id
stringlengths 40
40
| text
stringlengths 29
1.96M
|
|---|---|
0beef23076356b70a8cde48ca7071e6cb538077b | Кубанець (значення)
* Кубанець — етнографічна група українців, що живе на Кубані.
* Кубанець — назва мешканця Кубані.
Човни:
* «Кубанець» — канонерський човен московитського та українського флотів.
Див. також
* Кубанці (значення)
* Кубанка (значення)
* Кубанський погром
* Кубань
* Українці
* Етнографічні групи українців
* Кубанський говір |
16833b635b9fb85806dee606bfa70e230170871c | Міста Палау
Міста Палау
Міста Палау.
У Палау налічується понад 10 міст із населенням більше 50 мешканців. 1 місто має населення понад 5 тисяч, 1 - понад 1 тисячу, решта - менше 1 тисячі.
Нижче перелічено 5 найбільших міст
Назва
Населення (2015)
Корор
11 200
Меюнс
1 000
Клоулклубед
702
Мелекеок
277
Нгерулмуд
271
Примітки
Джерела
* Office of Planning & Statistics
* City Population
Палау
* |
53dfcc07251b9fa0bac16857d510e74a9bc2a09b | Мелман
* Йоссі Мелман (27 грудня 1950, Польща) — ізраїльський автор і журналіст.
* Шарль Мелман, Шарль Мелман (Мельман) (фр. Charles Melman; 1931, Париж) — французький невро-психіатр і психоаналітик, послідовник Жака Лакана. |
020bcc221e72b390b8a1e3ba1e0545b95621053a | Кубок Інтертото 1985
Кубок Інтертото 1985 () — 25-ий розіграш Кубка Інтертото, європейського футбольного турніру для клубів, які не потрапили до офіційних турнірів УЄФА. У турнірі взяли участь 44 клуби з 14 країн, що були поділені на 11 груп по чотири клуби у кожній. Єдиного переможця турніру не визначалось і найкраща команда кожної групи на рівних зараховувалися до переможців та отримувала, окрім невеликого кубка, значну грошову винагороду. Найкращою командою турніру став польський «Гурнік» (Забже), який набрав 11 очок.
Груповий етап
Група 1
Група 2
Група 3
Група 4
Група 5
Група 6
Група 7
Група 8
Група 9
Група 10
Група 11
Див. також
* Кубок європейських чемпіонів 1985—1986
* Кубок володарів кубків 1985—1986
* Кубок УЄФА 1985—1986
Посилання
* Рахунок усіх матчів на сайті mogiel.net |
1a841b48b32c9e47ebede22ea7d5f3d863dad7ea | Національний рух кримських татар (організація)
Національний рух кримських татар (НРКТ) — кримськотатарська правозахисна організація, яка була дуже активною в радянську епоху. Офіційно заснована 1987 року з ферганської ініціативної групи, вона об'єднала різні невеликі кримськотатарські ініціативні групи в Узбецькій РСР, за винятком фракції Джемілєва, яка відкололася і на той час називала себе Центральною ініціативною групою. Платформа полягала у визнанні кримських татар окремою етнічною групою, наданні їм повного права повернутися до Криму та відновленні Кримської АРСР та мала центральним ідеологічним принципом марксизм-ленінізм, на відміну від прозахідної ОКНР. Організація занепала після вбивства її лідера Юрія Османова 1993 року та подальшого піднесення Меджлісу.
Примітки |
37b57158031a3c8a1d566c4990adf592c1bdaa96 | Herpetotherium
Художня реставрація
Herpetotherium — вимерлий рід метатерієвих ссавців, що належить до, можливо, парафілетичної родини Herpetotheriidae. Походили з Північної Америки від еоцену до раннього міоцену, скам'янілості були знайдені в Каліфорнії, Орегоні, Техасі, Флориді, Монтані, Вайомінгу, Колорадо, Північній і Південній Дакоті, Небрасці та Саскачевані. Найдавніший вид, H. knighti, датується приблизно 50,3 млн років тому, а найновіший вид, без назви, міг жити 15,97 млн років тому. Морфологічний аналіз сумчастих і базальних метатерій, проведений у 2007 році, виявив, що Herpetotherium є сестринською групою нинішніх сумчастих. Це наймолодший відомий метатерій з Північної Америки до моменту міграції віргінського опосума з Південної Америки протягом останніх 2 мільйонів років.
Деякі автори вважають, що види, віднесені до Herpetotherium (наприклад, H. comstocki, H. marsupium, H. merriami), належать до африканського та європейського роду Peratherium Aymard, 1850. Проте інші автори продовжували підтримувати родовий поділ Herpetotherium і продовжували відносити до цього роду нові північноамериканські види герпетотеріїдів.
Примітки |
00383d8dbada13c6c4088d6237bfd17ce4c3492d | Пол Гейт
Пол Гейт (, 25 травня 1940) — американський плавець.
Олімпійський чемпіон 1960 року.
Посилання
* Пол Гейт на Olympedia.org
* Пол Гейт на Sports-Reference.com
Примітки |
0e161ecf96501908912e0ff005fa3fdbf84b35a5 | Lycopsis
Lycopsis — вимерлий рід південноамериканських метатерій, що жили в міоцені в Аргентині та Колумбії.
Історія
Хоча назва не була названа до 1927 року, Флорентіно Амегіно описав вид, який зараз вважається синонімом Lycopsis torresi, Anatherium oxyrhynchus, у 1895 році на основі гілки нижньої щелепи з кількома зубами. Скам'янілість була знайдена в Puesto Estancia La Costa в Санта-Крус, Аргентина, датована міоценом. Типовий матеріал Lycopsis був зібраний у липні 1895 року "C. Berry" з шарів середнього міоцену формації Санта-Крус уздовж річки Санта-Крус у тому ж районі. Скам'янілості (MLP 11-113) були фрагментарними, складали лише кілька фрагментів відділів щелепи від верхньої та нижньої щелепи, включаючи кілька молярів. Однак ці скам’янілості не були названі до тих пір, поки в 1927 році Анджело Кабрера не назвав Lycopsis torresi, загальна назва, що означає «вовкоподібний вигляд» за анатомією нижньої щелепи, а конкретна назва — на честь аргентинського палеонтолога та директора Музею де ла Плата в той час Луїс Марія Торрес.
Примітки |
01906771675a0aaa8aff72676f1db49acd0e601c | Кафедральний собор Памплони
Кафедральний собор Памплони (, або Собор Санта-Марія-ла-Реаля (, ) — римо-католицька церква архієпархії Памплони та Тудели, Наварра, Іспанія. Нинішня будівля собору в готичному стилі побудована в XV столітті замість старого в романському. Археологічні розкопки показала існування у минулому ще двох релігійних споруд на цьому місці. Фасад собору в стилі європейського неокласицизму був спроектований іспанським архітектором Вентурою Родрігесом в 1783 році.
Через готичний клуатр XIII—XIV століть можна потрапити ще в два приміщення в готичному стилі: каплицю Барбазана, названу ім'ям похованого в ній єпископа Памплони Арнальдо де Барбазана, і трапезну. У соборі коронувалися правителі Наварри, деяких із них у ньому поховані. У XX столітті у Санта-Марія-ла-Реаль проходили засідання кортесів Наварри.
Примітки |
5d6c3ff97b8d58e640d9d74bbc3267f056fb4059 | Алгоритм Флойда пошуку циклу в послідовності
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Виявлення_циклу#Черепаха_і_заєць_Флойда |
018b37e3759bc2c8baf479777d3dc495e1000f9a | Гельмут фон Мюкке
Курт Гельмут фон Мюкке (нім. Kurt Hellmuth von Mücke) (21 червня 1881 - 30 липня 1957) - офіцер Імператорських військово-морських сил Німеччини, громадський та політичний діяч, письменник і публіцист. Як старший помічник командира брав участь у знаменитій рейдерській кампанії крейсера SMS Emden 1914 р. Під командою капітан-лейтенанта фон Мюкке десантний загін, що уникнув полону, із загиблого крейсера SMS Emden здійснив епічний перехід через Індійський океан і Аравійський півострів.
Сім’я
Гельмут фон Мюкке народився 25 червня 1881 року в родині капітана 9-го Королівського Саксонського піхотного полку Олександра Курта фон Мюкке (1851—1886 рр.) у м. Цвікау, Саксонія. Його батько походив із сім'ї Голови Вищого земельного суду Саксонії, а мати Шарлотта Луїза (1854—1940 рр.) — із багатої купецької сім'ї Альберті (нім. Alberti). Гельмут мав двох братів: Курта і Фріца.
У 1915 р. Гельмут фон Мюкке одружився з Карлою Фінке (нім. Carla Finke). Його дружина народилася в сім'ї американського інженера-кораблебудівника норвезького походження Торб'єрна Хаммераса (нім. Thorbjörn Hammeraas) і була удочерена родиною торговця з Бремена на прізвище Фінке. У сім'ї фон Мюкке народилися троє синів (Курт (1918-1943 рр.), Дірк (1930 р. -) і Бйерн (1938 р. -)) і три дочки (Урсула (1920-1936 рр.), Ортруд (1922 р.) .-) та Хельга (1925 р. -)). Старший син у званні унтерофіцера воював і загинув на Східному фронті.
Біографія
Ранні роки та початок кар’єри
Гельмут фон Мюкке народився 21 червня 1881 року в м. Цвікау, Саксонія в аристократичній родині з давніми традиціями державної служби. Загальну освіту юний Гельмут здобув у гімназії м. Дрездена.
Кар'єра військово-морського офіцера розпочалася у 1900 р. з річного навчального курсу на борту пароплава-корвета SMS Charlotte, де кадет фон Мюкке набув практичних знань та навичок у морській справі, навігації та артилерії. Корвет здійснив походи до Балтійського моря, до узбережжя Норвегії та Середземного моря, а також взяв участь у рятувальних роботах на затонулому корветі SMS Gneisenau (1879). Подальше навчання проходило у Військово-морському училищі (нім. Marineschule) у м. Кельн та на лінкорі SMS Kaiser Friedrich III. Після закінчення навчання в "Marineschule" фон Мюкке було присвоєно звання лейтенанта-цур-зее і було призначено вахтовим офіцером на легкому крейсері SMS Nymphe.
Подальша служба проходила на військово-морських базах у містах Кельн та Вільгельмсгафен, де фон Мюкке обіймав різні штабні та командні посади (включаючи командира роти). У 1908 р., оберлейтнант- цур-зее фон Мюкке, був призначений командиром бойового корабля - "великого" міноносця S-149 (нім. Großes Torpedoboot 1906 Class). Зарекомендував себе хорошим спеціалістом із торпедних систем — обіймав посади інспектора і, згодом, консультанта інспекції з торпедного озброєння.
У 1913 р. капітан-лейтенант фон Мюкке отримав признцачення на посаду штурмана легкого крейсера SMS Emden, який був у складі Східно-Азійської крейсерської ескадри (нім. Ostasiatische Kreuzergeschwader) під командуванням віце-адмірала Максиміліана фон Шпее.
Старший помічник командира крейсера SMS Emden
3 червня 1913 р. капітан-лейтенант фон Мюкке був призначений старшим помічником командира крейсера SMS Emden. Менш ніж через місяць почалася Перша світова війна і, невдовзі, SMS Emden здобув першу перемогу — 3 серпня 1914 р. було захоплено російський пароплав «Рязань» пізніше переобладнаного у допоміжний крейсер «Cormoran».
13 серпня 1914 р. фон Шпее вирішив направити Східно-Азійську крейсерську ескадру до берегів Чилі, а SMS Emden отримав наказ на самостійне рейдерство у водах Індійського океану. За три місяці активних дій екіпаж SMS Emden захопив або потопив понад 30 торгових суден і військових кораблів, які належали країнам Антанти, включаючи російський крейсер «Жемчуг» та французький міноносець «Mousquet».
Одіссея десантного загону під командуванням фон Мюкке у 1914 р.
9 листопада 1914 року крейсер Емден зіткнувся і був серйозно пошкоджений більшим, швидким і добре озброєним австралійським легким крейсером HMAS Sydney в битві при Кокосі. Емден сів на мілину, щоб не втопитися.Після чого, Карл фон Мюллер, капітан «Емдена», відправив Мюке очолити десантний загін із 53 чоловік на острів Дірекшен, один із Кокосових островів (Кілінг) на північний захід від Австралії в Індійському океані. Завдання Мюкке полягало в тому, щоб знищити бездротову станцію та берегові споруди важливого міжконтинентального кабелю зв'язку. Перед прибуттям "Емдена" британські радисти помітили його дим на горизонті та відправили бездротове повідомлення про наближення невідомого корабля. HMAS Sydney почув сигнал тривоги і попрямувала до Кокоса, де натрапив на крейсер Емден, та вивів його з ладу.
Мюкке та його десантний загін стали свідками руйнування Емдена всього за 27 кілометрів від них і зрозуміли, що у них немає жодної надії на порятунок. Але Фон Мюкке не склав руки, він наказав загону готувати позиції для оборони острова, а сам зі старшим унтерофіцером вирушив обстежити стан 97-тонної шхуни під назвою «Ayesha», що знаходилася в бухті острова. Хоча господар шхуни стверджував, що Айеша втратила мореплавність, фон Мюкке вважав, що після легкого ремонту є непогані шанси виконати океанський перехід. Він реквізував шхуну та наказав підняти на грот-щоглі саморобний прапор ВМС Німеччини. Десантний загін за допомогою місцевого населення поповнив запаси начиння, матеріалів для ремонту, води та продовольства, сів на шхуну та залишив острів, на плаву ремонтуючи рангоут, такелаж та трюмні помпи. Фон Мюкке взяв курс на північний схід, до найближчої нейтральної території — о. Суматра. 22 листопада 1914 р. шхуна дісталася Суматри, а 27 листопада «Ayesha» у супроводі нідерландського міноносця «Lynx» увійшла в порт Паданґ, де фон Мюкке розраховував на допомогу німецького консула і німецьких пароплавів. Нідерландська влада хотіла заарештувати шхуну та її екіпаж, але фон Мюкке вдалося, за допомогою консула, переконати їх у неправочинності подібних дій згідно з Гаазькою конвенцією 1907 р. Тут фон Мюкке дізнався новини: про долю SMS Emden і про відкрите на його корабель полювання англійцями та японцями. Отримавши дозвіл лише на добове перебування в порту, поповнивши запаси провізії та таємно домовившись про рандеву з капітаном німецького пароплава «Choising», фон Мюкке 28 листопада вивів шхуну «Ayesha» у відкрите море. 14 грудня шхуна зустрілася з «Choising», який запізнився на четверо діб через протидію нідерландської влади. Екіпаж шхуни відкрив кінгстони та перебрався на пароплав. Так закінчилася перша частина одіссеї загону фон Мюкке - на шхуні «Ayesha» було пройдено близько 1800 морських миль. Похід пройшов у безперервній боротьбі за живучість, через загрозу загибелі від спраги — більша частина води в пошкоджених резервуарах була зіпсована. Від загибелі врятувала тривала злива, коли вдалося заповнити дощовою водою всі доступні ємності, аж до вітрил і шлюпок.
Фон Мюкке з усіх можливих варіантів подальших дій (рейдерство, повернення в Циндао, бути інтернованим у нейтральному порту) вибрав повернення до Німеччини і наказав капітану пароплава тримати курс на м. Ходейда, Ємен. З газет стало відомо, що збудовано залізницю для прочан, які відвідують Мекку і фон Мюкке розраховував до неї дістатися. 8 січня 1915 р. «Choising» прибув на рейд Ходейди щасливо уникнувши англійські патрулі, що стережуть Аденську протоку. Оскільки на рейді знаходився французький крейсер «Desaix», загін фон Мюкке 9 січня висадився на пляжі на південь від Ходейди і пішки дістався поселення. Від турецької влади фон Мюкке дізнався, що інформація про залізницю в Ходейді виявилася газетною качкою і до найближчої станції близько 1600 км. Турки хотіли залучити загін фон Мюкке для посилення місцевого гарнізону, тому зробити все приготування та розпочати перехід до м. Сана вдалося лише 23 січня. У Сані їх чекало розчарування — подальший шлях блокували численні ворожі племена. Довелося повертатися до Ходейди для продовження шляху морем. У Ходейді фон Мюкке орендував дві доу і 14 березня вдалося розпочати перехід Червоним морем. 18 березня після зіткнення з рифами один з дау затонув, а другий вдалося полагодити і продовжити похід. 24 березня прибули до поселення Ліф. 28 березня загін фон Мюкке висунувся до м. Джидда, об'єднавшись з караваном колишнього турецького генерала. На шляху караван був атакований великою бандою кочовиків і після інтенсивного бою був заблокований. Через три дні з'явився «рятівник» — син еміра Мекки, який за згоду послужити у місцевому гарнізоні обіцяв домовитись із бандитами. Фон Мюкке погодився, розраховуючи втекти за першої нагоди. 9 квітня вдалося втекти і продовжити морський похід на знову орендованому доу. 28 квітня загін фон Мюкке прибув до м. Вадж. 2 травня розпочали піший перехід до Аль-Ушаїбу, де вже було залізничне сполучення. Увечері 7 травня загін німецьких моряків прибув до Аль-Ушаїбу, де на них чекав віцеадмірал Сушон (нім. Souchon-командувач Середземноморської ескадри) і замовлений ним спецпоїзд. Далі була тріумфальна та комфортна поїздка до Берліну через Константинополь. За весь час походу загін фон Мюкке втратив убитими та померлими від ран та хвороб шестеро людей.
Подальша служба фон Мюкке була пов'язана з командуванням 15-ї міноносною напівфлотилією у 1915 році у східній Балтиці, Євфратським річковим відомством у 1916 році, та Дунайською річковою напівфлотилією у 1917 році. А у 1918 році— начальником 1-го відділу 2-ї міноносної дивізії у м. Вільгельмсгафен.
Післявоєнне життя та кар’єра
Після зречення Кайзера Вільгельма ІІ фон Мюкке вийшов у відставку у званні корветтен-капітана. Він заробляв не життя журналістикою та лекціями. Його військові мемуари були видані у двох книгах: «Emden» та «Ayesha» у Берліні та Бостоні.
Принизливі умови Версальського договору сприяли активному залученню німецьких ветеранів Першої світової до радикальних політичних течій. Гельмут фон Мюкке вступив до NSDAP у 1919 р. (тоді вона називалася Німецькою робочою партією). У 1920-ті роки. входив у вище керівництво партії, в 1926-1929 рр.. був гауляйтером Саксонії та очолював фракцію NSDAP у ландтазі Саксонії. За своїми політичними поглядами виступав проти мілітаризації Німеччини, за союз із Радянською Росією, за соціалістичні перетворення в економіці.
Після виборів до Рейхстагу 1929 р. написав Гітлеру відкритий лист, у якому стверджував, що NSDAP має створити коаліцію з комуністами та соціал-демократами. За цей демарш був зміщений з посади гауляйтера та керівника фракції у ландтазі. У відповідь на це Мюкке вийшов з нацистської партії і почав активно виступати в пресі з викриттями прокапіталістичної політики Гітлера і місцевого керівництва NSDAP. У 1931 р. фон Мюкке створив суспільство під назвою «Німецький соціалістичний бойовий рух» націонал-більшовицького характеру. Після призначення Гітлера канцлером Німеччини у 1933 році NSDAP заборонила твори фон Мюкке як підривні, і в 1936 році він був ненадовго відправлений у концтабір (нім. Konzentrationslager Kiel) за політичне інакодумство. Фон Мюкке вважали політично неблагонадійним і, незважаючи на його побажання повернутися до німецьких ВМС, з початком Другої світової війни він був знову відправлений у концтабір (нім. Konzentrationslager Fuhlsbüttel) у Гамбурзі. Незабаром був звільнений за станом здоров'я та разом із сім'єю переїхав до міста Аренсбург, Шлезвіг-Гольштейн.
Після Другої світової війни фон Мюкке продовжив пропагувати пацифістські погляди, виступаючи проти мілітаризації ФРН. Гельмут фон Мюкке помер від серцевого нападу 30 липня 1957 року та похований у м. Аренсбург.
Образ у мистецтві та медіа (книги, кіно, серіали, музика, ігри тощо)
За мотивами подій, що відбувалися за участю капітан-лейтенанта Гельмута фон Мюкке, у 1914—1915 роках режисер Бернгард Пфаль (нім. Berengar Pfahl) у 2012 році зняв художній фільм «Чоловіки Емдена» (нім. Die Männer der Emden). Роль фон Мюкке у фільмі зіграв актор Себастіан Бломберг (нім. Sebastian Blomberg)
Література
* Мюкке Хельмут фон Крейсер "Емден". - Москва: Наука. Ленінградське відділення, 1995. - 80 с.
* Hellmuth von Mucke The Ayesha. - Creative Media Partners, LLC, 2018. - 294 с. - ISBN 0342204106
* Andreas Hofer Kapitänleutnant Hellmuth von Mücke. Marineoffizier-Politiker-Widerstandskämpfer. Ein Leben zwischen den Fronten. - Tectum-Verlag, 2011. - 88 с. - ISBN 3828885640
Посилання
* https://www.deutsche-biographie.de/sfz65930.html
Примітки |
071b292d926406b7db4e33076f86e55861f60bef | Автошлях B17 (Німеччина)
Федеральний автошлях 17 (B17, ) — німецька федеральна дорога у Баварії. Вона веде вздовж Леха від Аугсбурга через Ландсберг-ам-Лех, Шонгау та Пайтінг до федерального кордону поблизу Фюссена і проходить в основному вздовж кордону баварських адміністративних округів Швабії та Верхньої Баварії.
Довжина близько 110 км. Частини Романтичної дороги проходять по ній або паралельно їй, а також частина в південній частині. Вона приблизно повторює старовинну Дорогу Клавдія Августа. Спочатку планувалося розширення маршруту до А91.
Маршрут
На цій ділянці B17 має чотири смуги руху та є безплановою, схожою на автостраду.
B17 з'єднується з B2 на A8 AS Augsburg-West (72). B17 спочатку перетинає район міста Аугсбург (Westtangente). Вона проходить разом із B300 між виїздом Аугсбург-Центр та Augsburg-Messe-Universität. Тут вона спочатку називається Dayton-Ring, а між перехрестями Leitershofen та Messe Messe — Oberbürgermeister-Müller-Ring. На виїзді Augsburg-Messe-Universität маршрут B300 залишає B17 і перетинає місто Аугсбург у східному напрямку.
Історія
Примітки |
184b7c2765f2a9cbc0d4dd181a24d91d6cebd8a3 | Повертаємість автомобіля
Недостатня і надлишкова повертаємість — властивість поведінки автомобіля при повороті. Повертаємість буває недостатньою, надмірною та нейтральною.
