів, антитіл, для регуляції зростання і репродуктивних функцій організму.
Важливийздорової шкіри і слизистих оболонок, нігтів,зростання волосся і в цілому для здоров'я всього організму, включаючи функцію щитоподібної залози.
Недостатня кількість вітаміну В2 призводить до зниження апетиту,схуднення,загальної слабкості, головного болю,зниження тактильної та больової чутливості,різі в очах, порушення сутінкового зору,болючості в куточках рота і на нижній губі,запаморочення, безсоння, уповільненої розумової реакції.
Добова норма вітаміну В2 складає від 1 до 1,8 мг на добу.
Продукти,які містять рибофлавін.
Вітамін В3.
Ніацин (вітамін В3, нікотинова кислота) - це єдиний вітамін, який традиційна медицина відносить до ліків, його часто називають «вітаміном спокою»
Ніацин відноситься до водорозчинних і легко всмоктується в організмі.
Ніацин ефективно знижує рівень холестерину, нормалізує концентрацію ліпопротеїнів крові і підвищує вміст ЛПВЩ, що мають антиатерогенну ефектом. Розширює дрібні судини (у тому числі головного мозку, покращує мікроциркуляцію крові, чинить слабку антикоагулянтну дію. Життєво важливий для підтримки здорової шкіри, зменшує біль і покращує рухливість суглобів при остеоартриті, надає м'яку седативну дію і корисний при лікуванні емоційних і психічних розладів, включаючи мігрень, тривогу, депресію, зниження уваги і шизофренію. А в деяких випадках навіть пригнічує рак.
Дефіцит вітаміну В3 призводить до швидкої стомлюваності,втрати апетиту,слабкості м’язів,нетравлення шлунка та безсоння.
Найнебезпечніша форма дефіциту вітаміну В3 - це пелагра.
Добова норма вітаміну В3 для людини складає приблизно 15мг-1 г.
Продукти,які містять добову норму нікотинової кислоти:
Вітамін В5.
Пантотенову кислоту (вітамін В5) ще називають «вітаміном краси» .Вітамін В5 бере участь у найважливіших процесах катаболізму і анаболізму в організмі.
Вітамін В5 відіграє важливу роль у формуванні антитіл, сприяє засвоєнню інших вітамінів, а також стимулює в організмі виробництво гормонів надниркових залоз, що робить його потужним засобом для лікування артритів, колітів, алергій і хвороб серцево-судинної системи. Синтезує в організмі життєво важливі жирні кислоти, статеві гормони і гормони росту, холестерин, гістамін, ацетилхолін, гемоглобін. Єдиний з вітамінів добре всмоктується при нанесенні на шкіру, тому використовується в ліках від опіків, а також у косметичних засобах.
При пантотенневій недостатності знижується опірність організму до інфекції, часто виникають гострі респіраторні заболевания.При гіповітамінозу є головні болі,нудота,м'язові болі,оніміння пальців ніг,захворювання тонкого кишківника,виразки 12-палої кишки.
Добова норма вітаміну В5-від 0,4 до 0,8 г на добу.
Продукти з високим вмістом пантотеневої кислоти:
Вітамін В6.
Вітамін В6(піридоксин) іноді називають «вітаміном-антидепресантом», завдяки його участі у синтезі гормону серотонина. Вітамин В6 відноситься до водорозчинних, швидко виводиться з організму (приблизно протягом 8 годин після прийому), не накопичується в організмі і повинен постійно поповнюватися.
Як і інші вітаміни групи В відіграє важливу роль в обміні речовин, бере участь у синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, гістаміну, глютамінової кислоти, ГАМК, знижує рівень холестерину і ліпідів у крові,покращує скоротливість м'язів сердца.Вітамін В6 відповідає за утворення антитіл, бере участь у синтезі нейромедіаторів,необхідний для нормального функціонування нервової системы.
Також перешкоджає процесам старіння, завдяки правильному синтезу нуклеїнових кислот, зменшує спазми і судоми м'язів, оніміння кінцівок, діє як натуральне сечогінний засіб, допомагає запобігати різні шкірні розлади.
Недолік піридоксину веде до зниження такого показника функціонування імунної системи, як кількість Т-лімфоцитів.
Дефицит вітаміну В6 призводить до дратівливості ,появи себорейного дерматиту,метеоризму,появі каменів у нирках і периферичного невриту.
Характерними симптомами є запалений червоний язик, тріщини в кутах рота і відчуття оніміння і поколювання в кистях і стопах.
Добова норма складає віж 1,5 до 2,5 мг.
Продукти,що містять піридоксин:
Вітамін В9.
Вітамін В9 відноситься до групи водорозчинних вітамінів. Вітамін В9 позначає насправді групу споріднених сполук: фолієва кислота , фолацин , фолати .
У високих дозах фолієва кислота має естрогеноподібним дією , сповільнюючи настання менопаузи і послаблюючи її симптоми , дозволяючи коригувати у дівчат -підлітків статевий розвиток .
А регулярне вживання з їжею рекомендованої дози вітаміну В9 зменшує ризик інсульту і серцево -судинних розладів , нормалізує кров'яний тиск і знижує рівень холестерину в крові.
При нестачі фолієвої кислоти людини може переслідувати відчуття пригніченості, а також він має труднощі з вирішенням будь-яких сформованих проблем. У таких ситуаціях в кров викидається значно більшу кількість адреналіну, ніж зазвичай - отже, знижується активність і енергійність людини, і він стає дратівливим і агресивним. Іноді брак вітаміну В9 може навіть призвести до серйозних психічних захворювань.
Для того, щоб здоров'я було в повному порядку, достатньо вживати фолієву кислоту в мінімальних дозах. Для дорослих людей оптимальна добова норма цього вітаміну складе 200 мг на добу, проте приймати його необхідно регулярно. Під час вагітності може знадобитися збільшення дозування в два або три рази.
Продукти з високим вмістом фолієвої кислоти:
Вітамін В12.
Вітамин В12(ціанокобаламін) ще називають «червоним вітамином» .
Вітамін В12 - єдиний водорозчинний вітамін , здатний акумулюватися в організмі , накопичуючись в печінці , нирках, легенях і селезінці.
Вітамін В12 запобігає появі анемії , важливий для нормального зростання і поліпшення апетиту , підсилює імунітет , відіграє важливу роль у регуляції функції кровотворних органів , збільшує енергію , підтримує нервову систему в здоровому стані , покращує концентрацію , пам'ять і рівновагу , знижує дратівливість.
Ціанокобаламін є одним з речовин , необхідних для здоров'я репродуктивних органів чоловіків і жінок.
Соддержаніе оптимального рівня цього вітаміну сприяє нормалізації кров'яного тиску , стабілізації роботи мозку і нервової системи , подолання безсоння , запобігання депресії і старечого недоумства , і навіть допомагає стримувати розвиток захворювання у людей хворих на СНІД.
Симптомами гіповітамінозу є: погана засвоюваність їжі , розширення печінки , хронічна втома , дратівливість , депресія , запаморочення , дзвін у вухах , сонливість , головні болі , утруднене дихання , розлади зору , галюцинації , втрата пам'яті.
Також пернициозная анемія , неврологічні розлади , імунодефіцити , гастродуоденіти , виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.
Навіть невелике зниження вмісту цианокобаламіна в крові в порівнянні з нормою може завдати значної шкоди мозку і нервовій системі .
Рекомендована доза для дорослих - 3 мкг.
Продукти з вмістом вітаміну В12:
Вітаміни групи В,як ми вже з’ясували,дуже корисні для здоров’я людини. Зараз існує багато комплексів таких вітамінів,і хоч вони поступаються своїми якостями природнім,є незамінними при гіповітамінозі.
Щоб поповнинти їх запас в організми,їх приймають курсами,дози призначає лікар. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ruhova-aktivnist-i-zdorovya.html | "Рухова активність і здоров’я" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/d9a7d3783bb20e80f1849983b9e04618.pptx | files/d9a7d3783bb20e80f1849983b9e04618.pptx | Рухова активність і здоров’я
Кирлейза Софія 11-А
Як ви думаєте, якщо порівняти активних і неактивних людей, хто з них швидше стомлюється? Саме ледачі стомлюються раніше усіх. Отже, якщо ви почуваєте млявість, слабість, швидко стомлюєтеся - вам треба стати більш активним і рухливим. Рух - це здоров’я!
Актуальність теми полягає у тому, що поряд з нераціональною організацією режиму харчування однією з важливих причин передчасного старіння і порушення нормальної функціонування організму є недостатня рухова активність. Малорухливий спосіб життя призводить до зміни стану серцево-судинної системи, яка є одніею з найбільш слабких ланок організму. Недостатня рухова активність у певній степені обумовлена сучасним способом життя, автоматизацією виробництва. Через це і виникає необхідність у вишукуванні найбільш раціональних фізіологічних методах боротьби з нестачею рухової активності. Вона стимулює ріст і розвиток усіх систем органів організму. Зазначене вище дозволяє дійти висновку про теоретичне і практичне значення даної проблеми.
Японські дослідники розрахували, що для нормального активного стану організму і підтримки здоров'я, людина повинна робити щодоби до 10000 кроків, тобто при середній ширині кроку 70-80 см проходити за день 7-8 км. Тисячоліттями життя людей було пов'язане переважно з фізичною працею, на яку припадало до 90% зусиль. За роки останнього століття склалися інші співвідношення, виник дефіцит рухової активності.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичній перевірці впливу занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини.
На початку роботи було висунуто гіпотезу - заняття оздоровчою фізичною культурою, спортом; ведення здорового способу життя сприятиме підвищенню працездатності, уповільненню процесів старіння, позбавлення вікових фізіологічних недуг.
Фізкультура в дитячому садку передбачає спеціально організовані заняття. Зазвичай, їх проводять кілька разів на тиждень, тривалістю не більше 20 хвилин, у першій половині дня. Необхідно відзначити, що фізкультура в дитячому садку сприяє всебічному розвитку дитини, розвиваючи у нього не тільки фізичні, але і такі розумові здібності, як увага, мислення, сприйняття. Крім цього, дана діяльність вчить працювати в команді, часто сприяє згуртуванню колективу.
Висновок
На основі проведених досліджень ми підтвердила гіпотезу. Заняття оздоровчою фізичною культурою справді сприяють підвищенню працездатності, уповільненню процесів старіння, позбавлення вікових фізіологічних недуг. Фізична активність, заняття фізкультурою і спортом позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи. Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність “відтягнути” старість і безпомічність. І як показали досліди у дітей, які займають інтенсивною фізичною працею завжди гарний настрій, вони більш активні і працездатні.
Тож, що ви оберете?
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi.html | Віруси | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/1dded8cf772eaaa710f0b240192e36ec.pptx | files/1dded8cf772eaaa710f0b240192e36ec.pptx | Віруси
Гипотез похождення вірусів
Були висунуті три основні гіпотези.
Згідно першої з них, віруси є нащадками бактерій або інших одноклітинних організмів, що зазнали дегенеративну еволюцію. Згідно другої, віруси є нащадками древніх, доклітинних, форм життя, що перейшли до паразитичного способу існування. Згідно третьої, віруси є дериватами клітинних генетичних структур, що стали відносно автономними, але що зберіг залежність від кліток.
Все ж світ вірусів дуже всілякий, аби визнати можливість настільки глибокої дегенеративної еволюції для більшості його представників, від вірусів віспи, герпесу і иридовирусов до аденосателлитов, від реовирусов до сателітів вірусу некрозу тютюну або дельта-вірусу, що РНК-містить, - сателіта вірусу гепатиту В, не кажучи вже про такі автономні генетичні структури, як плазмиды або вироиды. Різноманітність генетичного матеріалу у вірусів є одним з аргументів на користь походження вірусів від доклітинних форм. Дійсно, генетичний матеріал вірусів «вичерпує» всі його можливі форми: одно- і двониткові РНК і ДНК, їх лінійні, циркулярні і фрагментарні види. Та все ж різноманітність генетичного матеріалу у вірусів швидше свідчить про полифилетическом походження вірусів, ніж про збереження предковых доклітинних форм, геном яких еволюціонував по маловірогідній дорозі від РНК до ДНК, від однонитевых форм до двониткових і тому подібне
Третя гіпотеза 20-30 років здавалася маловірогідною і навіть отримала іронічну назву гіпотези генів, що збісилися. Проте накопичені факти дають все нові і нові аргументи на користь цієї гіпотези. Ряд цих фактів буде обговорений в спеціальній частині книги. Тут же відзначимо, що саме ця гіпотеза легко пояснює не лише сповна очевидне полифилетическое походження вірусів, але і спільність настільки всіляких структур, якими є повноцінні і дефектні віруси, сателіти і плазмиды . З цієї концепції також витікає, що утворення вірусів не з'явилося одноразовою подією, а відбувалося багато разів і продовжує відбуватися в даний час. Вже в далекі часи, коли почали формуватися клітинні форми, наряду і разом з ними збереглися і розвивалися неклітинні форми, представлені вірусами - автономними, але клітинно-залежними генетичними структурами. Нині існуючі віруси є продуктами еволюції, як прадавніх їх предків, так і недавно виниклих автономних генетичних структур.
У 80-і роки CIC століття на півдні Росії тютюнові плантації піддалися грізній навалі. Відмирали верхівки рослин, на листі з'являлися світлі плями, рік від року число уражених полів збільшувалося, а причина захворювань невідома.
Професори Петербурзького університету, всесвітньо відомі А. Н. Бекетов і А. С. Фелінцин послали невелику експедицію в Бесарабію і на Україну в надії розібратися в причинах хвороби. У експедицію входили Д. І. Івановський и В. Ст Половців.
На пошуки збудників хвороби Івановський витратив декілька років. Він збирав факти, робив спостереження, розпитував селян про симптоми хвороби. І експериментував. Він зібрав листя з декількох хворих рослин. Через 15 днів на цьому листі з'явилися білясті плями. Значить, хвороба дійсно заразлива, і може передаватися від рослини до рослини. Івановський послідовно усував можливих переносників хвороби - кореневу систему рослин, насіння, квітки, пилок. Досліди показали, що справа не в них: хвороботворний початок приголомшує рослини іншим дорогою.
Тоді молодий учений ставить простий досвід. Він збирає хворе листя, подрібнює їх і закопує на ділянках із здоровими рослинами. Через деякий час рослини захворюють. Отже, перший успіх - дорога від хворої рослини до здорового знайдена. Збудник передається листям, що попало в грунт, зимує і навесні приголомшує посіви.
Але про самого збудника він так нічого і не взнав. Його досліди показали лише одне, - щось заразливе міститься в соку. У ці роки ще декілька учених в світі билися над пізнанням цього «щось». А. Майер в Голландії запропонував, що заразливий початок - бактерії.
Проте Івановський довів, що Майєр помилився, порахувавши носіями хвороби бактерії.
Історія відкриття вірусів
Складові частини вірусу
У 1932 році молодому американському біохімікові Венділлу Стенлі тодішній директор Рокфеллеровського інституту в Нью-Йорку Симон Флекенер запропонував зайнятися вірусами. Стенлі почав з того, що зібрав тонну листя тютюну, ураженого вірусом тютюнової мозаїки, і вирішив отримати сік зі всієї цієї гори. Він віджав бутель соку і почав досліджувати сік доступними йому хімічними методами. Різні фракції соку він піддавав дії всіляких реактивів, сподіваючись отримати чистий вірусний білок (Стенлі був переконаний, що вірус це білок). Йому довгий час не удавалося позбавитися від білків рослинних кліток. Одного дня, перепробувавши різні методи підкислення і висолювання, Стенлі отримав майже чисту фракцію білка, що відрізнявся по своєму складу від білків рослинних кліток. Учений зрозумів, що перед ним те, чого він так наполегливо добивався. Стенлі виділив незвичайний білок, розчинив його у воді і поставив розчин в холодильник. На ранок в колбі замість прозорої рідини лежали красиві шовковисті голчані кристали. З тонни листя Стенлі добув столову ложку таких кристалів. Потім Стенлі відсипав трохи кристалів, розчинив їх у воді, змочив цією водою марлю і нею натер листя здорових рослин. Сік рослин піддався цілому комплексу хімічних дій. Після такої «масованої обробки» віруси, швидше за все, повинні були загинути.
Натерте листя захворіло, а через пару тижнів характерна мозаїка білих плям покрила всі рослини, потім повторив цю операцію знову, а після четвертого або п'ятого «переливання» вірусу віджав сік з листя, піддав його тієї ж хімічної обробки і знову отримав такі самі кристали. Дивні властивості вірусу поповнилися ще одним - здатністю кристалізуватися.
Ефект кристалізації був настільки приголомшуючим, що Стенлі надовго відмовився від думки, що вірус - це істота. Оскільки всі ферменти (каталізатори реакції в живих організмах) - білки, і кількість багатьох ферментів також збільшується у міру розвитку організму, і вони можуть кристалізуватися, Стенлі уклав, що віруси - чисті білки, швидше ферменти.
Незабаром вчені переконалися, що кристалізувати можна не лише вірус тютюнової мозаїки, але і ряд інших вірусів.
Вендел Стенлі в 1946 році був удостоєний Нобелівської премії.
Лізогенія
Коли вірусологи ближче познайомилися з життям вірусів, вони виявили у них ще одну несподівану властивість. Раніше вважали, що будь-яка частка вірусу, попавши в клітку, починає там розмножуватися і, врешті-решт, клітка гине. Але в 1921 році, а потім в середині 30 - х. років в інституті Пастера в Парижі була описана дивна картина. До бактерій додавали бактеріофаги. Через якийсь проміжок часу клітки повинні були загинути, але, дивно, частина їх залишилася жити, і продовжувала розмножуватися, не дивлячись на те, що аж кишіли фаги. Яким - те образом ці клітки отримали імунітет до фагам. Учені виділили такі клітки, очистили їх від фагов, потім стали регулярно висівати їх і одного дня виявили, що у вільній від фагов культурі бактерій, звідки не візьмися, знову з'являються фаговые частки.
Зникнувши на якийсь час, неначе сховавшись всередину клітки, фаги знову заявили про своє існування. Ці ж фаги випробували на свіжих ще не заражених культурах бактерій. Фаги як і раніше поводилися незвично. Частина з них, як і вважалося, викликало загибель кліток, але багато хто зникав усередині кліток, а як лише це відбувалося, клітки отримували здатність протистояти зараженню іншими такими ж вірусами.
Процес зникнення вірусів назвали лізогенізацією, а клітки, заражені такими вірусами, стали іменувати лізогенними. Всякі спроби виявити всякі фаги усередині лізогенних бактерій закінчилися невдало. Вірус прикріплявся до якоїсь структури клітки і без неї не розмножувався.
Учені визначили, що лізогенні клітки, хоча і несуть в собі вірус або його частину, але до певного часу цей вірус не инфекционен. Такий усередині клітинний вірус вони назвали провірусом, або, якщо йшлося про бактеріофаги, профагом.
Потім вони довели, що провірус, попавши в бактерію, не зникає. Через 18 поколінь його удалося виявити. Залишалося передбачити, що весь цей час профаг розмножувався разом з бактерією.
Згодом було доведено, що зазвичай профаги не можуть розмножуватися самі по собі, як це роблять всі останні віруси, а розмножуються лише тоді, коли розмножується сама бактерія.
І, нарешті, третя честь цього відкриття належить Львову, Симіновічу і Килдгарду - спосіб виділення із стану рівноваги провіруса. Впливаючи невеликими дозами ультрафіолетових променів на лізогенні клітки, удавалося повернути їх профагам здатність розмножуватися незалежно від кліток. Такі звільнені фаги поводилися точно так, як поводилися їх предки: розмножувалися і руйнували клітки. Львів зробив з цього вірний, єдиний вивід - ультрафіолет порушує зв'язок профагу з якоюсь з усередині клітинних структур, після чого і настає звичайне прискорення розмноження фагов.
Відкриття Херші і Чейза
У 1952 з'явилася сенсаційна робота двох американських дослідників - Альфреда Херши і Марти Чейз.
Херши і Чейз вирішили перевірити, наскільки вірна картина намальована колишніми дослідниками. На поверхні клітки в електронний мікроскоп фаги були видні. Але розгледіти їх усередині кліток в ті роки нікому не удавалося. Тим більше не можна було побачити процес проникнення фага в клітку. Варто було лише підставити клітку з налиплими фагами під пучок електронів, як електрони вбивали все живе, і те, що відбивалося на екрані мікроскопа, було лише посмертною маскою колись живих істот.
Ученим допомогли методи радіаційної хімії. Пробірки з суспензією вони давали потрібну порцію мічених радіоактивним фосфором і сіркою фагов. Через кожних 60 секунд відбиралися проби, і в них визначався вміст окремо фосфору і від до ладу сірки, як в клітках, так і поза ними.
Опісля дві з половиною хвилини, було відмічено, що кількість «гарячого» фосфору на поверхні кліток виявилася рівною 24%, а сірки зовні було в три рази більше - 76%. Ще через дві хвилини стало ясно, що жодної рівноваги між фосфором і сіркою не настає і згодом сірка наполегливо не бажала лізти всередину кліток, а залишалася зовні. Через 10 хвилин - час достатній, аби не міні 99% фагов прикріплялося і проникло всередину бактерії, - клітки піддали інтенсивному струшуванню: відірвали все, що прилипнуло до них зовні, а потім відокремили центрифугуванням бактерійні клітки від фаговых часток. При цьому важчі клітки бактерії осіли на дно пробірок, а легені фаговые частки залишилися в рідкому стані. Так званому надосаке.
Далі треба було виміряти окремо радіоактивність осаду і надосадка. Відрізнити випромінювання сірки від фосфору учені змогли, а по величині радіоактивності їм не важко було вирахувати, скільки фагов попало всередину кліток і скільки залишилося зовні. Для контролю вони тут же провели біологічне визначення числа фагов в надосадке. Біологічне визначення дає цифру 10%.
Результати дослідів Херши і Чейза виключно важливі для подальшого розвитку генетики. Вони довели роль ДНК в спадковості.
Як влаштовані віруси?
Порівнюючи живе і неживе, необхідно особливо зупинитися на вірусах, оскільки вони володіють властивостями і того і іншого. Що ж таке віруси?
Віруси настільки малі, що вони не видно навіть в найсильніший світловий мікроскоп. Їх удалося розглянути лише після створення електронного мікроскопа, що вирішує здатність якого в 100 разів більш ніж в світлового.
Зараз нам відомо, що вірусні частки не є клітками; вони є скупченням нуклеїнових кислот (які складають одиниці спадковості, або гени), ув'язнені в білкову оболонку.
Розміри вірусів вагаються від 20 до 300 нм. В середньому вони в 50 разів менше бактерій. Їх не можна побачити в світловий мікроскоп, оскільки їх довжини менше довжини світлової хвилі.
На відміну від звичайних живих клітин віруси не вживають їжі і не виробляють енергії. Вони не здатні розмножуються без участі живої клітини. Вірус починає розмножуватися лише після того, як він проникне в клітку певного типа. Вірус поліомієліту, наприклад, може жити лише в нервових клітинах людини або таких високоорганізованих тварин, як мавпи.
Схематичний розріз
Віруси складаються з різних компонентів:
а) серцевина - генетичний матеріал (ДНК або РНК). Генетичний апарат вірусу несе інформацію про декілька типів білків, які необхідні для утворення нового вірусу: ген, що кодує зворотну транскриптазу та інші.
б) білкова оболонка, яку називають капсидом.
Оболонка часто побудована з индентичных субодиниць, що повторюються, - капсомерів. Капсомери утворюють структури з високою мірою симетрії.
в) додаткова липопротеидная оболонка.
Вона утворена з плазматичної мембрани клітки-господаря. Вона зустрічається лише в порівняно великих вірусів (грип, герпес).
Хімічний склад вірусів
Просто організовані віруси є нуклеопротеїнами, тобто складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і декілька білків, створюючих оболонку довкола нуклеїнової кислоти. Білкова оболонка називається капсидом. Прикладом таких вірусів є вірус тютюнової мозаїки. Його капсид містить всього один білок з невеликою молярною масою. Складно організовані віруси мають додаткову оболонку, білкову або ліпопротеїнову. Інколи в зовнішніх оболонка складних вірусів окрім білків містяться вуглеводи, наприклад у збудників грипу і герпесу. І їх зовнішня оболонка є фрагментом ядерної або цитоплазматичної мембрани клітки-господаря, з якої вірус виходить в позаклітинне середовище. Геном вірусів можуть бути представлені, як однонитковою, так і двунитчатыми ДНК і РНК. Двунітчатая ДНК зустрічається у вірусів віспи людини, віспи овець, свиней, аденовірусів людини, двунитчатая РНК служить генетичною матрицею в деяких вірусів комах і інших тварин. Широко поширені віруси, що містять одиннитчасту РНК.
Хто їх батьки?
Число видів вірусів наближається до тисячі. Схожі по будові віруси одних груп - паразити обмеженого круга господарів, інші - приголомшують види, филогенетически далекі один від одного.
Обмежений круг господарів мають, Т-парні фаги із складною будовою. Всі вони паразитують на бактеріях кишкової групи і можуть бути признанны вузькоспеціалізованими формами. До ще більш спеціалізованих форм відносяться дрібні віруси, що РНК-містять, що приголомшують ширший круг господарів - плазунів, птиць і ссавців, проте, вузька спеціалізація так само очевидна у зв'язку з вертикальною передачею і здатністю з'єднуватися з клітинним геномом.
В деяких вірусів однієї і тієї ж групи спостерігається протилежне явище - їх господарі відносяться до віддалених один від одного філогенетичних груп. Прикладом можуть служити віруси двоспіральної РНК, морфологічно схожі між собою, поражающи людини (реовирусы) і рослини (віруси раневих пухлин). Віруси групи віспи виявлені у людини, ссавців, птиць, риб і комах. Ще виразніший приклад вірусів, що РНК-містять, мають пулеобразное будову: вони приголомшують людину і тварин (сказ, стоматит везикули), комах (вірус дрозофилы) і багато видів рослин (мозаїчні хвороби картоплі і злакових).
Взаємодія вірусу з клітиною
Віруси - найменші з організмів, що живуть на землі. Довгі роки учені сперечалися, чи є вони взагалі організмами. Багато хто вважав, що це хімічні сполуки, великі молекули, подібні до ферментів. Віруси складаються всього з двох частин: білковій оболонці і захованою усередині нуклеїнової кислоти, що несе спадковий запис про властивості вірусної частки. Вірус може прикріплятися до оболонки клітки, «просвердлити» там крихітний отвір і в нього упорснути свою нуклеїнову кислоту.
При утворенні пиноцитозных вакуолей разом з крапельками рідини міжклітинного середовища випадково всередину клітки можуть потрапляти і віруси, циркулюючі в рідинах організму. Проте, як правило, проникненню вірусу в цитоплазму клітки передує пов'язання його з особливим білком-рецептором, що знаходиться на клітинній поверхні. Пов'язання з рецептором здійснюється завдяки наявності спеціальних білків на поверхні вірусної частки, які «взнають» відповідний рецептор на поверхні чутливої клітки. Ділянка поверхні клітки, до якого приєднався вірус, занурюється в цитоплазму і перетворюється на вакуоль. Вакуоль, стінка якої складається з цитоплазматичної мембрани, може зливатися з іншими вакуолями або з ядром. Так вірус доставляється в будь-яку ділянку клітки.
Опинившись усередині бактерії, вона приступає до підривної діяльності. В короткий час нуклеїнова кислота вірусу за допомогою клітки, що прихистила її, синтезує сотні своїх копій. З цих копій виготовляється потрібне число білкових оболонок. І деколи виходить декілька тисяч новеньких вірусних часток.
Рецепторний механізм проникнення вірусу в клітку забезпечує специфічність інфекційного процесу. Так, вірус гепатиту. А. або Ст проникає і розмножується лише в клітках печінки, аденовіруси і вірус грипу - в клітках епітелію слизистої оболонки верхніх дихальних доріг, вірус, що викликає запалення головного мозку, - в нервових клітинах, вірус епідемічного паротиту (свинка) - в клітках привушних слинних залоз і так далі
Будова бактерійних вірусів |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plazma-krovi.html | Плазма крові | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/e418f780db1071bfb9d245111ad5dab4.pptx | files/e418f780db1071bfb9d245111ad5dab4.pptx | Плазма крові
Плазма крові — рідка частина крові, що містить розчинені у воді іони, неорганічні й органічні речовини, зокрема білки, вуглеводи, солі, біологічно активні речовини
Плазма становить 5% маси тіла людини. При збиранні крові в лабораторії і відділенні формових елементів крові й згустку, що утворюється при зсіданні крові, залишається рідина — сироватка. Вона відрізняється від плазми за відсутністю фібриногену, факторів зсідання II, V, VIII і має більше серотоніну за рахунок розпаду тромбоцитів.
Схема зсіданняплазми крові
Згортання крові:
У плазмі у розчинному вигляді знаходяться фактори згортання крові. При пошкодженні судин відбувається каскад реакцій, у результаті яких утворюється кров'яний згусток. Задача цього згустку — запобігти крововтраті і забезпечити збереження рідкої плазми у судині. У кровоносних судинах весь час підтримується певний баланс між згортанням та антикоагуляцією
Склад плазми:
Вода - 90%
Білки - 7,8%
Жири - 0,8-1%.
Глюкоза - 0,12%.
