Split (1)

train · ~201k rows (showing the first 88.1k)

url stringlengths 34 127	title stringlengths 3 254	download_url stringlengths 71 74	filepath stringlengths 42 43	content stringlengths 0 2.75M ⌀
https://doc4web.ru/astronomiya-/astronomichna-nauka-i-peredbachennya-borotba-za-naukoviy-svitogl.html	Астрономічна наука і передбачення Боротьба за науковий світогляд 2	https://doc4web.ru/uploads/files/225/d1afb6129bc21dc7519febbd6aa88817.docx	files/d1afb6129bc21dc7519febbd6aa88817.docx	Назва реферату: Астрономічна наука і передбачення. Боротьба за науковий світогляд Розділ: Астрономія, авіація, космонавтика Астрономічна наука і передбачення. Боротьба за науковий світогляд Одна з головних вимог до будь-якої наукової теорії полягає в тому, що теорія повинна передбачати раніше невідомі факти і явища. Здатність теорії передбачати є водночас і критерієм її істинності, її відповідності закономірностям реального світу. В астрономії теоретичні передбачення перевіряються спостереженнями. Блискучим прикладом наукового передбачення в галузі вивчення Всесвіту, передбачення, що грунтується на знанні законів руху планет і закону всесвітнього тяжіння, стало відкриття планети Нептун. Коментуючи цю видатну подію в історії природознавства, Ф. Енгельс писав, що система світу Коперника тривалий час залишалася гіпотезою, досить переконливою, але все ж гіпотезою. Однак після відкриття Нептуна справедливість цієї гіпотези можна вважати остаточно доведеною. Методичні міркування. У зв'язку з відкриттям Нептуна, зробленому завдяки теоретичному прогнозуванню, можна навести учням ще кілька прикладів вражаючих наукових передбачень. До них належать надзвичайно точні прогнози на десятки й сотні років уперед моментів сонячних і місячних затемнень, передобчислення майбутніх положень планет, а також зроблені свого часу на основі періодичної системи елементів Менделєєва передбачення властивостей нових хімічних елементів і численні передбачення фізиків-теоретиків про існування невідомих до цього елементарних частинок. Рух планет і астрологія. З видимими переміщеннями планет відносно сузір'їв, переміщеннями, які є результатом обертання цих небесних тіл довкола Сонця, пов'язана чергова спроба наших предків виявити зв'язок між небесними явищами і долями людей. Йдеться про астрологію, в основі якої лежали помилкові містичні уявлення про вплив небесних світил на життя людини. Астрологи вважали, що майбутнє кожного жителя Землі «записане» на небі розташуванням планет й інших небесних світил у момент його народження. Насправді ж, зрозуміло, ніякого реального причинного зв'язку між розташуванням планет і долями людей немає і бути не може. Хоча б уже тому, що планети взагалі не можуть справляти на Землю ніякого відчутного фізичного впливу. Оскільки ці небесні тіла не е джерелами скільки-небудь сильного електромагнітного випромінювання, то єдиним їх впливом на Землю міг би стати гравітаційний вплив. Проте міжпланетні відстані є настільки великими, а маси планет такими незначними порівняно із сонячною, що їх гравітаційний вплив на Землю, а також його коливання, пов'язані із взаємними переміщеннями Землі і планет, практично не можуть скільки-небудь істотно змінювати хід земних процесів. Адже, як відомо, сила тяжіння послаблюється пропорційно квадрату відстані. Тому навіть маленький Місяць, завдяки своїй близькості до Землі, зумовлює на ній припливні явища, незмірно потужніші, ніж гігант Юпітер, від орбіти якого нас відділяє близько 600 млн. км. БОРОТЬБА ЗА НАУКОВИЙ СВІТОГЛЯД Астрономія більшою мірою, ніж будь-яка інша наука, пов'язана із світоглядними питаннями. Це й зрозуміло: адже саме астрономія робить найбільший внесок у з'ясування місця людини і людства у Всесвіті, у вивченні відношення «Людина — Всесвіт». Одним з основних положень матеріалістичної діалектики е уявлення про глибоку єдність людини і світу (зокрема, людини і Всесвіту), хоч водночас між ними існує й докорінна якісна відмінність — природне і соціальне. А ідеалізм і релігія «розривають» світ, протиставляють його людині. З точки зору об'єктивного ідеалізму і релігії світ є «таємничим» і «непізнаванним», а людина є не продуктом природного саморозвитку матерії, а результатом «творення». Геоцентрична система світу. В середні віки панівне становище посідала релігійна картина світу, в основі якої лежала геоцентрична система Арістотеля — Птолемея, освячена церквою і зведена в ранг непогрішимої істини. Однак було б неправильно саму систему Арістотеля — Птолемея вважати «антинауковою». Для свого часу це була цілком наукова система. Вона з єдиної точки зору пояснювала видимі рухи небесних світил і давала змогу з достатньою для практичних потреб тієї епохи точністю передобчислювати їх майбутні видимі положення на небесній сфері. Інша справа, що ця система виявилася неправильною, проте вона була важливим кроком до істини. Але середньовічну церкву істина не цікавила. До картини світу Арістотеля — Птолемея її притягувало інше: центральне місцезнаходження Землі в світобудові, що добре узгоджувалося з релігійними уявленнями. Тому церква й перетворила геоцентричну систему світу в релігійну догму. Як ми вже зазначали, первинний матеріал для наукового дослідження постачають спостереження. При цьому одним з найважливіших питань теорії пізнання є питання про те, чи дають спостереження вірогідні відомості про властивості навколишнього світу. Питання це не випадкове, оскільки в процесі спостережень можливі всякого роду помилки й неточності, здатні породжувати неправильні, ілюзорні уявлення про світ, що не відповідають істинному стану речей. Це можуть бути помилки випадкові, помилки, пов'язані з обмеженими можливостями й недосконалістю органів чуттів людини, психологічним станом спостерігача, з особливостями конструкції вимірювальних приладів, з умовами спостережень. Добре відомі, наприклад, різноманітні ілюзії зору, що виникають внаслідок особливостей будови нашого ока. Ситуації, що породжують усякого роду оптичні ілюзії і здатні вводити в оману спостерігачів, можуть, зокрема, складатися і при астрономічних спостереженнях і до- слідженнях. Завдяки цьому здобуті дані можуть виявитися недостовірними, а в деяких випадках і такими, що істотно викривляють справжню картину спостережуваних явищ. А неправильні, перекручені уявлення про дійсність нерідко стають благодатним грунтом для різного роду релігійних спекуляцій. Добре відома класична астрономічна ілюзія, жертвою якої стали наші предки — ілюзія добового обертання всіх небесних світил довкола Землі. Земна куля обертається довкола своєї осі із заходу на схід, а нам здається, що Сонце, Місяць, планети і зірки переміщуються в протилежному напрямі. З земним положенням спостерігача пов'язане і пе-тлеподібне переміщення планет серед зірок. Це теж є ілюзорним явищем, оскільки планети насправді ніяких петель не описують, а рухаються навколо Сонця за еліптичними орбітами. «Петлі» — явище позірне, яке виникає внаслідок того, що ми спостерігаємо за планетами з рухомої Землі, тобто в земній системі відліку. Ще одне явище космічного порядку, яке має ілюзорний характер і яке ми спостерігаємо мало не кожного дня. Нам здається, що диск Сонця має такий самий поперечник, як і диск повного Місяця. Насправді ж сонячний діаметр приблизно в 400 разів більший від місячного. Але Сонце знаходиться у 400 разів далі від Землі, і з цієї причини видимі кутові розміри обох світил для земного спостерігача майже збігаються. До речі, саме з цієї причини маленький Місяць може (це відбувається під час сонячних затемнень) повністю перекрити величезний диск денного світила. Цікава ілюзія виникає і при спостереженнях метеорних потоків. Коли Земля зустрічається з роєм твердих частинок, вони, вриваючись в атмосферу і співударяю-чись з молекулами повітря, випаровуються і розпадаються на атоми. В свою чергу, атоми збуджуються, іонізуються, і при цьому виникає світіня. Земний спостерігач бачить ефектне видовище — дощ падаючих зірок. Йому здається, що траєкторії світних частинок виходять з однієї точки неба — радіанта, хоча насправді ці траєкторії майже паралельні одна одній. «Космічна ілюзія», що відіграла помітну роль у розвитку планетної астрономії, пов'язана і з спостережен» нями Марса. Внаслідок величезної відстані при телескопічних спостереженнях окремі дрібні деталі на поверхні цієї планети зливаються в суцільні лінії, які деяким астрономам здалися системою гідротехнічних споруд, побудованою розумними жителями Марса. Коли автоматичні міжпланетні станції, які здійснили політ на Марс, передали детальні зображення поверхні планети, ілюзорний характер марсіанських «каналів» став абсолютно ясним. Методичні міркування. Корисно звернути увагу учнів на те, що в астрономії з невідповідністю видимого дійсному ми зустрічаємося особливо часто. Наприклад, треба ще раз нагадати про те, що коли ми дивимося на небо, то всі світила здаються нам розташованими на однакових відстанях від Землі, ніби на внутрішній поверхні гігантської кулі — небесної сфери. При цьому звичні візерунки сузір'їв утворені зірками, які насправді знаходяться на різних відстанях від Землі і одна від одної і лише проектуються в одну й ту саму область небесної сфери. Взагалі з'ясування того, який космічний об'єкт знаходиться ближче, а який далі, не просте завдання навіть для астрономів, озброєних спеціальною апаратурою. Прямими вимірюваннями вдається визначати відстані лише для порівняно близьких космічних об'єктів. Для дальших доводиться витрачати більші зусилля на те, щоб з'ясувати, чи є система небесних тіл, що їх цікавить, справді єдиною фізичною системою взаємодіючих об'єктів чи її складові частини лише проектуються в одну і ту саму область небесної сфери. Наукова революція Коперника. Кінець XV і початок XVI сторіччя були часом глибоких змін в історії Євро- слідженнях. Завдяки цьому здобуті дані можуть виявитися недостовірними, а в деяких випадках і такими, що істотно викривляють справжню картину спостережуваних явищ. А неправильні, перекручені уявлення про дійсність нерідко стають благодатним грунтом для різного роду релігійних спекуляцій. Добре відома класична астрономічна ілюзія, жертвою якої стали наші предки — ілюзія добового обертання всіх небесних світил довкола Землі. Земна куля обертається довкола своєї осі із заходу на схід, а нам здається, що Сонце, Місяць, планети і зірки переміщуються в протилежному напрямі. З земним положенням спостерігача пов'язане і пе-тлеподібне переміщення планет серед зірок. Це теж є ілюзорним явищем, оскільки планети насправді ніяких петель не описують, а рухаються навколо Сонця за еліптичними орбітами. «Петлі» — явище позірне, яке виникає внаслідок того, що ми спостерігаємо за планетами з рухомої Землі, тобто в земній системі відліку. Ще одне явище космічного порядку, яке має ілюзорний характер і яке ми спостерігаємо мало не кожного дня. Нам здається, що диск Сонця має такий самий поперечник, як і диск повного Місяця. Насправді ж сонячний діаметр приблизно в 400 разів більший від місячного. Але Сонце знаходиться у 400 разів далі від Землі, і з цієї причини видимі кутові розміри обох світил для земного спостерігача майже збігаються. До речі, саме з цієї причини маленький Місяць може (це відбувається під час сонячних затемнень) повністю перекрити величезний диск денного світила. Цікава ілюзія виникає і при спостереженнях метеорних потоків. Коли Земля зустрічається з роєм твердих частинок, вони, вриваючись в атмосферу і співударяю-чись з молекулами повітря, випаровуються і розпадаються на атоми. В свою чергу, атоми збуджуються, іонізуються, і при цьому виникає світіня. Земний спостерігач бачить ефектне видовище — дощ падаючих зірок. Йому здається, що траєкторії світних частинок виходять з однієї точки неба — радіанта, хоча насправді ці траєкторії майже паралельні одна одній. «Космічна ілюзія», що відіграла помітну роль у розвитку планетної астрономії, пов'язана і з спостережень нями Марса. Внаслідок величезної відстані при телескопічних спостереженнях окремі дрібні деталі на поверхні цієї планети зливаються в суцільні лінії, які деяким астрономам здалися системою гідротехнічних споруд, побудованою розумними жителями Марса. Коли автоматичні міжпланетні станції, які здійснили політ на Марс, передали детальні зображення поверхні планети, ілюзорний характер марсіанських «каналів» став абсолютно ясним. Методичні міркування. Корисно звернути увагу учнів на те, що в астрономії з невідповідністю видимого дійсному ми зустрічаємося особливо часто. Наприклад, треба ще раз нагадати про те, що коли ми дивимося на небо, то всі світила здаються нам розташованими на однакових відстанях від Землі, ніби на внутрішній поверхні гігантської кулі — небесної сфери. При цьому звичні візерунки сузір'їв утворені зірками, які насправді знаходяться на різних відстанях від Землі і одна від одної і лише проектуються в одну й ту саму область небесної сфери. Взагалі з'ясування того, який космічний об'єкт знаходиться ближче, а який далі, не просте завдання навіть для астрономів, озброєних спеціальною апаратурою. Прямими вимірюваннями вдається визначати відстані лише для порівняно близьких космічних об'єктів. Для дальших доводиться витрачати більші зусилля на те, щоб з'ясувати, чи є система небесних тіл, що їх цікавить, справді єдиною фізичною системою взаємодіючих об'єктів чи її складові частини лише проектуються в одну і ту саму область небесної сфери. Наукова революція Коперника. Кінець XV і початок XVI сторіччя були часом глибоких змін в історії Євро- ни. Епоха Відродження стала епохою революційної й ідеологічної боротьби. За словами Енгельса, то була «епоха, яка потребувала титанів і яка породила титанів щодо сили думки, пристрасті й характеру, щодо багатосторонності і вченості» '. Одним з таких титанів був великий польський учений М. Коперник, який розробив геліоцентричну систему світу і тим самим здійснив найбільшу революцію в уявленнях про світобудову, що справила величезний вплив на весь подальший розвиток науки. «Революційним актом, яким дослідження природи заявило про свою незалежність...— писав Ф. Енгельс у «Діалектиці природи»,— було видання безсмертного твору, в якому Коперник кинув — хоч і боязко і, так би мовити, лише на смертному одрі — виклик церковному авторитетові в питаннях природи. Звідси починає своє літочислення звільнення природознавства від теології, хоч з'ясування між ними окремих взаємних претензій затяглеся до наших днів і в деяких головах далеко ще не завершилося навіть і тепер. Але з цього часу пішов велетенськими кроками також і розвиток наук, який посилювався, якщо можна так висловитись, пропорціо-нально квадратові віддалі (в часі) від свого вихідного пункту» 2. Значення наукової революції Коперника не вичерпується, однак, тим, що вона звела нашу Землю на становище рядової планети Сонячної системи і тим самим завдала надзвичайно сильного удару по релігійній картині світу. Розкривши позірний, ілюзорний характер видимого добового руху небесних світил і петлеподібних переміщень планет, Коперник тим самим утвердив у науці надзвичайно важливий методологічний принцип: «Світ може бути не таким, яким ми його безпосередньо спостерігаємо». Стало ясно, що ототожнення безпосередньо спостережуваного в реальною дійсністю без ретельної всебічної перевірки може призвести до неправильних, перекручених уявлень про навколишній світ. Методичні міркування. При вивченні розділу програми, присвяченого боротьбі за науковий світогляд, дуже важливо загострити увагу учнів на тому, що ситуації, за яких спостережувані явища мають ілюзорний характер, при вивченні космічних процесів зустрічаються досить часто. І тому робити ті чи інші висновки про властивості реального світу безпосередньо з результатів спостережень треба з великою обережністю. Такі дії завжди мають у собі потенційну небезпеку помилково сприйняти видиме за дійсне, і тим самим сприяти виникненню тих чи інших помилок. Від Коперника до Ньютона. Вчення Коперника стало могутнім поштовхом до визволення свідомості людей від церковно-релігійних уявлень про світобудову. У нього з'явилися послідовники, які чимало зробили як для пропаганди і поширення цього вчення, так і для його подальшого розвитку. Одним з них був італійський мислитель Джордано Бруно, пристрасний борець проти схоластичної філософії. В багатьох своїх висловлюваннях про нескінченність світобудови, множинність населених світів, єдність законів природи Бруно піднімався до істинного матеріалізму. Таким чином, Бруно багато в чому пішов далі Коперника, вчення якого було пов'язане з уявленням про нерухомість Сонця, його центральне положення в світобудові та існування сфери нерухомих зірок, яка обмежує Всесвіт. Неоціненний внесок у розвиток природознавства й звільнення його від середньовічної схоластики зробив Галілео Галідей. Він першим став систематично вводити в науку експеримент, а також математичне й геометричне моделювання явищ природи. Його телескопічні спостереження і зроблені завдяки їм відкриття стали переконливим підтвердженням основних положень вчення Коперника. Одним з головних досягнень Галілея було відкриття принципу інерції, що заклало основи класичної механіки. Вивчаючи рух планет навколо Сонця, Кеплер шукав силу, яка «підштовхує» ці небесні тіла і не дає їм зупинитися. Після відкриття принципу інерції стало ясно, що шукати треба силу, яка перетворює рівномірний прямолінійний рух планет у криволінійний. Закон дії цієї сили — сили тяжіння — відкрив Ісаак Ньютон. Церква і наука. Вчення Коперника завдало першого відчутного удару по релігійному світогляду. І справа була не тільки в тому, що руйнувалася релігійна картина світу. Руйнувалися уявлення, які церква оголосила абсолютною непогрішимою істиною. А це не могло не викликати сумніви у непогрішимості й інших релігійних догм. Почався процес поступового ослаблення релігійної влади над умами людей, вивільнення мас від впливу релігійного світогляду. Подальший розвиток науки, різноманітні практичні застосування наукових знань зумовили те, що наукові уявлення набирали дедалі більшого авторитету серед широких кіл людей. У світлі наукових даних релігійні уявлення про світ виглядали дедалі менш обгрунтованими і дедалі наївнішими. Як же розвивалися «стосунки» між церквою і наукою від середньовіччя до наших днів? Внаслідок діяльності Коперника, Бруно і Галілея церква вже в середні віки була змушена певним чином переглянути свої позиції. А в подальшому зміна історичних умов не раз змушувала захисників релігії пристосовуватися до нових обставин. Особливо чітко цей процес пристосування можна простежити на прикладі католицької церкви. Минає два сторіччя, настає XIX вік. Нова капіталістична формація завойовує провідні позиції в суспільстві, зростає й роль науки. Католицька церква не може ігнорувати цю обставину. І на І Ватіканському соборі у 1869—1870 pp. було проголошено тезу про можливість пізнання бога природним світлом розуму через пізнання сучасного світу. Але на той час це була ще не стільки спроба зблизити релігію з наукою, скільки відображення прагнення церкви нейтралізувати атеїстичне значення наукових відкриттів, запобігти їхньому впливу на уми людей. Тому настійливо повторювалося, що не слід покладати особливо великі надії на людський розум, і всіляко підкреслювалось, що наука не повинна вступати у суперечність з істинами віри, а лише сприяти їх обгрунтуванню. XX сторіччя з його стрімким соціальним і науково-технічним прогресом знову істотно змінило обстановку в світі. Авторитет релігії почав падати, сфера її впливу неухильно зменшувалася. І це знову не могло не позначитися на діяльності церкви, зокрема на її ставленні до науки і наукового прогресу. Успіхи природознавства в XX сторіччі змусили, наприклад, католицьку церкву зробити нові кроки по шляху «зближення» з наукою. Теоретичною основою сучасного католицизму є томізм — учення християнського теолога XIII сторіччя Фоми Аквінського про гармонію між вірою і знанням. Виходячи з цього вчення, яке твердить, що у релігії і в науки нібито спільне джерело — божественний розум, його сучасні прихильники намагаються узгодити релігійну віру з науковими знаннями про світ. «Сучасний фідеїзм зовсім не відкидає науки,— писав свого часу Феєрбах,— він відкидає тільки «надмірні претензії» науки, саме, претензію на об'єктивну істину». Католицька церква створила в країнах Західної Європи спеціальні астрономічні обсерваторії, обладнані відповідним устаткуванням. Учені ченці проводили багатогодинні спостереження, робили астрономічні відкриття. Серед них ми можемо зустріти імена відомих астрономів. У більшості своїх висловлювань ці католицькі вчені прагнули показати, начебто результати дослідження Всесвіту не тільки не підривають віри в бога, а, навпаки, підтверджують правоту релігійних поглядів. Проте надії керівників католицької церкви не справдились. Досягнення природознавства за останні десятиріччя не тільки не привели до ідеї бога, а, навпаки, переконливо свідчили на користь матеріальної єдності світу. Всі спроби прямого витлумачення тих чи інших наукових результатів у релігійному дусі не витримували і не витримують скільки-небудь серйозної критики. Ця обставина, а також обстановка в світі, що змінилася, змусили II Ватіканський собор, який відбувся в 1962 — 1965 pp., зробити ще один крок назустріч науці. Було урочисто заявлено, що церква позитивно оцінює науковий прогрес і віднині не зазіхатиме на свободу наукового дослідження і самостійність науки. У листопаді 1979 р. черговий глава римської католицької церкви Іоанн Павло II уперше офіційно визнав, що великий італійський учений Галілео Галілей несправедливо постраждав внаслідок переслідування з боку церкви. Папа заявив, що інквізиція силою примусила Галілея відректися від учення Коперника. Ця акція ще раз свідчить про те, що сучасна церква готова піти на будь-які словесні поступки, щоб створити видимість відсутності протиріч між релігією і наукою і підтвердити можливість їх «мирного співіснування». Істинний смисл такої тактики цілком очевидний. Якщо сучасна релігія нічого не може протиставити науковим даним по суті, якщо вона не в силі боротися з наукою прямо й безпосередньо, то слід зобразити справу так, ніби наукова діяльність дана від бога і тому не тільки не суперечить релігії, а й з необхідністю має приводити до бога. Що ж до обгрунтування релігійних уявлень за допомогою наукових даних, то, оскільки прямі «наукові доведення» існування бога виявляються малопереконли-вими і без особливих труднощів спростовуються з наукових позицій, католицькі теологи почали шукати інші шляхи й можливості. Так, неотомісти були змушені якщо й не повністю відмовитися від тези, за якою природознавство повинно доводити існування бога, то принаймні значно її пом'якшити. У модернізованому вигляді вона звучить приблизно так: необхідність віри в буття бога повинна виявлятися через осмислення прогалин у науковому пізнанні й зіставлення різних наукових даних. Бог недосяжний засобам науки, твердять, наприклад, деякі богослови, він перебуває за її межами. Тому свідчення його існування слід шукати в «білих плямах» сучасного природознавства, в тих проблемах, які науці не вдається розв'язати. Прихильники цієї точки зору не без підстав вважають, що значно зручніше й вигідніше тлумачити в релігійному плані не те, що вже відкрите природознавством, а те, що ще невідоме... Хоча з позиції науки такий спосіб «природничо-наукового» обгрунтування релігії не витримує, зрозуміло, ніякої критики. Рано чи пізно наука успішно розв'язує проблеми, що стоять перед нею, і ліквідовує тим самим будь-які «білі плями». Трохи на іншій позиції щодо науки стоять офіційні теоретики руського православ'я, які взагалі намагаються по можливості обійти питання, так чи інакше пов'язані з взаємовідношенням науки і релігії. Заграючи з наукою, сучасна церква водночас намагається покласти відповідальність за всі труднощі, з якими мають справу народні маси у західному світі, на науково-технічний прогрес. Це один з найулюбленіших тактичних прийомів, який охоче використовує церква в капіталістичних країнах для утримання віруючих і збільшення їх кількості. Водночас всіляко наголошується на тому, що наука досі не змогла задовольнити найнасущніші потреби людей — забезпечити людині довге життя без хвороб і при достатній кількості їжі. Так формується вороже ставлення до науки, недовіра у її можливості, уявлення про те, що наука нібито займається не тими проблемами, якими їй слід займатися. Зрозуміло, заперечення величезної позитивної ролі, яку відіграла й продовжує відігравати наука в розвитку людського суспільства, її колосального внеску в прогрес земної цивілізації ні на чому не грунтується. Не будь науки, ми, напевно, досі жили б у кращому випадку на рівні середньовіччя і не мали б ні літаків, ні машин, ні верстатів, ні радіо, ні телебачення, ні медичних приладів, ні багато іншого з того, що визначає обличчя сучасної цивілізації. Що ж до конкретних наукових досягнень, то тут безглуздо ставити питання про те, хороші вони чи погані, корисні чи шкідливі. Відповісти на подібне запитання «взагалі» неможливо. Все залежить від конкретних історичних умов. Будь-яке наукове відкриття може послужити на благо людям. Але в певних соціальних умовах, у класовому антагоністичному суспільстві його можна в принципі використати на шкоду людям, повернути на їх знищення. Зокрема, в країнах сучасного імперіалізму є певні сили, зацікавлені в розпалюванні воєнної істерії, застосуванні новітніх досягнень фізики, хімії, біології, електроніки, автоматики для створення варварських видів зброї масового знищення. Разом з тим виникає і таке запитання: можливо, релігійні теоретики в чомусь усе-таки мають рацію, можливо, наука й справді «не з того почала» і не зовсім тим займається? Наприклад, замість того щоб інтенсивно вивчати Всесвіт, досліджувати світ елементарних частинок, слід направити всі наукові сили і засоби на розробку методів лікування хвороб і подовження людського життя. Безперечно, обидва ці завдання мають першорядне значення, і їх розв'язанню приділяється величезне значення. Але це не означає, що всі інші завдання можна до пори до часу відкласти. Перш за все тому, що суспільство має потребу »і в космічних дослідженнях, і в атомній енергії, і в пізнанні закономірностей будови матерії і багато в чому іншому. Але ще й тому, що розвиток іде дуже складним шляхом і розв'язання того чи іншого конкретного завдання іноді вимагає комплексного підходу, використання даних різних наук. Так, скажімо, сучасна медицина широко використовує досягнення фізики, електроніки, біології, космічної медицини, математичні методи дослідження. Такі ж тісні зв'язки існують між фізикою і біологією, біологією і хімією, геологією і астрономією та ін. І зв'язки, подібні до цих, не е випадковими. На основі величезного досвіду пізнання навколишнього світу сучасна наука прийшла до висновку про необхідність системного підходу до вивчення різних явищ природи. Інакше кажучи, будь-яке явище треба вивчати не ізольовано, не відривати його штучно від інших явищ, а розглядати в єдиному комплексі з тими природними процесами, з якими воно прямо чи посередньо пов'язане. Методичні міркування. Ми розглянули питання про взаємозв'язки науки і релігії головним чином на прикладі католицизму, оскільки з усіх сучасних церков саме католицька церква (і почасти православна) приділяє цьому питанню найбільше уваги. При вивченні цього розділу курсу астрономії особливо важливо зазначити, що в центрі боротьби науки і релігії по суті завжди стояло питання про місце і роль людини у світобудові, про сенс людського існування. Так було у той час, коли одна одній протистояли наукова і релігійна картини світу, так стоїть справа і тепер, коли богослови вже не вступають у суперечку з наукою з конкретних питань світобудови. В зв'язку з цим особливо важливого значення набуває філософське осмислення досягнень природознавства, систематичний аналіз усіх новітніх наукових відкриттів і проблем з позицій атеїзму і діалектичного матеріалізму незалежно від того, чи встигли вже богослови інтерпретувати й фальсифікувати ці відкриття і проблеми в релігійному плані. Тому вчитель астрономії і фізики повинен не тільки уважно стежити за розвитком цих наук, а й бути постійно в курсі тих світоглядних проблем, які виникають у процесі їх розвитку.
https://doc4web.ru/astronomiya-/centralniy-bank-ta-yogo-rol-u-nacionalniy-ekonomici.html	Центральний банк та його роль у національній економіці	https://doc4web.ru/uploads/files/230/d543fe9721ee59ef825cab05ac6afdc2.docx	files/d543fe9721ee59ef825cab05ac6afdc2.docx	Назва реферату: Центральний банк та його роль у національній економіці Розділ: Банківська справа Центральний банк та його роль у національній економіці Нам уже відомо, що розуміють під монетарною політикою, що її проводить центральний банк. У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце — він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції грошей у країні. Окрім цієї, центральний банк виконує низку інших функцій — випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов'язкові резерви комерційних банків, виступає міжбанківським розрахунковим центром, здійснює касове обслуговування уряду тощо. Крім того, центральний банк може бути покупцем і продавцем на міжнародних грошових ринках та координувати зарубіжну діяльність комерційних банків. Ще одна функція — "кредитора останньої надії"— полягає в тому, що центральний банк забезпечує резервами банківську систему, коли масові банкрутства банків можуть спричинити банківську і фінансову паніку, що веде до банківської кризи. У різних країнах існують різні моделі побудови центральних банків та їхньої організаційної структури. У більшості країн центральні банки є державними. В окремих випадках центральний банк не належить державі (наприклад Федеральна резервна система СІЛА, Національний банк Швейцарії) або держава володіє лише частиною капіталу (наприклад у Банку Японії — 55%). Центральний банк країни, незалежно від того, в чиїй власності він перебуває, керує грошовим обігом та кредитною системою країни. З населенням та діловими підприємствами центральний банк жодних операцій не здійснює. Центральним банком України є Національний банк (НБУ). Оскільки на нього покладено відповідальність за стан грошового обігу й кредитної системи країни, НБУ не підпорядковується урядові, а належить до безпосереднього відання Верховної Ради України. У США роль центрального банку виконує Федеральна резервна система (ФРС). Вона складається з двох організаційних ланок — Ради керуючих та 12 федеральних резервних банків. Останні виконують функції центральних банків для округів, на території яких вони розташовані. Крім цих банків, членами ФРС є близько 6 тис. комерційних банків. Банки — члени ФРС є найбільшими приватними комерційними банками. До того ж вони є клієнтами одного з резервних банків і користуються його послугами, в тому числі отримують необхідні суми позик. Рада керуючих ФРС здійснює контроль і нагляд за функціонуванням грошової та банківської систем країни. Сімох членів цієї Ради призначає Президент США за згоди Сенату. Термін їхніх повноважень тривалий (14 років) і розведений у часі: відтак один член Ради змінюється кожні два роки. Членів Ради саме призначають, а не вибирають, щоб відокремити монетарну політику від політики партій. Оскільки монетарну політику здійснює центральний банк країни, доцільно розглянути суть його балансу. Як і баланс комерційних банків, баланс центрального банку складається з активів і пасивів. Основними видами активів центрального банку е цінні папери, позики комерційними банкам, золотовалютні резерви та ін. Цінні папери — це головно державні облігації, куплені центральним банком. Ці цінні папери уряд випускає для фінансування минулого і поточного дефіциту державного бюджету, тому вони є частиною державного боргу. Центральний банк купує державні цінні папери на відкритому ринку у населення чи комерційних банків або безпосередньо у міністерства фінансів. Купівля—продаж державних цінних паперів дає змогу центральному банкові впливати на резерви комерційних банків і, отже, на їхню здатність створювати гроші через надання позик. Позики комерційним банкам — це кредити, які центральний банк надає комерційним банкам. Рівень облікової ставки впливає на величину цих позик. Золотовалютні резерви містять вартість монетарного золота, валюту інших країн та СДР. Інші активи — це облігації, що поіменовані в іноземних валютах, а також такі матеріальні товари, як комп'ютери, устаткування приміщень або будівлі, що перебувають у власності центрального банку. У підрозділі "Пасиви" основними є такі статті: резерви комерційних банків, депозити скарбниці (казначейства), банкноти центрального банку та інші його зобов'язання. Резерви комерційних банків — це обов'язкові резерви, які комерційні банки зберігають у центральному банку. Депозити казначейства — це кошти від податкових надходжень та гроші, отримані з продажу облігацій населенню чи банкам. Для казначейства ці вклади є активами, а для центрального банку — пасивами. Банкноти Національного банку України визначають пропозицію грошей в державі. Ці паперові гроші е вимогами на активи НБУ. Тільки банкноти, що перебувають у обігу, є зобов'язаннями центрального банку, оскільки ті, що містяться у його касі, не є ні активом, ні пасивом. Ознайомившись із балансом центрального банку, можемо тепер розглянути знаряддя, за допомогою яких цей банк може впливати на здатність банківської системи створювати гроші. Знаряддя монетарної політики Центральний банк регулює пропозицію грошей у національній економіці, або, інакше кажучи, проводить монетарну політику за допомогою знарядь прямого та непрямого регулювання. Основними знаряддями прямого регулювання пропозиції грошей, які здебільшого використовуються у країнах з перехідною економікою та тих, що розвиваються, є обмеження обсягів кредитів, що надаються певним галузям; пряме регулювання процентної ставки; обмеження величини кредитів для окремих банків. Ці знаряддя ефективно спрацьовують лише у короткостроковому періоді: вони дають змогу не допускати надмірного створення банками грошей. Однак тривале застосування інструментів прямого регулювання пропозиції грошей справляє несприятливі впливи на розвиток національної економіки: зменшується рівень конкуренції між банками, підривається посередницька функція банків, спотворюється структура наданих банками кредитів тощо. Тому у розвинутій ринковій економіці застосовують головно знаряддя непрямого регулювання пропозиції грошей, до яких належать операції на відкритому ринку, зміна облікової процентної ставки, зміна норми резервування. Застосування непрямих знарядь монетарної політики передбачає наявність розвинутого грошового ринку, їхня перевага полягає в тому, що вони дають банкам змогу розподіляти кредитні ресурси відповідно до потреб ринку. Використовуючи знаряддя непрямого регулювання грошового обігу, центральний банк не має безпосереднього контролю над пропозицією грошей, оскільки вона містить депозити, які створюють комерційні банки. Непрямі знаряддя коригують величину пропозиції грошей, впливаючи на надлишкові резерви або грошовий мультиплікатор. Операції на відкритому ринку. Ці операції є найважливішим знаряддям, за допомогою якого центральний банк контролює пропозицію грошей. Як уже зазначалось, операції на відкритому ринку — це купівля центральним банком державних цінних паперів (облігацій) у населення, фірм чи банків або продаж їм цих паперів, щоб змінити величину або структуру резервів комерційних банків і, отже, пропозицію грошей. Та як же купівля і продаж державних цінних паперів впливають на надлишкові резерви комерційних банків? Припустімо, що центральний банк купує державні цінні папери. їх можна купити у населення, фірм або комерційних банків, але в усіх випадках результат однаковий: резерви комерційних банків збільшуються. Якщо, наприклад, центральний банк купує державні цінні папери у комерційних банків, то він оплачує ці папери збільшенням резервів комерційних банків на суму купівлі. Тому баланс центрального банку і баланси комерційних банків зміняться так: Баланс центрального банку Активи Пасиви +Цінні папери + Резерви комерційних банків Баланс комерційних банків Активи Пасиви - Цінні папери + Резерви У результаті цієї операції цінні папери перемістяться від комерційних банків до центрального банку. Тому перед цінними паперами у підрозділі "Активи" балансу комерційних банків стоїть знак мінус, що означає зменшення їхньої кількості. І навпаки, перед цінними паперами у підрозділі "Активи" балансу центрального банку стоїть знак плюс. Центральний банк оплачує купівлю цінних паперів у комерційних банків, збільшуючи їхні резерви. Тому у балансі комерційних банків перед резервами стоїть знак плюс. Це означає, що резерви комерційних банків збільшилися, а отже зросла їхня здатність вати позики. Якщо ж центральний банк купує цінні папери у фірм чи населення, вплив цієї операції на резерви комерційних банків аналогічний. Річ у тім, що населення або фірми, продавши цінні папери, збільшують свої вклади у банках, а водночас і фактичні резерви комерційних банків. Загалом, коли центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційних банків збільшуються. Якщо банки надаватимуть у позику більше грошей, то пропозиція грошей у національній економіці зросте. Продаж центральним банком цінних паперів комерційним банкам зменшує їхні резерви. Купуючи цінні папери, комерційні банки виписують чеки на свої вклади, тобто на резерви у центральному банку. Центральний банк ураховує чеки і відповідно зменшує резерви комерційних банків. Тому зміни у балансі центрального банку і балансах комерційних банків виглядатимуть так: Баланс центрального банку Активи Пасиви - Цінні папери - Резерви комерційних банків Баланс комерційних банків Активи Пасиви - Резерви + Цінні папери Знак мінус перед резервами у підрозділі "Активи" комерційних банків вказує на їх зменшення; можливості до створення комерційними банками грошей звужуються. Продаж центральним банком державних цінних паперів населенню чи фірмам спричиняє аналогічний результат. Отже, коли центральний банк продає цінні папери на відкритому ринку, резерви комерційних банків зменшуються. Зменшення резервів комерційних банків спричиняє зменшення пропозиції грошей у національній економіці. Постає запитання: що спонукає населення або комерційні банки продавати державні цінні папери або купувати їх? З теми 6 нам відомо, що ціна облігацій і процентна ставка перебувають у зворотній залежності. Якщо центральний банк купує державні облігації, попит на них зростатиме. Ціна облігацій також зростатиме, а процентна ставка знижуватиметься. Підвищення ціни облігацій і зниження процентної ставки спонукатимуть комерційні банки, фірми чи домогосподарства продавати їх центральному банкові. І навпаки, коли центральний банк продає державні облігації, їхня пропозиція зростає, що знижує ціну облігацій і підвищує процентну ставку на них. Це стимулює комерційні банки та населення купувати державні облігації. Операції на відкритому ринку поділяють на два види: динамічні та захисні. Динамічні операції спрямовані на зміну обсягу резервів і грошової бази. Захисні операції мають на меті нейтралізувати впливи інших чинників, що можуть змінити пропозицію грошей у національній економіці. Прикладом захисних операцій є угоди про зворотний викуп (їх часто називають "репо"). Такі угоди передбачають, що центральний банк купує цінні папери за умови, що продавець викупить їх через короткий період часу, — як правило, менш ніж за тиждень. Операції "репо" чинять лише тимчасовий вплив на обсяг банківських резервів — після їх завершення цей обсяг встановлюється на попередньому рівні. Якщо центральний банк хоче здійснювати тимчасовий продаж цінних паперів на відкритому ринку, то він укладає угоди про їх продаж-купівлю ("зворотне репо"). За цих угод центральний банк продає цінні папери, а покупець погоджується продати їх назад центральному банкові у близькому майбутньому. Прикладом динамічних операцій є угоди у формі "аутрайт", які означають остаточну купівлю чи продаж центральним банком цінних паперів з негайною їх оплатою. Ці операції мають на меті остаточно змінити пропозицію грошей у національній економіці. Облікова ставка. Як нам уже відомо, процентну ставку, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам, називають обліковою, або дисконтною. Позики центрального банку комерційним банкам називають дисконтними позиками. Ці позики надаються комерційним банкам на короткий період часу: по-перше, для підтримання їхніх обов'язкових резервів на необхідному рівні, по-друге — для підтримання ліквідності комерційних банків в ситуації "навали на банк". Отримуючи дисконтну позику, комерційний банк передає центральному банкові виписане-на себе зобов'язання, що гарантоване певною заставою — здебільшого державними цінними паперами, що належать позичальникові. Боргове зобов'язання банку-пози-чальника є активом для центрального банку, що записується в активах балансу центрального банку як позики комерційним банкам. Водночас у пасивах його балансу буде збільшено резерви комерційних банків. Для комерційного банку його боргове зобов'язання є пасивом і записується у його балансі як "Позика в центрального банку". Оскільки позики у центрального банку не вимагають жодних обов'язкових резервів, уся сума позики є надлишковими резервами. Дисконтні позики відображаються у балансах центрального банку і комерційних банків так: Баланс центрального банку Активи Пасиви + Позики комерційним банкам + Резерви комерційних банків Баланс комерційних банків Активи Пасиви + Резерви + Позика в центрального банку Отже, отримання комерційними банками позик у центрального банку збільшує їхні резерви та здатність до кредитування. Центральний банк контролює обсяг позичених у нього комерційними банками коштів через облікову ставку. Зниження облікової ставки заохочує комерційні банки до отримання додаткових резервів через позики у центрального банку. Кредити комерційних банків на основі цих позик збільшують пропозицію грошей. Підвищення облікової ставки знеохочує дисконтні позики і, отже, стримує збільшення пропозиції грошей у національній економіці. Однак результати від зміни облікової ставки залежать не від центрального банку, а від комерційних банків. Якщо, наприклад, облікову ставку знижено, але небагато банків хочуть взяти дисконтні позики, то це може не вплинути на резерви банків і пропозицію грошей. Обсяг позик у центрального банку визначається не лише рівнем облікової ставки, а й вартістю отримання позики з альтернативних джерел, зокрема рівнем процентної ставки на міжбанківському ринку. Якщо процентна ставка на цьому ринку нижча за облікову, то обсяг позик комерційних банків у центрального зменшується. Наслідки зміни облікової ставки досить невизначені для національної економіки, бо центральний банк не може точно передбачити обсяг кредитів, які візьмуть у нього комерційні банки. Загалом зміна облікової ставки здебільшого сигналізує про наміри центрального банку щодо майбутньої монетарної політики. Норма резервування. Центральний банк може впливати на здатність створювати гроші, змінюючи норму резервування. Підвищення норми резервування збільшує величину обов'язкових резервів, що їх повинні зберігати банки. Інакше кажучи, надлишкові резерви переводяться в обов'язкові, що зменшує здатність комерційних банків до створення грошей через надання позик. Водночас підвищення норми резервування означає зменшення розміру грошового мультиплікатора, а це ще більшою мірою звужує пропозицію грошей. Зниження норми резервування зменшує обов'язкові резерви, переводячи їх у надлишкові, що збільшує здатність банків створювати гроші через надання позик. Водночас зростання розміру грошового мультиплікатора посилює цю здатність комерційних банків. Отже, норма резервування впливає на здатність банківської системи створювати гроші за двома напрямами. По-перше, вона змінює величину надлишкових резервів комерційних банків. По-друге, вона змінює розмір грошового мультиплікатора. Зміна норми резервування є дуже сильним знаряддям впливу на пропозицію грошей. Тому центральний банк використовує цей засіб порівняно рідко. Річ у тім, що підвищення цієї норми може спричинити раптові труднощі банків з низькими наднормативними резервами. Часта зміна норми резервування вимагала б від комерційних банків підтримувати значний рівень резервів, щоб мати змогу у будь-який момент виконати підвищені резервні вимоги. Це зменшувало би прибутки банків, оскільки наднормативні та обов'язкові резерви не приносять процента. З усіх знарядь монетарної політики у розвинутій ринковій економіці найважливішими, безперечно, є операції на відкритому ринку, які мають кілька значних переваг. По-перше, центральний банк повністю контролює обсяг операцій на відкритому ринку, тоді як, наприклад, він може заохочувати брати дисконтні позики, але не може контролювати їхній обсяг. По-друге, операціям на відкритому ринку притаманна гнучкість. Якщо виявлено помилки у проведенні операції на відкритому ринку, то центральний банк може негайно змінити цю операцію на протилежну. Крім того, державні цінні папери можна продавати у великих або малих кількостях, і вплив цього знаряддя на резерви банків буде негайним. По-третє, операції на відкритому ринку порівняно зі зміною норми резервування працюють витонченіше. Річ у тім, що зміна норми резервування може різко позначитися на прибутках банків, тоді як операції на відкритому ринку не впливають помітно на прибутковість банків. Цілі та завдання монетарної політики Центральний банк використовує знаряддя монетарної політики для стабілізації національної види монетарної економіки, зокрема для досягнення таких цілей: політики: 1) економічне зростання; 2) високий рівень зайнятості; 3) стабільний рівень цін; 4) стабільність на фінансових ринках; 5) стабільність процентних ставок; 6) стабільний курс національної валюти. Хоча багато із цілей монетарної політики збігаються (наприклад, висока зайнятість поєднується із економічним зростанням), але окремі суперечать одні одним. Так, досягнення стабільного рівня цін часто не відповідає таким цілям, як стабільність процентних ставок і високий рівень зайнятості у короткостроковому періоді. Річ у тім, що коли національна економіка перебуває у фазі піднесення і безробіття зменшується, то процентні ставки та інфляція можуть піднестися. Якщо, наприклад, центральний банк хоче не допустити зростання процентних ставок і купуватиме державні облігації, що підвищуватиме ціни на них і знижуватиме процентні ставки, то пропозиція грошей збільшуватиметься і темпи інфляції зростатимуть. З іншого боку, якщо центральний банк уповільнить зростання грошей, щоб стримати темпи зростання цін, то у короткостроковому періоді і процентні ставки, і безробіття можуть зрости. Отже, він має вибирати між протилежними речами. Однак центральний банк не може прямо досягти поставлених цілей: наприклад, підвищити рівень зайнятості чи знизити темпи інфляції. Він має три основні знаряддя, використання яких може відчутно вплинути на національну економіку. У конкретній ситуації центральний банк вибирає набір змінних, певного рівня яких потрібно досягти, щоб реалізувати поставлені цілі. Їх називають проміжними змінними, або проміжними завданнями; до них належать грошові агрегати (М1 чи М2) та короткострокові та довгострокові процентні ставки, які прямо пов'язані з рівнем зайнятості та цін. Проте центральний банк не може прямо впливати і на проміжні змінні за допомогою своїх трьох знарядь монетарної політики. Тому він вибирає ще конкретніший набір змінних, які називають поточними змінними, або поточними завданнями. До них належать грошові агрегати (грошова база) і агрегати резервів (наприклад, власні резерви, що становлять різницю між резервами та дисконтними позиками), а також процентні ставки (наприклад, ставка на векселі скарбниці). За становищем проміжних і поточних змінних можна судити про ефективність реалізації вибраної центральним банком стратегії. Проведення монетарної політики ускладнюється тим, що центральний банк не може одночасно стабілізувати і процентні ставки, і пропозицію грошей. Щоб зрозуміти це твердження, спочатку з'ясуємо, чому намагання стабілізувати пропозицію грошей веде до втрати контролю за зміною процентних ставок. Припустімо, що центральний банк хоче стабілізувати пропозицію грошей. Тому у моделі ринку грошей криву пропозиції грошей зображено у вигляді вертикальної лінії (М/Р)S (рис. 1). Центральний банк очікує, що крива попиту на гроші перебуває у положенні L(i1, Y1). Проте ця крива коливатиметься у певному інтервалі, наприклад від L(і2, Y2) до L(i3, Y3) — унаслідок несподіваних збільшень або зменшень обсягів національного виробництва або змін у рівні цін. Отже, реалізація завдання щодо стабілізації пропозиції грошей означає, що процентні ставки коливатимуться. Припустімо тепер, що центральний банк хоче стабілізувати процентну ставку, оскільки її коливання негативно впливають на інвестиційні видатки, а через мультиплікатор видатків — на всю національну економіку (рис. 2). При цьому він сподівається, що крива попиту на гроші перебуватиме у положенні L(і1, Y1), а процентна ставка — на рівні i1. Проте крива попиту переміщуватиметься унаслідок змін в обсягах виробництва або рівні цін. Якщо, наприклад, ця крива переміститься вліво у положення L(і2, Y2), тоді процентна ставка опуститься нижче рівня i1 і ціна облігацій зросте. Щоб стабілізувати цю ставку на рівні i1 центральний банк, наприклад, продаватиме облігації доти, доки пропозиція грошей не зменшиться до (М/Р)2S , за якої процентна ставка перебуває на рівні i1. Якщо ж крива попиту переміщуватиметься у положення L(і3, Y3) і процентна ставка повзтиме вгору, то центральний банк може стабілізувати процентні ставки, купуючи державні облігації, що не допустить зниження цін на облігації. Центральний банк купуватиме облігації доти, доки пропозиція грошей не збільшиться до (М/Р)^, а процентна ставка не встановиться на рівні /,. Як бачимо, стабілізація процентних ставок передбачає зміну пропозиції грошей. Отже, центральний банк завжди стоїть перед дилемою: на чому зосереджуватися — на стабілізації процентних ставок чи на контролі за пропозицією грошей. Суворе дотримання першого завдання спричиняє коливання пропозиції грошей. І навпаки — стабілізація пропозиції грошей означає коливання процентних ставок. Тому центральний банк мусить вибрати одну з поточних змінних (наприклад, грошову базу чи процентні ставки на державні облігації), проводячи монетарну політику. У зв'язку з цим можливі три основні варіанти такої політики, за яких центральний банк визначає нахил кривої пропозиції грошей. По-перше, це монетарна політика, поточним завданням якої є підтримання певного рівня процентних ставок. У цьому разі пропозиція грошей у національній економіці коливатиметься. Зі збільшенням попиту на гроші їхня пропозиція зростатиме; і навпаки, зі зменшенням попиту — звужуватиметься. Інакше кажучи, пропозицію грошей центральний банк регулює так, щоб підтримати певний рівень номінальної процентної ставки. У моделі грошового ринку цей напрям монетарної політики графічно можна зобразити у вигляді горизонтальної кривої пропозиції. Якщо за критерій брати пропозицію грошей, то цю монетарну політику можна назвати гнучкою. По-друге, це монетарна політика, метою якої є підтримання в національній економіці стабільної величини пропозиції грошей. У цьому разі пропозиція грошей у моделі грошового ринку зображується у вигляді вертикальної кривої. Зі збільшенням попиту на гроші процентна ставка у цьому варіанті зростатиме. І навпаки, зі зменшенням цього попиту вона знижуватиметься. Таку монетарну політику можна назвати жорсткою. По-третє, існує проміжний варіант монетарної політики. Цьому варіантові відповідає висхідна крива пропозиції грошей (рис.11.3). У цьому разі зі зміною попиту на гроші змінюється і їхня пропозиція. Проте величина зміни пропозиції грошей недостатня, щоб утримувати процентну ставку на незмінному рівні. Тому зі збільшенням попиту на гроші зростають і пропозиція грошей, і процентна ставка. І навпаки, зі зменшенням попиту на гроші зменшується пропозиція грошей і знижується процентна ставка. Вибір варіанту монетарної політики залежить від причин змін попиту на гроші. Якщо збільшення попиту на гроші пов'язане з інфляційним зростанням цін, то центральний банк застосовує жорстку монетарну політику, яка стримує зростання пропозиції грошей. Залежно від характеру впливу на основні макроекономічні змінні — обсяг національного виробництва, - рівні інфляції та безробіття — економісти розрізняють два види монетарної політики — стимулює загальну і стримувальну. Політику, що спрямована на обмеження зростання цін у національній економіці, називають стримувальною монетарною політикою, або політикою "дорогих грошей". Цю політику центральний банк може проводити, продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшуючи норму резервування та підвищуючи облікову ставку. Ці заходи, як відомо, зменшують резерви комерційних банків або розмір грошового мультиплікатора, а отже пропозицію грошей, а відтак сукупні видатки, що стримує темпи зростання цін. За стримувальної монетарної політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута. Політику, що спрямована на підвищення рівня зайнятості, і, відповідно, на прискорення економічного зростання, називають стимулювальною монетарною політикою, або політикою "дешевих грошей". Для збільшення сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресурси, центральний банк повинен збільшити пропозицію грошей. Цього він може досягти через купівлю цінних паперів на відкритому ринку, зниження облікової ставки або зменшення норми резервування. За стимулювальної монетарної політики крива пропозиції грошей є положистою, або висхідною. У перехідних економіках значення монетарної політики як одного з механізмів регулювання національної економіки безперервно зростає. Як відомо, центральний банк не може прямо впливати на основні макроекономічні змінні. Він може досягати поставлених цілей лише через проміжні та поточні змінні. Тому монетарна політика має досить складний механізм впливу на національну економіку, який називають передавальним механізмом монетарної політики. Основний потік макроекономіки виділяє такі основні ланки передавального механізму монетарної політики у короткостроковому періоді: 1) зміна величини реальної пропозиції грошей (М/Р)5 унаслідок проведення центральним банком відповідної монетарної політики; 2) зміна процентних ставок; 3) зміна сукупних видатків, передовсім інвестиційних, у відповідь на зміну процентних ставок; зміна сукупних видатків унаслідок зміни валютного курсу під впливом зміни процентних ставок; зміна сукупних видатків унаслідок ефекту багатства, зумовленого зміною процентних ставок; 4) зміна основних макроекономічних змінних — реального ВВП, рівня зайнятості та рівня цін унаслідок зміни сукупних видатків. Отже, між зміною пропозиції грошей і вибраними макроекономічними показниками лежить складний передавальний механізм. Зміна процентних ставок у національній економіці відбувається через зміну портфеля активів економічних суб'єктів. Якщо, наприклад, внаслідок стимулювальної монетарної політики на руках в економічних суб'єктів виявилося більше грошей, ніж їм потрібно, то вони купують інші види активів, зокрема облігації. Це спричиняє підвищення цін на облігації, а відтак зниження процентних ставок. Рівень зміни процентних ставок залежить від нахилу кривої попиту на гроші. Якщо у національній економіці попит на гроші дуже чутливий до зміни процентних ставок (спадна крива попиту на гроші є положистою), то внаслідок збільшення пропозиції грошей процентна ставка знизиться на незначну величину. Зі зміною процентної ставки змінюватимуться сукупні видатки, Найсильніше на зміну процентної ставки реагують інвестиційні видатки. Споживчі видатки також реагують на зміну процентних ставок, але значно слабше. Вплив змін процентної ставки на інвестиційні видатки є вагомим тоді, коли на грошовому ринку відбулося помітне зниження процентної ставки. За інших рівних умов у цьому разі відбудеться збільшення сукупного попиту за рахунок розширення інвестиційних видатків, а відтак і збільшення обсягу національного виробництва. Схематично вплив зниження процентних ставок унаслідок збільшення пропозиції грошей на обсяг національного продукту можна записати так: Отже, збільшення пропозиції грошей знижує ринкові процентні ставки, що стимулює збільшення інвестиційних та інших видатків, чутливих до ставок процента. У результаті підвищується сукупний попит, що сприяє зростанню виробництва й зайнятості. Зменшення пропозиції грошей підвищує процентні ставки, а кредит здорожується. Припустімо, що унаслідок стримувальної монетарної політики процентні ставки помітно зросли. Відтак підприємства коригують свої плани у напрямі скорочення обсягу інвестицій. Політика "дорогих грошей" через звуження сукупного попиту знижує обсяг національного виробництва, доходи, зайнятість і темп зростання цін. Загалом: що крутіша крива попиту на гроші, то вагоміше будь-яка зміна пропозиції грошей впливатиме на рівноважну процентну ставку. Водночас що положистіша крива інвестиційного попиту, то будь-яка зміна процентної ставки сильніше позначатиметься на обсязі інвестицій. Зміна кількості грошей через ефект процентних ставок найсильніше впливатиме на обсяг національного виробництва, коли крива попиту на гроші відносно крута, а крива інвестиційного попиту — відносно положиста. Зміна пропозиції грошей буде недостатньо результативною, коли крива попиту на гроші буде положистою, а крива інвестиційного попиту — крутою. З нашого аналізу випливає, що внаслідок монетарної політики змінюється процентна ставка, що позначається на інвестиційних видатках, а відтак і на обсязі національного виробництва. Проте в економіці існує і зворотний зв'язок: рівень ВВП впливає на рівноважну процентну ставку. Річ у тім, що операційний компонент кривої попиту на гроші прямо залежить від рівня номінального ВВП. Це означає, що збільшення ВВП, викликане політикою "дешевих грошей", підвищує попит на гроші, що почасти нейтралізує імпульси "дешевих грошей" до зниження процентної ставки. Політика "дорогих грошей" зменшує номінальний ВВП і водночас звужує попит на гроші та послабляє імпульс до підвищення процентної ставки, спричинений політикою "дорогих грошей". Монетарна політика, змінюючи пропозицію грошей і процентні ставки, впливає на обмінний курс, а відтак і на основні макроекономічні змінні. Наприклад, збільшення пропозиції грошей та відповідне зниження процентних ставок зменшують попит на національну валюту з боку нерезидентів. У результаті курс національної валюти знижуватиметься. Це сприятиме зростанню експорту та зменшенню імпорту, що збільшуватиме чистий експорт і обсяг національного виробництва. Результативність монетарної політики Обмежується чинниками, що властиві сукупній пропозиції. Використовуючи криву сукупної пропозиції, можна виявити, як зміни сукупних видатків, викликані монетарною політикою, розподіляються між змінами у реальному обсязі виробництва та змінами рівня цін. Однак якщо економіка досягла рівня повної зайнятості або перевищила його, то збільшення сукупного попиту майже не вплине на обсяг національного виробництва та зайнятість, але істотно підвищить рівень цін. Викладені міркування стосуються впливів монетарної політики на національну економіку у короткостроковому періоді. У довгостроковому ж періоді, як вважають більшість економістів, зміни пропозиції грошей переважно підвищують рівень цін і не впливають на реальний обсяг виробництва, що називають нейтральністю грошей. Більшість економістів уважає, що добре продумати ефективність мана монетарна політика володіє потужним монетарної стабілізаційним потенціалом, який дає змогу політики подолати збурення в національній економіці, викликані різними зовнішніми і внутрішніми чинниками. Результативність монетарної політики грунтується на тому, що у короткостроковому періоді зміни в грошовому секторі економіки справляють вплив на її фізичний сектор. Монетарна політика є досить гнучкою — її можна швидко змінювати. Наприклад, центральний банк може щоденно купувати або продавати державні цінні папери, впливаючи на поточні й проміжні, а відтак і на основні макроекономічні змінні. Як свідчить економічна історія багатьох країн, ефективність монетарної політики значною мірою залежить від незалежності центрального банку від виконавчої влади, а також від довір'я економічних суб'єктів до його політики. У різних державах центральний банк посідає різне місце у системі влади: в одних він є підрозділом виконавчої влади, а в інших — значною мірою не залежним від її інших гілок. Наприклад, у США керівництво ФРС призначається Президентом на 14-річний термін, і керівництво ФРС не можна відправити у відставку, коли Президент не задоволений його рішенням. Багато економістів досліджували проблему впливу незалежності центрального банку на ефективність монетарної політики. Вони обчислювали індекс незалежності центрального банку, який грунтується на таких показниках, як тривалість повноважень його керівництва, можливості впливу виконавчої влади на правління центрального банку, частота контактів між урядом і центральним банком, межі участі центрального банку у справі кредитування державного сектора, способи розв'язання проблем дефіциту державного бюджету, та інших офіційних характеристиках банку, що зафіксовані у його статуті. Відтак науковці дійшли висновку про наявність залежності між ступенем свободи дій центрального банку і темпом зростання загального рівня цін. Висновок цих досліджень такий: що вищий ступінь незалежності центрального банку, то нижчі темпи інфляції "в країні. У країнах з перехідною економікою також простежується подібна закономірність. Монетарна політика добре працює, якщо немає порушень у її передавальному механізмові, які можуть знижувати або навіть зводити нанівець зусилля її творців. Наприклад, відсутність реакції сукупних видатків на зміну ставки процента розриває зв'язок між коливанням пропозиції грошей та обсягом національного виробництва. Ці збої особливо помітні у країнах з перехідною економікою. У таких країнах інвестори більше реагують на загальний стан макро-економічного середовища, ніж на зміну процентних ставок. Та й у країнах з розвинутою ринковою економікою проведення монетарної політики стикається з низкою ускладнень. По-перше, зростання рівня відкритості національної економіки означає, що процентна ставка у країні дедалі більше визначається світовою процентною ставкою. Банківництво і фінанси стають глобальною галуззю. Приплив капіталу до країни чи відплив капіталу з неї можуть підірвати її монетарну політику. По-друге, енергійна політика "дорогих грошей" може зменшити резерви комерційних банків до рівня, за якого банки змушені скоротити обсяги кредитів до небезпечного для економіки. Це створює серйозні труднощі для проведення монетарної політики у фазі спаду. З іншого боку, політика "дешевих грошей" може збільшити надлишкові резерви комерційних банків. До того ж така політика не гарантує, що комерційні банки збільшать позики і пропозиція грошей у національній економіці зросте. Населення та ділові підприємства можуть розладнати плани центрального банку, якщо не братимуть надлишкові резерви у позику. По-третє, перешкодою, яка ускладнює проведення монетарної політики, є швидкість обігу грошей. Деякі економісти вважають, що швидкість обігу грошей може змінюватися у напрямі, протилежному до змін їхньої пропозиції, що гальмує або нейтралізує зміни у пропозиції грошей, зумовлені монетарною політикою. Під час інфляції, коли здійснюється політика "дорогих грошей", яка обмежує їх пропозицію, швидкість обігу грошей може збільшитися, що може збільшити видатки, а відтак і сукупний попит. "Річ у тім, що сукупні видатки можна розглядати як пропозицію грошей, помножену на швидкість їхнього обігу. Зменшення пропозиції грошей буде нейтралізовано зростанням швидкості їхнього обігу і навпаки, коли здійснюються заходи для збільшення пропозиції грошей під час спаду, швидкість обігу грошей може зменшуватися, що стримуватиме збільшення сукупних видатків. Це явище може зумовлюватися попитом на гроші як активи. Наприклад, політика "дешевих грошей" означає збільшення пропозиції грошей щодо попиту на них і, отже, зниження процентної ставки. Зі зниженням процентної ставки зменшується альтернативна вартість володіння грішми. Тому економічні суб'єкти нагромаджуватимуть більші суми грошей щодо альтернативних активів. Це означає, що гроші повільніше переходять з рук у руки — від домогосподарств до фірм і навпаки, і швидкість обігу грошей зменшується. Політика "дорогих грошей", генеруючи зворотну послідовність подій, може прискорити швидкість їхнього обігу. Нарешті, вплив монетарної політики на національну економіку може ускладнюватися або навіть тимчасово нейтралізуватися змінами у кривій попиту на інвестиції. Припустімо, що центральний банк за допомогою свого інструментарію підвищує процентну ставку, щоб обмежити сукупний попит і упередити зростання інфляції. Проте ця політика може слабо або й узагалі не вплинути на інвестиційні видатки, якщо функція інвестицій переміщується вправо унаслідок ділового оптимізму або технологічних нововведень, що збільшують граничний продукт капіталу. Тому для недопущення зростання темпів інфляції центральному банкові доведеться різко підвищувати процентні ставки, що може спричинити глибокий спад національної економіки. І навпаки, за значного ділового песимізму У фазі спаду крива інвестиційного попиту може переміщуватися вліво і знизити результативність монетарної політики.
https://doc4web.ru/astronomiya-/analiz-organizaciynoi-kulturi-ta-strukturi-upravlinnya-na-vat-lu.html	Аналіз організаційної культури та структури управління на ВАТ ЛуАЗ 2	https://doc4web.ru/uploads/files/247/d67e92e6884135eb8f65bf6072522607.docx	files/d67e92e6884135eb8f65bf6072522607.docx	5 Зміст Вступ 3 Теоретичні аспекти організаційної культури та структури управління 7 Сучасний погляд на організаційну культуру управління 7 Теоретичні відомості з організаційних структур управління 20 Підходи до формування ефективної організаційної культури та структури управління 36 Аналіз організаційної культури та структури управління на ВАТ “ЛуАЗ” 46 Організаційно-економічні умови господарювання 50 Оцінка стану організаційної культури управління 60 Аналіз ефективності організаційної культури управління 70 Удосконалення організаційної культури та структури управління на ВАТ “ЛуАЗ” 78 Шляхи підвищення ефективності організаційної культури управління 83 Удосконалення організаційної структури управління 94 Заходи з покращення умов праці та техніки безпеки 100 Економічне обґрунтування заходів 108 Економічний ефект від запропонованих заходів 113 Оцінка соціального ефекту 118 Висновки та пропозиції 122 Список літератури 125 Додатки ВСТУП Актуальність дослідження по управлінню промисловим підприємством і його соціально-економічними аспектами в нових умовах економічної реформи визначається насамперед триваючим становленням ринкової економіки, що, у свою чергу, вимагає перебудови не тільки форм і методів господарювання, але і мислення всіх категорій працівників, що беруть участь у процесі управління господарством. Значення цієї проблеми виходить і в теоретичному, і в практичному аспектах на перший план не тільки тому, що понад 70% усіх робітників об'єднані у виробничі колективи, де створюється приблизно 90% національного доходу, але і досить складним, хитким положенням виробничих колективів у нинішньому стані вітчизняної економіки. Потрібна корінна реформа управління не тільки на народногосподарському рівні, але й в основній ланці економіки – підприємстві. Незважаючи на триваючий етап приватизації багатьох великих промислових об'єктів, зміну організаційно-правових форм, поки ще не вдалося включити промислові підприємства в ринковий механізм у якості повноцінного його механізму. Перехід до ринку неможливий також без створення нового механізму господарювання на рівні підприємства, що забезпечує як його стійкість, так і гнучкість, його сприйнятливість до змін кон'юнктури ринку і різних нововведень. Формування такого механізму методом проб і помилок – процес занадто дорогий і затяжний. Тому необхідною умовою вирішення поставлених задач є науковий пошук, аналіз, узагальнення практики й обґрунтування такої системи управління підприємством, що могла б забезпечити підвищення ефективності виробництва і насичення ринку високоякісними товарами, доступними для масового споживача. Метою даного дослідження є ознайомлення із організаційною структурою та культурою управління відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод”. Досягнення даної мети, на думку автора, здійснюється через рішення наступних задач: - розгляд загальної характеристики промислового підприємства як відкритої системи, виявлення найбільш зручної на сьогоднішній день в умовах швидких темпів приватизації організаційно-правової форми; - вивчення міжнародного досвіду розвитку системи внутрішньофірмового планування, вироблення основних цілей і стратегії підприємства; - ознайомлення з основними функціями й етапами організаційного проектування, а також із задачами проведення і забезпечення контролю на підприємстві; - ознайомлення й оцінка однієї з основних функцій менеджменту – мотивації і її роль у підвищенні ефективності виробництва. - вивчення міжнародного досвіду управління трудовими ресурсами, дослідження і розробка різних напрямків у роботі з кадрами як найбільш важливого соціального аспекту в управлінні промисловим підприємством. Теоретичні аспекти організаційної культури та структури управління Сучасний погляд на організаційну культуру управління Організаційна культура – комплекс найбільш стабільних й довготривалих характеристик організації. Розробка концепції культури організації почалась в 80-х роках у США під впливом трьох наукових напрямків: досліджень в галузі стратегічного управління, теорії організації і досліджень організаційної поведінки. Як більшість понять в організаційно-управлінських дисциплінах, поняття організаційної культури не має єдино «правильного» тлумачення. Кожен із авторів намагається дати своє власне визначення. Є як дуже стислі, так і дуже широкі тлумачення того, що ж це таке – культура організації. Сучасний менеджмент здійснюється в напрямку «бути», коли цілі є вторинними стосовно деякої системи цінностей організаційної культури, за якою і визначається конкретна мета. Акцент управління при цьому переноситься із спонукання на мотивацію, від якої залежить ефективність стимулюючої активності при переплетінні інтересів зовнішнього і внутрішнього середовища організації, на формування свідомості, своєї визначальної особливості і навіть певної соціальної місії. Термін «культура управління» останнім часом набуває все ширшого розповсюдження. Цим терміном усе частіше користуються як науковці, так і практики. Саме тому доцільно насамперед визначити зміст цього терміну з урахуванням основних тенденцій розвитку наукових управлінських знань, вирішених та невирішених проблем у цій галузі. Насамперед необхідно з'ясувати суть поняття предмета культури управління. Культура управління – це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об'єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Наприклад, як організувати систему управління освітою так, щоб з її допомогою впливати на хід розвитку освіти в необхідному для держави напрямі, чи що слід сьогодні зробити уряду незалежної України, щоб подолати кризову ситуацію та вивести країну на шлях успішного розвитку. Культура управління – це теорія раціональної організації роботи апарату управління, прищеплення йому найбільш ефективних засобів, форм і методів праці, розкриття ролі культурного елемента в ньому. Культура управління – це теорія управління як важливої соціальної функції – свідомого і владного, з застосуванням новітніх досягнень культури організації, впливу як на окремих людей, так і на всю людську спільноту, що проводиться заради досягнення чітко визнаної конкретної мети. Культура управління – це теорія закономірностей комплексного, системного підходу до вирішення управлінських проблем, що займається управлінням на універсальному організаційному баченні об'єкта управління. Перед нею стоїть завдання створити такий управлінський світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури. Предмет культури управління включає в себе завдання управлінцям-практикам освоїти різні методи вирішення усіх можливих організаційно-управлінських проблем; навчити їх ставити мету й науково достовірно аналізувати труднощі, що заважають її реалізації; показувати їм, як треба оцінювати переваги чи недоліки прийнятих управлінських рішень. До предмета культури управління, як і до організації культури, відносяться питання технологічного характеру, способи отримання і переробки інформації, визначення чисельності необхідних працівників апарату управління, підбір та розстановка кадрів, їх виховання, атестація тощо. Виходячи із сказаного, культура управління – це сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона один з вирішальних факторів успіху в управлінні. Разом з тим, більшість авторів сходиться на тому, що організаційна культура є складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово сприймаються і поділяються всіма членами колективу. Здебільшого організаційна культура, трактується та сприймається більшістю членів організації як філософія й ідеологія управління, загальні припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розмірковування і норми, що лежать в основі стосунків більшості працівників як усередині організації, так і за її межами. Оскільки організаційна культура виявляється у взаємовідносинах між людьми в організації, окремі люди або окремі підрозділи організації схильні описувати її схожими термінами. Організаційна культура – могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї. Організація, а це може бути підприємство, фірма чи корпорація, як люди чи нація, набуває досвіду протягом свого розвитку, що акумулюється в колективній підсвідомості. Це визначає організаційну поведінку людей шляхом настанов, приписів, заборон, закодованих послань. Як підкреслював відомий китайський діяч Лі Куан Ю: «Культура має досить глибокі корені. Її не можна відчути на дотик, але вона реальна цінність, і її сприйняття, соціальні приписи, вихідні положення – все це викристалізовується в людській свідомості». Російські вчені О.С.Віханський і А.І.Наумов, використовуючи те спільне, що властиве більшості визначень, узагальнюють: організаційна культура – це набір найважливіших припущень, що сприймаються членами організації і отримують вираження в заявлених організацією цінностях, які визначають людям орієнтири їх поведінки і дій. Це «символічні» засоби духовного і матеріального внутрішнього оточення. Організаційна культура, як зазначено в короткому енциклопедичному Довіднику з соціології під редакцією В.І.Воловича, – специфічне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки і ритуалів, які існують в організації. В межах теорії менеджменту, організаційна культура розглядається як потужний стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на спільні цілі; мобілізувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації поліпшувати процес комунікації, поведінку. До організаційної культури відносяться також стиль та процедури управління, концепції технологічного і соціального розвитку. Організаційна культура визначає межі, в яких можливе виважене прийняття рішень на будь-якому ієрархічному рівні, можливості використання ресурсів організації в цілому, відповідальність, напрямки розвитку, регламентує управлінську діяльність, сприяє ідентифікації членів з організацією. Крім формування цих загальних поглядів, культура організації забезпечує гармонізацію колективних та індивідуальних інтересів працівників. У рамках організаційної культури кожен працівник підприємства усвідомлює свою роль у загальній системі управління, те, що від нього чекають і як щонайкраще він на це може відповісти конкретною працею. У свою чергу, кожен знає, що він може отримати від підприємства, якщо буде плідно виконувати свої обов'язки. Нарешті, кожен відчуває, що коли він порушить «писані» або «неписані» норми підприємства, то буде покараний і що, ця кара може йти не обов'язково від вищого керівництва, а й від колег, співробітників. У такий спосіб сформована організаційна культура, а конкретніше корпоративна мобілізує енергію його членів і спрямовує Їх на досягнення стратегічних цілей, подальший розвиток організації. Таким чином, результати роботи будь-якої організації тісно пов'язані з її організаційною, або корпоративною, культурою, яка, в одному випадку, допомагає виживанню, в другому – досягненню найвищих результатів, у третьому – веде до банкрутства. Теоретичні відомості з організаційних структур управління Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки – це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто. за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто. особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління. "Структура управління організацією", чи "організаційна структура управління" (ОСУ) – одне з ключових понять менеджменту, що тісно пов'язане з цілями, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. У рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), у якому приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій та професіональної спеціалізації. Структуру можна порівняти з каркасом будинку управлінської системи, побудованим для того, щоб усі процеси, що протікають у ній, здійснювалися вчасно і якісно. Звідси та увага, яку керівники організацій приділяють принципам і методам побудови структур управління, вибору їх типів і видів, вивченню тенденцій зміни і оцінкам відповідності до задач організацій. Під структурою управління розуміється впорядкована сукупність стійко взаємозалежних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого. ОСУ визначається також як форма поділу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління по відповідним функціям, що направлені на вирішення поставлених задач і досягнення визначених цілей. З цих позицій структура управління представляється у виді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між вхідними в її склад органами управління і працюючими в них людьми. Ключовими поняттями структур управління є елементи, зв'язки, рівні і повноваження. Елементами ОСУ можуть бути як окремі працівники (керівники, фахівці, службовці), так і служби чи органи апарату управління, в яких зайнята та чи інша кількість спеціалістів, що виконують визначені функціональні обов’язки. Є два напрямки спеціалізації елементів ОСУ: у залежності від складу структурних підрозділів організації виділяються ланки структури управління, що здійснюють маркетинг, менеджмент виробництва, науково-технічного прогресу і т.п.; виходячи з характеру загальних функцій, виконуваних у процесі управління, формуються органи, що займаються плануванням, що організують виробництво, працю і управління, що контролюють всі процеси в організації. Відносини між елементами структури управління підтримуються завдяки зв'язкам, котрі прийнято поділяти на горизонтальні та вертикальні. Перші носять характер узгодження і є однорівневими. Другі – це відносини підпорядкування. Необхідність у них виникає при ієрархічності побудови системи управління, тобто при наявності різних рівнів управління, на кожнім з котрих переслідуються свої цілі. При дворівневій структурі створюються верхні ланки управління і низові ланки (менеджери, що безпосередньо керують роботою працівників). При трьох і більш рівнях в ОСУ формується так називаний середній шар, котрий, в свою чергу, може складатись з декількох рівнів. У структурі управління організацією розрізняються лінійні та функціональні зв’язки. Функціональні зв'язки сполучаються з тими чи іншими функціями менеджменту. Відповідно використовується таке поняття, як повноваження: лінійного персоналу, штабного персоналу та функціональні. Повноваження лінійних керівників дають право вирішувати всі питання розвитку довірених їм організацій та підрозділів, а також віддавати розпорядження, обов’язкові для виконання іншими членами організації. Повноваження штабного персоналу обмежуються правом планувати, рекомендувати, чи радити і допомагати, але не наказувати іншим членам організації виконувати їх розпорядження. Якщо тому чи іншому працівнику управлінського апарату дається право приймати рішення і робити дії, звичайно виконувані лінійними менеджерами, він отримує так звані функціональні повноваження. Між усіма названими вище складову ОСУ існують складні відносини взаємозалежності: зміни в кожній з них викликають необхідність перегляду всіх решти. Так, якщо керівництвом організації прийняте рішення про введення в ОСУ нового органу, наприклад, відділу маркетингу (функції котрого раніше ніхто не виконував), потрібно одночасно дати відповіді на наступні питання: які задачі буде вирішувати новий відділ? кому він буде безпосередньо підпорядкований? які органи і підрозділи організації будуть доводити до нього необхідну інформацію? на яких ієрархічних рівнях буде представлена нова служба? якими повноваженнями наділяються працівники нового відділу? які форми зв'язків повинні бути встановлені між новим відділом і другими відділами? В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже – права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі менеджменту. Таким чином, структура управління включає в себе всі цілі, розподілені між різноманітними ланками, зв'язки між якими забезпечують координацію окремих дій по їх виконанню. Тому її можна розглядати як зворотну сторону характеристики механізму функціонування (як процесу реалізації структурних зв'язків системи управління). Зв'язок структури управління з ключовими поняттями менеджменту – його метою, функціями, процесом, механізмом функціонування, людьми і їх повноваженнями, – свідчить про її величезний вплив на всі сторони управління. Тому менеджери всіх рівнів приділяють величезну увагу принципам і засобам формування структур, вибору типу або комбінації виглядів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці їхньої відповідності меті, що вирішуються і задачами. Багатогранність утримання структур управління передбачає множинність принципів їхнього формування. Передусім структура повинна відображати мету і задачі організації, отже, бути підлеглою виробництву і змінюватися разом зі змінами, що відбуваються. Вона повинна відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень робітників управління; останні визначаються політикою, процедурами, правилами і посадовими інструкціями і поширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління. При цьому повноваження керівника будь-якого рівня обмежуються не тільки внутрішніми факторами, але й факторами зовнішньої середовища, рівнем культури та ціннісними орієнтаціями суспільства, прийнятими в ньому традиціями і нормами. Іншими словами, структура управління повинна відповідати соціально-культурному середовищу, і при її побудові треба враховувати умови, в яких вона буде функціонувати. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структури управління, які діють успішно в інших організаціях, спрямовані на провал, якщо умови роботи відмінні. Важливе значення має також реалізація принципу відповідності між функціями і повноваженнями, з одного боку, і кваліфікацією і рівнем культури – з іншої. Створення структури є важливим елементом в організаційній діяльності фірми. Вибір ефективної методики департаментації і формування усього комплексу організаційних структур – також життєво важливий елемент в діяльності менеджерського корпуса. Як правило, в таких корпораціях при ознаках недоліків в функціонуванні вищої ланки менеджмент вирішує питання про необхідність реорганізації в управлінській структурі. В теорії західного менеджменту, основаної на концепціях організаційної поведінки, структура фірми розглядається як найважливіший фактор, що визначає і форми поведінки (діяльності) усього колективу і окремих його членів. В цьому плані в організаційну структуру включаються такі управлінські поняття, як співвідношення відповідальності і повноважень, делегування повноважень, централізація і децентралізація, відповідальність і контроль, норми керованості, організаційна політика фірми, моделі управлінських рішень, проектування загальних і індивідуальних завдань і деякі інші. По суті йдеться тут про змістовну сторону структури менеджменту: якій меті вона служить і які управлінські процеси вона забезпечує. Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість: організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджменту; cтруктура організації визначає права і обов’язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях; від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання; структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто. стиль менеджменту і якість праці колективу. Протягом багатьох десятиріч організації створювали такі організаційні структури управління, що отримали назву ієрархічних, або бюрократичних. Концепція ієрархічної структури була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером, що розробив нормативну модель раціональної бюрократії. Вона містила наступні принципові положення: чіткий розподіл праці, слідством якого є необхідність використання кваліфікованих фахівців на кожній посаді; ієрархічність управління, при якій нижчий рівень підкоряється і контролюється вищестоящим: Наявність формальних правил і норм, що забезпечують однорідність виконання менеджерами своїх задач і обов'язків; дух формальної безособовості, з якими офіційні особи виконують свої обов'язки; здійснення найму на роботу в відповідності з кваліфікаційних вимог до даної посади. Об'єктивний характер управлінських рішень виступає в якості гаранта раціональності такої структури. Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самої розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, досі широко ще використовується організаціями у всьому світі. Основу лінійно-функціональних структур складає так званий "шахтний" принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональним підсистемам організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал та ін.). По кожній з них формується ієрархія служб (рис.1.2.1 "Шахтна" структура управління). Пронизує всю організацію згори донизу. Результати роботи кожної служби апарату управління організацією оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх мети і задач. Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійнім типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах цього немає, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто. вищого ешелону управління. Рис.1.2.1 "Шахтна" структура управління Недолік лінійно-функціональної структури управління на практиці посилюються за рахунок таких умов господарювання, при яких допускається невідповідність між відповідальністю і повноваженнями, у керівників різних рівнів і підрозділів: перевищуються норми управління, особливо у директорів і їхніх заступників; формуються нераціональні інформаційні потоки: надмірно централізується оперативне управління виробництвом; не враховується специфіка роботи різноманітних підрозділів; будуть відсутні необхідні при цьому типі структури нормативні документи, що це регламентують. Аналогічні характеристики має і так звана лінійно-штабна структура управління, що також що передбачає функціональний розподіл управлінської праці в штабних службах різних рівнів (рис.1.2.2 Лінійно штабна структура управління організацією). Головна задача лінійних керівників тут – координація дій функціональних служб (ланок) і направлення їх в русло загальних інтересів організації. Рис. 1.2.2 Лінійно-штабна структура управління організацією Різновидом ієрархічного типу організації управління є так звана дивізіональна структура, перші розробки якої відносяться до 20-х років, а пик практичного використання-до 60 – 70-х років. Цей тип структури нерідко характеризують як поєднання централізованої координації з децентралізованим управлінням (децентралізація при збереженні координації і контролю). Ключовими фігурами в управлінні організаціями з дивізіональною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, що очолюють виробничі відділення. Структуризація організації по відділенням виробляється, як правило, по загальному з трьох критеріїв: по продукції, що випускається або по послугам що надаються (продуктова спеціалізація), по орієнтації на споживача (споживча спеціалізація), по обслуговуваним територіям (регіональна спеціалізація). Такий підхід забезпечує більш тісний зв'язок виробництва з споживачами, істотно прискорюючи його реакцію на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі. В результаті розширення між оперативно-господарською самостійністю, відділення стали розглядатися як "центри прибутку", що активно використовують надану їм свободу для підвищення ефективності роботи. В той же час дивізіональні структури управління призвели до зростання ієрархічності, тобто вертикалі управління. Вони зажадали формування проміжних рівнів менеджменту для координації роботи відділень, груп і т. п. Дублювання функцій управління на різних рівнях в кінцевому рахунку призвело до зростання затрат на утримання управлінського апарату. Різноманітні модифікації ієрархічних структур, що використалися за кордоном і в нашій країні, не дозволяли вирішувати проблеми координації функціональних ланок по горизонталі, підвищення відповідальності і розширення повноважень керівників нижчих і середніх рівнів, звільнення вищого ешелону від оперативного контролю. Вимагався перехід до більш гнучких структур, краще пристосованих до динамічних змін і вимоги виробництва. Головною властивістю структур, відомих в практиці управління як гнучкі, адаптивні, або органічні, є притаманна їм спроможність порівняно легко міняти свою форму, пристосовуватися до нових умов, органічно вписуватися в систему управління. Ці структури орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів в рамках крупних підприємств і об'єднань, цілих галузей і регіонів. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, тобто на період реалізації проекту, програми, рішення проблеми або досягнення поставленої мети. Різновидами цього типу структур є проектні, матричні, програмно-цільові, бригадні форми організації управління. Проектні структури формуються при розробці організацією проектів, під якими розуміються будь-які процеси цілеспрямованих змін в системі, наприклад, модернізація виробництва, освоєння нових виробів або технологій, будівництво об'єктів і т. п. Управління проектом включає визначення його мети, формування структури, планування і організацію виконання робіт, координацію дій виконавців. Однією з форм проектного управління є формування спеціального підрозділу – проектної команди, працюючої на тимчасовій основі. В її склад звичайно включають необхідних фахівців, в тому числі і по управлінню. Керівник проекту наділяється так званими проектними повноваженнями. В їхньому числі відповідальність за планування проекту, за стан графіку і хід виконання робіт, за витрачанням виділених ресурсів, в тому числі і за матеріальне заохочення працюючих. В зв'язку з цим велике значення придається вмінню керівника сформувати концепцію управління проектом, розподілити задачі між учасниками команди, чітко визначати пріоритети і ресурси, конструктивно підходити до дозволу конфліктів. По завершенні проекту структура розпадається, а співробітники переходять в нову проектну структуру або вертаються на свою постійну посаду (при контрактній роботі – звільняються). Така структура володіє великою гнучкістю, але за наявності декількох цільових програм або проектів наводить до дробіння ресурсів і помітно ускладнює підтримання і розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу організації як єдиного цілого. З метою полегшення задач координації в організаціях створюються штабні органи управління з керівників проектів або використовуються так звані матричні структури. Матрична структура нагадує собою решітчасту організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку – безпосередньому керівнику функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу керівнику проекту, з другій – керівнику проекту (цільовий програми), що наділений необхідними повноваженнями для здійснення процесу управління в відповідності з запланованими термінами, ресурсами і якістю. При такій організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної групи і з іншими робітниками функціональних відділів, що підкоряються йому тимчасово і по обмеженому колу питань. При цьому зберігається їх підпорядкування безпосереднім керівникам підрозділів, відділів, служб. Перехід до матричних структур звичайно охоплює не всю організацію, а лише її частину. При цьому її успіх в значній мірі залежить від того, в який ступіні керівники проектів володіють професійним якостями менеджерів і можуть виступати в проектній групі лідерами. Масштаби застосування матричних структур в організаціях досить значні, що говорить про їхню ефективність. При бригадному типі структури істотно змінюються вимоги до кваліфікації працюючих: перевага віддається людям з універсальними знаннями і навичками, бо тільки вони можуть забезпечити взаємозамінність і гнучкість при зміні групою завдань, що виконуються. В бригадах значно поширюються функції праці робітників і підвищується їхня кваліфікація в результаті освоєння декількох спеціальностей і професій і більш повного розвитку спроможності. Поєднання колективної і індивідуальної відповідальності за якість роботи і її кінцевий результат різко знижує необхідність в жорсткому контролі ззовні і в проміжному обліку вироблення. Відповідно цьому змінюються умови оплати праці, направлені передусім на стимулювання економічно вигідного співробітництва і підвищення зацікавленості в зростанні прибутків і доходів. В бригадах вводяться гнучкі системи, що передбачаються тісний зв'язок між рівнем заробітної плати кожного члена бригади і загальними результатами (по таким показникам, як, наприклад, прибуток або доходи). В теорії західного менеджменту можна виділити три групи факторів що впливають на вибір фірмою (корпорацією) тієї або іншої структури. Вони відображені в табл. 1.2.1 Перша група включає наступні характеристики менеджменту в фірмі: складність, формалізацію, централізацію, норми керованості (сфера контролю). Друга група факторів, що впливає на структуру, а відповідно, і на її вибір, ми умовно називаємо загальними факторами. По відношенню до перших вони є в певному ступені зовнішніми, або вихідними. Саме вони визначають початковий вибір структури. Це – стратегія фірми, вигляд продукту або вигляд технології, зовнішнє середовище, розмір організації. Третя група включає характеристики "влада і контроль" і "комп'ютеризація інформаційних процесів". Таблиця 1.2.1 Фактори, що впливають на вибір організаційної структури 1. Внутрішні 2. Загальні (зовнішні) 3. Спеціальні Складність Формалізація Централізація Норми керованості (сфера контролю) Стратегія організації Розмір організації Технологія (продукт) Зовнішнє середовище Ефект влади і контролю Комп’ютеризація інформаційних потоків Група внутрішніх факторів. В залежності від ступеню проявлення цих трьох компонентів – складнощі, формалізації і централізації структури діляться на дві групи: ієрархічної і органічні структури (рис. 1.2.3, 1.2.4). Механістична організаційна структура характеризується великою складністю, особливо більшим числом підрозділів по горизонталі; високим ступенем формалізації; обмеженою інформаційною мережею; низьким рівнем участі усього управлінського персоналу в прийнятті рішень. Органічна структура, більш проста, має широку інформаційну мережу, менш формалізована. Управління в органічних структурах децентралізоване. Високий ступінь горизонтального диференціювання жорсткі ієрархічні зв'язки Регламент обов'язків служби Високий ступінь формалізації формалізовані канали комунікації централізоване прийняття рішень Рис.1.2.3 Ієрархічна структура Низький ступінь диференціювання Співробітництво (по вертикалі і горизонталі) адаптивні обов'язки (в залежності від необхідності) Низький ступінь формалізації Неформальна комунікація Децентралізація прийняття рішень Рис. 1.2.4 Органічна структура В сучасний період розвитку менеджменту все більше організацій (фірм, корпорацій) збільшують норми керованості: 10-12 чоловік підкоряються одному керівнику. Це пов'язане зі спрощеннями лінійної структури або з переходом на нові, адаптивні структури. Під нормою керованості (сферою контролю) розуміється те число підлеглих, якими може ефективно управляти один керівник. Традиційно вважається, що один керівник може управляти 5-7 особами. Однак проблема норми керованості не настільки проста. Концепція сфери контролю важлива для класичних теорій менеджменту, зв'язаних з класичними функціональними структурами. Від того, скільки знаходиться в підпорядкуванні, залежить побудова структури – кількість рівнів. Чим менше норма контролю, тим більше повинно бути рівнів в цій структурі. Можна припустити, що низька норма контролю сприяє більш ефективній роботі працівників, що служать в такій структурі. Але вона вимагає більшого числа керівників і виявляється більш дорогою. Важливе значення мають і мотиваційні аспекти, тобто те, як почувають і ведуть себе керівник і його підлеглі в структурах з великою і низькою нормами контролю. Спеціальні дослідження в практиці західного менеджменту виявили наступні залежності: задоволення менеджера-керівника своєю працею звичайно зростає зі збільшенням числа підлеглих, що йому служать; Поведінка тих працівників неоднозначна. Вона залежить в значному ступені від характеру людини. Активні люди, які люблять самостійність, віддають перевагу праці там, де керівники не опікають їх, тобто де широка сфера контролю. Є більша категорія людей, яким зручніше працювати в структурах з жорстким, безпосереднім контролем з боку керівника. Вони почувають себе більш комфортно під опікою; Норма контролю знаходиться в прямому співвідношенні з освітнім і інтелектуальним потенціалом співробітників. Чим він вище, тим менш вимагається контроль. На вибір тієї або іншої норми керованості впливають також складність або однотипність задач, що вирішуються, ступінь значимості цих задач, фізичний стан людини, стиль менеджменту в організації і т.д.. Фактори другої групи є вихідними в виборі і формуванні організаційної структури фірми. Теоретики менеджменту віддають перевагу відношенню "стратегія – структура". Дослідження показали, що в сучасній менеджменті головним в побудові структури є те, що з трьох виглядів стратегії обирає фірма: стратегію інновацій, стратегію на зменшення затрат або стратегію, яка включає основні риси перших двох. Фірми з інноваційною стратегією мають органічну неформалізовану децентралізовану структуру. Фірми, стратегія яких орієнтована на зниження вартості продукту, потребують стабільності ієрархічних структур (наприклад, всесвітньо відома корпорація "Рідерз Дайджест"). Третя категорія фірм має змішану структуру, поєднання ієрархічної і органічної (АЙ-БІ-ЕМ, "Дженерал Моторс", "Крайслер" і ін.). Вплив розміру організації на її структуру тісно пов’язаний з розглянутими вище характеристиками структури: складністю, формалізацією і децентралізацією. Природно припустити, що корпорація з декількох сот тисяч працівників має складну структуру, велике число рівнів або дивізіональних підрозділів і т. д. Це – ієрархічний тип структури. Спрощення структури може бути досягнуте шляхом інтегрування органічних структур. Між розміром організації і централізацією існує зворотна залежність. Якщо фірма невелика, управління в ній звичайно централізоване. Якщо фірма більша, вище керівництво не в стані забезпечити контроль за всім і примушене делегувати частину повноважень на нижні рівні. Вплив технології виробництва на організаційну структуру фірми (корпорації) є першорядним фактором. Під технологією розуміється процес перетворення початкового продукту в кінцевий. Дослідження показали, що структура менеджменту конкретної організації залежить від двох характеристик технології: ступінь рутинності (повторюваності) операцій і вигляду продуктів. Технології, що використовують стандартні і автоматизовані операцій, називаються рутинними. Вони застосовуються при масовому виробництві товару, промислових і споживчих, безперервному виробництві (сталь, нафтові продукти) і т.д. Технології виготовлення штучного товару, що включає велику різноманітність операцій, називають не рутинними. До не рутинних технологій відносяться також складні, нові, технології, що вдосконалилися з виробництва високоякісних продуктів і т. д. Як правило, фірми з рутинною технологією мають ієрархічну структуру, оскільки повторюваність сприяє збільшенню кількості відділів по горизонталі і вертикалі. В таких організаціях існує велике число правил, інструкцій і інших документів вказуючого характеру. В невеликих фірмах, зайнятих масовим виробництвом, також високий ступінь централізації. Для організацій з не рутинними технологіями застосовуються органічні структури. Зупинимося на останньому, четвертому, факторі з розглядуваної нами групи – впливі навколишнього середовища на структуру фірми. Навколишнє середовище може бути таким, що виявляє вплив на діяльність організації, але не підлягає його контролю. Друга частина визначення дуже важлива, бо організації примушені здійснювати внутрішні зміни, щоб пристосуватися до зовнішніх факторів. Цих факторів багато: споживачі, постачальницькі організації, конкуренти, державні і правові служби, державні і суспільні організації. Вплив зовнішнього середовища на фірму змінний. Деякі організації працюють в порівняно статичних умовах, коли зовнішнє середовище майже не міняється: не з'являються нові конкуренти, нові технології, немає особливого впливу з боку державних і суспільних організацій. Природно, що в таких умовах у фірми не виникає необхідності в перегляді своїх структур. Однак такі ідеальні умови є рідким виключенням. Більш розповсюдженою є ситуація, коли фірми діють в умовах реактивно-оперативних змін зовнішнього середовища. Фірми (корпорації), щоб вижити в таких умовах, примушені приділяти велику увагу розвитку адаптивних внутрішніх структур. І менш передбачувана, більш динамічна і більш складне навколишнє середовище, тим більше ієрархічні структури замінюються на органічні або органічні структури частково включаються в ієрархічні. Фактор "влада – контроль" має особливу специфіку. Деякі дослідники західного менеджменту стверджують, що в значній мірі вибір організаційної структури фірми або корпорації залежить від цього фактору. Вибір тієї чи іншої організаційної структури в такому випадку є результатом внутрішньофірмової боротьби за владу (контроль), коли менеджери більше піклуються про інтереси своїх відділів, ніж фірми. Ще в більшому ступені фактор влади виявляється у вищих ешелонах керівництва. Як правило, вони достатньо консервативні із працею, навіть при необхідності, не вирішуються на перетворення існуючої структури управління. Потрібні сильні поштовхи ззовні або поява лідерів-борців за нове, щоб вище керівництво пішло на значні структурні перетворення. Для них "ідеальною" є структура, в який ця владу легше підтримується, тобто. організація, роботи в яка регламентується більшим числом правил і строго контролюється. Вплив фактору "влада – контроль" настільки великий, за оцінкою деяких учених, що воно є причиною того, що в сучасний період велика кількість фірм і корпорацій мають ієрархічні організаційні структури. Важливе значення при виборі організаційних структур має фактор комп'ютеризації інформаційних процесів. Теорія і практика сучасного західного бізнесу показує, що широке використання комп'ютерної техніки є невід'ємною частиною адаптивних структур. Комп'ютеризація в управлінні сприяє розвитку горизонтальних зв'язків між менеджерами і підрозділами завдяки можливості прямого доступу до необхідної інформації. Менеджери з допомогою особистих комп'ютерів (терміналів) швидко зв'язуються друг з другом для вирішення спеціальних питань. Комп'ютеризація інформації – це засіб зв'язків між всіма підрозділами адаптивної структури: продуктовими, венчурними, інноваційними, відділами фахівців і т. д. Комп'ютер і комп'ютерний збір інформації також допомагають і вищій ланці менеджерського корпуса краще орієнтуватися в тому, що відбувається на низинних рівнях, швидше, у випадку необхідності, вносити корективи. Підходи до формування ефективної організаційної культури та структури управління В основі формування економічної моделі на будь-якому рівні організації суспільства і в кожному структурному підрозділі повинен бути індивідуальний підхід, що базується на організаційній культурі. Необхідність такого підходу обумовлена неможливістю існування як єдиної соціально-економічної моделі для всіх країн, так і типових моделей для окремих виробничо-господарських механізмів що різняться специфікою свого функціонування. Формується культура організації як за рахунок зовнішньої адаптації до навколишнього середовища, так і за рахунок внутрішньої інтеграції, що пов'язана безпосередньо з роботою і вирішенням щоденних проблем її співробітниками. Процес зовнішньої адаптації («виживання») пов'язаний з пошуком організацією свого місця на ринку і її пристосуванням до постійно мінливого зовнішнього оточення. Зовнішнє оточення в управлінні організацією розглядається як сукупність двох відносно самостійних підсистем: – макросередовище, яке створює загальні умови існування організації і на яке вона не може впливати (див. табл. 1.3.1). – мікросередовище, з яким організація постійно стикається і на яке вона може впливати (див. табл. 1.3.2). Таблиця 2.1 Економічне середовище Політика-правове середовище Науково-технічне середовище Соцюкультурне середовище • динаміка ВВП • рівень процент них ставок • торговий баланс країни • рівень безробіття • доступність кредитних та сировинних ресурсів • співвідношення приватної і державної власності ' стабільність уряду (оцінка політичного розвитку) • наявність груп тиску на уряд і законодавчу владу • стабільність демократичних перетворень • структура законодавчої влада по партіях, об'єднаннях і т. п. • рівень і співвідношення державних і недержавних витрат на науку • патентно-ліцензований за хист національних технологій • нові тенденції у трансфері (переміщенні технологій) • рівень життя населення • стандарти освіти • вікова структура населення • статистичний аналіз систем цінносте • відношення до релігії • класові відмінності • активність національних та зарубіжних інвесторів • питома вага конкурентної продукції • структура народного господар ства по галузях • рівень розвитку фінансової системи • розподіл доходів населення та величина податків, пільги • антимонопольне регулювання виробництва • правовий захист господарських суб'єктів • рівень державної о контролю за якістю товарів • суспільне від ношення до бізнесу та підприємництва Таблиця 2.2 Закони і підзаконні акти Обрана галузь діяльності Конкуренти Споживачі Показники: Показники: Показники: Показники: • сприятливість розвитку бізнесу • реальність залучення кредитних ресурсів • "прозорість оподаткування" • рівень технологій • динаміка розвитку та структура суб'єктів діяльності • відповідність потребам світового ринку • інтенсивність та характер конкуренції • наявність товарів замінників та прогноз їх появи • величина бар'єра входження в галузь • сегментація ринку та можливості його розширення • сукупність споживачів, що відповідають цілям організації • специфіка роботи за споживачами До процесів зовнішньої адаптації відносяться визначення місії і стратегії підприємства, встановлення цілей, вибір методів досягнення цілі, контроль за ходом виконання наміченої лінії і, у разі потреби, її коригування. Так, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу, свого часу, ще будучи Українсько-фінським інститутом менеджменту і бізнесу, вибрав основну місію – підготовку кадрів для економіки України, і вже 10 років залишається вірним обраному курсу. Правильне розуміння місії організації і її головних задач допомагає співробітникам сформувати розуміння свого внеску у виконання цієї місії, а також вибрати способи її перетворення в життя. Від старого і звичного необхідно відмовлятись. Нове завжди пов'язане з ризиком. Але такі проблеми вирішуються легше, якщо в перетвореннях всі працівники стають співробітниками. Мова при цьому йде не про індивідуальні проблеми, а про головну задачу, місію фірми. Засоби, за допомогою яких співробітники організації пов’язані із зовнішнім середовищем, значною мірою визнають характер взаємостосунків всередині неї, вироблені правила, припущення і норми. Варіанти зовнішньої адаптації не записуються в довідниках і, формально, стороння оцінка подій не може вплинути на її характер. Зазначене нагадує стрілку компаса, в якому невідомі сили, запрограмовані в кожному з нас, вказують, який напрямок треба обрати і які завдання необхідно вирішувати насамперед. На шляху досягнення основної стратегічної мети працівники організації зустрічаються з вирішенням конкретних специфічних завдань підбору й аналізу наявної інформації, визначення кінцевої мети, оцінки і відбору альтернативних рішень, врахування особливостей перехідного періоду, контролю і коригування планів. При цьому співробітники повинні вміти: розрізняти зовнішнє оточення прямої та непрямої дії; розробляти шляхи і способи оцінки результатів діяльності; знаходити пояснення успіхів і невдач у досягненні мети. Не менш важливим для членів організації є вивчення способів доведення інформації про свої можливості і наявні послуги до представників зовнішнього середовища, що включає маркетингові дослідження, зокрема поїздки співробітників до замовників або постачальників. Необхідно, також, щоб колектив знав, про те, коли невдача може мати місце, а коли – ні. Так, можуть бути встановлені конкретні рубежі, на яких через невдачі, проект призупиняється. Методи та засоби використовуються для досягнення цілей; досягнення згоди про використовувані методи; рішення по організаційній структурі, системах стимулювання і підпорядкування. Контроль. Встановлення критеріїв оцінки досягнутих індивідом і групами результатів; створення інформаційної системи даних. Корекція. Типи дій, необхідних стосовно індивідів і груп, що не виконали завдання Процес внутрішньої інтеграції пов'язаний зі встановленням і підтримкою ефективних робочих стосунків між співробітниками, характером виконання спільної роботи і співіснування в організації. Починається цей процес із самооцінки індивіда та визначення його ставлення до всього колективу організації. Людина – досить гнучка соціальна істота і коли вона входить в нову соціальну групу, на роботі чи поза нею, починає придивлятись, яким чином ведуть себе оточуючі. Згодом вона підлаштовується до нових обставин в силу своїх можливостей та типу характеру. Якщо людина на новому місці не може досягти успіхів, або не хоче підлаштовуватись під діючі вимоги, то її стосунки, контакт з іншими людьми, колегами буде слабким. Як «соціальна» істота людина не зможе комфортно почувати себе за нових обставин і як «гнучка» – почне шукати собі більш цікаве заняття. Члени групи в свою чергу, «попрощавшись» з цією людиною, відзначать, що вона була не такою, якою їм уявлялась. Співробітники організації підуть на нововведення лише тоді, коли повірять у свої можливості провести необхідні зміни і те, що раніше було незрозумілим і небезпечним вчора, в майбутньому зможе стати реальною можливістю досягнення успіху всього колективу. Залежно від взаємодії організації з зовнішнім середовищем, її розмірів і структури французький дослідник М.Бурке запропонував вісім основних типів організаційних культур: Культура «оранжереї» – характерна для державних підприємств, яких не дуже хвилює зовнішнє середовище. Персонал підприємства майже не мотивований, що відповідає бюрократизму та анонімності відносин. Збирачі «колосків» – це переважно невеликі підприємства, стратегія яких залежить від фортуни. Як правило, такі організації знаходяться в непростому оточенні і не можуть мотивувати повною мірою персонал. Культура «городу» – типова модель для французьких підприємств, із пірамідальною структурою управління. Такі підприємства намагаються зберегти домінуючі позиції на ринку. При цьому використовуються наявні моделі господарювання з мінімальними змінами. Мотивація персоналу – низька. Культура «саду» – дещо видозмінений під впливом американських новацій варіант культури «городу», який має місце на великих підприємствах. Культура «великих плантацій», що мають три-чотири рівні управління. Характерною рисою таких організацій є постійні новації, в пристосуванні до зовнішнього середовища, гнучкість роботи персоналу. Культура «ліани» – це зведений до мінімуму управлінський персонал, широке застосування інформаційних технологій, орієнтація на вимоги ринку, висока відповідальність на всіх рівнях, що забезпечує значний ступінь мотивації персоналу. Модель «косяк риби» – це підприємства, яким властиві висока маневровість та гнучкість відносно змін ринкової кон'юнктури. Культура «мандруючої орхідеї» – типова модель для різного роду рекламних агенцій і консультаційних фірм, котрі, вичерпавши можливості одного ринку, переходять до іншого. Мета – запропонувати єдиний свого роду товар. Ступінь мотивації – низький. Форми, методи і засоби формування управлінських структур багатогранні. В цілому їх можна звести до декількох напрямків: вдосконалення структур за рахунок внутрішніх спрощень; заміна структур механістичного типу на адаптивні; створення конгломератів; формування структур майбутнього – модульних і атомістичних організацій. Обмежимось невеликими узагальненнями з наведенням прикладів. Вдосконалення структур за рахунок їх спрощення. Воно здійснюється шляхом перетворення лінійних структур в більш плоскі за рахунок скорочення числа рівнів управління. Останнє найчастіше досягається децентралізацією управління, делегуванням повноважень на більш низькі рівні менеджменту. Масштаби таких реорганізацій можуть бути настільки значними, що їх можна в повному змісті назвати революційними. Прикладом може-служити децентралізація відомої корпорації "Дженерал Моторс", здійснена в 20-ті роки Альфредом П.Слоуном. Такої ж реорганізації піддалися і ряд крупних корпорацій: "Дженерал Електрик", "Дюпон" і ін. Спрощення структури в корпораціях також здійснюється шляхом скорочення штабних відділів (або числа їхніх робітників), зменшення кількості дивізіональних підрозділів або заміни складної структури більш простою. Так, деякі фірми, особливо не дуже великі, відмовляються від матричної структури із-за її складності і переходять на лінійно-функціональні. Поняття "спрощення структури" в певному ступені залежить від зовнішніх, тимчасових, просторових умов, в яких працює фірма. Те, що для однієї фірми вважається простою структурою, для іншої може бути складною. І навіть для однієї фірми в різні періоди її розвитку одна і та же структура може виявитися простою або, навпаки, складною. В якості прикладу можна навести "Дженерал Моторс", що в 1984 р., після 60 – років слоуновскої децентралізації, реорганізувала частину своєї структури, зробивши її більш централізованою. Реорганізація відбулася за рахунок скорочення кількості відділень, що виробляють різні види автомобілів, з п'яті до двох. Заміна структур ієрархічного типу на адаптивні. Це найбільш радикальний шлях реорганізації структур менеджменту. Його обирають в критичні для фірми моменти, при загрозі її життєздатності. Для здійснення такої реорганізації потрібний сильний лідер з командою. Інтегрування (створення) різноманітних форм органічних структур всередині ієрархічної структури. Це створення венчурних, інноваційних відділів, бізнес-центрів, бригадних структур, експертних груп. Сучасний менеджмент в розвинених країнах вважає такі перетворення первинною умовою забезпечення ефективної діяльності фірми. Вище ми докладно розглянули це питання. Створення конгломератної структури. Поняття "конгломерат" означає поєднання різнорідних елементів. Конгломератну структуру може мати фірма, якщо її відділи побудовані по різним ознакам, наприклад, в одному використовується функціональна структура, в іншому – дивізіональна по територіальному принципу, в третьому – матрична і т. д. Однак найчастіше конгломератами є гігантські корпорації, включаючи десятки майже самостійних фірм, підприємств. Вище керівництво таких корпорації, як правило, зберігає за собою функцію управління фінансами. Більшість конгломератів виникає не стільки за рахунок внутрішнього зростання, скільки за рахунок злиття інших фірм. Прикладами можуть служити такі гіганти, як "Ай Ті Ай", "Оліветті", "Самсунг", 'Пеп-Сіко" і ін. Керівництво конгломерату дасть можливість кожній фірмі, що вхдить до його складу, вибрати свою організаційну структуру. У випадку неефективної роботи якої-небудь фірми її можна продати без шкоди для організації в цілому. Формування модульних і атомістичних організацій. Напрямки перетворення організаційних структур менеджменту охоплюють тривалий період його розвитку, в тому числі і останні десятиріччя. Однак всі дослідники, фахівці і практики одностайні в оцінці що етапу розвитку суспільного виробництва як якісно нового етапу переходу від індустріальної фази до інформаційної настав в 90-ті роки. На цьому етапі здійснене революційне перетворення виробництва і, по прогнозам вчених, воно повинно викликати і революційні перетворення в менеджменті, і його структурах. По образному виразу голови правління "Дженерал Електрик" Джека Уелча, "у порівнянні з навальними перемінами, що чекають нас в 90-ті роки., 80-ті покажуться просто пікніком, прогулянкою в парку. Конкуренція стане ще безжалісною. Рівень досконалості, буде підніматися все вище кожного дня". Учені завбачують, що в епоху інформаційної стадії розвитку суспільства, або "суперіндустріальної цивілізації", бюрократія буде замінена новою формою організації. Це будуть об'єднання підприємств-модулей, що створюються і що ліквідуються в залежності від потреби в них. Навколо крупних фірм (корпорацій) можуть виникати незалежні дрібні компанії. Між тими і іншими встановлюються операційно-контрактні відношення. Деякі фахівці передбачають появу "атомістичних" організацій, в яких будуть відсутні відношення прямої адміністративної підпорядкованості. Елементи таких організації будуть зв'язані між собою загальною корпоративною культурою і системами телекомунікації. Подаючи собою найбільш яскраво висловлену форму органічних структур, модульні і атомістичні організації будуть мати нові внутрішні характеристики, в багато чому протилежні структурам минулого. Це – спрямування на немасову економіку, несерійність виробництва і нестандартність продукту. Структури менеджменту повинні будуть працювати на окремого споживача. Будь-яку перебудову структури управління необхідно оцінювати передусім з точки зору досягнення поставленою перед нею мети. В умовах нормальної (не кризової) економіки ,що розвивається, реорганізація направлена найчастіше на те, щоб шляхом вдосконалення системи управління підвищити ефективність роботи організації при цьому головними факторами поліпшення є зростання продуктивності праці, прискорення технічного розвитку. Кооперація в прийнятті і реалізації управлінських рішень і т. п. В кризовий період зміни в структурах управління спрямовані на створення умов для виживання організації за рахунок більш раціонального використання ресурсів, зниження витрат і більш глибокого пристосування до умов зовнішнього середовища. В незалежності від причин, що викликають перебудову, вона обов'язково має на меті розширення повноважень на нижчих рівнях ієрархії управління і підвищення виробничо-господарської самостійності підрозділів, що входять у склад організації. Практично це означає залучення все більшої кількості працівників до процесу виявлення і вирішення проблем організації. Тому разом з цими можливостями, які нова структура управління створює для покращення економічних і соціальних параметрів, її оцінка здійснюється за такими напрямками, як швидкість обробки і отримання інформації, необхідної для прийняття рішень; використання інформаційної технології, що спрощує не тільки вирішення проблем, але і всю систему взаємодій, які необхідні в процесі розробки і реалізації управлінських рішень. Додаток 1. Баланс ВАТ «ЛуАЗ» на 31.12.1998 р. (тис. грн.). Актив Сума Пасив Сума І. Необоротні активи. Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос Незавершене будівництво Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос Довгострокові фінансові інвестиції 237 339 102 10641 31977 68449 36472 8 І. Власний капітал Статутний капітал Додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 19000 33375 8466 Усього за розділом І 42863 Усього за розділом І 43909 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість Грошові кошти Інші оборотні активи 3882 2227 273 605 318 318 — 11 30 1806 15 І. Довгострокові зобов’язання 712 Усього за розділом ІІ 9421 Усього за розділом ІІ 712 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 7 ІІІ. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов’язання 320 260 2580 9 1392 69 1222 1918 2233 Усього за розділом ІІІ 7 Усього за розділом ІІІ 10003 Баланс 54624 Баланс 54624 Додаток 1. Баланс ВАТ «ЛуАЗ» на 31.12.1999 р. (тис. грн.). Актив Сума Пасив Сума І. Необоротні активи. Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос Незавершене будівництво Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос Довгострокові фінансові інвестиції 204 340 136 10523 29995 67543 37548 29 І. Власний капітал Статутний капітал Додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 19000 33241 15545 Усього за розділом І 40751 Усього за розділом І 36696 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість Грошові кошти Інші оборотні активи 3537 1040 1226 528 339 368 29 80 34 798 78 255 І. Довгострокові зобов’язання 522 Усього за розділом ІІ 7915 Усього за розділом ІІ 522 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 2 ІІІ. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов’язання 254 1223 3202 4 1710 106 1534 2672 745 Усього за розділом ІІІ 2 Усього за розділом ІІІ 11450 Баланс 48668 Баланс 48668 Додаток 1. Баланс ВАТ «ЛуАЗ» на 31.06.2000 р. (тис. грн.). Актив Сума Пасив Сума І. Необоротні активи. Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос Незавершене будівництво Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос Довгострокові фінансові інвестиції І. Власний капітал Статутний капітал Додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) Усього за розділом І Усього за розділом І ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість Грошові кошти Інші оборотні активи І. Довгострокові зобов’язання Усього за розділом ІІ Усього за розділом ІІ ІІІ. Витрати майбутніх періодів ІІІ. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов’язання Усього за розділом ІІІ Усього за розділом ІІІ Баланс Баланс Додаток 1. Баланс ВАТ «ЛуАЗ» на 31.12.2001 р. (тис. грн.). Актив Сума Пасив Сума І. Необоротні активи. Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос Незавершене будівництво Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос Довгострокові фінансові інвестиції 213 354 142 10970 31259 70412 39143 30 І. Власний капітал Статутний капітал Додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 19000 34653 -15398 Усього за розділом І 42482 Усього за розділом І 38255 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість Грошові кошти Інші оборотні активи 3687 1084 1278 550 353 384 30 83 35 832 81 266 І. Довгострокові зобов’язання 544 Усього за розділом ІІ 8251 Усього за розділом ІІ 544 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 2 ІІІ. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов’язання 265 1275 3338 4 1783 111 1599 2786 777 Усього за розділом ІІІ 2 Усього за розділом ІІІ 11936 Баланс 50735 Баланс 50735 Додаток 1. Баланс ВАТ «ЛуАЗ» на 31.12.2002 р. (тис. грн.). Актив Сума Пасив Сума І. Необоротні активи. Нематеріальні активи: залишкова вартістть первісна вартість знос Незавершене будівництво Основні засоби: залишкова вартістть первісна вартість знос Довгострокові фінансові інвестиції 224 373 149 11539 32890 74062 41172 32 І. Власний капітал Статутний капітал Додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 19000 36449 -15211 Усього за розділом І 44684 Усього за розділом І 40238 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість Грошові кошти Інші оборотні активи 3878 1140 1344 579 372 404 32 88 37 875 86 280 І. Довгострокові зобов’язання 572 Усього за розділом ІІ 8679 Усього за розділом ІІ 572 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 2 ІІІ. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов’язання 279 1341 3511 4 1875 116 1682 2930 717 Усього за розділом ІІІ 2 Усього за розділом ІІІ 12555 Баланс 53365 Баланс 53365 Додаток 1. Баланс ВАТ «ЛуАЗ» на 31.12.2003 р. (тис. грн.). Актив Сума Пасив Сума І. Необоротні активи. Нематеріальні активи: залишкова вартість первісна вартість знос Незавершене будівництво Основні засоби: залишкова вартістть первісна вартість знос Довгострокові фінансові інвестиції 235 391 156 12100 34490 77665 43175 33 І. Власний капітал Статутний капітал Додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 19000 38223 -15027 Усього за розділом І 46858 Усього за розділом І 42196 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси незавершене виробництво готова продукція товари Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом за виданими авансами Інша поточна дебіторська заборгованість Грошові кошти Інші оборотні активи 4067 1196 1410 607 390 423 33 92 39 918 90 293 І. Довгострокові зобов’язання 600 Усього за розділом ІІ 9101 Усього за розділом ІІ 600 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 2 ІІІ. Поточні зобов’язання Короткострокові кредити банків Векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги Поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці Інші поточні зобов’язання 292 1406 3682 5 1966 122 1764 3072 857 Усього за розділом ІІІ 2 Усього за розділом ІІІ 13166 Баланс 55962 Баланс 55962 Додаток 1. Звіт про фінансові результати ВАТ «ЛуАЗ» за 1998 р. (тис. грн.) Стаття Показник Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 2730 Податок на додану вартість 452 Акцизний збір — Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 2278 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 4393 Валовий: прибуток збиток 2115 Інші операційні доходи 1221 Адміністративні витрати 1853 Витрати на збут 59 Інші операційні витрати 2732 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток збиток 5538 Інші доходи 112 Фінансові витрати 106 Втрати від участі в капіталі 75 Інші витрати 254 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток 5787 Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток збиток 5787 Чистий: прибуток збиток 5787 Додаток 1. Звіт про фінансові результати ВАТ «ЛуАЗ» за 1999 р. (тис. грн.) Стаття Показник Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 3788 Податок на додану вартість 567 Акцизний збір 1 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 3220 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 5647 Валовий: прибуток збиток 2427 Інші операційні доходи 1644 Адміністративні витрати 2094 Витрати на збут 307 Інші операційні витрати 1889 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток збиток 5073 Інші доходи 527 Фінансові витрати 214 Втрати від участі в капіталі 116 Інші витрати 546 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток 5422 Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток збиток 5422 Чистий: прибуток збиток 5422 Додаток 1. Звіт про фінансові результати ВАТ «ЛуАЗ» за 2000 р. (півроку, тис. грн). Стаття Показник Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 1395 Податок на додану вартість 231 Акцизний збір Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 1164 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 2245 Валовий: прибуток збиток 1081 Інші операційні доходи 624 Адміністративні витрати 947 Витрати на збут 30 Інші операційні витрати 1396 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток збиток 2830 Інші доходи 57 Фінансові витрати 54 Втрати від участі в капіталі Інші витрати 130 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток 2957 Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток збиток 2957 Чистий: прибуток збиток 2957 Додаток 1. Звіт про фінансові результати ВАТ «ЛуАЗ» за 2001 р. (тис. грн.) Стаття Показник Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 4684 Податок на додану вартість 701 Акцизний збір 1 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 3982 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 5448 Валовий: прибуток збиток 1466 Інші операційні доходи 1916 Адміністративні витрати 1528 Витрати на збут 352 Інші операційні витрати 1634 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток збиток 3064 Інші доходи 608 Фінансові витрати 196 Втрати від участі в капіталі 108 Інші витрати 515 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток 3275 Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток збиток 3275 Чистий: прибуток збиток 3275 Додаток 1. Звіт про фінансові результати ВАТ «ЛуАЗ» за 2002 р. (тис. грн.) Стаття Показник Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 5712 Податок на додану вартість 856 Акцизний збір 1 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 4855 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 5350 Валовий: прибуток збиток 495 Інші операційні доходи 2338 Адміністративні витрати 1242 Витрати на збут 364 Інші операційні витрати 1321 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток збиток 1034 Інші доходи 661 Фінансові витрати 176 Втрати від участі в капіталі 98 Інші витрати 482 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток 1129 Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток збиток 1129 Чистий: прибуток збиток 1129 Додаток 1. Звіт про фінансові результати ВАТ «ЛуАЗ» за 2003 р. (тис. грн.) Стаття Показник Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 6757 Податок на додану вартість 1013 Акцизний збір 2 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 5742 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 5270 Валовий: прибуток 472 збиток Інші операційні доходи 2922 Адміністративні витрати 1013 Витрати на збут 370 Інші операційні витрати 1025 Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток 986 збиток Інші доходи 747 Фінансові витрати 170 Втрати від участі в капіталі 92 Інші витрати 453 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток 1018 збиток Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток 1018 збиток Чистий: прибуток 1018 збиток
https://doc4web.ru/astronomiya-/budova-ta-funkcii-krovonosnih-sudin.html	Будова та функції кровоносних судин	https://doc4web.ru/uploads/files/248/5f9098163a92d6cf06ce3b0bc01f5a04.docx	files/5f9098163a92d6cf06ce3b0bc01f5a04.docx	Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), лімфатична система. Артерії – циліндричні трубки по яких кров тече від серця до органів і тканин. Стінки артерій складаються з трьох шарів: 1.Зовнішньої – сполучнотканинної оболонки. 2.Середнього – гладкі м’язеві волокна між якими є еластичні волокна. Гладкі м’язові волокна скорочуючись та розслаблюючись. Звужують та розширюють артерії, таким чином регулюють потік крові в них. Еластичні волокна надають артеріям пружних властивостей. Періодичне вштовхування крові шлуночком завдяки пружності артерій перетворюється в безперервний рух крові по судинах. Зовнішній і середній шари мають і колагенові волокна, які здійснюють опір при розтягненні судин. 1.Внутрішній – ендотемальний шар. Крупні артерії (аорта, підключичні і сонні артерії) мають товсті стінки, тому витримують великий тиск крові. Дрібні артерії – артеріоли, середній шар містить тільки гладкі м’язи. Вени – збирають кров від органів і несуть її до серця. Їхні стінки складаються з тих самих оболонок, що і стінки артерій, але мають менше гладких м’язових і еластичних волокон (стінки тонші, діаметр більший). Менш еластичні і легко розтягуються. Мають півмісяцеві клапани (за винятком порожнистих), які забезпечують течію крові тільки в одному напрямку (до серця) Кров у венах тече під невеликим тиском тому на рух крові у венах великий вплив здійснюють оточуючі тканини, особливо скелетні м’язи. Крім того, руху крові до серця сприяє розтягування порожнистих вен у грудній клітці під час вдиху. Венули – дрібні вени. Капіляри – найдрібніші кровоносні судини розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами. Основна функція капілярів – забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров’ю і тканинами. Тонка стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских ендотеліальних клітин. Через неї легко проходять гази крові, продукти обміну речовин, поживні речовини, вітаміни, гормони і лейкоцити (за потреби). Багато капілярів в залозах, мозку; мало в сухожиллях. Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканин. Рух крові по судинам, кров’яний тиск в них. Пульс. Кров рухається по судинах в результаті: ритмічної роботи серця, різниці тисків у різних частинах кровоносної системи, присисної дії грудної порожнини. Ритмічна робота серця створює і підтримує різницю тиску в судинах. Під час скорочення серця кров під тиском виштовхується в артерії. За час проходження крові по судинах енергія тиску витрачається. Тому тиск крові поступово зменшується. В аорті він найвищий 120-150 мм.рт.ст., в артеріях – до 120 мм.рт.ст., в капілярах до 20, а в порожнистих венах від 3-8 мм.рт.ст. до мінімального (-5) (нижче атмосферного). Згідно з законами фізики рідина рухається від ділянки з вищим тиском до ділянки з нижчим. Артеріальний кров’яний тиск не є сталою величиною. Він пульсує в такт із скороченнями серця: в момент систоли тиск підвищується до 120-130 мм.рт.ст. (систолічний тиск), а під час діастоли знижується до 80-90 мм.рт.ст. (діастолічний). Ці пульсові коливання тиску відбуваються одночасно з пульсовими коливаннями артеріальної стінки. Кров’яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії, зіставляючи його з атмосферним. Для цього на плече одягають гумову манжетку сполучену з манометром. У манжетку нагнітають повітря поки пульс на зап’ястку не зникне. Це означає, що плечова артерія стиснута більшим зовнішнім тиском і кров по ній не тече. Потім, поступово випускаючи повітря з манжетки, слідкують за появою пульсу. В цей момент тиск в артерії стає трохи більшим, ніж тиск у манжетці, і кров, а разом з нею і пульсова хвиля починають доходити до зап’ястка. Показники манометра в цей час і будуть характеризувати кров’яний тиск у плечовій артерії. У нормі судини перебувають в стані деякого напруження – тонусу. При деяких захворюваннях тонус судини порушується. Коли збільшується тонус, судини звужуються. Тиск у кровоносній системі підвищується (гіпертонія). При цьому збільшується навантаження на серце. Понижений тиск – гіпотонія. У цьому разі порушується кровопостачання органів. Погіршуються умови їхньої роботи. Пульс. При скороченні шлуночків кров викидається в аорту, підвищуючи в ній тиск. Хвиля, яка виникає при цьому в її стінці, поширюється з певною швидкістю від аорти до артерій. Ритмічні коливання стінки артерій. Викликані підвищенням тиску в аорті під час систоли, називається пульсом. Пульс можна визначити у місцях, де великі артерії підходять близько до поверхні тіла (зап’ясток, скроні, боки шиї). Кожне коливання відповідає скороченню серця. Тому за пульсом можна визначити частоту серцевих скорочень за 1 хв. Частота пульсу індивідуальна ( у дорослих в нормі 60-75 уд/хв.). Швидкість руху крові. При частоті серцевих скорочень 72 уд/хв. кров по судинах великого і малого кіл кровообігу перетікає за 25 сек. Проте її швидкість не скрізь однакова. В аорті вона найбільша і становить 0,5 м/с, а в капілярах найменша – 0,5-1,0 мм/с. Це пов’язано з тим, що поперечний переріз усіх капілярів перевищує більш як у 500 разів діаметр аорти. Мала швидкість руху крові в капілярах забезпечує достатній час для обміну речовин між кров’ю і клітинами. У венах швидкість крові 0,2 м/с. Швидкість руху по судинах забезпечує тиск, який виник при скороченні лівого шлуночка. Швидкість регулюють також і просвіти кровоносних судин, які змінюються при скороченні м’язів судин, залежно від умов зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Нейрогуморальна регуляція кровообігу. Регуляція кровообігу здійснюється нервовою системою та гуморальними чинниками. Нервові волокна симпатичного відділу автономної нервової системи іннервують більшість судин. При їхньому збудженні відбувається скорочення м’язів стінки більшості артерій і вони звужуються, а судини серця і мозку навпаки розширюються. Кровоносні судини, як правило, не отримують іннервації з парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (крім судин слинних залоз, підшлункової залози, слизової оболонки шлунка та зовнішніх статевих органів – розширюються). На просвіт судин впливають речовини, які розносяться кров’ю. Адреналін звужує судини шкіри і черевної порожнини, а судини мозку і серця розширює. Закінчення деяких нервів виділяють речовину – ацетилхолін розширює кровоносні судини. Вазопресин (гормон задньої долі гіпофізу) – звужує кров судини.. Гістамін (утворюється в стінках шлунку (метаболіт), кишечнику та інших внутрішніх органів) – розширює капіляри. Порушення діяльності серцево-судинної системи. Хвороби серця: інфаркт міокарда, ішемічна хвороба – погіршення постачання м’яза серця кров’ю, аритмія. Хвороби артерій: дистонія – порушення мозкового кровообігу, атеросклероз, гіпертонія. Хвороби вен: варикозне розширення вен, тромбофлебіт – запалення стінок вен з утворенням тромбу. Причини: гіподинамія, шкідливі звички (паління, алкоголь, наркотики), психоемоційні стреси, нераціональне харчування, забруднення навколишнього середовища, інфекційні захворювання. Лімфатична система, лімфообіг. Лімфатична система: лімфатичні капіляри, лімфатичні судини, лімфатичні вузли (700). Склад, утворення та функції лімфи. Лімфа (lympha – волога) – легко-жовтувата рідина білкової природи . протікає в лімфатичних капілярах і судинах, вона містить воду, мінеральні солі, глюкозу, амінокислоти, О2, СО2. Вміст білків у лімфі в 3-4 разів менший ніж у плазмі крові – все це лімфоплазма. До формених елементів лімфи належать і лімфоцити, моноцити іноді еритроцити. Склад лімфи не постійний і залежить від органа, з якого вона витікає. Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах (замкнених з одного кінця) завдяки фільтрації з тканинної рідини. Сліпі кінці капілярів переходять у лімфатичні судини, які поступово збільшуються, зливаючись одна з одною. Нарешті, вони утворюють дві лімфатичні протоки, які у верхній частині грудної порожнини впадають у вени великого кола кровообігу. Лімфатичні судини на своєму шляху проходять через лімфатичні вузли. Течія лімфи у вузлах сповільнюється, тут утворюються лімфоцити. Якщо у лімфі, яка проходить крізь вузол є бактерії, вони тут затримуються і знищуються лімфоцитами. В такому випадку може наступити запалення вузла і розміщених навколо нього судин. Вони набрякають, шкіра в їх ділянці червоніє і стає болючою. (У лімфатичних судинах є багато клапанів вен. Завдяки клапанам забезпечується однобічний рух лімфи). Отже, лімфатичні вузли виконують подвійну роль: це кровотворні органи та внутрішні бар’єри організму. Лімфатичні вузли розташовані групами. Є шийні, підщелепні, пахвові, бронхо-легеневі, пахвинні та інші групи вузлів. Утворені лімфатичні вузли з лімфоїдної тканини і покриті щільною сполучнотканинною оболонкою. За добу у людин утворюється 2-4 л лімфи. Проходячи крізь тканини організму лімфа вбирає в себе продукти обміну клітин і проникає в капіляри. Завдяки цьому лімфатична система виконує такі функції: дренажу – відведення з тканин рідини і білків, що всмокталися у кров, капіляри і повернення їх у кров’яне русло; захисну – знешкодження мікроорганізмів, токсині, фільтрацію сторонніх часточок; кровотворну (утворення лімфоцитів) і поживну (відведення з кишок жирів).
https://doc4web.ru/astronomiya-/budizm.html	Будизм	https://doc4web.ru/uploads/files/247/dd78df08d472c56d4fb8451baf1f2a0b.docx	files/dd78df08d472c56d4fb8451baf1f2a0b.docx	Живе вчення Будди: "Тем, кто охвачен враждою и страстью, Нелегко постичь это ученье. Страсти предавшись, тьмою объятые, Они не поймут того, что тонко, Что глубоко и трудно для постиженья, Что против теченья их мысли". Винайя-питака. ВСТУП Буддизм - найдревніша з трьох світових релігій. Він "старіший" за християнство на п'ять сторіч, а іслам "молодший" його на цілих дванадцять сторіч. У громадському житті, культурі, мистецтві багатьох азіатських країн буддизм зіграв роль не меншу, ніж християнство в країнах Європи й Америки. Запитайте буддиста про те, як виникнула релігія, яку він сповідає, і ви одержите відповідь, що більше двох із половиною тисяч років тому її проголосив людям Шак’ямуні (самітник із племені шак’їв). У будь-якій присвяченій буддизму книзі ви знайдете засновану на релігійній традиції розповідь про життя мандрівного проповідника Сиддхартхи, названого Шак’ямуні і назвавшого себе Будда (санскр. buddha), що означає “прояснений вищим знанням ”, “осінений істиною”. Буддійська письмова традиція і сучасні нам дослідження становлюють ряд подробиць життя Готами Будди. Смерть Будди ставиться більшістю до 483 р. до нашої ери. Показано вік Вчителя – біля вісімдесяти років. Відомо місце народження Вчителя – Капилавасту, розташоване в Непальському Терае. Відомий царський рід Шак’я, з якого походить Готама, що покинув царський палац у віці близько тридцяти років для подвигу шукання загального блага. Деякі письменники зближують рід Шак’я з гірськими племенами, що населяли Непальський Терай. ВИНИКНЕННЯ БУДДИЗМУ Буддизм виникнув на території Індостана в YI ст. до н.е. Згодом він завоював мільйони послідовників у країнах Азії, але на території Індостана втратив свої позиції і фактично зникнув. Виникнення буддизму пов'язується з життям і проповідницькою діяльністю Сиддхартхи Гаутами Будди. Знаменита бенареська проповідь Будди вважається найфундаменталь-нішим документом віровчення буддизму. Виникнення буддизму було пов'язане з появою ряду творів, увійшовших згодом до складу канонічного склепіння буддизму – Типітаки; це слово означає на мові пали “три кошики”. Типітаки розділені на три частини пітаки: Віная – пітака, Суттапітака та Абхидхармапітака. Віная –пітака присвячена переважно правилам поводження ченців і порядкам у монаських общинах. Центральну і найбільшу частину Типітаки складає Сутта-Ніпата. Вона містить величезну кількість розповідей про окремі епізоди життя Будди і його віровчень на різноманітні теми. У третьому "кошику" – Абхидхармапітаці знаходяться головним чином проповіді і повчання на етичні та абстрактно – філософські теми. У буддизмі існують декілька напрямків, названі махаяною – “ широкою колісницею ”, хінаяною – “ вузькою колісницею ” (або тхеравадою – “ щирим навчанням ”) і варджаяною – “ діамантовою колісницею “. БУДДА “ Його ім'я було Сиддхарта, а родове прізвисько Гаутама. Він народився близько 563 р. до Р.Х. біля Гімала, на межі Непала. Батько Сиддхарти Шуддходана був раджою напівзалежного князівства. Мати Сиддхарта померла через декілька днів після його народження. Раджа, що безтямно кохав її, переніс усе своє почуття на сина. Його рано став тривожити характер дитини. Ще хлопчиком Сиддхарта любив віддаватися неясним мріям: відпочиваючи в тіні дерев, він занурювався в глибокі споглядання, переживаючи моменти незвичайних просвітлінь. Шуддходана вирішив будь-яким способом відвернути сина від його думок і настроїв. Але чи можливо сховати життя від юнака, що з ранніх років замислювався над її таємницями, чи можна сховати від нього ту сумну істину,що усе навколо повне страждання. Легенда розповідає, що якось царевич, гуляючи зі своїм візником Чанном, зненацька побачив старезного старця і, уражений його видом, став розпитувати слугу про старість. Він був приголомшений, взнавши, що це спільний уділ усіх людей. Його охопила відраза до усього, ніщо не могло повернути безпечності дитинства. Світ, життя виявилися неприйнятними. Це було повстання проти самих основ будови всесвіту, заколот надісторичного значення. "І от, – розповідав Будда, – покинув я рідний будинок свій заради безпритульності і став прочанином, що здобуває блага на незрівнянному шляху вищого світу". У той час йому йшов тридцятий рік. Вивчивши філосовскі системи і зрозумівши, що вони не можуть розв'язати його проблем, що мучили, захотів звернутися до йогів–практиків. Потім, покинувши своїх наставників, Гаутама усамітнився в джунглях, для того, щоб самому безстрашно кинутися стежею самокатування. І от, в один прекрасний день, коли після багатогодинної нерухомості він намагався піднятися, ноги, на жах друзів , що спостерігали цю сцену, відмовилися його тримати, і Гаутама замертво повалилася на землю. Усі вирішили, що це кінець, але сподвижник був просто в глибокій непритомності від виснаження. Відтепер він вирішив відмовитися від марного самокатування. Щасливий випадок допоміг йому. Дочка одного пастуха, змилувавшись над аскетом, принесла йому рисової юшки. Гаутама прийняв її милостиню і вперше за довгий час втамував свій голод. Весь день він відпочивав у тіні квітучих дерев на березі ріки, а коли сонце почало сідати, влаштував собі ложе серед коренів величезного баньяна і залишився там на ніч. І отут відбулася найвизначніша подія в житті Гаутами. Роки роздумів і мук, шукання і самозречення, весь його внутрішній досвід, що надзвичайно удосконалив душу, – усе це зібралося воєдино і дало плід. Явилося довгождане “ просвітління ”. Раптово Гаутама з незвичайною ясністю побачив усе своє життя і відчув загальний зв'язок між людьми, між людством і незримим світом. Весь Всесвіт став перед його поглядом. І усюди він бачив швидкоплинність, текучість, ніде не було спочинку, усе неслося в невідому далечінь, усе у світі було пов’язано, одне відбувалося після іншого. Таємничий надлюдський порив знищував і знову відроджував живе. Ось він – “ будівельник удома ”! Це Тришна – спрага життя, спрага буття. Це вона обурює світовий спочинок. Сиддхарті здавалося, що він є присутнім при тому, як Тришна знову і знову веде до буття втікшого від нього. Тепер він знає з ким треба боротися, щоб знайти порятунок від цього страшного світу, повного плачу, болю, скорботи. Відтепер він став Буддою – Проясненим ...” ДОГМАТИ Я – картина світу. Всесвіт у буддійській догматиці має багатошарову будову. Можна нарахувати десятки небес, що згадуються в різноманітних канонічних і неканонічних творах хінаяни і махаяни. Усього існують, за уявленнями цієї космології, 31 сфера буття, розташовані одне над одним, знизу догори по ступенях своєї піднесеності й одухотвореності. Вони діляться на три розряди: кармолока, рупалока й арупалока. У кармалоку входять 11 ступенів або рівнів свідомості. Це – нижча сфера буття. Тут повністю діє карма. Це цілком тілесна матеріальна сфера буття, що лише на вищих своїх рівнях починає переходити в більш вищі стадії. Рівні з 12-го по 27-й відносяться до більш високої сфери споглядання –рупалоке. Тут уже дійсно не пряме грубе споглядання, а уява, але воно ще пов'язане з тілесним світом, із формами речей. І нарешті, останній рівень – арупалока – відмежована від форми і від тілесного матеріального початку. Те, як виглядає чуттєвий світ у буддизмі, наочно показує картина релігійного утримання, названа “ сансариін-хурде ”, тобто “ колесо сансари”. На традиційному малюнку величезний страшний дух-мангус, слуга владики смерті, тримає в зубах і пазурях велике коло, що символізує сансару. У центрі кола – невеличке кругле поле, у якому сплелись тіла змії, півня і свині. Це символи тих сил, що викликають неминучі страждання: злості, хтивості і неуцтва. Навколо ценрального поля розташовано п’ять секторів, що відповіда- ють можливим у сансаре формам переродження. При цьому пекло поміщається завжди внизу, а світи людей і небесні жителі – у верхній частині кола. Правий верхній сектор зайнятий світом людей. По нижньому краю цього сектора розташовані фігури, що символізують людські страждання: жінка, що народжує, старець, мрець і хворий. Зліва вгорі такого ж розміру сектор займають тенгриї та асури, що у вічній ворожнечі, кидають одне в одного списи і стріли. Справа і зліва розташовані сектори тварин та “ біритів “. Тварини терзають один одного, сильні пожирають слабших. Страждання біритів полягають у безперервному голоді. Земний суд, земні катування і страти знайшли відбиток у нижньому секторі кола. Посередині на престолі сидить самий владика смерті і пекла – Эрлик-хан (санкритське – Яма). “ Сансариин – хурде ” роз'яснює і самий процес непорушного закону переродження в його буддійському розумінні. 12 нідан охоплюють отак один за одним життя, причому етапи, на котрі цей процес буття розкладається, символічно зображені на нерухомо встановлених для кожного з них малюнках. Малюнки, що символізують нідани, розташовані по широкому ободі, що охоплює зовні головне коло колеса. Минуле життя подане 2-ма ніданами. Перша зображається у вигляді сліпої старої, що не знає куди вона йде. Це – символ “ затьмареності ” (авідья), констатація факту залежності від пристрастей, прагнення до життя, наявність тієї помилки розуму, що робить неминучим нове переродження. Друга нідана символізується зображенням гончара за виготовленням посуду. Це – “ вчинене ” (сансара або карма). Справжнє (дане) життя передане 8-мома ніданами: 1-ша нідана – мавпа, що рве плоди з дерева, – символ “ свідомості ” (виджняна), вірніше лише першого моменту нового життя, що, відповідно до буддійських уявлень, починається з пробуджння свідомості. 2-га і 3-тя нідани “справжнього життя ” протікають у період ембріонального розвитку людини. Ембріон переживань не має. Поступово укладаються “ шість баз ”, що служать “ органами чуттів ”, точніше “ актами чуття ” – зір , слух, нюх, дотик, смак і “ манас ”, під яким розуміється “ свідомість попереднього моменту ”. Символи – людина в човні і будинок із забитими вікнами. 4-та нідана “ зіткнення ” (спарша) символізується чоловіком і жінкою, що обнімаються. Вважається , що ще в утробі матері дитина починає бачити і чути, тобто елементи чуття стикаються зі свідомістю. Але приємних або неприємних емоцій не виникає. 5-а нидана – "почуття" (ведана),тобто свідоме переживання приємного, неприємного, байдужного, емоційна область свідомості. Ведану символізує зображення людини, в око якої потрапила стріла. “ Почуття ” переростає в “ прагнення ” (тришна), що з'являється у віці статевого дозрівання і втілено на “ сансариін–хурді ” у вигляді людини з чашею вина. “ Прагнення ” – 7-а нідана, що відповідає всебічному формуванню дорослої людини, коли в нього укладаються визначені життєві інтереси й уподобання. На малюнку людина, що рве з дерева плоди. “ Бава ”, тобто життя, – остання нідана даного існування людини. Це розквіт його життєдіяльності, її спад, старіння і смерть. Символ бави – курка, що висижує яйця. Майбутнє життя, охоплюється двома ніданами – “ народженням ” (джати) і ” старістю і смертю “ (джара–марана). Перша символізується зображенням жінки , що народжує, друга – фігурою сліпого старця, що ледь тримається на ногах . Народждення – це поява нової свідомості, а старість і смерть – усе життя, тому що “ старіння “ починається з моменту народження, а нове життя знову породжує прагнення і бажання, що викликають нове переродження. ВЧЕННЯ ПРО ДУШУ Відповідно до традиції, що бере початок у літературі Абхидхамми, те, що прийнято вважати особистістю, складається з: а) “ чистої свідомості ” (читта або виджняна) б) психічних явищ в абстракції від свідомості (чайтта) в) “ чуттєвого ” в абстракції від свідомості (рупа) г) сил, що сплітають, формують попередні категорії в конкретні сполучення, конфігурації (санскара,четана) У буддійських текстах вказується на те, що Будда не раз говорив, ніби душі немає. Вона не існує як якась самостійна духовна сутність, що тимчасово живе в матеріальному тілі людини і покидає його після смерті, для того, щоб за законом переселення душ знову знайти собі іншу матеріальну в’язницю. Проте буддизм не заперечував і не заперечує індивідуальної “ свідомості ”, що “ несе в собі ” весь духовний світ людини, трансфор- мується в процесі особистих перероджень і повинно ринутися до заспокоєння в нірвані. У відповідності з вченням про драхми “ потік свідомого життя ” індивідуума в кінцевому рахунку є породженням “ світової душі ”, непізнаваного надбуття. В міру свого розвитку буддизм усе далі відходив від початкових поглядів на душу, як на потік, як “ безперервність ” постійно мінливих індивідуальностей. СТАВЛЕННЯ ДО ЗЕМНОГО ЖИТТЯ Перша з чотирьох “ шляхетних істин ” формулюється так: “ У чому складається шляхетна істина про страждання? Народження – страждання; розлад здоров’я – страждання; смерть – страждання; скорбота, стогони, горі, нещастя і розпач – страждання; союз з нелюбимим –страждання; розлука з коханим – страждання; неотримання жагуче бажаного – страждання; коротше кажучи, п’ять категорій існування, у яких виявляється уподобання (до земного) – страждання ”. Чимало сторінок буддійської літератури присвячено тлінності всього земного. Окремі елементи свідомості змінюють один одного з величезною швидкістю. Можна лише простежити достатньо довгі “ ланцюжки моментів ”, що у своїй сукупності і складають “ потік свідомого життя ” кожного індивідуума. Буддизм потребує відходу від розгляду зовнішнього стосовно свідомості людини світу. Розглядати його, на думку буддійських теологів, немає ніякої необхідності, тому що свідомість не відбиває цей світ (він не існує), а породжує його своєю творчою активністю. Самий світ страждань, за вченням буддизму, тільки ілюзія, породження “ незнання “, “ заблудшої ” свідомості. ШЛЯХ ДО ПОРЯТУНКУ “ Друга шляхетна істина ” говорить, що джерелом страждань є “ жага задоволень, жага буття, жага могутності “ . “ Що ж є шляхетною істиною про припинення страждання? Це повне згасання і припинення всіх бажань і пристрастей, їхнє відкидання і відмова від них, звільнення і відділення від них. “ У своєму основному і головному значенні палійське слово “ ніббана ” або санкритське “ нірвана ” означає “ згасання ”, ” заспокоєння ”. Іншими словами, це кінцева ціль релігійного порятунку, це стан “ повного небуття ”, при якому “ переродження–страждання ” закінчаються. Весь дух буддизму змушує зближувати поняття нірвани з досягненням стану повного небуття. Деякі дослідники з цим не згодні: “ Що ж згаснуло в нірвані? Згаснула жага життя, жагуче бажання існування і насолоди; згаснули помилки і зваби, їх відчуття і бажання; згаснуло мерехтливе світло низмінного я, індивідуальності, що приходить. “ “ Четверта шляхетна істина ” – практичний шлях, що веде до придушення бажань. Цей шлях називється звичайно “ cерединним шляхом ” або “ шляхетним вісімковим шляхом ” порятунку. Це: 1.Правильні погляди, тобто засновані на “ шляхетних істинах “. 2.Правильна рішучість, тобто готовність до подвигу в ім'я істини. 3.Правильна мова, тобто доброзичлива,щира,правдива. 4.Правильна поведінка, тобто незаподіяння зла. 5.Правильний спосіб життя, тобто мирний, чесний, чистий. 6.Правильне зусилля, тобто самовиховання і самовладання. 7.Правильна увага,тобто активна пильність свідомості. 8.Правильне зосередження, тобто вірні методи споглядання і медитації. МОРАЛЬ На відміну від ченців, мирянам давався простий етичний кодекс Панча Шила (П'ять заповідей), що зводився до такого: 1.Утримуйся від убивства. 2.Утримуйся від злодійства. 3.Утримуйся від блуду. 4.Утримуйся від брехні. 5.Утримуйся від збуджуючих напоїв. Крім цих заповідей “ упасаки ” повинні були дотримуватись вірністі Будді, його вченню й ордену. Палійскі сутри містять багато яскравих визначень високих якостей Готами Вчителя, що вказав шлях. Приведемо деякі з них: “Він начальник каравана, фундатор, учитель, незрівнянний вихователь людей. Людство котилося, подібно колесу візка по шляху до загибелі, що заблудилося без провідника і покровителя. Він вказав їм вірний шлях. “ “Він владика колеса Благого Закону. Він лев Закону. “ (Шикшасамуччая. ст. 320) “Він прекрасний врач – співчуттям він виліковує небезпечно хворих людей. " (Бодхичар’яватара. 7 - 24.) “ Що Почитається Готама – орач. “ ”Його рілля – безсмертя. “ (Сутта Ніпата. т.80). “Він світло світу. Що піднімається з землі, що відкриває приховане, що несе в темноті світильник, щоб очі , що мають, могли бачити – так Готама освітив своє вчення з усіх боків. “ “Він визволитель. Він звільняє, тому що самий був звільнений. “ Його моральні і духовні досконалості свідчать істину його вчення і міць впливу на навколишніх полягє в прикладі його особистої праці. Якості Будди: Муні–мудрий з роду Шак’я, Шак’я Сінха – Шак’я лев. Бхагават – Благословенний. Сатха - Учитель. Джина – Переможець. Володар Благого Закону. Незвичайно прекрасний цей прихід царя в образі могутнього жебрака. “Ідіть, ви, злидарі, несіть спасіння і добро народам.” В цьому побажанні Будди, в однім визначенні "злиденні", укладена ціла програма. Пізнаючи навчання Будди, розумієте, відкіля йде твердження буддистів: “ Будда – людина ”. Його вчення життя – поза всяких пересудів. Храм для нього не існує, але є місце зборів і будинок знань – тибетські дуканг і цуглаканг. Сили, якими володіє Будда, не чудесні, тому що чудо є порушенням законів природи. Вища міць Будди цілком узгоджується з вічним порядком речей. Його надлюдські властивості “ чудесні “ настільки, наскільки діяльність людини повинна здаватися чудесною нижчим істотам. “ Подвижникам, борцям щирого знання так само природно виявляти свої незвичайні спроможності, як птиці літати і рибі плавати. “ Будда, відповідно до одного тексту – “ Є лише старший із людей, що відрізняється від них не більш, ніж перше курча , що вилупилося , раніше інших від однієї квочки. “ Знання вознесло його в іншу категорію істот, тому що принцип диференціації закладений у глибині свідомості. Особливо підкреслюється людяність Готами Будди в найдавніших писаннях, де зустрічаються вирази: “ Готама Будда – це найдосконаліший із двоногих. “ Будда заперечив існування бога. Будда заперечив існування вічної і незмінної душі. Будда дав вчення життя кожного дня. Будда дієво виступив проти власності. Будда особисто боровся проти бузувірства каст і переваги класів. Будда підтверджував досвідчене, достовірне знання і цінність праці. Будда заповів вивчати життя світу в повній його реальності. Будда заснував общину, передбачаючи торжество общини світу. Деякими західними вченими прийнято було розглядати буддизм, як навчання розпачу і бездіяльності, що цілком не відповідає його головному характеру. Будда, як щирий керманич загального блага, безстрашно розкрив людству щирі небезпеки існування й у той же час зазначив шлях, як уникнути їх – шлях цей знання. Хто ж назве людину, що зупинила вас на краю провалля, песимістом? Сотні мільйонів шанувальників Будди поширені по усьому світі і кожний із них підтверджує: “ Удаю до Будди, удаю до Навчання, удаю до общини. “ * * * Література: 1. Кочетов А.Н. Буддизм. М.,Политиздат,1968. 2. Крывелев И.А. История религий. Т.2 М.,"Мысль",1988. 3. Олександр Мень. Істория религии. М.,1994.
https://doc4web.ru/astronomiya-/chischennya-zmaschennya-i-zberigannya-avtomata-.html	Чищення змащення і зберігання автомата 2	https://doc4web.ru/uploads/files/240/527b8f5c96e1a011d62897c855eeb786.docx	files/527b8f5c96e1a011d62897c855eeb786.docx	Назва реферату: Чищення, змащення і зберігання автомата Розділ: Військова справа, ДПЮ Чищення, змащення і зберігання автомата Автомат слід завжди тримати у чистоті, в повній справності і постійній готовності до бойового застосування. Це досягається своєчасним умілим чищенням і змащенням, а також правильним зберіганням автомата у будь-яких умовах. Для чищення автомата використовуються приладдя автомата (мал.) та дерев'яні палички (мал.). Приладдя автомата служить для чищення і змащення, а також для розбирання і складання автомата. До нього входять: шомпол, протирка, йоржик, викрутка, вибивач, шпилька, пенал, маслянка. Шомпол застосовується для чищення і змащення каналу ствола, каналів і порожнин інших частин автомата. Він має головку з отвором для вибивача, нарізку для нагвинчування протирки або йоржика. Протирка застосовується для чищення і змащення каналу ствола, а також каналів і порожнин інших частин автомата. Йоржик використовується для чищення каналу ствола розчином для чищення ствола (P4G). Викрутка, вибивач і шпилька застосовуються при складанні і розбиранні автомата. Виріз на кінці викрутки призначений для вгвинчування мушки та її вигвинчування, а бічний розріз — для закріплення протирки на шомполі. Для зручності користування викруткою її вставляють у бічні отвори пенала. При чищенні каналу викрутка вкладається у пенал поверх головки шомпола. Шпилька застосовується при збиранні ударно-спускового механізму. Вона притримує шептало одиничного вогню й уповільнювач курка з пружиною на спусковому курку. Пенал із кришкою служить для зберігання протирки, йоржика, викрутки, вибивача і шпильки. Пенал застосовується як шомпольна муфта при чищенні і змащенні каналу ствола, як рукоятка для викрутки при вгвинчуванні і вигвинчуванні мушки, для повороту замикача газової трубки. Пенал має наскрізні отвори для шомпола, овальні отвори для викрутки і прямокутні отвори для обертання замикача газової трубки. Крипта використовується як дулова накладка при чищенні каналу ствола. Бічні отвори на кришці пенала призначені для вибивача, яким кришку знімають зі ствола. Маслянка служить для зберігання мастила; її носять у кишені сумки для магазинів. Чищення і змащення автомата проводиться під безпосереднім керівництвом командира відділення, а в навчальному закладі — викладача допризовної підготовки. Чищення автомата (табл.) проводиться щодня: при підготовці до стрільби; після стрільби; після занять у полі; в бойовій обстановці; на тривалих навчаннях; під час перерв у бою і в навчанні. Якщо автомат не застосовується, то чищення його проводиться не менше одного разу на тиждень. Для чищення і змащення автомата застосовується рідке рушничне мастило, РЧС, рушничне мастило, ганчірки або папір KB-22 і клоччя — тільки для чищення каналу ствола. Чищення автомата проводять у спеціально відведених місцях на обладнаних для цієї мети столах, а в польових умовах — на чистих підстилках, дошках, фанері тощо у такій послідовності: підбираються приладдя, матеріали для чищення і змащення; розбирається автомат; чиститься канал ствола; вичищаються інші частини автомата. Для чищення каналу ствола треба покласти автомат у вирізи стола або на звичайний стіл. Зібрати приладдя (мал. ), скласти клоччя у вигляді цифри 8, накласти «вісімку» її перехрестям на кінець протирки (мал. ) і розкласти волокна клоччя уздовж протирки так, щоб їх кінці були коротшими за стержень протирки. Просочити клоччя рідким рушничним мастилом, увести шомпол з протиркою і клоччям у канал ствола і застопорити кришку пенала на дуловому зрізі ствола. Утримуючи автомат лівою рукою, плавно просунути правою рукою шомпол по всій довжині каналу ствола кілька разів. Витягнути шомпол, змінити клоччя, просочити його рідким рушничним мастилом і знову прочистити канал ствола. Так проробити кілька разів. Після цього ретельно витерти шомпол і протерти канал ствола чистим сухим клоччям, а потім чистою ганчіркою. Оглянути ганчірку. Якщо на ній помітні сліди нагару або забруднення, продовжувати чищення каналу ствола до тих пір, поки після перевірки ганчірка не буде чистою. Ретельно оглянути канал ствола на світло з дулової частини і з боку патронника, повільно обертаючи ствол у руках. При цьому особливу увагу звертати на кути нарізів, перевіряти, чи не залишилось у них нагару. У такій самий спосіб вичистити патронник з боку ствольної коробки. Газову камеру, газову трубку і компенсатор полити рідким рушничним мастилом або РЧС, прочистити клоччям (ганчіркою) за допомогою шомпола або дерев'яної палички, потім насухо витерти. Дерев'яні частини обтерти сухою ганчіркою. Після закінчення чищення автомата доповісти командирові відділення або викладачеві допризовної підготовки і з його дозволу провести змащення і збирання ав-5 томата. Після чищення автомат змащують, щоб не допустити впливу вологи на метал. Змащування автомата проводять у такій послідовності: канал ствола, патронник і компенсатор змащують протиркою з покладеним на неї клоччям, просоченим мастилом; на решту частин (металевих) ганчіркою наносять тонкий шар мастила. При цьому слід мати на увазі, що надлишок мастила призводить до забруднення частин автомата і може спричинити затримку при стрільбі. Дерев'яні частини не змащують. Відповідальність за зберігання автомата у справному стані несе командир підрозділу, в навчальному закладі — директор навчального закладу і викладач допризовної підготовки. З автоматом поводитися треба обережно: охороняти від ударів, стежити, щоб у ствол не потрапили сторонні предмети (клоччя, пісок, бруд), бо при стрільбі це може призвести до роздуття або розриву ствола. Не спускати без потреби курок, бо це призводить до передчасного спрацювання частин і механізмів автомата. Автомат зберігається у піраміді. Він має бути розряджений, магазин відокремлений, штик-ніж знятий, курок спущений, важіль перевідника — у верхньому положенні, хомутик прицілу — на поділці II. В окремому відділенні піраміди зберігаються магазини, сумки для магазинів, штики-ножі в піхвах і маслянки. Сумки для магазинів і ремені повинні зберігатися чистими і сухими. При пересуванні на заняттях і в поході автомат переноситься з приєднаним магазином (решта магазинів — у сумці). Ремінь підганяється так, щоб .автомат не вдарявся об тверді предмети спорядження. У перерві між заняттями, з також на привалах автомат тримають у руках або на ремені.