Повертаємість не є постійною для автомобіля, вона може змінюватись на протилежну залежно від виду повороту та динаміки їзди.
Недостатня повертаємість
Приклад недостатньої повертаємості
Недостатня повертаємість () коли зміщення (від осі повороту) передніх коліс більше ніж задніх. У цьому випадку автомобіль розпрямляє траєкторію руху у повороті.
У разі зносу вбік передніх коліс:
* На автомобілях всіх типів: застосувати гальмування двигуном, повернути кермо у бік зносу доки зчеплення не відновиться. Після цього зменшити швидкість і вписатися у поворот.
* Тільки для передньопривідного автомобіля: легке знесення можна скоригувати натисканням на зчеплення.
Передньопривідний автомобіль схильний до недостатньої повертаємості.
Намагаються, щоб на серійних автомобілях була недостатня повертаємість, бо невмілому водієві її легше виправити ніж надлишкову повертаємість. Скидання газу — природна реакція людини за надмірної швидкості входження в поворот.
Надмірна повертаємість
Приклад надмірної повертаності
Надмірна повертаємість () коли зміщення (від осі повороту) задніх коліс більше ніж передніх. У цьому випадку у автомобіля зносить задню вісь, аж до розвороту.
У разі зносу вбік задніх коліс:
* На передньопривідному автомобілі повернути кермо у бік протилежний напрямок повороту (у бік зносу) і збільшити тягу. Педаль гальма використовувати лишень за наявності системи АБС
* На задньопривідному автомобілі повернути кермо у бік протилежний напрямку повороту, або плавно відпустити акселератор (не доводячи автомобіль до гальмування двигуном), або натиснути на акселератор, перевівши автомобіль в режим керованого заносу.
* На повнопривідному автомобілі: повернути кермо в протилежну сторону до напрямку повороту, а реакція на роботу з тягою індивідуальна залежно від схеми повного приводу, навантаження на осі.
Задньопривідний автомобіль схильний до надмірної повертаємості не тільки при повороті, а також при розгоні та гальмуванні двигуном.
Автомобілі для ралі для проходження поворотів у керованому заносі надмірну повертаємість створюють штучно такими прийомами, як контрзміщення, використання ручного гальма, надлишок тяги на задню вісь, динамічний перерозподіл ваги на передню вісь (завантаження передньої осі гальмуванням або скиданням газу). Автомобілі для ралі слизькими дорогами можуть мати недостатню повертаємість через жорсткість трансмісії (міжосьових та міжколісних диференціалів), яка не дозволятиме колесам на коротшій внутрішній дузі крутитись повільніше ніж на довшій зовнішній.
Нейтральна повертаємість
Нейтральна повертаність ( — поведінка машини, коли немає зносу коліс передньої чи задньої осей та траєкторія руху центру мас машини відповідає заданому радіусу. На малих швидкостях, до появи значної бокової деформації шин, повертаємість звичайних авто приблизно нейтральна.
Вплив налаштувань автомобіля на повертаємість
Понизити повертаємість можна за рахунок:
* переміщення центру ваги автомобіля вперед;
* підвищення жорсткості передньої підвіски або передніх шин;
* зменшення жорсткості задньої підвіски або задніх шин;
* зменшення діаметра передніх коліс;
* збільшення діаметра задніх коліс;
* зменшення негативного розвалу передніх коліс;
* збільшення негативного розвалу задніх коліс;
* збільшення сходження передніх коліс;
* зменшення сходження задніх коліс;
* збільшення площі або кута атаки заднього антикрила ;
* зменшення площі або кута атаки переднього антикрила.
Для автомобілів з центром ваги нижче колісних осей (наприклад, боліди Формули 1):
* звуження передньої колії;
* розширення задньої колії;
* зниження заднього кліренсу;
* збільшення переднього кліренсу.
Якщо центр ваги вище рівня колісних осей (наприклад, звичайні кузовні автомобілі):
* розширення передньої колії;
* звуження задньої колії;
* збільшення заднього кліренсу;
* зменшення переднього кліренсу.
Зворотні дії призводять до збільшення повертаємості.
Вплив швидкості проходження повороту на поворотність
На повертаємість також впливає радіус повороту і швидкість руху. На менш крутих поворотах, більша швидкість їх проходження, а також збільшується повертаємість автомобіля. І навпаки, на крутих, повільних поворотах автомобіль відчуває недостатню повертаємість. Наприклад, в повільних поворотах типу «шпилька» для боротьби з недостатньою повертаємістю ралісти використовують дрифт, що викликається короткочасним блокуванням задніх коліс за допомогою ручного гальма, а на плавних швидкісних поворотах для боротьби з надлишковою обертальністю застосовують антикрило.
Див. також
* Передній привод
* Задній привод |
f1571789b14d5453d378be1e891fcd3d6af213bb | Вільна мистецька ініціатива Відмичка
Вільна мистецька ініціатива Відмичка — польський літературний журнал, що видається в місті Рибник, що у Верхній Сілезії.
Станом на серпень 2021 вийшло друком 28 чисел журналу.
Головний редактор — Лешек Собечко ()
Примітки
Посилання
*
* |
04791fa75cf0e402416432d99497de7639dbc542 | Бомбардування торгового центру Retroville у Києві
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Бомбардування торгового центру «Retroville» у Києві |
022172a8844db3e98812ababea37e7318982ce9b | Джая Харіварман I
Джая Харіварман I (*जयहरिवर्मन् ६; д/н — 1162/1167) — раджа-ді-раджа Чампи в 1147–1162/1167 роках. Вів запеклі війни з Кхмерською імперією та Дайв'єтом, зумівши відновити єдність та незалежність держави. Відомий також як Джая Харіварман VI.
Життєпис
Молоді роки
Походив з молодшої гілки Восьмої династії. Син Рудравармана, раджи Пандуранги. При народженні отримав ім'я Ратнабхумівіджая та титул раджи Шиванандана. На той час північну частину було захоплено володарем Сур'яварманом II.
З невідомих причин Ратнабхумівіджаю було вигнано з держави. Він повернувся лише близько 1145 року, коли кхмерський чакравартин (імператор) Сур'яварман II вдерся до Чампи, захопивши столицю Віджайю і окупував північну частину країни. Раджа-ді-раджа Джая Індраварман III (вуйко Ратнабхумівіджаї) після вторгнення кхмерів безвісти зник, тому новим володарем було оголошено був проголошений Рудравармана. Але той контролював лише південь держави з центром в Пандурангу. У 1147 році після смерті останнього владу перебрав Ратнабхумівіджая, який прийняв тронним ім'я Джая Харіварман I.
Панування
Відновив війну проти Кхмерської імперії, намагаючись звільнити північ Чампи. У 1147 році Сур'яварман II відправив військо на чолі з генералом Шанкарою на завоювання Пандуранги, проте в битві біля села Фанранг на Раджапурській рівнині Джая Харіварман вщент розбив військо супротивника. Опис своєї перемоги володар Чампи наказав висікти на скелі Батау Таблах, що височіла неподалік.
1148 року Сур'яварман II у Віджаї проголосив царем Чампи принца Харидеву, брата своєї першої дружини, і направив проти Джаї Харівармана I. Але той переміг кхмерів у битві на Вірапурській рівнині, після чого цар у контрнаступ і незабаром відвоював Віджайю, звільнивши північ країни від кхмерів. Харидева втік до Камбуджадеша.
1149 року кхмерський чакравартин відправив до Чампи нову армію, проте Джая Харіварман I знову здобув перемогу, а Харидева загинув під час битви. Після цього Джайя Харіварман I пройшов інтронізацію за традиційним обрядом і прийняв титул раджа-ді-раджа.
У 1150 році повернув столицю царства з Пандурангу до Віджайї. Невдовзі новий кхмерський володар Дгараніндраварман II перетягнув на свій бік Вамшараджу, брата дружини Джаї Харівармана I, а також різними обіцянками переконав повстати гірські племена кірита. Ті оголосили правителем Вамшараджу, проте невдовзі були розбито військами Джая Харівармана I. Вамшараджа втік до Дайв'єту, де запросив військову допомогу в імператора Лі Ань Тонга. Вамшараджа з новим військом вдерся до Чампи. У 1151 році Джая Харіварману I вдалося остаточно розбити війська Вамшараджі, який загинув.
Бажаючи убезпечити себе від подальших вторгнень з боку в'єтів, Джая Харіварман I в 1152 році спрямував до Дайв'єту посольство з даниною. У 1155 році проти нього підняли заколот війська в Пандуранзі, придушення якого розтяглося на 5 років. Лише у 1160 році він встановив міцний мир на всій території держави, наказавши висікти напис з перерахуванням всіх своїх перемог за минулі роки. У тому ж році він направив наступне посольство до Дайв'єту. Також спрямував кілька посольств до імперії Сун.
Разом з захистом він зовнішнього вторгнення багато уваги приділяв відновленню старих і зведення нових храмів. У великому храмовому комплексі Мішона у 1157 році наказав побудувати храм Харімешвари — свого особистого божественного покровителя. При цьому зберіг підтримку культу Ішанабхадрешвари — бога-покровителя чамських царів.
Помер між 1162 і 1167 роками. Йому спадкував син Джая Харіварман II.
Джерела
* Cœdès G. The Indianized States of Southeast Asia. — Canberra: Australian National University Press, 1975. — 410 p.
* Maspero G. The Champa Kingdom: The History of an Extinct Vietnamese Culture/ Translated by Walter E. J. Tips. — Bangkok: White Lotus Press, 2002. — ISBN 9789747534993. |
034f1a532f8be67d5ff679751eb05bf4654cb877 | Вулиця Едварда Ґріґа (Тернопіль)
Вулиця Едварда Ґріґа — одна з вулиць міста Тернополя. Названа на честь норвезького композитора і піаніста Едварда Ґріґа.
Відомості
Розпочинається від вулиці Бродівської, пролягає на схід вглиб промзони, де і закінчується.
Див. також
* Вулиці Тернополя
Посилання
* Вулиця на карті |
04e7e4f7309e2ee8bb61e15e69c296f92be555ca | Епсилон-мережа
ε-мережа (епсилон-мережа, ε-щільна множина) для підмножини метричного простору — множина з того ж простору така, що для будь-якої точки знайдеться точка , віддалена від не більше ніж на .
Пов'язані визначення
* Метричний простір, у якому для кожного існує скінченна -мережа, називається цілком обмеженим.
* Метрика на множині називається цілком обмеженою, якщо — цілком обмежений метричний простір.
* Сімейство метричних просторів таких, що для будь-кого існує натуральне число таке, що кожен простір допускає -мережу з не більш ніж точок називається універсально цілком обмеженим.
** Для таких сімейств виконується аналог теореми Громова про компактність.
* Топологічний простір, гомеоморфний цілком обмеженому метричному простору, називається метризованим цілком обмеженою метрикою.
Приклади
* Для стандартної метрики множина раціональних чисел є -мережею для множини дійсних чисел для будь-якого .
* Множина цілих чисел є -мережею для множини дійсних чисел для .
Властивості
* Метричний простір має еквівалентну цілком обмежену метрику тоді й лише тоді, коли він сепарабельний.
* Топологічний простір метризується цілком обмеженою метрикою тоді й лише тоді, коли він регулярний і задовольняє другій аксіомі зліченності.
* Метричний простір компактний тоді й лише тоді, коли він повний і цілком обмежений. У трохи загальнішому формулюванні, теорема Гаусдорфа про компактність стверджує, що для відносної компактності підмножини метричного простору необхідно, а в разі повноти простору і достатньо, щоб за будь-якого існувала скінченна -мережа з елементів множини .
* Повний метричний простір компактний тоді й лише тоді, коли для будь-кого в ньому існує компактна -мережа.
Примітки
Література
* Д. Ю. Бураго, Ю. Д. Бураго, С. В. Иванов. Курс метрической геометрии. Москва-Ижевск: Институт компьютерных исследований, 2004, 512 стр. ISBN 5-93972-300-4.
* |
1f1994676717955c351059188611d4ef90b13a18 | Ножовий бій
Ножовий бій (короткоклинкове фехтування, ножове фехтування) — один з різновидів фехтування, що характеризується роботою з короткоклинковими типами холодної зброї (найчастіше ножем) або макетами, що імітують короткоклинкову холодну зброю.
Як і більшість видів фехтування має військово-прикладний та спортивний напрямки. |
474864aa719f0741d9135abcb884bd2c3d4085b9 | Ланцет (значення)
* Ланце́т — колючий хірургічний інструмент з двосічним лезом для розтину наривів та ін.
* «Ланцет» — російський баражуючий боєприпас розробки компанії ZALA Aero |
08e4449a0d12d6cd5f8b33af996004eacc717b25 | Чемпіонат світу з веслування на байдарках і каное 2022
Чемпіонат світу з веслування на байдарках і каное 2022 відбувся з 3 по 7 серпня 2022 року в Галіфаксі, Канада.
Медальний залік
Результати
Чоловіки
Неолімпійські дистанції
Каное
К–1 200 м
39.25
39.35
39.44
К–1 500 м
1:54.49
1:56.51
1:56.79
К–1 1000 м
4:14.28
4:15.80
4:16.21
К–1 5000 м
23:37.85
23:37.94
23:55.18
К–2 500 м
Кайетано ГарсіяПабло Мартінес
1:46.32
Віктор ГлазуновТомаш Барняк
1:46.81
Лю ХаоБовен Джі
1:46.90
К–2 1000 м
Себастьян БрендельТім Гекер
3:54.91
Лю ХаоБовен Джі
3:55.34
Крейг СпенсБретт Гіммелман
4:06.14
К–4 500 м
Жоан МореноПабло ГраньяМануель ФонтанАдріан С'єро
1:39.42
Александр КвітевськийАрсен СлівінськийВіктор ГлазуновНорман Зезула
1:39.91
Віталій ВергелесАндрій РибачокЮрій ВандюкТарас Міщук
1:40.52
Байдарка
Б–1 200 м
36.43
36.71
36.82
Б–1 500 м
1:42.45
1:43.57
1:44.06
Б–1 1000 м
3:38.93
3:38.98
3:40.27
Б–1 5000 м
21:34.26
21:51.39
21:54.46
Б–2 500 м
Бенце НадашБалінт Копас
1:34.98
Міндаугас МалдонісАндрюс Олійнікас
1:35.56
Жан ван дер ВестгейзенТомас Ґрін
1:35.85
Б–2 1000 м
Мартін ГіллерТамаш Гечьо
3:32.47
Самуель БургоАндреа Счера
3:36.82
Балінт НоеТамаш Куліфай
3:37.77
Б–4 500 м
Саул КравіоттоКарлос АревалоМаркос КуперРодріго Гермаде
1:20.83
Макс РендшмідтТом ЛібшерЯкоб ШопфМакс Лемке
1:21.27
Олег КухарикДмитро ДаниленкоІгор ТруновІван Семикін
1:21.38
Жінки
Неолімпійські дистанції
Каное
К–1 200 м
49.87
50.54
50.55
К–1 500 м
2:22.34
2:23.21
2:24.43
К–1 1000 м
4:47.90
4:50.02
4:51.46
К–1 5000 м
27:50.88
27:55.52
28:02.52
К–2 200 м
Яріслейдіс СірільйоКетерін Сегура
45.09
Лінь ВеньцзюньЧанвень Шуай
45.24
Джада БрагатоБ'янка Надь
47.59
К–2 500 м
Сюй ШисяоСунь Мен'я
2:01.26
Людмила ЛузанАнастасія Четверікова
2:03.32
Джада БрагатоБ'янка Надь
2:04.70
К–4 500 м
Софія ЯнсенСлоан МаккензіКеті ВенсанЮлія Осенде
1:56.14
Сільвія ЩербинськаАлександра ЯцевичКатаржина ШперкевичЮлія Вальчак
1:56.31
Джада БрагатоВіраг БаллаКінче ТакачБ'янка Надь
1:57.39
Байдарка
Б–1 200 м
41.94
42.94
43.09
Б–1 500 м
1:58.69
1:59.97
2:00.30
Б–1 1000 м
4:27.65
4:28.97
4:33.62
Б–1 5000 м
23:56.44
24:00.17
24:41.51
Б–2 200 м
Бланка КішшАнна Луц
38.76
Сара УзандеМарія Тереса Портела
38.96
Андреанн ЛанґлуаТошка Гребачка
38.99
Б–2 500 м
Кароліна НаяАнна Пулавська
1:49.87
Пауліна ПашекДжул Гейк
1:50.28
Гермін ПітерсЛіз Брукс
1:52.64
Б–4 500 м
Кароліна НаяАнна ПулавськаАдріанна КакольДомініка Путто
1:30.70
Елла БірАлісса БуллАлександра КларкЯле Стейнепрейс
1:32.78
Каріна АларісІзабель РомероБеатріз БріонесМарічела Монтемайор
1:33.24
Мікст
Неолімпійські дистанції
К–2 500 м
Коннор ФіцпатрікКеті Венсан
1:56.87
Себастьян БрендельСофі Кох
1:58.84
Александр КвітевськийСільвія Щербинська
1:59.17
Б–2 500 м
Алісса БуллДжексон Коллінз
1:39.49
Тереза ПортелаФернандо Пімента
1:39.79
Тобіас ШульцКаролін Арфт
1:39.81
Параканое
Непараолімпійські дистанції
Чоловіки
KL1
48.40
49.14
50.98
KL2
42.97
43.95
44.21
KL3
41.68
41.70
41.76
VL1
1:10.25
1:12.54
1:14.74
VL2
51.67
52.00
53.26
VL3
47.13
47.29
47.92
Жінки
KL1
51.86
52.32
52.89
KL2
47.60
48.29
49.97
KL3
46.48
46.84
46.93
VL1
1:29.79
1:34.18
1:35.16
VL2
58.44
1:01.42
1:03.03
VL3
59.58
1:00.84
1:03.97
Результати збірної України
Чоловіки
Спортсмен
Дисципліна
Попередній заїзд
Півфінал
Фінал
Час
Місце
Час
Місце
Час
Місце
К-1 200 метрів
41.28
2 ФА
40.20
9
К-1 500 метрів
1:55.46
1 ФА
1:59.05
7
К-1 1000 метрів
4:10.84
2 ПФ
4:21.88
6 ФB
4:16.22
10
К-1 5000 метрів
KO
11
К-2 500 метрів
1:50.42
5 ПФ
1:44.20
2 ФА
1:48.06
6
К-2 1000 метрів
4:09.66
5 ПФ
3:58.01
4
10
К-4 500 метрів
1:40.52
Б-2 500 метрів
1:36.52
1 ПФ
1:34.66
2 ФА
1:37.53
6
Б-4 500 метрів
1:22.43
2 ПФ
1:23.42
1 ФА
1:21.38
Жінки
Спортсменка
Дисципліна
Попередній заїзд
Півфінал
Фінал
Час
Місце
Час
Місце
Час
Місце
К-1 200 метрів
48.15
5 ПФ
50.42
2 ФА
54.29
9
К-1 500 метрів
2:16.75
1 ФА
2:22.34
К-1 1000 метрів
4:47.90
К-2 500 метрів
2:00.82
2 ФА
2:03.32
К-4 500 метрів
Б-1 200 метрів
43.11
6 ПФ
45.05
5 ФB
45.26
14
Б-2 200 метрів
40.51
3 ФА
40.04
6
Б-2 500 метрів
1:55.85
5 ПФ
1:52.71
7 ФB
1:52.79
12
Мікст
Спортсмен(ка)
Дисципліна
Фінал
Час
Місце
К-2 500 метрів
2:01.79
5
Параканое
Спортсмен(ка)
Дисципліна
Попередній заїзд
Півфінал
Фінал
Час
Місце
Час
Місце
Час
Місце
KL2
42.87
1 ФА
42.97
VL2
59.24
5 ПФ
1:00.93
2 ФА
55.51
8
VL3
49.89
1 ФА
47.29
KL1
56.58
1 ФА
51.86
KL2
58.01
3 ФА
53.49
6
VL3
1:03.82
2 ФА
1:05.29
5
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт
* ICF event site |
0ecae1cc02f3ee20ee2315d3f68bf171450f2a6f | Теорема Громова про компактність
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Теорема Громова про компактність (ріманова геометрія) |
04f946fab932af748cad23432fb45be5c6dad495 | Сіверський полк (значення)
* Сіверський 2-й легкокінний полк — кавалерійський полк РІА. Сформований у 1775 році з 2-го компанійського полку. Приблизно до 1785 року по частинам розподілений у деякі формовані карабінерні полки на основі козацьких.
* Сіверський (Сєверський) 18-й драгунський полк — кавалерійський полк РІА. Сформований у 1856 році. Існував щонайменше до кінця 1916 року.
* Сіверський кінно-єгерський полк — кавалерійський полк РІА. Формувався з 1783 року із кадрів Миргородського та Гадяцького козацьких полків. У 1784—1796 — карабінерний, 1796—1812 — драгунський. Розформований у 1833 році.
Див. також
* Сіверський |
c58369336e4526226854da140002425a1339d4ff | Suricata major
Suricata major — вимерлий вид сурикатів раннього плейстоцену Африки.
Опис
Матеріал цього виду був знайдений на місці скам'янілостей Еландсфонтейн у ПАР. Suricata major був більшим, ніж живий сурикат, і, здається, був проміжним за формою між ним і видами Mungos. У порівнянні з сучасним сурикатом, його верхні щічні зуби були більшими, а заочний відросток менш розвинутим.
Примітки |
2b1d4a8a376c93f801f8866828d77ef12bea39be | М19 (міна)
М19 (Anti-tank mine M19) — протитанкова протигусенична міна натискної дії.
Міна є плоскою квадратною металевою коробкою, всередині поміщається заряд вибухівки, а зверху встановлюється підривник. На бічній стінці корпусу є гнізда для встановлення підривника невиймання, закритий пробкою. Вибух відбувається при наїзді гусеницею танка або колесом автомобіля на верхню кришку міни.
Розроблена в США. Міна була прийнята на озброєння в середині п'ятдесятих роках минулого століття, з озброєння армії США не знято й досі (2009 р.). Випускається за ліцензією в таких країнах як Чилі, Південна Корея та Туреччина. А неліцензійна копія виготовляється в Ірані. Вона застосовувалася в Афганістані, Анголі, Чаді, Чилі, Кіпр, Іран, Ірак, Йорданія, Корея, Ліван, у Західній Сахарі та Замбії.
Література
* Инженерные боеприпасы. Руководство по материальной части и применению. Книга первая. -М.: Военное издательство МО СССР, 1976.
