id
stringlengths 40
40
| text
stringlengths 29
1.96M
|
|---|---|
121bd8237de09cbe9a3d0c63184e75ee2dce5dd5 | Яниця
Александра Великого у Яниці
Яниця (, , ) — місто в Греції, у , периферія Центральна Македонія. Розташоване на відстані 40 км від міста Салоніки. У безпосередній близькості від Яниці знаходиться столиця Македонського царства доби Александра Македонського — місто Пелла.
Історія
Хоча є свідчення про існування ще у довізантійську добу значного поселення на території сучасного міста, відомою Яниця стає лише після її офіційного заснування славетним османським полководцем близько 1372 року, якому вдалось завоювати усю Македонію та пізніше Албанію. Швидко Яниця стала важливим культурним центром Османської імперії і зберігала цей статус впродовж 15—16 століть.
На початку 20 століття Яниця опинилась у вирі боротьби між болгарсько-македонськими та греко-македонськими партизанами впродовж так званої Боротьби за Македонію. До 1912 року, коли Яниця була приєднана до Греції, місто зберігало свій суто турецький характер. Родина Евреноса із нащадками продовжувала мешкати у великій садибі в центрі міста, допоки грецька армія не відвоювала місто в ході Яницької битви під час Першої Балканської війни. Тоді ж більша частина міста була майже вщент зруйнована пожежею.
Економіка
Яниця знаходиться у сільському регіоні. Осушення озера Яниця зробило родючими ґрунти, що призвело до зростання населення в регіоні.
Розваги
У центром суспільного життя міста є центральна пішохідна вулиця, на якій є багато ресторанів, кафетеріїв і барів.
Річка Лудіас
За 7 км (4,3 милі) на південь від центру знаходиться річка Лудіас, на якій є вітрильний центр. Морський клуб Яниця навчає веслування на байдарках і каное.
Персоналії
* Евренос — османський полководець.
* Георгіос Йотас — герой Боротьби за Македонію.
* Апостол Петков — болгарський революціонер.
* Елісавет Містакіду — олімпійська срібна призерка з тхеквондо 2004 в в Афінах.
Примітки
Посилання
* Офіційна сторінка муніципалітету |
05d2386a340ba95c0dcee47dad3fc789badecf34 | Фуегуїно
Фуеґуїно () або Кук () — вулкан на острові Кук у чилійській частині архіпелагу Вогняна Земля, що являє собою кластер лавових куполів і пірокластичних конусів. Цей вулканічний комплекс розташований на південь від розлому Маґальянес-Фаґнан на плиті Скотія.
Примітки
Посилання
* |
5516f84a54ab7021ee403ebca8106a039c648fe9 | П'єса (значення)
* П'єса — драматичний твір, призначений для вистави.
заст. Невеликий літературний твір, звичайно віршований.
* '''П'єса''' — невеликий сольний або ансамблевий завершений музичний твір.
Примітки |
0f2a927f0588d4d1fa9ca44ef4b5af9ff6408e1f | Альфонсо Марія де Ліґуорі
Альфо́нсо Марія де Ліґуо́рі, (; , Маріанелла — , Пагані) — італійський католицький єпископ, духовний письменник, теолог і засновник релігійного ордену Редемптористів. Канонізований в 1839 папою Григорієм XVI і визнаний Учителем Церкви.
Коротка біографія
Альфонсо Марія де Лігуорі народився 27 вересня 1696 року в містечку Маріанеллі неподалік Неаполя (Італія) в родині командора королівського флоту. Як найстарший син, був спадкоємцем маєтку, тому батьки ним особливо опікувалися. Був першою дитиною доволі великої аристократичної родини.
У домі Ліґуорі початкове виховання дітей провадила мати. Щоранку всіх благословляла і веліла звертатися до Бога в молитві, щовечора збирала навколо себе і вчила головних засад віри. Щотижня водила їх до церкви, де вони сповідалися та приступали до причастя.
У 12-літньому віці здобув середню освіту, в 16 років здобув подвійний докторат із церковного та світського права, у 18-річному віці став практикуючим адвокатом — одним з найвідоміших у Неаполі. Завдяки своєму розуму, красномовству й шляхетності вигравав складні судові справи — за 8 років не програв жодної.
Взявся за майнову справу між двома графами, де йшлося про великі гроші. Через корумпованість суду програв справу. Несподівано для навколишніх припинив кар'єру.
Розчарувавшись у всій правовій системі, змінив спосіб життя — присвятив його проповідуванню Слова Божого. Після тієї події написав:
29 серпня 1723 року сталося дивне: Альфонсо побачив раптово дивне світло, все затремтіло, а в серці почув виразний голос: «Покинь світ і віддайся Мені!» А коли виходив з лікарні, де постійно відвідував бідних хворих людей, почув знову: «Покинь світ і віддайся Мені!». — «Мій Боже, — сказав з плачем, — так довго я опирався Твоїй ласці. Тепер зі мною вчини все, що хочеш».
Отримавши свячення 1726 року, вирішив присвятити своє служіння передусім низам неапольського суспільства — людям, які опинилися на узбіччі як соціального, так і церковного життя. Саме задля них він організував так звані «вечірні каплиці». У 1732 році Альфонсо залучив до євангелізації найбільш занедбаних людей групу священиків, а 9 листопада 1732 року заснував громаду Редемптористів («redemptio» — визволення, відкуплення). Девізом його громади стали слова, взяті з 129-го псалма: «Велике у Нього Відкуплення».
Також був поетом, музикантом, архітектором, живописцем, автором понад 100 книжок. Його твори значною мірою формували тогочасне релігійне мислення.
Примітки
Джерела
* Святий Альфонсо — засновник редемптористів |
5d7b793325afb8c09eb88216398fa501772eceae | Тіп (тайфун)
Тайфун Тіп (міжнародний код: 7920, код JTWC: 23W) — тропічний циклон 1979 року. Найбільший за розміром та найсильніший за всю історію спостережень. Це був 19-й тропічний циклон і 12-й тайфун тихоокеанського сезону тайфунів 1979 року, що сформувався з депресії у мусонній області низького тиску 4 жовтня біля мікронезійського штату Понпеї. Спочатку розвиток Тіпа стримував тропічний шторм, який перебував на північний схід від нього, проте коли цей шторм зсунувся на північ, Тіп отримав можливість посилення. Досягши Гуаму, циклон почав швидко набирати силу, і 12 жовтня досяг максимальних вітрів (85 м/с постійно протягом однієї хвилини) і рекордно низького тиску на рівні моря (870 мбар або 653 мм рт. ст). На той час він також досяг . Після цього тайфун частково втратив силу й продовжив рух на північний захід під дією зони низького тиску в тому районі. 19 жовтня тайфун вийшов на сушу в південній Японії та перетворився на позатропічний циклон.
ВПС США здійснили 60 польотів в ураган, що робить Тіп одним з найкраще вивчених тропічних циклонів. Опади призвели до загибелі 55 осіб, у результаті шторму на морі пропало безвісти або загинуло 44 особи. Попри значну шкоду, завдану циклоном, назву Тіп не було виключено зі переліку назв, що призначаються новим циклонам, і пізніше вона вживалася 1983, 1986 й 1989 року.
Див. також
* Патрісія (ураган)
* Хагібіс (тайфун)
* Факсай (тайфун)
Примітки
Тіп |
0d47a53d007d3b075ea0fb7058afdf1c3d6d40aa | Хвороба руху
Хвороба руху, кінетоз (з грецької kinesis — рух, англійською мовою — Motion sickness), хвороба заколисування, хвороба захитування в транспорті, хвороба мандрівників — хворобливий стан, що виникає через різницю між фактичним і очікуваним рухом. Причиною заколисування є реальний або уявний рух. Комплекс симптомів виникає або може виникати під час повітряних перельотів, захитуванні на морі, при їзді в автомобілі або залізничному транспорті, автомобілем, подорожі космосом або симульованою реальністю. Залежно від причини її також можна назвати морською хворобою, повітряною хворобою, симуляційною хворобою (наприклад, хворобою 3D), хворобою подорожей, космічною хворобою руху, синдромом космічної адаптації.
Лікування може включати поведінкові заходи або ліки. Поведінкові заходи включають утримання голови нерухомо та зосередження уваги на горизонті. Корисні три типи ліків: антимускаринові, такі як скополамін, антигістамінні Н1, такі як дименгідринат, і амфетамінні, такі як дексамфетамін. Однак побічні ефекти можуть обмежити використання ліків. Ряд ліків, що застосовуються при нудоті, наприклад ондансетрон, не ефективні при заколисуванні.
Майже всі люди страждають від достатнього руху, і більшість людей відчувають хворобу руху принаймні один раз у житті. Сприйнятливість, однак, є змінною, приблизно одна третина населення є високо сприйнятливою, тоді як більшість інших людей страждає в екстремальних умовах. Жінки легше поражаються хворобою, ніж чоловіки. За даними статистики у цивілізованих країнах світу кінетози спостерігаються в осіб працездатного віку у 30 % випадках, тобто у кожної 3-4 особи. Хвороба руху була описана принаймні з часів Гомера (бл. VIII ст. до н. е.).
==Ознаки та симптоми Симптоми зазвичай включають нудоту, блювання, холодний піт, головний біль, запаморочення, втома, втрату апетиту та підвищене слиновиділення. Іноді втома може тривати від годин до днів після епізоду заколисування, відомого як «синдром сопіту». Рідко можуть виникати важкі симптоми, такі як неможливість ходити, постійне блювання або соціальна ізоляція, тоді як рідкісні ускладнення можуть включати зневоднення, проблеми з електролітами або розрив нижньої частини стравоходу внаслідок сильного блювання.
ПричинаСтаном на 2021 рік природа кінетозів до кінця не вивчена. До причин виникнення кінетозів, які виникають від складних прискорень при різних видах руху, відносять невідповідність аферентації між зоровою, вестибулярною та іншими сомато-сенсорними системами.
Захворювання рідко викликається рухами з частотою вище 0,5 Гц; люди найбільш чутливі приблизно при 0,2-0,3 Гц, тобто повний період руху хвилі від трьох до п'яти секунд. Таким чином, ці частоти відповідають хвилеподібним рухам, наприклад, у бурхливому морі. Під час руху автомобілем мають місце викликання низькочастотних вібрацій всього тіла в різних напрямках (вертикально, латерально, у напрямку руху, а також обертання), цьому сприяють об'їзди та нерівності дороги.
Морська хворобаМорська хвороба захворювання, яке виникає в результаті монотонної коливальної дії. Проявляється відчуттям заколисування та нудотою, а в разі більш тяжкого перебігу й блюванням. Через те, що таке ураження спостерігали найперше при морських подорожах, вона й отримала таку назву. Але морська хвороба є лише одним з варіантів хвороби захитування (). На неї страждають не лише ті, що подорожують по морю, але й пасажири в автомобілях, потягах і літаках. Зазвичай люди відчувають тільки невеликий дискомфорт, але іноді хвороба проявляється й у тяжчій формі, повністю позбавляючи людину можливості займатися звичними справами. До захитування схильна майже половина дітей, подорожуючи на автомобілях і літаках, і майже усі пасажири, що опинилися на борту корабля в бурхливому морі.
Головну роль в розвитку морської хвороби грає вестибулярний апарат (півкруглі канали і отоліти), розташований у внутрішньому вусі. Він реагує на положення та рухи голови. Інформацію про положення тіла в просторі передають також пропріоцептори, розташовані в м'язах, сухожиллях і суглобах. Спільно з візуальними рецепторами вестибулярний апарат і пропріорецептори запам'ятовують зміни положення тіла і передають інформацію в мозок.
Клінічні прояви Основні прояви: погане самопочуття, запаморочення, нудота, блювання. При значній хитавиці морська хвороба з'являється у більшості людей, що вперше здійснюють поїздку по морю. Кількість людей, не схильних до захитування невелика (6—8 %). Лікувальні засоби малоефективні. До класичних симптомів морської хвороби належить неприємне відчуття в животі, блідість і холодний піт, нудота, блювання, запаморочення. Їжа в шлунку перетравлюється повільніше, і відчуття голоду не з'являється довше, ніж зазвичай.
Профілактика Якщо ви схильні до захитування в невеликому або помірному ступені, то можна понизити його симптоми за допомогою простих заходів:
* сідати на місця, де менше захитує — зазвичай це передні сидіння автівки, перші вагони потягу, середня частина судна, а в літаку — сидіння над крилами;
* якщо можливо, лягти на спину;
* дивитися на віддалені об'єкти або заплющити очі;
* не читати й не розглядати що-небудь в кабіні;
* намагайтеся якомога менше рухати головою.
Зазвичай неприємні відчуття припиняються впродовж 15 хвилин після зупинки. У мандрівників, яким доводиться повторно, через короткі проміжки часу, знову переживати захитування, симптоми стають менш вираженими.
Лікування Полегшити серйозні прояви морської хвороби допоможуть антигістамінні і антихолінергічні ліки. Усі препарати необхідно приймати щонайменше за 30-60 хвилин по початку поїздки, щоб вони встигли подіяти до того, як шлунок почне реагувати на захитування. Конкретний вибір ліків залежить від стану здоров'я мандрівника, вираження симптомів морській хворобі, тривалості подорожі, седативного ефекту окремих препаратів і особистих переваг.
Іноді пацієнтам, що страждають від морської хвороби, можуть допомогти і нефармакологічні засоби, хоча їх ефективність не завжди підтверджена науковими даними. Як і при вагітності, нудоту і блювоту іноді допомагає полегшити імбир, а також стимуляція біологічно активної точки на внутрішній стороні зап'ястя (приблизно на 5 см нижче основи кисті між двома сухожиллями м'язів). У будь-якому разі застосування таких засобів не дасть побічних ефектів.
Повітроплавна хворобаПовітряна хвороба, аеронавігаційна хвороба, повітроплавна хвороба — це різновид наземної хвороби руху, викликаної певними відчуттями від подорожі повітрям. Це хворобливий стан, який виникає в авіації, і відноситься до патологічних симптомів, які відчувають члени екіпажу та пасажири в особливому середовищі всередині літака. Особливо ймовірно, що це станеться під час тривалої посадки в літак. Хвороба також відома як хвороба літака або висотна хвороба. Специфічні симптоми включають головний біль, запаморочення, нудоту, млявість, втрату пам'яті, задишку, середній отит, заколисування, здуття живота (гази). Авіакомпанії встановлюють біля сидінь мішки для блювоти.
Хвороба віртуальної реальностіЗаколисування через віртуальну реальність дуже схоже на симуляційну хворобу та заколисування через фільми. У віртуальній реальності ефект посилюється, оскільки всі зовнішні орієнтири заблоковані для зору, змодельовані зображення є тривимірними, а в деяких випадках — стереозвуком, який також може створювати відчуття руху. Показники вестибулярного апарату та органів чуттів відрізняються, оскільки людина бачить рух, але тіло залишається у спокої, і мозок сприймає візуальну інформацію як галюцинацію, яку можливо відчувати при отруєнні, і виникає нудота. Такі ж подібні відчуття існують при створенні ефекту перебування в морі. Ефект морської хвороби дуже схожий з реальними відчуттями, звикання до цього може навіть допомогти майбутнім судноводіям у подальшій роботі. Вплив обертальних рухів у віртуальному середовищі може спричинити значне посилення нудоти та інших симптомів заколисування.
Рух, який можна побачити й відчутиПід час руху всередині обертової системи відліку, наприклад у центрифузі або середовищі, де гравітація імітується відцентровою силою, ефект Коріоліса викликає відчуття руху у вестибулярній системі, яке не відповідає рухові, який спостерігається.
ДіагнозДіагноз ставиться на основі симптомів. Інші стани, які можуть проявлятися подібним чином, включають вестибулярні розлади, такі як доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення, вестибулярна мігрень (запаморочення, пов'язане з мігренню), та інсульт.
ЛікуванняЛікування може включати поведінкові заходи або ліки.
Поведінкові заходиПоведінкові заходи для зменшення заколисування включають утримання голови нерухомо та лежання на спині. Фокусування на горизонті також може бути корисним. Слухання музики, уважне дихання, бути водієм і не читати під час руху — це інші техніки.
Звикання є найефективнішою технікою, але вимагає значного часу. Звикання часто використовується військовими для пілотів. Щоб зберегти ефективність, ці прийоми необхідно виконувати принаймні щотижня.
Комп'ютерний пристрій із прозорим дисплеєм, який носиться на голові, можна використовувати для пом'якшення наслідків заколисування (і просторової дезорієнтації), якщо на ньому відображаються візуальні індикатори положення голови користувача. Такий пристрій функціонує, забезпечуючи користувача цифровими опорними лініями в полі зору, які вказують положення горизонту відносно голови користувача. Це досягається шляхом поєднання показань акселерометрів і гіроскопів, встановлених у пристрої. Ця технологія реалізована як в автономних пристроях, так і в Google Glass. так і в Google Glass. Одним із багатообіцяючих методів лікування є носіння РК-окулярів, які створюють астробоскопічне бачення 4 Гц із затримкою 10 мілісекунд.
ЛікиКорисні три типи ліків: антимускаринові, такі як скополамін, антигістамінні Н1, такі як дименгідринат, і амфетамінні, такі як дексамфетамін. Однак побічні ефекти можуть обмежити використання ліків. Ряд ліків, що застосовуються при нудоті, наприклад ондансетрон, не ефективні при заколисуванні.
Скополамін — найефективніший препарат. Докази найкращі, коли ці ліки використовуються в профілактичних цілях. Він доступний у вигляді пластиру для шкіри. Побічні ефекти можуть включати розмитість зору.
Інші ефективні антигістамінні препарати першого покоління включають меклізин, прометазин, циклізин і циннаризин. Під час вагітності меклізин і дименгідринат зазвичай вважаються безпечними. Побічні ефекти включають сонливість. Антигістамінні препарати другого покоління не були визнані корисними.
Декстроамфетамін можна використовувати разом з антигістамінними або антимускариновими засобами. Проблеми включають потенціал до їх звикання.
Ті, хто займається діяльністю з високим ризиком, такими як, наприклад, підводним плаванням, повинні оцінити ризики та переваги ліків.
Альтернативна медицинаАльтернативні методи лікування включають акупунктуру та імбир, хоча їхня ефективність проти заколисування різна. Схоже, що запахи не мають значного впливу на рівень заколисування.
ЕпідеміологіяПриблизно одна третина людей дуже сприйнятлива до заколисування, а більшість решти хворіє заколисуванням в екстремальних умовах. Близько 80% населення вразливі до випадків заколисування середнього та сильного ступеня. Рівень космічної морської хвороби, за оцінками, становить від сорока до вісімдесяти відсотків тих, хто потрапляє на невагому орбіту. Кілька факторів впливають на сприйнятливість до заколисування, включаючи депривацію сну та кубічні метри, виділені кожному космічному мандрівнику. Дослідження показують, що жінки страждають частіше, ніж чоловіки, і що ризик зменшується з віком. Існують певні докази того, що люди азіатського походження можуть розвивати хворобу руху частіше, ніж люди європейського походження, і існують ситуаційні та поведінкові фактори, наприклад, чи має пасажир вид на дорогу попереду, а також дієта та харчова поведінка.
Див.такожСиндром дебаркменту — синдром висадки, зазвичай після круїзу або іншого досвіду руху.
Примітки Джерела ==
* MedlinePlus Motion Sickness
* Brainard A, Gresham C (2014). «Prevention and treatment of motion sickness». Am Fam Physician 90 (1): 41-6.
* Gary P. Barnas Motion Sickness Prevention and Treatment Article Updated: 2005-01-24
* Gahlinger PM (2000). «A comparison of motion sickness remedies in severe sea conditions». Wilderness Environ Med 11 (2): 136-7. |
096b6d6ec00cbe0a42b6a16a3fef10432544043d | Жан-Батіст-Каміль Коро
Жан-Батіст-Каміль Коро (; 16 липня 1796, Париж — 22 лютого 1875, Париж) — французький живописець, один із засновників французького реалістичного пейзажу XIX століття. В 1822—1824 навчався в А. Мішаллона та В. Бертена, в 1825—1828, 1834 й 1843 бував в Італії. Коро працював з натури, що зближує його з барбізонською школою. Каміль Коро відомий також як майстер малюнка й офорта.
Вибрані твори
* «Вид Колізею» (1826, Лувр)
* «Гомер і пастухи» (1845, Музей в Сен-Ло)
* «Спогад про Мортефонтен» (1864, Лувр)
* «Порив вітру» (1865—70, Музей образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна, Москва)
* «Жінка з перлиною» (1868—70, Лувр)
* «Вершник у лісі» (Зібрання (колекція) образотворчого мистецтва Градобанку)
* «Літній день» (Зібрання (колекція) образотворчого мистецтва Градобанку)
Галерея
Див. також
* Реалізм
* Адольф-Фелікс Кальс
* 6672 Коро — астероїд, названий на честь художника.
Примітки
Джерела
*
Посилання |
11bd6243ccd64c3b36fea641084c7f7af304360e | Конгсея
Конгсейя () — один з безлюдних островів, який відноситься до Землі Короля Карла архіпелагу Шпіцберген, що належить Норвегії.
Географія
Розташований приблизно за 260 км на північний схід від Лонг'їра і приблизно за 80 км на південь від Північно-Східної Землі. Є найбільшим з групи островів, що належать до Землі короля Карла. Площа становить 191 км². Максимальна висота над рівнем моря становить близько 320 м.
Рослинний світ острова бідний.
Значення
Острів Конгсейа, поряд з островом Врангеля (Росія) і мисом Черчілля (Канада), є ключовим місцем проживання для білого ведмедя у світовому масштабі. Нині — природний заповідник.
Див. також
* Шпіцберген |
09cee66b23159b3c855d52a0a9d8e248b0ab6d51 | Обіхіро (аеропорт)
Аеропорт Обіхіро (, обіхіро куко; ) — особливий регіональний вузловий аеропорт в Японії, розташований в місті Обіхіро префектури Хоккайдо. Розпочав роботу з 1981 року. Спеціалізується на внутрішніх авіаперевезеннях. Будівля аеропорту спроєктована японським архітектором Курокавою Кісьо. Інші назви — аеропорт Токаті-Обіхіро.
Джерела та література
Посилання
* Офіційна сторінка Аеропорту Обіхіро |
111dd6d1a1cebd0b35d92cd41f8520f50b0357c1 | Усу (повіт)
Пові́т У́су (, ) — повіт в Японії, в окрузі Ібурі префектури Хоккайдо.
Джерела та література |
31b576f4c97ba545c97de21bf3be0f3f76096518 | Адміністративний поділ Македонії (значення)
* Адміністративний поділ Північної Македонії
* Адміністративний поділ Егейської Македонії |
114921943fd1475ae325f260dbd3b06991dd920c | Південносандвічів жолоб
Південно-Сандвічева острівна дуга.
Південно-Сандвичів жолоб
Півде́нно-Са́ндвічів жо́лоб — глибоководний дугоподібний жолоб у південній частині Атлантичного океану (часто відносять до Південного океану). Простягається із зовнішнього боку Південно-Сандвічевої острівної дуги приблизно на 1200 км. Максимальна глибина 8266 м.
Має V-подібну форму: ширина в межах ізобати 6 тис. м — до 100 км, на дні — кілька км.
Утворена через субдукцію Південноамериканської плити під Сандвічеву плиту. Гора Белінда на Монтег'ю-Айленд є активним вулканом .
==Див. також* Западина Метеор
Джерела * Structural evolution of the Scotia Sea floor during paleogene-quaternary period (West Antarctic)
* South Sandwich Islands, southern Atlantic Ocean
* First recorded eruption of Mount Belinda volcano (Montagu Island), South Sandwich Islands (PDF)
Посилання ==
* |
07007fd18b4f8786eee5a285dcab2871b4dd9e1c | Вулиця Покровська (Кременчук)
Ву́лиця Покровська — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 800 метрів.
Розташування
Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається приблизно з 40-50 метрів від залізничної колії і прямує на північний-захід, де входить у вул. Соборна.
Проходить крізь такі вулиці (з початку вулиці до кінця):
* Миколаївська
* Театральна
* Першотравнева
* пров. Челюскінців
Опис
Вулиця є однією з центральних у місті.
Будівлі та об'єкти
На вулиці розташовані такі об'єкти: автостанція, ЗОШ № 14 (буд. № 14), футбольний стадіон «Кредмаш» (буд. № 20).
Примітки |
059bbb2c23ac5a973afd79f468390e97355f8fe7 | Битва під Мюльбергом (1547)
Битва під Мюльбергом — У битві під Мюльбергом армія імператора Карла V розбила 24 квітня 1547 року війська Шмалькальденського союзу. Один з предводителів союзу саксонський курфюрст Іоганн-Фрідріх потрапив у полон. З перемогою в битві Шмалькальденська війна була виграна імператором.