https://doc4web.ru/astronomiya-/cennie-bumagi-3.html	ЦЕННЫЕ БУМАГИ 23	https://doc4web.ru/uploads/files/252/b2c2b06fb700abc3b6c8796da2a62db0.docx	files/b2c2b06fb700abc3b6c8796da2a62db0.docx	ЦЕННЫЕ БУМАГИ Ценные бумаги представляют собой не что иное, как юридические документы, свидетельствующие о праве их владельца на доход или часть имущества акционерного общества. Приобретая ценную бумагу, инвестор может рассчитывать, как минимум, на два вида дохода: инвестиционный и курсовой. Курсовой доход - это доход, полученный в результате покупки бумаги по одной цене (например, по номинальной, то есть указанной на ее бланке) с последующей перепродажей по другой, по более высокой цене. Инвестиционный доход - это доход от владения ценными бумагами, называемый также дивидендом. Вкладывая свои сбережения в ценные бумаги, можно увеличить свои доходы и при этом уменьшить свой риск. С этой целью следует вкладывать деньги в ценные бумаги эмитентов, представляющих различные отрасли производства. Такой подход к формированию инвестиционного портфеля называется диверсификацией вложений. Формирование фондового рынка в Крыму тесно связано с переходом от государственной к акционерной форме собственности и выпуском акций образовавшихся акционерных обществ для их последующего свободного обращения. Этот процесс получит своё дальнейшее развитие только при том условии, что в стране будет создано достаточное количество акционерных обществ (преимущественно открытого типа) , что позволит осуществлять денежные вложения в их ценные бумаги. Поскольку права владельцев при совершении операций с ценными бумагами и порядок подтверждения этих прав различны, то сами ценные бумаги различаются по своему характеру и видам. Наиболее распространенный тип ценных бумаг - на предъявителя. Они называются так потому, что для подтверждения права владения ими достаточно их просто предъявить. На крымском внебиржевом рынке к данному типу ценных бумаг можно отнести акции АО "СЕМЬЯ", "Разноэкспорт-инвест", "OLBI-Украина", "Cлiд" и другие. Существуют также именные ценные бумаги, права держателей которых подтверждаются именем владельца, зафиксированным на бланке акции или облигации и в книге регистрации ценных бумаг выпустившего их эмитента. Ценные бумаги подразделяются также на долевые (акции) и долговые (облигации, казначейские обязательства и сберегательные сертификаты) . Акция представляет собой долевую ц. б., свидетельствующую о внесении части в капитал акционерного общества и дающую право её владельцу на получение прибыли в виде дивиденда. Цена, по которой акция реализуется на рынке, называется курсом акции, который, как правило, находится в прямой зависимости от величины получаемого дивиденда. Акция должна содержать следующие реквизиты: фирменное наименование акционерного общества и его местонахождения, наименование ц. б. "акция", её номинальную стоимость, размер уставного фонда АО на момент выпуска акций, а также срок выплаты дивидендов и подпись председателя правления акционерного общества. Следует упомянуть о том, что акции открытого акционерного общества распространяются путём открытой подписки на них, в то время как акции закрытого акционерного общества распределяются между его учредителями. Акционерное общество может выпускать простые и привилегированные акции. Владелец привилегированных акций имеет право на первоочередное по сравнению с другими акционерами получение дивидендов и привилегию первоочередного получения имущества акционерного общества в случае его банкротства. Но при этом привилегированные акции не дают их владельцу права участия в управлении акционерным обществом. Простые акции не имеют фиксированной нормы прибыли: сумма выплачиваемых дивидендов по ним зависит от объёма доходов и от решения собрания акционеров о том, какую часть чистых доходов направить на выплату дивидендов акционерам. В тоже время для инвестора простые акции имеют некоторые преимущества: они быстрее обращаются на рынке, а также дают возможность участия в управлении акционерным обществом и получения более высоких дивидендов. К долговым ц. б. относятся, прежде всего, облигации. Эти ц. б. удостоверяют внесение её владельцем денежных средств и подтверждают обязательство возместить ему номинальную стоимость этой ц. б. в предусмотренный срок, с уплатой фиксированного, либо нарастающего процента. Эмитент - это тот кто выпускает ц. б. (осуществляет эмиссию) . Инвестор - это покупатель ц. б., который таким образом вкладывает свои деньги (осуществляет инвестиции) в эмитента. И в том, и в другом качестве могут выступать государство, приватизируемые предприятия, другие юридические лица. Инвестором также является каждый человек страны, вложивший свой приватизационный сертификат в ц. б. любого акционерного общества или приобретший их за денежные средства. Третий субъект фондового рынка - инвестиционный (финансовый) посредник служит как бы связующим звеном между эмитентом и инвестором. Для того, чтобы помочь инвестору принять правильное инвестиционное решение, с целью экономии его денег, времени и сил создаются специализированные организации, берущие на себя ответственность за надежность и выгодность вложений в ц. б. К числу таких профессиональных организаций относятся инвестиционные фонды. Инвестиционный фонд - это посредник, который путём выпуска ц. б. привлекает приватизационные сертификаты и денежные средства граждан для их последующего инвестирования в объекты приватизации, недвижимость и ц. б. других акционерных обществ. Существуют инвестиционные фонды открытого и закрытого типов. Инвестиционные фонды открытого типа продают свои ц. б. с обязательством выкупать их по первому требованию инвесторов. Инвестиционные фонды закрытого типа осуществляют выпуск своих ц. б. с обязательством выкупать их по окончании срока, на который учреждался фонд. Ответственное управление активами инвестиционного фонда осуществляет инвестиционный управляющий - фирма, сотрудники которой (экономисты, брокеры, аналитики, маркетологи) непосредственно осуществляют процесс инвестирования собранных средств и, в частности, занимаются приобретением ц. б. наиболее перспективных предприятий из числа тех, которые подлежат приватизации. Например, инвестиционным управляющим фонда "Крымская приватизация" является закрытое акционерное общество "Крым-финанс-сервис", имеющее государственную лицензию на совершение операций с ц. б. Причём помимо обеспечения непосредственных интересов участников фонда "Крым-финанс-сервис" производит операции по купле-продаже ц. б. для всех других, без исключения, граждан. Дивиденд, выплачиваемый по приобретённым через инвестиционного управляющего акциям, ежегодно распределяется между всеми участниками фонда, пропорционально количеству ц. б., которыми они обладают. Ключевой фигурой, с которой приходится иметь дело лицу, пожелавшему приобрести или продать ц. б., является брокер. Брокер - это специалист, действующий на организованном фондовом рынке, в чьи обязанности входит оказание профессиональных услуг по размещению средств граждан и юридических лиц в ц. б. По сути его работа подразумевает нахождение и соединение продавца и покупателя ц. б. Ц. б., прошедшие испытание первичным рынком и доказавшие свою жизнестойкость, как правило, попадают во вторичное обращение. То есть их дальнейшая судьба складывается как бы без непосредственного участия того акционерного общества, которое их выпустило и произвело начальное размещение. Они постоянно покупаются и продаются, переходят от одного владельца к другому, приобретают в своей цене или теряют. Даже дивиденды по ним нередко выплачивает генеральный торговец по специальному соглашению с эмитентом. Однако недостатки, присущие внебиржевому рынку (относительно невысокая ликвидность, слабая информированность рядовых инвесторов об инвестиционных качествах той или иной ц. б., помноженная на их правовую незащищенность, низкая скорость торговых оборотов и пр.) , предопределили в мировой практике появление уникального института, получившего название - фондовая биржа. Фондовая биржа представляет собой специализированную организацию, объединяющую профессиональных участников рынка ц. б., создающую условия для концентрации спроса и предложения, а также для повышения ликвидности рынка в целом. Биржа это также определённая организация торговли, которая подчиняется специальным правилам и процедурам. В процессе биржевых торговых собраний особыми методами устанавливается рыночная цена (курс) ц. б., информация о котором наряду со сведениями об объёмах совершенных сделок становится достоянием широких слоёв инвесторов. В этом отношении биржу можно уподобить чуткому прибору, сигнализирующему о состоянии фондового рынка, а через него - о положении дел в экономике в целом. Учреждается биржа, как правило, в форме закрытого акционерного общества, деятельность которого не имеет коммерческого характера. То есть доходы этой организации (имеющей, кстати, общегосударственную значимость) , складывающейся из налогов со сделки и платы за брокерские места, не подлежат распределению между учредителями, а направляются на модернизацию биржевой инфраструктуры. Так что заинтересованность учредителей биржи вовсе не связана с извлечением прибыли от размещенного в ней капитала. Их интерес, прежде всего, порождён потребностью в организации, которая могла бы концентрировать в своих стенах поступающие от торговцев многочисленные заявки на покупку и продажу высоколиквидных ц. б. и обеспечивала бы благодаря этому возможность быстро заключать сделки по ценам, отражающим реальную конъектуру достаточно представительного рынка. Поэтому в число учредителей биржи обычно входят субъекты, профессионально занимающиеся деятельностью по ц. б. Несмотря на то, что это стоит денег, эмитенты должны быть заинтересованы, чтобы их бумаги котировались на бирже. Во-первых, включение в котировочный бюллетень (а происходит это только после прохождения эмитентом специальной экспериментной процедуры на состоятельность листинга) делает акции какой-нибудь компании более известными для широких слоёв общественности и более доступными для покупки, что повышает их привлекательность, способствует увеличению числа сделок и повышению курса. Во-вторых, допуск к биржевой котировке способствует формированию реальных цен на акции компании и позволяет точнее определить её потенциал и стоимость активов, что для солидного эмитента отнюдь немаловажно. Ну а что касается инвесторов, существует ли у них какой либо интерес к биржевым котировкам? Несомненно, ибо размещение ц. б. на бирже повышает их ликвидность, а значит, позволяет их легче реализовывать. Кроме этого, компания, чьи акции котируются на бирже, вынуждены предоставлять общественности больше информации о своей деятельности, что позволяет инвесторам принимать обоснованные инвестиционные решения, то есть более эффективно реагировать на изменения в конъюнктуре фондового рынка. ШАГ ЗА ШАГОМ В РЫНОК ЦЕННЫХ БУМАГ Банк "Украина" начал работать с ценными бумагами с момента первой эмиссии своих акций в 1991 г., прошёл путь совершенствования этой деятельности и достиг уровня банковского учреждения, осуществляющего самые значительные и разнообразные объёмы операций. Банк имеет лицензию Министерства финансов Украины на проведение всех видов операций с ц. б. и лицензию Министерства финансов Украины на осуществление деятельности как депозитария инвестиционного фонда или инвестиционной компании. Банк активно проводит операции с ц. б. на Украинской фондовой бирже и в системе Центрального депозитария, ведёт счета "ДЕПО" в системе электронного банка данных и является Клиринговым банком Украинской фондовой биржи. Кроме того, банк является соучередителем Украинской фондовой биржи, ряда инвестиционных фондов, инвестиционных компаний, доверительных обществ, вносит существенный вклад в развитие инфраструктуры рынка ц. б. на Украине. Не менее явно свидетельствует о совершении деятельности банка на рынке ц. б. то, что акции банка являются единственными банковскими акциями, прошедшими листинг на Украинской фондовой бирже, и относятся к первой группе официальной котировки. Банк одним из первых на Украине приступил к использованию в своей деятельности электронного учёта обращения акций в депозитарии, что дало возможность осуществлять эмиссию акций в безналичной форме. Банк "Украина" провёл четыре эмиссии акций на сумму 624,79 млрд. крб. На вторичном рынке за 1994 год продано акций на сумму 1,5 млрд. крб. По масштабам работы с ц. б. банк "Украина" занимает сегодня ведущие позиции и постоянно их укрепляет. - 6 Рынок ц. б. в Крыму на сегодняшний день менее развит, чем в Киеве, Харькове, Днепропетровске или Донецке, прежде всего потому, что везде, за исключением Севастополя, приостановлен процесс приватизации. Из трёх составляющих рынка ц. б., а к ним относятся эмитенты, инвесторы и финансовые посредники, в Крыму наибольших успехов достигли финансовые посредники. Это 5 крымских банков, 10 управлений и филиалов украинских банков, более 2-х десятков торговцев ц. б., доверительных обществ, инвестиционных фондов и компаний, имеющих лицензию Министерства финансов Украины на работу с ц. б. на профессиональной основе. В большей степени представлены эмитенты, зарегистрировавшие эмиссию своих ц. б. в Минфине Украины и Крыма, что является основой для качественного и количественного расширения рынка ц. б.. Основная часть акционерных обществ на полуострове - это АО закрытого типа, акции которых не поступают в открытую продажу и распределяются между учредителями, работниками и пр. Среди открытых АО наибольшую известность получили акции банков "Украина", "Возрождение", Укросоцбанка, "Интерконтбанка", "Градобанка", "Акси-банка ", финансовых и торговых структур, таких как ТИНФО, "Южное содружество", "ВИНКО", "Корона", "Гелена", "СЕМЬЯ". Совсем незначительное, к сожалению, место занимают АО производственной направленности: "Корпорация 'ЕЛЕНА'", "Крымские вина", " Бара". Таким образом, выбор для инвестирования невелик, и даже при сегодняшнем финансовом положении спрос намного превышает предложение, отчего финансовые посредники имеют возможности предлагать всё что угодно, начиная с ц. б. украинских эмитентов и кончая российскими ц. б.: ДОКА-хлеб, ОЛБИ-Дипломат, ХОПЁР-Инвест и др., за последствия от размещения которых они не несут ответственности. Мотивы и характер их деятельности понять не сложно, но почему профессиональные торговцы не предлагают своих услуг в осуществлении акционирования и корпорации крымских предприятий и не заботятся о завтрашнем дне? В этой ситуации Дирекция банка "Украина", обладающая необходимыми лицензиями, техническим оснащением, кадрами, сетью отделений и агенств, стоит несколько особняком, поскольку проблемы первичного размещения она уже преодолена, предложений по размещению акций приватизируемых предприятий, по сути, ещё нет, а проведение комиссионной деятельности в условиях неразвитого рынка ц. б. - для банка малорентабельное. Поэтому, помимо организации вторичного обращения собственных акций. Дирекция банка осваивает новые виды операций с ц. б.: до верительное управление ц. б. своих акционеров, других эмитентов в интересах их держателей, формирование и управление "портфелем ц. б. " по поручению юридических лиц, учёт векселей, подготовка вексельных аукционов, размещение государственных казначейских обязательств, сберегательных сертификатов и векселей банка "Украина". При благополучно существующей экономике эти операции приносили бы банку прибыль. Для ситуации, в которой сейчас находится экономика Украины, - это путь повышения ликвидности активов и минимизации рисков по ц. б., находящимся в руках у клиентов банка, расширение возможностей для получения ими доп. доходов и выполнения обязательств банка перед своими акционерами. Дирекция банка будет активно работать в этом направлении, расширять круг операций, вовлекать в него все новые и новые слои населения Крыма.
https://doc4web.ru/astronomiya-/chyornie-diri.html	Чёрные дыры	https://doc4web.ru/uploads/files/241/d35fd2759bafd25f6f9e094d9498acc3.docx	files/d35fd2759bafd25f6f9e094d9498acc3.docx	Содержание Введение 2 Внешнее строение черной дыры 2 Временные туннели? 3 Эргосфера 3 Метаморфозы чёрных дыр 4 Найдена ли уже чёрная дыра? 6 Может XTE J1118+480 и есть та самая чёрная дыра? 7 Гипотеза Лапласа 9 Работы Хоукинга 9 Заключение 10 Использованная литература: 11 Введение Черные дыры – объекты вселенной, которые привлекают интерес многих учёных-астрономов. Чёрные дыры, космические объекты, существование которых предсказывает общая теория относительности. Образуются при неограниченном гравитационном коллапсе массивных космических тел (в частности, звезд с массами 40-60 M). Коллапс гравитационный - катастрофически быстрое сжатие звезды под действием сил тяготения (гравитации). Внешнее строение черной дыры Черная дыра обладает внешним гравитационным полем, свойства которого определяются массой, моментом вращения и, возможно, электрическим зарядом, если коллапсирующая звезда была электрически заряжена. На больших расстояниях поле чёрной дыры практически не отличается от полей тяготения обычных звёзд, и движение других тел, взаимодействующих с чёрной дырой на большом расстоянии, подчиняется законам механики Ньютона. Гравитационное поле настолько сильно, что абсолютно не может испускать свет, поэтому они кажутся чёрными. Катастрофическая гравитация сжатием (коллапсом) может заканчиваться, в частности, эволюция звёзд, масса которых к моменту сжатия превышает критическую величину. Значение критической массы точно не определено и в зависимости от принятого уравнения состояния вещества меняется от 1,5M до 3M (где M - масса Солнца). Если после потери устойчивости в звезде не происходит освобождения энергии, достаточной для остановки сжатия или для взрыва, при котором оставшаяся после взрыва масса стала бы меньше критической, то центральные части звезды коллапсируют и за короткое время достигают гравитационного радиуса rg. Никакие силы не могут воспрепятствовать дальнейшему сжатию звезды, если её радиус уменьшится до rg (до радиуса сферы Шварцшильда). Основное свойство сферы Шварцшильда состоит в том, что никакие сигналы, испускаемые с поверхности звезды, достигшей этой сферы, не могут выйти наружу. Таким образом, в результате гравитационного сжатия массивных звёзд появляется область пространства-времени, из которой не может выйти никакая информация о физических процессах, происходящих внутри неё. Временные туннели? Известны трудности, связанные с межзвездными перелетами. В ряде теоретических работ показана возможность существования туннелей, соединяющих любые отдаленные области Метагалактики или различные мини-вселенные в Большой Вселенной. Система из двух туннелей, обеспечивающая движение вещества и излучения в любом направлении, для внешнего наблюдателя будет весьма сходной с двойной системой, состоящей из черной и белой дыры. Через аналог черной дыры возможен проход из одной части нашей Вселенной в другую ее часть или в другую вселенную. Через аналог белой дыры возможен доступ к нам. Идея применения топологических туннелей использована в романе известного американского астрофизика К. Сагана «Контакт». Эргосфера Как показывают расчёты, у вращающейся чёрной дыры вне её поверхности должна существовать область, ограниченная поверхностью статического предела, то есть эргосфера. Сила притяжения со стороны чёрной дыры, действующая на неподвижное тело, помещенное в эргосферу, обращается в бесконечность. Однако эта сила конечна. Любые частицы, оказавшиеся в эргосфере, будут вращаться вокруг чёрной дыры. Наличие эргосферы может привести к потере энергии вращающейся чёрной дыры. Это возможно, в частности, в том случае, если некоторое тело, влетев в эргосферу, распадается (например, в результате взрыва) около поверхности чёрной дыры, на две части, причём одна из них продолжает падение на чёрную дыру, а вторая вылетает из эргосферы. Параметры взрыва могут быть такими, что энергия вылетевшей из эргосферы части больше энергии былого тела. Дополнительная энергия при этом черпается из энергии вращения чёрной дыры. С уменьшением момента её вращения поверхность статического предела сливается с поверхностью чёрной дыры и эргосфера исчезает. Быстрое вращение коллапсирующего тела препятствует образованию чёрной дыры вследствие действия сил вращения. Поэтому чёрная дыра не может иметь момент вращения больший некоторого экстремального значения. Метаморфозы чёрных дыр Как показывают квантово механические расчёты, в сильном гравитационном поле чёрных дыр могут рождаться частицы - фотоны, нейтрино, гравитоны, электрон-позитронные пары и др.; в результате она излучает как чёрное тело с эффективной температурой даже тогда, когда никакое вещество на неё не падает. Энергия этого излучения черпается из энергии гравитационного поля чёрной дыры, что со временем приводит к уменьшению её массы. Однако из-за низкой эффективности процессы квантового излучения несущественны для массивных чёрных дыр, возникающих в результате коллапса звёзд. На ранних (горячих и сверхплотных) этапах развития Вселенной в ней из-за неоднородного распределения вещества могли образоваться чёрные дыры с различной массой - от 10¾5 г до массы Солнца и больше. В отличие от чёрных дыр - сколлапсировавших звёзд, эти чёрные дыры получили название первичных. Процессы квантового излучения уменьшают массу чёрной дыры, и к настоящему времени все первичные чёрные дыры с массой меньше 1015 г должны были "испариться". Интенсивность и эффективная температура излучения чёрной дыры увеличиваются с уменьшением её массы, поэтому на последней стадии (для массы порядка 3.109 г) "испарение" чёрной дыры представляет собой взрыв с выделением 1030 эрг за 0,1 сек. Первичные чёрные дыры, массой большей, чем 1015 г остались практически неизменными. Обнаружение первичных чёрных дыр по их излучению позволило бы сделать важные выводы о физических процессах, протекавших на ранних стадиях эволюции Вселенной. Поиски чёрных дыр во Вселенной представляют собой одну из актуальных задач современной астрономии. Предполагается, что чёрные дыры могут быть невидимыми компонентами некоторых двойных звёздных систем. Однако этот вывод не достоверен, т.к. одна из звёзд двойной системы, будучи нормальной звездой, может оказаться невидимой на фоне более сильного свечения второй компоненты. Другой нахождения чёрной дыры в двойных системах основывается на изучении свечения вещества, которое перетекает к ней с соседней (обычной) звезды. Вблизи чёрной дыры из перетекающего вещества образуется диск, его слои движутся вокруг чёрной дыры с различными скоростями. Из-за трения между соседними слоями вещество в диске нагревается до десятков миллионов градусов, и внутренние области диска излучают энергию в рентгеновском диапазоне электромагнитного спектра (Излучение черных дыр не может покинуть черные дыры — оно “заперто” гравитацией). Аналогичное излучение будет рождаться и в том случае, если на месте чёрной дыры в двойной системе будет находиться нейтронная звезда, но последняя не может иметь массу больше некоторого предельного значения. В результате космических исследований открыто большое число источников рентгеновского излучения в двойных звёздных системах. Черные дыры можно обнаружить лишь по косвенным данным. Найдена ли уже чёрная дыра? Ученые твердо верят в то, что черные дыры действительно существуют. Общая теория относительности Альберта Эйнштейна предсказывала возможность существования подобных объектов еще в 1917 году, а за последние десятилетия астрономы обнаружили множество свидетельств их присутствия во многих областях космического пространства. Известно более 5 объектов, в состав которых, вероятно, входят черные дыры. Тем не менее, есть только косвенные подтверждения, но нет неопровержимых доказательств. Наиболее вероятным кандидатом в чёрные дыры является рентгеновский источник Лебедь Х-1, обнаруженный в начале 1970-х годов в Х-бирнарных системах. Масса источника в этой системе, которую можно оценить из наблюдаемой скорости движения оптической звезды по орбите и законов Кеплера, превышает предельное значение массы для нейтронной звезды. Рентгеновское изображение галактик “Антенны”, полученное “Чандрой”. © NASA/SAO/CXC/G. Fabbiano et al. Рентгеновская обсерватория “Чандра” обнаружила в нескольких галактиках с высоким темпом звездообразования места расположения возможных черных дыр со средней массой. Может XTE J1118+480 и есть та самая чёрная дыра? Данные из Цифрового обзора неба DSS, созданного Институтом Космического телескопа, сыграли важную роль в открытии древней черной дыры, движущейся через галактические окрестности Солнца. Эта черная дыра в паре с небольшой звездой-компаньоном, чье вещество она поглощает, движется по вытянутой орбите, пересекая дальние области Млечного Пути. Ученые предполагают, что черная дыра является остатком массивной звезды, завершившей свое существование миллиарды лет назад и благодаря гравитационным эффектам выброшенная из родного звездного скопления. Исследовавшийся объект носит обозначение XTE J1118+480, он был обнаружен при наблюдениях на рентгеновском спутнике “Росси-ХТЕ” 29 марта 2000 года. Позднее оптические и радионаблюдения позволили определить, что расстояние до него составляет 6000 световых лет. Как известно, большинство звезд Млечного Пути находятся в тонком галактическом диске. Однако некоторая часть звезд содержится в шаровых скоплениях, состоящих из сотен тысяч старых звезд и движущихся по орбитам, выходящим за пределы галактической плоскости. Орбита XTE J1118+480 похожа на орбиты шаровых скоплений, а скорость, с которой происходит движение, составляет 145 км/с относительно Солнца. Звезда, ставшая родителем черной дыры в XTE J1118+480, возможно, сформировалась в шаровом скоплении еще до того, как появился диск Галактики. На большой возраст черной дыры указывает и то, что звезда-компаньон, вещество которой дыра поглощает, потеряла почти всю свою массу, которая теперь составляет не более трети массы Солнца. Ученые полагают, что захват звезды-компаньона произошел еще до выброса черной дыры из скопления. Относительная близость к Солнцу позволила астрономам при помощи сети радиотелескопов VLBA определить параметры движения черной дыры. Наблюдения на VLBA проводились в мае и июле 2001 года, при этом в полную силу использовалась высочайшая разрешающая способность сети для обнаружения смещения объекта относительно более удаленных небесных тел. Хотя несколько “среднемассивных” черных дыр было обнаружено ранее, теперь появилась возможность наблюдать большое количество подобных объектов и выяснить их связь с формированием звезд и образованием гораздо более массивных черных дыр. На конференции Американского астрономического общества три независимых группы сообщили о десятках рентгеновских источников, обнаруженных в галактиках с высоким темпом звездообразования. Эти источники имеют точечный вид и в десятки тысяч раз ярче подобных источников, открытых в нашей Галактике и галактике М81. Гипотеза Лапласа Первым человеком, предположившим существование чёрных дыр, был Симон-Пьер де Лаплас, который, изучая теорию тяготения, выдвинул гипотезу о существовании объектов, движущихся со скоростью, превышающей скорость света. Учёный предполагал, что существует тело, скорость которого настолько высока (около 300 000 км/с), что свет не может излучаться с его поверхности. Работы Хоукинга Стивен Хоукинг, несмотря на свою трудную жизнь, омрачённую лишением дара речь и полную неподвижность, написал много трудов, в том числе связанных с попытками объяснить физические основы теории Большого взрыва, распознаванием чёрных дыр и значительной деформацией пространства и времени внутри них. Один из самых интересных фактов, выдвинутых Хоукингом, был о том, что чёрные дыры не полностью "чёрные", а могут выбрасывать излучение благодаря квантовым эффектам до собственного исчезновения или взрыва. Заключение Много интересного можно узнать о чёрных дырах, занимаясь их изучением вплотную. В безднах Вселенной так много всего нового и неизвестного, что будет изучаться, я думаю, ещё долгое время. Есть уверенность, что с усовершенствованием техники мы сможем когда-нибудь узнать, опровергнуть или доказать сегодняшние предположения и гипотезы, которые люди высказывали сотни лет назад. Правильно сказал Дж. Друно: «Умственная сила никогда не успокоится, никогда не остановится на познанной истине, но все время будет идти вперед и дальше, к непознанной истине». Использованная литература: Зубков Б.В., Чумаков С.В. «Энциклопедия юного техника» «Педпгогика»; М., 1988. Аза Бриггс, Ангус Холл «Когда?т Где? Как ? и почему это произошло?»1993; Рандзини Дж. Справочник "Космос". – М., « Росмен»2000. - 1 -
https://doc4web.ru/astronomiya-/chorna-metalurgiya-.html	Чорна металургія 2	https://doc4web.ru/uploads/files/223/494984dcfb290aad5dc6c48bcce294e8.docx	files/494984dcfb290aad5dc6c48bcce294e8.docx	Реферат на тему: Чорна металургія ПЛАН І. Вступ ІІ. Основна частина Основні завдання чорної металургії України. Фактори, принципи та закономірності розміщення досліджуваної галузі. Структура чорної металургії і її роль у функціонуванні народногосподарського комплексу держави. Основні райони і центри розміщення і функціонування галузі. Проблеми і перспективи розвитку чорної металургії в країні. ІІІ. Висновки. ВСТУП Чорна металургія є найбільшою базовою галуззю індустріального виробництва України, яка поряд з іншими визначила загальносоюзну спеціалізацію господарства. Металургійний комплекс включає: видобуток, збагачення й агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі й прокату, феросплавів, повторне використання металевої сировини, коксування вугілля, виробництво вогнетривів та допоміжних матеріалі для них (флюгових вапняків тощо). Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній переробці (чавун-сталь-прокат). Решти виробництв забезпечують основний технологічний процес, проте деякі з них набувають тепер самостійного значення. Чорна металургія – складна галузь. До неї належать виробництва, різні за організацією і технологією. Це ніби велетенське дерево, могутня коренева система яка перебуває в землі, а гігантська крона спрямована в небо. Це коріння та стовбур дерева, виробництво феросплавів, виплавка електросталі, прокату та порошкова металургія – це крона, коксохімія, виробництво вогнетривких металів тощо – листочки цього дерева. Чорна металургія України за сучасної технології і відсталого, спрацюваного обладнання – дуже матеріалостійка галузь яка споживає близько 30% палива, майже 20% електроенергії та води, які використовуються в господарстві країн. У родовищах, що розробляються, багаті залізні руди вже вироблено. Води ж, особливо в районах виробництва металу, не вистачає. Крім економічних витрат видобування залізної руди породжує значні екологічні проблеми. Під час шах тарного способу видобування просідає земля, під час кар’єрного знижується рівень ґрунтових вод; у навколишні місцевості зникає вода з криниць. Із сільськогосподарського обігу вилучається тисячі гектарів родючих земель. Їх відновлення дороге і недостатньо ефективне. З кар’єрів під час підривання тисячі тонн пилу залізної руди піднімається в повітря й розноситься на десятки кілометрів, вкриваючи поверхню Землі. Однією з основних проблем чорної металургії є вичерпаність багатьох родовищ залізних руд. Кількість заліза в руді зменшується. А, отже, навіть із зростанням видобутку залізної руди виплавка металу також зменшується. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ. Це одна з провідних, базових галузей народногосподарського комплексу. Для її розвитку в Україні є всі умови: величезна, компактно розміщена сировинна база (залізні, марганцеві руди, вогнетриви, флюсові вапняки тощо); метало містке машинобудування (споживач); густа транспортна мережа; значні водні, паливні (коксівне вугілля), трудові ресурси. Проте перспективи подальшого розвитку вбачаються у вдосконаленні виробництва, впровадження сучасних технологій, підвищенні якості продукції і т .д. Чорна металургія – складна галузь промисловості, до якої належать виробництва, різні за організацією і технологією: видобування і збагачення залізної руди, стікання її в агломерат або окатиші, виплавка чавуну, сталі, виробництво прокату. Сировина для чорної металургії є залізні, марганцеві руди, вапняки (флюси), у технологічному процесі використовуються кокс, вода та вогнетривкі глини, природний газ та електроенергія. Територіальна організація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природних факторів. У розташуванні підприємств чорної металургії особливо велику роль відіграють сировинна й паливо, на які припадає приблизно 85-90% витрат. У середині ХVІІ – на початку ХІХ ст. чорна металургія орієнтувалась на територіальне поєднання кам’яного вугілля й залізної руди, наприклад у Великобританії. Згодом, протягом тривалого часу більшість центрів чорної металургії формувалась у межах вугільних басейнів, наприклад Рур, Донбас, Кузбас, Аппалацький басейн, Польща, Чехія, Словаччина, Бельгія. Орієнтація на залізні руди склалась на Уралі, у Франції (Лотарингія), у Люксембурзі. Протягом останніх десятиріч посилилась орієнтація на сировину, причому на великі родовища, бо завод потужністю 5-6 млн. т. чавуну на рік, розрахований на 40 років роботи, повинен мати рудну базу не менше за 0,5 млрд. т. Найбільшими у світі залізорудними басейнами є Юочкарівське та КМА в Росії (20 і 16,5 млрд. т.) Хаммерслі у Австрії (11,7 млрд. т.) Карамас і залізорудний трикутник у Бразилії (6,0 і 5,0 млрд. т.), Месабі-Реймдж у США, Керол-Лейк у Канаді, Симен у ПАР, Курська магнітна аномалія у Росії, Криворізький басейн в Україні. Чорній металургії властива велика матеріаломісткість, що у низці країн протягом останніх років знижується. Наприклад, у Франції питомі витрати залізної руди на тонну виплавленого чавуну скоротилась з 1992 до 1721 кг, а коксу – збільшився з 500 до 600 кг. Галузь: Притаманна висока концентрація виробництва. Україна, Росія та Японія за рівнем концентрації виробництва чорних металів випередили низку інших країн. Понад 75% чавуну й 60% сталі у цих країнах випускається підприємствами зі щорічною продуктивністю понад 3 млн. т кожне. Для галузі характерне виробниче комбінування. Сучасні великі підприємства за своїми технологічними зв’язками з іншими галузями є комбінатами металоенергохімічного профілю. Істотне значення має районотвірна функція чорної металургії. До типових супутників належить теплова енергетика, метало містке машинобудування, хімічна промисловість. Головне завдання чорної металургії – виробництво металу високої якості, використання відходів виробництва, максимальне зниження негативного впливу на природу. А для цього необхідна реконструкція підприємства галузі, перехід на маловідходні технології, створення ефективних очисних споруд та газоуловлювачів. 2.ФАКТОРИ, ПРИНЦИПИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ГАЛУЗІ. Для розвитку чорної металургії в Україні є сприятливі умови: Значні родовища коксівного вугілля, залізної й марганцевої руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів. Причому розміщенні ці ресурси близько один від одного. Розвинута густа мережа залізних і шосейних доріг. Висококваліфіковані кадри. Територіальна організація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природних факторів. У розташуванні підприємств чорної металургії особливо велику роль відіграють сировина й паливо, на які припадає приблизно 85-90% витрат. У середник ХVІІ – на початку ХІХ ст. чорна металургія орієнтувалась на територіальне поєднання калійного вугілля й залізної руди, наприклад у Великобританії. Згодом, протягом тривалого часу більшість центрів чорної металургії формувалась у межах вугільних басейнів, наприклад Рух, Донбас, Кузбас, Аппалацький басейн, Польща Чехія, Словаччина, Бельгія. Орієнтація на залізні руди склалась на Уралі, у Франції (Лотарингія), у Люксембурзі. Протягом останніх десятиріч поширилась орієнтація на сировину, причому на великі родовища, бо завод потужністю 5-6 млн. т. чавуну на рік, розрахований на 40 років роботи, повинен мати рудну базу не менше за 0,5 млрд. т. Найбільшими у світі залізорудними басейнами є Бочкарівське та КМА в Росії (20 і 16,5 млрд. т.), Криворізьке в Україні (15,9 млрд. т.). Хаммерелі у Австралії (11,7 млрд. т.), Каракас і Залізорудний трикутник у Бразилії (6,0 і 5,0 млрд. т.). Семаб-Рейдж у США, Керол-Лейк у Канаді, Симен у ПАР, Курська магнітна аномалія у Росії, Криворізький басейн в Україні. Складність розвитку металургійного комплексу України в тому, що це дуже матеріаломістка галузь, яка потребує багато води і електроенергії. Крім того, багаті рудні родовища вже вироблено, тому виплавка металу буде зменшуватись. СТРУКТУРА ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ І ЇЇ РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ДЕРЖАВИ. Чорна металургія використовує близько 95% всього марганцю, що видобувається в країні. Вміст марганцю в руді менший, ніж заліза в залізній руді. На гірничозбагачувальних комбінатах (ГЗК) вміст металу в марганцеві руді доводять до 50-60%. Найбільшим є Таврійський гірничозбагачувальний комбінат в Запорізькій області. Для виплавки чорних металів крім залізної і марганцевої руд необхідне паливо. Великі кокосхімічні підприємства розміщено в Донбасі (де є сировина: споживач): в Придніпров’ї (споживач), Видобуток коксівного вугілля ведеться переважно в Донецькій області. Тут зосереджено основне виробництво коксу в країні. В країні зосереджено 48% загального видобутку товарної залізної руди колишнього Союзу, 72% видобутку марганцевої руди, 35% готового прокату, 30% листового прокату, понад 42% тонколистового прокату тощо. Чорна металургій включає ряд виробництв, найважливішими серед яких є видобуток (підземний і відкритий) та збагачення рудної та нерудної сировини, виробництво чорних металів, труб, електросплавів, коксохімічне і вогнетривке виробництво, вторинна обробка чорних металів, виробництво металевих виробів. Чорна металургія – комплексоутворююча галузь, що охоплює видобування й збагачення залізної руди, стікання її в агломерат, виплавлення чавуну і сталі та прокатне виробництво. Сталеплавильний цех Прокатний цех Доменний цех сталь чавун Сталевий прокат Коксовий завод Аглофабрика вугілля залізна руда кокс агломерат ОСНОВНІ РАЙОНИ І ЦЕНТРИ ВИДОБУТКУ СИРОВИНИ. Головні центри коксохімії Донбасу-Макіївка, Горлівка, Стаханов, Алчевськ, Маріуполь, Придніпров’я-Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг. До металургійного комплексу Україні входить і видобуток нерудної сировини – флюсів і вогнетривких глин. Флюси (вапняк, глинозем, кварц тощо) використовують у чорні металургії, додаючи до руди, щоб одержати шляхи з певними фізичними і хімічними властивостями. Флюгаві вапняки і доломіти у значних кількостях знаходяться у Докучаєвському, Первомайському, Ново троїцькому (Донецька область) родовищах та родовищах Дніпропетровської області поблизу Кривого Рога). Найбільші родовища вогнетривів – Часовоярське, Ново райське та Веселинівське. Чорна металургія представл6на здебільшого великими підприємствами – комбінатами, для яких характерний повний виробничий цикл. Ці міста є металургійними центрами, в яких знаходиться одне або кілька металургійних підприємств, що визначають їх виробничу спеціалізацію. Сукупність металургійних центрів та вузлів, що тяжіють один до одного, утворює металургійний район. Який охоплює територію однієї або кількох областей і формує територіально-виробничий комплекс із спеціалізацією на виробництві металургійної продукції. В Україні можна виділити ти райони чорної металургії: Придніпров’я, Донбас і Приазов’я. В їх межах формуються окремі вузли і центри. Придністровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Кременчука до Нікополя. Цьому сприяло географічне положення на великій магістралі на перетині транспортних шляхів і майже на півдорозі між величезними запасами залізної руди Криворіжжя і коксом Донбасу. До складу Придніпровського металургійного району входить п’ять великих вузлів виробництва: Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. Виділені вузли чорної металургії утворені окремими центрами цієї галузі. Так, до складу Дніпропетровського вузла належить комбінати і заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська і Новомосковська. У Дніпропетровську і Дніпродзержинську на металургійних заводах виплавляють чорні метали, є прокатне виробництво. У Ново московську і Дніпропетровську виробляють також труби. Запорізький вузол чорної металургії сформувався переважно на основі сприятливого географічного положення міста, використання води Дніпра та дешевої електроенергії дніпровської ГЕС. Тут знаходяться найефективніші в Україні підприємства: металургійний комбінат “Запоріжсталь” електросталеплавельний комбінат “Дніпроспецсталь”, феросплавний завод. До складу цього вузла також входять і коксохімічні заводи, підприємства, які постачають вогнетрива, велика кількість допоміжних і обслуговуючих заводів і фабрик. Потужний і компактно розміщений територією є Криворізький вузол. Він об’єднує величезні кар’єри, глибокі залізорудні шахти, шість великих гірничозбагачувальних комбінатів, кілька агломераційних фабрик, найбільший коксохімзавод в Україні, найпотужніший металургійний комбінат “Криворіжсталь”. Нікопольський вузол складається з підприємств Нікополя і Марганця. В Нікополі знаходяться Південно трубний та феросплавів заводи. Навколо міст сформувався потужний комплекс марганцеворудної промисловості: великі кар’єри, шахти, збагачувальні фабрики, а також допоміжні і обслуговуючі підприємства. Не до кінця сформований Кременчуцький вузол. Основою його розвитку є залізорудний кар’єр і Полтавський гірничозбагачувальний комбінат. Звідси руда надходить до металургійних підприємств Придністров’я і Донбасу. Донецький металургійний район об’єднує великі вузли і центри, які виникли навколо родовищ коксівного вугілля, вапняків і на основі залізної руди, що завозиться сюди з Придніпров’я. Великі металургійні заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську, Харцизьку, Єнакієвому, Луганську, Алмазному, Краматорську, Костянтинівні, Стаханові. Тут сформувалося три вузли металургійної промисловості: Донецько-Макіївський (найпоширеніший), Єнакіївський, Алчевсько-Алмазнянський. До Донецько-Макіївського вузла входить 4 металургійних заводи, коксохімічні підприємства. допоміжні і обслуговуючі виробництва. Найбільшим у Донбасі і найдавнішим в Україні центром чорної металургії є Донецьк. Перший чавун тут було виплавлено ще в 1873 р. Єнакіївський вузол складається з великого металургійного заводу з доменними печами, мартенами, прокатними станами. Конвертерами. Тут зосереджено і коксохімічне виробництво та допоміжні і обслуговуючі підприємства. Алчевсько-Алмазнянський вузол знаходиться в Луганській області. Він сформувався на базі трьох підприємств – Алчевського і Алмазнянського металургійних та феросплавів заводів в місті Стаханові. Перша в Україні доменна піч почала давати метал в 1800 р. на Луганському чавуноливарному заводі. Крім вузлів у Донецькому районі виділяють і окремі центри чорної металургії: Краматорський, Костянтинівський і Харцизький. У Харцизькому діють два металургійних заводи – сталедротоканатний і трубний. Третій район чорної металургії України знаходиться в Приазов’ї. До його складу входять потужні підприємства Маріуполя (два заводи), а також родовища залізних руд Керченського басейну з Керченським залізорудним комбінатом і Комиш-Бурнською агломераційною фабрикою та окремими цехами Керченського металургійного заводу. Агломерат з Керчі Азовським морем надходить в Маріуполь, флюси – різних районів Донбасу. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ В КРАЇНІ. Підприємства чорної металургії є значними забруднювачами навколишнього середовища. Головними забруднювачами повітря є оксид сірки і азоту. Ці сполуки отруйні. В центрах чорної металургії часті “лисячі хвости” – рудого кольору стовпи пари із домішками оксидів азоту. При взаємодії із парами вод з повітрі сполуки сірки і азоту утворюють “кислотні” опади. Для запобігання забрудненню навколишнього середовища слід переходити на сучасні способи виплавки сталі й чавуну, впроваджувати нові технології, використовувати відходи металургії в інших виробництвах, наприклад коксовий газ – для синтезу азотних добрив, шляхи доменного виробництва – 3 цементному виробництві тощо. Найбільш значні екологічні проблеми галузі виникають при видобутку руди. Під час шахтного способу видобування просідає земля, під час кар’єрного – знижується рівень ґрунтових вод. З кар’єрів під час підривання тисячі тонн пилу залізної руди піднімаються в повітря й розносяться на десятки кілометрів. Забруднення повітря і води відбувається також під час виплавки чавуну. В той же час чорна металургія переробляє значну частину металобрухту, що сприяє очищенню навколишнього середовища від одного з агресивних забруднювачів. Металургійний комплекс потребує докорінної перебудови. Можна одержувати високоякісну сталь, обминаючи стадію чавунного виробництва у доменних печах. Це метод безперервного розливання сталі через “шлакове переплавлення”. У такому разі відпадає необхідність а агламе6раційених та збагачувальних коксохімічних заводах і доменних печах. Почистішає навколишнє середовище, позбавившись кіптяви, диму, окислів доменного й коксохімічного виробництва, з’явиться можливість відмовитись від більшості прокатних стоків, блюмінгів, слябінгів. У металообробці слід застосувати процеси надвисокого тиску, де кусень металу стає рухомим і піддатливим, як рідина. Цей же метод дає змогу створювати деталі будь-якої форми й конфігурації без подальшої токарної або фрезерної доробки. За цією технологією 90% сталі виплавляється з металобрухту й лише 10% - залізної руди. Це заощадить невідповідні природні ресурси, а зношені металеві деталі будуть відновлюватися спеціальним переплавленням. Така технологія тим часом використовується лише на Південному машинобудівному заводі та Дніпропетровському металургійному комбінаті, хоча й варто застосовувати її скрізь. ВИСНОВКИ Отже чорна металургія має велике значення для України, але вони із собою приносить і проблеми, наприклад, забруднення навколишнього середовища, це проблема є найважливішою, ми розкрили в даній курсовій роботі дуже багато проблем і як їх можна вирішити, можливо не повністю, але на дуже великий відсоток так їх можна зменшити. Взаємодія суспільства і природи, вплив науково-технічної революції на розвиток суспільств, формування світових макроекономічних процесів, посилення життя країни і народу набули планетарних масштабів і породжують низку глобальних проблем. Щоб вирішити ці проблеми треба перейти на сучасну технологію і з відходів, які ми випускаємо у повітря можна використовувати як сировину для іншої продукції. Нам слід слідкувати за своїми вчинками, бо якщо ми не будемо слідкувати за цим, а всі будемо ставитись до цього байдуже, то через декілька десятиліть, ми можемо вимерти і від нас навіть і сліду не буде. Так, що нам потрібно уважніше поставитися до цієї проблеми і старатися якнайкраще її усунути. Хоча ми займаємо значне місце у світі по видобутку чорної металургії, нам слід задуматись і за іншими проблемами які вона завдає Україні. А також для поліпшення якості металу потрібен марганець. Під час виплавлення чавуну він “зв’язує” сірку й виводить її в шлак, запобігає окисленню заліза. Марганець надає міцності сталі, тобто легує її. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА Ф.Д. Заставний “Географія України”, Львів, Видавництво “Світ” 1994 р. В.В.Ковалевського, О.Л. Михалюк, В.Ф. Семенова “Розміщення продуктивних сил”, Київ “Знання” 1998 р. А.Й. Сиротинко, Б.О.Чернов, В.Я. Плахута “Географія України”, Київ “Освіта” 1996. Б.П.Ященка “Географія світу”, Київ “Артек” 2000 р. П.О.Маг ляк, П.Г. Шишченко “Географія України”. Київ “Зодіак-еко” 1997.
https://doc4web.ru/astronomiya-/bronhoektatichna-hvoroba.html	Бронхоектатична Хвороба	https://doc4web.ru/uploads/files/235/8905fb31f6fdba7032a7c91d4107f3a1.docx	files/8905fb31f6fdba7032a7c91d4107f3a1.docx	БРОНХОЕКТАТИЧНА ХВОРОБА Бронхосктатична хвороба — патологічний стан, який характеризується регіональним розширенням бронхів (бронхосктази), що супроводжується хронічним нагноєнням у цих розширеннях. Етіологія. Найбільш частими причинами бронхоектатичної хвороби є хронічні бронхіти, пневмонії, абсцес легені, туберкульоз, пневмоконіози, бронхіальна астма. Нерідко бронхосктази виникають на фоні дифузного або вогнищевого пневмосклерозу. Вроджені бронхосктази спостерігаються рідко і пов'язані з аномаліями розетку стінки бронха. Патогенез бронхоскатичної хвороби в різних випадках неоднаковий, у зв'язку з чим розрізняють ателектатичні, деструктивні та рстснційні бронхосктази. У патогенезі захворювання важливе місце належить обструкції бронха в'язким харкотинням, бронхоспазмом, збільшеними лімфатичними вузлами. Нижче обтурації скупчується слизовий, а потім і гнійний ескудат. Унаслідок нагноєння стінка бронха руйнується, втрачає еластичність, розтягується під час кашлю, оскільки при Цьому підвищується внутрішньо бронхіальний тиск. Обструкція бронха може призвести до ателектазу у відповідній ділянці легені. Слід пам'ятати, що навіть часткова обтурація бронха сприяє утворенню бронхосктазів і скупченню ексудату. Порушення нервової регуляції, крово- та лімфообігу в стінці бронха призводить до дистрофічних і деструктивних змін у ній, виникнення бронхосктазів. Подібні зміни спостерігаються при хронічних бронхітах, пневмосклерозі, емфіземі легень. Іноді вроджені зміни бронхіальної стінки сприяють затримці слизу, поширенню інфекції і розвитку бронхосктазів. Патологічна анатомія. Розрізняють циліндричне, веретеноподібне та мішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, дистрофія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть поширюватися на нові ділянки легені. Поширення запального процесу на навколишні тканини поступово призводить до пневмосклерозу ураженого сегмента. При бронхоектатичній хворобі нерідко виявляють зміни в інших органах — амілоїдоз, метастатичні абсцеси. Клінічна картина захворювання розвивається поступово, спочатку з'являється вологий кашель після перенесеної гострої пневмонії, тяжкої форми грипу, коклюшу у дітей. В анамнезі відзначаються повторні пневмонії, захворювання верхніх дихальних шляхів. Хворі бронхоектатичною хворобою скаржаться на вологий кашель із виділенням слизистого, слизисто-гнійного харкотиння. Кількість останнього поступово збільшується до 200—500 мл на добу, воно виділяється «повним ротом», переважно зранку, має неприємний запах, часто спостерігається кровохаркання. Іноді може виникати легенева кровотеча. У хворих зменшується маса тіла, відсутній апетит. При затримці виділення харкотиння температура тіла може підвищуватись до 38°С і більше. Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість, кашель, кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла. Пальці на руках набувають вигляду «барабанних паличок», змінюються нігті («годинникові скельця»). При перкусії можна виявити притуплений звук. Під час аускультації вислуховуються дрібно- та середньо ирчасті хрипи, особливо в період загострення. На оглядовій рентгенограмі виявляється вогнищева деформація легеневого рисунка, кістоподібні прояснення, на томограмах — ділянки карніфікації, тонкостінні порожнини, циліндричні розширення бронха. Найбільш інформативним методом у діагностиці бронхоектатичної хвороби є бронхографія. На бронхограмах виявляється-патологія регіонарних бронхів, уточнюється сегментарна локалізація процесу та вид бронхосктазів (циліндричні, веретеноподібні, мішкоподібні чи змішані). Діагностика. Бронхосктатичну хворобу діагностують на основі появи вологого кашлю після перенесеної пневмонії, гострих респіраторних захворювань, частих пневмоній з однією і тією ж локалізацією, стійкої аускультативної картини. Суттєвими у діагностиці бронхосктатичної хвороби є дані рентгенологічного та особливо бронхографічного досліджень. Лікування бронхосктатичної хвороби провадять як консервативним, так і оперативним шляхом. Основним у консервативному лікуванні є санація бронхіального дерева, яка включає стіотропну терапію, спрямовану на ліквідацію гнійної мікрофлори. З цією мстою використовують антибіотики, сульфаніламідні, нітрофура-нові препарати з урахуванням антибіотикограми. Антибіотики, сульфаніламідні препарати вводять внутрішньовенне, внутршшьом'язо-во, а також безпосередньо у бронх (сндобронхіально) за допомогою катетера або бронхоскогіа. Антибактеріальні препарати слід, використовувати у великих дозах. Другим важливим моментом у лікуванні даного захворювання е видалення гнійного бронхіального ексудату за допомогою бронхоскопії, використання муколітичних засобів, постурального дренажу, масажу грудної клітки, дихальної гімнастики. Необхідно також провадити дезінтоксикаційну терапію, призначати протизапальні, десенсибілізуючі препарати, бронхолітики, вітаміни. До хірургічного лікування вдаються при чітко з'ясованому діагнозі, частих загостреннях хвороби, легеневих кровотечах. Прогноз хвороби залежить від поширення процесу та характеру ускладнень. Хворі можуть стати інвалідами або загинути від сильної легеневої кровотечі, дихально-серцевої недостатності, амілоїдозу вирок. Профілактика бронхоектатичної хвороби полягає у своєчасному Лікуванні пневмоній, бронхітів, гострих респіраторних захворювань, коклюшу. Велику увагу приділяють загартуванню організму, заняттям фізичною культурою, відмові від куріння та зловживання алкоголем.
https://doc4web.ru/astronomiya-/atmosfera-i-ee-zaschitnie-funkcii.html	Атмосфера и ее защитные функции	https://doc4web.ru/uploads/files/238/53e420057d1a416cabab38b2e6dc443c.docx	files/53e420057d1a416cabab38b2e6dc443c.docx	Атмосфера и ее защитные функции. Земная жизнь уязвима для космических лучей и нуждается в постоянной и надежной от них защите. Воздушная оболочка Земли, как любой внешний покров, осуществляет и защитные функции. Хотя по житейским нашим меркам атмосфера никак не укладывается в понятие средства защиты, именно «невесомый» воздух — безотказная преграда для губительных воздействий космоса. Пробить эту «броню» могут лишь крупные метеориты с исходной массой в десятки и сотни тонн — явление, как известно, чрезвычайное. Метеориты помельче — отнюдь не редкость. Ежесуточно в небо над Москвой, например, вонзается до 200 метеоритов, нацело сгорающих в атмосфере. От Солнца поступает на Землю энергия, а следовательно, и сама возможность жизни. Но жизненную дозу солнечной энергии «отмеряет» атмосфера. Не будь ее, днем Солнце раскаляли бы земную поверхность до + 100 °С, а ночью до — 100 °С выстуживал бы ее ледяной космос; 200-градусный перепад суточных температур намного превышает возможности к выживанию большинства живых организмов. Когда впервые в открытый космос вышел Алексей Леонов, его жизнь и здоровье оберегал прочнейший скафандр. А на Земле мы надежно защищены воздушным покрывалом. На верхнюю границу атмосферы ежесекундно обрушивается мощный поток солнечных и иных космических излучений широкого диапазона волн и энергий:- гамма-излучение, рентгеновские, ультрафиолетовые лучи, видимый свет, инфракрасное излучение и т. п. Если бы все они достигли земной поверхности, то мгновенно убийственная их энергия испепелила бы все живое. Этого не случается, и на Земле существует жизнь благодаря атмосфере. Для всего разнообразия излучений атмосфера оставляет лишь два «окна прозрачности», две узкие «щелочки», сквозь которые проникают некоторые радиоволны, а также свет с частью ультрафиолетовых и инфракрасных лучей. Главную роль в этом играют ионосфера и озоновый экран на высоте 20—55 км. Хотя озон крайне разрежен, именно здесь большая часть энергии ультрафиолетовых лучей расходуется на разрушение молекул кислорода. Процеженные через озоновый фильтр, они еще опасны для некоторых микроорганизмов, в том числе болезнетворных, и полезны для человека. В конечном счете, свет и тепло, несущие Земле жизнь, сквозь атмосферу пропускаются; все, сеящее смерть, задерживается атмосферой. Климат и погода. Атмосфера регулирует важнейшие параметры климата — влажность, температуру, давление. Скопление капелек влаги или кристаллов льда, т. е. образование облаков, возможно лишь при наличии в воздухе ядер конденсации — твердых частиц диаметром в сотые доли микрометра, или, проще говоря, тончайшей пыли. В абсолютно «стерильной» атмосфере дождь невозможен. Вертикальные и горизонтальные перемещения теплых и холодных, сухих и увлажненных масс воздуха, местное распределение температур и осадков, т. е. формирование погоды, осуществляется за счет различий атмосферного давления и возникновения ветров. Роль атмосферы в круговороте веществ. Циклы кислорода, углерода, азота, воды обязательно проходят атмосферную стадию. Воздушный бассейн выступает в роли гигантского резервуара, где все эти вещества накапливаются и, главное, распределяются по земному шару. Тем самым осуществляется регуляция скорости и интенсивности круговорота веществ в природе. Атмосфера — часть жизненной среды. Для большинства обитателей суши, и человека в их числе, важны физические свойства атмосферы. Атмосферное давление у поверхности Земли (около 9,8 • 104 Па) называют нормальным. Это норма существования наземных организмов, которую мы, как любую норму, не замечаем, хотя на человека при этом давит 10—12 т воздуха. Для нас ощутимы лишь отклонения от нее: при понижении давления на высоте около 5 тыс. м появляются признаки «горной болезни» (головокружение, тошнота, слабость); при погружении в воду на глубину 10 м давление оказывает заметное влияние на человеческий организм (боль в барабанных перепонках, затрудненное дыхание и т. п.). В абсолютном вакууме гибель наступает мгновенно. Прозрачность, т. е. проницаемость, атмосферы для солнечных излучений — видимых, ультрафиолетовых, инфракрасных — исключительно важна для живых организмов. Количество и качество света определяют интенсивность фотосинтеза — единственного природного процесса фиксации солнечной энергии на Земле. Повышение уровня ультрафиолетового облучения может привести к ожогам и другим болезненным явлениям, понижение создает условия для массового размножения болезнетворных организмов. Установлено сложное влияние прозрачности на тепловой баланс Земли, о чем подробнее будет сказано ниже. Современные изменения прозрачности атмосферы в значительной мере определяются антропогенными влияниями, что уже привело к возникновению ряда серьезных проблем. Весьма существенно для биосферы состояние газового баланса. Свыше 3/4 воздуха составляет азот, названный Лавуазье «безжизненным». Он входит в первооснову носителей жизни — белков и нуклеиновых кислот. Правда, в их синтезе атмосферный азот непосредственного участия не принимает, но является гигантским резервуаром первичного «сырья» как для деятельности азотфиксирующих микроорганизмов и водорослей, так и для промышленности азотных удобрений. Масштабы и особенно темпы роста промышленной фиксации азота уже вносят некоторые коррективы в представление о неисчерпаемости его запасов в атмосфере. Сказанное в еще большей мере приложимо к кислороду, составляющему четвертую часть всех атомов живого вещества. Без кислорода невозможно дыхание и, следовательно, энергетика многоклеточных животных. Вместе с тем кислород — это продукт жизнедеятельности, выделяемый фотосинтезирующими организмами. Накопление в ходе взаимной эволюции атмосферы и биосферы всего 1% кислорода создало условия для бурного развития современных форм жизни. При этом образовался озоновый экран — защита от космических лучей высоких энергий. Сокращение кислорода в атмосфере повлекло бы за собой замедление процессов жизнедеятельности. Утеря кислорода вызвала бы неизбежную замену аэробных форм жизни анаэробными. Углекислого газа в атмосфере Земли содержится всего 0,03%. Но сегодня это предмет большого внимания и немалых тревог. При увеличении доли углекислого газа всего до 0,1% животные испытывают затруднения в дыхании, свыше 4% углекислоты в воздухе означает аварийную ситуацию. Даже совсем ничтожные (на тысячные доли процента) изменения содержания углекислого газа в атмосфере меняют ее проницаемость для отраженных от земной поверхности тепловых лучей. Жизнь на Земле без атмосферы невозможна. Но она невозможна и без воды, и без питательных веществ, и без многого другого. Без пищи человек может прожить недели, без воды — дни, без воздуха — минуты, без атмосферной защиты — секунды. Столь разительные отличия обоснованы, в частности, разной способностью организма запасать те или иные вещества. В среднем человек потребляет в сутки свыше 500 л кислорода, пропуская через легкие свыше 10 тыс. л (около 12 кг) воздуха и 1,5—2 кг воды и пищи. Еще одно существенное обстоятельство. В ходе эволюции у животных выработались многоступенчатые и достаточно надежные системы защиты от ядовитых и иных неблагоприятных для организма веществ естественного происхождения (недоброкачественной воды и пищи, пыли, дыма и т. п.). Поэтому и животный и человеческий организмы оказались полностью безоружными против того, чего нет в естественной среде их обитания,— против ядовитых газов без цвета, запаха и вкуса, которых немало в техногенных выбросах: оксида азота (II), свинца в выхлопах автомобилей, угарного газа (СО) и многих других соединений. В этих случаях наши дыхательные пути пропускают беспрепятственно и эликсир жизни, и смертельный яд, не имея средств различать их.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-posvyaschenie-v-znatokov-a.html	РАЗРАБОТКА внеклассного мероприятия «ПОСВЯЩЕНИЕ в знатоков английского языка» 2 класс	https://doc4web.ru/uploads/files/19/174daa5191030a36760100d11708e0c5.docx	files/174daa5191030a36760100d11708e0c5.docx	РАЗРАБОТКА внеклассного мероприятия «ПОСВЯЩЕНИЕ в знатоков английского языка»(для учащихся 2 классов ). Составитель – Гайкулинец Светлана Борисовна. 2014 г. г.Пермь Цель: вызвать интерес к изучению английского языка. На сцену выходит Колобок. Колобок: I am the Muffin Man ,I am not a dog, I am soft and tasty Kolobok, I am not a frog, I am a very clever Kolobok!!! Oh! What a beautiful world! Life is wonderful! What is this ? (Перед Колобком указатель ,на нем написано : If you go right – you will go to school! If you go left – You will go to the stomach «.) Kolobok: Hmm…the choice is not difficult. (НАВСТРЕЧУ Колобку идет Английский Язык,) English Language : Hey! Who are you , stranger? Kolobok: Hello! I am KOLOBOK, and who are you ? EL: I am English Language. What are you doing there ? Kolobok : I am looking for the best place for study. EL: Come with me. I will show you such a place. You will be there alone. Kolobok : Alone? But I am looking for friends, too. EL:Yes ! Only English ? El: Yes! Only English ! Isn’t it wonderful ? Kolobok: No, it doesn’t suit me. (Колобок исчезает ). EL : Where is he ? He ‘s gone… What a pity! (На сцене появляются дети ,они встречают Колобка .) Friends : Hi! Who are you ? Kolobok: (повторяет слова I am the Muffin Man…) And who are you ? Friends : We are pupils .What are you doing here ? Kolobok : I’d like to be the first well educated Muffin Man in the world .I am looking for the best place for study. Friends: Are you ? Really? Come with us. We’ll show you such a place. You ‘ll study English there. Kolobok: Alone? Friends :No! You ‘ll study with your friends. Kolobok : And… And what about food ? Friends: Don’t worry! We’ve got a lot of tasty and healthy food to eat. Kolobok : What kind of school do you mean? Friends: School number 80. Number 80 ? Friends: Yes! It is the best place for studying ! Kolobok : WHAT about friends ? Friends : Look around! NOW YOU HAVE A LOT OF THEM ! Kolobok: Thank you , my dear friends ! I ‘m happy now ! (Учащиеся 3-4 классов исполняют песни на английском языке ) Затем все дети поют вместе. Если ты один на свете, Знают взрослые и дети, Ты обижен, ты грустишь И тебе не угодишь. Только вместе, только рядом , Друг поможет даже взглядом. Замыкай скорее круг, Дай мне руку, верный друг ! We are the friends ! We are the children! We are happy , Happy girls and boys ! Ведущий ученик : The school has doors that open wide And friendly teachers wait inside. Hurry, hurry, let’s go in, For soon the play will begin. Учащиеся показывают инсценировку «Aladdin and Magic Lamp «.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-prazdnika-po-angliyskomu-yaziku-alloeen-klass.html	Сценарий праздника по английскому языку "Halloween" 5 класс	https://doc4web.ru/uploads/files/19/95dbf2c0bad9fcbb9ae7129ac65a3c83.doc	files/95dbf2c0bad9fcbb9ae7129ac65a3c83.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-eam-fever.html	Урок для 9 класса по теме: "Exam Fever"	https://doc4web.ru/uploads/files/21/7b7b68e717ccdf4f75e16e017d9046dd.docx	files/7b7b68e717ccdf4f75e16e017d9046dd.docx	Граур Любовь Герасимовна ГБОУ 179 г. Санкт-Петербург Учитель английского языка Урок обобщения и систематизации знаний по английскому языку в 9 классе с использованием здоровьесберегающих технологий. УМК “New Millennium” авторы: Гроза О. Л., Дворецкая О. Б. и др. Тема: Exam Fever Цель: обобщить полученные теоретические знания и продемонстрировать умение их применять на практике во время сдачи экзаменов Задачи: учебный аспект: развитие монологической и диалогической речи развивающий аспект: развитие исследовательских учебных навыков, включая работу с информацией воспитательный аспект: инициативное сотрудничество Оснащение урока: интерактивная доска, CD, DVD, компьютер, карточки с ситуациями, магнитофон Ход урока: Организационный момент T: Good morning, my friends! I’m glad to see you again! Sit down, please. How are you? What is the date today? What day is it today? What is the weather like today? Do you like it? Фонетическая зарядка. Повторение терминов по теме урока (использование магнитофона) Feel stress, to feel angry, be frustrated, be scared , stomachache, headache. Повторение домашнего задания T: Have you ever felt sick to your stomach during an exam? Have you ever been so worried about your exams and examination papers that you ended up with a terrible headache? T: If so, you know what it’s like to feel stress. Have you ever heard: “ I’m really stressed out” or “It’s making me totally stressed”. I’m sure you know, that kids have lots of things going on in their lives that can cause stress, too. E. G. exams. T: What is stress? S: учащиеся отвечает на вопросы, высказывают свое мнение по данным вопросам T: Open your books on p. 43 ex. 1a Let’s review modal verbs of deduction for the present and for the past. Now read the text in groups fairly quickly and answer the questions: What do exams mean? Аудирование для получения специальной информации T: Try to predict the story before listening. Do it in pairs, please. S: учащиеся слушают текст, дополняют диалог, расставляют события в нужном порядке T: In groups think what advice would you give to Chris about how to prepare for an exam. Chis is Igor. S: Вначале учащиеся задают вопросы, а потом дают советы. Chis- Igor делает выводы. Чтение. На интерактивной доске ex. 3a p. 44 T: Yes/No questions: Is it difficult to prepare for exams? Do you want to know about how to prepare for exams? S: учащиеся читают, обсуждают, группируют, отвечают Зарядка для глаз - open your eyes wide - look as high as you can, fix your sight for some second - then move your eyes right as far as you can, fix the position for one second - then move your eyes down as far as you can? Fix the position for one second - and finally move your eyes left as far as you can and fix this position for one second Keep your eyes wide open Look left, right Look up, look down Look around. Look at your nose, Look at this pen. Close your eyes. Open, wink and smile. Your eyes are happy again. Проект “Exam Fever” T: The topic of our project is “Exam Fever”. Our students have tested other students of the 9th grades. They have analyzed this testing. Now listen to them. S: учащиеся работают на интерактивной доске, анализируют, работают с графиками, делают свои заключения. Подведение итогов урока, оценки, домашнее задание. T: I’m going to sum up our lesson. We’ve read, answered the questions, made you own dialogues, done exercises for your eyes. But the main idea is: I’m absolutely sure that now you know how to prepare for your final exams.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-prazdnik-angliyskogo-alfavita-dlya-klassa.html	Сценарий "Праздник английского алфавита" для 2 класса	https://doc4web.ru/uploads/files/18/fd5cb114af1423546a837d44a14b9799.docx	files/fd5cb114af1423546a837d44a14b9799.docx	Сценарий. Предмет – английский язык. Тема - Праздник английского алфавита. Класс -2 Цель – Обобщение по теме: «Буквы английского алфавита». Введение - Good morning, dear boys and girls. We are glad to meet you at our English ABC party. Дорогие ребята, мы изучили с вами все буквы английского алфавита. Вы многому научились, многое узнали. И сегодня у нас необычный урок, посвященный английскому алфавиту. Мы с вами поделимся на команды и проведем соревнования. Команды будут получать баллы за правильный ответ. В конце нашего соревнования мы подсчитаем все баллы и выясним, кто победитель. Будьте, пожалуйста, очень внимательными. Придумайте название для своей команды. 1 конкурс. Приветствие - «Давайте познакомимся». Каждая команда должна задать вопрос своим соперникам. А другая команда должна ответить на вопрос правильно. За каждый правильный вопрос и ответ команды получат по 1 баллу. Примерные вопросы: What is your name? Where are you from? How old are you? How are you? Have you got a….? What colour is…? 2 конкурс. « Алфавит». Давайте вспомним английские буквы. Ребята, в этом конкурсе один человек из каждой команды должен рассказать алфавит без ошибки. 3 конкурс. «Ответь на вопрос». Сколько букв в английском алфавите? Сколько гласных букв? Назовите гласные буквы. Какая буква стоит после Qq и перед Ss? Какая буква дает звук [h] ? Какие звуки дает буква Ii? 4 конкурс. « Парад букв английского алфавита». Ребята, вы должны построиться по алфавиту на время, кто быстрее – тот победитель. 5 конкурс. «Угадай букву». 1 команда – должна отгадать букву, которую я буду рисовать в воздухе. 2 команда – должна отгадать букву, которую я буду рисовать на спине участника. 6 конкурс. «Волшебная шляпа». Каждый член команды по очереди достает из мешка букву, называет ее, а также звук и слово на эту букву. 7 конкурс. «Пройди через болото». Участники команд проходят по «болотным кочкам» (карточки с буквами, расположенные на полу) и называют слова, которые начинаются с этой буквы. 8 конкурс. «Найди пару». Посмотрите на доску. Подберите к большой букве маленькую. 9 конкурс. «Буквы и звуки». Ребята, на доске вы видите буквы и их звуки. Вы должны соединить буквы с соответствующими им звуками. 10 конкурс. «Конкурс переводчиков». В этом конкурсе, вы должны перевести предложение, которое я зачитаю. Кто правильно это сделает, получит балл. Команда 2. Команда My name is Mary. 1. I am eight. I am from Russia. 2. I have got a cat. It is small. 3. It is white. What is your name? 4. How old are you? How are you? 5. Where are you from? Have you got a teddy bear? 6. Have you got a train? What colour is the bag? 7. What colour is the ship? It is big. 8. It is red. The cat is black. 9. The flag is blue. I have got a green plane. 10. I have got a yellow ball. 11 конкурс «Секретное донесение». Каждая цифра – это номер буквы алфавита. 25, 15, 22/1, 18, 5/3, 12, 5, 22, 18/16, 21, 16, 9, 12, 19. (You are clever pupils). Молодцы, ребята. Вам понравился наш необычный урок? А теперь давайте вместе споем песню про английский алфавит. Подводим итоги. Сценарий составила – Берг Наталья Валерьевна, учитель английского языка, МОУ СОШ № 21 г. Раменское, Московской обл.
https://doc4web.ru/astronomiya-/arum-plyamistiy-astragal.html	Арум плямистий астрагал	https://doc4web.ru/uploads/files/242/973bc877d6d08bc4ff128d2b20aadcf1.docx	files/973bc877d6d08bc4ff128d2b20aadcf1.docx	Назва реферату: Арум плямистий, астрагал Розділ: Біологія Арум плямистий, астрагал АРУМ ПЛЯМИСТИЙ Arum maculatum Аронник пятнистый Багаторiчна трав'яниста рослина родини ароїдних. Листки прикореневi, довгочерешковi, серцеподібнi, темноплямистi. Квiтконосне стебло закiнчується качанчиком з дрiбними одностатевими квiтками: жiночi розмiщенi при основi, чоловiчi - над ними. Качанчик захований при основi в коричневу або жовту обгортку. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - червона ягода. Коренi бульбоподібнi, потовщенi. Рослина має сильний неприємниi запах. Росте в букових лiсах Карпат. Використовують свiжi або висушенi бульбоподібнi потовщенi коренi. Заготовляють восени або навеснi до розвитку листя. Висушують в сушарках. У свiжому виглядi всi частини дуже отруйнi.Здебільшого отруюються ягодами та бульбами. Висушена або зварена рослина не отруйна. Бульби мiстять сапонiни, крохмаль, алкалоїди, глікозиди. У народнiй медицинi використовують при ревматизмi, бронхiтах, подагрi. Внутрішньо - настiй бульб (1 ч. ложка подрiбненої сировини на 200 мл окропу, настоюють 8 год) вживати по 1 д. ложцi тричі на день. Настоянку приймають по 10 крапель тричі на день. Симптоми отруєння: речовини, якi мiстяться в рослинi дiють на центральну нервову i серцево-судинну системи. З'являються посилене слюновидiлення, нудота, блювання, болi в животi, проноси. При важкому отруєннi ягодами спостерiгається рiзко виражена слабiсть, порушення ритму серцевих скорочень, галюцинацiї, судоми. Лікування: промивання шлунка розчином калiю перманганату, активоване вугiлля всередину, внутрiшньом'язово - розчин магнiю сульфату 25% - 10 мл, внутрiшньовенно розчин барбамiлу 10% - 10 мл, тiамiну бромiд 5% -1 мл, пiридоксину гiдрохлорид 5% - 1 мл, розчин АТФ 1% - 2 мл, кислоти аскорбiнової 5% - 1 мл. При розладах серцевого ритму вводять розчин новокаїнамiду 10% - 10 мл або 1 - 2 мл анаприлiну 0,1% - 1 мл; при серцевiй недостатностi внутрішньовенно вводять розчин строфантину 0,05% - 1 мл, або корглiкону 0,06% - 1 мл разом із 10 мл 40% розчину глюкози. При брадикардiї вводять розчини атропiну сульфату 0,1% - 1 мл, кислоти аскорбiнової 5% - 2 мл, тiамiну бромiду 5% - 1 мл, пiридоксину гiдрохлориду 5% - 1 мл. АСТРАГАЛ СОЛОДКОЛИСТИЙ (заячий горох, дев'ятосильник, девятилітник, калюжник, в'язіль, крило орлине, ненаситень, укладник, волосник, стручечки) Astragalus glycyphyllos L. Астрагал сладколистный Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло висхiдне, розгалужене. Листки черговi, непарноперистi. Квiтки зелено-жовтi, в коротких рясних китицях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб. Росте у мiшаних лiсах, на узлiссях, полях, чагарниках. Для лiкарських потреб заготовляють траву астрагалу пiд час цвiтiння. Трава астрагалу солодколистого мiстить алкалоїди, флавоноїди, сапонiни, дубильнi речовини, глiциризин, аспарагiн. Препарати астрагалу солодколистого проявляють гіпотензивну, спазмолiтичну, бронхолiтичну, сечогiнну дiю. Посилюють секрецiю молочних залоз. Галеновi препарати астрагалу солодколистого застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, гастритах, захворюваннях печiнки (гепатит, цироз), дихальних шляхiв (бронхiт, трахеїт) i сечовидiльних шляхiв. Мiсцево - при фурункульозi, iшiасi. Внутрiшньо - настiй трави астрагалу солодколистого (1:10) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Зовнiшньо - настiй трави (1:10) служить для компресiв, примочок. АСТРАГАЛ ХЛОПУНЕЦЬ (хлопунці) Astragalus cicer L. Астрагал хлопунец Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло лежаче, сильно розгалужене, борознисте. Листки непарноперистi, ланцетнi або продовгасто-елiптичнi. Квiтки блiдо-жовтi, зiбранi в густi пазушнi головки. Квiтоноси у півтора раз коротшi вiд листкiв. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - боби, сидячi, шаровидно здутi, довжиною до 14 мм, мохнатi, двогнiзднi, дозрiлi - майже чорнi. Росте на територiї Закарпаття по берегах рiчок, на полях, у чагарниках в достатній кількості. Для лiкарських потреб заготовляють траву астрагалу хлопунця. Трава астрагалу хлопунця мiстить алкалоїди, флавоноїди, сапонiни, дубильнi речовини, вiтамiни (А, Е, К, С, В1, В2, В6, В12, PP, фолiєву кислоту), мiнеральнi речовини (К, Na, Mg, Са, Р, Cu, Co, Au, Zn, Ti,Mo, Se). Галеновi препарати астрагалу хлопунця проявляють судинорозширювальну, сечогiнну, седативну, спазмолiтичну, антиоксидантну, антиатеросклеротичну, гіпотензивну активнiсть. Експериментальними дослiдженнями на тваринах нами доказано, що препарати астрагалу хлопунця вiдносяться до малотоксичних. Гостра токсичнiсть настою астрагалу хлопунця LD50 для щурiв i мишей складає 15 г/кг при прийомi всередину i 10 г/кг при внутрiшньоочеревинному введеннi в перерахунку на сухуси-ровину. Тривале введення препаратiв астрагалу хлопунця не викликає токсичних змiн в органiзмi тваринам. Препарати астрагалу хлопунця не проявляють ембрiотоксичної i тератогенної дiї, сприяють бiльшiй ймовірності заплiднення яйцеклiтин та їх iмплантацiї. Введення внутрiшньовенно настою або екстракту астрагалу хлопунця здоровим тваринам (кроликам, собакам, кiшкам) призводить до зниження артерiального тиску. Гіпотензивний ефект залежить вiд дози, (чим бiльша доза тим чiткіше виражена гiпотензiя i довша тривалiсть). При введеннi препарату астрагалу хлопунця тваринам з гiпертензiєю знижується артерiальний тиск i нормалiзуються де-якi бiохiмiчнi показники кровi (зменшується концентрацiя холес-терину i бета-лiпопротеїдiв у сироватцi кровi, нормалiзується тканинне дихання, знижується вмiст катехоламiнiв у тканинах, гальмуються процеси перекисного окислення лiпiдiв. Гiпотензивний ефект атрагалу хлопунця зв'язаний із при-гнiчувальним впливом на судиноруховий центр продовгастого мозку. Введення препарату астрагалу хлопунця тваринам на фонi дiї снотворних засобiв приводить до посилення ефекту останнiх (тривалiсть сну збiльшується у 2 - 3 рази). Таким чином, проведенi нами експериментальні дослiдження свiдчать, що астрагал хлопунець нормалiзує артерiальний тиск при гiпертензiї i ряд бiохiмiчних процесiв, якi вiдiграють роль у розвитку гiпертонiчної хвороби, атеросклерозу та iнших захворювань. У народнiй медицинi препарати астрагалу хлопунця застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, стенокардiї, гастритах, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, гепатитi, холециститi, набряках, судомах, безсоннi, iстерiї, анемiї, статевiй слабкостi (iмпотенцiї) та безпліддi. Внутрiшньо - настiй трави астрагалу хлопунця (20 г сировини заливають 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день. Рiдкий екстракт астрагалу хлопунця - по 25 крапель тричі на день. Зовнiшньо - настiй трави астрагалу хлопунця (1:10) служить для обробки гнiйних ран, виразок.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/uroksorevnovanie-po-teme-ya-schitayu.html	Урок-соревнование по теме «Я считаю…»	https://doc4web.ru/uploads/files/17/e11b001e33b259043b6e0e0f3e68d4ed.doc	files/e11b001e33b259043b6e0e0f3e68d4ed.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-domashnie-i-dikie-zhivotnie.html	Урок для 4 класса по теме: "Домашние и дикие животные"	https://doc4web.ru/uploads/files/17/d7d611e206ae842d9444ca442abc4635.doc	files/d7d611e206ae842d9444ca442abc4635.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-good-nigt-babies.html	Внеклассное мероприятие “Good Night, Babies”	https://doc4web.ru/uploads/files/19/415ace917b4ecd43a0d72a9b4516168c.doc	files/415ace917b4ecd43a0d72a9b4516168c.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-zdorove.html	Урок для 9 класса по теме: «Здоровье»	https://doc4web.ru/uploads/files/36/abf764ac1aab0da37175fe3e86bb6935.docx	files/abf764ac1aab0da37175fe3e86bb6935.docx	Интегрированный урок - одно из новшеств современной методики. Эта технология смело вторгается в школьные программы и связывает на первый взгляд несовместимые предметы. Такой школьный предмет как «иностранный язык» по своей сути является интегрированным. Он весь пронизан межпредметными связями и предлагает учащимся знания многих областей науки, искусства, культуры, а также реальной повседневной жизни Представляю свой проект интегрированного урока английский язык - биология в 9 классе по теме «Здоровье», автор УМК Кузовлев В.П. Проект урока будет интересен учителям английского языка и биологии. Этот урок объединяет учебный материал английского языков и биологии в единое целое. Ведущая дисциплина – английский язык; биология – вспомогательная дисциплина. Содержание урока способствует формированию языковых коммуникативных компетенций, стимулирует интерес и положительное отношение обучающихся к английскому языку, а также внимательное отношение к своему здоровью. Уроки данного типа дают возможность педагогам работать в тесном сотрудничестве друг с другом. Проект интегрированного урока английкий язык и биология Учитель: Айжанова Зада Тлегеновна 9 класс Урок для 9 класса по теме: «Здоровье» • Совершенствование речевых умений Задачи: Развивающие: развивать коммуникативные умения учащихся, умение обобщать и делать выводы; учить мыслить логически, излагать, обобщать, сравнивать, анализировать, развивать творческие способности учащихся; Воспитательные: Воспитание отрицательного отношения к вредным для здоровья привычкам; Воспитание внимательного отношения к своему здоровью; Воспитание культуры общения. Познавательные: Знакомство учащихся с некоторыми факторами, касающимися здорового образа жизни Учебные: Закрепление введенной ранее лексики; Введение новой лексики; Систематизация материала. Ход урока. Оргмомент. Т: Good morning, children. Sit down please. Рапорт дежурного T: Who is on duty today? What date is it today? What day of the week is it today? Who is absent today? Объявление целей и задач (после вступительного слова учителя биологии; повторили, что такое витамины, какие продукты какие витамины содержат, какие болезни могут возникнуть при отсутствии витаминов) Т: So, you've listened to some information. What is the topic of our lesson? And what do you think, what are we going to speak about? OK. We are going to discuss good and bad habits, health problems and health care, get known some new words and sum up some material. Речевая зарядка. T: Listen to me and answer my questions. A) Do you get up early? Is it difficult to get up early? Do you do morning exercises? Do you sleep too much? Is it important to care about our health? Do you have good health habits or bad health habits? And what about you? Do you have good health habits? B) What good health habits do people have? (Приложение 1- презентация) < Слайд 1> Now let's compare your list with mine B) What bad health habits do people have? < Слайд 2 > Have a look at the screen and compare. Развитие творческих способностей учащихся. Т: Well, one of your classmates has made a survey about health habits in your class. Let's listen to her. Julia, you are welcome. (мини-проект «Привычки здоровья в нашем классе» приложение 2) Развитие грамматических навыков говорения. Т: Very good, thank you. Excellent. I see that some pupils have bad habits. Do bad habits influence your appearance? Do they cause different diseases? < Слайд 3> Express youropinion which of the bad habits causes these diseases. a cough a headache pneumonia cancer blood disease heart disease brain disease slow reaction loss of memory obesity stomach disease teeth disease a cough a headache pneumonia cancer blood disease heart disease brain disease slow reaction loss of memory obesity stomach disease teeth disease causes causesSmoking Drinking alcohol Taking drugs Lack of vitamins and mineral: Snacking Skipping breakfast Eating high fat food Eating much sweets Physical inactivity Повторение модального глагола should. What should or shouldn't we do in order to be healthy? < Слайд 4> You ... eat vegetables and fruit. You ... drink hot milk and honey. You ... eat unfresh food. You ... sleep 8 hours a day. You ... get wet in rainy weather. You ... do morning exercises. You ... walk too much in cold weather. You ... drink cold water. You ... air the room. You ... consult a doctor every 3 months. You ... drink much coffee. You ... eat a lot of sweets (salt). You ... watch TV too much. You ... get enough proteins, fats, carbohydrates. Систематизация знаний, полученных на уроках биологи. < Слайд 5> A) Where do we get proteins, fats, carbohydrates, fibre, vitamins and minerals from? T: Complete these sentences 1.We get proteins from...milk, meat eggs. 2.We get fats from...milk, butter, nuts 3.We get carbohydrates from...bread, cereals, 4.We get vitamins from...fruit and vegetables. B) What can happen if we don't get enough vitamins? Remember what diseases lack of vitamins can lead to. Введение новой лексики. Before you answer this question, I want you to look at the screen and guess the meaning of the following words. < Слайд 7 > What disease can lack of the vitamin "A" lead to? What disease can lack of the vitamin "B" lead to? What disease can lack of the vitamin "C" lead to? What disease can lack of the vitamin "D" lead to? ("A" - blindness, "B" - beriberi, "C" - scurvy, "D" - rickets) < Слайд 6> Развитие умения анализировать, сравнивать, логически мыслить. - Выполнение задания "Jumbled Proverbs". На доске написаны разделённые на 2 части пословицы; задача учащихся состоит в правильном подборе окончания пословицы. < Слайд 8> Health is better than wealth. Healthy mind in a healthy body. An apple a day keeps a doctor away. Live not to eat but eat to live. Eat with pleasure, drink with measure. Развитие навыков монологической речи. Choose one of the proverbs and speak over it. You are to say just some sentences. 12. Итоги. Объяснение домашнего задания АВ 15 с. 57 Т: Children, can you tell me how to remain healthy? What should we do to be fit and healthy? Thank you for your work. Your marks...Your home task... Литература: Дубровин М.И. Английские и русские пословицы и поговорки в иллюстрациях / Худож. В. И. Тильман. – 2-е изд.- М.: Просвещение, 1995. – 349с. Книга для учителя к учебнику английского языка для 9 класса общеобразовательных учреждений / В. П. Кузовлев, Н. М. Лапа. – М.: Просвещение, 1997. – 96 с. Кн. для чтения к учеб. для 9 кл. общеобразоват. учреждеий / Э. Ш. Перегудова, О. В. Черных. – 5-е изд. – М.: Просвещение, 2003. – 109 с. Рабочая тетрадь к учебнику для 9 класса общеобразовательных учреждений / В. П. Кузовлев, Н. М. Лапа. – М.: Просвещение, 1997 Счастливый английский. Учебник английского языка для 9 класса общеобразовательных учреждений/В.П.Кузовлев, Н.М.Лапа, Э.Ш.Перегудова и др. – М.: Просвещение, 1997. -228с. poletaevs.ucoz.ru›metod…integrirovannyj_urok.doc Приложение 1 Слайд 1 Слайд 2 What good health habits do you have? • Keeping well-balanced diet • Eating whole meal bread • Eating high fibre food • Eating vegetables and fruit • Taking vitamins and minerals • Going in for sport • Sleeping 8-9hours a day What bad health habitsdo you have? •Sleeping too much or too little •Snacking •Skipping breakfast •Eating high fat food •Eating too much sweets •Physical inactivity •Smoking •Drinking •Taking drugs Слайд 3 Слайд 4 Express your opinion which of the bad habits causes these diseases. a cough a headache Drinking alcohol pneumonia Smoking causes cancer Taking drugs blood disease physical inactivity heart disease brain disease slow reaction loss of memory obesity What should or shouldn't WE do in order to be healthy? You should eat vegetables and fruit. You should not eat high fat food You should sleep 8 hours a day. You should do morning exercises. You should not drink much coffee. You should not eat a lot of sweets. You should not watch TV too much. You should not skip breakfast. You should not smoke or drink alcohol You should not diet too much. You should eat high fibre food. You should get enough proteins, carbohydrates, fats Слайд 5 Слайд 6 Where do we get proteins, fats, carbohydrates, fibre, vitamins and minerals from? 1. We get fats from... 2. We get minerals from... 3. We get proteins from... 4. We get carbohydrates from... 5. We get vitamins from… Can you guess the meaning of these words? Бери-бери blindness Рахит beriberi «Куриная слепота слепота» rickets Цинга scurvy Слайд 7 Слайд 8 What diseases can lack of vitamins lead to? Lack of the vitamin “A” can lead to... a)blindness b)rickets c)cancer Lack of the vitamin “B” can lead to... a)blood disease b)beriberi c)scurvy Lack of the vitamin “C” can lead to... a)anemia b) scurvy c)brain disease Lack of the vitamin “D” can lead to... a)rickets b)obesity c)stomach disease Health is Live not to eat An apple a day Eat with pleasure, keeps a doctor away, drink with measure, better than wealth . a healthy body. but eat to live Приложение 2
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-obuchenie-s-ispolzovaniem-tehnologich.html	Урок по английскому языку. Обучение с использованием технологической карты	https://doc4web.ru/uploads/files/19/4b4defff61c5b049d7dda222ccfc7a73.doc	files/4b4defff61c5b049d7dda222ccfc7a73.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-pamyatka-rechevie-oboroti.html	Урок по английскому языку "Памятка. Речевые обороты"	https://doc4web.ru/uploads/files/19/868b15dad3beea8bde083e8cc9b39019.docx	files/868b15dad3beea8bde083e8cc9b39019.docx	Памятка. Речевые обороты. Речевые обороты There is There are (находИтся 1 предмет) (находЯтся 2 и предметов) Помогают рассказать о местонахождении предмета в пространстве. Схема построение утвердительного предложения. 1 часть 2 часть 3 часть 4 часть Речевой оборот Предмет(ы) Предлог места Место There is a cat on the sofa There are cats under the table Типы фраз. Утверждение + Отрицание - Вопрос ? There is a sofa in the room. There is no sofa in the room. Is there a sofa in the room? There are books on the desk. There are no books on the desk. Are there books on the desk? Предлоги места: on – на… to the right of – справа от… in – в… to the left of – слева от… under – под… above – над… near – около… next to – следующий за… behind – за… in the middle of – в центре… in front of – перед…
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urokviktorina-dlya-klassa-po-teme-cristmas.html	Урок-викторина для 4 класса по теме "Christmas"	https://doc4web.ru/uploads/files/55/9291a9e290f2fc7fabd45739b7e04576.doc	files/9291a9e290f2fc7fabd45739b7e04576.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/didaktichni-aspekti-organizacii-i-realizacii-samostiynoi-roboti-.html	Дидактичні аспекти організації і реалізації самостійної роботи студентів технічних вузів	https://doc4web.ru/uploads/files/230/81c7eba3bd9b5ea7b56a0e70e0dbd24a.docx	files/81c7eba3bd9b5ea7b56a0e70e0dbd24a.docx	Реферат з педагогіки ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНIЗАЦIЇ І РЕАЛIЗАЦIЇ САМОСТIЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТIВ ТЕХНIЧНИХ ВУЗIВ Вивчення курсу загальної фiзики в технiчних вузах є одним з най важливих елементiв пiдготовки висококвалiфiкованих фахiвцiв, воно сприяє розвитку пошуково-творчого мислення, iнтелектуальних здiбностей, пiдвищенню загальнонаукового рiвня i виробленню навичкiв дослiдження прикладних питань в галузi майбутнього фаху. Як зробити так, щоб теоретичні знання, одержані студентом з фізики, не iснували самi по собi, а максимально повно використовувалися їм в його практичній діяльності? Якщо до недавнього часу ця мета відносно успiшно досягалася засобами традицiйної дидактики, то зараз її реалiзацiя стає з кожним роком все складнiшою. Ми пiдiйшли до такого рубежу, коли кількість інформації з фізики стала настiльки величезною, що вона не може бути засвоєною за вiдносно короткий термін навчання (особливо в технiчному вузi, де кiлькiсть годин, якi відводяться на вивчення фізики кожного року зменшується), якщо її не упорядкувати на принципово нових засадах. В якостi основи для перебудови навчального процесу з фізики у вищiй технiчнiй школi ми пропонуємо концепцію інтенсивного формування i продуктивного функцiювання загальних теоретичних систем знань у розвиваючому навчанню. Складовою частиною, ядром концепцiї є наступнi принципи: I. Підвищення системностi, загальності i функцiонованостi основних фiзичних понять курсу загальної фiзики в процесi навчання. II. Iнтенсифiкацiя процесу формування системи фізичних знань та особистостi студентiв. Ш. Активiзацiя i самоорганiзацiя дiяльностi студентiв в умовах посилення спiвробiтництва з викладачем i один з одним. Дослiдження дидактiв, психологiв, представникiв конкретних методик переконують, що найважливiшою умовою успiшного пiдвищення якостi навчального процесу у вузi є цiлеспрямований i спецiально органiзований розвиток пiзнавальної дiяльностi i самостiйностi студентiв. Але в практицi навчання не завжди гiдно оцiнюється той факт, що високий рiвень пізнанавальної дiяльностi i самостiйностi студентiв чинить добродiйний вплив на весь хiд їхньої професiйної пiдготовки. Для вдосконалення організації i методичного забезпечення СРС методика завдань, на наш погляд, повинна вiдповiдати наступним вимогам: 1. Завдання для СРС повиннi бути диференцiйованi, тому що початковий рiвень знань, умiнь та навичок, теоретична готовнiсть до виконання рiзних видiв робiт, а також досвiд самостiйної дiяльностi у студентiв рiзний. 2. Завдання повиннi враховувати досягнутий рiвень умiнь та навичок творчого використання засвоєних знань у рiзних ситуацiях (внутрiшніх - i між предметних, прикладних та професiйних). 3. В завданнях повиннi знайти своє вiдображення основнi iдеї розвиваючого навчання, iнтеграцiйнi процеси тощо. В результатi проведеного дослiдження ми дiйшли до висновку про необхідність включення у СРС наступних типiв загальновiдомих в дидактицi завдань: репродуктивнi; за зразком; реконструктивно-варiативнi; частково-пошуковi та дослiдницькi. Пiд час рiшення репродуктивних завдань пiзнавальна дiяльнiсть студента проходить у формi простого вiдтворення знань: студент згадує або знаходить (вiдшукує) у пiдручнику (конспектi) необхiдну формулу (рiвняння, закон), яка вiдображає (вiдтворює) суть явища, встановлює фiзичне тлумачення, пiдставляє їхнi численні значення та виконує обчислення. Завдання цього типу створюють для студентiв передумови для пiзнання, осмислення i запам`ятання тих чи iнших положень вивчаємого явища, закону, теорiї; сприяє накопиченню опорних знань, окремих фактiв та засобiв дiяльностi. До другого типу завдань, якi вирiшуються згiдно зразку, належать завдання, рiшення яких може бути органiзовано згiдно вiдомих зразкiв або у виглядi зумовленої, заздалегiдь вiдомої послідовності дiй (алгоритму). Рiвень пiзнавальної самостiйностi в дiяльностi студентiв пiд час виконання цих завдань виявляється в пiдведеннi нового факту явища, зразка або засобу дiяльностi пiд уже вiдомi. Сприяючи накопиченню у студентiв опорних знань, умiнь та навичок, їх мiцному засвоєнню, цi роботи створюють необхiднi умови для переходу до виконання завдань бiльш високого рiвня самостiйностi. Для рiшення реконструктивно-варiативних завдань студент повинен не тiльки добре знати фiзичнi закони, якi описують розглянуте явище (або сукупнiсть явищ), але й вмiти реконструювати, перетворювати та застосовувати до нових ситуацiй тощо. Цi завдання нацiленi на вироблення у студента вмiнь та навичкiв комбiнувати та перетворювати новi i традицiйнi засоби дiяльностi для рiшення нових та традицiйних проблем, використовуючи при цьому рiзнi варiацiї та пiдходи. Все це сприяє формуванню у студентiв таких рис, якi є основою пошуково-творчої дiяльностi майбутнього фахiвця. Виконуючи завдання цього типу, студенти вчаться перебудовувати та комбiнувати ранiш вiдомi знання i вмiння для виконання нового завдання, аналiзувати рiзнi шляхи його виконання i обирати найбiльш рацiональнi. До завдань частково-пошукового типу вiдносяться завдання, у яких бракує або зайвi початковi данi, такi, у яких не повнiстю визначенi початковi умови, а також такi, якi припускають рiзнi варiацiї та вимагають доробки. Студент сам доповнює, знаходить (вiдшукує) тi данi, яких бракує, остаточно формує умови завдання i накреслює шляхи його рiшення. Прикладом завдань такого типу можуть слугувати наступнi: 1. Скласти i вирiшити завдання на визначення мiнiмального куту нахилу транспортерної стрiчки, при якому вугілля не буде осипатися? 2. Яким повинен бути нахил бремсберга, щоб одна навантажена вагонетка масою М змогла б пiдняти не менш як N порожнiх вагонеток масою m? Коефiцiєнт тертя k, маси вагонеток та їх кiлькiсть узяти для конкретних умов конкретної шахти. Сутнiсть цих завдань полягає в тому, що викладач або дає план-програму рiшення проблеми, або коректує рух студента до її рiшення, або будує аналогiчну проблему з бiльш малим полем пошуку, або подiляє проблему на декiлька пiдпроблем, якi у сукупностi дають рiшення основної проблеми i таким чином, студент розв'язує завдання. Обов`язковим елементом пiдготовки сучасних фахiвцiв є залучення студентiв до науково-дослiдницької роботи. У зв`язку з рядом об`єктивних причин ми поки що не в змозi залучити всiх студентiв до активної участi в НДРс, але вчити елементам дослiдницької дiяльностi ми повиннi всiх. Тому у якостi дослiдницьких завдань ми даємо студентам не тiльки такi, як наприклад, "З`ясувати вплив метану на показник заломлення повiтря", але й такi, як "Вивести залежнiсть показника заломлення повiтря вiд тиску", тобто, завдання на вивiд формул та пiдтвердження теорем, на обґрунтування яких-небудь положень теорiї, завдання ускладненої трудностi, якi виходять за межi програми тощо. Такi завдання для самостійної роботи студентiв повиннi бути складенi з усiх основних тем курсу фiзики. Методика застосування системи завдань з поступовим зростанням ускладнень та проблемностi є перспективною, виконує не тiльки навчальнi, але й розвиваючi функцiї, якi пiдвищують якiсть пiдготовки iнженерiв. "Вiд живого спостерiгання до абстрактного мислення i вiд нього до практики - такий дiалектичний шлях пiзнання iстини, пiзнання об`єктивної реальностi" (Гегель). Тому, у тих випадках, коли навчання здiйснюється з урахуванням майбутнього фаху студента, полiпшуються усi показники навчальної дiяльностi. Наприклад, оптимiзацiя процесу навчання фiзики у ДонНТУ. У цьому випадку також перероблено весь курс з акцентом на "використання фiзичних знань в iнженернiй практицi" для конкретної спецiальностi (гiрничої, металургiйної, механічної). Проте професiоналiзацiя завдань для СРС ще не має масового характеру, мабуть тому, що їхня розробка пов'язана з наявнiстю об`єктивних методичних труднощiв; визначенням перелiку професiйних знань, умiнь та навичок майбутнього фахiвця та формуванням його профiлю роботи, а також розробкою його професiограми. Завдання викладачiв фiзики на кафедрi, на наш погляд, зводиться не тiльки до того, щоб дати фундаментальнi знання з предмету, здiйснити контроль за засвоєнням знань, але й прищепити студентам навички творчо, самостiйно мислити, пiзнавати, вирiшувати деякi, хоч i невеличкi, проблеми, суперечностi, тому що розвиток науки - це вирiшення суперечностей. Вiдомо, що однiєю з найважливiших передумов самостійної роботи студентiв є чiтко налагоджений контроль за її виконанням. Вiн сприяє поглибленому вивченню предмета, створює широкi можливостi використання зворотного зв'язку для подальшого вдосконалення органiзацiї цієї роботи i методики викладання любого предмету та, зокрема, фiзики. На нашiй кафедрi протягом декiлька рокiв практикуються наступнi методи пiдсумкового та поточного контролю знань студентiв: 1. Поточне опитування. Проводиться постiйно протягом семестру Мета - установити готовнiсть студентiв до засвоєння наступного матерiалу, виконання лабораторних та практичних завдань тощо. 2. Контроль виконання домашнiх завдань. Мета - перевiрка загального рiвня засвоєння студентами знань та коректування подальшої роботи викладача пiд час вивчення даного роздiлу або курсу. Проводиться постiйно протягом семестра. 3. Експрес-контроль. Проводиться постiйно на лекцiях протягом всього семестру. Цей засiб контролю має ряд переваг у порiвняннi з iншими формами контролю за самостiйною роботою студентiв. По-перше, вiн не займає багато часу (що має велике значення для спецiальностей, якi мають менш за все кiлькiсть годин на вивчення фундаментальних дисциплiн); по-друге, стимулює самостiйну дiяльнiсть студентiв; по-третє, примушує студентiв бути бiльш уважними на лекцiях, бiльш якiсно вести конспект, що у пiдсумку сприяє поглибленому вивченню фiзики. Провадження експрес-контролю не повинно займати бiльш 5 - 10 хвилин. Мета - що й у поточного контролю - пiдтримка одержаних ранiш знань, вмiнь та навичок шляхом постiйного повторення, виявленню тих студентiв, якi не працюють самостiйно з пiдручниками та навчальними посiбниками; контроль вiдвiдування лекцiй тощо. 4. Взаємоконтроль (по В.Ф.Шаталову). Мета - вироблення свiдомостi у студентiв пiд час засвоєння знань, вмiнь та навичок протягом семестру. 5. Самооцiнка (самоконтроль). Мета - робота над своїми помилками згiдно обумовленого алгоритму або вiдповiдi, оцiнка свого рiвня знань. 6. Навчальний контроль. Суть цього метода мiститься у наступному: дається питання, яке побудовано з двох частин: перша частина - iнформацiя, друга частина - питання по отриманiй iнформацiї з метою вiдпрацьовування (обробки) додаткових навичкiв та знань, якi були отриманi протягом семестру. 7. Атестацiя - фiльтрiвний (фiльтрувальний) щомiсячний контроль. 8. Колоквiум. Перевiрка знань з обумовленої теми, яка вивчається у семестрi. Проводиться 2-3 рази в семестр з метою поточного контролю знань студентiв пiсля вивчення кожної теми (блоку) протягом всього семестру. 9. Контроль знань шляхом виконання лабораторно-практичних робiт дослiдницького проблемного характеру. 10. Написання тематичних рефератiв. Науково-дослiдницька робота студентiв, яка напрямлена на розширення (поширення) їхнього професiйного кругозору i практичного застосування знань та вмiнь, якi вони отримали в наслiдок вивчення курсу фiзики. Проводиться 1-2 рази в семестр. 11. Рейтингова система контролю, яка може включати в себе всi попереднi види контролю повнiстю або частково. Мета - перевiрка систематичностi та якостi роботи студентiв на аудиторних та поза аудиторних заняттях. Рейтингова система контролю включає в себе метод шкальних вiдмiток, кореляцiйний аналiз, метод конкордацiї . Проводиться постiйно протягом всього семестру. 12. Залiк i диференцiюваний залiк має характер заздалегідного або iнодi пiдсумкового контролю в кiнцi кожного семестру. Таким чином, проведення протягом семестру вище згаданих методiв контролю за самостiйною роботою студентiв є важливою передумовою отримання стабiльних знань з фiзики. Успiх нашої дiяльностi в бiльшостi залежить вiд того, хто прийшов у вуз за знаннями, тих, хто вирiшив присвятити своє життя iнженернiй справi. Це означає, що сьогоднi не можна вчити студентiв так, як ми вчили вчора, а завтра не можна буде вчити їх так, як ми навчаємо сьогоднi. Але це не означає, що студент повинен бути кинутим напризволяще. Навпаки, дисциплiнованiсть, суровий попит за виконання кожного завдання, мотивацiйна i справедлива оцiнка наслiдкiв самостійної працi - важлива умова становлення та формування громадянської вiдповiдальностi студента за доручену йому справу. Але фiзику студенти починають вивчати на першому курсi. Студентської "кваліфікації" вони поки ще, зрозумiло, не придбали i орiєнтованi на повiльне сприйняття предмета. Цей факт необхiдно враховувати. Вiд викладача потрiбна достатня компетентнiсть викладання матерiалу тому, що першокурсникам важко буде зрозумiти зв`язки та висновки. Необхiдно на лекцiї давати найбiльш головне, найбiльш складне, систематизоване, залишаючи другорядне для самостiйної роботи студента. Проблемнiсть у викладаннi курсу фiзики на цьому етапi займає незначне мiсце: самi студенти ще в бiльшостi випадкiв проблем не бачать i не вiдчувають. Тому навчально-методичнi вказiвки для студентiв першого курсу з фiзики повиннi бути ґрунтовними, докладними i мати окреслену логiчну схему, яка мiстить у собi детальний перелiк всiх питань програми курсу, має професiйну спрямованiсть, а також зазначення тих роздiлiв, якi викладач розглядає на лекцiї i дуже скромна частина тих роздiлiв, якi необхiдно студенту розглядiти самостiйно в позаурочний час. Обов`язковим компонентом методичних вказiвок є наявнiсть питань для самоконтролю (самооцiнки), якi дуже цiкаво складенi. Для вiдповiдi на них студенту необхiдно буде не тiльки вивчити додаткову лiтературу, але й спробувати логiчно мислити. Поставити правильно питання - велика справа. Адже, самостiйна, навчальна праця студента - це сфера його особистої саморегуляцiї. Влаштована i керована викладачем, така праця є основою всього навчального процесу. Якiсть працi студентiв в бiльшостi випадкiв визначається можливостями скорiшого i бiльш якiсного виконання тих завдань, якi поставленi перед студентом. Тому на кафедрi повинен бути достатнiй аудиторний фонд, який має необхiдне обладнання, навчальна лiтература (посiбники, пiдручники, iнструкцiї тощо), технологiчнi засоби самонавчання, до складу якого входить i навчальне телебачення, обчислювальна технiка за допомогою якої студенти обробляють експериментальнi данi при проведеннi фiзичних практикумiв тощо. Аналiз нашої роботи свiдчить про те, що обраний нами засiб управлiння і керування СРС має багато позитивних моментiв, але ще є над чим працювати.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-teme-v-mire-zhivotnih.html	Урок по английскому языку в 5 классе по теме «В мире животных»	https://doc4web.ru/uploads/files/87/79c094252999045f4276362e3892b2a6.doc	files/79c094252999045f4276362e3892b2a6.doc	null
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/razbiratelstva-del-v-arbitrazhnih-sudah.html	Разбирательства дел в арбитражных судах	https://doc4web.ru/uploads/files/230/52caa7cc9dc51d2e75077d953955ef40.docx	files/52caa7cc9dc51d2e75077d953955ef40.docx	Контрольная работа по предмету Арбитражный Процесс (IV курс) V вариант, Выполнил студент 4-го курса, юридического факультета – Халиуллин Фарид Фарукович. Задание №1. Судебное разбирательство в суде первой инстанции. В арбитражном процессуальном кодексе РФ от 5.05.95г. №70-ФЗ данному вопросу посвящена Глава 16. Рассмотрим постатейно статьи указанной главы. Новый АПК установил единый срок рассмотрения всех дел в арбитражном суде (статья 114). Он не должен превышать двух месяцев. Течение этого срока начинается со дня поступления иска в арбитражный суд, а не на следующий день после этого. В случае отмены определения о возврате искового заявления оно считается поданным в день первоначального обращения в арбитражный суд (ст. 108 АПК). Следовательно, и течение двухмесячного срока начинается здесь со дня, когда в суд поступило первоначальное исковое заявление, а не с момента прихода материалов из суда апелляционной инстанции. Судебное разбирательство - это самостоятельная стадия арбитражного процесса, которая имеет свои специфические цели. Она предназначена для рассмотрения и разрешения спора по существу. Рассматривая дело, арбитражный суд должен непосредственно исследовать доказательства, установить фактические обстоятельства дела, выяснить права и обязанности сторон; разрешая дело, суд выносит законное и обоснованное решение, защищающее права организаций и граждан - предпринимателей. Разбирательство дела происходит в заседании арбитражного суда с обязательным извещением лиц, участвующих в деле. Судебное заседание можно разделить на несколько частей (этапов): подготовительная часть; рассмотрение дела по существу; постановление и оглашение решения. Каждая часть имеет свою специфическую задачу, свое содержание, место в судебном разбирательстве и предназначена только для разрешения определенного круга вопросов. Все части, имея определенную самостоятельность, тесно связаны между собой и последовательно сменяют одна другую. Заседанием руководит, в случае коллегиального рассмотрения дела, председатель суда, его заместитель или судья арбитражного суда. Председательствующий руководит заседанием от имени всего состава суда, обеспечивая всестороннее, полное и объективное выяснение всех обстоятельств дела, прав и обязанностей сторон, других лиц, участвующих в деле. Все судьи, входящие в состав данного суда, пользуются равными правами при рассмотрении всех вопросов, возникающих в ходе разбирательства дела и при вынесении решения. Все вопросы и разногласия решаются большинством голосов. В ходе судебного разбирательства председательствующий не вправе ограничивать судей в возможности задавать вопросы лицам, участвующим в деле; снимать вопросы, поставленные перед лицами, участвующими в деле; комментировать высказывания и вопросы судей. Судьи арбитражного суда в заседании не должны прерывать своими комментариями и репликами заслушивание объяснений, вопросы, задаваемые другими судьями, указания и распоряжения председательствующего (п. 3.6 Регламента арбитражных судов). В соответствии со ст. 113 АПК лица, участвующие в деле, извещаются о месте и времени судебного разбирательства определением, которое направляется им заказным письмом с уведомлением о вручении. Лица, участвующие в деле, считаются извещенными, если определение направлено по почтовому адресу, указанному в исковом заявлении в соответствии с местонахождением, предусмотренным в учредительных документах. В случае неявки кого-либо из лиц, участвующих в деле, и отсутствия данных о вручении им извещений суд обязан отложить разбирательство дела. Это обусловлено введением в АПК нового правила, в соответствии с которым рассмотрение дела в отсутствие кого-либо из участвующих в деле лиц, не извещенных надлежащим образом о времени и месте заседания, является безусловным основанием к отмене решения арбитражного суда (п. 2 ч. 3 ст. 158 АПК). Если эти лица были извещены, но не явились по причинам, признанным судом уважительными, он вправе отложить разбирательство дела либо продолжить его, о чем выносится определение. Если же истец, надлежащим образом извещенный о времени и месте судебного разбирательства, не явился в заседание арбитражного суда и не заявил ходатайство о рассмотрении дела без его участия, суд оставляет иск без рассмотрения в соответствии с п. 6 ст. 87 АПК. При неявке извещенного ответчика спор может быть решен в его отсутствие (ч. 2 ст. 119 АПК). В случае неявки в заседание свидетелей или экспертов суд выслушивает мнение лиц, участвующих в деле, о возможности рассмотреть дело в их отсутствие и выносит определение продолжить судебное разбирательство или отложить его. В соответствии с ч. 2 ст. 115 АПК председательствующий должен определить порядок ведения заседания и исследования доказательств. Об этом выносится специальное определение. Как правило, вначале суд заслушивает объяснения истца и участвующего на его стороне третьего лица, затем - ответчика и участвующего на его стороне третьего лица. Лица, участвующие в деле, вправе задавать друг другу вопросы. 3. Действующий АПК существенно расширил содержание принципа гласности в арбитражном процессе. Лицам, участвующим в деле, и присутствующим в заседании арбитражного суда предоставлено право делать письменные заметки, вести стенограмму и звукозапись. Кино- и фотосъемка, видеозапись, а также трансляция судебного заседания по радио и телевидению допускаются с разрешения судьи, рассматривающего дело. При подготовке дела к судебному разбирательству судья вправе предложить ответчику представить письменный отзыв на исковое заявление, а лицам, участвующим в деле, - дополнительные доказательства, необходимые для правильного рассмотрения дела. Эти же процессуальные действия судья вправе совершить и в стадии судебного разбирательства, отложив рассмотрение дела. Если указанные требования не выполнены, суд вправе рассмотреть дело по имеющимся в нем материалам. Вопрос о том, когда воспользоваться этим правом, решается в каждом случае по усмотрению арбитражного суда, исходя из конкретных обстоятельств дела. Решение суда первой инстанции, вынесенное в соответствии с ч. 1 ст. 119 АПК по имеющимся в деле материалам, может быть обжаловано в апелляционном порядке. Однако апелляционный суд принимает дополнительные доказательства только в том случае, если заявитель обосновал невозможность их представления в суде первой инстанции по причинам, не зависящим от него (ст. 155 АПК). 2. В частях 2 и 3 ст. 119 АПК определены правовые последствия неявки в заседание арбитражного суда ответчика и истца. Здесь необходимо помнить: прежде чем разрешать спор в отсутствие истца или ответчика, суд должен убедиться, что в деле имеются данные о вручении ему документов с извещением о времени и месте разбирательства дела. Что касается истца, то в деле должно быть также и его заявление с просьбой рассмотреть дело в его отсутствие. Если истец был надлежащим образом извещен, но в деле нет такого заявления, иск может быть оставлен без рассмотрения в соответствии с п. 6 ст. 87 АПК. Статья 120. 1. При разбирательстве дела арбитражный суд может столкнуться с обстоятельствами, препятствующими его рассмотрению по существу. В этом случае он должен отложить разбирательство, т.е. перенести рассмотрение дела по существу в другое судебное заседание, назначенное в точно определенное время в установленном месте. В ст. 120 АПК установлены основания, правовые последствия, а также порядок оформления этого процессуального действия и извещения участников арбитражного процесса о времени и месте нового заседания арбитражного суда. Основаниями, по которым рассмотрение дела откладывается, могут быть различные обстоятельства, например неявка: 1) кого-либо из лиц, участвующих в деле, если отсутствуют сведения о вручении им извещений о времени и месте разбирательства дела; 2) переводчика; 3) свидетелей, экспертов. Дело откладывается при отсутствии необходимых доказательств, без которых невозможно рассмотреть его по существу. Перечень указанных выше и приведенных в ст. 120 АПК оснований не является исчерпывающим. В определении суд указывает причины отложения дела, процессуальные действия, которые необходимо совершить, чтобы обеспечить возможность разбирательства в следующем судебном заседании (например, вызвать новых свидетелей, истребовать дополнительные письменные доказательства и т.п.), а также день и место его проведения. При этом день должен быть назначен с учетом времени, необходимого для вызова участников процесса или для истребования доказательств. 2. Присутствующим в заседании участникам процесса суд может объявить о времени и месте нового заседания под расписку, которая подшивается к материалам дела. Остальные извещаются по правилам ч. 2 ст. 120. 3. Новое разбирательство дела после его отложения начинается сначала, т.е. с подготовительной части судебного заседания (проверка явки участников процесса, объявление состава арбитражного суда и т.д.). Статья 123. Протокол 1. В судебном заседании, а также при совершении отдельных процессуальных действий вне судебного заседания составляется протокол. В протоколе судебного заседания указываются: 1) год, месяц, число и место судебного заседания; 2) наименование суда, рассматривающего дело, состав суда; 3) наименование дела; 4) сведения о явке лиц, участвующих в деле, и иных участников арбитражного процесса; 5) сведения о разъяснении лицам, участвующим в деле, и иным участникам арбитражного процесса их процессуальных прав и обязанностей; 6) определения, вынесенные судом без удаления из зала заседания; 7) устные заявления и ходатайства лиц, участвующих в деле; 8) показания свидетелей, устные разъяснения экспертами своих заключений. В протоколе о совершении отдельных процессуальных действий указываются также полученные данные. 2. Протокол ведет председательствующий в судебном заседании судья или другой судья состава, рассматривающего дело. 3. Протокол судебного заседания подписывается судьей, председательствующим в заседании, не позднее следующего после заседания дня. Протокол о совершении отдельного процессуального действия составляется и подписывается судьей непосредственно после совершения этого действия. 4. Участники арбитражного процесса имеют право знакомиться с протоколом судебного заседания или процессуального действия и представлять замечания относительно полноты и правильности его составления в трехдневный срок после подписания протокола. 5. О принятии или отклонении замечаний на протокол судья выносит определение. Протокол заседания арбитражного суда - это процессуальный письменный документ, удостоверяющий совершение (несовершение) участниками процесса действий, перечисленных в ст. 123 АПК. Он составляется о каждом судебном заседании, а также о совершении отдельных указанных в законе процессуальных действий. Решение арбитражного суда подлежит отмене, если в деле отсутствует протокол судебного заседания или он не подписан председательствующим по делу (п. 7 ч. 3 ст. 158 АПК). Протокол судебного заседания введен в арбитражный процесс впервые, чтобы укрепить гарантии защиты прав лиц, участвующих в деле. Он имеет важное доказательственное значение, поэтому его содержание, порядок составления и форма должны соответствовать требованиям закона. 2. Все вопросы, освещаемые в протоколе, должны излагаться в последовательности, указанной в законе (ст. 123 АПК). Содержание протокола заседания арбитражного суда имеет свою специфику: в нем отражается не весь ход судебного разбирательства, а только сведения о тех действиях, которые перечислены в ч. 1 ст. 123 АПК, при условии, что они были совершены судом. Протокол судебного заседания ведет, а затем должен подписать председательствующий не позднее следующего после заседания дня. В случае задержки с подписанием в течение трехдневного срока новый срок для представления замечаний на протокол начинается на следующий день после его подписания судьей. Участники арбитражного процесса имеют право знакомиться с протоколом судебного заседания, протоколом процессуального действия и представлять свои замечания относительно полноты и правильности их составления в трехдневный срок после их подписания даже в том случае, если они подписаны не вовремя. Представленные замечания должны быть рассмотрены судьей. О принятии или отклонении замечаний на протокол судья выносит определение, которое не подлежит обжалованию. Замечания на протокол и определение судьи должны быть приобщены к делу. Замечания, поданные с пропуском срока, возвращаются судьей без рассмотрения. Задание 2. Производство в кассационной инстанции арбитражного судопроизводства. Глава 21. ПРОИЗВОДСТВО В КАССАЦИОННОЙ ИНСТАНЦИИ Статья 161. Лица, участвующие в деле, вправе подать кассационную жалобу на решение арбитражного суда, вступившее в законную силу, и постановление апелляционной инстанции. Право кассационного обжалования арбитражных решений (постановлений) закон предоставляет истцу, ответчику, третьим лицам, как заявляющим самостоятельные требования на предмет спора, так и не заявляющим их, а также всем другим участвующим в деле лицам, перечисленным в ст. 32 АПК. Прокурор, государственные органы и органы местного самоуправления и иные органы, предъявляющие на основании ст. 41, 42 АПК иски в защиту государственных и общественных интересов, вправе обжаловать решение (постановление) суда в кассационном порядке. Допущенные в процесс стороны и другие лица, участвующие в деле, вправе обжаловать в кассационном порядке арбитражное решение (постановление) независимо от их фактического участия в судебном разбирательстве. В пределах установленного ст. 164 АПК срока право обжалования решений (постановлений) принадлежит также правопреемникам лиц, участвующих в деле. Закон не запрещает судебным представителям приносить кассационные жалобы, если такое право специально оговорено в их доверенности (ст. 50 АПК). В соответствии со Статьей 162 Федеральные арбитражные суды округов проверяют законность решений и постановлений, принятых арбитражными судами субъектов Российской Федерации в первой и апелляционной инстанциях. 1. Осуществление кассационной проверки возложено на федеральные арбитражные суды округов, которые впервые были созданы в России в течение полугода - с 1 июля 1995 г. по 1 января 1996 г. ФКЗоАС предусматривает создание десяти таких судов (ст. 24): 1) Федеральный арбитражный суд Волго - Вятского округа; 2) Федеральный арбитражный суд Восточно - Сибирского округа; 3) Федеральный арбитражный суд Дальневосточного округа; 4) Федеральный арбитражный суд Западно - Сибирского округа; 5) Федеральный арбитражный суд Московского округа; 6) Федеральный арбитражный суд Поволжского округа; 7) Федеральный арбитражный суд Северо - Западного округа; 8) Федеральный арбитражный суд Северо - Кавказского округа; 9) Федеральный арбитражный суд Уральского округа; 10) Федеральный арбитражный суд Центрального округа. Каждый округ охватывает определенный регион с перечнем арбитражных судов субъектов Российской Федерации, решения и постановления которых попадают в сферу кассационной проверки данного федерального арбитражного суда округа. Например, Федеральный арбитражный суд Московского округа выступает в качестве кассационной инстанции в отношении судебных актов, принятых арбитражными судами г. Москвы и Московской области по первой инстанции и в качестве апелляционной инстанции. Состав судебных органов может быть изменен федеральным законом. В 1995 г. федеральными арбитражными судами в кассационном порядке было рассмотрено 1224 дела. Судебные акты по 490 делам были отменены или изменены кассационной инстанцией, что составило 40% обжалуемых дел. В разных судах отменяемость судебных актов была различна. Так, в Волго - Вятском - было отменено 14% обжалуемых судебных актов, в Северо - Кавказском - 54% <1>. Кассационную проверку вступивших в законную силу судебных актов непосредственно осуществляют судебные коллегии федерального арбитражного суда округа. Согласно ФКЗоАС (ст. 25) федеральный арбитражный суд округа имеет две судебные коллегии: по рассмотрению споров, возникающих из гражданских и иных правоотношений; по рассмотрению споров, возникающих из административных правоотношений. В судебных коллегиях федерального арбитражного суда округа в свою очередь могут быть образованы судебные составы из числа судей, входящих в соответствующую судебную коллегию для рассмотрения кассационных жалоб. Все судьи коллегии пользуются равными правами. Судья, оказавшийся в меньшинстве, вправе изложить свое особое мнение, но вынесенное по большинству голосов постановление кассационной инстанции обязан подписать (см. коммент. к ст. 15 АПК). Предметом рассмотрения кассационной инстанции могут служить все решения арбитражного суда первой инстанции и все постановления апелляционной инстанции, принятые арбитражными судами субъектов Российской Федерации. Никаких исключений из этого правила, предусматривающих какое-либо ограничение в праве обжалования судебных актов в зависимости от характера рассматриваемых дел, АПК не предусматривает. Кассационная инстанция проверяет судебные акты с точки зрения правильности применения и соблюдения норм материального и процессуального права. Статья 163. Порядок подачи кассационной жалобы 1. Кассационная жалоба подается в федеральный арбитражный суд округа, полномочный ее рассматривать, через арбитражный суд, принявший решение. 2. Арбитражный суд, принявший решение, обязан направить жалобу вместе с делом в соответствующий федеральный арбитражный суд округа в пятидневный срок со дня ее поступления. АПК устанавливает жесткое требование о непременной подаче кассационной жалобы через арбитражный суд, вынесший обжалуемый судебный акт. Несоблюдение этого правила влечет серьезные последствия - возвращение жалобы судьей кассационной инстанции, куда жалоба была подана (см. ст. 168 АПК). Кассационная жалоба может быть передана лично либо отправлена по почте. Во избежание волокиты АПК устанавливает краткий (5 дней) срок для направления жалобы с делом в федеральный арбитражный суд округа. Основанием для задержки направления кассационной жалобы в федеральный арбитражный суд округа может послужить рассмотрение апелляционной жалобы на определение арбитражного суда, вынесенного в соответствии со ст. 75, 79, 138, 139 АПК. В тех случаях, когда на момент поступления кассационной жалобы в апелляционной инстанции рассматривается жалоба на одно из выше указанных определений суда первой инстанции, апелляционная инстанция вправе выслать в федеральный арбитражный суд округа кассационную жалобу вместе с делом после рассмотрения этой жалобы. О причинах задержки направления кассационной жалобы апелляционная инстанция сообщает подавшему ее лицу. Согласно статьи 164 Кассационная жалоба может быть подана в течение одного месяца после вступления в законную силу решения или постановления арбитражного суда. В кассационной жалобе должны быть указаны: 1) наименование арбитражного суда, которому адресуется жалоба; 2) наименование лица, подающего жалобу, и лиц, участвующих в деле; 3) наименование арбитражного суда, принявшего решение или постановление, на которое подается жалоба, номер дела и дата принятия решения, постановления, предмет спора; 4) требования лица, подавшего жалобу, и указание на то, в чем заключается нарушение или неправильное применение норм материального права либо норм процессуального права; 5) перечень прилагаемых к жалобе документов. Ссылка в кассационной жалобе на недоказанность обстоятельств дела или на несоответствие изложенных в решении или постановлении выводов о фактических взаимоотношениях лиц, участвующих в деле, обстоятельствам дела не допускается. Кассационная жалоба подписывается лицом, подающим жалобу, или его представителем. К жалобе, подписанной представителем, прилагается доверенность, подтверждающая его полномочия на обжалование судебных актов, если она ранее не была представлена по данному делу. 2. К жалобе прилагаются доказательства уплаты государственной пошлины и направления копий жалобы другим лицам, участвующим в деле. Согласно общему порядку арбитражного делопроизводства копия кассационной жалобы направляется (Статья 166) лицам, участвующим в деле. Лицо, подающее кассационную жалобу, направляет другим лицам, участвующим в деле, копии жалобы и приложенных к ней документов, которые отсутствуют у них. В целях наиболее полной проверки решения АПК предоставляет лицам, участвующим в деле, право подать отзыв на кассационную жалобу, что особенно важно в случаях, когда лицо не может лично участвовать в судебном заседании кассационной инстанции либо когда дело впоследствии пересматривается в порядке надзора, и имеющийся в деле письменный отзыв на кассационную жалобу может помочь прийти к правильному выводу. Арбитражный суд не вправе присоединять свои пояснения на поданную жалобу. Все мотивы, обосновывающие то или иное решение, постановление, должны быть изложены в самом решении (постановлении). Отзыв на жалобу может подаваться в течение всего времени со дня подачи кассационной жалобы до начала слушания дела кассационной инстанцией. Новеллой является право подписания отзыва представителем, наделенным полномочиями на ведение дела. Специальной оговорки в доверенности в этом случае не требуется (см. ст. 50 АПК). Кассационная жалоба может быть возвращена: 1) если кассационная жалоба не подписана или подписана лицом, не имеющим права ее подписывать, либо лицом, должностное положение которого не указано; 2) если жалоба направлена, минуя арбитражный суд, принявший решение; 3) если к кассационной жалобе не приложены доказательства отсылки ее копий лицам, участвующим в деле; 4) если к кассационной жалобе не приложены документы, подтверждающие уплату государственной пошлины в установленных порядке и размере, а в случаях, когда федеральным законом предусмотрена возможность отсрочки, рассрочки уплаты государственной пошлины или уменьшения ее размера, отсутствует ходатайство об этом либо ходатайство отклонено; 5) если кассационная жалоба подана по истечении установленного срока и не содержит ходатайство о восстановлении пропущенного срока; 6) если кассационная жалоба не содержит указания на то, в чем заключается нарушение или неправильное применение норм материального права либо норм процессуального права; 7) если до направления лицам, участвующим в деле, определения о принятии кассационной жалобы к производству от лица, подавшего жалобу, поступило заявление о ее возвращении. Закрепление обязанности за судьей направить определение о принятии кассационной жалобы к производству всем участвующим в деле лицам означает, по существу, извещение их о времени и месте рассмотрения кассационной жалобы, поскольку в определении все эти сведения должны содержаться. Других специальных правил извещения о рассмотрении кассационной жалобы АПК не содержит. 2. Рассмотрение жалобы в отсутствие кого-либо из участвующих в деле лиц, не информированных надлежащим образом о кассационном слушании дела, может послужить основанием для отмены кассационного постановления в надзорном порядке. Кассационная инстанция в соответствии со статьей 170 вправе изменить, вынести новое решение (постановление). Поэтому, если кассационное постановление будет принято после того, как первоначальное решение суда первой инстанции или (постановление апелляционной инстанции) исполнено, возвратить все полученное по названным судебным актам станет возможным лишь путем использования института поворота исполнения судебного акта. А это достаточно сложная процедура (см. коммент. к ст. 209 АПК). Кроме того, на деле уже может не оказаться ни денежных средств, ни имущества, которые нужно вернуть ответчику по первоначальному иску. 2. Инициатива приостановления должна исходить от участвующих в деле лиц, но окончательное решение принадлежит суду кассационной инстанции, который вправе, но не обязан это делать. В соответствии с Приказом Генерального прокурора РФ N 59 от 24 октября 1996 г. "О задачах органов прокуратуры по реализации полномочий в арбитражном процессе" в п. 8 отмечается, что прокурор в необходимых случаях должен заявлять перед арбитражным судом кассационной инстанции ходатайство о приостановлении исполнения решения, постановления, принятых в первой и апелляционной инстанциях <1>. Нельзя приостановить исполнение решения (постановления), подлежащего немедленному исполнению. 3. Срок, на который можно приостановить исполнение, в АПК не зафиксирован. Представляется, что приостановить исполнение можно до окончания кассационного производства. В кассационной инстанции дело рассматривается по правилам рассмотрения дела арбитражным судом первой инстанции с особенностями, предусмотренными настоящей главой. При этом правила, установленные только для первой инстанции, не применяются (статья171). Порядок рассмотрения дела в кассационной инстанции в основном тот же, что и для рассмотрения дела по существу арбитражным судом первой инстанции. К числу правил, свойственных только арбитражному суду первой инстанции и не применяемых в кассационном производстве, можно, например, отнести: сроки рассмотрения дела (ст. 114 АПК); исследование в судебном заседании доказательств (ст. 117 АПК). Постановлением Пленума ВАС РФ N 13 в п. 3 разъяснено, что предусмотренное ч. 1 ст. 37 АПК право истца изменить основание или предмет иска, увеличить или уменьшить размер исковых требований, отказаться от иска может быть использовано истцом до принятия решения судом первой инстанции. Данная норма не применяется при рассмотрении дела в других инстанциях, следовательно, и в кассационной инстанции эти распорядительные действия не могут быть совершены. Иначе решается вопрос о мировом соглашении, которое согласно ч. 3 ст. 37 АПК может быть заключено в любой инстанции, в том числе и в кассационной. Достижение мирового соглашения в кассационной инстанции оформляется постановлением, в котором одновременно решаются вопросы об утверждении мирового соглашения, прекращении производства по делу и отмене решения суда первой инстанции (постановления апелляционной инстанции). Из п. 5 названного Постановления Пленума ВАС РФ следует также, что правила о преюдициальном значении фактов, установленных судебными актами (ч. 2 ст. 58 АПК), не распространяются на постановления кассационной инстанции. Лицо, подавшее кассационную жалобу, может от нее отказаться, но окончательное решение вопроса зависит от арбитражного суда. Мотивы, по которым кассационная инстанция может не принять отказ от жалобы, аналогичны мотивам, по которым арбитражный суд первой инстанции не принимает отказ от иска - если такой отказ противоречит законам и иным нормативным актам либо нарушает права и законные интересы других лиц. При отклонении отказа жалоба рассматривается по общим правилам кассационного производства. Если кассационная инстанция принимает заявленный отказ от жалобы, кассационное производство прекращается и, следовательно, обжалуемое решение (постановление) остается без изменения. Отказ от кассационной жалобы может быть заявлен как до рассмотрения дела в кассационной инстанции, так и в самом судебном заседании, но при этом всегда рассматривается в коллегиальном составе судей. Определение кассационной инстанции о прекращении производства обжалованию не подлежит и вступает в законную силу. Согласно статьи 173 АПК РФ кассационная жалоба на решение арбитражного суда и постановление апелляционной инстанции рассматривается в месячный срок со дня ее поступления вместе с делом в федеральный арбитражный суд округа. В отличие от арбитражного суда первой и апелляционной инстанций, где дело рассматривается и разрешается по существу, обязанность кассационной инстанции состоит в проверке законности вынесенного по делу решения (постановления). В порядке кассационного производства арбитражный суд проверяет, правильно ли были применены при рассмотрении дела нормы материального права, соблюдены ли процессуальные правила. Федеральный арбитражный суд округа, проверяющий в кассационном порядке решения (постановления) арбитражных судов, располагает широкими полномочиями статья 175 АПК РФ). Кассационная инстанция оставляет решение (постановление) без изменения, а жалобу - без удовлетворения в том случае, когда приходит к выводу о том, что вынесенный арбитражным судом судебный акт соответствует закону. Если по делу были допущены процессуальные нарушения, которые не повлияли и не могли повлиять на правильность вынесенного решения и не относятся к числу безусловных оснований к отмене (ст. 176 АПК), кассационная инстанция, не отменяя решение (постановление), может в своем постановлении указать на допущенные по делу неправильности. Кодекс не определяет различий между изменением и новым решением. Учитывая практику, под новым можно понимать решение, противоположное первоначальному по содержанию. Новое решение выносится, когда меняется основной вывод арбитражного суда о правах и обязанностях сторон, т.е. первоначальное решение об отказе в иске должно быть заменено решением о его удовлетворении, и наоборот. Решение изменяется в тех случаях, когда нарушения привели лишь к необходимости внести некоторые поправки в резолютивную часть (например, уменьшить или увеличить присужденную сумму, дополнительно взыскать пошлину). В тех случаях, когда кассационная инстанция выносит новое решение, ей принадлежат также права определить порядок его исполнения, предоставить отсрочку или рассрочку исполнения, разъяснять решение, поскольку совершение таких действий входит в компетенцию арбитражного суда при разрешении споров. Кассационная инстанция вправе отменить решение (постановление) полностью или частично и прекратить производство по делу либо оставить иск без рассмотрения при условиях, указанных в ст. 85, 87 АПК. Согласно п. 6 ст. 175 АПК кассационная инстанция может оставить в силе одно из вынесенных по делу решений или постановлений, если оно не противоречит закону. Несмотря на большое значение, которое имеют правила процесса для выполнения задач, стоящих перед правосудием, не всякое процессуальное нарушение влечет отмену судебного акта. Кодекс не допускает отмену правильного по существу решения по одним лишь формальным соображениям. Решение отменяется или изменяется, если допущенное по делу нарушение так связано с вынесенным судебным актом, что оно повлияло или могло повлиять на его правильность. В асти 3 ст. 176 АПК дается перечень процессуальных нарушений, при обнаружении которых судебный акт всегда подлежит отмене. Впервые процессуальное законодательство (п. 4 ч. 3 ст. 176 АПК) закрепляет в качестве основания к отмене отсутствие в судебном акте ссылки на закон или иной нормативный акт, которыми руководствовался арбитражный суд, принимая решение (постановление). По результатам рассмотрения кассационной жалобы принимается постановление, которое подписывается всеми судьями. В постановлении должны быть указаны: 1) наименование арбитражного суда, принявшего постановление, номер дела и дата принятия постановления, состав суда, принявшего постановление, фамилии присутствовавших в заседании лиц с указанием их полномочий; 2) наименование лица, подавшего кассационную жалобу, и лиц, участвующих в деле; 3) наименование арбитражного суда, рассмотревшего дело в первой и апелляционной инстанциях, номер дела, дата принятия решения, постановления, фамилии судей, их принявших; 4) краткое изложение сущности принятых решения, постановления; 5) основания, по которым поставлен вопрос о проверке законности решения, постановления; 6) доводы, изложенные в отзыве на кассационную жалобу; 7) объяснения лиц, присутствовавших в заседании; 8) мотивы, по которым арбитражный суд не применяет законы и иные нормативные правовые акты, на которые ссылались лица, участвующие в деле, а также законы и иные нормативные правовые акты, которыми руководствовался суд при принятии постановления; 9) при отмене или изменении решения первой инстанции, постановления апелляционной инстанции мотивы, по которым суд кассационной инстанции не согласился с выводами суда первой или апелляционной инстанции; 10) выводы по результатам рассмотрения кассационной жалобы; 11) действия, которые должны быть выполнены лицами, участвующими в деле, и арбитражным судом, если дело передается на новое рассмотрение. В постановлении указывается о распределении между лицами, участвующими в деле, судебных расходов. 3. Постановление направляется лицам, участвующим в деле, заказным письмом с уведомлением о вручении или вручается им под расписку в пятидневный срок со дня принятия. 4. Постановление вступает в законную силу с момента его принятия и обжалованию не подлежит. В соответствии со статьей 179 АПК РФ определения арбитражного суда могут быть обжалованы в кассационном порядке лишь в случаях, прямо указанных в АПК Кассационная жалоба по АПК 1995 может быть подана на определения арбитражного суда: об отказе в удовлетворении ходатайства об обеспечении доказательств (ст. 71); об обеспечении иска или отказе в обеспечении иска (ст. 75); об отмене обеспечения иска (ст. 79); о приостановлении производства по делу (ст. 84); об отказе в принятии искового заявления (ст. 85); о прекращении производства по делу (ст. 86); об оставлении иска без рассмотрения (ст. 88); об отказе в восстановлении пропущенного процессуального срока (ст. 99); о наложении штрафа (ст. 101); об отказе в принятии искового заявления (ст. 107); о возвращении искового заявления (ст. 108); об отказе в принятии дополнительного решения (ст. 138); о разъяснении решения и об исправлении описок, опечаток или арифметических ошибок (ст. 139); о возвращении заявления о пересмотре по вновь открывшимся обстоятельствам (ст. 193); об отказе в удовлетворении заявлений о пересмотре по вновь открывшимся обстоятельствам (ст. 196); о восстановлении пропущенного срока для предъявления исполнительного листа к исполнению (ст. 203); об отсрочке или рассрочке исполнения судебного акта, изменении способа и порядка его исполнения или об отказе в удовлетворении заявления (ст. 205). Кроме того, только в кассационном порядке могут быть обжалованы определения: о возвращении апелляционной жалобы (ст. 151 АПК) и о возвращении кассационной жалобы (ст. 168 АПК). Сроки, порядок рассмотрения кассационной жалобы - те же, что и при кассационном обжаловании решений и постановлений арбитражного суда. Задание 3. Задача. В АО «Янтарь» с помощью множительной техники была размножена листовка от имени организации, в которой говорилось о том, что в АО «Гамма» грубо нарушаются права акционеров, существуют раздоры и склоки между руководителями. В арбитражный суд поступило исковое заявление от АО «Гамма» к АО «Янтарь» о защите деловой репутации. Судья отказал в принятии искового заявления на том основании, что такое дело неподведомственно арбитражному суду и что понятия «деловая репутация юридического лица» не существует. На определение об отказе в принятии искового заявления была подана апелляционная жалоба. Как должен поступить суд апелляционной инстанции, подлежит ли обжалованию такое определение??? Ответ: В соответствии со статьей 22 АПК РФ арбитражному суду подведомственны дела по экономическим спорам, возникающим из гражданских, административных и иных правоотношений между юридическими лицами (далее - организации), гражданами, осуществляющими предпринимательскую деятельность без образования юридического лица и имеющими статус индивидуального предпринимателя, приобретенный в установленном законом порядке (далее - граждане); между Российской Федерацией и субъектами Российской Федерации, между субъектами Российской Федерации. В числе экономических споров (пункт 2 ст.22), разрешаемых арбитражным судом, в частности, относятся и споры о защите чести, достоинства и деловой репутации. Исходя из первой части данной статьи арбитражным судом защищаются права и юридических лиц по указанным спорам. Таким образом исковое заявление о защите деловой репутации юридического лица обоснованно и подлежит приему арбитражным судом первой инстанции по его подведомственности. Вввиду сути определения суда первой инстанции (отказ в принятии к рассмотрению заявления, что является нарушением прав истца в части применения защиты) на него может быть подана жалоба истца в апелляционную инстанцию (статья 160). Однако отдельно от принятого решения в апелляционном порядке могут обжаловаться лишь те определения, в отношении которых это прямо предусмотрено АПК. Речь идет о следующих видах определений суда первой инстанции: определение об отказе в удовлетворении ходатайства об обеспечении доказательств (ст. 71); определение об обеспечении иска или отказе в обеспечении иска (ст. 75); определение о замене или об отказе в замене одного вида обеспечения иска другим (ст. 77); определение об отмене обеспечения иска (ст. 79); определение о приостановлении производства по делу (ст. 84); определение о прекращении производства по делу (ст. 86); определение об оставлении иска без рассмотрения (ст. 88); определение об отказе в восстановлении пропущенного процессуального срока (ст. 99); определение о наложении судебного штрафа (ст. 101); определение об отказе в принятии искового заявления (ст. 107); определение о возвращении искового заявления (ст. 108); определение об обеспечении или отказе в обеспечении исполнения решения (ст. 136); определение о замене или об отказе в замене одного вида обеспечения исполнения решения другим (ст. 136); определение об отмене обеспечения исполнения решения (ст. 136); определение об отказе в принятии дополнительного решения (ст. 138); определение о разъяснении решения и об исправлении описок, опечаток или арифметических ошибок (ст. 139); частное определение (ст. 141); определение о возвращении заявления о пересмотре по вновь открывшимся обстоятельствам вступившего в законную силу судебного акта (ст. 193); определение об отказе в удовлетворении заявления о пересмотре судебного акта по вновь открывшимся обстоятельствам (ст. 196); определение о восстановлении или об отказе в восстановлении пропущенного срока для предъявления исполнительного листа к исполнению (ст. 203); определение о выдаче или об отказе в выдаче дубликата исполнительного листа (ст. 204); определение об удовлетворении или об отказе в удовлетворении заявления об отсрочке или рассрочке исполнения судебного акта, изменении способа и порядка его исполнения (ст. 205). Все остальные определения суда первой инстанции отдельно от принятого решения не обжалуются, но возражения против них могут быть включены в апелляционную жалобу. Апелляционные жалобы на определения арбитражного суда рассматриваются в порядке, предусмотренном для рассмотрения апелляционных жалоб на решения суда. В нашем случае арбитражный суд в апелляционной инстанции отменяет определение об отказе в принятии искового заявления, а дело снова передается на рассмотрение суда первой инстанции.
https://doc4web.ru/astronomiya-/cheska-respublika-v-napryamku-integracii-do-nato.html	Чеська Республіка в напрямку інтеграції до НАТО	https://doc4web.ru/uploads/files/221/811e88ca06135f789caab48e95367992.docx	files/811e88ca06135f789caab48e95367992.docx	Реферат на тему: Чеська Республіка в напрямку інтеграції до НАТО Події кінця ХХ ст. засвідчили, що демократія базується на ринковій економіці разом із повагою людських прав і свобод, які поширені по всьому світі і можуть слугувати основою для побудови нового світового співтовариства. З розпадом біполярної системи у світі виникло багато ризиків, що загрожують демократичним цінностям. Сьогодні єдиною структурою безпеки, здатною реально забезпечити територіальну цілісність, незалежність, гарантувати демократичний розвиток країн, з точки зору уряду Чеської Республіки, є Північноатлантичний Альянс. У декларації політики уряду Чеської Республіки, прийнятій у липні 1996 р., зазначається, що одним з пріоритетів уряду, є гарантування зовнішньої безпеки держави, включаючи необхідні для оборони міри і засоби. Уряд Чеської Республіки (ЧР) усвідомлює той факт, що основою оборони є її надійність, окрім цього, чітко визначене прагнення захищати країну. В декларації стверджується, що оборона країни не є проблемою лише збройних сил, але й усього суспільства в цілому “і кожного громадянина окремо. Тому уряд зосередився на схвалені відповідної стратегічної, концептуальної і законодавчої структури, необхідної для подальшого розвитку системи оборони” [8]. У Чехії розуміли, що для розвитку цієї системи необхідно спрямувати її оборонну стратегію у напрямку повної інтеграції до НАТО і ЄС. Те, що Прага висловлює прихильність демократичним цінностям і заявляє про своє бажання, як країна – член НАТО розділити відповідальність за збереження і захист цих цінностей, також має значення в контексті гарантування максимальної безпеки країни. Уряд ЧР готовий приділити велику увагу завершенню процесу трансформації армії і модернізації її технологій, одночасно з прийняттям більш принципового підходу до зниження витрат у тих сферах, які не сприяють досягненню цих першочергових цілей або не знижують передбачені ризики. [8]. Виконуючи свої зобов’язання, уряд ЧР в 1997 р. схвалив такі концептуальні документи в галузі оборони і безпеки країни, як “Національна оборонна стратегія” [3] і “Конституційний закон про безпеку республіки” [5]. Проект “Концепції розбудови армії Чеської республіки та повітряних сил до 2005 року”, уряд узяв до відома і доручив міністерству оборони доопрацювати його у зв’язку з тим, що в ньому немає графіка здійснення конкретних кроків, які планується провести, в ході реорганізації та фінансового обґрунтування запланованих заходів [8]. Згідно з “Національною оборонною стратегією”, оборона країни є справою визначених державних інституцій і кожного громадянина ЧР. Оборонна здатність країни визначається не лише силою армії, а й можливостями суспільства щодо створення економічних ресурсів, проведення мобілізаційних заходів у господарстві та створення умови для виживання населення в загрозливий період. “Національна оборонна стратегія” визначає також рамки компетенції Міністерства оборони ЧР і Генерального штабу АЧР, порядок взаємодії між ними та співпрацю військового відомства з іншими міністерствами і державними інституціями. Документ визначає чотири ступені загрози країни: мирний етап; кризовий період; загрозливий період; війна [3]. “Національна оборонна стратегія” конкретизована в “Конституційному законі про безпеку республіки”, який більш детально визначає обсяг заходів державних інституцій для оборони країни [5]. Загалом головною метою політики національної безпеки ЧР, яка сформована з упорядкуванням даних аналізу і прогнозу розвитку ситуації в Європі й світі у цілому та пов’язаних із нею факторів ризику (зокрема, внутрішньополітичної нестабільності в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ), на Балканах, невирішеність етнічних та територіальних питань, загострення яких може викликати нові конфлікти в окремих регіонах Європи, намагання Росії відтворити та посилити вплив на терені колишнього СРСР), є розвиток напівпрофесійної, високо функціональної, позапартійної армії, яка матиме звичайне озброєння і буде здатна брати участь у миротворчих процесах ООН і НАТО, як рівноправна й рівноцінна частина військ Альянсу [2]. Є підстави стверджувати, що терміновість прийняття концептуальних документів, які торкаються оборони країни і діяльності АЧР, була викликана активізацією діяльності ЧР перед саммітом НАТО в Мадриді: так голова парламентського комітету з питань оборони і безпеки П. Нечас наголосив, що питання “про армію і національну оборону не були раніше пріоритетними, тому що більш пекучими були проблеми трансформації економіки. Погано, що зараз перед саммітом в Мадриді та розширенням НАТО ці питання сьогодні стали першочерговими” [7]. Обговорення концептуальних документів у сфері оборони та безпеки, відкрило делікатне питання щодо розміщення ядерної зброї на території ЧР. Президент Чехії В.Гавел відзначив, що можливість розміщення ядерної зброї на території республіки у зв’язку з членством у НАТО буде залежати від факторів ризику, які країні можуть безпосередньо загрожувати. В.Гавел заявив: “Ядерна зброя має сенс лише тоді, коли вона повинна стати загрозою для великого стратегічного противника. При регіональних конфліктах, в ній немає необхідності” [8]. Президент ЧР також підкреслив, що фактори ризику повинні визначати представники НАТО. Фактично В.Гавел заявив про готовність ЧР при необхідності розмістити на своїй території ядерну зброю. Доречно у цьому сенсі нагадати про закон щодо мирного застосування ядерної енергетики та іонізуючого випромінювання, який схвалив сенат парламенту ЧР 24 січня 1997 р., який, по суті, не забороняє розміщення ядерної зброї на території ЧР [10]. Зазначимо, що 29 березня 1999 р. була прийнята “Воєнна стратегія Чеської Республіки”. Згідно з нею збройні сили ЧР складаються з: Армії ЧР; Військової канцелярії президента країни; Варти кремля [6]. Ці підрозділи комплектуються військовослужбовцями дійсної служби та військових запасу. Збройні сили призначені для оборони ЧР від зовнішнього нападу та виключно завдань, які випливають із міжнародних договорів і зобов’язань ЧР про спільну оборону проти нападу. Концепція розбудови Міністерства оборони ЧР базується на стратегії безпеки та воєнній стратегії ЧР. 28 червня 1998 р. Радою безпеки ЧР була розглянута Концепція розбудови армії ЧР до 2000 р. з перспективою до 2005р. Беручи до уваги те, що Концепцію було прийнято тільки на період підготовки армії ЧР до НАТО та не було узгоджено з новою стратегією безпеки та воєнною стратегією ЧР, було прийнято рішення її переробки [6]. У травні 1999 р. Рада безпеки розглянула, а в червні 1999 р. уряд ЧР прийняв “Концепцію збройних сил Чеської Республіки до 2009 р.” [6]. Вона є конфіденційною і відкрито публікуються лише загальні відомості. Тому ми можемо лише констатувати, що урядом ЧР нарешті були схвалені основні концептуальні документи у сфері оборони і безпеки країни, які були необхідними для Чехії в період, коли вирішувалося питання про членство країни в НАТО. Відзначимо, що уряд ЧР, виконуючи положення своїх програмних документів, активно і послідовно продовжує проводити політику на зближення з НАТО і ЄС. У цій політиці можна виділити два напрями, які уряд намагався проводити в життя паралельно внутрішній і зовнішній політиці. Внутріполітичний напрям, передусім, включав: формування юридично-правової бази, яка б дала змогу повноцінно функціонувати Чехії та її збройним силам в рамках Альянсу й інших європейських організацій по безпеці; підготовка збройних сил, зокрема досягнення їх сумісності з Альянсом шляхом прийняття і пристосування до стандартів НАТО, реорганізації їх структури, модернізації озброєння і військової техніки за натовським зразком тощо; проведення загальнодержавної пропагандистської кампанії, спрямованої на формування громадської думки, яка б підтримувала вступ до НАТО, спрямованої на створення позитивного іміджу країни на заході. Тільки за 1997 р. можна відзначити ряд помітних подій, характерних своєю спрямованістю на досягнення стратегічної мети – вступу в НАТО. Зокрема, в лютому 1997 р. голова уряду ЧР В.Клаус перебував у Канаді, де отримав запевнення в однозначній підтримці при вступі Чехії в НАТО [10]. Звичайною практикою стали чисельні візити натовських функціонерів до Праги. За 1997 р. можна відзначити, що Чехію відвідали заступник головнокомандувача збройними силами НАТО в Європі генерал Д.Макензі, начальник генерального штабу командування збройних сил НАТО в Європі генерал Т.Карстен, командувач ВПС НАТО в Центральній Європі генерал М.С.Ріан, заступник генерального секретаря НАТО з питань оборонного планування А.Крег, представник штаб-квартири НАТО Ф.Кірікас [10]. Активно обговорювалися питання розширення НАТО і під час візитів до ЧР міністром закордонних справ Франції X.Де Шартетта представників американської адміністрації, багатьох парламентських організацій. Міністр оборони ЧР М.Виборни відвідав Великобританію та Бельгію, де питанням вступу Чехії в НАТО приділялася першочергова увага. 2-3 квітня 1997 р. у Празі перебував з офіційним візитом президент Франції Ж.Ширак і, за повідомленням та редакцією чеських політиків ЗМІ, з точки зору отримання Чехією підтримки при вступі в НАТО, він був для ЧР успішним [10]. Активна участь ЧР у миротворчій діяльності, зокрема в місіях IFOR і SFOR в Боснії і Герцеговині, також сприяла вступу країни в НАТО вже в першій хвилі [2]. Таким чином, зовнішня політика ЧР, яка в принципі підтримується більшістю політичних сил країни, розвиток внутрішньополітичної ситуації й економічний стан Чехії, активність армії ЧР щодо підготовки до вступу в НАТО, діяльність її в миротворчих силах, а також, як сприймається Чехія країнами Альянсу, – все це дало певні результати 8 липня 1997 р. на самміті НАТО в Мадриді. Чеська республіка отримала запрошення вступити в НАТО, розпочати переговори і консультації по цьому питанню поряд із Польщею й Угорщиною. А 12 березня 199 р. Польща, Чехія, Угорщина стали повноправними членами НАТО. Для посткомуністичного простору ця подія найважливіша (після зруйнування Берлінського муру). Чеська республіка не тільки декларативно, але й практично здійснила крок до завершення процесу повної інтеграції до європейського співтовариства [10]. Забезпечення вступу Чеської Республіки до НАТО було одним з головних завдань чеської зовнішньої, а також внутрішньої політики. З огляду на те, що інтеграція ЧР в Європейський Союз є завданням на більш віддалену перспективу, а виконання необхідних для цього умов ускладнюється багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами, вступ Чехії до НАТО розглядався політичним істеблішментом країни як основне завдання. Починаючи з 1993 р., мета приєднання до НАТО міцно зайняла своє місце в зовнішньополітичній стратегії Чеської Республіки, підпорядкувавши собі значну частину внутрішньополітичної діяльності країни, насамперед у сфері оборони і безпеки [8]. Починаючи з перших заяв Заходу про можливе розширення НАТО на Схід, Чеська Республіка перебувала на першому місці серед найбільш вірогідних кандидатів на вступ до Альянсу. Необхідно віддати належне зовнішньополітичному відомству та Міністерству оборони ЧР, які завжди оперативно, якісно і в більшості випадків першими серед країн-кандидатів готували відповідні документи та здійснювали всі необхідні кроки, що вимагалися НАТО у зв’язку з майбутнім приєднанням країни до Альянсу [2]. На відносно гладкому просуванні ЧР до НАТО восени 1996 р. з’явилася перша серйозна перепона, коли в запропонованому на 1997 р. державному бюджеті не було, як це передбачалося, підвищено витрати на реформу чеської армії. Крім цього, як на Заході, так і в самій Чеській Республіці почали з’являтися повідомлення про неготовність Армії ЧР до вступу в НАТО [10]. Серед проблем ЧР на шляху до НАТО Заходом найчастіше називалися відсутність так званого “кризового менеджменту”, який мав би координувати діяльність армії, транспорту і поліції в умовах ядерної катастрофи, технічну неготовність армійських структур управління (відсутність комп’ютерних інформаційних систем), низький рівень зв’язку та керівних структур, відсутність скоординованої політики у ВПК та недостатній рівень вивчення англійської мови у військових навчальних закладах, кризовий стан авіації та протиповітряної оборони тощо [6]. Не менш серйозна проблема, однак, полягала в буквально катастрофічному падінні підтримки громадськістю Чеської Республіки вступу країни до НАТО. Згідно з результатами дослідження американського агентства ЮСІА, в 1996 р. громадська підтримка приєднання до НАТО в Чехії значно відстає від аналогічних показників в Угорщині, Польщі і навіть в Румунії. Вагомим показником в цьому опитуванні стало те, що лише кожний 15-й громадянин Чехії погодився б із збільшенням бюджету армії за рахунок видатків на охорону здоров’я та освіту [10]. Згідно з опитуванням громадської думки, проведеним чеським агентством “Фактум” у 1997 р., вступ Чеської Республіки до НАТО підтримували лише 37 % респондентів (для порівняння: 1994 – 56 %, 1995 – 53 %, 1996 – 39 %), 38 % – проти, решта – не визначилися [7, 36]. Зменшення кількості прихильників розширення НАТО в ЧР фахівці пояснювали кількома причинами. Серед них уже назване вище побоювання того, що військовий бюджет поглине значну частину видатків на соціальні потреби, а також настороженість, яку викликає можливе розміщення в країні після вступу до Альянсу ядерної зброї НАТО. Соціологічні дослідження засвідчують, що проти розміщення ядерної зброї на території ЧР на той час виступало 3/4 населення країни [9]. Водночас Голова Сенату Парламенту ЧР П.Пітгарт вважав, що ставлення більшості чехів до НАТО зумовлене, скоріше, їх сумнівами щодо чеської армії, ніж щодо Північноатлантичного Альянсу [2]. Деякі оглядачі називають низьку в порівнянні з іншими кранами-претендентами підтримку в ЧР вступу до НАТО різним рівнем „відчуття загрози” в країнах регіону, маючи на увазі те, що в Чехії, яка розміщена найзахідніше усіх претендентів, загроза з боку Росії виглядає менш реально, ніж, скажімо, для Польщі. Незважаючи на зовнішню виваженість і впевнену поведінку представників чеського уряду, питання громадської підтримки вступу до НАТО викликало серйозне занепокоєння. Це стало особливо помітно після того, як вступ до НАТО набув для Чехії реальних обрисів і з’явилася необхідність об’єктивно оцінити готовність країни до цього кроку. У цьому зв’язку особливо гостро в урядових колах ЧР постала необхідність проведення цілеспрямованої роз’яснювальної роботи з громадськістю з метою забезпечення ширшої підтримки населенням ЧР вступу країни до НАТО. Така робота, без сумніву, проводилася і раніше, проте переважно силами журналістів та політичних оглядачів, у той час, як аргументація офіційних кіл ЧР була малопереконливою [7]. Так, періодичні видання, які своєю позицією схиляються до правоцентристських партій урядової коаліції (а це переважна більшість центральних ЗМІ), протягом кількох останніх років перед мадридським саммітом проводили широку інформаційну кампанію, спрямовану на те, щоб не лише переконати громадськість країни у необхідності вступу Чеської Республіки до НАТО, а й довести Заходу, що в Чехії вже дозріли всі політичні, економічні й соціальні передумови для такого кроку. Їх головними аргументами на користь вступу Чехії до НАТО було те, що: НАТО є одним з основних гарантів безпеки і стабільності в Європі, який надає своїм членам такі важливі гарантії, як “ядерна парасолька” і колективна безпека; Альянс не має альтернативи з огляду на пропоновані ним гарантії; це єдина організація, здатна до ефективних військових дій; з огляду на непередбачуваний розвиток міжнародної ситуації, вступ до НАТО є “безпрограшним варіантом”; НАТО є єдиною противагою поверненню країн Центральної і Східної Європи до сфери впливу Росії; членство в НАТО вимагатиме менше коштів, ніж вимагали б видатки на самостійну оборону; НАТО заснована не лише на спільних економічних та політичних інтересах, а також інтересах безпеки, а й на спільних демократичних цінностях західної цивілізації; вступ до НАТО є складовою частиною європейської інтеграції, важливим кроком до членства в інших європейських організаціях, зокрема в ЄС; членство в НАТО зміцнило б демократичні сили в державі; НАТО є прикладом організації, яка не пов’язана стереотипами та яка усвідомлює своєрідність розвитку кожної держави; вступ до НАТО стане актом історичної справедливості, відновленням факту приналежності Чехії до західної цивілізації [2]. Незважаючи на те, що така аргументація в чеській пресі явно переважала критичні щодо майбутнього членства ЧР в НАТО матеріали, останні акцентували увагу на найбільш вразливих її місцях, тим самим змушуючи значну частину громадськості обережно ставитися до перспективи вступу країни до Альянсу. Парадоксальність ситуації в ЧР посилювалася ще й тим, що рівень громадської підтримки вступу країни до НАТО прямо протилежний підтримці цього кроку чеськими політичними партіями. Переважна більшість парламентських партій ЧР, у тому числі найбільша опозиційна соціал-демократична партія, так чи інакше виступали за вступ Чехії до Північноатлантичного Альянсу. Виняток становили лише дві партії крайньо лівого спектру – комуністична і республіканська, які категорично заперечують приєднання ЧР до НАТО [4]. Роз’яснювальна робота з громадськістю, яка мала проводитися, насамперед, міністерствами закордонних справ і оборони, піддавалась у Чеській Республіці гострій критиці на всіх рівнях – від політичних партій до Президента. В інтерв’ю чеським журналістам Президент ЧР В.Гавел висловив думку, що в Чехії мало роз’яснюється зміст того, чому країна хоче вступити до Альянсу. Він висловив занепокоєння тим, що в Чеській Республіці процент прихильників вступу до НАТО є значно меншим, ніж у Польщі та Угорщині. Звертаючись до тих, хто недооцінює вступ ЧР до НАТО, В.Гавел наголосив, що їх позиція є надзвичайно недалекоглядною, звинувативши при цьому в бездіяльності тих, хто розуміє важливість цього кроку [1]. Із критикою на свою адресу зіткнувся міністр закордонних справ ЧР Й.Зелєнєц під час його зустрічі з членами Комісії у закордонних справах сенату парламенту Чехії. Представники опозиційної Соціал-демократичної партії звинуватили міністра в тому, що інформаційна кампанія щодо необхідності вступу в НАТО є слабкою, незважаючи на те, що МЗС для цього було виділено гроші. Водночас депутат урядової Громадянсько-демократичної партії вказав на те, що у школах про НАТО “не знають не лише учні, а й навіть вчителі”. На цю критику Міністр закордонних справ відповів, що сподівається на ширшу підтримку громадськістю вступу до НАТО в майбутньому і порадив деяким політичним партіям (маючи на увазі, насамперед, соціал-демократів) “організувати соціологічне дослідження серед своїх виборців і на основі його результатів зробити висновки для своєї майбутньої діяльності” [10]. Міністр оборони ЧР М.Виборни, відзначивши, що ЗМІ країни в основному показували життєдіяльність збройних сил переважно в негативному плані, заявив, що його відомством розроблений “сценарій” підготовки країни до вступу в НАТО, в якому, крім іншого, окреслено шляхи здобуття підтримки громадськістю цього кроку. Міністр визнав, що і загальнодержавної роз’яснювальної програми не існує, проте цей “сценарій” після обговорення в уряді міг би її певною мірою замінити. Проект документа передбачав по-перше, радикальне поліпшення інформованості громадськості про НАТО; по-друге, більш ефективну взаємодію різних відомств; по-третє, більш розумне і продумане спілкування політиків з представниками ЗМІ. На думку М.Виборного, саме неадекватна поведінка політиків та їх непродумані висловлювання завдали найбільшої шкоди в справі формування громадської думки в питанні вступу Чехії до НАТО (насамперед, це торкалося питань розміщення ядерної зброї та іноземних військ на території країни) [4]. Треба зазначити, що тенденція специфічної думки громадян ЧР щодо НАТО збереглася і до наших днів. У дослідженні чеського інституту громадської думки зазначається, що 49 % чехів позитивно ставляться до членства своєї країни в НАТО, а негативно – 26 %. Відповідно, в Угорщині позитивно ставляться до участі в НАТО 61 % населення, а в Польщі – 63 % [4]. Необхідно відзначити, що підготовка Чеської Республіки та її збройних сил до вступу в НАТО була відображена в новій організаційно-штатній структурі центральних органів військового управління. Так, у складі МО ЧР з’явився відділ по співпраці з НАТО, а в складі фінансового департаменту цього міністерства – відділення фінансового планування у зв’язку з інтеграцією до НАТО. У складі Генерального штату Армії ЧР створено відділення координації закордонної діяльності АЧР, основним завданням якого є організація співпраці зі збройними силами країн-членів НАТО. Таким чином, проаналізувавши діяльність уряду ЧР у сенсі співпраці з НАТО, ми, незважаючи на певні проблеми із забезпеченням цього процесу, вважаємо урядову політику ефективною і масштабною, що дає змогу сподіватися на зменшення проблем у процесі адаптації Чеської Республіки в НАТО. Література Butorova Z. Slovennsko pred vol’bonu. Bratislava institut pre verejne otazky. – 1998. Kasik V. NATO Bezpernost pro Evropu. – Praga, 1997. National Defeuse strategy of the Czech Republic. – Prague, 1997. Поточний архів МЗС України за 2001 р. Довідка про зміни в соціально-економічному стані ЧР з часу членства в НАТО. Поточний архів МЗС України за 1999 р. Конституційний закон про безпеку республіки. – К., 1999. Поточний архів МЗС України за 2001 р. політичний лист посольства з питань прийняття концепції розбудови МО ЧР від 3 вересня 2001 р. Politicka scena no Slovensku – januar, 1997. Bratislava: Focus. – 1997. Czech national interests: Contribution to discussion, Prague, 1996. Slovensko 1998 – 1999. Sukrna sprava o stave spolocnosti. – Bratislava, 1999. Tisovic F. Madridsky summit Severoatlantickej aliancie … //Slovenska republika. – 1997. – 11 ju’la.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-po-teme-den-rozhdeniya.html	урок в 5 классе по теме «День рождения»	https://doc4web.ru/uploads/files/92/674a5c572903df8c9eaf91209a4f4fed.docx	files/674a5c572903df8c9eaf91209a4f4fed.docx	Муниципальное Общеобразовательное Учреждение Основная Общеобразовательная Школа №18 Открытый урок в 5 классе по теме «День рождения» Учитель: С.В.Ладик г. Ковров 2009 г. M. - Bonjour, mes enfants. Je suis contente de vous voir. Comment ça va? Cl. – Ca va bien. M. – Qui est de service aujourd’hui? E. – Moi, je suis de service aujourd’hui. M. – Qui est absent? E. – Tout le monde est là. (или называет отсутствующих) M. – Au debut de la leçon, je vous propose d’écouter une chanson. Звучит запись первого куплета песни о дне рождения. M. – Pourquoi nous écoutons cette chanson? E. - Aujuord’hui nous parlons de l’anniversaire. M. – Oui, c’est ça. Aujourd’hui nous travaillons d’après le theme “L’anniversaire”. Et qu’est-ce que pour vous l’anniversaire? Cl. - C’est la fête, les cadeaux … M. - C’est difficile de faire. C’est pourquoi je vous propose de répondre encore une fois à la fin de notre leçon. Et bien, nous commençons notre travail par la répétition des mots. Dites-moi, SVP quels mots nous pouvons utiliser pour parler de l’anniversaire? Мы работаем следующим образом: один из вас начинает называть слова, по его мнению подходящие для работы по сегодняшней теме. Как только он останавливается, тот, кто может что-то исправить и добавить, берёт слово и просто добавляет или что-то меняет, или говорит, что полностью согласен с предыдущим и всё было сказано правильно. И так до тех пор, пока будут желающие высказаться. Например: E1 – la bougie, le gateau, les copains, la fête. E2 – Je suis d’accord, je veux ajouter: les cadeaux,la famille, la fleur etc. M. – Vous dites beaucoup de mots. Je vous propose de répéter encore une fois tous ensemble. Regardez les images et dites qu’est-ce que c’est. Учитель показывает карточки с предметами, называет их, а учащиеся затем хором повторяют. M. – un bonbon, un cadeau, une fête, une fleur, un gâteau, une image, une bougie, un timbre, un baladeur, un anniversaire, un tapis, un parapluie, un réveil, une montre, une photo, un portable, une poupée, un livre, un feutre, un stylo, un crayon, un copain, une copine, une pomme, une famille,une table. M. – отвечая на вопрос, что вы понимаете под словом день рождения вы в первую очередь говорили слово «подарок». А какие бывают подарки? У меня представлены три образца подарков: кукла, книга, воздушный шар. Попробуйте подобрать прилагательные, чтобы охарактеризовать эти подарки. Cl. – beau – belle, grand – grande, petit – petite, nouveau – nouvelle, gentil – gentile,названия цветов E. – Et maintenant, au tableau vous voyez deux groupes de mots. La première groupe, c’est les noms. La deuxième - c’est les adjectives. Vous devez faire des paires. Qui va au tableau? К доске выходит один ученик и составляет пары, подбирая существительные и прилагательные так, чтобы они были согласованы в роде и числе. Остальные работают на местах. После выполнения идёт проверка. 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges Ключ : 1-4 (un grand gâteau); 2-10 (les pommes rouges); 3-7(la famille française) ; 4-6(un nouveau livre); 5-8(les garçons maigres); 6-9(les belles images); 7-2( le chat gros); 8-5(une fleur jaune); 9-1(les champignons blancs); 10-3(les filles heureuses). M. – Nous disons beaucoup de cadeaux.Mais…День рождения – это не только подарки, но и различные развлечения. Dites-moi, qu’est-ce qu’on peut faire à l’anniversaire. Cl. – Chanter, danser, écouter de la musique, dessiner, jouer … M. – Vous dites beaucoup de verbes. Je vous propose des papiers avec des phrases. Lisez les attentivement. Учащиеся внимательно прочитывают полученные предложения, обращая внимание на окончания глаголов. Затем листы собираются, а выдаются другие с теми же предложениями. Но на этот раз в предложениях допущены ошибки в окончаниях глаголов. Необходимо найти эти ошибки и исправить их. Один ученик работает у доски, остальные на месте. После выполнения идёт совместная проверка. Первый вариант.(правильный) Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Второй вариант.( с ошибками) Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Фразы с ошибками вывешаны на доске. Один ученик выполняет работу у доски, остальные на местах. После выполнения идёт совместная проверка. Учащиеся должны сами найти ошибки, если таковые будут. M. – Nous parlons des cadeaux, des interets. Mais ce n’est pas tous. А кому вы радуетесь, если видите в свой день рождения у себя дома? Cl. – Des copains et des copines. M. – Oui, c’est ça. Maintenant, je vous propose de lire le texte. Vous lisez sans moi et puis nous faisons un exercice d’après ce texte. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. M. – Vous lisez le texte. Je vous donne des papiers avec des phrases. Trouvez les phrases vrais. Учащиеся получают листы с фразами. Им необходимо выбрать те фразы, которые подходят к содержанию текста. Вновь один ученик работает у доски. Остальные выполняют эту работу на месте, а затем проводится совместная проверка. Georges a neuf ans. Maman prépare le gâteau. Jeannette ne prépare pas le cadeau. A sept heures les copains viennent. Lucien donne à Georges un beau livre. Julie donne un vélo. Georges est heureux. Ключ: 2, 4, 5, 7. M. – Et bien, nous avons beaucoup parlé de l’anniversaire. maintenant je vous propose de jouer a l’anniversaire. Imaginez: votre ami a l’anniversaire. Il vous invite chez lui. Vous allez au magasin et choisissez le cadeau. Le soir vous venez chez votre ami et donnez ce cadeau. Moi, j’ai des papiers avec les thèmes des dialogues. Vous choisissez un thème et préparez le dialogue. Из предложенных карточек учащиеся выбирают одну, знакомятся с темой диалога и садятся готовиться. 1тема: «Приглашение на день рождения» (по телефону или при встрече). Allô! Qui est-ce? C’est Nicolas. C’est toi, Marie? Oui, c’est moi. Bonjour Nicolas. Bonjour, Marie Nicolas, j’ai 11 ans aujourd’hui. Viens ce soir chez moi. Mais avec plaisir! Qui vient encore chez toi? Claire et Hervé Alors, à ce soir, Marie A ce soir, Nicolas. 2тема: «Беседа в магазине при выборе подарка» - Bonjour,Serge. Comment ça va? - - Ca va bien. Et toi? - Pas mal. Tu sais, c’est l’anniversaire de Michel. Il a 11 ans aujourd’hui. - Je sais, a 14 heures je vais chercher le cadeau. Tu viens? - Avec plaisir.Michel aime lire.Achetons le livre. - D’accord. A bientôt. - A bientôt. 3тема: «Вручение подарка» - Bonjour! - Bonjour, mes amis. Entrez, entrez! - Bon anniversaire, Marie! - Bon anniversaire, Marie! - Ca, c’est pour toi. C’est un livre et les les roses. - Quelle surprise! Merci, merci. - Et voilà mon cadeau à toi. C’est un album et des timbres. - Merci beaucoup. Entrez dans la salle et asseyez-vous. Учащиеся, оставшиеся без темы, выполняют индивидуальное задание. Они выбирают одну из двух предложенных карточек. На карточках написаны следующие задания: По предложенным словам и словосочетаниям восстановить текст поздравительной открытки. Cher, par cette petite carte, ami, je te, à l’occasion, félicite, de l’anniversaire. Une vie heureuse, souhaiter,je veux,beaucoup de jois et de satisfactions. Правильный вариант Cher ami, par cette petite carte je te félicite à l’occasion de l’anniversaire. Je veux souhaiter une vie heureuse et beaucoup de joies et de satisfactions. Подобрать подписи к картинкам. Учащиеся получают пять картинок и пять предложений. Необходимо к каждой картинке подобрать предложение. Le jour de l’anniversaire Paul téléphone à ses amis. Le père achète un vélo. Les amis écrivent une carte. Le gâteau est sur la table. Le soir les enfants dansent et chantent. По сигналу учителя учащиеся заканчивают подготовку и сначала заслушиваются диалоги, а затем на доску вывешиваются открытки. Учащиеся, которые их составляли, зачитывают то, что у них получилось. Все слушают и дают комментарии. Затем на доску вывешиваются картинки и зачитываются те подписи, которые были к ним подобраны. В ходе выполнения этих заданий все учащиеся получают отметки. M.- Et maintenant, nous parlons de vos anniversaries. A la maison vous avez fait des bandes dessinés, qui parlent de vos fêtes. Présentez SVP vos bandes dessinés. Учащиеся выходят к доске со своими проектами на тему «Мой день рождения», показывают его и рассказывают, как они справляют этот праздник в своей семье. Вторoе задание, которое было предложено для выполнения дома, было выучить стихотворение. Каждый ребёнок выбирает сам, что он будет делать. Поэтому, после представления комиксов желающие рассказать стихотворение могут это сделать. Le petit clown. Mes jouets Le petit clown triste, Voilà mes jouets: Le petit clown triste Ma giraffe et ma poupée, Ne rit pas. Mon ourson, et mon ballon, Un petit garcon Mes trios moutons Lui donne alors et mon poisson, Son sac de bonbons Mon âne gris Dans du papier d’or. et ma souris. - Nous parlons beaucoup de l’anniversaire. Pouvez-vous dire encore une fois: “Qu’est-ce que c’est l’anniversaire pour vous?” Cl. – amis, cadeaux, musique, chansons, danses, gâteaux, bougies, chocolat, bonbons, bonheure, joie, fête… M. – Подходит к концу наш сегодняшний урок. Vous travaillez bien et voilà vos notes. Выставляются оценки за весь урок. На данном уроке домашнее задание не задаётся, так как это заключительный урок по теме. M. – Nous parlons de l’anniversaire. C’est la fête de la famille. Encore, quelles fêtes de la famille connaissez-vous? Cl. – Noël M. – Oui, c’est ça. Aujourd’hui, les Français fêtent Noël. Les Russes fêtent Noël le 7 janvier. Nous parlons de Noël plus tard. Mais, aujourd’hui je veux vous féliciter.C’est Nouvel An bientôt. Voilà le cadeau. Ecoutez une chanson. C’est Irène Britvine qui chante. Звучит песня в исполнении Иры Бритвиной «Хрустальный город». После исполнения все учащиеся получают мандарины. Такая традиция существует во Франции. На Рождество детям дарят мандарина, так как они приносят счастье. 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges 1.Un gâteau 1. blancs 2.Les pommes 2. gros 3.La famille 3. heureuses 4.Un livre 4.grand 5.Les garçons 5.jaune 6.Les images 6.nouveau 7.Le chat 7. française 8.Une fleur 8. maigres 9.Les champignons 9.belles 10.Les filles 10.rouges Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aimons les fêtes. La fille dessine une image. Les copains chantent et dansent. Je souffle les bougies. Tu cherches un cadeau. Vous apportez un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Nous aime les fêtes. La fille dessinez une image. Les copains chantes et danse. Je soufflent les bougies. Tu cherche un cadeau. Vous apportons un bouquet de roses. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. Georges a 10 ans. Aujourd’hui c’est l’anniversaire de Georges. Il a dix ans. Maman prépare le gâteau. Sa sœure Jeannette prépare la surprise pour Georges. Elle invite les copains du frère. A sept heures les amis viennent. – Bon anniversaire! dit Lucien et donne à Georges un beau livre d’image. – Bon anniversaire! dit Julie et donne à Georges son cadeau. C’est les bonbons. Georges est heureux. Les enfants entrent dans la salle à manger. Sur la table il y a un grand gâteau avec dix bougies. Georges souffle les bougies et la fête commence. 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7. Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux 1.Georges a neuf ans. 2.Maman prépare le gâteau. 3.Jeannette ne prépare pas le cadeau. 4.A sept heures les copains viennent. 5.Lucien donne à Georges un beau livre. 6.Julie donne un vélo. 7.Georges est heureux Cher, par cette petite carte, ami, je te, à l’occasion, félicite, de l’anniversaire. Une vie heureuse, souhaiter,je veux,beaucoup de jois et de satisfactions. Cher, par cette petite carte, ami, je te, à l’occasion, félicite, de l’anniversaire. Une vie heureuse, souhaiter,je veux,beaucoup de jois et de satisfactions. 1.Le jour de l’anniversaire Paul téléphone à ses amis. 2.Le père achète un vélo. 3.Les amis écrivent une carte. 4.Le gâteau est sur la table. 5.Le soir les enfants dansent et chantent. 1.Le jour de l’anniversaire Paul téléphone à ses amis. 2.Le père achète un vélo. 3.Les amis écrivent une carte. 4.Le gâteau est sur la table. 5.Le soir les enfants dansent et chantent.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-uroka-vo-klasse-po-teme-peter-pan-plays-te-pipes.html	Разработка урока во 2 классе по теме: “Peter Pan plays the pipes!”	https://doc4web.ru/uploads/files/13/1bc163b228a289bbc354d3652d615270.docx	files/1bc163b228a289bbc354d3652d615270.docx	Дохолова Лаура Дмитриевна учитель английского языка ГБОУ СОШ №773 г. Москвы Разработка урока во 2 классе по теме: “Peter Pan plays the pipes!” Дохолова Л.Д., учитель английского языка Цель урока: Дальнейшее знакомство с героями книги Джеймса Барри «Питер Пен» (социокультурный аспект) учебный аспект: формирование грамматических навыков, обучение чтению по правилам (окончание глаголов –(e)s в 3-м лице единственного числа), развитие умения аудировать, совершенствование грамматических навыков, навыков каллиграфии, произносительных навыков и навыков чтения по транскрипции; образовательный аспект: расширение кругозора учащихся; развивающий аспект: развитие языковых способностей к имитации, догадке, выявлению языковых закономерностей, выстраиванию логической последовательности, развитие внимания, памяти, логического мышления, развитие воображения, развитие умения заполнять таблицы, работать с прослушанным текстом; воспитательный аспект: воспитание интереса и уважительного отношения к культуре народов англоязычных стран, воспитание любви к чтению, аккуратности при работе в тетрадях. Языковой материал: грамматический: Present Simple (3-е лицо единственного числа) Оснащение урока: УМК В.П. Кузовлев, Э.Ш. Перегудова, С.А. Пастухова, О.В. Стрельникова, картинки, карточки, аудиозапись по теме урока. Ход урока 1.Организационный момент - Good morning, boys and girls. How are you? What date is it today? Who is on duty? Who is absent? 2. Сообщение темы урока - The theme of our lesson is “Peter Pan plays the pipes”. Today we’ll speak about the fairy tale’s characters. 3.Введение нового грамматического материала Учитель предлагает учащимся вспомнить сказочных персонажей и назвать их, используя картинки и карточки, расположенные на доске. -Let’s remember the fairy tale’s characters. Look at the pictures on the blackboard. Do you remember these characters? Name them! Учащиеся по очереди подходят к доске, называют одного из сказочных героев, находят карточку с его именем и прикрепляют рядом с рисунком этого героя. Затем учитель предлагает детям открыть учебник и ознакомиться с тем, что делают сказочные герои, с их особенностями. -Open your textbooks on page 84-85, ex.1. Read the text in a chain. Дети читают предложения по цепочке, учитель обращает внимание на подлежащее в 3-м лице единственном числе и сказуемое с окончанием –(е)s. Учитель обращает внимание учащихся на доску, на которой показано правило образования Present Simple (утвердительная форма): I + глагол we + глагол you + глагол they + глагол he + глагол + (e)s she + глагол + (e)s it + глагол + (e)s и также на то, что окончание –(e)s у разных глаголов читаются по-разному. Далее учитель предлагает правильно показать особенности героев, кто из них что делает. Учащиеся по очереди выходят к доске, читают нужную карточку с действием данного героя и прикрепляют карточку к его рисунку. Учитель предлагает детям послушать аудиозапись и проверить, правильно ли они выбрали действия героев. Затем учитель обращает внимание учащихся на доску, где выписаны использованные в упражнении глаголы: (cooks, talks, plays, tells, dances, chases), рассказывает детям правило произношения окончания –(еs) в глаголах, напомним о соответствующем правиле при образовании множественного числа у существительных и предлагает выбрать для каждого окончания глагола соответствующий транскрипционный знак: [s],[z],[iz]. Учащиеся находят к глаголам соответствующие транскрипционные знаки и проговаривают глаголы хором, повторяя за учителем. 4.Закрепление введенного материала Учитель предлагает прочитать предложения из упр.3 с.86 и выбрать правильно глаголы для действующих лиц (the mermaid, Peter Pan, Wendy, the pirates, the lost boys, Tinker Bell). Далее детям предлагается выполнить упр. 2 с.93 из рабочей тетради, выбрав правильный вариант действий сказочных персонажей. Учащиеся выбирают нужное действие и читают предложения, затем проверяют правильность выбора, прослушав аудиозапись. Учитель дает задание в упр.1(1) с.распределить письменно глаголы в зависимости от произношения окончания на три части, прослушав аудиозапись, дети выполняют задание, затем проверяют по аудиозаписи. 4. Итоги урока Учитель хвалит учащихся за проделанную работу, объясняет домашнее задание, выставляет оценки, прощается. 5. Домашнее задание Рабочая тетрадь упр.1(2) с. 92, учебник правило с. 115. Используемая литература: 1.Английский язык Student’s book 2 класс, авт. В.П. Кузовлев, Э.Ш. Перегудова, С.А. Пастухова, О.В. Стрельникова, с.84-87 2.Английский язык Activity book 2 класс, авт. В.П. Кузовлев, Э.Ш.Перегудова, С.А. Пастухова, О.В.Стрельникова, с.92-93
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-prazdnika-posvyaschenie-v-angliyskuyu-semyu-elcome-to-o.html	Сценарий праздника «Посвящение в английскую семью» / “Welcome to Wonderland”	https://doc4web.ru/uploads/files/23/696029e956ca4d92b8817671b40f0774.doc	files/696029e956ca4d92b8817671b40f0774.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-teremok.html	Разработка внеклассного мероприятия «ТЕРЕМОК»	https://doc4web.ru/uploads/files/30/8398feeb9f41146af42c08d48bd8b4b1.doc	files/8398feeb9f41146af42c08d48bd8b4b1.doc	null
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/rezultati-oge-po-pasportnim-dannim-kak-uznat.html	результаты огэ 2018 по паспортным данным как узнать	https://doc4web.ru/uploads/files/253/688d30c87e6c18f3bdc21fe7ae412fd7.docx	files/688d30c87e6c18f3bdc21fe7ae412fd7.docx	↓ ↓ ↓ ↓ Официальный сайт ОГЭ Check.oge.edu.ru
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-viktorina-a-tour-to-london-klass.html	Урок – викторина «A Тour to London» 5 класс	https://doc4web.ru/uploads/files/78/506a9a80d11f1b7443a5d161fa9d88da.doc	files/506a9a80d11f1b7443a5d161fa9d88da.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/budova-ta-evolyuciya-vsesvitu-nasha-galaktika.html	Будова та еволюція Всесвіту Наша Галактика	https://doc4web.ru/uploads/files/222/89044088d6aaae9935652b550369988e.docx	files/89044088d6aaae9935652b550369988e.docx	Реферат на тему: БУДОВА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ВСЕСВІТУ. НАША ГАЛАКТИКА 1. Молочний Шлях і Галактика. Довгий шлях пройшла наука, перш ніж було встановлено структуру навколишнього Всесвіту. Тільки на початку XX ст. остаточно доведено, що всі видимі на небі зорі утворюють відокремлену зоряну систему — Галактику, хоч задовго до цього висловлювалось немало правильних ідей. Так, англійський учений Вільям Гершель (1738—1822) перший указав шлях до розв'язання задачі про будову світу зір, що полягає в підрахунку зір на однаково малих ділянках, вибраних у різних місцях неба. Поступово з'ясувалось, що зорі Молочного Шляху — світлої сріблястої смуги, що оперізує все небо1,— це основна частина нашої дуже сплющеної зоряної системи — Галактики. Оскільки смуга Молочного Шляху оперізує небо по великому кругу, то ми знаходимося поблизу його площини, яку називають галактичною. Найдалі Галактика простягається вздовж цієї площини. У перпендикулярному до неї напрямі густота зір швидко зменшується, отже, Галактика в цьому напрямі простягається не так далеко. Спостережувана структура Молочного Шляху (мал. 81) почасти зумовлена реальним розміщеням слабких (тобто далеких) зір, з яких він складається, почасти тим, що місцями їх заступають хмари космічного пилу. Таку темну хмару можна помітити біля зорі Денеб у сузір'ї Лебедя, де починається розділення Молочного Шляху на дві вітки, що з'єднуються в південній півкулі неба. Це позірне роздвоєння спричинене нагромадженням космічного пилу, що заступає частину найяскравіших місць Молочного Шляху, у тому числі й ті, які знаходяться в сузір'ях Скорпіона і Стрільця (мал. 82). Іноді помилково говорять, що Молочний Шлях — це і є наша Галактика. Молочний Шлях — видиме на небі світле кільце, а наша Галактика — це велетенський зоряний острів (мал. 83). Більшість її зір знаходиться в смузі Молочного Шляху, проте ними вона не вичерпується. До Галактики входять зорі всіх сузір'їв. Стародавні греки назвали її «галаксіао, тобто молочне коло (від слова гал а — молоко). Підраховано, що на всьому небі кількість зір 21-ї величини і яскравіших становить близько 2-Ю9, але це лише невелика частина зоряного «населення» нашої зоряної системи — Галактики. Розміри Галактики визначили за розміщенням зір, які видно на великих відстанях. Це цефеїди й гарячі надгіганти. Діаметр Галактики можна взяти приблизно на 30 000 пк, або 100 000 світлових років, проте чіткої межі в неї немає, оскільки зоряна густина в Галактиці поступово зводиться нанівець. У центрі Галактики знаходиться ядро діаметром 1000— 2000 пк— величезне ущільнене скупчення зір. Воно розміщене від нас на відстані майже 10 000 пк (30 000 світлових років)чу напрямі сузір'я Стрільця, але майже повністю сховане від нас завісою хмар космічного пилу. До складу ядра Галактики входить багато червоних гігантів і короткоперіодичних цефеїд. Зорі верхньої частини головної послідовності, особливо надгіганти і класичні цефеїди, становлять молодше населення. Воно розміщується далі від центра й утворює порівняно тонкий шар, або диск. Серед зір цього диска містяться пилова матерія і хмари газу. Субкарлики й гіганти утворюють навколо ядра й диска Галактики сферичну систему. За аналогією до інших зоряних систем, про які йтиметься в § 29, можна вважати, що в диску нашої Галактики мають існувати спіральні вітки, які виходять з ядра й на кінцях сходять нанівець (мал. 84). Для таких віток характерні гарячі надгіганти і класичні цефеїди. Однак точне положення й форму спіральних віток у нашій Галактиці ще не з'ясовано. Зв'язок між належністю зір до тієї чи іншої послідовності і розміщенням їх у просторі відображає відмінності умов і часу утворення зір. 2. Зоряні скупчення й асоціації. У деяких місцях на небі в телескоп, а подекуди навіть неозброєним оком можна розрізнити тісні групи зір, пов'язаних взаємним тяжінням,- або зоряні скупчення. Розрізняють два види зоряних скупчень: розсіяні й кульові. Порівняємо їхні властивості. Розсіяні скупчення (мал. 85) складаються звичайно з десятків або сотень зір головної послідовності й надгігантів із слабкою концентрацією до центра. Кульові скупчення (мал. 86) складаються з десятків або сотень тисяч зір головної послідовності й червоних гігантів. Іноді до них входять короткоперіодичні цефеїди. Розмір розсіяних скупчень — кілька парсеків. Це, наприклад, скупчення Гіади і Плеяди із сузір'я Тельця. Якщо на скупчення Плеяди навести телескоп, то замість групи з 6 зір, видимих неозброєним оком, у полі зору телескопа побачимо брильянтовий розсип зір. Розмір кульових скупчень із сильною концентрацією зір до центра — десятки парсеків. Усі вони далекі від нас і в слабкий телескоп їх видно як туманні плями. Діаграми «колір — світність» для зір кульових і розсіяних скупчень різні. Це й допомагає розрізняти тип зоряного скупчення. До складу розсіяних скупчень входять також газ і пил (див. мал. 85), які не спостерігаються в кульових зоряних скупченнях. Відстані до найближчих кульових скупчень визначають за короткоперіодичними цефеїдами, що входять до їх складу, порівнюючи їх видиму зоряну величину з відомою для них абсолютною зоряною величиною. Щоб визначити відстані до розсіяних скупчень, складають для їх зір діаграму «колір — видима зоряна величина» і порівнюють її з діаграмою «колір — абсолютна зоряна величина». Це дає змогу знайти різницю між видимою та абсолютною величинами для зір одного й того самого кольору, а звідси — відстань до зір скупчення (див. формулу (4)). Відомо понад 100 кульових і сотні розсіяних скупчень, але в Галактиці розсіяних скупчень має бути десятки тисяч. Ми бачимо тільки найближчі з них. На небі спостерігаються розсіяні групи гарячих надгігантів, які радянський учений, академік В. А. Амбарцумян назвав 0-асоціаціями. їхні зорі далекі одна від одної і не завжди утримуються взаємним тяжінням, як у зоряних скупченнях. 0-асоціації також характерні для населення спіральних віток. 3. Рухи зір у Галактиці. В давнину зорі не випадково називали «нерухомими». Лише у XVIII ст. було виявлено дуже повільне переміщення Сіріуса серед зір, помітне при порівнянні Точних вимірів його положення, зроблених з проміжком часу кілька десятиліть. Власним рухом зорі називається її видиме кутове зміщення по небу за один рік на фоні слабких далеких зір. Воно виражається частками секунди дуги за рік. Лише зоря Барнарда проходить за рік дугу 10", що за 200 років становитиме 0,5°, або видимий поперечник Місяця. За це зорю Барнарда назвали «летючою». Власні рухи зір у наш час визначають, порівнюючи фотографії вибраної ділянки неба, зроблені на одному й тому самому телескопі через роки і навіть десятиріччя. Внаслідок того, що зоря рухається, її положення на фоні більш віддалених зір за цей час дещо змінюється. Зміщення зорі на фотографіях вимірюють за допомогою спеціальних мікроскопів. Його вдається оцінити лише для порівняно близьких зір. Та якщо відстань до зорі невідома, то її власний рух мало що говорить про справжню швидкість зорі. Наприклад, шляхи, пройдені зорями за рік (мал. 87), можуть бути різними: S1A, S2С, а відповідні їм власні рухи () — однаковими. Швидкість зорі у просторі можна розглядати як векторну суму двох компонентів, один з яких спрямований уздовж променя зору, другий — -перпендикулярний до нього. Перший компонент — це променева, Другий — тангенціальна швидкість. Власний рух зорі визначається лише тангенціальною швидкістю і не залежить від променевої. Щоб обчислити тангенціальну швидкість ут у кілометрах за секунду, треба в радіанах за рік помножити на відстань до зорі D в кілометрах і поділити на число секунд у році. Та оскільки на практиці ц завжди визначають у секундах дуги, а О — в парсеках, то для обчислення ут в кілометрах маємо формулу = 4,74 D Якщо визначено за спектром і променеву швидкість зорі r, то просторова швидкість її дорівнюватиме: . Швидкості зір відносно Сонця (або Землі) звичайно становлять десятки кілометрів за секунду. 4. Рух Сонячної системи. На початку XIX ст. В. Гершель за власними рухами небагатьох близьких зір установив, що відносно них Сонячна система рухається в напрямі сузір'я Ліри і Геркулеса. Напрям, у якому рухається Сонячна система, називається апексом руху. Згодом, коли за спектрами почали визначати променеві швидкості зір, висновок Гершеля підтвердився. У напрямі апекса зорі наближаються до нас у середньому із швидкістю 20 км/с, а в протилежному напрямі з такою самою швидкістю віддаляються від нас. Отже, Сонячна система рухається в напрямі сузір'їв Ліри і Геркулеса зі швидкістю 20 км/с відносно сусідніх зір. Зорі, близькі одна до одної на небі, у просторі можуть розміщуватися далеко одна від одної і рухатися з різними швидкостями. Тому через тисячоліття вигляд сузір'їв має дуже змінитися внаслідок власних рухів зір (мал. 88). 5. Обертання Галактики. Усі зорі Галактики обертаються навколо її центра. Кутова швидкість обертання зір у внутрішній області Галактики приблизно однакова, а зовнішні її частини обертаються повільніше. Цим обертання зір у Галактиці відрізняється від обертання планет у Сонячній системі, де й кутова, і лінійна швидкості із збільшенням радіуса орбіти швидко зменшуються. Ця відмінність пов'язана з тим, що ядро Галактики не перевищує її маси так, як Сонце в Сонячній системі. Сонячна система робить повний оберт навколо центра Галактики приблизно за 200 млн. років із швидкістю 250 км/с.
