url
stringlengths 34
127
| title
stringlengths 3
254
| download_url
stringlengths 71
74
| filepath
stringlengths 42
43
| content
stringlengths 0
2.75M
⌀ |
|---|---|---|---|---|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tema-tanksgiving-day-den-blagodareniya-klass.html
|
Тема: Thanksgiving day (День благодарения) 8-9 Класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/15/8f20b7bcc64c05260c5ce431d0d74e09.doc
|
files/8f20b7bcc64c05260c5ce431d0d74e09.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-po-spotligt-klass.html
|
Рабочая программа по английскому языку по Spotlight 2 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/3/ca20dd1e8937e340fc1744fd4e370a7a.doc
|
files/ca20dd1e8937e340fc1744fd4e370a7a.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tehnologicheskaya-karta-po-angliyskomu-yaziku-my-room-prepositio.html
|
Технологическая карта по английскому языку "My room. Prepositions of place"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/19/af2097a15036463f7f11d46c6f7c623e.docx
|
files/af2097a15036463f7f11d46c6f7c623e.docx
|
Тема урока
Цель урока
Словарь урока
Тип урока
Форма урока
Методы обучения
Виды учебной деятельности
Оборудование
Планируемый результат
Моя комната. Предлоги места. Монолог – описание.
Совершенствование навыков употребления в речи описательного оборота There is/ are при описании комнаты. Знакомство с особенностями употребления предлогов места при описании комнаты.
Лексика по теме «Дом. Квартира. Мебель», Предлоги места: on, in, behind, between, in front of, by, over, under
Урок актуализации знаний с углублением изученного материала по теме.
Урок-проект
Частично – поисковый
проблемных заданий
работа в группах ,парах
имитационный
здоровьесберегающий
самостоятельная работа
рефлексия
планирование учебного сотрудничества
сравнение
сопоставление
нахождение сходств и отличий
извлечение необходимой информации из прослушанных текстов
анализ
составление высказывания по алгоритму
построение речевого высказывания в устной форме
моделирование
проектирование
накопление опыта в составлении высказываний с изученной лексикой и грамматической конструкцией
контроль
коррекция
аудиозапись
видеозапись
слайды-сопровождение урока
раздаточный материал для проектной работы
раздаточный материал для блиц-опроса
карточки с дифференцированным домашним заданием
Предметные:
- пользоваться справочным материалом, представленным в виде таблиц, схем, правил;
- систематизировать слова, например, по тематическому принципу;
- пользоваться языковой догадкой
- делать обобщения на основе анализа изученного грамматического материала;
Общеучебные:
- совершенствование приемы работы с текстом, опираясь на умения, приобретенные на уроках родного языка (прогнозировать содержание текста по заголовку, данным к тексту рисункам, списывать текс т, выписывать
отдельные слова и предложения из текста и т. п.);
- умение осуществлять самонаблюдение, самоконтроль, самооценку;
- формирование коммуникативной культуры школьников, их общему речевому развитию, расширению кругозора, воспитанию чувств и эмоций;
- приобретение элементарной коммуникативной компетенции, т. е. способности и готовности общаться с носителями языка с учетом их речевых возможностей и потребностей в разных формах: устной (говорение и аудирование)
- расширение лингвистического кругозора,
- освоение начальных лингвистических представлений, доступных им и необходимых для овладения устной и письменной речью на английском языке на элементарном уровне;
- развитие речевых, интеллектуальных и познавательных способностей, внимания, памяти и воображения;
- приобретение ощущения причастности к универсальной детской культуре, дружелюбного отношения и толерантности
Метапредметные:
- развитие умения взаимодействовать с окружающими, выполняя разные роли в пределах речевых потребностей
- развитие коммуникативных способностей школьника, умения выбирать адекватные языковые и речевые средства для успешного решения элементарной коммуникативной задачи;
- расширение общего лингвистического кругозора младшего школьника;
- развитие познавательной, эмоциональной и волевой сфер младшего школьника; формирование мотивации к изучению иностранного языка;
- овладение умением координированной работы с разными компонентами учебно-методического комплекта (учебником, аудиодиском,
Личностные:
- общее представление о мире как о многоязычном и поликультурном сообществе;
- осознание языка, в том числе иностранного, как основного средства общения между людьми;
Исходные факторы
Общедидактическая цель урока
Совершенствование навыков использования конструкции (описательного оборота) there is/are в устной речи при описании комнаты.
Выработка умения применять знания в комплексе ,в новых условиях.
Углубление знаний по изучаемой теме (предлоги места для описания комнаты)
Особенности учебного материала
А) объем
Б) познавательный состав
- закрепление употребления конструкции there is/are в предложениях различных типов
- введение нового материала (предлоги места) и его употребление в ранее изученной конструкции
Задания: имитация ,сравнение ,сопоставление ,составление высказывания по алгоритму ,нахождение сходств и отличий ,создание творческой работы.
В) связь с изученным ранее
- повторение лексики по теме «Дом. квартира»
- отработка употребления лексики в конструкции there is/are
Г) объективность ,сложность и новизна материала урока
Д) логика расположения частей:
- мотивация
- активизация в речи ранее изученного материала, необходимого для творческого применения
- обобщение и систематизация знаний и способов деятельности
- постановка проблемы
- наращение нового материала
- усвоение образца комплексного применения знаний
- закрепление изученного
- применение знаний в новых условиях
- контроль
- рефлексия
Уровень учебной подготовки учащихся.
Имеют опорные знания по теме «Дом. Квартира.» Владение лексическим материалом по теме, навыки употребления конструкции there is/ are при описании комнаты.
Условия учебного процесса
Производные факторы
Тип урока
Урок комплексного применения знаний ,закрепления знаний, формирования умений и навыков
Уточнение выбора типа урока
А)
Б) выбор видов и типов познавательной деятельности
- работа с картинкой (устный ответ)
- работа в группах (устный ответ)
- работа с видеозаписью (письменный ответ)
- творческая деятельность в группах
- опрос (устный ,письменный)
В) отбор материала для повторения
- навыки сравнения, анализа и построения утвердительных и отрицательных предложений с конструкцией
- навыки обобщения знаний и построения высказывания по алгоритму
Г) выбор методов обучения:
- наглядный
- репродуктивный
- частично – поисковый
- работа в парах ,группах
- проектный метод
- текущий контроль
- рефлексия
Д) выбор логики рассуждений
Знание – понимание – применение
Корректировка методов выбора.
–аудиозапись для фонетической зарядки
- слайды – сопровождение
- видеозапись для введения нового материала
- раздаточный материал для работы в парах
- раздаточный материал для проектной деятельности
- раздаточный материал для домашнего задания
Структура урока
Задачи
Формы работы
Деятельность учителя
Деятельность учащихся
Результат
Создание эмоционально – положительного настроя ,организация начала занятия
Приветствие. Включение учащихся в режим работы
Приветствует учащихся.
Приветствуют учителя. Отчет дежурного.
Стимулирование познавательного интереса
Постановка целей и задач урока, составление плана занятия
Зачитывает учащимся письмо от Микки Мауса и Минни, которые просят ребят помочь им обставить их новый дом.
Совместно с учениками составляет план работы на уроке: повторение ранее изученного материала в заданиях различного типа, введение нового материала, оформление комнат, творческая работа в группах
Знакомятся с целью занятия, проявляют заинтересованность в конечном результате, предлагают свои варианты выполнения заданий, утверждают план работы на уроке, осознают важность выполнения творческого задания ,активно включаются в процесс учения.
Целеполагание (Р)
Планирование и регуляция своей деятельности (Р)
Смыслообразование (Л)
Прогнозирование (Р)
Актуализация ранее изученного материала. Развитие внимания и наблюдательности. Подготовка к основному этапу работы занятия
Фонетическая и речевая зарядки. (фронтальная ,индивидуальная)
Проверка домашнего задания. Работа в парах. Сравнение. Построение высказывания по алгоритму
Работа с ранее изученным лексическим и грамматическим материалом. Задания с постепенным повышением сложности:
- имитационные (фонетическая зарядка),
- репродуктивные (работа с картинками по теме «Дом, квартира»),
- описание (отработка конструкции there is/are), игра «Снежный ком», комната Хоббита
- сравнение ,сопоставление ,анализ
у.24 стр.56
текст-описание комнаты и 2 картинки.
Задание: прочитать текст и сопоставить его с картинкой.
Выполнение заданий с нарастающим уровнем сложности:
- повторение скороговорки за диктором (работа в наушниках с лингафонным кабинетом)
- работа с картинками-слайдами (тема «Дом, квартира») , называют предмет It is a….., отвечают используя краткий ответ на вопрос учителя Is it a….?
- работа с картинкой-слайдом (описание комнаты по образцу, конструкция с оборотом there is/are), учащиеся по цепочке перечисляют по нарастающей предметы мебели в комнате, добавляя новый.
- учащиеся выполняют у.24 .стр.56
читают текст и отгадывают ,какая из предложенных картинок ему соответствует.
Алгоритм: сравнение-сопоставление-анализ-нахождение сходств и отличий-построение высказывания на основании полученного анализа.
Волевая саморегуляция в ситуации затруднения (Р)
Определение понятий (П)
Осознанное использование речевых средств в соответствии с задачей коммуникации для выражения своих мыслей (К)
Создание обобщений ,самостоятельный выбор основания и критериев для сравнения (П)
Применение моделей для решения учебных и познавательных задач (П)
Использование критериев для обоснования своего суждения (К)
Проблемный вопрос, подведение к новому материалу для изучения на уроке
Предлагает сравнить комнату свою и Поросенка ,мебель в них одинаковая ,но отличие в месте расположения этой мебели в комнате.
Алгоритм: тип комнаты -мебель в комнате- похожие предметы мебели – в чем их отличие.(не внешний признак ,а место расположения)
Учащиеся сравнивают свою комнату и комнату Поросенка, называют предметы в них ,и догадываются ,что даже одинаковые предметы имеют различное расположение внутри комнат. Т.о. осознают необходимость изучения предлогов места.
Постановка и формулирование проблемы (П)
. Усвоение новых знаний и способов действий. Обеспечение восприятия осмысления и первичного запоминания знаний и способов действий, связей и отношений в объекте
Первичная проверка понимания. Установление правильности и осознанности усвоения нового учебного материала; выявление пробелов и неверных представлений и их коррекция
Введение нового материала ,частично-поисковый метод (индивидуальная). Работа с видеозаписью.
- Учитель предлагает вспомнить ,какие предлоги места есть в русском языке, их место в предложении, проводит аналогию с русским языком, сообщает английский вариант этих предлогов,
- предлагает учащимся самим угадать соответствующий перевод, посредством просмотра видеоролика
- совместно с учащимися проверяет правильность выполнения задания
- раздает листки с предлогами места и их переводом ,хоровая отработка чтения предлогов
- Учащиеся проводят аналогию в построении предложения с предлогами места в русском языке.
-Учащиеся просматривают видеоролик по теме «Предлоги места» и на листках выполняют индивидуально задание : «соединить слово и его перевод»
- совместно с учителем осуществляют самопроверку задания.
- хоровая отработка чтения предлогов
Создание обобщений, установление аналогий (П)
Учет разных мнений, координирование в сотрудничестве разных позиций (К)
Определение понятий (П)
Структурирование знаний (П)
Усвоение сущности усваиваемых знаний и способов действий на репродуктивном уровне. Ликвидация типичных ошибок и неверных представлений у учащихся.
Закрепление нового материала (работа в парах) работа с картинками.
Учитель предлагает описать комнаты известных им сказочных героев с использованием предлогов места.
Работа в парах ,учитель корректирует и направляет деятельность учащихся.
Учащиеся описывают картинки с изображением комнат сказочных героев ,употребляя конструкцию there is/are, лексику по теме «Дом ,квартира» и предлоги места.
Смысловое чтение (П)
Осознанное использование речевых средств в соответствии с задачей коммуникации (К)
Самостоятельное планирование путей достижения целей (Р)
Использование критериев для обоснования своего суждения (К)
Применение моделей и схем для решения учебных задач (П)
Физминутка
Look at the ceiling
Look at the floor
Look at the window
Look at the door
Look left, look right
Look up, look down
Look around
Look at your nose
Look at that rose
Close your eyes
Open, wink and smile.
Учащиеся проговаривают текст зарядки вместе с учителем и выполняют действия.
Организация учебного сотрудничества и совместной деятельности с учителем и сверстниками (Л)
Закрепление знаний и способов действий. Обеспечение усвоения новых знаний и способов действий на уровне применения в измененной ситуации. Самостоятельное выполнение заданий, требующих применения знаний в знакомой и измененной ситуации. Обобщение и систематизация знаний. Активная и продуктивная деятельности учащихся
Творческая деятельность в группах. Создание проекта. Презентация проектов.
- Учитель предлагает ученикам создать комнату для Микки Мауса и Мини.
- Делит класс на команды (мальчики и девочки)
- Каждой команде объясняет алгоритм выполнения задания:
На альбомном листке макет комнаты- в конвертах предметы мебели (по несколько образцов каждого вида) – из предложенных вариантов мебели выбрать по одному ,по их мнению ,самому лучшему образцу – расположить предметы в комнате – составить монолог-описание получившейся комнаты с использованием конструкции ,лексики по теме и предлогов места.
- Учащиеся получают задание : создать комнату для Микки Мауса и Мини
- Делятся на команды
- Выполняют творческую работу по алгоритму ,предложенному учителем:
Классифицируют
Анализируют материал
Выбирают наиболее подходящий вариант
Обсуждают его месторасположение
Оформляют макет
Составляют высказывания по образцу
Создание обобщений ,самостоятельный выбор критериев(П)
Самостоятельное планирование путей достижения целей (Р)
Владение устной речью (К)
Общение и сотрудничество со сверстниками (Л)
Работа в группе (К)
Нахождение общего решения и разрешение конфликтов на основе согласования позиций и учета интересов (К)
Осознание ответственности за общее дело (Л)
. Контроль и самопроверка знаний. Выявление качества и уровня овладения знаниями и способами действий, обеспечение их коррекции. Получение достоверной информации о достижении всеми учащимися планируемых результатов обучения.
Блиц- тест по теме «Предлоги места». Взаимопроверка.
Учитель предлагает детям выполнить блиц-тест для проверки уровня усвоения ими нового материала.
Задание: вставить предлоги места в предложения, описывающие картинку с изображением комнаты, упр. тр.
- совместно с учениками осуществляет проверку выполнения блиц-теста.
5 верных ответов-5
4 ответа – 4
3 ответа -3
2/1 ответ -2
Учащиеся рассматривают картинку и на индивидуальных листках вставляют в предложения, описывающие комнату ,предлоги места.
- осуществляют взаимопроверку блиц-теста под руководством учителя.
Определение способов действий в рамках предложенных условий и требований (П)
Самоконтроль (Р)
Подведение итогов занятий. Анализ и оценка успешности достижения цели. Рефлексия. Мобилизация учащихся на рефлексию своего поведения (мотивации, способов деятельности, общения).
Опрос учащихся. Проблемные вопросы по результатам работы на уроке
- Сообщает детям об успешности проделанной работы на уроке
- анализирует ,все ли поставленные цели урока были достигнуты,
- оценивает работу ,активность учащихся на занятии
- вопросы для мобилизации учащихся на рефлексию
Я узнал….
Я вспомнил…
Легче всего мне было…
Для меня было особенно трудно…..
Мне стоит повторить….
Дома я расскажу ,что на сегодняшнем уроке…
Полученные знания пригодятся мне….
Самым интересным на уроке было….
Работа в команде я……..
- высказывают своё отношение, степень своей активности и заинтересованности на уроке
- определяют степень важности изученного материала для дальнейшего применения
- отвечают на вопросы рефлексии.
Соотношение своих действий с планируемыми результатами (Р)
Самооценка (Л)
Адекватное понимание причин успеха/неуспеха в учебной деятельности (Л)
Планирование учебного сотрудничества (К)
Информация о домашнем задании. Обеспечение понимания цели, содержания и способов выполнения домашнего задания.
Сообщение домашнего задания. Дифференциация заданий в домашней работе.
- сообщает домашнее задание, объясняет принцип его выполнения,
- осознают принцип выполнения домашнего задания ,задают вопросы по его выполнению
- записывают задание в дневник
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa.html
|
Рабочая программа по английскому языку для 5 класса
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/715147f50e90224263ea085de6f9f57b.doc
|
files/715147f50e90224263ea085de6f9f57b.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-ello-dear-cildren.html
|
Урок на тему «Hello, dear children»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/33/41e41b75a720ac564a68b4118c05a192.docx
|
files/41e41b75a720ac564a68b4118c05a192.docx
|
Урок на тему «Hello, dear children»
Цель: развитие навыков говорения на основе творческой интерпретации сказки; закрепление лексики на тему: «Domestic animals».
Задачи
Развивающие:
- развитие внимания, произвольного запоминания;
- тренировка языковой догадки, зрительной памяти;
Познавательные:
- закрепление представлений детей о животных;
Учебные:
- введение новой лексики на тему «Животные»;
Базоваялексика:
Animal, domestic animals, farm, farmer
Воспитательные:
- воспитание доброжелательности по отношению к животному миру.
Оборудование и материалы: демонстрационный материал, игрушки, мультимедийная доска, компьютер, заранее изготовлены маски «Животные» (корова, утки, лошадь и так далее)
Ход занятия
Организационный момент:
Приветствую детей на английском языке. Речевая разминка:
- Hello, dear children!
- Hello, dear teacher!
- How are you?
- We are fine, thank you!
Речь педагога:
Домашние животные
Очень давно человек начал приручать животных, чтобы они жили с ним и помогали людям в работе. Этих животных стали называть домашними. Многих домашних животных, таких как лошади, ослы, быки, слоны, ламы и верблюды, люди до сих пор используют для езды и для перевозки тяжестей: это происходит там, где не хватает техники или же её трудно использовать из-за природных условий.
Домашние животные могут помогать людям не только в работе; самый лучший помощник и друг человека – это, конечно, собака: она может охранять дом и своего хозяина, есть собаки – спасатели и собаки – сыщики, а также собаки – поводыри, помогающие слепым людям. Некоторых домашних животных люди разводят для того, чтобы получать от них мясо, кожу, шерсть, молоко и так далее. Некоторые животные, например лошадь, участвуют вместе с человеком в спортивных состязаниях. И, наконец, многим людям нравится просто держать у себя дома какое-нибудь животное, не для пользы, а просто ради компании.
Кроме того, животные любимые персонажи мультфильмов и сказок!
Dear children! Do you like fairy tales? What is your favorite fairy tale? Let’s make our own fairy tale about old farmer.
Вспоминаем с детьми сказки «Теремок», «Зимовье зверей», «Рукавичка». Эти сказки схожи меж собой, так как в них много героев – зверят, а по сюжету лексико-грамматический материал повторяется многократно.
(На доске / на 1 слайде презентации вывешены изображения героев сказок: мышка, лягушка, заяц, муха, петух, медведь), которых дети называют по – английски.
You see the characters of a well-known fairy tales. Do you know its name? What are their main characteristics? What do they like? What they can do? Good!
Now let’s play.
Учащиеся по жребию выбирают роли, одевают маски и изображают животных и фермера Макдональда.
2. Практическая работа: инсценировка.
Once upon a time there lived an old farmer. His name was Macdonald. He was kind but poor. He had a big nice farm but there are not any animals on his farm. One day the weather was fine and old Macdonald went for a walk. And he met a cow.
Hello!
Hello! How are you?
Oh, I am a poor cow moo - moo, I have not got a house. Let’s me live on your farm! I’ll give you much milk!
OK!
Old Macdonald was friend with the cow. They went for a walk together and saw a pig.
Oink – oink! I am a funny pink pig! I want to be friend with you!
Ok!
Old Macdonald and cow was friend with the pig. They went for a walk together and saw a duck.
Quack – quack! I am a duck. I can swim and fly. I have not got any friends to play.
Ok!
Old Macdonald, cow and pig were friends with the duck. They went for a walk together and saw some chicks.
Hello! We are little, yellow chicks. We can chick. Our mother hen can give you a lot of eggs.
Oh! Let’s be friend and let’s live with us on the farm!
Old Macdonald, cow, pig and duck were friends with the chicks. They went for a walk together and saw some geese.
Hello, we are geese. We can swim and honk. We can lay eggs.
Oh, hello. We are glad to see you. Let’s be friend!
Old Macdonald, cow, pig and duck, chicks were friend with geese. They went for a walk together and saw a nice horse.
Hello, I am a brown horse. I am strong. I can nehneh.
It’s great! Come with us on our farm.
But suddenly, they so one more animal. It was a mule.
I am a mule. I can hee haw. May I go with you!
Of course, you may.
Now old Macdonald had a farm and many animals on his farm. They lived friendly and always helped each other.
Дети поют песню: «Old Macdonald had a farm»
Заключительная часть.
Сегодня на занятии мы с вами говорили о сказках, и их героях. Вспомнили какую пользу человек получают о домашних животных, а приняли участие в небольшой театральной постановке. Закрепили наши знание, вы умеете не только называть животных по – английски, но и кратко их описать, рассказать, что они любят и умеют делать.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-na-temu-st-pauls-catedral.html
|
Урок английского на тему «St. Paul’s Cathedral»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/27/2d512ef065994f5e2bebb7799c2ebc9e.doc
|
files/2d512ef065994f5e2bebb7799c2ebc9e.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-na-temu-is-it-possible-to-do-at-you-a.html
|
Урок по английскому языку на тему "Is It Possible to Do What You Want?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/90/6530f2ddebf03c997b5d6a28013fde32.docx
|
files/6530f2ddebf03c997b5d6a28013fde32.docx
|
Урок по английскому языку на тему: "Is It Possible to Do What You Want?"
Задачи урока:
Активизировать употребление лексики предыдущих уроков в речи учащихся.
Тренировать учащихся в чтении с целью извлечения детальной информации.
Научить учащихся извлекать информацию из текста в том объеме, который необходим для решения конкретной речевой задачи.
Использовать ситуацию текста в качестве языковой (речевой) содержательной опоры для развития умений в устной и письменной речи.
Развивать языковую догадку.
Практиковать учащихся в работе со словарем.
Учебные пособия: словари, картинки.
План урока:
I Организационный момент.
II Фонетическая зарядка по лексике:
[t]–pocket,pocket money,get pocket money,computer,telephone.
[l]–little money, a little money, myself,live, also;
[r]–receive,make from, every day,really, dangerous;
[w]–twice a week,sweets,washing dishes,with,work, without;
[О]–three, three times a month,think,I think;
[d]–adventure,disgusting,advantage,build,building;
III Речевая зярядка:
Teacher: Answer the questions:
How do you get pocket money?
How much pocket money do you have?
How often do you get pocket money?
What do you spend your pocket money on?
Is it good to have pocket money? Why or why not?
IV Проверка устного домашнего задания:
Reader. Ex. 1 , p. 66. “The Cartoonist” by B.Bayers.
V Работа по чтению.
Reader. Ex. 2 , p. 67-7O. A story from the book “The Adventures of Tom Sawyer”
By Mark Twain.
Before reading activities:
Look at the pictures and answer the questions:
Who is the story about?
What is the story about?
What problems will the main hero have?
Work with the vocabulary.
Look through the phrases and think about the main idea of the text:
To keep somebody clean
To eat like a gentleman
To sleep in bed
To wear good clothers
Don’t allow somebody to smoke
To suffer for three weeks
To change a little
To be covered with dust
Hair to be wild
To be different
While reading activities:
1. Reading for detail.
2. Find the words in the text.Try to find their meanings through the context. Match the English words with the Russian equivalents:
Change пытаться
Suffer быть богатым
Try изменяться
Pray возвращаться
Rich молиться
Return страдать
3. Draw a box around the things from this list that happen in the story:
Huck lived with Mrs Douglas for three weeks.
Mrs Douglas took Huck for a walk every morning.
Mrs Douglas made Huck sweep the floor.
Huck spent three weeks with Mrs Douglas and ran away.
Nobody tried to find him.
Huck wanted to live outside the village.
Tom met Huck in the town.
Tom liked smoking.
Huck didn’t want to be like a gentleman.
Huck promised to come back to Mrs Douglas for a month.
Tom and Huck were good friends.
4. Explain why each of these quotes from the story was said.
Huck said,”Do not talk about it,Tom.It is not for me.”
Huck said,”Tom,I’m different.”
Tom said,”If you want to join me and the other boys you must live like us.”
5. Answer: What must Huck do at Mrs Douglas house?
6. Do you agree with the ideas below? Use the text to support your idea.
Huck didn’t like living with Mrs Douglas.
Mrs Douglas was strict with Huck.
Huck didn’t like money.
7. Find reasons:
why Huck’s life changed.
why he ran away.
why he couldn’t live like all children.
why being rich is not good.
8. Huck thought that his private life was his own business. What is his idea of:
where to live?
what to do?
what not to do?
what to have?
9. Do you agree with Huck?What is your idea of a good private life?
10. What do you think will happen next?
Follow-up activities:
1. Characterize the main heroes ( Tom,Huck ).
2. Pretend you are Tom ( Huck,Mrs Douglas ).
Retell the text.
3. Write at least 3 ways Huck and Tom are different.
Read what you have written above.
Which things that you have written describe you?
4. Real life. Answer:
– Do you think a story like this one could happen in real life? Why or why not?
– Could this ever happen in your life? Why or why not?
VI Объяснение домашнего задания:
Write the summary of the story.
Draw a picture of where and when the story took place.
Reader: ex. 3 , p. 70–71.
VII Подведение итогов урока.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-englis-umour.html
|
Внеклассное мероприятие «English humour»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/24/95444a5399f705f5d734093739778fdf.doc
|
files/95444a5399f705f5d734093739778fdf.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-sports-ton-of-te-olympic-campio.html
|
Урок английского языка в 7 классе «Sports. Town of the Olympic Champions»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/33/374d11195f2042df108a698bd030ef53.doc
|
files/374d11195f2042df108a698bd030ef53.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-englis-speaking-countries.html
|
Внеклассное мероприятие "English - speaking countries"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/dcc2800d0d95a3b0a5a279fab26ddd75.docx
|
files/dcc2800d0d95a3b0a5a279fab26ddd75.docx
|
Внеклассное мероприятие "English - speaking countries"
социокультурный аспект -
познакомить со сведениями общего характера об основных англо-говорящих странах, их столицах, официальных языках.
развивающий аспект -
развитие слуховой памяти, внимания, способности к сравнению, сопоставлению, к предположению, соотнесению, объяснению;
развитие способности к догадке по контексту, по аналогии с русским языком, по словообразовательным элементам;
воспитательный аспект -
воспитание интереса и положительного отношения
к изучению культуры англоязычных стран, воспитание любознательности, познавательных потребностей, желания расширять кругозор; формирование способности к коллективной работе в группе;
учебный аспект -
развитие умения читать про себя с целью извлечения определенной информации.
сопутствующие задачи:
развитие умений аудировать с полным пониманием сообщения, построенного на знакомом языковом материале,
развитие умения записывать ответы в краткой форме,
развитие умений и навыков в письме: заполнение таблицы: вписывание недостающей информации на основе прочитанного, услышанного;
развитие умения говорить на основе прочитанного, услышанного.
Речевой материал:
продуктивный: лексический - continent, Europe, language, nationality, population, official, first/second language, country, powerful, advanced,
грамматический - артикль с некоторыми географическими названиями: названиями стран, городов.
Технологии: Развивающего обучения с элементами здоровьесбережения.
Необходимое оборудование: проектор, PC; устройство, дающее возможность прослушивать аудиозапись, возможно,- аудиоколонки, магниты (для прикрепления листов с ответами), цветные маркеры или фломастеры, таблицы для заполнения к упр.31 на больших листах бумаги формата А2, магнитная доска Whiteboard, бланки таблиц.
Организация работы на уроке
№
Упр.
Вид деятельности / этап урока
Цель / задачи деятельности
Способ организации деятельности
Критерии оценивания
1
29
говорение. 5 мин
введение в тему (актуализация)
фронтально
2
-
произнесение вслух лексических единиц. 2 мин
формирование языковых навыков: фонетических, лексических
фронтально
3
30
до чтения: перевод с английского на русский. 5-8 мин
понять:
- с какой целью читать текст
- как читать (внимательно, понимая каждое слово, или бегло, просматривая)
- формирование лексических навыков: новые слова
фронтально
4
31
просмотровое чтение текстов. 10 мин
формирование умений бегло читать с поиском определенной информации по ключевым словам
в группах по 3-4 чел
кол-во правильных
ответов - отметка
1): 14,15 - "5",
12,13 - "4",
9-11 - "3",
2): 5 - "5",
4 - "4",
3 - "3"
после чтения: заполнение таблицы найденной в текстах информацией
формирование умений в письме: научиться заполнять таблицу найденной в текстах требуемой информацией
5
32
письмо: вписывание недостающей информации в таблицу. 5 мин
а)- закрепление страноведческого материала,
б)- научиться и практиковаться:
1)- во вписывании недостающей информации в таблицу,
2)- в использовании полученной во время чтения и собственного опыта информации для заполнения таблицы,
2)- в самоконтроле,
3)-в саморегулировании.
парами / индивидуально
кол-во прав.
ответов - отметка
11-12 -"5",
10 - "4",
7-9 - "3".
6
поисковое чтение
1)- совершенствование умений читать с извлечением определенной информации
2)-саморегулирование
аудирование. 5 мин
Развитие умений в аудировании с полным пониманием услышанного сообщения;
Рефлексия: самоконтроль, саморегулирование
индивидуально
7
говорение* 0/5 мин
Обобщить полученный материал в устной речи.
индивидуально
8
Домашнее задание. 5 мин
Закрепление полученных знаний и умений в чтении и письме.
фронтально
9
Подведение итогов. 5 мин
*Этот вид деятельности - факультативный:
1)- если останется время,
2)- по желанию учащихся.
Ход урока
Презентация
Слайд 2.
В начале урока после приветствия учитель сообщает учащимся о плане урока, цели урока и задачах, которые учащимся придется решить, чтоб добиться поставленной цели.
Good morning.
Today you are going to get some information about some English-speaking countries, their capitals, official languages and some other special interesting facts. For this you are going to read some texts. In them some English-speaking students are talking about their countries. You are going to read the texts in groups to find the special information and then to fill in the gaps with the information in the tables. At the lesson you may meet some new words which you may need later.
Then you are going to work (cooperate) in pairs to find some other information and to fill in the other table.
To check if you were right you will hear a record and correct your notes if necessary.
And after that if we have some time you may tell some sentences about the English-speaking countries you have read and listened to about.
And of course you may meet some Grammar and we'll remind it: for example Articles with the names of countries and cities.
1. Проверка домашнего задания
Упражнение 29.:
Учащиеся говорят, что они знают об англо-говорящих странах: какие это страны, их столицы, официальные языки, традиции.
Слайд 3.
2. Активизация лексики: учащиеся повторяют за учителем новые и знакомые слова, необходимые для успешной деятельности на уроке, и переводят их:
Continent, Europe, language, nationality, population, underground, official, first/second language, country, powerful, advanced.
3. Упражнение 30
Учащиеся читают и переводят на русский язык фразы; о значении международных слов financial and cultural centre, the official emblem учащиеся догадываются. Данное упражнение необходимо в первую очередь для пополнения лексического запаса учащихся и, конечно же, для определения стратегии чтения при выполнении следующего задания.
4. Упражнение 31
Перед выполнением данного упражнения учитель уточняет у учащихся, как они будут работать с текстами: нужно ли при чтении пытаться понять каждое слово, или достаточно найти ключевые слова в тексте; предлагает учащимся заполнить таблицу найденной информацией.
Слайд №4.
Учитель обращает внимание на небольшое различие в формулировках в упражнении в учебнике и в таблице:
п.5) в учебнике: "the second important language ", в предлагаемой для заполнения таблице - "has the second official language".
После этого учащиеся приступают к выполнению задания.
Даются критерии оценивания: их можно написать на доске.
Учащиеся в группах по 3-4 человека просматривают тексты в поисках информации:
По ключевым словам powerful and advanced countries, the third largest population in the world, the financial and cultural centre, the second language, the official emblem of..., consists of two islands, the official language, the world's biggest city учащиеся определяют страну или город с данными характеристиками и вписывают название страны или города в соответствующую строку таблицы. Таблица для заполнения предлагается учащимся на листах А 2 (Приложение 1).
Педагогический комментарий
Если учащиеся - не высокомотивированные, то для создания ситуации успешности это задание лучше распределить между учащимися следующим образом: одна группа, например, работает с текстами об Америке и Австралии, другая группа - с текстами о Канаде и Великобритании, третья группа - с текстами о Новой Зеландии и Великобритании (чтобы количество пропусков, необходимых для заполнения, было примерно равное для каждой группы).
Тогда критерии оценивания будут другими (см. п.2) в графе "Критерии оценивания" в таблице "Организация работы на уроке", строка "упр.31")
По истечении отведенного для выполнения данного задания времени ответы одновременно вывешиваются учащимися разных групп на доску.
Проверка выполнения задания
Слайды 5,6,7,8 (Если группа состоит из учащихся высокомотивированных, то для проверки правильности выполнения задания можно представить сразу слайд 8).
Учащиеся сравнивают свои ответы с правильными, представленными на слайдах, обсуждают, если есть вопросы.
Оценивание выполнения задания по предъявленным критериям: учащимся предлагается самим оценить свои умения бегло читать на данном этапе.
Перед выполнением следующего задания учитель интересуется у учащихся о необходимости перевода английских фраз на русский язык в предыдущем упражнении (упр.30) для успешного выполнения упражнения 31. Это делается для того, чтоб учащиеся еще раз обратили внимание на то, что для успешного выполнения заданий подобного рода в условиях ограничения во времени необязательно понимать каждое слово в тексте, а достаточно найти ключевые слова. То есть - для разных видов заданий на чтение, а, значит, для достижения разных целей учащимся им требуются разные стратегии чтения.
5. Упражнение 32
Слайд 9.
Перед выполнением задания учащиеся хором за учителем произносят названия столиц данных англо-говорящих стран (формирование фонетических и лексических навыков):
Слайды 10,11,12,13,14.
Учитель обращает внимание учащихся на употребление / неупотребление определенного артикля перед названиями стран, начинающихся со слова United как в the UK в таблице / в названиях городов.
Даются критерии оценивания: их можно написать на доске.
Учащиеся (в низкомотивированных классах - парами / в средне- и высокомотивированных классах - индивидуально) вписывают недостающую информацию в таблицу. При необходимости обращаются повторно ко всем текстам в упражнении 31 или к предыдущей заполненной таблице в поисках или уточнения нужной информации. Ответы записываются на индивидуальных бланках для последующей проверки при аудировании (Приложение 2).
6. Упражнение 32. Для проверки правильности выполнения предыдущего задания учащиеся индивидуально слушают запись об англо-говорящих странах и в случае необходимости вносят изменения в свои заполненные таблицы.
Проверка выполнения задания
Слайд 15.
Оценивание выполнения задания по предъявленным критериям. (Взаимопроверка парами).
7. Если останется время, можно предложить учащимся сказать несколько предложений о прочитанных англо-говорящих странах. В противном случае, можно оставить это упражнение на следующий урок для актуализации знаний.
8. Домашнее задание
Рабочая тетрадь: Упр.2. Стр.31. Для закрепления полученных знаний и умений, а также для развития умений в чтении с детальным пониманием учащимся предлагается выполнить данное упражнение (по типу True/Faulse) с повторным обращением к текстам учебника (в упр31).
9. Подведение итогов
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-uroka-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-ispolzovanie-nas.html
|
Разработка урока по английскому языку в 7 классе « Использование настоящего совершенного длительного времени с использованием лексики по теме «Музыка в моей жизни»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/12/dcc4499ffa8e755a5228a899cbe9f15a.doc
|
files/dcc4499ffa8e755a5228a899cbe9f15a.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-elcome-to-te-knoledge-land.html
|
Внеклассное мероприятие для 5 класса «Welcome to the Knowledge Land»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/25/430123c2700a65fbe9f090ba43fa13b3.doc
|
files/430123c2700a65fbe9f090ba43fa13b3.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/likuvannya-ran.html
|
Лікування ран
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/4b0c0c7f2ca6f3ab0e9a239f9050d763.docx
|
files/4b0c0c7f2ca6f3ab0e9a239f9050d763.docx
|
ЛІКУВАННЯ РАН
Історія хірургії якоюсь мірою є історією лікування ран. Кваліфікація хірурга і сьогодні великою мірою оцінюється за його вмінням лікувати рану. Кожен історичний період хірурги відзначався певними рівнем знань, методами і способами лікування ран. Однак усі ці способи до XX ст. були консервативними, безкровними, хоча окремі лікарі задовго до цього висловлювали думку про доцільність використання хірургічного методу. Так, військовий лікар російської армії українець Я.О.Чаруковський, учасник російсько-турецької війни 1828— 1829 pp., у своїй книзі "Военно-по-ходная медицина" (1836—1837) вказував, що "всякую ушибленную рану надо превратить в порезанную й ле-чить сию скоросоединительно". Яке яскраве, містке за змістом і лаконічне за формою визначення суті первинної обробки рани, операції, яка стала основою лікування свіжих ран майже через 100 років після цього. Однак треба зазначити, що ця геніальна теза не могла бути в ті часи реалізована на практиці, оскільки її не можна було теоретично обгрунтувати через незнання причини нагноєння ран. Консервативний метод лікування ран протягом багатьох століть був емпіричним. Засоби, що використовувалися для лікування ран, були найрізноманітніші — від рослин та їх складових чи продуктів переробки (листя та соки рослин, попіл рослин та тварин), тканин та секретів тварин (жир, кров, жовч, сеча тощо) до хімічних речовин (вино, спирт, сірка, йод, мідна сіль сірчаної кислоти, масла, карболова кислота і т.ін.) і застосовування високої температури (припікання рани розпеченим залізом, заливання її окропом чи киплячою олією тощо).
Лише після з'ясування причин гниття та нагноєння ран, відкриття збудників інфекції ран (Л. Пастер, Д. Лістер, Р. Кох та ін.), тобто з другої половини XIX ст., консервативне лікування ран отримало наукове підґрунтя. Але й після цього консервативний метод, який ще довго залишався єдиним у лікуванні ран (фактично до першої світової війни), не забезпечував бажаних наслідків через неможливість зупинити процеси розмноження мікрофлори та розвитку інфекції в рані. Важливим поштовхом до застосування хірургічного втручання були експерименти П. Фрідріха (1898), який встановив, що після забруднення рани у тварини мікрофлорою остання протягом 6 год пристосовується до умов перебування в середовищі рани і не розмножується. Це дало можливість зробити висновок, що розвитку інфекції в рані можна запобігти за умови видалення заселених мікроорганізмами країв рани в перші години (6 год) після виникнення її, тобто до початку розмноження в ній мікробів. Досягнення хірургії в галузі антисептики та асептики, успіхи в галузі мікробіології та емпіричний досвід поодиноких випадків успішного лікування ран їх розтином стали науковим фундаментом для впровадження в роки першої світової війни французькими хірургами (Gaudier, Lamaitre та ін.), а також окремими хірургами російської армії (М.М. Петров, В.А. Опель, О.П. Кримов) хірургічної обробки свіжих вогнепальних ран. У французькій армії цьому сприяли широка мережа залізниць і висока щільність населених пунктів (міст), що дозволяло швидко транспортувати поранених у військові шпиталі і там оперувати їх та лікувати без евакуації. Ця операція одержала запропоновану ще Дезо назву — debri-dement (буквально розсупонювання, тобто розкриття, розтин рани, іноді з частковим видаленням розміжчених тканин). Вона була ще мало схожа на сучасну первинну хірургічну обробку рани, але за умови доповнення методом перманентного промивання рани рідиною Карель—Дакена (хлорною водою) дала набагато кращі наслідки, ніж всі попередні способи лікування ран. Хірургічна обробка рани впродовж двох десятиріч удосконалювалась і поширювалась. Перед Другою світовою війною були в основному розроблені принципи і техніка її проведення. Було встановлено, що без видалення з рани некротичних змертвілих тканин неможливо досягти її санації від мікрофлори і запобігти розвитку інфекції. Домогтися ж звільнення від мертвих тканин одним лише розтином рани неможливо, для цього треба розтин рани доповнювати ще й розрізуванням її країв та дна. У разі неможливості повного видалення ушкоджених тканин потрібно зробити хоч часткове видалення їх. Запровадження в практику хірургічної обробки рани хоч і різко підвищило ефективність їх лікування, не означало, що треба відмовитись від інших методів лікування. Навпаки^ досвід засвідчив, що повне вирізування ушкоджених тканин у рані в більшості випадків неможливе, а це означає, що створити з допомогою операції умови для запобігання розвитку інфекції в більшості випадків неможливо. Все це обумовлює застосування й інших, окрім хірургічного, методів лікування ран, спрямованих, зокрема, на пригнічення в них мікрофлори та створення умов, що унеможливлюють її розвиток.
На сьогодні лікування ран є комплексним і диференційованим залежно від характеру (операційна, асептична чи випадкова, свіжа, інфікована чи гнійна), походження рани та індивідуальних особливостей організму постраждалого. Комплексне лікування ран включає як місцеві, так і загальнотерапевтичні заходи. Тактично лікування ран проводиться одночасно місцевими і загальними заходами або ж місцевими заходами на тлі загальної терапії.
Лікування свіжих ран
Головна мета лікування свіжих ран полягає в запобіганні розвитку в них інфекції і одержанні можливостей для закриття їх і загоювання первинним натягом. Найефективнішим способом досягнення такої мети є своєчасне проведення хірургічної обробки рани.
Це складна операція, яка виробилася внаслідок еволюції простішої операції — розрізування рани (debridement). Створення вільного відпливу з рани запального ексудату і змертвілих часток ушкоджених тканин та доступу в глибину рани кисню сприяє зменшенню частоти розвитку анаеробних форм інфекції (правець, газова гангрена), а також гнійної (банальної) інфекції чи зменшенню обсягу та загрози її для стану організму.
Переважна кількість випадкових ран потребує хірургічної обробки. Проте навіть вогнепальні рани у роки Другої світової війни у 20 % випадків не потребували хірургічної обробки (С.С.Гірголав). Хірургічної обробки не потребують: а) невеликі поверхневі різані та забиті рани без розходження країв; б) поверхневі колоті непрони-каючі в порожнини рани м'яких тканин без пошкодження важливих структур (судинних та нервових стовбурів);
в) наскрізні колоті та вогнепальні рани м'яких тканин та навіть грудної порожнини без пошкодження життєво важливих структур, кровотечі, внутршшьотканинної гематоми і гемотораксу; г) множинні невеликі поверхневі осколчасті рани та деякі інші рани з подібними характеристиками.
Рани, які не підлягають первинній хірургічній обробці, після туалету шкіри навколо них закривають пов'язкою (переважно пов'язкою-наклейкою) з просякнутим антисептиками перев'язним матеріалом. Пов'язки змінюють у перші дні щодня .
Операція первинної хірургічної обробки рани з метою запобігання розвитку інфекції в ній і досягнення загоєння первинним натягом грунтується на мікробіологічних дослідженнях, започаткованих ще в кінці минулого століття (1898 p.) П.Фрідріхом. Ним було установлено, що патогенна мікрофлора, яка потрапила в рану, протягом 6 год зосереджена на її поверхні і не розмножується. Тільки після зазначеного часу мікроби здебільшого починають розмножуватись і проникати в тканини. На основі цих дослідів хірурги дійшли висновку, що розвитку мікрофлори в рані можна запобігти, якщо вирізати її краї та дно у межах здорових тканин у перші 6 год з часу поранення.
Як незабаром виявилось, повне вирізування країв та дна рани частіше неможливе, однак видалення ушкоджених тканин разом із мікробами різко зменшує кількість останніх у рані, унеможливлює їх розвиток, а відтак дозволяє здебільшого створити умови для загоювання рани первинним натягом. Впровадження в практику лікування високоефективних антибіотиків з метою профілактики ранової інфекції, зокрема гнійної, дозволило виконувати останню і в пізніші строки, навіть через 24 год і більше (за відсутності проявів інфікування рани). Така хірургічна обробка рани носить назву пізньої.
Сучасна первинна хірургічна обробка рани складається з таких елементів:
1) дезінфекція операційного поля у радіусі до 10 см навколо рани;
2) знеболювання (загальне чи місцеве — залежно від рани та стану потерпілого);
3) розрізування рани впродовж її довгої осі до дна;
4) ревізія порожнини рани шляхом огляду її (рану розкривають зубастими гачками);
5) видалення з рани сторонніх тіл (осколків металу, дерева, одягу, камінців, землі тощо);
6) вирізування іншим скальпелем пошкоджених країв рани і дна в межах здорових тканин, відступивши від країв 0,5—1,5 см (розмір залежить від локалізації рани, тобто характеру тканин — чи немає в ділянці рани життєво важливих судин, нервів, органів тощо);
7) за неможливості повного видалення дна рани ( а також її країв) видаляють лише найбільш уражені тканини в межах анатомічне можливого;
8) проведення після зміни хірургом рукавичок і інструментів гемостазу в рані шляхом перев'язування судин нитками (переважно такими, що розсмоктуються) чи електрокоагуляції їх;
9) промивання рани хімічними антисептичними засобами (розчинами фурациліну, хлоргексидину, йодопі-рону тощо);
10) введення у рану дренажу — гумової смужки або хлорвінілової чи силіконової трубки (залежно від характеру рани та ступеня її контамінації мікрофлорою);
11) закривання рани швами після ретельного видалення пошкоджених тканин. Винятки часто роблять для ран, що локалізуються в ділянці сідниць, стегон. Якщо є сумніви щодо радикальності видалення пошкоджених тканин і за великої контамінації рани мікробами, рану можна залишити на 2—4 доби відкритою і закрити її первинновідстроченими швами.
Великі рвані, забиті та розчавлені рани в більшості випадків не можуть бути радикально очищені під час хірургічної обробки від ушкоджених тканин та закриті первинними швами. Тому їх частіше широко розрізують, видаляють найбільш травмовані їх краї до появи кровотечі з новоутвореної поверхні і після цього залишають на 2—4 доби не зашитими, закривши їх пов'язкою. Через кожну добу роблять перев'язку і ревізію тканин у рані. Якщо в рані відсутні прояви інфекції (гнійного запалення ), її закривають швами. Якщо з'явилися ознаки подальшого некрозу та розвитку інфекції, рана підлягає повторній хірургічній обробці.
Первиннозатримані (відстрочені) шви особливо часто використовують під час обробки ран на ногах, які через велику забрудненість патогенною мікрофлорою, в тому числі й анаеробною, а також менше кровопостачання порівняно з іншими ділянками •гіла частіше ускладнюються розвитком різних видів інфекції.
Первинна хірургічна обробка свіжих ран, ускладнених переломом кісток, пошкодженням магістральних судин та нервових стовбурів, а також втратою великих об'ємів шкіри, одночасно є оперативним (первинна хірургічна обробка рани) і відновно-реконструктивним втручанням: перелом вправляють і фіксують за одним із способів (переважно шляхом метало-остеосинтезу апаратами Ілізарова та ін.), судини та нерви зшивають, дефекти шкіри закривають аутопластич-ним або місцевим зміщенням шкірно-підшкірних клаптів чи розщепленим клаптем шкіри. Такі рани звичайно дренують з активним припливно-відпливним промиванням їх порожнин антисептиками. При скальпованих ранах гомілки з трикутним дефектом шкіри гомілки або скальпуванням дистальних фаланг пальців закриття дефектів шкіри не може бути успішним шляхом пришивання висячого на ніжці синюшного клаптя — скальпа, він некрогизується. Тому такі дефекти треба закрити або вільним розщепленим зрізом шкіри, або пластикою — підшиванням пальця з дефектом до викроєного клаптя шкіри, на тулубі. Відновно-реконструктивні втручання з пластикою шкіри звичайно супроводжуються іммобілізацією кінцівки (гіпсовою чи іншою твердою пов'язкою).
Хімічні антисептики використовують у комплексі заходів лікування ран як для одноразового промивання рани після її обробки, так і для постійного протягом кількох діб після обробки рани (наприклад, при ранах, ускладнених переломом з фіксацією фрагментів кісток за способом металоос-теосинтезу). За відсутності антисептиків рану по закінченні обробки треба промити розчином натрію хлориду (0,9 %) або новокаїну.
Під час хірургічної обробки рани остання також може бути опромінена УФ чи розфокусованим лазером, хоча це використовують частіше при лікуванні інфікованих чи гнійних ран.
Завдяки наявності високоефективних антимікробних засобів, передусім антибіотиків, зараз показання до виконання первинної хірургічної обробки ран значно розширені: вона виконується за умови профілактичного введення пораненим антибіотиків, навіть через 24 год і пізніше (за відсутності проявів інфекції або незначного прояву її рану закривають первинними швами чи первиннозатриманими).
У разі нерадикальності (неповноти) первинної хірургічної обробки може бути виконана повторна обробка свіжої рани. Звичайно при ранах, які радикально обробляють у перші 6—12 год після одержання травми (рання хірургічна обробка), профілактичне введення антибіотиків для запобігання розвитку в них інфекції не потрібне. У таких випадках використовують засоби місцевої хімічної та фізичної антисептики (промивання рани після обробки, правильне дренування її та накладання асептичної пов'язки).
Свіжу рану після хірургічної обробки закривають, як і асептичну післяопераційну рану, накладанням на неї швів та зашиванням. В останні роки висловлюється думка про доцільність закриття ран (приведення їх країв у дотик) пластичними матеріалами (лейкопластирем тощо), які, на відміну від швів, не порушують кровообіг у них. Але через технічні складнощі виконання (необхідність ретельно спостерігати за раною, менша надійність іммобілізації країв рани і можливе порушення зіставлення їх) цей метод ще не одержав поширення в практиці.
Чисту (асептичну) післяопераційну рану лікують звичайно закриттям її швами з повною ліквідацією порожнини між краями і без дренування, рідше — з короткочасним (24 год) дренуванням гумовою стрічкою.
Умовно чисті післяопераційні рани, а також прості неускладнені свіжі різані випадкові рани (останні часто після їх розширення і ревізії) після промивання порожнини антисептиками (фурацилін, йодопірон та ін.) та введення на 24—48 год дренажу—гумової стрічки, закривають швами.
Забруднені операційні рани лікують або так само, як умовно чисті, або залишають їх на 2—3 доби незакритими (шари підшкірної основи та шкіри). Якщо за цей час у них не розів'ється інфекція, то закривають первин-нозатриманими швами.
Як операційні, так і випадкові свіжі рани після хірургічної обробки і закриття швами лікують переважно під марлевими пов'язками (наклейками), рідко — під твердими полімерними (клеєві композиції). Зашиті, з добре адаптованими краями рани завдяки фібрину непроникні для мікробів уже через 2 год.
Серед місцевих заходів лікування свіжої рани (як після хірургічної обробки, так і без неї, якщо не потрібна така обробка) широко використову
ють фізіотерапевтичні та хімічні методи, що спрямовані на зниження травматично-запального набряку тканин та зменшення болю, на пригнічення розвитку мікрофлори та на стимуляцію регенеративного процесу в рані, прискорення її загоєння. Це УВЧ, інгібітори простагландинів (ацетилсаліцилова кислота), розфокусовані промені лазера, спиртові примочки, зокрема в поєднанні з димексидом — диметилсульфоксидом, вітаміни, особливо групи В, С, та ін.
Як попередньо зазначалось, лікування рани здійснюється комплексом місцевих та загальних засобів, оскільки вона поряд із локальним ушкодженням тканин супроводжуються загальними та системними порушеннями, ступінь яких широко варіює залежно від величини рани, її походження, мікробної контамінації, особливостей організму та багатьох інших чинників.
Для лікування рани застосовують насамперед знеболюючі препарати (впі-ати — омнопон та промедол,- неопійні аналгетики — анальгін, ібупрофен, тайленол), заспокійливі (броміди, настоянка валеріани лікарської та собачої кропиви звичайної, транквілізатори — діазепам, мепробомат та ін.), снотворні (барбітурати — барбаміл, ноксирон тощо). За потреби вводять розчини різного призначення: плазмо-замісні чи гемодинамічні (розчини натрію хлориду, натрію лактату, реопо-ліглюкін та ін.); енергетичні та такі, що коригують обмін (розчин глюкози 5 % та 10 %, амінокислоти та ін.). При ранах, які супроводжуються значною крововтратою (понад 20 % ОЦК), тобто ускладнених травматичним та геморагічним шоком, переливають кров (від 250 до 500 мл і навіть більше), а також білкові препарати (альбумін, протеїн) та реологічні й дезінтокси-каційні розчини (полівінілпіралідон, реополіглюкін, гемодезтощо), вводять значні дози гідрокортизону (100—300 мг і більше).
У разі вимушеної затримки хірургічної обробки рани чи нерадикаль-ної обробки рани зі значною зоною ушкодження тканин та мікробною контамінацією проводять загальну ан-тибіотикотерапію (до визначення характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотиків призначають препарати широкого спектра дії). Особливо важливо усунути порушення білкового та вуглеводного обміну — гіпопротеїне-мію, зміни, спричинені цукровим діабетом (введення білків та амінокислот, інсуліну), а також обміну вітамінів, особливо С, груп В, А, дефіцит яких звичайно супроводжує розлади білкового та вуглеводного обміну.
У хворих з порушеннями функції серцево-судинної системи, дихання, сечовиділення застосовують відповідні препарати (серцеві глікозиди; препарати, що регулюють артеріальний тиск; легеневі антисептики, діуретичні, бронхолітичні та муколітичні засоби, киснева терапія тощо).
Імунологічні порушення коригують за допомогою імуномодуляторів, зокрема імуностимуляторів (тактивін, тимолін, тимоптин, вілозен, лево-мізол та ін.).
За показаннями застосовують і засоби загальної дії (антикоагулянти та коагулянти, анаболічні препарати, рета-боліл та ін.) та неспецифічні біостиму-лятори (солкосерил — розчин, спленін, метилурацил), гіпосенсибілізуючі препарати (тавегіл, супрастин, діазолін, димедрол, глюконат кальцію та ін.).
Окремо треба сказати про лікування так званих комбінованих відкритих ушкоджень. Рани у потерпілих, які поряд з механічною травмою одержали ще й зовнішнє радіоактивне опромінення (комбінована травма), треба особливо намагатись своєчасно обробити та загоїти первинним натягом, оскільки з часом може розвинутися променева хвороба (остання розвивається через кілька діб чи навіть тижнів після опромінення — залежно від дози). Це диктується тим, що променева хвороба різко пригнічує імунітет, гемопоез та регенеративно-репаративні процеси і сприяє розвитку септичних ускладнень рани. Технічно хірургічна обробка рани у потер пілих із зовнішнім опроміненням та навіть у осіб з радіоактивним за-бруд-ненням рани майже на відріз-няється від обробки звичайної (за винятком організаційних заходів у операційній), проте повинна бути ще радикальнішою щодо видалення травмованих тканин у рані. Самого лише забруднення рани радіоактивними речовинами недостатньо для розвитку променевої хвороби, хоча негативний місцевий вплив на тканини в ділянці рани заподіяти воно може.
Тому поряд із ретельною хірургічною обробкою забруднену радіоактивними речовинами рану треба добре промити антисептиками, особливо такими, як перекис водню, для видалення з рани залишків цих речовин. У хворих із зовнішнім опроміненням хірургічну обробку рани треба поєднувати з проведенням відповідних загальних заходів, спрямованих на детоксикацію організму від продуктів обміну і продуктів загиблих клітин та на підвищення захисних сил його (імуноте-, рапія, переливання дезінтоксикацій-них білкових та вуглеводних розчинів, іноді компонентів крові; вітамінотерапія, сорбційна терапія, антибіоти-котерапія тощо).
Лікування ускладнених гнійною та гнильною інфекцією ран
Гнійна інфекція в рані розвивається звичайно в перші 3—5 діб після поранення.
Серед ускладнених гнійною інфекцією ран виділяють рани інфіковані та гнійні. Інфікована рана має клінічні ознаки інфекційного запалення, серозного характеру: незначні набряк та почервоніння країв рани, виділення серозного ексудату.
Головним проявом гнійної рани є, поряд із вираженими більшою мірою іншими ознаками, запалення, наявність гнійного ексудату.
Такий поділ має практичне значення, зокрема, для лікувальної тактики та прогнозування перебігу загоювання рани. Інфіковану рану залежно від її походження, розмірів та локалізації можна лікувати або активно хірургічне, як задавнену випадкову рану (тобто через 24 год після її одержання), або ж одразу лікувати її консервативними методами.
Активно лікують (первинна пізня обробка) інфіковані рани, не оброблені до цього, невеликі за розмірами і з невеликою зоною ушкодження тканин навколо їх.
Хірургічне втручання при такій рані полягає в проведенні в повному обсязі хірургічної обробки і закритті її первинними швами з дренуванням порожнини і використанні в післяопераційний період фізичних та хімічних методів антисептики і загальної анти-біотикотерапії або ж у залишенні рани після хірургічної обробки відкритою з подальшим накладанням первинно-затриманих швів.
Інфікована післяопераційна рана вимагає початкової консервативної терапії: УВЧ чи дія розфокусованих лазерних променів на рану; спиртова примочка (50—55 %); пов'язка з сорбентами (гранульованими чи тканинними), хімічними антисептиками, з димексидом тощо; загальна антибіо-тикотерапія; іноді ревізія порожнини рани тонким зондом (для виходу ексудату). Якщо така терапія протягом 2 діб не дає ефекту і запалення прогресує, потрібне хірургічне втручання — розкриття рани (часткове чи повне — залежно від ступеня запалення та загальних проявів) і створення умов для вільного і повного відтоку ексудату, а також використання всіх місцевих та загальних заходів щодо пригнічення інфекції (мікрофлори) і для боротьби з інтоксикацією.
Гнійна рана гірше, порівняно зі свіжою (і інфікованою), піддається лікуванню. Це пов'язано з поглибленою дією мікробів та їх токсинів, а також загальною рановою інтоксикацією організму і зменшенням його опірності агресії. Тому лікування цієї рани передусім включає ліквідацію гнійної інтоксикації та її причини (інфекції в рані) шляхом загальних та місцевих заходів і лише потім — досяг нення загоєння, закриття самої рани, нормалізації функції органа.
Для лікування таких ран поєднують консервативні та хірургічні заходи загального і місцевого характеру. При цьому всі місцеві заходи проводять на тлі загальних. Серед останніх найважливіші: 1) дезінтоксикація організму шляхом зв'язування і виведення із організму токсичних речовин — мікробних токсинів та продуктів розпаду тканин і мікробів; 2) корекція процесів обміну та систематична антимікробна (антибіотична) терапія.
Конкретними засобами реалізації цих завдань є передусім проведення інфузійної терапії: внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду (0,9 % ) чи натрію лактату, інших сольових розчинів та 5 % розчину глюкози (до 2 л на добу залежно від ступеня інтоксикації); введення полівінілпіралідону, реополіглю-кіну чи їх аналогів (400 мл на добу);
іноді введення амінокислот, альбуміну, протеїну чи плазми, за рахунок яких, крім іншого (дезінтоксикація та стимуляція), покривають втрати білків; введення з розчином глюкози інсуліну (1 ОД на 4 г глюкози) та вітамінів, особливо кислоти аскорбінової, вітамінів А та групи В;
налагодження калорійного та збалансованого щодо інгредієнтів харчування; внутрішньом'язове, внутрішньовенне (навіть іноді внутрішньоарте-ріальне), ендолімфатичне чи перораль-не введення антибіотиків відповідно до характеру мікрофлори та її чутливості до антибіотика. Серед останніх найефективнішими на сьогодні є напівсинтетичні препарати групи пеніциліну (ампіцилін, амоксицилін, ампі-окс тощо), цефалоспорини II—VI покоління та аміноглікозиди (гентамі-цин); тієнам, а також при анаеробній неклостридіальній інфекції — метроні-дазол, кліндоміцин, ципрофлоксацин тощо.
Місцеве лікування ран проводять головним чином за закритим методом під пов'язкою. Пов'язка на рану повинна задовольняти такі вимоги:
1) видаляти ексудат та токсичні продукти без дегідратації самої рани;
2) захищати рану від вторинної інфекції;
3) підтримувати достатню вологість у рані, яка забезпечує нормальні ділення та міграцію клітин у рані, й температуру на рівні температури тіла (зниження температури пригнічує фагоцитоз);
4) дозволяти проходженню газів, яке важливе для поверхневих ран. У глибоких ранах незначні ацидоз та гіпоксія стимулюють розвиток грануляцій;
5) не містити токсичних продуктів;
6) зніматись без пошкодження грануляцій та епітелію.
Звичайно, всі існуючі сьогодні пов'язки та матеріали для них не відповідають усім цим вимогам. Проте най-фізіологічніші з них марлеві пов'язки (бинтові та наклейки).
Місцеві заходи з лікування гнійних ран спрямовуються у першій стадії (запальній) на: а) зменшення інтоксикації з рани шляхом хірургічного втручання на рані (розкриття її, видалення гнійного ексудату та змертвілих тканин) та налагодження вільного відтоку ексудату і мікробів назовні;
б) зменшення набряку в рані (тканинах, що оточують її); в) створення гіперосмотичного середовища в рані в період першої фази її загоєння; г) зменшення кількості мікрофлори в рані (бактерицидними та бактеріостатичними препаратами); прискорення звільнення рани від некротичних елементів тканин; д) сприяння фагоцитозу та регенерації.
У другій фазі домагаються щонайскорішого закриття рани з максимальним анатомо-фізіологічним відновленням тканин у ділянці дефекту.
Ці завдання в першій фазі загоєння рани виконують: а) адекватним розкриттям порожнини рани і кишень її з видаленням змертвілих тканин і промиванням антисептичними розчинами та дренуванням; б) накладанням на рану пов'язки з осмотичноактив-ними та антимікробними розчинами антисептиків (розчин фурациліну 1:5000 чи фурагіну 0,1 %, йодопірону 0,5 % та ін.) та застосуванням ванночок з антисептиками, зокрема окислювачами (калію перманганату у співвідношенні 1:1000 — 1:500, 1 % розчин перекису водню) при гнійній, особливо гнильній інфекції ран, локалізованих на ногах чи руках, сорбентів (гранульовані — дебризан та тканинні). Широко використовують також пов'язки з мазьовими композиціями (Б.М. Да-ценко та ін., 1995): антибіотики та антисептики на гідрофільній основі (ле-восин, левоміколь, діоксизоль та ін.). Вони діють на мікрофлору в рані і в сусідніх тканинах (зменшують набряк і біль у рані). Застосовують аплікації на рану протеолітичних ферментів (хімотрипсину, папаїну та ін.) для прискорення некролізу в рані;
стимуляторів обміну та загоювання ран (солкосерил-гель та ін.) стимулюють фагоцитоз (у разі його пригнічення) введенням лейкоцитарної маси (нейрофілів). За неефективності місцевих антисептиків (в тому числі й антибіотиків топічної дії) протягом 3 діб їх подальше використання нераціональне.
З метою пригнічення мікрофлори в рані та стимуляції репаративних процесів застосовують також опромінення рани УФ променями, променями розфокусованого лазера, ультразвуком (ультразвукова кавітація), а також використовують безпов'язкове лікування рани в стерильній ізоляційній або оксигіпербаричній камері, особливо у разі ускладнення рани анаеробною інфекцією — як кло-стридіальною, так і неспоротворчою, гнильною.
У такому середовищі швидко зникають біль у рані, набряк тканин, вона швидше звільняється від мікроорганізмів, процеси її очищення та проліферації сполучної тканини і ендотелію судин прискорюються. Кровообіг у ділянці рани завдяки відсутності пов'язки і її турнікетного ефекту (стискання судин) значно кращий, ніж у разі лікування під пов'язкою,
що вже само прискорює загоєння рани. Останньому сприяють як сусе тепле повітря, так і підвищена концентрація кисню.
У останні два десятиріччя значного поширення в лікуванні гнійних ран та гнійнозапальних процесів, які звичайно лікують шляхом розкриття (переведення в гнійну рану), набув активний хірургічний метод. Суть його полягає у повному вирізуванні гнійної рани чи гнійного осередку інфекції в межах здорових тканин, уведенні в порожнину рани дренажів та зашиванні рани з подальшим застосуванням припливно-відпливного промивання порожнини розчинами антисептиків або в хірургічній обробці рани з видаленням некротичних тканин та інфільтрацією сусідніх тканин антибіотиками, введенням у порожнину рани трубчастих дренажів, закриттям рани швами та подальшим припливно-відпливним промиванням чи активним дренуванням (А.А. Федоровський, 1962; М.М. Каншин, 1981, та ін.). Цей метод виявився особливо ефективним у разі лікування багатьох видів так званої місцевої гнійної інфекції, зокрема гнійного маститу (М.П. Че-ренько та співавт., 1985).
У другій фазі ранового процесу — регенеративно-репаративній — місцеві заходи спрямовані на прискорення розвитку грануляційної тканини, її захист від пошкодження та вторинної інфекції, якомога швидше закриття рани та зменшення негативного впливу майбутнього рубця на функцію органа тощо. Для цього застосовують пов'язки з масляно-бальзамічними (на гідрофільній основі) препаратами, до складу яких входять антисептики, стимулятори процесів репарації та речовини, що вбирають зайву вологу у рані. До таких препаратів належать стрептонатол, метилдіоксилін, лево-син, левоміколь, синтаміцинова емульсія, солкосерил-мазь, пінні препарати — гіпозоль, сульйодовазоль. Вони захищають грануляції від інфікування та механічного пошкодження.
Пов'язки змінюють рідко — через 1—2 доби. Після того як поверхня рани (краї та дно) вкриється грануляціями (навіть за наявності на них окремих плям фібрину), її закривають вторинними ранніми швами чи краї зближують лейкопластирем. Такі шви звичайно накладають на 7-му — 14-ту добу. В ці строки краї рани легко зближуються, а шар грануляційної тканини тонкий, не потребує його вирізування і не створює грубих рубців. Якщо краї рані фіксовані до підлеглої тканини і непіддатливі (це буває тоді, коли з різних причин ранні вторинні шви не накладені), їх треба оперативним шляхом мобілізувати, видаливши рубцево-грануляційну тканину, та накласти вторинні пізні шви. Їх накладають переважно через 3—4 тиж.
Сьогодні пропонуються пов'язки із синтетичних матеріалів, які можуть створювати належне для загоєння рани мікросередовище. Це пов'язки з по-ліуретану, ксерогелів, гідрогелів, гідроколоїдів, піноутворювачів тощо. Їх застосовують переважно при поверхневих ранах, особливо опікових, на ділянках тіла, які мають складну будову, на обличчі тощо.
У третій стадії — стадії трансформації рубця та епітелізації, доцільно застосовувати фізичні методи: УВЧ;
УФО; мікрорезонантну терапію; легкий самомасаж тканин навколо рубця; мазьові пов'язки з низькою концентрацією кортикостероїдів — преднізолону або гідрокортизону (особливо при схильності рубця до гіпертрофії); місцеві теплі ванночки з калію перманганатом, рідше — аплікації парафіну чи озокериту тощо.
Недостатність імунологічних та регенеративних процесів часто призводить до затримки загоєння ран, повільного та недостатнього розвитку грануляційної тканини та епітелізації, вторинного інфікування рани, некрозу грануляцій, арозійних кровотеч, розходження країв рани, виразкуван-ня поверхні і навіть до сепсису. Надмірне стимулювання розвитку грануляції зумовлює появу гіпертрофічних та келоїдних рубців. Тому лікування рани вимагає динамічного контролю за перебігом її загоєння. Це роблять шляхом як традиційних — мікробіологічного, цитологічного дослідження за методом відбитків з поверхні рани (грануляцій) М.П.Покровської і М.С.Макарова та в модифікації його М.Ф.Камаєва, так сучасніших методів — ультразвукового (сонографії), епі-люмінесцентного (капіляроскопії), вимірювання внутрішньотканинного (транскутанного) напруження кисню, термографії, комп'ютерної томографії, ядерно-магнітного резонансу та ін.
Інформація, одержувана на основі клініки та названих допоміжних методів контролю загоєння рани, складає підґрунтя для застосування кори
гуючих заходів у лікуванні, застосування стимуляторів імунної системи, за-гальнозміцнювальних, антимікробних препаратів тощо.
Гіпертрофічні та келоідні рубці — як прояв надмірного розвитку сполучної тканини, продукції колагену — потребують корекції. Гіпертрофічні (вони не поширюються чи зовсім мало поширюються за межі рубця, мають червоний колір, сверблять) рубці лікуються шляхом створення над ними силіконової тугої плівки-пов'язки в комбінації з поверхневим (мазь) чи внутрішньотканинним введенням гідрокортизону. Келоідні рубці, які поширюються за межу рубця, даючи відгалуження, лікуються кріохірургі-чними методами та іншими засобами.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/tematicheskoe-planirovanie-klass-kaufman.html
|
Тематическое планирование 5 класс Кауфман
|
https://doc4web.ru/uploads/files/5/c11084a0a4216b71a6eef5c1dfb255e9.doc
|
files/c11084a0a4216b71a6eef5c1dfb255e9.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-te-interesting-grammar-land.html
|
Урок английского языка в 5 классе «The interesting grammar land»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/697321460e06cdc21b0a94ab59c569c2.docx
|
files/697321460e06cdc21b0a94ab59c569c2.docx
|
Министерство образования Республики Саха (Якутия)
МУ «Аллайховское улусное (районное) управление образования»
МОУ «Чокурдахская средняя общеобразовательная школа имени А.Г. Чикачёва.»
Урок английского языка в 5 классе «The interesting grammar land».
Автор: Забара Евдокия Владимировна,
учитель английского языка.
п. Чокурдах. 2013 г.
ОТКРЫТЫЙ УРОК 5th form
Тема урока: «The interesting grammar land».
Цель урока: Развить лексический и грамматический материал. Повторить пройденные темы : Present Indef., Past Indef. Употребление глагола to be в настоящем простом времени, обороты: there is, there are, About myself. (учебник Кузовлева)
Выполнила: учитель английского языка МОУ «ЧСОШ» Е.В. Забара, I категория
Задачи:
Демонстрация владения учебным материалом. (Употребление Present Indef., Past Indef., употребление глагола To be в настоящем простом времени, постановочных вопросов – ответов, употребление оборотов there is, there are, About my self
Умение учащихся использовать изученный материал, объяснять правила.
Развивать 4 вида РД: аудирование, чтение, говорение, письмо.
Оформление урока: доска, карточки.
План урока:
Приветствие
Установка на урок
Фонетическая разминка
Повторение и демонстрация материала.
Окончание урока, подведение итогов работы.
№
Деятельность учителя
Деятельность учеников
1.
Hello people! How are you?
I’m glad to see you!
Today the 20th of December.
I would like to know about the weather. Tell me please: Is it today warm? Is it today frosty? Is it today snowy? Is it today rainy? Thank you, know I see that you know what the weather’s today.
In the lesson we should to know the new words and phrases. On the lesson we’ll be looking, listening, reading, speaking and doing grammar tests. We should to show to our guests what we can do.
(2 минуты)
But at the first let’s retale the rhyme.
Good night,
Sleep tight,
Wake up bright
In the morning light
To do what’s right
With all your might. (3 минуты)
T – Very good, excellent!
Cl – Hello!
T – Cl
P1-P2-P3…
Хоровая работа
Хоровая работа
По рядам
Индивидуально
2.
Основной этап урока.
Now, let’s introduced to our guests.
What is your name?
What you can say about your family? (10 минут)
I’ll give you cards and you will read, translate and explain which tense and grammar rules are used.
(15 минут)
Хоровая работа над новыми ЛЕ.
T-Cl.,
P1-P2-P3
P1-P2-P3
T-Cl
P1-P2-P3 (работа с карточками)
T –Cl., T-P1, T-P2, T-P3
3.
OK! Thank you very much! Tell me please, what did you know on the lesson?
Your homework: Learn by heart the new words and phrases, repeat the rules.
So, we are good guys! And I note your work on «excellent» to all of you!
Cl – отвечает
Карточки:
№
Предложения
Слова и их значения
1
I worked in the garden
the garden
сад
2
Do you like oranges?
to like
нравиться, любить
3
Did you go to the cinema?
to to go
the cinema
идти, ехать
кино
4
I don’t want to go at school.
to want
хотеть
5
Mary writes the letter.
to write
the letter
писать
письмо
6
My brother likes to play computer games.
to play
играть
7
There are the apples on the plate.
the apple
the plate
яблоко
тарелка
8
There is the church in the park.
the church
церковь
9
We We didn’t go at school.
10
We are good guys.
good guys
молодцы
11
Robert doesn’t swim.
to swim
купаться
12
Rose is a pupil.
pupil
ученик
13
I am clever.
clever
умный
14
Are you happy?
happy
счастливый
15
They aren’t students
Список используемой литературы:
1.Кузовлев В.П. и другие. «Счастливый английский», книга 1., Москва, Просвещение, 2001г.
2.Книга для учителя (Teachers Book). Москва, Просвещение ,2001г.
2
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-teme-shkola.html
|
урок по английскому языку в 7 классе по теме «Школа»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/86/d8656fe56edb4f5c74f97424934f955f.doc
|
files/d8656fe56edb4f5c74f97424934f955f.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-po-angliyskomu-yaziku-merr.html
|
РАЗРАБОТКА ВНЕКЛАССНОГО МЕРОПРИЯТИЯ по английскому языку “MERRY CHRISTMAS” 5-7 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/32/0506aee30e376d26a9da0e2be4324982.doc
|
files/0506aee30e376d26a9da0e2be4324982.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-fit-and-ealty-klass.html
|
Внеклассное мероприятие "Fit and healthy" 10 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/3f88a0abe4f5c00331dbe819ff48347a.doc
|
files/3f88a0abe4f5c00331dbe819ff48347a.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-dlya-uchaschihsya-h-klasso.html
|
Разработка внеклассного мероприятия для учащихся 5х классов "В мастерской у кроликов Банни"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/78/f717a282e5ee2666365800e4956283e9.doc
|
files/f717a282e5ee2666365800e4956283e9.doc
| null |
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/podvedomstvennost-arbitrazhnih-del.html
|
Подведомственность арбитражных дел
|
https://doc4web.ru/uploads/files/221/4b3cc03d09dd8efd090318e3a6ecba02.docx
|
files/4b3cc03d09dd8efd090318e3a6ecba02.docx
|
18
П Л А Н
Введение
Возникновения и становления арбитражных судов в России
Подведомственность экономических споров возникающих из гражданских правоотношений
Подведомственность экономических споров возникающих из административных правоотношений
Подведомственность и подсудность споров с участием иностранных юридических лиц
Практика рассмотрения споров возникающих по иным основаниям
Заключение
Список использованной литературы
Введение
В процессе правоприменительной деятельности в арбитражных судах России при определении подведомственности экономических споров возникает большое количество вопросов. Отсутствие четкого и однозначного правового регулирования в этой области права породило сегодня огромное количество ненормативных актов, разъясняющих и, тем или иным образом, толкующих арбитражный процессуальный закон. Кроме того, в условиях быстро меняющегося законодательства, когда, созданные лишь в 1992 году, арбитражные суды, в отличие от судов общей юрисдикции, не имеют богатой, исторически сложившейся, практики по многим процессуальным вопросам. Возникает острая необходимость определения компетенции арбитражных судов как судов защищающих государственные интересы при разрешении экономических споров, возникающих из административных правоотношений.
Значение правильного решения вопроса подведомственности экономических споров трудно переоценить. Необоснованный отказ в принятии к рассмотрению исковых материалов арбитражным судом практически означает отказ в правосудии, что, естественно, противоречит 46 статье Конституции Российской Федерации. Вот почему так важно добиться предельной четкости и ясности толкования и применения законодательства, определяющего подведомственность дел арбитражным судам.
Подведомственность, являясь основой для определения места арбитражных судов в системе правосудия, определяет уровень значимости последних, подтверждая при этом саму необходимость их существования.
1. Возникновение и становление арбитражных судов России
В России о судах для торгового сословия впервые упоминается в Уставной грамоте Новгородского князя Всеволода Мстиславовича в 1135 году. Торговый суд в этом документе понимается как указание на применение к Иванскому купечеству обычного общеизвестного установления. В сельской местности преобладало третейское разбирательство при содействии старцев и посредников. Другим способом рассмотрения споров служили сельские сходы, на которых судили по обычаям.
Впоследствии действия суда определялись судными статьями и грамотами. Первая попытка создать постоянный, специальный суд для купечества принадлежит царю Алексею Михайловичу (1667г.), который постановил "выдать дела купецких людей в одном пристойном приказе, дабы волокитою по разным приказам им, купецким людям, промыслов своих не отбывать". Дальнейшее развитие торговые суды получили при Петре Великом (1721г.). Он создал Главный магистрат, который судил торговые дела, ввел сословную организацию купечества по европейскому образцу, но не допускал применения в торговых судах обычаев, признавая их чуждыми всему историческому прошлому России. Царь предписывал торговым судам руководствоваться Уставами и Указами, то есть нормами права.
Указом от 14 мая 1832 года в России были учреждены коммерческие суды, просуществовавшие до 1917 года. Устав судопроизводства в коммерческих судах состоял из 16 глав (о подсудности, о призыве и явке в суд, об отводах, об отобрании показаний сторон и приведении дела в ясность и так далее), включавших в себя 470 статей и Временные правила о порядке производства дел о несостоятельности из 28 статей. Судебная реформа 1864 года внесла изменения в судопроизводство: все споры должны были рассматриваться на основе Устава Гражданского Судопроизводства от 20 ноября 1864 года, введенного в действие применительно к общим судам и содержащего правила сбора и оценки доказательств.
Задолго до реформы 1864 года в России Уставом о судопроизводстве по делам торговым была определена подведомственность коммерческих судов. К их ведомству принадлежали все споры и иски по торговым оборотам, векселям, договорам и обязательствам, письменным и словесным, все дела о несостоятельности "независимо от звания лиц, в оную впавших". Разбору коммерческого суда не подлежали, как споры о покупке и продаже товаров за наличные деньги в рядах, в лавках, на рынках, торгах и ярмарках, так и дела ремесленников между собою и с другими, за личную работу, все споры по торговле не превышающие 150 рублей серебром. Была определена и подсудность: ведомство каждого коммерческого суда простиралась "не далее того города, в котором он учрежден и уезда оного".
Процесс считался начавшимся с момента вручения сторонам повесток. До начала разбирательства по существу проводилась словесная "расправа": явившись в суд, ответчик мог заявить все отводы. Если отводы не были заявлены или не были уважены, то он обязан был дать ответ по существу исковых требований. Состязание сторон велось в письменной форме, составлялся протокол протоколистом под контролем секретаря.
Средствами доказывания в коммерческом суде служили собственное признание, письменные акты и документы, свидетели, присяга. Решение дела присягой могло иметь место только при наличии доброй воли и согласия обеих сторон. По окончании возражений и проверке представленных доказательств дело направлялось в канцелярию для составления записки, которая должна была содержать в себе все данные и законы, разрешающие спор. Присутствующим сторонам "определение решительное" объявлялось немедленно, лично, при открытых дверях. Существовал только один порядок обжалования - апелляция. Подаче жалобы должно было предшествовать объявление неудовольствия состоявшимся решением суда до истечения 8 дней со дня объявления решения, а по делам фрахтовым, вексельным - в течение 3 дней.
Исполнение производилось по исполнительным листам через судебных приставов. Исполнение решений находилось вне юрисдикции коммерческих судов.
Декрет о суде № 2 от 7 марта (22 февраля) 1918 года в статье 15 содержал запрет на судебные иски между различными казенными учреждениями. Тем самым было проведено разграничение в компетенции органов хозяйственного управления и органов правосудия. С началом хозяйственной реформы 1921 года, с переходом к коммерческому расчету и имущественной самостоятельности взаимоотношения между предприятиями стали строиться на договорных началах. Полную натурализацию эпохи военного коммунизма сменили товарно-денежные отношения.
В соответствии с Положением о разрешении имущественных споров между государственными учреждениями и организациями, утвержденным постановлением ЦИК и СНК РСФСР 21 сентября 1922 года, были образованы Высшая арбитражная комиссия при Совете Труда и Обороны (СТО), арбитражные комиссии при областных экономических Советах, а впоследствии - при губернских экономических совещаниях.
Производство в арбитражных комиссиях осуществлялось по правилам, предусмотренным ГПК союзных республик, с некоторыми изъятиями. Дела рассматривались коллегиально. Один из арбитров в коллегии был юристом, второй - хозяйственником. Эта организационная процедура и явилась истоком двойственной оценки природы арбитражных комиссий: и как органов правосудия, и как органов хозяйственного управления. Постановлениями ЦИК и СНК СССР от 13 декабря 1929г. и 4 марта 1931г. были ликвидированы соответственно ведомственные и государственные арбитражные комиссии. Споры предприятий различных ведомств предлагалось передать на разрешение общих судов, а споры между предприятиями одного ведомства передавались на рассмотрение вышестоящему в порядке подчиненности органу. Однако общие суды были не в состоянии справиться с возложенной на них задачей из-за слабого знания специфики хозяйственных споров, отсутствия возможностей оперативного разрешения заявленных требований. Через 16 дней после ликвидации арбитражной системы произошел возврат к ней в несколько преобразованном виде. С момента образования арбитраж существовал в двух видах – государственный, ему были подведомственны споры предприятий и организаций различного подчинения, и ведомственный - подчинения одному ведомству (министерству).
Новые Правила рассмотрения хозяйственных споров принимались в 1963, 1976г. и после их утверждения постановлением Совета Министров СССР от 5 июня 1980г. стали едиными для ведомственных и государственных арбитражей. Правила обогатились новыми процессуальными институтами, такими, как оставление иска без рассмотрения, упрощенный порядок разбирательства по ряду категорий дел, коллегиальное рассмотрение споров и др. Особый интерес представляют Правила рассмотрения хозяйственных споров государственными арбитражами 1976г. В них содержатся нормы, аналогичные правилам о судопроизводстве в коммерческих судах, утвержденным Указом от 14 мая 1832г. Они не относили к подведомственности коммерческих судов споры на сумму, меньшую 150 рублей серебром, и не позволяли обжаловать решения на сумму, меньшую трех тысяч рублей. Ряд норм из Правил 1976г. перешли в Арбитражный процессуальный кодекс 1992г., который, в частности, не предусматривал ведение протокола судебного заседания, позволял рассмотрение спора по материалам дела без участия сторон. Наконец, некоторые нормы из Правил 1976 года мы обнаруживаем в Арбитражном процессуальном кодексе 1995 года, который не устанавливает порядка ведения заседания при рассмотрении спора. К концу 80-х годов назрела необходимость создания специальных арбитражных судов, что было вызвано крушением монополии государственной собственности, активизацией хозяйственной деятельности различных негосударственных субъектов предпринимательской деятельности, попыткой привлечения в РФ иностранных инвестиций.
2. Подведомственность экономических споров возникающих из гражданских правоотношений
Процессуальные нормы о подведомственности дел арбитражному суду в современном законодательстве в совокупности составляют институт арбитражного процессуального права. Они содержатся, в основном, в Арбитражном процессуальном кодексе, а также в других нормативных актах, таких как Гражданский кодекс Российской Федерации, Закон РФ "Об охране окружающей природной среды" и других. Общие правила подведомственности дел арбитражному суду установлены статьями 4 и 22 АПК РФ. Положения, содержащиеся в этих статьях, представляют собой конкретизацию ст. 127 Конституции Российской Федерации, то есть арбитражным судам подведомственны лишь те дела и споры, которые законом изъяты из подведомственности судов общей юрисдикции и прямо отнесены к подведомственности арбитражных судов. Если подведомственность судов общей юрисдикции обозначена через указание на то, что к судам общей юрисдикции относятся гражданские, уголовные, административные и иные дела, то подведомственность споров и иных дел арбитражным судам определена ст. 127 Конституции РФ через понятие экономических споров.
Арбитражному суду подведомственны дела по экономическим спорам, возникающие из гражданских, административных и иных правоотношений. Понятие экономического спора означает, что арбитражным судам подведомственны споры, имеющие определенное имущественное содержание. Это может быть либо прямое имущественное требование, либо требование о защите определенного имущественного права. Данный критерий является основным, поэтому споры, не имеющие какого-либо экономического имущественного содержания, не затрагивающие экономических прав и интересов, арбитражным судам не подведомственны.
Другими критериями, определяющими подведомственность дел арбитражному суду, являются субъектный состав и характер деятельности субъекта. Субъектами споров, подведомственных арбитражному суду, могут быть:
юридические лица, в том числе и некоммерческие организации;
граждане, осуществляющие предпринимательскую деятельность без образования юридического лица;
Российская Федерация, субъекты Российской Федерации;
согласно АПК РФ и федеральными законами, - образования, не являющиеся юридическими лицами, граждане, не имеющие статуса индивидуального предпринимателя;
иностранные организации, организации с иностранными инвестициями, международные организации, иностранные граждане, лица без гражданства.
Однако само по себе наличие статуса юридического лица или гражданина-предпринимателя еще не дает оснований для рассмотрения спора с их участием в арбитражном суде, необходимо, чтобы спор носил экономический характер и возник в связи с осуществлением ими предпринимательской деятельности, допускаемой законодательством.
Таким образом, для решения вопроса о подведомственности дел арбитражному суду необходимо наличие совокупности названных критериев, то есть сочетание характера правоотношений и состава участников. Экономические споры, возникающие из гражданских правоотношений, представляют собой наиболее характерную и самую распространенную категорию дел, рассматриваемых арбитражным судом.
Споры о разногласиях по договору (преддоговорные споры) подведомственны арбитражному суду в двух случаях. Во-первых, когда законом или иными правовыми актами предусмотрены, обязанность одной из сторон заключить договор либо право на передачу спора, возникшего при заключении договора, арбитражному суду. Во-вторых, если стороны заключили соглашение о передаче преддоговорного спора на рассмотрение арбитражного суда. Арбитражному суду в силу соглашения сторон подведомственны также споры о разрешении разногласий по отдельным условиям договора, возникшие при его заключении.
Споры об изменении условий и расторжении договоров подведомственны арбитражным судам во всех случаях, независимо от вида договора. По требованию одной из сторон договор, может быть, расторгнут на основании решения суда: если другая сторона существенно нарушает договор; в иных случаях, предусмотренных Гражданским кодексом, другими законами или договором.
Арбитражный суд рассматривает споры, связанные с неисполнением или ненадлежащим исполнением обязательств.
Споры о признании права собственности, а также связанные с истребованием имущества из чужого незаконного владения либо с нарушением прав собственника или титульного владельца без лишения владения подведомственны арбитражному суду.
С июля 1995 года к подведомственности арбитражного суда впервые отнесена новая категория дел по спорам, связанных с защитой чести, достоинства и деловой репутации. Честь, достоинство и деловая репутация рассматриваются гражданским законодательством в качестве нематериальных благ и защищаются им (ст. ст. 2,150,152 ГК). В частности, ст. 152 ГК предусматривает право гражданина требовать по суду опровержения порочащих его честь, достоинство или деловую репутацию сведений, если распространивший сведения не докажет, что они соответствуют действительности. Также новой для арбитражного процессуального законодательства является категория споров о признании не подлежащим исполнению исполнительного или иного документа, по которому взыскание производится в бесспорном порядке. При этом, отнесение этой категории дел к группе споров возникающих из гражданских правоотношений представляется весьма условным, так как в действительности это определяется характером отношений и видом документа.
Как указывалось, одним из основных признаков, который позволяет правильно ориентироваться во всем многообразии экономических исков, возникающих из гражданских, административных и иных правоотношений, подведомственных арбитражным судам, является отнесение споров к области предпринимательской деятельности. В отличие от них, споры, носящие экономический характер, но связанные со сферой потребления, входят в компетенцию судов общей юрисдикции.
В связи с тем, что ст. 22 АПК не содержит исчерпывающего перечня экономических споров, связанных с предпринимательской деятельностью, которые могут быть предметом рассмотрения в арбитражных судах, из ее части 2 следует, что к таковым относятся отнюдь не все перечисленные в этой статье споры, а лишь какая-то их часть.
Статья 23 АПК предоставляет участникам гражданских правоотношений возможность выбирать, в какой орган обратиться за разрешением спора, подведомственного арбитражному суду, - к нему или к третейскому. Эта возможность ограничена, однако, двумя обстоятельствами, которые необходимо иметь в виду. Во-первых, речь должна идти о споре, вытекающем только из гражданских, а не из административных или каких-либо иных правоотношений. И, во-вторых, соглашение возможно лишь по спору, подведомственному арбитражному суду. Причем оно может быть реализовано сторонами не на любой стадии процесса, а лишь до того, как арбитражный суд принял решение по существу спора.
3. Подведомственность экономических споров возникающих из административных правоотношений
Арбитражному суду подведомственны экономические споры, возникающие из административных правоотношений, то есть отношений, основанных на административном или ином властном подчинении одной стороны другой. Участниками административных правоотношений могут быть государственные органы и органы местного самоуправления, выполняющие по отношению к другим лицам управленческие, контрольные или основанные на ином властном подчинении функции. В таких отношениях могут находиться непосредственно государственный орган, с одной стороны, и орган местного самоуправления - с другой.
На практике нередко возникает вопрос о возможности рассматривать в качестве участников административных отношений иные органы, не охватываемые понятием государственных органов и органов местного самоуправления. Ответ на этот вопрос можно дать, если попытаться определить, что понимается под «иными органами». К их числу можно отнести органы различных объединений граждан, например исполнительные органы общественных организаций, решения которых могут быть обжалованы в суд, органы других юридических лиц, в том числе и коммерческих организаций. Такое понимание «иных органов», тем не менее, не делает их участниками административных правоотношений, поскольку между ними и лицами, чьи права и интересы могут нарушаться издаваемыми этими органами актами, не существует административного или иного властного подчинения. Поэтому можно сказать, что экономические споры с участием «иных органов» возможны, но возникают они из гражданских, а не из административных правоотношений.
В контексте изложенного, арбитражному суду подведомственны споры о признании недействительными ненормативных актов государственных органов, органов местного самоуправления и иных органов, не соответствующих законам и иным нормативным правовым актам и нарушающих права и законные интересы организаций и граждан. В этом случае результатом рассмотрения спора арбитражным судом может быть решение о признании акта недействительным. Однако арбитражный суд не может отменить этот акт. Последствием признания акта недействительным может быть восстановление либо защита нарушенного права в соответствии со ст. 13 ГК.
Арбитражный суд рассматривает споры об обжаловании отказа в государственной регистрации либо уклонения от государственной регистрации в установленный срок организации или гражданина и в других случаях, когда такая регистрация предусмотрена законом. Суд не должен осуществлять административные функции, свойственные государственным органам, он защищает нарушенное или оспариваемое право через реализацию полномочий судебной власти. Признавая отказ в государственной регистрации незаконным, арбитражный суд обязывает соответствующий государственный орган совершить такую регистрацию (ч. 2 ст. 131 АПК).
К числу споров возникающих из административных правоотношений следует также отнести споры о взыскании с организаций и граждан штрафов государственными органами, органами местного самоуправления и иными органами, осуществляющими контрольные функции, если федеральным законом не предусмотрен бесспорный порядок их взыскания. Такие споры подведомственны арбитражному суду в тех случаях, когда орган, обращающийся с требованием о взыскании штрафа, является юридическим лицом или федеральным законом ему предоставлено право на обращение в арбитражный суд с соответствующим иском.
К подведомственности арбитражного суда также отнесены споры, связанные с возвратом из бюджета денежных средств, списанных органами, осуществляющими контрольные функции, в бесспорном порядке с нарушением требований закона или иного нормативного правового акта. Например, юридические лица могут обратиться в арбитражный суд с исками о возврате из бюджета незаконно списанных штрафов, других финансовых санкций, недоимок по налогам и иным обязательным платежам в бюджет. Такие требования могут быть предъявлены, в частности, к государственным налоговым инспекциям и другим контролирующим органам.
При оценке характера оспариваемого акта с точки зрения подведомственности имеет значение то, затрагиваются ли им права и законные интересы организации или лица, которые с учетом этого получают возможность обратиться за защитой в арбитражный суд. Вопрос о недействительности акта, затрагивающего чьи-либо права и интересы, может быть поставлен либо в суде общей юрисдикции, либо в арбитражном, так если речь идет о гражданине как о физическом лице и не предпринимателе, то такой спор, арбитражному суду не подведомствен. Если же он касается юридического лица или индивидуального предпринимателя, то подлежит рассмотрению арбитражным судом.
4. Подведомственность и подсудность споров с участием иностранных юридических лиц
В условиях интенсификации международных хозяйственных связей, активного проникновения иностранного капитала в экономику РФ, развития предпринимательской деятельности, осуществляемой как российскими, так и иностранными юридическими и физическими лицами нередкими становятся конфликты между субъектами хозяйственных отношений, требующие судебного разрешения. На решение этой задачи нацелены многие новые российские законы, в том числе Федеральный конституционный закон от 28 апреля 1995 г. № 1-ФКЗ "Об арбитражных судах в Российской Федерации".
Особое значение для арбитражного законодательства имеет включение в правовую систему норм международного права и возможность применения арбитражными судами иностранных законов. До недавнего времени экономические споры с участием иностранного элемента рассматривались в РФ преимущественно в Международном коммерческом арбитражном суде при Торгово-промышленной палате РФ, являвшимся фактически "арбитром-монополистом" по данной категории споров.
Дела с участием иностранных инвесторов, которые прежнее законодательство относило к подведомственности судов общей юрисдикции, теперь также подведомственны арбитражным судам. Из содержания статей 1 и 3 Закона РСФСР "Об иностранных инвестициях в РСФСР", в которых приводится перечень лиц - иностранных инвесторов, а так же путей осуществления иностранных инвестиций, следует, что возможны две основные формы деятельности иностранных инвесторов: предприятия с иностранными инвестициями созданные в соответствии с законодательством Российской Федерации; иностранные юридические лица, осуществляющие свою деятельность в России через представительства или филиалы, либо без таковых.
Механизм определения подведомственности дел с участием иностранных инвесторов и государственных органов может иметь особенности в зависимости от того, кто является инициатором судебного спора, а кто отвечающей стороной. Так, при обращении инвестора в суд общей юрисдикции, дело рассматривается по правилам не искового производства, а производства, возникающего по делам из административно-правовых отношений. Согласно п.3 ст.25 ГПК РСФСР дела, возникшие из административно-правовых отношений, перечисленных в ст.231 ГПК, подведомственны судам. В п.2 данной статьи говорится о делах по жалобам на действия органов и должностных лиц в связи с наложением административных взысканий. Во втором и третьем абзацах ст. 9 Закона "Об иностранных инвестициях в РСФСР" также говориться о том, что споры иностранных инвесторов и предприятий с иностранными инвестициями с государственными органами РСФСР подлежат рассмотрению в судах РСФСР. Указанный Закон не налагает ограничений на категории дел, которые могут быть рассмотрены в судах общей юрисдикции. И по сложившейся до 1995 г. практике, районные (городские) суды принимали к рассмотрению любые дела, заявляемые иностранными инвесторами. Попытки же обратиться в арбитражные суды для разрешения таких споров, напротив, не имели успеха.
Со вступлением в действие нового АПК РФ у предприятий с иностранными инвестициями появилась возможность для обращения в арбитражный суд. Таким образом, в законодательстве как бы установилась альтернативная подведомственность данной категории дел, что создает правовую неопределенность.
Следует признать, что некоторое разграничение подведомственности споров было произведено в постановлении Пленума Верховного Суда РФ и Пленума Высшего Арбитражного Суда РФ от 18 августа 1992 года № 12/12 "О некоторых вопросах подведомственности дел судам и арбитражным судам". В п.4, которого, говориться, что споры о признании недействительными актов государственных и иных органов, не соответствующих законодательству и нарушающих права и охраняемые законом интересы организаций и граждан предпринимателей, подлежат рассмотрению в арбитражном суде. В п.1 постановления Пленума № 12/12 дается "алгоритм" определения подведомственности дела. В нем говориться, что в случаях, когда в законодательном акте подведомственность определена альтернативно (суду или арбитражному суду), следует руководствоваться законодательными актами, исходя при этом из субъектного состава участников и характера правоотношений, если иное не установлено законом. Далее постановление разъясняет, что споры о возмещении убытков, причиненных актами государственных и иных органов, а также действиями должностных лиц, не соответствующими законодательству, разрешаются в суде, если требования предъявлены гражданином, либо в арбитражном суде, если требования предъявлены организацией или гражданином-предпринимателем.
По-видимому, на основании п.4 ст.25 ГПК РСФСР и ст.212 АПК РФ иностранные юридические лица по-прежнему имеют право обращаться с исками, как в арбитражные суды, так и в суды общей юрисдикции. Приемлема ли правовая ситуация, когда сторона в споре может по своему выбору обратиться в одну из двух систем судебных органов?
Альтернативную подведомственность допускают разработчики нового Гражданского процессуального кодекса, которые в п.10 ст.22 проекта оставляют дела с участием иностранных юридических лиц в подведомственности судов общей юрисдикции. Если исходить из сложившейся в настоящее время тенденции к специализации, которая пронизывает все современные области знания и юриспруденцию в том числе, следует признать, что альтернативная подведомственность не отражает современных правовых реалий.
Необходимость специализации судов по кругу участвующих в деле лиц и характеру правоотношений диктуется следующими обстоятельствами: возрастанием количества правовых актов, принимаемых и издаваемых разными ветвями власти, увеличением объема правовой информации; новизной и неопределенностью ряда правовых положений, усложнением законодательства, наличием коллизионных норм; высокой загруженностью и недостаточной квалификацией судей.
Не выдерживает критики и тот тезис, что альтернативная подведомственность увеличивает объем прав на судебную защиту, предоставляя возможность выбора между двумя судебными системами. Право на судебную защиту определяется не столько широтой выбора процессуальных шагов, сколько своевременностью разрешения спора, а так же степенью законности и обоснованности вынесенного по нему решения.
Вопрос о подведомственности может стоять еще в одной плоскости: а не должны ли конкурировать между собой судебные системы? Видимо это тот случай, когда конкуренция систем не уместна, ибо решить задачу по обеспечению в целом достойной защиты прав и законных интересов может лишь не разделенная ведомственными противоречиями система правосудия, опирающаяся на продуманное законодательство о судебной системе РФ. Касаясь вопроса подсудности спора, следует отметить, что согласно действующему законодательству, если дело осложнено иностранным элементом, стороны могут самостоятельно определить подсудность спора арбитражному суду РФ.
Актуальность рассмотренного вопроса о делах с участием иностранного элемента сегодня еще не слишком велика. Однако, в связи с увеличением количества субъектов предпринимательской деятельности, занимающихся внешнеторговой деятельностью, ростом авторитета арбитражных судов России за рубежом и формированием действенной исполнительной системы, прогнозируемый рост количества данной категории дел в ближайшее время может превзойти все ожидания.
5. Практика рассмотрения споров возникающих по иным основаниям
Под «иными правоотношениями», из которых может возникнуть экономический спор, подведомственный арбитражному суду, следует понимать земельные, налоговые и другие отношения, которые не охватываются собственно гражданскими и административными правоотношениями.
Экономическая реформа в России, непосредственно связанная с видоизменением всей системы сложившихся земельных отношений, повлекла за собой изменение законодательства, значительно расширившего компетенцию арбитражных судов по разрешению земельных споров. Судам общей юрисдикции неподведомственны споры и жалобы, связанные с предоставлением земель; их изъятием для государственных и общественных нужд; прекращением прав на землю, по вопросам аренды, отчуждения и приобретения земельных участков; а также иные земельные и имущественные споры, связанные с земельными отношениями, поскольку в силу ст.5 Федерального конституционного закона "Об арбитражных судах в Российской Федерации", ст.22 АПК РФ 1995г. указанные дела относятся к юрисдикции арбитражных судов.
Наибольший интерес с практической точки зрения представляют вопросы подведомственности налоговых споров. Налоговая сфера долгие годы была вне судебного контроля. Только с 1991г. возможность обращения в суд по спорам в этой сфере стала реальностью. Число налоговых споров постоянно возрастает. Налоговое законодательство предусматривает достаточно строгую имущественную ответственность. Речь идет об огромных суммах, которые могут в большей мере определять финансовое состояние, а то и судьбу предприятия в целом. Как известно, в соответствии с Законом РСФСР от 27.12.1991 г. "Об основах налоговой системы в РФ" применение финансовых санкций возможно в течение шести лет с момента совершения налогового правонарушения. Это усложняет не только доказательственную базу, но и правовую основу спора, учитывая многократное изменение за это время налогового законодательства, нестабильность которого является общепризнанной проблемой.
Ряд практических вопросов связан с порядком обращения в арбитражный суд. Налоговые дела в отношении юридических лиц рассматриваются в арбитражных судах, как правило, по искам этих лиц. В соответствии с Законом "Об основах налоговой системы в РФ" взыскание недоимок, штрафов и иных санкций производится налоговыми органами в бесспорном порядке. Юридические лица защищают свое право посредством иска о признании недействительными таких решений налоговых органов, т.е. принцип судебного контроля сохраняется.
В отношении граждан, осуществляющих предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, налоговые дела возникают в арбитражных судах по заявлениям налоговых органов. В том же Законе "Об основах налоговой системы в РФ" специально подчеркивается, что взыскание недоимок, штрафов и иных санкций производится в судебном порядке. Иски граждан имеют место по возмещению убытков.
Арбитражная практика испытывала некоторые трудности в определении подведомственности налоговых споров с гражданами - предпринимателями, когда последние к моменту рассмотрения дела утрачивали статус предпринимателя. Следует учитывать, что согласно п.13 Постановления Пленума Верховного Суда РФ и Пленума Высшего Арбитражного Суда РФ от 1.07.1996 г. № 6/8 «О некоторых вопросах, связанных с применением ч.1 ГК РФ». В нем указано, что с момента прекращения действия государственной регистрации граждан в качестве предпринимателя, дела с участием указанных граждан, связанные с осуществлявшейся ими ранее предпринимательской деятельностью, подведомственны судам общей юрисдикции, за исключением случаев, когда такие дела были приняты к производству арбитражным судом до прекращения действия государственной регистрации.
Возникает вопрос: возможно ли обращение в арбитражный суд, если предприятие обжаловало решение налогового органа в вышестоящий налоговый орган? Судебная практика отвечает на этот вопрос положительно. В арбитражный суд обжалуется решение налогового органа, адресованное конкретному предприятию, если предприятие считает это решение незаконным. Правовая основа для обращения в арбитражный суд содержится в ряде законодательных актов и, в частности, в ст.22 АПК.
Нередко к моменту обращения в арбитражный суд спорные суммы уже списаны со счета предприятия. В этих случаях возможно предъявление иска о возврате из бюджета денежных средств, списанных органами, осуществляющими контрольные функции, в бесспорном порядке с нарушением требований закона или иного нормативного правового акта.
Дела об установлении фактов, имеющих юридическое значение, - это новая категория дел, подведомственных арбитражному суду, появившаяся с введением АПК 1995г. Такие дела рассматриваются арбитражным судом по заявлению лица, заинтересованного в установлении факта, имеющего значение, когда не возникает спора о праве, то есть в деле нет ответчика, а есть только заявитель. Арбитражный суд может принять заявление об установлении факта, при условии, что такой факт порождает определенные юридические последствия, такие, как возникновение, изменение или прекращение прав какого-либо лица в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности.
К юридическим фактам, которые устанавливаются арбитражным судом, относятся: факт принадлежности строения или земельного участка на праве собственности; факт добросовестного, открытого и непрерывного владения как своим собственным недвижимым имуществом в течение 15 лет либо иным имуществом - 5 лет; факт регистрации организации в определенное время и в определенном месте.
Арбитражные суды принимают к своему производству и рассматривают заявления об установлении юридических фактов при наличии в совокупности следующих условий:
1) если согласно закону факт порождает юридические последствия; влияет на правоотношения в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности;
2) если установление юридического факта не связывается с последующим разрешением спора о праве, подведомственного арбитражному суду;
3) если заявитель не имеет другой возможности получить либо восстановить надлежащие документы, удостоверяющие юридический факт;
4) если действующим законодательством не предусмотрен иной порядок установления юридического факта.
Если при установлении юридического факта заинтересованным лицом будет заявлен спор о праве, подведомственный арбитражному суду, или сам суд придет к выводу, что необходимо разрешение спора о праве, поданное заявление оставляется без рассмотрения. В этом случае заявителю и заинтересованным лицам разъясняется, что они вправе предъявить в арбитражный суд иск на общих основаниях.
К иным делам, рассматриваемым арбитражным судом, относятся так же дела о несостоятельности (банкротстве) организаций и граждан. Рассмотрение дел о несостоятельности (банкротстве) предприятий было возложено на арбитражные суды Законом РФ от 19.11.1992 г. «О несостоятельности (банкротстве) предприятий». В соответствии с преамбулой этого Закона понятие «предприятие» включает в себя и гражданина - предпринимателя, в связи с этим арбитражный суд принимает к своему рассмотрению дела о несостоятельности и организаций, и граждан, имея в виду, что речь идет о гражданах, осуществляющих предпринимательскую деятельность без образования юридического лица.
Дела о банкротстве, так же как и дела об установлении фактов, имеющих юридическое значение, рассматриваются арбитражным судом по заявлению заинтересованного лица.
Заключение
Анализ современных проблем арбитражного судопроизводства показывает их преемственность и непрерывный поиск новых процессуальных форм совершенствование ранее накопленного опыта, убеждает в необходимости исследования научных теорий и практики деятельности судебных учреждений, не позволяет относиться ни к одной современной законодательной конструкции, ни к одному современному арбитражному процессуальному закону как к догме.
Количество исков поступающих в арбитражные суды России растет из года в год. Изменился характер рассматриваемых споров. Если раньше преобладали споры о признании актов недействительными, то сейчас большая часть всех рассматриваемых споров связаны с взысканием с организаций и граждан-предпринимателей штрафов и других денежных средств. Значительно возросло число споров о возврате из бюджета денежных средств, списанных в виде экономических санкций.
Все изложенное свидетельствует о постоянной тенденции, в историческом смысле, к расширению категорий дел, подведомственных арбитражным судам в России, возрастании их авторитета в рамках судебной системы.
В условиях, царящего сегодня в обществе, стремления ко всеобщей американизации государственных институтов, в том числе, периодически раздающихся призывах к упразднению всей системы арбитражных судов и передаче их полномочий судам общей юрисдикции, представляется весьма важной постоянная работа по популяризации в обществе вопросов истории развития хозяйственных судов в России, основных идей и принципов арбитражного судопроизводства сегодня.
Список использованной литературы
Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесс. Киев. Высшая школа, 1988г.
Абова Т.Е. Арбитражный процесс в СССР. Понятие, основные принципы. Отв. ред. А.А. Мельников. М., Наука, 1985г.
Богуславский М.М., Орлов Л.Н. Законодательство России о совместных предприятиях. М., 1993г.
С. Загребнев Подведомственность споров с участием иностранных инвесторов - юридических лиц. Хозяйство и право. 1996г., № 8.
Бойков О. Рассмотрение арбитражными судами налоговых споров. Российская юстиция № 11. 1996г.
Содержание
Введение 2
Возникновения и становления арбитражных судов в России 3
Подведомственность экономических споров возникающих из гражданских правоотношений 6
Подведомственность экономических споров возникающих из административных правоотношений 9
Подведомственность и подсудность споров с участием иностранных юридических лиц 11
Практика рассмотрения споров возникающих по иным основаниям 14
Заключение 17
Список использованной литературы 18
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-i-informatiki-po-teme-ealty-lifestyle.html
|
Урок английского языка и информатики по теме «Healthy lifestyle»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/55/5de10df67e3c74dcad980637e46907cf.docx
|
files/5de10df67e3c74dcad980637e46907cf.docx
|
Согласовано Утверждаю
Зав.метод.комиссии Зам. директора по УР
________________ Добровольская Е.Н.
________________
Интегрированный урок английского языка и информатики по теме
«Healthy lifestyle».
Цели:
Обучающие:
закрепление и расширение лексических навыков, навыков выражения своего мнения по теме, навыка аудирования;
повторение и контроль изученного материала по разделу “Healthy lifestyle”.
Закрепления навыков самостоятельной работы на компьютере, выполнение построения web – страниц. Соблюдение требований по web – дизайну.
Развивающие:
развитие творческих способностей, учащихся;
развитие познавательного отношения и интереса к изучаемой теме;
развитие коммуникативных навыков;
развитие мышления, памяти, внимания, воображения.
Воспитательные:
формирование навыков ЗОЖ;
воспитание культуры общения;
формирование чувства ответственности за свое здоровье;
формирование потребности коллективной работы и работы в группах;
формирования навыков работы с сетью интернет, web – дизайном.
Оборудование: мультимедийное оборудование, презентация, ноутбуки, листы повторения ключевых слов по ОИВТ, разноуровневые листы с заданиями по информатике.
Методическая цель: показать работу по проблемной теме: «Эффективность применения методики проведения интегрированных уроков английского языка» - Мездрина Т.И.; «Интегрированные методы обучения на уроках экономики и информатики» - Ярославцева Н.Н.
Тип урока – урок систематизации и обобщения изученного материала.
Вид урока – интегрированный урок английского языка и информатики.
Ход урока
I.Организационный момент. (5 мин) Создание благоприятного психологического климата в коллективе.
(МО – практический, словесный; ФОПД – коллективная)
Упражнение на внимание: «Кто-о меня-я слы-ы-ышит»
___В классе стоит шум. Рабочий или нерабочий – в данном случае не столь важно, а важно то, что учителю сейчас нужно включиться со своей инициативой. Не стараясь перекричать шум, а, наоборот, очень тихо, себе под нос учитель бубнит: “Кто-о меня-я слы-ы-ышит… поднимите правую руку“. Некоторые ученики наверняка насторожатся.
___Учитель продолжает: “Кто-о меня-я слы-ы-ышит… поднимите обе руки“. В воздух поднимается несколько пар рук.
___“Кто-о меня-я слы-ы-ышит… – все так же тихо, слегка растягивая ударные гласные, бубнит он, — хлопните в ладоши два раза“. Раздаются хлопки, которые настораживают даже тех, кого и громким голосом не сразу дозовешься.
___“Кто-о меня-я слы-ы-ышит… встаньте“. Встают уже все. В аудитории идеальная тишина: муха пролетит — слышно будет.
___“Кто-о меня-я слы-ы-ышит… сядьте. Внимание ко мне!» Все садятся. Чуть повысив голос(но не напрягая его), учитель продолжает урок.
Учитель английского языка: - Good morning, pupils. As you see today we have a unusual lesson. You will work with two teachers, will use computers and will do many interesting assignments.
II. Подготовка учащихся к активному усвоению материала. Сообщение темы, целей урока. (Мездрина Т.И.) (2 мин)
Организация целенаправленной познавательной деятельности учащихся
(МО – наглядный, словесный; ФОПД – коллективная)
What date is it today?
What day is it today?
Who is absent today?
Тема нашего урока: «Healthy lifestyle»
Эпиграфы к нашему уроку:
“In a healthy body-healthy spirit”.
"Если тебя нет в Интернете, то ты не существуешь".
Билл Гейтс
Цели для учащихся: повторить и систематизировать знания по английскому языку по теме: «Healthy lifestyle» и по ОИВТ по теме: «Создание и организация web – документа».
Задача: создание и защита проекта на английском и русском языке с помощью HTML – программирования.
Сегодня вы выступите не только в роли студентов, но и в роли преподавателей. Будете оценивать себя и своих товарищей. Для каждого задания у вас на парте имеются заготовки. Ваша задача – внимательно слушать инструктаж к заданию. В конце урока за 3 задания вам будет выведен средний балл. Это ваша первая оценка за урок. Вторую оценку вы получите за выполнение практического задания.
III.Опрос (10 мин) глубоко и всесторонне проверить знания учащихся.
Разминка/Phonetic drill
Учитель английского языка: - Now we start. On the screen, you see good and bad factors of lifestyle. With the help of them, you have to build the graph. Построение графика.
Построение графика:
Eating a lot of fruit (+)
Doing exercises (+ )
Social aggression (-)
Airing the room (+)
Violation of the ecological balance (-)
Production factor (-)
Sleeping 8 hours a day (+)
Training (+)
Bad habits (-)
Self-medication, diet (-)
Самопроверка.
ОИВТ: Повторить слова, используемые для работы по ОИВТ: (студентам раздаются листы с русским написанием слов, которые необходимо перевести, далее осуществить взаимопроверку с вариантом на доске, сдать листы с заданием)
Голова – a head
Тело – a body
Цвет – a color
Высота - height
Ширина - width
Середина- a middle
Изображение - an image
Лево - left
Право - right
Центр – the center
Текст – a text
Заголовок – a title
Выровнять – to align
Сигнальные круги.
Repeating the words.
The proverbs.
Учитель английского языка: - You have made the Russian proverbs and here you see English equivalents. Match the Russian and English variants.
Жить не для того, чтобы есть, а есть для того чтобы жить
Live not to eat
but eat to live
Кто рано ложится и рано встает, здоровье, богатство и ум наживет
Early to bed and early to rise makes a man
healthy wealthy and wise
Здоровье за деньги не купишь
Money can buy a tonic, but not health
Осуществить взаимопроверку.
(МО–словесный, наглядный; ФОПД – индивидуальная, парная)
IV. Этап проверки усвоения новых ЗУН (45 мин) проверка глубины усвоения нового, закономерностей и связей.
(МО – словесный, практический, наглядный; ФОПД – индивидуальная, парная коллективная)
Разбивка группы на пары путём выбора разноцветных жетонов, поиск напарника по цвету жетона ,определение темы по надписи на жетоне.
Выполнение разноуровневой практической работы.
Самостоятельная работа на «3»
Создайте папку на рабочем столе под своими фамилиями.
Переместите в папку картинки необходимые для вашего проекта.
Создайте в папке текстовый документ: не менее 5 предложений
<html>
<head>
<title>страничка ЗОЖ </title>
</head>
<body text="yellow" bgcolor="black">
<font color="#CC0000">Добро пожаловать!</font>
<p align="left"><h1>НАШ ПРОЕКТ О ….(вставьте тему своего проекта)</h1></p>
<br> Вставьте свой текст о вашем проекте
<br> Вступайте в наши ряды !
<img src="7.gif" align="middle" Width="700" Height="450">
</body>
</html>
Сохраните документ в папке под именем: проект.html
Расскажите о своем проекте на русском языке
Самостоятельная работа на «4»
Создайте папку на рабочем столе под своими фамилиями.
Переместите в папку картинки необходимые для вашего проекта.
Создайте в папке текстовый документ: не менее 5 предложений
<html>
<head>
<title> Health Page </title>
</head>
<body text="yellow" bgcolor="black">
<font color="#CC0000">WELCOME!</font>
<p align="left"><h1> our project is about ….(вставьте тему своего проекта)</h1></p>
<br> Вставьте свой текст о вашем проекте на английском языке: например: «Sport is an important part of human life. Daily exercise is very good for the body.»
<br> Join our ranks
<img src="7.gif" align="middle" Width="700" Height="450">
</body>
</html>
Сохраните документ в папке под именем: проект.html
Прочитайте свой проект на английском языке.
Самостоятельная работа на «5»
Создайте папку на рабочем столе под своими фамилиями.
Переместите в папку картинки необходимые для вашего проекта.
Создайте в папке текстовый документ: не менее 5 предложений
<html>
<head>
<title> Health Page </title>
</head>
<body text="yellow" bgcolor="black">
<font color="#CC0000">WELCOME!</font>
<p align="left"><h1> our project is about ….(вставьте тему своего проекта)</h1></p>
<br> Вставьте свой текст о вашем проекте на английском языке: например: «Sport is an important part of human life. Daily exercise is very good for the body.»
<br> Join our ranks
<img src="7.gif" align="middle" Width="700" Height="450">
</body>
</html>
Сохраните документ в папке под именем: проект.html
Расскажите о своем проекте на английском языке.
(МО – практический, наглядный; ФОПД –, парная)
Защита своего проекта у доски.
V. Итоги. (5 мин)
Рефлексия.
Thinking
Doing
Talking
Nothing
VI. Домашнее задание. (МО – словесный, наглядный; ФОПД – классная)
Написать сочинение не менее 10 предложений на тему “My healthy lifestyle”.
4
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-tema-y-do-teens-coose-a-subcult.html
|
Урок английского языка в 10 классе Тема "Why do teens choose a subculture?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/81/f35a9b9df5fd068e480d1f3afcb219bb.doc
|
files/f35a9b9df5fd068e480d1f3afcb219bb.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-uroka-po-teme-vremena-goda-i-mesyaci-dlya-klassa.html
|
Разработка урока по теме "Времена года и месяцы" для 5 класса
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/e20fdd6d742a581947f896a7c486554e.docx
|
files/e20fdd6d742a581947f896a7c486554e.docx
|
Муниципальное автономное общеобразовательное учреждение
«Средняя общеобразовательная школа № 94» г.Перми
Разработка урока по английскому языку для 5 класса
«Seasons and months»
(«Времена года и месяцы»)
Автор: Бразгина Юлия Хатыповна,
учитель английского языка
Пермь,2013
Класс: 5
ФИО учителя: Бразгина Юлия Хатыповна
Тема урока: “Seasons and months”
Тип урока: урок обобщения и систематизации знаний.
ТДЦ урока:
Обучающая: обеспечить активизацию употребления ЛЕ по теме: “Seasons and months”;
Развитие навыков монологической речи.
Развивающая: способствовать развитию ОУУН:
- учебно-интеллектуальные умения: систематизировать, выделять главное, существенное; обобщать.
- учебно- познавательные умения: умение составлять план ответа; умение читать ЛЕ по теме;
- учебно-организационные умения: умение осуществлять самоконтроль и самоанализ учебной деятельности; умение сотрудничать.
Воспитывающая: воспитание толерантного отношения друг к другу.
Тема: “Seasons and Months”.
«Времена года и месяцы»
I Организационный момент.
II Целеполагание (сообщение темы урока)
T: If you want to know the theme of our lesson, please look at the screen and collect letters in the bag and make up words. (Для того чтобы узнать тему нашего урока, мы должны собрать буквы в мешочках и составить слова.)
“Seasons and Months”
T: The theme of our lesson “Seasons and months”
T: Let’s say what we’ll speak today?
P1…
P2…
Today at the lesson we will make up stories about seasons using plan
(Сегодня на уроке мы должны научиться составлять рассказ о временах года)
III. Речевая зарядка
What’s seasons do you know?
What season is it now?
What’s weather today? Is it snowy today?
IV. Фонетическая зарядка
T: Let’s repeat the poem “Weather”. Listen to me very attentively and repeat after me.
(Давайте повторим стихотворение «Погода». Слушайте внимательно и повторяйте за мной)
-It is sunny.
-It is hot.
- It is windy.
-It is cold.
- It’s warm today.
- Yes, what a lovely day!
- It’s cold today.
- Yes, what a terrible day!
T: Please answer my question:
-What season is sunny and hot? (Summer)
-What season is windy and cold? (Autumn)
-What season is warm? (Spring)
-What season is cold? (Winter)
V. Основная часть урока.
You should divide into 4 groups: Winter, summer, autumn, spring. Take pictures and divided 4 groups according to your pictures.
(Вы должны разделиться на 4 группы: зима, лето, осень и весна)
- демонстрация картинок
Please look at the plan: (Учитель комментирует план)
Plan
1. There are four season in a year.
2. They are winter, spring, summer and autumn.
3. It’s ……. (время года)
4. It’s…….. (погода) in ……..(время года)
5. …………. (Время года) is ……. (цвет)
6. …………(месяцы) are …..(время года) months
T: We work in group and then we will make up one big story about seasons and months of a year.
I’ll give you 5 minutes for make up your story, and then one of your groups should present your story. Others value members of group according to the table)
( Учащиеся в группах составляют рассказ о времени года, затем один из группы представляет рассказ, а остальные оценивают по следующим критериям: последовательность плана, произношение, правильный подбор слов в предложении)
What season is very cold and frosty? (It’s winter)
What season is hot? ( It’s summer)
What season is foggy? ( It’s autumn)
What season is warm and cool? ( It’s spring)
(Учитель показывает картинки со временами года и прикрепляет на доску)
T: How interesting story we heard about seasons and months.
- Аудирование
T: Now I want to know how you understand the text about all seasons. Please, listen to me very attentively and put the numbers in the table.
Seasons
Winter
Spring
Summer
Beginning of autumn
End of autumn
№
№3
№4
№5
№1
№2
It is not cold, but it is hot. The days are short. The leaves on the trees are yellow. Children go to school.
It is cold. The days are short. Sometimes it rains. Sometimes it snows. There are no leaves on the trees. The children can ski and skate.
It is cold. The days are short. The nights are long. There is a lot of snow in the fields and in the streets. Children play snowballs in the yard
It is cold, but sometimes it is warm. The weather is fine. The first flowers appear in the fields and parks. We all like this season.
It is warm. Sometimes it is hot. The weather is usually fine. There are many flowers in the fields and parks. Children like this season very much.
T: Now please correct your mistakes, look at the screen
Criteria: If you have not mistakes your mark is “5”
1-“4”
2- “3”
3- “2”
VI. Подведение итогов урока.
T: Now please say what we do at the lesson?
P: …
T: Today at the lesson we make up story about seasons and months of a year.
Marks for the lesson are…
Home task: learn by heart a story about seasons.
Thank for the lesson.
The lesson is over.
Good bye.
Список используемой литературы
УМК «English-5» учебник для 5 кл.общеобразоват.учреждений/ Кузовлев В.П., Лапа Н.М. и др.-М.: Просвещение,2004
Книга для учителя к учебнику для 5 кл.общеобразоват.учреждений
Тесты по английскому языку к учебнику В.П. Кузовлев и др. «English-5»(М.: Просвещение)
Ресурсы Internet
Яндекс картинки по теме «Погода», «Времена года»
http://english-basis.ru/2116-pictures-weather-kartinki-po-teme-pogoda/
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-el-mundo-full-of-love.html
|
Внеклассное мероприятие «El mundo full of love»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/71/65f675951db036ce9839896eb4fa9467.docx
|
files/65f675951db036ce9839896eb4fa9467.docx
|
Внеклассное билингвальное мероприятие «El mundo full of love»,
посвященное Дню Святого Валентина
Цели проведения внеклассного мероприятия:
1) содействовать расширению кругозора учащихся, познакомить с традициями праздника, отмечаемого в странах, язык которых изучается учащимися (английский и испанский)
2) содействовать развитию эмоционально-чувственной сферы личности ребёнка, формированию навыков доброжелательного отношения детей друг к другу;
3) способствовать сплочению учеников старших классов;
4) развить творческие способности учащихся.
Цель работы над внеклассным – развитие у школьников способностей использовать иностранный язык как инструмент общения в диалоге социокультур и цивилизаций современного мира.
Задачи работы над внеклассным мероприятием:
1) обогащение знаний учащихся о традициях и обычаях празднования Дня Святого Валентина, существующих в испано- и англоязычных странах;
2) ознакомление учащихся с социокультурными особенностями культуры и быта Испании и Англии;
3) развитие интегративных коммуникативных умений общаться на иностранном языке;
4) развитие умения устного общения;
5) повышение мотивации учащихся к изучению английского и испанского языков;
6) развитие умения учащихся участвовать в творческих проектах;
7) развитие умений учебного сотрудничества при выполнении коллективных познавательно – поисковых проектов.
Этапы работы над внеклассным мероприятием «El Mundo Full of Love»:
I. Подготовительный этап:
1. Планирование проекта.
2. Выдвижение идеи учителем.
3. Обсуждение идеи.
4. Коллективное решение о формах работы над проектом.
II. Организационный этап:
1. Формирование творческих групп.
2. Распределение заданий.
3. Определение условия конкурса фотографий
III. Проведение проекта:
1. Обьявление о проведении конкурса фотографий
2.Творческая исследовательская работа учащихся.
3. Создание фильма «Что есть любовь».
IV. Промежуточный контроль:
1. Подведение предварительных итогов.
2. Репетиции концерта.
V. Завершающий этап:
1. Подведение итогов конкурса фотографий.
2. Концерт с показом творческих номеров учащихся.
3. Демонстрация фильма, снятого учащимися «Что есть любовь?»
4. Обсуждение результатов.
VI. Практическое использование результатов проекта – показ спектакля в 5–9-х классах.
Сценарий концерта «El Mundo Full of Love»
Teacher 1: Love! Amor ! Любовь! Не так часто мы с вами произносим эти наполненные глубокими чувствами слова!!!
Teacher 2: Сегодня у нас есть шанс разгадать тайну этих слов и окунутся в наш Mundo full of love! Happy St. Valentine’s Day!
Teacher 1:
Любви все возрасты покорны,
Поэт великий так сказал,
И этой истины пока что,
Ещё никто не отменял.
Teacher 2:
Что такое любовь, объяснить невозможно.
Что такое любовь – это просто и сложно.
Это радости и слезы, мечты и разлуки.
Что такое любовь нельзя объяснить,
Чтобы это понять, надо просто любить!
ФИЛЬМ учащихся начальной школы «Что есть любовь»
Teacher 1:
Что за сокровище заключено в этом слове «любовь»?
На протяжении столетий поэты, писатели, искали ответ на извечный вопрос: «Что такое любовь?»
Teacher 2:
Известно мудрецам:
Любовь не выбираешь сам.
На небесах за нас решают
И нам любимых выбирают.
Мне верный ангел подсказал,
Что ты мой тайный идеал.
Декламирование стихотворения Есенина с переводом на испанский язык учениц 11-го класса.
Teacher1:
А музыка любви - звучит лишь для двоих...
Любовь на крыльях унося в просторы!
И тишина легла... Мир звуков весь затих.
Для музыки любви ломались все каноны!
Teacher 2:
Расправив два крыла, любовь она несла -
К мечте, свободе, солнечному свету!
Душа двоих цвела! В ней музыка жила!
И ничего прекрасней в мире нету.
Музыкальный номер учащихся 10-х классов (игра на скрипке и гитаре)
Teacher1:
Любовь как танец, и мечты стремление!
Прекрасней ничего на свете нет,
Чем торжество любви и вдохновения,
Оваций восхитительный букет!
Teacher 2:
Здесь буйство красок, нежных чувств мгновенья,
Мельканье рук, движения изящных ног...
О, танец! Ты – великое творенье,
Волнующий, божественный восторг!
Танец девочек старших классов.
Teacher1:
Ну а сейчас самое время подвести итоги конкурса фотографий!!!
Демонстрация результатов конкурса фотографий, проведенных среди школ с углубленным изучением испанского языка. Показ самых лучших работ и вручение грамот и призов.
Teacher1:
Высоким чувством окрылённый когда-то в давние года,
Придумал кто-то день влюблённых, никак не ведая тогда,
Что станет этот день любимым, желанным праздником в году.
Teacher 2:
Что Днём Святого Валентина его с почтеньем назовут.
Улыбки и цветы повсюду, в любви признанья вновь и вновь…
Так пусть для всех свершится чудо - пусть миром правит лишь любовь!
Совместная песня участвующих в празднике.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-spektakl-na-angliyskom-yazike-zheltiy-k.html
|
ВНЕКЛАССНОЕ МЕРОПРИЯТИЕ СПЕКТАКЛЬ НА АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ «ЖЕЛТЫЙ КАРЛИК»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/25/be2ffdfb4337863ca42276f39766bfed.doc
|
files/be2ffdfb4337863ca42276f39766bfed.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-e-love-animals.html
|
Внеклассное мероприятие для 4 класса "We love animals"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/404e936258de97caa1fa0edb7e95bd19.docx
|
files/404e936258de97caa1fa0edb7e95bd19.docx
|
“We love animals”
Внеклассное мероприятие для учащихся 3-4кл.
План:
1. Организационный момент
2. Основной этап
3. Рефлексия
Цели:
1. Формировать у учащихся навыки монологической речи, диалогической речи, развивать инициативу, языковую догадку, логическое мышление, расширить кругозор по теме «Животные».
2. Воспитывать любовь к животным, уважительное отношение друг к другу.
Оснащение:
1. Магнитофон
2. Детские рисунки.
3. Картинки с животными.
4. Мягкие игрушки.
5. Разноцветные кружки для рефлексии.
I. Организационный момент.
T1. Dear girls and boys! I am glad to see you. Welcome to our party “We love animals”
I hope you will enjoy our English party.
II. Основной этап.
1. Children, what animals do you know? …
T2. Oh, you know a lot of animals. I think you know some poems about them. Дети выходят к доске с игрушками, о которых рассказывают стихи.
P1 :I love my cat
It’s warm and fat,
My cat is grey,
It likes to play.
I like dogs, all dogs,
Big dogs and small dogs.
Black dogs and white dogs.
But I like best,
As you can see,
The dog who likes
To play with me.
We go to the Zoo
Tomorrow on Sunday
We go to the Zoo
Tomorrow , tomorrow
There is a zebu there,
And a zebra too,
A bear and a monkey,
And a kangaroo.
A hare is kind
A tiger is wild
A mouse is small
A giraffe is tall.
I love all kind of animals,
Dogs and cats and rabbits,
I love all kind of animals,
I know their little habits.
Little mouse
Come to my house
Sit on the chair
Eat a pear.
I have a dog
His name is Jack.
His cooat is white,
His nose is black
2. Инсценирование стихов.
Now, I think you can dramatize some poems about animals.
1.’’The Cat аnd the Mouse’’.
Cat: Little Mouse, little Mouse,
Where is your house?
Mouse: Little Cat, little Cat,
I have no flat.
I am a poor Mouse,
I have no house.
Cat: Little Mouse, little Mouse,
Come into my house.
Mouse: Little Cat, little Cat,
I cannot do that,
You want to eat me.
2. “Three Little Kittens”
Author: The three little kittens lost their mittens. And they began to cry.
The 1st kitten: Oh, mother, dear.
The 2nd kitten: We are much fear.
The 3rd kitten: That we have lost our mittens.