Посилання
* M19 anti-tank mine / Internet Movie Firearms Database (використання в кінофільмах) |
f6ab27d600ab9c81ab843bc0cd19ee2ef5107714 | Багатовіковий дуб (Багатовікове дерево дуба звичайного)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Багатовікове дерево дуба звичайного |
335c8c100ec9f3845e4990af80a36cee324126b9 | Anachlysictis
Anachlysictis gracilis — вимерлий хижий ссавець, що належав до групи Sparassodonta, які були метатеріями, які населяли Південну Америку в кайнозої. Anachlysictis є першим записом таких боргієноїдів у північній частині Південної Америки, а також найпримітивнішим відомим представником родини Thylacosmilidae, групи хижаків, оснащених «шаблеподібними зубами».
Цей вид був знайдений у формації Вільявієха в районі Ла-Вента в Колумбії, відомому родовищі скам'янілостей середнього міоцену, 13.8-11.8 Ma на основі фрагментів, які включають передню частину нижньої частини щелепи з початковим корінним зубом і шматком хижих зубів з передньої частини верхньої щелепи.
Опис
Anachlysictis був меншим за свого більш відомого родича Thylacosmilus, важивши ≈ 18 кілограмів. Він мав хижі зуби для ефективної обробки м’яса та плоскі ікла, розташовані трохи нижче носа, які не були заокругленими, як у неспеціалізованих м’ясоїдних ссавців, тоді як площа акомодації жувального м’яза (бере участь у рухах щелепи) була зменшена.
Примітки |
9975b875a73115970ba52db722e22eae8ff39c63 | Шеруп
Шеруп () — річка в західній частині Македонії, яка впадає в Радику як її права притока.
Річка бере початок на горі Кораб.
Див. також
* Список річок Північної Македонії
Примітки |
09db7c93485ebe01d7f295e61de8b4975a9ddc27 | Кримсько-мусульманський виконавчий комітет
Кримсько-мусульманський виконавчий комітет — релігійно-світська кримськотатарська громадська адміністративна демократична організація, скорочено — Мусвиконком. Один з найважливіших елементів досвіду державного будівництва кримських татар, що окреслював як релігійні, так і загально-демократичні засади національного державовтворення.
Історія
Створена 25 березня 1917 року, на Всекримському мусульманському з'їзді у Сімферополі, за участи близько 1 500 представників міст і сіл Криму та 500 гостей. Головою організації та, одночасно, Таврійським муфтієм обрали Н. Челебієва, до керівництва увійшли Дж. Сейдамет, А. С. Айвазов та М. Кипчакський.
Учасники Курултаю, 1917
Комітет проголосив за мету створення демократичного республіканського ладу на національно-федеративних засадах, спочатку відмежувавшись від автономізації Криму, через що Тимчасовий уряд Росії визнав за ним право вирішення усіх питань Криму. Проводилася активна діяльність з управління внутрішньою політикою, готувалися зміни в освіті, видавалися незалежні газети «Миллет», «Голос татар», планувалася організація мусульманських військових частин. Тимчасовий уряд спочатку виступив проти створення війська та ненадовго заарештував Челебієва зі звинуваченням у шпигунстві, але згодом визнав татарський батальйон як законний революційний підрозділ. Також комітет сподівався на підтримку щодо створення мусульманського війська від Української Центральної Ради.
Мусвиконком займався не стільки призначенням кадіїв та справами мул, як вирішенням національних питань, став центром національного руху. Йому було підконтрольним, передане на благодійність, майно (вакуф): 87 тисяч десятин землі та півтори тисячі будівель крамниць, завдяки чому рух мав фінансову базу для діяльности. Влітку 1917 року, під керівництвом та за сприяння комітету, було сформовано фактичну вертикаль національної влади: 120 низових комітетів у містах та селах, партію Міллі-Фірка, молодіжні, жіночі та інші громадські організації. Кримські мусульмани стали учасниками загальноросійських мусульманських заходів.
Виконком ініціював передачу вакуфів або прибутку з нього спадкоємцям жертводавців чи збирачів, що викликало незадоволення духовенства та Тимчасового уряду, котрий бажав мати це майно підконтрольним державі. Це питання посилило розбіжности між татарським та російським демократичними рухами. Російські ж більшовики повністю не підтримували діяльність комітету, не вважаючи її за революційну, а еволюційну та ворожу.
В липні 1917 року виконком постановив скликати парламент та проголосити в Криму народну республіку, що було підтримано Михайлом Грушевським, від імені Центральної Ради. 15 жовтня 1917 року з'їзд представників організацій кримських татар одноголосно постановив скликати вищий орган національної влади — Курултай та проголосити автономію Криму. До складу підготовчої комісії увійшли Н. Челебієв, Дж. Сейдамет, А. Озенбашли, С. Хаттат, А. Боданінський.
26 листопада 1917 року, у ханському палаці в Бахчисараї, розпочав роботу Курултай, котрий перейняв усі обов'язки мусульманського виконавчого комітету Криму.
Джерела
* |
0817fea28bcfafe1d8702dc90ef7dee0a3a0d9d6 | KCDSA
KCDSA (Корейський алгоритм цифрового підпису на основі сертифіката) — це алгоритм цифрового підпису, створений групою під керівництвом (KISA). Це варіант , аналогічний Алгоритму цифрового підпису та . Стандартний алгоритм реалізовано над , але також вказано варіант на еліптичних кривих (EC-KCDSA).
Для KCDSA потрібна колізійно стійка криптографічна хеш-функція, яка може створювати вихідні дані змінного розміру (від 128 до 256 біт із кроком 32 біт). , інший корейський стандарт, є запропонованим вибором.
Параметри
* : велике просте таке, що для .
* : основний множник такий, що для .
* : базовий елемент порядку в .
Параметри користувача
* : особистий ключ підпису підписувача такий, що .
* : відкритий ключ перевірки підписувача, обчислений де .
* : хеш-значення даних сертифіката, тобто .
У специфікації 1998 року неясно, який саме формат «Даних сертифіката». У переглянутій специфікації z визначається як B нижніх бітів відкритого ключа y, де B — розмір блоку хеш-функції в бітах (зазвичай 512 або 1024). Ефект полягає в тому, що перший вхідний блок відповідає y mod 2B.
* : молодші B бітів y.
Хеш-функція
* : колізійно стійка хеш-функція з |q|-бітовими дайджестами.
Підписання
* Підписувач навмання вибирає ціле число і обчислює
* Потім обчислює першу частину:
* Потім обчислює другу частину:
* Якщо , процес потрібно повторити спочатку.
* Підписом є кортеж
Перевірка
* Верифікатор перевіряє це і і відхиляє підпис як недійсний, якщо ні.
* Верифікатор обчислює
* Потім він перевіряє, чи
Посилання
* Специфікація та аналіз KCDSA |
01d6c46e80754c71a10cd3aaef48bc929d0bd715 | M242 Bushmaster
M242 «Бушмайстер» () — американська одноствольна автоматична гармата з ланцюговим приводом калібру 25 мм (25×137 мм) виробництва компанії Hughes Helicopters. Гармата широко використовується на американських вогневих засобах сухопутного, повітряного та морського базування, зокрема є основним видом озброєння БМП «Бредлі», а також перебуває на озброєнні бойових машин та кораблів інших держав-членів НАТО та деякими іншими країнами. За станом на 2019 рік гармата виробляється Northrop Grumman Innovation Systems.
M242 «Бушмайстер» — одноствольна артилерійська установка із зовнішнім приводом, що приводить у дію ланцюговий привід, з якої можна стріляти в напівавтоматичному, поодиночному або автоматичному режимах. Снаряди подаються за допомогою стрічки з металевими ланками та має можливість подвійної подачі. Гармата призначена для знищення легкоброньованої техніки та повітряних цілей (такі як вертольоти та літаки, що летять на низькій висоті на малих швидкостях). Гармата також може вести вогонь на пригнічення по військах, розташованих на відкритій місцевості, таких, що перебувають в укриттях та населених пунктах. Стандартна швидкострільність — 200 пострілів на хвилину. Зброя має ефективну дальність стрільби 3000 метрів, залежно від типу використовуваних боєприпасів. Завдяки відмінним тактико-технічним характеристикам вироблено понад 11 000 екземплярів, які продані по всьому світу. На думку військових експертів M242 «Бушмайстер» — це одна з найуспішніших сучасних автоматичних гармат у своєму класі.
Типи боєприпасів до гармати M242 «Бушмайстер»
Боєприпаси до гармати
Для цієї гармати розроблений широкий спектр боєприпасів, які забезпечують її здатність знищувати більшість зразків легкої бронетехніки, з якою вона може зіткнутися у загальновійськовому бою, аж до легких танків включно. Боєприпаси, які використовуються в M242, також можуть використовуватися в різноманітній зброї, такій як GAU-12 Equalizer, французька Giat M811 або швейцарська система зброї Oerlikon KBA. Гармата здатна стріляти боєприпасами американського виробництва, а також еквівалентними типами боєприпасів виробництва НАТО. Основними типами 25-мм снарядів є шість видів: M791, M792, M793, M910, MK210 і M919.
* M791 — бронебійний оперений підкаліберний снаряд з трасером (APDS-T), призначений для ураження легкоброньованої техніки, самохідної артилерії та повітряних цілей, як-то вертольоти та різноманітні тихохідні літаки з нерухомим крилом.
* M792 — фугасний запалювальний снаряд з трасером та самоліквідатором (HEI-T), призначений для ураження неброньованої техніки, вертольотів, а також придушення позиції протитанкових засобів і відкрито розташованого особового складу противника на максимальній ефективній дальності до 2200 метрів.
* M793 — практичний трасувальний снаряд (TP-T), фіксованого типу з перкусійною зарядкою, який за балістичними характеристиками відповідає патрону фугасного запалювального типу з трасуючим патроном (HEI-T M792). Трасер TP-T видно на відстані 2000 метрів, однак максимальна ефективна дальність (з обмеженою точністю) становить 1600 метрів.
* M910 — практичний снаряд (TPDS-T), з піддоном, що відокремлюється, та трасером. TPDS-T повторює конструктивну схему бронебійного снаряду M791 (APDS-T). TPDS-T дозволяє підрозділам набувати практику у застосуванні коштовних бронебійних оперених підкаліберних снарядів.
* MK210 — фугасний запалювальний снаряд з трасуючим елементом. Використовується ВМС США в системі військово-морської зброї Mk38.
* M919 — бронебійний підкаліберний снаряд з трасером, піддоном, що відокремлюється, (APFSDS-T), призначений для ураження легкоброньованої техніки, самохідної артилерії та повітряних цілей, як-то вертольоти та різноманітні тихохідні літаки з нерухомим крилом. Сердечник виготовлений зі збідненого урану.
Див. також
* Mk44 Bushmaster II
* RARDEN
* Ерлікон GDF
* 2А42
* 30-мм автоматична гармата АК-230
* M230 (гармата)
Примітки
;Виноски
;Джерела
Література
* Chinn, George M. (Lt.Col., USMC, Retd), ed. (1987). The Machine Gun: History, Evolution, and Development of Manual, Automatic, and Airborne Repeating Weapons (PDF). Vol. V. Ann Arbor, Michigan: Edward Brothers Publishing Co. Retrieved 28 April 2019.
Посилання
* M242 Bushmaster 25mm Automatic Gun
* M242
* M242 BUSHMASTER / LW25 |
00a28eca8d3c6f8b62fcc201e7b251e8891307e5 | Вівека Бабаджі
Вівека Бабаджі (23 травня 1973, Порт-Луї, Маврикій — 25 червня 2010) — індійська фотомодель та акторка
Біографія
Вівека Бабаджі була наймолодшою в сім'ї, всього у неї було троє старших сестер.
На початку 90-х років почала свою кар'єру фотомоделі, а уже у 2002 році вона зіграла головну роль у фільмі «Yeh Kaisi Mohabbat»
Смерть
25 червня 2010 року, Вівека була знайдена мертвою в себе у квартирі, як стало відомо, вона була знайдена повішеною на стельовому вентиляторі. |
06b04aa52f8407d0ed2e4a8633f65d83feb7e770 | Саїд-бей Булгаков
Саїд-бей Булгаков (21 лютого 1859, Коккози, Таврійська губернія — 1939, Кисловодськ, Орджонікідзевський край) — кримськотатарський дворянин, дійсний статський радник, меценат. Таврійський губернський предводитель дворянства (1917).
Біографія
Народився 21 лютого 1859 року у селі Коккози. Походив із роду Булгакових, які прибули до Криму з території Туреччини у XVIII столітті. Батько Алі Бей Булгаков (1810-і роки — 1892) — дворянин, меценат. Мати — Решиде-ханим, дочка муфтія Криму.
Освіту здобув вдома. У 18 років пішов на службу. Спочатку служив у канцелярії предводителя дворянства Перекопського повіту, а пізніше працював у штаті канцелярії Таврійського депутатського Дворянського зібрання, був депутатом від Ялтинського повіту. Разом із батьком у складі делегації Таврійської губернії був присутній на коронації імператора Олександра III у 1883 році. На згадку про це Саїд-бею Булгакову було надано медаль «На згадку про коронацію імператора Олександра III» для носіння в петлиці на Олександрівській стрічці. Наступна коронація в Росії — імператора Миколи II, — пройшла 14 травня 1896 і Саїд-бей Булгаков знову увійшов до складу делегації від Таврійської губернії. У 1912 році, як предводитель Євпаторійського дворянства, дійсний статський радник Саїд-бей Булгаков входив до складу делегації від Таврійського дворянства для поїздки до Москви на відкриття пам'ятника Олександру III.
Дата вступу в службу — 1876, в класному чині — з 1886, дійсний статський радник з 1911 року.
З 1910 по 1917 роки був незмінним предводителемЄвпаторійського повітового дворянства. В 1917 виконуючий обов'язки таврійського губернського предводителя дворянства, предводитель Євпаторійського повітового дворянства.
Булгаков вітає Миколу II у Євпаторії, 1916 рік
У 1909 році у складі делегації брав участь у зустрічі з головою Ради міністрів Російської імперії Петром Столипіним у Санкт-Петербурзі. Зустрічав імператора Миколу II у складі інших представників Таврійської губернії під час його прибуття на вокзал Євпаторії 16 травня 1916 року.
З 1912 — дійсний член Таврійської вченої архівної комісії (з 1923 — Таврійське товариство історії, археології та етнографії).
Після Жовтневої революції 1917 року разом із сім'єю переїхав до Туреччини, проте потім повернувся до Криму. Зі встановленням влади більшовиків вся власність Булгакова була націоналізована. У другій половині 1920-х років Булгакові переїхали до Кисловодська.
Помер 1939 року в Кисловодську.
Громадська діяльність
Саїд-бей Булгаков був відомий як меценат. Був почесним членом Губернської опіки дитячих притулків, Кримського мусульманського благодійного товариства. З 1897 по 1907 був другим почесним опікуном Сімферопольської татарської вчительської школи. У 1905 Булгакова обрали почесним опікуном Сімферопольської школи-рушді. 1908 року в селі Булгак він профінансував будівництво земської школи. В 1915 році Саїд Бей стає почесним піклувальником Сімферопольської приватної гімназії заснованої М. А. Волошенком.
Допомагав Ісмаїлу Гаспринському у роботі над газетою «Терджиман». Заснував премію у розмірі 500 рублів для автора кращої збірки матеріалів етико-дидактичного змісту кримськотатарською мовою.
Власність
Після смерті батька успадкував його землеволодіння (4827 десятин на 1914).
У 1908 році викупив садибу в Сімферополі, що знаходиться зараз за адресою вул. Горького, 22 / Желябова, 14, у дочок перекопського купця І. Ляске Марії та Олени. Булгаков також збудував чи придбав садибу для рідної сестри Айше-ханим. Зараз садиба розташована за адресою Червонопрапорна, 41 (Старе місто Сімферополя).
Після встановлення радянської влади власність Саїд-Бей Булгакова була націоналізована. На користь радянської держави відійшли сади, ліс, орні ділянки, різні будівлі, маєток у Коккозі (двоповерховий житловий будинок, житловий одноповерховий будинок, флігель з верандою, літня кухня, каретний сарай, гараж, будинок для робітників, стайня, комора, сарай для тварин, пташник). З маєтку було вивезено сім розписних шаф, комод, дерев'яний стіл, 11 розкладних дерев'яних столів, два м'які дивани, диван дерев'яний, три м'які крісла, крісло-гойдалка, вісім віденських стільців, 11 ліжок, два дзеркала, настінних картин, посуд.
Садиба Саїд-бея Булгакова в Сімферополі перейшла у власність міста в 1922 році.
Сім'я
Тричі перебував у шлюбі. Від першого шлюбу — дочка Шахсіне (нар. 1881). У другому шлюбі перебував із дочкою мусульманського священика Фейзулли ефенді Ельмас-ханим. Від цього шлюбу — дочка Девлет-ханим (нар. 1886). Третя дружина — Фатіма Кадиєва. У третьому шлюби мав п'ятьох дітей — Еміне (нар. 1895), Зегіді (нар. 1902) і Решиді (нар. 1910) Хуршида (нар. 1899) і Бегадіна (нар. 1907).
Нагороди
* Медаль «На згадку про коронацію імператора Олександра III» (1883)
* Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1897)
* Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1901)
* Орден Святої Анни 2-го ступеня (1906)
* Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1915)
* Відзнака «За працю із землеустрою»
Пам'ять
У романі "О, юність моя! " поета Іллі Сельвінського Саїд Бей Булгаков став прототипом персонажа Булатова.
Іменем Саїд-бея Булгакова названо вулиці в мікрорайоні Ісмаїл-Бей міста Євпаторії.
Примітки |
66f080b105d6924250f34ba755af90d9263e3f46 | Клада BOP
Клада BOP — одна з двох основних ліній (або клад) з невизначеним таксономічним рангом трав (Poaceae), що містить понад 5400 видів, приблизно половину всіх трав. Його сестринською групою є клада PACMAD; на відміну від багатьох видів цієї групи, у яких розвинувся фотосинтез C4, трави BOP використовують шлях фотосинтезу C3.
Клада містить три підродини, від ініціалів яких походить її назва: Bambusoideae, Oryzoideae, Pooideae. Oryzoideae є найдавнішою дивергенційною лінією, сестрою Bambusoideae та Pooideae
Примітки |
445d5289730e9d19049070b069c67f50bfd051a2 | Лузин
* Михаїл (Лузин) — Київська духовна академія, ректор (1877—1883)
* 5096 Лузин (5096 Luzin) — астероїд головного поясу.
* Лузин (марсіанський кратер) — пов'язаний з Кассіні (марсіанський кратер).
==Див. також==
* Лузін |
0e9ed21fb6f2ac66dab456fca51ba0c9164a27ad | Корефлексивне відношення
Корефлексивне відношення — бінарне відношення на множині таке, що будь-які два елементи множини , що перебувають у відношенні (що записують ще як ), збігаються .
Формально, бінарне відношення корефлексивне, якщо .
Бінарне відношення на множині є корефлексивним тоді й лише тоді, коли воно є підмножиною тотожного відношення на множині (), тобто .
Приклади
* Відношення «рівне і непарне» на множині натуральних чисел:
Див. також
* Рефлексивне відношення
Примітки |
4108f8b9c4b4247257c49555fef96080817e5109 | Caryinae
Caryinae — підтриба триби Juglandeae підродини Juglandaceae родини горіхових.
Систематика
Підтриба охоплює 2 роди:
* Carya, яка містить 18 видів, поширених у Північній Америці та Південно-Східній Азії.
* Annamocarya, яка містить 1 вид, поширений у Південно-Східній Азії.
Примітки |
0aa744eeb6f1df4fe3abc51abbdb53bb185fb76a | Мауга-Афі
Мауга-Афі («Палаюча гора» або «Вогняна гора») — вулканічна гора в районі Гагаіфомауга на острові Саваї, Самоа. Має висоту 1847 м .
Останнє виверження Мауга-Афі відбулося приблизно в 1768 році. За ним спостерігав Луї Антуан де Бугенвіль, коли пропливав повз Саваї. Лава з цієї послідовності виверження вкрила величезні території північного узбережжя Саваї.
Примітки |
0178128112567100a5199330b53207bcdf858677 | Platycaryeae
Platycaryeae — триба квіткових рослин Juglandaceae, що складається з єдиного живого роду Platycarya. Зараз ця триба проживає в Східній Азії в Китаї, Кореї та Японії.
Ряд викопних родів був описаний у Північній півкулі, починаючи з раннього еоцену та поступово обмежуючись Східною Азією під час плейстоценових льодовикових періодів. У літописі скам’янілостей переважають морфотаксони, засновані на рослинному матеріалі, з ізольованими плодами, листям, пилком і деревиною в окремих мофогенерах.
Роди
*Platycarya
*†Clarnoxylon (морфотаксон деревини)
*†Hooleya (морфотаксон плоду)
*†Palaeoplatycarya (морфотаксон плоду)
*†Platycarypollenites (морфотаксон пилку)
*†Pterocaryopsis (морфотаксон плоду)
*†Vinea (морфотаксон листка)
Примітки |
223b251f501b56f69d6fdd124bc51d6d394079e8 | Кірван
* Кірван (клан) — ірландський клан.
* Річард Кірван (1 серпня 1733, Клофбаллімор, Голвей (графство) — 22 червня 1812, Дублін), есквайр Крегга — ірландський юрист і хімік. |
e6a3474c3ae91eb5e439254c03cd2e2cb5b78538 | Ginkgo digitata
Ginkgo digitata — вимерлий вид гінкго родини Ginkgoaceae. Мешкав у Великій Британії від ааленського до батонського Квінсленді — у келовійському та в Британській Колумбії — у сеноманському ярусах.
Примітки
digitata |
1645a4485029ff2ecda88201433243222d89a33e | Ну-улуа
Ну-улуа — острів у Самоа (не плутати з суходолом, також званою Ну-улуа (Nuulua), що знаходиться за 200 м на захід від Офу, в Американському Самоа). Острів розташований на Алейпатських островах, трохи більше ніж 1,3 км від східного краю Уполу (набагато більшого острова, який також є частиною Самоа ).
Ну-улуа має площу 25 га. Острів є середовище існування місцевих і регіональних ендемічних птахів, у тому числі горлача або зубодзьобого голуба ( Didunculus strigirostris), який знаходиться під загрозою зникнення, також відомого як самоанський голуб, а також ендемічного крилана самоанського (Pteropus samoensis).
Ну'улуа разом ще одним з острів у групі островів Алейпата, є домівкою для найбільших колоній морських птахів на Самоа, і їх було визначено як дуже важливі місця для збереження.
На острові є залишки еродованих кілець вулканічного туфу.