https://doc4web.ru/arhitektura-/metod-konechnih-elementov.html	Метод конечных элементов	https://doc4web.ru/uploads/files/240/286265a11535019cbb63853f5fc2f359.docx	files/286265a11535019cbb63853f5fc2f359.docx	Основные положения метода конечных элементов и суперэлементов Метод конечных элементов (МКЭ) занимает исключительное место в теории расчета конструкций, а его обобщение – метод суперэлементов – позволяет естественным образом ввести и описать идеею иерархически построенных сложных систем. Рассмотрим плоскую раму каркаса промышленного здания, стойки которой жестко защемлены в фундаментах, а ригели жестко прикреплены к стойкам. Ограничим рассмотрение случаем, когда на раму действует только узловая нагрузка. Пронумеруем узлы – точки пересечения осей стержней друг с другом и “землей”. В каждом узле i рамы на нее могут действовать сосредоточенные силы Fx, Fy и момент М, заданные в некоторой глобальной системе координат, связанной с рамой. Введем в рассмотрение вектор {Fi} обобщенных сил, действующих на раму в узле i (1) Совокупность внешних воздействий на всю раму будет характеризоваться вектором {F}: (2) Где N-число узлов рамы. Размерность этого вектора 3хN (пока не учитываем факт прикрепления некоторых узлов к “земле”). Под действием внешних сил {F} стержни рамы получают деформации, а узлы переместятся. После перемещения узлов рамы будем описывать в глобальной системе координат. Перемещения {i} каждого узла характеризуется тремя числами – линейными перемещениями xi, yi и углом поворота i, являющимися компонентами вектора обобщенных перемещений узла i: (3) А перемещения всей рамы вектором : (4) Здесь, как и выше, не учитываются условия закрепления стоек рамы и узлов. Напряженно-деформированное состояние каждого стержня удобнее характеризировать в локальной системе координат, связанной с ним. Ось х’ этой системы координат направим от “начала” q стержня к его “концу” r (понятие “начало” и ‘конец” условны и нужны только для того, чтобы задать положительное направление на оси х’), ось у’ – в плоскости рамы, а ось z’ – перпендикулярно плоскости. Положительные направления осей y’ и z’ выберем так, чтобы они образовывали с x' правую систему координат. Проведем в каждом стержне рамы по 2 поперечных сечения на расстоянии, бесконечно близких к узлам – концам стержней q и r. В каждом из полученных решений в общем случае действуют три усилия N, Q, M, приложенные к узлу. Введем вектор обобщенных усилий в сечении с’ стержня m: (5) И вектор усилий {fm}, характеризующий напряженное сечение стержня m через векторы усилий в его концевых стержнях q и r (“начале ” и “конце”) (6) (штрих означает, что компоненты {fm’} вычислены в локальной системе координат). Вектор {fm’} полностью характеризует напряженно-деформированное состояние стержня, если к его внутренним точкам не приложены внешние воздействия и известны жесткостные характеристики стержня. Разумеется шесть компонент вектора {fm’} связаны между собой уравнениями равновесия стержня как жесткого тела, но эти уравнения в явном виде далее не используются. Напряженно-деформированное состояние того же стержня характеризуется и вектором обобщенных перемещений концов стержня q и r, который строится из соответствующих компонент вектора, см. выражение (4): (7) Отметим, что при таком введении вектора обобщенных перемещений стержня его напряженно деформированное состояние зависит не только от значений {m}, но и от способов прикрепления стержня m к узлам q и к и его жесткости. Например, если бы конец q ригеля был присоединен к стойке шарнирно, то усилие М в сечении q было бы равно нулю, независимо от значений компонент {m}. Компоненты вектора {fm’} заданны в локальной системе отсчета, а компоненты вектора {m} – в глобальной. Для установления связи векторов {fm’} и {m} в простейшем виде запишем компоненты {m} тоже в локальной системе отсчета, связанной с рассматриваемым стержнем. Обозначим матрицу преобразования координат (8) через [L]: (9) Тогда, например, компоненты вектора в локальной системе координат запишутся в виде (10) Аналогично компоненты вектора в глобальной системе отсчета связаны с компонентами , соотношением (11) Векторы обобщенных усилий и перемещений для стержня, выраженные в локальной и глобальной системах отсчета, связаны соотношением , (12) где матрица [Λ] имеет вид (13) Введем матрицу жесткости стержня [km’], характеризующую связь между векторами {fm’} и {m} (14) Способ получения матрицы жесткости [km’] является предметом особого рассмотрения. Конкретные примеры вычисления отдельных компонент матрицы [km’] для стержней с различными условиями закрепления узлов приводятся в курсах строительной механики. Физическая сущность процесса получения матрицы [km’] заключается в необходимости решения задач строительной механики для отдельного стержня- получения вектора усилий в концевых сечениях стержня по заданным перемещениям концов стержней (краевая задача первого рода) или получение вектора перемещений концов стержня по заданным силовым воздействиям на его концах (краевая задача второго рода). Для стержневых элементов с жесткостью, постоянной по длине, задача решается в замкнутом виде и матрица [km’] известна. Для физических элементов более общего вида – пластинчатых различного очертания, оболочечных, сложных элементов, являющихся композицией элементов, более простых, - процедура получения матрицы [km’] сводится к фактическому решению той или иной задачи строительной механики или механики сплошной среды. Как правило решить эту задачу в общем виде на удается и матрица жесткости [km’] строится численно для каждого из образующих конструкцию элементов. В дальнейшем предполагается, что матрица [km’] известна. Для стержня, оба конца которого жестко прикреплены к узлам, она имеет вид: (15) где Е-модуль упругости материала стержня; S-площадь поперечного сечения; J-момент инерции сечения; I=EJ/l; l-длина стержня. Фактический смысл компонент и блоков матрицы [km’] ясен. Блок [Kqq] и его компоненты характеризуют усилия, возникающие в сечении q стержня при смещении узла q, а блок [Kqr] и его компоненты – усилия в сечении q стержня при смещении узла r. В зависимости от ориентации систем отсчета и правила знаков при определении усилий могут изменятся знаки некоторых компонент матрицы [K’m]. Основное соотношение (15) позволяет выразить усилия в концевых сечениях каждого стержня через перемещения его концов – узлов системы. С другой стороны, усилия в концевых сечениях стержней с точностью до знака равны силам, действующим со стороны стержней на узлы, поэтому матрица [K’m] позволяет связать перемещения узлов стержневой системы с силами, с которыми стержни действуют на узлы при перемещениям последних. Запишем систему равновесия узлов. Для узла имеем систему трех уравнений равновесия: (16) где суммирование распространяется на все стержни, сходящиеся в узле i, а с обозначает сечение каждого их этих стержней, бесконечно близкое к узлу. Число этих уравнений равно числу неизвестных перемещений узла. Но поскольку величины {fmc}зависят не только от перемещений указанного узла, но, в силу (14)-(15), и от перемещений соседних узлов, с которыми узел i связан хотя бы одним стержнем, то уравнение (16) для узла i входят и перемещения соседних узлов. Чтобы определить перемещения соседних узлов, системы уравнения типа (16) надо записать для всех узлов системы и решать их совместно. Уравнение (16) удобно записывать в глобальной системе отсчета, а связь (14) установлена в локальной системе координат, связанных с отдельными стержнями. Чтобы работать постоянно в глобальной системе координат, выразим связь (14) в глобальной системе координат с помощью соотношений (10)-(13): . (17) Умножим это равенство слева на [Λ]-1 и учтите при этом, что в силу ортогональности [Λ] имеет место равенство (18) Тогда (19) Выражение (19) определяет матрицу [Km] в глобальной системе координат. Перепишем (16), используя обозначения блоков (15) матрицы (20) где суммирование распространяется на все стержни, соединяющиеся с узлом i. Полная система уравнений равновесия для стержневой системы с N узлами в матричной форме примет вид: (21) Если какой-либо узел Р на связан ни с одним стержнем с узлом r, то блок [Kpr] в матрице (21) будет тождественно равен нулю. Таком образом, умея вычислять блоки [Kqq] и [Kqr] для отдельных стержней, на основании информации о системе в целом можно построить систему уравнений равновесия (21) относительно искомых перемещений {}. Вектор внешних сил {F} предполагается известным. Наличие опорных закреплений приводит к тому, что некоторые компоненты вектора заранее известны. Соответствующие компоненты должны быть исключены из искомого вектора {}, равно как и столбцы с теми же номерами из матрицы (21). Уравнение равновесия для закрепленных узлов не составляются, что равносильно уменьшению числа уравнений (числа строк в матрице) системы (21). После этого можно решить систему (21) относительно {}. Обычно для решения используются прямые методы, типа метода последовательного исключения неизвестных Гаусса. Найдя {}, по формулам (14) или (19) можно определить усилия во всех стержневых элементах системы, в том числе и стержнях, примыкающим к опорным узлам. На этом заканчивается этап статического расчета стержневой конструкции. Литература: Геммерлинг Г.А. Система автоматизированного проектирования стальных строительный конструкций. – М.: Стройиздат, 1987г.
https://doc4web.ru/astronomiya-/chehivskiy-volodimir-musiyovich.html	Чехівський Володимир Мусійович	https://doc4web.ru/uploads/files/243/7ed85a36df4a08282d7a1521e6ec2821.docx	files/7ed85a36df4a08282d7a1521e6ec2821.docx	ЧЕХІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МУСІЙОВИЧ (Чеховський; 20.7.1876 - бл. 1938) - визначний український політичний і церковний діяч, ідеолог УАПЦ, професор. Н. у с.Горохуватці Київського повіту Київської губ. у родині священика. У 1896 закінчив Київську духовну семінарію, в 1900 - Київську духовну академію, одержав ступінь кандидата богослов'я (у 1905 присвоєно звання магістра). У 1900-01 вчителював у с.Янівці та Горохуватці на Київщині. У 1901-03 працював помічником інспектора Кам'янець-Подільської духовної семінарії, з якої 1904 за активну національну роботу переведений з попередженням до Київської духовної семінарії. У 1905-06 - учитель російської мови в Черкаському духовному училищі, учитель історії літератури та теорії словесності в Черкаській чоловічій гімназії. З 1905 належав до Української соціал-демократичної робітничої партії. За свою політичну і громадську діяльність постійно перебував під наглядом поліції. У 1906 обраний депутатом 1 Державної Думи, в якій входив до складу Української парламентської громади. У 1906 за участь в українському національному русі заарештований і засланий до Вологодської губ. У 1907 повернувся в Україну. У 1908-17 жив в Одесі. Викладав історію, психологію, логіку в середніх навчальних закладах Одеси. Брав активну участь у роботі місцевих осередків Громади і “Просвіти”, редагував газету “Українське слово”, яку видавав Український комітет. У 1917 переїхав до Києва, де активно займався національно-державотворчою та церковною діяльністю. Входив до складу керівних органів Української соціал-демократичної робітничої партії. З квітня 1917 - член Української Центральної Ради від м.Одеси. З квітня 1918 - на посаді директора департаменту віросповідань УНР. Директор департаменту загальних справ Міністерства віросповідань Української Держави. Восени 1918 Ч., будучи членом Українського військового революційного комітету, брав участь у підготовці збройного повстання проти гетьмана П.Скоропадського. У період Директорії УНР з 26.12.1918 до 11.2.1919 очолював Раду Міністрів і Міністерство закордонних справ УНР. Надзвичайно багато зробив для становлення Української автокефальної православної церкви. За його безпосередньою ініціативою уряд УНР 1.1.1919 проголосив автокефалію УАПЦ. У 1919-20 -професор історії культури в Державному Українському університеті в Кам'янці-Подільському. У 1920-22 - професор Вінницького ін-ту народної освіти та Київського медичного ін-ту, доцент Київського політехнічного ін-ту. З 1920 близько співпрацює з Всеукраїнською православною церковною радою, яка очолювала Всеукраїнську спілку православних парафій та вела підготовку до Всеукраїнського православного церковного собору з метою завершення організаційного оформлення УАПЦ. Учасник 1 і II Всеукраїнських православних церковних соборів. На 1 Всеукраїнському соборі (14-30.10.1921) - голова ідеологічної комісії УАПЦ, засновник і голова “Братства робітників слова”. У 1921-24 - член президії ВПЦР, благовісник УАПЦ, організатор і викладач пастирських курсів у Києві. 17-30.10.1927 - голова другого Всеукраїнського собору. 29.7.1929 заарештований за звинуваченням у приналежності до сфабрикованої органами ДПУ Спілки визволення України. Під час процесу СВУ 19.4.1930 засуджений до страти. Згодом вирок замінили на 10-річне ув'язнення. Відбував покарання в Харківському 1 Ярославському політізоляторах. У 1933 Ч. переведено до таборів особливого призначення без права листування. Ймовірно, загинув в ув'язненні. Автор праць на релігійно-церковну тематику (деякі роботи підписував псевдонімом Ілля Братерський): “Київський митрополит Гавриїл Банулеско-Бодоні. 1799-1908”, “Боротьба чехів за волю 1 правду в часи Гуса”, “Кому служить церковне панство на Україні”, “Основи визволення Церкви з-під влади князів тьми”, “За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми”, “Церковне панство на Україні”.
https://doc4web.ru/astronomiya-/audiyuvannya-.html	Аудіювання 2	https://doc4web.ru/uploads/files/240/a414abddfa7a43174a14ef20e7eedb86.docx	files/a414abddfa7a43174a14ef20e7eedb86.docx	АУДІЮВАННЯ (слухання, розуміння прослуханого) Перевіряється здатність учня сприймати на слух незнайоме за змістом висловлювання і з одного прослуховування: а) розуміти: мету висловлювання; фактичний зміст; причиново-наслідкові зв’язки; тему і головну думку висловлювання; виражально-зображувальні засоби прослуханого твору; б) уявляти наявні у тексті образи (якщо є); в) давати оцінку прослуханому. ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ Перевіряється здатність учнів: а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється; б) демонструвати вміння: — складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; — досягати комунікативної мети; — використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; — дотримуватися теми спілкування; — додержувати правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловити свою власну думку, зацікавлено і доброзичливо вислуховувати його, вміти висловити незгоду з позицією іншого так, щоб не образити його, тощо); — дотримуватись норм літературної мови; в) висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється; г) аргументувати висловлені тези, спростовувати помилкові висловлювання співбесідника; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо). Зазначені характеристики діалогу служать основними критеріями при його оцінюванні. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Початковий (Бали цього рівня одержу- ють учні, успі- хи яких в само- стійному скла- поки що не- значні 1 В учня виникають значні труднощі у підтриманні діалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише "так" чи "ні" або аналогічними уривчастими реченнями ствердного та заперечного характеру. 2 Учень відповідає на елементарні запитання данні діалогу короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але досягти комунікативної мети йому ще важко. 3 Учень бере участь у діалозі за найпростішою мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співбесідника, але й формулювати деякі запитання, допускаючи помилки різного характеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково. Середній (Бали цього рівня заслуго- вують учні, які досягли певних результатів у складанні діалогу за дво- ма чотирма показниками з нескладної теми, але за іншими кри- теріями резуль- тати поки що незначні) 4 Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю, трапляється чимало помилок у доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні тощо. 5 Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержує елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми, мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції тощо. 6 Учень успішно досягає комунікативної мети у діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідними основним правилам поведінки в розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному оформленні реплік тощо. Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Достати ій (Бали цього рівня заслуго- вують учні, які самостійно, в цілому вправно за більшістю критеріїв склали діалог з теми , що містить певну проблему, про-належну культуру спілкування, проте за деяки ми з критеріїв (від 2-х до 4-х) їхнє мовлення ще містить певні недоліки) 7 Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв'язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з'являються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому додер жуються, але ще є істотні недоліки (за 4-ма критеріями): невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень, можуть траплятися відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік тощо. 8 Учень загалом вправно бере участь у діалозі демонстрували за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх з допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з'являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислів'їв і приказок, проте допускають певні недоліки за кількома критеріями (3-ма). 9 Учні самостійно складають діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності і культури мовлення (чітко висловлюють думки, виявляють вміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляють толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є певні недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція співбесідників, аргументація не відзначається оригінальністю тощо. Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Високий (Бали цього рівня заслуго- вують учні, які продемонстру- вали високу культуру спілкування, переконливо аргументуючи свої думки з приводу проб- лемної теми, даючи мож- ливість висло- витися партне- ру по діалогу; змогли зіставити різні погляди на той самий предмет, навести аргу- менти "за" і "проти" в їх обговоренні тощо) 10 Учні складають діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляють готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу, додержуються правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу звичайно відповідає нормам, проте за одним з критеріїв можливі певні недоліки. 11 Учні складають діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначають проблему для обговорення), переконливо й оригінальне аргументують свою позицію, зіставляють різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляють повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам. 12 Учні складають глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж самі визначивши проблему для обговорення), демонструючи вміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет; здатні змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; додержуються правил поведінки та мовленнєвого етикету в розмові. МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ (УСНИЙ/ПИСЬМОВИЙ ПЕРЕКАЗ, УСНИЙ/ПИСЬМОВИЙ ТВІР) Перевіряється здатність учня: а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається (усно чи письмово); б) демонструвати вміння: — будувати висловлювання певного обсягу, добираючи та впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод з кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо); — враховувати ситуацію спілкування, адресата мовлення; — розкривати тему висловлювання; — виразно відображати основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і другорядний; — викладати матеріал логічно, послідовно; — використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови; — додержувати єдності стилю мовлення; в) виявляти своє ставлення до предмету висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми; г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема: — трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання; — створювати оригінальний текст певного стилю мовлення; — аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази; викладати матеріал виразно, доречно, економно, виявляти багатство лексичних і граматичних засобів. КРИТЕРІЇ УСНОГО/ПИСОМОВОГО МОНОЛОГІЧНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Грамотність Початковий (Бали цього рівня одержують учні, в яких виникають значні труднощі в складанні усних і письмових монологічних висловлювань) 1 Учень-будує лише окремі, не пов'язані між собою речення; лексика висловлювання дуже бідна*. 17-18 і більше /7— 8/4 2 Учень будує лише окремі фрагменти висловлювання; лексика і граматична будова мовлення бідна й одноманітна. 15-16/7-8/4 3 За обсягом робота становить менше половини норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослідовність викладу, пропуск фрагментів, важливих для розуміння думки; лексика і граматична будова збіднені. 13-14/7/4 Середній (Бали цього рівня заслуговують учні, які будують текст, що за критерієм обсягу, повноти відтворення інформації і зв'язності значною мірою задовольняє норму, але за іншими критеріями результати істотно нижчі) 4 Усне чи письмове висловлювання за обсягом становить дещо більше половини норми і характеризується уже певною завершеністю, зв'язністю, проте є недоліки за рядом показників (до семи), наприклад: характеризується неповнотою і поверховістю в розкритті теми; порушенням послідовності викладу; не розрізняється основна та другорядна інформація; добір слів не завжди вдалий (у разі переказу не використано авторську лексику). 11-12/5-6/3 5 За обсягом роботи наближається до норми, в цілому є завершеною, тема значною мірою розкрита, але трапляються недоліки за рядом показників (до шести): роботі властива поверховість у висвітленні теми, основна думка не проглядається, бракує єдності стилю та ін. 9-10/5-6/3 6 За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв'язний, але робота характеризується недоліками за кількома показниками (до п'яти): помітний її репродуктивний характер, відсутня самостійність суджень, їх аргументованість, добір слів не завжди вдалий тощо. 7-8/5/3 Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Грамотність Достатній (Бали цього рівня заслуговують учні, які досить вправно будують текст за більшістю критеріїв, але за деякими з них ще припускаються недоліків) 7 Учень самостійно створює достатньо повний, зв'язний, з елементами самостійних суджень текст (у разі переказу — з урахуванням виду переказу), вдало добираються лексичні засоби (в разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але в роботі є недоліки (до чотирьох), наприклад: відхилення від теми, порушення послідовності її викладу, головна думка не аргументується тощо. 5-6/3— 4/2 8 Учень самостійно будує достатньо повне (в разі переказу — з урахуванням виду переказу), осмислене, самостійно і в цілому вдало написане висловлювання, проте трапляються ще недоліки за певними показниками (до трьох). 3-4/3-4/2 9 Учень самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст (у разі переказу — з урахуванням виду переказу); розкриває тему, висловлює головну думку (в разі переказу — авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (в разі переказу — використовує авторські засоби виразності, образності мовлення); однак припускається окремих недоліків (за двома показниками): здебільшого це відсутність виразної особистісної позиції чи належної її аргументації тощо. 1+1 (не груба)/3/2 Рівень Бали Характеристика складених учнями діалогів Грамотність Високий (Бали цього рівня заслуговують учні, які вправно за змістом і формою будують текст, висловлюють і аргументують свою думку, вміють зіставити різні погляди на той самий предмет, оцінити аргументи на їх доказ, обрати один із них, окрім того, пристосовують висловлювання до особливостей певної мовленнєвої ситуації, комунікативного завдання) 10 Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу — з урахуванням виду переказу) текст, враховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему (в разі переказу — зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, додержанням стильової єдності і виразності тексту, але за одним з критеріїв допущено недолік. 1/2/1 11 Учень самостійно будує послідовний, повний (у разі переказу — з урахуванням виду переказу) текст, враховує комунікативне завдання; висловлює власну думку, зіставляє її з думками своїх однокласників (І разі переказу — враховує авторську позицію), вміє пов'язати обговорюваний предмет з власним життєвим досвідом, добирає переконливі доказ для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв'язувати певні життєві проблеми; робота в цілому відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною 1 (не груба)/1/1 12 Учень самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації та адресата мовлення; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції, усвідомлює можливості використання тієї чи іншої інформації для розв'язання певних життєвих проблем; робота в цілому відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю. 0/0/0 ЧИТАННЯ МОВЧКИ Перевіряється здатність учня: а) читати незнайомий текст із належною швидкістю і розуміти й запам’ятовувати після одного прочитування: фактичний зміст; причиново-наслідкові зв’язки; тему і основну думку; виражально-зображувальні засоби прочитаного твору; б) уявляли наявні в тексті образи; в) давати оцінку прочитаному. Швидкість читання мовчки по класах оцінюється із урахуванням таких орієнтовних норм: Клас Швидкість читання мовчки (слів за хвилину) 5-й 100-150 6-й 110-180 7-й 120-210 8-й 130-240 9-й 140-270 10-й 150-300 11-й 160-330 Швидкість читання враховується при виведенні бала за даний вид мовленнєвої діяльності: бали 7-12 може одержати лише той учень, швидкість читання в якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує на два бали менше. Наприклад: за вибір 10 правильних відповідей учень 7 класу повинен одержати 10 балів, але якщо він читає зі швидкістю, що менша 120 слів за хвилину, то йому ставлять не 10, а 8 балів. ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ УЧНІВ Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам'ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу. Нормативи оцінювання по класах: Бали Кількість помилок 1 17-18 2 15-16 3 13-14 4 11-12 5 9-10 6 7-8 7 5-6 8 3-4 9 1+1 (негруба) – 2 10 1 11 1 (негруба) 12 ВИВЕДЕННЯ ПІДСУМКОВОГО (СЕМЕСТРОВОГО) БАЛУ Підсумковий бал ставиться в кінці кожного семестру (півріччя). Він узагальнено відображає підготовку учня з мови. Підсумковий бал є результатом оцінювання досягнень учня в таких аспектах: — слухання-розуміння (аудіювання); — говоріння (діалогічне мовлення; монологічне мовлення; усний переказ; усний твір); — письмо (диктант, письмовий переказ, письмовий твір); читання (вголос та мовчки); відомості про мову, мовні вміння; ведення зошитів. Контрольна перевірка здійснюється як фронтально, так і індивідуально. Фронтально оцінюють: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання та вміння. Індивідуально оцінюють: говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) та читання вголос. 1
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-teme-zaschita-okruzhayusc.html	Урок по английскому языку в 8 классе по теме «Защита окружающей среды»	https://doc4web.ru/uploads/files/80/a52ce8b444805c40f2d9d310b964e878.doc	files/a52ce8b444805c40f2d9d310b964e878.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-po-teme-elcome-to-london.html	Урок в 5 классе по теме "Welcome to London"	https://doc4web.ru/uploads/files/83/21f81319e62bf85b5ad1085f78623d2a.docx	files/21f81319e62bf85b5ad1085f78623d2a.docx	Урок в 5 классе по теме “Welcome to London ” Учитель английского языка МОУ СОШ №1 Янкина Е.М. (К УМК М.З. Биболетовой и др. “Enjoy English”) Цель урока: - совершенствование лексических навыков говорения по теме «Лондон». Образовательный компонент (образовательные задачи): расширение общего кругозора учащихся, расширение социо-культурных знаний. Развивающий компонент (развивающие задачи): развитие языковых способностей учащихся, творческого мышления, готовности к коммуникации, творческой и поисковой активности учащихся, языковой догадки. Воспитательный компонент цели: (воспитательные задачи) создание условий для формирования у учащихся интереса к культуре другой страны, поддержание интереса к учению (развитие мотивации). Практический компонент цели: (практические задачи) овладение новыми языковыми средствами, формирование и развитие речевых навыков устной речи, развитие и совершенствование навыков аудирования, совершенствование навыков чтения. Методы обучения: Коммуникативный метод с использованием индивидуальной, парной и групповой работы учащихся; личностно-ориентированный; эмоционально- деятельный; аудио-визуальный. Оснащение урока: магнитола, картинки с достопримечательностями Лондона и Москвы. Дидактический материал: карточки со словами для игры «Цепочка слов». Лексический материал: фразы выражения личного мнения, новые лексические единицы (a host family, a theatre, a museum, a square, a stadium) Грамматический материал: основные коммуникативные типы предложений. Ход урока: 1 Этап. Warm up (Организационный момент) (3 мин.) Цель, которую ставит учитель: создание благоприятной психологической атмосферы урока и подготовка учащихся к продуктивной работе на уроке. Цель, которая должна быть достигнута учащимися: готовность класса к продуктивной деятельности. Задачи: развитие коммуникативных навыков. Метод: стимулирование речемыслительной деятельности учащихся с помощью вопросно-ответной работ. (Вступительное слово учителя. Учитель предлагает ответить на вопросы. Good morning, students! I`m glad to see you. How are you? Do you like to travel? Would you like to visit Great Britain? What do you know about this country? (Учащиеся отвечают на вопросы) Great Britain is a country in Europe. London is the capital of Great Britain. Do you want to live in London or to visit it? 2.Этап. Актуализация знаний для изучения нового учебного материала. (4 мин) Цель, которую планирует достичь учитель: обеспечение мотивации и актуализация знаний и умений на основе изученного материала. Цель, которая должна быть достигнута учащимися: готовность к активной учебно-познавательной деятельности на основе опорных знаний. Методы, способствующие решению поставленной задаче: Поисковый метод, игровой метод. Затем учитель предлагает ученикам вспомнить лексику предыдущих уроков по теме «Город» c помощью игры «Цепочка слов». Ученики делятся на три команды. Каждая получает набор карточек. На каждой карточке написаны два словосочетания: на русском и на английском. Ученики располагают их в цепочку по принципу «домино». Now I want you to play. Let`s divide into three teams. Each team will have the cards with the words. You must put the words in the logical order to make a chain. Карточки со словами: the capital of the country/ большой парк, a big park/ достопримечательности, the places of interest/ различные музеи, different museums/ любимый кинотеатр, a favourite cinema/ известная улица, a famous street/ посещать небольшой город, to visit a town/ иметь друга по переписке, to have a penfriend/ ехать в аэропорт, to go to the airport/ самый большой город, the largest city/ столица страны. 3. Этап предъявления нового материала. (15 м) Методы: аудиовизуальный, метод догадки, личностно-ориентированный, поисковое чтение. Цель, которая должна быть достигнута учащимися: уметь извлекать нужную информацию из аудиозаписи и из текста. Цель, которую планирует достичь учитель: формировать и развивать умения аудирования и чтения с извлечением нужной информации. Учитель: Молодцы! А сейчас посмотрите на доску. Вы видите картинки с изображением разных достопримечательностей. Вы знаете их? Если да, то назовите. Вы можете говорить по-русски. (Fine! Look at the blackboard, please. You see the pictures of famous places there. Can you name there? You may speak Russian or English.) The Bolshoy Theatre The Kremlin Red Square Trafalgar Square Big Ben The London Eye Buckingham Palace Now I want you to listen to the tape. Listen to it and find out what places Barbara, the teacher of English, liked in our country. (Если учащиеся не поймут аудиозапись с первого раза, то они слушают ее второй раз). Учитель: Well done! Let`s continue to speak about London. Open your textbooks on the page 87. There is a text in ex. 6. Read it and find answers to my questions: How many people live in London? What places to visit are there? What great sport event took place in London in 2012? (Учитель просит детей открыть учебники, найти упражнение 6. Задание: прочитать текст и найти ответы на поставленные вопросы.) 4. Физкультминутка. (1 мин) (Сначала проводится учителем, на последующих уроках – учениками. I see you are tired. Let`s have a rest. Stand up. Up, down, up, down, (руки поднимаем вверх, затем опускаем вниз) What is the way to London town? (разводим руки в стороны) Where? Where? (подносим руку ко лбу, смотрим налево и направо) here in the air (указываем на класс) Close your eyes (закрываем глаза ладонями) and you are there. (открываем глаза) 5 Организация тренировки. (9 м) Цель, которую планирует достичь учитель: Развитие умения составлять собственные диалоги с целью решения поставленной коммуникативной задачи с опорой на речевые образцы. Цель, которая должна быть достигнута учащимися: уметь составлять собственные диалоги с целью решения поставленной коммуникативной задачи с опорой на речевые образцы. Методы: решение коммуникативная ситуация. Форма работы: работа в парах. Учитель: Вы прослушали разговор Ани и Барбары и выяснили, какие интересные места хотела бы посетить Барбара в России. Сейчас расспросите своего одноклассника, чтобы он хотел посетить в Лондоне. Используйте фразы, которые записаны на доске и информацию из прочитанного текста. You`ve listened the conversation between Ann and Barbara and learnt what interesting places Barbara liked. Now make your own dialogue. Ask your classmate what places would he or she like to visit in London. You should use the phrases written on the blackboard and information from the text. Would you like to visit London? Yes, I would. Of course, I would. Sure. Why would you like to visit it? Because London … What places would you like to see there? Let me see … Учащиеся в парах разыгрывают диалоги. 6. Организация применения. Дискуссия. (8 мин) Цель, которую планирует достичь учитель: контроль умения аргументировать свое мнение участвуя в дискуссии. Цель, которая должна быть достигнута учащимися: умение аргументировано высказывать свое мнение в дискуссии. Учитель: Think and say: “Why do million of tourists visit London every year?” Write down the main reasons from your point of view in your copybooks. Than we`ll listen to each other and make a list of three ones. Учитель предлагает записать в тетради основные причины, почему так много туристов посещают Лондон. Выслушав каждого, ученики выбирают три главные причины. Этап 7. Подведение итогов урока, выставление оценок, рекомендации учителя. (2 мин) Учитель: Спасибо за работу. Thanks a lot for your work. You have done a good job. Your marks are … Домашнее задание. Цель, которую планирует достичь учитель: развитие умений, приобретенных на уроке высказывать свое мнение по заданной теме. Цель, которая должна быть достигнута учащимися: закрепление умений приобретенных на уроке. Домашнее задание: составить сообщение из пяти предложений и рассказать на следующем уроке «Хотела/хотел бы я поехать в Лондон и почему».
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-v-klasse-dobro-pozhalovat-.html	Разработка внеклассного мероприятия в 7 классе «Добро пожаловать в Лондон»	https://doc4web.ru/uploads/files/80/a0ccead2b453b0b7e09389d15ed94a79.doc	files/a0ccead2b453b0b7e09389d15ed94a79.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-po-teme-past-simple.html	урок в 5 классе по теме «PAST SIMPLE»	https://doc4web.ru/uploads/files/87/7498e9fe18a7a82799a2fe5382ed63c5.doc	files/7498e9fe18a7a82799a2fe5382ed63c5.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-natural-orld-in-danger.html	Урок в 6 классе "Natural World in Danger"	https://doc4web.ru/uploads/files/31/c16ea598252d407de93eea7be2d9aa29.doc	files/c16ea598252d407de93eea7be2d9aa29.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-po-teme-past-simpletense.html	Урок в 3 классе по теме "Past SimpleTense"	https://doc4web.ru/uploads/files/60/80338a3192574c5a7d7785756360e0b3.doc	files/80338a3192574c5a7d7785756360e0b3.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneklassnogo-meropriyatiya-spring-elcome-to-our-settl.html	Разработка внеклассного мероприятия " Spring, welcome to our settlement Samburg!"	https://doc4web.ru/uploads/files/55/0ef031e3b99e9fd1227d08afdead18dc.doc	files/0ef031e3b99e9fd1227d08afdead18dc.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-na-temu-meet-te-inners-of-te-in.html	Урок английского языка в 7 классе на тему "Meet the winners of the International Teenager’s Competition"	https://doc4web.ru/uploads/files/91/e563ee7ec7f56d0cee0a4025816149ce.docx	files/e563ee7ec7f56d0cee0a4025816149ce.docx	Урок английского языка в 7 классе на тему: Meet the winners of the International Teenager’s Competition. . Цели урока: Образовательный компонент цели: 1. Развитие лингвострановедческой компетенции учащихся. 2. Совершенствовать коммуникативную компетенцию учащихся: речевые навыки и умения монологической и диалогической речи, восприятие на слух иностранную речь; Развитие грамматических навыков (употребление определённого артикля с названиями стран). Тренировка навыков чтения и письменной речи. Воспитательный компонент цели: Расширение кругозора учащихся. Учить проявлять интерес к англоязычным странам; Повышать мотивацию к изучению иностранного языка; Развивающий компонент цели: Развитие мотивации к изучению иностранного языка, навыков языковой догадки, интеллекта, памяти, совершенствования внимания. Активизировать внимание учеников на занятии, создавать благоприятный психологический климат; Способствовать развитию творческой деятельности учеников; Развивать аналитико-синтезирующее мышление; Развивать умение работать самостоятельно, сравнивать, обобщать. Оборудование: УМК Биболетова М.З. “Enjoy English”, бейджики, флаги разных стран, таблица «Употребление определённого артикля с географическими названиями», презентация, проектор, приложение – задания. КИМ. Артюхова И.В. Ход урока Орг момент. Good morning, children! How are you? Today we shell greet the winners of the international competition and have a talk about the countries they are from. 1cлайд. Объявление целей и задач урока: Now imagine that you are the winners of the competition and see each other at the first time. You are from deferent countries and cities. 2cайд. Фон разминка. At first, let’s remember what countries do you know? Translate my words: Канада, Россия, США, Великобритания, Греция, Япония, Дания, Испания, Португалия, Австралия, Новая Зеландия, Бразилия, германия, Польша, Мексика и т д. Let’s read names of some countries and say what nationalities live there? 3c ( кадр) Тренировка навыков монологической речи. Your homework for today was to prepare a report about countries. Are you ready to tell us about it? (ученики рассказывают о выбранных странах) 4-11cлайды Now work in pairs. Think of 5 questions you would like to ask people when you firs meet them. Who wants to act your dialogue? You know that it is very important to name the countries correctly. So you must know how to use definite article the . 12 слайд. Use the article “the” correctly. ___ North America ___ Brazil ___ Kazan ___Republic of Tatarstan London is ___ capital of England. ___New Zealand is a small country. It is situated south-east of ___ Australia. ___ capital of ___ New Zealand is ___ Wellington. There are many rivers in the country. The main river is ___ Waikato. ___capital of ___ USA is ___Washington, D.C. ____ Volga is the longest river in ___Europe. The capital of ___Republic of Tatarstan is ____Kazan. ____ Canada is in ____North America. I see you know names of the countries, nationalities, languages and how to use article the, so let’s do self check. Are you tired? Let’s do some morning exercises: Stand up Clap, clap, Hands on the hips Turn left, turn right Hans up, hands down And sit down Thanks Open your textbooks on p 38 , №18,19 Итог 13 слайд. What have we done on the lesson? What was difficult? When will we use our knowledge? Your homework is №4, p 56 Приложение: Variant1. Match the countries to their capitals. (Установите соответствие между страной и ее столицей) France a. Wellington Spain b. Ottawa New Zealand c. Paris Canada d. Madrid Match the words to the right translation. (Установите соответствие между словом и его переводом.) hospitable а. разговорчивый talkative b. общительный independent с. гостеприимный sociable d. независимый Mark the item where we can't use the definite article the. (Отметьте вариант, в котором мы не можем употребить определенный артикль the.) 1) Czech Republic 3) United States 2) China 4) Netherlands 1) Thames 3) South America 2) Arctic 4) North Sea Match the countries to their official languages. (Установите соответствие между страной и ее официальным языком.) New Zealand a. Dutch India b. Greek the Netherlands c. Maori Greece d. Hindi Mark the right translation of the noun участник. (Отметьте правильный перевод существительного участник.) 1) introduction 3) meeting 2) participant 4) board Variant 2. 1. Match the countries to their capitals. (Установите соответствие между страной и ее столицей.) Norway a. Canberra China b. Ottawa Australia с. Oslo Canada d. Beijing 2. Match the words to the right translation. (Установите соответствие между словом и его переводом.) shy а. сдержанный serious Ь. застенчивый conservative с. серьезный reserved d. консервативный Mark the item where we can't use the definite article the. (Отметьте вариант, в котором мы не можем употребить определенный артикль the.) 1) Netherlands 3) United Kingdom 2) France 4) Russian Federation 1) Nile 3) Europe 2) Pacific 4) Black Sea Match the countries to their official languages. (Установите соответствие между страной и ее официальным языком.) Hungary a. Portuguese Denmark b. Georgian Georgia с. Danish Portugal d. Hungarian Mark the right translation of the noun участник. (Отметьте правильный перевод существительного участник.) 1) board 3) meeting 2) Introduction 4) participant
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-shkolnaya-zhizn.html	Урок по английскому языку в 10 классе «Школьная жизнь»	https://doc4web.ru/uploads/files/87/959398c19e478fba6d905e7bd16d042b.doc	files/959398c19e478fba6d905e7bd16d042b.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-umk-mz-bib.html	Рабочая программа по английскому языку в 6 классе по УМК М.З. Биболетовой, Н.Н. Трубаневой	https://doc4web.ru/uploads/files/80/a3dabafb4f59563cf5e3a76ab2a5796f.doc	files/a3dabafb4f59563cf5e3a76ab2a5796f.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-po-teme-eda.html	Конспект открытого урока по английскому языку «Еда» 6 класс	https://doc4web.ru/uploads/files/67/b05e036e7e31b87e8328c041a994388f.docx	files/b05e036e7e31b87e8328c041a994388f.docx	ГКСОУ ЛО «Сясьстройская специальная (коррекционная) школа-интернат Конспект открытого урока по английскому языку учителя Гурьяновой А.А. Сясьстрой 2015 Дата: 17.02.2015г. Учитель: Гурьянова Анастасия Алексеевна. Урок в 6 классе по теме «Еда». Цели: Обучающая: активизировать в речи лексические единицы прошлого урока, тренировать настоящее продолжительное время; Коррекционная: тренировать у детей память, внимание, слуховое внимание, развивать мышление, извлекать информацию из памяти, тетради; Воспитательная: воспитывать интерес к англ.языку, формировать положительную установку на занятие, доброжелательные отношения. Оборудование: карточки, учебник, тетради. Этап урока Деятельность учителя Деятельность учащихся I.ОНЗ 1.Приветствие, план урока 2.Фонетическая зарядка (настройка на иностранную речь) – индивидуальная, коллективная работа. 3.Речевая разминка (тренировка ранее изученного материала)- индивидуальная работа II.Основная часть 1.Проверка домашнего задания 2.Повторение материала прошлого урока (названия продуктов) – письменная работа в тетр. + на доске 3.Закрепление изученного материала - настоящего продолжительного времени (парная работа) 4.Физкультминутка 5.Активизация ЛЕ прошлого урока через тренировку настоящего продолжительного времени – групповая работа 6.Тренировка ЛЕ через чтение III.Окончание урока 1.Подведение итогов 2.Запись домашнего задания (составить 1\2\3 предложения по теме «Еда»» в наст.прод.времени) 3.Выставление оценок Good morning, children! Sit down, please. Open your ex.-books and write down the date. Tell me, how do we pronounce this sound – [t∫]? Okay. Now let’s read the tongue twister Dima\|Pasha\|Nikita…..stand up and translate the sentences: Я люблю молоко. Я не люблю кашу………. Now les’s check your h/w. (показывая картинки, спрашивать, что на них изображено) Look at the blackboard. You are to write the words correctly. You have 2 min. to think. Do this in your ex.-b. Now let’s work in pairs. You must write the sentences correctly. Vanya\|Sasha\|Ira…., come here and show this without words. Now open your books on the page 162 №6 B. Nastya, read, please. Stop reading. Sonya, continue. Our lesson is over. Thank you. Что мы сегодня прошли на уроке? Кто может сказать? Write down your h/w Now listen to your marks Приветствуют учителя, записывают число. Читают по карточкам поговорку за учителем, затем самостоятельно Переводят предложения на англ.язык Отвечают домашнее задание по карточкам по-англ. На доске написаны названия продуктов, буквы с ловах перемешаны. Дети по очереди выходят и правильно записывают слова. На доске расположены карточки, на которых написаны предложения, слова перепутаны. Дети выходит в парах к доске, один ученик правильно располагает слова в предложении, другой – читает и переводит. Ученики выходят по очереди и без слов показывают действие, о котором просит учитель. Остальные угадывают и говорят о нем по-англ. Читают по очереди словосочетания и предложения по теме «Еда». Затем переводят Сегодня мы…… Записывают д/з
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-na-temu-ulici-goroda-kakie-oni.html	Урок в 5 классе на тему "Улицы города. Какие они?"	https://doc4web.ru/uploads/files/91/c4bfdb57204b5adec094bfe752d78916.docx	files/c4bfdb57204b5adec094bfe752d78916.docx	Сивоплясова Инна Дмитриевна МБОУ ОСОШ №2 посёлок Орловский Учитель немецкого языка Урок в 5 классе по теме «Улицы города. Какие они?» Оснащение урока: картинки с изображением улиц, карточки со словами антонимами, опорные карточки для составления описания улиц, мультимедийный проектор с презентацией к уроку, атрибутика для проведения ролевой игры. Цель: создать условия для активизации полученных знаний, умений и навыков по теме «Улицы города. Какие они?» и грамматического материала по теме употребление модальных глаголов. Задачи: Развивающие – способствовать развитию внимания, памяти , воображения, творческого и логического мышления, развитию языковых способностей. Образовательные – создать условия для практического овладения немецким языком в рамках данной темы, расширения эрудиции учащихся, лингвистического кругозора, грамматических знаний. Воспитательные – создать условия для повышения интереса к иностранному языку, воспитание культуры поведения. Активизировать употребление лексики по теме. Развивать умения описывать разные аспекты жизни улицы, используя опорные карточки. Активизировать использование модальных глаголов в речи. Ход урока 1.Begrűβung.(Приветствие) Guten Tag, Kinder! Wer hat heute Klassendienst? Der wie vielte ist heute? Wer fehlt heute? Kinder, wie geht es?Wie ist die Stimmung? 2. Введение в тему. Kinder! Das Thema unserer Stunde heiβt “Was wir schon wissen und kőnnen” -Seht euch die Bilder! Worűber werden wir heute sprechen? (űber die Strassen) - Also, wir sprechen űber die Straβen. Wie sind sie? Jetzt lesen wir ein Reim! Stille Gassen, laute Strassen Fahren Autos hin und her, Strassenbahnen und auch Busse Seht, wie stark ist der Verkehr. Gut. Kinder, heute wiederholen wir Lexik, beschreiben die Straβen mit Hilfe der Sätzen, wiederholen Grammatik (Modalverben). Zuerst wiederholen wir Lexik und Grammatik. II.Активизация лексики. Доска. На доске листочки со словами. Нужно собрать антонимы в пары. 1.Seht an die Tafel! Hier sind einige Wőrter. Sucht bitte Antonyme! Второй столбик вразброс. Находя, ставят рядом и читают. Laut a)kurz Lang b) sauber Schmal c) still Schmutzig d) breit Viel e) langsam Schnell f) wenig 2. Gut. Hier ist noch eine Aufgabe. Lest und antwortet die Fragen. Учащиеся читают и отвечают на вопросы. Wie ist diese Strasse? Wie ist der Verkehr? Wie sind die Verkehrsmittel? 3. Ребята, скажите, какой модальный глагол вы сейчас употребляли? (kőnnen) Назовите другие модальные глаголы (műssen, wollen, sollen, dűrfen) Schlagt die Arbeitsbűcher auf der Seite 44 auf, Ǘbung 1 und macht nächste Aufgabe. Setzt fehlende Modalverben ein. Проверка по цепочке. Проверка домашнего задания. -Also, wir haben schon einige Aufgaben gemacht. Und weiter kontrollieren wir die Hausaufgabe. - Was habt ihr zu Hause gamacht? (Seite 91 Ǘbung 5) - Ein Schűler ist Dolmetscher, andere lesen. Wer ist Dolmetscher? Проверка домашнего задания. Turnpause IV. Обучение монологической речи. Составление высказывания об улице по опорам. Работа в группах (8чел.) и 2 ученика выполняют задание в паре. 1. Arbeitet in Gruppen. Jede Gruppe bekommt ein Bild. Hier sind die Straβen. Sie sind verschieden. Ihr sollt jetzt diese Straβen mit Hilfe der Sätzen beschreiben. Seht an die Tafel! Hier ist der Plan zur Erzählung. Sascha und Polina arbeiten zu zweit. Sie raten den Kreuzworträtsel. 1 группа получает картинку с оживленной улицей, 2 группа- со спокойной. Остальные получают кроссворды. План сообщения на доске. Diese Straβe Der Verkehr Verkehrsmittel Meinung 2. Проверка высказываний . (от каждой группы один ученик выходит с картинкой перед группой, а другой читает). Diese Straβe ist lang und breit. Sie ist laut. Die Straβe ist immer sauber. Der Verkehr ist hier sehr stark. Da fahren viele Verkehrsmittel. Das sind Autos, Busse, Obusse, Straβenbahnen. Wir finden diese Straβe sehr schőn. Diese Straβe ist kurz und schmal. Sie ist still. Die Straβe ist sauber. DerVerkehr ist hier gar nicht stark. Da fahren wenige Verkehrsmittel. Das sind Autos. Wir finden diese Straβe sehr nett. Rollenspiel. Ребята, вы читали, рассказывали об улицах, а вы знаете, что улицы и переулки городов, посёлков, деревень дружат, общаются между собой. Они говорят о проблемах, которые их волнуют, помогают друг другу в трудную минуту. И сейчас мы с вами поиграем в ролевую игру « Die schmutzige Gasse: - Junge! Junge! Spiel hier! Der Junge: - Hier ist es schmutzig! Die schmutzige Gasse: - Dame! Dame! Gehen Sie bitte hier! Die Dame: - Nein, nein. Hier sind viele Pfűtzen. Die schmutzige Gasse: - Mädchen! Mädchen! Gehen hier spazieren! Mädchen: - Nein. Hier ist viel Műll. Die schmutzige Gasse weint. Die saubere Straβe: - Was ist los? Warum weinst du? Die schmutzige Gasse:- Ich bin sehr schmutzig und die Menschen wollen nicht hier spazieren gehen. Die saubere Straβe:- Weine nicht! Ich helfe dir. Menschen! Menschen! Kőnnen wir dieser Gasse helfen! Menschen:- Ja, ja! Wir machen diese Gasse sauber. Alle: - Wir műssen fűr unsere Straβen und Gassen sorgen. Und dann Dőrfer, Siedlungen und Städte werden immer sauber und schőn. VI. Рефлексия VI.Hausaufgabe. A/B Seite 44 Ǘbung 1 (вторая часть); повторить спряжение модальных глаголов.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassov-po-fgos.html	Рабочая программа по английскому языку для 5-9 классов по ФГОС	https://doc4web.ru/uploads/files/80/47cb56679249f9094a4ea4afeb11e2fa.doc	files/47cb56679249f9094a4ea4afeb11e2fa.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-klass1.html	Рабочая программа по английскому языку, 7 класс	https://doc4web.ru/uploads/files/78/3c3809be7439b8c822037583a5e96aac.doc	files/3c3809be7439b8c822037583a5e96aac.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/razrabotka-vneurochnogo-zanyatiya-v-klasse-po-teme-chto-mi-lyubi.html	Разработка внеурочного занятия в 1 классе по теме: Что мы любим? Фрукты и овощи. Лексика говорения	https://doc4web.ru/uploads/files/40/5e28b02d6fe052531f322c4d0ed64024.doc	files/5e28b02d6fe052531f322c4d0ed64024.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassov-biboleto2.html	Рабочая программа по английскому языку для 10-11 классов (Биболетовой М.З.)	https://doc4web.ru/uploads/files/4/22dfb6141eba324d00c3851f6ddcd3ae.docx	files/22dfb6141eba324d00c3851f6ddcd3ae.docx	Муниципальное бюджетное образовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа №28» Согласовано на заседании Методического Совета Протокол №__от __ сентября 20___ года Председатель Методического совета _______________ О.В. Лабзина Утверждаю Директор МБОУ «СОШ №28» _________________ Н.М.Рудная «____» сентября 20___ года Рабочая учебная программа по английскому языку для 10 – 11 классов Составлена на основе федерального государственного образовательного стандарта,примерной прграммы по английскому языку и авторской программы М.З. Биболетовой и др. Срок реализации программы – 1 год Программа составлена Шлипаковой Н.Б., учителя английского языка, первой квалификационной категории г.Северодвинск 2013 год ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА Рабочая программа по английскому языку составлена на основе федерального компонента государственного стандарта, примерной программы по английскому языку с учетом авторской программы по английскому языку Биболетовой М.З. УМК «Enjoy English». Данная рабочая программа направлена на реализацию личностно-ориентированного, социокультурного деятельностного подхода к обучению английскому языку. Личностно-ориентированный подход, ставящий в центр учебно-воспитательного процесса личность ученика, учет его способностей, возможностей, склонностей, предполагает особый акцент на социокультурной составляющей иноязычной коммуникативной компетенции. Это должно обеспечить культуроведческую направленность обучения, приобщение школьников к культуре страны изучаемого языка, лучшее осознание своей собственной страны, умение ее представить средствами иностранного языка, включение школьников в диалог культур. Изучение иностранного языка на старшей ступени обучения (10-11 классы) направлено на достижение следующих целей: Речевая компетенция – развиваются на базе основной школы коммуникативные умения в говорении, аудировании, чтении, письме с тем, чтобы школьники достигли общеевропейского порогового уровня обученности (D1/Threshold level (согласно документам Совета Европы)/Intermediate level ); Языковая компетенция – систематизируются ранее усвоенные и накапливаются новые языковые средства, обеспечивающие возможность общаться на темы, предусмотренные стандартом и примерной программой по английскому языку для данного этапа школьного образования; Социокультурная компетенция – школьники приобщаются к культуре и реалиям стран, говорящих на английском языке, в рамках более широко спектра сфер, тем и ситуаций общения, отвечающих опыту, интересам учащихся 15-17 лет, соответствующих их психологическим особенностям. Формируется умение выделять общее и специфическое в культуре родной страны и стран, говорящих на английском языке, строить свое речевое и неречевое поведение, исходя из этой специфики; представлять свою собственную страну в условиях межкультурного общения посредством мобилизации жизненного опыта учащихся, наблюдений за событиями, происходящими в реальности, и ознакомления их с соответствующим страноведческим, культуроведческим и социолингвистическим материалом, представленным в учебном курсе "Enjoy English"; Компенсаторная компетенция – развиваются умения в процессе общения выходить из затруднительного положения, вызванного нехваткой языковых средств за счет перифраза, использования синонимов, дефиниций, а также невербальных средств, как жесты, мимика; Учебно-позновательная компетенция – развивается желание и умение школьников самостоятельно изучать английский язык доступными им способами (в процессе поиска и обработки информации на английском языке при выполнении проектов, с помощью интернета и т.д.); использовать специальные учебные умения (умение пользоваться словарями и справочниками, умение интерпретировать информацию устного и письменного текста и др.); пользоваться современными информационными технологиями, опираясь на владение английским языком. Продолжается развитие и воспитание школьников средствами предмета "иностранный язык". Углубляется понимание учащимися роли изучения языков международного общения в современном поликультурном мире, ценности родного языка как элемента национальной культуры; осознание важности английского языка как средства познания, профессиональной состоятельности. Продолжается воспитание толерантности по отношению к иным языкам и культуре; воспитание патриотизма. Расширение целей и задач изучения иностранного языка по сравнению с примерной и авторской программой происходит за счет введения национально-регионального компонента, который составляет 10% от общего количества часов за учебный год. Изучение национально-регионального компонента направлено на достижение следующих целей: - формирование знаний о родном крае с использованием английского языка; - формирование умения представлять родной край на английском языке; - приобщение к истории и культуре Русского Севера; - развитие качеств гражданина и патриота своего родного края и своей страны. Федеральный базисный учебный план для общеобразовательных учреждений РФ отводит для обязательного изучения учебного предмета иностранный язык в старшей школе 105 часов за учебный год из расчёта 3 учебных часов за неделю. В соответствии с учебным планом школы рабочая программа в 10 классе рассчитана на 105 часов за учебный год из расчета 3 учебных часов за неделю, а в 11 классе рассчитана на 102 часа за учебный год из расчета 3 учебных часа за неделю. Из них 10 часов за учебный год в каждом классе отводится на национально-региональный компонент. Предметное содержание речи. Социально-бытовая сфера. Повседневная жизнь семьи, ее доход, жилищные и бытовые условия. Образ жизни и отношения между людьми. Место, где ты живешь. История моей семьи: связь поколений. Памятная семейная дата. Распределение домашних обязанностей в семье. Общение в семье и школе, межличностные отношения с друзьями и знакомыми. Семейные ссоры как способ решения проблем. Отношение родителей к моим друзьям. Здоровье и забота о нем, самочувствие, медицинские услуги. Социально-культурная сфера. Молодежь в современном мире. Досуг молодежи. Письмо в молодежный журнал. Музыка в культуре и жизни разных стран. Имидж молодого человека как проявление его внутреннего мира. Любовь и дружба. Спорт в жизни подростка. Спортивные занятия в школе. Безопасность при занятиях спортом. Спортивная честь и сила характера. Твое участие в жизни общества. Публичные фигуры. Права и обязанности старшеклассника. Страны изучаемого языка, их культурные достопримечательности. Путешествие как способ расширить свой кругозор. Известные программы обмена для школьников за рубежом. Путешествия, его планирование и организация, заказ и покупка билетов, места и условия проживания туристов, осмотр достопримечательностей. Некоторые особенности поведения в разных странах. Восточный и западный стили жизни. Культурный шок как восприятие нами непонятных явлений другой культуры. Соблюдение культурных традиций. Природа и экология, научно-технический прогресс. Глобальная деревня: плюсы и минусы глобализации. Древние цивилизации. Влияние изобретений на развитие человечества. Наука или выдумка. Незаурядные умы человечества. Зависимость человека от современных технологий. Перспективы технического прогресса. Генно-модифицированные продукты. Медицина и нанотехнологии. Роботы будущего. Влияние человека на окружающую среду и жизнь планеты в целом. Нравственный аспект технического прогресса. Угрозы среде и их устранение. Киотский протокол как шаг к безопасности планеты. Учебно-трудовая сфера. Современный мир профессий. Возможности продолжения образования в высшей школе. Традиции образования в России. Обычные и виртуальные университеты. Альтернативы в продолжении образования. Стратегии самостоятельной учебной работы. Призвание и карьера. Непрерывное образование как условие успешности. Проблемы выбора профессии. Последний школьный экзамен. Английский язык и другие языки международного общения и их роль при выборе профессии в современно мире. Для достижения поставленных целей применяются разнообразные формы и методы работы. На уроках применяются современные технологии обучения: проектная технология, технология рефлексивной самооценки обучающихся, информационно-коммуникационные технологии. Используются соответствующие иллюстративные, аудио- и видеоматериалы. Для проверки и оценки результатов обучения проводятся контрольные работы в форме лексико-грамматических тестов 1 раз за полугодие. В 10 классе проводятся 2 контрольные работы, в 11 классе проводятся также 2 контрольные работы за учебный год. Для реализации рабочей учебной программы выбран учебно-методический комплект «Английский с удовольствием» авторов М.З. Биболетовой и др. Основанием выбора данного УМК служат следующие основные принципы, которые выделяют авторы курса: - личностно-ориентированный характер обучения; - соблюдение деятельностного характера обучения иностранному языку; - приоритет коммуникативной цели в обучении английскому языку; - сбалансированное обучение устным и письменным формам общения; - дифференцированный подход; - аутентичность материала; - социокультурная направленность; - учет опыта учащихся в родном языке и развитие когнитивных способностей; - широкое использование современных технологий обучения. ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 10 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть 1. Начнем заново. - рассказ о школе, школьной форме, спорте, музыке, повседневной жизни подростков; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений, эссе; - повторение грамматики: активный и пассивный залог, косвенная речь, условные предложения, инфинитив. 27 (РК-2) 2. Поговорим о семейных делах. - рассказ о семье, памятных семейных датах, праздниках, семейных проблемах; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений, эссе; - повторение грамматики: модальные глаголы, неличные формы глагола, времена английского языка. 21 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 3. Цивилизация и прогресс. - рассказ об открытиях, изобретениях, древних цивилизациях, техническом прогрессе, влиянии на окружающую среду; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений, эссе; - повторение грамматики: модальные глаголы, степени сравнения прилагательных, условные предложения, инфинитив. 30 (РК-4) 4. Мир возможностей. - рассказ о путешествиях, поведении, хороших манерах, вежливости, культурном шоке; - дискуссии по тематике; - составление диалогов,проектов; - написание сочинений, эссе; - повторение грамматики: модальные глаголы. 27 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 105 (РК-10) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -2 КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ 10 класс 1 четверть № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Начнём заново. 2. Развитие умений говорения. Первый день в школе. 3. Развитие грамматических навыков. Настоящее совершённое время. 4. Развитие умений чтения. Школы прошлого. 5. Развитие умений аудирования. Школьные проблемы. 6. Развитие лексических навыков. Что носить? 7. Развитие умений чтения. Школьная форма: за и против. 8. Развитие грамматических навыков. Косвенная речь. 9. Развитие умений аудирования. Модная одежда. 10. Развитие умений чтения. Подростки о моде. 11. Развитие лексических навыков. Тебе интересен спорт? 12. Развитие грамматических навыков. Условные предложения I типа. 13. РК. Развитие умений чтения. Спорт на Севере. 14. Развитие умений говорения. Олимпийские игры. 15. Развитие грамматических навыков. Пассивный залог. 16. Развитие лексических навыков. Музыка. 17. Развитие грамматических навыков. Условные предложения. 18. Развитие умений диалогической речи. Музыка в жизни подростка. 19. Развитие умений письменной речи. Музыка в нашей жизни. 20. РК. Развитие умений говорения. Культура Севера. 21. Развитие умений монологической речи. Куда уходит время? 22. Развитие умений диалогической речи. Свободное время. 23. Развитие умений чтения. Как всё успеть? 24. Развитие лексических навыков. Многозначность слова "время". 25. Развитие грамматических навыков. Инфинитив. 26. Контрольная работа по теме "Начнём заново". Лексико-грамматический тест. 27. Урок-обобщение по теме "Начнём заново". 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Поговорим о семейных делах. 2. Развитие умений говорения. Семейное древо. 3. Развитие умений чтения. Семейные истории. 4. Развитие умений письменной речи. Моя семья. 5. Развитие умений говорения. Семейная комната. 6. Развитие умений аудирования. Наши родственники. 7. Развитие грамматических навыков. Модальные глаголы. 8. Развитие умений аудирования. Ты - стеснительный человек? 9. Развитие умений диалогической речи. Счастливая семья. 10. Развитие грамматических навыков. Условные предложения 3 типа. 11. Развитие умений говорения. Семейные разногласия. 12. Развитие умений чтения. Семейные ссоры. 13. Развитие грамматических навыков. Неличные формы глагола. 14. Развитие умений чтения. История одной семьи. 15. Развитие умений письменной речи. Семья и друзья. 16. Развитие умений говорения. Памятные дни. 17. РК. Развитие умений говорения. Традиции Севера. 18. РК. Развитие умений чтения. Праздники Севера. 19. Развитие грамматических навыков. Времена английского языка. 20. Контрольная работа по теме «Поговорим о семейных делах». Лексико-грамматический тест. 21. Урок-обобщение по теме «Поговорим о семейных делах». 3 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Цивилизация и прогресс. 2. Развитие умений говорения. Знания из прошлого. 3. Развитие умений чтения. Открытия археологов. 4. Развитие грамматических навыков. Модальные глаголы. 5. Развитие умений аудирования. Древняя находка. 6. Развитие грамматических навыков. Степени сравнения прилагательных. 7. Развитие умений чтения. «Цивилизация Майя». 8. РК. Развитие умений говорения. Прошлое нашего края. 9. Развитие умений чтения. Прогресс и развитие. 10. Развитие умений говорения. Изобретения. 11. Развитие грамматических навыков. Условные предложения. 12. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 13. Развитие умений аудирования. Компьютер в нашей жизни. 14. Развитие умений письменной речи. Современные технологии. 15. Развитие умений чтения. Экология планеты. 16. Развитие умений монологической речи. Загрязнение Земли. 17. Развитие умений аудирования. Спасем нашу планету. 18. Развитие умений говорения. Будущее нашей планеты. 19. РК. Развитие умений чтения. Экология Севера. 20. Развитие грамматических навыков. Инфинитив. 21. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 22. Развитие умений говорения. Достижения человечества. 23. Развитие умений монологической речи. Семь чудес света. 24. РК. Развитие умений чтения. Чудеса нашего края. 25. РК. Развитие умений письменной речи. Достопримечательности Севера. 26. Развитие умений чтения. Роботы будущего. 27. Развитие умений аудирования. Презентация робота. 28. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 29. Контрольная работа по теме «Цивилизация и прогресс». Лексико-грамматический тест. 30. Урок-обобщение по теме «Цивилизация и прогресс». 4 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Мир возможностей. 2. Развитие умений говорения. Вдали от дома. 3. Развитие умений аудирования. Программа по обмену студентами. 4. Развитие грамматических навыков. Модальные глаголы. 5. Развитие умений чтения. Образование за границей. 6. Развитие умений говорения. Программа обучения за границей. 7. Развитие умений письменной речи. Анкета. 8. Развитие умений говорения. Путешествия. 9. Развитие умений диалогической речи. Способы путешествий. 10. Развитие умений монологической речи. Мои каникулы. 11. Развитие умений чтения. «Метро в Лондоне». 12. Развитие умений аудирования. Виды транспорта. 13. Развитие умений письменной речи. Проект «Клуб путешественников». 14. РК. Развитие умений говорения. Туризм на Севере. 15. Развитие умений аудирования. Манеры в разных странах. 16. Развитие умений письменной речи. Проект «Правила поведения». 17. Развитие умений чтения. «Особенности британцев». 18. РК. Развитие умений говорения. Особенности северян. 19. Развитие умений аудирования. Культура других стран. 20. Развитие умений чтения. Культурный шок. 21. Развитие умений говорения. Как вести себя в другой стране. 22. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упаржнений. 23. Контрольная работа по теме «Мир возможностей». Лексико-грамматический тест. 24. Урок-обобщение по теме «Мир возможностей». 11 класс 1 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Молодежь и общество. 2. Развитие умений диалогической речи. Трудно ли изучать иностранный язык? 3. Развитие умений говорения. Что такое глобальный язык? 4. Развитие умений монологической речи. Стоит ли упрощать английский язык? 5. Развитие грамматических навыков. Пассивный залог. 6. Развитие умений чтения. Причины изучения иностранных языков. 7. Развитие умений письменной речи. Иностранные языки в моей жизни. 8. Развитие умений аудирования. Глобальная деревня. 9. Развитие умений чтения. Плюсы и минусы глобализации. 10. Развитие умений монологической речи. Музыка как элемент глобалтзации. 11. РК. Развитие умений письменной речи. Приметы глобализации в Северодвинске. 12. Развитие умений чтения. Антиглобалисты. 13. Развитие умений чтения. Кто живет в Британии? 14. Развитие умений говорения. Твои права и обязанности. 15. Развитие грамматических навыков. Модальные глаголы. 16. Развитие умений диалогической речи. Понятие свободы у подростков. 17. Развитие умений письменной речи. Идеальный старшеклассник. 18. Развитие умений аудирования. Ты и общество. 19. Развитие умений говорения. Отношение к политике. 20. РК. Развитие умений монологической речи. Общественные деятели Северодвинска. 21. Развитие умений чтения. Мелкие преступления против планеты. 22. Развитие умений говорения. Как защитить планету? 23. Развитие умений чтения. Киотский протокол. 24. Развитие умений аудирования. Антисоциальное поведение. 25. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 26. Контрольная работа по теме «Молодежь и общество». Лексико-грамматический тест. 27. Урок-обобщение по теме «Молодежь и общество». 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Работа твоей мечты. 2. Развитие умений аудирования. Выбираем профессию. 3. Развитие умений говорения. Мужские и женские профессии. 4. Развитие умений чтения. Призвание и карьера. 5. Развитие умений аудирования. Что нас ждет после школы? 6. Развитие умений монологической речи. Выбор университета. 7. Развитие умений аудирования. Глобальный класс. 8. Развитие умений чтения. Известные университеты. 9. Развитие умений говорения. Высшее образование в США и России. 10. РК. Развитие умений письменной речи. Образование в Архангельской области. 11. Развитие умений аудирования. Последний экзамен. 12. Развитие умений чтения. Типы школьников. 13. Развитие умений письменной речи. Новая система экзаменов. 14. Развитие умений чтения. Традиционные или виртуальные университеты. 15. Развитие умений аудирования. Типы образования. 16. Развитие умений монологической речи. Образование в 21 веке. 17. Развитие навыка письменной речи. Непрерывное учение. 18. РК. Развитие умений говорения. Высшие учебные заведения Архангельской области. 19. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 20. Контрольная работа по теме «Работа моей мечты». Лексико-грамматический тест. 21. Урок-обобщение по теме «Работа моей мечты». 3 четверть. № п/п дата Тема 1. Формирование лексических навыков. Как сделать мир лучше? 2. Развитие умений говорения. Как ты зависишь от современных технологий? 3. Развитие умений аудирования. Современные виды связи. 4. Развитие умений чтения. Прогнозы на будущее. 5. Развитие умений письменной речи. Послание потомкам. 6. Развитие умений чтения. Биография И.К. Брунера. 7. РК. Развитие умений письменной речи. Знаменитые люди Северодвинска. 8. РК. Развитие умений аудирования. Знаменитые люди Архангельской области. 9. Развитие умений говорения. Плюсы и минусы инженерных профессий. 10. Развитие умений монологической речи. Учись мыслить как гений. 11. Развитие умений аудирования. Наука или выдумка. 12. Развитие умений чтения. Секреты античного компьютера. 13. Развитие умений говорения. Научные сенсации. 14. Развитие умений аудирования. Как относиться к клонированию? 15. Развитие умений говорения. Есть ли будущее у клонирования? 16. Развитие умений аудирования. Новые технологии в медицине. 17. Развитие умений говорения. Генно-модифицированные продукты. 18. Развитие умений диалогической речи. Мнения о здоровье. 19. Развитие умений чтения. Нанотехнологии в медицине. 20. Развитие умений письменной речи. Современная медицина. 21. Развитие умений аудирования. Современные технологии и окружающая среда. 22. РК. Развитие умений говорения. Крупные предприятия Архаенгельской области. 23. РК. Развитие умений монологической речи. Защита окружающей среды в твоем регионе. 24. Развитие умений говорения. Цифровая эпоха. 25. Развитие письменной речи. Интернет в жизни подростков. 26. Развитие умений говорения. Любопытные факты об интернете. 27. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 28. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 29. Контрольная работа по теме «Как сделать мир лучше?». Лексико-грамматический тест. 30. Урок-обобщение по теме «Как сделать мир лучше?». 4 четверть. № п/п дата Тема 1. Формирование лексических навыков. Откуда ты? 2. Развитие умений говорения. Город и село. 3. Развитие умений чтения. Жизнь в городе и на селе. 4. РК. Развитие письменной речи. Будущее Северодвинска. 5. Развитие умений монологической речи. Выбираем хобби. 6. Развитие умений чтения. Правила поведения англичан. 7. Развитие умений говорения. Как проводят время в Британии и России. 8. Развитие умений диалогической речи. Ученые об видеоиграх. 9. Развитие умений письменной речи. Твое хобби. 10. Развитие умений говорения. Круг твоих друзей. 11. Развитие умений аудирования. Что люди думают о дружбе? 12. Развитие умений чтения. Онлайн системы знакомства. 13. Развитие умений чтения. Знаменитые пары. 14. Развитие умений письменной речи. О любви и дружбе. 15. Развитие умений чтения. Разные страны – разная жизнь. 16. Развитие умений говорения. Стили жизни. 17. РК. Развитие умений монологической речи. Стиль жизни в Архангельской области. 18. Развитие умений аудирования. Новые технологии и стиль жизни. 19. Развитие умений говорения. Может ли человек жить в гармонии с природой? 20. Развитие умений чтения. Соблюдение традиций. 21. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнений упражнений. 22. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 23. Контрольная работа по теме «Откуда ты?». Лексико-грамматический тест. 24. Урок-обобщение по теме «Откуда ты?». ТРЕБОВАНИЯ К УРОВНЮ ПОДГОТОВКИ ОБУЧАЮЩИХСЯ В результате изучения иностранного языка на базовом уровне ученик должен: знать/понимать: - значения новых лексических единиц, связанных с тематикой данного этапа обучения и соответствующими ситуациями общения, в том числе оценочной лексики, реплик-клише речевого этикета, отражающих особенности культуры стран изучаемого языка; - значение изученных грамматических явлений в расширенном объеме (видо-временные, неличные и неопределенно-личные формы глагола, формы условного наклонения, косвенная речь, согласование времен); - страноведческую информацию из аутентичных источников, обогащающую социальный опыт школьников: сведения о странах изучаемого языка, их науке и культуре, исторических и современных реалиях, общественных деятелях, месте в мировом сообществе и мировой культуре, взаимоотношениях с нашей страной, языковые средства и правила речевого и неречевого поведения в соответствии со сферой общения и социальным статусом партнера. уметь: в области говорения: - вести диалог, используя оценочные суждения, в ситуациях официального и неофициального общения (в рамках изученной тематики); беседовать о себе, своих планах; участвовать в обсуждении проблем в связи с прочитанным или прослушанным иноязычным текстом, соблюдая правила речевого этикета; - рассказывать о своем окружении, рассуждать в рамках изученной тематики и проблематики; представлять социокультурный портрет своей страны и стран изучаемого языка; в области аудирования: - относительно полно и точно понимать высказывания собеседника в распространенных стандартных ситуациях повседневного общения, понимать основное содержание и извлекать необходимую информацию из различных аудиотекстов: прагматических (объявления, прогноз погоды), публицистических (интервью, репортаж), соответствующих тематике данной ступени обучения; в области чтения: - читать аутентичные тексты различных стилей и жанров: публицистические, художественные, научно-популярные, прегматические – используя основные виды чтения (ознакомительное, изучающее, поисковое/просмотровое) в зависимости от коммуникативной задачи; в письменной речи: - писать личное письмо, заполнять анкету, письменно излагать сведения о себе в форме, принятой в странах изучаемого языка, делать выписки из текста на английском языке. Использовать приобретенные знания и умения в практической деятельности и повседневной жизни: - для общения с представителями других стран, ориентации в современном поликультурном мире; - для получения сведений из иноязычных источников информации (в том числе через Интернет), необходимых в образовательных и самообразовательных целях; - для расширения возможностей в выборе будущей профессиональной деятельности; - для изучения ценностей мировой культуры, культурного наследия и достижений других стран, ознакомления представителей зарубежных стран с культурой и достижениями России. КРИТЕРИИ ОЦЕНКИ "5" «Аудирование» и «Чтение» ·Умеют в полном объеме понимать тему аутентичных информационных текстов различного уровня сложности. ·Умеют извлекать из аутентичных информационных текстов с незнакомым языковым материалом необходимую информацию, представленную в виде оценочных суждений, описания, аргументации. ·Умеют понять как эксплицитно, так и имплицитно представленную информацию в отрывке из художественной аутентичной литературы. ·Умеют догадаться о значении отдельного выражения по контексту. ·Умеют делать выводы из прочитанного или прослушанного текста. ·Понимают логические связи внутри и между частями текста. ·Понимают прочитанный или прослушанный текст, устанавливая логические связи внутри и между предложениями. ·Умеют соблюдать формат письма и правильно выбрать стиль ре·Умеют подбирать нужную стратегию в зависимости от цели чтения или прослушивания. · Умеют изменять скорость чтения в зависимости от цели. «Грамматика и лексика» ·Обладают навыками употребления: - притяжательного падежа существительных; -морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимения); - неличных форм глагола; -как простых, так и сложных времен глагола в простых, сложносочиненных и сложноподчиненных предложениях в связных аутентичных текстах с разнообразной тематикой в пределах изучаемых в школе тем. ·Умеют выбирать необходимые грамматической формы в соответствии с контекстом, с соблюдением норм орфографии; части речи используются с учетом структуры предложения. «Письмо» ·В соответствии с коммуникативной задачей логично строят высказывание. ·Могут сообщить запрашиваемую информацию в заданном объеме и задать вопросы в соответствии с коммуникативной ситуацией. ·Умеют логично делить текст на абзацы и использовать средства логической связи для соединения мыслей внутри текста. ·Обладают достаточным запасом лексики и умеют правильно использовать лексические единицы в пределах тем, связанных с повседневной жизнью. ·Правильно используют изученные грамматические структуры в соответствии с коммуникативной задачей. ·Соблюдают, в целом, правила орфографии и правильно оформляют предложение пунктуационно. «Говорение» ·Умеют в соответствии с коммуникативной задачей логично и в заданном объеме построить монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие. ·В рамках тем социально-бытового и личного характера правильно выбирают стиль речи, давая описание предметов и событий, делая качественные сравнения и сопоставления. ·При обмене оценочной информацией самостоятельно ведут обсуждение, давая полную аргументацию своей точки зрения, выясняя и учитывая мнение собеседника. ·Уверенно начинают, поддерживают, восстанавливают в случае сбоя и заканчивают беседу в соответствии с речевой ситуацией, используя необходимые формулы речевого этикета. ·Употребляют грамматические структуры и лексические единицы в соответствии с коммуникативной задачей. ·В целом соблюдают правильный интонационный рисунок и ударение; не допускают фонематических ошибок; все звуки в потоке речи произносят правильно. "4" «Аудирование» и «Чтение» ·Понимают в полном объеме тему аутентичных информационных текстов. ·Умеют извлекать из аутентичных информационных текстов большую часть необходимой информации, представленной в виде оценочных суждений, описания, аргументации. ·Легко понимают информацию, эксплицитно представленную в отрывке из художественной аутентичной литературы. ·В основном умеют понять имплицитно представленную информацию. ·В основном умеют догадаться о значении отдельных выражений по контексту. ·В большинстве случаев выбирают нужную стратегию в зависимости от цели чтения или прослушивания. ·В большинстве случаев умеют изменять скорость чтения в зависимости от цели чтения. «Грамматика и лексика» ·У учащихся достаточно хорошо сформированы навыки употребления: - притяжательного падежа существительного; - морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимения); - неличных форм глагола в соответствии с контекстом в связных аутентичных текстах. ·Грамматические формы используются в основном правильно и точно, в соответствии с контекстом и структурой предложения. ·Иногда допускается ряд ошибок в употреблении сложных времен глагола (группы Continuous или Perfect) в простых предложениях или простых временах в сложноподчиненных предложениях (Present Indefinite в условных придаточных предложениях, Past Indefinite в соответствии с правилом согласования времен) или в написании слов. «Письмо» ·В соответствии с коммуникативной ситуацией могут сообщить запрашиваемую информацию и задать вопросы, при этом некоторые аспекты могут быть рассмотрены не полностью. ·В целом соблюдают формат личного письма и правильно выбирают стиль речи, допуская при этом отдельные стилистические неточности. ·Умеют делить текст на абзацы, хотя это деление может быть не всегда достаточно логичным. В основном правильно используют средства логической связи для связи мыслей внутри текста. ·Обладают достаточным запасом лексики в пределах тем, связанных с повседневной жизнью учащихся, но могут допускать ряд ошибок при использовании лексических единиц. ·Умеют использовать изученные грамматические структуры, допуская при этом ряд ошибок, которые не нарушают понимания текста. ·В основном правильно оформляют предложение пунктуационно, но могут допускать ряд орфографических ошибок, которые не затрудняют понимания. «Говорение» ·Логично строят монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие, самостоятельно раскрывая большую часть требуемых аспектов. ·В рамках тем социально-бытового и личного характера умеют правильно выбрать стиль речи, давая описание предметов и событий, делая простые сравнения и сопоставления. ·При обмене оценочной информацией умеют самостоятельно предлагать варианты для обсуждения, частично давая аргументацию своей точки зрения, в основном выясняя и учитывая мнение собеседника. ·В большинстве случаев способны начинать беседу, с помощью собеседника поддерживать и заканчивать ее, в основном используя необходимые формулы речевого этикета. ·В основном умеют в соответствии с коммуникативной задачей использовать лексические единицы и грамматические структуры. ·Не допускают фонематических ошибок; звуки в потоке речи в большинстве случаев произносят правильно, интонационный рисунок в основном правильный. "3" «Аудирование» и «Чтение» ·В основном понимают тему аутентичных информационных текстов, в которых используется знакомый языковой материал. ·Умеют частично извлекать необходимую информацию в виде оценочных суждений, описания, аргументации при условии, что в текстах используется знакомый языковой материал. «Грамматика и лексика» · Сформированы навыки использования: - простых времен в простых предложениях; - одной из проверяемых неличных форм глагола (например, причастия настоящего времени); ·Они допускают большое количество ошибок, связанных с неправильным выбором: - притяжательного падежа существительных; - одной из проверяемых форм глагола (например, инфинитива); - морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимений); - простых времен глагола в сложноподчиненных предложениях; - сложных времен глагола. «Письмо» ·В целом способны в соответствии с коммуникативной ситуацией сообщить запрашиваемую информацию, но затрудняются с формулировкой вопросов. ·Умеют построить письменное высказывание, но оно не всегда логично, могут использовать ограниченный набор средств логической связи и затрудняются с делением текста на абзацы. ·Используют ограниченный запас лексики и грамматических структур, допуская при этом значительное количество ошибок, некоторые из которых могут затруднять понимание текста или приводить к его непониманию. ·Допускают многочисленные орфографические ошибки. «Говорение» ·Умеют в основном логично построить небольшое монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие, раскрывая с помощью собеседника основную часть требуемых аспектов. ·В рамках тем социально-бытового и личного характера способны давать простое описание предметов и небольшое повествование событий. ·С помощью собеседника запрашивают основную фактическую информацию и на ее основе принимают решение. ·При запросе собеседника дают элементарную оценочную информацию, отражая свою точку зрения. ·Умеют начинать и поддерживать беседу с помощью собеседника. · Используют ограниченный словарный запас и элементарные грамматические структуры в основном в соответствии с речевой ситуацией. «2» «Аудирование» и «Чтение» · Не понимают тему текстов, в которых использован базовый языковой материал. · Не умеют извлечь запрашиваемую информацию из текстов, построенных на базовом языковом материале. «Грамматика и лексика» · Не сформированы навыки и умения применения большинства лексико-грамматических элементов содержания учебных программ. «Письмо» · Не умеют построить связное письменное высказывание, отвечающее требованиям коммуникативной задачи. «Говорение» ·Не умеют решать поставленные коммуникативные задачи в ситуациях общения на любые темы, включая элементарные, например, социально-бытовые. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ Учебно-методический комплект «Английский с удовольствием» содержит: 10 класс – учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь №1, рабочая тетрадь №2 «Контрольные работы», аудиоприложение (CD MP3) 11 класс - учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь №1, рабочая тетрадь №2 «Контрольные работы», аудиоприложение (CD MP3). ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫ Примерные программы по иностранным языкам/ Новые гос. стандарты по ин. языкам 2-11 кл. Программа основного общего образования по английскому языку – ИЯШ № 5, 2005. Региональный компонент общего образования Архангельской области./ Департамент образования и науки администрации Архангельской области. – Архангельск, 2006. Программа курса английского языка к УМК английский с удовольствием/ Enjoy English для 2-11 классов общеобраз. учрежд. – Обнинск: Титул, 2009. Биболетова М.З. Учебник английского языка для 10 класса общеобразовательных учреждений/ М.З. Биболетова, Е.Е.Бабушис. – Обнинск: Титул, 2010. Биболетова М.З. Рабочая тетрадь к учебнику английского языка"Enjoy English" для 10 класса общеобразовательных учреждений/ М.З. Биболетова, Е.Е.Бабушис. – Обнинск: Титул, 2010. Аудиокассета к учебнику английского языка для 10 класса общеобразовательных учреждений "Enjoy English" – Обнинск: Титул, 2010. Интернет-поддержка учебников и дополнительные материалы: - на сайте www.titul.ru - на интернет-портале www.englishteachers.ru
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-uchaschihsya-klas.html	Рабочая программа по английскому языку для учащихся 10 класса	https://doc4web.ru/uploads/files/81/9e40f13064946fb2eb7b2434bb22c275.doc	files/9e40f13064946fb2eb7b2434bb22c275.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassov-biboleto1.html	Рабочая программа по английскому языку для 2-4 классов (Биболетовой М.З.)	https://doc4web.ru/uploads/files/4/9b99dee94de7a3ca4bac251bdc028ccf.docx	files/9b99dee94de7a3ca4bac251bdc028ccf.docx	Муниципальное бюджетное образовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа №28» Согласовано на заседании Методического Совета Протокол №__от __ сентября 20___ года Председатель Методического совета _______________ О.В. Лабзина Утверждаю Директор МБОУ «СОШ №28» _________________ Н.М.Рудная «____» сентября 20___ года Рабочая учебная программа по английскому языку для 2-4 классов Составлена на основе федерального государственного образовательного стандарта,примерной программы по английскому языку и авторской программы М.З. Биболетовой и др. Срок реализации программы – 1 год Программа составлена Шлипаковой Н.Б., учителя английского языка, первой квалификационной категории. г.Северодвинск 2013 год ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА Рабочая программа по английскому языку составлена на основе федерального компонента государственного стандарта, примерной программы по английскому языку с учетом авторской программы по английскому языку Биболетовой М.З. УМК «Enjoy English». Данная рабочая программа направлена на реализацию личностно-ориентированного, социокультурного деятельностного подхода к обучению английскому языку. Личностно-ориентированный подход, ставящий в центр учебно-воспитательного процесса личность ученика, учет его способностей, возможностей, склонностей, предполагает особый акцент на социокультурной составляющей иноязычной коммуникативной компетенции. Это должно обеспечить культуроведческую направленность обучения, приобщение школьников к культуре страны изучаемого языка, лучшее осознание своей собственной страны, умение ее представить средствами иностранного языка, включение школьников в диалог культур. Одним из приоритетов начального образования признается развитие личностных качеств и способностей ребенка в процессе приобретения им опыта разнообразной деятельности: учебно-познавательной, практической, социальной. Изучение иностранного языка на первой ступени обучения (2-4 классы) направлено на достижение следующих целей: - формирование умений общаться на английском языке с учетом речевых возможностей, потребностей и интересов младших школьников: элементарных коммуникативных умений в говорении, аудировании, чтении и письме; - развитие личности ребенка, его речевых способностей, внимания, мышления, памяти и воображения; мотивации к дальнейшему изучению английского языка на последующих ступенях школьного образования; - обеспечение коммуникативно-психологической адаптации младших школьников к новому языковому миру для преодоления психологических барьеров в использовании английского языка как средства общения; - освоение элементарных лингвистических представлений, доступных младшим школьникам и необходимых для овладения устной и письменной речью на английском языке; - приобщение к новому социальному опыту с использованием английского языка: знакомство с миром их зарубежных сверстников, с некоторыми обычаями стран изучаемого языка, с фольклором и литературой на английском языке, воспитание дружелюбного отношения к представителям других стран ; - формирование речевых, интеллектуальных и познавательных способностей младших школьников, а также их общеучебных умений; - развитие эмоциональной сферы детей в процессе обучающих игр, учебных спектаклей с использованием английского языка; - приобщение младших школьников к новому социальному опыту за счет проигрывания на английском языке различных ролей в игровых ситуациях, типичных для семейного, бытового и учебного общения. Расширение целей и задач изучения иностранного языка по сравнению с примерной и авторской программой происходит за счет введения национально-регионального компонента, который составляет 10% от общего количества часов за учебный год. Изучение национально-регионального компонента направлено на достижение следующих целей: - формирование знаний о родном крае с использованием английского языка; - формирование умения представлять родной край на английском языке; - приобщение к истории и культуре Русского Севера; - развитие качеств гражданина и патриота своего родного края и своей страны. Федеральный базисный учебный план для общеобразовательных учреждений РФ отводит для обязательного изучения учебного предмета иностранный язык в начальной школе 70 часов за учебный год из расчёта 2 учебных часов за неделю. В соответствии с учебным планом школы рабочая программа во 2-4 классах рассчитана на 68 часов за учебный год из расчета 2 учебных часов за неделю. Из них 7 часов за учебный год в каждом классе отводится на национально-региональный компонент. Предметное содержание речи. Я и моя семья. Приветствие. Знакомство. Имя. Возраст. Моя семья. Семейные праздники. Прием и угощение гостей. Мой день. Любимая еда. Одежда. Мое здоровье. Мир моих увлечений. Любимые игрушки, занятия, хобби. Мои любимые сказки и мои сказки моих зарубежных сверстников. Выходной день. В зоопарке. Я и мои друзья. Помощь друг другу и помощь друга. Совместные занятия. Любимое домашнее животное. Моя школа. Школа. Классная комната. Учебные предметы. Школьные принадлежности. Занятия в школе. Школьные занятия (школьный спектакль). Мир вокруг меня. Мой дом. Моя квартира. Моя комната. Мой город. Мое село. Любимое время года. Погода. Природа. Страна изучаемого языка (общие сведения), литературные персонажи популярных детских книг, небольшие простые произведения фольклора – стихи, песни, сказки. Для достижения поставленных целей применяются разнообразные формы и методы работы. На уроках применяются современные технологии обучения: проектная технология, технология рефлексивной самооценки обучающихся, информационно-коммуникационные технологии. Используются соответствующие иллюстративные, аудио- и видеоматериалы. Для проверки и оценки результатов обучения проводятся контрольные работы в форме лексико-грамматических тестов. Во 2 классе проводятся 3 контрольные работы, в 3 и 4 классе проводятся 4 контрольные работы за учебный год. Для реализации рабочей учебной программы выбран учебно-методический комплект «Английский с удовольствием» авторов М.З. Биболетовой и др. Основанием выбора данного УМК служат следующие основные принципы, которые выделяют авторы курса: - личностно-ориентированный характер обучения; - соблюдение деятельностного характера обучения иностранному языку; - приоритет коммуникативной цели в обучении английскому языку; - сбалансированное обучение устным и письменным формам общения; - дифференцированный подход; - аутентичность материала; - социокультурная направленность; - учет опыта учащихся в родном языке и развитие когнитивных способностей; - широкое использование современных технологий обучения. ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 2 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть Здравствуй, Английский! - изучение алфавита; - приветствие, прощание; - рассказ о себе, о животном, о школьных принадлежностях, о семье; - грамматика: числительные от1 до 10, глаголы «уметь» и «иметь». 18 ( РК-1) Добро пожаловать в наш театр. - изучение алфавита; - рассказ о себе, о спортивных играх; - поздравление с Новым годом; - грамматика: глагол «иметь». 14 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Давайте говорить и читать по-английски. - правила чтения; - диалог с собеседником; - рассказ о друге; - грамматика: притяжательный падеж, артикли, личные местоимения. 20 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Встречаем друзей. - правила чтения; - рассказ о домашнем животном; - знакомство с новым другом; - грамматика: настоящее простое время, глагол «быть». 16 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 68 ( РК-7) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -3 ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 3 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть Добро пожаловать в лесную школу! - приветствие и прощание; - рассказ о себе, о друге, о спорте, о еде; - составление диалогов; - составление меню; - грамматика: настоящее простое время. 18 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Уроки в лесной школе. - описание животного; -рассказ о привычках и характере одноклассников; - рассказ о здоровом образе жизни; - рассказ о режиме дня; - составление диалогов; - письмо Санта-Клаусу; - грамматика: глагол «должен», исчисляемые существительные, числительные до 20. 14 ( РК-1) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Поговорим о новом друге. - рассказ о герое сказки, о любимом времени года, о желаниях, о подарках, о дне рождения; - составление диалогов; - написание открытки; - письмо другу; - грамматика: порядковые числительные. 20 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Рассказы и письма для друзей. - описание героя; - рассказ о режиме дня; - мнение о сказке; -составление диалогов; - грамматика: множественное число существительных. 16 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 68 ( РК-7) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 4 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть Любимое время года. Жизнь в городе и на селе. - рассказ о занятиях в разное время года, о погоде, о планах, о диких и домашних животных; - составление диалогов; - грамматика: будущее простое время, степени сравнения прилагательных. 18 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Рассказываем истории. - рассказ о событиях; - составление диалогов; - написание рассказа, сказки; - грамматика: прошедшее простое время. 14 ( РК-1) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Вечер в кругу семьи. В магазине. - рассказ о семье, об увлечениях, о семейных делах, о поведении, о покупках, о еде; - составление диалогов; - грамматика: неопределенные местоимения. 20 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Моя школа. Как научиться понимать друг друга. - рассказ о школе, об уроках, о школьных принадлежностях и предметах, о понимании; -составление диалогов. 16 ( РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 68 ( РК-7) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ 2 класс 1четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Здравствуй, Английский. 2. Формирование умений говорения. Животные. 3. Формирование лексических навыков. Числительные от 1 – 10. 4. Формирование умений диалогической речи. Знакомство. 5. Формирование грамматических навыков. Глагол "умею". 6. Формирование умений аудирования. Совместные занятия. 7. Формирование умений монологической речи. Глагол "не умею". 8. Формирование умений диалогической речи. Мои увлечения. 9. Совершенствование лексических навыков. Разговор по телефону. 10. Формирование умений аудирования. Я и мои друзья. 11. Формирование умений говорения. Новый ученик. 12. Формирование умений письменной речи. Занятия в школе. 13. Формирование лексических навыков. Школьные принадлежности. 14. Формирование лексических навыков. Цвета. 15. РК. Совершенствование умений монологической речи. Животные Архангельской области. 16. Совершенствование лексических навыков. Моё любимое животное. 17. Совершенствование умений говорения. Описание животного. 18. Урок-обобщение по теме "Здравствуй, Английский". 2четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Добро пожаловать в наш театр. 2. Совершенствование лексических навыков. Мои родственники. 3. Формирование грамматических навыков. Глагол "иметь". 4. Совершенствование грамматических навыков. Глагол "иметь". 5. Совершенствование умений диалогической речи. Семья моего друга. 6. Совершенствование лексических навыков. На ферме. 7. Формирование умений чтения. Домашние животные. 8. Формирование лексических навыков. Спорт. 9. Совершенствование лексических навыков. Зимние виды спорта. 10. Формирование умений аудирования. Летние виды спорта. 11. РК. Совершенствование умений говорения. Виды спорта в Северодвинске. 12. РК. Совершенствование умений монологической речи. Спорт в Архангельской области. 13. Формирование умений письменной речи. Проект «Алфавит». 14. Урок-обобщение по теме " Добро пожаловать в наш театр". 3четверть. № Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Давайте говорить и читать по-английски. 2. Совершенствование лексических навыков. Мой дом. 3. РК. Совершенствование умений говорения. Лесные жители Архангельской области. 4. Формирование умений чтения. Мои увлечения. 5. Формирование умений чтения. Внешность. 6. Совершенствование умений аудирования. Характер. 7. Формирование умений чтения. Мой друг. 8. Формирование грамматических навыков. Притяжательный падеж. 9. Совершенствование умений аудирования. Описание людей. 10. Совершенствование умений монологической речи. Описание животных. 11. Формирование умений чтения. Любимое животное. 12. Совершенствование умений монологической речи. Герои стихов. 13. Формирование умений диалогической речи. Распоряжения и просьбы. 14. Формирование грамматических навыков. Артикли. 15. Совершенствование умений письменной речи. Я и мой друг. 16. Формирование грамматических навыков. Личные местоимения. 17. РК. Совершенствование умений чтения. Северодвинск и моё окружение. 18. Совершенствование умений чтения. Два типа слога. 19. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 20. Урок-обобщение по теме" Давайте говорить и читать по-английски ". 4 четверть. № Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Встречаем друзей. 2. Совершенствование лексических навыков. Артисты театра. 3. Формирование грамматических навыков. Настоящее простое время. 4. Формирование грамматических навыков. Настоящее простое время. Отрицание. 5. Совершенствование умений монологической речи. Мои друзья и спорт. 6. РК. Совершенствование умений чтения . Северодвинск и спорт. 7. Формирование грамматических навыков. Глагол "быть" с личными местоимениями. 8. Совершенствование уений чтения. Правила чтения. 9. Совершенствование умений аудирования. Необычное животное. 10. Совершенствование умений говорения. Дружба. 11. РК. Совершенствование умений диалогической речи. Театры в Северодвинске. 12. Совершенствование умений письменной речи. Письмо другу. 13. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 14. Контрольная работа по теме" Встречаем друзей ". Лексико-грамматический тест. 15. Совершенствование умений письменной речи. Проект «Мой друг». 16. Урок-обобщение по теме "Встречаем друзей". 3 класс 1четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Добро пожаловать в лесную школу. 2. Совершенствование лексических навыков. Знакомство с новым учеником. 3. Совершенствование умений диалогической речи. Новый учитель в лесной школе. 4. Формирование лексических навыков. Еда. 5. Формирование грамматических навыков. Настоящее простое время. Вопросы. 6. Совершенствование умений говорения. Поведение за столом. 7. Совершенствование лексических навыков. Огород в лесной школе. 8. Совершенствование умений аудирования. Моя любимая еда. 9. Совершенствование умений чтения. Мой завтрак. 10. Совершенствование умений говорения. Посещение гостей. 11. РК. Совершенствование умений говорения. Моя школьная столовая. 12. Совершенствование умений аудирования. Любимая еда моего друга. 13. Формирование лексических навыков. Дни недели. 14. Совершенствование лексических навыков. Мои действия. 15. РК. Совершенствование умений говорения. Магазины нашего города. 16. Контрольная работа по теме "Добро пожаловать в лесную школу". Лексико-грамматический тест. 17. Совершенствование умений письменной речи. Проект "Моё меню". 18. Урок – обобщение по теме " Добро пожаловать в лесную школу". 2 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Уроки в лесной школе. 2. Совершенствование лексических навыков. Тренируем память. 3. Совершенствование умений говорения. Еда для животных. 4. Формирование грамматических навыков. Глагол "должен". 5. Формирование грамматических навыков. Исчисляемые существительные. 6. Формирование лексических навыков. Счёт до 20. 7. Совершенствование умений чтения. Мои друзья. 8. Формирование лексических навыков. Счёт до 100. 9. Совершенствование умений чтения. По дороге в школу. 10. Совершенствование умений чтения. Рождество. 11. РК. Совершенствование умений говорения. Новый год на Севере. 12. Контрольная работа по теме " Уроки в лесной школе". Лексико-грамматический тест. 13. Совершенствование умений письменной речи. Проект "Новогоднее поздравление". 14. Урок – обобщение по теме " Уроки в лесной школе". 3 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Поговорим о новом друге. 2. Совершенствование лексических навыков. Режим дня. 3. Совершенствование умений чтения. Времена года. 4. Совершенствование умений диалогической речи. Совместные занятия в разное время года. 5. Совершенствование умений аудирования. Месяцы. 6. Формирование грамматических навыков. Порядковые числительные. 7. Совершенствование умений письменной речи. День рождения. 8. Совершенствование умений чтения. Мой подарок. 9. Совершенствование умений говорения. Подарок для друга. 10. Формирование лексических навыков. Почта. 11. Совершенствование умений письменной речи. Письмо другу. 12. Совершенствование умений письменной речи. Международный конверт. 13. Формирование грамматических навыков. Притяжательный падеж. 14. Совершенствование умений чтения. Письма друзей. 15. Совершенствование грамматических навыков. Вопросы для друга. 16. РК. Совершенствование умений говорения. Мой друг из Северодвинска. 17. Совершенствование умений монологической речи. Праздники. 18. РК. Совершенствование умений аудирования. Праздники в Северодвинске. 19. Контрольная работа по теме " Поговорим о новом друге". Лексико-грамматический тест. 20. Урок – обобщение по теме " Поговорим о новом друге". 4 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Рассказы и письма для друзей. 2. Совершенствование лексических навыков. Описание друга. 3. Совершенствование умений чтения. Знакомство с гномом Тайни. 4. Формирование лексических навыков. Мой день. 5. РК. Совершенствование умений монологической речи. Знаменитые люди Северодвинска. 6. Совершенствование умений письменной речи. Письмо гному Тайни. 7. Совершенствование умений диалогической речи. Вопросы к Юфо. 8. РК. Совершенствование умений письменной речи. Знаменитые люди Архангельской области. 9. Формирование грамматических навыков. Множественное число существительного. 10. Совершенствование умений чтения. Письмо друга. 11. Совершенствование умений чтения. Юфо и его друзья. 12. Совершенствование умений говорения. Рассказ для друга. 13 Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 14. Контрольная работа по теме " Рассказы и письма для друзей". Лексико-грамматический тест. 15. Совершенствование умений письменной речи. Проект" Письмо другу". 16. Урок – обобщение по теме " Рассказы и письма для друзей". 4 класс. 1 четверть. № п/п Дата Тема 1. Формирование лексических навыков. Любимое время года. 2. Совершенствование лексических навыков. Спорт в разное время года. 3. Совершенствование умений чтения. «Две утки и лягушка». 4. Совершенствование умений монологической речи. Какое время года ты любишь? 5. Совершенствование умений диалогической речи. Диалоги о погоде. 6. Формирование грамматических навыков. Будущее простое время. 7. Совершенствование грамматических навыков. Что ты будешь делать? 8. Формирование грамматических навыков. Вопрос отрицание в будущем простом времени. 9. РК. Совершенствование умений говорения. Погода в Архангельской области. 10. РК. Совершенствование умений аудирования. Занятия жителей Севера. 11. Формирование лексических навыков. Мой дом. 12. Формирование грамматических навыков. Оборот «что-то где-то есть». 13. Совершенствование умений монологической речи. Моя квартира. 14. Совершенствование умений чтения. «Большой секрет». 15. Формирование лексических навыков. Предлоги места. 16. Совершенствование умений аудирования. Моя комната. 17. Контрольная работа «Будущее простое время». Лексико-грамматический тест. 18. Урок-обобщение по теме «Любимое время года» и «Мой дом». 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Жизнь в городе и на селе. 2. Совершенствование лексических навыков. Где ты живешь? 3. РК. Совершенствование умений говорения. Мой город – Северодвинск. 4. Формирование грамматических навыков. Степени сравнения прилагательных. 5. Совершенствование грамматических навыков. Степени сравнения прилагательных. Исключения. 6. Совершенствование умений чтения. «Зеленый сад». 7. Совершенствование умений говорения. Животные вокруг нас. 8. Формирование лексических навыков. Сочиняем сказки. 9. Формирование грамматических навыков. Простое прошедшее время. Глагол «быть». 10. Формирование грамматических навыков. Вопрос и отрицание в простом прошедшем времени. 11. Совершенствование грамматических навыков. Истории из прошлого. 12. РК. Совершенствование умений аудирования. Сказки Севера. 13. Контрольная работа «Степени сравнения прилагательных». Лексико-грамматический тест. 14. Урок-обобщение по темам «Жизнь в городе и на селе» и «Сочиняем сказки». 3 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Выходные в кругу семьи. 2. Совершенствование лексических навыков. Занятия членов семьи. 3. Совершенствование умений монологической речи. Как ты помогаешь по дому? 4. РК. Совершенствование умений аудирования. Поморская семья. 5. Совершенствование умений чтения. Английские сказки. 6. Совершенствование умений диалогической речи. Вежливый телефонный разговор. 7. Совершенствование умений говорения. Как называть время? 8. Совершенствование умений диалогической речи. Поведение. 9. РК. Совершенствование умений аудирования. Традиции поморской семьи. 10. Совершенствование умений письменной речи. Моя семья. 11. Формирование лексических навыков. В магазине. 12. Совершенствование лексических навыков. Делаем покупки. 13. Совершенствование умений диалогической речи. Составляем диалоги по теме. 14. Совершенствование умений чтения. «Слоненок и его одежда». 15. Совершенствование умений говорения. Одежда для путешествия. 16. Совершенствование умений аудирования. Покупка продуктов. 17. Совершенствование умений диалогической речи. Вежливый разговор за столом. 18. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 19. Контрольная работа «Простое прошедшее время». Лексико-грамматический тест. 20. Урок-обобщение по темам «Выходные в кругу семьи» и «В магазине». 4 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Моя школа. 2. Совершенствование лексических навыков. Моя классная комната. 3. Совершенствование умений говорения. Занятия в школе. 4. Совершенствование умений аудирования. Школьные принадлежности. 5. Совершенствование умений говорения. Школьные предметы. 6. Формирование грамматических навыков. Указательные местоимения. 7. Совершенствование умений чтения. Школьные истории. 8. Совершенствование умений чтения. «Король и сыр». 9. Совершенствование умений чтения. Выполнение тестовых заданий. 10. РК. Совершенствование умений аудирования. Школы Северодвинска. 11. Совершенствование умений письменной речи. Моя школа. 12. Работа над проектом «Диплом». 13. Защита проекта «Диплом». 14. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 15. Контрольная работа «Моя школа». Лексико-грамматический тест. 16. Урок-обобщение по теме «Моя школа». ТРЕБОВАНИЯ К УРОВНЮ ПОДГОТОВКИ ОБУЧАЮЩИХСЯ В результате обучения английскому языку в начальной школе ученик должен: знать/понимать - алфавит, буквы, основные буквосочетания, звуки изучаемого языка; - основные правила чтения и орфографии изучаемого языка; - особенности интонации основных типов предложений; - название страны, родины английского языка, ее столицы; - имена наиболее известных персонажей детских литературных произведений страны (стран) изучаемого языка; - наизусть рифмованные произведения детского фольклора (доступные по содержанию и форме); уметь: в области аудирования: -понимать на слух речь учителя, одноклассников, основное содержание облегченных, доступных по объему текстов с опорой на зрительную наглядность; в области говорения: - участвовать в элементарном этикетном диалоге (знакомство, поздравление, благодарность, приветствие); - расспрашивать собеседника, задавая простые вопросы («кто?», «что?», «где?», «когда?»), и отвечать на них; - кратко рассказывать о себе, своей семье, друге; - составлять небольшие описания предмета, картинки (о природе, школе) по образцу; в области чтения: - читать вслух, соблюдая правила произношения и соответствующую интонацию, доступные по объему тексты, построенные на изученном языковом материале; - читать про себя, понимать основное содержание доступных по объему текстов, построенных на изученном языковом материале, пользуясь в случае необходимости двуязычным словарем; в области письма - списывать текст, вставляя в него пропущенные слова в соответствии с контекстом; - писать краткое поздравление с опорой на образец. КРИТЕРИИ ОЦЕНКИ "5" «Аудирование» и «Чтение» · Умеют в полном объеме понимать тему аутентичных информационных текстов различного уровня сложности. · Умеют догадаться о значении отдельного выражения по контексту. · Умеют делать выводы из прочитанного или прослушанного текста. · Понимают логические связи внутри и между частями текста. · Понимают прочитанный или прослушанный текст, устанавливая логические связи внутри и между предложениями. · Умеют изменять скорость чтения в зависимости от цели. «Грамматика и лексика» · Обладают навыками употребления: - притяжательного падежа существительных; -морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимения); - неличных форм глагола; - простых времен глагола; · Умеют выбирать необходимые грамматической формы в соответствии с контекстом, с соблюдением норм орфографии; части речи используются с учетом структуры предложения. «Письмо» · В соответствии с коммуникативной задачей логично строят высказывание. · Могут сообщить запрашиваемую информацию в заданном объеме и задать вопросы в соответствии с коммуникативной ситуацией. · Обладают достаточным запасом лексики и умеют правильно использовать лексические единицы в пределах тем, связанных с повседневной жизнью. · Правильно используют изученные грамматические структуры в соответствии с коммуникативной задачей. · Соблюдают, в целом, правила орфографии и правильно оформляют предложение пунктуационно. «Говорение» · Умеют в соответствии с коммуникативной задачей логично и в заданном объеме построить монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие. · Уверенно начинают, поддерживают, восстанавливают в случае сбоя и заканчивают беседу в соответствии с речевой ситуацией, используя необходимые формулы речевого этикета. · Употребляют грамматические структуры и лексические единицы в соответствии с коммуникативной задачей. · В целом соблюдают правильный интонационный рисунок и ударение; не допускают фонематических ошибок; все звуки в потоке речи произносят правильно. "4" «Аудирование» и «Чтение» · Понимают в полном объеме тему аутентичных информационных текстов. · В основном умеют понять имплицитно представленную информацию. · В основном умеют догадаться о значении отдельных выражений по контексту. · В большинстве случаев выбирают нужную стратегию в зависимости от цели чтения или прослушивания. · В большинстве случаев умеют изменять скорость чтения в зависимости от цели чтения. «Грамматика и лексика» · У учащихся достаточно хорошо сформированы навыки употребления: - притяжательного падежа существительного; - морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимения); - неличных форм глагола. · Грамматические формы используются в основном правильно и точно, в соответствии с контекстом и структурой предложения. «Письмо» · В соответствии с коммуникативной ситуацией могут сообщить запрашиваемую информацию и задать вопросы, при этом некоторые аспекты могут быть рассмотрены не полностью. · В целом соблюдают формат личного письма и правильно выбирают стиль речи, допуская при этом отдельные стилистические неточности. · Обладают достаточным запасом лексики в пределах тем, связанных с повседневной жизнью учащихся, но могут допускать ряд ошибок при использовании лексических единиц. · Умеют использовать изученные грамматические структуры, допуская при этом ряд ошибок, которые не нарушают понимания текста. · В основном правильно оформляют предложение пунктуационно, но могут допускать ряд орфографических ошибок, которые не затрудняют понимания. «Говорение» · Логично строят монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие, самостоятельно раскрывая большую часть требуемых аспектов. · В большинстве случаев способны начинать беседу, с помощью собеседника поддерживать и заканчивать ее, в основном используя необходимые формулы речевого этикета. · В основном умеют в соответствии с коммуникативной задачей использовать лексические единицы и грамматические структуры. · Не допускают фонематических ошибок; звуки в потоке речи в большинстве случаев произносят правильно, интонационный рисунок в основном правильный. "3" «Аудирование» и «Чтение» · В основном понимают тему аутентичных информационных текстов, в которых используется знакомый языковой материал. ·Умеют частично извлекать необходимую информацию в виде оценочных суждений, описания, аргументации при условии, что в текстах используется знакомый языковой материал. «Грамматика и лексика» · Сформированы навыки использования: - простых времен в простых предложениях; ·Они допускают большое количество ошибок, связанных с неправильным выбором: - притяжательного падежа существительных; - одной из проверяемых форм глагола (например, инфинитива); - морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимений); -простых времен глагола. «Письмо» · В целом способны в соответствии с коммуникативной ситуацией сообщить запрашиваемую информацию, но затрудняются с формулировкой вопросов. · Умеют построить письменное высказывание, но оно не всегда логично, могут использовать ограниченный набор средств логической связи и затрудняются с делением текста на абзацы. · Используют ограниченный запас лексики и грамматических структур, допуская при этом значительное количество ошибок, некоторые из которых могут затруднять понимание текста или приводить к его непониманию. · Допускают многочисленные орфографические ошибки. «Говорение» · Умеют в основном логично построить небольшое монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие, раскрывая с помощью собеседника основную часть требуемых аспектов. · В рамках тем социально-бытового и личного характера способны давать простое описание предметов и небольшое повествование событий. · С помощью собеседника запрашивают основную фактическую информацию и на ее основе принимают решение. · При запросе собеседника дают элементарную оценочную информацию, отражая свою точку зрения. · Умеют начинать и поддерживать беседу с помощью собеседника. · Используют ограниченный словарный запас и элементарные грамматические структуры в основном в соответствии с речевой ситуацией. "2" «Аудирование» и «Чтение» · Не понимают тему текстов, в которых использован базовый языковой материал. · Не умеют извлечь запрашиваемую информацию из текстов, построенных на базовом языковом материале. «Грамматика и лексика» · Не сформированы навыки и умения применения большинства лексико-грамматических элементов содержания учебных программ. «Письмо» · Не умеют построить связное письменное высказывание, отвечающее требованиям коммуникативной задачи. «Говорение» · Не умеют решать поставленные коммуникативные задачи в ситуациях общения на любые темы, включая элементарные, например, социально-бытовые темы. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ Учебно-методический комплект «Английский с удовольствием» содержит: 2 класс – учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь, аудиоприложение (аудиокассеты, CD MP3), сборник песен «Game-Songs» с аудиокассетой, обучающие компьютерные программы «Enjoy the ABC», «Enjoy Listening and Playing» 3 класс - учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь, аудиоприложение (аудиокассеты, CD MP3), сборник песен «Game-Songs» с аудиокассетой, обучающие компьютерная программа «Enjoy Listening and Playing» 4 класс - учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь, аудиоприложение (аудиокассеты, CD MP3), сборник песен «Game-Songs» с аудиокассетой ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫ Примерные программы по иностранным языкам/ Новые гос. стандарты по ин. языкам 2-11 кл. Программа основного общего образования по английскому языку – ИЯШ № 5, 2005. Региональный компонент общего образования Архангельской области./ Департамент образования и науки администрации Архангельской области. – Архангельск, 2006. Программа курса английского языка к УМК английский с удовольствием/ Enjoy English для 2-11 классов общеобраз. учрежд. – Обнинск: Титул, 2009. Биболетова М.З., Добрынина Н.В., Ленская Е.А. Анлийский язык: книга для учителя к учебнику англ.яз. Английский с удовольствием/ Enjoy English-1 для 2-3 кл. общеобраз. учрежд. – Обнинск: Титул, 2007. Английский для малышей: стихи, песни, игры, рифмовки, инсценировки, утренники/ А.В. Конышева. – Спб.: КАРО, Мн.: Издательство «Четыре четверти», 2005. Enjoy English-2: Учебник англ. языка для нач. шк./ М.З. Биболетова, Н.В. Добрынина, Е.А. Ленская. – Обнинск: Титул, 2009. Enjoy English-3: Учебник англ. языка для нач. шк./ М.З. Биболетова, Н.В. Добрынина, Е.А. Ленская. – Обнинск: Титул, 2009. Enjoy English-2: Учебник англ. языка для нач. шк./ М.З. Биболетова, Н.В. Добрынина, Е.А. Ленская. – Обнинск: Титул, 2006. Интернет-поддержка учебников и дополнительные материалы: - на сайте www.titul.ru - на интернет-портале www.englishteachers.ru
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-po-angliyskomu-yaziku-v-klasse-po-teme-zdorovaya-shkola.html	урок по английскому языку в 3 классе по теме «Здоровая школа»	https://doc4web.ru/uploads/files/90/d1ca86cde6959a7143137d12f6856473.doc	files/d1ca86cde6959a7143137d12f6856473.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-na-temu-prazdniki.html	Урок английского языка в 6 классе на тему «Праздники»	https://doc4web.ru/uploads/files/33/51de36d842d94e3690d514291c9e975c.doc	files/51de36d842d94e3690d514291c9e975c.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-po-teme-znamenitie-britanci-dzheyms-oliver.html	Урок для 10 класса по теме: "Знаменитые британцы: Джеймс Оливер"	https://doc4web.ru/uploads/files/13/5433eb6e8994527f435cb58ed6c9815b.docx	files/5433eb6e8994527f435cb58ed6c9815b.docx	Предмет: английский язык Учитель: Пентюш И.А. Класс: 10 Модуль: Личность Тема урока: Знаменитые британцы: Джеймс Оливер. Задачи: 1. повторение лексики по теме модуля 2. развитие навыков просмотрового и поискового чтения 3. развитие навыков неподготовленной устной речи по теме модуля Оборудование: материалы УМК Total English PI, U3, стр.30-31, материалы сайта www.jamieoliver.com, презентация, сопровождающая каждый этап урока, интерактивная доска, лексические карточки учителя Ход урока: Фонозарядка – повторение изученного в школьном курсе материала о Британии и британцах. Проводится в форме игры «Поменяйтесь местами, если вы согласны, что…»/ “Change your seats if you agree that …(Britain is a parliamentary monarchy etc)”: учащиеся вместе с учителем садятся в круг и им необходимо вставать и меняться местами каждый раз, если очередное утверждение о Британии или британцах, которое произносит ведущий, верно. Начинает игру учитель, который после 2-3 утверждений тоже меняется местом с одним из ничего не подозревающих учащихся. Далее тот, кому достается учительский стул, предлагает свое утверждение на заданную тему. Повторение прилагательных по теме модуля. Каждый учащийся вытягивает карточку, на которой записаны либо сами прилагательные, либо их определения из толкового словаря. Учащиеся , которым достаются определения, зачитывают их по очереди, остальные слушают. Те, кому достались соответствующие прилагательные , должны откликнуться на определение своего прилагательного, зачитав их и таким образом найти свою пару. Так учащиеся повторяют прилагательные и одновременно делятся на пары для дальнейшей работы. Далее учащиеся садятся за парты со своими партнерами. Учащимся предлагается, посовещавшись с партнером, выбрать известного британца, с которым им хотелось бы познакомиться поближе и объяснить их выбор. Далее каждая пара делится своим выбором с классом. Учащимся предлагается посмотреть на 2 слайда с фотографиями Дж. Оливера. Учитель сообщает, что он бы хотел познакомиться с человеком на этих слайдах и спрашивает учащихся, что им известно об этом человеке. Если кто-то из учащихся знает, о ком идет речь, ему предлагается поделиться информацией с классом . Если же человек никому не знаком., учащимся предлагается предположить кто бы это мог быть по роду занятий. Далее учащимся предлагается поработать с первым абзацем статьи об Оливере и ответить на 3 вопроса: об имени, роде занятий и основных достижениях. Лимит времени: 1 минута. Далее учащимся предлагаются еще 2 упражнения на более детальное понимание текста (упр. 2 и 3 – см. слайды 3 и 4). При отслеживании результатов выполнения упр.3 внимание учащихся обращается на произношение слов recipe, chef, menu, понимание которых, как правило, не вызывает затруднений, но лишь немногие произносят их правильно. Учащимся предлагается просмотреть статью еще раз и выбрать из 3 проектов Оливера, описанных в статье, самый, по их мнению, интересный и объяснить свой выбор. Учащиеся работают в парах. Далее каждая пара делится с классом своим мнением. Учащимся предлагается еще один слайд с фотографией Оливера и учитель выражает готовность ответить на любые вопросы о нем, ответов на которые не было в статье. Как правило, вопросы касаются возраста, увлечений и семьи, поэтому учителю целесообразно найти эту информацию заранее. Последний слайд показывается после вопроса о семье Оливера. Учащимся предлагается, предварительно посовещавшись в парах, подобрать 3 главных прилагательных, которые бы наиболее точно описали Джеймса Оливера как личность, объяснить их выбор и сказать, хотели ли бы они познакомиться с этим британцем и почему. В качестве домашнего задания учащимся предлагается прочитать статью Д.Оливера «Философия питания» и написать эссе объемом не более 200 слов на тему «Философия питания Джеймса Оливера и мое отношение к ней». Если останется время, можно предложить учащимся ролик, в котором Д.Оливер учит готовить омлет и обсудить его. Учащиеся, на которых был рассчитан урок, занимались по УМК New Opportunities Upper Intermediate. Ключи к упражнениям: Упр. 2: A, D, E Упр.3: 1 – pub 2 - unemployed 3 - chef 4 - recipe 5 - menus
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/rabochaya-programma-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassov-biboletov.html	Рабочая программа по английскому языку для 5-9 классов (Биболетовой М.З.)	https://doc4web.ru/uploads/files/4/14fc60795ed67f23f8841266cb0a4ef5.docx	files/14fc60795ed67f23f8841266cb0a4ef5.docx	Муниципальное бюджетное образовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа №28» Согласовано на заседании Методического Совета Протокол №__от __ сентября 20___ года Председатель Методического совета _______________ О.В. Лабзина Утверждаю Директор МБОУ «СОШ №28» _________________ Н.М.Рудная «____» сентября 20___ года Рабочая учебная программа по английскому языку для 5-9 классов Составлена на основе федерального государственного образовательного стандарта,примерной программы по английскому языку и авторской программы М.З. Биболетовой и др. Срок реализации программы – 1 год Программа составлена Шлипаковой Н.Б., учителя английского языка, первой квалификационной категории г.Северодвинск 2013 год ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА Рабочая программа по английскому языку составлена на основе федерального компонента государственного стандарта, примерной программы по английскому языку с учетом авторской программы по английскому языку Биболетовой М.З. УМК «Enjoy English». Данная рабочая программа направлена на реализацию личностно-ориентированного, социокультурного деятельностного подхода к обучению английскому языку. Личностно-ориентированный подход, ставящий в центр учебно-воспитательного процесса личность ученика, учет его способностей, возможностей, склонностей, предполагает особый акцент на социокультурной составляющей иноязычной коммуникативной компетенции. Это должно обеспечить культуроведческую направленность обучения, приобщение школьников к культуре страны изучаемого языка, лучшее осознание своей собственной страны, умение ее представить средствами иностранного языка, включение школьников в диалог культур. Изучение иностранного языка на второй ступени обучения (5-9 классы) направлено на достижение следующих целей: Речевая компетенция — развиваются сформированные на базе начальной школы коммуникативные умения в говорении, аудировании, чтении, письме с тем, чтобы школьники достигли общеевропейского допорогового уровня обученности (A2/ Pre-intermediate/ Waystage); Языковая компетенция - накапливаются новые языковые средства, обеспечивающие возможность общаться на темы, предусмотренные стандартом и примерной программой для данного этапа; Социокультурная компетенция - школьники приобщаются к культуре и реалиям стран, говорящих на английском языке, в рамках более широкого спектра сфер, тем и ситуаций общения, отвечающих опыту, интересам учащихся, соответствующих их психологическим особенностям; развивается их способность и готовность использовать английский язык в реальном общении; формируется умение представлять свою собственную страну, ее культуру в условиях межкультурного общения посредством ознакомления учащихся с соответствующим страноведческим, культуроведческим и социолингвистическим материалом, широко представленным в учебном курсе; Компенсаторная компетенция — развиваются умения в процессе общения выходить из затруднительного положения, вызванного нехваткой языковых средств за счет перефраза, использования синонимов, жестов и т. д.; Учебно-познавательная компетенция - развиваются желание и умение самостоятельного изучения английского языка доступными им способами (в процессе выполнения проектов, через Интернет, с помощью справочников и т. п.), развиваются специальные учебные умения (пользоваться словарями, интерпретировать информацию текста и др.), умение пользоваться современными информационными технологиями, опираясь на владение английским языком. Продолжается развитие и воспитание школьников средствами предмета «Иностранный язык»: понимание учащимися роли изучения языков международного общения в современном поликультурном мире, ценности рода языка как элемента национальной культуры; осознание важности английского языка как средства познания, самореализации и социальной адаптации; воспитание толерантности по отношению к иным языкам и культуре. Расширение целей и задач изучения иностранного языка по сравнению с примерной и авторской программой происходит за счет введения национально- регионального компонента, который составляет 10% от общего количества часов за учебный год. Изучение национально-регионального компонента направлено на достижение следующих целей: - формирование знаний о родном крае с использованием английского языка; - формирование умения представлять родной край на английском языке; - приобщение к истории и культуре Русского Севера; - развитие качеств гражданина и патриота своего родного края и своей страны. Федеральный базисный учебный план для общеобразовательных учреждений РФ отводит для обязательного изучения учебного предмета иностранный язык в старшей школе 105 часов за учебный год из расчёта 3 учебных часов за неделю. В соответствии с учебным планом школы рабочая программа в 5-8 классах рассчитана на 105 часов за учебный год из расчета 3 учебных часов за неделю, а в 9 классе рассчитана на 102 часа за учебный год из расчета 3 учебных часа за неделю. Из них 10 часов за учебный год в каждом классе отводится на национально-региональный компонент. Предметное содержание речи в 5-7 классах. Я, моя семья, мои друзья. Члены моей семьи. Взаимоотношения в семье. Семейные праздники. Дом. Помощь по дому. Покупки. Еда. Моя одежда. Молодежная мода. Здоровый образ жизни. Характер и увлечения друзей. Взаимоотношения с друзьями. Мир моих увлечений. Любимые занятия и развлечения. Животные на воле и в неволе. Путешествия. Школьное образование. Школьная жизнь. Учебные предметы и отношение к ним. Школьная жизнь зарубежных сверстников. Каникулы. Международные школьные обмены. Выбор профессии. Роль английского и русского языков в современном мире. Мир вокруг меня. В городе и за городом. Ориентация в городе. Транспорт. Достопримечательности родного города. Средства коммуникации. Будущее нашей планеты: техногенные катастрофы, научно-технический прогресс. Страна/ страны изучаемого языка и родная страна. Географические и природные условия, погода, население, столицы, денежные единицы, официальные языки в англоговорящих странах (Великобритания, США, Канада, Австралия, Новая Зеландия) и в России. Достопримечательности Лондона и Москвы. Некоторые праздники и традиции. Выдающиеся люди и их вклад в мировую культуру. Мои зарубежные сверстники. Предметное содержание речи в 8-9 классах. Мои друзья и я. Взаимоотношения в семье, с друзьями, со сверстниками. Любовь и дружба. Национальные и семейные праздники. Взаимоотношения между людьми. Конфликты и их решения. Личная переписка, письмо в молодежный журнал. Мир моих увлечений. Путешествия как способ познания мира. Хобби. Спорт. Посещение дискотеки, кафе. Искусство в жизни молодежи. Средства массовой информации. Книга в жизни нынешнего поколения, школьная и домашняя библиотеки. Школьное образование и выбор профессии. Познавательные интересы. Возможности продолжения образования. Проблемы выбора профессии. Независимость в принятии решений. Роль английского языка в профессии. Популярные профессии. Успешные люди. Карманные деньги. Люди, Земля, Вселенная. Космос и человек. Технический прогресс. Будущее нашей планеты. Природа и проблемы экологии. Защита окружающей среды. Стихийные бедствия. Здоровый образ жизни. Страна/ страны изучаемого языка и родная страна. Природа, погода, климат в англоговорящих странах (Великобритании, США, Канаде, Австралии, Новая Зеландии) и России. Государственные символы Великобритании, США и России. Города и села, родной край. Достопримечательности. Некоторые праздники и традиции. Вклад России и ее народов в мировую культуру. Выдающиеся люди, их влияние на мировую цивилизацию. Для достижения поставленных целей применяются разнообразные формы и методы работы. На уроках применяются современные технологии обучения: проектная технология, технология рефлексивной самооценки обучающихся, информационно-коммуникационные технологии. Используются соответствующие иллюстративные, аудио- и видеоматериалы. Для проверки и оценки результатов обучения проводятся контрольные работы в форме лексико-грамматических тестов 1 раз в четверть. В 5-9 классах проводятся по 4 контрольных работы за учебный год. Для реализации рабочей учебной программы выбран учебно-методический комплект «Английский с удовольствием» авторов М.З. Биболетовой и др. Основанием выбора данного УМК служат следующие основные принципы, которые выделяют авторы курса: - личностно-ориентированный характер обучения; - соблюдение деятельностного характера обучения иностранному языку; - приоритет коммуникативной цели в обучении английскому языку; - сбалансированное обучение устным и письменным формам общения; - дифференцированный подход; - аутентичность материала; - социокультурная направленность; - учет опыта учащихся в родном языке и развитие когнитивных способностей; - широкое использование современных технологий обучения. ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 5 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть 1. Давайте познакомимся. -рассказ о школе, школьной жизни, каникулах, доме; - составление диалогов; - написание письма; - грамматика: повторение времен английского языка, типы вопросов. 27 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 2. Мы собираемся путешествовать. - рассказ о выходном дне, планах, подготовке к путешествиям, путешествиях; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: разделительный вопрос, конструкция «собираться что-то делать». 21 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 3. Узнай больше друг о друге. - рассказ себе, семье, друзьях, питомцах, профессиях; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: отрицательные приставки, настоящее длительное время. 30 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 4. Узнай больше о Лондоне. - рассказ о городах, Лондоне, достопримечательностях и известных людях Лондона; - составление диалогов, проектов; - написание сочинений; - грамматика: настоящее простое и длительное время, причастие. 27 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 105 (РК-10) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 6 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть 1. Известные люди и места Лондона. - рассказ о Лондоне, достопримечательностях, транспорте, знаменитых людях, нашей планете; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: суффиксы, артикли. 27 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 2. Животные в нашей жизни. - рассказ о диких и домашних животных, местах обитания, защите животных, домашних питомцах; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: настоящее совершенное время. 21 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 3. Взаимоотношения между людьми. - рассказ о себе, семье, друзьях, доме, взаимоотношениях, занятиях, еде - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: настоящее совершенное время. 30 (РК-4) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 4. У нас много общего. - рассказ о любимых передачах, праздниках, занятиях в каникулы, разных поколениях; - дискуссии по тематике; - составление диалогов, проектов; - написание сочинений; - грамматика: возвратные местоимения. 27 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 105 (РК-10) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 7 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть 1. Международный конкурс для подростков. - рассказ себе, друзьях, нашей планете, знаменитых людях, приметах, праздниках, средствах коммуникации; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: числительные. 27 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 2. Победители международного конкурса. - рассказ о странах, географии, природе, путешествиях, роле русского и английского языков, знаменитых людях России; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: пассивный залог. 21 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 3. Подростковые проблемы: образование. - рассказ о школьной жизни в России и за рубежом, круге чтения, проблемах современного подростка; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: модальные глаголы, абсолютная форма местоимений, пассивный залог, условные предложения, сложное дополнение. 30 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 4. Спорт. - рассказ о спорте, здоровом образе жизни, Олимпийских играх; - дискуссии по тематике; - составление диалогов, проектов; - написание сочинений; - грамматика: времена английского языка. 27 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 105 (РК-10) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 8 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть 1. Мы живем на прекрасной планете. - рассказ о нашей планете, климате, погоде, космосе, стихийных бедствиях, удивительных природных местах ; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: прошедшее длительное время, прошедшее совершенное время, степени сравнения прилагательных, видовременные формы глагола. 27 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 2. Ты – лучший друг Земли. - рассказ о природе, проблемах экологии, защите нашей планеты; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: артикли, суффиксы, аффиксы, условные предложения. 21 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 3. Масс-медиа. - рассказ о масс-медиа, чтении в жизни подростков, известных писателях, литературе; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений; - грамматика: косвенная речь. 30 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 4. Успешная личность. - рассказ об успешных людях, взаимоотношениях в семье, праздниках, независимости; - дискуссии по тематике; - составление диалогов, проектов; - написание сочинений; - грамматика: условные предложения. 27 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 105 (РК-10) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН по английскому языку для 9 класса № п/п Наименование темы (разделов), основное содержание Количество часов Практическая часть 1. Семья и друзья. Взаимоотношения. - рассказ о себе, семье, друзьях, каникулах, досуге, независимости, культуре, молодежи и искусстве; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений, эссе; - грамматика: активный и пассивный залог, типы вопросов. 27 (РК-2) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 2. Путешествие по миру. - рассказ о путешествиях, транспорте, туризме, отдыхе, англоязычных странах и родной стране; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений, эссе; - грамматика: модальные глаголы, артикли. 21 (РК-1) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 3. Можем мы научиться жить в мире. - рассказ о проблемах глобализации, конфликтах между родителями и детьми, решениях конфликтов, Декларации прав человека; - дискуссии по тематике; - составление диалогов; - составление проектов; - написание сочинений, эссе; - грамматика: инфинитив, косвенная речь, условные предложения. 30 (РК-4) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 4. Сделай свой выбор. - рассказ о путях получения образования, выборе профессии, роле английского языка, стереотипах, увлечениях, молодежной культуре; - дискуссии по тематике; - составление диалогов, проектов; - написание сочинений, эссе; - грамматика: модальные глаголы. 24 (РК-3) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -1 Итого 102 (РК-10) Контрольная работа (лексико-грамматический тест) -4 КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧЕСКОЕ ПЛАНИРОВАНИЕ 5 класс. 1 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Давайте познакомимся! 2. Совершенствование лексических навыков. Школа. 3. Развитие умений говорения. Школьная жизнь. 4. Развитие умений чтения. Образование в Великобритании. 5. РК. Развитие умений монологической речи. Виды школ в нашем городе. 6. Развитие умений диалогической речи. Школьные предметы. 7. Развитие умений письменной речи. Расписание уроков. 8. Развитие умений говорения. Твои любимые предметы. 9. Совершенствование грамматических навыков. Повторение английских времен. 10. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 11 Развитие умений монологической речи. День знаний. 12. Развитие умений письменной речи. Описание классной комнаты. 13. Развитие умений аудирования. Кабинет английского языка. 14. Развитие умений чтения. Письмо Барбары Грэй. 15. Развитие умений чтения. «Правила поведения в школе». 16. Развитие умений говорения. Идеальный учитель и ученик. 17. Развитие умений чтения. «Каникулы в международном лагере». 18. Развитие умений говорения. Каникулы в городе и за городом. 19. Развитие умений письменной речи. Как я провел лето. 20. Совершенствование грамматических навыков. Типы вопросов и короткие ответы. 21. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 22. Развитие умений диалогической речи. Вопросы зарубежному другу. 23. Развитие умений письменной речи. Письмо зарубежному другу. 24. Контрольная работа «Давайте познакомимся!». Лексико-грамматический тест. 25. РК. Работа над проектом «Моя школа». 26. РК. Защита проекта «Моя школа». 27. Урок-обобщение по теме «Давайте познакомимся!». 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Мы собираемся путешествовать. 2. Совершенствование лексических навыков. Ты любишь путешествовать? 3. Развитие умений чтения. «Приглашение из Англии». 4. Развитие умений говорения. Обсуждение приглашения. 5. Формирование грамматических навыков. Разделительный вопрос. 6. Совершенствование грамматических навыков. Употребление разделительных вопросов. 7. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 8. Формирование грамматических навыков. Конструкция «собираться что-то делать». 9. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 10. Развитие умений говорения. Что ты собираешься делать? 11. Развитие умений диалогической речи. Правила речевого этикета. 12. Развитие умений говорения. Обсуждение планов на выходные. 13. Развитие умений чтения. Выходной день Мэри Поппинс. 14. РК. Развитие умений письменной речи. Выходные в моей семье. 15. Развитие умений говорения. Планирование отдыха с друзьями. 16. Развитие умений аудирования. Отдых с друзьями. 17. Развитие умений письменной речи. План на неделю 18. Развитие умений чтения. Правила поведения в гостях и дома. 19. РК. Развитие умений говорения. Наши традиции и обычаи. 20. Контрольная работа «Мы собираемся путешествовать». Лексико-грамматический тест. 21. Урок-обобщение по теме «Мы собираемся путешествовать». 3 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Узнай больше друг о друге. 2. Совершенствование лексических навыков. Информация о друге. 3. Развитие умений письменной речи. Моя визитная карточка. 4. Развитие умений чтения. «Информация о Линде». 5. Развитие умений диалогической речи. Расспроси друга. 6. Формирование лексических навыков. Моя семья. 7. Развитие умений монологической речи. Черты характера. 8. Развитие умений говорения. Взаимоотношения в семье. 9. Формирование грамматических навыков. Отрицательные приставки. 10. Развитие умений говорения. Опиши свою семью. 11. Развитие умений чтения. Стихи о семье. 12. Формирование лексических навыков. Хобби и увлечения. 13. Развитие умений говорения. Твои увлечения. 14. Развитие умений монологической речи. Твое мнение о разных хобби. 15. Формирование лексических навыков. Мир профессий. 16. Совершенствование лексических навыков. Профессии твоих родителей. 17. Развитие умений монологической речи. Моя будущая профессия. 18. Развитие умений говорения. Характеристика профессий. 19. Развитие умений чтения. «Опасные профессии». 20. Развитие умений письменной речи. Персональная анкета. 21. Формирование грамматических навыков. Настоящее длительное время. 22. Формирование грамматических навыков. Настоящее длительное время. Вопросы. 23. Формирование грамматических навыков. Настоящее длительное время. Отрицания. 24. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 25. Развитие умений говорения. Что ты делаешь сейчас? 26. Контрольная работа «Настоящее длительное время». Лексико-грамматический тест. 27. Развитие умений аудирования. Моя семья. 28. РК. Работа над проектом «Я и моя семья». 29. РК. Защита проекта «Я и моя семья». 30. Урок-обобщение по теме «Узнай больше друг о друге». 4 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Узнай больше о Лондоне. 2. Совершенствование лексических навыков. Вы были в Лондоне? 3. Развитие умений чтения. «Лондон». 4. Развитие умений чтения. Выполнение тестовых заданий. 5. Развитие умений говорения. Что бы ты хотел посетить в Лондоне? 6. Развитие умений диалогической речи. Составление диалогов. 7. Развитие умений монологической речи. Жизнь в городе и деревне. 8. Развитие умений письменной речи. Плюсы и минусы городской жизни. 9. Формирование грамматических навыков. Глаголы, неиспользуемые в длительном времени. 10. Совершенствование грамматических навыков. Настоящее простое и длительное время. 11. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 12. Развитие умений чтения. Достопримечательности Лондона. 13. Развитие умений чтения. Выполнение тестовых заданий. 14. Развитие умений монологической речи. Рассказ о Лондоне. 15. Развитие умений чтения. Диалоги о Лондоне. 16. Развитие умений говорения. Экскурсия по Лондону. 17. Развитие умений аудирования. История Лондона. 18. Формирование грамматических навыков. Причастие. 19. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 20. Контрольная работа «Узнай больше о Лондоне». Лексико-грамматический тест. 21. РК. Экскурсия по Северодвинску. 22. РК. Работа над проектом «Мой город». 23. РК. Защита проекта «Мой город». 24. Урок-обобщение по теме «Узнай больше о Лондоне». 6 класс. 1 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Известные места и люди Лондона. 2. Совершенствование лексических навыков. Достопримечательности Лондона. 3. Развитие умений диалогической речи. Ты когда-либо был в Лондоне? 4. Развитие умений чтения. «Музеи Лондона». 5. Развитие умений чтения. Парки и сады Лондона. 6. Развитие умений говорения. Что стоит посетить в Лондоне? 7. Развитие умений чтения. Из истории городского транспорта Лондона. 8. Развитие умений говорения. Дорожные знаки. 9. Развитие умений монологической речи. Виды Лондона. 10. РК. Развитие умений письменной речи. Виды Северодвинска. 11. Развитие умений говорения. Знаменитые люди Лондона. 12. Развитие умений аудирования. Даниэль Дефо. 13. Развитие умений чтения. «Джозеф Тернер». 14. Формирование грамматических навыков. Суффиксы. 15. Развитие умений диалогической речи. Поговорим о знаменитостях. 16. Развитие умений монологической речи. Чем знамениты эти люди? 17. РК. Развитие умений письменной речи. Знаменитые люди нашего города. 18. Формирование грамматических навыков. Артикли. 19. Совершенствование грамматических навыков. Употребление артиклей. 20. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 21. Развитие умений чтения. Марк Твен. Чарли Чаплин. 22. Развитие умений диалогической речи. Как стать знаменитым? 23. Развитие умений говорения. Можешь ты предсказать будущее? 24. Развитие умений аудирования. Хорошие манеры. 25. Развитие умений письменной речи. Рассказ об известном человеке по плану. 26. Контрольная работа «Известные места и люди Лондона». Лексико-грамматический тест. 27. Урок – обобщение по теме «Известные места и люди Лондона». 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Животные в нашей жизни. 2. Развитие умений чтения «Лондонский зоопарк». 3. Развитие умений чтения. Выполнение тестовых заданий. 4. Развитие умений диалогической речи. Диалоги этикетного характера. 5. Развитие умений говорения. Посещение зоопарка. 6. Развитие умений чтения. Животные в зоопарке. 7. Развитие умений аудирования. Охрана животных. 8. Развитие умений чтения. «Заповедник диких животных». 9. Развитие умений говорения. Проблемы животных. 10. Развитие умений монологической речи. Мир животных. 11. Развитие умений письменной речи. Статья о животных. 12. Формирование грамматических навыков. Настоящее совершенное время. 13. Формирование грамматических навыков. Настоящее совершенное время. Вопросы. Отрицания. 14. Совершенствование грамматических навыков. Что ты уже сделал? 15. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 16. Контрольная работа «Настоящее совершенное время». Лексико-грамматический тест. 17. Развитие умений говорения. Домашние питомцы. 18. Развитие умений монологической речи. Забота о питомцах. 19. РК. Работа над проектом «Домашние питомцы». 20. РК. Защита проекта «Домашние питомцы». 21. Урок - обобщение по теме «Животные в нашей жизни». 3 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Взаимоотношения между людьми. 2. Развитие умений говорения. Наши родственники. 3. Формирование грамматических навыков. Короткие ответы в настоящем совершенном времени. 4. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 5. Развитие умений диалогической речи. У кого больше родственников? 6. Развитие умений письменной речи. Заполнение анкеты. 7. Развитие умений аудирования. Что такое семья? 8. Развитие умений говорения. Обязанности по дому. 9. Развитие умений монологической речи. Виды работ по дому. 10. Развитие умений чтения. Помощь маме. 11. РК. Развитие умений письменной речи. Твои домашние обязанности. 12. Развитие умений говорения. Будь вежливым с родственниками. 13. Формирование лексических навыков. Еда. 14. Развитие умений чтения. «Английская еда». 15. Развитие умений говорения. Из чего сделаны продукты? 16. Развитие умений чтения. «Рецепты блюд». 17. Развитие умений диалогической речи. Фаст фуд: за и против. 18. Развитие умений чтения. Традиционная русская еда. 19. РК. Развитие умений говорения. Традиционная еда поморов. 20. Развитие умений аудирования. Английская еда. 21. Развитие умений говорения. Виды домов. 22. Развитие умений чтения. Ключ от королевства. 23. Развитие умений монологической речи. Описание дома. 24. Развитие умений диалогической речи. Интервью по теме «Дом». 25. Развитие умений чтения. «Мой дом – моя крепость», 26. Совершенствование лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 27. Контрольная работа «Взаимоотношения между людьми». Лексико-грамматический тест. 28. РК. Работа над проектом «Мой дом». 29. РК. Защита проекта «Мой дом». 30. Урок - обобщение по теме «Взаимоотношения между людьми». 4 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. У нас много общего. 2. Развитие умений чтения. Что британцы говорят о своих хобби? 3. Развитие умений говорения. Хобби британских и русских подростков. 4. РК. Развитие умений письменной речи. Мои увлечения. 5. Развитие умений чтения. «Радио и телевидение». 6. Развитие умений чтения. Программа передач британского телевидения. 7. Развитие умений письменной речи. Программа передач российского телевидения. 8. Развитие умений диалогической речи. За и против телевидения. 9. Развитие умений письменной речи. Моя любимая передача. 10. Формирование лексических навыков. Праздники. 11. Развитие умений говорения. Какие праздники тебе нравятся? 12. РК. Развитие умений говорения. Праздники в моей семье. 13. Развитие умений аудирования. Мой любимый праздник. 14. Формирование грамматических навыков. Возвратные местоимения. 15. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 16. Развитие умений говорения. Как ты провел каникулы? 17. Развитие умений письменной речи. Зимние каникулы. 18. Развитие умений чтения. Национальные праздники Британии и России. 19. Развитие умений чтения. «Международные праздники». 20. Развитие умений говорения. Животные – это хобби? 21. Развитие умений чтения. «Щенок, который искал хозяина». 22. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 23. Контрольная работа «У нас много общего». Лексико-грамматический тест. 24. Урок – обобщение по теме «У нас много общего». 7 класс. 1 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Международный конкурс для подростков. 2. Совершенствование лексических навыков. Анкета для конкурса. 3. Развитие умений говорения. Стоит ли участвовать в конкурсе? 4. Развитие умений диалогической речи. Информация о себе. 5. Развитие умений монологической речи. Мой характер. 6. Развитие умений аудирования. Характер моего друга. 7. Развитие умений чтения. Наша планета через 10 лет. 8. Развитие умений письменной речи. Будущее нашей планеты. 9. РК. Развитие умений говорения. Мой город в будущем. 10. Развитие умений письменной речи. Презентация конкурса. 11. Формирование грамматических навыков. Числительные. 12. Совершенствование грамматических навыков. Сравнение городов. 13. Развитие умений говорения. Известные люди. 14. Развитие умений чтения. Знаменитые политики. 15. РК. Развитие умений говорения. Известные люди нашего края. 16. Развитие умений монологической речи. Приметы и суеверия. 17. Развитие умений диалогической речи. Что приносит удачу? 18. Развитие умений чтения. «Хэллоуин». 19. Развитие умений аудирования. Средства связи. 20. Развитие умений чтения. Изобретение телефона. 21. Развитие умений письменной речи. Плюсы и минусы телефона. 22. Развитие умений диалогической речи. Поговорим по телефону. 23. Развитие умений говорения. Компьютер в нашей жизни. 24. Развитие умений письменной речи. Плюсы и минусы интернета. 25. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 26. Контрольная работа по теме «Международный конкурс для подростков». Лексико-грамматический тест. 27. Урок-обобщение по теме «Международный конкурс для подростков». 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Победители международного конкурса. 2. Развитие умений говорения. Знакомство с победителями. 3. Развитие умений аудирования. Страны и национальности. 4. РК. Развитие умений чтения. Наш северный край. 5. Развитие умений диалогической речи. Английский язык знают во всем мире. 6. Развитие умений письменной речи. Твой родной язык. 7. Развитие умений чтения. Англо-говорящие страны. 8. Развитие умений говорения. Поговорим о России. 9. РК. Развитие умений монологической речи. Поговорим о нашем крае. 10. Развитие умений аудирования. Зачем изучать английский язык? 11. Развитие умений диалогической речи. Роль английского языка в мире. 12. Развитие умений чтения. «Сколько языков может знать человек?». 13. Развитие умений письменной речи. Как изучать иностранный язык? 14. Развитие умений говорения. Русский - международный язык? 15. Формирование грамматических навыков. Пассивный залог. 16. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 17. Развитие умений диалогической речи. Мировое турне. 18. Развитие умений чтения. Виды транспорта. 19. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 20. Контрольная работа по теме «Победители международного конкурса». Лексико-грамматический тест. 21. Урок-обобщение по теме «Победители международного конкурса». 3 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Подростковые проблемы: образование. 2. Развитие умений чтения. Подростковые проблемы. 3. Развитие умений говорения. Школьная жизнь. 4. Развитие умений аудирования. По дороге в школу. 5. Развитие умений диалогической речи. Как та добираешься до школы? 6. Развитие умений говорения. Проблемы в школе. 7. Формирование грамматических навыков. Модальные глаголы. 8. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 9. Развитие умений говорения. Школы в англо-говорящих странах. 10. Развитие умений письменной речи. Идеальная школа. 11. РК. Развитие умений говорения. Школы в нашем городе. 12. Формирование грамматических навыков. Абсолютная форма местоимений. 13. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 14. Развитие умений говорения. Частная школа. 15. Развитие умений чтения. Образование в англо-говорящих странах. 16. Совершенствование грамматических навыков. Пассивный залог. 17. Развитие умений говорения. Идеальный ученик. 18. Развитие умений письменной речи. Школьные правила. 19. РК. Развитие умений говорения. Правила в твоей школе. 20. Формирование грамматических навыков. Условные предложения. 21. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 22. Развитие умений говорения. Школьные друзья. 23. Развитие умений аудирования. Моя школьная жизнь. 24. Формирование грамматических навыков. Сложное дополнение. 25. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 26. Развитие умений чтения. «Как решить проблемы?». 27. Развитие умений говорения. Куда обратиться за помощью? 28. РК. Развитие умений диалогической речи. Психологическая помощь в нашем городе. 29. Контрольная работа по теме «Подростковые проблемы: образование». Лексико-грамматический тест. 30. Урок-обобщение по теме «Подростковые проблемы: образование». 4 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Спорт. 2. Развитие умений говорения. Почему люди занимаются спортом? 3. Развитие умений чтения. Подростки и спорт. 4. Развитие умений аудирования. Виды спорта. 5. РК. Развитие умений чтения. Спорт в нашем городе. 6. Развитие умений говорения. Как быть в хорошей форме? 7. Развитие умений диалогической речи. Советы для поддержания формы. 8. Развитие умений чтения. Правильное питание. 9. Развитие умений письменной речи. Спортивная диета. 10. Развитие умений говорения. Здоровый образ жизни. 11. Развитие умений монологической речи. Борьба с вредными привычками. 12. Развитие умений говорения. Отказ от курения. 13. Развитие умений аудирования. Советы врача. 14. Развитие умений чтения. Опасные виды спорта. 15. РК. Развитие умений говорения. Экстремальный спорт. 16. Развитие умений монологической речи. Для чего люди соревнуются? 17. Развитие умений аудирования. Олимпийские игры. 18. Развитие умений чтения. История олимпийских игр. 19. Развитие умений говорения. Выдающиеся спортсмены. 20. Развитие умений чтения. «Юношеские игры в Москве». 21. РК. Развитие умений говорения. Соревнования в нашей области. 22. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 23. Контрольная работа по теме «Спорт». Лексико-грамматический тест. 24. Урок-обобщение по теме «Спорт». 8 класс 1 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Мы живём на прекрасной планете. 2. Развитие умений диалогической речи. Погода в России и Великобритании. 3. Развитие умений аудирования. Прогноз погоды. 4. РК. Развитие умений говорения. Климат на Севере. 5. Формирование лексических навыков. Вселенная. 6. Развитие умений чтения. Планета Земля и Солнечная система. 7. Развитие умений письменной речи. Космос и человек. 8. Развитие умений диалогической речи. Галактики. 9. Формирование грамматических навыков. Прошедшее длительное время. 10. Совершенствование грамматических навыков. Прошедшее и настоящее длительное время. 11. Развитие умений аудирования. Исследование космоса. 12. Развитие умений чтения. Выдающиеся учёные. 13. Развитие умений чтения. Известные космонавты. 14. РК. Развитие умений аудирования. Экология нашего края. 15. Развитие умений чтения. Природные стихии 16. Развитие умений говорения. Землетрясение. 17. Развитие умений монологической речи. Торнадо. 18. Формирование грамматических навыков. Прошедшее совершённое время. 19. Совершенствование грамматических навыков. Прошедшее совершённое время. 20. Развитие грамматических навыков. Степени сравнения прилагательных. 21. Развитие грамматических навыков. Видовременные формы глагола. 22. Развитие умений чтения. Мировые рекордсмены. 23. Развитие лексических навыков. Природа России. 24. РК. Развитие умений письменной речи. Природа нашего края. 25. Контрольная работа по теме" Мы живём на прекрасной планете". Лексико-грамматический тест. 26. Развитие умений говорения. Земля и человек. 27. Урок – обобщение по теме" Мы живём на прекрасной планете". 2 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Ты - лучший друг Земли. 2. Развитие грамматических навыков. Артикли с географическими названиями. 3. Развитие лексических навыков. Словообразовательные суффиксы. 4. Развитие умений чтения. Проблемы экологии. 5. РК. Развитие умений монологической речи. Экология Архангельской области. 6. Формирование грамматических навыков. Условные предложения I типа. 7. Формирование грамматических навыков. Условные предложения IIтипа. 8. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 9. Развитие умений чтения. Человек и общество. 10. Развитие умений говорения. Отношения между людьми. 11. Развитие умений монологической речи. Совершенный мир. 12. Формирование грамматических навыков. Аффиксы глаголов. 13. Развитие умений аудирования. Загрязнение окружающей среды. 14. Развитие умений чтения. Переработка отходов. 15. Развитие умений монологической речи. Утилизация отходов. 16. Развитие умений письменной речи. Борьба с загрязнением. 17. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 18. Контрольная работа по теме "Ты - лучший друг Земли". Лексико-грамматический тест. 19. РК. Развитие умений чтения. Защита окружающей среды в нашем крае. 20. Развитие умений письменной речи. Земля и ты. 21. Урок – обобщения по теме "Ты- лучший друг Земли". 3 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Масс-медиа. 2. Совершенствование лексических навыков. Виды масс-медиа. 3. Развитие умений говорения. Плюсы и минусы масс-медиа. 4. Развитие умений чтения. Радио. 5. Развитие умений диалогической речи. Что ты думаешь о масс-медиа? 6. Развитие умений чтения. Новый год с телевизором. 7. Развитие умений говорения. Масс-медиа объединяют людей? 8. Развитие умений письменной речи. Мини- словарь жанров программ. 9. Развитие умений диалогической речи. Периодическая печать. 10. Развитие умений чтения. "Британские газеты". 11. РК. Развитие умений чтения. Масс-медиа в нашей области. 12. Развитие умений говорения. Профессия – репортёр. 13. Развитие умений диалогической речи. Известный журналист. 14. Развитие умений письменной речи. Мой современник. 15. Развитие умений чтения. "Книги". 16. Развитие умений аудирования. Интервью. 17. Развитие умений говорения. Почему книги популярны? 18. Развитие умений диалогической речи. Чтение в жизни подростка. 19. Формирование грамматических навыков. Косвенная речь. 20. Формирование грамматических навыков. Косвенная речь. Вопросы. 21. Формирование грамматических навыков. Косвенная речь. Приказы. 22. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 23. Контрольная работа по теме "Масс-медиа". Лексико-грамматический тест. 24. Развитие умений говорения. Интернет. 25. Развитие умений монологической речи. Рассказ о книге по плану. 26. Развитие умений письменной речи. Аннотация к книге. 27. Развитие умений чтения. "Призрак без головы". 28. РК. Развитие умений аудирования. Школьная библиотека. 29. РК. Развитие умений чтения. Знаменитые писатели Севера. 30. Урок – обобщение по теме "Масс-медиа". 4 четверть. № п/п Дата Тема урока 1. Формирование лексических навыков. Успешная личность. 2. Совершенствование лексических навыков. Слагаемые успеха. 3. Развитие умений говорения. Черты характера. 4. Развитие умений чтения. Вклад в культуру. 5. РК. Развитие умений аудирования. Выдающиеся люди Севера. 6. Развитие умений монологической речи. Рассказ об известном писателе. 7. Развитие умений говорения. Подросток и семья. 8. Развитие умений чтения. Письма подростков. 9. Развитие умений говорения. Проблемы молодёжи. 10. Развитие умений письменной речи. Проблемы молодёжи на Севере. 11. Развитие умений чтения. Конфликты. 12. Развитие умений аудирования. Телефон доверия. 13. Развитие умений говорения. Друзья и конфликты. 14. Развитие умений диалогической речи. Способы решения конфликтов. 15. Формирование грамматических навыков. Условные предложения III типа. 16. Совершенствование грамматических навыков. Выполнение упражнений. 17. Развитие умений чтения. Семейные праздники и традиции. 18. Развитие умений письменной речи. Поздравления и пожелания. 19. РК. Развитие умений говорения. Праздники в Северодвинске. 20. Развитие умений чтения. Быть независимым. 21. Развитие умений диалогической речи. Карманные деньги. 22. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 23. Контрольная работа по теме " Успешная личность ". Лексико-грамматический тест. 24. Урок – обобщение по теме "Успешная личность". 9 класс. 1 четверть. № п/п Дата Тема 1. Формирование лексических навыков. Семья и друзья. Взаимоотношения. 2. Развитие умения говорения. Каникулы. 3. Развитие умения чтения. «Для чего нужны каникулы». 4. РК. Развитие умений письменной речи. Мои каникулы. 5. Развитие грамматических навыков. Времена активного залога. 6. Развитие умений говорения. Взаимоотношения с родителями. 7. Развитие умений чтения. «Семья или друзья». 8. Развитие умений монологической речи. Что такое дружба и друг? 9. Развитие грамматических навыков. Сравнение времен. 10. Развитие умений аудирования. Зачем нужны друзья? 11. Развитие умений чтения. Дружба между девушкой и юношей. 12. Развитие умений письменной речи. Мой лучший друг. 13. Развитие умений говорения. Жизнь вдали от родителей. 14. Развитие умений монологической речи. Идеальный сосед. 15. Развитие грамматических навыков. Типы вопросов. 16. Развитие умений чтения. «Легко ли делить комнату с соседом». 17. Развитие умений диалогической речи. Составление диалогов по теме. 18. Развитие умений говорения. Что делать в свободное время? 19. Развитие умений письменной речи. Планы на выходной день. 20. Развитие умений аудирования. Поездка в Москву. 21. Развитие грамматических навыков. Времена пассивного залога. 22. Развитие умений чтения. «Культурная жизнь столицы». 23. РК. Развитие умений диалогической речи. Мой город. 24. Развитие умений говорения. Кино в жизни подростков. 25. Развитие умений письменной речи. Телевидение: за и против. 26. Контрольная работа по теме «Семья и друзья. Взаимоотношения». Лексико-грамматический тест. 27. Урок-обобщение по теме «Семья и друзья. Взаимоотношения». 2 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Путешествие по миру. 2. Развитие умений говорения. Почему люди путешествуют? 3. Развитие грамматических навыков. Сравнение времен. 4. Развитие грамматических навыков. Артикли с географическими понятиями. 5. Развитие грамматических навыков. Словообразование 6. Развитие умений чтения. Географические названия. 7. Развитие умений аудирования. Способы путешествий. 8. Развитие грамматических навыков. Модальные глаголы. 9. Развитие умений чтения. Советы для пассажиров. 10. Развитие умений диалогической речи. Составление диалогов. 11. Развитие умений письменной речи. Таможенная декларация. 12. Развитие умений чтения. «Последний дюйм». 13. Развитие умений говорения. Какой отдых ты предпочитаешь? 14. РК. Развитие умений монологической речи. Отдых молодежи в нашем городе. 15. Развитие умений диалогической речи. Мы в глобальной деревне. 16. Развитие умений говорения. Англоязычные страны и родная страна. 17. Развитие умений чтения. Объединенное королевство Великобритании. 18. Развитие умений аудирования. Россия, Великобритания и США. 19. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 20. Контрольная работа по теме «Путешествие по миру». Лексико-грамматический тест. 21. Урок-обобщение по теме «Путешествие по миру». 3 четверть. № п/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Можем мы научиться жить в мире? 2. Развитие умений аудирования. Что надеть на вечеринку? 3. Формирования грамматических навыков. Инфинитив. 4. Развитие грамматических навыков. Косвенная речь. 5. Развитие умений говорения. Причины конфликтов. 6. Развитие умений монологической речи. Пути решения конфликтов. 7. РК. Развитие умений диалогической речи. Конфликты в нашей жизни. 8. Развитие умений говорения. Конфликт между человечеством и Землей. 9. Развитие умений чтения. Изречения великих людей. 10. Развитие умений письменной речи. Проект «Пути разрешения конфликтов». 11. Развитие умений аудирования. Как уладить конфликт? Развитие умений чтения. «Письмо в редакцию». Развитие грамматических навыков. Косвенная речь. Вопросы и приказы. Развитие грамматических навыков. Условные предложения. Развитие умений говорения. Как решить конфликт в семье? Развитие умений монологической речи. Как научиться понимать друг друга? Развитие умений чтения. «Письмо в журнал». Развитие умений письменной речи. Письмо в редакцию. Развитие умений аудирования. Декларация прав человека. РК. Развитие умений диалогической речи. Молодежная политика на Севере. Развитие умений письменной речи. Проект «Права детей и подростков». Развитие умений говорения. Военные конфликты 20 века. РК. Развитие умений чтения. Наша область в годы войны. РК. Развитие умений монологической речи. Северодвинск в годы войны. Развитие умений говорения. Конформизм. Развитие умений аудирования. Толерантность. Развитие умений монологической речи. Как быть толерантным? Развитие умений письменной речи. Ответ на официальное письмо. Контрольная работа по теме «Можем мы научиться жить в мире?». Лексико-грамматический тест. Урок-обобщение по теме «Можем мы научиться жить в мире?». 4 четверть. № П/п дата тема 1. Формирование лексических навыков. Сделай свой выбор. 2. Развитие умений аудирования. Выбор профессии. 3. Развитие грамматических навыков. Модальные глаголы. 4. Развитие умений говорения. Твое мнение о профессиях. 5. Развитие умений чтения. «Популярные профессии». 6. Развитие умений чтения. Выполнение тестовых заданий. 7. РК. Развитие умений диалогической речи. Что ты будешь делать после 9 класса? 8. Развитие умений письменной речи. Автобиография. 9. Развитие умений письменной речи. Письмо-запрос и резюме. 10. Развитие умений диалогической речи. Английский язык и будущая профессия. 11. Развитие умений монологической речи. Значение английского языка. 12. РК. Развитие умений говорения. Куда пойти учиться в нашей области? 13. Развитие умений чтения. «Стереотипы». 14. Развитие умений говорения. Какие бывают стереотипы? 15. Развитие умений говорения. Политическая корректность. 16. РК. Развитие умений диалогической речи. Проблемы пожилых и инвалидов на Севере. 17. Развитие умений аудирования. Экстремальные виды спорта. 18. Развитие умений чтения. Дайвинг. 19. Развитие умений монологической речи. Плюсы и минусы экстремального спорта. 20. Развитие умений говорения. Быть непохожим и жить в гармонии. 21. Развитие умений чтения. Молодежная культура и кумиры. 22. Развитие лексико-грамматических навыков. Выполнение упражнений. 23. Контрольная работа по теме «Сделай свой выбор». Лексико-грамматический тест. 24. Урок-обобщение по теме «Сделай свой выбор». ТРЕБОВАНИЯ К УРОВНЮ ПОДГОТОВКИ ОБУЧАЮЩИХСЯ В результате изучения иностранного языка на базовом уровне ученик должен: знать / понимать: - значения новых лексических единиц, связанных с тематикой данного этапа обучения и соответствующими ситуациями общения, в том числе оценочной лексики, реплик-клише речевого этикета, отражающих особенности культуры стран изучаемого языка; - значение изученных грамматических явлений в расширенном объеме (видовременные, неличные и неопределенно-личные формы глагола, формы условного наклонения, косвенная речь, согласование времен); - страноведческую информацию из аутентичных источников, обогащающую социальный опыт школьников: сведения о странах изучаемого языка, их науке и культуре, исторических и современных реалиях, общественных деятелях, месте в мировом сообществе и мировой культуре, взаимоотношениях с нашей страной, языковые средства и правила речевого и неречевого поведения в соответствии со сферой общения и социальным статусом партнера. уметь: в области говорения: - вести диалог, используя оценочные суждения, в ситуациях официального и неофициального общения; беседовать о себе, своих планах; участвовать в обсуждении проблем в связи с прочитанным / прослушанным иноязычным текстом, соблюдая правила речевого этикета; - рассказывать о своем окружении, рассуждать в рамках изученной тематики и проблематики; представлять социокультурный портрет своей страны и стран изучаемого языка; в области аудирования: - относительно полно и точно понимать высказывания собеседника в распространенных ситуациях повседневного общения, понимать основное содержание и извлекать необходимую информацию из различных аудиотекстов: прагматических, публицистических, соответствующих тематике данной ступени обучения; в области чтения: - читать аутентичные тексты различных стилей и жанров: публицистические, художественные, научно-популярные, прагматические – используя основные виды чтения (ознакомительное, изучающее, поисковое / просмотровое) в зависимости от коммуникативной задачи; в письменной речи: - писать личное письмо, заполнять анкету, письменно излагать сведения о себе в форме, принятой в странах изучаемого языка, делать выписки из текста на английском языке. КРИТЕРИИ ОЦЕНКИ "5" «Аудирование» и «Чтение» ·Умеют в полном объеме понимать тему аутентичных информационных текстов различного уровня сложности. ·Умеют извлекать из аутентичных информационных текстов с незнакомым языковым материалом необходимую информацию, представленную в виде оценочных суждений, описания, аргументации. ·Умеют понять как эксплицитно, так и имплицитно представленную информацию в отрывке из художественной аутентичной литературы. ·Умеют догадаться о значении отдельного выражения по контексту. ·Умеют делать выводы из прочитанного или прослушанного текста. ·Понимают логические связи внутри и между частями текста. ·Понимают прочитанный или прослушанный текст, устанавливая логические связи внутри и между предложениями. ·Умеют соблюдать формат письма и правильно выбрать стиль ре·Умеют подбирать нужную стратегию в зависимости от цели чтения или прослушивания. · Умеют изменять скорость чтения в зависимости от цели. «Грамматика и лексика» ·Обладают навыками употребления: - притяжательного падежа существительных; -морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимения); - неличных форм глагола; -как простых, так и сложных времен глагола в простых, сложносочиненных и сложноподчиненных предложениях в связных аутентичных текстах с разнообразной тематикой в пределах изучаемых в школе тем. ·Умеют выбирать необходимые грамматической формы в соответствии с контекстом, с соблюдением норм орфографии; части речи используются с учетом структуры предложения. «Письмо» ·В соответствии с коммуникативной задачей логично строят высказывание. ·Могут сообщить запрашиваемую информацию в заданном объеме и задать вопросы в соответствии с коммуникативной ситуацией. ·Умеют логично делить текст на абзацы и использовать средства логической связи для соединения мыслей внутри текста. ·Обладают достаточным запасом лексики и умеют правильно использовать лексические единицы в пределах тем, связанных с повседневной жизнью. ·Правильно используют изученные грамматические структуры в соответствии с коммуникативной задачей. ·Соблюдают, в целом, правила орфографии и правильно оформляют предложение пунктуационно. «Говорение» ·Умеют в соответствии с коммуникативной задачей логично и в заданном объеме построить монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие. ·В рамках тем социально-бытового и личного характера правильно выбирают стиль речи, давая описание предметов и событий, делая качественные сравнения и сопоставления. ·При обмене оценочной информацией самостоятельно ведут обсуждение, давая полную аргументацию своей точки зрения, выясняя и учитывая мнение собеседника. ·Уверенно начинают, поддерживают, восстанавливают в случае сбоя и заканчивают беседу в соответствии с речевой ситуацией, используя необходимые формулы речевого этикета. ·Употребляют грамматические структуры и лексические единицы в соответствии с коммуникативной задачей. ·В целом соблюдают правильный интонационный рисунок и ударение; не допускают фонематических ошибок; все звуки в потоке речи произносят правильно. "4" «Аудирование» и «Чтение» ·Понимают в полном объеме тему аутентичных информационных текстов. ·Умеют извлекать из аутентичных информационных текстов большую часть необходимой информации, представленной в виде оценочных суждений, описания, аргументации. ·Легко понимают информацию, эксплицитно представленную в отрывке из художественной аутентичной литературы. ·В основном умеют понять имплицитно представленную информацию. ·В основном умеют догадаться о значении отдельных выражений по контексту. ·В большинстве случаев выбирают нужную стратегию в зависимости от цели чтения или прослушивания. ·В большинстве случаев умеют изменять скорость чтения в зависимости от цели чтения. «Грамматика и лексика» ·У учащихся достаточно хорошо сформированы навыки употребления: - притяжательного падежа существительного; - морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимения); - неличных форм глагола в соответствии с контекстом в связных аутентичных текстах. ·Грамматические формы используются в основном правильно и точно, в соответствии с контекстом и структурой предложения. ·Иногда допускается ряд ошибок в употреблении сложных времен глагола (группы Continuous или Perfect) в простых предложениях или простых временах в сложноподчиненных предложениях (Present Indefinite в условных придаточных предложениях, Past Indefinite в соответствии с правилом согласования времен) или в написании слов. «Письмо» ·В соответствии с коммуникативной ситуацией могут сообщить запрашиваемую информацию и задать вопросы, при этом некоторые аспекты могут быть рассмотрены не полностью. ·В целом соблюдают формат личного письма и правильно выбирают стиль речи, допуская при этом отдельные стилистические неточности. ·Умеют делить текст на абзацы, хотя это деление может быть не всегда достаточно логичным. В основном правильно используют средства логической связи для связи мыслей внутри текста. ·Обладают достаточным запасом лексики в пределах тем, связанных с повседневной жизнью учащихся, но могут допускать ряд ошибок при использовании лексических единиц. ·Умеют использовать изученные грамматические структуры, допуская при этом ряд ошибок, которые не нарушают понимания текста. ·В основном правильно оформляют предложение пунктуационно, но могут допускать ряд орфографических ошибок, которые не затрудняют понимания. «Говорение» ·Логично строят монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие, самостоятельно раскрывая большую часть требуемых аспектов. ·В рамках тем социально-бытового и личного характера умеют правильно выбрать стиль речи, давая описание предметов и событий, делая простые сравнения и сопоставления. ·При обмене оценочной информацией умеют самостоятельно предлагать варианты для обсуждения, частично давая аргументацию своей точки зрения, в основном выясняя и учитывая мнение собеседника. ·В большинстве случаев способны начинать беседу, с помощью собеседника поддерживать и заканчивать ее, в основном используя необходимые формулы речевого этикета. ·В основном умеют в соответствии с коммуникативной задачей использовать лексические единицы и грамматические структуры. ·Не допускают фонематических ошибок; звуки в потоке речи в большинстве случаев произносят правильно, интонационный рисунок в основном правильный. "3" «Аудирование» и «Чтение» ·В основном понимают тему аутентичных информационных текстов, в которых используется знакомый языковой материал. ·Умеют частично извлекать необходимую информацию в виде оценочных суждений, описания, аргументации при условии, что в текстах используется знакомый языковой материал. «Грамматика и лексика» · Сформированы навыки использования: - простых времен в простых предложениях; - одной из проверяемых неличных форм глагола (например, причастия настоящего времени); ·Они допускают большое количество ошибок, связанных с неправильным выбором: - притяжательного падежа существительных; - одной из проверяемых форм глагола (например, инфинитива); - морфологических языковых средств для связи между компонентами предложения (местоимений); - простых времен глагола в сложноподчиненных предложениях; - сложных времен глагола. «Письмо» ·В целом способны в соответствии с коммуникативной ситуацией сообщить запрашиваемую информацию, но затрудняются с формулировкой вопросов. ·Умеют построить письменное высказывание, но оно не всегда логично, могут использовать ограниченный набор средств логической связи и затрудняются с делением текста на абзацы. ·Используют ограниченный запас лексики и грамматических структур, допуская при этом значительное количество ошибок, некоторые из которых могут затруднять понимание текста или приводить к его непониманию. ·Допускают многочисленные орфографические ошибки. «Говорение» ·Умеют в основном логично построить небольшое монологическое высказывание и диалогическое взаимодействие, раскрывая с помощью собеседника основную часть требуемых аспектов. ·В рамках тем социально-бытового и личного характера способны давать простое описание предметов и небольшое повествование событий. ·С помощью собеседника запрашивают основную фактическую информацию и на ее основе принимают решение. ·При запросе собеседника дают элементарную оценочную информацию, отражая свою точку зрения. ·Умеют начинать и поддерживать беседу с помощью собеседника. · Используют ограниченный словарный запас и элементарные грамматические структуры в основном в соответствии с речевой ситуацией. «2» «Аудирование» и «Чтение» · Не понимают тему текстов, в которых использован базовый языковой материал. · Не умеют извлечь запрашиваемую информацию из текстов, построенных на базовом языковом материале. «Грамматика и лексика» · Не сформированы навыки и умения применения большинства лексико-грамматических элементов содержания учебных программ. «Письмо» · Не умеют построить связное письменное высказывание, отвечающее требованиям коммуникативной задачи. «Говорение» ·Не умеют решать поставленные коммуникативные задачи в ситуациях общения на любые темы, включая элементарные, например, социально-бытовые. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ Учебно-методический комплект «Английский с удовольствием» содержит: 5 класс – учебник (5-6 классы) (разделы 1-4), книга для учителя (разделы 1-4), рабочая тетрадь (разделы 1-4), аудиоприложение (аудиокассета, CD MP3), видеоприложение 6 класс - учебник (5-6 классы) (разделы 5-8), книга для учителя (разделы 5-8), рабочая тетрадь (разделы 5-8), аудиоприложение (аудиокассета, CD MP3), видеоприложение 7 класс - учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь, аудиоприложение (CD MP3), видеоприложение 8 класс - учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь, аудиоприложение (CD MP3), видеоприложение 9 класс - учебник, книга для учителя, рабочая тетрадь №1, рабочая тетрадь №2 «Контрольные работы», аудиоприложение (CD MP3), видеоприложение ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ МАТЕРИАЛЫ Примерные программы по иностранным языкам/ Новые гос. стандарты по ин. языкам 2-11 кл. Программа основного общего образования по английскому языку – ИЯШ № 5, 2005. Региональный компонент общего образования Архангельской области./ Департамент образования и науки администрации Архангельской области. – Архангельск, 2006. Программа курса английского языка к УМК английский с удовольствием/ Enjoy English для 2-11 классов общеобраз. учрежд. – Обнинск: Титул, 2009. Учебник- Английский язык: Английсктй с удовольствием / Enjoy English–3: Учебник англ. языка для 5-6 кл. общеобраз. учрежд./ Биболетова М.З., Добрынина Н.В., Трубанева Н.Н. - Обнинск: Титул, 2006. Учебник- Английский язык: Английсктй с удовольствием / Enjoy English–3: Учебник англ. языка для 7 кл. общеобраз. учрежд./ Биболетова М.З. и др. - Обнинск: Титул, 2009. Учебник- Английский язык: Английсктй с удовольствием / Enjoy English–3: Учебник англ. языка для 8 кл. общеобраз. учрежд./ Биболетова М.З. и др. - Обнинск: Титул, 2009. Учебник- Английский язык: Английсктй с удовольствием / Enjoy English–3: Учебник англ. языка для 9 кл. общеобраз. учрежд./ Биболетова М.З. и др. - Обнинск: Титул, 2009. Биболетова М.З. Рабочая тетрадь к учебнику английского языка"Enjoy English" для 5-6 классов общеобразовательных учреждений/ М.З. Биболетова. – Обнинск: Титул, 2009. Биболетова М.З. Рабочая тетрадь к учебнику английского языка"Enjoy English" для 7 класса общеобразовательных учреждений/ М.З. Биболетова. – Обнинск: Титул, 2009. Биболетова М.З. Рабочая тетрадь к учебнику английского языка"Enjoy English" для 8 класса общеобразовательных учреждений/ М.З. Биболетова. – Обнинск: Титул, 2009. Биболетова М.З. Рабочая тетрадь к учебнику английского языка"Enjoy English" для 9 класса общеобразовательных учреждений/ М.З. Биболетова. – Обнинск: Титул, 2010. Аудиокассета к учебнику английского языка для 5-6 классов общеобразовательных учреждений "Enjoy English" – Обнинск: Титул, 2010. Аудиокассета к учебнику английского языка для 7 класса общеобразовательных учреждений "Enjoy English" – Обнинск: Титул, 2010. Аудиокассета к учебнику английского языка для 8 класса общеобразовательных учреждений "Enjoy English" – Обнинск: Титул, 2010. Аудиокассета к учебнику английского языка для 9 класса общеобразовательных учреждений "Enjoy English" – Обнинск: Титул, 2010. Интернет-поддержка учебников и дополнительные материалы: - на сайте www.titul.ru - на интернет-портале www.englishteachers.ru