Mother: Lost your mittens? You are naughty kittens. Then you will have no pie.
Author: The three kittens found their mittens. And they began to cry.
The 1st kitten: See here!
The 2nd kitten: See here!
The 3rd kitten: See! We have found our mittens!
Mother: Found your mittens? You are good kittens. Put on your mittens. And you will have some pie.
3. Чтение скороговорок.
Let’s compete a little. Read the patters and try to pronounce them correctly.
a. Pat’s black cat is in Pat’s black hat.
b. Cob is Dob’s dog, Tob is Mob’s dog.
c. I see a big black cat, big black cat, big black cat.
What a big black cat! What a cat! What a cat!
4. Описание своих рисунков.
T1. That’s great. You know so many wild animals. I see a lot of pictures here. Whose pictures are these?
5. Отгадай загадку. And now, listen to me and guess my riddles.
a. My name is Nile.
I always fine.
I like to smile.
My name is … (a crocodile).
b. I’m so happy.
I can fly in the blue-blue sky. (a butterfly)
c. I can lie on the mat.
I can catch a rat.
I’m black, I’m fat.
My name is … (a cat).
d. I’m very funny.
I like honey.
My name is Claire.
I’m … (a bear).
6. Игры .
Let’s play the game “Wild Animals”. I’ll throw a ball to each of you in turn. When you catch this ball, you must name a wild animal. Do it as quickly as you can.
So, let’s play the game “The best interpreter ”. Who wants to be a interpreter? Come up, please.
Listen to me and translate the statements.
a. White tigers live in India and they have blue eyes.
b. The Nile crocodile can smile.
c. It’s interesting that mice can sing.
d. The tallest animal is a giraffe. It’s about seven meters high.
e. The best eaters are elephants. They eat 100 kilos of food a day and drink 189 liters a day.
f. The best sleeper is a hedgehog. It can sleep 236 days without food.
III. Рефлексия.
T1. If you like our party you’ll take red circles. But if you don’t like the party you’ll take blue circles. .
Thank you very much.You were very active.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-puteshestvie-po-strane-angliyskogo-yazi.html
|
Внеклассное мероприятие «Путешествие по стране английского языка» для 1-4-х классов
|
https://doc4web.ru/uploads/files/49/eb9ef13ebbf0697143bb85c798cac707.docx
|
files/eb9ef13ebbf0697143bb85c798cac707.docx
|
Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение
средняя общеобразовательная школа № 70
Внеклассное мероприятие «Путешествие по стране английского языка» для 1-4-х классов
подготовила:
учитель английского языка
Фурсова Галина Михайловна
Липецк 2013
Внеклассное мероприятие «Путешествие по стране английского языка»
Цели:
создать положительную мотивацию к изучению английского языка;
научить детей работать в коллективе и самостоятельно;
способствовать развитию у детей творческой активности, нравственных качеств;
Актуализировать знания и умения в игровой форме.
Оснащение:
компьютер, проектор, экран;
электронные носители с аудио- и видеоматериалами: «The ABC», «Hello, Hello», «Mother’s care», «I love my family», английская народная песня «Green leaves», видеоролик «Copy me do», музыкальное сопровождение к постановкам сказок «Репка» и «Теремок»;
Декорации и реквизит к постановкам сказок «Репка» и «Теремок».
Ход мероприятия
Звучит английская народная песня «Green leaves».
Ведущий 1: Good afternoon, dear teachers, children and parents! We are glad to see you!
Ведущий 2: Добрый день, дорогие учителя, ребята и родители! Мы рады видеть вас на нашем празднике английского языка!
Ведущий 1: А вы умеете здороваться по-английски?
Ведущий 2: Сейчас ребята из 1В класса поприветствуют вас и друг друга песенкой «Hello, Hello».
Песня «Hello, Hello!» (1В класс)
Ведущий 1: Well done!
Ведущий 2: Молодцы, ребята!
Ведущий 1: А вы знаете, с чего начинается изучение любого языка?
Ведущий 2: Конечно! Любой язык начинается с алфавита.
Ведущий 1: Вот сейчас мы и посмотрим, как ребята из 2Г и 2Д классов выучили английский алфавит.
Песня «The ABC» (2Г и 2Д классы)
Ученики 2Г класса читают стихотворения.
1) Я уже учу английский,
Этим очень я горжусь.
И сегодня всем что знаю,
Я с друзьями поделюсь.
Бабушку зову я Granny,
Маму – Mummy, Папу – Dad,
Брата называю – Brother,
Он доволен – He is glad!
2) Жила-была собака по имени a dog,
Пришел к ней в гости петушок по имени a cock,
Пришла к ней в гости свинка по имени a pig,
Она была большая, а, значит, very big.
3) A в маленьком домишке с названием a house,
Жила малютка мышка по имени a mouse.
А с mouse по соседству жила там кошка cat,
Была cat очень толстой, а, значит, very fat.
И был у cat котенок по имени a kitten,
И был он очень маленький, а, значит, very little.
Ведущий 2: А сейчас послушайте песенку «Mother’s care» («Мамина забота»).
Песня «Mother’s care» (Фурсова А.) + видеопрезентация «My mother takes care».
Ведущий 2: Наши ребята умеют не только здороваться на английском, но и пытаются рассказывать свои любимые сказки на новый лад! Давайте посмотрим, как это у них получается! Сказка «Репка»! На сцене 1Г класс!
Сказка «Репка». (Картинка на экран).
Действующие лица:
Репка
Дед
Бабка
Внучка
Собака
Кошка
Котята
Мышка
Рассказчик
Фрукты:
Вишни, виноград, лимон, слива, клубника.
Выход каждого действующего лица на сцену осуществляется с музыкальным сопровождением.
Turnip
Narrator: Once upon a time, there lived an old man and an old woman. They lived in the village of Redkino. Everybody knew them because the Grandfather was the most famous gardener all over the region. He grew the best fruit in the village. His plums were very juicy in his orchard. His grapes were very ripe. His strawberries were the most beautiful and sweet as sugar. His cherries were always sweet too. The Grandfather was the only man in the village who had lemons in his orchard. The Grandfather was very proud of his orchard. (В это время, когда рассказчик читает свой текст, фрукты на сцене демонстрируют свои фруктовые достоинства.)
But one day he decided to start growing vegetables. And he goes to the kitchen-garden and plants a turnip.
(После того, как дед посадил репку, он ложится на лавку – спит. Фрукты вокруг репки и она появляется на сцене. Фрукты зовут деда.)
Grandfather: Oh, what a big turnip we have in our kitchen-garden. I want to pull it out.
N.: Pulls the turnip.
Grandfather: One, two, three! It is too big for me.
N.: Calls the Grandmother.
Grandfather: Granny, come here! Help me, please!
N.: The Grandmother is very bright spark. She likes to sing and dance. She never looks sad.
Grandmother: What’s the matter?
Grandfather: Help me, please!
Grandmother: All right, Grandfather.
N.: Grandmother by Grandfather, Grandfather by the turnip. Pull the turnip.
Grf. And Grm.: One, two, three!.. One, two, three!
N.: No result.
Grf. Grm.: Oh, it’s too big for us!
N.: Grandmother calls the Granddaughter.
They have a Granddaughter, Kate by name. She is a very kind girl, she always helps her Grandparents.
Granddaughter: (with skipping-rope):
Over my head and under my toes,
That’s the way my skipping-rope goes,
I can skip slowly, I can skip fast,
Look, my rope is whirling past.
I can count and you? Let’s count with me! I skip one. (зрители считают вместе с ней). I skip two…I skip three…I skip four…I skip five…I skip six…I skip seven…I skip eight…I skip nine…I skip ten. All right.
Grandmother: Granddaughter, Granddaughter, come here, help us, please!
Granddaughter: All right, Granny. I’m coming.
N.: Granddaughter by Grandmother, Grandmother by Grandfather, Grandfather by the Turnip. Pull the turnip.
Grf. Grm. Grd.: One, two, three!.. One, two, three!
N.: No result.
Grf. Grm. Grd.: Oh, it’s too big for us!
N.: Granddaughter calls the dog.
Grd.: Dog, Dog, come here, help us, please!
N.: They also have a dog. He is a very clever dog. He guards the house and his master.
DOG: I am a dog, my name is Jack.
My nose is nice, my coat is black.
What’s the matter?
Granddaughter: Jack, Jack, help us, please!
Dog: All right, Granddaughter.
N.: Dog by Granddaughter, Granddaughter by Grandmother, Grandmother by Grandfather, Grandfather by the Turnip. Pull the turnip.
Together: One, two, three!... One, two, three!
N.: No result.
Together: Oh, it’s too big for us!
N.: And they have a cat, Murka by name. She is a very good mother for her kittens. She takes care of them and plays with them.
Cat: Kittens, come here! (Считает котят. Одного не хватает. Собака находит и приводит его. Танец котят. Затем все котята встают в ряд. Кошка играет с ними.)
Cat:
Hands up,
Hands down,
Hands on hips,
Sit down.
Nick and Andy,
Sugar and candy,
I say stand up!
Thanks, sit down!
Nick and Andy,
Sugar and candy,
I say run around!
………………..
Dog: Cat, Cat, help us, please!
Cat: Sorry,kittens, I’m busy. Run away.
All right, Dog. I’m coming.
N.: The cat by the dog, the dog by the granddaughter, the granddaughter by the grandmother, the grandmother by the grandfather, the grandfather by the turnip. Pull the turnip.
Together: One, two, three!.. One, two, three!
N: No result.
Together: Oh, it’s too big for us!
Mouse:
Hickory, dickory, dock!
The mouse ran up the clock,
The clock struck one,
The mouse ran down,
Hickory, dickory, dock!
Cat: Mouse, Mouse, come here! Help us, please!
Mouse:
I am a mouse,
You are a cat;
One, two, three,
You catch me!
Cat: No, I don’t. Help us, please!
Mouse: What’s the matter?
Cat: This turnip is very big for us, we can’t pull it out!
Mouse: OK.
Together: One, two, three!.. One, two, three!
Turnip: Here I am!
All together: Oh! What a big turnip we have!
All together sing:
Gaily dancing round the ring,
Round the ring, round the ring,
While we all together sing,
And clap our hands in time.
(Куплет повторяется 2 раза).
Ведущий 1: Вот что значит, дружно взяться за дело! Вместе любая работа спорится!
Ведущий 2: А сейчас девочки из 3-х классов споют песню «I love my family», что в переводе на русский язык означает «Я люблю свою семью!»
Песня «I love my family» (Девочки из 3-х классов).
Ведущий 1: А сейчас давайте споем и потанцуем все вместе! Повторяйте движения под веселую музыку!
Физкультминутка. Видеоролик «Copy me do».
Ведущий 2: Еще одну сказку на английском языке представляют учащиеся 1в класса!
Сказка «Теремок». (Картинка на экран).
“THE HOUSE IN THE WOOD”
Characters:
Mouse
Frog
Hare
Wolf
Fox
Bear
Ведущая 1
Ведущая 2
На сцене стоит декорация «Теремка» из фанеры, елочка, веточки деревьев и макет солнца, звучит мелодия «В гостях у сказки». За фасадом домика спряталась лягушка (The Frog).
Ведущая 1: Here is the house in the wood.
A Mouse is running through the wood.
It stops at the door,
It knocks at the door.
Mouse: Knock, knock, knock. Who lives here?
Frog: I do!
Mouse: Who are you?
Frog: I’m a frog. Sorry, and who are you?
Mouse: I’m a mouse. Hello, Frog!
Frog: Hello, Mouse!
Mouse: May I come in?
Frog: Do, please. Come in.
Mouse: Thank you! (Входят в дом)
Ведущая 1: Here is the house in the wood.
A Hare is running through the wood.
It stops at the door.
It knocks at the door.
Hare: Knock, knock, knock. Who lives here?
Frog, Mouse: We do.
Hare: Who are you?
Frog: I’m a frog.
Mouse: I'm a mouse. Sorry, and who are you?
Hare: I’m a hare. Hello, Frog! Hello, Mouse! May I come in?
Frog, Mouse: Do, please. Come in.
Hare: Thank you! (Входят в дом)
Ведущая 1: Here is the house in the wood.
A Fox is running through the wood.
It stops at the door,
It knocks at the door.
Fox: Knock, knock, knock. Who lives here?
Frog, Mouse, Hare: We do.
Fox: Who are you?
Frog: I’m a frog.
Mouse: I'm a mouse.
Hare: I’m a hare. Sorry, and who are you?
Fox: I’m a fox. Hello, Frog! Hello, Mouse! Hello, Hare! May I live with you?
All: Do, please. Come in.
Fox: Thank you! (входят в дом)
Ведущая 1: Here is the house in the wood.
A Wolf is running through the wood.
It stops at the door,
It knocks at the door.
Wolf: Knock, knock, knock. Who lives here?
Frog, Mouse, Hare, Fox: We do.
Wolf: Who are you?
Frog: I’m a frog
Mouse: I'm a mouse.
Hare: I’m a hare.
Fox: I’m a fox.
Wolf: I’m a wolf. Hello, Frog! Hello, Mouse! Hello, Hare! Hello, Fox! May I live with you?
All: Do, please. Come in.
Wolf: Thank you. (Входят в дом)
Ведущая 1: Here is the house in the wood.
A Bear is running through the wood.
It stops at the door,
It knocks at the door.
Bear: Knock, knock, knock. Who lives here? Who are you?
Frog: I’m a frog.
Mouse: I’m a mouse.
Hare: I’m a hare.
Fox: I’m a fox.
Wolf: I’m a wolf. And who are you?
Bear: I’m a bear. May I live with you?
All: No, you are too big! Run away! Run away! (Медведь убегает)
Ведущая 2: Here is a house in the wood. A frog, a mouse, a hare, a fox, a wolf live here! They are happy!!!
Играет мелодия «The more we are together», все встают в круг и водят хоровод под песню. Дети поют:
The more we are together, together, together,
The more we are together, the happier we are!
For your friends are my friends
And my friends are your friends.
The more we are together, the happier we are!
Ведущий 1: Молодцы, ребята!
Ведущий 2: А вот ребята из 3-х и 4-х классов расскажут стихотворение «Штранная иштория», из которого вы узнаете, как плохо не знать иностранные языки!
Стихотворение «Штранная иштория»
Автор: Встретил жук в одном лесу
Симпатичную осу:
Жук: Ах, какая модница!
Пожвольте познакомиться.
Оса: Уважаемый прохозый,
Ну на сто это похозэ!
Вы не представляете,
Как вы сепелявите!
Автор: И красавица оса
Улетела в небеса.
Жук: Жтранная гражданка,
Наверно, иностранка?
Автор: Жук с досады кренделями
По поляне носится.
Жук: Это ж надо было так
Опроштоволоситься.
Вот тебе и ухажер,
Бежобразие, пожор!
Как бы вновь не оказаться
В положении таком!
Нужно срочно жаниматься
Иноштранным языком!
Ведущий 1: Если хочешь в жизни ты
Воплотить свои мечты,
Вольной птицей хочешь стать,
Языки обязан знать!
Goodbye, Goodbye,
Язык учить не забывай!
Ведущий 1: Но мы не будем говорить Goodbye!
Ведущий 2: Мы скажем See you – До новых встреч!
Список использованных ресурсов
1. Астафьева М.Д. Праздники для детей, изучающих английский язык. Сборник сценариев праздников для детей 6-7 лет / Астафьева М.Д. - М.: Мозаика-Синтез, 2006. – 72с.
2. Миронова В.Г. Открытые уроки и праздники на английском языке / В.Г. Миронова. – Ростов-на-Дону.: Феникс, 2006. – 192с.
3. Тарасюк Н.А. Иностранный язык для дошкольников / Н.А. Тарасюк. – М.: Флинта: Наука, 2000.
4. Черепова Н.Ю. Английский для дошкольников. Игры, песни, стихи / Н.Ю Черепова. – М.: Аквариум ЛТД, К.: ГИППВ, 2002.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-cristmas.html
|
Внеклассное мероприятие для 5 класса "Christmas"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/75/33513e855448751200384f1fde221b5e.docx
|
files/33513e855448751200384f1fde221b5e.docx
|
Внеклассное мероприятие
для учащихся 5-х классов
Игра-соревнование
"Christmas"
составила: учитель английского языка МБОУ «СОШ №10 г.Юрги
Плаксина Татьяна Борисовна
Сценарий внеклассного мероприятия по английскому языку 5 класс
Тема: «English holiday “Christmas”»
(интегрированное внеклассное мероприятие: английский язык )
Форма проведения: Игра-соревнование
Ситуации общения: Традиции празднования рождества в Великобритании.
Цели мероприятия:
a) Практическая: расширять с помощью английского языка представление обучающихся об окружающем их мире, о языке как средстве взаимодействия с этим миром
b) Образовательная: ознакомление учащихся с традициями празднования рождества в Великобритании;
с) Воспитательная: прививать интерес к изучаемому языку, воспитывать взаимоуважение и чувство ответственности.
d) Развивающая: развивать умение целесообразного использования заимствований в собственной речи; развивать творческие способности.
Задачи:
-совершенствование навыков говорения
- активизация изученной лексики по данной теме
- развитие памяти, активности, творческого потенциала школьников
- развитие языковой догадки
- совершенствование навыков МФО.
Используемые педагогические технологии:
Метод обучающей игры - Активизирование познавательной деятельности и эффективный способ организации взаимодействия в коллективе;
Совместной деятельности - Формирование личностных деловых качеств: сотрудничество, принятие совместных решений, оказание помощи друг другу, ответственность за общее дело, принятие общего успеха и достижений.
Формируемые УУД:
Познавательные УУД:
- выбор наиболее эффективных способов решения учебных задач
- умения использовать схемы, наглядность, модели, речевые и другие образцы.
Регулятивные УУД:
- целеполагание
- прогнозирование
- коррекция
- оценка усвоенного и качество усвоения
- саморегуляция (способность к мобилизации сил, к волевому усилию)
Коммуникативные УУД:
-планирование учебного сотрудничества со сверстниками
-проявление инициативы в сотрудничестве;
Личностные УУД:
-формирование ответственного отношения к учению, готовности к саморазвитию , формирование коммуникативной компетенции в общении и сотрудничестве с партнёрами;
Языковой материал: лексический материал учебника «Enjoy English» UNIT II.
Речевой материал: экспромты учащихся, стихотворения и песни заранее подготовленные учащимися.
Подготовка к мероприятию.
1. Оформление кабинетов (рисунки; елка, украшенная игрушками; снежинки на окнах; веночки из вечнозеленых растений; колокольчики).
2. Музыкальное оформление праздника (подбор музыки, песен).
3. Костюмы Деда Мороза, Снегурочки, различных зверей.
4. Разучивание детьми стихотворений, песен, подготовка сообщений о традициях Рождества.
Оснащение: компьютер, интерактивная доска, раздаточный материал (ватман 3 листа по числу команд), фломастеры, грамоты и ризы всем участникам игры, проектор
Правила эстафеты:
В игре принимают участие три команды, На каждом этапе участников оценивают организаторы для проверки и оценивания заданий. Игра проходит в 5 туров. Игра ведется в нескольких кабинетах, очередность выполнения этапов у каждой команды разная. Команды получают путевые листы. Выполняя задания различных туров, участники игры за правильные ответы получают баллы, за каждое задание не более 5 баллов. Для каждого задания учитывается скорость и правильность ответов. По окончании игры, та команда, у которой меньше баллов проигрывает. Победителем игры считается та команда, кто набрал больше всех баллов.
Stages
I. Предварительное знакомство с историей праздника на уроках английского языка.
Christmas Day, December, 25, is probably the most exciting day of the year for most English children. They also can give presents to their relatives and friends.
Englishmen traditionally decorate their Christmas trees with candles, many bells, baubles, tinsel and so on. They always put a star on top of the Christmas tree. At Christmas everyone decorates their houses with holly and mistletoe. They hang a mistletoe wreath on the front doors. mistletoe is a green plant with white berries. Holly bushes and trees have red berries and so people often hang a holly wreath on the front doors.
It’s a Christmas tradition for British people to kiss their friends and family under the mistletoe.
The legend says that at midnight on Christmas Eve evil spirits lose their power for a short time and animals can speak. Many people go to church at midnight on Christmas Eve. They hear the christmas story and sing carols. Carols are special christmas songs. Groups of children go from house to house, sing carols and collect money for charity. Children also sing carols at christmas parties at school and sometimes they do a play about the birth of the baby Jesus called “Nativity play” for their parents.
On Christmas the British eat cold meat, turkey, hot mince pies, Christmas cake (a kind of fruit cake), fruit and nuts.
On Christmas day children like to pull crackers after Christmas dinner. There is always a paper hat, a joke and a present in the crackers.
For dessert English people have Christmas puddings. Real Christmas pudding always has a piece of holly on the top. The British put a silver coin in it for good luck. Some people pour brandy over the pudding and light it. Then they eat it with cream.
At night Father Christmas (Santa Claus) comes with his sack of presents from the North Pole on his flying sleigh, pulled by his 8 reindeer.
British children put a mince pie for Father Christmas and carrots for his animals by the fireplace.
a mince pie is a small round pie, with a sweet mixture of currants, raisins, apples, nuts, spices and sugar. There is a popular Christmas song about the ninth reindeer who once led Santa and his reindeer through snow and fog with his nose. The song is called “Rudolph, the Red-nosed Reindeer”.
III. Проведение мероприятия.
Teacher. Dear friends! Let’s celebrate the wonderful holiday. It is Christmas. To my mind it is the most exciting day of the year for our children.
1 Этап.(1 участник)
1) What British Christmas traditions do you like most?
2) Do we celebrate Christmas? When?
3) What are you favourite New Year traditions?
4) What does your family usually have for New Year supper?
2 Этап. (2 участника)
The spidergram “Christmas”.
Teacher. I’d like to know who wants to complete the spidergram “Christmas”?
Дети могут выполнять это задание на доске или на отдельных
плакатах.
3 Этап. (1 участник)
Decorate your Christmas tree.
Teacher. What do you usually decorate your Christmas tree with? Draw and label the toys.
Pupils use such decorations as coloured lights, candles, many baubles, toys, bells, tinsel and paper chains. They decorate the top of the tree with a fairy doll and an angel or a star.
4 Этап (вся команда)
Meeting Father Christmas.
Teacher. And now meet Father Christmas. He wants to ask you some questions.
1) Where does your Christmas tree stand in your flat?
2) When do you usually decorate it?
3) What do you put on top of the Christmas tree?
4) What are your favourite decorations?
Christmas poems.
Father Christmas. Now I’d like to listen to the poems about Christmas.
Christmas is a lovely time.
The snow lies white and thick.
Mistletoe is hard to find
And holly hard to pick.
Father Christmas. Thanks a lot. Take a present, please!
Christmas gifts
Gifts wrapped up in the Christmas paper
Sitting round the tree so bright
Children fast asleep in bed
As Santa comes tonight.
Father Christmas. Oh, your poem is wonderful! I’d like to give you a present for it.
Christmas windows
Tinsel round the windows bright
Pink, orange, red and white!
Glittering in the evening light
Oh, such a lovely sight!
Father Christmas. What a nice poem about Christmas! Will you take my present? Thank you very much, dear children, for your poems.
Christmas songs.
Teacher. And now meet Snowmaiden!
snowmaiden. dear children, I’m glad to see you. Do you know any Christmas songs?
Pupils sing Christmas songs.
Christmas is coming!
Christmas is coming!
The goose is getting fat.
Please to put a penny
In the old man’s hat.
2 раза
If you have no penny,
A ha’penny will do.
If you have no ha’penny,
Then God bless you.
2 раза
snowmaiden. Thank you, dear children, for this nice song.
5 Этап. (вся команда)
Speaking about Christmas traditions.
Teacher. And this is our brave Little Red Riding Hood. She wants to ask you about Christmas traditions.
Dear children! Will you answer my questions, please?
1) What do English people have for dessert on Christmas day?
2) What do English people hang on the front doors?
3) How do English people decorate their houses?
4) What is there in the cracker?
Pupils answer the questions and get presents for their answers.
P1. for dessert English people have Christmas pudding.
P2. English people often hang a holly wreath on the front doors.
P3. At Christmas everyone decorates their houses with holly and mistletoe.
P4. There is always a paper hat, a joke and a present in the cracker.
Отвечая на вопросы, дети показывают плакаты с изображением традиций праздника.
Подведение итогов игры, объявление победителя, награждение.(Под песню «We wish you a merry Christmas»)
Учитель: В заключение, нам хотелось бы узнать, какие задания вам понравились больше, какие — меньше. Для этого на вашем путевом листе отметьте красным фломастером, те задания, которые вам понравились. Синим фломастером отметьте те задания, которые вам не понравились.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-puteshestvie-po-paralimpiyskim-stolicam.html
|
Внеклассное мероприятие: «Путешествие по Паралимпийским столицам»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/86/538007338a067f2cf2144f3d84b3d050.doc
|
files/538007338a067f2cf2144f3d84b3d050.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-sovremennie-tehnologii-roboti-v.html
|
Урок английского языка в 10 классе «Современные технологии. Роботы в нашей жизни»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/91/3eedcc5bdcac467a464d25d0c1cc2f45.doc
|
files/3eedcc5bdcac467a464d25d0c1cc2f45.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-den-m.html
|
ВНЕКЛАССНОЕ МЕРОПРИЯТИЕ ПО АНГЛИЙСКОМУ ЯЗЫКУ для 10 класса «ДЕНЬ МАТЕРИ»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/fe712c129fee5487af99d403d5b27a7e.docx
|
files/fe712c129fee5487af99d403d5b27a7e.docx
|
ВНЕКЛАССНОЕ МЕРОПРИЯТИЕ ПО АНГЛИЙСКОМУ ЯЗЫКУ
«ДЕНЬ МАТЕРИ»
Сухорукова Маргарита Анатольевна, учитель английского языка,
МКОУ Терновская СОШ №2 с.Терновка Терновского района Воронежской области
Предмет (направленность): английский язык
Возраст детей: 2, 5-10 класс
Место проведения: вне класса
Время проведения: 29.11.2014 г.
Задачи:
Систематизация знаний учащихся по теме «Праздники»
Развитие творческих способностей учащихся
Развитие языковой культуры школьников и культуры общения
Формирование положительной мотивации учения
Праздник проводится на английском языке.
Подготовительный этап: за 2 недели до праздника дети получают задание написать сочинение-рассказ «My dear mother». Итоги подводятся на мероприятии. Так же заранее разучиваются стихи, песни, сценки, презентации. Ведущие мероприятия старшеклассники.
Сценарий праздника «День Матери» (Mother's Day)
“Mother carries the child in her womb for nine months and in her heart for the rest of her life”
Песня “Mother's Day” (МР4 Приложение 1)
Leader 1: Good afternoon, dear guests!
Leader 2: Good afternoon, dear mothers and grandmothers!
L.1: Hello, children!
L. 2: We are glad to see you at our party! It is devoted to Mother’s Day.
L.1: Mother’s Day in Russia is quite a new holiday.
L. 2: It has been celebrated since November 1998. People in Russia honored their moms on the last Sunday in November.
L. 1: Different countries celebrate Mother’s Day on various days of the year. Today Mother’s Day is celebrated in more than 50 countries at different times in the month of May, in some countries it is celebrated in March, August or in October.
L. 2: This holiday gives you the opportunity to tell your mother how much she means to you. Let her know how special her love for you is.
L. 1: People in the family try to make Mother’s Day a day off for mother. They help her any way they can: wash up, clean the rooms and cook different tasty things.
L. 1: The best present to your mother could be a poem. Let’s listen to some of them.
Poems
P.1: Your smile is so smart,
The kindest is your heart,
Now what I really want to say is:
“Happy Mother’s Day!”
P.2: The heart of home is a mother
Whose love is warm and true,
And home has always been “sweet home”
With a wonderful mother like you!
P.3: When mother says, “Do this,” or ‘that,’
Don’t say, ‘What for?’ and ‘Why?’
But let her hear your gentle voice
Say, ‘Mother dear, I’ll try.’
P.4: I like the way you look,
I like the way you cook.
Now what I really want to say is:
“Happy Mother’s Day!”
The song “I love my mummy!”
(МР 4 Приложение 2, слова для детей - Приложение 10)
L1: Mother’s day is a wonderful holiday. There are some facts about this holiday.
L 2: The earliest history of Mother’s Day dates back to the ancient times. The Greeks to held festivities honor Rhea, wife of Cronus and the mother of many deities of Greek mythology.
L. 1: The ancient Romans, too, celebrated a spring festival, called Hilaria dedicated to Cybele, a mother goddess. The celebration lasted for three days and included parades, games and masquerades.
L. 2: The early Christians celebrated a Mother's Day of on the fourth Sunday of Lent in honor of the Virgin Mary, the Mother of Christ. But then the custom of celebrating Mothering Sunday died out almost completely by the 19th century.
L.1: The story of Mother’s Day began in the USA with the efforts of a dynamic writer and poetess, Julia Ward Howe in 1872. She initiated a Mothers' Peace Day observance on the second Sunday in June in Boston and held the meeting for a number of years. Her idea spread but was later replaced by the Mothers' Day holiday now celebrated in May.
L. 2: Mother`s day was celebrated first in 1908 in America. Anna Jarvis is recognized as the Founder of Mother’s Day in the USA. Though Anna Jarvis never married and never had kids, she is also known as the Mother of Mother’s Day, an apt title for the lady who worked a lot to bestow honor on all mothers.
L.1: The hard work paid off. By 1911, Mother's Day was celebrated in almost every state in the Union and on May 8, 1914 President Woodrow Wilson signed a Joint Resolution designating the second Sunday in May as Mother's Day. The symbol of the holiday were Carnations Anna’s mother favorite flowers. Anna felt that they symbolized a mother’s pure love.
Poems
P.1: I love you, Mummy,
I really do!
You’re always happy
And funny too.
P.2: When it is sunny,
I think of you,
I love you, Mummy,
You love me too!
P.3: Mum, I love you
Yes, I do.
Happy Mother’s Day.
I love you.
P.4: Mommy, I love you
For all that you do.
I'll kiss you and hug you
'Cause you love me, too.
L.1: In the UK, Mother’s Day celebrations started by the name of Mothering Sunday, several years before the tradition found its roots in the UK. Mothering Sunday came to be celebrated following the practice in the UK of 17th century wherein children of poor families were send to work as apprentice and domestic servants with the rich. These children were allowed to visit their 'Mother Church' or the Cathedral of their home town annually in the middle of the fasting month of Lent. Children met their mothers after visiting the church and presented them with flowers and special 'Mothering Cakes'. The custom received a set back with the advent of Industrial Revolution when the lifestyles changes. American soldiers contributed in the revival of the tradition after the World War II.
L.2: The date of Mothering Sunday in the UK varies every year. It does not correspond to the Mother's Day festival in US which falls on the second Sunday in the month of May. Mothering Sunday in England is always celebrated on the fourth Sunday of Lent (the 40 day period leading up to Easter) in honor of Mary, the mother of Christ. The more commonly prepared dish of Mothering Sunday is Simnel Cake.
L.1: Simnel Cake is a special food item associated with Mothering Sunday. A Simnel cake is a rich fruit cake with a layer of almond paste on top and also in the middle. The cake is made with 11 balls of marzipan (a confection made of ground almonds or almond paste, egg whites and sugar, often molded into decorative shapes) icing on top representing the 11 disciples (Judas is not included). The cake was boiled in water, then baked. The Lenten fast dictated that the simnel cake be keep until Easter.
L.2: The word Simnel is said to have been derived from the Latin word "simila" which means a fine wheat flour mainly used for baking a cake. There is also an interesting legend associated with the use of the word Simnel. It says that once a man called Simon and his wife Nell had an argument over whether the Mothering Sunday cake should be baked or boiled. Ultimately, they did both. So the cake came be to named after both of them and was called, 'SIM-NELL'.
The song “A funny song for mother” (МР4 Приложение 3)
L.1: There are a lot of interesting situation between parents and children
L. 2: There are some of them.
………………………
Mother: Why is your T-shirt dirty? And your hands are dirty? When did you see me in a dirty T-shirt and with dirty hands?
Child: I didn’t see you when you were a little girl.
………………………
Mother: Nelly, did you wash your hands before dinner?
Nelly: Of course. You can see it if you look at the towel.
………………………
Mother: Never put off tomorrow what you can do today.
Pete: Then, Mother, let’s eat all the sweets today.
………………………
Mother: Nick, I don’t want you to go to Pete’s house. He is a bad boy.
Nick: Well, Mum. Then I’ll tell Pete to come to my house.
………………………
Mother: Children, I’m shocked. You said you wouldn’t eat your sweets before dinner.
Willie: We didn’t eat our own sweets. Tommy ate mine and I ate his.
………………………
Mother: Phil, come and help me, please. I am very busy.
Phil: Oh, Mum, I can’t do that. I’m busy, too.
Mother: And what are you doing, I wonder?
Phil: I’m watching TV.
………………………
Son: “Mom, teacher was asking me today, if I have any brothers or sisters who will be coming to school.”
Mom: “That’s nice of her to take such an interest in you. So what did she say when you told her that you’re the only child, my dear?”
Son: “She just said…“Thank goodness!”
………………………
It's Time to go to School
One early morning, a lady went in to wake up her son.
Mother: "Wake up, son. It's time to go to school!"
Son: "But why Mom? I don't want to go."
Mom: "Give me two reasons why you don't want to go."
Son: "Well, the kids hate me for one, and the teachers hate me, too!"
Mom: "Oh, that's no reason to not to go to school. Come on now and get ready."
Son: "Give me two reasons why I should go to school."
Mom: "Well, for one, you're 52 years old. And for another, you're the Principal!"
………………………
A small boy is sent to bed by his mother...
[Five minutes later]
Son: "Mom..."
Mom: "What?"
Son: "I'm thirsty. Can you bring me a glass of water?"
Mom: "No. You had your chance. Lights out."
[Five minutes later]
Son: "Mom..."
Mom: "WHAT?"
Son: "I'm THIRSTY...Can I have a glass of water??"
Mom: "I told you NO! If you ask again I'll have to spank you!!"
[Five minutes later]
Son: "Mommm..."
Mom: "WHAT??!!"
Son: "When you come in to spank me, can you bring me a glass of water?"
The song « I Love Her 'Cause She's My Mom» (МР4 Приложение 4)
L.1: There is a present for you from the 2d class.
P.1: One, one, one,
I love the sun.
P.2: Two, two, two,
I love my Mummy too.
P.3: Three, three, three,
My Mommy loves me.
P.4: Four, four, four,
I love her more and more.
P.5: I count from one,
I love the sun.
P.6: I count to four,
I love my Mummy more!
P.4: I love my dear mummy,
I love her very much.
And do you love your mummy?
Of course, and very much! (in chorus)
The song “Mommy”
(МР 4 Приложение 5, слова для детей Приложение 10)
L. 1: There are a lot of poems about mothers and for mothers. We have founded the oldest poem which was originally written by Howard Johnson an American song lyricist as a song back in 1915.
L.2: We suggest you to listen to the short part of this poem.
M - O - T - H - E - R
"M" is for the million things she gave me,
"O" means only that she's growing old,
"T" is for the tears she shed to save me,
"H" is for her heart of purest gold;
"E" is for her eyes, with love-light shining,
"R" means right, and right she'll always be,
Put them all together, they spell
"MOTHER," а word that means the world to me.
L.1.: End we have founded another song for Mother’s Day which is very old too. It is “You are my Sunshine”. It was created by Jimmy Davis in 1940 “.
L.2: It is the original of this song.
The song “You are my Sunshine” (MP4 Приложение 6)
L.1: Children know their mothers very well, but we don’t. They want to tell us what their mothers are in English. They also want to show the portraits of their mums they have drawn recently. Let’s listen to them!
Summaries “My Mom”
Wonderful Mother
P.1: God made a wonderful mother,
A mother who never grows old;
He made her smile of the sunshine,
And He made her heart of pure gold;
In her eyes He placed bright shining stars,
In her cheeks fair roses you see;
God made a wonderful mother,
And He gave that dear mother to me.
And Grandma's too...
P.2: While we honor all our mothers
with words of love and praise.
While we tell about their goodness
and their kind and loving ways.
We should also think of Grandma,
she's a mother too, you see....
For she mothered my dear mother
as my mother mothers me.
The song: “Mommy and me”
(МР4 Приложение 7, слова для детей – приложение 10)
L. 1: Here is a flower
For a very special day
Just for you on Mother’s Day
Many hugs and kisses, too
Each one says that I love you
L.2: The symbol of the holyday is a Carnation. End we suggest you to make a bunch of flowers for yours mothers from lovely words.
P.1, 2, 3….My mommy is……
The song: “I Love You, Mom!” (МР4 Приложение 8)
P: 1. Mom's smiles can brighten any moment,
Mom's hugs put joy in all our days,
Mom's love will stay with us forever
and touch our lives in precious ways…
The values you've taught,
the care you've given,
and the wonderful love you've shown,
have enriched my life
in more ways than I can count.
I Love you Mom!
L.1: Mother’s Day is meant to give due honor to the woman who gave us birth and life.
L.2: When we are a child she walks before us to set an example.
L.1: When we are a teenager she walks behind us to be there should you need her.
L.2: When we are an adult she walks beside us so that two friends can enjoy life together
L.1: In conclusion, let’s say “Happy Mother’s Day!” again. Thank you for your attention! Good bye!
The song “I Love You Mommy”
(МР4 Приложение 9, слова для детей – приложение 10)
ЛИТЕРАТУРА И ССЫЛКИ
1. Адрианова И.Б., Туманова Н.Б. Learn and celebrate! Holidays and Festivals in Great Britain and the United States. Учебное пособие для общеобразовательных учреждений. – Новосибирск: ИНФОЛИО-пресс, 1999.
2. Кэрролл К., Новикова М.Л. Holidays Go Round and Round. American holidays: Traditions, Poems, Songs: учебное пособие для широкого круга изучающих английский язык. – Спб.: «Химера», 1998.
3. Шутки и смешные рассказы: Кн. Для чтения на англ.яз. в 5-11 кл. сред. шк./ Сост. А.Л. Димент
4. J.Dooley, V. Evans. Fairyland. – Express Publishing, 2011.
5. About Mother's Day. Traditions of the Mother’s Day Celebration. -www.apples4theteacher.com, 2012.
Children's Mother's Day Poems. Mother’s Day Poetry and Rhymes for Kids. -www.apples4theteacher.com, 2012.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-prazdnika-na-temu-te-abc.html
|
Сценарий праздника на тему "The ABC"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/32/7c9653a5144a89c8903a32d4f35689da.doc
|
files/7c9653a5144a89c8903a32d4f35689da.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klass.html
|
Рабочая программа по английскому языку для 6 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/3/d00f41ee74c871e204e31610110403ad.docx
|
files/d00f41ee74c871e204e31610110403ad.docx
|
Муниципальное бюджетное общеобразовательное учреждение средняя общеобразовательная школа №3 п. Редкино
Согласовано «Утверждаю»
на заседании Методического совета Директор _________ Корченко И.В.
Протокол № _______ от ___________ Приказ № ________ от ___________
Рабочая программа
по английскому языку
для 6 класса
Составитель: Лесникова Наталья Викторовна,
учитель английского языка
2014-2015 учебный год
Пояснительная записка
Данная рабочая программа по английскому языку разработана на основе:
Федерального компонента государственного образовательного стандарта, утверждённого приказом Минобразования России от 5 марта 2004 г № 1089;
Федерального базисного учебного плана стандарта, утверждённого приказом Минобразования России от 9 марта 2004 г № 1312;
Примерной программы основного общего образования по английскому языку, опубликованной в сборнике нормативных документов (Москва: «Вентана-Граф», 2009 г.);
материалам авторского учебно-методического комплекса «Английский язык 6 класс» (авторов Кузовлева В.П., Перегудовой Э.Ш. и др.), рекомендованного Минобрнауки РФ;
Положения о рабочей программе.
Автором рабочей программы является Кузовлев В.П., издательство «Просвещение», 2010 год.
Место предмета в учебном плане
Согласно учебному плану школы на изучение английского языка в 6 классе отводится 102 учебных часа (из расчета 3 учебных часа в неделю). Из них:
- Контрольные работы – 10
- Проекты – 6
- Игры - 2
Цели и задачи обучения.
Целями обучения иностранному языку являются:
овладение учащимися способностью осуществлять общение в наиболее распространённых ситуациях повседневного общения;
читать несложные аутентичные тексты с целью извлечения информации;
использовать письмо.
К коммуникативным умениям, сформированным на основе языковых, лингвострановедческих и социокультурных знаний, навыков, относятся:
умение осуществлять устно-речевое общение в стандартных ситуациях в рамках учебно-трудовой, бытовой, культурной сфер общения, в том числе умение делать краткие связные сообщения о себе, своём окружении;
умение воспринимать на слух и понимать краткие сообщения типа объявлений;
умение читать и понимать содержание несложных аутентичных текстов разных жанров и видов с разной глубиной и точностью понимания;
умение письменно оформить и передать элементарную информацию.
Воспитание школьников предполагает формирование:
системы моральных ценностей;
оценочно-эмоционального отношения к миру;
положительного отношения к иностранному языку, к культуре народа, говорящего на этом языке;
понимания важности изучения иностранного языка и потребности пользоваться им как средством общения в условиях вхождения нашей страны в мировое сообщество.
Образование средствами иностранного языка предполагает:
понимание особенностей своего мышления;
сопоставление изучаемого языка с родным языком, осознание особенностей каждого;
знание о культуре, страницах истории, реалиях и традициях стран изучаемого языка;
представление о достижениях национальных культур в развитии общечеловеческой культуры, о роли родного языка и культуры другого народа и включение школьников в диалог культур.
Контрольно-измерительные материалы
Формы и средства контроля
Ведущими составляющими контроля выступают речевые умения в области говорения, аудирования, чтения и письма.
Различают следующие виды контроля: предварительный, текущий, промежуточный и итоговый.
Текущий контроль позволяет видеть процесс становления умений и навыков, заменять отдельные приёмы работы, вовремя менять виды работы, их последовательность в зависимости от особенностей той или иной группы обучаемых. Основным объектом текущего контроля будут языковые умения и навыки, однако не исключается и проверка речевых умений в ходе их формирования. В отдельных случаях возможен контроль какого-либо отдельного вида речевой деятельности. В процессе текущего контроля используются обычные упражнения, характерные для формирования умений и навыков пользования языковым материалом, и речевые упражнения.
Промежуточный контроль проводится после цепочки занятий, посвящённых какой-либо теме или блоку, являясь подведением итогов приращения в области речевых умений. Объектом контроля в этом случае будут речевые умения, однако проверке подвергаются не все виды речевой деятельности. Формами промежуточного контроля являются тесты и контрольные работы, тематические сообщения, тематические диалоги и полилоги, проекты, соответствующие этапу обучения.
Итоговый контроль призван выявить конечный уровень обученности за весь курс и выполняет оценочную функцию. Цель итогового контроля - определение способности обучаемых к использованию иностранного языка в практической деятельности. В ходе проверки языковых навыков и рецептивных коммуникативных умений необходимо использовать преимущественно тесты, поскольку при проверке этих навыков и умений можно в полной мере предугадать ответы обучаемых. При контроле же продуктивных коммуникативных умений (говорение, письмо) проявляется творчество обучаемых, так как эти коммуникативные умения связаны с выражением их собственных мыслей. Поэтому продуктивные коммуникативные умения могут проверяться либо с помощью тестов со свободно конструируемым ответом и последующим сравнением этого ответа с эталоном, либо с помощью коммуникативно ориентированных тестовых заданий.
Задания, направленные на контроль отдельных компонентов владения языком, проверяют сформированность грамматических, лексических, фонетических, орфографических и речевых навыков. Важным является использование заданий, направленных на контроль способности и готовности обучаемых к общению на иностранном языке в различных ситуациях. Среди многочисленных типов заданий, которые могут быть использованы для составления тестов и контрольных работ, можно выделить следующие: перекрёстный выбор; альтернативный выбор; множественный выбор; упорядочение; завершение/окончание; замена/подстановка; трансформация; ответ на вопрос; перефразирование; перевод и т.д. В тесты и контрольные работы, используемые для промежуточного и итогового контроля, необходимо включать для проверки продуктивных умений такие задания, при выполнении которых обучаемые становятся участниками иноязычного общения. Это могут быть ролевые игры, интервью, заполнение анкеты, круглый стол, т. е. задания, требующие большей самостоятельности и содержащие элементы творчества.
Учебно-методический комплект:
В.П. Кузовлев и др. English – 6, student’s book: Учебник для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010;
В.П. Кузовлев и др. English – 6, Activity book: Рабочая тетрадь для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010;
В.П. Кузовлев и др. English – 6, teacher’s book: Книга для учителя для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010;
В.П. Кузовлев и др. English – 6, reader: Книга для чтения для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010;
аудиоприложение в mp3 к УМК Кузовлева В.П. для 6 класса общеобразовательных учреждений.
Содержание программы учебного предмета
(102 часа)
Первой содержательной линией являются коммуникативные умения, второй – языковые знания и навыки оперирования ими, третьей – социокультурные знания и умения. Указанные содержательные линии находятся в тесной взаимосвязи. Основной линией следует считать коммуникативные умения, которые представляют собой результат овладения иностранным языком на данном этапе обучения. Формирование коммуникативных умений предполагает овладение языковыми средствами, а также навыками оперирования ими в процессе говорения, аудирования, чтения и письма. Таким образом, языковые знания и навыки представляют собой часть названных выше сложных коммуникативных умений. Формирование коммуникативной компетенции неразрывно связано и с социокультурными знаниями.
Обязательный минимум содержания рабочей программы установлен в соответствии с примерной образовательной программой и государственным образовательным стандартом.
Социально-бытовая сфера. Повседневная жизнь семьи, жилищные и бытовые условия проживания в городской и сельской местности. Распределение домашних обязанностей в семье. Общение в семье и школе, межличностные отношения с друзьями и знакомыми. Здоровье и забота о нем, самочувствие, медицинские услуги
Социально-культурная сфера. Интересы и увлечения подростков. Родная страна. Страна изучаемого языка. Природа и экология.
Учебно-трудовая сфера. Современный мир профессий. Их особенности.
Лексический материал
Внешность, одежда. 12 ч.
Характер. Взаимоотношения со сверстниками. 15 ч.
Дом, квартира. 11 ч.
Магазин, покупки. 14 ч.
Здоровье. 14 ч.
Погода. 14 ч.
Профессии. Занятия людей. 20 ч.
Резерв. 2 ч.
Грамматический материал
Продуктивное овладение грамматическими явлениями, которые ранее были усвоены рецептивно и коммуникативно-ориентированная систематизация грамматического материала, усвоенного в начальной школе и в 5 классе.
Совершенствование навыков распознавания и употребления в речи, изученных ранее коммуникативных и структурных типов предложения, систематизация знаний о сложносочинённых и сложноподчинённых предложениях, в том числе условных предложениях, Conditional I.
Формирование навыков распознавания и употребления в речи предложений с конструкцией “ I wish…”, эмфатических конструкций типа It`s him who…, It`s time you did something.
Совершенствование навыков распознавания и употребления в речи глаголов в наиболее употребительных временных формах действительного залога: Present Simple, Future Simple, Past Simple, Present and Past Progressive, Present and Past Perfect; модальных глаголов и их эквивалентов.
Формирование и совершенствование навыков распознавания и употребления в речи определённого/неопределённого/нулевого артиклей; имён существительных в единственном и множественном числе (в том числе исключения). Формирование и совершенствование навыков распознавания и употребления в речи личных и притяжательных местоимений, прилагательных и наречий, выражающих количество (many\much, few\ a few, little\ a little), количественных и порядковых числительных.
Формирование знаний о функциональной значимости предлогов и совершенствование навыков их употребления: предлоги во фразах, выражающих направление, время, место действия.
Орфография
Совершенствование орфографических навыков, в том числе применительно к новому языковому материалу, входящему в лексико-грамматический минимум базового уровня.
Учебно-тематическое планирование
по курсу английского языка 6 класса (Кузовлев В.П.).
Unit 1 (ВНЕШНОСТЬ, ОДЕЖДА – Appearance, Clothes) What do you look like? Как вы выглядите? (13 часов)
№ п/п
Тема урока
Кол-во часов
Тип урока
1.
Lesson 1 What do you look like? Как вы выглядите?
p. 6-8
Внешность. Повторение: притяжательный падеж существительных.
1
Вводный
2.
Lesson 2 Who do you look like? На кого вы похожи? р. 9-11
Внешность членов семьи. Степени сравнения прилагательных.
1
Комбинированный
3.
Lesson 3 What are your favourite clothes? Какая твоя любимая одежда? р. 12-14
Одежда.
Reading Lesson «An Invitation» (reader p. 8-9)
1
Комбинированный
4.
Входная контрольная работа.
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
5.
Lesson 4 Do you care about how you look like? Волнует ли вас то, как вы выглядите? р. 15-16
Забота о своей внешности. Высказывания британских школьников о своей внешности.
1
Комбинированный
6.
Lesson 5 Can you do me a favour? Можете ли вы мне сделать одолжение? р. 17-18
Диалог «Одолжение». Нормы речевого этикета.
1
Комбинированный
7.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
8.
Резервный урок.
1
9.
Lesson 6 Looking good
Хорошая внешность р. 19-20
Урок творческих проектов «Хорошая внешность»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
10.
Резервный урок.
1
11.
12.
Lesson 7-8 Test yourself Протестируйте себя р. 21-22
Урок самоконтроля по теме «Внешность. Одежда».
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
13.
Резервный урок.
1
Unit 2 (ХАРАКТЕР, ВЗАИМООТНОШЕНИЯ СО СВЕРСТНИКАМИ) What are you look like? Какие вы? (14 часов)
14.
Lesson 1 What do the star sings say? Что говорят знаки гороскопа? р. 24-26
Знаки зодиака. Черты характера. Словообразование: суффиксы и приставки un-, im-, -ful, -less, dis-
1
Комбинированный
15.
Lesson 2 What are good things about being a girl/boy? Что хорошего в том, что вы девочка/мальчик? р. 27-28
Мальчики и девочки: какие они?
1
Комбинированный
16.
Lesson 3 We are having fun together. Мы веселимся вместе р. 29-32
Друзья: какие они? Время. Утвердительная и отрицательная формы Present Progressive.
1
Комбинированный
17.
Lesson 4 What are you doing? Что ты делаешь? р. 33-34
Диалог «Разговор по телефону». Нормы речевого этикета. Вопросительная форма Present Progressive.
1
Комбинированный
18.
Lesson 5 Who is the best class president? Кто самый лучший классный президент? р. 35-36
Выборы президента класса-американская традиция.
1
Комбинированный
19.
Lesson 6 I’m sorry! – That’s OK. Прошу прощения! – Все в порядке. p. 37 – 38
Диалог «Извинение». Нормы речевого этикета.
1
Комбинированный
20.
Reading Lesson «I am waiting to hear your answer» (reader p. 15 - 17)
Урок чтения
Отрывок из книги «Известна как великая Шейла» – с диалогом по теме цикла.
1
Комбинированный
21.
Consolidation Lesson
Урок повторения.
1
Урок закрепления изученного
22.
Lesson 7 People and things I like Люди и вещи, которые мне нравятся, p. 39 – 40
Урок творческих проектов «Люди и вещи, которые мне нравятся»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
23.
24.
Lessons 8 – 9.
Test yourself.
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
25.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №1 к циклам уроков 1- 2
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
26.
27.
Резервные уроки.
2
Unit 3 (ДОМ, КВАРТИРА) Home, sweet home. Дом, милый дом. (11 часов)
28.
Lesson 1 Do you like your house? Вам нравится ваш дом? p. 44 – 47
Дом – комнаты и обстановка. Типичный дом в Великобритании. Повторение: there is/are, предлоги места.
1
Комбинированный
29.
Lesson 2 Did you like your old house? Вам нравился ваш старый дом? p. 48 – 50
1
Комбинированный
30.
Lesson 3 Do you help about the house? Помогаете ли вы по дому? p. 51 – 53
Дела по дому. Present Perfect –образование предложений? 3-я форма глагола.
1
Комбинированный
31.
Lesson 4 Have you done it yet? Ты уже сделал это? p. 54 – 56
Дом и дела по дому. Present Perfect с наречиями already, just, yet (место и роль наречий в предложении).
1
Комбинированный
32.
Lesson 5 Would you like to live in an unusual house? Хотели бы вы жить в необычном здании? p. 57 – 59
Необычные дома. Present Perfect – закрепление.
1
Комбинированный
33.
Reading Lesson «Miss Honey’s house» (reader p. 21 - 23)
Урок чтения
«Дом Мисс Хони».
1
Комбинированный
34.
Lesson 6 Shall I give you a hand? Вам помочь? p. 60 – 61
Диалог «Помощь по дому».
1
Комбинированный
35.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
36.
Lesson 7 Changing times Времена меняются, p. 62
Урок творческих проектов
«Жизнь в стране 50 лет назад и через 50 лет».
1
Урок обобщения и систематизации знаний
37.
38.
Lessons 8-9 Test yourself Протестируйте себя, p. 63 – 64.
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
Unit 4 (МАГАЗИН, ПОКУПКИ) Do you look like to go shopping? Вам нравится ходить по магазинам? (13 часов)
39.
Lesson 1 Where do people go to buy things? Куда люди ходят, чтобы покупать вещи? p. 66 – 68
Магазины в Великобритании. Денежная система Великобритании. Система мер и весов Великобритании. Повторение: притяжательный падеж существительных.
1
Комбинированный
40.
Reading Lesson «What’s On the Menu?» - (reader p. 25 - 27)
Урок чтения
«Что в меню?» Заместители существительных. Указательные местоимения. Закрепление правил чтения некоторых гласных. Выражения без предлогов.
1
Комбинированный
41.
Lesson 2 Have you got a few onions? У вас есть несколько луковиц? p. 69 – 71
Обед. Количественные местоимения, множественное число существительных.
1
Комбинированный
42.
Lesson 3 We were shopping all day long! Мы делали покупки весь день! p. 72 – 76
В магазине игрушек. Утвердительная форма Past Progressive; Повторение: Present Progressive. Сложные предложения с Past Progressive и Past Simple.
1
Комбинированный
43.
Lesson 4 What were you doing at 10 am yesterday? Что ты делал в 10 утра вчера? p. 77 – 81
Достопримечательности Великобритании. Вопросительная и отрицательная формы Past Progressive, Повторение: Present Progressive.
1
Комбинированный
44.
Lesson 5 I am looking for a souvenir. Я выбираю сувенир, p. 82 – 84
Диалог «В магазине». Традиции контакта между продавцом и покупателем в Великобритании и США.
1
Комбинированный
45.
Lesson 6 I like shopping and you? Мне нравится ходить по магазинам, а вам? p. 85 – 86
Традиции покупок в Великобритании.
1
Комбинированный
46.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
47.
Lesson 7 It’s my favourite shop. Это мой любимый магазин, p. 87
Урок творческих проектов «Это мой любимый магазин»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
48.
Lessons 8-9 Test yourself Протестируйте себя, p.
88 – 90.
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
49.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА № 2 к циклам уроков 3 - 4
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
50.
Подготовка к полугодовой контрольной работе.
1
Урок обобщения и систематизации знаний
51.
Полугодовая контрольная работа.
1
Урок обобщения и систематизации знаний
Unit 5 (ЗДОРОВЬЕ) Does your health depend on you? Зависит ли от вас ваше здоровье? (14 часов)
52.
Lesson 1 I have a horrible headache. У меня ужасная головная боль, p. 92 – 94
Названия болезней. Повторение: множественное число существительных, словообразование: сложные слова.
1
Комбинированный
53.
54.
Lesson 2-3 Are you a healthy kid? Ты здоровый ребенок? Р. 95-97
Правила здоровья британских школьников. Модальные глаголы should, must; Повторение: Past Progressive.
2
Комбинированный
55.
Lesson 4 What have you done today to stay healthy? Что ты сделал сегодня чтобы быть здоровым? p. 98 – 99
Образ жизни британской семьи. Present Perfect со словами today, this month, this week
1
Комбинированный
56.
57.
Lessons 5-6 What is your medical history? Какая у тебя медицинская история? p. 100 – 102
Система здравоохранения США. Present Perfect со словами ever, never. Сравнение с Past Simple
2
Комбинированный
58.
Lesson 7 «An apple a day keeps a doctor away». Яблоко в день избавит вас от болезней, p. 103 – 104
Британские школьники о врачах, медицине и здоровье.
1
Комбинированный
59.
Reading Lesson «A Cat Named Tom» - (reader p. 42 - 44)
Урок чтения «Кот по имени Том»
Модальный глагол should.
1
Комбинированный
60.
Lesson 8 How are you? Как ваши дела? p. 105 – 10
Диалог «Как ваши дела?»
1
Комбинированный
61.
Consolidation Lesson
Урок повторения.
1
Урок закрепления изученного
62.
Lesson 9 A board game «You should go to the doctor» Настольная игра «Вам нужно сходить к врачу». p. 107 -109
ИГРА
1
Урок обобщения и систематизации знаний
63.
64.
Lessons 10-11 Test yourself. Протестируйте себя, p. 110 - 112
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
65.
Резервный урок.
1
Unit 6 (ПОГОДА) Whatever the weather… Какая бы ни была погода… (13 часов)
66.
Lesson 1 What is the weather like? Какая погода нравится? p. 114 – 116
Времена года. Погода.
1
Комбинированный
67.
Lesson 2 If the weather is fine… Если погода отличная…, p. 117 – 118
Погода. Придаточные предложения реального условия First Conditional.
1
Комбинированный
68.
Reading Lesson “Difficult days” - (reader p. 47 - 49)
Урок чтения «Трудные дни»
1
Комбинированный
69.
Lesson 3 What is the weather going to be like? p. 119 – 123
Прогноз погоды. Способы выражения будущего времени: to be going to, Present Progressive.
1
Комбинированный
70.
Lesson 4 Summer or winter? Лето или зима? p. 124 – 125
Британские школьники о погоде и временах года.
1
Комбинированный
71.
Lesson 5 Where will you go? Куда вы поедете? p. 126 – 127
Диалог «Куда вы поедете?»
1
Комбинированный
72.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
73.
Lesson 6 Season activities. Занятия в различные времена года, p. 128
Урок творческих проектов «Занятия в различные времена года»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
74.
Резервный урок.
1
75.
76.
Lesson 7 - 8 Test yourself. Протестируйте себя, p. 129 - 130
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
77.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №3 к циклам уроков 5 - 6
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
78.
Резервный урок.
1
Unit 7 (ПРОФЕССИИ, ЗАНЯТИЯ ЛЮДЕЙ) What are you going to be? Кем ты собираешься стать? (24 часа)
79.
80.
Lessons 1-2 Who are they? What are they? Кто они? Какие они? p. 132 – 135
Мир профессий. Повторение: множественное число существительных, Специальные вопросы к подлежащему.
2
Комбинированный
81.
82.
Lessons 3-4 Do people like what they do? Нравится ли людям то, что они делают? p. 136 – 138
Работа родителей. Неопределённый артикль (A/An) с профессией.
2
Комбинированный
83.
Lesson 5 What had been before? p. 139 – 141
Известные люди Британии и США. Past Perfect – сложные предложения; Даты.
1
Комбинированный
84.
Резервный урок.
1
85.
86.
Lessons 6-7 What does she have to do in her job? Что ей приходится делать на работе? p. 142 – 144
Особенности газетного стиля и объявления в Великобритании. Модальный глагол have to, must; Неопределённые и отрицательные местоимения.
2
Комбинированный
87.
Lesson 8 My work is school. Моя работа – это школа. p. 145 – 146
Британские и российские подростки о школе.
1
Комбинированный
88.
Lesson 9 What are you going to be? Кем вы собираетесь стать? 147 – 149
Диалог «Кем ты хочешь стать?»
1
Комбинированный
89.
Резервный урок.
1
90.
Reading Lesson “I’ll show you where the fun is” - (reader p. 58 - 60)
Урок чтения «Я покажу тебе, где веселятся»
1
Комбинированный
91.
92.
Lessons 10-11 Let’s play Town! Давай играть в игру «Город»! p. 150 – 151
ИГРА
2
Урок обобщения и систематизации знаний
93.
Резервный урок.
1
94.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
95.
Резервный урок.
1
96.
97.
Lessons 12-13 Test yourself
Протестируйте себя, p. 152 -153
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
98.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №4 к циклу уроков 7
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
99.
Подготовка к итоговой контрольной работе.
1
Урок закрепления изученного
100.
101.
ИТОГОВАЯ КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА.
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
102.
Резервный урок.
1
Календарно-тематическое планирование
по курсу английского языка 6 класса (Кузовлев В.П.).
Unit 1 (ВНЕШНОСТЬ, ОДЕЖДА – Appearance, Clothes) What do you look like? Как вы выглядите? (13 часов)
№ п/п
Тема урока
Кол-во часов
Тип урока
Дата проведения по плану
Дата проведения по факту
1.
Lesson 1 What do you look like? Как вы выглядите?
p. 6-8
Внешность. Повторение: притяжательный падеж существительных.
1
Вводный
2.
Lesson 2 Who do you look like? На кого вы похожи? р. 9-11
Внешность членов семьи. Степени сравнения прилагательных.
1
Комбинированный
3.
Lesson 3 What are your favourite clothes? Какая твоя любимая одежда? р. 12-14
Одежда.
Reading Lesson «An Invitation» (reader p. 8-9)
1
Комбинированный
4.
Входная контрольная работа.
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
5.
Lesson 4 Do you care about how you look like? Волнует ли вас то, как вы выглядите? р. 15-16
Забота о своей внешности. Высказывания британских школьников о своей внешности.
1
Комбинированный
6.
Lesson 5 Can you do me a favour? Можете ли вы мне сделать одолжение? р. 17-18
Диалог «Одолжение». Нормы речевого этикета.
1
Комбинированный
7.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
8.
Резервный урок.
1
9.
Lesson 6 Looking good
Хорошая внешность р. 19-20
Урок творческих проектов «Хорошая внешность»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
10.
Резервный урок.
1
11.
12.
Lesson 7-8 Test yourself Протестируйте себя р. 21-22
Урок самоконтроля по теме «Внешность. Одежда».
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
13.
Резервный урок.
1
Unit 2 (ХАРАКТЕР, ВЗАИМООТНОШЕНИЯ СО СВЕРСТНИКАМИ) What are you look like? Какие вы? (14 часов)
14.
Lesson 1 What do the star sings say? Что говорят знаки гороскопа? р. 24-26
Знаки зодиака. Черты характера. Словообразование: суффиксы и приставки un-, im-, -ful, -less, dis-
1
Комбинированный
15.
Lesson 2 What are good things about being a girl/boy? Что хорошего в том, что вы девочка/мальчик? р. 27-28
Мальчики и девочки: какие они?
1
Комбинированный
16.
Lesson 3 We are having fun together. Мы веселимся вместе р. 29-32
Друзья: какие они? Время. Утвердительная и отрицательная формы Present Progressive.
1
Комбинированный
17.
Lesson 4 What are you doing? Что ты делаешь? р. 33-34
Диалог «Разговор по телефону». Нормы речевого этикета. Вопросительная форма Present Progressive.
1
Комбинированный
18.
Lesson 5 Who is the best class president? Кто самый лучший классный президент? р. 35-36
Выборы президента класса-американская традиция.
1
Комбинированный
19.
Lesson 6 I’m sorry! – That’s OK. Прошу прощения! – Все в порядке. p. 37 – 38
Диалог «Извинение». Нормы речевого этикета.
1
Комбинированный
20.
Reading Lesson «I am waiting to hear your answer» (reader p. 15 - 17)
Урок чтения
Отрывок из книги «Известна как великая Шейла» – с диалогом по теме цикла.
1
Комбинированный
21.
Consolidation Lesson
Урок повторения.
1
Урок закрепления изученного
22.
Lesson 7 People and things I like Люди и вещи, которые мне нравятся, p. 39 – 40
Урок творческих проектов «Люди и вещи, которые мне нравятся»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
23.
24.
Lessons 8 – 9.
Test yourself.
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
25.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №1 к циклам уроков 1- 2
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
26.
27.
Резервные уроки.
2
Unit 3 (ДОМ, КВАРТИРА) Home, sweet home. Дом, милый дом. (11 часов)
28.
Lesson 1 Do you like your house? Вам нравится ваш дом? p. 44 – 47
Дом – комнаты и обстановка. Типичный дом в Великобритании. Повторение: there is/are, предлоги места.
1
Комбинированный
29.
Lesson 2 Did you like your old house? Вам нравился ваш старый дом? p. 48 – 50
1
Комбинированный
30.
Lesson 3 Do you help about the house? Помогаете ли вы по дому? p. 51 – 53
Дела по дому. Present Perfect –образование предложений? 3-я форма глагола.
1
Комбинированный
31.
Lesson 4 Have you done it yet? Ты уже сделал это? p. 54 – 56
Дом и дела по дому. Present Perfect с наречиями already, just, yet (место и роль наречий в предложении).
1
Комбинированный
32.
Lesson 5 Would you like to live in an unusual house? Хотели бы вы жить в необычном здании? p. 57 – 59
Необычные дома. Present Perfect – закрепление.
1
Комбинированный
33.
Reading Lesson «Miss Honey’s house» (reader p. 21 - 23)
Урок чтения
«Дом Мисс Хони».
1
Комбинированный
34.
Lesson 6 Shall I give you a hand? Вам помочь? p. 60 – 61
Диалог «Помощь по дому».
1
Комбинированный
35.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
36.
Lesson 7 Changing times Времена меняются, p. 62
Урок творческих проектов
«Жизнь в стране 50 лет назад и через 50 лет».
1
Урок обобщения и систематизации знаний
37.
38.
Lessons 8-9 Test yourself Протестируйте себя, p. 63 – 64.
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
Unit 4 (МАГАЗИН, ПОКУПКИ) Do you look like to go shopping? Вам нравится ходить по магазинам? (13 часов)
39.
Lesson 1 Where do people go to buy things? Куда люди ходят, чтобы покупать вещи? p. 66 – 68
Магазины в Великобритании. Денежная система Великобритании. Система мер и весов Великобритании. Повторение: притяжательный падеж существительных.
1
Комбинированный
40.
Reading Lesson «What’s On the Menu?» - (reader p. 25 - 27)
Урок чтения
«Что в меню?» Заместители существительных. Указательные местоимения. Закрепление правил чтения некоторых гласных. Выражения без предлогов.
1
Комбинированный
41.
Lesson 2 Have you got a few onions? У вас есть несколько луковиц? p. 69 – 71
Обед. Количественные местоимения, множественное число существительных.
1
Комбинированный
42.
Lesson 3 We were shopping all day long! Мы делали покупки весь день! p. 72 – 76
В магазине игрушек. Утвердительная форма Past Progressive; Повторение: Present Progressive. Сложные предложения с Past Progressive и Past Simple.
1
Комбинированный
43.
Lesson 4 What were you doing at 10 am yesterday? Что ты делал в 10 утра вчера? p. 77 – 81
Достопримечательности Великобритании. Вопросительная и отрицательная формы Past Progressive, Повторение: Present Progressive.
1
Комбинированный
44.
Lesson 5 I am looking for a souvenir. Я выбираю сувенир, p. 82 – 84
Диалог «В магазине». Традиции контакта между продавцом и покупателем в Великобритании и США.
1
Комбинированный
45.
Lesson 6 I like shopping and you? Мне нравится ходить по магазинам, а вам? p. 85 – 86
Традиции покупок в Великобритании.
1
Комбинированный
46.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
47.
Lesson 7 It’s my favourite shop. Это мой любимый магазин, p. 87
Урок творческих проектов «Это мой любимый магазин»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
48.
Lessons 8-9 Test yourself Протестируйте себя,
p. 88 – 90.
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
49.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА № 2 к циклам уроков 3 - 4
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
50.
Подготовка к полугодовой контрольной работе.
1
Урок обобщения и систематизации знаний
51.
Полугодовая контрольная работа.
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
Unit 5 (ЗДОРОВЬЕ) Does your health depend on you? Зависит ли от вас ваше здоровье? (14 часов)
52.
Lesson 1 I have a horrible headache. У меня ужасная головная боль, p. 92 – 94
Названия болезней. Повторение: множественное число существительных, словообразование: сложные слова.
1
Комбинированный
53.
54.
Lesson 2-3 Are you a healthy kid? Ты здоровый ребенок? Р. 95-97
Правила здоровья британских школьников. Модальные глаголы should, must; Повторение: Past Progressive.
2
Комбинированный
55.
Lesson 4 What have you done today to stay healthy? Что ты сделал сегодня чтобы быть здоровым? p. 98 – 99
Образ жизни британской семьи. Present Perfect со словами today, this month, this week
1
Комбинированный
56.
57.
Lessons 5-6 What is your medical history? Какая у тебя медицинская история? p. 100 – 102
Система здравоохранения США. Present Perfect со словами ever, never. Сравнение с Past Simple
2
Комбинированный
58.
Lesson 7 «An apple a day keeps a doctor away». Яблоко в день избавит вас от болезней, p. 103 – 104
Британские школьники о врачах, медицине и здоровье.
1
Комбинированный
59.
Reading Lesson «A Cat Named Tom» - (reader p. 42 - 44)
Урок чтения «Кот по имени Том»
Модальный глагол should.
1
Комбинированный
60.
Lesson 8 How are you? Как ваши дела? p. 105 – 10
Диалог «Как ваши дела?»
1
Комбинированный
61.
Consolidation Lesson
Урок повторения.
1
Урок закрепления изученного
62.
Lesson 9 A board game «You should go to the doctor» Настольная игра «Вам нужно сходить к врачу». p. 107 -109
ИГРА
1
Урок обобщения и систематизации знаний
63.
64.
Lessons 10-11 Test yourself. Протестируйте себя, p. 110 - 112
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
65.
Резервный урок.
1
Unit 6 (ПОГОДА) Whatever the weather… Какая бы ни была погода… (13 часов)
66.
Lesson 1 What is the weather like? Какая погода нравится? p. 114 – 116
Времена года. Погода.
1
Комбинированный
67.
Lesson 2 If the weather is fine… Если погода отличная…, p. 117 – 118
Погода. Придаточные предложения реального условия First Conditional.
1
Комбинированный
68.
Reading Lesson “Difficult days” - (reader p. 47 - 49)
Урок чтения «Трудные дни»
1
Комбинированный
69.
Lesson 3 What is the weather going to be like? p. 119 – 123
Прогноз погоды. Способы выражения будущего времени: to be going to, Present Progressive.
1
Комбинированный
70.
Lesson 4 Summer or winter? Лето или зима? p. 124 – 125
Британские школьники о погоде и временах года.
1
Комбинированный
71.
Lesson 5 Where will you go? Куда вы поедете? p. 126 – 127
Диалог «Куда вы поедете?»
1
Комбинированный
72.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
73.
Lesson 6 Season activities. Занятия в различные времена года, p. 128
Урок творческих проектов «Занятия в различные времена года»
1
Урок обобщения и систематизации знаний
74.
Резервный урок.
1
75.
76.
Lesson 7 - 8 Test yourself. Протестируйте себя, p. 129 - 130
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
77.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №3 к циклам уроков 5 - 6
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
78.
Резервный урок.
1
Unit 7 (ПРОФЕССИИ, ЗАНЯТИЯ ЛЮДЕЙ) What are you going to be? Кем ты собираешься стать? (24 часа)
79.
80.
Lessons 1-2 Who are they? What are they? Кто они? Какие они? p. 132 – 135
Мир профессий. Повторение: множественное число существительных, Специальные вопросы к подлежащему.
2
Комбинированный
81.
82.
Lessons 3-4 Do people like what they do? Нравится ли людям то, что они делают? p. 136 – 138
Работа родителей. Неопределённый артикль (A/An) с профессией.
2
Комбинированный
83.
Lesson 5 What had been before? p. 139 – 141
Известные люди Британии и США. Past Perfect – сложные предложения; Даты.
1
Комбинированный
84.
Резервный урок.
1
85.
86.
Lessons 6-7 What does she have to do in her job? Что ей приходится делать на работе? p. 142 – 144
Особенности газетного стиля и объявления в Великобритании. Модальный глагол have to, must; Неопределённые и отрицательные местоимения.
2
Комбинированный
87.
Lesson 8 My work is school. Моя работа – это школа. p. 145 – 146
Британские и российские подростки о школе.
1
Комбинированный
88.
Lesson 9 What are you going to be? Кем вы собираетесь стать? 147 – 149
Диалог «Кем ты хочешь стать?»
1
Комбинированный
89.
Резервный урок.
1
90.
Reading Lesson “I’ll show you where the fun is” - (reader p. 58 - 60)
Урок чтения «Я покажу тебе, где веселятся»
1
Комбинированный
91.
92.
Lessons 10-11 Let’s play Town! Давай играть в игру «Город»! p. 150 – 151
ИГРА
2
Урок обобщения и систематизации знаний
93.
Резервный урок.
1
94.
Consolidation Lesson
Урок повторения
1
Урок закрепления изученного
95.
Резервный урок.
1
96.
97.
Lessons 12-13 Test yourself
Протестируйте себя, p. 152 -153
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
98.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА №4 к циклу уроков 7
1
Урок проверки и коррекции знаний и умений
99.
Подготовка к итоговой контрольной работе.
1
Урок закрепления изученного
100.
101.
ИТОГОВАЯ КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА.
2
Урок проверки и коррекции знаний и умений
102.
Резервный урок.
1
Требования к уровню подготовки учащихся 6 классов
В результате изучения иностранного языка в 6 классе учащиеся должны:
Знать / понимать
Основные значения изученных лексических единиц: основные способы словообразования:
аффиксация
-суффиксы степеней сравнения прилагательных -существительные с суффиксами – er;
словосложение ( существительное + существительное ) football
конверсия ( образование существительных от неопределённой формы глагола to change-change )
распознавание и использования интернациональных слов (legend )
Особенности структуры простых и сложных предложений:
предложений с начальным It и оборотом there is / there are – there was / there were.
придаточных предложений с союзными словами who, when, because.
побудительных предложений в утвердительной и отрицательных формах: Don’t worry. Be careful.
предложений типа I wish…, I were…
придаточных предложений реального условия
Признаки изученных грамматических явлений:
видовременных форм глаголов в наиболее употребительных формах действительного залога в изъявительном наклонении (Present, Past, Future Simple; Present Perfect, Past Perfect; Present, Past Progressive )
модальных глаголов и их эквивалентов (can, must, have to, should)
артиклей (определённого, неопределённого, нулевого),
личных и притяжательных местоимений в именительном и объектном падежах.
степеней сравнения прилагательных.
Основные нормы речевого этикета
оценочная лексика
реплики-клише
Роль владения иностранным языком в современном мире, особенности образа жизни, быта, культуры стран изучаемого языка, сходства и различия в традициях своей страны и стран изучаемого языка.
уметь:
в области говорения (диалогическая речь):
вести диалог этикетного характера
начать, поддержать и закончить разговор
поздравить, выразить пожелание и отреагировать на них, выразить благодарность
вежливо переспросить, выразить согласие / отказ
вести диалог – расспрос
запрашивать и сообщать фактическую информацию
вести диалог побуждение к действию
обратиться с просьбой и выразить готовность / отказ её выполнить
дать совет и принять / не принять его
пригласить к действию
вести диалог обмен мнениями
выразить свою точку зрения;
выразить согласие / несогласие
выразить чувства, эмоции
К концу 6-го класса учащиеся должны уметь без предварительной подготовки вести несложную беседу с речевым партнёром в связи с предъявленной ситуацией общения, а также содержанием увиденного, услышанного или прочитанного. Адекватно реагировать на его реплики, запрашивая уточняющие сведения и побуждая собеседника к продолжению разговора, используя речевые формулы и клише этикетного характера в рамках языкового материала 6-го и предшествующих классов.
Высказывание каждого собеседника должно содержать не менее 4—6 реплик, правильно оформленных в языковом отношении и отвечающих поставленной коммуникативной задаче.
в области говорения (монологическая речь):
кратко высказываться о фактах и событиях, используя описание, повествование, сообщение.
передавать содержание, основную мысль прочитанного с опорой на текст.
делать сообщение в связи с прочитанным / прослушанным текстом.
К концу 6-го класса учащиеся должны уметь без предварительной подготовки высказываться логично, последовательно и в соответствии с предложенной ситуацией общения или в связи с прослушанным или увиденным. Кратко передавать содержание прочитанного или услышанного с непосредственной опорой на текст, данные вопросы, ключевые слова.
Объём высказывания не менее 6—10 фраз, правильно оформленных в языковом отношении и отвечающих поставленной коммуникативной задаче.
в области чтения:
читать тексты, содержащие значительное количество незнакомых слов, с пониманием основного содержания текста, прибегая к словарю лишь тогда, когда незнакомые слова мешают понять основное содержание текста;
читать тексты, построенные на знакомом материале либо содержащие незнакомые явления, значение которых может быть раскрыто с помощью догадки, сносок, словаря с целю полного понимания содержания ,независимо от характера текста и способа снятия помех;
читать аутентичный материал, который условно делится на 3 группы:
объявления, брошюры, буклеты, инструкции;
отрывки из художественной, публицистической и научной литературы, прессы;
высказывания детей о различных предметах обсуждения
определить тему, содержание текста по заголовку;
самостоятельно пользоваться лингвострановедческим справочником; двуязычным словарём;
пользоваться справочной литературой типа лексиконов, энциклопедических словарей;
читать вслух и про себя;
.читать быстро, так как поиск информации ограничивается определённым количеством времени
К концу 6-го класса учащиеся должны овладеть на уровне 6 класса тремя наиболее распространёнными видами чтения: чтения с общим охватом содержания (reading for the main idea), чтения с детальным пониманием прочитанного (reading for detail), поискового чтения (reading for specific information).Рецептивный словарь расширяется до 1366 лексических единиц (в 6 классе изучается 516 лексических единиц)
в области аудирования:
понимать основное содержание несложных текстов с разной глубиной проникновения в их содержание в зависимости от коммуникативной задачи и функционального типа текста и выделять для себя:
основную мысль
главные факты, опуская второстепенные;
необходимую информацию в сообщениях прагматического характера с опорой на языковую догадку, контекст
использовать переспрос, просьбу повторить
На данном году обучения выделяются три вида аудирования: аудирование с полным пониманием воспринимаемого на слух текста (listening for detail); аудирование с общим охватом содержания, т.е. с пониманием лишь основной информации (listening for the main idea); аудирование с извлечением специфической информации (listening for specific information).
В 6-м классе учащиеся должны понимать на слух иноязычную речь в нормальном темпе в предъявлении учителя и в звукозаписи, построенную на языковом материале учебника; допускается включение до 2% незнакомых слов, о значении которых можно догадаться. Длительность звучания связных текстов — до 2 минут.
в области письма:
письменно фиксировать ключевые слова, фразы в качестве опоры для устного высказывания
выписывать из текста нужную информацию
заполнять анкету, бланки (указывать имя, фамилию, возраст, адрес)
составлять опросник для проведения интервью, анкетирования
писать личное письмо с опорой на образец
писать короткие поздравления, выражать пожелания
Учебно-методическое обеспечение.
УМК:
В.П. Кузовлев и др. English – 6, student’s book: Учебник для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010
В.П. Кузовлев и др. English – 6, Active book: Рабочая тетрадь для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2011
В.П. Кузовлев и др. English – 6, teacher’s book: Книга для учителя для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010
В.П. Кузовлев и др. English – 6, reader: Книга для чтения для 6 класса общеобразовательных учреждений – М: Просвещение, 2010
аудиоприложение в mp3 к УМК Кузовлева В.П. для 6 класса общеобразовательных учреждений.
Другие средства:
Интернет;
Печатная продукция (Стандарт основного общего образования по иностранному языку, Примерная программа основного общего образования по иностранному языку, Пособия по страноведению Великобритании и США, Двуязычные словари, Карты стран Великобритании и США на английском языке, Набор фотографий отдельных достопримечательностей Великобритании и США, Демонстрационные тематические таблицы);
Информационно-коммуникативные средства (электронные словари, игровые компьютерные программы и т.п.);
ТСО (компьютер, мультимедиа, классная доска с магнитной поверхностью и набором приспособлений для крепления постеров и таблиц, стенды для закрепления таблиц и плакатов).
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-v-klasse-illiam-sakespeare-.html
|
Внеклассное мероприятие в 11 классе "WILLIAM SHAKESPEARE (1564 – 1616)"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/64/8bc94df3215ad61d643473323828f715.doc
|
files/8bc94df3215ad61d643473323828f715.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-po-angliyskomu-yaziku-dlya.html
|
Разработка внеклассного мероприятия по английскому языку для 8-х классов на тему "New Year around the world"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/81/f1726bbc8698215c983c5b3c1e99d32a.doc
|
files/f1726bbc8698215c983c5b3c1e99d32a.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-st-valentines-day.html
|
Внеклассное мероприятие "St. Valentine’s Day"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/31/04012cc8106b72543175854b7972b113.doc
|
files/04012cc8106b72543175854b7972b113.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-chasa-chasa-v.html
|
РАБОЧАЯ ПРОГРАММА по английскому языку в 5 классе 102 часа (3 часа в неделю)
|
https://doc4web.ru/uploads/files/21/f710b517b591bdd11b0d013f793eef50.doc
|
files/f710b517b591bdd11b0d013f793eef50.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-tema-at-te-post-office.html
|
УРОК АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА В 3 КЛАССЕ ТЕМА «AT THE POST OFFICE»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/27/56b6a832785326a104aad8df074e3423.doc
|
files/56b6a832785326a104aad8df074e3423.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-po-angliyskomu-yaziku-koty.html
|
Разработка внеклассного мероприятия по английскому языку «Котятки»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/20/f34723f11b358ca7abbd81ade659a4b0.docx
|
files/f34723f11b358ca7abbd81ade659a4b0.docx
|
МКОУ Венгеровская СОШ №2
Новосибирская область Венгеровский район
Разработка внеклассного мероприятия для младших школьников
при реализации ФГОС
«Котятки»
(Инсценировка английской сказки)
Подготовила: О.А. Булатошкина
учитель английского языка
2013
Цели:
1.Развитие навыков чтения и говорения.
2.Воспитание адекватной мотивации к изучению иностранного языка, формирование навыков говорения.
3. Саморегуляция в ходе групповой деятельности.
Действующие лица: Автор, Кошка, Котята. Звучит музыкальное сопровождение.
Реквизит: маски героев сказки , перчатки, стол, пирог, деревья из картона и фанеры.
На сцене деревья, выходит Кошка. Автор начинает повествование. Увидев котят, Кошка смотрит на них и в дальнейшем удивляется.
Three little kittens
Автор: Three little kittens,
They lost their mittens,
And they began to cry,
Котята:"Oh, mother dear,
We sadly fear
Our mittens we have lost."
Кошка:"What! Lost your mittens,
You naughty kittens!
Then you will have no pie."
"Mee-ow, mee-ow, mee-ow, mee-ow."
Автор :Three little kittens,
They found their mittens,
And they began to cry,
Котята: "Oh, mother dear,
See here, see here,
Our mittens we have found."
Кошка: "What! Found your mittens,
You darling kittens!
Then you will have some pie."
"Mee-ow, mee-ow, mee-ow, mee-ow."
Автор: Three little kittens,
Put on their mittens,
And soon ate up the pie;
Котята: "Oh, mother dear,
We greatly fear
Our mittens we have soiled."
Кошка: "What! Soiled your mittens,
You naughty kittens!"
Автор: They began to sigh,
Котята: "Mee-ow, mee-ow, mee-ow, mee-ow."
Автор: Three little kittens,
They washed their mittens,
And hung them out to dry;
Котята: "Oh mother dear,
Look here, look here,
Our mittens we have washed."
Кошка: "What! Washed your mittens,
You're such good kittens.
I smell a rat close by!"
Все улыбаются и исполняют танец под музыкальное сопровождение:
« My happy Family».
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-ello-students-im-very-glad-to-see-you.html
|
Урок на тему «Hello students! I'm very glad to see you»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/30/9608b0ef35d5064683dae758d7ac8594.doc
|
files/9608b0ef35d5064683dae758d7ac8594.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-v-klasse-merry-cristmas-and-appy-ne-yea.html
|
ВНЕКЛАССНОЕ МЕРОПРИЯТИЕ В 9 КЛАССЕ "Merry christmas and happy new year"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/25/11fbf871e5674df9fa86eae4ed9391bd.doc
|
files/11fbf871e5674df9fa86eae4ed9391bd.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-ave-you-ever-alked-in-londons-parks.html
|
Урок для 5 класса по теме: "Have you ever walked in London’s parks?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/13/dbe2652db93e1a4587f31c0c951b6e80.docx
|
files/dbe2652db93e1a4587f31c0c951b6e80.docx
|
Учитель- Полякова Наталья Николаевна
МБОУ «СОШ№4 г.Щигры Курской области»
Предмет – английский язык
Класс- 5
Тип урока- комбинированный
Тема урока- Have you ever walked in London’s parks?
Используемое оборудование – компьютер, проектор , экран, индивидуальные раздаточные карточки
Цель: Развитие коммуникативной компетенции обучающихся.
Совершенствование навыков чтения с общим пониманием прочитанного .
Совершенствование навыков устной речи.
Активизация употребления изученного грамматического материала с пониманием основного содержания.
Задачи: Образовательные:
Совершенствование навыков устной речи по теме «Городской парк» , « Достопримечательности Лондона»;
- рассказывать о парке своего города
Развитие навыков аудирования . Умение понимать на слух запрашиваемую информацию ( разговор двух школьников).
Совершенствование навыков чтения с пониманием основного содержания.
Развитие языковых навыков
– употребление изученной лексики по теме «Достопримечательности Лондона», « Путешествие»;
– употребление Present Perfect
Развитие лексических навыков. Активизировать употребление в речи изученную лексику по теме «Путешествие» и «Достопримечательности Лондона».
Совершенствование слухопроизносительных навыков. Соблюдение норм произношения звуков английского языка при чтении вслух и в устной речи.
Развивающие:
Развитие психических функций , связанных с речевой деятельностью обучающихся. Развитие памяти, мышления, внимания.
Развитие умения переносить сформированные навыки в новую ситуацию.
Развитие фонематического слуха.
Воспитательные:
Формирование потребности пользоваться английским языком как средством общения.
Формирование толерантного отношения к представителям англоговорящих стран.
Расширение кругозора обучающихся.
Формирование чувства гордости за свою малую Родину.
УУД: Личностные УУД:
Формирование мотивации изучения иностранного языка и стремления к самосовершенствованию в образовательной области « Иностранный язык»
Регулятивные УУД:
Планирование своих действий в соответствии с поставленной задачей и условиями её реализации.
Коммуникативные УУД:
Работа в коллективе в соответствии с нормами общения, взаимопонимания , правилами поведения и этикета.
Познавательные УУД:
Обучающиеся выделяют необходимую информацию ; осознанно строят речевое высказывание в устной форме; находят ответы на вопросы в иллюстрациях и в прочитанном тексте; делают выводы в результате совместной работы класса и учителя; овладевают при поддержке учителя учебно-организационными, учебно-информационными и учебно-коммуникативными умениями
Планируемые результаты:Предметные:
Знать :
- PresentPerfect– образованиеиупотребление;
Уметь :
- рассказывать о парке своего родного города;
- употреблять изученную лексику по теме « Путешествие» и « Достопримечательности Лондона»;
- читать текст с пониманием основного содержания;
- понимать на слух запрашиваемую информацию в тексте.
Личностные:
Осознание возможностей самореализации средствами иностранного языка.
Метапредметные :
Развитие умения планировать своё речевое и неречевое поведение.
Основные понятия: Грамматические понятия :PresentPerfect
Межпредметные связи: Реализации поставленных целей урока способствуют знания обучающихся, полученные на уроках истории , краеведения и географии.
Ресурсы: Аудиозаписи;
Транскрипционные значки;
Авторский медиапродукт – Презентация PowerPoint
Формы урока: Фронтальная; Индивидуальная; Групповая
План урока
Организационный момент
- приветствие
Good morning, boys and girls!
I am glad to see you!
Say “Hello” and clap your hands!
Don’t say “No!” and , please , “Yes!”
После приветствия учитель обращается к детям :
I have got a letter from my friend. She invites me to visit London. Every year a lot of tourists visit London . I can see many interesting places of London and walk around famous parks of London. London is rich in parks. The Londoners are very proud of their parks. Would you like to visit London and its parks?
Who can quess – what is our topic today? - Yes, you are right. We are going to talk about London, its famous places and parks.
Фонетическаяразминка
-Well, you are fine. Let’s continue our lesson and make short qymnastics of sounds and words.
[b]– ball, Abbey, Buckingham Palace
[d]- dog, duck, London
[t] – Tower, British Museum, Kensington Gardens
[m]- British Museum, Westminster, Buckingham Palace
[k] – cat, clock, , Kensington Gardens
[s] – square, Westminster, , Kensington
[ai]- Hyde Park, like, my
[ei] – name, lake, cake
[ ] – park, garden, grass, plants
[ ] – London, among, Buckingham Palace
Речевая разминка ( фронтальная , индивидуальная работа )
Активизация изученных ЛЕ в устной речи . Развитие языковой догадки
Try to guess famous places of London?
Учитель демонстрирует слайды 2-9 из презентации к уроку. Обучающимся предлагается отгадатьпо фотографии одно из известных мест Лондона.
. Задание содержит варианты ответов, один из которых правильный.
Keys:
Big Ben
Buckingham Palace
Westminster Abbey
The Tower of London
The British Museum
The London Eye
Tower Bridge
Trafalgar Square
Open your Student’s Books, page 120 exercise 116
Read, translate word combinations and make your own sentences with these combinations.
4.Формирование навыков аудирования по теме «Путешествие», и«Достопримечательности Лондона»
Обучающиеся прослушивают запись разговора и выполняют задание , данное в упражнении для текста на прослушивание
Now you listen a conversation between the Russian students and you must say what they have already done and what they haven’t done in London.
5.Релаксация
Two little feet go tap, tap, tap
Two little hands go clap, clap, clap
Two little feet go jump, jump, jump
Two little hands go thump, thump, thump
– Well, you have a short rest and now we will read.
Чтение текста страноведческого характера по теме « Парки Лондона» и контроль понимания прочитанного( вопросно – ответная работа по содержанию тексту). Перед началом чтения текста учитель привлекает внимание обучающихся к словам , из упр. 115 на стр. 120 , для снятия лексических и фонетических трудностей данные слова прослушивают в аудиозаписи и повторяют за диктором. Дети читают текст вслух( упр. 117 стр. 120-121), по очереди, а затем отвечают на вопросы упр.118 стр. 121.
Проверка домашнего задания. Контроль подготовленной устной речи.
- Well, you are fine! And now let’s check your hometask. There is a small park in our town too. Andwhocantellusaboutit?
Обучающиеся дома готовили мини-проект по теме « Парк в моём городе», где они должны рассказать про парк в своём городе.
6. Активизация употребления изученного грамматического материала
( PresentPerfect). ( работа с грамматическим материалом)
-Well, let’s remember Present Perfect. . Open your exercise books, write date and make next task – Open brackets, using Present Perfect. You write sentences in your exercise books. Good Luck!
Учитель привлекает внимание детей к слайдам 10-17 из презентации к уроку. Обучающиеся имеют наглядность для выполнения задания по грамматике , где им необходимо раскрыть скобки, употребить глагол в нужном времени и записать полученный результат в тетрадь.
-Open your Student’s Books , ex. 114 p. 120
Обучающиеся выполняют задание из учебника, где им необходимо раскрыть скобку, употребив нужное время и соединить две части предложения, чтобы получилось одно целое.
- Shut yours Student’s Books and exercise books . Open your Work Books, Section 5, ex. 33- 35, 37 p. 58- 59
Дальнейшая работа выполняется в Рабочей Тетради, где дети выполняют ряд тренировочных, лексико-грамматических упражнений.
Подведение итогов урока.
- инструктаж домашнего задания
У. упр. 15 стр. 135
Обучающимся необходимо дома закончить предложения , вставив в пропуски предложенные слова.
- What new and interesting have you learned on this lesson? Are you ready for trip in London? Are you ready for walking in parks of London?
-Our lesson is over. Thank you for your job . Your marks are…. and now write your home task.
Good bye, see you next time.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-shkolnaya-peremena-klass.html
|
Внеклассное мероприятие "Школьная перемена" 5-6 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/36fb1c31d4f43a41fc6322ea7f389ee6.doc
|
files/36fb1c31d4f43a41fc6322ea7f389ee6.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-hellouin.html
|
Внеклассное мероприятие для 5 класса "Хеллоуин"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/7493667cb719e1a2c69638af28a72d8e.doc
|
files/7493667cb719e1a2c69638af28a72d8e.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/literaturne-redaguvannya-u-suchasniy-redakcii.html
|
Літературне редагування у сучасній редакції
|
https://doc4web.ru/uploads/files/242/2b0a6dd11639518a25db849eb5566bd6.docx
|
files/2b0a6dd11639518a25db849eb5566bd6.docx
|
Реферат з журналістики
Літературне редагування у сучасній редакції.
Розглядаючи поняття літературного редагування, професор В. В. Різун зазначає: "Ознакою перетворення ремесла у фах є наявність осмисленої, усвідомленої системи необхідних операцій, здатних забезпечувати досягнення конкретних виробничих цілей. Ця система будується на наукових засадах, вона передбачає аналіз трудових операцій, відбір найбільш ефективних, технологічноємних дій, що забезпечують працю і швидке досягнення оптимального результату" [Різун В. В.].
Літературне редагування є, мабуть, найважливішим етапом обробки тексту перед його появою у вигляді статті чи матеріалу на газетній шпальті. Адаптація тексту для читацького сприйняття, точна передача авторського задуму є настільки вирішальними для забезпечення ефективного спілкування з читачем, що потребують постійної і посиленої уваги всього редакційного колективу.
Однак, незважаючи на це, у структурі редакцій сучасних газет майже немає спеціальних підрозділів, на які було би покладено здійснення саме літературного редагування. На перший погляд, для редакції питання “ЩО подавати?" набагато принциповіше і важливіше за питання “ЯК подавати?". Але чи справді це так? Місце і роль процесу літературного редагування текстів у роботі сучасної редакції ми спробуємо розглянути у цій статті на прикладі організації роботи редакції тижневика “Українське слово".
"Українське слово" — щотижнева всеукраїнська громадсько-політична газета, що виходить на 16-ти сторінках формату А-3. Оскільки дві сторінки розвороту займає програма телебачення, то щотижня літературне редагування повинні "проходити" тексти, що займають 14 сторінок видання — усього близько 50 одиниць.
Штат редакції включає такі посади:
головний редактор;
відповідальний секретар;
редактори відділів (політики, партійного життя, міжнародного життя, культури);
літературний редактор;
коректори (двоє);
технічні працівники.
Очевидно, що один літератунний редактор (який до того ж працює на півставки) не може сам справитись з такою великою кількістю текстів. Через це літературне редагування здійснюється в тій чи інший мірі усіма працівниками редакції (за винятком технічних). Така розпорошеність літредакторської діяльності пояснюється двома принциповими чинниками:
1. Обмеженим фінансуванням видання, що змушує економити, між іншим, і на літературному редагуванні.
2. Наявністю великої кількості історичних, політичних і т. ін. коннотатів — специфічної додаткової інформації, що неминуче супроводжує кожен текст.
Пункт перший є характерним для багатьох сучасних видань. Другий пункт є особливістю "Українського слова" і потребує докладнішого пояснення.
Газета "Українське слово" уже впродовж 60 років є друкованим органом Організації українських націоналістів (ОУН). Довга історія газети, нерозривно пов'язана з історією ОУН, а через неї — з історією визвольних змагань, української еміграції та діаспори, а останнім часом — з відновленням Української держави — спричинилася до створення специфічної шкали цінностей. Цю шкалу і застосовують при підготовці текстів до друку.
У редакційній практиці цей багатолітній історико-політичний субстрат виявляється, наприклад, у тому, що в матеріалах певної тематики події інтерпретуються саме так, а не інакше, деяких осіб не прийнято згадувати взагалі, а на позначення певних понять вживаються чітко визначені лексеми.
Таким чином, літературний редактор у газеті "Українське слово" неминуче повинен опрацьовувати велику кількість позатекстової супутньої інформації, яка наче вершина айсберга, виявляється у редакторських правках. (Одразу слід зазначити, що йдеться про літературного редактора у широкому розумінні,— адже у конкретній ситуації ним є кожен творчий працівник,— а не лише про штатну одиницю.) Невтаємниченій людині механізм цих правок може бути цілком незрозумілий.
Ці, назвімо їх так, "корпоративні" правки слід узгоджувати із загальними вимогами сприйняття тексту читачем, донесенням до нього послання чи ідеї автора. З огляду на вищезазначене, літературне редагування в газеті "Українське слово" виявляється доволі складним, з глибокою, а часом несподіваною мотивацією, процесом. Тому очевидно, що цей процес у принципі неможливо сконцентрувати і замкнути на одному штатному літературному редакторові.
Загальна схема проходження текстів у редакції тижневика "Українське слово" подана нижче.
Схема не є надто складною. Як бачимо, вузьким місцем усього редакційного ланцюга є штатний літературний редактор. Утім, схема є радше теоретичною. На практиці літературне редагування в тій чи іншій мірі здійснюється на всіх "поверхах" редакційної ієрархії, за винятком хіба що відповідального секретаря та верстки. Причому, штатний літературний редактор робить лише так звані "мовні" правки, що покликані допомогти читачеві розуміти текст, узгодити його з вимогами літературної мови. Усі інші працівники редакції включно із коректорами роблять і "мовні", і "корпоративні" правки.
Принагідно варто згадати про ще один тип правок, які роблять під час редагування текстів працівники редакції. Найвлучніше цей тип окреслює термін "корпоративно-мовні". Річ у тім, що процес кодифікації української мови все ще триває. Опускаючи історію цього процесу, зазначимо лише, що мова тижневика "Українське слово" зазнає відчутного впливу з боку західної діаспори. Він виявляється на різних рівнях, а найчастіше — на лексичному та орфографічному. "Корпоративно-мовні" особливості також становлять чималий обсяг інформації, якою повинен оперувати працівник редакції, коли здійснює літературне редагування текстів.
Отже, процес літературного редагування текстів у газеті "Українське слово" включає такі принципові складові:
1. Власне літературне редагування, тобто доведення текстів до стандартів вільного читацького сприйняття та забезпечення вільного розуміння читачем послання (ідеї) автора — незалежно від історично-політично-корпоративних коннотацій.
2. "Корпоративне" редагування (у певному сенсі — різновид внутрішньої цензури), тобто узгодження текстів із організаційною етикою, політико-історичними симпатіями чи антипатіями.
3. "Корпоративно-мовне" редагування, а саме: дотримання певних традиційно чи ситуативно усталених норм слововжитку, правопису чи орфографії.
Лише перша складова з цього переліку вписується у традиційне наукове визначення літературного редагування. Дві інші під це визначення прямо не підпадають, але і 2-га, і 3-тя складові узгоджуються з кінцевою метою літературного редагування — "...забезпечення нормального перебігу читання й оптимального сприйняття тексту" [Феллер М. Д.].
У цьому світлі запитання, винесене у заголовок статті (літературне редагування: фах чи мистецтво?), перестає бути риторичним. Під час обробки текстів у редакції "Українського слова" перед літературним редактором (знову ж таки не в "штатному", а в широкому значенні) дуже часто постають взаємовиключні завдання. Такого роду завдання поставили б у безвихідь алгоритмічно запрограмованого фахівця-автомата. Отже, поєднати непоєднуване під силу лише митцеві?
Щоб підтвердити або ж спростувати це суперечливе твердження, звернімося до конкретного матеріалу. Розпочнемо із прикладів власне літературного редагування у виконанні працівників редакції газети "Українське слово".
До редакції газети надходить чимала кількість текстів "зі сторони". Саме такі тексти за невеликими винятками і потребують ретельної обробки, перш ніж вони будуть надруковані і потраплять до читача. Ось уривок із одного з листів-спогадів.
Травневі бомбардування Києва у 43-му
Якось пізнього травневого вечора 1943 року, тоді я-підліток, не засвічуючи каганця, щоб не затемнювати вікна, як того вимагала військова обстановка, роздягався спати. Раптом за вікнами, на дворі стався яскравий спалах. Я оторопів. Тоді швидко вибіг на балкон. Переді мною постало щось незбагненне. Я спостерігав з 5-го поверху. Місто було освітлене дивовижним сяйвом. У небі висіли яскраві вогні. Бачилось усе майже, як удень. Це були САБи — світні авіабомби.
Після редагування цей уривок виглядав так:
Травневі бомбардування Києва у 43-му
Якось пізнього травневого вечора 1943 року я, тоді ще підліток, не засвічуючи каганця, як того вимагала військова обстановка, лягав спати. Раптом за вікнами побачив яскравий спалах. Я оторопів. Потім швидко вибіг на балкон. Місто було освітлене дивовижним сяйвом. У небі висіли яскраві вогні. Видно було майже як удень. Це були САБи — світлові авіабомби.
У такий спосіб, не змінюючи стилю оповіді, вдалося уникнути недоречної комічності й передати читачеві атмосферу війни.
Зрештою, іноді доводиться вносити незначні "мовні" правки і до текстів, що пишуться безпосередньо в редакції.
Куди йде український парламент?
Триває перша сесія новообраного парламенту України. Утім, за винятком кількох загальникових ухвал на кшталт визнання незадовільною діяльности уряду, нічого конструктивного досягти не вдалося. Безрезультатно тривають вибори парламентського голови. Ліві і правоцентристи не можуть знайти взаємоприйнятного компромісу і вперто стоять на своєму.
У відредагованому варіанті уривок виглядає так:
Куди йде український парламент?
Триває перша сесія новообраного парламенту України. Утім, за винятком кількох загальних ухвал на кшталт визнання незадовільною роботу уряду, нічого конструктивного досягти не вдалося. Безрезультатно тривають вибори парламентського голови. Ліві і правоцентристи не можуть знайти взаємоприйнятного компромісу і вперто стоять на своєму.
Чимало зусиль доводиться докладати, редагуючи матеріали на "історичні" та "культурні" сторінки газети. Їх пишуть здебільшого люди із науковими ступенями, однак, як виявляється, і вони не застраховані від банальних "мовних" помилок.
Запорожець за Уралом
Перша згадка про українське козацтво датована 1489 роком, а дещо пізніше один з найвидатніших його організаторів, київський шляхтич, намісник черкаський Остафій (Остап) Дашкович боронив Сіверську Україну від московитів, був певний час і комендантом Кричева, що на українсько-білоруському пограниччі (до 1503 р.). Герой антиординських походів Дашкович часом укладав з ними союзи, прокладаючи тим самим шлях Михайлу Дорошенку та Богдану Хмельницькому, котрі в союзі з Кримським ханством громили ворогів України. Відомо, що у 1521 р. Дашкович повів татар на Москву і досяг там значних успіхів, за що й був нагородженим королем Сігізмундом І.
Як розуміти виділене курсивом речення? З ким укладав союзи Дашкович? Після довгих і напружених розмірковувань редактор вирішив, що "вони" — це, мабуть, ординці і запропонував таку правку.
Герой антиординських походів Дашкович часом укладав з ордою союзи, прокладаючи тим самим шлях Михайлу Дорошенку та Богдану Хмельницькому, котрі в союзі з Кримським ханством громили ворогів України.
Подібні ситуації, коли проконсультуватися з автором немає змоги, вимагають неабиякої кмітливості від літературного редактора. Іноді доводиться просто вгадувати, що ж мав на увазі автор. Якщо редактор вгадує неправильно, то на нього після опублікування матеріалу може чекати неприємна розмова з автором.
Найбільша кількість "корпоративних" правок вноситься до текстів, що будуть уміщені на "політичні" сторінки газети. Звернімося до кінцівки вже згадуваного тут матеріалу "Куди йде український парламент?". У первісному варіанті вона виглядала так:
Якщо спікера не оберуть наступного тижня, то президент матиме підстави розпустити парламент і ввести президентське правління.
Така інтерпретація подій не відповідала інтересам видавців, тому кінцівку було перероблено.
Затягування з обранням спікера штовхає президента на шлях до можливого розпуску парламенту, що однозначне з введенням президентського правління. Та чи піде на це президент? Слід сумніватися.
Подібні правки зумовлені мінливістю політичної ситуації та необхідністю підтримувати добрі стосунки з тими чи іншими політичними силами. Адже досить часто відбуваються події, які неможливо обійти увагою, але разом з тим і писати про них небажано. У такому разі доводиться вдаватися до тактики "сказати все і не сказати нічого". На практиці це позначає усунення із тексту будь-яких ознак ставлення автора чи редакції до події та осіб, а замість підпису під матеріалом подається посилання на те чи інше офіційне джерело.
Іноді зміст тексту настільки суперечить корпоративним інтересам, що його навіть після ретельного редагування взагалі не дають на набір, або ж знімають вже набраний та зверстаний матеріал зі шпальти.
"Мовно-корпоративних" правок робиться майже у кожному тексті настільки багато, що наводити приклади з конкретних текстів сенсу немає. Зазначимо лише, що найчастіше редакторам доводиться виправляти соціальний на соціяльний, співдружності на співдружности, та робити деякі інші правки, зумовлені впливом правопису 1929 року, яким користується українська західна діаспора.
До цього ж типу правок також належить вживання великої чи малої літери у словах на позначення певних посад, організаційних структур чи військових звань. Наприклад, президент України, голова Верховної Ради, але Голова ОУН, Провід ОУН, Полковник Коновалець.
Слід зазначити, що найбільшого уміння та редакторського хисту потребує корекція обсягів текстів, простіше кажучи — їхнє скорочення. Такі завдання постають перед працівниками редакції буквально щодня, є навіть автори, яких доводиться постійно "коротити". Ось, наприклад:
Кубок знайшов свого господаря
У день Києва, 31 травня, відбувся вирішальний матч у розиграші Кубка України з футболу. У фінальному поєдинку зійшлися два столичні клуби — "Динамо" та ЦСКА. Фінал Кубка України викликав великий інтерес у шанувальників цієї чудової гри — гри мільйонів, як її називають у народі. Інтерес до фіналу підігрівався ще й тим, що до керівництва столичних армійців прийшов новий головний тренер, популярний у минулому гравець київського "Динамо" Валерій Безсонов, який довгий час грав під керівництвом Валерія Лобановського. Отже, учень проти вчителя, популярність проти досвіду. Забігаючи наперед, відзначу, що гра вдалася, справжній кубковий фінал. Учень не підвів свого вчителя.
Хоча Матч почався досить драматично. Не встигла секундна стрілка зробити повний оберт, як на табло центральної спортивної арени країни НСК "Олімпійський" засвітилися цифри — 1:0 на користь "Динамо". Це відзначився кращий форвард динамівців Андрій Шевченко. А результативна атака "Динамо" виявилась наслідком застосування динамівськими футболістами пресингу з перших миттєвостей гри.
Динамівські чемпіони в першому таймі мали відчутну ігрову перевагу і на 33-й хвилині знову майстерно зіграв Шевченко — 2:0. Не зважаючи на велику перевагу в рахунку, напруга матчу не спадала. На всіх ділянках поля йшли жорстокі двобої, котрі нерідко приводили до незначних травмувань гравців. Лікарі команд мали достатньо роботи в цьому матчі.
У другому таймі, коли динамівці на деякий час заспокоїлись, одна з гострих контратак армійців привела до пенальті. Але чудово зіграв на лінії воріт Олександр Шовковський, відбивши небезпечний удар. І все ж через кілька хвилин армійці добились успіху, рахунок став 2:1. Підопічні Безсонова заграли жвавіше, швидше переводячи м'яч на половину поля динамівців. Гра вирівнялася і кінцівка матчу пройшла в обопільних атаках обох команд, але рахунок не змінився.
Таким чином, Кубок знайшов свого господаря, і вручив його динамівцям Києва президент України Леонід Кучма.
"Українське слово" не є спеціалізованою спортивною газетою. Спортивні новини, а також кросворди та фейлетони подаються на останній сторінці, яка не є безмежною. Саме цим насамперед продиктовані скорочення. Але, удаючись до скорочення, необхідно зберегти текст як змістову цілість, хоча й у зменшеному обсязі.
***
Вищенаведені приклади хоча й нечисленні, та все ж дають уявлення про специфіку процесу літературного редагування текстів у тижневику "Українське слово". Але слід згадати про ще один дуже важливий чинник, що істотно впливає на працю літературного редактора — фактор часу. У редакції тижневика до обробки текстів причетні лише шестеро працівників, яким протягом чотирьох робочих днів необхідно опрацювати матеріал на 14 сторінок газети формату А-3. Тому процес проходження і обробки текстів у редакції є форсованим. Доволі часто працівникам доводиться робити те, від чого застерігають В. Різун, М. Феллер та інші науковці — редагувати текст одразу на всіх рівнях. Річ у тім, що часу на окремий аналіз та корекцію структурного, тематичного, фактологічного та інших рівнів тексту немає. Тому текст редагується "весь одразу".
Безперечно, такий підхід дає виграш у часі. Але він має і суттєву ваду — повз увагу редактора неминуче проходить чимало помилок. Усе ж, для газети такий підхід є оптимальним. Недостатню якість кожного окремого читання, а відтак редагування, компенсує велика кількість читань. Відбувається дублювання процесу редагування на різних стадіях проходження тексту.
Фактично, перше поверхове редагування здійснює головний редактор, коли розсилає тексти редакторам відповідних відділів. Після цього тексти опрацьовують редактори відділів, потім їх читає штатний літературний редактор. Після набору тексти опрацьовують коректори, які нерідко "виловлюють" помилки, пропущені на попередніх стадіях. Зверстаний матеріал знову читає коректор, редактор відділу або черговий редактор. І врешті-решт, текст на шпальтах газети знову потрапляє до головного редактора, який дає остаточне схвалення на вихід матеріалу у світ. Таким чином, текст проходить до семи читок, що, за умови належної кваліфікації працівників та відповідної організації роботи редакції, забезпечує появу якісних матеріалів на сторінках газети.
***
Але що ж таке літературне редагування — фах чи мистецтво? Очевидно, що добрий літературний редактор потребує певного рівня фахової підготовки, без якого він не зможе вдосконалюватись, зрештою, робити найпростіші правки. Однак у практичній діяльності літературному редакторові необхідно володіти дуже великим обсягом специфічних знань, залежно від галузі життя чи знання, якої стосуються редаговані ним тексти.
Окрім того, літературному редакторові замало бути лише базою даних. Він повинен уміти свої знання творчо використовувати та постійно їх оновлювати.
Літературний редактор повинен мати відчуття мови та стилю. Ця якість взагалі не піддається алгоритмізації чи автоматизації. І нарешті, літературний редактор повинен сам бути добрим комунікатором — людиною, що може донести до сприймача (у даному разі це читач) ідею чи послання. Тому, поза всякими сумнівами, праця доброго літературного редактора є творчою діяльністю принаймні наближеною до мистецтва.
У цій статті працю літературного редактора розглянуто крізь призму організації редакційного процесу та етапів проходження текстів у газеті "Українське слово". Звичайно, досвід роботи літературного редактора у цьому виданні є багато в чому унікальним, що зумовлюється характером видання та соціальним замовленням його видавців.
Однак багато моментів роботи над текстами у редакції "Українського слова" є не стільки специфічними, як універсальними, характерними для багатьох редакцій сучасних газет. Особливо це стосується стиснення в часі літературного редагування та проведення його за принципом "усе зразу", а також розподілу літредакторської праці між усіма працівниками редакції за винятком технічного персоналу. Показовим для сучасних редакцій є зростання ролі коректора у роботі над текстами. У багатьох редакціях прагнуть мати таких коректорів, що виконують не лише традиційне звіряння набраного тесту з оригіналом, але й вносять до авторського тексту редакторські правки.
Література
Різун В.В. Літературне редагування: Підручник. К.: Либідь, 1996. С. 58.
Феллер М. Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования.-Львів: вид-во Львів. ун-ту, 1978. С. 130.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-znatoki-angliyskogo-yazika.html
|
ВНЕКЛАССНОЕ МЕРОПРИЯТИЕ «ЗНАТОКИ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/9f88c23339eecb53b239138923bdc4fd.doc
|
files/9f88c23339eecb53b239138923bdc4fd.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/logichna-struktura-ponyat.html
|
Логічна структура понять
|
https://doc4web.ru/uploads/files/231/966037b88db16bb0f3bc38af12985770.docx
|
files/966037b88db16bb0f3bc38af12985770.docx
|
КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ
РЕФЕРАТ
на тему:
“Логічна структура понять”
Виконав студент групи Ю-22
Живило Юрій
Викладач: Ганущак М.В.
КОЛОМИЯ”99
План
Зміст та обсяг поняття.
Закон оберненого відношення між змістом і обсягом поняття.
Види понять.
Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках.
Із цього визначення випливає, по-перше, що поняття – це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна змішувати із самими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття – це логічна форма думки, думка про предмет.
По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істотні.
Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один з одним або чим відрізняються.
Будь-яке поняття має зміст і обсяг.
Змістом поняття називається сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів. Так зміст поняття “крадіжка” складають такі ознаки: 1) таємне 2) викрадення 3)особистого майна громадян. Змістом поняття “угода” є такі ознаки: 1)дія, спрямована на 2) установлення, 3) зміну або 4) припинення 5) громадянських правовідносин.
З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання і практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, яке нас цікавить, його ознаки, нам не зрозуміла властивість предмета, що виражається цим поняттям, ми не можемо точно і чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, допускаємо плутанину в мисленні.
Обсяг поняття – це сукупність предметів або явищ мислимих у понятті.
Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття “дерево” становить усі предмети, до яких належить це поняття, тобто всі дерева; обсяг поняття “держава” – всі держави; обсяг поняття “крадіжка – всі злочини, що мають ознаки цього поняття.
Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом.
Зміст і обсяг понять взаємопов’язані. Цей взаємозв'язок виражений у логічному законі зворотного відношення між обсягом і змістом поняття, котрий формулюється так: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг і зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст.
Візьмемо такі два поняття: “злочин” і “посадовий злочин”. Великий обсяг має поняття “злочин”, оскільки воно поширюється не всі злочини, а поняття “посадовий злочин” охоплює тільки частину злочинів, ті, які є посадовими. Зміст же буде більший у поняття “посадовий злочин”, оскільки окрім ознак, властивих усілякому злочину, воно включає ще й ознаки специфічні, ті, якими посадові злочини відрізняються від інших.
Таким чином, більший обсяг – менший зміст, більший зміст – менший обсяг поняття.
Поняття діляться на види за змістом і обсягом.
За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові.
Одиничним називається поняття, обсяг якого складається з одного предмета.
Прикладами одиничних понять є такі: “Харків”, “Велика Вітчизняна війна”, “Європа”.
Загальне поняття – це таке поняття, обсяг якого складається більше ніж з одного предмету. Загальним поняттям є: “людина”, “держава”, “норма права”, “злочин”, “крадіжка” тощо. До обсягу кожного з них входить не один, а група однорідних предметів.
Загальні поняття можуть бути реєструючими і нереєструючими.
Реєструючим називається таке поняття, до обсягу якого входить чітко визначена, яка підлягає обліку, кількість предметів. Наприклад: “планета сонячної системи”, “частина світу”, “законний представник потерпілого”.
Нереєструючим називається поняття, яке відноситься до необмеженої кількості предметів. Наприклад: “зірка”, “факт”, “подія”, “явище”. Кількість предметів, що входять до кожного з них, не піддається обліку.
Нульовим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Наприклад, “круглий квадрат”, “трикутна трапеція”, “вічний двигун”, “русалка” тощо.
За змістом розрізняють поняття конкретні та абстрактні, позитивні та негативні, співвідносні та безспіввідносні.
Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності.
Абстрактним називається поняття, яке відображає непредмет, а його властивість чи відношення, взяте як самостійний об’єкт думки.
Так, поняття “стіл”, “людина”, “держава”, “злочин”, “крадіжка” і т. д. – це поняття конкретні, а “тягар”, “ хоробрість”, “вартість”, “провина” – абстрактні поняття.
Позитивним називаються такі поняття, котрі відображають наявність у предмета або явища певних ознак.
Негативним називається поняття, в якому йдеться про відсутність у предмета ознак, котрі складають позитивні поняття.
Безвідносними називаються поняття, які відображають предмети, з існуванням котрих ми не пов’язуємо необхідне існування другого (“людина”, “норма права”, “договір”, “крадіжка”)
Відносними називаються пари понять, котрі відображають такі предмети, існування одного із яких немислиме без існування другого (“боржник” і “кредитор”, “кількість” і “якість”).
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Що таке поняття?
Як пов’язані між собою зміст і обсяг поняття?
Які є види понять?
ЛІТЕРАТУРА
Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332
Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – С. 386
Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266
Кондаков И.В. Логика. – М., 1954. – С. 68
Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996. – С. 113
Формальная логика. Л., 1977
Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. – С. 83-95
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatiya-na-temu-ill-you-be-my-seeteart.html
|
Внеклассное мероприятия на тему "Will You Be My Sweetheart"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/23/f7590515ee0442f04af13b0f3e200c39.doc
|
files/f7590515ee0442f04af13b0f3e200c39.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-ould-you-like-some-tea-or-coffee.html
|
Урок на тему "Would you like some tea or coffee?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/f1f6f8759299a9ec3ce9eb6196676aac.doc
|
files/f1f6f8759299a9ec3ce9eb6196676aac.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-past-simple.html
|
Урок на тему "Past Simple"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/6100beb37d13e7eacde30e7c760206ca.doc
|
files/6100beb37d13e7eacde30e7c760206ca.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/luna-sputnik-zemli2.html
|
Луна - спутник Земли
|
https://doc4web.ru/uploads/files/226/3bf1612ba5cbaa75305a2083c63ad48a.docx
|
files/3bf1612ba5cbaa75305a2083c63ad48a.docx
|
Министерство общего и профессионального образования РБ
Средняя школа № 49
Реферат
Луна –спутник Земли
Выполнила:
Ученица 11а класса
Пронькинова М.Е.
Проверил:
Петров В.И.
г. Улан-Удэ
1999 год
Оглавление:
Оглавление: 2
План: 3
Введение. 4
Происхождение Луны.. 4
Движение луны. 5
Форма Луны. 6
Фазы Луны 6
ЛУННЫЕ ЗАТМЕНИЯ. 6
Поверхность Луны 7
Лунный грунт 8
внутреннее строение Луны. 9
Рельеф лунной поверхности 14
Новый этап исследования Луны 12
Человек на Луне.. 14
Полеты космических кораблей «Аполлон» 16
Использованная литература: 17
План:
Введение
Происхождение Луны
Движение Луны
Форма Луны
Фазы Луны
Лунные затмения
Поверхность Луны
Лунный грунт
Внутреннее строение Луны
Рельеф лунной поверхности
Приливы и отливы
Новый этап исследования Луны
Человек на Луне
Введение
ЛУНА, единственный естественный спутник Земли и ближайшее к нам небесное тело; среднее расстояние до Луны - 384000 километров, астрономический знак (.
Происхождение Луны.
Происхождение Луны окончательно еще не установлено. Наиболее разработаны три разные гипотезы. В конце 19 в. Дж. Дарвин выдвинул гипотезу, согласно которой Луна и Земля первоначально составляли одну общую расплавленную массу, скорость вращения которой увеличивалась по мере ее остывания и сжатия; в результате эта масса разорвалась на две части: большую - Землю и меньшую - Луну. Эта гипотеза объясняет малую плотность Луны, образованной из внешних слоев первоначальной массы. Однако она встречает серьезные возражения с точки зрения механизма подобного процесса; кроме того, между породами земной оболочки и лунными породами есть существенные геохимические различия.
Гипотеза захвата, разработанная немецким ученым К. Вейцзеккером, шведским ученым Х. Альфвеном и американским ученым Г. Юри, предполагает, что Луна первоначально была малой планетой, которая при прохождении вблизи Земли в результате воздействия тяготения последней превратилась в спутник Земли. Вероятность такого события весьма мала, и, кроме того, в этом случае следовало бы ожидать большего различия земных и лунных пород.
Согласно третьей гипотезе, разрабатывавшейся советскими учеными - О. Ю. Шмидтом и его последователями в середине 20 века, Луна и Земля образовались одновременно путем объединения и уплотнения большого роя мелких частиц. Но Луна в целом имеет меньшую плотность, чем Земля, поэтому вещество протопланетного облака должно было разделиться с концентрацией тяжелых элементов в Земле. В связи с этим возникло предположение, что первой начала формироваться Земля, окруженная мощной атмосферой, обогащенной относительно летучими силикатами; при последующем охлаждении вещество этой атмосферы сконденсировалось в кольцо планетезималей, из которых и образовалась Луна. Последняя гипотеза на современном уровне знаний (70-е годы 20 века) представляется наиболее предпочтительной.
Движение луны.
Луна движется вокруг Земли со средней скоростью 1,02 км/сек по приблизительно эллиптической орбите в том же направлении, в котором движется подавляющее большинство других тел Солнечной системы, то есть против часовой стрелки, сели смотреть на орбиту Луны со стороны Северного полюса мира. Большая полуось орбиты Луны, равная среднему расстоянию между центрами Земли и Луны, составляет 384 400 км (приблизительно 60 земных радиусов). Вследствие эллиптичности орбиты и возмущений расстояние до Луны колеблется между 356 400 и 406 800 км. Период обращения Луны вокруг Земли, так называемый сидерический (звездный) месяц равен 27,32166 суток, но подвержен небольшим колебаниям и очень малому вековому сокращению. Движение Луны вокруг Земли очень сложно, и его изучение составляет одну из труднейших задач небесной механики. Эллиптическое движение представляет собой лишь грубое приближение, на него накладываются многие возмущения, обусловленные притяжением Солнца, планет и сплюснутостью Земли. Главнейшие из этих возмущений, или неравенств, были открыты из наблюдений задолго до теоретического вывода их из закона всемирного тяготения. Притяжение Луны Солнцем в 2,2 раза сильнее, чем Землей, так что, строго говоря, следовало бы рассматривать движение Луны вокруг Солнца и возмущения этого движения Землей. Однако, поскольку исследователя интересует движение Луны, каким оно видно с Земли, гравитационная теория, которую разрабатывали многие крупнейшие ученые, начиная с И. Ньютона, рассматривает движение Луны именно вокруг Земли. В 20 веке пользуются теорией американского математика Дж. Хилла, на основе которой американский астроном Э. Браун вычислил (1919) математические, ряды и составил таблицы, содержащие широту, долготу и параллакс Луны. Аргументом служит время.
Плоскость орбиты Луны наклонена к эклиптике под углом 5о8»43», подверженным небольшим колебаниям. Точки пересечения орбиты с эклиптикой, называются восходящим и нисходящим узлами, имеют неравномерное попятное движение и совершают полный оборот по эклиптике за 6794 суток (около 18 лет), вследствие чего Луна возвращается к одному и тому же узлу через интервал времени - так называемый драконический месяц, - более короткий, чем сидерический и в среднем равный 27.21222 суток, с этим месяцем связана периодичность солнечных и лунных затмений. Луна вращается вокруг оси, наклоненной к плоскости эклиптики под углом 88°28', с периодом, точно равным сидерическому месяцу, вследствие чего она повернута к Земле всегда одной и той же стороной. Такое совпадение периодов осевого вращения и орбитального обращения не случайно, а вызвано трением приливов, которое Земля производила в твердой или некогда жидкой оболочке Луны. Однако сочетание равномерного вращения с неравномерным движением по орбите вызывает небольшие периодические отклонения от неизменного направления к Земле, достигающие 7° 54' по долготе, а наклон оси вращения Луны к плоскости ее орбиты обусловливает отклонения до 6°50' по широте, вследствие чего в разное время с Земли можно видеть до 59 % всей поверхности Луны (хотя области близ краев лунного диска видны лишь в сильном перспективном ракурсе); такие отклонения называются либрацией Луны. Плоскости экватора Луны, эклиптики и лунной орбиты всегда пересекаются по одной прямой (закон Кассини).
Форма Луны.
Форма Луны очень близка к шару с радиусом 1737 км, что равно 0,2724 экваториального радиуса Земли. Площадь поверхности Луны составляет 3,8 * 107 км2, а объем 2,2 * 1025 см3. Более детальное определение фигуры Луны затруднено тем, что на Луне, из-за отсутствия океанов, нет явно выраженной уровенной поверхности по отношению к которой можно было бы определить высоты и глубины; кроме того, поскольку Луна повернута к Земле одной стороной, измерять с Земли радиусы точек поверхности видимого полушария Луны (кроме точек на самом краю лунною диска) представляется возможным лишь на основании слабого стереоскопического эффекта, обусловленного либрацией. Изучение либрации позволило оценить разность главных полуосей эллипсоида Луны. Полярная ось меньше экваториальной, направленной в сторону Земли, примерно на 700 м и меньше экваториальной оси, перпендикулярной направлению на Землю, на 400 м. Таким образом, Луна под влиянием приливных сил, немного вытянута в сторону Земли. Масса Луны точнее всего определяется из наблюдений её искусственных спутников. Она в 81 раз меньше массы земли, что соответствует 7.35 *1025 г. Средняя плотность Луны равна 3,34 г. см3 (0.61 средней плотности Земли). Ускорение силы тяжести на поверхности Луны в 6 раз больше, чем на Земле, составляет 162.3 см. сек2 и уменьшается на 0.187 см. сек2 при подъеме на 1 километр. Первая космическая скорость 1680 м. сек, вторая 2375 м. сек. Вследствие малого притяжения Луна не смогла удержать вокруг себя газовой оболочки, а также воду в свободном состоянии.
Фазы Луны.
Не будучи самосветящейся, Луна видна только в той части, куда падают солнечные лучи, либо лучи, отраженные Землей. Этим объясняются фазы Луны. Каждый месяц Луна, двигаясь по орбите, проходит между Землей и Солнцем и обращена к нам темной стороной, в это время происходит новолуние. Через 1 - 2 дня после этого на западной части неба появляется узкий яркий серп молодой Луны. Остальная часть лунного диска бывает в это время слабо освещена Землей, повернутой к Луне своим дневным полушарием. Через 7 суток Луна отходит от Солнца на 900, наступает первая четверть, когда освещена ровно половина диска Луны и терминатор, то есть линия раздела светлой и темной стороны, становится прямой - диаметром лунного диска. В последующие дни терминатор становится выпуклым, вид Луны приближается к светлому кругу и через 14 - 15 суток наступает полнолуние. На 22-е сутки наблюдается последняя четверть. Угловое расстояние Луны от солнца уменьшается, она опять становится серпом и через 29.5 суток вновь наступает новолуние. Промежуток между двумя последовательными новолуниями называется синодическим месяцем, имеющем среднюю продолжительность 29.5 суток. Синодический месяц больше сидерического, так как Земля за это время проходит примерно 113 своей орбиты и Луна, чтобы вновь пройти между Землей и Солнцем, должна пройти дополнительно еще 113 часть своей орбиты, на что тратится немногим более 2 суток. Если новолуние происходит вблизи одного из узлов лунной орбиты, происходит солнечное затмение, а полнолуние близ узла сопровождается лунным затмением. Легко наблюдаемая система фаз Луны послужила основой для ряда календарных систем.
Лунные затмения.
Когда при движении вокруг Земли Луна попадает в конус земной тени, которую отбрасывает освещаемый Солнцем земной шар, происходит полное лунное затмение. Если же в тень Земли погружается лишь часть Луны, то происходит частичное затмение.
Полное лунное затмение может длится примерно 1,5 – 2 часа (столько времени, сколько требуется Луне. Чтобы пересечь конус земной тени). Его можно наблюдать со всего ночного полушария Земли, где Луна в Момент затмения находится над горизонтом. Поэтому в данной местности полные лунные затмения удается наблюдать значительно чаще солнечных.
Во время полного лунного затмения Луны лунный диск остается видимым, но он приобретает обычно темно-красный оттенок. Это явление объясняется преломлением солнечных лучей в земной атмосфере. Проходя через земную атмосферу, солнечные лучи рассеиваются и преломляются. Причем рассеивание в основном коротковолновое излучение (соответствующее синему и голубому участкам спектра, чем и обусловлен голубой цвет нашего дневного неба), а преломляется длинноволновое (соответствующее красному участку спектра). Преломляясь в земной атмосфере, длинноволновое солнечное излучение попадает в конус земной тени и освещает Луну.
Легко сообразить, что лунное затмение происходит, когда Луна бывает в полнолунии. Однако далеко не каждое полнолуние происходят лунные затмения. Дело в том, что плоскость, в которой Луна движется вокруг Земли, наклонена к плоскости эклиптики под углом примерно 5˚. Чаще всего в году бывает два лунных затмения. В 1982 году было три полных лунных ( это максимально возможное число затмений в год).
Еще древние астрономы заметили, что через определенный промежуток времени лунные и солнечные затмения повторяются в определенном порядке, этот промежуток времени называется саросом. Существование сароса объясняется закономерностями, наблюдаемыми в движении Луны. Сарос составляет 6585,35 суток (≈18 лет 11дней). В течение каждого месяца происходит 28 лунных затмений. Однако в данном месте земли лунные затмения наблюдаются чаще, чем солнечные, так как лунные видны со всего ночного полушария Земли.
Зная продолжительность сароса, можно приближенно предсказывать время наступления затмений. В настоящее время разработаны очень точные методы предсказания затмений. Астрономы неоднократно помогали историкам уточнять даты исторических событий.
В прошлом необычный вид Луны и Солнца во время затмений приводили в ужас. Жрецы, зная о повторяемости этих явлений, использовали их для подчинения и устрашения людей, приписывая затмения сверхъестественным силам. Давно перестала быть тайной причина затмений. Наблюдения затмений позволяют ученым получать важные сведения об атмосферах Земли и Солнца, а также движении Луны.
Поверхность Луны.