Хід битви
Тіціан, «Портрет Йоганна Фрідріха Саксонського», бл. 1550. Музей історії мистецтв, Відень. За свідченнями істориків головнокомандувач військами союзу був настільки важким, що не кожен кінь міг його нести й він часто був змушений пересуватись у візку, командуючи військами
Протестантські війська числом 7000 солдат під командуванням курфюрста Іоганна-Фрідріха Саксонського застали зненацька у своєму польовому таборі поблизу Мюльберга. Вони знаходились на північ від Ельби на марші від Майсена через Мюльберг і Торгау до Віттенберга. Вранці 24 квітня вони готувались продовжити рух в напрямку Віттенберга. Лише декілька вартових й гарматних розрахунків захищали табір з боку Ельби, не очікуючи форсування річки імператорськими військами.
Карл виїхав пізно вночі зі своїм братом та Морицом Саксонським до річки, щоб обстежити берег на предмет можливої переправи. Ельба мала в цьому місці ширину в 300 кроків, а протилежний берег був значно вищим за той, де знаходився Карл зі свитою. Тим часом герцог Альба, що помчав вперед, повернувся з молодим селянином, який із помсти курфюрсту Іоганну-Фрідріху, який забрав у нього двох коней, обіцяв вказати іспанській армії на брід, де могла б пройти кавалерія. Мориць пообіцяв йому за цю послугу двох коней і сто крон на додаток.
Дочекавшись світанку, під прикриттям щільного туману, іспанці почали переправлятись на протилежний берег, але зустріли вогонь супротивника. Становище ускладнювалось тим, що стоячи у воді, вони практично не могли вести вогонь у відповідь. На вигук імператора про те, що було б чудово захопити човни, котрі стояли на ворожому березі, відгукнулось багато іспанців. Оволодівши човнами після короткої сутички із саксонцями вони переправили їх на свій берег, де негайно було споряджено загін для захоплення плацдарму для подальшого наступу. Одночасно через річку стали переправлятись вершники. Невдовзі із захоплених човнів було споруджено понтонний міст, яким на протилежний берег переправилась решта армії Карла V.
Була неділя, й курфюрст, який нічого не підозрював, з більшістю офіцерів брав участь у євангелічному богослужінні в одному з наметів. Марно йому намагались доповісти, що ворог переправився через Ельбу й розгортає бойові порядки, готуючись до битви. Лише після закінчення меси він вирушив назустріч іспанським військам.
Зав'язалась битва. Курфюрст, армія якого значно поступалась чисельністю 17.000 піхотинців й 10.000 вершників супротивника, сподівався дочекатись вечора й під пологом темряви відступити до укріплених міст Торгау або Віттенберга. Але протестантські війська були розгромлені армією Карла V до смеркання.
У невеликому лісі поблизу Фалькенберга іспанські та угорські гусари разом із неаполітанським важкими вершниками оточили курфюрста. Він захищався, бився сміливо, був поранений ударом шаблі в обличчя, взятий у полон і представ спочатку перед герцогом Альбою і, нарешті, перед імператором.
Наслідки битви
Поразка під Мюльбергом означала розгром Шмалькальденського союзу. Капітуляція у Віттенберзі 19 травня 1547 року поклала край Шмалькальденській війні. Іоганн-Фрідріх втратив титул курфюрста й більша частина його земель відійшла до союзника Карла V герцога Моріца Саксонського. Володіння Ернестинської лінії залишались тільки в Тюрінгії.
В мистецтві
«Імператор Карл V у битві під Мюльбергом».
Тиціан, 1548, Прадо
Битва під Мюльбергом увіковічена в одному з найвеличніших творів Тиціана — «кінному портреті Карла V». Карл, в обладунках, верхи на бойовому коні, прикрашеному чепраком й коштовною збруєю, постає єдиним переможцем на полі бою. У правій руці він тримає списа, захід сонця палає за його спиною, день підійшов до завершення, битву закінчено. Сама сцена бою відсутня на картині.
За зовнішньою простотою композиції приховується складна символіка, що представляє Карла з одного боку як лицаря-хрестоносця, з іншого ж як спадкоємця традицій Римської імперії. В композиції полотна проглядається вплив римської кінної статуї імператора Марка Аврелія.
Обладунки імператора, зображені на полотні, можна побачити у Королівській палаті зброї в Мадриді.
Література
* Geschichte der deutschen Höfe seit der Reformation, том 7, Автор: Carl Eduard Vehse
* Weltgeschichte, томи 7–8, Автори: Karl Friedrich Becker et al. |
27becddab3a1c1a9f1c3c4a2598e6d84433a0eaa | Таблитчаста огранка
Огранка таблитчаста і Огранка клинами.
Ограновування таблицею — один з видів огранювання дорогоцінних каменів.
Являє собою найпростіший вид ступінчастого ограновування з двома «сходинками» — верхньою і нижньою. Верхню частину каменю роблять дуже плоскою для збільшення майданчика — «таблички».
Застосовується для виготовлення перснів-печаток.
Див. також
* Ювелірна справа
Література
* |
023a1563d2513ac007eb11c39182c8a8d564bf9e | Івано-Франківське земляцтво в Києві
Громадська організація "Міжнародна організація «Івано-Франківське земляцтво» — об'єднує вихідців із Івано-Франківської області, які проживають в Києві. Заснована в 1998 році.
Мета
Головним завданням організації є сприяння популяризації досягнень Івано-Франківщини в різних галузях суспільного, економічного та духовно-культурного життя, ознайомлення громадськості столиці з історією та культурою Івано-Франківщини, її науковим та господарським потенціалом.
Члени
Організація налічує понад 1000 членів. Членами земляцтва можуть бути особи, пов'язані з Івано-Франківщиною як за походженням, так і за місцем народження чи тривалого проживання.
Діяльність
Земляцтво регулярно організовує у Києві мистецькі заходи, серед яких дійство «Писанкова Коломийщина», презентації окремих районів Івано-Франківщини, проведення в Українському домі свята карпатського вбрання, щорічне проводення Розколяди. Земляцтво також започаткувало проведення толок на території Національного музею архітектури і побуту в Пирогові.
Офіс Земляцтва: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 9, оф. 22.
Ключові особи
* Голова земляцтва — Струтинський Богдан Дмитрович, український театральний режисер, педагог та продюсер, громадський діяч, директор — художній керівник Київського національного академічного театру оперети, голова Національної спілки театральних діячів України. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України.
* Заступник Голови земляцтва — Гриджук Лариса Анатоліївна
* Заступник голови земляцтва — Говдяк Роман Михайлович
* Виконавчий директор — Ковтун Юлія Володимирівна
Раніше головою земляцтва був Гдичинський Богдан Петрович — Голова Спостережної Ради «Експрес-банку».
Див. також
* Земляцтва в Києві
Виноски
Посилання
*
Івано-Франківськ |
a8e749b27f968f4fa275315632414e6ca7e96e21 | Військова медаль
Військова медаль () — військова нагорода Французької Республіки, започаткована 1852 року.
Найвідоміші нагороджені
* Гандзюк Яків Григорович
* Вінстон Черчилль
* Деніель Дейлі
* Дуайт Ейзенхауер
* Франсуа Фабер
* Жан Габен
* Олаф V
* Джеймс Паттерсон
* Франклін Рузвельт
* Йосип Броз Тіто
* Славоросов Харитон Никандрович
Джерела |
0a1f207ecfaa36b95d948603b1a7d332be58960a | Безсоромні (телесеріал, США)
«Безсоромні» () — американський телесеріал, що виходить на каналі «Showtime» з 9 січня 2011. Серіал є адаптацією популярного британського серіалу. Дія серіалу розгортається в південній частині Чикаго і знімається по всьому місту, а також в Лос-Анджелесі. Зйомки в приміщенні проходили на студії Warner Brothers.
Сюжет
Серіал розповідає про неблагополучну сім'ю Френка Ґаллагера, батька-одинака, у якого шестеро дітей. У той час, як він проводить свої дні в алкогольному сп'янінні, його діти вчаться жити самостійно.
Персонажі
* Френк Ґаллагер — алкоголік, егоїст, брехун, дрібний шахрай. Остаточно спився після того, як втекла його дружина, Моніка. Постійно вплутується в неприємності. Незважаючи на алкоголізм, Френк веде досить активне сексуальне життя і використовує залишки своєї чоловічої привабливості для того, щоб отримати чергову халяву.
* Моніка Ґаллагер - вічно зникаюча мати сімейства, страждає на біполярний розлад - психічне захворювання різких змін настрою, наркоманка.
* Фіона Ґаллагер (23) — старша дочка Френка. Після втечі матері взяла на себе турботу про молодших братів і сестру, тому так і не довчилася в школі. Фіона працює офіціанткою і прибиральницею.
* Вероніка Фішер — близька подруга Фіони, живе по сусідству, працює медсестрою в будинку для літніх людей. Вероніка ставиться до Фіони дуже ніжно і щиро про неї піклується.
* Кев Болл — чоловік Вероніки. Працює барменом в закладі, де постійно зависає Френк. Щоб заробити, вирощує травку. Добрий, порядний, разом з Веронікою намагається допомагати сімейству Галлагерів.
* Філіп «Ліп» Ґаллагер (19) — старший з братів. Вундеркінд, володіє неймовірними здібностями до наук, особливо до математики та фізики.
* Йен Ґаллагер (18) — середній з братів. Коли старший брат знаходить у нього порножурнал з чоловіками, намагається з'ясувати чи не приховує брат щось. Не відразу, але все ж поступово усвідомлює і приймає, що його брат — гей, пізніше, ще декілька людей — Фіона, Френк, Моніка, Міккі, Менді, знають про це . Він не син Френка. Його друге ім'я Клейтон.
* Деббі Ґаллагер (Емма-Роуз Кінні ) (15) - одна з дітей Френка і Моніки, відрізняється від інших своїм яскравим світобаченням та сподіванням на краще.
* Карл Ґаллагер (14) - другий з наймолодших дітей. Має кримінальні задатки. Увесь час потрапляє в халепи. Любить зброю та найкраще спілкується з Френком.
* Ліам Ґаллагер (4) - наймолодший з дітей. Єдина темношкіра дитина сімейства, бо успадкувала ген бабусі Френка, що мала звязок зі джазовим музикантом. Всі діти його люблять.
* Стів (Джиммі, Джек) — хлопець Фіони. Довго і наполегливо доглядає за нею, намагаючись заслужити довіру. Заробляє на життя викраденням дорогих автомобілів. Приховує, що він з привілейованої сім'ї. В кінці першого сезону змушений виїхати з країни.
* Шейла Джексон - має агорафобію, мати Карен. Намагалась подолати свої страхи протягом довгого часу. Френк вирішив оселитись у Шейли, аби скористатись її гостинністю, пільгами та їжею. Згодом Шейла поборює свою фобію та виходить на вулицю.
* Карен Джексон - дочка Шейли, навчається з Ліпом. Егоїстка. Практикувала випадкові сексуальні звя'зки. Мала стосунки із Ліпом, але через свою самозакоханність вони були надскладними та не змогли розвинутись далі. Після того як батько осоромив її на балу Карен перефарбовується у чорний колір, набиває собі татуювання "Повія" та змушує Френка зайнятись з нею сексом при вебкамері.
* Менді Мілковіч - однокласниця Йена, з кримінальної сім'ї, намагалась звабити Йена, але отримала відмову, після чого вони стали хорошими друзями. Була зґвалтована своїм батьком у стані алкогольного сп'яніння. Після того як Ліп розійшовся з Карен, мала з ним щирі стосунки, робила все для того, щоб він отримав краще життя.
* Міккі Мілковіч - старший брат Менді, агресивний психопат, декілька разів затримувався за збройний напад. Має важкі стосунки з Йеном.
Посилання
* Офіційний сайт телесеріалу «Безсоромні»
* |
12c458d864367a1582c415583fbedf69b3a6199e | Аккеші (острів)
Мали́й о́стрів Акке́ші () або Мали́й о́стрів () — острів Японського архіпелагу. Належить містечку Аккеші, префектура Хоккайдо, Японія. Розташований біля входу до затоки Аккеші в Тихому океані. Площа — км². Протяжність берегової лінії — км. Населення — 13 осіб (2005). Води острова багаті на ламінарії. Заселяється лише у травні—листопаді, в період збирання ламінарій. В інші пори року — безлюдний. Сполучається чартерним човном із портом Аккеші. Рельєф острова рівнинний. На південному сході є невеликий пагорб. У підніжжя пагорба розташовані будинки рибалок.
Примітки
Джерела та література
Посилання
* Площа островів регіону Хоккайдо // Інститут географії Японії
* Подорожуймо островами Японії |
0254e5d74589eea231aa383357fd19bcaa10dc84 | Адміністративний устрій Чернівецького району (Вінницька область)
Адміністративний устрій Чернівецького району — адміністративно-територіальний поділ Чернівецького району Вінницької області на 1 селищну та на 13 сільських рад, які об'єднують 39 населених пунктів Адміністративний центр — смт Чернівці.
Список рад Чернівецького району
№
Назва
Центр
Населені пункти
Площакм²
Місцеза площею
Населення(2001), чол.
Місцеза населенням
1
Чернівецька селищна рада
смт Чернівці
смт Чернівціс. Йосипівка
2
Бабчинецька сільська рада
с. Бабчинці
с. Бабчинціс. Вазлуївкас. Гамулівкас. Майорщинас. Нове Життя
11,321
3293
3
Березівська сільська рада
с. Березівка
с. Березівкас. Лужок
4
Білянська сільська рада
с. Біляни
с. Біляни
41,37
1818
5
Борівська сільська рада
с. Борівка
с. Борівкас-ще Степокс-ще Трактове
6
Вило-Ярузька сільська рада
с. Вила-Ярузькі
с. Вила-Ярузькіс. Букатинка
7
Володієвецька сільська рада
с. Володіївці
с. Володіївціс. Пелинівкас-ще Ясне
8
Гонтівська сільська рада
с. Гонтівка
с. Гонтівкас. Вишневес. Камінськес. Котлубаївка
9
Лозівська сільська рада
с. Лозове
с. Лозовес. Косис. Скалопіль
10
Мазурівська сільська рада
с. Мазурівка
с. Мазурівкас. Абрамівська Долинас. Веснянес. Грабовецьс. Ромашкас-ще Скорячий Ярс-ще Туліїв
11
Моївська сільська рада
с. Моївка
с. Моївкас-ще Степне
12
Саїнська сільська рада
с. Саїнка
с. Саїнкас. Вівчарня
13
Сокільська сільська рада
с. Сокіл
с. Сокіл
8,3
1342
14
Шендерівська сільська рада
с. Шендерівка
с. Шендерівкас. Дубина
: Скорочення: м. — місто, с. — село, смт — селище міського типу, с-ще — селище
Див. також
* Чернівецький район
Примітки
* |
6b38f2cdeafed1c657d8394c0cbff4285bea9363 | Vox (компанія)
Під час концерту U2 видно підсилювач Vox AC30
Vox — виробник музичного обладнання, більш відомий виготовленням гітарного підсилювача Vox AC30, електричного органу the Vox, і ряду інноваційних, але комерційно невдалих електрогітар і бас-гітар. Саме їх використали The Beatles (підсилювачі і електричний орган). Заснована в Кенті, Англія компанія Vox з 1992 належить японскій фірмі Korg.
Valvetronix
Vox став одним з лідерів серед виробників моделюючих цифрових підсилювачів після випуску лінійки Valvetronix, що включає наступний ряд підсилювачів: AD15VT, AD30VT, AD50VT, АД100ВТ.
Посилання
* Сторінка про підсилювачі Vox
* Історія створення підсилювачів Vox
* Сайт про гітари Vox |
0436eec0448912b10b7ecab948a1c46afb90cbc8 | Орден Білого орла (Російська імперія)
Імпера́торський і Ца́рський о́рден Бі́лого Орла́ () — російський орден, що з'явився в 1831 році після прилучення польського ордена Білого Орла до нагородної системи Російської Імперії.
Історія
В 1831 році, після придушення польського повстання і позбавлення Польщі автономії, імператор Микола I долучив до російських всі польські ордена, в тому числі і орден Білого Орла. Серед перших нагороджених були генерали від кавалерії Іван Вітт і Петро Пален, які відзначилися у Польській кампанії.
Орден зайняв почесне місце в ієрархії російських орденів — з 1835 року він йшов за орденом св. Олександра Невського. Нагороджувалися ним особи не нижче IV класу. Відбулися зміни в знаку ордена, девіз помінявся на «За віру, царя і закон».
В 1855 році до знаків ордена, які вручалися за воєнні заслуги, додавалися по два навхрест лежачих мечі: зверху знака під короною, а на зірку — по центру.
В 1882 році почали вручати діамантові знаки до ордена.
В 1915 у заснована Медаль «За праці по відмінному виконанню загальної мобілізації 1914», єдина медаль, що використовувала стрічку ордена Білого Орла. Ця медаль вважається останньою медаллю Російської Імперії.
Тимчасовий уряд Росії зберіг орден Білого Орла, дещо змінивши його зовнішній вигляд. Замість корон над російським імператорським орлом з'явився бант зі стрічки синього кольору. На нагрудних зірках замість девізу, що нагадував про царя, помістили лаврове листя.
Скасований декретом ВЦВК у 1917 році.
Примітки
Посилання
* Орден Белого Орла, сайт «Награды Императорской России 1702—1917 роки»
** Фотографії кавалерів з орденом Белого Орла
* С. Шишков. Награды России. 1698—1917 роки — Т. 1.
* Польские по происхождению ордена
* The Order of the White Eagle, by Rafal Heydel-Mankoo, 2004
*
* |
0053b9e47d6d918c5bfb9ae5b6f4b4aec15b418b | Джордж, принц Уельський
Принц Джордж Уельський (Джордж Алекса́ндр Лу́ї; ; нар. ) — член британської королівської сім'ї, син принца Уельського Вільяма та його дружини, принцеси Уельської Кетрін, онук Чарльза (Карла) ІІІ, правнук королеви Єлизавети II; майбутній спадкоємець британського престолу. На момент народження займає третє місце у лінії спадкування престолу (після діда Чарльза ІІІ та батька Вільяма). Після смерті Єлизавети II, займає друге місце у лінії спадкування престолу.
Народження
Принц і герцогиня Кембриджська залишають лікарню зі своїм сином
Генерал-губернатора Австралії, Пітера Косгроува, в квітні 2014
Джордж зустрічається з президентом США Бараком Обамою, квітень 2016
Принц Джордж народився о 18 годині 24 хвилини за київським часом (о 16:24 — за місцевим) 22 липня 2013 року у госпіталі святої Марії в Лондоні. При народженні хлопчик важив 8 фунтів 6 унцій (3,8 кг). Команду медиків, які приймали пологи, очолював гінеколог Маркус Сетчелл. Він став першою дитиною у герцога і герцогині Кембриджських і третім в черзі на британський престол.
За повідомленнями британських ЗМІ, герцогиня Кембриджська Кетрін після пологів почувалася добре, вона провела ніч у лікарні. Принц Вільям сказав, що подружжя «не могло бути щасливішим». 23 липня Почесний артилерійський полк відзначив народження принца святковим салютом. Звістку про народження у герцога та герцогині сина привітав його дідусь принц Чарльз, прем'єр-міністр Великої Британії Девід Камерон та лідер опозиції Ед Мілібенд. У Великій Британії народження принца Джорджа було сприйняте з радістю, тисячі людей святкували цю подію біля Букінгемського палацу у Лондоні у ніч на 23 липня.
24 липня 2013 новонароджений отримав ім'я Джордж (повне ім'я — Джордж Александер Луї). Саме на це ім'я було зроблено найбільше ставок у букмекерських конторах. 20 серпня були опубліковані перші офіційні фото, зроблені у маєтку батьків герцогині. 23 жовтня 2013 року відбулося хрещення принца Джорджа в англіканській каплиці Сент-Джеймського палацу в Лондоні.
Особистість
За словами батька, принц Джордж дуже активний, за це він отримав у сім'ї прізвисько «маленький бандит».
Примітки |
08ec9fda81963edee50912b3a4f965342d2d14b9 | Yu-Gi-Oh! (карткова гра)
Yu-Gi-Oh! (Ю-Гі-О) — це колекційна карткова гра за мотивами однойменної манги Yu-Gi-Oh! компанії Konami. Вперше гру випустили в 1999 році в Японії. В Європі, Латинській Америці та Океанії гра випускалась з 2001 до 2008 американською компанією Upper Deck.
На сьогодні існує понад 6000 різних карт, кількість яких регулярно збільшується. Ціна деяких карт сягає 100 євро й більше. До 2006 року було продано понад 15,88 мільярдів карт. Завдяки цьому Konami ввійшла в книгу рекордів Гіннеса, як бестселер. У 2011 році було продано 25,1 мільярдів карт. На основі цієї гри було створено багато відео і браузерних ігор.
Примітки |
004637b92540325c9c7f2426c445130cc1fab8ac | Битва біля Хаджибею (1790)
Битва біля Хаджибею (Битва біля Тендри) — морська битва Російсько-турецької війни 1787—1792 років, яка відбулась 28-29 серпня (8-9 вересня) 1790 року між російською ескадрою під командуванням контр-адмірала Ф. Ф. Ушакова та турецькою під командуванням Хусейна-паші.
Хід битви
Російська ескадра (10 лінійних кораблів, 6 фрегатів, 1 бомбардирський корабель, 20 допоміжних суден, близько 830 гармат) під командуванням контр-адмірала Ф. Ф. Ушакова, прямуючи з Севастополя в Очаків, між Тендрою та Хаджибеєм помітила турецьку ескадру (14 лінійних кораблів, 8 фрегатів, 23 допоміжні судна, близько 1400 гармат) під командуванням капудан-паші Хусейна-паші, яка стояла на якорі.
Ушаков вирішив негайно атакувати противника, не перестроюючи ескадру з похідного порядку в бойовий. Захоплені зненацька, турецькі кораблі стали безладно відходити до гирла Дунаю.
Близько 15 години російські кораблі, наблизившись до противника на дистанцію картечного пострілу, рішуче атакували його. Не витримавши атаки, турецькі кораблі відступили та, користуючись перевагою у швидкості, близько 20 години зникли у темряві.
На світанку наступного дня російська ескадра знову атакувала турецьку ескадру, знищила 2 лінійних кораблі та 1 захопила у полон. Крім того, 29-30 серпня (9-10 вересня) в ході переслідування російська ескадра захопила 3 та знищила декілька малих суден.
Наслідки
Під час битви турки втратили понад 2 000 чоловік, в тому числі більше 700 полоненими. Російський флот втрат в кораблях не мав; загинув 21 чоловік, 25 були поранені.
Перемога в битві біля Тендри забезпечила панування російського флоту на Чорному морі в кампанії 1790 року.
Джерела
* Тендра // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 8. — 687 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.
Посилання
# Сражение у о. Тендра
# У мыса Тендра |
00d239f9bcfc6d23db7715d8b98b12b01bc2ffb0 | Хайян (тайфун)
Тайфун Хайян (міжнародна назва Haiyan, філіппінська назва Yolanda — Йоланда) — тропічний циклон, один з найсильніших за всю історію метеоспостережень. Пройшов через західну частину Тихого океану. Тайфуну присвоєна 5 категорія за шкалою ураганів Саффіра-Сімпсона. Це найсильніший тропічний циклон з точки зору швидкості вітру і однією з найглибших систем з низьким тиском в історії метеорологічних вимірювань — середня швидкість вітру досягає 312 км/год, пориви 376 км/год, а тиск впав до 895 гПа.
Розвиток подій
Щороку в сезон дощів з червня по грудень на Філіппінський архіпелаг обрушуються десятки тайфунів. «Йоланда», що пройшла через всю центральну частину Філіппін 6-7 листопада, стала 24-ю і найпотужнішою бурею в 2013 році.
Хайянь утворився 2 листопада 2013 на південний схід від Понпеї у Мікронезії. Супертайфун переміщувався на захід, і міцнів.
Шлях тайфуну
Анімоване інфрачервоне зображення тайфуну зі супутника під час піку
Перед наближенням стихійного лиха влада евакуювала з узбережжя Філіппін кілька тисяч людей, однак цього виявилося не досить: стихія завдала величезних руйнувань і центральним районам.