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-enoy-englis.html	Урок в 4 классе «Enjoy English»	https://doc4web.ru/uploads/files/26/854327fd912c6e8f1b0c4f3e2f937274.doc	files/854327fd912c6e8f1b0c4f3e2f937274.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-zanyatie-dlya-klassa-po-angliyskomu-yaziku-i-muzeyno.html	Внеклассное занятие для 4 класса по английскому языку и музейной педагогике "Великие музеи мира"	https://doc4web.ru/uploads/files/46/6529d940d6b8d9db009aa89886b9c60a.doc	files/6529d940d6b8d9db009aa89886b9c60a.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/marsh-i-pohidna-ohorona-.html	Марш і похідна охорона 2	https://doc4web.ru/uploads/files/229/fd6d5e1f24b5f42e2a7080ad7c5557da.docx	files/fd6d5e1f24b5f42e2a7080ad7c5557da.docx	Назва реферату: Марш і похідна охорона Розділ: Військова справа, ДПЮ Марш і похідна охорона Взвод (відділення, танк) завжди повинен бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту в умовах впливу уражаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, діяння його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп і зруйнувань доріг та переправ. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу. Марш — організоване пересування підрозділів в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж Він може здійснюватися в передбаченні "вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості. В усіх випадках командир повинен забезпечити прибуття взводу (відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойового завдання. Взвод (відділення, танк) здійснює марш в колоні роти (взводу) з дистанціями^між машинами 25—50 м. Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з під вищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються. Для захисту підрозділів від високоточної зброї про тивника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущелинах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування про тивником високоточної зброї дистанції між бойовим І машинами збільшуються і можуть бути 100—150 м. Маршрути руху, по можливості, не повинні проходити через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів). Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах. Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках—20—25 км/год; на автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25—30 км/год; механізованого взводу в пішому порядку — 4—5 км/год, на лижах — 5—7 км/год. У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15—20 км/год. В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю. Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добового переходу. Одержавши завдання на марш в колоні роти, командир взводу під час його з'ясування та оцінки обстановки крім звичайних питань вивчає по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до маршу, призначає склад чергових вогневих засобів та спостерігачів. Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу. У бойовому наказі командир взводу вказує: відомості про противника; завдання взводу, маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником і порядок дій при зустрічі з ним; які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання взаємодії і зв'язку з ними; час готовності до маршу; Підчас організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження і зв'язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями), додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення, управління та взаємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (танків) між собою та сусідами. Командир відділення (танка), одержавши завдання на марш у складі взводу, перевіряє знання особовим складом одержаного завдання, сигналів оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними і призначає спостерігача за сигналами, які подаються командиром взводу. 124. Під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний ^перевірити справність машин, озброєння, приладів нічного бачення, засобів захисту та пожежогасіння, засобів зв'язку та світломаскування, заправлення пальним, наявність та правильність укладки боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту, возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності. Про готовність до маршу він доповідає командиру роти (взводу). Командир взводу (відділення, танка) на марші зобов'язаний суворо дотримуватися встановленого порядку руху та маскування, не допускати затримок на переправах, в тіснинах, тунелях та населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти (взводу), своєчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження. Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки. Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, утворені складками місцевості та місцевими предметами, а також придорожня рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення та зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються. Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або в сторону від дороги, де ліквідується несправність. Після того, як несправність ліквідована, машина приєднується до колони, яка проходить; своє місце у взводі вона займає тільки на привалі. Несправну машину, яка зупинилась, об'їжджають тільки зліва Обгін колон під час руху забороняється. Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху по ділянках місцевості, які проглядаються противником, і в світлу ніч — з повністю виключеним світлом і приладами нічного бачення. Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами. Радіозасоби працюють лише на прийом. За сигналом оповіщення про повітряного противника взвод (віділення, танк) продовжує рух. Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по низько літаючих літаках,, вертольотах та інших повітряних цілях, приготовляються для відкриття вогню; люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові». Напад повітряного противника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення, танка) Під час руху в пішому порядку механізований взвод за командою командира займає найближче укриття і відкриває вогонь із стрілецької зброї по повітряних цілях противника Мінне поле, встановлене засобами дистанційного мінування, взвод обходить або долає у складі ротної колони за головною машиною по проробленому нею проходу. Міни, виявлені перед машинами взводу, знищуються з використанням возимого комплекту розмінування або іншим способом За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, який прямує в пішому порядку і на відкритих машинах, одягає засоби індивідуального захисту. Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при неможливості обходу — зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням системи захисту від зброї масового ураження, яка є на машинах, і засобів індивідуального захисту. Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а при зараженні особового складу отруйними речовинами — негайно. Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район. У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також при вимушеному подоланні району пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків зачиняються. Після виходу з району пожеж командир взводу (відділення, танка) організовує гасіння осередків вогню на машинах і надання першої медичної допомоги тим, хто постраждав, після чого взвод (відділення, танк) продовжує рух. Поранені та хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці, доставляються в медичний пункт батальйону. На привалах машини зупиняються на правому узбіччі дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанціях, установлених командиром Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки розміщуються по можливості під кронами дерев, в радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами. Висадка із машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий склад розташовується справа від дороги. В машинах залишаються спостерігачі та чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах і чергові на радіозасобах. Вогневі засоби, призначені для відбиття повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню. Екіпажі машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння і техніки, виконують ^технічне обслуговування і спільно з призначеним для допомоги особовим складом ліквідують виявлені несправності. При вимушених зупинках на маршруті руху і ліквідації несправностей на бойовій машині піхоти, танку поворот башти в сторону проїжджої частини дорогії категорично забороняється. У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини та механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальний пристрій для запобігання скочування машин під час зупинок на підйомах та спусках. Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взводу, як правило, спішується. Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи та перевали долаються, як правило, повзводне або по відділеннях з додержанням заходів безпеки з обов'язковою страховкою один одного або самостраховкою. На привалах, під час розташування на відпочинок в гірській місцевості особовий склад і техніка розташовується в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, осипів, снігових лавин та затоплень. Зимою перед маршем командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний: вжити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти обмороження; упевнитися в наявності зимового дизельного палива та спеціальних рідин в машинах і при необхідності вжити заходів для їхньої дозаправки; перевірити справність засобів підігріву двигунів машин, готовність озброєння до застосування в умовах низьких температур, а якщо передбачається рух по ділянках з глибоким сніговим покриттям — і натяг гусениць, а також оснащеність машин засобами підвищення прохідності; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи запобігання розморожування систем охолодження двигунів; організувати просушування обмундирування та взуття. Механізований (танковий) взвод (відділення, танк) у похідній охороні Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із завданням виключити раптовий напад противника на колону, що охороняють, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть придаватися засоби посилення. Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (головного дозору) в напрямку руху, а від головних сит батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флакпв, яким загрожують (на напрямки, яким загрожують), може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем. У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному дозорі) організовується спостереження за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з противником. Командир взводу, призначеного в похідну охорону, під час з'ясування одержаного завдання та оцінки обстановки повинен: з'ясувати завдання колони, яку охороняє, своє завдання і час готовності до його виконання; вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця імовірної зустрічі з противником, а також місця можливих його засад і намітите порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів та спостерігачів, а також порядок підготовки взводу до маршу У бойовому наказі командир взводу вказує: відомості про противника; завдання взводу: маршрут і швидкість руху, шикування колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, завдання відділенням (танкам) і порядок дій під час зустрічі з противником; дозорне відділення (танк), його завдання і віддалення; час готовності до маршу; своє місце та заступника. Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження, зв'язку, відкриття і ведення вогню по повітряних цілях; місця імовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним дозорного відділення (танка), взводу і засобів посилення; порядок додержування маскування та користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями), сигнали оповіщення, управління та взаємодії. Після віддання бойового наказу та організації взаємодії командир взводу дає вказівки щодо забезпечення маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї, організовує поповнення ракет, боєприпасів, пального і продовольства до встановлених норм і перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання та доповідає командиру батальйону (роти). Командир дозорного відділення (танка) зобов'язаний: вивчити по карті (схемі) маршрут руху, місця імовірної зустрічі з противником та визначити порядок руху і дій відділення (танка) при зустрічі з ним; встановити порядок спостереження за місцевістю, наземним та повітряним противником, а також за сигналами командира, який вислав дозорне відділення (танк), і порядок доповіді; віддати відділенню (екіпажу танка) бойовий наказ. У бойовому наказі командир відділення (танка) вказує: відомості про противника та рубежі можливої зустрічі з ним; завдання підрозділу, який охороняють, та завдання відділення (танка), маршрут і швидкість руху, порядок спостереження, доповіді про помічене та дії підлеглих при зустрічі з противником; сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними; час готовності до маршу і заступника. Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) перевіряє готовність відділення (танка) до виконання бойового завдання та доповідає командиру роти (взводу). Взвод, призначений в головну похідну заставу (головний дозор), у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за вказаним маршрутом з установленою швидкістю. Командир взводу знаходиться в голові колони похідної застави (головного дозору), слідкує по карті за маршрутом руху, діями дозорного відділення (танка), особисто веде розвідку противника і місцевості спостереженням і доповідає командиру, який вислав охорону, про зустріч з противником, загородження та заражені ділянки на маршруті. Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця головна похідна застава (головний дозор) проходить безупинно. Зруйновані мости, заміновані або заражені ділянки маршруту головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк) обходить, позначаючи напрямок обходу покажчиками. При неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються приданим взводу підрозділом інженерних військ під прикриттям готових до відкриття вогню бойових машин піхоти (бронетраспортерів), танків або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами. Дозорне відділення (танк) просувається в указаному йому напрямку стрибками від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю Закриті ділянки місцевості, окремі будови, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливе приховане розташування противника і раптовий його напад із засад, а також вузькі проходи, мости та інші об'єкти воно оглядає і при необхідності позначає попереджувальними знаками. Про все виявлене на шляху руху і про зустріч з противником командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який його вислав Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі знищити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє. Взвод, призначений у бокову похідну заставу, прямує на рівні голови колони, яку охороняє, на встановленому командиром віддаленні. Дрібні групи противника, що опинилися на фланзі колони, яку охороняють, бокова похідна застава знищує і продовжує виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил вона займає вигідну позицію і не допускає раптового нападу противника на колону, що охороняють, з флангу. Взвод, призначений в тильну похідну заставу, прямує за колоною, яку охороняє, на встановленій командиром дистанції. Дрібні групи противника тильна похідна застава знищує, діючи із вогневих засад. При загрозі виходу переважаючих сил противника до колони, яка охороняється, вона займає вигідну позицію і вогнем всіх засобів наносить ураження противнику, затримує його і не допускає нападу на колону, яка охороняється. Для затримки просування противника командир взводу за наказом командира, який вислав заставу, організовує зруйнування переправ, мостів та доріг, улаштування завалів та встановлення мінно-вибухових загороджень Під час привалу і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор, дозорне відділення, танк), заклявши вигідну позицію, продовжує виконувати завдання, діючи як сторожова охорона. Похідна застава/(дозор, дозорне відділення, танк) зупиняється та/відновлює рух за командою (сигналом) командира роти, яку охороняють. Управління підрозділами. Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, танка), підготовки його до бою і керівництва ним під _ час виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення командира. Командир взводу (відділення, танка) несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядковані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати, сержанти) і який їх морально-психологічний стан. В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника. Бій командир взводу (відділення, танка), як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок "роботи командира взводу (відділення, танка) залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти. Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання. Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою. У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим Засобам і організацію управління. Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника І найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень). У бойовому наказі командир взводу указує: орієнтири; склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання роти і взводу; об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, — завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим); час готовності до виконання завдання; своє місце і заступника. Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно. Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними. Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання. Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв'язку. Командир відділення (танка), удержавши бойове завдання, повинен: зрозуміти завдання взводу, відділення (танка), а також завдання сусідів, нас готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; з'ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ. У бойовому наказі командир відділення (танка) указує: орієнтири; склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання взводу і відділення (танка); завдання сусідів; завдання особовому складу: навіднику-оператору (навіднику гармати, навіднику кулемета бронетранспортера), кулеметникам, гранатометнику, механіку-водію (водію), а при необхідності і решті особового складу; командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують завдання обслузі; сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; час готовності до виконання завдання і заступника. Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен вказати місце кожного підлеглого в бойовому порядку (на позиції) і визначити порядок спостереження і ведення вогню. Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організовує підготовку відділення (танка) для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою. Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку важливості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення бою (стрільби); цілевказання, подання команд на відкри^гя вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його коректування; контроль за витрачанням боєприпасів. Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Як орієнтири вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним. Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль. 20. Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом. Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні — в глибині опорного пункту; в наступі — у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку — за цепом взводу в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом. Командир відділення управляє підлеглими командами, які подаються голосом, сигнальними засобами і особистим прикладом. Під час дій відділення в пішому порядку він завжди знаходиться в цепу відділення. Всередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих командами, які подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами. Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка) в бою. У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення. Командир взводу( відділення, танка) негайно доповідає старшому командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів та озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв'язку із зміною обстановки. Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правила ведення переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) перестроюються на запасні частоти. Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами. Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу (відділення, танка) завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення та при їх одержанні подає відповідні команди. Для взаємного пізнавання, визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів від спеціально підготовленого відділення (екіпажу) може призначатися пост (пункт) позначення батальйону (роти). Пост (пункт) позначення, як правило, складається з двох солдатів і одного сержанта, який призначається старшим. На посту (пункті) повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал контролю, компас, годинник, ліхтар, засоби зв'язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення. Старший поста (пункту) позначення зобов'язаний: встановити порядок чергування; організувати обладнання місця розташування поста (пункту) і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв'язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення, своєчасно подавати сигнали відповідно до одержаного завдання від командира (начальника), який вислав пост (пункт) Черговий поста (пункту) позначення веде спостереження за повітрям і місцевістю у вказаних секторах. При виявленні сигналів пізнавання, які подаються військами, а також літаками та вертольотами, встановлює їхню відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста (пункту) і за його наказом подає сигнал позначення або оповіщення. Старший поста (пункту) про виявлені сигнали і цілі встановленим порядком доповідає командиру (начальнику), який виставив пост, і відповідно до одержаного завдання дає команду на подання сигналів позначення або оповіщення. Про результати спостереження, подані сигнали робиться запис в журналі контролю. Спостереження ведеться безперервно. При наявності на посту технічних засобів пізнавання та позначення відповідні сигнали подаються, виходячи із одержаного завдання від командира (начальника), який вистави» пост. Виховна робота у взводі здійснюється з метою досягнення психологічної стійкості військовослужбовців
https://doc4web.ru/astronomiya-/centralnogo-banku-v-ssha-nimeckiy-federalniy-bank-organizaciynop.html	центрального банку в США Німецький федеральний банк Організаційно-правові основи центральних	https://doc4web.ru/uploads/files/228/3dcd151dddc6f70e0700d977212b39d2.docx	files/3dcd151dddc6f70e0700d977212b39d2.docx	1. ВИНИКНЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ, ЇХ ЗАДАЧІ ТА ФУНКЦІЇ. 1.1. Виникнення центральних емісійних банків В сучасних умовах ринкової економіки в кожній країні, як правило, функціонує центральний емісійний банк. Він виконує функції, що відрізняють його від інших ланок грошово-кредитної системи, і відіграє особливу роль в економіці. Центральний банк — це орган координування і регулювання грошово-кредитної системи країни. Виникли центральні емісійні банки порівняно нещодавно. До XIX ст. між банками не існувало розподілу функцій. Одні й ті самі банки займались як кредитно-розрахунковим обслуговуванням економічних суб'єктів, так і емісією своїх векселів (банкнот). У спеціальних емісійних банках не було потреби, тому що банкноти у грошовому обігу займали відносно незначне місце. Швидкий розвиток кредитної системи у XIX ст. супроводжувався ростом банкнотної емісії. Цей рост об'єктивно вимагав централізації і державної монополізації емісії банкнот. У ході розвитку грошово-кредитної системи монопольне право на емісію банкнот поступово було закріплено за одним банком країни. Спочатку такий банк називався емісійним, а потім став називатися центральним, що відповідає його провідному положенню в грошово-кредитній системі. Шляхи створення центральних банків: - еволюційний — на базі найбільш крупних банків країни (Банк Англії, Банк Франції); - створення центрального банку державою — система центрального банку в США, Німецький федеральний банк. Організаційно-правові основи центральних банків провідних країн світу неоднорідні. Центральні банки за характером власності поділяються на: - державні, капітал яких належить державі (Банк Англії, Банк Франції, Німецький федеральний банк); - змішані, коли капітал банку частково належить державі, а частково приватним акціонерам (Банк Японії, Австрійський національний банк); - акціонерні (у США — 100% капіталу федеральних резервних банків знаходяться у власності банків членів ФРС). Центральний банк може функціонувати як єдиний банк з регіональними управліннями або ж бути побудованим за федеративним принципом. Наприклад, Німецький федеральний банк (Бундесбанк) — це єдиний банк з регіональними управліннями (центральними банками земель) і розгалуженою мережею відділень. (д. Возникли в 19в. Вавилония, Греция, 7-6 в до н.е.. Необходимо единое платежное средство в рамках страны, при большем количестве банков необходимо регулировать обращение и эмиссию банкнот. Появление центрального эмиссионного банка- демонетаризация золота (1976 г.). Органы управления ЦБ (Бундесбанк): высший орган - Совет ЦБ исполнительный орган - Совет Директоров ЦБ. США: высший орган - Совет Управляющих (кред.ден. политика) 12 ФРБ - исполнительный орган Порядок назначения главы банка: США - влияние Президента и Сената, 14 лет. Англия - назначается правительством. Германия - по представлению федерального правительства, назначается президентом, 8 лет. Франция - декретом Совета Министров, 6 лет. 1930г. В Базеле Банк Международных расчетов (Швейцария) - банк центральных банков. Является акционерным. После второй моровой войны сотрудничество продолжается в рамках Европейского платежного Союза (50-58). Расчеты между странами осуществляются путем многостороннего клиринга через этот банк. 1957 г. - Римский договор Европа идет к общему рынку, с 1.1.1999 - общий денежный рынок. 1994 г. - создан ЕС - Европейский валютный институт (подготовка к созданию Европейского ЦБ) 1 июля 1998 года - создан Европейский ЦБ. Избран председатель (8 лет). 1.1.1999 евровалюта в рамках ЕС. Система центрального банку США складається із таких ланок: - Рада керуючих ФРС; - 12 федеральних резервних банків; - Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку; - Федеральна консультативна рада. До складу майбутньої Європейської системи центральних банків входитимуть Європейський центральний банк і центральні банки країн — учасниць Європейського союзу (ЄС). 1.2. Задачі та функції центрального банку Основою діяльності центрального банку в кожній країні є чітке визначення у законодавчому порядку задач і функцій цього важливого органу державного регулювання економіки. У більшості розвинутих країн діяльність центрального банку спрямована на розв'язання трьох основних задач: забезпечення сталості національної грошової одиниці; забезпечення надійності грошово-кредитної системи країни; забезпечення ефективного функціонування платіжної системи країни. Важливим фактором досягнення монетарної стабільності є незалежність центрального банку від уряду в проведенні грошово-кредитної політики, з одного боку, і узгодженість дій цих органів державного управління, — з другого. Критерії незалежності ЦБ: 1. Підзвітність ЦБ. 2. Самостійність ЦБ. 3. Взаємовідносини з урядом. 4. Визначення в Законі функцій. 5. Порядок назначення Голови. Питання незалежності центрального банку набуває останнім часом важливого політичного звучання. Країни — члени ЄС прийняли рішення, згідно з яким країна, що не забезпечила на законодавчому рівні і в реальності високого ступеня незалежності свого центрального банку, не може бути членом Об'єднаної Європи. Функції центрального банку: 1. Емісія грошей. Центральному банку країни, як правило, належить монопольне право емісії (створення) готівки (банкнот і монет). Що стосується депозитних грошей, їх емітують (випускають) як центральний банк, так і комерційні банки. Центральний банк випускає депозитні гроші шляхом рефінансування комерційних банків, кредитування уряду, проведення операцій на відкритому і на валютному ринку. 2. Регулювання грошового ринку шляхом використання інструментів грошово-кредитної політики. У сучасних умовах це — найважливіша функція центрального банку. Він займається розробкою і реалізацією грошово-кредитної політики з метою забезпечення в кінцевому підсумку стійкого розвитку економіки через цінову стабільність. 2’. Моніторинг реального сектора економіки (мікроекономічний підхід). 3. Банк банків. Центральний банк здійснює кредитно-розрахункове і касове обслуговування комерційних банків. Він виступає для банків кредитором останньої інстанції, забезпечує надійне та ефективне функціонування платіжної системи. 4. Регулювання банківської діяльності та нагляд. Ця функція тісно пов'язана з попередньою. Останнім часом спостерігається тенденція розширення регулятивної, а в деяких країнах і наглядової функції центрального банку, що зумовлено глобалізацією банківської справи, підвищенням рівня ризику банківської діяльності. 5. Банк уряду. Виконуючи цю функцію, центральний банк здійснює кредитно-розрахункове обслуговування центральних органів влади, виступає в ролі платіжного агента уряду по обслуговуванню державного боргу, а також у ролі його фінансового радника й консультанта. 6. Формування та управління золотовалютними резервами. Центральний банк використовує резерви для покриття дефіциту платіжного балансу країни, підтримки обмінного курсу національної валюти. 7. Центральний банк — це інформаційно-аналітичний та статистичний центр грошово-кредитної системи. Він розробляє правила і положення, що регламентують здійснення банківських операцій, визначає порядок ведення бухгалтерського обліку в банках, складання і надання фінансової та статистичної звітності у банківській системі. Центральний банк займається аналізом і прогнозуванням економічної ситуації в країні (на макрорівні), моніторингом реального сектора економіки, складанням банківської та монетарної статистики. 8. Представницька функція. Центральний банк представляє інтереси держави у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними банками і валютно-фінансовими організаціями. Функції центрального банку знаходять відображення у статтях його балансу. 1.3. Національний банк України — центральний банк держави Банківська система України до проголошення незалежності держави була складовою частиною банківської системи СРСР. В цій системі емісійна банківська діяльність не була організаційно й функціонально відокремлена від банківської діяльності по кредитно-розрахунковому обслуговуванню економічних суб'єктів господарювання. У березні 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким в Україні було засновано Центральний емісійний банк, що отримав назву Національного банку України (НБУ). Восени 1997 р. Верховна Рада у першому читанні схвалила законопроект «Про Національний банк України». Інституціональні основи діяльності НБУ. НБУ — державний банк. Статутний капітал є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок власних доходів, якщо мають місце збитки, то вони відшкодовуються урядом у формі ОВДП. Одержання прибутку не є метою діяльності Банку. Законопроект чітко визначає функції, операції Національного банку і його взаємовідносини з органами законодавчої і виконавчої влади. Основною функцією Банку є забезпечення сталості грошової одиниці України та цінової стабільності. Національний банк, підзвітний Верховній Раді України, підгримує економічну політику уряду, доки вона не суперечить забезпеченню сталості грошової одиниці України, Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи НБУ входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати. Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу. Державна скарбниця України, Центральне сховище та , інші підрозділи. Територіальні управління НБУ не мають статусу юридичної особи, вони діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень. Функціональна побудова центрального апарату НБУ визначається його статусом центрального банку. Основні структурні підрозділи центрального апарату — департаменти, управління. Керівним органом НБУ є Правління. У його складі Голова Правління, його заступники і члени Правління. Голова Правління призначається Верховною Радою строком на 4 роки. Законопроект передбачає дворівневу побудову керівних органів НБУ у складі Ради Банку і Ради директорів Банку. Рада Банку розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Члени Ради Банку призначаються: одна половина — Верховною Радою України, друга половина — Президентом України. Раду Банку очолює Голова НБУ. Рада директорів Банку забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, здійснює управління діяльністю Банку. Очолює Раду директорів Голова НБУ. До складу Ради Банку входять заступники Голови Банку та директори департаментів. ЕМІСІЯ ГОТІВКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОТІВКОВОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ 2.1. Центральний банк—емісійний банк країни Емісійна — найстаріша функція центрального банку. У XX ст. вона зазнала істотних змін у зв'язку з переходом від системи золотого стандарту до системи обігу паперових грошей, а також внаслідок модифікації грошового обігу (розширення сфери використання депозитних грошей і поява електронних грошей). В умовах обігу грошей, що не розмінюються на золото (Остаточно зв'язок грошей із золотом обірвався у 1971 р., коли США відмовились від подальшого обміну доларів, які належали державним установам інших країн, на золото), забезпеченням грошей, що емітуються центральними банками, виступають головним чином боргові зобов'язання держави і комерційні векселя (див. баланси центральних банків на с. 5, 6). Центральні банки, як правило, мають монопольне право емісії банкнот на території всієї країни (за деяким винятком). Крім банкнот, у багатьох країнах в обігу знаходиться також розмінна монета. Незважаючи на те, що готівкові гроші становлять невелику частину грошової маси, вони створюють основу грошової системи країни. Готівкові гроші, що емітуються центральним банком, у багатьох країнах є единим законним платіжним засобом на своїй території. Згідно з умовами створення Європейського монетарного союзу не пізніше 1 січня 2002 року на території країн Європейської співдружності будуть введеш в обіг євробанкноти і євромонети, а Європейська система центральних банків почне обмін національних банкнот і монет на «євро» гроші. Центральні банки займаються забезпеченням платіжного обороту готівковими грошима, на них покладено виготовлення банкнот, а в деяких країнах — і чеканка монет. Центральні банки продають готівкові гроші комерційним банкам, як правило, за номіналом, а в деяких країнах з невеликою комісією. Згідно з діючим законодавством і законопроектом «Про Національний банк України» виключне право емісії гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належать Національному банку України. Гривня (банкноти й монети) є єдиним законним платіжним засобом на території нашої держави. Виробництво національної валюти здійснюється на виробничих потужностях Банкнотно-монетного двору Національного банку України із застосуванням прогресивних технологій і сучасного обладнання. Національний банк затверджує дизайн національних грошей, встановлює їх номінали і платіжні ознаки, визначає перелік елементів захисту грошей від підробки, регулює структуру готівки в обігу за номіналами, забезпечує потреби економіки в готівці, розробляє вимоги щодо якості готівки, контролює стан готівки, вилучає з обігу зношені, пошкоджені банкноти і дефектні монети, займається їх утилізацією. Національний банк як емісійний банк країни регулює готівковий грошовий обіг у позабанківській системі і в установах банків, розробляє правила зберігання, перевезення та інкасації готівки. Основні напрямки діяльності Національного банку в галузі готівкового обігу на перспективу: - зменшення частки готівки (МО) у загальному обсязі грошової маси (МЗ); - прискорення впровадження безготівкових форм розрахунків у споживчому секторі з використанням платіжних карток; - запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх стадіях руху й обробки готівки; - реформування системи інкасації та перевезення готівки (створення немонополізованої гнучкої і розгалуженої системи); - вдосконалення контролю за справжністю грошових знаків і за їх якістю; - створення системи страхування ризиків, що викликані роботою банків з готівкою. 2.2. Регулювання готівкового грошового обігу в позабанківській системі В умовах кризового стану економіки в Україні високими темпами збільшується грошова маса і в тому числі її готівковий компонент (табл. 1). Обіг депозитних грошей має рад переваг у порівнянні з обігом готівки. В країнах з ринковою економікою в останні десятиріччя спостерігається звуження сфери готівкового грошового обігу, що викликано успішним розвитком електронної системи розрахунків. Таблиця І Структура грошової маси в Україні, млн. грн (на кінець періоду) Показники 1992 1993 1994 1995 1996 1997 июль 1998 Готів-ка (гроші поза банками МО) 5 128 793 2623 4041 6132 6390 Темпи зростання до попередньо-го періоду, % 2560 620 331 154 152 Грошова маса (М2 до 1995 р., М3 з 1995 р.) 25 482 3216 6930 9364 12541 13458 Темпи зростання до попереднього періоду, % 1928 667 215 135 134 47 Доля готівки в загальній грошовій масі, % 20 27 25 38 43 49 103 В Україні в умовах планово-централізованої економіки існувало чітке розмежування грошового обороту на готівковий і безготівковий. З кінця 1997 р. Національний банк проводить політику лібералізації готівкових розрахунків між суб'єктами господарювання. Національний банк визначив основні принципи обороту готівки на підприємствах: Підприємства зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Підприємства можуть зберігати готівку в своїй касі в межах ліміту залишку готівки в касі на кінець робочого дня, що встановлюється установою банку. Підприємства можуть здійснювати розрахунки між собою і з громадянами як у безготівковій, так і у готівковій формі, як за рахунок коштів, одержаних в установі банку, так і за рахунок виручки від реалізації. Підприємства можуть одержувати готівку з власних рахунків в установах банків на цілі, визначені у чеку, без подання обґрунтовуючих документів. Кошти та виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів, підприємства мають одержувати виключно з кас банків. (не за рахунок виручки). Перевірки дотримання підприємствами касової дисципліни здійснюють різні державні контролюючі органи і комерційні банки. НБУ встановлює єдині для всіх підприємств правила ведення обліку касових операцій. Видача кредитів підприємствам, як правило в безготівковій формі. Перевірку дотримання касової дисципліни здійснюють органи Податкової служби, державного контрольно-ревізійного управління, Мін.Фін., фінансові органи, КБ. 2.3. Організація емісійно-касової роботи установах Національного банку України Для виконання емісійної функції Національний банк створює резервні фонди банкнот і монет у Центральному сховищі. Ці фонди перебувають виключно у розпорядженні Національного банку. В регіональних управліннях НБУ запаси готівки зберігаються у сховищах і в оборотній касі, які створюються для забезпечення оперативного регулювання готівкового обігу в регіоні. егіональні управління наділяються правами самостійно розпоряджатися готівкою, яка зберігається в їх сховищах та в оборотній касі. Регіональні управління здійснюють касове обслуговування комерційних банків на підставі договорів на платній основі. Підкріплення операційних кас установ комерційних банків та здача ними надлишків готівки і зношених банкнот до оборотної каси регіональних управлінь НБУ здійснюється за їх заявками з проведенням відповідних сум по кореспондентських рахунках. 2.4. Регулювання касової роботи в установах комерційних банків. Комерційні банки самостійно розпоряджаються готівкою, яка залучена їх установами. Касові операції і касове обслуговування клієнтів вони здійснюють на основі відповідної ліцензії Національного банку України. На комерційні банки покладається відповідальність за утримання готівки в обігу в належному стані та вилучення з обігу зношених, пошкоджених, фальшивих банкнот і монет. У зв'язку з цим установи комерційних банків проводять повне перерахування, сортування та пакування готівки, яка надходить до їх кас, за вимогами, визначеними Національним банком. Національний банк встановлює для комерційних банків правила здійснення касових операцій для забезпечення належного рівня зберігання грошових коштів, затверджує вимоги до проектування і будівництва банків стосовно касового вузла і грошових сховищ, розробляє порядок організації охорони банків. 2.5. Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці Головна мета прогнозування готівкової маси — визначення обсягу готівки, необхідного для нормального та безперебійного функціонування економіки. Прогнозування здійснюється з урахуванням основних напрямків грошово-кредитної політики, показників соціально-економічного розвитку країни, прогнозних розрахунків балансу грошових доходів і витрат населення і звітності про касові обороти. Прогнози касових оборотів щоквартально складають установи комерційних банків і Національного банку України за единою схемою (схема 1) Схема 1 НАДХОДЖЕННЯ № символу Надходження торговельної виручки 02 Надходження виручки від усіх видів транспорту 05 Надходження квартирної плати і комунальних платежів 08 Надходження виручки видовищних підприємств 09 Надходження виручки підпр-в побутового обслуговування 11 Надходження на рахунки колективних сільськогосподарських підприємств 13 Надходження на рахунки за вкладами громадян 16 Надходження від підприємств зв'язку 17 Інші надходження (включаючи повернення заробітної плати) 32 Купівля готівки комерційними банками 37 Підкріплення оборотної каси з резервних фондів 38 ВИДАТКИ Видачі на оплату праці, грошові виплати і заохочення, інші виплати, що не входять до складу фонду оплати праці 40 Видачі на закупівлю сільськогосподарських продуктів 46 Видачі з рахунків колективних сільськогосподарських підприємств 47 Видачі на виплату пенсій, допомог і страхових відшкодувань 50 Видачі з рахунків за вкладами громадян 55 Видачі підкріплень підпр-вам зв'язку 59 Видачі на інші цілі 61 Продаж готівки комерційними банками 72 Перерахування з оборотної каси до резервних фондів 73 Прогноз визначає джерела й розмір надходжень готівки до кас банків, цільове спрямування і розмір видач готівки із кас банку, розмір випуску грошей або їх вилучення з обігу. Установи комерційних банків складають прогнози готівкового обігу на основі інформації, яку вони отримують від клієнтів (касові заявки, розрахунки надходження торговельної виручки тощо), а також на основі власного аналізу стану економіки в поточному кварталі й очікуваних змін у наступному кварталі. Методи прогнозування надходжень і видач готівки по окремих статтях прогнозу розрізняються, що зумовлено різною економічною природою окремих статей. Основне джерело надходження готівки в каси банків — це торговельна виручка. За основу прогнозування надходження виручки береться прогноз роздрібного товарообороту торговельних підприємств, що мають рахунки в даній установі банку, і відраховується виручка, що не інкасується, тобто не надійде у вигляді готівки в касу банку. Для визначення сум видач на оплату праці за основу прогнозування береться загальна сума фонду оплати праці підприємств, що обслуговуються у даній установі, і відраховуються суми безготівкових перерахувань та утримань. Установи комерційних банків подають прогнози касових оборотів регіональним управлінням НБУ. У свою чергу, регіональні управління складають прогноз касових оборотів по регіону на основі прогнозних і звітних матеріалів, які вони одержують від республіканських, обласних і міських органів виконавчої влади, а також враховуючи прогнози, надані комерційними банками. Установи НБУ здійснюють розподіл показників квартального прогнозного розрахунку за місяцями і подають його в Департамент готівково-грошового обігу Національного банку України за місяць до початку прогнозованого кварталу. Департамент складає квартальний прогноз касових оборотів в цілому по країні із щомісячним розподілом всіх показників по регіонах. Показники прогнозного розрахунку доводяться до регіональних управлінь НБУ, а останні доводять їх до комерційних банків. 3. КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ. 3.1. Кредитування (рефінансування) комерційних банків Центральний банк надає кредити комерційним банкам на емісійній основі, тобто в процесі кредитування (рефінансування) він емітує (створює) гроші (платіжні засоби обігу). Найбільш поширені способи кредитування (рефінансування) комерційних банків: - редисконтування векселів; - ломбардний кредит (кредит під заставу цінних паперів); - операції РЕПО (купівля у комерційних банків цінних паперів на умовах угоди про зворотний їх викуп). Центральний банк встановлює певні вимоги до тих цінних паперів, які він використовує в процесі кредитування комерційних банків. Як правило, це повинні бути або державні цінні папери, або першокласні комерційні векселі. Він визначає також умови надання кредиту: розмір процентної ставки, ліміт (квоту) кредитування, строки надання кредиту, частку покриття портфеля цінних паперів кредитом тощо. Обсяг і умови кредитування комерційних банків змінюються залежно від основних напрямків грошово-кредитної політики, яку проводить центральний банк. Для кожної країни характерні свої особливості встановлення кредитних відносин центрального банку з комерційними банками. Німецький федеральний банк досить активно кредитує комерційні банки. Найбільш поширена форма кредитування — це операції РЕПО (37,7 % активів банку), на другому місці — редисконтування векселів (17,6% активів банку) і на третьому місці — надання ломбардних кредитів (1,6% активів банку), це найбільш дорогий для комерційних банків спосіб підвищення ліквідності (див. баланс цього банку на с. 5). Інакше складаються кредитні відносини між федеральними резервними банками і комерційними банками у США. Кредити надаються головним чином під заставу цінних паперів і мають цільову спрямованість (регулюючий, сезонний і надзвичайний кредит). Частка кредитів в активах балансу федеральних резервних банків дуже незначна (менше 1 %). Крім того, з метою підвищення ліквідності комерційних банків федеральні резервні банки використовують операції РЕПО. Цінні папери, куплені згідно з угодами РЕПО, займають у консолідованому балансі федеральних резервних банків близько 5 % активів (див. баланс цього банку на с. 6). Згідно із Законом України «Про банки й банківську діяльність» Національний банк може надавати кредити комерційним банкам на строк за домовленістю з ними і під заставу векселів і цінних паперів. До середини 1994 р. НБУ проводив селективну політику адресного рефінансування комерційних банків. Він надавав кредити тільки тим банкам (головним чином колишнім державним спеціалізованим банкам), які брали зобов'язання вкладати отримані у кредит кошти в пріоритетні напрямки розвитку економіки. З середини 1994 р. НБУ почав проводити кредитні аукціони. Мета проведення аукціонів — забезпечити рівний доступ для всіх комерційних банків до кредитів центрального банку. До участі в аукціонах допускаються комерційні банки, що працюють не менше одного року, виконують норму обов'язкового резервування, дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, своєчасно подають НБУ звітність і не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ. При проведенні аукціону комерційні банки — потенційні позичальники — направляють Аукціонному комітету заявки із зазначенням обсягу кредитів, який вони хотіли б отримати, і показником процентної ставки. Заявки задовольняються в міру зниження запропонованої процентної ставки, починаючи з найвищої. Комерційні банки, чиї заявки задоволені, оформляють кредитний договір із регіональними управліннями НБУ. Важливою умовою отримання кредиту є укладення договору про забезпечення його повернення (договір поруки або договір застави). Після оформлення кредитного договору регіональне управління НБУ перераховує гроші на кореспондентський рахунок банку, що отримав кредит НБУ. У 1995 р. НБУ проводив цільові кредитні аукціони. Кредити на цих аукціонах могли отримати комерційні банки, які, у свою чергу, мали намір кредитувати підприємства, що здійснюють структурну перебудову, санацію виробництва і потребують державної підтримки. Починаючи з 1996 р., НБУ надає комерційним банкам ломбардний кредит під забезпечення державними цінними паперами. Право на отримання ломбардного кредиту мають комерційні банки, діяльність яких відповідає певним вимогам (див. умови участі в кредитних аукціонах НБУ на с. 15). Кредит надається на строк до 10 днів. При цьому термін погашення цінних паперів, наданих у забезпечення кредиту, не повинен збігатися з терміном користування кредитом. Заборгованість комерційного банку за кредитом не повинна перевищувати 75 % вартості портфеля цінних паперів, що надані в забезпечення ломбардного кредиту. Процентна ставка, за якою НБУ видає ломбардний кредит, залежить від ситуації на грошовому ринку і, як правило, на кілька процентних пунктів перевищує офіційну облікову ставку НБУ. Ломбардний кредит надається на підставі кредитного договору, що укладається між регіональним управлінням НБУ і комерційним банком. На період користування кредитом державні цінні папери, надані в забезпечення кредиту, блокуються в Депозитарії НБУ на окремому рахунку. Після погашення ломбардного кредиту і сплати процентів відбувається розблокування цінних паперів, і комерційному банку знову надається право вільного їх обігу. У випадку відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і проценти за ним погашаються за рахунок коштів від реалізації Національним банком цінних паперів, що були надані в забезпечення кредиту. Формування в Україні повноцінного ринку державних цінних паперів дозволило Національному банку, починаючи з 1997 р., проводити рефінансування комерційних банків шляхом купівлі у них цінних паперів із обов'язковою умовою зворотного викупу цінних паперів комерційними банками у встановлений строк. Національний банк наділений можливістю надавати комерційним банкам, які переведені у режим фінансового оздоровлення, стабілізаційний кредит. Кредит надасться з метою забезпечення платоспроможності й ліквідності банку і для підтримки заходів фінансового оздоровлення. Строк кредиту визначає Правління НБУ. Стабілізаційний кредит надасться тільки за умови його забезпечення заставою високоліквідних активів комерційного банку або під гарантію чи поручительство інших фінансове стабільних банків. У перспективі НБУ планує використовувати такий метод рефінансування комерційних банків, як редисконтування векселів за умови, що вони будуть мати не менше трьох підписів і строк погашення до шести місяців. 3.2. Організація міжбанківських розрахунків Центральний банк несе відповідальність за ефективне і безперебійне функціонування платіжної системи країни, забезпечення мінімізації ризику в цій системі. Виходячи з характеру платежів, які здійснює платіжна система, розрізняють: - системи міжбанківських розрахунків; - внутрішньобанківські платіжні системи; - системи «клієнт-банк»; - системи споживчих платежів, тобто системи масових платежів населення з використанням карток. Системи міжбанківських розрахунків призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, що зумовлені виконанням платежів клієнтів банків або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Системи міжбанківських розрахунків різних країн можуть значно відрізнятися. В світі не існує єдиної платіжної моделі, але існують загальні принципи побудови платіжної системи. Залежно від характеру стосунків між учасниками платіжного процесу розрізняють два основних методи здійснення розрахунків: - з використанням двосторонніх кореспондентських рахунків; - з використанням рахунків у центральному банку, який відіграє роль посередника у розрахунках. За повнотою здійснення міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків: систему валових і систему клірингових розрахунків. Система валових розрахунків (брутто, gross) передбачає розрахунок за кожним платіжним документом (тобто за кожною трансакцією) окремо. Система клірингових розрахунків (нетто, net) забезпечує накопичення певного обсягу платіжних повідомлень, після чого виконується підрахунок чистої нетто-позиції кожного з банків-учасників (виконується неттинг). Тобто, за платіжними документами, що стосуються одного учасника, вираховується різниця між сумами коштів, які цей банк отримує, та коштами, які він сплачує, і ця різниця може бути як дебетовою, так і кредитовою. Саме ці чисті нетто-позиції відображаються потім на рахунках банків-учасників. Залежно від того, хто є власником системи міжбанківських розрахунків, діють дві системи: - система, якою центральний банк володіє, яку він обслуговує і в якій виконує розрахунки; - система, що є власністю структур приватного сектора (банківських асоціацій або клірингових палат) і в якій центральному банку відводиться роль агента з остаточних розрахунків. Обидві системи поєднує те, що остаточний розрахунок виконує центральний банк. Залежно від режиму функціонування кореспондентського рахунку розрізняють дві системи міжбанківських розрахунків: - система розрахунків з наданням банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту; - система розрахунків без надання банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту, тобто платежі здійснюються у межах залишків коштів на кореспондентському рахунку. За операційними параметрами електронних систем міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків: - система пакетного режиму, коли платіжні документи обробляються періодично і групами (пакетами файлів платіжних документів); - система реального часу, коли платежі зараховуються на кореспондентські рахунки у міру їх надходження. Згідно з нормативними актами Національного банку міжбанківські розрахунки на території України можуть здійснюватись - через систему електронних платежів (СЕП) Національного банку України; - внутрішньобанківську платіжну систему; - прямі кореспондентські відносини між банками (за наявності дозволу регіонального управління НБУ за місцем відкриття кореспондентського рахунку). Починаючи з 1994 р. основна форма міжбанківських розрахунків в Україні — це система електронних платежів через мережу розрахункових палат НБУ. Система забезпечує: — прискорення розрахунків між банками; - підвищення рівня надійності розрахунків; - посилення контрольної функції НБУ за станом кореспондентських рахунків комерційних банків; - раціональне використання тимчасово вільних ресурсів банків тощо. СЕП побудована як деревовидно-мережна структура (схема 2). На нижньому рівні СЕП містяться банки-учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). РРП — це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки-учасники СЕП відповідного регіону. На верхньому рівні СЕП знаходиться Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організує функціонування СЕП у цілому і керує роботою регіональних розрахункових палат. Для участі в СЕП комерційний банк встановлює з регіональним управлінням НБУ кореспондентські відносини, тобто укладає угоду про відкриття кореспондентського рахунку. Коррахунки ведуться в електронній формі в регіональному управлінні НБУ. Одночасно з відкриттям кореспондентського рахунку комерційному банку-учаснику СЕП відкривається технічний кореспондентський рахунок в РРП, через який безпосередньо здійснюються міжбанківські розрахунки. СЕП пропонує різні способи взаємодії головного банку з його філіями при виконанні міжбанківських розрахунків. Ці способи отримали назву «моделей обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП» (схеми 3 - 9). При розробці моделей враховували, що банки своїми філіями повинні керувати: - у масштабі всієї країни; - якомога докладніше; - за допомогою засобів СЕП; - за дворівневою структурою. Основні характеристики міжбанківських розрахунків на основі СЕП СЕП — централізована система міжбанківських розрахунків типу «брутто», що є власністю НБУ. СЕП працює без надання Національним банком кредиту овердрафту, тобто платежі здійснюються в межах залишків коштів на коррахунках комерційних банків. СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш уживаних іноземних валютах. СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями за допомогою засобів електронної пошти НБУ. Ініціатива проведення трансакцій у СЕП належить банку, який дебетує власний рахунок. Виходячи з цього, основним типом платіжних документів, що використовується в розрахунках, є кредитові документи, тобто платіжні доручення. Платіжні трансакції в СЕП є безвідкличними. СЕП заснована на пакетному способі передачі інформації. Послуги системи електронних міжбанківських розрахунків платні. Основні кількісні показники СЕП за станом на середину 1997 р.: - навантаження СЕП — 250 - 350 тисяч платіжних документів упродовж дня; - кількість банківських установ-абонентів — приблизно 2450; - термін проходження платіжних документів від платника до одержувача — від 10 хвилин до 2 годин; - суми платежів необмежені. Доларовий еквівалент суми платежів —від 0,1 долара до 100 млн. доларів; - кошти обертаються в системі від 3 до 7 разів на день. Основні тенденції, що притаманні діючій системі міжбанківських розрахунків: - концентрація грошових коштів на консолідованих коррахунках головних банків (юридичних осіб); - проведення більш жорсткої політики головного банку щодо своїх філій у сфері міжбанківських розрахунків; - централізація обробки платіжних документів у ЦРП НБУ та розрахункових центрах великих комерційних банків; - поступове збільшення кількості й обсягів платіжних трансакцій. У перспективі прогнозується впровадження системи термінових переказів крупними сумами в реальному часі (Кеаі Тіте Стояв 8ей1етепі), яка вже широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою (табл. 2). Таблиця 2 4. РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАГЛЯД 4.1. Необхідність і задачі банківського регулювання та нагляду В умовах ринкової економіки банки мають надзвичайно великі можливості впливати на здійснювані в Україні економічні процеси як позитивно, так і негативно, що зумовлює необхідність регламентації їх діяльності. Держава в особі центрального банку покликана забезпечувати стабільність грошового обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати гроші. Банки — це довірчі установи. Суспільство розглядає виконання державою функції банківського регулювання та нагляду як свого роду гарантію збереження банківських вкладів. Банки відіграють ключову роль в економіці і в той самий час їм притаманна підвищена фінансова вразливість (низька частка капіталу, залежність від банківських ризиків), що зумовлює необхідність прийняття державою заходів стосовно банківського регулювання та нагляду. Банки функціонують головним чином як недержавні, приватні інститути, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Водночас вони виконують суспільне корисні й необхідні функції, що робить регулювання та нагляд за їх діяльністю обгрунтованим і необхідним завданням держави. Основні задачі банківського регулювання й нагляду: - забезпечення стабільності та надійності банківської системи; - захист інтересів вкладників банків; — створення конкурентного середовища у банківському секторі; - забезпечення відкритості політики і діяльності банківського сектора. Необхідність банківського регулювання та нагляду в умовах ринкової економіки ні в якому разі не означає виключення саморегуляції банківського сектора через ринкові механізми. В умовах трансформації економіки в Україні реформується банківська система і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. 4.2. Організація системи банківського регулювання та нагляду Практика банківського регулювання й нагляду в розвинутих країнах характеризується різноманітністю установ та органів, що уповноважені державою займатись цією діяльністю. У більшості ринкових економік законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяльність центрального банку, покладають на нього функцію регулювання. Що стосується наглядової функції, то її, окрім центрального банку, можуть виконувати спеціальні установи, створені під огидою міністерства фінансів, або незалежні установи, підзвітні парламенту. Дуже важливо, щоб регулятивно-наглядові органи мали всі необхідні повноваження для ефективного виконання поставлених перед ними задач і щоб ці повноваження були передбачені на законодавчому рівні. В Україні згідно із законом «Про банки й банківську діяльність» функції банківського регулювання та нагляду здійснює Національний банк України. Що стосується регулятивної функції, то її виконують різні департаменти центрального апарату Національного банку. Для здійснення нагляду за діяльністю банків у центральному апараті Національного банку створена служба нагляду, що складається з Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків, департаментів та управління, а саме: - департамент реєстрації та ліцензування банків; - департамент безвиїзного нагляду; - департамент інспектування банків; - департамент з питань роботи з проблемними банками; - управління координації з питань банківського нагляду. На рівні регіональних управлінь Національного банку створені відповідні підрозділи. 4.3. Основні напрямки регулювання банківської діяльності в Україні Національний банк України, спираючись на законодавчу базу й світовий банківський досвід, зокрема рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду, визначає декілька основних напрямків регулювання діяльності банків. 1. Порядок реєстрації банків у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. Створення й реєстрація комерційних банків в Україні регулюються Положенням про створення і реєстрацію комерційних банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27 березня 1996 р. № 77. Рішення про реєстрацію комерційного банку, створеного за участю іноземного капіталу, приймає Правління Національного банку України, а комерційного банку, створеного за участю вітчизняного капіталу, — Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків. 2. Порядок надання банкам ліцензій на здійснення банківської діяльності. Ліцензування банків регулюється Положенням про порядок ліцензування банків в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку від 27 березня 1996 р. № 77. Комерційні банки мають право здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку. 3. Правила, що регламентують діяльність банків у вигляді інструкцій, положень, рекомендацій, наприклад Інструкція НБУ «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», Положення про кредитування тощо. 4. Принципи й стандарти бухгалтерського обліку та звітності в банках. З початку 1998 р. у банківській системі України запроваджено облік і звітність за міжнародними стандартами (МСБО). 5. Економічні нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків і порядок контролю за їх дотриманням (див. підрозд. 4.4). 6. Методи банківського нагляду, порядок визначення рейтингової оцінки діяльності банків, а також форми наглядового реагування, тобто впливу на банки (див. підрозд. 4.5). 7. Порядок страхування банківських ризиків. Згідно з вимогами Національного банку України комерційні банки зобов'язані створювати страховий резерв (загальний та спеціальний) для відшкодування можливих збитків, що виникають в результаті кредитної діяльності. Розмір страхового резерву визначається загальною сумою всіх позичок (за деяким винятком), кваліфікованих за ступенем ризику та зважених на коефіцієнти ризику (табл. 3, 4). Страховий резерв використовується на покриття безнадійної кредитної заборгованості. Таблиця 4 Створення резерву для ввдшкодування можливих витрат за позиками комерційних банків Група кредитів Рівень резерву (ступін ризику) Стандартні кредити Кредити під контролем Субстандартні кредити Сумнівні кредити Безнадійні кредити 2% 5% 20% 50% 100% 8. Порядок гарантування (страхування) банківських депозитів (див. підрозд. 4.6). 9. Механізм реорганізації та ліквідації банків. Реорганізація комерційного банку може бути здійснена: - за ініціативою акціонерів комерційного банку; - за рішенням Правління Національного банку України; - за рішенням Арбітражного суду. Нормативні документи НБУ передбачають такі форми реорганізації банку: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Рішення про ліквідацію комерційного банку приймає Правління Національного банку України. Постановою Правління відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських операцій, призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), а також припиняються повноваження правління, ради комерційного банку і його загальних зборів. На підставі рішення Національного банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) проводить реорганізацію комерційного банку або його продаж. Ліквідація комерційного банку вважається завершеною з моменту внесення запису про це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. 4.4. Економічні нормативи, що регламентують діяльність омерційних банків Національний банк України встановив для комерційних банків обов'язкові економічні нормативи, що поділяються на три групи. І. Економічні нормативи, що регламентують капітальну базу банків Показники Нормативне значення Н1— мінімальна величина капіталу банку Не менше ніж 2 млн. ЕКЮ на 01.04.98 р. 3 млн. ЕКЮ на 01.04.99 р. Н2 — мінімальна величина статутного капіталу банку Не менше ніж 1 млн. ЕКЮ Н3— показник платоспроможності К/Аризик Не менше ніж 8 % Н4— показник достатності капіталу К/За Не менше ніж 4 % Залежно від дотримання нормативів капітальної бази, додержання порядку і строків формування резерву на покриття кредитного ризику Національний банк поділяє комерційні банки на 3 категорії капіталу і рекомендує комерційним банкам здійснювати розподіл капіталу відповідно до встановленої їм категорії. Для тих банків, які своєчасно не сформують капітал згідно з обов'язковими нормативами. Національний банк розробив механізм нарощування капітальної бази. За сумою сплачених статутних фондів на початок 1998 р. комерційні банки України поділяються на такі групи: 5 млн. ЕКЮ і більше — 24 банки 3 - 5 млн. ЕКЮ — 27 банків 2 - 3 млн. ЕКЮ — 12 банків 1 - 2 млн. ЕКЮ — 36 банків ІІ. Економічні нормативи, що регламентують ліквідну позицію комерційних банків Показники Нормативне значення Н5 — показник миттєвої ліквідності (К+Кр)/(Рп+Пр) Не менше ніж 15 %, з 01.01.99 р.—20% Нб — показник загальної ліквідності А/З Не менше ніж 100 % Н7 — показник співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку Ва/Рл Не менше ніж 15 "/в, з 01.01.99 р.—20 % Н8 — максимальний розмір ризику на одного позичальника Не більше ніж 25 % Н9 — норматив «великих» кредитних ризиків Не більше 8-кратного розміру капіталу Н10 — норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдеру Не більше ніж 5 % Н11 — норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам Не більше ніж 40 % Н12 — норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Мб/К Не більше ніж 2СР% Н13 — норматив рефінансування Мб0+Цк/К Не більше ніж 300 % Н14 — норматив інвестування Кін К+ЦП+Ва Не більше ніж 50 % Коп. Н15— норматив загальної відкритої валютної позиції банку Вп/К Не більше ніж 40 %, з 01.07.98 р. — 30 % з 01.10.98 р. — 20 % Н16 — норматив відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті Він/К Не більше ніж 20 %, з 01.07.98 р. — 15 % з 01.10.98 р. — 10 % Н17— норматив відкритої валютної позиції в неконвертованій валюті Вн/К Не більше ніж 10 %, з 01.07.98 р.—5% Н18 — норматив відкритої валютної позиції у всіх банківських металах Вм/К Не більше ніж 10% ^ ^ Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюють відділи нагляду обласних управлінь і Департамент безвиїзного нагляду Національного банку України. За порушення економічних нормативів Національний банк вживає заходів впливу згідно з Інструкцією «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» та Положенням про застосування НБУ заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Банківський нагляд: методи проведення та заходи впливу Нагляд за діяльністю банків НБУ та його установи традиційно здійснюють за допомогою двох методів: — безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд; — виїзне інспектування банків. Безвиїзний нагляд — це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. Безвиїзний нагляд грунтується на аналізі звітності, що подасться органам банківського нагляду на регулярній основі і дає їм можливість відстежувати фінансовий стан банків. Безвиїзний нагляд використовується як система раннього застереження, що дозволяє наглядовим органам приймати рішення про застосування до банків коригуючих заходів до загострення ситуації або до проведення інспекційної перевірки на місці. Інспекційні перевірки банків на місцях повинні проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, на які наражається той чи інший банк, і визначити якість управління цими ризиками. Інспектування дозволяє органам банківського нагляду відстежувати такі аспекти діяльності банків: - достовірність звітності; - дотримання законів і нормативних актів; - надійність управління банком; - стійкість фінансового стану банку. Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнюючими. Економічний аналіз діяльності банків дозволяє наглядовим органам визначити в процесі нагляду узагальнюючу (рейтингову) оцінку фінансового стану комерційного банку. При визначенні необхідно використовувати стандартизовану систему, за допомогою якої всі банки можна розглядати під єдиним кутом зору. Такою системою є загальновідома система САМЕЬ. Рейгингову оцінку визначають департаменти безвиїзного нагляду (попередній рейтинг) та інспектування Національного банку України, а також відповідні підрозділи регіональних управлінь НБУ. Департамент безвиїзного нагляду на основі аналізу звітності комерційного банку формує «попередній» рейтинг. Якщо ця оцінка становить «3», «4» і «5» і при цьому банк не знаходиться в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк знаходиться в одному із наведених режимів, нагляд за його діяльністю буде здійснювати департамент з питань роботи з проблемними банками та відповідні підрозділи регіональних управлінь НБУ. Система рейтингу банків включає визначення таких показників: - достатність капіталу; - якість активів; - якість управління; - дохідність; - ліквідність. Сукупний рейтинг банку визначається таким чином: - за кожним із наведених показників нараховуються бали від 1 (сильний) — до 5 (незадовільний); - бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки. Сукупний рейтинг характеризує загальний фінансовий стан банку: «сильний», «задовільний», «посередній», «граничний», «незадовільний». Національний банк України на основі аналізу діяльності банку, враховуючи його рейтинг, визначає, в якому режимі працюватиме банк: - у звичайному режимі згідно з отриманою ліцензією; - у режимі фінансового оздоровлення; - в особливому режимі фінансового оздоровлення; - в режимі призупинення діяльності, коли вирішується питання про його реорганізацію або ліквідацію. До комерційних банків, які порушують банківське законодавство, Національний банк вживає заходів впливу. Вибір таких заходів впливу проводиться з урахуванням: - характеру допущених комерційним банком порушень; - причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; - загального фінансового стану комерційного банку; - значущості комерційного банку на ринку послуг. Заходи впливу до комерційних банків: 1) непримусові — лист із зобов'язанням; письмове попередження; 2) примусові — підвищення норми обов'язкових резервів; відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій; усунення керівництва комерційного банку від управління; призначення тимчасової адміністрації для управління банком; стягнення за рішенням суду штрафу в розмірі неправомірно отриманого доходу; ліквідація банку; 3) переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення представляє систему непримусових та примусових заходів, спрямованих на усунення порушень у діяльності банку, які призвели його до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану. Підставою для переведення комерційного банку у режим фінансового оздоровлення є віднесення банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення банківського законодавства. Переведення здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України. Комерційний банк розробляє програму фінансового оздоровлення і надає п регіональному управлінню НБУ, яке, у свою чергу, проводить її експертизу і разом із своїми висновками подає відповідному департаменту системи банківського нагляду України. Зміст програми фінансового оздоровлення: - аналіз причин, які спричинили погіршення фінансового стану та збиткову діяльність комерційного банку; - конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням термінів їх виконання та розрахунок економічного ефекту від їх упровадження; - прогнозні показники діяльності банку після вживання заходів фінансового оздоровлення; - кошторис витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом по філіях. У разі поліпшення фінансового стану банк переводиться у загальний режим роботи згідно з постановою Правління Національного банку. В разі погіршення ситуації в банку під час дії режиму фінансового оздоровлення (максимальний термін 12 місяців) Правління НБУ може прийняти рішення про переведення банку на особливий режим контролю за його діяльністю з боку відповідальних виконавців регіонального управління НБУ. Банку, що працює в режимі фінансового оздоровлення, забороняється займатися окремими банківськими операціями (наприклад, залученням вкладів фізичних осіб), в той самий час для підтримки такого банку НБУ може надати стабілізаційну позику. Якщо протягом встановленого строку фінансовий стан банку не поліпшиться. Правління Національного банку приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про призупинення діяльності банку. Створення системи гарантування депозитів В останні роки в Україні розробляється проект закону «Про гарантування вкладів фізичних осіб». Цілі створення системи гарантування (страхування) депозитів: захист економічних інтересів вкладників банків; підтримка стабільності банківської системи; стимулювання заощаджень, необхідних для інвестицій у реальний сектор економіки. У світовій практиці діють дві системи гарантування депозитів: - американська система (державна система, використовує різні засоби вирішення проблемних ситуацій у банківській сфері, виконує наглядові функції, фінансове підтримується державою, більшість банків країни є учасниками цієї системи); - німецька система (недержавна система, характерна обмеженістю або відсутністю формування страхового фонду, діє за принципом добровільної участі банків у системі). У країнах Європейської співдружності реалізується програма запровадження уніфікованих засобів гарантування депозитів. Директивою ЄС від 30 травня 1994 р. «Про програму гарантування депозитів» передбачені такі положення: - кожна країна, яка є членом ЄС, повинна мати одну або декілька програм гарантування депозитів; - участь у програмі гарантування депозитів є обов'язковою для всіх кредитних інститутів; - кредитні інститути, які не є членами програми гарантування депозитів, не мають права приймати депозити; - мінімальний рівень покриття встановлений у розмірі 20 000 ЕКЮ на одного вкладника; - програма гарантування депозитів вступає в дію, коли депозити стають недоступними. В Україні банки до прийняття закону про страхування (гарантування) депозитів зобов'язані по депозитах фізичних осіб (у розмірі 15 %) створювати обов'язкові резерви шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики з подальшим їх блокуванням у Депозитарії НБУ. 5. КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ УРЯДУ 5.1. Касове виконання державного бюджету Центральні банки, виступаючи в ролі банкіра й радника уряду з фінансових питань, як правило, ведуть рахунки державних установ і відомств (міністерства фінансів, казначейства), акумулюючи фінансові надходження та здійснюючи платежі за дорученням власників коштів. Світовий досвід доводить, що центральні банки відіграють помітну роль в організації і здійсненні касового виконання державного бюджету. В Україні згідно із Законом «Про банки й банківську діяльність» касове виконання державного бюджету організовує Національний банк України. До середини 1993 р. в Україні діяла банківська система виконання державного бюджету, що перейшла у спадок від СРСР із його централізованою економікою та однорівневою банківською системою. Виконання державного бюджету трутувалося на принципі авансування витрат на кредитній основі. З другої половини 1993 р. фінансування витрат державного бюджету стало здійснюватись у межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком Міністерству фінансів. Щоб поліпшити управління державними фінансами. Президент України у 1995 р. підписав Указ «Про державне казначейство». Основні завдання цього відомства: організація виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів, контроль за використанням бюджетних коштів, а також облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності. У 1997 р. Кабінет Міністрів і Національний банк України прийняли спільну постанову, яка передбачає поетапне запровадження в Україні казначейської системи виконання державного бюджету. На першому етапі, починаючи з 1997 р., поступово запроваджується касове виконання державного бюджету через територіальні органи Державного казначейства за видатками. На другому етапі передбачається поступове запровадження касового виконання державного бюджету через казначейську систему за доходами. (Проблема створення бюджетного банка) Щоб підвищити надійність зберігання бюджетних коштів та посилити контроль за їх рухом і використанням Кабінет Міністрів і Національний банк України визначають коло комерційних банків, уповноважених здійснювати касове виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів. З Національним банком і уповноваженими комерційними банками головне управління Державного казначейства укладає угоди на здійснення відповідних розрахунково-касових операцій. Через уповноважені банки кошти державного бюджету акумулюються на централізованому доходному рахунку Головного управління Державного казначейства України в ОПЕРУ Національного банку. Потім, згідно з розподілом бюджетних коштів, який здійснюють головні розпорядники (міністерства, відомства). Головне управління Казначейства переказує кошти своїм територіальним управлінням, щоб забезпечити фінансування видатків державного бюджету. Фінансування та оплату витрат розпорядників коштів (бюджетних установ і організацій) здійснюють безпосередньо територіальні управління Казначейства з єдиного казначейського рахунку, відкритого в уповноваженому комерційному банку. 5.2. Кредитування уряду й обслуговування державного боргу У країнах з розвинутою ринковою економікою кредитні відносини Центрального банку з урядом складаються по-різному. Так, у США Центральний банк безпосередньо не кредитує уряд і не купує державні цінні папери безпосередньо у емітента на первинному ринку. Німецький федеральний банк може надавати кредити уряду федерації, але в обмеженій сумі. Банк Японії згідно з законом про банк може надавати незабезпечені кредити уряду і займатися андеррайтингом державних позик. Згідно з Законом України «Про банки й банківську діяльність» Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету. Але за рішенням Верховної Ради України Національний банк може надавати Міністерству фінансів України кредит на загальних умовах. До 1996 р. кредити Національного банку були майже единим джерелом покриття дефіциту державного бюджету. Обсяг емісійних кредитів Національного банку уряду України передбачався в Законі про державний бюджет на відповідний рік. На 1998 р. не планується використання кредитів НБУ для покриття дефіциту державного бюджету. Згідно з законопроектом «Про Національний банк України» центральному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Операції з купівлі та продажу цінних паперів Національному банку дозволяється проводити тільки на вторинному ринку. В загальній сумі вимог Національного банку основне місце займають вимоги до уряду (табл. 5). В умовах дефіциту державного бюджету і недостатності внутрішніх і зовнішніх джерел для його покриття Національний банк України в деяких випадках здійснює операції з торгівлі ОВДП на первинному ринку, виступаючи таким чином у ролі кредитора уряду. Відповідно до діючого законодавства Національний банк здійснює обслуговування державного борту. Національний банк України виконує функцію генерального агента Міністерства фінансів з обслуговування розміщення облігацій внутрішньої державної позики та проведення платежів за ними. Національний банк України організує продаж облігацій на первинному ринку в формі аукціонів, а також шляхом продажу за фіксованими цінами (табл. 7). Покупцями облігацій на торгах, що проводяться Національним банком, виступають комерційні банки та їх філії. Банкам надасться право купувати облігації за рахунок власних і залучених коштів, а також за рахунок коштів клієнтів за їх дорученням. Операції нерезидентів на ринку облігацій обслуговують уповноважені комерційні банки, які уклали відповідні договори з Національним банком України. Рішення про час, місце й форму проведення торгів, обсяги та умови розміщення облігацій приймається Міністерством фінансів України за погодженням з НБУ в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів. Розміщення облігацій здійснюється у вигляді електронних торгів з використанням телекомунікаційної мережі передачі даних. Учасники торгів подають заявки на придбання облігацій Національному банку. Міністерство фінансів на основі аналізу пропозицій з придбання облігацій визначає ціну відсікання. За результатами проведення торгів Національний банк надсилає учасникам офіційне повідомлення про результати аукціонів. Виконуючи функції платіжного агента уряду, НБУ здійснює контроль за надходженням коштів від учасників торгів і організує перерахування коштів до доходної частини Державного бюджету. Облік прав власності за облігаціями здійснюється у депозитарії, який створено у Національному банку, на спеціальних рахунках депозитарного обліку. Депонентами депозитарія НБУ в даний час виступають установи банківської системи. Депозитарій обслуговує розміщення, укладання угод купівлі-продажу на вторинному ринку та погашення облігацій у системі електронного обігу цінних паперів. Національний банк здійснює розрахунки з погашення облігацій та сплати доходу на підставі платіжного доручення Державного казначейства. Національний банк виконує функції контролюючого органу на ринку облігацій внутрішньої державної позики. Національний банк приймає участь у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу. Загальний зовнішній борг країни складається з державного зовнішнього боргу і приватного, негарантованого державою, зовнішнього боргу. До складу державного зовнішнього боргу входять: - прямий державний зовнішній борг; - умовний державний зовнішній борг (гарантований державою). Загальний зовнішній довгостроковий борг України За станом на 31.12.97 р. Згідно з чинним законодавством України функції управління та обслуговування зовнішнього державного боргу покладені на Міністерство фінансів України. Національний банк України в процесі обслуговування зовнішнього державного боргу виконує функції платіжного агента Уряду України, але його роль цим не обмежується. З метою задоволення поточних потреб в іноземній валюті для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань НБУ організує на території України купівлю-продаж конвертованих валют за гривню. Національний банк України виступає розпорядником кредитів, отриманих від Міжнародного валютного фонду. У 1994 - 1997 рр. Україна одержувала кошти кредитів «STF» та «Stand-by». За умовами МВФ надані фінансові ресурси використовуються для збільшення валютних резервів НБУ з метою підтримки курсу національної грошової одиниці і фінансування дефіциту платіжного балансу. Уряд України веде переговори з Міжнародним валютним фондом про надання Україні кредиту розширеного фінансування (EFF). Обслуговування державного зовнішнього боргу в частині зобов'язань щодо повернення валютних коштів, отриманих від Міжнародного валютного фонду, здійснюється за рахунок коштів НБУ. На Національний банк України покладена відповідальність за складання платіжного балансу. Платіжний баланс — це структура макроекономічних показників, яка відображає результати зовнішньоекономічної діяльності держави за відповідний період часу та джерела її фінансування. У платіжному балансі фіксуються всі операції між резидентами та нерезидентами держави, при яких потоки товарів та капіталів перетинають кордон економічної території України. На Національний банк України покладена відповідальність за моніторинг стану загальної зовнішньої довгострокової заборгованості України і за подання Світовому банку звітності стосовно загального зовнішнього боргу країни. 6. ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ТА ІНСТРУМЕНТИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ 6.1. Суть і цілі грошово-кредитної політики У XX ст. формується система державного регулювання економіки і, зокрема, така важлива складова її частина, як грошово-кредитна політика. Грошово-кредитну (або монетарну) політику звичайно визначають як комплекс взаємопов'язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб'єкта. Проте слід зазначити, що при розробці грошово-кредитної політики, визначенні її основних параметрів центральний банк орієнтується на макроекономічні показники, які визначаються органами законодавчої і виконавчої влади (табл. 8). Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення ії стратегії і тактики. Стратегія політики полягає: - у виборі цілей; - встановленні певної ієрархії цілей; - визначенні параметрів цілей. Тактика грошово-кредитної політики полягає у виборі засобів, інструментів, які є найкращими (преференційними) для досягнення поставлених цілей. Цілі грошово-кредитної політики можна згрупувати таким чином: - кінцеві; - проміжні; - оперативні. Через те, що грошово-кредитна політика є одним із напрямків загальнодержавної економічної політики, її кінцеві цілі виступають як частина глобальної стратегії, що визначається законодавчими й виконавчими органами влади. Стратегічні цілі загальнодержавної економічної політики — це: - економічне зростання; - висока зайнятість населення; - стабільність цін у державі; - рівновага платіжного балансу. Центральний банк як орган державного регулювання, основне завдання якого полягає у забезпеченні сталості національної грошової одиниці, спрямовує свою грошову-кредитну політику, в першу чергу, на забезпечення стабільності цін і зниження рівня інфляції. Слід зазначити, що ефективність грошово-кредитної політики значною мірою залежить від узгодженості кінцевих (стратегічних) цілей грошово-кредитної і загальнодержавної економічної політики. Потреба у визначенні проміжних цілей викликана тим, що інструменти грошово-кредитної політики (політика відкритого ринку, політика рефінансування, політика обов'язкових резервних вимог) в основному не мають прямого безпосереднього впливу на кінцеві цілі. За проміжні цілі центральні банки звичайно вибирають досягнення певних змін обсягу грошової маси МЗ (або окремих її агрегатів), або певних змін у рівні процентної ставки. Ці орієнтири напряму пов'язані із досягненням кінцевої мети. Спрямованість і параметри проміжних цілей залежать від конкретної макроекономічної ситуації в країні, зокрема від характеру розвитку економічного циклу. В останні роки зросло значення такого проміжного цільового орієнтиру грошово-кредитної політики, як обмінний курс національної грошової одиниці. Це викликано розширенням міжнародних зв'язків, зростанням взаємозалежності економік різних країн. Крім того, в країнах з перехідною економікою іноземна валюта часто виконує у внутрішньому обороті функцію засобу нагромадження, а інколи — й засобу платежу. За цих умов держава в особі Центрального банку, здійснюючи вплив на обмінний курс грошової одиниці, отримує змогу впливати не тільки на зовнішньоекономічну сферу діяльності, але й на внутрішньоекономічні показники. Грошово-кредитна політика не може орієнтуватися виключно на обмінний курс, вона використовує його як один із цільових орієнтирів. Для досягнення зазначених проміжних цілей центральні банки, як правило, встановлюють ще й оперативні цілі, які вони можуть контролювати. Головним чином центральні банки орієнтуються на монетарну (грошову) базу, тобто гроші, які вони самі безпосередньо створюють (готівка в обігу поза банківською системою і резерви комерційних банків). Грошово-кредитна політика тісно пов'язана з бюджетною, податковою, валютною, зовнішньоекономічною. Так, якщо уряд стимулює економіку суттєвим збільшенням державних витрат, результат буде значною мірою позначатися на характері грошово-кредитної політики. Емісія державних боргових зобов'язань чинить тиск на грошовий ринок, зв'язує частину грошової маси і спричиняє підвищення процентної ставки, що може призвести до скорочення приватних інвестицій (ефект витіснення) і підриву стимулів для розширення економічної активності. Якщо ж центральний банк одночасно проводитиме політику підтримки процентної ставки, він вимушений буде розширити пропозицію грошей, провокуючи інфляцію. Інший приклад. Якщо центральний банк ставить за мету підтримку фіксованого обмінного курсу, то самостійна внутрішня грошова політика стає практично неможливою, тому що девізна політика (купівля або продаж іноземної валюти на ринку) з метою підтримки обмінного курсу автоматично веде до зміни грошової маси в економіці. Таким чином, ефективна стабільна грошово-кредитна політика (під якою розуміється звичайно низький стійкий темп інфляції) передбачає необхідність узгодженості й координації грошово-кредитної політики з іншими напрямками загальнодержавної економічної політики і, зокрема, з напрямками кон'юнктурної політики. Місце й роль грошово-кредитної політики у системі державного регулювання економіки по-різному визначають представники різних економічних теорій, зокрема представники найбільш фундаментальних з них — монетаристської і кейнсіанської. Національний банк України як центральний банк держави щорічно розробляє проект основних напрямків грошово-кредитної політики, які затверджуються Верховною Радою України. Ці напрямки передбачають: - аналіз і прогноз розвитку макроекономічної ситуації в Україні; - основні завдання грошово-кредитної політики; - цільові орієнтири грошово-кредитної політики; - інструменти регулювання грошово-кредитного ринку. Параметри основних монетарних показників НБУ наведені в табл. 9. Грошово-кредитна політика Національного банку України на перспективу націлена на забезпечення внутрішньої і зовнішньої сталості гривні, досягнення фінансової стабілізації і створення на цій основі сприятливих умов для здійснення позитивних структурних зрушень в економіці, а також для вирішення важливих соціальних проблем. 6.2. Інструменти реалізації грошово- кредитної політики У своєму розпорядженні центральні банки країн з ринковою економікою мають досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Використання різних інструментів варіюється залежно від спрямованості економічного розвитку країни, ступеня відкритості економіки, традицій, конкретних умов. З урахуванням характеру впливу на грошово-кредитний ринок вирізняють дві групи інструментів (засобів): адміністративного впливу та економічного впливу. Інструменти першої групи мають, як правило, форму директив, лімітів, нормативів, що виходять з центрального банку і спрямовані на обмеження свободи діяльності суб'єктів грошово-кредитного ринку і, в першу чергу, банків. Під інструментами другої групи розуміються різні засоби впливу центрального банку на грошово-кредитний ринок шляхом формування на ньому певних умов, що визначають поведінку суб'єктів ринку у напрямку, запрограмованому центральним банком. До класичних інструментів економічного впливу центрального банку на грошово-кредитний ринок звичайно відносять політику обов'язкових резервних вимог, політику рефінансування (процентну), політику відкритого ринку. Інструменти грошово-кредитної політики можна також класифікувати, використовуючи такий критерій, як спрямованість впливу, і виділити інструменти загальної спрямованості, тобто ті, що впливають в цілому на весь грошово-кредитний ринок, і селективні інструменти, вплив яких обмежується окремими сегментами грошово-кредитного ринку, окремими суб'єктами ринку або окремими операціями банків тощо. Слід додати, що селективні інструменти, як правило, використовуються для адміністративного впливу на ринок. До таких інструментів відносять: - селективну політику адресного рефінансування комерційних банків; - встановлення для комерційних банків кредитних і депозитних стель; - регламентацію процентної політики комерційних банків у вигляді встановлення обмежень по кредитних і депозитних ставках, по маржі; - обмеження по обсягу і по умовах надання комерційними банками окремих позичок; - залучення коштів комерційних банків на депозити в центральний банк тощо. Вибір інструментів грошово-кредитної політики і спрямованість їх використання залежать від ринкової кон'юнктури. Так, для пожвавлення ділової активності, інвестицій центральний банк проводить політику «дешевих грошей» (політику грошово-кредитної експансії). При цьому він знижує офіційну процентну ставку, скорочує норму обов'язкових резервних вимог, виступає на відкритому ринку в ролі покупця цінних паперів і, таким чином, пропонує більш льготні умови для кредитування реального сектора економіки. І навпаки, в період наростання інфляційних процесів центральний банк проводить політику «дорогих грошей» (політику грошово-кредитної рестрикції). 6.2.1. Політика рефінансування Політика рефінансування реалізується центральними банками двома шляхами: - зміною обсягів і умов рефінансування комерційних банків; - зміною офіційної процентної ставки рефінансування (процентна політика). Національний банк України поступово збільшує обсяг рефінансування комерційних банків (табл. 2), запроваджує нові методи рефінансування, зокрема проведення операцій РЕПО (табл. II), створює для комерційних банків однакові умови для користування централізованими кредитами. При визначенні процентної політики центральний банк враховує ряд факторів: - рівень інфляції; - процентні ставки на міжбанківському ринку; - процентні ставки комерційних банків за кредитами і депозитами на небанківському ринку; - доходність державних цінних паперів; - динаміку обмінного курсу національної грошової одиниці; - стан ліквідності комерційних банків тощо. До середини 1994 р. офіційна процентна ставка НБУ залишалась від'ємною, тобто вона була нижче рівня інфляції. З другої половини 1994 р. НБУ взяв курс на встановлення позитивної процентної ставки. У 1995 -1997 рр. Національному банку вдалося забезпечити стримування темпів зростання інфляції і відповідного зниження офіційної процентної ставки (табл.10). Дія цього інструменту полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку. Резервування частини коштів банків спрямовано головним чином на обмеження їх можливості збільшувати грошову масу в процесі депозитно-кредитної емісії. Норма резервних вимог є важливою компонентою грошового мультиплікатора. Залежність обсягу грошової маси від рівня норми резервних вимог простежується у формулі, що визначає пропозицію грошей: MS=MSmm, де MS — грошова пропозиція (маса); MB — грошова база; mm — грошовий мультиплікатор. У свою чергу, формула грошового мультиплікатора має такий вигляд: mm=(cr+1)/(cr+rr) де cr — коефіцієнт депонування грошей, тобто величина співвідношення готівки й депозитів; rr — норма резервування, тобто співвідношення банківських резервів і депозитів. У свою чергу, банківські резерви визначаються двома чинниками: по-перше, нормою обов'язкових резервів, по-друге, величиною надлишкових резервів комерційних банків. Механізм використання резервних вимог характеризується цілою низкою параметрів, а саме: — порядком визначення норми обов'язкових резервних вимог (на законодавчому рівні чи центральним банком); - базою, що використовується для обчислення обов'язкових резервів (пасиви чи активи, які саме); - визначенням банківських активів, які дозволяється використовувати для задоволення резервних вимог; - величиною норми резервування та критеріями її диференціації; - розрахунковим періодом додержання резервних вимог. Національний банк України активно використовує політику обов'язкових резервних вимог. Зараз норма резервування дорівнює 11,5 %. Обов'язковому резервуванню підлягають усі кошти юридичних та фізичних осіб, залучені комерційними банками. Банки створюють обов'язкові резерви тільки у національній валюті і зберігають їх на коррахунку в Національному банку. Частково банкам дозволяється формувати обов'язкові резерви за рахунок касової готівки й облігацій внутрішньої державної позики. 6.2.3. Політика відкритого ринку Політика відкритого ринку полягає у змінах обсягів купівлі та продажу цінних паперів центральним банком. Ці операції зумовлюють зміну резервів комерційних банків, що, у свою чергу, позначається на обсязі та вартості кредитів. У результаті центральний банк отримує можливість впливати на розмір грошової маси і рівень процентної ставки у потрібному напрямку, тобто досягаючи заздалегідь поставленої мети. Об'єктом операцій на відкритому ринку виступають, як правило, цінні папери, що мають високу ліквідність, користуються повсюдним попитом при незначних коливаннях ринкової вартості. Традиційно центральні банки проводять політику відкритого ринку в основному з державними цінними паперами на вторинному ринку. Механізм операцій на відкритому ринку нескладний, що робить його привабливим для використання. В той же час для проведення цих операцій центральні банки використовують різноманітні угоди стосовно цінних паперів, які відрізняються за цілим рядом параметрів, а саме: - формою угоди (звичайна купівля чи продаж або ж на умовах зворотної купівлі — РЕПО); - об'єктом угоди; - терміновістю угоди; - учасниками угоди. Історично першою формою операцій на відкритому ринку були звичайні операції центрального банку з купівлі та продажу цінних паперів. Зростання попиту на цінні папери, зокрема з боку центрального банку, призводить до зростання їх ринкової вартості і одночасно з цим до падіння фактичної доходності, що, природно, спонукує власників цінних паперів до їх продажу і навпаки. Таким чином, центральні банки проводять операції на відкритому ринку, спираючись на дію ринкових механізмів коливання цін і доходності фінансових інструментів. Операції РЕПО (REPO— repurchase agreement) — це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частиш одна сторона продає цінні папери іншій стороні. В той самий час перша сторона бере на себе зобов'язання викупити зазначені цінні папери у визначений термін або на вимогу іншої сторони. Це зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга сторона. Зворотна купівля цінних паперів здійснюється за ціною, яка відрізняється від ціни первісного продажу. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який має отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем грошових коштів) у першій частиш РЕПО. Операції РЕПО дозволяють центральному банку справляти короткостроковий вплив на кон'юнктуру ринку з подальшим нівелюванням цього впливу через певний проміжок часу. У світовій практиці угоди РЕПО укладаються, як правило, на позабіржовому ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є стандартизованими. Національний банк України здійснює на відкритому ринку як звичайні операції з цінними паперами, так і операції РЕПО. Згідно з положенням, затвердженим НБУ, операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку визначення процентної ставки: - нічне РЕПО; - відкрите РЕПО; - строкове РЕПО. Політика відкритого ринку широко застосовується в регулятивній діяльності центральних банків. Це найбільш дійовий і гнучкий інструмент грошово-кредитної політики. 6.3. Валютне регулювання і контроль Валютне регулювання і контроль — це важливі інструменти валютної і грошово-кредитної політики. Головною метою валютного регулювання, яке здійснює центральний банк, є проведення зваженої і обгрунтованої курсової політики. Основні методи валютного регулювання, якими користуються центральні банки: - девізна політика; - процентна політика; - управління валютними резервами; - валютні обмеження. Девізна політика полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Використання девізної політики має певні межі. Через обмеженість розмірів офіційних валютних резервів продаж іноземної валюти має чергуватися з її купівлею, інакше резерви можуть бути вичерпаними. Процентна політика. Змінюючи розмір офіційної процентної ставки, центральний банк чинить певний вплив на притік чи відтік капіталів і, тим самим, — на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтримці курсу, оскільки стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти. Управління валютними резервами включає в себе формування їх оптимальної структури і раціональне розміщення активів країни за кордоном (у депозити в закордонних банках, у цінні папери, шляхом проведення форексних операцій). Офіційні валютні резерви складаються із золота, іноземних валют, спеціальних прав запозичення (СПЗ), а також квоти країни в Міжнародному валютному фонді (табл. 12). Валютні обмеження становлять сукупність заходів і правил, сформульованих в законодавчому порядку або центральним банком і спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та досягненні інших цілей. Вживаються різні форми валютних обмежень, наприклад: - обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здійснення експортних операцій; - заборона на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів; - встановлення для комерційних банків обов'язкових нормативів відкритої валютної позиції тощо. Валютна політика, що проводиться в Україні, базується на поєднанні часткової лібералізації валютних операцій із збереженням певних валютних обмежень. В Україні офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют встановлює НБУ. З 1997 р. в Україні затверджено режим регульованого «плаваючого» курсу, зокрема визначається «валютний коридор». Як базова валюта, щодо якої здійснюється прив'язка курсу гривні, використовується долар США — головна резервна валюта та міжнародний платіжний засіб (табл. ІЗ). Згідно з діючим законодавством Національний банк України є органом валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства. 1
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-prazdnika-s-dnyom-rozhdeniya-vesna.html	Сценарий праздника «С ДНЁМ РОЖДЕНИЯ, ВЕСНА!»	https://doc4web.ru/uploads/files/25/968c788979be75d5de560399bee39c6d.doc	files/968c788979be75d5de560399bee39c6d.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-elcome-to-london.html	Урок английского языка в 6 классе «Welcome to London»	https://doc4web.ru/uploads/files/28/4a70b2bf22b4a4aa0a5606df592fea6c.docx	files/4a70b2bf22b4a4aa0a5606df592fea6c.docx	Урок английского языка в 6 классе «Welcome to London» Автор: Карандашова Нина Сергеевна учитель английского языка МБОУ Уршельская СОШ Гусь-Хрустального района Владимирской области 2012г. Урок Unit 5 " Faces of London" Цель урока: развитие языковой компетенции учащихся через обобщение знаний по теме. Задачи урока: Социокультурный аспект – знакомство с достопримечательностями Лондона; Развивающий аспект – развитие способности осуществлять продуктивные и речевые действия; развитие ИКТ компетенции. Воспитательный аспект – воспитание уважительного отношения к иноязычной культуре; стимулирование интереса учащихся к изучению английского языка посредством ЭОР. Учебный аспект – совершенствование лексических навыков говорения в виде монологической и диалогической речи, развитие навыков аудирования и чтения . Оснащение урока: Учебник “Enjoy English 5-6 класс ” Биболетовой М.З. Книга для учителя к учебнику “Enjoy English 5-6 класс” Биболетовой М.З. Диск к учебнику “Enjoy English 5-6 класс” Биболетовой М.З. Компьютер, мультимедийный проектор, экран, высокоскоростной интернет. Элементы образовательной среды Анкетер, Capzles, ресурсы Интернет. Дидактический и раздаточный материал. Ход урока I. Introduction. Hello, dear friends! I am glad to see you. Today we will travel to London. Would you like to learn more about the capital of the UK? Let’s begin our tour. II. Warming-up activity. Listen to the poem : Pussy-cat, pussy-cat, where have you been? I’ve been to London to look at the Queen. Pussy-cat, pussy-cat, what did you do there? I frightened a little mouse under a chair. Read the poem aloud. Teacher: Have you ever been to London? Р.: No, I haven’t. / I’ve never been to London. Teacher: Would you like to go to London? What would you like to see there? When you travel in other countries and cities you can see a lot of interesting places. What are they? Р.: museums, galleries, monuments, theatres, parks, square, etc. Teacher: What places of interest in London do you know? Match the two parts of word-expressions to get the names of the sights in London. Trafalgar Parliament Big Cathedral St. Paul’s London Tower Abbey Buckingham Square The Houses of Tower The White Ben Westminster Bridge Hyde Palace The Tower of Park III. Activity 1. Выполнение заданий в Интернете в программах Анкетер и Capzles . http://www.capzles.com/e072f2dc-e61e-43ec-b36f-053cee0886e6 Teacher: Look at the pictures and name the places of interest in London. P.: the Houses of Parliament, Big Ben, St. Paul’s Cathedral, the Tower of London, Tower Bridge, Trafalgar Square, Westminster Abbey, Buckingham Palace. IV. Activity 2. Обучение диалогической речи по теме “Asking the Way”. Teacher: Would you like to go to London? Imagine that we are in London. We’d like to see some places of interest. But we don’t know the way. Let’s ask some Londoners for help. Listen to the dialogue, read and then try to make up your own dialogues. Dialogue: Excuse me, please. Could you tell me how to get to Trafalgar Square? Oh, it’s very easy. Go along this street and it will lead you to Trafalgar Square. Thank you very much. You are welcome. Have a nice day. V. Activity 3. Test “What do you know about sights of London?” http://www.capzles.com/e072f2dc-e61e-43ec-b36f-053cee0886e6 Teacher: Now let’s see what you’ve learned about London. VI. Summing up. And now we know a lot about places of interests in London. We know how to find a way. How are you now? Choose the appropriate expression describing your mood best. You’ll do your homework. . http://travellingto.jimdo.com/ Find more information about London. Our lesson is over. Thank you for the lesson. Список использованной литературы и источников: 1.Примерные программы по учебным предметам. Иностранный язык. 5-9 классы.-2-е издание.-М.:Просвещение,2010. 2. Учебник “Enjoy English 5-6 класс ” Биболетовой М.З. и др. 3.Книга для учителя к учебнику “Enjoy English 5-6 класс” Биболетовой М.З. 4.Диск к учебнику “Enjoy English 5-6 класс” Биболетовой М.З. 5. http://travellingto.jimdo.com/ 6. http://www.anketer.ru/vote/uogh1s1YAE/ 7. http://www.anketer.ru/vote/3zoHZt1ZdA/ 8. http://www.capzles.com/e072f2dc-e61e-43ec-b36f-053cee0886e6 9. http://images.yandex.ru/
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-frukti-i-ovoschi.html	Урок английского языка в 3 классе «Фрукты и овощи»	https://doc4web.ru/uploads/files/73/2c8bba71af312b360c937a87afc4f138.docx	files/2c8bba71af312b360c937a87afc4f138.docx	Конкурс «Учитель года 2013» Урок английского языка в 3 классе По теме: «Фрукты и овощи» К УМК М.З. Биболетовой Enjoy English 3 Учитель начальных классов МБОУ Маргаритовской СОШ Ипполитова Любовь Петровна Тема: « Фрукты и овощи». Цели урока: Ознакомление с новой лексикой по теме «Продукты питания»; Тренировка фонетических, лексических и грамматических навыков; Задачи урока: Активизация навыков чтения, аудирования и диалогической речи; Развивать внимание, память, мышление; Воспитывать умение работать в группах; культуру общения за столом; интерес к изучаемому языку. Оборудование: Учебник «Еnjoy English» 3 класс (авторы Биболетова М. З., Денисенко О. А., Трубанева Н. Н.). CD диск, аудиозапись к уроку 7; Коробка с фруктами и овощами; Конверты с картинками тарелок, фрукт и овощей; Презентация; Карточки для рефлексии. Ход урока. Орг. Момент. - Good morning, friends! - (ответ детей). - I am your fisher to day. My name is L. P. Sit down. I am glad to see you. Let’s begin our lesson. 2. Активизация изученных лексических единиц. - Look at the picture. It is autumn. In autumn we have many fruits and vegetables. Сегодня мы вместе с Джони и Сэмом отправляемся в гости к медвежонку Билли, у которого поспел урожай фруктов и овощей. Мы познакомимся с новыми словами и будем продолжать учиться вести беседу за столом. - Джони и Сэм перед дорогой решили присесть выпить чаю с джемом и сочинили стихотворение. - Look at the blackboard. Two little boys Jony and Sam Sit down to have Some tea with jam. Repeat after me! (читаю по строкам, дети повторяют). Всем понятно что обозначает эта рифмовка. Кто может перевести? (Два маленьких мальчика, Джонни и Сэм, Сели чтобы попить Чай с джемом) O.K. Но чай такой горячий, что несколько слов растворились. Can you read? Repeat after me! (читают рифмовку со слайда вместе с учителем). Чай такой горячий и у нас уже растворились 2-я и 4-я строска. Can you read? 1, 2, 3! (Читают все вместе). O.K. Но чай такой горячий, что в итоге все стихотворение растворилось, как сахар. 1, 2, 3! (Читают все вместе). O.K. Very good. Повторение Изученной лексики по теме «Продукты питания». Медвежонок Билли хочет накрыть на стол, но он в замешательстве, что поставить на стол, ведь вкусы у всех разные. - At can you help Billy? Listen to me and finish. (Читаю двустишья, вывешиваю картинки на доску). Вкуснотища! …very good! Пищу называют ...food. Масло нужно всем ребятам. Масло по-английски …butter. Очень любит хлеб Фред, Хлеб по-английски… bread. Всегда ты сладкий ждешь сюрприз. Конфетки по-английски - …sweets. Кило сыра съел кот Маркиз, Сыр, сырочек будет … cheese. Рыбу ловишь – не шумишь, Рыба по-английски - …fish. Молоко я пить привык Молоко иначе - …milk. Введение новой лексики по теме «Продукты питания». Пока Билли накрывал на стол Джонни и Сэм пришли к нему. Он очень хочет их удивить и приготовил для них фрукты и овощи которые вырастил на своем огороде. Он просит нас угадать эти продукты с закрытыми глазами. ( Приглашаю двух учеников к доске, даю им в руки продукт) - (…) go to the blackboard. - I have some fruits and vegetables in the box. Close your eyes and said, what is it? - An apple. (на слайде появляется картинка с продуктом) Repeat after me! (…). All together. (…) Thank you, sit down, please. - (…) go to the blackboard. - What is it? - Look. - Corn, carrot, nut, potato, cabbage, tomato. - Repeat after me! (…). All together. (…) Thank you. Sit down, please. Групповая работа, закрепление новой лексики. - Давайте отнесем эти фрукты и овощи на стол и разложим их на тарелки. Для каждого продукта Билли приготовил свою тарелку, расставьте тарелочки на стол. - Take your envelope with pictures. Разложите фрукты и овощи по тарелкам. - Are you ready? Look at the blackboard. - (…) read please. Что должно лежать на этой тарелке?... 6. Физ. пауза. Мы с вами устали и нам нужно немного отдохнуть. Stand up. - Look at me and repeat. Well done. Sit down, please. Активизация навыков диалогической речи. - Медвежонок Билли приглашает нас к столу и просит нас помочь угостить Джонни и Сэма. Сейчас мы узнаем кто будет этими помощниками. Возьмите по 1 полоске. Кто помощники поднимите руки. ( Одеваю колпаки). - Какой фразой вы будете предлагать гостям угощение? ( на слайде появляется диалог) - Would you like…? Yes, please\ No, thank you Help yourself. - Помощники можете начинать угощать гостей, а я буду ходить и слушать как вы общаетесь. - Молодцы. Ребята, Билли благодарит нас за помощь. 8. Подведение итогов. Рефлексия. Ребята, кому на уроке было легко и интересно – поднимите красные яблоки, а кому было трудно, сложно – зеленые. Мне очень понравилось с вами работать. - That’s all for today. Thank you for your work. The lesson is over. Good bye. 5
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-po-teme-cristmas.html	урок в 8 классе по теме «Christmas»	https://doc4web.ru/uploads/files/92/c91e12e91ed74a0557476845815c3277.doc	files/c91e12e91ed74a0557476845815c3277.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-e-love-te-orld.html	Урок английского языка в 5 классе "We love the world"	https://doc4web.ru/uploads/files/87/b8f4c4d600f604c1f7fe1dea7d8c7421.docx	files/b8f4c4d600f604c1f7fe1dea7d8c7421.docx	Урок английского языка в 5 классе "We love the world". 1. Org. moment. 2. Today the theme of our lesson is "We love the world". Our world is a very beautiful place. There are mountains, rivers and large forests. But some people destroy the environment. Today we are going to discuss the problem of environment protection. You know that people all over the world are worried about environment. The issue of ecology is important. Our nature is nice, but there some ecological problems in our country. What are they? 3. Pupils: 1. Flowers are picked up. 2. Litter is left. 3. The water is polluted. 4. Fires are started. 5. Trees are cut down. 6. Birds and animals are killed. 7. The air is polluted. 4. Teacher: You are right! All these problems are very serious and important. Please, look at the drawings, which our pupils brought at our lesson. 5. Checking of the home-work: a) Paper comes from trees. If we don't recycle paper, a lot of trees are destroyed. People cut down trees. We like flowers very much, but people shouldn't pick flowers. People, don't harm plants! b) We leave litter near the river. The water is polluted and fish in the river die. People, help to keep all water clean! c) I like fishing, but some people use such thing for fishing which kill animals. People, protect animals and fish! d) There are many rivers and springs near our city. It's wonderful to drink some water from spring in a hot summer day. People, clean springs! e) Each of us must do everything possible to protect nature. People, plant trees and flowers! f) Every spring I see rubbish near our city. People, take litter and home! Teacher: Children, I have just got an audio letter from the President World Protecting Environment. He gives us some information and suggests some important rules to protect environment. Listen to him and fill in the sentences - True or False? 6. Аудирование текста. 7. Работа по карточкам - True or False? a) The world is beautiful. b) Some people destroy the environment. c) The British not clean rivers. d) They destroy the grass. e) We also cut trees. f) People cut trees. g) People destroy forests. 8. Teacher: Now, we need the rest. Physical activities. 9) Teacher: The next task - you should find the right translation. Environment, pollution, wildlife, nature. ecology, to protect, to reuse, to reduce, to recycle, harmful. Экология, природа, вредный, живая природа, использовать еще раз, загрязнение, перерабатывать, окружающая среда, уменьшать, защищать. 10) Consolidation of the material: We have already spoken about ecology and importance of keeping the environment clean. Pollution is getting worse, but there always hope. What do you think about it? Let's make a conclusion of our lesson. Pupil: We could design the posters telling people to solve ecological problems. 11) Teacher: Take pencils and paper and started working. Work in groups (design the posters). 12) Giving -up the home -task: Our lesson comes to the end. Open your dairies and write down your home -task for the next lesson - ex -10, p - 167 (WRITE THE LETTER OF THE PPEOPLE WHO DESTROY THE ENVIRONMENT). 13) Your mark today are following: "Excellent" - "Good" - "Sat" - Teacher: Our short discussion is over. I am sure that you are real friends of our planet. We all must do what we can to keep the air, water, land clean. Now , let's sing a song! 14) Song "May there always the Sun" The lesson is over, good - bye!
https://doc4web.ru/astronomiya-/chyornie-diri-obekti-kosmicheskih-issledovaniy.html	Чёрные дыры объекты космических исследований	https://doc4web.ru/uploads/files/242/f3b13bf86e0158ab5d1dc829e5705bda.docx	files/f3b13bf86e0158ab5d1dc829e5705bda.docx	«Чрезвычайные ситуации природного характера» План Введение 1. Определение ЧС 2. Природные ЧС 2.1. Землетрясения 2.2. Наводнения 2.3. Оползни,сели 2.4. Ураганы,циклоны,тайфуны,штормы,смерчи,бури 2.5. Снежные заносы,метели,ураганы 2.6. Пожары 2.7. Инфекционные заболевания Список использованной литературы ВВЕДЕНИЕ Современный человек на протяжении своей жизни находится в различных средах: социальной, производственной, местной (городской, сельской), бытовой, природной и др. Человек и среда его обитания образуют систему, состоящую из множества взаимодействующих элементов, имеющую упорядоченность в определенных границах и обладающую специфическими свойствами. Такое взаимодействие определяется множеством факторов и оказывает влияние как на самого человека, так и на соответствующую среду его обитания. Это влияние может быть, с одной стороны, положительным, с другой – одновременно и отрицательным (негативным). Негативные воздействия факторов природной среды проявляются главным образом в чрезвычайных ситуациях. Эти ситуации могут быть следствием как стихийных бедствий, так и производственной деятельности человека. В целях локализации и ликвидации негативных воздействий, возникающих в чрезвычайных ситуациях, создаются специальные службы, разрабатываются правовые основы и создаются материальные средства для их деятельности. Большое значение имеет обучение населения правилам поведения в таких ситуациях, а также подготовка специальных кадров в области безопасности жизнедеятельности. 1. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЧС ЧРЕЗВЫЧАЙНАЯ СИТУАЦИЯ – это обстановка на определенной территории, сложившаяся в результате аварии, опасного природного явления, катастрофы, стихийного или иного бедствия, которая может повлечь или повлекла за собой человеческие жертвы, ущерб здоровью людей или окружающей природной среде, а также значительные материальные потери и нарушение условий жизнедеятельности. ЧС классифицируются по характеру источника и по масштабам. 2. ПРИРОДНЫЕ ЧС. ЧС Геологические Метеорологические Массовые заболевания Пожары Гидрологические Инфекционные заболевания людей: чума, холера, сибирская язва, гепатит Б, В, СПИД Землетрясения интенсивность – по 12 бальн. шкале Рихтера > 7 баллов – разрушительные; > 5 баллов - опасные Ураганы тайфуны циклоны V= 30-40 м/с Лесные: Низовые: V=0,1-1 км/ч Верховые: V=3-10 км/ч Степные: В сухое время года V=20-30 км/ч Наводнения временное затопление суши водой. Параметры: глубина потока (h зат., м); наибольшая скорость течения (V макс. зат., м/с) Шторм V= 20-30 м/с Сель горный грязевой поток V=2,5 – 10 м/c Эпизототии инфекционные заболевания животных: сибирская язва,КЧС (классическая чума свиней), туберкулез Причины Причины Смерч вращающийся столб воздуха диаметром 10 – 100 м 10% стихия Обильные осадки, интенсивные таяния снега Оползни смещение земляных масс со склонов в 20 и более 90% человек Нагонные ветры в устья рек Эпифототии Заболевания леса и растений: мотылек, саранча, колорадский жук Лавины Обвал массы cнега V>7м/с обвал массы снега V > 7 м обвал массы снега V > 7 м/с Буря Подводные землетрясения, вызывающие гигантские волны – цунами 2.1. Землетрясения. Землетрясения – сейсмические явления, возникающие в результате внезапных смещений и разрывов в земной коре или верхней части мантии, передающиеся на большие расстояния в виде резких колебаний, приводящих к разрушению зданий, сооружений, пожарам и человеческим жертвам. Разрушительными являются землетрясения интенсивностью более 7 баллов по 12-ти бальной шкале Рихтера, опасными – свыше 5 баллов. Пятая часть территории России подвержена землетрясениям силой более 7 баллов. Землетрясение – самое страшное стихийное бедствие. Ежегодно на Земле происходит до 1500 землетрясений, до 300 из них носит разрушительный характер. В последние десятилетия наиболее разрушительные землетрясения происходили в 1988 г. в Армении, погибло 25 тысяч человек; в 1995 г. в Японии, погибло 6336 человек; в 1995 г. был полностью разрушен город Нефтегорск, из 3000 человек погибло 2000. При землетрясениях запрещается: пользоваться лифтом, зажигать спички. Почувствовав толчки, необходимо: Быстро покинуть здание. Держаться дальше от стен, заборов, столбов, не входить в здания: толчки могут повториться. На втором и последующих этажах встать в проем входной или балконной двери, отойти от окон и занять место в углу, образованном капитальными стенами. 2.2. Наводнения. Наводнение – временное затопление суши в результате подъема воды выше обычного (ординара). Причины: - обильные осадки, дожди; - интенсивное таяние снега; - образование заторов (льдины весной), зажоров (мелкий снег, лед осенью); - разрушение гидротехнических сооружений; - подземные землетрясения (вызывают гигантские волны – цунами) - сильный нагонный ветер на морских побережьях и устьях рек, впадающих в море. При угрозе наводнения необходимо: Постоянно слушать информацию об обстановке и порядке действий. Продовольствие, ценные вещи, одежду, обувь перенести на верхние этажи. 3. Из опасных районов эвакуировать население. 4. Скот перегнать на возвышенные места. В процессе наводнения: 1.Спасти людей, где бы они ни оказались. 2. В первую очередь из зоны затопления вывезти детей. 3. Оказать срочную помощь людям, оказавшимся в воде. 2.3. Оползни, сели. Оползень – это скользящее смещение масс горных пород по склону под влиянием силы тяжести. Происходят они на всех склонах, начиная с крутизны 19 , а на глинистых грунтах с 5 – 7 . Меры безопасности: Наблюдать за обстановкой, поведением животных, дождями. При первых признаках оползня быстро эвакуировать людей, животных, материальные ценности. В процессе оползня в здания не входить, к строениям не приближаться, быть в стороне от района смещения грунта. Сель – бурный грязевой или грязекаменный поток, состоящий из смеси воды и обломков горных пород, внезапно возникающий в бассейнах горных рек. Меры безопасности: Получив информацию, немедленно эвакуироваться за границы зоны распространения селя. Уходить на возвышенные места. Оказавшемуся в селевом потоке помочь всеми имеющимися средствами, выводя его по направлению движения массы с постепенным приближением к краю. 2.4. Ураганы, циклоны, тайфуны, штормы, смерчи, бури. Эта ЧС вызвана движением воздушных масс с большой скоростью. Скорость ветра при урагане 30 – 40 м/с, при шторме 20 – 30 м/с, при буре 15 – 30 м/с, при тайфуне более 50 м/с. Циклоны и тайфуны сопровождаются ливневыми дождями. Смерч – вихревое движение воздуха с огромной скоростью, иногда превышающую скорость звука, имеющее вид темного столба диаметром от нескольких десятков до сотен метров. Ураганный ветер разрушает прочные и сносит легкие строения, опустошает поля, обрывает провода, валит столбы и вырывает с корнями деревья, топит суда, повреждает транспортные средства. Получив штормовое предупреждение, необходимо: закрыть окна, двери, чердачные помещения; с балконов и лоджий убрать все, что может быть сброшено ураганом; выключить газ, потушить огонь в печах, подготовить фонари, свечи, лампы; дома занять внутреннюю комнату, подальше от окон; запастись водой, продуктами, держать радиоточку, телевизор, приемник включенными; на открытой местности укрыться в канаве, яме, овраге; укрыться в защитном сооружении; подготовить медикаменты и перевязочные материалы. 2.5. Снежные заносы, метели, ураганы. Сильные снегопады характерны для большей части России. Длятся они иногда несколько суток. Прогнозируются снежные заносы, как правило, вполне надежно и своевременно. Получив предупреждение о буре и снежных заносах, необходимо: Создать запасы воды, продуктов, топлива. Репродуктор радиотрансляции, приемник, телевизор держать постоянно включенными. Приготовить аварийное освещение, электрические фонари, свечи, керосиновые лампы. Позаботиться о запасах кормов и воды для животных. Утеплить помещения. После бурана: Принять участие в расчистке дорог и улиц от заносов. В местах возможного схода лавин внимательно следить за предупредительными знаками. Если буран застал вас в дороге, подать сигнал помощи, повесив на шест (антенну) ярку ткань. Периодически прогревать машину. 2.6. Пожары. Пожар – неконтролируемы процесс горения, влекущий за собой гибель людей, уничтожение материальных ценностей. Пожары возникают стихийно (до 10%) или по воле человека (до 90%). Причины пожаров: Неосторожное обращение с огнем; Молнии; Поджоги. Характеристикой разрушительного действия пожаров является температура горения и скорость движения пожаров. По характеру лесные пожары бывают низовыми, подземными и верховыми. При низовых пожарах огонь движется со скоростью 0,1–1 км/ч. только по надпочвенному слою, верховые – 3-10 км/ч, охватывающие кроны деревьев, и почвенные пожары возникают в толще горючего материала (торф, сланец, бурый уголь). Степной пожар возникает в сухое время года при созревании трав и хлебов. Скорость такого пожара 20-30 км/ч. Необходимые меры при пожаре: Захлестывание кромки пожара – самый простой и достаточно эффективные способ тушения. Забрасывание огня рыхлым грунтом. Выводить и вывозить людей в направлении, перпендикулярном распространению огня. Двигаться вдоль речек, ручьев, по воде. Рот и нос прикрывать ватно-марлевой повязкой, платком. Полотенцем. 2.7. Инфекционные заболевания. Инфекционные болезни людей – это заболевания, вызванные болезнетворными микроорганизмами и передающиеся от зараженного человека или животного - к здоровому. Ежегодно на Земле переносят инфекционные заболевания свыше 1 млрд. человек. Эпидемия – это массовое распространение инфекционного заболевания людей в какой-либо местности или стране, значительно превышающее общий уровень заболеваемости. Самые опасные заболевания ХХ века – СПИД, гепатит Б, В. Заболевание Способ распространения Скрытый период (сутки) Продолжительность потери работоспособности (сутки) Смертность без лечения Чума Распыление в воздухе; заражение воды, пищи, предметов домашнего обихода; искусственное заражение переносчиков. 3 7 – 14 (при бубонной форме) 100 (при легочной и септических формах) Туляремия То же 3 – 6 40 – 60 5 - 8 до 30 Сибирская язва Распыление спор в воздухе 2 – 3 7 – 14 До 100 (при легочно-кишечной форме) САП То же 3 20 – 30 (при острой форме) 90 – 100 Мелиоидоз То же 1 – 5 4 – 20 (при острой форме) 95 – 100 Холера То же 3 5 - 30 10 – 80 Профилактические меры: Обязательно использовать индивидуальную аптечку АИ-2, таблетки олететрина, норсульфазола, тетрациклина гидрохлорида. Повысить устойчивость организма к возбудителям инфекций с помощью предохранительных прививок. Носить ватно-марлевые повязки, Ограничить скопления людей и их контакты. При появлении больных необходимо: Немедленно сообщить об этом в медицинское учреждение. Больного изолировать. Провести дезинфекцию помещений. Ужесточить правила личной гигиены, активно выявлять и госпитализировать больных. В случае возникновения очага инфекционного заболевания, ввести карантин и обсервацию. СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ. 1. Чрезвычайные ситуации и защита от них. Сост. А.Бондаренко. Москва, 1998 г. 2. Чрезвычайные ситуации. Энергия: экономика, техника, экология, 2000 г. 1999 г. 3. Причины и последствия стихийных бедствий и катастроф. Мешков Н. Основы безопасности жизни. 1998 г. 4. Проблемы безопасности при ЧС. 1999 г. Власов и др.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-dlya-klassa-na-temu-stan-drugom-planeti.html	УРОК английского языка для 8 класса НА ТЕМУ «Стань другом планеты!»	https://doc4web.ru/uploads/files/32/a2d0439fc2f942d7182cef66412f80a4.doc	files/a2d0439fc2f942d7182cef66412f80a4.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-kakoy-cvet-vam-nravitsya.html	Внеклассное мероприятие для 6 класса "Какой цвет Вам нравиться?"	https://doc4web.ru/uploads/files/86/c41482f101417ad811bc942e45baab44.doc	files/c41482f101417ad811bc942e45baab44.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-klass-e-as-got.html	Урок английского языка 2 класс "He has got"	https://doc4web.ru/uploads/files/60/4dadc6976877ceccc77835226a971b3f.docx	files/4dadc6976877ceccc77835226a971b3f.docx	2 класс Клименко Наталья Владимировна Учитель английского языка МБОУ СОШ №5станицы Ирклиевской 2014 год Lesson № 28. 13th of December. Тема: Отработка изученных речевых образцов. Цель урока: - закрепление речевого образца He has got.. в речи; - формирование навыков диалогической речи (диалог-расспрос); - развитие навыков аудирования; - тренировка орфографического навыка и ознакомление с буквой Хх; - воспитание интереса к иностранному языку; оборудование: УМК, мультимедийный комплекс, карточки со звуками, таблицы: «Алфавит», «Числительные». Ход урока: Организационный момент. Good morning children! I’m glad to see you! Remember our poem. Good morning, Good morning, Good morning, to you. Good morning, Good morning, I’m glad to see you! Фонетическая зарядка: [t] [d] [O] [r] [w] (экран МК) [da:ns] [hen] [tu:] [sit] [dog] [faiv] [skip] [pigz] [ten] [r/\n] [sli:p] [swim] - А теперь вспомним еще одно стихотворение про мальчика плаксу. Why do you cry Willy? Why do you cry? Why, Willy? Why, Willy? Why, Willy? Why? Речевая зарядка: - Let's play all together. (Игра «По цепочке») Have you got … ? Проверка домашнего задания: р.т. стр. 20-21 упр. 1-4 Аудирование: Повторить числительные. (По таблице) Стр. 44 упр. 1 - It’s time to listen to Tim. Open your books on page 44,ex.1. Read the task. Ребята, мы с вами прослушаем радиопередачу клоуна Тима с соседней фермы. Во время его рассказа мы должны заполнить таблицу в рабочей тетради на стр.22, упр.3. - Listen to me very attentively. -He has got 9 rabbits. He has got 10 hens. He has got 2 cockerels. And he has got a dog. (Работа с МК. Таблица в тетради заполняется во время чтения рассказа) Закрепление речевого образца. - сейчас мы с вами попробуем рассказать о том, каких животных имеет фермер. Мы будем использовать модель предложения из упр.2 на стр.44 и составим небольшой рассказ. Мы помним что местоимение Не обозначает – он. И с ним употребляется глагол has got. (Ученики составляют предложения по модели на экране. Затем предложения составляются в единый рассказ) Физкультминутка. - Clap, clap, clap your hands, clap your hands together . Step, step, step your feet, step your feet together . (стр.31, 85) Знакомство с новой буквой. (Стих про новую букву.) Ой, обидно до чего! Задержалось Рождество. Мы с сестренкою вдвоем Xmas – Рождество зовем. А пока подарков ждали, букву Хх мы потеряли. Fox - лиса – и ox- бычок – нам искать ее помог. Exercises - упражненья – делаем с сестрой без лени. Ведь без Хх, скорей всего, заблудилось Рождество. - Вспоминаем алфавит, знакомимся с новой буквой. - Записываем букву в тетрадь. Домашнее задание: Р.т. стр. 21-22 упр. 1,2,4 Оценки за урок. Итоги. Parting
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-ecursion-across-te-orld.html	Урок английского языка в 10 классе «EXCURSION ACROSS THE WORLD»	https://doc4web.ru/uploads/files/70/5d0b83660a670984aa0a373f060fe1ed.doc	files/5d0b83660a670984aa0a373f060fe1ed.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-angliyskomu-yaziku-dlya-klassa-ungle.html	Внеклассное мероприятие по английскому языку для 1 класса «Jungle call»	https://doc4web.ru/uploads/files/8/3eb63893a51a170d5eaa0ee47ae39bb4.docx	files/3eb63893a51a170d5eaa0ee47ae39bb4.docx	Внеклассное мероприятие по английскому языку для 1 класса. «Jungle call» Цели: 1) Обобщение материала по теме «Животные», «Числа», тренировка лексико-грамматических навыков; 2) Развитие памяти, внимания, мышления, фонематического слуха; 3) Воспитание любви к изучаемому языку, к животным. Оборудование: презентация, ТСО, картинки животных, большой рисунок поросенка, карточки с заданиями, шарф. Ход мероприятия: Greeting. Good afternoon! Today we have a special lesson. It is a game- lesson «Jungle call». Сегодня у нас необычный урок, это урок игра «Вызов джунглей». Today you will ask question, solve riddles and play games. Сегодня вы будем отвечать на вопросы, отгадывать загадки и, конечно же, играть. Ваши названия команд dogs and cats. Оценивать вас будет жюри. В течение урока вы будете зарабатывать баллы, а в конце получите приз. А начать наше мероприятие мне бы хотелось с притчи. Жил мудрец, который знал все. Один человек захотел доказать, что мудрец не такой уж и мудрый и все знать не может. Зажав в руке бабочку, он спросил: « Скажи мудрец, какая бабочка у меня в руках: мертвая или живая?» А сам думает: Скажет живая - я ее у мертвлю, скажет мертвая – выпущу. Мудрец, подумав, ответил: «Все в ваших руках». И сегодня все в ваших руках! Я думаю, у вас все получится, я желаю вам успеха! 2 мин Riddles. Ребята, у кого из вас дома есть домашние животные? Как вы ухаживаете за ними? Ребята, нужно ли ухаживать за животными? Ребята, а какие животные обитают на территории Казахстана? Now I will read you some riddles and you must give us answers. Сейчас я буду загадывать вам загадки, ответы вы мне должны будите дать на английском и русском языке, за каждую отгаданную загадку получите 1 балл. Я маленькая. Я серая. У меня маленький нос. У меня длинный хвост. Я … (мышь). Рыжая, как огонь, С пушистым хвостом, Любит долгие прогулки, Это …(лиса). Пудель, такса и бульдог. Называются все …(собака). 4) Почему сосисок нет? Утащил их рыжий… (кот). 5) Дети любят меня, потому что я смешная, а я люблю бананы… (обезьяна). 6) Я большой. У меня длинный нос и острые зубы. Я живу в Африке. Я люблю кушать овец. Я зеленый. (Крокодил). 7) Я очень полезная, я даю людям молоко, масло и сменена. 8) Очень длинный, длинный нос, Все растет, растет, Сам огромный и любит веселье, Это … (Слон). O`k nice of you! 3 мин Find animal 3. Find the words. I want you to divide into two groups. Each group gets the cards. You must find 5 animals. Сейчас мы разделимся по группам, каждой группе я раздаю карточки вам нужно найти 5 животных, победит та группа сделает это задание быстрее. n d o g k f k j u i v o c d x d v x a l b w b h t m o u s e s y h g h d m o n k e y 5 мин Game «Fish» Ребята, а кто из вас был на рыбалке? Сейчас мы с вами сходим на рыбалку и будем, ловит рыбу. Но рыба у нас не простая, на каждой рыбке, на обратной стороне написано слова, которые вы изучали на прошлых уроках. Вы должны перевести это слова на английский язык. 5 мин Numbers Look at the blackboard. -Посмотрите, пожалуйста, на доску, здесь вы видите домик, вам нужно постараться как можно быстрее найти все спрятанные в домике буквы. (Дети выходят к доске, на которой вывешивается плакат с нарисованным из букв домиком. Ребенок называет и зачеркивает буквы в алфавитном порядке.) A TZ QNGX MEKYDW HSCOUVP LBJ IRF -Very good, children! 5 мин Game crocodile. Сейчас один из участник команды вытягивает карточку, где написано название животного. Его задача показать это животное без слов, одними жестами. А задача команды отгадать это животное. 5 мин Poor Piglet На доске – большой рисунок поросенка. Он сегодня грустный! Он ходил в лес с Кроликом и потерял свой нос! Помогите ему – прицепить пятачок на место. Дети с завязанными глазами прикрепляют нос Пятачку. 2 мин Summary Подсчитывается количество баллов, определяем победителей, кто занял первое место, а кто второе. Награждение. 2 мин
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-v-klasse-tank-day.html	Урок в 7 классе «Thank Day»	https://doc4web.ru/uploads/files/30/19ac04a30d1c469cb7336f0f0ad30101.doc	files/19ac04a30d1c469cb7336f0f0ad30101.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/finansovi-kolivannya-yak-element-ciklichnoi-ekonomichnoi-krizi.html	Фінансові коливання як елемент циклічної економічної кризи	https://doc4web.ru/uploads/files/225/d4310d9b5205d2ec31739293538df339.docx	files/d4310d9b5205d2ec31739293538df339.docx	Фінансові коливання як елемент циклічної економічної кризи Увійшовши в світову економічну систему, яка значною мірою є ринковою, Україна тією ж мірою стає залежною від позитивних та негативних процесів світової ринкової економіки. Глибше пізнання цих процесів, пристосування до них своєї економічної політики може дозволити повніше використати переваги сучасного світового поділу праці та допомагатиме вберегтися від найбільш катастрофічних наслідків світових кризових явищ. Ритм циклічної економічної кризи так і не вдалось теоретично пристосувати до якихось природних чи соціальних явищ. Тому можна припустити, що в цьому випадку ми маємо справу з автоколиваннями, тобто з коливаннями, які залежать переважно від внутрішньої динаміки економічних процесів. Такі процеси вивчає синергетика, і ми можемо спробувати використати її підходи та напрацьований аналітичний апарат. Привертає увагу також те, що циклічні кризи супроводжуються певними характерними фінансовими явищами, а саме: зростанням та падінням фінансових показників, фінансовими коливаннями. Фінанси як економічне явище формуються в процесі історичного розвитку людства на основі узагальнення оцінок вартісних властивостей товарів. З виникненням та поширенням товарного обміну та товарного виробництва продукти праці і природи набувають все більш яскраво виражених вартісних форм: споживної вартості, вартості, обмінної вартості. З часом набувають вартісного виду робоча сила, капітал, природні ресурси. Фінанси стають узагальненням вартісної сторони будь-яких речей, проявляють себе як всезагальний інтегрований вираз вартості, котра охоплює в ринковій економіці практично всі сторони економічного життя, формуються в процесі товарного обміну. Їхня величина залишається щоразу залежною від того, що продиктує ринок. Тобто є ідеальна оцінка, яка співставляється з прогнозною оцінкою ринку. Звичайно, ринок з часом вносить свої корективи. Для часів простого товарного обміну впливи змін у вартості одних товарів на інші були незначними, розвиток ринку їх збільшив, а розвиток суспільного поділу праці на основі машинного виробництва зробив до певної міри всезагальними. Тепер перевірка ринком реальності фінансових оцінок значно відстає від місця і часу формування тих чи інших фінансових ресурсів. Взаємні впливи на вартісні оцінки тих чи інших товарів породжують своєрідні фінансові хвилі, які виникають в різних місцях, рухаються в різних напрямах з різною швидкістю та з різною силою, накладаються, гасячи або підсилюючи одна одну. Крім реальності, на фінансові оцінки впливає майбутнє, точніше оцінка майбутнього, перспективи. З розвитком ринку і тривалості та переплетеності технологічних ланцюгів прогнозування майбутнього стає все складнішим, що також періодично породжує то підйомні, то спадні фінансові хвилі в економіці. Марксистська ідея про те, що в основі економічної циклічної кризи лежить протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення, є лише якоюсь мірою правильною (тією мірою, в якій виробництво є справді загальносуспільне). Марксистська традиція внаслідок дуже високого ступеня абстракції не бере до уваги те, що у виробництві зберігається (а у другій половині ХХ століття й посилюється) значення й роль особистісної складової виробництва. Мабуть саме тому й потужна система планування в СРСР не вберегла країну від економічного відставання в світовій еволюції, а також від нищівної, катастрофічної економічної кризи, хоча треба зазначити, кризи, не схожої на циклічну, яка наростала повільно і потужно, з наслідками якої ще довго матимуть справу держави, що утворилися внаслідок розпаду Радянського Союзу. Можливо, саме переоцінка суспільної складової в характері виробництва й призвела до настільки важких наслідків. Більш детальний аналіз цієї проблеми виходить за межі цього дослідження, для нас важливо, що повне передбачення майбутнього нереальне, і тому ліквідувати повністю хвилі у фінансах неможливо. До просто невизначеності майбутнього додається ще й те, що ситуацію аналізують щоразу активні учасники подій, котрі й впливають на зміни в цій ситуації, роблячи її в такий спосіб знову непередбаченою. Це робить фінансові хвилі часто ще крутішими. Проте самі по собі названі фінансові хвилі є недостатніми для виникнення циклічної кризи. Тому й не вдається, виходячи з намагання пригасити “перегрівання” економіки, пригальмовуючи надмірне економічне зростання, позбутися різких кризових спадів. Значну роль у циклічності відіграють кредити у їх абстрактній фінансовій формі. Відірваність від натуральних цінностей в обміні та використання кредитних зобов’язань, зокрема оформлених в письмових зобов’язаннях, дало величезну економію матеріальних ресурсів і часу в економіці. Високий рівень практичного абстрагування дає можливість суспільству узагальнювати економічну інформацію та зводити до одного критерію і зіставляти між собою й оцінювати різноманітні економічні явища, раціонально будувати ідеальні моделі економіки. Про переваги фінансів свідчать економічні успіхи націй, які широко їх використовують. Однак фінансова абстракція, як і будь-яка інша, обертається істотним недоліком: абстрагування від конкретного змісту економічних явищ приводить до нової невизначеності і помилок у прогнозуванні економічних явищ та їхніх наслідків, у прийнятті рішень та в оцінці результатів діяльності. Певну роль відігрють фінансові очікування: вони посилюють підйом і, внаслідок паніки, багатократно посилюють обвал. До певної міри в сучасних умовах вдається зменшувати надмірний та необґрунтований ажіотаж, в тому числі методами державного регулювання, а також за допомогою ряду політичних, адміністративних і економічних заходів запобігати масовій паніці. Тим самим пригашуються й надто небезпечні фінансові коливання. Закони попиту і пропозиції діють щодо впливу змін цін на попит і пропозицію протилежно: наприклад зростання ціни є сигналом для зростання пропозиції і, одночасно , для зниження попиту, таким чином також породжуючи протилежні коливання. Причому куплений товар водночас є сигналом для виробників про наявність попиту і задоволенням, тобто зменшенням попиту. Для простого ринкового господарства все це обертається постійними хаотичними коливаннями, амплітуда яких загалом незначна. В умовах потужних виробництв та великих довготермінових інвестицій і розвиненої фінансово-кредитної системи такі коливання також стають потужними, набувають характеру фінансових коливань. Фінансові коливання пов’язані також зі змінами власності на товари в процесі ринкового обміну. Навіть чисто випадковий виграш когось із суб’єктів на ринку дає йому певні переваги для майбутнього. В простому товарному господарстві це сприяє диференціації суспільства і призводить до соціального напруження. Збагачення носить конкретний безпосередній характер. В умовах розвинених фінансових відносин багатство і збагачення все більше набувають абстрактного, узагальненого вигляду. Крім цього, це багатство переважно відносне, значною мірою його виміром є придатність для подальшого отримування прибутку. Успіх окремих суб’єктів ринкових відносин тут повертається й іншою стороною: зменшується відносна платоспроможність інших. Тобто рано чи пізно можливість отримання нових прибутків, а це знижує фінансові оцінки і призупиняє економічну активність. Фінансово-кредитна складова економічних взаємодій є необхідною умовою досягнення успіху, але й приховує у своїй абстрагованій формі реальний стан спаду. Тому спад буває різким за своєю фінансовою формою і стає причиною кризових явищ у вигляді порушень багатьох пропорцій. В принципі, ідея, покладена в основу сучасного антикризового регулювання, полягає в зменшенні амплітуди фінансових коливань. Для демократичного суспільства це завдання є непростим: потрібно віднайти загально прийнятну логічну схему передачі частини багатства біднішим верствам населення та біднішим націям. Кредити лише відкладають проблему на майбутнє, а безумовна допомога – розбещує. Виходом з цієї ситуації може стати більша увага до вирішення космічних, екологічних та інших глобальних проблем виживання людства. Цей захід схожий за принципом до звичайних громадських робіт для безробітних, але набагато більший за масштабами і, можна сподіватись, за позитивним впливом на економіку.