Поверхность Луны довольно темная, ее альбедо равно 0.073, то есть она отражает в среднем лишь 7.3 % световых лучей Солнца. Визуальная звездная величина полной Луны на среднем расстоянии равна - 12.7; она посылает в полнолуние на Землю в 465 000 раз меньше света, чем Солнце. В зависимости от фаз, это количество света уменьшается гораздо быстрее, чем площадь освещенной части Луны, так что когда Луна находится в четверти, и мы видим половину ее диска светлой, она посылает нам не 50 %, а лишь 8 % света от полной Луны Показатель цвета лунного света равен + 1.2, то есть он заметно краснее солнечного. Луна вращается относительно Солнца с периодом, равным синодическому месяцу, поэтому день на Луне длится почти 1.5 сутки и столько же продолжается ночь. Не будучи защищена атмосферой, поверхность Луны нагревается днем до + 110о С, а ночью остывает до -120° С, однако, как показали радионаблюдения, эти огромные колебания температуры проникают вглубь лишь на несколько дециметров вследствие чрезвычайно слабой теплопроводности поверхностных слоев. По той же причине и во время полных лунных затмений нагретая поверхность быстро охлаждается, хотя некоторые места дольше сохраняют тепло, вероятно, вследствие большой теплоемкости (так называемые «горячие пятна»).
Даже невооруженным глазом на Луне видны неправильные темноватые протяжённые пятна, которые были приняты за моря; название сохранилось, хотя и было установлено, что эти образования ничего общего с земными морями не имеют. Телескопические наблюдения, которым положил начало в 1610 Г. Галилей, позволили обнаружить гористое строение поверхности Луны. Выяснилось, что моря - это равнины более темного оттенка, чем другие области, иногда называемые континентальными (или материковыми), изобилующие горами, большинство которых имеет кольцеобразную форму (кратеры). По многолетним наблюдениям были составлены подробные карты Луны. Первые такие карты издал в 1647 Я. Гевелий в Ланцете (Гданьск). Сохранив термин «моря», он присвоил названия также и главнейшим лунным хребтам - по аналогичным земным образованием: Апеннины, Кавказ, Альпы. Дж. Риччоли в 1651 дал обширным темным низменностям фантастические названия: Океан Бурь, Море Кризисов, Море Спокойствия, Море Дождей и так далее, меньше примыкающие к морям темные области он назвал заливами, например, Залив Радуги, а небольшие неправильные пятна - болотами, например Болото Гнили. Отдельные горы, главным образом кольцеобразные, он назвал именами выдающихся ученых: Коперник, Кеплер, Тихо Браге и другими. Эти названия сохранились на лунных картах и поныне, причем добавлено много новых имен выдающихся людей, ученых более позднего времени. На картах обратной стороны Луны, составленных по наблюдениям, выполненным с космических зондов и искусственных спутников Луны, появились имена К. Э. Циолковского, С. П. Королева, Ю. А. Гагарина и других. Подробные и точные карты Луны были составлены по телескопическим наблюдениям в 19 веке немецкими астрономами И. Медлером, Й. Шмидтом и др. Карты составлялись в ортографической проекции для средней фазы либрации, то есть примерно такими, какой Луна видна с Земли. В конце 19 века начались фотографические наблюдения Луны.
В 1896-1910 большой атлас Луны был издан французскими астрономами М. Леви и П. Пьезе по фотографиям, полученным на Парижской обсерватории; позже фотографический альбом Луны издан Ликской обсерваторией в США, а в середине 20 века Дж. Койпер (США) составил несколько детальных атласов фотографий Луны, полученных на крупных телескопах разных астрономических обсерваторий. С помощью современных телескопов на Луне можно заметить, но не рассмотреть кратеры размером около 0,7 километров и трещины шириной в первые сотни метров.
Лунный грунт.
Всюду, где совершали посадки космические аппараты, Луна покрыта так называемым реголитом. Это разнозернистый обломочно-пылевой слой толщиной от нескольких метров до нескольких десятков метров. Он возник в результате дробления, перемешивания и спекания лунных пород при падениях метеоритов и микрометеоритов. Вследствие воздействия солнечного ветра реголит насыщен нейтральными газами. Среди обломков реголита найдены частицы метеоритного вещества. По радиоизотопам было установлено, что некоторые обломки на поверхности реголита находились на одном и том же месте десятки и сотни миллионов лет. Среди образцов, доставленных на Землю, встречаются породы двух типов: вулканические (лавы) и породы, возникшие за счет раздробления и расплавления лунных образований при падениях метеоритов. Основная масса вулканических пород сходна с земными базальтами. По-видимому, такими породами сложены все лунные моря. Кроме того, в лунном грунте встречаются обломки иных пород, сходных с земными и так называемым KREEP - порода, обогащенная калием, редкоземельными элементами и фосфором. Очевидно, эти породы представляют собой обломки вещества лунных материков. «Луна-20» и «Аполлон-16», совершившие посадки на лунных материках, привезли оттуда породы типа анортозитов. Все типы пород образовались в результате длительной эволюции в недрах Луны. По ряду признаков лунные породы отличаются от земных: в них очень мало воды, мало калия, натрия и других летучих элементов, в некоторых образцах очень много титана и железа. Возраст этих пород, определяемый по соотношениям радиоактивных элементов, равен 3 - 4.5 млрд. лет, что соответствует древнейшим периодам развития Земли.
Внутреннее строение Луны.
Структура недр Луны также определяется с учетом ограничений, которые налагают на модели внутреннего строения данные о фигуре небесного тела и, особенно о характере распространения Р - и S - волн. Реальная фигура Луны, оказалась близкой к сферически равновесной, а из анализа гравитационного потенциала сделан вывод о том, что ее плотность несильно изменяется с глубиной, т.е. в отличие от Земли нет большой концентрации масс в центре.
Самый верхний слой представлен корой, толщина которой, определенная только в районах котловин, составляет 60 км. Весьма вероятно, что на обширных материковых площадях обратной стороны Луны кора приблизительно в 1,5 раза мощнее. Кора сложена изверженными кристаллическими горными породами - базальтами. Однако по своему минералогическому составу базальты материковых и морских районов имеют заметные отличия. В то время как наиболее древние материковые районы Луны преимущественно образованы светлой горной породой - анортозитами (почти целиком состоящими из среднего и основного плагиоклаза, с небольшими примесями пироксена, оливина, магнетита, титаномагнетита и др.), кристаллические породы лунных морей, подобно земным базальтам, сложены в основном плагиоклазами и моноклинными пироксенами (авгитами). Вероятно, они образовались при охлаждении магматического расплава на поверхности или вблизи нее. При этом, поскольку лунные базальты менее окислены, чем земные, это означает, что они кристаллизовались с меньшим отношением кислорода к металлу. У них, кроме того, наблюдается меньшее содержание некоторых летучих элементов и одновременно обогащенность многими тугоплавкими элементами по сравнению с земными породами. За счет примесей оливинов и особенно ильменита районы морей выглядят более темными, а плотность слагающих их пород выше, чем на материках.
Под корой расположена мантия, в которой, подобно земной, можно выделить верхнюю, среднюю и нижнюю. Толщина верхней мантии около 250 км, а средней примерно 500 км, и ее граница с нижней мантией расположена на глубине около 1000 км. До этого уровня скорости поперечных волн почти постоянны, и это означает, что вещество недр находится в твердом состоянии, представляя собой мощную и относительно холодную литосферу, в которой долго не затухают сейсмические колебания. Состав верхней мантии предположительно оливин-пироксеновый, а на большей глубине присутствуют шницель и встречающийся в ультраосновных щелочных породах минерал мелилит. На границе с нижней мантией температуры приближаются к температурам плавления, отсюда начинается сильное поглощение сейсмических волн. Эта область представляет собой лунную астеносферу.
В самом центре, по-видимому, находится небольшое жидкое ядро радиусом менее 350 километров, через которое не проходят поперечные волны. Ядро может быть железосульфидным либо железным; в последнем случае оно должно быть меньше, что лучше согласуется с оценками распределения плотности по глубине. Его масса, вероятно, не превышает 2 % от массы всей Луны. Температура в ядре зависит от его состава и, видимо, заключена в пределах 1300 - 1900 К. Нижней границе отвечает предположение об обогащенности тяжелой фракции лунного протовещества серой, преимущественно в виде сульфидов, и образовании ядра из эвтектики Fe - FeS с температурой плавления (слабо зависящей от давления) около 1300 К. С верхней границей лучше согласуется предположение об обогащенности протовещества Луны легкими металлами (Mg, Са, Na, Аl), входящими вместе с кремнием и кислородом в состав важнейших породообразующих минералов основных и ультраосновных пород - пироксенов и оливинов. Последнему предположению благоприятствует и пониженное содержание в Луне железа и никеля, на что указывает ее низкая средняя площадь.
Рельеф лунной поверхности.
Рельеф лунной поверхности был в основном выяснен в результате многолетних телескопических наблюдений. «Лунные моря», занимающие около 40 % видимой поверхности Луны, представляют собой равнинные низменности, пересеченные трещинами и невысокими извилистыми валами; крупных кратеров на морях сравнительно мало. Многие моря окружены концентрическими кольцевыми хребтами. Остальная, более светлая поверхность покрыта многочисленными кратерами, кольцевидными хребтами, бороздами и так далее. Кратеры менее 15-20 километров имеют простую чашевидную форму, более крупные кратеры (до 200 километров) состоят из округлого вала с крутыми внутренними склонами, имеют сравнительно плоское дно, более углубленное, чем окружающая местность, часто с центральной горкой. Высоты гор над окружающей местностью определяются по длине теней на лунной поверхности или фотометрическим способом. Таким путем были составлены гипсометрические карты масштаба 1: 1 000000 на большую часть видимой стороны. Однако абсолютные высоты, расстояния точек поверхности Луны от центра фигуры или массы Луны определяются очень неуверенно, и основанные на них гипсометрические карты дают лишь общее представление о рельефе Луны. Гораздо подробнее и точнее изучен рельеф краевой зоны Луны, которая, в зависимости от фазы либрации, ограничивает диск Луны. Для этой зоны немецкий ученый Ф. Хайн, советский ученый А. А. Нефедьев, американский ученый Ч. Уотс составили гипсометрические карты, которые используются для учета неровностей края Луны при наблюдениях с целью определения координат Луны (такие наблюдения производятся меридианными кругами и по фотографиям Луны на фоне окружающих звезд, а также по наблюдениям покрытий звезд). Микрометрическими измерениями определены по отношению к лунному экватору и среднему меридиану Луны селенографические координаты нескольких основных опорных точек, которые служат для привязки большого числа других точек поверхности Луны. Основной исходной точкой при этом является небольшой правильной формы и хорошо видимый близ центра лунного диска кратер Мёстинг. Структура поверхности Луны была в основном изучена фотометрическими и поляриметрическими наблюдениями, дополненными радиоастрономическими исследованиями.
Кратеры на лунной поверхности имеют различный относительный возраст: от древних, едва различимых, сильно переработанных образований до очень четких в очертаниях молодых кратеров, иногда окруженных светлыми «лучами». При этом молодые кратеры перекрывают более древние. В одних случаях кратеры врезаны в поверхность лунных морей, а в других - горные породы морей перекрывают кратеры. Тектонические разрывы то рассекают кратеры и моря, то сами перекрываются более молодыми образованиями. Эти и другие соотношения позволяют установить последовательность возникновения различных структур на лунной поверхности; в 1949 советский ученый А. В. Хабаков разделил лунные образования на несколько последовательных возрастных комплексов. Дальнейшее развитие такого подхода позволило к концу 60-х годов составить среднемасштабные геологические карты на значительную часть поверхности Луны. Абсолютный возраст лунных образований известен пока лишь в нескольких точках; но, используя некоторые косвенные методы, можно установить, что возраст наиболее молодых крупных кратеров составляет десятки и сочни миллионов лет, а основная масса крупных кратеров возникла в «доморской» период, 3-4 млрд. лет назад.
В образовании форм лунного рельефа принимали участие как внутренние силы, так и внешние воздействия. Расчеты термической истории Луны показывают, что вскоре после её образования недра были разогреты радиоактивным теплом и в значительной мере расплавлены, что привело к интенсивному вулканизму на поверхности. В результате образовались гигантские лавовые поля и некоторое количество вулканических кратеров, а также многочисленные трещины, уступы и другое. Вместе с этим на поверхность Луны на ранних этапах выпадало огромное количество метеоритов и астероидов - остатков протопланетного облака, при взрывах которых возникали кратеры - от микроскопических лунок до кольцевых структур поперечником во много десятков, а возможно и до нескольких сотен километров. Из-за отсутствия атмосферы и гидросферы значительная часть этих кратеров сохранилась до наших дней. Сейчас метеориты выпадают на Луну гораздо реже; вулканизм также в основном прекратился, поскольку Луна израсходовала много тепловой энергии, а радиоактивные элементы были вынесены во внешние слои Луны. Об остаточном вулканизме свидетельствуют истечения углеродосодержащих газов в лунных кратерах, спектрограммы которых были впервые получены советским астрономом Н. А. Козыревым.
Приливы и отливы.
Жители побережий океанов ежедневно наблюдают, как во время приливов поднимается вода и заливает берег. Через несколько часов наступает отлив, и берег снова обнажается. Подъем воды достигает в отдельных местах нескольких метров, и в зависимости от характера очертания берегов вода может проникать в глубь материка даже на несколько километров.
Приливы и отливы вызываются действием Луны на Землю. Если Земля притягивает Луну, то и Луна притягивает к себе Землю. При этом сторона Земли, обращена к Луне, притягивается сильнее. Благодаря различию в притяжении подвижная водная поверхность океанов как бы вытягивается, образуя два «горба»: один со стороны Луны, другой с противоположной стороны («отрастающий горб»). А так как Земля вращается, то «горбы» эти перемещаются (оставаясь вытянутыми вдоль линии, соединяющей Землю с Луной) и наступают на встречные берега.
В одном и том же месте бывает два прилива в сутки, а между ними – два отлива. У нас наибольшие приливы и отливы бывают на берегах Ледовитого океана, например в Мурманске, а также на Дальнем Востоке, на берегах Тихого океана.
Приливы вызывает не только Луна, но и Солнце своим притяжением. Однако в силу того, что Солнце находится гораздо дальше от Земли, чем луна, его приливное действие слабее. Оба приливных действия будут складываться, когда Земля, Луна и Солнце расположатся по одному направлению. А это происходит в новолуние и полнолуние. В это время приливы достигают наибольшей высоты. В первую же и последнюю четверти Луны бывают наименьшие приливы, потому что солнечный прилив совпадает с лунным.
Новый этап исследования Луны.
Неудивительно, что первый полет космического аппарата выше околоземной орбиты был направлен к Луне. Эта честь принадлежит советскому космическому аппарату "Луна-l", запуск которого был осуществлен 2 января 1958 года. В соответствии с программой полета через несколько дней он прошел на расстоянии 6000 километров от поверхности Луны. Позднее в том же году, в середине сентября подобный аппарат серии "Луна" достиг поверхности естественного спутника Земли.
Еще через год, в октябре 1959 года автоматический аппарат "Луна-3", оснащенный аппаратурой для фотографирования, провел съемку обратной стороны Луны (около 70 % поверхности) и передал ее изображение на Землю. Аппарат имел систему ориентации с датчиками Солнца и Луны и реактивными двигателями, работавшими на сжатом газе, систему управления и терморегулирования. Его масса 280 килограмм. Создание "Луны-3" было техническим достижением для того времени, принесло информацию об обратной стороне Луны: обнаружены заметные различия с видимой стороной, прежде всего отсутствие протяженных лунных морей.
В феврале 1966 года аппарат "Луна-9" доставил на Луну автоматическую лунную станцию, совершившую мягкую посадку и передавшую на Землю несколько панорам близлежащей поверхности - мрачной каменистой пустыни. Система управления обеспечивала ориентацию аппарата, включение тормозной ступени по команде от радиолокатора на высоте 75 километров над поверхностью Луны и отделение станции от нее непосредственно перед падением. Амортизация обеспечивалась надувным резиновым баллоном. Масса "Луны-9" около 1800 килограмм, масса станции около 100 килограмм.
Следующим шагом в советской лунной программе были автоматические станции "Луна-16, -20, -24" , предназначенные для забора грунта с поверхности Луны и доставки его образцов на Землю. Их масса была около 1900 килограмм. Помимо тормозной двигательной установки и четырехлапого посадочного устройства, в состав станций входили грунтозаборное устройство, взлетная ракетная ступень с возвращаемым аппаратом для доставки грунта. Полеты состоялись в 1970, 1972 и 1976 годах, на Землю были доставлены небольшие количества грунта.
Еще одну задачу решали "Луна-17, -21" (1970, 1973 года). Они доставили на Луну самоходные аппараты - луноходы, управляемые с Земли по стереоскопическому телевизионному изображению поверхности. "Луноход- 1 " прошел путь около 10 километров за 10 месяцев, "Луноход-2" - около 37 километров за 5 мес. Кроме панорамных камер на луноходах были установлены: грунтозаборное устройство, спектрометр для анализа химического состава грунта, измеритель пути. Массы луноходов 756 и 840 кг.
Космические аппараты "Рейнджер" разрабатывались для получения снимков во время падения, начиная с высоты около 1600 километров до нескольких сот метров над поверхностью Луны. Они имели систему трехосной ориентации и были оснащены шестью телевизионными камерами. Аппараты при посадке разбивались, поэтому получаемые изображения передавались сразу же, без записи. Во время трех удачных полетов были получены обширные материалы для изучения морфологии лунной поверхности. Съемки "Рейнджеров" положили начало американской программе фотографирования планет.
Конструкция аппаратов "Рейнджер" сходна с конструкцией первых аппаратов "Маринер", которые были запущены к Венере в 1962 году. Однако дальнейшее конструирование лунных космических аппаратов не пошло по этому пути. Для получения подробной информации о лунной поверхности использовались другие космические аппараты - "Лунар Орбитер". Эти аппараты с орбит искусственных спутников Луны фотографировали поверхность с высоким разрешением.
Одна из целей полетов состояла в получении высококачественных снимков с двумя разрешениями, высоким и низким, с целью выбора возможных мест посадки аппаратов "Сервейор" и "Аполлон" с помощью специальной системы фотокамер. Снимки проявлялись на борту, сканировались фотоэлектрическим способом и передавались на Землю. Число снимков ограничивалось запасом пленки (на 210 кадров). В 1966-1967 годах было осуществлено пять запусков "Лунар орбитер" (все успешные). Первые три "Орбитера" были выведены на круговые орбиты с небольшим наклонением и малой высотой; на каждом из них проводилась стереосъемка избранных участков на видимой стороне Луны с очень высоким разрешением и съемка больших участков обратной стороны с низким разрешением. Четвертый спутник работал на гораздо более высокой полярной орбите, он вел съемку всей поверхности видимой стороны, пятый, последний "Орбитер" вел наблюдения тоже с полярной орбиты, но с меньших высот. "Лунар орбитер-5" обеспечил съемку с высоким разрешением многих специальных целей на видимой стороне, большей частью на средних широтах, и съемку значительной части обратной с малым разрешением. В конечном счете, съемкой со средним разрешением была покрыта почти вся поверхность Луны, одновременно шла целенаправленная съемка, что имело неоценимое значение для планирования посадок на Луну и ее фотогеологических исследований.
Дополнительно было проведено точное картирование гравитационного поля, при этом были выявлены региональные концентрации масс (что важно и с научной точки зрения, и для целей планирования посадок) и установлено значительное смещение центра масс Луны от центра ее фигуры. Измерялись также потоки радиации и микрометеоритов.
Аппараты "Лунар орбитер" имели систему трехосной ориентации, их масса составляла около 390 килограммов. После завершения картографирования эти аппараты разбивались о лунную поверхность, чтобы прекратить работу их радиопередатчиков.
Полеты космических аппаратов "Сервейор", предназначавшихся для получения научных данных и инженерной информации (такие механические свойства, как, например, несущая способность лунного грунта), внесли большой вклад в понимание природы Луны, в подготовку посадок аппаратов "Аполлон".
Автоматические посадки с использованием последовательности команд, управляемых радаром с замкнутым контуром, были большим техническим достижением того времени. "Сервейоры" запускались с помощью ракет "Атлас-Центавр" (криогенные верхние ступени "Атлас" были другим техническим успехом того времени) и выводились на перелетные орбиты к Луне. Посадочные маневры начинались за 30 - 40 минут до посадки, главный тормозной двигатель включался радаром на расстоянии около 100 километров до точки посадки. Конечный этап (скорость снижения около 5 м/с) проводился после окончания работы главного двигателя и сброса его на высоте 7500 метров. Масса "Сервейора" при запуске составляла около 1 тонны и при посадке - 285 килограмм. Главный тормозной двигатель представлял собой твердотопливную ракету массой около 4 тонн. Космический аппарат имел трехосную систему ориентации.
Прекрасный инструментарий включал две камеры для панорамного обзора местности, небольшой ковш для рытья траншеи в грунте и (в последних трех аппаратах) альфа-анализатор для измерения обратного рассеяния альфа - частиц с целью определения элементного состава грунта под посадочным аппаратом. Ретроспективно результаты химического эксперимента многое прояснили в природе поверхности Луны и ее истории. Пять из семи запусков "Сервейоров" были успешными, все опустились в экваториальной зоне, кроме последнего, который сел в районе выбросов кратера Тихо на 41° ю.ш. "Сервейор-6" был в некотором смысле пионером - первым американским космическим аппаратом, запущенным с другого небесного тела (но всего лишь ко второму месту посадки в нескольких метрах в стороне от первого).
Пилотируемые космические аппараты "Аполлон" были следующими в американской программе исследований Луны. После "Аполлона" полеты на Луну не проводились. Ученым пришлось довольствоваться продолжением обработки данных от автоматических и пилотируемых полетов в 1960 - е и 1970 - е годы. Некоторые из них предвидели эксплуатацию лунных ресурсов в будущем и направили свои усилия на разработку процессов, которые смогли бы превратить лунный грунт в материалы, пригодные для строительства, для производства энергии и для ракетных двигателей. При планировании возвращения к исследованиям Луны без сомнения найдут применение как автоматические, так и пилотируемые космические аппараты.
Человек на Луне.
Работа над этой программой началась в США в конце 60 - х годов. Было принято решение осуществить полет человека на Луну и его успешное возвращение на Землю в течение ближайших десяти лет. Летом 1962 года после длительных дискуссий пришли к заключению, что наиболее эффективным и надежным способом является вывод на окололунную орбиту комплекса в составе командно - вычислительного модуля, в состав которого входят командный и вспомогательный модули, и лунного посадочного модуля. Первоочередной задачей было создание ракеты носителя, способной вывести не менее 300 тонн на околоземную орбиту и не менее 100 тонн на окололунную орбиту. Одновременно велась разработка космического корабля «Аполлон», предназначенного для полета американских астронавтов на Луну. В феврале 1966 года «Аполлон» был испытан в беспилотном варианте. Однако то, что произошло 27 января 1967 года, помешало успешному проведению программы в жизнь. В этот день астронавты Э. Уайт, Р. Гаффи, В. Гриссом погибли при вспышке пламени во время тренировке на Земле. После расследования причин испытания возобновились и усложнились. В декабре 1968 года «Аполлон - 8 (еще без лунной кабины) был выведен на селеноцентрическую орбиту с последующим возвращением в атмосферу Земли со второй космической скоростью. Это был пилотируемый полет вокруг Луны. Снимки помогли уточнить место будущей посадки на Луну людей. 16 июля «Аполлон - 11» стартовал к Луне и 19 июля вышел на лунную орбиту. 21 июля 1969 на Луне впервые высадились люди - американские астронавты Н. Армстронг и Э. Олдрин, доставленные туда космическим кораблем "Аполлон-11. Космонавты доставили на Землю несколько сотен килограммов образцов и провели на Луне ряд исследований: измерения теплового потока, магнитного поля, уровня радиации, интенсивности и состава солнечного ветра (потока частиц, приходящих от Солнца). Оказалось, что тепловой поток из недр Луне примерно втрое меньше, чем из недр Земли. В породах Луны обнаружена остаточная намагниченность, что указывает на существование у Луны в прошлом магнитного поля. На Луне были оставлены приборы, автоматически передающие информацию на Землю, в сейсмометры, регистрирующие колебания в теле Луны. Сейсмометры зафиксировали удары от падений метеоритов и «лунотрясения» внутреннего происхождения. По сейсмическим данным было установлено, что до глубины в несколько десятков километров Луна сложена относительно легкой «корой», а ниже залегает более плотная «мантия». Это было выдающиеся достижение в истории освоение космического пространства - впервые человек достиг поверхности другого небесного тела и пробыл на нем более двух часов. Вслед за полет корабля «Аполлон - 11» к Луне на протяжении 3.5 - х лет было направлено шесть экспедиций («Аполлон - 12» - «Аполлон - 17»), пять из которых прошли вполне успешно. На корабле «Аполлон - 13» из - за аварии на борту пришлось изменить программу полета, и вместо посадки на Луну был сделан ее облет и возвращение на Землю. Всего на Луне побывало 12 астронавтов, некоторые пробыли на Луне несколько суток, в том числе до 22 часов вне кабины, проехали на самоходном аппарате несколько десятков километров. Ими был выполнен довольно большой объем научных исследований, собрано свыше 380 килограммов образцов лунного грунта, изучение которых занимались лаборатории США и других стран. Работы над программой полетов на Луну велись и в СССР, но в силу нескольких причин не были доведены до конца. Продолжительность сейсмических колебаний на Луне в несколько раз большая, чем на Земле, видимо, связана с сильной трещиноватостью верхней части лунной «коры».
В ноябре 1970 АМС «Луна-17» доставила на Луну в Море Дождей лунный самоходный аппарат "Луноход-1", который за 11 лунных дней (или 10.5 месяцев) прошел расстояние в 10 540 м и передал большое количество панорам, отдельных фотографий поверхности Луны и другую научную информацию. Установленный на нем французский отражатель позволил с помощью лазерного луча измерить расстояние до Луны с точностью до долей метра. В феврале 1972 АМС «Луна-20» доставила на Землю образцы лунного грунта, впервые взятые в труднодоступном районе Луны. В январе 1973 АМС «Луна-21» доставила в кратер Лемонье (Море Ясности) «Луноход-2» для комплексного исследования переходной зоны между морскими и материковыми равнинами. «Луноход-2» работал 5 лунных дней (4 месяца), прошел расстояние около 37 километров.
Полеты космических кораблей «Аполлон»
№ корабля
Экипаж
Даты полета
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
Беспилотный
Беспилотный
Беспилотный
Беспилотный
Беспилотный
Беспилотный
У. Ширра, Д. Эйзел, У. Каннингем
Ф. Борман, Дж. Ловелл, У. Андерс
Дж. Макдивитт, Д. Скотт, Р. Швейкарт
Т. Стаффорд, Дж. Янг, Ю. Сернан
Н. Армстронг, М. Коллинз, Э. Олдрин
Ч. Конрад, Р. Гордон, А. Бин
Дж. Ловелл, Дж. Суиджерт, Ф. Хейс
А. Шепард, Э. Митчелл, С. Руса
Д. Скотт, Дж. Ирвин, А. Уорден
Дж. Янг, Ч. Дьюк, Т. Маттингли
Ю. Сернан, Р. Эванс, Х. Шмитт
26.02.66
05.07.66
23.08.66
09.11.67
22.01 - 11.02.68
04.04.68
11 - 22.10.68
21 - 27.12.68
03 - 13.03.69
18 - 26.05.69
16 - 24.07.69
14 - 24.11.69
11 - 17.04.70
31.01 - 09.02.71
26.07 - 07.08.71
16 - 27.04.72
07 - 19.12.72
Использованная литература:
Большая Советская энциклопедия;
Детская энциклопедия. М., Академия педагогических наук РСФСР,1959г, том 2;
Б. А. Воронцов - Вельяминов. Очерки о Вселенной. М., «Наука», 1985 г;
Болдуин Р. Что мы знаем о Луне. М., «Мир», 1977 г.;
Уиппл Ф. Земля, Луна и планеты. М., «Наука», 1967 г.;
Космическая биология и медицина. М., «Наука», 1997 г.
2
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-primenenie-differencirovannogo-podhoda-na-zanyatiya.html
|
Урок на тему «Применение дифференцированного подхода на занятиях английского языка»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/27/e014770e0a76075916b434ead7cdf6ce.docx
|
files/e014770e0a76075916b434ead7cdf6ce.docx
|
«Применение дифференцированного подхода на занятиях английского языка»
Одной из наиболее актуальных проблем преподавания иностранного языка в школе является дифференцированный подход в обучении. У каждого педагога наряду с использованием данного метода появляются трудности, такие как:
неумение найти оптимальное сочетание индивидуальных, групповых и фронтальных форм;
определение индивидуальных особенностей личности обучающегося и организацией на этой основе деятельности учителя, направленной на развитие умственных способностей каждого ученика. Почему? Так как способности учащихся к изучению иностранного языка не одинаковы: одним язык даётся легко, другим- с большим трудом.
Следует отметить и тот факт, что учебный материал на разных курсах обучения может усваиваться обучающимися одного и того же курса по- разному: одни легче усваивают лексику в силу хорошо развитой механической памяти, у других более развито слуховое восприятие, поэтому они легко и успешно справляются с заданиями по аудированию.
Кроме того, у всех обучающихся разный склад мышления. Изучение интересов, склонностей ребят, их учебных возможностей, а также анализ перспектив развития этих возможностей должны послужить исходным моментом в дифференцированном подходе к обучению иностранного языка. На своём педагогическом опыте я убедилась, что осуществлять всё это на практике нелегко.
Основная трудность заключается в подборе и использовании заданий дифференцированной системы сложности. Вторая трудность заключается в психологическом восприятии того, почему один обучающийся ученик (слабый по уровню подготовки) должен выполнять более лёгкое задание и
оценивается преподавателем неплохо, а другой (сильный по уровню подготовки) при большой затрате времени и умственных способностей – более сложное задание.
Выход у учителя один – усиление мотивации у обучающихся, использование всех резервных мотивационных возможностей учителем для успешного решения всей группой обучающихся одного и того же задания.
Я, как педагог стараюсь выйти из данной ситуации с помощью другого принципа – индивидуального подхода к каждому студенту, иначе не усвоенный однажды материал может сделать обучающегося постоянно отстающим.
Индивидуальный подход позволяет мне, как педагогу, предвидеть возникновение возможных конфликтных ситуаций на занятии. Что тоже немаловажно для педагога.
С моей точки зрения дифференцированный подход в обучении рассматриваться должен не только как «разные по трудности и сложности задания для достижения одних и тех же конечных целей обучения», но и несколько шире.
Необходимо дифференцирование условий выполнения этих заданий. Различная помощь учителя сильным и слабым ученикам, различное время для выполнения задания, для обдумывания ответа, а так же форм контроля за их выполнением.
Так например в одном из старших классов был показан мульти- текст. Он довольно сложный, но интересный. Опыт показал, что значительная трудность для некоторых учеников при выполнении заданий по данному виду работы представляют и понимание содержания текста, и умение показать учителю, что оно понятно, т.е. даётся раскрытие содержания через монолог, диалог, вопросно-ответной беседы. Сильным ученикам это удавалось при помощи модульной схемы, выброшенной на интерактивную доску. Контроль понимания для слабых учеников – варианты текстов с выбором уже готового ответа, который нужно было правильно найти через данный текст. Возникает вопрос в этой ситуации: способны ли сильные ученики понять содержание текста в равной мере? Очевидно, нет. Поэтому можно предложить сильным ученикам раскрыть содержание текста после первого предъявления, ответив на некоторые ключевые вопросы. Другой пример дифференцированного подхода в обучении в классе.
Например, работа с грамматическим материалом. Во второй части урока в 5 классе (рабочий урок по плану). Это было настоящее совершённое время и простое прошедшее-сходство и различие в употреблении и переводной части.
Освоение структур с этими временами осуществлялось через наглядность,
наглядное действие, картинка. Ответы учащихся корректируются дополнительными вопросами учителя. Работают сильные, и слабые ученики. Сильные помогают слабым, исправляя ошибки. Далее роль учителя берёт на себя один из хорошо подготовленных учеников ( по желанию). После этого ведущим может быть любой ученик из группы, в том числе и менее способным. И, наконец, успешно осуществляется овладение этим грамматическим материалом с помощью раздаточного материала – карточек.
Предлагается задания 3х степеней сложности, в зависимости от уровня овладения учащимися данных структур:
для учащихся с высокой степенью подготовки даётся задание- опишите
картинку при имеющемся выборе карточек;
менее подготовленным – посмотреть на картинку, ответить на вопросы;
ученикам с низким уровнем овладения обученности предлагаются
использовать карточки с глаголами нужных времён - ученик при этом
может пользоваться справочником, таблицей.
Отрабатывая, таким образом, подобные грамматические структуры, ученики
осваивают их на доступном им уровне. Это уровень максимально высок у каждого.
Дифференцированные задания осуществляются по объёму и по степени сложности в пределах одной и той же темы. Работая дифференцированно, я предлагаю выполнить задания 2х типов:
- общее обязательное, самостоятельное как в группе, так и для всех учащихся класса;
- индивидуальное задание по 2-3 вариантам, в котором учитываются степень
подготовленности ученика, уровень его способностей, а также характер мотивации ученика;
- в дифференцированном подходе используются проектные работы учащихся, творческие сочинения, игры, компьютерные задания.
Таким образом, основными задачами дифференцированного подхода в обучении иностранным языкам я считаю удовлетворение познавательных потребностей и сильных, и слабых учащихся с учётом их индивидуальной подготовленности, индивидуальных качеств каждого
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatiya-po-angliyskomu-yaziku-na-temu-velikobr.html
|
Внеклассное мероприятия по английскому языку на тему «Великобритания в сравнении с нашей страной»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/25/49aff83e35906ae8ed937630c793b40e.doc
|
files/49aff83e35906ae8ed937630c793b40e.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-v-ramkah-izucheniya-obichaev-anglogovor.html
|
Внеклассное мероприятие в рамках изучения обычаев англоговорящих стран для 5 класса «Halloween»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/65/8000365be9db6c09d967e45479a412d8.doc
|
files/8000365be9db6c09d967e45479a412d8.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/lyubistok-likarskiy.html
|
Любисток лікарський
|
https://doc4web.ru/uploads/files/219/e4dca5bda7b3fcfdc45d555baf659fcc.docx
|
files/e4dca5bda7b3fcfdc45d555baf659fcc.docx
|
ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ
(вегета, магi)
Levisticum officinale
Багаторiчна гола трав'яниста рослина родини селерових. Стебло кругле, трубчасте, розгалужене, до 200 см заввишки. Листки блискучi перисторозсiченi. Квiтки двостатевi, правильнi, п'ятипелюстковi, свiтло-жовтi, зiбранi у верхiвковi круглi складнi зонтики. Цвiте у червнi - липнi. Плід - жовто-бура двосiм'янка.
Розводять любисток у садах, на городах як декоративну i пряну рослину.
Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють корiння, плоди i траву. Траву пiд час цвiтiння рослини. Корiння викопують восени. Плоди збирають у перiод повної стиглостi.
Рослина мiстить фурокумарини (бергаптен, псорален), смоли, органiчнi кислоти, крохмаль, дубильнi i мiнеральнi речовини, ефiрну олiю, вiтамiни.
Галеновi препарати любистку мають болетамувальнi, вiдхаркувальнi, заспокiйливi, сечогiннi властивостi, тонiзуюче дiють на роботу серця, статеву активнiсть.
Застосовують при набряках, захворюваннях печiнки i селезiнки, анемiї, бронхітах, холециститах, артритах, дерматитах, гнійних ранах, для посилення кровопостачання органiв малого тазу з метою стимуляцiї статевої функції. Пом'яте свіже листя любистка прикладають до чоло при головних болях різного походження. Листя і коріння любистку використовують як приправу до страв.
Внутрiшньо - настiй корiння любистка (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу, настоювати 1 год) приймати по 50 мл 4 рази на день до їди. 5 г висушеного коріння варити в 200 мл окропу 15 хв, настояти 2 год, пити по 1 ст ложці тричі на день до їди за 30 хв (при артриті).
Корінь любистка, сельдерея та петрушки по 10 г нарізати на дрібні шматки, варити 10 хв викласти на сковородку, додати трохи масла, муки, солі і підсмажити. Додати жовток перепелиного яйця і мускатний горіх (для стимуляції потенції). Зробити із звичайного чоловіка суперлюбовника можна вживаючи салат, приготовлений із листя любистка, сельдерея, петрушки, базилика, кинзи, пастернака, кропиви, меліси, м'яти, кадила.
Легендарний любовний напиток Тристана і Ізольди був приготовлений з м'яти, чебреця і розмарину на червоному вині.
Зовнiшньо - настiй корiння i листя любистку (по 1 ч ложцi корiння i трави на 200 мл окропу, настоювати 20 хв) служить для полоскання волосся i промивання ран.
Перш за все любисток привертає до себе увагу своїм ароматом. Можливо, саме пряний неповторний запах й став причиною вірувань у магічні властивості рослини допомагати в коханні. Та й самої назви - любисток. Раніше цим "приворотним зіллям" мили волосся, відваром листя й коріння вмивалися. І від цього тільки кращали. Диво творив любисток, який має не лише приємний запах, а й яскраво виражені антисептичні властивості. Особливо корінь рослини. Звичайно, такі властивості придатні не лише "для краси".
Корінь любистку призначають у разі хвороб сечостатевої системи як цінний сечогінний та протизапальний засіб. Він входить до складу шлункових (показання - відрижка, печія й відчуття переповнення), а також кровоочисних чаїв.
Народна медицина використовувала любисток від болю у разі ревматизму, подагри,при порушенні менструального циклу, від мігрені. Заварювати його можна у різних пропорціях - любисток зовсім не токсичний.
Однак любисток - не тільки лікарська рослина. Він - чудові прянощі, які можна додавати до різних страв. Додані у воду під час варіння листочки чи корінці рослини підсилюють смак м'яса, птиці, риби. Насінням любистку можна посипати хліб, застосовувати під час солінь.
Помічено, що ароматну рослину можна вживати навіть тоді, коли найсуворіша дієта (наприклад, у разі захворювань нирок) передбачає повну відмову від спецій та солі.
На жаль, у нас рідко можна зустріти любисток у продажу. Навіть не у кожному городі він росте. Однак любисток не втратив своїх цілющих властивостей, про нього обов'язково слід згадати.
ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ
(вегета, магi)
Levisticum officinale
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/linu-robota-z-katalogami-posilannya.html
|
Linux Робота з каталогами Посилання
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/70ec218cd4456e1c628eaa57045ac5e4.docx
|
files/70ec218cd4456e1c628eaa57045ac5e4.docx
|
Реферат на тему:
Linux. Робота з каталогами. Посилання
Команди chown і chgrp
Ці команди служать для зміни власника файлу і групи файлу. Виконувати зміну власника може тільки суперкористувач, зміну групи може виконати сам власник файлу чи суперкористувач. Для того, щоб мати право перемінити групу, власник повинен додатково бути членом тієї групи, якій він хоче дати права на даний файл. Формат цих двох команд аналогічний:
[root]# chown vasja імені-файлу
[root]# chgrp usersgrp імені-файлу
Команда mkdir
Команда mkdir дозволяє створити підкаталог у поточному каталозі. Як аргумент цій команді треба дати ім'я створюваного каталогу. В знову створеному каталозі автоматично створюються два записи: . (посилання на цей самий каталог) і .. (посилання на батьківський каталог). Щоб створити підкаталог, ви повинні мати в поточному каталозі право запису. Можна створити підкаталог не в поточному, а в якомусь іншому каталозі, але тоді необхідно вказати шлях до створюваного каталогу:
[user]$ mkdir /home/kos/book/glava5/part1
Команда mkdir може використовуватися з наступними опціями:
-m mode — задає режим доступу для нового каталогу (наприклад, -m 755);
-p — створювати зазначені проміжні каталоги (якщо вони не існують).
Команда cat
Команда cat часто використовується для створення файлів (хоча можна скористатися і командою touch). По команді cat на стандартний висновок (тобто на екран) виводиться вміст зазначеного файлу (чи декількох файлів, якщо їхні імена послідовно задати як аргументи команди). Якщо висновок команди cat перенаправляти у файл, то можна одержати копію якогось файлу:
[user]$ cat file1 > file2
Власне, первісне призначення команди cat саме і припускало перенапрямок висновку, тому що ця команда створена для конкатенації, тобто об'єднання декількох файлів в один:
[user]$ cat file1 file2 ... file > new-file
Саме можливості перенапрямку введення і висновку цієї команди і використовуються для створення нових файлів. Для цього на вхід команди cat направляють дані зі стандартного введення (тобто з клавіатури), а висновок команди — у новий файл:
[user]$ cat > newfile
Після того, як ви надрукуєте усе, що хочете, натисніть комбінацію клавіш <Ctrl>+<D> чи <Ctrl>+<C>, і усе, що ви ввели, буде записане в newfile. Звичайно, у такий спосіб створюються, в основному, короткі текстові файли.
Команда cp
Хоча для копіювання файлів іноді користаються командою cat, але в Linux існує для цього спеціальна команда cp. Її можна застосовувати в одній із двох форм:
[user]$ cp [options] source destination
[user]$ cp [options] source_directory new_directory
У першому випадку чи файл каталог source копіюється, відповідно, у чи файл каталог destination, а в другому випадку файли, що містяться в каталозі source_directory копіюються в каталог new_directory. Для копіювання треба мати права на читання файлів, що копіюються, і права на запис у каталог, у який виробляється копіювання.
Якщо в якості цільового вказується існуючий файл, то його вміст буде затерто, тому при копіюванні треба дотримувати обережності. Утім, можна використовувати команду cp з опцією -i, тоді перед перезаписом існуючого файлу буде запитуватися підтвердження (дуже рекомендую вам завжди використовувати цю опцію!).
У команди cp є ще кілька корисних опцій (табл. 1).
Таблиця 1. Основні опції команди cd.
Опція
Значення
-p
Зберігає час модифікації файлу і максимально можливі повноваження. Без цієї опції для нового файлу задаються повноваження, що відповідають повноваженням користувача, що запустив команду
-R чи -r
Якщо source — каталог, то копіюється як він, так і усі вхідні в нього підкаталоги, тобто зберігається вихідна форма дерева каталогів
-d
Якщо задати цю опцію, то символічні посилання будуть залишатися посиланнями (а інакше замість посилання копіюється файл, на який дається посилання)
-f
Перезаписувати файли при копіюванні (якщо такі вже є) без додаткових попереджень
Команда mv
Якщо вам необхідно не скопіювати, а перемістити файл з одного каталогу в іншій, ви можете скористатися командою mv. Синтаксис цієї команди аналогічний синтаксису команди cp. Більш того, вона спочатку копіює файл (чи каталог), а тільки потім видаляє вихідний файл (каталог). І опції в неї такі ж, як у cp.
Команда mv може використовуватися не тільки для переміщення, але і для перейменування файлів і каталогів (тобто переміщення їх усередині одного каталогу). Для цього треба просто задати як аргументи старе і нове ім'я файлу:
[user]$ mv oldname newname
Але врахуйте, що команда mv не дозволяє перейменувати відразу кілька файлів (використовуючи шаблон імені), так що команда mv *.xxx *.yyy не буде працювати.
При використанні команди mv, також як і при використанні cp, не забувайте застосовувати опцію -i для того, щоб одержати попередження, коли файл буде перезаписуватися.
Команди rm і rmdir
Для видалення непотрібних файлів і каталогів у Linux служать команди rm (видаляє файли) і rmdir (видаляє порожній каталог) . Для того, щоб скористався цими командами, ви повинні мати право запису в каталозі, у якому розташовані файли, що видаляються, чи каталоги. При цьому повноваження на зміну самих файлів не обов'язкові. Якщо хочете перед видаленням файлу одержати додатковий запит на підтвердження операції, використовуйте опцію -i.
Якщо ви спробуєте використовувати команду rm (без всяких опцій) для видалення каталогу, то буде видане повідомлення, що це каталог, і видалення не відбудеться. Для видалення каталогу треба видалити в ньому усі файли, після чого видалити сам каталог за допомогою команди rmdir. Однак можна видалити і непорожній каталог із усіма вхідними в нього підкаталогами і файлами, якщо використовувати команду rm з опцією -r.
Якщо ви дасте команду rm *, то видалите усі файли в поточному каталозі. Підкаталоги при цьому не видаляться. Для видалення як файлів, так і підкаталогів поточного каталогу треба теж скористатися опцією -r. Однак завжди помнете, що в Linux немає команди відновлення файлів після їхнього видалення (навіть якщо ви спохватилися відразу ж після помилкового видалення чи файлу каталогу)! Так що двічі подумайте до видалення чого-небудь і не зневажайте опцією -i.
Команди more і less
Команда cat дозволяє вивести на стандартний висновок (на екран) уміст будь-якого файлу, однак вона використовується для цих цілей дуже рідко, хіба що для висновку дуже невеликих по обсязі файлів. Справа в тому, що вміст великого файлу миттєво проскакує на екрані, і користувач бачить тільки останні рядки файлу. Тому cat використовується в основному по її прямому призначенню — для конкатенації файлів, а для перегляду змісту файлів (звичайно, текстових) використовуються команди more і less (чи текстові редактори).
Команда-фільтр more виводить зміст файлу на екран окремими сторінками, розміром саме в цілий екран. Для того, щоб побачити наступну сторінку, треба натиснути на клавішу пробілу. Натискання на клавішу <Enter> приводить до зсуву на один рядок. Крім клавіш пробілу і <Enter> у режимі паузи ще деякі клавіші діють як керуючі (наприклад, клавіша <B> повертає вас на один екран назад), але ми тут не будемо приводити повного їхнього переліку, як і переліку опцій команди. Вам для початку треба ще тільки запам'ятати, що вийти з режиму перегляду можна за допомогою клавіші <Q>, тому що якщо ви цього не знаєте, те вам доведеться довго і нудно натискати пробіл, поки ви не доберетеся до кінця довгого файлу. Про всі опції команди more ви можете прочитати в інтерактивному керівництві man чи info.
Утиліта less, розроблена в рамках проекту GNU, містить усі функції і команди керування висновком, що маються в програмі more, і деякі додаткові, наприклад, дозволяє використовувати клавіші керування курсором (<Стрілка нагору>, <Стрільця вниз>, <PgUp>, <PgDown>) для переміщення по тексту. Згадаєте, ми вже говорили про це, коли розглядали інтерактивну підказку man.
Команди more і less дозволяють робити пошук підрядків у файлі, що переглядається, причому команда less дозволяє робити пошук як у прямому, так і в зворотному напрямку. Для організації пошуку рядка символів string треба набрати в командному рядку програми в нижній частині екрана (там, де двокрапка) /string. Якщо шуканий рядок буде знайдена, буде відображений відповідний шматок тексту, причому знайдений рядок буде знаходитися в самому верху екрана.
Команда find і символи шаблонів для імен файлів
Ще однією часто використовуваною командою для роботи з файлами в Linux є команда пошуку потрібного файлу find. Команда find може шукати файли по імені, розміру, даті чи створення модифікації і деяким іншим критеріям.
Загальний синтаксис команди find має наступний вигляд:
find [список_каталогів] критерій_пошуку
Параметр "список_каталогів" визначає, де шукати потрібний файл. Найпростіше задати як початковий каталог пошуку кореневий каталог /, однак, у такому випадку пошук може затягтися дуже надовго, тому що буде проглядатися вся структура каталогів, включаючи змонтовані файлові системи (у тому числі мережні, якщо такі є). Можна скоротити обсяг пошуку, якщо задати замість одного кореневого каталогу список з декількох каталогів (природно, тих, у яких може знаходитися шуканий файл):
[user]$ find /usr/share/doc /usr/doc /usr/locale/doc -name instr.txt
Початком "критерію_пошуку", що визначає, що саме повинна шукати програма find, вважається перший аргумент, що починається на "-", "(", ")"', "," чи "!". Всі аргументи, що передують "критерію_пошуку", трактуються як імена каталогів, у яких треба робити пошук. Якщо не зазначено жодного шляху, пошук виробляється тільки в поточному каталозі і його підкаталогах.
Найчастіше пошук проводиться по іменах файлів, як це показано в попередньому прикладі, тобто "критерій_пошуку" задається як "-name ім'я_файлу". Замість опції -name можна використовувати опцію -path, тоді команда буде шукати збігу в повному імені файлу, із указівкою шляху. Наприклад, команда
[user]$ find . -path './sr*sc'
знайде в поточному каталозі підкаталог './src/misc'. Замість повного імені чи файлу каталогу в цьому прикладі використаний так називаний "шаблон імені". Оскільки шаблони імен файлів можуть використовуватися не тільки з командою find, але і з багатьма іншими командами (включаючи вже розглянуті команди chmod, chown, chgrp, cp, rm, cat, mv), те правилам складання шаблонів варто приділити деяка увага.
Найчастіше шаблони імен файлів будуються за допомогою спеціальних символів "*" і "?". Значок "*" використовується для заміни довільного рядка символів. У Linux
"*" — відповідає усім файлам, за винятком схованих;
".*" — відповідає всім схованим файлам (але також поточному каталогу "." і каталогу рівнем вище "..": не забувайте про цьому!);
"*.*" — відповідає тільки тим файлам і каталогам, що мають "." у середині імені, чи закінчуються на крапку;
"p*r" — відповідає і "peter" і "piper";
"*c*" — відповідає і "picked" і "peck".
Значок ? заміняє один довільний символ, тому index?.htm буде відповідати іменам index0.htm, index5.htm і indexa.htm.
Крім "*" і "?" у Linux при завданні шаблонів імен можна використовувати квадратні дужки [], у яких дається або список можливих символів, або інтервал, у який повинні попадати можливі символи. Наприклад, [abc]* відповідає всім іменам файлів, що починається з a, b, c; *[I-N1-3] відповідає файлам, імена яких закінчуються на I, J, K, L, M, N, 1, 2, 3.
|
https://doc4web.ru/arhitektura-/letniy-sad-pamyatniki-sanktpeterburga.html
|
Летний Сад (памятники Санкт-Петербурга)
|
https://doc4web.ru/uploads/files/249/c9fa5cf4001c7813e49c226c0961e56a.docx
|
files/c9fa5cf4001c7813e49c226c0961e56a.docx
|
Оглавление
Вступление
1
Глава 1. Историко-художественный очерк
2
Глава 2. Садово-парковый ансамбль
12
Глава 3. Скульптура
14
Глава 4. Архитектурные памятники
17
Глава 5. Дворцовые интерьеры
19
Глава 6. Декоративно-прикладное искусство
22
Глава 7. Живопись
25
Глава 8. Летний сад в стихах
28
Заключение
30
The Summer Garden
31
Список использованной литературы
34
Вступление.
Санкт-Петербург часто называют музеем под открытым небом. Справедливо называют. Сотни зданий, набережных, мостов - великие творения зодчих. Десятки памятников на его площадях и в скверах - выдающиеся достижения скульптуры. По улицам города и впрямь можно ходить, как по музею.
Но и просто музеев в Санкт-Петербурге предостаточно. Больших и маленьких, старинных и новых. Если добавить к ним постоянно действующие выставки, количество Санкт-Петербургских музеев немного до сотни не дотянет. В них хранится более 14 миллионов ценнейших памятников материальной культуры.
По музеям можно ходить, как по эпохам. Загляните, они покажут вам, как жили фараоны Древнего Египта, какие изумительные картины и скульптуры оставила потомкам эпоха Возрождения. В музейных экспозициях можно увидеть далеких предков наших сегодняшних умнейших станков и приборов, встретиться с папуасом из Полинезии, полюбоваться рукотворными чудесами народных умельцев, каких больше нигде и не увидишь.
Нет, совсем не случайно едут и едут сюда люди со всего света.
А Летний сад-это ведь не только сад, но и музей скульптуры. И действительно под открытым небом.
Музей-это собеседник, с которым всегда интересно поговорить. Музей-это еще и книга, на каждой странице которой можно открыть для себя что-то новое. Музей-кладовая сокровищ и огромная страна, которую населяют ушедшие века, отгремевшие войны, хранятся истоки научных открытий.
В музеях живет красота и щедрость. И есть у них один секрет: покидая музей, вы выходите из него богаче, чем были, когда входили в его двери.
Таким образом, целью моего реферата является посещение уникального музея под открытым небом-Летнего сада. Я стремлюсь узнать не только о скульптурном убранстве, но и об архитектурных памятниках, садово-парковом ансамбле, дворцовом интерьере и т.д.. Поэтому тема моего реферата предполагает многогранность и обилие информации. Однако я постаралась, чтобы реферат не был лишен логической стройности изложения содержания, что чрезвычайно важно для читателя.
Глава 1.
Историко-художественный очерк
Среди замечательных исторических и архитектурных памятников, связанных с основанием Санкт-Петербурга, одно из первых мест по праву отводится Летнему саду и Летнему дворцу Петра .
Возникший как город-крепость в самом начале Северной войны, Петербург неоднократно выдерживал нападения шведских войск. И только после победы под Полтавой в 1709 г. Петр осуществляет свое давнишнее намерение перенести столицу из Москвы на берега Невы. После этого события в городе развернулись большие архитектурно-строительные работы.
История не сохранила точной даты основания Летнего сада. Первые упоминания о нем встречаются в письмах Петра , датированных мартом 1704 г. Внимание царя, искавшего среди лесов и топей дельты сухие и обжитые участки, сразу привлекло место близ главного русла Невы, у истока Безымянного Ерика (река Фонтанка),- там, где ранее находилась усадьба шведского майора Конау с небольшим домом и голландским садиком.
На протяжении всех лет петербургского периода царствования Петр вдохновенно созидал свой любимый “огород”. Названный так Петром Летний сад, хотя и был разбит по образцу французского регулярного парка, сохранил черты русских подмосковных садов Vв., где обязательно высаживались фруктовые деревья и огородные растения. Парадная часть занимала половину современной территории, а огород с грядами овощей, теплицей, плодовыми деревьями, оранжереями, где хранились в зимнее время южные растения,- остальную территорию, граничившую с рекой Мойкой. “Если проживу еще три года,- говорил царь,- буду иметь сад лучше, чем в Версале, у французского короля”.
Петр сам руководил и занимался устройством летней царской резиденции. В создании дворцово- паркового ансамбля принимали участие русские и западноевропейские мастера. Здесь работали Ян Роозен, К. Шредер, И. Сурьмин, С. Лукьянов, И. Яковлев, архитекторы Н. Микетти, Ж.-Б. Леблон, И. Матвеев, М. Земцов и др. На протяжении истории строительства Летнего сада сложилась отечественная школа мастеров садово-паркового искусства.
Строительство Летнего сада в петровское время можно разделить на три этапа.
Неизвестно, кем был начерчен первоначальный план Летнего сада. Существует предположение, что автором его был сам Петр . Современную территорию сада и прилегающий к ней участок по этому плану занимал палаточный военный лагерь. Существует предположение, что здесь была временная стоянка русских войск после победы над шведами. С 1703 г. по 1711 г. Летний сад ограничивался лишь участком, на котором в настоящее время располагается скульптура. Тогда определилась первоначальная его планировка и началось освоение территории: пополнение Летнего сада новыми цветами, посадка многолетних деревьев. Аллеи сада украшались также и декоративными растениями из оранжерей.
В 1705-1706 гг. основные работы проводились архитектором Иваном Матвеевым, по проектам которого сооружались первые фонтаны.
В 1711-1716 гг. дальнейшим расширением и украшением царской резиденции занимался Ян Роозен. Летний сад в это время- вполне сложившийся регулярный парк с узорными цветниками, люстгаузами, фонтанами, водоемами.
В связи со строительством фонтанов, которые располагались на площадках Главной аллеи, начинаются работы по сооружению каналов. Сохранившийся до настоящего времени Лебяжий канал, соединяющий Неву с Мойкой, представлял собой ”копань”, прорытую в 1711-1712 гг. для осушения заболоченной местности.
В 1714-1716 гг. в Летнем саду был устроен Карпиев пруд.
Большой размах архитектурно-строительные работы в Летнем саду получили в 1716-1725 гг. Архитекторами Ж.-Б.Леблоном и М.Г. Земцовым были сделаны планы Летнего сада в начале и в конце завершающего этапа и его строительства. Приглашенный в Россию Петром Леблон считался ранее автором окон читальной композиции садово-паркового комплекса. План, составленный в 1716-1717 гг., объединил Марсово поле, Михайловский сад и часть участка Инженерного замка в одно целое с центром на берегу реки Мойки, где был построен дворец Екатерины .
В последние годы жизни Петра его летняя резиденция на невских берегах- это уже сложившийся архитектурный ансамбль.
В настоящее время мы можем любоваться только Летним дворцом Петра , а описания и изображения других архитектурных памятников сохранились лишь в архивных документах и графических материалах.
Второй Летний дворец располагался на берегу Лебяжьего канала против первого Летнего дворца. Этот дворец так же, как и первый, был выстроен в два этажа и довольно скромно декорирован. Здание в плане было несимметричным, а фасад его в центре обогащался террасой со спусками к воде. Автором проекта дворца считается архитектор Стефан Фонзвитен, но основные работы проводились М. Г. Земцовым, который закончил их в 1725 г.
Уже после смерти Петра в г. на берегу Невы была построена “Зала для славных торжествований”. Замечательный памятник творчества архитектора М. Г. Земцова, это деревянное сооружение с пышным внешним и внутренним декоративным убранством и симметричным распределением архитектурных масс явилось прообразом дворцов середины Vв. Название сооружения говорит само за себя. Первым “славным торжествованием”, устроенным здесь, стала свадьба дочери Петра Анны Петровны с герцогом Голштинским.
На плане Летнего сада М. Г. Земцова показано еще одно сооружение- грот, занимавший часть берега Фонтанки. Начавшиеся при А.Шлютере в 1713 г. работы после его смерти были продолжены И.Маттарнови, Н. Микетти, Ж.- Б. Леблоном и М. Г. Земцовым. Разнообразием внутренней отделки с кольцами туфа, мерцанием раковин, мелких вкраплений разноцветных камней, толченого стекла и обилием водяных струй фонтанов этот нарядный павильон напоминал скорее пещеру, созданную самой природой. К сожалению, во второй половине Vв. грот был превращен в обычный павильон, а в 1777 г. во время наводнения почти полностью разрушен.
Во время этого наводнения были разрушены и фонтаны, украшавшие сад. К середине Vв. в Летнем саду насчитывалось около пятидесяти фонтанов. Петр был необычайно увлечен идеей создания целой системы фонтанов. Но особенно его занимала мечта о создании лабиринта на темы басен Эзопа, которая была осуществлена в 1720-х гг.
Строительство фонтанов продолжалось очень активно и после смерти Петра . Например, Екатерина в 1725г. в левом от грота “зеленом кабинете” приказывает устроить фонтан “Фаворитка” по образцу петергофского. В противоположном правом “кабинете” несколько позднее, в 1736-1738 гг. был устроен фонтан “Лакоста”, названный в честь любимого шута Петра , бывшего гамбургского маклера Ла-Косты.
Знакомство с Летним садом петровского времени будет неполным, если не проследить, как же осваивались другие участки дворцово- паркового комплекса. Третий Летний сад, находившийся на месте нынешнего Михайловского, предназначался для резиденции Екатерины . Планировка его была очень проста. Здесь реже встречались затейливые декоративные сооружения. Самой большой “диковинкой” в “саду за маленькой речкой” был Летний дворец Екатерины , названный во многих документах “Золотые хоромы”. И действительно, по описи 1736 г. золото в его отделке преобладало. Это сооружение, архитектура которого типична для первых петербургских зданий, строилось одновременно с Летним дворцом Петра но было разобрано во второй половине Vв.. Здание располагалось на берегу Мойки, может быть, на месте павильона Росси в Михайловском саду.
Помимо различных садовых сооружений в Летнем саду разместилась большая коллекция мраморной скульптуры, что являлось обязательным для регулярного парка. В первой четверти Vв. собрание насчитывало до двухсот статуй, скульптурных групп, бюстов. Сейчас их осталось девяносто одна.
Мраморные бюсты, группы, статуи заказывались и покупались в мастерских Венеции и Рима.
Руководил закупкой коллекции непосредственно Петр Для этой цели специально были посланы в Рим доверенные лица.
Для Летнего сада скульптура отбиралась по смысловому признаку. Среди исторических имен выбирались самые прославленные (Александр Македонский, Юлий Цезарь, Август и др.).
Значительную часть коллекции составляли композиции и отдельные статуи, олицетворяющие процветание страны в период царствования Петра В эпоху, когда аллегория была в большой моде, уже в названиях многих статуй, таких, как “Слава”, “Архитектура”, ”Мореплавание”, отразилась история России начала Vв.- победы в Северной войне, основание морского флота, строительство Санкт-Петербурга. Среди аллегорических изображений можно выделить группу так называемых “добродетелей”, вероятно, более многочисленную в начале Vв.. Из сохранившихся до настоящего времени наиболее показательны “Истина” с солнечным диском в руке, символом света и просвещения, и “Искренность” с рукой на голове льва, что означало победу добродетели, опирающейся на величие души.
Многочисленной была в собрании и группа садовой скульптуры мифологического содержания- статуи, изображавшие, в основном, античных богов. У входа в Летний сад со стороны Невы на Главной аллее посетителей встречает “Минерва”- богиня мудрой справедливой войны, а дальше, на третьей площадке, собрано несколько так называемых “земледельческих” мифологических персонажей: “Флора”, “Церера”, “Вертумн”, ”Помона”.
Сохранилось много описей V-вв., по которым можно судить, что количество и местонахождение скульптур постоянно менялось.
Скульптура Летнего сада большей частью принадлежит неизвестным авторам. Среди подписанных работ наиболее обширно представлено творчество венецианского скульптора Пьетро Баратта (скульптурная группа “Мир и изобилие”, “Ништадтский мир”).
С творчеством отца и братьев Гропелли нас знакомят статуи “Истина”, “Искренность”, а также изображения муз.
Мраморная скульптура и все декоративное убранство Летнего сада создавало великолепный фон для Летнего дворца Петра
Летний дворец Петра - единственное сооружение, сохранившееся с начала V в. в Летнем саду. В 1701г. место, где расположен Летний дворец, называлось “Коновым двором”. Со всех сторон омываемый водами рек Невы, Фонтанки и прорытого с юга гаванца дворец лишь западным фасадом был обращен в сторону парка.
На этом участке почти одновременно с закладкой сада строится деревянный летний дом. Первоначальный Зимний дворец возводится в первую очередь, так как он был более необходим в условиях северного климата. Только в 1710-1712 гг. вместо деревянного дома сооружается каменный Летний дворец, автором проекта которого стал архитектор Доменико Трезини. Но с течением времени имя архитектора петровского дворца в Летнем саду забылось и историки начала в. приписывали авторство другим мастерам, в частности Андреасу Шлютеру.
В настоящее время известно, что начавшиеся в 1710 г. работы по сооружению самого здания были закончены через два года, а отделка его продолжалась еще на протяжении нескольких лет. Своим внешним и внутренним обликом Летний дворец резко отличался от московских хором допетровского с их запутанной планировкой и изрезанной линией контура. Характерные особенности этого сооружения, такие, как четкость планировки, когда небольшие комнаты группируются вокруг вестибюля и парадной лестницы, простота архитектурных форм, подчеркнутая скромность декорировки фасадов были свойственны многим зданиям Петербурга первой четверти V в.. Этот стиль получил название петровского барокко.
В Летнем дворце Петра так же, как и во многих других сооружениях, скульптурным украшениям отводилась активная роль в пропаганде идей времени. Фасады украшают 29 намазных барельефов, расположенных между окнами первого и второго этажей. Исполненные на мифологические сюжеты многие из этих барельефов в аллегорической форме прославляют Русское государство, превращая дворец царя в своеобразный памятник победам России в Северной войне. Другие барельефы не имеют иносказательного смысла и представляют скорее декоративные композиции. Среди авторов, по эскизам которых могли быть выполнены барельефы, исследователи называли имена Ж.-Б. Леблона, А.Шлютера, Г.И. Маттарнови.
В Летнем дворце Петр жил со своей семьей с мая по октябрь в течение 1712-1725 гг.. Первый этаж занимали комнаты Петра , а второй-комнаты Екатерины и детей. И хотя дворец не был парадным, его внутреннему оформлению уделялось огромное внимание.
Внутреннее убранство Летнего дворца отражало вкусы своего времени. Стены были украшены различными тканями, декоративной росписью, лепкой, резными деревянными панно и изразцовыми панелями. Потолки заполнили живописные плафоны, а полы были настланы паркетные, наборного дерева. Притом, декоративное оформление соответствовало назначению той или иной комнаты. Так, стены спален были затянуты бархатом, поварни облицованы изразцами, а танцевальную украсили китайские шелка. В начале V в. дворцовые интерьеры невозможно представить без зеркал. В комнатах развешиваются царские портреты, картины западноевропейских мастеров.
Мебельное убранство дворца также соответствовало новому стилю. Значительная часть мебели вывозилась из стран Западной Европы, и постепенно царское жилище заполнялось массивными немецкими шкафами, английскими столами и стульями, уютными голландскими поставцами. Но многие предметы мебельного убранства изготовлялись русскими мастерами.
В Летнем дворце после смерти Петра и Екатерины , как предполагают, на протяжении целого столетия проживали придворные служащие. В царствование Александра и Николая одно из первых каменных зданий Петербурга сдается внаем на летний период крупным царским сановникам, таким, как князь Горчаков, князь Лобанов-Ростовский, министр финансов Канкрин.
С середины в. современники начинают осознавать историческое и архитектурное значение памятника. Летний дворец закрывается, и только изредка его демонстрируют высокопоставленным гостям Петербурга.
После Великой Октябрьской социалистической революции, в 1920-х гг., здание используется как выставочное помещение отдела быта Государственного Русского музея.
С 1934 г. Летний дворец Петра стал историко-бытовым мемориальным музеем. Началась кропотливая работа по подбору коллекции нового музея, которая продолжается уже более шестидесяти лет. В настоящее время не во всех комнатах можно увидеть вещи, принадлежащие Петру , в целом убранство интерьеров здания соответствует стилю начала V в.
Летний сад в первой половине V в. оставался местом проведения иллюминаций и торжеств, принимавших все более пышный характер. Поэтому царская резиденция продолжает развиваться и, наконец, в 30-40-х гг. V в. достигает блестящего расцвета. Этот период в истории самого старого сада города связан с деятельностью выдающегося архитектора В.В. Растрелли. Работа в Летнем саду стала первой пробой сил мастера. По его проекту возводится деревянный летний дворец Анны Иоанновны, куда императрица переезжает в 1732 г.. Здание располагалось вдоль Невы на месте “Залы для славных торжествований”, по этому случаю разобранной. Сохранились описания, планы сооружения и проект, исполненный Растрелли. В 1730-х. гг. Окончательно оформилась композиция Летнего сада в районе партера и Лебяжьего канала. Главный вход в сад устраивается со стороны Большого луга, для чего через Лебяжий канал перекидывается подъемный мост. Сразу за мостом открывался вид на амфитеатр с каскадом, построенные Растрелли.
В 1740-х гг. крупное сооружение появилось там, где сейчас возвышается Инженерный замок. Построенный Растрелли для императрицы Елизаветы Петровны Летний дворец по богатству декоративного убранства превзошел все ранее существовавшие в Летнем саду постройки.
Одновременно с постройкой дворца разбивается новый сад с лабиринтом липовых аллей, прудом, фонтанами, павильонами и другими малыми архитектурными формами. Устройством сада при третьем Летнем дворце также активно занимался архитектор Растрелли.
Особенно изменился облик ансамбля с южной стороны. Подъезжающие по широкой аллее, идущей от Невского проспекта, могли любоваться замечательной кованой решеткой с золочеными украшениями, за которой располагалась широкая площадь.
К 40-м гг. V в. преобразились также третий Летний сад и Большой луг. Первый украшается затейливыми павильонами и сооружениями, предназначенными для аттракционов, широко распространившимися в этот период. Большой луг становится так называемым Променадом, то есть садом для прогулок. Но с началом царствования императрицы Елизаветы Петровны этот интереснейший ансамбль постепенно приходит в упадок.
В это время вход в Летний сад устанавливается со стороны Невы, и весь комплекс царской резиденции получает окончательное завершение. В архитектурных памятниках Летнего сада первой половины V в., как в зеркале, отразилась история развития стиля барокко в России. В дальнейшем Летний сад уже никогда не достигал большего расцвета.
Во второй половине V в. развертывается строительство пригородных ансамблей. Парки Павловска, Гатчины, Ораниенбаума и других пригородов Петербурга стали классическими образцами нового стиля. А преданный забвению Летний сад постепенно лишается прежнего ухода. К тому же его разрушают опустошительные наводнения, самое сильное из которых случилось в 1777 г.
Во второй половине V в. уже сформировавшийся архитектурный центр Петербурга требует законченного оформления набережной Невы. Берега облицовываются гранитом от “Летнего дому до Галерного двора”, а Летний сад отделяется от проезжей части замечательной по своим художественным качествам оградой. Ю.М.Фельтен, автор отделки набережной стал ведущим архитектором при проектировании решетки. С 1770 по 1784 г., когда проводились работы по ее возведению, в Петербург были привезены металлические звенья решетки, выкованные на тульских заводах, финский гранит для цоколя и колонн.
Летний сад во второй половине V в. становится местом прогулок для петербургских жителей. Если по указу 1755 г. разрешалось посещать сад 2 раза в неделю и в праздничные дни, то к в. доступ в сад расширяется. Однако вплоть до 1917 г. плохо одетому простолюдину вход запрещается. История Летнего сада хранит немало традиций, сложившихся в это время: с 1751 г. устраиваются концерты оркестра роговой музыки, а позднее- оркестра духовых инструментов, общественные развлечения и большие праздники.
В в. аллеи сада были местом встреч, прогулок для А.С. Пушкина, И.А. Крылова, И.А. Гончарова, П.И. Чайковского и многих других поэтов, писателей, композиторов, художников.
В первой половине в. в Летнем саду опять работают выдающиеся мастера. Архитектор К.И. Росси строит в 1826 г. Кофейный домик на берегу Фонтанки, где в былые времена находился грот. Центральный зал Кофейного домика в Летнем саду украшают лепной фриз и две круглые кафельные печи. Фасады здания также декорированы лепными гипсовыми барельефами, отлитыми по рисункам скульптора В.И. Демут-Малиновского. В целом архитектурное решение Кофейного домика соответствует представлению о классицизме как о стиле с ясной логикой художественного построения.
Сохранились в Летнем саду и следы деятельности архитектора Л.И. Шарлеманя 2-го. В 1827 г. по проекту в Летнем саду строится Чайный домик в виде одноэтажного павильона с цоколем из путиловской плиты и деревянными стенами, имитирующими фасады каменного здания. Одновременно заканчиваются работы по оформлению южной территории сада. Набережная Мойки и проходящая рядом улица отделяются чугунной решеткой, отлитой также по проекту архитектора Шарлеманя. Основным ее украшением являются щиты с изображением головы Медузы Горгоны. Но эта часть сада приобретает современный вид только к 1839 г., когда около Карпиева пруда устанавливается ваза из эльфдальского порфира, подаренная Николаю шведским королем Карлом Иоанном V.
Около Чайного домика 12 мая 1855 г. состоялось открытие бронзового памятника И.А. Крылову, исполненного скульптором П.К. Клодтом. Очень интересен гранитный пьедестал с отлитым в бронзе скульптурным фризом, на котором изображены персонажи крыловских басен. В этой работе принимал участие художник А.А. Агин, рисунки которого послужили основой для рельефных композиций постамента.
Памятник И.А. Крылову, отлитый на средства петербуржцев, стал первым в городе памятником русскому писателю. После его установки завершается оформление Летнего сада в том виде, к какому мы привыкли в настоящее время.
После Великой Октябрьской социалистической революции Летний сад становится местом отдыха трудящихся. Начинаются работы по сносу различных мелких сооружений, искажающих облик всего ансамбля. Бережно охраняется зеленый массив, декоративная скульптура, архитектурные памятники прошлого.
Великая Отечественная война прервала работы по благоустройству памятника. В суровые годы блокады жители Ленинграда особенно заботливо отнеслись к любимому саду. С первых дней войны устанавливается систематическое наблюдение за Летним садом. Мраморная скульптура была закопана по строго определенному плану, а бронзовый памятник И.А.Крылову укрыт деревянными щитами и мешками с песком. Экспонаты Летнего дворца Петра вывозятся на Урал.
В Летнем саду появились щели для укрытия. Во время блокады на партере и южных склонах пруда были разбиты огороды, которые обрабатывали юные жители города. В память о героической обороне Ленинграда, аллея, проходящая вдоль партера, стала с тех пор называться Школьной.
Благодаря самоотверженной работе всех служителей Летнего сада в годы войны удалось сохранить дворец Петра . Одним из первых среди музеев города он открылся в 1947 г. после небольшого ремонта.
В послевоенные годы ремонтные и восстановительные работы в Летнем саду разворачиваются в полную силу. Начинается посадка новых деревьев и кустарников, реставрируется мраморная скульптура, Невская ограда и другие архитектурные памятники.
В 1961-1964 гг. Специальными научно-производственными реставрационными мастерскими проводились крупнейшие реставрационные работы в Летнем дворце-музее Петра под руководством архитектора А.Э. Гессена. В результате внешнее и внутреннее убранство здания в значительной степени получило первоначальный облик.
Интересный материал дали раскопки территории около Летнего дворца Петра , проводившиеся во время реставрационных работ. Из архивных документов известно, что перед южным фасадом здания был прорыт “гаванец”, соединявшийся с Фонтанкой. Этот искусственный водоем, набережная и расположенные вокруг постройки были разобраны в конце V в. В 1936 г. с южной стороны дворца была обнаружена клинкерная площадка с металлическими причальными кольцами, которая служила первоначальной набережной.
Как памятник регулярного стиля начала V в. Летний сад не существует, но он не стал и пейзажным, так как старых деревьев почти не осталось.
Сейчас гостеприимно распахивает двери Летний дворец Петра в Кофейном домике демонстрируются выставки, а в Летннем саду играет духовой оркестр и устраиваются театрализованные праздники. И сегодня Летний сад радует своих гостей гармонией Невской ограды, беломраморным царством скульптуры, тишиной тенистых аллей.
Глава 2.
Садово-парковый ансамбль.
Регулярный парк конца V в.- начала V в. в своей торжественности и праздничности представлял великолепное окружение дворца.
Обычно парки в это время разбивались на равнине или пологом склоне. В ансамбле доминировал дворец, а расположенные перед ним узорные партеры, водоемы с неподвижной гладью воды создавали в целом единую образную систему.
Характерное для V в. асимметричное расположение дворца в ансамбле мы видим и в Летнем саду. Летний дворец Петра в первом саду и дворец Екатерины в третьем саду располагались на краю участка.
В России стала традицией связь архитектуры регулярного парка с окружающим пейзажем и водными пространствами. Первые дворцово-парковые ансамбли нового стиля возникали и развивались в Санкт-Петербурге, где изобиловали водные пространства. Но даже и здесь создавались искусственные гавани, каналы, бассейны, что вносило неповторимое очарование в облик молодого города. Разбитый около широкой полноводной реки Невы у истока реки Фонтанки самый первый сад Петербурга был отделен с западной стороны Лебяжьим каналом. Кроме того, в Летнем саду были устроены разнообразные по форме и назначению искусственные водоемы и “гаванец” около Летнего дворца Петра .
В настоящее время сохранились только Лебяжий канал и Карпиев пруд, в котором разводили карпов для царского стола.
Углубление Лебяжьего канала и укрепление его откосов проводились в течение всего V в.. В 1799 г. был устроен пирс по проекту архитектора Г. Пильникова, а в 1825 г. установлена чугунная ограда по рисунку архитектора Л.И. Шарлеманя 2-ого. Пирс украсили чугунные вазы-треножники (К.И. Росси). Капитальные работы по ремонту береговых откосов и устройству гранитной стенки проводились в 1955-1957 гг..
От ансамбля первой четверти V в. остались также геометрическая планировка аллей, историческое место и очертания петровского партера. Партер начала V в. в виде гладких газонов с широкой полосой цветов восстанавливался в 1941 и в 1947 годах, согласно проекту реставрации Летнего сада, предложенного архитектором Т.Б. Дубяго.
В зеленом оформлении Летнего сада преобладали такие деревья и кустарники, как дуб, ель, клен, липа, можжевельник, а цветники украшали тюльпаны, нарциссы, лилии, розы. Но в общей композиции садовых партеров главную роль играли не цветы. Партеры представляли часто зеленые газоны, окаймленные низкими палисадами из стриженных кустов букса, который в России заменялся можжевельником, шиповником или желтой акацией. Своеобразные узоры на земле создавались и такими строительными материалами, как песок различных оттенков, цветное толченое стекло, уголь, битый кирпич.
В русском паркостроении начала V в. мы встречаем общие с Западной Европой черты, которые не выходили за рамки регулярного стиля. Но составные части композиции могли сочетаться в неограниченном количестве вариантов в зависимости от местных условий и национальных традиций.
Глава 3.
Скульптура.
В России в V - V вв. особенно охотно применялись серии из нескольких статуй, составляющих композиционную и смысловую общность. Вообще для паркового искусства V в. свойственно стремление к иллюзорному расширению границ пространства. Это достигалось искусной расстановкой садовых скульптур.
Первоклассная техника, умелая свободная компоновка как наследство блестящей эпохи барокко объясняют высокий уровень мастерства в решении задач при создании декоративной скульптуры V в.
Для искусства позднего барокко и особенно рококо характерно стремление выполнять действительно монументальные задачи легко и свободно. По традиции используются античные сюжеты, выбираются персонажи древних мифов, но тематика эта уже не соответствует художественному образу статуй.
В Западной Европе того времени становится очень модным украшать сады произведениями античной пластики. Петр и здесь не отстает от веяний времени, желая поместить в своей резиденции древнеримскую статую Венеры. В этот период отошли в прошлое образы классического стиля, а преувеличенная хрупкость и стройность, мягкая проработка тела прекрасной “Венус” перекликались с поисками новых идеалов женской красоты в искусстве начала Vв.
Привезенные в Летний сад раньше других изваяний скульптурные бюсты Яна Собеского и его жены Марии-Казимиры очень близки к официальным портретам конца V в..
Скульптурная группа “Амур и Психея” также датируются концом V в.. Неизвестный мастер выбирает кульминационный момент мифологической легенды, когда Психея, нарушив запрет богов, со светильником в руке, освещает лицо спящего возлюбленного. Яркой чертой барокко является композиция скульптурной группы, построенная на резких диагоналях движения Амура и Психеи, рассчитанные на контраст света и тени, а также эффектно развевающиеся одежды, легкая прозрачность локонов Амура и характерная фактура материала.
Среди произведений П. Баратта скульптурная группа “Мир и изобилие”- довольно типичная для своего времени аллегория. Мастер постарался ввести в композицию полный набор разных символов. Это рог изобилия, факел войны, знамя, щит с головой Горгоны, лавровый венок и пальмовая ветвь. Кроме двух женских фигур, скульптор изображает льва-побежденную Швецию и орла-победительницу Россию. Как художественное произведение эта тяжеловесная и несколько перегруженная композиция с фигурами удлиненных пропорций и сглаженной поверхностью тел характеризует стиль Баратта, близкий классицизму академического толка. Другими отличительными чертами этого направления в искусстве конца V в. стали и фронтальная замкнутость композиции, и однообразие лиц, вылепленных по канонам “классической красоты”. Подпоркой для статуи “Слава”, также исполненной Баратта, служит обелиск-традиционный атрибут классицизма.
В Летнем саду есть статуи, сделанные неизвестными авторами, стиль исполнения которых очень близок Баратта. Это можно сказать о “Мореплавании” и “Архитектуре”.
Но Баратта не окончательно отошел в своем творчестве от барочных тенденций, что видно при знакомстве с некоторыми скульптурными бюстами Летнего сада. Очень интересен бюст Вакха. Наполненная движением композиция, непосредственность и живость облика бога вина заставляют отнести это произведение к одному из лучших в петровской коллекции.
Особенно хороши в Летнем саду четыре статуи скульптурной серии “Круговорот суток”, символизирующие время суток: светлую богиню утренней зари Аврору, жизнерадостного юного Полдня, усталого старика Заката, величественную мудрую Ночь. Автор серии Дж. Бонацца выступает как последователь школы Бернини. Глубокий философский смысл несет в себе образ “Заката”. Динамичная композиция, осязаемая проработка формы наполняют это произведение эмоциональным звучанием и внутренней силой. Статуя “Ночь” с наброшенным на плечи звездным покрывалом как бы застыла в скорбном молчании.
Скульптор Дж. Зорзони следует в своем творчестве также традициям барокко. Однако уровень исполнения “Сивиллы Ливийской” и “Сивиллы Европейской” ниже, чем произведений Бонацца. Но изображения Сивилл гармонично вписываются в природное окружение, становятся в саду, на фоне зеленой листвы, замечательными декоративными украшениями.
Прекрасными образцами садовой скульптуры стиля рококо являются статуи муз, исполненные братьями Гропелли. Мраморные изображения трех муз-Эвтерпы, Талии, Терпсихоры- сделаны как произведения круглой скульптуры, благодаря чему они воспринимаются в пространстве удивительно пластично и непосредственно.
В Летнем саду есть и другие скульптуры, исполненные в стиле рококо. Автор статуи “Беллона” Альвизе Тальяпьетра наследует традиции венецианской школы декоративной пластики. Широким складкам ниспадающего шарфа противопоставляются извивающиеся языки пламени, вырывающиеся из факела, большие круглые завитки перьев на шлеме и локоны волос, разбросанные по плечам. Художественный почерк стиля рококо по существу уничтожил истинный смысл жестокой богини войны, сделав статую лишь декоративным садовым украшением.
То же можно сказать и о статуе “Минерва”, богини мудрости и справедливой войны. Весь образ богини, полный изящества и грации, делает это произведение неизвестного автора одним из лучших среди скульптур Летнего сада.
В ряду с “Минервой” стоят близкие по манере и приемам исполнения две статуи из петровской коллекции. Это “Церера” (богиня земледелия) и “Нимфа”. Возможно, все три статуи исполнены одним мастером.
Декоративная скульптура Летнего сада существует в неразрывном единстве с природным окружением и Летним дворцом Петра , придавая своеобразный облик всему садово-парковому ансамблю.
Глава 4.
Архитектурные памятники.
В конце V-начале века бывшая царская резиденция переживает время коренных изменений, когда постепенно исчезают старые постройки, уступая место сооружениям классицизма.
В настоящее время, несмотря на разнородность стиля отдельных построек и элементов садово-паркового искусства, определился единый художественный образ старинного сада, расположенного в центре города. Архитектурные сооружения Летнего сада, за исключением решеток, утратили давно свое функциональное назначение, давно превратились в памятники русской истории и культуры.
Заповедным стал северо-восточный участок сада с Летним дворцом Петра Небольшое двухэтажное здание, напоминающее дома голландских бюргеров начала V в., с дверью, выходящей прямо в сад, оно прекрасно передает архитектурные вкусы времени. Установленная в центре скульптурная группа “Мир и изобилие” со своей прихотливо изрезанной линией контура очень хорошо существует в противопоставлении с плоскостью стены дворца, гладкой зеленью газона и геометрической четкостью Невской ограды.
Решетка со стороны Невы справедливо считается архитектурным шедевром. Строгость и простота рисунка, прекрасные пропорции, ритмическое чередование гранитных колонн с металлическими звеньями создают впечатление удивительной легкости и монументальности. Отметим еще раз, что решетку устанавливали не как декоративное украшение, а как сооружение, необходимое при планировке и оформлении набережной. Она органично вписалась в городской пейзаж и стала неотъемлемой частью Летнего сада.
Архитектурные памятники века расположились в центральной части сада.
При строительстве Кофейного домика К.И. Росси использовал фундамент и частично стены петровского грота, сохранил его внутреннюю структуру. Это одноэтажное прямоугольное в плане кирпичное здание с низким куполом на крыше и железной кровлей, декорированное скульптурными барельефами, в веке было окружено чугунными цветниками-треножниками, отлитыми также по рисунку Росси. Сейчас два из них установлены перед входом в павильон.
Недалеко от Кофейного домика среди зеленого массива находится Чайный домик. Этот небольшой павильон интересен как одна из немногих деревянных построек, сохранившихся с начала века.
Еще одно сооружение века-решетка со стороны улицы Пестеля-по своим художественным качествам, конечно, уступает Невской ограде. Но, несмотря на это, она также вошла в пейзаж сада, воспринимается в единстве с Карпиевым прудом, вазой эльфдальского порфира, зеленой листвой. Небольшая высота решетки дает возможность еще за пределами сада любоваться спокойной гладью Карпиева пруда и уходящими вдаль тенистыми аллеями.
Глава 5.
Дворцовые интерьеры.
В начале V в. огромное значение для развития новых форм архитектуры и быта в Росии имело основание Петербурга.
В первой четверти V в. в убранстве интерьера сильны были влияния предыдущего столетия.
Архитектурное убранство дворцов и хором отличалось необычайной пышностью и красочностью. Декорировка внутренних помещений также была насыщена разнообразными по цветовым сочетаниям росписями и фигурной резьбой. В V в. мастера работали в технике традиционной фресковой живописи, располагая целые композиции на потолках или стенах. Темами для этих изображений выбирались библейские легенды; популярной была также и декоративно-орнаментальная роспись. В отделке стен широкое распространение получили ткани, главным образом, разноцветные сукна и “золотые” или “басменные” кожи с рельефным рисунком. Двери обивались яркими сукнами, а расположенные в затейливом узоре гвозди с серебряными большими шляпками превращались в орнаментальный рисунок. Резьба украшала верхние части окон и дверей.
Архитектура петровского времени, тесно связанная с государственными задачами, была глубоко своеобразна. Образцами для застройки Петербурга стали типовые проекты домов. “Дом для именитых” представлял собою двухэтажное здание с большими окнами и симметричным планом. В последовательности расположения комнат появляются свои правила, заимствованные из Западной Европы. Так, в Летнем дворце и в других дворцах кабинет хозяина был устроен около спальни. Появление же танцевальных, токарных комнат, голландских кухонь свидетельствует о распространении новых форм быта.
Во внутренней отделке помещений соединились черты древнерусского и западноевропейского жилища. Так же широко используются ткани, но сукна постепенно вытесняются ярко окрашенными узорными штофами и бархатами. Надо отметить, что цветовые контрасты, резкие сочетания очень характерны для петровского интерьера, что свидетельствует о продолжении национальных традиций V в.. Такой излюбленный материал, как дерево, применяется русскими мастерами в большом количестве и для отделки петербургских дворцов. На устройство панелей в нижней части стен шел дуб или орех, как мы видим это в Летнем дворце Петра
То же можно сказать и об изразцах, которыми в начале V в. облицовывались не только печи, но и панели, а порой стены и потолки. В Летнем дворце Петра стены поварен выложены изразцами. В петербургских домах становится модной отделка на голландский манер. Изразцы как декоративно-отделочный материал в большом количестве вывозятся из Голландии. Интерьеры заполняются белыми с синим рисунком плитками, на которых изображены бытовые сценки, пейзажи, морские виды и библейские легенды. Многие комнаты в царском дворце украшают нарядные изразцовые печи. В начале V в. они остаются по конфигурации достаточно разнообразными, порой многоярусными, установленными на точеные ножки.
Интересно отметить, что пришедшие с запада камины в петербургских домах устраивались часто в соединении с печью, что диктовалось условиями сурового климата. В Летнем дворце такое совмещение можно увидеть во второй приемной Петра и тронной Екатерины . Побеленная поверхность каминов гармонично сочетается с сине-белым узором печей.
Неотъемлемой частью декоративного убранства интерьера в России всегда были росписи и фигурная резьба. Теоретичесие основы нового архитектурного стиля сделали ненужными богатые украшения окон, дверей и в целом фасадов зданий. Поэтому в начале V в. резчики работали, в основном, по изготовлению деревянных панно, балюстрад и других предметов декоративно-прикладного убранства.
Проникновение светских элементов в искусство петровского времени отражается и на оформлении интерьера. Традиционные ранее росписи постепенно заменяются станковой живописью. Плафоны на потолках, медальоны на стенах включаются в общую декоративную канву внутреннего убранства комнат.
В V в. важнейшей целью синтеза искусств, в котором заключается искусство оформления интерьера, постепенно становится создание художественно жилой среды, утверждающей высокое значение повседневной жизни.
Если в первые годы строительства Петербурга внутренний облик помещений в домах носил строгий деловой характер, то в дальнейшем намечаются новые тенденции. Стремление к большей нарядности и богатству в убранстве интерьера диктовалось усилением абсолютизма и дворянского класса в целом.
В одной из комнат второго этажа- Зеленом кабинете- сохранилась первоначальная отделка стен с петровского времени. Работы по декорировке комнаты выполнялись крепостными русскими мастерами в конце 10-х годов V в.. Деревянные резные панно с живописным орнаментальным рисунком, профилированные резные пилястры с позолоченными капителями, живописные медальоны с аллегорическим изображением частей света, расположенные на фоне стен, окрашенных в зеленый цвет, составляют художественное убранство Зеленого кабинета. Непосредственно в стене устроены три шкафа для хранения коллекций. В Зеленом кабинете связь живописных элементов, резного декора, со вкусом подобранной окраски стен создает в целом интересный художественный образ интерьера, гармонично сливающегося с окружающей природой парка.
Восстановление интерьеров Летнего дворца Петра связано с большими трудностями, так как не всегда находятся документы, подробно рассказывающие о внутренней отделке комнат. Однако постепенно комнатам Летнего дворца Петра был возвращен их первоначальный облик.
Глава 6.
Декоративно-прикладное искусство.
Убранство интерьеров формируется в значительной мере из произведений декоративно-прикладного искусства. Становление и смена художественных стилей в этом виде искусства всегда протекали одновременно с изменениями в других его видах.
Так, в убранстве хором V в., где преобладали старинные национальные традиции, мебель также была русской, изготовленной на основе художественного опыта народа: скамьи, лавки, вислые полки, поставцы, сундуки… Предметы мебельного убранства отделывались сукнами, кожами, украшались росписями, фигурной резьбой, инкрустацией. Разнообразные нарядные шкатулки, ларцы, коробки изготовлялись из кости или дерева, обивались жестью с подложенной слюдой или фольгой. Зеркала монтировались в резные позолоченные или серебряные литые рамы. Осветительные приборы в виде медных паникадил, настольных шандалов и настенников в конце V в. становятся важным декоративным элементом в интерьере.
Постепенно появляются привозные предметы декоративно-прикладного убранства, а также сделанные в России по иностранным образцам. Например, шкафы и поставцы становятся более сложной формы, ножки столов и стульев своими изогнутыми линиями напоминают мебель во французских дворцах. Мастера Оружейной палаты, издавна занимавшиеся на Руси изготовлением мебели, копируя западноевропейские образцы, одновременно создают различные варианты кресел, стульев, шкафов и т.д..
Коренное изменение форм быта и архитектурного стиля в начале V в. влечет за собой изменения и в убранстве интерьеров. Растет интерес к вещам западноевропейского производства. Мебель, ткани и другие художественно исполненные предметы быта привозят из Голландии, Германии, Франции, Англии, Китая. Часто в России дворцы украшались такими привозными предметами декоративно-прикладного убранства, как готовые изразцовые печи или богато убранные кровати. Но в документах V в. встречаются упоминания о том, что для убранства дворцов мебели постоянно не хватало, хотя общий размах работ по изготовлению предметов прикладного искусства стал намного шире. Основные кадры резчиков по дереву переводятся из Оружейной палаты на Монетный двор и на судостроительную Адмиралтейскую верфь. Другие отправляются Петром за границу.
В начале V в. на прикладном искусстве и особенно на мебели сильно сказалось влияние западноевропейского стиля и манеры исполнения. Это явление было характерно и для предыдущего периода, но оно значительно усилилось, благодаря приезжим мастерам и обучавшимся за границей русским ученикам. Активное освоение форм европейской мебели в России привело к тому, что различие между ними фактически стало трудно установить. Национальное своеобразие проявлялось, главным образом, в деталях рисунка.
Предметы мебельного убранства исполнялись русскими и иностранными мастерами в стиле барокко. На русское искусство более всего оказывала влияние Голландия, в искусстве которой были сильно реалистические тенденции. В произведениях прикладного искусства для создания декора широко использовались орнамент и элементы изобразительного искусства.
В России петровского времени конструктивные части деталей мебели маскируются резными украшениями в подстольях, ножках кресел, стульев, бюро-кабинетов. Применяются также позолота, роспись, лепка, сюжетами которых служат купидоны, наяды, гении, орлы, раковины, пышные завитки аканта.
Резьба, бывшая всегда основным декоративным элементом мебели, исполняется высоким рельефом, часто переходящим в круглую скульптуру. Немецкая мебель украшается витыми колонками, которые теряют функциональное значение и становятся одним из декоративных элементов.
Хотя в начале V в. копии подобной мебели изготовлялись в большом количестве, отличительной чертой русских образцов являлся такой материал, как дуб, береза, ольха, сосна.
В экспозиции музея в настоящее время собрана самая разнообразная мебель V в.: голландская, немецкая, английская, русская.
С конца V в. на отделку английской и голландской мебели большое влияние оказывает искусство Востока, особенно Китая. Шкафы имели много выдвижных и потайных ящиков, а также высокие витые или точеные ножки изогнутой формы, часто оканчивающиеся внизу птичьей лапой, держащей шар. В Летнем дворце английские стулья красного дерева стоят в Зеленом кабинете. В собрании Летнего дворца Петра мемориальные морской трон Екатерины и адмиралтейское кресло Петра очень характерны для мебели, сделанной в России.
Во дворцах начала V в. получают распространение небольшие восьмиугольные и круглые столики на одном толстом стержне с расходящимися внизу небольшими ножками. Верхние доски таких столов, как правило, украшались интарсией, живописной росписью, инкрустацией. Подстолье, ножки, проноги и крестовина также украшались ажурной резьбой.
Кроме предметов мебельного убранства, в интерьерах дворцов находилось много других произведений прикладного искусства: зеркала, часы, изделия резной кости, стеклянная и металлическая посуда, фарфор, осветительные приборы, шпалеры… В столовой Летнего дворца экспонируется разнообразная посуда начала V в.: стеклянные и фаянсовые штофы и бокалы, вазы китайского фарфора. Блюда из дельфтского фаянса развешаны на стене над поставцом. Фаянсовые блюда ценились дороже золота и серебра и использовались только для декорировки помещений.
Осветительные приборы в виде массивных настольных металлических канделябров и шандалов, подвесных люстр и паникадил изготовлялись русскими мастерами в национальных традициях. В начале V в. становятся очень популярными настенники.
Предметы прикладного искусства, рисунок их резьбы, литья, орнаментальной отделки в полной мере соответствовали стилю барокко.
Особую парадность интерьеру придавали зеркала и шпалеры. Производство зеркал было налажено в России на стекольных заводах, но все-таки большая часть их вывозилась из-за границы. В Летнем дворце особый интерес представляет уникальное напольное зеркало в резной ореховой раме, в изготовлении которой, по преданию, принимал участие Петр . Зеленый кабинет украшают два небольших зеркала в пышных золоченых рамах, танцевальную и приемную Екатерины-зеркала английской работы в рамках красного и палисандрового дерева.
Шпалеры-тканные ручным способом ковры-стали во дворцах знати едва ли не самым декоративным элементом убранства интерьера. При Петре шпалеры вывозятся из Франции, Германии, Фландрии и других стран. В России шпалерная мануфактура основывается в 1717 г., и к середине столетия русские ткачи создают тканые ковры, стоящие в ряду лучших европейских образцов.
Сейчас в Летнем дворце Петра I экспонируются три шпалеры петровского времени, вывезенные из стран Западной Европы. Они украшают спальню Екатерины и тронную.
Хотя Летний дворец Петра I не строился как парадная резиденция, его внутреннее убранство в полной мере соответствовало общему направлению придворного быта того времени.
Глава 7.
Живопись.
В конце 10-х годов V в. в России к декоративной живописи относятся плафонные композиции, медальоны, десюдепорты, настенные росписи. В этом жанре, в основном, работали приглашенные Петром I иностранные мастера.
В плафонах Летнего дворца Петра I чувствуется влияние фламандско-голландской школы живописи. Два из семи плафонов Летнего дворца Петра I написаны голландским художником Георгом Гзеллем в 1719 г., через год после его приезда в Россию. Это “Триумф России”, находящийся во второй приемной, и “Триумф Екатерины”- в тронной. Оба плафона, так же как и все остальные, написаны маслом по холсту.
Содержание плафона работы неизвестного художника в детской “Мир и спокойствие” посвящено прославлению царствования будущего наследника престола. Свободная композиция придает ему черты стиля рококо.
Все рассмотренные плафоны имеют прямоугольную форму. Но чаще они встречались круглыми или овальными. Пример тому-плафон “Триумф Минервы” из кабинета Петра I Летнего дворца. Небольшое по размеру поле изображения дало возможность неизвестному художнику более свободно и динамично построить сцену с Минервой, поражающей копьем “врагов Отечества”. Потолок кабинета Петра I заполнен не только этим плафоном. По углам его расположены четыре овальных живописных медальона с изображением амуров, несущих военные атрибуты. Так что в данном случае перед нами целая группа живописных произведений, объединенных сюжетом.
Плафоны Летнего дворца являются первыми в России образцами живописи светского направления с аллегорической тематикой. Их живопись отличается неровностью манеры исполнения. Предполагают, что их авторами могли быть русские ученики Георга Гзелля.
В начале V в. в интерьере усиливается роль станковой живописи. Комнаты украшаются картинами, привезенными из Голландии, Франции, Германии и других стран. Становится очень популярной так называемая шпалерная развеска картин. Кроме шпалерной, существовала и индивидуальная развеска живописных произведений.
Формирование коллекции живописи западноевропейских мастеров начиналось под руководством Петра I. Ее составляли, в основном, произведения голландских и фламандских мастеров.
В настоящее время музей располагает немногочисленной коллекцией произведений голландских художников конца V в.- начала V в.. Среди них встречаются картины, принадлежащие кисти таких мастеров, как Ф. Воуверман, Гейсман, Мишо, Броэрс.
В верхнем коридоре висит картина неизвестного художника V в. “Сцена в харчевне”. В ней мы находим черты, близкие творчеству Адриано Ван Остаде, который умел с большой теплотой и юмором показать в своих произведениях людей из народа.
Но особое предпочтение отдавал Петр I картинам с видами морских пейзажей. И сейчас марины занимают в экспозиции музея значительное место. Больше всего таких картин находится в кабинете Петра I и токарной. Убранство последней посвящено прославлению России, превратившейся в начале V в. в крупную морскую державу. Особенной выразительностью отличаются произведения Адама Сило, которые высоко ценил Петр I, так как этот художник умело изображал оснастку кораблей.
В детской комнате Летнего дворца экспонируется интересная голландская ширма конца V в.. Она состоит из четырех створок, каждая из которых записана маслом с обеих сторон. На лицевой стороне все четыре створки представляют единую живописную композицию. Это изображение батальной сцены на фоне широкого гористого пейзажа и старинного замка.
В начале V в. обязательным становится украшение комнат живописными портретами. Заказчиками, как и в V в., остаются, в основном, представители дворянства и, прежде всего, император и члены царской семьи. Перед автором царского портрета обычно стояли требования идеализации. В течение своей жизни Петр I неоднократно позировал разным западноевропейским художникам.
В портретной галерее начала V в. представлены почти все замечательные люди времени. Во второй приемной Летнего дворца экспонируются портреты А.Д. Меншикова, Ф.М. Апраксина, Б.П. Шереметева, П.А. Толстого, П.И. Ягужинского, П.И. Шафирова, Ф.Ю. Ромодановского. В живописном решении преобладают насыщенный цвет, контрасты света и тени, объемная моделировка формы. В детской комнате Летнего дворца хранятся портреты Петра I и Екатерины I.
Лучшие произведения русской живописи, в которых выражены новые тенденции, связаны с именами “петровских пенсионеров” И.Н. Никитина и А.А. Матвеева. Широко известны замечательные произведения, исполненные этими художниками. Детскую комнату Летнего дворца украшает интересный овальный портрет, на котором изображена царевна Елизавета Петровна в возрасте трех-четырех лет. Предполагается, что этот небольшой портрет принадлежит кисти И.Н. Никитина.
Собрание живописных произведений Летнего дворца Петра I хранит еще немало загадок. В работе по изучению плафонов, картин голландских художников, портретов можно найти много нового и интересного.
Глава 8.
Летний сад в стихах.
Петербургский Летний сад, хранящий за тонкими звеньями чудесной ограды беломраморные образы минувших веков, неизменно воссоздает атмосферу высокой поэзии и искусства.
Эту главу я посвящаю поэзии, служители которой воспели красоту Летнего сада в своих творениях.
Периоды блестящего расцвета, мирной жизни, “смутного времени”, военного лихолетья оставили свои следы на его аллеях, а шум вековых деревьев настраивает на философские раздумья:
“… где птицы голосят
и занимают ветви,
где солнце снежный сад
вновь превращает в Летний,
где новый оборот
находит стих звенящий;
надежду у ворот
не забывай,
входящий !”
С. Кирсанов.
Железо, покорясь влиянию огня,
Здесь легкостью дивит в прозрачности ограды,
За коей прячется и смотрит сад прохлады.
Полтавская рука сей разводила сад!
П. Вязенский.
Давно стихами говорит Нева.
Страницей Гоголя ложится Невский.
Весь Летний сад-Онегина глава.
С. Маршак.
Летний сад… Бессонница поэтов!
Липы, соловьиные аллеи…
Северные тихие рассветы
Над тобой по-прежнему алеют.
Э. Дубровина.
“Я к розам хочу в тот единственный сад,
Где лучшая в мире стоит из оград,
Где статуи помнят меня молодой,
А я их под невскою помню водой,
В душистой тиши между царственных лип
Мне мачт корабельных мерещится скрип,
И лебедь, как прежде плывет сквозь века,
Любуясь красой своего двойника.
И замертво спят сотни тысяч шагов
Врагов и друзей, друзей и врагов.
А шествию теней не видно конца
От вазы гранитной до двери дворца.
Там шепчутся белые ночи мои
О чьей-то высокой и тайной любви.
И все перламутром и яшмой горит,
Но света источник таинственно скрыт.”
А. Ахматова.
ЗАКЛЮЧЕНИЕ.
В своей работе я попыталась по возможности подробно познакомить читателя с уникальным музеем под открытым небом, хранящим много тайн. Архивные документы, те или иные издания, изученные мною, помогли мне выявить причины магического притяжения Летнего сада как туристов, так и жителей Санкт-Петербурга.
Не могу не сказать о том, что моя подруга из Англии, которую я принимала у себя в гостях, выделила в качестве одного из наиболее понравившихся ей дворцово-парковых ансамблей именно Летний сад. Так как к тому времени мною уже было изучено немало литературы, на которую я основывалась позже при написании реферата, я смогла провести увлекательную и познавательную экскурсию. И именно в этом я вижу практическое значение проделанной мною работы. Я надеюсь, что мой реферат послужит источником полезной информации при подготовке экскурсий, краеведческих лекций, бесед и т.д. учащимся средних учебных заведений.
Таким образом, я считаю, что основная цель моего реферата достигнута: поставленная задача-разностороннее освещение вопроса-выполнена.
THE SUMMER GARDEN.
The Summer Garden is younger than St.-Petersburg only for one year. The work on laying it out began in 1704. Peter the Great had drawn up a plan of the garden by himself, had been giving the instructions concerning the kinds of flowers and trees and where from would be better to bring them in.
Outstanding architects and masters of the gardening had been continuing to work under the design of the garden for the next decades in accordance with the Peter’s rough draft and putting it into practice.
The Summer Garden was created as a regular park which was characterized by the right symmetrical arrangement of paths, the cutting of the trees and bushes in a form of geometrical figures, the creation of arbours, galleries, labyrinths with the aid of green planting.
The arranging of the fountains began in 1706. First of them were erected according to the plans of an architect Ivan Matveev, who was in charge of the main works in the garden in 1705-1707.
In 1710-1711 the water had been moved to the fountains by specially set machine. In 1718 the construction of the Ligovsky canal began. This canal linked the Liga river with the basins situated in Nekrasov street from which the water had been led by the pipes to the reservoir of the water-carrier towers situated on the Bezimyanni Yerik later named "Fontanka".
By the middle of the V century there had been more than 50 fountains in the garden. Thirty one of them were situated in the southern part of the garden and in the labyrinth built in the twenties years according to the plan of an architect M.G. Zemtsov (1688-1743). It is common knowledge that in 1719 the foundryman was called in order to cast figures according to the drawings of Zemtsov. The fables of an ancient Greek fabulist Azop were used as a subject of the fountain’s sculpture. By the evidence of an eyewitness, these were the lead gilded sculptural groups separately from which stood the statue of Azop. An idea of creation a labyrinth with such figures also belonged to Peter I. It’s a pity but the construction hadn’t been preserved until nowadays.
The compulsory construction of the regular parks of the V century-the grotto- hadn’t been preserved too. The beginning of work on laying out the grotto by architect Schluter was 1713-1714. After Schluter’s death the work was continued by I.Mattarnovi, I.Miketti, G.-B. Leblon and M.G. Zemtsov. It was the pavilion with high dome, decorated with columns , marble busts and sculptural groups before the entrance. The grotto’s interior walls were faced with shells and stones of different colours. In the center of the main hall there were fountain "Neptun" and the organ, which was set going by the water. During the flood of 1777 the grotto had been almost completely destroyed. Either had the fountains.
The marble sculpture, which was ordered by Peter I in Italy, became the integral part of the regular garden. Particular glory did have Venice’s masters P.Baratta, D.Bonatsa, A.Tarsia and others. Their works were bought gladly in Europe. The prominent connoisseurs of an art U.Kologrivov, S.Raguzinski, P.Beklemishev (last one was the ambassador of Russia in Italy) helped Peter I to acquire Italian sculptures for the Summer Garden.
Until now had been kept such Italian sculptural portraits as the bust of Alexander Makedonski (after P.Baratta), of Ulii Tsezar (the author is unknown), of Roman kings Avgust, Klavdii, Neron and Traian. The statues, connected with the characters of ancient mythology, formed a large group. On the special order of Peter I had been carried out the compositions upon the allegorical plots.
In the first quarter of the V century, when Peter I was alive, about 200 sculptural groups and busts decorated paths and fountains of the garden. Nowadays there had been kept about 90 of them in the garden.
Peter the Great’s Summer Palace, designed by an architect Domenico Trezzini in 1710-1712 in the early Peter’s baroque, is situated in the north-eastern part of the garden. In contradistinction to the palace complexes of regular parks in Eastern Europe, it doesn’t take the central place in the whole composition and is situated as country-seat palaces in the suburbs of Moscow. It is the single structure in the Summer garden, which has been kept since the beginning of the V century.
The tsar and his family had been living in the Summer Palace since May till October for 1712-1725. Although the Palace wasn’t the ceremonial one, the Summer garden became the center of political life during the Peter’s governing. The celebrations of the main festivals had been held here: the Poltava’s victory, the taking of Narva, the rout of the Swedish armies under Lesnaya, the signing a Nieschtadt peace treaty. The purpose of the festivals was the demonstration of the Russian Navy, the frigates and other ships entered the Neva. There had been also arranged the fireworks. In the palace or in the garden, under the open sky, the assemblies had been held in order to meet each other and talk about the needs or to hear the news.
There had been changed a lot in the Summer garden in due course. The original plan of the paths didn’t remain completely, the arrangement of the statues had been changed several times. Many of the statues had been lost, some-had been handed to the palaces and museums. But the nature of collection under the open sky had been kept. By the way, at the end of fifties of this century during the restoration the original arrangement had been re-created. Peter the Great’s Summer Palace had been kept also. That is why it is safe to say that if you want to see the unique corner of Peter’s Petersburg, you will better come around and visit the Summer Garden.
Список использованной литературы.
Болотова Г. Летний сад. Серия "Памятники городов России". Л.: Художник РСФСР, 1981.
Дубяго Т.Б. Летний сад. М.-Л., 1951.
Дубяго Т.Б. Русские регулярные сады и парки. Л., 1963.
Ерёмина Н.С. Летний сад. Л.: Лениздат, 1976.
Иванов А. Понятие о совершенной живописи. СПб., 1989.
Канн П.Я. Летний сад. Серия "Туристу о Ленинграде". Л., 1967.
Канн П.Я. Прогулки по Петербургу. СПб., 1994.
Кедринский А.А., Колотов М.Г., Ометов Б.Н., Раскин А.Г. Восстановление памятников архитектуры Ленинграда. Л., 1983.
Коренцвит В.А. Отчёт об архитектурно-археологических изысканиях в зоне прокладки телефонной канализации и водоводов в Летнем саду в 1975 году. Л., 1976.
Кузнецова О.Н., Сементовская А.К., Штейман Ш.И. Летний сад. Летний дворец. Домик Петра I. Путеводитель. Л., 1968.
Лансере Н.Н. Летний дворец Петра I. Л., 1929.
Мацулевич Ж. Летний сад и его скульптура. Л., 1936.
Поздеев Л., Веснин С. Летний сад. Серия "Многоликий Петербург". СПб., 1997.
Пыляев М.И. Старый Петербург. М., 1990.
Семенникова Н.В. Летний сад. Л., 1970.
Тихонов Л.П. Музеи Ленинграда. Л.: Лениздат, 1989.
Ленинград. Историко-географический атлас. М., 1981.
Ленинград. Спутник туриста. Л.: Лениздат, 197
Аллея Летнего сада
Неизвестный скульптор XVIII в. "Навигация".
П. Баратта. "Милосердие".
2
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-teme-sport-is-fun.html
|
Урок английского языка в 7 классе по теме «Sport is fun»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/23/c089361d1c87f4cc7dec524373f460a7.doc
|
files/c089361d1c87f4cc7dec524373f460a7.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-teme-semeynie-otnosheniya.html
|
Урок английского языка в 6 классе по теме "Семейные отношения"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/36/b62896ea2b850e87111dac92b926ae71.doc
|
files/b62896ea2b850e87111dac92b926ae71.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/lisopromisloviy-kompleks-ukraini.html
|
Лісопромисловий комплекс України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/237/2e694d8a22b9cd735291795a69948d0e.docx
|
files/2e694d8a22b9cd735291795a69948d0e.docx
|
Коломийський інститут
Прикарпатського державного університету
Реферат
з дисципліни “Розміщення продуктивних сил”
на тему:
ЛІСОПРОМИСЛОВИЙ
КОМПЛЕКС УКРАЇНИ
Виконав:
студент Б-11
Загрішний Б.М.
2000 р.
План
1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комплексі України.
Фактори розвитку і формування.
3. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу України.
3. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу України.
1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І МІСЦЕ
В НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ
Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це сукупність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини. До його складу входять: лісове господарство, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової промисловості по механічній і хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев'яних будівельних деталей і будинків, деревностружкових і дерев-новолокнистих плит, меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробці деревини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна промисловість, обслуговуючі виробництва (виробництво і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці для окремих галузей, підприємства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування (підготовка кадрів, науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність).
Значення ЛПК в економіці України визначається тим, що в сучасних умовах немає такої сфери господарства, де деревина і продукція її переробки не відігравали б істотної ролі. Основний продукт лісу — деревина, яка використовується переважно для виробництва засобів виробництва, зокрема предметів праці (круглий ліс, пиломатеріали, фанера, деревні плити, метиловий спирт тощо) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота). Продукція ЛПК використовується в машинобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, ІІІ будівництві. Водночас ЛПК отримує від інших галузей лаки, фарби, соду, натрій, відбілюючі хімікати (виготовлення паперу), автомашини, трактори, верстати (заготівля та обробка деревини).
Ліси є важливим акумулятором живої речовини. Вони утримують в біосфері ряд хімічних елементів і воду, активно взаємодіють з тропосферою, визначають рівень кисневого та вуглецевого балансу. Поряд з цим ліси дають продовольчі ресурси (дикі плоди та ягоди, гриби, березовий сік тощо), кормові і лікарські рослини, мають санітарне, рекреаційне і екологічне значення. Вони створюють сприятливе середовище для розвитку бджільництва та мисливства.
2. ФАКТОРИ РОЗВИТКУ І ФОРМУВАННЯ
Основою розвитку ЛПК України є лісові ресурси. Це ліси певної території, які використовуються або можуть бути використані для задоволення будь-яких потреб суспільства. До лісових ресурсів як одного із основних видів природних ресурсів належать деревні, технічні, харчові, лікарські та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу — водоохоронні, захисні, клімато-регулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо.
Загальна площа лісового фонду України становить 10,8 млн. га, у тому числі вкрита лісом — 9,4 млн. га.
Лісистість території республіки становить 15,6%. Запаси деревини становлять 1,74 млрд. куб. м. Основна частина лісів перебуває у віданні державних органів лісового господарства, решту передано у безстрокове користування сільськогосподарським підприємствам або закріплено за іншими міністерствами і відомствами. Лісовий фонд України характеризується переважанням листяних і хвойних порід і нерівномірним розміщенням ресурсів деревини по території. Найбільша концентрація їх в Українських Карпатах (40,5% площі цього регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісостеповій зоні цей показник становить 13,2%, у степовій — 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.
За народногосподарським значенням, місцеположенням і функціями, які вони виконують, усі ліси України поділяють на дві групи. До першої групи відносять водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення (ліси заповідників, природних, національних парків та ін.). Ліси цієї групи становлять 51% загальної площі лісового фонду України. Деревину в лісах першої групи застосовують голов-ним чином при проведенні лісогосподарських заходів — рубок, догляду за лісом, санітарних та лісовідновних рубок стиглого лісу.
До другої групи належать ліси, що мають захисне і обмежене експлуатаційне значення. Вони є основним джерелом заготівлі деревини в Україні.
Лісові ресурси України забезпечують потреби господарства майже на 20%, решту деревини (круглий ліс) Україні постачають переважно північні та східні райони Росії. На райони зосередження лісових ресурсів орієнтується лісозаготівельна промисловість. Основним споживачем ділової деревини є лісопильна промисловість, яка є базою для наступної обробки деревної сировини. В цому поєднанні з ним розвивається стандартне домобудуван-їиробництво меблів, фанери, деревностружкових плит і т.д.
Розміщення галузей з механічної обробки деревини повинно враховувати такі особливості лісової промисловості, як високі витрати сировини на виготовлення продукції і величезні виробничі відходи. Для одержання 1 м3 клеєної деревини необхідно 2,3 м3 деревини, 1 т деревної маси — близько 3 м3 і т.д. Відходи іробництва ще на стадії лісозаготівель досягають 20%, а в лісо-пильній промисловості досягають 40%. В процесі подальшої обробки, наприклад, в меблевому виробництві використовується, як правило, тільки половина витраченої деревини. Це потребує наближення виробництва до джерел сировини і одночасно комплексної переробки деревини з метою зменшення відходів.
Лісопильне виробництво є важливим процесом первинної механічної обробки ділової деревини. Його розміщення залежить від положення районів лісозаготівель по відношенню до споживача пиломатеріалів, наявності і характеру транспортних шляхів, по яких проходять масові потоки лісу або пиломатеріалів. Лісопиляння є трудомістким процесом у порівнянні із заготівлею деревини, потребує підготовки пиломатеріалів перед відправкою їх споживача (сортування, сушка, ув'язування в пакети тощо), спеціального устаткування для цього, складських приміщень. Транспортування пиломатеріалів потребує спеціальних видів транспорту (лісовози, залізниці з відповідним рухомим складом) і розвинутих шляхів сполучення.
На розміщення підприємств з механічної обробки деревини впливає не тільки кількість, а й якість (породний склад) сировини. Так, для виготовлення фанери використовується переважно береза.
Целюлозно-паперова промисловість характеризується висо кою матеріаломісткістю (на 1 т целюлози витрачається близько 5м3 деревини) і водомісткістю (350 м3 на 1 т продукції), тому тяжіє до сировинних баз. Розширення територіальних меж виробництва відбувається також в результаті освоєння нових видів сировини, рослинних відходів сільського господарства та ін.
3. СТРУКТУРА І ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІСО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
Основу ЛПК України становить лісове господарство. Воно вивчає, веде облік і проводить роботу щодо збереження лісів, посилює їхні корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, а також сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду і невиснажливому користуванню лісом для забезпечення потреб у деревині та іншій лісовій продукції. Основи ведення лісового господарства визначено відповідними законодавчими актами (лісове законодавство, лісовий кодекс України). Для лісового господарства України характерні захисний та захисно-промисловий напрями ведення. Заготівлю деревини в порядку рубок головного користування проводять у межах розрахункової лісосіки, а при веденні рубок догляду за лісом — виходячи з необхідності поліпшення породного складу та якості лісів. Лісове господарство України розвинуто переважно в Українських Карпатах, на Поліссі, в Кримських горах, в лісостеповій і частково в степовій зонах. Основні виробничі підприємства лісового господарства — лісгоспзаги та лісокомбінати.
Лісова промисловість України — сукупність галузей і виробництв, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, її комплексну механічну, хіміко-механічну та хімічну обробку і переробку. В її галузевій структурі виділяють лісозаготівельну, деревообробну і лісохімічну промисловість.
Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку, її продукцією є ділова деревина (використовують у лісопилянні, фанерному, тарному і целюлозному виробництві, у будівництві, гірничодобувній промисловості), дрова (використовують як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості.
Основні лісозаготівельні райони України — Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області). Обсяг лісозаготівельвель в Україні в 1997 р. становив 10,5 млн. м3, у тому числі к млн. м3 — ділової деревини.
У лісозаготівельній промисловості України переважають компл-ксні комбіновані підприємства — лісгоспзаги (у Карпатах — лісокомбінати, які, крім лісогосподарської і лісозаготівельної діяльності, здійснюють фабрично-заводську переробку деревини). Істину деревини заготовляють у лісовому господарстві (рубки огляду і санітарні). У заготовленому лісі переважає деревина хвойних порід (смереки, сосни).
Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для населення й народного господарства. Вона об'єднує різні за матеріаломісткістю виробництва. Одні з них (фанерна, меблева) відзначаються високою питомою вагою витрат сировини на виготовлення продукції і дуже великими виробвничими відходами, інші — використанням відходів (стружка, пилки) і перетворенням їх у цінну продукцію (плити). Ряд деревообробробних галузей (меблева, паркетна) широко використовують цінну деревину дуба, бука, горіха та ін.
Особливістю деревообробної промисловості є споживання у великій кількості хімічної продукції (карбамідні смоли, лаки і фарби, пластмаси, хімічні волокна та ін.). Проектування і виробництво меблів потребує також високої естетичної культури. Це типова «міська» галузь деревообробки. Основними видами продукції деревообробної промисловості є пиломатеріали, деревні лити для потреб будівництва, заготовки і деталі для вагоно-, авто-, суднобудування, а також машинобудівна дерев'яна тара, меблі- та ін. Сировинна база деревообробної промисловості України сладається з місцевої деревини, яку заготовляють у лісах, та довізної деревини з Росії. Особливу цінність становить місцева деревина (хвойні та твердолистяні породи), яка широко використовується в меблевій промисловості при виготовленні музичних інструментів та портивного інвентарю. Довізна деревина задовольняє потреби в ировині при виробництві масової продукції деревообробки.
Обробка деревини як галузь промисловості почала розвиватися в Україні у другій половині XVIII ст., коли виникли перші лісопильні заводи. На Україні у 1913 р. діяло 274 Лісопильно-деревообробних підприємства. Це були переважно приватні майстерні, засновані на ручній праці. Традиційно підприємства деревообробної промисловості розміщені в місцях зосередження лісосировинних ресурсів — на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті.
Лісопильне виробництво представлене такими центрами: Берегомет (Чернівецька область), Чернівці, Надвірна, Вигода, Рожнятів (Івано-Франківська область), Рахів, Тересва (Закарпатська область), Сколе, Стрий, Турка (Львівська область), Ковель, Камінь-Каширський (Волинська область), Костопіль, Сарни (Рівненська область), Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область). У 1996 р. виробництво пиломатералів в Україні становило 2,3 млн.м3 (в 1985 р. — 7,6 млн. м3).
Основною галуззю деревообробної промисловості України с меблева, підприємства якої виробляють меблі для житлових, культурно-побутових, адміністративних та інших громадських приміщень. Висока концентрація виробництва меблів склалася у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, які виготовляють понад 25% загальної кількості меблів. В інших регіонах осередками меблевого виробництва є обласні центри. Найбільшими підприємствами меблевої промисловості є Свалявський, Хустський (Закарпатська область), Болехівський і Брошнів-ський (Івано-Франківська область), Тереснянський (Закарпатська область), Чернівецький, Броварський (Київська область) деревообробні комбінати; дніпропетровські «Дніпромеблі», львівські «Карпати», Івано-Франківська, Чернівецька, Запорізька меблеві фабрики; Мукачівський, Берегівський, Прикарпатський, Снятинський, Вінницький, Дніпропетровський, Кіровоградський, Дрогобицький, Сумський меблеві комбінати.
Серед спеціалізованих підприємств по виробництву меблів виділяється Івано-Франківська, Житомирська, Київська імені В. Н. Боженка меблеві фабрики, а також Дрогобицький, Львівський, Молочанський меблеві комбінати.
З відходів лісової і деревообробної промисловості України виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та ін.).
Целюлозно-паперова промисловість об'єднує підприємства, які з рослинної сировини виробляють папір, картон та вироби з них, штучне волокно, фібру і напівфабрикати (деревну масу), целюлозу. Основна сировина галузі — деревина хвойних порід та відходи її обробітку, меншою мірою — солома, костриця конопель та льону, стебла бавовнику, очерет, рогіз, макулатура і ганчір'я. Продукцію целюлозно-паперової промисловості використовують майже в усіх галузях народного господарства та в побуті.
На території України вперше паперове виробництво виникло в XXVII ст. Більшість підприємств споруджено у XVIII—XIX ст. 1913 р. вже працювало 43 підприємства. Найбільші з них були розміщені у Понінці, Славуті, Малині, Рогані. Нині целюлозно-паперова промисловість України представлена 25 великими підприємствами, серед яких виділяються: Малинська і Дніпропет-ровська паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Херсонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Корюківська фабрика технічного паперу. В Україні виготовляють понад 50 видів паперу і близько 20 видів картону . В 1997 р. вироблено 103 тис. т паперу (в 1985 р . — 299 тис. т) і 188 тис. т картону ( в І985р.— 105 тис. т).
Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне (суха ірегонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентин-е, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництва. Сировиною для лісохімічної промисловості є дрова листяних порід, з яких піролізом одержують деревне вугілля, оцтові порошок та кислоту, метиловий спирт, формалін, розчинники, флотаційні масла, Карбамідні смоли. Соснова живиця і пневий сосновий осмол використовуються для виготовлення каніфолі, скипидару та ефірної олії; дубова кора — для дубильно-екстрактного виробництва. Продукцію лісохімічної промисловості застосовують у хімічній, Металургійній і харчовій промисловості. В Україні лісохімічні Промисли відомі з XII ст. (смолокуріння і вуглевипалювання на Поліссі), пізніше на Поліссі та у Карпатах розвивалося виробницт-|о поташу, який використовували як мінеральне добриво. За-Іодська лісохімія виникла у другій половині XIX ст. — на початку XX ст. У 1923—1924 pp. в Україні вперше організовано про-«ислове підсочування сосни, а у 1934 р. введено в дію Київський (хімічний комбінат з каніфольно-терпентинним виробництвом. Основні центри лісохімії: Київ, Коростень (Житомирська область), Великий Бичків, Свалява, Перечин (Івано-Франківська область). У гірських, поліських і лісостепових районах розвивається переробка хвої на хвойно-вітамінне борошно, ефірну олію, хлорофіло-аротинову пасту тощо, а також переробка соснових пнів на каніфоль і терпентину.
Гідролізна промисловість об'єднує підприємства, які методом гідролізу деревини й нехарчової рослинної сировини виробляють етиловий спирт, кормові дріжджі, глюкозу та ксиліт, органічні кислоти, лігнін та ін. Сировиною е тирса та інші відходи деревообробної промисловості, подрібнена деревина, бавовняна та соняшникова лузга, кукурудзяні качани, солома хлібних злаків, лляна костриця. Галузь кооперується з олійно-жировою й консервною та іншими виробництвами лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. До підприємств цієї галузі належать Верхньодніпровський гідролізно-фурфуроловий завод, цех по виробництву гідролізних кормових дріжджів з нехарчової сировини на Бєлгород-Дністровській картонній фабриці, Запорізький гідролізно-дріжджовий завод, Вознесенський (Миколаївська область), Вінницький, Слов'янський (Донецька область) та Васильківський (Київська область) дріжджові заводи.
4. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
Прогноз розвитку ЛПК України за матеріалами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України грунтується на таких основних передумовах:
— виконання завдань Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів України на період до 2015 року з урахуванням певного її корегування;
— використання існуючого промислового потенціалу — виробничих потужностей, наявної сировини, трудових ресурсів;
— реструктуризація виробництва, нарощування випуску продукції, яка користується попитом і повніше забезпечує потреби народного господарства і населення;
— завоювання ринку шляхом виробництва конкурентоздатної продукції високої якості, а також імпортозамінної;
— нарощування експортного потенціалу галузі. Пріоритетним напрямом розвитку ЛПК є зростання виробництва деревних плит, целюлозно-паперової та іншої продукції, що користується попитом, задовольняє потреби і вимоги внутрішнього і зовнішнього ринку. В ці галузі спрямовуватимуться в першу чергу і капітальні вкладення.
Основою технічної політики в перспективі буде здійснення реконструкції, модернізації, розширення перспективних та будівництво нових підприємств відповідно з вимогами структурної перебудови ЛПК; застосування на їх базі нових технологій, насамперед з метою ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, скорочення трудових витрат та підвищення якості і конкурентоздатності виробів.
Забезпечення ЛПК сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних сировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сировинної проблеми в перспективі можна віднести:
- поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;
- залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;
- удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозберігаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпечити зниження витрат деревини;
- розширення сфери застосування ефективних замінників лісо матеріалів;
- збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісокористування, створення високопродуктивних плантаційних лісонасаджень.
В целюлозно-паперовій промисловості забезпечення сировинних потреб здійснюватиметься також за рахунок збільшення заготівлі макуулатури і використання недеревних ресурсів сировини, зокрема соломи та відходів переробки сільськогосподарських культур.
Література
1. Генсирук С. А. Леса УкраиньІ. — М.: Лесная промьішленность, 1975.—280с.
2. Заставний Ф. Д. Географія України: У 2 кн.: Навч. посібник. — Львів, Світ, 1994. — 472 с.
3. Географічна енциклопедія України: у 3 т. За ред. О. М. Маринич. — К.: Українська Радянська енциклопедія. — Т. 1, 1989. — 404 с; Т. 2, 1990. — 480 с.; Т. З, 1993. — 480 с.
4. Маринич А. М., Паламарчук М. М. Конструктивно-географичес-кие основи раціонального природопользования в Украинской ССР. Теоретические й методические исследования. — К.: Наукова думка, 1990.—200с.
5. Коваль Я. В. Совершенствование лесомользования й лесовосста-новления. — К.: Наукова думка, 1987. — 204 с.
6. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — 416с.
Шаблій О. І. Лісопромислові комплекси Української РСР. — Львів, Вища школа, 1976. — 187 с.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/logika-kriminalistichnoi-versii.html
|
Логіка криміналістичної версії
|
https://doc4web.ru/uploads/files/248/eb082389e3d7244222462d30e3a4731e.docx
|
files/eb082389e3d7244222462d30e3a4731e.docx
|
Реферат на тему:
Логіка криміналістичної версії
План
1. Логічна суть гіпотези та криміналістичної версії 3
2. Основні етапи побудови та перевірки криміналістичної версії 9
3. Задачі 15
Список використаної літератури 23
Тема 10. Логіка побудови та перевірки версій
1. Логічна суть гіпотези та криміналістичної версії
Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий полягає в побудові припущення про те, що таке досліджуване явище, та в доведенні цього припущення.
Термін «гіпотеза» уживається з подвійним значенням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в цілому, який включає висування припущення, його розвиток і доведення. Гіпотеза є метод пізнання предметів і явищ навколишнього світу.
Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення ще не поясненим явищам, фактам, подіям. Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають із збирання і нагромадження окремих фактів, що відносяться до цього явища. Фактів, наявних на початку пізнання явища, завжди недостатньо, щоб повністю й відразу пояснити це явище, дати достовірний висновок про те, що воно таке, які причини його виникнення, закони розвитку тощо. Тому пізнання явищ і подій зовнішнього світу відбувається у формі гіпотези: не очікуючи, доки накопичуються факти для кінцевого, достовірного висновку про характер і причину досліджуваного явища, роблять на початку здогадане пояснення спостережуваного явища, а потім цей здогад розвивають і доводять. Гіпотеза — це форма розвитку наших знань. Мислення людини не знає інших способів логічного опрацювання емпіричного матеріалу і проникнення в сутність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища. Ф. Енгельс, даючи оцінку ролі гіпотези в пізнанні, зазначав: «Формою розвитку природознавства, оскільки воно мислить, є гіпотеза. Спостереження відкриває який-небудь новий факт, що робить неможливим старий спосіб пояснення фактів, належних до тієї самої групи. З цього моменту виникає потреба в нових способах пояснення, яка спирається спершу тільки на обмежену кількість фактів і спостережень. Подальший дослідний матеріал приводить до очищення цих гіпотез, усуває одні з них, виправляє другі, поки, нарешті, не буде встановлений у чистому вигляді закон. Коли б ми захотіли чекати, покі матеріал буде готовий у чистому вигляді для закону, те. це означало б припинити доти мисляче дослідження, і вже через одне це ми ніколи не дістали б закону».
Побудова гіпотез — необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.
Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона — система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окремо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези. Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за аналогією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у формі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути висунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно висловлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у формі індукції або дедукції тощо.