Відповідно до місцевих звичаїв, обидва острови належать ex officio власникам певних титулів вождів у селах Алейпата на острові Уполу.
* Острови Самоа
* Пустельний острів
Список літератури |
0f8ba2d55367eabf43cd9a9156c42b3c117eb9db | Хрещення Новгородщини
Софійський собор Новгорода. XI століття
Хрещення Новгородщини — введення на Новгородщині християнства візантійського обряду як державної релігії, здійснене князем Володимиром І Святославичем в 990-991 роках.
Джерела
У «Повість временних літ» після опису язичницької «реформи» князя Володимира в Новгороді сказано:Володимир посадив Добриню, свого дядька, у Новгороді. І, прийшовши до Новгорода, Добриня поставив кумира Перуна над річкою Волховом, і приносили йому жертви новгородці як богу.
Про хрещення Новгорода «Повість временних літ» не повідомляє. Інші ранні руські літописи також не повідомляють подробиць про це хрещення. Літописні склепіння XV століття згадують Іоакима Корсунянина як перший єпископ, поставлений Володимиром.
Більшість відомостей про хрещення Новгорода отримані з Іоакимівського літопису, відомого у передачі історика XVIII століття Ст. н. Татіщева, і Никоновской літописі XVI століття, достовірність відомостей яких ставиться під сумнів рядом вчених, але, на думку інших учених, підтверджується деякими археологічними даними. Версія Іоакимівського літопису про хрещення Новгорода «вогнем і мечем» залишається популярною.
Іоакимівський літопис — умовна назва витягів зі старого рукопису, опублікованих істориком XVIII століття В. Н. Татіщева в праці «Історія Російська». Татищев писав, що, за його припущенням, літопис належав першому новгородському єпископу Йоакиму (пом. 1030). Витримки містять низку унікальних відомостей з ранньої історії слов'ян і Київської Русі, яким немає відповідності в інших історичних джерелах. Більшість дослідників вважає Йоакимівський літопис компіляцією місцевого історика кінця XVII століття, складеною в період відродження новгородського літописання при патріарху Йоакиму..
Академік Б. А. Рибалок з застереженнями посилався на текст Татищева, називаючи відомості про хрещення Новгорода місцевими легендами та приказками. Він називав літопис «компілятивним джерелом XVII століття», але вважав, що «у укладача Іоакимівського літопису могло бути в руках якесь недойшло до нас більш раннє джерело, що повідомляло відомості, частина яких блискуче підтверджена археологічними даними». Цими даними Рибаков вважав розкопки, що виявили, що «постамент ідолів київських язичницьких богів, поставлений у самому центрі княжого Києва, був вимощений плінфою і фресками християнського храму, зруйнованого до 980 р.». Ця пам'ятка була інтерпретована та як залишки християнських церков, зруйнованих за Іоакимівським літописом Святославом Ігоровичем.
Найбільш значущим кроком для подальшого вивчення Іоакимівського літопису стали розкопки археолога В. Л. Яніна в Новгороді, які велися за даними Іоакимівського літопису, що відноситься до подій хрещення міста. Розкопки навколо церкви Преображення, згаданої в тексті, показали, що в 989 році на місці згорілих будинків було збудовано нові, що підтверджує відомості про підпал будинків воєводою Добринею. У згарищах будинків знайдено скарби срібних монет не молодше 989 року, господарі яких були, зважаючи на все, вбиті, що підтверджує розповідь про придушення повстання. У верствах 972—989 років знайдено натільний хрестик, що також підтверджує інформацію літопису про християнську громаду Новгорода. Янін зазначає «наявність у повісті окремих реалістичних деталей, які знаходять археологічне підтвердження», це «дозволяє вважати, що її виникнення у середині XV століття спиралося якусь досить стійку древню традицію». Ще в 1988 році Яніна підтримав історик О. М. Рапов, який зіставив відомості Никоновського літопису під 6498 роком із даними дендрохронології. Відомості Йоакимівського літопису не ставляться їм під сумнів. А. В. Назаренко (2001) із застереженнями залучав у своїх побудовах дані Йоакимівського літопису про симпатії до християнства Ярополка Святославича.
Виявлену бронзову підвіску-хрест з так званим чорновим зображенням розп'яття атрибутував М.В. Сєдова до скандинавських виробів, проте В.В. Сєдов припускав моравське походження таких хрестів. Аналогії хреста є як у Швеції, так і на Дунаї. Він також міг бути візантійського походження; близька знахідка відома в Херсонесі. М. В. Сєдова припустила, що хрест був втрачений незабаром після хрещення Новгорода в 988 році. Петрухіна, новгородська пожежа могла бути результатом соціальних чи конфесійних конфліктів останньої чверті X ст., але вона не може вважатися підтвердженням достовірності Іоакимівського літопису і не могла надихнути укладача легенди про хрещення в. Новгородці до спільної книжної (латинської) формули про хрещення «вогнем і мечем».
Історик З. Ст. Алексєєв розкритикував частину Іоакимівського літопису, що розповідає про хрещення Новгорода, вказуючи на внутрішні протиріччя тексту і невідповідність іншим новгородським джерелам і археологічним даним. Особливу увагу він приділив вставкам Татіщева, які були відсутні в рукописі історика (у виписках) і що з'явилися у остаточному тексті. Зокрема, вставкою виявилися відомості про те, що повстання проти хрещення очолював язичницький жрець Богоміл на прізвисько Соловей.
У 2005-2006 роках у Великому Новгороді проводилися підводні розкопки з метою виявлення залишків « Великого мосту » через Волхов, рання згадка якого міститься в Іоакимівському літописі в тексті про хрещення новгородців взимку 989/990 рр.. Було виявлено опори мосту XIII—XIV століть, що додало З. Ст. Трояновському та іншим учасникам проекту впевненості у можливості виявлення конструкцій XI—XII століть. Згідно з Іоакимівським літописом, міст був побудований одночасно з нижнім ярусом новгородських бруківок у 970—980-х роках. Підтвердження існування мосту через Волхов у X столітті знайшли у квітні 2018 року, коли підводними археологами було виявлено п'ятикутний у плані забутий каменем зруб за 170 метрів від Великого мосту вище за течією Волхова. Радіовуглецевий аналіз зразків зрубу, проведений в лабораторії ізотопних досліджень РГПУ імені А. І. Герцена, показав, що вік цього мосту, що перетинав русло Волхова між Микільським собором на Ярославовому дворищі і втраченим собором Бориса і Гліба в Новгородському дитинці, може становити близько, тобто він був побудований в X столітті — дерева завершили своє зростання приблизно в 959 ± 25 років.
Історик А. П. Толочко у своєму дослідженні (2005) робить висновок, що Іоакимівський літопис цілком створений самим Татищевим. Її відомості, з погляду Толочко, «підтверджують» низку здогадів, робилися Татищевым до її відкриття, і містять факти, які були відомі лише Татищеву, але з середньовічному літописцю. Толочко вказує на наявність у Татищева в іншому томі його праці посилання на неіснуюче місце Іоакимівського літопису. Противники старіння Іоакимівського літопису також стверджують, що не існує текстологічних доказів її справжності, а археологічно підтверджені дані, на які посилаються прихильники справжності літопису, з точки зору противників, сумнівні («будівельне сміття» у Києві та «сліди пожежі» в Новгороді). З. Ст. Конча відповів на критику Толочко зустрічною статтею, де говориться, що критичні зауваження Толочко побудовані цілком на припущеннях.
Передісторія
Великого Новгорода. XII століття
Передісторією хрещення Новгорода стало рішення київського князя Володимира Святославича перейти з язичництва в християнство після кількох невдало здійснених язичницьких «реформ», проведених з метою об'єднання союзних племен Давньоруської держави. Першим хрещення прийняли сам князь та його дружина, потім було знищено язичницькі святилища та капища та організовано масове хрещення киян. Нова релігія була добре знайома киянам і багато хто з них уже був християнами, тому все пройшло досить спокійно. Але Володимир хотів поширити християнство на всю Русь.
Наприкінці X століття Новгород був одним з найважливіших міст Русі, головним політичним, ремісничим та торговим центром півночі Русі. Новгородська земля була великий край, багатий хутром, лісом, рибою, покладами залізняку. Її населення виплачувало данини та постачало великим руським князям воїнів для походів.
З Іоакимівського літопису випливає, що звернення новгородців у християнство пройшло три етапи: 1) спочатку було хрещено кілька сотень чоловік на Торговій стороні Новгорода; 2) після переправи Добрині на лівий берег Волхова пройшло друге хрещення новгородців; 3) і, нарешті, хрестили тих, хто намагався обдурити місіонерів — «повідах про себе хрещеними були», а самі хрещення уникли.
Підготовка
Відповідальне завдання хрещення новгородських земель Володимир Святославич доручив своєму найближчому раднику, дядькові, а також досвідченому воєводі Добрині.
Князь Володимир надавав хрещенню населення Новгорода особливого значення. Він добре уявляв собі труднощі, з якими доведеться зіткнутися місіонерам на півночі, заздалегідь передбачав, що без збройного зіткнення там справа не обійдеться і словенського війська Добрині буде недостатньо, щоб зламати опір новгородців. Тому він посилив словен Добрині особливим загоном Путяти, хоча якраз у цей час великий князь особливо гостро потребував воїнів для захисту південного прикордоння від печенігів.
Похід Добрині північ мав величезне стратегічне значення. У разі успіху під великокнязівський контроль потрапляли як «північні ворота» Русі, а й вся найважливіша магістраль: Київ — Новгород — Ладога, що забезпечувало нормальне функціонування шляху «з варяг у греки». У Східній Європі було створено своєрідний поперечний бар'єр, який відокремив язичників Західної Русі від язичників східних районів країни. Цей бар'єр міг стати дієвим лише за умови, що Добриня оберне в християнство та населення, що жило в містах, фортецях і цвинтарях, розташованих уздовж шляху Київ — Новгород, зміцнить гарнізони опорних пунктів своїми людьми (ймовірно, одним із них був новгородський посадник Воробій Стоянович, який, як оповідає Іоакимівський літопис, був вихований при дворі князя Володимира Святославича).
Мале хрещення 990 року
Датувати мале хрещення цього року дозволяють дослідження більшості істориків та археологів, які також підтверджуються даними Никонівського літопису та археологічними розкопками. Сліди згарищ знайдені археологами на Неревському кінці (біля перехресть вулиць Холопської та Козмодем'янської з Великою вулицею) та на Людиному кінці в протилежному боці. Повідомляючи про хрещення новгородців, літописець далі, під тим самим роком, зауважує: «Того ж літа множення усіляких плодів було…». Справді, як показують дендрохронологічні дослідження Б. А. Колчина та Н. Б. Чорних у книзі «Дендрохронологія східної Європи», у Новгороді та Пскові на межі 980-х та 990-х років був лише один «пік» зростання річних кілець дерев, і припадав він на 990 рік. Річні кільця 988, 989, 991 та 992 років виглядають на таблиці пригнобленими порівняно з річним кільцем 990 року. Отже, і перевірка дати за допомогою дендрохронології також показує, що хрещення новгородців було 990 року.
Хрестив Новгород за повідомленням Іоакимівського літопису — єпископ Іоаким, за версією Никоновського літопису — митрополит Київський Михайло з шістьма єпископами. Священство супроводжував воєвода Добриня.
Підсумком старань київських вчителів було хрещення кількох новгородців.
Етапи хрещення
Великого Новгорода. XII століття
Перший етап
Однак малим хрещенням 990 року справа не обмежилася. У 991 році християнізація Новгорода була продовжена.
Дізнавшись про наближення Добрині зі значними силами до міста, язичники зібрали віче, на якому ухвалили не пускати християнське військо в місто і «не дати ідолів спростувати».
Опір християнізації Новгорода очолили новгородський тисяцький Угоняй і вищий над жерцями слов'ян волхв Богомил, прозваний за солодкість Солов'ям, обрані тому ж віче. Опір хрещенню також підтримала і значна частина новгородської боярської аристократичної верхівки та знаті, яка боялася втратити вплив і владу в Новгороді.
Під'їхавши до міста, Добриня зупинився у Словенському кінці та запропонував хреститись, але язичники відмовилися. Християнські проповідники залишилися на «торговій стороні, ходили по торжищах і вулицях, навчали людей, кілька сотень охрестивши». Але волхв Богоміл категорично забороняв народу хреститися. Тисяцький новгородський Уганяй, їздячи всюди, кричав: «Краще нам помри, ніж боги наша дати на наругу». Підбурювані Богомилом і Уганяємо, язичники першими перейшли до активних дій, «будинок Добрині розорішу, маєток розграбішу, дружину і деяких від родичів його хат», розбили міст через Волхов і поставили на своєму березі два каменеми з великою кількістю каменів: «У Hовеграді люди …розметавши міст великий, вийшовши зі зброєю, …і вивіше дві вади великі з безліччю каміння, поставивши на мосту, як на сусих вороги своя ».
Другий етап
Річка Волхов, у водах якої відбулося хрещення новгородців
У зв'язку з чисельною перевагою новгородці отримали б добрий шанс вигнати Добриню з міста. Для нього стало очевидним — якщо він не хоче довгої війни, атакувати треба зараз. З настанням ночі 500 ростовців воєводи Путяти переправилися вниз Волховом, висадилися на лівому березі в Людиному кінці Софійської сторони, трохи вище міста, і вступили в Новгород з боку Перини. Оскільки вони пройшли капище, не зачепивши його, язичники не зчинили тривогу. Не гаючи часу, Путята вирушив до двору командувача силами язичників Уганяючи. Там ватажки язичників проводили пораду. Всі вони були схоплені та переправлені до Добрини. Путята з добре навченими та досвідченими воїнами утвердився у дворі Уганяючи. Повстання залишилося без ватажків, звільнити яких було неможливо. Намагаючись виправити становище, новгородці направили військо числом близько 5 тисяч жителів на загін Путяти. Вони «оступиш Путівку, і бути міждоїми січа зла». Але все ж таки єдиного керівника не було, і штурм двору тисяцького вийшов неорганізованим. Путята ж розумів, що язичники розпізнають обман, і встиг підготуватися. Його загін, користуючись зручністю позиції, грамотно обороняв свій аванпост на західній стороні від новгородців, що багато разів перевершували збройні сили. У той час, коли одні новгородці боролися з Путятою, інші — «церква Преображення Господнього розметашу та доми християн грабляху». Але без підтримки основних військ утримувати двір навіть упродовж кількох днів було неможливо. І Добриня зважився на переправу всіх своїх воїнів на підтримку загону Путяти.
Третій етап
Задум київського воєводи вдався, і тепер залишалося лише грамотно переправити війська, а оскільки язичники були зайняті боєм із Путятою та погромами, переправа зовсім не охоронялася чи охоронялася малою кількістю воїнів. Після безперешкодної переправи основні київські війська вирішили, про всяк випадок, все ж таки не вступати в битву (можливо, на момент переправи становище Путяти було зовсім поганим, і Добриня не хотів починати битву, бо побоювався, що в цей час язичники захоплять вигідну бойову позицію. — двір Уганяючи), а вирішити справу більш простим способом. Бій відбувався біля Новгорода, і Добрині за свій будинок побоюватися не було чого — він був зруйнований і пограбований, тоді як новгородці, час від часу, оберталися на свої житла. Добриня наказав підпалити будинки на західному боці. Полум'я швидко розходилося дерев'яним містом і торкнулося будинки багатьох жителів. Переважна більшість кинулась рятувати своє майно, сім'ю, де ще можна було — вдома. Таким чином, Добриня зняв облогу Путяти, а нові новгородці, залишившись без воїнів, попросили у воєводи миру.
Велике хрещення 991 року
Добриня прийняв пропозицію новгородців-язичників, перестав підпалювати будинки та дозволив гасити вже підпалені. Після цього було зібрано віче, на якому обговорили умови світової. Новгородці дозволяли проповідувати християнство і будувати церкви у місті, але хреститися наполегливо не хотіли. Так, новгородський посадник Воробей Стоянович кілька днів поспіль обходив міські ринки і «більше всіх увесча». В результаті знову хрестилася невелика кількість людей. Потім був категоричний наказ Добрині, який зобов'язує всіх жителів Новгорода прийняти християнство. Хрестити деяких новгородців довелося насильно, за допомогою військ, що контролювали місто («ідоша мнозі (хреститися), а не хочущіх хреститися воїни влачаху і кресчаху, мужі вищі за мост, а дружини нижчі від мосту»). Крім того, для повного викорінення язичництва та створення умов, щоб нова віра прижилася, необхідно було зруйнувати капища, і насамперед головну святиню новгородців – храм Перуна (Перинь).Великого Новгорода. XII століття
Руйнування Перуна
Воїни київського воєводи піддали капище розоренню, а ідол Перуна, так само як у Києві, зняли зі свого місця і потягли до річки, ударяючи палицями. Скинувши статую у Волхов, Добриня заборонив витягувати поваленого кумира на берег. Участь головного ідола розділили інші язичницькі святилища. Через таке ставлення до давньої святині в Новгороді була справжня жалоба. Чоловіки і дружини, що бачили те, з криком великим і сльозами просили за них, як за справжніх їхніх богів. Добриня ж, насміхаючись, їм віщав: «Що, божевільні, шкодуєте про тих, які себе оборонити не можуть, яку користь ви можете сподіватися отримати від них?».
Повалення Перуна, на відміну Києва, залишилося у пам'яті новгородців. Із ним пов'язують кілька легенд. Згідно з однією з них, ідол Перун, спливаючи Волхвом, розмовляв і навіть закинув на берег палиці, заповідаючи новгородцям вирішувати всі свої суперечки з їх допомогою. Ці палиці, на думку академіка Яніна В. Л., потім зберігалися в церкві Святих Бориса та Гліба, доки їх не спалив патріарх Никон. Аж до XVII століття трималося повір'я, що постійні сутички на Великому мосту між Софійською та Торговою сторонами міста, які часто брали кривавий характер, були своєрідним покаранням Перуна новгородцям за їхню невірність.
Хрещення Новгорода
Після руйнування капищ деякі язичники, що не бажали зраджувати своїх богів, стали видавати себе за вже хрещених, а оскільки пізнання у вірі, що у нещодавно хрещеного, що у нехрещеного були однаково мізерні і перевірити їх було неможливо, Добриня на відміну велів видавати хрестикам, які мали носити все православні християни. Тим, хто не хотів одягати натільний хрестик, «не вірити і хрестити» (натільні хрести були у вжитку на той час тільки на Русі, і оповідання Іоакимівського літопису дало можливе пояснення цього специфічного звичаю).
Підсумки
Церква Спаса на Нередиці у Рюрікова городища Великого Новгорода. 1956-1958 роки на підставі XII століття, архітектор Г. М. Штендер
На думку деяких дослідників, найважливішим підсумком хрещення стало підпорядкування Новгорода влади київського князя, який тимчасово вийшов із підпорядкування Києва через раніше проведені князем Володимиром «поганські» реформи.
Другим за значенням підсумком було утвердження християнства в самому місті та землях, підвладних Новгороду та заснування Новгородської єпархії. Важливе значення мало знищення пам'яток язичницької культури у цих місцях.
На думку історика І. Я. Фроянова , в Новгороді ще до офіційного акта хрещення були Преображенська церква і християнська громада, про що відомо з Іоакимівського літопису. Імовірно, новгородці-язичники мирно уживалися з християнами і терпимо ставилися до християнства. Запеклий опір хрещенню виник від того, що воно здійснювалося за велінням Києва і, отже, було інструментом зміцнення київського панування, тяжкого для Новгородської землі. Відповідно до Фроянову, боротьба у Новгороді на той час була боротьбою як релігійної, а й політичної, а точніше — й не так релігійної, скільки політичної, зрештою — межплеменной. По суті, їхня боротьба була антикиївською, а не антихристиянською, і зводити її лише до руху проти насильницького навернення до християнської віри неправомірно. Цю думку поділяють практично всі вчені, яка підтверджується також і археологічними даними.
Незабаром після хрещення в Новгороді було збудовано два християнські храми — кам'яну церкву праведних Іоакима та Анни та дерев'яний тринадцятиглавий кафедральний собор святої Софії над Волховом. Обидві споруди не збереглися до нашого часу. Дерев'яний Софійський храм згорів 4 березня 1049 року. За чотири роки до цього, у 1045 році, у Новгороді почав зводитись новий кам'яний храм святої Софії, який мав стати головним міським собором.
Після хрещення населення Новгорода язичники не могли грати важливу роль життя Новгородської області. Щоб займати в новгородському феодальному суспільстві, побудованому за ієрархічним принципом, якісь значні пости, потрібно було бути християнином.Прийняття християнства другим за значенням містом Русі стало великою перемогою релігійної політики князя Володимира. Ця перемога відкривала нові можливості для подальшого проникнення християнства на решту території Давньоруської держави та закріплення її там як офіційну релігію.
В Іоакимівському літописі говорилося: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем».
Див. також
* Новгородська республіка
* Московсько-новгородські війни
Примітки
Коментарі
Література
* Полное собрание русских летописей: Т.9. Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновской летописью. СПб., 1862.
*
* Колчин Б. А. Дендрохронология Новгорода // Советская археология. 1962. № 1.
* Колчин Б. А.., Черных Н. Б. Дендрохронология восточной Европы. М., "Наука", 1977
* Кузьмин А. Г. Падение Перуна. Становление христианства на Руси. Издательство: М.: Молодая гвардия, 1988 — ISBN 5-235-00053-6
* Кузьмин А. Г. Крещение Руси. Издательство "Родина", 2022 — 272 стр. — ISBN 978-5-00180-357-7
*
* Рапов О. М. Русская церковь в IX - первой трети XII в. Принятие христианства. М. Русская панорама 1998 — ISBN 5-93165-004-0
* Рапов О. М. О времени крещения населения Новгорода Великого: Вестник МГУ. История. 1988. № 3.
* Седов В. В. Восточные славяне в VI–XIII вв. М., Издательство: Наука, 1982.
* Соловьёв С. М. История России с древнейших времен. Издательство: С.-Петербург. Издание Высочайше утверждённого Товарищества «Общественная польза», 1896.