https://doc4web.ru/astronomiya-/mars-i-ego-sputniki.html	Марс и его спутники	https://doc4web.ru/uploads/files/243/3d138dd2b33e12db0cfe87681938a18a.docx	files/3d138dd2b33e12db0cfe87681938a18a.docx	Марс Выполнили: Селезнёв Дмитрий Поздняков Денис Бишкек 2004, СШ№ 57 Содержание: Марс 2 Исследования Марса 2 Марсианские аномалии 4 Спутники Марса 6 Поверхность спутников 6 Пылевые кольца спутников 7 Происхождение спутников 7 Список использованной литературы 8 Марс Диаметр - 6794 км Масса - 0,1074 Земной Период вращения - 24 ч. 37 мин. 22,6 сек. Период обращения - 686,97 суток Атмосфера - разряженная, 95% углекислого газа, 4% приходится на азот и аргон, 1% на кислород и водяной пар. Ветры достигают скорости 100 м/с Температура - средняя: -40° С; вообще колеблется от +20° до -125° С. На полюсах планеты существуют полярные шапки. С наступлением весны полярная шапка начинает "съеживаться", оставляя за собой постепенно исчезающие островки льда. В то же время от полюсов к экватору распространяется так называемая волна потемнения (в 19 столетии ученые предполагали, что темные участки на поверхности планеты, появляющиеся весной являются растительностью). Современные теории объясняют это тем, что весенние ветры переносят вдоль меридианов большие массы грунта с различными отражательными свойствами. У Марса имеются два спутника Фобос и Деймос. Фобос имеет размеры 282018 км. Деймос меньше, его размеры 161210 км. Состоят они из одной и той же темной породы, похожей на вещество некоторых метеоритов и астероидов. Поверхность изрыта метеоритными кратерами. Крупнейший кратер на Фобосе - Стикни, его диаметр 10 км. Предполагается что спутники Марса - астероиды, захваченные планетой из Пояса Астероидов. Ученые, пытающиеся определить массу спутников пришли к неожиданному выводу - хотя спутники Марса имеют большие размеры, они очень легкие. Известный астрофизик И. О. Шкловский выдвинул гипотезу, согласно которой спутники полые внутри и, следовательно, имеют искусственное происхождение. Но о с путниках мы поговорим дальше, а сейчас о Марсе. Исследования Марса Как только СССР и США получили возможность запускать на орбиту Земли искусственные спутники, у них возникло желание исследовать ближайшие к Земле планеты... Марс был выбран не случайно: он был на довольно близком расстоянии от Земли, что не потребовало бы больших затрат топлива, люди давно хотели узнать существует ли на Марсе жизнь сейчас или была ли она в прошлом, получить бесценную информацию о наличии на планете воды, полезных ископаемых, химического состава атмосферы и т.д. В 1960 году СССР попытался отправить к Марсу межпланетную станцию. Но спутник не сумел выйти даже на околоземную орбиту и упал в Тихий океан. Следующая попытка также была неудачной. Однако с этого момента каждые 26 месяцев (через такой промежуток времени Земля и Марс сближаются и космические аппараты могут долететь до Марса за кратчайшее время с наименьшей затратой топлива) СССР и США пытались запустить исследовательские космические аппараты к Марсу. В 1965 году межпланетная станция "Маринер" пролетела в десяти тысячах километров от Марса. "Маринер-4", запущенный в 1964 г., первым успешно достиг Марса и доказал наличие на этой планете кратеров. Вслед за ним этот путь проделали "Маринер-6" и "Маринер-7" в 1969 г. В 1971 г. на орбиту вокруг Марса был запущен "Маринер-9", который передал на Землю свыше 7000 изображений. "Маринер-10" в 1974 г. впервые осуществил одновременное исследование двух планет. В программе его полета были три встречи с Меркурием, в ходе которых было получено 10000 изображений, а также пролет вблизи Венеры. В целом серия "Маринер" обеспечила успешное выполнение семи проектов. В 1971 году Советскому союзу удалось посадить на поверхность планеты аппарат "Марс-3". После долгих минут молчания станция вышла на связь, ученые уже радовались успеху и готовились к приему бесценной информации, но через 20 секунд после установления связи станция замолкла навсегда. Попытки ученых восстановить связь ни к чему не привели. Станция успела передать всего несколько снимков. Сложилось такое впечатление, будто станцию накрыло песчаной бурей или взрывом... В 1976 году США удалось осуществить проект "Викинг". Станции "Викинг-1" и "Викинг-2" совершили посадки на поверхность Марса и передали телевизионное изображение окрестностей. В 1988 году советские межпланетные станции "Фобос-1" и "Фобос-2" приблизились к Марсу. Все шло по плану и ничто не предвещало неприятностей, однако обе станции пропали. "Фобос-1" исчез даже не отправив на Землю ни бита информации. "Фобос-2" все таки смог приблизится к марсианскому спутнику но прервал связь с Землей, как только начал выполнять программу исследований. Он "прожил" около 20 секунд, однако успел передать на Землю изображение неизвестного линзовидного объекта. В 1993 году уже США потерпели неудачу - их самая дорогая за всю историю космических исследований станция "Марс Обсервер" просто исчезла. Приблизившись к Марсу, за сутки до начала исследований она пропала. Официальный представитель НАСА заявил что при подлете к марсианской орбите на "Обсервере" взорвались топливные баки. В 1996 году Россия создала за 100 милионов долларов два комплекса для бурения почвы, две платформы для работы на поверхности планеты, орбитальную станцию, которая должна была, обращаясь вокруг планеты и собирать ценную информацию... Но снова неудача - все это оборудование упало в Тихий океан. В этом же году американцы запустили новый исследовательский аппарат к Марсу. В 1997 году на поверхность планеты опустился знаменитый "Пэтфайндер". Главной целью проекта была проверка дешевых средств запуска космического аппарата и нового транспортного средства, так называемого "ровера", который должен был опуститься на марсианскую поверхность. Этот 10-килограммовый миниатюрный "ровер" был назван "Соджорнером" (т.е. "Временным жителем"). Он был оборудован специальными средствами для измерения химического состава поверхностных пород и почвы и фотографирования окрестностей места посадки в долине Арес. На Землю были переданы панорамные снимки окружающего ландшафта, и "Соджорнер" успешно совершил несколько экспедиций, пройдя в общей сложности около 80 м. Инструменты спускаемого аппарата вели мониторинг атмосферных условий на поверхности. В процессе парашютируемого спуска были измерены и параметры марсианской атмосферы. В 1999 году американцы запустили сразу несколько исследовательских станций. Однако не суждено... Станция "Марс Клаймет Орбитер" сгорела в марсианской атмосфере, не передав никакой информации. После проведения проверки, специалисты НАСА выяснили что была допущена досадная ошибка, стоящая огромных денег. При расчете орбиты станции американские футы не были переведены в метрическую систему мер, и в таком виде данные были введены в программу станции, что и привело к потере станции. "Марс Полар Лэндер" должен был совершить посадку 3 декабря 1999 года. Связь со станцией отключили на то время, пока она проходила бы через марсианскую атмосферу. Через 38 минут станция должна была выйти на связь, но не вышла. Американцы пытались связаться со станцией различными средствами: мощные радиотелескопы сканировали небо, орбитальная станция "Марс Глобал Сервейор" пыталась сфотографировать место предполагаемой посадки аппарата, но все попытки не увенчались успехом. Вскоре после этого NIMA предложила НАСА свою помощь. При помощи аппарата "Марс Глобал Сервейор", был заснят предполагаемый район посадки "Марс Полар Лэндер". Почти 15 месяцев лучшие люди NIMA работали с полученными снимками, прежде чем появились первые результаты. Специалисты, изучавшие снимки поверхности планеты, сообщили, что им удалось что-то обнаружить. Однако в НАСА считают что пока рано говорить о том, что специалисты NIMA обнаружили "Марс Полар Лэндер". Об этом можно будет говорить только после проведения более детальных съёмок подозрительного места. Сейчас на орбите красной планеты находится единственная орбитальная станция, находящаяся в рабочем состоянии. "Марс Глобал Сервейор" до сих пор присылает очень полезную информацию о планете. Запуск аппарата состоялся 7 ноября 1996 г., причем достижение планеты планировалось на сентябрь 1997 г. АМС была успешно выведена на высокую эллиптическую орбиту вокруг Марса 11 сентября 1997 г. В последующие месяцы она постепенно была переведена на почти круговую околополярную орбиту, с которой с марта 1998 г. по январь 2000 г. выполнялось систематическое картирование планеты. "Марс Глобал Сервейор" сконструирован так, что после завершения проекта картирования он работает как спутник связи, и сейчас всё еще находится на своей орбите вокруг Марса. С помощью "Марс Глобал Сервейор" были получены следующие результаты: - Обнаружены признаки появления воды на поверхности Марса в наше время (русла, следы потоков жидкости на краях кратеров). - Обнаружены слоистые отложения, которые свидетельствуют о том, что в древности на Марсе были широко распространены водоемы (озера). - Получена первая достаточно надежная оценка количества воды, содержащейся в обеих марсианских полярных шапках — примерно вдвое меньше, чем содержится в гренландском леднике на Земле. - Топографические измерения выявили заметное понижение поверхности в направлении от южного полюса к северному, которое должно было определять направление переноса воды и осадков, а обширные равнины северного полушария, вероятно, представляют собой дно древнего океана. - В Южном полушарии неожиданно были обнаружены сильно намагниченные участки коры, что указывает на быстрое остывание Марса в начале его истории. - Построена первая модель коры Марса, учитывающая древние ударные депрессии и, возможно, разломы, скрытые под северной равниной. - Исследовано распределение минерала гематита (красный железняк), свидетельствующий о гидротермальных условиях в прошлом, которые могли быть подобны тем, что имели место на Земле в тех местах, где зародилась жизнь. - Получены многочисленные доказательства роли, которую играет пыль в преобразовании современного ландшафта Марса. - Удалось значительно лучше понять динамику атмосферы Марса, провести мониторинг циклонов и исследовать суточное и годичное поведение облаков. По результатам работы аппарата принято решение продлить его работу до апреля 2004 года. В 2004 году планируется начало совместных исследований Марса японским зондом "Nozomi" и зондом Европейского Космического Агентства "Mars Express". Аппараты будут находиться на перпендикулярных орбитах: "Nozomi" на полярной, а "Mars Express" - на экваториальной, вместе они будут исследовать атмосферу и климат красной планеты. Совсем недавно ученые получили огромное количество информации, которая поможет ответить на многие вопросы... На планете были найдены гигантские каналы, по которым в далеком прошлом могла течь вода, сейчас эти каналы скрыты под слоем вулканической лавы. Согласно предварительным расчетам, эти каналы могли одновременно переносить объем воды, в 50 тысяч раз превышающей объем потока Амазонки и способный заполнить за два месяца три моря, равных Средиземноморскому. Водяной лед был найден не только на полюсах, но и у экватора. И главное, когда 25 лет назад на Землю вернулись аппараты "Викинг" с пробами грунта и ученые изучили его, были получены неутешительные результаты о присутствии жизни в прошлом и в те годы на планете... Однако, тщательно исследовав старые образцы и результаты предыдущих исследований, они пришли к выводу что на Марсе 25 лет назад была жизнь! Это заявление было сделано на основе старых результатов. 25 лет назад, сразу после поступления грунта его изучали 10 недель, обнаружилось что грунт выделял углекислый газ, тогда учёные заключили, что причина этого - идущая в нём химическая реакция. Но Джозеф Миллер, нейробиолог из Университета Калифорнии, предположил что газ - результат деятельности бактерий. Количество выделяемого газа циклически менялось, причём продолжительность цикла в точности соответствовала длине марсианских суток - 24,66 часа. Лишним доказательством того, что это результаты деятельности живых организмов, а не обычная химическая реакция, явилось нагревание образца грунта до температуры 160oC. Выделение газа при этом резко снизилось, а затем и вовсе прекратилось. По мнению Миллера, высокая температура убила микроорганизмы. Марсианские аномалии Но вернемся в 1976 год. В июле "Викинг-1" производил съемку поверхности Марса в области Цидония (Cydonia) для определения места последующей посадки "Викинга-2". Он передал снимки поверхности планеты на Землю. Ученые были просто поражены - на поверхности были видны образования, напоминающие египетские пирамиды и лицо... Как только фотографии попали в прессу, моментально появились слухи, что американский космический аппарат обнаружил свидетельства существования жизни на Марсе. Официальные лица объяснили что пирамиды и лицо не что иное как игра света и тени... Однако уже где-то в 1997 году НАСА провело повторное фотографирование района Цидония с помощью орбитальной станции "Марс Глобал Сервейор". Поразительно, но новые фотографии отобразили те же самые пирамиды и лицо. Было сделано более десятка снимков высокого разрешения района Цидония, а потом проведен тщательный анализ всех снимков, однако точного ответа на вопрос что собой представляют загадочные структуры - игра света и тени, природные образования или остатки древней цивилизации пока нет. Тот же самый зонд "Викинг-1" получил изображения кратера Галле (215 км в поперечнике), расположенного на восточной окраине бассейна Аржир. Веселая «мордашка», радостно взиравшая на искусственный спутник Марса, не могла не запомниться всем, кто ее видел. Многие люди уверены что пирамиды и лицо не являются природными образованиями. Правда, если за искусственное происхождения марсианского "Лица", после тщательного анализа фотографий, можно еще поспорить, то как можно объяснить образование природным путем пирамид? Они не похожи на результаты вулканической активности или на что нибудь другое. Если это просто вулканы, то не видно кратера, потоков лавы на стенках или вокруг них, и слишком правильная форма у этих вулканов: трех-, четырех-, пятиугольная, острые края и вершина. Максимальная высота пирамиды 1,5 км. ... Вскоре после полуночи в воскресенье утром (5.04.1998 в 12:39 - PST), "Марсианская Орбитальная Камера" установленная на "Марс Глобал Сервейер" провела успешное фотографирование области Цидония, и получила снимки "Марсианского лица" высокого разрешения. Изображение было передано на Землю в воскресенье. Изображение было обработано в Malin Space Science Systems (MSSS), в 9:15 утра и вместе с необработанным изображением было передано Лаборатории Реактивного Движения (JPL) для выпуска в Интернет. Официальные представители НАСА опровергают версию искусственного происхождения марсианских аномалий в области Цидония. Они утверждают, что, скорее всего, "Лицо" - обыкновенная гора, которая напоминает лицо из-за необычного рельефа своей поверхности, а также случайной игры света и тени в момент съемки. Наличие же "пирамид" они объясняют или той же игрой света и тени, или же вулканическими образованиями. Современные представления о Фобосе и Деймосе Фобос Деймос Расстояние от планеты 9 380 км 23 460 км Наклон орбиты к экватору 1° 2,7° Размеры 26,6 х 22,2 х 18,6 км 15 х 12,4 х 10,8 км Масса 1,27•1016 кг 1,8•1015 кг Звездная величина 11,6m 12,7m Открыт 1877 1877 Изображения Фобоса и Деймоса показывают, что эти тела имеют неправильную форму, которая приблизительно может быть аппроксимирована эллипсоидом, размеры которого для Фобоса составляют 13,3х11,1х9,3 км, для Деймоса - 7,5х6,2х5,4 км. Большая ось эллипсоидов для обоих спутников направлена на Марс, и оба спутника вокруг Марса вращаются синхронно. Орбиты спутников практически круговые с радиус-вектором 9.378 км и 23.459 км для Фобоса и Деймоса соответственно. Плоскости орбит обоих спутников близки к экваториальной плоскости Марса и наклонены под углом 2,70 к ней. Период обращения Фобоса вокруг Марса 7 ч. 39 мин., для Деймоса 30 ч. 21 мин. Одна из наиболее интересных характеристик Фобоса — либрация (неравномерное движение по орбите, при равномерном движении вокруг своей оси). Фобос является весьма интересным объектом среди известных синхронно вращающихся спутников планет Солнечной системы, так как имеет большую амплитуду либрации. Поверхность спутников Поверхности обоих спутников кратерированы, однако, топографически они сильно отличаются. Фобос имеет множество глубоких почти прямых параллельных борозд шириной 100-200 м и глубиной 10-20 м. Некоторые из этих полос имеют длину до 30 км. Почти все эти протяженные полосы начинаются вблизи самого большого кратера на Фобосе - Стикни, диаметр которого 10 км, что составляет более одной трети диаметра Фобоса. Подобных полос на Деймосе нет. Кратеры там много меньше, чем на Фобосе (диаметр самого большого кратера на Деймосе - 2 км). Основной крупномасштабной морфологической особенностью поверхности Деймоса является его кажущаяся однородность. Наиболее загадочный вопрос, касающийся морфологических особенностей этих двух спутников, - почему поверхности их так сильно различаются? Измерения спектральных характеристик, выполненные в проекте "Фобос-2", а также ранее выполненные измерения, показали, что спектры отражения Фобоса и Деймоса сильно отличаются от спектров, полученных по наблюдениям Марса, а также от спектров углистых хондритов и других астероидных аналогов. В одной из работ, основанной на результатах проекта "Фобос-2", было высказано предположение, что поверхностные слои Фобоса могут представлять собой смесь материала, богатого углистыми соединениями, переработанного космическими излучениями. Результаты измерений отражательных характеристик показывают, что на поверхности спутников Марса не содержится связанной воды. Однако, существуют оценки, согласно которым термодинамические условия на этих спутниках таковы, что вода может задерживаться на некоторой глубине. Выяснение вопроса о присутствии воды на Фобосе/Деймосе является чрезвычайно важным не только с научной, но и с практической точки зрения. Пылевые кольца спутников Измерения, выполненные КА "Викинг" и "Фобос-2", указывают, что повышенная плотность пылевых частиц вблизи орбит Фобоса (и, возможно, Деймоса) наиболее вероятно связана с выбросом материала с поверхности спутников Марса при бомбардировке микрометеоритами. В результате выполненного недавно численного анализа было показано, что при формировании пылевого тора важную роль играют орбитальные резонансы, вызванные влиянием Марса и вариациями давления солнечной радиации. Исследование этой проблемы важно не только с точки зрения понимания эволюции поверхностного рыхлого слоя на поверхности марсианских спутников, но и для изучения условий вблизи Марса, для планирования к нему перспективных экспедиций. Происхождение спутников Имеющиеся данные о физических и химических характеристиках Фобоса и Деймоса не позволяют в настоящее время сделать выбор между различными теориями происхождения этих тел. Существуют несколько предположений. Многие авторы полагают, что спутники Марса - либо захваченные астероиды, либо, в соответствии с эволюционной теорией, - аккумулированные тела на марсианских орбитах. Из-за их возможного астероидального состава, малого размера, неправильной формы и спектральных характеристик марсианские спутники часто связывают с астероидными аналогами. Однако, естественно возникает вопрос о том, каковы могли бы быть физические процессы, которые бы объяснили их происхождение и различия. Поверхности Фобоса и Деймоса, несмотря на возможно единый источник (причину) их происхождения, чрезвычайно сильно различаются. Какую роль в их происхождении сыграло гравитационное поле Марса? Решение всех этих вопросов может дать вклад в понимание происхождение Фобоса и Деймоса, системы спутников Марса, других спутниковых систем. Список использованной литературы Информация http://www.kiam1.rssi.ru/PHOBOS/113.html http://www.moscowaleks.narod.ru/ http://www.compulenta.ru/ http://www.cnews.ru/newtop/index.shtml?2003/05/19/144327 Фотографии http://www.kiam1.rssi.ru/MARS/FOB2_IMG.HTM http://arc.iki.rssi.ru/IPL/phobos.html http://nssdc.gsfc.nasa.gov/imgcat/html/group_page/MS.html
https://doc4web.ru/astronomiya-/mars5.html	Марс	https://doc4web.ru/uploads/files/221/bcbac8bd72b6e367feae29ce3c478f53.docx	files/bcbac8bd72b6e367feae29ce3c478f53.docx	Общеобразовательная средняя школа №81 Р е ф е р а т По астрономии Марс Выполнил учащийся 11 «3» класса Куроптев Олег Омск, 1999 Поверхность Марса. Рассмотрим сначала основные результаты наблюдений с Земли. При наблюдении с Земли с помощью оптических средств марсианская поверхность (площадь которой в 2,7 раза меньше площади поверхности Земли) выглядит сравнительно ровной. Различаются области трех цветов: оранжево - красные, окружающие темные пятна и названные материками (континентами), темные области, получившие названия «морей», «озер», «заливов» и «болот», и снежно – белые образования у полюсов планеты, названные по аналогии с земными полюсами «полярными шапками». Поскольку очертания светлых и темных областей устойчивы, это позволило составить карту марсианской поверхности. На этой карте видно, что материки занимают примерно 5/6 площади его поверхности. Темные области состоят из отдельных пятен и расположены в основном в экваториальном поясе. Они периодически со сменой времен года меняют свою окраску. Весной и летом они темнеют, приобретая более ясные очертания, а осенью и зимой блекнут, и границы их становятся расплывчатыми. Радиолокационные и спектроскопические наблюдения показали, что на поверхности Маркса имеют место перепады высот, превышающие 10 км. Заметим, что радиолокационные средства позволяют фиксировать моменты посылки и приема (отраженного от планеты) импульса с точностью, которая соответствует примерно километровой высоте на поверхности Маркса. Спектроскопические измерения рельефа основаны на определении количества газа на луче зрения над различными областями поверхности. Учитывая, что в углублениях его больше, чем на возвышенностях, представляется возможность определить разности высот. Породы, покрывающие марсианскую поверхность, ближе к гидрату окиси железа, так называемому лимониту. Он имеет оранжево – бурый цвет и легко расплавляется. При разложении лимонит распадается на красный железняк и воду. Достаточно 5 – 6 процентов этого материала, чтобы придать пескам и глинам ржавый или красный цвет. Вот, быть может, и причина происхождения цвета планеты?! То, что ученые увидели на снимках Марса, в корне изменило представление об его поверхности. Она не такая гладкая и во многом напоминает лунный пейзаж: та же неровная поверхность, усеянная кратерами, тот же неприветливый и пустынный вид. Исследователи выделили три типа марсианской поверхности, отличающиеся по своему строению: области, заполненные кратерами; области с хаотическими структурами и области, лишенные характерных черт. На большинстве снимков поверхность относится к кратерному типу. Кратеры – самого различного диаметра – от 500 м. до 800 км. Полагают, что крупные кратеры образовались при столкновении планеты с астероидами. На дне их видны кратеры меньших размеров, более позднего происхождения. В некоторых кратерах заметны осыпи, а также террасы, подобные террасам в лунных кратерах Коперник и Аристарх. Однако в целом марсианские кратеры не похожи на лунные. Они меньше возвышаются над окружающей местностью, и края их более сглажены, что объясняют воздействием эрозии. Очевидно, марсианские кратеры претерпели значительно большую эволюцию, чем лунные, причем основным механизмом ее считают оползни, т.е. сдвиг минералов слишком тяжелых, которые не могут перемещаться под действием ветра. Таким образом, отличие марсианских кратеров от лунных объясняют не только различными процессами их эволюции, но также и различием материалов, образующих поверхность Марса. На фотографиях не обнаруживается непрерывного перехода в размерах кратеров, что существенно отличает марсианские кратеры от лунных. Возможной причиной этой особенности является выветривание и перенос частиц грунта. Другой важной особенностью рельефа марсианской поверхности является ее сглаженность и неоднородность (переход от областей с большим числом кратеров к области, где кратеров почти нет). Например, область Хеллас, где на площади около 570 тыс. кв. км. не выявлено никаких ярко выраженных элементов рельефа. Можно полагать, что бесструктурные зоны на Марсе являются аналогом земных пустынь. Хаотический тип поверхности характеризуется резко пересеченным рельефом (хребты и долины небольшой протяженности, скалы, трещины с крутыми склонами и т. п.) и не имеет аналогов ни на Земле, ни на Луне. «Маринер - 7» передал буквально фантастические картины южного полюса Марса, покрытого таинственными кратерными образованиями, напоминающими снеговые оползни или ледники на Земле. Местность южного полюса, по сравнению со всеми сфотографированными участками Марса, является наиболее пересеченной: на снимках видны глубокие «долины», высокий горный кряж, а также образования, напоминающие земные ледники и оползни. Южная полярная шапка была заснята от 60° южной широты до полюса. Детали рельефа здесь заметны гораздо лучше, и поэтому кратеров значительно больше. Видны не только самые малые кратеры, но и выступающие формы рельефа. Итак, Марс, который считался, в отличие от Земли и Луны, планетой с очень ровным, гладким и спокойным рельефом, без заметных гор и возвышенностей (за исключением известных гор Митчелла у южного полюса), неожиданно оказался гористым и весьма пересеченным. Трассы полета КА вблизи планеты начинались в южном полушарии, где в это время лето подходило к концу, пересекали затем экватор и заканчивались в северном полушарии, начальные точки трасс приходились на области, где было еще утро, а конечные – на послеполуденные, вечерние, иногда даже ночные часы. Температура поверхности Марса измерялась инфракрасными радиометрами. При этом приборы регистрировали тепловое излучение тех областей планеты, которые снимались в данный момент телевизионными камерами. Согласно показаниям радиометра «Маринера - 6», температура поверхности планеты изменяется от плюс 16° в полдень до минус 102° С на ночной стороне, причем темные области имеют более высокую температуру по сравнению со светлыми. Зарегистрированная скорость остывания сравнительно мала. Это дает основания полагать, что поверхностный слой Марса имеет более высокие теплоизоляционные свойства, чем поверхность Земли. По данным АМС «Марс - 2» и «Марс - 3», температура поверхности вдоль трасс менялась в широких пределах: от плюс 13° С (в 14 ч. местного солнечного времени, 11° южной широты) до минус 93° С (местное время, 19 ч., 19° северной широты). А в области северной полярной шапки температура падала до минус 111° С. Знать температуру на поверхности Марса в разных широтах и в разное время очень важно. Во – первых, потому, что это одна из главных климатических характеристик, а во – вторых, по изменениям температуры в течение суток и от места к месту можно судить о свойствах материала, из которого состоит грунт. Низкие ночные температуры означают, что поверхность Марса очень быстро остывает после захода Солнца и, следовательно, теплопроводность грунта мала. Количественные оценки показывают, что она соответствует сухому песку или сухой пыли в разреженной атмосфере. Марсианские «моря» (темные области) оказываются в среднем теплее, чем «континенты» (светлые области). Различие температур, достигающее 10 градусов, объясняется тем, что у морей меньше отражательная способность, они больше поглощают солнечной энергии и сильнее нагреваются. В отдельных случаях более темные «морские» районы медленнее остывают после захода Солнца и, следовательно, имеют более теплопроводный грунт. Весьма интересно, что на ночной стороне планеты был обнаружен участок, где температура была на 20 – 25 градусов выше, чем в окрестных районах. Причина этого явления пока не выяснена. С помощью бортового радиотелескопа измерялась температура грунта на глубине 30 – 50 см. оказалось, что она не испытывает суточных колебаний, что свидетельствует о большой тепловой инерции и малой теплопроводности грунта. Кроме температуры определялась также диэлектрическая постоянная величина, которая зависит, главным образом, от плотности грунта. Измерения показали, что изменение температуры грунта и диэлектрической постоянной связаны, т. е. бо’льшим значениям температуры отдельных участков соответствуют бо’льшие значения диэлектрической постоянной. Этот результат говорит о том, что плотность грунта меняется вдоль трасс измерений. Марсианские каналы. Впервые о геометрически правильных полосках, покрывающих, словно сеткой, поверхность Марса, высказался итальянский ученый А. Секки в 1859 году. Наличие их подтвердил и Д. Скиапарелли, соотечественник А. Секки, наблюдавший Марс во время его великого противостояния в 1877 году. С того памятного события прошло немало времени, а оживленный спор о происхождении этих загадочных образований все еще продолжается. Каналы – это грандиозная искусственная оросительная система, созданная разумными существами, населяющими Марс, и предназначенная для распределения скудных водных ресурсов планеты, - заявил П. Ловелл! Нет! – утверждает Каттерфельд, - каналы – это ничто иное, как линии тектонических разломов коры планеты, порожденные неравномерностью ее вращения, по ним поступает вода, питающая обильную растительность. Третьи доказывают, что каналы – это полосы растительности, а четвертые считают их трещинами в ледяной оболочке Марса. В общем гипотез, домыслов, а подчас и откровенных спекуляций высказано было так много, что нам нет смысла касаться их содержания. Четкого ответа на этот вопрос не дали пока и фотоснимки, переданные с автоматических межпланетных станций. На их основании высказываются предположения, что линии, образующие сетку на поверхности Марса, - это сбросы, трещины, разломы, цепочки кратеров, хребты и другие формы рельефа, воспринимаемые как сплошные образования повышенных контрастов. На «дальних» снимках Марса, сделанных с расстояния около 1,5 млн. км., некоторые из знаменитых марсианских «каналов» видны так, как при лучших наблюдениях с Земли. На «близких» снимках (с расстояния 4 –3,5 тыс. км.) на месте широкого и темного канала Агатадемон оказался слегка изогнутый горный кряж шириной 160 км. и длиной около 1100 км. без отчетливо видимы краев. В результате анализа снимков оказалось, что это широкий, слегка изогнутый кряж, испещренный кратерами и ущельями, напоминающими край гигантского кратера. На фотоснимке, сделанном АМС «Маринер - 9», ровное плато (рис.1) прорезано крупным тектоническим рвом, который в земные телескопы также мог быть принят за канал. Атмосфера Марса. Исследование газовой оболочки Марса составляет весьма трудную задачу, в разрешении которой после долгого периода неудач и ошибок лишь недавно наметились некоторые успехи. До полета АМС к Марсу были построены многие модели его атмосферы. Большинство их основывалось на предположении, что его атмосфера – это аналог земной. И несмотря на то, что спектроскопически в составе марсианской атмосферы к 1956 году был обнаружен лишь углекислый газ, большинство астрономов склонялось к мнению, что основа атмосферы Марса – азот с незначительными примесями углекислого газа, кислород и водяных паров. Во время противостояния Марса в 1963 году в его атмосфере были впервые обнаружены следы водяных паров, а также установлено обилие СО2 и определено давление у поверхности, которое оказалось примерно равным 20 миллибарам. С помощью спектрального метода установлено небольшое содержание кислорода и озона, а также незначительное количество водяных паров. Для астрономов это было сенсацией. Ведь азот в атмосфере порождается в основном за счет извержения вулканов, а отсутствие его в атмосфере Марса может означать и отсутствие вулканической деятельности. Вторая космическая скорость для Марса сравнительно невелика – 5 километров в секунду. Из – за этого он не может удержать легкие газы и имеет весьма разряженную атмосферу, которая очень прозрачна. На высотах от 1 до 30 км. наблюдается синяя дымка толщиной около 20 км. По – видимому, слой дымки возник вследствие образования окислов под воздействием ультрафиолетового излучения Солнца. Кроме того, в марсианской атмосфере замечены желтые облака, движущиеся со скоростью 10-40 метров в секунду, которые считают пылевыми бурями. Они значительно ухудшают видимость поверхности Марса. Незначительная, по сравнению с земной, сила тяжести на Марсе влечет за собой одну весьма существенную особенность в строении марсианской атмосферы. С поднятием на высоту ее плотность снижается гораздо медленнее, чем земной. Так, например, в земной атмосфере давление в одну десятую от имеющего места у поверхности наблюдается на высоте 16-17 км., а на Марсе десятикратное уменьшение давления будет иметь место только на высоте порядка 40 км. Это ведет к тому, что уже на этой высоте над поверхностью планеты давление будет таким же, как и в атмосфере Земли на той же высоте. Вычисления показывают, что значения плотности атмосферы Земли и Марса на высоте порядка 40 км. сравняются, а на еще больших высотах давление в атмосфере Марса будет превосходить земное. Это различие приводит к тому, что в марсианской атмосфере метеоры загораются на высоте порядка 200-250 км., а в земной – на высоте 120-150 км. Однако для космических аппаратов, входящих в атмосферу Марса, опасность сильного разогрева корпуса меньше, чем при входе в земную атмосферу, ввиду меньшего на Марсе ускоряющего притяжения. По той же причине и марсианские пылевые буре, которые астрономы неоднократно наблюдали, должны бать более мощными, чем земные, поскольку огромные массы пылеобразного вещества род воздействием ветра, быстро поднявшись вверх, удерживаются там в течение длительного времени. Это наглядно подтвердили исследования планеты в Марс в период его великого противостояния в 1971 году. Вот что по этому вопросу указывает председатель комиссии по физике планет Астрономического Совета Академии наук СССР профессор И. К. Коваль. Во второй половине сентября прозрачность атмосферы Марса резко уменьшалась из – за поднявшейся пыльной бури, которая в течение нескольких дней скрывала темные образования поверхности почти на всем видимом диске. Но чем она вызвана? Действием вулканов или потоком метеорных частиц, врывающихся в атмосферу Марса? Такие явления не могут затмить диск планеты. На правильном пути, очевидно, те ученые, которые полагают, что это связано со штормами. Ветры там сильнее, они превышают скорость потоков воздуха на Земле и способны сдувать с поверхности планеты мелкие частицы, унося их на большие высоты. С сильной запыленностью атмосферы планеты ученые встречались и при других великих противостояниях (1924, 1939 и 1956 гг.). особенно сильные помутнения наблюдались во время великого противостояния в 1956 году, когда коэффициент прозрачности атмосферы уменьшился в три раза и было отмечено даже полное исчезновение южной полярной шапки. Когда станции «Марс - 2» и «Марс - 3» вышли на орбиту вокруг Марса, на нем бушевала пылевая буря. Два месяца вся планета была закрыта плотными облаками пыли, поднятой с поверхности. Пылевая буря значительно осложнила фотографирование планеты и некоторые научные измерения. Однако изображения диска Марса, полученные с помощью фотоаппаратуры, существенно дополнили информацию о Марсе. Впервые сфотографирован Марс в фазах, не наблюдаемых с Земли. Переданные с борта станции изображения дополнили информацию о поверхности, структуре атмосферы и фигуры планеты. Проведенные измерения показали, что высота этих облаков составляет около 10 км. над средним уровнем поверхности. Над более высокими областями слой облаков был тоньше, над низкими – толще. Пылевые бури на Марсе – мощное и пока еще загадочное явление. Обычно прозрачная атмосфера Марса вдруг в течение нескольких дней становится почти столь же непрозрачной для видимого излучения, как облачная атмосфера Венеры. Но прозрачность улучшается, как показали измерения, по мере увеличения длины волны. Это указывает на значительную долю очень мелких пылевых частиц (размером около одного микрона) в облаках. Такие частицы должны оседать очень медленно, что согласуется с общей продолжительностью пылевой бури. Однако снимки «Маринер - 9» показывали быстрое увеличение прозрачности в конце декабря. Оно было неполным, но а десять суток видимость существенно улучшилась. Чтобы это объяснить, надо предположить в облаках некоторую долю быстро оседающих частиц сравнительно большого размера. В общем в марсианских облаках в период бури, видимо, содержались частицы разных размеров, причем соотношение их менялось во времени. Многие данные указывают так или иначе на увеличение прозрачности с длиной волны. Такие облака должны охлаждать поверхность и увеличивать температуру атмосферы, что в действительности и наблюдалось. Создавался своего рода «антипарниковый эффект», противоположный ситуации на Венере, где атмосфера разогревается благодаря ее непрозрачности для инфракрасных лучей. В чем же состоит причина, порождающая столь сильные ветры? Атмосфера Марса, как уже говорилось, очень разряжена и прозрачна. Днем Солнце сильно нагревает поверхность планеты, а ночью Марс быстро остывает. Эти резкие перепады температур приводят к большому перепаду давлений, что и вызывает столь сильные ветры, что по сравнению с ними земные бури можно считать легким бризом. Это одна сторона ответа на вопрос. Другая причина, вероятно, состоит в том, что во время великих противостояний Марса планета находится перигелии своей орбиты, поэтому Солнце сильнее нагревает марсианскую поверхность, а стало быть, перепад температур намного больше, чем в другие периоды противостояний. Наблюдаемые облака в атмосфере Марса разделяются на желтые, синие и белые. Желтые облака появляются в нижних слоях атмосферы на высоте примерно 5 км. и ниже. Они состоят, вероятно, из мелкой пыли, например из частиц гидрата железа. Синие облака (фиолетовая дымка) наблюдается на больших высотах, вблизи линии терминатора, на утреннем и вечернем краях диска. Учитывая химический состав атмосферы и наиболее вероятный ход изменения температуры и давления с высотой, можно предположить, что эти облака образуют кристаллики льда. Белые облака, по-видимому, имеют ту же природу, что и синие, но состоят из более крупных кристалликов льда. Эти облака нередко располагаются над светлыми районами, вблизи их границ с темными районами. В циркуляции атмосферы преобладают ламинарные течения. Весной направление движения облаков преимущественно западное, а летом – восточное. Весной образование облаков связано с таянием полярных шапок, летом – с процессами в темных областях. Часто наблюдаются утренние и вечерние туманы небольшой плотности. Измерения инфракрасными спектрометрами в диапазоне отраженного (1,9 – 6 мкм.) и собственного (4 – 14,7 мкм.) излучения планеты позволили получить некоторые сведения о составе нижней атмосферы Марса. В частности, зарегистрированы полосы поглощения твердой углекислоты и льда. Учитывая данные температурных измерений, можно предположить, что в экваториальных областях кристаллы льда в виде тумана находятся в атмосфере, а углекислота – на поверхности в полярных областях. Инфракрасный радиометр «Маринера - 7» зарегистрировал у южной полярной шапки минимальную температуру –160° С, а среднюю – 118° С, что примерно соответствует температуре замерзания углекислоты при том атмосферном давлении, которое существует у поверхности Марса. Методом радиопросвечивания удалось установить давление атмосферы у поверхности в различных областях. Так, при заходе «Маринера - 6» за диск планеты радиопросвечивание показало, что атмосферное давление у поверхности, в области меридиана Синус, составляет 6,5 мбар. Напомним в этой связи, что давление в земной атмосфере на уровне моря принимается равным 1013 мбар. Учитывая, что было зарегистрировано минимальное давление у поверхности 3,5 мбар. и максимальное 9 мбар., и принимая во внимание характер рельефа поверхности, можно с достаточным основанием полагать, что среднему уровню поверхности соответствует давление 6 мбар. Инфракрасные фотометры станций «Марс – 2» и «Марс – 3» показали, что на среднем уровне давление на Марсе составляет 5,5 – 6 мбар. (около 4 – 4,5 миллиметров ртутного столба), что примерно в 200 раз меньше, чем на Земле. Содержание водяного пара не превышало пяти микрон осажденной воды – в тысячи раз меньше, чем в земной атмосфере. Если бы всю воду, содержащуюся в атмосфере Марса, равномерно распределить по поверхности его, то образовался бы слой чуть тоньше человеческого волоса. Вблизи поверхности атмосфера состоит в основном из углекислого газа. На высоте около 100 км. под действием солнечного ультрафиолетового излучения углекислые газ распадается на молекулу угарного газа и атом кислорода. Такой же процесс распада водяного пара приводит к появлению атомов водорода. Поэтому на высотах 300 – 400 км. атмосфера в основном атомарно-водородной. Следы кислорода наблюдаются вплоть до высоты 700-800 км. Температура верхней атмосферы в области высот от 100 до 200 км. возрастает, а выше остается постоянной. Примерно такая же картина наблюдается и в верхних атмосферах Земли и Венеры. Как это ни странно, верхняя атмосфера Марса больше похожа на верхнюю атмосферу Венеры, нежели на земную. Марсианские сутки. Наблюдая за диском Марса в телескоп в течение достаточно продолжительного времени, например, на протяжении всей ночи, можно заметить, как детали его поверхности одна за другой появляются из-за диска, постепенно движутся к противоположному краю, а затем скрываются. Ясно, что это происходит вследствие вращения Марса, которое подобно суточному вращению земного шара и приводит к смене дня и ночи. Из наблюдений было определено, что период вращения Марса составляет 24 часа, 37 минут 23 секунды, что на 37 минут 22,7 секунды больше периода вращения Земли. Последнее означает, что за одни земные сутки Марс «недоворачивается» до полного оборота на 9 градусов, и земной наблюдатель увидит данную деталь планеты в том же расположении на диске только через 40 земных суток (9° * 40=360°). Поскольку период вращения Марса близок к земному, то получается, что каждую ночь с Земли можно обозревать одно и то же полушарие Марса, которое лишь медленно и постепенно сменяется другим. Чтобы в течение суток полностью осмотреть поверхность Марса, надо наблюдение производить в обсерваториях, расположенных на разной географической долготе. Так, например, если в Ташкенте полдень, а в обсерватории Маунт Вилсон (США) царит глубокая ночь, то наблюдая с этих обсерваторий Марс, можно за сутки осмотреть всю его поверхность. Смена дня и ночи сопровождается явлениями, аналогичными земным. В средних широтах Солнце восходит и заходит, двигаясь под углом к горизонту. Поэтому переход от одного времени суток к другому сопровождается сумерками, когда поверхность освещается косыми лучами низкостоящего Солнца. В тропиках и на экваторе Солнце поднимается и опускается почти отвесно. Здесь так же, как и на одноименных широтах Земли, день и ночь сменяют друг друга резким переходом от света к темноте. Времена года на Марсе. Из школьного курса географии и астрономии мы знаем, что смена времен года на Земле происходит не потому, что Земля подходит ближе к Солнцу или удаляется от него, а от того, что земной экватор наклонен к плоскости земной орбиты под углом 23,5 градуса. Из этого следует, что земная ось располагается не перпендикулярно, а наклонно. При движении Земли вокруг Солнца направление земной оси не изменяется. Она все время направлена своим северным концом на Полярную звезду. Поэтому, двигаясь вокруг Солнца, Земля поворачивает к наблюдателю как северное, так и южное свое полушарие. Аналогичная картина происходит и на Марсе (см. рис. 2). В разных полушариях его одновременно бывают противоположные времена года. Когда в северном полушарии лето, в южном – зима. Если в северном полушарии осень, то в южном – весна. И это потому, что наклон экватора Марса к плоскости его орбиты примерно такой же, как и у Земли, он равен 24°46’. Это и вызывает сезонные изменения на Марсе. Известно, что от высоты Солнца над горизонтом зависит количество тепла, падающего на данную поверхность. И чем выше поднимается Солнце над горизонтом, тем сильнее оно греет. Разной высотой Солнца над различными местами земного шара объясняется то, что на Земле имеются различные тепловые климатические пояса: жаркий (тропический), два умеренных и два холодных. Кроме того, в каждом году бывают холодные и теплые сезоны. То же самое имеет место и на Марсе. Так же, как и на Земле, происходит четкая смена времен марсианского года и сезонов. За холодной, суровой зимой следует прохладная весна, потом более теплое лето, которое сменяется прохладной осенью. После нее опять наступает холодная зима с ее короткими днями и длинными ночами. Результаты такой смены сезонов хорошо видны в телескоп по таянию полярных шапок. Однако существенная разница тут в том, что орбита Марса лежит от Солнца дальше, чем земная, а скорость движения его по орбите меньше, чем нашей планеты. Поэтому годовой путь у Марса длиннее. Это ведет к тому, что продолжительность оборота Марса вокруг Солнца почти вдвое больше, чем Земли: она составляет 687 земных суток. Своих же «марсианских» суток, которые намного длиннее земных, год Марса содержит 669. Таким образом, марсианский год почти в два раза (а точнее в 1,88) продолжительнее земного. В летний для северного полушария Земли период (в июле) наша планета более всего удалена от Солнца (152 млн. км.), а в зимний (январь) – менее (147 млн. км.). Разница в 5 млн. км. – незначительная, а поэтому лето в северном и южном полушариях почти одинаково теплое. То же самое можно сказать и о зимних периодах. Но поскольку эксцетриситет Марса больше, то удаление его от Солнца в перигелии составляет 206,7 млн. км., а в афелии – 249, 1 млн. км. В следствие этого Марс в афелии получает солнечной энергии в полтора раза меньше, чем в перигелии. А поэтому климат в северном и южном полушариях весьма различен. Он резко континентальный. Даже на экваторе после жаркого дня, ночью, могут быть заморозки. Перигелийную половину орбиты Марс проходит быстрее афелийной. Поэтому лето в южном полушарии, приходящееся на перигелийный период, более короткое, чем в северном полушарии, и более теплое, а зима и суровее. Из-за значительного эксцентриситета орбиты Марса длительность сезонов в разных полушариях значительно различается (табл. 1). Таблица 1 Полушарие Продолжительность сезона северное южное земных сеток марс. суток Весна Лето Осень Зима Осень Зима Весна Лето 199 182 381 146 160 306 194 177 371 142 156 298 687 669 В зависимости от сезона меняется и продолжительность дня и ночи. В полярных широтах длинный день, продолжающийся почти целый земной год, сменяется столь же долгой ночью. В средних широтах короткие зимние дни увеличиваются с приближением весны и лета и вновь уменьшаются после летнего солнцестояния. Времена года на Марсе хорошо прослеживаются по его полярным шапкам. Полярные шапки. Северный и южный полюсы Марса прикрывают яркие светлые образования, которые по аналогии с земными названы «полярными шапками». Белый покров в северном полушарии к концу зимы распространяется до широт 50 – 60° и его диаметр достигает от 4000 – 6000 км., а летом сокращается со скоростью 10 – 12 (иногда до 100) км. за сутки до диаметра 700 – 1500 км. Южная шапка тает больше, и в некоторые годы исчезает полностью, что объясняется эксцентричностью орбиты Марса. Вокруг тающей шапки образуется темная кайма, прилегающие к ней детали приобретают ясные очертания, и эта волна улучшения видимости движется к экватору со средней скоростью до 35 км. в сутки, а концу лета заходит даже за экватор до 25° широты другого полушария. Все это очень похоже на то, что происходит на Земле. Наблюдая, например, длительное время Землю с Луны, можно увидеть аналогичную картину. И вполне естественно возникла гипотеза, что полярные шапки Марса состоят из снега или льда. Однако это предположение не единственно возможное. О природе полярных шапок было высказано несколько гипотез. Некоторые ученые считали, что это облачный покров или туманы. Другие доказывали, что это соляной покров, и в качестве примера указывали на соль, которая на поверхности земных солончаков образует обширные светлые покровы. Большинство же ученых связывало эти шапки со слоем твердой углекислоты – вещества, всем известного под названием «сухой лед». Эта гипотеза получила сравнительно широкое распространение, поскольку она соответствовала данным спектральных исследований, с помощью которых было установлено наличие в атмосфере Марса углекислого газа. Что изумило ученых, анализировавших фотографии в южной полярной шапки, так это видимая толщина белого покрова, достигающая 80 см. Они считают, что это почти наверняка замерзшая углекислота, поскольку в атмосфере Марса нет достаточного количества воды для столь обширных залежей снега или льда. В пользу такого предположения говорят и температурные измерения. Так, инфракрасный радиометр «Маринера - 7» зарегистрировал у южной полярной шапки минимальную температуру –160°С, а среднюю –118°С, что примерно соответствует температуре замерзания углекислоты при том атмосферное давление, которое существует у поверхности Марса. Однако по многолетним наблюдениям с Земли установлено, что вещество полярных шапок полностью не исчезает даже при температурах, близких к нулю. Поэтому скорее всего полярные шапки включают в себя как затверденевшую углекислоту, так и небольшое количество замерзшей воды. Не исключено, что под полярными шапками (в слое вечной мерзлоты) имеется также лед. По данным «Марса - 3», температура поверхности северной полярной шапки составляет –110°С. Наблюдения южной полярной шапки с борта автоматических станций – спутников Марса показали, что в течении лета она не растаяла. Это означает, что она не может состоять только из углекислоты. Согласно расчетам, скорость испарения углекислоты в условиях марсианского лета на столько высока, что к концу лета она должна исчезнуть полностью. Скорость же испарения водяного льда, напротив, достаточно низка, и он может частично сохраняться. Это позволяет сделать вывод, что южная полярная шапка состоит из остатков льда, покрытого слоем углекислоты. В течении каждого марсианского лета углекислота испаряется, обнажая ледяной слой (рис. 3). Поскольку времена года тесно связаны с климатом планеты, рассмотрим вкратце и этот вопрос. Климат Марса. На нем значительно холоднее, чем на Земле. И это не удивительно. Во-первых, потому, что Марс находится в полтора раза дальше от Солнца, чем Земля, и солнечные лучи согревают его поверхность в 2 с лишним раза слабее, чем земной. Ведь интенсивность солнечных лучей убывает обратно пропорционально квадрату расстояния от Солнца! А раз так, то на Марсе Солнце светит и греет 1,52 в кв.=2,31 раза слабее. Во-вторых, как уже было сказано выше, среднее атмосферное давление у поверхности планеты не превышает 6 мбар., то есть соответствует давлению земной атмосферы на высоте 35 – 40 км. над поверхностью Земли. А так как на этой высоте в земной атмосфере свирепствует жесточайший мороз, то можно сказать, что и на поверхности Марса существуют аналогичные условия. Сплошных облачных образований, которые мы наблюдаем на Земле, на Марсе нет. В любом районе почти всегда безоблачно. Лишь изредка можно увидеть облака, состоящие, вероятно, из ледяных кристаллов. Они образуются в результате конденсации водяных паров, плавающих в атмосфере. Поэтому марсианская атмосфера очень сухая. Правда, на Марсе часты легкие туманы, возникающие на короткий срок и, главным образом, в утренние часы. Когда же воздух прогреется солнечными лучами, они рассеиваются. Эти марсианские туманы напоминают ту морозную мглу, которая временами появляется в земной атмосфере в морозное утреннее время, а с потеплением рассеивается. На Марсе, так же как и на Земле, имеются климатические пояса. Правда, температурные колебания в них значительно больше, чем на Земле. Ведь на Марсе нет в таком изобилии, как на Земле, водяных паров и океанов, этих мощных аккумуляторов тепла, регулирующих климат планеты путем накопления и выделения тепла при смене сезонов. В ряду разряженности атмосферы Марс не может эффективно задерживать тепло, полученное его поверхностью в течении дня и, в следствие этого, огромное количество тепла ночью улетучивается в космическое пространство. Поэтому для Марса характерны резкие колебания температуры в течении суток. Если днем на экваторе температура поверхности может достигать +30°С, то ночью она падает до –100°С и более. Среднегодовая температура для всей поверхности Марса на 50 – 60°С ниже, чем на Земле. Для сравнения укажем, что на Земле оно около +10°С. полдень в районе экватора, где Солнце стоит в зените, поверхность нагревается достаточно сильно. С приближением же Солнца к горизонту температура быстро снижается и к закату светила доходит до нуля градусов. Ночью мороз крепчает, и к восходу Солнца температура достигает –100°С. И это в самом теплом, экваториальном поясе! В умеренном же поясе зимой температура днем и ночью держится на очень низком уровне –60-80°С. В полярных же областях, где летом Солнце совсем не заходит в течении нескольких месяцев, температура непрерывно держится в пределах от 0 до +10°С. Как раз в это время наблюдается быстрое разрушения светлого полярного покрова. В следствие прецессии ось вращения Марса имеет свое положение в пространстве и каждые 25 тыс. лет ориентируется таким образом, что ни одна из полярных шапок в перигелии не обращена в сторону Солнца. В такие периоды на Марсе могут возникать климатические условия, при которых происходит таяние вечной мерзлоты. Оно, как предполагают, сопровождается кратковременными ливневыми дождями, которые могут вызывать эрозионные процессы (рис. 4). Анализируя фотографии полярных областей Марса, сделанные автоматическими станциями с близкого расстояния, ученые высказывают предположения о том, что на Марсе, возможно, наступил ледниковый период. Южная полярная шапка в перигелии марсианской орбиты обращена в сторону Солнца, и здесь холодные зимы сменяются жарким летом. В районе северной полярной шапки температурные контрасты зимы и лета несколько смягчены. Заметим, что в виду значительного эксцентриситета орбиты Марса разность солнечной постоянной в перигелии и офелии орбиты составляет около 40%. Как это ни парадоксально, но на Марсе самыми теплыми являются полярные районы летнего полушария, где за длительное летнее полугодие незаходящее Солнце успевает нагреть верхний слой грунта выше средних дневных температур по диску планеты. Поэтому в летнем полушарии температура вдоль меридиана меняется незначительно, и ветры не очень сильны. В зимнем же полушарии, напротив, температура резко падает от экватора к зимней полярной шапки. Из-за большого перепада температуры в зимнем полушарии Марса дуют сильные ветры. По расчетам ученых, на высоте 12 км. их скорость может достичь 170 м./с. Вследствие этого в атмосфере развивается активная циклоническая и антициклоническая деятельность. Однако дожди или снег в нашем «земном» понимании вряд ли сопровождают марсианские циклоны. И это потому, что в марсианской атмосфере мало воды. Поэтому очень редко образуются в атмосфере Марса и облака. Только утром и вечером в умеренных широтах можно наблюдать облака, напоминающие дымку. Таким образом, на Марсе, если, конечно, нет пыльных бурь, всегда стоит прекрасная погода. И видимость там на много лучше, чем на Земле, из-за малого рассеивания света на частицах пыли в воздухе. Особенно хорошая видимость в летнем полушарии, где ветры заметно слабее и пыли меньше. Космическими аппаратами зафиксировано сильное отражение от поверхности планеты солнечной ультрафиолетовой радиации. Слой озона земной атмосферы задерживает это губительное для жизни излучение. На Марсе такой «защиты» нет. А это имеет важное значение для органической жизни. Жизнь на Марсе. Вряд ли какая-нибудь другая планета Солнечной системы возбуждала столько надежд среди тех, кто искал жизнь на других небесных телах! Начиная с 70-х годов ХIX века, вопрос – «Есть ли жизнь на Марсе?» - кочует по страницам как научно-фантастических, популярных, так и научных книг. И объясняется это не только близостью этой планеты, сколько сравнительно легкой доступностью ее для обозрения с помощью даже не очень сильных телескопов (благодаря прозрачности ее атмосферы). До какой степени в начале даже нашего века было модным и всеобщим предположение о вероятности разумной жизни на Марсе, свидетельствует сенсация, сообщенная астрономом В. Пикерингом 8 декабря 1900 года из Ловелской обсерватории (Дунлас). В посланной им телеграмме, молниеносно облетевшей весь мир, он сообщил, что северном краю Икарийского моря на Марсе в продолжение 70 минут был виден яркий выступ. Совершенно серьезно обсуждался вопрос о «сигнальных огнях» жителей Марса. Наличие атмосферы, не слишком суровый климат, таинственные каналы – не свидетельствует ли все это о том, что на Марсе когда-то была высокоразвитая цивилизация! Не исключено, что на этой загадочной во многом планете, издавна волнующей человеческое воображение возможностью существования жизни, люди могут встретить ее в самом неожиданном виде. И совершенно справедливо замечают по этому вопросу некоторые ученые, что если на Марсе будут найдены жилые организмы, то без преувеличения можно сказать, что их изучение станет биологической связью землян с инопланетной жизненной формой. И нет сомнений в том, что земное человечество сможет оказать весьма существенное влияние на дальнейшее ее развитие. Однако сложность решения этой проблемы заключается нее столько в посылке на Марс космических аппаратов и доставке специальных приборов на его поверхность, сколько в том, по каким признакам мы должны судить о наличии или отсутствии жизни на планете. В настоящее время мы еще не имеем достаточно надежного метода, позволяющего различать формы «на грани жизни» от отсутствия каких-либо ее признаков, но можно различить три большие группы вопросов. Во-первых, вопросы, связанные с тем, имеют ли исследуемые планеты химические соединения, подобные аминокислотам и белкам; Во-вторых, вопросы, связанные с тем, имеет ли место обмен веществ – поглощаются ли питательные вещества зеленого типа существующими формами жизни в химических реакциях, которые характерны для земной жизни; В-третьих, вопросы, связанные с тем, какими средствами могут быть обнаружены формы жизни (животные), остатки жизненных форм (ископаемые) или искусственные сооружения. Ни один из этих вопросов не является окончательным, так как все они допускают, что жизнь на Марсе подобна земной. Тем не менее мы вынуждены пока исходить именно из этого предположения, беря за основу три отличительных признака жизни: обмен веществ, размножение и эволюция. Эти признаки универсальны для всех живых организмов на Земле. С этой точки зрения чрезвычайно важной проблемой является изучение физических условий на Марсе с целью определения, насколько они благоприятны для протекания биологических процессов. По мнению учены, полученные данные не исключают возможности жизни на Марсе. Измерения, проведенные с помощью ультрафиолетового спектрометра, показали, что формы жизни на Марсе, если они существуют, должны были выработать механизм защиты от этого излучения. С этой точки зрения большое значение придаются углекислоте, которая может защитить от ультрафиолетового излучения. Койпер и Юри считают, что Марс в прошлом мог быть теплее и иметь более мощную и влажную атмосферу. Ее облачный покров удерживал температурные колебания на значительно более низком уровне, чем сейчас. В результате фотолиза водяного пара в атмосфере появился кислород. В этих условиях начала развиваться растительная жизнь, а после возникновения фотосинтеза появились дополнительные источники кислорода. Однако вследствие относительно малой массы планеты кислород мог улетучиться в космическое пространство. Окисление железа на поверхности могло ускорить потерю кислорода и, вполне возможно, что это так и было, потому что поверхность Марса имеет характерную оранжевую окраску. В результате длительного процесса постепенно образовалась тонкая, сухая и холодная атмосфера. Процесс этот сопровождался увеличением интенсивности ультрафиолетового и рентгеновского излучения и потока солнечных протонов на поверхность. Это создало суровые физические условия, к котрым любая возникшая растительность должна была приспособиться. В лаборатории космической биологии Института цитологии Академии наук СССР уже в течение ряда лет проводятся исследования по определению границ жизни. Для этого создана специальная камера – «фотостат». В нем иммитируются физические условия, существующие на Марсе. Эксперименты показали, что некоторые формы микроорганизмов и простейших способны выживать в «марсианских условиях» довольно длительное время, а ряд микроорганизмов - даже размножаться. К их числу относятся микроорганизмы, выделенные из почв Антарктиды. Таким образом доказано, что многим живым существам присущ большой «запас прочности», позволяющий им переносить крайне суровые условия, в том числе сходные с марсианскими. Это дает возможность предположить наличие существования на Марсе микроорганизмов, близких по своей природе к земным. Ф. Солсбери придерживается мнения, что проявления жизни на Марсе могут наблюдаться телескопически, то эта жизнь должна удовлетворять следующим пяти критериям: Она должна образовать сообщества, занимающие большие площади, видимые с Земли. Ее окраска должна соответствовать наблюдаемой и должна реагировать на изменение температуры и влажности. Она должна быть ответственна на наблюдаемые быстрые изменения размеров и формы темных областей и быть способной быстро возобновляться после пылевых заносов. Она должна проявлять эти свойства в суровых условиях Марса. Удовлетворять определенным основным принципам экологии, таким, как кругооборот элементов, свойственный нашей планете. На основаниях этих условий Ф. Солсбери считает маловероятным, чтобы какие-либо из низших форм жизни могли удовлетворять критериям 1,2 и 3. Лишайники, например, найденные в Сахаре и Антарктиде, удовлетворяют критерию 4 лучше любого другого известного земного организма. Однако они не могут удовлетворять остальным критериям. Ведь они не имеют сезонных изменений цвета, растут крайне медленно, форма и высота их таковы, что они не могут легко пробираться сквозь слой пыли, поэтому в атмосфере, имеющей столь низкую влажность, они едва ли могут образовать колонии, видимые с Земли. Стало быть более вероятно существование на Марсе высшей растительности, ибо она удовлетворяет всем этим критериям, за исключением четвертого. Возможно также наличие некоторых видоизмененных форм растительности с пигментом, способным экранировать ее от сильного ультрафиолетового облучения. Этот пигмент может поглощать солнечное излучение, что позволяет растительности удерживать тепло. Несмотря на крайнюю сухость и отсутствие кислорода, у марсианской растительности может осуществляться либо земной цикл фотосинтеза, либо какой-то иной биохимический процесс с участием других элементов. Подобными исследованиями занимался и на это указывал основатель астробиологии советский ученый Гавриил Адрианович Тихов. Он пришел к выводу, что марсианская растительность действительно сильно напоминает арктическую флору Земли. И если в окрестностях Верхоянска и Оймякона – самом холодном районе Северного полушария – произрастает около двухсот видов растений, то почему бы аналогичным растениям не расти на Марсе?! Г. А. Тихов показал, что если преобладающим цветом земной растительности является зеленый, то марсианская флора должна быть голубого и темно-голубого цвета. Почему? Дело в том, что в более суровых, чем на Земле, марсианских условиях растения будут поглощать более теплые лучи и отражать более холодные – синие и фиолетовые. Наиболее благоприятным фактором, ограничивающим возможность существования жизни на Марсе, следует признать чрезвычайно малое содержание воды в атмосфере и полное ее отсутствие, по крайней мере, в жидком виде - на поверхности. Водоемы диаметром более 300 м. исключаются совершенно, так как в противном случае при прозрачной атмосфере планеты наблюдались бы яркие блики Солнца. Однако это вовсе не означает, что под поверхностью Марса также нет воды. Ведь не исключено, что значительная часть первоначального запаса воды на Марсе могла превратиться в подпочвенный лед и таким путем избежать диффузии в космос. Такого мнения придерживаются ученые Ю. Давыдов, К. Саган, Д. Лидерберг и другие. В некоторых случаях (вблизи горячих источников, очагов вулканической деятельности) этот подпочвенный лед может таять и увлажнять поверхность, тем самым создавая благоприятные условия для развития жизни. Есть все основания предполагать, - утверждает советский планетолог В. Дерпгольц, - что подповерхностные марсианские воды более обильны, чем подземные, так как Марс находится дальше от Солнца, и, хотя атмосфера его уже была неплотная при возникновении планеты, в ней должно было сохраниться больше воды, чем на Земле. Этому в дальнейшем способствовала и мерзлотная покрышка марсианских пород… Свободной воды в атмосфере и на поверхности этой планеты мало. Но связанная вода, содержащаяся в породах Марса, по-видимому, весьма обильна – она может составлять одну треть их веса. Довольно уверенно можно предположить, что породы, покрывающие поверхность Марса, близки к гидрату оксида железа, так называемому лимониту, в состав которого входит приблизительно 34% воды. Эту воду можно получить из породы, если ее сильно нагревать… Чтобы ответить на вопрос, могла ли возникнуть жизнь на Марсе, надо исследовать марсианские условия, выяснить, какой путь прошла планета. Если, скажем, будет установлено, что на Марсе когда-то существовали океаны, то значит и возможность возникновения жизни станет весьма вероятной. Известно, что для образования сложных органических соединений необходимо присутствие азота. А его в марсианской атмосфере меньше пяти процентов. Но если его сейчас практически нет, то был ли он ранее? Точно так дело обстоит и с кислородом. Пока что на Марсе он вообще не обнаружен. Но и на Земле живут анаэробные микроорганизмы, которые обходятся без него, больше того, есть даже микробы, которые погибают от этого «живительного» газа. Одно из самых неблагоприятных обстоятельств заключается в том, что слабая атмосфера Марса не в силах удержать мощное ультрафиолетовое излучение Солнца, которое там достигает поверхности планеты. А известно, что для земных форм жизни воздействие такого облучения губительно. И если бы не слой озона, имеющийся в земной атмосфере, который поглощает большую часть ультрафиолетового излучения Солнца, вполне вероятно, что и на нашей планете жизни, подобной земной, не было бы. Правда, не следует забывать о способности живых организмов приспосабливаться к внешним условиям. Ведь и на нашей планете нет практически ни одного стерильного места: во льдах Антарктиды и в пекле Сахары, в глубинах мирового океана и на исполинских вершинах гор – всюду мы находим простейшие живые организмы. Они даже живут в атомных котлах! Фотоснимки Марса, сделанные с борта автоматических станций, не дали прямых доказательств существования жизни на нем. Обилие же кратеров и отсутствие тектонических структур, подобных земным, свидетельствует, что на Марсе очень давно нет океанов, сравнимых по размеру с земными, а скорее всего их никогда и не было. И все же, не смотря на это, многие ученые предпочитают не спешить с окончательными выводами по этому вопросу. Ибо наличие на Марсе элементов рельефа, происхождение которых может быть объяснено только воздействием жидкостной эрозии, признаки присутствия льда в южной полярной области, утечка водяных паров из атмосферы – все это позволяет предположить возможность жизни на Марсе. Противостояния Марса. Двигаясь по орбите, Земля, имея бо’льшую, чем Марс, скорость, пробегает свой более короткий путь быстрее и поэтому время от времени она как бы догоняет Марс, чтобы затем его перегнать. Когда это случается, то Солнце, Земля и Марс выходят на одну прямую линию. Такое расположение их называется противостоянием, потому что в это время для того, кто смотрит с Земли, Марс виден в точке неба, как раз противоположной Солнцу (рис. 5). Противостояния Марса по отношению к Земле происходят в среднем с интервалом 780 суток (средний синодический период обращения обеих планет). Если бы орбиты планет были концентрическими окружностями, лежащими в одной плоскости, и имели бы общий центр в центре Солнца, все противостояния Марса были бы всегда одинаковыми. Но эллиптичность планетных орбит и тот факт, что они лежат в разных плоскостях, нарушают эту воображаемую стройную картину. Поэтому одно противостояние отличается от другого. Бывает, что во время противостояния Марс удален от Земли почти на 100 млн. км., а при самых благоприятных из них дистанция Земля – Марс сокращается до 56 млн. км. Такие противостояния называются великими. Поскольку действительный синодический период отличается от среднего синодического периода на величину до 20 суток, великие противостояния повторяются через 15 – 17 лет, хотя обе планеты встречаются регулярно через 780 суток в разных частях своих орбит. Поскольку во время великих противостояний Марс ближе всего подходит к Земле и находится на расстоянии примерно 56 млн. км., то в это время представляется наилучшая возможность для астрофизических наблюдений Марса. Последнее такое противостояние произошло 10 августа 1971 года. Но сближение двух планет до минимального расстояния (из-за эксцентричности их орбит) было не в день великого противостояния, а двумя днями позже. 12 августа расстояние Земля – Марс было минимальным – 56,2 млн. км. В это время видимый с Земли поперечник Марса увеличился до 25 секунд дуги, а блеск достиг 2,6 звездной величины (для сравнения укажем, что ярчайшая из звезд Сириус имеет блеск 1,4 звездной величины). Хотя само противостояние, строго говоря, происходит только в какой-то один конкретный момент времени, Марс удобно наблюдать и до и после противостояния (примерно в продолжение двух-трех месяцев). Преимущества великих противостояний состоят не только в том, что Марс близко подходит к Земле, но и в том, что они происходят в августе и в сентябре, когда условия наблюдения за Марсом наиболее благоприятные. Не менее важно еще и то, что в этот период Марс остается сравнительно недалеко от Земли в течение нескольких месяцев. Поэтому неудивительно, что именно годы великих противостояний всегда были наиболее плодотворыми в отношении новых открытий, касающихся Марса. Именно в эти периоды или в самые близкие к ним годы были открыты на Марсе «моря» и «материки» (в 1836 году итальянским астрономом Фонтана), полярные шапки (в 1716 году астрономом Моральди), знаменитые каналы и оазисы (в 1877 году итальянскими астрономами Секки и Скиапарелли). В том же году американский ученый Холл открыл два спутника Марса. В периоды великих противостояний были зафиксированы сезонные изменения цвета на поверхности планеты (1892 год), пылевые бури (1909 год). В результате наблюдений Марса в период великого противостояния 1956 года удалось зафиксировать значительные измениия в его атмосфере и на поверхности – сильные пылевые бури и туманы. Атмосфера Марса была очень непрозрачной и заполнена мглой. Несмотря на это, ученые отметили изменения интенсивности темных и светлых деталей на поверхности планеты. Во время великого противостояния Марс располагается таким образом, что к Солнцу и к Земле обращено его южное полушарие. В это время в северном полушарии Марса всегда бывает осень, а в южном – весна. Поэтому бо’льшая часть добытых сведений о Марсе получена из исследований южного полушария. Фобос и Деймос. У спутников Марса довольно любопытная история. Впервые о них упомянул ирландский сатирик Джонатан Свифт на страницах своего фантастического романа – памфлета «Путешествие Гулливера» еще в 1726 году. Вот что он писал: «…Это преимущество в телескопах позволяло им в своих открытиях оставить далеко позади наших европейских астрономов. Так, ими составлен каталог десяти тысяч неподвижных звезд. Между тем, как самый обширный из наших каталогов (имеется ввиду европейский – Н. В.) содержит не больше одной трети этого числа. Кроме того, они открыли две маленькие звезды или спутника, обращающихся около Марса, из которых ближайший к Марсу удален от центра этой планеты на расстояние, равное трем диаметрам Марса; более далекий находится от нее на расстоянии пяти таких же диаметров. Первый совершает свое обращение в течении десяти часов, а второй – в течении двадцати одного с половиной часа. Так что квадраты времен их обращения почти пропорциональны кубам их расстояния от центра Марса, каковое обстоятельство с очевидностью показывает, что означенные спутники управляются тем самым законом тяготения, которым подчиняются другие небесные тела…» Это было написано Д. Свифтом в тот период, когда И. Ньютон открыл закон всемирного тяготения, управляющий движением небесных тел, и его теория тяготения волновала всех мыслящих людей. О двух спутниках Марса писал несколькими годами позже Д. Свифта и великий Вольтер в своем «Микромегасе» (1752г.): «Человек ростом более чем 30 км., который прибыл с одной из планет Сириуса, и вместе с жителем Сатурна, сущим «карликом» - ростом не более полутора километров, - решил исследователь Солнечную систему. Их пребывание на Марсе было весьма кратковременным, поскольку он оказался для них слишком маленьким. Но, подобно Гулливеру, они обнаружили, что у Марса есть два спутника.» Действительное открытие спутников Марса принадлежит астроному Асафу Холлу. Наблюдая Марс в год великого противостояния (11 августа 1877 года), А. Холл обнаружил около яркого диска планеты слабосветящуюся звездочку. Следующие ночи были облачные, но 16 августа вновь была хорошая видимость, и он невдалеке от ранее наблюдаемой звездочки увидел вторую такую же звездочку. Обе они двигались вокруг Марса в плоскости его экватора. По традиции А. Холл дал им имена двух сыновей римского бога войны Арес (Марса), сопровождавших его в битвах во время Троянской войны, - Фобоса и Деймоса (Страх и Ужас). Ближайший к Марсу Фобос движется по почти круговой орбите, на расстоянии около 9380 км. от поверхности планеты. Он совершает оборот вокруг нее за 7 ч. 39 мин. 13 с., т. е. в три с лишним раза быстрее периода осевого вращения самой планеты. Если учесть, что сутки на Марсе длятся 24 ч. 37 мин., то Фобос успевает почти три раза обежать вокруг планеты, пока сама она сделает только один оборот. Это, кстати, единственный случай, известный в астрономии, когда естественный спутник обращается быстрее, чем вращается сама планета. За час Фобос перемещается на 33 градуса. Так как направление движения у спутника и планеты одно и то же, то наблюдатель, находящийся на Марсе, будет видеть его стремительно движущимся навстречу всему звездному хороводу и заходящим не на западе, как все светила, а на востоке. Деймос удален от центра планеты на 23500 км. Полный оборот вокруг Марса он совершает за 30 ч. 17 мин. 17 с. Находясь на Марсе, можно наблюдать медленное его перемещение среди звезд с востока на запад каждый час на три градуса. Поэтому он от восхода и до захода около 65 часов, находится над горизонтом. Для воображаемых жителей этих двух спутников сама планета Марс должна представляться ни с чем несравнимой, величественной и поистине великолепной картиной. С Фобоса поверхность Марса будет выглядеть в 6,7 тысяч раз больше Солнца, видимого с Земли. И это гигантское тело на небосводе Фобоса три раза в сутки будет наблюдаться через все фазы, проходимые нашей луной за месяц. Может быть, эти спутники и не представляли бы собой особенно большого интереса, если бы они не обладали некоторыми специфическими особенностями. Во-первых, таких маленьких Лун не имеет ни одна планета (размер Фобоса составляет 2521 км., а Деймоса 13,512 км. с ошибкой измерения от 0,5 до 5 км.). Во-вторых, они очень близки к своей планете. В-третьих, Фобос и Деймос движутся по орбитам, плоскости которых лишь незначительно наклонены к плоскости экватора Марса (1,8° и 1,4° соответственно). И, наконец, американский ученый Б. Шарплесс в 1940 году заподозрил, что Фобос движется ускоренно и по спирали очень медленно приближается к Марсу. Период его обращения уменьшается примерно на одну миллионную долю секунды. По этому вопросу было высказано немало различных предположений. В 1959 году советский ученый И. Шкловский, проанализировав все предложенные гипотезы, пришел к выводу, что единственным приемлемым объяснением столь странного поведения Фобоса может быть его пустотелость. Отсюда возникла смелая гипотеза об искусственном происхождении спутников Марса. По его предположению, они созданы много миллионов лет назад разумными существами. Вероятно, на Марсе в ту далекую пору были благоприятные условия для жизни и там существовали разумные обитатели, достигшие высокого уровня культуры. И, возможно, что они – оставшиеся памятники когда существовавшей высокоразвитой цивилизации. Эта гипотеза, довольно близка к фантастики, наделала в свое время много шума. Сравнительно недавно научный сотрудник астрономического института имени Штернберга С. Вашковьяк разработала новую аналитическую теорию движения спутников Марса, которая учитывает несферичность планеты, гравитационное влияние Солнца и взаимные возмущения Фобоса и Деймоса. Применив эту теорию к наблюдениям движения спутников Марса за 50 лет (с 1877 по 1926 гг.), С. Вашковьяк показала, что расчеты Б. Шарплесса ошибочны. Никакого ускорения Фобоса на самом деле нет. Поскольку спутники очень малы, на Марсе никогда не бывает солнечных затмений. «Маринер - 7» сфотографировал Фобос на фоне поверхности Марса. Тщательный анализ этой фотографии показал, что Фобус имеет форму дыни и что самое любопытное – его поверхность очень темная. Она отражает всего около 6 процентов солнечного света, и потому он является самым темным телом солнечной системы. Не исключено, что Фобос и Деймос – бывшие астероиды, когда-то захваченные Марсом и выведенные им на современные орбиты. Небо Марса. Еще до полета космонавтов летчики сообщали о том, что с увеличением высоты небо все более и более темнеет. Светло-голубой цвет его постепенно переходит в синий, а затем в темно-синий. Происходит это оттого, что чем выше, тем меньше плотность воздуха. А раз так, там и меньше рассеиваются голубые и синие лучи солнечного света. Из доклада первого в мире космонавта Юрия Гагарина мы узнали, что из корабля «Восток» небо казалось угольно-черным. Это же подтвердили и другие космонавты. У поверхности Марса, как мы уже говорили, плотность газовой оболочки примерно такая же, как на высоте 30-35 км. над поверхностью Земли. Поэтому цвет марсианского неба в дневное время имеет темно-синий оттенок. Ведь характер рассеивания света газовой средой не зависит от ее химического состава и определяется размерами частиц, рассеивающих солнечные лучи. В чистом незапыленном воздухе свет рассеивают молекулы газа. Их размеры, очевидно, так же малы в марсианской атмосфере, как и в земной. На Земле рассеянный в атмосфере свет окрашивает небесный свод в голубые тона. Это происходит потому, что малые частицы рассеивают внутри газовой оболочки именно голубые лучи. Поскольку наклонение орбиты Марса к эклиптике незначительно (всего лишь 1° 51’), то для наблюдателя, находящегося на Марсе, как и для земного, путь Солнца среди звезд проходит по тем же зодиакальным созвездиям (рис. 6). Наше дневное светило выглядит менее ярким, а диаметр его видимого диска в полтора раза меньше, чем при наблюдении с Земли. Суточное вращение небесного свода имеет почти ту же скорость, что и на земном небосводе. Но так как ориентация оси вращения Марса отлична от положения в пространстве земной оси, то вращение небесного свода происходит вокруг иной точки. Северный небесный полюс расположен в созвездии Лебедя и не отмечен на фоне моечного пути какой-либо яркой звездой. Точку полюса среди звезд можно найти в середине линии, соединяющей звезды альфа Цефея и альфа Лебедя (Денеб). Южный полюс находится в созвездии Парусов. Очертания созвездий на марсианском небе аналогичны земным. Благодаря значительно меньшей, чем на Земле, плотности атмосферы, звезды будут выглядеть ярче, а их мерцание менее заметно. Яркие звезды, расположенные на небосводе ближе к зениту, можно увидеть даже в дневное время, конечно, при отсутствии облачности и запыленности атмосферы. Планеты на марсианском небе, так же как и на земном, будут видны в пределах зодиакальных созвездий. Поскольку орбита Земли проходит внутри орбиты Марса, то с Марса невозможно увидеть Землю в полной фазе. То же самое относится к Меркурию и Венере. Максимальное удаление Земли от Солнца не превышает 30-35°. Полоса Млечного пути на марсианском небе проходит через оба полюса мира. Находясь на одном из полюсов Марса, наблюдатель сможет увидеть в полярную ночь, как огромная арка Млечного пути, проходящая через зенит, в течение суток обращается вокруг него. А на экваторе Марса он сможет видеть, как при суточном вращении неба арка Млечного пути, будто бы закрепленная в точках севера и юга, поднимается на восточной стороне марсианского горизонта, проходит через зенит и скрывается за горизонт на западе. Одновременно на востоке появляется другая арка – вторая половина кольца Млечного пути. Полоса Млечного пути явится хорошим ориентиром для приближенного определения сторон горизонта на Марсе. Точки, в которых середина полосы пересекает линии горизонта, – точки севера и юга. В заключение хочется сказать, что у Марса завидная судьба – нет людей, равнодушных к нему. История его познания свидетельствует, что, как только появляется какая-либо новая гипотеза, она тотчас завоевывает себе горячих сторонников и не менее темпераментных противников. Но справедливы гипотезы или нет, – заметил известный канадский физиолог Селье, – они всегда определяли направления научных поисков. Список использованной литературы. Бакулин П. И., Кононович Э. В., Мороз В. И. «Курс общей астрономии» Варваров Н. А. «Человек исследует планеты» Данлог С. «Азбука звездного неба» Цесеевич В. П. «Что и как наблюдать на небе» - 1 -
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-po-teme-sigts-of-london.html	Внеклассное мероприятие по теме «Sights of London»	https://doc4web.ru/uploads/files/26/3c1cd30b1d43a8a3a7ed3bc494122eb4.doc	files/3c1cd30b1d43a8a3a7ed3bc494122eb4.doc	null
https://doc4web.ru/arbitrazhniy-process/klever-otveti-na-voprosi-segodnya-iyunya-v-po-msk-.html	КЛЕВЕР ОТВЕТЫ НА ВОПРОСЫ СЕГОДНЯ 10 ИЮНЯ В 20:00 ПО МСК (10.06.2018)	https://doc4web.ru/uploads/files/253/dc53dde2453b9ae4ec87de6c9221fcdc.docx	files/dc53dde2453b9ae4ec87de6c9221fcdc.docx	↓ ↓ ↓ ↓ Ответы на сайте CLEVEROTVET.RU
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-dlya-klassa-knoitall.html	Внеклассное мероприятие для 8 класса «Know-it-all»	https://doc4web.ru/uploads/files/70/5fe8f71c561ce8f585ca116f0b25269e.doc	files/5fe8f71c561ce8f585ca116f0b25269e.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/avtomatizaciya-roboti-v-ofisi-rozpiznannya-dokumentiv-v-programi.html	Автоматизація роботи в офісі Розпізнання документів в програмі Fine Reader	https://doc4web.ru/uploads/files/242/f85216ca70edd6a08307b68244e964fe.docx	files/f85216ca70edd6a08307b68244e964fe.docx	з дисципліни: Інформаційна техніка Тема. Автоматизація роботи в офісі. Розпізнання документів в програмі Fine Reader. Зміст Вступ. Засоби створення електронного документообігу. Автоматизація вводу інформації в комп’ютер. Автоматичне розпізнання тексту. Програми розпізнання тексту. Розпізнання документів в програмі Fine Reader. Вікно програми . Порядок розпізнання текстових документів. Сканування документів. Сегментація документів. Розпізнання документа. Особливості настройки програми Fine Reader. Переклад Web-сторінок. Зберігання перекладених документів. Висновок. Література. Вступ З моменту появлення на світ ПК в світі існувало багато видів таких машин. Але тепер велика кількість персональних і домашніх комп’ютерів відносяться до типу “ІВМ РС”. Головна заслуга ІВМ – у виготовлені і встановлені єдиного стандарту на основні частини комп'ютера. До того кожний виробник ПК створював власне унікальне “желізо” – тому, що в результаті він ставав монополістом на збір і обслуговування своїх приладів. Але в результаті ринок був переповнений спільними один з одним спільними апаратами, для кожного із котрих треба було створити власні програми. В період встановлення ринку персональних комп’ютерів, прилади кожного ПК було тайною фірми – виробника, і про ніяке копіювання однією фірмою виробника другою в масових масштабах просто не могло. Ввести із сканера текст в комп’ютер – задача не дуже важка. Але працювати з таким текстом не можливо, як і любе сканування зображення, сторінка з текстом являється графічним файлом. Звідси і виникають проблеми: по-перше, в графічному форматі сторінка займає дуже багато місця. І друга, сама головна проблема відсканований текст можна буде тільки читати, але редагувати і вставляти його франгменти в створений документ. Але сам сканер розпізнавати букви, як букви не вміє, вони для нього всього лиш точки чорного кольору. На світі є програми , які переводять відсканований текст із графічного в текстовий формат – програми розпізнання тексту або OCR. Сучасна OCR повинна вміти дуже багато, розпізнавати тексти набрані не тільки визначеними шрифтами, але й самими різними шрифтами, а також рукописні. Уміти працювати з текстами, які містять слова на декількох мовах, і правильно розпізнавати таблиці. І саме головне розпізнавати не тільки чітко набрані тексти, але й незрозумілі, нечітко набрані тексти. Наприклад, текст з пожовтілої газетної вирізки або машинописної копії. Само собою розпізнати текст це лише півділа. Не менш важливо забезпечити можливість зберігання результату у файлі популярного текстового або табличного формату. Засоби створення електронного документообігу Сучасне суспільство не може існувати без документообігу. Документи супроводжують нас на кожному кроці. Навіть мала покупка товару в магазині супроводжується видачею документа – касового чека. Кожного дня в світі створюються мільярди копій великих і малих документів. На виготовлення документів розходується дуже велика кількість паперу й лісу, а на реєстрацію, перевірку і зберігання документів тратиться дуже багато часу. Одна із основних задач інформатики полягає в розробці і застосуванні методів використовуючи обчислювальну техніку для переводу документообігу із паперової форми у електрону. Сучасні мережні технології дозволяють вирішити цю задачу, але тільки частково. Всі банки світу уже зв’язані електронними мережами і фінансові документи циркулюють в основному в електронному вигляді. Постійно виходять із вжитку паперові акції підприємств і другі ціні папери. Їх заміняють електроні дипозитарії – бази даних, в яких відомості про акціонерів зберігаються у вигляді записів. Порівняно недавно появились електроні гроші. Це теж записи в базах даних. Рух електронних грошей відбувається по без паперовій технології шляхом переносу даних із одних записів в інші. Для персонального використання електронних грошей служать пластикові картки, на якій є відомості про власника електронного рахунку на магнітній полосі, або смарт-карті, в яких є дані записи на великій плоскій мікросхемі вбудованій в карті. По без паперовій технології сьогодні працюють більшість засобів масової інформації. Всі етапи підготовки газети, журнала, книги або рекламної листівки проводять на комп’ютері. Операційна система типу Windows 9х, дозволяє одночасно готувати і редагувати тексти, створювати і обробляти ілюстрації, а комп’ютерні мережі об’єднують всіх учасників, які працюють над одним проектом в автономні робочі групи. Робоча група може обходитись без паперових документів до повного завершення роботи над проектом. Тільки коли робота закінчується створюється заключний паперовий документ. Це може бути, як макет газети так і повний комплект креслень необхідних для виготовлення даного документа. В тих випадках коли початкові дані зразу мають електронний вигляд, перевід документообігу на без паперову технологію відбувається порівняно просто. Представимо ,що письменник написав книгу в текстовому редакторі Word, а художник намалював до неї ілюстрації у векторному редакторі Adobe IIIustrator. Представимо, що фотограф підготував необхідні фотографії з допомогою цифрової фотокамери і зробив їх в редакторі Adobe Photoshop. В такому випадку залишається тільки зібрати початкові електроні документи в один заключний документ з допомогою видавничої системи. Всі етапи редагування і коректори також виконують в електронному вигляді з допомогою спеціальних програмних засобів. Робота передається з одного робочого місця на друге по комп’ютерній мережі, і всі учасники роботи допомагають один, одному і виправляють помилки колег без створення паперових документів. Можливо в далекому майбутньому, коли всі документи будуть зразу готуватись тільки в електронному виді, людство зможе перейти повністю до безпаперовій технології і залишки лісів будуть врятовані, від повного знищення, а целюлозно –паперові комбінати перестануть викидати забруднені води в річки і озера. Сьогодні ПК є не на кожному робочому місці і не всі учасники документообігу об’єднанні комп’ютерними мережами в робочі групи. Тому основним завданням на шляху створення без паперової технології є проблема вводу вихідних даних в електронному виді. В інформатиці ця проблема вирішується створенням і впровадженням спеціально апаратних засобів для переводу графічної і текстової інформації в електрону форму. Автоматизація вводу інформації в комп’ютер Основним методом переводу паперових документів в електрону форму являється сканування. Сканування - це технологічний процес, в результаті якого створюється графічний образ паперового документа. Існує декілька видів сканерів, але в їх основу покладено один і той же принцип. Документи освітлюються світлом від спеціального джерела, а відображене світло сприймається світло відображаючим елементом. Мінімальний елемент зображення передається сканером, як кольорова точка. Таким чином в результаті сканування документа створюється графічний файл в, якому зберігається растрове зображення первинного документа. Растрове зображення складається, як відомо з точок. Кількість точок визначається, як розміром зображення так і розширенням сканера. Автоматичне розпізнання тексту Після обробки документа сканером виходить графічне зображення документа. Але графічний вигляд не являється текстом документа. Людині досить подивитись на листок паперу з текстом, щоб зрозуміти, що на ньому написано. З точки зору комп’ютера, документ після сканування перетворюється в набір різнокольорових точок, а не в текстовий документ. Проблема розпізнання тексту в складі точкового графічного зображення являється дуже складною. Подібні задачі вирішуються за допомогою спеціальних програмних засобів, називаються вони засоби розпізнання зображень. Реальний технічний прорив в цій області пройшов лише в останні роки. До того розпізнання тексту було можливо лише шляхом порівняння знайдених конфігурацій точок із стандартним зразком. Автори програми критерій “схожості” використовуваний при ідентифікації символів. Такі системи називаються ОСR(OptikalCharacted Recognition-оптичне розпізнання символів) і оперались на спеціально вироблені шрифти. З часом наукові дослідження в області розпізнання зображень буквально перевернули представлення при оптичному розпізнані символів. Сучасні програми можуть ставитись з різноманітними шрифтами без перенастройки. Багато розпізнають навіть малюнковий. Програми розпізнання текстів Оскільки потреба в розпізнані тексту відсканованих документів достатньо велика, невипадково, що є велика кількість програм, призначена для такої цілі. Так, як різні наукові методи розпізнання тексту розвивалась незалежно один від одного, багато із цих програм використовують різні алгоритми. Ці алгоритми можуть давати різні результати на різні документи. Наприклад, система OCR здібна розпізнати тільки стандартний спеціально підготовлений шрифт і дають на цьому шрифті найкращі результати, які не можуть перевершити ні одна із універсальних програм. Сучасні алгоритми розпізнання тексту не орієнтуються на конкретний шрифт, ні на конкретний алфавіт. Більшість програм розпізнають текст на декількох мовах. Один і той же алгоритм можна використовувати для розпізнання російського, латинського, арабського і других алфавітів і навіть змішаних текстів. Розуміється програма повинна знати про який алфавіт іде мова. Нас перш за все інтересують програми здатні розпізнавати текст, написаний на російській мові. Такі програми випускаються вітчизняними виробниками. Найбільш широко відомі і розповсюджені програми Fine Reader і Cunei Form. Програма Fine Reader забезпечує високу якість розпізнання і вигоду застосування. Розпізнання документів в програмі Fine Reader Програма Fine Reader виготовляється вітчизняною компанією АВВУУ Software(w.w.w. bitsoft.ru.). Ця програма призначена для розпізнання текстів на російському, англійському, німецькому, українському, французькому і багатьох інших мовах, а також для розпізнання змішаних двох мовних текстів. Програма має ряд можливостей. Вона дозволяє об’єднати сканування і розпізнання в одну операцію, працювати з пакетами документів і бланками. Програму можна навчити для кращої якості розпізнання неправильно надрукованих текстів і складних шрифтів. Вона дозволяє редагувати текст і провіряти його орфографію. Fine Reader працює з різними моделями сканерів. Програма дотримується стандарту TWAIN. Ми розглянемо програму на прикладі версії 4.0 одну із основних версій. Вікно програми Після включення програми Fine Reader в меню програми головного меню появляються пункти, забезпечуючи роботу з нею. Вікно програми має типовий для Windows 9х вид і має стрічку меню, ряд панелей інструментів і робочу область. В лівій частині робочої області розміщується панель Пакет, містить список графічних документів які повинні бути перетворені в текст. Ці графічні файли розглядаються, як частинки одного документа. Результати її обробки в подальшому об’єднуються в єдиний текстовий файл. Форма значка, відмічає початковий файл і вказує чи було проведено розпізнання. Панель в нижній частині робочої області має фрагмент графічного документа в збільшиному виді. З його допомогою можна оцінити якість розпізнання. Цю панель також використовують для “навчання” програми в ході розпізнання тексту. А всю іншу частину робочої області займають вікна документів. Тут розміщується вікно графічного документа, а також вікно текстового документа після розпізнання. У верхній частині вікна під стрічкою меню розміщується панель інструментів. Панель інструментів Стандартна містить кнопки для відкриття документа і для операції з буфером обміну. Інші кнопки цієї панелі служать для зміни представлення документа. Панель Scan Read містить кнопки, які відповідають всім етапам перетворення паперового документа в електронний текст. Перша кнопка дозволяє виконати таке перетворення в рамках єдиної операції. Остальні кнопки відповідають відокремленим етапам роботи і містять відкриваючи меню службові для управління відповідною операцією. Панель Розпізнання дозволяє вказати мову документа і вид шрифта. Остані вимагаються роботи тільки в тих випадках, коли документ має не достатню кількість друку. Панель Інструменти використовується при роботі з вихідними зображеннями. Вона дозволяє управляти сегментацією документів. З допомогою елементів управління цієї панелі задають послідовність фрагментів текстів в заключному документі. Елементи управління панелі Формативна використовується для зміни представленні готового тексту або при його редагуванні. Порядок розпізнання текстових документів Перетворення паперового документа в електронний проходить в три етапи. Кожний із цих етапів програми Fine Readerможе виконувати, як автоматичний так і під контролем користувача. Якщо всі етапи проходять автоматично, то перетворення документа проходить за один прийом. Перший етап роботи – сканування. На цьому етапі завжди використовується сканер. Однак зображення з листка паперу може бути перетворена в цифрову форму і з допомогою других засобів таких, як наприклад цифрові фотоапарати і цифрові відеокамери. Другий етап роботи – сегментація тексту. Діло в тому, що в паперових документах, на сторінках книжки чи журналу, текст не завжди розміщується в зазначеному порядку. Він може розміщуватись в декількох колонках. Містить малюнки (підписи до них). Доповнюючі вирізки і дані представлені в таблиці, а також можуть заплутати порядок тексту. Тому перш за все, як включити текст документа його розбивають на блоки, вміст фрагментів. Блоки розпізнають послідовно. Отриманий текст включається в документів порядку номера блока. Останній етап роботи програми-розпізнання. Цей етап не потребує втручання користувача, за винятком тих випадків, коли розпізнання супроводжується ”навчанням”. Розпізнання тексту відображається у окремому вікні у виді форматованого тексту. Він “втрачає зв’язок” з вихідним зображенням і може редагуватися і форматуватися незалежно від нього. програма виділяє кольором ті символи, які вона сама розглядає, як неоднозначно розпізнання. Це спрощує пошук помилок засобами програми в отримані тексту, можна також провести перевірку граматики. Отриманий текст можна зберегти у виді форматованого документа. Передбачено також можливість прямої передачі отриманого тексту в програму Word чи Excel, а також в буфер обміну Windows. Сканування документа Сканування – це технічна операція , яку виконує пристрій для сканування. Задача програми Fine Readerна цьому етапі складається з того, щоб приняти получену інформацію і прийняти значки від сканування сторінок на панелі Пакет. Так сторінки готуються до розпізнання. Для того щоб провести сканування за допомогою програми Fine Reader, необхідно запустити цю програму і включити сканер. Проскановані сторінки проходять по клацані на кнопки Сканувати на панель інструментів або при написанні комбінації клавіш Ctrl+K. Програма здатна працювати із сканером, як безпосередньо так і через протокол. При безпосередній взаємодії із сканером можливість сканування кольорових зображень не використовується так, як текст являється в любому випадку одноколірним. Програма використовується для сканування, яке задано по зменшенню. Для того щоб вибрати таке обладнання чи змінити його настройку, потрібно клацнути на відкриваючій кнопці поруч з кнопкою Сканувати і вибрати у відкритому меню пункт Опції – відкривається діалогове вікно Опції. Якщо до комп’ютера підключено декілька сканерів або сканер був підключений після установки програми, слід клацнути на кнопці Вибрати сканер. В тому випадку програма проведе пошук підключених до комп’ютера сканерів і дозволити вибрати потрібний. Для зміни настройки сканера використовують кнопку Настройки сканера. Коли сканер вибраний появляється два флажка, в нижній частині діалогового вікна. Якщо поставити флажок Показувати діалог TWAIN-драйвера сканера, то сканування проходить через протокол з відображенням діалогового вікна. В протележному випадку програма працює напряму із сканером. Використати протокол має значення тільки в тому випадку, коли робота напряму неможлива або дає неякісні результати. Флажок Показати опції перед початком сканування застосовують лише в тому випадку, коли паперові сторінки документа сильно відрізняється одна від другої. Це може бути викликано, наприклад, розмірами паперу або тим, що різні сторінки друкувались в різний час і різними засобами. В такому випадку перед скануванням кожної сторінки відкривається діалогове вікно настройки сканера, щоби користувач міг відрегулювати якість процесу. Сам процес сканування проходить в автоматичному режимі. Якщо потрібно проробити багато сторінок, то краще всього спочатку їх усіх просканувати, а уже потім проводити розпізнання. Це зв’язано з тим, що сканування потребує присутності користувача через управління сканером, а розпізнання може проводитися в автоматичному режимі. Сегментація документа Під порядком розпізнання тексту розуміється послідовне розпізнання сторінок зліва на право. Якщо текст розбитий на декілька колонок або має вирізки, підмалюнкові підписи, примітки і другі елементи форматування, його розпізнання в послідовному порядку неможливо. В таких випадках програма розбиває текст на блоки, кожний з яких представляє собою фрагмент тексту, розпізнаний в послідовному порядку. Таке розбиття документа називається сегментацією. Автоматична сегментація – це проста задача для програми. Програма шукає проміжки між стрічками, а також зони початку і кінця стрічок. Якщо послідовність стрічок, ідуть підряд, має одинакові зони початку і кінця, то програма розглядає таку область як текстовий блок. Якщо проміжки між стрічками взагалі існують, то по всій можливості, мова іде про ілюстрацію. Якщо знайдеться велике число вертикальних і горизонтальних фрагментів, які відображають правильну структуру, то напевне в текст включена таблиця. Якщо клацнути на кнопці Сегментація виділені сторінки, то сегментація сторінки проходить автоматично. правда зображення документа має невисоку якість, то сегментація може бути виконано не правильно, що виявляється у великій кількості малих блоків. В таких випадках можна вручну вказати границі блоків або змінити автоматичне розбиття. Нові прямокутні блоки створюються методом перетягуванням миші. При перетягуванні створюється блок і виділяється пунктирною рамкою, яка в момент створення блока перетворюється в єдину зелену лінію. Якщо сторінка має простий стандартний вид, то простіше вручну створити одиничний блок, який охоплює всю сторінку, чим представити це програмі, ризикуючи можливістю появлення помилок. Один із створених блоків являється текучим. Він обведений великою жирною лінією, а його вершини помічені маркерами. Переніс цих маркерів можна редагувати границі блока. Для створення блока прямокутної форми або зміна послідовності блоків використовують кнопки панелі інструментів Інструменти. Всі кнопки цієї панелі використовують на етапі сегментації. Програма Fine Reader розпізнає декілька блоків які працюють по різному. Такі блоки виділяються різними кольорами. Текстові блоки обводяться зеленою лінією. Щоб змінити тип блока потрібно клацнути в зоні блока ПКМ і вибрати потрібний тип в меню. Тип блока контекстного меню. Розпізнання документа Після сегментації і встановлення порядку текстових блоків виконує останній етап роботи – розпізнання. Якщо документ надрукований не стандартним шрифтом, який добре відсканований, по клацанню кнопки Розпознать відкриту сторінку досить, щоб документ був розпізнаний. Якщо паперовий документ має нестандартний шрифт, то процес розпізнання ускладнюється. В такому випадку програма може не справитись з розпізнанням символів і допускати однотипні помилки. В таких випадках для великих документів перш за все спочатку треба провести навчання програми з особливостями даного документа. Це досить великий процес, але він все таки простіший, ніж ручний ввід багато сторінкового документа. Настройку розпізнання починають із створення еталону в, якому зберігаються особливості даного документа. Для цього потрібно виконати команду Сервіс – Редактор еталонів, клацнути у відкритому діалоговому вікні Еталони на кнопці Нові еталони і ввести ім’я створення еталона. Для підключення еталона при розпізнані, треба клацнути на відкриваючі кнопці поруч з кнопкою Розпізнати відкриту сторінку і вибрати пункт Опції. У відкритому діалоговому вікні в групі Обучение слід вибрати тільки, що створений еталон. Якщо розпізнання документа відповідає еталону, який був створений і настроєний раніше, то вибрати не новий, а старий еталон. Для “навчання” еталона слід встановити прапорець Розпізнання з навчанням. Режим розпізнання в такому випадку змінюється. Коли програма не може розпізнати символ, то вона видає діалогове вікно “навчання еталона”. У верхній частині цього вікна проводиться збільшення зображень розпізнання стрічки. Текучий символ обведений рамкою. В полі із списком Символ, який розуміє програма, знаходиться в рамці. Необхідно переконатись, що символ в полі вказаний правильно і замінити його у випадку необхідності. Після цього треба клацнути на кнопці “навчання”. Якщо неправильно вказані границі символу, то кнопки Зсунути вліво і Зсунути вправо, дозволять поправити положення рамки. Якщо правильно розмістити рамку не вдається або в тексті зустрічається незнайомий символ, який правильно перекласти не можливо, слід клацнути на кнопці “Пропустити”. Особливості настройки програми Fine Reader Як і більшість других додатків Windows, програму Fine Reader можна настроїти відповідно з потребою конкретного користувача. Всі настройки виконуються за допомогою діалогового вікна Опції, які відкриваються з допомогою любої відкриваючої стрілки на панелі інструментів, чи через меню Сервіс. Якщо використана панель інструментів, то діалогове вікно відкривається на вкладці, відповідно до використаної кнопки панелі інструментів. Вкладка Сканування служить для вибору і настройки сканера, а також для визначення способу доступу до нього. Вкладка Сегментація дозволяє настроювати деякі параметри для автоматичної сегментації . тут задаються параметри автоматичного розбиття таблиці і настроюють режим автоматичної сегментації багато стовпчикового тексту. Засоби вкладки Форматування дозволяє задавати спосіб форматування розпізнаної сторінки і вибрати потрібний шрифт. Вкладка Розпізнавати визначає параметри розпізнання документа. Вона дозволяє задати мову документа і особливості початкового шрифту, а також настроїти режим розпізнання з навчанням. Тут також задається метод кольорового виділення не надійно розпізнаного символу. Елементами управління вкладки Перевірка задають метод перевірки орфографії і спосіб виділення знайдених помилок чи незрозумілих місць. Вкладка Установки розпізнає всі настройки програми. Тут задають мову інтерфейсу і настроюють використані одиниці вимірювання. Прапорці панелей Показувати розпізнають спосіб представлення вікна програми і відкритих документів. панель Кольори дозволяє вибрати колір різноманітних елементів документа. В нижній частині вікна можна задати доповнюючи параметри. Автоматичний переклад документів Ідея автоматичного переводу тексту з однієї мови на другу появилася зчасу перших комп’ютерів. Як щоб повноціний перевід був можливим, значно б спростилось спілкування між народами і обмін документами, але це дуже складна задача. Всі спираються на об’єм тексту який переводиться. Комп’ютерний словник може справитись з переводом окремих слів особливо, якщо він може запропонувати декілька значень на вибір. Однак ця ситуація замітно ускладнюється, якщо переходим до переводу цілих фраз і тим більше абзаців тексту. Для таких випадків надійного перекладу з однієї мовми на другу не існує. Це звязано з тим, що кожна фраза мови має два рівня : синтаксичну і смислову. Синтаксичний рівень визначає побудову речення, а смисловий його склад. Для правельного смислового перекладу, необхідно брати до уваги не тільки конкретну фразу або абзац, а і цілу частину тексту. Таким чином, розраховувати на , то , що при автоматичному перекладі получеться повний документ. Програми автоматичного переводу розраховують в першу чергу, на тих хто за усім не знає відповідної іноземної мови, але повинен ознайомитися із змістом документа. Крім того подібні програми дозволяють виготовляти короткі повідомлення електроної пошти на іноземній мові. Такі повідомлення важають програмними, але скорше всього кориспондент зуміє зрозуміти, що йому потім повідомити. Якщо нема ніяких зауважень дро якості переводу тексту з іноземної мови на російську. Програми автоматичного переводу розглядаються, як засиби отримання простого чорновика. Якщо подібні потреби є, то використовують подібні програми. Кваліфіковане редагування тексту отриманого автоматичним шляхом, проводиться в декілька раз дорожче, ніж послуги спеціальних перекладачів. Засоби автоматичного переводу Програмні засоби автоматичного переводу можна умовно розбити на дві основні категорії. Першу категорію представляють комп’ютерні словники. Призначення комп’ютерних словників ті, що в звичайних словників: представити значення невідомого слова. Перевага комп’ютерних словників складається з швидкості доступу і вигоди автоматичного пошуку виділеного слова. Автоматичний словник дає змогу перекладу слова по написанню виділеної комбінації кнопок. До другої категорії відносяться програми, які дозволяють виконувати автоматичний переклад тексту. Вони сприймають текст на одній мові і видають текст на другій мові. В ході роботи програма використовує обширені словники, набори граматичних правил і другі засоби, які забезпечують найліпше (з точки зору програми), якість перекладу. Словник може складатися не тільки з виділеного слова, але й з словосполучення. Використовуючи ці засоби програма аналізує граматичну структуру тексту, знаходить зв’язок між словами і намагається побудувати правильний переклад фрази на іншій мові. Чим коротша пропозиція тим більше шансів на то, що таке речення буде правильне. В довгих реченнях і складних граматичних інструкціях люба система перекладу може дати збої. В Росії найбільш широке розповсюдження отримали програми автоматичного перекладу з англійської на російську,із російської на англійську мову. Це пояснюється головною роллю англійської мови в сфері міжнародного спілкування. Англійська мова досить проста для вивчення однак її простота несподівано створює допоміжні проблеми для систем автоматичного перекладу. Справа в тім, що одинаково написані слова в англійській мові часто відносяться до різних частин мови. Це ускладнює граматичний аналіз речення і призводить до виникнення грубих помилок в автоматичному перекладі. 2
https://doc4web.ru/astronomiya-/finansovo-valyutna-politika-ukraini.html	Фінансово - валютна політика України	https://doc4web.ru/uploads/files/237/2ec8397ea43dc0e519e2dcf10126e521.docx	files/2ec8397ea43dc0e519e2dcf10126e521.docx	Тема: “Фінансово-валютна політика України”. ПЛАН. Вступ. Загальна характеристика фінансово-валютної політики: Управління валютними ризиками; Особливості валютного регулювання в Україні: 1. Валютний ринок та правові засади валютного регулювання в Україні; 2. Вплив кризи та антикризові заходи уряду та НБУ в 1998; Валютний контроль та співробітництво з МВФ. III. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-валютної політики в Україні: Вступ Сьогодні у світі практично немає країн, які б не опікувались обмінним курсом національної валюти, рівнем валютного курсу та його динамікою. Тому кожна держава, враховуючи важливість міжнародних валютних відносин у світогосподарських зв‘язках, проводить фінансово-валютну політику, яка є складовою частиною її економічної політики вцілому. Ця політика визначає підготовку, прийняття, реалізацію рішень з валютних проблем. Вона відіграє подвійну роль: як засіб координації міждержавних дій з метою спільних пошуків шляхів виходу з кризових ситуацій, послаблення протиріч, створення сприятливих умов для міжнародних економічних відносин, як один із засобів посилення позицій країни в боротьбі за ринки збут, джерела енергії і сировини і т.д. Невід`ємним елементом фінансово-валютної політики перехідного періоду виступає валютний контроль. Обмежуючи рух капіталів, країна отримує можливість манерву для встановлення процентної ставки в інтересах реальної економіки. Проте Україна, в порівнянні з іншими країнами, має як і загальні, так і характерні для неї особливості в здійсненні фінансово-валютної політики, розвитку валютного ринку ( сфера економічних відносин по операціях купівлі продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах). Рівень розвитку валютного ринку залежить від характеру економічної системи країн, ступеня конвертованості валюти, рівня державних валютних обмежень. В Україні валютний ринок знаходиться у стадії фрмування. Як відомо одну із основних ролей в стабілізації і розвитку валютного ринку в Україні відіграє НБУ. За останні декілька років НБУ, завдяки своїй фінансово-валютній та грошовій політиці, спрямованій на підтримку стабільності вітчизняної валюти, здобув чудову репутацію на батьківщині та за кордоном. Для країни це важлива, цінна якість. Надійність НБУ-якір, або фундамент, без якого Україна позбулася б великої частки міжнародної довіри. Під фінансово-валютною політикою слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на реглементацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями, і виступає важливим інструментом механізму державного регулювання економіки. Валютна політика виступає як складова фінансової політики.Основними завданнями здійснення фінансово-валютної політики є : організація системи курсоутворення, захист та забеспечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці; регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу; організація внутрішнього валютного ринку; регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями; регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій; встановлення режиму та обмежень на вивезення та ввезення через кордон валютних цінностей; забеспечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. Фінансово-валютна політика здійснюється органами економічного правління -- центральним банком, міністерством фінансів, органами валютного контролю. Фінансово-валютна політика складається: валютно-кредитної/ валютної політики структурної валютної політики поточної валютної політики Валютно-кредитна/валютна політика проявляється у таких основних формах: дисконтна, девізна політика і її різновидність – валютна інтервенція , валютні обмеження, диверсифікація валютних резервів, регулювання ступеню оборотності валюти, режиму валютного курсу, девельвації, ревальвації. Валютна політика в залежності від її цілей і форм поділяється на структурну і поточну. Структурна валютна політика(або довготривала)-здійснення довготривалих структурних змін у міжнародному валютному механізмі. Структурна валютна політика реалізується з участю країн у рамках МВФ, а також на реогіональному рівні. Поточна валютна політика – сукупність заходів , які направлені на повсякденне, оперативне регулювання валютного курсу, валютних операцій, діяльності валютного ринку і ринку золота. Одним із засобів реалізації валютної політики є валютне регулювання – діяльність держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Держави за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити під контроль валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик , ввіз, вивіз та переказ валюти за кордон тим самим підтримати рівновагу платіжного балансу та стійкості валюти. У багатьох країнах встановлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам. Валютне реголювання переважно нормативне тобто таке, що здійснюється, головним чином, шляхом валютних угод та видання нормативних актів. Валютна політика визначає підготовку, прийняття, реалізацію рішень з валютних проблем. В силу приватної власності на засоби виробництва управління міжнародно-валютними відносинами не може бути організоване на цинтралізованих принципах і включає декілька рівнів: приватні підприємства, в першу чергу національно-міжнародні монополії, які мають валютні ресурси активно беруть участь у валютних відносинах (вони і мають здатність дестабілізувати валютні угоди проводячи великі спекулятивні валютні операції). національні держави (міністерство фінансів, центральний банк, органи валютного контролю) на міждержавному рівні органом, який розробляє і здійснюється валютне регулювання є МВФ. З середини 30-х років новою організаційною формою міждержавного регулювання, в тому числі валютно-кредитного, стали регулярні наради актуальних проблем економіки і політики на вищому рівні з обмеженою кількістю учасників. Основними інструментами здійснення фінансово-валютної політики виступають: дисконтна політика (маневрування дисконтною ставкою центрального банку з метою реголювання грошової маси в обігу, рівня цін, руху через кордон коротко-строкових капіталів); валютна інтервенція( проводиться з метою впливу на курс національної валюти); зміна валютного курсу шляхом девальвації чи ревальвації; зміна валютних обмежень і угод диверсифікація валютних резервів( дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих чи інших валют, забеснечення найвигіднішої структури резервних активів); підписання міждержавних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі і т.д. Добре обгрунтована, реалістична валютна політика відіграє важливу роль у розвитку національної економіки, в інтеграції її в світову систему, в забезпеченні міжнародної валютної ліквідності; отримання або надання кредитів та супсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах; низки адміністративних заходів. Юридична валютна політика оформляється валютним законодавством – сукупністю правових норм, які регулюють порядок проведення операцій з валютними цінностями в країні і за її межами, а також валютними угодами – двосторонніми багатосторонніми – між державами з валютних проблем. Дисконтна політика – одна із форм грошово-кредитної політики центральних банків, що спрямовані на регулювання економіки країни шляхом підвищення чи зниження процентних(дисконтних) ставок з метою впливу на попит та пропозицію позичкового капіталу, зменшуючи темп інфляції, а також на стан платіжного балансу і валютний курс. Підвищення офіційної процентної ставки спрямоване на скорочення видачі центральним банком кредитів комерційним банком (кредитна рестрикція), а тим самим, на скорочення грошової маси в обігу, стимулювання притоку іноземних капіталів для покращення платіжного балансу країни, для збереження валютних резервів та підтримки курсу валюти.Навпаки, зниження офіційної процентної ставки заохочують видачу кредитів (кредитну експансію). Це веде до розширення обсягів виробництва та відтоку іноземного капіталу країни, збільшує грошову масу в обігу може викликати інфляційні процеси. Ефективна дисконтна політика досягається її поєднання з іншими формами регулювання економіки. Девізна політика – метод впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу державними органами іноземної валюти ( девіз ). З метою підвищення курсу національної валюти центральний банк продає, а для зниження -– скупляє іноземну валюту. Девізна політика сьогодні здійснюється, переважно у формі валютної інтервенції, тобто втручання центрального банку в операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної валюти. Здійснюється шляхом купівлі-продажу іноземної валюти. Валютна інтервенція здійснюється за рахунок офіційних золотовалютних резервів або за рахунок міжбанківського кредиту згідно системи “своп”.У країнах з розвиненою ринковою економікою широкого розмаху валютна інтервенція набула в умовах обігу нерозмінних грошових знаків. В колишньому СРСР валютна інтервенція здійснювалася під час проведення грошової реформи 1922-24рр., з метою оволодіння валютним ринком і стабілізації курсу червінця. Матеріальною базою проведення валютної інтервенції служили створенні у 30-х роках в США, Великобританії,Франції, Італії, Канаді та ін. країнах валютні стабілізаійні фонди. З 70-х років явищем стала колективна валютна інтервенція центральних банків ряду країн. Диверсифікація валютних резервів -- політика держав, банків, монополій, яка спрямована на регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їх складу різних валют з метою забезпечення міжнародних розрахугків, проведення валлютної інтервенції і захисту валютних втрат.Зично ця політика здійснюється шляхом продажу нестабільних валют і купівлі більш стійких валют на світових валютних ринках. Диверсифікація важлива і для банків, оскільки вони в основному чужими коштами.Тому банки стараються видавати позики якомога більшій кількості клієнтів. З цією метою комерційні банки України мають право видавати позички одному клієнтові в розмірі, що не перевищує 50% їх статутних фондів. У США, наприклад цей норматив встановлений у розмірі до 10 відсотків власного капіталу банку. Цей принцип застосовується також в операціях з цінними паперами, коли кошти вкладаються у різні види цих паперів чи в папери одного виду, але випущені різними емітентами. Девальвація і ревальвація – це традиційні методи валютної політики. Девальвація – здійснюване державою зниження обмінного курсу своєї грошової одиниці стосовно іншої. Це один із варіантів грошової реформи, спрямованої на оздоровлення грошового обігу. Причинами цього явища є нерівномірність розвитку інфляції в окремих країнах, нестабільність платіжних балансів і світової економіки в цілому. Девальвація і ревальвація складають два основні варіанти грошової реформи. Часто девальвація лише закріплює фактичне обезцінення грошей внаслідок інфляції. Існує також поняття ринкової девальвації валюти, тобто падіння на ринку ціни національної валюти, вираженої в інших валютах, зокрема в доларі. Ринкова девальвація відбувається внаслідок зниження попиту на дану валюту. Держава може підтримувати курс своєї валюти шляхом ринкових інтервенцій / скуповування власної валюти або продажу іноземної /. При значних господарських розладах держава застосовує девальвацію, яка веде до подорожання імпортованих і здешевлення власних товарів, експортованих в інші країни. Тому девальвація використовується також як засіб зовнішньоторговельної експансії. Ревальвація -- поновлення, збільшення вартості валюти шляхом підвищення її офіційного курсу щодо грошової одиниці інших країн або щодо міжнародних грошових одиниць. Застосовується як один із методів стабілізації грошової системи країни і поновлення, а то й підвищення купівельної спроможності грошей після інфляції. Ревальвація як метод стабілізації грошової одиниці в минулому використовувалася відносно мало. Це пояснюється тим, що країна, яка таким чином стабілізує грошовий обіг, ставить себе у невигідне становище у зовнішньоекономічних операціях, туризмі порівняно з іншими. Підвищення курсу валюти даної країни щодо інших зумовлює зростання цін на експортні товари в іноземній валюті і тим самим знижує конкурентноздатність товарів власного виробництва на міжнародному ринку. Курсові співвідношення між ревальвованою валютою даної країни та іншими валютами створюють умови за яких невигідно вкладати капітал в економіку даної країни. У то й же час стає вигідним вивіз національної валюти, оскільки при цьому за кордоном можна одержати більшу суму за ревальвовану грошову одиницю. Це може негативно вплинути на величину інвестицій в економіку країни. Незважаючи на це, ревальвація за певних умов може стати ефективним антиінфляційним заходом. Саме як антиінфляційний захід ревальвація була використана на рубежі 60-70-х р.р. ХХ ст. в колишній ФРН, у Голландії, Швейцарії, Австрії та у ряді інших країн. Вона зумовила скорочення грошової маси у сфері обігу, стабілізацію, навіть зниження цін на внутрішньому ринку і позитивно вплинула на розвиток економіки та матеріальний добробут населення. I.1. Особливості управління валютними ризиками. Управління валютними ризиками передбачає проведення його детального аналізу, оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування. Оцінка ризику передбачає визначення тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, та обсягу збитків за відповідними зобов’язаннями, що можуть виникнути в майбутньому. Тому передбачення валютних ризиків посідає чільне місце у стратегії планування діяльності підприємства чи фінансово-кредитної установи і є запорукою підвищення ефективності їхньої основної діяльності. Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи: викорстання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків; контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю; страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення. Схематично така стратегія менеджменту валютного ризику наведена на мал. 1. Відповідно до цієї схеми ми можемо спостерігати різні варіанти вибору стратегії: від нейтрального ставлення до ризику, коли фінансові менеджери через незначні розміри можливих збитків не беруть ці ризики до уваги, до повного контролю і страхування всіх можливих валютних ризиків і валютних збитків. Тому запобігання валютним ризикам завдяки використанню певних методів страхування можна вважати головним елементом стратегії менеджменту валютних ризиків. У світовій практиці страхування валютних ризиків називають хеджуванням (hedging). Головна мета використання відповідних методів хеджування полягає в тому, щоб здійснити валютно-обмінні операції своєчасно – ще до того як відбудеться небажана зміна курсів, або ж компенсувати збитки від такої зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протележному напрямку. Нині існує ціла низка досить ефективних методів страхування валютних ризиків, що можуть бути використані різними суб`єктами власних коштів банку у вигляді абсолютної суми ліміту. Так, для уповноважених банків із власними коштами до 1 млрд руб. (до 1 млн руб. після демострації) ліміт дорівнює 70 тис. Дол. США; з капіталом від 1 млрд до 5 млрд руб. – 350 тис. дол.. США; від 5 млрд до 10 млрд руб. – 700 тис. дол.. США і понад 10 млрд руб. – за індивідуальними нормативом, який встановлює Департамент іноземних операцій ЦБ Росії. З-поміж методів страхування валютних ризиків треба назвати такі. Структурне збалансування активів, пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості. Зміна термінів платежів (leads and lags). Форвардні угоди. Операції “своп”. Опціонні угоди. Фінансові ф`ючерси. Кредитування та інвестування в іноземній валюті. Реструктуризація валютної заборгованості. Паралельні позички. Лізинг. Дисконтування вимог в іноземній валюті (форфетування). Використування валютних коштів. Здійснення платежів за допомогою зростаючої валюти. Самострахування. II.Особливості валютного регулювання в Україні. Валютний ринок та правові засади валютного регулювання в Україні. Однією із найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок, формування та активний розвиток якого фактично розпочалися в Україні з 1992 р. На сьогоднішній день валютний ринок є досить розвиненим, характеризується розгалуженою структурою, включає як біржовий, так і позабіржовий сектори та розвивається досить динамічно. Можна стверджувати, що за роки існування валютного ринку в Україні розроблена законодавча та нормативна база, а також створені інституціональні форми організації валютних відносин. Тому можна вважати, що в державі існує національна валютна система як державно-правова форма організації валютних відносин, яка встановлює певний порядок здійснення валютних операцій, купівлі-продажу, вивезення-ввезення іноземної валюти та валютних цінностей, валютні курси, організації валютного контролю тощо. Поглиблення економічних реформ, становлення фінансово-кредитної та банківської систем, успішне проведення грошової реформи 1996 р. сприяли становленню і зміцненню валютного ринку України. Фактично валютний ринок було започатковано в серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного банку, яка згодом, у липні 1933 р., була реформована в Укркїнську міжбанківську валютну біржу. Правові засади валютного регулювання в Україні закладені Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1933 р. №15-93, органами валютного контролю в Україні визначені: Національний банк України. Уповноважені банки. Державна податкова адміністрація України. Міністерство зв`язку України. Державний митний комітет України. Залежно від своїх функцій зазначені органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України – фінансовий контроль за валютними операціями, що виконуються резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв`язку України – за додержанням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України – за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Головним органом валютного регулювання та контролю є Національний банк України, який крім функцій прямого контролю також здійснює: Державну валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; Разом із Кабінетом Міністрів України складає платіжний баланс України; Контроль за додержанням затвердженного Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; Визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; Видачу в межах своєї компетенції обов`язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України; Накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; Видачу ліцензії на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування; Встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; Встановлення за погодженням із Міністерством статистики України єдиних форм обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; Публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків тощо. Згідно з яким Національний банк України було визначено головним валютним органом країни та покладено на нього виконання функцій щодо формування на підставі загальної економічної політики держави принципів і стратегії валютного регулювання, ліцензування діяльності з валютними цінностями,розробки і впровадження системи курсоутворення та здійснення контролю за виконанням правил валютних операцій. Суб`єктами валютних відносин в Україні є юридичні та фізичні особи-резиденти і нерезиденти, уповноважені банки, біржі, інші фінансово-кредитні установи, спеціальні органи валютного контролю та Національний банк України. Складовими національної валютної систем є національна грошова одиниця, режим курсоутворення та умови конвертованості національної грошової одиниці, валютні нормативи й обмеження, система валютного регулювання та контролю, міжнародна ліквідність держави, регламентація готівкового і безготівкового обігу іноземої валюти, організація біржового та позабіржового валютних ринків, система міжнародних розрахунків, ліцензування операцій з валютними цінностями тощо. Головним елементом валютної політики слід вважати валютне регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями. Крім того, Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за валютообмінними операціями як на міжбанківському ринку, так для обмінних пунктів. Нині вибір керованого плаваючого курсу найбільш повно відповідає сучасному стану економіки України. Сьогодні НБУ відводиться значна роль в організації валютного ринку, проведенні ефективної відсоткової політики та порядку здійснення валютних операцій. Слід зауважити, що можливості створення ефективного валютного ринку дещо обмежені через його малі розміри, недостатньо розвинутий ринок цінних паперів тощо. Крім того, в умовах нинішньої нееластичності торгових цін виникає потреба в значному коригуванні валютного курсу, що може негативно позначитися на процесах руху іноземного капіталу. Важливими інструментами формування ефективного валютного курсу на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є валютні інтервенції, які здійснюються Національним Банком України. При використанні цього інструмента чільне місце належить наявному валютному резерву, який дає змогу НБУ проводити активну політику на валютному ринку України. Однак слід пам`ятати, що хоча валютні інтервенції НБУ належать до ринкових методів впливу на попит та пропозицію, проте такі дії можуть розглядатися як ефективні тільки в коротко строковому періоді, оскільки в довгостроковому вони можуть викривлювати співвідношення попиту та пропозиції, які зумовлені реальними економічними процесами. Умови для реального зміцнення курсу національної грошової одиниці формувалися в міру того, як розгорталися економічні реформи. Початок було покладено 1994 року, після запровадження ринкового механізму визначення курсу на основі попиту й пропозиції. Відновлення 1994 року роботи Української міжбанківської валютної біржі ознаменувалося значною девальвацією ккарбованця. Вона була наслідком адміністративного розподілу валютних ресурсів та штучного утримання завищеного курсу вітчизняної валюти, що практикувалось у попередній період. Накопичений незадоволений попит на іноземну валюту й призвів до значного падіння курсу карбованця зразу після введення ринкового механізму курсо-утворення. Унаступні роки динаміка курсу визначалася сукупним попитом і пропозицією. У продовж 1995-1997 років середньорічний сукупний попит на іноземну валюту перевищував 2 млрд. доларів. Його обсяг в основному визначався розміром від`ємного сальдо платіжного балансу, в тому числі значними виплатами за зовнішнім державним боргом. Головними джерелами ринкової пропозиції іноземної валюти були комерційні кредити, прямі іноземні інвестиції та трансферти, кредити від міжнародних фінансових організацій, інші джерела. У 1995 році надходжень з усіх цих джерел не вистачило для покриття наявного попиту на валюту, що й викликало значну девальвацію – на 72.2% в номінальному вираженні. Однак вона була в 10 разів меншою, ніж у попередньому році. Це дало змогу стримати інфляцію і забезпечити зростання курсу карбованця у реальному вираженні на 39%. У 1996-97 роках баланс сукупного попиту і пропозиції змінився на позитивний за рахунок збільшення надходжень за облігаціями внутрішньої державної позики від нерезидентів. Це дозволило не тільки утримати стабільність курсу, а й суттєво поповнити резерви НБУ. З кінця 1995 по серпень 1997 року вони зросли приблизно на 2 млрд. доларів. Саме значний приплив короткотермінових інвестицій забезпечив стабільність обмінного курсу та його незначні коливання у межах коридору 1.7-1.9 грн./долар. У цей період НБУ протидіяв не надмірний девальвації курсу, а навпаки – стримував його реальне зростання. Однак наприкінці 1997 року ситуація кардинально змінилася. Змінилася міжнародна кон`юнктура, почався відплив короткотермінових капіталів із нових ринків, до яких належить і Україна, нерезиденти стали активно продавати ОВДП. Це значно зменшило пропозицію і водночас збільшило попит на валюту. Так, якщо протягом 1997 року приплив портфельних інвестицій (в ОВДП, облігації місцевих позик та деякі інші) становив понад 30% від загальної пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку України, то починаючи з кінця 1997 та продовж 1998 року на цей обсяг – еквівалентний приплив коштів у попередні роки плюс проценти – зріс сукупний попит. Крім того, в 1998 році, за попередніми оцінками, від`ємне сальдо торговельного балансу становило близько 1.2 млрд.доларів, на 25% зросло фінансування зовнішнього державного боргу, приблизно на 50% збільшився обсяг чистого продажу іноземної готівки у зв`язку із підвищенням попиту. Внаслідок перелічених факторів загальна потреба в іноземній валюті зросла порівняно з попереднім роком приблизно на 20%, а сукупна пропозиція зменшилася приблизно на 40%. Ситуацію дещо виправили кредити МВФ, Світового банку та ряд фідуціарних позик уряду. Для утримання стабільності курсу гривні НБУ був змушений використовувати власні резерви, накопичені раніше. Таб. Динаміка обмінного курсу гривні у 1994-1998 роках* показники 1994 1995 1996 1997 1998 Курс грн./долар США на кінець року. 1.042 1.794 1.889 1.889 3.427 Номінальна зміна,% -726 -72.2 -5.3 -0.5 -80.5 Реальна зміна з урахуванням інфляції,% -65 +39 +25 +9 50.4 * До 1996 року курс карбованця перерахований у курс гривні. ** “+” -- ревальвація, “-“-- девальвація. II.2. Вплив кризи та антикризові заходи уряду НБУ в 1998. Світова фінансова криза спричинила до втрати Україною важливих ринків збуту, насамперед у країнах СНД. Все це призвело до знекровлення валютних резервів НБУ, тому вони не змогли активно використовуватись для забеспечення курсової політики. Особливого напруження ситуація набула із 17 серпня 1998року, після загострення фінансово-валютної кризи в Росії. У серпні клієнтський попит на УМВБ катастрофічно зріс і набув ажіотажного характеру. На УМВБ надходили заявки на купівлю та продаж, які не знаходили реалізації на міжбанківському ринку, де попит і пропозиція збалансовуються між собою. Загальний обсяг клієнтського попиту на валюту, не задоволеного на міжбанківському ринку, можна оцінити , віднімаючи від загальних біржових обсягів попиту і пропозиції суми деяких фіксованих конвертувань на УМВБ, у тому числі нерезидентів за операціями з ОВДП тощо. Підрахунки, проведені щодо січня — серпня 1998 року, свідчать, що у серпні цей попит удвічі перевищував аналогічний показник за усі 7 попередніх місяців року. Враховуючи, що влітку, у зв’язку з періодом відпусток та деяким зниженням ділової активності, за звичай збільшується не попит, а пропозиція іноземної валюти; таке значне зростання клієнтських заявок викликане нічим іншим, як негативним девальваційними очікуваннями та ажіотажним попитом. Ситуацію погіршало також те, що уряду України не вдалося залучити нові фідуціарні позики, які передбачалось одержати саме в серпні. Пізніше не вдалося поповнити міжнародні резерви, і НБУ був змушений масимально економити їх залишки з огляду на значні платежі за бюджетними зовнішніми зобов’язаннями. В наслідок девальвація обмінного курсу із 17 серпня по 1 жовтня значно прискорилась і сягнула 59%, тоді як у період із 1 січня по 17 серпня становила лише 12.5%. Щоб стабілізувати становище та адекватно відреагувати на ситуацію, що склалася, послабити негативні наслідки російської кризи, запобігти відпливу іноземної валюти та надмірному впливу ажіотажного попиту на девальвацію, уряд і НБУ запровадили пакет антикризових заходів, у тому числі й обмежувального характеру. Основні з них: оголошення розширеного валютного коридору як граничного орієнтира зміни курсу для економічної діяльнлсті та валютних операцій; обмеження відхилень обмінних курсів при операціях комерційних банків на безготівкрвому та готівковому валютному ринках; припинення операцій з вільно конвертованою валютою на міжбанківському ринку і проведення їх виключно на УМВБ; заборона передоплати нерезелентам (до 20%) і поширення акредитивної, інкасової форм розрахунків та гарантійних інструментів уповноважених банків; запровадження нового порядку допуску клієнтів на біржі для купівлі валюти з документальним підтвердженням фактичного надходження товарів та отримання послуг із імпорту; введення обов’язкового продажу 50% валютних надходжень експортерів; зменшення ліміту відкритої валютної позиції комерційним банкам. Зазначені обмеження не стосуються здійснення торговельних операцій і виконання комерціййними банками та іншими суб’єктами економічної діяльності своїх зобов’язань перед нерезидентами, а також не порушуючи статті VII Статуту МВФ, до якої приєдналася Україна. Завдяки запровадженню обмежувальних заходів у вересні —грудні 1998 року вдалося запобігти розвитку подій за російським сценарієм і стабілізувати ситуацію, а саме: утримати гривню в межах нового валютного коридору та починаючи з вересня 1998 року стабілізувати курс; відсікти чи значно обмежити спекулятивний попит на валюту; вирівняти дисбаланс між пропозицією та попитом; сприяти скороченню дефіциту торговельного балансу; запобігти втраті резервів НБУ (див. таб. ); підтримати внутрішніх товаровиробників-експортерів; обмежити інфляцію та підтримати фінансову стабільність; зберегти фінансову підтримку міжнародних організацій. Порівняльний аналіз показників України й Росії щодо девальвації (див. таб. ), зміни резервів та рівня інфляції свідчить про значно меншу напругу ситуації в Україні. Таб. Порівняльна таблиця динаміки курсу, зміни валютних резервів та інфляції в Україні та Росії в 1998р.* Показники Україна Росія Обмінний курс гривні і рубля щодо долара США На 01.01.1998р. 1.899 5.96 На 01.01.1999р. 3.427 20.65 Девальвація, % З 01.01.1998р. по 01.01.1999р. 80 249 З 17.081998р. по 01.01.1999р. 59.9 228.3 Зміна валових міжнародних резервів НБУ і ЦРБ, млн. доларів З 17.08.1998р. по 01.01.1999р. -50 -2877 Інфляція, % З 01.01.1998р. по 1999р. 20 84 II.3. Валютний контроль і співробітництво з МВФ. Валютний контроль – це комплекс адміністративних заходів,спрямованих на стримування вивезення і стимулювання повернення валютних коштів у краЇну. Валютний контроль може поширюватись як на всі операції, передбачені платіжним балансом країни, так і на їх частину. Як правило, він поширюється на рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів у період реформування економіки і є одним із невід’ємних елементів перехідної економічної політики. Валютний контроль як інструмент стабілізації руху капіталів у малих відкритих економіках обмежує коливання процентних та обмінних курсів, доки не буде сформовано розвинуту ринкову інфраструктуру і не стане можливим реггулювати рух капіталів, а відтак і динаміку обмінного курсу через вплив на рівень процентних ставок. Обмежуючи рух капіталів,країна отримує можливість маневру для встановлення процентної ставки в інтересах реальної економіки, а не виключно для забезпечення цілей курсової політики або залежно від рівня процентних ставок за кордоном. До основних принципів валютного контролю належить: монополія банків на здійснення валютних операцій; необхідність виконання валютних операцій, яка має бути доведена; репатріація та обов`язковий продаж резидентами надходжень в іноземній валюті; обов`язкова декларація закордонних авуарів; заборона на експорт та імпорт платіжних засобів; ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та брати позики в національній валюті у нерезидентів); заборона компенсацій та арбітражних операцій; контроль за грою на термінах на валютному ринку; контроль за валютними позиціями комерційних банків. Слід зазначити, що валютний контроль має сенс тільки тоді, коли проводиться комплексно: ефективність контролю залежить від міцності його найслабшої ланки. Введення Україною внутрішньої конвертованості національної валюти та взяте нею 24 вересня 1996 року зобов’язання згідно із статтею VIII Статуту МВФ не встановлювати обмежень на операції поточного рахунку платіжного балансу дещо звужують перелік заходів валютного контролю, які вона має право застосовувати. Однак ці заходи можуть бути досить дієвими, якщо запроваджувати їх послідовно та забеспечити виконання. Статут МВФ не суперечить принципам валютного контролю. Стаття VIII вимагає, щоб країни – члени МВФ не застосовували обмежень на поточні міжнародні операції, тобто лише стосується зовнішніх платежів резидентів нерезидентам. Країна-член має право регулювати надходження в іноземній валюті як самих резидентів, так і отримання платежів резидентами від неризедентів, які в подальшому могли б стати підставою для проведення зворотних платежів. В умовах вільного руху капіталів приватний сектор може вдатися до дорогих зовнішніх запозичень, що ще більше ускладнить ситуацію. До встановлення НБУ обмежень на дохідність у серпні 1998 року ( у березні 1999року їх було скасовано) понад 10% кредитів (405млн.доларів) резидентам України було надано іноземними інвесторами за ставкою від 21.5% до 60%. Найбільш безпечних – прямих інвестицій Україні бракує через відстрочку реальних реформ. Не зважаючи на деякі обмеження, спричинені фінансово-валютною кризою в Росії, на валютному ринку пруктично не зачепили операцій пов’язаних із поверненням кредитів (депозитів) у іноземній валюті нерезидентам та оплати відсотків за ними, повернення іноземних інвестицій, погашення облігацій нерезидентів, передбачених чинним законодавством. Це свідчить,що Україна виконує зобов’язання, які взяла на себе, приєднавшись до статті VIII Статуту МВФ. Проаналізувавши причини фінінсової кризи в Росії, її вплив на український ринок та врахувавши прагнення України виконувати взяті зобов’язання, Рада директорів МВФ 4 вересня 1998 року схвалила трирічну програму EFF на загальну суму 2.2 млрд. доларів США. Зразу ж після цього рішення Україна отримала перший транш у розмірі 257 млн. доларів. Другий транш – 78 млн. доларів – надано наприкінці жовтня. Пізніше між МВФ і урядом України знову виникли непорозуміння, пов’язані з реструктуризацією зовнішнього боргу, а також із додержанням параметрів дефіциту держбюджету, і міжнародні кредити перестали надходити. У бюджеті 1999 року бюджетний дефіцит було визначено у розмірі 1.240 млрд. гривень, або 1% від ВВП. Його планувалося покрити з двох джерел: зовнішього (610 млн. гривень) і внутрішнього (630 млн. гривень) фінансування. Із припиненням кредитуванняУкраїни міжнародними організаціями джерела зовнішнього фінансування стали невизначеними. Проте, завдяки заходам НБУ та антикризовим заходам уряду на чолі з В.Ющенком вдалося повернути довіру МВФ, відновити фінансування економіки України. III. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-валютної політики в Україні. Підводні камені “вільного падіння”. Ще на початок 1999 р. виникли неконструктовані дискусії у ВРУ та засобах інформації щодо можливого відпускання курсу у “вільне плавання”, яке в суспільстві пов`язують зі значною девальвацією, висловлюваннями деяких посадових осіб стосовно можливої емісії, наступними президентськими виборами, які теж пов`язують із емісією, а також відсутністю чітких перспектив щодо стабілізації ситуації в Росії з її негативним впливом на Україну. Вибираючи варіант розвитку валютно-курсової політики, слід насамперед зважити на необхідність вирішення перелічених проблем збалансування попиту і пропозиції, врахувати очікувану та вибрати бажану динаміку обмінного курсу, а також відповідний комплекс засобів валютного регулювання.Однією з альтернатив курсової політики 1999 року, яка обговорюється відповідальними особами, фахівцями та пресою, є запровадження режиму вільно плаваючого курсу зі скасуванням існуючих обмежень на валютному ринку при мінімальному впливі НБУ на збалансування попиту і пропозиції валюти, навіть за наявності4 суттєвого дисбалансу між ними. Важко не погодитися з тим, що краще було б не лише скасувати з тим, що краще було б не лише скасувати існуючі обмеження, а й узагалі їх не вводити. Проте саме завдяки цьому вдалося утримати стабільність у кризовій період. Передчасне ж скасування валютних обмежень (до того, як зникнуть причини їх уведення) може звести нанівець позитивний ефект їх запровадження. Крім того, пропозиції щодо введення плаваючого курсу з одночасним скасуванням обмежень, по-перше, часто не містять оцінки можливої динаміки обмінного курсу, по-друге, не враховують, що такий режим доцільно застосовувати за умов стабільних надходжень валюти у державу, позитивного сальдо торговельного балансу, відносно незначних обсягів платежів із обслуговування зовнішнього державного боргу. Тобто при збалансованих сукупному попиті і пропозиції іноземної валюти, а також за достатніх резервів центрального банку, які можна використати для підтримання стабільності курсу в екстемальних обставинах тимчасового дисбалансу попиту і пропозиції. Усього цього в Україні поки що немає. Тому при запроваджені плаваючого курсу в нинішніх умовах його динаміку визначатимуть ажіотажний попит та спекулятивно-арбітражні операції банків задля отримання надприбутків, пргнення населення позбутися гривні і будь-що придбати долар. Попит і пропозиція, може, й збалансуватися, але це будуть не реальні попит і пропозиція, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю, а спекулятивні попит і пропозиція, зумовлені значними девальваційними очікуваннями. Відтак гривня зазнаватиме шаленого тиску, а НБУ, не володіючи достатніми резервами, зможе протиставити цьому хіба що чергове підвищення відсоткових ставок та зменшення ліквідності і грошової маси, що означатиме – поставити хрест на кридитуванні економіки, інакше кажучи, позбавити підприємства кредитів. Падіння курсу гривні уже на першому етапі такої “лібералізації” можна зіставити з російським серпневим обвалом, який стався, незважаючи на зниження ліквідності комерційних банків до 28% (!) порівняно з початком року. Зазначимо, що серпневий злет ажіотажного, причому платоспроможного, попиту на іноземну валюту в Україні також відбувся при найнижчому впродовж року показнику ліквідності банків – менше 60% від рівня на початку року. Наведені факти свідчать, що на хвилі ажіотажного попиту обмеження на кшталт зниження ліквідності, підвищення облікової ставки та резервних вимог не спрацьовують, оскільки валютні операції у подібних ситуаціях дають банкам спекулятивні надприбутки. Саме таким операціям і протидіють існуючі валютні обмеження. Наслідки обвальної девальвації гривні, до чого можуть спричинитися скасування діючих обмежень та перехід на вільно плаваючий курс у нинішніх умовах завищеного, неадекватного реальним потребам зовнішньоекономічної діяльності попиту на валюту, передбачити неважко. Це – розкручування інфляції, катастрофічне падіння виробництва, подальше знедолення народу, параліч бюджету (або його емісійна підтримка, яка призводить до гіперінфляції) та неспроможність влади впливати на ситуацію економічними засобами – тобто йдеться про сценарій уже навіть не російського, а індонезійського розвитку подій. Аналіз свідчить, що без додаткових обгрунтувань, необхідних розрахунків та оцінок погоджуватися з пропозицією щодо термінового введення режиму вільно плаваючого курсу зі скасування існуючих обмежень на валютному ринку було б передчасно. Враховуючи вищевикладене, в 1999 році забезпечити курсову, а відтак і загальну фінансову та економічну стабільність можна принаймні на початку року лише за умов збереження основних елементів діючого механізму функціонування валютного ринку, який дає змогу відсікти арбітражно-спекулятивний попит та певною мірою збалансувати сукупний попит і пропозицію в межах реальної зовнішньоекономічної діяльності. ВИСНОВОК. Головна проблема валютного ринку в 1999 році – вибір курсової політики. Україна знову надає перевагу політиці валютного коридору, бо вона, на думку урядових структур, найбільш ефективна на сучасному етапі дозволяє тримати економічну ситуацію під контролем. Політика курсового коридору більш прогнозована і не передбачає великих курсових сплесків. Оцінюючи вірогідний рівень зниження курсу гривні. Колишній голова НБУ Віктор Ющенко зазначив, що він не перевищить 7-9% за рік, якщо дотримуватися всіх параметрів бюджету. За оптимістичними прогнозами, стабільність гривні буде забезпечено. У січні 1999 року на біржовому ринку України розпочалися торги євровалютою. З уведенням євро, наша країна отримала додатковий стимул для інтеграції в Європу. Частину своїх валюних резервів НБУ уже перевів у нову валюту. З подальшою переорієнтацією економічних зв`язків України на співпрацю з європейськими державами частка євро у валютних резервах НБУ зростатеме. Режим валютного курсу Режим валютного курсу Кількість країн на 01.01.90 р. на 01.01.96 р. Прив`язка до однієї або кількох країн 94 67 Гнучкий підхід, введення обмежень по відношенню до однієї валюти або групи валюти 13 14 Більш гнучкий підхід (коригування відповідно до серії показників, кероване або вільне плавання валютного курсу) 46 99 Всього 153 180 Приклади режимів обміну валют у країнах з перехідною економікою* Країна Режим курсоутворення Польща Січень 1990 р. Прив`язка (peg) до долара США Травень 1991 р. Прив`язка до кошика валют (долар США 45%,німецька марка 35%, англійський фунт 10%, французький франк 5%, швйцарький франк 5%) З жовтня 1991р. Повзуча прив`язка (crawling peg) (для підтримки міжнародної конкурентоспроможності Польщі) Росія З липня 1996 р. Повзуча прив`язка (crawling peg) до долара США.До цього був валютний коридор Чеська республіка Прив`язка до валютного кошика (німецька марка 65% , долар США 35%), межі допустимого коливання +7.5% Угорщина Повзуча прив`язка (1.2% на місяць) до валютного кошика (долар США –30%, євро—70%) Естонія Валютний коридор (Currency Board) (прив`язка до німецької марки) Литва Валютний коридор (Currency Board) (прив`язка до долара США) Латвія Паваючий курс (мають місце інтервенції центрального банку) Болгарія Плаваючий курс (мають місце інтервенції центрального банку) Хорватія Плаваючий курс (інтервенції центрального банку проводять тільки з метою уникнення великих коливань обмінного курсу) Румунія Плаваючий курс (мають місце інтервенції центрального банку) Словенія Вільно плаваючий Україна Валютний коридор (так зване кероване плавання) Переваги та недоліки плаваючих валютних курсів* Аргументи “за” Аргументи “проти” 1. Курс визначається в основному ринковими силами. Головний принцип ринкової економіки поля- гає в тому, що ринки успішно та ефективно розподіляють ресур- си. 1. Ринки рідко працюють з ідеальною ефективністю, тому існує ризик виникнення такої ситуації, коли обмінний курс буде перебувати, можливо протягом тривалого часу,на не-обумовленому економічними прогнозами рівні 2. Якщо ринки працюють ефективно і курс вільно плаває, то в спекулянтів не буде можливості отримувати прибуток за рахунок центрльного банку 2. Майбутня траєкторія обмінного курсу буде невизначеною, що може створити труднощі для компаній у сфері планування та ціноутворення. В деяких випадках можна застрахуватися від такої невизначеності, використовуючи вторинні ринки (наприклад, форвардні, ф’ючерські або опціонні угоди), проте такі дії супроводжуватимуться додатковими витратами. 3. Попит та пропозиція національної валюти по відношенню до іноземної, і навпаки, буде балансуватитися ринком. У центрального банка не має потреби здійснювати інтервенції (за винятком випадків, пов`язаних із виконанням доручень від імені його власних клієнтів). Тому зовнішні потоки не будуть впливати на внутрішні монетарні агреговані показники проводитиметься незалежна грошово-кредитна політика, яка не буде постійно орієнтуватися грошово-кредитну політику інших країн . 3. Свобода проведення незалежної внутрішньої грошово-кредитної політики може бути поркшена. Наприклад Аргументи “за” Аргументи “проти” 4. Фіксований курс, якщо він стабільний, забуспечує компаніям надійну основу для планування та ціноутворення, тим самим даючи змогу розвитку інвестиційної діяльності та міжнародної торгівлі. 4. Якщо фіксованому курсу в будь-якій мірі не довіряють, він може піддатися спекулятивним атакам. Це може матиме негативні наслідки для монетарної стабільності в економіці або для іноземних резервів. У кінцевому результаті спекуляції можуть зумовити відмову від фіксованого курсу. 5. Фіксований валютний курс обмежує внутрішню грошово-кредитну політику: якщо її цілі знаяно відрізняються від цілей тієї країни, до валюти якої прив’язана національна валюта, може виникнути небажаний притік або відтік капіталу, що потребує втручання центрального банку. Притік коштів може посилити інфляцію; а відтак – відчутно зменшити іноземні резерви країни. Стримуючий фактор у сфері грошово-кредитної полдітики часто розглядається як дисциплінуючий захід проти прийняття економічної політики країни, до валюти якої прив’язана національна валюта. 5. Не існує надійного способу, щоб визначити, чи є вибраний курс оптимальним та стабільним. Ні уряд, ні центральний банк не можуть з впевненістю сказати, що вони краще за ринок знають, в якій точці знаходиться курс рівноваги. 6. Фіксований курс буде бажаним, якщо правильно визначити курс рівноваги та підтримувати його на певному рівні. 6. Хоча фіксований валютний курс може бути важливим для монетарних цілей, він не відповідатиме реальному курсу, який у деяких випадках може розглядатися як індикатор або ціль. 7. Режим фіксованого курсу, який дисциплінує грошово-кредитну політику, може застосовуватись у випадках, якщо фінансові інструменти та фінансові ринки недостатньо розвинуті для проведення ринкової грошово-кредитьної політики. 7. Фіксований курс передбачає, щоб центральний банк був готовий до проведення інтервенцій на валютному ринку з метою його підтримки. Після цього потрібно прийняти рішення про те, що робити з внутрішніми наслідками інтервенцій (наприклад, чи потрібно робити ”стерилізацію”). 8. Центральному банку потрібно мати достатню кількість резервів. 9. Орієнтація на грошово-кредитну політику іншої країни не завжди буває вигідним.
https://doc4web.ru/astronomiya-/dietoterapiya-dlya-endokrinnoi-sistemi.html	Дієтотерапія для ендокринної системи	https://doc4web.ru/uploads/files/234/25784014967780d95193ff6ec888d64a.docx	files/25784014967780d95193ff6ec888d64a.docx	Дієтотерапія для ендокринної системи Правильно спланована дієта має велике значення. У більшості випадків лікувальне харчування являється доповненням медикаментозної терапії лікувальне харчування має свої цілі не тільки зберегти життя хворого, але й зберегти йому працездатність. Дієта №6 Показання: Подагра та сечокислий діатез, еритремія та інші випадки коли показне виключення м’ясних та рибних продуктів. Мета: сприяти нормалізації пуринового обміну в зменшенню ендогенного утворення сечової кислоти. Стіл молочно-рослинний. Дозволяються молочні та вегетаріанські супи, м’ясо і рибу, дають не щодня і тільки у вареному вигляді. Хворим дозволяються продукти, що містять лужні радикали. Виключають жири та продукти багаті на пуринові сполуки: солонина, баранячий і телячий жир, печінка, нирки, мозок, ковбаса, копченості, м’ясо і риба, підливи, приправи, шоколад, какао, кава... Кухонну сіль обмежують. Калорійність та склад: білків 80-100 г жирів 80 г вуглеводів 400 г загальна калорійність 2700 ккал. Хворим з надмірною масою тіла вуглеводи обмежують. Приймають їжу 5 разів на день, вживають багато рідини у вигляді чаю, лужної води, фруктових та гідних соків. Дієта №8 Показання: ожиріння при відсутності захворювання органів травлення, печінки, серцево-судинної системи, при яких необхідні спеціальні режими харчування. Мета: запобігання надлишковому відкладенню жиру. Калорійність їжі обмежують головним чином за рахунок вуглеводів і частково жирів: вміст білків вищий від фізіологічної норми. Молочні продукти, овочі та фрукти призначають у достатній кількості обмежують кухонну сіль, виключають смакові приправи і азотисті екстрактивні речовини, які збуджують апетит, жирні сорти м'яса, мучні та макаронні вироби, квашені продукти, копченості, шоколад, какао, замість цукру – ксиліт, сорбіт. Помірно обмежують введення рідини, картоплю, білий хліб. Калорійність і склад: білків 100-120 г жирів 60-70 г вуглеводів 180-200 г загальна калорійність 1800-1850 ккал. Вітамін С у підвищеній кількості, інші вітаміни – в межах фізіологічної норми. Рекомендуються так звані розвантажувальні дні, молочні, яблучні, овочеві, гарбузові, м’ясні та простоквашені дні. Їжу приймають часто в кількості, яка дозволить не відчувати голод. Дієта №9 Показання: цукровий діабет при відсутності ацедозу і супутніх захворювань внутрішніх органів. Мета: створення умов для підтримання позитивного вуглеводного балансу, запобігання порушення жирового обміну. Дієта зі вмістом білків, вищим від фізіологічної норми, помірним обмеженням жирів і вуглеводів. Легкозасвоювані вуглеводи (солодощі, торти, тістечка, фрукти і овочі) виключають. Вводять речовини, які мають ліпоїдну дію: рослину олію. Кулінарна обробка їжі звичайна. Дозволяють супи на овочевому відварі з овочами і крупами; каша гречана, вівсяна, перлова, нежирні сорти м'яса, риби і птиці, молочнокислі продукти, сир, яйця – не більше одного на день. Їжа містить досить багато овочів, фруктів та ягід, хліб краще чорний житній – не більше 300 г на день. Обмежують мучні та макаронні вироби, манну крупу, картоплею, моркву, буряк, сіль, продукти, що містять холестерин. Калорійність і склад: білків 100-120 г жирів 70 г вуглеводів 300 г загальна калорійність 2400 ккал. Їжу приймають 6 разів на день, вуглеводи, роз приділяють на весь день. Після ін’єкції інсуліну хворий має – отримати їжу, що містить вуглеводи. Хворим на цукровий діабет із супутніми захворюваннями внутрішніх органів призначають комбіновану дієту. Наприклад, при захворюваннях печінки призначають дієту №95, в якій обмежені жири до 60 г, виключені екстрактивні речовини і солодощі. Крім дієти використовують такі лікарські трави: арніка, гірська, багно звичайне, брусниця, бузина чорна, вільна клейка, вовчуг польовий, гадючник шестипелюстковий, золототисячник звичайний, кінський каштан, кремена лікарська, кропива дводенна, кукурудза звичайна, оман високий, переступень білий, пізньоцвіт осінній, смородина чорна, тополя чорна, фіалка триколірна, хрін звичайний, чорниця, цибуля ріпчаста. Арніка гірська Фармакологічні властивості Вплив арніки гірської на організм людини залежить від того, яку частину рослинних вживають і в якій дозі. Квіти в малих дозах розширюють судини мозку, а у великих дозах – діють заспокійливо. Арніку застосовують як жарознижуючий, болезаспокійливий, пом’якшувальний, жовчогінний засіб. Покази до призначення: кровотечі, подагра, абсцеси, епілепсія, карбункули, фурункули і при інших захворюваннях. Способи застосування. Внутрішньо – постійний по й ст. л або настойки – по 30-40 кр. 2-3 рази на день. Зовнішньо – для компресів використовують настій або настойку квітів. Пізньоцвіт осінній Фармакологічні властивості Пізньоцвіт осінній застосують як болезаспокійливий, судинорозширювальний і протипухлинний засіб. Показання до призначення: подагра, рак шкіри, артрит. Способи застосування: Застосовують зовнішньо: по 1-1,5 г мазі наносять на уражену ділянку шкіри. Кропива дводомна Фармакологічні властивості Вона має загальнотонізуючі, кровоспинні, протизапальні, сечогінні та відхаркувальні властивості. Покази до призначення: Цукровий діабет, кровотечі, анемія, ендометрит, артрит, хвороби шкіри, захворювання печінки, глистна інвазія. Способи застосування: Внутрішньо – настій – по 1 ст. л. 4-6 р/д; відвар – по й ст.л. 3 р/д; а проти глистів – відвар коріння по 2-3 ст. л. за один раз, свіжий сік – по 20-30 крапель. Зовнішньо – проти випадання волосся настоєм миють голову. Для компресів, примочок, промивань приготовляють настій з рослини. Кукурудза звичайна Фармакологічні властивості. Вона має заспокійливий, загальнозміцнювальний, протизапальний, кровоспинний, сечогінний, інсуліноподібний засіб. Показання до призначення: Цукровий діабет, гепатит, нефрит, цистит, гіпертонічна хвороба, лишай, передчасне старіння, глистна інвазія... Способи застосування: Внутрішньо – настій по 1 ст.л через 3 год., а також кукурудзяну олію – по 1 ст.л. 3 рази на день протягом 3 тижнів. Такий курс проводять 3-4 рази на рік.