Сечовина та сечова кислота - 0,05%.
Мінеральні солі - 0,9%
Підготувала
Учениця 9-А класу
Потапова Олександра |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi-neklitinni-formi-zhittya0.html | Віруси – неклітинні форми життя. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/8/69d43f8e51c506e9997d9bfd1045463d.ppt | files/69d43f8e51c506e9997d9bfd1045463d.ppt |
? |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vlastivosti-organizmiv-ihniy-rist-ta-rozvitok0.html | Властивості організмів. Їхній ріст та розвиток | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/e2dfe0b211654601ec42b95d0eb120c8.pptx | files/e2dfe0b211654601ec42b95d0eb120c8.pptx | Властивості організмів. Їхній ріст та розвиток.
Ознаки, які характеризують життя організмів
Ознаки життя - ознаки, які властиві живим організмам, за якими живі організми відрізняються від не живих.
Ознаки, за якими організми відрізняються між собою називають властивостями.
Інфузорія туфелька
Євглена Зелена
Властивості живих організмів
Необхідність у їжі
Всім живим організмам потрібна їжа. Вона є джерелом поживних речовин, які необхідні для їх розвитку, росту та життєдіяльності.
Необхідність у енергії та диханні
У процесі дихання за участю кисню поживні речовини розкладаються з виділенням енергії та вуглекислого газу. Енергія йде на потреби організму, а вуглекислий газ виділяється у навколишнє середовище.
Необхідність у відтворенні собі подібного
Живі організми здатні до розмноження. Розмноження – відтворення собі подібних, при цьому у нащадків зберігаються ознаки батьків. Саме розмноження забезпечує неперервність життя.
Необхідність у захисті від навколишніх подразників
Важливою властивістю живих організмів є подразливість. Подразливість – здатність організмів реагувати впливи довкілля.
Наприклад рослини на подразник, реагують так:
• Якщо доторкнутися до мімози, вона опускає листки;
• Рослина, що росте на підвіконні повертає свої листки до сонця;
• Китайська троянда може скинути свої квіти, якщо до них торкатися руками;
• Квіти тюльпану розпускаються, якщо їх внести у теплу кімнату.
Китайська троянда
Мімоза сором'язлива
Будова живих організмів
Спільним для більшості живих організмів є їх будова. Всі живі організми, крім вірусів мають клітинну будову. Одні організми є багатоклітинними: людина, тварина, рослина, гриби. Одноклітинні: бактерії, водорості, найпростіші тварини.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/stateve-dozrivannya-u-cholovikiv-ta-zhinok.html | Статеве дозрівання у чоловіків та жінок | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/50e0af20e4649abecd3d2c92d8326bcc.ppt | files/50e0af20e4649abecd3d2c92d8326bcc.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/timss-rekomendacii-do-pidgotovki-z-disciplini-biologiya.html | TIMSS 2011. Рекомендації до підготовки з дисципліни "Біологія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/1a533070e2795d29bd5ec77f606136fe.ppt | files/1a533070e2795d29bd5ec77f606136fe.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vnutrishne-seredovische-lyudini-ta-zdorov-ya.html | Внутрішнє середовище людини та здоров я | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/e01b050c640ad918d0e49aa2135efe9b.ppt | files/e01b050c640ad918d0e49aa2135efe9b.ppt | L/O/G/O |
https://svitppt.com.ua/biologiya/travlennya-v-rotoviy-porozhnini1.html | Травлення в ротовій порожнині | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/a619119187586a49d6ebec547ce11a65.pptx | files/a619119187586a49d6ebec547ce11a65.pptx | ЗУБИ
Презентація
Брайчука
Віталія
учня 9-Б кл.
СШ №273
Зуби –
кісткові утворення в
ротовій порожнині,
які використовуються
для розкушування і
пережовування їжі.
ЗУБИ
У дорослої людини 32 зуби: два різці, одне ікло, два премоляри і три моляри з кожної сторони кожної щелепи. Всього:
8 різців;
4 ікла;
8 малих корінних;
12 великих корінних.
ЗУБИ
Зуби ссавців мають корені, укріплені в
кістці щелепи. Шийка
зуба знаходиться в ясні,
а покрита емаллю
верхня частина
знаходиться над ним.
ЗУБИ
Зуб складається з емалевого покриття (затверділих відкладень кальцію), дентину (товстого кісткоподібного шару) і внутрішньої порожнини, яка містить пульпу, де знаходяться нерви і кровоносні судини.
ЗУБИ
Будова зуба
Різці - передні зуби, які прорізуються у дітей першими і слугують для захоплення і розрізання їжі.
Ікла - конусоподібні зуби, які слугують для розривання і утримання їжі.
Премоляри (передкорінні або малі корінні) та
моляри (великі корінні) - зуби, які слугують для перетирання їжі та мають по три корені на верхній щелепі і два корені на нижній.
функції зубів
Гігієна порожними рота є засобом попе-
редження карієсу зубів, пародонтозу,
неприємного запаху з рота та інших
стоматологічних
захворювань. Вона
включає в себе як
щоденне чищення так і
професійну профілактику.
Гігієна порожнини рота
Не забувайте чистити зуби!
Красивих і щасливих усмішок вам!! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/v-mire-rib.html | В мире рыб | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/6891e85bf8a31ecf03dd32f2dc1ec7a6.ppt | files/6891e85bf8a31ecf03dd32f2dc1ec7a6.ppt |
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/smak.html | Смак | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/cf385605b5874c8515ff8a48567df6c8.ppt | files/cf385605b5874c8515ff8a48567df6c8.ppt | Haga clic para modificar el estilo de título del patrón
Haga clic para modificar el estilo de texto del patrón
Segundo nivel
Tercer nivel
Cuarto nivel
Quinto nivel
1
1
3
2
5
4
8
6
9
7
10
11
14
12
15
13
15
§75 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi-neklitinni-formi-zhittya1.html | Віруси - неклітинні форми життя | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/f5dbf9f83899d9b20e5fdd8d6e38f883.ppt | files/f5dbf9f83899d9b20e5fdd8d6e38f883.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plod.html | Плод | https://svitppt.com.ua/uploads/files/13/9cb4cd73e54641941215398f3e8772e7.ppt | files/9cb4cd73e54641941215398f3e8772e7.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/principi-roboti-endokrinnoi-sistemi1.html | Принципи роботи ендокринної системи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/28/a62584a28a46cee8ba525454d208c664.pptx | files/a62584a28a46cee8ba525454d208c664.pptx | Принципи роботи ендокринної системи
План уроку: 1. Залози, їхня класифікація 2. Гормони, їхнє значення 3. Принципи роботи ендокринної системи
Чому одні люди виростають дуже високими а інші зупиняються в рості ще в дитинстві?
Чому звичайна людина в екстренних випадках може проявити надздібності?
Чому одні люди повні а інші худі,розумні і не дуже, швидкі і неповороткі?
Чи чули ви про цукровий діабет?
Чому лише досягаючи певного віку ви починаєте цікавитись протилежною статтю?
Яким чином наш організм пристосовується до сильних коливань температур , надлишку чи нестачі їжі?
Поняття про ендокринну секрецію вперше було введено К. Бернаром, який встановив здатність клітин печінки виділяти глюкозу в кров.
Залоза — це орган, або група клітин, функцією яких є вироблення біологічно активних речовин (секретів).
Залози
Сальні залози
Слинні залози
Потові залози
Молочні залози
Слізні залози
Печінка
Залози шлунково-кишкового тракту
Гіпофіз
Епіфіз,
Щитовидна залоза
Паращитовидні залози
Вилочкова залоза
Наднирники
Підшлункова залоза
Статеві залози
Залози внутрішньої секреції ЕНДОКРИННІ
Залози змішаної секреції
Залози зовнішньої секреції ЕКЗОКРИННІ
Не мають вивідних протоків і їх «секрет» - гормон виділяється прямо в кров
Виділяють через вивідні протоки речовини- «секрет», на поверхню тіла або слизових оболонок, у ті чи інші порожнини.
Механізм дії гормонів
Клітини-мішені.
2. Способ дії на клітини:
а) вплив на прониклість мембран для різних речовин
б) вплив на швидкість реакції в клітиніість
в)регулюють активність спадкового апарату клітини.
3. Гормони діють як в одному напрямі
так і в протилежних.
Клітина-мішень
Ядро
Плазматична мембрана
Цитоплазма
Рецептор
Рецептор
Гормони
Судина
іРНК(або м РНК)
Молекула білкового
походження
Ендокринні
залози |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi-gripu.html | Віруси грипу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/54afa18b37310513dab1aa5d61cf2e0d.pptx | files/54afa18b37310513dab1aa5d61cf2e0d.pptx | Віруси грипу
Епідемії грипу трапляються щорік, зазвичай в холодну пору року і приголомшують до 15% населення земної кулі. Грип і ОРВІ складають 95% всіх інфекційних захворювань в світі. Щорік в світі захворюють до 500 млн. чоловік, 2 мільйони з яких вмирають. У Росії щорік реєструють від 27,3 до 41,2 млн. хворих грипом і іншими ОРВІ (дані ВІЗ).
Грип (лат. Influentia): гостре інфекційне захворювання дихальних доріг, що викликається вірусом грипу.
Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ОРВІ).
Періодично поширюється у вигляді епідемій і пандемій.
Назва хвороби походить від російського слова «хрипу» - звуки, що видаються хворими. Під час Семирічної війни (1756-1763) ця назва поширилася в європейські мови, позначаючи вже саму хворобу, а не окремий симптом. Потім сталося вторинне запозичення в російську мову від французького «grippe».
Перші згадки про грип були відмічені багато століть назад - ще в 412 році до н.е. опис гриппо-подобного захворювання був зроблений Гіппократом. Також гриппо-подобные спалахи були відмічені в 1173 році. Перша задокументована пандемія грипу, що понесла багато життів, сталася в 1580 році. Про епідемію говорять тоді, коли одночасно захворює грипом велика кількість людей в одній країні.
Тривалість епідемії грипу зазвичай складає 3-6 тижнів. В разі пандемії грип приголомшує одночасно велику кількість людей в різних країнах. В цьому випадку захворювання викликається новими серотипами вірусу грипу, до яких сприйнятлива переважна частина населення. Тому вірус поширюється з дуже високою швидкістю і викликає захворювання в дуже важкій формі.
Передача інфекції здійснюється повітряно-краплинним дорогою. Вірус із слизистих дихальних доріг при диханні, чханні, кашлі, розмові виділяється у величезній концентрації і може знаходитися в зваженому стані декілька хвилин. Також існує вірогідність передачі інфекції через предмети ужитку, соски, іграшки, білизну, посуд.
«Заразливий» період досягає свого максимуму через 1-2 дні після початку захворювання. Після 5-7-го дня хвороби концентрація вірусу в повітрі, що видихається, різко знижується, і хворий стає практично безпечним для тих, що оточують (Покровський в.і., «Епідеміологія і інфекційні хвороби»).
У 1918-1920 рр. сумнозвісна «Іспанка» (вірус грипу H1N1) понесла за найскромнішими підрахунками більш ніж 20 млн. життів.
У 1957 - 1958 рр. від пандемії під назвою «Азіатський грип» (вірус грипу H2N2) лише в США загинуло більше 70 тисяч чоловік.
У 1968-1969 рр. стався середній по тягарю «Гонконзький грип» (вірус грипу H3N2), від якого загинули більше 34 тисяч чоловік старше 65 літнього віку.
Виникла пандемія «пташиного грипу» за даними різних джерел понесла життя близько 40 млн. чоловік. Більшість померлих - здорові молоді люди у віці від 25 до 45 років, що є надзвичайно тривожною ознакою.
У квітні цього року всі інформагентства облетіла новина про епідемію нового смертельного вигляду H1N1. Вірус, що приголомшує свиней, схожий на людський, і його мутація може статися досить швидкий. Більш того, свині незрідка заражаються різними вірусами грипу, після чого стають своєрідними «лабораторіями» по схрещуванню несхожих один на одного штамів.
Дякую за увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plodi-ta-nasinnya2.html | Плоди та насіння | https://svitppt.com.ua/uploads/files/63/a1dffb5e1bcff59b1e50f92c0f4a1d82.pptx | files/a1dffb5e1bcff59b1e50f92c0f4a1d82.pptx | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/narodzheni-litati2.html | Народжені літати | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/275ea15481bd44284d9490ad49d48d28.pptx | files/275ea15481bd44284d9490ad49d48d28.pptx | гра - Модель оон
Проєкт учнів 9 класу
Головні визначення для розуміння теми
ООН — глобальна міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 р. Метою діяльності якої є підтримання та зміцнення миру й міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу.
Модель ООН – гра, що імітує засідання справжніх комітетів протягом засідання членів Організації Об'єднаних Націй.
Назва комітету: “Здоров’я”
Тема: Здоровий спосіб життя для сталого розвитку.
Проблемне питання нашого комітету : Необхідність забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю
Тема комiтету пiдкрiплена цiллю ООН «Хороше здоров’я i благополуччя»
Одне із завдань це до 2030 року покласти край епідеміям СПIДу , туберкульозу, малярії і тропічних хвороб, яким не приділяється належної уваги, і забезпечити боротьбу з гепатитом, захворюваннями, що передаються через воду, і іншими інфекційними захворюваннями і ми будемо обговорювати та вирішувати цю проблему в комітеті
Також ми зконцентруємось над проблемою захворювання COVID – 19 та будемо намагатись знайти способи вирішення цієї проблеми
Назва комітету : “освіта”
Тема: Якісна освіта – перший крок для сталого розвитку.
Проблемне питання нашого комітету: Необхідність забезпечення якісної освіти у світі для подолання нерівності
Тема комiтету пiдкрiплена цiллю ООН «Якісна освіта» «Скорочення нерівності»
“В нашому комітеті ми будемо говорити в яких країнах є проблеми з якісною освітою та чому ?” Будемо намагатись зрозуміти та вирішити дану проблему.
Ще ви маєте зрозуміти, що ця проблема є справді кричущою та необхідною для вирішення тому, що в світі справді дуже багато неграмотних людей.
Комітет: “Екологія”
Тема: Атомна енергетика шкодить навколишньому світу.
Проблемне питання нашого комітету: Необхідність переходу з атомної до відновлювальної енергії
Тема комiтету пiдкрiплена цiллю ООН «Доступна та чиста енергія»
В нашому комітеті ми будемо говорити проте ‘’Як атомна енергетика шкодить навколишньому середовищу ?” та “Які вже існують альтернативи атомної енергетики ?”
Ми обговоримо “Як атомна енергетика впливає на здоров’я кожного з нас ?” та “ Чому так важливо перейти на відновлювальну енергію ?”
Комітет: “необхідність вирішення питань правосуддя та внутрішніх справ”
Тема комітету пiдкрiплена цiллю сталого розвитку “Правосуддя та мир”
Одне із завдань нашого комітету - це встановлення справедливого правосуддя на теренах нашої країни
Запрошуємо вас до прийняття важливого рішення !
1 комітет - «Здоров’я»
Голова комітету - Бірюк Лєна Андріївна
2 комітет - “Освіта”
Голова комітету – Геращенко Рената Дмитріївна
3 комітет - “Екологія”
Голова комітету – Щербина Данило Олександрович
4 комітет – “Права”
Голова комітету – Голишенко Тимур Валентинович
Дякуємо всім за увагу та бажаємо вам цікавої та продуктивної роботи у ваших комітетах ! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/travlennya-lyudini.html | Травлення людини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/1c5369f6a17bc1efb823ff086c5c9bec.pptx | files/1c5369f6a17bc1efb823ff086c5c9bec.pptx | Презентація на тему
“ Травлення людини”
Травлення
Травлення — процес хімічної і механічної обробки речовин з метою засвоєння їх організмом. У людини травлення відбувається в кілька етапів:
починається після потрапляння продукту до рота, в якому їжа подрібнюється та попередньо обробляється слиною, яка містить травні ферменти, що розчиняють, наприклад, крохмаль;
після цього травлення продовжується в шлунку;
потім їжа потрапляє до кишечника, де травлення продовжується, і продукти активно всмоктуються в кров;
закінчується процес травлення евакуацією шлаків.
Органи травлення
Ротова порожнина
Це початок травного каналу, де здійснюється механічна обробка їжі за допомогою зубів, язика, піднебіння та хімічна обробка з допомогою слини. В ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар слинних залоз: привушних, підщелепних та під’язикових.
Глотка, стравохід
Глотка – лійкоподібний мускульно-хрящовий орган для процесу ковтання.
Стравохід необхідний для транспортування проковтнутої їжі. Він має вигляд трубки, яка сполучає глотку із шлунком.
Шлунок
Шлунок - це порожнистий м'язовий орган, що перебуває між стравоходом і дванадцятипалою кишкою. У шлунку їжа скупчується, частково переварюється, завдяки шлунковому соку, що містить певні ферменти і соляну кислоту. Крім цього, шлунок механічно подрібнює їжу. Обсяг шлунку - близько 1,5 літра. У міру прийняття їжі шлунок розтягується, як правило до двох літрів, але здатний збільшитися й до чотирьох.
Печінка
Печінка - орган непарний, що:
бере участь у процесі травлення;
знешкоджує чужорідні речовини, що потрапляють в організм;
забезпечує організм глюкозою;
утворює і зберігає необхідні для організму запаси деяких вітамінів;
синтезує холестерин і жовчні кислоти;
бере участь у кровотворенні...
Жовчний міхур
Жовчний міхур – орган, у якому накопичується жовч, що потім виділяється у дванадцятипалу кишку, де й починається процес кишкового травлення. У людини жовчний міхур має грушоподібну форму, а розміром він 10- 14 см, і вміщає 40-70 мл жовчі. Вихід жовчі заблокований завдяки скороченню м’яза-замикача жовчної протоки.
Підшлункова залоза
Підшлункова залоза - досить велика залоза, що розміщена в черевній порожнині, під шлунком. Вона примикає до дванадцятипалої кишки. Бере участь у травленні, виділяючи ферменти, які допомагають цьому процесу й продукує гормони, що сприяють обміну вуглеводів.
Кишечник
Кишечник - це частина шлунково - кишкового тракту, досить важливий орган травлення й виділення кінцевих продуктів метаболізму. Поділяється на тонкий і товстий.
Пряма кишка
Пряма кишка – крайня частина шлунково-кишкового тракту. Це сегмент товстої кишки донизу від сигмовидної кишки і до анального отвору.
Названа так за те, що йде прямо і не має вигинів.
Вживайте
корисні страви !!
Будьте здорові !! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plechoviy-suglob.html | Плечовий суглоб | https://svitppt.com.ua/uploads/files/15/2b425f83f963f4afb332d47dc7a4dd3b.pptx | files/2b425f83f963f4afb332d47dc7a4dd3b.pptx | Плечовий суглоб. Вивих в плечовому суглобі
Плечовий суглоб — найбільш рухливий суглоб людського організму. Він дозволяє підняти руку , завести її за спину , дотягнутися до власного потилиці . Вважається , що саме завдяки праці та своїх рук людина стала людиною , але не буде перебільшенням сказати , що все різноманіття функції людської руки засноване саме на приголомшливою рухливості плечового суглоба. Рухи в плечовому суглобі здійснюються в усіх трьох площинах , але за збільшення обсягу рухів у суглобі нам доводиться розплачуватися зменшенням його стабільності. Площа зіткнення головки плечової кістки і суглобової западини лопатки відносно невелика, навіть з урахуванням хрящової губи , яка оточує її і збільшує площу контакту суглобових поверхонь і стабільність суглоба. Плечовий суглоб утворений трьома кістками: головкою плечової кістки, суглобової западиною лопатки і ключицею, не пов'язаної з суглобом анатомічно, але значно впливає на його функцію. Головка плечової кістки відповідає за формою суглобової западині лопатки, званої також гленоідальной западиною (від латинського терміну cavitas glenoidalis - суглобова западина). По краю суглобової западини лопатки є суглобова губа - хрящової валик, який утримує головку плечової кістки в суглобі.
Що таке вивих в плечовому суглобі ?
Головка плечової кістки лежить в суглобової западині лопатки подібно баскетбольному м'ячу на тарілці. Отримавши великий обсяг рухів , плечовий суглоб пожертвував стабільністю. Для нього характерні підвивихи , вивихи , розриви суглобової капсули. Під стабільністю суглоба розуміють здатність голівки плечової кістки залишатися в правильному місці і не вивіхівается , тобто не зміщуватися щодо суглобової западини лопатки під дією зовнішньої сили . Відповідно, під нестабільністю плечового суглоба розуміють стан , при якому головка плечової кістки може виходити з суглобової западини лопатки при додатку зовнішнього зусилля або при будь-яких рухах. Вивихи в плечовому суглобі (правильніше їх називати вивихами плечової кістки в плечовому суглобі , або вивихами головки плечової кістки ) бувають передніми , задніми і нижніми , залежно від того , куди змістилася головка плечової кістки.
Передній вивих . Зустрічається найчастіше ( понад 98 % випадків). Вивих може відбутися при травмі , а може і спонтанно , при якому-небудь невдалому русі ( як правило , при рухах типу « кидок списа »). Головка плечової кістки зміщується вперед , і заходить під дзьобовидний відросток лопатки , тому цей вивих іноді називають і подклювовідним . Якщо голівка плечової кістки зміститься вперед далі , то вона опиниться під ключицею ( підключичний вивих ) . При передньому вивиху головка відриває від краю суглобової западини лопатки суглобову губу (пошкодження Банкарта , названо ім'ям англійського хірурга Arthur Sidney Blundell Bankart (1879 - 1951 )) . Крім цього , може відбутися і розрив самої капсули суглоба.
Ознаки та симптоми вивиху голеностопа
При першого ступеня рвуться окремі волокна зв'язки , в результаті чого виникає незначна припухлість і набряклість . При пальпації і ходьбі відчувається дискомфорт і біль , хоча рухова функція при цьому не порушується.
При другому ступені зв'язка розривається частково , і утворилася набряклість поширюється на всю зовнішню поверхню стопи. Навіть у спокійному стані в місці розриву відчуваються сильні болі , ходьба стає утрудненою , хоча рухова функція зберігається.
При третього ступеня зв'язка суглоба повністю розривається , з'являються гострі больові відчуття як при пальпації , так і при спробі навантажити стопу. Крововилив і припухлість поширюється на всю поверхню стопи , в тому числі і на підошовну частину .
Залежно від серйозності пошкодження зв'язок виділяють три ступеня тяжкості травми , і кожна з них має свою симптоматику :
Перело́м — часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення.
Внутрішній і зовнішній вигляд кінцівки після складеного перелому кістки
Класифікація в залежності від пошкодження зовнішніх покривів тіла
відкритий перелом (шкіра у ділянці перелому порушена)
закритий перелом (шкіра у ділянці перелому не пошкоджена)
Класифікація в залежності від порушення цілісності кістки
повні
неповні
Класифікація в залежності від зміщення
зміщені
незміщені
Класифікація в залежності від кількості переломів
одиночні
множинні
Перша допомога при переломах
При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення). Фіксація проводиться готовими шинами або пов'язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки та ін.). Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м'яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.
Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).
При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап'ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий - при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому вводять морфін.
При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов'язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут.
У лікувальному закладі після обстеження постраждалого у першу чергу проводять репозицію (вправлення) уламків, а потім накладають відповідну гіпсову лонгету. Для лікування переломів застосовують різні лікувальні методи: шинні та гіпсові пов'язки, скелетне витягування, оперативне лікування за допомогою різних швів, цв'яхів, гвинтів, пластинок.
При відкритому переломі проводять первинну хірургічну обробку та лікування рани. Вводять протиправцеву сировотку.
Зламана кістка починає процес відновлення одразу після перелому. Зростання перелому проходить чотири головні стадії.
Утворення згустку. Спочатку кров збирається в кінцях зламаної кістки, утворюючи в'язку масу у вигляді згустку. Зі згустку утворюються волокна, які стають основою для наростання нової кісткової тканини.
Заповнення згустку. Незабаром клітини, які загоюють кістки - остеокласти і остеобласти, - заповнюють згусток. Остеокласти починають згладжувати зазубрені краї кістки, а остеобласти заповнюють проміжок між її кінцями. Через кілька днів з цих клітин формується гранулярний міст, який зв'язує кінці кістки.
Формування кістної мозолі. Через 6-10 днів після перелому гранулярний міст з клітин стає кістковою масою, яка називається мозолем. Вона крихка і при різкому русі може зламатися. Ось чому зламана кістка під час загоєння повинна бути нерухомою. Пізніше мозоль перетворюється на тверду кістку.
Ливтвиненко Світлани
11-А |
https://svitppt.com.ua/biologiya/paraziti.html | Паразити | https://svitppt.com.ua/uploads/files/66/3e68afefdb943d352f11dc843891af45.pptx | files/3e68afefdb943d352f11dc843891af45.pptx | Паразитизм
2
Паразитизм — це така форма трофічних зв'язків, коли паразитичний вид використовує хазяїна як їжу й місце свого існування. Він цілком залежить від хазяїна й може викликати його загибель.
3
З екологічної точки зору паразитизм має багато спільних рис з хижацтвом, проте є й суттєва різниця, а саме:
- паразити менші за свого хазяїна;
- будова, обмін речовин, життєві цикли паразита більш спеціалізовані; це пов'язано з особливостями середовища існування й проблемами розповсюдження від хазяїна до хазяїна;
- паразит знижує життєдіяльність хазяїна, але найчастіше не вбиває його, оскільки зі смертю хазяїна загине й сам;
- немає організмів, які б не були уражені паразитами;
- половина видів на планеті, а може, й більше — паразити.
4
5
Thanks!
Any questions?
You can find me at:
@PerfectIdeas
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/koala.html | "Коала" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/bc0ef0b03f100d60dc6febb2d68cbc61.ppt | files/bc0ef0b03f100d60dc6febb2d68cbc61.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ploski-chervyaki-budova.html | Плоскі черв'яки будова | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/2ac98a4cbfe84fff95bc4e9979f44011.pptx | files/2ac98a4cbfe84fff95bc4e9979f44011.pptx | Плоскі черв'яки
Будова
Плоскі черв'яки - це тип двосторонньо-симетричних безхребетних тварин. У плоских черв'яків вперше серед багатоклітинних тварин з'являється третій, середній, шар - мезодерма, що бере участь в утворенні органів і систем органів. Таким чином, плоскі черв'яки стоять на новому, вищому рівні організації, в порівнянні зі всіма попередніми тваринами.
Плоскотілі
Відповідно до назви, тіло плоских черв'яків сильне уплощено, а весь простір між стінкою тіла і органами заповнений недиференційованою сполучною тканиною - паренхімою.
Поверхня тіла
Площа поверхні тіла велика по відношенню до об'єму, і обмін речовин в нім може підтримуватися шляхом простої дифузії. Кровоносна система відсутня. Тіло складає в довжину від 0,1 мм до декількох метрів і зазвичай подовжено.
Паразити
В паразитичних форм є органи прикріплення - крюки, присоски, хоботки, що дозволяють стримуватися на або в телі господаря.
Рух
Шкірний покрив утворює епітеліальна тканина, інколи з віями. Мускулатура складається з кільцевих, подовжніх і косих шарів, утворених самостійними м'язовими волокнами і що забезпечують «червоподібний» рух.
Травлення
Ротовий отвір розташований на передньому кінці тіла або на його черевній стороні. Травлення, як правило, відбувається в кишечнику; живильні речовини розносить по тілу сама кишка, відгалуження якої проникають у всі частини тіла червя. Анального отвору немає; неперетравлені залишки їжі викидаються через ротовий отвір.
Нервова система
У передній частині тіла розташований примітивний мозок (точніше, ганглій - згусток нервових клітин), від якого відходять подовжні нервові стволи. У вільноживучих форм на передньому кінці тіла зосереджені органи чуття - дотикові щупальця, парні очі, статоцист.
В передней части тела расположен примитивный мозг (точнее, ганглий – сгусток нервных клеток), от которого отходят продольные нервные стволы. У свободноживущих форм на переднем конце тела сосредоточены органы чувств – осязательные щупальца, парные глаза, статоцист.
Розмноження
Плоскі черв'яки - гермафродити. Їх репродуктивна система влаштована досить складний. У вільноживучих плоских черв'яків цикл розвитку простій або з метаморфозом; в паразитичних форм він, як правило, складніший.
Походження
За однією з версій, плоскі черв'яки сталися від кишечнополостных. Згідно іншої, їх предками були одноклітинні прості.
Проте найбільш аргументованою вважається гіпотеза про походження плоских черв'яків від фагоцителлообразных предків, що віддалено нагадували сучасних трихоплаксов.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusni-hvorobi-tvarin.html | "Вірусні хвороби тварин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/c92cb58cd01148adce8b387e2c14ce2f.pptx | files/c92cb58cd01148adce8b387e2c14ce2f.pptx | Вірусні хвороби тварин
Сказ.
Вірус сказу викликає специфічний енцефаліт (запалення головного мозку) у тварин і людини. Передається зі слиною при укусі хворою твариною. Потім, поширюючись по нервових шляхах, вірус досягає слинних залоз і нервових клітин кори головного мозку, гіпокампу, бульбарних центрів, і, вражаючи їх, викликає важкі незворотні порушення.
Вірус вражає практично всю нервову систему. Спостерігаються набряк, крововиливи, дегенеративні та некротичні зміни нервових клітин головного і спинного мозку.