Тайфун пройшов через центр Філіппін, де призвів до катастрофічних руйнувань і жертв. Портове місто Таклобан майже повністю зруйноване, на вулицях лежать тіла загиблих. В Таклобані немає чистої води та електрики і дуже мало їжі. Десятки тисяч людей втратили дім. Провінція Лейте прийняла на себе основний удар стихії. Також сильно постраждав сусідній острів Самар, де кілька тисяч людей вважаються зниклими безвісти. Був втрачений зв'язок з багатьма районами, тому кількість жертв оцінити важко.
Більшість із жертв, за даними влади, потонули або загинули під уламками зруйнованих будівель. Там, де по Лейте пройшов тайфун, зруйновано до 80 відсотків всіх споруд і комунікацій.
Після проходження через архіпелаг ослаблений тайфун зі швидкістю близько 35 кілометрів на годину пішов у В'єтнам, Лаос і на південь Китаю. У В'єтнамі перед приходом стихії звели укріплення, щоб захистити будинки від руйнування, та евакуювали понад 100 тисяч мешканців узбережних районів.
Жертви та руйнування
Станом на 10 листопада 2013 повідомляється про 10 тисяч жертв тайфуну. Але президент Філіппін повідомив про необхідність уточнення кількості жертв.
На початку грудня, згідно зі зведенням національної Ради з управління в надзвичайних ситуаціях (National Disaster Risk Reduction and Management Council), число жертв найбільш згубного за всю історію Філіппін супертайфуна Хайянь зросла до 5,8 тисячі осіб, безвісти пропали майже 1,8 тисячі. Відповідно до зведення, поранення отримали понад 27 тисяч осіб. Від стихійного лиха тою чи іншою мірою постраждали понад 12,2 мільйона філіппінців. Майже 4 мільйони позбулися даху. В евакуаційних центрах розмістили сотні тисячі осіб. Супертайфун повністю знищив майже 600 тисяч будинків і пошкодив понад 610 тисяч.
Рятувальні операції
11 листопада президент Філіппін Бенігно Акіно оголосив про запровадження стану «національного лиха» після проходження супертайфуну. Становище «національного лиха» передбачає запровадження держрегулювання цін на предмети першої потреби, дозволяє вжити заходів боротьби зі спекуляцією ними і вивільнити надзвичайні фонди для надання допомоги.
Філіппінський міністр внутрішніх справ Мар Роксас зазначив, що ситуація вимагає від рятувальників безпрецедентних зусиль, адже деякі місця перетворилися на суцільний хаос — мішанину з бруду й уламків. Тисячі солдатів і співробітників благодійних організацій намагаються дістатися у віддалені райони країни.
Філіппінам допомагають американські морські і повітряні сили. США надали техніку для пошуку та порятунку постраждалих з повітря, середні і важкі вертольоти для евакуації, а також літаки для перевезень.
11 листопада міністерство оборони США відправило авіаносець «Джордж Вашингтон» до берегів Філіппін для участі в ліквідації наслідків тайфуну. Розміщені на борту авіаносця формування візьмуть участь у наданні гуманітарної та медичної допомоги Філіппінам. Всього на «Джорджа Вашингтоні» перебувають п'ять тисяч чоловік і більше 80 повітряних суден. До філіппінських острова авіаносець пішов у складі групи з п'яти кораблів, в яку крім нього увійдуть два крейсера, есмінець і транспортний корабель.
Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон відправив на допомогу Філіппінам есмінець «Дерінг» (HMS Daring) і військовий транспортний літак C-17. Уряд Італії оголосив про відправку на Філіппіни гуманітарної допомоги на півтора мільйона євро.
Виноски
Бібліографія
* Twoja Pogoda: Historyczny tajfun nad Filipinami
* Tropical Cyclone Information of TY 1330 (Haiyan) from the Japan Meteorological Agency
* Tropical Cyclone Information from the Joint Typhoon Warning Center |
0987e44ccb1e80a43048db3c9a2368d9876c1bdc | Парламентські вибори в Словаччині 2006
Парла́ментські ви́бори у Слова́ччині відбулися 17 червня 2006 року. На 150 місць Народної ради Словацької Республіки претендувала 21 партія. Вибори проходили за пропорційною системою.
Результати
* Курс — соціальна демократія 671 185 (29,14%)–50
* Словацька демократична і християнська унія — Демократична партія 422 815 (18,35%)–31
* Словацька національна партія 270 230 (11,73%)–20
* Партія угорської спільноти 269 111 (11,68%)–20
* Народна партія — Рух за демократичну Словаччину 202 540 (8,79%)–15
* Християнсько-демократичний рух 191 443 (8,31%)–14
* Комуністична партія Словаччини 89 418 (3,88%)
* Вільний форум 79 963 (3,47%)
Наслідки
За підсумками виборів лівоцентристська партія Курс — соціальна демократія, популістська Народна партія — Рух за демократичну Словаччину і націоналістична Словацька національна партія сформували правлячу коаліцію. Прем'єр-міністром країни став Роберт Фіцо.
Джерело
* Словаччина. Стомившись від реформ
Словаччині 2006 |
0e99b83bf4a5bde766f8d8f429d3c40b8b23108e | Дігомська битва (1567)
Дігомська битва була частиною кампанії, розпочатої Картлійським царем Симоном I, спрямованої на визволення столиці Тбілісі від персів 1567 року.
Передісторія
Після тривалого періоду хаосу та занепаду, Грузинське царство розпалося в 1490 на три незалежних царства: Картлі, Кахеті та Імереті. Окрім того, на кордонах грузинської держави з'явились два грізних противника: Сефевідська Персія та Османська імперія. Невдовзі турки завоювали всю Західну Грузію, натомість Картлі й Кахеті увійшли до сфери впливу Сефевідів. Це було закріплено миром в Амасьє 1555 року. Грузинські царі мали боротись самотужки проти мусульманських завойовників. У Тбілісі було поставлено постійний перський гарнізон.
У 1556 король Луарсаб I здобув перемогу при Гарісі, але загинув у тій битві, залишивши трон своєму сину Симону I. Останньому, як і його батьку, довелось боротись за престол зі своїм двоюрідним братом Дауд-ханом.
Битва
Симон I був натхнений перемогою при Гарісі й вирішив продовжити шлях до Тбілісі, столиці королівства, зайнятої Дауд-ханом.
1567 року війська Симона I просувались берегом Кури, в долині Дігомі, села, що розташовувалось неподалік від Тбілісі. Несподівано перські війська під проводом Дауд-хана здійснили вилазку проти грузинських військ з метою попередження (чи затримки) їхнього просування на Тбілісі. Втім Симону I на чолі власних військ удалось розгромити противника, втративши при цьому 2 000 воїнів. Дауд-хан відступив і зачинився за міськими стінами Тбілісі, натомість грузинське військо продовжувало звільняти Грузію від персів.
Наслідки
Внаслідок значних втрат у битві, а також через активність Дауд-хана, що зростала, грузинські війська не змогли продовжити облогу Тбілісі. Це, однак, було частково компенсовано новою перемогою при Самадло 1568 року. Ув'язнення 1569 року Симона I перськими військами тимчасово зупинило визвольний рух Картлі, залишивши за Дауд-ханом і Кизилбашами значну частину царства.
Джерела
* M. Brosset Jeune, Chronique géorgienne, Saint-Pétersbourg, 1839
* Гучуа, Сванідзе. Боротьба народу за незалежність у XVI столітті. Нариси з історії Грузії, том 4. Тб, 1973. |
02621fc40c2f406dd69e082c02dced70a7d99f39 | Список астероїдів (43201—43300)
(43201) 2000 AT69|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43202) 2000 AQ70|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43203) 2000 AV70|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43204) 2000 AA71|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43205) 2000 AV72|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43206) 2000 AJ78|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43207) 2000 AJ79|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43208) 2000 AW98|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43209) 2000 AP101|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43210) 2000 AS101|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43211) 2000 AR105|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43212) 2000 AL113|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43213) 2000 AC132|
3 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43214) 2000 AQ135|
4 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43215) 2000 AN138|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43216) 2000 AB139|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43217) 2000 AE139|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43218) 2000 AE143|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43219) 2000 AC150|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43220) 2000 AR150|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43221) 2000 AJ151|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43222) 2000 AG155|
3 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43223) 2000 AE162|
4 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
43224 Тоніпенса (Tonypensa)|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43225) 2000 AW165|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43226) 2000 AM166|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43227) 2000 AR166|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43228) 2000 AH169|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43229) 2000 AD174|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43230) 2000 AX175|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43231) 2000 AU177|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43232) 2000 AH178|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43233) 2000 AQ179|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43234) 2000 AN186|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43235) 2000 AX197|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43236) 2000 AB199|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43237) 2000 AB204|
6 січня 2000
Обсерваторія Ондржейов
Петер Кушнірак
(43238) 2000 AT233|
5 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43239) 2000 AK238|
6 січня 2000
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(43240) 2000 AP240|
7 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43241) 2000 AB244|
8 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43242) 2000 AK244|
8 січня 2000
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(43243) 2000 AB253|
7 січня 2000
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(43244) 2000 AR253|
7 січня 2000
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(43245) 2000 BB15|
31 січня 2000
Обсерваторія Оїдзумі
Такао Кобаяші
(43246) 2000 BB18|
30 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43247) 2000 BV25|
30 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43248) 2000 BD26|
29 січня 2000
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(43249) 2000 BQ29|
29 січня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43250) 2000 CG3|
2 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43251) 2000 CX4|
2 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43252) 2000 CB10|
2 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43253) 2000 CY18|
2 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43254) 2000 CE35|
2 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43255) 2000 CT62|
2 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43256) 2000 CF82|
4 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43257) 2000 CO87|
4 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43258) 2000 CH91|
6 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
43259 Wangzhenyi|
8 лютого 2000
Станція Сінлун
SCAP
(43260) 2000 CV116|
3 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43261) 2000 DF3|
27 лютого 2000
Обсерваторія Оїдзумі
Такао Кобаяші
(43262) 2000 DL4|
28 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43263) 2000 DM19|
29 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43264) 2000 DZ52|
29 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43265) 2000 DX54|
29 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43266) 2000 DZ83|
28 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43267) 2000 DL84|
28 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43268) 2000 DP93|
28 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43269) 2000 DO98|
29 лютого 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43270) 2000 ED9|
3 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43271) 2000 EQ13|
5 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43272) 2000 ED34|
5 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43273) 2000 EL41|
8 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43274) 2000 ER56|
8 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43275) 2000 ED95|
9 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43276) 2000 EE95|
9 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43277) 2000 EZ96|
10 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43278) 2000 ES109|
8 березня 2000
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(43279) 2000 EY112|
9 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43280) 2000 EY131|
11 березня 2000
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(43281) 2000 EL137|
7 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43282) 2000 EB140|
14 березня 2000
Каталінський огляд
Каталінський огляд
(43283) 2000 EC143|
3 березня 2000
Каталінський огляд
Каталінський огляд
(43284) 2000 ED151|
5 березня 2000
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(43285) 2000 ED156|
9 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43286) 2000 EA158|
12 березня 2000
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(43287) 2000 FJ3|
28 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43288) 2000 FB16|
28 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43289) 2000 FE44|
29 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43290) 2000 FV48|
30 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43291) 2000 FY48|
30 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43292) 2000 FP49|
30 березня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
43293 Бантінґ (Banting)|
1 квітня 2000
Обсерваторія Ріді-Крик
Джон Бротон
(43294) 2000 GY4|
2 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43295) 2000 GZ35|
5 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43296) 2000 GM53|
5 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43297) 2000 GB64|
5 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43298) 2000 GL67|
5 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43299) 2000 GD73|
5 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(43300) 2000 GZ87|
4 квітня 2000
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR |
09ae65271ab4d1aed0d76da8f2952d177c06376e | Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих ( повна назва ) — військова нагорода Польщі. Заснована 11 серпня 1920 року.
Історія
Ідея виникнення нагороди, якою могли б нагороджувати військових за виявлену хоробрість та особисту мужність у фронтових умовах, з'явилася в середині літа 1920 року під час польсько-радянської війни у командувачів фронтами генералів В. Івашкевича-Рудошанського (W.Iwaszkewicz) та М.Янушайтіса (M.Januszajtis), та була схвалена і прийнята Юзеф Пілсудський. За аналог взято нагороди — «Георгіївський хрест» в російській армії, «Орден Слави» в радянській армії, французький «Військовий Хрест», «Залізний Хрест» в німецькій армії. «Хрестом Хоробрих» нагороджували:
* за мужність та відвагу, проявлені під час бойових дій у період польсько-радянської війни 1918-1920 років;
* за активну участь у Січневому повстанні 1863-1864 років;
* за активну участь у Сілезькому та Великопольському повстаннях 1918-1921 років;
* за активну діяльність у зміцненні військової могутності держави.
11 серпня 1920 Радою Оборони II Речі Посполитої був заснований «Krzyż Walecznym na Polu Chwały», відомий як польський військовий «Krzyż Walecznych» або «Хрест Хоробрих».Право нагородження «Хрестом Хоробрих» належало Верховному Головнокомандувачу, при цьому, він міг делегувати право нагородження цією нагородою командирам військових з'єднань, право нагороджувати офіцерів було визначено за командувачами арміями, нагородження решти військовослужбовців, нижче рангом, за командирами дивізій та бригад. Це тимчасове право зберігалося до закінчення війни 1920 року і фактично діяло до серпня 1921 року.
Пізніше компетенція нагородження цією нагородою перейшла до Міністра Військових Справ. Особа, нагороджене «Хрестом Хоробрих», зобов'язане було його носити завжди, і під час виконання службових обов'язків, і за межами служби. Кавалери «Хреста Хоробрих», користувалися певними державними пільгами: при отриманні земельних наділів, призначення на державну чи громадську службу, при присвоєнні стипендій у державних установах, військовослужбовці — кавалери «Хреста Хоробрих» мали право на позачергове звання.
Нагородження «Хрестом Хоробрих» відбувалося до чотирьох разів, причому, при повторних нагородженнях, замість самої відзнаки, нагородженому видавався металевий пасок з рельєфними дубовими листям для кріплення на стрічку, нагороджений «Хрестом Хоробрих» чотири рази, мав право носити відзнаку на стрічці з трьома металевими пасками.
Період 1920-1939
Всього за період з 1920 по 1923 років було вироблено майже 40 тисяч нагороджень «Хрестом Хоробрих», з урахуванням повторних нагороджень. Найбільша кількість «Хрестів Хоробрих» було вручено солдатам Легіонів Польських - близько 8000 нагороджених, 1700 хрестів за бойові відзнаки отримали солдати 1-го Польського Корпусу та II Польського Корпусу в Росії, Польська Армія у Франції і Польська Військова Організація (POW) — по 1000 хрестів кожна. Найбільше число нагороджень заслужили солдати й офіцери 3 піхотного полку Легіонів Польських, котрі з 2452 отриманих хрестів мали 283 кавалерів, нагороджених чотириразово, 289 солдатів були нагороджені трикратно і 428 були удостоєні «Хреста хоробрих» повторно. «Хрестами Хоробрих» було нагороджено 100 ветеранів січневого повстання 1863 року, 1240 кавалерів «Хреста Хоробрих» — це громадяни іноземних держав. З організацій і міст був нагороджений місто Плоцьк — триразово і цвинтар вояків-добровольців з Америки. Останні нагородження «Хрестом Хоробрих» зразка 1920 року було проведені 29 травня 1923.
Період 1939-1945
З початком другої світової війни поновлюється нагородження польських військових «Хрестами Хоробрих», але вже з датою «1939», викарбуваних у Швейцарії, а пізніше і з датою «1940» — викарбуваних в Англії. Відомі також хрести, виготовлені в Палестині, Італії та інших країнах, з датами «1920» і без них, якими нагороджували польських солдатів, які воювали в складі союзницьких військ на Заході. Всього за період другої світової війни західним командуванням польських військ і лондонським урядом Польщі у вигнанні зроблено близько 25 тис. нагороджень поляків, що боролися на Заході. У 1943 році створене на території СРСР Військо Польське вступає в бої з німцями на боці Радянського Союзу і на прохання Союзу польських патріотів на московських підприємствах монетного двору викарбувано майже 11 тис. «Хрестів Хоробрих» за довоєнним зразком, але з датою «1943», а потім без корони в орла з 1944 року. Вони згодом стали державною нагородою Польської Народної Республіки. Всього в Польській народній республіці з 1943 по 1992 роки зроблено майже 39 тис. нагороджень «Хрестом Хоробрих», причому з них майже 30 тис. припадають на роки другої світової війни.
З 1992 року в III Польській Республіці відновлена карбування та нагородження «Хрестом Хоробрих» з колишньою, першою датою - «1920». Цими Хрестами нагороджуються військовослужбовці Війська Польського, що входять до складу миротворців ООН, контингенту військ НАТО в Іраку, Афганістані.
Опис
Нагорода являє собою хрест розмірами 44х44 мм, викарбуваний з міді. На аверсі хреста в центрі, на щиті знаходиться герб польського орла з короною. Поле щита покрито вертикальними смужками. На трьох променях хреста завдано девіз: «NA POLU CHWAŁY». На нижньому промені стоїть дата — 1920. На реверсі хреста —меч, спрямований вістрям вгору, обвитий по центру хреста двома гілками вінка з лаврових і дубових листків. На бічних променях реверсу хреста напис: «WALECZNYM».
Хрест за вушко кріпиться до кільця, на яке навішується муарова стрічка шириною 37 мм. Стрічка має темно-малиновий колір, по краях дві білі вертикальні смужки, по 8 мм кожна. Пасок, для відмінності повторних нагороджень, шириною 6 мм, з полірованими краями і з тисненням у вигляді дубового листя посередині. Пасок виготовлявся з міді. «Хрест Хоробрих» носитися на лівій стороні грудей, після хрестів «Virtuti Militari», хрестів ордена Відродження Польщі.
Було п'ять випусків «Хреста Хоробрих». «Хрести Хоробрих» першої та другої партії існують лише в копіях. Мала частина оригіналів знаходиться в приватних колекціях. Третя партія хрестів була випущена в 1921 році в кількості 15.000 штук. Від хрестів другій партії ці відрізнялися лише розмірами: 36 мм х 36 мм.
Деякі дослідники вважають, що «малий хрест» призначався для нагородження медсестер та жіночого персоналу. Існує також версія, що «Хрест Хоробрих» мав бути дещо менший за розмірами, ніж військовий орден «Віртуті мілітарі». «Хрести Хоробрих» з датою «1920», але без серійного номера виготовлялися за індивідуальними замовленнями приватними майстрами. Кількість таких виробів не встановлено. Вкрай рідко зустрічаються хрести з датами «1939» (для нагородження відзначилися учасників «оборонної» війни 1939 року) і «1940» (для нагородження учасників французької кампанії). Востаннє у 1960 році (карбувалися до 1989 року) Державний монетний двір у Варшаві розпочав офіційний випуск «Хрестів Хоробрих» з датою «1944». Хрести виготовлялися з міді. Розміри без урахування вушка 44х44 мм.
Орденські планки
Планки Хреста Хоробрих
centerПланка Хреста,наданого вперше
centerПланка Хреста,наданого вдруге
centerПланка Хреста,наданого втретє
centerПланка Хреста,наданого вчетверте
centerПланка ХрестаВійська Польського на Заході,наданого уперше
centerПланка ХрестаВійська Польського на Заході,наданого вдруге
centerПланка ХрестаВійська Польського на Заході,наданого втретє
centerПланка ХрестаВійська Польського на Заході,наданого вчетверте
centerПланка ХрестаВійська Польського на Заході,наданого уп'яте
centerПланка Хреста, що вручався у ПНР
Посилання
* Постанова Ради державної оборони від 11 серпня 1920 року, про заснування «Хреста Хоробрих»
* Польські державні нагороди за Другу світову війну |
31e0d968018a7ce18471d8cf97ecf71dff7abd63 | IWI Jericho 941
IWI Jericho 941 — самозарядний пістолет, розроблений в ізраїльською компанією Israel Military Industries.
Історія
Пістолет був розроблений в 1990 році спільно з італійською компанією Tanfoglio і названий на честь стародавнього міста Єрихон та набоїв, які в ньому використовувались — 9×19 мм Парабелум і .41 Action Express. Варіант під .41 AE не був комерційно успішним і згодом був знятий з виробництва, а для американського ринку були розроблені варіанти під популярні набої .40 S&W і .45 ACP.
В США пістолет також відомий як Baby Eagle через зовнішню схожість з іншим пістолетом IWI Desert Eagle.
Конструкція
Конструкція Jericho є копією чеського пістолета CZ-75 і відрізняється лише дизайном і полігональним, а не нарізним стволом. Перехід між 9×19 мм і .41 AE здійснюється шляхом простої заміни стволів, між іншими набоями — заміни ствола, зворотної пружини і магазину. Варіант під 9×19 мм може використовувати магазини від пістолетів CZ-75 і Tanfoglio T95.
Варіанти
* F — пістолет одинарної дії для американського ринку.
* FB — напівкомпактний полімерний пістолет.
Країни-користувачі
* — обмежено використовується армією і поліцією. Виробляється місцевою компанією Z111 Factory.
*
* — використовується армією і поліцією.
* — використовується різними поліцейськими і охоронними формуваннями.
* — використовується силами спеціальних операцій.
*
*
*
* — використовується армією і військовою поліцією.
* — виробляється компанією Cugir Arms Factory як Pistol model 2000.
*
*
* — з вересня 2009 року дев'ятиміліметровий варіант виробляється компанією «Форт» як Форт-21.03. Обмежено використовується поліцією і силами спеціальних операцій. В 2018 році принаймні 30 одиниць були придбані для озброєння служби воєнізованої охорони «Південно-Західної залізниці».
* — використовується Корпусом морської піхоти.
Галерея
Примітки
Посилання
* IWI official webpage
* Modern Firearms: Jericho 941
* Jericho 941 Pictorial |
01c9b4452d7d88fafce361c6adc43d12eb6be9e4 | Брежани (плем'я)
Лужицьким валом.
Брежани — середньовічне західнослов'янське плем'я серед групи полабських слов'ян, яке було частиною племінного союзу лютичів.
Населяло область середньої течії р. Лаби (онімечене — Ельба) та нижньої течії р. Гаволь (онімечене — Хафель). Головною їх фортецею був Хоболін (онімечене — Хафельберг). Брежанів прийнято відокремлювати від їх сусідів стодорян, які були частиною племінного союзу лютичів. Їхні землі лежали на схід від гирла річки Реги до озера Ямно (Західнопоморське воєводство) і на південь до міста Плоти і Реско.
Близько 1100 р. князь Генріх Ободритський з саксами осадив їх місто Хоболін (онімечене — Хафельберг) і брежани були включені до складу ободритського союзу. Проте, після його смерті брежани відновили свою політичну незалежність.
Джерела
* |
142bfa2ed48766eb5ecc2401378b937c59ad0733 | 15-та окрема бригада артилерійської розвідки (Україна)
15-та окрема бригада артилерійської розвідки — формування артилерійських військ у складі Сухопутних військ ЗСУ.
Історія
24 серпня 1991 року 337-му реактивну артилерійську бригаду армії СРСР було підпорядковано Верховній раді України.
12 грудня 1991 року — бригаду включено до складу ЗСУ, 19 січня 1992 року особовий склад бригади склав присягу на вірність народу України.
1998 — перший реактивно-артилерійський дивізіон «Смерч» 337-ї реактивної артилерійської бригади здійснював бойові пуски на військовому полігоні «Чауда».
20 серпня 2003 року — на базі 337-ї гвардійської артилерійської бригади сформовано 15-й полк реактивної артилерії.
У 2003 році бойову підготовку 15-го реактивного полку було визнано найкращою серед військових колективів Західного оперативного командування у 2003 році та нагороджено перехідним вимпелом Західного оперативного командування.
У 2005—2006 роках третій реактивний артилерійський дивізіон «Ураган» 15-го реактивного артилерійського полку проводив табірні збори на 232-му загальновійськовому полігоні, де здійснював пуски штатним пострілом. За виконання вогневих завдань дивізіон отримав оцінку «добре».
У 2008 році перший реактивний артилерійський дивізіон 15-го реактивного артилерійського полку виконував бойові пуски на військовому полігоні «Чауда», а саме вогневі завдання штатним пострілом. За це виконання отримав оцінку «відмінно».
У червні 2012 року особовий склад полку взяв участь у 20-му огляді-конкурсі на найкращу організацію фізичної підготовки та спорту в ЗСУ, особовий склад полку виконав понад 100 розрядів ВСК і посів перше місце серед окремих полків ЗСУ.
Російсько-українська війна
З квітня 2014 року 15-ий гвардійський реактивний артилерійський полк був задіяний в АТО на Сході України.