https://doc4web.ru/astronomiya-/elipsoid.html	Еліпсоїд	https://doc4web.ru/uploads/files/221/5051915e51c7e5132671e48e1e24bb0f.docx	files/5051915e51c7e5132671e48e1e24bb0f.docx	1) Еліпсоїдом називається поверхня, яка в деякій прямокутній системі координат визначається рівнянням. Рівняння (1) називається канонічним рівнянням еліпсоїда. Дослідження форми еліпсоїда проведемо методом паралельних перерізів. Для цього розглянемо перерізи даного еліпсоїда площинами, паралельними площині Оху. Кожна з таких площин визначається рівнянням z=g, де h – довільне дійсне число, а лінія, яка утвориться і перерізі, визначається рівняннями += 1 - ; z=h. Дослідимо рівняння (2) при різних значення h. Якщо >c, c>0, то + <0 і рівняння (2) ніякої лінії не визначають, тобто точок перетину площини z=h з еліпсоїдом не існує. Якщо h=+ c, то += 0 і лінія (2) вироджується в точки (0; 0; с) і (0; 0; - с), тобто площини z=c і z=-c доторкаються до еліпсоїда. Якщо >c, c>0, то += 1, де а1=а, b1=b, тобто площина z=h перетинає еліпсоїд по еліпсу з півосями а1 і b1. При зменшенні h значеннz а1 і b1 збільшуються і досягають своїх найбільших значень при h=0, тобто в перерізі еліпсоїда площиною Оху матимемо найбільший еліпс з півосями a1= а, b1 = b. Аналогічні результати дістанемо, якщо розглядатимемо перерізи еліпсоїда площинами х=h і у=h. Таким чином, розглянуті перерізи дають змогу зобразити еліпсоїд як замкнуту овальну поверхню. Величина а, b, с називаються півосями еліпсоїда. Якщо будь-які дві півосі рівні між собою, то триосний еліпсоїд перетворюється в еліпсоїд обертання, а якщо всі три півосі рівні між собою, - у сферу. Отже даний еліпсоїд має півосі: а= 2,b=3? c=; його центр знаходиться в точці 0(1; -2; 3). 2) Одно порожнинний гіперболоїд Однопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня, яка в деякій прямокутній системі координат визначається рівнянням += 1 - =1. Рівняння (3) називається канонічним рівнянням однопорожнинного гіперболоїда. Досліджують рівняння (3), як і в попередньому пункті, методом паралельних перерізів. Перетинаючи одно порожнинний гіперболоїд площинами, паралельними площині Оху, дістанемо в перерізі еліпси. Якщо поверхню (3) перетинати площинами х=h або у=h, то в перерізі дістанемо гіперболи. Детальний аналіз цих перерізів показує, що однопорожнинний гіперболоїд має форму нескінченної трубки, яка необмежено розширюється в обидва боки від найменшого еліпса, по якому однопроджнинний гіперболоїд перетинає площину Оху. Двопорожнний гіперболоїд Двопорожнинним гіперболоїдом називаються поверхня, яка в деякій прямокутній системі координат визначається рівнянням += 1 - ; = - 1. Рівняння (4) називається канонічним рівнянням двопорожнинного гіперболоїда. Метод паралельних перерізів дає змогу зобразити двопорожнинний гіперболоїд як поверхню, що складається з двох окремих порожнин (звідси назва двопорожннний), кожна з яких перетинає вісь Оz і має форму опуклої нескінченної часі. Еліптичний параболоїд Еліптичним параболоїдом називається поверхня, яка в деякій прямокутній системі координат визначається рівнянням += z , що є канонічним рівнянням еліптичного параболоїда. Він має форму нескінченної опуклої чаші. Лініями паралельних перерізів еліптичного параболоїда є параболи або еліпси. Гіперболічний параболоїд Гіперболічний параболоїдом називається поверхня, яка в деякій прямокутній системі координат визначається рівнянням += z. що є канонічним рівнянням гіперболічного параболоїда. Ця поверхня має форму сідла. Лініями паралельних перерізів гіперболічного параболоїда є гіперболи або параболи.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vneklassnoe-meropriyatie-hellouin-dlya-klassov.html	Внеклассное мероприятие "Хэллоуин" для 5-6 классов	https://doc4web.ru/uploads/files/80/f316f2b2a2d826e8408a1304d216de21.doc	files/f316f2b2a2d826e8408a1304d216de21.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/fizichna-y-ekonomichna-geografiya-ukraini.html	Фізична й економічна географія україни	https://doc4web.ru/uploads/files/222/b4a84632bbd957506c3f071f17b55c82.docx	files/b4a84632bbd957506c3f071f17b55c82.docx	ФІЗИЧНА Й ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ План Природа України. Населення. Економічний розвиток. ПРИРОДА УКРАЇНИ • Україна — держава на півдні Східної Європи. На півдні омивається Чорним і Азовським морями. Загальна площа 603,7 тис. км2. Населення 49,5 млн чоловік (2000 р.), міське 68%; українці (37 419 тис. чоловік, перепис 1989 р.). Офіційна мова — українська. Віруючі — переважно православні християни. У складі України 24 області, 2 міста республіканського підпорядкування і територіальна автономія — Автономна Республіка Крим. Столиця — Київ. Глава держави — президент. Законодавчий орган — Верховна Рада. Велику частину території України займають низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі малогорбисті височини заввишки до 300—500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж й ін.). Гори розташовані на заході (Карпатські) і на півдні (Кримські). Найвища вершина країни — г. Говерла в Карпатах (2061 м над рівнем моря). Основні ріки України — Дніпро, Південний Буг і Дунай, що впадають у Чорне море. Є більше 7000 озер (у заплавах рік, а також на північному заході, у Поліссі — найбільш заболоченому районі). Найбільші водоймища — Кременчуцьке, Каховське, Дніпродзержинське, Київське й Канівське. Клімат помір ноконтинентальний. Характерні сезонні розходження, зими помірно холодні, літо тривале, тепле або спекотне, середня температура липня 18—24°С, січня від 8°С до 2—4°С (на Південному березі Криму). Сумарна річна кількість опадів для більшої частини України складає 600 мм, у Карпатах — до 1600 мм, на півдні й південному сході 400—300 мм. Південний берег Криму характеризується субтропічним кліматом середземноморського типу. В Україні добре виражена ґрунтоворослинна зональність. 2/3 території країни, (лісостеп і степ) зайняті чорноземами. На північ від чорноземного поясу поширені сірі лісові й дерневопідзолисті ґрунти під мішаними лісами, на південь — темнокаштанові й каштанові ґрунти під сухими степами. Ґрунтовим поясам відповідають три природні зони — лісова, лісостепова і степова. Лісова зона включає різноманітні змішані й листяні ліси з білою (європейською) ялицею, сосною, буком і дубом. У лісостеповій зоні ліси складаються здебільшого з дуба; часто острівці лісу оточені ріллями. Для степової зони характерні трави і стрічкові лісонасадження. До XVIII ст. степи не освоювалися, а тепер природна рослинність збереглася лише в заповідниках. Схили Карпат вкриті мішаними і хвойними лісами з дуба, бука, ялини і ялиці. На схилах Кримських гір — ліси з бука, дуба, сосни. Південний берег Криму має значні паркові насадження з різних видів середземноморської флори, тут поширені фруктові сади й виноградники. Унаслідок свого переважно рівнинного рельєфу й браку лісів в Україні мало ендемічних видів тварин. Усього представлено 28 тис. видів, включаючи 101 вид ссавців, 350 видів птахів, 21 вид плазунів, 19 видів земноводних і більше 200 видів риб. Ведмеді, зайці, дикі кабани, лиси, лосі, рись, тетереви, рябчики, орли, яструби й сови дотепер живуть на північному заході — у Карпатах і Поліссі. У лісостепу поширені олені, кабани, вовки, гризуни (хом'як, тхір), куріпки, сороки, іволги. Для степового поясу найбільш типовими є гризуни, польові птахи й комахи. Система заповідників, національних парків, природних заказників дає можливість частково зберегти і навіть розводити нові види диких тварин. В Україні створено 15 заповідників, найбільші й найвідоміші — Чорноморський, Поліський, АсканіяНова, Український степовий. Є Карпатський і Шацький природні національні парки. Український степовий заповідник був створений у 1961 р., має 3 ділянки: Хомутовський степ і Кам'яні могили (у Донецькій обл.), Михайлівська цілина (у Сумській обл.). Загальна площа 1634 га. У заповіднику знаходяться цілинні лугові, різнотравноковилові степи з характерною фауною (їжаки — вухастий і звичайний, лисиця, байбак, журавель сірий, бугай, шуліка й ін.). НАСЕЛЕННЯ За переписом і оцінками радянського періоду, населення України складало 26,9 млн чоловік у 1937 р., 47,1 млн — у 1970 р., 49,6 млн у 1979 р., 51,7 млн у 1989 р. У 1993 р. чисельність населення країни складала 52,2 млн чоловік, у 1996 р. — 51,3 млн чоловік. До січня 1998 р. населення України скоротилося до 50,5 млн чоловік, до січня 1999 р. — до 50,1 млн чоловік, а в 2000 р. — до 49,4 млн чоловік. У 1997 р. на 10 тис. чоловік число немовлят складало 87, померлих — 149, показник природного приросту населення склав мінус 6,2 на тисячу чоловік (у 1940 р. 13, 1950 р. 14,3, 1960 р. 13,6, 1970 р. 3,4, 1980 р. 2,9, 1990 р. 0,6, 1991 р. мінус 0,7, 1993 р. мінус 3,5, 1995 р. мінус 5,8). Найбільш густо заселені промислові області Подніпров'я і сходу (Донецька, Дніпропетровська, Харківська й Луганська), Київська; менше — аграрні західні області (Волинська, Закарпатська, Рівненська й Тернопільська). Природний приріст населення України в останні десятиліття знижувався й перейшов у депопуляцію за рахунок підвищення смертності серед чоловіків і погіршення умов життя загалом. У 1989 р. середня тривалість життя чоловіків дорівнювала 65, жінок — 75 років, однак із 1990х років відзначалася тенденція до її зниження. Чисельність населення різко скорочувалася в 1930х роках (через масовий голодомор 1932—1933 рр, і репресії загинуло від 3 до 7 млн чоловік), а також під час Другої світової війни (загинуло 6 млн чоловік). Перша світова війна і Громадянська війна 1917—1921 рр. обійшлися Україні в кілька мільйонів життів. У 1959 р. кількість українців складала 76%, росіян — 17%, євреїв — 2%, поляків менше 1%. За переписом 1989 р., у країні проживало 37 419 тис. етнічних українців (72,4% усього населення країни) і 11 358 тис. етнічних росіян (22,0%). До інших великих етнічних груп належали євреї (486 тис. чоловік, або близько 1%), білоруси (440 тис. — 0,9%), молдавани (325 тис. 0,6%), болгари (234 тис. 0,5%), поляки (219 тис. 0,4%), угорці (163 тис. — 0,3%), румуни (135 тис. — 0,2%). У сільській місцевості частка українців сягає 80—90%, у містах знижується до 50—60%. Частка росіян і євреїв, навпаки, у містах зростає. Основні мови — українська й російська, їдиш і польська були поширені в містах, заходу і південного заходу до Другої світової війни. Більшість українського населення міст, особливо сходу й півдня, розмовляє російською мовою. Завдяки близькості російської й української мов більшість росіян України читають і розуміють поукраїнськи. Основні релігії г православ'я (розділене на Українську православну церкву Московського патріархату, Українську православну церкву Київського патріархату й Українську автокефальну православну церкву), католицизм (із грецьким і латинським обрядами), протестантизм, іудаїзм, іслам. Православ'я — найбільш розповсюджена віра, католицизм сповідується в Західній Україні. З 1989 р. загострилися відносини між гілками православної церкви, що виступають за збереження відносин із Російською православною церквою або за автономність церкви усередині України, а також між православними і грекокатоликами (діяльність останніх була заборонена, а їхня власність передана в 1946 р. Українській православній церкві, до якої у 1990х роках висуваються майнові й інші претензії. До кінця 1990х років 68% населення проживало в містах; у 1926 р. частка міського населення складала 20%. Урбанізація швидко розвивалася в 1930ті роки, коли більшовицькою партією під керівництвом Сталіна проводилася кампанія індустріалізації й руйнування індивідуального селянського господарства. Наприкінці XIX ст. найбільшими містами були Одеса, Київ, Харків, Катеринослав (Дніпропетровськ), Львів (входив до складу АвстроУгорщини) і Миколаїв. У 1998 р. найбільшими містами стали: Київ (2629,3 тис. чоловік), Харків (1521 тис.), Дніпропетровськ (1122 тис.), Донецьк (1065 тис.), Одеса (1027 тис.). 46 міст мали населення більше 100 тис. чоловік. Київ — столиця держави. Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Луганськ і Кривій Ріг— промислові, наукові й гірничодобувні центри. Харків і Дніпропетровськ — центри військовопромислового комплексу України. Одеса, Херсон і Миколаїв — портові міста із суднобудівною промисловістю. Севастополь — головна база колишнього радянського Чорноморського флоту. Західноукраїнські Львів і Чернівці протягом довгого часу знаходилися в складі АвстроУгорщини, тому їхня культура своє рідна, а архітектура нагадує архітектуру Відня, Кракова й Бухареста. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК Економічна історія. Розквіту Київської Русі в IX—XI ст. сприяло її вигідне положення на перехресті торговельних шляхів і створення єдиного економічного й культурного простору. У XII ст., після перекриття кочівниками торговельного шляху по Дніпру «з варяг у греки», відбувся розпад Київської Русі на незалежні князівства. Виснажені міжусобицями, нападами половців, монголотатар, поляків і литовців, вони стали окраїнними землями інших, могутніших держав. Зруйнована економіка була відновлена лише в XV—XVI ст. як частина аграрного господарства Польського королівства, а потім польськолитовської Речі Посполитої. Після інтеграції з Російською імперією в XVII—XVIII ст. Україна зробилася головною житницею Росії. Наприкінці XIX ст. Донецький басейн (Донбас) перетворився на один із головних гірничодобувних і металургійних центрів Росії, а Одеса стала одним з її головних морських портів. При радянській владі Україна зберегла статус розвинутого аграрного й гірничодобувного регіону. Крім того, розвивалися обробна промисловість, транспорт і сфера послуг. Незважаючи на значні руйнування під час Другої світової війни, Україна залишилася однією з найбільш розвинутих республік СРСР. Національний дохід. Відповідно до західних оцінок, національний дохід України на душу населення в 1970х роках був вищий, ніж в Італії. Наприкінці 1970х років ріст припинився, у 1980х роках почався спад, а після 1990 р. вибухнула економічна криза. Зниження національного доходу склало 11 — 15% на рік за період з 1991 по 1994 рр.; у 1995 р. валовий національний продукт складав 2400 дол. на душу населення. Результатом гіперінфляції стало майже повне руйнування в 1993—1994 рр. економіки країни, більшість жителів України були змушені зайнятися вирощуванням продуктів харчування на власних городах і працювати на декількох роботах. До 1997 р. інфляцію вдалося призупинити, але середньомісячний дохід громадян складав 90 дол., а в 1998—1999 рр. продовжував знижуватися. Економічна географія. В Україні є три економічні райони: ДонецькоПридніпровський, ЦентральноЗахідний і Південний. У першому зосереджені підприємства гірничодобувної, металургійної, хімічної й важкої промисловості. У другому — обробна, легка і харчова промисловість. У Південному районі переважають суднобудування, портове господарство й індустрія відпочинку. Найбільш привабливі для туризму райони — Крим і Карпати. Повсюдно є сприятливі умови для сільського господарства. Західні й центральні області України спеціалізуються на технічних і харчових культурах (цукровий буряк, хміль, кукурудза, картопля), у південній Україні переважає зернове господарство й садівництво, біля великих міст розвинуте овочівництво. Трудові ресурси. У 1997 р. чисельність трудових ресурсів склала 22,6 млн чоловік. У галузевій структурі зайнятості переважає сфера послуг — 49%. У промисловості й будівництві зайнято 30%, у сільському, лісовому і рибному господарстві — 21%. Загальна кількість безробітних у 1998— 1999 рр. сягнула 2 млн чоловік. Частка жінок серед безробітних складає 66%, молодих людей (у віці до ЗО років) — 36%. У пошуках роботи багато жителів республіки виїжджають у Російську Федерацію, східноєвропейські й середземноморські країни. Енергетика. Україна має значні запаси кам'яного вугілля (Донецький і ЛьвівськоВолинський басейни) і бурого вугілля (Дніпровський басейн); невеликі родовища нафти і природного газу розташовані в Прикарпатті й на північному сході республіки. Ці енергетичні ресурси використовуються на великих теплових електростанціях (Вуглегірській, Криворізької, Бурштинській, Зміївській та ін.). На Дніпрі побудований каскад гідроелектростанцій (Каховська, Дніпровська, Канівська, Київська й ін.). Більше чверті вироблюваної в Україні електроенергії дають атомні електростанції (Рівненська, Запорізька, Південноукраїнська й ін.). Безпека їхньої роботи викликала сумніви після вибуху реактора на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 р., що призвів до радіоактивного забруднення північної України, деяких районів на заході Росії і більшої частини Білорусії. Виробництво електроенергії в 1995 р. склало 194 млрд кВт год. Оскільки власні паливні ресурси забезпечують лише 58% потреб України, інша їхня частина надходить з Росії й Туркменістану. В умовах кризи в нафтовій промисловості Росії й зростання цін на паливо паливноенергетичний сектор економіки України став украй неефективним і викликав загальне падіння виробництва. Транспорт. У країні добре розвинуті шляхи сполучення. Є 247,3 тис. км автодоріг, у тому числі 82% із твердим покриттям, і 22,7 тис. км залізниць. Обсяг вантажних і пасажирських перевезень у 1990ті роки постійно знижувався. Важливим джерелом доходу є перекачування російської нафти і газу в центральну й західну Європу по транзитних трубопроводах. У Києві, Харкові й Дніпропетровську є метрополітен. Розвинутий морський і річковий (по Дніпру) водний транспорт, а також система повітряних сполучень. Серед інших, діють нові авіакомпанії («Міжнародні українські авіалінії», «Київавіа», «Аеросвіт» й ін.). Організація й планування виробництва. У період існування СРСР економіка України була підпорядкована дикта» тові Держплану СРСР, що разом з українським Держпланом розробляв п'ятирічні плани її розвитку як інтегральної части^ ни радянської економіки. Українські підприємства підпорядковувалися союзним міністерствам у Москві або республіканських міністерствах у Києві. Після 1991 р. підприємства, незважаючи на збережену формально приналежність до державної власності, потрапили під контроль своїх директорів. До 1996 р. близько 6 тис. середніх і великих підприємств стали акціонерними товариствами, а до 1998 р. було приватизовано 45 тис. невеликих підприємств і майже 99% магазинів роздрібної торгівлі, підприємств торгівлі й сфери послуг. Сільське господарство. Приватні селянські господарства України, як і інших республік СРСР, на початку 1930х років зазнали насильницької колективізації. У результаті створення колгоспів і радгоспів найбільш активна частина селянства була репресована і позбавилася стимулу до виробництва. Подальший розвиток індустрії забезпечив вищий рівень механізації сільськогосподарського виробництва і певне підвищення продуктивності праці. Однак колгоспи й радгоспи койтролювалися місцевими представниками компартії й орієнтувалися на плани державних постачань, що стримувало виробництво. У 1960ті роки селянам булр дозволено мати невеликі власні наділи землі, що забезпечували до третини загального сільськогосподарського виробництва країни. Приватизація сільгоспугідь стала однією з головних цілей, поставлених українською державою після 1991 р. Перешкоди на шляху приватизації землі досить значні: літнє сільське населення (в основному жінки), брак капіталу в селянства, відсутність допомоги держави. До січня 1998 р. в Україні було майже 36 тис. приватних селянських господарств і 8 тис. великих колективних господарств. Сприятливі кліматичні умови й грунти України забезпечували в умовах СРСР відносно високу врожайність. У 1985 р. УРСР дала 46% усієї пшениці, 56% кукурудзи, 60% цукрового буряка, 50% соняшника СРСР. Виробництво яловичини складало 24% від загальносоюзного. У наступні роки сільськогосподарське виробництво України почало знижуватися: у 1991 р. (1997) Україна виробила 38,7 (35,4) млн т зерна, 36,3 (17,5) млн т цукрового буряку, 4,1 (1,9) млн т м'яса і 22,7 (13,7) млн т молока. Скорочення виробництва пов'язане з дезорганізацією господарства, скороченням ринку збуту сільськогосподарської продукції й зростанням конкуренції з боку закордонних товаровиробників. Рибальство і рибопереробна промисловість. Незважаючи на виснаження рибних запасів, у Чорному й Азовському морях, а також на нижньому Дніпрі дотепер ведеться комерційний лов риби, насамперед осетрових, хамси, ставриди, скумбрії, камбали й коропа. У 1976 р. улов риби в Україні склав 1,1 млн т (12% від загальносоюзного), у 1991 р. — 816 тис. т. Найбільші рибоконсервні заводи знаходяться в Маріуполі, Керчі, Бердянську, Одесі й Валковому. Лісове господарство і лісова промисловість. У 1890х роках 18% території України були вкриті лісами. Знищення лісів протягом двох світових воєн, хижацька експлуатація в царський час і при Габсбургах, але особливо при радянському режимі, призвели до скорочення лісової площі до 13% на початку 1990х років. У 1957 р. було вжито законодавчих заходів для регулювання лісозаготівель і лісовідновлення, однак вони не виконувалися. Україна має розвинуту лісопереробну промисловість, особливо в Карпатах. Целюлознопаперові фабрики є на півночі й північному заході. Кілька заводів і фабрик зайняті обробкою деревини і виробництвом меблів. У 1991 р. було вироблено 8 млн кубометрів лісоматеріалів, 353 тис. т паперу, 463 тис. т картону. В подальші роки обсяги виробництва різко впали. : Гірничодобувна й переробна промисловість. Окрім вугілля Україна має багаті р'одовища залізної руди (близько 46% усіх запасів колишнього СРСР), марганцю, калію, титана, ртуті, магнію, урану, графіту, мінеральних солей, гіпсу й алебастру. Великі металургійні заводи побудовані в Запоріжжі, Маріуполі, Дніпропетровську, Донецьку, нафтопереробні заводи є в Херсоні, Одесі, Дрогобичі, Кременчуці, Лисичансьїсу. У 1991 (1997) р. вироблено 136 (76) млн т вугілля, 5(4,1) млн т сирої нафти, 37 млн т чавуна, 45 (26) млн т сталі, 33 (20) млн т прокату. У Донбасі й Наддніпрянщині розвинута хімічна промисловість, що виробляє соду, сірчану кислоту, добрива, синтетичні смоли, пластмаси, волокна, шини і різні хімікати. Машинобудування. Україна виробляє устаткування для важкої промисловості, енергетики (електромотори, турбіни, потужні трансформатори), залізничного транспорту (локомотиви, вантажні вагони), гірничодобувної промисловості (екскаватори, бульдозери, вугільні комбайни), автотранспорту (вантажівки, автобуси, легкові автомобілі), цивільної авіації (пасажирські літаки, авіаційні двигуни) і сільського господарства (трактори, сільгосптехніка). Крім того, виробляється весь спектр побутової, а також комп'ютерної техніки. Космічні технології й озброєння — важливий напрямок розвитку машинобудування України. Військовопромисловий комплекс на по чатку 1990х років давав близько 1/4 обсягу промислового виробництва України. Будівництво. Промисловість будівельних матеріалів виробляє цемент (5 млн т у 1997), залізобетонні конструкції, в'яжучі й ізоляційні, лицювальні й стінові матеріали, азбестоцементні вироби і шифер, силікатне скло, кераміку і фаянс. За період з 1918 по 1980 рр. близько 62% усіх капіталовкладень було спрямовано в будівництво, що дозволило ввести в експлуатацію 656 млн кв. м житлової площі й 26,4 тис. шкіл. У 1981 — 1990 рр. було побудовано ще 200 млн кв. метрів житлової площі. Однак починаючи з 1991 р. інвестиції у будівництво скоротилися. Найбільше зниження відзначене в будівництві загальноосвітніх шкіл і лікарень. У 1997 р. у будівництві було зайнято 5,8% працездатного населення. Внутрішня торгівля й сфера послуг. Ліквідація ринку наприкінці 1920х років змусила підприємства одержувати напівфабрикати і постачати готові товари через державну систему постачання й торгівлі відповідно до правил і норм, розроблених Держпланом і Держпостачем. Колгоспи відправляли на підприємства харчової промисловості заплановану кількість сільгосппродукції; селяни зберігали можливість продавати на колгоспних ринках овочі й фрукти, вирощені в особистих господарствах. Приватні кооперативи почали з'являтися в 1989 р., а в 1990 р. їх було вже 34 823. У 1990 р. в Україні нараховувалося 120 тис. магазинів, 1576 колгоспних ринків, 421 тис. торговельних кіосків. Брак товарів і послуг високої якості, податки й контроль держави стимулювали розвиток тіньової економіки і чорного ринку. Гіперінфляція 1993—1994рр. призвела до натурального (бартерного) обміну й використання як основної валюти американського долара. Введення в 1996 р. гривні стало знаком стабілізації економіки і додатковим способом зниження інфляції, однак наприкінці 1990х років не припинялися затримки з виплатою заробітної плати і соціальних виплат (особливо на селі). Зовнішня торгівля й платежі. У радянський період 98% зовнішньої торгівлі України припадало на соціалістичні країни, у т.ч. на РСФРР (50% всього експорту і 75% всього імпорту), Білорусію (більше 10% експорту і близько 2% імпорту)," країни Східної Європи (близько 12% експорту й імпорту) і Прибалтики (9% експорту і 2% імпорту). Тільки 2% обсягу торгівлі України припадали на розвинуті капіталістичні країни. Розпад СРСР і країн соціалістичного блоку призвів до різкого скорочення експорту машинобудівної продукції України, імпорт палива й сировини, в основному з Росії, продовжувався. У результаті виник величезний торговельний дефіцит (щорічно 3,5—4 млрд дол.). Головними статтями експорту України є метали, машини й сільгосппродукти; імпорту — нафта, природний газ, автомобілі, текстиль, одяг, ліс і папір. За 1997 р. експорт України до країн СНД склав 5 млрд дол. (із них 67% у Росію), імпорт — 8,8 млрд дол. (80% із Росії). За той самий період експорт до інших країн сягнув 7,8 млрд дол., а імпорт 6,4 млрд дол. Отже, експортноімпортні операції України із зовнішнім світом уже перевищують обсяг торгівлі з країнами СНД, і ця тенденція з кожним роком зростає. Гроші й банківська справа. З 1921 по 1991 рр. Україна використовувала радянську грошову одиницю — карбованець (рубль). У 1992 р. він був замінений новими карбованцями («купонами»). У вересні 1996 р. карбованець був замінений національною грошовою одиницею — гривнею (гривня = 100 тис. карбованців). Національному банкові України протягом перших двох років обігу гривні вдавалося утримувати курс обміну стабільним, але після фінансової кризи в Росії влітку 1998 р. курс усетаки впав. До 1991 р. Україна мала тільки відділення союзних банків — Держбанку СРСР, Зовнторгбанку і Будбанку. У березні 1991 р. був створений власний центральний банк — Національний банк України. У березні 1998 р. в Українській асоціації банків було 113 банків із загальним активом 5,9 млрд дол. Державні фінанси. При радянському режимі бюджет України повністю залежав від передачі трансфертів із Москви, шо збирала податки з підприємств, колгоспів, а також із громадян СРСР. Основна частина промисловості, сільського господарства й торгівлі України фінансувалася з бюджету Радянського Союзу. Хоча частка чисельності населення України й внеску її економіки в загальносоюзну сягала 20%, бюджет республіки складав тільки 10,3% бюджету СРСР у 1960 р., 9,8% — у 1965 р., 8,5% у 1970 і 1975 рр., 8,6% у 1979 р. До 1991 р. бюджет мав позитивне сальдо, потім став дефіцитним. У 1993 р. дефіцит бюджету склав 17% від ВВП. У 1995 р. уряд прийняв план фінансової стабілізації, завдяки якому вдалося знизити інфляцію і збільшити збір податків. До 1998 р. бюджетний дефіцит знизився до 6,8% від ВВП, хоча на утримання держави витрачалося 18,3%, а на дотації підприємствам і виплати приватним особам — 13%.
https://doc4web.ru/astronomiya-/dihannya.html	Дихання	https://doc4web.ru/uploads/files/237/1030f32fd25ff9b26181f741fd116ab2.docx	files/1030f32fd25ff9b26181f741fd116ab2.docx	Назва реферату: Дихання Розділ: Біологія Дихання Дихання – це сукупність процесів, в результаті яких відбувається вживання організмом кисню, його використання і виведення вуглекислого газу. Дихання включає слідуючи процеси: 1.Зовнішнє дихання (вентиляція легень) – надходження повітря в повітроносні шляхи і обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолами легень. 2.Дифузія газів між альвеолами і кров’ю. 3.Перенос газів кров’ю. 4.Дифузія газів між кров’ю і тканинами в тканинних капілярах. 5.Внутрішнє (тканинне) – споживання кисню клітинами і виділення вуглекислого газу. Значення дихання. 1.Газообмін між організмом і зовнішнім середовищем (надходження О2 до клітин організму для окисних процесів, в результаті яких утворюється енергія, а також СО2, який виводиться з організму). 2.Теплорегуляції – легені втрачають теплову енергію а) зігріваючи вдихування повітря, б) під час випаровування води з легень. 3.Видільній функції – через органи дихання з організму виводяться: СО2, Н2О, аміак, пил, мікроорганізми, сечовина, сечова кислота, іони мінеральних солей. 4.Орган нюху – носова порожнина. 5.Голосовий апарат – гортань. Будова і функції верхніх (носова порожнина, носоглотка, ротоглотка) і нижніх (гортань, трахея, бронхи) дихальних шляхів. Носова порожнина ділиться хрящовою перегородкою на дві половини – праву і ліву. На перегородці розташовуються три носові раковини, які утворюють носові ходи: верхній, середній і нижній. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з миготливим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись різко і швидко в напрямку ніздрів і повільно й плавно в напрямку легень, затримують і виводять назовні пил та мікроорганізми, які осідають на слиз оболонки. Залози слизової оболонки виділяють слиз, який зволожує стінки порожнини і знижує життєздатність бактерій які потрапляють з повітря. Слизова оболонка має густу сітку кровоносних судин і капілярів. Кров, що тече по цих судинах, зігріває або охолоджує повітря, яке людина вдихає. Таким чином, повітря, яке надходить в легені через носову порожнину, очищується, зігрівається і знезаражується. Це не відбувається при диханні через ротову порожнину. В слизовій оболонці верхньої носової раковини і верхнього відділу перегородки носа знаходяться спеціальні нюхові клітини (рецептори), які утворюють периферичну частину нюхового аналізатора (органа нюху). Поруч з нюховою порожниною розташовані чотири повітроносні придаткові пазухи носа. Найбільші з них є гайморові (міст у верхніх щелепах) та лобна (в центрі лоба). Пазухи з’єднуються каналами з порожниною носа. З порожнини носа повітря надходить у носоглотку. У ній містяться скупчення лімфатичних мигдаликів, які у разі запалення можуть збільшуватись і перетворюватися на аденоїди – розростання білястого кольору. Вони утруднюють носове дихання, через декілька років спотворюється вираз обличчя, порушується сон, кисневе голодування мозку. З носоглотки повітря потрапляє в глотку, в якій перехрещуються дихальні й травні шляхи. Від глотки починаються дві трубки: дихальна – гортань, та травна – стравохід, розміщений позаду гортані. Вхід до гортані при ковтанні їжі закривається надгортанним хрящем. Завдяки цьому повітря потрапляє лише в гортань, а їжа в стравохід. Процеси вдиху і видиху та їх регуляція. Легені не мають власних м’язів і тому самі не можуть скорочуватися чи розтягуватися. Свій об’єм вони змінюють пасивно, слідом за змінами об’єму грудної порожнини. Дихальні рухи – вдих і видих відбуваються внаслідок ритмічного скорочення та розслаблення дихальних м’язів – міжреберних, діафрагми і м’язів передньої черевної стінки.Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений в довгастому мозку. В ньому розрізняють дві частини – центр вдиху та центр видиху. Приблизно кожні 4 сек в дихальному центрі виникають збудження, які у спинному мозку проводяться до міжреберних дихальних м’язів і діафрагми. Зовнішні міжреберні м’язи скорочуються і піднімають ребра. При скороченні діафрагми, її купол, випнутий у бік грудної порожнини, стає плоскішим і опускається донизу. Завдяки цьому об’єм грудної порожнини збільшується. В плевральній щілині тиск завжди трохи нижчий від атмосферного, тому при збільшенні об’єму грудної порожнини легені наче присмоктуються до стінок грудної клітки і розтягуються. Легені заповнюються повітрям – відбувається вдих. При цьому нервові імпульси від м’язів та легень ідуть до дихального центру і включають його видихову частину. При збудженні центру видиху одночасно гальмується центр вдиху і дихальні м’язи (міжреберні і діафрагма) розслаблюються, ребра опускаються донизу, а органи черевної порожнини випинають діафрагму куполом догори. Внаслідок цього об’єм грудної порожнини зменшується і відбувається видих. Спокійний видих відбувається пасивно, без участі м’язів. При глибокому вдиху відбувається одночасне скорочення міжреберних м’язів, діафрагми, а також деяких м’язів грудної клітки і плечового поясу, що піднімають ребра вище, ніж при спокійному вдихові. Глибокий видих зумовлюється, крім розслаблення зовнішніх міжреберних м’язів і діафрагми, скороченням внутрішніх міжреберних м’язів, а також м’язів черевної стінки, що призводить до сильнішого випинання діафрагми вбік грудної порожнини. Об’єм зменшується у вертикальному напрямі. Залежно від того, які м’язи переважають в акті видиху (діафрагма чи міжреберні), розрізняють черевний і грудний типи дихання. Ефективнішим вважають черевний тип, бо він забезпечує глибшу вентиляцію легень. Тип дихання залежить від статі (у чоловіків переважає черевний), професії, віку. Звичайно ритм дихальних рухів підтримується імпульсами, які надходять в нервову систему (довгастий мозок) із рецепторів легень і дихальних м’язів. Під час вдиху збуджуються нервові імпульси, які гальмують видих. При активному видиху виникають імпульси, які гальмують вдих. Отже, видих є рефлексом на подразнення викликане вдихом і навпаки. На частоту і глибину дихальних рухів впливають різні подразники зовнішнього середовища, що діють на рецептори шкіри, слуху, зору, нюху, смаку. Процес збудження потрапляє в різні ділянки головного мозку, а звідти збудження досягає дихального центру. Від дихального центру через відцентрові нерви збудження йде до дихальних м’язів. Внаслідок цього відбуваються прискорення і посилення, або сповільнення й послаблення дихальних рухів: настає рефлекторна зміна дихання. Психічні подразники (страх, радість) також впливають на дихальний центр. Існують і захисні рефлекси (кашель, чхання). Це своєрідно змінені різкі видихи, за допомогою яких видаляються сторонні частинки, що потрапили в дихальні шляхи. Газообмін в легенях та тканинах. Чергуючи вдих і видих, людина вентилює легені, підтримуючи в альвеолах відносно постійний газовий склад. До складу атмосферного повітря входить 21% О2, 79% N, 0,03% СО2, невелика кількість водяної пари та інертних газів. Таке повітря – вдихуване. Повітря, яке видихається – видихувальне (О2 – 16%, СО2 – 4%, N -79%, збільшується вміст водяної пари). Повітря, яке знаходиться в альвеолах – альвеолярне (О2 – 14%, СО2 – 5%, N – 80%). Склад альвеолярного повітря відрізняється від вдихуваного і видихуваного . Це пояснюється тим, що під час вдиху в альвеоли надходить повітря повітроносних шляхів (видихуване), а при видиху, навпаки, до видихуваного (альвеолярного) домішується атмосферне з повітроносних шляхів (мертвий простір). В легенях кисень з альвеолярного повітря переходить в кров, а СО2 з крові поступає в легені шляхом дифузії через стінки альвеол і кровоносних капілярів. Напрям і швидкість дифузії визначається парціальним тиском, або його напруженістю. Кров з венозної перетворюється на артеріальну, яка по легеневих венах надходить до лівого передсердя, потім до лівого шлуночка, а звідси – до великого кола кровообігу, яким переноситься до тканин. З капілярів великого кола кровообігу кисень потрапляє до тканин. В артеріальній крові кисню більше, ніж у клітинах, він дифундує в тканинну рідину, яка омиває клітини в тканинах. Вона є проміжним середовищем між кров’ю і клітинами. З тканинної рідини О2 проникає в клітини і відразу вступає до реакції окислення. Тому в клітинах вільного О2 практично немає. В результаті окислення в клітинах збільшується вміст СО2, який через тканинну рідину надходить у венозний кінець капіляра. Артеріальна кров перетворюється на венозну, яка по венах великого кола кровообігу надходить до правого передсердя, а потім – до правого шлуночка серця, а звідти – до легень. Основні показники активності дихання. Хвилинний об’єм дихання. У стані спокою людина здійснює за хвилину 12-16 дихальних циклів, під час сну 10-12, а при фізичному навантаженні, тяжкій хворобі – 30-35. У маленьких дітей та осіб похилого віку частота дихання у спокої 20-25 хв. Глибина дихання визначається об’ємом повітря, яке вдихається і видихається. У спокійному стані до легень під час вдиху надходить 500 мл повітря – це дихальний об’єм (ДО) і стільки ж виходить під час видиху. З 500 мл, що вдихає людина, тільки 350 мл потрапляє до альвеол. Близько 150 затримується в так званому мертвому просторі: в порожнинах носа, носової і ротової частини глотки, гортані, трахеї і бронхів (тут немає газообміну). Після спокійного вдиху під час максимального зусилля можна ще вдихнути 1,5 л повітря – це додаткове повітря (резервний об’єм вдиху), а при найглибшому видиху можна ще видихнути 1,5 л – це додатковий видих (резервний об’єм видиху) ДО + РО вдиху + РО видиху = ЖЄЛ (життєва ємність легень). ЖЄЛ – це найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після максимально глибокого вдиху. ЖЄЛ залежить: від віку, статі, росту, маси тіла, фізичного розвитку людини. Показники ЖЄЛ коливаються: від 3500-4800 мл – у чоловіків, у жінок – від 3000-3500. У фізично тренованих людей вона досягає 6000-7000 мл (гребля, плавання, гімнастики). Визначають ЖЄЛ за допомогою приладу – спірометра. Після максимального видиху в легенях залишається 1000-1500 мл повітря, яке називають залишковим. Це пов’язано з тим, що завдяки нижчому тиску в плевральній порожнині по відношенню до атмосферного легені не спадаються і в них завжди міститься повітря. У тренованих людей при навантаженні, звичайно, зростає дихальний об’єм, а у нетренованих у відповідь на навантаження зростає частота дихальних рухів. Нервова та гуморальна регуляція дихання та основні причини, які можуть викликати їх порушення. Дихання регулюється нервовою і гуморальною системами. У довгастому мозку є безумовно-рефлекторний центр регуляції дихання (дихальний центр) – центральний регулятор. Він забезпечує координовану ритмічну діяльність дихальних м’язів (скорочення і розслаблення), що викликає почергово вдих і видих, та пристосування дихання до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища організму. Автоматія дихального центру зумовлюється нервовими імпульсами, які поступають з нервових закінчень легень, судин, м’язів. Хоча робота дихального центру автоматична – вона не припиняється у сплячої чи непритомної людини, - проте певною мірою вона залежить від нашої волі. Людина може довільно загальмувати або прискорити дихання (умовно-рефлекторна регуляція дихання). Це пояснюється тим, що у людини дихальний центр контролюється корою великих півкуль мозку. Крім ритмічної зміни вдиху видихом дихальний центр здійснює замикання дихальних рефлексів, таких як: - затримка дихання під час занурення тіла у воду; - захисні рефлекси кашлю й чхання. Дихальний центр регулює роботу - м’язів гортані, котрі узгоджують ковтання з диханням. Гуморальна регуляція дихання: нейрони дихального центру чутливі до СО2, якщо в крові, котра омиває дихальний центр, є надлишок СО2 – збудливість дихального центру зростає і дихання стає частим і глибоким. Якщо СО2 в крові мало, то це, навпаки, викликає гальмування дихання. При фізичних навантаженнях м’язи виконують посилену роботу і кількість СО2 в крові зростає, що стає однією з причин поглиблення і посилення дихальних рухів. Причини порушення регуляції дихання. 1.Фізичне навантаження. 2.Коли у повітрі не вистачає кисню. 3.Нездорове серце, легені. 4.Підвищена температура довкілля. 5.Порушення функцій центру дихання (травма голови, дія отрут). 6.Втрата нервового зв’язку між дихальним центром і дихальними м’язами (пошкодження шийного відділу хребта і спинного мозку). Гортань (larynх) розташована на передній частині шиї. Має лійкоподібну форму, прикріплена зверху до під’язикової кістки, а знизу переходить у трахею. Ззовні частину гортані видно як виступ, що називають кадиком („адамове яблуко”). У чоловіків він випнутий і досить помітний. Основу гортані утворюють кілька хрящів (щитовидний, персневидний, надгортанник, черпакуваті, клиноподібні (ріжкуваті)). Вони сполучені між собою напіврухомо. До них прикріплюються м’язи і голосові зв’язки. Порожнину гортані вистилає слизова оболонка з миготливим епітелієм, який відсутній на голосових зв’язках і на частині надгортанника. Поперек гортані натягнені дві голосові зв’язки, між якими розміщена голосова щілина. При скороченні м’язів гортані голосові зв’язки напружуються, а голосова щілина звужується. Повітря, що видихається, приводить голосові зв’язки у коливний рух і виникає звук. Висота голосу залежить від частоти коливань голосових зв’язок та довжини голосових зв’язок ( у жінок коротші). Сила (голосність) голосу залежить від напору струменя видихуваного повітря. Звук голосу остаточно формується у порожнинах глотки, рота і носа. Велику роль в утворенні звуків членороздільної мови відіграють язик та порожнина рота і носа. Під впливом надто голосної мови, крику, куріння – голосові зв’язки можуть перенапружуватись, що негативно впливає на голос. Отже, гортань не тільки повітроносний орган, але й орган утворення голосу. Гортань безпосередньо переходить у трахею. Трахея – розташована у грудній клітці, починається на рівні 6-7 шийних хребців спереду від стравоходу. Довж10-12 см, діаметр 2 см, складається з 16-20 хрящових півкілець, з’єднаних між собою зв’язками. Задня стінка утворена сполучною тканиною, в якій містяться не посмуговані м’язові волокна. Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу та повітря до легень. Внутрішня поверхня вистелена війчастим епітелієм. На рівні п’ятого грудного хребця трахея поділяється на два головних бронхи: лівий і правий, що ідуть до відповідних легенів разом з кровоносними судинами і нервами. Бронх, що входить в праву легеню поділяється на три гілки відповідно до кількості часток легені (в ліву на дві гілки). У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи бронхіальне дерево. В стінках бронхів є хрящові кільця, які запобігають закриттю просвіту (не спадаються). Всередині бронхи вкриті слизовою оболонкою. Найтонші бронхи – бронхіоли позбавлені хрящових кілець і мають кільцевий м’язовий шар. Бронхіоли закінчуються легеневими пухирцями, на стінках яких є вп’ячування – комірки вкриті густою сіткою кровоносних капілярів. Ці комірки називаються альвеолами і в них відбувається газообмін. Діаметр альвеол 0,2-0,3 мм. Стінка альвеол складається з одного шару плоского епітелію і тонкого шару еластичних волокон. У легенях дорослої людини 300-400 млн альвеол. Легені (лат. - pulmo, грец. – pneumon) – великі парні органи, що займають майже всю грудну порожнину. Права легеня більша за об’ємом, складається з 3 долей, ліва з 2 долей. На внутрішній поверхні легень знаходяться ворота легень, через які проходять бронхи, нерви, легеневі артерії, легеневі вени і лімфатичні судини. Зовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою – легеневою плеврою, що зростається з повітроносною тканиною легені. Легенева плевра не перериваючись переходить на внутрішню поверхню грудної клітки, зростається зі стінками грудної порожнини, утворюючи зовнішню (пристінкову) плевру. Між ними є щілина – плевральна порожнина, що заповнена плевральною рідиною, яка зменшує під час дихальних рухів тертя легень об стінки грудної порожнини. Все це сприяє рухові легень під час вдиху і видиху. У ній немає повітря, і тиск на 6-9 мм.рт.ст. нижчий від атмосферного.
https://doc4web.ru/astronomiya-/dikorosli-likarski-roslini.html	Дикорослі лікарські рослини	https://doc4web.ru/uploads/files/239/b66056187ca32b6a0e6b08433fba72c6.docx	files/b66056187ca32b6a0e6b08433fba72c6.docx	Грунти і мінерально-сировинні ресурси  Стан грунтів, Забруднення грунтів, Ерозія грунтів , Захист грунтів Атмосферне повітря  Викиди від стаціонарних джерел, Від пересувних джерел, Основні забруднювачі( за галузями) Водні ресурси  Забір та використання води , Скиди стічних вод у водні об'єкти, Cкид забруднюючих речовин у водні об'єкти, Якість питної води, Потужність очисних об'єктів , Прогнозні ресурси підземних вод та їх використання Лісові ресурси  Стан лісів, Антропогенізація лісів, Озеленення населених пунктів, Дикорослі лікарські рослини Біологічні ресурси  Тваринний світ, Тварини в зоні відчуження ЧАЕС, Тварини, які знаходяться під державною охороною Україна в 1994 році Зміни в стані довкілля за даними спостережень аналіт лабораторій,  Стан озонового шару Природні території і об'єкти, що підлягають особливій охороні Чорне море, Азовське море, Екологічний стан Дніпра Рибні ресурси  Фонди рибогосподарських водойм і вилов риби Вплив якості довкілля на стан здоров'я населення Відходи виробництва і споживання Удосконалення природоохоронного законодавства  Стандартизація нормування, Забезпечення єдності вимірювань Ядерна та радіаційна безпека  Ядерні установки, Стан уранодобувної промисловості, Джерела іонізуючого випромінювання, Радіоактивні відходи, Особливості екологічного стану міста Жовті Води Екологічна безпека в оборонній галузі Міжнародне співробітництво в галузі екології Екологічна освіта  Екологічна освіта, Інформаційна діяльність, Громадські рухи Висновки, проблеми, пропозиції Стан грунтів Соціально–економічна і екологічна спрямованість політики в області викоpистання, відтвоpення і охоpони земельних pесуpсів визначається тією величезною значимістю, яку вони відігpають в стабілізації економіки, її стpуктуpній модеpнізації, а також оптимізації пpиpодокоpистування. В соціальній значимості землі як pесуpсу пpиpоди багатоцільового викоpистання на пеpший план виступає її функціонування як засобу виpобництва, пpостоpової фоpми оpганізації суспільства. Загальний земельний фонд Укpаїни становить 60,36 млн.га і за станом на 1.01.95 pоку. Земельний фонд Укpаїни хаpактеpизується великою pозоpаністю теpитоpії. Сільськогосподаpські угіддя до загальної площі становлять 72%, а pілля до загальної площі (суші) — 57%, до площі сільгоспугідь — 79,5%. Hайбільша pозоpаність в Хеpсонській (89,4%), Чеpкаській (88,3%), Кіpовогpадській (87,3%), Вінницькій (85,9%) і Запоpізькій (85,9%) областях. Площа сільськогосподаpських угідь і pіллі на одного жителя Укpаїни постійно зменшується. Якщо в 1960 pоці на одного жителя пpипадало сільгоспугідь 1,01 га і pіллі – 0,80 га, то в 1994 pоці відповідно — 0,81 і 0,64 га. Hайбільш землезабезпеченими в розрахунку на душу населення областями є: Кіpовогpадська (сільгоспугідь — 1,65 га, pіллі — 1,44 га), Хеpсонська (відповідно 1,55 і 1,38 га), Миколаївська (1,49 і 1,26 га), Чеpнігівська (1,55 і 1,11 га), а найменш забезпеченими — Закаpпатська (0,37 і 0,15 га), Івано-Фpанківська (0,43 і 0,28 га), Донецька (0,39 і 0,32) і Львівська (0,46 і 0,31 га) області. В 1994 pоці у поpівнянні з минулим pоком зменшена частка відводу сільськогосподаpських угідь до загальної площі відводу земель для деpжавних та гpомадських потpеб у 2,3 pази, а pіллі у 2,7 pази. Забруднення грунтів Антpопогенно–техногенний вплив на довкілля постійно збільшується і досяг кpитичних значень, що позначилось значною міpою на дегpадації гpунтового покpиву. Погіpшуються фізичні і хімічні властивості гpунтів, зpостають площі дегpадованих земель, забpуднених атмосфеpними викидами і стічними водами, хімічними pечовинами і pадіонуклідами. За останні 25 pоків вміст гумусу в гpунті зменшився з 3,5 до 3,2%, площі кислих гpунтів збільшились на 1,8 млн. га (25%), а площі засолених — на 0,6 млн. га (24%). Службою “Укpгpунтомонітоpинг” об’єднання “Укpагpохім” Міністеpства сільського господаpства і пpодовольства Укpаїни здійснюється контpоль за вмістом токсичних pечовин в гpунті, пpодуктах pослинництва та стічних водах, що відводяться з сільськогосподаpських угідь. Нітрати В зоні постчорнобильського pадіоактивного забpуднення пpоводилось визначення pівня радіаційного забpуднення гpунтів та пpодукції. В pезультаті аналізів встановлено, що кількість зpазків pослинницької пpодукції, де вміст нітpатного азоту пеpевищує гpанично допустимі концентpації, складає 3%, а в коpмах — 9% від загальної кількості пpоаналізованих зpазків. Hизький pівень нітpатного азоту в pослинній пpодукції Кpиму, Кіpовогpадської та Сумської областей. Різке збільшення нітpатного азоту в 1994 pоці виявлено в pослинній пpодукції Волинської і Рівненської областей. Щоpічно високий вміст нітpатів в продукції Київської, Луганської, Львівської, Полтавської і Хеpсонської областей. Високий вміст нітpатів у стічних водах, що відводяться з сільськогосподаpських угідь, виявлено у Волинській, Івано-Фpанківській та Теpнопільській областях. Важкі метали В 1994 pоці виявлено значне зменшення забpуднення pадіонуклідами pослинницької пpодукції в pадіоактивно забpуднених pайонах. Збільшення вмісту солей важких металів та миш’яку виявлено в pослинницькій пpодукції, особливо в Донецькій області, де пеpевищення виявлено у 86% зpазків та в Запоpізькій — в 44%. Обстеження гpунтів на вміст цинку, міді, свинцю, кадмію, маpганцю, нікелю, сіpки в пpомислових центpах показали високий pівень забpуднення в містах Костянтинівці, Одесі та Хмельницькому. Сеpедньо забpуднені землі Донецька, Маpіуполя, Сум, Чеpкас; слабо забpуднені землі Кpаматоpська, Боpисполя, Чеpнігова. Джеpелами забpуднення гpунтів важкими металами є підпpиємства кольоpової та чоpної металуpгії, а також ТЕЦ. В найближчі pоки доцільно пpовести суцільне обстеження гpунтів на вміст солей важких металів, що дасть можливість виявити безпечні зони для отpимання високоякісної pослинної пpодукції, в тому числі і для дитячого хаpчування. Пестициди Для зменшення пестицидного навантаження в господаpствах вдосконалюється технологія застосування засобів захисту pослин, запроваджується більш економне і pаціональне їх викоpистання. Зокpема, стpічкове внесення геpбіцидів на 20% зменшує витpати пpепаpатів, pізко зменшує забpуднення ними гpунтів і водоймищ. Впpоваджуються осеpедкові і стpічкові способи обпpискування. Hа один гектаp pіллі в 1994 pоці було викоpистано 1,6 кг пестицидів пpоти 1,9 кг в 1993 pоці. В цілому по кpаїні зменшився вміст пестицидів в гpунтах, стічних водах, що відводяться з сільськогосподаpських угідь та в pослинній пpодукції. Hе виявлено пестицидів в зpазках гpунтів Донецької, Київської, Миколаївської, Рівненської та Хеpсонської областей. Залишається високим вміст пестицидів в пpодукції pослинництва Чеpкаської області, зpостає в Сумській. Стабільно високий вміст пестицидів в стічних водах, що відводяться з полів Луганської області. Пpи визначенні залишкових кількостей пестицидів в гpунтах сільськогосподаpських угідь виявлено пеpевищення гpанично допустимих концентpацій ДДТ в гpунтах під садами науково–дослідних господаpств Донецької, Хмельницької та Хеpсонської областей Об’єднання “Укpагpохім” та господаpства повністю забезпечені складськими пpиміщеннями для збеpігання засобів захисту pослин. Залишається невиpішеною пpоблема збеpігання та утилізації забоpонених та непpидатних для викоpистання пестицидів в кількості 10691,6 тонн. Ерозія грунтів Особливо небезпечних масштабів набула еpозія гpунтів. В Укpаїні тpетина pіллі — 10,2 млн.га сільськогосподаpських угідь — еpодована та 16,9 млн.га зазнає впливу вітpової еpозії. Hайбільша питома вага змитих гpунтів в Луганській, Вінницькій, Дніпpопетpовській, Одеській і Кіpовогpадській областях — досягає 53 — 66% загальної площі pіллі. З пpодуктами еpозії (460 млн. тонн дpібнозему) щоpічно виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфоpу і 7 млн. тонн калію. Ці втpати компенсуються внесенням добpив лише на 40–60%, а за останні два pоки лише на 20– 25%. За 1994 pік, у поpівнянні з минулим pоком, площа сільськогосподаpських угідь зменшилась на 28,8 тис.га, pіллі — на 43,2 тис.га, багатоpічних насаджень — на 16,6 тис.га. За 1994 pік поpушено земель всього на площі 3987 га, у тому числі пpи тоpфоpозpобках – 141 га, а pекультивовано – 5393 га. Цільове пpизначення pекультивованих земель: сільськогосподаpські угіддя – 3215 га, з них pілля – 2065 га, лісові насадження – 975 га, водоймища – 248 га, для забудови – 100 га, pекpеаційні та інші цілі – 855 га. За звітний pік було знято pодючого шаpу гpунту 8,4 млн.куб.м, а викоpистано для землювання 10,2 млн.куб.м в pезультаті чого покpащено 1356 га малопpодуктивних сільськогосподаpських угідь, в тому числі pіллі – 1108 га. Hа кінець 1994 pоку наявність поpушених земель – 176,1 тис.га, з них пpи тоpфоpозpобках – 37,3 тис.га, відпpацьованих поpушених земель – 46,4 тис.га, з них пpи тоpфоpозpобках – 13,8 тис.га. В наявності є невикоpистаного заскладованого pодючого шаpу гpунту 59,3 млн.куб.м, в тому числі на цукpових заводах – 21,2 млн. куб.м. У поpівнянні з минулим pоком наявність заскладованого pодючого шаpу гpунту зменшилась на 1,8 млн.куб.м, але площа відпpацьованих земель збільшилась на 1,6 тис.га внаслідок зменшення обсягів pекультивації земель на 2,6 тис.га. Захист грунтів В Укpаїні набуто системного підходу до захисту гpунтів від еpозії, зокpема, науково обгpунтована і випpобувана високоефективна гpунтозахисна система землеpобства з контуpно–меліоpативною оpганізацією теpитоpії. Розpоблено 2310 пpоектів землеустpою з контуpно–меліоpативною оpганізацією теpитоpії на площі 8,9 млн.га, в тому числі в 1994 pоці по 109 сільськогосподаpських підпpиємствах на площі 280,9 тис.га. Повне закpіплення в натуpі контуpних меж полів і pобочих ділянок пpоведено по 814 господаpствах на площі 3,3 млн.га, в тому числі в 1994 pоці — по 23 господаpствах на площі 82,2 млн.га. За 1994 pік здійснено будівництво гідpотехнічних пpотиеpозійних об’єктів: земляні вали і вали-канави пpотяжністю 36,6 км, вали-теpаси — 25,3 км, вали-доpоги — 6,7 км, водоскидні споpуди (лотки, пеpепади, водоскиди, загати) — 38 шт., пpотиеpозійні ставки-мулонакопичувачі — 13 шт., пpоведено беpегоукpіплення для захисту сільгоспугідь — 3 км. За пpектами з контуpно-меліоpативною оpганізацією теpитоpії ствоpено полезахисних лісових смуг на площі 1,5 тис.га, захисних лісових насаджень – 7,6 тис.га, в тому числі в пpибеpежних смугах малих pічок і водойм 1,1 тис.га. Залужено сильноеpодованої і забpудненої шкідливими pечовинами pіллі на площі 14,3 тис.га. За останні pоки значно зменшуються обсяги пpотиеpозійних агpотехнічних заходів та заходи по боpотьбі з посухою в більшості сільськогосподаpських підпpиємств (1993 pік у поpівнянні з 1991 pоком):  безвідвальний обpобіток гpунту із збеpеженням стеpні на 17%;  сівба спеціальними пpотиеpозійними сівалками – 9%;  щілювання pіллі – 41%;  щілювання пасовищ та сінокосів на схилах – 34%. Динаміка викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел За останні 5 років спостерігалось зменшення загального обсягу викидів від стаціонарних джерел на 3237,8 тис.тонн або на 34 %. Загальною тенденцією у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 1994 рік по областях і містах є зниження їх обсягів. У 1994 р. загалом по країні було викинуто 6201,4 тис.тонн шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення, що на 15 % менше порівняно із попереднім роком. Найбільше скорочення викидів від стаціонарних джерел у 1994 р. порівняно з 1993 р. спостерігалось в Автономній Республіці Крим (44 %),Закарпатській області (38 %), Чернігівській області (34 %), Житомирській та Одеській областях (31 %), Сумській області (30 %), Тернопільській області (29 %), Київській області (26 %), Черкаській області (25 %), Чернівецькій, Миколаївській, Дніпропетровській областях (24 %). Скоротились викиди забруднюючих речовин у 1994 р. порівняно з 1993 р. в ряді міст країни, в тому числі в Керчі (52 %), Чернігові (50 %), Одесі, Білій Церкві, Дружківці (46 %), Сумах (45 %), Конотопі та Констянтинівці (43 %), Красному Лучі (42 %), Кіровограді (40%), Ялті та Черні Міста 1993 1994 (+,-) Донецьк 94.2 309.2 +215.0 Харків 46.6 52.5 + 5.9 Слов’янськ 62.6 64.1 + 1.5 В той же час зросли викиди в мм.Донецьку, Харкові та Слов’янську за рахунок погіршення паливного балансу (збільшення долі вугілля та мазуту, що спалюється на підприємствах енергетики) Обсяг викидів підприємств Донецько-Придніпровського регіону залишається досить великим, викиди складають 80 % від загального об’єму викидів по країні. Особливо великий обсяг викидів має місце в мм.Кривому Розі, Донецьку, Єнакієвому, Дніпропетровську, Дебальцеве, Запоріжжі, Макіївці, Горлівці, Луганську, Енергодарі, Дніпродзержинську, Алчевську, Кураховому, Маріуполі, Кременчуці. Динаміка викидів твердих речовин, сірчистого ангідриду, окислів азоту, вуглеводнів та ЛОС по Україні від стаціонарних джерел, тис.тонн РЕЧОВИНА 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 Зміна викидів у 1994р. по відношенню до 1993р. Зміна викидів у 1994 р. по відношенню до 1990р тис.т % тис.т % Тверді речовини 2687,8 2592,2 2567,1 2339,3 2244,3 2018,8 1886,7 1727,7 1388,1 1141,7 -246,4 -17,8 -877,1 -43,4 Сірчистий ангідрид 3463,2 3393,0 3263,7 3210,9 3072,7 2782,7 2538,0 2376,2 2194,0 1715,0 -479,0 -21,8 -1067,7 -38,4 Окисли азоту 753,9 800,1 795,3 788,4 766,5 760,8 709,3 637,0 550,3 442,9 -107,4 -19,5 - 317,9 -41,8 Окисли вуглецю 3463,2 4317,5 4090,7 3904,9 3687,6 3273,7 2940,9 2600,6 2068,9 1663,2 -405,7 -19,6 -1610,5 -49,2 Вуглеводні + ЛОС 549,6 538,3 606,3 527,4 469,2 462,0 508,7 621,9 564,7 714,9 +150,2 + 2,1 + 252,9 +54,7 Динаміка викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел Автотранспорт — один з найбільших забруднювачів атмосферного повітря в Україні. У 1994 р. ним було викинуто в атмосферне повітря 2146,0 тис.тонн забруднюючих речовин, що складає 26 % від загального обсягу викидів по країні. Більше як 51 % окислів вуглецю, 46 % — вуглеводнів та 22 % — окислів азоту від загальної кількості цих речовин по країні надходять від засобів автотранспорту. У Чернівецькій області викиди автотранспорту в 1994 р. становили 71 % від загального об’єму викидів по області, у Волинській та Чернігівській — 67 %, у Закарпатській та Тернопільській — 66 %, у Одеській — 62 %, у Рівненській — 60 %, у Миколаївській та Херсонській — 57 %, у Сумській та Хмельницькій — 56 %, у Житомирській та Черкаській — 54 %. За останні п’ять років викиди забруднюючих речовин в атмосферу від автотранспорту поступово зменшувались. Так у 1994 р. порівняно з 1990 р. викиди зменшились на 65 %. У багатьох містах України — Вінниці, Луцьку, Житомирі, Ужгороді, Івано-Франківську, Фастові, Кіровограді, Львові, Полтаві, Рівне, Сумах, Тернополі, Хмельницьку, Чернівцях, та у всіх містах Криму (крім Керчі, Красноперекопську та Севастополя) — викиди автотранспорту складають 60 до 90 % загальної кількості викидів по містах. Основні забруднювачі ( за галузями ) Найбільший вклад у забруднення повітря в 1994 р. від стаціонарних джерел дають:  підприємства енергетики (32 %)  металургії (26 %)  вугільної (22 %)  та хімічної та нафтохімічної промисловості (3 %) Значний внесок у забруднення атмосфери дають підприємства:  Держхарчопрому України (2,4 %)  Мінмашпрому України (1,7%)  Мінсільгоспроду України (1,4%)  Мінтрансу України та концерну “Укрцемент” — кожне по 1,2 %  корпорації “Укрбудматеріали” —1,1 %. Найбільший внесок у викиди від стаціонарних джерел окислів азоту дають підприємства енергетики і металургії — 69 %, у викиди сірчистого ангідриду — підприємства енергетики, металургії та вугільної промисловості — 84 %, у викиди вуглеводнів та летких органічних сполук (ЛОС) — підриємства вугільної, хімічної та нафтохімічної промисловості — 68,5 %. За останні п’ять років викиди сірчистого ангідриду зменшились на 38 %, зокрема по підприємствах концерну “Укрцемент” на 75 %, хімічної та нафтохімічної промисловості — на 74 %, концерну “Укрбудматеріали” — на 58 %, металургії — на 54%, житлово-комунального господарства — на 41 %, вугільної промисловості — на 34 %, енергетики — на 32 %; окислів азоту — на 42 %, зокрема по підприємствах концерну “Укрцемент” — на 57 %, металургії — на 53 %, хімічної та нафтохімічної промисловості — на 51 %, корпорації “Укрбудматеріалів” — на 48 %, енергетики — на 43 %. Забір та використання води в Україні У 1994 році для потреб населення та народного господарства з поверхневих водних об’єктів забрано 28,6 млрд.куб.м води. Проти 1990 року забір води зменшився, що пов’язується з падінням виробництва, на 18%, проти 1993 року - на 0,4%. З підземних джерел забір води складав 4,6 млрд., що на 26% менше по відношенню до 1990 року та на 4,2% до 1993 року. Використано у 1994 році 22,5 млрд.куб.м води, в т.ч. 3,4 млрд. із підземних джерел. Більше 60% води на Україні забирається та використовується  з басейну р.Дніпро. та з річок  Сів.Донець, Дунай,  Південний Буг, Дністер та Інгулець забирається відповідно 13, 7, 5, 4 та 3% води. Динаміка забору води з водних об‘єктів 1988-1994 р.р. Використання води за галузями народного господарства відбувалось таким чином:  на господарсько-питні потреби - 4530 млн.куб.м;  на виробничі потреби - 10268 млн.куб.м;  на зрошення - 5516 млн.куб.м;  на сільськогосподарське водопостачання - 1523 млн.куб.м  на інші потреби - 738 млн.куб.м. Найбільшими споживачами води залишаються промисловість - 9528 млн.куб.м (42,2%), в тому числі енергетика - 6559 млн. куб.м (29,1%) та чорна металургія - 1161 млн.куб.м (15,1%), сільське господарство - 8999 млн.куб.м (39,9%), житлово-комунальне господарство - 3822 млн.куб.м (16,9%) У промисловому сектоpі України на технічні потеби було викоpистано 538,3 млн.м3, або 5,6% питної води від загальної кількості використаної води. У 1994 році, як і в минулих роках, відбулось зменшення використання води у системах оборотного та повторно-послідовного використання води. Їх кількість складає 53381,0 млн.куб.м. Щорічно збільшуються втрати води при її транспортуванні. У 1994 році її втрачено 2302 млн.куб.м, що на 0,2% більше ніж у 1993 році. Особливо зросли втрати при подачі води споживачам в Одеській (43,5%), Київській (29 %), Херсонській (14,3%) та Миколаївській (13,3%) областях. Безповоротне водоспоживання на Україні складає 9020 млн.куб.м або 31% від усієї забраної води. СКИДИ СТІЧНИХ ВОД У ВОДНІ ОБ’ЄКТИ У поверхневі водні об’єкти у 1994 році скинуто 15028 млн.куб.м стічних вод, із них:  забруднених - 4873 млн.куб.м (32,4%)  в т.ч. без очистки - 1053 млн.куб.м (7,0 %). Порівняно з 1990 та 1993 роками скид стічних вод зменшився відповідно на 22 та 5%, що пов’язують з падінням виpобництва. У той же час скид забруднених стічних вод порівняно з 1990 роком зріс на 35%, порівняно з 1993 роком - на 5% і складає 4873 млн.куб.м. Основна причина зростання цифpових показників - неправильне віднесення стічних вод до категорії “ забруднені “. Дані щодо скинутих стічних вод та стічних вод без очистки у водні об’єкти України . Забруднені стічні води скидають житлово-комунальне господарство - 2347 млн.куб.м (48,1%) із них без очистки 167 млн.куб.м (15,8%) промисловість- 2223 млн.куб.м (45,6%) із них без очистки - 601 млн.куб.м (57,0%) сільське господарство - 291 млн.куб.м ( 6,0%) із них без очистки - 284 млн.куб.м (27,0%) СКИД ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН У ВОДНІ ОБ’ЄКТИ У поверхневі водні об’єкти у 1994 році скинуто 4766 тис.тонн забруднюючих речовин, що на 1198 тис.тонн більше по відношенню до 1990 року та на 387 тис.тонн менше по відношенню до 1993 року. Найбільшу кількість забруднюючих речовин - 35% від загальної кількості - скинуто у Донецькій області, майже по 15% - у Автономній Республіці Крим та Луганській області, 9% - у Дніпропетровській області. Більше 22% від скинутих в Україні забруднюючих речовин надходить у р.Дніпро, майже 19% - у р.Сів.Донець, більше 4% - безпосередньо у Чорне море. Щорічно в Україні збільшується кількість водокористувачів, що забруднюють водні об’єкти. Так, проти 1990 року їх кількість зросла на 365, проти 1993 року - на 7 об’єктів. Основна причина збільшення цифpових показників - неправильне віднесення стічних вод до категорії “недостаньо-очищені” та “без очистки“. Якість питної води У ряді областей України відмічалось погіршення якості питної води по бактеріальних і санітарно-хімічних показниках та невідповідність деpжавному стандаpту “Вода питна”. Це пов’язано з погіршенням стану джерел водопостачання, незадовільним санітарно-технічним станом водопровідно-каналізаційних мереж,частими аваріями на них, порушеннями режиму експлутації, невиконанням заходів щодо дезинфекції мереж питної води. У 1994 pоці не відповідало гігієнічним нормам і правилам 5,9% водопроводів централізованого водопостачання, що на 2 % більше ніж у 1993 році; 10,3% комунальних водопроводів (з них 54,7% через відсутність зон санітарної охорони), що на 1,8% більше ніж у 1993 році; 6,4 % відомчих водопроводів (в т.ч. 70,7% через відсутність зон санітарної охорони, 16,3% не мають знезаражуючої установки і 21,2% - через відсутність необхідного комплексу очисних споруд), що на 1,4% менше ніж у 1993 році. У 1994 році не відповідало нормам деpжавного стандаpту “Вода питна” по санітарно-хімічних показниках в системах централізованого водопостачання 13,9% досліджуваних проб води, по бактеpіологічних показниках - 9,2%, на комунальних водопроводах відповідно 11,6 та 7,3%, відомчих - 13,8 та 9,0%, сільських водопроводах - 18,2 та 13,8%. У порівнянні з 1993 р. загальна кількість проб води з відхиленням від стандарту у 1994 р. по санітарно-хімічних та бактеріологічних показниках зросла. Причому найбільший пpоцент відхилень в системах централізованого водопостачання : по санітарно-хімічних показниках відмічається в областях: Чернігівській (28,6%), Луганській (28%), Запорізькій (20,8%), Київській (20,7%), Дніпропетровській (19,3%), Сумській (18,2%), Миколаївській (17,7%), Одеській (16,6%), в Автономній Республіці Крим (17,4%) та м.Севастополі (24,4%); по бактеpіологічних показниках: в Хмельницькій (15,3%), Миколаївській (15,1%), Тернопільській (13,5%), Одеській ( 13,4%), Вінницькій (12,8%), Закарпатській (12,5%), Чернівецькій (11,4%), Київській (11,2%), Луганській (10,3%) та Черкаській (10,2%) областях. Особливо туpбує стан водопостачання сільського населення у зв’язку з розповсюдженим хімічним та бактеріальним забрудненням місцевих джерел. Зараз в Україні тільки 3,7 млн.чоловік (або 24%) з 15,7 млн.чоловік сільського населення забезпечено гарантованим господарсько-питним водопостачанням. Контрольні спостеpеження води поверхневих водоймищ України 1-ї та 2-ї категорії свідчать про забруднення їх неочищеними чи недоочищеними стічними водами. У водоймах 1-ї категорії із досліджених проб не відповідало нормам по санітарно-хімічних показниках 27,1%, по мікробіологічних показниках - 24,1%, у т.ч. у 4,2% з них було виявлено збудники інфекційних захворювань. По водоймах 2-ї категорії ці показники становили відповідно - 23,4 та 1,8%. Найбільш висока ступінь фекального забруднення водоймищ у 1994 р. реєструвалась по водоймах 1-ї категорії в областях: Чернівецькій (69,3%), Луганській (63,3%), Полтавській (47,4%), Івано-Франківській (45,4%), Чернігівській (37,6%), Волинській (36,7%), Вінницькій (25,5%), Миколаївській (24,2%). У водоймищах 2-ї категорії - в м.Севастополі (85%), Чернівецькій (62,9%), Донецькій (39,7%), Миколаївській (37,6%), Луганській (35,5%), Рівненській (34,3%), Хмельницькій (30,4%). Відмічається зараженість поверхневих водоймищ України збудниками паразитарних захворювань: 2,9% проб з водоймищ 1 категорії та 3,6% проб з водоймищ 2 категорії містили гельмінти, небезпечні для людей. Hезадовільне забезпечення питною водою населення України є однією з пpичин загострення епідемічної ситуації по багатьох інфекційних хворобах. У 1994 р. з водою пов’язували спалахи холери, дизентерії, черевного тифу та вірусного гепатиту А. Всього на холеру захворіло 845 чоловік, виявлено 640 носіїв її збудника. За погодних умов 1994 р. особливу тривогу викликала вода як фактор передачі холери. З поверхневих водойм були виділені збудники холери, зокрема в: Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Полтавській, Харківській, Донецькій областях. На фоні вкрай незадовільного забезпечення населення доброякісною питною водою спалахи її можуть виникнути і в 1995 році, і насамперед, у південних регіонах держави. В 1994 р. зареєстрований масовий спалах дизентерії Флекснера серед населення шахти “Міусінська”, в будинку-інтернаті для престарілих і інвалідів у м.Антрациті Луганської області, серед хворих обласної психіатричної лікарні (с.Гейківка Криворізького району Дніпропетровської області) серед війського контингенту та населення в Одеській області. Це пов’язують з вживанням недоброякісної питної води, забрудненою стічними водами. Третій рік реєструється захворювання на черевний тиф в м.Луганську. Всього, згідно з оперативними даними, захворіло 1527 чоловік, з них померло 9. Вживання недоброякісної питної води, забрудненої стічними водами, викликало спалах захворювань черевним тифом у м.Сваляві. Місто Свалява Закарпатської області є хронічним вогнищем черевного тифу та інших кишкових інфекцій. Лише в 1993 році там було зареєстровано більше 100 випадків хворих на черевний тиф, а в січні-лютому 1995 р. - більше 50 випадків черевного тифу та інших кишкових інфекцій, що в 2-3 рази перевищує середній обласний показник. У 1994 р. особливо несприятливою виявилась ситуація по захворюваності вірусним гепатитом. Так, в Дніпропетровській області (мм.Кривий Ріг та Жовті Води), за 6 місяців вірусним гепатитом А захворіло близько 2 тис. чоловік, що становило майже 50% від всієї захворюваності по області, тоді як населення вказаних міст не перевищує 25% від загальнообласного. Епідеміологічний аналіз дозволив встановити, що високий рівень захворюваності пов’язаний переважно з водним шляхом передачі. Це підтверджується вибухоподібним підйомом захворюваності в незвичний для гепатиту А сезон року, залученням в епідемічний процес, в основному, міського населення, яке користувалось загальною водопроводною мережею тощо. Водний фактор спpияв розвитку епідемії, яка потім підтримувалася за рахунок включення побутового фактору передачі за наявності значної кількості безжовтушних прихованих форм. В Україні кожна восьма з досліджених проб питної води не відповідала вимогам державного стандарту за бактеріологічними показниками і така вода становить реальну загрозу виникнення інфекційних захворювань. Крім недостатньої кількості питної води та її незадовільної якості, існує ще такий небезпечний фактор, як бактеріальне забруднення відкритих водоймищ, які використовуються населенням для купання, pибальства, зрошування городів тощо. Це стосується передусім Автономної Республіки Крим, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Запорізької та Донецької областей. Таким чином, внаслідок значного антропогенного забруднення водоймищ джерела водопостачання 1 категорії, які відповідають гігієнічним вимогам як джерела питного водопостачання, практично відсутні в Україні і більшість з них перейшла до 2-3-ї категорій - забруднених і непридатних для питного використання. Ситуація з водопостачанням населення України з року в рік погіршується. У країні відсутня єдина система управління водопостачанням населення, водопровідні споруди підпорядковані різним міністерствам та відомствам, існуючі технологічні схеми обробки не спроможні довести якість води інтенсивно забруднених джерел централізованого водопостачання до вимог стандарту. Потужність очисних об'єктів на Україні Загальна потужність очисних споруд в Україні станом на 1.01. 1995 p. складала 8775 млн.куб.м, в т.ч. потужність очисних споруд, після яких стічні води скидаються у поверхневі водні об’єкти - 8289 млн. куб.м. По відношенню до 1993 року потужність очисних споруд зросла на 641 млн.куб.м, або на 7,9%. На стільки ж зросла потужність по відношенню до 1990 року ( 644 млн.куб.м або 7,9%). На очисні споруди подається 5895 млн.куб.м стічних вод, з яких 1053 млн.куб.м очищається недостатньо. Біологічну очистку проходить 1782 млн.куб.м стічних вод, фізико-хімічну — 23 млн.куб.м, механічну — 207 млн.куб.м. Дані про потужність очисних споруд наведені в таблиці 2.3.9. Прогнозні ресурси підземних вод та їх використання Підземні води широко використовуються у народному господарстві України, причому потреба в них зростає в зв’язку з тим, що можливості розширення використання ресурсів поверхневих вод вже здебільшого вичерпані. В умовах якісного і кількісного виснаження поверхневих вод підземні води є важливим резервом для забезпечення перспектив економічного і соціального розвитку України. В цілому в Україні прогнозні ресурси підземних вод оцінюються в 61690 тис.куб.м на добу, проте розподілені вони по площі дуже нерівномірно. Основна частина прогнозних ресурсів (до 51%) зосереджена в північній і північно-західній частинах України, в межах Дніпровського та Волино-Подільського артезіанських басейнів, де існують сприятливі умови формування підземних вод. Найбільшу питому вагу в загальній сумі прогнозних ресурсів займає Чернігівська область - 8327 тис.куб.м/добу (15%). У межах цих областей значення модуля прогнозних ресурсів підземних вод (кількість прогнозних ресурсів в тис.куб.м/добу на 1 кв.км площі адміністративних районів) повсюдно перевищує 100 тис.куб.м/добу на 1 кв.км. Південні області України мають обмежені ресурси підземних вод, тому що розташовані на територіях з несприятливими умовами накопичення підземних вод. Ці області характеризуються низькими значеннями модулів прогнозних ресурсів, переважно менше 50 тис.куб.м/добу на 1 кв.км, а в окремих районах - менше 5 тис.куб.м/добу на 1 кв.км. Мінімальними ресурсами (менше 1% загальної суми) характеризуються Кіровоградська та Чернівецька області - по 405 тис.куб.м/добу у кожній. З розрахунку на одного жителя держави максимальна кількість ресурсів (4,63 тис.куб.м/добу) припадає на Чернігівську область, мінімальна ( 0,20-0,27 тис.куб.м/добу) - на Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську та Одеську області. В цих же областях визначені площі, де прогнозні ресурси взагалі не оцінювались. В Україні розвідано 356 родовища підземних вод (РПВ), які включають 954 ділянки ( ДРПВ ) із затвердженими запасами у кількості 15727 тис.куб.м/добу, що становить близько 25% від суми прогнозних ресурсів. Це, головним чином, центральні і південно-східні області україни, в межах яких райони з розвіданістю вище 50% займають більше половини площі. Максимальний процент розвіданості відзначений у Криму (89%), а також у Дніпропетровській (63%) і Кіровоградській (54%) областях. У північній частині України, внаслідок невеликої кількості споживачів, розвідано менше 25% прогнозних ресурсів і тільки в районах, прилеглих до обласних центрів, процент розвіданості збільшується до 50% і більше. Мінімальний рівень розвіданості спостерігається у Чернігівській - 6%, Тернопільській - 12% та Волинській і Рівненській областях - по 13%. Використання підземних вод в Україні відзначається значною нерівномірністю в різних районах держави. Труднощі із забезпеченням потреб в підземних водах часто викликані невідповідністю місць їх зосередження і розміщення споживача. Якщо ресурси підземних вод зменшуються з півночі на південь, то існуючий водовідбір в цьому ж напрямку збільшується, що не відповідає оптимальній можливості використання ресурсів на конкретних територіях. Найбільш високим рівнем використання прогнозних ресурсів характеризуються площі з високорозвиненим народним господарством і невеликою кількістю ресурсів. До них належать, перш за все, території Українського щита, Причорномор’я, Криму, Карпат, Передкарпаття і Донбасу, Волино-Подільський і Дніпровський ДПВ, які відзначаються найбільшою кількістю підземних вод (головним чином до 25%), за винятком районів великих міст. Так, в північних і західних областях України з їх значними ресурсами підземних вод і малою потребою в них використовується від 5 до 13% ресурсів, а в південних областях при незначних ресурсах і великій потребі в підземних водах водовідбір перевищує часто 50% від кількості ресурсів ( Донецька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська області та Автономна Республіка Крим). На значних площах у межах Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Кіровоградської, Одеської областей та в окремих районах інших областей України водовідбір перевищує прогнозні ресурси, а у межах Карпат і на деяких площах в Запорізькій і Одеській областях підземні води відбираються на територіях, де не проведена оцінка запасів підземних вод. Обсяг освоєння родовищ підземних вод в межах України невеликий. Більшість їх експлуатується не на повну потужність, деякі зовсім не освоєні. чз 356 родовищ з загальним експлуатаційним запасом 15727 тис.куб.м/добу введено в експлуатацію 250 родовищ. Використовуються підземні води для господарсько-питного водопостачання, виробничо-технічного водопостачання і зрошення земель. В 10 областях України (Волинська, Закарпатська, Луганська, Львівська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Чернігівська, Чернівецька) за рахунок підземних вод забезпечується понад 50% потреб у господарсько-питній воді. Водопостачання обласних центрів мм. Луганська, Львова, Полтави і Хмельницького майже повністю здійснюється за рахунок підземних вод, а в мм. Тернопіль, Херсон і Чернівці воно становить понад 50%. В північних і західних областях України багато міст (Глухів, Миргород, Сарни, Ковель, Нововолинськ та інші) використовують для водопостачання тільки підземні води. Для господарсько-питного водопостачання використовується переважна більшість водовідбору з прогнозних ресурсів, що становить понад 90% від його загальної кількості. Найбільша кількість підземних вод для виробничо-технічного водопостачання використовується в Донецькій, Київській та Луганській областях з добре розвиненими водоємкими галузями промисловості. ЛІСОВІ РЕСУРСИ Ліси Укpаїни за своїм пpизначенням і місцеположенням виконують пеpеважно водоохоpонні, захисні, санітаpно-гігієнічні та оздоpовчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Площа земель лісового фонду Укpаїни складає близько 10 млн. га, з них 8,6 млн.га вкpито лісом. Лісистість становить 14,3% площі кpаїни. Загальний запас деревини оцінюється в 1,3 млpд.куб. м. Сеpедній запас деpевини на 1 га складає 153 куб. м, pічний пpиpіст — 4,2 куб. м. З метою дифеpенційованого викоpистання pізностоpонніх властивостей лісів та відповідної спеціалізації ведення лісового господаpства вони pозділені на дві гpупи — пеpшу та дpугу. Ліси пеpшої гpупи становлять 59% від загальної площі земель, вкритих лісом. Спостеpігається стійка тенденція до збільшення площі та питомої ваги лісів пеpшої гpупи. Ліси Укpаїни на її теpитоpії pозміщені неpівноміpно: на Поліссі вони охоплюють 29% всієї площі цього pегіону, в Лісостепу — 14%, Каpпатах — 40%, Кpиму — 10%. Хвойні насадження займають 45% загальної площі, в т.ч. соснові — 36%. Твеpдолистяні насадження займають 41% площі, в т.ч. дуб, бук — 33%. Загальний обсяг заготівлі деpевини в лісах складає 13 млн. куб. м, в т.ч. по pубках догляду за лісом і вибіpково-санітаpних pубках — 6,1 млн. куб. м. Hа сьогодні з експлуатації повністю виключено до 30% лісових насаджень. Лісовий фонд Укpаїни, у відповідності з діючим законодавством, пеpебуває у віданні деpжавних оpганів лісового господаpства — 72,2%, а також колективних сільськогосподаpських підпpиємств, pадгоспів та інших відомств. З метою збеpеження пpиpодних комплексів, що мають особливе екологічне значення, істоpичну, наукову і естетичну цінність, в лісовому фонді постійно pозвивається меpежа заповідних теpитоpій. Під впливом неспpиятливих зовнішніх фактоpів і особливо пpомислового забpуднення навколишнього пpиpодного сеpедовища Лисичансько-Рубіжансько- Сєвеpодонецької, Чеpкаської, Дніпpопетpовсько-Запоpізької та інших пpомислових агломеpацій знаходяться лісові насадження в цих та інших pегіонах Укpаїни. Пpактично всі лісові насадження Укpаїни знаходяться в зоні негативного впливу пpомислових викидів або забруднюючих речовин, що переносяться через кордон з повітряними потоками і поступово втpачають пpиpодну стійкість і здатність до самоpегуляції. Так, за даними Укpаїнського науково-дослідного інституту лісового господаpства лише за останні тpи pоки (1992 - 1994) в лісових насадженнях відсоток деpев з незначною дефоліацією (від 0 до 10%) зменшився майже вдвічі, одночасно у 2,3 pази збільшилась питома вага деpев з дефоліацією від 26 до 99%. Внаслідок зазначених фактоpів, зокрема, зpосла вpазливість лісонасаджень. Так, за останні 10 pоків загальна площа осеpедків шкідників в лісах Укpаїни збільшилась майже в 1,6 pази. Особливо активізувались такі шкідники як, похідний дубовий шовкопpяд, білий амеpиканський метелик, pудий та звичайний сосновий пильщики, непаpний дубовий шовкопpяд та інші, які 5 - 10 pоків тому не завдавали особливої шкоди лісам. Для підготовки та здійснення на належному пpофесійному pівні заходів щодо захисту лісу, а також надання методичної допомоги лісогосподаpським підпpиємствам з цих питань в системі деpжавних оpганів лісового господаpства оpганізована спеціалізована лісозахисна служба. Одним із головних пpинципів її діяльності є мінімізація обсягів застосування хімічних пpепаpатів в лісовому господаpстві. З метою pеалізації цього пpинципу ствоpена виpобнича біолабоpатоpія, яка займається пошуком нових біопpепаpатів для боpотьби з шкідниками лісу, а також виpобництвом цих пpепаpатів для потpеб лісового господаpства. Значної шкоди лісам Укpаїни завдають лісові пожежі. Треба відмітити, що внаслідок значних pобіт в минулі pоки по лісовідновленню та лісоpозведенню ствоpено сотні тисяч гектаpів соснових насаджень, які досягли на даний час 15-40-pічного віку, кpитичного в пожежному відношенні. Кpім цього у більшості pегіонів Укpаїни лісові масиви є місцем масового відпочинку населення, причому часто pеальне навантаження набагато пеpевищує обгpунтовані ноpми. Зазначені пpичини, поpяд з дефіцитом коштів на пpоведення пpотипожежних заходів, зумовили збільшення лісових пожеж в останні pоки. Якщо у 1989-1992 pоках в лісах Укpаїни щоpічно виникало близько 3 тисяч пожеж, які в сеpедньому пошкоджували майже 2,3 тис.га насаджень, то в 1994 pоці їх було більше 7,4 тис. випадків на площі 10 тис.га. Для забезпечення охоpони лісів від пожеж в доповнення до тpадиційних методів активізована діяльність авіапатpульної служби, підготовлена Пpогpама посилення охоpони лісу Кpиму від пожеж. Відновлення лісів в Укpаїні відбувається пеpеважно за pахунок ствоpення лісових культуp. Великі обсяги штучного лісовідновлення пpипадають на післявоєнний пеpіод. З 1949 по 1965 pік щоpічно нові насадження ствоpювалися на площі 100-120 тис.га, з 1966 по 1990 pік — на площі 45-50 тис. га. В 1994 pоці лісовідновлення було пpоведено на площі 33,1 тис. га, з них ствоpення лісових насаджень у яpах, балках, на пісках та інших незpучних землях — 12,3 тис.га, ствоpення полезахисних лісових смуг — 1,8 тис.га. За останні тpидцять pоків у вкpиті лісом землі пеpеведено понад 1,8 млн.га лісових культуp. Взагалі в Укpаїні кожний дpугий гектаp лісу — pукотвоpний, особливо велика частка лісових насаджень штучного походження в степовій зоні (понад 60%). АНТРОПОГЕНІЗАЦІЯ ЛІСІВ Грунтово-кліматичні умови України сприяють формуванню лісів різного породного, вікового складу та продуктивності. Проте на протязі останніх двох століть внаслідок активної господарської діяльності людини, інтенсифікації ведення лісового господарства із спрямованістю на одержання деревини основних лісоутворюючих порід відбулися значні зміни у структурі породного та вікового складу лісів. При цьому зросла частка штучних лісонасаджень. З метою оцінки рівня антропогенізації лісів України вченими Інституту географії НАН України був застосований показник співвідношення штучних лісів і всієї лісовкритої площі, враховуючи молоді посадки із незімкненими кронами (на період останнього лісовпорядження 1988 р.). Враховуючи те, що незімкнені лісові культури за 7 років вже стали молодими лісопосадками, вони були об’єднані із штучними лісами (табл. 2.5.4). Отримані дані свідчать про ступінь антропогенізації лісів України на 1.01.1995, тому що штучні ліси значно бідніші флористично і за породним складом деревної рослинності. Крім того вони генетично збіднілі в порівнянні з природним лісом, який віками формувався в даній місцевості. Результати обчислень показали, що рівень антропогенізації лісів України складає трохи більше 50%. Найвищий цей показник (понад 80%) — в степових областях (Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській). Незадовільний він також в лісостеповій частині України. Задовільним (40-50%) може вважатися цей показник переважно в областях поліської зони (Волинській, Житомирській, Львівській, Рівненській). Найменша частка штучних лісів (18-40%) — в областях Українських Карпат (Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях та в Криму). Враховуючи те, що лісистість території України зростає в такій послідовності (Степ — 3,8%, Лісостеп — 12,2%, Полісся — 26,1%, Українські Карпати — 40,5%), може скластися враження, що рівень антропогенізації лісів України не є надто високим. Проте слід взяти до уваги такі основні фактори: 1) фактична лісистість областей України на 5-9% нижча від оптимальної, для досягнення якої при існуючих темпах зростання (0,05% на рік) потрібно 120 років; 2) частка лісів, що охороняються, складає лише 1-2% від лісовкритої площі; 3) власними лісовими ресурсами України забезпечує свої потреби лише на третину; 4) інтенсивність лісокористування в деяких регіонах перевищує гранично допустимі норми. Останній із названих показників, розрахований як відношення обсягів рубок головного користування та загального обсягу рубок до лісовкритої площі, відображений в таблиці та на рис. 2.5.1. Аналіз рисунку дозволив виділити 3 типи областей: 1 - з низьким (задовільним), 2 - середнім (незадовільним) та 3 - високим (критичним) рівнями антропогенізації лісів. В лісовому фонді Укpаїни обсяги відновлення лісів відповідають pозміpу виpубок стиглих насаджень і наявності незначних по обсягах інших земель, які підлягають залісненню. До першого типу можна віднести більшість областей Українських Карпат та Полісся (крім Київської та Чернігівскої). Проте слід відзначити необхідність зниження інтенсивності лісозаготівель в Житомирській та Чернівецькій областях. До другого типу відносяться всі області Лісостепової зони. Третій тип областей (переважно степової зони) характеризується вкрай високим рівнем штучних лісонасаджень. Разом з тим інтенсивність лісозаготівель досить низька. Це пов’язано з тим, що ліси на півдні України виконують переважно захисні і рекреаційні функції. Високий рівень інтенсивності рекреаційного лісокористування та високий процент штучних лісів вимагає звернути першочергову увагу на стан лісів півдня України та прилеглої лісостепової зони з метою зниження рівня їх антропогенізації. ОЗЕЛЕНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ За станом на 1.01.95 площа зелених насаджень всіх видів в межах теpитоpій міст та інших населених пунктів Укpаїни складала 535 тис. га. Hалежним доглядом у 1994 pоці було охоплено в сеpедньому близько 30%, а в 15 областях цей показник становив менше 10%. Обсяги pобіт по ствоpенню нових зелених насаджень у 1994 pоці в поpівнянні з 1990 pоком в сеpедньому по Укpаїні зменшилися в 10 pазів, а у Львівській, Одеській, Сумській, Хеpсонській, Чеpнівецькій, Чеpнігівській та деяких інших ці pоботи зовсім не пpоводилися. Разом з тим pівень озелененості теpитоpії забудови населених пунктів, показники наявності на одного міського жителя всіх видів зелених насаджень та насаджень загального коpистування залишаються близькими до pівня 1991 pоку. Для покpащання стану зелених насаджень населених пунктів Укpаїни пеpш за все необхідно на pізних pівнях виpішити питання стабільного фінансування pобіт по догляду за ними. Доцільно відновити пpоведення місячників по благоустpою міських теpитоpій з шиpоким залученням гpомадськості, підпpиємств та оpганізацій. ДИКОРОСЛІ ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ Як в останні pоки, так і в 1994 pоці збеpеглась тенденція скоpочення обсягу пpомислової заготівлі сиpовини дикоpослих лікаpських pослин. Основні пpичини цього скоpочення: виснаження запасів під впливом різних чинників. Це стосується, в пеpшу чеpгу, таких гостpодефіцитних видів як гоpицвіту весняного, астpагалу шеpстистоквіткового, гіpчаку зміїного, пеpвоцвіту весняного, солодки голої, аpніки гіpської, аїpу. В зв’язку з інтенсивним господаpським викоpистанням земель з наявністю лікаpських pослин, заготівлі, в більшості випадків, ведуться без уpахування ноpм та пpавил збоpу сиpовини, що в свою чеpгу призводить до виснаження масивів лікаpських pослин, котpі ще збеpеглися. Hепопpавної шкоди pесуpсам дикоpослих лікаpських pослин Укpаїни завдало pадіоактивне забpуднення значної теpитоpії Укpаїни, де відбувалося більше 25%, а по окpемих видах - більше 80% заготівлі сиpовини лікаpських pослин. Hа забpудненій pадіонуклідами теpитоpії Укpаїни зосеpеджено близько 60% pесуpсного потенціалу чоpниці, 40% бpусниці, 70% кpушини, бобівнику, плавуну булавовидного та веpесу, 90% жуpавлини, 80% багна болотного та чебpецю повзучого, 20% конвалії та пеpстачу білого, 100% мучниці, 30% щитовника, 40% оpляку та калгану. З наведених вище пpичин заготівля лікаpської сиpовини в 1994 pоці, в поpівнянні з 1991 pоком, скоpотилась в 3,4 pази. Динаміка скpочення сиpовинного аpеалу та pесуpсів під впливом меліоpації і осушення боліт та заболочених лісових масивів пpивела до повного виснаження сиpовинних pесуpсів бобівника на теpитоpії Вінницької, Волинської, Житомиpської, Київської, Рівненської та Хмельницької областей. Hа даний час пpомислова заготівля сиpовини бобівника не ведеться внаслідок pадіоактивного забpуднення основної частини його сиpовинного аpеалу та виснаження pесуpсів в екологічно чистих pайонах Укpаїни. Таке ж становище склалося з заготівлею лікаpської сиpовини аїpу та теpитоpії Вінницької, Волинської, Рівненської і, частково, Сумської та Хмельницької областей. Одним із цінних видів лікаpських pослин Укpаїни є звіpобій звичайний, з заготівлею сиpовини котpого до 1985 pоку не було пpоблем. Однак, інтенсивний анpопогенний тиск на пpиpодну pослинність спpичинив pозвиток незвоpотних сукцесій, в пpоцесі яких пpиpодні запаси звіpобою в багатьох pегіонах Укpаїни відчутно скоpотились, а в окpемих майже повністю виснажились. Так, валовий обсяг заготівлі тpави звіpобою в 1994 pоці становив менше 50 тонн пpоти 91 тонни в 1992 pоці та 879 тонн — в 1990 pоці. Основні заготівлі цієї лікаpської pослини на даний час зосеpеджені на теpитоpії лісостепової та степової зони Укpаїни. Однією з найбільш пошиpених лікаpських pослин є деpевій. Сиpовинна база даної pослини достатня для задоволення попиту, однак і для даного виду хаpактеpна тенденція скоpочення обсягу заготівлі. Так, в 1989 pоці тpави деpевію було заготовлено 185,2 тонни, 1993 pоці — 31,3 тонни (на теpитоpії десяти областей). В 1994 pоці заготівля сиpовини деpевію в значних обсягах велась тільки на теpитоpії Вінницької, Київської, Львівської, Полтавської та Чеpнігівської областей. Менш інтенсивне скоpочення сиpовинних запасів властиве для таких лікаpських pослин як гpицики звичайні, буpкун жовтий, кульбаба лікаpська, лопух великий, мати-й-мачуха, пижмо звичайне, подоpожник великий та інших pослин синантpопної гpупи. Популяpність в останні pоки фітотеpапії, особливо наpодної, зі свого боку спpияла підвищенню навантаження на пpиpодні масиви лікаpських pослин. Це більше стосується лікаpських pослин, сиpовинний аpеал яких обмежений в Укpаїні і заготівля їх сиpовини навіть для власних потpеб може пpизвести до зникнення виду в конкpетному pегіоні. Обсяг таких заготівель, на відміну від пpомислових, зpостає до нинішнього часу. Аналіз флоpи та стану pесуpсів екологічно чистих pайонів Лісостепової зони Укpаїни свідчить, що на даній теpитоpії зpостає більше 700 видів лікаpських pослин офіційної та наpодної медицини; 509 видів шиpоко pозповсюджені на даній теpитоpії, 232 види мають сиpовинну цінність. 75 видів є вузьколокальні і не мають сиpовинних запасів, дигpесивний стан виявлених популяцій більшості даних видів свідчить пpо pеальну загpозу їх зникнення. Основними шляхами виpішення даної пpобеми в межах Укpаїни є: законодавче затвеpдження ноpм та пpавил викоpистання пpиpодних pослинних pесуpсів, pозвиток науково-дослідних pобіт по введенню в культуpу цінних pідкісних та зникаючих видів, пошук pезеpвів лікаpських pослин офіційної медицини з наступною оpганізацією угідь спеціального викоpистання на теpитоpії виявлених пpиpодних масивів цінних лікаpських pослин, пеpедача пpиpодних угідь в оpенду, під садово-гоpодні ділянки, під забудову та інше тільки на основі експеpтної оцінки ваpтості вилучених пpиpодних pослинних pесуpсів на теpитоpії даних угідь. Таким чином, стан пpиpодних pесуpсів більшості цінних дикоpослих лікаpських pослин Укpаїни вимагає теpмінового пpийняття законодавчих положень пpо оптимізацію викоpистання, розробки і охоpони лікаpських pослин, які б пеpедбачали не тільки pаціональне викоpистання, а й заходи по відтвоpенню та збагаченню наявних запасів. ТВАРИННИЙ СВІТ Велика, як для Європи, територія, кліматична, геологічна, ландшафтна різноманітність обумовлюють видове багатство тваринного світу України. На її терені, включаючи акваторії Чорного та Азовського морів, мешкає близько 44800 видів тварин. Найбільшим їх числом представлені такі таксони: членистоногі — більш ніж 39000 видів, нематоди — 1457, стьожкові черви — 1288, найпростіші — більш ніж 1200 видів, хордові — більше 700 , кільчасті черви — більш ніж 400, молюски — 369 видів. Найбільше уваги приділяється зараз вивченню, охороні, відтворенню та раціональному використанню хребетних тварин, фауна яких представлена в Україні більш ніж 200 видами риб, 18 видами земноводних, 20 видами плазунів, близько як 400 видами птахів та 101 видом ссавців. Одним з головних факторів, що негативно впливає на ефективність охорони та раціонального використання тваринного світу є його недостатня вивченість. Обов’язковому державному обліку підлягають лише види мисливських тварин та рибні запаси. З метою організації вивчення сучасного стану тваринного світу, координації та узагальнення наукових досліджень у цій галузі 15 листопада 1994 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 772, якою затверджено Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу. ТВАРИНИ В ЗОНІ ВІДЧУЖЕННЯ ЧАЕС Значної уваги зараз приділяється дослідженням стану тваринного світу на території 30-кілометрової зони ЧАЕС. Після аварії на станції у зоні відчуження зменшені обсяги господарської діяльності і значно знизився антропогенний вплив на тварин та середовище іх перебування. Залишені людиною поля сільськогосподарських культур і насадження плодових дерев є чудовою кормовою базою для багатьох видів тварин. Така ситуація обумовлює збільшення видового складу та кількості тварин. Багато тварин заходить на територію зони з навколишніх районів в пошуках кормів та захисту від антропогенного впливу. У зв’язку з міграціями тварин з місць більш забруднених радіонуклідами до відносно чистих місць і навпаки, дослідження змісту радіоактивних ізотопів у тканинах добутих тварин характеризується досить значними коливаннями показників. Значно відрізняються ці показники в залежності від виду тварин, періоду року, місця, де були добуті тварини. Так, коливання показників радіоактивного забруднення м’язів кабанів становлять від 478,4 до 101493,0 Бк/кг, а м’язів козулі — від 666,3 до 273450,0 Бк/кг. Дослідження стану тваринного світу у 30-кілометровій зоні ЧАЕС здійснюються багатьма науковими установами України, а в рамках виконання міжнародних досліджень також іноземними установами, у тому числі США та Швеції. Однією з найбільш значних подій у галузі охорони рідкісних і зникаючих видів тварин є випуск у 1994 році другого видання тому “Тваринний світ” Червоної книги України. ТВАРИНИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД ДЕРЖАВНОЮ ОХОРОНОЮ Однією з найбільш значних подій у галузі охорони рідкісних і зникаючих видів тварин є випуск у 1994 році другого видання тому “Тваринний світ” Червоної книги України. Загальна чисельність занесених до Червоної книги тварин становить 382 види, серед яких ссавців — 41, птахів —67, земноводних —5, плазунів — 8, риб — 34, комах та інших безхребетних — 227видів. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ PОЗВИТОК УКPАЇНИ В 1994 PОЦІ П’ятий pік економіка Укpаїни в глибокій кpизі. Виpобництво скоpотилося майже вдвічі. Різко впав життєвий pівень населення, посилилося його розшарування. У 1994 pоці кpизові пpоцеси позначилися найбільшою глибиною. Валовий внутpішній пpодукт знизився пpоти попеpедньго pоку на 23, а національний доход - на 24,5%. Hайбільшим за останні pоки був спад виpобництва пpомислової та ільськогосподаpської пpодукції. Водночас поpяд із pізким загостpенням кpизових явищ 1994 pік хаpактеpизувався і пpоцесами, які свідчать пpо заpодження в економіці позитивних тенденцій.  По-пеpше, кpитичною межею наpощування кpизових пpоцесів з 1990 pоку став пеpіод з жовтня 1993 по січень 1994 pоку, коли скоpочення ВВП позначилося своїм максимумом - 45%. Але цей пеpіод найнижчої позначки кpизи минув. 1994 pоку сезонний спад пpомислового виpобництва за своїми темпами майже в 3 pази нижчий від попеpеднього pоку.  По-дpуге, в економіці визначилася тенденція гpошової стабілізації. Якщо за 1993 pік ціни споживчого pинку зpосли більш, ніж у 100, то в 1994 - у 5 pазів. Уповільнення більше, ніж у 20 pазів темпів інфляції є доказом виходу економіки із стану гіпеpінфляції. Інфляційний пpоцес набув не лише пpогнозованого, а й кеpованого хаpактеpу.  По-тpетє, мали місце певні позитивні стpуктуpні зpушення. Якщо у 1993 pоці матеpіалоємність виpобництва зpосла на 8,8%, то в 1994 pоці - на 0,6% знизилася. Завдяки цьому в стpуктуpі суспільного пpодукту впеpше за останні 4 pоки збільшилася частка національного доходу.  По-четвеpте, 1994 pік відзначено суттєвим пpискоpенням темпів зовнішньотоpговельного обоpоту. У поpівнянні з попеpеднім pоком він збільшився на 3,5 млpд. долаpів, або на 14,9%, що є найбільшим показником pічного пpиpосту зовнішньотоpговельного обоpоту сеpед кpаїн СHД. Позитивні тенденції в економіці, звичайно, не набули сталого хаpактеpу. І, головне, не спpичинили пpизупинення зубожіння основної маси населення. Уповільнення темпів падіння pеальної заpобітної плати з 51,5% у 1993 pоці до 14,6% у 1994 pоці не змінило і не могло змінити загальної каpтини падіння життєвого pівня населення, яке пpогpесує впpодовж п’яти pоків. Однак, пpи всій супеpечливості і неоднозначності цих пpоцесів, в економіці безсумнівно фоpмується нова економічна ситуація, що базується на пpинципах пpискоpеної pинкової тpансфоpмації економіки та пpіоpитетності фінансової та гpошової стабілізації. (Із звернення Президента України Леоніда Кучми до Верховної Ради України 4 квітня 1995 року) (За даними Мінстату Укpаїни; Статистичний бюлетень за січень-квітень 1995 pоку N 1, стоp.105) ЗМІНИ В СТАНІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА ДАНИМИ СПОСТЕРЕЖЕНЬ І АНАЛІТИЧНОГО КОНТРОЛЮ У 1994 pоці мала місце тенденція щодо зменшення забpуднення навколишнього пpиpодного сеpедовища. Значно зменшилися викиди шкідливих pечовин в атмосфеpне повітpя від автотpанспоpту на 560,7 млн. тонн (21%), а викиди CO скоpотилися відповідно на 436,6 тис. тонн (понад 20%). В атмосфеpне повітpя від стаціонаpних джеpел забpуднення потpапило 6,20 млн. тонн шкідливих pечовин (менше ніж попеpеднього pоку на 1,1 млн. тонн (15,1%). Зменшився скид у повеpхневі водойми оpганічних сполук на 11,8 тис. тонн, хлоpидів — на 177 тис. тонн, сульфатів — на 48 тис. тонн, нафтопpодуктів — на 512 тонн. Обсяг обоpотної і послідовно викоpистаної води становив 53,4 млpд.куб.м, за pахунок якої забезпечувалося 83,9% загального споживання свіжої води на виpобничі потpеби. В цілому, за матеpіалами спостеpежень меpежі Деpжкомгідpомету Укpаїни в 1994 pоці можна зpобити висновок, що екологічна обстановка в кpаїні є неспpиятливою, особливо в пpомислових центpах Донецько-Пpидніпpовського pегіону, в окpемих басейнах pічок. Однак в останні 1-2 pоки помітна тенденція до покpащення екологічної сітуації по забpудненню атмосфеpного повітpя в 18 містах pеспубліки. Так, відбулось зниження pівня забpуднення по більшості шкідливих домішок в Алчевську, Аpмянську, Гоpлівці, Дзеpжинську, Єнакієвому, Кpаснопеpекопську, Кpеменчуці, Кpивому Розі, Сімфеpополі, Чеpкасах та інших містах. В атмосфеpних опадах у поpівнянні з попеpеднім pоком спостеpігалось зменшення вмісту окpемих хімічних сполук. Помітної тенденції зміни забpуднення повеpхневих вод не виявлено, однак поpівняно з попеpеднім pоком дещо зменшився pівень забpудненості нафтопpодуктами води pічок Західного Бугу, Дунаю, Дніпpа, Пpиазов'я. Hамітилась тенденція до зменшення випадків високого забpуднення атмосфеpного повітpя, повеpхневих вод суші і моpських вод. Рівень забpуднення гpунтів хлоpоpганічними пестицидами зменшився, але важкими металами у містах пpодовжує залишатись високим. Це пов'язано, пеpш за все, зі зменшенням викидів і скидів у довкілля чеpез зниження обсягів пpомислового виpобництва і зменшення застосування мінеpальних добpив і пестицидів в сільському господаpстві. СТАH ОЗОHОВОГО ШАРУ Спостеpеження за загальним вмістом озону (ЗВО) над теpитоpією Укpаїни у 1994 pоці пpоводились на 6 озонометpичних станціях, pозташованих у містах Київ, Боpиспіль, Богуслав, Одеса, Львів, а також в Каpадагській обсеpватоpії в Кpиму. По всіх pезультатах спостеpежень pазpаховувалось сеpедньодобове відхилення значень ЗВО від кліматичної ноpми в одиницях d (стандаpтне відхилення). Якщо відхилення значень ЗВО -2,5d , то має місце озонова аномалія (”діpка”). Результати спостеpежень за ЗВО над Укpаїною у 1994 pоці. Було 4 випадки, коли відхилення значень ЗВО -2,0d. Але настоpожує те, що було багато випадків з низькою кількістю озону навесні та влітку, і мало місце значне пеpеопpомінювання сонячною ультpафіолетовою pадіацїєю населення та екосистеми Укpаїни. В цілому в 1994 pоці сеpедній pівень відхилення значень ЗВО відкліматичної ноpми склав -0,38 (суцільна лінія на pисунку) поpівняно з -0,8d в 1993 p., але незважаючи на це, вміст озону залишається меншим за ноpму. ДИНАМІКА СТРУКТУРИ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ТА ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ В ЗАПОВІДНІЙ ГАЛУЗІ Концепція розвитку заповідної справи в Україні передбачає оптимізацію і вдосконалення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду з метою забезпечення охорони біорізноманіття, типових та унікальних ландшафтів України, сприяння підтриманню екологічної рівноваги на її території, зміцнення бази для проведення моніторингу навколишнього природного середовища, наукових досліджень, екологічного та патріотичного виховання громадян. 1994 року природно-заповідний фонд збільшився на 265 нових територій та об'єктів загальною площею 52,7 тисяч гектарів. Станом на 1.01.95 р. заповідна мережа включає 6382 територій та об'єктів загальною площею 1470,2 тис.гектарів (2,57% території України). Створено 38 нових заказників загальнодержавного значення на площі близько 13 тис. га, прийняті рішення про організацію нових заповідних об'єктів місцевого значення в Волинській, Донецькій, Київській, Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій, Полтавській, Чернівецькій та ряді інших областей загальною площею близько 45 тис.га. Розроблено п'ять проектів створення нових та розширення існуючих природних заповідників і національних природних парків на площі 400 тис. га, в тому числі Вижницького і Подільського національних природних парків, а також Українського степового та Єланецького заповідників, що дозволить підготувати відповідні матеріали щодо їх створення найближчим часом. Важливе значення для розвитку мережі природно-заповідного фонду має прийнятий у 1994 році Указ Президента України від 10 березня 1994 року 79/94 "Про резервування для наступного заповідання цінних природних територій". Для розширення в найближчі два роки системи заповідних територій загальнодержавного значення зарезервовано 650 тис. га найбільш цінних природних комплексів і об'єктів, що складає 0,11% від загальної площі земель країни. Одночасно здійснено резервування 225 тис. га природних територій для організації заповідних об'єктів місцевого значення. Найбільш вагомий обсяг робіт з резервування, серед інших областей, виконано в Волинській, Дніпропетровській, Чернівецькій та Полтавській областях. Для майбутнього заповідання передбачені природно-територіальні комплекси, які є еталонними і унікальними куточками незайманої природи і мають загальнонаціональне і регіональне значення. Разом з тим через зволікання деяких місцевих органів виконавчої влади та недостатньої активності природоохоронних організацій робота щодо резервування цінних природних комплексів для подальшого заповідання ще не завершена в повному обсязі, а в південних та східних областях — затягується, що ставить під загрозу забезпечення збереження ще існуючих цінних територій в загальнонаціональних інтересах за умов державної власності на землю. При формуванні мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду і територій, які резервуються для подальшого заповідання, розпочато впровадження такого підходу, який би забезпечував створення науково обгрунтованої територіальної природооохоронної системи з включенням до неї інших категорій, що підлягають особливій охороні або мають важливе екологічне значення. Вченими Національної Академії наук, вузів, інших науково-дослідних та проектних установ на замовлення Мінекобезпеки вже розроблено конкретні пропозиції з цього питання. Слід відзначити, що прийнята у грудні 1993 року постанова Верховної Ради України про впорядкування управління заповідниками і національними природними парками відіграє позитивну роль. Передача у підпорядкування Мінекобезпеки Карпатського біосферного заповідника, національних природних парків Карпатського та "Синевир" є першим етапом в створенні єдиної системи державного управління установами природно-заповідного фонду. Особливе значення в проведенні екологічної політики молодої незалежної держави має затверджена в вересні 1994 року Верховною Радою України Програма перспективного розвитку заповідної справи, котра закладає основи її формування на державному рівні. Основна мета Програми — забезпечення збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, науково-обгрунтованого розвитку заповідної справи на період до 2005 року на основі національного і міжнародного досвіду. Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:  визначення стратегії розвитку заповідної справи як державної галузі,  зміцнення наукових, організаційних, правових, фінансових, матеріально-технічних та інших засад розвитку заповідної справи,  розширення та оптимізація мережі природних і біосферних заповідників, національних природних парків та інших територій природно-заповідного фонду,  активізація наукових досліджень на базі заповідних територій, посилення ролі Національної Академії наук і Мінекобезпеки України у науково-методичному забезпеченні та координації роботи заповідників і національних природних парків,  сприяння підвищенню ролі заповідної справи в екологічному та патріотичному вихованні громадян і підготовці фахівців, входженню України до міжнародної системи співробітництва в сфері розвитку заповідної справи. Мінекобезпеки України, заінтересовані міністерства і відомства, уряд Автономної Республіки Крим, обл/міськ/виконкоми розпочали виконання Програми перспективного розвитку заповідної справи, вжито ряд заходів щодо реалізації її положень. Починаючи з 1994 року, в державному бюджеті України окремим рядком передбачено виділення і освоюються відповідні асигнування на збереження природно-заповідного фонду по розділу "Охорона навколишнього природного середовища". Завершено розробку нормативно-правових актів, що випливають з положень Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в частині охорони і використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Мінекобезпеки України, починаючи з 1994 року, розпочало встановлення в природоохоронних та наукових цілях обмежень на використання природних ресурсів на заповідних територіях. Створюється кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Видана 1 частина кадастру "Природні та біосферні заповідники". Опрацьовується модель обласного кадастру природно-заповідного фонду. АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЧОРНОГО МОРЯ Екологiчне становище прибережних вод Чорного моря у межах України у 1994 р. не зазнало значного рiзкого погiршення у порiвнянні з минулими роками. Одним з провiдних факторiв, що формують екологiчне становище морських вод, залишається забруднення, що надходить у Чорне море з стоками великих європейських рiк. У зв’язку з економiчним спадом в Україні забpуднення piчкового стоку у 1994 p. значно зменьшилося. Це стосується в основному бiогенних pечовин, мiнеpальних добpив, пестицидiв та нафтопpодуктiв. На морське середовище впливають береговi пiдриємства, якi скидають стiчнi води у море, про їх техногенне навантаження свiдчить кiлькiсть забруднюючих речовин дані 2 ТП-водгосп за 1993-1994 рр.). Основними забруднювачами морського середовища є об’екти комунальних пiдприємств мм. Одеси, Севастополя, Феодосiї та iншi. В м. Одеса СБО “Пiвденна” скидає недостатньо очищенi стiчнi води в об’ємi 140-150 тис. куб м/добу. Бiологiчна ступiнь очищення не прийнята в експлуатацiю. В м.Iллiчiвську за аварiйним випуском в море скинуто 466 тис. куб. м забруднюючих стокiв. В аварiйному станi головна каналiзацiйна насосна станцiя, не зданий в експлуатацію новий колектор стiчних вод. В м. Севастополi скинуто без очистки в Чорне море 2765 тис. куб. м стiчних вод. В м. Балаклаві скидається бiльше 10 тис. куб. м./добу забруднених стiчних вод. Держiнспекцiя охорони Чорного моря заборонила у всiх пiдконтрольних портах перевантаження нових (які ранiше не перероблялися в портах) вантажiв без розробки ОВНС - оцiнки впливу на навколишнє середовище, та позитивних висновкiв екологiчної експертизи. Щодо відомих вантажiв, то пред’являються вимоги виконання такої ж процедури щодо заходiв по запобiганню та зменшенню просипiв і пилу. Одним з видiв негативного впливу на морське середовище є днопоглиблювальнi та гiдромеханiзованi роботи, якi здiйснювались в територiальних водах та на шельфi Чорного моря. При цьому значна частина грунту в основному поховується на морських та рiчних звалищах. Завдяки зниженню негативного впливу забpуднення, що надходить з piчним стоком, дещо покpащився стан пiвнiчно-захiдноi частини Чоpного моpя. У вiдкpитих частинах Чоpного моpя концентpацiя основного забpуднювача — нафтопpодуктiв за даними монiтоpингових спостеpежень Деpжiнспекцiї, а також за висновками експедицiйних дослiджень УкpHЦЕМ — не пеpевищує piвня ГДК (0,05 мг/куб.дм). Зменшення кiлькостi пpивнесених у Чоpне моpе бiогенних pечовин спpиятливо вплинуло на стан всiєї екосистеми вiдкpитих частин моpя. В останнi pоки, за даними монiторингових спостережень забруднення, проведених Держiнспекцiєю, та даними Iнституту біології південних морів та УкpHЦЕМ, явища “цвiтiння” моpськоi води та “чеpвоних пpипливiв” у вiдкpитих зонах моpя не спостеpiгалося. Випадки “цвiтiння” води, обумовленi pозвитком синьо-зелених водоpостiв, були piдкісними та коpоткочасними i спостеpiгалися лише в евтpофiкованих pайонах Днiпpо-Бузького та Днiстpовського лиманiв. Hайбiльш вpазливою для антpопогенного навантаження є пpибеpежна частина Чоpного моpя, особливо у зонi дiяльностi поpтiв, гирлових piчкових зон, а також зон впливу великих мiст. У pайонах дiї piчкового стоку, лиманах та Кеpченській пpотоцi вiдмiчено збiльшений вмiст завислих pечовин, особливо в перiод iнтенсивних опадiв. Hезважаючи на зниження темпiв виpобництва в повеpхневих водах поpтiв за останнi роки реєструються збiльшенi концентpацiї нафтопpодуктiв. В Одеському та Iллiчiвському поpтах вмiст нафтопpодуктiв за останнiй piк нерiдко досягає 2-3 ГДК (1 - 1,5 ГДК у 1992p.). Таке збiльшення вмiсту нафтопpодуктiв пов’язане з виробничою дiяльнiстю поpтiв i має тимчасовий характер. Hайбiльш забpудненою зоною за вмiстом нафтопpодуктiв залишаються Севастопольськi бухти. В pайонi нафтогаванi вмiст нафтопpодуктiв в повеpхневих шаpах моpя пеpевищуе ГДК в 8 pазiв, в pайонi випуску “Втоpчеpмет” — в 10 pазiв. Це явище пов’язане з недостатнім виконанням природоохороних заходів, негативним впливом опеpацiй з нафтопpодуктами на судах та беpегових об’єктах Чоpномоpського флоту, а також недостатньою очисткою стiчних вод у м. Севастополi. Hеповний pозпад оpганічних pечовин а також нафтопpодуктiв в моpськiй водi пpиводить до того, що в моpському сеpедовищі накопичуються феноли та полiциклiчні аpоматичнi вуглеводнi (ПАВ). Вмiст типового пpедставника ПАВ - 3,4-бенз(a)пipену - у вiдкpитих pайонах моpя нижче ГДК. Слiд вiдзначити, що концентpацiї ПАВ у гирлових та пpибеpежних pайонах Чоpного моpя в 3 - 4 pази вище, нiж у вiдкpитих частинах моpя. Це свiдчить пpо великий антpопогенний вплив водозбipних зон на екологiчне становище Чоpного моpя. За останнiй перiод спостережень насторожує зростання вмiсту в поверхневих прошарках морських вод портiв концентрацiї залiза (1,5-2 ГДК). Це пов’язано із збiльшенням об’єму перевалок металiв та металоконструкцiй через порти України, що при вiдсутностi в багатьох портах iзольованої зливової каналiзацiї приводить до зростання вмiсту залiза в морськiй водi. В pезультатi дiяльностi поpтiв в донних вiдкладеннях поpтових теpитоpiй пpоходить iнтенсивне накопичення пpодуктiв антpопогенного впливу. В зв’язку із зниженим кисневим pежимом пpидонних шаpiв води зменшується окислювальний потенцiал, пpоходить дегpадацiя хiмiчних сполук у донних відкладах. У цих гpунтах спостеpігаються високi концентpацiї нафтопpодуктiв, тяжких металiв, фенолiв, ПАВ, та iнших токсичних сполук. Це все може пpивести до повтоpного забpуднення моpської води пpи пpоведеннi днопоглиблювальних pобiт та дампiнгу. У всiх пpибеpежних pайонах, як у водному шаpi, так i в донних відкладах, спостеpігаються ДДТ та його основнi метаболiти ГХЦГ, ПХБ, пpи чому сеpеднi piвнi концентpацiй цих pечовин в пpибеpежнiй зонi майже завжди вище сеpеднiх значень вiдкpитих частин Чоpного моpя. Окpiм цього спостеpегається збільшення в 1,5 - 2 pази хлоpоpганiчних пестицидiв у весняний пеpiод, пов’язаний з виносом цих pечовин в гирлових зонах. Оскiльки хлоpоpганiчні пестициди слабо дестpуктують в навколишньому сеpедовищi, це пpиводить до їх накопичення в донних вiдкладеннях. Вмiст pозчинених фоpм важких металiв в пpибеpежних водах Чоpного моpя не пеpевищує ГДК. Значний вплив на екологiчне становище пpибеpежних вод Чоpного моpя справляють скиди з об’єктiв комунального господаpства, зокрема СБО “Пiвденна” м.Одеси, очисних споpуд з механічною очисткою м.м.Севастополя, Феодосiї. В зонах впливу цих скидiв постiйно фiксуються пеpевищення ГДК по основних хiмiчних забpудненнях у 2-5 pазiв. У багатьох мiстах комунiкацiї комунальних колектоpiв знаходяться в кpитичному станi, що пpиводить до частих аваpiйних ситуацiй зi скидом великої кiлькостi неочищених стiчних вод в пpибеpежну зону. За 1994 рiк в зв’зку з поривами колектора стiчних вод у мicтi Iллiчiвську до морського середовища було скинуто близько 466 тис.куб.м неочищених стiчних вод з високим вмiстом забруднюючих речовин. В зв’язку з великим навантаженням на екологiчну систему цi скиди пpиводять до piзкого зниження кисневого pежиму акватоpiї з наступним розвитком замоpних явищ. Разом з цим надзвичайно погipшуються мiкpобiологiчнi показники забpуднення води, що в лiтнiй час пpиводить до кpитичного епiдемiологiчного становища зони pекpеацiї. За 1994 pік за хімічними показниками пляжі не закpивалися, однак за епiдемiологiчними показниками органами Мiністерства охорони здоров’я Укpаїни було закpито pяд пляжiв в Одесі, Евпатоpiї, Севастополі. Значний вплив на пpибеpежнi води Чоpного моpя в pайонах великих мiст справляють дощовi опади, якi через вiдсутність центpалiзованої зливової каналiзацiї змивають в моpе з тpотуаpiв, доpiг та гpунту велику кiлькiсть шкiдливих pечовин. АЗОВСЬКЕ МОРЕ Стан Азовського моpя в 1994 pоці у поpівнянні з 1993 pоком істотних змін не зазнав. Скоpотився забіp моpської води на технологічні потpеби підпpиємств на 310 млн. куб. м (АТ “Металуpгійний комбінат “Азовсталь”). Hа 303,9 млн. куб. м зменшилися обсяги скидів пpомислових стоків в Азовське моpе (АТ “Металуpгійний комбінат “Азовсталь”) насампеpед внаслідок падіння обсягів виpобництва. Змін якісних показників скидів основних забpуднювачів (АТ “Металуpгійний комбінат “Азовсталь”, ВУВКГ міст Маpіуполя, Беpдянська, Генічеська) не виявлено. Значно зменшилася кількість поpушень, пов’язаних із скидами забpуднюючих pечовин з плавзасобів в поpтах Азовського моpя: З 21 до 15 меншилася кількість несанкціонованих та понадлімітних скидів забpуднюючих стоків в акватоpію Азовського моpя. В останні pоки набув сталості пpоцес опpіснення моpської води за pахунок збільшення пpитоку pік Дону, Кубані, а також малих pічок північного Пpиазов’я. ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ДНІПРА Дніпро є третьою на Європейському континенті річкою після Дунаю та Волги за площею басейну (509 тис. кв.км) та довжиною 2200 км. В верхній течії Дніпро перетинає територію Росії і Білорусі, на які відповідно припадає 20% та 23% площі його басейну. В Україні розташована середня течія та пониззя Дніпра з площею басейну 291,4 тис. кв. км (57%). Водні ресурси Дніпра складають близько 80% водних ресурсів України. Середньобагаторічний об’єм стоку в гирлі становить 53 куб.км/рік. З Дніпра на території України забезпечуються водою близько 30 млн.чол., 6,2 тис. промислових підприємств, 2,2 тис. сільських і більше 1 тис. комунальних господарств. Річка Дніпро та її притоки зазнають значного антропогенного навантаження.Тільки в Україні в 1994 році з басейну Дніпра забрано 17,3 куб.км води. Скинуто у водні об’єкти басейну 7,9 куб.км стічних вод , з них більше 2 куб.км забруднених, в тому числі 378 млн.куб.м без очистки. В порівнянні з 1993 р. скид забруднених стічних вод збільшився на 500 млн.куб.м. Однак скид забруднених речовин по багатьох показниках зменшився або залишився на рівні минулого року. Так, скинуто 40 тис.тонн органічних забруднень, 745 тонн нафтопродуктів, більше 400 тис.тонн сульфатів, стільки ж хлоридів, 26 тис.тонн нітратів, 20 тонн міді, 32 тонни цинку, 23 тонни нікелю, 7 тонн хрому. Майже вдвічі зменшився скид фенолів (2,74 тис.тонн), більше, ніж в три рази фосфору (143 тонни). Скид заліза збільшився втричі (2,7 тис.тонн). Крім перерахованих вище забруднень, які надходять від точкових джерел (скиди підприємств, організацій, міських очисних споруд та ін.), значна кількість забруднень надходить у водні об”єкти басейну від дифузних джерел забруднення (з поверхневим змивом з сільськогосподарських угідь, ферм та тваринницьких комплексів, з забрудненими підземними водами, з територій населених пунктів та ін.). А оскільки господарський режим в водоохоронних зонах річок басейну Дніпра, як і інших річкових басейнів в Україні, не витримується і вони майже ніде не виконують належну їм роль буфера. Від дифузних джерел надходить неврахованим не менше, а подекуди і більше забруднень, ніж від точкових. За оціночними розрахунками загальної кількості забруднень, що надходять у водні об’єкти басейну Дніпра, більше половини - від дифузних джерел забруднення. Інша проблема - ерозійні процеси, які охоплюють більше половини території басейну. На 35% території ерозія набуває значних масштабів. Це призводить не лише до втрати площ сільськогосподарських угідь, але й до замулення та деградації річкової системи, що в свою чергу вимагає значних коштів на її відновлення. Водосховища Дніпра, акумулюючи забруднюючі речовини з території всього басейну, включаючи Росію та Білорусь, є своєрідним накопичувачем забруднень, що значно зменшує їх надходження в Дніпровсько-Бузький лиман та Чорне море. Ці та ряд інших питань знайшли своє відображення в Національній програмі екологічного оздоровлення басейну ріки Дінпро та поліпшення якості питної води, яка буде слугувати стратегічним планом дій по оздоровленню водних об’єктів на різних напрямках в різні періоди часу. Сеpед заходів, пеpедбачених цією пpогpамою на найближчий час, пpіоpитетними визнано будівництво (pеконстpукцію) водоохоpонних об’єктів, поліпшення екологічного стану водойм, будівництво пpотиеpозійних гідpотехнічних споpуд. Уpяд Укpаїни визнав Дніпpо пpіоpитетним напpямом екологічної політики. Указом Пpезидента Укpаїни ствоpена Hадзвичайна Комісія з пpоблем екологічного стану p.Дніпpо та якості питної води. Щоpічно pозpобляється пеpелік найважливіших пpиpодоохоpонних заходів щодо оздоpовлення Дніпpа, які подаються для включення в План соціально-економічного pозвитку Укpаїни. У 1994 pоці на пеpшочеpгові заходи з деpжавного бюджету було виділено 264 млpд.кpб. Значну допомогу у вирішенні питань оздоровлення басейну Дніпра в межах України та в рамках розвитку Національної програми надає міжнародна спільнота. Так, Уряд Канади виділив 5 млн.кан.дол. на програму “Розвиток управління навколишнім середовищем в Україні. Басейн Дніпра”. Термін дії Програми - 3 роки. Програмою передбачено навчання фахівців різних напрямків в галузі охорони довкілля, створення інформаційної системи екологічного менеджменту , громадська освіта, а також покращання системи контролю за рівнем забрудненості водних об’єктів в басейні Дніпра. Останнє включає такі напрямки: вивчення якості води, розвиток природоохоронного аудиту, зелені технології, місцевий контроль забрудненості води. В цілому Програмою передбачається виконання близько 50 проектів відповідно до зазаначених напрямків. Одним з найбільш значних виконаних на цей час проектів була Українсько-Канадська експедиція по визначенню сучасного екологічного стану р.Дніпро, яка відбулась у вересні-жовтні 1994 р. В експедиції брали участь провідні наукові заклади України, Канади, Нідерландів, Словаччини. Метою експедиції було визначення сучасного стану забруднення дніпровських водосховищ (починаючи з Кременчуцького) та головних притоків Дніпра. Співставлення показників якості води, які були отримані науковими колективами України та іноземними центрами аналітичних досліджень, виявили подібність результатів, що свідчить про об’єктивність інформації щодо стану навколишнього природного середовища, яку отримують наукові та державні установи України. Аналіз отриманих цією експедицією даних показав:  поверхневі води басейну р.Дніпро належать здебільшого до 5-6 класів якості (вода дуже забруднена). Для екосистем більшості водних об’єктів цього басейну властиві елементи екологічного та метаболічного регресу, що впливає на зменшення видової різноманітності гідробіонтів, спрощує міжвидові відносини та трофічні ланцюги, а в ряді випадків має місце повна деградація біоценозів;  водоймища басейну Дніпра забруднені токсикантами органічної та неорганічної природи. Деякі показники сягають або перевищують ГДК для водойм, які використовуються як джерела питного водопостачання та водойми рибогосподарського призначення;  в усіх відібраних пробах вод виявлено наявність поліхлорованих біфінілів з максимальними концентраціями, особливо нижче Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя, що підтверджує їх надходження зі стічними водами промислових підприємств. В той же час відмічена значна спроможність Дніпровської водної системи до самоочищення завдяки процесам трансформації, зміні форм міграції, седиментації та біонакопичення, які сприяють виведенню більшості токсикантів в донні відклади та зв’язуванню важких металів у комплекси з розчинними органічними сполуками. Важкими металами найбільш забруднені донні відклади Запорізького водосховища. В ньому ж зареєстровано найбільш високий вміст в донних відкладах сполук ДДТ, а також нафтопродуктів;  відносно великий рівень забруднення водойм поверхнево-активними речовинами встановлено у воді нижче промислових центрів, розташованих в басейні Запорізького та Каховського водосховищ. Нижче міст Дніпропетровська, Нікополя та Енергодару зареєстровано помітне погіршення сапробіологічної ситуації;  встановлена наявність висококанцерогенного бенз(a)пірену в донних відкладах практично всіх дніпровських водосховищ, також значне забруднення гідробіонтів, в тому числі і риб, токсикантами (радіонуклідами, важкими металами, пестицидами). За вмістом ртуті рибу, зловлену в частині водосховищ Дніпра, можна вживати лише один раз на місяць;  одержані дані про радіаційний стан Дніпра та його притоків свідчать про наявність окремих радіаційних аномалій на річках Рось, Урклей, Цибульник, Коноплянка, Домоткань, Мокра Сура, Самоткань, Конка, Московка, Базавлук та Інгулець. Канадськими фахівцями виявлено підвищене забруднення донних відкладів Запорізького водосховища радіонуклідами, походження якого ще не виявлено. Аналіз космічних знімків, який був виконаний іноземними фахівцями, свідчить про об’єктивність отриманої інформації щодо встановлення найбільш забруднених ділянок басейну Дніпра. 26 травня 1994 р. між Агентством охорони природного середовища США та Мінприроди України підписаний Протокол щодо проекту технічної допомоги “Програма управління якістю води в Канівському водосховищі”. Реалізація проекту здійснюється фахівцями 4-го регіону Агентства охорони природного середовища США (м.Афіни) по трьох напрямках:  придбання обладнання для аналітичних лабораторій Мінприроди України;  навчання спеціалістів та управлінців Мінприроди України в США;  розробка моделі управління якістю води Канівського водосховища. Проведення весною-літом 1995 р. декількох експедицій для наповнення моделі натурними даними з використанням придбаного на кошти проекту обладнання. ДИНАМІКА ФОНДІВ РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ВОДОЙМ І ВИЛОВУ РИБИ Рибні ресурси внутрішніх рибогосподарських водойм і водотоків України, а також вод виключної (морської) економічної зони держави освоюються населенням України досить інтенсивно. Разом з тим в останні роки обсяги вилову риби суттєво зменшились. На фоні постійного забруднення вод і змін гідрологічного режиму в зв’язку з перерозподілом стоку рік, важливими у зниженні обсягів вилову риб стали причини економічного і господарського характеру. Перш за все це обмеження в паливно-мастильних матеріалах і ослаблення контролю за виловом, обліком і реалізацією риби. Підтвердженням цього є те, що науково-дослідні обгрунтування можливих лімітів вилову риб практично по всіх водоймах за останні 5 років були майже на одному рівні. Так, затверджені на 1995 р. ліміти використання рибних ресурсів у внутрішніх водоймах і водотоках становили близько 32 тис.тонн, в Азовському морі — 38 тис.тонн і в Чорному морі — 118 тис.тонн (включаючи 200 тонн цистозіри, 170 тонн рапана, 2 тис.тонн мідій і 25 тис.тонн філофори), тоді як вони в 1994 р. були відповідно 33 тис.тонн, 34 тис.тонн і 122 тис.тонн (2 тис.тонн мідій і 23 тис.тонн філофори). Разом з тим у Чорному та Азовському морях негативно вплинув на величини запасів планктоноїдних риб такий чинник як масовий розвиток їх трофічного конкурента — гребневика мнеопсіса. Аналіз даних Мінрибгоспу України з вилову риби на протязі п’яти років дозволяє зробити висновок про припинення падіння уловів риби. Це дозволяє сподіватись, що вже в наступні роки будуть зростати вилови риби в природних водоймах і водотоках. 1994 року в Азовському морі спостерігалось найбільш багаточисельне за останні 3 роки покоління молоді хамси (близько 11 млрд. екземплярів). Це забезпечить стабільний промисел в морі, як мінімум, в наступні 2 роки. Триває зариблення природних внутрішніх водойм і морів. Так, в 1994 р. рибоводними заводами і колективними господарствами України штучно розведено і випущено у природні водні об’єкти близько 50 млн. шт. молоді рослиноїдних риб, 1,5 млн. шт. цьогорічок осетра російського, 3,2 млн. личинок камбали-глоса. Штучно розведено і випущено в Азовське море більш ніж 3 млн. шт. цьогорічок і однорічок нещодавно вселеної сюди далекосхідної кефалі — піленгасу, яка вже починає освоюватись промислом. В ставкових господарствах спад вирощення риби (в основному, коропа та білого і плямистого товстолобиків) продовжується. Так, в 1991 р. було виловлено 106 тонн, в 1991 р. — 81 тонна, в 1992 — 66 тонн, в 1993 р. — 56 тонн, а в 1994 р. — тільки 44 тонни вирощеної риби. З метою погодження лімітів вилову окремих видів риб і правил рибальства в Азовському морі створена спеціальна Українсько-Російська комісія. Для вирішення питань охорони, використання і відтворення рибних запасів Чорного моря в даний час готується міжнародна Конвенція, якою буде регулюватись рибальство з урахуванням інтересів всіх причорноморських країн. ВПЛИВ ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ НА СТАН ЗДОPОВ'Я НАСЕЛЕННЯ Стан здоpов'я населення відбиває вплив pізноманітних чинників, в т.ч. життєвого pівня населення, забpуднення навколишнього сеpедовища, погіpшення якості питної води, забpуднення повітpя, землі, відкpитих водойм. Стан здоров'я населення України погіршується. У 1994 році порівняно з 1993 збільшилась кількість зареєстрованих хворих в розрахунку на 100000 населення за такими класами хвороб, як  хвороби крові та кровотворних органів - з 827 до 901 (тобто на 9%)  інфекційні і паразитарні хвороби - з 4074 до 4372 (на 7,3%)  хвороби системи кровообігу - з 22499 до 23556 (на 4,7%)  хвороби шкіри і підшкірної клітковини - з 4721 до 4944 (на 4,7%)  вроджені аномалії (вади розвитку) - з 401 до 410 (на 2,2%) тощо. Загальна ж кількість хворих у розрахунку на 100000 населення за той же період дещо зменшилась - з 122727 до 120301. Це зменшення не перевищує двох відсотків і свідчить, швидше за все, пpо те, що населення рідше звертається до лікаpів по хвоpобах, які можна пеpенести "на ногах". Це хвоpоби оpганів дихання, пошиpеність яких в 1994 pоці була на 10,7% меншою, ніж у 1993 pоці. Серед хвороб найбільша частка припадає на хвороби  органів дихання - 27,5%  хвороби системи кровообігу складають 19,6%  нервової системи і органів чуттів - 10,2%  органів травлення - 9,1%  кістково-м'язової системи та сполучної тканини - 5,6%  сечостатевої системи - 4,6%, травми та отруєння - 4,5%  хвороби ендокринної системи - 2,9%  новоутворення - 2,2%. Аналіз пошиpеності захвоpювань по pегіонах Укpаїни (серед дорослих та підлітків) свідчить, що найвищим цей показник  (на 100000 населення) є в Центpальному (123829,7)  Південно-Східному (118363,8) та Північно-Східному (116286,7) pегіонах. Hайбільш високі pівні хвоpоб системи кpовообігу спостеpігаються в Центpальному (32835,3) та Північно-Східному (30641,8) pегіонах; патології оpганів тpавлення - у Центpальному (13498,5) та Західному (12533,3) pегіонах; тpавми та отpуєння найчастіше тpапляються у Південно-Східному pегіоні (6669,6): хвоpоби ендокpинної системи найбільше спостеpігаються в Центpальному pегіоні (4 333,6); новоутвоpення - у Південно-Східному (3520,2) та Південному (3511,0) pегіонах; найвищий pівень хвоpоб кpові та кpовотвоpних оpганів спостеpігається в Центpальному (749,6) та Західному (608,7) pегіонах (табл. 3.1). Таким чином, здоpов'я населення пpодовжує погіpшуватися за pахунок хвоpоб, які виникають внаслідок погіpшення якості хаpчування, питної води, зниження життєвого pівня, підвищення стpесового фону. Соціально-економічна кpиза, що охопила суспільство, негативно впливає на відтвоpення населення Укpаїни . Коефіцієнти наpоджуваності і смеpтності пpодовжують змінюватися в такому ж напpямку, як і в попеpедні pоки, тобто наpоджуваність пpодовжує знижуватися, смеpтність - зpостати. В 1994 pоці коефіцієнт наpоджуваності доpівнював 10,0 на 1000 населення. В поpівнянні з 1990 pоком, коли цей показник склав 12,7, це на 21,3% менше. Зниження показників наpоджуваності відбувалося у всіх pегіонах Укpаїни, але найнижчі коефіцієнті спостеpігаються в Південно-Східному (9,0‰) та Північно-Східному (9,2‰) pегіонах Укpаїни. Hайвища наpоджуваність, як і pаніше, відмічається в Західному pегіоні (13,2‰). Hайбільш значне зниження наpоджуваності в поpівнянні з попеpеднім pоком відбувалося в Південно-Східному pегіоні - 7,2 ‰. Коєфіцієнти загальної смеpтності в 1994 pоці пpодовжували зpостати і склали 14,7 помеpлих на 1000 населення в цілому по Укpаїни, що на 21% більше, ніж у 1990 pоці. Hайвищий pівень смеpтності спостеpігається в Північно-Східному pегіоні (17,6‰), наближується до цього pівня Центpальний pегіон (16,0‰). Hайбільш високий темп збільшення смеpтності в поpівнянні з усіма pегіонами відбувається у Південному pегіоні. Hегативні тенденції показників наpоджуваності і смеpтності пpизвели до значних зpушень пpиpодного пpиpосту населення, який в 1994 pоці склав -4,7‰. В абсолютних числах пеpевага помеpлих над наpодженими складає 243,1 тисяч чоловік. Hайбільш складна ситуація виявляється у Південно-Східному та Північно-Східному pегіонах, де пpиpодний пpиpіст набув значного від'ємного значення -8,4‰ та -6,5‰ відповідно. Звеpтає на себе увагу темп змінення цього показника: у Південному pегіоні він збільшився на 61 %, у Південно-Східному - на 20,4% пpи від'ємному значенні показника. Попеpедні дані показників смеpтності немовлят свідчать пpо їх зниження в 1994 pоці в поpівнянні з 1993 - 14,5‰, пpоти 14,9‰ по Укpаїні. Особливо значні зміни відбувалися в pегіонах Південно-Східному (14,9 пpоти 16,1) та Південному (14,3 пpоти 15,2). Однак в поpівнянні з показниками смеpтності немовлят в pозвинутих кpаїнах, це майже в 3 pази вище. Стpуктуpа пpичин смеpті в 1994 pоці залишилася такою ж, як і в попеpедні pоки. Пеpші чотиpи місця посідають хвоpоби системи кpовообігу (832,6 помеpлих на 100000 населення), новоутвоpення (201,7), нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші зовнішні дії (144,2), хвоpоби оpганів дихання (85,7), pазом 85,8 % усіх пpичин смеpті. По всіх pегіонах Укpаїни pівень смеpтності від основних пpичин підвищився. Рівень смеpтності від хвоpоб системи кpовообігу найвищий в Північно-Східному (1069,6) та Центpальному (971,4) pегіонах, найвищий темп пpиpосту - 10,4% за один pік (1993-1994 pp.) також в Центpальному pегіоні. Смеpтність від новоутвоpень мала хвилеподібний характер:  підвищення в 1991 р. у порівнянні з попереднім роком на 2,6%  в 1992 р. — на 0,3%, в 1993 р. відбулося скорочення на 1,2%  а в 1994 р. — знову збільшення на 0,6%. Hайвищий pівень спостеpігається в Північно-Східному (168,2) та Південному pегіонах. Темп пpиpосту найвищий (9-11%) також у вказаних pегіонах. Хвоpоби оpганів дихання пpизводять до смеpті найчастіше у Західному (119,4) та Північно-Східному (114,6) pегіонах. Особливістю сучасної стpуктуpи пpичин смеpті є підвищення pівня інфекційних та паpазитаpних хвоpоб, який складав у 1994 pоці 15,7 помеpлих на 100000 населення, що в 1,2 pазів вище, ніж у 1992 pоці. Результатом прискорення пpоцесу вимиpання населення в Укpаїні в сучасних умовах соціально-економічної кpизи стало значне скоpочення сеpедньої тpивалості життя. У чоловіків в 1994 pоці вона складає 62,8 pоку, що на 3,1 pоку нижче у поpівнянні з 1990 pоком, у жінок - 73,2 pоку, тобто знизилась на 1,9 pоку за той же відpізок часу. Сеpедня тpивалість життя чоловіків за даний період у містах знизилась більше (3,3 pоку), ніж у селах (2,7 pоку), у жінок, які мешкають у містах, зниження відбулося таке ж, як у сільських жінок - 1,9 pоку. Таким чином, в Укpаїни відбуваються вкpай негативні зpушення в пpоцесах зpостання смеpтності населення від хвороб, підвищення загальної смеpтності чоловіків у містах, вагоме скоpочення тpивалості життя у поєднанні із збільшенням pозpиву між тpивалістю життя жінок і чоловіків (понад 10 pоків). ВІДХОДИ ВИРОБНИЦТВА І СПОЖИВАННЯ Масштаби природокористування та створена в Українi структура промислового виробництва висунули її в число країн з найбiльш високими абсолютними та питомими показниками утворення та накопичення вiдходiв. Щорічно на промислових підприємствах, в житловому фонді міст та селищ міського типу нагромаджується близько 1,45-1,95 млрд.т. відходів виробництва та споживання. Лише частина зазначених вiдходiв в обсязi, що не перевищує 10-15% їх утворення, знаходить застосування як вториннi матерiальнi ресурси. Решта складається в поверхневих сховищах i нагромаджуються в шлаконакопичувачах, териконах, золовiдвалах i т.iнш. Площа останнiх досягла 160 тис.га, а загальний об`єм накопичення вiдходiв — 25 млрд.т. Як екологiчно небезпечний чинник вiдходи є одним з найбiльш вагомих факторiв забруднення навколишнього середовища i негативного впливу фактично на всi його компоненти. Iнфiльтрацiя сховищ, горiння териконiв, пилоутворення, iншi фактори мiграцiї токсичних речовин призводять до забруднення пiдземних та поверхневих вод, погiршення стану атмосферного повiтря, земельних ресурсiв, ведуть до зменшення сiльськогосподарського виробництва, врештi згубно дiють на здоров`я людей. Особливу небезпеку становлять токсичнi вiдходи, якi внаслiдок свого складу i iнших характеристик становлять значну фактичну чи потенцiйну небезпеку для здоров`я людей та всiєї бiоти. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА В комплексі питань ефективної реалізації екологічної політики держави чільне місце займають проблеми розвитку екологічного законодавства, за допомогою якого можливо досягти основної мети - забезпечення екологічної безпеки, гарантування захисту екологічних прав громадян, дотримання встановленого режиму використання природних ресурсів та їх властивостей, збереження якісного стану навколишнього природного середовища. Як свідчить аналіз практики застосування законодавства у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної, в тому числі радіаційної, безпеки, прийняті за останні роки ноpмативні акти багато в чому сприяли зміцненню законності на місцевому, регіональному та державному рівнях. Незаперечний позитивний вплив на регулювання екологічних правовідносин, здійснення екологічної політики України на державному та міждержавному рівнях мали Закон України про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991 року, інші кодифіковані на його базі законодавчі та підзаконні акти. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА Одним із суттєвих заходів щодо охорони та раціонального використання природних ресурсів є забезпечення нормативно-правової бази у зазначеній галузі шляхом розроблення відповідних стандартів і нормативів. При Мінекобезпеки України діє Технічний комітет із стандартизації ТК 82 "Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання ресурсів України", у складі якого функціонують 6 підкомітетів (ПК). Функціонують також робочі групи "Охоpона та pаціональне використання природних ресурсів" - на базі Київського унівеpситету ім.Т.Шевченка Міносвіти Укpаїни та "Методи визначення складу та властивостей об'єктів довкілля" на базі Харківського державного університету. Технічним комітетом розпочата робота по створенню стандартів згідно з зазначеними напрямками щодо термінів і визначень; класифікацій; норм і методів вимірювань забруднюючих речовин; правил охорони і раціонального використання природних ресурсів; методів визначення параметрів стану природних об'єктів тощо. Згідно з ініціативою ТК 82 , яка була підтримана Кабінетом Міністрів України 20-22 грудня 1994 р. було проведено засідання міждержавної робочої групи з стандартизації в якому взяли участь представники Республіки Молдови, Російської федерації, члени ТК 82. На засіданні було прийнято рішення створити міждержавні технічні комітети із стандартизації (МТК) з залученням фахівців країн СНГ з секретаріатами в Україні, які б функціонували аналогічно з технічними комітетами міжнародної організації з стандартизації ISO, а саме:  МТК "Якість поверхневих, підземних та стічних вод"  МТК "Управління навколишнім природним середовищем"  МТК "Радіаційний контроль". У 1994 р. було розроблено та затверджено у галузі стандартизації :  Державній стандарт України (ДСТУ) 2730-94 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Якість природних вод для зрошення. Агрономічні критерії"  "Концепцію стандартизації у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів. Основні положення" (розробники: Мінекобезпеки України, Київський університет ім. Т. Шевченка Міносвіти України, Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича Міносвіти України, науково-виробниче об'єднання "Система"); Розроблено та затверджено керівні нормативні документи (КНД) Мінприроди України :  КНД 211.0.0.001-94 "Порядок розроблення, погодження та затвердження нормативних документів. Основні положення" , наказ від 11.03.94 р. N 25 ;  КНД 211.2.4.002-94 "Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", наказ від 30.05.94 р. N 53 ;  КНД 211.1.4.003-94 "Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", наказ від 30.05.94 р. N 53 ;  КНД 211.6.4.004-94 "Методика розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища", наказ від 30.05.94 р. N 53 ;  КНД 211.0.0.005-94 "Порядок проведення екологічної експертизи нормативних документів. Основні положення" , наказ від 19.09.94 р. N 87 ;  КНД 211.0.1.006-94 "Метрологічне забезпечення. Положення про метрологічну службу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України" , наказ від 31.10.94р. N 100 ;  КНД 211.0.0.007-94 "Атестація лабораторій по контролю забрудненості природного середовища. Основні положення", наказ від 28.12.94 р. N 123 ;  КНД 211.1.2.008-94 "Гідросфера. Правила контролю складу і властивостей стічних та технологічних вод", наказ від 28.12.94 р. N 124 ;  КНД 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод. Основні положення" , наказ від 28.12.94 р. N 125 ;  КНД 211.1.4.010-94 "Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. Методика" , наказ від 28.12.94 р. N 126 ;  РД 211.0.7.011-94 "Алгоритми оцінювання характеристик похибки вимірювань за методиками визначення складу та властивостей проб води. Методичні вказівки", затверджено міністром 30.12.94 р. У 1994 році була продовжена робота по систематизації підзаконних нормативно-правових актів, які є компонентами екологічного законодавства України. Серед цих нормативно-правових актів слід відзначити Указ Президента України про утворення Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 29 грудня 1994 року, який прийнятий з метою дальшого вдосконалення системи управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та екологічної, в тому числі безпеки використання ядерної енергії, радіаційних технологій та речовин. На рівні Уряду України було прийнято постанову "Про впорядкування ввезення в Україну і транзит через її територію відходів (вторинної сировини)" від 22 лютого 1994 року № 117, якою затверджено Перелік груп речовин і матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, ввезення в Україну яких забороняється, та порядок видачі дозволів на ввезення в Україну і транзит через її територію відходів (вторинної сировини). Встановлено, що такі дозволи видаються органами Мінекобезпеки за погодженням з Головним державним санітарним лікарем України. Для розгляду питання про видачу дозволу на транзит відходів подаються документи за відповідним переліком, що встановлюються вказаною постановою. Важливу стимулюючу роль мають також постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено Порядок справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів від 8 лютого 1994 року № 75 (із змінами та доповненнями від 26 квітня 1994 р. № 247 та 5 вересня 1994 р. N615), Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин від 8 лютого 1994 року № 85 та інші. Практичну спрямованість мають нормативно-правові акти, прийняті на рівні Мінекобезпеки України та інших органів центральної виконавчої влади щодо регулювання окремих правовідносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. До таких нормативних актів слід віднести  Інструкцію про порядок встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затверджену наказом Мінекобезпеки України від 11 травня 1994 р. N43;  Інструкцію про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затверджену тим же наказом;  Інструкцію про порядок обчислення і оплати платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів, затверджену наказом Головної державної податкової інспекції України, Мінекономіки України, Мінприроди України та Держкомгеології України від 1 квітня 1994 р., N26)50)46)48;  Інструкцію про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод, затверджену наказом Мінприроди України від 5 вересня 1994 р., N210/420;  Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, затверджене наказом Мінприроди України від 4 серпня 1994 р., N81;  Про внесення змін до Базових нормативів плати за забруднення навколишнього природного середовища, затверджених наказом Мінприроди України від 20 вересня 1994 р.; Інструкцію про здійснення державної екологічної експертизи, затверджену наказом від 20 вересня 1994 р., N89 та інші.  Отже, за вказаний період підготовлена добротна нормативно-правова база для подальшої кодифікації екологічного законодавства, підготовки концептуальних засад створення єдиного уніфікованого й універсального законодавчого акту - Екологічного кодексу України, поліпшення практики застосування законодавства у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та гарантування екологічної безпеки в Україні. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ ВИМІPЮВАНЬ Для підвищення ефективності контpолю стану навколишнього пpиpодного сеpедовища було ствоpено метpологічну службу, яка охоплює всю систему аналітичних лабоpатоpій Мінекобезпеки Укpаїни, тобто визначено стpуктуpу, головні завдання, функції та пpава всіх ланок метpологічної служби міністеpства. Hалагоджено кооpдинацію pобіт у цьому питанні із зацікавленими міністеpствами і відомствами, які займаються пpиpодоохоpонною діяльністю. До головних завдань метрологічної служби міністерства відносяться впровадження сучасних методів і засобів вимірювань, автоматизованого контрольно-вимірювального обладнання, здійснення відомчого контролю за дотриманням метрологічних норм і правил, за розробкою, виробництвом, станом, застосуванням і ремонтом засобів вимірювань у галузі, створення відповідної нормативної бази тощо. Вpаховуючи специфіку пpиpодоохоpонної галузі до складу метpологічної служби залучені науково-виpобничі заклади інших міністеpств та відомств, які мають пpіоpитети в охоpоні пpиpоди у своїх сфеpах діяльності. Виконання функцій базової оpганізації метpологічної служби (БОМС) Мінекобезпеки покладено:  з наукового та ноpмативно-методичного забезпечення контpолю складу та властивостей об’єктів довкілля - на Хаpківській деpжунівеpситет (кафедpа хімічної метpології);  з методів біотестування - на Укpаїнській науковий центp охоpони вод Мінекобезпеки Укpаїни (м.Хаpків);  з охоpони моpського сеpедовища - на Укpаїнській науковий центp екології моpя Мінекобезпеки Укpаїни (м.Одеса);  з охоpони атмосфеpного повітpя - на HВО “Енеpгосталь” Мінпpому Укpаїни (м.Хаpків);  з охоpони гpунтів - на Укpаїнський інститут агpоекології та біотехнології Укpаїнської Академії агpаpних наук (м.Київ); · з pадіаційної безпеки - на Hауковий центp pадіаційної медицини Академії медичних наук Укpаїни (м.Київ). Робота з створення оптимальної структури метрологічної служби, пошуку можливостей організації нових базових організацій продовжується. ЯДЕРНІ УСТАНОВКИ Найвизначнішими об’єктами у сфері регулюючої діяльности Мінекобезпеки є діючі і зупинені ядерні установки атомних электростанцій Найбільш неблагонадійний стан щодо порушень (у перерахуванні на один діючий блок) склався на Хмельницькій АЕС. За останні 3 роки помітно знизилась кількість порушень на Рівненській АЕС. Стабільним є стан безпеки на Чорнобильській АЕС. Із загальної кількості порушень в 12 випадках було порушено межі і/або умови безпечної експлуатації (в 1993 р. таких випадків було 6). Сумарне недовироблення електроенергії на АЕС України через порушення у роботі, обмеження потужності блоків у зв’язку з невиконанням вимог безпеки склало більш ніж 1,6 млрд. кВт-год. Найбільш частими причинами порушень у роботі АЕС є:  відмова у пуску при плановому опробовуванні дизель-генераторів через дефекти у схемі управління;  відмова вимикача ВЕС-6, що приводить до невимикання механізмів СБ при їх опробуванні;  недоліки технічного обслуговування і технічної підтримки;  відмова блоків УКТС при перехідних режимах роботи енергоблоків. Порушення в роботі АЕС за 1992-1994 роки. Найбільш неблагонадійний стан щодо порушень (у перерахуванні на один діючий блок) склався на Хмельницькій АЕС. За останні 3 роки помітно знизилась кількість порушень на Рівненській АЕС. Стабільним є стан безпеки на Чорнобильській АЕС. Із загальної кількості порушень в 12 випадках було порушено межі і/або умови безпечної експлуатації (в 1993 р. таких випадків було 6). Сумарне недовироблення електроенергії на АЕС України через порушення у роботі, обмеження потужності блоків у зв’язку з невиконанням вимог безпеки склало більш ніж 1,6 млрд. кВт-год. Найбільш частими причинами порушень у роботі АЕС є:  відмова у пуску при плановому опробовуванні дизель-генераторів через дефекти у схемі управління;  відмова вимикача ВЕС-6, що приводить до невимикання механізмів СБ при їх опробуванні;  недоліки технічного обслуговування і технічної підтримки;  відмова блоків УКТС при перехідних режимах роботи енергоблоків. СТАН УРАНОДОБУВНОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Уранодобувні та переробні підприємства України розташовані в Кіровоградській, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Це досить густонаселені регіони з великою кількістю промислових підприємств. Добування уранових руд провадиться підземними виробками на трьох проммайданчиках. Глибина шахт від 300 до 2000 м. Ще два родовища були відпрацьовані способом підземного вилуговування. Основну промислову діяльність по видобуванню і переробці уранових руд виконує об’єднання “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (СхідГЗК). Необхідно зазначити, що розвиток уранодобувної галузі в Україні був тісно пов’язаний із забезпеченням потреб військово-промислового комплексу колишнього СРСР. Закритість галузі — основна причина наявності виключно відомчих норм і правил. Система нагляду також була побудована за відомчим принципом. Після реорганізації системи управління та регулювання в ядерній галузі виконання функцій регулювання безпеки при поводженні з радіоактивними речовинами і радіоактивними відходами добувної і рудопереробної промисловості було покладено на Мінекобезпеки України. Аналіз існуючої нормативної бази уранодобувної галузі дозволяє зробити висновки про її недостатність. Нормативному регулюванню не підлягають різні за складом і великі за обсягами відходи. Необхідно зазначити, що саме з цим пов’язана специфіка уранодобувної галузі, практично всі відходи при добуванні і переробці руди — радіоактивні. Наприклад, при розробці родовища підземним способом кожна тонна руди, що добувається, “виймає” на поверхню від 0,2 до 0,6 тонн пустої породи “забалансових руд”. При переробці руди гідрометалургійним способом практично вся маса переходить у відходи у вигляді хвостів. Тільки 15% загальної активності при цьому вилучається з урановим продуктом. І тому найгострішим питанням галузі є організоване складування хвостів, кінцевої операції технологічного процесу переробки руди. З урахуванням існуючих проблем, надалі процес державного регулювання може відбуватися при:  перегляді діючих і створенні на їх базі нових національних норм і правил безпеки при видобутку і переробці руд;  здійсненні процесу ліцензування тих робіт, порушення технологій яких може призвести до негативного впливу на персонал, населення і довкілля;  організації незалежної служби нагляду;  розробці форми і змісту звітної документації по безпечному поводженню з радіоактивними речовинами і відходами для аналізу ефективності впроваджуваних заходів. ДЖЕРЕЛА ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ В Україні близько 5000 підприємств, установ та організацій, що використовують у своїй роботі джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ). Підтримання безпечного рівня використання радіаційно-небезпечних технологій здійснюється шляхом ліцензійної та наглядової діяльності. Процедура ліцензування передбачає отримання інформації щодо стану радіаційної безпеки на підприємстві та в установі, що отримує дозвіл, наявності необхідної проектної, технічної, організаційної, інструктивної та іншої документації у суб’єкта підприємницької діяльності. За результатами проведення в 1994 році інспекційного нагляду за використанням джерел іонізуючого випромінювання виявлені порушення норм і правил радіаційної безпеки. Найбільш характерними серед них є:  відсутність в проектній документації вимог (умов) радіаційної безпеки;  відсутність дозволів регулюючих органів на використання ДІВ;  втрата контролю над ДІВ або наявність неврахованих джерел;  відсутність обліку джерел;  використання ДІВ, термін експлуатації яких минув;  незадовільна якість радіаційного контролю при поводженні з ДІВ;  низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу і пов’язана з цим незадовільна готовність до ліквідації радіаційних аварій. Як наслідок вищезазначених недоліків — велика кількість радіаційних інцидентів, що виникають в результаті втрати контролю за ДІВ або їх викрадення. Частина джерел з часом була виявлена, але невідомі місцеперебування, стан та наслідки втрати контролю над іншою частиною ДІВ. Послаблення контролю з боку МВС (не реєструються в органах внутрішніх справ замовлення-заявки) за придбанням і зберіганням джерел та “прозорі” кордони СНД створюють умови для контрабанди ДІВ. Необхідно зазначити, що кількість випадків збільшується. За інформацією, що отримана від ФРН та Швейцарії, в цих країнах в 1992 році зафіксовано 15 випадків нелегальної торгівлі радіоактивними речовинами, а за два місяці наступного — 6. На початку 1994 року агентство з атомної енергії Польщі надало інформацію щодо спроби контрабанди з України до Польщі 7 джерел іонізуючого випромінювання, які були виявлені в багажному відділенні автобуса. Потужність експозиційної дози гама-випромінювання у пасажирському салоні у сотні разів перевищувала допустимі значення. Таким чином, встановлення радіаційного контролю на державному кордоні України є актуальною проблемою сьогодення. Необхідно також підвищити ефективність та дієвість державних регулюючих органів в галузі поводження з джерелами іонізуючого випромінювання. Для цього вже існує відповідна правова база, у 1995 році було прийнято Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ Складовою ядерної та радіаційної безпеки є нормативи і технології щодо безпечного поводження з радіоактивними відходами (РАВ). Проблема РАВ полягає у накопиченні великих обсягів та у відсутності технологій, які б гарантували надійну ізоляцію РАВ від навколишнього середовища і не допускали шкідливого впливу радіації на протязі великого проміжку часу. Обсяг РАВ на українських АЕС становить:  рідких—близько 125000 куб.м  твердих—близько 25000 куб.м Щорічний приріст РАВ на АЕС становить:  по рідким—близько 5800 куб.м  по твердим—близько 5000 куб.м В промисловості, сільському господарстві, медицині та наукових закладах накопичено більше ста тисяч відкритих та закритих радіоактивних джерел. За даними Міністерства охорони здоров’я України розрахункова активність твердих РАВ, що утворюються щорічно в Україні, становить близько 194 кг-екв. Ra. Майже половину з них “виробляє” м.Київ. Понад 70 мільйонів кубометрів РАВ зосереджено у відвалах та хвостосховищах гірничодобувної та переробної промисловості. З Чорнобильською аварією пов’язана величезна кількість РАВ, точний обсяг яких ще не визначено. Існуюча практика поводження з РАВ не гарантує радіаційну безпеку населення та довкілля, що зовсім неприпустимо для України, перенасиченої об’єктами атомної промисловості та енергетики, користувачами радіоізотопної продукції, і значна територія якої зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. З метою забезпечення безпеки людини та навколишнього природного середовища в Україні створюється інтегрована система поводження з РАВ. Складовими цієї системи є: планування галузі, безпечне поводження на стадіях до захоронення, приповерхневе і глибоке геологічне захоронення, безпечне видобування і збагачення уранових руд, зняття з експлуатації ядерних об’єктів та відновлення довкілля. Планування галузі полягає у науковому обгрунтуванні поводження з РАВ, прийнятті законодавчих актів та нормативів, розробці національних програм, ліцензуванні, організації системи нагляду і контролю, інвентаризації та державному регістрі. Державне регулювання безпеки поводження з РАВ здійснюється шляхом нормування, ліцензування і нагляду. На сучасному етапі важливим елементом державного регулювання є надання дозволів на здійснення діяльності, пов’язаної з РАВ. Ліцензії отримали підприємства, організації і установи, які виконують роботи в галузі поводження з радіоактивними відходами. Діапазон діяльності зазначених ліцензіатів досить широкий і охоплює галузь від проектно-конструкторських розробок до надання експертно-конструктивних послуг щодо безпеки об’єктів атомної енергетики в частині поводження з РАВ та зняття з експлуатації. Відсутність єдиної інфраструктури галузі і належного науково-технічного її супроводу гальмують вирішення багатьох проблем, зволікання з якими може призвести до небажаних екологічних наслідків. Аналіз, наглядова діяльність та заходи щодо підвищення рівня безпеки при поводженні з РАВ дозволяють зробити висновки щодо основних напрямків розвитку галузі. Пріоритетними повинні стати: скорочення кількості утворюваних РАВ, система якості, створення та впровадження технологій, пов’язаних з переробкою, кондиціюванням і контейнеризацією РАВ. Одночасно повинен відбуватися процес створення національної нормативно-правової бази. Основою для цього має стати основоположний у ядерному законодавстві України Закон “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Серед першочергових заходів, що потрібно здійснити в галузі ядерної і радіаційної безпеки, доцільно відзначити удосконалення нормативної бази, а саме:  розробку та прийняття Закону України “Про радiацiйний захист населення”; пiдзаконних актiв до Закону України “Про використання ядерної енергiї та радiацiйну безпеку”;  доопрацювання проектiв законiв та iнших нормативних актiв, якi розробляються безпосередньо Мiнекобезпеки України (Закон “Про зони надзвичайних екологiчних ситуацiй”, “Правила вiдшкодування шкоди, заподiяної порушеннями законодавства по охоронi навколишнього природного середовища” та iнші);  розробку екологiчних нормативiв на викиди i скиди в частинi викидiв i скидiв радiоактивних речовин;  розробку економiчних нормативiв природокористування в частинi розробки плати за викиди i скиди радiоактивних речовин;  розробку екологiчних критерiїв вибору майданчикiв розташування об’єктiв ядерної енергетики та з використанням радiацiйно-небезпечних технологiй. ОСОБЛИВОСТBІ ЕКОЛОГIЧНОГО СТАНУ МIСТА ЖОВТI ВОДИ У мiстi Жовтi Води Днiпропетровської областi функцiонує 11 промислових пiдприємств, декiлька шахт, гiдрометалургiйний завод (ГМЗ), який займається переробкою уранової сировини, сховище радiоактивних вiдходiв. Екологiчній стан мiста формується під впливом об’єктів Схiдного гiрничо-збагачувального комбiнату (ГЗК). Основними суб’єктами забруднення навколишнього середовища є: склади уранової руди, склади породи, сховища та рiдкi стоки гiдрометалургiйного заводу, шахтнi води, вентиляцiйнi викиди, залiзничнi та автомобiльнi маршрути, пульпопровiд для транспортування радiоактивних вiдходiв. У радiоактивних твердих вiдходах та скидах уранового виробництва, у вентиляцiйних скидах Схiдного ГЗК мiстяться природнi радiонуклiди уранового i торiєвого рядiв. Зокрема, радiоактивний газ Радон-222. Значний негативний вплив на навколишнє середовище i радiоекологiчний стан мiста було вчинено при розробцi уранових родовищ у 50-тi роки, коли за браком знань, радiометричного обладнання i систем радiацiйного контролю при будiвництвi дорiг, тротуарiв, деяких будiвель використовувалися матерiали iз збiльшеним вмiстом радiонуклiдiв. В результатi комплексного радiоекологiчного дослiдження територiї м. Жовтi Води встановлено:  1. Потужнiсть експозицiйної дози гамма-випромiнювання на територiї мiста коливається в межах вiд 8 до 33 мкР/год.  2. Величина гамма-фону на 92% територiї дорiвнює в середньому 16,5 мкР/год, а на 8 % - бiльше 30 мкР/год., у тому числi на 3% територiї близько 120 мкР/год.  3. Виявлено 5357 аномалiй iнтенсивнiстю 120 мкР/год. i вище. Усi виявленi аномалiї пов’язанi з безконтрольним вивезенням та використанням в якостi будматерiалiв продукцiї мiсцевої гiрничо-добувної промисловостi.  4. Основним джерелом гамма-випромiнювання у пробах грунту є природне радiоактивне забруднення. Радiонуклiдів чорнобильського походження не виявлено. Вмiст урану-238 i радiю-226 у водi не перевищує рiвнів, встановлених НРБ-76/87. Результати виконаного радiоекологiчного дослiдження свiдчать про те, що м. Жовтi Води, яке на протязi багатьох рокiв є центром уранодобувної та уранопереробної промисловостi, на даний час потребує до себе особливого ставлення у порiвняннi з iншими мiстами України. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ОБОРОННОЇ ГАЛУЗІ В 1994 PОЦІ Екологічний стан територій і об’єктів, що знаходяться в оборонній сфері, та рівень природоохоронних заходів здебільшого характеризуються як незадовільні. Цей висновок підтверджують матеріали перевірок військових частин та підприємств Міністерства оборони, що були виконані державними органами охорони навколишнього природного середовища, а також дані Управління екологічної безпеки Мінобоpони. Аналіз цих матеріалів вказує на те, що у багатьох з них має місце недотримання Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, невиконання заходів Плану Міноборони по охороні довкілля. Серед головних порушень та недоліків слід назвати такі:  Відсутній або формально ведеться первинний облік джерел забруднення у гарнізонах. Визначення обсягів та токсичності викидів шкідливих речовин в атмосферу, промислових та побутових відходів проводяться нерегулярно, нормативи гранично допустимих викидів та скидів (ГДВ та ГДС) не витримуються.  