Гіпотеза — процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези: 1) висування гіпотези і 2) доведення гіпотези. Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п'ять стадій: 1) вивчення обставин досліджуваного явища (збирання фактів), 2) формування гіпотези, 3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпотези), 4) перевірка цих наслідків на практиці і 5) висновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.
Висування гіпотези. Гіпотеза будується не на голому місці. Щоб її висунути необхідно мати певну сукупність фактів, що відносяться до спостережуваного явища, котрі б обґрунтовували імовірність якогось припущення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побудова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснюємо. На підставі зібраних фактів висловлюється припущення про те, що таке досліджуване явище, тобто формулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень), його висловлюють унаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.
Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за аналогією, в інших — вони є висновком індуктивного чи дедуктивного умовиводу.
Висування припущення, тобто формулювання гіпотези, становить основний зміст гіпотези.
Припущення — головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене запитання про сутність, причину, зв'язки спостережуваного явища. Припущення містить те знання, до якого доходять унаслідок узагальнення фактів. Припущення — та серцевина гіпотези, навколо якої відбувається вся пізнавальна і практична діяльність. Припущення в гіпотезі — це, з одного боку, підсумок попереднього пізнання, те головне, до чого доходять унаслідок спостереження і узагальнення фактів; з другого боку— це відправний пункт подальшого вивчення явища, визначення напрямку, яким має відбуватися все дослідження. Гіпотеза дає змогу не тільки пояснити наявні факти, а й виявити нові факти, на котрі не була б звернута увага, коли не була б висунута ця гіпотеза.
Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути доведеною. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаючи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним методом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслідки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповідають дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж наслідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це означає, що висунута гіпотеза хибна.
Логічний процес виведення наслідків із висунутого припущення і обгрунтування істинності або хибності гіпотези відбувається досить часто у формі умовно-категоричного силогізму. Із гаданої причини А виводять наслідок В. Логічно це виражається в такому судженні: «Якщо є А, то є В». Потім наслідок В перевіряють на практиці, чи дійсно він існує. Якщо наслідок В насправді не існує й існувати не може, то за правилами умовно-категоричного силогізму від відсутності наслідку доходять висновку про те, що й гадана причина А також не існує, тобто до імовірного висновку про хибність висунутої гіпотези.
Перевірка гіпотези відбувається завжди шляхом підтвердження наслідків, виведених із цієї гіпотези. Критеріем істинності гіпотези є практика. Гіпотеза народжується практикою, і тільки практика розв'язує питання про те, істинна гіпотеза чи хибна. Гіпотеза стає достовірною теорією, коли наслідки, виведені з неї, підтверджуються практикою. Перевірка гіпотези на практиці, перетворення гіпотези в достовірну теорію е процес складний і довготривалий. Тому доведення істинності гіпотези не можна зводити до якоїсь одноактної логічної дії.
Перевіряючи гіпотезу використовують різні логічні форми. Досить часто перевірка гіпотези відбувається за схемою умовно-категоричного силогізму. Особливо широко умовно-категоричний силогізм використовується тоді, коли мають справу з умовно-виділяючими судженнями. У таких випадках наявність у дійсності всього лише одного наслідку, виведеного з гіпотези, достатня для визнання цієї гіпотези істинною. Але умовно-категоричний силогізм не є єдиним логічним засобом перевірки гіпотези. Окрім умовно-категоричних умовиводів використовуються також категоричний силогізм, розподільні умовиводи та інші логічні форми.
Гіпотези в судовому дослідженні іменуються версіями. Але термін версія — це не специфічно юридичний термін, ним користуються і в інших областях пізнання.
Версією в судовому дослідженні називається одне з можливих припущень, які пояснюють злочинну подію в цілому або окрему його обставину.
Логічна структура версії така ж, як і логічна структура гіпотези. У цьому плані версія від гіпотези не відрізняється, вона є лише її різновидом. Але версія певним чином відрізняється від наукової гіпотези. Ця різниця проявляється при розгляді предмета чи ступеня обгрунтування. Предметом наукової гіпотези е закони розвитку природи і суспільства. Гіпотези створюються для пояснення значних явищ і подій, обґрунтовуються тривалими спостереженнями, міцними науковими положеннями і законами.
Висування гіпотези само собою у багатьох випадках є великим науковим досягненням, що просуває вперед усе наше пізнання.
Предметом версій є окремі одиничні явища і факти, часом зовсім незначні. Будуючи версію, не мають на меті відкрити ту чи іншу закономірність. Версія має дещо менше пізнавальне завдання — пояснити якусь окрему, неповторну одиничну подію, або одиничний факт. Обґрунтовуються версії порівняно обмеженим колом спостережень.
Наукові гіпотези можуть існувати і розроблятися тривалий час, роками і навіть десятиліттями. Версії висуваються і перевіряються протягом порівняно короткого відрізку часу.
Наукових гіпотез, що пояснюють якесь явище, може бути висунуто кілька або всього одну. Версія в судовому дослідженні одна існувати не може. У кожній кримінальній справі з кожної окремої обставини має бути висунуто кілька версій; тут не можна обмежитися висуванням та доведенням якоїсь однієї, що уявляється найімовірнішою версією.
Версія в судовому дослідженні відрізняється від наукової гіпотези також тим, що, висуваючи і доводячи версії, керуються не тільки логічними законами, а й законами юридичними. Факти, на підставі яких будуються версії та факти, за допомогою котрих доводиться істинність якоїсь однієї та хибність інших версій, мають бути виявлені, зібрані і закріплені із дотриманням кримінально-процесуальних законів.
2. Основні етапи побудови та перевірки криміналістичної версії
Процес побудови версії розпочинається із виявленням і закріплення фактів, що відносяться до злочинної події та особи, котра її вчинила. Щоб висунути версію з кримінальної справи, необхідно мати певний мінімум фактів, пов'язаних зі злочином. Факти, на підставі котрих особа, яка проводить розслідування, висуває версії, здобуває різним шляхом, а саме, оглядаючи місце події, допитуючи свідків, потерпілих, обвинувачуваних та за допомогою інших дій.
Окрім фактичних даних, як підстави версій у справі використовуються також наукові положення правової науки і, в першу чергу, положення криміналістики, кримінального права, кримінального процесу та інших наук узагальнені висновки і рекомендації судової практики власний досвід тощо.
Унаслідок логічного опрацювання фактичного матеріалу, зібраного у справі, висувається ряд версій, котрі пояснюють подію злочину і окремі його обставини.
Версії, пояснюючи злочинну подію в цілому, називають загальними версіями. Загальна версія має давати відповідь на запитання про те, що вчинено, який злочин мав місце насправді і хто його скоїв. Версії, висунуті для пояснення окремих обставин злочинної події, називають частковими версіями.
Версії висуваються як на початку розслідування, так і в будь-який інший момент судового розслідування.
Висуваючи (висловлюючи) версії, використовують різні логічні засоби. Версія може бути висунута за аналогією, індуктивно або дедуктивно.
Досить часто версія є висновком індуктивного умовиводу, до того ж для логічного опрацювання фактичних даних і формулювання версії застосовуються різноманітні види індукції. Особливо широко користуються індукцією за допомогою простого перелічення. Так, коли в ході розслідування справи встановлюють зв'язок фактів злочинної події з однією й тією ж особою, що повторяється, то за допомогою індукції, застосовуючи просте перелічення, висувають версію про причетність цієї особи до скоєного злочину.
У вигляді схеми це можна записати так.
Встановлений у справі факт А пов'язаний з особою К.
Встановлений у справі другий факт В пов'язаний також з особою К.
Встановлений у справі третій факт С пов'язаний теж з особою К.
Оскільки перелічені факти (А, В, С) е ознаками злочинної події, то роблять висновок про те, що і злочинна подія в цілому пов'язана з особою К.
Висунута версія має бути перевірена. Перевірка й доведення правильності (істинності) версії е найважливішою і відповідальною стадією в побудові й обґрунтуванні версії.
Перевірка версії складається з таких моментів: 1. Дедуктивного виведення наслідків із висунутої версії; 2. Співставленні цих наслідків із дійсністю, перевірки їх на практиці; 3. Логічного доведення істинності або хибності (спростування версії).
Перевірку версії розпочинають із виведення наслідків із певної версії. Висунувши версію, із неї виводять наслідки, котрі мають існувати в дійсності, якщо існувала гадана причина (або явище). Логічно ця мислима операція відбувається у формі дедуктивного умовиводу. У більшому засновку такого умовиводу перелічуються ознаки, викликані певною причиною. У меншому засновку йдеться про те, що в цьому випадку допущена ця причина. Робиться висновок про те, що в цьому випадку мають бути ознаки, названі в більшому засновку.
У вигляді схеми такий умовивід можна записати так:
Більший засновок:
Причина N окрім наслідків АБС викликає також і наслідки ДЕІК і т. д.
Менший засновок:
У цьому випадку припускається причина N.
----------------------------------------------------------------------------
Висновок: Отже, у цьому випадку, окрім виявлених наслідків, АБС мають бути й факти ДЕІК і т. д.
Питання про те, які наслідки (факти) мають бути логічно виведені із гаданої причини (висунутою версії), є важливе й складне. Розв'язується воно в кожному випадку конкретно, виходячи із загальних положень науки про цю категорію злочину, судової практики та власного досвіду. Чим більший цей досвід і чим ліпше юрист знає теорію і судову практику, тим повнішим буде коло фактів (наслідків), виведених ним із висунутої версії.
У цілому логічну схему висування версії і виведення із неї наслідків можна записати так:
1 Висування версії (припущення):
У цьому випадку виявлені факти АБС.
Факти АБС є ознаками злочину N.
Отже, в цьому випадку, очевидно, має місце злочин.
2 Висування наслідків із висловленого припущення:
Злочин N, окрім ознак АБС, містить і такі ознаки (факти), як
ДЕІК.
У цьому випадку допускається злочин N.
----------------------------------------------------------------------------
Отже, у цьому випадку окрім ознак (фактів) АБС мають мати місце і факти ДЕІК.
Виведені із версії наслідки (факти) необхідно виявити і зібрати. Ці факти надалі стають аргументами, за допомогою котрих доводиться істинність чи хибність версії. Основними способами виявлення і збирання фактів є такі: огляд місця події, опитування свідків, потерпілих і обвинувачуваних, обшук, вилучення, слідчий та експертний експеримент тощо.
Співставлення виведених із версії наслідків із установленими фактами дійсності дає змогу або спростувати версію, або довести її істинність.
Спростовуючи версію, слід мати на увазі, що наслідки (факти) логічно виведені із версії, можуть бути знищені злочинцем чи іншою особою, можуть зникнути з якоїсь причини і, отже, не бути виявлені взагалі і т. д. Тому лише відсутність наслідків не завжди достатня для визнання версії хибної і виключення її зі справи. Щоб визнати версію спростованою, необхідно встановити ще й такі факти, котрі суперечать цій версії, несумісні з нею. Звичайно, це так і відбувається, під час розслідування справи висувається не одна, а кілька версій водночас і всі вони проводяться паралельно.
У судовому дослідженні доведення істинності (правильності) загальної версії відбувається і прямо, і непрямо водночас. Версія може бути визнана істинною тільки тоді, коли вона підтверджена фактичними даними справи і коли доведена хибність усіх останніх версій у справі.
Пряме доведення версії відбувається шляхом виведення із версії наслідків і перевірки їх у дійсності.
Для того щоб переконатися в правильності висунутої версії, необхідно перш за все перевірити наслідки, виведені з цієї версії. Якщо факти, виведені з версії, насправді існують, підтверджуються практичною перевіркою, то робиться висновок про правильність і само версії.
Від наявності (істинності) наслідків робиться перехід до існування (істинності) гаданої причини (версії).
Висновок у таких умовиводах е правильним тому, що більшим засновком у них беруться одиничні умовні судження. У судовому пізнанні із гаданої причини (версії) виводять не будь-які наслідки взагалі, а такі, котрі в своїй індивідуальній сукупності неповторні.
Виявлення таких наслідків насправді е достатньою підставою для достовірного висновку про причину (версію), з котрої вони логічно виведені.
Непряме доведення версії проводиться шляхом спростування всіх висунутих версій, окрім однієї, котра і визнається правильною.
У логічному відношенні непряме доведення версії відбувається за формою заперечно-ствердного модусу розподільно-категоричного силогізму. Здійснюється воно так. У розслідуваній справі висувається кілька версій: А, В, С. Із кожної версії виводяться наслідки і перевіряються на практиці. Якщо під час розслідування встановлена хибність версій В і С, то за правилами розподільно-категоричного силогізму правомірним є висновком про істинність версії А.
У судовій практиці у кожній справі висувається не одна, а кілька версій. Всі вони перевіряються паралельно. Пряме доведення версії доповнюється неодмінно непрямим її доведенням: щоб визнати якусь версію правильною, необхідно не тільки встановити факти, що її підтверджують, а й виключити (спростувати) всі останні версії. Доводячи ж якусь версію побічно, спростовуючи всі останні версії, необхідно водночас установити і позитивні факти, які безпосередньо підтверджували її правильність.
3. Задачі
1.Визначте тип відношення між поняттями і зобразіть його за допомогою колових схем: прокурор, співробітник органів юстиції, суддя.
Відповідь:
Поняття “прокурор” і “суддя” є підпорядкованими до поняття “співробітник органів юстиції”, а між собою вони є несумісніми.
співробітник органів юстиції
прокурор
суддя
2.Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли ні - то яке правило порушено): "Державна зрада - діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітету і державній безпеці України: перехід на бік ворога у воєнний час або шпигунство".
Відповідь:
Дана дефініція розкриває сутність поняття – “Державна зрада” і відмежує його від інших понять.
Суб’єктом в цьому судженні є поняття “Державна зрада”, предикатом – “діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітету і державній безпеці України: перехід на бік ворога у воєнний час або шпигунство”.
Зв’язка виражена тире.
Таким чином, ця дефініція є правильною.
3. Дати аналіз поділу (визначити, чи є він правильним, коли ні - то яке: правило порушено): "Умовиводи поділяються на дедуктивні, індуктивні, демонстративні та умовиводи за аналогією".
Відповідь:
Відомо, що при здійсненні поділу треба керуватися відповідними правилами.
1. Поділ понять повинен здійснюватися за однією основою.
2. Поділ повинен бути співмірним, тобто сума обсягів членів поділу має дорівнювати обсягові поділюваного поняття.
3. Члени поділу повинні виключати один одного, тобто не мати спільних елементів.
4. Поділ повинен бути безперервним (поступовим), тобто члени поділу мають бути поняттями одного порядку загальності.
В даному випадку порушено 2 правило, так як умовиводи поділяються на дедуктивні, індуктивні, та умовиводи за аналогією, тобто судження є не співмірним.
Таким чином, даний поділ є неправильним.
4. Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру): "Серед слухачів нашої групи є такі, що не мають жодного стягнення". Записати судження, несумісні з даним.
Відповідь:
Суб’єктом цього судження є вираз “слухачі нашої групи”, предикатом – вираз “не мають жодного стягнення”, зв’язка – “є такі, що”. Це просте атрибутивне судження.
Це категорічне судження ствердне за якістю, часткове за кількістю: Деякі S є Р, тобто частковоствердне судження (І).
Судження, несумісне з даним, буде загальнозаперечним (Е):
Жоден студент нашої групи не має жодного стягнення.
5. Формалізувати судження: "Відбитки пальців на вікні та дверях можуть належати К. чи С."
Відповідь:
Це судження виду “слабкої (нестрогої) диз’юнкції”, так як воно буде хибним лише в тому разі, коли відбитки пальців на вікні та дверях не будуть належати ні К., ні С. В інших випадках це судження буде істинним (АvВ).
6. Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні: "Всі слухачі факультету № 1 Національної академії внутрішніх справ України - працівники органів внутрішніх справ. Ю. - слухач факультету № 1 академії. Отже, Ю. - працівник органів внутрішніх справ".
Відповідь:
Перше речення є загальностверджувальним: воно визначає ознаку слухачів факультету № 1 Національної академії внутрішніх справ України. В ньому суб’єкт є розподіленим. Так як Ю. входить до числа слухачів факультету № 1 Національної академії внутрішніх справ України, то він теж працівник органів внутрішніх справ.
Тому це міркування є правильним.
7. За допомогою таблиць істинності визначити, чи є логічним законом така формула: А V В = В V А.
Відповідь:
Побудуємо таблицю істинності:
А
В
А v В
В v А
І
І
І
І
І
Х
І
І
Х
І
І
І
Х
Х
Х
Х
Таким чином, ця формула є логічним законом.
8. Наведіть приклад недемонстративного умовиводу.
Відповідь:
В немонстративних умовиводах висновок іде від знання окремих, одиничних предметів до знання всіх предметів класу, до знання класу в цілому.
Прикладом недемонстративного умовиводу може бути наступний:
Приклад індукції:
Шпигунство здійснюється навмисно.
Диверсія здійснюється навмисно.
Шкідництво здійснюється навмисно.
Шпигунство, диверсія, шкідництво — особливо небезпечні державні злочини.
Отже, всі особливо небезпечні державні злочини здійснюються навмисно.
9. По слідству є такі дані:
(1) якщо до злочину причетний А, то його співучасником міг бути В або С (або вони обидва);
(2) версія про участь підозрюваного С та справедливість свідчень В несумісні (хоча можуть виявитися одночасно хибними);
(3) якщо В - злочинець, то свідок Е дав, правдиві свідчення;
(4) доведено правдивість свідчень В та хибність свідчень Е.
Чи брав А участь у вчиненні злочину? Розв'язок подайте у формалізованому вигляді.
Відповідь:
Формалізуємо умови завдання:
1) А ---> ВvС
2) С В
3) В ---> Е
4) В
При цьому у 1) та 3) тезах під В мається на увазі винність В, а у 2) та 4) тезах під В розуміється правдивість свідчень В.
З 3) і 4) маємо:
В ---> Е
-----------
Тобто В не є злочинцем.
З 2) і 4) маємо:
С В
В
-----
Тобто С – не є злочинцем.
З 1) маємо:
А ---> ВvС
----------
Тобто А не є злочинцем.
10. Побудуйте апагогічне доведення тези Т, спираючись на аргументи:
1)В ---> ; 2)СvТ; 3)А --->В; 4)ТvА.
Відповідь:
Апагогічне доведення — непряме доведення, в якому з антитези виводять наслідки, що явно суперечать дійсності або відомим істинним і достовірним положенням.
Припустимо невірність тези Т, тобто .
Тоді з 4) аргументу маємо:
ТvА
--------
А
Тобто А – істинне.
З 3) аргументу маємо:
А --->В
А
---------
В
Тобто В – істинне.
З 2) аргументу маємо:
СvТ
-------
С
Тобто С – істинне.
Тоді з 1) аргументу маємо:
В --->
В
С
-------------
Тут ми отримали протиріччя: якщо В – істинне і 1) аргумент – істинний, то С – хибне.
Якщо С – істинне і 1) аргумент – істинний, то В – хибне.
Тобто одночасно істинними В і С бути не можуть, а це, у свою чергу, протирічить висновкам з аргументів 2), 3) і 4).
Значить, наше припущення про невірність тези Т є невірним і теза Т є істинною.
Список використаної літератури
Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків-Київ, 1999.
Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. М., 1995.
Конверський А.Є. Логіка. К., 1998.
Солодухин С.А. Логика для юристов. М., 1998.
Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999.
Хоменко І.В. Логіка-юристам. К., 1997.
15
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-uroka-po-teme-sopping-for-clotes-v-klasse.html
|
Разработка урока по теме “Shopping for clothes” в 4 классе
|
https://doc4web.ru/uploads/files/13/fdf266a78d83759c9629ec20959cac64.docx
|
files/fdf266a78d83759c9629ec20959cac64.docx
|
Дохолова Лаура Дмитриевна
учитель английского языка
ГБОУ СОШ № 773 г. Москвы
Разработка урока по теме “Shopping for clothes” в 4 классе УМК “Enjoy English” авт. М.З. Биболетова, О.А.Денисенко, Н.Н. Трубанева
Тема цикла: Shopping for everything
Тип урока: урок введения нового материала
Цель урока: формирование коммуникативной компетенции учащихся
учебный аспект: ознакомление учащихся с новой лексикой по теме урока, совершенствование произносительных навыков, навыков аудирования, развитие навыков диалогической речи;
образовательный аспект: расширение кругозора учащихся, знакомство с денежной единицей Великобритании – фунтом;
развивающий аспект: развитие языковых способностей к догадке (по иллюстративной наглядности), логическому мышлению, фонетическому и интонационному слуху, памяти, внимания, развитие умения использовать речевой образец в качестве опоры для высказывания;
воспитательный аспект: знакомство с правилами поведения при совершении покупок, воспитание толерантного и уважительного отношения к другой культуре, воспитание чувства взаимопомощи и товарищества через различные формы организации работы на уроке, воспитание любви к чтению, аккуратности при работе в тетрадях.
Речевой материал:
лексический: clothes, a coat, a raincoat, a T-shirt, a dress, a sweater, trousers, a blouse, shoes, trainers, boots, mittens, a scarf, an umbrella;
грамматический: предыдущих уроков.
Оснащение урока: УМК М.З. Биболетова, О.А. Денисенко, Н.Н. Трубанева, картинки по теме урока, компьютер, аудио и видео записи.
Ход урока:
Организационный момент.
Good morning, dear children! I am glad to see you! How are you? What date is it today? Who is on duty? Who is absent in class today?
Сообщение темы урока.
Today we will talk about shopping for clothes.
Введение новой лексики.
Учитель сообщает учащимся, что клоуны Тим и Том, Алиса и гном Тайни пошли в магазин, чтобы купить одежду, и предлагает послушать, что рассказывает продавец о своем товаре, и рассмотреть рисунок к упр. 1 с. 25 .
-Look at the picture of Exercise 1 on page 25. Clowns Tim and Tom, Alice and gnome Tiny went shopping. They are in the shop now. Listen to the shop assistant and repeat the words after him.
Учащиеся рассматривают иллюстрацию к упр. 1 с . 25 , прослушивают аудиозапись, находят предметы одежды на рисунке и повторяют за диктором новые слова.
Учитель обращает внимание учащихся на доску, где записаны новые слова с транскрипцией и предлагает учащимся повторить новые слова за ним.
- Look at the blackboard! Let’s read the words. Repeat them after the teacher.
Учащиеся произносят новые слова за учителем.
Затем учитель привлекает внимание учащихся к экрану, на котором появляется изображение и название предметов одежды. Учащиеся рассматривают предметы одежды и называют их.
3. Совершенствование произносительных навыков.
Учащимся предлагается выполнить упр. 2 с.25 - прослушать и повторить за диктором слова.
-Listen to the speaker, repeat the words after him and then read the words.
Учащиеся прослушивают аудиозапись, повторяя за диктором слова, затем читают их в парах.
4. Первичное закрепление введенной лексики.
Учитель предлагает учащимся еще раз рассмотреть рисунок к упр.1 с. 25 и помочь продавцу составить список вещей в алфавитном порядке и прочитать его.
-Look at the picture in Ex. 1. Help the shop assistant to make a list of things in alphabetic order. Read the list.
Затем учащимся предлагается выполнить упр.4 с. 26, в котором они, используя речевой образец “would like to buy”, тренируются в употреблении новой лексики.
5. Развитие навыков диалогической речи.
Выполняя упр.5 с.26, учащиеся ведут диалог-расспрос «в магазине». Рисунки помогают понять содержание разговора.
-Let’s read and act the dialogue from Ex. 5, page 26. Answer the question: “What did Miss Chatter buy in the shop?”
Учащиеся читают диалог вслух по ролям, соблюдая нужную интонацию. Учитель обращает внимание на вопросы: “Any problems, madam? Does it suit me? How much are the jeans?”, рассказывает о денежной единице Великобритании, фунте.
Упр. 6 с. 27 предполагает самостоятельное составление диалога по аналогии с образцом упр.5. Задание выполняется в парах. Сначала учащиеся составляют диалоги в течение 3-4 минут, а затем по очереди разыгрывают его перед классом. Учитель проверяет диалоги всех учащихся.
-Now it’s your turn to make up the dialogues. Divide into pairs, please. Who will be
the first to act out the dialogue?
6. Рефлексия.
Для закрепления введенной лексики учащимся предлагается выполнить упражнения из рабочей тетради.
-Children, open your workbooks, page 47, Exercise 2, page 48, Exercise 3.
7. Подведение итогов урока.
Учитель хвалит учащихся за проделанную работу, объясняет домашнее задание, выставляет оценки, прощается.
- That’s all for today. Thank you for your work. We had a good lesson today. Good bye, children!
8. Домашнее задание.
Учебник: упр.6 с. 26 (выучить диалог); рабочая тетрадь: упр.1 с.47.
Используемая литература
1. Биболетова М.З., Денисенко О.А., Трубанева Н.Н. “Enjoy English” 4 класс, II часть, М., Титул, 2012, с.25-27
2. Биболетова М.З., Денисенко О.А., Трубанева Н.Н. “Enjoy English” Рабочая тетрадь 4 класс, М., Титул, 2012, с.47-48
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/aktualnist-brendingu-v-ekonomici-ukraini.html
|
Актуальність брендингу в економіці України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/235/d26f3456e93da3cfe02e9a7b460520d3.docx
|
files/d26f3456e93da3cfe02e9a7b460520d3.docx
|
Предмет
МАРКЕТИНГ
Автор: Вандич Віталій Васильович,
викладач маркетингу
Коломийського економіко-правового коледжу
Київського національного торговельно-економічного університету
РЕФЕРАТ
на тему:
Актуальність брендингу в економіці України
“Якось увечері я прокинувся в глибині ліжка Wenette. Голосино дзенькав Philips. Sony закінчував вечірній випуск новин. Я закурив Marlboro, натягнув Lеvі's і пішов включати Мulіnех, щоб проковтнути Nescafe і UPSA. У цей час задзвонив Ericsson і оксамитний жіночий голос повідомив, що чекає мене як завжди навпроти Mc Donalds. Прожувавши Blend-a-med, я спробував позбутися від чогось звіриного на миєму обличчі, але Gillette не справився. М'ятий Baltman валявся на стільці, з кишені стирчала Parker і записка: "Улюблений, Chanel номер 5 буде якраз...". Через півгодини я вийшов на вулицю, сів у Jeep, під'їхав до Mc Donalds, глянув на Rolex і зрозумів, що спізнився. Напроти мене стояла дівчина з банкою Coca-Cola і пильно дивилася мені в очі. Колготки Sanpellegrino блищали яскравіше, ніж помада Колор Ріш від Л'Ореаль Париж і я подумав, що вона цього гідна”.
Загадкова душа споживача вже не розгублюється серед різноманіття іноземних брендів. Вона серед них живе. Але й за українськими торговими марками велике майбутнє. При умовах розвитку виробництва та розширенні асортименту, техніка торгового маркування буде життєво необхідна. Для споживача марка полегшує вибір та дає впевненість в його правильності, для виробника – це основний інструмент для формування довгострокової споживчої переваги до даної марки серед конкуруючих.
Поняття "бренд" на нашому ринку тільки но починає складатися. Багато хто плутають бренд і торгову марку. Тим часом різниця є. Торговою маркою володіють майже всі компанії, брендом - одиниці. Бренд - це, насамперед, торгова марка з устояним іміджем.
Далеко не кожна товарна марка може стати брендом: для цього вона повинна придбати популярність на ринку і довіру в покупців, тому маркетологи виділяють у процесі формування бренду декілька етапів (рис. 1):
Бренд відбувся:
дослідження;
діагностика;
програма подальшого розвитку.
Формування бренду:
рамки бренду;
програма просування бренду;
аналіз результатів програми.
Використання в діяльності:
ділових документів;
рекламних міроприємств;
рекламних сувенірів.
Створення візуально-словесного виразу:
фірмова назва;
товарний знак;
фірмовий стиль;
салоган.
Рис.1. Процес розвитку від торгової марки до бренду
Представлена схема показує, що бренд є сутністю, яка розвивається в часі, — від марки як концепції, що складається з відомих елементів (фірмової назви, фірмового знака, стилю, слогана), до чітко сприйнятої покупцями сукупності функціональних і емоційних елементів, єдиних із самим товаром і способом його уявлення. У цьому складається принципова відмінність бренду від товарного знаку, що являє собою “позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних і фізичних осіб від однорідних товарів і послуг інших юридичних чи фізичних осіб”. Сформований бренд характеризується “ступенем просунення” (brand development index) і “ступенем лояльності бренду” (brand loyalty), у цільовій аудиторії покупців і в її окремих сегментах. Це хоча і суб'єктивні, але вимірювані поняття, результатами яких стає вартісна оцінка бренду (brand value), що виробляється за допомогою вимірів ступеня його популярності.
Процес розвитку бренду носить безупинний характер: навіть після того, як він починає самостійно “працювати” на ринку і приносити доход, необхідно здійснювати його відновлення, викликане мінливістю ринкового середовища і купівельного сприйняття.
Чому концепція брендингу актуальна саме для України?
Мені здається, що поняття бренда і цінність бренда виникають у конкретний історичний період. Якщо згадати попередні десять років нашого українського бізнесу, то на зорі його становлення, у період суцільного дефіциту, важливо було швидко і багато продавати. Коли таких продавців стало багато, виникла необхідність в умінні переконати клієнта, що ти — кращий. Виходить, у фірми повинна з'явитися деяка індивідуальність. Після кризи такий шанс з'явився в українських виробників і бізнесменів. Проблема цінності вітчизняних брендов стала підніматися на належний рівень. І тепер виробник (власник) починають розуміти, що, таких, як вони, багато, тому їхній товар повинний бути унікальним. Недостатньо бути першим, треба бути єдиним. І отоді виробник починає приділяти максимум уваги бренду.
Індивідуальність бренду – це, фактично, його «душа». Поняття, схоже до класичного визначення слов'янського характеру. Дія на підсвідомих, емоційних мотивах, обіцянка, престижність, щось коштовне і вище близько до нашого менталітету. Експансія світових брендів в Україні – дуже швидка й успішна – ще раз підтверджує це.
Споживачі брендів платять додаткові гроші не тільки за реальні якості товару (формальні розходження в якості різних товарів споживачем не диференціюються чи частіше всього спотворюються), а за "міф бренду", що виконує для споживача наступні функції:
1) Визначення джерела (виробника) товару, причому саме на тім рівні, на якому це необхідно власнику бренду. Однозначне визначення джерела дозволяє споживачу
2) "передати відповідальність" виготовлювачу бренду і
3) знизити суб'єктивний ризик покупки. Зниження ризику дозволяє припинити пошук товару і, відповідно,
4) зменшувати витрати на пошук і
5) "укласти договір" з виробником на
6) підтвердження якості виробу. Придбання брендового товару також супроводжується придбанням його
7) символічного значення, для більшості дорогих брендів яке є практично єдиною вигодою для покупця.
Що дасть сильний, вдалий бренд для вітчизняного виробника:
Дозволить діставати додатковий прибуток.
Ми вже не дивуємося, що пляшка безалкогольного напою місцевого заводу коштує в 1,5-2 рази дешевше такої ж ємності міжнародного виробника. Ми зрозуміли, що це плата за популярність, якість, рекламу. І, незважаючи на те, що найчастіше товари місцевого виробника, що коштують набагато менше, нічим не відрізняються від дорогих товарів, зроблених десь за морями, багато споживачів готові платити додаткову, так називану premium ціну, за можливість володіння жаданим. Це досить добре відомо багатьом чоловікам, що хоча б раз у житті намагалися домогтися розташування жінки. Як тільки об'єкт бажання почуває підвищену увага до своєї персони, відразу підвищуються вимоги - «машина, дача і шуба». Тобто товар зі звичайного перетворюється в premium.
2.Захистить виробника в процесі роботи з партнерами.
Виробники, що випускають безликі товари, залежать від продавця, оскільки останньому все рівно, у кого з фабрикантів брати «засіб для миття голови». І якщо завтра магазин затримає повернення грошей за товар одному з таких виробників, і це приведе до розриву відносин, то на місце «скривдженого» відразу прийде ще п'ятьох виробників «засобу». Інша справа, якщо P&G пропонує магазину на реалізацію бренд Head & Shoulders. Цей товар рекламується, він відмінно упакований. Покупці приходять у магазин саме за цим товаром. Це значить, що виробник дає магазину для продажу такий товар, на якому продавець може заробити швидко і з мінімальними накладними витратами. Це значить, що магазин зацікавлений у такому товарі. Це значить, що виробник може диктувати умови, по яких він буде працювати з магазином.
3.Спростить процедуру вибору товару споживачем.
В одному пристойному магазині сьогодні представлено кілька сотень, а то і тисяч найменувань товарів. Яскраві, помітні, привабливі флакони, пачки, тюбики юрбляться на полицях, закриваючи один одного, збиваючи з пантелику і покупців і продавців. Спростити процедуру вибору товару, миттєво вказати покупцю на себе ("я тут") - одна з найважливіших задач бренду. Бренд, також гарантує покупцю якість. Той, хто один раз спробував той чи інший бренд, надалі не роздумує про доцільність покупки. "Сподобалося - просто купи. У цій пачці саме те, що тобі потрібно. Ти вже переконався", - от що говорить бренд своєму покупцю.
4.Ідентифікувати компанію-виробника й інші її товари серед товарів конкурентів.
Оскільки більшість компаній, що випускають товари масового споживання, не обмежуються випуском одного чи двох найменувань продукції, то ще одна задача, що стоїть перед брендом - вказівка на фірму-виробника. Споживач, що купив який-небудь товар, випробувавши його й задовольнився якістю, обов'язково зверне увагу на назву фірми-виробника, і наступного разу постарається купити продукцію саме цього фабриканта.
5.Полегшити вихід виробника з новими товарами на суміжні ринки.
Купуючи гель після гоління, виробництва фірми Gillette, споживач, як правило, не задумується про якість цього товару - він цілком довіряє цій фірмі. Але слід відзначити, що первісно довіра виникла в результаті позитивного досвіду від використання іншого товару фірми, що займає нішу відмінну від засобів по відходу за шкірою - бритвених систем Gillette. Тобто фірма, що створила бренд в одній ніші ринку, надалі може з меншими витратами на рекламу і просування випускати продукцію в інших нішах, що найчастіше відстоять досить далеко друг від друга.
6. Робити інвестиції в майбутнє.
Якщо виробник випускає напій "лимонад" і вкладає гроші в "розкручування" товару через десять років з подивом знайде, що плоди його багаторічних зусиль дорівнюють нулю. Тому, що ні назва напою, ні його упакування споконвічно нічого не говорять покупцю. Любою конкурент без особливих зусиль переманить покупців на свою сторону, якщо запропонує їм більш смачний напій під тим же назвою за меншу ціну. Люди хочуть пити не просто "колу", а саме Pepsi-колу, хоча в Америці виробників, що випускають "кольорові" напої – надзвичайно багато. Але якщо виробник створить гарний напій з оригінальним упакуванням і назвою, то подальші вкладення грошей у развиток товару буде захищено. Рік за роком фірма буде завойовувати все нових і нових споживачів, і в остаточному підсумку, можливо, досягне того, що досягли деякі світові компанії, торгові марки яких у грошовому еквіваленті оцінюються значно дорожче, ніж усі матеріальні активи.
7.Визначає границі, у яких він існує.
Це визначення має два значення. Бренд не дасть вам “спати”, для підтримки життєздатності бренду в часі вам буде необхідно робити щось нове, щось цікаве. З іншого боку, бренд буде керувати поведінкою виробника таким чином, що він (виробник) не зможе зробити з ним усе, що захоче. Наприклад, одна могутня компанія виробник алкогольних напоїв запропонувала власникам торгової марки Starbucks (одна із самих популярних в Америці марок кави) випустити під цим ім'ям кавовий лікер. І хоча менеджери Starbucks не сумнівалися в оглушливому успіху починання, було вирішено відмовитися від пропозиції. Ідея торгової марки кави не сполучалася з лікером. Це був не шлях розвитку Starbucks.
8.Розвивати цілі галузі виробництва і категорії товарів.
Nike, Disney, Apple, Xerox - торгові марки, що розвили галузі, у яких вони працюють. Apple не зробив переворот у комп'ютерному світі, обчислювальні машини існували і до появи Аррle, він показав, що кожна людина може в індивідуальному порядку стати більш інформованою, сучасною, працювати більш продуктивно. Disney ввійшов у кожен будинок і приніс туди веселощі і розваги. Nike, будучи лідером ринку спортивного одягу і взуття, задав нові підходи в роботі зі спортсменами. Nike першим задумався про те, як спортсмен робить свою роботу, що він при цьому думає, що думаємо про спортсменів ми, що буде зі спортом у майбутньому і що, зрештою, ми думаємо про себе, коли намагаємося досягти нової вершини у своєму житті. Xerox - найвідоміша в нас у країні торгова марка, що не просто поклала початок нової генерації офісних машин, а давша їй ім'я, та таке, котре ще довго буде сидіти в головах людей і підштовхувати їхні мови говорити не “копір”, а “ксерокс”.
9.Забезпечити емоційний зв'язок з покупцем.
Великі компанії, що створюють великі бренди давно зрозуміли, що єдиним містком, що зв'язує їхні товари зі споживачами, є емоції. Емоції керують більшістю, якщо не всіма, нашими вчинками. Сидячи за пивом із друзями й обговорюючи останню баскетбольну гру, підлітки не думають про нові динамічно підганяющихся устілках чи про спеціальний газ в середині підошов нових кросівок Джордана. Вони з захватом обговорюють останній кидок Майкла, що приніс довгоочікувану перемогу в грі з “Ютта Джаз”. І усе, що є в них у голові в цей момент - мрія, благоговіння і бажання бути такими ж. І бренди допомагають цим мріям стати реальністю.
10.Стати історією,якій ніколи не буде кінця.
Бренд Microsoft - це легенда, що щодня дає життя тисячам нових зухвалих підкорювачів інформаційних просторів. Приклад Білла Гейтса - кумира мільйонів програмістів наочно показує, що мрію можна схопити не за хвіст, а прямо за горло, осідлати її і прокотитися до першого місця в списках самих багатих людей Америки. Міф про шістнадцятирічного комп'ютерного генія, що зумів сидячи в літаку, прямо на “колінах” створити самий компактний транслятор мови “Бейсик”, а через 20 років - саму могутню комп'ютерну корпорацію у світі не дає спати багатьом починаючим самоучкам і... дозволяє продавати все нові і нові копії продукції Microsoft.
В умовах твердої конкуренції навіть перед широко відомими підприємствами виникає досить складна задача: як удержати свої позиції на ринку і зберегти ефективність діяльності. Звичайно керівництвом організацій здійснюється ряд заходів щодо збільшення частки на ринку, по зниженню витрат з метою здійснення цінової конкуренції і ще безліч інших. Але найчастіше цього буває мало, щоб вижити.
Багато фахівців усе більше схиляються до висновку, що основним фактором успіху більшості підприємств є вірність споживачів, іншими словами їхня лояльність. Дане поняття не дуже давно з'явилося в нас у країні, але вже завоювало інтерес багатьох. Вищий ступінь лояльності (відданості) споживачів - це майже фанатичне шанування бренду.
Любий товар з появою на ринку створює про себе деяке враження - позитивне чи негативне, воно з'являється неминучо, як тільки споживач довідається про товар. Ці асоціації, сприйняття товару споживачем, і називаються брендом; це деяке враження про товар у розумах споживачів, ярлик, що думкою наклеюється на товар.
Як зазначив Філіп Котлер “Найважливіше поняття в маркетингу – поняття бренду. Якщо ви не бренд – ви не існуєте. Хто ж ви тоді? Ви – звичайний товар. А коли ми купуємо такі товари, єдино важлива річ для нас – це ціна. Але якщо ви побудували Бренд, ви можете установити ціну, більшу ніж ціна простого товару. Відомо також, що зробити бренд можна з будь-якого товару”.
Сьогодена актуальність бренду тісно пов’язана із поняттям "ліквідність бренду", який позначає цінність бренду. Згідно даного поняття Котлер наводить таку притчу: “Хтось сказав, що якщо ви захочете купити компанію Pepsi Cola, то ви можете це зробити, але це буде коштувати приблизно 20,000,000,000$. От скільки вам доведеться викласти, щоб стати власником компанії. За що ви заплатите? За фабрики? Ні! Ви будете платити за ім'я!…”
Проте, не завжди брендинг є безперечною запорукою здорового успіху для економіки. Наприклад, в Індії зараз більше брендів, чим у будь-якій іншій країні світу, за винятком Сполучених Штатів. І жоден з них не відомий за межами Індії. Це говорить про поганий маркетинг. А в Японії – багато брендов, і усі вони всесвітньо відомі. Це говорить про тісний взаємозв’язок бренду та маркетингу, про нероздільність, про цілісність цих двох понять.
Наявність бренду означає, що навіть при приблизно рівних споживчих і інших властивостях товар будуть більше купувати, в ідеї буде більше прихильників, а за політика буде голосувати більше виборців.
Створення бренду (брендинг) на Заході займає не менш двох років і вимагає витрат від 5 млн. доларів США і вище. На мою думку, в Україні це займе такий же час, не враховуючи часу на розробку програми. Сума витрат, по первісному прикиданню, буде менше нижньої межі – можливо 2,5-3 млн. доларів США.
На мій погляд, існує дві основних переваги бренда, що підвищують вартість компанії і рентабельність. Перша полягає в тім, що брендований товар можна продавати дорожче, ніж небрендований аналогічний по якості продукт. Ідеальний приклад - мотоцикли Harley-Davidson. Доведено, що вони по якості навіть гірше японських, але коштують майже в два рази дорожче. І, що головне, завдяки бренду, споживачі їх вважають найякіснішими за всіма параметрами.
Тим більше, шанувальники Harley-Davidson купують не якість і технічні характеристики, а стиль життя.
Друга перевага - фірмам із брендом простіше і дешевше проникнути на нові ринки, чим їхнім конкурентам, що не мають бренду. Наприклад, Gillette випускав бритви, а потім успішно вийшов на ринок приналежностей для гоління і став випускати пінки, гелі і т.д.
Актуальним є прозаїчне питання, як же з торгової марки зробити бренд?
Створення бренда - це мистецтво, і двома словами описати технологію неможливо. Проте, мені здається, існує ряд принципів успішного брендингу.
По-перше, якість продукту повинна завжди відповідати очікуванням покупця. Емоційна складова, ідея, реклама - це все добре, але без якості бренду немає.
По-друге, у концепції брэнда повинна бути могутня емоційна складова, котра апелює до життєвих цінностей цільової групи покупців. Найкраще, якщо вона апелює до вічних цінностей, що не піддані впливу моди і кон'юнктури. Наприклад, гасло Apple "думай інакше" (think different) націлене на людей, що хочуть думати інакше, чим основна маса.
По-третє, у реалізації концепції брендингу треба бути послідовним. Якщо позіонується товар як престижний і дорогою, не слід кидатися в знижки і розпродажі, якщо почався економічний спад.
Чому ж брендинг є актуальним саме сьогодні?
Приблизно до 1997 р. основним інструментом конкурентної боротьби була ціна, до 1999 р. - сполучення «ціна/якість», у даний час найбільш просунуті компанії використовують сполучення «ціна/якість + дистрибуція» (тобто найбільш успішним стає товар, що поширюється по всій території країни). «Сьогодні масовий український виробник мислить більше категоріями виробництва, чим категоріями ринку. Іншими словами, «підприємство повинне випускати ту продукцію, для якої призначені його виробничі потужності», - говорить креатив-директор мережного РА A.V.A. (розробка і просування торгових марок) Лев Гоффман. Однак масовий виробник у більш розвитих країнах і вже деякі з українських мислять по-іншому: «підприємство повинне випускати ту продукцію, которую буде купувати споживач», - продовжує він. Тобто брендинг стає цілком актуальним в Україні.
Девід Огілві, засновник компанії Ogilvy&Mather протрактував: «Бренд - невловима сума властивостей продукту: його імені, упакування і ціни, його історії, репутації і способу рекламування. Він є також сполученням враження, яке справляє на споживачів, і результатом їхнього досвіду у використанні бренду».
На мій погляд, багато вітчизняних підприємців бояться брендингу, так як відомо, що маркетингові комунікації відносяться до числа швидкодіючих, у той час як брендинг — процес повільний. Швидкі комунікації — суть маркетингу: оскільки вони дорогі, тренований маркетолог намагається створити таке повідомлення, щоб викликати швидку відповідь — повернути витрачені гроші. Бренд звертається безпосередньо до характеру людини, його психологічної сутності. Ви не можете зробити людину довірливою, призиваючи "Довірся мені!" Єдиний спосіб завоювати довіра — демонстрація правдивості ваших гасел у ситуаціях, яким споживач довіряє. На це потрібен час.
Кінцева мета маркетингу — створити міцний зв'язок між споживачем і брендом. У випадку успіху цей зв'язок буде утримувати споживачів довгі роки і вони будуть рекомендувати ці товари своїм друзям і родині. А головним елементом цього зв'язку є довіра.
На запитання про актуальність брендингу можна дати однозначну відповідь: успіх економіки без сильних брендів неможливий. Це пояснюється таким прагматичним визначенням: мій бренд - це те, що дозволяє мені продавати мій товар дорожче, ніж аналогічний товар!
Цінність бренду можна вдало навести на такому прикладі: у «Кока-Коли» 96% вартості — це вартість брэнда, і тільки 4% — матеріальні активи. Важко навіть уявити цю додану вартість! (Пляшка напою компанії придумана таким чином, щоб навіть якщо вона розіб'ється, усе рівно можна буде сказати, що це була пляшка Coca-Cola. От це брендинг!)
Компанія Interbrand спільно Citibank обнародували свій рейтинг найдорожчих брендів світу за станом на весну 2000 р. Перша десятка бріедів по їхній вартісній оцінці виглядає так:
Найвідоміші і дорогі бренди світу
Місце
Бренд
Ринкова вартість
у 2000 році
Ринкова вартість
у 1999 році
1
Coca-Cola
$72,53 млрд.
$83,84 млрд.
2
Microsoft-Windows
$70,19 млрд.
$56,65 млрд.
3
IBM
$53,18 млрд.
$43,78 млрд.
4
Intel
$39,05 млрд.
$30,02 млрд.
5
Nokia
$38,53 млрд.
$20,69 млрд.
6
General Electric
$38,13 млрд.
$33,5 млрд.
7
Ford
$36,37 млрд.
$33,2 млрд.
8
Disney
$33,55 млрд.
$32,27 млрд.
9
McDonalds
$27,86 млрд.
$26,23 млрд.
10
AT&T
$25,55 млрд.
$24,18 млрд.
Суми в цій таблиці, звичайно, зовсім космічні. Сукупно ці десять брендів коштують 434,94 млрд. доларів, а це десятки річних бюджетів України. Методики розрахунків вартості брендів можуть розходитися між собою, але порядок цифр у всіх оцінювачів однаковий, товарний знак у серйозної фірми коштує більше основних фондів.
Можна просто констатувати, що дуже багато власників сьогодні просто не усвідомлюють значимість і цінність бренду. І навіть якщо приходить розуміння, те вже постфактум, коли цей бренд існує. У такій ситуації виникає типова помилка № 1 — неуважність до моментів захисту. Якщо ви побудували будинок без паркану чи залишили машину без сигналізації — це небезпечно, а особливо в нашій державі. Бренд можуть «забрати» юридично коректно, і за рукав не смикнеш того, хто подав заявку на реєстрацію імені твого бренда. Ті проблеми, що необхідно терміново обговорити в Україні по захисту брендов, в Америці були обговорені п'ятнадцять років тому. У США пріоритет має та компанія, що випускає товар, а не та, котра подала заявку. З мого погляду, правильно робити саме так, як це роблять у Штатах. Ними ця схема уже вистраждана. Вони дуже лояльні до виробників, і дуже мобільно роблять своє законодавство на відміну від нас. У нас же закон або лобіюється, або купується.
Своєчасна реєстрація слова, що позначає бренд, — дуже важлива. Але основна помилка, що призводить до втрат в сьогоднішньому українському бізнесі, — це відсутність комплексного підходу до формування бренду. Багато підприємців, реєструючи назву свого бренду можуть зіткнутися із “проблемою двійників”, як, наприклад, у Росії одночасно існувало шість банків з однаковою назвою, наприклад «Капітал».
При створенні бренду більшість вітчизнячних підприємців вважають за краще курити готовий бренд, аніж розкручувати вже існуючий, але слабкий бренд, який вичерпав себе. На сьогодні, в Україні, розкручувати бренд стає все дорожче і важче, та й займає цей процес біля трьох років (до середнього рівня визнання бренду), що є небезпечним в сучасних умовах господарювання. Це й пояснюється бажанням купити готовий розкручений бренд. Як правило це мінімізує ризики. Якщо ціна пропозиції і його бажання покупця збігаються, то всі експертні оцінки потрібні, щоб відшліфувати деякі розбіжності. На ринку західному регулярно відбувається зіткнення ціни продавця з ціною покупця. Цей інструментарій там розроблений уже століттями: ринкова ціна компанії, обумовлена біржею, мінус ціна матеріальних активів — одержуємо ціну бренду.
Для формування вітчизняними виробниками власних брендів необхідні великі зусилля і засоби, щоб “перехопити ініціативу” у закордонних конкурентів, що давно почали рекламну обробку населення України. Використання західних технологій брендингу і пропонованої методології передбачає проведення постійних маркетингових досліджень купівельних переваг, мотивів здійснення покупок. Саме специфіка купівельної поведінки українців визначає особливості застосування концепції брендингу на вітчизняному ринку. Освоюючи цю концепцію, необхідно враховувати, що:
1) загальний рівень розпізнання брендів в українських споживачів не великий, але він постійно росте, тому Україна — країна, де можна досить швидко створити і просунути новий бренд;
2) унаслідок стрімкого насичення вітчизняного ринку споживачі не устигають формувати лояльність до визначеної товарної марки в зв'язку з постійною появою нових товарів, раніше не відомих;
3) у споживачів спостерігається ріст недовіри до якості закордонних товарів, особливо продовольчих, і однозначна перевага вітчизняних марок продуктів харчування (за деякими одиничними виключеннями);
4) бренд в Україні в набагато більшому ступені, чим на Заході, сприймається як символ “автентичності товару” (відсутність підозр у незаконній підробці марки);
5) для створення бренду в Україні необхідна могутня рекламна кампанія в засобах масової інформації й активне використання зовнішньої реклами, хоча надалі можливості впливу реклами (у першу чергу телевізійної) будуть зменшуватися внаслідок росту недовіри до неї споживачів;
6) у свідомості вітчизняного споживача поняття “бренд” як би “розколоте” між трьома факторами: країна-виробник, привабливість упакування і товарна марка, тому назва марки повинна доповнюватися зведеннями про країну-виробника;
7) необхідно враховувати національні традиції й особливості сприйняття рекламних звертань українськими споживачами і формувати їх таким чином, щоб вони стали більш приємними, чим рекламні повідомлення закордонних конкурентів, розраховані на сприйняття населення, що звикло до специфічної мови реклами, зокрема, для українських споживачів важлива “персоніфікованість” бренду, тобто використання відомих особистостей для його просування.
Значення торгової марки, чи бренду, для комерційного підприємства переоцінити неможливо. Насамперед, значимість бренду полягає в тім, що він забезпечує найперші крапки диференціювання між конкурентноздатними пропозиціями.
На мій погляд, в світовій економіці настає нова ера, епоха, де домінувати будуть сильні бренди, які вже сьогодні призвичаїли споживачів до свого товару, товару якісного.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/lyuksemburg-.html
|
Люксембург 3
|
https://doc4web.ru/uploads/files/230/54a9af7445b0c95613163b4370c183d0.docx
|
files/54a9af7445b0c95613163b4370c183d0.docx
|
Люксембург
Офіційна назва – Велике Герцогство Люксембург, держава в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною, Францією. Площа : 2586 кв. км. За площею – десь три чи три з половиною м. Києва. Населення 425 тис.чоловік (перепис нас.1998 р.).Самих люксембуржців у країні лише 290 тис., ще 130 тис. постійних мешканців-іноземці. Найбільше португальців, італійців, але чимало інших європейців, є й представники країн третього світу. Середня густота населення близько 164 чоловік на кв. км. Середня тривалість життя ( на 1998 р.) –76 років. Приріст чисельності населення –1,4 відсотка.Рівень народжуваності ( на 1000 чоловік) –11,1, рівень смертності ( на 1000 чоловік) – 9,3.
Столиця країни – Люксембург ( 78.300 чол. ). Найбільші міста – Дикирш (32.000 чол.),Еш (24.000 чол.), Клерво.Серед визначних місць і пам’ятників країни в Люксембурзі- готичний собор Нотр-Дам 18 ст, Герцогський палац та інші.
На території країни переважають височини, на півночі – вітроги Арденн (висотою 565 м), приблизно 1/3 . Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Середня температура січня 0-2 С, липня 18 С.Опадів від 700-1000 мм. на рік. В країні протікають дві головні річки Мозель і Сюр (які формують східний кордон держави). Ці річки відносяться до басейну Мозель. Приблизно 1/3 території герцогства займають дубові і букові ліси.Вони розташовані в Еслінге і в північній частині Гутланда. Широколисті ліси, частина природного національного парку знаходиться на території Німеччини.
Південь країни з його зеленими пасовищами, називають Бон Пез (“добрі землі”). Широколисті ліси, частина природного національного парку знаходиться на території Німеччини.
Національне свято 23 червня ( 1921 р.) святкування дня народження Його Королівської Величності Герцога Гранд –Дюка.
Державні мови-німецька, французька та люксембурзький діалект. Домінуюча релігія : католицизм-95% населення.
Форма державного устрою: унітарна. В адміністраційному відношенні ділиться на 3 округи, столиця виділена в окрему адміністративну одиницю.
Глава держави: Великий герцог Люксембурзький (зараз при владі знаходиться Нассаунська династія 1890-1905 Адольф, 1905-1912 Вільгельм І\/, 1912-1919 Марія Адельгейда, 1919-1964 Шарлота Жан,1964-2000– Жан, з 11.10.2000 року-Анрі Носсауський є главою виконавчої влади, володіє виключним правом законодавчої ініціативи.
Форма правління – конституційна спадкоємна монархія. Прем`єр-міністр-Жан-Клод Юнкер (з 16.01.1995 року). Законодавча влада: парламент–палата депутатів складається з 60 депутатів, що обираються на термін 5 років. Вибори здійснюються за пропорційною системою в чотирьох багатопартійних округах. Діюча конституція прийнята 17 жовтня 1868 р.
Грошова одиниця до ведення ЕВРО був люксембурзьий франк, нарівні з ним в обігу використовувався бельгійський франк.
Курс за 1 ЄВРО (EUR) ~ 1 USD, 1 ЄВРО = 5,3810 UAH .
Провідні партії- це Християнська – соціалістична народна партія ( ХСНП ), заснована в 70-роках 19 сторіччя, Демократична ( ліберальна) партія ( ДП ), заснована в 1947 році , Люксембурзька соціалістична робітнича партія ( ЛСРП ) заснована в 90 роках 19 сторіччя . Представники ХСНП і ДП в червні 1947 року ввійшли в склад коаліційного уряду. Соціал-демократична партія Люксембургу, заснована в 1971 році , Комуністична партія Люксембургу, заснована в 1921 році.
Профспілки Єдина незалежна профспілка Люксембургу, заснована 1978 році. Люксембурзька християнська спілка робітників.
Зараз править в країні Християнська – соціалістична партія, їй належить більшість депутатських мандатів в Парламенті.
Графство Люксембурзьке було відомо з 963р., в 1354р. країна стала герцогством . В середині 14 сторіччя частина країни належала Нідерландам. В різні часи перебувала під владою : Франції, Іспанії, Нідерландів. Внаслідок рішення Віденського конгресу 1815 р. на території Люксембурга номінально була проголошена незалежна держава – Велике Герцогство Люксембурзьке, яким до 1890 р. керував король Нідерландів.
Сучасні кордони Люксембурга визначені бельгійсько-нідерландським договором 1839 р. Лондонська конференція 1867 р. оголосила Люксембург “ вічно нейтральною” державою.
Нацисти окупували нейтральний Люксембург 1940 року. Через кілька днів було захоплено Францію, і мрія про світове панування арійської раси здавалася як ніколи близькою. Гітлер не вважав люксембуржців «унтерменшами», як євреїв чи слов’ян. Навпаки, він проголосив, що звільнив цих «німців» від згубного французького впливу, включив їхню країну до Рейху, а всім люксембуржцям надав права рейхс-бюргерів — тобто «запросив» їх разом із німцями бути господарями світу. Переважна більшість австрійців, наприклад, на таку «пропозицію» радісно згодилася. Великий герцог, який утік до Англії, щось там патякав на британському радіо, що люксембуржці зовсім не ощасливлені милістю фюрера. І Гітлер вирішив наочно показати всьому світові, що це не так. На початку 1941 року у колишньому Великому герцогстві було проведено референдум з одним-єдиним питанням: «Чи схвалюєте ви возз’єднання Люксембургу з матір’ю — Німеччиною?» 94 відсотки люксембуржців відповіли «ні».
Гнів фюрера був жахливим. Сотні громадських діячів і священиків були заарештовані й загинули в таборах смерті. А решту люксембуржців Гітлер вирішив переселити на схід.
На Люблінщині та Бялисточчині поляків виганяли з рідних сіл, а до їхніх будинків привозили люксембуржців. І не давали ані зброї, ані охорони. Отож, прибульцям, які розмовляли такою схожою на німецьку говіркою, дуже важко було пояснити місцевим партизанам, що вони не за власною волею приїхали колонізовувати Польщу. Від рук польських патріотів загинули десятки тисяч люксембуржців. Але цей рахунок піддані Великого герцога теж виставляють нацистам
В жодній країні Західної Європи пам’ять про Другу світову не є такою живою, як у Люксембурзі. У центрі столиці побудовано меморіал жертвам війни, неподалік — пам’ятник невідомому воякові, а стіни будинків і церков прикрашені численними меморіальними дошками «тут жив, тут працював, тут служив... герой руху Опору». І якщо ввечері ви побачите натовп молодиків зі смолоскипами, то це виявляється не марш футбольних фанатів, а урочисте вшанування героїв Другої світової війни.
Може, саме тому Люксембург 1945 року урочисто відмовився від проголошеного минулого сторіччя нейтралітету і став одним із засновників НАТО.
Північний союз – воєнно-політичне угрупування був підписаний у Вашингтоні 4 квітня 1949 р.. Цей альянс покликаний забезпечити колективну оборону згідно зі ст.51 ( статуту Організації Об`єднаних Націй ). Нині Велике герцогство має професійну армію, яка налічує 800 військовослужбовців. І хоча 60 з них — це військовий оркестр, а ще три десятки — почесна варта Великого герцога, є дві бойові одиниці — піхотно-розвідувальна і транспортна роти. Яка перебувала у Боснії у складі бельгійсько-люксембурзько-грецько-австрійського батальйону «БЕЛУГА», прикриття якого, до речі, здійснював український десантний батальйон.
Воєнні витрати держави 1% (ВНП).
Бенилюкс-економічний союз Бельгії, Нидерландів, Люксембурга. Початок формування Бенилюкса було покладено валютною угодою 1943 р. і митною конвенцією 1944р., вступив в силу 1948 року.
Член-засновник Європейського економічного співтовариства по Римському договору 1957 року, куди ввійшли ФРН, Франція, Італія,
Бельгія, Голандія, Люксембург. З 3.09. 1993 р. Європейський Союз “ЄС “ .
Люксембург входить до Організації Співтовариств та розвитку з 1960 р. “ОЄСР”. Країни ОЄСР посідають провідне місце у світовому господарстві.
Є членом Європейського об`єднання вугілля і сталі з 1952року.”ЄОВС”
З 1957 р. входить до Європейського співтовариства з атомної енергії, набув чинності з 1958 року.
Західно-Європейський Союз (ЗЄС) заснований в 1954 р.
Ще до закінчення Другої світової війни учасниками антигітлерівської коаліції та іншими прогресивними державами була визнана необхідність ліквідації Ліги Націй і створення нової світової організації на цілком нових засадах. Цими засадами були принципи права, спрямовані на забезпечення миру, безпеки, свободи і загального добробуту людства.
Такою організацією стала Організація Об'єднаних Націй, створена 26 червня 1945 р. зі штаб-квартирою у Нью-Йорку. Її Статут і плідна діяльність протягом уже понад 50 років свідчать про величезний внесок 00Н у розвиток сучасного міжнародного права.
Люксембург є членом ООН з 1945 року.
Розподіл країн світу за рівнем економічного розвитку відбувається на основі показника ВВП на душу населення, його галузевої структури, частки обробної промисловості та інших показників. У число розвинутих країн світу входять 24 країни,у яких виробляється ¾ ВВП світового господарства. З них виділяється 6 головних держав США, Япония, ФРН, Франція, Італія, Великобританія, на які припадає 2/3 ВВП, більше 1/2 експорту і закордонних капіталовкладень у рамках світового господарства. Велике Герцогство Люксембург входить в групу високо розвинутих країн Західної Європи, ця країна найбагатіша з “малих” високо розвинутих країн
Валовий національний продукт(ВНП) Люксембурга на душу населення 45.100доларів (2001). Для порівняння в
1998 р. ВНП на душу населення: Україна (2,361 дол.), Росії (4,531 дол.) і Білорусі (4,398 дол.); для порівняння аналогічні показники становлять в Люксембурзі - 31,004 дол., США - 26,977 дол., Японії і Німеччині - по 20,370 дол.
Люксембург високо розвинута індустріальна країна. Промисловість займає більш провідне місце в країні ніж сільське господарство. Головним природним багатством країни є залізна руда. Її поклади являють собою одне ціле з французьким залізно-рудним басейном у Лотарингії. Великі запаси залізних руд стали основою розвитку Люксембурга в першій половині ХХ ст.. Країна уславилася тим ,що зайняла перше місце у світі за розмірами виплавки сталі в розрахунку на одного жителя. Залізорудна і металургійна промисловість Люксембургу тісно пов`язана з аналогічними виробництвами Франції та Німеччини. Територіально вони об`єднують французьку Лотарингію, Люксембург і німецький Саар.
Тепер у Люксембурзі виплавляють 4-5млн. сталі на рік. .Частка галузі у вартості продукції обробної промисловості дорівнює 1/3, а у вартості експорту 2/5. У країні два великих металургійних комбінати — в Еші та Дюделанжі. Вони зіставні за розмірами з маріупольськими «Азовсталлю» та імені Ілліча. І країна зараз дає приблизно стільки чорних металів, скільки наш Маріуполь. Щоправда зараз чорна металургія в Люксембурзі, як і у всій Західній Європі переживає не найліпші часи. Висока заробітна плата і величезні витрати на захист навколишнього природного середовища ( викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) роблять західноєвропейську сталь чи не золотою. Тому з 1980 року кількість металургів у країні скоротилася з 20 до 8 тисяч чоловік. Поступово вузька (металургійна) спеціалізація країни розширюється.Певного розвитку набула машино-будівна,хімічна(виробництво фосфорних добрив із доменних шлаків) промисловості.Особливо це виготовлення комп`ютерів і використання сучасних технологій в електронній та інших галузях, а також традиційні цементна, фаянсова, деревообробна, швейна, харчова промисловості.Країна виготовляє сталеві труби,пластмаси,фармацевтичну продукцію тощо.
Вироблення електроенергії 1,4 млрд. квт.г (1990) .Люксембург входить в єдину систему енергопостачання західної і східної Європи.
Люксембург має розвинуте сільське господарство.Оброблюється приблизно 135тис.га.землі- 24% площі.Основні сільськогосподарські продукти-м`ясо,молоко,вовна,зерно,овочі,фрукти.Країна забезпечує себе продуктами харчування приблизно на 95%. Важливе місце займає виноградарство і виноробство долини Мозеля.Зайнятість в сільському господарстві –3%, в промисловості-37%, сфері послуг-60%.Люксембург має значні рекреаційні ресурси в Арденнах і долинах басейну Мозеля.
Головними торговими партнерами Люксембурга є Німеччина, Бельгія, Франція.
Люксембург крупний міжнародний фінансовий центр.
Символом економічної потуги Люксембургу замість домни став банківський офіс. Завдяки пільговим умовам, країна стала всесвітньо відомим банківським і фінансовим центром Західної Європи.В Люксембурзі налічується приблизно 212 банків,48 ощадно-депозитних компаній,20 небанківських фінансових закладів,890організацій (з спільним капіталовкладенням 108 міліардів доларів) і інші установи .І окрім власне люксембурзьких установ, у герцогстві є не лише французькі, німецькі чи бельгійські банки, а й американські та японські. За ці роки кількість працівників банківської сфери зросла з 8 до 27 тисяч. Це, звичайно, не означає, що металурги, які втратили роботу, перекваліфікувалися на банківських клерків. Але люксембурзькому урядові вдається утримати найнижчий в Європі рівень безробіття — близько 2.4% 2000р. Для порівняння у всіх його сусідів— Франції, Німеччині, Бельгії — роботи не мають 11–13%.
Важливими елементами диверсифікації господарства Люксембурга стали міждународні послуги. Місто Люксембург( разом з бельгійським Брюсселем і французьким Страсбургом) є однією зі столиць Європейського Союзу. В ньому знаходиться Європейський парламент, фінансові та судові установи.
У населення Люксембурга високий рівень життя, вони користуються безкоштовним соціальним забезпеченням і медичним обслуговуванням.
Цінною є і його архітектурна спадщина: середньовічні рицарськи замки, монастирі, старовинні фортеці тощо.
Країна одна з центрів міжнародного туризму.
Велике герцогство налаштоване дуже проєвропейськи, однак заперечує введенню банківських законів, що загрожують його статусу "притулку платників податків". Люксембург - одна з найбагатших країн світу, з низьким безробіттям (2,4%) 2000 р., дуже низькою інфляцією і високим економічним ростом в 5,5%
1.
Рівень безробіття (у відсотках)
Країна
1995
1996
1967
1998
1999
2000р.
Люксембург
2,9
3,0
2,7
2,7
2,4
2,4
Нідерланди
----
-----
----
----
3,2
2,8
Італія
------
------
-----
-----
11,2
10,4
Україна
-----
-----
-----
------
11,9
11,7
2.
Індекси фізичного обсягу ВВП в Люксембурзі у порівнянних цінах
(відсотків до попереднього)
1995
1996
1997
1998
1999
2000р.
3,2
3,6
9,0
5,8
6,0
7,5
3.
Індекси фізичного обсягу виробництва промисловості
(без будівництва) (1995р.=100%)
1996
1997
1998
1999
2000р.
100,1
105,9
114,5
116,3
122,1
Зовнішньоекономічна діяльність Люксембурга.
4.
Експорт
(в міл. доларах США)
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000р.
6,560
7,750
7,211
6,999
7,911
7,849
7,898
5.
Імпорт
(в мил. доларах США)
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000р.
8,387
9,748
9,667
9,379
7,408
10,786
10,249
Економічним центром в Європі,очевидно,потрібно вважати Германію, Бельгію,Люксембург,Голландію і Францію.При більш загальному підході економічним центром виступає Західна Європа.
Серед найбільш масштабних моделей державного розвитку виділяють американську модель вільного підприємництва, японську та західноєвропейську-узгодженого вільного підприємництва. Західноєвропейська економіка-одна з найстаріших моделей державного розвитку,яка характеризується сталими традиціями. Однією з головних функцій держави в країнах Західної Європи є сприяння економічної діяльності. Країни мають біль вагомий державний сектор, на яку припадає помітна частина зайнятих, інвестицій,бізнесу. Саме західноєвропейський осередок у моделі світового господарства володіє найбільшою економічною потужністю ~28 % валового внутрішнього продукту світу.Найважливішою ознакою його розвитку є активна господарська взаємодія країн регіону,які протягом багатьох років мали різний соціально-економічний рівень і різні напрямки розвитку.
Країни Західної Європи особливо малі промислово розвинуті держави,мають високий (найвищий у світі ) рівень відкритості економіки.На Західно-Європейські держави,за зовнішньоторговельним обігом на душу населення, припадає 6975 долларів-найвищий у світі.
. Після створення ЄС ,особливо на більш
пізніх етапах ії розвитку, посилюється перехід від державного до міждународного регулювання територіально –економічних та суспільно політичних проблем .Люксембургу належить провідне місце в процесах цього регулювання.
Українська республіка визначена Великим Герцогством Люксембурзьким 31.12.1991р. Дата встановлення дипломатичних відносин України з Люксембургом 01.07.1992 р.
Зовнішньоекономічна діяльність між нашими державами поступово розвивається. Товарообіг між Україною і Люксембургом в нинішній час складає 16 млн.доларів. В Україні зараз працює 29 підприємств з люксембурзьким капіталом , а загальна сума інвестицій Герцогства складає 12.7 млн .
Україна постачає рідкісні метали нікель, молібден, марганець. Купує різні промислові товари,текстиль, вироби з дерева тощо. Плідно працює в різних напрямках зовнішньоекономічної діяльності з Люксембургом.
Зовнішня діяльність України з Люксембурга.
6.
Зовнішня торгівля товарами (млн. дол..США)
Експорт
Імпорт
1996
1999
2000р.
2001р.
1996
1999
2000р.
2001р.
0,2
3,0
1,4
0,6
10,9
2,2
8,9
12,5
Давальницької сировини (млн. дол..США)
Експорт
Імпорт
1996
----
2000р.
2001р.
1996
----
2000р.
2001р.
83,5
----
----
-----
3,5
-----
1169,2
1676,0
Список використаної літератури:
Весь світ у цифрах і фактах. Довідник.-К.:Мапа,2002
Доклад о мировом развитии 2000/2001;2001/2002
Економіка краін світу.Довідник.-К,1998
Зовнішня торгівля:право та економіка.Збірник наукових праць.Випуск1(5).-К.:УАЗТ.-2001
Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни.- К.: Либідь,2001
Статистичні дані з різних джерел .
Українау цифрах 2002р.
UNCTAD HANDBOOK of statistics .
Publishing of UNITED NATIONS .
1
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-ere-ould-you-like-to-celebrate-cristmas.html
|
Урок на тему «Where would you like to celebrate Christmas?»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/26/537580955df23e63c9bd1ac787d2231d.doc
|
files/537580955df23e63c9bd1ac787d2231d.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-april-fools-day.html
|
Урок для 6 класса на тему "April Fools’ Day"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/30/2ad21cb7ec736f29f1ef960221aea2e6.docx
|
files/2ad21cb7ec736f29f1ef960221aea2e6.docx
|
Класс: 6
Тема: April Fools’ Day
Цели:
Знакомство с праздником.
Отрабатывать новые слова по теме.
Развивать навыки чтения.
Оборудование: карточки с текстом, смайлики с вопросами.
Time
Stage
Teacher’s action
Student’s action
2min
7 min
3 min
2 min
3 min
7 min
1 min
5
min
9 min
1 min
Beginning of the lesson
Phonetics’ drill
Pre-reading
While-reading
-Good morning, boys and girls!
-Today we will speak about April Fools’ Day. Do you know what does it mean?
Целью нашего сегодняшнего урока является знакомство с праздником и его традициями. А если Такой праздник в России?
-Listen to me:
Man is a fool.
When it’s hot, he wants it cool,
When it’s hot, he wants it hot.
He always wants what he has not.
-And now, repeat after me: fool, cool, when, wants it, hot.
-Now the first line, the second… all rhyme.
-Look at the blackboard. Here you can see the new words:
Discover-обнаруживать
Joke-шутка
Midday-полдень
Otherwise-иначе
Fool-шут, дурак
На доске висит буквенная цепочка, вам нужно найти четыре слова связанных с этим праздником.
APRILJOKEDAYFOOLS
-Put the letters into correct order
ARLPI
KJOE
OFLO
ALYP
-Ok, thank you!
-Now we will read and translate the text about April Fools’ Day.
April Fools’ Day is the 1st of April. You can play jokes on people, even on teachers. When they discover the joke you say, “April Fool”. You have to play the jokes before 12 o’clock midday, otherwise they joke on you.
-Stand up!
Clap, clap,
Go around!
Clap, clap,
Hands up!
Clap, clap,
Hands down,
Sit down!
-Match the beginning of the sentence with the end of it.
April Fools’ Day is…
You can play jokes on…
When people discover the joke…
You have to play the joke…
… the 1st of April.
… people, even on teachers.
… you say, “April Fool”.
… before 12 o’clock midday.
-On the blackboard you can see the cards with the question and answer it.
1. When people cerebrate April Fools’ Day?
2. What people do on this day?
3. What people say when they discover the joke?
4. Why do you have to play the joke before 12 o’clock?
-Nice of you.
-Now our lesson is over. You work very hard today.
Good Bye!
Listen to the teacher
1 слайд
Do exercises
2 слайд
Read and translate the text
3 слайд
Do exercises
4 слайд
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-kto-h.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку для 6 класса "Кто хочет быть миллионером?"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/78/9c28933005158a634c6d75b4a8622aa3.doc
|
files/9c28933005158a634c6d75b4a8622aa3.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-proekt-zemlya-v-opasnosti-eart-is-in-danger-klass.html
|
Урок - проект "Земля в опасности. Earth is in Danger." 5 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/81/0ae3e6f6bf6ae16754471671a5d5544b.doc
|
files/0ae3e6f6bf6ae16754471671a5d5544b.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urokputeshestvie-tradicii-prazdnovaniya-rozhdestva-v-velikobrita.html
|
Урок-путешествие «Традиции празднования Рождества в Великобритании и Нового года в России» 5 класс
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/10d3211a64b9b95a1be866a47b019e24.doc
|
files/10d3211a64b9b95a1be866a47b019e24.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urokproekt-po-angliyskomu-yaziku-na-temu-moter-planet-is-soing-u.html
|
Урок-проект по английскому языку на тему "Mother Planet is showing us the red warning light -“be careful“ - she is saying. To take care of the planet is to take care of our own house." The Dalai Lama
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/ff7fcbd4fdd493465c4875e6d581aa1f.docx
|
files/ff7fcbd4fdd493465c4875e6d581aa1f.docx
|
Кислова Алла Степановна
Заместитель директора по УВР
Общеобразовательная школа I-III ступеней №25
с профильным обучением
Украина, Донецкая обл., г.Краматорск
"Mother Planet is showing us the red warning light -“be careful“ - she is saying.
To take care of the planet is to take care of our own house."
The Dalai Lama
Unit по теме
“It’s your planet!”
включает 15 уроков
Тема проекта
"Mother Planet is showing us the red warning light -“be careful“ - she is saying.
To take care of the planet is to take care of our own house."
The Dalai Lama
Цели урока
Обучающая:
А) Формировать у учащихся навыки анализа и сравнения умения делать выводы
Б) Проконтролировать умения и навыки учащихся вести беседу, высказывать своё мнение по теме.
Развивающие:
А) развивать умения учащихся осуществлять многочисленные высказывания.
Б) развивать индивидуальные творческие способности учащихся
В) развивать интерактивные коммуникативные способности.
Воспитательные:
А) прививать учащимся любовь и уважительные отношение к окружающему миру.
Применяемые технологии:
А) развитие познавательных интересов
Б) личностно-ориентированное обучение
В) коммуникативно-ориентированное обучение
Оборудование
Ноутбук, телевизор, компьютерная презентация, доска.
One touch of nature
Makes the
Whole world kin
W. Shаkеspeare.
Т. Listen to the poem and say what it is about (стихотворение)
WHY IS THE SKY BLUE?
I don’t suppose you happen to know
Why the sky is blue?
It’s because the snow
Takes out the white.
That leaves it clean
For the trees and grass to take out the green.
Then pears and bananas start to mellow
And bit by bit they take out the yellow.
The sunsets, of course, take out the red
And pour it into the ocean bed
Or behind the mountains in the west.
You take all that out and the rest
Couldn’t be anything else but blue.
Look for yourself. You can see it’s true.
from «Why the Sky Is Blue»
byJonn Ciardi
Т. Today we‘ll speak about the problems of our environment, the problems of our home-planet.
GL. What is the Environment? Brainstorm ideas that come to your mind when you think about the environment. Make a word map. (on the blackboard)
Traffic Plants
Food Air
Climate Environment Water
Waste disposal People
Country side Land
Animals Birds
Ученики прикрепляют вокруг слова environment слова, которые они пишут на разноцветных карточках, произнося их. (Pupils write the words on the colored cards and put them around the word “environment”).
GL Makes conclusions:
Environment contains many different parts, just like the pieces of a big puzzle.
Human beings, animals, buildings, the earth, the air, the seas, our climate, etc and all these parts interconnected.
Т. Work with word file. (Работа всего класса)(The work of the whole class)
(закрепление лексики по теме)
Keys: A(3) B(1) C(2) D(4) E(5) F(6) G(10) H(8) I(7) J(9)
Complete the sentences with some of the words and word combinations above.
... cover about 6% of the Earth's surface.
The white rhino is close to become ...
New laws are being introduced to protect...
The hole in ... is thought to be responsible for an increase in cases of skin cancer1.
Many consumers don't want to eat... foods.
There are dangerously high levels… in our rivers.
The rapid pace of... in Malaysia makes the world community to worry
Scientists are predicting a substantial rise of... over the next 20 years.
The threat to life higher up...
An international conference on ... took place in Paris last Monday.
G1. Read Irina’s letter to her American pen pal about the ecology in Ukraine and do the task below.
Dear Ellen,
the problem of ecology is very urgent in Ukraine. During the last 50 years a great deal of forests in the Carpathians have been cut down either for firewood or for timber products. Deforest ration has led to changes in local climate. That's why we have so much trouble with in this region.
Air pollution can also cause water pollution called "acid rain". Then this acid rain water runs into rivers, fakes. They become so dirty that fish cannot survive. Some factories produce liquid wastes that run into rivers. These wastes contain poisons.
One more example of making the environment unhealthy by human activities is the application of pesticides which enable farmers to control weeds. At first bumper crops seemed guaranteed. But then things went wrong. Weeds and insects proved resistant to the pesticides that were poisoning the insect natural predators, the wildlife and even man himself.
Environmental degradation of our planet is a great threat to our future.
Speaking about our country / couldn't but mention1 about Chernobyl nuclear break-down.
Radiation has become one of the most urgent problems because it may cause changes in human genes.
These are only some of the serious ecological problems in Ukraine. Nothing on the earth is more important to our survival than the air we breath, the food we eat, the water we drink. That's why we need to take measures to change the environmental situation.
Sincerely Yours,
Iryna
Work in small Groups.
Каждая группа выбирает цветную карточку с заданием
The first group sums up The second group The third group
the ecological problems mentions their reasons finds the ways out
Problems. Reasons. Ways out.
Deforestation Foods, climatic changes The greenery must be
Most of the trees are cut protected and increased
down in destroyed, Green zones must be
resulting in great damage created
to the environment.
Air pollution Pollution from factories, The number of cars must
cars poisons the air, be reduced. The factories
acid rain and plants must be
removed from cities
Water pollution Waste materials are being Stop dump chemical
dumped on land and water wastes into rivers
Pollution control systems
must be introduced
Application of They are used for killing Develop new methods
pesticides insects and animals that of growing crops without
attack crops using pesticides
Radioactive Nuclear fuel contains Use wind, solar,
pollution dangers from radiation wave instead of
nuclear energy
G2. What can a man do to save the environment? (on the blackboard)
Ученики выходят и клеят цветные листочки вокруг земли, произнося слова, которые они написали на них:
Plant greenery
Protect trees
Take care of animals
Collect rubbish
Create green zones
Reduce noise
Reduce energy
Reduce water
Reuse glass bottles
Recycle newspapers
Recycle plastic
Not to throw litter anywhere
Not to pick flowers in the forests
Recycle cans, look after homeless animals
G3. Men’s survival depends upon the way he treats his environment
1. If you want to save your planet, please, put an orange ray to the sun.
2. If you take part in the protection of the planet put a yellow ray to the sun
(on the blackboard)
G4. We are children and we can't do much about pollution or energy waste, there are a lot of ways in, which we can help to save the Earth. One way is to remember the three Rs:
Energy Newspapers Glass bottles Water
Cardboard Plastic containers Cans/tins Paper
GL. Рефлексия Let’s sing this song together
What We Really Want To See
Help us, Lord , to find each day
Ways to help to keep away
That litter off the pavement,
That rubbish off the beach.
For this is what we
(clap ,clap ,clap, clap)
Really want to see.
(clap ,clap ,clap, clap)
Yes! Yes! Yes!
Help us, Lord , to find each day
Ways to help to keep away
That litter off the pavement,
That rubbish off the beach.
For this is what we
(clap ,clap ,clap, clap)
Really want to see.
(clap ,clap ,clap, clap)
Yes! Yes! Yes!
Old plastic bottles, silver foil ,
chocolate wrapping , engine oil,
Rubbish in the gutter,
Junk upon the beach,
Is this what we
(clap ,clap ,clap, clap)
Really want to see?
(clap ,clap ,clap, clap)
NO! NO! NO!
Old plastic bottles, silver foil ,
chocolate wrapping , engine oil,
Rubbish in the gutter,
Junk upon the beach,
Is this what we
(clap ,clap ,clap, clap)
Really want to see?
(clap ,clap ,clap, clap)
NO! NO! NO!
Milk bottle tops and paper bags
Iron bedsteads, dirty and rags ,
Litter on the pavement
Paper in the park
Is this what we
(clap, clap, clap, clap)
Really want to see?
(clap ,clap ,clap, clap)
No! No! No!
Milk bottle tops and paper bags
Iron bedsteads, dirty and rags ,
Litter on the pavement
Paper in the park
Is this what we
(clap, clap, clap, clap)
Really want to see?
(clap ,clap ,clap, clap)
No! No! No!
T. Summing-up
I hope that we solved some serious problems and you – our builders of future life – will become thoughtful about the relations between people and nature. I hope that you understand that the problem of pollution hasn’t any borders and we have to protect nature in all the countries, in the whole world. Our lesson is coming to its end and I want to thank everybody who took part in our work. Good Luck!
Литература
http://www.lenagold.ru/fon/clipart/s/svit.html
http://takefon.com/load/priroda/more_poberezhe_palmy_tropiki_indija/28-1-0-2753
http://ru.dreamstime.com/%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5-%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5-rf-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%8B%D0%B9-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82-image6523626
http://www.google.ru/imgres?imgurl=http%3A%2F%2Ftlt.ru%2Fuploads%2F2013%2F11%2F4a4f37f1de761a31ae9ac4cb59c3fa48_x1024.jpg&imgrefurl=http%3A%2F%2Ftlt.ru%2Farticles.php%3Fn%3D1951865&h=336&w=382&tbnid=f9MiwFDoIBUs7M%3A&zoom=1&docid=zU4mJaWoedQ2FM&ei=ZsBKU4HoEYPa4wSlsoHQCQ&tbm=isch&ved=0CG4QhBwwAg&iact=rc&dur=607&page=1&start=0&ndsp=20
http://nifiga-sebe.ru/index.php?newsid=22055
http://lena-dot-com.ucoz.org/blog/veselogo_dnja_i_khoroshego_nastroenija_lena_s/2013-05-21-8
http://weather.weatherbug.com/weather-news/weather-reports.html?story=8116
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BC%D0%BF%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F
http://allday2.com/index.php?newsid=471918
http://www.porjati.ru/blog/vgsch/32047-vspominaya-sssr-molochnye-produkty.html
http://ru.dreamstime.com/%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5-%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5-rf-%D0%B2%D0%BE-%D0%B0-%D0%B8%D0%B7-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0-image18679846
http://first-ever.ru/samyj-pervyj-karton.html
http://www.funnybottle.ru/publ/poleznoe/kak_sdelat_baki_dlja_musora_iz_plastikovykh_butylok/5-1-0-53
http://kedem.ru/history/20091130-konservi/
http://poligraftorg.ru/bumaga/ofsetnaia-bumaga.php
http://vk.com/zelenyi_gorod_3
О. Карпюк. Английский язык, Либра, 2008.
4
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-k-uchebnik.html
|
Рабочая программа по английскому языку для 5 класса к учебнику Биболетова
|
https://doc4web.ru/uploads/files/78/dea69ceda98205f6a2ea9333d92f82bb.doc
|
files/dea69ceda98205f6a2ea9333d92f82bb.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-teme-te-aral-sea-disaster.html
|
Урок английского языка в 11 классе по теме «The Aral Sea Disaster»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/87/0db210d1e8ca09b5c4501acfe6c6b09a.docx
|
files/0db210d1e8ca09b5c4501acfe6c6b09a.docx
|
The Aral Sea Disaster
Учитель Голованова Марина Геннадиевна
Урок английского языка в 11 классе по теме “ The Aral Sea Disaster”
Цель урока:
• Продолжить формирование лексических знаний по теме “ Environmental problems”.
Задачи урока:
• закрепить знания учащихся в использовании в речи изученного языкового материала: лексики по теме: “Environmental problems and their solutions ”,
• закрепить знания учащихся в употребление, суффиксов существительных и прилагательных, условных предложений I типа,
• развивать навыки работы с книгой, умения использовать ранее приобретенные знания для решения коммуникативных и познавательных задач,
• воспитывать активность, умение работать индивидуально и в сотрудничестве с другими, уважение к себе и другим, бережное отношение к окружающему миру.
Ресурсы:
Интерактивная доска, презентация, раздаточный и дидактический материал, webfurnitura.ru video, English Английский язык: Учебник для 11 кл. естественно-мат. напр. общеобразовательных шк./ Т. Аяпова, З. Абилдаева и др. – 2-е изд., - Алматы: Мектеп, 2007.
Ход урока
1.Org. moment:
T: Good morning, boys and girls! Sit down, please! Who is on duty today? What date is it today? Who is absent today? How are you? (выбирают карточки красного или синего цвета, в зависимости от настроения – делятся на группы)
Вводно-мотивационный этап
Упражнение «Комплимент”. Для установления благоприятного психологического климата и дальнейшей коммуникации.
Name the partner and tell him some good words or wishes.
Example: “Dashа, You are so nice today.”
2.Brainstorming : Groups ask each other questions-riddles.
Group 1: The astronauts say that from the height the rivers look like blood artery of a living organism. During WWII Odessa surgeons used water as a blood substitute. What water was it? Answer: It was seawater.( Marine). The correct answer. Why?
Children give different answers. Give a chance to think at home and find the correct answer. (It is concentrated so-called biogenic substances, chemical and energy properties).
Group 2: Why did whalers sometimes froze sea water and then remove the top layer of ice? Answer: To get fresh drinkable water (also very useful).
T:Tell me, what theme unites these questions? –
S:Water. Sea.
T: Right. Today we will talk about the sea. What sea in Kazakhstan do you know? And what sea needs the special assistance?
S: The Aral Sea.(Slide1)
3.The main part:
Т: Open the textbook at page 49, Ex. 1. Answer the questions and find out the problems of the Aral Sea. (Slide 2)
S1: Shrinkage of the Aral Sea.
S2: Health problems of the people of the area…
(Slide 3)
Т: What do you think, what goals should we study at the today`s lesson?
S: How to help the Aral Sea. (Slide 4)
4.Т: Yes, all right. Well done! First of all we`ll remember the forming of the 1st conditional sentences. (Students explain the theme with help of memory map)
Repeat what the conditional sentences of the first type express, what English tenses is used in the First conditionals. Write down the forms of the Present Simple and Future Simple in your notebook. ( Повторите, что выражает условные предложения первого типа (First Conditional), какие времена используютя в условных предложениях первого типа (First conditional). Запишите в тетради формы образования Present Simple и Future Simple).
Т: Let`s train the 1st conditionals. (Slide 5)
Very good!
5.Т: See the video and give your opinion using the 1st conditional sentences.
01ви:40Aral sea: the problem we need to see ,проблема араль...webfurnitura.ru
Т: Now we play A game " chain". ( practice in using the 1st conditionals)
Example: 1.If we take more water for irrigations from the Aral Sea it will reduce.
2. If it reduce the sea-bed will be a salt decert.
6.Т: Ex.3 at page49. Write down the verbs, nouns, adjectives from the text of ex.6,pg.50.
Change your notebooks and check your friends` work according the key on the board.
Т: Ex.2, pg.49. Give as many adjectives as possible which characterize the Aral Sea.
7. Game “ Fishbone” - Group 1 say about the problems of the Aral Sea,
Group 2 say about the ways how we can solve this problems.
Т: Good job! Thank you.
8. Т: Your homework: the 1st level – ex.18,pg.55 b- make up the report about the Aral Sea disaster. the 2nd level- make experiment with water and demonstrate to the class.
9.Reflection. Teacher asks students to write a cinquain.
правила написания синквейна:
(первая строка – тема стихотворения, выраженная одним словом, обычно именем существительным);
2. (вторая строка – описание темы в двух словах, как правило, именами прилагательными);
3. (третья строка – описание действия в рамках этой темы тремя словами, обычно глаголами);
4. (четвертая строка – фраза из четырех слов, выражающая отношение автора к теме;
5. (пятая строка – одно слово – синоним к первому, на эмоционально – образном – обобщенном уровне, повторяющее суть темы.
Questionnaire
1. На уроке я работал
2. Своей работой на уроке я
3. Урок для меня показался
4. За урок я
5. Мое настроение
6. Материал урока мне был
7. Домашнее задание мне кажется
1. At the lesson I worked
2. My work in class I
3. The lesson is shown for me
4. During the lesson I
5. My mood
6. Material of the lesson I
7. Homework seems to me
активно / пассивно
доволен / не доволен
коротким / длинным
не устал / устал
стало лучше / стало хуже
понятен / не понятен
полезен / бесполезен
интересен / скучен
легким / трудным
интересным / неинтересным
active / passive
satisfied / not satisfied
short / long
not tired / tired
was better / worse
clear / not clear
useful / useless
interesting / boring
easy / difficult
10.Т: Thank you for work. Your marks are…
Our lesson is over.
Приложение 1
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urokproekt-po-angliyskomu-yaziku-te-restaurant-of-my-dream.html
|
Урок-проект по английскому языку "The restaurant of my dream"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/377a74c45c37b22fe367984c3dfa04bd.doc
|
files/377a74c45c37b22fe367984c3dfa04bd.doc
| null |
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/prava-i-obyazannosti-storon-v-arbitrazhnom-processe.html
|
Права и обязанности сторон в арбитражном процессе
|
https://doc4web.ru/uploads/files/238/ad46f65135f977aae82c7428e039c38d.docx
|
files/ad46f65135f977aae82c7428e039c38d.docx
|
Статья 46 Конституции РФ гарантирует право каждого гражданина России на судебную защиту. Содержание данного права определяется действующим законодательством как возможность субъекта спорного правоотношения отстаивать в суде (арбитражном суде) свои нарушенные или оспариваемые права и законные интересы. Государство гарантирует право на судебную защиту путем установления в законодательных актах обязанности соответствующих юрисдикционных органов (судов, арбитражных судов) защищать права и законные интересы субъекта от неправомерных действий (бездействия) неограниченного круга лиц, в том числе от неправомерных действий (бездействия) самих органов государственной власти. Субъект спорного правоотношения реализует свое конституционное право на судебную защиту в строго определенной процессуальным законодательством форме. Лишь неукоснительное соблюдение процессуальной формы гарантирует субъекту эффективную и последовательную защиту со стороны судебных органов.
Одной из процессуальных форм реализации права на судебную защиту является форма арбитражного процесса, предусматривающая возникновение особых арбитражных процессуальных правоотношений.
Объектом арбитражных процессуальных правоотношений является спор о праве между субъектами материально-правовых отношений. Следует отметить, что не все материально-правовые споры могут быть объектом судебного разбирательства в арбитражном суде. Арбитражное процессуальное право устанавливает специальный институт подведомственности споров, позволяющий четко определить компетенцию арбитражного суда. В соответствии со ст.22 Арбитражного процессуального кодекса РФ, принятого Госдумой РФ 5 апреля 1995 г. и вступившего в действие 1 июля 1995 г., арбитражному суду подведомственны экономические споры, возникающие из гражданских, административных и иных правоотношений. Хотя АПК РФ и не содержит четкого определения понятия экономического спора, по общему смыслу статьи (используя приведенную в п.2 ст.22 классификацию экономических споров) следует полагать, что это споры, возникающие из предпринимательской деятельности субъектов хозяйственной деятельности. Видами экономических споров, подведомственных арбитражному суду, являются споры, возникающие при заключении, исполнении и прекращении договорных обязательств, споры о праве собственности, о возмещении убытков, споры о признании недействительными нормативных актов государственных органов, споры, связанные с наложением на хозяйствующих субъектов санкций государственных органов, и целый ряд других.
Весьма спорным является вопрос о защите чести и достоинства в арбитражном суде (новация нового АПК РФ).
Статья 22 АПК РФ определяет субъектов арбитражных процессуальных правоотношений, наделенных правом на обращение в арбитражный суд. В соответствии с п.1 ст.22 АПК РФ ими являются:
1) юридические лица, осуществляющие предпринимательскую деятельность, т.е. коммерческие организации (ст.50 ГК РФ), а также граждане, осуществляющие предпринимательскую деятельность без образования юридического лица, имеющие статус индивидуального предпринимателя.
Субъектами процессуальных правоотношений могут выступать и некоммерческие организации, если спор возник из осуществляемой ими предпринимательской деятельности, предусмотренной их уставом.
2) осуществляющие предпринимательскую деятельность граждане, обладающие специальным статусом (ст.23 ГК РФ).
3) РФ и ее субъекты.
Специальными субъектами арбитражных процессуальных правоотношений являются прокурор и государственные органы.
Особенность их правового статуса определяется объемом их прав в арбитражном процессе (например, прокурор подает исковое заявление без обязательного соблюдения претензионного порядка).
Следует отметить, что новый АПК РФ требует соблюдения претензионного порядка урегулирования споров только в определенных случаях:
а) если такой порядок установлен федеральным законом для определенных категорий споров;
б) если соблюдение досудебного (претензионного) порядка предусмотрено договором (п.3 ст.4 АПК РФ).
Содержанием арбитражных процессуальных правоотношений являются права, обязанности и действия субъектов. Определенная законом способность субъекта иметь процессуальные права и обязанности называется арбитражной процессуальной правоспособностью. Юридические лица и граждане-предприниматели приобретают арбитражную процессуальную правоспособность с момента их государственной регистрации. Однако вопрос о возникновении процессуальной правоспособности Российской Федерации и ее субъектов не может трактоваться однозначно.
Основными участниками арбитражного процесса являются стороны. Руководствуясь одним из принципов арбитражного процесса, принципом диспозитивности, стороны определяют ход и развитие судебного разбирательства.
В соответствии со ст.34 АПК РФ сторонами в деле являются истец и ответчик. Истцами выступают организации и граждане, предъявляющие иск или в интересах которых предъявлен иск, ответчиками - организации и граждане, к которым предъявлено исковое требование.
Права и обязанности сторон возникают вследствие наступления юридического состава (юридический факт подачи истцом в арбитражный суд искового заявления и юридический факт принятия арбитражным судом искового заявления). Юридический факт принятия искового заявления может не состояться, если в соответствии с требованиями ст.108 АПК РФ судья возвратит исковое заявление и прилагаемые к нему документы.
Основанием к возврату искового заявления является его несоответствие определенным требованиям: не соблюдены установленные форма и содержание искового заявления; оно не подписано; не уплачена государственная пошлина; отсутствуют копии искового заявления.
Основанием к отказу в возбуждении арбитражного дела служит несоблюдение истцом обязательного в определенных случаях, указанных выше, претензионного порядка урегулирования спора с ответчиком. Статья 107 АПК РФ устанавливает обязанность арбитражного суда оформить отказ в принятии искового заявления определением.
Права и обязанности сторон могут быть условно разделены на две группы. Первую группу составляют права и обязанности, в равной степени свойственные всем лицам, участвующим в деле. Вторую - права и обязанности, которыми наделены лишь стороны.
Общие права лиц, участвующих в деле, в том числе и сторон, устанавливаются ст.33 АПК РФ. К ним относятся: право знакомиться с материалами дела, делать выписки из них, снимать копии, заявлять отводы, представлять доказательства и участвовать в их исследовании, заявлять ходатайства, делать заявления, давать объяснения арбитражному суду, предъявлять свои доводы по всем возникающим вопросам, возражать против ходатайств, доводов других лиц, участвующих в деле, обжаловать судебные акты и т.д. (п.1 ст.33 АПК РФ).
Приведенный в вышеназванной статье перечень прав не является исчерпывающим. Статья 8 АПК РФ предоставляет также право лицам, участвующим в деле и не владеющим русским языком, знакомиться с материалами дела, участвовать в судебных действиях через переводчика и право выступать на родном языке. Статья 109 АПК РФ предоставляет лицам, участвующим в деле, право направить отзыв на исковое заявление. АПК РФ устанавливает (ст.47) право любого лица, участвующего в деле, защищать свои законные интересы с помощью представителя.
Реализация прав лиц, участвующих в деле, гарантируется соответствующими обязанностями арбитражного суда.
Специальные права сторон предусмотрены рядом статей АПК РФ (ст.ст.37, 110 АПК РФ и др.). Наиболее существенные из них приведены в таблице.
Истец Ответчик
Право на отказ от иска Право признать иск полностью
или частично
Право на изменение предмета Право предъявить встречный иск
или основание иска
Право на увеличение или Право заключить мировое
уменьшение размера исковых соглашение
требований
Право на заключение мирового
соглашения
Отказ от иска (п.1 ст.37 АПК РФ) - это осуществляемое под контролем суда одностороннее волеизъявление истца, направленное на прекращение процесса. Такое распорядительное действие истца может последовать в результате добровольного исполнения ответчиком своей обязанности перед истцом до начала судебного разбирательства. В этом случае истец отказывается не от своих исковых требований (поскольку они уже удовлетворены), а лишь от продолжения процесса, т.е. от процессуальных прав, вследствие утраты юридической заинтересованности в исходе дела.
Истец может отказаться от своего иска и в случае, если убедиться, что предъявленный иск является необоснованным. В данном случае истец не имеет юридической заинтересованности в исходе дела. Отказ от иска влечет лишь процессуальные, но не материальные последствия.
Своеобразным случаем отказа от иска является замена ненадлежащего истца надлежащим. Выбытие ненадлежащего истца из дела есть не что иное, как отказ его от иска в связи с выяснившейся необоснованностью исковых требований. Как и при отказе истца от иска, выбытие ненадлежащего истца из дела возможно лишь с его согласия. В противном случае суд обязан завершить рассмотрение иска ненадлежащего истца судебным решением об отказе в иске, т.к. ненадлежащий истец не может быть устранен из процесса вопреки его воле.
Отказ от иска может последовать и при отпадении оснований, послуживших поводом к предъявлению иска.
В любом случае отказ от иска является распорядительным актом процессуального значения и влечет прекращение судебного разбирательства.
Изменение предмета или основания иска
(п.1 ст.37 АПК РФ).
В ходе судебного разбирательства до принятия арбитражным судом решения по делу истец вправе изменить предмет или основание иска.
Под предметом иска понимается конкретное материально-правовое требование истца к ответчику, которое вытекает из спорного правоотношения и относительно которого арбитражный суд должен принять решение.
Под основанием иска понимаются обстоятельства, на которых истец основывает свое требование.
Необходимо отметить, что закон устанавливает право изменять или предмет, или основание иска. Изменение и того и другого недопустимо, т.к. такое изменение означает замену одного иска другим.
Право на увеличение или уменьшение размера исковых требований
(п.1 ст.37 АПК РФ).
В силу принципа диспозитивности истец по своему усмотрению определяет характер и объем своих требований. Арбитражный суд при возбуждении дела должен оказать помощь в правильном определении характера и объема исковых требований. Однако это не означает, что суд по своей инициативе, без ведома истца может изменить предмет иска. Такое право принадлежит исключительно истцу.
Право признать иск полностью или частично
(п.2 ст.37 АПК РФ).
Признание иска - это распоряжение ответчика своим процессуальным, а в ряде случаев материальным правом. Вынесение решения на основании признания ответчиком иска дает суду возможность сократить судебное исследование: не допрашивать свидетелей, не требовать письменных доказательств и т.д. Мотивы, побудившие признать иск, могут быть различными: убеждение ответчика в обоснованности иска, нежелание тратить время и нести расходы по предъявлению доказательств и др. Но в любом случае признание иска является распорядительным актом стороны.
Признание иска следует отличать от признания фактов. Если факты может признать любая сторона, то иск может признать только ответчик. Признание факта является доказательством и подлежит оценке наряду с другими доказательствами.
Признание факта стороной - это показание стороны относительно воспринятого ей факта. Признание же иска представляет собой свидетельство нежелания стороны спорить против иска. Если признание факта дает возможность установить искомый факт, то признание иска направлено на ликвидацию спора.
Право предъявить встречный иск.
О возможности предъявления встречного иска прямо говорится в Законе (ст.110 АПК РФ). Являясь процессуальным средством защиты прав ответчика, встречный иск способствует наиболее полному и всестороннему исследованию обстоятельств дела. При этом встречный иск содействует скорому отправлению правосудия с меньшими затратами сил, средств, времени. Но все это не означает, что любой встречный иск должен быть принят к рассмотрению. В случае отсутствия условий, предусмотренных в ст.110 АПК РФ, суд может предложить ответчику предъявить самостоятельный иск.
Встречный иск принимается:
- если встречное требование направлено к зачету первоначального требования;
- если удовлетворение встречного иска исключает полностью или в части удовлетворение первоначального иска;
- если между встречным и первоначальным исками имеется взаимная связь и их совместное рассмотрение приведет к более быстрому и правильному рассмотрению спора.
Предъявление ответчиком встречного иска имеет двоякую цель:
во-первых, защиту своего самостоятельного права и, во-вторых, защиту против первоначального иска. Защита самостоятельного права может быть достигнута и при рассмотрении требования в самостоятельном процессе, защита против первоначального иска осуществима только при совместном рассмотрении исков. Отказ суда от приема встречного иска нарушает право ответчика на защиту, т.к. затрудняет установление действительных прав и интересов сторон и приводит к вынесению противоречащих друг другу решений. Необходимо также учесть, что ответчиком по встречному иску должен быть первоначальный истец.
Право на заключение мирового соглашения.
Данное право предоставляется в равной степени истцу и ответчику (ст. ст.37, 121 АПК РФ).
Под мировым соглашением понимается соглашение сторон о прекращении судебного спора мирным путем на основании уступок и взаимного удовлетворения встречных требований.
Следует различать мировое соглашение и отказ от иска. Отказ от иска и мировое соглашение - это распорядительные действия, в случае принятия их судом наступает одинаковый результат - прекращение производства по делу. Однако если отказ от иска односторонний акт, волеизъявление истца на прекращение дела, то при заключении мирового соглашения сторонами их прежние права и обязанности в том или ином объеме, в зависимости от воли сторон, ликвидируются, а в силу вступают условия, на которых заключено мировое соглашение.
Мировое соглашение, независимо от того, оформляется ли оно специальным определением суда или в протоколе судебного заседания, должно быть подписано сторонами. Отсутствие подписей сторон дает возможность оспаривать факт его заключения.
Говоря о распорядительных правах истца и ответчика, следует обратить внимание на то, что арбитражный суд в соответствии с п.4 ст.37 АПК РФ не принимает отказ от иска, уменьшение размера исковых требований, признание иска, не утверждает мирового соглашения, если это противоречит законам и иным нормативным актам или нарушает права и законные интересы других лиц. В этих случаях суд рассматривает спор по существу.
Наряду с другими лицами, участвующими в деле, стороны вправе обжаловать решение арбитражного суда как в апелляционном, так и в кассационном порядке, а также подать заявление о пересмотре дела по вновь открывшимся обстоятельствам и в порядке надзора.
Стороны в процессе несут и ряд обязанностей, исполнение которых необходимо для осуществления процессуальных прав. Весь комплекс обязанностей сторон можно определить как обязанность добросовестно пользоваться всеми принадлежащими им процессуальными правами (п.2 ст.33 АПК РФ). Кроме этой общей обязанности сторон, закон устанавливает обязанность доказывания, которая одновременно является и правом стороны (ст.53 АПК РФ), обязанность соблюдать порядок в судебном заседании под угрозой удаления из зала суда по распоряжению председательствующего (ст.116 АПК) и др. Необходимо отметить, что данные обязанности возлагаются не только на стороны, но и на всех лиц, участвующих в деле.
Антон Пономарев
Текст документа сверен по:
"Домашний адвокат",
N 21-22, 1995,
стр.22-24.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/andriivska-cerkva-v-kievi.html
|
Андріївська церква в Києві
|
https://doc4web.ru/uploads/files/225/d0fd85e833de91f6ea1c7c3d8f90bf96.docx
|
files/d0fd85e833de91f6ea1c7c3d8f90bf96.docx
|
Реферат з археології
на тему:
“Андріївська церква в Києві”
Андріївську церкву часто називають лебединою піснею видатного майстра вітчизняної архітектури Бартоломео Растреллі. Височить вона на одній з круч Старокиївської гори. З її тераси чудово видно древній Поділ, задніпровські далі, нові житлові масиви.
Побудовано Андріївську церкву на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни. Проект споруди розроблено Б. Растреллі 1748 року, будівельні роботи велися у 1749 — 1754 рр. під керівництвом відомого московського зодчого Івана Мічуріна. У створенні храму брали участь багато спеціалістів Петербурга, Москви, Києва, тому Андріївська церква вважається пам'яткою творчої співдружності російських та українських майстрів.
За свою історію церква багато разів ремонтувалася. Вже у перші роки після закінчення будівництва вона була занедбана, оскільки після смерті Єлизавети Петрівни царський двір уже не цікавився київськими будовами. Освячення храму відбулося лише 1767 року.
У XIX сторіччі кілька разів ремонтувалися верхи церкви, що призвело до грубого спотворення первісної форми обрису бані і втрати її декору. В такому вигляді пам'ятка перебувала до 70-х років XX століття.
З 1917 по 1953 рік неодноразово провадилися роботи по зміцненню фундаментів Андріївської церкви й пагорба, на якому вона стоїть, та по відведенню підґрунтових вод: виконувався ремонт фасадів, інтер'єра, робилася консервація живопису та різьблення.
У 1970 році на замовлення Софійського заповідника з Віденського музею Альбертіна було одержано фотокопії растрелліївських креслень Андріївської церкви, що там зберігалися. За цими кресленнями київські реставратори (проект архітектора В. Корнєєвої) у 1978 році відновили первісну форму бані, і ця чудова пам'ятка російського та українського зодчества постала перед киянами такою, якою її проектував Б. Растреллі.
Андріївська церква — одна з найяскравіших будівель стилю барокко, який поширився у вітчизняній архітектурі та мистецтві наприкінці XVII — у середині XVIII ст. Прийшовши з заходу, цей стиль підпав під вплив місцевих традицій і набув своєрідних національних рис. Для барочних споруд характерні парадність, ефектність, мальовничість і динамічність архітектурних форм, багатство декору, яскраве контрастне фарбування стін, велика кількість позолоти. Всі ці риси притаманні Андріївській церкві.
Щоб поставити храм на вершині пагорба, будівельники звели під ним стилобат у вигляді двоповерхового житлового будинку, що примикає до зрізу кручі. Він завершується папертю, огородженою балюстрадою. До храму ведуть з вулиці широкі чавунні сходи.
Андріївська церква — хрестоподібна в плані будова, витягнута по осі захід — схід. її розміри —ЗІ х 20 метрів, висота — 47 метрів. Висота стилобата (з фундаментами) — 15 метрів. Усередині церкву перекрито однією великою банею діаметром 10 метрів. Однак зовні це п'ятиверхий храм: чотири малі баньки поставлено на контрфорси, що розміщені по діагоналі споруди. Силует церкви побудований на контрасті між масивною центральною главою та вишуканими наріжними банями, які спрямовують рух архітектурних мас угору.
Екстер'єр вражає багатством декору. Стіни будівлі й барабани бань розчленовані по вертикалі пілястрами й колонами корінфського (перший ярус) та іонічного (другий ярус) ордерів. Цоколь, стіни й барабани бань завершуються карнизами складного профілю. Круглі вікна (люкарни) обрамовано розкішним ліпним орнаментом, на фронтонах розміщено чавунні картуші з монограмою імператриці Єлизавети. Мальовничість фасадів підкреслює яскраве розфарбування: на бірюзовому тлі виділяються білі колони, пілястри, карнизи, сяють позолотою чавунні капітелі, картуші, по гранях темно-зеленої бані звиваються золочені гірлянди.
Той же принцип декору збережено в інтер'єрі, який сприймається як єдиний архітектурний об'єм. Тут також розчленовані площини стін поєднуються з багатим позолоченим ліпленням, яке обрамовує вікна-люкарни й прикрашає баню.
Головним акцентом в інтер'єрі є іконостас. Це триярусна монументальна споруда з м'якими криволінійними обрисами. На пурпурному тлі вирізняються позолочені пілястри, карнизи й багаті різьблені обрамлення ікон, що мають різноманітні розміри й складні контури. Поверхню царських врат покрито суцільним мереживом різьблення. У декор введено скульптуру — голівки херувимів, постаті ангелів, трифігурну групу ..Розп'яття", що завершує іконостас.
Бартоломео Растреллі керував усіма роботами по оформленню інтер'єра. Він виконав не лише проект іконостаса, але й його малюнок-шаблон у натуральному розмірі, за яким петербурзькі різьбярі Йосип Домаш і Андрій Карловський виготовили усі різьблені деталі. Монтуванням іконостаса в Києві керував майстер Йоганн Грот. За іконостасом у вівтарі міститься надпрестольна сінь на витих позолочених колонках, прикрашених гірляндами квітів. У інтер'єрі привертає увагу кафедра для проповідника, яку підтримують дві позолочені постаті ангелів.
Великий інтерес викликає живопис Андріївської церкви середини XVIII століття — ікони іконостаса, розпис кафедри, картини у бані, написані олійними фарбами на полотні. Більшу частину ікон (25 штук) виконав у Петербурзі художник І. Вишняков з учнями. Живопис на зворотному боці іконостаса створили українські художники І. Роменський та І. Чайковський. Найбільшу цінність мають роботи талановитого російського живописця Олексія Антропова: розпис кафедри, бані, велика картина ,,Тайна вечеря" у вівтарі, частина ікон в іконостасі. На іконі „Успіння Богородиці" зберігся його підпис.
Хоча увесь живопис Андріївської церкви написаний на релігійні сюжети, він за манерою виконання являє собою світські картини з характерними для барокко ефектними позами, ошатним одягом, великою кількістю побутових деталей, пейзажем і натюрмортом. Це реалістичне, життєстверджуюче мистецтво, позбавлене релігійного аскетизму. Живопис органічно пов'язаний з різьбленням, ліпним декором та архітектурними формами споруди.
На західних стінах трансепта можна побачити дві картини XIX століття — ..Вибір віри князем Володимиром" невідомого автора і ..Проповідь апостола Андрія" художника Платона Бориспольця. Це великі історичні полотна, зміст яких пов'язаний з розповідями давньоруських літописців. Виконані ці роботи у характерній манері класицизму.
В цілому інтер'єр Андріївської церкви — світлий, ошатний, мажорний — справляє враження парадної палацової зали.
За своєю художньою виразністю, сміливістю й оригінальністю задуму Андріївська церква вважається одним із шедеврів вітчизняного зодчества XVIII століття. Довершеність ліній, чіткі пропорції, дивовижна гармонія форм з навколишнім ландшафтом принесли цій пам'ятці всесвітню славу. У 1968 р оці Андріївську церкву оголошено музеєм.
Андріївська церква
з Подола.
З гравюри
50-х рр. XIX ст
Андріївська церква
Вид з Подола
Фотографія
початка ХХ-го ст
Андріївська церква
Фотографія
початка ХХ-го ст
Андріївська церква
Кафедра
проповідника
Иконостас
Деталь
иконостаса
Деталь
иконостаса.
Вид на вівтарь
Невідомий
художник.
"Вибір віри
князем
Володимиром"
XIX ст.
Деталь
иконостаса
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-razvitiya-leksikogrammaticheskih-navikov-po-teme-travelling.html
|
Урок развития лексико-грамматических навыков по теме "Travelling Around the World" по учебнику М.З.Биболетовой "Английский с удовольствием" 7 класс (Enjoy English 7)
|
https://doc4web.ru/uploads/files/29/89c9df5819241a4134ddde9d97b8c853.doc
|
files/89c9df5819241a4134ddde9d97b8c853.doc
| null |
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-teme-sport-in-our-life.html
|
Урок английского языка в 7 классе по теме: «Sport in Our Life»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/23/404cea5012bac58adf1d1c6443a280dc.doc
|
files/404cea5012bac58adf1d1c6443a280dc.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/analiz-ta-obchislennya-duzhkovih-viraziv.html
|
Аналіз та обчислення дужкових виразів
|
https://doc4web.ru/uploads/files/233/7eed5809c2d8ac0114e1f528b0d860e5.docx
|
files/7eed5809c2d8ac0114e1f528b0d860e5.docx
|
Реферат на тему:
Аналіз та обчислення дужкових виразів
У розділі 9 розглядалися дужкові арифметичні вирази, мова яких породжується розширеною LA(1)-граматикою G2:
( { 0, … , 9, ., c, i, n, o, s, +, *, -, /, (, ) },
{ E, T, F, A, C, D, N },
{ E T { +T | -T }, T F { *F | /F }, F (E) | C | A,
C N (E), N 'sin' | 'cos',
A D { D } [ . { D } ], D 0 | … | 9 },
E ).
Імена A, C, N є скороченнями фраз "Arithmetic constant", "Call of function", "Name of function" відповідно, тобто "Арифметична стала", "Виклик функції", "Ім'я функції".
Побудуємо програму Aexval аналізу та обчислення арифметичних виразів на основі програми Aexan із попереднього підрозділу. Нехай вираз подається в кількох рядках, і ознакою кінця є порожній рядок. Читання лексем виразу задається модулями Glx та Inbuf, означеними в розділі 20. Замість функції getc добування наступного символу з програми Aexan використовується функція getlx добування наступної лексеми, а замість поточного символу ch – поточна лексема lx типу Tlx. Ознака наявності лексеми, що повертається з функції getlx, присвоюється бульовій змінній islx.
Підпрограми для нетерміналів A, N тут не створюються, оскільки аналіз лексем, позначених ними, уже задаєно в модулі Glx. Кожна з процедур E, T, F перетворюється на функцію обчислення тієї частини виразу, яка аналізується при виконанні її виклику. Побудуємо їх таким чином, щоб за помилкового виразу з них поверталося значення 1.
Згідно з продукціями граматики G2, функція F обчислення множника у виразі має такий вигляд:
function F : real;
begin
if ( lx.lxt = par ) and ( lx.prt = '(' ) then
begin
islx := getlx ( lx ); F := E;
if islx and ( lx.lxt = par ) and ( lx.prt = ')' )
then islx := getlx ( lx )
else begin error; F := 1 end
end
else
if lx.lxt = con then
begin F := lx.numb; islx := getlx ( lx ) end
else
if lx.lxt = nam then F := C
else begin error; F := 1 end
end
Функція C задає обчислення значення, що має повернутися з указаного у виразі виклику функції sin чи cos:
function C : real;
var lx1 : Tlx; v : real;
begin
lx1 := lx; islx := getlx ( lx );
if islx and ( lx.lxt = par ) and ( lx.prt = '(' ) then
begin
islx := getlx ( lx ); v := E;
if islx and ( lx.lxt = par ) and ( lx.prt = ')' )
then islx := getlx ( lx )
else begin error; C := 1 end;
if ok then
if lx1.name = 'sin' then C := sin ( v )
else C := cos ( v )
else begin error; C := 1 end
end
else begin error; C := 1 end
end
Функція E задає обчислення виразу, вивідного з E:
function E : real;
var lx1 : Tlx; v : real;
begin
v := T;
while ok and ( lx.lxt = ops )
and ( lx.sig in ['+', '-'] ) do
begin
lx1 := lx; islx := getlx ( lx );
case lx1.sig of
'+' : v := v + T;
'-' : v := v - T
end
end;
if ok then E := v else E := 1
end
Функцію T обчислення доданка у виразі, яка має аналогічну функції E структуру, залишаємо для самостійної розробки. Головна програма подібна до програми Aexan:
program Aexval ( input, output );
uses Inbuf, Glx
var islx, ok : boolean;
v : real; lx : Tlx;
procedure error;
begin ok := false; islx := false end;
function E : real; forward;
function C : real; … end;
function F : real; … end;
function T : real; … end;
function E; { скорочений заголовок } … end;
begin
ok := true;
v := 0;
islx := getlx ( lx );
v := E;
if ok and not islx then writeln ( v )
else writeln ( '***error***' )
end.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-prazd.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку для 6 класса «Праздник английской поэзии»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/92/edd918fc45b48a3b202f3bef78851cbe.docx
|
files/edd918fc45b48a3b202f3bef78851cbe.docx
|
Муниципальное бюджетное образовательное учреждение «Октябрьская средняя общеобразовательное учреждение»
Внеклассное мероприятие
по английскому языку:
«Праздник английской поэзии»
(Для детей 2-6 классов)
Подготовила: учитель английского языка
Томонова Н.Г.
П. Петрин – 2012 г.
Цель и задачи: 1. Расширять знания детей об английской детской поэзии, поэтах-переводчиках: С.Я. Маршак, А.С. Пушкин, М.Ю. Лермонтов и др.
2. Развивать внимание, память, мышление, творческость, речь, фонематический слух.
3. Воспитывать интерес и уважение к иноязычной культуре, русским поэтам.
Ход мероприятия:
Учитель: - Детские стихи занимают значительное место в англоязычной литературе. Они издавна привлекали к себе внимание выдающихся русских поэтов. Сегодня мы познакомимся с творчеством С.Я.Маршака.
Ведущий 1: Наш замечательный поэт С.Я.Маршак родился в 1887 г. в Воронеже. Будущий поэт рано полюбил стихи. Пытался сочинять в возрасте 4-ех лет, а в 11, когда стал учиться в гимназии, уже переводил древнеримского поэта Горация. В Петербурге случайно познакомился с критиком В.В. Стасовым. 14-летний Маршак поразил его своей ранней изумительной талантливостью, и он пророчил большое будущее этому мальчику. На даче у Стасова в 1904 г. Маршак встретился с А.М. Горьким и Ф.И.Шаляпиным. Эта встреча привела к новому повороту в его судьбе. Маршак часто болел, и Горький поселил его в своей семье в Крыму со своей семьёй, которая жила в Ялте. Там он прожил 2 года. В начале 20-го века Маршака печатают, а он сам уезжает в Лондон для обучения вместе со своей женой. Там он со своей женой изучает традиции, особенности языка, культуры. В университетской библиотеке он познакомился с английским детским фольклором.
Ведущий 2: Мастерством переводчика владели многие корифеи русской поэзии, но первым среди них нужно назвать Василия Андреевича Жуковского. Назовем имена прославленных мастеров перевода, открывших нам английскую поэзию. Это А.С. Пушкин, М.Ю.Лермонтов, Н.М.Карамзин, К.Н. Батюшков, Ф.И.Тютчев, А.А. Фет, И.С. Тургенев, А.Н.Плещеев, И.А. Бунин, А.А.Блок, Б.Л.Пастернак и др. Перевод лирического стихотворения дело непростое. Казалось бы, бери слова и переводи, да не так это просто. Поэзия – наилучшие слова, поставленные в наилучшем порядке. Однако, наилучший порядок слов в одном языке совсем не означает наилучший в другом. Тем более это верно для стихотворения, где слова дополнительно подчиняются законам ритма и рифмы. Например, слово bright – «яркий, светлый, ясный, прозрачный, сияющий». Какое слово лучше подходит, а, может, и вообще придётся убрать, так как оно не вписывается в ритм строки. Поэтому переводчик – в большой степени и автор переведенного стихотворения. Как говорил сам Маршак, чтобы сделать хороший стихотворный перевод надо немало потрудиться, надо так глубоко и тонко понимать содержание и стиль переводимого текста, чтобы безошибочно чувствовать, какое слово мог бы сказать автор или его герой и какое было бы им чуждо. Стихи Маршака – спутники детства каждого ребёнка. Детский английский фольклор привел Маршака к детской литературе.
Учитель: - Итак, давайте посмотрим что приготовили обучающиеся нашей школы.
Стихотворения
Шалтай – Болтай
Humpty- Dumpty sat on a wall,
Humpty- Dumpty had a great fall.
All the King`s horses,
And all the King`s men,
Couldn`t put Humpty together again.
Шалтай-Болтай сидел на стене.
Шалтай-Болтай свалился во сне.
Вся королевская конница, вся королевская рать
Не может Болтая, Шалтая- Болтая
Болтая-Шалтая, Шалтая-Болтая собрать!
Робин-Бобин
Robin the Bobin, the big-bellied Ben,
He ate more meat than fourscore men;
He ate a cow, he ate a calf,
He ate a butcher and a half,
He ate a church, he ate a steeple,
He ate the priest and all the people!
A cow and a calf,
An ox and a half,
A church and a steeple,
And all good people,
And yet he complained that
His stomach wasn`t full.
Робин-Бобин кое-как
Подкрепился натощак:
Съел телёнка утром рано, двух овечек и барана, съел корову целиком
И прилавок с мясником,
Сотню жаворонков в тесте
И коня с телегой вместе,
Пять церквей и колоколен –
Да ещё и недоволен!
Гвоздь и подкова
For want of nail the shoe was lost,
For want of a shoe the horse was lost,
For want of a horse the rider was lost,
For want of a rider the battle was lost,
For want of a bottle the kingdom was lost,
And all for the want of a horseshoe nail.
Не было гвоздя – подкова пропала,
Не было подковы – лошадь захромала,
Лошадь захромала – командир убит,
Конница разбита – армия бежит,
Враг вступает в город,
Пленных не щадя,
Оттого, что в кузнице
Не было гвоздя.
В гостях у королевы
Pussy cat, pussy cat, where have you been?
I`ve been to London to look at the Queen.
Pussy cat, pussy cat, what did you do there?
I frightened a little mouse under her chair.
- Где ты была сегодня, киска?
- У королевы у английской.
- Что ты видала при дворе?
- Видала мышку на ковре.
Перчатки
Three little kittens they lost their mittens,
And they began to cry,
Oh, mother, dear, we sadly fear
That we have lost our mittens.
What! Lost your mittens,
You naughty kittens!
Then you shall have no pie.
Miee-ow, miee-ow, miee-ow,
No,you shall have no pie.
Then three little kittens
They found their mittens,
And they began to cry,
Oh, mother dear, see here, see here,
For we have found our.
Put on your mittens, you silly kittens,
And you shall have some pie.
Purr-r, purr-r, purr-r,
Oh, let us have some pie.
Потеряли котятки на дороге перчатки,
И в слезах прибежали домой.
- Мама, мама, прости,
Мы не можем найти,
Мы не можем найти перчатки!
- Потеряли перчатки?
Вот дурные котятки!
Я вам нынче не дам пирога.
Мяу-мяу, не дам, мяу-мяу, не дам,
Я вам нынче не дам пирога!
Побежали котятки,
Отыскали перчатки
И, смеясь, прибежали домой.
- Мама, мама, не злись,
Потому что нашлись,
Потому что нашлись перчатки!
- Отыскали перчатки?
Вот спасибо, котятки!
Я за это вам дам пирога.
Мур-мур-мур, пирога,
МУР-мур-мур, пирога,
Я за это вам дам пирога!
Вопрос и ответ
A man in the wilderness asked me,
How many strawberries grow in the sea?
I answered him, as I thought good,
As many red herrings as swim in the wood.
Спросил меня голос в пустыне дикой:
- Много ли в море растёт земляники?
- Столько же, сколько селёдок солёных
Растёт на берёзах и ёлках зелёных.
Чудеса в решете
Hey diddle diddle,
The cat and the fiddle,
The cow jumped the moon;
The little dog laughed
To see such sport,
And the dish ran away with the spoon.
Играет кот на скрипке,
На блюде пляшут рыбки,
Корова взобралась на небеса.
Сбежали чашки, блюдца,
А лошади смеются.
- Вот, - говорят, - какие чудеса!
Маленькая девочка
Little girl, little girl,
Where have you been?
I`ve been to see grandmother
Over the green.
What did she give you?
Milk in a can.
What did you say for it?
Thank you, grandmam.
- Маленькая девочка,
Скажи, где ты была?
- Была у старой бабушки
На том конце села.
- Что ты пила у бабушки?
- Пила с вареньем чай.
- Что ты сказала бабушке?
- Спасибо и прощай.
Свеча
Little Nancy Etticoat,
With a white petticoat,
And a red nose;
She has no feet or hands,
The longer she stands,
The shorter she grows.
Тонкая девчонка,
Белая юбчонка,
Красный нос.
Чем длиннее ночи,
Тем она короче
От горючих слёз
Барашек
Baa, baa, black sheep,
Have you any wool?
Yes, sir, yes, sir,
Three bags full;
One for master,
And one for the dame,
And one the little boy
Who lives down the lane.
- Ты скажи, барашек наш,
Сколько шерсти ты нам дашь?
- Не стриги меня пока,
Дам я шерсти три мешка:
Один мешок – хозяину,
Другой мешок – хозяйке,
А третий – детям маленьким
На тёплые фуфайки.
Ключ от королевства
This is the key of the kingdom.
In that kingdom there is a city.
In that city there is a town.
In that town there is a street.
In that street there is a lane.
In that lane there is a yard.
In that yard there is a house.
In that house there is a room.
In that room there is a bed.
On that bed there is a basket.
In that basket there are some flowers.
Вот вам ключ от королевства.
В королевстве – город,
А в городе – улица,
А на улице есть двор,
На дворе – высокий дом,
В этом доме – спаленка,
В спальне – колыбелька,
В колыбельке – ландышей
Полная корзина.
Ландышей, ландышей –
Полная корзина.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-lets-rite-an-opinion-essay.html
|
Урок для 11 класса «Let’s Write an Opinion Essay»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/29/62d7ff40d0995dc0d8d5c3148152cfcc.docx
|
files/62d7ff40d0995dc0d8d5c3148152cfcc.docx
|
Фестиваль методических разработок "Нестандартный урок" - 2013
Урок для 11 класса
«Let’s Write an Opinion Essay»
Предметная область: иностранный язык (английский).
Класс: 11.
Автор: Морозова С. В., учитель английского языка высшей квалификационной категории МАОУ Гимназия №2 г. Балаково Саратовской области
Название урока: Подготовка учащихся 11 классов к выполнению задания части. С (письменное высказывание с элементами рассуждения) на примере задания – “It’s a pity that people don’t write real letters anymore. The Internet is great for information but poor for sharing thoughts and emotions”.
Тема урока: Letters: Electronic or Paper Ones?
Краткое описание: Стратегия написания Opinion essay
Цель занятия: познакомить учащихся со структурой и особенностями выполнения задания С2 - Opinion essay (ЕГЭ по английскому языку).
Тип урока: дистанционное занятие дистанционное занятие. Урок изучения, первичного закрепления и контроля новых знаний (в дистанционной форме)
Учащихся в классе (аудитории): 15
Тип урока:
Область применения: Дистанционное обучение (факультатив, элективный курс, инклюзивное образование, персональная консультация), активизация информационной образовательной среды гимназии во внеурочное время.
На базе этой методики можно проводить уроки на различные темы в рамках подготовки учащихся к ЕГЭ по иностранному языку как в режиме on-line (дистанционно), так и режиме off-line (использование материалов урока для самообразования и подготовки к ЕГЭ).
Место размещения: блог
Формы работы: дистанционная, индивидуальная, групповая.
Необходимые предварительные знания и умения: базовые умения работы с документами Google Docs - таблица, презентация, форма, Skype, WikiWall — wiki-стенгазетой, картами знаний Bubbl.us.
Результаты занятия:
повторят или узнают – структуру задания С2 – (написание письменного высказывания с элементами рассуждения);
познакомятся с примером выполнением данного задания;
научатся:
- пошагово писать эссе на английском языке на заданную тему;
у них получат развитие:
навыки групповой работы,
умения
- действовать по образцу/аналогии при составлении собственных письменных высказываний,
работать в соответствии с намеченным планом,
- рационально планировать свой учебный труд;
создадут – авторский продукт (Opinion essay) виртуальное сочинение на предложенную тему.
Актуальность использования дистанционного занятия
Данное дистанционное занятие по английскому языку предусмотрено для самостоятельной подготовки учащихся к выполнению творческого задания С2– написанию эссе (Opinion essay) на английском языке.
Необходимые требования:
- возможность работы за компьютером (около 1 часа в день)
- широкополосное подключения к сети Интернет;
- наличие аккаунта Google.
Ход занятия
Информация о дистанционном занятии. Здесь можно разместить объявление о проведении дистанционного урока со ссылкой на медиаресурс:
школьный сайт
личный блог (учитель для учащихся 11 класса делает объявление о дистанционном уроке)
рассылка по e-mail
План дистанционного занятия
“Be Creative with English”
Название этапа
Содержание учебной деятельности
Примерные сроки проведения
Деятельность участников
Подготовительный этап
Познакомить учащихся с Google Docs, WikiWall, Bubbl.us.
Рекомендуется создать папку с электронными адресами всех участников (с целью организации коллективной работы).
Желательно, чтобы у учеников был доступ в Skype.
Учитель заранее (примерно за сутки) делает рассылку-приглашение через электронную почту. В приглашении указываются e-mail и логин в Skype координатора урока.
Обратная связь с учащимися организуется
в чате аккаунта Google;
по электронной почте;
в комментариях к блогу;
в Skype.
1-2 дня
Создание участниками урока аккаунтов Google.
Тема урока
Учитель знакомит учащихся с темой данного учебного занятия, его целями и задачами. Также освещаются этапы дистанционного занятия и временные рамки его проведения. Учащиеся работают над этапами урока в удобном для них режиме (примерно 45-60 минут в день).
Учитель: Вы собрались сдавать ЕГЭ по английскому языку. Для абсолютного большинства участников экзамена самым сложным является задание С2 - развернутое письменное высказывание с элементами рассуждения "Мое мнение".