25 серпня росіяни обстріляли колону полку під Георгіївкою, загинув сержант Юрій Комар.
Указом Президента від 18 листопада 2015 року з назви полку прибрано згадки про радянські ордени.
Російське вторгнення в Україну (2022)
У вересні 2022 року бригада брала участь у Харківському контрнаступі ЗСУ.
Нагороди
* «Дрогобицький» — наказом Міністра оборони України № 411 від 21 серпня 2008 року..
* 4 травня 2006 року полку вручено Бойовий Прапор, високу оцінку зусиль колективу в підтриманні обороноздатності України
Символіка
Нарукавний знак полку
На нарукавному знаку 15-го реактивного артилерійського полку зображено щит із зображенням голови дракона, увінчаний малим Державним Гербом України, на тлі схрещених гарматних стволів. Голова дракона уособлює потужність ракет.
Командування
* (2012—2020) полковник Григорій Дем'янчик
Озброєння
* Реактивна система залпового вогню «Смерч».
Втрати
* старший лейтенант Богдан Олексійович Шацький, 22 листопада 2019.
Традиції
У липні 2022 року співак Віктор Винник написав марш бригади, а 11 вересня представив його у власному виконанні.
Див. також
* 107-ма реактивна артилерійська бригада (Україна)
* 27-ма окрема реактивна артилерійська бригада (Україна)
Примітки
Посилання
* Структура Сухопутних військ ЗС України // Ukrainian Military Pages |
aa2357597202bd0cccd915a2f482e1620090cb29 | Мон-Сені
* Мон-Сені (залізничний тунель)
* Мон-Сені (автомобільний тунель)
* Мон-Сені (залізниця)
* Мон-Сені (перевал)
* Мон-Сені (гірський масив)
* Ланлебур-Мон-Сені |
01d76b11676a667e8aba398c96b68c756054e0d2 | Ударна ракета
Ударна ракета () — морська ракета класу «земля—поверхня», яка здатна ефективно атакувати цілі на березі, на відміну від спеціалізованих протикорабельних ракет, які оптимізовані для ураження інших кораблів. Деякі двоцільові ракети підходять для обох завдань.
Як і протикорабельні ракети великої дальності, наземні ударні ракети зазвичай є турбореактивними або турбовентиляторними крилатими ракетами. Щоб запобігти ранньому виявленню та вживанню контрзаходів, вони зазвичай літають біля землі на дуже низькій висоті, використовуючи методи відстеження за рельєфом місцевості, або за допомогою радарів, або за допомогою точної навігаційної системи, як-от GPS, у поєднанні зі збереженою картою перешкод і землі, дані про висоту (див. TERCOM).
Ракети наземного удару зазвичай програмуються перед запуском, щоб слідувати набору шляхових точок до цілі. Термінальне наведення може здійснюватися за допомогою активного радіолокаційного самонаведення, пасивного радара або заходів підтримки електронної боротьби, інфрачервоного самонаведення або оптичного наведення, або (фіксована) ціль була попередньо визначена як кінцева маршрутна точка.
Деякі ракети дозволяють оновлювати курс на проміжній точці після запуску, а деякі можуть навіть надсилати інформацію на стартову платформу чи інші пристрої.
Список ракет
+Конкретні типи LAM (поточні, минулі та в розробці)
Ім'я
Походження
Максимальна дальність
Сюн Фен III
Тайвань
Hsiung Feng IIE
Тайвань
Ракета «Десять тисяч мечів» Ван Чіен
Тайвань
3M22 Циркон
Росія
3М-51 Альфа
Росія
3М-54 Калібр
Росія
BGM-109 Томагавк (TLAM)
Сполучені Штати Америки
BrahMos
Індія / Росія
(версія для наземного запуску)
BrahMos-II
Індія / Росія
CJ-10
Китай
Гермес (ракета)
Росія
Хунняо
Китай
Хенму-3
Південна Корея
(Hyunmoo-3C)
Концепція гіперзвукової повітряно-дихальної зброї
Сполучені Штати
>
Otomat Mk/2E
Італія
Х-59
Росія
Морська ударна ракета
Норвегія
П-800 Онікс
Росія
RBS15
Швеція
>
РК-55 / С-10
Росія
YJ-12
Китай
YJ-18
Китай
YJ-62
Китай
Примітки |
0037be95495acadf072d47848caf3e4b6eb88c1d | Облога Бхаратпура (1805)
Облога Бхаратпура відбувалася в часі з 2 січня по 22 лютого 1805 року, є складовою Другої англо-маратхської війни. За цей час сили Британської Ост-Індійської компанії під орудою Джерарда Лейка чотири рази відбили штурми фортеці маратхами.
мапа Бхаратпурської фортеці
Ясвант Рао I зазнав поразок від британських сил у боях за Дііг та при облозі Діігського форту. Однак Ранжит Сінгх Бхаратпурський відкрито виступив після боїв за Мукандварський перевал. 2 січня 1805 року до Бхаратпурського форту прибув генерал Джерард Лейк.
Британські обстріли почалися 7 та тривали до 9 січня. Вночі на 9 січня здійснено перший британський напад, керували офіцери Райан, Хоукс і Мейтленд. Напад відбито, у британців вбито до 400 людей, смертельно поранений офіцер Мейтленд. Другу спробу приступу здійснено 16 січня, також відбита, після цього маратхи наповнюють водою рів навколо форту. Того дня британські втрати близько 500 людей, у тому числі керівник наступу офіцер Мак-Рой. Британські сили не знімають облогу, до Лейка прибуває підкріплення, зокрема 1600 вояків генерал-майора Джонса. Це допомогло Лейку укласти угоду з Амір-Ханом, холкарським генералом, який брав участь у набігу на Бунделкханд.
20 лютого відбулася третя атака маратхів, яка теж ні до чого не призвела, як і четверта наступного дня. Британці обраховують свої втрати під час облоги Бхаратпура в 3292 загиблими.
Ранжит Сінгх вирішив прийняти британську пропозицію і виплатив їм депутатський індемнітет, завдяки цьому зберіг свої володіння, в тому числі і Дііг. Після того, як маратхські сили опинилися між трьома британськими загонами — Джеральда Лейка, генерала Джонса та полковника Балла, Ясвант Рао висилає емісарів до Лейка. 24 грудня 1805 року підписано договір, в якому він відмовлявся від претензій на міста Бунді, Рампура, Тонк. |
0128e87ee41ea4d30713ea7b65c2003704dfa9fc | Княжа вулиця (Чернігів)
Вулиця Княжа — вулиця у центрі Чернігова, що простягається від вул. Єлецької до вул. Ринкової. Від 1978 року була названа на честь радянського військового діяча Михайла Кирпоноса. Складається з колишніх вулиць Олександрівської (північна частина) і Всеволодської (південна частина), з 1919 по 1978 рр. носила назву 25 жовтня.
Історія
ХІХ століття
Територія сучасної вулиці Княжої ще за доби Русі входила до складу Передгороддя і була густо заселена. Про це свідчать результати археологічних досліджень. Так, у 1983 році на перехресті з вул. Князя Чорного були виявлені та досліджені рештки стародавніх міських укріплень, зведених у Х—ХІ ст. Поряд знаходилися житла та господарчі будівлі містян. Неподалік зафіксували частину кладовища, яке почало формуватися із західного боку Чернігова ще за язичницьких часів.
Магістраль виникла після розробки плану забудови міста 1786 року. Тоді вона проходила по краю Красної площі біля Театрального скверу, через що була поділена на дві вулиці — Олександрівську та Всеволодську. Олександрівська вулиця, як і прилегла до неї Олександрівська площа (нині Центральний ринок), були названі на честь Олександра I за його роль у поразці Наполеона Бонапарта. На Олександрівській площі влаштовували торги та ярмарки, тому на вулиці Олександрівській розташувалися стоянка диліжансів і кілька контор мір і ваги. Трохи нижче йшли житлові будинки. В одному з них, за № 20а, у 1856—1861 та 1862—1865 роках жив відомий російський письменник Гліб Успенський. У будинку № 30 на початку 1918 р. містився штаб Замоскворіцького червоногвардійського загону, пізніше, з 1922 року — губернська Надзвичайна комісія (ВЧК). На перехресті з вул. Магістратською знаходився будинок магістрату (нині будівля чернігівської регіональної контори НБУ) і будівля Державного банку (нині міськвиконком). Будинок магістрату збудували у 1806 р., у 1886 році до нього надбудували другий поверх. У XX столітті будинок був повністю перебудований і став триповерховим.
Південніше від Театрального скверу йшла вулиця Всеволодська, названа на честь князя Всеволода, батька Володимира Мономаха, яка була забудована житловими будинками. У підвалі будинку № 6 у квартирі підмайстра губернської типографії Я. Кадина під час революції 1905—1907 рр. була обладнана підпільна друкарня міської організації РСДРП.
XX століття
У 1919 році Олександрівську вулицю перейменували на вул. 25 Жовтня, а трохи згодом до неї приєднали Всеволодську вулицю.
Хоча під час Німецько-радянської війни центральна частина Чернігова була майже повністю зруйнована бомбардуваннями, на вулиці Княжій і сьогодні зберігаються залишки історичної забудови. Цікаво, що на Олександрівській вулиці збереглися аж три споруди, де у різні часи працювали банківські установи. Це зведений у 1806 році міський магістрат, де 19 листопада 1875 року почав діяти міський громадський банк, так званий будинок Маркельса (№ 30), у якому 1 вересня 1895 року розмістилося Чернігівське відділення Державного банку і, нарешті, споруда сучасної міської ради, яка була зведена у 1908 році спеціально для нього.
Зберігся на колишній Всеволодській вулиці (зараз Княжа, № 6) одноповерховий житловий будинок, де була типографія РСДРП. Цікаво, що неподалік, на розі з Богоявленською вулицею, знаходилося поліцейське управління. Ця, зведена у 1860 році, двоповерхова цегляна споруда існує і сьогодні, але зараз це вже не поліція, а міська прокуратура.
На жаль, не все збереглося до нашого часу. Будинок колишнього Олександрівського училища, заснованого у 1888 році, в якому у 1920-х роках розмістили Індустріальний технікум, був знищений під час війни. Нині на місці цієї будівлі зведено будинок бібліотеки.
З 1978 року вулиця 25 Жовтня носила ім'я Героя Радянського Союзу Михайла Петровича Кирпоноса.
Вулиця постраждала під час обстрілів Чернігова російськими загарбниками. Ракета влучила в колишній кінотеатр Щорса, у будинках навколо вилетіли шибки. Також було завдано ударів по двоповерховим будинкам, які збудовані німецькими військовополоненими.
28 липня 2022 року рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради вулиці присвоєно назву Княжа.
Джерела |
389fb2a3771b05675aef6987c09d4fb9ffa0563d | Формоза (Гвінея-Бісау)
Формоза () — найбільший з островів архіпелагу Бижагош Гвінеї-Бісау, розташований в північно-східній частині. В адміністративному відношенні відноситься до області Болама, головне місто на острові — порт Абу (близько 300 жителів).
Географія
Довжина острова складає 19.345 км, а ширина — 10,4 км. В цілому, берегова лінія має довжину 77,6 км, а розмір становить 140 км ². Він належить до сектору Каравела архіпелагу з островами Майо Понта і до півночі від нього (відокремленого вузьким каналом) і Гумільова та Едена (розташовані на південь).
Примітки |
958f74e65686b0dc97f993b20a7e170ac072bf85 | Дмитровський район (значення)
Дмитровський район:
* Дмитровський район (Орєхово-Зуєвський округ)
* Дмитровський район (Московська область)
* Дмитровський район (Орловська область)
* Дмитровський район (Москва) |
1c7f60b301c49ea522989a857e47e9bda23dd74b | Уйковиці
* Уйковиці — село в Підкарпатському воєводстві.
* Уйковиці — село в Центральночеському краї. |
0a46e3da13fb34827827bdb3e95fd39bf15c4c67 | Sound & Color
Sound & Color — 2-й студійний альбом американського рок-гурту Alabama Shakes, представлений 21 квітня 2015 року.
Платівка одразу ж очолила американський чарт Billboard 200 та досягла топ-10 у таких країнах як Австралія, Нова Зеландія, Швейцарія та Велика Британія. Альбом отримав схвалення критиків та 6 номінацій Греммі (включно із номінацією «Альбом року»). Зрештою, альбом переміг у номінаціях «Найкращий альтернативний альбом», «Найкращий дизайн альбому, не класичного», «Найкраще вокальне рок виконання дуетом або гуртом» та «Найкраща рок-пісня».
Найбільш успіший сингл «Don't Wanna Fight» досяг 2-ї позиції у Billboard чарті Adult Alternative Songs.
Запис
Alabama Shakes почали запис альбому у 2013 році. Вони прослухали багато пісень для натхнення, не зважаючи на те, як ці пісні сприйняті публікою. Гурт орендував студію у Нашвіллі на тривалий час, проте через насичений графік так і не було записано жодної пісні. На той момент у музикантів не було
кінцевого бачення альбому.
Комерційний успіх
Альбом дебютував на першомі місці чарту Billboard 200. Протягом першого тижня було продано 96 000 копій (станом на грудень 2015 року - більше 300 000 копій платівки).
Реакція критиків
Загалом альбом отримав позитивні відгуки. На ресурсі Metacritic платівка отримала 80 балів із 100 (на основі 34-х оглядів), що свідчить про «загалом позитивні огляди».
Нагороди
Sound & Color отримав 6 номінацій на 55-ій церемонії «Греммі» та переміг у 4-х: «Найкращий альтернативний альбом», «Найкращий дизайн альбому, не класичного», «Найкраще вокальне рок виконання дуетом або гуртом» та «Найкраща рок-пісня».
Список композицій
Сертифікація
Країна
Сертифікація
Продажі
(RIAA)
Золотий
500 000
Зовнішні посилання
* «Sound & Color» на ресурсі Allmusic;
* «Sound & Color» на ресурсі Discogs;
Примітки |
1487f93e520ea5394b47705caba8f271a39fcf2c | Акилина Фінікійська
Свята Акилина () — християнська мучениця і свята III століття, чиє ім'я на Русі перетворилося на Килину (Кулину), а образ трансформувався у Килину-гречишницю, покровительку врожаю гречки. Її день відзначається в червні (26 червня за новим стилем; 13 — за старим).
Життя
Народилася у фінікійському місті Бібл (нині Ліван); батько — християнин Евтолмій. На другому році Акилина втратила батька і залишилася під опікою матері.
Коли Акилині виповнилося десять років, йшов сьомий рік царювання Діоклетіана (284—305 рр.), за якого було видано чотири укази проти християн; а начальство над Палестинської країною прийняв якийсь Волусіян.
Бесіди блаженної Акилини зі своїми однолітками підслухав один з рабів начальника області, на ім'я Никодим, який і повідомив своєму панові, що в місті жила отроковиця, що звала бісами нікчемних, на її думку, богів-ідолів і не підкорялася указам царів про шанування останніх, причому вона, проповідуючи про розп'ятого бога, відвертала декого від релігії батьків. Начальник області послав слуг схопити ту дівчину; це сталося на другий рік правління областю Волусіяна і на дванадцятому році від її народження. Не зрікшись віри навіть після тортур, вона була обезголовлена.
Див. також
* Килина-гречишница
Примітки
Посилання
* Страждання святої мучениці Акилины // Димитрій Ростовський. Житія святих — 13 червня. |
a298eedb96516687633f4911d15c71b9ba138de1 | Облога Кадіса (1810-1812)
Облога Кадіса — блокада французькою армією великого портового міста Кадіс на півдні Іспанії в ході Іспансько-французької війни. Облога тривала з 5 лютого 1810 по 24 серпня 1812. |
045ac2ab01011349f7b387c26e8107996691d91d | Теорема Гопфа — Рінова
Теорема Гопфа — Рінова стверджує, що для лінійно зв'язного ріманового многовиду наступні твердження еквівалентні:
* — є повним метричним простором;
* Для деякої точки експоненційне відображення визначено для всіх векторів у (де — дотичний простір до в точці ); Простори з такими властивостями називаються геодезично повними;
* Кожна множина, обмежена і замкнута в , є компактною.
Наслідки
* Будь-які дві точки p і q в лінійно зв'язному повному рімановому многовиді можна з'єднати геодезичною лінією довжина якої рівна відстані між p і q;
* Будь-яка геодезична в лінійно зв'язному повному рімановому многовиді є необмеженою, тобто визначена для всіх дійсних чисел.
Приклади
* Сфера , евклідовий простір і гіперболічний простір є геодезично повними;
* Всі компактні зв'язані ріманові многовиди є геодезично повними;
* Метричний простір з метрикою інкукованою звичайним скалярним добутком не є геодезично повним. Зокрема точки і не зв'язані жодною геодезичною лінією в .
Узагальнення
* Теорема Гопфа — Рінова вірна для просторів з внутрішньою метрикою, не обов'язково рімановою (наприклад, фінслерових): якщо — локально компактний повний метричний простір з внутрішньою метрикою, то будь-які дві точки простору можна з'єднати найкоротшою лінією.
* Теорема Гопфа — Рінова не вірна в нескінченновимірних просторах зокрема дві точки скінченновимірного повного Гільбертового многовиду можуть не бути сполученими жодною геодезичною лінією . Твердження теореми також неправильне для псевдоріманових многовидів зокрема многовидів Лоренца .
Примітки
Література
* Громол Д., Клингенберг В., Мейер В., Риманова геометрия в целом, пер. с нем., М., 1971;
* Кон-Фоссен, Некоторые вопросы дифференциальной геометрии в целом, М., 1959.
* Jost, J., Riemannian Geometry and Geometric Analysis. Springer-Verlag, Berlin 2002, ISBN 3-540-42627-2.
* Manfredo Perdigao do Carmo: Riemannian Geometry. Birkhauser, Boston 1992, ISBN 0-8176-3490-8. |
039ed538c0f27aaae2323ba5b460b477f787c9f2 | Ропчиці (станція)
Ропчиці () — лінійна залізнична станція в Польщі у невеликому місті Ропчиці.
Знаходиться на магістральній залізниці Краків-Ряшів-Медика.
Розташована в промзоні Чекай за 3,5 км від центру містечка.
Сполучення
Має гарне сполучення з різними частинами Польщі.
Приміське:
* — Ряшів-Головний
* Краків-Головний — — Ряшів-Головний
* — ряшів-Головний — Перемишль-Головний
Далеке: без пересадок можна добратися в Перемишль, Вроцлав, Варшаву, Познань, Щецин, Гданськ, Краків тощо. Окремі швидкі поїзди в Ропчицях не зупиняються.
Міжнародне:
* Через станцію курсує нічний пасажирський поїзд «Львівський експрес» Вроцлав-Львів.
* Є можливість доїхати на ТЛК до Перемишля, де пересісти на швидкісний електропоїзд Інтерсіті+ за маршрутом Перемишль — Львів —Київ. Таким чином проїзд з Ропчиць до Києва обійдеться у 550 грн. та 9 годин (станом на січень 2017 року).
Примітки |
0aaed7dba3070f46a776283003593a2f7830da9f | Портленд (аеропорт, Орегон)
Портлендський міжнародний аеропорт (; IATA: PDX; ICAO: KPDX; FAA LID: PDX) — найбільший аеропорт в Орегоні.
В аеропорту три злітних смуги завдовжки 3 353 метри, 2 995 метрів і 1 829 метри.
Розташування
Розташований у північно-східному Портленді на лівому березі річки Колумбія. Відстані швидкісною дорогою до даунтауна Портленда — 19 км.
Аеропорт є східною кінцевою зупинкою Червоної лінії швидкісного трамваю Макс, що йде з Бівертона через даунтаун Портленда.
Пасажиропотік
Пасажиропотік — 18353 тисячі пасажирів у 2016 році.
Аеропорт є другим, після Сітак (міжнародного аеропорту Сіатл-Такома), хабом для Alaska Airlines and Horizon Air.
Головні авіалінії за пасажирами у 2016 році: Alaska Airlines (3718 тисяч пасажирів), Southwest Airlines (3234 тисячі), Horizon Air (2789 тисячі), Delta Air Lines (2052 тисячі) й United Airlines (1770 тисяч).
Найбільший пасажиропотік з: Сіатл (676 тисяч пасажирів), Лос-Анджелес (639 тисяч), Сан-Франциско (585 тисяч), Денвер (529 тисяч), Фінікс (433 тисячі), Лас-Вегас (395 тисяч), Чикаго (386 тисяч), Сан-Хосе (297 тисяч), Даллас (288 тисяч).
З міжнародних напрямів найпопулярнішими є: Ванкувер, Британська Колумбія (201 тисяча), Амстердам (149 тисяч), Токіо (107 тисяч), Гвадалахара (45 тисяч).
Військова база
У аеропорті дислокується 142-ге винищувальне крило з літаками F-15 Eagle.
Див. також
* Катастрофа DC-8 у Портленді
Примітки
Посилання
* |
0ad956f8b19657ccb2488fb80334675548c4e981 | Хвостокол каліфорнійський
Каліфорнійський хвосто́кол (Hypanus dipterurus) — вид хрящових риб роду хвостоколів з родини хвостоколових ряду орлякоподібних надряду скатів. Представники цього виду живуть у субтропічних водах східної частини Тихого океану. Ці донні риби зустрічаються на мулистому або піщаному дні у кам'янистих рифів або в заростях водоростей на глибині до 355 м . Максимальна зареєстрована ширина диску 122 см. Грудні плавці цих скатів зростаються з головою, утворюючи ромбоподібний диск. Забарвлення дорсальної поверхні диска суто коричневого або сірого кольору, уздовж середньої лінії і в області крил пролягає ряд кісткових бляшок. Позаду шипа на хвостовому стеблі розташовані верхня та нижня плавцеві складки. Ця риса відрізняє каліфорнійських хвостоколів від схожого виду Dasyatis longa .
Під час пошуку їжі каліфорнійські хвостоколи можуть збиратися у великі зграї, чисельністю до сотні особин. Вони ведуть нічний спосіб життя. Ці скати полюють в основному на донних безхребетних і дрібні кісткові риби. Здобич, яка зарилася у ґрунт, вони висмоктують або викопують . Подібно іншим орлякоподібним каліфорнійські хвостоколи розмножуються яйцеживородінням. Ембріони розвиваються в утробі матері, харчуючись жовтком і гістотрофом. У посліді 1-4 новонароджених. Самки приносять потомство кожне літо. За спарюванням слідує 10-місячна ембріональна діапауза, після якої ембріони швидко розвиваються за 2-3 місяці. Каліфорнійські хвостоколи найповільніше зростають серед представників своєї родини, тому вони дуже чутливі до надмірного виловлювання . Ці скати в цілому не агресивні, але якщо їх потурбувати й у разі небезпеки вони здатні завдати отруйним шипом болючі уколи, які є потенційно небезпечними для життя. Вони є об'єктом цільового промислу. Часто трапляються як прилов при комерційному виловленні креветок шляхом тралення .
Таксономія і філогенез
1880 року новий вид був двічі науково описаний трьома американськими іхтіологами: Девідом Старром Джорданом і Чарльзом Генрі Гілбертом як Dasybatus dipterurus і Самюелем Гарманом як Trygon brevis. Стаття Джордана і Гілберта була опублікована в травні, а Гармана у жовтні. Тому за принципом первинності був прийнятий видовий епітет — жіночий рід прикметника . Однак 1913 року Гарман визнав ці два види синонімами, зробив пріоритетним видовий епітет , що призвело до тривалої плутанини. Рід Dasybatus і рід Trygon надалі були визнані синонімами роду Dasyatis, проте багато авторів продовжували віддавати перевагу назві Dasyatis brevis. Визнання Гарманом в 1913 році синонімами каліфорнійського хвостокола і Dasyatis hawaiensis досі потребує подальших досліджень для підтвердження.
Синтипи були зібрані у . Видовий епітет походить від «два», «крило» і «хвіст» і пов'язаний з наявністю на хвостовому стеблі цих скатів двох складок шкіри — дорсальної і вентральної. У 2001 році був опублікований філогенетичний аналіз 14 видів хвостоколів, що ґрунтується на морфології. В результаті каліфорнійський хвостокол й Dasyatis say, що живе в західній частині Атлантичного океану, були визнані близько спорідненими видами. Той факт, що їх ареали знаходяться в різних океанах, ймовірно, свідчить про те, що формування видів сталося до утворення Панамського перешийка (близько 3 млн років тому). Крім того, вони були визнані другими після хвостокола звичайного базальними членами свого роду.