У слині тварин вірус сказу з'являється за кілька днів до початку клінічних проявів, що збільшує ризик розвитку сказу після укусу до 30-40%.Після проникнення вірусу сказу в центральну нервову систему хворої тварини ризик зараження через укус знижується до 10%.
Збудник сказу.
Зрілі віріони мають пулевидну форму і розмір 75x180 їм.; один кінець закруглений, інший плоский.
.
Репродукція вірусу сказу реалізується в цитоплазмі клітини. Вірус сказу малоустойчів у зовнішньому середовищі і швидко інактивується під дією сонячного світла і високої температури.У трупах тварин вірус сказу може зберігатися до 3 ~ 4 міс; чутливий до дії різних дезінфектантів.
Тварини які найчастіше хворіють на сказ: З диких тварин належать:
вовки, лисиці, шакали, єноти, борсуки, скунси, кажани, гризуни.
З домашніх:
кішки,собаки,тхори, коні, свині, дрібна та велика рогата худоба.
АЛЕ домашня тварина може заразитися тільки при безпосередньому контакті з хворою твариною (передається через укус; ще не доведено, але може заразитися і при попаданні слини на виразку слизової рота або на свіжу рану, нанесену раніше контакту з хворою твариною)
Як зрозуміти, що тварина хвора на сказ. Про те, тварина собака або лисиця, захворіла сказом, свідчить його незвичайна поведінка:
тварина втрачає свій природний страх,
стає милою, довірливою і безстрашно наближається до людей.
Якщо хвороба вже минула початкову стадію, то з'являються типові ознаки сказу: з пащі звіра тече слина,
воно починає сильно і нестримно кусатися.
Довірливість скаженої тварини - хитрий трюк збудника хвороби. Він вражає мозок тварини. Хвора тварина втрачає свої природні інстинкти і наближається до людей, при цьому видається цілком невинною.
Чума у тварин. Чума (зараза) - гостре природно-осередкове інфекційне захворювання групи карантинних інфекцій, що протікає з виключно важким загальним станом, лихоманкою, поразкою лімфовузлів, легенів та інших внутрішніх органів, часто з розвитком сепсису. Захворювання характеризується високою летальністю і вкрай високою заразністю.
Хвороби, як правило, проявляються у вигляді епізоотій з широким охопленням поголів'я, виникають у будь-яку пору року, вражають тварин усіх вікових груп, передаються аліментарним і аерогенним способами.
Збудником чуми є чумна паличка : відкрита в 1894 році одночасно двома вченими: французом Олександром Йерсеном і японцем Кітасато Сібасабуро.
Шляхи інфікування:
1.трансмісивний (перенощики – блохи) шлях - здійснюється живими переносниками, які є часто біологічними господарями збудників і рідше механічними переносниками.
2.повітряно-пиловий
3.повітряно-крапельний
4.контактний
5.Аліментарний шлях – пов’язаний із вживанням харчових продуктів від тварин, хворих на туберкульоз, використання інфікованої їжі, посуду, через молоко хворої матері.
Переносники чуми.
Резервуаром збудника в природі є гризуни (понад 200 видів і підвидів).
Переносниками є блохи (близько 120 видів), які паразитують на цих тваринах. У зимосплячі гризуни (ховрахи, бабаки, тарбагани) . У незимосплячих звірків (щурі, миші, піщанки) захворювання можуть реєструватися протягом всього року.
Із свійських тварин на чуму хворіють тільки верблюди.
Ящур.
Я́щур — гостра інфекційна хвороба рогатої худоби, овець, кіз та свиней, вірусної етіології; вражає поодинокі особини або виступає в формі епізоотій.
Віруси ящура володіють високою вірулентністю і дерматотропністью, стійкі до висушування і заморожування, швидко гинуть при нагріванні до 60 градусів за Цельсієм, дії ультрафіолетових променів і дезинфікуючих речовин
Джерело збудника. Джерело збудника - хворі і перехворіли тварини. Особливу небезпеку представляють хворі тварини в період до прояву клінічних ознак. Встановлено, що збудник ящура може виділятися з молоком за 3-4 дні до появи видимих ознак хвороби.Хворі тварини виділяють вірус зі слиною, молоком, сечею і калом. Ящурние афти - наповнені рідиною пухирці легко розриваються, і що міститься в них вірус виділяється в зовнішнє середовище, інфікуючи предмети догляду за тваринами, корми, воду, пасовища, одяг людей і т.д.
У зв'язку з цим збудник швидко передається здоровим тваринам при їх спільному утриманні з хворими або через фактори передачі: продукти тваринництва, корми, воду, підстилку, предмети догляду, транспортні засоби і т.д. Переносити вірус можуть і тварини несприйнятливі до ящуру.
На Ящур хворіють домашні, і дикі непарнокопитні тварини: -вівці -свині -корови -кози
Епідеміологія.
Резервуаром та джерелом інфекції для людини є заражені парнокопитні тварини - переважно дійні корови, молоко яких містить у собі збудників ящура. Зараження відбувається при споживанні сирого зараженого молока та м'яса, іноді при контакті із хворими тваринами. Хворіють переважно діти, оскільки вони частіше споживають молоко аніж дорослі. Захворювання від хворих людей не передається. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/travlennya-organi-travlennya.html | Травлення. Органи травлення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/37/5df6b54db961f606c4548ef0a7f45790.pptx | files/5df6b54db961f606c4548ef0a7f45790.pptx | Травлення. Органи травлення
Оболонки стінок травного каналу
:
• слизова;
• підслизова;
• м’язова;
• зовнішня.
Органи травлення (таблицю заповнюємо самостійно!!!)
Травні залози (таблицю заповнюємо самостійно!!!)
Домашнє завдання
Степанюк пар. 37
Базанова пар. 28
Закінчити таблицю «органи травлення», зробити таблицю «травні залози» |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pinulyariya.html | Пінулярія | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/b15346b61bdd546c3edf068275eccad5.pptx | files/b15346b61bdd546c3edf068275eccad5.pptx | Цікава водорость – пінулярія
Пінулярія - одноклітинна водорість видовжено-овальної форми, що складається із двох стулок: зовнішньої епітеки, що прикриває краями меншу внутрішню стулку - гіпотеку.
На стулці видно тонкі поперечні штрихи - потовщення, які чергуються з тонкими місцями. Посередині стулки проходить щілина (шов) у вигляді звивистої тонкої лінії.
Пінулярія
Крім того, видно три горбики (вузлики), один в центрі і два на кінцях стулки.
Якщо пінулярію розглядати збоку, тобто з боку пояска, то вона має вигляд подовженого прямокутника.
З боку стулки в ній видно дві смужки бурого кольору - це хроматофори, які широким боком прилягають до пояскових боків.
Пінулярія
А- панцир зі створки;
Б – панцир з пояска;
В – клітина зі створки;
Г – клітина з пояска;
Д – поділ клітини.
Пінулярія
Протоплазма в пінулярії займає пристінне положення, а вся порожнина клітини зайнята вакуолею і тільки в середній частині, в широкому протоплазматичному місточку, міститься клітинне ядро.
Всюди в протоплазмі видно крапельки олії.
Пінулярія
Пінулярія розмножується поділом, на зміну якого приходить статевий процес.
В результаті поздовжнього поділу кожна нова клітина отримує від материнської лише одну стулку.
Пінулярія
Кремневі панцирі діатомових водоростей відзначаються великою стійкістю: вони зберігають свою форму після згнивання клітин і навіть після їх спалювання.
Пінулярія
Живі клітини пінулярії, перебуваючи на твердому субстраті, рухливі, що поясню- ється рухом протоплазми і виділенням слизистих речовин крізь щілиновидний отвір шва.
Пінулярія
Стулки пінулярії, як і інших діатомових водоростей, зберігаються в мулі і по ним вчені визначають умови життя в древніх водоймах. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vitamini2.html | "Витаміни" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/5038f2f6b45ed135c90824398a835587.pptx | files/5038f2f6b45ed135c90824398a835587.pptx | Вітамін РР
Даниленко, Реутенко 11-А
Міститься в:
Вітамін РР, ніацин або нікотинова кислота - розчинний у воді вітамін; необхідний для багатьох реакцій окислення у живих клітинах.
Молекулярна формула: C6H5NO2
Структурна формула ніацину
Кулькова модель ніацину
Реакція, що лежить в основі добування
Нікотинова кислота може бути синтезована окисленням β-піколіну
(3-метилпіридину):
або окисленням хіноліну до піридин-2,3-дикарбонової кислоти з подальшим її декарбоксилюванням:
Фізичні властивості
Вітамін РР – білий кристалічний порошок без запаху, слабокислого смаку.
Фізичні властивості:
у холодній воді розчиняється у відношенні 1:70;
у гарячій воді розчиняється у відношенні 1:15;
малорозчинна в етанолі;
майже не розчиняється в ефірі;
температура плавлення 237°C;
стійкий в зовнішньому середовищі;
добре зберігається в харчових продуктах при сушінні.
Міститься в житньому хлібі, ананасі, гречці, квасолі, м'ясі, грибах, печінці, нирках. В організмі людини нікотинова кислота перетворюється в нікотинамід, бере участь в метаболізмі жирів, протеїнів, амінокислот, пуринів, тканинному диханні, глікогенолізі, синтетичних процесах, розширює дрібні кровоносні судини. Володіє дезінтоксикаційними властивостями. При відсутності в їжї вітаміну РР у людини розвивається захворювання пелагра.
Застосування
Фармацевтичний засіб «Нікотинова кислота» позитивно впливає на стан здоров’я людини:
метаболічний вплив, що веде до стабілізації процесу обміну речовин і нормалізації структури нейронів;
активізація обміну ліпідів і вуглеводів;
відновлення порушеного кровопостачання головного мозку і частин тіла хворого (препарат використовується як у формі таблеток, так і у формі уколів);
розширення судин, що веде до нормалізації окисних процесів і кисневого обміну;
очищення організму від токсинів (усунення наслідків отруєння).
Добова потреба дорослої людини 15-20 мг.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/podil-klitini.html | Поділ клітини | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/d38c579205ea3c83069273b2f0c9080f.pptx | files/d38c579205ea3c83069273b2f0c9080f.pptx | ПоДіл клітини
Ділення бактерійної клітки.
Всі клітки з'являються шляхом ділення батьківських клітин. Більшості кліток свойственен клітинний цикл, що складається з двох основних стадій: інтерфази і митоза.
Інтерфаза складається з трьох етапів. Протягом 4-8 годин після народження клітка збільшує свою масу. Деякі клітки (наприклад, нервові клітини мозку) назавжди залишаються в цій стадії, в інших же протягом 6-9 годин подвоюється хромосомна ДНК. Коли маса клітки збільшується в два рази, починається митоз.
Клітинний цикл.
У типовій тваринній клітці митоз відбувається таким чином. У профазу центріолі подвоюються, дві центріолі, що утворилися, починають розходитися до різних полюсів клітки. Ядерна мембрана руйнується. Спеціальні мікротрубочки вишиковуються від однієї центріолі до іншої, утворюючи веретено ділення. Хромосоми відокремлюються, але все ще залишаються попарно зчепленими.
Наступна після профази стадія називається метафазою. Хромосоми, ваблені нитками веретена, вишиковуються в екваторіальній площині клітки. Центромери, що скріплювали хромосоми, діляться, після чого дочірні хромосоми повністю відокремлюються.
Хромосоми клітки людини безпосередньо перед діленням ядра (збільшення в 950 разів). Добре помітно, що пари хромосом все ще зв'язані між собою центромерами.
У стадії анафазы хромосоми переміщаються до полюсів клітки. Коли хромосоми досягають полюсів, починається телофаза. Клітина ділиться надвоє в екваторіальній площині, нитки веретена руйнуються, довкола хромосом формуються ядерні мембрани. Кожна дочірня клітка отримує власний набір хромосом і повертається в стадію інтерфази. Весь процес займає близько години.
Модель 9.2. Митоз.
Процес митоза може варіювати залежно від типа клітки. У рослинній клітці відсутні центріолі, хоча веретено ділення утворюється. У грибних клітках митоз відбувається усередині ядра, ядерна мембрана не розпадається.
Цитокинез на завершающей стадии в животной клетке
Наявність хромосом не є необхідною умовою ділення клітки. З іншого боку, один або декілька митозов можуть зупинятися на стадії телофази, внаслідок чого виникають багатоядерні клітки (наприклад, в деяких водоростей).
Розмноження за допомогою митоза називають безстатевим або вегетативним, а також клонуванням. При митозе генетичний матеріал батьківських і дочірніх кліток ідентичний.
Мейоз, на відміну від митоза, є важливим елементом статевого розмноження. При мейозі утворюються клітки, що містять лише один набір хромосом, що робить можливим подальше злиття статевих кліток (гамет) двох батьків. По суті, мейоз є різновидом митоза. Він включає два послідовні ділення клітки, проте хромосоми подвоюються лише в першому з цих ділень. Біологічне єство мейозу полягає в зменшенні числа хромосом в два рази і утворенні гаплоидных гамет (тобто гамет, що мають по одному набору хромосом).
В результаті мейотического ділення у тварин утворюються чотири гаметы. Якщо чоловічі статеві клітки мають приблизно однакові розміри, то при утворенні яйцеклітин розподіл цитоплазми відбувається дуже нерівномірно: одна клітка залишається великою, а три останніх настільки малі, що їх майже цілком займає ядро. Ці дрібні клітки служать лише для розміщення надлишкового генетичного матеріалу.
Чоловічі і жіночі гаметы зливаються, утворюючи зиготу. Хромосомні набори при цьому об'єднуються (цей процес називається сингамією), внаслідок чого в зиготе відновлюється подвоєний набір хромосом - поодинці від кожного з батьків. Випадкова розбіжність хромосом і обмін генетичним матеріалом між гомологічними хромосомами наводять до виникнення нових комбінацій генів, підвищуючи генетичну різноманітність. Зігота, що утворилася, розвивається в самостійний організм.
Модель 9.3. Мейоз.
Останнім часом проводилися експерименти по штучному злиттю кліток одного або різних видів. Зовнішні поверхні кліток склеювалися разом, а мембрана між ними руйнувалася. Таким чином удалося отримати гібридні клітки миші і курчати, людини і миші. Проте при подальших діленнях клітки втрачали більшість хромосом одного з видів.
У інших експериментах клітка розділялася на компоненты, наприклад, ядро, цитоплазму і мембрану. Після цього компоненты різних кліток знову сполучали разом, і в результаті виходила жива клітина, що складається з компонентів кліток різних видів. В принципі, досліди по збірці штучних кліток можуть виявитися першим кроком на шляху до створення нових форм життя.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/plazma.html | Плазма | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/92c6aceb6cb7976996b37b8e4d3d2596.ppt | files/92c6aceb6cb7976996b37b8e4d3d2596.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pislyazarodkoviy-rozvitok-organizmu-lyudini.html | "Післязародковий розвиток організму людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/99c7ef9a0d599ca45e70ec422923f521.pptx | files/99c7ef9a0d599ca45e70ec422923f521.pptx | Післязародковий розвиток організму людини
Підготував Шпильовий Н.А. 11пр.
Онтогенез (від грец. онтос - існуюче та генезіс - походження) - це індивідуальний розвиток організму з моменту його зародження (зиготи) до природної смерті. Виділяють два періоди онтогенезу: ембріональний (зародковий) і постембріональний (післязародковий). Постембріональний починається після народження.
Протягом життя в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту і розвитку. У різні періоди життя інтенсивність цих процесів неоднакова, що зумовлює специфічні анатомічні, фізіологічні та психічні особливості, які називають віковими. Відповідно до вікових особливостей розвитку організму весь життєвий цикл людини поділяють на періоди. Між ними немає чітких меж. До певної міри вони умовні. Але виділення таких періодів необхідне для визначення хронологічного (паспортного) і біологічного віку людини. Періодизація індивідуального розвитку ґрунтується на біологічних ознаках або соціальних принципах. До біологічних ознак належать зміни в рості, розвитку і старінні організму.
Соціальні принципи вікової періодизації визначають періоди навчання: переддошкільний вік - до 3 років, дошкільний - 3-6 років, шкільний вік (молодший 6-9 років, середній - 10-14, старший - 15-17 років).
Верхньою видовою межею для людини вважають 115-125 років. Якщо біологічний вік значно випереджає хронологічний, це свідчить про передчасне старіння. На біологічний вік людини впливають також соціально-економічні умови.
найхарактерніші риси періодів розвитку
Грудний період. У грудний період ріст супроводжується збільшенням довжини і маси тіла. За цей період ріст дитини збільшується приблизно в півтора-два рази.
У віці шість місяців у дитини починають прорізуватися молочні зуби. Значні зміни відбуваються в скелеті дитини. У новонародженого значна частина скелета складається з хрящової тканини. Вона замінюється кістковою протягом багатьох років. Між кістками черепної коробки немовляти є тім'ячка. У цих місцях головний мозок дитини захищений тільки м'якою сполучною тканиною. Ось чому потрібно особливо оберігати від ударів і поштовхів голівку грудної дитини. У новонароджених ще немає типових для людини вигинів хребта. Вони починають формуватися з розвитком м'язової системи.
У дитини віком 2,5-3 місяці зміцнюються шийні м'язи, і вона починає самостійно тримати голівку. Це сприяє утворенню шийного вигину. У п'ятимісячної дитини настільки розвиваються м'язи тулуба, що вона може самостійно сидіти. Так розвивається грудний вигин. На кінець першого року дитина стає на ніжки. У цей час починає формуватися поперековий вигин хребта. У 1,5-2 роки вже повністю сформовані всі вигини хребта.
Раннє дитинство.
У цей період темп росту уповільнюється, але на другому році залишається ще високим (10-11 см за рік), на третьому році - 8 см. У віці двох років закінчується прорізання зубів. У цей період діти інтенсивно розвиваються, особливо швидко розвивається мова, а з нею і мислення.
У період першого дитинства (дошкільний період) діти за рік виростають на 5-7 см. У віці 5-6 років з'являються перші постійні зуби. У цей період розвитку дитина сприймає багато інформації про навколишній світ й активно розвивається.
шкільний період
Вирішальний у фізичному, розумовому і духовному розвитку людини. Його поділяють на молодший, середній (підлітковий) і старший (юнацький) вікові періоди, кожен з яких має свої особливості. Молодший шкільний період характеризується уповільненням темпів росту. Дитина підростає за рік на 4-5 см. У цей період діти починають навчатися, оволодівати грамотою, читанням, математикою. У процесі навчання спостерігається розвиток розумових здібностей учнів.
Підлітковий (середній шкільний період) збігається з періодом статевого дозрівання, яке супроводжується змінами діяльності залоз внутрішньої секреції. У цей період (з 11-12 років у дівчаток із 13-14 у хлопчиків) спостерігається стрибок у рості (7-8 см за рік); збільшення маси тіла; глибока перебудова організму, пов'язана з початком внутрішньосекреторної функції статевих залоз.
У цьому віці закладається багато рис характеру, властивих конкретній особистості, виробляється вміння контролювати власну поведінку, здатність керувати собою, своїми вчинками і настроєм. Людина стає особистістю в результаті самовиховання. У цей період формуються моральні якості людини, її цілеспрямованість. Під впливом авторитету дорослих і навколишнього середовища формується характер.
Юнацький (старший шкільний період) характеризується тим, що в цьому віці ріст і розвиток організму переважно завершуються, всі системи органів практично досягають своєї зрілості. На сьогодні в більшості дівчат ріст припиняється у 16-17 років, у юнаків - у 18-19 років.
Зрілий вік
Зрілий вік настає у віці 21 рік. Перший період зрілого віку - до 35 років. Це найпродуктивніший період у житті людини, пора, коли розвиваються її здібності, можливості їхнього прояву в конкретній сфері діяльності. У цей період людина здебільшого створює сім'ю, народжує і виховує дітей. Другий період зрілого віку - від 36 до 60 років у чоловіків і до 55 років у жінок. У цей відрізок часу життя людина намагається реалізувати себе в обраній професії.
Похилий вік
Похилий вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок. Багато людей зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність. Старечий вік у чоловіків і жінок починається в 75 років. У цьому віці багато людей ще мають ясний розум і здатні до творчої праці.
Кожна людина має свій хронологічний і біологічний вік, які залежать від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників.
Індивідуальний розвиток людини має умовно визначену періодизацію, що характеризується властивими кожному періоду особливостями. Усі вікові періоди є важливими для її розвитку та становлення як особистості. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-tvarin-u-prirodi.html | Різноманітність тварин у природі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/6b5afccad45b207c18253ae7bb3a37c7.ppsx | files/6b5afccad45b207c18253ae7bb3a37c7.ppsx | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plodi.html | Плоди | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/645ca5a1f1396728f691b64c6115b677.ppt | files/645ca5a1f1396728f691b64c6115b677.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-sliznyakiv.html | Рiзноманiтнiсть слизнякiв | https://svitppt.com.ua/uploads/files/15/c58a26e2f9dcaf248303ed9a705d55e0.pps | files/c58a26e2f9dcaf248303ed9a705d55e0.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plodi-budova-riznomanitnist-ta-znachennya-plodiv.html | “Плоди. Будова, різноманітність та значення плодів” | https://svitppt.com.ua/uploads/files/11/6e551afa6129229a4698140a694a9fb6.ppt | files/6e551afa6129229a4698140a694a9fb6.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plazmatichni-ta-vnutrishnoklitinni-membrani.html | Плазматичні та внутрішньоклітинні мембрани | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/d3b688bcfbe63141f93d426319e3b669.ppt | files/d3b688bcfbe63141f93d426319e3b669.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/narodzheni-litati.html | Народжені літати | https://svitppt.com.ua/uploads/files/21/ca2b6435c64dce566b768006c77843a7.pptx | files/ca2b6435c64dce566b768006c77843a7.pptx | Народжені літати
Додаткові матеріали до уроків зоології про пристосування птахів до польоту
Мова піде про хребетні організми, життя яких пов’язане з польотом – про птахів.
У процесі історичного розвитку птахи набули ряд пристосувань, які дозволяють їм літати. Хоча деякі з них не мають здатності до переміщення в просторі, літаючи, так як втратили певні пристосування.
Тому птахів поділяють на кілегрудих, які здатні літати і безкілевих, які не літають.
Народжені літати
Політ - головний тип пересування (локомоції) більшості видів птахів, який допомогає їм харчуватися, мігрувати та втікати від хижаків.
Народжені літати
Вміння літати вимагає від птахів здатності вирішувати чимало завдань, від власне, польоту до зльоту, посадки та орієнтації; способи вирішення цих завдань сильно залежать від розміру птаха та його екологічної ніші.
Щоб злетіти, птах повинен докласти багато зусиль. За короткий час він має розвинути таку швидкість, яка дозволить йому утриматися в повітрі.
Народжені літати
Маленькі птахи злітають безпосередньо із землі - підстрибують і спурхують угору, тоді як великі птахи повинні користуватися спеціальними прийомами. Великим птахам, наприклад, таким, як альбатрос, що має масу 12 кг, для того, щоб розвинути достатню підйомну швидкість, потрібно злітати супроти вітру.
Багато великих пернатих, щоб досягти потрібної швидкості, розбігаються по землі. Деякі з них злітають, „кидаючись" униз зі скелястих уступів. Водоплавним птахам, щоб піднятися в повітря, необхідна довга „злітна смуга" на воді.
Для вдалої посадки птахові також потрібно мати спритність і добру координацію. Хвостове пір'я при цьому зазвичай діє як гальмо.
Народжені літати
Обтічна форма тіла, що забезпечується наявністю пір’яного покриву. Виділяють контурні та пухові пера. Контурні вкривають тіло птаха ззовні.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Залежно від функцій і розташування їх поділяють на покривні, махові та рульові. Пухові - це пера з тонким стрижнем.
Пластичність рухів при польоті надають чотири типи пір’я: стрижневі, контурні, пухові, нитковидні.
Махові пера збільшують площу крила, створюють тягу та підйомну силу, а рульові забезпечують регуляцію напрямку польоту та гальмування під час посадки.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Передні кінцівки перетворені на крила, будова яких дозволяє створювати підйомну силу та надає птахам здатність до польоту.
Форма крила є важливим фактором, що визначає тип та характеристики польоту, до якого здатний птах. Різні форми крил відповідають за швидкість польоту, витрати енергії та маневреність.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Скелет компактний, міцний та легкий. Деякі кістки зрослися між собою. Трубчасті кістки порожні, пневматичні, тобто містять усередині повітря.
Цівка нижньої кінцівки пом'якшує удар під час приземлення після польоту.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Щелепи беззубі, витягнуті у дзьоб, вкритий роговим покривом.
У грудній клітці наявний виріст грудини – кіль, до якого прикріплюються грудні м’язи, які приводять в рух крила.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Літальні м’язи досягають 25% маси тіла.
М’язи, що призводять в рух кінцівки, розміщені на тулубі, а до самих кінцівок ідуть лише сухожилля.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Оскільки політ вимагає великих енергетичних витрат, то система дихання й кровообігу пернатих спеціально до цього пристосовані. У птахів розвинулося велике серце та могутні легені.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Дихальні система складається із повітроносних шляхів та губчастих легень, наявні повітряні мішки, які заповнюють всі проміжки між органами. Вони необхідні під час польоту тим, що забезпечують механізм подвійного дихання, полегшують тіло в повітрі та збільшують теплопродукцію у 8 разів.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Кишечник вкорочений, відсутні товстий і прямий відділи, чим забезпечується висока швидкість травлення їжі. У зв’язку з цим кишечник ніколи не буває заповнений їжею. Крім того пташині екскременти кашкоподібні. Все це і надає полегшення тіла у польоті.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Добре розвинений головний мозок, особливо великі півкулі, середній мозок та мозочок, що дозволяє птахам виконувати складні характери рухів, які здійснюються у польоті.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
Відсутній сечовий міхур.
Відсутній правий яєчник у самок.
Це сприяє полегшенню тіла.
Народжені літати
Пристосування птахів до польоту
За формою крил птахів можна об'єднати у кілька загальних типів.
Народжені літати
Еліптичні крила - короткі та заокруглені, що дозволяють птахам маневрувати в обмеженому просторі, наприклад, в умовах густої рослинності. Такі крила характерні для яструба та багатьох горобцеподібних.
Швидкісні крила - короткі та загострені, що забезпечують високу частоту змахів. Типові для невеликих птахів та характеризуються дуже великою відносною довжиною кисті крила.
Народжені літати
Цей тип крил характерний для найшвидших птахів, таких як сапсан, серпокрильці та більшість качок.
Крила з високим відносним подовженням є дуже довгими та стрункими, зазвичай вони характеризуються низьким навантаженням на крило та використовуються для повільного польоту. Характерні для боривітрів, дрімлюг та птахів, що здатні переходити на динамічне ширяння над хвилями для збереження енергії, що поширено серед морських птахів.
Народжені літати
Крила для ширяння досить широкі та характерні для великих сухопутних птахів, таких як орли, грифи, пелікани і лелеки.
Народжені літати
Основними типами польоту є: маховий, переривчастий (кілька помахів чергуються з вільним польотом), зависання на місці та ширяння (політ без активних витрат енергії птахом). Маховий політ складається з двох окремих типів руху: робочого ходу та зворотного ходу. Під час робочого ходу крило рухається вперед і вниз, а зворотний хід повертає крило у початкову позицію. Внутрішня частина крила перш за все генерує підйомну силу, а кисть - тягу, яка штовхає птаха вперед.
Народжені літати
Чорний стриж полює у повітрі. Хоча тільце у нього дуже легке, вирушаючи на пошуки їжі, він літає досить повільно, тому що при цьому йому необхідно маневрувати. Проте під час шлюбних танців і польотів над дахами будинків він розвиває швидкість до 100 км/год. Найбільша швидкість звичайного польоту зафіксована у качок.
Народжені літати
Полярні крячки знамениті тим, що здійснюють перельоти на рекордні відстані з місць гніздування в Арктиці на зимовища в Антарктиді. Мігруючи з місць гніздування на місця зимівель і назад, вони пролітають 35 000 км. В обох регіонах вони живуть під час полярного дня, тому понад вісім місяців на рік не бачать заходу сонця.
Народжені літати
Таким чином, птахи - це досконалі „літальні апарати", що мають багато пристосувань до польоту, які склалися історично.
Форма їхніх крил та політ залежать від способу життя.
Народжені літати |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ploski-chervi.html | Плоскі черви | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/c3a4c7d3b888f4338ff6595a95ded662.ppt | files/c3a4c7d3b888f4338ff6595a95ded662.ppt | 1.
2.
3.
4. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/poliploidiya.html | "Поліплоїдія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/b472dc93c5489ce7f3577d855e3328ad.ppt | files/b472dc93c5489ce7f3577d855e3328ad.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/krovonosna-sistema1.html | "Кровоносна система" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/52dc35fa71e22a947e94181e81ba92ae.pptx | files/52dc35fa71e22a947e94181e81ba92ae.pptx | Кровоносна
система
Будова серця
Коло кровообiгу
….Система кровообiгу...