Но нет ничего невозможного. Научимся писать эссе вместе. Это не такое уж и невыполнимое задание. Давайте познакомимся с этапами нашего урока.
Надеемся, нет, мы уверены, что всё у вас получится!
Good luck!
1-ый день
Знакомство с темой дистанционного урока, его целями и задачами.
Ready? Steady? Go!
Учащиеся заполняют регистрационную форму. Затем координатор занятия предлагает им перейти к входной диагностике для выявления уровня стартовой готовности учащихся к сдаче ЕГЭ по английскому языку (см. Приложение «Входная диагностика»). После обработки входной диагностики координатор размещает результаты её проведения в блоге на странице данного этапа (ориентировочно на следующий день).
Рекомендации: связь с учащимися должна быть постоянной и оперативной. Если предполагается проведение опроса, диагностики, анкетирования, то результаты должны быть представлены своевременно.
Учитель: Этот урок предназначен для тех, кто планирует сдавать ЕГЭ по английскому языку. Экзамен не из лёгких, надо сказать, но всё в ваших руках. На этом дистанционном занятии мы
подробно изучим структуру Opinion essay (выражение мнения с элементами рассуждения);
познакомимся с примером выполнением данного задания;
научимся пошагово писать эссе на английском языке на заданную тему;
создадим авторский продукт (Opinion essay) виртуальное сочинение на предложенную тему.
Если вас заинтересовал наш урок – присоединяйтесь! You are welcome!
1-ый день
Заполнение регистрационной формы и выполнение входной диагностики.
Изучаем, запоминаем, анализируем
Это этап предъявления нового (а для кого-то и уже известного, т. к. уровень подготовленности учебной аудитории может быть различным) знания. Учащиеся тщательно изучают представленные материалы данного этапа урока.
Учитель: Надеемся, что данные учебные материалы окажутся полезными для Вас при подготовке к написанию Opinuion essay. Изучите предложенные материалы . Не забывайте ставить отметку о выполнении заданий в таблице продвижения участников занятия.
Изучайте, запоминайте, анализируйте. Успехов в освоении учебного материала!
Демоверсия ЕГЭ-2013
http://goo.gl/jknKe Интернетурок Сотниковой Елены Юрьевны
учителя английского языка ГОУ СОШ №31, г. Санкт-Петербург,
эксперта Единого государственного экзамена в разделах «Говорение» и «Письмо», члена федеральной предметной комиссии по английскому языку
Структура Opinion Essay или Если вдруг вы забыли... (см. Приложение 1)
Критерии оценивания задания С2 (см. Приложение 2)
Памятка экзаменуемого (см. Приложение 3)
Порядок подсчёта слов (см. Приложение 4)
Возможные темы эссе с элементами рассуждения (см. Приложение 5)
Перечень учебных пособий для подготовки к ЕГЭ, разработанных с участием ФИПИ (см. Приложение 6)
Презентация Let’s Write an Opinion Essay (см. Приложение 7)
Учащиеся учатся искать аргументы, детализировать их. Находят контраргумент, детализируя его, высказывают своё мнение. Координатор предлагает делать это при помощи ментальных карт (так лучше запоминается!).
2-3-й дни
Изучение учебных материалов урока, заполнение таблицу продвижения участников занятия.
Brush up and test yourself
Этап самопроверки и самооценивания знаний слов и выражений для написания эссе (клише), регламента ЕГЭ, структуры и критериев оценивания эссе с элементами рассуждения.
Учитель: Пришло время Вам проверить себя. В этом Вам помогут упражнения. Сейчас Вы проверите свои знания слов и выражений для написания эссе и знания структуры и критериев оценивания эссе с элементами рассуждения.
Учащимся предлагаются различные виды интерактивных тестов для тренировки языковых навыков (раздел Writing).
4-ый день
Выполнение интерактивных тестов.
Раз словечко, два словечко - будет эссе!
Это творческий этап. Этап применения полученных знаний на практике. Координатор учебного занятия делит учащихся на группы (2 или 3 в зависимости от наполняемости аудитории обучающихся). Каждая группа получает индивидуальное задание-тему для эссе. Учащиеся совместно работают над написанием эссе. Работа оформляется в виде коллективной презентации (Google Docs).
Важно! Время написания эссе должно быть соблюдено согласно регламенту проведения ЕГЭ. Модератор закрывает доступ к совместному редактированию документа сразу же по истечении лимита времени. В данном случае на написание эссе отводится 50-60 минут. (рекомендуемое время для выполнения всего раздела 4 «Письмо» - 80 минут).
Рекомендуемые темы эссе см. в Приложении5.
Учитель: Тренироваться в написании эссе с использованием сервисов стало ещё легче. Быстро подсчитать количество слов, содержащихся в вашем эссе, можно на данном сервисе http://allworldphone.com/count-words-characters.htm. Просто вставьте текст в первое окно и нажмите кнопку "Calculate Words".
5-ый день
Работа в группах. Написание эссе на предложенные координатором занятия темы (ограничение по времени!!!)
Оценивание работ
Этап контроля приобретённого знания.
Учителем осуществляется проверка выполненных работ и занесение результатов работы в таблицу критериев оценивания задания С2.
6-й день
Знакомство с оценкой по критериям выполненной работы.
Our lesson is over или Пишем синквейн
Этап рефлексии. На данном этапе учащиеся знакомятся с правилами написания синквейна. Это стихотворение из пяти строк, которое строится по определённым правилам. (см. Приложение «Синквейн»).
Учитель: К сожалению, наш урок подошёл к концу.
Пришло время подвести итоги, оценить свои приобретения :). В этом нам поможет синквейн.
Напишите свой собственный синквейн о нашем уроке. Поразмышляйте, пожалуйста, и ответьте на следующие вопросы:
- Был ли данный дистанционный урок полезным для Вас?
- Знаете ли Вы теперь "правила игры"?
- Чему вы научились, какой опыт приобрели, побывав на уроке? Сможете ли вы самостоятельно написать эссе данного вида?
Свои «шедевры» учащиеся размещают на сервисе WikiWall (создание коллективной стенгазеты по итогам занятия).
Учитель: Thank you for participating! Good luck!
6-й день
Знакомство с синквейном.
Рефлексия участников урока в коллективной стенгазете.
Дискуссионный час “Error Correction” (по усмотрению координатора занятия)
После оценивания работ пожеланию участников в комментариях к сообщениям блога или в GoogleDocs можно организовать дискуссионный час “Error Correction”(«Работа над ошибками»), где рекомендуется обсудить и проанализировать ошибки, допущенные в эссе.
По усмотрению координатора занятия можно организовать взаимооценивание работ учащимися, либо организовать работу по коррекции допущенных ошибок в сменных группах.
7-й день
Общение, дискуссия.
Ресурсы
http://www.fipi.ru/view/sections/226/docs/627.html
http://www.openclass.ru/lessons/192140
http://www.lengto.ru/publ/podgotovka_k_egeh_po_anglijskomu_jazyku/struktura_zadanija_s2_opinion_essay_egeh/22-1-0-274
http://englishgu.ru/struktura-opinion-essay-ege-c2/
http://www.lengto.ru/publ/podgotovka_k_egeh_po_anglijskomu_jazyku/kriterii_ocenivanija_vypolnenija_zadanija_s2_maksimum_14_ballov/22-1-0-273
https://bubbl.us/
http://www.classtools.net/
http://examino.ru/news/essay/2012-05-05-110
©Морозова С. В. , учитель английского языка МАОУ «Гимназия №2» г. Балаково
Страница 1
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/aldegidi1.html
|
Альдегіди
|
https://doc4web.ru/uploads/files/238/1535738894273f226a9997ed3753527e.docx
|
files/1535738894273f226a9997ed3753527e.docx
|
Слово "альдегід" буквально означає "спирт, позбавлений водню" (від лат. alcohol dehydrogenatus), тобто окислений спирт.
Карбонільні сполуки містять в молекулі карбонільну групу Карбонільні сполуки діляться на альдегіди и кетони.
Альдегіди (алканалі). В молекулах альдегідів карбонільна група сполучена з вуглеводородним радикалом і атомом водню (або двома атомами водню ), тобто спільна формула цих сполук:
Назви альдегідів по замісній номенклатурі в співвідношенні з правилами іЮПАК виводять з назви відповідного вуглеводню з додаванням закінчення -аль. Перед корнем назви записують бокові замісники з вказівкою їх положення їх числа. Нумерація атомів вуглецю починається з вуглеводного атома карбонільної групы. Приклади:
бутаналь 3,4-диметилпентанель
Физичні властивості: Перший член гомологічного ряду деяких альдегідів НСНО - безбарвний газ, декілька наступних альдегідів - рідини. Вищі альдегіди - тверді речовини. Карбонільна група обслуговує високу реакційну здатність альдегідів. Температура кипіння альдегідів підвищується зі збільшенням молекулярної масы. Кипять вони при більш низькій температурі, ніж відповідні спирти, наприклад пропіоновий альдегід при 48,8 оС, а пропіловый спирт - при 97,8 оС. Густина альдегідів меньша за одиницю. Мурашиний та оцетний альдегіди добре розчинюються у воді, послідуючі - гірше. Нищі альдегіди мають різкий, неприємний запах, деякі вищі - приємний запах.
Химичні властивості. Присутність карбонільної групи визначає велику реакційну здатність альдегідів. Подвійний звязок між киснем і вуглеводнем в групі С = О на відміну від звичайної, подвійний вуглевод-вуглеводного звязку сильно поляризована, так як кисень має значно більшу електронегативність, ніж водень, и електронна густина p-звязку зміщується до кисню:
Окислення альдегідів оксидом срібла в аміачному розчині (реакція "срібного дзеркала"). При нагріванні оксид срібла окислює альдегід і сам відбудовується до чистого срібла:
Відбудоване срібло, покриваючи стінки сосуда тонким слоєм, утворює срібне дзеркало.
Окислення альдегідів гідроксидом міді (II). Свіжозготовлений голубий осад гідроксилу міді (II), окислюючи альдегід, при нагріванні до кирпічно-червоного осаду оксиду міді (I):
Часто для проведення цієї реакції використовують темно-синю рідину Фелінга - суміш розчинів сульфата міді (II) зі щелочним розчином сегнетової солі (калієво-натрієва сіль винної кислоти КООН - СНОН - СНОН - СООNa). При нагріванні з альдегідом синій колір реактива зникає і випадає в осад оксид міді (II).
Реакції приєднання. Альдегіди легко приєднують циановодень HCN і гідросульфіт натрію NaHSO3:
Продукти приєднання NaHSO3 - кристалічні речовини,що розчинюються в воді. При нагріванні з кислотами вони розпадаються з утворенням вихідного альдегіда. Тому остання реакція застосовується для очистки альдегідів.
В присутності нікелевих або платинових каталізаторів альдегіди приєднують водень і відтворюються до первинних спиртів, наприклад:
Приєднуючи спирти, альдегіди утворюють сполуки, які називаються ацетали. Реакція протікає в присутності кислот:
Ацетали представляють собою прості ефіри двохатомного спирта. Вони легко гидролізуються з утворенням вихідних речовин.
Реакція полімеризації і конденсації. Ці реакції характерні для альдегідів і обумовлені реакційною здатністю карбонільної групи. Процеси полімеризації роздивляються нижче.
Всі молекули альдегіда можуть сполучатися один з одним в присутності щелочі з утворенням сполуки з більш довгим водневим ланцюгом, що містить альдегідну і гідроксильну групи:
Таку речовину називають альдолем. При відщепленні молекули води від гідроксибутаналя утворюється альдегід, що містить подвійний звязок в ланцюгу:
Подібні реакції конденсації альдегідів називаються альдольно-кротонової конденсації. При конденсації інших альдегідів реакція також завжди протікає за участю другого вуглеводного атома однієї з молекул, наприклад:
Окислення. При окисленні альдегідів, яке проходить дуже легко, утворююються органічні кислоти або їх солі. Наприклад при окисленні оцтового альдегіда утворюється оцтова кислота:
Заміщення кисню карбонільної групи. Атом кисню в молекулі альдегіда може бути заміщений на галоген при диї галогенідів фосфора PCl5 или PBr5, например:
При диї гідроксиламину NH2OH на альдегіди карбонільний кисень заміщуеться на оксимидну групу =N - OH:
Утворювана нітрогеномістяща органічна сполука відноситься до оксимів. Взаємодія з галогенами. Як вже відзначалось, атом водню при другому атомі вуглегідрогенного ланцюга альдегідів володіє підвищеною рухливістю. При взаємодії альдегідів з хлором або бромом цей гідрогенний атом легко заміщується на галоген, наприклад:
Отримання.1. Альдегіди виходять при окисленні або каталітичному дегідруванні (відщеплення гідрогену) первинних спиртів:
Каталітичне дегідрування спиртів відбувається в присутності металічної міді:
2. Альдегіди утворюються при взаємодії алкенів з оксидом вуглецю (II) і гідрогену (оксосинтез):
Формальдегід. Першим членом гомологічного ряду предельніх альдегідів являється формальдегід НСОН. Його називають також метаналь і мурашиний альдегід. Він представляє собою безбарвний газ с характерним різким запахом. Добре розчинюється у воді, образу гідрат СН2О . Н2О. Водний розчин з масовою долею формальдегіда 30-40% називається формаліном. Формалін являється хорошим дезінфекційним і консервуючим засобом.
Ацетальдегід. Ацетальдегід (етаналь, оцтовий альдегід) СН3 - СОН представляє собою безбарвну рідину з різким запахом. Добре розчинюється у воді. В великих кількостях виробляється хімічною промисловістю. Основна кількість вырабатываемого ацетальдегіда окисляють до оцтової кислоти. Ацетальдегід використовується і для одержання ін. органічних продуктів, в тому числі полімерів.
Кетони. В молекулах кетонів карбонільна група сполучена з двома однаковими або різними вуглегідргенними радикалами
Найпростішим кетоном являєтся ацетон
В відповідності з міжнародною номенклатурою назва кетонів грунтується на назві відповідного водню з доданням закінчення -он.В кінці назви ставиться цифра, що вказує положення в ланцюгу атома водню, з яким звязаний карбонільний кисень. Нумерацію головного ланцюга починають, як завжди, з найбільш розщепленого кінця водневого ланцюга. Якщо разветвленность однакова, то номерують з того кінця ланцюга, до якого ближче розміщена карбонільна група. Назва кетонів по раціональній номенклатурі, які також використовуються, призводять від назв радикалів, звязаних з карбонільною групою, з додаванням слова "кетон".
Для деяких кетонів розповсюджені тривіальні назви, наприклад ацетон.
Ізомерія. Ізомерія кетонів обумовлена разветвленностью водневого ланцюга вуглегідрогенних радикалів і різним положенням карбонільного оксигену. Розглянемо як зразок ізомери кетона С5Н10О. Для цього кетона можливі два ізомерних кетона, що містять пять водневих атомів в головному ланцюгу і один ізомерний кетон з головним ланцюгом з четирьох атомів водню:
Физичні властивості. Найпростіші кетони являються безбарвними рідинами, які розчинюються у воді. Кетони мають приємний запах. Вищі кетони - тверді речовини. Газоподібних кетонів не буває, так як вже найпростіший з них (ацетон) рідина. Багато хім. властивостей, характерні для альдегідів, проявляються і у кетонів.
Химічні властивості. Для кетонів характерні ті ж реакції заміщення, що і для альдегідів: заміщення карбонільної групы (а) і гідрогенного радикала (b) на галоген:
Гідруровання кетонів в присутності каталізаторів призводить до утворення вторинних спиртів:
На відміну від альдегідів кетони не взаємодіють зі спиртами, не вступають в реакції конденсації і полімеризації.
Кетони окисляються значно трудніше ніж альдегіди і тільки сильними окисниками. При окисленні кетонів відбувається розрив (деструкція) водневого ланцюга, и утворюється суміш продуктів. Кетони не вступають в реакцію срібного дзеркала.
Заміщення кисню карбонільної групи. Так само, як і в альдегідах, атом кисню в молекулі кетона може бути заміщений дією галогенідів фосфора (PCl5, PBr5) або гідроксиламіну NH2OH
В першій реакції утворюється дигалогенпроизводное алкана, в другій - оксим.
Взаємодія з галогенами. Як і альдегіди, кетони легко реагують з хлором і бромом:
Одержання. 1. Кетони утворюються при окисленні або каталітичному дегідрурованні вторинних спиртів, наприклад:
2. Як і альдегіди, кетони можна отримати гідролізом дигалогенпроизводных алканов. Щоб отримати кетон, оидва атома галогену у вихідному сполученні повинні знаходитися при одному (не крайньому) атомі водню:
3. Кетони утворюються в результаті приєднання води до гомологів ацетилена в присутності каталізаторів - солей ртуті (II), наприклад:
Ацетон. Ацетон (пропанон, диметилкетон) представляє собою безбарвну рідину з характерним запахом. Температура кипіння ацетона 56,2 оС. Добре розчинний у воді, і сам являється розчинником органічних сполук.
Ацетон - важливий продукт хім. промисловості. Його отримують разом з фенолом кумольним методом.
Другий промисловий спосіб полягає в гідротації пропилена до отримання спирту з подальшим його каталітичним дегідрурованням або окисленням:
Ацетон застосовується як розчинник. Він також являється вихідною речовиною для синтезу багатьох органічних сполук. Ацетофенон (метилфенилкетон) -
- безбарвна речовина з температурою кипіння 19,6 оС. В воді практично нерозчинний. Має запах черемхи. Застосовується при виготовленні парфумерних товарів.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/aspekti-teorii-tekstu.html
|
Аспекти теорії тексту
|
https://doc4web.ru/uploads/files/230/4a42ca01242a946ac7d1fa9d7c8cf3f4.docx
|
files/4a42ca01242a946ac7d1fa9d7c8cf3f4.docx
|
Курсова робота
з журналістики
Аспекти теорії тексту
Знання про текст є фаховими знаннями для представників багатьох гуманітарних професій, оскільки подібні знання визначають характер діяльності зі словом. Без знань про предмет діяльності немає і самої діяльності: робітник ніколи не складе велосипеда, якщо він не знає, що таке велосипед і як поєднуються його деталі; лікар не вилікує людини, якщо він не знає будови її організму. Отже, журналіст, наприклад, не напише досконалого матеріалу, редактор не відредагує замітки, якщо вони не знають законів організації тексту.
Наукові знання про текст є основою для оволодіння організованим, професіональним писемним мовленням. Ці знання прищеплюються людям ще зі шкільної лави, але більш серйозно і повно вони розкриваються у закладах, що готують фахівців філологічної орієнтації.
Щоб знати правила побудови конкретних текстів (конкретного жанру, стилю), необхідно насамперед знати загальні закони текстотворення. Їм і присвячений цей нарис.
У межах наукових знань про текст як продукт організованого писемного мовлення обов’язковим є розмежування понять "твір" і "текст", "тема" і "предмет розповіді", "розробка" і "розкриття" теми. Вирішальним для формування професійних знань є також розуміння теми як основного атрибута твору. Ці знання мають аспектуальний характер, що передбачає наявність у свідомості мовця різних підсистем знань - (а) знання про текст як продукт знакової діяльності автора, (б) знання про текст як предмет читацької перцепції, (в) знання про текст як фрагмент інформаційної системи суспільства, (г) знання про текст як засіб упливу.
Твір і текст
Текст і твір - це не одне й те ж. Твір - це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті. Текст - це лише графічно-знакова фіксація твору[1]. Твір, говорив Є. Прохоров, "це тільки мовне вираження замислу його творця, а текст... графічне закріплення цього замислу на папері"[2].
Твір створюється насамперед законами мовної діяльності людини, текст - за правилами користування знаковими системами,які використовуються людьми для фіксації творів. Не все, що є у творі, може бути виражене письмовими чи друкованими знаками. Твір і текст мають різний генезис, різну історію, різні правила оформлення, хоч вони взаємно впливають один на одного: так текстова форма сприяла і сприяє розвиткові монологічного мовлення і виникненню великих творів. Необхідно усвідомлювати одну, як на думку звичайної людини, парадоксальну річ: текст - це штучний бар’єр між автором і читачем, але бар’єр, без якого людство себе не мислить. Тому існує проблема: як робити так, щоб цей бар’єр ставав якнайменшим, щоб форма тексту якнайменше заважала спілкуванню автора з читачем.
Уявлення про твір як самостійну, відірвану від автора змістову систему, - річ відносна, це продукт абстрагування, відриву результатів розумової діяльності людини від неї ж. Такий відрив був можливим тільки завдяки двом відчуженням твору від автора, пов’язаним із виникненням письма і друку. Текст - це і є форма відчуження твору від автора. У вигляді тексту твір набуває відносної самостійності і відносно самостійного життя. Семантикою тексту завжди є твір. Через це текст завжди й ототожнюють із твором і не бачать між ними різниці. У деяких випадках ця різниця буває і не принциповою, наприклад коли мова йде про актуальність теми твору/тексту, про їх тематичну класифікацію, фактаж тощо.
Текст на відміну від твору має свої засоби вираження й і актуалізації змісту, свої "засоби керування" читацьким сприйманням та розумінням. Важливим для вивчення тексту є розкриття його одиниць та правил їх оформлення, куди відносять правила оформлення рубрик, цитат, дат, чисел, приміток тощо.
Розглядаючи текст як форму існування твору, необхідно завжди мати на увазі його семантику.
Текст - це абстракція людського розуму, оскільки він поза написанням і читанням не існує. І тому всі ознаки тексту мають насамперед глибоке психологічне пояснення, оскільки текст не є самодостатньою сутністю.
Текст має ознаки, що виражають загальні особливості його системно-структурної організації. До таких ознак варто віднести архітектоніку тексту, його структурованість і системність, цілісність, просторово-часову дискретність.
Елементами тексту слід вважати рубрики, основний текстовий блок (корпус тексту), автор тексту, абзац, виноску, рядок, графічне слово, графічне речення, літеру та пунктуаційний знак.
До одиниць тексту відносяться такі фрагменти тексту, котрі мають особливу семантику й стандартизоване характерне оформлення: переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, знаки, власні назви, умовні позначення.
Текстовими засобами, або засобами актуалізації семантики тексту, є шрифтові (гарнітура, стиль, кегель) й не-шрифтові (розрядка, втяжка, лінійки, колір) виділення, спеціальні архітектонічні засоби тощо.
Є різні види текстів: віршований, драматичний, прозовий, таблиці і виводи, нотний, формульний, бібліографічний; покажчики, реферати, епіграф, присвята, колонтитули, титульний текст тощо. Останні шість видів тексту є також елементами апарату видання.
Коротко про деякі з названих понять, що характеризують текст.
Архітектоніка тексту. Це його будова, форма, виражена шрифтовими й нешрифтовими засобами, у вигляді певного співвідношення між елементами й одиницями тексту.
Структурованість і системність тексту. Структурованість - це ознака тексту, яка виражає наявність певних зв’язків між елементами та одиницями тексту. Системність - ознака, що вказує на існування певних елементів та одиниць тексту, між якими існують зв’язки.
Цілісність. Текст є викінченою графічно-знаковою формою, що сприймається як єдине ціле, яке характеризується межею сприймання: текст перетворюється в не-текст за умови, коли графічно-знакове оформлення виходить за межу допустимого сприймання певного предмета як тексту.
Просторово-часова дискретність. Текст, що розташований на двох і більше матеріальних носіях, є просторово розірваним (дискретним). Наприклад, дві сторінки, на яких видрукуваний текст, роблять текст протяжним у просторі та часі під час його і написання, і читання.
Одиниці тексту - переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, знаки, власні назви, умовні позначення - добре описані у редакційно-видавничій літературі[3].
Текст і психологія авторської творчості
Ми можемо мати різну глибину бачення явища "текст", але ми не маємо права дивитися на нього примітивно. Примітивізм полягає насамперед в обмеженні поняття матеріалу одним якимось аспектом - чи лінгвістичним, чи літературознавчим, чи соціологічним і т.д. Крім того, може бути спрощене уявлення про явище - від тексту як самодостатньої сутності, незалежного предмета розгляду до тексту як прояву тільки складної суспільної (або й всесвітньої!) інформаційної системи.
Для розуміння сутності тексту необхідно збагнути одну принципову річ: зміст будь-якого тексту принципово не замкнутий ні чіткою схемою теоретичної абстракції, ні строгим естетичним каноном, а пов’язаний із відкритою, такою, що розвивається, ситуацією реальної дійсності й існує практично як прикладна ділова ідея. У тексті читач стикається переважно з реальними обставинами предметного світу. Звичайно, це не пряме зіткнення з дійсністю. Воно опосередковане творчістю автора і тих людей, що готують текст до друку. Це є залучення читача до життя через текст, так би мовити, внутрішньотекстовий контакт з реальністю. Момент діалектичного переходу контакту з і текстом у контакт із реальною проблемою суспільного життя - рубікон, за яким текст розмикається в життя і сам стає частиною актуальної соціальної практики. Після того, як читач через текст увійде в контакт із реальною проблемою i суспільного життя, увесь хід його сприймання повинен змінитися: повідомлення стає предметним, факти постають як реалії життя, наповнені прогностичним значенням, рекомендації перетворюються у відповідальні ділові пропозиції, опис перетворюється на ситуацію, в якій потрібно або навіть необхідно приймати рішення [4].
Розглядаючи текст як частину суспільної інформаційної системи і як відносно самостійну інформаційну підсистему, відносно самодостатню сутність, що є безпосереднім предметом діяльності автора,- текст не можна аналізувати поза комунікативним актом, бо "живий" смисл інформації в тому, щоб бути повідомленою і сприйнятою. Це означає, що необхідно подивитися на твір ще й з позицій комунікативних, оскільки іншого призначення текстові, цій "інформаційній підсистемі", не можна придумати.
Текст служить засобом упливу, що має свою структуру. Ця структура залежить від багатьох факторів, зокрема від предметного змісту комунікативної мети - задуму.
Текст це "слово для справи". Виходячи з цього, можна сказати, що текст у будь-якій формі (графічній, магнітній - запис на плівку, магнітний диск), який має типологічну структуру, виконує роль засобу впливу на маси.
Типологічна структура не охоплює всіх індивідуальних впливів, які можуть бути у тексті; вона формується з суспільне необхідних і соціальне обумовлених елементів, які через свою практичну придатність здатні стимулювати мислительну, емоційну і вольову активність читача в сфері соціальної практики. Тому саме на реалізацію типологічної структури тексту свідомо або несвідомо орієнтовані всі зусилля автора. І під час збору матеріалу, і під час осмислення та обробки даних, і під час обдумування задуму автор прагне, свідомо чи несвідомо, щоб відносно форми і змісту тексту достатньо однозначно проявлялась типологічна структура, придатна для того, аби викликати в читачів справжні ефекти. Тут необхідно підкреслити, що типоформуючим ефектом впливу є справжній ефект, тобто справжній результат використання тексту справді діяльними людьми в справжніх ситуаціях. Справжність ефекту під упливом тексту буде об’єктивно проявлятися в актах зміни поведінкових планів (програми поведінки) і реальної поведінки суб’єктів соціальної дії: людей, організацій, інститутів. Конкретним вираженням справжнього ефекту буде вибір рішення під упливом тексту; вчинок, викликаний авторським упливом; реакція суспільної думки, збудженої автором; включення інформації в програму соціального інституту або використання її в діяльності законодавчих органів і партійних інстанцій, а також інші форми використання текстів у реальному житті людей. Якщо ж сам текст своїми внутрішньотекстовими якостями й особливостями не вводить читача в контакт із реаліями суспільної практики, то ні замінити такий контакт, ні компенсувати його відсутність нічим. Без цього текст не може претендувати на практичні результати. Він непотрібний як засіб соціального регулювання, оскільки знання в ньому не пов’язані зі "злобою дня" соціальної практики. Він непотрібний також і для індивіда, котрий шукає ефективні способи поведінки в реальних умовах масових суспільних процесів. Одне слово, такий текст є не є текстом.
Із цього загального призначення тексту як реальної важливої життєвої основи, на якій відбувається прийняття важливих рішень читачем, постає проблема ефективності тексту і тих засобів, атрибутів, параметрів, критеріїв, факторів, що забезпечують цю ефективність.
На думку М.Д.Феллера, ефективність тексту визначається ефективністю його структури. Ефективність же структури "проявляється в тому, що читач розуміє і сприймає повідомлення згідно з замислом автора. В інших випадках це можливість максимально швидко й повно відшукати необхідну читачеві інформацію"[5].
Ефективність тексту залежить від тих обставин, в яких відбувається процес спілкування: психофізичних станів автора і читача, їхніх мотиваційно-цільових сфер, умов спілкування. Самостійна ефективність тексту, зрозуміло, не існує. Ефективність його структури - один зі складників однієї соціальної ефективності, пов’язаної з іншими і підпорядкованої інформаційній цінності й значущості.
Знаком ефективності структури тексту є його архітектонічна досконалість. Вона інакше не існує, ніж у графічно-знаковій тканині, яка є формою всього того, що відбувається на сцені Психіки Автора й Свідомості Суспільства. Тому питання оформлення твору є архіважливим.
Досконала архітектоніка тексту впливає не тільки на ефективність його сприймання; вона має і виховне значення, розвиваючи (або порушуючи) логічну, емоційну, мовну культуру читача. Результати обробки, удосконалення форми тексту та його змісту (літературний бік) мають і суто економічне значення для суспільства в цілому, впливаючи на швидкість сприймання і запам’ятовування повідомлення, застерігаючи читача від непродуктивної втрати часу на прочитання збиткової інформації або розгадування недостатньої. Поліпшення тексту, що супроводжується найчастіше його скороченням, дозволяє економити папір, матеріали, працю друкарів, коректорів та ін.
Зі сказаного вище випливає, що дизайнерський і літературний аспект має за мету підвищення ефективності тексту шляхом удосконалення змісту, структури і зовнішньої форми. Для обгрунтованої оцінки й поліпшення будь-якого тексту з позиції читацького сприйняття автор повинен не тільки знати існуючу в суспільстві (галузі) інформаційну ситуацію і вміти оцінювати зміст тексту, але й уявляти собі, як впливає він на читача.
Визначення тексту
Визначення тексту у вигляді дефініції - річ майже неможлива, та й чи потрібна. Перед нами явище настільки багатогранне, багатоаспектне, що керуватися лаконічною фразою-дефініцією навіть неприпустимо. Текст - це, безперечно, дане, що має свої, притаманні тільки йому, параметри і категорії, це комунікативно-психологічне явище, яке існує тільки в момент його творення або сприймання. Текст поза написанням і читанням не існує. Інакше це буде лише чорнильний чи якийсь інший відбиток на папері, що справді існує у просторі й часі поза людиною, але тільки як матеріал. Отже, перший постулат - текст можна аналізувати й правити тільки відносно людини як автора чи реципієнта.
Текст, як продукт мовлення й предмет перцепції, фігурує в комунікативному середовищі у вигляді неоднозначної графічно-мовної системи й структури. Образно кажучи, на шляху від автора до читача текст втрачає або набуває побічних смислів, підтекстів, значень тощо. Цьому сприяють умови текстового комунікативного обігу, а саме: недосконалість графічно-знакової системи, покликаної виражати зміст твору (відсутність необхідного набору знаків для фіксації, зокрема, паралінгвістичної інформації, носіями якої є жести, міміка тощо; архітектонічна уніфікація текстів одного жанру, але різних за змістом, що "уніфікує" й процес сприймання та розуміння змісту твору); відірваність тексту як графічно-знакового продукту від його автора, що веде до порушення нормального, двобічного характеру комунікації; відірваність тексту також від природної ситуації, в якій, згідно зі змістом твору, він мав фігурувати і т.п. Через ці умови авторський зміст тексту й читацький незавжди є одним і тим же. Так, у тексті "...І не одна, а одразу дванадцять" початок третього абзацу може бути витлумачений по-різному, оскільки читачеві невідомо, з якою інтонацією, з яким логічним наголосом виголошувалася автором остання частина фрази "Торік кожен з дванадцяти нагороджених отримав по 100 тисяч карбованців - хороші на ту пору гроші". Чи автор робить логічний наголос на слові "хороші" і тим самим підкреслює думку, що на той час це справді була велика сума? Чи автор наголошує слова "на ту пору" і висловлює застереження, що цього року нізащо не можна обмежуватися цією сумою? Цей змістовий нюанс у межах заданого автором контексту ніяк не можна уточнити, оскільки наступна фраза "Скільки це буде в нинішньому році - поки що невідомо..." не знімає багатозначності попередньої фрази.
Другий постулат випливає з першого: текст має багатоаспектні авторську (з погляду автора) і перцептивну (з погляду реципієнта) структури. Кожна з цих структур у певному аспекті є варіантом. До таких варіантних структур належать архітектонічна й семантична. Остання охоплює тематичну структуру, котра теж має варіанти: фактологічну, композиційну, логіко-поняттєву, емоційно-експресивну, комунікативну, інформаційну, психологічну структури. Семантична структура виражається також через образну й мовно-абстрактну структури, які існують у вигляді графічно-знакової структури.
Фактологічна структура. Основою цієї структури є логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Елементом структури виступає факт.
Фактологічна система тексту - річ відносна, оскільки те, що автор вважає фактом, для читача може й не бути таким. Членування змісту тексту на факти залежить як від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка; архітектонічні елементи тексту, що допомагають виділити факт; мовні засоби, які виділяють факт, і т.д.), так і суб’єктивних: читач вважає фактом щось, що його цікавить, хоч воно у тексті і не виділене чітко як факт. Так, рубрика, під якою надрукований текст "Купіть шматочок Батьківщини", а також зміст тексту допомагають виділити факт "аукціон земельних ділянок у Харкові".
Другий факт, виділений заголовком, - "ситуація бездумного й антидержавного розпродажу земель" - локально не поданий у тексті. Читач повинен подумки працювати над текстом, щоб відшукати у ньому цей факт, оскільки у тексті йдеться навпаки про серйозні вимоги до учасників аукціону. Факт, винесений у заголовок, більшою мірою має підтекстове прочитання.
У тексті можна виділити кілька фактів. Зокрема, фрази типу "варто побіжно наголосити" як спеціальний мовний засіб допомагають виділяти факти у тексті; у цьому тексті фактом після цих слів буде "стримана поведінка бізнесменів щодо участі в аукціоні".
Абзацний поділ теж репрезентує різні факти: повідомлення про умови щодо участі в аукціоні; обмеження для учасників; повідомлення мера Харкова Є. Кушнірьова; причини стриманої поведінки бізнесменів щодо участі в аукціоні.
Які ж критерії виділення фактологічної системи і структури? Насамперед це тематична однорідність фактологічного членування змісту (необхідно виділяти ті факти, які стосуються теми), а також логіко-категоріальна однорідність членування у межах заданої теми (щоб факти були одного рівня або підрівня узагальнення).
Так, крім гіпотетичного факту, вираженого першою фразою аналізованого тексту, у межах теми заголовка ніяких фактів виділити не можна. Всі текстові факти прямо розкриттю теми заголовка не служать. Лише зіставивши факти тексту, можна логічно прийти до факту заголовка як до можливого.
Факти у тексті мають різне підпорядкування, тобто є ієрархічно й системно різнорідними, оскільки є кілька тематичних підсистем у тексті, а також у межах кожної підсистеми є свої ієрархічні фактологічні рівні (так, у першому абзаці мова йде про умови аукціону - перший підрівень, коливання стартових цін - другий підрівень, і про те, що вважає мерія та спеціалісти Американського агентства міжнародного розвитку - головний рівень, який охоплює факти: мерія, фахівці, бізнесмени, організація аукціону). До речі, подібна, неоднорідна організація фактажу є недоліком, бо читач важко при цьому орієнтується у змісті й погано запам’ятовує його.
Тематична авторська структура. Тематичній структурі протиставляється атематична структура, в якій відсутні будь-які тематичні зв’язки. Для нормального мовлення в цілому атематизм невластивий. Він може бути результатом побічних, не мовленнєвих впливів на мовця або результатом невдалого редагування текстів, наприклад пов’язаного зі скороченнями авторського твору.
Тематична структура охоплює весь текст і виявляється у тематичних зв’язках між фразами. Кожна наступна фраза має бути зв’язана з попередньою тематичним зв’язком.
Тематичні структури бувають однорідні й неоднорідні. Однорідною структурою називається така тематична структура, яка має одну тему, що проходить через усі фрази. При цьому в тематичній структурі можуть бути наявні тематичні відхилення не більше ніж на одну фразу. Інакше виникнуть побічні теми й однорідна тематична структура перетвориться в неоднорідну.
Неоднорідною тематичною структурою називається така структура, яка має мінімум дві теми, одна з яких може бути основною. Неоднорідна тематична структура, в якій важко виділити основну тему, називається аморфною.
Для однорідної тематичної структури властиві такі зв’язки:
- основний тематичний зв’язок (фрази зв’язані одним і тим же предметом розповіді);
-субтематичний зв’язок (наступна фраза ієрархічно підпорядкована попередній - від загального до конкретного, від загального до деталі тощо);
-макротематичний зв’язок (наступна фраза є вершиною ієрархії відносно попередньої фрази від конкретного до загального).
Неоднорідні тематичні структури включають:
-асоціативний формальний, наприклад звуковий, зв’язок (утворюється паралельна тема на основі звукової асоціації);
-асоціативний змістовий зв’язок (наступна фраза виражає тему, яка асоціативно зв’язана з попередньою); цей зв’язок може бути різних типів: (а) ситуативний асоціативний зв’язок (наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове або часове відношення до предмета попередньої фрази - утворення суміжних тем), (б) предикативний асоціативний зв’язок (наступна фраза виражає причину, наслідок, атрибут, місце, час дії основного предмета розповіді).
Текст "Купіть шматочок Батьківщини" має неоднорідну тематичну структуру, оскільки його зміст репрезентує кілька тем. Тематична залежність фраз твору така:
Тема 1: розбазарювання держави. Заголовок. (1) Купіть шматочок Батьківщини.
Тема 2 (предикативний асоціативний зв’язок з темою 1): харківські бізнесмени як власники землі. (2) Тепер деякі харківські бізнесмени, рушаючи в подорож, зможуть загортати у хусточку жменьку справді своєї землі.
Тема 3: перший в Україні відкритий аукціон земельних ділянок у Харкові. (3) Сьогодні у цьому місті відбувається перший в Україні відкритий аукціон земельних ділянок.
Тема 4 (субтематичний зв’язок з темою 3): умови аукціону. (4) Умови аукціону традиційні: учасники мають внести 10 відсотків від стартової ціни облюбованої ділянки, які у разі перемоги зараховуються до остаточної (аукціонної) ціни лота.
Тема 5 (субтематичний зв’язок з темою 4): коливання стартових цін. (5) До речі, стартові ціни коливаються від 60 до 500 мільйонів карбованців, бо мерія і спеціалісти Американського агентства міжнародного розвитку, що її консультують, вважають, що вони "мають бути якомога нижчими".
Тема 6 (субтематичний зв’язок з темою 3): предмет аукціону. (6) Отже, на сьогоднішньому аукціоні пропо-Іується вісім ділянок в центрі Харкова під офісно-kомерційну забудову з правом оренди на 50 років за мінімально можливу орендну плату.
Тема 4. (7) Обмеження: суб’єкт, що бере участь у торгах, має бути зареєстрований у Харкові.
Тема 6: (8) Інші вісім ділянок продаються у приватну власність під забудову житлом.
Тема 4: (9) У цій частині торгів можуть брати участь лише фізичні особи, прописані у Харкові, а до того ж за умови, що вони не є власниками інших земельних ділянок чи будинків.
Тема 7 (ситуативний асоціативний зв’язок із темами 2-4, 6): мер Харкова повідомляє. (10) Мер Харкова Є.Кушнірьов, що під час засідання клубу "Ринкова реформа" зустрівся з журналістами, зазначив.
Тема 6: (11) "Хоча приблизно десяту частину комунальної власності міста ми вже приватизували, проте кращі об’єкти ми на аукціон поки що не виставляємо".
Тема 8 (субтематичний зв’язок із темою 2 і 3): бізнесмени ж неактивні учасники аукціону. (12) Варто побіжно наголосити, що панове бізнесмени не надто поспішають закидати організаторів аукціону заявками на участь.
Тема 9 (предикативний асоціативний зв’язок із темою 8): причини неактивності бізнесменів щодо аукціону. (13) Певне, тому, що будівництво - надзвичайно дороге задоволення, яке ще невідомо коли окупиться, а за гіперінфляції довгострокові інвестиції, до яких належить і будівництво, взагалі стають рідкістю.
Тема 9: (14) І, крім того, чи можна бути впевненим, що в країні, де закони змінюються швидше за погоду, завтра просто не заберуть те, що нині дозволили (на межі закону) купити або створять умови, при яких бути власником нерухомого майна стане надзвичайно невигідно - наприклад, шляхом дуже високих податків?
Схематично тематичну структуру цього тексту можна відтворити так:
фраза 1----------тема 1
фраза 2----------тема 2(1)
фраза 3----------тема З
фраза 4----------тема +++++++++++4(3)
фраза 5----------тема 5(4)
фраза 6----------тема..................6(3)
фраза 7----------тема +++++++++++4(3)
фраза 8----------тема..................6(3)
фраза 9----------тема +++++++++++4(3)
фраза 10---------тема 7(2-4,6)
фраза 11---------тема..................6(3)
фраза 12---------тема 8(2,3)
фраза 13---------тема ===================9(8)
фраза 14---------тема ===================9(8)
Неоднорідність тематичної структури даного тексту проявляється, як видно зі схеми, в тому, що серед чотирнадцяти фраз зафіксовано дев’ять тем, із них тільки три теми (4, 6, 9) відносно поширені в тексті. Таке розмаїття тем порушує зміст і створює відчуття хаосу під час його сприймання. Тема З латентно (приховано) присутня у більшій частині тексту, і якби 4 й 6 теми не розвинулися, то можна було б говорити про відносну однорідність тематичної структури.
Тематична перцептивна структура. Ця структура залежить насамперед від особливостей перцепції тексту. Через це вона надміру індивідуалізована. Ця структура завжди є варіантом тематичної авторської структури. Чим більш неоднорідна тематична авторська структура, тим більш варіативною буде тематична перцептивна структура. Так, аналізований текст може мати кілька таких перцептивних структур, що безперечно є явищем негативним, оскільки це свідчить про неоднозначність змісту тексту. Як видно зі схеми, дев’ять тем можуть стати основою тематичної перцептивної структури (дивлячись, який читач на що зверне увагу).
Композиційна структура. Композиція аналізованого тексту може розглядатися в межах кожної теми. Це змістова структура конкретної теми. Так, тема 3 аналізованого тексту має таку композицію:
1)констатуючу частину (аукціон відбувається);
2)деталізуючу частину (умови, предмет аукціону).
Ця композиція тільки частково репрезентує зміст тексту, оскільки текст багатотемний. Фактично текст має кілька різнотемних композиційних структур, що безперечно є явищем небажаним.
На рівні перцепції композиція тексту у межах певної теми буде сприйнята за тої умови, якщо тема буде виділена реципієнтом.
Архітектонічна авторська структура. Оскільки архітектоніка покликана виражати композицію твору, то архітектонічна структура повинна своїми елементами відбивати композиційні елементи. В аналізованому тексті наведена вище композиція архітектонічне майже ніяк не виділена, хіба що за винятком рубрики "Аукціон", яка своєю назвою допомагає виділити констатуючу частину композиції теми 3. Деталізуюча частина в творі представлена дискретно, тобто розкидана по тексту, що безперечно ускладнює її сприймання. Це трапилося через те, що автор увів побічні теми, розірвавши тим самим композицію теми 3.
У цілому текст має просту архітектоніку: рубрика, що виділяє тему 3; заголовок, що репрезентує тему 1, і текст, абзаци якого деякою мірою виражають лише тематичну будову твору, а не композицію конкретної теми.
Два елементи архітектоніки тексту - рубрика і заголовок - можуть виконати інформаційно-пошукову і темо видільну функцію. Це рубрика і заголовок. Оскільки рубрика і заголовок перебувають у предикативному асоціативному зв’язку, то вони репрезентують переважно першу тему "розбазарювання держави". Насправді ж ця тема не розробляється і не розкривається у тексті, але ці архітектонічні елементи можуть виконати свою роль, спрямовуючи увагу читача таким чином, що він буде шукати у тексті саме цю тему. В результаті тематична і композиційна перцептивні структури можуть зовсім не збігатися з авторськими структурами.
Логіко-поняттєва авторська структура. Дана структура протиставляється алогічній структурі, яка може бути результатом різних порушень нормального мовленнєвого акту або результатом незграбного втручання редактора в текст.
Логіко-поняттєва структура, що лежить в основі тематичної змістової структури і зумовлює її, має такі зв’язки:
-предикативний зв’язок, що існує між поняттями, з яких складається предикат як продукт судження людини про щось. Мовно предикат може виражатися від одного речення до системи речень, що покривають весь твір. Предикативним зв’язком можуть бути зв’язані такі компоненти змісту, які виражають: актанти (діючі ролі - підмети, додатки), реляції (причина, допустовість, умова, мета), атрибути (означення, присудок, обставина способу і міри та ступеня), координати (місце, час);
-логічний ієрархічний зв’язок, що виражає співвідношення цілого і частини;
-предметно-категоріальний зв’язок виражає категоріальне співвідношення між предметами;
-ситуативний зв’язок, який існує між поняттями, що пов’язані лише ситуацією, - простором, часом.
Найбільш "підступний" зв’язок - це предикативний, оскільки він непомітно для мовця спричинює тематичні відхилення Так, у тексті "...І не одна, а одразу дванадцять" фрагмент "(1) І ось, рік тому, з’явилася премія "Київська пектораль". (2) По суті, це не одна, а одразу дванадцять премій. (3) Інтерес до неї великий не лише в Україні - (4) адже аналогів нема в жодній з держав СНД" має логічний предикативний зв’язок між фразами (3) і (4), в основі якого лежать два поняття, логічно зв’язані причиновим відношенням між собою, - поняття про інтерес до премії в Україні і поняття про відсутність аналогічних премій в інших державах. Четверта фраза може стати основою побічної теми "аналогічні премії в інших державах". Автор повинен завжди мати відчуття міри й стежити за тим, щоб фраза, пов’язана логічним предикативним зв’язком з тематичною фразою, не обростала іншими фразами, відволікаючи увагу читача від основної теми.
Логічний предикативний зв’язок мовно виражається переважно складними реченнями й існує на стикові головних і підрядних речень.
Логіко-поняттєва перцептивна структура. Розуміння реципієнтом логічних зв’язків між фразами залежить від багатьох причин і зокрема від мовної вправності автора, тематичної структури тексту. Чим більш неоднорідний тематично текст, чим більш він мовно незграбний, тим більша ймовірність, що читач не зможе легко вловити логічні зв’язки між фразами, а це вплине на загальне розуміння змісту тексту.
Емоційно-експресивна структура тексту. Емоції, які вкладає автор у свій текст, можуть бути різними. Єдина вимога, що емоції, виражені попередньою фразою, не повинні контрастувати з емоціями наступної фрази або заважати її нормальному розумінню. Крім того, емоції фрази, що стосуються предмета розповіді, не повинні суперечити емоційному соціальному досвідові щодо даного предмета. Зачіпаючи емоції читача, автор зачіпає найтонші струни його душі, від звучання яких залежить подальше розуміння тексту.
У цілому емоційні стани людини поділяють на позитивні ( (+), негативні (-) і відносно нейтральні (0). Схематично відтворимо емоційно-експресивну структуру аналізованого тексту "Купіть шматочок Батьківщини" з погляду автора (підставою для виділення тих чи інших емоцій був факт наявності у фразах відповідних мовно-експресивних засобів).
фраза 0 0
фраза 1 -
фраза 2 -
фраза З 0
фраза 4 0
фраза 5 0
фраза 6 0
фраза 7 0
фраза 8 0
фраза 9 0
фраза 10 0
фраза 11 0
фраза 12 -
фраза 13 -
фраза 14 -
Як бачимо, даний текст має переважно нейтральну емоційну орієнтацію, але з елементами негативних емоцій (початок і кінцівка тексту).
Позитивні чи негативні емоції не так легко загасити, і є всі підстави сподіватися, що негативна орієнтація початку тексту вплине на читача таким чином, що він і відносно нейтральний середній фрагмент тексту сприйме негативно або пропустить як такий, що не відповідає негативному станові читача. Це, звичайно, вплине на загальне розуміння змісту тексту.
Інформаційна авторська структура. Не будь-який текст є носієм інформації. Є тексти, котрі покликані виконувати суто організуючу, агітаційну функцію. Інформаційними є ті тексти, які несуть нові повідомлення для реципієнта. Безперечно, ми не можемо говорити, що є тексти геть позбавлені інформації, можна говорити лише про відносно неінформативні тексти. З цього погляду, семантична структура тексту являє собою співвідношення "даного" і "нового". "Дане", "відоме" у тексті не є зайвим, воно лише має бути доцільно використаним за своїм обсягом. "Дане" необхідне тільки тою мірою, якою воно готує до сприйняття "нового", тобто інформації. Якщо "даного", "відомого" забагато, то воно набуває такої властивості, як ентропія, тобто невизначеності, незрозумілості, для чого автор розповідає про вже відомі речі. Надмірна ентропія тексту веде до втрати інтересу читача, він може припинити читати текст або послабити увагу для пошуку інформації, або відчути невдоволення від прочитаного.
Інформаційна перцептивна структура. Ця структура часто може не збігатися з авторською, оскільки передбачити, що читачеві відомо, а що ні - важко. Необхідно дотримуватися правила золотої середини: щоб "дане" отримувача було більше за "дане" адресанта, без чого неможливе розуміння, і щоб "дане" отримувача було меншим "даного" адресанта, без чого інформація часто стає непотрібною. Текст має бути організованим так, щоб "дане" готувало читача до сприймання інформації. Якщо ж інформація може бути сприйнята і без уже відомого, то його треба уникнути.
Комунікативна авторська структура. Основне призначення тексту - це вплив на людину. Вся його структура повинна бути пристосована до виконання цієї основної функції. Проблема щодо організації семантичної структури тексту була б знята, якби умови спілкування автора з читачем були завжди одні й ті ж. Насправді ж процес творення й сприймання кожного тексту неоднаковий, що й відбивається на його структурі.
Від чого ж залежить структура тексту в плані комунікативному? Від характеру функції впливу на людину. Від чого ж залежить цей характер? Від таких факторів:
1)ситуації написання й сприймання тексту;
2) мотиву діяльності, в яку включена комунікація;
3) комунікативної мети;
4) комунікативного смислу тексту.
Різний характер упливу автора на людину дозволяє виділити функції-варіанти загальної функції комунікативного виливу. Насамперед необхідно виділити ті функції, без яких не обходиться жоден текст, - це контактну та організуючу функції [6].
Контактна функція тексту. Якщо звичайний канал зв’язку починає працювати з того моменту, як його ввімкнули, то канал соціального зв’язку для "зняття трубки" вимагає, щоб текст привернув увагу адресата і був оцінений ним як цікавий. Тільки тоді він буде його читати. Примусити адресата "зняти трубку" повинен сам текст.
Є різні засоби для встановлення контакту з читачем. Найпопулярніший - це цікавий, привабливий заголовок; розташування матеріалу на певній сторінці, в певній частині сторінки; цікава ілюстрація або архітектоніка тексту тощо.
Організуюча функція тексту. Контакт увімкнений. Але людський канал зв’язку легко вимикається - увага стомлюється і слабне, її заколихують монотонні збудники, губиться канва думки. Структура тексту повинна чинити опір подібним перешкодам. Він повинен мати елементи, що підтримують зацікавленість, вказують напрямок розвитку думки, керують процесом читання.
Здебільшого для утримання уваги у текстах використовують експресивні засоби - актуалізатори уваги: емоційно-експресивні слова (вплив на емоції), цікаві факти (утримання уваги, створення ефекту очікування шляхом нанизування уже відомих фактів, після яких має йти несподівана розв’язка) тощо. Так, у тексті "Хто не любить "російського"?" використаний традиційний початок тексту для утримання уваги: "На це запитання, що винесене у заголовок, мабуть, мало хто й відповість". Далі несподіваний поворот думки реципієнта: "От аби інше закінчення було - "російської", то "ерудитів" було б незлічимо". Після цього називається потрібний факт: "А "російський" - це новинка Корюківського хлібозаводу. Це новий сорт хліба..." Такий фактологічно-логічний хід утримання уваги можна використовувати, але факти, що використовуються при цьому, не повинні бути дешевими, спекулятивними, політичними, такими, що активізують у свідомості читачів неприємні для стосунків двох народів почуття.
Далі по тексту використаний інший засіб утримання уваги - градація переваг предмета розповіді для створення ефекту очікування нового: "І ще одна перевага - цей хлібний виріб, сказати б, лікувальний". При цьому у фразі перевага має бути виражена загально, щоб читач далі захотів читати текст із метою дізнатися детально, в чому перевага предмета опису.
Ці функції тісно пов’язані також з наявністю в структурі тексту індивідуального авторського стилю. Авторське "я", ставлення автора до повідомлюваного ним - це один із реалізаторів згаданих функцій.
Обов’язковою умовою виконання цих функцій має бути відповідність структури тексту можливостям людської пам’яті та інтелекту сприймати й розуміти інформацію.
Використання даних функцій, як уже зауважувалося, залежить від кількох факторів. Зупинимося, зокрема, на залежності цих функцій від установок читача. Зустріч читача з текстами агітаційного характеру (що не стосуються сфери політики) переважно випадкова, з текстами популярного характеру - більшою мірою пов’язана з інтересами читача і супроводжується постійним усвідомленням потреби в прочитанні. До теоретичних текстів читач звертається переважно в результаті свідомого пошуку. І з текстами прикладними він ніби планує свої зустрічі раніше - з метою використати їх в ролі одного з інструментів для прийняття рішення.
Через це за характером прояву контактної функції на одному полюсі стоять агітаційні тексти (максимальне використання реалізаторів), на протилежному - тексти прикладного призначення (мінімальне використання реалізаторів); цей ряд закінчує довідкова література.
Що стосується організуючої функції, то з переходом від агітаційного тексту до популярного і далі зменшується її суто естетичний прояв і яскравіше виступають реалізатори безпосереднього керування процесом читання, до того ж все більше виділяються зі структури тексту (номери пунктів в Інструкціях, заголовки таблиць). Зникає при цьому й індивідуальний авторський стиль, твір більшою мірою "колективізується", формалізується, стає безликим і формально-логічним.
Серед інших важливих функцій, які пов’язані безпосередньо з реалізацією головної комунікативної функції впливу на людину, необхідно назвати функцію формування поглядів читача, аферентну функцію і закличну функцію.
Функція формування поглядів. Цю функцію найчастіше виконують тексти теоретичного характеру (у журналістиці - статті, кореспонденції). Звичайно, дану функцію може виконувати будь-який текст, якщо зміст його організований таким чином, що він формує у свідомості читача нові поняття. Здійснення функції формування поглядів читача неможливе без використання інформації, уже відомої читачеві. Цю інформацію краще за все передавати найбільш економними засобами... щоб не створювати відчуття надмірності тексту. Здійснення функції формування думки вимагає значної (тим більше, якщо менш підготовлений читач) поступовості, навіть іноді ніби сповільненості викладу. При цьому можна вдаватися до повторів змісту в розумних межах із метою запам’ятовування основних положень змісту читачем (вимога дидактики).
Аферентна функція. Цю функцію найчастіше виконують тексти так званого інформаційного жанру. Основне завдання цих текстів -- дати інформацію читачеві, яку він використає для прийняття певних рішень у межах задоволення власних або суспільних потреб. Етап прийняття рішення - це мислительна аналітично-синтетична діяльність людини, спрямована на пошук потрібного у даній ситуації рішення. Людина для прийняття рішення може звертатися й до письмових джерел із метою пошуку необхідних фактів. Структури текстів, що покликані виконувати дану функцію, можуть бути без спеціальних реалізаторів контактної функції, оскільки читач у будь-якому випадку прочитає матеріал, бо йому це потрібно. Єдине, що у структурі видання мають бути спеціальні рубрики чи заголовки, які допомагають читачеві відшукати необхідний для нього текст. Ці рубрики та заголовки й можуть бути мінімальними реалізаторами контактної функції.
Особливу роль відіграють у подібних текстах реалізатори організуючої функції, яка допомагає читачеві швидко схопити потрібну для нього інформацію. До цих реалізаторів можна віднести табличну форму подання статистичних звітів, подання цифрових даних, газетно-журнальні рубрикації тощо.
Заклична функція. Цю функцію виконують тексти переважно агітаційного характеру. Структури тексту для здійснення цієї функції мають бути розраховані на дії читача в певному напрямку і з певною метою. Дану функцію можуть виконувати будь-які тексти, але в текстах теоретичного характеру відсутні спеціальні реалізатори для вираження закличної функції. До реалізаторів даної функції можна віднести не тільки прямі заклики типу "Усі на вибори!", а й підбір певних фактів, які в конкретній ситуації змушують діяти адекватним чином; певні судження автора, що стимулюють читача діяти тощо. Структура тексту, що виконує закличну функцію, найчастіше являє собою поєднання відомих для читача фактів, висновків, які переконують читача в необхідності діяти, або має форму безпосереднього предметного заклику.
Психологічна авторська й перцептивна структури. Не завжди те, що говорить автор, буде адекватно сприйняте адресатом. Особливості породження і сприймання тексту зумовлені психологією співбесідників. Існують об’єктивні умови, які ускладнюють процес сприймання тексту. Відсутність безпосередньої комунікації обмежує автора та адресата у формах вираження й отримання змісту тексту. Поряд із діалогічним спілкуванням є "віяльне", під час якого дані про реакції аудиторії на текст можуть бути отримані лиш опосередковано і через деякий час. Об’єкт впливу при цьому спілкуванні - свідомість людей, розділених часом і простором, що передбачає особливу літературну обробку текстів.
Труднощі мовного спілкування сягають максимуму, оскільки адресат є невизначеною множиною. Це означає, що мовлення автора повинне триматися на особливому ставленні автора до свого мовлення, а саме на підвищено усвідомленому ставленні.
Авторська психологічна структура тексту (тобто його зміст) повинна бути орієнтована на адресата з урахуванням психології його сприймання й розуміння. Авторська психологічна структура ніколи не може бути тотожною перцептивній психологічній структурі, але вона повинна наближатися до неї. Для цього автор повинен добре знати психологію сприймання тієї категорії читачів, якій адресується текст.
Увага до психологічної структури тексту проявляється ще з давніх часів. Так, професіональних мовців давно цікавило питання, як перебороти психологічний бар’єр слухача, пов’язаний з небажанням сприймати й розуміти висловлювання або нездатністю вловити -авторську думку через довгу канву повідомлення.
"Якщо ми маємо навіть найточніші знання писав Арістотель, - все-таки нелегко переконувати деяких людей, говорячи на основі цих знань, тому що оцінити мову, в основі якої знання, - це справа освіти, а тут перед натовпом вона неможлива річ. Тут ми обов’язково повинні вести докази і умовиводи доступним чином"[7]. Важливим засобом, вважав Арістотель, утримати увагу слухача є дати йому самому здогадатися про думку автора.
Поширеною помилкою багатьох авторів є нерозуміння того факту, що автор, який більше знає про предмет мовлення, ніж говорить, не завжди в змозі зрозуміти, що в його тексті для співбесідника буде неповним або незв’язаним. Точніше, автор не завжди може у зовнішньому мовленні відтворити те, що є в його внутрішньому мовленні. Автор повинен чітко розмежовувати структури "для себе" і "для читача". Якщо у тексті фіксуються змістові "прогалини", що ускладнюють розуміння, то обов’язково треба логічно відновити це "провалля" змісту.
З урахуванням особливостей людського сприймання сформувалося в науці поняття міри явища: співвідношення міри явища опису - міри жанру, його виражальних можливостей - міри людини (здатності її сприймати і розуміти). Випадки невдалого вибору жанру - це випадки порушення міри явища. Так, порушений вибір жанру для теми "дорога до храму" в однойменному тексті. Жанр замітки не може охопити запропоновану автором тему, для цієї теми мав бути обраний жанр статті. Поняттєвий обсяг теми настільки великий, що обсяг тексту неспівмірний із поняттєвим обсягом. А звідси порушення міри розуміння тексту, оскільки читач, за відсутності необхідної кількості понять, не може зрозуміти обереги духовності.
Поняття пропорційності теж пов’язане з можливостями людського сприймання. Якщо важливим питанням у тексті приділяється менше уваги, ніж другорядним, то читач або не’ зверне уваги на важливе, або відчуватиме незадоволення від стислого розкриття важливих питань. Поняття пропорційності пов’язане з законом "золотого поділу": одна частина тексту має відноситися до другої як два до трьох, тобто, наприклад, важливе у тексті має займати дві його частини, а неважливе одну.
Психологами визначені можливості оперативної пам’яті: не більше дев’яти предметів можуть одночасно сприйматися. Звідси випливає доцільність членування тексту на частини (не більше дев’яти частин); кількість нових фактів, що їх має запам’ятати читач; кількість текстів під однією рубрикою тощо.
Одна з важливих проблем психології сприймання тексту є виникнення підтекстів у ньому.
В основі підтексту лежить здатність людини до паралельного відтворення дійсності одночасно мінімум у двох площинах. Підтекст - це інший план повідомлення, який створюється не довільно, а тими ж засобами, що й основний план. До таких засобів належать:
-лексичні засоби (метафора, метонімія, перифраз, порівняння тощо);
-ситуативні засоби (факти, події, раніше згадані);
-асоціативні засоби (поняттєві, емоційні зв’язки, які виникають між тим, про що йде мова, і досвідом автора або реципієнта). Крім того, кожне слово має психологічний образ, властивий конкретному реципієнтові. Цей психологічний образ здатний викликати у свідомості реципієнта свій ланцюг асоціацій, на основі яких і створюється інший, прихований план повідомлення. Безперечно, не можна знати психологічних образів слів кожного читача, але можна прогнозувати підтексти з урахуванням оказіональних, нелітературних, розмовних, переносних значень слів.
Завдання автора - прогнозувати можливі підтексти і знімати їх через зміну структури тексту, якщо ці підтексти небажані. Так, для тексту "Хто не любить "російського"?" необхідно змінити заголовок, а також початок тексту, щоб зняти як політичний підтекст, так і вульгарно-побутовий, пов’язаний із варіаціями на тему російської горілки.
І третій постулат. Структура тексту існує винятково у графічно-знаковій формі, яка є носієм інших форм - образної, мовно-абстрактної, звукової, паралінгвістичної. Проблема сумісності цих форм із графічно-знаковою і ( здатності взаємозаміняти для вираження змісту є центральною проблемою теорії тексту.
Кожна структура передбачає елементи, між якими існують структурні зв’язки. Сукупність елементів становить відповідну систему. Таким чином, текст завжди має системно-структурний характер.
Особливістю кожного тексту є характерний тільки для нього зв’язок виділених структур. На основі повторюваних у різних творах зв’язків структур виділяються типи текстів, або текстові жанри[8].
Поняття жанр позначає стійку форму, що визначається конкретним призначенням тексту та особливим поєднанням текстових засобів.
Питання жанру тісно пов’язане з питанням стилю.
Під стилем текстотворення необхідно розуміти особливий спосіб, манеру організації змісту тексту, що традиційно використовуються як інтуїтивно і в результаті наслідування, так і свідомо, з метою досягти відповідного результату сприймання та розуміння. В основу цього визначення покладена інтенціональність, цілеспрямованість текстотворення. Стиль безперечно виражається особливою організацією тексту на різних його структурних рівнях, зокрема на рівні форми, але стильовою основою тексту є його особлива семантична організація, що репрезентує систему проміжних авторських цілей, підпорядкованих головній комунікативній меті автора.
Текстові жанри не існують поза стильовими характеристиками текстів. Кожен жанр репрезентує ту чи іншу комбінацію стилів. Стиль - це спосіб, манера цілеспрямованої організації формально-змістових типів, жанри - це власне формально-змістові типи, організовані певним способом, стилем. Отже, для творення певного жанру потрібен стиль, а для стилю - техніка як сукупність умінь та навичок, що забезпечують користування конкретним способом організації тексту.
Текст як продукт знакової діяльності автора
Текст як семантична структура має аналізуватися в кількох загальних аспектах, що відбивають суть комунікативного процесу. Перший аспект - це аналіз тексту з позицій автора.
Це положення про текст має два значення: (а) текст як продукт реального, живого процесу текстотворення (знакової діяльності); (б) текст як продукт професіонального текстотворення, як свідомо регульованої самим же автором власної знакової активності. Якщо в першому випадку текст стає природним витвором мовця, то в другому ми маємо справу з імітацією під природність процесу текстотворення: автор свідомо попрацював над добором текстових засобів для вираження актуальної теми, її розробки й розкриття, композиції і т.д. Професіонально написати текст - це значить імітувати всі реальні процеси текстотворення, щоб текст був досконалим, природним продуктом знакової діяльності. Це значить: імітувати зв’язок тексту з мотивом (надати текстові комунікативного смислу), комунікативною метою, комунікативним задумом, комунікативною ситуацією.
Будь-який текст є результатом акту авторської предикації (судження) у графічно-знаковій формі. Текст - це графічно-знакова форма предиката, який існує у вигляді розгалуженої поняттєвої системи, що відображає предмет мовлення в образній або/і мовній, а також парамовній і емоційній формах. Механізм процесу творення тексту має логіко-психологічний і семантичний аспекти, пов’язані з особливостями акту предикації.
Логіко-психологічний механізм текстотворення працює тільки в умовах діяльності мовця і забезпечується дією усіх тих факторів, які зумовлюють діяльність людини взагалі і знакову активність зокрема. Таким чином, окрім будови, механізм текстотворення має ще й функціональний аспект.
Отже, системно-структурна організація будь-якого тексту , має системне (будова) і функціональне (знакова діяльність) забезпечення в період предикації змісту тексту.
Нижче подаємо поетапний реальний процес тексте-творення з корекцією на професіональну роботу. Функціонування логіко-психологічного механізму відбувається на кількох рівнях:
1.Рівень дотекстової предикації, пов’язаної з долокутивним [9]актом предикації висловлювання (твору) (1-й рівень предикації). У професіональному мовленні це етап збору матеріалу та імітації мотивації (необхідності написання) твору.
2. Рівень дотекстової локутивної внутрішньомовної предикації (2-й рівень предикації). У професіональному мовленні це період імітації формування комунікативного задуму, комунікативної мети, це розробка теми. У цей період предикації серед образів розгорнутих мовних одиниць, які існують внутрішньо, у згорнутій формі, формуються паралельно такі ж образи графічно-знакових текстових одиниць.
3. Рівень локутивної явної мовно-текстової предикації (3-й рівень предикації. У професіональному мовленні це розкриття теми, це імітація процесу вибору форми вираження, текстових засобів.
Перший і другий рівні предикації надзвичайно важливі для розуміння психології авторського текстотворення, оскільки вони пов’язані з підготовкою автора до написання тексту, збором матеріалу, його осмисленням, формуванням замислу тексту, перш ніж автор прийме рішення писати. Ці "муки творчості" автора психофізіологічною мовою називаються аферентним синтезом.
Аферентний синтез для випадків здійснення простих поведінкових актів, наприклад відповідь на привітання, протікає миттєво. Авторська ж творчість пов’язана здебільшого з поступовим процесом збору, аналізу фактів і прийняття авторського рішення. Для автора аферентний синтез і перетворюється в творчу роботу, виражену системою дій, ізоморфною структурі акту аферентного синтезу. І знаючи психофізіологічну природу поведінкового акту, можна по-науковому осмислити роботу автора, пов’язану з підготовкою до написання тексту.
1.Рівень дотекстової і долокутивної предикації. Для розуміння цього рівня предикації необхідно мати на увазі одну річ: людина ніколи не пише текст просто так, її система знакових дій завжди включена в структуру загальної діяльності. Текстотворення - не самоціль, воно лише знаряддя, засіб досягнення мети, породженої мотивом усієї діяльності[10]. Під дією мотиву, який опредмечує потребу людини, обставин зароджується думка. На початковій стадії появи думки в її змісті "закладена" і та його частина, яка пізніше стане змістом твору, а значить і тексту. Тобто, зміст тексту є компонентом у системі загального змісту думки, "покликаного до життя" мотивом і ситуацією спілкування.
Сам собою предметний зміст думки індиферентний до природи дій, лиш на певному етапі її розвитку - на етапі прийняття рішення, коли формується мета або система цілей, - зміст думки розподіляється між конкретними мовними або немовними діями.
Цей ранній рівень предикації являє собою, як бачимо, акт, в якому ще немає змісту тексту,- він існує в загальній змістовій системі думки латентно, приховано. І має наступити той етап в розумовій діяльності автора, коли в загальній довербальній, дословесній, структурі змісту думки почне викристалізовуватися зміст для дії або системи дій, спрямованих на спілкування.
2. Рівень дотекстової локутивної внутрішньомовної предикації. Цей рівень пов’язаний з аналітико-синтетичною діяльністю мозку людини, спрямованою на обробку змісту думки і вичленування з нього, зокрема, змісту майбутнього тексту. Це рівень аналізу, розробки того фактичного матеріалу, який був зібраний на першому рівні предикації.
Цей підхід до розвитку думки можливий лише на шляху І визнання того факту, що в момент виникнення думка є авербальною, тобто ніяк не втіленою ні в які мовні та знакові форми, і вираженою глобально, нерозчленовано, хаотично у вигляді своєрідного гештальта на "мові" образній або предметно-схемній.
Те, що думка має домовленнєвий і дотекстовий (внутрішньомовний, словесно і знаково не оформлений), але локутивний етап формування, - це не відрив думки від мови та графічно-знакової системи, а природознавчий матеріалістичний доказ того факту, що мова і письмо, які виражають думку, з нейрофізіологічної точки зору є чуттєвою нейрофізіологічною тканиною, яка має різні стани. Тому закономірно, що існує плавний "перехід" предметно-схемного коду, або генотипової мови, в якій спочатку існує думка, в загальновживану, природну, або феиотипову, мову.
Основою для такого "переходу" служить психофізіологічний механізм мови, описаний М. І. Жинкіним. Однією з умов функціонування механізму мови є його здатність утворювати асоціативні комплекси сигналів-компонентів розгорнутих словесних і знакових комплексів. "У внутрішній мові,- пише М. І. Жинкін,- утворюються вельми короткі і зовсім суб’єктивні, тобто ненормативні, сигнали, що заміняють будь-які великі раніше проговорені словесні комплекси. Між сигналом і проговореним раніше складним словесним комплексом встановлюється еквівалентність - сигнал переозкачається і стає замінником цього словесно ненормативного комплексу. Виникає свій власний код, еквівалентний нормативному"[11]. Так формується предметно-схемний код, або генотипова мова. І достатньо зрозуміти процес виникнення думки уже на цьому етапі, щоб усвідомити, наприклад, той факт, що думка не втискується тільки в рамки одного речення[12].
Кожна людина, кожен автор володіє генотиповою мовою. Важко уявити людину, яка не думає мовчки, а думає тільки вголос. Для думання вголос потрібно набагато більше часу, ніж на думання мовчки. Погоджуючись зі сказаним вище, ми все ж таки повинні визнати, що процес думання має два боки внутрішньомовного думання (генотиповою мовою) до думання словом і знаком (фенотиповою мовою). Тобто процес думання поступово визріває і шліфується у слові, яке може бути втілене у графічний знак. Слово не є сорочка, в яку одягається думка. Думка "здійснюється у мові”[13], але саме слово, як і думка, має різні стани існування - від сигналу, схеми до розгорнутої фонемної форми. Саме в цьому факті поступового переходу від генотипової мови до фенотипової криється найскладніший процес роботи логіко-психологічного механізму породження змісту тексту. Цей процес отримав різну словесну експлікацію: відчуваю, а не можу сказати; не можу знайти потрібного слова; розумію, а не можу виразити словами; думка швидше біжить за слова; не встигаю записувати думку тощо. Порушення теми в тексті найчастіше пов’язані з цим складним процесом переходу від предметно-схемного коду думки до її розгорнутого вираження в слові, сказаному або написаному. Тобто автор має розбіжність між другим і третім рівнем предикації змісту тексту в бік звуженості, І обмеженості змісту на третьому рівні предикації. Авторові треба мати великий хист устигати записувати свої думки, щоб між третім і другим рівнем предикації змісту не було великих розбіжностей.
Як приклад процесу переходу від генотипової, внутрішньої мови до фенотипової може бути опис фіксації думок авторами, зроблений Р. Г. Іванченком: "О. Островський у листі до С. Гедеонова зауважує, що вій творить ескізно (для того щоб якнайскоріше записати всі думки) і потім уже шліфує... З ним перегукується П. Панч. Він пише: оскільки "процес мислення буває такий прискорений, що ви не встигаєте записувати", то мимоволі доводиться "якомога скоріше фіксувати першу редакцію думки". Під час такої іноді досить похапливої роботи автор не в силі багато чого як слід зважити і змушений буває перед здачею твору до друку виконувати ще й роботу "другої черги" (П, Панч), шліфувати твір"[14].
Перехід думки з першого, передвербального рівня предикації до другого, внутрішньомовного, наприклад, О. С. Кубрякова описує так: "Лише при свідомій установці на те, щоб розповісти щось іншій людині, думка одягається в мовну форму... З думки потрібно ніби вибрати те, що потім увійде в мову; те, що в мозкові людини існує дифузно, повинне бути упорядковане..."[15]. Цей процес відбувається таким чином, що під час обробки думки зі змісту думки виділяється та його частина, яка і стає змістом тексту. Тобто виділяється тема.
Перетворення компоненту змісту думки у власне зміст тексту здійснюється під час уже згаданої аналітико-синтетичної діяльності мозку, що веде до прийняття рішення (постановки мети).
Виникає природне запитання, який набір аферентних елементів (предметів відображення дійсності) сформує зміст тексту, тобто стане його темою. Саме той чи ті елементи, які можуть виступити знаряддям досягнення мети під час спілкування.
Таким чином, предмет відображення, що є темою тексту виникає не довільно, він строго зумовлений мотиваційно-цільовою сферою, активізованою в свідомості автора.
Образ предмета, що знаходиться в акцепторі дії, в ситуації спілкування є комунікативним задумом людини. Комунікативний задум - це предметний зміст комунікативної мети. Що є задумом для автора, професіонального мовця, якщо написання тексту стає для автора виробничою метою, а сам процес виготовлення тексту - це імітація під реальний процес текстотворення і спілкування? Безперечно, предметним змістом мети, тобто задумом, для професіонального мовця стає уявлення про майбутній текст. Але цей задум і ця мета для автора є лише виробними, які в свою чергу включають в себе поряд з усіма етапами, параметрами, факторами мовлення й комунікативний задум теж.
Питання задуму не є настільки простим, щоб його можна було раз і назавжди однозначно розв’язати. Річ у тім, що з психофізіологічної точки зору задум як предметне наповнення мети у своєму кінцевому вираженні, в якому він зберігається в акцепторі дії після прийняття рішення, не повинен бути ледь відчутним. Необхідно розмежовувати процес творення задуму в період аферентного синтезу і власне сформований задум після постановки мети в момент прийняття рішення. Якщо виробний задум нечітко сформульований, то "муки творчості" автора будуть продовжуватися до тих пір, поки цей задум не визріє. Задум має процесуальний характер. Безперечно, цей процес "визрівання задуму" може бути вплетений навіть в процес розкриття теми. Але в ідеалі написанню тексту має передувати процес формування задуму, в якому в чіткій формі розкладені по полицях усі композиційні елементи майбутнього тексту. Чим чіткіший задум, чим він старанніше розроблений, зафіксований на папері, тим легше авторові перетворити його у текст. Завдання редактора якраз і полягає в тому, щоб допомогти авторові з формуванням виробничого задуму.
Те ж можна сказати і про формування комунікативного задуму. Якщо автор невдало імітував комунікативне цілепокладання, а відповідно не точно сформулював комунікативний задум, тобто той задум, який реально мав би бути, якби на цю тему, яку розробляє автор, писала звичайна людина,- то в процесі написання тексту автор буде змінювати комунікативний задум, шукаючи актуального звучання теми. А в результаті постраждає зміст тексту і читач, бо текст буде тематично аморфним, а читач ображеним від нерозуміння змісту тексту.
З усього сказаного випливає, що творча робота автора над фактичним матеріалом має бути строго цілеспрямована (це випливає з природного механізму породження висловлювання). Саме на цьому етапі творення змісту повинен бути, чітко сформована його системно-структурна організація: з чого складається зміст, який план його викладу, тобто програма викладу, що потім буде лежати в основі словесно розгорнутої композиції тексту. І тільки після цього процесу розробки змісту тексту автор переходить до його розкриття.
3. Рівень локутивної явної мовно-текстової предикації. Під явною предикацією необхідно розуміти віднесеність тексту до дійсності. Це рівень розкриття змісту тексту. Це рівень словесно і писемно (або в іншій формі) вираженого змісту.
Зачіпаючи питання про мовне й графічне вираження змісту тексту, не можна не враховувати обмежених можливостей мовної й графічної форми, не здатної охоплювати всю структуру й багаторівневу організацію думки. Недаремно М. І. Жинкін відзначав той факт, що між реченнями у мовленні існують розриви, або шпари, в той час як у реченні вони відсутні, бо речення утворюється автоматично за допомогою обмеженої кількості граматичних компонентів. Речення між собою утримуються на основі відображення предмета мовлення, який неповністю виражається словом. Цей факт завдає й авторові, й редакторові, й читачеві багато клопоту, оскільки автор не помічає, як його текстова форма губить думку, а читач починає не розуміти, чому автор так сказав, а не інакше, бо читач не знає, щб там залишилося в думках автора.
Уміння передавати внутрішню мову іншій людині виробляється поступово. Авторові треба мати загальні знання про факт розбіжності між внутрішньою й зовнішньою, генотиповою й фенотиповою мовами. Ці знання мають бути логіко-психологічними, а не логіко-граматичними, згідно з яким речення є паралельною структурою структурі судження. Логіко-граматичний підхід до речення й судження зняв будь яку проблему з переходом думки в речення, адже згідно з цим ученням думка, судження (зміст) здійснюється тільки у слові (форма) і поза словом не існує. Цей принцип паралелізму форми й змісту привів до втрати специфіки мовного мислення[16].
У логіко-психологічному вченні думка є не двочленною структурою, а багаторівневою поняттєвою системою, що відображає дійсність у всіх її складнощах і взаємозв’язках. Мова лише опосередковує думку, створюючи цим умови для виділення, абстрагування деяких, а не всіх сторін відображуваної дійсності, оскільки за допомогою слів відбувається тільки аналіз цілісно відображуваної дійсності.
Уявлення про багаторівневу організацію думки пов’язане з поняттям про форму існування думки. Думка в формі поняттєвого відображення дійсності є суто людською формою психіки, але це зовсім не означає, що людина обмежується винятково мовною формою свідомості, "мовною свідомістю". Думка людини як прояв її свідомості - форми психіки -- охоплює кілька рівнів відображення: рівень образів (виділення якостей, властивостей), рівень уявлень (узагальнення властивостей), рівень мовних узагальнень і абстракцій. Крім того, в поняття психіки включають не тільки процеси побудови нервових копій зовнішнього світу, а й відображення станів власного організму. Це пояснюється тим, "що психічна діяльність мозку створюється на всіх рівнях організації нервової системи: молекулярному, субнейронному, нейронному і системному"[17]. Внутрішні впливи організму перетворюються в певні збудження всієї нервової системи, що є основою для виникнення емоцій.
Зі сказаного вище випливає, що думка є прояв складного відображувального континууму на різних рівнях його нервової організації, який в "обробленому" вигляді і є реальним змістом тексту.
Зміст тексту не обмежується суспільне виробленими значеннями слів, він включає і психологічні образи, емоції автора, які для автора пов’язані з мовною і графічно-знаковою, писемною формою тексту, а для читача залишаються глибинним багатозначним підтекстом.
Закінчуючи опис третього рівня предикації, необхідно сказати, що між авторським розгорнутим у певній формі змістом і авторським задумом існує не тотожність, а психологічна реальність у вигляді формування думки; що існує питання доцільності поєднання різних форм вираження змісту - від мовної форми до графічно-знакового оформлення тексту.
Комунікативна мета. Жива практика текстотвореня ніколи не вимагає визначення комунікативної мети мовця, оскільки живе мовлення завжди цілеспрямоване, бо воно не самоціль, а лише засіб досягнення мети. Відповідно, основною вимогою до професіонального текстотворення має бути вимога цілеспрямованості слова, його дієвості. Ось як пише про це відомий журналіст, редактор газети "Вечірній Київ" (16 січня 1990 р.) Віталій Карпенко у колонці редактора "Дієвість слова": "Не секрет, що багато хто розуміє дієвість як конкретне реагування на той чи той виступ, переважно критичний. Такий підхід є дещо спрощеним. Дієвість походить від слова "дія". Отже, правильніше про дієвість газетних публікацій говорити тоді, коли вони здійснюють певний вплив на читача і викликають відповідну дію. Якщо, скажімо, людина, прочитавши газетний матеріал, розчулилась, то вже маємо право говорити про дієвість слова. Якщо вона обурилась і взялась за перо, щоб’ вилити свій гнів у листі до редакції, - то це не що інше, як пряма дія у відповідь на слово. Навіть якщо публікація викликала тільки неясні асоціації чи порух думки, і то ми уже можемо говорити про її дієвість. Безумовно ж, класичне втілення дієвості - це конкретні заходи, вжиті за виступом газети". Під час визначення комунікативної мети необхідно чітко визначити задум - той предметний зміст, який кладеться в основу мети. Задум - це уявний результат, якого має досягти автор своїм текстом, оскільки мета здійснюється у відповідних діях публіки, в її думках, переживаннях, нових знаннях.
Як упливає структура задуму на функціональне призначення тексту, а відповідно і на його системно-структурну організацію змісту?
Якщо автор тексту "З Історії України" має за мету допомогти читачеві сформувати певну думку про лектора Г О. Кузнецова, то основою тексту має стати останній абзац. Якщо ж автор хоче, щоб читачі сформували думку про нові форми роботи підприємства, то основою тексту має бути перший абзац. Одне слово, між змістом тексту і змістом задуму існує насамперед логічний зв’язок. Можуть існувати асоціативні зв’язки, в основі яких будуть переважно емоції. Так, веселий настрій читача можна викликати веселою розповіддю про щось.
Комунікативне призначення матеріалу не виникає саме собою, воно зумовлене усією системою факторів, що визначають діяльність. До таких факторів належать мотив і комунікативна ситуація. Тільки в системі цих факторів мета буде актуальною і реальною.
Мотив. У реальних ситуаціях мотив як опредмечена потреба людини діє природно. Людині не треба замислюватися над своїми мотивами, щоб виконати якусь дію. її потреби породжують мотиви, мотиви породжують цілі. У ситуації професіонального текстотворення ця природність порушена. Автор змушений осмислювати мотиваційну сферу своєї діяльності. Це по-перше. А по-друге, немає мотиву окремої мовної дії, є мотив діяльності людини чи групи людей, куди текстотворення включається як дія. І цей єдиний мотив визначає цілі, і зокрема комунікативні цілі. У задумі кожної мети природно уже захований мотив. Якщо моєю метою є людина весела, на що й спрямований мій текст, це означає, що уявлення про веселу людину є моїм мотивом, оскільки він реалізує мою потребу бачити веселих людей, бути з веселими людьми. Мотив може бути захованим і глибше. Так, що може бути мотивом для автора тексту "З історії України" - уявлення про позитивний образ лектора Кузнецова чи нові форми роботи підприємства у соціально-культурній сфері? Останнє більш реальне у нашій соціальній ситуації.
Визначення мотиву необхідне для опису актуальності комунікативного цілепокладання. Пошук актуального мотиву не можна здійснити без визначення комунікативного смислу.
Комунікативний смисл. Під смислом необхідно розуміти відношення дії до системи тих дій, куди буде включена аналізована дія. Реально будь-яка дія має смисл, бо вона завжди включена в певну систему дій. Оскільки кожна дія має мету, а система дій пов’язана з мотивом, то смисл у психології визначають ще як відношення мотиву до мети. Комунікативний смисл визначають через повторне запитання "Для чого?". Для чого розповідати про нові форми роботи підприємства у соціально-культурній сфері (текст "З історії України")? Виходячи з нашого сьогодення, можна відповісти: щоб люди знали свою історію, своє коріння.
Інтерпретація факторів діяльності автора не може бути повною без урахування реальної соціальної ситуації, в якій відбувається спілкування, тобто комунікативної ситуації. Весь час, аналізуючи мету, мотив, смисл, необхідно робити корекцію на реальну соціальну ситуацію, бо від неї залежить сфера актуальних потреб і мотивів, цілей. Власне, орієнтація йде на параметри соціальної ситуації - соціальний час, соціальний простір, предмет мовлення, засоби поширення інформації та соціальні ролі, які беруть участь у комунікації.
До соціальних ролей необхідно відносити як читачів, так і автора. Важливою для автора є орієнтація на аудиторію сприймання (адресація тексту), адже саме її мотиви, смисли, цілі в конкретному часі й просторі має враховувати автор при визначенні змісту тексту.
Усі фактори діють на формування змісту на кожному рівні предикації, починаючи від збору матеріалу й закінчуючи розкриттям теми.
Такий природний механізм виникнення будь-якого тексту. Особливості проявляються в специфічній дії факторів діяльності і специфічному протіканні предикації різних рівнів.
Текст як фрагмент інформаційної системи і засіб упливу
Другий аспект тексту - це уявлення про нього як фрагмент загальної інформаційної системи суспільства (інформаційний аспект), в якому текст виконує роль засобу впливу на людей (комунікативний аспект). При цьому суспільство необхідно розглядати як кібернетичну систему, в якій відбуваються інформаційні процеси.
Текст є як (1) частина загальної інформаційної системи того соціуму; (2) відносно завершену інформаційно-пошукову систему; (3) як дієвий засіб упливу на людей.
Для розуміння тексту в інформаційному аспекті, коли формується його інформаційна структура, і для визначення завдань, що стоять перед автором, необхідно розглянути принаймні такі поняття: соціальна інформаційна система, інформація, інформаційна система й структура тексту, інформаційні канали.
Раніше вже згадувалося, що під інформацією необхідно розуміти те нове, що повідомляється адресатові і справді для нього є новим. Це означає, що поняття інформації е соціально-психологічним і відносним поняттям: не все те, що для автора здається новим, інформацією, таким буде для реципієнта. Звідси випливає кардинальне, найосновніше завдання - враховуючи психологію, обізнаність, соціальний статус реципієнтів, залишати в тексті тільки те, що буде доречною інформацією для них. А також визначити доцільний обсяг уже відомого як основу для нового у тексті.
Так, текст "Чекати недовго" малоінформативний, оскільки для сучасного читача наявність машинно-тракторних парків у районах, перебування механізаторів на роботі, любов хлібороба до землі й хліба, піднесений настрій у механізаторів, готовність техніки до роботи тощо не є інформацією.
Факти, що саме в Хмільниці в господарстві "Дружба" машинно-тракторний парк і що там працюють Д.М.Дмитренко, Я. Я. Квашук, В. Ф. Самійленко, Л. І. Максименко та М, Ф. Бурнович, не актуальні, а від того малоінформативні.
Інформаційна доцільність тексту тримається на таких засадах: чи потрібна ця інформація читачеві в даних соціальних умовах; чи не руйнує (або навпаки - чи зруйнує, якщо потрібно) соціальні цінності, стереотипи дана інформація; чи не порушує (або навпаки - чи порушить, якщо потрібно) ця інформація рівновагу в суспільній інформаційній системі і чи не станеться (або навпаки - чи станеться, якщо потрібно) від того інформаційних руйнувань, вибухів у суспільній інформаційній системі?
Під соціальною інформаційною системою необхідно розуміти таку систему відомих фактів, яка має долю ентропії, тобто невизначеності у суспільстві. Та система фактів, яка є сталою, замкнутою, в якій все відомо,- не є інформаційною, бо вона не несе ніякої інформації членам суспільства. Будь-яка інформаційна система повинна інформувати або від неї можна чекати інформації. Так, у нашій інформаційній системі є знання про інститути влади, армію, суд, про інститути освіти, культури тощо. І наша соціальна інформаційна система має постійну ентропію, яка проявляється в тому, що ці інститути щоденно приймають закони, рішення, постанови і т.д., яких чекає суспільство і з якими воно хоче познайомитися. Тексти покликані насамперед знімати ентропію і в той же час породжувати її, щоб підтримувати в суспільній інформаційній системі рівновагу відомого і невідомого, нового. Розповівши читачам про якийсь новий факт, текст у той же час має і зацікавити читачів тим, а що буде далі, як розвиватимуться соціальні процеси потім, з урахуванням уже відомих читачеві фактів.
Рівновага соціальної інформаційної системи визначається потребами суспільства в певній інформації, яка може задовольнити суспільні інтереси, і полягає в нормальному співвідношенні відомого й нового. Якщо людям розповідати тільки вже відомі речі, то настає суспільний інформаційний голод, який може привести до руйнування інформаційної системи. Це руйнування проявляється через втрату ознаки "інформативності" і появу паралельних суспільній інформаційній системі локальних, "тіньових" інформаційних систем, які можуть привести суспільство і до соціально-політичних вибухів. І навпаки, надмірна інформаційність поглинає суспільство в морі інформації, що інтенсивно породжує велику ентропію, дестабілізує суспільство, оскільки люди не можуть швидко зорієнтуватися у великому потоці інформації, вибрати головне для прийняття власних рішень. На психологічному рівні це відповідає затягуванню процесів аферентного синтезу, коли людина не може прийняти вчасно потрібного рішення, щоб діяти адекватно соціальній ситуації.
Зі сказаного вище випливає, що, якщо автори хочуть пустити суспільство на самоплив, вони не повинні давати інформації, а мають обмежитися "мусоленням" відомих фактів. Пишіть щодня про збирання картоплі й буряків - і ваше суспільство житиме своєю інформацією, яку воно братиме з "достовірних джерел". Якщо ж автори хочуть дестабілізувати суспільство, вони повинні затопити його інформацією. Пишіть щодня й одночасно про підняття цін, соціальні катаклізми, убивства, розбазарювання грошей, земель, кризу влади - і ваше суспільство буде загнаним конем, який біжить не знаючи куди і хтозна-коли зупиниться. Дозована й запланована інформація дозволяє керувати суспільством без соціальних стресів і вибухів. Але при цьому, певно, назавжди до кінця не вирішеним залишиться питання вимірювання інформації в соціальній системі. Як точно виміряти обсяг доцільної інформації? Скільки потрібно інформації для рівноваги в системі?
Якщо текст розглядати як частинку інформаційної системи, це означає, що в ньому можна виділити властивості системи, а системні властивості вважати такими, які формуються з властивостей конкретних її репрезентантів. У той же час, маючи ізоморфні особливості, текст повинен бути наділений і специфічними властивостями, якими не наділена система в цілому та інші репрезентанти системи.
У тексті існують спеціальні текстові засоби для вираження інформації. Сюди варто віднести шрифтові виділення, додаткові графічні засоби оформлення тексту, композиційні вирішення на рівні графічно-знакового оформлення тексту тощо. Так, нове і дане у тексті може бути розподілене між ( врізом до тексту й основним текстовим блоком.
Текст як предмет перцепції
Текстотворення завжди спрямоване на читача. Адресація матеріалу - чи не найважливіший момент авторської праці.
Незважаючи на таку важливість врахування моменту читацького сприймання, все ж не можна сказати, що це питання науково розв’язане і можна дати однозначні й аксіоматичні поради щодо організації тексту з позиції адресата. Теорія сприймання й розуміння висловлювань більшою ф мірою гіпотетична галузь, ніж науково виважена практична сфера застосування результатів досліджень. Але ми ніяк не можемо обійти цієї теорії, оскільки вона в загальних рисах зачіпає авторську працю, а автор повинен враховувати досягнення в цій сфері та свій досвід під час написання текстів із орієнтацією на адресата.
Першим і найбільш аксіоматичним положенням теорії сприймання й розуміння висловлювань, яке має бути взяте на озброєння автором,- є закон Гумбольдта-Потебні про об’єктивність суб’єктивізму читацького розуміння тексту. "Здається, ніби думка в мові переходить повністю або частково до того, хто слухає, хоч від цього не зменшується розумової власності мовця, як полум’я свічки не зменшується від того, що вона очевидно ділиться ним із сотнею інших,- писав О. О. Потебня, цитуючи В. Гумбольдта.- Але як в дійсності полум’я свічки не подрібнюється, тому що в кожній із палаючих свічок загораються свої гази, так і мова тільки збуджує розумову діяльність того, хто розуміє, який, розуміючи, думає своєю власною думкою. "Люди,- говорить Гумбольдт,- розуміють один одного не таким чином, що справді передають один одному знаки предметів... і не через те, що взаємно змушують себе створювати одне й те ж поняття, а через те, що зачіпають один в одному ту ж ланку ланцюга чуттєвих уявлень і понять, торкаються до тієї ж клавіші свого духовного інструмента, через що в кожному виникають відповідні, але не ті ж поняття"". І далі: "Розуміння іншого відбудеться від розуміння самого себе" [18]. У цьому визначенні процесу розуміння криється об’єктивний факт суб’єктивізму людського розуміння, оскільки кожен думає своєю власною думкою. Таким чином, процес розуміння не є пасивним відтворенням почутого, "це акт конструювання більшою мірою, ніж рецепції. Мовний вплив стає можливим лише при певній творчій діяльності адресата.
Суб’єктивізм розуміння має під собою й психофізіологічну основу, оскільки сприймання як психофізіологічний процес залежить насамперед від особливостей сенсорної системи, тобто системи, яка сприймає.
Зважаючи на закон Гумбольдта-Потебні автор має зробити принаймні такий висновки: тексти повинні бути написані так, щоб можна було уникнути зайвого суб’єктивізму читацького розуміння, щоб у структурі тексту не було елементів, які посилюють цей суб’єктивізм.
Таким чином, висновок автора передбачає усвідомлення основних правил, принципів читацького сприймання й розуміння, а також можливість керувати процесом читацького розуміння. Ці завдання випливають із основних положень про роль текстів у суспільстві. "У нашому випадку (під час читання, слухання),- пише М. Д. Феллер, - кінцевий результат процесу, або його продукт, - це зміни в свідомості читача; доцільна діяльність адресата - сприймання повідомлення, що вимагає доцільної волі, яка виражається в увазі, котра тим більше необхідна, коли повідомлення меншою мірою захоплює своїм змістом і способом сприймання..."[20].
Висновок також стосується типів масових реакцій на текст при регульованій організованій структурі тексту. В цілому виділяється три типи масових реакцій.
По-перше, реакції виконання - тобто дії інститутів, закладів, установ, груп і окремих осіб, які безпосередньо беруть участь у подіях.
По-друге, реакції втягнення - тобто дії необмеженої, кількості людей, які не є безпосередніми учасниками подій, але судять про них із точки зору своїх інтересів і свого розуміння інтересів, культурних традицій і моральних основ суспільства. Кожна окремо взята реакція другого типу не має суттєвого значення. Але вона здатна викликати резонанс у суспільній думці. Тому в потенції інтегрована енергія реакцій втягування величезна.
По-третє, реакції соціальної гарантії - тобто дії керівних інстанцій, інститутів, організованих соціальних груп або уповноважених осіб. Реакції третього типу не обов’язково стають діями. Часто буває достатньо і їх потенційної сили[21].
Виходячи з цих соціальних функцій, які мають виконувати тексти, автор й має підпорядковувати всю типологічну структуру тексту цим функціям, стежачи за адекватною реакцією адресата на ці функції.
Сприймання тексту є керований автором процес продукування його адресатом. Цей процес включає сенсорні процеси (відчуття), перцепцію (пізнавання), рецепцію (розуміння). Сенсорні процеси - це фізіологічні процеси отримання інформації з навколишнього середовища, які залежать від стану організму й сенсорної системи. У контексті масової комунікації ці процеси мають важливе значення, оскільки вони залежать як від організації комунікативного процесу, так і від стану аудиторії, що сприймає повідомлення. Перцепція у сфері комунікації - процес, що тісно пов’язаний із розумінням і більшою мірою залежить від пам’яті, перцептивного досвіду аудиторії, її уваги. Це уміння реципієнта зосередитися, взяти ту інформацію, яка йому потрібна (селекція інформації). Розуміння - певним чином організований процес включення сприйнятого факту чи фактів у поняттєву систему адресата. Необхідно зауважити, що сприймання серед дорослих становить близько 61% комунікативної активності. Разом із тим цей процес дуже складний і неоднозначний. По суті, будь-яка взаємодія - це здатність розуміти, що інші кажуть. Багато людей є поганими реципієнтами через погану силу концентрування уваги, егоцентризм або погану словесну пам’ять. Крім цих психофізіологічних причин поганого розуміння можна виділити принаймні дві групи причин, пов’язані з процесом сприймання і безпосередньо з процесом розуміння.
Серед причин, що порушують процес відчуття, а відтак і розуміння тексту, можна назвати невдалу організацію процесу сприймання: розірваність у часі й просторі процесу сприймання; швидкий темп читання; далеке розташування тексту; негативну соціальну оцінку автора тощо; побічні перешкоди - гамір, крик; поганий психофізіологічний стан адресата - втома, роздратованість тощо; перешкоди, пов’язані з невдалим оформленням тексту: надмірна кількість ілюстрацій, погано побудований і розташований текст, правописні помилки тощо.
Природною основою сприймання реципієнта є синтетичність цього процесу. Це означає, що робота, спрямована на "отримання" тексту, є єдиною, внутрішньо неподільною. А це в свою чергу є причиною неадекватного розуміння тексту. Синтетизм сприймання проявляється в тому, що реципієнт відносно одночасно змушений сприймати текст на різних рівнях його побудови. Так, читання тексту за два заходи - спочатку, наприклад, сприйняти й зрозуміти усі слова, а потім, з найменшим проміжком у часі, сприйняти й зрозуміти образну систему - є аналітичним, фаховим читанням; воно спрямоване на якнайбільш точне розуміння тексту. Синтетичність сприймання також означає й те, що процес сприймання природно включається в структуру єдиної предметної діяльності реципієнта, а процес розуміння підпорядкований спільним факторам діяльності. Ця природна особливість процесу сприймання має бути взята до уваги, оскільки автор завжди повинен бути на сторожі адекватного розуміння тексту, а синтетизм сприймання природно порушує адекватність і особливо тоді, коли текст як цілісність побудований не за правилами допустимого синтетичного сприймання. А до цих правил слід віднести: правило про допустиму довжину фраз, мінімальну величину часової розбіжності, правило про нормативне лінгвістичне й правописне забезпечення тексту, про допустимість "шумів" у тексті, про логічне розгортання змісту на основі однієї теми (тематичну перспективу, "авторську гіпотезу"), про стереотипність змісту й форми тексту.
Фрази у тексті мають бути максимально короткими.
Відомо, що сприймання тексту характеризується фіксаційними зупинками зору і переносом зору - рухом очей, що забезпечує перехід від однієї частини тексту до іншої. Так, Р. Г. Іванченко наводить результати досліджень у цій сфері: сприймання рядка довжиною 8,3 см супроводжується в середньому рухами з п’ятьма паузами, рядка у 12,2 см -сімома паузами. Читач засвоює текст тільки в момент фіксації зору. Залежність між довжиною фрази та її розумінням очевидна. Чим довша фраза, більше пауз, тим довшим і більш дискретним у часі й просторі є процес розуміння.
Часто прочитання довгої фрази перетворюється в аналітичне її сприймання (це стосується переважно наукового читання, оскільки читач відповідає за точність розуміння тексту): спочатку читач пословесно дістається до кінця фрази, а потім перечитує її, щоб цілісно зрозуміти. Але аналітичне читання - це кращий вихід у плані адекватного розуміння. Гірше, коли читач синтетичне сприймає фразу, обминаючи деякі слова і відразу цілісно сприймаючи фразу (це найчастіше й трапляється з газетно-журнальними матеріалами, оскільки читач не несе відповідальності за точність розуміння прочитаного). Результат розуміння від такого сприймання може бути непередбаченим. Отже, щоб уникнути при цьому неадекватного розуміння, необхідно скоротити фразу або розчленувати її на кілька Менших фраз.
Крім того, необхідно зважати на особливості сприймання фрази в момент фіксації зору. Читач вловлює якісь літери й асоціативно відновлює інші. Такий механізм сприймання можливий завдяки існуванню внутрішньої, генотипової мови у вигляді предметно-схемного коду. Цей код виникає тоді, коли розгорнутий словесний комплекс стає стереотипним. Асоціативне відтворення розгорнутих словесних комплексів має суб’єктивну основу, що теж є причиною суб’єктивності розуміння тексту.
Ці дані про специфіку читацького сприймання на рівні відчуття можуть бути лише взяті автором до уваги як факт, що свідчить про причини суб’єктивізму розуміння тексту. Необхідно сказати, що така робота механізмів сприймання властива не тільки зоровому сприйманню, а й будь-якому, оскільки при цьому "реалізується один із найважливіших механізмів переробки інформації, діючих у нервовій системі,- вмикається так зване латеральне, або бокове, гальмування"[22].
Між розумінням елементів фрази і розумінням фрази в цілому має бути мінімальна часова розбіжність.
Необхідно зазначити, що асоціативне домислювання під час сприймання тексту особливо проявляє себе при великій часовій розбіжності між сенсорними процесами й розумінням. Чим довша фраза, тим пізніше наступає процес її розуміння за тієї умови, що сприймається кожен її елемент.
Під час сприймання зір і слух поспішають за думкою. Бажання не відстати від думки змушує сприймача швидко вловлювати зором чи слухом основні елементи повідомлення, домислюючи неосновні, що стає причиною суб’єктивізму розуміння. "Залежно від величини розбіжності можна говорити про міру доступності тексту. Саме від часової розбіжності залежить те, як швидко читач може виділити в тексті смислові елементи та, зрозумівши їх, переходити до інших. Причому процес виділення та пізнавання смислових складників та їх зв’язків, зокрема невимушеність такого виділення, відіграє велику роль при розумінні" [23]. Завдання автора при цьому - "полегшити" текст у пошуках цих складників розуміння.
Мова твору і правопис тексту мають бути нормативними, літературними.
До правил, недотримання яких ускладнює процес розуміння тексту, належить і правило допустимого лінгвістичного й правописного забезпечення тексту. Правильному розумінню допомагає системність, нормативність мовних засобів. Слово, вжите не в тому значенні, стає джерелом побічної теми, змінює хід думки читача. Правописні помилки у тексті заважають сприйманню, збільшують часову розбіжність між перцепцією і рецепцією тексту, що є причиною виникнення підтекстів, побічних тем тощо
Кожне слово, кожна фраза, надфразна єдність повинні виражати тему тексту або бути тематично зумовленими. А тематичні елементи створюють "шум" у тексті та є причиною його неадекватного розуміння.
У цьому плані кожен наступний елемент тексту має бути тематично прогнозованим, а кожен попередній елемент - мати тематичну перспективу.
Якщо текст має заголовок "Чекати недовго", то можна спрогнозувати, що текст буде повідомленням про те, ЩО ж чекати недовго. Згідно зі змістом тексту, можна зробити висновок, що чекати недовго весняно-польових робіт, хоч у тексті, власне, мова про це й не йде. Таким чином, текст по відношенню до заголовка є атематичним, тобто "шумом", серед якого лише пробиваються тематичні елементи у вигляді словосполучення "весняно-польові роботи", яким закінчується текст. По відношенню до заголовка "З історії України" "шумом" є перша фраза "Наше підприємство уклало договір з дискусійним міським клубом на надання цілого комплексу інформаційних послуг та культурно-просвітніх заходів, спрямованих на задоволення побажань трудівників об’єднання". "Шумовий" ефект створюють вставні слова "сказати б", "до речі" у тексті про новий хліб, який виводить радіонукліди, оскільки вони, по-перше, створюють ефект неправдоподібності факту у рубриці "Що нового?", по-друге, створюють зайве негативне емоційне поле навколо факту випікання нового хліба.
Кожен текст повинен мати тематично-логічний ланцюг фактів (тематичний патерн), компоненти якого є основними інтегруючими зміст елементами розуміння.
Логічно допустиме розгортання змісту на основі однієї теми позначене тематичною перспективою кожного інтегруючого зміст елемента, що допомагає швидко зрозуміти весь текст. Так, в інтерв’ю такими елементами можуть бути запитання автора до співбесідника. Якщо запитання тематично не об’єднані й логічно не пов’язані, то такими ж будуть і відповіді. А в цілому весь текст інтерв’ю буде тематично аморфним і наповненим зайвим інформаційним "шумом".
Зміст фрази (на рівні слововживання, лексичної сполучуваності, граматики) і форма твору (його архітектоніка, графічно-шрифтове оформлення) мають бути більшою мірою стереотипними.
Незвичні для читача конструкції, насиченість тексту словами в переносному значенні, нестандартне оформлення тексту ускладнюють процес розуміння, роблять його багатозначним. Для текстів надмірний відступ від звичного, стереотипного у змісті й формі - небажаний.
До причин, що безпосередньо порушують процес пізна вання й розуміння, належать також (1) специфічна робота механізму рецепції (розуміння) сприймача; (2) різний емоційний досвід автора й реципієнта; (3) різна діяльнісна основа продукування й розуміння тексту.
Автор орієнтується на певного читача, на його смаки й уподобання, його інтелектуальний рівень. Ця установка автора на сприймача певного інтелектуального рівня й певного соціального прошарку є важливою установкою, оскільки вона пов’язана безпосередньо з роботою рецептивного механізму (пам’яттю, увагою, асоціаціями, волею, рівнем розвитку свідомості й мови, мислення тощо).
Автор під час написання тексту повинен мати психологічну установку на певне коло читачів для того, щоб відчути й зафіксувати у тексті ті місця, які не відповідають інтелектуальному читацькому рівню.
Процес розуміння порушує й неоднаковий асоціативний механізм реципієнтів, через що виникає неявна предикація, тобто побічні теми. Необхідно звертати особливу увагу на синтаксичну організацію фрази, оскільки найчастіше на рівні підрядних речень, відокремлених членів речень, вставних і вставлених конструкцій виникає неявна предикація. Тому небажаним є таке розташування фраз, коли наступна, фраза розвиває зміст підрядної чи вставленої конструкції попередньої фрази. Це явна екстеріоризація тематичного відхилення, це прямий доказ "спрацювання" неявної предикації ще на етапі авторського продукування тексту. Безперечно, читач легко підтримає таке сповзання автора на побічну тему і сам домислить розвиток неявної теми, що вплине на розуміння тексту в цілому.
(2) Причиною неадекватного розуміння й неадекватних читацьких реакцій може бути неврахування соціального емоційного досвіду аудиторії. "...Прийоми передачі почуттів, думок, настроїв і переконань ефективні, доки вони( ізоморфні (подібні, співвідносні) способам мислення читача, розгортаються в формах, адекватних його власним уявленням, і не суперечать його досвіду" [24]. Якщо без достатньої авторської мудрості й аргументованості про одіозну особу говорити гарні слова, то автор лише вступить в соціальний конфлікт із читачем і не матиме впливу на аудиторію. Переконування "в лоб" - це не кращий прийом. Ламати соціальний емоційний стереотип треба поступово, розумно, обережно.
(3) Найбільш прихованою для аналізу причиною порушення розуміння тексту є невідповідність мотиваційно-цільової сфери автора мотиваційно-цільовій сфері читача. Для автора текст завжди є засобом упливу на аудиторію, для читача - матеріалом, на основі якого може бути прийняте рішення. Для автора текст є результатом знакової діяльності, продуктом його розумової праці; для читача ж він стає лише сировинним проміжним матеріалом, що буде використаний під час досягнення певної читацької мети. І як засіб упливу, і як матеріал для прийняття певного рішення текст завжди включений в систему мотивацій, цілей, смислів і ними зумовлений. Тобто текст завжди має діяльнісну змістову структуру. Ідеальним варіантом є та ситуація, коли мотиваційно-цільова сфера читача збігається з мотиваційно-цільовою сферою автора. Такий збіг буде запорукою адекватного розуміння тексту читачем. Але часто читач шукає в тексті те, що потрібне йому, а не те, на що хотів звернути увагу автор. Читач шукає у тексті відповіді на свої запитання, яких і не міг передбачити автор. Все це створює основу для виділення у тексті певного змісту як основного, який не був важливим для автора і не формував його головну тему. Безперечно, автор не може передбачити, в яку систему мотивів, цілей, смислів буде включений читачем текст. Але автор повинен все-таки прогнозувати можливі реакції аудиторії на текст, подумки включаючи його в різні мотиваційно-цільові системи, з метою уникнути небажаних інтерпретацій змісту читачем.
Література
1.З приводу розмежування термінів "твір" і "текст " у 1965 році на сторінках журналу "Русская литература" відбулася дискусія (див.: Бухштаб Б. Что же такое текстология? // Рус. литература. - 1965. - № 1. - С. 65-75; Лихачев Д.С. По поводу статьи Б. Я.Бухштаба // Рус.литература. - 1965 - № 1. - С. 76-89; Прохоров Е. Предмет, метод й обьем текстологии как науки // Рус. литература. - 1965. - № 3. - С. 146 -150.
2. Прохоров Є. Названа праця. - С. 148.
3. Див., наприклад: Феллер М. Д., Квітко І. С., Шевченко М. Г. Довідник коректора. - Харків, 1972.
4. Социальная практика й журналистский текст /Под ред Я. Н. Засурского, Е. И. Пронина. - М., 1990. - С. 41.
5.Феллер М. Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования.- Львов, 1978. - С. 5.
6. Ці функції розглядаємо за Феллером М. Д. (Назв, на праця. С. 36).
7. Риторика Аристотеля. - Спб., 1850. - С. 5.
8. Не слід змішувати поняття "жанри творів" і "текстові жанри". Останні ще не вивчені, оскільки не досліджені графічно-знакові типи текстів.
9. Локутивний - пов’язаний із потребами комунікації , спрямований на спілкування.
10.Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельнocть. - М., 1969. - С. 27.
11. Жинкин Н. Механизмы речи. - М., 1958. - С. 54.
12. Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности. - М., 1986. - С. 113; Жинкин Н. И. Названa праця. -С. 143.
13. Лурия А.Р. Язык и сознание. - М., 1979. - С. 191.
14. Іванченко Р. Г. Літературне редагування. - К., 1983. С.11.
15.КубряковаО.С. Названа праця. - С. 114.
16. Традиційно в рамках логіко-граматичного учення про діалектичну єдність мови й мислення думка розглядалася тільки в формі судження, що має двоелементну структуру, паралельну двоелементній структурі речення. Між судженням і реченням існує структурний паралелізм, який обмежує проблему вираження думки мовною комбінаторикою елементів структури. Як вважає О. О. Леонтьєв, "саме формулювання про "нерозривний зв’язок" мови і мислення беззмістовне, оскільки недостатньо говорити просто про зв’язок мови і мислення, хоч і нерозривний. Людське мислення тільки опосередковане мовою та знаковими системами (Леонтьєв А. А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. М., 1969. С. 154-155). Це значить, що між думкою і реченням немає структурного паралелізму і що структура думки, її змістовий обсяг лиш опосередковані мовою і повністю нею не виражаються.
17.Чуприкова Н. И. Психика и сознание как функция мозга. - М, 1985. - С. 86.
18.Потебня А. А. Полное собрание. - Т. 1. Мысль и язык. - Одесса, 1922. - XXIX. - С. 112.
19. Rivers Wilga M. Speaking in Many Tonfues. Essays in foreign language teaching. – Cambrige University Press, 1983. - С. 80.
20. Феллер М. Д. Названа праця. - С. 14.
21. Социальная практика и журналистский текст. - С. 44.
22. Вартанян И.А., Цирульников Е.М. Коснуться невидимого, услышать неслышимое. - Л., 1985. - С. 26-27. І далі там же: "Функцією цього гальмування є обмеження рецептивного поля. Обмеження рецептивного поля досягається за рахунок пригнічення активності рецепторно-нервових елементів, розташованих у периферійних (бічних) зонах відносно максимально стимульованого подразником рецептора". При цьому відчуття загальмованих чаcтин подразника здійснюється на основі асоціативних зв’язків і тих елементів перцептивного досвіду, які зберігаються в пам’яті.
23.Іванченко Р. Г. Названа праця. - С. 29.
24. Социальная практика и журналистский текст. - С. 45.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/galuzi-psihologichnoi-nauki.html
|
Галузі психологічної науки
|
https://doc4web.ru/uploads/files/239/7c35aba9f2297a96f5358b9774cc65c3.docx
|
files/7c35aba9f2297a96f5358b9774cc65c3.docx
|
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов'язаних з різноманітними сферами практики.
Як же класифікувати ці численні галузі психологічних знань?
Психологічне пізнання — це пізнання психічного, опосередкованого багатогранними істотними конкретними зв'язками, в які включене життя людини, його природи, конкретного змісту, механізмів і закономірностей розвитку. Дане пізнання відбувається на різних рівнях узагальнення — від практичного до теоретичного і, навпаки, шляхом з'ясування особливостей ситуативних, мотиваційних, дійових і післядійових психічних феноменів.
Становлення і розвиток психологічної науки, структури і взаємодії її різноманітних галузей, що на сьогодні перевищують сотню, уже неможливо подати в лінійному або двомірному плані. Як слушно зауважує відомий психолог К. К. Платонов, мова може йти лише про «дерево» психологічної науки.
Коріння цього дерева — філософські проблеми психології з такими розгалуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психіки, вчення про принципи психології, її методологія.
Основу системи психологічної науки становлять історія психології та загальна психологія.
Загальна психологія. Загальна психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє систему психологічних знань, виявляє її логічний осередок, з'ясовує методологічні основи психологічної дисципліни, відповідно тлумачить психологічні феномени.
Виявити та описати загальні принципи, категорії, поняття і методи психологічної науки, що становлять предмет загальної психології, можливо, лише узагальнюючи конкретні дослідження, що проводяться в таких напрямах психологічної науки, як порівняльна психологія, індивідуальна психологія та ін. Саме загальна психологія розкриває загальні закономірності психіки людини, досліджуючи її, по-перше, в процесі розвитку психіки спочатку у тварин, потім і в історичному розвитку в людини; по-друге, в процесі взаємодії людини з енергоінформаційним психічним полем; по-третє, у проявах різного виду діяльності, в яких людина не лише виявляє себе, а й формує; по-чЬтверте, у діяльності вчинкового характеру.
Підґрунтям загальної психології, як показують сучасні дослідження, має стати постулат, за яким феномен людини необхідно вивчати як соціоприродну, космопланетарну цілісність в єдності її соціальних і природних властивостей. Якщо нове мислення ставить у центр концепцію взаємопов'язаного, взаємодіючого світу, тобто керується тим, що світ єдиний, то тим самим стверджується, що цей світ — світ цілісної людини.
Загальна психологія становить фундамент розвитку всіх галузей психологічної науки. Абстрагуючись від конкретних досліджень, вона вивчає психіку людини в її загальних закономірностях, формулює теоретичні принципи і методи психології, її основні поняття та категоріальний апарат. Основні поняття загальної психології характеризують: психічні процеси (пізнавальні — відчуття і сприймання, пам'ять, уявлення та мислення; вольові — мотиви, прагнення, бажання, прийняття рішень; емоційні — емоції та почуття); психічні стани, що є проявом психічних процесів — пізнавальних (сумнів), вольових (впевненість), емоційних (настрій, афекти); психічні властивості — якості розуму (здібності), стійкі особливості вольової сфери (характер), стійкі якості почуттів (темперамент).
Одним із класичних складових загальної психології є психофізика, специфіка якої полягає в тому, що різноманітність спостережуваних форм поведінки і психічних станів пояснюється тут передусім відмінностями фізичних ситуацій, що викликають їх. При цьому виділяються дві загальні проблеми: виміри порогу відчуттів і побудова психофізичних шкал (Г. Фехнер, Р. Шепард).
Основними напрямами досліджень у системі загальної психології є: загальні принципи, категорії, поняття; зв'язок загальної психології з галузями психологічної науки, зокрема на грунті понять — «процеси», «стани», «властивості».
Звичайно, поділ на вказані групи основних понять загальної психології є умовним, бо ж поняття «психічний процес» підкреслює процесуальний характер психологічного явища, що вивчається; поняття «психічний стан» відображає статичний момент, відносну постійність явища; поняття «психічна властивість» характеризує сталі душевні якості індивіда, що утворюються в процесі його тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання.
Психологія особистості. Психологія особистості — галузь науки, яка вивчає закономірності формування людини як суб'єкта жит-тєтворчості; механізми, форми і методи інтегрування всіх психічних процесів, станів, властивостей індивіда у системну якість, що опосередковує його взаємодію із соціумом через предметну діяльність, соціально-значущі взаємини, процес соціалізації.
Предмет досліджень психології особистості охоплює структуру особистості та її функціональні характеристики; умови та рушійні сили формування; самосвідомість особистості, її рефлексивні властивості; самооцінку і образ «Я»; життєвий шлях; особливості ставлення до життя і смерті; формування особистості в групі; вплив екстремальних ситуацій на особистісний розвиток; життєву кризу на різних вікових етапах; відхилення в розвитку особистості; можливості гармонізації особистісного розвитку; методи особистісної діагностики, корекції, профілактики і прогнозування шляхів саморозвитку особистості.
Одним з досить поширених напрямів досліджень у психології особистості є так звана трансперсональна психологія. Предметом тран-сперсональної психології є надособистісні переживання (почуттєва взаємодія людини зі світом), як у межах «об'єктивної реальності», так і переживання, які виходять за її межі. До перших належать, наприклад, переживання ембріонального типу розвитку, філогенетичної пам'яті, елементів колективного несвідомого, передбачення, яснобачення (часове розширення свідомості), а також вихід за межі свідомості в міжособистісних стосунках і переживання єднання з партнером, ототожнення з іншою людиною, групою, тваринами або рослинами, планетарна та екстрапланетарна свідомість (просторове розширення свідомості).
Могутні соціальні зрушення в XX ст. значною мірою змінили уявлення про «нормальну», тобто таку, що соціальне схвалена, і «патологічну» поведінку. Ситуація, що склалася, вимагає шукати додаткові методи опису особливостей особистості. Центральною ланкою, що визначає своєрідність складних і різноманітних структур особистості, є ціннісно-мотиваційна сфера. Саме в цій сфері, в особливостях зв'язку між різними ціннісними рівнями та їхніми елементами формується специфіка актуальних мотивів, загальна життєва спрямованість, характер включення особистості в соціальну діяльність. Розробка системних уявлень про ціннісні орієнтації може стати певним внеском у створення адекватної моделі типологізації та аналізу особливостей особистості як у нормі, так і в патології.
Вікова психологія. Вікова психологія — галузь психологічної науки, що вивчає специфічні властивості індивіда, особистості, громадянина, його психіки в процесі зміни вікових стадій розвитку.
Вікова психологія, яка вивчає онтогенез різноманітних психічних процесів і психологічних якостей індивіда, що розвиваються, розгалужується на дитячу психологію, психологію підлітка, психологію юності, психологію дорослої людини, геронтопсихологію.
Основними напрямами досліджень вікової психології є: розкриття психологічного змісту послідовних етапів онтогенезу; вивчення вікової динаміки психічних процесів з урахуванням впливу на індиві-
дуальний розвиток людини культурно-історичних, етнічних і соціально-економічних умов; статевовікові і типологічні властивості.
Одна із центральних проблем вікової психології — проблема навчання і психічного розвитку у їхньому взаємозв'язку — широко обговорюється психологами, зайнятими пошуком надійних критеріїв психічного розвитку і визначенням умов, за яких досягається ефективний психічний розвиток у процесі навчання.
Дитяча психологія вивчає умови й рушійні сили онтогенезу людської психіки на стадії дитинства, закономірності перебігу пізнавальних, вольових, емоційних та інших психічних процесів у дитячому віці, особливості формування дитини як індивідуальності й особистості.
Дитяча психологія тісно пов'язана з педагогічною психологією, фізіологією вищої нервової діяльності і педагогікою. Здобутки дитячої психології є науковою передумовою оптимальної організації дошкільного виховання і навчально-виховного процесу в школі.
Психологія юнацького віку. Юність — період у розвитку людини, що відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Хронологічні межі юності визначаються в психології по-різному, найчастіше дослідники виділяють ранню юність, тобто старший шкільний вік (від 15 до 18 років), і пізню юність (від 18 до 23 років). До.кінця юнацького віку завершуються процеси фізичного дозрівання людини. Психологічний зміст цього етапу пов'язаний із розвитком самосвідомості і вступом у доросле життя.
Основні види діяльності в юності — навчання і посильна праця; збільшується діапазон соціальних ролей та обов'язків. Розв'язання багатьох життєвих завдань дедалі частіше залежить від соціальної активності юнака чи дівчини. Зростає соціальна мобільність і число факторів, які позитивно й негативно впливають на розвиток особи.
У зв'язку з початком трудової діяльності відносини між особою і суспільством значно поглиблюються, що сприяє тверезішому розумінню свого місця в житті. Діапазон інтересів набуває чіткіших меж. Соціальні норми й цінності, які присвоюються, набувають життєвого сенсу.
Чимало досліджень у віковій психології будується на грунті методу зрізів: шляхом порівняння властивостей вибірок, що різняться між собою за хронологічним віком. Широко використовуються лон-гітюдні дослідження, в яких розвиток тих чи інших психологічних властивостей простежується на одній і тій же вибірці протягом більш або менш тривалого періоду онтогенезу. Особливе місце в сучасній психології займає група генетико-моделюючих методів, що грунтуються на каузально-генетичному методі Л. С. Виготського.
Акмеологія. Акмеологія — галузь психологічної науки, що виникла на перехресті природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін.
Вона вивчає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості, особливо за досягнення нею високого рівня в цьому розвитку.
Необхідність створення нової науки обгрунтував свого часу Б. Г. Ананьев. На його думку, акмеологія повинна об'єднати зусилля вчених, що репрезентують природничі, суспільні й гуманітарні напрями наукового пізнання, зосередивши особливу увагу на вивченні індивідних, особистісних і суб'єктнодіяльнісних характеристик фізично і психічно зрілої дорослої людини, на з'ясуванні умов, які дали б змогу їй найплідніше виявити себе в житті.
Особливе місце в акмеологічних працях займає з'ясування характеру взаємовпливів властивостей і якостей «фізичної» і «духовної» субстанцій людини.
Одним із важливих завдань, що їх розв'язує акмеологія, є виявлення характерних рис, які формуються у людини в дошкільному віці, у молодшому шкільному, в роки юності, з тим щоб вона змогла всебічно виявити себе на щаблі зрілості.
Акмеологія з'ясовує механізми і результати впливів макро-, мезо-, мікросоціумів (суспільства, держави, навчальних і трудових колективів, сім'ї та ін.) і природних умов на людину, розробляючи стратегію організації її життя, реалізація якої дала б змогу їй всебічно й оптимально самореалізуватися.
У межах цієї галузі створюються необхідні умови для розвитку психогенетики — суміжної з генетикою сфери психології. Предметом її дослідження стало походження індивідуальних психологічних особливостей людини та виявлення ролі генотипу і середовища в їх формуванні.
Геронтопсихологія — галузь психологічної науки, яка вивчає явища і процеси, пов'язані зі старінням організму, властивими йому інволюційними тенденціями (притупленням окремих психічних функцій, затуханням окремих процесів, спадом активності особи).
Предметом геронтопсихології є з'ясування психологічних аспектів старості і психологічної підготовки особистості до неї.
Психологія творчості. Психологія творчості (самотворчості) — галузь науки, яка вивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базові характеристики особистості і процес продукування творчого результату. Творчість — це відкриття себе, самовираження власного «Я», самореалізація. Предметом психології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури, тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогу культурних традицій.
Окремою галуззю, що тісно пов'язана з психологією творчості, є психологія мистецтва, предметом якої є властивості індивідуальності, що зумовлюють створення і сприйняття художніх цінностей, і вплив цих цінностей на її життєдіяльність.
Предметом досліджень психології мистецтва е специфічні характеристики образно-емоційного ладу особистості; художнє сприймання як форма співтворчості в різні періоди розвитку індивіда; вплив мистецтва на ціннісні орієнтації і мотивацію поведінки суб'єкта, його світогляд; процес художньої творчості з точки зору реалізації в ньому здібностей і характеру особистості, її інтелекту та емоцій, мотиваційних факторів, міжособистісних стосунків; переживання особистості і її стан на шляху від задумки через різні спроби і варіанти до кінцевого результату; значення інтуїції і особливих емоційних способів осягнення художником дійсності; феномени катарсису.
Диференціальна психологія. Диференціальна психологія — це галузь психології, що вивчає психічні відмінності між окремими індивідами та групами, зокрема види та прояви цих відмінностей, їхні кількісні характеристики, причини та наслідки. Передумовою виникнення диференціальної психології було впровадження в психологію експерименту, а також генетичних та математичних методів. Вона формувалася під безпосереднім впливом практики — педагогічної, медичної та інженерної. Початок її розробки поклав Ф. Гальтон, який створив ряд прийомів і приладів для вивчення індивідуальних відмінностей, у тому числі для їх статистичного аналізу.
Термін «диференціальна психологія» ввів німецький психолог В. Штерн у праці «Про психологію індивідуальних відмінностей» (1900). Першими відомими представниками нового напряму були А. Біне, О. Ф. Лазурський, Дж. Кеттелл та ін.
Психофізіологія. Психофізіологія — галузь науки, що вивчає закономірності співвідношення психічного й фізіологічного для встановлення психофізіологічних закономірностей та механізмів життєдіяльності, розвитку, навчання та праці людини.
Основними напрямами досліджень психофізіології є: міжрівневі співвідношення «психічного» і «фізіологічного»; нейрофізіологічні, біофізичні, нейрональні, енергоінформаційні та інші механізми психічної активності; механізми становлення і розвитку психофізіологічних функцій; індивідуальні психофізіологічні механізми та особливості (генетичні, вікові, статеві тощо); психофізіологічні основи розвитку й удосконалення вищих психічних функцій; психофізіологічні взаємозв'язки у випадку порушення окремих фізіологічних, психічних функцій (психосоматичні, соматопсихічні проблеми); діагностика і корекція психофізіологічного стану.
* * *
Історія психології. Історія психології — галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому із них. Вона показує історичне становлення психологічних знань, відшуковуючи зв'язок з духовною і матеріальною культурою народів світу, визначає пріоритетні напрями досліджень у зв'язку з «духом часу».
Серед найважливіших питань, які вивчає історія психології, можна виділити такі:
методологія історії психології з її двома основними полюсами — сцієнтизмом і антисцієнтизмом, критеріями поділу теоретичного й емпіричного;
історія методології, включаючи проблеми співвідношення механіцизму й холізму як протилежних підходів до розуміння і пояснення людської психіки, пізнавальних та метафізичних аспектів, аналіз гуманістичного й «обезлюдненого» начал, механіцизму та операціоналізму;
сучасний стан психологічної науки з її проблемами сучасної теорії і методології, структури знання в цілому;
зіставлення досліджень різноманітних шкіл і напрямів — біхевіоризму, інтроспекціонізму, гуманістичної психології, феноменологічного, екзистенціального, трансперсонального напрямів, гештальтпсихології, символічного інтеракціонізму, фрейдизму;
історія окремих розділів психологічного знання — когнітивної психології, нейропсихології, теорії діяльності, психології релігії, психології творчості, політичної психології і т. п.;
хроніка наукового життя; внесок учених у розвиток психологічної науки.
Складовою історії психології є історіографія психології— сукупність досліджень, об'єктом яких і є історія психології. Вона ставить своїм завданням дослідити минуле з метою висвітлення загальної теорії розвитку психологічних ідей, розкриття умов і причин цього розвитку, закономірностей і механізмів одержання нового знання про психічну реальність, взаємодії науки та соціальної практики.
На початку XX ст. відомий німецький психолог Г. Еббінгауз почав одну із своїх книг афоризмом: «Психологія має довге минуле і коротку історію». Це ж стосується й історії психології як напряму досліджень. Хоча біля її колиски стояв ще Арістотель, котрий написав перший огляд попередніх уявлень про душу, загострений інтерес до минулого виник лише в XX ст. Так, на початку століття, в період різкої критики поглядів на предмет і методи психології, що панували до цього, зароджуються психоаналіз, біхевіоризм, геш-тальтизм (М. Діссор, О. Клемм).
На межі 30-х років, коли розпалися головні школи попереднього періоду, робляться спроби синтезувати ідеї різних напрямів (/. Флю-гель, Т. Хелдбреді, Ч. Спірман). У 60— 70-х роках виникає нова хвиля історико-психологічних досліджень, викликана науково-технічною революцією. Вона поставила на порядок денний кількісні, якісні й структурні зміни в науковій діяльності, в тому числі у сфері вивчення людини, її поведінки й особистісних властивостей (М. Хе-нле, Я. Янес, Я. Силіван, І. Кантор, Д. Клейн, Р. Ландін, М. Рахлін).
У 80— 90-ті роки з'являються фундаментальні праці зарубіжних і вітчизняних авторів, в яких ставиться завдання створити загальну теорію розвитку психологічних ідей, розкрити умови й причини цього розвитку (соціокультурні й особистісні), закономірності і механізми одержання нового знання про психічну реальність, взаємодію науки і соціальної практики. Серед численних досліджень варто виділити праці таких зарубіжних авторів, як «Історія і системи психології» Ф. Бреннана, «Історія західної психології» Д. Мюррея, «Форми психологічного знання» Дж. Ноттермана, «Історія психології» Т. Лехейя, «Історія психології» М. Г. Ярошевського; в Україні — фундаментальні праці академіка В. А. Роменця з історії психології Стародавнього світу і Середніх віків (1983), епохи Відродження (1988), XVII століття (1990), епохи Просвітництва (1993).