*
* Фроянов И. Я. Мятежный Новгород. Очерки истории государственности, социальной и политической борьбы конца IX — начала XIII века. Издательство: С.-Петербургского университета, 1992 — ISBN 5-288-00919-8
* Фроянов И. Я. Загадка крещения Руси. Издательство: М.: Алгоритм, 2007 — ISBN 978-5-9265-0409-2
* Фроянов И. Я. Древняя Русь IX-XIII веков. Народные движения. Княжеская и вечевая власть. Издательство: М.: Русский издательский центр, 2012 — ISBN 978-5-4249-0005-1
* Янин В. Л. День десятого века // Знание — сила. 1983. № 3
*
* Янин В. Л. Очерки истории средневекового Новгорода. Издательство: М.: Языки славянских культур, 2008 — ISBN 978-5-9551-0256-6
Посилання
*
*
*
*
* |
2a700f7c7e4a0da7f9099be0088bb5b6c24e514e | Национальный совет по безопасности на транспорте
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Національна рада з безпеки на транспорті |
0487c49b92bd79f6bf0189aab065328b3b68ca69 | Горсбург (острів)
Острів Горсбург (малайською Pulo Luar or Pulu Luar) — одни із Кокосових (Кілінгових) островів. Його площа становить . У внутрішній частині острова на північному сході знаходиться невелика лагуна.
Історія
Сім'я Клюні-Росс тримала на острові оленів для полювання. У 1941 році, під час Другої світової війни, на південній частині острова були встановлені гарматні точки, укомплектовані цейлонськими військами. На цьому острові почалося повстання на Кокосових островах. Артилеристи Цейлонського гарнізону на острові Горсбург підняли повстання в ніч з 8 на 9 травня 1942 року, маючи намір передати острови японцям. Уцілілі шестидюймові гармати часів Другої світової війни занесені до Списку спадщини Австралійської Співдружності .
Цей острів названо на честь Джеймса Горсбурга, гідрографа Ост-Індської компанії та автора «Вказівок для плавання до Ост-Індії, Китаю, Нової Голландії, мису Доброї Надії та суміжних портів і з них» під довгою назвою, складеної переважно з оригінальних журналів та спостереження, зроблені протягом 21-річного досвіду навігації цими морями». Довідник Горсбурга був стандартною роботою для східної навігації в першій половині 19-го століття, аж до дослідження архіпелагів центральної частини Індійського океану Робертом Морсбі, коли вперше в історії були опубліковані точні карти атолів, таких як Кілінг або Кокос.
Список літератури
Інші посилання
* http://www.awm.gov.au/journal/j34/cocosmutiny.htm |
02babba159833969153e010d03b0508fde155025 | Квак чорногорлий
Квак чорногорлий (Nyctanassa violacea) — вид птахів родини чаплевих (Ardeidae).
Поширення
Гніздиться в прибережних районах півдня США, Карибського басейну, більшої частини Центральної Америки та півночі Південної Америки. Північні популяції є перелітними, на зимівлю мігрують до Центральної і Південної Америки. Його улюблене середовище проживання — узбережжя, мангрові ліси та прибережні болота.
Опис
Ця чапля сягає близько 61 см завдовжки і ваги 625 г. Зовні нагадує квака (Nycticorax nycticorax), але значно стрункіший. Його голова відносно велика, а дзьоб помітно товстий. Оперення переважно темно-сіре зверху зі сріблястими краями та біло-сіре на череві. Голова чорна з білим або жовтуватим чолом, гребінь з пір'я такого ж кольору та білими смужками під очима. У шлюбний період лоб і щоки жовтіють, а на потилиці виростають довгі білі декоративні пір'я. У нього червоні очі та короткі жовті ноги. Статі схожі, оперення молодих птахів коричневе з білими або сірими плямами.
Спосіб життя
Його улюбленою їжею є ракоподібні, але також полює на земноводних, комах і молюсків. Риба становить лише дуже малу частину його раціону. Як квак, добує їжу переважно в темряві. Будує гнізда з гілок і очерету парами або нещільними колоніями. Зазвичай гніздиться на деревах або кущах біля води. Самиця відкладає від двох до п'яти синьо-зелених яєць. Вирощуванням пташенят займаються обоє батьків.
Підвиди
Виділяють 5 підвидів:
* N. v. violacea (Linnaeus, 1758) – центральні та східні США до східної Мексики та східної Коста-Рики.
* N. v. bancrofti Huey, 1927 – від західної Мексики до західної Нікарагуа, Вест-Індія
* N. v. caliginis Wetmore, 1946 – Панама та західна Колумбія до Перу
* N. v. cayennensis (J.F. Gmelin, 1789) – Панама та Колумбія до північно-східної та східної Бразилії
* N. v. pauper (P.L. Sclater & Salvin, 1870) – Галапагоські острови
Примітки
Посилання
* Annual cycle of breeding, molt, and migration in North America
* Yellow-crowned night heron chicks
* Yellow-crowned night heron courtship display
* Yellow-crowned night heron hunting
* Yellow-crowned night heron sounds
* Bermuda Online: Bermudian Fauna.
* Field Guide Page on Flickr
* Stamps at bird-stamps.org (with Range Map) |
2d7ae389212195d819234130ce337dc7fb797742 | Васконія
Васконія — власна назва.
Історія
* Васконія — в античності батьківщина васконів.
* Герцогство Васконія — франкське герцогство. |
25ced5293389034c1b4428016282f5b935b84002 | Sauriurae
Sauriurae (грецькою мовою означає «ящірковий хвіст») — це підклас птахів, який зараз не підтримується, створений Ернстом Геккелем у 1866 році. Він мав на меті включити археоптерикса та відрізнити його від усіх інших відомих на той час птахів, яких він об’єднав у сестринську групу Ornithurae («пташині хвостики»). Відмінність, яку Геккель згадував у цій назві, полягає в тому, що археоптерикс має довгий хвіст, схожий на рептилію, тоді як усі інші відомі йому птахи мали короткі хвости з кількома хребцями, зрощеними на кінці в пігостиль. Цей підрозділ мало згадувалося, і коли Ганс Фрідріх Ґадов у 1893 році пристосував Archaeornithes для в основному тих самих скам'янілостей, це стало загальною назвою для раннього рептилійноподібного сорту птахів.
Цзі Цян і Ларрі Мартін продовжують називати Sauriurae дійсною природною групою. Однак такі дослідники, як Жак Готьє (2001) і Джулія Кларк (2002) виявили, що скам'янілості, знайдені після Геккеля, подолали розрив між довгохвостими та короткохвостими Avialae. На їхню думку, будь-яке угруповання авіаланів з довгими хвостами повинно виключати деяких їхніх нащадків, що робить Sauriurae парафілетичною й, отже, недійсною групою згідно з поточними системами філогенетичної номенклатури.
Примітки |
4d3d785f0b1b4a768029aa4b9548f3b6da6a10c8 | Fortipesavis
Fortipesavis (що означає «сильноногий птах») — рід енантіорнітинових птахів крейди (сеноманський ярус) М'янми. Рід містить один вид, Fortipesavis prehendens, відомий за голотипом (YLSNHM01001), зліпком пальців II–IV і частковою лівою цівкою, збереженими у бурштині
Примітки |
021bca7d1487fa8f981d730ffb9c97d99476fac5 | Мілл (острів)
Острів Мілл() — острів із льодовиковою шапкою, 46 км завдовжки і 30 км завширишки, 46 км на північ від Bunger Hills. Острів Мілл був відкритий у лютому 1936 року персоналом корабля «Вільям Скорсбі» і названий на честь британського географа та метеоролога Г'ю Роберта Мілля.
Примітки |
61b402d9691ce8660f1225bae5aa59d560b7b78a | Європейська комісія з питань атомної енергії
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Європейська спільнота з атомної енергії |
e130c59c5f280bea0e512c3147c6f944b84edde5 | Список призерів Олімпійських ігор з плавання (жінки)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Список олімпійських медалісток з плавання |
0112e7bd456f0b61148340285961521fec2df3c9 | Список медалістів чемпіонатів світу з водних видів спорту в плаванні (жінки)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Список медалісток з плавання на чемпіонатах світу з водних видів спорту |
2837c8fdceca224a60c5f0827e6fb1cc4bd7cff0 | Справи Європейського суду з прав людини щодо окупації Балтійських країн
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Державна спадкоємність країн Балтії#Європейський суд з прав людини |
1659ac93ff6011c793c34a0dda9fde74d8e0587c | Автошлях B31 (Німеччина)
Федеральний автошлях 31 (B31, ) — жвава федеральна дорога, що проходить у напрямку захід-схід на півдні Німеччини. Вона пролягає від Брайзаха на кордоні з Францією до розв'язки Зігмарсцелль на федеральному автобані 96 (A96) поблизу Ліндау (Боденське озеро). Між переходом від федеральної автомагістралі 98 (A98) до B31 на розв'язці Штокках-Схід і розв'язкою Зігмарсцелль на A96, це ділянка європейського маршруту E54 Париж–Мюнхен.
Маршрут
Історія
Примітки |
58eea37f3a1d63d64d2eca882198f4311635287e | Псковський
* Довмонт Псковський, Довмонт-Тимофій Псковський (1240 — 20 травня 1299) — князь Псковський у 1266—1270 та 1271—1299 роках.
* Філофей Псковський, Монах Філофей (бл. 1465, Псковська вічова республіка — 1542, Московське князівство) — старець псковського Спасо-Єлізарова монастиря (село Єлізарове Псковського району). |
045bb852aa2453cb4472353092dd5a55ae71b858 | Overlord (відеогра, 2007)
Overlord — це рольова відеогра, розроблена Triumph Studios і видана Codemasters для Xbox 360, Microsoft Windows, Linux і PlayStation 3 . Він був випущений у 2007 році в Північній Америці 26 червня, в Європі 29 червня та в Австралії 6 липня.
Розробка гри почалася на початку 2006 року, а гру було анонсовано в травні того ж року, а геймплей був продемонстрований на E3 2006 . Після більш ніж півтора року розробки його випуск у 2007 році був зустрінутий загалом схвальними відгуками і допоміг збільшити загальні продажі Codemasters того року. Пакет розширення під назвою Overlord: Raising Hell було випущено 15 лютого 2008 року разом із додатковими картами для кількох гравців і локальним кооперативним режимом розділеного екрана. Версія гри для PlayStation 3 під назвою Overlord: Raising Hell була випущена в 2008 році в Європі 20 червня та 24 червня в Північній Америці, яка включала як оригінальну гру, так і її вміст для завантаження. Продовження, Overlord II, було випущено в червні 2009 року, після чого з'явилися поділки; для Wii під назвою Overlord: Dark Legend і гру для Nintendo DS під назвою Overlord: Minions.
Події Overlord відбуваються в альтернативному світі, де гравець бере на себе роль воскреслого воїна, відомого як «The Overlord», який контролює натовпи гремліноподібних істот, відомих як «Minions». Гравець повинен перемогти сім корумпованих правлячих героїв, щоб відвоювати землі та встановити свою владу над їх мешканцями. У грі є функція корупції, подібна до ігор Fable, але дозволяє гравцеві «бути злим… або справді злим», де певні дії та вибір впливають на різні аспекти історії та ігрового процесу. У той час як Overlord управляється в перспективі від третьої особи, спосіб керування міньйонами містить елементи стратегії в реальному часі, а оновлення привносять елементи рольових ігор . Гра використовує темний гумор і є сатиричною пародією на традиційний фентезійний сеттинг і сюжет.
Геймплей
Гравець використовує міньйонів для більшості завдань, наприклад для бою.
Гра зосереджена на одночасному управлінні Оверлордом і армією гобліноподібних міньйонів, щоб перетнути 3D ігровий світ і перемогти сімох героїв, які вбили попередника Оверлорда, і які з тих пір були зіпсовані владою. Кожен символізує один із семи смертних гріхів.
Є чотири раси міньйонів, кожна з яких має свій колір і здібності. Коричневі — бійці рукопашного бою, сині можуть оживляти переможених міньйонів і плавати, червоні кидають у ворогів вогняні кулі, можуть гасити пожежі та мають імунітет до вогняних атак, а зелені завдають ударів у спину ворогам і можуть очищати отруйний газ і рослини. Міньйонів викликають із розкиданих по грі ям. Гравець повинен заплатити життєву силу, яку можна отримати, вбиваючи істот, як-от великих жуків, щоб викликати міньйонів. На початку гри одночасно можна викликати лише п'ять міньйонів; у ході гри це число може зрости максимум до п'ятдесяти. Окрім керування міньйонами, гравець може пожертвувати ними на вівтарі крові та магії, щоб відновити здоров'я чи ману Повелителя. Після придбання кузні їх можна використовувати для наповнення зброї та броні, щоб збільшити здібності Оверлорда.
Гравець починає гру в старій зруйнованій вежі, яка була розграбована з її магічних артефактів і діє як центральний центр для гравця. Коли викрадені об'єкти вежі відновлюються, нові кімнати та заклинання стають доступними для використання, а максимальне здоров'я та мана Оверлорда збільшуються. Гравцеві також потрібно відновити сині, зелені та червоні вулики міньйонів, щоб викликати відповідних міньйонів. Гравець може налаштувати вежу за допомогою різноманітних візуальних елементів, таких як банери та статуї; доступні візуальні елементи відрізняються залежно від дій у грі. Броню та зброю можна придбати або покращити в кузні. Більшість переможених типів ворогів з'являються як супротивники в підземеллі, арені, де Повелитель може битися з ними знову (за винятком таких босів, як герої та єдині в своєму роді звірі).
Хоча в грі стверджується, що Оверлорд є злим, квести показують, що він скоріше антигерой. Вона відстежує, наскільки зіпсованим є Повелитель у досягненні своїх цілей. Під час гри Повелитель спокушається кожним із смертних гріхів, намагаючись убити відповідних героїв. Вибір гравця впливатиме на ваш рівень зла, підвищуючи або знижуючи його. Вбивство необразливих городян, крадіжка золота та інші дії можуть збільшити рівень зла. Рівень корупції змінює те, як жителі міста ставляться до Оверлорда, а також змінює його зовнішній вигляд, система, подібна до Fable. У міру зростання зла, броня Повелителя стане більш диявольською, з рогами, що стирчать зі спини, плечей, ліктів і колін, і він отримує чорну ауру. Рівень зла визначає, який кінець гри побачить гравець і які заклинання високого рівня він зможе використовувати.
Гра пропонує кілька багатокористувацьких режимів, Різанина, Виживання і Грабіж. Різанина зіштовхує двох Оверлордів один проти одного в сутичці один до одного з потенційно сотнями міньйонів. У Виживанні двоє Оверлордів об'єднуються проти великих армій ворогів. Грабіж — це змагання, у якому два Оверлорди та їхні прислужники змагаються, хто зможе пограбувати та викрасти найбільше золота за вибраний проміжок часу. Версія для Xbox 360 забезпечує голосовий чат через Xbox Live. У версії Raising Hell для PlayStation 3 гра містить міні-карту на екрані, яка допомагає гравцеві орієнтуватися у світі гри.
Історія
Персонажі
Гнарл (ліворуч), Шут (посередині) і Повелитель (праворуч)
Гравець бере на себе роль Оверлорда, мовчазного головного героя / антигероя гри, чиї мотиви та особистість залишається визначити гравцеві. На початку гри крихітні міньйони, схожі на гремлінів, відкривають його труну й оживляють його. У швидкій послідовності його прихильники одягають його в обладунки, призначають наступником попереднього Володаря та доручають йому вбити вбивць його попередника, Сімох Героїв. У наступні роки сім героїв стали жертвами одного із семи смертних гріхів. Незважаючи на те, що він нічого не згадує про своє минуле, Оверлорд починає відбудовувати вежу за пропозицією свого радника Гнарла. Як новий Повелитель, головний герой має абсолютну владу над своїми прихильниками. Доповнюючи цю силу, він володіє деякими навичками користування сокирами, мечами та булавами. Через свою вежу Повелитель може направляти магічну енергію, здатну до безглуздого руйнування чи захисту.
Попри те, що титульний Оверлорд є головним героєм, гра значною мірою покладається на Гнарла, найстаршого міньйона, який радить і направлятиме гравця. Більшу частину гри він залишається біля Серця вежі, переказуючи інформацію та нагадування, оскільки «є злі вчинки, які потрібно робити». Він виступає оповідачем сюжету. Згодом коханка Повелителя приїжджає жити у вежу. Вона переобладнає кімнати та вдосконалює міньйонів і вежу, а також ділиться думками щодо певних дій. Роза — перша потенційна коханка, врятована від бандитів. Незважаючи на загрозу та дії Повелителя, спочатку вона вольова, життєрадісна та не боїться прихильників Повелителя. Інша потенційна коханка — сестра Роуз Велет, чиї злі нахили менш неоднозначні, ніж у її сестри, і одягається набагато провокаційніше. Вона неодноразово просить подарунки та жадає Володаря, і виявляє явну відсутність співчуття чи скорботи через убивство її нареченого від рук ПовелителяVelvet: Him? Oh, he was over compensating, believe me. I was about to walk out on him when he locked me up in here. And now you've come along, my black knight. .
«Сім героїв» самі розбещені, кожен із рисами, що представляють один із семи смертних гріхів. Лідер хафлінгів Мелвін Підчерев'я став ненажерливим і, як наслідок, хворобливим ожирінням — він почав посилати загони озброєних також ожирілих халфлінгів, щоб вони красли їжу з сусіднього Шпрее, щоб задовольнити його нескінченний голод. Наймогутніший ельфійський воїн Вічного лісу, Оберон Грінхейз, постійно спить, і його лінощі спричинили його кошмари, які переслідують ліс. Його апатія дозволила гномам вторгнутися в Вічну ніч і вбити чи поневолити більшість ельфів, але вони, у свою чергу, були вигнані, коли істоти з його кошмарів стали реальними. Правитель Небесної Вершини та наречений Оксамиту, сер Вільям Чорний, виявляє сильну хіть до неортодоксальних сексуальних інтересів, таких як стосунки з суккубом, і вдається до декадентських вечірок із таємним культом. Присутність суккуба спричинила чуму нежиті в укріпленому місті. Король гномів Голдо Голдерсон із Золотих Пагорбів став надмірно жадібним і бажає багатства над усіма іншими аспектами життя, де він навіть змусив решту ельфів добувати його. Його параноя, що його багатства вкрадуть, спонукала його сильно мілітаризувати всю імперію гномів — він сам їздить на бойовому паровому котку на ім'я «Роллі». Заздрість спонукає Героя-злодію Джевел красти все цінне, навіть якщо вона не піклується про майно, а Воїн Кан дуже захищає її та шаленіє від гніву щоразу, коли з'являється щось, що їй загрожує. Обидва вони командують бандитами та дивовижними з Руборійської пустелі. Попередній Повелитель, отримавши тіло Чарівника (який був засновником групи героїв), демонструє гордість за свою роботу, яка включає в себе обман і прагнення до верховної влади, і є головним антагоністом гри.
Сюжет
Гра починається з того, що Гнарл і міньйони Брауна пробуджують Повелителя з його гробниці. Звідси вони одягають його в обладунки і проголошують Повелителем у своїй старій і напівзруйнованій вежі — попереднього Повелителя вбили герої, готові відвоювати землі. Повелитель спочатку звертається до М'яких пагорбів, де Напіврослі та їхній лідер Мелвін Підчерев'я використовують жителів Шпрее та Червоних міньйонів як рабську працю. Повелитель штурмує домівки напівросликів, убиваючи Мелвіна та повертаючи собі Червоних і Шпрее (на радість чи огиду селян, залежно від того, чи поверне Повелитель їхню вкрадену їжу). Проте замок Шпрее зазнав нападу бандитів. Змиваючи їх, володарка замку Роуз пропонує свої послуги Оверлорду. У Вічному лісі коріння дерева, де спить Оберон Ґрінхейз, вкриває дім ельфів, майже вимерлий після того, як його пограбували гноми. Зелених міньйонів знайдено, а Оберона вбито. Однак священну статую ельфів викрали гноми, що розлютило Джевел, героя-злодійку, яка хотіла вкрасти її собі. На Небесній вершині місто захоплене зомбі та демонами . Тут Оверлорд отримує синіх міньйонів. У міській корчмі з'ясовується, що лідер міста сер Вільям Чорний закохався в Суккуба, скасувавши його весілля з сестрою Рози Велет. Вбивши сера Вільяма в Крепості Анджеліс, Велет пропонує свої послуги Повелителю, і він повинен вибрати між нею та Роуз.
Повелитель звертається до Гномів Золотих Пагорбів та їх лідера Голдо Голдерсона, який став жадібним до золота. Тут поневолені ельфи, що залишилися, стверджують, що останні їхні жінки утримуються в Королівських залах Гномської фортеці. Тим часом на будівельному майданчику гномів Ґнарл рекомендує Повелителю сховати кількох міньйонів у священній статуї ельфа та дозволити Джевел забрати їх, щоб слідувати за нею на її батьківщину, у Руборіанську пустелю. Повернувшись у Королівські Чертоги, де Голдо зазнає поразки, Повелитель може або забрати свій запас золота, або звільнити решту жінок-ельфів, перш ніж зали зруйнуються. Руборійська пустеля знайдена, а Джевел схоплено та допитано. Розлючений воїн Кан, який захищає Джевел, завдає удару у відповідь, і тепер Володар має врятувати Шпрее та Небесну вершину від його гніву.
Повернувшись у вежу, міньйони підкоряються попередньому Володарю, який таємно володів Чарівником, спочатку батьком Троянди та Оксамиту, і який претендує на свій попередній титул. Старий Оверлорд розповідає нинішньому, що спочатку він був восьмим героєм, який прийшов, щоб убити його, але впав з великої висоти і був залишений мертвим своїми товаришами, поки вони грабували Вежу. Старий Володар помістив його в саркофаг, щоб залікувати його рани, щоб використати його для перемоги над іншими героями. Повелитель бореться зі старим Повелителем, під час якого старий Повелитель вихваляється відповідальним за розбещення героїв. Після смерті старого Повелителя, Повелитель повертає свою вежу та прислужників. Залежно від зіпсованості та вибору Повелителя, кінцівка покаже 4 із 8 різних кінцевих роликів, де Повелителя зустрічають із блаженством і хвалою, або він грабує та випалює землю та катує жителів. Незалежно від унікальної кінцівки гравця, Шута показано, як він виконує певний ритуал, а Гнарл розповідає: «Зло завжди знайде вихід», відкриваючи події для «Породження пекла».
Розробка
Overlord був оголошений у травні 2006 року для Xbox 360 і ПК, рекламувався як гра наступного покоління, дія якої розгортається в «закрученому фентезійному світі, де гравці мають вибір бути злими». … або справді злий!". Разом із цим оголошенням були опубліковані перші скріншоти та ілюстрації. Ранні концепт-арти показували Оверлорда з чітко видимим людським обличчям на відміну від його форми в остаточному випуску як темної тіні з освітленими очима. На виставці E3 2006 більшість ігрових механізмів було оприлюднено протягом того ж місяця, тоді як багатокористувацька складова ще не була оголошена.