Ареал і місця проживання
Каліфорнійські хвостоколи живуть у субтропічних водах східної частини Тихого океану від півдня Каліфорнії до північного узбережжя Чилі, включаючи води, які омивають Галапагоські і Гавайські острови. Біля берегів Нижньої Каліфорнії і в Каліфорнійській затоці вони широко поширені. У найпівнічніші і найпівденніші межі свого ареалу вони запливають тільки у періоди потепління, які пов'язані з приходом Ель-Ніньйо. Дані про присутність каліфорнійських хвостоколів у Британській Колумбії не підтверджені і викликають сумніви, оскільки ці скати зустрічаються тільки в теплих тропічних і помірних водах.
Влітку каліфорнійських скатів можна зустріти на мілководді
Ці донні риби населяють прибережні води, вони віддають перевагу піщаному або мулистому дні поруч зі скелястими рифами і заростями водоростей. Біля південного узбережжя Каліфорнії влітку вони зустрічаються у зоні прибою на глибині до 7 м, а восени і взимку опускаються до 13-18 м. З невідомих причин каліфорнійські хвостоколи воліють проводити зиму в заростях водоростей, а не на піщаному дні. У водах Чилі вони тримаються на глибині 3-30 м. З іншого боку, біля Гавайських островів скатів цього виду спостерігали на глибині до 355 м. Якщо ці дані вірні, можна припустити, що у каліфорнійських хвостоколів діапазон глибин середовища проживання набагато ширше, ніж вважалося раніше.
Опис
Грудні плавці цих скатів зростаються з головою, утворюючи ромбоподібний плоский диск, ширина якого трохи перевищує довжину, краї плавців («крил») формують майже прямий кут. Рило притуплене і не виступає за межі диска. Позаду досить великих очей розташовані бризкальця. На вентральній поверхні диска розташовані 5 зябрових щілин, рот і ніздрі. Між ніздрями пролягає клапоть шкіри з торочкуватим нижнім краєм. Рот злегка зігнутий. Дно ротової порожнини покривають 3-5 виростів. Дрібні притуплені зуби вибудувані в шаховому порядку і утворюють плоску поверхню. На верхній щелепі є по 21-37, а на нижній 23-44 зубних рядів Батогоподібний хвіст у 1,5 раза довше диска. Як і в інших хвостоколів на дорсальній поверхні у центральній частині хвостового стебла розташований зубчастий шип, що з'єднаний протоками з отруйною залозою. Періодично шип обламується і на його місці виростає новий. Іноді у скатів буває 2 шипи через те, що попередній ще не обламався, а новий вже виріс. Позаду шипа на хвостовому стеблі розташовані верхня та нижня шкірні складки. Наявність дорсальної складки відрізняє каліфорнійських скатів від схожих на них зовні Dasyatis longa, які розділяють з ними переважну частину ареалу. У скатів хвіст часто буває пошкоджений, що ускладнює видову ідентифікацію. У молодих каліфорнійських хвостоколів шкіра абсолютно гладка, тоді як у дорослих уздовж хребта на диску з'являється ряд кістяних бляшок, крім того, область у підстави «крил» покривають два коротких ряди бляшок. Позаду отруйного шипа хвіст до кінчика усіяний дрібними шипиками. Забарвлення дорсальної поверхні диска сірого або оливкового кольору, хвіст темніший за основний фон. Вентральна поверхня диска білувата.
Біологія
Каліфорнійські хвостоколи ведуть нічний спосіб життя. Вдень вони, як правило, лежать на дні під шаром осідань так, щоб зовні виступали тільки очі. Іноді вони полюють поодинці, однак частіше утворюють зграї чисельністю до 100 особин. У таких скупченнях спостерігається чітка сегрегація за статтю та віком. Раціон каліфорнійських хвостоколів складається з ракоподібних, молюсків та інших безхребетних, а також дрібних кісткових риб. Потужні щелепи і притуплені зуби цих скатів здатні дробити міцні раковини. Вони полюють в основному на тварин, що зариваються у ґрунт. Самка з диском 69 см завширшки за один раз проковтнула 30 дрібних крабів. У , Південна Нижня Каліфорнія, головним джерелом їжі каліфорнійським хвостоколам служать краби , за ними за ступенем важливості йдуть молюски Solyema valvulus і багатощетинкові черви.
Каліфорнійський хвостокол у водах Галапагоських островів
Під час полювання каліфорнійські хвостоколи ковзають біля дна і, виявив жертву, застигають над нею. Потім вони починають піднімати і опускати диск, створюючи негативний тиск, щоб витягти здобич з укриття. Відомо, що в пошуках їжі ці скати хвилеподібними рухами диска викопують великі ями. За каліфорнійськими хвостоколами часто йдуть дрібні риби, як-от , морські окуні Calamus taurinus, Haemulon sexfasciatum, губани Halichoeres nichols і риби-їжаки. На каліфорнійських хвостоколах паразитують стьожкові черв'яки Acanthobothrium bullardi, A. dasi, A. rajivi і A. soberoni, Anthocephalum currani, Parachristianella tiygonis і Pseudochristianello elegantissima, п'явки Anaporrhutum euzeti і Probolitrema mexicana і моногенеї Listrocephalos kearni.
Розмноження
Подібно іншим орлякоподібним каліфорнійські хвостоколи належать до яйцеживородним рибам. Ембріони розвиваються в утробі матері, харчуючись жовтком і гістотрофом. У дорослих самок функціонують тільки лівий яєчник і ліва матка. Відомі кілька природних розплідників, розташованих на тихоокеанському узбережжі Нижньої Каліфорнії. Самки приносять потомство щорічно. У виводку 1-4 новонароджених довжиною 18-23 см. Шлюбний сезон настає наприкінці літа, однак через діапаузи розвиток ембріона починається тільки на наступний рік і триває всього 2-3 місяці. Пологи відбуваються влітку з липня по вересень. Природні розплідники розташовані у дрібних естуаріях. Під час приходу Ель-Ніньйо через підвищення температури води скорочується тривалість вагітності. У каліфорнійських хвостоколів найповільніший темп зростання серед усіх вивчених на цей час хвостоколів. Статева зрілість у самців настає при досягненні ширини диска 43-47 см, що відповідає віку 7 років, а у самок при ширині диска 57-66 см у віці 10 років. Максимальна тривалість життя оцінюється в 19 років у самців і 28 років у самиць.
Каліфорнійські скати зустрічаються як поодинці, так і групами
Взаємодія з людиною
Каліфорнійські хвостоколи в цілому не проявляють агресії і при можливості пливуть геть, щоб уникнути зіткнення з людиною. Однак біля узбережжя південної Каліфорнії зафіксовано як мінімум один летальний випадок, пов'язаний з цими скатами. У водах США через малу чисельність вони не представляють інтересу для комерційного промислу. В інших місцях їх ловлять в достатній кількості, крім того, вони потрапляють як прилов у донні трали, яруси і пастки. М'ясо вживають в їжу, крила скатів надходять на ринок у свіжими, як філе або солоними. У Мексиці каліфорнійські хвостоколи є важливим компонентом промислу пластинозябрових і складають до 10 % щорічного вилову. Ймовірно, їх значення перебільшено через помилки видової ідентифікації. Цих скатів ловлять переважно влітку і восени. У 1998—2000 роках це був найбільш здобуваємий у Байя Маґдалена і другий за чисельністю у водах Сонори вид хвостоколів. У цих місцях промисел вівся в основному з допомогою зябрових мереж, в які потрапляють як дорослі скати, так і памолодь. Повільний цикл відтворення робить каліфорнійських хвостоколів чутливими до надмірного виловлювання. Вид страждає від погіршення умов середовища існування, пов'язаного зокрема з розвитком креветкової аквакультури. Даних для оцінки Міжнародним союзом охорони природи статусу збереження виду недостатньо, проте в мексиканських водах йому присвоєно статус «Близький до загрозливого стану».
Примітки
Посилання
* Вид Каліфорнійський хвостокол у Світовому реєстрі морських видів (World Register of Marine Species) |
0c52b4b685d04f82174701a61e56f027365fb65a | Козак-5
«Козак-5» () — універсальний броньований автомобіль розроблений НВО «Практика» для потреб поліції та підрозділів спеціальних операцій типу КОРД. Може виконувати завдання перевезення особового складу, «прикриття бронею» під час перестрілок, штурму будинків (для цього обладнується драбиною) тощо.
Побудований на шасі автомобілю Ford F-550 4×4, спеціально модифікованого під побудову бронеавтомобіля компанією-офіційним конвертером «Форд Моторз» (посилена передня вісь, гальма та елементи підвіски замінені на міцніші, встановлені великі колеса 335/80 R20, замінені пари зубчастих передач у мостах).
Історія
Вперше бронеавтомобіль був представлений на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека — 2016» у розвідувальній і транспортній модифікаціях.
Восени 2016 року пройшов тестовий заїзд на полігоні ДШВ ЗС України.
В квітні 2021 року стало відомо, що підприємство розробляє бронемашину «Козак 7» на шасі від Ford F-550. Однак замість посилення окремих елементів шасі, на підприємстві істотно змінюють ходову частину завдяки встановленню комплексного рішення від компанії з однієї з країн НАТО: цей комплект включає посилені мости, ресори, амортизатори, кардани, стабілізатори, нові стандартизовані за стандартом НАТО армійські ступиці коліс. При цьому його встановлення займає не більше двох годин. Це дозволило збільшити загальну вантожопідйомність шасі «Козак 7» до 12 тонн, проти 10 тонн у «Козак-5».
Тактико-технічні характеристики
Загальні:
* Базовий автомобіль: Ford F-550
* Повна вага: 10000 кг
* Кількість посадкових місць: до 8 осіб
* Довжина: 5380 мм
* Ширина: 2360 мм
* Висота (по даху): 2320 мм
* Розмір коліс: 335/80 R20
Двигун:
* Тип: Ford, дизельний
* Об'єм двигуна: 5,9 л
* Потужність: 390 к.с.
* Максимальний крутний момент: 997 Н·м
Трансмісія і привід:
* Колісна формула: 4×4
* Коробка передач: механічна, Ford TorqShift
* Кількість швидкостей: 6+1
Бронювання: Балістичний захист за ДСТУ 3975: ПЗСА-5 (STANAG 4569 level 2)
Модифікації
* Транспорт для особового складу.
* Машина вогневої підтримкм.
* Тактичний автомобіль.
* Санітарно-евакуаційний автомобіль.
* Автомобіль розвідки та цілевказання.
* Машина для перевезення вибухонебезпечних боєприпасів.
Козак-5ПМЛ
«Козак-5» — розроблений для загонів розмінування ДСНС для транспортування мін, що не розірвались, та саморобних вибухових пристроїв. Машина є спеціалізованою модифікацією легкого універсального бронеавтомобіля «Козак–5ПМЛ» також основана на шасі Ford F550. Відмінність полягає у довшій колісній базі та спеціальній конструкції корпусу, розрахованій на вибух мін/саморобних вибухових пристроїв, що перевозяться. Крім того, автомобіль обладнано відсіком для спеціального інструменту піротехнічної команди.
Оператори
* :
** ДСНС України: в червні 2018 року отримано 8 піротехнічних машин «Козак-5ПМЛ» на базі бронеавтомобіля «Козак-5»
*
У квітні 2021 року стало відомо, що для потреб неназваного іноземного замовника виготовлено партію машин «Козак-5» та вони готові для передачі.
Галерея
Див. також
* «Козак» (2009)
* «Козак 2»
* Козак 2М
* KRAZ Spartan
* СБА «Новатор»
* СБА «Варта»
* ББМ «Барс-8»
Примітки
Посилання
* КОЗАК 5 (2016)
*
* |
bf6411808aa754b4188e581f1339d07cee5f3e48 | Олешниці в Орліцкіх горах
Олешниці в Орліцкіх горах (нім. Ґіссгібель пол. Olesznice w Górach Orlickich) — прикордонне село в Чехії, у Краловоградецькім краї.
Олешниці в Орліцкіх горах розташоване в гірській місцевості біля кордону з Польщею на височині 560—850 метрів над рівнем моря. Перша писемна згадка про місцевість — 11 червня 1354 року, знаходиться в архіві празького замку. Міські права надав Олешніце в 1607 році цезар Рудольф II Габсбург.
Примітки |
119b94a3c4b2659544a4067a02e7ba0a34f40fd7 | ZPL (мова програмування)
ZPL (Zebra Programming Language та ZPL II) — це мова опису сторінки для друку від . Вона використовується в основному для створення наліпок (стікерів). ZPL II емулюється багатьма принтерами різних виробників.
Команди
Всі команди розпочинаються з символа ('^'). ZPL II містить понад 170 команд.
Кожна програма повинна починатися з команди ^XA та завершуватися командою ^XZ.
Команда може мати параметри, розділені комою. Наприклад, одна з команд встановлення шрифту має вигляд ^ADN,n,m, де n та m є цілими числами, які визначають розмір шрифту; ^ADN,18,10 найменший розмір, а ^ADN,180,100 найбільший.
Приклад
Команда для виведення на принтер наліпки з текстом Hello World! виглядатиме так:
^XA
^LH 10,10
^FO20,10
^ADN,50,30
^FDHello World!^FS
^LH0,0
^XZ
Примітки
Посилання
* Programming Guide (PN: P1012728-008 Rev. A)
* ZPL II Programming Guide (vol. I)
* ZPL II Programming Guide (vol. II)
* ZPLViewer
* Online ZPL Emulator |
f293affa4a2bfb9fd00975da1855189603b008ab | Бернартиці
Населені пункти в Чехії:
* Бернартиці (Бенешов)
* Бернартиці (Трутнов)
* Бернартиці (Єсенік)
* Бернартиці (Пісек) |
7dabfc9bc4a3876b2132a41dc374e1ac46ae3535 | Доубравиці
Населені пункти в Чехії:
* Доубравиці (Трутнов)
* Доубравиці (Чеське Будейовіце)
* Доубравиці (Страконіце) |
70c7ce6e4138548b8706de583918945c65734143 | Кршеновиці
Населені пункти в Чехії:
* Кршеновиці (Пршеров)
* Кршеновиці (Вишков)
* Кршеновиці (Пісек) |
1f6fc732e1c65a73d9eb73fb71dc9f1aa2c14280 | Ломниці
Населені пункти в Чехії:
* Ломниці (Соколов)
* Ломниці (Брунталь)
* Ломниці (Брно-околиця) |
e90fe5d5e90636e1c92f1e60d626cf37f8042bbc | Лужиці
Населені пункти в Чехії:
* Лужиці (Оломоуц)
* Лужиці (Годонін)
* Лужиці (Прахатіце)
* Лужиці (Мост)
Див. також
* Лужиця (значення) |
420c6fb5d0ac3b867df4ec7fed48a3df8bdeb9ae | Марквартиці
Населені пункти в Чехії:
* Марквартиці (Їглава)
* Марквартиці (Тршебич)
* Марквартиці (Їчін)
* Марквартиці (Дечин) |
22a0ba150d1411aa7aaf325766a8cbaf2760a5bb | П'ять основ протестантського богослов'я
'''П'ять основ протестантського богослов'я''' (Quinque sola— від лат. Quinque "п'ять", sola "тільки")— основні принципи протестантської теології, які на латині виражаються у формі фраз: Sola Scriptura («тільки Писання»), Sola fide («тільки вірою»), Sola gratia («тільки благодаттю»), Solus Christus («тільки Христос»), Soli Deo gloria («тільки Богу слава»).
Коло базових для протестантизму поглядів склалося в епоху Реформації і включає в себе такі поняття як необхідність виправдання вірою, загальне священство, виключний авторитет Біблії, природна гріховність людини і можливість спасіння по благодаті Бога. Кожна сола представляє ключове вірування лютеранської та реформатської традиції, що суперечить вченню Римсько-католицької церкви. Реформатори стверджували, що католицька церква, особливо її глава, Папа Римський, узурпували божественні символи чи характерні риси Церкви та її ієрархії.
«Тільки п'ять» чітко сформулювали п'ять фундаментальних догм Реформації, основні принципи, які реформати вважали необхідними для християнського життя і практики. В лютеранській традиції число тез може бути скорочено до трьох (sola fide, sola gratia і sola scriptura).
Sola scriptura («тільки Писанням»)
Sola scriptura — доктрина про те, що Біблія є єдиним богонатхненним і автентичним словом Господа, єдиним джерелом християнських доктрин, ясним і самоочевидним. Те, що Біблія є самоочевидною, є ідеєю, яка прямо суперечить вченню Східної Православної церкви, Давньосхідній Православної церкви, Коптської церкви, Англіканської церкви і традицій Римсько-католицької церкви, які вчать, що Біблія може бути автентично інтерпретована тільки за допомогою апостольських передання і Вселенських соборів. Ця доктрина послужила причиною відмови від таких традицій в християнстві, які суперечать букві і духу Біблії або не мають чіткого підтвердження у Святому Письмі. Кальвіністи зайшли далі у неприйнятті старих традицій, ніж лютерани або англіканці, але всі вони єдині в запереченні авторитету Папи, порятунку за добрі справи, індульгенцій, шанування Діви Марії, святих, мощей, таїнств (крім хрещення і євхаристії), чистилища, молитви за померлих, сповіді священику, обітниці безшлюбності духовенства, чернецтва і використання латинської мови в богослужіннях. Цю доктрину іноді називають формальним принципом Реформації, так як вона є джерелом і основою принципу sola fide.
Прикметник (sola) та іменник (scriptura) стоять в орудному, а не в називному відмінку, щоб показати, що Біблія не сама по собі, а є інструментом Бога, з допомогою якого Він приходить до людини.
Цитати
Формула Злагоди, 1-7:
Sola fide («тільки вірою»)
Sola fide — доктрина про те, що прощення можна отримати тільки вірою, незалежно від добрих справ і вчинків. Протестанти не знецінюють добрі справи, але вони заперечують їх значення як джерела або умови спасіння душі, вважаючи їх неминучими плодами віри і свідченням прощення . Деякі протестанти бачать цю доктрину продовженням догмата «Віра приносить прощення і добрі справи» у протиріччі до Римо-католицького догмату «Віра і добрі справи приносять прощення». Цю доктрину іноді називають матеріальним принципом Реформації, тому що ця доктрина була центральним богословським питанням для Мартіна Лютера та інших реформістів. Лютер називав її «статтею, на якій стоїть або падає Церква» (). Ця доктрина стверджувала відсутність інших можливостей для прощення грішника крім як віра у спасительну жертву Христа.
Sola gratia («тільки благодаттю»)
Sola gratia — доктрина про те, що спасіння приходить лише як Божа благодать, як незаслужена милість — а не як щось заслужене грішником. Це означає, що спасіння — незаслужений дар від Бога заради Ісуса.
Здається, що ця доктрина суперечить деяким аспектам Римо-католицького догмату про те що прощення можна заслужити, насправді вони трохи розходяться тільки в двох фактах: що Бог є єдиним суб'єктом благодаті (іншими словами благодать завжди дійсна, без яких-небудь дій з боку людини) і, друге, що людина не може якимись своїми діями заслужити благодать для себе.
Solus Christus («Христос»)
Solus Christus — доктрина про те, що тільки Христос є єдиним посередником між Богом і людиною, і що спасіння можливе тільки через віру в Нього. Незважаючи на це, традиційне Лютеранство вшановує пам'ять Діви Марії та інших святих. Кожен християнин, будучи обраним і хрещеним, отримує «посвяту» на спілкування з Богом, право проповідувати, здійснювати богослужіння без посередників (церкви і духовенства). В протестантизмі таким чином знімається догматична відмінність між священиком і мирянином, скасовується церковна ієрархія. Тому в протестантизмі не обов'язкова сповідь перед священнослужителем і відсутнє відпущення гріхів останнім. При цьому дуже важливим є покаяння перед Богом. Також протестантизм відкинув авторитет папи римського, скасував монастирі і чернецтво.
Soli Deo gloria («тільки Богу слава»)
Soli Deo gloria — доктрина про те, що людина повинна шанувати й молитись тільки Богу, так як спасіння дарується тільки через Його волю і дії — не тільки дар Викуплення Ісуса на хресті, але також дар віри в це Викуплення, створеної в серцях віруючих Святим Духом. Реформісти вірять, що людська істота — навіть святий, канонізований Римсько-католицькою церквою, Папа або священики не гідні слави і пошани, яка була їм віддана.
Примітки
Посилання
* Articles on the Five Solas — з консервативної кальвіністичної позиції
* FiveSolas.com — реформатська сторінка, присвячена п'яти догматам
* «What do Lutherans believe?» — лютеранська позиція на три догми
* Catholic Encyclopedia on the Reformation — Повна енциклопедія Реформації, включає матеріали про догматах |
04d43e5d3ef49851317136f1c8413518a337fcec | Раштаттський мир (1714)
Раштаттський мир — мирна угода, підписана 7 березня 1714 між Францією й Австрією. Була, по суті, частиною Утрехтського миру, який завершив Війну за іспанську спадщину (1701—1714).
До 1713 року всі сторони війни були виснажені у військовому плані, і було малоймовірно, що продовження конфлікту принесе якісь результати в осяжному майбутньому. Перший Раштатський конгрес відкрився в листопаді 1713 року між Францією та Австрією. Кульмінацією переговорів став Раштатський договір 7 березня 1714 року, який був укладений маршалом Франції Клодом Луї Ектором де Вілларсом і австрійським принцом Євгеном Савойським, який припинив військові дії та доповнив Утрехтський договір, підписаний минулого року.
Ворожнеча між королем Людовіком XIV і імператором Священної Римської імперії Карлом VI тривала і після того, як конфлікт був вирішений в інших відносинах.
Передумови
Австрія почала вести переговори щодо договору з Францією після того, як в під час переговорів щодо Утрехтського договору Австрію покинули її союзники, зокрема Велика Британія. Велика Британія побоювалася можливої персональної унії Австрії та Іспанії під керівництвом імператора Карла VI, який зайняв імператорський престол у 1711 році та претендував на іспанський престол, оскільки це змінило б європейський баланс сил на користь Габсбургів.
У червні 1713 року Франція розпочала свою Рейнську кампанію проти Священної Римської імперії та завоювала Кайзерслаутерн, Ландау та Брайсгау. Після цих поразок імператор Карл VI прийняв пропозицію французького короля Людовика XIV відновити переговори.
Срібна пам'ятна медаль, викарбувана за Раштатським договором 1714 р. Аверс: бюсти Франциски Сибілли Августи та її сина Людвіга Георга. Реверс: вид на вхід у замок Раштатт
Територіальні зміни
За договором Австрія отримувала іспанські території в Італії - Неаполь, Мілан, Сардинію та Південні Нідерланди. Австрія також отримала Фрайбург і кілька інших невеликих територій на своїх східних кордонах від Франції, яка, однак, зберегла Ландау.
У результаті договору імперія Габсбургів досягла найбільшого територіального обсягу з моменту поділу володінь Карла V у 1556 році. Вона стала силою в Західній і Південній Європі, на додаток до свого вже домінуючого впливу в Центральній Європі. Крім того, по результатам переговорів у Раштатті Австрія отримала набагато більше, ніж це їй було запропоновано на переговорах в Утрехті, в яких вона спочатку також брала участь. Однак імператор Карл VI був обурений втратою Іспанії і тому вважав результат війни неприпустимим провалом.
Для Франції Утрехтський і Раштатський договори закріпили трон Іспанії за домом Бурбонів, але позбавили Францію додаткових територіальних здобутків, яких вона прагнула. Договори також підтверджували, що престоли Франції та Іспанії не можуть бути об'єднані.
Література
* В. Рубель. Раштаттський мир 1714 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
* R.R. Palmer, Joel Colton, Lloyd Kramer (2002). A History of the Modern World. ISBN 0-07-250280-0.
* Holland, Arthur William (1911). "Utrecht, Treaty of" . In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 27 (11th ed.). Cambridge University Press. pp. 286–287. |
02a921607758222665f5cd55cc8888d0cd77aeb9 | Гарві (ураган)
праворуч
Рятувальники у Г'юстоні
Ураган Гарві — активний тропічний циклон, який викликав катастрофічні повені в Південно-східній частині штату Техас, США. Це перший великий ураган в місці виходу на берег в США. Крім того, це найсильніший ураган у Мексиканській затоці після урагану Ріта в 2005 році.
Гідрологічні характеристики
Гарві є восьмим іменованим штормом, третій ураган, і перший великий ураган в Атлантичному сезоні ураганів 2017.
Наслідки
Унаслідок Гарві загинуло щонайменше 60 осіб.
Через повені у столиці штату Техас, місті Г'юстон, стали поширеними випадки мародерства, через що було введено комендантську годину з 22-ї вечора до 5-ї ранку.