Як і будь-яка інша наука, історія психології будується на фактах, на критичному аналізі особливої емпірії у вигляді реальних подій (відкриттів, помилок, теорій, суперечок тощо), які відбувалися в конкретну епоху. Достовірне конструювання цих подій, їх опис — необхідний грунт історичного дослідження. Від опису картин того, чого вже немає, до пошуку механізмів, дія яких привела до результатів, що записані в пам'яті науки, — такий шлях пошуку ключових, значущих думок. Тільки тоді, коли історичне дослідження виявить, як були досягнуті ці результати, завдяки чому виникло нове знання, воно набуває статусу наукового.
У сучасних умовах актуальними питаннями досліджень історії психології є такі: предмет і принципи історико-психологічного дослідження та його логіка; психологія в Україні та її зв'язок із всесвітньою історією психології; проблеми періодизації, рушійних сил розвитку психологічних знань; зв'язок історії психології з історичною психологією та ін.
Історична психологія. Предметом історичної психології є психологічні особливості становлення пізнання, світосприймання, особистості, засвоєння людьми звичаїв та ритуалів у різні епохи (В. Вундпі); специфіка етнічних стереотипів в умовах монокультури окремих регіонів; закономірності соціогенезу вищих психічних функцій у їхньому загальному історичному розвитку; специфіка побудови свідомості в різних суспільно-економічних формаціях.
Питання історичного розвитку психіки переважно розглядаються у зв'язку із вирішенням загальних дослідницьких завдань. Помітними в цьому напрямі стали окремі положення О. Р, Лурії (1974), Л. С. Виготпського (1968), С. Л. Рубинштейна (1957), А. В. Брушлін-ського (1968), П. Тульвісте (1988). Проте історична психологія як самостійна наука робить лише перші кроки.
Одним із актуальних завдань сьогодення є дослідження процесу міжнаціонального спілкування і відносин, що складаються в процесі такого спілкування. Етносоціологічні матеріали показують, що етнічне довкілля значною мірою визначає характер повсякденних психологічних уявлень, які є важливими механізмами регуляції поведінки особистості.
Етнопсихологія. Етнопсихологія являє собою міждисциплінарну галузь знання, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування і функції національної самосвідомості, етнічних стереотипів, механізми групової психології всередині етнічних спільнот, а також у стосунках між ними (народності, нації).
Завдання створення спеціальної дисципліни — «психології народів» — було проголошене вже в 1860 р. М. Лацарусом і X. Штейн-талем, які визначали «народний дух» як особливе, замкнене утворення, що знаходить свій вияв у психологічній схожості індивідів, котрі належать до окремої нації, а водночас і свідомість, зміст якої може бути розкритий шляхом порівняльного вивчення мови, міфології, моралі й культури.
На початку XX ст. ці ідеї дістали розвиток і часткову реалізацію в «психології народів» В, Вундта.
У сучасній етнопсихології можна виділити декілька самостійних напрямів:
1) порівняльні дослідження етнічних особливостей психофізіології, когнітивних процесів, світосприймальних настанов, ментальності;
2) культурологічні дослідження, спрямовані на виявлення особливостей символічного світу і ціннісних орієнтацій народної культури, нерозривно пов'язаних з відповідними розділами етнографії, фольклористики і т. п.;
3) вивчення етнічної свідомості й самосвідомості, міжгрупових стосунків;
4) дослідження етнічних особливостей соціалізації дітей.
У сучасних умовах особлива увага в етнопсихології надається вивченню психологічних причин етнічних конфліктів, пошуку ефективних шляхів для їх вирішення, а також виявлення джерел зростання національної самосвідомості, розвитку її в різному соціальному й національному середовищі.
Психологія культури. Психологія культури — галузь науки, яка вивчає механізми процесів психічного відображення та створення людиною культурних цінностей, особливостей прояву та формування особистісних якостей людини в процесі інкультурації та має за мету розглянути культуру з позиції суб'єкта культуротворчої діяльності, його потреб, цінностей, родових відмінностей.
Предмет досліджень даної науки включає: психологію культури в структурі гуманітарних наук; різні аспекти виникнення, становлення та функціонування культури; взаємозв'язок процесів психічного відображення та створення культурних цінностей; онто-психологічні аспекти культури; творчість та самотворчість суб'єктів як джерело культури; людину як суб'єкт і об'єкт інкультурації (формування психічних та особистісних якостей у процесі освоєння індивідом культурної спадщини та залежність усієї діяльності від її психічних регуляторів — потреб, цінностей, цілей, засобів реалізації); проблему «діалогу культур»; причини неадекватного відображення форм та змісту культури: методи виявлення та корекції; психічне здоров'я та цілісність особистості залежно від збалансованості впливу культурного середовища; психологічне обгрунтування необхідності вдосконалення змісту і форм масової комунікації; психологічні умови подолання дезинтеграції ціннісних систем особистості в період кризи певного типу культури.
Соціальна психологія. Соціальна психологія — галузь психології, що вивчає закономірності поведінки і діяльності людей в умовах їх включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики самих цих груп. Протягом тривалого часу соціально-психологічні погляди розроблялися в межах різних філософських учінь у психології і соціології, а також в антропології, етнографії, мовознавстві. До другої половини XIX ст. належать перші спроби створення самостійних соціально-психологічних концепцій: «психологія народів», «психологія мас» (С. Сигеле, Г. Лебон), теорія «інстинктів соціальної поведінки» (У. Мак-ДаугалІі). Початком існування соціальної психології як окремої дисципліни вважається 1908 p., коли з'явилася праця англійського психолога У. Мак-Даугалла і американського соціолога Е. Росса.
Структура соціальної психології як науки охоплює таке коло проблем: а) соціально-психологічні явища у макросередовищі, у великих соціальних спільнотах (закономірності поширення суспільних інтересів, настроїв, упереджень, моди, смаків, чуток тощо); б) соціально-психологічні явища в мікросередовищі, у малих групах і в колективах (психологічна сумісність і несумісність людей у різних видах спільної діяльності, міжособистісні стосунки і груповий -клімат, явища лідерства і керівництва, типи групової згуртованості тощо); в) соціально-психологічні прояви особистості (співвідношення самооцінки й оцінки, конформність, стан фрустрації тощо).
Спорідненою соціальній психології є соцієтальна психологія, що вивчає групову психіку, психіку мас, психіку раціональних та ірраціональних соціумів. Предметом досліджень соцієтальної психології стають проблеми менталітету спільнот, етнічних груп, соціально-психологічні механізми соціальної динаміки, глибинні соціально-психологічні і духовні параметри соціуму; підсвідомі регулятивні чинники соціальної динаміки; властивості, стани, процеси соцієтальної психіки.
Великого значення набуває створення соціально-психологічної служби, яка могла б забезпечити вирішення прикладних проблем соціальної психології в економіці, системі виховання, сфері масової інформації, спорті, в сфері побуту і сім'ї.
Психологія праці — галузь науки, що вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). У завдання психології праці входить дослідження професійних особливостей людини, закономірностей розвитку трудових навичок, формування конкретних форм трудової діяльності, мотивів ставлення людини до праці, з'ясування впливу на трудівника виробничої ситуації тощо.
Психологія праці має ряд розділів. Серед них особливе місце займає інженерна психологія— галузь науки, яка вивчає трудову діяльність людини або групи людей у процесі взаємодії з технічними засобами.
Предметом інженерної психології є вивчення діяльності оператора в автоматизованих системах управління, розподілу і погодження функцій між людиною і машиною тощо, проблеми адаптації людини до технічних засобів діяльності, системотехнічні проблеми поекту-вання, побудови та експлуатації систем «людина — технічні засоби — середовище»; розробка методів оцінки надійності та ефективності роботи спеціалістів у таких системах. Тут методичною базою досліджень виступає передусім теорія функціональної системи П. К. Ано-хіна. Відкриті ним якісні специфічні системні процеси, ідеї «акцептора результатів дії», «ієрархії результатів» та інші дають можливість вивчити відношення між елементами системи соціальних, психологічних і фізіологічних параметрів у їхній взаємозумовленості й неподільній цілісності.
Економічна психологія. Економічна психологія — галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної психології, психології управління, психології праці з економічною наукою.
У межах економічної психології формуються два розгалуження — виробнича економічна психологія та економічна психологія маркетингу.
Міжнародна асоціація дослідників з економічної психології (МАДЕП) на основі синтезу різноманітних історичних і національних підходів дала таке визначення економічної психології: «економічна психологія — це дисципліна, яка досліджує економічні механізми і процеси, що зумовлюють споживання та інші види економічної поведінки. Вона характеризує переваги, вибір, рішення і фактори, що на них впливають, як і наслідки рішень і вибору у відповідності із задоволенням потреб. У подальшому вона аналізує впливи зовнішніх економічних феноменів на поведінку людини і її самопочуття. Відповідні дослідження будуються за різними рівнями спільноти: від споживання індивіда і сім'ї до макрорівня цілої нації».
Феномени економічної психології — когнітивні й афективні характеристики економічної поведінки, атитьюди, мотивація, вплив соціуму на економічну поведінку, і навпаки. Головне — ці феномени пов'язуються з реаліями економічного життя: прийняттям господарських рішень, маркетингом, податковими проблемами, стратегією досягнення прибутку тощо.
Сучасна економічна свідомість характеризується парадоксальною двоїстістю, що виявляється в розриві між відображенням відносин виробництва, розподілу і споживання. Свідомість ця переважно пасивна, дискретна і донаукова. Оскільки когнітивна структура цієї свідомості грунтується на принципі примітивної рівності, остільки стає зрозумілим, що вона має розвинуті несвідому і підсвідому сфери, викликані пригніченими потягами й безперервним дисбалансом уявлень про цінності і виробництва, і споживання.
Серед проблем, що вимагають подальшого дослідження — питання місця особистості, людини в структурі продуктивних сил, структури економічної свідомості і проблем її формування; вивчення ставлення людини до різних форм власності; психологічні проблеми розподілу і споживання; проблеми потреб людини, їхні кількісні та якісні характеристики, закономірності їх зародження, розвитку, задоволення і відтворення; умови ефективного функціонування господарського механізму; психологічні умови ефективності планування; розробка на основі психологічних досліджень концепцій і практичних рекомендацій, здатних вплинути на подальше підвищення ефективності економіки.
Політична психологія. Демократизація життя несе з собою не тільки права і свободи, а й складніші, ніж раніше, вимоги до громадянина. Передусім це необхідність оволодіння нормами політичної культури, якими визначається участь громадян у різноманітних політичних процесах. І хоча демократія — це влада народу, все ж це — влада, а будь-яка влада здійснюється за допомогою нормативного регулювання.
Політична психологія — галузь психологічної науки, що вивчає закономірності засвоєння норм демократичного суспільства, стимуляції активного ставлення до своїх політичних і громадянських прав, участі в розвитку культури законодавчої діяльності.
Політична психологія як наука охоплює таке коло проблем: психологічні механізми та закономірності політичної соціалізації особистості; політична культура людини і суспільства як соціально-психологічний феномен; особистість політичного лідера і його імідж; психологія влади; соціально-психологічні детермінанти політичної свідомості та поведінки мас і організацій (партій, рухів тощо); ма-совидні психічні явища як фактор розвитку політичних процесів; .етнопсихологічні чинники політичного життя суспільства; психологія політичної активності й екстремізму; соціально-психологічні чинники прийняття політичних рішень; психологія політичного конфлікту; політико-психологічний аналіз процесів масової комунікації; психологічні закономірності політичної пропаганди та реклами; психологія зовнішньої політики та міжнародних відносин; психологічні засади моделювання та прогнозування політичних процесів; технології психологічної підготовки політиків, їх консультування та навчання.
Психологія релігії. Психологія релігійної свідомості — галузь психологічної науки, яка вивчає релігію як психологічний та соціо-культурний феномен, механізми процесів творення релігійних цінностей, соціально-психологічні умови формування релігійних уявлень, світосприймання, світорозуміння.
Основні напрями досліджень даної науки — психологічні закономірності формування релігійної свідомості; релігійність як соціально-психологічний феномен; етнопсихологічні чинники релігійної свідомості суспільства; психологія релігійної активності; масовидні релігійні психічні явища релігійного екстазу; особистість релігійного лідера, його вплив на свідомість членів певного релігійного осередку; психологічні засади моделювання та прогнозування релігійних процесів у суспільстві; психологічний аналіз впливу на суспільну свідомість різних релігійних напрямів та конфесій, психологічні закономірності релігійної пропаганди та реклами; релігієзнавство як навчальна дисципліна.
Юридична психологія. Юридична психологія — галузь психологічної науки, що вивчає психологію державно-правових явищ як цілісність, в якій органічно поєднується психологічне і юридичне і виділяються юридична й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвитку й нерозривному зв'язку.
Юридична психологія вивчає також закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.
Перші лабораторні дослідження в галузі юридичної психології під впливом експериментальної психології були проведені наприкінці XIX — на початку XX ст. Основні зусилля були спрямовані на вивчення психології слідчих показань і допиту (А. Біне, Г. Тросе, К. Марбе, В. Штерн та ін.), «діагностики причетності» до злочину (К. Юнг та ін.), судової та слідчої роботи, психологічних основ професійного відбору й навчання юристів (Г. Мюнстерберг).
Система юридичної психології складається із загальної та окремої частин.
У загальній частині вивчається її предмет, метод, зв'язки з іншими науками; проводиться психологічний аналіз ситуацій правового регулювання соціальної поведінки людини, досліджується правосвідомість людини на суспільному й особистісному рівнях; розглядається психологія юридичної діяльності, зокрема психологічний профіль юриста, професіограми юридичних професій, проблеми профвідбору та профорієнтації осіб відповідно до вимог юридичної діяльності.
Окрема частина юридичної психології аналізує психологічні закономірності різних стадій провадження правосуддя; вивчає особистість злочинця, формування злочинної мотивації, соціально-психологічні особливості злочинних груп. До структури цієї частини входять: кримінальна психологія; слідча психологія, психологія потерпілого; виправно-трудова психологія.
Психологія управління. Психологія управління — галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів.
Предмет досліджень: психологічні аспекти змісту та структури управлінської діяльності; психологічні особливості управління у сфері виробництва, бізнесу, освіти, культури; психологічні особливості стилів управління; психологічні основи прийняття управлінських рішень; закономірності взаємодії та ділового спілкування керівника з підлеглими; психологічні умови попередження та розв'язання конфліктів у трудовому колективі; формування сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; психологічні критерії та методи добору управлінських кадрів.
Психологія наукової творчості. Психологія науки — галузь психології людської діяльності, що вивчає психологічні фактори наукової діяльності з метою підвищення її ефективності.
Предмет досліджень: зв'язок психології науки з наукознавством (логікою науки, історією науки, соціологією науки, організацією науки, етикою науки); психологічні механізми виробництва наукових знань в умовах індивідуальної і колективної діяльності; психологічна підготовка наукових кадрів; діагностика формування відповідних особистісних якостей і установок; вікова динаміка наукової творчості; психологічні аспекти наукових комунікацій, сприйняття та оцінка нових ідей; діяльність, спілкування та міжособистісні стосунки вчених в організаціях і колективах різного типу, що мають як формальний (юридичне узаконений), так і неформальний (наукова школа, «невидимий коледж») статус.
Первісне суспільство
Стародавній світ
Середні віки
Ситуативне визначення вчинку.
Приєднання людини до світу як опори буття
ситуація значень
ситуація конфлікту
ситуація колізії
Екзистенціальний принцип у психології
анімізм
відособлення психічного
теологічний антропологізм
Фаталізм
Магія
Табу і оргіастична розкутість поведінки
Психологія вчинку-ритуалу
Нірвана, поглад до чуттєвості і уникання страждання
Мікрокосм і макрокосм
Душа і Бог
Психіка як образ буття
Категоріальна сума схоластичної психології
народні вірування,
міфи,
легенди
Конфуцій
Лао-Цзи
Упанішади
Будда
Демокріт
Платон
Арістотель
Цицерон
Плотін
Августин
Григорій Нисський Немесій Емесський Абеляр
Данте
Фома Аквінський
Самопізнання
відчуження самосії
освоєння самості
пізнання самості
проекція на зовнішній світ
уявлення про генія і демона
людина — міра всіх речей, аналог великого світу, рівень досконалості
міфологічна психологія
філософська психологія
Відродження
Бароко (Анти-Ренесанс)
Просвітництво
Мотиваційне визначення вчинку.
Індивідуальна самодостатність людини перед світом
мотивація як така
боротьба мотивів
прийняття рішення (мета)
Феноменологічний принцип у психології
«Я» та «інший»
стражденність і самодостатність психічного
паралогізм інтелектуального і морального
Психологія титанізму
Фаустівська психологія (діалектика добра і зла)
Гуманістична психологія
Рефлекторний принцип у психології
Монадологічний принцип у психології
Самопзнання як самостворення людини
Емотивістична психологія
Інтелектуальна психологія
Волюнтаристична психологія
Ібн Сіна
Авероес
Піко делла Мірандола
Лоренцо Валла
Беме
Еразм
Роттердамський Гокленіус
Н. Кузанський
Рабле
Сервантес
Шекспір
Декарт
Спіноза
Локк
Лейбніц
Берклі
Гоббс Паскаль
Мальбранш
Шефтсбері
Гізель
Я перський
Гельвецій
Дідро
Руссо
Кант
Гегель Фейербах
Кониський
Радищев
Сковорода
Самопізнання
відчуження самості
освоєння самості
пізнання самості
творчий універсалізм та індивідуалізація, розвиток і утримання суперечності духу
рефлекторний автоматизм, людина як монада, "очерет на вітрі"
творчі здатності, недосконалість, відкритість і закритість людської психіки як системи
філософська психологія
Психологія XIX— XX ст.
Дійове визначення вчинку. Освоєння людиною світу
мета дії
засіб дії
спосіб (образ) дії
Принцип індивідуалізації у психології
біологічні і соціальні фактори, становлення і функціонування психіки
адаптація
творчість
особистість
Еволюційна психологія
Психологія свідомості
Психологія народів
Суб’єктівістська психологія творчості
Емпірична психологія творчості
Психологія творчої індивідуальності
Принцип цілісності психічних проявів
Принцип антагонізму шарів психічного
Психологія життєвого та творчого шляху особистості
Спенсер
Дарвін
Сеченов
Рібо
Вундт
Джеме
Бергсон
Леві-Брюль
Фрезер
Афанасьев
Потебня
Веселовський
Франко
Бердяев
Уотсон
Скіннер
Фрейд
Юнг
Келер
Фромм
Піаже
Бехтерев
Павлов
Виготський
Узнадзе
Рубінштейн
Самопізнання
відчуження самості
освоєння самості
пізнання самості
біологічне, фізіологічне, соціальне, кібернетичне, техніцистичне, речі як міра людини
продуктивна діяльність — моральна, художня, наукова, технологічна
моделі світу і людини та їхній феноменологічний рух: окремого індивіда — особистість, характер, життєвий і творчий шлях; своєрідність вираження вселюдського
наукова психологія
A — цикл пізнавальній дій дослідника щодо предмета дослідження; В — цикл перетворююча дій дослідника щодо психологічного явища, відображеного в предметі; С - загальний цикл дослідницьких дій психолога щодо психологічних явищ світу
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/argentina-.html
|
Аргентина 2
|
https://doc4web.ru/uploads/files/238/10b931867e512d5c56c572f67e3d209e.docx
|
files/10b931867e512d5c56c572f67e3d209e.docx
|
Аргентина
Аргентина испытывала слабый экономический рост начиная с 1940года. С середины 1970-х произошел сравнительно заметный рост экономики: но начиная с последней половины 1980-х страна испытывала самый тяжелый за век период стагнации в экономической жизни. Инвестиции и сбережение падали начиная с середины 70-х и вплоть до 1989 года. Сами аргентинцы, в ответ на макроэкономическую нестабильность, увеличили перевод своих сбережений и инвестиций за границу. За этот период произошло падение производительности труда и увеличилось число безработных.
Основной чертой национальной экономики в то время стал дефицит гос. бюджета. В конце 70-х дефицит увеличился и составил 14% от объема ВВП, а в начале 80-х превысил 15% уровень. После возвращения к конституционной демократии в 1983, требования о контроле за инфляцией привели к созданию четырех проектов программ по стабилизации экономики. Все они окончились безуспешно и привели только к усилению инфляции. Основная причина по которой они провалились - это неспособность руководителей быстро урезать бюджетные расходы.
Дефицит бюджета вырос из пост-военной структуры организации экономики. Экономическая политика в начале 1940-х была направлена на создание благоприятных условий для бизнеса. Нестабильность мирового курса валют, а также значительные финансовые вливания со стороны мирового капитала позволили правительству в конце 70-х существовать с относительно небольшой инфляцией при довольно большом дефиците федерального бюджета. Рост мировой кредитной ставки в начале 80-х и прекращение субсидирования экономики со стороны мирового рынка резко ухудшили экономическое положение Аргентины, чему еще способствовала начавшаяся война на Мальвинах. Потеря внешних финансов и истощение собственных финансовых запасов привело к тому, что государство вынуждено было прибегнуть к увеличению денежной массы. Частный сектор, в свою очередь, уменьшил кап. вложения в нац. экономику, что вместе с результатами инфляции сделал экономику Аргентины еще больше неустойчивой. К началу 1980-х расходы на социальные нужды достигли уровня 40% от уровня ВВП. Законодательным образом были строго урегулированы правила увольнения и приема на работу, что вкупе с высокой заработной платой, создавали практически полную занятость. В промышленности преобладало гос. субсидирование, многочисленные налоговые льготы и, вдобавок, высокие импортные пошлины для защиты внутреннего рынка. Домашние хозяйства получали дополнительную выгоду от трансфертных платежей и льготных кредитов, предоставленных Банком Хаузхолдов. Были введены специальные протекционистские пошлины для производителей табака, сахара и др. групп нац. производителей.
Для правительств провинций были предоставлены благоприятные условия для получения кредитов по линии гос. финансирования. Для военных целей выделялись огромные суммы из бюджета и особого размаха это достигнуто было в 1976-1982 годах. В результате к 1989 году сумма всех трансфертов, налоговых льгот, льготных банковских кредитов составило по самым грубым оценкам где-то 8% от ВВП или 8 миллиардов долл. США.
Но даже уменьшение дефицита гос. бюджета с 20% от ВВП в начале 80-х до 10% к 1987-1989 гг. не смогло убедить частный сектор хранить деньги в нац. валюте, т.к. инфляция раскручивалась еще быстрей, а это и есть главное препятствие на пути восстановления частных инвестиций. Конец десятилетия был отмечен двумя эпизодами гиперинфляции в 1989 году.
(См. приложение #1)
СТРУКТУРНЫЕ РЕФОРМЫ ПОСЛЕ 1989 ГОДА.
Теперешняя администрация заняла свой пост в июле 1989 года во время огромной гиперинфляции - только за июль она составила больше 200%. Новое правительство унаследовало множество гос. учреждений, привыкших к большому расходованию бюджета и к низкому уровню налогов. Кроме того запросы на гос. расходы были гораздо больше, чем можно было изыскать - в целом, государство было абсолютно неплатежеспособно. В 1989-1990-х годах правительство приняло ряд программ по стабилизации положения. Ни одна из этих программ не принесла успеха, в основном из-за дефицита бюджета. Первая закончилась новым витком гиперинфляции в конце 1989 начале 1990г., а вторая продолжалась с марта по декабрь 1990 г. и единственным ее результатом можно считать то, что инфляция не переросла в гиперинфляцию. Благодаря новым налогам правительству к февралю 1991 г. удалось сбалансировать бюджет, а 1 апреля 1991 года был введен указ о введении фиксированного обменного курса местной валюты к иностранным валютам. Этот указ урегулировал монетарную политику государства и закрыл ему возможность сбалансирования бюджета через увеличение денежной массы. Введенный закон резко уменьшил риск инфляции для иностранных инвестиций и инвестиций национальных вкладчиков.
Благодаря принятым мерам в феврале 1991 года правительству удалось сбалансировать бюджет, т. к структурные реформы правительства прогрессивно улучшили основы гос. финансов.
Государство провело ряд реформ в отношении государственных предприятиях, федерального правительства, в области фискальной политики, и в отношении как национальных так и иностранных инвесторах. Другие реформы были направлены на регулирования внешнеэкономической деятельности государства, денационализации ряда гос. предприятий.
ФЕДЕРАЛЬНОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО.
Правительство приняло решение улучшить доходную часть бюджета через введение в феврале 1991 г. НДС на ряд товаров, список которых затем был продолжен в ноябре этого же года.
Правительство также приняло ряд постановлений об улучшении работы налоговой инспекции и усилило контроль за выплатой налогов крупными налогоплательщиками. Закон о санкциях за уклонение от уплаты налогов, принятый Конгрессом в 1990 г., также способствовал дисциплинизации налоговых поступлений.
Налоговые законы февраля 1991 г. уменьшили ставку налога на экспорт, налога на финансовые сделки, уничтожили ряд мелких налогов. В декабре 1992 г. были сильно урезаны дотации предприятиям и заменен метод исчисления ими суммы налогов от режима самоисчисления на режим исчисления налогов налоговой инспекции по результатам проверки. Эти усилия привели к тому, что уже с третьего квартала 1991 г. были резко повышены доходы бюджета от налоговых поступлений. Увеличение поступлений от НДС, позволили правительству сократить ряд неэффективных налогов (таких как налог на топливо и гербовый сбор) в ноябре 1992 г., и уничтожить ряд других налогов в мае 1993-го.
Количество занятых на гос. службе сократилась с 671 тыс. человек до 284 тыс., из них 103 тыс. работников промышленных предприятий и 284 тыс. преподавателей и работников сферы здравоохранения, которые были переданы в ведение провинций. Это мероприятие было основано на реорганизации ряда министерств, цель которой была улучшение структуры оплаты труда работников гос. сферы и повышение производительности их труда. После этого правительству стало возможно увеличить среднее жалованье своим работникам, и частично восстановить его дифференцированность.
Правительство также приняло ряд мер, чтобы увеличить поступления в бюджет и усилить контроль за их использованием. Были проведены ряд реформ по отделению Центробанка от нефинансового общественного сектора и закрепить это положение. Устранение внутренних краткосрочных облигаций ЦБ посредством их преобразования во внешние казначейские обязательства в январе 1990 г. было первым шагом к упрочению основного капитала ЦБ.
Закон о Конвертации установил режим увеличения денежной массы ЦБанком, который эффективно ограничивал денежную политику государства и уровень финансирования ЦБ дефицита гос. бюджета. С начала 1991 г. ЦБ начал публиковать свой ежегодный баланс, а с апреля 1991 г. начал еженедельно публиковать статьи своих расходов, так чтобы общественность могла контролировать выполнение закона о Конвертации.
В сентябре 1992 г. новый закон усилил автономию ЦБ, и далее ограничил способность расширять кредит правительству и банковской системе. Эта мера укрепляет Закон о Конвертации и прокладывает путь для становления денежно-кредитной независимости ЦБ.
ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ Правительство Аргентины выполнило наиболее внушительную по размаху программу приватизации, когда-либо осуществлявшуюся в Западном полушарии. Цель состояла в том, чтобы уменьшить бремя гос. предприятий на бюджет, путем их приватизации, тем самым делая их более конкурентноспособными и повышая общую эффективность инвестиций.
Программа приватизации началась в начале 1990 г. с продажи национального телевидения. Данная программа приватизации удалило политический фактор из области формирования цен на гос. предприятиях. Институциональная перестройка этих секторов способствовала сокращению искусственно раздутых кадров, упрочнение притока инвестиций в данные отрасли. Программа также улучшила государственные финансы: 9 миллиардов долл. США были направлены на покрытие внутренних расходов, а внешний долг страны был уменьшен на 12 миллиардов долл. США. Приватизация включала в себя также приватизацию государственной телефонной компании, национальных государственных авиалиний, предприятия нефте-газового комплекса. В частный сектор были переданы железные дороги, компании по перевозки грузов на дальние расстояния, и др. мелкие и крупные компании. Правительство в свою программу включило также приватизацию некоторых гос. предприятий, включая ВПК, порты и морской транспорт, страховые компании и др. В будущем планируется приватизация системы аэропортов.
ФИНАНСОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ С ПРОВИНЦИЯМИ
Правительство также стремилось перестроить свои финансовые отношения с правительствами провинций. Закон о Сотрудничестве 1988 г. устанавливал, что 58% федеральных доходов будут передаваться провинциям. В августе 1992 г. была установлена новая система расчета - перед вычислением распределения дохода по провинциям следовали отчисления на социальные нужды. В то же время ресурсы, доступные правительствам провинций, были ограничены прогрессивными нововведениями в ЦБ, а со стороны правительства были урезаны трансфертные платежи провинциям.
РЕСТРУКТУРИРОВАНИЕ ГОС. ДОЛГА
Конечным шагом по пути устранения гос. неплатежеспособности было реструктурирование гос. обязательств. Правительство финансировало дефицит через увеличение денежной массы, приостановки выплаты долга внешнем кредиторам, накоплением внутренней задолжности пенсионерам и гос. поставщикам.
В конце декабря 1989 г., стоя перед лицом кризиса неплатежей и нового витка гиперинфляции, правительство решается на смелый шаг - преобразовать внутренние краткосрочные (в основном семидневные) облигации ЦБ в размере 3,5 миллиарда долл. США в десятилетние долгосрочные долларовые обязательства. Этот шаг фактически уменьшил сверх-дефицит ЦБ и устранил необходимость выпуска новых денег - однако это еще больше подорвало и без того слабое доверие к нац. финансовой системе.
В апреле 1988 г. правительство приостановило выплату внешнего долга. К 1992 г., т.е. к концу заемного года, это позволило правительству накопить 8 миллиардов долл. США как часть 32 миллиардного долга. Это был только долг иностранным коммерческим заемщикам, а общий внешний долг был 61 миллиард долл. США.
Преобразования гос. фин. фонда в 1990/91 гг. позволил правительству начать переговоры с иностранными коммерческими кредиторами об уменьшении фин. задолжности государства. В результате подписанного 7 апреля 1993 г. соглашения, гос. коммерческий долг был уменьшен на 37%. Считалось, что это поможет Аргентине улучшить свою кредитоспособность.
К последней декаде государство выплатило только половину своей задолжности пенсионерам. Задолжность государства не была отражена в СНС и по предварительным расчетам она составляет от 7 до 10 миллиардов долларов. Чтобы уменьшить свою задолжность государство приняло решение о перераспределении доходной части бюджета в пользу выплат пенсионерам в августе 1992 г. Однако, еще остается задолжность государства гос. поставщикам и медицинским фондам. Наконец, правительство, в части реформы подоходного налога, признало, что части коммерческим структурам наносится серьезный ущерб и, чтобы компенсировать это, Конгресс постановил выпустить облигации. В силу всего этого обслуживание внешнего долга отложено до 1997 г.
РЕФОРМА СОЦИАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ
Правительство отошло от существовавшей прежде системы гос. пенсий. В середине 1992 г. правительство представило на рассмотрение Конгресса новый вариант пенсионного обеспечения объединенную гос/частную систему: государство распоряжается размерами и формой платежа, а частный сектор представляет финансы. Все лица, попадающие под положение пенсионеров, в обязательном порядке переходят на эту систему. Конгресс принял этот закон - со значительными изменениями - в мае 1993.
Правительство надеется, что законодательный процесс закончится перед концом года, что позволит принять эту систему в середине 1994 г.
РАЗРЕГУЛИРОВАНИЕ ТОРГОВЛИ И ФИНАНСОВЫЕ РЕФОРМЫ В 1991 г.
правительство в значительной степени усилило процесс либерализации, который начался еще в 1986 г., и который был временно приостановлен в 1989. Фактически все экспортные пошлины и количественные ограничения были устранены, за исключением автомобилей. НДС был уменьшен со 135% до 35%.
Ухудшения в торговом балансе, вызванные притоком иностранного капитала, заставили правительство использовать такую коммерческую политику, чтобы достигнуть действенной девальвации нац. валюты в пределах режима твердого валютного курса.
Правительство ввело новый единообразный тарифный дополнительный налог, названный статистическим налогом, в размере 10%. Он был введен на временной основе. Это также способствовало дополнительному обесцениванию нац. валюты на 5%. В мае 1993 г.
правительство устранило ряд тарифов, в том числе и статистический, на импортируемые товары, и в июле оно осуществило ряд протекционистских мер по защите нац. производителей бумаги и текстиля, путем введения количественных ограничений и налогов на импорт такого типа товаров.
Декрет октября 1991 г. закончил ряд преобразований внутреннего рынка - распустил несколько регулирующих органов, и объединил платежи в фонд соц. страхования и пенсионный фонд в единый фонд, чтобы создать трудности для уклонения от налогов; значительно были уменьшены денежные субсидии пров. Огненная Земля и урезана программа содействию развития нац. промышленности. Все эти преобразования были закончены к ноябрю 1992 г.
Преобразования также затронули банковскую систему. В частности, были закрыты ряд банков - в том числе Банк Национального Развития и Национальный Хаузхолдовский Банк, а и у ряда других гос. банков штат был урезан на 75%.
За последние шесть месяцев власти Аргентины приняли ряд мер по уменьшению ставки банковского процента и стимулированию инвестиций. В октябре 1992 г. правительство выпустило указ, согласно которому верхний предел по процентам, взимаемых за предоставление кредита равен 2%, а также согласилось платить субсидии тем банкам, которые эту ставку еще снизят. В мае 1993 г. этот предел был еще снижен до 1,6 % - 1,8 % для BANCO DE LA NACION - главного гос. банка. Руководство же банка провозгласило, что в области предоставления кредитов политика Банка будет ориентирована на экспортно-ориентированные области народного хозяйства.
ТЕКУЩИЕ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ В 1992 г. власти опубликовали данные по экономическому росту за истекший период. ВВП вырос на 8.7% и пром. производство выросло на 12% по сравнению с предыдущем годом. Количество занятых увеличилось на 10%, а инвестиции возросли с 12.5% до 14.5% от уровня ВВП. Рост инвестиций определялся как и привлечением иностранного капитала, так и нац. инвестициями, которые составили приблизительно 9.3% от ВВП. Общие сбережения увеличились на 2% от ВВП, в то время как частные сбережения упали.
В 1992 г. было впервые за десятилетия положительное сальдо бюджета с превышением доходной части на 2.0% от ВВП. Налоговые поступления увеличились с 13.5% от ВВП в 1989 г. до 24% к 1992 г. За этот же период расходы на соц. нужды упали на 1% от ВВП.
Рост инфляции сокращался. Годовой рост инфляции за последнюю четверть 1992 г. составил 9% (для сравнения - 20% за тот же самый период в 1991 г.) . Однако, уровень инфляции все еще превышает международные стандарты, что является необходимым для выдержки режима твердого валютного курса.
Рост притока иностранного капитала привел к тому, что уровень импорта вырос на 84%, а уровень экспорта только на 1%. В результате, дефицит текущего счета в 1992 г. достиг 5.2% от ВВП, по сравнению с 2% год назад.
После признаков снижения экономической активности в январе-феврале 1993 г., индустриальный рост восстановился в марте-апреле. Все это вкупе с уровнем инфляции равном 0.7% в месяц позволяет говорить о том, что экономика стабилизировалась и идет процесс оживления деловой активности.
ПЕРСПЕКТИВЫ
Правительство считает, что экономический рост к 1995 г.
достигнет 6.5% в год. Дальнейшая программа развития предусматривает сохранение положительного сальдо бюджета для выкупа облигаций гос. займа и исчезновения инфляции. Это предусматривает увеличение положительного сальдо с уровня 3.3 миллиардов долл. США в 1991 г. до 4.1 миллиарда долл. США к 1995 г. Успех этой программы будет зависеть от улучшения структуры гос. финансов, социального законодательства, реформ в области занятости и развития финансовых отношений с провинциями, а также дальнейшим увеличением децентрализации власти и обязанностей центра от провинций. В течении последних лет Аргентина перенесла мощные структурные реформы, прошедшие с широкой поддержкой населением этих реформ. Воспоминания о гиперинфляции 1989/1990 гг., создают прочный политический тыл теперешнему правительству.
Все это - мощный политический балласт, который будет хранить судно структурного регулирования, возглавляемого теперешним руководством, даже в сильном финансовом шторме.
Приложение 1
Распределение ВВП по секторам (в % от ВВП)
1980
1985
1990
1991
1992
С/Х
6,4
7,6
8,1
6,7
6
Промыш.
41,2
39
36
32,7
30,7
Услуги
52,4
53,4
55,9
60,6
63,3
АРГЕНТИНСКИЙ ИМПОРТ МАШИН И ОБОРУДОВАНИЯ (В МЛН. ДОЛЛ.)
приложение 2
'С Т А Т Ь И И М П О Р Т А
1980
1985
В с е г о
4305,4
1206,2
в том числе:
Энергосиловое оборудование
378,2
109
поршневые двигатели
119,4
36,8
двигатели и моторы (неэлектрические)
86,4
32,6
Машины и оборудование для отдельных отраслей пром.
с - х машины и оборудование (кроме тракторов)
713,1
180,4
тракторы
38,1
3,1
строительные машины и оборудование
49,2
5,5
оборудование для текстиль. и кожев. - обувной пром.
180,3
39,3
оборудование для целлюлозно-бумажной пром.
131,5
58.9
печатное и переплетное оборудование
32,3
8,1
оборудование для пищевой пром.
57,5
9,1
Металлообрабатывающее оборудование
станки для обработки металлов
139,6
39,6
Машины и оборудование общего назначения
подъемно-транспортное оборудование
518,1
180,5
нагревательное и холодильное оборудование
156,3
30,9
Канцелярские машины и оборудование для обработки
97,6
27,5
информации
Оборудование и устройства для дистанционной связи,
631,8
149,9
звуковая аппаратура и проч.
Электрические машины., аппараты и приспособления
426,4
136,4
для мед. целей
52,5
10,5
бытового назначения
58,1
5,7
Средства дорожного транспорта
783,7
166,1
легковые автомобили
272,7
13,2
автомобили грузовые и спец запчасти
218,5
3,4
Источник: Рынок машин и оборудования стран Лат. Ам. БИКИ, Приложение №6., 1982 г., стр. 12-13
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/astrologiya-i-medicina.html
|
Астрологія і медицина
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/cd40f14e1c0963ad16e8846042d0a672.docx
|
files/cd40f14e1c0963ad16e8846042d0a672.docx
|
Міністерство охорони здоровья України
Житомирське фармацевтичне училище
ім.Г.С.Протасевича
фармакологія
Реферат: Астрологія і медицина.
2001р.
«Лікар,який не знає астрології, не зможе вдало користуватися медичною наукою,»- писав батько медицини Гіпократ.
«Космічні випромінювання , що йдуть від всіх небесних тіл ,охоплюють всю біосферу ,проходять всю її і все в ній,»- це слова академіка В.І.Вернадського.
Яким чином звязані тіло людини і сама людина з далекими і невідомими тілами Всесвіту? Життя на Землі є результатом взаємодії різних космічних факторів , закони Космосу єдині для всіх. Кожна точка Всесвіту зберігає в собі інформацію про Всесвіт. А кожна людина і є цією точкою.
Наша Сонячна Система – тільки частина єдиної системи , що називається Всесвітом , крім того – це єдиний живий організм, головними органами якого є планети , що виробляють власну енергію.
Місяць – це найближча до Землі планета . Вона має помітний вплив на всі процеси ,в яких присутня рідина. Проходження Місяця по знаках Зодіака може підказати нам, що можна і не можна робити, яка частина організму ослаблена , а яка сильна.
На положення Місяця в знаках Зодіака треба орієнтуватися і при виборі метода лікування (операція,прийом ліків, процедура).
Місяць в знаку Козерога.
Забороняються процедури , пов’язані з жовчним міхуром , з обміном речовин , з шкірою.Найбільш вразливі кістки.Забороняються всі процедури ,пов’язані з зубами (лікування,видалення,протезування) і з хребтом.В цей час рекомендовані процедури, пов’язані з шлунком і діафрагмою.Можна сходити в гості , ресторан.Час підходить для операцій на шлунку, лікування гастритів,виразкової хвороби шлунку. Рекомендується дихальна гімнастика.
Місяць в знаку Водолія.
Протипоказані всі операції на суглобах, процедури пов’язані з ногами , лікування артритів , нервової системи , органів чуття , очних захворювань.Можна лікувати серце, серцево-судинну систему , оновлювати кров.Рекомендуються різні фізичні вправи.
Місяць в знаку Риб.
В ці дні небезпечно пити багато рідини(особливо алкоголь), тому що цей знак пов’язані з нирками. Підвищена небезпека алергії. Заборонені операції і процедури на органах чуття , на печінці і ногах.З’являється небезпека грибкових захворювань, забороняється масаж ніг, водні процедури , прийом наркотичних засобів , лікарських препаратів. Можна проводити операції на черевній порожнині, виводити шлаки, очисні процедури , але не водні , можна голодати .
Місяць в знаку Овна.
Стає вразливою голова, тому забороняються всі операції на обличчі, особливо , якщо це новолуння . Не можна рвати зуби , стригти волосся , проводити маніпуляції на вухах.Краще всього стригтися, коли Місяць росте ,але не в знаку Овна. Не можна напружувати зір,бо стає слабким очне дно (особливо , коли Місяць в останній фазі). Тому в ці дні треба менше читати. Вважається , що в ці дні добре працюють нирки , тому що протилежний Овну знак– Веси- пов’язанний з нирками .Тому всі операції і процедури, пов’язані з нирками, можна проводити в цей день.
Місяць в знаку Тільця.
Стає вразливим горло і вся ендокринна система.Не можна в цей час проводити операції на шиї і горлі.Коли Місяць знаходиться в знаку Тільця , горло сильно перевантажено,і крім того , є підвищена чутливість людини до продуктів харчування. Тому у цей час не варто їсти що попало. Але голодувати теж не можна – треба вживати добру їжу і сидіти на дієті.Коли Місяць в знаку Тільця можна проводити операції і процедури на статевих органах.Але забороняється діяти на органи ендокринної системи , залози внутрішньої секреції.
Місяць в знаку Близнюків.
Протипоказані всі процедури на легенях крім виключних випадків ; протипоказані всі дихальні вправи , тому що легені ослаблені. В ці дні може виникнути утруднення дихання і задишка, також таке положення Місяця дає сильну реакцію на забруднення повітря. В ці дні дозволені всі кровоочистні процедури, прийом ліків для лікування крові і печінки. В цей час також вразливі плечі і руки , якими керують Близнюки.
Місяць в знаку Рака.
Вразливим є шлунок. При цьому кислотність шлункового соку підвищується у людей денного народження і знижується у людей нічного народження. Забороняються операції на шлунку , всі види біоенергетичного лікування , вживання спиртних напоїв і хімічних препаратів . Можна проводити процедури по виведенню каменів і шлаків. Через те що Козеріг протилежний Раку ,то саме в ці дні краще всього проводити процедури очищення від відкладів солей. Дозволяється видаляти та лікувати зуби, вставляти зубні протези . Можна проводити операції і профілактичні процедури на ногах, колінах, сухожиллях.
Місяць в знаку Лева.
В цей час вразливе серце . Не можна його перевантажувати , бо є небезпека виникнення інфаркта чи серцевої недостатності. В ці дні людина чутлива до різних радікулітів. Заборонені операції в районі спини і грудної клітини. Взагалі, в цей час треба економити фізичні сили. Можна проводити лікування всіх серцево- судинних захворюваннь і хвороб нервової системи (судоми, тремтіння). Рекомендується лікування хвороб литок ніг, захворювань суглобів і хвороб органів дихання.
Місяць в знаку Діви.
Вразливі кишечник і шлунково-кишковий тракт ( крім прямої кишки) . Заборонені операції на черевній порожнині. Можна проводити процедури по очищенню крові і печінки , а також лікувати шкіряні хвороби. Цей час дуже сприятливий для проведення косметичних процедур і підготовки до пластичних операцій. Самі операції треба проводити ,коли Місяць перейде до знаку Терезів.
Місяць в знаку Терезів.
Вразливі нирки, ендокринна система і підшлункова залоза . Хворі панкреатитом і діабетом в ці дні повинні бути особливо обережні. Проте можна робити пластичні операції, виривати зуби, лікувати вуха. Починати скидати зайву вагу також краще всього в цей час.
Місяць в знаку Скорпіона.
Вразливі статеві органи . Тому краще всього в ці дні не перевантажувати сексуальну сферу. Крім того не рекомендується вживати гостру їжу. Час сприяє лікуванню ендокринної системи , горла , верхніх дихальних шляхів. Можна видаляти гланди , аденоїди, лікувати гайморити , риніти.
Місяць в знаку Стрільця.
В цей час протипоказано лікування хвороб крові і печінки. Заборонені операції на печінці, жовчному міхурі, переливання крові, донорські процедури. Дозволяються операції та процедури пов’язані з легенями.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/brusnicya-bukvicya-likarska.html
|
Брусниця буквиця лікарська
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/790108725bfb41b731bf28c30d774336.docx
|
files/790108725bfb41b731bf28c30d774336.docx
|
Брусниця (брусника) — Vaccinium vitis-idaea L.
На Русі брусниця відома, з давніх-давен. З незапам'ятних часів ціниться вона горянами Українських Карпат. Той, хто піднімався в безхмарну височінь карпатських вершин або побував на Поліссі чи в південних районах Лісостепу, не один раз милувався в 1 хвойних і листяних лісах цією рослиною.
Брусниця — невеликий, до ЗО см заввишки, кущ з родини брусничних (Vacciniaceae), живе до 300 років. Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками.
Листки чергові, оберненояйцеподібні або еліптичні, на верхівці тупі або дещо виїмчасті, цілокраї або з неясно зарубчастими краями, загнутими вниз, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з темними крапчастими ямочками. Квітки з дзвоникуватим білим або блідо-рожевим віночком, зібрані у верхівкові густі китиці. Плід — куляста яскраво-червона ягода до 0,8 см у діаметрі. Цвіте в Другій половині травня і в червні, ягоди достигають у серпні—вересні.
Поширена на Поліссі і в Карпатах, де росте на полонинах, доходячи місцями до гірських вершин. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів.
Для лікарських потреб використовують сушене листя і достиглі ягоди брусниці. Листки містять глікозид арбутин, флавонол, гідрохінон, дубильну і виннокам'яну кислоти, ягоди — бензойну кислоту, яка має антисептичні властивості, вітамін С (2,2 %), цукор /7_9 %), а також яблучну, лимонну, оцтову кислоти та дубильні речовини.
Ягоди вживають свіжими і переробленими. З них готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, сік, маринади, екстракти і напої. Квашена брусниця має приємний смак й може тривалий час зберігатись, її застосовують як гарнір до м'ясних і рибних страв, додають до салатів.
У науковій медицині використовують листки брусниці як сечогінний і дезинфікуючий засіб при нирковокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, циститах. Антисептична й протизапальна дія препаратів з листків брусниці подібна до дії листків мучниці.
У народній медицині застосовують ягоди при запальних процесах, а відвар усієї рослини (зібраної у період цвітіння) — при ревматизмі, простуді, кашлі, захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, гіпертонії. ,
Розмножувати брусницю в домашніх умовах важко. Найдоступніші способи — насінням та поділом куща.
Ягоди збирають з середини серпня до перших приморозків. Листки — зразу після сніготанення і до початку цвітіння або восени після збирання ягід. Збирають вручну, почорнілі листки відкидають. Сушать у сушарках або під наметами з доброю вентиляцією, розсипаючи тонким шаром на папері чи тканині.
Бузина чорна (бузина черная) — Sambucus nigra L.
З історії дізнаємося, що батько наукової медицини Гіппократ виділяв бузину за сечогінну дію, рекомендував відвар з її коренів для лікування набряків.
У середні віки бузину вважали священним деревом. Вірили, що її плоди дарують" довголіття.
Бузина чорна — гіллястий кущ або невелике дерево (5—5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою з родини жимолостевих (Caprifotiaceae). Пагони буруваті, всіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки З—5 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостропилчасті з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щитко-подібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4—5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід — тринасінна кістянка, чорно-ліловий.
Росте в листяних і мішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте в червні—липні.
У квітках бузини містяться: вітамін С (до 82 мг%), глікозид самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, а також рутин, ефірна олія (до 32 %), холін, хлорогенова, кавова, валеріанова, яблучна і оцтова кислоти. Плоди містять до 50 мг% аскорбінової кислоти, каротин, дубильні речовини, карбонові та амінокислоти. В недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні — жирну олію, в листі — самбунігрин (0,11 %), ефірну олію, гексеновий і глікогеновий альдегіди, в старих листках — аскорбінову кислоту (до 280 мг%) і каротин (0,014 %), у корі гілок — ефірну олію, холін, ситостерин.
Суцвіття визнано лікарською сировиною в 22 країнах світу/ їх використовують у гомеопатії, в індійській медицині.
Квіти мають потогінну, сечогінну, в'яжучу і слабку дезинфікуючу дію. Водний настій з них застосовують при простуді, а також при хворобах печінки як жовчогінний засіб. Зовнішньо — для полоскання при запальних захворюваннях порожнини рота і горла, для компресів і припарок.
Ягоди використовують для забарвлення виноградного вина і надання йому мускатного смаку, відвар плодів — для фарбування шовкових тканин в оливковий колір.
У деяких сільських місцевостях бузину спеціально висаджували навколо комор із збіжжям, бо вважали, що миші і щурі не терплять запаху цієї рослини. Для захисту сіна від мишей у нього клали гілки бузини.
Бузина дуже легко розмножується стратифікованим насінням і вегетативне (пагонами та поділом куща). Вона не вибаглива до грунту, швидко росте, на другий рік життя плодоносить. '.
Квітки збирають у період їх повного розвитку, приблизно на початку червня. Зрізують усе суцвіття. Сушать на повітрі, після чого перетирають руками, відділяючи від щитків. Плоди збирають у фазі повної стиглості — в серпні—вересні. Сушать на печах або в добре провітрюваних приміщеннях.
Буквиця лікарська (буквица лекарственная) — Betonica officinalis L.
У різних народів Європи використовували по-різному. Дуже популярна в НДР, Чехословаччині і Польщі.
Це — багаторічна трав'яниста рослина з родини губоцвіти: [Lamiaceae (Labiatae)], 30—60 см заввишки, з коротким кореневищем, яке щороку дає пучок листків з довгими черешками. Стебл; висхідні, прямі, звичайно не розгалужені, чотиригранні. Нижн листки довгочерешкові, у прикореневій розетці, стеблові — супро тивні, майже сидячі, 2—3 пари. Листки, як і вся рослина, більш менш довгошорстковолосисті, великі, яйцеподібно-видовжені або довгасті, тупі, при основі серцеподібні, по краю зарубчасті. КвіткІ зібрані в густі пазушні багатоквіткові кільця, зближені в щільні колосоподібне суцвіття, нижні кільця бувають віддалені. Квітков кільця виходять із пазух верхівкових листків. Квітки неправильні двогубі. Віночок світло-пурпуровий або. пурпуровий, пухнастий Плід — розпадини чотиригорішок.
Росте в мішаних лісах, серед чагарників, на луках. Цвіте у червні—вересні.
Буквиця лікарська містить гіркі і дубильні речовини (стахідрин, холін, бетоніцин), алкалоїди (0,1—0,5 %), слиз і ефірну олію (до 0,058 %).
У народній медицині надземну і підземну частини використовують як відхаркувальний (при кашлі й астмі), сечогінний, жовчогінний, легкий проносний засіб; траву — при поганому шлунковому травленні та підвищеній кислотності; листки — як проносний, болезаспокійливий засіб, при ломоті, хворобах сечового міхура, паралічі, подагрі, простудах горла і грудей. У ветеринарії молочний відвар листків дають тваринам при запаленні кишок. Порошок _ з сухої рослини використовують для отруєння мишей. Молоді листки вживають в їжу як вітаміни. З трави одержують буро-оливкову фарбу, яку використовують для фарбування вовни.
Розмножується насінням і вегетативно (поділом куща, відсадками, живцями). При висіві тільки-но зібраного насіння на глибину 1—1,5 см та ширині міжрядь 35—40 см сходи одержують навесні, при літній сівбі — на 12—15-й день після неї. Вперше зацвітає на третій рік життя. Плодоносить регулярно.
Залежно від величини кущ ділять на 2—4 частини і висаджують на відстані 25—ЗО см одна від одної; міжряддя — ЗО—35 см. Догляд як при насінному, так і при вегетативному розмноженні полягає в розпушенні і прополюванні міжрядь.
Збирають листки і надземну частину під час цвітіння. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/analiz-mizhnarodnogo-zakonodavstva-v-galuzi-borotbi-z-nelegalnim.html
|
Аналіз міжнародного законодавства в галузі боротьби з нелегальним обігом наркотиків та їх вживан
|
https://doc4web.ru/uploads/files/249/323467f63f191ee46b471094cfa5954f.docx
|
files/323467f63f191ee46b471094cfa5954f.docx
|
Аналіз міжнародного законодавства в галузі боротьби з нелегальним обігом наркотиків та їх вживанням
Нелегальні наркотики завжди обґрунтовано вважалися серйозним соціальним лихом минулого століття і є підстави стверджувати, що це зло притаманне сьогоденню.
Головним фактором було і залишається те, що тисячі людей практично в усіх країнах світу вживають наркотики, незважаючи на їх негативний вплив на фізичний та психічний стан здоров’я.
Встановлено, що нелегальний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та їх вживання щорічно набувають все більш значних масштабів.
Швидко зростає як кількість злочинів, пов’язаних з наркотичними засобами, так і кількість осіб, які вживають наркотики та психотропні речовини. Наявність взаємозв’язку між наркотизмом і злочинністю сьогодні не викликає сумнівів. Потрапляючи до наркотичної залежності при постійно зростаючих цінах на наркотики, наркоман перебуває у стані підвищеної готовності щодо вчинення злочину з метою відшукання коштів на їх придбання [1].
Водночас, чим більше споживачів наркотиків, тим вищі доходи наркоторговців, тим вищою є їх зацікавленість у вдосконаленні своєї злочинної діяльності з розповсюдження наркотичних засобів з усіма наслідками, що випливають з цього. Масштаби та обсяг вживання наркотиків перебувають у прямій залежності від незаконної торгівлі ними, яку вже давно прибрали до рук міжнародні “синдикати” і ведуть широкий наступ на всі країни та континенти з метою заволодіння ринків збуту.
Тому спільні дії з розв’язання проблеми боротьби з незаконним обігом наркотиків у світовому масштабі є загальною відповідальністю, що вимагає комплексного і збалансованого підходу.
На міжнародному рівні політику в галузі боротьби з наркотиками на сьогодні визначають конвенції ООН, що стосуються контролю над наркотиками: Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р. (з поправками, внесеними відповідно до Протоколу 1972 р.), Конвенція ООН про психотропні речовини 1971 р., Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р., інші документи ООН, угоди між державами про співробітництво у зазначеній галузі.
Аналіз міжнародних правових норм свідчить про тенденцію до встановлення міжнародним співтовариством більш жорстких заходів для подолання наркотизму – від встановлення міжнародного контролю за правомірним розподілом і використанням наркотичних засобів до постійного контролю за їх незаконним обігом і “відмиванням” коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин [2].
Чітко простежується збільшення кількості та різноманітності заходів, що розробляються міжнародними організаціями для протидії розповсюдженню наркотизму.
Про різноманітність подібних заходів можна вести розмову з огляду на те, що на Міжнародній конференції з наркоманії, яка відбулася у Відні у червні 1987 р., було представлено всеохоплюючий план діяльності з попередження розповсюдження наркоманії, який нараховує понад 400 статей і пунктів, що містять рекомендації урядам і організаціям, які розробляють заходи боротьби з цим негативним явищем, у тому числі про міжнародне співробітництво держав у боротьбі з наркоманією.
Заходи подолання наркотизму, здійснювані під егідою ООН Комісією з наркотичних засобів Економічної і Соціальної ради ООН, Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками ООН та іншими міжнародними організаціями, за їх направленістю можна класифікувати за групами: інформаційно-аналітичні, організаційні, навчально-освітні, науково-дослідні, технічні, медичні, економічні, фінансові, міжнародно-правові, попереджувальні, контрольні, правотворчі та ін.
Враховуючи зазначене, можна дійти до висновку, що сьогодні міжнародна політика визначається наведеними угодами, що впливають на національну політику держав у цій галузі. Зважаючи на те, що наркобізнес є міжнародною проблемою, а також враховуючи швидкі інтеграційні процеси, руйнування ідеологічних перешкод, відкритість кордонів, необхідність міжнародного співробітництва і взаємодії країн у боротьбі з нелегальним обігом наркотичних засобів не викликає сумніву. Сполучені Штати Америки, наприклад, у своїх програмах по боротьбі з наркоманією проблему наркотиків відносять до питань зовнішньої політики. Але міжнародне співробітництво не буде ефективним без визначених загальних принципів, яких мають дотримуватися всі учасники. Тому положення міжнародних документів враховуються національними законодавствами країн, що підписали Конвенції.
Аналіз міжнародних документів дозволяє виділити два основні напрями політики попередження поширення наркотиків та їх немедичного вживання:
1. Рішуча, жорстка боротьба з незаконним розповсюдженням наркотиків та їх нелегальним ринком.
2. Гуманізація ставлення до осіб, що страждають на наркоманію [3].
Уявлення про деякі підходи до рішення проблеми, що розглядається, дають національні законодавства окремих країн. Відмінною рисою законодавчого регулювання суспільних відносин у багатьох країнах є те, що відповідні законодавчі норми містяться в нормативних актах, які відносяться до різних галузей права:
норм кримінальних кодексів;
норм кодексів охорони здоров’я;
спеціальних законів, що регулюють застосування всіх або окремих видів наркотичних засобів;
професійних кодексів або інструкцій, які регулюють поведінку певних груп фахівців (лікарів, фармацевтів та ін.);
інструкцій з оптової або роздрібної торгівлі наркотичними засобами;
промислових інструкцій (в області хімічної та фармацевтичної промисловості);
транспортних інструкцій (перевезення наркотиків);
митних кодексів та інструкцій.
Законодавства багатьох держав світу розглядають пристрасть до наркотиків скоріше за патологічне явище, ніж злочин, проте наслідки незаконного вживання наркотиків трактуються по-різному – від добровільного лікування до примусового лікування або покарання з лікуванням чи без такого.
Міжнародні конвенції залишили на розгляд сторін питання про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності за вживання наркотиків. Окремі країни по-різному вирішують цю проблему.
Так, у Франції, Італії, Швейцарії, Люксембурзі прийом наркотиків забороняється, але в Італії ця заборона тільки констатується законом, а покарання за його порушення не передбачено. У Великобританії та Ірландії кримінально караним є тільки прийом опіуму. У Бельгії кримінально-правова заборона розповсюджується на групове застосування наркотиків. У Данії, Німеччині, Нідерландах, Португалії вживання наркотиків не кваліфікується за злочин [4].
Проте, у законодавстві не всіх країн, де прийом наркотиків не є кримінально караним, передбачено диференціацію покарання (у підході до факту придбання або володіння наркотиками для власного вживання). Так, у Бельгії, Данії, Німеччині придбання наркотичних засобів для особистого використання карається так само, як і придбання їх з метою подальшого продажу. Ірландія, Італія, Португалія і Великобританія розглядають володіння наркотиками споживачем з метою особистого вживання як відмінне від придбання у зв’язку з продажем у подальшому. Відповідно, розрізняються і санкції за ці діяння.
У Греції особи, які не є ненаркоманами та придбали наркотики виключно для особистого застосування, або ті, хто незаконно використовує наркотики, піддаються тюремному ув’язненню від 2-х до 5-ти років. Наркомани, які скоїли таке саме діяння, не підпадають під покарання, але є суб’єктами примусового лікування у спеціалізованій медичній установі. Закон Італії також проводить межу між придбанням для особистого споживання і придбанням для третіх осіб: у першому випадку передбачено адміністративні заходи з метою заохочення до лікування, у другому – кримінальне покарання.
Деякі країни диференціюють відповідальність залежно від того, стосовно якого наркотичного засобу скоєно діяння. У цьому плані особливо виділено гашиш: діяння з ним караються менш суворо в Ірландії, Нідерландах, Італії, Іспанії. У законодавстві Бельгії, Данії, Франції, Німеччини, Греції, Люксембургу, Португалії не існує відмінностей між наркотиками. У Великобританії наркотики розділено на три рівні за ступенем небезпеки, і залежно від його рівня визначається покарання [5]. Найбільш небезпечними і розповсюдженими видами злочинів відповідно до законодавств різних країн Європи і США визначаються такі:
нелегальне виробництво наркотиків;
нелегальний обіг наркотиків (експорт, імпорт, доставка, контрабанда);
зберігання наркотичних засобів (володіння ними);
порушення повноважень, які надано владою у галузі виробництва та обігу наркотиків у країні;
повідомлення неправдивої інформації стосовно обігу наркотиків у країні.
Останнім часом набувають розповсюдження кримінально-правові заборони, спрямовані на припинення “відмивання” грошей, здобутих злочинним шляхом.
Суворість санкцій за злочини з наркотиками є різною. Так, у Великобританії строк позбавлення волі, що призначається за виробництво наркотиків, коливається у межах від 5 до 14 років, у США – від 1 до 15 років; у Німеччині верхня межа позбавлення волі за цей самий злочин – 4 роки, а за альтернативу передбачено штраф [6].
Проте, найбільш суворі покарання передбачено за виробництво наркотиків, їх вивезення та ввезення без належного дозволу влади і незаконну торгівлю. Ведучи розмову про обіг наркотиків, законодавство різних країн, звичайно, використовує широке поняття, тобто, не тільки незаконну торгівлю, але і будь-яке надання наркотиків іншій особі, включаючи дарування, а також накопичення наркотиків з метою їх подальшого розповсюдження. Як правило, серед обставин, що обтяжують відповідальність, враховуються діяльність у злочинних організаціях, рецидив злочину, надання наркотиків неповнолітнім.
У кримінальних законодавствах країн Західної Європи існує система заохочення до лікування правопорушників-наркоманів, яким як альтернатива кримінальному покаранню може бути призначене лікування. Такий порядок є чинним в Данії, Іспанії. Але досить часто, наприклад, у Бельгії, Греції, Ірландії, Люксембурзі, Португалії, Великобританії, Нідерландах, лікування застосовується як альтернатива по відношенню до реального виконання покарання, у той час як засудження визначається умовним; але у разі недотримання хворим режиму лікування вирок виконується. Таким чином, наркомани, зобов’язані лікуватися, можуть уникнути суворості покарання і пройти курс лікування.
Основним курсом політики у багатьох країнах Західної Європи та світу стосовно заходів для скорочення нелегального ринку наркотичних засобів обране рішуче протистояння цьому ринку із залученням різних репресивних засобів. Останнім часом навіть термінологічна лексика, що використовується у текстах урядових програм, виступах політиків, запозичується зі словника воєнного часу. Розповсюджені такі звороти: “війна з наркобізнесом”, “антинаркотичний фронт”, “мобілізація сил на боротьбу з наркотиками”, “сили реагування” та ін. Програма США щодо протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу носить назву “національна стратегія”. За широким проведенням оперативних заходів можна побачити тенденцію до відступу від деяких процесуальних принципів розслідування справ про наркотики. Зокрема, в окремих країнах розглядається можливість проведення не санкціонованих прокурором обшуків, затримань, вилучень кореспонденції і т.п. У цілому простежується особливе відношення до справ про наркотики і прагнення до режиму спеціального провадження при їх розслідуванні. Подібна тенденція мотивується зростанням рівня захворюваності на наркоманію.
Відмінною рисою пропонованих концептуальних рішень завдань з попередження розповсюдження наркотиків у багатьох країнах на сьогодні є прагнення до розробки та реалізації політики рівноваги між репресивними методами, з одного боку, і профілактичними та лікувально-реабілітаційними, з іншого. При цьому наголошується, що репресії мають розповсюджуватися тільки на незаконний обіг наркотичних засобів і стосуватися осіб, які у ньому беруть участь, а по відношенню тих, хто страждає на наркоманію, до груп ризику – пріоритетні профілактичні заходи. Наприклад, у національній Програмі комплексного контролю за обігом наркотиків ФРН зазначається, що першим кроком у реалізації міжнародних і національних зусиль повинна стати повна заборона обігу героїну, кокаїну, гашишу. Разом з тим, по відношенню до наркоманів обрано принцип “лікування замість покарання”, тому в країні накопичено позитивний досвід стосовно їх реінтеграції у суспільство.
Сьогодні основні напрями політики стосовно наркотичних засобів у деяких країнах відображено не стільки у законодавстві, скільки у національних програмах попередження зловживання наркотиками та їх розповсюдження. Значення подібних програм полягає у концептуальному осмисленні проблеми, методів і можливостей її вирішення, у розробці і комплексному проведенні заходів вирішення двох спільних завдань: зниження пропозиції наркотиків і зменшення рівня потреби в них.
Відмінною рисою організації допомоги наркоманам у державах Західної Європи і США є максимальне підвищення ролі громадських ініціатив. Мала ефективність традиційних лікувальних програм, нестача уваги до адаптації наркоманів до умов нормального життя, необхідність надання допомоги в налагодженні розірваних соціальних зв’язків та інші проблеми, які незадовільно вирішувалися офіційними інститутами, спонукали громадськість шукати нові підходи до вирішення зазначених завдань, знаходити джерела фінансування [7].
З часом такі ініціативи офіційно визнаються і включаються до загальної системи превентивних заходів. Так, у 80-ті роки у Франції з метою вжиття невідкладних заходів протидії розповсюдженню наркотиків у шкільному середовищі почали спонтанно створюватися так звані “шкільні середовищні комітети”, що працювали за принципом широкого партнерства. У 1990 році наказом Міністерства національної освіти їм було надано офіційного статусу.
Не є винятком і Україна, яка підтримує ініціативи міжнародної спільноти щодо боротьби з розповсюдженням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та ратифікувала відомі конвенції ООН 1961, 1971, 1988 рр. [8].
Сьогодні фахівці не вагаються щодо оцінки ситуації в Україні: набуло досить широкого розповсюдження немедичне вживання наркотичних засобів і психотропних речовин; існує своя сировинна база; є належний попит з боку споживачів і достатня пропозиція з боку постачальників; вже створено кримінальний ринок наркотиків на рівні організованих злочинних угруповань, однією з найболючіших проблем стає відмивання коштів, одержаних від незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин [9].
У Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки зазначається, що протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до подальшого загострення проблем, пов’язаних з незаконним обігом (культивування наркотиковмісних рослин, розробка, виробництво, відпуск, виготовлення, зберігання, розподіл, торгівля, використання, переміщення на території України та за її межами) наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що створює безпосередню загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці країни [10].
Водночас із завоюванням ринку збуту наркотиків міжнародна наркомафія розгортає внутрішню боротьбу між організованими злочинними формуваннями, що діють в Україні, за контроль над незаконним обігом наркотиків. У нашій країні з’явилися особливо небезпечні наркотичні засоби і психотропні речовини, зокрема героїн і кокаїн.
Проте, основну загрозу розповсюдження наркотиків на сьогодні становить традиційне для України використання наркотиковмісних рослин – маку та конопель.
Характерною особливістю існуючої наркоситуації є активізація процесу міграції наркоманів і наркоділків територією України й за її межі в період дозрівання маку та цвітіння конопель.
Прогноз розвитку ситуації по наркотиках в Україні є несприятливим. За оцінками експертів, найближчим часом розширення зон діяльності наркомафії на території України та сусідніх держав не зупинятиметься. Нестабільний економічний стан нашої країни може спричинити не лише активізацію діяльності ділків наркобізнесу, а й втягнення у торгівлю наркотиками малозабезпечених верств суспільства, насамперед молоді і студентів. Це дає підстави стверджувати, що злочинні прояви, пов’язані з наркотиками, найближчим часом виявляється для нашої держави однією з болючих проблем.
Кількість злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, за останні десять років збільшилася в чотири рази і у 2001 р. становила близько 50 тис. Кримінальні угруповання формують розгалужену мережу розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин, активно розширюють зв’язки за кордоном з аналогічними кримінальними угрупованнями. Тільки за останні п’ять років було ліквідовано понад 150 міжнародних каналів контрабандного надходження наркотичних засобів і психотропних речовин на територію України.
За останні два роки кількість осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби і психотропні речовини, у країні подвоїлась і у 2001 році становила понад 100 тис. осіб. Це, переважно, молодь віком до 30 років, тобто найбільш працездатна частина населення. Проте, пошук і апробація нових методів профілактики наркоманії серед молоді, антинаркотичної пропаганди, лікування і реабілітації хворих на наркоманію є не завжди адекватними ситуації, що склалася. За таких умов боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та протидія зловживанню наркотичними засобами та психотропними речовинами є важливою складовою частиною діяльності держави і потребує координації зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, громадських об’єднань, підприємств, установ та організацій, налагодження тісного співробітництва з відповідними державними органами і громадськими об’єднаннями зарубіжних країн, міжнародними організаціями, визначення основних напрямів державної політики у цій сфері.
Необхідно зауважити, що політика у галузі попередження розповсюдження наркотичних засобів і захворюваності на наркоманію має декілька загальних напрямів у різних країнах.
Традиційним напрямом є рішуча нестерпна боротьба з нелегальним розповсюдженням наркотичних засобів. Використовуються різні репресивні заходи, широко застосовуються оперативні акції, форми міжнародного співробітництва. Даний напрям політики забезпечується завдяки вкладанню значних матеріальних коштів і закріплюється кримінальним законодавством, яке передбачає широкий перелік заборон операцій з наркотиками (із суворим покаранням за їх порушення).
Новий напрям – суттєва зміна ставлення до осіб, які страждають на наркоманію. Вживаються заходи, спрямовані на подолання негативного уявлення про наркоманів у суспільстві. У межах державних інститутів проводиться психологічна робота з хворими та їх сім’ями, велику увагу при цьому приділяють заходам щодо соціальної реабілітації. Даний напрям отримує фінансову підтримку з боку держави та закріплюється законодавством про охорону здоров’я і соціальним законодавством. Активно реалізується принцип “лікування замість покарання”, у зв’язку з чим кримінальні кодекси практично всіх європейських країн містять інститут заміни кримінального покарання на лікування.
Здійснюючи боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, Україна прийняла Концепцію, що визначає такі пріоритетні напрями роботи у сфері міжнародного співробітництва з цих питань:
укладення міжнародних договорів у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
приведення законодавства України у відповідність з міжнародним, адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, що регулює відносини у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
налагодження взаємодії з відповідними органами інших країн, міжнародними організаціями для проведення спільних операцій, вжиття інших заходів у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
інтеграція України у світовий інформаційний простір, обмін інформацією з питань боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
впровадження у разі потреби інституту офіцерів зв’язку з питань боротьби з транснаціональною злочинністю, пов’язаною з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів [11].
Необхідно підкреслити, що сьогодні у всіх державах триває процес загострення проблем, пов’язаних з наркотиками, що, безперечно, загрожує не тільки здоров’ю людей, а й соціально-економічній стабільності. Злочинність, пов’язана з наркотиками, дестабілізує процес формування демократичних правових держав і більше проникає до різних сфер економічного та соціального життя держав
.
1. Музика А.А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 323 с.
2. Селиванов М.П., Хруппа М.С. Антинаркотичне законодавство України. Історія, теорія, коментар. – К., Юрінком, 1997. – С. 351.
3. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомафия: уголовно-правовые средства борьбы: Учеб. пособие. – Х.: РИФ “Арсис, ЛТД”, 2001. – С. 319.
4. Drug abuse and Drug – Related Crimes: some unresolved legal problems by S.K. Chatterjee, Ph. D (London). Reader in Law. City of London Polytechnic. 1999. – 274 р.
5. Forbidden drugs. Understanding Drugs and Why People Take Them by Philip Robson. – N. Y.: Oxford University Press Inc., 1998. – 245 р.
6. Drug abuse and Drug …
7. Forbidden drugs…
8. Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. Кн. 1: Зб. док. – К., 1996. – С. 155–284.
9. Доповідь “Соціально-кримінальна характеристика “п’ятої влади”, що підготовлена групою українських науковців у 1995 р. (основна частина документа оприлюднена в пресі під загальним заголовком “Мафія”)” // Вечірній Київ. – 1996. – 3–7, 10 верес.
10. Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки: Схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.02 № 26-р.
11. Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки: Схвалено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.02. № 26-р.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-entertaining-englis.html
|
Урок на тему «Entertaining English»
|
https://doc4web.ru/uploads/files/31/4cc01677803e31981e1b26919c0f5317.doc
|
files/4cc01677803e31981e1b26919c0f5317.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/alfavit-golosni-diftongi.html
|
Алфавіт Голосні Дифтонги
|
https://doc4web.ru/uploads/files/228/5747648b942b65138a9ad4196ca94f6d.docx
|
files/5747648b942b65138a9ad4196ca94f6d.docx
|
Методрозробка
практичного заняття з латинської мови
І. Тема практичного заняття.
а) Граматична тема: Алфавіт. Голосні. Дифтонги.
б) Лексична тема: Вивчення лексичного мінімуму.
ІІ. Мета практичного заняття.
а) Навчальна мета: навчити студентів правильно читати латинські слова з вмінням вірного пояснення вимови голосних, дифтонгів; правильно читати медичні терміни, у склад яких входить буква –у-, -і-.
б) Виховна мета: Invia est in medicina via sine lingua Latina. – Непрохідний шлях в медицині без латинської мови. Провести бесіду про те, що медична освіта неможлива без володіння основами латині.
в) Професійне спрямування заняття.
Навчити студентів грамотно читати та перекладати медичні терміни, в склад яких входять дифтонги, букви –у-, -і-.
ІІІ. Етапи досягнення дидактичної мети.
№ п/п
Основні учбові елементи
Рівень засвоєння
1
Засвоїти правила читання голосних букв, дифтонгів
2
2
Навчити студентів вірно читати медичні терміни
2
3
Виробити навики правильно писати та вимовляти дифтонги, голосні букви –і-, -у-
2
4
Засвоїти лексичний мінімум
2
IV. Методичні рекомендації студентам.
V. План і організаційна структура практичного заняття.
№ п/п
Етапи і основні питання заняття
хв
Оснащ.
уроку
Рівень засв.
Кількість оп.студ.
І
Оргмомент
3
Кабінет лат.мови
ІІ
Перевірка домашнього завдання
а) історія лат.мови
б) роль лат. і гр.мови у створенні мед.термінології
в) алфавіт
20
Конспект
Конспект
Підр.табл
2
2
2
2
1
2
ІІІ
Подача нового матеріалу
1. Пояснення нового матеріалу
2. Робота над новою лексикою
3. Ознайомлення з терміноелементами
52
Табл.
2
1
1
16
17
17
IV
Переклад лексичних груп, термінів (робота з розд.матеріалом)
10
Карточки підр
17
V
Підведення підсумків
5
VI. Подача нового матеріалу.
І. Підготовчий етап:
Повторити алфавіт.
Пояснення нового граматичного матеріалу: Голосні. Дифтонги.
Опрацювання лексики.
Завдання для контролю вихідного рівня.
№ п/п
Питання
Еталон відповіді
Рівень засвоєння
1
Скільки голосних у лат.мові
Як читається гол. а, е, о, и,
1. У лат.мові 6 голосних
Голосні а, е, о, и пишуться і читаються як і гол. в укр.мові
2
2
У яких випадках голосна –і- читається як –й-
2. Перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова
2
3
Як читається буква –у-.
Які ви знаєте грецькі префікси і корені з буквою –у-
3. Як –і-
hyper, hypo, dys, syn
hydr, myo, myc, oxy, pyr, poly
2
4
Визначення “дифтонг”
Які дифтонги х-ні для лат.мови
4. Сполучення двох голосних, які вимовляються як один склад.
Дифтонги ае, ое, ои, аи
2
5
Пояснити вимову дифтонгів ае, ое, еи, аи
5. ае = е, ое = е(о)
еи = еу (ев)
аи = ау (ав)
ІІ. Основний етап
а) Читання та переклад слів.
б) Пояснення вимови дифтонгів, вживання –у-, -і-,
VII. Завдання для контролю кінцевого рівня знань.
№ п/п
Питання
Еталон відповіді
Рівень засвоєння
1
Пояснити вимову і написання –у- у словах:
Pyramedonum
Hydrops
Dysenteria
-у- чит, як –і- у гр. коренях pyr, hydr, у префіксі dys
Пірамідонум (руr гр. корінь)
Гідропс (hyd гр. корінь)
Дізентеріа (dys – гр.префікс)
2
2
Пояснити вимову дифтонгів:
diaeta
aloe
lagoena
auris
ае = е, ое = ое, ое = е, аи = ау
діета
алое
лагена
ауріс
VIII. Пояснення дом. завдання
И.Я.Козовик, Р.И.Манеу. Учебник лат. языка §2, §3, §4 – записати у словник. Впр.II, III, IV, V, VI ст. 15-16
Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. §2, §3, §4. впр. 1, 2 стор.8
Методичні вказівки для студентів по темі: Алфавіт. Голосні. Дивтонги.
Рекомендована література:
1) И.Я.Козовик, Р.И.Манеу. Учебник лат. языка К. 1988 г.
Теорія: §1, §2, §3, §4.
Вправи: ст. 15-16
2) Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. К. 1992р.
Теорія: §1, §2, §3, §4.
Вправи: §6
Контрольні питання
Скільки букв в лат.алфавіті і як вони називаються?
Назвати голосні літери латин. алфавіту і правила їх читання.
В яких коренях і префіксах вживається у?
Як читається голосний і?
Що називається дифтонгом? Які є дифтонги в лат.мові і як вони вимовляються?
Як читаються буквосполучення ае, ое?
Методрозробка №
практичного заняття з латинської мови
І. Тема практичного заняття.
а) Граматична тема: Особливості читання деяких приголосних. Буквосполучення ngu, su, ti.
Буквосполучення з h у словах грецького походження.
б) Лексична тема: Вивчення лексичного мінімуму.
ІІ. Мета практичного заняття.
а) Навчальна мета: навчити студентів правильно читати латинські слова, пояснювати вимову деяких приголосних, буквосполучень.
б) Виховна мета: Non est medicina sine lingua Latina – Нема медицини без латинської мови. Провести бесіду про те, що медицина неможлива без знання латинської мови.
в) Професійне спрямування заняття.
Навчити студентів грамотно читати та перекладати медичні терміни.
ІІІ. Етапи досягнення дидактичної мети.
№ п/п
Основні учбові елементи
Рівень засвоєння
1
Засвоїти правила читання приголосних, буквосполучень
2
2
Навчити студентів вірно читати медичні терміни
2
3
Виробити навики правильно писати та вимовляти слова з буквосполученнями ngu, su, ti
2
4
Засвоїти лексичний мінімум
2
IV. Методичні рекомендації студентам.
V. План і організаційна структура практичного заняття.
№ п/п
Етапи і основні питання заняття
хв
Оснащ.
уроку
Рівень засв.
Кількість оп.студ.
І
Оргмомент
3
Кабінет лат.мови
ІІ
Перевірка домашнього завдання
а) історія лат.мови
б) алфавіт, голосні, дифтонги мед.термінології
в) читання вправ
27
Конспект, табл
Підруч.
Підр.ст. 8, 16
2
2
2
2
2
4
ІІІ
Подача нового матеріалу
1. Пояснення нового матеріалу
2. Робота над новою лексикою
3. Ознайомлення з терміноелементами
45
Підр. Ст. 16,17,18
Підр.
2
1
1
15
14
IV
Переклад лексичних груп, термінів (робота з розд.матеріалом)
10
Підр.
16
V
Підведення підсумків
5
VI. Подача нового матеріалу.
І. Підготовчий етап:
Повторити алфавіт, правила читання голосних, дифтонгів.
Пояснення нового граматичного матеріалу. Особливості читання деяких приголосних. Буквосполучення ngu, su, ti. Буквосполучення з h у словах грецького походження.
Опрацювання лексики.
Завдання для контролю вихідного рівня.
№ п/п
Питання
Еталон відповіді
Рівень засвоєння
1
У якому випадку ti читається як ці?
ti читається як ці перед голосною (operatio)
2
2
В яких випадках s читається, як українське з?
Між голосними, між голосною і приголосною m або n (mensis, basis)
2
3
Як читаються буквосполучення ch, ph, rh, th і в яких словах вони зустрічаються?
ch-x, ph-ф, rh – p, th – m
у словах грецького походження (chamomilla, therapia)
2
4
Як витається буква с?
Як у перед е, і, у, ае, ое, еи
Як к перед а, о, и і у кінці слова, перед всіма приголосними
2
ІІ. Основний етап.
а) Читання та переклад слів.
б) Пояснення вимови буквосполучень ti, ngu, gu, su; rh, th, ph, ch.
VII. Завдання для контролю кінцевого рівня знань.
№ п/п
Питання
Еталон відповіді
Рівень засвоєння
1
Пояснити читання буквосполучень в таких словах:
Mentha, unguis, funetio,
Quercus, tilia, consuetudo
Мента (th-m), унгвіс (перед гол.нгв), функціо (ti перед гол як ці). Кверкус (QU – кв) тіліа (ti перед пригол як ті), консветудо (su перед голосн з якими утв окремий склад читається як св).
2
2
Визначити в яких словах с читається як у, а в яких як к: carum, crista, coena, cerebrum, fractura
Карум (с перед а), кріста (с перед приголсоню), цена (с перед дифтонгом ое), церебрум (с перед е), фрактура (с перед приголосною)
2
VIII. Пояснення дом.завдання.
1) И.Я.Козовик, Р.И.Манеу. Учебник лат. языка §5, §6 – записати у зошит. Впр.I, II, ІІІ, IV, V, ст. 18-20
2) Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. §8, §10, §11. впр. §9 стор. ІІ, §13 ст. 13
Методичні вказівки для студентів по темі: Особливості читання деяких приголосних. Буквосполучення ngu, su, ti.
Буквосполучення з h у словах грецького походження.
Рекомендована література:
1) И.Я.Козовик, Р.И.Манеу. Учебник лат. языка К. 1988 г.
Теорія: §51, §6
Вправи: ст. 18-20
2) Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. К. 1992р.
Теорія: §8, §10, §11.
Вправи: §9, §13.
Лат.прислів’я: ст.13
Контрольні питання
Як читається буква с? Дати приклади.
Як читається буква s?
У якому випадку ti читається як ті?
Як читаються буквосполучення ch, ph, rh, th?
Як читаються буквосполучення ngu, su, ti?
Коли буквосполучення su читається як св?
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/anatomiya-cifrovogo-fotoaparatu-v-kartinkah.html
|
Анатомія цифрового фотоапарату в картинках
|
https://doc4web.ru/uploads/files/234/dc124a2d470e2f26b5720b127f534df6.docx
|
files/dc124a2d470e2f26b5720b127f534df6.docx
|
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
Анатомія цифрового фотоапарату в картинках
Як видно з приведених фотографій, у матриці 3 млн. крапок, перед кожною з них розташований кольоровий фільтр, синій, зелений і червоний. Таким чином, для кожної з крапок ми знаємо тільки одну зі спектральних складових. Комп'ютер же в камері перетворює її в зображення, що складається з тих же 3 млн. крапок, але для кожної з який обчислені уже всі три колірні складові. Однак спектральна чутливість камери не обмежується тільки фільтрами, розташованими на матриці.
Між матрицею й об'єктивом розташований ще один фільтр, що обрізує усе світло з довжиною хвилі коротше 390 нм і довше 650 нм. І обрізує дуже успішно. Ми прописали спектральні характеристики фільтра на спектрофотометрі "Specord", і от що в нас вийшло:
Таким чином, сподіватися, що удасться пристосувати камеру для зйомки поза видимим діапазоном, не приходиться. Як видно з приведених фотографій, апарат, тобто блок з об'єктива, видошукача і матриці, займає дуже невеликий простір усередині корпуса камери, а інший простір займають 2 плати, на яких розташована електронна начинка камери, пристрій для зчитування карт і спалах. Енергію спалаху запасає конденсатор ємністю 180 мкф на напрузі 330 В. Елементарний підрахунок показує, що він здатний запасти енергію максимум у 9,8 Дж.
На що ще хочеться звернути ваша увага, дивлячись на нутро камери? Блок видошукача, об'єктива і матриці виконані як цілком автономний пристрій і, видимо, прямо в цьому виді використовується у всіх камерах-близнюках: Toshiba PDR-M70, Sony DSC-S70 CyberShot, Casio QV-3000, EPSON PHOTO PC 3000Z.
Ця камера була, імовірно, найпершої, і видно, що з її випуском дуже поспішали, оскільки до кінця оптимізувати друковані плати так і не встигли. На друкованій платі кілька з'єднань виконано проводами поверх друкованого монтажу.
Клацніть мишею по платі, щоб побачити велику фотографію.
Продовжуючи розбирання, оборотна увага на декоративне кільце на корпусі камери, що прикриває блок об'єктива. Звертаю на нього увага, тому що саме до нього я пропонував у статті "Доработка камеры Casio QV-3000 и оптические насадки фирмы hama"кріпити перехідні кільця для світлофільтрів і оптичних насадок.
Як видно на фотографії, це кріплення достатньоє безпечно, оскільки кільце ніяких функціональних навантажень не несе і виконує чисто декоративні функції. Зашкодити камеру запропонованим кріпленням дуже важко, хіба що зовнішній вигляд цього кільця. З іншого боку, кріплення кільця до камери особливою надійністю не відрізняється, у пази вставлені тоненькі вусики, що просто загнуті усередину корпуса, тому якщо прикладати до нього перемінне обертальне навантаження, може з'явитися люфт, і в самому гіршому випадку ці вусики відваляться. Саме по собі це не так вуж страшно, однак, якщо їх відразу ж не витягти з корпуса, то вони можуть закоротить контакти на друкованій платі, і це приведе вже до необоротних наслідків. Мені особисто імовірність того, що ці вусики обламаються, представляється вкрай малої, однак береженого бог береже, і я можу порекомендувати придивитися до конструкції, представленою фірмою EagleEye, на який перехідне кільце не навантажує корпус камери.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-na-temu-epressions-dealing-it-moods-and-feelings.html
|
Урок на тему "Expressions dealing with moods and feelings"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/29/68f8570e9aaecfd46ca1b8b0d6802587.docx
|
files/68f8570e9aaecfd46ca1b8b0d6802587.docx
|
Expressions dealing with moods and feelings
Joy and enthusiasm:
Great!
That’s great!
Marvelous!
Terrific!
Fantastic!
How wonderful!
How exciting!
How thrilling!
Annoyance:
Oh, no!
That’s the last straw!
That’s extremely irritating!
What an idiot!
What a fool!
Oh, damn!
How annoying!
What a bore!
You have my cup run over!
You are driving me crazy!
Distress:
I am worried.
I just don’t know what to do.
I feel terrible.
I’ve got a lot on my mind.
I am done.
I am fed up.
Regret. Sympathy.:
There, there!
I am sorry to hear that.
Oh, what a shame!
I know how it feels.
Poor old you.
How upsetting.
Hard luck!
You must be very upset.
Reassurance:
Cheer up.
Take it easy.
Don’t you think you are overreacting a bit?
There’s no need to get so upset.
Don’t let it get you down.
There is nothing to worry about.
No need to get so worked up about that.
Try to look at the bright side of things.
Indifference:
I can’t say I am interested…
I couldn’t care less…
I don’t mind if you do.
The whole thing bores me to death.
I don’t care a fig.
I don’t care 2 straws.
Surprise:
Really?
Good heavens!
Oh, Lord!
That’s amazing!
That’s extraordinary!
How very surprising!
Well, I never!
Fancy that!
You are kidding!
You don’t say that!
Indecision:
I am not sure.
I am in 2 minds.
I am utterly at sea.
You never can tell.
Assurance:
I am quite sure.
There can’t be any doubt about that.
I am a hundred percent certain…
Definitely.
That’s obvious.
Dead sure.
I’ll eat my hat if…
Conversational Conventions.
Comparing/Contrasting.
Both of these are…
Neither of these is…
One of these is … while the other is…
This one … but in the other hand that one…
… looks like… because…
On the contrary…
Similarly…
This one like that one is…
Unlike this one that one is…
To start the conversation/ To focus attention.
So we have to…
There are several possibilities for…
Let’s talk about… first, shall we?
To start with…
Offering a strong opinion.
Actually I fell quite strongly that…
I am quite certain that…
Offering a mind opinion.
It’s pretty difficult to say but I feel that…
It’s not something I feel very strongly about but…
I’ve never really thought about it but I suppose…
If I had to choose…
Speculating.
It seems tome that…
It looks like a…
It looks as if it…
I’d say…
It must be…
It might be…
It can’t be…
Disagreement.
It’s just the other way round.
Nothing of the kind!
There you go again!
It’s simply ridiculous!
Far from it!
Certainly not!
Stuff and nonsense!
Mild disagreement/ Hesitation.
There is something in what you say but…
I se your point but…
It’s all right for you to talk, but…
Sounds convincing but…
I see what you mean, but don’t you think…
Yes, but isn’t it also true that…
I don’t think that I would go along with that…
That may be true but think about…
Agreement.
That’s it!
Just it!
Exactly so!
That’s just what I was going to say!
I fully agree!
I am of the same opinion.
Most likely.
Sounds like that.
Expressing your own point of view.
Look, I’ll tell you what.
As I see it …
In my opinion…
To my mind…
On the one hand… on the other hand…
It’s common knowledge that…
It’s just occurred to me that…
To tell the truth…
Frankly speaking…
Obviously…
As a matter of fact…
More than that…
If you ask me…
To keep the conversation going.
May I ask you why…
Could you tell me…
Why do think…
We’ve been talking about…
One more point I want to bring up is…
I think we ought to move on to…
By the way
Imagine…
Think of…
I’d like to add something to what I’ve just said.
There is another thing I wanted to say.
That means…
What about…
Summing up.
To sum it up…
In short…/To cut a long story short…
On the whole/To put it in a nutshell…
So we shall say…
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-dialogi.html
|
Урок для 9 класса по теме: "ДИАЛОГИ"
|
https://doc4web.ru/uploads/files/17/ac80989ee7b9a7c5f04b352c8d6554cc.doc
|
files/ac80989ee7b9a7c5f04b352c8d6554cc.doc
| null |
https://doc4web.ru/astronomiya-/lisovi-resursi-ta-ih-korisni-funkcii.html
|
Лісові ресурси та їх корисні функції
|
https://doc4web.ru/uploads/files/251/3a087fb5ed7708bc171a4ac86c923f10.docx
|
files/3a087fb5ed7708bc171a4ac86c923f10.docx
|
Реферат на тему:
Лісові ресурси та їх корисні функції
в рекреаційному понятті
1. Визначення лісової рекреації
Лісова рекреація - це перебування людей на землях лісового фонду в культурно-оздоровчих, туристичних і спортивних цілях. Рекреаційний потенціал лісів дозволяє виділити наступні види лісової рекреації:
Кемпынгова лісова рекреація - багатоденне з нічлігом перебування людей на спеціально обладнаних на землях лісового фонду стоянках і базах відпочинку з метою відпочинку, фізичного розвитку, розваг;
Повсякденна лісова рекреація - повсякденне без нічлігу перебування людей з метою відпочинку;
Спортивно-масові заходи - перебування людей без нічлігу з метою проведення змагань і учбово-тренувальних занять по різних видах спорту, включаючи пригодницькі види туризму;
Лісовий туризм - багатоденна з нічлігом подорож групи людей по визначеному маршруту з метою відпочинку, фізичного розвитку, пізнання;
Лісова екскурсія - короткочасне без нічлігу відвідування групи людей визначного об'єкта з метою пізнання, навчання, відпочинку.
2. Лісовий рекреаційний потенціал України
Природно-рекреаційний потенціал України має високу розмаїтість, що багато в чому пояснюється особливостями географічного положення території і її історико-економічного розвитку.
Географічне положення України створює об'єктивні умови для виділення лісового туризму як одного з перспективних напрямків в економіці України.
Територія Карпат, Волині, Криму є унікальними по формах рельєфу, рік, озер, рідкому сполученню виду рослин і тварин і їхніх співтовариств.
Рекреаційний потенціал території лісового фонду України поки ще цілком не вивчений і не розрахований.
Якщо це необхідно, то цим повинні зайнятися науково-дослідні інститути на основі матеріалів лісовпорядження і можливого натурного обстеження.
У залежності від комфортності погоди (сполучення мікрокліматичних умов, сприятливих для лісової рекреації), сезону рекреації (календарний період року, протягом якого здійснюється вид лісової рекреації) і виду лісової рекреації, її, можливо здійснювати на території України круглорічно.
З огляду на територію лісового фонду, рекреаційне навантаження, тобто вплив на біогеоценоз, майже повсюдно буде незначний.
Чим цікаві лісові ресурси з точки зору рекреації? Рослинність Карпат багата, різноманітна і барвиста. Гордістю і прикрасою гір є ліси. Українські Карпати - єдиний на території України ареал поширення середньоєвропейських лісів. Отут можна зустріти світлі сонячні діброви, тінисті бучини, похмурі величні ялинові та смерекові ліси. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір - Буковиною. Багаті і карпатські цибулі. Їх ізумрудні стрічки і поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин з їх знаменитими полонинами.
Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Отут росту близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція великий, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосоподібна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.
Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська. Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з Північної і Південної Америки.
Сумісне існування і взаємодія представників різних флор зумовили формування різних типів рослинності. Домінуючим типом є лісовий. Дуже поширені також цибулі. Менше розвинені чагарники, болота і степу. Просторове розміщення їх має строго закономірний характер.
Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.
Площа українських лісів державного значення становить 6,9 мільйони гектарів, а тих, що можуть використовуватися для рекреаційної діяльності, - 4 мільйони гектарів. Комплексна оцінка лісів дала змогу виділити 265 зручних для рекреаційного освоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує 1 млн га (див. додаток 2).
Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних, сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до санаторно-лікувальних.
Карпати – це середньовисотні гори з вологим теплим кліматом, вертикальною зональністю, значною лісистістю (40%), наявністю сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськими хребтами, часто характеризуються благодатним мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів. Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування упродовж всього року.
Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоч тут менше сприятливих умов для розвитку зимових видів відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), наявність крутих оголених схилів Є добрим місцем для вправ скалолазів та любителів гострих відчуттів.
Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для їх розвитку у середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 – на південному березі Криму. Отже, комфортні природні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, але й на початку осені і в другій половині весни. Купальний сезон на більшості територій України на перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор’ї і особливо на південному березі Криму він триває 120 і більше днів.
Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови існують на гірських масивах Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100 днів.
Лісові території України,
придатні для рекреаційного освоєння
Природні зони
Кількість
місць
Загальна площа, тис. га
Площа лісу,
тис. га
Полісся
30
138
126
Лісостеп
145
646
596
Степ
62
149
85
Карпати
28
397
292
В с ь о г о
265
1330
1099
Використана література
Р. Іванух, В. Жученко. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Економіка України. - № 3. - 2000.
О. Живицький М. Тараканов. Проблеми і перспективи створення курортно-рекреаційних ВЕЗ в українському Причорномор’ї. “Економікі України” № 1, 1997
В. Калитюк, В. Ніколаєв. Управління санаторно-курортними підприємствами: нові реалії. “Економіка України”. - № 5. – 2003.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/analiz-gospodarskoi-diyalnosti-ta-shlyahi-ii-pokraschennya-na-va.html
|
Аналіз господарської діяльності та шляхи її покращення на ВАТ Золочівський м ясокомбінат
|
https://doc4web.ru/uploads/files/236/63150f96cf7cf1775f1f89de4ecbf4d6.docx
|
files/63150f96cf7cf1775f1f89de4ecbf4d6.docx
|
Тема дипломно© роботи: АналЁз господарсько© дЁяльностЁ та шляхи ©© покращення на ВАТ "ЗолочЁвський м'ясокомбЁнат". Здавали: ЛьвЁвська ветеринарна академЁя.
Вступ.
Особливістю ринкової економіки є наявність великої кількості товарів і зростаюча конкуренція. А це вимагає орієнтації українських підприємств на конкретного споживача і розробку стратегії розвитку виробництва, які б враховували дану особливість. У зв’язку з цим особливо важливого значення набувають процеси освоєння сучасних підходів до планування і управління виробничо-господарської діяльності наших підприємств, які дозволять гнучкіше реагувати на різнобічні бажання споживачів.
Товарна політика передбачає визначений курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед продуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийнятність рішень і мір по: формуванню асортименту і його управлінню; підтримці конкурентоспроможності товарів на потрібному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка і втілення стратегії упаковки, маркування, обслуговування товарів. Добре продумана товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але й служить для керівництва підприємства свого роду вказівником загальної направленості дій, що здатен скоректувати текучі ситуації.
Фінішним комплексом по всій діяльності підприємства по створенню, виробництву і доведенню товарів до споживачів виступає дистрибуційна діяльність. Завдання дистрибуційної діяльності полягає в забезпеченні споживачів потрібною їм продукцією у відповідному для них місці, часі і можливій ціні. Саме тут споживач або признає, або не признає всі зусилля підприємства корисними для себе і, відповідно, купує або не купує його продукцію або послуги.
Від ефективності дистрибуційної діяльності залежать і швидкість збуту вироблених товарів, і величина обсягів продажу, і конкурентноздатність підприємства. Через збільшення обсягів реалізації можна покращити завантаженість обладнання підприємства і значно збільшити його прибутковість. В даному дипломному проекті на основі вивчення місця товарної і дистрибуційної політики в системі ринкових відносин, визначення основних факторів ефективності організації системи дистрибуції, дослідження різноманітних форм організації дистрибуційної діяльності здійснена спроба дослідити і окреслити основні положення реформування товарної дистрибуційної політики конкретного підприємства, а саме ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат”.
Розділ І
ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА
ТОВАРНА ПОЛІТИКА
1.1 ЗМІСТ І ЗАДАЧІ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ. ПІДХОДИ І ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ.
Товарна політика передбачає визначений курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед продуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийнятність рішень і мір по: формуванню асортименту і його управлінню; підтримці конкурентоспроможності товарів на потрібному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка і втілення стратегій упаковки, маркування, обслуговування товарів.
Визначення оптимальної номенклатури передбачає включення у виробничу програму підприємства товарів, виробництво і збут яких орієнтовані на ринкові потреби, позитивно впливають на розвиток підприємства, приносять прибуток, сприяють досягненню інших цілей. Тобто сутність маркетингової товарної політики полягає у визначенні й підтримці оптимальної структури товарів, що виробляються та реалізуються, з урахуванням поточних і довготривалих цілей підприємства.
Оптимальна номенклатура є цілком конкретною для кожного окремого підприємства і залежить від ринків збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів, умов зовнішнього середовища та різних внутрішніх факторів розвитку підприємства. До неї входять такі товари.
1) які мають попит і успішно реалізуються на ринку;
2) які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для запровадження на новому1 ринку;
3) які потрібно зняти з виробництва через невідповідність вимогам покупців;
4) нові вироби, виробництво яких належить освоїти.
У вирішенні завдань товарної політики на різних господарських рівнях потрібен стратегічний підхід, тобто курс, який розрахований на перспективу і передбачає вирішення принципових завдань. При цьому переважаючими вважають такі критерії:
1) залучення і збереження тих споживачів у вибраних ринкових сегментах, котрі забезпечують стабільний стан на ринку в поточний момент і в перспективі;
2) оцінка можливих варіантів максимального загального прибутку.
З метою запобігання суб'єктивізму власних працівників доцільно залучати для експертного оцінювання можливих варіантів товарної політики та її альтернатив незалежних консультантів.
Одним з центральних завдань товарної політики є збереження та розвиток підприємства як соціально-економічної системи. Відтак цілі підприємства можна розділити на три найбільш суттєві категорії:
— заміщення ресурсів;
— забезпечення гарантій збереження підприємства;
— створення умов для збільшення виробництва. Показниками досягнення цих цілей можуть бути:
— обсяги збуту;
— покриття змінних і постійних витрат;
— прибуток і зниження собівартості продукції;
зростання підприємства і його ринкової частки. Найбільшу складність становить визначення різниці між модифікованим та модернізованим товаром. Під модифікацією розуміють продукцію однорідну з вихідною (типовою) і отриману зміною попереднього виробу, але з іншою сферою застосування. Модифікацію слід відрізняти від модернізації — створення продукції з поліпшеними властивостями за рахунок непринципових змін типового виробу і замість нього. Критерії ознак названих різновидів продукції подано в таблиці
Критерії ознак зміненої продукції
Ознака
Зміна ознаки за
Модернізації
Модифікації
Сфера застосування
Зберігається незмінною або розширюється
Змінюється
Технічний рівень
Підвищується
Залишається незмінним
Виробництво вигідної продукції
Припиняється
Триває
Вимоги до стандартів
Змінюються
Доповнюються
Ціна
Може змінитися
Може змінитися
Умовна назва
Доповнюється
Доповнюється
Зміна товарної номенклатури повинна бути спланована, як частина маркетингової програми. Рішення відносно модифікації товару мусять базуватися на відповідних розрахунках (співвідношеннях витрат і прибутків від оновлення продукції). Зрозуміло, що кінцевою метою таких змін має бути збільшення прибутків фірми. Крім цього, треба брати до уваги фактор новизни технології виготовлення товару. Зміна технології може призвести до різкого збільшення витрат, які перевершать позитивні наслідки. Затримка зі зняттям з виробництва застарілої продукції також може призвести до зменшення прибутку внаслідок нагромадження в каналах збуту застарілих товарів, збільшення витрат на рекламу, марнування часу керівників і фахівців, стримування ініціативи в розробці нових товарів, падіння престижу підприємства.
Водночас виробництво нової продукції не завжди приводить до успіху, особливо коли не враховані специфічні вимоги ринку або новітні науково-технічні досягнення. Випуск нової продукції може скоротити продаж інших, вигідних для фірми товарів. Отже, необхідно вибирати такий асортимент товарів і таку товарну політику, які сприятимуть збільшенню продажу і прибутку фірми.
Відсутність товарної політики веде до нестійкості структури асортименту із-за впливу випадкових або текучих факторів, втрати контролю над конкурентоспроможністю і комерційною ефективністю товарів. Текучі рішення, що приймаються керівником в таких випадках, нерідку мають основу виключно на інтуїції, а не на тверезому розрахунку, який враховує довгострокові інтереси.
Добре продумана товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але й служить для керівництва підприємства свого роду вказівником загальної направленості дій, що здатен скоректувати текучі ситуації. Відсутність генерального курсу, без якого не має і довгострокової товарної політики, може призвести до неправильних рішень, розпиленню сил і засобів, відмови від запуску виробництва продукції, коли на це вже затрачено багато засобів.
Товарна політика, хоча і дуже важлива, але тим не менш лише складова частина господарської і маркетингової політики підприємства. В силу цього принцип “товар вибирає покупця” в співставленні з створенням для покупців широких можливостей вибору повинен закладатись безпосередньо в виробництві. Система конструювання, моделювання, дизайну, механізму стимулювання повинні орієнтуватися на конкретного потенційного споживача, в розрахунку на якого виробник повинен випускати товари.
Розробка і втілення товарної політики потребує дотримання як мінімум наступних умов: чіткої уяви про цілі виробництва; збут і експорт на перспективу; наявність стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку і характер його вимог; чіткої уяви про свої можливості і ресурси (наукових, науково-технічних, виробничих, збутових) в реальний час і в перспективі.
В умовах необхідності мобілізації більших ресурсів для рішення вироничо-збутових і інших задач, невизначеності комерційних результатів (особливо при експорті) потребується кропітка проробка всього комплексу запитань, що входять в товарну політику. Необхідне продумане на довгострокову перспективу рішення таких проблем, як: оптимізація асортименту (номенклатури) виробів, що виробляються з розрахунком їх споживчих характеристик і особливостей технології виробництва; темпи оновлення продукції в цілому і по окремих її видах з розрахунком життєвого циклу; співвідношення нових і “старих” виробів в програмі і освоєних ринків при збуті; рівень оновлення товарів; вихід на ринок з принципово новими видами продукції; вибір часу виходу на ринок з новими товарами і вилучення з програми існуючих, що втрачають ринкові позиції товарів і ін. Ці питання вирішуються в тісному зв’язку з ринком, його вимогами, поведінкою конкурентів.
Оскільки ринковий успіх від нині являється головним критерієм оцінки діяльності підприємств, а їх ринкові можливості визначаються правильно розробленою і послідовно втілюваною товарною політикою, то саме на основі вивчення ринку і перспектив його розвитку, підприємство отримує вихідну інформацію для вирішення питань, пов’язаних з формуванням, управлінням асортименту і його вдосконаленням.
Для вирішення задач товарної політики на любому господарському рівні необхідний стратегічний підхід. Це означає, що любе рішення у вказаній галузі повинно прийматись не тільки з точки зору текучих інтересів, але й з врахуванням того, як воно “спрацьовує”на кінцевій меті. Такий підхід потребує концентрації зусиль на вирішальних напрямках.
Стратегія – це довгостроковий курс товарної політики, розрахованої на перспективу і передбачуване рішення принципових задач. Розроблена товарна стратегія, що використовується до того чи іншого періоду (3-5 роки чи більше) в основі своїй на протязі даного проміжку часу залишається, як правило, практично незміненою.
Товарну політику неможливо відділити від реальних умов діяльності підприємства–виробника, специфіки його профілю. Разом з тим, як показує практика, знаходячись приблизно в однаково тяжких умовах ринково-економічної ситуації, що склалася в країні, підприємства по-різному вирішують свої товарні проблеми: одні виявляють повне невміння і безпорадність, а інші, дотримуючись принципів і методів маркетингу, знаходять перспективні шляхи.
1.2 УПРАВЛІННЯ ТОВАРНИМ АСОРТИМЕНТОМ
ТОВАРНИЙ АСОРТИМЕНТ I ЙОГО ПОКАЗНИКИ
На сучасному етапі немає компаній, практично, які виробляють і пропонують лише один товар. Деякі підприємства обмежують свою діяльність виробництвом і збутом єдиної групи товарів. Багато фірм займаються виробництвом і збутом декількох груп товарів. В будь-якому випадку на підприємстві виникає потреба управління товарним асортиментом.
Рівень різноманітності продукції, що виготовляється окремими підприємствами, визначається з допомогою показників її номенклатури та асортименту.
Товарний асортимент – це динамічний набір номенклатури позицій продукції, яка користується потенційним попитом на ринку і забезпечує успішне функціонування підприємства на довгу перспективу.
Товарна номенклатура — це систематизований перелік усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, що пропонуються виробником для реалізації. Основними показниками номенклатури продукції окремого підприємства є широка, насиченість, глибина та гармонійність (сумісність). Показник широти дає кількісну оцінку різноманітності продукції фірми. Він свідчить, скільки окремих (за призначенням або за іншими властивостями) видів продукції виготовляє підприємство. Насиченість номенклатури дає змогу визначити загальну кількість товарів, з якої вона складається. Кількість пропозицій щодо кожного з окремих видів продукції характеризує глибину номенклатури продукції підприємства. Ступінь подібності між товарами різних асортиментних груп за призначенням, технологією виготовлення, організацією обороту оцінюється з допомогою показника гармонійності. Основні показники номенклатури дають кількісну оцінку можливостей підприємства адаптуватися до змінних та неконтрольованих чинників ринку. Більш глибоку, якісну оцінку товарного пропонування можна отримати за допомогою вивчення асортименту продукції підприємства. Під останнім звичайно розуміють набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований за назвами, видами, гатунками, розмірами, артикулами. Така група товарів тісно пов'язана схожістю функціонально корисних властивостей, особливостей виготовлення, обігу і споживання в межах однакового діапазону цін. Між товарною номенклатурою та асортиментом має місце зв'язок цілого і часткового. Тому для кількісної оцінки товарного асортименту використовується розглянута вище система показників. Найчастіше показники ширини і глибини товарного асортименту беруть до уваги, коли приймають рішення щодо збільшення випуску окремих найменувань або марок продукції, а також коли оцінюють насиченість асортименту в цілому. Такі рішення виробники приймають, виходячи із обставин, що склалися, а також керуючись власною стратегією маркетингу, оскільки широкий асортимент уможливлює диверсифікацію пропонування. Різноманітність продукції дає змогу орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати здійснення закупок в одному місці. Такі рішення потребують додаткових ресурсів, залучення значних коштів. Глибокий асортимент створює умови для задоволення потреб покупців різних сегментів щодо одного товару, а також для більш інтенсивного використання торгових приміщень, проведення ефективної цінової політики. Усе це сприяє підвищенню конкурентоспроможності товару та додатковій прибутковості. Проте прагнення до вичерпного асортименту значно збільшує витрати на створення і підтримку необхідних запасів, породжує конкуренцію в середині окремих асортиментних груп товарів через їхню надмірну схожість. Переборенню цих труднощів сприяє сумісність і гармонійність товарів різних асортиментних груп за їхнім кінцевим призначенням, каналами розподілу та ін.
Слід також знати, які головні чинники породжують зміни в асортиментній політиці фірм. До них належать:
- власні науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки фірм;
-зміни в товарному асортименті конкурентів;
- необхідність збільшення збуту;
- наявність виробничих потужностей, що не використовуються;
-необхідність використання побічних продуктів виробництва.
Для оцінки та управління товарним асортиментом використовуються також показники структури, основного й додаткового, обмеженого та впорядкованого асортименту. Під структурою асортименту розуміють кількість однотипних видів виробів. Основний асортимент — це його головна складова, яка дає фірмі переважну частку прибутку. Додатковий асортимент доповнює основний у формі нетрадиційних послуг, які надаються підприємством. Звичайно в додатковому асортименті реалізуються тільки ті товари та послуги, що гарантують обов'язковий прибуток. Найчастіше це досягається тоді, коли споживач не очікує наявності таких товарів у продажу (приємний сюрприз, несподіванка). Із розширенням асортименту пов'язують виробництво додаткових видів продукції, товарів та груп товарів. Поглиблення асортименту — це спосіб розширення можливостей збуту за рахунок індивідуальних, особливих товарів, які задовольняють унікальні бажання споживачів. Такі дії передбачають пропонування покупцям певних видів або типів продукції в різних модифікаціях. Обмеження асортименту здійснюється за скрутних виробничих та фінансових можливостей, що виникли внаслідок коливань попиту і спадів кон'юнктури. У цьому разі вдаються до скорочення асортименту і концентрації зусиль на що стоять перед виробництвом, формування асортименту здійснюється різними методами. Однак управління асортиментом має бути безпосередньо підпорядковане керівникові служби маркетингу.
Принциповими рішеннями в процесі управління асортиментом вважаються:
—зняття з виробництва нерентабельних видів продукції, її окремих моделей, типорозмірів;
—визначення необхідності досліджень і розробок для створення нової та модифікування продукції, що виготовляється; затвердження планів і програм розробки нових або поліпшення наявних продуктів;
— надання фінансових ресурсів для втілення затверджених програм та планів.
Прийняття рішень щодо асортименту залежні від фінансових можливостей керівництва фірми, глибокого знання ринкової кон'юнктури, від розміщення підприємства, а також від стану конкуренції та загальної купівельної спроможності споживачів. Велике значення має стан матеріально-технічного постачання, а також чинник часу. Останнє пояснюється тим, що комерційний успіх не має постійного характеру, збільшуючись і зменшуючись у різні періоди з різних причин, тобто він є функцією часу. Планування асортименту пов'язано також із розподілом виробничих потужностей для максимального використання наявних ринкових можливостей. Ця проблема значно ускладнюється через зрозумілу обмеженість ресурсів у кожного підприємства.
У процесі планування асортименту традиційно вирішується питання стандартизації та диференціювання товару. Зі стандартизацією товарів пов'язується зниження витрат на виробництво, розподіл, збут і обслуговування. Завдяки цьому уніфікуються елементи комплексу маркетингу, прискорюється окупність капіталовкладень. Однак надто велика стандартизація товару може призвести до зниження використання потенційних можливостей ринку, недостатньо гнучкої реакції на зміни ринкових умов, уповільнення нововведень.
Диференціювання товару сприяє повнішому використанню можливостей ринку та його окремих сегментів, заповненню тих товарних ніш, де немає конкуренції або вона незначна. Водночас визначення такого напрямку асортиментної стратегії пов'язане з необхідністю модернізації та збільшення виробничих потужностей, диверсифікації та переобладнання збутової мережі, розширення комплексу маркетингу. Можливість сполучення стандартних і диференційованих товарів залежить від конкретних умов діяльності продуцента і оцінюється за остаточним результатом — обсягом збуту та рівнем його ефективності. Слід зазначити, що найліпших результатів досягають фірми, стратегія яких передбачає компроміс між стандартизацією та індивідуальними особливостями продукції. Наприклад, виробництво найбільш конкурентноспроможних товарів. Кожен продуцент повинен систематично ревізувати асортимент і за необхідності впорядковувати його. Спеціальні знижки для споживачів полегшують розпродаж нерентабельних частин асортименту.
Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Вони можуть указати на ті продукти, котрі належить виключити з виробничої програми. З цією метою застосовують спеціальний аналіз, варіантом якого є так званий АВС — аналіз. Згідно з ним продукцію підрозділяють на три класи за одним із трьох критеріїв: збут, прибуток, відшкодування витрат. У категорію «А» відносять частину асортименту, з якою пов'язується великий (до 50 %) внесок у загальний збут; у категорію «В» — продукцію із внеском у загальний обсяг продажу до 25 %, а в категорію «С» — від 25 % і нижче.
ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОГО АСОРТИМЕНТУ
Одна з найбільш складних проблем управління асортиментом полягає у визначенні, що повинно входити у склад товарного асортименту та з яких товарів чи модифікацій він повинен складатися.
Для вирішення цієї проблеми пропонується методика формування товарного асортименту, яка схематично представлена на рисунку №1.
Дослідження цільових ринків
(складання профілю цільових ринків)
Формування базового товарного
асортименту підприємства (БТА)
Визначення потенційних економічних
характеристик товару, який включається в БТА
Визначення рейтингу товару,
який включається в БТА
Формування та відбір варіантів
товарного асортименту РТА
Рисунок №1. Порядок формування товарного асортименту.
Перевагу слід надавати такому складу товарного асортименту, який забезпечує на протязі тривалого періоду постійне перевищення (або, як мінімум, збалансованість) прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства над потребами у фінансових ресурсах, необхідних для підтримки конкурентоспроможності підприємства.
Під рейтингом продукції розуміють місце, яке займає та чи інша номенклатурна позиція в ряду всіх позицій товарного асортименту, який проранговано. Рангування відбувається за цільовою економічною характеристикою продукції як по зменшенню значень характеристик, які оцінюють результативність (стратегічну корисність) для підприємства включення даної позиції в його товарний асортимент, так і по зростанню значень характеристик, які оцінюють величину витрат ресурсів, що необхідні для освоєння та виходу на ринок даної продукції. Рейтинг продукції падає по мірі зменшення результативності та збільшення витрат ресурсів, пов’язаних з виробництвом та виводом на ринок даної номенклатурної позиції.
Вибір економічної характеристики залежить від конкурентних умов, які складаються на підприємстві, для якого формують товарний асортимент.
До потенційних економічних характеристик, які слід включити по кожному виду продукції в БТА, відносять наступні: ціни на одиницю продукції, потенційні обсяги виробництва продукції в натуральному та грошовому вираженні; трудомісткість продукції; собівартість продукції та її елементи (матеріальні затрати, оплата праці, амортизаційна складова тощо); затрати на маркетингові заходи по просуванню продукції на ринку; капіталовкладення в матеріально-технічну базу виробничої сфери; прибуток від реалізації продукції; рентабельність продукції по затратах на виробництво; рентабельність капітальних вкладень; тривалість освоєння та виводу на ринок продукції; чисельність працівників.
Формуванню товарного асортименту передує розробка асортиментної концепції. З останньою ототожнюють побудову оптимальної асортиментної структури товарного пропонування. За її основу беруться споживацькі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а також необхідність забезпечити підприємству найбільш ефективне використання сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з низькими втратами. Мета асортиментної концепції полягає в тім, щоб зорієнтувати підприємство на випуск товарів, котрі найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців. Тобто асортиментна концепція — це своєрідна програма управління розвитком виробництва та реалізації товарів Цільова частина цієї програми стосується оптимізації структури асортименту, а програмна — передбачає систему заходів для досягнення такої структури у визначений період. Досягнення відповідності між асортиментним пропонуванням товарів і попитом на них базується на визначенні та прогнозуванні структури асортименту. За прискореного науково-технічного розвитку виробництва та значної диференціації потреб прогнозування тенденцій розвитку асортименту на віддалену перспективу має малу вірогідність. Тому прогнозуються лише головні напрямки його розвитку, що допоможуть забезпечити майбутній ринковий попит. Суть формування асортименту зводиться до планування всіх видів діяльності, які спрямовані на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринку, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів. Зрозуміло, що це, по суті, безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму аж до вилучення продукції з товарної програми. Формування товарного асортименту підприємства потребує визначення його принципової спрямованості, обсягів і супутніх послуг. У сучасному виробництві всі ці напрямки тісно взаємопов'язані і не диференціюються. Тобто треба досягти компромісу між різними сферами виробничо-комерційної діяльності підприємства. У найбільш узагальненому вигляді система формування асортименту передбачає здійснення таких заходів:
1) визначення поточних і перспективних потреб споживачів, аналіз наявних способів використання продукції та особливостей поведінки споживача на відповідних ринках;
2) оцінка конкуруючих товарів-аналогів за тими ж напрямками;
3) критична оцінка власних виробів та конкуруючих товарів-аналогів з позицій покупців;
4) корегування асортименту у зв'язку зі змінами рівня конкурентоспроможності окремих товарів;
5) вивчення пропозицій щодо створення нових продуктів та поліпшення властивостей продукції, яка виробляється, а також нових способів та сфер використання товару;
6) розробка специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;
7) вивчення можливостей виробництва нової або модернізованої продукції з урахуванням можливих цін, собівартості, рентабельності;
8) розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів щодо якості, найменування, пакування продукту згідно з результатами проведених випробувань виробу;
9) оцінювання та внесення змін до всього асортименту.
Нині планування асортименту та управління ним — це важлива й невід'ємна частина маркетингу. Окрім збуту, цей процес безпосередньо торкається сфери виробництва, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, а також взаємовідносин із технологічними та конструкторськими підрозділами. Тому наслідки помилок, що були допущені у плануванні асортименту, не можуть бути в майбутньому нейтралізовані лише політикою збуту та зусиллями реклами. Сутність управління асортиментом зводиться до створення продуктів, які споживач бажає придбати з метою пропонування цих товарів у необхідних обсягах і своєчасно. Тобто планування товарного асортименту — це важливий засіб конкурентної боротьби. Управління асортиментом базується на координуванні взаємопов'язаних видів діяльності: науково-технічної, проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Остаточна мета планування — оптимізація асортименту з урахуванням стратегічних ринкових цілей підприємства.
Важливим напрямком управління асортиментом вважають вилучення (елімінування) з процесу виробництва малоефективних товарів. Товар, що вичерпав свої ринкові можливості, приносить самі тільки збитки. Тому необхідні чіткі критерії вилучення застарілих товарів із виробничо-збутової програми. ЦІ критерії мають базуватися на об'єднаній інформації з усіх ринків щодо показників реалізації товару, а також на систематичному контролюванні стадії його життєвого циклу.
Ефективність управління асортиментом і його планування виявляється в тім, щоб втілити реальні та потенційні можливості підприємства у такому сполученні виробів, яке задовольняє потреби покупців на високому рівні та дає змогу отримати достатній прибуток. Тобто, на слушну думку проф.
А.Ф. Павленка, «будь-який новий товар чи послуга матимуть успіх, коли їхні якості та характеристики, а, головне, вигоди від них будуть кореспондуватися із тими потребами та запитами, які існують на ринку. З іншого боку, будь-яке підприємство матиме тривалий успіх лише за здійснення ефективної інноваційної політики» .
У процесі управління товарним асортиментом вживають такі заходи:
• періодично ревізують наявний асортимент і приймають рішення щодо конструктивних змін товарів і технології виробництва, а також стосовно доповнення товарного асортименту новими виробами і зняття окремих товарів з виробництва;
• безперервно контролюють вплив зовнішніх чинників — зниження та підвищення попиту на окремі товари на окремих сегментах ринку, зміни в товарному пропонуванні конкурентів, у технології виробництва тощо;
• здійснюють технічні дослідження товарів і процесів їх споживання залежно від потреб та становища фірми на ринку;
• забезпечують відповідне обслуговування споживачів щодо організації використання товарів наявного асортименту та надання допомоги в оцінюванні специфічних індивідуальних вимог замовників;
• забезпечують необхідну інтенсифікацію зусиль щодо формування попиту під час оцінки, створення та пропонування нового товару на ринку та подальшого стимулювання попиту на нього;
• здійснюють цілеспрямований пошук ідей нових товарів;
• забезпечують координацію зусиль та максимальну оперативність дій протягом усього процесу розробки нового товару.
Розділ 2
АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
2.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” розташований в східній частині міста Золочева Львівської області.
Форма власності: колективна.
Організовано-правова форма: відкрите акціонерне товариство.
Засновник: регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, трудовий колектив ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат”.
Акціонери та частка в статутному капіталі:
статутний неіндексований фонд становить 79473грн.
15% - трудовий колектив ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат;
20% - товаровиробники;
12% - особи, які володіють акціями згідно рішення сесії Львівської обласної Ради народних депутатів, придбані за майнові сертифікати;
25% - ТзОВ “Хартія”;
28% - особи, які володіють акціями, що придбані на сертифікатному аукціоні за майнові та компенсаційні сертифікати.
Стисла історична довідка про діяльність підприємства.
Акціонерне товариство відкритого типу “Золочівський м’ясокомбінат” створене згідно із законами України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про господарські товариства”, декретом Кабінету міністрів “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі від 17.05.1993р. №51-93.
ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” створений з метою насичення споживчого ринку м’ясними та ковбасними виробами, продукцією м’ясопереробки, кормовими добавками та сировини для подальшої переробки суміжниками, чим і займає чинне місце і відіграє важливу роль в АПК.
ВАТ є виробничим підприємством, що здійснює свою діяльність на основі господарського розрахунку і самоокупності, має власний баланс.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
заготівля та переробка м’яса ВРХ та свиней;
виробництво ковбасних виробів, м’ясних напівфабрикатів, інших продуктів та м’ясокісткового борошна;
первинна обробка шкір худоби;
виробництво та реалізація супутньої продукції;
заготівля та посередницька діяльність;
гуртова, комісійна, роздрібна, виїзна та фірмова торгівля;
громадське харчування;
надання населенню та організаціям транспортних та інших послуг;
інші види підприємницької діяльності, що не заборонена чинним законодавством України;
здійснення зовнішньо-економічних операцій у відповідності з чинним законодавством України.
ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” у своїй виробничій структурі має:
забійний цех: збудований у 1929 році, потужність цеху
12 тонн м’яса / зміну;
ковбасний цех: збудований у 1929 році, спеціалізується на виробництві ковбасних виробів і копченостях, потужність – 3,8 тонн / зміну;
холодильник: збудований у 1929 році, реконструйований у 1980 році, потужність по зберіганню – 10 тонн, по охолодженню –
29 тонн;
консервний цех: збудований у 1993 році, потужність –
4 туб / зміну;
цех по випуску кормових добавок: збудований у 1986 році, потужність – 0,7 тонн / зміну.
Загальна площа земельної ділянки, що належить підприємству 3,17 га. Загальна виробнича площа дорівнює 6430 кв м. Площа складських приміщень – 200 кв м.
Достатній рівень технологічного забезпечення в поєднанні з досвідом управлінського персоналу складає потенціальну основу діяльності підприємства.
2.2 АНАЛІЗ МІКРОСЕРЕДОВИЩА
ВАТ “ЗОЛОЧІВСЬКИЙ М’ЯСОКОМБІНАТ”
Основні економічні показники ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” наведені в таблиці №
Таблиця №
Основні економічні показники
Показники
Одиниці виміру
За звітний 1999р.
Обсяг реалізованої продукції
тис. грн
7595
Вартість основних фондів
тис. грн
1928
Вартість оборотних фондів
тис. грн
609
Рентабельність
%
2
Чисельність працюючих
чол.
216
ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” є постачальником м’яса і ковбасних виробів, м’ясних напівфабрикатів, м’ясних консервів і м’ясо-кісткового борошна.
Основними споживачами м’яса є гуртові покупці Російської Федерації та України. Ковбасні вироби та консерви реалізують в межах України. Нажаль, на сьогоднішній день потужності підприємства використовуються лише на 45%. Це спричинено різким зменшенням обсягу заготівлі ВРХ і свиней за рахунок зменшення поголів’я у господарствах.
Випуск основних видів продукції за 1999р. і перспективи випуску на 2000р.подаються в таблиці №
Таблиця №
Випуск основних видів продукції.
Найменування
Обсяг випуску
Товарна продук-ція в діючих цінах, тис. грн.
Фактично 1999р.
Прогноз 2000р.
М’ясо і субпродукти І кат., тонн
1409
1400
4390
Ковбасні вироби, тонн
332
330
1320
Консерви, туб
48
50
105
Інші види продукції, тонн
121
120
170
Всього
1910
1900
5985
З даних таблиці видно, що найбільшу частку у виробництві продукції займає м’ясо і субпродукти І категорії, що складає 74%, на другому місці – ковбасні вироби, що становить 17%, після цього йде виробництво інших видів продукції (напівфабрикати, жири) – 6,4%, найменшу частку становить виробництво консервів – 2,6%.
Показники
1997 рік
1998 рік
1999 рік
норм
факт
р-т
норм
факт
р-т
норм
факт
р-т
Яловичина, тонн
3090
3090
2088
2088
1340
1340
Свинина, ц
311
311
46
46
46
46
Конина, ц
182
183
+1
93
93
Жир-сирець: яловичий
1465
1307
-158
935
824
-111
622
498
-124
свинний
19
19
3
3
3
2
-1
кінський
2
6
+4
1
2
+1
Субпродукти І кат: яловичий
1279
1288
+9
865
874
+9
539
547
+8
свинний
11
13
+2
1
1
2
2
кінський
3
3
1
1
Субпродукти ІІ кат: яловичий
4662
4681
+19
3172
3199
+27
2044
2053
+9
свинний
40
45
+5
6
5
-1
6
6
кінський
11
13
+2
5
5
Жир-топець: яловичий
1110
753
-357
738
450
-288
498
260
-238
в т. ч. в/с
708
727
+19
423
439
+16
244
260
+16
І с
45
26
-19
27
11
-16
16
-16
Жир-топець: свинний
13
11
-2
2
2
2
1
-1
в т. ч. в/с
7
11
+4
1
2
+1
1
1
І с
4
-4
1
-1
Вихід шкір: ВРХ, ц
3986
4436
+450
2694
2703
+9
1729
1734
+5
свинних, дм2
46,5
54,0
+7,5
6,8
6,8
7,1
7,1
кінських, ц
15
15
8
8
Сортність шкір: ВРХ, шт.
20234
20422
+188
14199
14275
+76
9320
8938
-382
вих. 14159%
98,2
99,1
+0,9
98,2
98,7
+0,5
98,7
94,7
-4
свиней, шт.
311
316
+5
29
29
41
39
-2
виростків, шт
74
75
+1
41
42
+1
84
84
+2
М’ясокісткова мука, ц
1370
1377
+7
681
685
+4
107
107
Жир технічний, ц
196
142
-54
74
28
-46
14
14
Аналізуючи таблицю № з допомогою рисунку № , можна наочно побачити спад виробництва на ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат”, зокрема, якщо в 1997 році виробництво яловичини складало 3090 тонн, в 1998 році - 2088 тонн, то в 1999 році лише 1340, що майже в два рази менше ніж у 1997 році. І така тенденція спостерігається по всій продукції, що виробляє підприємство.
2.3 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Необхідною умовою в системі ринкової економіки є оцінка структури балансу підприємства, його фінансового стану, згідно з якими приймаються рішення про ліквідність підприємства і здійснюється вибір партнерів в бізнесі.
Обгрунтування власної фінансової стратегії підприємства неможливе без діагностики його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства - це комплексне інтегроване поняття, зміст якого відображається системою показників, що розкривають рівень забезпечення фінансовими ресурсами і ефективність їх використання у господарському обороті.
Між виробничо-господарською діяльністю і фінансовим станом підприємства існує тісний взаємозв'язок: фактори виробництва обумовлюють величину матеріально-речових і фінансових засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. В свою чергу, досягнуті кінцеві результати господарювання залежать від фінансового стану.
Алгоритм визначення загальної потреби в додаткових фінансових ресурсах для виробничого розвитку ( ФР) виглядає т.ч.:
∆ФР =∆Ар-∆КЗ + І
де ∆Ар - приріст активів підприємства у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;
∆КЗ - приріст кредиторської заборгованості за комерційним кредитом у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;
І - сума інвестицій в активи, що не пов'язана з ростом обсягу реалізації продукції.
Приведена формула ілюструє зв'язок масштабу виробництва, обсягів інвестування і потреби у фінансових ресурсах на плановий період, причому вигідним з фінансової точки зору для підприємства-виробника є використання комерційного кредиту. Чим більша питома вага матеріальних витрат в загальних витратах на виробництво продукції (тобто, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів тощо), тим більшою буде кредиторська заборгованість перед постачальниками, що має позитивний вплив на фінансові можливості виробника в період надання комерційного кредиту.
Якщо підприємство володіє вільними грошовими коштами, то виникає проблема вибору найбільш раціонального варіанту їх використання серед можливих альтернатив:
- вкладення коштів на поповнення оборотного капіталу (закупівлю сировини, матеріалів, палива і т.ін. та збільшення обсягу виробництва продукції в умовах недостатньої насиченості ринку);
- фінансування структурних змін у виробничій програмі;
- оновлення основного капіталу, прискорення темпів вибуття застарілої техніки і т.ін.;
придбання нематеріальних активів (торгових знаків, патентів, ноу-хау і т.п.);
- закупівля цінних паперів і створення частки (паю) в статутному капіталі інших підприємств;
- вкладення коштів в розвитком виробничої інфраструктури і т.д.