Демоверсія Xbox 360 була випущена для завантаження через Xbox Live 8 червня, тоді як демоверсія для ПК була випущена через кілька днів через Інтернет, за тижні до першого випуску гри в Північній Америці. Демонстрація включала лише початкову частину гри, яка містила вступний кінематограф і розповідь гри, підручник і битву Оверлорда за звільнення селян-людей з рабського табору, яким керував Напівкінець .
Під час пост-релізу разом із виправленнями до серпня вже були окреслені плани щодо завантажуваного вмісту для обох версій. Повідомляється, що вони включали введення нових карт для кількох гравців, офлайн-кооператив і можливість розширення або додаткової глави в сюжеті однокористувацької гри. Для ПК-версії гри було випущено патч, який оновлював програмне забезпечення до версії 1.2 і виправляв ряд помилок, у тому числі одну, через яку гравці іноді не могли завершити гру. Відповідне оновлення для Xbox 360 надійшло через кілька тижнів. Перший вміст для завантаження було оголошено в листопаді того ж року разом із новинами про розширення у формі «Challenge Pack», який мав додати сім нових карт і два режими до багатокористувацької функції, офлайн-версію з розділеним екраном і «Легендарна» складність для одиночної гри з відповідними очками досягнень для версії 360. Ці нові режими були доступні 15 лютого 2008 року для ПК і Xbox Live для 360, варіант розділеного екрана безкоштовно.
У липні 2007 року, невдовзі після виходу Overlord, з'явилися чутки про перенесення PlayStation 3 через оголошення про роботу в Triumph Studios, у яких згадувалося про одну вакансію: «Портування бази коду Xbox 360/ПК на PlayStation 3». Проте представник Codemasters швидко виправив це, заявивши: «Ми не портуємо Overlord на PlayStation 3». У лютому 2008 року Codemasters підтвердили, що версія Overlord для PlayStation 3 знаходиться в розробці. Замість прямого портування оригіналу, версія включає як оригінальну гру, так і її додатковий вміст для завантаження та розширення на одному диску Blu-ray під назвою Overlord: Raising Hell, випущений у другому кварталі 2008 року. Демоверсія була доступна в PlayStation Store 15 травня 2008, а пізніше була повністю випущена наступного місяця в червні.
Overlord: Raising Hell
1 листопада 2007 року Codemasters анонсувала Overlord: Raising Hell, пакет розширення, який можна завантажити. Передумовою цього є те, що безодня з'являється в кожному з п'яти королівств (Меллоу-Хіллз, Вічний ліс, Небесна вершина, Золоті пагорби та Руборіанська пустеля), через що жителі зникають. У кожній Безодні є герой, якого катують, і камінь Безодні. Щоб отримати Камінь Безодні та отримати контроль над Безоднею, Повелитель має битися з Привидами, жителями Безодні та полеглими героями. Коли Оверлорд отримає контроль над Безоднями, він зможе битися з тим, хто викликав ці Безодні, і боротися за панування над своїм царством. Разом із додатковим мультиплеєрним вмістом, Raising Hell було випущено для ПК і Xbox Live для Xbox 360 15 лютого 2008 року.
Оцінки
Перед релізом, на E3 2006, Overlord виграв нагороду GameSpot E3 2006 Editors Choice за найкращий сюрприз. Overlord отримав загалом позитивну реакцію ігрових критиків із середньою оцінкою 77 % для версії для Xbox 360 і 81 % для ПК на GameRankings. Багато хто хвалив гру за її концепцію, яка була схожа на гру Pikmin, яка була популярною з тієї ж причини.
GameSpot зазначив, що «задоволення від буйства з вашим легіоном шалених ентузіастів міньйонів — це те, що робить Overlord вартою гри», тоді як Game Informer похвалив індивідуальність гри, зокрема міньйонів, де «сатира смішна, а зла дуже смачно, але міньйони — справжні зірки». IGN заявив про подібні переваги, назвавши його «злим, але безтурботним гумором» і з «поєднанням багато деталізації світу для гри, у яку варто зануритися». 1UP.com зазначив особистий елемент контролю міньйонів, заявивши: «Якщо вони (міньйони) помруть, просто викликайте більше. Однак на цьому шляху щось трапляється: ти починаєш прив'язуватися до маленьких хлопців».
Незважаючи на передумову гри як вибір «злий чи справді злий», численні рецензенти відзначили, що деякі варіанти гри в місіях є більше добрими, ніж злими; як, наприклад, варіант повернення селянам вкраденого продовольства. Згадуючи це також, Eurogamer додав, що, оскільки ігровий гумор — це переважно сатира, ці добрі справи «начебто стають жартома. Особливо на початку, є досить очевидна іронія в тому, що всі інші у світі припускають, що ти цей хоробрий герой, хоча насправді ти явно соціопат». У грудні 2007 року Overlord увійшов 50 найкращих ігор 2007 року за версією Eurogamer.
Інші рецензенти відзначали, що гра іноді може засмучувати через елементи керування, які не встигають за темпом гри, і очевидні збої між платформою та регіональними версіями. IGN US поставив версії 360 оцінку 6,6/10 через помилку збою гри, назвавши це «еквівалентом необхідності критикувати хорошу книгу лише для того, щоб зробити паузу на три чверті, а автор вирвати решту сторінок просто тому, що ви зробив перерву в невідповідний момент». IGN Великобританії та Австралії, однак, не знайшли такої помилки, надавши Overlord вищу оцінку 8,1 і 8,0. GameSpot мав подібну проблему через поганий контроль камери у версії для ПК, спочатку оцінивши її на 6,0, але повторно оцінивши гру вище після перегляду новішої версії. Однак вони все ще мали недолік «контролю, з яким іноді доведеться боротися». GameSpy зазначив, що багатокористувацький режим іноді був «недбалим» і «нестабільним», не таким приємним, як режим для одиночної гри, оскільки «пережили кілька розривів зв'язку та більше ніж одну гру передчасно закінчували через просте розчарування».
Сиквел і спін-офф
Після виходу гри 2007 року на PlayStation 3 у 2008 році під назвою «Raising Hell», 13 серпня того ж року Codemasters оголосили про продовження під назвою " Overlord II ", яке буде випущено для всіх трьох платформ десь у 2009 році. За словами розробників, гра «суттєво розширює масштаби оригінальної концепції», беручи на себе роль іншого Повелителя через події в історії Raising Hell, продовжуючи там, де остання гра закінчилася з новим «римським» праймом ворог. Контроль над міньйонами також буде розширено, що дозволить виконувати інші завдання, такі як «їзда верхи, використання бойових машин і вітрильних військових кораблів».
У тому самому оголошенні щодо офіційного продовження були плани щодо спін-оффу для Wii під назвою Overlord: Dark Legend, щоб представити нового Overlord, хоча продовження сюжету з основною серією ще не пояснено, але це має встановити «ідею, що є був серією Overlords протягом усього часу». Розроблений для Wii, за допомогою цієї функції реалізовано керування рухами, наприклад «витягнути міньйона з орди, тримати його за шию та похитувати». «Темна легенда» — це приквел, який передує оригінальній грі в сюжетній лінії.
Інший допоміжний продукт під назвою Overlord: Minions був випущений для портативної ігрової консолі Nintendo DS, але з більшою кількістю головоломок і керування лише міньйонами. Обидва спін-офи Nintendo були розроблені Climax Studios, тоді як Triumph Studios працювала над розробкою Overlord II. Всі три гри були випущені в червні 2009 року.
Нова частина серії Overlord: Fellowship of Evil була анонсована в квітні 2015 року. Гра була випущена 20 жовтня 2015 року для Microsoft Windows, PlayStation 4 і Xbox One і підтримує кооперативну багатокористувацьку гру після запуску.
Примітки
Посилання
* Overlord в MobyGames |
33eeda7cb5f02de2a2b763e78159aecf340bcb3a | Cretaaviculus
Cretaaviculus — вимерлий рід птахів верхньокрейдової бостобської формації Казахстану. Типовий вид, C. sarysuensis, відомий лише за ізольованим або ізольованим асиметричним контурним пером.
Примітки |
07d02308ff7514c456ad141e2bca12bb6807bffb | У пошуках Фріди
У пошуках Фріди () — американський телесеріал 2021 року у жанрі драми, трилеру, та створений компанією Telemundo Global Studios. В головних ролях — Едуардо Сантамаріна, Хімена Еррера, Арап Бетке, Алехандра Баррос.
Перша серія вийшла в ефір 26 січня 2021 року.
Серіал має 1 сезон. Завершився 84-м епізодом, який вийшов у ефір 24 травня 2021 року.
Режисер серіалу — Карлос Вільєгас, Феліпе Агілар, Маурісіо Корредор.
Сценарист серіалу — Алехандро Вергара, Феліпе Сілва, Гізела Лабрада, Сандра Веласко.
Серіал є адаптацією чилійської теленовели під назвою ¿Dónde está Elisa?, 2009 р.
Сюжет
Сюжет обертається навколо сім'ї Понса і того, як все життя раптово змінилося, коли їхня дочка Фріда зникла в ніч при святкуванні дня народження її батька. Під час розслідування виявляються брехня, образи та секрети, які перетворюють усіх на підозрюваних.
Сезони
Аудиторія
Сезон
Серії
Перший ефір
Останній ефір
Середня кількість
глядачів (мільйони)
Дата
Глядачі
(мільйони)
Дата
Глядачі
(мільйони)
1
84
26 січня 2021 р
1,20
21 травня 2021 р
1,48
1,09
Актори та ролі
+
Актор
Роль
Сезон
1
Едуардо Сантамаріна
Абелардо Понс
Хімена Еррера
Марсела Брібієска
Арап Бетке
Мартін Кабрера
Алехандра Баррос
Рафаела Понс
Рубен Замора
Сальвадор Теран
Фабіола Гуахардо
Сільвія Канту
Хорхе Луїс Морено
Анхель Ольвера
Греттель Вальдес
Габріела Понс
Альберто Казанова
Антоніо Кармона
Глорія Перальта
Фіскал Джульєта Самбрано
Карла Каррільо
Саша Кабальєро
Херман Бракко
Дієго Кармона
Хорхе Луїс Васкес
Енріке Артеага
Аксель Аренас
детектив Роблес
Майра Сієрра
Аманда
Вікторія Уайт
Фріда Понс Брібієска
Хімена Мартінес
Інгрід Теран
Мікель Матеос
Томас Теран
Тамара Гусман
Розіта
Іванна Кастро
Кароліна Понс Брібієска
Валері Саїс
Лаура Понс Брібієска
Роберто Баллестерос
Фабіо Педроза
Інші версії
+
Рік
Країна
Українська назва
Оригінальна назва
Кількість
В головних ролях
Компанія
Канал
сезонів
серій
2009
Де Еліза?
¿Dónde está Elisa?
1
112
Сігрід Алегрія, Франциско Мело, Альваро Рудольфі
Televisión Nacional de Chile
TVN
2010
Де Еліза?
¿Dónde está Elisa?
1
107
Соня Сміт, Габріель Поррас, Хорхе Луїс Піла, Катрін Сіачоке
Telemundo Studios
Telemundo
2010
Де моя дочка?
Kızım Nerede?
1
26
Едже Услу, Хусейн Авні Даніял, Бурак Хакки, Озге Гюрель
Medya Vizyon
atv
2011
Де ти Еліза?
Nasaan Ka, Elisa?
1
90
Мелісса Рікс, Альберт Мартінес, Агот Ісідро, Віна Моралес
Dreamscape Entertainment Television
ABS-CBN
2012
Де Еліза?
¿Dónde está Elisa?
1
107
Крістіна Уманья, Хорхе Енріке Абельо, Анабель Ріверо, Лаура Періко, Хуан Пабло Гамбоа
Vista Productions, Inc
RCN Televisión
2012
Де Магі?
Kŭde e Magi?
1
52
Атанас Сребрев, Йоан Карамфілов, Іван Барнєв, Георгі Стайков, Марґіта Гошева, Параскева Джукелова, Бісер Марінов
BTV
2014
Повертайся Тріша
Laut Aao Trisha
1
175
Бхагьяшрі Патвардхан, Ейджаз Хан, Джай Калра, Наліні Негі, Саміт Вяс
24 Frames Media
Life OK
2014
Сімейні таємниці
Gajokeui Bimil ()
1
103
Сін Ин-кьон, Кім Син-су, Чха Хва-йон, Рю Те-джун
Creative Leaders Group 8
tvN
2018
Де Еліза?
Onde Está Elisa?
3
145
Марко Д'алмейда, Антоніу Педро Сердейра, Ана Крістіна де Олівейра, Гайді Бергер
Plural Entertainment
TVI
Примітки
Посилання
* У пошуках Фріди на сайті Telemundo |
0f181364529e74c4da05d40c587290940ed5d5bd | Чандрадітья
Чандрадітья (*д/н —650) — магараджагіраджа і прітхві-валлабха держави Чалук'я у 646–650 роках.
Життєпис
Син Пулакешина II, який 642 року загинув у війні з Паллавами. Основні відомості про нього містяться в написах в Нерурі, Кочрі та Кукнурі. 646 року за невідомих обставин прийшов до владу, можливо повалив свого небожа Абгінавадітьї.
Продовжив боротьбу проти Паллавів, але хід бойових дій невідомий. Проте цілком ймовірно, що Чандрадітья заклав основи для відновлення кордонів держави. Помер або загинув 649/650 року. За цим за різними відомостями панував його молодший брат Вікрамадітья I або дружина Віджая-бгатаріка при їх малолітньому (гіпотетичному) синові (але його ім'я невідоме).
Джерела
* T. V. Mahalingam (1977). Aditya and Vikramaditya. Readings in South Indian History. Indian Society for Prehistoric and Quaternary Studies / B.R.
* Durga Prasad Dikshit (1980). Political History of the Chālukyas of Badami. Abhinav. OCLC 8313041. |
09126822aff3ef283c683b4b189e4be229fd43e2 | Міхаель (гора)
Гора Міхаель () — активна вулканічна гора висотою 843 м над островом Сондерс у складі Південних Сандвічевих островів, британської заморської території в південній частині Атлантичного океану. Острів був відкритий британською експедицією під керівництвом Кука в 1775 році, але, імовірно, вперше гора була нанесена на карту в 1820 році російською експедицією під керівництвом Беллінсгаузена.
У 2019 році було виявлено, що на горі Майкл є стійке лавове озеро, рідкісне явище, яке, як відомо, трапляється лише на восьми вулканах у світі.
Список літератури
Див. також
* Список вулканів Південних Сандвічевих островів |
7cb20fd10f25c9c09c679ccf2e8449ef636081a8 | Фундоване відношення
В математиці, бінарне відношення R називається фундованим на класі X якщо непорожня множина S ⊆ X має мінімальний елемент по відношенню до R, тобто, такий елемент елемент m, для якого не існує s R m (для всіх s ∈ S. Формально:
:
Див. також
* Фундована множина
Джерела
*
* |
cfef326a02f22e4355f6ab906a97d0e24070909a | Трансмедикалізм
Трансмедикалізм, або трансмедичність — це ідея, згідно з якою трансґендерність або транссексуальність залежать від того, що ви відчуваєте ґендерну дисфорію або чи потребуєте ви медичного лікування для переходу. Трансмедикалісти вважають, що особи, які ідентифікують себе як трансґендери, але не відчувають ґендерної дисфорії та не мають бажання проходити медичний перехід — за допомогою таких методів, як замісна гормональна терапія чи операція корекції статі — не є справжніми трансґендерними особами.
Трансмедикалістів іноді називають трансмедами (transmeds) та трускамами (truscum), термін, введений користувачами веб-сайту мікроблогів Tumblr, що означає «справжня транссексуальна погань» (true transsexual scum), який самі трансмедикалісти почали іронічно використовувати у відношенні до себе. Також існують терміни для тих, хто вважає, що ґендерна дисфорія не є обов’язковою для того, щоб бути трансґендером - транстрендер (transtrender) або ''тук'ют (tucute), що означає «занадто милий, щоб бути цисґендером» (too cute to be cisgender''.).
Критика трансмедичного сприйняття ґендеру широка та різноманітна. Багато хто може розглядати трансмедикалізм як подібний до медичної моделі інвалідності в тому, що він медикалізує атрибут, який містить як медичні, так і соціальні компоненти.
Примітки |
2e1dff4078fb0b50ed89ffc6fc7c903599783d71 | Міста Сент-Вінсенту і Гренадин
Мапа Сент-Вінсенту і Гренадин
Міста Сент-Вінсенту і Гренадин.
У Сент-Вісенті і Гренадинах налічується 8 міст із населенням більше 500 мешканців. 1 місто має населення понад 10 тисяч, 3 — від 1 до 2 тисяч, решта — менше 1 тисячі.
Нижче перелічено 4 найбільших міста із населенням понад 1 тисячу мешканців.
Назва
Населення (2012)
Кінгстаун
12 909
Джорджтаун
1 680
Байера-Хілл
1 365
Біабу
1 050
Примітки
Джерела
* Населення міст
Сент-Вінсент і Гренадини
* |
23be3abac466fd69142ffd48fff6cf04675d9243 | Opus Magnum
Opus Magnum (від — «визначне діяння») — відеогра в жанрі головоломки та ігри для програмістів, розроблена американською компанією Zachtronics. Випущена 8 грудня 2017 року для Microsoft Windows, Linux та macOS після двох місяців раннього доступу. Гра ґрунтується на The Codex of Alchemical Engineering, однією з перших Flash-ігор Зака Барта, створених до заснування Zachtronics.
Ігровий процес
Гравець повинен збирати машини з різних інструментів та запрограмувати ці інструменти на вирішення завдань, що пов'язані з алхімією. Гравець може скласти будь-яке робоче рішення кожного завдання, однак за допомогою таблиці лідерів гравцеві дається виклик на складання машини, яка вирішує завдання за найкоротший час з мінімальною вартістю матеріалів та/або найменшою площею.
Нагороди
Гра була номінована на нагороду «Найкраща гра-головоломка» на IGN Awards 2017, а також «Найкраща інді-гра» та «Найкраща гра для ПК» на Golden Joystick Awards 2018. На IGF Awards «Opus Magnum» виграла у номінації «Перевага в дизайні» і була номінована на Гран-прі Шеймуса Макнеллі.
Примітки
Посилання
* |
21eeeeea69508c947fee16d835adba763b04b63d | Муціо Вітеллескі
Муціо Вітеллескі (; 2 грудня 1563, Рим — 9 лютого 1645, там само) — італійський єзуїт, генерал Товариства Ісуса у 1615—1645 роках.
Життєпис
Муціо Вітеллескі походив зі знатної римської родини і всупереч родичам вступив до Товариства Ісуса. Був професором Римської колегії, ректором Англійської колегії та провінціалом Неаполітанської і Римської провінцій. Крім того, він прославився як оратор і сподвижник Белларміна. Після смерті Клаудіо Аквавіви у 1615 році обраний генералом єзуїтів. Під час його правління Товариство Ісуса стало ще потужнішим, ніж раніше, заклавши між іншим місії в Тонкіні і Тибеті. Врегулював викладання етики в дусі пробабілізму, тобто релятивного лібералізму. Не маючи змоги боротися з галліканізмом кардинала Рішельє, заборонив французьким підданим висловлюватись на цю тему.
Примітки
Джерела
* Simona Negruzzo. Vitelleschi Muzio // Dizionario Biografico degli Italiani. — Vol. 99 (2020).
* Muzio Vitelleschi // Catholic Encyclopedia |
06840a808077fd01eae975f4baddf30404c902c7 | Пляж (значення)
: Пляж — прибережна смуга моря, озера, річки, зручна для купання та сонячних ванн. Це геологічне утворення, що складається з частинок гірських порід уздовж берегової лінії водойми.
: Пляж, ПЛЯЖ, пл́яжі або пляжний(а) може також означати:
Література
* 1996 «Пляж» — роман англійського письменника Алекса Ґарленда. У 2000 році роман був екранізований режисером Денні Бойлом.
* 1985 — роман, написаний , про двох друзів, актрис Сі Сі Блум, що бореться за життя, і звичайну Берті Вайт. Історія розповідає про життя молодих дівчат з середини та до кінця 30-х років.
* 1995 — роман про Джека Макколла, уродженця Південної Кароліни, який тікає з Півдня разом зі своєю донькою Лією після того, як його дружина покінчила життя самогубством.
Музика
* — пісня, написана та записана австралійським інді-поп-гуртом San Cisco, що увійшла до дебютного однойменного студійного альбому гурту.
* Пляжні хлопці — американський поп-рок-гурт, заснований у 1961 році Браяном, Карлом і Деннісом Вілсонами, Майком Лавом і Алом Джардіном.
* — канадський рок-гурт, створений у Торонто в 2013 році. Названий на честь району Торонто, де виросли троє з чотирьох учасників групи.
Фільми
* : — італійська комедія режисера Альберто Латтуада з Мартіною Кароль, Рафом Валлоне, та в головних ролях.
* : «Пляж» — британсько-американська драма режисера Денні Бойла.
* : — австралійський шестисерійний документальний телесеріал на SBS TV і NITV режисера-аборигена .
* : — американська комедійна драма режисера Гаррі Маршалла, адаптована за однойменним романом Айріс Райнер Дарт 1985 року.
* : — американський драматичний телефільм режисерки Елісон Андерс, ремейк однойменного фільму 1988 року.
Топоніміка
* або «Пляжні» — район східно-центральної частини Торонто, Онтаріо, Канада.
Інше
* Пляж — найбільший критий аквапарк на Західній Україні. Загальна площа комплексу складає 14 тис. кв. м. і поєднує в собі умови, для різних видів відпочинку, як розважального, так і спортивно-оздоровчого.
* — комерційна FM-радіостанція, що веде мовлення на міста в англійському графстві Норфолк і Ловстофт в англійському графстві Суффолк.
* (також відома як пляжна музика Кароліни та, меншою мірою, пляжна поп-музика) — регіональний жанр музики в Сполучених Штатах, який розвинувся з стилів року, ритм-енд-блюзу та поп-музики 1950-х і 1960-х років.
* Пляжний футбол — вид спорту, заснований на правилах гри традиційного футболу.
* Пляжний волейбол — вид спорту, заснований на правилах гри традиційного волейболу.
* — вид спорту, зароджений і розвинений в Італії, походить від гри з ракетками.
Примітки |
21cd0afe76a0274c3e5c1f4ed61cda1ce2ed568a | Яворовий Потік (значення)
* Яворовий Потік — гірська річка у Попрадському окрузі й Татранському повіті Пряшівського краю й Малопольського воєводства.