Запровадження надзвичайного стану
Уряд США офіційно запровадив надзвичайний стан у зоні стихійного лиха.
Техногенні вибухові катастрофи
31 серпня у Техасі на двох хімічних заводах сталися суттєві вибухи, як наслідок повені та суцільного відключення електроенергії.
Виконавчий директор заводу передбачає, що в разі подальшої відсутності електроенергії і блокування через це охолоджувальних систем, можливі ще вісім вибухів великих контейнерів, у яких зберігається вибухово-небезпечна сировина: пероксид.
Збитки
Експерти підрахували, що збитки від урагану можуть сягнути 200 мільярдів доларів США.
Офіційні співчуття
* Президент України висловив співчуття американському народу у листі на ім'я Президента США,.
* Співчуття Уряду США з приводу трагічних подій у Техасі висловив Генеральний секретар ООН.
* Президент США з дружиною 29 серпня 2017 року відвідали місце стихійного лиха у Техасі та висловили співчуття родинам загиблих та постраждалих громадян.
* Співчуття з приводу катастрофи надіслала Королева Великої Британії Єлизавета II .
Див.також
* Ураган Ірма
* Ураган Марія (2017)
* Ураган Ханна (2020)
* Тропічний шторм Бета
Примітки
Посилання
* Детальна інформація про шторм та наслідки на сайті - Голос Америки
* Детальна інформація про шторм і наслідки на сайті - BBC
* Уся детальна інформація про шторм на сайті - ТАСС
Гарві
Гарві
Гарві
Гарві |
6186197a678835e972aa8e7879e6aaf16c8b99ea | Вулиця Казимира Любомирського
Вулиця Казимира Любомирського - це вулиця в Рівному. Названа на честь польського аристократа, композитора та мецената Казимира Любомирського.
Розташування
Вулиця простягається від вулиці Тихої до вулиці В. Чорновола.
У будинку на вул. К.Любомирського, 6 розташоване управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради.Також на вулиці К.Любомирського, 3 знаходиться Рівненська єпархія РПЦвУ.
Пам'ятки
Будинок, з якого був викрадений німецький генерал фон Ільген
Будинок № 3, з якого групою партизанів, очолюваною М. Кузнецовим, 1943 року був викрадений німецький генерал фон Ільген 1965 року на фасаді встановлено меморіальну таблицю.
Примітки
Лермонтова |
02836253b6790f9623711fc603b6192497082fe2 | Річка (пісня)
«Річка», також відома під назвою «Двічі в одну річку не ввійдеш» — популярна українська пісня, написана Юлією Рай у 2002 році.
Історія
Пісня була випущена у 2002 році співачкою на ім'я Юлія Рай (вона ж — Юлія Бодай) і в ті часи стала популярною, зокрема і поза межами України. Проте у зв'язку з масовою русифікаційною політикою радіостанцій, керованих кураторами з Москви, після Помаранчевої революції у відповідь на неї, пісня поступово втратила актуальність серед більшості пересічних мешканців та була значною мірою незаслужено призабута. Сама Юлія Бодай виїхала до Австралії. До 2017 року пісня була дуже популярною на Західній Україні, проте у решті частини України вона забулася.
Після впровадження закону про квоти на україномовну музику на радіо і після кавер-версії і кліпу на цю пісню, який записала молода українська співачка Юлія Думанська — пісня знову стала популярною по всій Україні. За словами самої Юлії її метою було популяризувати цю пісню.
Кліп
* Юлія Рай — Річка (2002), на youtube 2 лист. 2011 р.
* Юлия Думанская — Двічі в одну річку не війдеш, на youtube 9 черв. 2017 р.
Посилання
* Перше офіційне відео на пісню «Річка», Юлiя Бодай — Рiчка
Примітки |
066cd8235d25f3f733e01a646d0c8c59e0311666 | Церква Вознесіння Господнього (Новопетрівка)
Церква Вознесіння Господнього — православний храм в селі Новопетрівка (Роздільнянський район) на Одещині, пам'ятка архітектури та містобудування загальнодержавного значення.
Історія
Бічний вигляд храму
Будівництво
Кам'яну церкву в ім'я Вознесіння Господнього було закладено в 1823 році, разом з заснуванням містечка Новопетрівське, Надвірним Радником Петром Андрійовичем Савицьким.
В 1825 році церква була збудована на кошти померлого поміщика Петра Савицького. Церква і дзвіниця були збудовані з каменю. Престол в ній був один в ім'я Вознесіння Господнього. Штат церковний складався із священника і псаломщика.
При церкві було 120 десятин землі, в тому числі 20 десятин неугідь. Біля церкви були збодовані будинки і відведені в користування церковним служителям. Довжина садиби священника-49, а ширина — 36 квадратних саженів. Довжина садиби псаломщика — 17, а ширина 15 кв. саженів. В подвір'ї священника знаходились будівлі: флігель з кухнею, в якому розміщувалась школа грамотності, сарай з конюшнею, амбар-льодовик, два погріби. Біля будинку псаломщика був ще сарай.
На утримання церковних осіб щорічно асигнувалось для священника — 94 карбованці 8 копійок, для псаламщика — 47 карбованців, 4 копійки.
Розвиток
Одним із описів церковного майна є опис датований 1895 роком, який зберігався в Херсонській Духовній Консисторії. При церкві була невеличка бібліотека, яка складалась з проповідей і творів духовних авторів, а також з єпархіальних і церковних відомостей. Книга обліку майна видана із Консисторії в 1898 році, в ній було заповнених 70 аркушів і 30 аркушів незаповнених. До церкви належало два приходських цвинтарі.
Хрещення новонароджених у Храмі
В 1887 році було відкрито школу грамотності, в якій вчителювала в той час, після закінчення курсу в Одеському Єпархіальному училищі, Дар'я Фролова Нестеровська, яка отримувала 10 карбованців в місяць за учбовий час та 50 карбованців від земства і церкви. Законоучителем в школі був місцевий священник. Утримання в школі було побудовано на основі параграфу 12 «Правил про піклування» в одній особі землевласника Петра Миколайовича Дмитрієва. Просфорнею була вдова священника Марія Захарівна Нестерова, яка отримувала плату 60 карбованців на рік.
До церкви, крім містечка Новопетрівське, був приход з хуторів Савицьке (8 верств), Новомайорське (7 верств), Три криниці (5 верств), Вакарського (3 вертви)та станції Веселий Кут (8 верств).
У данних за 1911 рік є інформація, що в той час в штат входило два церковних служителя - священник і псаломщик, які отримували платню 300 карбованців і 100 крабованців відповідно. Священник Іоан Григорієв Ігнат'єв, 60-ти років, із вищого відділення Херсонської Духовної Семінарії, законоучитель і завідувач місцевої церковно-приходської школи (в ній навчалось 27 хлопчиків і 5 дівчаток). В священника була дружина. І.Г.Ігнат'єв був на посаді священника в Новопетрівському з 1899 року.
З 1914 по 1919 рік в церкві службу справляв священник Ісидір Розсковський, який до цього був фронтовим священником. Переведений з фронту(Першої Світової війни), мабуть по хворобі, так як через 5 років він помер в віці 36-ти років.
Радянська доба
В 20 роках ХХ століття почалась кампанія закриття церков. Новопетрівська церква була закрита в 1951 році. З неї були викинуті ікони, зруйновані купол і дзвіниця. За роки Радянської влади в приміщенні церкви був і клуб, і склад, і майстерня. Без особливого догляду церва зазнала руйнування.
В роки «перебудови» люди звертались до влади, про надання дозволу на відкриття церкви. Держава вирішила передати уцілілі споруди храмів у власність церков. 16 березня 1989 року Рада в справах релігій прийняла рішення про відкриття Свято-Вознесенського храму. А вже через три тижні, 7 квітня 1989 року, на Благовіщення, відбулася перша літургія, службу вів протоієрей Володимир Мишков. Він розпочав відновлення храму.
Відновлення
Відновлення храму продовжив в 1999 році священник Георгій Баблюк. Більше 3-х місяців (з 10 липня по 25 вересня) в 2002 році знадобилось для того, щоб храм перекрити заново. Проводились і інші реставраційні роботи. В 2006 році була проведена зовнішня штукатурка храму, встановлена тротуарна плитка на східцях. В 2007 році проведено газифікацію, в 2008 році встановлені пластикові вікна. З 2009 року проведено воду та повну заміну електропроводки. В 2010—2011 роках проведений косметичний ремонт всередині приміщення.
9 лютого 2014 року Високопреосвященнійший Олексій Архієпископ Балтський і Ананьєвський освятив храм. З 2016 року по теперішній час проводиться розпис храму в академічному стилі з елементами гризайлю.
Сучасність
Новопетрівський храм є пам'яткою архітектури та містобудування загальнодержавного значення в Великомихайлівському районі на Одещині. 25 січня 2005 року Новопетрівська сільська рада прийняла рішення про оформлення права власності віруючих на культову споруду. Ще потрібні кошти на повне відновлення храму. В середині храм облаштований на пожертви віруючих.
Посилання
Джерела
* Зарічук В. На землі моїх предків.-Одеса.-Астропринт.-2001.-с.15-17.
* Зарічук В. Пісня джерела.--Одесса.-Астопринт.-1997.-с.14
* Над Кучурганом.-Коломия.-ВПТ «Вік».-1996.-с.112-113.
* Первухин В. Православные храмы Великомихайловщины.-Одесса.-Астопринт.-2007.-с.22-29.
Новопетрівка
Новопетрівка |
0d1c891db13e08776994cca51d4fc029f2f96e14 | Проголошення незалежності Косова 2008
:Для інформації про проголошення незалежності Косова у 1991 році див. Республіка Косово (1992—1999)
Проголошення незалежності Косова — акт Парламенту Косова від 17 лютого 2008 року, який проголосив про незалежність Косова від Сербії. За проголосувало 109 із 120 делегатів. 11 делегатів ,що представляли сербську меншину засідання проігнорували. Станом на 15 лютого 2018 року незалежність визнали 111 країн-членів ООН.
Передумови
Автомна область Косово та Метохія є місцем компактного проживання албанців. З 1945 року ця область мала автономію в складі Соціалістичної Республіки Сербія. Однак наприкінці 1980-х років ,на тлі міжетнічного напруження Слободан Милошевич скасував всі права на самоуправління. Це викликало обурення серед місцевого населення, і 2 липня 1990 року було проголошено Незалежність Косова, яку визнала лише Албанія. Протягом першої половини 90-х років Косово залишалось відносно спокійним регіоном на фоні бойових дій на території Югославії. Серйозні зіткнення між Армією визволення Косова та урядовими військами Сербії починаються з 1998 року. В ході Косовської війни відбувались не лише військові зіткнення ,а й етнічні чистки з обох боків конфлікту. Після втручання у конфлікт сил НАТО та бомбардування Белграду, Милошевич погодився на введення на територію Косово миротворців та передачу управління регіоном Організації об'єднаних націй.
10 червня 1999 року була ухвалена резолюція Ради Безпеки ООН 1244, яка визнавала територіальнуу цілісність Югославії, але передбачала створення широкої автономії для Косова. Проте більшість населення краю підтримували ідею Незалежності. Це призводило до регулярних зіткнень на території Косово.
у 2007 році колишній Президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі представив план мирного врегулювання конфлікту, за яким Косово отримувало ряд повноважень без фактичного проголошення Незалежності. Наприклад, це дало б Косову право подавати заявку на членство в міжнародних організаціях, створити Сили безпеки Косова і приймати національну символіку. План підтримали албанці, представники ЄС та США, проти виступили Росія, Китай та Сербія. В результаті чого план не був реалізований.
З огляду на відсутність прогресу в переговорах, косовари вирішили в односторонньому порядку проголосити Республіку Косово, зобов'язавшись у цьому процесі повністю стежити за положеннями плану Ахтісаарі.
Декларація
"Ми, демократично обрані лідери нашого народу, цим заявляємо про те, що Косово є незалежною і суверенною державою. Ця декларація відображає волю наших людей і повністю відповідає рекомендаціям Спеціального посланника ООН Мартті Ахтісаарі та його Комплексної пропозиції щодо врегулювання статусу Косова Ми заявляємо, що Косово є демократичною, світською та багатоетнічною республікою, керуючись принципами недискримінації та рівного захисту відповідно до закону ".
Міжнародна реакція
18 лютого 2008 року Національна асамблея Республіки Сербія заявила, що декларація про незалежність Косова вважається недійсною, після того, як Конституційний суд Республіки Сербія ухвалив, що ці дії порушують Статут ООН, Конституцію Сербії, Резолюцією 1244 Ради Безпеки ООН та ряд інших договорів.
Ряд європейських країн, серед яких, Іспанія, Кіпр, Молдова, Грузія,Азербайджан побоюються, що проголошення Незалежності Косова може стати прецедентом для посилення сепаратиських рухів в їх країнах. Проте в Декларації зазначено, що "... Косово є особливим випадком, що виник внаслідок неузгодженого розпаду Югославії, і не є прецедентом для будь-якої іншої ситуації...". Цю думку також поділяють більшість Західних країн.
Країни, що визнали Незалежність Косова
Незважаючи на те, що більшість членів ООН визнала Незалежність Косова, офіційному міжнародному визнанню протидіє Росія, що ветує прийняття будь-яких резолюцій Ради Безпеки з цього питання.
Реакція в Україні
Україна офіційно не визнала Незалежність Косова.
В лютому 2008 року Президент України Віктор Ющенко заявив, що не вважає Косово прецедентом для інших регіонів світу. Проте він не уточнив, чи визначилася Україна щодо краю. МЗС також не висловило чіткої позиції, не визнаючи проголошення Незалежності але й не засуджуючи його. Така позиція пов'язана з небажанням псувати стосунки ані з Заходом ані з Росією.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв у 2010 році заявив, що населення Косова мало право на проголошення Незалежності, оскільки зазнавало значних утисків. Водночас, він наголосив, що кримські татари не підтримують сепаратиські рухи ,оскільки в Україні їх права цілком захищені.
В лютому 2010 року міністр закордонних справ України Петро Порошенко заявив, що Україна не визнає Незалежність Косова, Абхазії та Південної Осетії, оскільки для цього немає жодних підстав.
У 2016 році Міністерство закордонних справ України листом повідомило ФФУ про неможливість проведення матчу відбору до ЧС-2018 між Україною і Косовом на території нашої держави, оскільки Україна не визнає Незалежність Косова.
Див. Також
Міжнародне визнання Республіки Косово
Примітки
Посилання
Текст декларації |
280fbbb299f58fccb6480fd20496e0e5cee3c093 | Лапина
Птерокарія (Pterocarya) — рід рослин родини Горіхові. Рід містить 6 видів, поширених в Азії й на Кавказі.
Зображення
Назва виду
Ареал
Pterocarya fraxinifolia
Південнозахідна Азія
Pterocarya hupehensis
Центральний Китай
Pterocarya macroptera
Західний та південнозахідний Китай
Pterocarya rhoifolia
Японія, східний Китай
Pterocarya stenoptera
Китай
Pterocarya tonkinensis
Південний Китай, Індокитай
Примітки |
03656b2cd519cf8f69716ef268e727a0c8666a7b | Дудергоф (платформа)
Дудергоф — зупинний пункт Жовтневої залізниці в історичному районі Дудергоф міста Красне Село, на залізничній лінії Санкт-Петербург-Балтійський — Гатчина-Балтійська.
Розташований в селищі Дудергоф біля підніжжя Дудергофських висот. Вихід з платформи здійснюється на Набережну вулицю і проспект 25 Жовтня.
На платформі зупиняються всі прямуючі через неї приміські електропоїзди.
Посилання
* Розклад електропоїздів на tutu.ru
Попередня станція
Лінія
Наступна станція
Красне Село
Балтійський напрямок ОЗ
Тайці |
11c3c8eb05934b1fe7d30ac79f629a6f99258056 | Беджиховиці
* Беджиховиці — село в гміні Ольшина Любанського повіту Нижньосілезького воєводства
* Беджиховиці — село в гміні Ґлоґувек Прудницького повіту Опольського воєводства |
01bf82b960d99504a2ef6b8a177e971363057661 | Лісиці
* Лісиці — село в гміні Тересін Сохачевського повіту Мазовецького воєводства
* Лісиці — село в гміні Домб'є Кольського повіту Великопольського воєводства |
0057961af28a32d4789f6c3d8ad4d50ec8561d23 | Мерониці
* Мерониці — село в гміні Водзіслав Єнджейовського повіту Свентокшиського воєводства
* Мерониці — село в гміні Малогощ Єнджейовського повіту Свентокшиського воєводства |
0254c85496bbe328de25c054f88080c933c4d09a | Старі Біскупиці
* Старі Біскупиці — село в гміні Слубіце Слубицького повіту Любуського воєводства
* Старі Біскупиці — село в гміні Варка Груєцького повіту Мазовецького воєводства |
0052dd176ae7f76518d8ec7360a196cb79289ae9 | Слуґоциці
* Слуґоциці — село в гміні Томашув-Мазовецький Томашовського повіту Лодзинського воєводства
* Слуґоциці — село в гміні Бендкув Томашовського повіту Лодзинського воєводства |
4022ec4df2de5c60ccc802f3998ca9195a461287 | Томашовиці
* Томашовиці — село в гміні Ясткув Люблінського повіту Люблінського воєводства
* Томашовиці — село в гміні Велька Весь Краківського повіту Малопольського воєводства |
004eb847068f0926d7444bdabce05c0a03b2364e | Виці
* Виці — село в гміні Коцежев-Полудньови Ловицького повіту Лодзинського воєводства
* Виці — село в гміні Вільґа Ґарволінського повіту Мазовецького воєводства
* Виці — село в гміні Дарлово Славенського повіту Західнопоморського воєводства |
0b184847dc704d1ae3f2698ca7d47ac611718330 | Залесиці-Кольоня
* Залесиці-Кольонія — село в гміні Сулеюв Пйотрковського повіту Лодзинського воєводства
* Залесиці-Кольонія — село в гміні Вежбиця Радомського повіту Мазовецького воєводства |
010c840adec0d93cdda71399ec2e4086337e42c8 | Зеґартовиці
* Зеґартовиці — село в гміні Папово-Біскупе Хелмінського повіту Куявсько-Поморського воєводства
* Зеґартовиці — село в гміні Рацеховіце Мисленицького повіту Малопольського воєводства
* Зеґартовиці — село в гміні Імельно Єнджейовського повіту Свентокшиського воєводства |
4046c5b3ba4186a2e370258485bdd51d4a4f141e | Скалиця (значення)
* Скалиця
* Скалиця (футбольний клуб)
* Скалиця (хокейний клуб)
Див. також
* Скалиці (значення) |
7729881afa0523b19f2e9966b09f0c79c5e07344 | Алавіти (значення)
* Алавіти — шиїтська релігійна група;
* Алавіти — династія султанів і королів Марокко. |
4d000ca847b1155645d6c295c2dcaf3890f004b3 | Битва під Бергамо (464)
Битва під Бергамо відбулася між аланами й Західною Римською Імперією у 464 році. У 464 році, аланський князь Беоргор очолив вторгнення у Північну Італію, прямуючи своїм військом у долину річки По. У Бергамо, недалеко від Мілана, Беогор зіткнувся з римським військом Рицимера 6 лютого 464 року. Після запеклих боїв алани були розгромлені й Беогор був вбитий.
Джерела
* |
0075c2738b512ae3e4ab69b1523d430c41f1584b | Список астероїдів (177001—177100)
(177001) 2003 AH47|
5 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177002) 2003 AG59|
5 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177003) 2003 AC62|
7 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177004) 2003 AA85|
7 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177005) 2003 AV92|
14 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177006) 2003 BO
2003 BO
24 січня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177007) 2003 BW1|
23 січня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177008) 2003 BD7|
25 січня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177009) 2003 BB8|
26 січня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177010) 2003 BX10|
26 січня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177011) 2003 BV19|
26 січня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177012) 2003 BU24|
25 січня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177013) 2003 BE26|
26 січня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177014) 2003 BZ29|
27 січня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177015) 2003 BL36|
26 січня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177016) 2003 BM47|
31 січня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177017) 2003 BX48|
26 січня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177018) 2003 BU50|
27 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177019) 2003 BW57|
27 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177020) 2003 BW61|
28 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177021) 2003 BT65|
30 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177022) 2003 BQ73|
29 січня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177023) 2003 BW79|
31 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177024) 2003 BH80|
31 січня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177025) 2003 BB82|
30 січня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177026) 2003 BP82|
31 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177027) 2003 BR84|
30 січня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177028) 2003 BX84|
31 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177029) 2003 BS90|
31 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177030) 2003 BT90|
31 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177031) 2003 BM92|
28 січня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177032) 2003 CU1|
1 лютого 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177033) 2003 CS3|
1 лютого 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177034) 2003 CA5|
1 лютого 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177035) 2003 CS6|
1 лютого 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177036) 2003 CG21|
1 лютого 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177037) 2003 CU21|
3 лютого 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177038) 2003 CW25|
4 лютого 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177039) 2003 DA5|
19 лютого 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177040) 2003 DQ6|
23 лютого 2003
Станція Кампо Імператоре
CINEOS
(177041) 2003 DZ9|
23 лютого 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177042) 2003 DV11|
25 лютого 2003
Станція Кампо Імператоре
CINEOS
(177043) 2003 DL18|
19 лютого 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177044) 2003 DK22|
28 лютого 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177045) 2003 DP24|
22 лютого 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177046) 2003 EK5|
5 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177047) 2003 ES5|
5 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177048) 2003 EX7|
6 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177049) 2003 EE16|
8 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177050) 2003 EW19|
6 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177051) 2003 EG21|
6 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177052) 2003 EA24|
6 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177053) 2003 EP26|
6 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177054) 2003 EY35|
7 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177055) 2003 EV39|
8 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177056) 2003 EY41|
8 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177057) 2003 EB46|
7 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177058) 2003 EG52|
11 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177059) 2003 EJ52|
11 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177060) 2003 EG58|
11 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177061) 2003 EA59|
12 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177062) 2003 FD3|
24 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177063) 2003 FM3|
24 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177064) 2003 FQ4|
26 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177065) 2003 FP7|
30 березня 2003
Обсерваторія Столова Гора
Дж. Янґ
(177066) 2003 FE8|
30 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177067) 2003 FG15|
23 березня 2003
Каталінський огляд
Каталінський огляд
(177068) 2003 FC17|
24 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177069) 2003 FR19|
25 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177070) 2003 FN23|
23 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177071) 2003 FS29|
25 березня 2003
Каталінський огляд
Каталінський огляд
(177072) 2003 FN32|
23 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177073) 2003 FY33|
23 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177074) 2003 FD34|
23 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177075) 2003 FR36|
23 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177076) 2003 FV42|
23 березня 2003
Каталінський огляд
Каталінський огляд
(177077) 2003 FL45|
24 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177078) 2003 FV45|
24 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177079) 2003 FA47|
24 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177080) 2003 FW49|
24 березня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177081) 2003 FX52|
25 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177082) 2003 FT55|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177083) 2003 FO56|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177084) 2003 FZ56|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177085) 2003 FU58|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177086) 2003 FE69|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177087) 2003 FY69|
26 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177088) 2003 FN72|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177089) 2003 FB73|
26 березня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177090) 2003 FR73|
26 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177091) 2003 FX73|
26 березня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177092) 2003 FD74|
26 березня 2003
Обсерваторія Галеакала
NEAT
(177093) 2003 FT77|
27 березня 2003
Паломарська обсерваторія
NEAT
(177094) 2003 FA82|
27 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
(177095) 2003 FT88|
28 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177096) 2003 FP90|
29 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177097) 2003 FO92|
29 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177098) 2003 FL94|
29 березня 2003
Станція Андерсон-Меса
LONEOS
(177099) 2003 FW97|
30 березня 2003
Обсерваторія Кітт-Пік
Spacewatch
(177100) 2003 FZ98|
30 березня 2003
Сокорро (Нью-Мексико)
LINEAR
Див. також
* Список астероїдів |
11c973645d31e1b41b9618d568f1e787856d7380 | Проктор (значення)
Проктор - це наглядач або представник в правничому, священницькому або академічному середовищі. Також може означати:
;
* Проктор — місто, штат Міннесота
* Проктор — місто, штат Вермонт
* Проктор — переписна місцевість, штат Оклахома |
0fbc7edca578e16c4cebc97d0b10fd8879ee515e | Піднесення (повість)
«Піднесення» () — повість американського письменника Стівена Кінґа, опублікована видавництвом «Scribner» 30 жовтня 2018 року. Книга містить передрозділові ілюстрації Марка Едварда Ґеєра, який раніше проілюстрував перші видання Кінґових романів «Роза Марена» та «Зелена миля».