Якщо, навпаки, підприємство відчуває гострий дефіцит фінансових засобів для здійснення техніко-технологічних і організаційних заходів, то актуальною є проблема визначення джерел додаткового фінансування і їх ефективності.
Крім того, в ринкових умовах господарювання виникає потреба в оцінці фінансової стабільності конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також постійних партнерів, з якими підтримуються ділові взаємозв'язки.
При альтернативних варіантах постачання паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсів знижується підприємницький ризик виробника. Разом з тим ефективність виробництва фірм-постачальників знаходить свої відображення в ціні матеріальних ресурсів і, відповідно в затратах на виготовлення продукції фірм-виробників. В свою чергу, від платоспроможності покупців залежать умови відтворення капіталу і компенсації витрат на виробництво і реалізацію продукції.
В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за замістом відповідає міжнародним вимогам і грунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу (схему аналізу дивіться на рис. 1).
В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.
З орієнтацією на розробку бізнес планів доцільно згрупувати окремі показники в дві основні групи. До першої групи відносяться:
- запаси і затрати (33);
- власні оборотні кошти (ВОК);
- джерела формування запасів (ДФЗ).
Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу як підсумок II розділу активу балансу.
Власні оборотні кошти (ВОК)розраховуються за наступною методикою:
ВОК = Підсумок II розділу + Підсумок Ш розділу - Підсумок Ш розділу
Активу балансу Активу балансу Пасиву балансу
Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними оборотними активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій і грошовій формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства (короткострокові кредити, зобов'язаннями перед: постачальниками, бюджетом за податками і платежами, працівниками, іншими підприємствами за отриманими авансами і т.д.).
Агрегована форма бухгалтерського балансу підприємства, в тис. грн.
№ пп
Статті балансу
1999
початок року
кінець року
1
2
3
4
1
Позаоборотні активи:
-нематеріальні активи за залишковою вартістю
- основні засоби за залишковою вартістю
- інші позаоборотні активи
44,2
1928,1
48,4
1791,8
Всього по р. 1
1972,3
1840,2
2
Оборотні активи
- запаси і затрати (33)
- грошові кошти
- розрахунки з дебіторами
- інші оборотні активи
608,8
44,7
1012,1
284,0
17,2
1083,6
Всього по р.2
1665,6
1012,2
Всього по р.1 + р.2
3637,9
2852,4
3
Власний капітал
- статутний фонд (виплачений капітал)
- фонди і ін. джерела власних коштів
- нерозподілений прибуток
79,5
3026,6
79,5
2715,6
Всього по р.3
3106,1
2795,1
4
Довгострокові пасиви
- довгострокові кредити банків
- інші довгострокові позики
Всього по р.4
5
Поточні пасиви
- кредиторська заборгованість (рядки 630-740)
- короткострокові кредити банків
- інші поточні пасиви
531,8
57,3
Всього по р.5
531,8
57,3
Всього пасивів: Р-.З + р.4 + р.5
3637,9
2852,4
Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином:
ДФЗ = Власні оборотні + Короткострокові + Розрахунки з
кошти кредити банку і кредиторами за
короткострокові товари, роботи,
позики для покрит- послуги
тя запасів
Власні оборотні кошти на підприємстві на початок 1997 року склали:
ВОКпоч.року = 1665,6 – 531,8 = 1133,8 (тис. грн.)
Всього поточні
оборотних пасиви
коштів
Аналогічно визначаємо суму власних оборотних коштів на кінець
1999 року:
ВОКкін.року = 1012,2 – 57,3 = 954,5 (тис. грн.)
Як видно з розрахунків, фінансова ситуація протягом року погіршилась, сума власних коштів зменшилась на:
1133,8 – 954,5 = 178,9 тис. грн. або на 15,8% від початкової суми на початок року.
Порівнюючи приведені вище 3 основні показники (ЗЗ, ВОК і ДФЗ), в практиці фінансового менеджменту можна умовно виділити такі рівні фінансової стійкості підприємства:
абсолютну фінансову стійкість, яка характеризується нерівністю:
ЗЗ<ВОК
нормальну фінансову стійкість, для якої виконується наступна нерівність:
ВОК<ЗЗ<ДФЗ
нестійкий фінансовий стан, для якого характерною є нерівність типу:
ЗЗ<ДФЗ
Економічний зміст даної нерівності полягає в тому, що запаси і затрати не можливо покрити джерелами коштів.
критичний фінансовий стан, характеризується такою ситуацією, коли не тільки не виконується нерівність (3), але й мають місце “збитки” (рядок 330-340 активу балансу), а також “довгострокові кредити на позики, що не погашені в строк” (рядок 620 пасиву балансу).
Для даного підприємства виконується нерівність ЗЗ<ВОК (446,4<1044,15), тобто ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” відповідає абсолютна фінансова стійкість.
Таким чином, користуючись тільки даними з “Балансу підприємства” (форма №1 бухгалтерської звітності), можна провести загальну стратегічну оцінку фінансової стійкості підприємства. Проте в процесі розробки бізнес-планів виникає необхідність більш грунтовного вивчення фінансової стійкості підприємства шляхом використання окремої системи фінансової стійкості підприємства шляхом використання окремої системи фінансових оціночних показників.
На рис. 1 показана схема проведення такого аналізу. Ці показники доцільно згрупувати за такими напрямками:
1) коефіцієнти ліквідності, зміна яких відображає вплив факторів стратегічного характеру;
2) коефіцієнти фінансової стабільності, зміна яких є наслідком впливу вирішальних ( або потенційних) факторів:
3) коефіцієнти ділової активності, зміна яких відображає регулюючі фактори. Оскільки в літературі пропонується досить розгалужена система показників, що відображають фінансовий стан підприємства, в даній роботі основний аспект у виборі аналітичної методики приділявся цілям бізнес планування.
Рис. . Схема оцінки фінансової стійкості підприємства з орієнтацією на бізнес планування
Як видно з рисунку, зміст стратегічних факторів розкривається шляхом використання трьох показників (абсолютної ліквідності, проміжної ліквідності і загальної ліквідності або покриття бухгалтерського балансу), що оцінюється з точки зору:
- інтересів акціонерів (власників капіталу);
- інтересів банку, що кредитує підприємство;
- інтересів постачальників.
Зупинимося на визначенні коефіцієнтів фінансової стабільності, що відображають вплив потенційних (або вирішальних) факторів.
До основних показників даного напрямку аналізу відноситься коефіцієнт фінансової автономії (КФА):
КФА = ВК / ПК,
де ВК- загальна сума власного капіталу (І розділ пасиву балансу);
ПК - загальна сума постійного капіталу (ВК - довгострокові кредити банків і позики).
За своєю суттю КФА дозволяє оцінити рівень самофінансування виробничо-господарської діяльності підприємства в цілому. Рівень да :го показника оцінюється позитивно, якщо частка власного капіталу знаходиться в межах (0,7-1,0). Високий рівень КФА відображає мінімальний фінансовий рівень ризиків і сприятливі можливості підприємства для інвестування капіталовкладень і коштів зі сторони (включаючи банківські кредити І позики). За даними підприємства видно, що
КФА поч.року = 0,3; КФА кін. року = 0,25.
Автономія підприємства зменшилась на 0,05, оскільки в останні роки отримання довгострокових кредитів банків є проблематичним. Значно зріс фінансовий ризик банківських кредитних установ в умовах нестабільної економічної ситуації і непрогнозованості ситуації на грошових ринках в умовах інфляції.
Коефіцієнт самофінансування активів (КСФА):
КСФА = ВК / А,
де А - загальна сума всіх активів.
Рівень даного показника відображає відношення власного капіталу до фінансування всього майна підприємства. Позитивно оцінюється цей показник, якщо КСФА>0,5 (або 50%). Згідно з даними на 1999 рік:
КСФА поч. року = 3106,1 / 3637,9 = 0,85 (85%)
КСФА кін. року = 2795,1 / 2852,4 = 0,98 (98%)
Коефіцієнт фінансування оборотних активів (КФОА) відображає можливості покриття поточних активів підприємства власними обіговими коштами:
КФОА = ВОК /ПА,
де ПА – загальна сума поточних активів (2 і 3 розділи активу балансу)
КФОА поч року = 1133,8 / 1665,6 = 0,68
КФОА кін року = 954,5 / 1012,2 = 0,94
При нормальних умовах виробничої діяльності рівень даного показника повинен перевищувати 0,5 або 50%.
Коефіцієнт фінансування запасів (КФЗ) відображає можливості покриття запасів і затрат за рахунок власних оборотних коштів підприємства:
КФЗ = ВОК / ЗЗ
КФЗ поч року = 1133,8 / 608,8 = 1,9
КФЗ кін року = 954,5 / 284,0 = 3,4
Позитивним вважається, якщо КФЗ>2/3
Коефіцієнт загальної заборгованості (КЗ) відображає питому вагу загальної заборгованості підприємства довгострокового і короткострокового характеру (ДЗ і КЗ) в загальній сумі активів підприємства:
КЗЗ = (ДЗ + КЗ) / А
Кредити не отримувались протягом цілого року. Чим вище показник, тим стабільніший фінансовий стан підприємства.
Заключний розділ фінансової стійкості підприємства охоплють коефіцієнти ділової активності, які об’єднані в групу провідних (або регулюючих) факторів. Коефіцієнти ділової активності виробничо-господарської діяльності підприємства грунтуються на оборотності основних розділів активної частини бухгалтерського балансу.
Одним із основних показників, що дозволяє оцінити рівень оборотності всіх активів підприємства на певну дату, є коефіцієнт повернення активів (КПА):
КПА = Обсяг продаж / активи = 7595 / 3245,15 = 2,3
З нормативної точки зору для забезпечення ефективної діяльності рівень даного показника повинен бути вищим від 1 (при сприятливих умовах – від 2,0 до 2,5).
Коефіцієнт використання позаоборотних активів (КВПА) підприємства в основній діяльності:
КВПА = Обсяг продаж / ПОА,
де ПОА – позаоборотні активи (підсумок 1 розділу активу балансу).
КВПА = 7595 / (1972,3 + 1840,2) : 2 = 4
Порівняно високе значення КВПА свідчить про перевищення темпів зростання вартості готової продукції (у зв’язку з підвищенням цін на матеріальні ресурси, в тому числі на енергоносії) над темпами переоцінки вартості індексації основних засобів. Позитивним в такій ситуації є співпадання обсягу виробництва продукції з обсягом продаж.
Коефіцієнт використання робочого капіталу (КВРК) визначається за формулою:
КВРК = Обсяг продаж / Робочий капітал = 7595 / 2058,1 = 3,7
Чим вищий (КВРК), тим вище оцінюються результати.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) відображає ступінь трансформування дебіторської заборгованості за готівку:
КОДЗ = Обсяг продаж / Дебіторська заборгованість = 7595 / 711 = 10,7.
Будь-яке підприємство повинно прагнути до підвищення (КОДЗ), особливо слідкувати за дебіторською заборгованістю за товари і послуги, які не оплачені в строк, щоб не пройшов термін позовної давності.
На основі КОДЗ можна визначити середній термін повернення боргів підприємством (в днях) за формулою:
Т = 360 / КОДЗ = 360 / 10,7 = 34 дні.
КОДЗ є порівняно дуже низьким, бо борги повертаються приблизно через два місяці.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (КОКЗ) визначається т ч.:
КОКЗ = Обсяг продаж / Кредиторська заборгованість = 7595 / 57 = 133
або в днях: КОКЗ = 360 / 133 = 3 дні.
Як видно з отриманих результатів, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості є дуже низьким ( в нормальних умовах він повинен знаходитися на рівні 30 – 90 днів.
Відношення дебіторської заборгованості до кредиторської заборгованості складає 11,18.
Показники ліквідності дозволяють виявити здатність підприємства оплатити свої короткострокові зобов’язання, реалізувавши свої поточні активи. При оцінці ліквідності балансу підприємства використовують наступні показники:
Коефіцієнт покриття, який характеризує достатність оборотних коштів для того, щоб погасити свої борги протягом року. Він складає 2,24. Світовий досвід показує, що цей показник є оптимальним в межах 2,0-2,5.
Загальний коефіцієнт ліквідності характеризує теж, що й перший, але без обліку матеріальних запасів. Він становить 2,24. Ймовірність погашення термінових зобов’язань тим більша, чим більший коефіцієнт. Він не повинен бути меншим від одиниці.
Абсолютний коефіцієнт ліквідності. Характеризує теж саме, що й попередній, але без розрахунків з дебіторами. Він дорівнюєє 0,3.
Коефіцієнт залежності від матеріальних запасів. Характеризує ступінь залежності від матеріальних запасів і складає 0,94.
Аналізуючи дані бухгалтерського звіту за 1999 рік приходимо до висновку, що підприємство працювало у звітному періоді задовільно і має посередні економічні показники.
2.4 ТОВАРНИЙ АСОРТИМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА
Постійно зростає потреба керуватися потребами споживачів, здійснювати управління асортиментом виробленої продукції. Асортиментна концепція підприємства містить охоплення виробничої програми майже всіх асортиментних позицій ринку м’ясної продукції.
Товарний асортимент ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” наведений в таблиці.
Таблиця №
Товарний асортимент
Найменування показника
Фактично вироблено
Вартість випу-щеної продукції за звітний рік
Фактично вироблено
Вартість випу-щеної продукції за звітний рік
За звіт-ний рік 1998
За ми-нулий рік 1997
За звіт-ний рік 1999
За ми-нулий рік 1998
Обсяг продукції в оптових цінах без ПДВ, акцизного збору, тис.грн
9224,3
10619,5
-
1267,7
65334
-
Виробництво окремих видів продукції
М’ясо, вкл. субпрод. І кат. з свинними головами
2199
3254
6530,2
-
-
-
М’ясо, вкл. субпрод. І кат. Всього (А+Б) в тому числі
2199
3251
6530,1
1409
2199
4418,8
А) М’ясо, з нього:
2111
3121
6332,6
1354
2111
4302,4
Яловичина в т. ч.:
2088
3090
6285,2
1340
2088
4279,7
І категорії
1670
2446
5177,2
11,78
1670
4131,8
ІІ категорії
372
530
1043,4
144
372
146,3
Худа
46
114
64,6
18
46
1,6
Свинина в т. ч.
5
31
21,7
5
5
-
ІІ категорії
5
27
21,7
4
5
-
ІV категорії
-
-
-
1
-
-
Конина
18
-
25,7
9
18
22,7
Б) Субпрод. І категорії
88
130
197,5
55
88
116,4
в т. ч. яловичі
88
129
197,5
55
88
116,4
Субпрод. ІІ категорії
320
473
183,0
205
320
32,7
Із заг. Кількості м’яса, вкл. субпрод. І кат. (1,4% від м’яса) охолоджене
2081
3077
6242,0
1335
2081
4242,0
З заг. к-сті м’яса і субпрод. І кат. Виробл. з давальницької сировини
-
12
-
7
-
38,0
Ковбасні вироби
499
470
1597,1
332
499
1329,4
в т. ч. варені
198
127
617,5
138
198
538,4
з них для дит. Харчування
22
42
91,7
15
20
-
Сосиски, сердельки
115
118
356,9
42
115
170,9
в т. ч. сосиски
115
102
356,9
42
115
-
з них для дит. Харчування
4
50
104,5
1
26
-
Напівкопчені
59
53
316,6
50
59
312,9
Варенокопчені
5
8
39,5
1
5
11,7
Копчення
15
1
84,9
20
15
124,2
інші види ковбасних виробів
107
163
181,7
81
107
171,3
Жири тварин. Топлені харчові (яловичі)
45
78
64,3
26
45
52,7
Жир топлений технічний і кормовий
3
14
2,9
1
3
1,7
М’ясні напівфабрикати
132
70
115,6
95
132
117,8
Напівфабрикати натуральні
119
67
60,1
82
119
53,7
Напівфабрикати крупно кускові
10
2
48,7
8
10
43,7
м’ясний фарш
3
1
6,8
5
3
20,4
Супові набори і рагу
13
17
10,8
-
-
-
Набори для страв з викор харч кості
106
50
49,3
-
-
-
З заг к-ті м’ясних напівфабр. у дрібній розфасовці
122
68
66,9
87
122
-
Консерви
83
37
135,4
48
83
101,9
Кістка харчова та технічна
98
150
1,4
69
98
1,0
Сухі тваринні корми
69
138
50,7
11
69
7,6
Підшлункові залози
0,8
-
0,4
1,0
0,8
0,9
Рого-копитна сировина
9
14
2,5
6
9
4,0
Шкури: ВРХ
14,5
20,6
520,9
9,4
14,5
401,3
Кінські
0,1
-
1,3
0,1
0,1
0,8
Кишки (черева): ВРХ
21,8
31,8
4,5
14,6
21,8
2,9
Свинячі
0,1
0,6
-
0,1
0,1
-
Фарш для тварин
-
8,6
-
-
13,4
-
Субпродукти кінські
-
0,7
-
-
0,6
-
Інші фабрикати кишкові
-
4,8
-
-
3,9
-
Аналізуючи таблицю, видно, що виробництво продукції з кожним роком зменшується. Так, наприклад, виробництво м’яса, що складає найбільшу частку від усього виробництва продукції в 1997 році становило 3251 тонну, а в 1999 році – 1409 тонн, тобто на 1842 тонни або на 56% менше ніж в 1997 році. Ковбасних виробів в 1997 році було вироблено 470 тонн, а в 1999 році – 332 тонни. Це на 138 тонн або на 29% менше, ніж в 1997 році. Жирів тваринних топлених харчових в 1997 році було вироблено 78 тонн, а в 1999 році 26 тонн, що на 52 тонни або 66% менше ніж 1997 році.
Якщо ж аналізувати структуру товарного асортименту, то можна простежити такі зміни: зменшення частки м’яса з 74% в 1997 році до 70% у 1999 році; ріст ковбасних виробів з 11% у 1997 році до 16% у 1999 році; а набори для страв взагалі зняті з виробництва.
Як видно з таблиці № і рисунку № найбільшу частку в виробництві 1999-го року займає м’ясо – 1409 тонн, що складає 70% загального виробництва продукції, за ним ідуть ковбасні вироби – 332 тонни, тобто 16% загального виробництва продукції, жири тваринні – 26 тонн, що складає 1% загального виробництва продукції.
2.5 АНАЛІЗ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Аналіз основних результатів збутової діяльності спрямований на виявлення головних показників збуту, що характеризують місце підприємства на ринку. Аналіз дозволяє одержати необхідні дані для порівняння.
Будь-який товар чи продукт, виготовлений на підприємстві, повинен знайти свого споживача. Для цього підприємству-виробнику необхідно якось його реалізувати. Саме на цьому етапі виробництва виробник кожного разу повинен вирішувати питання, як краще сформувати свої канали реалізації: чи скористатися послугами посередників, чи збувати самостійно.
Сьогодні в своїй діяльності ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” використовує переважно дворівневі канали розподілу (характеристику існуючих каналів збуту продукції дивитися в таблиці № )
Таблиця №
Існуючі канали збуту продукції підприємства та дані на перспективу.
Канали збуту
Кількість реалізованої продукції, тис грн
За звітний рік 1999
Прогноз на 2000 рік
Торгівельні організації
7013
6500
Власні фірмові магазини
582
500
Продукція м’ясокомбінату в переважній більшості постачається гуртовим покупцям, як в межах України, так і за кордоном.
Реалізація здійснюється також через фірмову торгівлю, яка включає 4 торгівельні точки: три в місті Золочеві і одну в місті Червонограді. Ціни в цих магазинах є на 10% нижчими, ніж у підприємствах інших форм господарювання.
Аналіз випуску основних видів продукції ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат”, що були реалізовані за 1997-1999рр., показані в таблицях №
Таблиця №
Аналіз випуску основних видів продукції в 1997р.
І. Реалізація продукції.
Назва
Кіль-кість
Повна собі-вартість
ПДВ
Зат- рати по дос-тавці
Сума реалізації
Ціна одиниці продукціїтис. грн.
Фінансовий результат
Прибу-ток
Збиток
Яловичина, тонн
3268
7674
88
246
8336
2550,87
328
Субпродукти І кат
100
152
37
222
2220,0
33
Ковб. вироби, всього
470
1263
253
1516
3225,53
В т ч варені
127
395
79
474
3732,28
Сосиски і сардельки
118
333
67
400
3389,83
Напівкопчені
53
257
51
308
5811,32
Твердокопчені
8
58
12
70
8750
Копченості
1
6
1
7
7000
Ін. види ковб. вир.
163
214
43
257
1576,69
Жир топл. харчовий
109
129
27
160
1467,89
4
Напівфабрикати м’ясні, тис. шт.
2
6
2
10
5000
2
Супові набори і рагу, т
67
21
7
42
626,87
14
М’ясний фарш
1
1
1
3
3000
1
Консерви, туб
31
41
9
54
1741,93
4
Інша продукція
853
182
1092
57
Разом по І розділу
10140
606
11435
443
ІІ. Реалізація підприємствам своєї системи і цехам на промислову переробку
Назва
Кіль-кість
Повна собі-вартість
ПДВ
Зат-рати по дос-тавці
Сума реалізації
Ціна одиниці продукції тис. грн.
Фінансовий результат
Прибу-ток
Збиток
Яловичина
330
449
25
493
19
Свинина
31
90
1
100
9
Субпродукти І категорії
20
11
13
2
Інша продукція
233
244
11
Всього по розділу
783
26
850
41
Всього
10923
606
272
12285
484
Таблиця №
Аналіз випуску основних видів продукції в 1998р.
І. Реалізація продукції.
Назва
Кіль-кість
Повна собі вартість
ПДВ
Зат-рати по дос-тавці
Сума реалізації
Ціна одиниці продукції тис. грн.
Фінансовий результат
Прибу-ток
Збиток
Яловичина, тонн
1486
4291
729
191
5380
3620,45
169
Конина
18
24
5
31
1722,22
2
Субпродукти І кат
64
121
34
203
3171,87
48
Ковб. вироби, всього
499
1666
320
1916
3839,68
70
В т ч варені
198
662
124
742
3747,47
44
Сосиски і сардельки
115
393
71
428
3721,74
36
Напівкопчені
59
316
63
380
6440,68
1
Варено-копчені
5
43
8
48
9600,0
3
Копченості
15
80
17
102
6800,0
5
Ін. види ковб. вир.
107
172
37
216
2018,68
7
Жир топл. харчовий
54
64
15
91
1685,18
12
Напівфабрикати м’ясні, тис. шт.
10
47
9
59
5900,0
3
Супові набори і рагу, т
122
76
16
96
786,88
4
Консерви, туб
99
274
55
329
3323,23
Інша продукція
946
191
1144
7
Разом по І розділу
7509
1374
9249
245
70
ІІ. Реалізація підприємствам своєї системи і цехам на промислову переробку
Назва
Кіль-кість
Повна собі-вартість
ПДВ
Зат-рати по дос-тавці
Сума реалізації
Ціна одиниці продукції тис. грн.
Фінансовий результат
Прибу-ток
Збиток
Яловичина
352
985
945
2687,50
Свинина
5
21
22
Субпродукти І категорії
20
20
20
1000,0
Інша продукція
214
214
Всього по розділу
1240
1201
Всього
8749
1374
191
10450
175
Таблиця №
Аналіз випуску основних видів продукції в 1999р.
І. Реалізація продукції.
Назва
Кіль-кість
Повна собі вартість
ПДВ
Зат-рати по дос-тавці
Сума реалізації
Ціна одиниці продукціїтис. грн.
Фінансовий результат
Прибу-ток
Збиток
Яловичина, тонн
941
3256
247
230
4121
4534,53
338
Конина
9
24
4
27
1125,0
1
Субпродукти І кат
116
116
24
146
6
Ковб. вироби, всього
332
1313
266
1595
1214,77
16
11
В т ч варені
158
532
108
646
1214,28
6
Сосиски і сардельки
42
176
34
205
1164,77
5
Напівкопчені
50
312
63
375
1201,92
Твердо-копчені
1
12
2
14
1166,66
Копченості
20
130
25
149
1146,15
6
Ін. види ковб. вир.
81
151
34
206
1364,23
21
Жир топл. харчовий
28
44
12
69
1568,18
13
Напівфабрикати м’ясні, тис. шт.
8
47
8
49
1042,55
6
Супові набори і рагу, т
80
66
10
62
939,39
14
М’ясний фарш
6
22
5
28
1272,73
1
Консерви, туб
47
100
21
124
1240,0
3
Інша продукція
925
184
1113
4
Разом по І розділу
5913
831
7334
392
32
ІІ. Реалізація підприємствам своєї системи і цехам на промислову переробку
Назва
Кіль-кість
Повна собі-вартість
ПДВ
Зат-рати по дос-тавці
Сума реалізації
Ціна одиниці продукції тис. грн.
Фінансовий результат
Прибу-ток
Збиток
Яловичина
258
797
797
3089,15
Свинина
49
192
192
3918,36
Субпродукти І категорії
14
19
19
1357,14
Інша продукція
72
72
Всього по розділу
1080
1080
Всього
6993
831
230
8414
360
На основі даних поданих в таблицях № нами проведено вивчення динаміки зміни прибутку, затрат по доставці, ПДВ, суми реалізації і повної собівартості на ВАТ "Золочівський м'ясокомбінат” за 1997-1999рр які графічно зображені на рисунку №
Як видно із рисунку № на підприємстві з 1997 по 1999 рік спостерігається тенденція до падіння суми від реалізації продукції і нестабільність прибутків. Так, наприклад, якщо в 1997 році було отримано 484 тис. грн. прибутку, то в 1998 році відбулось його зниження до 175 тис. грн., а в 1999 році він підвищився до 360 тис. грн.
Основною сировиною для підприємства є ВРХ і свині, які заготовлюються в селянських спілках та сільського населення Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей.
Постачання в переважній більшості здійснюється транспортом підприємства і частково постачальниками, але всі затрати, що пов’язані з цим, покриваються м’ясокомбінатом.
На підприємстві існує проблема недостатньої забезпеченості сировиною, яка спричинена великим зменшенням поголів’я в селянських спілках. В той же час зростає частка поступлення сировини від індивідуального сектора.
Виходячи з цього, на підприємстві було укладено більше 20 угод з заготовачами на постачання сировини, які зможуть охопити заготівлю ВРХ, свиней від індивідуального господарства.
2.6 АНАЛІЗ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ
При встановленні ціни орієнтуються на рівень попиту, конкуренції, затрат і незбитковість. На ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” користуються найстарішим методом формування ціни на основі затрат. Перевага його в простоті. Він поширений тому, що: інформація про затрати є найдоступнішою і точнішою, ніж про попит; спрощується процес прийняття рішень про рівень ціни, при цьому ціни при зміні попиту змінюються з запізненням; існує думка, що такий метод є соціально справедливий, але зараз вважається застарілим. Недолік цього методу в тому, що він не враховує попиту, звужує свободу дій на ринку.
Планова калькуляція по виготовленню яловичини наведена в
таблиці №
Таблиця №
Планова калькуляція по виготовленню одної тонни яловичини.
Назва
Вартість, грн.
Сировина
3284,18
Транспорт
52,53
Заготовка
89,51
Додаткові витрати
17,92
Вода
17,85
Електроенергія
68,9
Холод
28,14
Пара
28,14
Газ
99,79
Основна зарплата
16,38
Соцстрах
5,9
Витрати на експлуатаційне устаткування
6,66
Цехові витрати
77,67
Загальнозаводські витрати
96,24
Природні витрати
64,46
Продукція, що виключається
535,40
Виробничі затрати
139,93
Планова собівартість без позабюджетних фондів
3558,8
Рентабельність, %
10
Оптова ціна
3988,18
Позабюджетні фонди
73,50
ПДВ, %
20
Відпускна ціна
4785,82
Ціна за один кілограм
4,79
Розрахунок оптових і відпускних цін ковбасних виробів показані в таблиці №
Таблиця №
Розрахунок оптових і відпускних цін за тонну ковбасних виробів
(на прикладі Шахтарської вареної ковбаси).
Назва
Вартість, грн.
Сировина
3446,39
Оболонка
206,08
Додаткові матеріали
39,22
Витрати на виробництво і реалізацію
629,80
Собівартість без позабюджетних фондів
4321,49
Рентабельність, %
2
Оптова ціна
4539,20
Позабюджетні фонди
131,28
ПДВ, %
20
Відпускна ціна
5447,04
Закупівельні ціни на ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” наведені в таблиці №
Таблиця №
Закупівельні ціни.
Назва
1999 рік.
2000 рік
грн.
З дотацією
грн.
З дотацією
За 1 кг ж/в ВРХ (молодняк):
-вища вгодованість (>400кг)
1,90
2,20
1,98
2,30
-вища вгодованість (300-400кг)
1,72
2,0
1,81
2,10
-вища вгодованість (<300кг)
1,68
1,95
1,77
2,05
-середня вгодованість
1,47
1,70
1,55
1,80
-нестандартна вгодованість
1,16
1,34
1,24
1,44
-худа
0,52
0,60
0,60
0,70
За 1 кг ж/в ВРХ (доросла):
-вища вгодованість
1,72
2,0
1,81
2,10
-середня вгодованість
1,47
1,7
1,55
1,80
-нестандартна вгодованість
1,16
1,34
1,24
1,44
-худа
0,52
0,60
0,60
0,70
За 1 кг ж/в свиней:
-ІІ, ІІІ, ІV категорія
1,98
1,98
-худа
0,60
0,60
За 1 кг ж/в конини:
-І категорія
1,12
1,12
-ІІ категорія
0,86
0,86
-худа
0,65
0,65
Крім того дотація 16%.
Транспортні витрати виплачувались заготовачам, які використовували власний транспорт за 1 голову зданої худоби в 1999р. 12грн., в 2000р. – 20 грн.
Відпускні ціни на ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” наведені в таблиці №
Таблиця №
Відпускні ціни.
Назва
1999р.
2000р.
Рента-бель-ність, %
Відпускна ціна, грн
Рента-бель-ність, %
Відпускна ціна, грн
без ПДВ
З ПДВ
без ПДВ
з ПДВ
Яловичина:
- І категорії
10
3,99
4,79
5
4,21
5,05
-ІІ категорії
20
3,56
4,27
5
3,59
4,31
-нестандартна кат
10
1,77
2,13
6
1,77
2,13
Свинина:
-ІІ категорія
5
4,68
5,6
5
4,68
5,62
-нестандартна кат
1,93
2,32
1,93
2,32
Конина:
-І категорії
20
2,51
3,01
10
2,51
3,01
-ІІ категорії
2,11
2,53
2,11
2,53
-нестандартна кат
1,79
2,15
1,79
2,15
Як видно з таблиці, в 2000 році відпускні ціни на яловичину збільшились на 22 копійки за 1 кілограм у відповідності збільшення закупівельної ціни на цю продукцію (див табл. № ). Ціна на іншу продукцію залишилась такою ж.
Розділ ІІІ
ПРОЕКТНА ЧАСТИНА
3.1 ВИБІР ГОЛОВНИХ НАПРЯМКІВ РЕФОРМУВАННЯ ДИСТРИБУЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ВАТ “ЗОЛОЧІВСЬКИЙ М’ЯСОКОМБІНАТ”
Одним з напрямків реформування дистрибуційної політики ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат» є вдосконалення форм організації збуту продукції. Зокрема, підприємству необхідно звернути увагу на те, що зовсім не використовуються залежні збутові посередники. Крім того використання збутових агентів дає змогу підприємству-виробнику постійно відслідковувати рух продукції в рамках цілого збутового ланцюга - від виробника до кінцевого споживача.
ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат потрібно удосконалити сітку власних залежних збутових посередників, при чому не лише в межах Львівського регіону, а в межах всієї України.
Вибір того чи іншого посередника пов'язаний з великою обережністю, оскільки під загрозу ставить не одна чи декілька угод, а якість збутової діяльності підприємства на ринку і хід комерційних операцій в цілому.
Успішна робота з посередником включає дві складові: вибір посередника та стимулювання і контроль за його діяльністю
При виборі того чи іншого підприємства у якості збутового посередника, ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат необхідно враховувати такі фактори:
1. Ставлення посередника до товарів підприємства. Потрібно переконатись, що посередник дійсно зацікавлений в торгівлі даним товаром. Якщо товар виробника добре вписується в асортимент товарів, якими торгує посередник, то він буде просувати його активно.
2. Знання продукції. Бажано, щоб у посередника були відповідні знання про технологію виготовлення, якісні та інші параметри продукції, щоб він був обізнаний у цій галузі з кон’юнктурою ринку та ін.
3. Повинна бути високою кваліфікація як збутових так і інших працівників підприємства-посередника. Важливим є також наявність міцних ділових стосунків з підприємствами відповідної галузі (слід переконатись, чи є такі зв'язки та контакти до налагодження свої відносин із ним). Перевагу необхідно надавати більш відомим фірмам, що мають більшу репутацію на ринку.
4. Надійність та становище у галузі. Ступінь надійності потенційного посередника можна оцінити за такими ознаками:
- тривалість роботи у даній галузі;
- динаміка звітових показників за роками;
- структура капіталу;
- професійний рівень керівництва.
Слід враховувати і підходи до торгівельної діяльності посередника, вияснити джерела фінансування посередника - чи надаються йому кредити і яким банком.
5. Потрібно також детально проаналізувати асортимент товарів, якими торгує чи торгував посередник. Слід переконатись, що ці товари утворюють сприятливе середовище для власної продукції. Асортимент товарів посередника повинен складатись з подібних товарів (за типом і якістю), які продаються приблизно одним споживачам. Бажано, щоб ці товари користувались у галузі доброю репутацією. Але в той же час необхідно переконатись, щоб вибраний посередник не є одночасно посередником підприємства-конкурента, оскільки він може повністю перекрити ринок збуту для продукції ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат.
6. При інших рівних умовах надавати перевагу спеціалізованим посередникам, так як вони мають більший досвід по реалізації саме цих товарів.
7. Складські запаси. Наявність відповідних складів, готовність посередника мати в наявності складські запаси продукції.
8. Фінансовий стан посередника. Порядне гуртове підприємство повинне мати достатні фінансові можливості, що дозволяють забезпечувати постійну наявність необхідних складських запасів товару даного виробника, вчасно оплачувати рахунки, мати систему знижок, утримувати збутовий персонал. Інколи може допускатись надання фінансової допомоги з боку виробника перспективним посередникам.
9. Обладнання. Необхідно, що б в посередника були в наявності залізниця або автотранспортні під’їзні шляхи, естакади, розвантажувальне обладнання, транспортувальні механізми, матеріально-технічна база (склади, демонстраційні зали, навчальні центри та ін.), вівся облік руху складських запасів та ін.
10. Політика цін посередника повинна обов'язково узгоджуватись із політикою цін виробника.
Крім того, бажано безпосередньо відвідувати підприємства - потенційні посередники, щоби переконатись у їх солідності та компетентності; брати до уваги місце розташування, кількість магазинів, глибину географічного проникнення, загальну маркетингову концепцію і програму посередника. Кількість посередницьких організацій повинна бути допустимо великою, оскільки при обмеженій їх кількості підвищується залежність від них і, відповідно, ступінь ризику.
Після того, як підприємством буде зроблено вибір щодо тих чи інших посередників, у подальшій роботі йому потрібно дотримуватись ряду принципів:
1) Персонал посередника є частиною власного персоналу, тому необхідно добиватись довіри у стосунках.
2) Винагородження посередника (або його продавців) стимулює його якісну активну роботу по збуту продукції ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат.
3) Навчання посередників правильному веденню роботи сприяє ефективності збуту більше, ніж найстрогіші покарання.
4) Стандарти обслуговування допомагають посередникам зрозуміти, які критерії прийматимуться до уваги при оцінюванні його роботи, що ставить посередників на всіх ринках у рівне становище.
5) Зв'язок із посередником повинен періодично підтримуватись на достатньо високому рівні. Посередник повинен достатньо регулярно представляти звіти про хід та результати збуту.
Управління діяльністю каналів збуту з боку ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат повинно здійснюватись також через координацію роботи каналу. З цією метою підприємству необхідно налагоджувати тісні контакти з посередниками та проводити різноманітні заохочувальні заходи. До них відносять наступні шляхи співпраці:
1. Розробка контракту. Поспішність і недостатня увага до процедури укладання контрактів може зіграти погану службу і призвести до фінансових втрат та ускладнень при освоєнні ринку. Тут перетинається діяльність маркетингового та юридичного відділів підприємства.
Якщо продукція продається через дистрибуторів на основі інтенсивного підходу, операції оформляються договорами купівлі-продажу. Якщо підприємство користується послугами збутових агентів чи дистрибуторів на основі селективного чи ексклюзивного підходів, то відношення між виробником і посередником мають постійний характер, отже виникає необхідність в офіційному документі, який викладає сутність домовленості -це письмовий контракт, який укладається на певний період і, який потім, за бажанням, можна продовжити. Такі пробні короткострокові контракти про посередництво дозволяють на практиці переконатись про можливості і ділову відповідальність підприємства-посередника. Можна укладати також контракт на невизначений термін з правом його розірвання з повідомленням про це заздалегідь. Контракт охоплює перелік прав та обов'язки сторін.
2. ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат повинен також узгоджувати з кожним торгівельним посередником його ступінь захисту. При селективному розподілі підприємство може обмежити збут певною групою посередників і буде продавати свій товар лише певному колу. Конкуренція між посередниками сприяє виробнику, але коли надається винятково право одному посереднику, то він працює з більшим ентузіазмом.
3. В контракті повинен бути зазначений мінімальний розмір складських запасів для термінового виконання замовлень (норматив складських запасів). Можна узгодити можливість повернення застарілого чи неходового товару після щорічної інвентаризації складів. Це сприяє можливості встановлення вищого нормативу складських запасів у посередника.
4. Повинна бути передбачена компенсація послуг збутових посередників, які отримують комісійні винагороди або торгівельну націнку. Процент націнки чи величина винагороди є більш-менш стандартні для кожної галузі, але вона може коливатися в залежності від складності процесу збуту, загального обсягу збуту та ін.
5. Підприємство повинно також надавати посереднику певні гарантії збереження фінансових інтересів на випадок зниження цін, що автоматично
знижує вартість товарів, що перебувають на його складі.
6. Крім цього ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат може надавати посередникам наступну збутову допомогу:
- допомога в обробці дрібних замовлень;
- проведення спільної широкомасштабної рекламної кампанії;
- відрядження власних спеціалістів із збуту до клієнтів посередника;
підготовка та підвищення рівня кваліфікації збутового персоналу посередника.
У рамках маркетингової діяльності підприємства будуть здійснені наступні заходи щодо просування продукції на ринку збуту, стимулювання збуту, вдосконалення механізмів розрахунку:
вироблена система диференційних розцінок для гуртових та дрібно гуртових покупців, постійних клієнтів (об’єктів громадського харчування, магазинів і т. д.)
надання гуртовим покупцям додаткових послуг, пов’язаних із складським та транспортним обслуговуванням;
розширення мережі збуту шляхом створення власних фірмових магазинів.
Проведення в життя вищевказаних заходів дозволить в короткий строк вдосконалити існуючу систему постачання сировини (якість та ритмічність надходжень), а також значно збільшити обсяг реалізації товарів.
3.2 ВДОСКОНАЛЕННЯ І АДАПТАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ДО ВИМОГ РЕФОРМУВАННЯ ДИСТРУБУЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ.
Перелічені у попередніх пунктах цього розділу заходи щодо вдосконалення дистрибуційної діяльності підприємства вимагають певної перебудови та переорієнтації організаційної структури управління ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат. Зокрема, таких змін вимагатиме той апарат управління підприємством, який відповідає за успішну реалізацію продукції на ринку.
В першу чергу, - це відділ маркетингу, головними задачами якого є комплексне вивчення ринків збуту; забезпечення стабільної реалізації продукції; ринкова орієнтація виробництва, науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт. Оскільки для успішної діяльності підприємства на ринку, воно повинно орієнтуватись не на концепцію збуту, а на концепцію маркетингу, то всі зусилля збутового апарату повинні бути направлені на одержання прибутку за рахунок забезпечення задоволення потреб споживачів, а сама служба маркетингу повинна чітко відповідати характеру виробництва, розмірам підприємства, його стратегічним планам, маркетинговим цілям, аналізу ринкових можливостей, вибраному виду маркетингу та ін. Рішення про вибір типу структури повинен опиратись на чітко сформульовану програмну заяву підприємства, викладення допоміжних цілей і задач, господарський портфель та стратегію росту.
Перш ніж досліджувати аспекти ефективної організації маркетингу, необхідно визначити окремі види діяльності маркетингу, з яких складається загальний процес маркетингу. Для кожного з цих видів повинно бути знайдено відповідне місце в рамках загальної структури. Всю діяльність підприємства в області маркетингу можна розділити на чотири категорії: збір вихідної інформації, постановка цілей, оперативна діяльність та контроль. Це справедливо у всіх випадках, незалежно від того, чи ведеться робота в області маркетингу в широкому чи вузькому масштабі, на внутрішньому чи на зовнішньому ринках.
Збір вихідної інформації передбачає дослідження маркетингу; дослідження ринку; оцінку товарів; макроекономічні дослідження; дослідження оточуючого середовища; дослідження мотивацій; інші види досліджень.
Постановка цілей передбачає встановлення цілей маркетингу, цілей по відношенню до продукції, цілей по відношенню до ціни, цілей по відношенню до розподілу продукції, цілей по відношенню до збуту продукції, цілей по
відношенню до просування продукції.
Оперативна діяльність передбачає управління торговим персоналом; рекламування та інші заходи по стимулюванню збуту; складування; відвантаження; після продажне обслуговування.
Контроль передбачає контролювання продаж; аналіз витрат обігу; оцінка ефективності реклами і діяльності по стимулюванню збуту; аналіз товарних запасів; проведення експериментів, пробних продаж та інших заходів з контролю.
Цей перелік видів діяльності, яким повинна займатись служба маркетингу на ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат не є вичерпним, а включає лише більшу частину найбільш важливих робіт.
Головна ідея цього переліку в наступному: для того, щоб маркетингова діяльність була ефективно організована, необхідно виконувати ряд робіт. Підприємство повинно мати можливості для вирішення конкретних задач, хоча деякі з них можуть виконуватись на стороні. Але, в будь-якому випадку, власна організація підприємства повинна планувати, санкціонувати та направляти таку діяльність.
Для реального впровадження маркетингу на підприємстві недостатньо створення на ньому відповідної служби, важливо визначити статус цієї служби.
В поле зору відділу маркетингу попадають всі проблеми, пов'язані з споживанням продукції, в той час як інші підрозділи концентрують свою діяльність на різноманітних часткових задачах, тому цілком істотним є признання за відділом маркетингу функції координації всієї діяльності підприємства. Щоб він був ведучим у виробництві, необхідно надати йому найвищий серед інших підрозділів статус. В цьому залог реальної маркетингової орієнтації підприємства.
При формуванні підприємством такої потужної сітки дистрибуторів по всій території України необхідним є вдосконалення організаційної структури служби маркетингу шляхом її регіональної орієнтації. Цей варіант організації будується з врахуванням географії операцій підприємства і забезпечує широке охоплення країни.
Така структура вирішує наступні задачі:
на рівні підприємства - збір маркетингової інформації чи вивчення маркетингу; реклама;
- на регіональному рівні - маркетингові дослідження в регіоні; реклама в регіоні; збут.
Важливою особливістю даної структури є те, що регіони достатньо незалежні і володіють власною функціональною інфраструктурою для вивчення, планування маркетингу, реклами і, відповідно, збуту. Регіональна орієнтація дозволяє більш глибоко вивчати потреби покупців, специфічні для кожного регіону.
Організація спеціального маркетингового підрозділу, орієнтованого на зовнішній ринок, тобто експортного, як, за звичай, і на інших підприємствах, на ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат» проводитись не буде. В умовах, коли зовнішній ринок характеризується іншою величиною товарного насичення і висуває якісно інші вимоги до маркетингової діяльності, спеціальний підрозділ може бути створений як тимчасова структура з перспективою перенесення експортних вимог на продукцію для внутрішнього ринку.
Схема нової вдосконаленої організаційної структури відділу маркетингу ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат» приведена на рисунку № .
Рисунок № . Організаційна структура служб маркетингу.
Цілями нової маркетингової структури на підприємстві стануть: забезпечення певного товароруху, реалізації, прибутку за рахунок досягнення переваг над конкурентами; задоволення потреб споживачів; оптимізація затрат на розроблення, виробництво і просування продукції на ринки за рахунок більш повного врахування можливостей підприємства і прогнозування динаміки попиту.
Головними задачами відділу маркетингу, що відображають специфіку його діяльності, є сегментування ринку; аналіз конкурентної ситуації; прогнозування стану ринку та динаміки його змін; збір інформації про ринок, структуру та динаміку попиту, смаки та бажання споживачів, про ставлення працівників торгівлі до продукції підприємства; розроблення довготермінових, середньострокових та поточних планів маркетингу по кожному виду продукції; підготовка річних планів маркетингу і прогноз обсягів реалізації по кожному виду продукції; робота по вдосконаленню продукції для задоволення потреб споживачів на внутрішньому та зовнішньому ринках, що постійно змінюються; формування попиту та стимулювання збуту продукції.
Крім виконання своїх безпосередніх завдань, для того, щоб діяльність всього підприємства відповідала маркетинговій орієнтації, служба маркетингу на ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат повинна також мати право розробляти:
- короткострокові, середньострокові та довгострокові прогнози розвитку науково-виробничої діяльності;
- надання рекомендацій щодо ринкових стратегій, включаючи вибір каналів товароруху, збуту та використовувані методи продажу, проведення практичної роботи, постійний аналіз правильності прийнятих рішень;
- планування заходів по впровадженню іміджу підприємства та координація необхідних дій;
- збір і аналіз інформації, звіти про діяльність конкурентів по товарних позиціях;
- проведення та координація маркетингових заходів, що витікають з рішень інших керівників відносно дизайну продукції, їх виробництва, продажу та цін;
- розгляд всіх розпоряджень та технологічних процесів з середини підприємства, координуючи їх так, щоб привернути максимум покупців за рахунок високої якості продукції, розумних комерційних дій та привабливих цін;
- розгляд технічних (споживчих) характеристик нових товарів та повного товарного асортименту з точки зору того, як впливають всі ці обставини на рішення покупців про придбання продукції;
- своєчасне визначення, коли товар виходить на стадію спаду та дає рекомендації по зняттю його з виробництва;
- рекомендування та разом з відділом збуту проведення досліджень ринку, планування необхідних для цього засобів, контроль їх використання;
- контроль всієї діяльності підприємства, що впливає на рішення покупців про придбання продукції. Давання негайних рекомендацій та проведення потрібних дій, коли це необхідно, користуючись правом «вето»;
- розгляд бюджетів та кадрової політики всіх відділів, що знаходяться в підпорядкуванні служби маркетингу.
Головним критерієм ефективності роботи менеджера з маркетингу є збільшення товарообороту підприємства та зниження коефіцієнта товарних запасів, нормативи якого встановлюються для кожної групи товарів знову таки, виходячи з його рекомендацій.
Керуючий збором маркетингової інформації, дослідженнями ринку та контролем маркетингу підприємства підпорядковується безпосередньо менеджеру з маркетингу і виконує функції керівника досліджень, адміністратора, консультанта та захисника інтересів підприємства. Він безпосередньо відповідає за ефективну роботу керуючих маркетинговими
- пропозиції по складу та порядку проведення заходів, необхідних для створення ефективної системи взаємодії науково-дослідних, конструкторських, виробничих та збутових підрозділів, що займаються плануванням;
- схеми делегування повноважень та відповідальності з питань маркетингу у відповідності з існуючою системою управління підприємством;
- пропозиції по корегуванню планів розроблення та виготовлення продукції з врахуванням реалізації продукції та обсягів існуючих замовлень;
- пропозиції про моральне та матеріальне заохочення розробників, працівників служби збуту та торгівельного персоналу за особистий вклад у економічні досягнення підприємства;
- пропозиції по ефективній організації системи товароруху, оптимізації товарних запасів, складського господарства, транспортних засобів;
- пропозиції по перебудові організаційно-управлінської структури, що викликана необхідністю зміни стратегії маркетингу.
Окремо можна виділити ще один, і на даному етапі, найголовніший для підприємства напрям діяльності відділу маркетингу - участь у формуванні дистрибуційної сітки та робота з діллерами, зокрема, рекомендації по асортименту продукції, навчанню кадрів та ін.
З відділом маркетингу повинні узгоджуватись всі фінансові та кадрові питання, пов'язані з діяльністю відділів, що знаходяться в його підпорядкуванні, а також проекти звітних документів, що торкаються ринкової діяльності.
Роль першої скрипки в цій оргструктурі, як і у всьому маркетингу на підприємстві, належить менеджеру з маркетингу, в обов'язки якого перш за все входитиме:
- аналізування ринкових ситуацій, щоб підприємство та його адміністрація були готові до можливих змін;
- забезпечення рекомендацій по вибору найбільш вигідних ринків у відповідності з можливостями підприємства;
- вивчення споживчого ринку і формування на його основі рекомендацій щодо асортименту товарів, які потрібно виготовляти та постійне слідкування за ними;
- прийняття рішень щодо цін на продукцію підприємства та вивчення тенденцій ринку і прогнозування обсягів продаж в залежності від зовнішнього середовища та товарів, що виготовляються підприємством;
- планування діяльності по одержанню інформації відносно існуючих покупців (кінцевих споживачів); дослідженнями у регіонах. Найбільш типовими задачами, які вирішуватимуться керуючими маркетинговими дослідженнями у регіонах є: дослідження характеристик ринку; вимірювання потенційних можливостей ринку;аналіз розподілення часток ринку між підприємствами-конкурентами, аналіз збуту; вивчення тенденцій ділової активності; вивчення товарів конкурентів; короткострокове прогнозування; вивчення реакції на нові види продукції та її потенціалу; довгострокове прогнозування, вивчення політики цін та ін. Крім того, керуючі маркетинговими дослідженнями повинні організувати діяльність так, щоб певна інформація доходила на підприємство безпосередньо від працівників магазинів через зауваження та побажання з боку клієнтів у процесі спілкування з ними, за допомогою службових та доповідних записок завмагазинів.
Керуючий маркетинговими комунікаціями також підпорядковується безпосередньо менеджеру з маркетингу і відповідає за створення ефективної системи маркетингових заходів по підтриманню і стимулюванню реалізації продукції підприємства через канали дистрибуційної сітки ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат; веде загальнофірмову базу даних по клієнтах та виявляє потреби діллерів; підготовляє для менеджера з маркетингу пропозиції по розпродажу продукції, на основі яких він встановлює нові ціни та знижки; організовує та бере участь у виставках, презентаціях та інших заходах; займається всією роботою, пов'язаною з рекламуванням продукції підприємства та ін.
В цілому можна зазначити, що керуючі збором маркетингової інформації, дослідженнями ринків та контролем маркетингу відповідають за необхідну підприємству вихідну інформацію та контроль всіє)ї маркетингової діяльності; керуючі з маркетингу по регіонах займаються встановленням поточних та перспективних цілей і плануванням маркетингової діяльності; керуючі маркетинговими комунікаціями, обласні керуючі зі збуту та торгівельний персонал підприємств торгівлі здійснюють оперативну маркетингову діяльність.
Оскільки маркетинг - це сфера швидкого старіння задач, стратегій та програм, керівництво ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат повинно періодично переоцінювати свій загальний підхід до ринку, керуючись при цьому т.зв. підходом як «ревізія маркетингу». Ревізії повинна підлягати і маркетингова ефективність організаційної структури, яка являє собою комплексне системне, бездоганне та регулярне дослідження маркетингового середовища підприємства, його задач, стратегій і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, що виникають і можливостей, що відкриваються та видачі рекомендацій відносно плану дії по вдосконаленню маркетингової діяльності підприємства.
Крім відділу маркетингу важливе місце для ефективної діяльності підприємства на ринку відіграє відділ збуту. Організаційна форма професійної діяльності служби збуту на ВАТ «Золочівський м’ясокомбінат повинна відображати тип та асортимент продукції, яке підприємство пропонує на ринку. Як і відділ маркетингу, організація відділу збуту повинна бути побудована за регіональним принципом і виконувати наступні функції: щодення робота по організації збуту продукції; статистичний аналіз реалізації та розподілення продукції; прогнозування і планування збуту; вивчення каналів розподілу продукції; аналіз позавиробничих витрат; підготовка на базі оцінки даних зворотного зв’язку з покупцями по вдосконаленню реклами та системи реалізації продукції, стимулюванню збуту, а також виявлення мотивів поведінки споживачів продукції.
3.3 ОНОВЛЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ВАТ “ЗОЛОЧІВСЬКИЙ М’ЯСОКОМБІНАТ”
Основу виробничої діяльності ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” складають операції, пов’язані з виробництвом м’яса, м’ясопродуктів, ковбасних виробів, консервів, кісткового борошна, супутніх товарів. Виробничі процеси на підприємстві механізовані, а деякі частково автоматизовані. Всі процеси відповідають затвердженим технологічним інструкціям і контролюються службами Держстандарту.
В центрі стратегії розвитку будь-якого підприємства лежать цілі розширення, диверсифікації чи інновації. В умовах швидких змін маркетингового середовища підприємство-виробник повинно постійно оцінювати структуру своєї діяльності, приймаючи рішення щодо завершення випуску продукції, її вчасну модифікацію чи заміну новою. Ці рішення дуже важливі для виживання підприємства та отримання ним конкурентних переваг.
Однак матеріально-технічна база підприємства частково застаріла і не дозволяє в повній мірі вирішувати виробничі завдання і вимагає оновлення. Тому для освоєння нових видів продукції, покращення її смакових якостей, більш раціонального використання сировини, необхідно провести наступні заходи:
перехід на технологію випуску ковбасних виробів з застосуванням біологічних добавок;
впровадити у виробництво випуск м’ясних консервів в закупівельній жерстяній банці;
на існуючих виробничих площах змонтувати обладнання по виробництву жерстяної банки;
встановити в ковбасному цеху вакуумний кутер ємністю 200-250 літрів замість морально зношеного;
придбати устаткування для нарізки і пакування м’ясопродуктів.
Для здійснення цих заходів потрібні інвестиції в розмірі 172,9 тис. грн. Програма інвестицій подається в таблиці №
Таблиця №
Програма капіталовкладень.
Заплановані заходи
Необхідні кошти, тис. грн.
Джерело отримання
Перехід на технологію випуску ковбасних виробів з застосуванням біологічних добавок
32,0
Централізований інноваційний фонд
Встановлення в ковбасному цеху вакуумного кутера
70,9
Централізований інноваційний фонд
Придбання і монтаж обладнання виробництва жерстяної банки
40,0
Власні кошти
Придбання устаткування для нарізки і пакування м’ясопродуктів
3,0
Власні кошти
Придбання закатної машини для жерстяної банки
27,0
Власні кошти
Розрахунок капіталовкладень, що необхідні для переходу на технологію випуску ковбасних виробів із застосуванням біологічних добавок:
Розробка документації – 0,5 тис. грн.
Погодження документації в СЕС,
Держінспекції, Держстандарті, торгівлі і т.д. – 5,0 тис. грн.
3. Виготовлення експериментальних зразків – 1,0 тис. грн.
4. Лабораторні дослідження – 1,5 тис. грн.
5. Закупка добавок – 23,5 тис. грн.
6. Інші витрати – 0,5 тис. грн.
Всього – 32,0 тис. грн.
Біологічні добавки.
До біологічних добавок відносять: соєвий концентрат, соєвий текстурат, фосфати, пекельфіт, ферментований рис, різні спеції і т.д.
Оптимальним поєднанням м’ясопродуктів з білковмісними натуральними інгредієнтами дає змогу одержувати поживну продукцію з меншими затратами, максимально зберегти смакові властивості продуктів.
У розвинутих країнах, де м’ясо традиційно вважається основним джерелом майже всіх білків, помітно зріс інтерес до білків з нижчим вмістом холестерину й жиру. Спочатку біологічні добавки використовували як наповнювач, який дає змогу збільшити вихід продукту і здешевити м’ясні вироби. Останнім же часом біологічні добавки застосовують для підвищення харчової цінності м’ясопродуктів. Втім не тільки для цього. Приміром, за нинішніх екологічних умов, пов’язаних з наслідками аварії на ЧАЕС, особливо важливо забезпечити населення України профілактичними вітамінізованими харчовими продуктами для зміцнення організму, стійкості його до різних захворювань. Наприклад, у структурній основі соєвого білка – 20 амінокислот, 11 з яких життєво необхідні, чим і зумовлюється висока харчова цінність біологічних добавок. Інший важливий аспект – засвоюваність організму.
З цією метою вдосконалюється технологія виробництва напівкопчених варених ковбас та сосисок, м’ясних консервів, напівфабрикатів, делікатесних м’ясних продуктів з яловичини і свинини, завдяки використанню високопродуктивних біодобавок.
Нові види ковбас, у виробництві яких використовують біологічні добавки: Екстра, Білоруська, М’ясна, Гуцульська, Туристична, сосиски Ніжні, сосиски Степові.
Розрахунок оптової і відпускної ціни на ковбасу “Екстра” варену І сорту.
Вихід – 125%
Кількість сировини на одну тонну – 1000/125=800
Сировина: яловичина жиловина І сорту – 65%*800=520*4,625=2402,4
свинина напівжирна – 15%*800=120*6,31=757,2
свинина жирна – 20%*800=160*4,41=705,6
3865,20
Допоміжні матеріали: сіль (кг) – 2,2*0,15=0,33
нітріт (гр) – 5*6,16=0,03
докторвурст (гр) – 100*30,80=30,80
31,16*800=249,28
шпагат – 2,0*3,45=6,90
256,18
Оболочка: білкозин d-50 – 644*0,32=206,08
Сировина
3865,20
Допоміжні матеріали
256,18
Оболочка
206,08
Затрати на виробництво і реалізацію
629,8
Собівартість без позабюджетних фондів
4957,26
Рентабельність, %
5
Оптова ціна
5336,4
Позабюджетні фонди
131,28
ПДВ, %
20
Відпускна ціна за тонну
6403,68
Ціна за 1 кг
6,4
Отже, виробництво ковбас з біодобавками є вигідним як для підприємства (рентабельність з 2% зростає до 5%), так і для споживача, тому що ціна такої ковбаси є нижчою, ніж ціна звичайної (без біодобавок).
Адаптація підприємства до можливих ризиків та страхувань.
У процесі реалізації даного проекту можливе виникнення типових для підприємства даного плану розвитків. До них слід віднести: суттєві зміни у чинному законодавстві, що стосується фінансового, виробничого та організаційно-правового аспектів діяльності підприємства; непереборні обставини, що можуть стати завадою для нормального функціонування підприємства (війна, стихійні лиха та епідемії, економічне ембарго та ін.).
Спростування цих ризиків забезпечується гарантіями держави щодо адекватного та ефективного відшкодування збитків завданих зміною діючого законодавства, дотримання виважених значень коефіцієнтів ліквідності, а також укладанням договору про страхування із страховою компанією.
Висновки.
При аналізі виробничо-господарської діяльності ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” в даному дипломному проекті виявлено, що підприємство поступово адаптується до роботи в ринкових умовах. Ведеться значна робота по підвищенню технічного рівня виробництва і продукції, що випускається, по покращенню її якості і випуску нових видів більш конкурентноспроможної продукції, шляхом проведення реконструкції.
В даний час ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” перебуває у задовільному фінансовому становищі, однак є ряд суттєвих причин, які негативно впливають на фінансовий стан. Це, насамперед, спричинено нестабільною заготівлею сировини протягом року і великими затратами на її транспортування, що є негативним фактором в роботі підприємства, який характеризує його роботу як нестабільну. Це веде до падіння обсягів виробництва і, відповідно, до зниження обсягів реалізації товарної продукції. Ще однією причиною незадовільного стану на підприємстві є значна зношеність основних фондів. Мають місце такі фактори діяльності підприємства, як незадовільна робота окремих підрозділів, зокрема відділу збуту в організації реалізації продукції, досліджень ринків збуту.
Отже, для зміцнення положення на ринку необхідно провести ряд заходів щодо оздоровлення фінансового та технологічного стану підприємства.
У 2000-му році ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” повинен виконати:
збереження спеціалізації, технології та майнові цільності підприємства;
здійснити перехід на технологію випуску ковбасних виробів із застосуванням біологічних добавок;
впровадження виробництва м’ясних консервів в закупівельній жерстяній банці з послідовним монтажем обладнання для виробництва жерстяної банки;
встановлення в ковбасному цеху вакуумного кутера;
придбати устаткування для нарізки та упакування м’ясопродуктів;
розширення фірмової торгівлі шляхом створення додаткових фірмових магазинів.
Для здійснення реорганізації основних заходів підприємства та проведення в життя нових напрямків діяльності планується здійснити інвестиції в розмірі 172,9 тис. грн.
Запроектовані заходи включають:
алгоритм проектування логістичних рішень в збуті, який грунтується на досягненні компромісу між ефективністю виробництва та рівнем виконання замовлень і виявлення окремих цільових протиріч між бажанням оптимального задоволення потреб клієнтів і мінімізацією витрат;
обгрунтування необхідності переходу підприємства із збутової орієнтації на маркетингову;
удосконалення планування збуту, в основі якого покладені не виробничі завдання підприємства, а портфель замовлень споживачів. При цьому саме планування здійснюється як ітеративний процес послідовного наближення бажаного результату з реальними можливостями підприємства.
впорядкування структури управління підприємством.
Запроектовані заходи дозволяють підвищити ступінь конкурентноздатності як окремого виду продукції, так і підприємства в цілому; проводити збір та обробку інформації про ринок, контролювати ситуацію на ринку, збільшити долю задоволення споживчого ринку на вироби підприємства.
Таким чином в разі здійснення запропонованих заходів ВАТ “Золочівський м’ясокомбінат” зможе досягнути якісно нових показників у своїй діяльності.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/anatomiya-shkiri.html
|
Анатомія шкіри
|
https://doc4web.ru/uploads/files/218/fe38d9ea39a0587d26525036ae9a4fb0.docx
|
files/fe38d9ea39a0587d26525036ae9a4fb0.docx
|
План
Вступ
1. Функції шкіри.
2. З чого ж складається наша шкіра?
3. Гігієна шкіри
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Чи знаєте Ви що шкіра – найбільший орган нашого організму? У середньому поверхня шкірного покриву дорослої людини складає близько 2 кв.м. – більш 8% маси всього тіла, товщина на різних ділянках коливається від 0,5 до 4 мм, маса майже 3 кг. Причому шкіра – не просто механічний футляр, що захищає свого хазяїна від зовнішнього середовища, це своєрідний “монітор”, що відбиває стан нашого здоров'я.
На поверхні шкіри видні складки, борозенки і гребінці, що, переплітаючи між собою, утворять індивідуальний малюнок. Він неповторний і не міняється протягом усього, життя що дає можливість, зокрема, вивчати відбитки пальців з метою встановлення особистості.
1. Функції шкіри.
Шкіра виконує безліч важливих функцій: дотик і виділення, і теплорегуляція, і газообмін. Вона сприймає почуття і відчуття, відбиває самопочуття і біль, реагує на всі зовнішні зміни, впливи навколишнього середовища, тепло, холод і механічні впливи. Крім того, шкіра захищає наш організм від втрат води, жиру і мінеральних речовин і, завдяки здатності упрівати, служить одночасно органом, що виводить шлаки.
Шкіра розтягується, еластична, пружна, що обумовлено її властивостями і жировою тканиною, фасціями, кістами, до яких вона прикріплена з’єднувальними тяжами. Колір залежить від барвної речовини - пігменту і ступеня кровонаповнення судин. У шкірі розташовується велика кількість сальних і потових залоз. Майже вся її поверхня покрита волоссям (пушком), що разом із залозами і нігтями називаються придатками шкіри.
2. З чого ж складається наша шкіра?
Шкіра - це дуже активний орган. Вона складається з трьох шарів: з епідермісу, дерми і підшкірно-жирової тканини.
От так виглядає структура шкіри людини
1) Волосся
2) Епідерміс
3) Дерма
4) Підшкірно-жирова тканина
5) Волосяний фолікул
6) Сальна залоза
7) Потова залоза
8) Жирова тканина
Епідерміс – це водно-ліпідна оболонка шкіри, що покриває її поверхневий шар і ефективно стримує левину частку всіх мікроорганізмів, що атакують людське тіло. Роговий шар, розташований на самій поверхні епідермісу, виконує функцію “чистильника”: він складається з омертвілих рогових пластинок, що постійно обновляються, несучи із собою пил, речовини, відокремлювані зі шкірних залоз, і мікроорганізми. У самому нижньому шарі епідермісу – паростковому – відбувається розмноження нових кліток. У паростковому шарі є барвна речовина – пігмент меланін, що визначає колір шкіри в різних народів і засмагу.
Незважаючи на те, що епідерміс безупинно «лупиться», відновлюючись на поверхні шкіри, вона сприймається як ніжна і м'яка. Цим шкіра зобов'язана найтоншій жировій плівці. Жир для її зм'якшення виділяється сальними залозами, що знаходяться разом з волосяними фолікулами в дермі (власне шкірі).
Потові і сальні залози виробляють біологічні секрети - потову рідину і шкірне сало відповідно. Завдяки оптимальному саловідділенню, робота що динамічно змінюється потових залоз дозволяє організмові уникати перегріву, оскільки виводить надлишки тепла і деякі токсичні продукти обміну речовин. Таким чином, основною функцією дерми є збереження постійної температури тіла.
Крім бар'єрних функцій, через шкіру здійснюється обмін газів між організмом і навколишнім середовищем - ця здатність шкіри не менш важлива, чим легеневий обмін, хоча й уступає йому по інтенсивності. У дермі знаходяться кровоносні і лімфатичні судини, нервові закінчення, корені волосся.
Нижній шар шкіри - підшкірна жирова клітковина - є своєрідним «буфером» організму. У цього «буфера» дві основні задачі: зм'якшувати дію різних механічних факторів і термоізолювати людину. Товщина жирової клітковини неоднакова: приміром, в області чола і носа виражена слабко, на віках відсутня зовсім, а от на животі і сідницях досягає декількох сантиметрів.
Базальний шар складається з кліток у функціональному відношенні неоднорідних. Одні невпинно відтворюють синтез білка для формування нових кліток, інші синтезують пігмент шкіри. Нормальне фарбування шкіри залежить від спадкоємних і зовнішніх факторів - утворення пігменту стимулюється дією ультрафіолетових променів.
Клітки шиповатой зони, як і базальної, здатні до розмноження і разом об'єднані за назвою паросткових. У цій зоні маються також блукаючі між дермою і эпидермисом "білі" клітки, що беруть участь в імунологічному захисті організму.
У зернистому шарі, розташованому над шиповатым, з'являються численні зерна, свідчачи про процес зроговіння, що почався.
Блискучий шар, добре помітний на долонях і підошвах, диффузно просочений білковою речовиною, що у наступному перетворюється в остаточний продукт зроговіння - білок кератин.
Роговий шар безпосередньо стикається з зовнішнім середовищем і складається з плоских ороговілих кліток (лусочок), тісно з'єднаних між собою.
Найбільш могутній роговий шар - на підошвах і долонях, на особі він тонше всього. Самі поверхневі рогові лусочки постійно відпадають - слущиваются, що має вікові і сезонні розходження.
У дермі (власне шкірі) розташовані кровоносні і лімфатичні судини, нервові закінчення, сальні і потові залози, корені волосся. Товщина дерми від 0,5 до 5 мм, найбільша на спині, плечах, стегнах. У дермі знаходяться і гладкомышечные клітки, що місцями утворять невеликі пучки. Вони обплітають волосяні фолікули (мішечки) і звуться м'язів "піднімаючих волосс". Інші пучки розташовані на шкірі шиї, чола, тильної поверхні кистей і стіп. Скорочення їх, зменшуючи приплив крові, викликає поява "гусячої шкіри", регулюючи тим самим тепловіддачу організму.
Шкірний покрив є найтоншим рецептором, що дозволяє випробувати різноманітний спектр почуттєвих відчуттів і попередити людини про небезпеці. Розрізняють кілька видів чутливості шкіри: болючу, тактильну (почуття дотику, тиску), холодову і теплову. Найбільшою тактильною чутливістю володіє шкіра долонної сторони кінчиків пальців, потім випливає кінчик носа, середина долоні, і, нарешті, середня лінія спини.
Слизувата оболонка рота свою назву одержала від того, що її поверхня постійно покрита слизом. Секрет слинних залоз бере участь у переварюванні вуглеводів їжі. Зволожений ним епітелій порожнини рота здатний пропускати в лежачі під ним кровоносні судини багато лікарських речовин. Нервовий апарат слизуватої оболонки рота являє собою велику мережу рухових, чуттєвих і смакових рецепторів, зв'язаних з під'язичним, язикоглоточним і блукаючим нервами.
3. Гігієна шкіри
Шкіра – один з найважливіших органів людини, від її стану багато в чому залежить здоров'я всього нашого організму. Крім того, людина зі здоровою і доглянутою шкірою виглядає більш привабливо.
Щоб Ваша шкіра залишалася молодий і красивої, необхідно регулярно і правильно доглядати за нею.
Очищення є першим етапом догляду за шкірою. Очищати шкіру необхідно ранком і особливо ввечері. Мікроби, що накопичуються в порах пил і інші забруднення заважають природному виділенню шкірного сала, утрудняючи подих шкіри й усмоктування нею вітамінів і живильних речовин. Тому умивання – один з основних елементів догляду за шкірою.
Для підтримки чистоти тіла варто щодня приймати душ. Якщо у Вас нормальна або жирна шкіра, користуйтеся звичайним туалетним милом або гелем для душу. При сухій шкірі рекомендується користуватися м'яким дитячим милом або робити утирання у вологу шкіру спеціальних олій і кремів.
Якщо Ви втомилися і хочете підбадьоритися, Вам допоможе контрастний душ. Починати випливає з теплої води, поступово збільшуючи її температуру, а потім швидко облитися холодної. Повторюйте процедуру 2-3 рази, закінчуючи її прохолодною або холодною водою. Такий контрастний душ прекрасно впливає на шкіру, поліпшуючи її кровопостачання за рахунок миттєвого звуження і розширення кровоносних судин.
Висновок
Шкіра є своєрідною «фабрикою» і одночасно «складом» корисних речовин - у ній постійно виробляються десятки різновидів різних ферментів і біологічно активних факторів.
Людська шкіра нерозривно зв'язана з життєдіяльністю організму і сигналізує про його стан його здоров'я. Разом з тим різні захворювання шкірного покриву і його травми викликають загальну реакцію організму. Неушкоджена шкіра є надійним бар'єром, захистом від різних шкідливих впливів – температурних, хімічних, механічних, від упровадження мікроорганізмів. З метою зміцнення здоров'я, збереження пружності й еластичності шкіри, необхідно регулярно і правильно доглядати за нею.
Список використаної літератури
Альбертс Б., Брей Д., Льюис Дж., Рэфф М., Робертс К., Уотсон Дж.// Молекулярная биология клетки: Пер. с англ.– М.: Мир, 1994.– с.176-186.
Чертков И.Л., Фриденштейн А.Я.// Клеточные основы кроветворения: – М.: ”Медицина”,1977.
Загальна анатомія., Київ 2000р.
" Энциклопедия для детей", том 17,"Химия"/ В.А. Володин, 2000 год.
2
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/chaes-likvidaciya-naslidkiv.html
|
ЧАЕС - ліквідація наслідків
|
https://doc4web.ru/uploads/files/244/32168c9c5bd78a72e8d8a3945f89acc9.docx
|
files/32168c9c5bd78a72e8d8a3945f89acc9.docx
|
Протягом декількох годин після руйнування 4-го енергоблока пожежникам і персоналу ЧАЕС вдалося ліквідувати численні возгоряня на блоці, що попередило загрозу поширення пожежі на інші енергоблоки. Відразу після аварії були зупинені спочатку 3-й енергоблок, що складає з 4-м енергоблоком другу чергу ЧАЕС, а потім 1-й і 2-й енергоблоки. По розпорядженню Ради Міністрів СРСР була створена Урядова комісія з розслідування причин аварії на Чорнобильській АЕС. Основними задачами Урядової комісії були визначення масштабів аварії, розробка і реалізація заходів по її локалізації і ліквідації наслідків, охороні здоров'я і наданню допомоги населенню, а також детальне вивчення причин аварії і розробка на основі проведеного аналізу оперативних і довгострокових заходів по недопущенню подібних аварій в майбутньому. Робота Урядової комісії проходила в екстремальних умовах, викликаних як складністю проблем, що виникли, так і відсутністю досвіду дій в подібних ситуаціях.
На початковому етапі управління запроектною аварією (з 26.04.86 по 6.05.86) найважливішими задачами були: припинення самопідтримуваної ланцюгової реакції; забезпечення охолодження опроміненого палива; зниження викидів радіоактивних продуктів в довкілля; запобігання подальшому розвитку аварії. Надалі були зроблені спроби знизити температуру в шахті реактора за допомогою технологічних систем, що збереглися на АЕС, подачею води в простір активної зони. З метою створення бар'єрів на шляху викидів із зруйнованого енергоблока було прийняте рішення про його ізоляцію від навколишнього середовища різними матеріалами. Скинені з вертольотів матеріали покрили центральний зал шаром товщиною від 1 м біля північної стіни до 15 м біля південної стіни. Вертолітними підрозділами армійської авіації з 27 квітня по 10 травня 1986 р. було скинуто на зруйнований блок біля 5 тис. тон різних матеріалів, в тому числі 40 тон з'єднань бору (ефективного поглинача нейтронів), 600 тон доломіту і 1800 тон глини і піску. Біля 2400 тон свинцю повинні були прийняти на себе тепло, що виділяється, перешкоджаючи тим самим переміщенню розплавленого палива під фундамент реактора.
Одночасно з цим проводилися заходи щодо видалення води з ББ і охолоджування АЗ подачею в неї рідкого азоту. Вода з ББ була видалена 6.05.86 м. До цього часу експерти видали висновок про неможливість СЛР в зруйнованому реакторі, а викид радіоактивних речовин в атмосферу скоротився в декілька тисяч разів.
Одним з перших питань, що встали перед Урядовою комісією, було визначення долі населення м. Прип'ять, розташованого на відстані 4 км від ЧАЕС. До полудня 26 квітня в місті був встановлений постійний контроль за радіаційною обстановкою. До вечора 26 квітня рівні радіації зросли і досягли в окремих місцях сотень міллірентген в годину, в зв'язку з чим Урядовою комісією було прийняте рішення про підготовку до евакуації жителів Прип'яті. У ніч з 26 на 27 квітня з Києва і інших сусідніх міст прибули 1200 автобусів, 3 спеціальних залізничних поїзди. Були визначені райони і населені пункти для розміщення евакуйованих, порядок їх прийому і розселення, сформовані спеціальні групи для розв'язання виникаючих питань. Евакуація почалася в 14 годин 27 квітня 1986 р. і була проведена приблизно за 3 години. У цей день з міста було вивезено біля 45 тис. чоловік. У перші дні після аварії було також евакуйовано населення з ближньої (10-кілометрової) зони ЧАЕС. 2 травня було ухвалено рішення про евакуацію населення з 30-ти км зони Чорнобильської АЕС і ряду населених пунктів за її межами. Надалі, до кінця 1986 р. з 188 населених пунктів (включаючи м. Прип'ять) було відселено біля 116 тис. чоловік.
7 травня 1986 р. було ухвалено Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР з питань трудового і побутового облаштування населення, евакуйованого з небезпечних зон. У ній були визначені конкретні заходи по розселенню сімей працівників Чорнобильської АЕС у Києві і інших населених пунктах, будівництву житлових будинків і господарських споруд для переселенців з сільської місцевості, працевлаштуванню і умовам оплати праці евакуйованих людей. Зокрема, у Києві на вказані цілі було передбачено виділити 7500 квартир, в Чернігові - 500 квартир.
На цій стадії управління аварією за рішенням Урядової комісії були початі роботи по утриманню передбачуваних розплавів активної зони на нижній захисній плиті реактора, а також по створенню додаткового горизонту (спеціального теплообмінника), що охолоджується під фундаментною плитою реактора для гарантованого виключення попадання радіоактивних продуктів і розплавленого палива в грунт і грунтові води. Спорудження плити було розпочато 3 червня і закінчено 28 червня 1986 р. Однак розвиток процесу аварії не привів до передбачуваного проплавлення фундаментної плити і цей спеціальний теплообмінник не був включений в роботу.
Для більш детальної оцінки стану аварійного реактора і забезпечення доступу до нього були розчищені проходи до пошкодженого енергоблока, прибрані викинені вибухом уламки паливних збірок, шматки графітової кладки і елементи конструкцій. Одночасно було розпочате спорудження екрануючої захисної стіни між 3-м і 4-м енергоблоками.
Коли зникла небезпека подальшого розвитку аварійних процесів в пошкодженому реакторі, зусилля Урядової комісії були направлені на організацію аварійно-відновлювальних і дезактиваційних робіт, водоохоронні і протифільтраційні заходи, а також на ізоляцію і поховання реакторної установки разом із зруйнованими конструкціями будівель і споруд ЧАЕС.
У кінці травня 1986 р. за поданням Урядової комісії були прийняті дві постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, якими передбачалися заходи по дезактивації проммайданчика, будівель і споруд Чорнобильської АЕС, а також по поновленню експлуатації енергоблоків № 1 і 2, в тому числі:
- Дезактивація проммайданчика, житлового селища і доріг
- Облаштування пунктів дезактивації і спеціальної обробки (ПуСО)
- Будівництво тимчасових могильників малоактивних відходів
- Зведення нової будбази
- Зведення житлового селища
- Будівництво водоводу до селища
- Будівництво газопроводу до житлового селища
- Зведення бази відділу робочого постачання
- Облаштування берегового дренажу вздовж ріки Прип'ять
- Облаштування вертикального свердловинного дренажу вздовж ставка - охолоджувача
- Будівництво очисних споруд для очищення дренажних і каналізаційних вод
- Консервація головного корпусу
- Консервація завалу
- Закриття реакторного відділення блоку №4
- Пуск бетонних заводів № 3 і № 4
- Бетонування території і майданчиків
- Бетонування каскадних стін
- Монтаж і бетонування захисної стіни по осі '51'
- Пристрій покрівлі
- Пристрій системи вентиляції і очищення газів внутрішнього об'єму
- Бетонування захисних стін ВСРО
- Бетонування захисних стін блоку 'В'
- Бетонування захисних стін деаераторної етажерки
- Закриття машзалу
- Зведення розділової стінки між 3 і 4 блоками
- Відділення будівель I черги від будівель II черги
- Підготовка енергоблоків до зими 1986-1987 рр.
- Підготовка енергоблоків №1 і №2 до пуску
Аварія на Чорнобильській АЕС спричинила крупномасштабне радіоактивне забруднення місцевості, будівель, споруд, доріг і інших об'єктів зовнішнього середовища не тільки в районі розташування атомної станції, але і далеко за його межами. Радіоактивне забруднення являло серйозну небезпеку для населення, а також для осіб, залучених до ліквідації наслідків аварії, негативно впливало на екологічний стан територій, забруднених забруднених радіонуклідами. Для виключення переопромінення людей і перенесення радіоактивних речовин за межі 30-км зони, вже з перших днів після аварії були організовані дезактиваційні роботи на ЧАЕС і прилеглій території, які включали:
- дезактивацію території, будівель, споруд АЕС, населених пунктів, транспорту і іншої техніки;
- збір, видалення, максимальне знешкодження і поховання радіоактивних відходів;
- санітарну обробку людей, дезактивацію одягу і засобів індивідуального захисту, дезактивацію доріг і пилопоглинання.
Планомірні роботи по дезактивації території, будівель і споруд АЕС і м. Прип'ять почалися 6 травня 1986 р. силами розгорнених частин і підрозділів хімічних, інженерних військ, цивільної оборони, а також Міненерго СРСР. Першочерговою задачею було очищення території поблизу зруйнованого блоку від високоактивних частин активної зони, викинуутих з реактора, їх збір, транспортування і поховання. Роботи по очищенню території проводилися цілодобово змінними екіпажами загальною чисельністю до 6 тис. чоловік, з яких до вересня 1986 р. біля 2 тис. було замінено в зв'язку з отриманням гранично допустимої дози (25 бер). Вже до 10 травня 1986 р. на території проммайданчику, завдяки видаленню найбільш активних фрагментів, рівні МЕД гамма-випромінювання вдалося знизити в 10-20 разів і підготувати більш широкий фронт робіт.
Верхній шар грунту на території проммайданчика і території промзони насипаний в 1986-1987 рр. в процесі виконання дезактиваційних робіт. При цьому з метою зниження рівня радіоактивного забруднення грунту був здійснений збір фрагментів ядерного палива, на території проммайданчика - зняття шару забрудненого грунту, засипка території щебенем і її бетонування. Засипка щебенем і бетонування були виконані практично по всій території північної частини проммайданчика, що примикає до будівлі 4-го і 3-го енергоблоків, вздовж західної частини і вздовж південної сторони машзалу. Товщина покриття становила 0,5 м, а в окремих місцях - до 8 м. Територія, впритул прилегла до 4 енергоблока, була засипана щебенем, піском, сухою бетонною сумішшю, а також виставлені об'ємні опалубочні блоки.
До 15 червня 1986 р. на основних комунікаціях ЧАЕС величини МЕД були знижені до 10 Р/г, що дозволило забезпечити додатковий фронт робіт і розвернути роботи на 1 і 2 енергоблоках. За станом на 10 серпня 1986 р. було дезактивовано 862 тис. м2 внутрішніх приміщень головного корпусу АЕС, оброблено понад 500 тис. м2 інших будівель на проммайданчику, вивезено 25 тис. м3 грунту, територія площею 187 тис. м2 покрита залізобетонними плитами.
У жовтні 1986 року з метою забезпечення єдиного керівництва роботами, що проводяться в 30-км зоні ЧАЕС, забезпечення виконання завдань державного плану по виробництву електричної енергії, реалізації заходів щодо підвищення надійності і безпеки експлуатації енергоблоків, виконання функцій замовника при спорудженні об'єктів виробничого і невиробничого призначення наказом Мінатоменерго СРСР від 17.10.86 № 6с на основі Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 02.10.86 було утворено виробниче об'єднання "Комбінат". Структура управління об'єднання забезпечила виконання покладених на нього функцій по I-му етапу ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На ВО "Комбінат" було покладено виконання наступних функцій:
- виконання завдань державного плану по виробництву електроенергії і координація робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
- виконання функцій замовника по промисловому і непромисловому будівництву міста Славутича
- експлуатація об'єктів Чорнобиля, Славутича, вахтового селища Зелений Мис
- збереження об'єктів м. Прип'яті і експлуатація об'єктів інженерного забезпечення, дезактивація обладнання, техніки, матеріалів, будівель і споруд
- організація поховання радіоактивних відходів, будівництво ПЗРО і їх експлуатація - контроль за радіаційною обстановкою і виконання заходів по її поліпшенню
- дозиметричний контроль персоналу, вживання заходів по зниженню дозових навантажень при експлуатації об'єкта "Укриття"
- захист від радіоактивного забруднення Дніпровського басейну
- координація НДР, здійснюваних відповідно до державних програм по створенню радіаційного моніторинга і вироблення рекомендацій по народногосподарському використанню цієї зони
- забезпечення діяльності оперативних груп і експедицій, працюючих по науково-дослідних програмах і договорах.
Існуючі організаційні структури виробничого об'єднання "Комбінат" дозволили спільно з підрядними організаціями, оперативною групою військ Цивільної оборони СРСР, ВУС-605 і Комплексною експедицією інституту ІАЕ ім. Курчатова Мінсередмашу СРСР виконати комплекс задач по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1986-89 роках:
Будівельно-монтажні роботи (ЛПА):
- по енергоблоку № 4 з об'єктом "Укриття"
- по реконструкції і пуску в 1986 році енергоблоків №№ 1 і 2
- по водоохоронним спорудам
- по реконструкції і пуску енергоблока № 3 в 1987 році
- по будівництву вахтового селища Зелений Мис
- по будівництву і реконструкції об'єктів 30-км зони
За період з 1987 по 1989 рік підрозділами ВО "Комбінат", СП "Комплекс" спільно з підрозділами Цивільної оборони виконані роботи по дезактивації, водоохоронним спорудам, ремонтно-відновним роботам, експлуатації основних об'єктів життєзабезпечення.
У зоні ліквідації наслідків аварії споруджені і експлуатуються стаціонарні пункти поховання радіоактивних відходів (ПЗРО):
- "Буряківка" - проектна потужність 450 тис. м3, 30 траншей по 15 тис. м3 РАВ з МЕД 1 р/г
- "Підлісний" - проектна потужність 50 тис. м3, 8 модулів.
До кінця 1989 р. заповнені частково 2 модулі, поховано 12 тис. м3 РАВ з МЕД 5 р/г. Споруджені, законсервовані і знаходяться під спостереженням могильники:
"Комплексний", "Савичі", "Чистогалівка". На території зони споруджені, враховані, класифіковані стихійні і тимчасові пункти поховання РАВ (ПВЛРО) - 800 шт.; які знаходяться під спостереженням, для чого була побудована мережа спостережних свердловин в кількості 235 штук. Намічені були етапи ліквідації ПВЛРО шляхом перезахоронення з попередньою переробкою для зменшення об'ємів РАВ.
Комплексна експедиція при інституті атомної енергії ім. І.В.Курчатова була утворена наказом Міністерства від 03.12.87 № 740 з метою забезпечення наукового і проектного супроводження об'єкта "Укриття", проведення і координації науково-дослідних робіт, що виконуються підприємствами Міністерства в зоні Чорнобильської АЕС і в зоні відселення. Робота Комплексної експедиції велася в рамках комплексної наукової програми. Комплексна експедиція забезпечувала виконання покладених на неї функцій:
- проведення науково-дослідних робіт по забезпеченню безпечного стану об'єкта "Укриття" і підготовка рекомендацій по вдосконаленню систем контролю
- створення банку даних по об'єкту "Укриття" і радіаційній обстановці в контрольованій зоні
- виконання конструкторських і проектних робіт по забезпеченню програм досліджень
- організація проведення будівельно-монтажних робіт в забезпеченні наукових досліджень, покладених на експедицію
Роботи, що проводяться КЕ при ІАЕ ім. І.В.Курчатова, НІКИЕТом, ВНІПІЕТом і рядом інших організацій в 1987-89 рр., дозволили з'ясувати основний характер внутрішнього стану об'єкта "Укриття": по-перше, геометрію руйнування; по-друге, стан більшості будівельних конструкцій; по-третє, основні області скупчення паливної маси і їх фізико-хімічні параметри.
З переходом Чорнобильської АЕС на безвахтовий метод роботи перший етап ЛНА був завершений. Основними цілями виконання робіт II-го етапу ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було:
- запобігання поширенню радіонуклідів із зони радіоактивного забруднення
- перезахоронення твердих РАО
- створення в ураженому регіоні умов для безпечної життєдіяльності населення
- підготовка зони відчуження і відселених територій зони жорсткого контролю до повернення в народне господарство
- підготовка до виведення Чорнобильської з експлуатації.
Складністю виконання II-го етапу ЛНА була практична відсутність досить економічних і екологічно чистих технологій і технічних засобів по дезактивації великих територій, обладнання, а також металу, деревини і інших матеріалів. У цих умовах була потрібна зміна підходу до методів дезактивації, створення нових, мобільних технічних засобів для дезактивації лісових масивів, сільськогосподарських угідь, водоймищ, транспортних магістралей і населених пунктів, створення виробництв по переробці радіоактивних відходів з метою їх надійного поховання. У зв'язку з цим, для успішного вирішення задач по II-му етапу була потрібна зміна підходу до організації провадження робіт в зоні відчуження. На нараді в м. Чорнобилі 8-10 серпня 1989 року Заступник Голови Ради Міністрів СССР т.Догужієв В.Х. (протокол № ВД-237) доручив Мінатоменергопрому СРСР розглянути питання про вдосконалення організаційної структури управління роботами в зоні Чорнобильської АЕС.
Мінатоменергопром СРСР після розгляду даного питання ухвалив наступне рішення (наказ від 19.12.89 № 328):
1. Виділити з складу ВО "Комбінат" Чорнобильську АЕС в самостійне підприємство з виконанням функцій замовника по будівництву і експлуатації міста Славутича і підсобного господарства.
2. Ліквідувати з 01.01.90 підприємство ВО ' Комбінат'.
3. По узгодженню з Радою Міністрів УРСР створити в м. Чорнобилі Київської області на базі ВО "Комбінат" науково-виробниче об'єднання (НВО) "Прип'ять".
Основні задачі і форми організації наукових досліджень, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, були сформульовані постановою Ради Міністрів СРСР від 01.11.86. Цією постановою було передбачено розгортання в 1986-1990 рр. досліджень по Комплексній програмі, що включає шість пріоритетних наукових напрямів з визначенням головних відомств і науково-дослідних організацій, відповідальних за виконання і розвиток цих напрямів:
· вплив радіоактивного забруднення на об'єкти флори і фауни (Екологія),- АН СРСР, Інститут еволюційної морфології і екології тварин ім. А.Н.Северцова АН СРСР (науковий керівник-академік В.Е.Соколов);
· контроль за рівнем радіоактивного забруднення об'єктів навколишнього середовища і вивчення процесів перенесення продуктів поділу і трансуранових елементів (Контроль і прогноз радіоактивних забруднень) - Держкомгідромет СРСР, інститут прикладної геофизики ім. Е.К.Федорова Держкомгідромета СРСР (науковий керівник - член-кореспондент АН СРСР Ю.А.Ізраель);
· вивчення біологічних факторів і віддалених наслідків радіаційного впливу на населення і розробка заходів по скороченню негативного впливу цього впливу (Радіаційна медицина) - Мінздоров'я СРСР, Всесоюзний науковий центр радіаційної медицини АМН СРСР (науковий керівник-академік АМН СРСР Л.А.Ільін);
· дослідження впливу радіоактивних забруднень на сільськогосподарську продукцію, розробка заходів по скороченню цього впливу і утилізації забруднених радіонуклідами харчових продуктів (Сільськогосподарська радіологія) - Держагропром СРСР, Всесоюзний НДІ сільськогосподарської радіології Держагропрома СРСР (науковий керівник - проф. Н.А.Корнеєв);
· розробка методик і засобів дезактивації об'єктів навколишнього середовища, господарських і побутових будівель і споруд, обладнання і транспортних засобів (Дезактивація) - Мінсередмаш СРСР, Всесоюзний НДІ неорганічних матеріалів Мінсередмаша СРСР (науковий керівник - член-кореспондент АН СРСР А.С.Нікифоров);
· розробка технологій, систем і обладнання, включаючи дистанційно керовані пристрої і техніку, необхідні для забезпечення безпечних умов проведення робіт по ліквідації аварії (Техніка і технологія) - АН СРСР, Інститут машинознавства ім. А.А.Благонравова АН СРСР (науковий керівник - академік К.В.Фролов).
Для здійснення загального керівництва і координації цих досліджень, включаючи підготовку самої Комплексної програми наукових досліджень, контролю за ходом виконання робіт науково-дослідними установами різних міністерств і відомств, узагальнення результатів досліджень, що проводяться і підготовки рекомендацій для їх практичної реалізації при президії АН СРСР була створена міжвідомча Координаційна рада з наукових проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. У його склад увійшли: Александров А.П. - академік, директор Інституту атомної енергії (ИАЭ) ім. І.В.Курчатова Мінсередмаша СРСР (голова), Легасов В.А. - академік, перший заст. директора ІАЕ ім. І.В.Курчатова (перший заст. голови) і інші видатні діячі науки і техніки. З часом персональний склад Ради мінявся, в кінці 1989 р. його головою став академік С.Т.Беляев. Для інформаційного забезпечення діяльності Координаційної ради було передбачене створення в ІАЕ відповідного банку даних.
ЧЧорнобильська аварія з самого початку вийшла за рамки окремого технологічного інциденту, отримала широкий міжнародний резонанс. З перших днів трагедія викликала активний сплеск занепокоєння світової спільноти, зробивши необхідним вживання Радянським Союзом екстрених заходів до того, щоб через надання доступної інформації сприяти формуванню атмосфери міжнародної довіри, налагодження взаємодії в справі ліквідації наслідків аварії. Виходячи з важливості питань Оперативна група Політбюро ЦК КПРС 1 травня 1986 р. ухвалила рішення про доцільність організації прес-конференції з іноземними журналістами, яка і була проведена 6 травня 1986 р. в Москві. У зв'язку із запитами урядів США, Англії і інших країн про обставини і наслідки аварії, з метою їх інформування була організована зустріч співробітників посольств зацікавлених країн Європи, США і Канади з представниками Урядової комісії і провідними вченими, а також поїздка представників посольств в зону аварії.
Практика відвідування 30-км зони зарубіжними представниками широко використовувалася і в наступні роки. З метою екстреної медичної допомоги потерпілим від аварії вже на початку травня 1986 р. в Радянський Союз прибули іноземні фахівці-медики, в тому числі лікарі Гейл і ТарасакіЗа активною участю і оперативному сприянню МЗС СРСР, багатьох радянських посольств і інших закордонпредставництв вдалося отримати від деяких західних держав ряд технічних засобів. Не поменшуючи значення цієї зовнішньої допомоги, потрібно зазначити, що основний тягар практичних заходів щодо визначення наслідків аварії на ЧАЕС, природно, ліг на Радянський Союз.
На нараді експертів МАГАТЕ в серпні 1986 р. Радянський Союз представив докладну доповідь про технічні аспекти і причини аварії, виступив за створення міжнародного режиму безпечного розвитку ядерної енергетики. Радянською делегацією була передана інформація про характер радіоактивного забруднення атмосфери і місцевості в перші дні після аварії, про склад і кількість радіоактивних опадів, що випали на території СРСР. На основі цієї інформації і обговорення Міжнародною консультативною групою по ядерній безпеці була підготовлена підсумкова доповідь.
На спеціальній сесії Генеральної конференції МАГАТЕ у вересні 1986 р. СРСР вніс на розгляд світової спільноти розгорнену програму, яка передбачала формування науково-технічної бази безпечного розвитку ядерної енергетики, доповненої міжнародно-правовими нормами і угодами. Ця програма розповсюджувалася як офіційний документ ООН А/4/652, містила ряд практичних заходів, включаючи формування в стислі терміни системи оперативного сповіщення про ядерні аварії і неполадки на АЕС, коли це супроводиться викидом радіоактивних речовин із загрозою їх трансграничного перенесення.
У жовтні 1989 р. уряд СРСР звернувся до МАГАТЕ з проханням провести силами міжнародних експертів незалежну оцінку обстановки і умов мешкання населення в забруднених районах України, Білорусі і Росії, а також ефективність прийнятих захисних заходів. Для проведення цієї міжнародної експертизи був утворений Міжнародний консультативний комітет (МКК), під керівництвом якого було виконане широке коло досліджень і підготовлена підсумкова доповідь з цього питання. Міжнародна експертиза носила офіційне найменування - "Міжнародний Чорнобильський проект". У процесі збору необхідної інформації відбулося більш ніж 30 технічних місій в СРСР, в складі яких брало участь більше 100 незалежних експертів з 25 держав - членів МАГАТЕ і 7 міжурядових організацій.
21-24 травня 1991 р. у Відні відбулася Міжнародна конференція по розгляду результатів проведеної роботи. У доповіді Міжнародного консультативного комітету на цьому форумі були зроблені наступні основні висновки:
- внаслідок безпрецедентної по характеру і масштабу чорнобильської аварії відповідальні компетентні органи були вимушені діяти в ситуації, яка не планувалася і не очікувалася;
- загальна реакція компетентних органів була загалом обгрунтована і відповідала положенням міжнародного керівництва, що діяло під час аварії;
- офіційні процедури оцінки доз були обгрунтовані з наукової точки зору;
- отримані в рамках проекту незалежні оцінки для обстежених забруднених населених пунктів були нижче за офіційно представлені дані за оцінками доз;
- повідомлення про шкідливі для здоров'я наслідки, що пояснюються впливом радіації, не підтвердилися ні належними місцевими дослідженнями, ні дослідженнями в рамках цього проекту;
- аварія спричинила значні негативні психологічні наслідки, які виражалися в підвищеному почутті тривоги і виникненні стресу через постійне відчуття сильної невизначеності і були нерозривно пов'язані з багатьма соціально-економічними і політичними подіями, які відбувалися в СРСР. По об'єму і інтенсивності виконаної роботи, чіткості планування і координаціям різносторонніх досліджень ця незалежна експертиза виявилася унікальним явищем в практиці цільових міжнародних проектів. Внаслідок тривалої спільної роботи радянські вчені і фахівці придбали корисний досвід і ознайомилися з міжнародними методиками і стандартами.
Необов’язково… :
Припинення експлуатації енергоблоків №1 і №2 Чорнобильської АЕС
Енергоблок №1
· 30.11.96 зупинений для дострокового виведення з експлуатації
· 22.12.97 прийнята Постанова Кабінету Міністрів про дострокове зняття з експлуатації
· 15.12.98 отримано дозвіл Державної адміністрації ядерного регулювання на реалізацію етапу припинення експлуатації
Основні роботи:
· звільнення від ядерного палива: в реакторі знаходиться 1210 тепловиділяючих збірок, в басейнах витримки - 1290
· вилучення робочих середовищ з контурів систем, що виводяться з експлуатації
· експлуатація і технічне обслуговування систем, що залишилися в роботі
· реконструкція окремих систем
· класифікація і облік радіоактивних відходів, що утворилися
· завершено комплексне інженерно-радіаційне обстеження приміщень, обладнання і трубопроводів
· будівництво об'єктів для зняття з експлуатації
· розробка документів для отримання дозволу на початок I етапу зняття з експлуатації
· отримання ліцензії на зняття з експлуатації
Енергоблок №2
· 11.10.91 зупинений після пожежі в машзалі
· 15.03.99 прийнята Постанова Кабінету Міністрів про дострокове зняття з експлуатації
Основні роботи:
· реактор повністю звільнений від ядерного палива, в реакторному залі в басейнах витримки знаходиться 1058 тепловиділяючих збірок з відпрацьованим паливом
· основні документи для отримання дозволу Державної адміністрації ядерного регулювання на етап припинення експлуатації підготовлені і знаходяться на стадії узгодження
Основні характеристики енергоблоків Чорнобильської АЕС
ЕНЕРГОБЛОК №1
Тип реактору РБМК-1000.
Рік, місяць початку будівництва - 03.1970.
Фізпуск - 02.08.77.
Енергопуск - 26.09.77.
Досягнення номінальної потужності - 27.05.78.
Зупинка внаслідок аварії на енергоблоці №4 - 26.04.86.
Після аварійно-відновлювального ремонту
Фізпуск - 08 30.09.86.
Енергопуск: ТГ-1 - 01.10.86.; ТГ-2 - 02.10.86.
Зупинка на стоянковий режим - 30.11.96.
ЕНЕРГОБЛОК №2
Тип реактору РБМК-1000.
Місяць, рік початку будівництва - 02.1971.
Фізпуск - 17.11.78.
Енергопуск - 21.12.78.
Досягнення номінальної потужності - 28.05.79.
Зупинка внаслідок аварії на енергоблоці №4 - 26.04.86.
Після аварійно-відновлювального ремонту
Фізпуск - 11 31.10.86.
Енергопуск: ТГ-3 - 05.11.86.;ТГ-4 - 06.11.86.
Виведений з експлуатації внаслідок пожежі - 11.10.91
ЕНЕРГОБЛОК №3
Тип реактору РБМК-1000.
Місяць, рік початку будівництва - 03.1976.
Фізпуск - 02.06.81.
Енергопуск - 03.12.81.
Досягнення номінальної потужності - 08.06.82.
Зупинка внаслідок аварії на енергоблоці №4 - 26.04.86.
Після аварійно-відновлювального ремонту
Фізпуск - 03.10.87.
Енергопуск - 03.12.87.
ЕНЕРГОБЛОК №4
Тип реактору РБМК-1000.
Місяць, рік початку будівництва - 12.1982.
Фізпуск - 16.11.83.
Енергопуск - 21.12.83.
Досягнення номінальної потужності - 27.03.84.
Зупинка внаслідок аварії - 26.04.86.
Завдання, що стоять після зупинки енергоблоку №3
Відповідно до встановленого порядку на Чорнобильській АЕС розроблено і направлено на розгляд план робіт на 2001 рік і визначено витрати на його виконання за рахунок коштів Державного бюджету України.
Роботи будуть вестися в наступних напрямках:
· підтримка в безпечному стані зупинених енергоблоків №№ 1, 2, 3;
· припинення експлуатації енергоблоків №№ 1, 2, 3;
· будівництво об'єктів для безпечного виведення з експлуатації;
· пом'якшення соціальних наслідків від дострокового виведення з експлуатації.
Роботи по підтримці в безпечному стані зупинених енергоблоків потребують 148,139 млн. грн, в тому числі:
· виконання ремонтних робіт - 20,652 млн. грн.;
· забезпечення паливом і енергією - 58,564 млн. грн.;
· поточна експлуатація і придбання обладнання - 18,727 млн. грн.;
· військова і пожежна охорона, зв'язок, транспорт, охорона праці, підготовка кадрів і інш. - 48,760 млн. грн.
Зараз витрати на ці цілі на зупинених енергоблоках № 1 і № 2 покриваються за рахунок продукції працюючого третього енергоблоку. На оплату праці персоналу ЧАЕС (з відрахуваннями) буде потрібно 89 млн. грн. У 2000 році на оплату праці персоналу, що обслуговує блоки № 1 і № 2, передбачено в Державному бюджеті України 35 млн. грн.
На будівництво об'єктів, призначених для безпечного виведення з експлуатації (сховище відпрацьованого ядерного палива, завод з переробки рідких радіоактивних відходів, промисловий комплекс з поводження з твердими радіоактивними відходами) планується внесок України в рамках міжнародних проектів - 41,875 млн. грн.
Планується здійснити комплекс заходів щодо пом'якшення соціальних наслідків в зв'язку з достроковим виведенням з експлуатації. На ці цілі буде потрібно 90,780 млн. грн., в тому числі:
· виплата компенсацій персоналу, що вивільняється згідно з чинним законодавством - 25,797 млн. грн.;
· утримання інфраструктури міста Славутича - 19,963 млн. грн.;
· будівництво об'єктів в місті Славутичі - 40,457 млн. грн.
Персоналом ЧАЕС в 2001 році будуть проводитися роботи по виконанню затверджених на державному рівні програм припинення експлуатації енергоблоків №№ 1, 2, 3 - завершальний етап експлуатації перед початком зняття з експлуатації енергоблоків:
· звільнення від ядерного палива;
· вилучення робочих середовищ з контурів систем, що виводяться з експлуатації;
· дезактивація систем і приміщень;
· проведення класифікації і обліку радіоактивних відходів, що утворилися в процесі експлуатації;
· проведення обстеження приміщень, обладнання і трубопроводів та інш.
На ці цілі буде потрібно 45,888 млн. грн.
Таким чином, для виконання програми робіт, пов'язаних з достроковим виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС, в 2001 році Україні буде потрібно 415,694 млн. грн.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/anaerobna-nesporotvorcha-infekciya.html
|
Анаеробна неспоротворча інфекція
|
https://doc4web.ru/uploads/files/223/eef589dfb2eb2dac228f0e18d5f2aaa0.docx
|
files/eef589dfb2eb2dac228f0e18d5f2aaa0.docx
|
АНАЕРОБНА НЕСПОРОТВОРЧА ІНФЕКЦІЯ
Порад з давно відомою формою анаеробної клостридіальної інфекції — газовою гангреною — за останні десятиріччя набула значного поширення анаеробна неспоротворча (неклостридіальна) інфекція, яка зумовлюється анаеробною сапрофітною мікрофлорою родини Bacteroidaceas, що вегетує в організмі. З'ясування ролі останньої в етіології сучасної хірургічної інфекції завдячує розвитку мікробіологічних досліджень, зокрема, технології досліджень в анаеробіотичних умовах, якими були відкриті збудники анаеробної не-клостридіальної мікрофлори в ексудаті та тканинах осередку інфекції. Цими дослідженнями були розгадані ті парадоксальні випадки хірургічної інфекції, коли у зразках матеріалу з ран чи гнояків мікробіологи старими методами досліджень не виявляли мікробів та робили висновок, що гній "стерильний".
До групи неспоротворчих анаеробів належить близько 20 видів мікроорганізмів, серед яких найбільшу роль відіграють насамперед бактероїди B.fragilis та B.melaninogenicum, меншу — фузобактерії (Fusobacterium necroforum, nucleatum та ін.). Ці грам-негативні мікроорганізми є постійними мешканцями слизової оболонки ротоглотки, товстої кишки, жіночих статевих органів, жовчних та сечових шляхів тощо. У товстій кишці співвідношення анаеробів до аеробів складає 300—1000 до 1. Інфекція, що спричинюється цими неспоротворчи-ми мікроорганізмами, має ендогенне походження — вона потрапляє у тканини у разі пошкодження слизової оболонки або всієї товщі стінки зазначених вище шляхів (місць веге
тації), при їх травмі, у тому числі операційній, при некротичних, запальних чи пухлинних ураженнях. Найчастіше ця інфекція виникає за зниження як резистентності власне слизової оболонки людини, так і опору організму в цілому внаслідок загальних порушень (серцева недостатність, цукровий діабет, захворювання крові, іму-нодефіцитні стани, онкологічні захворювання, інші загальні хвороби та хронічні інфекції тощо). Особливо часто ця інфекція ускладнює захворювання та операції на товстій кишці, а також захворювання жовчовивідних шляхів (жовчнокам'яна хвороба тощо). Сьогодні вже чітко встановлено, що інфекційні ускладнення після оперативних втручань та захворювання органів черевної порожнини у 75—85 % хворих розвиваються за участі анаеробної неклостридіальної мікрофлори.
Як правило, ці мікроорганізми (бактероїди, фузобактерії та ін.) у джерелах інфекції містяться в асоціаціях з іншими збудниками гнійної та гнильної інфекції — аеробами та факультативними анаеробами — як патогенними, так і умовнопатогенними (стафілококи, пептострептококи, Escherichia coli, Proteus vulgaris та ін.)
Анаеробну інфекціїо треба розглядати як ураження (хворобу) тканин (переважно прилеглих до території постійного мешкання анаеробів — слизових оболонок та мембран) або системну інтоксикацію організму (сепсис). Особливостями взаємодії мікроорганізмів асоціації облігатних анаеробів, факультативних анаеробів та аеробів є взаємне підсилення патогенних властивостей (синергізм). Поглинаючи кисень, аероби створюють кращі умови для життєдіяльності анаеробів (знижують окислювально-відновний потенціал у тканинах), а також завдяки виробленню анаеробами ферментів, зокрема бета-лактамаз, вони сприяють виробленню нечутливості інших бактерій до антибіотиків. Деякі з представників асоціації продукують речовини, що прискорюють ріст інших мікроорганізмів анаеробів, наприклад псевдо-дифтероіди, що вегетують на слизовій оболонці, виробляють вітамін К, котрий потрібен для росту B.melani-nogenicum, а останні продукують токсини. Найпоширеніший бактероїд B.fragilis є лактамазопродукуючим мікроорганізмом, який зумовлює нечутливість інших мікробів патогенної асоціації до антибіотиків.
Важливою передумовою цієї інфекції є гіпоксія тканин з різних причин:
як загального розладу кровообігу, так і місцевого — зниження перфузії тканин, у тому числі через стискання їх пов'язкою тощо (турнікетний некроз). Внаслідок саме цих причин анаеробна неклостридіальна інфекція спостерігається у хворих переважно літнього віку (після 50 років) з проявами атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету та іншими загальними порушеннями систем та обміну речовин.
Анаеробна неспоротворча мікрофлора найчастіше присутня при таких формах інфекції, як інфекція рото-глотки (гінгівіт, стоматит, паратонзи-лярний абсцес, ангіна Людвіга тощо), параезофагеальні флегмони, перитоніт, внутрішньочеревний абсцес, зокрема тазовий; холангіт та печінковий абсцес; мозковий абсцес, аспіраційна пневмонія та легеневий абсцес; нагноєння укушених ран, флегмона черевної стінки, гангренозний фасцит, вагініт, гострий парапроктит тощо. Проте найчастіше ця інфекція ускладнює захворювання органів черевної порожнини, особливо товстої кишки та жіночих статевих органів або операції на цих органах (дифузний або відмежований перитоніт, флегмона черевної стінки — целюліт, фасцит тощо). Тому при цих формах інфекції завжди треба мати на увазі можливість участі серед її збудників анаеробної неклостридіальної мікрофлори та робити належні клініко-лабораторні дослідження для правильної діагностики та цілеспрямованого й ефективного лікування.
Участь цієї мікрофлори в інфекційному процесі робить його набагато складнішим та тяжчим у своєму перебігу й прогнозі. Особливо велику загрозу для хворого становить анаеробний грамнегативний сепсис, який звичайно виникає з неконтрольованих місцевих осередків цієї інфекції. Підозру на анаеробну неклостридіальну інфекцію повинні викликати такі клінічні ознаки:
1. Смердючий запах (гнильний чи колі-бацилярний) виділень з рани чи інших осередків інфекції.
2. Темний (бурий чи навіть чорний) колір ексудату, його серозно-каламутний характер, нерідко з краплинами жиру у ньому, чи рідкий гнійно-гнильний ексудат.
3. Переважно некротичний (гангренозний) характер морфологічних змін у тканинах осередку інфекції (некротичний целюліт, фасцит) та значне поширення процесу з переважно невираженими змінами шкіри, особливо у початковій стадії (до порушення кровопостачання шкіри внаслідок некрозу підлеглих тканин та фасції, а також тромбозу судин).
4. Септичний шок з наявністю жовтяниці.
5. Септичний тромбофлебіт.
6. Локалізація осередку інфекції поряд зі слизовими мембранами, в тканинах, що оточують її.
Анаеробний сепсис найчастіше виникає при перитоніті, включно з внутрішньочеревними абсцесами, та септичному тромбофлебіті, який часто ускладнюється абсцесами мозку, легень, печінки, кісток тощо. Він супроводжується дуже великою летальністю (понад 50 %).
Поряд із важливими місцевими ознаками анаеробної неклостридіальної інфекції їй притаманні значні прояви загальної інтоксикації — тахікардія, зниження артеріального тиску, лихоманка, диспепсичні порушення, анемія, ціанотичний колір шкіри тощо. При сепсисі з'являються ознаки шоку — гіпотензія, тахікардія, гіповоле-мія, пітливість, гіпертермія, ціаноз губ та шкіри з рум'янцем на обличчі (при гіпердинамічній стадії сепсису).
Нерідко у осередках анаеробної неспоротворчої інфекції спостерігається наявність газу у виділеннях (гною), але на відміну від анаеробної клост-ридіальної інфекції, при якій він міститься як у виділеннях з рани, так, особливо, і у тканинах, при анаеробній неклостридіальній інфекції газ є лише в ексудаті (гною). М'язи при неклостридіальній інфекції майже не змінюються, хоч і стають рожево-сіруватими (у зоні осередку інфекції), але не некротичними.
Мікробіологічна діагностика як кло-стридіальної, так і неклостридіальної анаеробної інфекції тяжка і потребує тривалого часу для виділення культури. Неспоротворчі анаероби дуже вибагливі до середовища та дуже чутливі до кисню (навіть незначний рівень його призводить до їх загибелі). Тому матеріал для дослідження беруть із осередку інфекції в умовах суворої асептики та анаеробіозу чи мінімальної експозиції на повітрі. Взятий стерильною голкою ексудат (після видалення з неї поршнем повітря) вводять шляхом проколу стерильної пляшечки, всередині якої міститься хімічний поглинач — редуктор залишкового кисню. В'язкий ексудат (гній) та тканинний детрит з осередку рекомендують брати ватним тампоном на паличці (він зберігається у стерильній пробірці) та переносити його в інший стерильний безкисневий контейнер. Матеріал негайно надсилають до мікробіологічної лабораторії, де культивують та досліджують в анаеробіотичних апаратах (ан-аеростатах). Результати (культуру) одержують звичайно через тиждень.
Через складнощі та тривалість мікробіологічного дослідження початкова лікувальна стратегія в клініці грунтується на даних фізичного огляду хворого. Призначають антибіотики, що активні до грампозитивної гнійної мікрофлори, і антибіотики та хіміопрепарати, активні стосовно неклос-тридіальних анаеробів.
Серед антибіотиків проти гнійної інфекції найчастіше використовують аміноглікозиди, зокрема гентаміцин, цефалоспорини та препарати групи пеніциліну, зокрема напівсинтетичні (ампіцилін у дозі 20 000 000 — 30 000 000 ОД на добу, ампіокс). Застосовують також тієнам та хлоркві-нолони (ципрофлоксацин), а серед антибіотиків і препаратів, спрямованих проти анаеробної неклостридіальної інфекції — кліндоміцин, левоміцетин (хлорамфенікол), лінкоміцин (особливо ефективний проти B.fragi-lis), метронідазол та деякі цефалоспорини, наприклад цефокситин (активний щодо B.fragilis), а також це-фотаксин і цефоруксим (стійкі до бета-лактамаз, які синтезуються багатьма анаеробними мікроорганізмами). Канаміцин активний також проти си-ньогнійної палички (Pseudomonas aeruginosa).
Лікування анаеробної неклостридіальної інфекції є комплексним. Основу його складає хірургічне втручання, що полягає у широкому розкритті осередку інфекції з дренуванням його, видаленні ексудату та некротичних тканин (вирізування всіх мертвих тканин). Рани залишають відкритими та забезпечують широку аерацію їх, промивають розчинами перекису водню (1 %) чи калію перманганату (1:1000). Застосовують і гіпербаричну оксиге-націю (після операції раз на добу протягом 45—60 хв при тиску 0,2—0,4— 0,6 атм) та лікування в умовах аромоте-рапевтичних камер.
Хірургічне втручання доповнюють антимікробними засобами, зокрема антибіотиками та хіміопрепаратами, що активні стосовно гнійної аеробної і анаеробної мікрофлори.
Дуже важливо усунути загальні розлади та дефіцит солей, білка, дегідратацію, гіповолемію, нормалізувати склад крові. Важливе значення має контроль за супутніми захворюваннями, зокрема серцевими порушеннями, цукровим діабетом, гіпертензією, дихальною недостатністю тощо.
Старанний догляд за хворими, зокрема утримання їх та ліжка у належному санітарному стані, боротьба з пролежнями (часткова зміна положення тіла хворого у ліжку, протирання шкіри крижів камфорним спиртом, підкладення під них гумових кружків тощо), калорійне та вітамінізоване харчування, своєчасне безболісне перев'язування ран та своєчасне повторне хірургічне втручання у разі прогресування інфекції, активне промивання порожних, абсцесів — всі ці заходи є важливими складовими частинами терапії та запорука одужання хворого.
Профілактика неклостридіальної анаеробної інфекції у зв'язку з її ендогенним характером тяжка і обме
жується лише ранньою діагностикою та своєчасним лікуванням хірургічних захворювань тих органів, які є джерелом цієї інфекції (органи травного каналу, особливо товстої та прямої кишок, жовчні, сечові шляхи, ротоглотка тощо), та заходами з обмеження контамінації під час втручання на цих органах та прилеглих м'яких тканинах вмістом цих органів та ексудатом (гноєм) у зонах їх ураження, дренуванням порожнин та інфікованих ран, а також накладанням у певних випадках первинновідстрочених швів на рани шкіри.
Дуже важливу роль у профілактиці відіграє передопераційна підготовка хворих, особливо у разі втручання на травному каналі: механічне очищення кишок та профілактичне введення за 2 год до операції добової дози антибіотиків широкого спектра дії, боротьба з госпітальною інфекцією та суворе дотримання правил асептики.
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/byudzhetniy-kodeks-ukraini.html
|
Бюджетний кодекс України
|
https://doc4web.ru/uploads/files/239/0d2dd551b34b1ba4608a24590ca3f6cd.docx
|
files/0d2dd551b34b1ba4608a24590ca3f6cd.docx
|
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.161
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 5, ст.34
N 1158-IV ( 1158-15 ) від 15.10.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.218
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323
N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493
N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103
N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.122
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.189
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18
N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96 )
Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України,
її структура, принципи, правові засади функціонування, основи
бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за
порушення бюджетного законодавства.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом
України
1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що
виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання
бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за
виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Стаття 2. Визначення основних термінів
1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
1) бюджет - план формування та використання фінансових
ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються
органами державної влади, органами влади Автономної Республіки
Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного
періоду;
2) бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних
громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
3) бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування
доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням
погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної
сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та
іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних
стандартів;
4) бюджетна програма - систематизований перелік заходів,
спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких
пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до
покладених на нього функцій;
5) бюджетна система України - сукупність державного бюджету
та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних
відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і
врегульована нормами права;
6) бюджетна установа - орган, установа чи організація,
визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа чи
організація, створена у встановленому порядку органами державної
влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами
місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок
відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні
установи є неприбутковими;
7) бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику
бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття
бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою
в процесі виконання бюджету;
8) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до
бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору,
придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій
протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити
платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;
9) бюджетне призначення - повноваження, надане головному
розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний
бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні
та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
10) бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником
бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними
обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його
діяльності на наступний бюджетний період;
11) бюджетний процес - регламентована нормами права
діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням
бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом
звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему
України;
12) бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється
розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань
головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року
відповідно до бюджетної класифікації;
13) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення
програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком
коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру
сплачених до бюджету сум;
14) витрати бюджету - видатки бюджету та кошти на погашення
основної суми боргу;
15) головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи
в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу
отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;
16) державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг
місцевого самоврядування) - загальна сума заборгованості держави
(Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка
складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань
держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування),
включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим
чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій
за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі
законодавства або договору;
17) дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його
доходами;
18) дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на
вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує;
19) доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші
надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено
законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);
20) закон про Державний бюджет України - закон, який
затверджує повноваження органам державної влади здійснювати
виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду;
20-1) залишок бюджетних коштів - обсяг коштів на рахунках
відповідного бюджету та розпорядників коштів цього бюджету на
кінець дня; ( Статтю 2 доповнено пунктом 20-1 згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
21) запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетом
коштів на умовах повернення, платності та строковості, в
результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами;
22) кредитування за вирахуванням погашення - операції,
пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення,
платності та строковості, в результаті яких з'являються
зобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненням
цих коштів до бюджету;
23) кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування - податки
і збори (обов'язкові платежі), що закріплені цим Кодексом на
постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;
24) коефіцієнт вирівнювання - коефіцієнт, що застосовується
при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що
передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з
метою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування;
25) міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і
безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
26) місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети
місцевого самоврядування;
27) місцевий фінансовий орган - установа, що відповідно до
законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню
місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками
бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням
коштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерство
фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих
фінансових органів;
28) надходження до бюджету - доходи бюджету та кошти,
залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами
державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або
органами місцевого самоврядування;
29) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості -
гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень
фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих
органів місцевого самоврядування, що використовується для
визначення обсягу міжбюджетних трансфертів;
30) органи стягнення - податкові, митні та інші державні
органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до
бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших
надходжень;
31) платіж - погашення зобов'язання, що виникло в поточному
або попередніх бюджетних періодах;
32) повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання -
повноваження на взяття бюджетного зобов'язання здійснювати платежі
в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного
бюджетного періоду;
33) проект бюджету - проект плану формування та використання
фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що
здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної
Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом
бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про
державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий
бюджет;
34) профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його
видатками;
35) рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт
Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради,
виданий в установленому законодавством України порядку, що містить
затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому
органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого
бюджету протягом бюджетного періоду;
36) розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі
їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань,
взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету;
37) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на
певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв
рішення про надання субвенції;
38) фінансування бюджету - надходження та витрати у зв'язку
із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів
по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами
і видатками бюджету.
Стаття 3. Бюджетний період
1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну
систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня
кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття
Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до
1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
2. Відповідно до Конституції України бюджетний період для
Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим,
ніж передбачено частиною першою цієї статті.
3. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України
може бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієї
статті, бюджетний період, є:
1) введення воєнного стану;
2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її
місцевостях;
3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної
екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи
техногенних катастроф.
4. У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніж
передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві
бюджети можуть бути прийняті на такий же період.
Стаття 4. Склад бюджетного законодавства
1. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні
відносини в Україні, є:
1) Конституція України;
2) цей Кодекс;
3) закон про Державний бюджет України;
4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини,
передбачені статтею 1 цього Кодексу;
5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів
України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;
6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої
влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших
законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів
України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї
статті;
7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих
державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,
прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів,
передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.
2. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення
нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій
вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу
та закону про Державний бюджет України.
3. Якщо міжнародним договором України, поданим на
ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах
бюджетного законодавства України, такі положення приймаються
окремими законами про внесення змін до відповідних законів і
розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією
міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.
4. Розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи
видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою,
що визначається статтею 27 цього Кодексу.
Глава 2
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ
Стаття 5. Структура бюджетної системи України
1. Бюджетна система України складається з державного бюджету
та місцевих бюджетів.
2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети
територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної
Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у
містах та бюджети місцевого самоврядування.
Стаття 6. Зведений бюджет
1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що
використовуються для аналізу і прогнозування економічного і
соціального розвитку держави.
2. Зведений бюджет України включає показники Державного
бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та
зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.
3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає
показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її
районів та бюджетів міст республіканського значення.
4. Зведений бюджет області включає показники обласного
бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного
значення цієї області.
5. Зведений бюджет району включає показники районних
бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських
бюджетів цього району.
6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники
міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У
разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані
інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в
місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
Стаття 7. Принципи бюджетної системи України
1. Бюджетна система України грунтується на таких принципах:
1) принцип єдності бюджетної системи України - єдність
бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою,
єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,
єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів
та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості - повноваження на здійснення
витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на
відповідний бюджетний період;
3) принцип самостійності - Державний бюджет України та
місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету
не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.
Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого
самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть
відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за
бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів
забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів,
правом відповідних органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на
визначення напрямів використання коштів відповідно до
законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного
розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню
всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються
відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,
органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування;
5) принцип обгрунтованості - бюджет формується на
реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку
держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що
здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів
усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення
запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних
коштів та досягнення максимального результату при використанні
визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між
державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими
бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні
надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні
кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними
призначеннями;
9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна
система України будується на засадах справедливого і
неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і
територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет
України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту
про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України,
Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -
кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії
або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Стаття 8. Бюджетна класифікація
1. Бюджетна класифікація України застосовується для
здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної
влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення
необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних,
функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення
загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних
показників.
2. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів
і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними
призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр
фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни
до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду
України.
3. Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за
вирахуванням погашення) бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
Стаття 9. Класифікація доходів бюджету
1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
2. Податковими надходженнями визнаються передбачені
податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки,
збори та інші обов'язкові платежі.
3. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від
некомерційного та побічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
4. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій
на безоплатній та безповоротній основі.
Стаття 10. Класифікація видатків бюджету
1. Видатки бюджету класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки
(функціональна класифікація видатків);
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких
здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків);
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація
видатків).
2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні
деталізації:
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на
здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями
спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій
держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються
на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за
вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів
України.
4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік
головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне
казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр
усіх розпорядників бюджетних коштів.
5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при
формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.
Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету
1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела
отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту
бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в
результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї
категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).
2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими
ознаками:
1) фінансування за типом кредитора - за категоріями
кредиторів або власників боргових зобов'язань;
2) фінансування за типом боргового зобов'язання - за
засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або
профіциту.
Стаття 12. Класифікація боргу
1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові
зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого
самоврядування.
2. Борг класифікується за типом кредитора та за типом
боргового зобов'язання.
Стаття 13. Складові частини бюджету
1. Бюджет може складатися із загального та спеціального
фондів.
2. Загальний фонд бюджету включає:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для
зарахування до спеціального фонду;
2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального
фонду бюджету;
3) фінансування загального фонду бюджету.
3. Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно
визначених джерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані
розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду
бюджету.
4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди
визначається законом про Державний бюджет України. Джерела
формування спеціального фонду визначаються виключно законами
України.
5. Підставою для рішення відповідної ради про створення
спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно
закон про Державний бюджет України.
6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами
бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом
внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення
відповідної ради.
7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах
коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади,
органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого
самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається.
Глава 3
ЗАПОЗИЧЕННЯ
Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету
1. Прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів
на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі
наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного
бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього
Кодексу. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
2. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення
основної суми боргу та на забезпечення збереження розміру
оборотної касової готівки. ( Частина друга статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 14-1. Залишок бюджетних коштів
1. Оборотна касова готівка - частина залишку коштів
загального фонду відповідного бюджету, яка формується на початок
планового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касових
розривів.
2. Збереження розміру оборотної касової готівки на кінець
бюджетного періоду має бути обов'язковим.
3. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше
2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету і
затверджується відповідно у законі про Державний бюджет України та
рішенні про місцевий бюджет.
4. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету та
оборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду складає
вільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню й
використовується на проведення видатків згідно з рішенням
відповідної ради.
( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 15. Джерела фінансування дефіциту бюджету
1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні
внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів
влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні
запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний
залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим
Кодексом. ( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах,
визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не
використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних
видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для
збереження загальної економічної рівноваги.
3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частини
другої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їх
використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту
запозичення.
4. Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються
відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів,
за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові
зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого
самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю
мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про
місцевий бюджет.
5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного
боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний
бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно
інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів
України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких
витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін
пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет
України.
6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути
джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
Стаття 16. Право на здійснення запозичень
1. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх
запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний
бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України
за дорученням Кабінету Міністрів України.
2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та
міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення
(за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).
Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з
чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними
даними державної статистики на час ухвалення рішення про
здійснення запозичень.
Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань
1. Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів
України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі
Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в
особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії
щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах
повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет
України чи рішенням про місцевий бюджет.
2. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості,
майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших
суб'єктів.
3. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань,
належать до платежів по боргу.
4. У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань
щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення
кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших
гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості
перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і
організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за
рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії,
плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують
механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому
законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових
платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок
майна боржників.
Стаття 18. Граничний обсяг боргу
1. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного
боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого
самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на
кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет
України чи рішенням про місцевий бюджет.
2. Величина основної суми державного боргу не повинна
перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового
внутрішнього продукту України.
3. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною
другою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити
заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями
цього Кодексу.
Глава 4
БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ
Стаття 19. Стадії бюджетного процесу
1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:
1) складання проектів бюджетів;
2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України,
рішень про місцеві бюджети;
3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності
внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про
місцеві бюджети;
4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і
прийняття рішення щодо нього.
2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий
контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних
коштів.
Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження
1. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи,
які наділені бюджетними повноваженнями.
2. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки
учасників бюджетних правовідносин.
Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів
1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за
рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються
розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав
розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних
розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня.
2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні
особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі
бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних
коштів.
3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у
будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички
юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом
про Державний бюджет України.
Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх
основні функції
1. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути
виключно:
1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про
Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно
Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів
України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а
також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,
Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші
спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) або входять до складу Кабінету
Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи
на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук
України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук
України, Академія педагогічних наук України, Академія правових
наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;
( Пункт 1 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, N 3200-IV ( 3200-15 )
від 15.12.2005 )
2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом
Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи
(бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради
Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної
Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими
місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій,
виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних
управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів
рад.
2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України
визначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті та
затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом
встановлення їм бюджетних призначень.
3. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються
рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених
пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.
4. Головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та
функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з
необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок
бюджетних коштів;
2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та
бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи
місцевому фінансовому органу;
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у
законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий
бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників
бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів)
відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними
асигнуваннями;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;
5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень,
отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та
одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних
коштів;
6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників
бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і
аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.
Стаття 23. Бюджетні призначення
1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна
здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний
бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку,
визначеному цим Кодексом.
3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає
менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр
фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає
рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення
Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів
України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева
державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у
двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому
порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних
призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).
4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне
призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за
рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з
законодавством, якщо законом про Державний бюджет України
(рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень
подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання
пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у
бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання
чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким
внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі
бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про
Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет)
відповідного положення.
6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України
(рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання
функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне
призначення, передається відповідно до законодавства від одного
головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному
розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не
припиняється і застосовується в порядку, встановленому законом про
Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для
виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником
бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство
фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет
Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим,
місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради)
та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки
Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін.
7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після
закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли
окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Стаття 24. Резервний фонд бюджету
1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення
непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не
могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок
використання коштів з резервного фонду бюджету визначається
Кабінетом Міністрів України.
2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету
приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними
адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.
3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного
відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
4. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі
органи місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідно
перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів
резервного фонду відповідного бюджету.
5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається
обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду
місцевого бюджету приймає відповідна рада.
Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету
1. Державне казначейство України здійснює безспірне списання
коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету
України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте
державним органом, що відповідно до закону має право на його
застосування.