* Яворовий Потік — річка, ліва притока Рандової, протікає в окрузі Наместово. |
26a57bd1d30342a72797ffb113716b48a115505d | Грант (острів)
Острів Грант — покритий льодом острів, 32 км і 16 км завширшки, 8 км на схід від меншого острова Шепард біля узбережжя Землі Марі Берд, Антарктида . Як і острів Шепард, острів Грант оточений шельфовим льодовиком Гетц з усіх боків, крім північної. Острів Грант був виявлений і нанесений на карту персоналом борту 4 лютого 1962 року. Острів Грант був названий Консультативним комітетом США з антарктичних назв (US-ACAN) на честь командира Е. Г. Гранта, командира USS Glacier на момент відкриття.
Примітки |
6a4087992f0bedf68a23a009606da67ab245d20c | Гармер (гора)
Га́рмер () — гора заввишки 1115 м у північно-центральній частині острова Кука на Південних Сандвічевих островах. Вперше вершина була позначена на карті у 1930 році персоналом Discovery Investigations на RRS Discovery II та названа на честь сера Сіднея Фредеріка Гармера, віце-голови комітету Discovery. Вершину гори вкриває льодовик.
References |
0632459d9db6876c64a1b05eb5a2c2c7f5abb7c9 | Джон Чилембве
Джон Чилембве (, 1871 — 3 лютого 1915) — один із засновників національно-визвольного руху в Ньясаленді (нині Малаві).
Здобувши освіту в американському теологічному коледжі і ставши священиком, заснував у 1900 році баптистську місію в Ньясаленді. Виступав проти колоніальної відсталості, расизму, за визволення та набуття країною незалежності від Великобританії. Незабаром після початку Першої світової війни виступив у 1915 році як організатор повстання за незалежність, яке, не отримавши достатньої підтримки населення, було придушене, а сам Джон Чилембве був застрелений поліцією.
Ньясаленд здобув незалежність у 1964 році, взявши нове ім'я Малаві.
Примітки
Посилання
* Kurzbiographie John Chilembwe auf der Homepage des Dictionary of Christian Biography
* Kurzbiographie John Chilembwe auf der Homepage von Lynchsferry. A Journal of Local History
* Robert I. Rotberg: John Chilembwe - Brief life of an anticolonial rebel: 1871?-1915; in Harvard Magazin, März/April 2005
* Kurzbiographie |
09ab7dac3ad43d46df0a9583229c48592e0ec74d | Лакуан Нейрн
Лакуан Нейрн (, ) — багамський легкоатлет, який спеціалізується в стрибках у довжину.
Спортивні досягнення
Чемпіон Ігор Співдружності у стрибках у довжину (2022).
Учасник змагань зі стрибків у довжину на чемпіонаті світу (2022), де не пройшов далі кваліфікаційного раунду.
Рекордсмен Багамських Островів зі стрибків у довжину в приміщенні.
На початку кар'єри виступав також у стрибках у висоту, в яких був 5-м на чемпіонаті світу серед юнаків у Донецьку.
Джерела
* Лакуан Нейрн — профіль на сайті Світової легкої атлетики |
5ef3444b7a4d6e8bf5d0982b68bf65f609fc6453 | Домініон (значення)
* Домініо́н — форма політичної системи, що існувала всередині Британської імперії.
* Домініон —американський постапокаліптичний надприродний телесеріал з елементами бойовика. |
436e4fae9d86289c51c600e9b6abb9ed444968af | Larian Studios
Larian Studios — бельгійськька компанія розробник відеоігор та видавець заснована у 1996 році Свеном Вінке. Провідна діяльність рольові відеоігри, але раніше компанія працювала над навчальними іграми та іграми для казино. Найбільш відома тим, що розробляє серію Divinity та Baldur's Gate III. |
0d0504b0f07510a689bb80d7e420bc6a44a316fc | Забуте (фільм, 2004)
«Забуте» () — психологічний трилер режисера Джозефа Рубена з Джуліанною Мур у головній ролі. Більшість фільму було знято в Нью-Йорку.
Сюжет
Теллі Паретта сумує за своїм дев'ятирічним сином Семом, який загинув в авіакатастрофі 14 місяців тому. Постійно живучи минулим, вона віддаляється від свого чоловіка Джима. Потім її психіатр повідомляє їй, що її син є лише плодом її уяви. За словами Джима, у неї був викидень. Намагаючись знайти докази протилежного, вона розуміє, що всі сліди існування її сина зникли. У її альбомі зникли фотографії, у її лікарняній карті зникли записи про народження дитини.
Попри те, що всі навколо стверджують, що вона ніколи не мала сина, Теллі залишається впевнена, що це брехня. Вона прямує додому до Еша Коррелла, загибла дочка якого була на тому ж літаку. Еш — батько-одинак, який самостійно виховував свою дочку. Їхні діти дружили, і тому Теллі знає Еша. На все більший жах, Теллі розуміє, що Еш не пам'ятає її, її сина, і навіть власну дочку Лорен. Але Теллі дізнається, що Еш пішов у запій після загибелі доньки, не пам'ятаючи причину своєї поведінки. Вважаючи Теллі божевільною, Еш дзвонить у поліцію. Тим часом Теллі заходить до кабінету Еша, який раніше був кімнатою Лорен, і починає здирати зі стін шпалери, відкриваючи старий папір із малюнками дочки Еша. Поліція, що з'явилася, веде Теллі. Буквально за хвилину Еш, розглянувши малюнки на шпалерах, все згадує: у його свідомості оживає образ коханої доньки, через яку він почав пити. Еш вибігає надвір і з боєм визволяє Теллі з рук федералів. Потім вони забираються в машину Еша та їдуть. Втікаючи від поліції, вони випадково збивають чоловіка, який потім встає, і як ні в чому не бувало йде без натяку на будь-які каліцтва.
Герої захоплюють одного з агентів АНБ, які стежать за ними, та допитують його. Таким чином батьки дізнаються, що зникнення їхніх дітей є частиною досвіду прибульців. Але перш ніж агент може сказати щось ще, його раптом засмоктує в небо невидима сила. Його останніми словами був шепіт «Вони слухають».
Теллі та Еш прямують до офісу авіакомпанії, якій належав зниклий літак. Але в офісі вони виявляють лише робітницю банку, що описує майно збанкрутілої фірми. Теллі, представившись секретаркою менеджера фірми містера Шініра, дізнається в неї адресу свого «начальника». Прямуючи до його будинку, Теллі згадує, що загадковий доброзичливий чоловік був біля Сема в день відльоту. Еш тим часом виявляє його фотографію у занедбаному будинку Шиніра. Це той чоловік, якого вони збили машиною.
Поліцейський детектив-психолог Енн вистежує героїв фільму, і прибуває до будинку менеджера авіакомпанії. Вона бачить загадкового чоловіка, якого раніше збили машиною, і попереджає, що стрілятиме, якщо він не зупиниться. Бачачи, що чоловік і не думає слухатися, робітниця поліції стріляє в нього, але його рани миттєво гояться, і він іде за ріг з усмішкою на обличчі. Розуміючи, що ситуація набагато серйозніша, ніж вона думала, і що Теллі мала рацію, Енн знаходить її і пропонує свою допомогу, але, як і агент АНБ, раптом зникає в небі.
Повернувшись до квартири Еша, герої фільму виявляють там Шініра. Він дражнить і провокує їх, пояснюючи, що їхні бажання нікому не цікаві, і експеримент буде продовжено за будь-яку ціну. Еш, розуміючи ситуацію і намагаючись врятувати Теллі ціною власного життя, хватає прибульця і викидається разом із ним у вікно, проте його негайно засмоктує у небо. Теллі вибігає на вулицю, але не виявляє слідів падіння Шініра: того, зважаючи на все, взагалі неможливо вбити. Домашній психіатр Теллі намагається переконати її піти у поліцію, але вона змушує його відвезти її до ангару авіалінії. Там Теллі знову зустрічає Шініра, який кличе її за собою. Психіатр розкриває всі карти: він із самого початку знав про експеримент, співчував його учасникам, але не міг переконати Шініра припинити досвід.
«Містер Шінір»
Теллі бачить в ангарі Сема, що біжить, і тікає за ним. Але син не реагує на її заклики. Раптом перед нею з'являється прибулець Шінір, і пояснює їй, що саме вона, а не Сем, є піддослідним кроликом. Діти, що зникли, — просто засіб, вони нікого не цікавлять, а справжньою метою експерименту є вивчення зв'язку між батьками та дітьми. Прибульці, не будучи людьми, зуміли виміряти енергію батьківського кохання, але так і не змогли її зрозуміти. Шинір також розповідає, що, оскільки він відповідальний за позитивні результати досвіду (очевидно, негативні результати неприйнятні), вона має забути сина, як і інші батьки «загиблих» дітей. Він також частково розкриває свій справжній образ (що нагадує типового грею). Теллі намагається втекти, але прибулець хапає її за горло. Він силою змушує її згадати вперше, коли вона побачила сина. Теллі бачить над собою ковпаки лікарів, згадує момент народження Сема, і цей спогад негайно стирається.
Жінка лежить на підлозі ангара, але не може згадати свого сина і навіть його ім'я. Але раптово Теллі бачить свою вагітність, все згадує і постає перед прибульцем. Шинір — не людина, і він не врахував того факту, що будь-яка жінка знає і любить свою дитину задовго до її народження. Саме тому всі піддослідні чоловіки першими забули своїх дітей. Еш виявився винятком із правил: батько-одинак замінив дівчинці матір, і його любов до Лорен була настільки сильною, що він згадав свою дочку при першому ж нагадуванні про неї. Теллі вигукує ім'я Сема, і каже, що в ньому було життя. Незважаючи на всі зусилля експериментаторів, вона пам'ятає свого хлопчика. Прибулець просить більше часу для експерименту, проте його «начальство» вважає, що експеримент провалений, і він зникає в небі.
Теллі не знає точно, чи закінчено експеримент. Поспішаючи з'ясувати, вона біжить додому, вигукуючи ім'я сина, але будинок виявляється порожнім. Вирішивши, що Сем, швидше за все, гуляє, вона виходить на дитячий майданчик. Побачивши там живого і неушкодженого Сема, Теллі з плачем обіймає його. Потім вона підходить до Еша, що сидить на гойдалці і стежить за Лорен. Лорен грає із Семом, і нічого не пам'ятає про свою «смерть» в авіакатастрофі. Еш теж не пам'ятає їх із Теллі пригоди, проте усвідомлює, що знає цю жінку, і відчуває до неї щиру симпатію. І Теллі відчуває те саме, добре знаючи, що цей чоловік двічі врятував їй життя. Вони починають розмовляти, уважно стежачи за своїми дітьми. Вони не можуть тепер вчинити інакше.
Існує альтернативне закінчення на DVD. Коли Теллі біжить за Семом в ангарі, вона забігає в репродукцію його спальні, але її шлях заступає невидимий електричний бар'єр. Ззаду підходить прибулець і пояснює, що Сем продовжує жити нормальним життям і не бачить і не чує її. Він починає ставити їй запитання про сина, на які вона не може відповісти, оскільки він забирає її пам'ять. Теллі намагається перетнути бар'єр, але щоразу отримує електричний розряд. Прибулець повідомляє, що вона може припинити ці страждання, добровільно забувши про Сема, інакше бар'єр зрештою уб'є її. Вона продовжує свої спроби і втрачає свідомість. Прокинувшись на підлозі порожнього ангара, вона може згадати ім'я сина. Як і в першій кінцівці, вона згадує вагітність, а потім і все інше. Прибулець розкриває, що досвід закінчено, і лише вона все пам'ятатиме. Як і в першій кінцівці, вона виявляє Сема на дитячому майданчику, але також бачить прибульця, який повертається і йде.
У ролях
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт фільму |
16470f553ad2a6f838448c050783d9e51666f632 | Статистика запитів
Статистика запитів — інформація про звернення користувачів до пошукової системи за ключовими словами. У більшості випадків при роботі з сервісом статистики є можливість відсіювати результати з географії або навіть окремо взятої мови, а іноді і по місяцях. При цьому, як правило, сервіс показує не тільки дані про запит, а також і про словосполучення, синоніми і близькі теми («шукають також»).
Посилання
* Google Trends
* Статистика пошуку Яндекс
* Статистика пошуку Google (adwords)
* Статистика пошуку Rambler
* Статистика пошуку Mail.ru
* Статистика пошуку Bing
* |
0df9d101d2f9bdb865b0caad9b14456cc7efb34e | Бонгабті (вулкан)
Бонгабті - згаслий вулкан на півострові Камчатка, Росія . Палеовулкан розташований у центральній частині Серединного хребта на південний захід від села Ессо, лежить у верхів'ях річки Бистрої (Бистра Козиревська) у міжріччі її лівих протоків Дімшикан та Оемтевлан. Вулкана є сильно зруйнованим пологим конусом. Діаметр основи дорівнює близько 10 км, площа близько 85 км2. Обсяг виверженого матеріалу складає 30 км3. Абсолютна висота - 1821 м, відносна висота становлять близько 500 м. Схили вулкана порізані троговими долинами. Діяльність вулкана належить до давньочетвертичного періоду.
Посилання
* |
c7cacf094e7b0138b7a944b38a2d9d30204948e8 | Міца
Міца — українське прізвище.
Відомі носії:
* Міца Володимир Михайлович — український науковець, доктор фізико-математичних наук, професор Ужгородського національного університету.
* Міца Олександр Володимирович — український науковець, доктор технічних наук, професор Ужгородського національного університету. |
3ead8f1e134359a86633291fdcf26681d0aeec18 | Martensius
Martensius — вимерлий рід казеїдних синапсидів з ранньої пермі Німеччини. Типовим видом є Martensius bromackerensis.
Примітки |
1dae2cb80434ecd32735e4b0dc4c959fce9c4a9d | Datheosaurus
Реставрація
Datheosaurus — вимерлий рід казеозаврів. Його довжина становила не менше 1.5 метра. Мешкав у Польщі від останнього карбону до ранньої пермі.
Відкриття та історія
Вперше його було описано в 1905 році на основі зразка з відкладень пізнього карбону в Польщі. Пізніше кілька авторів вважали його синонімом Haptodus, але подальше дослідження виявило, що це казеїд, а не сфенакодонт. Це було підтверджено кладистичним аналізом, який відновив датеозавра як базальний казеїд.
Примітки |
6ad34ef1b1fa1942834a6a6deb9d3705f9167866 | Пасубіо
Пасубіо — гірський масив в Італії.
Пасубіо знаходиться у Венетських Передальпах, на кордоні провінцій Віченца та Тренто, неподалік від так званих «Маленьких Доломітів» ()
Найвища точка — Чима Палон з висотою 2232 м над рівнем моря. Пасубіо є домом для ендемічного гірського цвіркуну Монте-Пасубіо.
Примітки |
05037f42e131431456d819bd41cf595d272e8898 | Автошлях B39 (Німеччина)
Федеральний автошлях 39 (B39, ) — федеральна дорога в Німеччині, проходить від Франкенштайна в Пфальцському лісі з перервою через пониження до Майнгардта в Баден-Вюртемберзі. Дорога пролягає в землі Рейнланд-Пфальц через Ламбрехт, Нойштадт-ан-дер-Вайнштрассе, Шпаєр і в Баден-Вюртемберзі через Гоккенгайм, закінчуючись на південь від Шветцингена на перехресті Шветцінген/Хоккенхайм. Друга ділянка веде від розв'язки-Рауенберга через Зінсхайм і Хайльбронн до Майнгардта. Він перетинає автомагістралі A65, A6, A81 та річку Рейн біля Шпаєра через міст Сальєр.
Маршрут
Історія
Примітки |
22f7d99de8dde4846f1092de04d5178039505ea0 | Ліупрам
Ліупрам (; д/н — 14 жовтня 859) — церковний діяч часів Каролінзької імперії, 3-й архієпископ Зальцбургу.
Життєпис
Про походження відомостей обмаль. Був капеланом східнофранкськогокороля Людовиком II. У березні 832 року отримав від короля декілька феодів в Кімгау (Верхня Баварія). 836 року за проеткції Людовика II після смерті Адальрама стає архієпископом Зальцбургу. 837року отримав палій. Того ж року, завдяки дружнім відносинам з Людовиком II йому було надано майному недоторканність та закріплено у власності всіх земель, що отрмиала єпархія за попереднкиів.
Продовжив політику попередника Адальрама щодо християнізації Блатенського князівства. Досяг з князем Прібіною відповідної домовленності, призначивши священника Домініка зайнятися наверненням населення до християнства. Всього за Ліупрама в цьому князівстві було освячено 17 нових церков.
845 року Зальцбурзький собор практично було знищено внаслідок пожежи. Невдовзірозпочав масштабніроботи з
ремонту та відновлення, які було завершено до його смерті. 850 року Ліупрамом був освячений костел Св. Марії в замку Прібіни (німці його називали Мозабург). На прохання Прібіни відправив добре навчених каменярів, теслів, художників, ковалів та інших майстрів для будівництва другої церкви в Мозабурзі, в якій Ліупрам поховав частки мощів святого Адріана.
Помер 859 року. Його політику продовжив наступник Адалвін.
Примітки
Джерела
* Heinz Dopsch, Hans Spatzenegger (Hrsg.): Geschichte Salzburgs, Stadt und Land. Pustet, Salzburg 1988, ISBN 3-7025-0243-2.
* Niederkorn-Bruck, Meta ; Scharer, Anton: Erzbischof Arn von Salzburg ; p. 63-64, 2004 ; (ISBN 978-3486575958) |
012321084a7674203be15af25dd9c42c5fe5b273 | Управління з регулювання аудіовізуальних та цифрових комунікацій
Управління з регулювання аудіовізуальних та цифрових комунікацій ( ARCOM) — незалежне адміністративне агентство у Франції, якe з'явилoсь 1 січня 2022 року як результат злиття Вищої аудіовізуальної ради (CSA) і Вищого органу з розповсюдження творів і захисту прав в Інтернеті (HADOPI). ARCOM відповідає як за аудіовізуальні, так і за цифрові комунікації.
Здійснює нагляд за спостереженням відомчих організацій законів про засоби масової інформації. Серед цілей агентствa — боротьба з цифровим піратством і нелегальними сайтами-дзеркалами. Крім того, вжито законодавчих заходів щодо надання агентству нових повноважень у боротьбі з незаконною трансляцією спортивних подій та змагань.
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт
* French CSA merges with HADOPI and becomes ARCOM |
25c4edf606f9664dbaee0c50f004ad209642ce8c | Here's Willie Nelson
Here's Willie Nelson — другий студійний альбом американського співака Віллі Нельсона, представлений у 1963 році під лейблом Liberty Records.
Передісторія
Після роботи диск-жокеєм у Техасі та Орегоні Нельсон переїхав до Нашвілла у 1960 році в надії заробляти на життя автором пісень і музикантом. Він писав пісні для Pamper Music і здобув свій перший хіт, коли Фарон Янг записав пісню «Hello Walls». Далі з'явилося більше хітів, у тому числі «Crazy» у виконанні Петсі Клайн. Проте Нельсон, який в той час грав на бас-гітарі під час туру із Реєм Прайсом, хотів бути самостійним музикантом і записав свій дебютний альбом ...And Then I Wrote під лейблом Liberty у 1962 році. Цей альбом потрапив у чарти із піснею «Touch Me», проте платівка не стала популярною. Всупереч найкращим намірам, Нельсон дозволив, щоб його пісні були значно доповнені. Пізніше про цей епізод він зазначив: «Я не сперечався. У ті часи такі великі постановки як „Ring on Fire“ Джонні Кеша були величезними хітами. Отже, якщо це спрацювало для Джонні, можливо, це спрацювало б і для мене. Я погодився із поточним станом речей.».
Запис і композиція
Наприкінці 1962 року Джо Еллісон, продюсер дебютного альбому Нельсона, був замінений Томмі Олсапом, оскільки Еллісон не зміг створити хіт для Liberty. З Олсапом Нельсон працював з грудня 1962 року до листопада 1963 року. Деякі із пісень, створених за цей період, потрапили до другої платівки Нельсона, на якій його голос доповнили яскраво вираженим кантрі та свінговим звучанням, хоча аранжування Ерні Фрімена відверто штовхало його в поп або джазовий бік. На відміну від дебютного альбому, цей містить більше кавер-версій пісень, у тому числі дві, які стали відомими завдяки Бобу Віллсу: «Roly Poly» та «Right for Wrong». Віллс, один із кумирів Нельсона, також написав ноти до альбому.
Список пісень
Учасники запису
* Віллі Нельсон — вокал, гітара;
* Томмі Джексон — скрипка;
* Джеррі Кеннеді — гітара;
* Вейн Мосс — гітара;
* Фред Ф. Картер-молодший — гітара;
* Ерл Палмер — барабани;
* Ерні Фрімен — аранжування;
* Джиммі Дей — аранжування, можливо педальна сталева гітара.
;Технічний персонал
* Едді Брекетт — інжиніринг
Примітки
Бібліографія
*
*
* |
4fc0a9e65a03103e7d94ec80d2e58eca961eb2e7 | Крива Ферма
Крива́ Ферма́ — алгебрична крива на комплексній проєктивній площині, що визначається в однорідних координатах (X:Y:Z) рівнянням Ферма
:
В евклідовій площині рівняння має вигляд
:
Цілочисельний ролзв'язок рівняння Ферма відповідає ненульовому раціональному розв'язку евклідового рівняння і навпаки. Відповідно до теореми Ферма при n ≥ 3 немає нетривіальних цілих розв'язків рівняння Ферма, тому крива Ферма не має ненульових раціональних точок.
Крива Ферма і має рід
:
Таким чином, крива Ферма має рід 0 для n = 2 (і є конічним перерізом) і рід 1 для n = 3 (і є еліптичною кривою). кривої Ферма глибоко вивчено. Він ізоморфний добутку простих абелевих многовидів із .
Існує узагальнення кривої Ферма на більшу кількість вимірів; у цьому випадку рівняння, аналогічні рівнянню кривої Ферма, визначають проєктивний многовид — многовид Ферма.
Посилання
* |
06bcba86c0b1a7868f53112642c687fa2d9b7f8e | Орден Вієстура
Орден Вієстура () — латвійський державний орден, заснований у 1938 році, який був тимчасово скасований у 1940 році внаслідок радянської окупації Латвії, але був відновлений у 2004 році. Орден названий на честь середньовічного історичного діяча, короля стародавньої Семигалії — Вієстура .
Класи ордена
Орден вручається за такими ступенями:
* Великий хрест: хрест носять підвішеним на поясі через плече з нагрудною зіркою.
* Великий офіцер: хрест носять підвішеним на шиї з нагрудною зіркою
* Командир: Хрест носять підвішеним на шиї
* Офіцер: Хрест носять підвішеним до стрічки з розеткою на грудях
* Лицар: Хрест носять підвішеним до стрічки, яку носять на грудях.