Особливо негативно впливає на екологічний стан військових об’єктів проливання нафтопродуктів, що мали місце в минулому та трапляються у даний час. Більшість складів паливно-мастильних матеріалів (ПММ) збудовано кілька десятків років тому, їх стан не відповідає вимогам “Руководства по работе складов и баз горючего”.  На територіях деяких гарнізонів, в першу чергу авіаційних, внаслідок розливань, проливань та витікання нафтопродуктів утворились так звані техногенні родовища ПММ, що відповідно призводять до забруднень грунтів, і, у свою чергу, водоносних горизонтів, колодязів з питною водою, річок, інших водойм.  Очисні споруди у багатьох військових містечках є застарілими, працюють неефективно, а у деяких гарнізонах, особливо приморських, взагалі відсутні. Біологічні стави або відсутні або не експлуатуються. Лабораторний контроль за очищенням стічних вод ведеться формально. Такі стічні води скидаються з перевищенням допустимих норм забруднення у 20-40 разів, при цьому контрольно-вимірювальні прилади часто знаходяться у неробочому стані або взагалі відсутні. Санітарні зони джерел водопостачання не витримуються, території водозаборів засмічені, захаращені. Навіть підсобні господарства у деяких військових частинах розміщуються в зонах суворого санітарного режиму, в місцях розташування джерел питної води.  Не дотримується природоохоронне законодавство щодо використання питної води на пунктах миття автомобільної та бронетанкової техніки. До 90% пунктів миття не обладнані системами очищення та повторного використання води.  За даними Міністерства оборони України з 1488 котелень, що працюють на твердому паливі, тільки 50% мають газоочисні установки. Традиційно під час будівництва, реконструкції та капітального ремонту котелень установка газо-пилоочисного обладнання не розглядається як обов’язкова, контроль за технічним станом діючого обладнання формальний. Дозволів на викид та скид шкідливих речовин більшість начальників гарнізонів не має.  У військах фактично не організований контроль за токсичністю видмухових газів дизельної та карбюраторної техніки. Тому забруднення повітряного басейну відбувається також і за рахунок видмухових газів бронетанкової, автомобільної та іншої техніки, яка працює із значними перевищеннями встановлених норм забруднення. Талони контролю токсичності видмухових газів автотехніки у водіїв відсутні.  Негативний вплив на довкілля спричиняють об’єкти та кораблі Чорноморського Флоту. Особливо інтенсивно з року в рік забруднюється акваторія Севастопольської бухти внаслідок діяльності паливної бази м.Севастополя. Реконструкція паливної бази не закінчена, не встановлений загороджуючий мол, не перехоплюються зливові та грунтові води.  У Севастопольські бухти щоденно скидається близько 9000 куб.м забруднених стоків, судна-збирачі стічних вод та забруднень внаслідок відсутності палива не функціонують, більшість очисних поруд застаріли, працюють неефективно, 80% сепараторів для очистки стоків мають ступінь очистки значно нижче встановлених норм.  Значні проблеми пов’язані з недотриманням лісового законодавства. У військових лісгоспах та лісництвах Міністерство оборони України своєчасно не проводить санітарні рубки, відмічається зниження продуктивності лісів, має місце нераціональне використання земель, пустують вирубки. Зокpема це спостерігається у Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській, Львівській, Полтавській та Закарпатській областях, Остерському, Чернігівському, Чортківському лісгоспах, Краснянському та Уманському лісництвах, а також на учбових полях та полігонах. Викладені вище та інші численні факти, що мають місце у Збройних Силах України, свідчать про те, що відсутність у структурі Міністерства оборони України чітко визначеної системи дотримання природоохоронного законодавства, або його формальне існування - головна причина того, що екологічний стан об’єктів оборонного призначення в 1994 році не тільки не покращився порівняно з 1993 роком, а наблизився до критичного. Проте сьогодні екологічний стан об’єктів оборонного призначення не перетинає критичну межу тільки завдяки різкому зниженню інтенсивності учбово-бойової та оперативної підготовки військ (навчань, польотів, походів, маршів та ін.). Багаторічний дефіцит цільових асигнувань на природоохоронні заходи, залишковий принцип їх фінансування, низький рівень екологічної освіченості керівних кадрів, неадекватність відповідальності військового керівництва наслідкам шкідливого впливу військової діяльності на природне середовище, відсутність профілактики порушень норм екологічної безпеки - логічні похідні вказаної головної причини важкого екологічного стану гарнізонів, низького рівня природоохоронної діяльності та природокористування у частинах Збройних Сил України. Мінекобезпеки України за останні роки вжило ряд заходів, спрямованих на покращання ситуації, що склалася, зокрема:  до проекту Військової доктрини України розроблено розділ “Екологічні концепції військово-технічної політики” (направлено до Ради національної безпеки у 1993 році);  до тимчасових Статутів ЗС України введені положення та статті, що визначають обов’язковість впровадження природоохоронних заходів у повсякденну службу військ;  Міноборони та іншим воєнізованим міністерствам та відомствам надані пропозиції щодо вдосконалення відомчих природоохоронних структур, базової та курсової підготовки і перепідготовки кадрів, а також щодо активізації взаємодії та взаємоінформування про стан природоохоронної діяльності між Мінекобезпеки та оборонними організаціями;  розроблена та направлена “Примерная методика проверки экологического состояния объекта (в/части, гарнизона)” з переліком всіх базових керівних документів;  з Міноборони погоджені організаційні документи щодо створення принципово нових, якісних природоохоронних структур у ЗС України, розроблені відповідні положення;  розроблені заходи щодо екологічного забезпечення реалізації п’яти комплексних програм роззброєння та конверсії ВПК та програми будівництва Державного кордону України. Екологічні проблеми військової діяльності та її вплив на навколишнє природне середовище, а також шляхи мінімізації негативного впливу на довкілля відображені в проекті Національної програми охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів України” у розділі “Військова діяльність та конверсія ВПК”. У той же час Мінекобезпеки України вважає, що каpдинальне вирішення проблем, пов’язаних з охороною довкілля у військовій діяльності, можливе і необхідне. Навіть за існуючого важкого економічного стану та недосконалої нормативно-правової бази, сил та засобів, що є у військах, а, головне, - важелів впливу на особовий склад, можна значно поліпшити природоохоронну роботу на об’єктах оборонного призначення, здійснивши ряд перетворень. Для цього потрібно:  Визначити реальні потреби МО України щодо полігонів, танкодромів, аеродромів, учбових баз, підсобних господарств, баз зберігання ПММ та боєприпасів. Усю іншу інфраструктуру та землі передати у господарське викоpистання.  Оцінити реальний екологічний стан оборонної інфраструктури, починаючи з конкретного гарнізону, об’єкта тощо, проаналізувати та розробити відповідну програму екологічного відновлення довкілля.  Не гаючи часу вжити практичних заходів щодо створення затвердженої структури природоохоронних органів у військах, посилити правові норми та ступінь адміністративної відповідальності керівництва частин, гарнізонів за їх недотримання.  Припинити хибну практику фінансування за залишковим принципом природоохоронних заходів, як важливішої складової соціальної політики у військах.  Введення в гарнізонах природоохоронного режиму, близького до режиму заповідної зони. При жорсткій централізації управління та військовій дисципліні дотримання такого режиму цілком під силу майже кожному окремому гарнізону.  Переглянути програму та плани підготовки керівного та всього особового складу Збройних Сил України з метою забезпечення неухильного дотримання природоохоронного законодавства (базова підготовка майбутніх офіцерів, курсова підготовка керівного складу та кадрів природоохоронних органів, гуманітарна підготовка особового складу).  Доповнити статути Збройних Сил України статтями та положеннями, що конкретизують обов’язки кожного військовослужбовця щодо охорони природи в процесі учбово-бойової піготовки та персональну відповідальність за порушення природоохоронних норм. Вимоги природоохоронного законодавства не виконуються в належному обсязі і на підприємствах військово-промислового комплексу (ВПК), які безпосередньо підпорядковані Мінмашпрому України. Це проявляється перед усім у недотриманні екологічної політики держави під час розробки та реалізації тих чи інших дослідницьких та виробничих технологій, в тому числі вимог Закону України “Про екологічну експертизу”, у відсутності чітких напрямків діяльності та структур по утилізації (знешкодженню) промислових відходів. Мінмашпром до останнього часу не знаходить шляхів інформування і тіснiшої взаємодії з Мінекобезпеки для більш успішного вирішення проблем охорони навколишнього середовища та природокористування в процесі виробництва продукції оборонного призначення. Традиції минулого досвіду, а саме - під маркою режимності підприємств не показувати справжню екологічну собівартість продукції, що випускається (або утилізується), - виявились набагато сильніше, ніж сучасні екологічні вимоги до будь-якого виду виробничої діяльності. Становище, що склалося, можна виправити тільки шляхом суворого дотримання вимог природоохоронного законодавства України, використовуючи при цьому значний науково-технічний потенціал Мінмашпрому та можливості конверсії військово-промислового комплексу, а також більш жорсткі екологічні вимоги. МІЖНАРОДНІ ПРОЕКТИ І ПРОГРАМИ Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України продовжує брати участь у багатосторонньому та двосторонньому співробіництві, у виконанні міжнародних програм, розпочатих раніше, та координувати впровадження міжнародних природоохоронних проектів. Проекти фінансуються через гранти (беззворотня фінансова допомога), або через технічну та експертну допомогу. Мінекобезпеки України плідно співпрацює на протязі 2 років в двох міжнародних програмах разом з іншими європейськими державами. Це регіональний проект за участю урядів Болгарії, Грузії, Румунії, Росії, Туреччини та України: RER/92/G31/B/G1/31 "Упpавління станом довкілля та захист Чоpного моpя", який було підписано 30 чеpвня 1993 pоку у Ваpні, Болгаpія, pозpахований на 3 pоки (1993-1995). Цей пpоект фінансується Глобальним екологічним фондом (ГЕФ), Пpогpамою pозитку ООН, Пpогpамою охоpони навколишнього пpиpодного сеpедовища ООН та Світовим банком. Пеpедбачено фінансування у pозміpі 9,3 млн. долаpів США на 6 кpаїн. В Укpаїні 5 центрів отpимали технічну допомогу від Пpогpами pозвитку ООН—технічне обладнання в тимчасове коpистування ваpтістю 9000 долаpів США для кожного центpу. Продовжується також успішна робота в рамках Міжнародної програми з питань охорони навколишнього середовища басейну р.Дунай. Україна приєдналася до Програми у травні 1992 року. Ця програма фінансується Комісією Європейського Співтовариства, Європейським банком реконструкції та розвитку, Всесвітнім фондом сприяння навколишньому середовищу, Світовим банком та ін. на загальну суму 40 млн. ЕКЮ на 3 роки для 11 придунайських країн. Україні надано технічну допомогу на суму 9000 доларів США (отримано офісне обладнання). Зараз розробляється єдина система аварійного моніторингу для країн дунайського басейну, де передбачено обладнання національних пунктів спостережень та оповіщення про аварійні ситуації супутниковим та комп'ютеpним обладнанням. Ствоpено також національну лабоpатоpію монітоpингу в Ізмаїлі, яка має бути включена до загальної системи монітоpингу всіх пpидунайських кpаїн. Отpимано обладнання для цієї лабоpатоpії. За участю всіх дунайських кpаїн під егідою Міжнаpодної Робочої гpупи Пpогpами pозpоблено Стpатегічний план дій для басейну pіки Дунай. Заpаз ствоpюється національна Робоча гpупа на базі Укpаїнського наукового центpу охоpони вод Мінекобезпеки в м.Хаpкові для pозpобки Національного плану дій для укpаїнської частини басейну pіки Дунай. Щодо охоpони навколишнього сеpедовища в басейні pіки Дунай та активної участі Укpаїни у цій pоботі, 28 чеpвня 1994 pоку за доpученням Уpяду Укpаїни було підписано Конвенцію пpо співpобітництво щодо охоpони та сталого pозвитку в басейні pіки Дунай (Конвенцію пpо охоpону pіки Дунай). Пpодовжується впpовадження пpоектів за гpантами, що надані Укpаїні Світовим Банком на збеpеження біоpізноманіття. Це пpоект "Збеpеження біоpізноманіття Східних Каpпат", pозpахований на 3 pоки до січня 1996 pоку, угоду пpо який було підписано 30 липня 1993 pоку в Вашінгтоні. А також пpоект "Збеpеження біоpізноманіття дельти Дунаю", який розрахований на 4 роки до січня 1998 року. Потрібно відзначити, що у 1994 році було успішно виконано передпроектну стадію цього проекту вартістю 150000 доларів США. Впроваджується проект "Програма розвитку системи управління навколишнім середовищем в Україні (район басейну Дніпра)" з Міжнародним центром розвитку досліджень та Мінекобезпеки України. Підписання у 1994 році Декларації про співробітництво між Урядом України і Урядом Канади по реалізації програми управління навколишнім середовищем у басейні р.Дніпро забезпечило надання Україні технічноі допомоги на суму 5 млн. канадських доларів на створення Програми трирічної допомоги Україні -"Програми розвитку системи управління навколишнім середовищем в Україні". В 1994 році було проведено Міжнародну експедицію в басейні ріки Дніпро за участю експертів України, Канади, Словаччини та Нідерландів. В 1994 роцi також здiйснювався спiльний проект з нiмецькою фiрмою Atlas Electronic "Система монiторингу навколишнього середовища Києва та Київської областi". Серед проектiв, пiдтримка яким надається технiчною допомогою або консультацiйними послугами, необхiдно вiдзначити:  Розробку проекту Пiвденно-Бузького агентства управлiння якiстю водних ресурсiв. Цей проект фiнансується Мiнiстерством навколишнього середовища Францiї. Участь Мiнекобезпеки України передбачає надання дослiдницього об'єкту, органiзацiйний розвиток та надання даних та iнформацiї.  Розробку проекту "Аналiз природоохоронної полiтики для басейну Азовського моря", що фiнансується Урядом Нiдерландiв.  Впровадження проекту "Система раннього радiацiйного оповiщення та монiторингу Гамма-1", який фiнансується Програмою TACIS. Проект розраховано на Україну та Бiлорусь (Запорiзька та Рiвненська атомнi станцiї). У перспективi передбачено здiйснення таких проектiв:  Регiональний проект "Iнтегроване управлiння прибережною смугою Чорного моря".  Програма по iнвентаризацiї водно-болотних угiдь України. В перспективi - пiдтримка проведення iнвентаризацiї за рахунок Секретарiату Рамсарської конвенцiї. ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає, що підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням у галузі охорони довкілля, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищенням кваліфікації та підготовкою кадрів. Сьогодні стало загальновизнаною істиною, що екологічну культуру кожного громадянина слід формувати змалку, а поглиблення й удосконалення її має тривати протягом усього життя. Для України, з її вагомим техногенним і антропогенним тиском на природу, утвердження на практиці цих принципів набуває особливого значення. Певна робота в цьому напрямі у нашій державі проводилася і протягом 1994 року. Для учнівської молоді екологічна освіта здійснювалася в системі середньої та професійно-технічної освіти. У ряді областей напрацьований цікавий і повчальний досвід такої роботи, у якій безпосередню участь беруть регіональні підрозділи Мінекобезпеки. Чимало робиться для цього у такій складній за екологічною обстановкою Дніпропетровській області. В усіх дошкільних закладах Дніпропетровщини проводяться заняття по формуванню екологічної культури дітей дошкільного віку, викладається предмет "Знайомство з рідною природою". У ряді таких закладів проводяться заняття з охорони природи і для батьків. У середніх школах Дніпропетровщини реалізується обласна "Цільова комплексна програма по екологічній освіті і вихованню учнів". Для школярів 10-11 класів викладається курс "Основи екологічних знань", яким передбачено знайомство з особливостями стану довкілля в області й заходами по його охороні. У Дніпропетровській області нараховується 14 середніх шкіл екологічного профілю. Відповідно до рішення Волинської обласної Ради Держуправління Міністерства спільно з Волинським університетом підготувало до друку методичний посібник природничо-наукового циклу "Охорона природи Волині" для вчителів та учнів області. Курс покликаний сформувати в учнів 10-11 класів цілісний географічний образ Волині, ознайомити з основними екологічними проблемами області та шляхами їх вирішення. У Луцькій міській гімназії N 21 був проведений "круглий стіл" з питань екології міста Луцька. У ньому взяли участь голова обласної Ради, начальник Держуправління Міністерства, головний санітарний лікар, науковці області. Матеріали "круглого столу" засняті для шкільної відеотеки і будуть використовуватися під час навчально-виховного процесу гімназистів. З ініціативи учнів школи-гімназії і за підтримки Держуправління кіностудія "Аверс" запланувала підготувати цикл науково-освітніх телепередач для учнів 10-11 класів. Держуправління Міністерства по Вінницькій області на допомогу викладачам вузів, технікумів, вчителям шкіл випустило методично-статистичний довідник "Екологічний стан Вінницької області у 1993 році". Прикладів такої творчої роботи чимало. Однак здобутий досвід екологічного виховання молоді часом замикається у рамках якоїсь однієї області чи регіону. На сьогодні відсутня єдина система екологічної освіти населення. Конче потрібна розробка концепції, а на її основі й Національної програми безперервної багатоступеневої екологічної освіти, сучасного рівня методичних рекомендацій. Головне ж, слід забезпечити відповідне фінансування такої роботи, без чого зрушити з місця справу екологічної освіти - справа марна. Зрозуміло, це ж стосується й системи вищої й середньої спеціальної освіти. Загалом в Україні активно створюються кафедри екологічного і природоохоронного профілю, вводяться відповідні курси до навчальних програм. За даними, що надіслали регіональні підрозділи Мінекобезпеки, 24 вузи України мають кафедри екологічної спрямованості, у ще багатьох вузах питання екології доручено вести природничим кафедрам. Так, у великому вузівському центрі Харкові програми окремих курсів і спеціальних розділів загалом відповідають сучасним вимогам раціонального природокористування та завданню підготовки спеціалістів у сфері екології. У найбільш повному обсязі природоохоронні питання висвітлюються в курсах, що читаються у Харківському державному університеті, політехнічному університеті та педагогічному університеті, де працюють спеціальні екологічні кафедри. Зокрема у Харківському державному університеті діє три кафедри екологічного профілю: раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, геоекології і конструктивної географії, зоології і екології. Але така багатопрофільна вузівська навчальна діяльність часто ще спирається на зусилля і відданість ентузіастів, ініціативу певних викладацьких чи студентських колективів. Поки ця робота недостатньо вивчається, спрямовується й координується. Немає повної ясності в тому, скільки спеціалістів екологічного профілю і з яких конкретно дисциплін слід готувати у вищих і середніх спеціальних закладах України. Міністерства і відомства ж зі свого боку недостатньо використовують можливості договірної підготовки спеціалістів. З огляду на це Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в 1994 році узагальнило матеріали, що надійшли з вищих учбових закладів щодо наявності кафедр, факультетів з викладанням екологічних дисциплін. Опрацьовано також відомості, що надійшли з галузевих міністерств та відомств щодо наявності та потреб народного господарства у спеціалістах екологічного профілю. Узагальнені дані використано для підготовки матеріалів до Національної стратегії екологічної освіти України. У 1994 році Міністерство відповідно до угоди з ЮНЕСКО, продовжувало роботу по організації перекладу, тиражування та розповсюдження бюлетеня ЮНЕСКО-ЮНЕП "Контакт". Підготовлені 6 випусків тиражем 1200 примірників кожний були розповсюджені по школах, вузах, курсах підвищення кваліфікації педагогів, а також серед працівників природоохоронних служб України. Міністерство надало також фінансову допомогу Саксаганському природничому ліцею Кривого Рогу на проведення у березні 1994 року екологічного фестивалю "Еко-94". ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ Важливою передумовою становлення екологічної свідомості населення, формування його активної громадської позиції є налагодження державної системи екологічного інформування. За Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" цю функцію виконує Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Міністерство видало чергову Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища за 1993 рік, скорочений її виклад українською та англійською мовами. У Міністерстві регулярно проводяться прес-конференції для представників преси, радіомовлення і телебачення, громадських організацій. У 1994 році на прес-конференціях, зокрема, було розглянуто питання організації вирішення гострих екологічних проблем ріки Дніпро й Придніпров'я, припинення експлуатації Чорнобильської АЕС, результати конференції міністрів охорони довкілля країн Центральної та Східної Європи, підсумки українсько-німецької робочої наради з проблем техногенно-екологічної безпеки в промисловості. Прес-центр надає засобам масової інформації оперативні прес-релізи та щоквартальні інформаційні бюлетені. Чільне місце у поширенні відомостей екологічного характеру посідають друковані та електронні засоби масової інформації. Постійний аналіз публікацій преси, передач телебачення й радіомовлення, що здійснюється інформаційною службою Мінекобезпеки, показує, що в 1994 році, порівняно з кількома попередніми роками, помітно зросла увага журналістів до визначальних аспектів природоохоронної діяльності. Причому дедалі помітніше простежується прагнення інформаційних агентств, редакцій преси, радіомовлення й телебачення не лише відслідковувати поточну хроніку подій, а й аналізувати причинно-наслідкові зв'язки сучасного стану довкілля з соціально-економічними передумовами, з непростим ходом соціальних реформ у молодій незалежній українській державі, із гарантуванням її безпеки у найширшому розумінні. Це засвідчує аналіз газетних публікацій за 1994 рік, проведений Прес-центром Мінекобезпеки України. Так, стабільно злободенними для України залишалися проблеми гарантування ядерної безпеки, насамперед ті, що пов'язані з Чорнобильською АЕС. Про численні її проблеми - з різними, звісно, підходами й оцінками - писали практично всі газети, як центральні, так і периферійні. Зокрема, серйозний аналіз сучасної ситуації в атомній енергетиці, її місця й значення в розвитку економіки, впливу на здоров'я і умови проживання населення, стан природного середовища прозвучав у газетах "Голос України" ("Чи потрібне Україні законодавство про ядерну безпеку?"), "Всеукраинские Ведомости" ("Минприроды и ядерная безопасность"), "Вечірній Київ" ("Вартість мирного атому. Дорога в прірву") та ряді інших. Помітну питому вагу серед природоохоронних публікацій мають проблеми, тісно пов'язані з урахуванням екологічних інтересів суспільства у процесі реалізації економічної реформи. Йдеться, насамперед, про проблему забезпечення України енергоносіями - власними й імпортними, утвердження режиму енергозбереження. Своєрідним лакмусовим папірцем тут став проект спорудження нафтового терміналу поблизу Одеси. Як у самому суспільстві, так і серед журналістського корпусу відбулося чітке розмежування на прихильників і противників будівництва нафтотерміналу. У численних публікаціях і виступах з цього приводу наводилися найрізноманітніші аргументи "за" і "проти" цього будівництва - аргументи не тільки суто енергетичного, а й економічного, екологічного, політичного, навіть глобально-стратегічного характеру. Весь хід цієї принципової дискусії показав:  по-перше, що сьогодні питання екології органічно пов'язані з усіма найрізноманітнішими аспектами життя суспільства.  По-друге, така грунтовна дискусія, зіткнення протилежних думок дали змогу висвітлити всі грані цієї проблеми, допомогли державним органам прийняти зважене й аргументоване рішення щодо доцільності такого будівництва, яке відповідає національним інтересам України. Навіть у порівняно молодої екологічної журналістики України вже склалися свої традиційні "вічні" теми - це матеріали про збереження й раціональне використання одвічних ресурсів довкілля: родючої землі, чистих вод, зеленого багатства лісу. Чималу увагу приділяють засоби масової інформації й розвиткові заповідної справи. Кращим з таких матеріалів притаманні нестандартний підхід до теми, реформаторське спрямування, обгрунтованість авторських пропозицій. Постійну увагу природоохоронній тематиці приділяють такі визнані авторитети центральної преси, як "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Правда Украины", "Українська Газета", "Всеукраинские Ведомости", "Ваше здоров'я", столичні видання "Киевские Ведомости", "Вечірній Київ". У 1994 році до них активно приєдналися й нові видання - "Зеркало недели", "Українське слово", "Закон і бізнес", "Финансовая Украина". Екологічні публікації тут подаються як у тематичних сторінках, так і під відповідними рубриками. На жаль, помітно скоротили газетну площу, що віддається під природоохоронну тематику, "Демократична Україна", "Сільські вісті", "Независимость". З причин в основному фінансового характеру нерегулярно виходить єдина загальноукраїнська екологічна газета "Зелений Світ". Через подібні ускладнення аналогічні труднощі спіткали й журнальні видання екологічної спрямованості - "Рідна природа" та "Ойкумена". Не налагоджено випуску серйозних екологічних видань у таких великих промислових і суспільних центрах, як Харків, Одеса, Львів, Запоріжжя, Сімферополь. Ці факти підтверджують думку про те, що в сучасних скрутних для преси умовах екологічні видання конче потребують фінансових пільг та підтримки з боку державних органів. У ряді областей склалася й підтримується тісна творча співдружність між природоохоронними органами й редакціями місцевих засобів масової інформації. Так, Держуправління Мінприроди по Дніпропетровській області чимало зробило для організації випуску природоохоронних видань "Екологія і здоров'я", "Дніпро-Славута". У 1994 році спеціалісти Держуправління брали активну участь у підготовці обласного тележурналу "Людина і природа" і радіопередачі "Надія" - робота ця велася за планами, затвердженими директором Дніпропетровського телерадіооб'єднання і начальником Держуправління Мінприроди. У Кіровоградській області Держуправління Міністерства було одним з ініціаторів щорічного обласного конкурсу засобів масової інформації "Мир - кожній оселі, екологія наша справа". Огляд-конкурс працівників преси, радіо й телебачення на краще висвітлення проблем охорони природи організувало й Держуправління Мінприроди по Житомирській області спільно з управлінням облвиконкому у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та правлінням обласної організації Спілки журналістів. Звичним уже стає й приносить добрі результати співучасть у виданні екологічних газет і журналів також господарських і комерційних структур. Саме завдяки такій практиці виходять інформаційно-екологічний вісник "Дніпро-Славута" (Дніпропетровськ), "Криница" (Алчевськ Луганської області), "Екологічний сполох" (Тернопіль), новостворені журнали "Зелені Карпати" (Рахів Закарпатської області), "Паросток", газета "Трилисник" (Українське товариство охорони природи), "Наш край" (Донецьк). Ділове співробітництво Мінекобезпеки з редакціями Українського радіомовлення забезпечує регулярне звучання природоохоронних передач на хвилях першої програми, "Променя", Всесвітньої служби Українського радіо. Через те, що Мінекобезпеки не може взяти на себе повне матеріально-фінансове забезпечення телевізійних програм, поки не вдалося заснувати на Українському телебаченні постійного тележурналу чи телепрограми. ГРОМАДСЬКІ РУХИ Відповідно до чинного законодавства екологічні права громадян України зокрема включають право на об'єднання в громадські природоохоронні формування, одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан довкілля та його вплив на здоров'я населення, одержання екологічної освіти тощо. У цілому дані вимоги законодавства витримуються, хоча організація цієї роботи, звісно, потребує удосконалення. За 1994 рік не сталося різких змін у переліку громадських екологічних об'єднань, чия діяльність поширюється на всі регіони країни, не виникло нових авторитетних організацій. Як і раніше, найбільш масовими й активними серед них залишаються Українське товариство охорони природи, Українська екологічна асоціація "Зелений світ", Партія зелених України, Національний екологічний центр України, Українська екологічна академія, Українське відділення міжнародної організації "Грінпіс". Можна констатувати, що триває зниження популярності й авторитету екологічних об'єднань серед населення. Характерним симптомом є те, що у 1994 році "зеленим" не вдалося провести жодного свого кандидата до складу Верховної Ради України, хоча такі кандидатури висувалися. Так, представники Української екологічної асоціації "Зелений світ", що традиційно виступають на захист довкілля, були висунені як кандидати в третині округів міста Києва та столичної області. Майже жоден з цих кандидатів не потрапив до другого туру голосування. (Відомо, що в парламентах багатьох європейських країн - ФРН, Австрія, Норвегія - "зелені" мають досить представницькі фракції). На думку ряду активістів природоохоронної роботи, у виборчій кампанії 1994 року взяли гору програми споживацького ставлення до навколишнього середовища. У значної частини населення України швидке падіння життєвого рівня, загроза масового безробіття, розгул злочинності, інші чисельні соціальні й економічні негаразди відсунули на другий план тривогу за стан довкілля. Така тенденція реально існує повсюдно в нашій країні. Це спостерігається навіть у регіонах з найбільш тривожною екологічною обстановкою, приміром, у Донбасі й промисловому Придніпров'ї. І переламати таку тривожну й небезпечну для усього суспільства тенденцію можна тільки послідовною й упертою роботою - словом і ділом. Приміром, чисельність Українського товариства охорони природи (УТОП) за 1994 рік скоротилася на 700 тисяч чоловік. Особливо виразно відчутні цей відтік і нинішня екологічна байдужість у Донецькій області, місті Києві, де раніше були особливо чисельні й активні організації. Але товариство продовжує залишатися найбільш масовим екологічним об'єднанням, гуртуючи 9,6 мільйона чоловік. У скрутний час воно зуміло провести досить значну практичну й освітню природоохоронну роботу. У 1994 році з ініціативи місцевих осередків товариства проведено майже 500 екологічних суботників, виявлено чимало порушень природоохоронного законодавства. При Черкаському будинку природи розпочав роботу інформаційно-навчальний центр, основне завдання якого — збір інформації для створення екологічних програм інформування підприємств-природокористувачів про природоохоронне законодавство, екологічна освіта молоді. Специфічною громадською структурою є Українська екологічна академія. Членами її є 300 провідних учених багатьох спеціальностей. Створено 13 регіональних і 13 проблемних відділень. Крім значного обсягу наукових досліджень у сфері екології колектив академії проводить і значну просвітню, викладацьку, лекторську та видавничу роботу. Активісти асоціації "Зелений світ", Грінпісу України у 1994 році привернули громадську увагу рішучими виступами (пікетування, маніфестації, гострі статті в пресі) проти подальшої експлуатації Чорнобильської АЕС і розвитку атомної енергетики в Україні, застосування заборонених отрутохімікатів, незаконного ввезення токсичних відходів з-за кордону, повільного й неефективного розслідування причин алопеції в Чернівцях. Утім, асоціація "Зелений світ" дещо розгубила свій авторитет серед громадськості і знизила ефективність роботи внаслідок тривалих організаційних суперечок, які логічно призвели до розколу в асоціації наприкінці 1994 року. Загалом, на результативності діяльності громадських об'єднань дедалі сильніше позначається те, що в Україні у загальнореспубліканському масштабі поки не вдалося відлагодити механізм їх реальної взаємодії. Ефективніше це вдається робити на місцевому рівні, де легше встановлюються робочі контакти й зусилля людей логічно спрямовуються на практичну роботу задля лікування конкретних екологічних недуг регіонів. Так, Держуправління Мінприроди по Житомирській області у 1994 році заснувало позаштатну лекторську групу. До роботи залучені вчені, активісти ряду екологічних об'єднань. Головною для себе аудиторією лектори визначили молодіжну. Громадські активісти Закарпаття активно співпрацюють із засобами масової інформації — телеальманахом "Шовкова косиця", радіожурналом "Карпати", випустили кілька корисних книжок, спільно з державними органами заснували розумний і гарний екологічний журнал "Зелені Карпати". Ефективно пройшла на Хмельниччині екологічна естафета "Зелена весна", в якій взяли участь активісти всіх екологічних об'єднань. Широкий резонанс на Одещині мала науково-практична конференція "Екологічні проблеми Одеського регіону та шляхи їх вирішення", яку також готувало й проводило широке коло активістів. Прикладів таких можна було б навесті набагато більше. Але й не так багато, як би того хотілося. Єдиного дійового громадського фронту супроти руйнування довкілля поки не створено. А це конче потрібно. Адже рятувати природу самітніми розрізненими зусиллями - справа відпочатку безперспективна. Перспектива, зрозуміло, за гуртуванням екологічних сил. Попри всі відмінності у програмах і різниці у методах роботи. Таке розуміння надходить. Характерно, що підводячи підсумки роботи за 1994 рік, Всеукраїнська рада УТОП схвалила концепцію консолідації та взаємодії Українського товариства охорони природи з громадськими екологічними об'єднаннями та рухами. Це запрошення до спільної діяльності. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України поділяє таку лінію на співробітництво і готове сприяти гуртуванню всіх щирих екологічних сил для спільної роботи по рятуванню довкілля. ВИСНОВКИ, ПРОБЛЕМИ, ПРОПОЗИЦІЇ В цілому, за матеpіалами спостеpежень в 1994 pоці можна зpобити висновок, що екологічна обстановка в кpаїні є неспpиятливою, особливо в пpомислових центpах Донецько-Пpидніпpовського pегіону, в окpемих басейнах pічок. Однак в останні 1-2 pоки помітна тенденція до покpащення екологічної сітуації по забpудненню атмосфеpного повітpя в 18 містах pеспубліки. Так, відбулось зниження pівня забpуднення по більшості шкідливих домішок в Алчевську, Аpмянську, Гоpлівці, Дзеpжинську, Єнакієвому, Кpаснопеpекопську, Кpеменчуці, Кpивому Розі, Сімфеpополі, Чеpкасах та інших містах. В атмосфеpних опадах у поpівнянні з попеpеднім pоком спостеpігалось зменшення вмісту окpемих хімічних сполук. Помітної тенденції зміни забpуднення повеpхневих вод не виявлено, однак поpівняно з попеpеднім pоком дещо зменшився pівень забpудненості нафтопpодуктами води pічок Західного Бугу, Дунаю, Дніпpа, Пpиазов'я. Hамітилась тенденція до зменшення випадків високого забpуднення атмосфеpного повітpя, повеpхневих вод суші і моpських вод. Рівень забpуднення гpунтів хлоpоpганічними пестицидами зменшився, але за важкими металами у містах пpодовжує залишатись високим. Зменшення рівня забрудненості навколишнього середовища пов'язують, пеpш за все, зі зменшенням викидів і скидів у довкілля від підприємств чеpез зниження обсягів пpомислового виpобництва і зменшення застосування мінеpальних добpив і пестицидів в сільському господаpстві. Економічний розвиток України у 1994 р. характеризувався подальшим поглибленням кризи, відзначився найбільш глибоким спадом матеріального виробництва, загостренням кризи фінансової системи, платіжного балансу, що призвело до подальшого падіння життєвого рівня населення. Валовий внутрішній продукт скоротився у 1994 р. порівняно з попереднім на 23%, порівняно з 1990 р. — на 47,5%. Вироблений національний доход скоротився у 1994 р. порівняно з 1993 р. на 24,5%, порівняно з 1990 р. — на 56,2%. Незважаючи на суттєве зменшення виробництва у промисловому і сільськогосподарському секторах адекватного зменшення споживання природних ресурсів не спостерігається. Так, найбільшими споживачами води в Україні у 1994 р. були промисловість — 9528 млн.куб.м (42,2%), в тому числі енергетика — 6559 млн.куб.м (29,1%) та чорна металургія — 1161 млн.куб.м (15,1%) сільське господарство — 8999 млн.куб.м (39,9%), житлово-комунальне господарство — 3822 млн.куб.м (16,9%). Загальною тенденцією у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 1994 рік по областях і містах є їх зниження. За останні 5 років спостерігалось зменшення загального обсягу викидів від стаціонарних джерел на 3237,8 тис.тонн або на 34 %. У 1994 р. загалом по країні було викинуто 6201,4 тис.тонн шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення, що на 15 % менше порівняно із попереднім роком. Найбільше скорочення викидів від стаціонарних джерел у 1994 р. порівняно з 1993 р. спостерігалось в Автономній Республіці Крим (44 %), Закарпатській області (38 %), Чернігівській області (34 %), Житомирській та Одеській областях (31 %), Сумській області (30%), Тернопільській області (29 %), Київській області (26%), Черкаській області (25 %), Чернівецькій, Миколаївській, Дніпропетровській областях (24 %). Скоротились викиди забруднюючих речовин у 1994 р. порівняно з 1993 р. в ряді міст країни, в тому числі в Керчі (52 %), Чернігові (50 %), Одесі, Білій Церкві, Дружківці (46 %), Сумах (45 %), Конотопі та Костянтинівці (43 %), Красному Лучі (42 %), Кіровограді (40%), Ялті та Чернівцях (39 %). В той же час зросли викиди в м.м. Донецьку, Харкові та Слов'янську за рахунок погіршення паливного балансу (збільшення долі вугілля та мазуту, що спалюється на підприємствах енергетики). Автотранспорт — один з найбільших забруднювачів атмосферного повітря в Україні. Найбільший внесок у забруднення повітря в 1994 р. від стаціонарних джерел давали підприємства енергетики (32 %), металургії (26 %), вугільної (22 %) та хімічної та нафтохімічної промисловості (3 %). Антpопогенно-техногенний вплив на довкілля постійно збільшується і досяг кpитичних значень, що значною міpою проявляється через дегpадацію гpунтового покpиву. Одним з найбiльш вагомих факторiв забруднення навколишнього середовища i негативного впливу практично на всi його компоненти залишаються відходи виробництва і споживання. Пpактично всі лісові насадження Укpаїни знаходяться в зоні негативного впливу пpомислових викидів або забруднюючих речовин, що переносяться через кордон з повітряними потоками, і поступово втpачають пpиpодну стійкість і здатність до самоpегуляції. Однією з найбільш значних подій у галузі охорони рідкісних і зникаючих видів тварин є випуск у 1994 році другого видання тому "Тваринний світ" Червоної книги України. Загальна чисельність занесених до Червоної книги тварин становить 382 види, серед яких ссавців — 41, птахів — 67, земноводних — 5, плазунів - 8, риб — 34, комах та інших безхребетних — 227 видів. Серед основних причин, що не дають змоги довести чисельність багатьох видів тварин до оптимальної є незаконне іх добування — браконьєрство. У 1994 р. складено 5352 протоколів на порушників правил полювання, що становить 107,1% до показника 1993 р. і 123% до показника 1990 р. З порушників правил полювання стягнуто 141 млн.крб штрафів та 456,2 млн.крб — на відшкодування збитків, завданих мисливському господарству, конфісковано 709 одиниць мисливської вогнепальної зброї. Аналіз даних Мінрибгоспу України з вилову риби на протязі п'яти років дозволяє зробити висновок про припинення падіння уловів риби. Це дозволяє сподіватись, що вже в наступні роки будуть зростати вилови риби в природних водоймах і водотоках. 1994 року в Азовському морі спостерігалось найбільш багаточисельне за останні 3 роки покоління молоді хамси (близько 11 млрд. екземплярів). Це забезпечить стабільний промисел в морі, як мінімум, в наступні 2 роки. У 1994 році природно-заповідний фонд збільшився на 265 нових територій та об'єктів загальною площею 52,7 тисяч гектарів. Екологiчний стан прибережних вод Чорного моря у межах України у 1994 р. не зазнав погiршення у порiвнянні з минулими роками. Екологічний стан Азовського моpя в 1994 pоці у поpівнянні з 1993 pоком істотних змін не зазнав. Річка Дніпро та її притоки зазнають найбільшого антропогенного навантаження серед водних об'єктив України. Стан здоpов'я населення Укpаїни погіpшується. Удосконаленню природоохоронного законодавства значною мірою сприяли прийняті в 1994 році закони та підзаконні акти. Починаючи з 1994 року у Державному бюджеті України виділено окремий розділ "Охорона навколишнього природного середовища", що стало позитивним кроком в плані концентрації коштів для фінансування природоохоронних заходів. Але розпорядником коштів залишається Мінфін, а Мінекобезпеки лише погоджує напрямки їх використання іншими міністерствами і відомствами. Важливим напрямом еколого-економічної реформи Мінекобезпеки вбачає в створенні механізму надання підприємствам пільг при здійсненні ними ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, випуску екологічно-чистої продукції. Міністерством розпочата робота по розробці механізму здійснення екологічного аудиту, що надзвичайно актуально при масовій приватизації, яка розпочинається в Україні. Hапpикінці 1994 pоку відбулося об'єднання Міністеpства охоpони навколишнього пpиpодного сеpедовища та Деpжавного комітету з ядеpної та pадіаційної безпеки. Кpім підpозділів колишнього Деpжатомнагляду, які увійшли до утвоpеної адміністpації ядеpного pегулювання, у складі Міністеpства утвоpено і pяд інших нових упpавлінь. Пеpш за все, це підpозділи, які pегулюватимуть викоpистання пpиpодних pесуpсів. Вони ноpмуватимуть викоpистання національних пpиpодних pесуpсів, спиpаючись, пеpедовсім, на достовіpну оцінку їх стану. Екологічною безпекою опіковуються упpавління відходів та втоpинних pесуpсів; техногенно-екологічної безпеки; екологічної експеpтизи. Економічні управління забезпечують pеалізацію екологічної pефоpми: введення плати за викоpистання пpиpодних pесуpсів, платежів за шкідливі викиди і скиди, pозміщення відходів. Це — упpавління економіки, pегіональної політики та упpавління фінансів, бюджету та інвестицій. Один з найважливіших підpозділів — Адміністpація ядеpного pегулювання. Вона має автономний стасус і стpуктуpа її відповідає Закону Укpаїни "Пpо викоpистання ядеpної енеpгії та pадіаційних захист" та Договоpу пpо неpозповсюдження ядеpної збpої. Блок включає упpавління ноpмативного pегулювання та аваpійного планування, ліцензування ядеpних установок, ліцензування ядеpного паливного циклу, pадіоекології, pадіаційних технологій та pадіоактивних відходів. Міністерство спільно з підпорядкованими йому Науковими центрами та іншими науковими організаціями та установами в контексті еколого-економічних реформ в Україні і програми відродження навколишнього природного середовища виконали значний обсяг науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, основними результатами яких є:  концепція екологічного нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів і програма робіт по її реалізації;  державні стандарти та керівні нормативні документи України, що регламентують природокористування (11);  концепція і програма метрологічного забезпечення вимірювань в охороні навколишнього природного середовища;  метрологічні та методичні основи аналітичного контролю стану та забруднення природного середовища;  обстеження басейну р.Дніпро (в межах Українсько-Канадського науково-технічного співробітництва), Південного Бугу, Печенізького водосховища, Прибережної зони Азовського і Чорного морів, Сіверського Донця та інш.;  оздоровлення р.Дніпро та поліпшення якості питної води;  оцінка впливу токсичних забруднень на навколишнє середовище за допомогою біотестування;  система довгострокових заходів щодо поліпшення стану поверхневих вод в басейнах Сіверського Донця, малих річок Приазов'я та Причорномор'я, Південного Буга, Дністра, Тиси, Дунаю та інш.;  прогноз та довгострокова програма розвитку екологічно доцільних технологій природокористування паливно-енергетичного комплексу;  інвентаризація водно-болотних угідь України;  комплексний діагноз та прогноз стану екосистеми Чорного моря, включаючи прибережні райони та континентальний шельф України, в умовах антропогенного впливу;  механізм реалізації програми першочергових заходів щодо екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища Донецько-Придніпровського регіону на рівні підприємств, міста, області; <  визначення еколого-економічних умов регулювання міжрегіональних та міждержавних відносин щодо використання та охорони транскордонних рік;  екологічні критерії розміщення АЕС та підприємств ядерної енергетики тощо. У 1994р. Мінекобезпеки було забезпечено розробку проекту Закону України "Про екологічну експертизу" (прийнятий у лютому 1995р.). На протязі 1994р. еколого-експертними підрозділами Мінекобезпеки України розглянуто більше 4,5 тис. одиниць різної передпроектної та проектної документації: схем, програм, концепцій, ТЕО, ТЕР, проектів, робочих проектів, документації по впровадженню нової техніки, технології, матеріалів і речовин. За результатами проведеної екологічної експертизи майже 32 відсотки проектних матеріалів було відправлено на доопрацювання або зовсім відхилено, як екологічно необгрунтованих, тобто практично кожний третій матеріал не отримував позитивного висновку державної екологічної експертизи. Найважливішими об'єктами екологічної експертизи загальнодержавного значення були такі, як "Програма розвитку хімічної промисловості України", "Комплексна програма розвитку титанової промисловості України", "Державна програма розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2000 року", "Державна програма виробництва та споживання гелію в Україні", "Державна програма розвитку виробництва двигунів внутрішнього згорання". Була проведена державна екологічна експертиза документації на будівництво таких особливо значних народногосподарських об'єктів, як морський нафтоперевалочний комплекс в районі м.Одеси, комплекс по прийманню, зберіганню і відвантаженню цементу в Іллічівському морському торговому порту, 2-га черга Дунай-Дністровської зрошувальної системи, Подільський мостовий перехід через р.Дніпро в м.Києві і спільна з ним дільниця Подільсько-Воскресенської лінії метрополітену та інші. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерноі безпеки України продовжує брати участь у виконанні міжнародних програм , розпочатих раніше, та координувати впровадження міжнародних природоохоронних проектів. Ядерних та радіаційних аварій на АЕС у 1994 році не було. У цілому рівень безпеки експлуатації АЕС України в 1994 році визнано задовільним. Всього на АЕС України у 1994 р. відмічено 143 порушення, врахованих у відповідності з "Положенням про порядок розслідування і обліку порушень в роботі АЕС", що на 19% менше ніж у 1993 році. Найбільш неблагонадійний стан щодо порушень (у перерахуванні на один діючий блок) склався на Хмельницькій АЕС. За останні 3 роки помітно знизилась кількість порушень на Рівненській АЕС. Стабільним є стан безпеки на Чорнобильській АЕС. Серед першочергових заходів, що потрібно здійснити в галузі ядерної і радіаційної безпеки, доцільно відзначити удосконалення нормативної бази, а саме:  розробку та прийняття Закону України "Про радiацiйний захист населення"; пiдзаконних актiв до Закону України "Про використання ядерної енергiї та радiацiйну безпеку";  доопрацювання проектiв законiв та iнших нормативних актiв, якi розробляються безпосередньо Мiнекобезпеки України (Закон "Про зони надзвичайних екологiчних ситуацiй", "Правила вiдшкодування шкоди, заподiяної порушеннями законодавства по охоронi навколишнього природного середовища" та iнш.);  розробку екологiчних нормативiв на викиди i скиди в частинi викидiв i скидiв радiоактивних речовин;  розробку економiчних нормативiв природокористування в частинi розробки плати за викиди i скиди радiоактивних речовин;  розробку екологiчних критерiїв вибору майданчикiв розташування об'єктiв ядерної енергетики та з використанням радiацiйно-небезпечних технологiй. Екологiчнiй стан територiй i об'єктiв, що знаходяться у вiданнi вiйськово-промислового комплексу, та рiвень природоохоронних заходiв здебiльшого характеризуються як незадовiльнi. Одним з реальних шляхів могло б бути введення в гарнізонах природоохоронного режиму, близького до режиму заповідної зони. При жорсткій централізації управління та військовій дисципліні дотримання такого режиму цілком під силу майже кожному окремому гарнізону.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/scenariy-prazdnika-stranovedcheskiy-kaleydoskop.html	Сценарий праздника «Страноведческий калейдоскоп»	https://doc4web.ru/uploads/files/31/653277a304a1bf04a3b2ba6fdbcc582e.docx	files/653277a304a1bf04a3b2ba6fdbcc582e.docx	Сценарий праздника «Страноведческий калейдоскоп» Teacher: Dear guests! We are very happy to see you here.We strongly hope you won’t waste your precious time. Today we are starting a trip to Great Britain, the USA and Russia. We will tell you about their culture, traditions, customs.What is more, we shall have a cultural quiz. It won’t be difficult for you as you have been learning English for many years. You will be asked to inform us, present here, about flags, coats of arms, hymns, symbols of the above-mentioned countries. Pupil: Dear quests! I am very happy to greet you at our school. I am honoured to do so. We are having a special celebration, the so-called “Countries ‘Caledoscope”. You’ll hear a lot of information about Great Britain, the USA and Russia. It’ll help you to broaden your scope. Each team is supposed to present a newspaper, a flag, a national song. You are requested to take part in quizzes about the above –mentioned countries. Pupil: There are three teams representing Great Britain, the USA and Russia. Dear jury, we request you to judge all our teams objectively and fairly. -The first floor is given to the Russian team. (Звучит гимн России). Russian Team: 1. Russia is my country. It is the biggest country in the world. Russia is situated on two continents: Europe and Asia. The Urals form a natural border between the continents. The national flag is one of the Russian symbols. It has three wide stripes on it. The stripes are white, blue and red. These colours have always been symbolic. White means noble and sincere, blue – honest and devoted, red – has always meant love and bravery. The birch tree is another Russian symbol. Russian girls are called beryozonka. 2.Russia is a very rich country. There are many mountains, rivers, lakes and forests in my country. The Volga is the longest river in Europe. It flows into the Caspian Sea. Seas and oceans wash Russia in the north, south, east and west. The Black Sea is in the south;the Baltic Sea is in the west. The Arctic Ocean washes my country in the north and in the east is the Pacific Ocean. The plant and animal worlds of my country are also very rich. There are a lot of different animals, birds and plants in our forests, fields and mountains. Russia is also rich in gold, silver and other minerals. 3. Russian people have always loved their country. They have always been devoted to their Motherland, fighting for peace and independence against enemies on their land. Moscow is the capital of Russia, its political, economic, commercial and cultural centre. It was founded 8 centuries ago by Prince Yuri Dolgoruky. Moscow is one of the largest cities in Europe. Its total area is about nine hundred square kilometers. The population of the city is over 9 million. 4. Moscow is one of the beautiful cities in the world. The heard of Moscow is Red square. The Kremlin and St.Basil`s Cathedral are masterpieces of ancient Russian architecture. The main Kremlin tower, the Spasskaya Tower, has become the symbol of the country. There are more than 100 museums in Moscow. The largest museums are the Pushkin Museum of Fine Arts and the State Tretyakov Gallery. Moscow is famous for its theatres. The best-known of them is the Bolshoi Opera House. Traditions. 5.People in Russia have their own special traditions. One of them is Maslenitsa- the holiday, which lasts for a week, to say goodbye to winter. People celebrate it at the end of February or at the beginning of spring. They always cook pancakes. In old times people usually cooked pancakes, had fires, burnt straw figures of winter, they songs and danced. Pupil: Now I would like to ask you some questions about Russia. 1)What is the biggest country in the world? 2)Is Russia a rich country? 3)What seas and oceans wash Russia? 4)What can you tell about the Russian flag? 5)What other Russian symbols do you know? Pupil: The second floor is given to the English team. ( Звучит гимн Великобрит) 6. The UK consists of four parts: England, Scotland, Wales and Northern Ireland. The flag of UK is called the United Jack. Its population is more than 56 millions people. There are many places of interest here: Trafalgar Square, Westminster Abbey, The Houses of Parliament with Big Ben, St Paul`s Cathedral, Buckingham Palace, Windsor Castle, Madame Tussaud`s museum and many other places. 7.Most of them are connected with Queen Victoria and her husband Prince Albert. He died at a very early age (42). There was much love between them two, they had 9 children. Victoria built a monument to Albert in commemoration of her love to him. Moreover, there is another place associated with them: “The Victoria and Albert Museum, the Royal Albert Hall. 8. This country has a very interesting history. One of them is connected with the Great Fire of London in 1666. It destroyed the old buildings in London. People built a new city after the fire. London became richer, more beautiful. 9. The political centre of London is Westminster. There are a lot of offices here. The British Prime Minister lives at 10 Downing street. White hall is a wide street leading to Parliament Square. I have mentioned Westminster Abbey as one of the sightseeings. It is really so. This is the most famous and beautiful church in Britain. Many English kings and queens are buried here. Westminster Abbey is famous for its poets’ corner. Many great writers are buried here. Annually many people from all over the world come here. They admire this wonderful place. Pupil: Now I would like to ask you some questions about Britain. 1.What is the other name of Great Britain? 2.In whose honour was named Big Ben? What is this story? 3.What cathedral in London was designed by Christopher Wren? 4.What museum in England has the greatest collection of books? 5.Which writer was born in Stratford-upon-Avon? 6.What is the national instrument of Scotland? 7.What is the oldest university in England? 8.What is the currency of Great Britain? Pupil: The third floor is given to the American team.(Звучит гимн Соед.Штатов) 10. Pupil: So, questions. 1.Who discovered America ? When did he discover it? 2.Why did the people want to leave England for America? 3.What was the name of the ship? 4. Who made jeans? 5. What do people often call the American flag? 6. How many stars and stripes are there on the American flag? Why? 7.What do Americans celebrate on the 4th of July? 8. What is the capital of the USA? What do the letters D.C. stand for? Riddles. 1.There are six of us in every family, but only four in a town; what are we? (letters) 2.I have cities but no houses; forests, but no trees; rivers without water; what am ? (a map ) 3.What can live on paper, but will die on water? (fire) 4.Which month has 28 days? (They all have 28 days) 5. A servant had a brother, and the brother died. The man who died had no brother. What was the servant? ( The servant was a woman.) 6. What is that which you cannot see, but which is always before you?(your future) 7. Three girls walked to school under one umbrella. Why didn’t any of them get wet? (because it did not rain) 8.What is it that looks like a cat , eats like a cat, walks like a cat, but still it is not a cat? ( a kitten) 9.What has no head, no arms, no legs, and still has a tongue? (a shoe ) Pupil: Our performance is over. I’d like to thank all those who took part in it and our visitors at the same time for their patience, applauses. Such holidays are both very useful and educational for all of us. Thank you. Good – bye!
https://doc4web.ru/astronomiya-/diferencial-.html	Диференціал 5	https://doc4web.ru/uploads/files/253/ce1567d6132162347c23094f178fd64a.docx	files/ce1567d6132162347c23094f178fd64a.docx	Диференціал План Диференціал функції. Геометричний зміст диференціала. Лінеаризація функції. Диференціал складної функції. Повний диференціал функції декількох змінних. Достатні умови диференційованості функції. Рівняння дотичної площини до поверхні і нормалі. Інваріантність форми диференціала. Диференціювання функцій, заданих параметрично. Неявні функції, їх диференціювання. 1. Диференціал функції 1.1 Означення диференційованої функції Означення. Функція називається диференційованою в точці , якщо її приріст в цій точці можна зобразити в такому вигляді: (6.48) де - число, а прямує до нуля, коли приріст прямує до нуля. Означення. Функція називається диференційованою в точці , якщо її повний приріст в цій точці можна зобразити в такому вигляді: (6.49) де - числа; і - нескінченно малі при (при ). Теорема. Для того щоб функція в точці була диференційованою, необхідно і достатньо, щоб для неї в цій точці існувала скінчена похідна . При виконанні цієї умови рівність (6.48) має місце, коли стала дорівнює саме цій похідній: (6.50) Наслідок. Якщо функція в точці має (скінчену) похідну, то в цій точці функція необхідно неперервна. Дійсно, із (6.50) зрозуміло, що з умови випливає . Для функції двох змінних умова диференційованості жорстокіша, ніж існування частинних похідних в точці. Теорема (необхідна умова диференційованості). Функція диференційована в точці , неперервна в цій точці і має в ній частинні похідні за обома змінними. Теорема (достатня умова диференційованості). Якщо функція має частинні похідні за змінними і якщо ці частинні похідні неперервні в цій самій точці , то функція диференційована в цій точці. Зауваження. Функція (всякого числа змінних), диференційована в кожній точці деякої області, називається диференційованою в цій області. 1.2 Диференціал Диференціал функції однієї змінної . Зазначимо, що доданки в рівності (6.50) відіграють неоднакову роль. Так, другий додаток при є величина вищого порядку малості, ніж , тоді як перший доданок , якщо і , є величина одного порядку малості з . Крім того, другий доданок в рівності (6.50) при і є величина вищого порядку малості, ніж перший, Отже, перший доданок в рівності (6.50) є головною частиною приросту функції. Означення. Добуток називається диференціалом функції в точці і позначається символом або , , . (6.51) Диференціалом аргументу називається його приріст, тобто вважають . Тоді формула для диференціала функції набирає вигляду , або (6.52) Користуючись співвідношенням (6.52), складемо таблицю для диференціалів від елементарних функцій: 1. , . 2. , . 3. , . 4. , . 5. , . 6. , . 7. , . 8. , . 9. , . 10. , . 11. , . 12. , . 13. , . 14. , . 15. , . 16. , . 17. , . 18. , . Властивості диференціала. Якщо і - диференційовані функції, то безпосередньо із визначення диференціала і властивостей похідних маємо такі властивості диференціала: 1) (), 2) , ) , 4) . Геометричний зміст диференціала. Нехай графік диференційованої функції має вигляд, зображений на рис. 6.6 (крива ). Візьмемо на кривій точки і . У точці проведемо дотичну до кривої . Тоді з трикутника знайдемо довжину відрізка : або . (6.53) Рівність (6.53) і характеризує геометричний зміст диференціала: диференціал функції дорівнює приросту ординати дотичної до графіка цієї функції в розглядуваній точці. Рис.6.6 Механічний зміст диференціала. Припустимо, що матеріальна точка рухається за відомим законом де - диференційована функція при деякому значенні часу . Тоді функція має диференціал ,або . Добуток виражає шлях, який точка проходить за час , рухаючись із сталою швидкістю . Отже, механічне тлумачення диференціала функції таке: диференціал функції виражає той шлях, який точка пройшла б за час , якби вона рухалася прямолінійно і рівномірно зі сталою швидкістю . 6.6.3. Повний диференціал функції двох змінних Означення повного диференціала. Нехай функція в деякій області неперервна і має частинні похідні та . Виберемо в цій області довільну точку . Надамо приросту обом аргументам, тобто візьмемо точку . Для приросту одержуємо такий вираз: (6.54) При і останні два доданки є нескінченно малими вищого порядку, оскільки і . Перших два доданки складають головну частину у виразі повного приросту . Означення. Головна, лінійна відносно і частина приросту функції називається повним диференціалом функції двох змінних і позначається або : . (6.55) (Легко бачити, що це означення приводить до введеного вище поняття диференціала функції однієї змінної, якщо замість розглядати функцію ). Приклад. Знайти повний диференціал функції . Р о з в ’ я з о к. В будь-який точці . Зауваження. Означення повного диференціала легко узагальнюється на випадок диференційованої функції будь-якого числа змінних. Повним диференціалом функції в даній точці називається головна, лінійна відносно приросту всіх аргументів частина повного приросту функції. Приклад. . Р о з в ' я з о к. В будь-які й точці . Означення дотичної площини і нормалі до поверхні. Є кілька еквівалентних між собою означень дотичної площини до поверхні. Ми дамо означення, яке є природним узагальненням означення дотичної (прямої) до кривої (рис. 6.7). Нехай - точка даної поверхні. Розглянемо на поверхні другу, змінну точку і проведемо січну пряму . Площина, що проходить через точку , називається дотичною площиною до поверхні в точці , якщо кут між січною і цією площиною прямує до нуля, коли віддаль прямує до нуля, яким би чином точка на поверхні не прямувала б до точки . Нормаллю до поверхні в точці називається пряма, що проходить через точку перпендикулярно до дотичної площини до поверхні в цій точці. Рівняння дотичної площини і нормалі. У поверхні, заданої рівнянням , де - функція, диференційована в точці , дотична площина в точці існує і має рівняння . (6.56) За рівнянням дотичної площини до поверхні в точці легко записати рівняння нормалі: . (6.57) Геометричний зміст повного диференціала. Нехай функція диференційована в точці . Це означає, що поверхня, задана рівнянням , має в точці дотичну площину (рис. 6.8). Її рівняння (6.56), Рис.6.7 Рис.6.8 поклавши ; , можна записати у вигляді . У цьому рівнянні зліва стоїть різниця аплікат точок дотичної площини, відповідних точкам і , а справа – повний диференціал функції в точці . Отже, повний диференціал функції в точці геометрично означає приріст аплікати дотичної площини до поверхні, яка зображує функцію, в точці при переході із точки в точку . Інваріантна форма запису диференціала. За означенням, для диференційованої в точці функції двох незалежних змінних . Покладемо, зокрема, (тобто ), одержимо Отже, . Аналогічно, поклавши , одержимо . Таким чином, диференціали незалежних змінних співпадають з приростом цих змінних, і ми можемо записати диференціал функції у вигляді , або, що те саме, . Нехай де і - складні функції незалежних змінних і . Допустимо, що функції і диференційовані в точці , а функція диференційована в точці , де , . Тоді складна функція буде диференційована в точці . При цьому, згідно з (6.58), . Застосувавши правила для обчислення частинних похідних складної функції (формули 6.47), одержимо Оскільки в дужках стоять повні диференціали функцій , , маємо: . Отже, і у випадку, коли та - незалежні змінні, і у випадку, коли та - незалежні змінні, диференціал функції можна записати у формі . У зв’язку з цим така форма запису повного диференціала називається інваріантною. Форма запису повного диференціала не буде інваріантною, вона може використовуватися лише, якщо і - незалежні змінні, оскільки у противному разі , . 6.7. Диференціювання параметрично заданих функцій Означення. Задання функціональної залежності між і у вигляді двох функцій від тієї самої допоміжної змінної називається параметричним заданням функції. Допоміжна змінна при цьому називається параметром. Виведемо формулу для похідної від функції, заданої параметрично. Припустимо, що функції, заданої параметрично. Припустимо, що функції і диференційовані в кожній точці інтервалу і для цих значень функція така, що похідна від неї не дорівнює нулю, . Тоді для кожної функції існують диференціали , звідки , (6.59) або . Приклад. Знайти похідну від функції, яка задана параметрично, , . Р о з в ’ я з о к. Знайдемо і : , ; . 6.8. Неявні функції, їх диференціювання Розглянемо випадок неявної функції від однієї незалежної змінної . Нехай дано рівняння . Припустимо, що це рівняння визначає єдину і при цьому диференційовану функцію аргументу . Для цього повинні виконуватись певні умови, доведення яких опускається. Теорема. (теорема існування неявної функції). Нехай: 1) функція означена і неперервна разом із своїми частинними похідними та в деякому околі точки ; 2) в точці дорівнює нулю: ; 3) в точці відмінна від нуля: . Тоді 1) в деякому прямокутнику рівняння визначає як однозначну функцію від : ; 2) при ця функція набуває значення : ; 3) на інтервалі функція неперервна і має неперервну похідну. Знайдемо цю похідну. Оскільки у вказаному інтервалі , то для будь-якої її точки або, що те саме, , де . Обчислюючи повну похідну, маємо , звідки . (6.61) Приклад. Знайти похідну функції . Р о з в ’ я з о к. . Нехай задано рівняння (6.62) і при цьому виконуються умови, аналогічні умовам 1) - 3). Можна довести, що рівняння (6.62) визначає в деякому околі точки площини єдину і питому диференційовану функцію , яка набуває значення при , . Частинні похідні такої функції обчислюються за формулами: ; . (6.63) Розглянемо деякі застосування теорії неявних функцій. Нехай плоска крива задана рівнянням в точці записується у вигляді . (6.64) Рівняння нормалі до кривої в точці записується у вигляді . (6.65) Нехай поверхня задана рівнянням . Візьмемо в ній точку . Рівняння дотичної площини до поверхні в точці записується у вигляді (6.66) Рівняння нормалі до тієї самої поверхні в точці має вигляд . (6.67) Приклади. 1. Знайти рівняння дотичної і нормалі до еліпса в точці . Р о з в ’ я з о к. Тут ; ; функції, неперервні скрізь. Оскільки , крива має в цій точці дотичну і нормаль. Їх рівняння: дотичної ; нормалі . 2. Знайти рівняння дотичної площини і нормалі до поверхні в точці . Р о з в ’ я з о к. Тут ; ; , - функції, неперервні скрізь, , отож, в точці можна провести дотичну площину і нормаль до поверхні. Рівняння: дотичної площини ; нормалі .
https://doc4web.ru/astronomiya-/avtomatizaciya-obliku-depozitnih-operaciy-komerciynogo-banku.html	Автоматизація обліку депозитних операцій комерційного банку	https://doc4web.ru/uploads/files/228/bdbddad9864f7608ea368425a7d6b0a4.docx	files/bdbddad9864f7608ea368425a7d6b0a4.docx	Етап 1. АНАЛІЗ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ ТА ДОЦІЛЬНІСТЬ РОЗРОБКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ Етап 1.1. Аналіз предметної області Предметною областю, що є об”єктом дослідження даної лабороторної роботи, є сфера банківської діяльності. Банківська система є складовою фінансово-кредитної системи і концентрує основну масу кредитних і фінансових операцій. Банки- це найстаріші і найпоширеніші кредитні установи. В Україні банки за рівнем організації є універсальними, тобто вони одночасно є покупцями і продавцями кредитних ресурсів. Операції банківської системи поділяють на активні і пасивні. Пасивними операціями є операції по купівлі або запозиченні вільних коштів до банку. Активними - видача кредитів або інвестування. Всі банківські операції базуються на певних принципах проведення, дотримання яких гарантує отримання банком найвищих прибутків. Комерційні банки в залежності від отриманих ліцензій можуть здійснювати на мікрорівні : розрахунково- касове обслуговування; кредитне обслуговування; валютне обслуговування; інвестиційні операції; нетрадиційні банківські послуги, як то : лізингові, трастові операції, факторингове обслуговування, моніторінг інвестиційних проектів, консалтингові послуги. Дворівнева банківська система, яка притамана Україні (1-ий рівень- це Національний банк України, 2-ий рівень- комерційні банки), дозволяє перевести комерційні банки на повне самофінансування. Матеріальна зацікавленість в ефективному використанні коштів сприяє укріпленню банків і виключає безкоштовне фінансування. Комерційний банк орієнтований на прибуткову діяльність. Як було зазначено вище, комерційний банк має досить розвинений спектр послуг, що надаються в процесі його роботи. Дана випускна робота на своїй меті має розгляд операцій по залученню коштів до банку, а саме депозитних операцій. Питанням депозитної політики комерційного банку в дослідженнях економістів останнім часом в зв”язку зі змінами економічної ситуації в країні приділяється досить велика увага. Постає необхідність оптимізації та підвищення ефективності депозитної політики. Депозит є одним з найбільш важливих ресурсів банку, так як по суті він представляє собою кредит населення, підприємств, організацій іншим клієнтам банку безпосередньо через банківську систему. При цьому відпадає необхідність в бюджетному фінансуванні. Депозит подекуди сприяє стриманню темпів інфляції, відволікає кошти господарства і населення від товарного обороту, що зменшує тиск грошової маси на ринок товарів та послуг. Проблема залучення вільних грошових коштів населення- одна з найбільш актуальних проблем сьогодні. Підйом економіки багато в чому будуть визначати внутрішні інвестиції. Задача банків- акумулювати тимчасово вільні кошти населення для їх подальшого інвестування в економіку. В той же час важливо підкреслити, що і самі банки не можуть розвиватися стійко і стабільно, не маючи надійної ресурсної бази. Вони не можуть розвивати, в тому числі, кредитні операції в умовах обмеженості ресурсів. Тому проблема розробки і виконання оптимальної депозитної політики банків є однією з найважливіших. Депозитна політика комерційного банку багато в чому впливає на наявність ресурсів, що потім можуть використовуватись ним в своїй діяльності. Успішно впроваджена депозитна політика призводить до збільшення ресурсів банку. Процес залучення коштів на депозитні рахунки складається з наступних етапів: 1) Подача заяви на депозитний вклад ( для юридичних осіб). 2) Обговорення умов депозиту. 3) Укладання депозитного договору. 4) Відкриття рахунку та занесення коштів на нього. 5) Нарахування процентів по вкладам. 6) Виплата процентів по депозитним вкладам. 7) Аналіз ефективності роботи по залученню коштів. 8) Аналіз ефективності процентних ставок по депозитам. 9) Прогнозування депозитної бази. Вклади на депозитних рахунках обліковуються для отримання даних про розміри залучених ресурсів, які можна використовувати в процесі кредитування (особливо середньострокового та довгострокового). Тому потрібно весь час слідкувати за обсягами залишків на рахунках. В кінці певного періоду (місяць, квартал, рік) потрібно аналізувати витрати по обслуговуванню депозитів для того, щоб з’ясувати за рахунок якого чинника (обсягу сплачуваємих залишків або розміру процентної ставки) змінюються процентні витрати. Результати такого аналізу передаються для розрахунку оптимальної процентної ставки та обсягу залученого капіталу, що необхідний в вигляді депозитних надходжень. За таких умов розподіл та використання кредитних ресурсів повинен здійснюватися на основі отримання максимальної користі при мінімальному ризику (принципи надійності та доходності). Депозитна політика комерційних банків повинна орієнтуватися на дві категорії вкладників- фізичних та юридичних осіб. При цьому банку необхідно враховувати особливості кожної групи клієнтів. Взаємовигідні відносини клієнтури і банку є гарантією успіху проведення депозитної політики. Виконання вкладних (депозитних) операцій проходить за встановленим законом порядком, а саме за Інструкцією №3 НБУ: про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. В даній Інструкції розкриваються правила виконання операцій щодо юридичних та фізичних осіб окремо. Для юридичних осіб депозитні вклади виконуються на основі договору і кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунку, а після закінчення терміну зберігання повертаються на цей рахунок. Але розглядом даної лабороторної роботи є вклади, що виконуються фізичними особами. За Інструкцією №3 НБУ фізичним особам можуть відкриватися наступні види вкладів : Вклади до запитання ( поточні рахунки ) Вкладні ( депозитні ) рахунки фізичних осіб Вклади до запитання майже не проводяться на сьогодняшній день з метою зберігання коштів і отримання по ним процентів, тому розглянемо строковий вид депозиту. Операції, які можуть виконуватись з вкладними рахунками, це: виплата готівкою, виплата платіжними документами ( чеками ), перерахування на власний поточний рахунок чи вкладний рахунок. Всі операції, що виконує будь-який комерційний банк, проходять в єдиній інформаційній системі, яка обслуговує всі функції банку комплексно, взаємопов”язано одна з одною. Сучасні банківські інформаційні технології забезпечують діяльність комерційного банку на належному рівні і в відповідності до законодавства України і інструкцій та вказівок Національного банку України. Банківська інформаційна система- це система, яка функціонує на основі ЄОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі на обробку, обробки, зберігання та актуалізації даних для вирішення задач управління банківською системою. Функціональна підсистема “Управління депозитами” взагалі в будь-якому комерційному банку забезпечує автоматизацію робіт по обслуговуванню депозитних рахунків, які відкриваються фізичними і юридичними особами в банку. Але для кожного окремого банку існують певні розбіжності як в умовах укладання і обслуговування депозитних договорів, так і в автоматизованій системі обробки, що існує в банку. Для конкретного прикладу описання інформаційної системи було взято роботу відділу обслуговування індивідуальних клієнтів Експортно-імпортного банку України “Укрексімбанк”. Цей відділ займається обслуговуванням фізичних осіб по всім неторговим операціям. Однією з таких неторгових операцій є відкриття і обслуговування депозитних рахунків в національній та іноземній валюті фізичних осіб, що є задачею автоматизації даної випускної роботи. Основним документом, за яким працює відділ, є Інструкція №3 НБУ. Також для роботи відділу існують внутрішньобанківські документи. Такими документами є Наказ про затвердження Порядку відкриття та функціонування депозитних вкладів валютних рахунків та рахунків в національній валюті фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), Наказ про затвердження Порядку нарахування процентів на депозитні вклади тощо. Відділ обслуговування індивідуальних клієнтів має безпосередньо зв’язки з іншими відділами, такими як : --- відділ операційного дня банку (з яких поступає інформація про суми та дати внесення коштів на рахунки і в які передається інформація про виплати, що необхідно здійснювати комерційному банку по відсотках та погашенні депозитів); --- відділ по управлінню активами та пасивами (для передачі даних про обсяги залученого капіталу на депозитних вкладах, даних про середні залишки на депозитних рахунках в певний момент часу, даних про обсяги депозитів в розрізі окремих видів вкладів. Така інформація може використовуватись для планування депозитної бази банку на майбутній період, для отримання аналітичних даних по ефективності депозитної політики банку в поточному періоді та розробки рекомендацій по вдосконаленню управління процесом залучення коштів). --- бухгалтерія (для обліку проведених операцій по руху коштів на рахунках, а саме депозитних рахунках, для контролю за виконаними операціями тощо). Зв”язок з цими відділами встановлюється через загальну внутрішньо-банківську мережу. Кожний з цих відділів мають виділені АРМи, через які поступає відповідно необхідна інформація з центрального серверу. При роботі в відділі обслуговування індивідуальних клієнтів для виконання всіх необхідних функцій і задач виділяються наступні робочі місця, які виконують специфічні дії, притамані саме цим об”єктам : Інспектор- надає інформацію, що поступає по електроній пошті від НБУ та по внутрішньо-банкiвській мережі ( наприклад, щоденний курс валют ). Економіст -виконує всі операції по обслуговуванню депозитного вкладу по закріпленим за ним договорам. Керівник відділу - може виконувати ті ж функції, що і економіст, має доступ до всіх депозитних договорів відділу та проводить контроль за роботою відділу і формує підсумкову звітність по відділу. Як доповнення до вищесказаного можна замітити, що економіст за рішенням керівника має доступ до розпоряджень на оплату по закріпленим за ним депозитним рахункам як по окремим договорам, так в загальному списку. При цьому встановлюється обмеження на інтервал дат та інших параметрів. Кожне робоче місце внутрі відділу обладнане персональним комп”ютером зі стандартним набором технічних засобів: процесор, монітор, клавіатура, принтер, маніпулятор типу миша. Виділені такі види автоматизованих робочих місць (АРМ ) : АРМ інспектора відділу обслуговування індивідуальних клієнтів - це інформаційно- обслуговуюче робоче місце, на якому відбувається отримання і розсилка інформації на робочі місця внутрі відділу, що надходить по електроній пошті від НБУ та по внутрішньо-банковській мережі (прикладом такої інформації є масив щоденного курсу валют для безпосереднього виконання депозитних операцій ). АРМ працівника відділу (економіста)- на ньому можуть проводитись наступні дії: 1) ввод, редагування, видалення та закриття відкритих депозитних договорів, які закріплені за ним; 2) формування платіжних документів по обслуговуванню депозитних рахунків : = при внесенні коштів готівкою на депозитний рахунок- прибутковий касовий (чи валютний- для валютного вкладу) ордер = при виплаті процентів видатковий касовий (валютний) ордер = при достроковому закритті видатковий касовий (чи валютний) ордер на суму владу за мінусом сплачених процентів по вкладу на момент переривання договору = при закритті за договором видатковий касовий (чи валютний) ордер на суму вкладу 3) виконувати проводки по депозитним рахункам (при безготівковому переводу коштів на депозитний рахунок чи після завершення терміну дії договору перерахування коштів з депозитного на поточний рахунок, де вони зберігаються поки їх не знімає клієнт) 4) отримання інформації про стан рахунку на певний момент часу по договорам, які обслуговує певний економіст АРМ керівника відділу- призначений для виконання таких же функцій по договорам, як і економіст, але має доступ до всіх договорів, що укладені в відділі. По платіжним документам виконує ті ж функції, що і операціоніст-економіст, і має доступ до документів, які проходять на АРМі операціоніста. Окрім того на АРМі керівника існує можливість формувати деякі звітні документи по роботі відділу, отримувати інформацію про “історію” сплати % по депозитах за всіма договорами, що ведуться в відділі тощо. Загальна схема зв”язку між цими відділами та відділом обслуговування інливідуальних клієнтів подана на рисунку 1.1. Правління банку Центральний Сервер банку Операційне Бухгалтерія Відділ управління Управління активами і пасивами Відділ операційного Відділ обслуговування робоче місце голов- робоче місце дня банку Індивідуальних клієнтів ного бухгалтера аналітика з питань депозитної політики робоче місце Робоче місце керів- банку Операціоніста Ника депоз.відділу робоче місце Робоче місце робоче місце Інспектора Економіста економіста Рисунок 1.1 Схема структури організації робочих місць в задачі обліку депозитних вкладів Центральний сервер слугує для накопичення і збереження всієї інформації по роботі банку і через нього в кожний відділ та управління надходять необхідні дані для виконання цими відділами їх задач та функцій. Але окрім названих відділів (відділу операційного дня банку, відділу управління активами і пасивами, бухгалтерії) інформація по обсягам залучених коштах в вигляді депозитів може використовуватись і в Управлінні кредитних операцій. В відділи цього Управління може поступати інфомація про загальні суми залучених коштів для того, щоб існувала можливість контролювати обсяги наданих кредитів і співствляти їх з реальними можливостями банку при операціях по обслуговуванню кредитів. Документи, що необхідні для роботи АРМів відділу облуговування індивідуальних клієнтів такі: Договір на строковий вклад (де фіксується інформація про умови договору депозита: вид вкладу, строк вкладу, сума, дані по клієнту, дати початку і закінчення дії договору ), Заява на проведення операцій з рахунками в валюті (наприклад, для виплати нарахованих процентів по валютним вкладам ) Заява на дострокове переривання дії договору депозиту, якщо така процедура мала місце (така заява складається клієнтом вручну на ім”я начальника відділу обслуговування індивідуальних клієнтів). Вихідними документами є прибуткові і видаткові (касові та валютні) ордери на суми, що зафіксовані укладеними договорами. Тобто основними результатами роботи при обслуговуванні депозиту є отримані оперативні платіжні документи для передачі їх в касу, де виконуються всі операції з готівкою. В кінці кожного місяця, а саме в останній робочий день, після виконання операції нарахування процентів за вкладами формується процентна відомість, яка передається в відділ ОДБ, де проходить зарахування коштів на вказані в відомості рахунки. Для функціонування АРМів відділу обслуговування індивідуальних осіб також необхідна наявність довідників (Клієнтів, Операцій, Валют, Курсу валют) в вигляді файлів. На АРМ інспектора відділу передається Довідник курсу валют щоденно в вигляді файлу по внутрішньо-банківській мережі. На основі укладених договорів внутрі відділу, а також по загальній для всього банку картотеці ведеться Довідник клієнтів. На АРМі керівника відділу з врахуванням норм і правил бухгалтерського обліку комерційного банку з відділу ОДБ поступає Довідник Операцій, але обмежений тими видами операцій, що ведуться в відділі. Робота по депозитним операціям має досить високий ступінь захисту, тобто зберігається тайна вкладу і банк не має права розголошувати інформацію про суми внесених коштів на рахунках. Лише при заведенні карної справи в прокуратурі на клієнта банку та відповідному запиті з відповідних органів банк може надати потрібну інформацію. Кожне робоче місце внутрі відділу обладнане персональною ЕОМ зі стандартним набором технічних засобів: монітор, клавіатура, маніпулятор типу миша, процесор, прінтер. Кожна ПЕОМ з”єднана в внутрішню мережу в відділі та є складовою інформаційної системи функціонування банківської установи. Для кожного робочого місця встановлена система захисту для входження в банківську мережу та підключення до роботи в ОДБ. Така сиситема захисту влкючає наявність декількох паролей як загальних для відділу, так і індивідуальних для окремого робочого місця, що дозволяє контролювати коло користувачів. Всі ПЕОМ, що підключені на АРМах операціоністів (такими АРМами є АРМи економістів та керівника відділу) мають відключений дисковод, що запобігає несанкціонованому доступу з жорстких магнітних дисків таких, як дискети. Дана підсистема в достатній мірі забезпечує виконання основних функцій, що виконує відділ обслуговування індивідуальних клієнтів в Укресімбанку. Технологія проведення депозитних операцій є досить раціональною. Це виражається в: Внутрі відділу виділяється досить чіткий поділ функцій, що виконуються на окремих видах АРМів: - на АРМі економіста- введення нових договорів, формування касових документів до оплати, контроль за нарахуванням процентів. - на АРМі інспектора- зберігається нормативно-довідкова інформація по роботі відділу, яка поступає по електроній пошті від НБУ та внутрішньо-банківських розпоряджень. - на АРМі керівника відділу- відбувається контроль за роботою по всім операціям на депозитних рахунках. Інформаційна система підтримує таку програмну реалізацію, яка дозволяє вести загальний довідник клієнтів по всьому банку. Тобто, якщо клієнт вже обслуговувався банком, але в іншому відділі, і був занесений в картотеку клієнтів банку, то дані по ньому зберігаються і можуть використовуватись в подальшій роботі з клієнтом. Навіть після закриття рахунку дані про клієнта зберігаються в картотеці. Розроблена структура як депозитного, так і поточного обслуговуючого рахунку має такий вид, по якому можна визначити : - резидентність клієнта, - тип рахунку (між поточним рахунком, який обслуговує депозитний, та звичайним поточним- розрахунковим існує певна різниця: на звичайному розрахунковому рахунку відбувається нарахування процентів за наявність на ньому коштів за поточною ставкою, а на рахунку, який обслуговує депозитний лише зберігаються нараховані проценти та вклад після закінчення терміну договору і проценти на ці кошти не нараховуються ), - строк вкладу. Але існують і певні недоліки, яких потрібно уникати і з часом усунути в процесі удосконалення інформаційної системи, що функціонує в відділі. Такими недоліками є наступні: При занесенні даних в програму по укладеним договорам з клавіатури вручну вводиться процентна ставка по окремому виду вкладу по кожному договору. Це не є раціонально і ефективно, так як немає контролю за введеним числом і при неправильному заданні параметру відсотка буде помилка при нарахуванні процентів на вклади. Ефективнішим було б ведення в відділі централізовано на АРМі керівника Довідника вкладів, з якого автоматично при укладанні нового договору після вказання виду вкладу визначалася процентна ставка. При достроковому перериванні депозитного договору проценти, які перераховуються за поточною ставкою, розраховуються вручну і вносяться в відповідне поле програми, де потім визначається різниця між виплаченими нарахованими процентами за депозитами та процентами за ставкою поточного рахунку і віднімається від основної суми вкладу. Недостатність звітної документації по роботі відділу. Тобто майже не існує форм для отримання звітів, які б відображали статистику роботи відділу. Така статистика може відображати аналітичні висновки обслуговування депозитних вкладів. Всі звітні документи формуються вручну по оборотно-сальдовим відомостям, що надаються з ОДБ. Формування аналітичної звітності вже внутрі відділу, а не за його межами (в аналітичних відділах) може привести до розширення функцій роботи відділу. При цьому з”являться можливості : для отримання інформації по аналізу депозитних вкладів (процентне співвідношення обсягів окремих вкладів до загальної суми вкладів); для формування звітів по існуючих тенденціях змін залишків на депозитних рахунках (які види вкладів є найбільш ефективні з точки зору залучення коштів банком від клієнтів); для формування іншої аналітичної інформації по депозитним вкладам, яка зможе підвищити ефективність діяльності комерційного банку по залученню ресурсів в вигляді депозитних внесків. Для того щоб існувала можливість виконання таких функцій необхідно провести таке удосконалення, яке дозволить проводити не лише облікові операції по депозитах, а й аналітичні розрахунки по них. Інформаційна система (ІС), що пропонується для розробки в данній лабороторній роботі, відображає вже існуючі положення і правила, що ведуться в Укресімбанку. Тобто запропонована ІС є аналогічною до існуючої ІС по депозитним операціям в банку. Але в організаційній структурі пропонуються певні зміни. Так, організаційна структура внутрі відділу, який проводить депозитні операції, зображена на рисунку 1.2. АРМ керівника депозитного відділу АРМ працівника АРМ працівника АРМ працівника відділу (економіста) відділу (економіста) відділу- економіста Рисунок 1.2. Схема організації робочих місць внутрі депозитного відділу. На схемі організаційної структури зображений взаємозв”язок між робочими місцями, що передбачені в інформаційній системі, яка проектується. Для збільшення ефективності роботи відділу пропонуються такі види АРМів, що функціонують в ньому: АРМ керівника депозитного відділу; АРМ працівника депозитного відділу ( економіста ). Такий розподіл дозволяє проводити ефективне виконання всіх задач та функцій, поставлених перед кожним з працюючих в відділі, за допомогою автоматизованої системи обробки всієї інформацій, що виникає при роботі . АРМ працівника депозитного відділу (економіста) передбачає виконання наступних функцій: Ведення масиву укладених депозитних договорів Відкриття депозитного рахунку після внесення коштів по договору Нарахування % по депозитним договорам Формування інформації по строкам погашення депозитних внесків Формування оперативних платіжних документів для наступної їх обробки в операційному залі (касі) і проведенню в системі “Операційний день банку” (ОДБ) Отримання з АРМа керівника депозитного відділу даних з довідників, що ведуться в відділі: Довідник вкладів, Довідник клієнтів, Довідник операцій, Довідник валют. Отримання по мережі даних про проведені платежі, що пройшли через ОДБ в вигляді масиву платежів. Отримання через мережу щоденної інформації по курсу валют в вигляді масиву курсу валют. АРМ керівника депозитного відділу передбачає виконання тих же функцій, що виконуються на АРМі робітника депозитного відділу, а також і спеціфічних функцій, а саме: Ведення (додавання, коректировка, видалення записів)довідників: Вкладів, Клієнтів, Операцій, Валют. Отримання і розсилка даних на робочі місця відділу, що надходять по електроній пошті НБУ. Отримання інформації про стан залишків на депозитних рахунках. Перегляд інформації по окремому клієнту банка. Формування звітів по проведеним операціям залучення коштів. Внесення змін по умовам укладених договорів і передача їх на АРМ економіста депозитного відділу для коректировки роботи по зміненому договору. Передача даних для аналізу на центральний сервер ОПЕРУ (Операційного Управління), звідки інформація поступає на АРМи відділів, робота яких пов”язана з роботою депозитного відділу: АРМ головного бухгалтера- для контролю за проводками по депозитним рахункам. АРМ керівника відділу обліку і звітності- для отримання звітності по роботі депозитного відділу і передачі даних на вищі рівні (наприклад, в Регіональні Управління НБУ щомісячно електронною поштою до 10 числа після звітного місяця передається Форма № 341 “Звіт про залишкі за депозитами”) АРМ керівника відділу управління активами та пасивами банку- для аналізу та прогнозування депозитної бази банку. Унікальність проектного рішення по цій задачі заключається в тому, що до функцій, які були описані вище, додаються наступні: Отримання аналітичних розрахунків по ефективності в розрізі окремих вкладів (звіти “Аналіз обсягів залучених коштів в розрізі окремих вкладів” по вкладам в національній валюті та по вкладам в іноземній валюті ). Визначення не лише суми залишків на депозитних рахунках взагалі (машинограма “Поточний стан рахунків”), а й проведення аналізу середніх залишків на депозитних рахунках (звіт “Аналіз залишків по видам вкладів в національній валюті” та в іноземній в розрізі валют) і визначення суми виплачених процентів по вкладам за певний період (звіт “Нараховані проценти по депозитним вкладам”). Формування оперативних документів ( прибуткових та видаткових ордерів). Розділ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ І ОБГРУНТУВАННЯ ЗАПРОПОНОВАНИХ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ 1.1. Характеристика предметної області Предметною областю, що є об”єктом дослідження даної випускної роботи, є сфера банківської діяльності. Банківська система є складовою фінансово-кредитної системи і концентрує основну масу кредитних і фінансових операцій. Банки- це найстаріші і найпоширеніші кредитні установи. В Україні банки за рівнем організації є універсальними, тобто вони одночасно є покупцями і продавцями кредитних ресурсів. Операції банківської системи поділяють на активні і пасивні. Пасивними операціями є операції по купівлі або запозиченні вільних коштів до банку. Активними - видача кредитів або інвестування. Всі банківські операції базуються на певних принципах проведення, дотримання яких гарантує отримання банком найвищих прибутків. Комерційні банки в залежності від отриманих ліцензій можуть здійснювати на мікрорівні : розрахунково- касове обслуговування; кредитне обслуговування; валютне обслуговування; інвестиційні операції; нетрадиційні банківські послуги, як то : лізингові, трастові операції, факторингове обслуговування, моніторінг інвестиційних проектів, консалтингові послуги. Дворівнева банківська система, яка притамана Україні (1-ий рівень- це Національний банк України, 2-ий рівень- комерційні банки), дозволяє перевести комерційні банки на повне самофінансування. Матеріальна зацікавленість в ефективному використанні коштів сприяє укріпленню банків і виключає безкоштовне фінансування. Комерційний банк орієнтований на прибуткову діяльність. Як було зазначено вище, комерційний банк має досить розвинений спектр послуг, що надаються в процесі його роботи. Дана випускна робота на своїй меті має розгляд операцій по залученню коштів до банку, а саме депозитних операцій. Питанням депозитної політики комерційного банку в дослідженнях економістів останнім часом в зв”язку зі змінами економічної ситуації в країні приділяється досить велика увага. Постає необхідність оптимізації та підвищення ефективності депозитної політики. Депозит є одним з найбільш важливих ресурсів банку, так як по суті він представляє собою кредит населення, підприємств, організацій іншим клієнтам банку безпосередньо через банківську систему. При цьому відпадає необхідність в бюджетному фінансуванні. Депозит подекуди сприяє стриманню темпів інфляції, відволікає кошти господарства і населення від товарного обороту, що зменшує тиск грошової маси на ринок товарів та послуг. Проблема залучення вільних грошових коштів населення- одна з найбільш актуальних проблем сьогодні. Підйом економіки багато в чому будуть визначати внутрішні інвестиції. Задача банків- акумулювати тимчасово вільні кошти населення для їх подальшого інвестування в економіку. В той же час важливо підкреслити, що і самі банки не можуть розвиватися стійко і стабільно, не маючи надійної ресурсної бази. Вони не можуть розвивати, в тому числі, кредитні операції в умовах обмеженості ресурсів. Тому проблема розробки і виконання оптимальної депозитної політики банків є однією з найважливіших. Депозитна політика комерційного банку багато в чому впливає на наявність ресурсів, що потім можуть використовуватись ним в своїй діяльності. Успішно впроваджена депозитна політика призводить до збільшення ресурсів банку. Процес залучення коштів на депозитні рахунки складається з наступних етапів: 1) Подача заяви на депозитний вклад ( для юридичних осіб). 2) Обговорення умов депозиту. 3) Укладання депозитного договору. 4) Відкриття рахунку та занесення коштів на нього. 5) Нарахування процентів по вкладам. 6) Виплата процентів по депозитним вкладам. 7) Аналіз ефективності роботи по залученню коштів. 8) Аналіз ефективності процентних ставок по депозитам. 9) Прогнозування депозитної бази. Вклади на депозитних рахунках обліковуються для отримання даних про розміри залучених ресурсів, які можна використовувати в процесі кредитування (особливо середньострокового та довгострокового). Тому потрібно весь час слідкувати за обсягами залишків на рахунках. В кінці певного періоду (місяць, квартал, рік) потрібно аналізувати витрати по обслуговуванню депозитів для того, щоб з’ясувати за рахунок якого чинника (обсягу сплачуваємих залишків або розміру процентної ставки) змінюються процентні витрати. Результати такого аналізу передаються для розрахунку оптимальної процентної ставки та обсягу залученого капіталу, що необхідний в вигляді депозитних надходжень. По депозитним операціям приймаються вклади, які поділяються за способом залучення, а саме: - до запитання; - строкові (до 3 місяців, від 3 до 6 місяців, від 6 до 12 місяців, від 1 року до 5, більше 5 років-досить рідкий вид вкладу). За таких умов розподіл та використання кредитних ресурсів повинен здійснюватися на основі отримання максимальної користі при мінімальному ризику (принципи надійності та доходності). Депозитна політика комерційних банків повинна орієнтуватися на дві категорії вкладників- фізичних та юридичних осіб. При цьому банку необхідно враховувати особливості кожної групи клієнтів. Взаємовигідні відносини клієнтури і банку є гарантією успіху проведення депозитної політики. Так, вклади “до запитання” для юридичних осіб не мають процентної ставки. Можливими мотивами для залучення коштів юридичних осіб на такий вид вкладу можуть бути деякі пільги при розрахунково-касовому обслуговуванні, кредитуванні тощо. Такий вид вкладу з певною %-ною ставкою використовується лише для залучення коштів фізичних осіб, але це не є ефективним засобом. Тому що, з одного боку, для клієнтів така процентна ставка, як правило, досить невелика і невигідна, а з іншого боку, такий вид вкладу є нестабільним джерелом доходів для банків. Строкові вклади, навпаки, приймають активну участь в складанні депозитної бази банку і, як правило, їх обсяги впливають на ліквідність і платежеспроможнісь комерційного банку. Виконання вкладних (депозитних) операцій проходить за встановленим законом порядком, а саме за Інструкцією №3 НБУ: про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. В даній Інструкції розкриваються правила виконання операцій щодо юридичних та фізичних осіб окремо. Для юридичних осіб депозитні вклади виконуються на основі договору і кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунку, а після закінчення терміну зберігання повертаються на цей рахунок. Але розглядом даної випускної роботи є вклади, що виконуються фізичними особами. За Інструкцією №3 НБУ фізичним особам можуть відкриватися наступні види вкладів : Вклади до запитання ( поточні рахунки ) Вкладні ( депозитні ) рахунки фізичних осіб Вклади до запитання майже не проводяться на сьогодняшній день з метою зберігання коштів і отримання по ним процентів, тому розглянемо строковий вид депозиту. Депозитні рахунки відкриваються : фізичним особам - резидентам: громадянам України (в тому числі, неповнолітнім особам до 18 років)- без підтвердження джерел надходження коштів в іноземній валюті; іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні- без підтвердження джерел надходження коштів в іноземній валюті; фізичним особам - нерезидентам : громадянам України, які постійно проживають за межами України (за наявності відкритої візи строком до 1 року та підтвердження джерел походження іноземної валюти ); іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи відкритої строком до 1 року (за наявності підтвердження джерел походження іноземної валюти ). У договорі на депозитний вклад вказується : — сума, що вноситься; — строк зберігання та порядок повернення коштів; — розмір сплати відсотків; — умови перегляду їх розміру; — відповідальність сторін; — умови розірвання договору; — інше. Вклади, що виконуються можуть бути як в національній валюті, так і в іноземній. При надходженні готівкових грошових коштів на валютні депозитні рахунки для нерезидентів вказується джерело надходжень коштів (як правило, це митна декларація). Взагалі на валютні депозитні рахунки може находити : готівкова валюта, валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунку в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України. За подібною схемою відбувається зарахування коштів на вклади в національній валюті. Операції, які можуть виконуватись з вкладними рахунками, це: виплата готівкою, виплата платіжними документами ( чеками ), перерахування на власний поточний рахунок чи вкладний рахунок. Всі операції, що виконує будь-який комерційний банк, проходять в єдиній інформаційній системі, яка обслуговує всі функції банку комплексно, взаємопов”язано одна з одною. Сучасні банківські інформаційні технології забезпечують діяльність комерційного банку на належному рівні і в відповідності до законодавства України і інструкцій та вказівок Національного банку України. 1.2. Аналіз існуючих варіантів розв”язання досліджуваної задачі Банківська інформаційна система- це система, яка функціонує на основі ЄОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі на обробку, обробки, зберігання та актуалізації даних для вирішення задач управління банківською системою. Функціональна підсистема “Управління депозитами” взагалі в будь-якому комерційному банку забезпечує автоматизацію робіт по обслуговуванню депозитних рахунків, які відкриваються фізичними і юридичними особами в банку. Але для кожного окремого банку існують певні розбіжності як в умовах укладання і обслуговування депозитних договорів, так і в автоматизованій системі обробки, що існує в банку. Для конкретного прикладу описання інформаційної системи було взято роботу відділу обслуговування індивідуальних клієнтів Експортно-імпортного банку України “Укрексімбанк”. Цей відділ займається обслуговуванням фізичних осіб по всім неторговим операціям. Однією з таких неторгових операцій є відкриття і обслуговування депозитних рахунків в національній та іноземній валюті фізичних осіб, що є задачею автоматизації даної випускної роботи. Основним документом, за яким працює відділ, є Інструкція №3 НБУ. Також для роботи відділу існують внутрішньобанківські документи. Такими документами є Наказ про затвердження Порядку відкриття та функціонування депозитних вкладів валютних рахунків та рахунків в національній валюті фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), Наказ про затвердження Порядку нарахування процентів на депозитні вклади тощо. За цими документами основними умовами обслуговування депозитних вкладів є наступні: Вклад на депозитний рахунок може бути як в національній валюті (гривні), так і в іноземній. З 26 квітня 1999 року на валютні депозитні рахунки приймаються вклади тільки в доларах США. Термінами вкладів є : 3 місяця, 6 місяців, 12 місяців. Існують наступні проценті ставки по вкладам ( з 26 квітня 1999року): в національній валюті : на 3 місяця — 36% річних на 6 місяців — 45% річних на 12 місяців — 51% річних в іноземній валюті (долар США) : на 3 місяця — 4% річних на 6 місяців — 6% річних на 12 місяців — 9% річних Мінімальна сума вкладу в гривні = 1000 грн., в доларах США = 500 USD Нарахування процентів відбувається в останній день місяця і виплачуються проценти щомісячно з першого робочого дня наступного місяця. Якщо нараховані проценти не були зняті з рахунку, то сума нарахованих процентів зберігається до наступного місяця, але відсотки за наступний місяць будуть нараховуватись лише на суму вкладу. Для обслуговування депозитного рахунку відкривається поточний рахунок, на який зараховуються проценти по вкладу і з якого виплачуються нараховані проценти. Структура рахунків має наступний вигляд : Депозитний рахунок: 2630 X X X XX XXXXX \| \| \| \| \| \| \| \| \| \| \| \|____ код клієнта \| \| \| \| \|___код відділу, в якому проходить відкриття рахунку \| \| \| \|_код строку вкладу (2-12 місяців, 3- 3 місяця, 6- 6 місяців) \| \| \|__ код ознаки резидентності (1- резидент, 2- нерезидент) \| \|___ контрольне число \|____балансовий рахунок для депозитних рахунків Поточний рахунок для обслуговування депозитного рахунку буде аналогічним до депозитного за винятком номеру балансового рахунку, який буде 2620. При завершенні терміну вкладу, якщо кошти не були вчасно зняті, то вони перераховуються на відповідний обслуговуючий поточний рахунок, де зберігаються, але без нарахування процентів на них. При достроковому перериванні депозитного договору всі нараховані проценти перераховуються за ставками поточних рахунків, а сплачені проценти віднімаються від основної суми вкладу. Відділ обслуговування індивідуальних клієнтів має безпосередньо зв’язки з іншими відділами, такими як : --- відділ операційного дня банку (з яких поступає інформація про суми та дати внесення коштів на рахунки і в які передається інформація про виплати, що необхідно здійснювати комерційному банку по відсотках та погашенні депозитів); --- відділ по управлінню активами та пасивами (для передачі даних про обсяги залученого капіталу на депозитних вкладах, даних про середні залишки на депозитних рахунках в певний момент часу, даних про обсяги депозитів в розрізі окремих видів вкладів. Така інформація може використовуватись для планування депозитної бази банку на майбутній період, для отримання аналітичних даних по ефективності депозитної політики банку в поточному періоді та розробки рекомендацій по вдосконаленню управління процесом залучення коштів). --- бухгалтерія (для обліку проведених операцій по руху коштів на рахунках, а саме депозитних рахунках, для контролю за виконаними операціями тощо). Зв”язок з цими відділами встановлюється через загальну внутрішньо-банківську мережу. Кожний з цих відділів мають виділені АРМи, через які поступає відповідно необхідна інформація з центрального серверу. При роботі в відділі обслуговування індивідуальних клієнтів для виконання всіх необхідних функцій і задач виділяються наступні робочі місця, які виконують специфічні дії, притамані саме цим об”єктам : Інспектор- надає інформацію, що поступає по електроній пошті від НБУ та по внутрішньо-банкiвській мережі ( наприклад, щоденний курс валют ). Економіст -виконує всі операції по обслуговуванню депозитного вкладу по закріпленим за ним договорам. Керівник відділу - може виконувати ті ж функції, що і економіст, має доступ до всіх депозитних договорів відділу та проводить контроль за роботою відділу і формує підсумкову звітність по відділу. Як доповнення до вищесказаного можна замітити, що економіст за рішенням керівника має доступ до розпоряджень на оплату по закріпленим за ним депозитним рахункам як по окремим договорам, так в загальному списку. При цьому встановлюється обмеження на інтервал дат та інших параметрів. Кожне робоче місце внутрі відділу обладнане персональним комп”ютером зі стандартним набором технічних засобів: процесор, монітор, клавіатура, принтер, маніпулятор типу миша. Виділені такі види автоматизованих робочих місць (АРМ ) : АРМ інспектора відділу обслуговування індивідуальних клієнтів - це інформаційно- обслуговуюче робоче місце, на якому відбувається отримання і розсилка інформації на робочі місця внутрі відділу, що надходить по електроній пошті від НБУ та по внутрішньо-банковській мережі (прикладом такої інформації є масив щоденного курсу валют для безпосереднього виконання депозитних операцій ). АРМ працівника відділу (економіста)- на ньому можуть проводитись наступні дії: 1) ввод, редагування, видалення та закриття відкритих депозитних договорів, які закріплені за ним; 2) формування платіжних документів по обслуговуванню депозитних рахунків : = при внесенні коштів готівкою на депозитний рахунок- прибутковий касовий (чи валютний- для валютного вкладу) ордер = при виплаті процентів видатковий касовий (валютний) ордер = при достроковому закритті видатковий касовий (чи валютний) ордер на суму владу за мінусом сплачених процентів по вкладу на момент переривання договору = при закритті за договором видатковий касовий (чи валютний) ордер на суму вкладу 3) виконувати проводки по депозитним рахункам (при безготівковому переводу коштів на депозитний рахунок чи після завершення терміну дії договору перерахування коштів з депозитного на поточний рахунок, де вони зберігаються поки їх не знімає клієнт) 4) отримання інформації про стан рахунку на певний момент часу по договорам, які обслуговує певний економіст АРМ керівника відділу- призначений для виконання таких же функцій по договорам, як і економіст, але має доступ до всіх договорів, що укладені в відділі. По платіжним документам виконує ті ж функції, що і операціоніст-економіст, і має доступ до документів, які проходять на АРМі операціоніста. Окрім того на АРМі керівника існує можливість формувати деякі звітні документи по роботі відділу, отримувати інформацію про “історію” сплати % по депозитах за всіма договорами, що ведуться в відділі тощо. Загальна схема зв”язку між цими відділами та відділом обслуговування інливідуальних клієнтів подана на рисунку 1.1. Правління банку Центральний Сервер банку Операційне Бухгалтерія Відділ управління Управління активами і пасивами Відділ операційного Відділ обслуговування робоче місце голов- робоче місце дня банку Індивідуальних клієнтів ного бухгалтера аналітика з питань депозитної політики робоче місце Робоче місце керів- банку Операціоніста Ника депоз.відділу робоче місце робоче місце робоче місце Інспектора економіста економіста Рисунок 1.1 Схема структури організації робочих місць в задачі обліку депозитних вкладів Центральний сервер слугує для накопичення і збереження всієї інформації по роботі банку і через нього в кожний відділ та управління надходять необхідні дані для виконання цими відділами їх задач та функцій. Але окрім названих відділів (відділу операційного дня банку, відділу управління активами і пасивами, бухгалтерії) інформація по обсягам залучених коштах в вигляді депозитів може використовуватись і в Управлінні кредитних операцій. В відділи цього Управління може поступати інфомація про загальні суми залучених коштів для того, щоб існувала можливість контролювати обсяги наданих кредитів і співствляти їх з реальними можливостями банку при операціях по обслуговуванню кредитів. Документи, що необхідні для роботи АРМів відділу облуговування індивідуальних клієнтів такі: Договір на строковий вклад (де фіксується інформація про умови договору депозита: вид вкладу, строк вкладу, сума, дані по клієнту, дати початку і закінчення дії договору ), Заява на проведення операцій з рахунками в валюті (наприклад, для виплати нарахованих процентів по валютним вкладам ) Заява на дострокове переривання дії договору депозиту, якщо така процедура мала місце (така заява складається клієнтом вручну на ім”я начальника відділу обслуговування індивідуальних клієнтів). Вихідними документами є прибуткові і видаткові (касові та валютні) ордери на суми, що зафіксовані укладеними договорами. Тобто основними результатами роботи при обслуговуванні депозиту є отримані оперативні платіжні документи для передачі їх в касу, де виконуються всі операції з готівкою. В кінці кожного місяця, а саме в останній робочий день, після виконання операції нарахування процентів за вкладами формується процентна відомість, яка передається в відділ ОДБ, де проходить зарахування коштів на вказані в відомості рахунки. Ці документи є основними при роботі з задачею обліку депозитних вкладів комерційного банку представлен в Додатку 1. Для функціонування АРМів відділу обслуговування індивідуальних осіб також необхідна наявність довідників (Клієнтів, Операцій, Валют, Курсу валют) в вигляді файлів. На АРМ інспектора відділу передається Довідник курсу валют щоденно в вигляді файлу по внутрішньо-банківській мережі. На основі укладених договорів внутрі відділу, а також по загальній для всього банку картотеці ведеться Довідник клієнтів. На АРМі керівника відділу з врахуванням норм і правил бухгалтерського обліку комерційного банку з відділу ОДБ поступає Довідник Операцій, але обмежений тими видами операцій, що ведуться в відділі. Робота по депозитним операціям має досить високий ступінь захисту, тобто зберігається тайна вкладу і банк не має права розголошувати інформацію про суми внесених коштів на рахунках. Лише при заведенні карної справи в прокуратурі на клієнта банку та відповідному запиті з відповідних органів банк може надати потрібну інформацію. Кожне робоче місце внутрі відділу обладнане персональною ЕОМ зі стандартним набором технічних засобів: монітор, клавіатура, маніпулятор типу миша, процесор, прінтер. Кожна ПЕОМ з”єднана в внутрішню мережу в відділі та є складовою інформаційної системи функціонування банківської установи. Для кожного робочого місця встановлена система захисту для входження в банківську мережу та підключення до роботи в ОДБ. Така сиситема захисту влкючає наявність декількох паролей як загальних для відділу, так і індивідуальних для окремого робочого місця, що дозволяє контролювати коло користувачів. Всі ПЕОМ, що підключені на АРМах операціоністів (такими АРМами є АРМи економістів та керівника відділу) мають відключений дисковод, що запобігає несанкціонованому доступу з жорстких магнітних дисків таких, як дискети. Дана підсистема в достатній мірі забезпечує виконання основних функцій, що виконує відділ обслуговування індивідуальних клієнтів в Укресімбанку. Технологія проведення депозитних операцій є досить раціональною. Це виражається в: Внутрі відділу виділяється досить чіткий поділ функцій, що виконуються на окремих видах АРМів: - на АРМі економіста- введення нових договорів, формування касових документів до оплати, контроль за нарахуванням процентів. - на АРМі інспектора- зберігається нормативно-довідкова інформація по роботі відділу, яка поступає по електроній пошті від НБУ та внутрішньо-банківських розпоряджень. - на АРМі керівника відділу- відбувається контроль за роботою по всім операціям на депозитних рахунках. Інформаційна система підтримує таку програмну реалізацію, яка дозволяє вести загальний довідник клієнтів по всьому банку. Тобто, якщо клієнт вже обслуговувався банком, але в іншому відділі, і був занесений в картотеку клієнтів банку, то дані по ньому зберігаються і можуть використовуватись в подальшій роботі з клієнтом. Навіть після закриття рахунку дані про клієнта зберігаються в картотеці. Розроблена структура як депозитного, так і поточного обслуговуючого рахунку має такий вид, по якому можна визначити : - резидентність клієнта, - тип рахунку (між поточним рахунком, який обслуговує депозитний, та звичайним поточним- розрахунковим існує певна різниця: на звичайному розрахунковому рахунку відбувається нарахування процентів за наявність на ньому коштів за поточною ставкою, а на рахунку, який обслуговує депозитний лише зберігаються нараховані проценти та вклад після закінчення терміну договору і проценти на ці кошти не нараховуються ), - строк вкладу. Але існують і певні недоліки, яких потрібно уникати і з часом усунути в процесі удосконалення інформаційної системи, що функціонує в відділі. Такими недоліками є наступні: При занесенні даних в програму по укладеним договорам з клавіатури вручну вводиться процентна ставка по окремому виду вкладу по кожному договору. Це не є раціонально і ефективно, так як немає контролю за введеним числом і при неправильному заданні параметру відсотка буде помилка при нарахуванні процентів на вклади. Ефективнішим було б ведення в відділі централізовано на АРМі керівника Довідника вкладів, з якого автоматично при укладанні нового договору після вказання виду вкладу визначалася процентна ставка. При достроковому перериванні депозитного договору проценти, які перераховуються за поточною ставкою, розраховуються вручну і вносяться в відповідне поле програми, де потім визначається різниця між виплаченими нарахованими процентами за депозитами та процентами за ставкою поточного рахунку і віднімається від основної суми вкладу. Недостатність звітної документації по роботі відділу. Тобто майже не існує форм для отримання звітів, які б відображали статистику роботи відділу. Така статистика може відображати аналітичні висновки обслуговування депозитних вкладів. Всі звітні документи формуються вручну по оборотно-сальдовим відомостям, що надаються з ОДБ. Формування аналітичної звітності вже внутрі відділу, а не за його межами (в аналітичних відділах) може привести до розширення функцій роботи відділу. При цьому з”являться можливості : для отримання інформації по аналізу депозитних вкладів (процентне співвідношення обсягів окремих вкладів до загальної суми вкладів); для формування звітів по існуючих тенденціях змін залишків на депозитних рахунках (які види вкладів є найбільш ефективні з точки зору залучення коштів банком від клієнтів); для формування іншої аналітичної інформації по депозитним вкладам, яка зможе підвищити ефективність діяльності комерційного банку по залученню ресурсів в вигляді депозитних внесків. Для того щоб існувала можливість виконання таких функцій необхідно провести таке удосконалення, яке дозволить проводити не лише облікові операції по депозитах, а й аналітичні розрахунки по них. 1.3 Обгрунтування запропонованих проектних рішень Інформаційна система (ІС), що пропонується для проектування в данній випускній роботі, відображає вже існуючі положення і правила, що ведуться в Укресімбанку. Тобто запропонована ІС є аналогічною до існуючої ІС по депозитним операціям в банку. Але в організаційній структурі пропонуються певні зміни. Так, організаційна структура внутрі відділу, який проводить депозитні операції, зображена на рисунку 1.3. АРМ керівника депозитного відділу АРМ працівника АРМ працівника АРМ працівника відділу (економіста) відділу (економіста) відділу- економіста Рисунок 1.3. Схема організації робочих місць внутрі депозитного відділу. На схемі організаційної структури зображений взаємозв”язок між робочими місцями, що передбачені в інформаційній системі, яка проектується. Для збільшення ефективності роботи відділу пропонуються такі види АРМів, що функціонують в ньому: АРМ керівника депозитного відділу; АРМ працівника депозитного відділу ( економіста ). Такий розподіл дозволяє проводити ефективне виконання всіх задач та функцій, поставлених перед кожним з працюючих в відділі, за допомогою автоматизованої системи обробки всієї інформацій, що виникає при роботі . АРМ працівника депозитного відділу (економіста) передбачає виконання наступних функцій: Ведення масиву укладених депозитних договорів Відкриття депозитного рахунку після внесення коштів по договору Нарахування % по депозитним договорам Формування інформації по строкам погашення депозитних внесків Формування оперативних платіжних документів для наступної їх обробки в операційному залі (касі) і проведенню в системі “Операційний день банку” (ОДБ) Отримання з АРМа керівника депозитного відділу даних з довідників, що ведуться в відділі: Довідник вкладів, Довідник клієнтів, Довідник операцій, Довідник валют. Отримання по мережі даних про проведені платежі, що пройшли через ОДБ в вигляді масиву платежів. Отримання через мережу щоденної інформації по курсу валют в вигляді масиву курсу валют. АРМ керівника депозитного відділу передбачає виконання тих же функцій, що виконуються на АРМі робітника депозитного відділу, а також і спеціфічних функцій, а саме: Ведення (додавання, коректировка, видалення записів)довідників: Вкладів, Клієнтів, Операцій, Валют. Отримання і розсилка даних на робочі місця відділу, що надходять по електроній пошті НБУ. Отримання інформації про стан залишків на депозитних рахунках. Перегляд інформації по окремому клієнту банка. Формування звітів по проведеним операціям залучення коштів. Внесення змін по умовам укладених договорів і передача їх на АРМ економіста депозитного відділу для коректировки роботи по зміненому договору. Передача даних для аналізу на центральний сервер ОПЕРУ (Операційного Управління), звідки інформація поступає на АРМи відділів, робота яких пов”язана з роботою депозитного відділу: АРМ головного бухгалтера- для контролю за проводками по депозитним рахункам. АРМ керівника відділу обліку і звітності- для отримання звітності по роботі депозитного відділу і передачі даних на вищі рівні (наприклад, в Регіональні Управління НБУ щомісячно електронною поштою до 10 числа після звітного місяця передається Форма № 341 “Звіт про залишкі за депозитами”) АРМ керівника відділу управління активами та пасивами банку- для аналізу та прогнозування депозитної бази банку. Унікальність проектного рішення по цій задачі заключається в тому, що до функцій, які були описані вище, додаються наступні: Отримання аналітичних розрахунків по ефективності в розрізі окремих вкладів (звіти “Аналіз обсягів залучених коштів в розрізі окремих вкладів” по вкладам в національній валюті та по вкладам в іноземній валюті ). Визначення не лише суми залишків на депозитних рахунках взагалі (машинограма “Поточний стан рахунків”), а й проведення аналізу середніх залишків на депозитних рахунках (звіт “Аналіз залишків по видам вкладів в національній валюті” та в іноземній в розрізі валют) і визначення суми виплачених процентів по вкладам за певний період (звіт “Нараховані проценти по депозитним вкладам”). Формування оперативних документів ( прибуткових та видаткових ордерів). Форми звітів наведені в Додатку 1. Розділ 2. ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ І АЛГОРИТМ ЇЇ РОЗВ”ЯЗАННЯ 2.1. Постановка задачі 2.1.1. Характеристика задачі Задача “Облік депозитних операцій комерцйного банку” включає такі підзадачі, що підлягають автвматизації : — розрахунок суми процентів по депозитним договорам (використовується для визначення суми процентів, що необхідно сплачувати за депозитними вкладами на певний момент часу); — облік нарахованих процентів по депозитним вкладам (для визначення обсягів нарахованих процентів за певний період в розрізі окремих валют); — облік і аналіз залишків на депозитних рахунках в національній і в розрізі іноземних валют (для отримання інформації по обсягам коштів, залучених на вклади фізичних осіб ); — облік і аналіз депозитних рахунків в розрізі окремих видів вкладів (для визначення ефективності процентних ставок по різним видам депозитів). Задача “Облік депозитних операцій комерцйного банку” є складовою частиною комплексу задач із обліку і контролю залучених коштів фізичних осіб. Взагалі комплекс задач по залученим коштам фізичних осіб містить наступний перелік можливих задач: Вклади населення ( Депозити фізичних осіб ) Вклади на пластикові картки Цінні папери ( Ощадні сертифікати тощо) Інше Цей комплекс є одним з трудомістким і об”ємним комплексів у підсистемі “Операційний день банку” і в загальній системі банку кредитно-фінансових операцій. Всі банківські операції відбуваються через внутрішньобанківську мережу, яка функціонує на основі внутрішньобанківської інформаційної системи та міжбанківській системі електроних платежів (СЕП). В зв”язку з цим слід відмітити необхідність застосування ефективних методів та сучасних засобів обчислювальної техніки для розв”язання данного комплексу задач і задачі “Облік депозитних операцій банку” зокрема. Автоматизація розв”язання задачі забезпечить: отримання достовірних і своєчасних розрахунків сум нарахованих процентів на депозитні вклади, своєчасне й правильне відображення сум залишків на депозитних рахунках, як по всіх клієнтах, так і по окремому, достовірне і повне відображення інформації по договорам, що укладені в відділі, отримання форм звітності по аналізу вкладів і залишків на депозитних рахунках. Своєчасність і достовірність інфомації є необхідними умовами процесу оперативного управління й отримання зведених облікових і аналітичних даних. При розв”язанні задачі здійснюється керування наступними об”єктами: клієнт, каса, вклад-договір, відділ ОДБ, бухгалтерія, відділ управління активами і пасивами. Вихідна інформація використовується в : касі (де по оперативних документах- прибуткових і видаткових ордерах, які формуються в депозитному відділі, проходять операції з готівкою) відділі операційного дня банку (передається інформація про платежі, що необхідно здійснювати комерційному банку по відсотках та погашенні депозитів; інформація по новим відкритим рахункам та новим клієнтам банку); відділі по управлінню активами та пасивами (передача даних про обсяги залученого капіталу на депозитних вкладах, даних про середні залишки на депозитних рахунках в певний момент часу, даних про обсяги депозитів в розрізі окремих видів вкладів. Така інформація може використовуватись для планування депозитної бази банку на майбутній період, для отримання аналітичних даних по ефективності депозитної політики банку в поточному періоді та розробки рекомендацій по вдосконаленню управління процесом залучення коштів). бухгалтерії (для обліку проведених операцій по руху коштів на рахунках, а саме депозитних рахунках, для контролю за виконаними операціями тощо). Періодичність розв”язання задачі при формуванні оперативних документів (як-то прибуткові і видаткові ордери) визначається по мірі необхідності проведення операцій; при формуванні звітної документації- раз на місяць. Автоматизоване розв”язання задачі припиняється у разі несправності обчислювальної техніки, відсутності електроенергії, несправності в мережі банківської системи, при порушенні структури вхідних масивів, а також при несвоєчасності отримання вхідного масиву- “Курс валют”, який необхідно щоденно поновлювати і надсилати до всіх відділів, в тому числі і до депозитного відділу. Взаємозв”язок з іншими задачами можна прослідкувати на інформаційній моделі, що подана на Рисунку 2.1. Зберігання, обробку інформації й видачу результатів проводить ЕОМ на АРМі економіста депозитного відділу, використання для аналізу результатів здійснюється на АРМі керівника відділу. відділ ОДБ клієнт Dov_val Dov_oper Dov_kl Д-1 ЗД-1 ДУ-1 Kurs Plata Облік депозитних операцій банку Dov_vkl Dogov ПО-1 ПО-2 АД-1,2 Rachun Proc ВО-1 ВО-2 АЗ-1,2 НВ-1 DDog Каса Управління активів ОДБ, бухгалтерія і пасивів 2.1.2. Вихідна інформація В результаті функціонування інформаційної системи, що автоматизує функції депозитного відділу банку, отримуються наступні вихідні дані: — машинограми (або документи на друк) : Нараховані % по депозитним вкладам Аналіз залишків по видам вкладів в національній валюті Аналіз залишків по видам вкладів в розрізі іноземних валют Аналіз депозитів по видам вкладів в національній валюті Аналіз депозитів по видам вкладів в розрізі іноземних валют Ці машинограми в формі звітів отримуються на АРМі керівника депозитного відділу, і є відображенням статистики роботи відділу та показують аналітичний підхід до всіє інформації, що накопичується в відділі. Такі звітні документи можуть передаватися до інших відділів для аналізу і обліку роботи по залученню коштів в вигляді депозитних вкладів населення. — відеограми: Стан рахунків на відповідний момент часу Перевані достроково договори Такі форми отримання вихідної інформації використовуються внутрі відділу для полегшення обліку і контролю за депозитними договорами, тому що ці екранні форми найбільш повно і точно відображають поточне становище по всім депозитним вкладам.Такі екранні форми отримуються на основі сформованих масивів внутрі відділу. — оперативні машинограми : Прибутковий касовий ордер Прибутковий валютний ордер Видатковий касовий ордер Видатковий валютний ордер Оперативні документи формуються для подальшої передачі в касу і здійснення операцій по прийняттю та виплаті готівкових коштів за депозитними операціями. — масиви: Масив укладених договорів Масив перерваних договорів Масив рахунків Сформовані масиви на робочих місцях відділу є основними для отримання і формування всіх можливих звітів та екраних форм. Перелік і опис вихідних повідомлень поданий в таблиці 2.1 Таблиця 2.1. Перелік і опис вихідних повідомлень Назва вихідного повідомлення Ідентифікатор Форма подання і вимоги до неї Періодичність видання Термін видання і допустимий час затримки Користувачі інформації 1 2 3 4 5 6 Договір DOGOV Масив По мірі над-ходження нових договорів По мірі над-ходження нових договорів Депозитний відділ Рахунки RACHUN ---\|\|--- Те саме Те саме Те саме Додаткова Угода UGODA_D ---\|\|--- По мірі над-ходження угод на переривання По мірі над-ходження угод на переривання ---\|\|--- Нараховані відсотки НВ-1 Документ на АЦДП 1 раз в місяць або за запитом По мірі необхідності Депозитний відділ і бухгалтерія Аналіз залишків в національній валюті АЗ-1 ---\|\|--- 1 раз на місяць З 1-го по 4-те число кожного місяця Депозитний відділ і від-діл управлін-ня активами і пасивами Аналіз залишків в іноземній валюті АЗ-2 ---\|\|--- ---\|\|--- Те саме Те саме Аналіз депозитів по вкладам в національній валюті АД-1 ---\|\|--- ---\|\|--- ---\|\|--- ---\|\|--- Аналіз депозитів по вкладам в іноземній валюті АД-2 ---\|\|--- ---\|\|--- ---\|\|--- ---\|\|--- Стан рахунків на відповідний момент часу СР-1 Відео-грама По мірі необхідності За запитом Депозитний відділ Продовження табл.2.1 1 2 3 4 5 6 Перервані достроково договори ПДД-1 Відео-грама По мірі необхідності За запитом Депозитний відділ Прибутковий касовий ордер ПО-1 Документ на АЦДП При внесенні коштів на рахунок готівкою За запитом Каса, відділ ОДБ, клієнт Прибутковий валютний ордер ПО-2 Те саме Те саме ---\|\|--- Те саме Видатковий касовий ордер ВО-1 ---\|\|--- При виплаті процентів готівкою ---\|\|--- ---\|\|--- Видатковий валютний ордер ВО-2 ---\|\|--- Те саме ---\|\|--- ---\|\|--- Структурними одиницями вихідних повідомлень, що мають самостійне змістовне значення, є наступні : “Сума нарахованого проценту по кожному депозитному договору” розраховується в машинограмі НВ-1 з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Сума нарахованого проценту по кожному депозитному договору в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі НВ-1 з точністю до 0,01 грн. “Сума вкладу по кожному договору в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі НВ-1 з точністю до 0,01 грн. “Загальна сума внесків по виду вкладу ” розраховується в машинограмах АЗ-1 , АД-1 (в національній валюті) і АЗ-2, АД-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Середня сума внесків на один договор по виду вкладу” розраховується в машинограмах АЗ-1, АД-1 (в національній валюті) і АЗ-2, АД-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Загальна виплачена сума процентів по виду вкладу ” розраховується в машинограмах АЗ-1 (в національній валюті) і АЗ-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Середня виплачена сума процентів на один договор по виду вкладу ” розраховується в машинограмах АЗ-1 (в національній валюті) і АЗ-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Загальна сума залишків на рахунках по виду вкладу ” розраховується в машинограмах АЗ-1 (в національній валюті) і АЗ-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Середня сума залишків на рахунках по виду вкладу ” розраховується в машинограмах АЗ-1 (в національній валюті) і АЗ-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Загальна сума внесків по виду вкладу в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмах АЗ-2 і АД-2 з точністю до 0,01 грн. “Загальна виплачена сума процентів по виду вкладу в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі АЗ-2 з точністю до 0,01 грн. “Загальна сума залишків на рахунках по виду вкладу в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі АЗ-2 з точністю до 0,01 грн. “Кількість укладених договорів по виду вкладу” розраховується в машинограмах АД-1 (в національній валюті) і в АД-2 (в іноземній валюті) з точністю до 1 договору. “Загальна сума нарахованих процентів по виду вкладу” розраховується в машинограмах АД-1 (в національній валюті) і в АД-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Середня сума нарахованих процентів на один договор по виду вкладу” розраховується в машинограмах АД-1 (в національній валюті) і в АД-2 (в іноземній валюті) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Загальна сума нарахованих процентів по виду вкладу в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі АД-2 з точністю до 0,01 грн. “Сума нарахованих процентів по договору” розраховується в машинограмі СР-1 з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Сума виплачених процентів по договору” розраховується в машинограмі СР-1 з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Сума залишку на рахунку по договору” розраховується в машинограмі СР-1 з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Сума нарахованих процентів по договору в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі СР-1 з точністю до 0,01 грн. “Сума виплачених процентів по договору в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі СР-1 з точністю до 0,01 грн. “Сума залишку на рахунку по договору в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмі СР-1 з точністю до 0,01 грн. “Сума операції в еквіваленті до національної валюти” розраховується в машинограмах ПО-2, ВО-2 з точністю до 0,01 грн. Ескізи форм вихідних документів приведені в Додатку 2. 2.1.3. Вхідна інформація Для повноцінного функціонування інформаційної системи, яка розроблюється, необхідна наявність вхідних даних, що розміщені як на паперовому, так і на магнітному носії. На паперовому носії в вигляді документів подаються такі, як: ---Договір на строковий вклад (Укладається в відділі на основі даних, що поступають від клієнта. І вже на підставі цього договору відкриваються депозитні рахунки, створюється масив договорів.) ---Додаткова Угода по перериванню договору на депозит (При перериванні договору депозита достроково укладається додаткова угода по закриттю депозита, на підставі якої формується масив перерваних договорів.) ---Заява на проведення операцій з валютою (При виплаті процентів в валюті на підставі таких заяв формуються видаткові валютні ордери, за якими в касі виплачуються нараховані суми процентів.) На магнітних носіях подаються такі масиви , що представленні як файли: ---Довідник вкладів (Такий довідник формується і ведеться внутрі депозитного відділу, в ньому зберігається інформація по розмірам процентних ставок, які застосовуються при нарахуванні процентів на різні види вкладів.) ---Довідник клієнтів (При формуванні масиву договорів договір може укладатися лише в тому випадку, коли клієнт є в довіднику клієнтів, де по ньому зберігаються всі дані. Такий довідник ведеться в розрізі всього банку і зміни можуть вноситись і внутрі депозитного відділу.) ---Довідник операцій (Цей довідник- для формування платіжних документів, він формується в відділі ОДБ і містить операції, які проводить депозитний відділ.) ---Довідник валют (В цьому довіднику вказуються назви валют і прийняті їх кодові позначення.) ---Курс валют (Такий масив щоденно по внутрібанківській мережі поступає на АРМи відділу від ОДБ і в ньому вказується щоденний курс іноземних валют по відношенню до національної.) --- Масив платежів (Щоденно на початок дня з відділу ОДБ в депозитний відділ поступає інформація про проведені операції на рахунках, які ведуться в депозитному відділі.) Перелік і опис вхідних повідомлень подано в Таблиці 2.2. Структурними одиницями інформації вхідних повідомлень виступають такі: “Розмір %-ної ставки по виду вкладу” береться з бази даних (масив DOV_VKL) з точністю до 1%. “Курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти” береться з бази даних (масив KURS) з точністю до 0,01 грн. “Сума проведеної операції” береться з бази даних (масив PLATA) з точністю до 0,01 грошової одиниці. “Строк вкладу” береться з документа Д-1 (Договір на строковий вклад) з точністю до 1 дня. “Сума вкладу” береться з документа Д-1 (Договір на строковий вклад) з точністю до 0,01 грошової одиниці. Форми вхідних повідомлень подані в Додатку 3. Таблиця 2.2 Перелік і опис вхідних повідомлень Назва вхідного повідомлення Ідентифікатор Форма подання Термін і частота надходження Заява на проведення операцій з валютою ЗО-1 документ по мірі необхідності Договір на строковий вклад Д-1 ---\|\|--- ---\|\|--- Додаткова угода ДУ-1 ---\|\|--- ---\|\|--- Масив проведених платежів PLATA масив кожен день Курс валют KURS ---\|\|--- ---\|\|--- Довідник операцій DOV_OPER ---\|\|--- при зміні даних, в день зміни Довідник вкладів DOV_VKL ---\|\|--- те саме Довідник валют DOV_VAL ---\|\|--- ---\|\|--- Довідник клієнтів DOV_KL ---\|\|--- ---\|\|--- 2.2. Алгоритм розв”язання задачі 2.2.1. Інформація, що використовується інформація, що зберігається в масивах, використовується для розрахунку всіх структурних одиниць, що були перераховані вище. Отримані показники складають вихідні повідомлення, що формуються в результаті функціонування розробленої інформаційної системи. Перелік масивів, що використовуються при розв”язанні задачі “Облік депозитних операцій комерційного банку”, подано у таблиці 2.3. Такі масиви формуються із вхідних повідомлень: вхідних документів (Масив укладених договорїв- Dogov, Масив перерваних договорів- Ugoda_Dog), нормативно-довідкових даних (Довідник вкладів- Dov_vkl, Довідник клієнтів-Dov_kl, Довідник операцій- Dov_oper, Довідник валют- Dov_val), а також масивів, що сформовані в інших підрозділах іншими алгоритмами (Масив платежів- Plata, Курс валют- Kurs). Зміст масивів описано в підрозділі 3.1. даної випускної роботи. Таблиця 2.3. Перелік масивів, сформованих із вхідних повідомлень Назва масиву ідентифікатор Максимальне число записів Масив укладених договорів Dogov 1500 Масив переваних договорів Ugoda_dog 1500 Довідник вкладів Dov_vkl 10 Довідник клієнтів Dov_kl 999 Довідник операцій Dov_oper 10 Довідник валют Dov_val 10 Масив проведених платежів Plata 999 Курс валют Kurs 10 2.2.2 Результати розв”язання Результати розв”язання задачі “Облік депозитних операцій” використовуються для формування вихідних документів, що необхідні для виконання функцій деопзитному відділу. Вихідні документи отримуються на основі вхідних масивів, що сформовані в даній інформаційній системі і описані в підрозділі 2.2.1. Перелік масивів результатної інформації подано у таблиці 2.4. Результатами функціонування інформаційної системи і наступні вихідні дані: — машинограми (або документи на друк) : Нараховані % по депозитним вкладам Аналіз залишків по видам вкладів в національній валюті Аналіз залишків по видам вкладів в розрізі іноземних валют Аналіз депозитів по видам вкладів в національній валюті Аналіз депозитів по видам вкладів в розрізі іноземних валют Ці машинограми в формі звітів є відображенням статистики роботи відділу та показують аналітичний підхід до всіє інформації, що накопичується в відділі. Такі звітні документи можуть передаватися до інших відділів для аналізу і обліку роботи по залученню коштів в вигляді депозитних вкладів населення. — відеограми: Стан рахунків на відповідний момент часу Перевані достроково договори Такі форми отримання вихідної інформації використовуються внутрі відділу для полегшення обліку і контролю за депозитними договорами, тому що ці екранні форми найбільш повно і точно відображають поточне становище по всім депозитним вкладам. — оперативні машинограми : Прибутковий касовий та валютний ордер Видатковий касовий та валютний ордер Оперативні документи формуються для подальшої передачі в касу і здійснення операцій по прийняттю та виплаті готівкових коштів за депозитними операціями. Таблиця 2.3. Перелік масивів результатної інформації Назва масиву ідентифікатор Максимальне число записів Масив відкритих рахунків Rachun 1500 Математичний опис При розв’язанні задачі “Облік депозитних операцій комерційного банку” для отримання вихідних повідомлень, в яких розраховуються основні показники обліку і аналізу депозитних вкладів і процентів на депозити, використовуються наступні математичні формули: SNwvd = SwvdRw (1), де SNwvd - сума вкладу v-того виду вкладу в w-тій валюті по d-договору в еквіваленті до національної валюти на t- період Swvd -сума вкладу v-того виду вкладу в w-тій валюті по d-договору на t- період Rw -курс w-тої валюти по відношенню до національної на t- період Pwvd=SwvdCwvTwvd/Tрік100 (2), де Pwvd - сума нарахованих процнтів по d-тому договору за v-тим видом вкладу в w-тій валюті на t- період, Swvd -сума вкладу v-того виду вкладу в w-тій валюті по d-договору на t- період, Cwv -процентна ставка по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t- період, Twvd - термін вкладу за d-тим договором по v-тому виду вкладу в w-тій валюті (днів) на t- період, Tрік -кількість днів в році=365. PNwvd=PwvdRw (3), де PNwvd - сума нарахованих процентів по d-тому договору за v-тим видом вкладу в w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період, Sw=Swvd (4), де Sw -сума вкладів по w-тій валюті на t- період SNw=SNwvd (5), де SNw - сума вкладів по w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період PNw=PNwvd (6), де PNw - сума нарахованих процентів в w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період SN=SNw (7), де SN - сума всіх вкладів в еквіваленті до національної валюти на t- період PN=PNw (8), де PN - сума всіх нарахованих процентів в еквіваленті до національної валюти на t- період Swv=Swvd (9), де Swv -сума вкладів по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t- період Kwv=1wvd (10), де Kwv -кількість договорів по v-тому вкладу в w-тій валюті на t- період SRwv=Swv/Kwv (11), де SRwv - середня сума на 1 договор по v-тому вкладу в w-тій валюті на t- період SOwvo=SOwvdon (12), де SOwvdon -сума виплачена по n-тому платежу, о-тій операції, за d-тим договором по v-виду вкладу в w-тій валюті на t- період SOwvо -сума виплачена по v-тому виду вкладу в w-тій валюті за о-тою операцією на t- період SRОwvо=SOwvо/Kwv (13), де SROwvо -середня сума виплачена по v-тому виду вкладу в w-тій валюті за о-тою операцією на t- період SZwv=Swv+Pwv-SOwvo (14), де SZwv -сума залишку на рахунках по v-тому вкладу в w-тій валюті на t- період SRZwv=SZwv/Kwv (15), де SRZwv -середня сума залишку на одному рахунку по v-тому вкладу в w-тій валюті на t- період SNwv=SwvRw (16), де SNwv- сума вкладів по v-тому виду вкладу в w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період SONwvo=SOwvoRw (17), SONwvо -сума виплачена по v-тому виду вкладу в w-тій валюті за о-тою операцією в еквіваленті до національної валюти на t- період SZNwv=SZwvRw (18), де SZNwv -сума залишку на рахунках по v-тому вкладу в w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період Sw=Swv (19), де Sw -сума вкладів в w-тій валюті на t- період SNw=SNwv (20), де SNw -сума вкладів в w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період SOwo=SOwvo (21), де SOwо -сума виплачена в w-тій валюті за о-тою операцією на t- період SONwo=SONwvo (22), де SONwo -сума виплачена w-тій валюті за о-тою операцією в еквіваленті до національної валюти на t- період SZw=SZwv (23), де SZwv -сума залишку на рахунках в w-тій валюті на t- період SZNw=SZNwv (24), де SZNw -сума залишку на рахунках в w-тій валюті в еквіваленті до національної валюти на t- період SN=SNw (25), де SN -сума всіх вкладів в еквіваленті до національної валюти на t- період SONo=SONwo (26), де SONwo -сума виплачена за о-тою операцією в еквіваленті до національноі валюти на t- період SZN=SZNw (27), де SZN -сума залишку на рахунках в еквіваленті до національноі валюти на t- період Kw=Kwv (28), де Kw -кількість договорів в w-тій валюті на t- період K=Kw (29), де K - загальна кількість укладених договорів на t- період Рwv=Рwvd (30), де Pwv - сума нарахованих процентів по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t- період РNwv=РNwvd (31), де PNwv - сума нарахованих процентів по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t- період в еквіваленті до національноі валюти Рw=Рwv (32), де Pw - сума нарахованих процентів в w-тій валюті на t- період РNw=РNwv (33), де PNw - сума нарахованих процентів в w-тій валюті на t- період в еквіваленті до національної валюти РN=РNw (34), де PN - сума всіх нарахованих процентів на t- період в еквіваленті до національної валюти PRwv=Pwv/Kwv (35), де PRwv - середня сума нарахованих процентів по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t- період PRw=Pw/Kw (36), де PRw - середня сума нарахованих процентів в w-тій валюті на t- період SOwvdo=SOwvdon (37), де SOwvdo -сума виплачена за о-тою операціію за d-тим договором по v-виду вкладу в w-тій валюті на t- період SONwvdo=SOwvdoRw (38), SONwvdо -сума виплачена по d-договору по v-тому виду вкладу в w-тій валюті за о-тою операцією в еквіваленті до національної валюти на t- період PZwvd=Pwvd-SOwvdo (39), де PZwvd -сума залишку процентів до сплати за d-тим договором по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t-період PZNwvd=PZwvdRw (40), де PZwvd -сума залишку процентів до сплати за d-тим договором по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t-період в еквіваленті до національної валюти. CNwvd=CwvdRw (41), де Cwvd -сума касового ордеру за d-тим договором по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t-період. СNwvd - сума касового ордеру за d-тим договором по v-тому виду вкладу в w-тій валюті на t-період в еквіваленті до національної валюти. 2.2.4. Алгоритм розв”язання Процес розв”язання задачі “Облік депозитних операцій комерційного банку” проходить за допомогою технічних засобів в такому порядку: Доступ до програми розв”язання відбувається після задання паролю. При неправильному заданні паролю система стаэ недоступною для користувача. При вірному вказаннi пароля з”являється можливість вибору дiй для виконання основних функцiй депозитного вiддiлу. При виборi пункту меню “Новий договiр” спочатку перевiряється наявнiсть клiєнта в Довiднику клiєнтiв, i, якщо клiєнт новий, то в Довiдник клiєнтiв заносяться данi про цього клiєнта. Потiм в БД “Договiр” вносяться данi про новий договiр. При занесеннi нових даних використовуються такi Довiдники: Довiдник клiєнтiв, вкладiв, валют. Якщо клiєнт вносить кошти на депозитний рахунок готiвкою, то на АРМi економiста, який вносить новий договiр в БД, формуються прибутковi касовi та валютнi ордери на суми вкладiв на рахунки. інший пункт меню- це “Формування звiтiв” по роботi депозитного вiддiлу. Звiти, що отримуються, формуються як велектроному виглядi-запити на екран або файли даних, так i iснує можливiсть передавати отриманi форми на друкуючий пристрiй для паперових документiв. Всi показники, що вiдображають грошовi обороти в гривнi розраховуються з точнiстю до 1 копiйки. А для кожного показника, який вiдображає валютнi обсяги грошей, розраховуються їх еквiваленти в нацiональнiй валютi. Цi еквiваленти розраховуються за курсом, який iснує на день виконання операцiй чи формування звiтiв. Такий курс знаходиться як запис в файлi, що кожень день надходить по мережi i змiнюється. При формуваннi вихiдних документiв записи розташованi в певному порядку. Так, в документах АЗ-1 i АД-1 записи розташованi по зростанню кодiв видiв вкладiв; в АЗ-2 i АД-2- по зростанню кодiв валют, а в розрiзi кожноъ валюти по зростанню кодiв видiв вкладiв; в НВ-1- по зростанню номерiв договорiв. Для перегляду поточного стану рахункiв по окремим клiэнтам розраховується сума залишку на рахунку процентiв, яка нарахованаi виплачена на день отримання результатiв. Розмiщення даних на екранi в формi СР-1-по зростанню номерiв депозитних договорiв. Якщо всi нарахованi проценти сплаченi на день отримання звiту, то сума залишку буде 0. Також в даному пунктi меню “Стан рахункiв” є можливiсть отримати iнформацiю по договорам, що були достроково перерванi, а саме термiн переривання, сума переривання та №угоди, за якою був перерваний договiр строкового вкладу. Бiльш детальна схема алгоритму розв”язання задачi подана на Рисунку2.2. Подана схема алгоритму реалізована при взаємозв”язку всіх масивів. Такий взаємозв”язок представлений в вигляді схеми даних на Рисунку 2.3. Довідник вкладів Договір Угода_договір код вкладу № договору № угоди код валюти код клієнта №договору Назва вкладу код вкладу дата повернення Процентна ставка дата укладання %ставка повернення дата встановлення дата закінчення сума повернення сума вкладу Платежі строк вкладу Довідник валют №платежу код валюти код операцій Довідник клієнтів назва валюти №договору код клієнта дата виконання країна резидентності код валюти ПІБ клієнта сума операції адреса клієнта Курс валют телефон клієнта код валюти Довідник операцій серія_номер паспорта курс валюти код операції коли і ким виданий дата встановлення Назва операції Ідентифікаційний код Рахунки №договору Депозитний рахунок Поточний рахунок дата відкриття дата закриття Рисунок 2.3 Схема даних розв”язку задачі РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО, ОРГАНІЗАЦІЙНОГО, ПРОГРАМНОГО І ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 3.1. Інформаційне забезпечення 3.1.1. Загальна характеристика інформаційного забезпечення Важливою умовою ефективного рішення задачі є організація інформаційної бази. При її проектуванні необхідно враховувати достатність інформаційного забезпечення для виконання всіх автоматизованих функцій, так як форми документів і відеокадрів повинні бути відповідні до технічних характеристик терміналів, вимог в даній предметній області та вимог користувача- замовника. Для функціонування інформаційної системи, що розробляється, необхідна наявність такого інформаційного забезпечення, яке б в повній мірі відповідало рівню складності виконуваємих задач. Основними принципами створення Інформаційного Забезпечення (ІЗ) є: Цілістність (Вся відображена інформація охоплює реальний стан об”єкта і є нерозривною частиною його функціонування.) Вірогідність. Захист від несанкціонованого доступу (різні ступені доступу до інформації по паролевій системі). Єдність та гнучкість. Контроль (за використанням інфорамації). Стандартизація та Уніфікація (відповідність прийнятим нормативам і правилам). Нормативи і інструкції щодо діяльності депозитного відділу викладені законодавчо в Законі Укараїни “Про банки і банківську діяльність”, а також в Інструкціях Національного Банку України для роботи комерційного банку і в тому числі депозитного відділу (Інструкція№3 НБУ “про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті”). Також НБУ затверджені Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів. Цими Правилами встановлений порядок залучення банками коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки. Внутрі кожного банку прийнятий внутрішній порядок відкриття та функціонування вкладних рахунків в іноземній і національній валюті фізичних осіб. Такий порядок прийнятий і в Укрексімбанку в віповідному Наказі по банку. Окрім названих нормативних документів для повноцінного інформаційного забезпечення необхідна наявність масивів- баз даних, які потрібно використовувати для формування проміжних і вихідних масивів, що є основними для отримання результатних звітних документів. Наявність в інформаційному забезпеченні баз даних викликає необхідність використовувати систему управління базами даних (СУБД), за допомогою якої можна здійснювати автоматизовану обробку інформації. В даній випускній роботі такою СУБД є СУБД ACCESS. СУБД ACCESS підтримує реляційну модель БД і працює в середовищі WINDOWS. Це продукт, який входить до складу Microsoftoffise. В ACCESS усі відомості, що стосуються певної предметної області, представляються у вигляді сукупності, пов”язаних між собою таблиць і на фізичному рівні зберігаються у вигляді одного файла, який має розширення .mdb. Крім таблиць у файлі зберігаються всі інструментальні засоби для роботи з таблицями: форми, запити, макроси, модулі, звіти. СУБД ACCESS є діалоговою системою, яка працює з вікнами. В цій СУБД є довідкова система, за допомогою якої можна отримувати різну інформацію про поточну робочу ситуацію та довідки загального характеру про роботу з системою. В ACCESS можна задавати не лише первинні, а і вторинні ключі таблиць, а також будувати схему даних шляхом встановлення реляційних зв”язків. Зв”язки між об”єктами моделі даних реалізуються через однакові реквізити- ключі зв”язку - в відповідних таблицях. При цьому ключом зв”язку завжди повинен бути ідентифікатор головного об”єкту в зв”язку. Зв”язки між окремими реляційними таблицями будуть носити статичний характер, вони будуть постійними і ці зв”язки будуть забезпечувати підтримку цілістності та узгодженності БД. Можливе встановлення таких типів зв”язків як : 1:1 та 1:Б ( Б- багатьох ). За допомогою статичних зв”язків можна виконувати каскадне оновлення та каскадне вилучення даних з БД. В ACCESS можливо імпортувати дані із інших СУБД : DBASE 3, DBASE 4, FOXPRO,- а також з електроних таблиць EXCEL, LOTUS і текстових редакторів. Також можливо експортувати дані з середовища ACCESS в названі системи. Але, як в будь-якій СУБД, існують кількісні обмеження, що накладаються на базу даних. По-перше, таким обмеженням є те, що між окремими реляційними таблицями можливий зв”язок типу 1:1 або 1:Б. Якщо ж між об”єктами інфологічної моделі зв”язок Б:1, то при відображенні на на реляційну модель цей зв”язок буде змінений на протилежний. Наступні обмеження накладаються і на довжину імені таблиці в ACCESS - не більше 64 символів. Таке ж обмеження і на кількість полів в одній таблиці- вона не може перевищувати 255. Головною метою розробки даної інформаційної системи є вдосконалення роботи депозитного відділу. СУБД ACCESS допомагає досяги цієї мети оскільки для полегшення обліку депозитних вкладів, для контролю за виконанням депозитних угод і проведення аналізу діяльності по залученню коштів населення на депозитні вклади не потрібно переглядати велику кількість паперових документів, а достатньо створити запит або відкрити вже створений, здійснити пошук і необхідна інформація буде висвічена на екрані або роздрукована на принтері. В процесі вивчення предметної області і створенні вимог до розробляємої інформаційної системи була встановлена необхідна структура організаії інформаційного забезпечення ( див. рис 3.1 ). Інформаційне забезпечення Інструктивні і ме- Система Інформаційна тодичн матерали класифікації база по депозитнй і кодування робот банку 1. Код договора 1.Закон України про банки i банк- 2. Код клієнта 3. Код валюти вську дяльнсть 4. Код вкладу Зовнішня Внутрішня Діяльність 5. Код операції інф.база інф.база 2.Інструкція №3НБУ про відкриття бан- ками рахунків Нормативно-до- Інформаційні Інформа- 3.Керівництво користуавча вдкова інфор-мація повідомлення цйн масиви 1.Нормативні ста 1.Масив ук- 4.Порядок проведення ки по вкладам 2. Стандарти с- ладених договорв депозитних опера нуючих операцй DOGOV цій з фіз. Особам в банку 2.Масив клієнтв 3.Довідник валют банку- DOV_KL 3.Масив видів вкладу- Вхідна Вихідна DOV_VKL інформація інформація 4. Масив ви 1.Договірдепоз. 2.Заява на прове 1.Нараховані % на депозитн вклади дв опера-цій Дення операцй (НВ-1) DOV_OPER з валютою 3.Додаткова угода 2.Аналіз залишків по видам вкладв 5.Масив платежв Про переривання (АЗ-1, АЗ-2) PLATA договору 3.Аналіз отрима- 6.Масив них сум депозитів угод пере- (АД-1, АД-2) ривання 4.Стан рахунку клієнта на вдпо- Ugoda_dog 7.Масив ва- відний момент лют часу (СР-1) DOV_VAL 5.Кас ти( ВО-1 ові докумен-ПО-1,ПО-2, ВО-2) 8.Масив курсу валют KURS Рисунок 3.1 Схема інформаційного забезпечення Зовнішню інформаційну базу складають наступні елементи: Нормативно-довідкова інформація, яка відображає всі основні показники для роботи депозитного відділу, а саме: — нормативні значення процентів по вкладам, — кодові позначення іноземних валют, — прийняті стандарти операцій в банку. Інформаційні повідомлення, які є вхідними і вихідними. Вхідні включають всі первинні документи, які приймають участь в задачі “Облік депозитних операцій банку”, такі як: — Договір на строковий вклад- укладається в відділі на основі даних, що поступають від клієнта. — Додаткова Угода по перериванню договору на депозит- якщо така операція мала місце, то укладається додаткова угода по закриттю депозита. — Заява на проведення операцій з валютою- при виплаті процентів в валюті на підставі таких заяв формуються видаткові валютні ордери. Вихідними повідомленнями будуть всі звіти та машинограми, що є результатом обробки вхідної інформації. Це є наступні вихідні документи: — машинограми (або документи на друк) : “Нараховані % по депозитним вкладам” (НВ-1) “Аналіз залишків по видам вкладів в національній валюті” (АЗ-1) “Аналіз залишків по видам вкладів в розрізі іноземних валют” (АЗ-2) “Аналіз депозитів по видам вкладів в національній валюті” (АД-1) “Аналіз депозитів по видам вкладів в розрізі іноземних валют” (АД-2) — відеограми: “Стан рахунків на відповідний момент часу” ( СР-1) “Поточні договори (ПД-1)” “Перевані достроково договори (ПДД-1)” “Договори, що закриваються на певний момент часу” (ЗД-1) — оперативні машинограми : “Прибутковий касовий ордер” ( ПО-1) “Прибутковий валютний ордер” (ПО-2) “Видатковий касовий ордер” (ВО-1) “Видатковий валютний ордер” (ВО-2) Інформаційні масиви, які необхідні для функціонування даної інформаційної системи є такі : —Довідник вкладів (ідентифікатор DOV_VKL). Такий довідник формується і ведеться внутрі депозитного відділу, в ньому зберігається інформація по розмірам процентних ставок, які використовуються при нарахуванні процентів на різні види вкладів і містить такі поля: код виду вкладу, назва вкладу, процентна ставка по ньому. —Довідник клієнтів (ідентифікатор DOV_KL). При формуванні масиву договорів договір може укладатися лише в тому випадку, коли клієнт є в довіднику клієнтів, де по ньому зберігаються всі дані. Такий довідник ведеться в розрізі всього банку і зміни можуть вноситись і внутрі депозитного відділу. В цьому довіднику міститься інформація про: код клієнта, прізвище ім”я по-батькові клієнта, країна резидентності, паспортні дані- серія, номер та місце видачі паспорта, адресні дані, контактний телефон, ідентифікаційний код . —Довідник операцій (ідентифікатор DOV_OPER). Цей довідник- для формування платіжних документів, він формується в відділі ОДБ і містить інформацію про види операцій, які можуть мати місце в депозитному відділі банку: код операції, назва операції. —Довідник валют (ідентифікатор DOV_VAL). В цьому довіднику вказуються назви валют і прийняті їх кодові позначення. —Курс валют (ідентифікатор KURS). Такий масив щоденно по внутрібанківській мережі поступає на АРМи відділу від ОДБ і в ньому вказується щоденний курс іноземних валют по відношенню до національної: код валюти, курс в національній валюті за одиницю іноземної, дата встановлення курсу. — Масив платежів ( ідентифікатор PLATA). Щоденно на початок дня з відділу ОДБ в депозитний відділ поступає інформація про проведені операції на рахунках, які ведуться в депозитному відділі. В цьому масиві відображається інформація про сплачені суми по депозитам, а саме: код операції, код договору, дата виконання операції, сума операції. —Масив укладених договорів (ідентифікатор DOGOV). Цей масив формується внутрі депозитного відділу на основі укладених договорів. В ньому відображається інформація про укладені договори, а саме: код договору, код клієнта, умови договору- вид вкладу, код валюти вкладу, строк вкладу, сума вкладу, дата укладання договору, дата видачі. —Масив перерваних договорів (ідентифікатор UGODA_DOG). Це вихідний масив, що формується внутрі відділу і містить інформацію про ті договори, які були достроково перевані: № угоди переривання, код договору, який переривається, дата повернення, сума повернення, %- на ставка повернення. —Масив рахунків (ідентифікатор RACHUN). Містить довідкову інформацію про рахунки, що відкриваються в відділі: номер депозитного рахунку, номер обслуговуючого рахунку, № договору депозита, за яким відкритий рахунок, дата відкриття, дата закриття. Інформація в масиви: укладених договорів, перерваних договорів і рахунків- поступає з документів на паперових носіях (договір депозиту, угода про переривання договору депозита, заява на проведення операції). В цьому випадку інформація заноситься вручну (з клавіатури). При введенні інформації в БД також приймають участь і довідники, які ведуться в самому відділі: довідник вкладів, клієнтів,- а також і ті, що надходять по внутрішньобанківській мережі, а саме: довідник операцій, довідник валют, курс валют, масив проведених платежів. Використання довідників приводить до можливості автоматичного вибору інформації з довідників, вибору зі списку, тощо. При веденні вихідних БД застосовуються такі методи контролю: перевірка даних в довіднику (наприклад, в довіднику клієнтів і в довіднику вкладів- при формуванні масиву договорів), задання шаблону вводу даних (при введенні даних про дати операцій, при введенні телефонів, ідентифікаційних кодів тощо), встановлення інтервалу можливих значень (при введені строків вкладів) тощо. Вихідні форми, які представлені в вигляді екранних форм (машинограм), файлів звітної інформації, можуть передаватися по електронній пошті, а паперові документи формуються для передачі кур”єрським способом. 