Артерiї та Вени
Артерiя
Вени
Хвороби
артерiй
Коронарна
хвороба
артеросклероз
Лiмфообiг
Капiляри
Кровотечi
венозна
артерiальна
Перша допомога
При кровотечах |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vitamini-ta-mikroelementi.html | Вітаміни та мікроелементи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/51/c081b1ff22f3a07311cd8f863e13354f.pptx | files/c081b1ff22f3a07311cd8f863e13354f.pptx | Вітаміни і мікроелементи
основи здоров’я 3 клас
Здоров’я
Це стан людини, коли в неї відсутнє будь-яке нездужання,коли вона має гарний настрій,задоволена своїм життям.
РЕТЕЛЬНО ПЕРЕЖОВУЙ ЇЖУ.
ЇЖ В ОДИН І ТОЙ ЖЕ ЧАС .
ВЖИВАЙ ТІЛЬКИ ЯКІСНІ ПРОДУКТИ.
НЕ НАЇДАЙСЯ НА НІЧ.
«Людина не живе, щоб
їсти, а їсть, щоб жити.»
Правила харчування:
Їжа
емоційне задоволення
силу
і енергію
зміцнює
здоров’я
узгоджує роботу всіх органів
поживні речовини
“Земля – наша мати, всіх годує.”
Земля -
наша
мати,
всіх
годує.
1.
2.
4.
5.
6.
7.
8.
3.
в и н о г р а д
п о м і д о р и
к а п у с т а
г а р б у з
м о р к в а
о г і р к и
ч а с н и к
а п е л ь с и н
Вітаміниімікроелементи
Вітаміни і мікроелементи
А
В
С
D
К
Вперше необхідність вітамінів для харчування була доведена російським лікарем Миколою Івановичем Луніним у 1881 році.
У 1911 році поляк Казимир Функ вперше виділив вітамін у кристалічному вигляді та дав йому назву від латинського слова
«vita» — «життя».
Вітаміни – речовини, необхідні для життя людини, її росту та розвитку.
Існує багато вітамінів.
Для зручності їх називають буквами латинського алфавіту: А, В, С, D та ін.
Вони містяться у продуктах харчування.
ВІТАМІН
A
Міститься:
в молоці, маслі
рибі, яйцях, моркві,
петрушці, помідорі,
гарбузі,
абрикосі.
Вітамін А сприяє росту, допомагає нормальному зору, корисний для шкіри і кісток.
ВІТАМІН
B
Міститься:
в горіхові, сливі,
горосі, квасолі,
хлібі, м’ясі птиці,
крупах гречаній та
вівсяній,
зелені.
Вітамін В дуже потрібний для розумової і фізичної праці, поліпшує травлення.
ВІТАМІН
C
Міститься:
в цитрусових,
солодкому перці,
ягодах, ківі,
квашеній капусті,
моркві.
Вітамін С сприяє захисту від
застуди, зміцнює імунітет,
поліпшує кровообіг, сприяє росту.
ВІТАМІН
D
Міститься:
в яєчному жовтку,
маслі,
риб’ячому жирі, ікрі,
оселедці, петрушці,
соняшниковій олії,
печінці.
Вітамін D зміцнює кістки,запобігає рахітові.
Фізкультхвилинка
Овочі
Мікроелементи (Мінерали) – хімічні елементи, що містяться в їжі у невеликій кількості. Всі вони необхідні для життєдіяльності організму.
Мідь
Залізо
Йод
Кальцій
Фосфор
Магній
ГРА «ПЕРЕПЛУТАНКА» Склади слова, які розсипалися: СОМ’Я, МОКОЛО, РАБИ, ЙЯЦЯ, РІГОХИ
1.
2.
3.
4.
А
С
В
«Збери урожай яблук»
Вітаміни різні споживай,
здоров’я добре й гарне май.
добре
Вітаміни
май.
гарне
різні
споживай,
здоров’я
й
школа
діти
урок
спорт
Молодці!
Святий Августин
13 листопада 354 — 28 серпня 430 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/polovaya-sistema.html | Половая система | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/2256b7ee657fa8634f399d8628e276cd.ppt | files/2256b7ee657fa8634f399d8628e276cd.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-budovu-i-funkcii-shkiri.html | Поняття про будову і функції шкіри | https://svitppt.com.ua/uploads/files/39/70def7194111393135a3d6be07b38536.ppt | files/70def7194111393135a3d6be07b38536.ppt | 1
2 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/tip-chlenistonogi1.html | "Тип Членистоногі" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/df11d6969a6b60f04c096f8871671c45.pptx | files/df11d6969a6b60f04c096f8871671c45.pptx | Тип Членистоногі.
Походження
Різноманітність
Класифікація
ЧЛЕНИСТОНОГІ
ПАВУКОПОДІБНІ
КОМАХИ
РАКОПОДІБНІ
БАГАТОНІЖКИ
ТА ІНШІ.
Членистоногих безліч на Землі!
Кількість окремих особин навіть приблизно неможливо підрахувати, але безсумнівно, що такі підрахунки дали б астрономічні цифри. Одних лише видів членистоногих близько 3 мільйонів.
Чому тип отримав таку назву - членистоногі?
Сама назва показує, що ноги їх мають членисту будову. Кожен членик з'єднаний з іншим члеником і, нарешті, з тулубом особливим рухомим суглобом. Вони ходять і бігають, можна сказати, на багатоколінчатих важелях. Подібний тип пересування є ще тільки у хребетних тварин.
Тип Членистоногі
Членистоногі (Arthropoda) – це найбільший тип тварин, котрий об'єднує сегментованих вищіх безхребетних.
Це найчисленніша по числу видів група тварин. До них відносять 2\3 всіх істот, що живе на Землі.
Форма тіла й розміри
Тіло членистоногих розділене на окремі сегменти, має двобічну симетрію. Різні сегменти тіла неоднакові. Групи подібних між собою сегментів утворюють відділи тіла членистоногих. Найчастіше відокремлюють три основні відділи - голову, груди й черевце . Розміри членистоногих варіюють у широких межах – від мм до метрів.
Зовні тіло членистоногих вкрите хітиновою кутикулою. Її основу становить хітин (полісахарид, до складу якого входить Нітроген). Затвердіння кутикули зумовлює просочування її вуглекислим вапном (ракоподібні,багатоніжки) або спеціальними білками (павукоподібні, комахи).
Покриви тіла
Опорно -рухова система
Скелет членистоногих зовнішній, утворений хітиновою кутикулою. Мускулатура представлена окремими м'язовими пучками й не утворює суцільного шкірно-м'язевого мішка.
Кінцівки членистоногих складаються з кількох члеників і рухомо з'єднані з тілом. У більшості представників класу Комахи органами руху, крім кінцівок, є також крила (фактично це складки стінки тіла).
Це цікаво!
Хітиновий покрив міцний і не збільшується в розмірах. Тому, рости членистоногі можуть тільки тоді, коли під час линьки скинуть свій старий панцир. Це процес линяння. Вперше описав процес линяння в 1712 році французький природодослідником Р. Реомюр. Коли рак втрачає свій старий панцир, а його новий панцир ще м'який і легко розтягується- тіло його росте. Деякі представники, наприклад павуки линяють кілька разів на рік, до 12 линьок за літо, інші ж тільки раз на рік, наприклад: річковий рак. Якщо ви зустрінете в природі річкового раку, довжина якого 15 см, то знайте, що він прожив близько 15 років, за одну линьку рак виростає приблизно на 1 см. Це - довгожитель.
Травна система
Складається з трьох відділів - переднього, середнього і заднього. Також є кілька залоз, що виділяють травні ферменти.
Дихальна система
Дихання в найдрібніших видів здійснюється всією поверхнею тіла, а у решти - зябрами,легенями або трахеями. Зябра й легені членистоногих є видозміненими кінцівками, а трахеї - порожніми трубочками, що утворюються як заглиблення зовнішніх покривів. Трахеї багаторазово галузяться, а їхні кінцеві трубочки обплітають усі внутрішні органи організму.
Кровоносна система
Кровоносна система членистоногих незамкнена. У них є серце й головні кровоносні судини -аорта й артерії. Функції крові виконує гемолімфа. Це рідина двоїстого походження, що частково відповідає справжній крові, а частково - целомічній рідині.
Видільна система
Представлена різними типами видільних залоз, мальпігієвими судинами й жировим тілом.
Нервова система
Центральна нервова система представлена парним головним мозком(ганглії, що злилися) і черевним нервовим ланцюжком, який має в різних груп членистоногих різний ступінь концентрації. Головний мозок зазвичай складається з трьох відділів.
Нервова система а)омара б) мурахи в)коника
Органи чуттів
Органи чуття членистоногих: очі (прості або складні фасеткові), механо- й хеморецептори, органи слуху. У різних груп членистоногих ступінь розвитку різних органів-чуття різний.
Розмноження
Серед членистоногих в основному зустрічаються роздільностатеві форми, але є й гермафродити. (зокрема, більшості видів вусоногих раків). Розвиток-може бути прямим або непрямим. Зазвичай членистоногі розмножуються лише статевим шляхом, але в деяких видів виявлено партеногенез (розмноження без запліднення).
Якщо молодь морфологічно майже не відрізняється від дорослої тварини і її зростання не супроводжується значними змінами в будові організму це приклад прямого розвитку (розвитку без метаморфоза).
Більшість комах у своєму розвитку зазнають метаморфоз. При неповному метаморфозі личинка, котра вилупилася з яйця ,багато в чому схожа на дорослу комаху. Зазвичай вона відрізняється відсутністю розвинених крил (вони знаходяться в зародковому стані) і вторинних статевих ознак, а також наявністю структур, яких немає у імаго (дорослих форм) і які є пристосуваннями до умов проживання (наприклад, зябра у личинок, що живуть у воді). Личинка зростає в результаті линьок і поступово перетворюється на дорослу комаху.
Личинки комах з повним метаморфозом істотно відрізняються від дорослих форм: зачатків крил не помітно, тіло розчленоване слабо, погано розвинені органи чуття, часто ротовий апарат і кінцівки не схожі на ті, що у дорослих форм того ж виду. Линяння личинок, крім останньої, не супроводжуються серйозними морфологічними змінами.
Під час останньої линьки личинка переходить у стадію спокою - стає лялечкою. Вона перестає харчуватися і майже не рухається. Всі запасені їй речовини витрачаються на складний процес метаморфоза. Після закінчення перебудови організму відбувається остання линька, і на світ з'являється доросла особина.
Поведінка членистоногих
Поведінка членистоногих визначається взаємодією вроджених і набутих рефлексів. Найпростіші форми поведінки членистоногих - рухові реакції стосовно джерела подразнення. Більш складна форма поводження – інстинкт (ланцюг послідовних безумовних рефлексів).Найбільш складне поводження-серед членистоногих спостерігається в суспільних комах, які живуть великими родинами з досить складною внутрішньою ієрархією.
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/virobnictvo-biogaziv.html | виробництво біогазів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/b74e98a48a5fe48bc15bdbbcf91a6c27.ppt | files/b74e98a48a5fe48bc15bdbbcf91a6c27.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/placertarni-ssavci.html | "Плацертарні ссавці" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/7bbee8216868b480febb6c060dd09475.pptx | files/7bbee8216868b480febb6c060dd09475.pptx | Плацертарні ссавці.Хижі.
Родина Вовчі
До цієї родини належить вовк,собака,песець тощо.
Це середні за розмірами
тварини. Мають довгі кінцівки з невитяжними кігтями під час бігу вони спиранться лише на пальці . Здатні довгий час переслідувати здобич.
Вовк
Поширенй майже по всій території України. Це сильний хижак , тіло якого сягає завдовжки 160 см і маса – до 79 кг.
Родина котячі.
Ця родина об’єднує тварин середніх і великих розмірів із довгими кінцівками та втяжними кігтями.
У котячих , порівняно з вовками , гірший нюх , але добре розвинені зір і слух.
Тигр
Найбільший представник котячих.
Тіло завдовжки до 3 метри маса .
Мешкає у Південній Азії та на Півдні
Рись
Живе у лісовій зоні Євразії та Північної Америки . В Україні трапляється на Поліссі та в Карпатах . Живляться тваринами різних розмірів
ЛЕВ
Поширений на території Центральної Африки та Південної Азії. Тримають родину прайдами.
Занесені до Міжнародної Червониї книги .
Кіт лісовий
Зовні схожий на свійського кота але відрізняється більшими розмірама. Живе у дуплах , ущелинах скель , а також у нурах борсуків , лисиць. Живиться гризунами , та дрібними птахами. Поширений у Західній Європі та в деяких місцевостях Азії.
Свійська кішка
Одомашнена близько 5 тис. років тому для захисту зерна від гризунів.Її предком була африканська дика кішка.
Родина куницеві
Дрібних та середніх розмірів тварини з вкороченими кінцівками й видовженим гнучким тілом. Більшість видів веде земний спосіб життя, багато з них добре лазять по деревах.
Борсуки більшість життя проводять у глибоих норах.
Річкова видра,морська видра або калан.
Представники куницевих які полюють на здобич у воді. Річкова видро живе у чистих водоймах України.і живиться переважно рибою взимку жабами. Річкова видра та калан мають дорогоцінне хутро.
Зробив учень 8-А класу Гручман Євген ДЯКУЮ ЗА УВАГУ. поставте 12 будь-ласка… |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-ssavciv1.html | Різноманітність ссавців | https://svitppt.com.ua/uploads/files/56/41e75f7f8580e7f2e04c837c971d1e57.pptx | files/41e75f7f8580e7f2e04c837c971d1e57.pptx |
Підготувала
Учениця 8-б класу
Паливода Марія
Різноманітність ссавців. Єхидна
Австралійська єхидна
ЄХИДНА АВСТРАЛІЙСЬКА
Австралійська єхидна зовні дуже схожа на світло-коричневого їжака. Ходить вона повільно,але при загрозі легко може заритися в землю.
В велику спеку єхидна може померти від перегрівання,тому літом вона виходе на харчування тільки вночі
Ареал проживання
Живе в Австралії,а також на островах Тасманія і Нова Гвінея
Середовище існування
Цей вид єхидни живе в Австралії та на островах Тасманія і Нова Гвінея,поселяючись,як правило,в місцях з м'яким покривом. Частіше за все,домом їй слугують зарослі лісом вологі низини,проте єхидну можна нерідко зустріти на сухих кам'яних частинах, де серед каміння і ущелин можна знайти прихисток.
Спосіб життя
Єхидна веде самотній спосіб життя,займаючи при цьому територію,площею близько 50 га.
Постійного місця проживання у неї немає,і вона,вільно прогулюючись по своїх володіннях,ховається у будь-яку схованку.
Знайшовши гарне містечко,єхидна проводить в ньому всю ніч і жаркі години. Найкомфортніші години-ранок і вечір. В цей час єхидна йде на пошуки їжі.
Спосіб життя
Основною стравою в меню єхидни є мурахи,терміти і личинки різних комах.
Зубів єхидна австралійська не має. Але на задній частині язика є рогові зубчики, які стикаючись з гребінчастим піднебінням, перетирають комах. Також єхидна ковтає землю та детрит, які допомагають перетравлювати їжу.
Єхидна австралійська має дуже гарний слух, при пересуванні здебільшого користується нюхом.
Спосіб життя |
https://svitppt.com.ua/biologiya/travlennya-lyudini-yak-proces.html | Травлення людини як процес | https://svitppt.com.ua/uploads/files/34/61fbd5020c91779730eae24f34c7a66c.pptx | files/61fbd5020c91779730eae24f34c7a66c.pptx | Презентація на тему
“ Травлення людини”
1.Травлення. 2.Органи травлення. 3.Ротова порожнина. 4.Глотка , стравохід. 5.Шлунок. 6.Печінка. 7.Жовчний міхур. 8.Підшлункова залоза. 9.Кишечник. 10.Пряма кишка.
Зміст
Травлення — процес хімічної і механічної обробки речовин з метою засвоєння їх організмом. У людини травлення відбувається в кілька етапів:
починається після потрапляння продукту до рота, в якому їжа подрібнюється та попередньо обробляється слиною, яка містить травні ферменти, що розчиняють, наприклад, крохмаль;
після цього травлення продовжується в шлунку;
потім їжа потрапляє до кишечника, де травлення продовжується, і продукти активно всмоктуються в кров;
закінчується процес травлення евакуацією шлаків.
Травлення
Органи травлення
1.Рот 2.Стравохід 3.Печінква 4.Підшлункова залоза 5.Шлунок 6.Дванадцятипала кишка 7.Ободова кишка 8.Тонка кишка 9.Товста кишка 10.Апендикс 11.Пряма кишка
Це початок травного каналу, де здійснюється механічна обробка їжі за допомогою зубів, язика, піднебіння та хімічна обробка з допомогою слини. В ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар слинних залоз: привушних, підщелепних та під’язикових.
Ротова порожнина
Глотка – лійкоподібний мускульно-хрящовий орган для процесу ковтання.
Стравохід необхідний для транспортування проковтнутої їжі. Він має вигляд трубки, яка сполучає глотку із шлунком.
Глотка, стравохід
Шлунок - це порожнистий м'язовий орган, що перебуває між стравоходом і дванадцятипалою кишкою. У шлунку їжа скупчується, частково переварюється, завдяки шлунковому соку, що містить певні ферменти і соляну кислоту. Крім цього, шлунок механічно подрібнює їжу. Обсяг шлунку - близько 1,5 літра. У міру прийняття їжі шлунок розтягується, як правило до двох літрів, але здатний збільшитися й до чотирьох.
Шлунок
Печінка - орган непарний, що:
бере участь у процесі травлення;
знешкоджує чужорідні речовини, що потрапляють в організм;
забезпечує організм глюкозою;
утворює і зберігає необхідні для організму запаси деяких вітамінів;
синтезує холестерин і жовчні кислоти;
бере участь у кровотворенні...
Печінка
Жовчний міхур – орган, у якому накопичується жовч, що потім виділяється у дванадцятипалу кишку, де й починається процес кишкового травлення. У людини жовчний міхур має грушоподібну форму, а розміром він 10- 14 см, і вміщає 40-70 мл жовчі. Вихід жовчі заблокований завдяки скороченню м’яза-замикача жовчної протоки.
Жовчний міхур
Підшлункова залоза - досить велика залоза, що розміщена в черевній порожнині, під шлунком. Вона примикає до дванадцятипалої кишки. Бере участь у травленні, виділяючи ферменти, які допомагають цьому процесу й продукує гормони, що сприяють обміну вуглеводів.
Підшлункова залоза
Кишечник - це частина шлунково - кишкового тракту, досить важливий орган травлення й виділення кінцевих продуктів метаболізму. Поділяється на тонкий і товстий.
Кишечник
Пряма кишка – крайня частина шлунково-кишкового тракту. Це сегмент товстої кишки донизу від сигмовидної кишки і до анального отвору.
Названа так за те, що йде прямо і не має вигинів.
Пряма кишка
Підготував учень 9 класу Антонюк Віктор
The end |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plastichniy-ta-energetichniy-obmin-klitini.html | ПЛАСТИЧНИЙ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН КЛІТИНИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/10/304356a8946a083ae1cf4b2b2170dbda.ppt | files/304356a8946a083ae1cf4b2b2170dbda.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pobudova-organizmu-lyudini.html | "Побудова організму людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/7800097cc072444d7a286e233c71ad10.ppt | files/7800097cc072444d7a286e233c71ad10.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vmist-nitrativ-u-harchovih-produktah.html | "Вміст нітратів у харчових продуктах" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/f35ca833bbb633e1804501677779875e.ppt | files/f35ca833bbb633e1804501677779875e.ppt | (HNO3) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-tvarin-yak-pro-zhivi-organizmi.html | Поняття про тварин як про живі організми | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/17e18b82d6b69a5a9eb8db3799f9962a.ppt | files/17e18b82d6b69a5a9eb8db3799f9962a.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-pokritonasinni.html | поняття про покритонасінні | https://svitppt.com.ua/uploads/files/65/da15c0ee67651c95d353341fc0e9cd97.ppt | files/da15c0ee67651c95d353341fc0e9cd97.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-golonasinnih.html | Різноманітність голонасінних | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/4e9a87fa28703c220b565bb9ce377af5.ppt | files/4e9a87fa28703c220b565bb9ce377af5.ppt | 2
1
1
2
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-prirodu.html | Поняття про природу | https://svitppt.com.ua/uploads/files/1/b2c7583dceefdbdabea06fa46cd63a37.ppt | files/b2c7583dceefdbdabea06fa46cd63a37.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pohodzhennya-zhittya.html | "Походження життя" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/50/854a95480cafbe9cc556cb78b7380af5.ppt | files/854a95480cafbe9cc556cb78b7380af5.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-patogenni-klostridii.html | Поняття про Патогенні клостридії | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/eb4ad891a5a0af2d459773696a15fbdc.ppt | files/eb4ad891a5a0af2d459773696a15fbdc.ppt | Clostridium perfringens
Clostridium perfringens
Clostridium perfringens
A
B
C
D
E
F
+++
+
+
+
+
+
-
+++
+++
-
-
+++
-
+
+
-
-
+
-
+
++
-
-
-
-
++
-
+++
-
-
Clostridium novyi
C. histolyticum
A
B
C
D
+
+
-
-
-
+
-
+
+
-
+ (?)
-
+
-
-
-
+
-
-
-
?
+
-
-
-
+
-
+
Clostridium septicum
Clostridium tetani
Clostridium tetani
Clostridium tetani
Clostridium tetani. Colonies in stab agar culture
Closlridium botulinum
Closlridium botulinum
Pure culture and deep colonies of Closlridium botulinum
Treponema pallidum
Borrelia. Borrelia hispanica, Borrelia persica
Leptospira interrogans |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-zhivih-organizmiv0.html | Живи организми: Вити, групи, та типи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/27/e5d0e54b756c209acdb17bdc4a6f7688.pptx | files/e5d0e54b756c209acdb17bdc4a6f7688.pptx | Різноманітність живих організмів та їх класифікація
Вступ
Кожен вид організмів відрізняється від інших особливостями будови, процесами життєдіяльності, середовищем життя. Проте одні живі істоти зовсім різні, а інші дещо подібні між собою або майже однакові. Тому з давніх-давен учені намагаються за особливостями будови об'єднати всі організми у групи.
Групи організмів
Нині, вчені виділяють такі великі групи організмів, як бактерії, гриби, тварини та рослини. Упродовж тисячоліть людина, стикаючись із певними живими організмами, давала їм конкретну назву. Є назви народні, які вживають у певній країні чи місцевості. А є і наукові назви, що їх використовують учені всіх країн світу.
Царства живої природи
1 - Рослини; 2 - Тварини; З - Гоиби; 4 - Дроб'янки; 5 - Віруси
Vinca minor
Звичайно, ні, бо кожному видові організмів учені дають єдину наукову назву, зрозумілу дослідникам усього світу. Вона складається із двох слів латинською мовою. У нашому прикладі рослина має наукову назву Vinca minor.
Vinca minor
Перше з цих двох слів - Vinca -це назва роду, до якого належить даний вид. Це слово завжди пишуть з великої літери, воно є ніби «прізвищем» організму. Інше слово -minor - видовий епітет, його пишуть з малої літери. Це «особисте ім'я», що відрізняє його від інших представників роду.
Наукові назви організмів
Що таке наукові назви організмів? Щоб зрозуміти, яка різниця між науковими та народними назвами організмів, розглянемо одного з представників рослинного світу - поширену в Україні рослину барвінок малий. У нашій країні вона має ще назви «барвін», « хрещатий барвінок », « барвінець », «ворвинок», «зельонка», «могильник» тощо.
Карл Лінней
Систему подвійних назв видів запровадив у науку ще XVIII сторіччя шведський учений Карл Лінней . На той час мовою, якою писали наукові праці, була саме латинська. Цей принцип - подавати міжнародні наукові назви організмів латинською мовою - зберігся і дотепер.
Карл Лінней
Систематичні одиниці
Саме так учені, спираючись на всебічне вивчення організмів, а не лише на підставі особливостей будови, об'єднують їх у певні групи - систематичні одиниці.
Одиниці класифікації організмів
Які одиниці використовують для класифікації організмів? Зі свого повсякденного досвіду ви знаєте, що за певними зовнішніми ознаками можна відрізнити березу від тополі, сосну від ялини, шипшину від малини тощо. Тобто ми об'єднуємо в групи організми, подібні за певними ознаками, і відрізняємо їх від інших груп з відмінними рисами.
Вид
Основною систематичною одиницею є вид. Вид - це група організмів, подібних за особливостями будови та процесів життєдіяльності, які можуть вільно схрещуватися між собою в природі і давати плідне потомство. Кожен вид характеризується певними вимогами до умов існування і мешкає на певній території. Всі характерні ознаки виду нащадки успадковують від батьків.
Приклади видів рослин
1 - жовтець повзучий; 2 - жовтець язиколистий; 3 - жовтець золотистий
Рід
Крім виду, використовують й інші систематичні одиниці. Так, подібні між собою види рослин об'єднують в один рід. Наприклад, види береза бородавчаста та береза пухнаста належать до роду Береза. Близькі роди об'єднують у родини. Так, роди Бук, Каштан та Дуб належать до родини Букові.
Порядки. Класи
Близькі родини об'єднують у порядки. Наприклад, родини Ліщинові та Березові входять до порядку Березоцвіті. Близькі порядки об'єднують у класи. Так, порядок Букоцвіті разом з багатьма іншими порядками входить до класу Дводольні. Класи входять до складу відділів. Наприклад, класи Дводольні та Однодольні належать до відділу Покритонасінні рослини.
Рослини порядків
Березоцвіті (1) і Букоцвіті (2)
Царство
А найвищою систематичною одиницею є царство. Так, усі відділи рослин належать до царства Рослини. Цей підручник ознайомить вас з представниками царств Рослини, Гриби та Бактерії.
Висновок
Отже, класифікувати певний організм - це означає визначити його місце у системі органічного світу. При цьому вчені визначають належність певного виду до всіх основних систематичних одиниць - роду, родини, порядку, класу, відділу, царства. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/polisaharidi.html | ПОЛІСАХАРИДИ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/7/f2b7c7c00f2fb50f6d0763191eee9536.pptx | files/f2b7c7c00f2fb50f6d0763191eee9536.pptx | Тема: ПОЛІСАХАРИДИ
Тема уроку
Крохмаль й целюлоза. Молекулярні формули, поширення в природі.
Полімерна природа крохмалю і целюлози.
Склад і будова молекули
крохмаль
Склад молекули
Природний полімер (розгалужена будова)
Мономери – α-глюкоза
целлюлоза
Склад молекули
Природний полімер (лінійна будова )
Мономери – β-глюкоза
Поширення в природі
Крохмаль
Запасна поживна речовина
Целюлоза
Складова частина стінок рослинних клітин
Фізичні властивості (лабораторний дослід)
крохмаль
1.Білий порошок.
2.Аморфний.
3.Не розчинюється у воді.
4.Набрякає в гарячій воді, утворюючи клейстер.
целлюлоза
1.Білого кольору.
2.Волокнистої будови.
3.Не розчинюється у воді.
Хімічні властивості
крохмаль
Реакція гідролізу
(С6H10O5)n + (Н2О)n →
(C6H12O6)n
2. Реакція з розчином йоду
(якісна реакція - лабораторний дослід)
целлюлоза
1. Реакція гідролізу
(С6H10O5)n+(H2O)n →(Н+)
(C6H12O6)n
2.Реакція повного окиснення
(горіння - лабораторний дослід)
Застосування полісахаридів
Крохмаль
1.Кондитерська промисловість.
2.Виробництво етанолу.
3.Текстильна промисловість (склеювання тканин).
Паперова промисловість (склеювання паперу та картону).
Медицина (присипки, пасти, капсули).
Целлюлоза
1. У вигляді деревини.
2. Паперова промисловість (виготовлення паперу).
3. Хімічна переробка: а)ацетатний та віскозний шовк;
б)вибухові речовини;
в)спирти).
Целлюлоза – основний компонент біомаси, структурний матеріал рослинних організмів.
Крохмаль - запасна речовина, енергетична база рослинних організмів.
Глікоген – (тваринний крохмаль) запасна речовина, енергетична база тваринних організмів та грибів.
Хітин – структурний матеріал тваринних організмів та грибів.
Біологічне значення полісахаридів
Експеримент доказати наявність речовини
1 варіант
1. Доказати, що в локшині є крохмаль.
3 варіант
2. Доказати наявність молочного цукру в молоці.
5 варіант
3. Доказати,що у спілому яблуці є глюкоза.
2 варіант
1.Доказати, що морква містить багатоатомний спирт – сахарозу.
4 варіант
2. Доказати, що білий хліб містить крохмаль.
6 варіант
3. Доказати,що мед містить глюкозу.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ
Шалдирван Ольга Володимирівна
учитель біології та хімії
вища категорія, старший учитель
спеціалізована школа № 66 м.Маріуполь |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pohodzhennya-lyudini2.html | "Походження людини" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/4b3c765573191c02a2156702889ed42a.pptx | files/4b3c765573191c02a2156702889ed42a.pptx | походження людини
Місце людини в системі органічного світу
Царство Тварини
Тип Хордові
Підтип Хребетні
Клас Ссавці
Підклас Плацентарні
Ряд Примати
Родина Вузьконосі мавпи
Рід Ноmо (Людина)
Вид Homo sapiens (Людина розумна)
Гіпотези походження людини
Занесення людини (та життя) на Землю із інших світів або планет (інопланетна гіпотеза).
Виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми (гіпотеза антропного принципу в будові Всесвіту).
Виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природно- космічних процесів (концепція тупикової гілки еволюції).
Створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами (концепція креаціонізму – створення).
Виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна гіпотеза).
Гіпотизи
Ця гіпотеза ґрунтується на твердженні про відвідування Землі прибульцями з Космосу або проникненням на Землю своєрідних животворних космічних променів.Творцем цієї гіпотези (―теорія палеоконтакту‖) вважається американський природодослідник Ч. Х. Форт.З космічною гіпотезою походження людини погодитись так само важко, як і заперечити її. Справа в тому, що поки не встановлено спілкування з неземними цивілізаціями, якщо вони є. Однак пошук земних цивілізацій триває.
Інопланетна гіпотеза
Гіпотеза антропного принципу в будові Всесвіту
Життя – це не випадковий спалах у природі, а космічний феномен; розум та матерія виникли на загальній основі, вони є лише різними аспектами єдиної реальності. Людина постає необхідним та суттєвим доповненням природи... Вперше антропний принцип був сформульований у 1974 р. Б. Картером. У так званому"сильному варіанті" його формулювання висувається теза про те, що саме людина є кінцевою метою усіх констант (сталих величин) та елементів Всесвіту.Прийняття антропного принципу самого по собі ще не прояснює ситуацію людськогоперебування у світі: нехай людина існує в цьому світі невипадково.
Гіпотеза походження людини внаслідокякоїсь фатальної помилки в ході природних процесів базується, скоріше за все, на психологічному почутті незадоволення людиною, її діями та результатами таких дій:людина – це істота, яка весь час робить помилки, а результати цих помилок кричуще суперечать вимогам розуму.Отже, людина заснована на відхиленні від належного.Конкретні аргументи на користь такої концепції є досить різноманітними: так, Ф.Ніцше вважав, що людина від природи не володіє надійними засобами для життя, а тому вона створює такі засоби штучно, через що віддаляється від природи і навіть протистоїть їй.
Гіпотизи
Гіпотеза тупикової гілки еволюції
Засновником еволюційного вчення про походження видів вважається англійський природодослідник Чарльз Дарвін . Згідно з цією гіпотезою, зародження та розвиток життя можливі лише з того природного оточення, на якому воно розгортає своє єство. Життя виникає завдяки фотосинтезу та обміну речовин в унікальних кліматичних умовах, що створились на землі декілька мільярдів років тому. Удосконалюючись у ході еволюції, організми на планеті еволюціонували у тваринний світ і перетворювалися в сучасні зразки внаслідок природного добору.Новітні наукові відомості підтверджують думку Дарвіна, що найближчими нашимиродичами є мавпи, а саме – людиноподібні. Вважається, що процес перетворення мавпи в людину почався приблизно три мільйони років тому.
Еволюційна гіпотиза
Антропогенез
Антропогенез — походження людини і становлення її як виду у процесіформування суспільства. Етапи антропогенезу
1. Попередник людини – протоантроп (австралопітек).
2. Перші представники роду Homo.
3. Найдавніші люди – архантропи (пітекантроп, гейдельберзька людина, синантроп).
4. Давні люди – палеоантропи (неандертальці).
5. Перші сучасні люди – неоантропи (кроманьйонці).
Попередник людини – протоантроп (австралопітек).
Австралопітеки
Австралопітеки — група викопних вищих приматів, кістки яких вперше буливиявлені в пустелі Калахарі (Південна Африка) в 1924 році, а потім в Східній іЦентральній Африці. Австралопітеки жили в Пліоцені (4 млн років тому) і були двоногими наземними приматами.Австралопітеки були всеїдні; імовірно для нападу і для захисту вживали кістки тварин,палиці, камені, можливо, що найбільш розвинені види уміли їх трохи обробляти.
Головний мозок відносно великий (500—600 см3), але по будові ще мало відрізняється від мозку сучасних людиноподібних мавп.Розміри тіла також були невеликі, не більше 120—140 см у висоту, статура струнка.Передбачається, що самці були істотно більші за самок. У сучасних людей чоловіки в середньому лише на 15 % більше за жінок, тоді як у австралопітеков вони могли бути на 50 % вище і важче.
Австралопітеки
Перші представники роду Homo
Людина уміла (Homo habilis) — перший представник роду Homo. Виявлений археологами в 1960 році і описаний в 1964 по сенсаційній знахідці з ущелини Олдувай в Танзанії. Розмір мозку Людини умілої— 500—640 см3. Вага гомініди — близько 30—50 кг,зріст – до 150 см.Обличчя мало ще архаїчну форму з плоским носом і висунутими вперед щелепами. Але голова людини умілої стала круглішої форми, ніж уавстралопітеков.Опуклість у середині тонкостінного черепа говорить про наявність у них центру Брока — центру мови, але гортань, можливо, ще небула здатна виробляти стільки ж звуків, скільки наша гортань.
Homo rudolfensis
Homo rudolfensis — вимерлий «старий» вид людей, що представляє перехідний рівень від людини умілого до еректуса. Жили 2,5-1,9 млн. років назад. Перші останки даного виду були виявлені в Ефіопії в 1972 році на березі озера Туркана (Рудольфа). Розмір мозку в них наближався до 800 см3; мали вагу 45-80 кг, зріст – 150 -180 см.
Homo ergaster
Homo ergaster (Людина працююча) — викопний вид людей, що з’явився в Африці 1,8 млн років тому в результаті еволюції Homo habilis або Homo rudolfensis. Жили 1,5 мільйона років назад.Череп округлий, надбрівні дуги сильно розвинені, зуби дрібні, особливо порівняно з австралопітеками. Обєм мозку Людини працюючої помітно збільшився і складав всередньому 900 см3, а крім того, збільшилися і його відділи, що відповідають за абстрактне мислення, зокрема збільшився розмір лобових доль. Зріст в середньому був130-170 см.Одночасно із збільшенням лобових доль відбувалося і збільшення в тімяної області мозку, так званої зони Брока, відповідальної за мову. І, можливо, Людина працююча володіла вже зачатками мови.
Найдавніші люди
Найдавніші люди – викопний вид людей, який розглядають як безпосереднього попередника сучасних людей. Еректуси володіли середнім зростом(1,5—1,8 м), прямою ходою і архаїчною будовою черепа.Обєм мозку досягав 900—1200 см3.Еректуси активно виготовляли камяні знаряддя використовували шкури якодяг, жили в печерах, користувалися вогнем і практикували канібалізм.
Синантроп
Синантроп — форма роду Homo, близький до пітекантропа. Був виявлений в Китаї, звідси і назва. Жив близько 600-400 тис. років тому, в період заледеніння. Обєм його мозку досягав 850—1220см3; ліва доля мозку, де розташовані рухові центри правої сторони тіла, була дещо більше, впорівнянні з правою долею. Отже,права рука в синантропа була розвиненіша, ніж ліва. Зріст — 1,55-1,8 метра.Окрім рослинної їжі, вживав мясо тварин. Можливо він добував і умів підтримувати вогонь, одягався в шкури.
Неандерталець
Неандерталець, людина неандертальська — викопний вид пізніх людей, що мешкали 300—24 тисячі років тому. Неандертальці володіли середнім зростом(близько 165 см) і масивною статурою. Обєм мозку 1200-1700 см3. Їх відрізняли потужні надбрівні дуги, виступаючий широкий ніс і дуже маленьке підборіддя. Існують припущення, що вони могли бути рудими і блідолицими. Будову голосового апарату і мозку неандертальців дозволяють зробити висновок про те, що вони могли говорити. Найдавніший відомий музичний інструмент— кістяна флейта з 4 отворами — належить неандертальцям.
Перші сучасні люди
Перші сучасні люди – неоантропи Людина розумна (Homo sapiens) — вид роду Люди(Homo) з сімейства гомінід, що єдиний живе в даний час. Зявилася приблизно 200 тис. років тому. Від найближчого виду — неандертальців — людина розумна відрізняється рядом особливостей будови скелета і пропорціями відділів головного мозку.
Кроманьйонці
Кроманьйонці — ранні представники сучасної людини в Європі і частково за їїмежами, що жили 40-10 тисяч років назад. Назва походить від грота Кро-Маньон уФранції, де в 1868 році було виявлено декілька скелетів людей разом із знаряддями пізнього палеоліту.Обєм головного мозку рівний 1200 – 1500 см3. Зріст близько 180 см.
Дякую за Вашу увагу! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-sucvittya.html | Поняття про суцвіття | https://svitppt.com.ua/uploads/files/49/394ac1330e19b9a3e6cdfb50fa40c8ab.ppt | files/394ac1330e19b9a3e6cdfb50fa40c8ab.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plid-riznomanitnist-plodiv.html | Плід, різноманітність плодів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/29/fbf04cec416b658532a7c8348dfaf63c.ppt | files/fbf04cec416b658532a7c8348dfaf63c.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/sobaki.html | "Собаки" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/c046e4c3104dc4d9e33d8b1dad8077a8.pptx | files/c046e4c3104dc4d9e33d8b1dad8077a8.pptx | Собаки
Та́кса — порода мисливських собак; вирізняється короткими лапами і довгим тулубом.
Сибірську хаскі відрізняє доброзичливий, м'який, товариський і одночасно живий характер. Вони - надзвичайно інтелектуальні, енергійні, але уперті.
Пудель — порода декоративних собак.
Німецька вівчарка дуже красива. Вони мають гарний нюх і мужній характер, ці собаки витривалі невибагливі та починають працювати з найменшого віку.
Йоркширський Тер'єр має удовий поступливий і добродушний характер. Дорослий Йоркер має унікальний колір. Золотисто-рудий на голові і блакитно-сталевий на корпусі.
Мопс — порода декоративних собак, виведена в Китаї. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/naselennya-zemli.html | Населення Землі. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/17/b95179ae9b78c68a852c4c32d68aed60.ppt | files/b95179ae9b78c68a852c4c32d68aed60.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-riznomanitnist-komah.html | Поняття про Різноманітність комах | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/95198ef1225c325f366cc11fca3c6755.ppt | files/95198ef1225c325f366cc11fca3c6755.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-zhab.html | Різноманітність жаб | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/b99aae063c260a7a2b0da6f6c6c13aaa.ppt | files/b99aae063c260a7a2b0da6f6c6c13aaa.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pivdennoaziyskiy-tropichniy-centr-riznomanitnosti-i-pohodzhennya-kultu.html | "Південноазійський тропічний центр різноманітності і походження культурних рослин" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/5a0ed4e8fb803ae30409497f279c14e9.pptx | files/5a0ed4e8fb803ae30409497f279c14e9.pptx | Презентація
На тему:”Південноазійський тропічний центр різноманітності і походження культурних рослин”
Виконав учень 11-А класу
Острожчук Богдан
У праці “Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна” (1939) М.І.Вавилов визначив 7 основних географічних центрів походження культурних рослин, які безпосередньо зв’язані з осередками давніх цивілізацій, де рослинництвом почали займатися за 8-7 тис. р. до н.е
Микола Іванович Вавилов
Південноазіатський тропічний центр
(Індія, гори Індокитаю, південний тропічний Китай, та острови Південно-Східної Азії) дав понад 100 видів культурних рослин. У цьому великому центрі можна виділити три осередки, що значно відрізняються за складом характерних для рослин:
1. Індійський
кулястозерна пшениця
окремі сорти сорго
Нут (турецький горіх)
баклажан, огірок, манґо, апельсин, мандарин, лимон, багато сортів цукрової тростини
джут
Коноплі
кунжут, перець чорний, горіх стрихніноносний, кориця та ін.
2.Індокитайський
банан
окремі сорти цукрової пальми
Окремі сорти лимона
бавовник азіатський тощо
3.острівний(включаючи Зондські острови, ,Яву, Суматру, Борнео, Філіппінські острови )
бамбук
ямс
пальма арека
дуріан
мангостан
кардамон
евкомія
окремі сорти цукрової пальми, окремі сорти цукрової тростини,горіх мускатний
Н. І. Вавілов прагнув поставити генетику і селекцію на службу народного господарства СРСР. На підставі матеріалів про світові рослинні ресурси (колекція складала близько 250 000 зразків), зібрані великим колективом радянських ботаніків (в т.ч. і ним самим) в багаточисельних експедиціях, він виділяв 7 основних географічних центрів походження культурних рослин.
Кінець |
https://svitppt.com.ua/biologiya/pohodzhennya-kulturnih-roslin.html | Походження культурних рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/8b104f578b1c13f09482e3cc8d4349d2.pptx | files/8b104f578b1c13f09482e3cc8d4349d2.pptx | Центри різноманітності й походження культурних рослин за М.І.Вавіловим
Матеріали до уроків в 11 класі
Історична довідка
У 20-30 роках ХХ ст. під керівництвом М.І.Вавілова були здійснені численні експедиції в різні куточки планети, які встановили центри різноманітності для різних видів культурних рослин.
Були зроблені висновки, що центри різноманітності культурних рослин є одночасно і районами їхнього походження.
Він виділив 7 таких центрів.
Історична довідка
Виявлення таких центрів підказало вченим, де потрібно шукати різноманітний вихідний матеріал для селекційної роботи.
Завдяки експедиціям М.І.Вавілова створено унікальну колекцію насіння близько 1600 видів культурних рослин, яку з успіхом використовують і сьогодні у селекційній роботі.
Південноазіатський тропічний центр
Тропічна Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Південно-Східної Азії.
Південноазіатський тропічний центр
Даний центр є батьківщиною:
рису;
огірків;
бананів;
цукрової тростини;
деяких цитрусових;
інших плодових та овочевих культур.
Східноазіатський центр
Центральний і Східний Китай, Японія, Корея, Тайвань.
Східноазіатський центр
Даний центр є батьківщиною:
яблуні, груші;
сливи, шовковиці;
гречки, проса;
редьки;
сої;
деяких цитрусових.
Південно-Західноазіатський центр
Мала і Середня Азія, Кавказ, Афганістан, Іран, Південно-Західна Індія.
Південно-Західноазіатський центр
Даний центр є батьківщиною:
пшениці, жита, ячменю, вівса;
гороху, сочевиці;
цибулі, моркви;
бавовнику, льону;
винограду, абрикосу;
мигдалю, волоського горіха.
Середземноморський центр
Країни, розташовані по узбережжю Середземного моря.
Середземноморський центр
Даний центр є батьківщиною:
цукрового буряка;
капусти;
конюшини;
люпину;
маслин.
Абіссінський центр
Абіссінське нагір’я, частина Аравійського півострова.
Абіссінський центр
Даний центр є батьківщиною:
твердої пшениці;
особливої форми ячменю;
зернового сорго;
одного виду бананів.
Центральноамериканський центр
Південна Мексика і острови Карибського моря.
Центральноамериканський центр
Даний центр є батьківщиною:
кукурудзи;
квасолі;
гарбуза;
тютюну;
какао;
червоного перцю;
довговолокнистого бавовнику.
Південноамериканський центр
Частина Анд уздовж узбережжя Південної Америки. Тому його називають ще Андійський.
Південноамериканський центр
Даний центр є батьківщиною:
картоплі;
помідорів;
арахісу;
ананасу;
хінного дерева.
Висновок
Землеробство на Україні розвивається понад п’ять тисячоліть. Майже всі культурні рослини, які вирощують у нас, походять з інших країн. Але завдяки селекційній роботі вчених, багато сортів культурних рослин створено саме в нашій країні.
Шляхи експедицій М.І.Вавілова |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi3.html | "Віруси" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/44/4c3f61db97aeccc7eed4c6c68aa5dbf8.pptx | files/4c3f61db97aeccc7eed4c6c68aa5dbf8.pptx | Презентація
на тему:
“Неклітинні форми життя”
Віруси — неклітинні форми живих організмів, які складаються з нуклеїнової кислоти і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти. Вони вражають всі групи живих організмів, так як живуть в клітинах рослин, тварин, людини і, навіть, бактерій (бактеріофаги). Відкриті організми Д.Івановський назвав «фильтрующимися вирусами». Цю назву використовували у наукових колах декілька років, доки у 1899 голландський вчений Мартин Бейеринк не використав поняття «віруси», що в перекладі з латині (vira) означає «отрута».
Віруси мають настільки просту будову, що інколи їх взагалі не вважають живими організмами. Кожна вірусна частинка складається з невеликої кількості генетичного матеріалу (ДНК або РНК), заключеного в білкову оболонку (капсид). В складі ряду вірусів присутні вуглеводи та ліпіди. На відміну від усіх інших живих організмів віруси не мають клітинної будови. Повністю сформована інфекційна частинка називається віріоном.
Класифікація вірусів
Вірус грипу (збільшення в 30 000 раз).
Вірус СНІДу – чуми XX ст.
Віруси
жовтої лихорадки
натуральної віспи
Характеристика вірусів
Хімічний склад представлений тільки органічними речовинами, а такі важливі неорганічні компоненти, як вода та мінеральні солі, відсутні.
Віруси не виробляють енергії, не вживають їжі.
Віруси не растуть і не мають обміну речовин.
Порівняльні розміри вірусів
Різноманітність вірусів під мікроскопом
Вірус папіломи Вірус сказу Вірус гепатиту
Вірус в слині Пташиний грип
Вірус СНІДу
Механізми проникнення вірусу
Проникнення вірусу в клітину хазяїна починається із взаємодії вірусної частинки з поверхнею клітини, на якій є особливі рецепторні ділянки. Оболонка вірусу має відповідні прикріплені білки, що “впізнають” ці ділянки.
Усередину клітини вірус проникає такими шляхами:
вірусні оболонки зливаються з клітинною мембраною (наприклад, вірус грипу);
шляхом піноцитозу;
через пошкоджені ділянки клітинної стінки.
Проникнення вірусів
Способи передачі вірусних захворювань
Крапельная інфекція – найпоширеніший спосіб поширення респіраторних захворювань. При кашлі або чханні у повітря викидаються мільйони дрібних крапельок рідини. Ці краплі разом з вірусами, що в них знаходяться, можуть вдихнути здорові люди, особливо в тих місцях, де велика їх кількість, або в погано провітрених приміщеннях.
Контактна передача. В результаті такого контакту з хворими людьми чи тваринами передаються лише деякі хвороби. До них належать венеричні хвороби, які передаються статевим шляхом та СНІД. А також належать звичайні бородавки та простий герпес - "лихорадка" на губах.
Під час переливання крові, хірургічних або стоматологічних операціях.
Переносник – це який-завгодно живий організм, що здатний розносити інфекцію. Він отримує інфекційний початок від організму, що називають резервуаром або носієм.
Переносники інфекції
Інфекційні захворювання людини
Захисні механізми, здатні протистояти вірусним інфекціям такі:
у відповідь на проникнення вірусів, в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи – імуноглобуліни. Вони блокують прикріпні білки вірусу і ті не здатні зв’язуватись з клітинною мембраною;
у відповідь на проникнення вірусу в клітину, можуть вироблятися захисні білки – інтерферони, що пригнічують розмноження вірусів;
клітинний імунітет – здатність певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини і знищувати їх;
організм, що переніс певну вірусну інфекцію, зберігає несприйнятність до її збудника.
Віруси здатні:
Відтворювати собі подібних (размножуватися).
Мають спадковість та мінливість, тому що наявний генетичний матеріал.
Вірусів відносять до живих організмів, так як вони мають ряд властивостей живого організму.
Віруси завжди є паразитами і тому викликають у своїх господарів певні симптоми того чи іншого захворювання. Багато вірусів можуть тривалий час знаходитися в організмі в латентному (не проявляючи себе) стані, а при порушенні нормальних умов життя вони активізуються, викликаючи клінічні форми хвороби.
Вірусні хвороби людей Папіломи
Вірусні хвороби людей
Аденовірусна інфекція Бородавка Кір
Гепатит Свинка
Вірусні хвороби людей
Після укусу комара Вірусні висипи
Подіомієліт
Герпес
КІНЕЦЬ
Виконала учениця 10-го А класу Якимів Анжеліка |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plodi-versiya-.html | Плоди. Версія 1 | https://svitppt.com.ua/uploads/files/38/2c5ac7d72938ab98efbdf6f45b044e8b.pptx | files/2c5ac7d72938ab98efbdf6f45b044e8b.pptx | Порівняльна характеристика плодів
Плоди та насіння
Чим відрізняються сухі та соковиті плоди?
Плоди та насіння
Яке ж значення плодів?
Плоди та насіння
Чим відрізняються зображені плоди?
Плоди та насіння
Чим відрізняються зображені плоди?
Плоди та насіння
Знайти зайвий плід
Плоди та насіння
Які плоди зображені?
Порівняти їх.
Визнач тип плоду.
Помідор
Які це плоди?
Порівняйте їх
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-seredovische-isnuvannya.html | ПОНЯТТЯ ПРО СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/31/50551e134cebec3535d9b1210701b880.ppt | files/50551e134cebec3535d9b1210701b880.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/socmedicina.html | Соцмедицина | https://svitppt.com.ua/uploads/files/26/47a9c7e798a3fd9318b2a1a40b8da7c4.ppt | files/47a9c7e798a3fd9318b2a1a40b8da7c4.ppt | 0
1
2
2.1
2.2
1.1
1.2
2.1.1
2.1.2
1.3
1.2.1
1.2.2
1.1.1
10-15
30-35
50-60 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-zemnovodnih.html | "Різноманітність земноводних" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/48/fd87ee3f5ecf893e027c7849ca2cdef8.pptx | files/fd87ee3f5ecf893e027c7849ca2cdef8.pptx | Різноманітність
земноводних
Підготувала
Учениця 8-В класу
Кошина Анна
Клас земноводні або амфібії - стародавні хребетні тварини, які з'явилися задовго до появи плазунів. При вивченні викопних решток тварин, вченими було припущено, що земноводні походять від кистеперих риб. Перші земноводні стали пристосовуватися до суші, і на відміну від кистеперих риб, вони втратили зябра і стали дихати за допомогою легенів, також замість плавців у них з'явилися п'ятипалі кінцівки. Зародження перших земноводних відбувалося під час девонського періоду і вже в кам'яновугільному періоді, земноводні поширилися по всій земній кулі і відрізнялися один від одного своєю різноманітністю.
До класу земноводні відноситься близько 4000 тисяч видів хребетних тварин, серед яких виділяються 3 великих ряди:
Безногі земноводні - включає в себе близько 170 видів тварин, з них 33 роду і 4 сімейства червяг. Тіло їх має циліндричну форму червоподібні, що складається з безлічі кілець. Кінцівки втратилися, у зв'язку з риючих способом життя.
Хвостаті земноводні - налічується близько 340 видів. Тіло хвостатих тварин має витягнуте будова, поступово переходить у хвіст. Основна частина цього загону повзає або плаває, при цьому рух тіла змієподібної.
Безхвості земноводні - налічується близько 2900 видів, з них 19 родин і 297 родів. Мають укороченим тілом і довгими задніми кінцівками, в результаті більшість представників пересувається за допомогою стрибків.
Загальна інформація
Ряд Безногі
Безногі земноводні — ряд хребетних тварин класу земноводних. Безногі є найменшим рядом земноводних, які мають лише близько 170 видів. Відомі з раннього юрського періоду.
Морфологія
У безногих земноводних немає кінцівок, а хвіст сильно редукований. Клоака знаходиться на задньому кінці тіла, що зовні часто нагадує передній. Дрібних безногих земноводних (розміром до 10 см) можна легко сплутати з дощовим черв'яком у той час як великі види (розміром від 1 до 1,5 м) нагадують швидше змій.
Шкіра безногих земноводних гладенька і часто забарвлена
в матовий темний колір. Деякі види мають кольорові смужки
або плями на боках. Через вапняну луску, що міститься в шкі-
рі, а також через зрощені черепні кістки, безногих земновод-
них раніше відносили до вимерлих панцирних амфібій. Однак сьогодні ці морфологічні особливості вважають вторинними пристосуваннями. На ще-
лепах на піднебінні майже немає зубів.
Очі безногих земноводних покриті тонким шаром шкіри, че-
рез що вони можуть розрізняти лише світло і темряву. Сприй-
няття навколишнього світу відбувається головним чином за допомогою нюху і двох дотикових органів, розташованих між носом і очима. Вібрації землі також грають роль при орієнтації. Ди-хання здійснюється за допомогою правої легені, ліва легеня, як правило, редукована. Як і в ін-ших земноводних, дихання також частково здійснюється через шкіру і слизові оболонки рота, особливо у єдиного безлегеневого виду.
Поширення
Безногі земноводні зустрічаються в тропіках і субтропіках Південно-Східної Азії, Африки і Лат-инської Америки. Як правило, населяють найбільш нижні шари лісової підстилки. Харчуються дрібними тваринами, в основному дощовими черв'яками. Воліють жити у вологих регіонах, час-то поблизу водойм. Існують види безногих земноводних, які повністю пристосувалися до життя у воді. Вони зустрічаються в річках з повільною течією, таких як Амазонка, Оріноко і річкових системах Колумбії. Їх їжею є молюски і мертві риби.
Через свій прихований спосіб життя безногі земноводні є маловивченою групою амфібій. Зо-ологи виходять з того, що ще не всі
види відомі науці й описані.
Розмноження
Запліднення відбувається в тілі сам-
ки. У самця з клоаки висувається ста-
тевий орган. Існують види, що від-
кладають яйця, однак 75% видів без-
ногих земноводних є живородними.
Молоді особини вилуплюються в тілі
матері і перед народженням харчу-
ються в фалопієвих трубах. Яйцекла-
дні види відкладають яйця в підзем-
них норах та інших укритих місцях.
Поширення Безногих (зеленим)
У деяких видів існує догляд за потомством. Молоді особини
живуть як у воді, так і на суші. Ночами вони полюють у водой-
мах, а в денний час зариваються в землю в прибережних ді-
лянках. Стадія вільноживучих личинок відсутня.
Харчування
Поведінка безногих земноводних, пов'язана з харчування, ще
майже не вивчена. Імовірно в їх їжу входять головним чином
комахи і безхребетні, які часто зустрічаються в межах їх об-
ласті поширення. Аналізи вмісту шлунка показали останки тер-
мітів, але більша частина
складалася з невизначе-
ного органічного матері-
алу і залишків рослин. Деякі вчені припускають, що без-
ногі земноводні харчуються детритом, інші ж бачать в цьо-
му ознаку того, що ці тварини харчуються дощовими чер-
в'яками. Безногі земноводні, що живуть в неволі, харчу-
ються дощовими черв'яками дуже охоче. Більш великі ви-
ди, мабуть, харчуються й іншими земноводними, а також
невеликими зміями і ящірками. Види, що живуть у воді,
їдять і невеликих риб. Деякі види живуть у гніздах мурах
і харчуються їхніми личинками.
Хвостаті земноводні - найдавніша група амфібій, більшість із них є постійними мешканцями води. До хвостатих земноводних належить понад 515 видів з 10 родин та 60 родів. До цього ряду належать тритони, саламандри, протеї та інші.
Морфологія
Відрізняються від інших земноводних видовженим тілом та наявністю у тварин, що пройшли метаморфоз, хвоста. Протягом всього життя зберігається хвіст. Ноги короткі, приблизно одна-кової довжини. Розміри коливаються приблизно від 30 мм до майже 2 м. Більшість на передніх кінцівках мають по 4 пальці, на задніх — по 5 або по 4, хоча деякі хвостаті мають рудиментарні кінцівки або не мають їх зовсім. У земноводних цього ряду, як і в риб, органи слуху представ-лені лише внутрішнім вухом.
Розмноження та розвиток
Деяким амфібіям властиве зовнішнє запліднення. Іншим
притаманне внутрішнє запліднення, при якому самці від-
кладають сперматофори, а самиці захоплюють їх краями
клоаки. Предки цих хребетних відкладали яйця у воду, і
тут відбувався розвиток личинок, однак чимало сучасних
видів характеризуються прямим розвитком, при якому
яйця розвиваються у вологих місцях (поза водойм) і емб-
ріони проходять личинкову стадію, не полишаючи яйця.
Ряд Хвостаті
Личинки хвостатих амфібій зовнішністю схожі на дорослих, але, на відміну від них, вони зви-чайно мають зовнішні зябра. Водночас такі ознаки можуть мати й дорослі тварини, що свідчить про специфічну еволюцію цих тварин шляхом педогенезу. Статевозрілі протеї і сирени мають зовнішні зябра, але водночас їм бракує очних повік та справжніх зубів, які звичайно мають до-рослі хвостаті. На відміну від личинок безхвостих скелет личинок хвостатих складається не з хряща, а з кісткової тканини, вони мають зуби (які за своєю будовою відрізняються від зубів дорослих).
Поширення
Поширені переважно у північній
пів-кулі, хоча чимало видів живе й у
Центральній та Південній Америці
(зокрема деякі групи безлегеневих
саламандр, родина. У фауні України представлена лише одна родина —
саламандрові.
Поширення Хвостатих (зеленим)
Ряд Безхвості
Безхвості земноводні — ряд земноводних, що включає най-
більш високоорганізованих амфібій. Ряд налічує 256 родів
та близько 3 500 видів, 16—31 родин. До ряду безхвостих
належать також кушки та джерелянки, які мають отруйні
залози та яскраві плями на черевці.