Сюжет
Історія знову відбувається в містечку Касл-Рок. Один чоловік Скотт Кері стрімко починає худнути притому не змінюючись зовні. Він не розуміє, що з ним відбувається, навіть місцевий лікар перед таким випадком мовчить…
У самого Скота проблем вистачає. В нього по сусідству живуть лесбійська пара. І постійно їхня собака гадить на газоні Скота.
По трохи Скотт доходить до висновку, що разом з його вагою втрачається гравітація і Скоту залишилось жити не дуже довго…
Вирішивши, перед смертю зробити щось правильне Скот вирішує налагодити справи з сусідами.
Перед індичим забігом він робить парі із сусідкою Дейрдре: якщо вона виграє у забізі, то він від них відчепиться, а якщо виграє він, то Дейрдре із дружиною Міссі прийдуть до нього на вечерю. Скот чудово випереджає учасників та тримається до кінця. Дейрдре на фіналі падає, але чоловік її піднімає й виставляє переможницею забігу та парі. Нова новина робить лесбійок популярними і в них збільшуються клієнтів у їх збанкрутілого ресторану «Свята квасоля». Пара попри порушення парі приходить до Скота у гості. І зразу Скот їм розповідає про зменшення ваги та гравітації.
І ось настає час, коли Скот важить пів фунта. Чоловік бере феєрверк і за допомогою друзів виходить на вулицю. Він злітає в небо запускаючи феєрверки та водночас підриваючи себе.
Переклади українською
Українською мовою повість видало видавництво КСД у перекладі Володимира Куча в липні 2019 року:
*
Примітки
Посилання
* Сторінка українського видання на вебсайті КСД
* Офіційна сторінка на StephenKing.com |
1fab126285626c658ebb6762b8b49db86be87659 | Аламан
Аламан () — населений пункт франкомовного кантону Во в Швейцаріі, населення 442 чол. (2018 р.).
Замок Алламану
Тут знаходиться відомий замок, що є історичною спадщиною Швейцаріі. Споруджений у 1253 р.
Історія
Аламан вперше згадано у 1234 р. як Alamant.
Транспорт
В місті знаходиться залізнична станція, через яку проходить залізниця, що поєднує Женеву з Лозанною. Автобусами можливо також доїхати до сусідніх населених пунктів.
Примітки |
7f126c02a2ffdf10085969721757a9c0b6c9f10a | Матбуха
Матбуха () — страва арабської кухні, що може вживатися як салат, дип чи основа для шакшуки). Популярна страва в країнах Магрибу та Ізраїлі, куди була завезена мігрантами з того регіону. Назва походить з арабської мови і означає "варений салат". Подається як закуска або частина мезе.
Приготування
Велика кількість помідорів змішується з попередньо приготованими на грилі перцями та готується на малому вогні до майже однорідної маси на оливковій олії. Цукор, сіль, паприка та часник додаються до цієї маси під час приготування. Вважається, що добра матбуха має бути перчена та солодка.
Див. також
*Шакшука
*Пісто
*Лечо
Примітки |
0166636039f37375001ee8af744dfbd971efe892 | Володимирський повіт (1566—1795)
Володимирський повіт () — повіт на північному заході Волинського воєводства, утворений 1566 p. Ділився на староства. Охоплював площу в 4212,00 км². Названий по своєму адміністративному центру Володимиру-Волинському. Після Гродненського сейму опинився у складі Володимирського воєводства, ставши Володимирською землею. Існував до Третього поділу Речі Посполитої.
Примітки |
0128f0529e26a9e5257425c761f237e21891ff36 | Емілі (ураган, 2005)
Ураган Емілі (англ. Hurricane Emily) — найсильніший зафіксований ураган в Атлантичному океані 5 категорії і найбільш інтенсивний ураган до початку серпня. Потужний ранній тропічний циклон Кабо-Верде, який завдав значної шкоди в Карибському морі, в Мексиці та в Техасі.
Зона впливу
Кариби
14 липня ураган прийшов в Гренаду, це другий сильний ураган після урагану Іван, який вдарив по островах менш ніж за рік до того. Емілі призвела до загибелі та значного збитку в північній частині країни. 16 будинків зруйновано, ще більше 200 пошкоджено, а дві основні лікарні були затоплені. Збитки від урагану сягнули 110 мільйонів доларів. Повідомлялося про зсуви на сході Ямайки, викликані сильним дощем, коли шторм проходив на південь від острова. П'ять людей загинули через аварію, збитки від урагану на Ямайці становили 65 мільйонів доларів. Повідомлялося також про пошкодження в Тринідад і Тобаго, де зсуви та повені пошкодили кілька будинків. У Гондурасі чоловік потонув у річці, коли вона вийшла із берегів через сильні дощі від проходження урагану Емілі
Мексика
+Impact by country
Country
Fatalities
Damage (USD)'''
Гренада
1
$110.4 million
Ямайка
5
$65 million
Гаїті
5
N/A
Гондурас
1
N/A
Мексика
5
$834.3 million
Сполучені Штати Америки
0
$4.8 million
Разом
17
$1.014 мільйонів
Ушкодив півострів Юкатан 18 липня, ставши ураганом категорії 4, великі збитки очікувались від вітрів із швидкістю 135 км / год. Найбільш сильного впливу зазнали райони Плайя-дель-Кармен, Тулум та Козумель. Через відносно швидкий рух Емілі, кількість опадів була досить незначною, досягаючи 120 мм (4,9 дюйма).
Сильний вітер урагану Емілі спричинив значний вплив на Кінтана-Роо, особливо в муніципалітеті Солідарідад, залишивши майже 200 000 будинків без світла. 851 будинок зазнав різного ступеня ушкоджень. Приблизно 13,345 десятин (5,400 га) лісів та сільськогосподарських угідь постраждали від шторму; деякі ділянки дерев зазнали дефоліації. Найбільш істотні збитки, пов'язані з ураганом, пов'язані з туристичною індустрією. Готелям завдано збитків на 947 мільйонів песо (88,7 мільйонів доларів) збитків. Понад 12 500 номерів, майже п'ята частина доступної готельної інфраструктури держави, зазнали ушкоджень. Загалом збиток державі сягнув 1,11 млрд песо (104,3 млн. Дол. США). Другий вихід на сушу Емілі як потужного урагану категорії 3 завдав значної шкоди північно-східному узбережжю Мексики. У рибальській громаді Лагуна Мадре понад 80 % будівель було знищено внаслідок штормового нагону.
Техас
На півдні Техас пошкодження були відносно незначними, незважаючи на близькість шторму. Частини штату зазнали вітрів та поривів до 65 км/год. Не було зафіксовано значних структурних пошкоджень, хоча деякі дерева були знищені, а понад 30 000 людей відключено від електроенергії. Окрім того, в Техасі внаслідок урагану Емілі з'явилося вісім смерчів, пошкодивши чи знищивши кілька будинків. Відзначили деякі позитивні ефекти; залишки Емілі пройшли далі на захід від Техасу та доставили вкрай необхідні опади, що допомогло полегшити посуху. Сільськогосподарські втрати в Техасі склали $ 4,7 мільйонів, тоді як майнові збитки сягнули 225 000 доларів США.
Примітки
Посилання
Емілі
Емілі
Емілі |
59e119643328428deb0324ced6abb95257e68a7c | Five Nights at Freddy's (серія відеоігор)
Five Nights at Freddy's (скорочено FNaF) — франшиза відеоігор створених та опублікованих Скоттом Коутоном для Microsoft Windows, iOS, та Android.
Франшиза розповідає про піцерію «Freddy Fazbear’s Pizza», нагадуюча Chuck E. Cheese’s та ShowBiz Pizza Place. У перших трьох іграх, гравець стає нічним сторожем в тій самій піцерії (в третій частині — таж сама піцерія, але спалена), в якому він повинен використовувати надані інструменти та відеокамери, щоб на нього не напали роботи-аніматроніки, бажаючі вбити гравця. У четвертій грі події вже відбуваються в будинку дитини, який захищається від галюцинацій-аніматроніків, бігаючи по кімнаті і закриваючи двері. П'ята гра проходить в техобслуговуванні, що належить дочірній компанії Freddy Fazbear’s Pizza. Гравець перевтілюється в охоронця-техніка, якому щоночі треба виконувати завдання голосу ШІ. У шостій частині гравець стає директором піцерії, яку він повинен прикрасити оплачуваними предметами, а також повинен знову стати нічним охоронцем, як і в перших частинах.
Отримала популярність після найпершої гри. За франшизою було випущено 6 книг: три новели (Срібні очі, Неправильні, Четверта шафа), керівництво за проходженням (Файли Фредді) в двох версіях і творча зошит (Журнал за виживанням). Також планується вихід трьох книг нової лінії оповідань — Fazbear Frights і версія новели Срібні очі у вигляді графічного роману. Крім усього цього, знімається фільм за франшизою і існує реальний атракціон в Лас-Вегасі. Франшиза увійшла в геймерську книгу рекордів Гіннесса, як серія ігор, у якій за рік вийшла найбільша кількість сиквелів. |
164b3609fdcc93dc239304fdaed0ec9f00be5f41 | Карл (ураган, 2010)
Ураган Карл (англ. Hurricane Karl) — найбільш руйнівний тропічний циклон з будь-коли зареєстрованих, вразив мексиканський штат Веракрус. Одинадцятий тропічний шторм, шостий ураган і п'ятий і останній сильний ураган сезону ураганів 2010 року в Атлантичному океані.
Карл сформувався з області низького тиску біля північного узбережжя Венесуели 11 вересня 2010 року. Він перейшов Карибський басейн і зміцнився до тропічного шторму 14 вересня 2010 року. Циклон обрушився на мексиканський півострів Ютакан, і швидко зміцнився в затоці Кампече, перед тим, як вийшов на сушу в великих містах Веракрус на центральному узбережжі мексиканської затоки, у виду урагану 3 категорії. Це стало першим відомим випадком утворення сильного урагану в затоці Кампече. Після цього шторм швидко послаб над горами Мексики і розсіявся 18 вересня.
Станом на 23 вересня 2010 загинуло 22 людини, більшість з яких перебували в штаті Веракрус. Застраховані збитки від шторму оцінювався в 206 мільйонів доларів США за станом на січень 2011 року 1, в той час як загальний збиток склав приблизно 3,9 мільярди доларів США. Ураган Стен (2005)
Зона впливу
Півострів Ютакан
Коли Карл вдарив по узбережжю Кінтана-Роо, сильні опади до 157 мм в деяких районах, привели до затоплення. У розпал шторму в цілому 54 265 жителів залишилися без електрики, але для більшості з них подача електроенергії була відновлена протягом дня. Близько 600 будинків в Четумаль постраждали від повені висотою до 1,5 метрів, що змусило сотні жителів евакуюватися. За повідомленнями, сильні вітри повалили кілька дерев в Бакалар.
Муніципалітети Отон-Бланко, Феліпе-Каррільо Пуерто і Хосе-Марія-Морелос повідомили про значні втрати в сільському господарстві. За оцінками, було порушено в цілому 11 650 га врожаю, знищено 3477 га кукурудзи. Приблизно 7800 гектарів цукрового очерету вздовж берегів Ріо-Ондо були втрачені, що призвело до економічних втрат в розмірі 76 мільйонів мексиканських песо (6,23 мільйона доларів США). У Отон-Бланко було втрачено 477 гектарів перцю чилі халапеньо, в той час як плантації бананів, маніока і цитрусових в цьому районі зазнали значних пошкоджень від вітру. В цілому збитки дорогах, споруд та майна в муніципалітеті оцінювався в 120 мільйонів песо (9,9 мільйонів доларів США). Хоча повідомлень про збитки не надходило, сильні вітри в Белізі пошкодили лінії електропередач і затопили водні суду уздовж кордону між Белізом і Мексикою. В глибині суші в Кампече максимальне накопичення опадів за 24 години склало не більше 24 мм, повідомлялося про незначнв збитки. Шторм не залишив жертв на півострові, оскільки його вихід на сушу відбувся в малонаселеному районі.
Мексиканська затока
В результаті одного з найбільш дощових сезонів в Мексиці, проливні дощі циклону Карл привели до катастрофічної повені, яке призвело до значних руйнувань в штаті Веракрус..
Найбільш сильні опади випали вздовж північної частини шляху шторму, з локальними рівнями опадів до 455 мм, зареєстрованими в Місантле. На суші вітри, викликані сильними ураганами, викорчували сотні тисяч дерев і викликали повсюдне відключення електроенергії, залишивши до 280 000 споживачів в темряві. Катастрофа торкнулася щонайменше 163 з 212 муніципалітетів штату, і через кілька днів після проходження урагану більше половини території залишалася затопленою. Це викликало найбільше переміщення населення в історії регіону; близько 150 000 жителів було евакуйовано в цілому в 423 штормових укриття по всьому штату. Ураган Карл забрав життя дванадцяти чоловік в штаті. В офіційному прес-релізі уряду 24 вересня 2010 року згадувалося ще про двох інших смертельні випадки внаслідок урагану. Крім загибелі людей, ураган Карл завдав серйозної шкоди. У муніципалітеті Котаксла рівень паводкових вод досяг висоти 12 метрів. Повінь затопила велику частину муніципалітету, а багато споруди виявилися в грязі. У деяких районах повінь було описано як «безпрецедентне». Збиток було завдано і муніципалітету Феліпе-Каррільо Пуерто; двоє людей пропали безвісти. Вплив на рослинність було особливо помітно в Бока-дель-Ріо, розташованому недалеко від гирла річки Джамапа, де вітром було повалено понад 400 000 дерев. В результаті засмічення гирла річки близько 30 000 чоловік змушені були евакуюватися з прилеглих районів. У штаті Пуебла двоє людей загинули в результаті зсуву. Третя жінка загинула в Табаско - вона потонула в своєму затопленому будинку. За різними оцінками в результаті урагану Карл близько 200 000 чоловік залишилися без електрики. В цілому в результаті урагану Карл загинуло 22 людини, а 11 пропали безвісти
. За оцінками, в Мексиці від бурі постраждали 15,8 мільйона чоловік. За попередніми оцінками, збиток від урагану Карл в Веракрусі склав 70 млрд мексиканських песо (5,6 млрд доларів США). В Пуебла втрати від шторму досягли 200 мільйонів песо (16 мільйонів доларів США). Остаточні оцінки економічних втрат по всій Мексиці склали 50 млрд песо (3,9 млрд доларів США), а страхові збитки - 2,5 млрд песо (200 млн доларів США).
Посилання
*The NHC's
*The NHC's Advisory Archive for Hurricane Karl
*The NHC's Graphic Archive for Hurricane Karl
Карл
Карл
Примітки |
14b4de2b2e62e9bf978986a4891a508664efe1eb | Дін (ураган)
Ураган Дін (англ. Hurricane Dean) — найсильніший тропічний циклон сезону атлантичних ураганів 2007 року. Найпотужніший північно-атлантичний ураган після Ураган Вільма 2005 року, Дін став сьомим за силою і третім серед атлантичних ураганів по нанесеному втрат за всю історію.
Зона впливу
Ураган Дін 5 категорії біля узбережжя Мексики
Він досяг п'ятої категорії за п'ятибальною шкалою Саффіра - Сімпсона - найвищої категорії небезпеки, при якій швидкість вітру перевищує 250 км / год перед тим як вийти на узбережжя Мексики. Згідно зі звітом Національного центру США по спостереженню за ураганами, за приблизними оцінками, жертвами урагану стали 32 людини: 14 загиблих на Гаїті, 12 - в Мексиці, 3 - на Ямайці, 2 - в Домініці, 1 - в Сент Люсії.
Згідно з підрахунками американських експертів, економічна втрата від «Діна» для Малих Антильських островів і Ямайки склав не менше півтора мільярдів доларів.
Примітки
Посилання
* The NHC's archive on Hurricane Dean
* Hurricane Dean came to Chandler, AZ, McQueen & Pecos, view to the South from Chandler Ranch
Дін
Дін
Дін |
001882a9f6035f96d92bd943783e7c318d0a50dd | Юргинський округ
Юрги́нський округ () — муніципальний округ Кемеровської області Російської Федерації.
Адміністративний центр — місто Юрга, яке не входить до складу округу і утворює окремий Юргинський міський округ.
Географія
Район розташований на північному заході Кемеровської області, на лівому березі річки Том.
Історія
Юргинський район утворено 1924 року на території колишньої Юргинської волості, адміністративно він перебував у складі Томського округу Сибірського краю. 20 червня 1930 року район був ліквідований, територія розділена між Болотнинським та Яшкинським районами. У липні 1930 року був ліквідований і Сибірський край, територія колишнього району опинилась у складі нового Західно-Сибірського краю. 18 січня 1935 року район був відновлений, до його складу увійшли 15 сільрад Болотнинського району та Варюхінська сільрада Томського обласної міськради. 1937 року був ліквідований Західно-Сибірський край, утворена Новосибірська область, куди увійшов і Юргинський район. 1939 року до складу району передано Ново-Романовську та Велико-Ямську сільради Тайгинського району. 1943 року район увійшов до складу новоствореної Кемеровської області. 18 січня 1949 року селище міського типу Юрга стає містом, 1953 року воно отримує обласний статус і виводиться зі складу району. 1963 року район був укрупнений за рахунок ліквідованого Якшинського району та Хорошеборської сільради також ліквідованого Топкинського району. 1965 року район був відновлений у попередніх межах.
Станом на 2002 рік район поділявся на 11 сільських рад:
+
Поселення
Площа,км²
Населення,осіб (2002)
К-ть НП
Населеніпункти
Арлюцька сільська рада
-
2782
8
селища 31 км, 46 км, Арлюк, Васильєвка, Лінійний, присілки Глинковка, Чорний Падун, Юльяновка
Верх-Тайменська сільська рада
-
1879
5
село Верх-Тайменка, селище Річний, присілки Білянино, Митрофаново, Юрманово
Заозернівська сільська рада
-
890
6
селища Заозерний, Приріч'є, присілки Алабучинка, Кожевниково, Чутовка, Ясна Поляна
Заледеєвська сільська рада
-
1589
4
село Варюхіно, присілки Алаєво, Заледеєво, Макуріно
Леб'яже-Асановська сільська рада
-
2117
8
селища 139 км, Зелена Горка, Кленова, Таскаєво, Юргінський, присілки Бжіцька, ''Леб'яже-Асаново, Шитиково
Мальцевська сільська рада
-
1530
4
село Мальцево, присілки Єлгіно, Мілютіно, Томілово
Новоромановська сільська рада
-
1777
6
село Большеямне, присілки Кірово, Колбіха, Колмаково, Копилово, Новороманово
Попереченська сільська рада
-
1398
6
село Поперечне, селище 54 км, присілки Великий Улус, Каїп, Любаровка, Мариновка
Проскоковська сільська рада
-
2403
5
село Проскоково'', селище Сокольники, присілки Безменово, Філоново, Чахлово
Тальська сільська рада
-
1868
2
присілки П'ятково, Тала
Юргинська сільська рада
-
4546
9
селища 14 км, 23 км, Блок-Пост 149 км, Логовий, Юрга 2-а, присілки Зимник, Новоягодне, Сарсаз, Старий Шалай
+
2004 року район стає муніципальним, сільради перетворені у сільські поселення. 2019 року район перетворено в муніципальний округ, при цьому були ліквідовані усі сільські поселення:
+
Поселення
Площа,км²
Населення,осіб (2010)
Населення,осіб (2019)
К-ть НП
Населеніпункти
Арлюцьке сільське поселення
194,00
2493
2262
8
селища 31 км, 46 км, Арлюк, Васильєвка, Лінійний, присілки Глинковка, Чорний Падун, Юльяновка
Зеледеєвське сільське поселення
289,00
1356
1095
4
село Варюхіно, присілки Алаєво, Зеледеєво, Макуріно
Леб'яже-Асановське сільське поселення
156,00
1970
1814
8
селища 139 км, Зелена Горка, Кленова, Таскаєво, Юргінський, присілки Бжіцька, ''Леб'яже-Асаново, Шитиково
Мальцевське сільське поселення
198,00
1406
1254
4
село Мальцево, присілки Єлгіно, Мілютіно, Томілово
Новоромановське сільське поселення
767,00
3482
3014
11
село Большеямне, Верх-Тайменка, селище Річний, присілки Білянино, Кірово, Колбіха, Колмаково, Копилово, Митрофаново, Новороманово, Юрманово
Попереченське сільське поселення
156,00
1309
1250
6
село Поперечне, селище 54 км, присілки Великий Улус, Каїп, Любаровка, Мариновка
Проскоковське сільське поселення
471,00
3759
3567
11
село Проскоково, селища Заозерний'', Приріч'є, Сокольники, присілки Алабучинка, Безменово, Кожевниково, Чутовка, Філоново, Чахлово, Ясна Поляна
Тальське сільське поселення
93,00
2082
1954
2
присілки П'ятково, Тала
Юргинське сільське поселення
186,00
4591
4543
9
селища 14 км, 23 км, Блок-Пост 149 км, Логовий, Юрга 2-а, присілки Зимник, Новоягодне, Сарсаз, Старий Шалай
+
Населення
Населення — 20753 особи (2019; 22448 в 2010, 22779 у 2002).
Населені пункти
+
№
Населений пункт
Населення,осіб (2002)
Населення,осіб (2010)
1
14 км, селище
36
35
2
23 км, селище
25
21
3
31 км, селище
82
70
4
46 км, селище
1
1
5
54 км, селище
35
39
6
139 км, селище
14
11
7
Алабучинка, присілок
102
94
8
Алаєво, присілок
28
16
9
Арлюк, селище
1869
1760
10
Безменово, присілок
502
580
11
Бжіцька, присілок
73
82
12
Білянино, присілок
489
456
13
Блок-Пост 149 км, селище
24
13
14
Большеямне, село
387
410
15
Варюхіно, село
510
381
16
Васильєвка, селище
119
88
17
Великий Улус, присілок
23
25
18
Верх-Тайменка, село
635
626
19
Глинковка, присілок
9
7
20
Єлгіно, присілок
497
441
21
Заозерний, селище
490
532
22
Зеледеєво, присілок
607
586
23
Зелена Горка, селище
159
159
24
Зимник, присілок
868
852
25
Каїп, присілок
93
75
26
Кірово, присілок
25
15
27
Кленовка, селище
224
238
28
Кожевниково, присілок
154
166
29
Колбіха, присілок
62
61
30
Колмаково, присілок
17
8
31
Копилово, присілок
189
177
32
Леб'яже-Асаново, присілок
554
477
33
Лінійний, селище
440
369
34
Логовий, селище
118
110
35
Любаровка, присілок
158
156
36
Макуріно, присілок
444
373
37
Мальцево, село
490
513
38
Мариновка, присілок
5
3
39
Митрофаново, присілок
177
120
40
Мілютіно, присілок
108
105
41
Новороманово, присілок
1097
1037
42
Новоягодне, присілок
46
27
43
Поперечне, село
1084
1011
44
Приріч'є, селище
128
97
45
Проскоково, село
1411
1749
46
П'ятково, присілок
655
686
47
Річний, селище
565
562
48
Сарсаз, присілок
528
476
49
Сокольники, селище
280
316
50
Старий Шалай, присілок
222
189
51
Тала, присілок
1213
1396
52
Таскаєво, селище
164
143
53
Томілово, присілок
435
347
54
Філоново, присілок
170
179
55
Чахлово, присілок
40
34
56
Чорний Падун, присілок
95
81
57
Чутовка, присілок
4
3
58
Шитиково, присілок
79
37
59
Юльяновка, присілок
140
117
60
Юрга 2-а, селище
2679
2868
61
Юргінський, селище
850
823
62
Юрманово, присілок
13
10
63
Ясна Поляна, присілок
12
9
+
Господарство
Основні галузі промисловості: інфраструктура залізничного Транссибу, машинобудування, підприємства Промбудіндустрія.
Інші, місцеві галузі виробництва: борошномельно-круп'яна та комбікормова.
Провідні галузі сільського господарства: молочно-м'ясне тваринництво ТОВ «Юргінське», СВК «Лебедине», ТОВ «Томь», свинарство СХП «Нові зірки», рослинництво (ТОВ «Земляни», ТОВ «Томь», СВК «Лебедине»).
У селах Проскоково, Арлюк розташовані санаторії.
Примітки |
23219482104437d4234559ff4b67a83daec88e07 | Комедія ніяковіння
Комедія ніяковіння () — жанр комедії, гумор якої ґрунтується на соціально ніякових ситуаціях. Часто комедії ніяковіння мають багато спільних рис з докукомедіями, а їхній сюжет розгортається в офіційному середовищі, як-от на робочому місці, що забезпечує відчуття реальності для комедії.