Орден також має три медалі, які можуть бути нагороджені в цивільних або військових підрозділах:
* Золота медаль
* Срібна медаль
* Бронзова медаль
1 клас з мечами, для чоловіків
1 клас, для чоловіків
1 клас з мечами, для жінок
1 клас, для жінок
100x100пкс
100x100пкс
100x100пкс
100x100пкс
160x160пкс
160x160пкс
160x160пкс
168x168пкс
2 клас з мечами, для чоловіків
2 клас, для чоловіків
2 клас з мечами, для жінок
2 клас, для жінок
100x100пкс
100x100пкс
100x100пкс
100x100пкс
156x156пкс
160x160пкс
175x175пкс
161x161пкс
3 клас з мечами, для чоловіків
3 клас, для чоловіків
3 клас з мечами, для жінок
3 клас, для жінок
100x100пкс
100x100пкс
100x100пкс
100x100пкс
110x110пкс
110x110пкс
123x123пкс
117x117пкс
4 клас
5 клас
100x100пкс
100x100пкс
172x172пкс
177x177пкс
Відомі Кавалери ордена
Рік
Фото
Ім'я
Діяльність
1939
Карліс Аператіс
латвійський воєначальник, штандартенфюрер Ваффен-СС
2007
112x112пкс
Вайра Віке-Фрейберга
колишній Президент Латвії
2008
112x112пкс
Валдіс Затлерс
колишній Президент Латвії
2011
112x112пкс
Андріс Берзіньш
колишній Президент Латвії
2022
112x112пкс
Володимир Зеленський
президент України
Невідомо
Яніс Кіпурс
латвійський бобслеїст і тренер
Невідомо
112x112пкс
Карліс Улманіс
президент та фактичний диктатор Латвійської республіки у 1936—1940 роках, до її окупації СРСР.
Джерела
* Державні нагороди Латвії, Канцелярія Президента Латвії
* Орден Вієстура
Примітки |
3efeb3ec83fa91715eed55eac9e4c3d74befb8ec | Церква Святого Георгія (Мангуп)
Церква Святого Георгія — руїни православного храму XV—XVI століття на Мангупі, розташовані в основі мису Еллі-Бурун.
Опис
Пам'ятник являв собою одну нефну церкву з апсидою, розмірами 9,60 на 6,00 м, орієнтовану строго по осі захід — схід, що всередині складалася з прямокутного наосу (6,30 на 4,40 м) і вівтарної частини (2,40 на 1,60 м). Слідів власне вівтаря (вівтарної перепони та престолу) археологічними дослідженнями поки що не виявлено. Стіни храму складені вперев'язок, у техніці тришарової двопанцирної кладки із забутовкою, на вапняному розчині з додаванням піску та великої річкової гальки. На 2015 рік фундамент, завтовшки близько 0,8 м (у кутах до 1 м), зберігався на висоту 6 рядів кладки (до 1,17 м заввишки). Камені фундаменту (бут великого та середнього розміру з грубою лицьовою підтіскою) клалися на вирівняну поверхню скелі, місцями з ґрунтовими підсипками. Лицьові поверхні стін були облицьовані прямокутними блоками з ретельно підтесаною поверхнею та оштукатурені зсередини та зовні. Перекриття церкви було кроквяним, ухил скату покрівлі передбачається до 20°, основним матеріалом покриття даху використовувалася черепиця. Вхід у храм розташовувався із західного боку, всередині будівлі розкопано 2 неодноразово використані гробниці. Стіни та склепіння церкви, включаючи її вівтарну частину, зсередини були вкриті багатим багатобарвним фресковим розписом, використовувалися природні барвники шести кольорів: жовтого, зеленого, червоного, коричневого, чорного та синього; археологи припускають наявність двох верств фрескового розпису, що, мабуть, пов'язані з двома періодами (ремонтами) історія церкви. При храмі існував некрополь, в основному з двома типами похоронних споруд (вирубаними скельними гробницями): прямокутні ями та «склепного» типу з невеликим входом-дромосом, призначені для багаторазових поховань.
Історія
За підсумками археологічних досліджень 2015—2016 років в історії споруди було визначено кілька будівельних періодів. Перший не має точної хронології і визначається як скельна споруда функціональне призначення поки неясно, від якої збереглися окремі вирубані щаблі висотою від 0,07 до 0,31 м. На місці цієї будівлі, у першій половині XV століття (найвірогідніше, у другій чверті століття), зводиться однонефний одноапсидний храм сучасних розмірів (його «підлогою» стала скельна поверхня, нерівності якої були знівельовані ґрунтовими підсипками з вапняною обмазкою) з розташованим навколо нього на двох скельних терасах кладовищем — власне церква Св. Георгія. Причиною такого хронологічного висновку є висновок про будівництво фундаменту на попередньому культурному шарі. Храм постраждав при падінні Мангупа 1475 року і був на деякий час покинутий. Відновлення церкви починається наприкінці XV — початку XVI століття (за знахідками монет — не пізніше правління хана Менглі Ґерая I (1478—1515)). Новий рівень «підлоги» було споруджено на ''«кам'яному завалі на 2-му шарі»'' — мабуть, на вирівняних рештках руйнування. Він був вимощений плитовою вимосткою, у цей період з'являються дві гробниці біля входу в наос з кам'яною обкладкою та новий вівтарний престол із солеєю. Зсередини церква була заново вкрита фресковим розписом. За турецьким переписом початку XVI століття в місті, в межах оборонних стін, обліковувалося шість кварталів (приходів) — мабуть, храмбув відновлений як парафіяльна церква. Новий храм проіснувала недовго — ближче до кінця XVI століття християнське населення залишає Мангуп і найпізніша датована знахідка з розкопок храму — монета хана Девлет Ґерая I (1550—1577). Мартін Броневський, який відвідав Мангуп близько 1578 року, відзначав її «нікчемний» стан. На час подорожі Евлії Челебі в 1666—1667 роках церква і цвинтар при ній були остаточно занедбані, а на початку XIX століття стіни були розібрані на будівельний матеріал.
Історія вивчення
Про храм збереглися давні письмові свідчення. Польський дипломат Мартін Броневський у 1578 році бачив церкву, що ще збереглася, і залишивши про це відповідний записТепер залишилися там лише грецька церква св. Костянтина та інша св. Георгія, зовсім нікчемні.Відомий турецький мандрівник Евлія Челебі 1667 році згадував цікаві подробиці про храмНа одній із сторін дороги стоїть храм невірних. Над його дверима на чотирикутній мармуровій дошці знаходиться вирізане зображення вершника на коні з списом. Під ногами коня — убитий дракон. Це — неймовірне диво.У 1912 році, при розкопках у верхів'ях балки Капу-дере, Р. Лепером було виявлено фрагмент цього рельєфу (збереглася лише нижня частина коня, що несе вершника, що долає дракона), що дозволило ототожнити археологічний об'єкт із храмом св. Георгія. Церква Св. Георгія відзначена на обох планах Мангупа, виконаних російськими топографами в 1780-і роки, серед трьох грецьких або християнських церков, як вони позначені в експлікаціях до креслень. Про розпис храму згадував у 1793 П.-С. Паллас...можна ще розглянути ікони святих, що збереглися, писані фарбами на стінах, і в одній — прекрасний образ МаріїФ. Браун в 1890 році частково розкопав некрополь, але самої церкви «не помітив». На 1912 рік, судячи з коротких звітів і фотографій Лепера, зберігалися нижні ряди стін, облицьовані блоками з добре обробленою (підтесаною) лицьовою поверхнею; дверний отвір з пороговою двочастинною плитою та оформлений такими ж великими обробленими блоками у техніці двошарової кладки; плитова вимостка солеї та нижній ряд вівтарної перешкоди; також тесаним каменем була оброблена апсида храму; зберігалися два престоли у вівтарній частині, в розкопі зустрічалися фрагменти фрески.
Посилання
*
Примітки |
23026d06d8381c8e6c897ede5193e28562c6edfd | Список правителів князівства Феодоро
Історія
Наведено список правителів князівства Феодоро з часу його формальної незалежності наприкінці XIV століття. Поширена думка, що правителі князівства походили з візантійського аристократичного роду Гаврасів; частина істориків дотримуються версії черкеського (адигського) походження князів. У регістрі курії Каффи за 1381—1382 рік згадується пан Теодоро Аффендічі: зафіксовано прохання до консула Каффи Іваніссіо де Марі відновити виконання репресалій проти Аффендічі, його брата, племінників і родичів, як проти деспота згаданого місця, так і всіх вищенаведених родичів, а також підданих згаданого Афендічі (). Можливо, «Afendizi» не було особистим ім'ям, а своєрідною транскрипцією грецького титулу — князь.
Князівство було знищено в 1475 року після взяття Мангупа турками-османами під командуванням Гедік Ахмед-паші. Після завоювання з колишніх земель князівства був утворений Мангупський кадилик, який входив до складу санджаку Кефе. У кадил Мангуп входили 3 міста (Мангуп, Інкерман, Балаклава) і 49 сіл.
Правителі Феодоро
Роки правління
Ім'я
1350-ті
Василь, князь Мангупський (?)
1360-ті
Димитрій, князь Мангупський (?)
1362-1380
Стефан, князь Мангупський (?)
1411-1446
Олексій I, господар Феодоро
1446-1458
Олубей-Мануїл, господар Феодоро
1460-1465
Кейхі-бей, господар Феодоро
1465-1474
Ісаак, господар Феодоро
1475, січень-червень
«техур», син Ісака, господар Феодоро
1475, червень-грудень
Александр, син Олубея, господар Феодоро
Примітки
Література
* |
40ac7e511c49bcaf1309c6707fa238bf36cbdd68 | Селіна Готський
Селіна (Селіній ; , IV століття) — третій єпископ готський.
Біографія
Селіна народився від батька гота та матері фригіянки. Сократ Схоластик писав, що Селіна вільно розмовляв обома мовами (готською і, ймовірно, фригійською), завдяки чому, з рівною легкістю навчав у церкві обома мовами. Єрмій Созомен називав у Селіни замість фригійської грецьку мову. За єпископа Ульфіли Селіна був переписувачем, після смерті Ульфіли став його наступником — єпископом готів. Єрмій Созомен повідомляв, що Селіна готовий був релігійним лідером і майже всі готи підтримували його. Селіна очолював аріанську християнську громаду.
Під час архієрейства Селін між аріанами в Константинополі стався поділ. Причиною поділу стало питання про те, чи міг Бог називатися Батьком раніше існування Сина. Дорофій з Антіохії вчив, що Батьком не можна ні бути, ні називатися раніше існування Сина. Марин із Фракії вчив протилежному: Бога завжди можна називати Батьком, навіть раніше існування Сина. Аріани розділилися на дві громади, кожна з них почала робити особливі молитовні збори. Прихильники Дорофія залишалися в колишніх своїх місцях, а Марину влаштували власні молитовні будинки. Прихильники Марина отримали назву «псафіріани» (), бо Феоктист псафірополь () — пиріжник, продавець пирогів, родом із Сирії, з особливою палкістю стояв за думку Марина. Селіна Готський, а разом з ним і готи, прийняли думку Марина, тому псафіріани отримали іншу назву — «готфяни (готти)» (). Розкол в аріанстві продовжився 25 років. Він закінчився під час правління імператора Феодосія II Молодшого та в консульство воєначальника Плінфи ( ). Аріанами було прийнято думку псафіріан, вони встановили собі у майбутнє час не торкатися цього питання.
Література
* Д. Н. Беликов. Христианство у готов (Казань, 1887) стр. 182.
* Ермий Созомен. Церковная история. Книга 7. Глава 17. О том, что Феодосий Великий сослал Евномия в ссылку, о преемнике его Феофроние, об Евтихие и Дорофее и их ересях; также о Псафирианах и о том, что арианская ересь разделилась на разные толки, а константинопольские ариане теснее соединились между собою.
* Сократ Схоластик. Церковная история. Книга 5. Глава 23. О константинопольских арианах, переименованных в псафириан. |
29e45c40493775a5a40d664b55783e3de46d73c6 | Зона 414
Зона 414 (Zone 414) — американський науково-фантастичний трилер 2021 року, знятий режисером Ендрю Бердом у його дебютному повнометражному фільмі — за сценарієм Браяна Едварда Хілла. Продемонстрований у США 3 вересня 2021 року компанією «Saban Films».
Про фільм
Дія відбувається в недалекому майбутньому у колонії надсучасних гуманоїдних роботів. Який наступний крок людства після створення роботів? Побудувати для них міста і влаштувати повне підпорядкування.
Один бізнесмен створив зону, де андроїди надають відвідувачам різні послуги. Його дочка безслідно зникла, і чоловік наймає приватного детектива Девіда Кармайкла, щоб він повернув її додому. Девід об'єднується з Джейн, високорозвиненим і самосвідомим штучним інтелектом, щоб відшукати зниклу дочку.
Рухаючись крізь небезпечні залізні джунглі, детективи швидко розгадують таємницю. І розкривають злочин, який змушує їх поставити під сумнів походження зони 414 та справжню мету «Міста роботів».
Знімались
Джерела
* Zone 414 |
1874379a33ca79dfc1493f05c3917992e05a16ce | Електротехнічний факультет Західнопоморського технологічного університету в Щецині
Факультет електротехніки Західнопоморського технологічного університету в Щецині — один з одинадцяти факультетів Західнопоморського технологічного університету в Щецині. Факультет працює у двох корпусах — за адресою вул. Сікорського 37 та вул. 26 квітня в Щецині. Він був заснований у 1946 році як один із трьох факультетів Інженерної школи в Щецині.
Будівля факультету була зведена в 1900 році як місце розташування Королівської школи машинобудування (нім. Königliche Maschinenbauschule).
Структура
Станом на 6 серпня 2022 року:
* Кафедра теоретичної електротехніки та прикладної інформатики
** Центр техніки електромагнітних полів і високочастотної техніки
* Кафедра електричних машин і приводів
* Кафедра високих напруг та енергетики
* Кафедра автоматики та роботехніки
* Кафедра систем, сигналів та електроніки
* Кафедра обробки сигналів та мультимедійної техніки
* Кафедра телекомунікації та фотоніки
Керівництво
Станом на 6 серпня 2022 року:
* Декан: д-р габ. інж. Кшиштоф Окарма, проф. ЗТУ
* Заступник декана з організаційної роботи та розвитку: д-р габ. інж. Павел Дворак, проф. ЗТУ
* Заступник декана зі студентської та навчальної роботи: д-р габ. інж. Марцін Зіулковський, проф. ЗТУ
* Заступник декана зі студентської та навчальної роботи: д-р габ. інж. Пйотр Папліцький, проф. ЗТУ
Напрями
Станом на 6 серпня 2022 року:
* автоматика та робототехніка
* електротехніка
* інформаційно-комунікаційні технології
Примітки
Посилання
* Офіційна сторінка факультету |
050723453ddfb82d247240499ed5bd4e4c2384fa | Палац князя Олексія
Палац князя Олексія (також Палац правителів князівства Феодоро) — усталена в історичній науці назва руїн будівлі на Мангупі, яку прийнято вважати резиденцією правителів Феодоро. Розташовувався в центральній частині плато, за 120 метрів на південний схід від Великої базиліки. В ансамблі комплексу фортеці та печерного міста «Мангуп-Кале» Палац правителів князівства Феодоро оголошений пам'яткою культурної спадщини України національного значення. Археологічні розкопки, які планомірно ведуть на пам'ятнику з 2006 року, ще далекі від завершення.
Опис
Палац, в архітектурно-планувальному виконанні, як укріплена резиденція світського феодала, був складним багатофункціональним комплексом. Дослідники в різний час по-різному реконструювали його зовнішній вигляд. А. Якобсон вважав палац у формі асиметричної в плані будівлі — складний ансамбль з приблизно десятка пов'язаних один з одним приміщень, розташованих за північ-південь, Є. Суров, за результатами розкопок 1968 року вважав будову суворо симетричною, як двоповерхову прямокутну будівлю зі зверненим на південь головним фасадом. А. Герцен, за результатами багаторічних робіт Мангупської експедиції, пропонує своє бачення палацу, підтримуване багатьма істориками. Сучасна реконструкція спирається на ідеї Якобсон і більш ранні, Лепера, розвиваючи їх у світлі останніх досліджень і передбачає складний комплекс будівель, іноді різночасних, різної поверховості (від одного до трьох у кутових вежах), з внутрішнім парадним двором та колонами двоповерхової галереї перед.
Історія
Сліди житлової та господарської забудови на місці палацу датуються з ранньовізантійського часу (VI—VII століття) і місце було заселене у всі періоди життя городища. За висновками Олександра Герцена палац побудований на місці і, частково, з матеріалу руїн резиденції візантійського намісника часів Юстиніана I VI—VII століття. Від стародавньої будівлі використано кам'яні блоки та численні архітектурні деталі (зокрема, декоративні деталі з проконесського мармуру з острова Мармара, що постачався до Криму за часів ранньої Візантійської імперії). Від візантійських будівель збереглися нижні частини кладок, які на час будівництва палацу вже були приховані землею.
У XIV столітті на місці палацу, поза стінами цитаделі, розташовувалася група садиб, одна з яких, виділяючись розмірами, могла бути резиденцією першої особи міста. Усі садиби загинули у пожежі кінця того ж століття. У «поемі ієромонаха Матвія», котрий відвідав Мангуп у 1390-х роках, на думку А. Герцена, палац не згадується — можливо, перший палац нічим, від інших будівель, не виділявся і мандрівник не звернув на нього увагу. У науково-популярній книзі «Княжество Феодоро та його князі» стверджується, що Матвій миттю згадує побачені ним «чудові кам'яні палати», з «портиками та колонами».
Час будівництва храму, на думку істориків, відомий з грецького напису на притолоці дверей, що говорить
У перекладі В. Латишева текст виглядає так:''Побудовано цей храм з благословенною фортецею, яка нині видно, за днів пана Олексія, господаря міста Феодоро та помор'я і ктитора храму святих славних, боговенчанних, великих царів, рівноапостольних Костянтина та Олени, ·· жовтня, в шостий індикт, 6936 року.Деякі будівлі вчені належать до часу князя Ісаака (1465—1474). Після падіння Мангупа в 1475 палац був повністю зруйнований, «щоб нічого не нагадувало про мангупських князів»''.
Вивчення
Пам'ятник відомий лише з археологічних досліджень, оскільки, на відміну інших пам'яток городища, не згадується мандрівниками і істориками. Палац «знайшов» у 1912 році Р. Лепер, який почав розкопки земляного пагорба в центральній частині Мангупського плато. Протягом двох наступних сезонів вчений відкрив контури великих архітектурних об'єктів — центральну частину палацового комплексу. А. Якобсон, за дослідженнями 1938 року, виділяв три етапи життя палацу: перший історик датував у широких межах XIV століттям, який закінчився наприкінці того ж століття пожежею та руйнуванням. Другий — реконструкція (або нове будівництво в правління князя Олексія до 1470-х років і третій закінчувався падінням Мангупа в 1475 році. У 1968 році розкопки пам'ятника проводив Є. Суров, з 2006 постійні дослідження веде Мангупська археологічна експедиція.
Примітки |
3d98cc6402a025f4efe8e985a52ebd1cbbf9c3b4 | Selenetherium
Selenetherium — вимерлий рід слонових. Єдиний описаний вид: Selenetherium kolleensis знайдений у Чаді.
Примітки |
01ab33d6d67b30734cee87baa2d28b1ad1cb9a3e | Stegodontidae
Stegodontidae — вимерла родина хоботних з Африки та Азії (з єдиною появою в Європі) з міоцену (15.97 Ma) до пізнього плейстоцену, деякі дослідження припускають, що деякі з них дожили до голоцену в Китаї аж до 4.1 ka, хоча це питання спірне. Він містить два роди: більш ранній Stegolophodon, відомий з раннього міоцену в Азії, і пізніший Stegodon, від пізнього міоцену до пізнього плейстоцену в Африці та Азії (з єдиним випадком у Греції), який походить від першого. Група відома своїми пластинчастими лофами на зубах, які схожі на зуби слонів і відрізняються від зубів інших вимерлих хоботних, таких як гомфотери та мастодонти. Однак ця схожість із сучасними слонами, можливо, виникла конвергентно.
Таксономія
Stegodontidae назвав Осборн (1918). Це було призначено Mammutoidea Керроллом (1988); до Elephantoidea Ламберта та Шошані (1998); і до Elephantoidea Shoshani et al. (2006). Він містить 2 вимерлі роди слоноподібних:
Як і у всіх хоботних, позиція клади невизначена: деякі автори вважають її дочірньою кладою Elephantidae, тоді як інші вважають Stegodontidae сестринською кладою Elephantidae.
Примітки |
652e6e6b2d838f21b19742772a0dfed1cef97c4e | Пулау-Текукор
Острів Текукор
Пулау Текукор (або острів горлиці) — один із південних островів Сінгапуру. Острів також був відомий як Пулау Пеньябонг. Це також місце колишнього сховища боєприпасів. Були пропозиції перетворити острів на житловий район, курорт або екопарк (Мавпячий острів).
Посилання
* Мавпячий острів |
dc19950c5069d897d8b678b331ec4b67abacfa0b | Малдер і Скаллі зустрічають дволикого монстра (Цілком таємно)
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Малдер і Скаллі зустрічають дволикого монстра |
630feb962ab5af56b60b840cc58e932a275d66b1 | Progomphotherium
Progomphotherium — вимерлий рід великих травоїдних ссавців, близьких до слонів; викопні рештки знайдені в Намібії й Уганді.
Примітки |
16e521fb8e9ec6229fc727b18eb77fbe41f71332 | Konobelodon
Реставрація K. britti
Konobelodon — рід амебелодонтів з Південної Європи, Китаю та Північної Америки.
Таксономія
Konobelodon спочатку був створений як підрід Amebelodon, а згодом був піднесений до повного родового рангу в 2014 році при повторній оцінці "Mastodon" atticus. У Amebelodontinae Konobelodon тісно пов'язаний з Platybelodon і Torynobelodon.
Примітки |
03f01f7e4f30becf9a12716be2a5a0ecb263c598 | Aphanobelodon
Aphanobelodon — вимерлий рід хоботних родини Amebelodontidae.
Таксономія
Голотип — це повний череп дорослої самки, а паратипи включають останки ще однієї дорослої самки, дорослого самця, чотирьох недорослих особин і трьох телят. Це один з небагатьох видів хоботних, у яких відсутні верхні бивні, риса, яка раніше вважалася унікальною. Родова назва походить від aphano, що означає невидимий, і belodon, що означає передній зуб. Конкретна назва типового виду — на честь Ронг Чжао, який виявив і розкопав зразки.
Примітки |