Морфологія
Тварини із сплющеним коротким і широким тілом і непра-
вильно трикутної форми головою, не відокремленою від ту-
луба (шия не виражена). Розміри від 1,5—2 до 32 см. Товсте,
незграбне тіло жаби не має шиї, а широка, плоска, наскіль-
ки загострена спереду голова її безпосередньо переходить
в безхвості тулуб. Гола бородавчаста шкіра жаби багата шкі-
рними залозами. Виділяється ними слиз захищає шкіру від пересихання. Однак нічим не покри-та шкіра погано захищена від випаровування, тому жаби не можуть жити в сухих місцевостях і швидко гинуть від нестачі вологи. Кінцівки добре розвинені, задні ноги довші (скакальні) в 2—3 рази довші за передні, пристосовані до стрибання, є перетинки. На передньому кінці голови жаб і жаб над великим ротом є два отвори - це ніздрі, що є органами нюху. В жаб через ніздрі проникає повітря, яким вони дихають. Найбільш важливий орган почуттів у жаб - це великі опуклі очі. Як ніздрі, так і очі поміщаються в жаб на верхній частині голови. Це дозволяє їм, тримаючись біля самої поверхні води і висунувши назовні лише верхню частину голови, дихати атмосферним повітрям, а також бачити, звідки наближення небезпеки.
Розмноження
Ранньою весною, як тільки під впливом соняч-
ного тепла у водоймі розтане лід, всі жаби,
навіть ті, які не живуть постійно у воді (наприк-
лад, жаби), прокинувшись від довгої зимової
сплячки, направляються до водойм. Починається
період розмноження жаб. Якщо в цей час розк-
рити жабу, то легко можна побачити, що значна
частина порожнини тіла самок заповнена двома
великими бульбашками, наповненими яйцями
(ікрою). Це - яєчники.
У цей же час у задній частині порожнини тіла
самців можна легко розрізнити пару білуватих
бобовидний тіл - це - насінники, які, так само як
і у риб, виділяють живчики. Знайшовши негл-
ибокі водойми, добре прогріваються сонцем, жаби починають метати ікру. Самки відкладають на дно водойми або на водні рослини за кілька сотень темних ікринок, а самці поливають їх насіннєвої рідиною, яка містить велику кількість Живчика. Живчики запліднюють ікринки, після чого зовнішня прозора оболонка їх набухає, вони злипаються один з одним у великі драглисті грудки та спливають на поверхню води.
Вже через годину після запліднення ікринки, що представляє собою лише одну клітку, починає ділитися на дві, чотири, вісім, клітин і т. д. В результаті такого поділу в ікринці утворюється багатоклітинний зародок, який розвивається і росте.
Поширення
Поширені безхвості земноводні в усіх ландшафтно-географічних зонах, крім полярних областей (трав'яна жаба
заходить і за Полярне ко-
ло) та безводних пус-
тель. Найбільше безхвос-
тих земноводних у Тро-
пічній Америці. В Україні
трапляються 12 видів.
Поширення Безхвостих (чорним)
Дякую за увагу!
Джерела
uk.wikipedia.org
cytoplazma.ru
bankreferatov.com.ua
|
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-klas-komahi.html | Поняття про Клас Комахи | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/4ce2c239366b1172c528fac8901364ba.ppt | files/4ce2c239366b1172c528fac8901364ba.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-klas-chlenistonogi.html | Поняття про клас Членистоногі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/30/ded43190bee4c3ef7f6a5054a94075cb.ppt | files/ded43190bee4c3ef7f6a5054a94075cb.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vovchok-zvichayniy.html | Вовчок звичайний | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/a3884bd7bffd14d88a2d2547c3af1726.pptx | files/a3884bd7bffd14d88a2d2547c3af1726.pptx | Вовчок звичайний, або капустянка, медведка
Капустянка, або вовчок - велика чотирикрила комаха з міцними щелепами і короткими передніми копальними кінцівками, з сильними зубцями. Задні гомілки мають 3 – 4 шпички на внутрішньому боці.
Живе і розмножується в грунті.
Пошкоджує молоді корені плодових, ягідних і овочевих культур.
Довжина тіла 35-50 мм, товщина - 12-15 мм.
Забарвлення зверху бурого, знизу бурувато-жовтого кольору з шовковистим полиском.
Вовчок, капустянка, медведка
Надкрила короткі, сягають половини довжини черевця, шкірясті, із сіткою товстих жилок.
Крила розвинені, прозорі, з густою сіткою жилок, у спокійному стані складені у вигляді джгутиків, які виступають за кінець черевця.
На кінці черевця наявні довгі опушені церки.
Крила капустянки
Капустянка - поліфаг. Пошкоджує:
злаки — рис, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, овес та ін.;
бобові — горох, вику, сочевицю, квасолю;
городні культури - буряки, картоплю, моркву, капусту, кавуни, дині, огірки, гарбузи, цибулю, редиску, баклажани, томати, перець, земляний горіх, соняшник, льон, тютюн, суниці;
у розсадниках і молодих садах — яблуню, грушу, сливу, вишню, черешню, абрикос, персик; дуб, бук, тополю, вербу, сосну, ялину та багато інших рослин.
Живиться також багатьма ґрунтовими безхребетними, в тому числі шкідливими комахами, дощовими черв’яками.
Капустянка - шкідник
Самці часто сюрчать, іноді "співають" і самки.
Співають самці перед розмноженням, щоб привернути самок того ж виду. Зазвичай це відбувається в нічний час.
Перед підготовкою до «покликання» самець збільшує вхід у свою нору. Парування відбувається в норі самця, після чого його нора часто узурпує самку.
Природні вороги — птахи (одуди) i гризуни (кроти).
“Голос” капустянки
Яйця самка відкладає в спеціальне гніздо, на глибині 10-30 см, кількість яких понад 300 штук.
Яйце діаметром 3 – 3,5 мм, за розміром і формою нагадує просяне зерно, темне, з легким коричневим нальотом і зеленкуватим полиском, їхній колір від сірого до коричневого.
Число яєць у кладці варіюється залежно від виду, і змінюється в залежності від фізіологічного стану окремих особин.
Відкладання яєць
Яйця збільшуються в розмірах за рахунок поглинання води, і врешті досягають довжини близько 3,9 мм і ширини 2,8 мм.
Тривалість розвитку яйця становить від 10 до 40 днів. Зазвичай, після того, як яйця були закладені в камеру, вхід в камеру закривається і самка більше до нього не повертається. Проте, є види, які можуть повернутися до камери багато разів, і піклуватися про яйця.
Розвиток яєць капустянки
Через 10-20 днів, залежно від температури грунту з яєць виходять сірі шестиногі павукоподібні личинки, які живуть у гнізді 20-30 днів, потім розлазяться, риють окремі нірки і живляться коренями, підземними частинами рослин і насінням.
Личинки перетворюються на дорослих капустянок влітку наступного року.
Личинки капустянки
Личинки капустянки трохи схожі на дорослих особин, хоча вони набагато менші і не мають крил.
Повинно пройти кілька тижнів живлення і росту, перш ніж вони досягнуть розміру дорослої особини. За цей час вони встигають злиняти 6-8 разів.
На заключній фазі линьки з'являються псевдокрила .
Личинки капустянки
В грунті зимує доросла комаха і в окремих нірках личинки третього віку. Зимові ходи прокладає на значній глибині. У дорослих особин вони сягають 50 – 100 см, а у личинок — 20 – 50 см завглибшки.
Із місць зимівлі виходять у різні строки, що пов’язано з погодними умовами.
Вночі вилазять з нірки на поверхню і перебігають на інші ділянки в пошуках їжі.
Часто перелітають на значні відстані, особливо на яскраве світло.
Зимівля капустянки
Пробудившись, вовчок робить ходи під поверхнею грунту, перегризає стебла і коріння рослин, поїдає насіння.
Масовий вихід і початок живлення спостерігається за температури 12–15°С.
Розселившись і виривши підземні ходи, вони активно живляться соковими корінцями, а в другій половині літа вигризають дупла в коренеплодах буряків, моркви, бульбах картоплі та інших рослин.
Особливо небезпечний вовчок у ранньовесняний період, коли живиться молодими рослинами і таким чином знищує сходи.
Пробудження капустянки
У серпні — вересні популяція вовчка складається з личинок 3 – 4 віків і дорослих комах.
Повний цикл розвитку капустянки звичайної у Лісостепу України триває близько двох років, у північній частині — ще більше.
Цикл розвитку капустянки |
https://svitppt.com.ua/biologiya/teoriya-starinnya.html | "Теорія старіння" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/4888b9e64a1bb8893ae205d59ee62f60.pptx | files/4888b9e64a1bb8893ae205d59ee62f60.pptx | Теорія старіння
Біологічний процес старіння в усі часи викликав інтерес вчених і простих людей. Людина - єдина з живих істот, усвідомлює свою смертність. А також те, що їй передує старість. Які існують теорії та механізми старіння?
Теломерна теорія старіння грунтується на відкритті американського геронтолога Л. Гейфліка, зробленому в 1961 році. Він виявив, що здатні до поділу клітини шкіри діляться тільки близько 50 разів. Пізніше цей «межа Гейфліка» був пояснений тим, що кінцеві ділянки хромосом при кожному діленні клітини стають коротшими і в якийсь момент повністю втрачають здатність до подальшого поділу.
Нові клітини перестають утворюватися, і настає старіння. Однак «межа Гейфліка» справедливий не для всіх видів клітин - стовбурові і ракові можуть ділитися практично нескінченно, добудовуючи укорочені теломери.
Онтогенетична теорія старіння висунута російським геронтологом В.М. Дільманов, який припустив, що причина старіння в зниженні чутливості гіпоталамуса, до якого надходять регуляторні сигнали від нервової системи і залоз. За припущенням вченого старіння - це побічний ефект реалізації генетичної програми розвитку організму.
Наступну, адаптаційно-регуляторну модель старіння запропонував фізіолог і геронтолог В.В. Фролькіс. Він висунув гіпотезу, що старість генетично запрограмована. А тривалість життя і ймовірність розвитку тих чи інших старечих захворювань визначаються балансом процесу старіння і зворотного процесу, який він назвав «вітаукт» (з латини - збільшення життя).
У 1954 р. американський фізик М. Сциллард висунув гіпотезу, що старіння організму - це помилка. Суть цієї теорії в тому, що з плином життя клітини організму піддаються безлічі впливів, внаслідок чого вони мутують. А мутації викликають старіння.
Теорію апоптозу, самогубства клітин, обгрунтував академік В.П. Скулачов. Він припустив, що закінчує свій життєвий цикл клітина самознищується, щоб її місце зайняла нова і здорова. А процес старіння відбувається через те, що нових клітин народжується менше, ніж гине старих |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virobnictvo-korenebulboplodiv.html | Виробництво коренебульбоплодів | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/308618db1e9b3465fccee58f3c507718.pps | files/308618db1e9b3465fccee58f3c507718.pps | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-rozmnozhennya-roslin.html | Поняття про розмноження рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/35/773edef2ed2ef961e84ad3e856c005cb.ppt | files/773edef2ed2ef961e84ad3e856c005cb.ppt | 5
Video
3
3
14
14
14
14
14
14 |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-nevisnazhlivogo-prirodokoristuvannya-dosyagnennya-balansu-mi.html | Поняття “невиснажливого природокористування”. Досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/7d04669aaaa47629a2ef1a567699fe2d.ppt | files/7d04669aaaa47629a2ef1a567699fe2d.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/podviyne-zaplidnennya-u-roslin.html | Подвійне запліднення у рослин | https://svitppt.com.ua/uploads/files/45/6980d51bceb4b3189fa51c7e5301b8dd.pptx | files/6980d51bceb4b3189fa51c7e5301b8dd.pptx | Презентація з біології 7 клас Вчитель біології Штанухіна А.А.
ЗАПЛІДНЕННЯ
у квіткових рослин
Мета уроку:
розширити знання учнів про життєві процеси квіткових рослин;
ознайомити із процесом запліднення у квітки;
дати поняття “ подвійне запліднення ”;
розвивати уміння порівнювати біологічні процеси та явища;
виховувати бережливе ставлення до рослинності планети та рідного краю.
Обладнання:
Таблиця “ Запліднення квіткових рослин ”, кошик фруктів та овочів, інноваційні комп’ютерні технології.
Тип уроку: Комбінований.
Методи:
Словесні ( розповідь, бесіда, підготовча, контрольно оцінна ) пояснення з елементами бесіди, наочні ( демонстрація слайдів, фільму ) пошукові ( еврестична бесіда )
Структура, зміст уроку
1. Організаційний момент;
2. Активізація опорних знань учнів ( мозкова атака )
Активізація опорних знань учнів: ( мозкова атака)
Що ми знаємо про квітку?
Які головні частини квітки?
Що приваблює нас у квітках?
Що утворюється на місці квітки, яка відцвіла?
Де у квітці знаходяться чоловічі клітини, а де жіночі? Як вони називаються?
1. Пелюстки
2. Тичинки
3. Маточка
4. Чашолистики
5. Квітконіжка
6. Квітколоже
7. Оцвітина
Зробити позначення
1
2
3
7
6
5
4
Чому маточки та тичинки є найважливішими частинами квітки?
Згадаймо:
Що зображено на малюнках?
1. Суцвіття
2. Тичинки
1
2
Що таке запилення? Процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточку.?
Назвіть способи запилення рослин?
1. Самозапилення 2. Перехресне запилення 3. Штучне запилення
Що таке перехресне запилення?
Це процес перенесення пилку з пиляка тичинки однієї квітки на приймочку маточку иншої квітки.
Пилкові зерна, щоб утриматися на приймочці маточки, мають певні пристосування: вирости, шипики, нерівності, борозни…
Які пристосування мають пилкові зерна для утримання пилку на примочці маточки?
Назвіть ознаки рослин, які запилюються вітром?
1. Квітки безбарвні, малопомітні; 2. Без запаху та нектару; 3. Пилку багато; 4. Примочки маточок довгі, клейкі.
Назвіть рослини що запилюються вітром?
Дуб Ковила
Жито
Кукурудза Верба Пшениця
Ліщина Вільха Береза
Назвіть ознаки рослин, що запилюються комахами?
1. Квіти великі, яскраві, різнобарвні. 2. Квіти запашні з нектарниками. 3. Невелика кількість пілку.
Назвіть рослини, що запліднюються комахами?
Лугові рослини.
Садові росилини.
Медоносні рослини
Що таке самозапилення?
Це перенесення пилку з тичинки на маточку
в межах однієї квітки.
Назвіть рослини що самозапилюються?
Арахіс Горох Картопля
Назвіть ознаки рослини, що запилюються водою?
Квітки утворюють пилок, який не тоне.
Глечики Латаття Стрілолист
Назвіть типи запилення?
1
2
3
4
1. Самозапилення.
2. Запилення птахами.
3. Запилення комахами.
4. Запилення вітром.
3) Мотивація навчальної діяльності.
“… все мы, все мы в этом мире бренны, Тихо льется с кленов листьев медь. Будь же ты вовек благословенно, Что пришло отцвесть и умереть. » С. Есенин
Який зв’язок між кошиком з овочами та темою уроку?
4) Пояснення нового матеріалу з переглядом фільму!
Запліднення у квіткових рослин
Запліднення –
це процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням зиготи.
Чоловічі статеві клітини у рослин дуже дрібні і називаються спермії.
Жіночі статеві клітини значно більші і називаються яйцеклітини.
Де в квітці знаходяться спермії,
а де яйцеклітини?
Запліднення у квіткових рослин
Запліднення у квіткових рослин
Спермії знаходяться у пилковому зерні, а яйцеклітина у зародковому мішку насінного зачатка.
Запліднення у квіткових рослин
Пилок потрапляє на приймочку маточки і проростає, утворюючи пилкову трубку. Пилкова трубка через стовпчик маточки проникає до зав’язі, де знаходяться насінні зачатки із зародковими мішками.
Подвійне запліднення
Запліднення у квіткових рослин
Насінний зачаток має покрив, у якому є отвір – пилковхід або мікропіле, що веде до зародкового мішка. Через цей пилковхід пилкова трубка проникає в насінний зачаток.
Що відбувається в насінному зачатку під час запліднення?
Запліднення у квіткових рослин
Проникнувши через мікропіле до насінного зачатка, пилкова трубка входить в нього і лопається.
Що відбувається в насінному зачатку під час запліднення?
Спермії зливаються: один з яйцеклітиною, а другий з центральною клітиною. Так відбувається подвійне запліднення.
Запліднення у квіткових рослин
Подвійне запліднення
Запліднення у квіткових рослин
Подвійне запліднення
Було відкрите у 1898 р.
С.Г.Навашиним.
Запліднення у квіткових рослин
З часу потрапляння пилинки на приймочку маточки та здійснення
подвійного запліднення в
різних рослин проходить
від 20-30 хв. до кількох діб,
а у дуба, берези та
інших дерев
до 2-3 місяців.
Скільки часу триває запліднення?
Запліднення у квіткових рослин
У результаті подвійного запліднення утворюється зародок майбутньої рослини і запас поживних речовини- ендосперм.
Результат подвійного запліднення
Стінки насінного зачатка стають насінною шкіркою, а стінки зав’язі маточки розростаються, видозмінюються і стають оплоднем.
Результат подвійного запліднення
Запліднення у квіткових рослин
Запліднення у квіткових рослин
Подвійне запліднення має важливе біологічне значення, оскільки створює рослинам ефективне пристосування до умов довкілля.
Значення подвійного запліднення
Запліднення у квіткових рослин
Таким чином, після запліднення з насінних зачатків формується насіння, а сама квітка перетворюється на плід.
Результат подвійного запліднення
5) Закріплення:
Які клітини забезпечують запліднення у квіткових рослин?
Як спермії потрапляють до насінного зачатка?
Чому у квіткових рослин запліднення подвійне? - Що спільного у словах плід та запліднення?
6) Домашнє завдання:
§ 21, запитання після параграфу.
Бажаємо успіхів! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/plazuni3.html | "Плазуни" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/60/7b2a760318fe33b74caf0d8a78f0ff3e.ppt | files/7b2a760318fe33b74caf0d8a78f0ff3e.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/narkotiki-i-narkomaniya.html | "Наркотики і наркоманія" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/46/ce5e72dafc0868c79c0877a240e9c710.pptx | files/ce5e72dafc0868c79c0877a240e9c710.pptx | Наркотики і наркоманія
Наркоманія - це нездоланний хворобливий потяг до наркотичних речовин.
Наркотики - це благо для людства, саме завдяки їхній дії на центральну нервову систему виникає знеболювання (анестезія), що дозволяє надавати ефективну медичну допомогу при травмах, оперативних втручаннях та при багатьох інших критичних ситуаціях.Проте, на жаль, вони викликають залежність, і людина, яка починає їх вживати, в подальшому не може обійтися без них.
Поняття
Причинами, що спонукають спробувати наркотики, можуть стати: цікавість, нудьга, бажання пережити незвичайні відчуття, депресія, почуття гніву або образи. Беззмістовне дозвілля може привести до зустрічі з компаніями наркоманів. Часто захоплення наркотиками починається як спроба тимчасово забути про проблеми, що виникли в житті, позбутися страждань через нещасливе кохання.
Причини наркоманії
Найбільш схильні до наркоманії підлітки. Знижене почуття самозахисту, «стадний інстинкт», схильність до ризику та прагнення бути «крутим» створюють передумови для прийому першої «дози». Окрім того, для підлітків це ще й спосіб висловити протест навколишньому світу.
Соціальна проблема
Початком наркологічної «кар'єри» для багатьох підлітків стає безневинна маріхуана. А насправді вона така ж отрута, як й інші наркотики.Причому ніхто не збирається бути наркоманом, думається, ось лишень раз спробую - і все,коли захочу - зможу зупинитися, а потім і думати вже ніколи.
«Ворота», які ведуть до наркоманії, - це вживання алкоголю та паління. На якомусь етапі сигарети, алкоголь та наркотики для підлітків є антидепресантами.
Симптомами наркоманії можуть бути: втрата апетиту та маси тіла, непередбачувані зміни настрою зі спалахами роздратування та агресії, відсутність інтересу до навчання та попередніх захоплень, розрив зі старими друзями, недостойна поведінка (крадіжки, хуліганство), неохайна зовнішність, розв'язність у поведінці, байдужість до міркувань інших людей, нездатність і небажання переборювати труднощі, що виникають у житті, сліди уколів та припікань. Недаремно ж наркомани завжди носять сорочки з довгими рукавами.
Симптоми
Передозування та «ломка» - дві головні проблеми наркомана. Під час «ломки» наркоману настільки погано, що він, намагаючись отримати наркотики, здатний нашкодити й собі, й іншим.
Що ж може чекати людину, яка вживає наркотики?
Це психічні розлади, які іноді тривають роками, затьмарення розуму та галюцинації, які часто призводять до смерті.
Життя наркоманів
Середня тривалість життя наркомана - 10 років. Часто виникають захворювання шлунково-кишкового тракту з частим блюванням, захворювання серцево-судинної системи, порушення обміну речовин. Передозування наркотиків може викликати смерть, але смерть може наступити і внаслідок попадання блювотних мас в дихальні шляхи. Після ін'єкцій виникають виразки, нариви, фурункули. І, нарешті, через голки можуть передаватися СНІД, вірусний гепатит та інші захворювання.
Не робіть тему наркотиків забороненою у вашій сім'ї, відверто розкажіть дітям про ваше ставлення до наркотиків та наркоманів. Детально розтлумачте їм про шкоду, яку завдають наркотики для організму, та про наслідки захоплення ними.
Завжди знаходьте час, аби поговорити з дітьми про їхні проблеми, проблеми їхніх друзів. Протягом дня виділіть не менше години для спілкування з дитиною. Обговоріть тему, що її хвилює, поставтеся до її переживань серйозно. Цікавтеся, з ким спілкується син або дочка, де проводить час. Не варто лякати своїх дітей жахливими та неправдоподібними історіями про наркоманів.
Будьте дуже уважними до дитини, якщо вона заявить, що пристрастилася до наркотиків, і попрохає у вас поради. Не відштовхуйте її, не обурюйтесь, а спробуйте переконати її у необхідності звернутися по допомогу до нарколога.
Часто батьки намагаються самі справитися з бідою. Починають активно «виховувати» дітей: заставляють їх вчитися, забороняють відвідувати компанії ровесників і тим самим тільки заганяють хворобу сина або дочки углиб, оскільки пізно звертаються по допомогу до психологів чи психіатрів.
Лікування наркоманії - дуже складна справа і багато залежить від бажання пацієнта позбутися згубної звички.
Профілактика
До та після
Виконала студентка гр. ПР – 13 1/9
Агафонова Валерія |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vnutrishne-seredovische-organizmu-ponyattya-pro-gomeostaz-krov-ii-skla.html | Внутрішнє середовище організму. Поняття про гомеостаз. Кров, її склад та функції. Лімфа. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/62/1a2ea8ef536a280b58f3f3696f01acf7.pptx | files/1a2ea8ef536a280b58f3f3696f01acf7.pptx | Тема уроку:
Внутрішнє середовище організму. Поняття про гомеостаз. Кров, її склад та функції. Лімфа.
1. Чим відрізняється хімічний склад клітин від хімічного складу навколишнього середовища?
2. Чому організм повинен підтримувати постійність свого складу?
Гомеостаз — _______________________________?.
Основні складові внутрішнього середовища організму:
1)
2)
3)
Лабораторна робота № 1 Мікроскопічна будова крові людини
МЕТА: навчитися виявляти взаємозв’язок будови та функцій формених елементів крові, зокрема еритроцитів.
ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: мікроскоп, мікропрепарати крові людини та жаби.
ХІД РОБОТИ
1. Порівняння еристроцитів людини та жаби,зафіксованих у таблиці.
Зробіть висновок: як залежить ефективність перенесення кисню від будови еритроцитів?
Д/з:
Параграф : №17,18,19
Стр. 85 кросворд |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-tvarin-ta-ih-misce-v-prirodi.html | Різноманітність тварин та їх місце в природі | https://svitppt.com.ua/uploads/files/18/e1ff6473d8ad30b4d45b053ff4f64f79.ppt | files/e1ff6473d8ad30b4d45b053ff4f64f79.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ponyattya-pro-populyaciyu.html | Поняття про популяцію | https://svitppt.com.ua/uploads/files/32/b281b345ca9f8dd6e5354c167b2dc8e8.ppt | files/b281b345ca9f8dd6e5354c167b2dc8e8.ppt | |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vitamini-ta-ih-znachennya.html | Вітаміни та їх значення | https://svitppt.com.ua/uploads/files/3/e6bb1da97cf51115a99b964121a707c5.pptx | files/e6bb1da97cf51115a99b964121a707c5.pptx | Вітаміни
та їх значення
Вітаміни
Вітаміни (лат. vitae — життя і "амін" - азотиста речовина, що містить NH2) — органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів. Багато вітамінів є попередниками коферментів, які беруть участь у ферментативних реакціях. Людина і тварини не синтезують вітаміни, або синтезують у недостатній кількості, тому повинні одержувати їх з їжею. Нестача вітамінів приводить до порушення обміну речовин. Джерелом вітамінів найчастіше є рослини.
Водорозчинні вітаміни.
До них належать вітаміни С, В1, В2, В6, В9, В12, В15, Р, РР, холін, вітамін Н.
Вітамін С (аскорбінова кислота)
бере участь в обміні речовин і потрібний для загального розвитку організму. Недостатня кількість аскорбінової кислоти в організмі призводить до зниження працездатності, швидкого стомлення, різних захворювань.
Вітамін С виробляють тільки рослини, отож овочі, плоди і ягоди є основним джерелом постачання. Особливо багато вітаміну С у шпинаті, зелених волоських горіхах, чорній смородині, лимонах, апельсинах, мандаринах, солодкому стручковому перці, суницях, капусті, томатах. Багаті на вітамін С зелена цибуля, салат, шпинат, зелень петрушки і кропу.
Вітамін С дуже нестійкий, легко окислюється навіть при звичайній температурі. Підвищення температури понад 50 °С при вільному доступі повітря призводить до швидкого його руйнування. Добре зберігається вітамін С у кислому середовищі (квашена капуста). До вітамінів групи В належать В1, В2, В6, В9, В12, В15 .
Вітамін В1 (тіамін)
сприяє повному засвоєнню вуглеводів організмом. Недостатня його кількість впливає на нервову систему. Відсутність вітаміну В1 у харчуванні призводить до авітамінозу “бері-бері” (захворювання нервової системи, параліч ніг). Цього вітаміну багато в оболонках і зародку зернових культур, а отже в житньому та пшеничному хлібі, дріжджах, печінці тварин, в овочах, фруктах.
Вітамін В2 (рибофлавін)
входить до складу ферментів, які беруть участь у вуглеводному і білковому обмінах. Нестача його призводить до ураження шкіри, запалення язика, губ, розширення кровоносних судин рогової оболонки очей, випадання волосся, передчасного посивіння, сповільнення росту .Особливо багаті на вітамін В2 печінка яловичини, нирки тварин, дріжджі. Він є в овочах, деяких фруктах, зерні, молоці, яєчному жовтку.
Вітамін В6 (піридоксин)
бере участь в обміні речовин. Відсутність його в їжі порушує процеси перетворення амінокислот і спричинює запалення шкіри. Вітамін В6 міститься в м'ясі, рибі, печінці, квасолі, горосі, пшениці, дріжджах.
Вітамін В9 (фолієва кислота)
забезпечує нормальне кровотворення в організмі і бере участь в обміні речовин. При нестачі фолієвої кислоти у людини розвиваються різні форми недокрів'я. Багато вітаміну В, в зелених листках салату, шпинату, петрушки, зеленій цибулі. Він дуже нестійкий при тепловій обробці.
Вітамін В12 (ціанкобаламін)
міститься в печінці, нирках, молочних продуктах, яєчному жовтку, морській капусті та ін. Вітамін В12 бере участь у процесі синтезу білків, сприяє утворенню червоних кров'яних тілець. Відсутність його в організмі спричинює злоякісну анемію.
Вітамін В15 (пангамова кислота)
бере участь в окислювальних процесах організму, сприятливо діє на серце, судини, кровообіг, особливо в літньому віці. Міститься у висівках рису, дріжджах, печінці та крові тварин.
Вітамін Р (цитрин)
сприяє зміцненню-тонких кровоносних судин, захищає організм від крововиливів, сприяє нагромадженню вітаміну С у тканинах. Він міститься в рослинах, багатих на вітамін С.
Вітамін РР (нікотинова кислота)
є складовою частиною деяких ферментів, які беруть участь в обміні речовин. При нестачі цього вітаміну людина може захворіти на пелагру (шершава шкіра), що виявляється у запаленні шкіри, порушенні діяльності органів травлення і нервової системи. Вітамін РР міститься в картоплі, моркві, гречаних і вівсяних крупах, печінці яловичій, хлібі. Він може синтезуватися в організмі людини з амінокислоти триптофану.
Холін впливає на білковий і жировий обмін, знешкоджує шкідливі для організму речовини. Відсутність його сприяє жировому переродженню печінки, ураженню нирок. Холін міститься в печінці, м'ясі, яєчному жовтку, молоці, зерні.
Вітамін Н (біотин)
регулює діяльність нервової системи. Нестача його в організмі викликає запалення шкіри, випадання волосся, деформацію нігтів. У невеликій кількості він міститься в печінці, м'ясі, молоці, картоплі, творогові, горіхах та ін.
Жиророзчинні вітаміни.