Приклади
До жанру комедії ніяковіння належать такі відомі програми телебачення:
*
* Сайнфелд
*
* Парки та зони відпочинку
* У Філадельфії завжди сонячно
*
*
* Угамуй свій запал
*
* Уповільнений розвиток
*
* Масовка (телесеріал)
*
*
* Американська сімейка
*
*
* Містер Бін
* Луї
* Дівчата
* Проєкт «Мінді»
*
* Піп Шоу
* Айтішники
*
* Остання людина на Землі
*
*
*
* Шоу Еріка Андре
*
* Незламна Кіммі Шмідт
*
* Хто є Америка?
*
*
Примітки |
38de6ab014be162a0960778056a1425c22fa9c6f | Мідоус-Філд
Мідоус-Філд () — аеропорт в окрузі Керн, який розташований за 5 км від центра міста Бейкерсфілд у Каліфорнії.
Примітки |
1e0743b0d5a05542017c79d22ed39fefdc62cbdb | Абрикоса (плід)
thumb
Абрикоса — плід дерева абрикоса, зазвичай абрикоси звичайної (, Armeniaca vulgaris Lam.), але також і близькоспоріднених йому видів з секції Armeniaca роду Prunus: маньчжурського абрикоса (Prunus mandshurica), японської сливи (Prunus mume), сибірської абрикоси (Prunus sibirica), бріансонської абрикоси (Prunus brigantina) і т. д. Також абрикосами називають плоди деяких гібридних видів.
Зовнішній вигляд
Колір абрикосів пов'язаний з каротиноїдами, що містяться в них.
Харчова цінність
Плоди містять цукор, вітаміни, органічні кислоти (яблучну і лимонну), каротин, мінерали. Для людини є джерелом калію, каротину, вітаміну C, хоча вітаміну C в ньому не так багато: 10 мг на 100 г. Заліза теж небагато — 0,4 мг на 100 г., що становить 3-4 % добової потреби дорослої людини.
Абрикоса низькокалорійна (48 ккал на 100 г), тому хороша як дієтичний продукт 9.
З абрикосів роблять варення, джеми, компоти, цукати і марципани, а також вина і лікери. Також їх кладуть в якості начинки в пироги та вареники.
Крім того, абрикоси сушать: при сушінні плоди мають властивість зберігати корисні якості. Абрикоси, висушені без кісточки, називаються курага, висушені дрібноплідні з кісточкою називаються — урюк, цілісний плід, з якого перед сушінням була вийнята кісточка, з неї вилучено ядро і вкладено назад в абрикос — аштак-паштак.
Також в Вірменії з абрикосів готують алани: абрикоси злегка підсушують, потім виймають кісточки і замість них начиняють горіхами і цукром.
Абрикосові кісточки світло-коричневі, ядерце гіркувате. Їх їдять, а також з їх ядер роблять марципан. Часом служать замінником гіркого мигдалю.
Види Prunus sect. Armeniaca
* Prunus armeniaca
* Prunus brigantina ?
* Prunus cathayana
* Prunus hongpingensis
* Prunus hypotrichodes
* Prunus limeixing
* Prunus mandshurica
* Prunus mume
* Prunus sibirica
* Prunus zhengheensis
Примітки |
70df0a1b5ca95712a7e0c1aa3e16bf108c60546e | Русько-візантійський договір (971)
Русько-візантійський договір 971 — третій договір Русі з Візантією, укладено між великим князем київським Святославом Ігоровичем, обложеним візантійським військом у болгарському місті Доростолі (нині м. Сілістра, Болгарія), й імператором Іоанном Цимісхієм.
Святослав зобов'язався не воювати з Візантією; ні в Болгарії, ні в Криму, не піднімати проти неї народи; надавати імперії військову допомогу.
Цей договір вписано до «Повісті временних літ» у лаконічно-узагальненому вигляді; без згадок про торгівлю й вигоди для рус. купців.
Джерела |
0a53e0af821979897362c94ee651f59dd0538347 | Холтиці
Холтиці — чеське селище з замком в стилі бароко в окрузі Пардубіце Пардубицького краю. Знаходиться за 15 км на південний захід від Пардубіце, тут живе близько 1,200 осіб.
Частини села
* Холтиці (центральна частина)
* Ледек
* Подгорки
Історія
Перша письмова згадка про Choltice датована 1285 роком. Звідси походила родина Седльніцьких з Холтиць, у 14 ст. є згадки про місцевий рід Лацембок Холтицький і наприкінці 15 ст. — Холтичці з Уєзда. В 16 ст. Маєток було куплено Герсдорфами, але фермерське господарство Штепана Герсдорфа було конфісковано через його участь у Повстанні маєтків 1618 — 1620 років і продане графу Шімону Туну, сім'ї якого він належав до 1945 року. На місці середньовічної фортеці наприкінці 17 століття було побудовано замок, каплиця якого з 1855 року служила парафіяльною церквою.
10 листопада 2006 року Холтиці знову отримало статус селища.
Орієнтири
чуми в Xолтіце |270x270пкс
* Замок в стилі бароко(побудований у 1683-1695) з каплицею св. Ромедія. Одноповерхова будівля з аркадами в цокольному поверсі південного крила. Восьмикутна каплиця з куполом і ліхтарями з багатим ліпним оздобленням та картини А. Ніволона, вівтарний живопис Дж. М. Роттмайер.
* Заповідник дичини «Холтиці», природний заповідник біля замку
* Садиба між замком та залізничною станцією, кінець 17 століття з бароковою глорієттою в саду
* Цвинтарна каплиця (родинна гробниця Тун-Гогенштейнів), побудована 1873 (Ф. Шморанц)
* Колона зі статуєю Святої Трійці, кінець 17 ст.
* Барокові статуї перед замком, початок 18 ст.
* Міст через Золотий потік
* Дзвіниця навпроти замку, 1863
* Каплиця св. Антоніна
Відомі жителі
* Йозеф Войцех Гелліх (1807—1880), живописець та археолог
* Богдан Єлінек (1851—1874), поет
* Вінценк Данек (1826—1893), співзасновник ЧКД
Посилання
Довідка
Література
* Навчальний словник Отто: ілюстрована енциклопедія загальних знань . У Празі: Дж. Отто, 1888—1909 рр., Ключове слово Choltice. Св. 12, С. 300.
* Поче, Емануель та ін. ''Художні пам'ятки Чехії'' . Вид. 1. Прага: Академія, 1977. вип. І., С. 513.
Посилання
* Stránky obce Choltice
* Choltice na stránkách Kamzajit |
46f872bf915d0c4ae6fb603142f9320ab4650399 | Едвард Лоу (бізнесмен)
Едвард Лоу (; 10 липня 1920 – 4 жовтня 1995) — американський бізнесмен і підприємець, який прославився винаходом котячого туалету. «Школа малого бізнесу» описала його як «будує величезний бізнес з нічого», і наводить його в якості хрестоматійного прикладу людини, який «створив продукт, вивів його на ринок, винайшов індустрію і продав свій бізнес за мільйони». До моменту його смерті його компанія коштувала близько п'ятисот мільйонів доларів (або 839 мільйонів доларів сьогодні, з поправкою на інфляцію).
==БіографіяЕдвард Лоу народився 10 липня 1920 року в Сент-Полі, штат Міннесота, в сім'ї Лулу і Генрі. Його сім'я переїхала в Кассополіс, штат Мічиган, де він навчався в середній школі в Кассополісі. У нього було четверо дітей і шестеро онуків. Він служив у військово-морському флоті США під час Другої світової війни.
Винахід котячого туалетуДо винаходу Лоу люди тримали своїх кішок назовні, використовуючи попіл, бруд або пісок як котячий туалет, коли це було необхідно, щоб тримати їх всередині. Одного разу в січні 1947 року місіс Дрейпер, сусідка Едварда Лоу в Кассополісі, штат Мічиган, попросила у нього трохи піску для котячого туалету. Її купа піску була заморожена, тому вона використовувала попіл, але вони стежили за всім її будинком. Замість піску Лоу дав їй трохи глини, званої «Землею Фуллера», набір глинистих мінералів, здатних поглинати їх вагу у воді. Вона виявила, що це працює набагато краще, ніж пісок або попіл. У пізніші роки він працював над створенням підстилки для відходів шимпанзе з Джейн Гудолл, але не зміг розробити успішний продукт.
Кар'єраУ 1947 році Лоу вирішив продати глину. Він упакував його в п'ятифунтові (2,3 кг) мішки і назвав «котячим сміттям». Він запропонував місцевому зоомагазину продати його за 65 центів (або 7,44 долара сьогодні). Власник магазину відмовився, сказавши, що він не буде продаватися, тому що пісок був набагато дешевше. Лоу сказав йому, щоб він віддав його безкоштовно, поки люди не захочуть платити за нього. Котячий послід мав успіх. Лоу роз'їжджав по країні, продаючи котячий послід. Він навіть чистив коробки на виставках котів, щоб мати стенд для демонстрації свого продукту. Він заснував «Edward Lowe Industries» і створив «Tidy Cat» в 1964 році. На початку 1980-х років він майже втратив свій ринок для «Clorox», але до 1990 року «Edward Lowe Industries» був провідним виробником наповнювача для котячих коробок.
В останні роки життя Лоу вирішив, що найкращий спосіб зберегти свій бізнес після його смерті-передати управління компанії, що фінансується венчурними капіталістами з Нью-Йорка і Чикаго. Продаж відбувся в 1990 році, коли компанія була перейменована в корпорацію «Голден Кет»; Лоу залишився акціонером і директором. Пізніше «The New York Times» оцінила цей продаж у 200 мільйонів доларів (або 391 мільйон доларів сьогодні). Після його смерті корпорація «Голден Кет» була продана Ралстону Пурині. Помер 4 жовтня 1995 року в містечку Сарасота, штат Флорида, США.
ПриміткиПосилання==
* The Edward Lowe Foundation |
1402f04a8466fc59b7ed8c5e781fa667b2bc2f21 | Дрон-камікадзе
IAI Harop — баражуючий боєприпас, призначений для боротьби з системами протиповітряної оброни
«Тихий грім»
Боєприпас, що баражує (БПБ), баражуючий боєприпас (, дослівно «бродячий боєприпас»), іноді курсуючий боєприпас або дрон-камікадзе () — це тип безпілотних літальних апаратів з інтегрованою бойовою частиною, які здатні тривалий час в режимі очікування знаходитися в повітрі в районі цілі та оперативно атакувати її після отримання відповідної команди від оператора, або виконувати завдання, передбачені закладеним алгоритмом.
Такі комплекси мають в своєму складі авіаційні засоби ураження, які за своїм задумом повинні поєднати в собі переваги безпілотного літального апарату (БпЛА) та бойової частини авіаційної бомби
Ідея створення БПБ виникла наприкінці 70-х років XX сторіччя..
Огляд популярних БПБ
«Harpy» (Ізраїль)
IAI Harpy — баражуючий боєприпас першого покоління
DSEI 2019
Піонером в своєму виді є БПБ «Harpy», який створено фірмою Israel Aircraft Industries (IAI). Він призначений для боротьби з радіолокаційними станціями супротивника. БПБ «Harpy» перебуває на озброєнні Чилі, Індії, Ізраїлю, Південної Кореї, Туреччини, Китаю..
«Fire Shadow» (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США)
БПБ «Fire Shadow» розроблено міжнародною корпорацією МВDA (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США). Він призначений для баражування в заданому районі та подальшого ураження стаціонарних або мобільних цілей, забезпечуючи тим самим командирів армійських підрозділів оперативною, високоточною вогневою підтримкою на значній глибині по фронту. Стартова маса — близько 200 кг, дальність дії — до 100 км. Боєприпас може баражувати на висоті близько 4600 м протягом 6 годин. БПБ стартує з наземної пускової установки рейкового типу..
«Harop» (Ізраїль)
БПБ «Harop», розроблений в конструкторському бюро заводу «MABAT» концерну «Таасія авірит» (Ізраїль), призначений для ураження важливих наземних цілей противника, а також ведення розвідки і оперативного ураження малопомітних стаціонарних і мобільних наземних (морських) цілей, включаючи зенітно-ракетні комплекси противника, пускові установки тактичних і балістичних ракет, оцінки результатів вогневого ураження. БПБ «Harop» має максимальну довжину 2,5 м, розмах крила 3,0 м, максимальну злітну масу 135 кг і максимальну дальність польоту до 1000 км. БПБ має можливість баражувати в районі цілі до 6 годин. Маса уламково-фугасної БЧ — 23 кг..
«Sparrow» (Ізраїль)
БПБ «Sparrow» розроблено фірмою E.M.I.T. UAV Company. БПБ має максимальну довжину 2,14 м, розмах крила 2,44 м, злітну масу 45 кг, може брати корисне навантаження масою до 12 кг і оснащується двоциліндровим двотактним поршневим двигуном, який приводить в дію повітряний гвинт. БПБ забезпечує можливість баражування протягом 6 годин на віддаленні від 20 до 120 км від місця старту в залежності від антени, яка входить до складу комплексу..
«WS-43» (Китай)
Китайський БПБ «WS-43» входить в боєкомплект модульних реактивних систем залпового вогню. Дальність дії — 10…60 км, тривалість баражування — близько 30 хв, швидкість польоту — 0,3…0,4 м/с, точність ураження цілі — близько 10 м, вага БЧ — 20 кг..
«Spike Firefly» (Ізраїль)
БПБ «Spike Firefly»
Розроблений компанією Rafael (Ізраїль). БПБ оснащується 400 г бойовою частиною, дальність польоту від місця запуску сягає 500—1500 м. Швидкість польоту не перевищує 70 км/год. Тривалість баражування залежить від кількості задіяних у складі БПБ акумуляторних батарей і становить 15 — 30 хв. Для виявлення цілей використовується бортова оптико-електронна система, що діє в інфрачервоному та видимому оптичних діапазонах електромагнітних хвиль.
Warmate (Польща)
Розроблений польським підприємством WB Electronics.
«Ланцет» (Росія)
Російський БПБ розробки компанії ZALA Aero, має кілька типів наведення. Швидкість руху в повітрі становить до 300 км/год, радіус польоту — до 40 км. Максимальна маса — 12 кг. Цей БПБ може використовуватися для утворення повітряних мінних полів.
«Шахід 136» (Іран)
На початку вересня 2022 року «Шахід 136» почали надходити з Ірану до Росії, і отримали назву «Герань-2».
12 вересня було збито поблизу Куп'янська, 20 вересня збито на Миколаївщині.
Як інформував речник Повітряних сил Юрій Ігнат, говорити, наскільки ефективною є така зброя як "Shahed 136", наразі зарано. Говорити, чи це єдиний тип безпілотника, який Іран надав Росії, наразі теж неможливо.
Див. також
* Морський дрон
Примітки |
1586a3023445e2d571d5dfaee866a4516c8a7db9 | Ческа Камениці
Ческа Камениці (; ) — місто на північному заході Чехії, в окрузі Дечин Устецького краю.
Розташоване приблизно в 20 км на схід від міста Дечин, на річці Каменіце (притока Лаби), на висоті 338 м над рівнем моря.
Перші письмові згадки про населений пункт відносяться до 1352.
Пам'ятки
* Замок Ческа Камениці першої половини XVI століття, суттєво перебудований в XVII столітті. У 1792 був побудований критий перехід в стилі бароко, що з'єднує замок з костелом. Наступні зміни в класичному стилі були зроблені у 1847—1849.
* Деканський костел Св. Якова Старшого XVI століття.
* Ратуша — сьогоднішню будівлю на Площі Миру місто придбало наприкінці XVI століття, реконструкція в стилі класицизму була проведена у 1846—1847. Фасад над порталом прикрашений гербом Вартенберків з 1591.
* Фонтан (1575) з колоною та бароковою статуєю. Біля фонтану на бруківці встановлена велика кам’яна підкова, яка вказувала, наскільки далеко можна було виставити худобу на продаж на ярмарку.
* Каплиця Різдва Пресвятої Богородиці (1739) є державною пам’яткою культури, походження якої пов’язане з численними чудами Діви Марії Каменіцької.
Населення
Міста-побратими
Бад-Шандау, Німеччина
Галерея
Примітки
Посилання
* Офіційний сайт
* Virtual show |
eb9ba52a81a4509c32eeff380eeaa8cc8916b9eb | Манежна площа (значення)
* Манежна площа — площа у Москві.
* Манежна площа — площа у Санкт-Петербурзі. |
171ba5330b1c6f1cf0094883c44202aac53b7a3f | Суллорсуак (протока)
Протока Суллорсуак (старе написання: Suvdlorssuaq, ) - протока на західному узбережжі Гренландії .
Географія
Протока відокремлює півострів Нууссуак на північному сході від острова Кекертарсуак на південному заході. Водний шлях протоки з'єднує внутрішню затоку Діско на південному сході та затоку Баффін на північному заході. Острів Qeqertarsuatsiaq розташований у північно-східному гирлі протоки, де він виходить у затоку Баффін. На південно-східному кінці великий острів Аллуток знаходиться у витоку протоки, біля впадіння в затоку Діско.
Історія
Археологічні розкопки в місті Кілакіцок на північно-східному узбережжі виявили існування давньої арктичної культури, названої пізніше культурою Саккак, що є археологічним позначенням найдавнішої палео-ескімоської культури на заході та південно-східній частині Гренландії. Тубільці населяли територію західно-центральної Гренландії між 2500 р. До н. Е. Та 800 р. До н. Е.
Поселення
Саккак - єдине поселення в цьому районі, розташоване в південній частині берега півострова Нуусуак. Колишнє вугільне поселення Квіліссат було розташоване на узбережжі острова Діско. Усе узбережжя зараз не заселене.
Дивитися також
* Люди Туле
Список літератури
Зовнішні посилання
* |
28ac66225a2ace5df220062e4ed4a990dec51fba | Олімпік (півострів)
Півострів Олімпік () — великий півострів на , що відокремлено від Сіетла затокою П'юджет-Саунд. На заході Олімпію обмежує Тихий океан, на півночі — , на сході — .
, найзахідніша точка в континентальних Сполучених Штатах, і , — найпівнічно-західніша точка, знаходяться на півострові. Площа півострова ставить близько 9300 км².
Тривалий час на півострові Олімпік залишалося багато білих плям. Півострів Олімпік було нанесено на карту США одним з останніх. Більш-менш повна карта півострова не існувала, аж до поки Артур Додуелл і Теодор Ріксон не нанесли на карту більшість його рельєфу та лісових ресурсів між 1898 та 1900 роками.
На півострові розташований Національний парк Олімпік.
Географія
На півострові знаходяться округи Клалам і Джефферсон, а також північні частини округів Грейс-Гарбор і Мейсон. Півострів Кітсап, обмежений Гуд-каналом і П'юджет-Саунд, є повністю окремим півостровом і не з'єднаний із півостровом Олімпік.
Від Олімпії, столиці штату, прямує уздовж східного, північного та західного узбережжя півострова.
розташований у центрі півострова Олімпік. Цей кряж є другим за площею у штаті Вашингтон. Його найвища вершина — .
На початок 2020-х втілюється програма «», спрямовані на охорону додаткових ділянок дикої природи на півострові Олімпік, захист річок які використовуються лососем для нересту відповідно до Закону про дику і мальовничу річку надає «Національному парку Олімпік» можливість запропонувати бажаючим викупити прилеглу до парку землю.
Клімат
класифікації кліматів Кеппена
Більша частина півострова має океанічний клімат, або Cfb за кліматичною класифікацією Кеппена. Проте влітку більшість населених пунктів, мають середземноморський клімат, або Csb.
На півострові розташовані дощові ліси помірної зони, зокрема , тропічний ліс Квітс і . Рослинність дощових лісів зосереджена переважно в західній частині півострова, оскільки внутрішні гори створюють ефект дощової тіні в районах на північному сході, що призводить до набагато більш сухого клімату в цих місцях.
Галерея
Примітки |
12b94ce4082bd31da1d22d6902d868e929fc7467 | Макс (ураган, 2017)
Ураган «Макс» () — тропічний циклон, що швидко формувався, та обрушився на південно-західну частину Мексики, завдавши незначної шкоди. Шістнадцятий тропічний циклон, тринадцятий шторм і сьомий ураган сезону тихоокеанських ураганів 2017 року, Макс розвинувся з зони низького тиску біля південно-західного узбережжя Мексики 13 вересня.
Уряд Мексики випустив численні попередження в очікуванні Макса. Через невеликий розмір циклону наслідки були відносно локалізованими та обмеженими невеликою площею. Незважаючи на це, великі хвилі, повені, зсуви спричинені Максом, завдали середньої шкоди штату Герреро. Понад 1500 житлових будинків постраждали від повені, а численні дороги по всьому штату, включаючи мексиканське федеральне шосе 200, були закриті через зсуви та провали. Шторм посилив наслідки землетрусу в Чьяпасі 2017 року, в результаті якого загинули 98 людей. Чотири смертельні випадки було пов'язано з Максом, і збиток був оцінений в MX $ 1,35 млрд (US $ 76,4 мільйонів).
Метеорологічна історія
Тропічна хвиля - те ж саме, що породив ураган Хосе в Атлантиці - перетнув Центральну Америку і увійшли в Тихий океан 11 вересня. 13 вересня велика зона конвекції, пов'язана з цією системою, почала організовуватися в декількох сотнях миль на південний захід від узбережжя Мексики. Того дня о 12:00 UTC у 150 милях на захід-південний захід від Акапулько, Мексика, утворилася тропічна депресія. Скерована зі сходу на північний схід через хребет середнього рівня , депресія посилилася в тропічний шторм Макс о 18:00 UTC розташоване над температурою води тепла 30 ° С (86 ° F), Макс швидко посилився, і став ураганом незадовго до 12:00 UTC 14 вересня. Маленькі циклон продовжував посилюватися, і він досяг своєї пікової інтенсивності при максимальному тривалому вітрі 90 миль на годину (150 км/год) незадовго до того, як вийшов на сушу в Герреро, Мексика. Опинившись над гірською місцевістю Мексики, Макс швидко ослаб, опустившись нижче сили урагану о 00:00 UTC 15 вересня і ослабши до тропічної депресії о 06:00 UTC і через деякий час повністю розсіявся о 12:00 UTC.
Підготовка
Тропічний шторм Макс посилюється біля південно-західного узбережжя Мексики
Після класифікації Макса до тропічної депресії, уряд Мексики випустив попередження для південно-західного узбережжя від Сіуатанехо до Пунта-Мальдонадо. О 21:00 UTC було замінено на попередження про тропічний шторм, оскільки Макс посилився в тропічний шторм. Через шість годин уряд Мексики випустив попередження про ураган для тих самих районів, оскільки Макс продовжував посилюватися. Через три години для районів на схід від Пунта-Мальдонадо до Лагунас-де-Чакауа було оголошено попередження про тропічний шторм і ураган. 15 вересня всі спостереження та попередження були припинені, оскільки Макс швидко ослаб і рухався вглиб країни.
У рамках підготовки до приходу шторму 788 осіб було евакуйовано до тимчасових сховищ.
Наслідки
Проливні опади, спричинили повені та зсуви по всьому штату Герреро, спричинивши пошкодження понад 1500 будинків у штаті. У містечку Сан-Маркос 200 будинків постраждали від сильного вітру та повені, одна людина зникла безвісти. У Герреро загинули двоє людей: 19-річний рибалка, і 40-річний чоловік, якого занесла вода. Сильний вітер повалив сотні дерев, а через ямки та зсуви було закрито багато доріг, включаючи мексиканське федеральне шосе 200, що спричинило перерви через Герреро та Оахаку залишив численних мандрівників у безвиході. Під час шторму телефонну мережу на південному заході Мексики було перервано, і 126 503 клієнта Comisión Federal de Electricidad втратили електроенергію. Через затоплення доріг було перекрито доступ до міста Хучітан-де-Сарагоса , а міст між Круз-Гранде і Копалою був серйозно пошкоджений. В Герреро Макс знищив сільськогосподарські угіддя і щонайменше 3000 жителів перемістили в укриття. На морі на узбережжі Мексики хвилі висотою 16 футів (5 метрів) спричинили затоплення шести рибальських суден. У Чьяпасі двоє людей були поховані під час зсуву. Всього збиток від Max оцінюються в MX $ 1,35 млрд (US $ 76,4 мільйонів).
Див. також
* Ураган Шарлотта (2012)
* Тропічний шторм Ерміна (2010)
Посилання
*The National Hurricane Center's advisory archive on Hurricane Max
Макс
Макс
Примітки |