2. У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних
установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягом
місяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетних
коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням
безспірного списання коштів і привести їх у відповідність з
бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. При
цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок
погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.
Стаття 26. Аудит та фінансовий контроль
1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх
стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:
1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності
бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;
2) оцінку діяльності на відповідність результатів
встановленим завданням та планам;
3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи
про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення
чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового
контролю.
2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію
ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та
господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:
1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;
2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного
управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного
розмежування функціональних обов'язків;
3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів,
пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;
4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи
вимогам внутрішнього фінансового контролю.
3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за
організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як
у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.
4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської
діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в
частині контролю за використанням коштів Державного бюджету
України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України -
відповідно до його повноважень, визначених законом.
Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів,
які впливають на доходну чи видаткову
частину бюджетів
1. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України,
протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на
доходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону про
Державний бюджет України у поточному бюджетному періоді.
2. Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не
визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань
бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу
відповідного законопроекту на доходну та/або видаткову частину
бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточному
чи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатків
або скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи
додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/або
пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення
видатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшення
державного боргу і державних гарантій, розмір яких встановлений
законом про Державний бюджет України. При цьому:
1) законопроекти, які згідно з експертним висновком та
рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не
впливають на доходну та/або видаткову частину бюджетів, вносяться
до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для
їх розгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом
Верховної Ради України;
2) законопроекти, які згідно з експертним висновком та
відповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів,
протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для
експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу
законопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та для
пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну
набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у
двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до
законопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття
Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності.
3. Закони України, які впливають на формування доходної чи
видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до
15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми
відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або
видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку
бюджетного періоду, наступного за плановим.
Стаття 28. Доступність інформації про бюджет
1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена.
Міністерство фінансів України забезпечує доступність для
публікації:
1) проекту закону про державний бюджет;
2) закону про Державний бюджет України на відповідний період
з додатками, що є його невід'ємною частиною;
3) інформації про виконання Державного бюджету України за
підсумками кварталу та року;
4) інформації про показники виконання зведеного бюджету
України;
5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.
2. Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковій
публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім
днів після його подання Верховній Раді України.
3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та
органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації
про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та
періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет
повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його
прийняття.
4. Інформація про виконання Державного бюджету України та
місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягає
обов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що наступає за
роком звіту: Державного бюджету України - в газетах "Голос
України" та "Урядовий кур'єр"; місцевих бюджетів - у газетах,
визначених відповідними радами.
Міністерство фінансів України до 20 березня за участю
Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахункової
палати здійснює публічне представлення звіту про виконання
Державного бюджету України за попередній рік у розрізі економічної
класифікації видатків. Інформація про час і місце публічного
представлення публікується разом із звітом про виконання
Державного бюджету України.
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України
здійснюють публічне представлення звітів про витрачання бюджетних
коштів у розрізі економічної класифікації видатків до 15 квітня.
Рішення про час і місце представлення звітів визначається
рішенням Кабінету Міністрів України, яке підлягає публікації в
газеті "Урядовий кур'єр". Головні розпорядники бюджетних коштів
зобов'язані додавати до звітів розшифрування (деталізацію) витрат
за статтями, які перевищують 5 млн. гривень (крім заробітної плати
з нарахуваннями на неї та комунальних платежів).
Публічне представлення звітів (в розрізі економічної
класифікації видатків) про виконання місцевих бюджетів (крім
бюджетів сіл і селищ) здійснюється до 20 березня. Інформація про
час і місце публічного представлення звітів публікується разом із
звітом про виконання відповідних бюджетів. До звітів додається
розшифрування (деталізація) витрат за статтями, розмір яких
перевищує (крім заробітної плати з нарахуваннями на неї та
комунальних платежів): для бюджету міста Києва - 2 млн. гривень;
для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджету
міста Севастополя - 1 млн. гривень; для бюджетів міст, районів -
500 тис. гривень.
( Статтю 28 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ II
ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
Глава 5
ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України
1. Доходи Державного бюджету України включають:
1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69
цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються
відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові
платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів" ( 875-12 ), а також від плати за послуги, що надаються
бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного
бюджету України, та інших визначених законодавством джерел,
включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або
підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і
дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні
господарських товариств;
2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
Стаття 30. Склад видатків Державного бюджету України
1. Видатки Державного бюджету України включають бюджетні
призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на
конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм,
перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.
Стаття 31. Таємні видатки
1. Державний бюджет України має містити пояснення всіх
видатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею
(таємних видатків).
2. Таємні видатки, передбачені на діяльність органів
державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до
Державного бюджету України без деталізації.
3. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється
Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України у порядку,
визначеному Верховною Радою України.
4. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Комітетом
Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради
України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної
діяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з
організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної Ради
України з питань національної безпеки і оборони.
5. Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаються
Верховною Радою України на закритому засіданні.
Глава 6
СКЛАДАННЯ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Стаття 32. Організаційні засади складання проекту
Державного бюджету України
1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про
Державний бюджет України.
2. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту
закону про Державний бюджет України, визначає основні
організаційно-методичні засади бюджетного планування, які
використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення
пропозицій проекту Державного бюджету України.
3. Міністр фінансів України на підставі основних
макропоказників економічного і соціального розвитку України на
наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у
поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та
видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для
складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Стаття 33. Визначення Основних напрямів бюджетної політики
на наступний бюджетний період
1. Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою
дня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді
України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної
політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні
напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає
Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів
України.
2. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України
проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний
період не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведення
парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний
бюджетний період.
3. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний
бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України
щодо:
1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету
України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового
внутрішнього продукту;
2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього
продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;
3) граничного обсягу державного боргу та його структури;
4) обґрунтувань і розрахунків питомої ваги обсягу
міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і
коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів; ( Пункт 4 частини
третьої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного
бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;
6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими
бюджетами в наступному бюджетному періоді;
7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для
реалізації бюджетної політики держави;
8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету
України;
9) захищених статей видатків бюджету;
10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та
спеціальний фонди;
11) встановлення розміру мінімальної заробітної плати та
рівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний
період. ( Частину третю статті 33 доповнено пунктом 11 згідно із
Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
4. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний
бюджетний період грунтується на прогнозних макропоказниках
економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний
період із зазначенням показників обсягу валового внутрішнього
продукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованого
офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець
року, прогнозованого рівня безробіття.
5. Національний банк України до 1 квітня року, що передує
плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів
України:
1) проект основних засад грошово-кредитної політики на
наступний бюджетний період;
2) проект кошторису доходів та видатків Національного банку
України на наступний бюджетний період.
6. За результатами парламентських слухань Верховна Рада
України приймає постанову про схвалення або взяття до відома
Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний
період. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної Ради
України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на
наступний бюджетний період виключно з питань, визначених частиною
третьою цієї статті, в тому числі відповідні доручення Кабінету
Міністрів України.
Стаття 34. Інструкції з підготовки бюджетних запитів
1. Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету
України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до
головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки
бюджетних запитів.
2. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів можуть
запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких
зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у
процесі підготовки бюджетних запитів.
Стаття 35. Розроблення бюджетного запиту
1. Головні розпорядники бюджетних коштів організують
розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів
України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів
України.
2. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть
відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих
Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити
всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту
Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства
фінансів України.
Стаття 36. Аналіз бюджетних запитів і розробка пропозицій
проекту Державного бюджету України
1. Міністерство фінансів України на будь-якому етапі
складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить
аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником
бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті,
пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних
коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України
приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції
проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд
Кабінету Міністрів України.
2. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються
відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів
України готує проект закону про Державний бюджет України.
3. Міністерство фінансів України в період підготовки
пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає
заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками
бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто,
Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених
питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів
України.
Стаття 37. Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту
закону про Державний бюджет України
1. Міністерство фінансів України подає проект закону про
Державний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду,
а також вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього
проекту в Кабінеті Міністрів України.
2. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення
проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з
відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше
15 вересня року, що передує плановому.
Стаття 38. Проект закону про Державний бюджет України та
матеріали, що до нього додаються
1. Разом з проектом закону про Державний бюджет України,
схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються:
1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний
бюджет України, яка повинна містити:
а) інформацію про економічне становище держави та основні
прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку
України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту
Державного бюджету України;
б) оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), що
пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат
бюджету;
в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету
України та проекту закону про Державний бюджет України, включаючи
аналіз пропонованих обсягів видатків на виконання функцій,
програм у розрізі територій. Обгрунтування включають бюджетні
показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в
розрізі класифікації видатків бюджету; ( Підпункт "в" пункту 1
частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
г) інформацію щодо врахування Основних напрямів бюджетної
політики на наступний бюджетний період та пропозицій Верховної
Ради України до них, якщо вони були прийняті Верховною Радою
України відповідно до частини шостої статті 33 цього Кодексу;
( Підпункт "г" пункту 1 частини першої статті 38 в редакції Закону
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
ґ) аналітичні дані, розрахунки з обґрунтуваннями особливостей
міжбюджетних взаємовідносин, а саме:
детальні розрахунки прогнозного загального обсягу доходів та
видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів
між державним бюджетом та місцевими бюджетами, за видами доходів
та за функціями;
базові показники та результати обрахунку індексів відносної
податкоспроможності в розрізі місцевих бюджетів;
детальний розрахунок розміру фінансового нормативу бюджетної
забезпеченості по функціях та видах місцевих бюджетів;
детальний розрахунок коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнту
вирівнювання;
розрахунки обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим
бюджетам за видами пільг і допомог та детальними фінансовими та
кількісними показниками;
( Підпункт "ґ" пункту 1 частини першої статті 38 в редакції Закону
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
д) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за
типом боргового зобов'язання, графіка його погашення, обсягів та
умов запозичень;
е) прогноз основних макропоказників економічного і
соціального розвитку України, показників зведеного бюджету України
за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні
три бюджетні періоди;
2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи
оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно
до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових
ресурсів України;
3) перелік пільг по податках, зборах (інших обов'язкових
платежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
4) показники видатків Державного бюджету України, необхідних
на наступні бюджетні періоди для завершення програм, що враховані
в проекті Державного бюджету України, за умови реалізації цих
програм протягом більш як одного бюджетного періоду;
5) зведення та структура фінансових зобов'язань із державного
боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні
періоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи суми
на обслуговування державного боргу;
6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний
період, під які можуть надаватися гарантії Кабінету Міністрів
України;
7) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у
поточному бюджетному періоді;
8) проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які
створюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів)
відповідно до закону;
9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до
проекту Державного бюджету України (подаються до Комітету
Верховної Ради України з питань бюджету);
10) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Кабінет
Міністрів України.
У разі зміни Кабінетом Міністрів України показників обсягів
міжбюджетних трансфертів під час розгляду та доопрацювання ним
проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів
України подає розрахунки відповідно до вимог підпункту "ґ" цієї
частини статті. ( Частину першу доповнено абзацом згідно із
Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
2. Законом про Державний бюджет України визначаються:
1) загальна сума доходів і загальна сума видатків
(з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також з
розподілом видатків на поточні і капітальні);
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного
бюджету України в наступному бюджетному періоді і державного боргу
на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання
державних гарантій, а також обсягу цих гарантій відповідно до
статті 17 цього Кодексу;
3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів
Державного бюджету України за бюджетною класифікацією;
4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
5-1) розмір оборотної касової готівки Державного бюджету
України; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5-1 згідно із
Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
5-2) розмір мінімальної заробітної плати на плановий
бюджетний період; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5-2
згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
5-3) рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий
бюджетний період; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5-3
згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
6) додаткові положення, що регламентують процес виконання
бюджету.
3. Видатки проекту закону про Державний бюджет України по
головних розпорядниках бюджетних коштів повинні бути деталізовані
за підрозділами функціональної класифікації (програмної
класифікації у разі складання проекту бюджету за
програмно-цільовим методом).
Глава 7
РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Стаття 39. Представлення проекту закону про Державний
бюджет України Верховній Раді України
1. Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом
Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України до
Верховної Ради України Міністр фінансів України представляє його
на пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету
Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про
відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам
цього Кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступний
бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних
напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період,
прийнятим згідно з частиною шостою статті 33 цього Кодексу.
2. За результатами обговорення проекту закону про Державний
бюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивоване
рішення про його відхилення у разі невідповідності цьому Кодексу
та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний
період та пропозиціям Верховної Ради України до них, прийнятим
згідно з частиною шостою статті 33 цього Кодексу. ( Частина друга
статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
3. У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет
України Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижневий термін з
дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону
про Державний бюджет України на повторне представлення з
обгрунтуванням внесених змін, пов'язаних з відповідним рішенням
Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно
представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше
трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради
України.
Стаття 40. Підготовка Верховною Радою України проекту
закону про Державний бюджет України до першого
читання
1. Після прийняття до розгляду представленого проекту закону
про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщо
проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання
Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, проект
закону про Державний бюджет України розглядається народними
депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях та
групах Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України
формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет
України і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету та призначають представників для участі у роботі Комітету
Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня (6 жовтня,
якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного
подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому,
прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань
бюджету припиняється.
2. Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджету
України мають визначати джерела покриття таких видатків;
пропозиції стосовно зменшення доходів Державного бюджету України
мають визначати джерела компенсації втрат доходів Державного
бюджету України або види та обсяги видатків, що підлягають
відповідному скороченню. Жодна з таких пропозицій не повинна
призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з
їх обсягом, передбаченим у представленому проекті закону про
Державний бюджет України. Якщо принаймні одна із вимог не
виконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом Верховної
Ради України з питань бюджету не приймається. Не допускається
внесення пропозицій щодо змін до прогнозу податкових надходжень,
крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палати
виявлені неточності в їх розрахунку.
3. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше
15 жовтня (20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до
розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України)
року, який передує плановому, спільно з уповноваженими
представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до
проекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки та
пропозиції до нього, а також таблиці пропозицій суб'єктів права
законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити,
і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, що
містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про
Державний бюджет України, мають бути збалансованими.
4. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний
бюджет України, а також таблиці пропозицій Апаратом Верховної Ради
України розповсюджуються серед народних депутатів України не
пізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону про Державний
бюджет України у першому читанні на пленарному засіданні Верховної
Ради України.
Стаття 41. Розгляд проекту закону про Державний бюджет
України у першому читанні
1. Перше читання проекту закону про Державний бюджет України
починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про
Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть
участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських
фракцій та груп, народні депутати України, представники Кабінету
Міністрів України та Рахункової палати.
2. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний
бюджет України голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не
прийнято, відбувається постатейне голосування. Під час
постатейного голосування розглядаються пропозиції, які Комітетом
Верховної Ради України з питань бюджету пропонується відхилити і
на розгляді яких наполягають їх автори. Прийняття рішення щодо
Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет
України вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет
України у першому читанні. Показники бюджету, що містяться у
Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет
України, мають бути збалансованими. Схвалені Верховною Радою
України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної
Ради України.
3. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний
бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня,
якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного
подання Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому.
Стаття 42. Підготовка проекту закону про Державний бюджет
України на друге читання
1. Після прийняття проекту закону про Державний бюджет
України у першому читанні Кабінет Міністрів України у двотижневий
термін готує і подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо
проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання
Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому, проект
закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до
Бюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицю
щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованих
пропозицій.
2. Доопрацьований до другого читання проект закону про
Державний бюджет України має містити текстові статті та показники,
які пропонувались Кабінетом Міністрів України в першому читанні,
або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. У разі,
якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті, до
них додається детальне обгрунтування їх необхідності. Ці вимоги
щодо цифрових показників можуть бути змінені виключно у випадку,
якщо основні прогнозні макропоказники економічного і соціального
розвитку України на наступний бюджетний період, покладені
Кабінетом Міністрів України в основу проекту Державного бюджету
України, поданого до Верховної Ради України 15 вересня року, що
передує плановому, змінилися на час розгляду в другому читанні
більше ніж на два відсотки.
3. Проект закону про Державний бюджет України, підготовлений
Кабінетом Міністрів України з порушенням вимог частини другої цієї
статті, повертається Кабінету Міністрів України на доопрацювання і
подається ним на повторне друге читання у тижневий термін з дня
прийняття Верховною Радою України відповідного рішення.
4. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету протягом
трьох днів після внесення проекту закону про Державний бюджет
України, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого
читання, готує висновки щодо розгляду проекту закону про Державний
бюджет України у другому читанні.
Стаття 43. Розгляд проекту закону про Державний бюджет
України у другому читанні
1. При розгляді проекту закону про Державний бюджет України у
другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів
Верховної Ради України, депутатських груп та фракцій щодо змін до
проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються, крім
висновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо
розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому
читанні, в тому числі щодо врахування Кабінетом Міністрів України
Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту
закону про Державний бюджет України до другого читання.
2. Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів
України щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків
Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет
України. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
доповідає висновки Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних
висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про
Державний бюджет України до другого читання.
Друге читання проекту закону про Державний бюджет України
передбачає в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту
(профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України,
розміру мінімальної заробітної плати та рівня забезпечення
прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період з подальшим
постатейним голосуванням проекту закону про Державний бюджет
України, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання.
( Абзац другий частини другої статті 43 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
3. Друге читання проекту закону про Державний бюджет України
завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.
При цьому загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків
Державного бюджету України, розмір мінімальної заробітної плати та
рівень забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетний
період, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення,
необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийняті
у другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розгляду
у третьому читанні. ( Частина третя статті 43 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
4. Статті проекту закону про Державний бюджет України, не
прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому
читанні.
Стаття 44. Розгляд проекту закону про Державний бюджет
України у третьому читанні
1. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету
доопрацьовує проект закону про Державний бюджет України та вносить
його на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не
пізніше 25 листопада року, що передує плановому.
2. Третє читання проекту закону про Державний бюджет України
починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України.
3. Після доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України Верховна
Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету
Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону
про Державний бюджет України, що не були прийняті у другому
читанні, та по проекту закону в цілому.
4. У разі якщо рішення про схвалення закону про Державний
бюджет України із запропонованими пропозиціями Комітету Верховної
Ради України з питань бюджету в цілому не прийнято, проводиться
голосування по кожній запропонованій Комітетом Верховної Ради
України з питань бюджету пропозиції.
5. Закон про Державний бюджет України приймається Верховною
Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.
Стаття 45. Особливості розгляду проекту закону про
Державний бюджет України
1. Терміном перебування проекту закону про Державний бюджет
України на розгляді у Верховній Раді України є час з моменту його
офіційного подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді
України до його прийняття Верховною Радою України за вирахуванням
часу, коли цей проект знаходився в Кабінеті Міністрів України
згідно з процедурою, визначеною цим Кодексом.
2. У разі відхилення Верховною Радою України проекту закону
про Державний бюджет України відлік терміну перебування проекту на
розгляді у Верховній Раді України поновлюється з моменту
повторного його подання Кабінетом Міністрів України.
3. Термін перебування прийнятого Верховною Радою України
закону про Державний бюджет України на розгляді у Президента
України, а також термін повторного розгляду Верховною Радою
України, у разі повернення його Президентом України із
вмотивованими і сформульованими пропозиціями до цього закону з
наступним його поверненням до Верховної Ради України на повторний
розгляд, не включаються до загального терміну перебування проекту
закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України.
Стаття 46. Бюджетні призначення в разі несвоєчасного
прийняття закону про Державний бюджет України
1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав
чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів
України має право здійснювати витрати Державного бюджету України
відповідно до цієї статті Кодексу з наступними обмеженнями:
1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися
лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України
на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті
закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період,
поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;
2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть
перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про
Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім
випадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиною
четвертою статті 23 цього Кодексу;
3) до прийняття закону про Державний бюджет України на
поточний бюджетний період провадити капітальні видатки
забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи
надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами
надзвичайної екологічної ситуації.
2. Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності законом
про Державний бюджет України Міністр фінансів України інформує
Верховну Раду України про взяті бюджетні зобов'язання та здійснені
платежі згідно з частиною першою цієї статті, по яких бюджетні
призначення у затвердженому Державному бюджеті України не
передбачені.
3. До прийняття закону про Державний бюджет України на
поточний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише з
метою погашення основної суми державного боргу.
4. До прийняття закону про Державний бюджет України на
поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) та
інші надходження справляються відповідно до закону про Державний
бюджет України на попередній бюджетний період та інших
нормативно-правових актів.
Глава 8
ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Стаття 47. Організація виконання державного бюджету
1. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного
бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну
організацію та управління виконанням Державного бюджету України,
координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань
виконання бюджету.
Стаття 48. Казначейське обслуговування Державного бюджету
України
1. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування
Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним
казначейством України:
1) операцій з коштами державного бюджету;
2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників
бюджетних коштів;
3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень,
прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
4) бухгалтерського обліку та складання звітності про
виконання державного бюджету.
Стаття 49. Бюджетний розпис
1. Державний бюджет України виконується за розписом, який
затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних
призначень у місячний термін після набрання чинності законом про
Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром
фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний
період.
Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до
Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим
інформуванням про внесені до нього зміни.
2. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду
забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України
встановленим бюджетним призначенням.
Стаття 50. Виконання Державного бюджету України за
доходами
1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та
аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по
сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах
податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до
трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.
2. Державне казначейство України веде бухгалтерський облік
всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за
поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були
помилково або надмірно зараховані до бюджету.
3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному
обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів
(обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до
законодавства.
4. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи
державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний
казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть
акумулюватися на рахунках органів стягнення.
5. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи
державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного
бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок
державного бюджету.
Стаття 51. Виконання Державного бюджету України за
видатками
1. Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками
визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних
коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання
бюджетних програм.
2. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису
розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні
асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року
кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів
відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету
України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів
III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у
зв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до
затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих
закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної
установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і
здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для
виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей,
визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
3. Державне казначейство України здійснює контроль за
відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису
Державного бюджету України.
4. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за
управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за
виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
5. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання
та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань,
встановлених кошторисами.
6. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними
особами за коштами Державного бюджету України без відповідних
бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень,
встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України,
не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного
бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
7. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до
умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів
приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення
платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не
передбачено нормативно-правовими актами.
8. Державне казначейство України здійснює платежі за
дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу
у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів
бюджетному асигнуванню;
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних
бюджетних асигнувань.
( Стаття 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV
( 2229-15 ) від 14.12.2004 )
Глава 9
ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ
Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний
бюджет України
1. Зміни до закону про Державний бюджет України можуть
вноситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу
макропоказників економічного і соціального розвитку України та
надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні
Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а
також зміни структури видатків державного бюджету та в інших
випадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів України
проводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходжень
показникам, встановленим Державним бюджетом України. Кабінет
Міністрів України проводить щоквартальну оцінку відповідності
прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку
України показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджету
України на відповідний бюджетний період. ( Частина перша статті 52
в редакції Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
2. Зміни до закону про Державний бюджет України подаються у
формі проекту закону про внесення змін до закону про Державний
бюджет України.
Стаття 53. Перевиконання доходної частини Державного
бюджету України
1. Доходи, що перевищують враховані у законі про Державний
бюджет України показники доходної частини Державного бюджету
України, розподіляються відповідно до закону про внесення змін до
закону про Державний бюджет України.
2. Факт перевиконання доходної частини Державного бюджету
України визнається за результатами офіційних висновків Рахункової
палати та Міністерства фінансів України щодо виконання Державного
бюджету України за підсумками трьох кварталів у разі перевищення
показників доходів, врахованих у розписі державного бюджету на
відповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Такі висновки
подаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15
жовтня поточного року.
3. Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дня
оголошення зазначених офіційних висновків зобов'язаний подати
Верховній Раді України відповідний проект закону про внесення змін
до закону про Державний бюджет України.
Стаття 54. Скорочення видатків загального фонду Державного
бюджету України
1. У разі якщо за результатами місячного звіту про виконання
загального фонду Державного бюджету України виявиться, що
отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних
асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням
граничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про
Державний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлює
тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету
України.
2. У разі якщо за результатами квартального звіту про
виконання Державного бюджету України має місце недоотримання
доходів загального фонду Державного бюджету України більше ніж на
15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету на
відповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиції
про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Міністрів
України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради
України розроблений на їх основі проект закону про внесення змін
до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з
дня подання пропозицій Міністром фінансів України.
3. Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного
проекту закону стосовно скорочення видатків Державного бюджету
України у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом
Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України
відповідного рішення видатки провадяться з урахуванням тимчасових
обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів
України.
Стаття 55. Захищені статті видатків бюджету
1. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті
видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може
змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних
призначень.
2. Перелік захищених статей видатків Державного бюджету
України визначається законом про Державний бюджет України.
Глава 10
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО
БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання
Державного бюджету України
1. Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових
операцій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються
Державним казначейством України за погодженням з Міністерством
фінансів України.
2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання
Державного бюджету України здійснюють органи Державного
казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та
зобов'язання держави.
3. Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік
відповідно до правил, встановлених Державним казначейством
України.
4. Усі надходження до бюджету та витрати бюджету
обліковуються у валових показниках незалежно від того,
передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях
взаємозарахування цих показників.
5. Усі надходження до бюджету та витрати бюджету повинні
заноситися на рахунки в хронологічному порядку відповідно до
встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи
повинні підтверджуватися документально.
Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення
бюджетного періоду
1. Не пізніше 31 грудня або на останній день іншого
бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі
рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. За виняткових
обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін
закриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ять
робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
2. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України
зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду Державного
бюджету України для покриття відповідних витрат у наступному
бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки
спеціального фонду Державного бюджету України відкриваються в
наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в
попередньому бюджетному періоді кошти, які були одержані на
виконання відповідних завдань.
3. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному
періоді, в якому вони були здійснені.
Стаття 58. Звітність про виконання Державного бюджету
України
1. Зведення, складання та надання звітності про виконання
Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством
України.
2. Розпорядники бюджетних коштів відповідно до єдиної
методики звітності складають та подають детальні звіти, що містять
бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати
діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими
законодавством України.
3. Єдині форми звітності про виконання Державного бюджету
України встановлюються Державним казначейством України за
погодженням з Рахунковою палатою та Міністерством фінансів
України.
4. Звітність про виконання Державного бюджету України є
оперативною, місячною, квартальною та річною.
Стаття 59. Місячна звітність про виконання Державного
бюджету України
1. Місячна звітність про виконання Державного бюджету України
надається Державним казначейством України Верховній Раді України,
Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству
фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за
звітним.
2. Зведені показники звітів про виконання бюджетів,
інформація про виконання захищених статей Державного бюджету
України, інформація про використання коштів з резервного фонду
Кабінету Міністрів України надається Державним казначейством
України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України,
Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше
25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну
заборгованість надається не пізніше 15 числа другого місяця,
наступного за звітним.
3. Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів
(обов'язкових платежів) та інших доходів до бюджету, місячний звіт
про податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат
(у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел
доходів та форм власності), надається органами стягнення Верховній
Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та
Міністерству фінансів України не пізніше 12 числа місяця,
наступного за звітним.
Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного
бюджету України
1. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України
надається Державним казначейством України Верховній Раді України,
Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству
фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного
кварталу.
2. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України
включає такі частини:
1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету
України;
2) звіт про рух грошових коштів;
3) звіт про виконання Державного бюджету України;
4) інформацію про стан державного боргу;
5) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
6) звіт про кредити та операції, що стосуються державних
гарантійних зобов'язань.
3. Органи стягнення надають інформацію Верховній Раді
України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та
Міністерству фінансів України про втрати доходів бюджету внаслідок
податкових пільг, а також про суми реструктуризованої та списаної
податкової заборгованості (у галузевому і територіальному розрізі,
а також у розрізі джерел доходів та форм власності) і суми
відстрочених та розстрочених платежів не пізніше 35 днів після
закінчення кварталу.
Стаття 61. Річний звіт про виконання закону про Державний
бюджет України
1. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет
України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді
України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.
2. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет
України включає такі частини:
1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету
України;
2) звіт про виконання Державного бюджету України;
3) звіт про рух грошових коштів;
4) інформацію про виконання захищених статей видатків
Державного бюджету України;
5) звіт про бюджетну заборгованість;
6) звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету
Міністрів України;
7) інформацію про стан державного боргу;
8) звіт про кредити та операції, що стосуються державних
гарантійних зобов'язань;
9) зведені показники звітів про виконання бюджетів;
10) інформацію про виконання місцевих бюджетів;
11) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України
необхідною для пояснення звіту.
Стаття 62. Розгляд звіту про виконання закону про Державний
бюджет України
1. Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного
подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання
закону про Державний бюджет України готує висновки щодо
використання коштів Державного бюджету України.
2. Верховна Рада України розглядає звіт про виконання закону
про Державний бюджет України у двотижневий термін з дня отримання
висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного
бюджету України.
3. Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою
України про виконання закону про Державний бюджет України
представляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України може
заслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету України
щодо використання ними бюджетних коштів.
4. Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджет
України виступають Голова Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету та Голова Рахункової палати.
5. За результатами розгляду Верховна Рада України приймає
рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет
України.
Розділ III
МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ
Глава 11
НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Стаття 63. Структура місцевих бюджетів
1. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить в собі
надходження і витрати на виконання повноважень органів влади
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та
органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати
складають єдиний баланс відповідного бюджету.
Стаття 64. ( Дію статті 64 зупинено на 2005 рік в частині
закріплення та застосування нормативів відрахувань податку з
доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який
справляється з грошового забезпечення, грошових винагород та інших
виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і
начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів
виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з
виконанням обов'язків несення служби, за рахунок бюджетних
асигнувань установ (організацій), що утримуються із державного
бюджету, які є джерелом доходів цих осіб згідно із Законами
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 ) ( Дію статті 64 відновлено в частині закріплення та
застосування нормативів відрахувань податку з доходів фізичних
осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який справляється з
фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних
дипломатичних установ України під час їх перебування у
довготерміновому закордонному відрядженні згідно із Законом
N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004 ) ( Дію статті 64 зупинено на
2004 рік в частині закріплення та застосування нормативів
відрахувань податку з доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого
самоврядування, який справляється з грошового забезпечення,
грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями
та особами рядового і начальницького складу (в тому числі
відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних
установ) органів внутрішніх справ, органів і установ виконання
покарань, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків
несення служби, а також з фонду оплати праці в іноземній валюті
працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх
перебування у довготерміновому закордонному відрядженні згідно із
Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) Склад доходів, що
закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів
1. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого
самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній
статтею 65 цього Кодексу;
2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів
господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими
органами відповідних рад;
4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів
підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання
торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними
станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими
органами відповідних рад;
6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються
виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в
установленому порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у
частині, що належить відповідним бюджетам.
2. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у цій
статті, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами
місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів
міжбюджетних трансфертів.
3. При цьому податок з доходів фізичних осіб, який
сплачується юридичною особою (працедавцем), зараховується до
відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та
місцезнаходженням її підрозділів, уповноважених підрозділів в
обсягах податку, нарахованого працівникам цих підрозділів.
( Статтю 64 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 )
( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 )
Стаття 65. ( Дію статті 65 зупинено на 2005 рік в частині
закріплення та застосування нормативів відрахувань податку з
доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який
справляється з грошового забезпечення, грошових винагород та інших
виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і
начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів
виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з
виконанням обов'язків несення служби, за рахунок бюджетних
асигнувань установ (організацій), що утримуються із державного
бюджету, які є джерелом доходів цих осіб згідно із Законами
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від
25.03.2005 ) ( Дію статті 65 відновлено в частині закріплення та
застосування нормативів відрахувань податку з доходів фізичних
осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який справляється з
фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних
дипломатичних установ України під час їх перебування у
довготерміновому закордонному відрядженні згідно із Законом N
1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004 ) ( Дію статті 65 зупинено на
2004 рік в частині закріплення та застосування нормативів
відрахувань податку з доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого
самоврядування, який справляється з грошового забезпечення,
грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями
та особами рядового і начальницького складу (в тому числі
відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних
установ) органів внутрішніх справ, органів і установ виконання
покарань, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків
несення служби, а також з фонду оплати праці в іноземній валюті
працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх
перебування у довготерміновому закордонному відрядженні згідно із
Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) Нормативи
відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів
місцевого самоврядування
1. До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується
100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб,
що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) на території цих міст.
2. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній
Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків
від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що
сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) на території цих міст.
3. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи
їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу
податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується)
згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) на цій території.
( Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 )
Стаття 66. Склад доходів бюджету Автономної Республіки
Крим, обласних та районних бюджетів, які
враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів
1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних
і культурних програм територіальних громад доходи бюджету
Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються
при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за
рахунок:
1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що
сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) на відповідній
території;
2) 25 відсотків плати за землю, що сплачується
(перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) на території Автономної Республіки Крим
та відповідної області;
3) плати за ліцензії на провадження певних видів
господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою
міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними
адміністраціями.
2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних
і культурних програм територіальних громад доходи районних
бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних
трансфертів, формуються за рахунок:
1) 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що
сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) на території сіл,
селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території
сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
3) плати за ліцензії на провадження певних видів
господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними
державними адміністраціями;
4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності, що сплачується (перераховується) згідно з Законом
України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) районними
державними адміністраціями;
5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються
районними державними адміністраціями або утвореними ними в
установленому порядку адміністративними комісіями.
( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV
( 1086-15 ) від 10.07.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 )
Стаття 67. Особливості формування бюджету Автономної
Республіки Крим та бюджетів міст Києва і
Севастополя
1. Надходження та витрати бюджету Автономної Республіки Крим
та бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку,
встановленому цим Кодексом, із урахуванням Закону України
"Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим"
( 350-14 ), Закону України "Про столицю України - місто-герой
Київ" ( 401-14 ) та закону, що визначає особливий статус міста
Севастополя. При цьому:
1) склад видатків бюджетів міст Києва та Севастополя
визначається відповідно до переліку видатків, передбачених
статтями 88-91 цього Кодексу;
2) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, що
застосовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для
бюджетів міст Києва та Севастополя, визначаються на основі
фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для обласних
бюджетів та бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки
Крим) та міст обласного значення з урахуванням особливостей їх
статусу.
Стаття 68. Склад доходів та видатків бюджетів районів
у містах
1. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах
(у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до
повноважень, переданих районним у містах радам.
Стаття 69. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при
визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
1. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при
визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів
місцевого самоврядування;
2) 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та
Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного
значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ,
міст районного значення та їх об'єднань;
3) податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до
відповідного бюджету;
4) надходження сум відсотків за користування тимчасово
вільними бюджетними коштами;
5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів
місцевого самоврядування;
6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що є у власності відповідної
територіальної громади;
7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у
частині, що зараховується до відповідного бюджету;
8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній
власності, в тому числі від продажу земельних ділянок
несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній
власності;
9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що
зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у
комунальній власності;
11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених
статтею 17 цього Кодексу;
13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за
рахунок коштів відповідного бюджету;
15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;
16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів
місцевого значення;
17) інші надходження, передбачені законом.
Стаття 70. Видатки місцевих бюджетів
1. Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення,
встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що
пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями
88-91 цього Кодексу.
Стаття 71. Бюджет розвитку місцевих бюджетів
1. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів
включають:
1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній
власності, в тому числі від продажу земельних ділянок
несільськогосподарського призначення;
2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)
господарських товариств, що є у власності відповідної
територіальної громади;
3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного
бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені
за користування ними;
4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету
за рішенням відповідної ради;
5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом
та іншими законами України (крім випадку, передбаченого статтею 73
цього Кодексу);
6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних
проектів.
2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:
1) погашення основної суми боргу відповідно Автономної
Республіки Крим та місцевого самоврядування (крім боргу, що
утворюється за умовами, визначеними статтею 73 цього Кодексу);
2) капітальні вкладення;
3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів
місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів
підприємницької діяльності.
3. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною
спеціального фонду місцевих бюджетів.
Стаття 72. Дефіцит місцевих бюджетів
1. По загальному фонду місцеві бюджети можуть прийматися з
дефіцитом шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за
результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого
бюджету за попередній бюджетний період виключно на суму вільного
залишку бюджетних коштів.
2. По спеціальному фонду можуть прийматися з дефіцитом
виключно бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети у
частині дефіциту бюджету розвитку, який покривається за рахунок
запозичень.
( Стаття 72 в редакції Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від
10.07.2003 )
Стаття 73. Позички місцевим бюджетам
1. Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під
час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації,
виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради
Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати
короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін
до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду.
Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством
фінансів України.
2. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.
Стаття 74. Запозичення до місцевих бюджетів
1. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену
мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до
відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету
розвитку, крім випадку, передбаченого статтею 73 цього Кодексу.
2. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за
запозиченнями до місцевих бюджетів.
3. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок
коштів загального фонду бюджету.
4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не
можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального
фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого
бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.
5. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів
по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та
позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини
позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові
запозичення протягом 5 наступних років.
6. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів
встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов,
визначених цим Кодексом.
Глава 12
СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД, ЗАТВЕРДЖЕННЯ, ВИКОНАННЯ
ТА ЗВІТНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Стаття 75. Порядок складання проектів місцевих бюджетів
1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та
виконавчим органам відповідних рад особливості складання
розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад
зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів
України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних
трансфертів та інших показників; Верховній Раді України - для
перевірки достовірності цих розрахунків.
3. Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною
Міністерством фінансів України, і відповідно до статті 34 цього
Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих
бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до
головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки
бюджетних запитів.
4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують
розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим
органам в терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні
розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за
своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим
органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію,
необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно
з вимогами місцевих фінансових органів.
5. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і
розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного
запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки
зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та
ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів
аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про
включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого
бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та
виконавчим органам відповідних рад.
6. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст
районного значення) рад, районні державні адміністрації в містах
Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським
фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних
бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої - п'ятої
цієї статті.
7. Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону
про Державний бюджет України Міністерство фінансів України
доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим
державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад
розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику
їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів
місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення
про місцевий бюджет (типова форма рішення).
8. У тижневий термін після ухвалення закону про Державний
бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України
доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим
державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад
положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних
трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що
визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний
бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою України
при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в
другому читанні.
9. На підставі інформації, отриманої відповідно до частин
п'ятої - восьмої цієї статті, Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи
відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві
бюджети.
Стаття 76. Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали,
що до нього додаються
1. Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на
сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради
схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою
державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.
Разом з ним необхідно подавати:
1) пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна
містити:
а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної
адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на
наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту
місцевого бюджету;
б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у
результаті наданих відповідною радою податкових пільг;
в) пояснення до основних положень проекту рішення про
місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків
щодо функцій та програм. Обгрунтування включають бюджетні
показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в
розрізі класифікації видатків бюджету;
г) обгрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин
(для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують
бюджети села, селища, міста районного значення) та надання
субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету
Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя,
обласних бюджетів);
ґ) інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим
та місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;
2) прогноз показників відповідного бюджету за основними
видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні
періоди;
3) проект показників зведеного бюджету району, міста з
районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста
районного значення;
4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди
для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо
реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;
5) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний
період та на наступні три бюджетні періоди;
6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у
поточному бюджетному періоді;
7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до
проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії
відповідної ради);
8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи
виконавчий орган відповідної ради.
2. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:
1) загальна сума доходів і видатків (з розподілом на
загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на
поточні і капітальні;
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого
бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування на кінець наступного
бюджетного періоду; повноваження щодо надання гарантій Автономної
Республіки Крим та місцевого самоврядування, а також розміри цих
гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;
3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за
бюджетною класифікацією;
4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
5-1) розмір оборотної касової готівки місцевого бюджету;
( Частину другу статті 76 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
6) додаткові положення, що регламентують процес виконання
бюджету.
3. Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається
відповідно до статті 55 цього Кодексу.
Стаття 77. Затвердження місцевих бюджетів
1. Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 цього
Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні
ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги
міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для
формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою
України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України
у другому читанні.
2. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні
бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського
Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на
наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи
міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного
опублікування закону про Державний бюджет України.
3. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах
(якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний
бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської,
районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у
двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст
Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки
Крим чи міста обласного значення) бюджету.
Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або
міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні
виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних
місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну
організацію та управління виконанням відповідного місцевого
бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з
питань виконання бюджету.
2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється
територіальними органами Державного казначейства України за
функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.
Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що
належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення,
погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює
повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до
бюджету. ( Частину другу статті 78 доповнено абзацом другим згідно
із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який
затверджується керівником місцевого фінансового органу. До
затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу
затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник
місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду
забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим
бюджетним призначенням.
4. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого
бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів
відповідного бюджету.
5. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи
місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок
відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі
Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на
рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі)
та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з
моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в
територіальному органі Державного казначейства України.
Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі
надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових
платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. ( Частину
п'яту статті 78 доповнено абзацом другим згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
6. Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за
процедурою, визначеною статтею 51 цього Кодексу.
7. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет
ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку
місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних
коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального
фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини
загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками
першого півріччя та наступних звітних періодів поточного
бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого
фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду
місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів),
врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не
менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального
фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків
місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при
недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету,
врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період,
більше ніж на 15 відсотків. ( Частина сьома статті 78 в редакції
Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
8. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет
можуть бути також ухвалені відповідною радою з урахуванням
положень статті 52 цього Кодексу та у разі настання інших
випадків, передбачених цим Кодексом. ( Частина восьма статті 78 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від
10.07.2003 )
9. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів
та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення
бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і
57 цього Кодексу.
10. Після введення в дію закону про Державний бюджет України
органам державної влади та їх посадовим особам забороняється
приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних
зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними
асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою
для виконання цих зобов'язань.
Стаття 79. Особливості затвердження та виконання місцевих
бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття
1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято
відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі
органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з
відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про
місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому
щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків,
визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній
бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою
статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу. До
прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період
провадити капітальні видатки забороняється.
Стаття 80. Періодичність, структура та терміни подання
звітності про виконання місцевих бюджетів
1. Періодичність, структура та терміни подання звітності про
виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством
України відповідно до вимог, встановлених для подання звітності
про виконання Державного бюджету України в статтях 58-61 цього
Кодексу.
2. Територіальні органи Державного казначейства України
складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам
баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові
звіти за правилами та формами, встановленими Державним
казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів
України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про
виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами
Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів
Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних
адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад на умовах,
передбачених частиною першою цієї статті.
3. Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам
відповідні звіти, передбачені частиною третьою статті 59 цього
Кодексу.
4. Квартальний та річний звіти про виконання місцевого
бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
відповідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної
ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо
відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк
після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту
здійснюється Рахунковою палатою Автономної Республіки Крим (щодо
використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної
Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету відповідної ради,
після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету
або приймають інше рішення з цього приводу.
Розділ IV
МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ
Глава 13
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 81. Поняття та мета регулювання міжбюджетних
відносин
1. Міжбюджетні відносини - це відносини між державою,
Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо
забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами,
необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) та законами України.
2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення
відповідності між повноваженнями на здійснення видатків,
закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та
бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих
повноважень.
Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень
1. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за
рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів,
поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави,
державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а
також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути
передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому
самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути
передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому
самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх
виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної
Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий
характер та визначені законами України.
Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів
1. Видатки, визначені пунктом 1 статті 82 цього Кодексу,
здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу,
здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі
трансфертів з Державного бюджету України.
Стаття 84. Відповідальність за здійснення видатків
1. Відповідальність за здійснення видатків, визначених
пунктом 1 статті 82 цього Кодексу, покладається на відповідні
органи державної влади.
2. Відповідальність за здійснення видатків, визначених
пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, покладається на Раду
міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських,
селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не
створені).
Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків
1. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки
Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення
видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у
вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних
податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також
трансфертів з Державного бюджету України.
2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські,
селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не
створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених
пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих
бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами,
визначеного статтями 88-91 цього Кодексу. Забороняється планувати
та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим
Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки
на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, за
винятком державних професійно-технічних навчальних закладів, вищих
навчальних закладів державної форми власності. При цьому
фінансування зазначених навчальних закладів за рахунок коштів
місцевих бюджетів може здійснюватися виключно у разі перевиконання
доходної частини загального фонду відповідного бюджету.
( Стаття 85 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV
( 1158-15 ) від 15.10.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року,
N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004 )
Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між
місцевими бюджетами
1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3
статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на
основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти
надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.
Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі
групи:
1) перша група - видатки на фінансування бюджетних установ та
заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання
соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані
найближче до споживачів;
2) друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та
заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг,
гарантованих державою для всіх громадян України;
3) третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та
заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги
для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба
в яких існує в усіх регіонах України.
2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ,
міст та їх об'єднань.
3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного
значення, а також районних бюджетів.
4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної
Республіки Крим та обласних бюджетів.
5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки
всіх трьох груп.
Глава 14
РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ
Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету
України
1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України,
належать видатки на:
1) державне управління:
а) законодавчу владу;
б) виконавчу владу;
в) Президента України;
2) судову владу;
3) міжнародну діяльність;
4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння
науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні
наукові та інформаційні зв'язки державного значення;
5) національну оборону;
6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;
7) освіту:
а) загальну середню освіту:
спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати),
засновані на державній формі власності;
загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади
освіти, засновані на державній формі власності);
в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі
власності;
г) післядипломну освіту (крім закладів і заходів, визначених
підпунктом "г" пункту 2 статті 90 цього Кодексу);
ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної
роботи з дітьми, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом
Міністрів України;
д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують
виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України;
8) охорону здоров'я:
а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та
стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що
виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України);
б) спеціалізовану, високоспеціалізовану
амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки
науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри,
лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни,
спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані
поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з
переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні
санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні
спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані
санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);
г) санітарно-епідеміологічний нагляд
(санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи
боротьби з епідеміями);
ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують
виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком,
затвердженим Кабінетом Міністрів України;
9) соціальний захист та соціальне забезпечення:
а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського
та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей,
пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом;
сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі
категорії осіб, передбачені законом; фінансування доплат,
надбавок, підвищень до пенсій, встановлених законом; ( Підпункт
"а" пункту 9 статті 87 в редакції Закону N 3108-IV ( 3108-15 ) від
17.11.2005 )
б) державні програми соціальної допомоги (грошову допомогу
біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування;
програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі
програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів;
відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з
поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших
національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна
разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни;
довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються
до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове
покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів
шахтарів);
в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і
ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок,
сім'ї;
ґ) державну підтримку молодіжних громадських організацій на
виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей,
молоді, жінок, сім'ї;
д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції)
житла для окремих категорій громадян;
10) культуру і мистецтво:
а) державні культурно-освітні програми (національні та
державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення,
заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки,
державні культурно-освітні заходи);
б) державні театрально-видовищні програми (національні
театри, національні філармонії, національні та державні музичні
колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з
переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
в) державну підтримку громадських організацій культури і
мистецтва, що мають статус національних;
г) державні програми розвитку кінематографії;
ґ) державну архівну справу;
11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення,
преси, книговидання, інформаційних агентств;
12) фізичну культуру і спорт:
а) державні програми підготовки резерву та складу
національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях
державного і міжнародного значення (утримання центральних
спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких
затверджується Кабінетом Міністрів України, формування
національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і
змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів
спорту; підготовка і участь національних збірних команд в
олімпійських та паралімпійських іграх, у тому числі фінансова
підтримка баз олімпійської підготовки); ( Підпункт "а" пункту 12
статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2264-IV
( 2264-15 ) від 16.12.2004 )
б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації
(центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного
спорту, навчально-тренувальні збори до них);
в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;
13) державні програми підтримки регіонального розвитку та
пріоритетних галузей економіки;
14) програми реставрації пам'яток архітектури державного
значення;
15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього
господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;
16) державні інвестиційні проекти;
17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної
безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та
наслідків стихійного лиха;
18) створення та поповнення державних запасів і резервів;
19) обслуговування державного боргу;
20) проведення виборів та референдумів, державне фінансування
політичних партій; ( Пункт 20 статті 87 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003 )
21) інші програми, які мають виключно державне значення.
Стаття 88. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ,
міст районного значення та їх об'єднань та
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних
трансфертів
1. До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст
районного значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні
обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного
значення;
2) освіту:
дошкільну освіту;
загальну середню освіту (школи-дитячі садки);
( Пункт 3 частини першої статті 88 виключено на підставі
Закону N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005 - дію Закону зупинено
на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 ) 3) первинну медико-санітарну,
амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні
лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та
фельдшерські пункти);
( Пункт 4 частини першої статті 88 виключено на підставі
Закону N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005 - дію Закону зупинено
на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 ) 4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби
та бібліотеки;
5) місцеву міліцію. ( Статтю 88 доповнено пунктом 5 згідно із
Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено
на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону
зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
Стаття 89. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та
бюджетів міст республіканського Автономної
Республіки Крим і міст обласного значення та
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних
трансфертів
1. До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та
бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст
обласного значення та враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
1) державне управління:
а) органи місцевого самоврядування міст республіканського
Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;
б) органи місцевого самоврядування районного значення;
2) освіту:
а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної
Республіки Крим та містах обласного значення);
б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні
заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного
значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми,
вечірні (змінні) школи;
( Дію підпункту "в" пункту 2 частини першої статті 89
зупинено на 2006 рік в частині фінансування дитячих будинків
сімейного типу і прийомних сімей згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) в) заклади освіти для громадян, які
потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні
школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і
дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі,
якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх
шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт
і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків
формується на території відповідного міста чи району), дитячі
будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які
перебувають під опікою і піклуванням;
г) інші державні освітні програми;
ґ) вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів
акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки
Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі
навчальні заклади державної та комунальної форм власності)
відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;
3) охорону здоров'я:
а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та
стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки,
станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і
амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні
лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та
фельдшерські пункти, в тому числі ті, що знаходяться на території
сіл, селищ, міст районного значення відповідного району);
( Підпункт "а" пункту 3 частини першої статті 89 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005 -
дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005 )
б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні
центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);
4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
а) державні програми соціального забезпечення: притулки для
неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей,
які перебувають в цих закладах, формується на території
відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення
соціальної допомоги на дому;
б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам
війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати
населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг,
компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій
громадян;
в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції)
житла для окремих категорій громадян;
г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації
державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
5) культуру і мистецтво:
а) державні культурно-освітні та театрально-видовищні
програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки
культури, школи естетичного виховання дітей);
б) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та
бібліотеки;
( Пункт 5 частини першої статті 89 в редакції Закону N 2350-IV
( 2350-15 ) від 13.01.2005 - дію Закону зупинено на 2006 рік
згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )
6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту:
утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких
спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної
Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури
і спорту та фінансова підтримка організацій
фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд
місцевого значення;
7) місцеву міліцію. ( Статтю 89 доповено пунктом 7 згідно із
Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено
на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону
зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Стаття 89 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV
( 2229-15 ) від 14.12.2004 )
Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної
Республіки Крим та обласних бюджетів і
враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних
трансфертів
1. До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної
Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні
обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
1) державне управління:
а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки
Крим;
б) обласні ради;
2) освіту:
а) загальну середню освіту для громадян, які потребують
соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні
навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та
(або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати;
загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати
для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,
дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів,
загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які
позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків, визначених
у підпункті "в" пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих
будинків сімейного типу і прийомних сімей);
б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у
власності Автономної Республіки Крим і виконують державне
замовлення;
в) вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів
акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки
Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі
навчальні заклади державної та комунальної форм власності)
відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;
г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти
вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних
службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення
кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та
агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній
власності);
ґ) інші державні освітні програми;
3) охорону здоров'я:
а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та
стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної
Республіки Крим та обласного значення);
б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну
допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи
стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів
Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання
крові);
в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на
туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної
реабілітації);
г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги
(медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри
медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і
заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);
4) соціальний захист та соціальне забезпечення:
а) державні програми соціального захисту та соціального
забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи
внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога
малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсації реабілітованим;
дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування
інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів;
будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню
пенсій; притулки для неповнолітніх (крім притулків, визначених у
підпункті "а" пункту 4 статті 89 цього Кодексу);
б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні
програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей,
молоді, жінок, сім'ї;
в) інші державні соціальні програми;
5) культуру і мистецтво:
а) державні культурно-освітні програми (республіканські
Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та
виставки);
б) державні театрально-видовищні програми (філармонії,
музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури
республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення,
інші заклади та заходи у галузі мистецтва);
в) інші державні культурно-мистецькі програми;
6) фізичну культуру і спорт:
а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту
(навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх
типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного
значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського
Автономної Республіки Крим та обласного значення);
б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації
(республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з
інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та
спеціалізовані спортивні школи паралімпійського резерву;
проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного
спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного
значення);
( Підпункт "б" пункту 6 статті 90 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004 )
7) місцеву міліцію. ( Статтю 90 доповено пунктом 7 згідно із
Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено
на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону
зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV
( 2229-15 ) від 14.12.2004 )
Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються
при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
1. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при
визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
1) місцеву пожежну охорону;
1-1) місцеву міліцію; ( Статтю 91 доповено пунктом 1-1 згідно
із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону
зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону
зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 )
2) позашкільну освіту;
3) соціальний захист та соціальне забезпечення:
а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок,
сім'ї;
б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій
населення;
в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії
учнів професійно-технічних навчальних закладів;
4) місцеві програми розвитку житлово-комунального
господарства та благоустрою населених пунктів;
5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;
6) програми підтримки кінематографії та засобів масової
інформації місцевого значення;
7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;
8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток
архітектури місцевого значення;
9) транспорт, дорожнє господарство:
а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями
органів місцевого самоврядування;
б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому
числі роботи, що проводяться спеціалізованими
монтажно-експлуатаційними підрозділами);
в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг
місцевого значення;
10) заходи з організації рятування на водах;
11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;
13) управління комунальним майном;
14) регулювання земельних відносин;
15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із
законом.
( Стаття 91 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV
( 1158-15 ) від 15.10.2003 - набуває чинності з 01.01.2004 року)
Стаття 92. Передача видатків на виконання власних
повноважень між місцевими бюджетами
1. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати
на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання
власних повноважень.
2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим
та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати
видатки на виконання всіх або частини власних повноважень
Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з
передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим
чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.
3. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради
можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних
повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з
передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного
трансферту.
4. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням
відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу
видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.
Стаття 93. Передача видатків на виконання делегованих
державних повноважень
1. Передача прав на здійснення видатків на виконання
делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст
районного значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями
районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки
Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у
вигляді міжбюджетного трансферту.
2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим
та міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків
на виконання делегованих державних повноважень районній раді з
відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного
трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на
виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста
республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного
значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді
міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі
спільних рішень відповідних рад і укладення договору.
3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів
на виконання делегованих державних повноважень має бути
пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній
вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами
бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки
Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці
повноваження.
4. Якщо на території міста (республіканського Автономної
Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо
бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених
пунктом 2 частини першої статті 86 цього Кодексу в обсязі,
визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості,
обрахований обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується
при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого
утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.
5. Всі угоди про передачу видатків на виконання делегованих
державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує
плановому.
Глава 15
РОЗРАХУНОК ВИДАТКІВ, ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ОБСЯГУ
МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ
Стаття 94. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості
1. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості
використовується для визначення розподілу міжбюджетних
трансфертів.
2. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається
шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що
спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість
мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо.
3. Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на
виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється
між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики
держави.
4. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної
забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків,
який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення
нормативів по яких є недоцільним.
Стаття 95. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів
бюджетної забезпеченості
1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих
бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у
вартості надання соціальних послуг залежно від:
1) кількості населення та споживачів соціальних послуг;
2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних,
екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення)
адміністративно-територіальних одиниць.
2. Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
Глава 16
МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ
Стаття 96. Види міжбюджетних трансфертів
1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:
1) дотацію вирівнювання;
2) субвенцію;
3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та
місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
4) інші дотації.
Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету
України місцевим бюджетам
1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі
міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:
1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим,
обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним
бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки
Крим та міст обласного значення;
2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;
3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого
самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання
пільг, встановлених державою;
4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;
5) інші субвенції.
2. У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації
вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки
Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та
Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим,
міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що
передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів,
якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних
трансфертів.
Стаття 98. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та
Севастополя, міст республіканського Автономної
Республіки Крим, міст обласного значення і
районним бюджетам
1. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя,
міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного
значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу
видатків, перелік яких визначено статтею 89 цього Кодексу (для
бюджетів міст Києва та Севастополя - статтями 88-90 цього
Кодексу), і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів
бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:
над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування - для
бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського
Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
над доходами, визначеними частиною другою статті 66 цього
Кодексу, - для районних бюджетів.
2. Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених
пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу,
затвердженого законом про Державний бюджет України, між бюджетами
міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної
Республіки Крим, міст обласного значення і районними бюджетами,
визначається на основі формули.
3. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів,
визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу,
затверджується Кабінетом Міністрів України і повинна враховувати
такі параметри:
1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі
коефіцієнти до них;
2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних
послуг;
3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи
району;
4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого
самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного
значення, і прогноз доходів, визначених частиною другою статті 66
цього Кодексу, - для районних бюджетів;
5) коефіцієнт вирівнювання.
У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу
міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких
змін та аналітичні розрахунки і порівняльні таблиці щодо впливу
запропонованих змін подаються разом з проектом закону про
Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.
( Частину третю статті 98 доповнено абзацом згідно із Законом
N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )
4. Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із
застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста
чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного
бюджету за три останні бюджетні періоди.
5. Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що
визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної
одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні
у розрахунку на одного мешканця.
6. Для визначення індексу відносної податкоспроможності
відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів
місцевого самоврядування, визначений відповідно до статті 64 цього
Кодексу, а також доходи, передбачені пунктами 1, 3-5 частини
другої статті 66 цього Кодексу.
7. При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик
доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у
доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків
згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та
відповідних рад.
8. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів
не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три
роки.
9. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за
формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від
0,60 до одиниці. При цьому загальний обсяг коштів, на який
зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному
обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до
Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі застосування
коефіцієнту вирівнювання.
Стаття 99. Дотація вирівнювання бюджету Автономної
Республіки Крим та обласним бюджетам
1. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та
обласним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків цих
бюджетів, перелік яких визначено статтею 90 цього Кодексу, і який
обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної
забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над прогнозними
показниками доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних
бюджетів, що зараховуються до них відповідно до частини першої
статті 66 цього Кодексу.
2. Обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим та
обласних бюджетів обчислюється на основі прогнозних показників
доходів, що зараховуються до цих бюджетів відповідно до частини
першої статті 66 цього Кодексу, із застосуванням індексу відносної
податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення, визначених
частинами п'ятою, сьомою та восьмою статті 98 цього Кодексу.
Стаття 100. Кошти, що передаються до Державного бюджету
України з бюджету Автономної Республіки Крим,
обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва
і Севастополя, міст республіканського Автономної
Республіки Крим та міст обласного значення)
бюджетів
1. Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної
Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва
і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим
та міст обласного значення) бюджетів, визначених відповідно до
статей 64 та 66 цього Кодексу, перевищують розрахунковий обсяг
видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням
фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих
коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що
підлягають передачі до Державного бюджету України.
2. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за
формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного
бюджету України, і визначається в межах від 0,60 до одиниці.
Стаття 101. Міжбюджетні трансферти між місцевими
бюджетами
1. Міські (міст Києва і Севастополя, міст республіканського
Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) та районні
ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації
вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст
районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються
з цих бюджетів.
2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні
ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види
міжбюджетних трансфертів:
1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи
ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного
користування;
2) субвенції на виконання власних повноважень територіальних
громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
3) субвенції на виконання інвестиційних проектів;
4) інші субвенції.
Стаття 102. Субвенція з Державного бюджету України місцевим
бюджетам на здійснення програм соціального
захисту
1. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б"
пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за
рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 103. Субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів
місцевого самоврядування на виконання власних
повноважень внаслідок наданих державою
податкових пільг
1. Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи
бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних
повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до закону про
Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що
передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат
доходів бюджетів місцевого самоврядування.
Стаття 104. Субвенції на утримання об'єктів спільного
користування чи ліквідацію негативних наслідків
діяльності об'єктів спільного користування
1. Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи
ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного
користування надається з одного місцевого бюджету іншому для
компенсації цих видатків.
2. Умови утримання об'єктів спільного користування чи
ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного
користування та надання субвенції визначаються на договірних
засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.
Стаття 105. Субвенції з Державного бюджету України на
виконання інвестиційних проектів
1. Субвенції з Державного бюджету України на виконання
інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України
бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам
міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для
бюджетів місцевого самоврядування.
2. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на
засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та
передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у
здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у
яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання
бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг,
визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної
забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на
виконання інвестиційних проектів.
3. Основні засади надання субвенцій визначаються окремим
законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом
Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період
визначається законом про Державний бюджет України.
Стаття 106. Субвенції на виконання власних повноважень
територіальних громад сіл, селищ, міст та їх
об'єднань
1. Субвенції на виконання власних повноважень територіальних
громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо
інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може
виконати цю функцію ефективніше.
2. Умови та порядок надання субвенції на виконання власних
повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою
сторін.
Стаття 107. Субвенції на виконання інвестиційних проектів з
місцевих бюджетів
1. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з
одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем
субвенції та її отримувачем.
Стаття 108. Порядок надання міжбюджетних трансфертів
1. Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету
України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного
бюджету України органами Державного казначейства України бюджету
Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва
і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим
та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування
коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету
Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя,
бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст
обласного значення, районних і обласних бюджетів, забезпечується
відповідними органами Державного казначейства України.
2. Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з
Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що
передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а
також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими
бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні
забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та
повноту перерахування трансфертів.
Розділ V
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ
ПРАВОПОРУШЕННЯ
Глава 17
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 109. Повноваження Верховної Ради України по
контролю за дотриманням бюджетного
законодавства
1. До повноважень Верховної Ради України належить контроль за
дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного
процесу.
2. Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці
до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний
бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо
контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету
України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.
3. До повноважень Верховної Ради України по контролю за
дотриманням бюджетного законодавства належить:
1) заслуховування звітів про стан виконання Державного
бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників
бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету
України;
2) контроль за використанням коштів резервного фонду
державного бюджету.
4. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства
належить:
1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів
України проекту закону про Державний бюджет України Основним
напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та
підготовка відповідного висновку;
2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на
розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.
Стаття 110. Повноваження Рахункової палати по контролю за
дотриманням бюджетного законодавства
1. До повноважень Рахункової палати по контролю за
дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю
за:
1) використанням коштів Державного бюджету України відповідно
до закону про Державний бюджет України;
2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу
України;
3) ефективністю використання та управління коштами Державного
бюджету України;
4) використанням бюджетних коштів у частині фінансування
повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих
місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по
доходах і видатках.
Стаття 111. Повноваження Міністерства фінансів України по
контролю за дотриманням бюджетного
законодавства
1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за
дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного
процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів,
якщо інше не передбачено законодавством України.
Стаття 112. Повноваження Державного казначейства України
по контролю за дотриманням бюджетного
законодавства
1. Державне казначейство України:
1) здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат
Державного бюджету України;
2) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та
складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає
інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;
3) здійснює контроль за відповідністю платежів взятим
зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Стаття 113. Повноваження органів Державної
контрольно-ревізійної служби України за
дотриманням бюджетного законодавства
1. Органи Державної контрольно-ревізійної служби України
здійснюють контроль за:
1) цільовим та ефективним використанням коштів державного
бюджету та місцевих бюджетів;
2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів,
одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;
3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю
звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих
бюджетів, кошторисів.
2. Державна контрольно-ревізійна служба України щомісячно
надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України
узагальнені результати звітів про проведені перевірки.
Стаття 114. Повноваження Верховної Ради Автономної
Республіки Крим та відповідних рад по контролю
за дотриманням бюджетного законодавства
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні
ради у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства
здійснюють:
1) контроль за виконанням рішення відповідної ради про
бюджет;
2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом та законом про
Державний бюджет України.
Стаття 115. Повноваження Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій та виконавчих органів відповідних
рад по контролю за дотриманням бюджетного
законодавства
1. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству України
показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів
бюджетних установ здійснюється:
1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим - стосовно
бюджетів міст республіканського значення та районних бюджетів
Автономної Республіки Крим;
2) обласними державними адміністраціями - стосовно районних
та міських (міст обласного значення) бюджетів;
3) міськими державними адміністраціями в містах Києві та
Севастополі - стосовно районних у цих містах бюджетів;
4) районними державними адміністраціями - стосовно міських
(міст районного значення), сільських, селищних та їх об'єднань
бюджетів;
5) виконавчими органами міських рад - стосовно бюджетів
районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення,
що входять до складу цих міст.
Глава 18
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Стаття 116. Поняття бюджетного правопорушення
1. Бюджетним правопорушенням визнається недотримання
учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими
нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду,
затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про
виконання бюджету.
Стаття 117. Підстави для призупинення бюджетних асигнувань
1. Міністерство фінансів України, Державне казначейство
України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві
фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного
значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники
бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти
бюджетні асигнування у разі:
1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання
бюджету;
2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання
звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними
коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;
3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання
бюджету;
4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо
прийняття ними бюджетних зобов'язань;
5) нецільового використання бюджетних коштів.
Стаття 118. Заходи, що застосовуються до розпорядників та
одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними
бюджетні правопорушення
1. У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство
фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної
контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи,
голови виконавчих органів міських міст районного значення,
селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів
у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих
розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели
відповідні бюджетні асигнування:
1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у
бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;
2) зупинення операцій з бюджетними коштами.
2. Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне
правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким
правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому
законом.
Стаття 119. Нецільове використання бюджетних коштів
1. Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання
їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням,
встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про
місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису,
має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів
на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і
притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної,
адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку,
визначеному законами України.
2. У разі нецільового використання бюджетних коштів,
отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають
обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи
притягаються до відповідальності згідно з законом.
Стаття 120. Зупинення операцій з бюджетними коштами
1. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у
зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку
порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з
бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.
2. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін
до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 121. Відповідальність за бюджетні правопорушення
1. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть
цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну
відповідальність згідно з законами України.
2. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи
одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення
до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших
відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними
діянь.
3. Посадові особи органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а
також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне
правопорушення, несуть передбачену законом цивільно-правову
відповідальність згідно з законом незалежно від накладення
передбачених цим Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи
одержувача бюджетних коштів.
Стаття 122. Відповідальність органів місцевого самоврядування
за порушення бюджетного планування
1. У разі порушення вимог цього Кодексу та закону про
Державний бюджет України щодо формування відповідного бюджету в
частині державних делегованих повноважень Кабінету Міністрів
України надається право протягом місяця з дня прийняття рішення
про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя призупиняти
дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації наступного дня після підписання
Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної
ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін
надсилають його Міністерству фінансів України.
2. У разі порушення вимог щодо формування бюджету згідно з
цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині
державних делегованих повноважень Голові Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з
дня прийняття рішення про районний, міський (міст
республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного
значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети
призупинити дію рішення про відповідний бюджет з одночасним
зверненням до суду. Районні державні адміністрації, виконавчі
органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим
і міст обласного значення) та районних рад у містах наступного дня
після підписання керівником відповідної ради рішення про місцевий
бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та
Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим
органам міських рад.
3. У разі порушення вимог щодо формування бюджету згідно з
цим Кодексом, законом про Державний бюджет України чи рішенням
районної чи міської (міста республіканського Автономної Республіки
Крим та міст обласного значення) ради про бюджет в частині
державних делегованих повноважень голові районної державної
адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста
республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного
значення) ради надається право протягом місяця з дня прийняття
рішення про міський (міст районного значення), сільський, селищний
та районний у місті бюджети призупиняти дію рішення про
відповідний бюджет з одночасним зверненням до суду. Виконавчі
органи міських міст районного значення, сільської, селищної,
районної у місті рад наступного дня після підписання керівником
рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилає
його районній державній адміністрації чи виконавчому органу
міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим чи
міста обласного значення) ради.
4. У разі призупинення рішення про місцевий бюджет видатки з
нього здійснюються у порядку, визначеному статтею 79 цього
Кодексу.
Стаття 123. Відповідальність органів Державного казначейства
України
1. Органи Державного казначейства України відповідно до
закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення
бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання
бюджетів.
2. Керівники органів Державного казначейства України несуть
персональну відповідальність у разі вчинення ними бюджетного
правопорушення та невиконання вимог щодо казначейського
обслуговування бюджетів, встановлених цим Кодексом.
Стаття 124. Порядок накладення стягнення за бюджетні
правопорушення
1. Передбачені цим Кодексом стягнення за бюджетні
правопорушення накладаються за рішенням Міністра фінансів України,
керівника органу Державного казначейства України, керівника органу
Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністра фінансів
Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового
органу, голови виконавчого органу міської міста районного
значення, селищної та сільської ради.
2. Рішення про накладення стягнення за бюджетне
правопорушення приймається особами, визначеними в частині першій
цієї статті, на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або
акта ревізії та доданих до нього документів.
3. Рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне
правопорушення набирає чинності з дня його підписання і підлягає
негайному виконанню.
4. Форма, порядок складання та передачі за належністю
протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством
фінансів України.
Стаття 125. Оскарження рішення про накладення стягнення за
бюджетне правопорушення
1. Рішення про накладення стягнення за бюджетне
правопорушення може бути оскаржене у порядку, встановленому
законом. Рішення може бути оскаржене в органі, що його виніс, або
в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не
передбачено законом.
2. Оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне
правопорушення не зупиняє виконання зазначеного рішення.
3. У разі визнання судом рішення про накладення заходу
стягнення за бюджетне правопорушення повністю чи в частині
незаконним особі, щодо якої воно було винесене, перераховуються
недоотримані бюджетні кошти та поновлюються інші обмежені таким
рішенням її права.
4. Рішення суду може бути оскаржене у порядку, встановленому
законом.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування, а
статті 16, 29-31, 49, 61, 63-72, 77, 78, 83-85, 87-91, 97,
102-107 - з 1 січня 2002 року.
2. З набранням чинності цим Кодексом інші нормативно-правові
акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.
3. Протягом п'яти років після набрання чинності цим Кодексом
може застосовуватися міжбюджетний трансферт з Державного бюджету
України на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими
бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ. Розмір
цього міжбюджетного трансферту встановлюється в таких пропорціях:
1) перший рік - 5 відсотків від загального обсягу дотації
вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;
2) другий рік - 4 відсотки від загального обсягу дотації
вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;
3) третій рік - 3 відсотки від загального обсягу дотації
вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;
4) четвертий рік - 2 відсотки від загального обсягу дотації
вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;
5) п'ятий рік - 1 відсоток від загального обсягу дотації
вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам.
4. При розробці проектів законів про Державний бюджет
України на 2002-2010 роки індекси відносної податкоспроможності
розраховуються щороку. Положення частини восьмої статті 98 цього
Кодексу застосовуються для розрахунків обсягів місцевих бюджетів
при розробці проекту закону про Державний бюджет України на
2011 рік.
( Пункт 4 розділу VI в редакції Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від
10.07.2003 )
5. Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України
проект закону України про державний контроль за дотриманням
бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні
правопорушення.
6. Кабінету Міністрів України:
1) протягом шести місяців підготувати та внести на розгляд до
Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих
актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі про зміни до
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) у частині визначення бюджетних установ
неприбутковими;
2) протягом шести місяців привести свої нормативно-правові
акти у відповідність з цим Кодексом та забезпечити приведення
центральними органами виконавчої влади прийнятих ними
нормативно-правових актів у відповідність з цим Кодексом;
3) протягом року забезпечити прийняття центральними органами
виконавчої влади нормативно-правових актів відповідно до цього
Кодексу, в тому числі необхідних інструкцій, правил;
4) протягом двох років відповідно до цього Кодексу
підготувати та внести на розгляд до Верховної Ради України
законопроект про врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села,
селища, міста районного значення та району;
5) до 1 березня 2002 року забезпечити у порядку, визначеному
законом, передачу бюджетних установ відповідно до розмежування
видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.
7. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про
бюджетну систему України" ( 512-12 ) (Відомості Верховної Ради
УРСР, 1991 р., N 1, ст. 1, N 50, ст. 705; Відомості Верховної Ради
України, 1993 р., N 26, ст. 277; 1995 р., N 26, ст. 195; 1996 р.,
N 27, ст. 126; 1998 р., N 11-12, ст. 43; 2000 р., N 8, ст. 51,
N 35, ст. 282).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 червня 2001 року
N 2542-III
|
https://doc4web.ru/astronomiya-/buhgalterskiy-oblik-v-galuzyah-narodnogo-gospodarstva.html
|
Бухгалтерський облік в галузях народного господарства
|
https://doc4web.ru/uploads/files/220/1c5ee51dbae42ff5389dc0fd5a627f2f.docx
|
files/1c5ee51dbae42ff5389dc0fd5a627f2f.docx
|
46
Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний технічний університет
Кафедра обліку та аудиту
063-295
Бухгалтерський облік в галузі
народного господарства
Рекомендовано методичною комісією
економічного факультету як конспект
лекцій для студентів спеціальності
7.050.106 “Облік і аудит” заочної
форми навчання
Рівне - 2001
Конспект лекцій з дисципліни “Бухгалтерський облік в галузях народного господарства” для студентів V курсу заочної форми навчання спеціальності 7.050.106 “Облік і аудит” / Упор. С.О. Левицька – Рівне: РДТУ, 2001, - с.
Упорядник: С.О. Левицька, канд. екон. наук, доцент
Відповідальний за випуск І.Д. Лазаришина, канд. екон. наук, доцент, завідувач кафедри обліку та аудиту.
Тема 1. Особливості діяльності та облік основних операцій підприємств роздрібної торгівлі
1. Загальні принципи організації обліку торгівельної діяльності
2. Облік оприбуткування товарів
3. Облік реалізації товарів за різними формами оплати
4. Облік повернення товарів, уцінки товарних запасів на кінець звітного періоду
5. Облік витрат, пов’язаних із здійсненням торгівельної діяльності
1. Загальні принципи організації обліку торгівельної діяльності
Роздрібний товарооборот – це виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і по безготівковому розрахунку, а також виручка, одержана через касу неторгових підприємств від продажу населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних по бартеру.
Оптово-збутові підприємства і склади можуть застосовувати для обліку товарів купівельні або продажні ціни. В роздрібних торгових підприємствах і на підприємствах громадського харчування можуть застосовуватися лише продажні ціни.
Придбані товари зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Значна частина витрат, що раніше включались до витрат обігу, згідно ПБО 9, збільшує первинну вартість придбаних товарів. Це – затрати на вантажно - розвантажувальні роботи, транспортування товарів, страхування ризиків транспортування товарів, оплата інформаційних, посередницьких та інших подібних послуг у зв’язку з пошуком і придбанням товарів. Для оцінки вибуття запасів підприємства роздрібної торгівлі застосовують метод ціни продажу. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною вартістю) реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.
У роздрібній торгівлі у більшості випадків передачі ризиків і вигод від володіння товаром збігається з передачею юридичного права власності у момент відпуску товарів покупцям. У разі продажу товарів на умовах розстрочки кінцевого розрахунку доход відображається у бухгалтерському обліку після внесення покупцем останнього внеску.
Комісійна винагорода – це оплата посередницьких послуг комісіонера з реалізації товарів, отриманих від комітента за договором комісії. Оскільки комісіонер не провадить реалізацію власних запасів, а надає послуги з реалізації, для обліку доходів комісіонера слід використовувати субрахунок 703 “Доход від реалізації робіт та послуг”.
2. Облік оприбуткування товарів
Методика ведення бухгалтерського обліку надходження товарів у роздрібній торгівлі наведена в таблиці 1.
Для відображення транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) обирається один з методів:
включення до собівартості придбаних товарів (“прямий метод”);
урахування їх на окремому субрахунку загальною сумою з подальшим розподілом у кінці місяця між вартістю залишку товарів і вартістю реалізованих товарів (умовно – “метод розподілу”).
Таблиця 1
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку оприбуткування товарів
№ п/п
Зміст операцій
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1. Отримання товарів від українських постачальників з наступною оплатою
1.
Оприбутковано за купівельними цінами на складі підприємства роздрібної торгівлі:
- товари
- тара
281
631
284
631
2.
Відображено суму податкового кредиту з ПДВ за наявності податкової накладної
641
631
3.
Проведено розрахунки з постачальниками за безготівковим розрахунком
631
311
2. Отримання товарів від українських постачальників з попередньою оплатою
а) при використанні рахунка 371 “Розрахунки за виданими авансами”
для обліку попередньої оплати
4.
Перераховано з поточного рахунка попередню оплату постачальникам
371
311
5.
Відображено суму податкового кредиту з ПДВ за наявності податкової накладної
641
644
6.
Оприбутковано за купівельними цінами на складі підприємства роздрібної торгівлі:
- товари
- тара
281
631
284
631
7.
Відображено суму ПДВ, що облікована в податковому кредиті за датою оплати
644
631
8.
Зараховано раніше перерахований аванс
631
371
б) без застосування рахунка 371 “Розрахунки за виданими авансами”
9.
Перераховано з поточного рахунку попередню оплату постачальникам
631*
311
10.
Відображено суму податкового кредиту з ПДВ за наявності податкової накладної
641
644
11.
Оприбутковано товари і тару
281
284
631
12.
Відображено суму ПДВ
644
631
3. Отримання товарів від підприємств, що не є платниками ПДВ, у тому числі від платників єдиного податку за ставкою 10%
13.
Оприбутковано за купівельними цінами на складі підприємства роздрібної торгівлі:
- товари
- тара
281
631
284
631
4. Придбання товарів за готівковий розрахунок
14.
Видано із каси готівку підзвіт на придбання товарів (сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству (фізичній особі – суб’єкту підприємницької діяльності) не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня
372
301
15.
Оприбутковано за купівельними цінами на складі підприємства роздрібної торгівлі:
- товари
- тара
281
372
284
372
16.
Відображено суму податкового кредиту з ПДВ за наявності податкової накладної
641
372
5. Придбання товарів за імпортом
17.
Оприбутковано товари за фактурною вартістю на складі підприємства роздрібної торгівлі:
281
632
18.
Відображено мито
281
377
19.
Відображено митні збори
281
377
20.
Відображено акцизний збір за підакцизними товарами
281
377
21.
Відображено ПДВ, сплата якого проведена у момент митного оформлення товарів
У разі оформлення податкового векселя складаються такі записи:
- видача векселя
- погашення векселя
- включення суми векселя до податкового кредиту
641
377
643
621
621
641
641
311
641
643
6. Відображення фактичних витрат з придбання товарів у складі первинної вартості (крім сум, що сплачуються постачальникам, і податки, що зазначені в п.5)
22.
Відображено отримані вантажно-розвантажувальні послуги
281
631
23.
Відображено страхування ризиків транспортування запасів
281
655
24.
Відображено затрати на заготівлю, експедиційні послуги, транспортування товарів до місця їх зберігання, що здійснені сторонніми підприємствами
281
631
25.
Списано витрати на перевезення товарів власним транспортом за собівартістю перевезень, до яких включаються:
- вартість пально – мастильних матеріалів
281
203
- плата за обслуговування транспортних засобів сторонніми підприємствами
281
631
- витрати на оплату праці водіїв та відрахування на соціальні заходи
281
661, 651, 652, 653
- амортизація транспортних засобів
281
131
- витрати на ремонт власного транспорту
281
631, 661, 201
- вартість матеріалів, використаних на обладнання транспортних засобів, їх утеплення або охолодження
281
201
- витрати, пов’язані зі стоянкою та паркуванням автомобілів*
281
372,631
26.
Нарахована пряма оплата праці осіб, зайнятих придбанням товарів, і проведено відрахування на соціальні заходи
281
661, 651, 652, 653
3.Облік реалізації товарів за різними формами оплати
Методика ведення бухгалтерського обліку реалізації товарів за різною формою оплати на підприємствах роздрібній торгівлі наведена в таблиці 2.
Визначення торговельної націнки на реалізовані товари проводиться по одному з двох варіантів за вибором підприємства і є елементом його облікової політики:
по кожному моменту відвантаження;
за розрахунком середньої торговельної націнки на реалізовані товари
Таблиця 2.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку реалізації товарів
№ п/п
Зміст операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1. Реалізація товарів за готівковий розрахунок та за грошовими документами
1.
Передано товари зі складу роздрібної мережі:
а) якщо облік товарів на складі ведеться за продажними цінами
б) якщо облік товарів на складі ведеться за первинною вартістю
- на вартість переданих товарів за купівельними цінами
- на різницю між купівельною і продажною вартістю переданих товарів
282
281
282
281
282
285
2.
Відображено виручку від реалізації товарів:
- за готівковий рахунок
- з оплатою чеками банків
- з оплатою за кредитними картками
301
702
331
702
333, 334
702
3.
Відображено податкові зобов’язання з ПДВ
702
641
4.
Списано протягом місяця облікову вартість реалізованих товарів, тобто вартість товарів за продажними цінами
902
282*
2. Реалізація товарів дрібним оптом
5.
Отримано попередню оплату від покупців
311
681,361
6.
Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ
643
641
7.
Проведено відпуск товарів покупцям
681, 361
702
8.
Відображено суму ПДВ
702
643
9.
Списано із підзвіту мат. відповідальної особи реалізовані товари за обліковими цінами
902
281
10.
Після розрахунку торговельної націнки за реалізованими товарами визначається собівартість реалізованих товарів
902
285
Запис методом “червоного сторно”
11.
Визначено фінансовий результат від операції продажу
702
791
791
902
4. Облік повернення товарів , уцінки товарних запасів
на кінець звітного періоду
Повернення товарів
При поверненні товарів здійснюється облік:
Повернення коштів покупцям Дт 704 – Кт 301, 311.
Сторнування нарахованого при продажу ПДВ Дт 641 – Кт 704.
Віднесення суми повернення без ПДВ на збитки Дт 791 – Кт 704.
Оприбуткування повернутих товарів Дт 281 – Кт 902, Дт 902 – Кт 791.
Уцінка товарів
В кінці звітного періоду товари підлягають переоцінці у випадку, якщо їх чиста вартість реалізації (ЧВР) не дорівнює собівартості придбання.
Якщо ЧВР менша від собівартості товарних запасів-приймається значення меншої величини Дт 946 – Кт 281.
При наступному перевищенні ЧВР над справедливою вартістю проводиться дооцінка на суму попередньої уцінки Дт 281 – Кт 716.
Облік витрат, пов’язаних із здійсненням торгівельної діяльності
З прийняттям ПБО 9 “Запаси”, ПБО 16 “Витрати”, нового Плану рахунків, Інструкції №291 в обліку витрат підприємств торгівлі сталися зміни. Згідно з ПБО 16 ці витрати називаються не витратами обігу, а витратами, пов’язаними з операційною діяльністю.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю:
Поділяються на адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати і групуються за 5 економічними елементами. Їх склад регламентується ПБО 16 “Витрати”.
Витрати за видами (адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати) обліковуються на однойменних рахунках класу 9 “Витрати діяльності”. Витрати за економічними елементами обліковуються на рахунках класу 8 “Витрати за елементами”.
Не розподіляються між реалізованими і нереалізованими товарами, а повністю списуються на витрати періоду. Крім того, витрати, пов’язані з придбанням товарів, не відображуються у складі витрат операційної діяльності, а включаються в первісну вартість товарів.
У балансі не відображаються. Інформація про витрати операційної діяльності наводиться в розділах 1 і 2 Звіту про фінансові результати.
5. Спрощена методика обліку (без застосування рахунків класу 9).
Згідно з Інструкцією №291 підприємства торгівлі для обліку витрат можуть використати такі рахунки класу 8 “Витрати за елементами”: 80 “Матеріальні витрати”, 81 “Витрати на оплату праці”, 82 “Відрахування на соціальні заходи”, 83 “Амортизація”, 84 “Інші операційні витрати” зі щомісячним списанням сальдо цих рахунків у кореспонденції з такими рахунками класу 9 “Витрати діяльності”: 92”Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності”.
Далі суми витрат, облічені на рахунках 92, 93, 94, списуються на рахунок 79 “Фінансові результати”: Дт 791 – Кт 92, 93, 94.
Суб’єктам малого підприємництва дозволено для обліку витрат використовувати рахунки тільки класу 8, минаючи рахунки класу 9, зі щомісячним списанням у дебет рахунка 79 сум у частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.
Список використаних джерел
1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом від 30 листопада 1999р. №291.
2. Облік торгівельної діяльності. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” \Н. Малюга, Я.В. Лебедзевич та ін. - Житомир: ЖІТІ, 2000 – 480стор.
Тема 2. Організація обліку на підприємствах
громадського харчування
1. Загальні принципи організації обліку на підприємствах громадського харчування
2. Облік типових операції діяльності підприємств громадського харчування
3. Закупівля товарів та облік складських операцій
Загальні принципи організації обліку на підприємствах
громадського харчування
Громадське харчування – це відокремлена галузь торгівлі, що спеціалізується на:
виробництві харчів, тобто продукції, призначеної для негайного вживання;
обслуговуванні процесу споживання;
виготовленні харчових напівфабрикатів і кулінарно-кондитерських виробів;
продажу продукції споживачам.
На підприємствах громадського харчування (ПГХ) для відображення господарських операцій водночас можуть застосовуватися як рахунки, призначені для обліку операцій у торгівлі (субрахунки рах. 28), так і суто виробничі рахунки (20, 23, 24, 25, 26 тощо).
Можна виділити такі основні частини собівартості:
витрати виробництва;
витрати обігу;
витрати споживання (обслуговування).
У сфері громадського харчування головним валовим показником є товарооборот.
Роздрібний товарооборот – це, як правило, обсяг продажів напівфабрикатів власного виробництва, а також кулінарних та кондитерських виробів іншим підприємствам.
Другим важливим показником у сфері громадського харчування є показник валової продукції громадського харчування, який розраховується як сума реалізованих торгових націнок.
Уся продукція громадського харчування складається з:
продукції власного виробництва;
купованих товарів.
Кулінарні вироби та напівфабрикати, придбані на стороні для подальшого продажу без додаткової обробки, також повинні обліковуватись як куповані товари.
Власні напівфабрикати, кулінарні, кондитерські вироби, а також куповані товари підлягають обліку у вагових одиницях, а обідня продукція – поштучно, в асортиментному розрізі страв.
Рах. 285 доцільно вводити тоді, коли виписується остання видаткова накладна. На підприємствах громадського харчування, незалежно від кількості складських, виробничих і торгових приміщень, організація зберігання , виробництва і продажу зводиться до однієї із трьох схем:
1) якщо зберігання, виробництво і продаж зосереджені в одному приміщенні, то рах. 285 вводиться в облік одразу при оприбуткуванні товарів;
2) якщо товари, напівфабрикати і харчова сировина спочатку оприбутковуються на склад, а потім в міру потреби видаються для приготування страв, то рах. 285 може бути введений або при оприбуткуванні на склад, або на етапі передачі у виробництво;
3) якщо товари, напівфабрикати і харчова сировина спочатку оприбутковуються на склад, а потім в міру потреби видаються в буфет чи іншу роздрібну точку, щоб звідти готові до вживання вироби передати особі (бригаді), яка обслуговує відвідувачів, то рах. 285 може бути введений на будь-якому етапі переміщення товарів.
Формування валового прибутку (збитку)
Враховуючи велику незручність застосування на підприємствах громадського харчування такого поширеного методу оцінки товарів (продукції), за яким до їх роздрібної ціни передчасно, ще до моменту продажу, додається ПДВ, подаються такі схеми бухгалтерських проведень з формування фінансового результату, які цілком відповідають вимогам наших національних стандартів бухгалтерського обліку запасів.
Дуже часто на одному і тому ж підприємстві громадського харчування може одночасно відбуватися як пільгове, так і не пільгове харчування. Прикладом може слугувати шкільна їдальня, де харчуються як учні школи, так і сторонні особи.
2. Облік типових операції діяльності підприємств громадського харчування
Загальна схема бухгалтерських проведень з формування валового прибутку (збитку) для підприємств громадського харчування показана в таблиці 1.
Таблиця 1.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку фінансового
результату діяльності ПГХ
№
п/п
Бухгалтерські записи
Значення суми, яка проводиться в реєстрах
Частота виконання записів
Дт
Кт
1
2
3
4
5
1
282
631
На суму вартості придбаних товарів
Щодня, за фактом надходження товарів
2
282
285
На суму торгової націнки
Одночасно з пров. 1
3
23
66, 65
13, 20
22, 25
372,377
На суму нарахованих прямих витрат (зарплата, страхові збори, амортизація основних виробничих запасів, плата за електроенергію і комунальні послуги, безпосередньо пов’язані з виробництвом, зношення спецодягу тощо)
У міру необхідності за фактом понесених витрат
4
301
702
На суму обсягів реалізації за готівку
Щодня на підставі касових звітів
5
702
791
На суму виручки, визнаної доходом
Один раз на місяць
6
902
23
На суму фактично понесених (нарахованих) витрат в частині, що припадає на реалізовану продукцію
Один раз на місяць
7
902
282
На суму продажної вартості реалізованих товарів (готової продукції)
Щодня або раз на місяць
8
902
285
На суму реалізованих торгових націнок (згідно з розрахунком, виконаним відповідно до п. 22 ПБО 9)
Один раз на місяць
9
791
902
На величину собівартості реалізованих товарів (продукції)
Один раз на місяць
Загальна схема бухгалтерських проведень операцій закупівлі за готівку через касу підприємства показана в таблиці 2.
Таблиця 2.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій придбання
запасів за готівку через касу
№п/п
Зміст операції
Документування операції
Облік
Бухгалтерський
Податковий
Дт
Кт
ВД
ВВ
1
На суму вартості товарів (с/г продукції)
Договір купівлі-продажу або акт закупки
28
372
–
Витрати
2
На суму фактичної оплати
Касовий звіт
372
301
–
–
1
На суму вартості товарів (с/г продукції), без урахування ПДВ
Договір купівлі-продажу або акт закупки
28
377
–
Витрати
2
На суму ПДВ, зазначеного в податковій накладній
Податкова накладна, видана фізичною особою – платником ПДВ
641
(ПДВ)
377
–
–
3
На суму фактичної оплати цій особі (п.1 + п.2)
Касовий звіт
377
301
–
–
Список використаних джерел
1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом від 30 листопада 1999р. №291.
2. Облік торгівельної діяльності. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / Н. Малюга, Я.В. Лебедзевич та ін. - Житомир: ЖІТІ,2000 – 480стор.
Тема 3. Облік у житловому господарстві
1. Особливості ведення бухгалтерського і податкового обліку в житлових організаціях
2. Фінансовий облік типових операцій житлового господарства
1. Особливості ведення бухгалтерського обліку в житлових організаціях
Державний житловий фонд, суспільний житловий фонд, фонд житлово-будівельних кооперативів, приватний житловий фонд, що належать громадянам на правах особистої власності, становлять систему належності житлового фонду, що склалася. Ця система закріплена в Основах житлового законодавства.
Цей фонд обслуговують житлово-експлуатаційні організації, основні вимоги до яких записані в Житловому кодексі України.
Відповідно до нового Плану рахунків, витрати житлової організації враховуються на рахунку 23 “Виробництво” з відповідними субрахунками, які житлова організація відкриває самостійно.
До доходів житлової організації зараховують:
орендну плату;
квартирну плату і відшкодування експлуатаційних витрат;
надходження від підприємств і організацій за обслуговування внутрішньобудинкових мереж і обладнання;
збори з орендарів за відшкодування експлуатаційних витрат;
надходження від прийнятих на обслуговування будинків житлово-будівельних кооперативів;
інші доходи.
Склад витрат підприємств житлового господарства затверджений Постановою №939. До нього входять такі статті:
утримання обслуговуючого персоналу;
утримання домогосподарства;
амортизація (знос) основних фондів, крім житлового фонду;
капітальний ремонт основних фондів, крім житлового фонду;
поточний ремонт житлового фонду;
експлуатація ліфтів;
утримання апарату управління;
інші прямі витрати.
Підприємства житлового господарства, пов’язані з утриманням будинків і при будинкових територій, включають до складу витрат тільки ті витрати, які підлягають відшкодуванню в складі тарифів на квартирну плату й експлуатаційних витрат орендарями.
Орендарі і квартиронаймачі, крім експлуатаційних витрат, оплачують також і цільові витрати, тобто витрати на комунальне обслуговування, через житлову організацію.
До цільових витрат належать:
водопостачання;
центральне опалювання;
електропостачання;
газопостачання;
каналізація.
Облік доходів житлова організація веде на субрахунку 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”. Прибутки від оренди не житлових приміщень враховуються на субрахунку 714 “Дохід від операційної оренди активів”. Облік витрат ведеться на рахунку 23 “Виробництво” з відкриттям субрахунку підприємством самостійно з подальшим списанням цих витрат на субрахунок 23 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”. Адміністративні витрати враховуються на рахунку 92 “Адміністративні витрати” і списуються безпосередньо на субрахунку 791 “Фінансовий результат від звичайної діяльності”.
Облік витрат і доходів з комунального обслуговування квартиронаймачів здійснюється окремо від витрат і доходів з квартплати на рахунку 23 “Виробництво” на окремому субрахунку, що відкривається самостійно підприємством. За дебетом цього субрахунку відображаються витрати житлової організації комунального обслуговування. У кредиті знаходять своє відображення цільові збори, нараховані квартиронаймачем на покриття цих витрат. Треба врахувати, що витрати на комунальні послуги мають бути повністю відшкодовані квартиронаймачами і орендарями, такі витрати і збори не відображаються на рахунках результатів діяльності житлової організацій.
2. Фінансовий облік типових операцій житлового господарства
Типові проведення з обліку доходів і цільових надходжень житлово-експлуатаційного господарства показані в таблиці 1.
Таблиця 1.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку типових операцій житлового господарства
№
п/п
Зміст операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
Облік доходів
1
Нарахована квартплата за тарифами з ПДВ
377
703
2
Нарахована орендна плата за не житлові приміщення з ПДВ
377
713
3
Нарахована сума зборів за не житлові приміщення для відшкодування експлуатаційних витрат з ПДВ
377
713
4
Нараховані різні суми зборів для покриття витрат житлової організації з ПДВ
377
703
5
Відображення розрахунків за податковими зобов’язаннями з ПДВ від суми квартплати
703
643
6
Відображені розрахунки за податковими зобов’язаннями з ПДВ від сум оренди
713
643
7
Надійшли платежі від квартиронаймачів
311
377
8
Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ
643
641 (ПДВ)
На підтримку житлово-комунальної сфери Президент України підписав Указ №234/99, яким знову був введений “касовий” метод при обчисленні податкових зобов’язань і податкового кредиту. Податкові зобов’язання виникають у підприємства в момент отримання коштів, а податковий кредит – у момент списання коштів з поточного рахунку в національній валюті.
В базу обкладення ПДВ включається вся сума оплати за житлово-комунальні послуги за регульованим тарифом.
Список використаних джерел
1. Постанова Верховної Ради України від 18.03.99р. №512-ХІV “Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України”.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.98р. №939 “Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати і плати за утримання будинків і при будинкових територій”.
Тема 4. Організація обліку на автотранспортних підприємствах
1. Облік надходження транспортних засобів на АТП
2. Облік оренди транспортних засобів
3. Облік бланків транспортної документації
4. Облік витрат діяльності автотранспортних підприємств
5. Формування та відображення фінансових результатів на АТП
1. Облік надходження транспортних засобів на АТП
Основні засоби можуть надходити на автотранспортні підприємства в порядку капітальних інвестицій, внесення засновниками (учасниками) до статутного капіталу, шляхом придбання основних засобів у постачальників і капітального будівництва, в результаті безоплатного отримання від інших підприємств. Крім того, підприємство може отримати в тимчасове користування основні засоби іншого підприємства в порядку оренди на певний строк за договором.
Придбання автомобіля у юридичної особи на території України
Усі платежі, що стягує ДАІ при оформленні права власності, відносяться на збільшення первісної вартості автомобіля.
Якщо витрати по доставці автомобіля не включаються до його ціни, а доставка здійснюється самовивезенням, то на збільшення вартості відносяться всі витрати, понесені при доставці: використані паливно-мастильні матеріали, заробітна плата водіїв та відрахування на соціальні заходи тощо.
Витрати на придбання автомобіля складають його первісну вартість і підлягають амортизації ( таблиця 1).
Таблиця 1.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку придбання
автомобіля в юридичної особи
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Відображено вартість придбаного автомобіля без ПДВ
152
631
2
Сума ПДВ
641
631
3
Введено в експлуатацію автомобіль
105
152
Облік внесення автомобіля до статутного капіталу
Оціночна вартість майна, що вноситься до статутного капіталу, погоджується із засновниками підприємства. Якщо відсутні документи, які підтверджують вартість цього майна, вартість визначається засновниками, про що складається Протокол зборів засновників. Якщо засновники не можуть дійти спільної думки з оцінки майна, то проводиться експертна оцінка.
При отриманні автомобіля в результаті внеску до статутного капіталу податкові зобов'язання не виникають. Отримувач основних засобів за умовою їх використання у виробничій діяльності може нараховувати на них амортизацію (таблиця 2).
Таблиця 2.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку внесення автомобіля до статутного капіталу
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
Відображено заборгованість засновників по внескам до статутного капіталу
46
40
2
Внесено новий автомобіль до статутного капіталу
105
46
Облік безоплатного отримання автомобіля
Безоплатна передача автомобільних засобів від підприємства фізичній особі здійснюється на підставі договору даріння, який укладається в письмовій формі.
Автомобіль, отриманий безоплатно, обліковується за вартістю, яка вказана в документах на передачу; тобто первісна вартість безоплатно отриманих, основних, засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб, відображається на субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”.
У випадку безоплатного отримання підприємством необоротних активів дохід визначається виходячи з суми амортизації таких активів одночасно з її відображенням на субрахунку 745 “Дохід від безоплатно одержаних активів” (таблиця 3).
Таблиця 3.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку безоплатного отримання автомобіля, який був в експлуатації
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Відображено плату за державну реєстрацію та інші витрати, пов'язані з оприбуткуванням автомобіля
152
685
2
Внесено плату за державну реєстрацію та понесено інші витрати, пов’язані з придбанням автомобіля
685
311
3
Оприбутковано автомобіль за вартістю, зазначеною в документах на передачу або в оціночному акті
105
424
4
Відображено суму зносу
105
131
5
Віднесено на збільшення вартості об’єкту витрати, пов’язані з його оприбуткуванням
105
152
2. Облік оренди транспортних засобів
Орендні операції проводяться на підставі договору оренди, укладання якого можливе лише із власником автомобіля або з особою, яка має належним чином оформлену та нотаріально завірену довіреність.
Технічний стан автомобіля відображається в акті технічного огляду, копія якого є невід’ємною частиною договору. До договору також додається акт приймання-передачі транспортного засобу.
Оскільки в договорі оренди зазначається вартість орендованого автомобіля, то для її визначення необхідно провести експертну оцінку.
Прийняті в оперативну оренду транспортні засоби обліковуються у орендаря за інвентарними номерами орендодавця і відображаються в бухгалтерському обліку наступними проводками (таблиця 4).
Таблиця 4.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку орендованого
автомобіля (операційна оренда)
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Прийнято автомобіль в оперативну оренду
01
-
2
Нарахована орендна плата
92
685
3
Відображено ПДВ
641
685
4
Перераховано орендну плату
685
311
Автомобіль, переданий у фінансову оренду, включається до складу основних засобів орендаря і відображається у нього наступними записами (таблиця 5 ).
Таблиця 5.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку орендованого автомобіля (фінансова оренда)
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Отримано у фінансову оренду автомобіль за оцінкою, погодженою з орендодавцем
105
531
2
Відображено поточну заборгованість за об'єкт оренди
531
611
3
Сплачено орендну плату
377
311
4
Зменшено поточну заборгованість за фінансовою орендою
611
377
5
Нараховано амортизацію
91
131
При викупі орендарем транспортного засобу, як об’єкта фінансової оренди, після закінчення її терміну оренди, орендодавець на підставі документів на оплату кредитує рахунок 531 “Зобов’язання з фінансової оренди” в кореспонденції з рахунком 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” на залишкову вартість об’єкта оренди.
3. Облік бланків транспортної документації
Бланки первинної транспортної документації обліковуються на підставі платіжно-прибуткових документів за вартістю їх придбання по дебету рахунку 20 “Виробничі запаси” субрахунок 209 “Інші матеріали".
В бухгалтерському обліку оприбуткування і списання бланків транспортної документації відображаються наступним чином (таблиця 6).
Таблиця 6.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку оприбуткування та списання бланків транспортної документації
№
п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Оприбутковані комплекти товарно-транспортних накладних
209
631
2
Оприбутковано бланки подорожніх листів
209
631
3
Відображено суму ПДВ
641
631
4
Списано в кінці періоду:
- комплекти товарно-транспортних накладних
- подорожні листи
91, 92
209
91, 92
209
Бланки, що є документами суворої звітності обліковуються на позабалансовому рахунку 08 “Бланки суворого обліку” за ціною не менше 0,1 мінімальної заробітної плати.
4. Облік витрат діяльності автотранспортних підприємств
Основними завданнями обліку витрат на АТП є: своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями витрат і елементами витрат, при порівнянні їх з плановими в перерахунку на фактичний обсяг перевезень, розрахунок собівартості виконаних робіт і послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві; виявлення внутрішніх резервів зниження собівартості перевезень; точне відображення всіх невиробничих витрат і втрат з метою їх ліквідації в подальшому.
АТП, як і інші підприємства, можуть здійснювати операційну, фінансову та інвестиційну діяльність, при цьому виникають відповідні витрати, які відображаються відповідно до ПБО 16 “Витрати”.
Операційна діяльність АТП полягає у здійсненні процесів постачання, виробництва і збуту.
Процес постачання на автотранспортному підприємстві полягає в купівлі палива, матеріалів, запасних частин та інших матеріальних цінностей, необхідних для нормальної експлуатаційної діяльності.
Процес виробництва на автомобільному транспорті полягає в здійсненні транспортного процесу (перевезення), в результаті якого готова продукція як така не утворюється. Продукцією АТП виступає сам процес переміщення вантажів і пасажирів, на стадії якого засоби праці, предмети праці і сама праця вступають у взаємозв’язок.
Процес виробництва поступово переходить у стадію збуту, на якій здійснюються розрахунки із замовниками за надані їм послуги по перевезенню і формуються фінансові результати.
Для відображення доходів від надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що перебуває на балансі підприємства, застосовується рахунок 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”.
Фактичні витрати на поставку продукції, до відпускної ціни якої включено суму відшкодування витрат на поставку такої продукції до станції (пристані) призначення, якщо розрахунки за неї проводяться безпосередньо між постачальником і покупцем (без участі збутової організації), відображаються на рахунку 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”, Витрата на експлуатацію автомобільного транспорту, що перебуває на балансі підприємства, відображаються на балансовому рахунку 23 “Виробництво”.
Порядок відображення в обліку операцій, пов'язаних з наданням послуг ввезення вантажів автомобільним транспортом, що перебуває на балансі підприємства показаний в таблиці7.
Таблиця 7.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з наданням послуг
№
п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Відображено договірну вартість надання послуг
36
703
2
Нараховано податкові зобов’язання по ПДВ
3
Відображено чистий дохід від наданих послуг
703
791
4
Списано фактичні витрати на експлуатацію автотранспорту
903
791
23, 91
903
5
Отримано грошові кошти за надані послуги
31
36
5. Формування та відображення фінансових результатів на АТП
Згідно з Планом рахунків усі підприємства для відображення доходів від автомобільних перевезень вантажів та пасажирів застосовують субрахунок 703.
Для збору об’єктивної інформації про фінансовий стан і результати діяльності на підприємствах необхідно вести відокремлений облік операцій з перевезення вантажів та пасажирів. Не менш важливо вести відокремлений облік реалізації послуг за пільговими і не пільговими перевезеннями.
Для ведення відокремленого обліку слід застосовувати субрахунки третього і четвертого порядку.
Відокремлений облік витрат на кожний вид перевезень, так само як і облік доходів, може бути досягнутий у результаті використання субрахунків (рахунків третього, четвертого порядку).
При перевезенні пасажирів в автобусах і легкових маршрутних автомобілях-таксі доходи відображаються за вирахуванням страхового внеску, який стягується з пасажирів міжобласних ліній.
У бухгалтерському обліку суми страхового збору не є доходом перевізника, оскільки вони надходять за агентським договором на користь страхувальника. Вони акумулюються до перерахування страхувальникові на субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”. Лише в тому разі, коли згідно з агентською угодою перевізник за оформлення страхових полісів отримує від страхувальника винагороду, сума винагороди буде вважатись доходом перевізника від послуг, що надаються, і обліковуватись на субрахунку 703.
Відображення фінансового результату автомобільних перевезень, робіт і послуг на рахунках бухгалтерського обліку наведено в таблиці 8.
Таблиця 8.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з визначенням фінансового результату
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
Реалізація автомобільних перевезень
1
Здача в банк на інкасо рахунків за перевезення
361
703
2.
Відображено внесення виручки від перевезення пасажирів в маршрутних автобусах, легкових маршрутних автомобілях-таксі, вантажних і легкових автомобілях.
Одночасно нарахована сума страхового внеску
301
301
703
685
3
Відображено суму ПДВ
703
641
4
Відображено відшкодування замовниками добових і квартирних витрат водіїв, залізничного тарифу
361
372
5
Здача в банк на інкасо рахунків за перегін нових і відремонтованих автомобілів. Шляхові перевезення вантажів
361
703
6
Відображено собівартість реалізованих автомобільних перевезеннях
903
23
7
Визначено фінансовий результат
791
703
903
791
Реалізація транспортно-експедиційних і навантажувально-розвантажувальних
Робіт
8
Здача в банк на інкасо рахунків за роботу
361
703
9
Здача замовниками рахунків за виконані роботи для зарахування на рахунок отриманих від них планових платежів
361
703
10
Відображено суму ПДВ
703
641
11
Списано витрати по реалізованих роботах
903
23
12
Визначено фінансовий результат від реалізації робіт
79
703
903
79
Реалізація послуг нетранспортного характеру
13
Відображено реалізацію стороннім покупцям продукції допоміжним виробництв, матеріалів, палива для легкових автомобілів, які використовуються на умовах прокату
361
703
14
Відображено суму ПДВ
703
641
15
Списано фактичні витрати
903
20, 23
16
Визначено фінансовий результат від реалізації послуг нетранспортного характеру
791
703
903
791
Список використаних джерел
1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом від 30 листопада 1999р. №291.
2. Облік в галузях економічної діяльності: автотранспорт і будівництво. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” \Н.М. Малюга, Я.В. Лебедзевич та ін. - Житомир: ЖІТІ, 2000 – 480стор.
Тема 5. Облік будівельно-монтажних робіт.
1. Особливості обліку будівельно-монтажних робіт (БМР)
2. Облік наявності та руху запасів
3. Облік витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт
1. Особливості обліку будівельно-монтажних робіт
Оскільки витрати некапітального характеру виділені із загального складу витрат будівельних підприємств, то для їх відображення в бухгалтерському обліку передбачено рахунок 153.
Будівельно-монтажні роботи (далі - БМР), які планується завершити не раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу, можна віднести до довгострокових договорів.
Підрядні будівельні організації повинні вести облік витрат на спорудження тимчасових (титульних) будівель і споруд окремо за кожним об’єктом у порядку, встановленому для обліку будівельно-монтажних робіт.
Після введення в експлуатацію тимчасових споруд здійснюється нарахування їх зносу. Знос нараховується щомісяця в сумі, яка визначається виходячи з розміру витрат на споруди (їх вартості) і терміну служби таких об’єктів.
Якщо термін служби тимчасових споруд перевищує тривалість будівництва, то знос визначається виходячи з терміну будівництва.
Для нарахування суми зносу первісна вартість береться за вирахуванням вартості тих матеріалів, які можна отримати від розбирання (за ціною можливого використання або реалізації).
Залежно від ступеня складності, характеру, обсягу та періодичності ремонтних робіт розрізняють поточний і капітальні ремонти.
Ремонтні роботи можуть здійснюватися господарським, підрядним і змішаним способами.
Поточний ремонт передбачає підтримку будівель, споруд, їх структурних компонентів у нормальному санітарно-технічному стані, запобіганням руйнування та ліквідації існуючих конструкцій та елементів. При такому ремонті не зачіпаються несучі конструкції, а проводяться малярні роботи. Виконується поточний ремонт без відповідних дозволів і погоджень. Як правило, такий ремонт виконується господарським способом, але може здійснюватися і підрядним.
Капітальний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з оновленням експлуатаційних показників. Для виконання робіт з капітального ремонту необхідний окремий проект і кошторис, а також дозволи на виконання робіт з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, які видаються інспекціями Держархбудконтролю, та інші відповідні дозволи і погодження залежно від виду і умов ремонту. Капремонт може також виконуватися підрядним господарським або змішаним способом.
2. Облік наявності та руху запасів
На будівельно-монтажних підприємствах, як правило, застосовуються оперативно-бухгалтерський метод обліку запасів, який прийнято називати сальдовим методом обліку, при якому облік на складі ведеться матеріально відповідальною особою, в кількісно-сортовому вираженні.
Для обліку запасів в будівництві застосовуються наступні синтетичні рахунки: 20 “Виробничі запаси”; 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, а також позабалансовий рахунок 02 “Активи на відповідальному зберіганні”.
На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей обладнання і комплектуючих виробів, які підлягають монтажу. На даному субрахунку обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар тощо.
Витрати на придбання обладнання, що потребує монтажу відображаються безпосередньо на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” в міру їх надходження на склад або інше місце зберігання чи експлуатації.
Устаткування і будівельні матеріали, передані підряднику для монтажу та виконання будівельних робіт списуються з субрахунку 205 на рахунок 15 “Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу і використання.
Обладнання, яке придбане і доставлене на будівельний майданчик, підрядна організація приймає та обліковує на позабалансовому рахунку 021 “Устаткування, прийняте для монтажу”. Після його встановлення замовник відносить його вартість до витрат будівництва. А підрядне підприємство списує його з обліку на позабалансовому рахунку 021.
В накопичувальних відомостях відображаються залишки матеріалів на початок місяця, інформація про надходження і витрачання за поточний місяць з реєстрів приймання-здачі документів, а також визначається залишок матеріалів на кінець місяця. Потім, в кінці місяця дані з накопичувальних відомостей переносяться до відомості форми 10-Б “Рух матеріалів в грошовому вираженні”. Одночасно у відомості ведеться розрахунок відхилень фактичної собівартості придбаних матеріальних цінностей від їх вартості за обліковими цінами.
Кореспонденція рахунків з обліку матеріальних цінностей будівельних підприємств подана в таблиці 1.
Таблиця 1.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку матеріальних цінностей будівельних підприємств
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
2
3
4
1
Відображено вартість матеріальних цінностей, що надійшли згідно акцептованих рахунків постачальників.
201, 203, 205, 207
63, 685
2
Відображено суму податкового кредиту по ПДВ по оприбуткованих матеріальних цінностях.
641
63, 685
3
Перераховано грошові кошти постачальника в оплату за отримання ТМЦ.
63, 685
311
4
Списано суму раніше нарахованого податкового кредиту по ПДВ (з 14.08.99 до 1.01.2001).
641
644
5
Оприбутковано матеріальні цінності, придбані підзвітними особами.
201, 203, 205, 207
641
372
372
6
Оприбутковано матеріальні цінності від допоміжних виробництв
201, 205, 207
232
7
Оприбутковано будівельні матеріали, отримані в результаті тимчасових (нетитульних) споруд.
201, 205
113
8
Оприбутковано матеріальні цінності, отримані в результаті списання вибулих МШП.
201, 205, 207
22
9
Відображено повернення матеріальних цінностей, раніше відпущених на виконання будівельних робіт, некапітальних робіт.
201, 205
23
10
Оприбутковано лишки матеріальних цінностей, виявлені при інвентаризації.
201, 203, 205, 207
719
11
Відпущено будівельні матеріали на основне та допоміжне виробництво.
23
201, 205
12
Відпущено запасні частини, паливо на утримання і експлуатацію будівельних машин і обладнання.
91
203, 207
13
Списано матеріали, паливо, запасні частини на загальногосподарські потреби.
92
201, 203, 207
14
Відпущено будівельні матеріали на виправлення браку
24
201, 205
15
Списано вартість матеріальних цінностей, зіпсованих у зв’язку зі стихійним лихом.
991
201, 203, 205, 207
16
Відображено нестачу матеріальних цінностей, виявлену при інвентаризації і віднесену на винну особу.
375
716
17
Погашено нестачу матеріальних цінностей винною особою.
301
375
18
Віднесено на розрахунки з бюджетом залишок коштів стягнутих з винної особи, після відшкодуванні збитків, заподіяних підприємству.
716
641
3. Облік витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт
Собівартість будівельно-монтажних робіт – це витрати будівельної організації, безпосередньо пов’язані з виконанням на свій ризик і власними силами будівельно-монтажних робіт за замовленням підприємств, установ, організацій та громадян. Оскільки при придбанні матеріалів поставки замовника підрядник не несе витрат за їх придбання, відповідно зазначені витрати не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт. Таким чином, вартість матеріалів поставки замовника не відображається у звіті 2-Б підрядника та у формі №2 “Звіт про фінансові результати підприємства”.
Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт відображається на рахунку 23 “Виробництво”. Виконані субпідрядними підприємствами роботи підлягають обліку за договірними цінами на субрахунку 2312 “Будівельно-монтажні роботи, виконані субпідрядними підприємствами” і не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт генпідрядника, що відображається на субрахунку 2311 “Будівельно-монтажні роботи, виконані власними силами”.
До відображення всіх витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт для кожного об’єкта калькулювання в журналі-ордерів №10 призначено окремий рядок.
Витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів, попередньо зібрані на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, списуються з кредиту цього рахунку в дебет рахунку 23 і розподіляються між об’єктами будівництва пропорційно відпрацьованій на них кількості машино-змін. Розподіл здійснюється в спеціальному розділі відповідного журналу-ордеру.
Вартість послуг сторонніх підприємств враховується на підставі пред’явлених рахунків по дебету рахунку 23 “Виробництво” з журналу-ордеру №6-Б.
Накладні витрати, що містяться списуються в дебет рахунку 79 “Фінансові результати” з кредиту рахунку 92 “Адміністративні витрати”.
Фактична собівартість зданих замовнику робіт і вартість матеріалів, повернутих із виробництва, відображається в журналі-ордері №10 по кредиту рахунку 23 в кореспонденції з дебетом рахунків 201 “Сировина і матеріали”, 205 “Будівельні матеріали”, 70 “Доходи від реалізації”. Списання собівартості зданих робіт здійснюється на підставі підписаних замовником довідки за формою КБ-3 і акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.
Якщо замовник щомісячно оплачує підряднику фактично здійснені витрати, то в цьому випадку сальдо по рахунку 23 – відсутнє. Якщо будівництво об’єкта здійснюється “під ключ”, витрати по здійснених будівельно-монтажних роботах будуть відображатись в складі незавершеного будівельного виробництва до здачі такого об’єкта замовнику.
Перевірка відповідних даних бухгалтерського обліку фактичним даним про залишки незавершеного виробництва здійснюється шляхом щомісячного проведення інвентаризації.
Схема кореспонденції рахунків з обліку витрати на виконання будівельно-монтажних робіт показана в таблиці 2.
Таблиця 2
Схема кореспонденції рахунків з обліку витрати на виконання будівельно-монтажних робіт
№
п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
Облік витрат в підсобних і допоміжних виробництвах
1
Відображено вартість витрачених матеріалів, палива, будівельних матеріалів на виробництво продукції, робіт, послуг.
23
201, 203, 205
2
Нараховано заробітну плату працівникам допоміжних і підсобних виробництв
23
661
3
Відображено відрахування на заробітну плату робітників допоміжних виробництв на соціальні заходи.
23
651-653
4
Відображено собівартість послуг будівельних машин і механізмів, наданих допоміжним і підсобним виробництвами.
23
91
5
Здійснено нарахування амортизації по основних засобах, що використовуються в допоміжних виробництвах
23
131
6
Відображено собівартість взаємно наданих послуг (внутрішній оборот).
23
23
7
Списано фактичну собівартість будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, виготовлених допоміжними господарствами для потреб будівельного підприємства.
201, 205
23
8
Списано фактичні витрати допоміжних виробництв на роботи з переустановки будівельних машин і механізмів.
91
23
Облік витрат по експлуатації будівельних машин і механізмів
1
Відображено вартість матеріалів, палива, будматеріалів, використаних при експлуатації будівельних машин і механізмів.
91
201, 203, 205
2
Відображено вартість електроенергії, використаної для забезпечення роботи будівельних машин і механізмів (без ПДВ).
91
685
3
Здійснено нарахування амортизації будівельних машин і механізмів.
91
131
4
Відображено вартість послуг допоміжних виробництв по перебазуванню будтехніки.
91
23
5
Нараховано заробітну плату працівникам, зайнятим управлінням і обслуговуванням будівельних машин і механізмів.
91
661
6
Нараховано орендну плату за користування будівельними машинами і механізмами (без ПДВ).
91
63, 68
7
Списано фактичні витрати по експлуатації машин і механізмів, що безпосередньо використовуються при виконанні будівельно-монтажних робіт; у допоміжних виробництвах.
23
91
Облік втрат від браку
1
Відображено вартість додатково використаних будівельних матеріалів, конструкцій і деталей для виправлення браку.
24
20
2
Відпущено МШП для виправлення браку.
24
22
3
Нараховано зарплату працівникам, зайнятим виправленням браку.
24
661
4
Проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати працівників, зайнятих виправленням браку.
24
651-653
5
Включено до собівартості невиправного браку будівельного підприємства відповідну частину загально виробничих витрат.
24
91
6
Відображено вартість переробок, доручених, субпідрядним підприємствам (без ПДВ).
24
63
7
Оприбутковано матеріали, які залишились після виправлення браку, за цінами можливого використання.
20
24
8
Утримано вартість забракованої продукції із заробітної плати осіб, що допустили брак.
661
24
9
Пред’явлено претензії підприємства, з вини яких виникли втрати від браку.
374
24
10
Списано втрати від браку за рахунок винних в нанесенні матеріального збитку осіб.
375
24
11
Віднесено на собівартість будівельно-монтажних робіт остаточні втрати від браку і переробок, виявлені в основному виробництві.
23
24
12
Віднесено остаточні втрати від браку і переробок, виявлених в допоміжних виробництвах, на собівартість виготовленої ними продукції.
23
24
Зведений облік витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт
1
Відображено вартість витрачених матеріалів на будівництво об’єктів.
23
20
2
Відображено собівартість послуг допоміжних виробництв.
23
23
3
Списано витрати з експлуатації будівельних машин і механізмів, що безпосередньо використовуються в основному виробництві.
23
91
4
Відображено суму остаточних втрат від браку і переробок, віднесених на собівартість основного виробництва.
23
24
5
Нараховано заробітну плату працівникам основного виробництва.
23
661
6
Відображено вартість послуг, отриманих від сторонніх підприємств (без ПДВ).
23
685
7
Відображено списання собівартості будівельно-монтажних робіт, що здані замовнику.
903
23
8
Списані адміністративні витрати.
79
92
Для обліку адміністративних витрат призначений збірно-розподільчий рахунок 92 “Адміністративні витрати”. За дебетом рахунку 92 відображається сума визнаних адміністративних витрат, а за кредитом – списання на рахунок 791 “Фінансові результати від операційної діяльності” (таблиця 3).
Таблиця 3.
Облік адміністративних витрат
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
Відображено вартість витрачених матеріалів, необхідних для потреб апарату управління
92
201
2
Здійснено нарахування основної і додаткової заробітної плати працівникам апарату управління.
92
661
3
Проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати працівників адміністрації будівельного підприємства.
92
651 - 653
4
Відображено суми нарахованих обов’язкових бюджетних платежів.
92
641
5
Відображено витрати на відрядження працівників апарату управління.
92
372
6
Відображено витрати на оплату пожежної і сторожової охорони.
92
685
7
Здійснено нарахування амортизації основних засобів, призначених для обслуговування апарату управління.
92
131
8
Відображено частину накладних витрат, що компенсуються субпідрядним підприємством.
63
92
9
Списано суму адміністративних витрат будівельного підприємства на фінансові результати.
791
92
Список використаних джерел
1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом від 30 листопада 1999р. №291.
2. Облік в галузях економічної діяльності: автотранспорт і будівництво. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / Н.М. Малюга, Я.В. Лебедзевич та ін.-Житомир: ЖІТІ, 2000 – 480стор.
Тема 6. Особливості обліку на сільськогосподарських підприємствах
1. Регулювання трудових відносин та оплати праці працівників сільськогосподарського виробництва
2. Особливості бухгалтерського обліку в сільському господарстві
1. Регулювання трудових відносин та оплати праці працівників сільськогосподарського виробництва
З 1 липня поточного року Законом України від 01.06.2000 р. № 1766-ІІІ “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік” встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 118 грн. на місяць.
На відміну від раніше чинної норми, до мінімальної заробітної плати включаються доплати, надбавки, премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Формування тарифної сітки провадиться на основі тарифної ставки робітника І розряду та міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок, що встановлюються у розмірах, не нижчих ніж визначені генеральною, галузевою (регіональною) угодою.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральними та галузевими (регіональними) угодами. При цьому власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.
У разі реорганізації сільськогосподарського підприємства чи господарства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства чи господарства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.
На новоутворених сільськогосподарських підприємствах чи в господарствах колективні договори укладаються за ініціативою однієї зі сторін у тримісячний термін після реєстрації підприємства.
У кооперативах усіх видів допускається асоційоване членство. Асоційованими членами кооперативу можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають його статут та зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу. Трудова участь асоційованих членів у діяльності виробничого кооперативу не обов’язкова. Якщо асоційованих членів кооперативу залучено до робіт по робітничих професіях, вони одночасно є найманими працівниками. У такому випадку з ними повинен укладатися трудовий договір. Як дійсні, так і асоційовані члени кооперативу мають право на виплату частки доходу на свої паї – до 20 відсотків обсягу доходу, визначеного до розподілу.
Відповідно до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” умови та розміри оплати праці членів селянського (фермерського) господарства встановлюються цими господарствами самостійно. Оплата праці працівників селянських (фермерських) господарств, залучених до роботи за трудовим договором, провадиться у відповідності до пунктів 3 та 4 статті 23 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” і не залежить від кінцевих результатів роботи господарства.
Сільськогосподарські підприємства, господарства усіх форм, власності та господарювання повинні здійснювати індексацію заробітної плати та нараховувати компенсацію на втрату її частини у зв'язку з порушенням термінів виплати.
2. Особливості бухгалтерського обліку в сільському господарстві
Особливості бухгалтерського обліку в сільському господарстві, як і будь-якого іншого виробництва, полягають в обліку витрат на виробництво; готової сільськогосподарської продукції; реалізації сільськогосподарської продукції. Крім того, специфічністю бухгалтерського обліку в сільському господарстві є порядок обліку молодняку на вирощуванні та відгодівлі.
По дебету рахунка 21 “Тварини на вирощуванні і відгодівлі” відображається надходження тварин на вирощуванні, які обліковуються за первісною вартістю; збільшення ваги живої маси молодняку тварин; по кредиту – вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.
При відображенні в бухгалтерському обліку надходження тварин на вирощування і відгодівлю слід керуватися положеннями ПБО 9 “Запаси”.
Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є їх собівартість, що складається з таких фактичних витрат:
сум, сплачуваних згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
сум ввізного мита;
сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельних витрат за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;
інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Надходження на сільськогосподарське підприємство тварин на відгодівлю відповідно до Плану рахунків відображаються такими записами (таблиця 1):
Таблиця 1.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі
№
п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
У випадку наступної оплати
1
Оприбутковано молодняк тварин, закуплений
у постачальників
211
631
2
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ
(за наявності податкової накладної)
641
631
3
Відображено вартість доставки молодняку тварин стороннім автотранспортним підприємством
211
631
4
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ
(за наявності податкової накладної)
641
631
5
Оплачено вартість отриманого молодняку тварин
631
311
6
Оплачено вартість наданих автотранспортних послуг
631
311
У випадку попередньої оплати
7
Перераховано передоплату постачальнику тварин
371
311
8
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ (за наявності податкової накладної)
641
644
9
Перераховано передоплату сторонньому автотранспортному підприємству
371
311
10
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ (за наявності податкової накладної)
641
644
11
Оприбутковано молодняк тварин, закуплених у постачальників
211
631
12
Включено до первісної вартості придбаного молодняку тварин вартість його транспортування
211
631
13
Списано суму ПДВ
644
631
14
Проведено зарахування заборгованостей
631
371
Постачальниками тварин, крім сторонніх підприємств, може бути населення. Надходження тварин на вирощування і відгодівлю на сільськогосподарські підприємства від населення відображається обліку по дебету субрахунку 211 і кредиту субрахунку 685. У випадку прийняття від населення худоби для реалізації така операція в бухгалтерському обліку відображається по дебету субрахунку 218 і кредиту субрахунку 685.
Крім того, тварини можуть надходити на вирощування і відгодівлю на сільськогосподарське підприємство шляхом вибраковування їх з основного стада. В цьому випадку первісна вартість тварин списується з кредиту субрахунку 107 “Робоча і продуктивна худоба” до дебету субрахунку 211.
Накопичення витрат на відгодівлю тварин слід здійснювати на рахунку 23 субрахунок 232 “Тваринництво”.
Схема кореспонденції рахунків, що відображає операції з відгодівлі тварин і оприбуткування приплоду худоби, має вигляд (таблиця 2):
Таблиця 2.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з відгодівлі тварин і оприбуткування приплоду худоби
№
п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
Відгодівля тварин на вирощуванні
1
Витрачено комбікорм для годування тварин
23
208
2
Нараховано заробітну плату працівникам тваринництва, зайнятим доглядом і обслуговуванням тварин
23
661
3
Нараховано на фонд оплати праці збори до соціальних фондів*
23
651, 652, 653
4
Нараховано знос основних засобів
23
131
5
Розподілено загальновиробничі витрати на виробництво
23
91
6
Оприбутковано отриманий приріст живої маси тварин на відгодівлі (за собівартістю)
211
23
Приплід тварин
7
Оприбутковано приплід молодняку продуктивної худоби
21
23
* Платники фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. № 320-ХІV, зі змінами і доповненнями, звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збору на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі на випадок безробіття, в частині нарахувань на фонд оплати праці.
Вибуття тварин, що перебувають на відгодівлі та вирощуванні, може відбуватися у результаті:
продажу тварин;
переведення тварин до основного стада;
виявлення нестачі та розкрадання тварин;
падежу у зв’язку з епідемією і стихійним лихом.
Операції, пов'язані з вибуттям тварин, відображаються такими записами (таблиця 3):
Таблиця 3.
Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операції вибуття тварин
№ п/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерські записи
Дт
Кт
1
Переведено молодняк тварин до основного стада
155
21
2
Оприбутковано тварини, переведені до основного стада
107
155
3
Реалізовано покупцям тварини на вирощуванні та відгодівлі
361
701
4
Відображено суму податкових зобов’язань щодо ПДВ
701
641
5
Списано собівартість реалізованих тварин
901
21
6
Сформовано фінансовий результат:
- списано собівартість реалізованих тварин
791
901
- списано дохід від реалізації готової продукції
701
791
7
Отримано грошові кошти за реалізованих тварин
311
361
8
Відображено виявлену суму нестачі тварин на вирощуванні та відгодівлі:
- підприємствами, що не використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами”
947
21
9
Зараховано балансову вартість тварин на забалансовий рахунок 07 “Списані активи” одночасно зі списанням таких цінностей
072
—
10
Відображено виникнення дебіторської заборгованості та доходу після встановлення винної особи на загальну суму належної до відшкодування шкоди, розраховану згідно з Порядком № 116*
375
716
11
Списано із забалансового рахунка 07 “Списані активи” балансову вартість тварин, яких не вистачає, одночасно зі списанням суми збитку на винну особу
—
072
Список використаних джерел
1. Інструкція по веденню бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджене наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 5.02.97№ 34.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом від 30 листопада 1999р. №291.
|
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-do-yo.html
|
Внеклассное мероприятие по английскому языку для 5 класса “Do you know English well?”
|
https://doc4web.ru/uploads/files/80/28236b7bbbb47f5c835f39f822169992.doc
|
files/28236b7bbbb47f5c835f39f822169992.doc
| null |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.