До них належать вітаміни А, D, Е, К. Вітамін А (ретинол) впливає на ріст і нормальний розвиток скелета, на зір, стан шкіри і слизової оболонки. Міститься вітамін А в риб'ячому жирі, печінці, жовтках яєць, молоці, м'ясі. У продуктах рослинного походження жовто-оранжевого кольору і в зелених частинах рослин (шпинаті, салаті) міститься провітамін А — каротин, який в організмі людини під дією ферменту печінки (в присутності жиру) перетворюється на вітамін А. Потреба у вітаміні А на 75 % задовольняється за рахунок каротину.
Вітамін А і каротин
добре зберігаються при тепловій обробці. Каротин розчиняється у жирах при пасеруванні овочів і краще засвоюється організмом. Згубно діють на вітамін А сонячне світло, кисень повітря і кислоти. Міститься у моркві, гарбузі, солодкому перці, шпинаті, яблуках, хурмі, шипшині, кропиві, м'яті та ін.
Вітамін D (кальциферол)
бере участь в утворенні кісткової тканини, сприяє утриманню в ній солей кальцію і фосфору, стимулює ріст. При нестачі цього вітаміну в дітей розвивається рахіт, а в дорослих змінюються кісткові тканини. Міститься в печінці тріски, в палтусі, оселедці, печінці яловичій, вершковому маслі, яйцях, молоці та ін. Однак в основному він синтезується в організмі, утворюючись з провітаміну (речовини, яка міститься в шкірі) під дією ультрафіолетового проміння. Надлишкове надходження вітаміну D може спричинити отруєння.
Вітамін Е (токоферол)
впливає на процеси розмноження. Нестача його викликає зміни в статевій і нервовій системах, порушується діяльність залоз внутрішньої секреції. Вітамін Е міститься в олії і зародках злаків, яблуках, квасолі, салі та ін.
Вітамін К (філохінон)
бере участь у процесі згортання крові. При нестачі його сповільнюється згортання крові і з'являються підшкірні внутрішньом'язеві крововиливи. Міститься у зелених листках салату, капусти, шпинату, кропиви, а також у огірках, кабачках та брокколі. Більша частина його синтезується бактеріями в кишечнику.
Отже..
Вітаміни, група незамінних для організму людини і тваринних органічних сполук, що володіє дуже високою біологічною активністю, присутніх у в нікчемних кількостях в продуктах живлення, але що мають величезне значення для нормального обміну речовин і життєдіяльності. Основна їх кількість поступає в організм з їжею, і тільки деякі синтезуються в кишечнику мешкаючими в йому корисними мікроорганізмами, однак і у цьому разі їх буває не завжди досить.
Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіологічних систем. Від рівня вітамінної забезпеченості живлення залежить рівень розумової і фізичної працездатності, витривалості і стійкості організму до впливу несприятливих чинників зовнішньої середи, включаючи інфекції і дії токсинів. У харчових продуктах можуть містяться не тільки самі вітаміни, але і речовини-попередники провітаміни, які тільки після ряду перетворень в організмі стають вітамінами.
Легені та дихання
Людський організм постійно працює. Навіть зараз, коли ви читаєте, багато органів та систем продовжують функціонувати. Один із процесів життєдіяльності, що не припиняється ні вдень, ні вночі, - це дихання. Як і робота серця, дихання дуже важливе для людини.
Легені та дихання
Чому людина дихає?
Щоб отримувати кисень. Кисень – це газ, якого в повітрі 1/5 частина. Людське тіло потребує кисню для нормального функціонування всіх органів. Процес надходження кисню до організму і звільнення його від вуглекислого газу називається диханням. Організм не може зберігати кисень, тому газообмін між ним та зовнішнім середовищем відбувається постійно.
Дихання
Етапи процесу дихання
Зовнішнє:
доставка кисню від легень
до тканин і винесення
вуглекислого газу
від тканин до легень
Перенесення
газів
кров’ю
Внутрішнє:
окислювальні процеси
в клітинах, внаслідок
яких виділяється енергія
для життєдіяльності
Система дихання
Система дихання складається зі з'єднаних між собою порожнини і трубок – дихальних шляхів, а також тих органів, які можуть поглинати кисень із повітря. Ці частини тіла виконують й інші функції, наприклад, ніс може не лише вдихати й видихати, але й сприймати запахи, а голос іде з гортані
Будова дихальної системи (1). Війчастий епітелій у дихальних шляхах (2)
Як рухається повітря?
Повітря потрапляє через ніздрі до носової порожнини, далі проходить через носоглотку, глотку, гортань, потім попадає у трубку – трахею. Остання розходиться на два бронхи, які ведуть у легені. Всі ці органи і формують дихальну систему, що виконує функцію дихання.
Носова порожнина
Носова порожнина – початковий етап
дихальної системи. Поділяється кістково-
хрящовою перегородкою на дві половини –
ліву та праву. У кожній з них є три звивисті
носові ходи: верхній, середній
та нижній. До нижнього
відкривається носослізний
канал. А у слизовій оболонці
верхнього містяться рецептори
нюхового аналізатора.
Чхання
У носовій порожнині розміщені нюхові рецептори. Якщо до неї потрапляють м\о або речовини з різким запахом, рецептори подразнюються і виникає захисний рефлекс – чхання.
Носоглотка
Пройшовши через носову порожнину, повітря потрапляє до носоглотки, де є скупчення лімфатичних вузлів – мигдалики, які слугують захисним бар’єром дихальних шляхів.
Гортань
Через носоглотку повітря поступає в гортань, що утворена з 9 хрящів і має лійкоподібну форму. Найбільші хрящі – це щитоподібний, перснеподібний та надгортанний.
Що таке кадик?
Хрящі гортані між собою з’єднані суглобами, зв’язками та м’язами. Хрящові пластинки перснеподібного хряща сполучаються майже під прямим кутом і утворюють кадик.
Голосова камера
Гортань ще називають голосовою камерою. Вона складається із двох порожнин, з'єднаних голосовою щілиною. Цю щілину прикривають з обох боків голосові зв'язки. Коли людина мовчить, зв'язки розслаблені.
Від чого залежить голос людини?
Коли ми говоримо, співаємо чи кричимо, повітря, яке ми видихаємо, проривається крізь голосові зв'язки і змушує їх вібрувати. Ця вібрація і породжує звук. Чим коротші зв'язки, тим швидше вони вібрують, тому звук утворюється вищий і голосніший. Довші зв'язки вібрують повільніше, тому звук буде нижчим.
Голос
Голос кожної людини індивідуальний. Це пов'язано з будовою черепа, голосових органів, а також із довжиною голосових зв’язок.
Трахея
Далі повітря поступає в трахею, яка має форму трубки довжиною 10-14 см. Складається вона з хрящових півкілець, які не дозволяють затримуватись повітрю при різноманітних рухах шиї. Позаду від трахеї розміщений стравохід. На рівні 5 грудного хребця нижній кінець трахеї поділяється на два бронхи.
Бронхи
Бронхи входять у ліву і праву легені. Правий бронх поділяється на три гілки, а лівий на дві. Тому правий бронх товщий за лівий. У кожній легені бронхи галузяться на бронхіоли, утворюючи бронхіальне дерево. Бронхіоли закінчуються легеневими пухирцями – альвеолами. Їх нараховують близько 300 млн.
Легені
Парні органи дихання, що займають майже всю площу грудної порожнини. Права легеня складається з трьох долей, а ліва з двох.
З чого складаються легені?
Легені складаються із маленьких легеневих пухирців, які називаються альвеолами. У дорослої людини їх налічується 600-700 мільйонів. У альвеолах, обплутаних мережею капілярів, відбувається очищення крові від вуглекислого газу та насичення її киснем. У легенях є також кровоносні та лімфатичні судини, нерви та сполучна тканина.
Альвеоли
Альвеоли, які нагадують бульбашки чи пухирці, утворюють групи, які є закінченнями бронхіол. Альвеоли обплетені капілярами. У легенях вони займають 1/3 всієї площі.
1 — респіраторна бронхіола;
2 — альвеола;
3 — капілярна сітка.
Це цікаво!
Якби весь пил, сміття, шкідливі речовини, що є в повітрі, потрапляли без перешкод у легені, то за 70 років життя у них нагромадилось би понад 5 кг шлаків. За таких умов легені не могли б нормально функціонувати. Тому в дихальних шляхах наявна система захисних бар’єрів.
Газообмін у легенях
По артеріях малого кола кровообігу в легені поступає венозна кров, яка збагачується киснем. Одночасно венозна кров звільняється від вуглекислого газу та видихається.
Газообмін у тканинах
Збагачена киснем кров по судинах великого кола рухається до органів та збагачує їхні клітини киснем. В результаті життєдіяльності клітин утворюється вуглекислий газ, який поступає в кров і вона перетворюється на венозну.
М'яз для дихання
За один вдих-видих із легенів виходить і входить до них 0,5 літра повітря. Головну роль у цьому виконує плаский м'яз – діафрагма, розташована під легенями. Коли людина вдихає, діафрагма скорочується і, опускаючись, створює простір для повітря у грудній клітині. Під час видиху діафрагма піднімається, а ребра стискаються.
Діафрагмальне дихання
Вдих - Видих
Ось так повітря виштовхується з легенів. Чим глибший вдих, тим більше повітря потрапляє в легені. Вдихання (лівий мал.) відбувається за допомогою м'язів. При видиху (правий мал.) повітря просто виходить із легенів, для цього м'язи не потрібні.
З чого складається повітря, яке видихає людина?
Людина видихає повітря, яке містить мало кисню і багато вуглекислого газу, а також аміак та деякі інші леткі речовини. Це зумовлено тим, що при функціонуванні людського організму в ньому утворюються продукти розпаду, зокрема вуглекислий газ, який має бути виведений. Якщо вуглекислий газ накопичується в організмі, то отруює його.
Позіхання
Людина починає позіхати тоді, коли до легенів потрапляє надто мало кисню. Наприклад, коли тіло тривалий час перебуває у спокої й дихання відбувається повільно. Через це в крові нагромаджуються вуглекислота й інші продукти обміну речовин. Щоб збільшити кількість кисню, людина мимоволі робить повільний глибокий вдих – позіхає. Під час цього кров збагачується киснем, напружуються м'язи ротової порожнини та шиї, що сприяє збільшенню кровоточу в судинах голови. Таким чином, позіхання активізує, щоправда, дуже ненадовго, діяльність головного мозку.
Гігієна дихання
Дихати рекомендується носом, а не ротом, тому що у носовій порожнині повітря зігрівається, очищається і зволожується.
Крик пошкоджує голосові зв’язки, що викликає їх запалення і призводить до хриплості голосу або його втрати.
Гігієна дихання
Часті запалення горла, куріння та алкоголь негативно впливають на верхні дихальні шляхи та голосоутворюючий апарат.
Гігієна дихання
Цікаві факти
Коли ти спиш чи відпочиваєш, вдих та видих відбувається один раз на 3-4 секунди
Після активних фізичних вправ ти вдихаєш більше ніж один раз на секунду
При глибокому вдиху до легень потрапляє 2-3 літри повітря
Під час спокійного дихання людина вдихає 10л повітря за 1хв, при активному диханні – 150л
Незважаючи на те, скільки ти вдихнув, у легенях назавжди залишається 0,5л повітря
Коли повітря затримується, у крові накопичується велика кількість вуглекислого газу, це спричиняє кисневий голод – велику потребу в кисні
Хвороби органiв дихання
Хвороби органів дихання
Гострий трахеобронхіт
Хронічний бронхіт
Бронхіальна астма
Емфізема легень
Ехінокок легені
Пневмоконіози
Крупозна пневмонія
Вогнищева пневмонія
Абсцес легені, гангрена легені
Рак легені
Туберкульоз легень
ТРАХЕОБРОНХІТ (TRACHEOBRONCHITIS ACUTА)
Етіологія. Гостре запалення слизової оболонки трахеї та бронхів буває самостійним захворюванням або супроводить захворювання легень (наприклад, пневмонії) і загальні інфекції (кір, грип, тиф та ін.). Часто виникає після охолодження («простуди»), вдихання подразного пилу, газів, бойових отруйних речовин (БОР).
Симптоми й перебіг. Спочатку сухий кашель, що супроводиться відчуттям «садніння» за грудниною. Через кілька днів кашель стає м'якший, починає виділятися слизогнійне харкотиння.Захворювання триває від кількох днів до 2 — 3 тижнів, супроводиться загальною розбитістю й іноді підвищенням температури до 38° у перші дні хвороби. При поширенні запалення на дрібні бронхи з'являється задишка. У дітей до 5 років, стариків і ослаблених суб'єктів може приєднатися вогнищева пневмонія.При дослідженні грудної клітки звичайно вислухується жорстке дихання і розсіяні хрипи, сухі й вологі.
ТРАХЕОБРОНХІТ (TRACHEOBRONCHITIS ACUTА)
Лікування. Хворого треба оберігати від охолодження, тримати в приміщенні з чистим повітрям, заборонити куріння. При підвищенні температури — постільний режим. При бронхітах, що виникли після охолодження, добре діє потогінне лікування: на ніч тепло вкритому хворому дають кілька склянок гарячого чаю або настою малини, липового цвіту або квіток бузини та 0,5—1,0 аспірину. Зогрівальні компреси на груди, сухі банки на спину полегшують болі і кашель. Гірчичники на верхню частину груднини зменшують садніння при трахеїті. Пря сильному сухому кашлі—кодеїн по 0,015 три рази на день або 1% діонін по 8—15 крапель 3 рази на день.
Для розрідження харкотиння і полегшення відхаркування призначають кілька разів на день тепле молоко пополам з боржомсм або с содою (на склянку молока половину чайної ложки соди).
При утрудненні виділення харкотиння застосовують відхаркувальні засоби: Доверів порошок з натрій-бензоатом або настой кореня іпекакуани або інші відхаркувальні.
ТРАХЕОБРОНХІТ (TRACHEOBRONCHITIS ACUTА)
Профілактика. Загартовування організму (фізкультура, обтирання тіла холодною водою, душі), додержання правил охорони праці щодо пилу, отрутної пари і т. д., вологе прибирання приміщення
ТРАХЕОБРОНХІТ (TRACHEOBRONCHITIS ACUTА)
ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ (BRONCHITIS CHRONICA)
Етіологія.Хрош'чне запалення слизової оболонки бронхів може розвинутися після повторних гострих бронхітів, при хронічних катарах носоглотки, при захворюваннях легеневої тканини (туберкульоз), при тривалому вдиханні пилу (робітники млинів, мулярі), а також при хронічних хворобах серця, які супроводяться застоєм крові в легенях.
Симптоми й перебіг. Кашель, виділення харкотиння й хрипи, які вислухуються в ділянці легень.Хронічний бронхіт розвивається поступово, в холодну пору року дає загострення. Спочатку кашель буває тільки вранці, виділяється невелика кількість в'язкого харкотиння. Поступово кашель посилюється, кількість харкотиння збільшується і воно стає слизогнійним. Перкуторний тон на грудній клітці не змінюється. При вислухуванні — жорстке дихання із здовженим видихом та розсіяні сухі хрипи: дзизкучі при ураженні великих бронхів і свистячі при ураженні дрібних бронхів. Якщо в бронхах багато є рідкого секрету, то в нижньо-задніх відділах легень вислухуються вологі дрібно- і середньопухирчасті хрипи.
ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ (BRONCHITIS CHRONICA)
Гнильні бронхіти: в деяких випадках харкотиння при бронхіті набуває гнильного запаху в зв'язку з розвитком у ньому анаеробних бактерій. Такий гнильний бронхіт може розвинутися при бронхіекстазах, раку, актиномікозі легень.
ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ (BRONCHITIS CHRONICA)
Лікування. Насамперед треба усунути фактори, які сприяють розвиткові бронхіту (куріння, пил, охолодження). Лікування захворювань, що викликають або підтримують бронхіт (катар верхніх дихальних шляхів, декомпенсація серця). У теплу пору року корисним є перебування хворих на свіжому повітрі. Значне поліпшення дає кліматичне лікування на півдні. При великому виділенні харкотиння показаний теплий сухий або гірський клімат.
При загостреннях хронічного бронхіту лікування таке саме, як при гострому бронхіті.
ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ (BRONCHITIS CHRONICA)
БРОНХІАЛЬНА АСТМА (ASTHMA BRONCHIALE)
Етіологія і патогенез. Захворювання розвивається на грунті різко підвищеної чутливості організму до деяких речовин, звичайно вдихуваних з повітрям (алергени). Приступ ядухи виникає внаслідок спазми мускулатури найдрібніших бронхів і набрякання їх слизової оболонки з посиленням секреції слизу.
Симптоми й перебіг. Хвороба виявляється приступами ядухи. Раптом, іноді після попередніх симптомів, які називаються передвісниками (нежить, позіхи, слинотеча), хворий відчуває стиснення в грудях і недостачу повітря, дихання відбувається з великими труднощами, особливо утруднений видих. Під час приступу дихання хворого стає свистячим, свисти чути і иа віддалі. Хворий набуває характерної пози: сидить, спершись руками на ліжко або на край столу. Лице хворого блідоціанотичне, злякане.При перкусії — над легенями коробковий звук, нижні границі легень опущені, рухомість легеневих країв зменшена. При вислухуванні — ослаблене дихання та багато сухих свистячих хрипів. Наприкінці припадку з кашлем виділяється невелика кількість склистого слизового харкотиння, в якому під мікроскопом виявляють кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана й еозинофільні клітини. Після припадку в крові виявляється збільшений процент еозинофілів — еозинофілія (в нормі 2 — 4°/о).
ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ (BRONCHITIS CHRONICA)
Приступ може тривати від кількох годин до кількох днів, повторюючись іноді кілька разів на добу, а іноді раз на місяць і рідше. При частих приступах, які тривають довгий час, у хворого розвивається емфізема легень і ослаблюється серце.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА (ASTHMA BRONCHIALE)
Лікування поділяється на купірування приступу і запобігання новим приступам. Під час приступу хворого треба заспокоїти, звільнити від одягу, який заважає, дати доступ свіжому повітрю. Слід зробити підшкірну ін'єкцію розчину адреналіну 1:1000 (1 см3) або атропіну 1:1000 (1 см3), останній діє слабше. Триваліше діє ефедрин: 1 см3 5°/о розчину його можна призначити самостійно або ввести після адреналіну або атропіну. Ін'єкція морфіну також може купірувати приступ, але до нього не слід вдаватися через небезпеку звикання. Він показаний лише при тяжких затяжних приступах, що не піддаються діянню адреналіну, атропіну або ефедрину. В легких випадках досить буває вдихання диму курильного порошку астматолу. При появі передвісників астми приймання ефедрину може запобігти розвиткові приступу.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА (ASTHMA BRONCHIALE)
Для запобігання новим приступам астми треба старанно з'ясувати обставини, при яких виникає приступ (холодне повітря, вдихання пилу або будь-якого запаху), і усунути їх. Хворий повинен жити в умовах максимально чистого повітря. В кімнаті, де він спить, не повинно бути квітів, килимів та м'яких меблів.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА (ASTHMA BRONCHIALE)
Для запобігання приступам корисно застосовувати засоби, які знижують збудливість блукаючого нерва, наприклад препарати брому та беладони. Поряд з ним показані курс внутрішньовенних вливань кальцій-хлориду 10 см3 10°/о розчину,всього 12 вливань, і невеликі дози ефедрину всередину (0,025 г). При наявності між приступами астми, сухого бронхіту застосовуються невеликі дози нат-рій-йодиду або калій-йодиду. Захворювання носоглотки треба старанно лікувати.
Добре діє гірський клімат (Кисловодськ) або перебування на морському березі. В тяжких випадках може виникнути потреба змінити місце проживання.
БРОНХІАЛЬНА АСТМА (ASTHMA BRONCHIALE)
ЕМФІЗЕМА ЛЕГЕНЬ (EMPHYSEMA PULMONUM)
Етіологія і патогенез. Розширення легень — хронічне захворювання, що виникає внаслідок утрати еластичності легеневою тканиною. Воно розвивається у хворих з хронічним бронхітом, при бронхіальній астмі, при пневмосклерозі.
Симптоми і перебіг. Хворі терплять від задишки, спочатку при підніманні по сходах або вгору, а потім при найменшому русі. Часто кашель у зв'язку з супровідним бронхітом. Лице одутле, ціанотичне, яремні вени набряклі. Грудна клітка бочкоподібної форми, коротка, з тупим кутом між реберними дугами, з горизонтальним напрямом ребер. При перкусії грудної клітки — коробковий тон, нижні границі Легень зміщені вниз, рухомість їх різко зменшена. Абсолютна глухість серця зникає. При вислухуванні — ослаблене дихання із здовженим видихом, часто сухі й вологі хрипи (супровідний бронхіт).
ЕМФІЗЕМА ЛЕГЕНЬ (EMPHYSEMA PULMONUM)
Лікування. Емфізема легень не піддається лікуванню, однак старанне лікування супровідного бронхіту (див. „Лікування хронічного бронхіту) поліпшує стан хворого і затримує прогресування хвороби. При загостренні бронхіту і погіршанні задишки показане перебування в постелі в добре провітрюваному приміщенні. Поряд з лікуванням бронхіту корисне призначення серцевих засобів — настою горицвіту або наперсника, ін"єкції камфори. При тяжкій задишці і ціанозі полегшення дає вдихання кисню.
ЕМФІЗЕМА ЛЕГЕНЬ (EMPHYSEMA PULMONUM)
В останній стадії хвороби виникає недостатність серця, яку лікують серцевими засобами.
Якщо емфізема легень розвинулася внаслідок бронхіальної астми, то лікування останньої сповільнює розвиток хвороби.
ЕМФІЗЕМА ЛЕГЕНЬ (EMPHYSEMA PULMONUM)
Лобарна емфізема
ЕХІНОКОК ЛЕГЕНІ
Етіологія і патогенез. Попадання в шлунок яєць ехінокока, який паразитує в кишках собак. У шлунку з яєць виходять зародки, які, пробуравлюючи стінку шлунка, течією крові через ворітну вену заносяться в легенi. Із зародків у легенi виростає пухир, наповнений рідиною. На внутрішній поверхні оболонки пухиря утворюються дочірні пухирі. Відрізняють однокамерний і багатокамерний ехінокок легенi.
Симптоми і перебіг. У початковій стадії, крім невеликого кашлю, звичайно ніяких симптомів не буває. В міру росту ехінококового пухиря кашель посилюється. В результаті реактивного запалення навкружної легеневої тканини може спостерігатися підвищення температури і невелика домішка крові до харкотиння. При великих розмірах пухиря над ним приглушення перкуторного звуку, ослаблення дихання і голосового дрижання. При розриві пухиря в харкотинні можна виявити ехінококові гачки та плівки.
ЕХІНОКОК ЛЕГЕНІ
Діагностичне значення має еозино-філія в крові (15 — 20 — 30% і більше еозинофілів) і реакція Каццоні. Рентгенівське дослідження дає на світлому легеневому фоні круглу тінь з різкими контурами.
Лікування — оперативне.
ЕХІНОКОК ЛЕГЕНІ
ПНЕВМОКОНІОЗИ (PNEUMOCONIOSIS)
Етіологія і патогєнєз. Ураження легень, що називається пневмоконіозом, викликається вдиханням пилу (вугільного — антракоз, вапняного — силікоз, металічного — сидероз). Може розвинутися у робітників пилових професій. Вдихуваний пил викликає реактивне запалення проміжної тканини легені і приводить до пневмоцирозу і перибронхіту, що ускладнюються згодом бронхітом та емфіземою легень.
Симптоми і перебіг. Спочатку захворювання проходить безсимптомно, пізніше з'являються ознаки бронхіту, емфіземи легень та більш-менш виявлена задишка. Перебіг захворювання хронічний.
Лікування — як при хронічному бронхіті та емфіземі легень
ПНЕВМОКОНІОЗИ (PNEUMOCONIOSIS)
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA CROUPOSA)
Етіологія і патогенез. Збудник — пневмокок (диплокок) Френкеля. Пневмокок паразитує у всіх людей у порожнині рота і верхніх дихальних шляхів. Для виникнення пневмонії необхідні сприяючі фактори. До них належать: простуда, алкоголізм, іноді травма грудної клітки. Запальний процес захоплює цілу частку легені або більшу частину її, у процес втягається і плевра, яка вкриває хвору частку. Токсини пневмококів, що циркулюють у крові, пошкоджують переважно судинну і центральну нервову систему.
Рентгенограма хворого
крупозною пневмонією
Симптоми і перебіг. Хвороба звичайно починається раптово. Після трясучого ознобу температура протягом кількох годин підвищується до 39 — 40°. Хворий скаржиться на. колоття в боці, яке посилюється при вдиху та при кашлі. Кашель у перші 2 — 3 дні сухий або з невеликою кількістю слизового харкотиння, на другий-третій день до незначного в'язкого харкотиння домішується кров, яка надає харкотинню іржавого відтінку. Через в'язкість харкотиння важко відхаркується. З першого ж дня хворий має тяжкий вигляд: лице одутле й гіпе-ремійоване, очі блищать. Дихання часте, при кожному вдиху хворий стогне від болю в боці. Крила носа роздуваються при кожному вдиху. Язик сухий і обкладений. На губах і на крилах носа в багатьох випадках з'являються пухирці, наповнені мутнуватою рідиною — герпес. Уражена половина грудної клітки відстає в акті дихання. Перкусія виявляє над хворою часткою приглушення перку-торного звуку з тимпанічним відтінком.
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA CROUPOSA)
При аускультації дихання в перший день ослаблене везикулярне, а потім стає бронхіальним. З першого ж дня на висоті вдиху чути дрібний тріск — крепітація. Через кілька днів крепітація зникає, і чути лише одне голосне бронхіальне дихання. Крепітація знову з'являється наприкінці хвороби в період розв'язання. В цьому періоді одночасно з крепітацією вислухуються й дрібнопухирчасті вологі хрипи, дихання поступово втрачає свій бронхіальний відтінок і після падіння температури знову стає везикулярним. Над запаленою часткою пальпація визначає посилення голосового дрижання, а при аускультації виявляється бронхофонія.
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA CROUPOSA)
Температура, продержавшись 8—11 днів на постійно високому рівні, спадає здебільшого критично, причому криза супроводиться заливним потом. У розпалі хвороби пульс прискорений до 100—120 ударів за хвилину, а частота дихання доходить до ЗО — 40 за хвилину і більше. У крові — лейкоцитоз до 15 000 - 25 000 лейкоцитів в 1 мм3, реакція осідання еритроцитів (РОЕ) прискорена.
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA CROUPOSA)
Лікування. Суворий постільний режим протягом усієї хвороби і 10 днів після кризи. Підняте положення хворого в постелі (під спину підкладають 2 — З подушки); щоб хворий не зсувався вниз, під п'ятки підставляють згорнуті валком матрац або ковдру. Кімнату треба добре провітрювати і в ній має бути досить тепло. Хворий повинен уникати зайвих рухів: його слід годувати, а судно подавати на ліжво. Слід 2 рази на день чистити язик обгорнутою навколо пальця або ложечки марлею, змоченою содовим розчином (1 чайна ложка на склянку води), причому кінчик язика захоплюється хусткою. Часте полоскання рота або витирання його після приймання їжі. Вранці і ввечері по краплі ментолу в кожну ніздрю.
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA CROUPOSA)
Дієта напіврідка: чай, кофе з молоком, молоко, вершки, вершкове масло, яйця рідкі, сухарі, бульйон, манна каша, виноградне вино. Пиття у великій кількості. Хворому слід давати вітамін С (у вигляді аскорбінової кислоти). Треба стежити за діяльністю кишок: при запорах — перед сном клізма.
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA CROUPOSA)
Етіологія і патогенез. Запалення окремих легеневих часток. Іноді окремі запальні вогнища зливаються, займаючи цілу частку або більшу частину її (зливна пневмонія). Збудниками є різні мікроби, найчастіше пневмококи. Хвороба нерідко є ускладненням гострих і хронічних інфекційних захворювань, найчастіше грипу. Сприяючі фактори: охолодження тіла (простуда), заіальне виснаження організму, перенесення тяжкої хвороби, недостатність серця, отруєння БОР, ранній дитячій і старечий вік.
ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS)
Симптоми і перебіг. Слід відрізняти симптоми первинного захворювання, яке ускладнилося вогнищевою пневмонією, від симптомів самої пневмонії. Поява вогнищевої пневмонії під час бронхіту або якоїсь інфекційної хвороби, наприклад грипу, характеризується підвищенням температури, яка до того була невисокою або навіть нормальною, до 38 — 39°, появою болю в боці, що посилюється при вдиху, появою кашлю або посиленням кашлю, який був до того.
ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ (PNEUMONIA LOBU-LARIS) |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi-neklitinni-formi-zhittya.html | ВІРУСИ- НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ | https://svitppt.com.ua/uploads/files/4/7ea69f7f4fc6a9fb8a982e7f6b663efe.pptx | files/7ea69f7f4fc6a9fb8a982e7f6b663efe.pptx | ВІРУСИ- НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ
Історія відкриття
Існування вірусів довів російський учений Дмитро Йосипович Івановський в 1892 роцi, досліджуючи захворювання тютюну - листкову мозаїку. У 1898 році голланський мікробіолог М.В. Бейєрінк запропонував збудника мозаїчної хвороби назвати вірусом.
Віруси- паразитичні живі системи доклітинної будови, виділені в самостійне царство VIRA. Вони не здатні до самостійного існування поза організмом або клітиною хазяїна, тобто є облігатними внутрішньоклітинними паразитами. Наука, яка вивчає віруси називається вірусологія.