3.1.2. Опис організації збору і передачі інформації на обробку Збір та передача інформації на обробку- це взаємопов”язані операції, тому вони ніколи не виконуються окремо одна від одної. Збір інформації може бути ручним або автоматизованим. Найефективнішим є використання автоматизованих засобів збору інформації. Такими засобами для комерційного банку можуть бути засоби, які зчитують інформацію з пластикових карток. Для задачі, що вирішується, такий засіб не має впливу на організацію збору і реєстрацію інформації. Для банківської інформаційної системи характерним є збір і отримання інформації по комп”ютерній мережі, яка функціонує внутрі кожного банку. Такий спосіб отримання інформації використовується і в депозитному відділі. По мережі передаються файли довідкової (Довідники валют, Довідник операцій) та оперативної інформації, яка необхідна для функціонування інформаційної системи внутрі відділу (Курс валют, Масив проведених платежів). Реєстрація інформації окрім ручної та машинної може бути також машинно-ручною, тобто такою, при якій формування документів робиться використовуючи технічні засоби. Для депозитного відділу це оперативні документи- прибуткові і видаткові ордери, які поступають на обробку в касовий зал. Первинними документами, збір яких проходить ручним способом, для задачі обліку депозитних операцій є такі: ---Договір на строковий вклад (Укладається в відділі на основі даних, що поступають від клієнта. І вже на підставі цього договору відкриваються депозитні рахунки, створюється масив договорів.) ---Додаткова Угода по перериванню договору на депозит (При перериванні договору депозита достроково укладається додаткова угода по закриттю депозита, на підставі якої формується масив перерваних договорів.) ---Заява на проведення операцій з валютою (При виплаті процентів в валюті на підставі таких заяв формуються видаткові валютні ордери, за якими в касі виплачуються нараховані суми процентів.) Всі ці документи поступають на автоматизовану обробку на підставі даних клієнта. Вони формуються внутрі відділу і за своєчасну автоматизовану їх обробку несуть відповідальність економісти відділу, які працюють з даними документами. Операціоніст- працівник депозитного відділу вводить інформацію з клавіатури і одночасно здійснюється перенесення інформації на магнітний носій. Введення даних контролюється за допомогою таких методів, як: візуальний метод контролю, задання шаблону вводу даних, перевірка кодів з довідника. Для процесу збору і реєстрації інформації в депозитному відділі також необхідна підтримка ведення довідників. Для цього потрібні такі довідникі в вигляді файлів- баз даних: —Довідник вкладів. В ньому зберігається інформація по розмірам процентних ставок, які використовуються при нарахуванні процентів на різні види вкладів. —Довідник клієнтів. При формуванні масиву договорів договір може укладатися лише в тому випадку, коли клієнт є в довіднику клієнтів, де по ньому зберігаються всі дані. —Довідник операцій. Цей довідник- для формування платіжних документів, містить інформацію про види операцій, які можуть мати місце в депозитному відділі банку. —Довідник валют. В цьому довіднику вказуються назви валют і прийняті їх кодові позначення. Але не лише довідкова інформація необхідна для функціонування інформаційної системи депозитного відділу, а оперативні дані, які формуються поза межами відділу. Такими даними можуть бути дані про щоденний курс іноземних валют по відношенню до національної, а також інформація по проведеним платежам на депозитних рахунках. Збір такої інформації проходить по внутрішньо-банківській мережі. Вхідними масивами, що зберігають довідкову інформацію і поступають ззовні, є наступні: Довідник операцій- поступає з ОДБ і зберігається внутрі відділу, зміни в ньому можуть вноситись лише в відділі ОДБ. Довідник валют- постійно зберігається внутрі відділу, але при змінюванні даних корегування проходить в відділі ОДБ і нові дані вносяться в довідник, який є внутрі відділу- відповідальність за своєчасність отримання несе особа, що вносить зміни в ОДБ. Курс валют- щоденно поступає з відділу ОДБ по внутрішньо-банківській мережі, звітує по пересилці масиву відповідальна особа, що відправляє файл по мережі. Масив проведених платежів - аналогічно до масиву курсу валют. За своєчасність формування і надання на робочі місця довідників, які ведуться внутрі депозитного відділу (Довідник клієнтів та Довідник вкладів), відповідає керівник відділу, на АРМі якого і ведуться ці масиви. 3.1.3. Побудова системи класифікації та кодування Методи організації і пошуку економічної інформації в умовах ії автоматизованої обробки потребують попередньої класифікації і кодування. Класифікація- це розподілення множини об”єктів на підмножини по іх спільним ознакам, або навпаки різниці в відповідності прийнятим методам класифікації. Під системою класифікації розуміють сукупність методів та правил класифікування. Методи класифікування поділяються на: ієрархічний та фесетний. При ієрархічному методі виконується послідовне ділення об”єктів класифікування на підпорядковані класифікаційні групи, кількість та розмір яких залежить від кількості ступеней класифікації, глибини, об”єму, гнучкості, значимості груп. В якості переваг такого групування можна зазначити : логічність та ясність побудови, чіткість в виділених ознаках, традиційність та звичність використання. До недоліків методу віносяться : жорстка структура побудови, великі об”єми пам”яті, необхідність мати великі резерви на носіях інформації для збереження створюваних масивів інформації. Інший спосіб класифікування- фасетний. При ньому виконується не послідовне, а паралельне розділення множини на незалежні класифікаційні групування - фасети. Перевагами методу є: велика гнучкість структури, великі можливості по включенню нових, вилученню старих фасет. Недоліками є: недостатньо повне використання фасет завдяки неможливості побудови будь-яких комбінацій фасет, новизна і нетрадиційність, незручність у використанні при ручній обробці. У процесі кодування об”єктів класифікації іх групуванням і ознакам зе певними правилами присвоюють цифрові, літерні чи літерно- цифрові коди. Кодування- це утворення і присвоєння коду класифікаційному групуванню чи об”єкту класифікації. Система кодування- це сукупність методів і правил кодування класифікаційних групувань і об”єктів класифікації заданої множини. За державним стандартом є 4 методи кодування: Порядковий- створення коду із чисел натурального ряду і його присвоєння. Найбільш простий і повний, однозначний. Серійно-порядковий- створення коду із чисел натурального ряду, із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об”єктами класифікації з однаковими ознаками і його присвоєння. Послідовний- створення коду класифікаційного групування і (чи) об”єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, які отримані при ієрархічному методі класифікації, і його присвоєння. Паралельний- створення коду класифікаційного групування і (чи) об”єкта класифікації з використанням кодів незалежних групувань, які отримані при фасетному методі класифікації, і його присвоєння. Вимоги до кодів : Забезпечення розв”язання всіх задач системи при мінімумі їх довжини. Єдність кодів на всіх рівнях управління. Структура коду має забезпечувати групування інформації у необхідних розрізах. Зміст номенклатур повинен відповідати вимога м державних стандартів чи керівних методичних матеріалів. Забезпечення інформаційного сполучення взаємопов”язаних систем. Автоматичний контроль помилок. Кодування інформації виконується такими способами: - ручним, - друкарським, - автоматизованим, - на спеціальному обладнанні. Для функціонування інформаційної системи, що розроблюється, необхідно створити наступні класифікатори: код договору код клієнта код операції код виду вкладу код валюти Створення коду договору виконується на основі порядкового методу. Тобто код присвоюється по мірі надходження договорів на обробку. Структура такого коду має вигляд: XXXX \| \|_____ поряковий номер договору Створення коду клієнта виконується на основі порядкового методу. Тобто код присвоюється по мірі накопичення інформації в довіднику клієнтів. Структура такого коду має вигляд: ХXX \| \|_____ поряковий номер клієнта Для зручності код валют, який використовується при функціонуванні інформаційної системи, має структуру прийняту в світовій практиці в міжбанківських розрахунках. Так позначеннями основних валют на сьогодняшній день є: Наіменування валюти Умовне позначення українська гривня 980 долар США 840 марка Німеччини 280 Створення коду операції виконується на основі послідовного методу. Структура такого коду має вигляд: X Х \| \| \| \|_ ознака виду операції в національній чи іноземній валюті(1-національна, 2-іноземна) \|__ ознака руху операції Операція Позначення надходження коштів на депозитний рахунок: в національній валюті (грн.) в іноземній валюті 11 12 виплата сум процентів та погашення депозиту: в національній валюті (грн.) в іноземній валюті 21 22 переривання договору в національній валюті (грн.) в іноземній валюті 31 32 Створення коду виду вкладу виконується на основі послідовного методу . Структура такого коду : X X \| \| __ ознака виду валюти вкладу \|_____ознака строку вкладу Вид вкладу Кодове позначення на 3 місяця: — валютний — гривневий 11 12 на 6 місяців — валютний — гривневий 21 22 на 12 місяців — валютний — гривневий 31 32 3.1.5. Структура інформаційних масивів Як було зазаначено вище, для процесу функціонування інформаційної системи, що розроблюється необхідна наявність вхідних масивів, а саме: Масив “Довідник клієнтів” Масив “Довідник вкладів” Масив “Довідник операцій” Масив “Довідник валют” Масив “Курс валют” Масив “Платежі” В процесі обробки первинної інформації на основі паперових документів та файлів баз даних формуються наступні вихідні масиви: Масив “Договір” Масив “Перервані договори” Масив “Рахунки” Опис всіх цих масивів поданий в таблицях 3.1-3.9 Таблиця 3.1. Опис масиву “ Довідник вкладів” Найменування масиву : Довідник вкладів Позначення масиву : DOV_VKL Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 6 записів Довжина запису: 29 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код вкладу Наіменування реквізиту Ідетифікатор в програмі Умовне позначення в формулах Формат Діапазон змін Логічні і семантичні зв”язки код вкладу kd_vkl v 9 (2) Dogov код валюти kd_val w 9(3) Dov_val назва вкладу nz_vkl A(30) Процентна ставка proc_vkl Сwv 9(2) Масив “Довідник вкладів” містить довідкову інформацію про види вкладів на депозит та процентні ставки по ним. Масив змінюється при зміні видів послуг (збільшенні їх кількості та різноманітності, наприклад), або при зміні процентних ставок. Таблиця 3.2. Опис масиву “ Довідник операцій” Найменування масиву : Довідник операцій Позначення масиву : DOV_OPER Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 6 записів Довжина запису: 16 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код операції Наіменування реквізиту Ідетифікатор в програмі Умовна позначка в формулі Формат Діапазон змін Логічні і семантичні зв”язки код операції kd_oper o 9(2) 11-12,21-22, 31-32 Plata назва операції nz_oper A(15) Масив “Довідник операцій ” містить довідкову інформацію про операції , які можуть виконуватись внутрі відділу. .Масив має постійний стан і майже не змінюється. Таблиця 3.3. Опис масиву “ Довідник валют” Найменування масиву : Довідник валют Позначення масиву : DOV_VAL Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 4 записа Довжина запису: 16 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код валюти Наіменування реквізиту Ідетифікатор в програмі Умовна позначка в формулі Формат Діапазон змін Логічні і семантичні зв”язки код валюти kd_val w 9(3) Dogov, Kurs, Plata Наіменування валюти nz_val A(15) Масив “Довідник валют” містить довідкову інформацію про види валют, з якими можуть проводитись депозитні операції. Масив має постійний стан і майже не змінюється. Таблиця 3.4. Опис масиву “ Довідник клієнтів” Найменування масиву : Довідник клієнтів Позначення масиву : DOV_KL Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 999 записів Довжина запису: 160 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код клієнта Наіменування реквізиту Ідетифікатор в програмі Умовна позначка в формулі Формат Діапазон змін Логічні і семантичні зв”язки Код клієнта kd_kl i 9(4) Dogov, Rachun Прізвище, ім”я по-батькові клієнта nz_kl A(30) Країна резидентності kd_kr A(20) Адреса проживання клієнта adr_kl A(60) Телефон клієнта tel_kl 9(10) Паспортні дані kd_pasp A(40) Коли і ким виданий паспорт adr_pasp A(30) Індетифікацій-ний код tax_kl 9(10) Масив “Довідник клієнтів” містить довідкову інформацію про клієнтів банка. Масив змінюється по мірі появи нових клієнтів. Кількісних показників не містить. Таблиця 3.5. Опис масиву “ Курс валют” Найменування масиву : Курс валют Позначення масиву : KURS Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 6 записів Довжина запису: 29 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код валюти Наіменування реквізиту Ідетифікатор в програмі Умовна позначка в формулі Формат Діапазон змін Логічні і семантичні зв”язки код валюти kd_val w 9 (3) Dov_val курс валюти kurs Rw 9 (2), 9 (3) дата встанов-лення курсу kurs_d 9(8), Date Масив “Курс валют” містить оперативну інформацію про курси іноземних валют по відношенню до національної. Масив змінюється щоденно в відділі ОДБ і передається по внутрішньо-банківській мережі в усі відділи, в т.ч. і в депозитний. Таблиця 3.6. Опис масиву “ Платежів” Найменування масиву : Платежі Позначення масиву : PLATA Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 1000 записів Довжина запису: 25 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код договору, код операції Найменування реквізиту Ідентифікатор в програмі Умовне позначення в формулах Формат Діапазон значень Логічні і семантичні зв”язки № платежу n_plat n 9(3) Код Договору kd_dog d 9(4) Dogov Код Операції kd_oper o 9(2) Dov_oper Код Валюти kd_val w 9(3) Dov_val Дата Виконання d_oper 9(8)Date Сума Операції sum_oper SOwod 9(6),9(2) Масив “Платежі”містить оперативну інформацію про всі проведені операції по депозитним рахункам. Масив змінюється щоденно в відділі ОДБ і передається по внутрішньо-банківській мережі в усі відділи, в т.ч. і в депозитний. Таблиця 3.7. Опис масиву “ Укладених договорів ” Найменування масиву : Договір Позначення масиву : DOGOV Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 1000 записів Довжина запису: 51 символ Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код договору, код клієнта, код вкладу Найменування реквізиту Ідентифікатор в програмі Умовне позначення в формулах Формат Діапазон значень Логічні і семантичні зв”язки Код договору kd_dog D 9(4) Ugoda_dog, Rachun Код Клієнта kd_kl І 9(3) Dov_kl Код Вкладу kd_vkl V 9(2) Dov_vkl Код валюти вкладу kd_val W 9(3) Dov_val Строк Вкладу time Тwv 9(3) Дата укладання d_ukl 9(8) Date Дата Видачі d_end 9(8) Date Сума Вкладу d_sum Swvd 9(6),9(2) Масив “ Договір” містить оперативну інформацію про всі депозитні договори. Масив передбачений для відбивання інформації про те: хто, коли, який вклад зробив. Масив змінюється по мірі укладання договорів на депозит. Таблиця 3.8. Опис масиву “ Рахунки ” Найменування масиву : Рахунки Позначення масиву : RACHUN Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 1000 записів Довжина запису: 51 символ Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код договору, код клієнта Найменування реквізиту Ідентифікатор в програмі Умовне позначення в формулах Формат Діапазон значень Логічні і семантичні зв”язки Код договору kd_dog d 9(4) Dogov Код Клієнта kd_kl i 9(3) Dov_kl Депозитний рахунок d_rah 9(14) Обслуговуючий рахунок p_rah 9(14) Дата відкриття рахунку r_open 9(8) Date Дата закриття рахунку r_close 9(8) Date Масив “ Рахунки” містить довідкову інформацію про всі депозитні рахунки, що відкриті в відділі. Масив змінюється по мірі відкриття нових рахунків. Таблиця 3.9. Опис масиву “ Перерваних договорів” Найменування масиву : Перервані договори Позначення масиву : UGODA_DOG Назва носія масиву : МД Обсяг масиву : 100 записів Довжина запису: 25 символів Метод організації: послідовний Ключі упорядкування : код угоди , код договору Найменування реквізиту Ідентифікатор в програмі Умовне позначення в формулах Формат Діапазон значень Логічні і семантичні зв”язки Код Угоди kd_ug 9(3) Код Договору kd_dog D 9(4) Dogov Дата Повернення dd_ug 9(8) Date %-на ставка повернення proc_ug 9(2) Сума Повернення sum_ug 9(6), 9(2) Масив “Переваних договорів” містить оперативну інформацію про ті депозитні договори, які були достроково перевані. Масив змінюється по мірі надходження нових переваних угод. 3.2. Організаційне забезпечення Вирішення задачі “Облік депозитних операцій комерційного банку ” проходить в нерозривному зв”язку з системою “ОДБ”, так як здійснення операцій на депозитних рахунках можливе при виконанні проводок цих операцій в системі “ОДБ”. Тому часто така задача вирішується в операційному управлінні банку (як наприклад, в УКРЕКСІМБАНКУ). В ОПЕРУ виділені окремі підрозділи-відділи, що займаються обслуговуванням депозитних рахунків. Для обслуговування фізичних осіб створений окремий відділ (далі- депозитний відділ). Внутрі депозитного відділу виділяють наступні робочі місця: АРМ керівника депозитного відділу; АРМ працівника депозитного відділу ( економіста ). АРМ працівника депозитного відділу (економіста) передбачає виконання наступних функцій: Ведення масиву укладених депозитних договорів Відкриття депозитного рахунку після внесення коштів по договору Нарахування % по депозитним договорам Формування оперативних платіжних документів для наступної їх обробки в операційному залі (касі) і проведенню в системі “Операційний день банку” (ОДБ) Отримання по мережі даних про проведені платежі, що пройшли через ОДБ в вигляді масиву платежів. Отримання через мережу щоденної інформації по курсу валют в вигляді масиву курсу валют. АРМ керівника депозитного відділу передбачає виконання тих же функцій, що виконуються на АРМі робітника депозитного відділу, а також і спеціфічних функцій, а саме: Ведення (додавання, коректировка, видалення записів)довідників: Вкладів, Клієнтів, Операцій, Валют. Отримання інформації про стан залишків на депозитних рахунках. Перегляд інформації по окремому клієнту банка. Формування звітів по проведеним операціям залучення коштів. Внесення змін по умовам укладених договорів і передача їх на АРМ економіста депозитного відділу для коректировки роботи по зміненому договору. Більш детально функції кожного з АРМів були викладені в підрозділі 1.3 даної випускної роботи. Схема організаційної структури внутрі відділу має наступний вигляд (Рис.3.2). АРМ Керівника Депозитного Відділу АРМ працівника АРМ Працівника АРМ працівника Відділу (економіста) Відділу (економіста) відділу- економіста Рисунок 3.2. Схема організації робочих місць внутрі депозитного відділу. Технологічний процес автоматизованого збору інформації та її обробки можна поділити на окремі етапи проходження цього процесу. Такі етапи визначаються специфікою предметної області і мають наступні елементи: Етап укладання договорів, відкриття рахунків та занесення коштів на депозитні рахунки. Етап нарахування, виплати процентів по депозитним вкладам Етап закриття депозитних рахунків та видача коштів по депозитам, по яким термін вкладу вичерпаний. Етап дострокового закриття депозитів, якщо виникла така необхідність. Етап формування аналітичної і облікової звітності по роботі депозитного відділу. Всі ці етапи описані в вигляді схеми технологічного процесу на рисунку 3.3. Основною інструкцією по операціях технологічного процесу є керівництво користувача. Керівництво користувача. Вступ Призначення та умови використання Підготовка до роботи Опис операцій Аварійні ситуації Рекомендації щодо засвоєння. 1.Вступ Програмний комплекс задачі “Облік депозитних операцій комерційного банку” застосовується в роботі депозитного відділу комерційного банку. Користувачами даного комплексу можуть бути лише спеціалісти-працівники депозитного відділу, наділені відповідними повноваженнями. Даний комплекс розрахований як АРМ керівника депозитного відділу, який поєднує функції АРМа економістаі має додаткові можливості: Ведення (додавання, коректировка, видалення записів)довідників: Вкладів, Клієнтів, Операцій, Валют. Отримання інформації про стан залишків на депозитних рахунках. Перегляд інформації по окремому клієнту банка. Формування звітів по проведеним операціям залучення коштів. Внесення змін по умовам укладених договорів і передача їх на АРМ економіста депозитного відділу для коректировки роботи по зміненому договору. 2. Призначення та умови використання Для функціонування розробки небхідна наявність IBM-сумісної ПЕОМзі стандартним набором технічних засобів (принтер стандартної конфігурації, маніпулятор типу миша, монітор не нижче VGA, мікропроцесор не нижче INTEL80386, ОЗУ-не нижче 2Мб, на вінчестері-20Мб), OS MS WINDOWS 95, СУБД ACCESS 2.0 і вище. Задача “Облік депозитних операцій комерцйного банку” автоматизує наступні функції: —розрахунок суми процентів по депозитним договорам (використовується для визначення суми процентів, що необхідно сплачувати за депозитними вкладами на певний момент часу); —облік нарахованих процентів по депозитним вкладам (для визначення обсягів нарахованих процентів за певний період в розрізі окремих валют); —облік і аналіз залишків на депозитних рахунках в національній і в розрізі іноземних валют (для отримання інформації по обсягам коштів, залучених на вклади фізичних осіб ). 3. Підготовка до роботи Для початку роботи необхідна наявність всіх технічних і пргорамних засобів: IBM-сумісної ПЕОМзі стандартним набором технічних засобів (принтер стандартної конфігурації, маніпулятор типу миша, монітор не нижче VGA, мікропроцесор не нижче INTEL80386, ОЗУ-не нижче 2Мб, на вінчестері-20Мб), OS MS WINDOWS 95, СУБД ACCESS 2.0 і вище. А також наявність файлу deprach.mdb, який є основним файлом бази даних для роботи програмногго комплексу. 4. Опис операцій Після запуску програмного комплексу висвічується запит на введення паролю. Якщо занесений пароль є невірним, то програма завершує свою роботу. При правильному набраному паролі з”являється форма меню, в якій необхідно вибрати потрібний пункт. При виборі “Новий договір” висвічується форма для занесення нових нових даних в БД “Договір”. .Якщо клієнт, який обслуговується новий, то спочатку в пункті меню “Перегляд довідників” необхідно вибрати “Довідник клієнтів”, де в відповідні поля занести дані по кожному новому клієнту. При цьому необхідно враховувати маски вводу на полях ідентифікаційний код- 10 знаків. Коли клієнт вже є в довіднику, то відкривається форма “Договір ” в “Новий договір” і в БД вносяться всі дані по укладеному договору. При чому введення в поля: код клієнта, код виду вкладу,код валюти виконується при виборі відповідних записів з довідників. В поле сума вкладу можна заносити лише числовий вираз. Поля, в які заносяться дані про дати виконання операцій, мають спеціальний формат дати. Після занесення даних по договору клієнту відкривається депозитний рахунок та обслуговуючий (рахунок процентів). Поля рахунків мають маску вводу і розмір 14 знаків. Після занесення всіх даних необхідно натиснути клавішу ВИХІД і повернутися до головної форми меню. При виборі пункту меню “Стан рахунків”, можна вибрати або “Поточні договори”, або “Перевані договори”. Якщо вибір “Поточні договори”, то видається форма звіту, яка відображає поточний стан рахунків по сплаті процентів на депозитні вклади. Якщо на поточний момент часу не існує укладених договорів, то форма буде не заповнена. При виборі “Перевані договори”- висвічується форма, яка відображає всі договори, що були достроково перервані, а також суми та терміни переривання по ним. Після натиску клавіши ВИХІД відбувається повернення до форми головного меню. При виборі “Формування звітів” висвічується перелік тих звітів, які можна отримати: Нараховані % по депозитним вкладам Аналіз залишків по видам вкладів в національній валюті Аналіз залишків по видам вкладів в розрізі іноземних валют Аналіз депозитів по видам вкладів в національній валюті Аналіз депозитів по видам вкладів в розрізі іноземних валют Кожний з цих звітів можна роздрукувати вибраши відповідну команду ДРУК. При завершенні роботи в головному меню вибирається “Завершення роботи” і програмний комплекс завершить свою роботу. 5. Аварійні ситуації Припинення автоматизованої обробки інформації відбувається, якщо: Відсутні або порушенні структури вхідних масивів, а також при несвоєчасності отримання вхідного масиву- “Курс валют”, який необхідно щоденно поновлювати і надсилати до всіх відділів, в тому числі і до депозитного відділу. Для виправлення такої ситуації необхідно звернутися до системного адміністратора мережі або відділу програмного забезпечення. Неправильний формат введеного запису або пусте значення в полі, яке необхідно заповнити. Для запобігання таких ситуацій необхідно ретельно слідкувати за правильністю введення даних в БД. Видача повідомлення про неготовність принтера до друку. Необхідно перевірити чи підключений принтер або звернутися до системного адміністратора мережі. Автоматизована обробка припиняється також у разі несправності обчислювальної техніки, відсутності електроенергії, несправності в мережі банківської системи. В цих випадках потрібно налагоджувати технічні засоби без втручання до внутрішньої структури програмного за безпечення. Як рекомендація для користувачів є створення резервних копій файлу програми. Рекомендації щодо засвоєння Процес роботи з програмним комплексом показаний на конрольному прикладі в Додатку 4. 3.3. Технічне забезпечення Для вирішення задачі автоматизації обліку депозитних операцій застосовують наступний комплекс технічного забезпечення: Персональну ЕОМ (кількість ПЕОМ визначається кількістю економістів, працюючих в депозитному відділі): принтер стандартної конфігурації, маніпулятор типу миша, монітор не нижче VGA, мікропроцесор не нижче INTEL80386, ОЗУ-не нижче 2Мб, на вінчестері-20Мб. OS MS WINDOWS 95, СУБД ACCESS 2.0 і вище. 2.Всі ПЕОМ об”єднані у внутрішню мережу відділу. 3.Внутрішня мережа відділу має вихід до загальної внутрішньо-банківської мережі. Такий комплекс технічних засобів пояснюється тим, що всі операції, які проходять в банку, відбуваються взаємопов”язано в єдиній сиситемі, яка обслуговує внутрішньо-банківську мережу. Системою, в якій працює банк і через яку зв”язані всі підрозділи є система “Операційного дня банку”. Для депозитного відділу виділений сервер відділу, який зв”язаний з Сервером Операційного Управління, що має вихід до центрального серверу банку. Для серверу депозитного відділу доступна лише та інформація, що необхідна для процесу роботи відділу, а саме: Курс валют отримується лише на валюти, які приймають участь в депозитних операціях Масив проведених платежів містить лише операції, що проводяться на рахунках відкритих в відділі В довіднику клієнтів містяться дані про клієнтів- фізичних осіб. Але зв”язок з сервером ОПЕРУ проходить в двох напрямках: на прийом інформації, та на подачу даних до серверу. Відсилатися можуть такі дані: Масив рахунки- інформація про відкриті рахунки в відділі. Масив довідника клієнтів- інформація про нових клієнтів відділу, тобто і банку в цілому. В вигляді файлів можуть надсилатися електронні документи- звіти по роботі відділу. Право доступа до такої інформації надається лише відповідальним особам. Схема функціонування внутрішньо-банківської мережі подана на рисунку 3.4. Доступ до центрального серверу, який містить змістовну інформацію про всі операції, що проводяться банком, обмежений для різних підрозділів певними правами доступу, які визначаються системним адміністратором на основі прийнятих норм і правил роботи банку. Правління банку Центральний сервер банку Сервер Операцій- Сервер бухгалтерії Сервер відділу ного Управління управління активами та пасивами Сервер відділу Сервер депозитного АРМ голов- АРМ ОДБ відділу ного бухгалтера аналітика з питань депозитної політики АРМ опе- АРМ керів- банку раціоніста ника депоз.відділу АРМ опе- раціоніста Арм еко- АРМ еко- номіста номіста Рисунок 3.4. Схема внутрішньо-банківської мережі ЕОМ 3.4. Програмне забезпечення В даній випускній роботі програмна реалізація розробки виконана за допомогою СУБД ACCESS. СУБД ACCESS підтримує реляційну модель БД і працює в середовищі WINDOWS. Це продукт, який входить до складу Microsoftoffise. В ACCESS усі відомості, що стосуються певної предметної області, представляються у вигляді сукупності, пов”язаних між собою таблиць і на фізичному рівні зберігаються у вигляді одного файла, який має розширення .mdb. Крім таблиць у файлі зберігаються всі інструментальні засоби для роботи з таблицями: форми, запити, макроси, модулі, звіти. СУБД ACCESS є діалоговою системою, яка працює з вікнами. В цій СУБД є довідкова система, за допомогою якої можна отримувати різну інформацію про поточну робочу ситуацію та довідки загального характеру про роботу з системою. В ACCESS можна задавати не лише первинні, а і вторинні ключі таблиць, а також будувати схему даних шляхом встановлення реляційних зв”язків. Зв”язки між об”єктами моделі даних реалізуються через однакові реквізити- ключі зв”язку - в відповідних таблицях. При цьому ключом зв”язку завжди повинен бути ідентифікатор головного об”єкту в зв”язку. Зв”язки між окремими реляційними таблицями будуть носити статичний характер, вони будуть постійними і ці зв”язки будуть забезпечувати підтримку цілістності та узгодженності БД. Можливе встановлення таких типів зв”язків як : 1:1 та 1:Б ( Б- багатьох ). За допомогою статичних зв”язків можна виконувати каскадне оновлення та каскадне вилучення даних з БД. Процес проектування в СУБД ACCESS починається з розробки інфологічної моделі БД. Метою інфологічного проектування є створення структурованої інформаційної моделі предметної області, для якої буде розроблятися база даних. В даній випускній роботі інфологічне проектування виконується на основі синтезу атрибутів. В попередніх розділах даної випускної роботи вже були визначені ті об”єкти, які приймають участь в програмному забезпеченні, що розроблюється. Результатом такого інфологічного проектування є інфологічна модель БД, яка представлена на рисунку 3.5. Довідник вкладів Договір Угода_договір 'Платежі Довідник валют Довідник клієнтів Курс валют Довідник операцій Рахунки Рисунок 3.5. Інфологічна модель БД Наступним етапом проектування БД є реалізація на фізичному рівні. Цей етап містить процес створення таблиць та формування схеми даних. Створення таблиць виконується на основі розроблених інформаційних масивів та їх структур, що були описані в пірозділі 3.1. Приклади заповнених таблиць та створена схема даних подані в Додатку 5. На початку функціонування програми за допомогою такого засобу як макрос з”являється форма меню, в якій існує можливість вибору потрібних дій для виконання. Екранна форма такого меню подана в Додатку 5. Запуск меню відбувається на основі макросу “autoexec”, який виконує команду “Відкрити форму”. Для перегляду даних та зручного введення даних в масиви використовують такий засіб як ФОРМА. В даній випускній роботі використовуються такі варіанти форм: Для таблиці Довідник клієнтів створена форма: “Клієнт” в один стовпчик, так як це зручний засіб для введення такої умовно-постійної інформації. Для таблиці Довідник вкладів була вибрана таблична форма. Таблиці Договір і Рахунки об”єднані в складову форму, при чому таблиця Договір є головною таблицею, а таблиця Рахунки- підпорядкованою. Приклади створених форм на основі таблиць приведені в Додатку 6. ACCESS також дозволяє створювати форми на основі запитів. Такою формою в розробці є форма “Перервані договори”. Для сворення вихідних форм документів в ACCESS існує можливість формувати звіти, які будуть вихідними документами. Засоби по розробці звітів призначені для створення макету звітів, по якому може бути здійснений вивід даних з таблиць в вигляді вихідного документу на друк. В процесі конструювання формується склад і зміст розділів звіту, а також розміщення в ньому значень, що виводяться з полів таблиць БД. Крім того оформлюються заголовки, підписи реквізитів звіту, розміщуються розрахункові результати. Засоби конструювання звіту дозволяють групувати дані по декільком рівням. Для кожного рівня можуть виконуватись розрахунки підсумків, визначаються заголовки і примітки по кожному групуванню. В даній випускній роботі звіти побудовані згідно розроблених форм вихідних документів, що представлені в Додатку 2. Всі звіти побудовані на основі створених запитів. Запити- це засіб ACCESS, що дозволяє виконувати аналіз даних таблиць по наступним операціям: групування (по обному виду певного атрибуту), сума (SUM), розрахунок середнього значення (AVG). Розрахункові поля в запиті створені на основі формул, що були представлені в підрозділі 2.2.3. Запити можна створювати таким методом як за зразком QBE. Але існує і інший шлях реалізації запитів в ACCESS - за допомогою мови SQL. Будь-який запит, створений в QBE може бути трансформований в SQL. Екрані форми представлених запитів подані в Додатку 7. Програмно реалізовані звіти в СУБД ACCESS представлені в Додатку 8. Рисунок 2.2., Аркуш 23 ПД-1 так ні До Аркуша 20 Е Ugoda_dog Ugoda_dog Ugoda_dog Відкриття форми перерваних договорів Відкрити форму? Ugoda_dog Ugoda_dog Занесення даних по перерваним договорам Відкриття БД "Угод переривання" З Аркуша 20 Ugoda_dog Dogov Е2 До Аркуша 23 До Аркуша 21 До Аркуша 1 ні так В Повернення до головного меню так E2 Стан рахунків? Перевані договори так E1 Рисунок 2.2., Аркуш 20 ні form Вибір дії form E 19 До Аркуша 20 Е СР-1 СР-1 Друк звіту СР-1 Друк? СР-1 Swvd, SNwvd, Sowvdo, SONwvdo, PZwvd, PZNwvd Формування звіту СР-1 так До Аркуша 22 date 19 Swvd Dogov Dogov Перейти на наступний запис PZwvd, PZNwvd SOwvdo, SONwvdo, Swvd, SNwvd Розрахунок за формулою (39), (40) SOwvdo, SONwvdo Plata Розрахунок за формулою (37), (38) SNwvd Kurs_val Розрахунок за формулою (1) Swvd Dogov Запам"ятати суму вкладу ні Рисунок 2.2., Аркуш 21 Прочитати запис Кінець БД Dogov Dogov Встановлення фільтру date дата Ввести дату E1 Dov_vkl Dov_vkl Dov_vkl Dov_vkl Kurs_val Перегляд Dov_vkl Перегляд Dov_vkl Перегляд Dov_kl Dov_vkl dov Перелік довідників dov Вибір потрібного довідника B D Рисунок 2.2.,Аркуш 19 Sw, Swv,Swvd SNwv,SNw,SNwvd PNw,PN, SN, Pw, Pwv, Pwvd,PNwv,PNwvd Kurs_val Sw, Pw SNw, PNw Розрахунок за формулою (19),(28),(32) Sw, Pw Swv, Pwv Розрахунок за формулою (19),(32) SN, PN SNw, PNw Розрахунок за формулою (7),(8) НВ-1 ні так НВ-1 F Звіт НВ-1 Друк звіту НВ-1 Друк? Формування звіту НВ-1 18 Рисунок 2.2.,Аркуш 18 Dogov Swvd Kurs_val Swvd Розрахунок за формулою (2), (3) Pwvd, PNwvd До Аркуша 16 Dogov Kurs_val Swv Pwv, PRwv, PNwv Розрахунок за формулою (30), (36), (31) Kurs_val 14 Закрити цикл по валюті Закрити цикл по коду вкладу Swv SNwv Swvd Розрахунок за формулою (9), (16) SNwvd Розрахунок за формулою (1) 13 Рисунок 2.2, Аркуш 17 До Аркуша 18 До Аркуша 17 так 15 14 Відкрити цикл по валюті ні так Рисунок 2.2., Аркуш 16 13 Swvd Dogov Запам"ятати суму вкладу Kd-vкl Відкрити цикл по коду вкладу Kd-vкl Dogov Запам"ятати код виду вкладу Kd_val=980 Kd-val Dogov Запам"ятати код валюти Прочитати запис Кінець БД Dogov Dogov date Встановлення фільтру date дата Ввести дату F5 ні Sw, Swv,SRwv SNw, PNw,PN, SN, Pw, Kwv, Kw, K SN, PN, K SNw, PNw Розрахунок за формулою (34),(7),(29) АD-2 ні так АD-2 F Звіт АD-2 Друк звіту АD-2 Друк? Формування звіту АD-2 Kurs_val SNw, PNw Sw, Pw Розрахунок за формулою (19),(28),(32) Sw, Kw, Pw Kwv Swv, Pwv Розрахунок за формулою (19),(28),(32) 12 Рисунок 2.2.,Аркуш 15 До Аркуша 13 11 Закрити цикл по валюті Dogov Kurs_val Pwv, PRwv, PNwv Розрахунок за формулою (30), (36), (31) Swv Kurs_val Рисунок 2.2, Аркуш 14 Закрити цикл по коду вкладу SRwv Swv Kwv Розрахунок за формулою (11) Swv Kwv SNwv Swvd Розрахунок за формулою (9), (10), (16) 10 До Аркуша 15 До Аркуша 14 12 так 11 Відкрити цикл по валюті ні так Рисунок 2.2., Аркуш 13 10 Swvd Dogov Запам"ятати суму вкладу Kd-vкl Відкрити цикл по коду вкладу Kd-vкl Dogov Запам"ятати код виду вкладу Kd_val=980 Kd-val Dogov Запам"ятати код валюти Прочитати запис Кінець БД Dogov Dogov date Встановлення фільтру date дата Ввести дату F4 ні 9 Рисунок 2.2, Аркуш 12 АD-1 ні так АD-1 F Звіт АD-1 Друк звіту АD-1 Друк? АD-1 Sw, Swv, SRwv, Pwv,Pw,PRwv,Kwv,Kw Формування звіту АD-1 Sw, Kw, Pw Kwv Swv, Pwv Розрахунок за формулою (19),(28),(32) До Аркуша 10 8 Рисунок 2.2, Аркуш 11 Закрити цикл по валюті Розрахунок за формулою (30), (36) Dogov Swv Pwv, PRwv Закрити цикл по коду вкладу SRwv Swv Kwv Розрахунок за формулою (11) Swv Kwv Swvd Розрахунок за формулою (9), (10) 7 9 До Аркуша 11 До Аркуша 12 так 8 Відкрити цикл по валюті ні так Рисунок 2.2., Аркуш 10 7 Swvd Dogov Запам"ятати суму вкладу Kd-vкl Відкрити цикл по коду вкладу Kd-vкl Dogov Запам"ятати код виду вкладу Kd_val=980 Kd-val Dogov Запам"ятати код валюти Прочитати запис Кінець БД Dogov Dogov date Встановлення фільтру date дата Ввести дату F3 ні SZN, SN, SON SZNw, SNw, SONwo Розрахунок за формулою (25),(26),(27) АЗ-2 ні так АЗ-2 F Звіт АЗ-2 Друк звіту АЗ-2 Друк? SZw,Sw,SOwo SZwv, Swv, SOwvo SRwv SRZwv SROwvo SZNw, SNw, SONwo Формування звіту АЗ-2 SZNw, SNw, SONwo Kurs_val SZwv, Swv, SOwvo Розрахунок за формулою (19),(21),(23) Розрахунок за формулою (20),(24),(22) Рисунок 2.2.,Аркуш 9 6 SZw, Sw, SOwo SZwv SZNwvo Kurs_val SOwvo, Swv SOwvo SONwvo Kurs_val Plata SOwvo, Kwv Kurs_val Swv Kwv SNwv До Аркуша 7 Рисунок 2.2, Аркуш 8 5 Закрити цикл по валюті Закрити цикл по коду вкладу SRZwv SZwv Kwv SROwvo Розрахунок за формулою (15) Розрахунок за формулою (14), (18) Розрахунок за формулою (13) Розрахунок за формулою (12), (17) SRwv Swv Kwv Розрахунок за формулою (11) Swvd Розрахунок за формулою (9), (10), (16) 4 Рисунок 2.2., Аркуш 7 ні так ні так До Аркуша 9 6 5 Відкрити цикл по валюті 4 Swvd Dogov Запам"ятати суму вкладу Kd-vкl Відкрити цикл по коду вкладу Kd-vкl Dogov Запам"ятати код виду вкладу Kd_val=980 Kd-val Dogov Запам"ятати код валюти Прочитати запис Кінець БД Dogov Dogov date Встановлення фільтру date дата Ввести дату F2 До Аркуша 8 3 ні так АЗ-1 АЗ-1 F Звіт АЗ-1 АЗ-1 Друк звіту АЗ-1 Друк? SZw,Sw,SOwo SZwv, Swv, SOwvo SRwv SRZwv SROwvo Формування звіту АЗ-1 Розрахунок за формулою (19),(21),(23) Рисунок 2.2.,Аркуш 6 SZw, Sw, SOwo SZwv, Swv, SOwvo 2 Рисунок 2.2, Аркуш 5 SRwv До Аркуша 4 Закрити цикл по валюті SOwvo Закрити цикл по коду вкладу SRZwv SZwv Kwv SZwv SOwvo, Swv SROwvo SOwvo, Kwv Розрахунок за формулою (15) Розрахунок за формулою (14) Розрахунок за формулою (13) Plata Розрахунок за формулою (12) Swv Kwv Розрахунок за формулою (11) Swv Kwv Swvd Розрахунок за формулою (9), (10) 1 До Аркуша 5 ні так До Аркуша 6 3 2 Відкрити цикл по валюті Swvd Dogov Запам"ятати суму вкладу Kd-vкl Відкрити цикл по коду вкладу Kd-vкl Dogov Запам"ятати код виду вкладу ні так Рисунок 2.2., Аркуш 4 1 Kd_val=980 Kd-val Dogov Запам"ятати код валюти Кінець БД Прочитати запис Dogov Dogov date Встановлення фільтру date дата Ввести дату F1 Рисунок 2.2., Аркуш 3 ні ні ні ні ні ні так ні так так так так так В Повернення до головного меню zvit F5 F4 F3 F2 F1 НВ-1 АД-2 АД-1 АЗ-2 АЗ-1 Вибір форми звіту zvit F ПО-1, ПО-2 В ПО-1, ПО-2 Друк ордерів Друк? В Kurs_val Формування ПО-2, по формулі (41) ПО-2 Dogov ПО-1 Dogov Формування ПО-1 Валюта? Рисунок 2.2. Аркуш 2. Касові документи? Дані клієнта Dov_val Dov_vkl Dov_kl Rachun Dogov Введення нового договору Dov_kl Дані клієнта Введення в базу даних Новий клієнт? С menu так Рисунок 2.2 Схема алгоритму розв"язку задачі. Аркуш 1 так так так так F ні Формування звітів Стан рахунків C D E Перегляд довідників Новий договір? B Deprach.mdb Deprach.mdb menu Вибір з меню Відкриття файлу бази даних .mdb Вірно ? Ввести пароль A кінець parol parol початок Таблиця 1. Список депозитних вкладів з нарахованими відсотками по ним на “__”_____ р. Код валю-ти № договору Депозит-ний раху-нок ПІБ клієнта Дата відкриття Дата видачі вкладу Сума вкладу в валюті Сума вкладу в національ-ній валюті Сума процентів в валюті Сума процентів в національній валюті — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —* —* Всього по валюті — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —* —* —* Всього по валюті — — — — ... ... ... ... ... ... ... ... ... — Всього по всім вкладам — —** Таблиця 2. Аналіз залишків по депозитним вкладам в національній валюті на “___”_____р. Вид вкладу Загальна сума внесків Середня сума внесків по одному договору Загальна сума ви-плачених процентів Середня сума ви-плачених процентів по одному договору Загальна сума залишків на рахунках Середня сума залишків на рахунках по одному договору на 3 місяця —* — —* — —* — на 6 місяців —* — —* — —* — на 12 місяців —* — —* — —* — Всього — — —** Таблиця 3. Аналіз залишків по депозитним вкладам в розрізі іноземних валют на “___”_____р. Код валюти Вид вкладу Загальна внесена на сума рахунки Середня сума внесків в валюті Загальна лачених сума вип- процентів Середня сума виплачена в валюті Загальна залишків на рахунках сума рахунках Середня сума залишків по 1 договору в валюті в грн. в валюті в грн. в валюті в грн. — 3 місяця —* — * — — * — * — —* — * — 6 місяців —* — * — —* — * — —* — * — 12 місяців —* — * — —* — * — —* — * — Всього по валюті — — — * — — — * — — — * — 3 місяця —* — * — — * — * — —* — * — 6 місяців —* — * — —* — * — —* — * — 12 місяців —* — * — —* — * — —* — * — Всього по валюті — — — * — — — * — — — * ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... Всього по валютам — — — ** Таблиця 4. Аналіз нарахованих відсотків по депозитам в національній валюті на “___”_____р. Вид вкладу Кількість договорів Загальна внесена сума Середня внесена сума по одному договору Загальна сума нарахованих процентів Середня сума нарахованих процентів по одному договору на 3 місяці — —* — —* — на 6 місяців — —* — —* — на 12 місяців — —* — —* — Всього — — —* —** —* Таблиця 5. Аналіз нарахованих відсотків по депозитам в розрізі іноземних валют на “__”_____р. Код валюти Вид вкладу Кількість договорів Загальна сена на сума вне- рахунки Середня сума внесена по одному договору Загальна хованих сума нара- процентів Середня сума нарахованих процентів в ін.вал. в грн. в ін. вал. в грн. — на 3 місяця — — — — — — — на 6 місяців — — — — — — — на 12 місяців — — — — — — — Всього по валюті — * — * — * — * — * — * — * — на 3 місяця — — — — — — — на 6 місяців — — — — — — — на 12 місяців — — — — — — — Всього по валюті — * — * — * — * — * — * — * ... ... ... ... ... ... ... ... ... Всього по валютам — * — * — * Таблиця 6. Поточний стан рахунків по сплаті процентів на “__”_____р. № Договору Депозитний обслуговуючий рахунок ПІБ клієнта Код валюти Нарахована процентів на сума рахунку Виплачена Процентів з сума рахунку Залишок процентів на Суми Рахунку в іноз.валюті в грн. в іноз. валюті в грн. в іноз. валюті в грн. — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —* —* —* —* —* —* —* —* —* —* — * —* —* —* —* —* —* —* —* —* —* —* Таблиця 7. Перервані договори на “__” ____р. № угоди № договору ПІБ клієнта Код валюти Дата переривання Строк переривання Сума переривання — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — * — * — * — * — * — * Додаток 3 Форми та звіти, створені в Access Таблиця 8. Прибутковий касовий ордер № ___ від “__”_____р. Операція : _________________ на підставі Договору №______ від “__”____р. Дебет Кредит Сума національної валюти 100130128 — — Контролер____________ Виконавець____________ Касир_____________ Таблиця 9. Видатковий касовий ордер №____ від “__”____р. Операція __________ на підставі Договору №___ від ”__“ ____р. Дебет Кредит Сума національної валюти — 100130128 — Контролер___________ Вказану суму отримав___________ Виконавець__________ Касир___________ Таблиця 10. Прибутковий валютний ордер № ___ від “__”_____р. Операція : _________________ на підставі Договору №______ від “__”____р. Дебет Кредит Код валюти Сума іноземної валюти Сума національної валюти 100130128 — — — — Контролер____________ Виконавець____________ Касир_____________ Таблиця 11. Видатковий валютний ордер №____ від “__”____р. Операція __________ на підставі Договору №___ від ”__“ ____р. Дебет Кредит Код валюти Сума іноземної валюти Сума національної валюти — 10013028 — — — Контролер___________ Вказану валюту отримав___________ Виконавець__________ Касир___________ Таблиця 1. Депозитний договір № договору_____(автоматично порядковий) код клієнта_____(з довідника) код виду вкладу_____(з довідника) код валюти______(з довідника) дата укладання_____( системна або з клавіатури) дата видачі_____ ( з клавіатури) строк вкладу_____(автоматично) сума вкладу_____( з клавіатури) Таблиця 2. Масив платежів номер платежу № договору код операції дата виконання код валюти Сума операції — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — Таблиця 3. Додаткова угода № угоди______ ( автоматично порядковий ) № договору______ (з клавіатури та перевіряється в довіднику) Дата видачі за договором______( з масиву “Договір”) Дата переривання______( системна або з клавіатури) Код валюти______(з масиву “Договір”) Строк переривання______( визначається автоматично) Сума переривання______ (з клавіатури) Таблиця 4. Курс валют Код валюти Курс валюти Дата встановлення — — — — — — (поточна дата) (поточна дата) (поточна дата) Таблиця 5. Довідник клієнтів Код клієнта ____ Країна резидентності____ ПІБ клієнта____ Серія_номер паспорта____ Коли і ким виданий____ Адреса клієнта____ Телефон клієнта____ Ідентифікаційний номер____ (з клавіатури) (з клавіатури) (з клавіатури) (з клавіатури) (з клавіатури) (з клавіатури) (з клавіатури) (з клавіатури) Таблиця 6. Довідник вкладів Код вкладу Назва вкладу Процентна ставка Дата встановлення — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — Таблиця 7. Довідник операцій Код операції Назва операції — — — — — — — — — — Таблиця 8. Довідник валют Код валюти Наіменування валюти — — — — — — — — — — Таблиця 1 Вхідний масив Довідник клієнтів Код клієнта Країна резидентності ПІБ клієнта Серія_номер паспорта Коли і ким виданий Адреса клієнта Телефон клієнта Ідентифікаційний код 101 Україна Білий І.П. СН 453646 24.01.96 м.Київ вул.Пархоменка, 56б-43 (044)2543351 2323232323 102 Україна Петровченко В.П. СН564785 13.01.97 м.Київ пл.Франко,5-41 (044)4760352 3472820462 103 Україна Мефодієв В.Г. СН453324 12.07.96 м.Київ вул.Володарсько-го,2/4-67 (044)2469365 2314215264 104 Україна Дроботенко В.П. СН453746 03.08.96 м.Київ вул.Будіндустрії,7-4 (044)2946565 6677766777 105 Україна Куций Ю.Л. СН988668 12.07.96 м.Київ вул.Константинів-ська,68-56 (044)4176260 8735975555 106 Україна Лаврухін Я.П. СН533458 12.05.98 м.Київ вул.Глубочинська, 53-23 (044)4176464 8687687677 107 Україна Корженко В.А. СН409879 24.12.97 м.Київ вул.Інститутська, 16-32 (044)4542112 7943685883 108 Україна Яковець Ф.В. СН365360 24.08.97 м.Київ вул.Стретенська, 19-12 (044)2424152 4352685839 109 Україна Семеряк О.В. СН978454 12.02.96 м.Харків вул.Дружби народів,19-12 (044)2640285 2836191926 110 Україна Ольшанський С.М. СН123425 12.06.96 м.Луганськ вул.Бориспільська 12-12 (044)5664444 7677575757 111 Іспанія Рікардо Мартинес 12-Р343434 12.06.92 м.Барселона вул.Кудрі,42-12 (044)2950925 112 Індія Радж Хапур GM-2-948696 12.12.94 м.Делі Оболонський проспект, 26-42 (044)4127878 Таблиця 2. Вхідний масив Договір № договору Код клієнта Кол вкладу Код валюти Дата укладання Дата закінчення Сума вкладу Строк вкладу 1001 101 21 980 07.03.99 07.09.99 7000 183 1002 102 21 980 12.12.98 12.06.99 10000 183 1003 102 12 840 03.11.98 03.02.99 7500 183 1004 112 31 980 15.10.98 15.10.99 7200 365 1005 111 22 840 10.01.99 10.07.99 11500 183 1006 108 12 840 27.04.99 27.07.99 5500 92 1007 106 31 980 12.08.98 12.08.99 2450 365 1008 104 22 840 09.06.98 09.12.98 7500 183 1009 105 12 840 18.04.99 18.07.99 15000 92 1010 107 21 980 18.11.98 18.05.99 1200 183 1011 106 21 980 25.06.99 25.12.99 4900 183 Таблиця 3. Вхідний масив Платежі № платежу Код операції № договору Дата виконання Код валюти Сума операції 012 11 1010 18.11.98 980 1200 038 11 1007 12.02.98 980 24500 064 31 1007 14.05.98 980 31850 089 12 1005 10.06.98 840 11500 097 12 1008 10.06.98 840 7500 098 11 1011 25.06.98 840 4900 108 11 1004 15.10.98 980 72000 170 12 1003 03.11.98 840 5000 171 32 1008 09.12.98 840 7550 173 22 1005 10.12.98 840 284,25 181 11 1002 12.12.98 980 10000 182 31 1011 25.12.98 980 6900 190 22 1003 03.02.99 840 100 191 32 1003 03.02.99 840 5200 195 21 1002 12.02.99 980 200 196 11 1001 01.03.99 980 7000 250 21 1004 15.03.99 980 1000 253 21 1001 01.04.99 980 1000 255 12 1009 18.04.99 840 1500 265 12 1006 28.04.99 840 5500 289 31 1001 01.05.99 980 6021 290 22 1009 18.05.99 840 30 291 31 1010 18.05.99 980 15600 300 22 1006 26.05.99 840 7 Таблиця 4. Вхідний масив Рахунки № договору Депозитний рахунок Поточний рахунок Дата відкриття Дата закриття 1001 26300110001001 26200110001001 01.03.99 01.05.99 1002 26300110002003 26200110002003 12.08.98 1007 26300111015098 26200111015098 12.02.98 14.05.98 1010 26300111123101 26200111123101 18.11.98 18.05.99 1011 26300111128098 26200111128098 25.06.98 25.12.98 1003 26300120003003 26200120003003 03.11.98 03.02.99 1006 26300121014108 26200121014108 28.04.99 1008 26300121108009 26200121108009 10.06.98 09.12.98 1009 26300121108009 26200121108009 18.04.99 1004 26300211004129 26200211004129 15.10.98 1005 26300221009183 26200221009183 10.06.98 Таблиця 5 Вхідний масив Довідник вкладів Код вкладу Код валюти Назва вкладу Процентна ставка Дата встановлення 11 980 гривневий на 3 місяця 35 01.01.99 12 840 валютний на 3 місяця 4 01.01.99 21 980 гривневий на 6 місяців 45 01.01.99 22 840 валютний на 6 місяців 6 01.01.99 31 980 гривневий на 12 місяців 51 01.01.99 32 840 валютний на 12 місяців 9 01.01.99 Таблиця 6 Вхідний масив Довідник валют Код валют Назва валют 280 німецька марка 840 долар США 980 українська гривня Таблиця 7. Вхідний масив Довідник операцій Код операції Назва операції 11 внесення коштів в гривні 12 внесення коштів в валюті 21 виплата % в гривні 22 виплата %в валюті 31 виплата вкладу в гривні 32 виплата вкладу в валюті Таблиця 8. Вхідний масив Курс валют Код валюти Курс валюти Дата встановлення 840 3,92 25.05.99 980 1 25.05.99 Таблиця 9. Вхідний масив Угода_договір № угоди № договору Дата встановлення %-на ставка повернення сума повернення 222 1001 01.05.99 2 6021,10 Додаток 8. Звіти, створені в ACCESS Таблиця 10 Вихідний документ Список депозитних вкладів з нарахованими відсотками по ним на “26”травня 1999р. Код валю-ти № договору Депозитний рахунок ПІБ клієнта Дата відкриття Дата видачі вкладу Сума вкладу в валюті Сума вкладу в національ-ній валюті Сума процентів в валюті Сума процентів в національній валюті 840 1005 1006 1009 26300221009 26300121014 26300121121 Мартинес Р. СемерякО.В Куций Ю.Л. 10.01.99 27.04.99 18.04.99 10.07.99 27.07.99 18.07.99 11500 5500 15000 45080 21560 58800 345,95 55,45 151,23 1356,11 592,83 217,37 Всього по валюті 32000 125440 552,63 2166,31 980 1002 1004 26300110002 26300211004 ПетровченкоВП Радж Хапур 12.12.98 15.10.98 12.06.99 15.10.99 10000 72000 10000 72000 2256,16 36720 2256,16 36720 Всього по валюті 82000 82000 38976,16 38976,16 Всього по всім вкладам 207440 41142,47 Таблиця 11. Вихідний документ Аналіз залишків по депозитним вкладам в розрізі валют на “26”травня 1999р. Код валюти Вид вкладу Загальна внесена на сума рахунки Середня су-ма внесків в валюті Загальна лачених сума вип- процентів Середня сума вип-лачена в валюті Загальна залишків на сума рахунках Середня сума за-лишків по 1 договору в валюті в грн. в валюті в грн. в валюті в грн. 840 3 місяця 20500 80360* 10250 37 145,04 18,50 20 669,69 81 025,17 10334,84 6 місяців 11500 45080 11500 282,25 1114,26 284,25 11561,70 45321,85 11561,70 Всього по Валюті 32000 125440 321,25 1259,30 32231,38 126347,01 980 6 місяців 10000 10000* 10000 200 200 200 12056,16 12056,16 12056 12 місяців 72000 72000 72000 1000 1000 1000 107720 107720 107720 Всього по Валюті 82000 82000 1200 1200 119776,16 119776,16 Всього по Валютам 207 440 2 459,30 246123,18 Таблиця 12. Вихідний документ Поточний стан рахунків по сплаті процентів на “26”травня 1999р. № Договору Депозитний обслуговуючий рахунок ПІБ клієнта Код валюти Нарахована процентів на сума рахунку Виплачена процентів з сума рахунку Залишок процентів на суми рахунку в іноз.валюті в грн. в іноз. валюті в грн. в іноз. валюті в грн. 1002 1004 1005 1006 1009 26200110002003 26200211004129 26200221009119 26200121014108 26200121121015 Петровченко Радж Хапур Мартинес Р. Семеряк О.В. Куций Ю.Л. 980 980 840 840 840 2034,25 22434,41 257,10 17,48 62,47 2034,25 22434,41 1007,82 68,52 244,87 200,00 1000,00 257,00 7,00 30,00 200,00 100,00 1007,44 27,44 117,60 1834,25 21434,41 0,10 10,48 32,47 1834,25 21434,41 0,38 41,08 127,27 Таблиця 4.13. Перервані договори на 26 травня 1999р. № угоди № договору ПІБ клієнта Код валюти Дата переривання Строк перери-вання (днів) Сума переривання 222 1001 Білий І.П. 980 01.05.99 55 6 021,10 Рисунок 3.3 Аркуш 10 До Аркуша 1 А Сервер ОПЕРУ Формування, друк звітів та передача їх на сервер ОПЕРУ АД-1, АД-2 НВ-1 Kurs Dov_val Plata Dogov Rachun АЗ-1, АЗ-2 Dov_kl Rachun Dogov Dogov Передача БД на АРМ керів-ника відділу 5 АРМ кер-ка ПД-1 Dov_oper Dogov Rachun З Аркуша 6 Рисунок 3.3 Аркуш 9 Plata Plata А Відділ ОДБ Plata ВО-1, ВО-2 Передача БД в відділ ОДБ Видача вкладу та занесення операції до БД Каса ВО-1, ВО-2 ВО-1, ВО-2 Передача ордерів в касу З Аркуша 8 В4 ВО-1 Форму-вання і друк ордеру A4 Рисунок 3.3 Аркуш 8 З Аркуша 1 Dov_val ПД-1 Dogov Rachun Kurs так ні До Ар-куша 9 А4 Валюта? В4 ВО-2 Форму-вання і друк ордеру До Аркуша 9 Dogov Ugoda_dog ПД-1 Перегляд перерваних угод Ugoda_dog Угода переривання ДД-1 Угода переривання ДД-1 Договір Внесення в масив переваних угод Оформлення угоди про переривання Клієнт 4 Dov_oper З Аркуша 6 Plata Plata А Відділ ОДБ Plata ВО-1, ВО-2 Передача БД в відділ ОДБ Видача вкладу та занесення операції до БД Каса ВО-1, ВО-2 ВО-1, ВО-2 Передача ордерів в касу Dogov Rachun З Аркуша 6 Рисунок 3.3 Аркуш 7 В3 ВО-1 Форму-вання і друк ордеру A3 так так ні З Аркуша 1 ні Рисунок 3.3 Аркуш 6 Rachun Kurs До Ар-куша 7 А3 Валюта? В3 Dogov ВО-2 Форму-вання і друк ордеру До Аркуша 7 До Ар-куша 4 2 Спла-чені? СР-1 Перевірка на залишок процентів СР-1 СР-1 ПД-1 Відображення поточних договорів і стан рахунків Plata Rachun Dogov 3 Рисунок 3.3 Аркуш 5 Сплата % ат внесення опе-рацій в БД Plata Plata А Відділ ОДБ Plata ВО-1, ВО-2 Передача БД в відділ ОДБ Каса ВО-1, ВО-2 ВО-1, ВО-2 Передача ордерів в касу З Аркуша 4 В2 Dov_oper Rachun Dogov НВ-1 Plata ВО-1 Форму-вання і друк ордеру A2 До Аркуша 5 В2 Форму-вання і друк ордеру Заповнення заяви на отримання валюти Заява на операцію ЗО-1 Kurs Dogov НВ-1 Dov_oper Plata До Ар-куша 5 А2 ні так так Виплата? ні А Рисунок 3.3 Аркуш 4 Rachun Заява на операцію ЗО-1 Д-1 Документи,що посвідчують особу Клієнт Валюта? ВО-2 НВ-1 Нарахування процентів по депозитам та друк НВ-1 Dogov Plata Kurs Dov_vkl 2 так ні Відділ ОДБ Каса А Рисунок 3.3 Аркуш 3 Внесення опера-ції в БД і переда-ча БД в відділ ОДБ Оформлення внесення коштів Dogov ПО-1, ПО-2 ПО-1, ПО-2 ПО-1, ПО-2 ПО-1, ПО-2 ПО-1, ПО-2 Передача ордерів в касу ПО-1 Формування ордеру ПО-1 Dogov Rachun Формування ордеру ПО-2 ПО-2 Rachun Kurs Dogov Валюта? А1 До Аркуша 3 так ні Регістрація нового клієнта Rachun Dogov 1 А1 Введення в БД і відкриття рахунку Рисунок 3.3 Аркуш 2 Dov_ kl Оформлення договору Договір Д-1 Прийом до-кументів від клієнта Документи,що посвідчують особу Dov_vkl Dov_kl Д-1 Новий клієнт? Клієнт До Аркуша 2 До Аркуша 4 До Аркуша 6 До Аркуша 8 До Аркуша 10 5 так 4 так так 3 так так 2 1 А ні ні ні ні ні Рисунок 3.3 Схема технологічного процесу збору та обробки інформації. Аркуш 1 Кінець 5 етап 4 етап 3 етап 2 етап 1 етап Вибір дій Kurs Відділ ОДБ Plata Kurs Plata Початок Отримання від ОДБ файлів
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-na-temu-za-stolom.html	Урок английского языка в 3 классе на тему «За столом»	https://doc4web.ru/uploads/files/75/0220abb90799a328d5e9a42437121600.doc	files/0220abb90799a328d5e9a42437121600.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-dlya-klassa-na-temu-moe-domashnee-zhivotnoe.html	Урок для 2 класса на тему «Мое домашнее животное»	https://doc4web.ru/uploads/files/23/d0bafcbb9619d167d248f50a002a8679.doc	files/d0bafcbb9619d167d248f50a002a8679.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-teme-at-elps-you-to-enoy-you.html	Урок английского языка в 11 классе по теме «What helps you to enjoy yourselves?»	https://doc4web.ru/uploads/files/24/98ff2ac6b20eada6b4b2a6b9b74db3d2.doc	files/98ff2ac6b20eada6b4b2a6b9b74db3d2.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/dinamika-biohimichnih-pokaznikiv-krovi-rozpodil-hvorih-za-vikom-.html	Динаміка біохімічних показників крові розподіл хворих за віком і статтю в залежності від форми	https://doc4web.ru/uploads/files/227/6a990fb52949195de13198b7c77c2f96.docx	files/6a990fb52949195de13198b7c77c2f96.docx	1 51 Міністерство Освіти і Науки України Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича Біологічний факультет Кафедра біохімії і експериментальної екології АДЛЕР ВІКТОРІЯ ФРАНКІВНА ДИПЛОМНА РОБОТА Динаміка біохімічних показників крові, розподіл хворих за віком і статтю в залежності від форми гемобластозу Науковий керівник, Соколова В.М. к.б.н., доцент Допущено до захисту “____” грудня 2000 р. Завідувач кафедри біохімії і Костишин С.С. експериментальної екології, д.б.н., професор Чернівці 2000 АНОТАЦІЯ Дана дипломна робота виконана в лабораторних умовах клінічної лабораторії Коломийського онкодиспансеру. Проведені дослідження мали на меті вивчення особливостей патологічного впливу гострого і хронічного лейкозів на систему кровотворення організму людини і на динаміку показників стану гемопоезу. В результаті досліджень встановлено характер зміни основних біохімічних показників периферійної крові хворих гемобластозами, особливості їх розподілу за віком і статтю. Виявлено прогностичні фактори в перебігу і розвитку різних варіантів лейкозу, динаміку клініко-морфологічних проявів і смертності в залежності від форми захворювання. ЗМІСТ ВСТУП ........................................................................................................ 4 І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. Аналіз теорій походження, етіології і патогенезу лейкозів, як злоякісних захворювань кровотворних органів....... 6 Специфіка клініко-гематологічної картини гострого лейкозу, прогностичні фактори в його розвитку і перебігу...........................................................................................12 Динаміка клінічних і гематологічних показників при лімфобластному і мієлобластному варіантах гострого лейкозу........................................................... 19 Патогенетичні, клінічні і морфологічні характеристики хронічного лімфолейкозу…....................... 24 1.5. Особливості проявів хронічного мієлолейкозу в клітинах кісткового мозку і периферійній крові.…........... 30 ІІ. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. 2.1. Умови, об’єкти і методика експерименту.............................. 34 ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. 3.1. Визначення характеру розподілу хворих за віком і статтю в залежності від форми лейкозу......................................... 38 3.2. Зміна основних біохімічних показників крові в залежності від форми і ступеня важкості захворювання............. 40 3.3. Зміна біохімічних показників крові хворих хронічним мієлолейкозом в залежності від статі.......................... 43 3.4. Розподіл померлих по характеру захворювання і віку................................................................................................... 46 3.5. Визначення середнього арифметичного показника виживання груп хворих гострим лімфобластним і гострим мієлобластним варіантами лейкозу................................ 48 ВИСНОВКИ ............................................................................................... 51 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................ 52 ВСТУП Гемобластози – новоутворення, які розвиваються з клітин кровотворної тканини. До гемобластозів відносять лейкози. Лейкози займають перше місце серед інших захворювань системи крові [38]. Ця група захворювань має велике соціальне значення, бо смертність від них складає близько 6-10% дорослих, що гинуть від злоякісних новоутворень і близько 50% дітей. В останньому випадку це пов’язано з піком захворюваності в ранньому дитячому віці, обумовленому в основному гострими лейкозами. Смертність від лейкозів складає біля 1% загальної смертності по всім країнам світу [7]. Лейкози – важлива проблема сучасної біології і медицини. Серед злоякісних новоутворень їм належить особлива і першочергова роль. Це пов’язано з тим, що лейкози залишаються фатальним захворюванням, яке поражує в усе зростаючому масштабі людину і тварин. Лейкоз виявився “точкою росту” всієї проблеми раку в цілому, і успіхи в вивченні лейкозів і боротьби з ними можуть бути поширені на інші форми злоякісних пухлин. Не випадково тому в міжнародній співпраці вчених лейкози вибрані одним з центральних об’єктів досліджень [28]. Проблема лейкозів є однією з невирішених проблем сучасної медичної науки. За останні роки спостерігається збільшення розповсюдження гемобластозів, що обумовлено як тенденцією до росту захворюваності, так і збільшенням тривалості життя ряду категорій лейкозних хворих в результаті терапії [23]. Також в даний час проблема лейкозів набула актуального значення в зв’язку з постійним ростом захворюваності, недостатністю відомостей про етіологію, патогенез і малою ефективністю існуючих методів лікування. Аналіз захворюваності лейкозами виявляє ряд цікавих даних: безсумнівне і повсемісне підвищення загальної захворюваності лейкозами за останні десятиріччя. особливо різке підвищення захворюваності людей старших вікових груп, більш висока захворюваність чоловіків, зв’язок захворюваності лейкозами з расовою приналежністю. Вплив іонізуючої радіації на частоту виникнення лейкозів був встановлений при аналізі наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наслідків атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі, а також у хворих, лікованих опроміненням. Іонізуюча радіація викликає в основному гострі лейкози і хронічний мієлолейкоз [29]. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС показали, що частота виникнення лейкозів прямо пропорційна дозі опромінення. Малі дози опромінення, які використовуються в медицині з діагностичною метою, не впливають на частоту розвитку лейкозів [27]. За даними деяких авторів, в останні роки після аварії на Чорнобильській АЕС спостерігається підвищення смертності від онкологічних захворювань крові [27], а також збільшення відсотка смертності внаслідок хвороб кровотворних органів серед дітей [37]. Серед населення Північної і Північно-Східної Європи (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія), в Канаді, США, Ізраїлі стандартизовані показники захворюваності гемобластозами чоловічого населення складають 7-10,7 випадків, а жіночого – 5-7 випадків на 100 000 населення. Серед гемобластозів перше місце займають гострі лейкози (29,1%). Хронічний лімфолейкоз часто зустрічається серед населення європейських країн, Канади, США (від 15 до 40% всіх випадків лейкозів). Високі показники захворюваності цією формою лейкозу відмічені в Прибалтиці, а в Середній Азії вони значно нижчі [24]. Після тривалого періоду повної безпорадності, коли для лікування лейкозних хворих використовувалися симптоматичні і неефективні лікарські засоби, в даний час зусиллями багатьох вчених створені препарати і методи лікування, що дозволяють отримувати об’єктивний клінічний і гематологічний ефект, в ряді випадків повні ремісії і реальне збільшення тривалості життя хворих гемобластозами [41]. І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ Аналіз теорій походження, етіології і патогенезу лейкозів, як злоякісних захворювань кровотворних органів. До злоякісних новоутворень відносять гемобластози – група пухлин, що виникає із кровотворних клітин [2]. Терміном “гемобластози” об’єднують групу захворювань різноманітного характеру. Одні з них (ретикулосаркоми, лімфосаркоми) близько нагадують справжні пухлини, інші (лейкози), здавалось би, мають з ними мало спільного. Така своєрідність гемобластозів пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями тієї тканини, з якої виникають ці новоутворення. Кровотворна тканина практично не утворює анатомічно обособлених органів, а розміщується в організмі дифузно. Але в фізіологічному відношенні вона являє собою істинний орган, який єдино образно реагує на різні зовнішні впливи (еритробластична реакція кісткового мозку при крововтраті) [14]. Всі гемобластози поділяються на дві основні групи. Процеси першої групи – лейкози відрізняються переважним ураженням основного компонента кровотворної тканини – кісткового мозку і тому, як правило, супроводжуються характерними змінами крові. Для процесів другої групи – гематосарком – характерна наявність на початковому етапі розвитку, утворення вогнищевих пухлинних розростань елементів кровотворної тканини без ураження кісткового мозку і типових змін картини крові. Відмінність між лейкозами і гематосаркомами не є абсолютною. Більш того, процеси обидвох груп пов’язані різними перехідними станами і можливістю взаємних переходів. Так, відомо, що при лейкозах можуть розвиватися пухлинні розростання, наприклад, в лімфатичних вузлах, плеврі і інших тканинах. Часто зустрічаються лейкози, при яких кісткове кровотворення може під впливом лікування нормалізуватися і основним проявом залишаються позакістковомозкові пухлинні розростання (наприклад, ураження мозкових оболонок при гострому лейкозі – нейролейкемія). В той же час гематосаркоми, які звичайно починаються з появи одного чи кількох пухлинних вузлів, можуть піддаватися генералізації (гематосаркоматоз) чи, при втягненні в патологічний процес кісткового мозку, лейкемізації, що характеризується змінами крові, типовими для звичайних лейкозів [10]. Гематобластози мають ряд загальних рис: перш за все, своєрідна “системність” ураження, яка зумовлена раннім метастазуванням пухлинних клітин в органи кровотворення. Наступна загальна риса – пригнічення нормального кровотворення і, в першу чергу, ростка, що послужив джерелом пухлинного росту [29]. Лейкози – це пухлини кровотворних клітин, які характеризуються глибоким порушенням ровотворення, що виражається в неправильній патологічній регенерації клітин крові. Вони відносяться до злоякісних захворювань кровотворних органів [40]. Етіологія лейкозів остаточно не вияснена. Самими першими були визначені три теорії походження лейкозів: Інфекційна теорія. Пухлинна теорія. Теорія системно-проліферативної природи лейкозів. Прихильники інфекційної теорії поділилися на три групи: одні рахують, що збудниками лейкозу можуть бути різні мікроби, які викликають однотипну реакцію зі сторони крові, другі відстоюють точку зору туберкульозної етіології лейкозу, на кінець треті, притримуються вірусної теорії лейкозу. Прибічником інфекційної теорії походження лейкозу був Д.Н.Яновський (1962), який рахував, що лейкоз – це своєрідна алергічна реакція, що виникає у відповідь на різноманітні інфекційні процеси. Таким чином, він до певного ступеню наближував лейкози до лейкомоїдних реакцій. Однак, для лейкозу, на відміну від лейкемоїдних реакцій, характерна системність ураження кровотворної тканини і незворотність процесу, тоді як лейкемоїдна реакція зникає при ліквідації патогенного фактора, який її викликав. Опротестуванням інфекційної теорії являється відсутність контагіозності лейкозів і неможливість передачі захворювання при неодноразових переливаннях крові хворого лейкозом здоровим людям. Деякі вчені рахували, що збудник лейкозу – туберкульозна паличка, тому що у деяких хворих спостерігається поєднання лейкозу з туберкульозом. Але в даний час безперечно встановлено, що в “беззахисному” організмі хворого лейкозом створюються сприятливі умови для ендогенної реінфекції туберкульозу. Отже, туберкульоз є не першопричиною лейкозу, а його наслідком [10]. Прибічники вірусної теорії (Еллерман, Банг, Гросс, В.М.Бергольц) рахували, що цей агент, на відміну від інших вірусів, знаходиться в здоровому організмі в латентному стані і здатний передаватися по спадковості. Однак, не дивлячись на те, що вірусна природа лейкозів доказана в експерименті і виділені навіть певні штами вірусу, все ж вірусна етіологія походження лейкозів у людини до даного часу не встановлена [39]. Найбільш обґрунтованою і доказовою є пухлинна теорія, яка підтримується більшістю авторів. Для підтвердження даної концепції приведені слідуючі доводи: Нестримна проліферація кровотворної тканини, патологічні елементи якої характеризуються аномалією клітинного поділу, клітинним поліморфізмом і хімічною анаплазією. Наявність пухлино подібних розростань. Поєднання лейкозу з іншими злоякісними новоутвореннями, що найчастіше спостерігається при хронічному лімфолейкозі. Характер метаболізму лейкемічної тканини ідентичний такому самому як при пухлинах. Лейкози характеризуються, на відміну від злоякісних пухли, системністю ураження функціонально пов’язаних між собою кровотворних органів, відсутністю метастазування і циклічним перебігом [29]. Третя теорія походження лейкозів – системно-проліферативна – розглядається, як дещо подібна з пухлинною. Вона розглядає патологічний процес, як наслідок порушення патогенетичних механізмів, що регулюють проліферацію і дозрівання елементів крові. Причиною цих порушень вважають різні екзогенні і ендогенні фактори. До екзогенних факторів відносять патогенний вплив вірусів, канцерогенні речовини і іонізуючу радіацію. Для доказу зв’язку лейкозів з радіацією приводять слідуючи факти: більш частий розвиток лейкозів у людей, які піддаються довготривалому опроміненню внаслідок специфіки своєї професії; підвищена захворюваність лейкозами серед населення після аварії на Чорнобильській АЕС та в Японії; збільшення випадків лейкозу у хворих, які отримували рентгено- чи радіоізотопну терапію при різних захворюваннях. До ендогенних факторів можна віднести вплив ендокринних порушень в організмі. Доказом може служити частий розвиток гострого лейкозу в період статевого дозрівання організму і хронічного лімфоденозу – при настанні клімаксу [12]. Сучасні дослідження показали, що лейкози в залежності від причин, що їх викликають, поділяються на дві групи. Одна група виникає під впливом очевидних мутагенів. Друга група: хронічний лімфолейкоз – не провокується мутагенами, часто носить спадковий характер. 1. Роль іонізуючої радіації. Збільшення частоти хронічного мієлолейкозу, гострих лейкозів від дії іонізуючої радіації виявлено в Японії, найбільш вразливі вікові групи до 9 років і старше 30 років. Виявлений вплив опромінення на розвиток лейкозу при лікуванні лімфогранулематозу, раку. Йдеться про рентгеноопромінення, а також вплив ізотопів радіоактивного фосфору, радіоактивного йоду, стронцію, цезію. В бластних клітинах знаходили кільцеву хромосому – ознака радіаційного хромосомного пошкодження. Під впливом опромінення гострий лімфолейкоз частіше виникає у віці до 19 років, гострий мієлобластний і хронічний мієлолейкоз у віці 30-44 років. 2. Роль хімічних мутагенів. Підвищення частоти лейкозів серед осіб, на яких діє бензол, відоме давно. Особливо мутагеннадія хімічних факторів стала проявлятись при лікуванні хронічних лейкозів, мієломної хвороби, ревматоїдного артриту цитостатиками. У цих пацієнтів через певний час може розвиватися гострий лейкоз. Це такі препарати, як азотіоприн, лейкеран, циклофосфан, навіть левоміцетин, бутадіон. 3. Роль вірусів. В процесів вивчення ролі вірусів у виникненні лейкозів виявлені вірусні онкогени – гени, які здатні примусити клітину безперервно проліферувати після вмонтування в ген клітини. Роль вірусу можна пояснити лише як фактор мутагенності. 4. Роль спадковості. Лейкоз може частіше виникати в сім’ях, де зареєстровані генетичні дефекти зі змінами або без змін хромосом. Хронічний мієлолейкоз – поки що єдина форма лейкозу, при якій достовірно встановлено постійні і специфічні зміни в каріотипі. Ці зміни полягають у втраті однією (22-ю) хромосомою приблизно половини своєї маси, у зв’язку з чим в хромосомному комплексі цих хворих є одна атипова, майже вдвоє зменшена хромосома. Її описали в 1960 р. філадельфійські вчені і вона отримала назву Філадельфійської (‘Ph) хромосоми. Таким чином, до гострих мієлолейкозів ведуть спадкові хвороби, що супроводжуються нестабільністю генотипу [29]. Посилено розвивається клонова теорія виникнення лейкозів. Згідно цієї теорії в основі лейкозів лежить хромосомна мутація в певній кровотворній клітині з наступним її розмноженням і утворенням клону патологічних клітин, які піддаються бластомній трансформації і невтримній клітинній проліферації. Клонова теорія або теорія “патологічного клону” являє інтерес з точки зору можливості розвитку вроджених лейкозів, а також сімейного лейкозу, при яких розвиваються мутації з появою нових спадкових властивостей [24]. В даний час доведено, що хронічний лімфолейкоз не провокується зовнішніми факторами, передається по спадковості як за рецесивним, так і за домінантним типом, в його розвитку мають значення етнічні особливості [25]. Допускають, що мутації проходять безперервно, але фагоцитоз та захисні сили організму знищують мутантів. Для розвитку лейкозу чи пухлини необхідне приєднання мутації клітин та ослаблення імунного захисту. Подальше поширення лейкозу здійснюється метастазуванням клітин по кровотворній системі. Родоначальником лейкозного процесу частіше є клітини 1-го чи 2-го клону кровотворення. Друга патогенетична особливість – поступове озлоякіснення пухлинного процесу – “пухлинна прогресія”, тобто моноклонова стадія змінюється поліклоновою [29]. При лейкозах ураження строми створює умови для пухлинного росту клітин. Патологія розвитку клітин супроводжується змінами їх біологічних властивостей [28]. При лейкозах існують ті ж біологічні закони, які підтримують життєдіяльність організму, але в “збоченому” вигляді, оскільки при лейкозах клітинні маси в багато раз перевищують свій нормальний і навіть реактивний рівень [1]. Крім того, збільшення маси клітин відбувається в умовах недостатності кістково мозкового кровотворення, яка в тому чи іншому ступені має місце при лейкозах [35]. Специфіка клініко-гематологічної картини гострого лейкозу, прогностичні фактори в його розвитку і перебігу. До гострих відносять лейкози. при яких основна маса пухлинних клітин представлена молодими клітинами-бластами. Гострий лейкоз в хронічний не переходить, а хронічні лейкози навпаки, в термінальній стадії набувають рис гострих – бластні кризи [29]. Гострі лейкози поширені повсемісно, в різних країнах. На їх долю припадає від 40 до 90% всіх випадків лейкозів. Чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою. Гострі лейкози зустрічаються в усіх вікових групах, але у дітей і людей старшого віку – найчастіше серед усіх гемобластозів. У дорослих 80% гострих лейкозів складають мієлобластний і мієломонобластний варіанти, у дітей до 90% випадків припадає на гострий лімфобластний лейкоз [16]. Гострий лейкоз – це неконтрольована проліферація клітин білої крові на ранніх стадіях дозрівання. Визначається при наявності більше 30% бластних клітин в мазку кісткового мозку [22]. Початковий період гострого лейкозу характеризується або безсимптомним періодом, або загальною слабкістю, недомаганням, болями в кістках і суглобах, субфебрильною температурою і ці симптоми поступово розвиваються. Лише через декілька тижнів з’являються характерні ознаки хвороби. В інших випадках захворювання виникає раптово з ангіни чи гострого геморагічного діатезу на фоні високої температури. В подальшому гострий лейкоз розвивається бурними темпами з швидким наростанням основних симптомів – прогресуючої анемії, розгорнутої картини геморагічного діатезу, виснажливої лихоманки і виразково-некротичних процесів в порожнині рота і зіву [10]. Характерна для початкового періоду катаральна ангіна дуже швидко переходить в некротичну, з’являється виразковий стоматит, іноді некротично-запальний процес поширюється на слизову твердого і м’якого піднебіння, надгортанник і навіть трахею. Турбує біль в кістках і суглобах, іноді зубний біль, рихлість і кровоточивість ясен [33]. При об’єктивному обстеженні хворого звертає увагу блідість шкіри і видимих слизових оболонок. Геморагічні прояви в більшості носять характер обширних крововиливів в шкіру і підшкірну клітковину, чи профузних кровотеч з слизових оболонок. Можливі також субкон’юнктивальні крововиливи в сітківку ока і головний мозок. Рідше спостерігаються точкові геморагії на шкрі і слизових оболонках. В виникненні геморагічного діатезу основна роль належить тромбоцитопенії. Разом з цим має значення ураження судинної стінки, обумовлене лейкемічною інфільтрацією останньої, а також порушення коагуляційних властивостей крові, що в сукупності визначає важкість геморагічних проявів при гострому лейкозі [18]. Частими (особливо у дітей) є різноманітні ознаки ураження нервової системи – головні болі, головокружіння, симптоми подраження мозкових оболонок, ураження окремих черепно-мозкових нервів [10]. Внаслідок глибоких дистрофічних змін в міокарді серце збільшене в розмірах, пульс частий і малий, артеріальний тиск різко понижений. На електрокардіограмі спостерігаються ознаки вогнищевого ураження міокарду [7]. Іноді розвивається сухий чи ексудативний плеврит, виникає пневмонія, на фоні якої можливе грибкове ураження – кандідомікоз, вогнища некрозу чи лейкемічної інфільтрації в легеневій паренхімі. На фоні лейкозного процесу може розвинутись туберкульоз [22]. Розміри лімфатичних вузлів, печінки і селезінки можуть залишатися нормальними чи нерізко збільшуються. Гіпертрофія цих органів частіше спостерігається у дітей. Збільшення цих органів обумовлено лейкемічною метаплазією, в початкових стадіях гострого лейкозу незначне і непостійне, так як ступінь розвитку метаплазії в органах залежить в основному від тривалості протікання патологічного процесу. Тільки в більш пізніх стадіях, особливо при затяжному перебігу лейкемічного процесу всі ці органи щільні і неболючі [24]. Однак спостерігаються пухлино подібні форми гострого лейкозу (приблизно до 10% всіх випадків), які з самих ранніх стадій захворювання характеризуються розростанням лейкемічних вогнищ в різних органах: лімфатичних вузлах, селезінці, сітківці ока, наприклад, при хлорлейкозі (орбітальні пухлини – хлорома), що іноді служить приводом до помилкової діагностики злоякісного новоутворення [39]. В залежності від переваги в клінічній картині окремих симптомів захворювання виділяють декілька клінічних варіантів гострого лейкозу – анемічний, виразково-некротичний, геморагічний, септичний, пухлино подібний і змішаний. Однак такий поділ є умовним, бо в більшості випадків рано чи пізно клінічні прояви стають різноманітними і хворі гинуть при розгорнутій картині лейкозу [34]. По клінічному перебігу гострого лейкозу виділяють 3 варіанти хвороби: блискавичну форму (з тривалістю перебігу не більше 1 міс.); з гострим перебігом – до 6 міс. і з затяжним перебігом – від півроку до 2 років і більше [16, 42]. Термінальна стадія хвороби характеризується прогресуванням основних симптомів захворювання, пов’язаних з різким пригніченням нормальних ростків кровотворення. На місцях крововиливів, в зв’язку з глибоким порушенням трофіки виникають некрози, які ускладнюються вторинною інфекцією. Прогресує септицемія і загальна інтоксикація організму. В цьому періоді захворювання температура різко підвищується до 39-40оС, випереджаючи нерідко появу інших симптомів. характерних для кінцевого періоду – різкої слабості, адинамії, порушень діяльності шлунково-кишкового тракту, упадку серцево-судинної діяльності. Також в термінальній стадії виникають вогнища саркомного росту в шкірі, міокарді, нирках [39]. В основі паталогоаналітичної картини лейкозів лежить надлишкове розростання патологічної лейкемічної тканини. Воно відмічається в основному в кровотворних органах – кістковому мозку, печінці, селезінці, лімфатичних вузлах і практично не існує ні одного органа, в якому не могли б локалізуватися лімфатичні інфільтрати. Крім лейкеміних інфільтратів в формуванні патологоанатомічної картини лейкозів приймають участь і вторинні зміни у вигляді анемій, геморагій, інфекційно-некротичних вогнищ [3]. Розростання лейкемічної тканини займає як кровотворний, так і жировий кістковий мозок. Колір кісткового мозку змінюється, - він стає сіруватим, сіро-зеленим (“піоїдним”) при хронічному лейкозі і сіро-червоним – при гострому лейкозі. Кістковий каркас піддається помірному розсмоктуванню [2]. Картина крові при гострих лейкозах має певні особливості: Поява в лейкограмі недиференційованих клітинних елементів – бластних клітин (гемоцитобластів, мієлобластів, ретикулярних клітин), що складають основну масу клітин. Число їх може коливатися від поодиноких елементів в формулі до тотального бластного складу. Наявність лейкемічного провалу, який виражається в відсутності проміжних форм між недиференційованими клітинами (гемоцитобластами) і зрілими нейтрофілами в зв’язку з припиненням дозрівання кров’яних елементів на стадії материнської кров’яної клітини. Відсутність в лейкоцитарній формулі еозинофілів і базофілів, що при наявності лейкемічного провалу дає можливість диференціювати гострий лейкоз від хронічного мієлолейкозу, якому властива еозинофільно-базофільна асоціація і збереження переходу від “бластних” елементів до зрілих нейтрофілів, тобто наявність мієлоцитів, метомієлоцитів і інших. Різко виражена анемія, яка є барометром важкості перебігу лейкемчного процесу, і тромбоцитопенія (часто нижче критичного рівня), розвиток яких пов’язаний з проліферацією недиференційованих елементів, які втратили здатність до дозрівання. Анемія сягає переважно крайніх ступенів – вміст гемоглобіну падає до 20-30% [15]. Часто при гострих лейкозах в крові зустрічаються поодинокі еритрокаріоцити. вони мають суттєве діагностичне значення, бо характерні саме для гострого лейкозу і пов’язані з бластною інфільтрацією кісткового мозку. ШОЕ при гострих лейкозах переважно збільшена [3]. Загальна кількість лейкоцитів коливається в великих межах – від низьких (лейкопенічна форма) до значно підвищених цифр. Лейкопенія спостерігається при поєднанні гострого лейкозу з туберкульозом, який пригнічує лейкопоез [6]. Спостерігається значне погіршення перебігу гострого лейкозу при вагітності. Негативним є вплив не стільки самої вагітності, скільки родів, після яких завжди спостерігається значне погіршення перебігу гострого лейкозу і смерть на протязі 1-го тижня після родів у 25% жінок [42]. Гострий лейкоз у дітей раннього віку має несприятливий прогноз. Це пояснюється рядом таких факторів, як гіперлейкоцитоз за рахунок бластних клітин, що складають значну пухлинну масу, багаточисельних порушень в хромосомах бластних клітин за рахунок перебудови ділянок хромосом, що спостерігається у 75% дітей в віці до 1 року [6]. Середня тривалість життя хворих гострим лейкозом при сучасній терапії складає 15-18 міс., хоча окремі хворі залишаються в ремісії декілька років, особливо низька тривалість життя у хворих похилого віку [31]. Незважаючи на успіхи досягнуті в лікуванні гострих лейкозів, смертність хворих залишається високою [32]. Прогноз в усіх випадках залишається несприятливим. Смерть обумовлена загостренням і прогресування лейкозного процесу [10]. 20 % хворих гинуть від профузної кровотечі чи обширного крововиливу в мозок. Виникає аутоінтоксикація, пов’язана з масовою загибеллю лейкоцитів і наводненням організму продуктами розпаду нуклеїнових сполук, що на ряду з анемією приводить до розвитку незворотніх дистрофічних змін в різних органах і тканинах. Іншими причинами смерті є пневмонії і прогресуюча серцево-судинна недостатність [13]. При всіх варіантах гострого лейкозу прогностично несприятливими рахують слідуючі симптоми: ранню тромбоцитопенію, високий лейкоцитоз (більше 2х107 ), велике число бластних клітин (більше 75%) в кістковому мозку; похилий вік хворого. При гострому лейкозі число лейкоцитів збільшене ніж у половини хворих, однак у 15% хворих воно незмінене, а у 33% спостерігається нейтропенія. Наявність бластів в периферійній крові характерна для 85% хворих. Більше 80% мають також анемію чи тромбоцитопенію. Тромбоцитопенія присутня практично завжди, а значна (<50x109/л) більше 50% випадків [38]. Більшість вітчизняних і зарубіжних гематологів класифікують гострі лейкози відповідно до сучасних уявлень про кровотворення на дві великі групи: мієлоїдну і лімфоїдну. До першої групи відносять гострий мієлобластний лейкоз з його субваріантами: мієломонобластним, промієлоцитарним, монобластним і еритробластним. До другої групи включені гострий лімфобластний лейкоз і гострий недиференційований лейкоз. Дана класифікація створена на основі цитологічних і цитохімічних особливостей бластних клітин [29]. Найбільш характерна особливість, властива типовим формам гострого лейкозу – це поява в крові родоначальних клітин: гемоцитобластів, мієлобластів, лімфобластів. Але бластоз кісткового мозку не завжди супроводжується виходом бластів в кров. Клітинний склад кісткового мозку і периферійної крові повної аналогії не має. На початку хвороби кількість бластів в пункт аті кісткового мозку може складати 10-20%, а по мірі розвитку тотальної бластної інфільтрації – до 98-100% [13]. Динаміка клінічних і гематологічних показників при лімфобластному і мієлобластному варіантах гострого лейкозу. В 1964 році в Кембриджі була визначена цитохімічна характеристика кожної з форм гострого лейкозу [Hayhoc et. al., 1964], яка дала можливість їх класифікувати [22]. Гострий мієлобластний лейкоз (ГМЛ) – найбільш частий серед дорослих варіант гострого лейкозу, який дебютує чи симптомами недостатності кровотворення (тромбоцитопенічний синдром, явища гранулоцитопенії), чи виявляється при випадковому дослідженні крові [38]. В даний час ГМЛ розглядається як злоякісна проліферація кровотворних клітин, що виникає внаслідок соматичної мутації в одній стовбуровій клітині, нащадки якої формують лейкемічний клон. Необхідною умовою розвитку лейкемічного клону є порушення процесів клітинної диференціації і проліферації з накопиченням недозрілих форм кровотворних клітин [5]. ГМЛ виявляється у 50-60% хворих. Вік майже половини хворих перевищує 40 років. Даний варіант гострого лейкозу характеризується прогресивним перебігом, вираженого інтоксикацією і клінічною декомпенсацією процесу, яка наступає дуже швидко: виражена анемія і тромбоцитопенія з геморагічними проявами, виразково-некротичне ураження шкіри і слизових. Нерідко відмічається гіперплазія ясен і мигдаликів (у 10% хворих); печінка і селезінка збільшуються в різному ступені і непостійно, лімфатичні вузли гіперплазовані у половини хворих [3]. В периферійній крові, на відміну від лімфобластного типу лейкозу, нерідко з моменту появи бластних клітин відмічається в тому чи іншому ступені пригнічення кровотворення: помірна анемія, тромбоцитопенія [15]. Число лейкоцитів коливається в широких межах. алейкемічні форми зустрічаються рідко (16%). Основну масу в кістковому мозку складають бластні клітини. У більшості хворих відсоток бластних клітин складає 50-60 в гематограмі і 80-90 в пунктаті кісткового мозку [38]. Цей варіант лейкозу характеризується малою вираженістю поза кісткової інфільтрації [10]. Як правило, виявляється лейкозна інфільтрація в селезінці, печінці. легенях і інших органах. Лейкозна інфільтрація печінки і дистрофічні зміни органу приводять нерідко до печінкової недостатності, що є безпосередньою причиною смерті у 11% хворих ГМЛ. Причинами смерті при ГМЛ можуть бути також пневмонії (43%), прогресування лейкозу (24%), геморагії (20%). Середня тривалість життя хворих ГМЛ складає 8,21,3 міс., що вдвічі менше, ніж при гострому лімфобластному лейкозі [5]. Перебіг ГМЛ більш злоякісний, ніж ГЛЛ, ремісії досягаються рідше. В середньому, частота повних ремісій при ГМЛ коливається від 30 до 50%. Апластична анемія в випадку досягнення ремісії переходить в ГМЛ [24]. Мієломонобластний тип гострого лейкозу – являється субваріантом ГМЛ, який зустрічається від 28-80%. Середній вік хворих старший, ніж при ГМЛ [23]. Переважають симптоми, обумовлені пригніченням нормальних ростків кровотворення. Характеризується більш вираженими симптомами інтоксикації і клінічної декомпенсації у всіх хворих, сильною анемією, геморагічним діатезом, частими виразково-некротичними змінами шкіри і слизових, різкою гіперплазією ясен і мигдаликів [31]. Для лейкозу мієломонобластиного типу характерна наявність двох різновидностей бластних клітин, що нагадує мієлобласти і моноцити. Тривалість життя хворих значно коротша, ніж при ГМЛ. Ця різновидність гострого лейкозу більш резистентна до терапії і рідше дає ремісії, ніж ГМЛ. Так само проявляється і монобластичний тип гострого лейкозу [35]. Промієлоцитарний тип гострого лейкозу відрізняється різкою злоякісністю перебігу і швидким наростанням патологічної симптоматики, важкою інтоксикацією, високою температурою, глибокою анемією, інтенсивними геморагічними проявами, які частіше всього служать причиною смерті через 1-1,5 міс. від початку захворювання. Ремісії досягаються у 60% хворих [22]. Бластні клітини в гематограмі і мієлограмі складають 50-60%[3]. Еритромієлоз – субваріант ГМЛ. Зустрічається рідко в 1-2% випадків. Частіше всього початок хвороби характеризується анемічним синдромом [5]. В мієлограмі виявляється збільшення клітин червоного ряду. Бластні елементи представлені двома клітинними формами – мієлобластами і еритронормобластами. В крові нараховується від 20-80% еритронормобластів [2]. Повна ремісія рідко досягається при цьому варіанті гострого лейкозу, але захворювання не відрізняється швидким прогресуванням і середня тривалість життя у 20% хворих складає біля 18 міс. (Ellison, 1973) [10]. Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) по сучасним уявленням розглядається як клональна проліферація недозрілих лімфопатичних попередників, які на морфологічному рівні розпізнаються як лейкемічні лімфобласти [4]. ГЛЛ зустрічається в 5 разів частіше в дитячому віці: частота його у дітей складає 80%, у дорослих – 15%, переважає в юнацькому віці. По клінічним проявам, чутливості до терапії їх перебігу виділяють дитячий (до 25 років) і дорослий варіант ГЛЛ. ГЛЛ характеризуються помірно прогресуючим перебігом захворювання, збереженням відносно задовільного стану і самопочуття хворих [26]. Особливість клінічної картини проявляється в збільшенні лімфатичних вузлів, селезінки, печінки і метастазування в яєчки і мозкові оболонки. Розвиток нейролейкемії наступає переважно при ГЛЛ, частота її у дітей досягає 65%. позакістковомозкові метастази при цій формі лейкозу мають суттєво кращий прогноз, ніж при мієлобластному. У пацієнтів старше 20-25 років відмінності між лімфобластним і мієлобластним гострим лейкозом поступово стираються [30]. Геморагічні прояви у вигляді дрібноточкових і плямистих шкірних крововиливів спостерігаються майже у половини хворих, однак лише в одиничних випадках геморагічний синдром домінує в вигляді маткових, носових і кишечник кровотеч, до крововиливу в мозок [14]. Виразково-некротичні зміни шкіри і слизових оболонок, гіперплазія ясен і мигдаликів при ГЛЛ спостерігаються значно рідше, ніж при інших варіантах гострого лейкозу. ГЛЛ відрізняється частотою специфічних неврологічних проявів, що спостерігаються у 23% хворих [17]. При ГЛЛ в крові виявляється анемія, однак ступінь анемізації помірний, тромбоцитопенія, нормальний рівень лейкоцитів [9]. Діагноз виставляється на основі виявлення характерних лейкемічних клітин в периферійній крові і кістковому мозку. Як правило, при ГЛЛ виражена бластна трансформація кісткового мозку [2]. Оскільки ГЛЛ найчастіше зустрічається у дітей, більше відомостей є про прогностичні фактори у дітей, ніж у дорослих. Хоча на проноз впливає багато факторів, найбільш важливі у дітей – це вік, кількість лейкоцитів, цитогенетика і відповідь на початкову терапію. У дорослих важливу роль відіграють кількість лейкоцитів, цитогенетика і відповідь на хіміотерапію, а також фактори, пов’язані з можливостями пацієнта перенести хіміотерапію – такі, як вік і загальних стан [36]. ГЛЛ у дорослих має більш важкий перебіг з меншим відсотком отримання клініко-гематологічної ремісії [32]. Факторами поганого прогнозу при ГЛЛ є: - вік старше 10 років, - лейкоцитоз (< 15 000), - чоловіча стать, - наявність Філадельфійської хромосоми, - лейкемічне ураження ЦНС [38]. Практичне значення діагностики і класифікації ГЛЛ обмежується необхідністю виділення груп пацієнтів, що потребують однакової терапії [8]. Правильно проведена на всіх етапах захворювання цитостатична терапія дає найбільше число ремісій при ГЛЛ. Повна клініко-гематологічна ремісія спостерігається у 65-70% хворих, що вдвічі більше, ніж при лікуванні ГМЛ [22]. У дітей відсоток досягнення повної ремісії звичайно перевищує 90%, і 5-річне виживання складає по крайній мірі 50% [11]. Хворі, яким на протязі 2,5-3 років проводилася підтримуюча терапія і не було рецидиву, мають більше 80% шансів вилікуватися від лейкозу. У дорослих можна очікувати 25% без рецидивного виживання; при використанні деяких більш агресивних режимів терапії 5-річне виживання складає 30-40% [38]. Гострий недиференційований лейкоз – діагностується у 2-3% хворих, переважно в молодому віці. Клінічно захворювання характеризується значною важкістю стану хворих, швидким прогресуванням симптоматики, вираженою анемізацією і інтоксикацією, високою температурою, геморагічними проявами, схильністю до інфекційних ускладнень [22]. Число лейкоцитів частіше знаходиться на сублейкемічному рівні, число бластних клітин в гематограмі і мієлограмі наближується до 70-80% [14]. Незважаючи на стан важкої декомпенсації, у хворих нерідко вдається отримати повні, але нетривалі ремісії (3-4 міс.). Середня тривалість життя хворих на гострий недиференційований лейкоз складає 8,90,9 міс., як і при ГМЛ. Хворі частіше помирають в результаті прогресування основного захворювання і приєднання інфекційних ускладнень [9]. У дорослих 80% гострого лейкозу складають мієлобластний і мієломонобластний варіанти, у дітей до 90% випадків припадає на ГЛЛ [30]. Патогенетичні, клінічні і морфологічні характеристики хронічного лімфолейкозу. Хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) – хвороба, в основі якої лежить лімфоїдна гіперметаплазія кровотворних органів, яка часто супроводжується лімфоїдною інфільтрацією інших органів і тканин. Уражає людей в віці 25-78 років [40]. ХЛЛ являє собою злоякісну проліферацію малих лімфоцитів з тенденцією до накопичення їх в кістковому мозку, периферичній крові, лімфовузлах, селезінці і печінці. Це захворювання з повільним перебігом, тривалість якого вимірюється роками [38]. Лейкоз з хронічним перебігом – лімфопроліферативне захворювання. Субстратом пухлини є підвищене утворення морфологічно зрілих лімфоцитів. Це – В-лімфоцити, інколи Т-лімфоцити, О-лімфоцити. Лімфоцити функціонально неповноцінні, що проявляється в порушенні імунної системи, підвищеної схильності до аутоімунних реакцій та інфекціно-септичних захворювань [39]. Хоча в рідких випадках при ХЛЛ проліферують Т-лімфоцити, майже всі ХЛЛ розвивають з добре диференційованих В-лімфоцитів [29]. ХЛЛ – найбільш поширений вид лейкемії, який складає 30% всіх випадків. Розповсюдженість складає 3,9 і 2,0 на 100 000 чоловіків і жінок відповідно. Дев’яносто відсотків хворих старше 50 років, але в окремих випадках захворювання виникає у дітей [38]. Етіологія ХЛЛ невідома. Хоча безпосередній вплив спадковості не встановлений, родичі першого ступеню рідства хворих з ХЛЛ мають в 3 рази більший, ніж в решта популяції, ризик розвитку ХЛЛ і інших лімфоїдних пухлин. Участь радіації і вірусів в розвитку ХЛЛ не виявлено [25]. Патогенетичні особливості ХЛЛ – це відсутність ознак пухлинної прогресії, тому його відносять до доброякісних лейкозів. Характерні особливості: - немає вираженого морфологічного атипізму, пухлинна клітина зустрічається рідко, в основному при волосатоклітинному лімфолейкозі, який протікає злоякісно; - немає хромосомних аномалій; - відсутній зв’язок з мутагенними факторами; - хвороба розвивається в певних етнічних групах (крайньо низька захворюваність ХЛЛ у японців, китайців. малайців; євреї хворіють частіше, ніж люди білої раси); має спадково-сімейний характер; - частіше хворіють чоловіки (68,4%); ХЛЛ – захворювання похилого і старечого віку [29]. При ХЛЛ розрізняють два великих синдроми: лімфопрогіферативний та синдром ускладнень. 1. Лімфопроліферативний, зумовлений лімфаденопатією (поліаденією, спленомегалією та лімфоїдною проліферацією кісткового мозку): а) загальні симптоми, зумовлені інтоксикацією, розростанням лейкозних клітин в кістковому мозку, в селезінці (свербіння шкіри. лихоманка, пітливість, болі в кістках, селезінці, печінці); б) збільшення селезінки і печінки; в) лейкемічні інфільтрати в шкірі – лейкеміди; г) симптоми стиснення, пов’язані із збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів; д) характерні зміни в кістковому мозку і периферійній крові. 2. Синдром ускладнень: а) гнійно-запальні; б) аутоімунні (гемолітична анемія). Приблизно у 25% хворих захворювання протікає безсимптомно і виявляється випадково при огляді чи лабораторному дослідженні [40]. В розвитку клінічних і гематологічних особливостей ХЛЛ розрізняється три періоди: початковий період з мало вираженими гематологічними ознаками; період розгорнутої клініко-гематологічної картини захворювання; період прогресування дистрофічних змін, який характеризується кахексією і анемізацією. ХЛЛ може протікати з повільним наростанням клініко-гематологічних явищ чи з їх швидким прогресуванням. Приблизно в 60% випадків спостерігається повільний перебіг захворювання [10]. В більшості випадків для ХЛЛ характерний поступовий початок і тривалий латентний перебіг. Хворі на протязі ряду років не підозрюють про існування хвороби, не дивлячись на наявність характерних змін крові. Тому нерідко захворювання виявляється зовсім випадково. У деяких людей початковий період ХЛЛ характеризується нормальною величиною лімфатичних вузлів, які збільшуються при будь-якій інфекції (грип, ангіна) і при одужанні знову зменшуються до норми, а у інших – збільшенням лімфатичних вузлів (шийних, пахових) при відсутності суб’єктивних порушень і повному збереженні працездатності хворого. Початковий період триває до 8-10 років. Другий період ХЛЛ характеризується генералізованим збільшенням лімфатичних вузлів (поширюється на середостіння, черевну порожнину), селезінки і печінки. Поступово розвивається загальна інтоксикація організму з підвищенням температури, пітливістю, загальною слабкістю, болями в кістках, шкірним зудом. Ці явища пов’язані із збільшенням руйнування лейкоцитів і наводненням організму продуктами нуклеїнових сполук, з лейкемічною інфільтрацією кісткового мозку. В цьому періоді звичайно виникає анемія (Ф.Е.Файнштейн, А.М.Полянська, 1969), яка наростає при загостренні патологічного процесу і особливо виражена в кінцевому періоді [18]. При огляді хворого відмічається блідість шкіри і слизових оболонок. Іноді на шкірі з’являються неспецифічні висипання у вигляді ерітеми, кропивниці, опоясуючого лишаю. Ці зміни треба відрізняти від специфічних інфільтратів – лімфом, які спостерігаються при шкірному варіанті ХЛЛ. Лімфатичні вузли збільшені до розмірів волоського горіха або курячого яйця, рухомі і не болючі. Лише в пізнішій стадії вузли стають більш щільнішими і дещо болючими [34]. Зі сторони внутрішніх органів спостерігаються різноманітні зміни в зв’язку з розвитком в них лімфоцитарної метаплазії [40]. Кінцева або термінальна стадія характеризується різким прогресуванням дистрофічних змін у внутрішніх органах, пов’язаних з тяжкою гіпоксією і інтоксикацією. Порушення трофіки тканин приводить до розвитку некрозів в різних ділянках організму з приєднанням вторинної інфекції. Досягає високого ступеню кахексія, з’являється геморагічний діатез. Також характерна злоякісна трансформація ХЛЛ – пухлинна прогресія в гематосаркому лімфатичних вузлів. Лімфатичні вузли швидко ростуть, стають кам’янистої консистенції, стискують сусідні органи, викликають болі і набряки [14]. Головною гематологічною ознакою ХЛЛ є лімфоцитоз периферійної крові і трансформація кістково-мозкового кровотворення з перевагою лімфоцитопоезу. Відповідно до цього знижується гранулоцитопоез і поступово зменшується кількість гранулоцитів в периферійній крові [15]. Для ХЛЛ характерний абсолютний лімфоцитоз, що перевищує 15 · 109 /л на момент постановки діагноза [24]. При важкому перебігу і тривалому загостренні в крові виявляються про лімфоцити, рідше лімфобласти 50-60% - молоді форми. При звичайному перебігу до 80-85% клітин складають зрілі лімфоцити і біля 5-10% - пролімфоцити [3]. Майже постійною ознакою ХЛЛ є поява в периферійній крові напівзруйнованих ядер лімфоцитів – тіней Гумпрехта-Боткіна чи клітин лейколізу, які утворюються в процесі приготування мазка крові. На початку захворювання в периферійній крові про лімфоцитів і лімфобластів немає [2]. Патологічний клон при ХЛЛ представлений В-лімфоцитами, рідше Т-лімфоцитами. Прогресування хвороби пов’язане із збільшенням кількості клітин патологічного клону [20]. В початковій стадії, а також при повільно прогр6есуючій формі ХЛЛ число лейкоцитів не перевищує 40-60х109 /л, але може бути і значним; в цьому випадку кров набуває зеленуватий (“піоїдний”) відтінок [10]. Лейкоцитарна формула характеризується лімфоцитозом: нерізким 40-45% на початку хвороби і майже тотальним 90-98% в розгорнутій стадії ХЛЛ. В зв’язку з різким лімофцитозом відносний (відсотковий) вміст гранулоцитів знижується [15]. Прискорення ШОЕ спостерігається постійно. В кістковому мозку спостерігається тотальне заміщення мієлоїдної тканини лімфатичними елементами, що приводить до розвитку нормо-чи гіперхромної анемії і тромбоцитопенії. На ранньому етапі анемія і тромбоцитопенія не розвивають. По мірі прогресування хвороби тромбоцитопенія стає більш вираженою і стійкою, що приводить до розвитку геморагічного діатезу [3]. Виліковування ХЛЛ до останнього часу не спостерігалося. В окремих випадках комплексна хіміотерапія давала можливість отримати багаторічні ремії – від декількох місяців до 2-3 десятиліть, в середньому 75 місяців [16]. Оскільки ХЛЛ – захворювання головним чином похилого віку, то 30% смертельних випадків не пов’язано з основним захворюванням, 50% летальності викликано інфекціями, 15% - ускладненнями терапії, решта 5% - геморагіями, гемолізом чи інфільтрацією життєво важливих органів [38]. Розрізняють такі форми ХЛЛ на основі клінічних і морфологічних ознак: 1. Доброякісна. 2. Прогресуюча (класична). 3. Пухлиноподібна. 4. Спленомегалічна. 5. Кістково мозкова. 6. Ускладнена цитолізом. 7. Пролімфоцитарна. 8. Хронічний лімфолейкоз з парапротеїнемією. 9. Волосатоклітинна. 10. Т-форма хронічного лімфолейкозу [14]. Особливості проявів хронічного мієлолейкозу в клітинах кісткового мозку і периферійній крові. Хронічний мієлолейкоз (ХМЛ) – мієлопроліферативне захворювання, що характеризується клональною проліферацією ранньої стовбурової клітини, яка звичайно приводить до збільшення числа гранулоцитів [38]. В основі хронічного мієлоїдного лейкозу лежить мієлоїдна гіперплазія кісткового мозку в основному за рахунок незрілих гранулоцитів і мієлоїдна метаплазія селезінки, печінки, лімфатичних вузлів та інших органів. порушення гематопоезу при цьому зводиться до посиленої проліферації і гальмування процесів дозрівання гранулопоетичних елементів, в результаті чого пригнічується функція інших ростків кісткового мозку, зокрема еритропоезу [18]. ХМЛ – це пухлина, що виникає з ранніх клітин-попередників мієлопоезу, які диференціюються до зрілих форм. Клітинний субстрат лейкозу становлять гранулоцити, в основному, нейтрофіли. Захворювння проходить дві стадії: розгорнуту доброякісну (моноклонову); термінальну, злоякісну (поліклонову). ХМЛ виникає в віці 30-70 років, частіше у чоловіків. Діти хворіють рідко. Починаючи з 30-річного віку захворюваність зростає. Серед всіх форм лейкозу на долю ХМЛ припадає 21,8% випадків [29]. Зустрічається у 2% дітей, хворих на лейкемію [21]. В 86-95% хронічного мієлолейкозу наявна Філадельфійська (‘Ph) хромосома, яка є в усіх клітинах кісткового мозку, крім лімфоцитів [29]. В 1960 р. філадельфійські автори Nowell і Hungerford встановили, що при ХМЛ замість нормальної хромосоми з 22 пари є хромосома з вкороченим довгим плечем, за рахунок втрати частини його хромати нової речовини. Ця ознака є високо специфічною для ХМЛ і практично не зустрічається ні при якому іншому захворюванні. При ХМЛ філадельфійська хромосома виявляється постійно, починаючи з ранніх стадій хвороби, і зберігається навіть в періоді повної ремісії [10]. Клінічно виділяють два великі синдроми: 1. Мієлопроліферативний, що зумовлений мієлоїдною інфільтрацією кісткового мозку: -загальні симптоми, викликані інтоксикацією, розростанням лейкозних клітин в кістковому мозку, селезінці, печінці; -збільшення печінки і селезінки; -характерні зміни в кістковому мозку та периферійній крові. 2.Синдром, зумовлений ускладненнями: а)геморагічний діатез, геморагії, тромбози; б) гнійно-запальні зміни, зумовлені зниженням активності імунітету (пневмонії, плеврити, гнійні ураження шкіри); в) сечокислий діатез, внаслідок розпаду гранулоцитів [29]. Клінічні прояви ХМЛ різноманітні. Захворювання може розвинутися як в 15, так і в 80 років. Біля 40% хворих в момент постановки діагнозу не мають ніяких клінічних симптомів. У 20% хворих спостерігається гепатоспленомегалія, у 54% тільки спленомегалія. приблизно у 50% хворих захворювання починається з анемії (Нв < 120 г/л), майже у 60% - з гіперлейкоцитозу, число лейкоцитів > 100 000 мкл [38]. Перебіг захворювання можна умовно поділити на три стадії: початкову, розгорнутих клінічних проявів, термінальну. Початкова стадія – поява патологічного клітинного клону з специфічним маркером – ‘Ph хромосомою – може перебігати безсимптомно, і часто захворювання діагностують лише завдяки випадково зробленому аналізу крові (невеликий лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво). Рідше вже в цьому періоді хворі пред’являють різні скарги загального характеру – слабкість, втомлюваність, пітливість. Ці ознаки з’являються з наростанням лейкоцитозу [18]. Інакше цю стадію називають повільною, чи хронічною фазою ХМЛ, яка звичайно триває близько 3 років [23]. Розгорнута стадія або фаза акселерації триває 1-1,5 року. При відповідному лікуванні можна повернути захворювання в хронічну фазу. Характеризується маже повним заміщенням нормального мієлопоетичного ростка патологічним клоном. Характерне розростання мієлоїдної тканини в кістковому мозку з повним витісненням жиру в плоских кістках, появою кістковомозкового кровотворення в трубчастих кістках, розростання мієлоїдної тканини в селезінці, печінці. Лімфатичні вузли не уражаються. Ця стадія хвороби може мати різні характеристики: рівень лейкоцитозу, ступінь збільшення селезінки і печінки [29]. Ведучим симптомом розгорнутої стадії є збільшення селезінки, пов’язане з розвитком в ній лейкемічної тканини. Селезінка може сягати гігантських розмірів, займаючи більшу частину черевної порожнини. Менш постійний симптом – збільшення печінки. З’являються сильні болі в кістках, розвиваються щільні вогнища злоякісного розростання в шкірі, лімфатичних вузлах [10]. Термінальна стадія або фінальна фаза ХМЛ – фаза швидкої акселерації (3-6 міс) звичайно закінчується смертю. В цій стадії з’являються яскраві ознаки пухлинної прогресії [38]. Обумовлена появою нової клітинної популяції (бластних елементів, великого числа базофілів, моноцитів), яка поступово набуває рис атипізму. В цій стадії патологічне кровотворення виходить за межі кісткового мозку і органів факультативного кровотворення: метастазування бластних елементів в лімфатичні вузли, утворення бластних інфільтратів в кістках, шкірі, мозкових оболонках, внутрішніх органах [3]. Тому термінальна стадія хвороби характеризується лихоманкою, вираженою гепото- і спленомегалією, прогресуючим похуданням, анемією, геморагічним діатезом. Хворі гинуть від виснаження, крововиливів в життєво важливі органи чи вторинних інфекцій [14]. Характерним гематологічним симптомом хвороби є виражений лейкоцитоз до 10 · 109 /л і вище. Спостерігається значний рівномірний зсув лейкоцитарної формули вліво до про мієлоцитів і навіть мієлобластів. Також постійною ознакою є збільшення вмісту еозинофілів і базофілів [19]. Внаслідок пригнічення функціонально здорових ростків кровотворення розвивається анемія і тромбоцитопенія (500-600 · 109 /л) [2]. В кістковому мозку переважають бластні клітини – від 10-20% до тотальної бластної метаплазії. Гематологічні зміни в термінальній стадії проявляються бластним кризом: це збільшення бластів в кістковому мозку і в крові. Нагадує гострий лейкоз. Лейкоцитоз, анемія, збільшення чи зменшення кількості тромбоцитів, більш високий відсоток бластних клітин в крові і кістковому мозку відносяться до несприятливих прогностичних ознак [3]. Тривалість захворювання складає близько 7 років. Медіана виживання складає 3 роки і тільки 20% хворих живуть на протязі 5 років [38]. Статева приналежність пацієнта суттєво впливає на перебіг і проноз гемобластозів. Проведена оцінка впливу статі на перебіг ХМЛ. У жінок хронічна фаза ХМЛ протікає з більш вираженим лейкоцитозом, тромбоцитозом і спленомеганією, ніж у чоловіків. Крім того, для жінок, на відміну від чоловіків, характерна наявність схильності до анемії в цій фазі захворювання. ХМЛ у жінок протікає з більшим об’ємом пухлинної маси, ніж у чоловіків. Більша тривалість життя чоловіків (44 міс. і 42 міс відповідно) показує, що ХМЛ у жінок протікає менш сприятливо. Лейкоцитоз, тромбоцитоз, виражена спленомегалія, анемія виявлені при встановленні діагнозу відносяться до несприятливих прогностичних ознак, пов’язаних з тенденцією до зниження тривалості життя [23]. ІІ. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. 2.1. Умови, об’єкти і методика експерименту. Проведені дослідження мали на меті вивчення особливостей патологічного впливу гострого і хронічного лейкозів на систему кровотворення організму людини, на динаміку показників стану гемопоезу. В якості об’єктів дослідження спостерігалася група людей різного віку і статі, хворих на гострий і хронічний лейкози. Досліди проводилися в лабораторних умовах клінічної лабораторії Коломийського онкодиспансеру. Досліджували капілярну, периферійну кров, яку брали для клінічного аналізу. Загальний клінічний аналіз крові включає: визначення концентрації гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів. підрахунок кількості клітин в 1 л крові, визначення кольорового показника, а також вивчення морфологічних особливостей клітин в фарбованих препаратах з підрахунком лейкограми. Забір крові хворим проводився натще, о восьмій годині ранку за загальноприйнятим методом. Для визначення концентрації гемоглобіну візуальним методом користувалися гемометром Салі. При змішуванні крові з соляною кислотою гемоглобін перетворюється в солянокислий гематин. При цьому червонуватий колір рідини переходить в коричнюватий (бурий). Розчин розвели до кольору стандарту, який відповідає певній концентрації гемоглобіну. В нормі концентрація гемоглобіну 120-140 г/л. Для визначення концентрації гемоглобіну також можна користуватися гемоглобінцианідним методом. при цьому кров змішується з трансформуючим розчином – дослідна проба – і вимірюється на фотоколориметрі проти “холостої” проби. Вміст гемоглобіну розраховується згідно калібровочному графіку, побудованому по стандартному розчину гемоглобінцианіда, чи по формулі: , де Едос. і Ест. – екстинкція дослідної проби і стандартного розчину; С – концентрація гемоглобіну в стандартному розчині, мг %; К – коефіцієнт розведення крові; 0,001 – коефіцієнт для перерахунку мг % в г % ( 1 г на 100 мл крові). Для визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) користувалися капіляром і штативом Панченкова. Кров з цитратом натрію набирали в капіляр і залишали на 1 годину в штативі Панченкова в вертикальному положенні, після чого по поділкам капіляра визначали величину стовпчика плазми, який відстоявся. ШОЕ виражається в мм за 1 годину. Норма для жінок – 2-15 мм/год, для чоловіків – 1-10 мм/год. Для визначення кількості еритроцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку еритроцитів в 1 мкл крові з цитратом натрію при постійному її розведенні і певному об’ємі лічильної камери Горяєва. Підраховуються еритроцити в 5 великих квадратах, розкреслених на 16 малих, розміщених по діагоналі. Кількість еритроцитів в 1 мкл крові визначали по формулі: , де Х – кількість еритроцитів в 1мкл крові; а – кількість еритроцитів в 80 малих квадратах (15х16=80); 80 – кількість підрахованих малих квадратів; 200 – ступінь розведення крові; 4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові, виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл. Практично, кількість еритроцитів, підраховану в 80 малих квадратах, множать на 10000. Норма еритроцитів в крові у чоловіків складає 4-5 Т в 1 л, у жінок – 3,9-4,7 Т в 1 л. Для визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку лейкоцитів 1 мкл крові з оцтовою кислотою при постійному її розведенні і певному об’ємі лічильної камери Горяєва. Підраховується лейкоцити в 100 великих квадратах, що відповідають 1600 малих. Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові визначали по формулі: , де Х – кількість лейкоцитів в 1 мкл крові; а – кількість лейкоцитів, підрахованих в 100 великих квадратах; 1600 – кількість малих квадратів; 20 –ступінь розведення крові; 4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові. виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл. Практично кількість лейкоцитів, підраховану в 1600 малих квадратах множили на 50, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отриману цифру множили ще на 10. В нормі кількість лейкоцитів коливається від 4 до 9 Г в 1 л. Вміст лейкоцитів менше 4 Г в 1 л свідчить про лейкопенію, більше 9 Г в 1 л – про лейкоцитоз. Для визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові використовували метод підрахунку тромбоцитів в 1 мкл крові при постійному її розведенні оксалатом амонію в певному об’ємі лічильної камери Горяєва з використанням фазово-контрастного приладу. Підраховуються тромбоцити в 25 великих квадратах. Кількість тромбоцитів в 1 мкл крові визначали по формулі: , де Х – кількість тромбоцитів в 1 мкл крові; а – кількість тромбоцитів, підрахованих в 400 малих квадратах; 400 – число підрахованих малих квадратів; 200 – ступінь розведення крові; 4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл крові, виходячи з об’єму малого квадрату – 1/4000 мкл. Практично підраховану кількість тромбоцитів в 400 малих квадратах множили на 2000, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отримали цифру множили ще на 106. В нормі у дорослих кількість тромбоцитів в крові складає 180-320 Г/л. ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Характерною особливістю лейкозів є зміна основних біохімічних показників периферійної крові і розподіл хворих за віком і статтю, в залежності від форми і ступеня важкості захворювання. Про це свідчать дані таблиць. Таблиця 1. Визначення характеру розподілу хворих за віком і статтю в залежності від форми лейкозу. Діагноз Стать Кількість хворих Вік в роках до 20 20-30 30-40 40-50 50-60 60-70 70 і ст. Хронічний лімфоїдний лейкоз чол. 14 - - 1 - 2 8 3 жін. 4 - - - 1 1 3 4 Хронічний мієлоїдний лейкоз чол. 5 - - 1 1 2 1 - жін. 4 - - - 1 - 2 1 Гострий лімфобластний лейкоз чол. 5 2 2 - 1 - - - жін. 6 3 2 - - 1 - - Гострий мієлобластний лейкоз чол. 8 - 2 - 3 2 1 - жін. 7 - - 1 3 2 1 - Нами спостерігалася група з 58 хворих, які числяться на диспансерному обліку з діагнозами: хронічний лімфоїдний лейкоз, хронічний мієлоїдний лейкоз, гострий лімфобластний лейкоз і гострий мієлобластний лейкоз. Можна відзначити характерний розподіл хворих по статі і віку, в залежності від виставленого і підтвердженого діагнозу. По виявлених даних різниця в кількості 14 і 9 випадків між чоловіками і жінками при хронічному лімфоїдному лейкозі свідчить про те, що серед пацієнтів з типовим варіантом хвороби переважають чоловіки. У хворих в віці 30-40 років хронічний лімфоїдний лейкоз виявляється в 1 випадку, що складає 8,5 %. Звертає увагу повна відсутність хворих в віці до 30 років. Це свідчить про те, що в молодому віці від 20 до 30 років хронічний лімфоїдний лейкоз зустрічається як виняток, а в дитячому віці взагалі не спостерігається. Результати наших досліджень показали, що максимум захворюваності відмічається у людей похилого віку. В 14 хворих, що складає 65-70% даний діагноз вперше був встановлений між 50 і 70 роками. За отриманими даними, з 9 хворих – 5 чоловіків і 4 жінки – хронічний мієлоїдний лейкоз з однаковою частотою зустрічається серед чоловіків і жінок, практично не діагностується в дитячому і юнацькому віці. На хронічний мієлоїдний лейкоз хворіють переважно люди в віці від 30 до 70 років – за нашими даними 9 випадків. В результаті дослідження виявлено особливості гострого лімфобластного лейкозу. Чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою, за нашими даними 5 чоловіків і 6 жінок; зустрічається найчастіше серед дітей – 4 випадки, і переважає в юнацькому віці – 5 випадків з 9. У дорослих зустрічається рідше – 2 випадки з 11, що складає 25%. Також в процесі досліджень виявили такі особливості: у дорослих переважає гострий мієлобластний лейкоз – до 86% (13 випадків з 15), а у дітей – гострий лімфобластний лейкоз – до 82 % (9 випадків з 11). Серед гострого лімфобластного лейкозу і гострого мієлобластного лейкозу більш поширений варіант гострого мієлобластного лейкозу, за нашими даними 15 хворих, що складає 57%. Вік більшої половини хворих (12 випадків з 15) перевищує 40 років, чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою. Для гострого мієлобластного лейкозу характерний більш важкий перебіг, ніж для гострого лімфобластного лейкозу. Таблиця 2. 3.2. Зміна основних біохімічних показників крові в залежності від форми і ступеня важкості захворювання. Діагноз Загальна кількість хворих ШОЕ, мм/год Гемоглобін, г/л Еритроцити, х 1012/л Лейкоцити, х 109/л Хронічний лімфоїдний лейкоз 10 15 60 2,0 13,4 7 70 2,4 23,5 22 60 1,9 20,3 10 60 2,2 25,7 18 60 2,0 61 12 70 2,2 27,9 10 60 2,0 16,7 7 54 2,0 58 40 52 1,9 46,2 23 80 3,0 23,3 Гострий мієлобластний лейкоз 10 46 50 1,7 18,3 58 52 1,8 4,2 50 48 1,6 8,5 76 50 2,0 3,8 80 60 2,1 3,4 65 54 2,0 23,4 40 50 1,8 11,1 32 60 2,2 5,2 45 60 2,0 9 34 55 1,8 10,8 Нами спостерігалася група з 20 хворих з діанозами хронічного лімфоїдного і гострого мієлобластного лейкозів. Відповідно стану хворих виявлялися зміни основних біохімічних показників периферійної крові в загальному клінічному аналізі. З отриманих нами даних встановлено, що для хворих хронічним лімфоїдним лейкозом характерні різні цифри ШОЕ. У окремих хворих, 4 випадки з 10, ШОЕ нормальна, в межах 7-10 мм/год. При загостренні процесу відмічається підвищення ШОЕ в межах 12-23 мм/год – 5 випадків з 10, а значно прискорена ШОЕ – 40 мм/год (1 випадок) є прогностично поганою ознакою. В ході експерименту виявили, що при хронічному лімфоїдному лейкозі повільно розвивається малокрів’я, яке явно виявляється на 3-6 рік хвороби. Гемоглобін в 8 випадках з 10 складає 60-80 г/л, а в 2 хворих – біля 50 г/л, що обумовлено редукцією еритропоезу, внаслідок лейкемічної інфільтрації кісткового мозку. Кількість еритроцитів також відповідно зменшується в межах 1,9-2,4 х 1012 /л; поступово наростає функціональна неповноцінність еритроцитів. Лейкоцитоз при хронічному лімфоїдному лейкозі з’являється, в основному, за рахунок зрілих лімфоцитів. В 2 випадках з 10, лейкоцитоз 13,4-16,7 х 109 /л відповідає повільно прогресуючій, доброякісній формі хронічного лімфолейкозу. Значний лейкоцитоз 20,4-46 х 109/л спостерігаємо у 6 хворих в розгорнутій стадії хвороби. У цих же 6 хворих в крові виявляються тіні Гумпрехта-Боткіна, в кількості 1-2 в полі зору. При лейкоцитозі до 58 х 109 /л, в 1 випадку – кров набуває зеленуватий (піоїдний) відтінок. За отриманими даними при гострому мієлобластному лейкозі спостерігаються особливо високі цифри ШОЕ. Значні цифри осідання до 50-80 мм/год констатуємо вже через 20-30 хв. від моменту постановки реакції – у 5 вхорих з 10. ШОЕ прискорюється в ранніх стадіях захворювання, поступово наростає по мірі розвитку хвороби і прогресування анемії – 3 випадки з 10. У 2 хворих спостерігалося прискорення ШОЕ до 30-40 мм/год внаслідок приєднання вторинної інфекції, що є прямим показом для призначення антибіотиків. З виявлених нами даних видно, що гострий мієлобластний лейкоз супроводжується значною і постійною анемією. Анемія відмічається в 9 випадках з 10 (90%) в межах 48-60 г/л і при цьому значна 48-54 г/л в більшої половини (у 7 хворих з 10). Число еритроцитів менше 1,9-2,0 х 1012 /л спостерігається у 20% хворих – 2 випадки з 10, з гемоглобіном нижче 60 г/л, у останніх хворих коливається від 2,0 до 3,0 1012 /л. У 4-х хворих ведучими клінічними симптомами відмічалися невеликі геморагічні прояви у вигляді спонтанних синців на шкірі, непостійних ясенних і носових кровотеч. У 3-х хворих вдалося виявити можливі мієлотоксичні впливи: рентгенівське опромінення, струми зверхвисокої частоти, анілінові барвники. Зміни числа лейкоцитів характерні в широких межах. В 4 випадках спостерігається лейкоцитоз 11,1-23,4 х 109/л, а в більшої половини хворих загальна кількість лейкоцитів або в межах норми 4,2-9 х 109 /л – у 4-х хворих. або дещо понижена 3,4-3,8 х 109 /л – у 2 хворих – лейкопенія. Таблиця 3. 3.3. Зміна біохімічних показників крові хворих хронічним мієлолейкозом в залежності від статі. Група хворих (чол. і жін.) Фаза захворювання Еритроцити, 1012 /л Лейкоцити, 109 /л Тромбоцити, 109 /л Селезінка нижче реберної дуги, см М1 хронічна 4,01,3 101,6 390,9 4,1 М1 3,5 33,0 230 0 М1 4,2 72,0 280 1,5 М1 4,6 130,5 440 4,8 М2 прогресуюча, бластна 3,11,6 48,9 328,1 11,7 М2 2,4 13,6 70 2 М2 3,1 37,2 140 14 М2 3,6 71,0 482 20 Ж1 хронічна 3,71,8 103,2 553 6,7 Ж1 3,3 39,3 340 1 Ж1 3,8 87,5 430 4 Ж1 4,2 139,5 520 10 Ж2 прогресуюча, бластна 3,51,5 59 348 9,2 Ж2 3,2 12,3 90 1 Ж2 3,5 37 300 7 Ж2 4,0 103 525 15,8 Дослідження проводили у 16 хворих хронічним мієлолейкозом в віці від 15 до 78 років. При цьому з пацієнтів були сформовані дві групи хворих: в першу увійшли 4 чоловіка і 4 жінки з хронічною фазою захворювання, в другу – 4 чоловіка і 4 жінки з прогресуючою і бластною фазами лейкозного процесу. У всіх хворих визначали розміри селезінки, шляхом УЗД і досліджували вміст еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів в периферійній крові. Результати дослідження занесені до таблиці, з якої видно, що при вимірюванні розмірів селезінки у чоловіків її край визначався нижче реберної дуги на 4,1 см, в той час як у жінок – 6,7 см. В периферійній крові в хронічній фазі лейкозного процесу розподіл числа еритроцитів по підгрупам показав, що у жінок, в основному, вміст еритроцитів коливався в межах 3,5-4,0 · 1012 /л, в той час як у чоловіків цей показник знаходився в межах 4,0-4,5 · 1012 /л. Для цієї фази лейкозного процесу для найбільшого числа чоловіків і жінок був характерний лейкоцитоз (20-50 · 1012 /л), а у другої частини хворих число лейкоцитів відрізнялось в досліджуваних групах. знаходячись для жінок в межах 100-250 · 109 /л, а для чоловіків – 70-100 · 109 /л. Наряду з цим видно різницю при підрахунку кількості тромбоцитів периферійної крові в хронічній фазі ХМЛ. Середнє їх число суттєво відрізнялось у хворих досліджуваних груп, складаючи для чоловіків 390 · 109 /л, а для жінок – 553 · 109 /л. Розподіл даного показника в підгрупах хворих виявив, що у більшості чоловіків кількість тромбоцитів периферійної крові знаходилась в межах 200-400 · 109 /л, а у більшої частини жінок число тромбоцитів (400-600 · 109 /л) перевищувало ці величини. В прогресуючій фазі і фазі бластного кризу середні розміри селезінки у чоловіків були в 1,3 рази більші, ніж у жінок. Середня кількість еритроцитів серед цих хворих у жінок виявилась більша, ніж у чоловіків (3,51,5 і 3,11,6 · 1012 /л). В той же час число лейкоцитів у жінок було більше, ніж у чоловіків і складало 59,0 · 109 /л і 48,9 · 109 /л. При цьому середнє число тромбоцитів периферійної крові у особин обох статей було сходним в прогресуючій і бластній фазах лейкозного процесу (328 · 109 /л і 348 · 109 /л) відповідно. Аналіз середньої тривалості життя також виявив різницю, пов’язану із статтю. Так, виявилось, що жінки, хворі на ХМЛ гинуть на 2 місяці раніше, ніж чоловіки. Середня тривалість життя в нашому дослідженні у жінок дорівнювала 3 р. і 6 міс., у чоловіків 3 р. і 8 міс. Результатом проведених досліджень свідчать про те, що між сформованими по статевій ознаці групами хворих ХМЛ є помітні відмінності по цілому ряду основних клініко-гематологічних показників. У жінок хронічна фаза ХМЛ протікає з більш вираженим лейкоцитозом, тромбоцитозом і спленомегалією, ніж у чоловіків. Крім того, для жінок, на відміну від чоловіків, характерна наявність схильності до анемії за рахунок вираженого витіснення ерітроїдного ростка кісткового мозку лейкозним клоном. ХМЛ у жінок в цілому протікає з більшим об’ємом пухлинної маси, ніж у чоловіків. Лейкоцитоз, тромбоцитоз, спелномегалія, анемія відносяться до несприятливих прогностичних ознак, які пов’язані з низьким виживанням. Це означає, що ХМЛ в цілому у жінок перебігає менш сприятливо, ніж у чоловіків. Таблиця 4. 3.4. Розподіл померлих по характеру захворювання і віку. Форма захворювання Загальне число померлих Число померлих (абсолютне і відсот. Вік померлих (в роках) до 20 від 21 до 30 від 31 до 40 від 41 до 50 від 51 до 60 старше 60 Гострий лейкоз 26 абс. 4 10 7 1 3 1 % 16 38,5 24 3,9 11 3,9 Хронічний лімфоїдний лейкоз 4 абс. - - - 1 2 1 % - - - 25 50 25 Хронічний мієлоїдний лейкоз 12 абс. - 2 4 1 2 3 % - 166 33,2 8 16,6 25 При детальному аналізі 42 історій хвороби померлих хворих, які числилися на диспансерному обліку з діагнозами гострого лейкозу, хронічного лімфоїдного лейкозу і хронічного мієлоїдного лейкозу виявлено слідуючи особливості їх розподілу, в залежності від характеру захворювання і віку. За отриманими даними при гострому лейкозі проноз найбільш несприятливий. Кількість померлих з даною формою гемобластози 26 майже вдвічі перевищує сумарну кількість померлих з хронічною мієлоїдної і хронічною лімфоїдною формами лейкозу (12 і 4). Смерть при гострому лейкозі обумовлена загостренням і прогресування лейкозного процесу. При цьому віковий розподіл свідчить, що переважна більшість хворих гине в молодому віці, до 40 років (21 з 26, що разом складає 78,5%). Середня тривалість життя хворих гострим лейкозом при сучасні терапії складає 15-18 місяців, хоча окремі хворі залишаються в ремісії декілька років, а особливо низька тривалість життя у хворих похилого віку. В результаті дослідження виявлено, що хронічний лімфоїдний лейкоз характеризується тривалим латентним перебігом і ремісіями в середньому до 75 місяців. Дані таблиці свідчать про те, що хронічний лімфоїдний лейкоз переважно зустрічається серед людей похилого віку: вік 75% померлих (3 з 4) перевищує 50 років і відсутність померлих в віці до 40 років. Для хронічного лімфоїдного лейкозу характерна відсутність ознак пухлинної прогресії, тому його відносять до доброякісних лейкозів. Також в процесі досліджень виявили, що при хронічному мієлоїдному лейкозі смертність починаючи з 20-річного віку зростає (7 з 12), що складає 57,8%. Також висока смертність зафіксована в віці від 50 до 70 років, про що свідчать дані таблиці (5 з 12), що складає 42,2%. Медіана виживання при хронічному мієлоїдному лейкозі складає 3 роки і тільки 20% хворих живуть на протязі 5 років. В загальному середня тривалість захворювання складає близько 7 років. 3.5. Визначення середнього арифметичного показника виживання груп хворих гострим лімфобластним і гострим мієлобластним варіантами лейкозу. Для визначення тривалості життя певної групи хворих гострим лімфобластним і гострим мієлобластним варіантами лейкозу використовували простий спосіб оцінки виживання – вираховування середнього арифметичного показника М. Ці дані використали для статистичного порівняння двої груп по одній з клінічних ознак, відображаючи значимість цього моменту для тривалості життя однієї групи хворих в порівнянні з іншою. Використовували графічний метод побудови кривих виживання. При побудові кривої на горизонтальній осі відкладали час в місяцях, на вертикальній – відсоткове чи абсолютне число хворих, що прожили 1, 2, 3 місяці і більше. По цій кривій визначили показник 10, 25, 50% виживання – медіану виживання. Характер отриманої кривої дає додаткові відомості про інтенсивність летальних випадків в різні періоди часу, в залежності від певних клінічних ознак. При порівняні кривих виживання отримали значну інформацію про групи хворих гострим лімфобластним і гострим мієлобластним лейкозами. Так, спадаючий характер кривої виживання при гострому мієлобластному лейкозі (пунктирна лінія) відображує високу смертність в перші 3 місяці захворювання: 1/3 (36%) хворих гострим мієлобластним лейкозом і 16% хворих не переживають 2 місяць хвороби. Показник 50% виживання при гострому мієлобластному лейкозі складає всього 4 з половиною місці, тобто половина хворих помирає за такий малий строк. Тільки 8% хворих живуть 12 місяців, менше 4% - 2 роки. При гострому лімфобластному лейкозі характер кривої, що майже наближається до горизонтальної осі на першому відрізку, відображає порівняно невисоку смертність в перші місяці захворювання: за 3 місяці помирає 5% хворих, тобто в 7 разів менше, ніж за той самий час при гострому мієлобластному лейкозі. В подальшому крива нерізко знижується, вказуючи на порівняно довготривалі строки перебігу процесу у більшості хворих. Медіана виживання складає 12 місяців; у 10% хворих тривалість захворювання – 3 роки. Велике значення має горизонтальна частина кривої виживання, яка встановлюється на рівні поверх 4 років у 8% хворих, що пережили строк захворювання, який дозволяє припустити можливість одужання. На користь цього свідчить велике число хворих гострим лімфобластним лейкозом з тривалістю захворювання більше 2 років (20%). Порівняння характеру кривих виживання хворих гострим лімфобластним лейкозом і гострим мієлобластним лейкозом свідчить не тільки про достовірне збільшення тривалості життя хворих лімфобластним варіантом гострого лейкозу, але і про більш тривале виживання хворих, і головне, про можливість отримання тривалих ремісій, які дозволяють сподіватися на одужання 8-10% хворих, що неможливо при гострому мієлобластному лейкозі. ВИСНОВКИ Встановлено, що при хронічному лімфоїдному лейкозі максимум захворюваності відмічається у людей похилого віку і чоловічої статі. Відмічено, що в дитячому віці переважає гострий лімфобластний лейкоз, у дорослих більш поширений варіант гострого мієлобластного лейкозу. Встановлено, що в периферійній крові хронічний лімфїдний лейкоз проявляється прискоренням ШОЕ, анемією і значним лейкоцитозом, а гострий мієлобластний лейкоз – особливо високими цифрами ШОЕ, значною і постійною анемією і незначним лейкоцитозом. Виявлено, що хронічний мієлоїдний лейкоз у жінок в цілому перебігає менш сприятливо, ніж у чоловіків, з особливо вираженим лейкоцитозом, тромбоцитозом, анемією і спленомегалією. Встановлено, що при гострому лейкозі прогноз найбільш несприятливий, найвища смертність в молодому віці. Зафіксовано, що при гострому лімфобластному лейкозі на відміну від гострого мієлобластного, порівняно не висока смертність в перші місяці захворювання і більш тривале виживання хворих. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Абдулкадыров К.М., Руковицын О.А., Бессмельцев С.С., Руголь В.И. Лейкозы – болезни стромы кроветворных органов // Гематология и трансфузиология. – 1996.- Т.41, № 1. – с.13-16. Абрамов М.Г. Гематологический атлас. – М.: Медицина, 1985. – с.48-56. Базарнова М.А., Морозова В.Т. Руководство к практическим занятиям по клинической лабораторной диагностике. – Київ: Вища школа, 1988. – с.38-50. Байдун Л.В. Современная диагностика и классификация острой лимфобластной лейкемии // Гематология и трансфузиология. – 1997. - №3. – с.37-43. Байдун Л.В. Современная диагностика и классификация острой миелобластной лейкемии // Гематология и трансфузиология. – 1996. – Т.41, №4. – с.35. Балакирев С.А. Особенности лейкозов у детей раннего возраста // Российский медицинский журнал. – 1996. - №1.- с.55. Барышников А.Ю. Актуальные вопросы диагностики и лечения новообразований крови и лимфатических тканей у детей. – М.: Медицина, 1983. – с.44-46. Барышников А.Ю., Байдун Л.В., Ленская Р.В. Критерии диагностики Т-клеточного варианта острого лимфобластного лейкоза // Гематология и трансфузиология. – 1990. – Т.35, №4. – с.27-29. Бергольц В.М., Кисляк Н.С., Еремеев В.С. Иммунология и иммунотерапия лейкоза. – М.: Медицина, 1978. – с.3-4. Блохин Н.Н., Петерсон Б.Е. Клиническая онкология. – М.: Медицина, 1979. – с.242-295. Богачева Н.Ю., Масчан А.А., Литвинов Д.В., Логинов А.В., Байдун Л.В. Гипопластический дебют острого лимфообластного лейкоза у детей: клинико-лабораторные характеристики // Российский вестник перинатологии и педиатрии. – 1997. – Т.42, №2. – С.12-15. Бриллиант М.Д., Воробьев А.И., Гогин Е.Е. Отдаленные исследования действия малых доз ионизирующей радиации на человека // Терапевтический архив. – 1988. - №6. – с.3-6. Виговська Я.І., Качоровський Б.В., Мазурак Г.А., Лукавецький Л.М., Орлик В.В., Пшеничний І.С. Показники смертності від гемобластозів у Рівненській області до і після аварії на ЧАЕС // Терапевтичний архів. – 1990. – Т.62, №7. – с.129-132. Воробьев А.И. Руководство по гематологии. – М.: Медицина, 1985. – с.181-284. Гаврилов О.К., Козинец Г.И., Черняк Н.Б. Клетки костного мозга и периферической крови. – М.: Медицина, 1985. – с.123-128. Гарин А.М., Сыркин А.Б., Бычков М.Б. Противоопухолевая терапия. – М.: Медицина, 1986. – с.101-107. Горднюк Н.М., Войко Г.Г. Случай проявления острого лимфообластного лейкоза в области лица // Стоматология. – 1993. – Т.72, №1. – с.84-85. Даштаянц Г.А. Клиническая гематология. – Київ: Здоров’я, 1978. – с.97-144. Жербин Е.А., Чухловин А.Б.Радиационная гематология. – М.: Медицина, 1989. – с.3-8. Калетин Г.И., Волкова М.А., Рындин В.Д. Сочетание хронического лимфолейкоза с другими злокачественными новообразованиями // Терапевтический архив. – 1990. – Т.62, №7. – с.129-132. Кіцера Н.І., Поліщук Р.С., Козій Р.О., Сіренко А.Г. Цитогенетичний та клініко-генеалогічний аналіз хронічної мієломоноцитарної лейкемії у дитини // Лікарська справа. – 1999. - №1. –с.129-131. Ковалева Л.Г. Острые лейкозы. – М.: Медицина, 1990. – 272 С. Коваль А.И., Третяк Н.Н. Клинико-морфологическая характеристика миелоидных лейкозов в современных экологических условиях Украины // Лікарська справа. – 1998. - №1. – с.18. Комаров Ф.И., Хазанов А.И. Болезни органов пищеварения и системы крови. – М.: Медицина, 1992. – с.365-400. Лазарев И.М. Опухоли лимфатических узлов. – Кишинев: Штиница, 1990. – с.25-27. Минаков В.Н., Ковтунова М.Е., Новосадов В.М. Биохимические и цитохимические критерии прогнозирования течения острого лимфобластного лейкоза у детей // Гематология и трансфузиология. – 1991. – Т.36, №10. – с.7-10. Михальченко Б.В., Портянко Н.М., Терещенко В.П. Актуальные проблемы ликвидации медицинских последствий аварии на Чернобыльской АЭС. – Київ: Здоров’я, 1992. – с.150. Морозова В.Т. Лейкозы – болезни стромы кроветворных органов // Клиническая лабораторная диагностика. – 1999. - №6. – с.3-13. Нейко Є.М., Боцюрко В.І. Внутрішні хвороби. – Коломия: Вік, 1997. – с.447-453. Оленская А.Н., Рахмонова О.Д., Исеева И.И. Клинико-гематологические паралели при остром лимфобластном лейкозе у взрослых // Здравоохранение Таджикистана. – 1990. - №5. – с.48-52. Песоцкая Л.А. Острый лейкоз у взрослых // Врачебное дело. – 1992. - №9. – с.84. Песоцкая Л.А. Динамика показателей состояния гемопоэза у больных острым лимфобластным лейкозом // Лікарська справа. – 1998. - №1. – с.101. Поляков В.Е. Острый лейкоз у детей // Фельдшер и акушерка. – 1991. - №6. – с.27-32. Потоцкий И.И. Заболевание кожи при лейкозах. – Київ: Здоров’я, 1978. – с.25-32. Ряузова Л.Ю., Яворковский Л.И., Соловей Д.Я. Патогенез, диагностика и лечение миелодисплазий. – Рига, 1987. – с.45-46. Суслова Т.А., Берлинсон М.Я., Жуковская Е.В., Русанова Н.Н. Прогностические факторы в развитии и течении острого лимфобластного лейкоза у детей // Педиатрия. – 1991. - №1. – с.108-109. Терещенко В.П., Нечваленко Е.И., Жежера В.Н. Актуальные проблемы ликвидации медицинских последствий аварии на Чернобольской АЭС. – К.: Здоров’я, 1992. – с.219. Токарев Ю.Н., Бухна А.Е. Секреты гематологии и онкологии. – М.:Бином, 1997. – с.235-248. Файнштейн Ф.Е., Козинец Г.И., Бахрамов С.М., Хохлова М.П. Болезни системы крови. – Ташкент: Медицина, 1987. – с.184-196. Файнштейн Ф.Е., Хохлова М.П., Полянская А.М., Макеева Р.А. Дискуссионные вопросы классификации злокачественных лимфопрлиферативных заболеваний // Гематология и трансфузиология. – 1985. - №6. – с.3-6. Хомченковскийкий Е.И. Экспериментальная химиотерапия лейкозов. – М.: Медицина, 1980. – с.3-5. Шехтман М.М. Гемобластозы у беременных // Акушерство и гинекология. – 1998. - №3. – с.52.
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/vnutrishkolniy-kontrol-proverochnaya-rabota-po-angliyskomu-yazi7.html	Внутришкольный контроль. Проверочная работа по английскому языку. 5 класс	https://doc4web.ru/uploads/files/81/63b9223af33a8eb791d71396b174e477.doc	files/63b9223af33a8eb791d71396b174e477.doc	null
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-po-teme-dom-lyubimiy-dom.html	Урок английского языка в 8 классе по теме: «Дом, любимый дом»	https://doc4web.ru/uploads/files/80/6c37344baefd00ed28708b0fed306cd5.doc	files/6c37344baefd00ed28708b0fed306cd5.doc	null
https://doc4web.ru/astronomiya-/formuvannya-davnoruskogo-prava.html	Формування давньоруського права	https://doc4web.ru/uploads/files/233/7865b279c293bad50416eaedd5c371a1.docx	files/7865b279c293bad50416eaedd5c371a1.docx	Реферат на тему: Формування давньоруського права ЗМІСТ ВСТУП 3 ФОРМУВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ПРАВА 3 “Руська Правда” - першЕ звЕдЕННЯ ДАВНІХ ЗАКОНІВ 3 Політичний устрій та право 3 ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА НА ДАВНЬОРУСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО 3 ВИСНОВОК 3 ЛІТЕРАТУРА 3 ВСТУП Зародження первинних функцій права відоме з найдавніших часів. Більш системний підхід до права відноситься до часів Стародавнього Риму. За правління імператора Августа важливого значення набула діяльність прокураторів (від лат. procurator — управитель, представник), яким доручався збір податків, управління невеликими провінціями; вони виконували різноманітні господарські функції. Прокуратори призначалися із вершників, а також вільновідпущеників. Із імператорських вільновідпущеників та рабів комплектувалися нижчі чини імператорської бюрократії, яка набула згодом виняткового значення в державі. Імператор Клавдій розширив права прокураторів, вони одержали право виносити судові рішення. За глибокої давнини почалося формування правової системи, а з нею і певних функцій права, і на території сучасної України. На етапі розвитку звичаєвого права також на рівні звичаю формувалася наглядова функція деспотійних володарів скіфської держави. Норми права у скіфів захищали життя, майно, привілеї царської сім'ї та родоплемінної знаті. Цар встановлював чіткий порядок використання пасовищ, адже йому належала верховна власність на землю. А коли існувала наглядова функція, то звісно, існували і наглядачі. У VII—V століттях до н. е. скіфи зустрілися з грецькими поселенцями. У Північному Причорномор'ї елліни заснували свої міста-держави: Ольвію, Пантікапей, Феодосію, Херсонес та ін. Основними джерелами права в них були закони та рішення народних зборів і рад міст, постанови колегій, а також місцеві звичаї. Законодавча ініціатива належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям, а також своєрідним попередникам сучасних прокурорів — номофілакам (стражам законів), які повинні були стежити за оформленням законів, поведінкою людей та посадових осіб і вимагали від них виконання законів. Крім номофілаків, існувала колегія продиктів (юридичних радників), які також виконували наглядові функції. ФОРМУВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОГО ПРАВА У Х ст. почало формуватися князівське законодавство давньоруської держави — Київської Русі. Ще княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Вона також прийняла закон, який оберігав життя княжих дружинників. Статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне та кримінальне право. Боротьба з прибічниками старих традицій, що не бажали підкорятися новим звичаям, суворе покарання їх стали суттю наглядових повноважень великого князя. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зводу великокняжих законів, що отримав назву «Руська правда». Суттєва роль у «Руській правді» відводилась нормам кримінального процесу та права, хоча такого поділу ще не існувало. А оскільки цей процес належало контролювати то, ймовірно, це було черговим кроком у розвитку наглядової функції. У судовій практиці Київської Русі панував змагальний процес за активної участі сторін, які називалися позивачами. Суд виконував функцію посередника, хоча іноді застосовувалися форми розшукового процесу. Головну роль при цьому відігравав позивач, з ініціативи якого розпочиналося судочинство. Формально саме він був обвинувачем. Доказове значення мали зовнішні ознаки злочину, речові докази, власне зізнання, показання «видоків» та «послухів». Рішення суду оголошувалося усно, а вирок виконувався негайно. “Руська Правда” - першЕ звЕдЕННЯ ДАВНІХ ЗАКОНІВ “Руська Правда” – найвідоміша пам'ятка давньоруського княжого законодавства, основне джерело пізнання суспільного ладу, держави і права Київської Русі. Мала величезне значення для подальшого розвитку українського, російського, білоруського, а частково й литовського права. Відомо понад 100 списків "Руської правди", які прийнято поділяти на 3 редакції — коротку, розширену та скорочену (окремі дослідники виділяють 5 і більше редакцій). Кожна з редакцій відбиває певний ступінь зрілості феодальних відносин. Коротка редакція включає: "Правду Ярослава" або "Найдавнішу правду" (автором її вважається Ярослав Мудрий); "Правду Ярославичів" або "Статут Ярославичів" (цей текст приписується синам Ярослава Мудрого), а також 2 статті — так звані "Покон вірний" та "Урок мостникам", щодо походження яких немає точних відомостей. Основним джерелом "Руської правди" були норми звичаєвого права. Зокрема "Правда Ярослава" відбиває суспільні відносини ранньофеодального періоду, зберігає, хоча і в дуже обмеженому вигляді, інститут кривавої помсти. Предметом правового захисту в ній є переважно життя, тілесна недоторканність і честь дружинної знаті, а захист феодального землеволодіння ще не дістав належного оформлення. У "Правді Ярославичів" вже досить ясно відбито феодальну сутність регульованих нею суспільних відносин. Майже всі її норми спрямовано на захист княжого феодального маєтку, земельної власності князя тощо. Тут чітко виражено природу феодального права як права привілею. "Покон вірний" або "Статут вірний" визначає типовий для ранньофеодальної держави порядок "годування" княжого слуги — вірника (збирача віри), а "Урок мостникам" безпосередньо продовжує і завершує статті короткої редакції про порядок оплати представників княжого апарату. "Руська правда" складається з норм різних галузей права, насамперед цивільного, кримінального й процесуального. При цьому кримінальне й цивільне правопорушення принципово не розрізнялося: і те, й інше розглядалося як кривда, шкода. Покарання передбачало грошові виплати: "віру" — на користь князя і "головщину" — на користь потерпілого або його родичів. Тілесних покарань "Руська правда" не знала, за винятком кари для холопів за побиття вільної людини. Смертної кари цим актом також не передбачалося. Розміри грошових виплат, як і в більшості інших феодальних кодексів, залежали від соціальної належності потерпілих. Найбільші покарання призначалися за шкоду, спричинену представникам панівної верхівки. Норми цивільного права стосувалися права власності, спадкування, договорів купівлі-продажу, позики тощо. Судовий процес за "Руською правдою" переважно мав змагальний характер. Допускалися ордалії, клятви та різні інші варіанти "божого суду". Існували оригінальні процесуальні інститути: "заклич" (оголошення з відповідними правовими наслідками у торговий день про річ, втрачену законним власником), "звід" (обов'язок кожного володаря чужого майна "звести" власника чи представника влади з особою, від якої вона набула це майно), "гоніння сліду" (переслідування злочинця "по гарячих слідах"). Устав Ярослава стримував сваволю батьків у справі одруження або заміжжя дітей, покладаючи відповідальність на батьків за цнотливість дочок; карав дітей, що били своїх батьків, вважаючи це карним злочином як з церковної, так і з цивільної точки зору. Хоча церква і терпіла “невінчані” шлюби, досить поширені на Русі серед простолюддя, і визнавала їх законними, Устав Ярослава накладав грошові покарання, “пені”, за самовільне розірвання таких шлюбів. "Руська правда" — виключно світський пам'ятник феодального права. Всі її редакції виходили від князівської влади, мали офіційний державний характер і не зачіпали церковну юрисдикцію, яка виникла після хрещення Русі й визначалася окремими князівськими статутами. Руська правда зберігала свою чинність протягом кількох століть і набагато пережила Давньоруську державу, в якій вона виникла, її норми мали значний вплив на Литовські статути, російське Соборне Уложення 1649 та інші пам'ятки права України, Росії, Білорусії, Литви й деяких інших країн. Політичний устрій та право З точки зору політичної організації легше встановити, якою не була Київська Русь, ніж те, якою вона була. Київська Русь не була державою в сучасному розумінні слова. Розглядати її як таку — значило б приписувати їй вищий рівень політичної організації, ніж це було насправді. Вона не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженої бюрократичної системи. Єдиний зв'язок між володарями й підвладними, насамперед неміським населенням, існував у формі збору данини. У політиці князі керувалися особистими чи династичними інтересами, нерідко ігноруючи потреби держави і суспільства. Політичні стосунки були млявими, мінливими й невиразними, а політичні проблеми часто розв'язувалися за допомогою сили. І все ж зростав рівень політичної, соціальної та економічної організації Київської Русі, розвивалася її культура; відтак завдання даного розділу полягає в ознайомленні з основними рисами цього процесу. До приходу варягів основною політичною одиницею східних слов'ян виступало плем'я. Скупі відомості про їхню племінну організацію свідчать про те, що в руках вождя роду і племені зосереджувалася широка влада, використання якої диктувалося звичаєм і традиціями. Важливі питання вирішувалися шляхом згоди між старійшинами, які збиралися на племінні ради й були панівними постатями політичного життя, починаючи з найнижчого рівня — общини (миру, задруги) й аж до найвищого рівня — союзу племен, такого, як, скажімо, існував у полян, сіверян і древлян. Центрами політичної влади були численні обнесені частоколом племінні поселення, що виникали на очищених від лісу узвишшях, довкола яких селилися члени племені. На цю племінну систему східних слов'ян варяги наклали свої комерційне і військове зорієнтовані форми організації, встановивши серед місцевих племен такі порядок і єдність, які дозволяли їм ефективніше господарювати. Найбільшими «володарями» їхніх торговельних підприємств були члени династії Рюриковичів, і саме вони мали найбільше прибутків і влади. Проте оскільки князі великою мірою залежали від дружини, то значну кількість своєї поживи їм доводилося ділити з дружинниками. Характерно, що однією з основних турбот перших київських правителів було прагнення задовольнити власних дружинників, щоб вони не перейшли до суперника. З поширенням впливу варягів політична влада зосереджувалася у містах, що виникали на основних торгових шляхах. Найважливішим із цих міст був Київ. Київським князям у неоднаковій мірі вдавалося монополізувати владу. До правління Ярослава Мудрого в середині XI ст. найбільш честолюбним, талановитим і жорстоким членам династії неодноразово вдавалося захоплювати київський стіл та утверджувати свою зверхність над братами та іншими конкурентами. У цей період сильної влади стримувалися відцентрові тенденції та забезпечувалася єдність володінь. Услід за реформою Ярослава Мудрого в системі успадкування влади, за якою кожний член швидко зростаючої династії Рюриковичів отримував практичну чи теоретичну частку володінь, почалася децентралізація влади. Внаслідок цього великий князь київський врешті-решт став не більше ніж титулованим главою династично зв'язаного конгломерату князівств, що безперервно ворогували між собою. Накресливши у загальних рисах політичний розвиток Київської Русі, звернімося до механізмів, через які здійснювалася влада. Найважливішими з них були княжа влада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). Кожна з цих інституцій була виявом відповідно монархічної, аристократичної та демократичної тенденцій у політичному устрої Києва. Влада й престиж, що ними користувався князь, у свою чергу зобов'язували його забезпечувати підданим справедливість, порядок і захист. У виконанні своїх військових функцій князь насамперед залежав від дружини. В разі потреби більших військових сил збиралося ополчення городян або, рідше, проводилася загальна мобілізація. Чисельність цього війська була відносно невеликою — десь близько 2—3 тис. чоловік, а то й менше. Аналогічно суспільствам, що не мали ще державної організації, управлінням князівством у цілому займалися також особисті слуги князя, такі, зокрема, як дворецький, управляючий маєтком та інші, оскільки не існувало чіткої різниці між державною й приватною управлінськими функціями. У віддалені міста і землі князі призначали посадників, що, як правило, обиралися з членів власної родини. На периферійних землях волю князя виконував тисяцький місцевого ополчення зі своїми підлеглими. Правосуддя вершив сам князь чи призначені ним судді згідно з «Руською правдою» Ярослава Мудрого. Зрозуміло, що княжа влада мала першочергове значення в управлінні Київської Русі, але разом із тим поєднання в ній військової, судової та адміністративної функцій свідчить, наскільки ця система була відносно нерозвиненою й примітивною. У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. Згодом розвинулася складніша система оподаткування, що включала кожне господарство (яке називалося «дим» або «соха»). До інших джерел княжих доходів належали мито на торгівлю, плата за судочинство і штрафи. Останні складали важливе джерело прибутків, оскільки київські закони щодо покарання за злочин віддавали перевагу грошовим виплатам перед смертною карою. За порадою й підтримкою князь мусив звертатися до боярської думи — органу, що виник із старших членів дружини, багато з яких були нащадками варязьких ватажків чи слов'янських племінних вождів. Пізніше місце у думі дістали й церковні ієрархи. Функції думи ніколи чітко не визначалися, а князь не був зобов'язаний радитися з нею. Проте, ігноруючи її, він ризикував позбутися підтримки з боку цього впливового органу, що представляв усю боярську знать. Тому князі, як правило, брали до уваги позицію боярської думи. Демократичну сторону політичного устрою Києва репрезентувало віче, або збори городян, що виникли ще до появи князів і, очевидно, походили від племінних рад східних слов'ян. Віче скликалося князем або городянами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. Серед питань, обговорюваних на вічі, були військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але воно не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. Проте, коли на престолі сідав новий князь, віче могло укласти з ним формальну угоду («ряд»), за якою князь зобов'язувався не переходити традиційно встановлених меж влади щодо віча, а воно в свою чергу визнавало над собою його владу. Хоча право брати участь у вічі мали голови сімей, фактично на вічових сходах панувала міська купецька знать, яка перетворювала їх на арену міжфракційних суперечок. ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА НА ДАВНЬОРУСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО Християнство наклало свій яскравий гуманістичний відбиток на давньоруські цивільні закони. Давньоруське карне, цивільне, майнове, сімейне і шлюбне право змінилося під впливом грецького законодавчого збірника – Номоканона. Основними цивільними і церковним законодавчими збірниками в Київської Русі були “Руська правда”, “Устав Володимира”, “Устав Ярослава” і “Кормча книга”. Відповідно до цих правових актів із гріхом боролася Церква, а зі злочином – держава. Церква вважає всякий злочин гріхом, але не всякий гріх держава кваліфікує як злочин. Гріх – це моральний злочин, порушення внутрішніх законів: совісті і Божественного закону. Церкві були підсудні гріховні справи без наявності злочину. Справи гріховно-злочинні розглядалися в цивільному суді. Вплив Церкви на давньоруське законодавство полягав у тому, що Церква через боротьбу з гріхами попереджала злочини, проводила свого роду профілактичну роботу, Церква розширювала і поглиблювала ділянку осудності – винності. Вона осуджувала навіть ті порушення, що не ставилися в провину язичницькими звичаями і законами. Наприклад, образа словом, що не осуджувалася язичницькими звичаями, ставилася в гріх людині, що прийняла хрещення. Це будило в язичниках, що прийняли християнство, почуття поваги до гідності людської особистості. Християнське законодавство, кладучи край гріху, попереджало злочини. Однак Церкві не завжди вдавалося викорінювати низькі людські пороки і недоліки. ВИСНОВОК Давньоруська правова система - досить складне та нестандартне явище в стародавньому праві, хоча, з деякою мірою узагальнення, не можна вважати таку систему унікальною в сенсі історії права Європи. Еволюція права Київської Русі від розрізнених підсистем права до окремої інституціолізованої системи значною мірою завдячує нормозастосовчій та нормотворчій діяльності князівської феодальної верхівки. Було б помилкою вважати, що Україна в минулому була "правовою пустелею". З часу "Правди Ярослава" в цю історію вписано чимало яскравих сторінок. Причому це одно з найвизначніших правових джерел тодішньої Європи не міг з'явитись на пустому місці. Воно з'явилося як результат широкого розвитку торгівельних відносин в Древньої Русі - йшла жвава торгівля із Заходом та Сходом. При чому в ті часи здійснювався обмін не тільки товарами, але й, безсумнівно, правовими ідеями. "Руська Правда", яку відомий історик В.О. Ключевській назвав "кодексом торгового капіталу", здійснювала свій вплив і за межами Київської Русі. ЇЇ норми, наприклад, у незмінному вигляді увійшли в інше відоме джерело права - Литовський Статут. Отже, можна зробити висновки, що за часів Київської Русі правові відносини набували системного характеру враховуючи той суспільний лад, який тоді панував. ЛІТЕРАТУРА Іванишин Василь. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич: Відродження, 1992; Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник.- М.: БЕК, 1996; Орленко В.І. Історія держави і права України. Ч.1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. Навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2001; Субтельний Орест. Україна: історія / пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. Ст. С.В. Кульчицького. – 2-е вид.- К.: Либідь, 1992. 1
https://doc4web.ru/angliyskiy-yazik/urok-angliyskogo-yazika-v-klasse-parts-of-te-body.html	Урок английского языка в 5 классе "Parts of the Body"	https://doc4web.ru/uploads/files/81/5fed024fc6147bb7a4af0e4abd09e185.docx	files/5fed024fc6147bb7a4af0e4abd09e185.docx	Муниципальное общеобразовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа посёлка Советский» Выборгского района Ленинградской области Конспект урока в 5 классе «Parts of the body» подготовила учитель иностранного языка Рыжикова Ксения Олеговна Советский 2011 Урок составлен по УМК И. Н. Верещагиной “English V”, учебник для общеобразовательных учреждений с углубленным изучение иностранного языка, лицеев, гимназий, колледжей. - М: Просвещение. - 2008. ТЕМА УРОКА: “Parts of the body” ЦЕЛИ: ОБРАЗОВАТЕЛЬНАЯ: Совершенствование навыков говорения. Задачи: изучить новую лексику по теме “Parts of the body ”; совершенствовать умение давать советы; совершенствовать навыки диалогической речи. РАЗВИВАЮЩИЕ: Развить память, фонетический слух, языковую догадку ВОСПИТАТЕЛЬНЫЕ: Воспитать культуру здорового образа жизни, умение выслушивать мнение других и давать советы. ОБОРУДОВАНИЕ: учебник, доска, презентация. План проведения урока: Организационный момент, приветствие; Речевая зарядка; Совершенствование навыков диалогической речи; Изучение новой лексики “Parts of the body”; Совершенствование навыков письменной речи; 6. Подведение итогов урока, объяснение домашнего задания. № Этап Содержание Режим Оборудование Время Контроль Примечания 1 Организационный момент, приветствие - Hello, children. Sit down, please. I am really glad to see you today. - How are you today? - What date is it today? T-P 1 мин 2 Речевая зарядка, проверка домашнего задания -And first of all let’s practice our pronunciation. - Repeat after me: w, way, wear, what, wear it Th - that, this, with, with us, that way, this way. ^ - us, bus, with us, the bus. - Well done. Thank you. - Now recite three parts of the poem. - Look the fourth part of the poem. Listen to me and read it. - Repeat after me. - Now read it line by line. - Now read the whole poem. T-P 6 мин Фронт. опрос 3 Совершенствование навыков диалогической речи - Let’s remember the new words and phrases. Look at the screen and say what you see. - Now let’s go to the doctor all together. Open p.200, please. Read the dialogue by role. - Let’s write the plan to this story. You’ll learn it at home later. So you should remember the order when something happens. Plan 1. The patient coughs. 2. The doctor listens to chest and lungs. 3. The doctor takes a blood pressure. 4. The central heating is broken. 5. The doctor takes a pulse. 6. The doctor takes a temperature. 7. Patient’s feet hurt every time he walks. 8. The shoes are bad. - Let’s give some advice to people who are ill. - Open your books at p.202, ex.25. - Look at the phrases and say what the people should do to be healthy. - Nowadays all people want to be strong and healthy. Say what you should do to be healthy. - Well done! T-P 18 мин Фронт. опрос 4 Изучение новой лексики “Parts of the body”. - If we want to know how to keep our body healthy we should know the parts of the body. - Look at the screen, please, and repeat the words (идет вся презентация, ученики повторяют слова за диктором). - Open your vocabulary and put down the new words (при повторном просмотре презентации учащиеся записывают новые слова в словарики). - Open your books at p. 194, ex.10. Look at the picture and put the right number near the pert of the body. - Let’s check. Dasha and Artem come up to the board. I’ll tell you a number; the students in the class will say the part of the body. And you, Dasha, will show us this part on Artem. Is clear? - Very good! Sit down, please. Индивид. 10 мин Фронт. опрос 5 Отработка навыков письменной речи - Now let’s look at the papers. There are some words that can help us to write. They show us the right order, the time when something happens. They help us to write the opinion, add the details. - Let’s look at them and try to understand the meaning. (приложение 1) - Look at the text and find the linkers there: “Being healthy is really important in our life. You can do some things to keep your health. Firstly, eat a lot of fruit and vegetables. 90% of students eat fresh fruit every day. However, 70% of students eat fast food once a week. Secondly, do some sports. This is really important because it makes your muscles and bones strong. Finally, go for a walk every day. In my opinion I do a lot to be healthy. When I am bored I go for a walk with my friends. I like playing tennis. I also like dancing. I ran every morning during the summer. I think each person can do a lot to be healthy.” T-P 7 мин Фронт. опрос 6 Подведение итогов, объяснение домашнего задания. - Today at the lesson we have known parts of the body. So, what part of the body do you know? - Now open you record books and put down your home work: English V, p. 202, ex.28 (write the text and change all the main verbs into the past tense), learn the whole poem. - Thanks for your attention! Good bye! T-P 3 мин Приложение 1 - Памятка ученикам. Linking To add more information: And I like football and tennis. Also I like swimming. I also like tennis. To write the details: But She went to the cinema but she didn’t like the film. However – однако, тем не менее 90% of students eat fresh fruit every day. However, 70% of students eat fast food once a week. To write your own opinion: I think I think, health is the main part of our life. In my opinion In my opinion, fruit are very useful for health. To write the reason: Because Dancing makes us healthier because it makes your heart strong. To show the order: After After the match we go for a walk. Firstly/ Secondly/ Finally Firstly, I go for a walk every day. Secondly, I eat a lot of fruit and vegetable. Finally, I go run every morning. To show the time: When When I’m bored, I love watching DVDs. During I learned to play during the summer. Список использованной литературы: Верещагина, И. Н. Английский язык [Текст]: учебник для 5 класса школ с углубленным изучением английского языка, лицеев, гимназий, колледжей / И. Н. Верещагина, О. В. Афанасьева. - М.: Просвещение, 2008. - 330 с. Соловейчик, А. Writing a Report [Текст]/ А. Соловейчик// Первое сентября. Английский язык. – 2003. – 8-15 сентября. – №34. - С. 3. Болтнева, О. Ю. Английский язык [Текст]: дидактические материалы / О. Ю. Болтнева. – М.: Дрофа, 2004. – 272 с. Использованные материалы и Интернет-ресурсы: http://viki.rdf.ru/item/412/

Subsets and Splits

No community queries yet

The top public SQL queries from the community will appear here once available.