Віруси займають проміжне положення між живою та неживою матерією
Риси, що відрізняють їх від усіх живих організмів:
відсутність клітинної будови;
відсутність власної білок-синтезуючої системи;
геном вірусів може бути представлений не тільки ДНК, але й РНК.
Віруси, як і всі живі об'єкти, здатні:
до розмноження;
спадковості ознак;
генетичної мінливості;
адаптації до умов навколишнього середовища.
Будова вірусів
Кожна вірусна частинка складається з оболонки, яка оточує молекулу ДНК або РНК(відповідно до цього віруси називають ДНК- або РНК-вмісними). У свою чергу, обидві групи поділяють на одноланцюгові та дволанцюгові. Залежно від структури і хімічного складу оболонки віруси поділяють на прості та складні.
1.серцевина вірусу
2.ДНК
3.поверхневий апарат
4.капсид
5.ліпідна оболонка
Найбільш поширені небезпечні захворювання культурних рослин:
Мозаїчність
Плямистість
Відмирання органів
Пухлини(“рак” плодових дерев)
Бактеріофаги часто шкодять мікробіологічній промисловості, знищуючи культури корисних мікроорганізмів.
Вірус тютюнової мозаїки
Віруси - Збудники хвороб
Найбільш поширені вірусні захворювання людини:
грип
віспа
свинка
кір
поліомієліт
сказ
ящур
герпес збудник віспи
способи Поширення вірусів.
повітряно-крапельний;
фекально-оральний;
статевий;
трансмісивний.
Профілактичні щеплення - ефективний спосіб для боротьби з вірусними захворюваннями. Завдяки їм в організмі виробляється імунітет до збудника певного захворювання.
СНІД- чума ХХ століття
Синдром набутого імунодефіциту- вірусне захворювання.ВІЛ- вірус імунодефіциту людини вражає клітини крові. Для передачі вірусу необхідний контакт крові до крові.Така передача може відбуватися при:
переливанні крові;
багаторазовому використанні
шприців;
систем переливання крові;
медичних інструментів;
гомо- і гетеросексуальних
контактах.
Грип типу А/Н1N1 в україні
Свинячий грип— інфекція будь-якого з багаточисленних вірусів грипу. Станом на 2011 рік відомо наступні штами ВСГ: грип і підтипи грипу A, відомі як H1N1, H1N2, H3N1, H3N2, та H2N3.
В кінці жовтня 2009 року в Україні фактично почалась епідемія грипу Н1N1. Він характеризується катаральним запаленням дихальних шляхів, слабістю та лихоманкою.
Для запобігання даного захворюван-
ня слід:
уникати людних місць;
використовувати ватно-марлеві
пов’язки;
споживати білкову та вітамінну їжу;
приймати антивірусні препарати.
Україна під час Епідемії
Використані джерела:
Біологія (Нестандартні уроки) “Ранок” 2008 р. 6-10 кл., В.І.Кузнєцова.
Загальна біологія. А.О. Сцюсарев – “Вища школа” , 1992 р.
“Біологічний словник” К.М. Ситник, 1994 р. “Ранок”
http://www.google.com.ua
http://en.wikipedia.org/wiki |
https://svitppt.com.ua/biologiya/ukusi-komah.html | Укуси комах | https://svitppt.com.ua/uploads/files/14/47b7cd8abbf4ae165fabe7659923d085.pptx | files/47b7cd8abbf4ae165fabe7659923d085.pptx | Укуси комах
Щорічно в світі більше 10 мільйонів чоловік піддаються нападам отруйних тварин, більше 50 тисяч потерпілих гинуть. При чому летальних результатів від укусів бджіл або ос в 3 рази більше, ніж від укусів гримучої змії.
Бджоли, оси, джмелі – комахи, що жалять, можуть бути небезпечними для людей які мають підвищену чутливість до їх отрути.
Щоб уникнути укусів цих комах необхідно:
збираючись на прогулянку, одягати світлий, нейтральний одяг;
бути обережними в місцях скупчення комах, що жалять.
якщо оса сіла рукав одягу, треба просто струсити її, а не прихлопувати, інакше укус гарантований;
не наближатися до бджолиних вуликів і осиних кубел, а також здійснювати різкі рухи, оскільки це провокує напад комах;
Допомога при укусі
1. Відразу ж після укусу бджоли необхідно, обережно видалити пінцетом або навіть нігтями жало з рани,дати постраждалому антигістамінні препарати з аптечки (діазолін, цетиризин, супрастин тощо)
2. Якщо людина знепритомніла, намагайтесь привести її у свідомість, потерши скроні нашатирним спиртом або давши понюхати його.
3. Добре промийте місце укусу водою з милом.
4. Зробіть пов’язку з нашатирного спирту, розведеного водою в співвідношенні 1:5.
6. Давайте потерпілому від укусу пити багато рідини, щоб швидше нейтралізувати отруту.
7. При високій температурі прийміть жарознижуючі засоби і викличте лікаря.
Кліщі
Через слину цих комах можуть поширюватися до 60 видів вірусів. Найнебезпечніший з – них це кліщовий енцефаліт.
Перш ніж вкусити, кліщ може повзати по тілу кілька годин.
Запобігти нападам кліщів неважко, для цього треба користуватися спеціальними засобами – репелентами. Недорогим і досить дієвим репелентом є бальзам “Зірочка”.
Існує кілька способів видалення кліщів. Але всі вони відрізняються тільки інструментом яким видаляється кліщ.
Найзручніше видаляти зігнутим пінцетом або хірургічним затискувачем. Кліща захоплюють якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно потягують і при цьому обертають навколо своєї осі в зручну сторону. Через 1-3 оберти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж кліща намагатися висмикнути, то велика ймовірність розриву.
Каракурт
Каракурт відноситься до Чорних вдів (лат. Latrodectus) - поширеного у всьому світі сумнозвісного роду павуків, відомого сильною отруйністю всіх своїх 31 видів.
Кусає павук не дуже боляче, а на місці укусу з’являється невелика червона плямочка, яка швидко блідніє чи зникає. Укушене місце не опухає, біль швидко проходить, а уві сні укус можна й не помітити.
Перша медична допомога:
1) В перші 2-3 хвилини можна припекти місце укусу каракурта полум’ям запаленого сірника, для чого 1-2 сірника притискують голівками до місця укусу і підпалюють 3-м сірником. Оскільки уражується поверхневий шар шкіри (до 0,5 мм), полум’я сірників достатньо для зруйнування токсину. На місце укусу також потрібно прикласти лід.
2) Дати постраждалому з аптечки антигістамінні засоби (діазолін, цетиризин тощо.), при наростаючих болях – знебольвальні засоби (аспірин, парацетамол, ібупрофен тощо), інші препарати з аптечки для зменшення симптомів отруєння, наприклад, заспокійливі засоби, тощо.
3) Доставити постраждалого в лікувальний заклад, де йому введуть протикаракуртову сироватку або проведуть іншу дезінтоксикаційну терапію.
Укуси тварин
Укуси тварин - Собак, кішок, диких тварин становлять чималу небезпеку для людини. Серед захворювань, що виникають від укусів тварин, особливо небезпечно сказ. Для ран від укусів тварин характерні нерівні краї, нерідко з дефектом тканин. Рани забруднені слиною тварин.
Сказ – це важке вірусне захворювання, що викликається інфекцією. У 99,99% випадків призводить до смертельного результату. Носіями сказу можуть бути всі теплокровні, причому, птиці в їх числі. Але зараження, як правило, приходить від собак, кішок, мишей, лисиць.
Перша допомога: - Обробити шкіру навколо ран настойкою йоду, промити 3% розчином перекису водню; - Накласти стерильну пов'язку. У всіх випадках рекомендується звернутися за лікарською допомогою в травматологічний пункт, якщо ж потерпілий був укушений невідомою собакою або дикими тваринами (лисиця, єнот тощо), то звернення за лікарською допомогою обов'язково. Таких потерпілих госпіталізують і проводять вакцинацію проти сказу.
Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їх трупи в разі загибелі. Не можна знімати шкуру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/virusi-ta-ihnya-budova.html | Віруси та їхня будова | https://svitppt.com.ua/uploads/files/25/654c1292a4a9c4e06a5256de8919451a.ppsx | files/654c1292a4a9c4e06a5256de8919451a.ppsx | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/riznomanitnist-rakopodibnih.html | Різноманітність ракоподібних. | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/9263eb21949cbcf75e60f35785fd0b2a.pptx | files/9263eb21949cbcf75e60f35785fd0b2a.pptx |
Різноманітність ракоподібних.
1. Тіло раку складається з:
А) голови, черевця, грудей
Б) голови, черевця,
В) головогруди і черевця.
2. Кількість ходильні ніг раку:
А) 5 пар,
Б) 3 пари,
В) 4 пари.
3. Клішні раку - це:
А) друга пара ходильні ніг,
Б) перша пара ходильні ніг,
В) ногощелепи,
Г) видозмінені вусики.
4. Органи зору ракоподібних:
А) прості,
Б) складні,
В) прості і складні.
5. До видільної системі раку відносяться:
А) зелені залози,
Б) метанефрідіі,
В) статеві залози
Ракоподібні населяють будь-які існуючі на Землі водойми, прісноводні і морські, маленькі і великі, живуть на дні і в товщі води, проникають у підземні води, опускаються на граничні глибини Світового океану. Більшість ракоподібних вільно пересувається по дну або в товщі води, але серед них є і сидячі-прикріплені види, наприклад морські жолуді і морські качечки, є і паразити, що прикріплюються до риб та інших водних тварин. Водне середовище - царство ракоподібних, однак деякі з них пристосувалися і до життя на суші. Такі загальновідомі мокриці, деякі тропічні краби і раки-відлюдники.
Багато ракоподібних надзвичайно численні. Морський планктон під усіма широтами і на всіх глибинах в основному (не менш ніж на 90% за вагою) складається з ракоподібних. Дуже велике значення ракоподібних і в планктоні прісних вод. Донні ракоподібні також нерідко зустрічаються в масовій кількості.
В даний час відомо більше
30 000 видів ракоподібних.
Ряд Гіллястовусі раки
Група давніх і примітивних ракоподібних.
Налічує близько 1500 видів. Деякі види вивчені добре, наприклад артемія Artemia, дафнії, і використовуються як корм у акваріуму або як об'єкт вивчення.
Представниками ряду є дафнії. Мешканці прісних водойм. Їхні розміри дуже невеликі: тіло (1-3 мм) дафнії укладено в напівпрозору двостулкову черепашку.
Дафнії плавають з допомогою другої пари вусиків,стрибкоподібно. На їхній голові розташовані два складних й одне просте око. Харчування фільтраційне, з допомогою грудних ніжок. Розвиток прямий. Улітку дафнії розмножуються партеногенетично (з яєць виходять лише самки), а восени - статевим шляхом (з партеногенетичних яєць виходять і самки, і самці.
Дафнії відіграють важливу роль у біоценозах прісних водойм, тому що є основною кормовою базою багатьох водних організмів.
Ряд Веслоногі раки
Представниками ряду є циклопи. Мешканці прісних водойм і морів, хижаки і паразити.
Їхні розміри дуже незначні.
Циклопи плавають з допомогою першої пари вусиків і грудних ніжок. На голові розташоване одне просте око. Зябра відсутні, газообмін відбувається крізь зовнішні покриви. Розвиток непрямий.
Циклопи відіграють важливу роль у біоценозах прісних водойм, тому що є основною кормовою базою багатьох водних організмів. Можуть бути проміжними хазяями деяких паразитичних червів.
Представники -морський жолудь
морська качечка . Мешканці морів та океанів.
Сидячий спосіб життя .
Розміри їх варіюють від висоти 0,3 см діаметру 7-10 см
Тіло вкрите вапняним панцирем або вапняковими лусками.
Ушкоджують кораблі .
Деяки види є паразитами
Ряд Вусоногі раки
Ряд Короnоїди
Паразитичні ракоподібніі, що є паразитами риб. Живуть не тільки в прісних водах, але а в морях. Їх передній відділ тіла зверху покритий широким щитом - карапакса, на спинний поверхні якого розташована пара великих фасеточных очей. Завдяки здатності запасати їжу про запас коропоїди можуть до 3 тижнів не харчуватися.
Можуть спричиняти масову загибель риби.
Ракоподібні. Верхній ряд, зліва направо: спелеонектес (гребненогі), дафнія (гіллястовусі), триопс (щитні), артемія (зяброноги). Нижній ряд, зліва направо: морський жолудь (вусоногі), морська уточка (вусоногі), циприс (черепашкові), діаптомус (веслоногі)
Вищі раки
Вищі раки - клас найбільших ракоподібних, що включає більшість тварин, які для неекспертов є класичними прикладами раків: крабів, омарів і креветок. Містить більше 22 тисяч видів, будучи другим за чисельністю класом ракоподібних. Його представники поширені в морях, прісних водах, а деякі види пристосувалися до життя на суші. Найбільш древні копалини вищих раків датуються епохою кембрію.
Ряд Десятиногі
Найширше відомий ряд ракоподібних. До його представників належать широко відомі Їстівні ракоподібні. Це річковий рак, омари, лангусти, краби, креветки.
Представниками десятиногих раків є раки самітники. Вони 'мають м'яке черевце, яке ховають у порожніх черепашках молюсків.
Ланки в ланцюзі харчування, симбіонти, некрофаги, об'єкт промислу.
Десятиногі вищі раки. Верхній ряд, зліва направо: лисмата Вурдемана, креветка чилім, гігантський краб, камчатський краб. Нижній ряд, зліва направо: лофолітодес, звичайний лангуст, креветка пенеус, ваблячий краб
Ряд Рівноногі раки
З водних видів цього ряду в Україні часто зустрічає'гься водяний ослик. Але найширше відомі рівноногі раки, що живуть на суходолі, -- мокриці. Переселившись на суходіл, вони не втратили зябрового дихання. Зябра мокриць прикриті кришечкою, що утворена розширеною парою черевних ніжок. Завдяки цьому навколо зябер завжди волога атмосфера і вони можуть здійснювати газообмін. Деякі види мокриць живуть навіть у пустелях.
Ланка в ланцюзі харчування, деякі паразити
Вищі раки. Верхній ряд, зліва направо: звичайна стонога (рівноногі), норвезький криль (эуфазиеві), морська козочка (різноногі), льохова стонога (рівноногі). Нижній ряд – десятиногі вищі раки, зліва направо: широкопалый річковий рак, пальмовий злодій, блакитний краб-плавунец, тропічний наземний рак-отшельник
Ланка в ланцюзі харчування.
Черепашкові раки мають дуже невеликі розміри (від 0,3 до 0,5 см). Тіло вкрите щільною двостулковою черепашкою. Живуть у неглибоких спокійних водоймах, в озерах і великих ставках. Численні в заростях прибережних рослин. Іноді масово розмножуються в дрібних водоймищах, калюжах, навіть садових бочках. Ведуть планктонний спосіб життя або повзають по поверхні водних рослин, харчуючись різноманітною рослинною і тваринною їжею.
Надклас Черепашкові
Отже:
Існування майже всіх риб, як морських, так і прісноводних, в значній мірі залежить від ракоподібних. Деякі риби, як наприклад оселедець, все своє життя харчуються планктонними ракоподібними, інші використовують їх тільки незабаром після виходу з ікринки, а потім переходять на яку-небудь іншу їжу. Для гігантів моря - беззубих китів - ракоподібні служать основною іжею.
Ракоподібні відіграють дуже важливу роль в економіці природи. Органічна речовина у водоймах створиться головним чином за рахунок життєдіяльності мікроскопічних водоростей. Ракоподібні поїдають ці водорості і самі, у свою чергу, поїдаються рибами. Вони виступають в якості посередників, які роблять так , що створюється у водоймах органічна речовина доступним для риб. З іншого боку, вони використовують в їжу величезні маси загиблих водних тварин, забезпечуючи таким чином очищення водойм.
Багато ракоподібні безпосередньо використовуються людиною в якості високоцінних харчового продукту. У багатьох країнах розвинений промисел креветок, крабів, омарів, лангустів і деяких інших їстівних видів. Останнім часом проводяться успішні досліди використання морських планктонних ракоподібних для добування вітамінів, жирів та інших важливих речовин. На рибоводних заводах розводяться деякі види ракоподібних, необхідні для годування молодих риб.
Це цікаво!
Найбільшим з усіх ракоподібних (але не найважчим за вагою) вважається "гігантський морський павук" (Macrocheira kaempfen), якого називають "крабом на ходулях". Він зустрічається в глибоководних місцях на південно-східному узбережжі Японії. Дорослі представники цього виду звичайно мають розміри 254 на 305 мм, а розмах їх клешнів коливається від 2,43 до 2,74 м. Однак були дані про розмах клешнів до 5,79 м ( хоча вони не підтверджені). Один з представників важив 18,6 кг, а розмах його клешнів дорівнював 3,69 м.
Максимальна глибина, на якій коли-небудь був виявлені ракоподібні, - 10500 м. Так, в листопаді 1980 р американське науково-дослідне судно "Томас Вашингтон" виявило на цій глибині в Маріанській западині, західна частина Тихого океану, живих представників цього класу. Вони також зустрічалися і на висоті 4053 м в Еквадорських Андах.
Найбільшим серед омарів і найважчим серед ракоподібних вважається американський, або північноатлантичний, омар (Homarus americanus). 11 лютого 1977 в районі Нова Скотня, Канада, був спійманий омар вагою 20,14 кг і довжиною від кінчика хвостового плавця до кінчика клішні 1,06 м. Пізніше цей омар був проданий власнику ресторану в Нью-Йорку.
Це цікаво!
Це цікаво!
Найдрібнішою серед ракоподібних вважається водяна блоха з роду Alonella розміром менше 0,25 мм у довжину .Вона живе у водах Великобританії.
Найдрібнішим серед відомих омарів є Homarus capensis, що живе на півдні Африки Його загальна довжина лише 10-12 см.
Найдрібніші краби в світі - так звані "горохові" (родина Pmnothendae) Окремі види цих крабів мають розмір панцира, що дорівнює 6,3 мм.
Довгожитель серед ракоподібних - американський омар (Homarus americanus). Найбільші представники цього виду живуть до 50 років. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vishi-sporovi-katimana.html | Виші спорові Катімана | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/323fd55b9ec3be7df364461fb01ff241.ppsx | files/323fd55b9ec3be7df364461fb01ff241.ppsx | null |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vit-e.html | Віт Е | https://svitppt.com.ua/uploads/files/20/12575fd5b97c95edeb60346918803592.pptx | files/12575fd5b97c95edeb60346918803592.pptx | Вітамін E (токоферол)
Віт Е - токоферол
Вітамін E є антиоксидантом і, зокрема, запобігає окисленню і руйнуванню вітаміну A.
У людини, особливо у дітей, недостатність вітаміну E приводить до швидкого руйнування клітин крові - еритроцитів і появи анемії.
Інша функція вітаміну E полягає в підтримці м'язового тонусу у молодих тварин.
Віт Е - токоферол
Віт Е - токоферол
Токоферол з грецької означає «народження немовляти» і, можливо, вказує на роль цього вітаміну в розмноженні.
Але зв'язок між вітаміном E і репродукцією людини не доведений. Хоча він необхідний для годування дитини молоком та збереження вагітності.
Відомо чотири форми токоферола –альфа, бета, гамма і дельта. Всі ці близькоспоріднені сполуки схожі за хімічною структурою із зеленим пігментом рослин - хлорофілом.
Найактивніший – це альфа-токоферол.
Віт Е - токоферол
Токоферолові лінолева, ліноленова та арахідонова кислоти містяться в рослинних оліях: бавовняній, кукурудзяній,соняшниковій.
Їх знайдено у квасолі, зеленому горошку, шпинаті, абрикосах та персиках.
Віт Е - токоферол
Основними природними джерелами вітаміну E служать зелене листя рослин, бавовняна, арахісова, соєва і пшенична олії.
Хорошим джерелом цього вітаміну є також маргарин, виготовлений із рослинної олії.
Віт Е - токоферол
Добова потреба організму людини у віт Е - 12-15 мг.
Дефіцит віт Е може призвести до:
розриву еритроцитів;
втраті репродуктивної здатності;
дегенеративним змінам міокарду;
сухості шкіри;
ненормальним жировим відкладенням на м’язах.
Віт Е - токоферол
Токоферол застосовують для лікування атеросклерозу, екзем, трофічних виразок, задавнених ран.
Препарати альфа-токоферолу необхідні для нормальної лактації, зокрема збереження вагітності, для лікування гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця.
Віт Е - токоферол
У концентрованому вигляді токофероли одержують шляхом високовакуумної перегонки природних рослинних масел.
Промисловістю випускається і синтетичний альфа-токоферол.
Віт Е - токоферол
Дбайте про власне здоров’я і своєї родини.
Вживайте корисні продукти і не забувайте про біологічно активні речовини – вітаміни! |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vitamini.html | Вітаміни | https://svitppt.com.ua/uploads/files/2/a10f2e0b1f7033d5c540a1ab28055527.pptx | files/a10f2e0b1f7033d5c540a1ab28055527.pptx | Задачі:
сформулювати загальне уявлення про вітаміни,
дати поняття про авітаміноз, гіпо- та гіпервітаміноз.
розкрити роль вітамінів для здоров`я людини.
Тема уроку: Вітаміни.
Вітамини – біологічні активні речовини, які діють в дуже малій кількості.
Вітаміни
Трішки історії…
Вітаміни відкрив
М.І. Лунін у 1880 році.
Вперше штучно синтезував вітамін польський біохімик Казимир Функ у 1911 році.
Через рік він придумав і назву - від латинського "vita" - "життя".
Зараз відомо близько 50 видів вітамінів.
Значення вітамінів.
Входять до складу ферментів..
Впливають на обмін речовин.
Впливають на ріст та розвиток організму.
Підвищують опір організму до несприятливих факторів середовища.
ВОДОРОЗЧИННІ
(С, гр.В, РР)
ЖИРОРОЗЧИННІ
( А, Д, Е, К )
КЛАСИФіКАЦіЯ
Вітаміни рослинного та тваринного походження надходять до організму в мікроскопічних дозах.
Види вітамінної недостатності
АВіТАМіНОЗ
відсутність в організмі вітаміну
ГіПОВіТАМіНОЗ
нестача вітамінів
Цинга, рахіт,
куряча сліпота,
бері-бері
Швидка стомлюванність,
Зниження працездатності
Зниження імунітету
Азбука вітамінів.
Вітаміни гр.В
ВіТАМіН
Міститься
в горіхах,
печінці,
крупах,
м`ясі птахів,
зелені.
тіамін
1,6 мг.
Регулює обмін речовин, кровотворення,
роботу м`язів, активує процеси мозку.
При авітамінозі –
захворювання Бері-бері
(порушення нервової системи, росту,
слабкість та параліч кінцівок).
Вітаміни гр.В
В2 - відсутність вітаміну веде до захворювань
очей, порожнини рота;
В6- відсутність викликає дерматити -захворювання шкіри.
В12 - потрібний для утворення червоних кров'яних тілець.
ВіТАМіН
АСКОРБіНОВА К-ТА
Допомагає організму боротися
з інфекціями, краще бачити,
стимулює оновлення клітин.
При авітамінозі - цинга ( запалення
ясен, випадають зуби, слабкість,
стомлюваність, головокружіння).
Міститься
в цитрусових,
солодкому перці,
ягодах,
моркві.
75- 100 мг.
Вітамін С
ВіТАМіН
РЕТИНОЛ
Необхідний для нормального росту
та розвитку епітеліальної тканини.
Входить до зорового пігменту
родопсину. При авітамінозі –
захворювання «Куряча сліпота»
Міститься
в молоці,
рибі, яйцях,
маслі, моркві,
петрушці,
абрикосах.
0,9 мг.
ВіТАМіН
Відповідає за обмін кальцію, ріст кісток.
При авітамінозі –
рахіт(деформація кісток, порушення
нервової системи, слабкість)
Виробляється
в шкірі
під дією УФП,
міститься
в яєчному жовтку,
рибному жирі, ікрі ,
маслі.
КАЛЬЦИФЕРОЛ
2,5 мг
Вітамін D
Гіпервітаміноз
Гіпервітаміноз виникає при надмірному вживанні вітамінів.
Проявляється у вигляді інтоксикації організму.
Особливо токсичні великі дози водорозчинних вітамінів, тому що вони накопичуються в організмі.
Добова норма вітамінів
Вплив різних факторів на структуру вітамінів.
1. При дії високої температури в м`ясі втрачається до 60% вітамінів групи В.
2. Під час термічної обробки овочів руйнується до 20% вітамінів группи В та до 50% вітаміну С.
3. Вітамін С руйнується на повітрі.
Підведемо підсумки
Вітаміни – це біологічні активні речовини, що входять до складу ферментів.
Прискорюють процеси обміну речовин.
Підвищують розумову та фізичну працездатність.
Підвищують імунітет до захворювань.
Впливають на ріст та розвиток організму.
1
2
4
3
1. Авітаміноз приводить до захворювання на цингу.
Тест «Вітаміни»
А
В12
В2
С
Д
В1
В6
2. Авітаміноз приводить до захворювання «курячою сліпотою».
А
В12
В2
С
Д
В1
В6
3. Відсутність викликає параліч нервової системи, хворобу «бері – бері».
А
В12
В2
С
Д
В1
В6
4. Відсутність викликає рахіт.
А
В12
В2
С
Д
В1
В6
5. Який вітамін синтезується в шкірі під дією сонячного світла?
А
В12
В2
С
Д
В1
В6
6.У моркві міститься багато каротину, потрібного для синтезу вітаміну…
А
В12
В2
С
Д
В1
В6
Будьте здорові!
Д/З: §42, т/з,
за бажанням повідомлення “Вітаміни”. |
https://svitppt.com.ua/biologiya/vidmorozhennya1.html | "Відмороження" | https://svitppt.com.ua/uploads/files/47/d413f9efcfeb3b7314ce8404b18b483e.pptx | files/d413f9efcfeb3b7314ce8404b18b483e.pptx | Відмороження
Відмороженням називаються ушкоджених, тканин, що виникають в результаті дії низької температури.
Відмороження звичайно трапляється взимку під впливом тривалої дії холодного повітря. Однак за несприятливих зовнішніх умов у ослаблених хворих, при авітамінозі, виснаженні, анемії і захворюваннях судин відмороження. Можуть статися при температурі повітря +5.+8. Відмороження найчастіше спостерігаються у воєнний час; в мирних умовах вони трапляються рідко. Відморожують звичайно стопи, кисті і лице.
І ступінь відмороження
Виділяють чотири ступені відмороження. І ступінь характеризується оборотними розладами кровообігу шкіри. Після короткочасного спазму виникає парез судин, розвивається ексудація і набряк шкіри. Шкіра бліда з темно-червоними або темно-синіми плямами. Потерпілі спочатку скаржаться на біль, потім на оніміння в ділянці відмороження.
II ступень відмороження
При II ступені відмічаються некротичні зміни поверхневих шарів шкіри до мальпігієвогошару. Внаслідок чого утворюються пухирі, наповнені прозорою рідиною з гемологічним відтінком. Пухирі розміщуються внутрішньошкірно і вкриті тонким шаром епідермісу шкіра навкруг синюшна з темно-червоними і фіолетовими плямами. Чутливість шкіри порушується протягом кількох днів. Якщо немає ускладнень, видужання настає через ІО-12днів.
Ступені відмороження
При III ступіні характеризується змертвінням шкіри і глибше розміщених м'яких тканин. Загоєння відбувається повільно, після відшарування некротичних тканин, з утворенням грануляцій і рубців. При IV ступені настає значний некроз м'яких тканин і кісток. Після появи демаркаційної лінії виразніше визначаються межі некрозу. Відбувається поступова муміфікація змертвілих-тканин з наступним відшаруванням.
Періоди відмороження
У перебігу відморожень розрізняють до реактивний і реактивний періоди. Дореактивний період характеризується похолодінням, зблідненням шкіри і втратою чутливості в ділянці відмороження. Суб'єктивні відчуття невиразні — поколювання і легкий біль.
Відмороження
При відмороженні розвивається спочатку спазм судин, потім їх розширення з наступним набряком тканин. У зв'язку з порушенням кровообігу виникає тромбоз судин, який сприяє прогресуванню некротичних змін тканин. Цим пояснюється трудність визначення ступеня відмороження. Нерідко відмороження III ступеня спочатку діагностуються як більш легкі ступені відмороження.
Перша допомога при відмороженні
Потерпілих переносять у тепле приміщення, дають гарячий чай, каву, алкоголь, вводять серцеві засоби. В разі потреби роблять ШВЛ. Обидві кінцівки (відморожену і здорову) поступово зогрівають протягом 40—60 хв. у ванні з повільним підвищенням температури води від 20 до 40 °С. Одночасно роблять масаж відморожених ділянок від периферії до центра. Після потепління й почервоніння кінцівок уражені ділянки шкіри змазують етиловим спиртом або йодонатом і накладають асептичну пов'язку.
Профілактика
Профілактика відморожень полягає в змазуванні обличчя під час сильних морозів вазеліном або жиром і в користуванні просторим сухим взуттям.
Підготувала
Учениця 11-Б класу
Руда Юлія |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.